Це злива?
О, це справжня злива,
Думки забились під зонти
І тільки посмішка грайлива,
Така відверта і смілива,
Назустріч краплям хоче йти...
Це грім?
О, так, це справжній грім,
У сотню разом накувалень,
І тільки погляд, наче дім,
Кохання й затишок у нім,
Взаємних потребує схвалень...
Це поцілунок?
О, смачний,
Вогнем припав у мої губи,
Такий доречний і п'янкий,
І тільки зливи блиск страшний
Бажання освітив і груди...
Це мить?
О, певно, вічна мить,
Два мокрих тіла й сподівання,
І, наче, все навкруг горить,
А зливі хочеться залить
Те полум'я мого Кохання...
20.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266085
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 18.10.2022
Почуттями Кохання я ситий,
Почуттями доВіри - сповна,
Почуттями Надії увитий,
Почуттями страждання - до дна...
Оцінити їх силу можливо,
Всім життям своїм грішним довів:
Значно гірше і навіть брехливо,
Як немає в душі почуттів!
Дуже гарно і трохи бунтарно,
Кращих слів і думок не знайти,
Але посмішка ранку янтарно
Заборону знімає... Лети!
У краї, небесами безхмарні,
У моря, де натхнення бурлить,
У світи, де життя різнобарвне,
Там, де серце Коханням болить!
Ось такі почуття незбагненні
Крають тіло пекучим вогнем,
А в душі моїй рима щоденно,
Наче ниточка, в'ється віршем
І бажає усім розказати,
Мов довершеність мрії і слів,
Про можливість безмежно кохати
У полоні своїх почуттів!
06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398724
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 18.10.2022
«Мої руки – туга вода.
Ти моя відчутна, піддатлива
Видра пам’яті
У плесі хвилини...»
(Шеймас Гіні)
Люди збудовані з повітря
Прозорі, наче моє минуле,
Хороші, наче перекази про чуму,
Розказують мені казку
Про Езопа горбатого,
Про теорему Евкліда
Записану між сторінками зошита,
На торішніх жовтих листочках
Осені моїх днів спокою.
Між сторінками зошита
Знайденого серед руїн.
А може справді я лише хвиля річки –
Трохи води в якій плещуться
Ондатри пам’яті і риби слів:
Такі блискучі, лускаті
І такі волохаті й зубаті:
Вони.
Стихії до мене приходять як пори року,
Розказують про суть і прийдешнє:
Наче не стихії вони, а просто пелюстки
Абрикоса, якого посадив Шеймас
На торфовищі, де не росло нічого і зроду,
Хіба що крім моху білого – сфагнуму.
Люди, які стали тінями!
Мислителі, які стали світлом!
Куди полетіли ви, куди зникли
У світі, що перестав бути?
Сміється з мене жбанок з вином –
Може і справді він колись був людиною?
Може не збрехав нам наметів швець,
Може сказав нам правду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945593
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
[youtube]https://youtu.be/Av2fLgt1Ap8[/youtube]
[i][b][color="#87077e"]Христос прийшов на нашу грішну Землю
спасати нас від наслідків війни,
бо саме зараз, й вірю – недаремно,
важлива наша тайна мова з ним.
Бо нам явив сусіда за месію –
у образі посланника пітьми
сатрапа - не спасителя – Росію,
щоб їй, а не Тобі молились ми.
"І хай мовчать Америки й Росії",
як я до неньки стиха говорю:
"ми землю всю правдивцями засієм,
аби спасенну викохать зорю!"
Зірковий знак подав Бог, Україно –
здолати ненави́сних ворогів!
Щоб світова прокинулась родина,
щоб посміхнулась сплакана дитина,
щоб кожна вдячна на землі людина
полегшено зітхнула: світ розцвів!
[/color]
[/b]
24.04.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945588
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Коли тіло стирає втома,
А зіниці без снів гудуть,
В моїх жилах чорнить червона
Невпокорена правди лють.
Час для мене спинився в Лютім.
Буревіє вогнем земля.
Вчора був я хлопчиськом в суті,
Нині воїн я - суть свята!
Я собою прикрию небо,
Впа́ду променем у жита,
А в калинові грона щедро
Заквітчаю моє життя.
Вчора байдуже думку множив:
"Без різниці" - собі казав ...
Вчора вмер "язиком" ворожим,
Нині захистом мови став!
А ще вчора не вмів молитись
Нині ж віра моя - граніт!
Вчора, щастям мав, зрозумітись,
Нині - числюся з тисяч літ!
Вчора думав, що знаю хто я -
Жив без гасел та кольорів,
Нині - честю - звання Героя,
Українець я нині! Вспів!
Марія Дребіт Португалія
20.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945565
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Я привид з Києва, пілот,
Наводжу жах без звуків.
Я -- України патріот,
Ловлю в прицілі круків.
Багато я їх наловив,
Пішли у землю спати.
За зло постійно всім їм мстив,
За Україну – мати.
За знищені дотла міста,
За смерть жінок та діток,
За неповагу до Христа,
Залишених сиріток.
Не мають права на життя
Ці нелюди з росії,
І не спасуть їх укриття
В лісах периферії.
Допоки сили Бог дає
І зможу я літати,
То не один крук ще впаде,
Хай знають супостат!
Прийде і перемоги час
І без тривоги ранки.
І згадуватимуть не раз
Спалені з неба танки.
Ви -- охоронники небес!
За все Вам низька шана!
І в пам’яті пройде процес,
Затягнеться й ця рана.
А той що не вернувсь з небес,
Герой із України,
У пам’яті людей воскрес --
Ніколи не загине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945247
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 18.04.2022
ТАК ПОЧИНАЛАСЬ ВІЙНА
Підло зайшов в Україну
Нарваний, дикий москаль,
В ранню, у п’яту годину:
«Сплячу країну не жаль!».
Київ бомбили з повітря,
Харків і Суми нараз,
Била рашистськая гідра
Танками, градом по нас.
Ціль їх була: Древній Київ
Взяти нахрапом ураз,
Але москаль дулю виїв,
Був перекритий їм лаз.
Воїни - наші Герої!
Це не рашистська орда!
Взялись моментом до зброї,
Всі зрозуміли… Біда!
Путін – дурак об’єднав всіх,
Вмить позабули розбрат.
Розрахував він на «русских,»
Піде на поміч «их брат».
Прорахувалися орки,
«Русский давно им не брат!»
Він за свою Україну
Зразу узяв автомат.
Нищать колони із танків,
Трупи у полі лежать --
Вже не зустрінуть світанків
З сином своїм «русска мать».
Спасу нема їм в повітрі,
Ні на землі, ні в морях!
Що зараз в їхній макітрі?
Певно, за будуче страх.
Ми всі удачі бажаєм
Нашим Достойним Військам,
На перемогу чекаєм,
Вдячні Вітчизни Синам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945165
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 17.04.2022
Колись було,
Без сенсу і без жалю
Один на одного кидалися з мечем,
Тепер вона сказала: закриваю
Дітей твоїх і матерів
Плечем …
У цьому світі ми буденно гонорові,
Для нас ніхто - князі і королі,
Може тому, ми - родичі по крові
На цій такій покинутій Землі …
Ти, Польще, маєш таки «дужо» серця,
А ми таких шануємо навік,
Як хтось колись по-нашому озветься,
То вже стає непотребом поріг …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945093
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 16.04.2022
В якості епіграфу
до збірки «СПОЛОХ»
автор Мирослав Вересюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
Бийте на сполох! Кричіть у весь голос,
Мають почути ще ті, хто глухі,
Щоби розвіяти мізковий хаос
І пережити години лихі!
Бийте на сполох! Не можна мовчати,
Воля - це думка промовлена в слух,
Щоб Батьківщина назавжди - як мати,
Стань на коліно й зніми капелюх!
Бийте на сполох! Щоб знали усюди:
Синій - то небо, а жовтий - жита,
Справжні слов'яни - завжди правдолюби,
Київська Русь - наша правда свята!
Бийте на сполох! Хай будуть не вірші,
Серце й душа - то Кохання і храм,
Ми - Українці, найкращі, найбільші,
Чужого не треба, своє не віддам!
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 16.04.2022
Привіт, мій Кобзаре!
Сьогодні до тебе
Не можу прийти,
Навіть квітів нема...
Літають у нашому мирному небі
Ракети і гради,
Знов суне чума!
Це «братья» і «сёстры»
З «рассейскаго міра»,
«Пращённые» словом Іуди МП*,
Захтіли в Європу на танках рознести
Порядок ординський...
Яке ж та тупе!
Давно вже чекають їх воїни Світла,
«Привиди» неба стали у стрій,
Путінська кліка підступна і хитра,
Та Світ об'єднався
На праведний бій!
Сьогодні, Тарасе,
Ми інші, ми сильні,
Неньку зборонимо, як не крути,
Ліворуч й праворуч Дніпра неподільно
Всі українці - неначе брати!
Хтось там казав, що немає ідеї?
Ось вам ідея, що волю несе,
Хай добре засвоять московські лакеї:
Смерть ворогам,
Україна - понад усе!
09.03.2022
День народження Великого Кобзаря
* МП - Московський патріархат
Картина:
«Святослав і вороги» Автор Шупляк Олег
https://shupliak.art/uk/gallery/humor/svyatoslav-and-enemies
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941991
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 16.04.2022
Клала крапку в story сто разів.
Стільки ж - із охотою стирала,
Як росли три слова у вазі,
Як рука чуттів – за горло брала.
Без борні до тебе йшла в полон,
Хоч в мені доволі сили й волі.
Шарль де Голль ти мій, Ален Делон,
Місяць на нічному видноколі,
Прапор і в путі орієнтир.
В твій город не кину жовту грудку.
В час війни – ти мій маленький мир,
Острів щастя - в морі болю й смутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944325
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Зі Сходу знову, вкотре за віки,
Прийшла орда, як за часів Батия,
Під стольний град на березі ріки,
Щоб захопити древнє місто Київ.
Зробити це хотіли за три дні,
Приготували форму для параду,
Геть знахабнілі, чи такі дурні,
Тож обламали оркам їх браваду.
У власній крові вмились вороги,
І землю вкрили трупом, тисячами,
Ми знищимо цю погань до ноги,
Лунає вже виття над болотами.
Ми в себе вдома, на своїй землі
І нас влаштує тільки перемога.
Хай йдуть по курсу корабля в Кремлі,
Пряма у пекло нечисті дорога!
26. 03. 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943358
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 09.04.2022
[i]В одному із моїх творів йшлося про етногенетику у звязку з
останніми подіями в Україні, а саме: інтервенцією "старшого
брата" на нашу землю. У вірші згадувалось і про генетику наших народів...
На прохання читачів плдаю уривок зі статті мого колеги проф. Б.П.Мацелюха
на цю тему, оприлюдненої недавно на сторінках його останньої
збірки "ОРІОН УКРАЇНИ", рецензованої мною в журналі "Світогляд".
Згоду на оголошення тексту люб'язно дав сам автор.[/i]
[b] Етногенез українців. [/b]Згідно з сучасними найбільш доказовими публікаціями українці виникли в V – VIII ст. ще до появи першої української держави Київської Русі із східнослов`янських племен, які проживали на території сучасної України і займалися скотарством і землеробством. В цьому союзі східнослов`янських племен були анти (IV – VII cт., землі між Дністром і Бугом), поляни (VI – IX ст., правобережжя Дніпра), деревляни (VI – X ст., українське Полісся) і сіверяни (VIII – X ст., басейн річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли). Домінуючу і об`єднавчу роль серед названих племен відіграли поляни, центром землі яких був Київ.
Значно раніше на території сучасної України, особливо в Причорномор`ї, тимчасово проживали численні кочові племена: кімерійці (ІХ – VII ст. до н.е., між Дніпром і Доном) – давноіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів; скіфи (VIIІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочовий іраномовний народ із Азії, який витіснив кімерійців і був знищений готами; сармати (ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочові іраномовні племена, витіснені готами; готи (II – ІV ст.) – союз східногерманських племен; гуни (IV – V ст.) – кочові тюркомовні племена. Азійська теорія про етногенез українців не витримує критики. Незначна роль мов кочових племен спостерігається в словниковому запасі української мови.
Належність українців до слов`ян – найбільшої в Європі спільноти однієї мовної групи, підтверджується також спорідненістю мови і генетично.
Тут слід згадати також про більш ранню Трипільську-Кукутені культуру (5500 – 2750 р. до н.е.) між Карпатами і Дніпром, землеробсько-скотарські племена якої прийшли із Балкан і асимілювалися з місцевими культурами, про що свідчить також гаплогрупа ДНК І2.
Київська Русь – східноєвропейська держава в IX-XIII ст. зі столицею Київ. Історик Михайло Грушевський спростував брехню московських вчених про «Киевскую Русь – колыбель трех народов», оскільки це держава одної українсько-руської народності. Тільки Україна є спадкоємницею тисячолітньої Русі, в якій проживав український етнос. Тому М. Грушевський перший запропонував назву даної держави «Україна-Русь».
[b] Етногенез росіян. [/b]Росіяни (москвини, московити, великороси, русскіє) – гетерогенний етнос, який утворився в XV – XVI cт. із угро-фінських і тюркських племен з незначними домішками слов`ян, що проживали на території північно-східної Європи, русифікованих імперською політикою уряду Росії і православної церкви. У літописі XI ст. перелічені дикі московські племена угро-фінського походження: чудь, лівь, водь, ямь. чухна, вєсь, пєрмь, мурома, мор¬два, мокша, мєщєра, чєрєміси, югра, пєчора, карєль, зирянь, ерзя і самоядь. Слов'янських могил до X ст. не знайдено ніде в Московщині (археолог А. Спіцин).
Московське князівство або Московія відокремилося від уділу Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальського князівства в ХІІІ ст., найдавнішими жителями якого були угро-фінські племена. Засновником і першим удільним князем на Московії був син Олександра Невського Данило, який отримав ханський ярлик в 1277 р. і вважався васалом Золотої Орди після завоювання краю в 1237 р. ханом Батиєм. Московські князі повністю підкорялися останньому і одружувалися на татарках. Давню історію російського народу об`єктивно описав В. Білінський в трьохтомному романі-дослідженні «Країна Моксель, або Московія» (2006, 2008, 2015).
Сьогодні більшість прізвищ москвинів є фінськими і татарськими, особливо серед аристократії. Російський письменник Ф. Достоєвський вважав, що «Ми, москвини, в Європі – гості, а в Азії ми – вдома». Московські історики М. Карамзін, М. Покровський і В. Ключевський стверджують, що власне татари створили московську державу.
Згідно антропології москвини за походженням належать до молодої мисливської, а українці – до давньої рільничої культур. Ці дві культури з давен протистоять одна одній як у духовному, так і фізичному житті. Європейці українці відрізняються від москвинів азійської раси ростом (170,9 і 161,5 см в середньому, відповідно) і формою голови (брахоцефальністю і доліхоцефальністю, відповідно). Азійське походження москвинів підтверджує також переважання їхньої групи крові В над іншими групами. Українці мають в більшості групу крові А.
Більшість сучасних географічних назв на Московщині, особливо озер і річок – фінські. Назва "Москва" у фінській мові означає "каламутна вода".
Московські князі, а пізніше і прості люди масово одружувалися з татарками.
[b]Украї́нська мова [/b](історичні назви — ру́ська, руси́нська) – одна із найдавніших індоєвропейських мов у складі праслов`янської мовної
єдності, із якої вона почала виділятися і розвиватися приблизно в ІІІ тис. до н.е., остаточно ставши незалежною в VI – VII ст. Походження української мови із праслов`янської узгоджується з іншими критеріями – аналізом древньої ДНК, Трипільською культурою та іншими показниками і воно набуло найбільшої популярності серед мовознавців (Ю. Шевельов).
Відомий мовознавець К.М. Тищенко на основі об`єктивних даних прийшов до висновку, що українська мова відображає формування українців як етносу в VI – XVI ст. шляхом інтеграції діалектів трьох слов'янських племен – полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення (Правда про походження української мови // Український тиждень. – 2012. – №39. – С. 22–64).
Розмовна українська мова вживалася у щоденному побуті жителів Київської Русі і України і знайшла своє відображення на стінах Київської Софії.
Зачинателем сучасної української літературної мови був письменник, поет, драматург і громадський діяч Іван Котляревський, який у своїх творах "Енеїда", "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" успішно використав київсько-полтавську селянську говірку.
Проте основоположна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Тарасові Шевченкові, який поєднав народно-розмовну мову із засобами українського фольклору, розширив її виражальні можливості і створив високий і урочистий поетичний стиль.
Відомий мовознавець В.В. Німчук зробив вагомий внесок в дослідження пам`яток української мови найдавнішого періоду (Історія української мови. Хрестоматія X – XIII ст. Житомир: Полісся, 2015. – 352 с.) і в реформу українського правопису, знищеного в 1933 р. разом із розстріляними авторами Словника української мови.
У XVII – XXI ст. українська мова зазнала репресій і заборони з боку польської та російської влади. Починаючи із XVII ст. і до сьогоднішнього дня царі, вожді, правителі та уряди царської і більшовицької Росії сотні раз видавали накази і втілювали їх у життя про заборону українських книжок на території держави. Для прикладу можна привести укази Петра І (1720), Катерини П (1762), Валуєвський циркуляр (1863) і Ємський указ Олександра П (1876) про заборону друкування і ввозу з-за кордону української літератури. Ця імперська політика продовжується сьогодні в суверенній Україні представниками п`ятої колони і депутатами партії ОПЗЖ у Верховній Раді України при сприянні монобільшості «Слуг народу».
Українська мова вважається однією із найкрасивіших мов у світі і була визнана на мовному конкурсі в Італії другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
[b] Російська мова. [b][/b][/b]Ця мова походить від церковнослов'я́нської мо́ви, створеної на основі давніх болгарських діалектів Кирилом і Мефодієм як мертва південнослов'янська писемно-літературна мова (XIV – XVIII ст.), якою в ІХ ст. була перекладена Біблія. Майже половину словникового запасу російської мови становлять слова церковнослов`янської мови. Уrраїнська і російська мови споріднені лексично лише на 60 %. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський.
Церковнослов'янська мова не була розмовною мовою Київської Русі і України чи інших слов'янських держав, а виконувала лише функції уніфікованої мови літератури (як латина у середньовічній Західній Європі).
Сьогодні російські мовознавці вважають сучасну російську мову слов'яно-фінським койне з великим тюркським і монгольським впливом, а також витоком староболгарської або церковнослов'янської мови. Сучасну літературну російську мову вони вважають штучним кабінетним винаходом на основі двох вказаних вище мов-джерел.
[b]Гаплогрупи українців.[/b] На основі нуклеотидної послідовності певних пучків ДНК статевої Y-хромосоми, яка передається тільки від батька до сина, стало можливим для генетиків простежити появу окремих мутаційних змін в процесі еволюції та міграції населення на нашій планеті. Згідно даних сучасної ДНК-генеалогії населення України є носієм біля десяти гаплогруп, серед яких значно переважають за кількістю R1a (53 %) та І2 (24–27 %).
Вчені вважають, що мутація М420 гаплогрупи R1a виникла приблизно 22-25 тис. р. тому в Євразії, а субклад М417 (R1a1a1) – приблизно 5,8 тис. р. тому в степах України. У Східній Європі ця група переважає серед населення України і Польщі і вона строго корелює з поширенням індоєвропейських мов. На цій підставі гаплогрупа R1a названа вченими «східнослов’янською» і «арійською».
Гіпотеза про масове поширення гаплогрупи R1a із теренів Надчорномор’я на захід, південь і схід доповнюється також поширенням індоєвропейської мови і кераміки. Південна частина України не була покрита останнім льодовиком, який закінчився 10–11 тис. років тому, і тому тут розвинулося скотарство і землеробство завдяки одомашненню коня і освоєнню колеса, виникла Трипільська культура, що привело до значного збільшення населення і початку великого переселення народів.
Спенсер Веллс, директор Генографічного проекту в «National Geographic», і відомий генетик Пітер Форстер стверджують, що тільки на теренах півдня України або на Іберійському півострові (Іспанія) можна було сховатися людям і вижити від холоду під час останнього льодовика, а звідси здійснити широку експансію і поширити гаплогрупу R1a в Центральній і Східній Європі, а також в Середній і Південній Азії. Дана гаплогрупа зустрічається серед лижичан (63 %), поляків (56 %) і білорусів (50 %), а також кубанських ногайців (50 %).
Археолог та етнограф, знавець індоєвропейської лінгвістики Марія Ґімбутас запропонувала курганну гіпотезу про степову зону України як прабатьківщину індоєвропейців.
Вчені вважають, що саме звідси переселенці добралися до Межиріччя і створили там в 4-3 тисячолітті до н.е. найдавнішу шумерську цивілізацію.
Індійські вчені визнають, що Веди і санскрит принесені зі Сходу, і що останній має багато слів, споріднених з українською мовою. Серед вищих каст іноземних поневолювачів Індії, брахманів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш, носіями групи R1a є 72 % і 67 %, відповідно.
Друга гаплогрупа І2 умовно названа «балканською», оскільки мутація у цій групі виникла приблизно 27 тис. р. тому і вона зустрічається з частотою більше 50 % серед населення Боснії–Герцеговини, Сербії і Хорватії. Гаплогрупа І2а2 (М423) названа трипільською. Вона появилася значно пізніше (7,5 тис. р. тому) і поширилася серед південнослов’янських народів, а також серед румунів, молдаван і українців, тобто в межах території Трипільської культури, і з приходом індоєвропейців не зазнала пригнічення або витіснення. Серед населення північних москвинів вона зустрічається рідко (5 %).
Третьою за числом носіїв серед населення України є гаплогрупа Е1в1в1 (М35) – 7,4–8,6 %. Мутація М35 появилася 15,4–20,5 тис. р. тому у людей на Розі Африки і мігрувала із північної Африки до Європи через Синайський півострів, Середземномор’я і Балкани. Носії цієї гаплогрупи 284 переважають в Італії, Кіпрі, Греції, Македонії, Албанії і Болгарії (22–33 %).
Таким чином, дані ДНК-генеалогії в сукупності з аналізом мов і артефактами викопної кераміки дають можливість простежити за міграцією людей на нашій планеті впродовж тисячоліть. Український народ разом з іншими народами є носієм мутацій в "чрловічій" хромосомі та мтДНК, які виникли в різні часи і в різних регір=онах нашої планети, у тому числі й на теренах сучасної України. звідки ці мутації поширились на Захід, Південь і Схід Європи та Азії. Це свідчить і про можливі міграції носіїв таких мутацій - людей, як і людності назагал.
[b]Гаплогрупа росіян. [/b]За національними проектами, реалізованими американською компанією Family tree DNA – світовим лідером ДНК-тестів, гаплорупа N в більшій мірі охоплює Північ Євразії – фінно-угорські (68 %) та уральські народи (удмурти, буряти, татари та ін.) (23-56 %). Серед українців гаплогрупа N становить 6,9 %, а серед поляків – 5,3 %.
В Україні москвини «слов`янізувалися»: жінки народжували хлопчиків від чоловіків українців, а останні частинно асимілювалися і стали росіянами. Давнім прикладом може бути дружина Ярослава Мудрого Інґіґерда, онуки якої Святополк Із`яславович і Володимир Мономах мали різні гаплогрупи – I2a2 (балканська) і N (північна), відповідно. Гаплогрупа І2а2 становить 24-27 % серед українців і 5 % - серед росіян.. Потомки російської знаті від названих онуків Я. Мудрого Барятинські, Волконські, Оболенські, Шуйські, Карпови та інші мали гаплогрупу R1a1 слов`янського, а не угро-фінського походження.
Таким чином, росіяни – не східні слов`яни, а угри-фінни-удмурти-татари та інші північні народи, що мають специфічну мутацію у своєму геномі.
* * *
[b]Ментальність українців.[/b] Ментальності українців властиві такі основні риси: емоційність (домінування почуттів над інтелектом), толерантність (терпимість), працьовитість, любов до рідної землі, пошана до жінки і домашнього вогнища, мрійливо-споглядальне ставлення до оточуючого світу і тяжіння до європейського типу суспільних відносин.
Найбільш цінним в менталітеті українців можна вважати «одвічний демократизм» (роль громад у вирішенні життєво важливих проблем), органічне несприйняття тоталітаризму і надання важливого значення національній ідентичності, особистій свободі і творчому індивідуалізму. Пилип Орлик (1672-1742), генеральний писар (1702-1709) і гетьман війська Запорозького у вигнанні (1719-1742), - автор низки юридичних документів, які одержали назву Першої в світі Конституції. Цей історичний документ більше десятка років випередив конституцію шведів і значно більше часу – французів.
Поряд з позивними рисами менталітету українців існують також негативні прикмети. Юрій Шевельов у статті «Москва, Маросєйка» (1954) писав про «Три страшні вороги»: Москва, Кочубеївщина і український провінціалізм. В українському суспільстві спостерігається протиріччя між діячами культури, політиками і релігійними організаціями, егоїзм («два претенденти, а три гетьмани»), рабська психологія і байдужість громадян.
Сьогодні в час глобалізму велику роль в одурманенні громадян відіграють ЗМІ і їх власники олігархи. Яскравим прикладом «дебілізму» суспільства є обрання карлика і блазня президентом України, його успішне захоплення усіх гілок влади і намагання стати єдиним диктатором держави на зразок В. Путіна і О. Лукашенка. Оновлення української нації все-таки відбувається, хоч у дуже сповільненому темпі. Вороттю України в недалеке безправне минуле не бувати.
[b] Ментальність росіян[/b]. Стадність як тваринний інстинкт властивий росіянам, який створює оману захищеності: нещасний селянин чи робітник переповнений гордістю не за своє «заможне життя», а за велич і міць Росії, яка може за одну мить стерти з лиця землі найбільшу і наймогутнішу державу США за допомогою атомної чи водневої бомб. Така риса росіян позбавляє їх страху відповідальності за свої антигуманні вчинки.
Російські царі і правителі приписали собі і своєму народові месіанство – надзвичайну роль в історії людства: порятунок від глобальних небезпек. Протягом минулих століть і сьогодні ця роль яскраво проявляється в загарбанні чужих земель, диктатурі влади і боротьбі з демократією. Російська православна церква називає себе другим Римом, старається стати центром православної віри у світі і проводить разом із кремлівським урядом експансіоністську політику.
На всіх рівнях державної і суспільної організації з давніх часів проявляється ще одна негативна риса характеру росіян – брехливість і хитрість. Починаючи від президента РФ В. Путіна і його найближчого оточення і закінчуючи рядовими політиками і працівниками ЗМІ, щодня і щохвилини можна почути цю мерзенну брехню і незавуальовані підлість і хитрість, перекручення історичних фактів і неприховану агресивність. Росіяни без почуття найменшої ганьби і совісті приписують собі чужі досягнення в науці, релігії, історії тощо.
Підлість, ненависть і високомірно зневажливе ставлення до оточуючих країн і народів. Французький історик Ю. Міхелет вважає, що "Москвин не має найвартнішого, що має людина – це здібності відчувати моральне добро і зло. А ця здібність є основою всієї людської культури»."Ми, москвини, ані східний, ані західний народ; ми – якась нісенітниця" (О. Розанов). Московська держава протягом своєї історії постійно веде загарбницькі війни із сусідніми народами, розширивши свої кордони до Арктики, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу і Аляски і асимілювавши автохтонне населення. В Санкт-Петербурзі на пам`ятній металевій дошці храму Спаса на Крові викарбовано головні події з історії Росії такими словами: «Завоевание..., покорение..., присоединение... Кавказа, Сибири, Казани» і т.д. Сьогодні черговими жертвами московської агресії стали Молдова, Грузія, Україна і Сирія.
Володимиро-московські князі проявляли надзвичайну жорстокість у ставленні до завойованого населення Русі і Києва. Олександр Невський, прийомний син хана Батия, вирізав половину населення Новгорода за відмову підкорятися орді. Звірства, вчинені князем Андрієм Боголюбським, приголомшують і шокують нормальних людей. Цар Іван IV вирізав мирне населення Казані, за що його татари назвали «касаб» (живодер) і звідки пішла назва москалів «кацапи».
Договори з московськими царями, згідно заключенню Бісмарка, не вартують паперу, на якому вони написані. Переяславський договір Богдана Хмельницького від 1654 р. з царем Олексієм Михайловичем може бути таким прикладом. Письменник Павло Правий охарактеризував в інтернеті (2015) підлість росіян як ментальність нації. Український народ зазнавав численних жертв і втрат від Росії протягом всієї історії: Батурин (1708), Запорозька Січ (1775), Крути (1918), Київ (Муравйов, 1918), Соловки (1923), Голодомор (1932-33), Сандармох (1937-38), Биківня (1937-41), тюрми в Західній Україні (1941), концтабори ГУЛАГу і висилка в Сибір... є свідками десятків мільйонів жертв українців, замордованих режимами царської і комуністичної Росії.
Сьогодні значна більшість росіян вороже відноситься до українців. Я мав можливість особисто пересвідчитися у ставленні росіян до українців. В 1950-1954 рр. я відбував термін ув`язнення в концтаборах Воркути, де зустрічався з різними представниками так званої «контри» російського народу (генералами, письменниками, педагогами, робітниками і селянами) і проводив з ними відверті дискусії на різні теми. Ні один росіянин, на відміну від литовців, латишів і естонців, не погоджувався на здобуття Україною незалежності від Росії. Навіть Cолженіцин Олександр Ісайович, відомий політичний в`язень, російський письменник, громадський і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» не визнавав голодомору як геноциду українського народу, здійсненого Кремлем, і права українців на незалежну державу. Ось такий імперський і шовіністичний дух просякнув до кісткового мозку кожного росіянина.
Павло Штепа у своїй книзі («Московство, його походження, зміст, форми й історична тяглість», 1968 р., Торонто, Канада) на підставі приведеного вище матеріалу зробив такий висновок: «Ніколи не було, нема і бути не може союзу України з Московщиною. Не може бути, хоч би й хотіла Україна. Не може, бо український і московський народи — це дві протилежності, які самі себе взаємно заперечують в усіх, без винятку, царинах життя. А над усе в найголовнішій — в царині духовній. Ніхто і ніщо не зможе привести до союзу України з Московщиною, як ніхто і ніщо не зможе призвести до союзу Христа з антихристом, християнство з сатанинством, релігію з безбожництвом, добро зі злом, правди з брехнею, любов з ненавистю, жорстокість з лагідністю». Москвинам спадково притаманні ледарство, волоцюзство, безвласність, агресивність і злодійство.
Карл Маркс у своїй фундаментальній праці "Тайная дипломатическая история XVIII столетия", опублікованій російською мовою тільки через сто років, писав про Росію: "Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть роль раба, ставшего господином. Впоследствии Петр Великий сочетал политическое искусство монгольского раба с гордыми стремлениями монгольского властелина, которому Чингисхан завещал осуществить план завоевания мира".
В честь хрещення України-Руси в 988 р. росіяни поставили в Москві пам`ятник Володимиру Великому, не маючи жодного відношення до цієї події, оскільки Москви і Московії в цей час ще не існувало на карті.
В. Путін всупереч об`єктивним даним археології, історії, філології, генетики та інших наук вважає українців і росіян одним народом, які повинні жити в одній державі. Він називає Причорномор`я і східну частину України «исконно русскими территориями» і мріє їх загарбати в майбутньому. Українську ідентичність, згідно недолугим роздумам Путіна, сформували поляки на чолі з графом Потоцьким. Суверенну Україну вважає «несостоявшимся псевдогосударством» і заперечує безпосередню участь частин російської армії і російської зброї у війні на Донбасі. Російський диктатор з усіх сил старається відродити Росію як могутню імперську державу в рамках бувшого СРСР. Ні одному народу в світі не випало на долю мати такого агресивного, жорстокого і підлого сусіда, як українцям. Могутність останньої в світі російської імперії починає хитатися із-за політичних і економічних процесів, які відбуваються всередині країни, так і за її межами. В недалекому майбутньому ми будемо свідками остаточного розпаду імперії зла і тьми, яку порівнюють з країною Мордор, описаною британським письменником Дж.Р.Р. Толкіним.
Богдан Мацелюх,
чл.-кор. НАН України,
член НСПУ, професор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944159
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 08.04.2022
Куди тобі тепер, моя країно?
Чи заженуть назад в феодалізм?
Чи ця кривава і лиха руїна
Навіки вбила в тобі кожен ізм ….
Чи ще вмиратимуть твої ліси і ріки
Через зажерливість і через нашу ниць?
Чи ще здиратимуть твої міста і села,
Бо десь комусь вони не відбулись?
Чи ще ганьбитиме комусь співоча мова?
Чи ще втікатиме у закордони цвіт?
Чи будемо в світах тих наче роми?
Яких побачив нас сьогодні світ?
Я справді вірю,
Що кривава битва
В душі пробудить невмирущу міць,
З лихим минулим мов разюча бритва
Усе поріже і розбудить злість!
На нас самих,
Що довго так мовчали,
На нас самих,
Що втратили себе,
Бо ми ніколи ще себе не знали,
Колишніх нас вже більше не буде́ …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943747
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 08.04.2022
[i] За самими скромними підрахунками в РФ
живе не менше 5 млн українців...
До них лине серце поета.
І не тільки!
[b][color="#8a0b73"]Ви як там, доньки й пасерби* Вкраїни,
на Раші тій – ворожій – живете?
Напевно, корчите солодкі міни
й байдужістю не мислите про те,
щоб неньку вашу не зорали гради
до надр в огні згорілої землі;
що нашу поросль нищать ваші гади;
що плачуть і похилі, і малі…
Що вже за сотню немічних маляток
ми схоронили. Скільки ще крові́
проллється нашої за вірну клятву,
яку дали спільноті світовій:
на смерть стояти, щоб тому сатрапу
не розв’язати Третьої війни
та газ і нафту олігархам скраплить,
щоб не було у ворога “вини”.
То ж знайте ви, що в тому злому горі
повинні й ви – не лише ‘’Руській мір”,
як в Другій у свій час… й Голодоморі,
що влаштував нам любо ваш кумир!
То ж слід ще знати: діти убієнні
й по вашій волі ворогом у нас,
що в в нас ущент зруйновані й спалЕні
Ірпінь, Ахтирка, Харків і Донбас!
Тож як вам, доньки й пасерби Вкраїни, –
як вам в злочинній Раші?.. Чи спите?
Чи сняться вам бомбо-удари й міни?
Чи сните ви, принаймні, хоч би те,
ведмедя як прикінчити в “барлозі”,
що й вас там обіцянками приспав?...
Чи, може, вже почили всі у Бозі,
коли ви як діаспора не в змозі
змахнути в неньки виплакані сльози
й зчинити жах... караючих заграв[/color][/b]?!
8.03.2022,
Kln, BRD.
_______________
*Пасебри– сини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943095
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 05.04.2022
[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
весною як цвіте верба
й гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, як довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у містах гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Як я іще дитям малим до школи
Ішов, долаючи свій перший страх,
Вслухаючись в чужі слова довкола,
У знак нещирості в отих чужих словах …
Як я уперше задивився в очі,
Кудись туди поринув, потонув,
Як вперше смак відчув німої ночі,
Завжди з тобою, моя рідна, був …
Стояв із друзями, долаючи вороже,
Стискаючи усе, що мав, в кулак,
Минаючи порожні душі й очі,
Цвів десь в душі твій сумовито мак …
Як били дзвони в Києві так гучно,
Що світ відчув, що Київ вже не спав,
Собі шукав, де боронитись зручно,
Щоб не було позбавлено нас прав ….
Ти тут стояла, ніжна і велична,
Моя Вкраїно, із думок, із мрій,
Ти - небуденна, ти - непересічна,
Тебе не здути наче суховій …
Хтось там на тебе знову задивився,
Облізлим чоботом заліз на твій поріг,
Та мій народ ще вчора пробудився,
У нього Сонце й Небо – оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938291
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Вітер дихає легко й духмяно
У відчинене навстіж вікно,
Яблуневим пахучим туманом
Затяглося небес полотно.
Що ж тим квітам так солодко спиться,
Що печаль їхня світла й легка?
Місяць,наче улеслива киця,
Що заснула на теплих руках...
І немає в цю ніч перепони
Тим таємним вибагливим снам!..
І спросоння троянда червона
Щось шепоче далеким зіркам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275524
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 27.10.2020
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 27.10.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Живи́, Україно…
Алé без нарýги!
Щоб дíти назóвсім прозрíли твої.
Хай бýдуть міцни́ми і кóні, й попрýги.
Зелéними бýдуть хай вíчні гаї.
І бíйся найбíльше фальши́вої слáви.
Вже дóста вітри́сько по ній погуля́в…
Дай, Бóже, щоб врéшті ти стáла Держáвою
На тéплій планéті, що звéться Земля́.
Живи́, Україно!
Щоб сíялось жи́то!
Щоб нéбо не впáло на грíшні поля́!
Вже стíльки невóлі прийшлóсь зборозни́ти…
Нехáй ужé вíльно парýє рілля́.
Не трéба іти́ ні до кóго у при́йми.
Свої в тéбе жóрна. Своя́ і журá.
Щоб слáбшими стáли «братéрські» обíйми.
Не вíяла пóпіл ув óчі «сестрá»…
Аби́ не стогнáлось щонóчі. Від стрáху!
Аби́ усміхáлося щéдро. Щодня́!
Щоб з лíтепла – гнíзда!
Люди́ні і птáху.
Щоб в Хрáми вернýлась вся нáша рідня́.
Живи́, Україно, слов’я́нська коли́ско!
Подáлі від хти́вих. Подáлі від зли́х.
Нехáй тобí Дóля, хоч раз, нехáй збли́сне.
Живи́, Україно!
Живá.
Для живи́х.
© Антоніна Листопад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601872
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 09.08.2019
(перспів, з білоруської; Георгій Ліхтаровіч)
Я вірую. – Лиш в день цей, що сурмить! –
Тому й спішу надихатися, впитись
Сповна й сьогодні небом! Завтра ж лихо
Спалити може всі надії вмить.
Хай надвечір’я полум’ям горить
Одвічних мрій – і святість істин тихо
Не заколише ніч-циганка; втіхи ж
Під колискову доль назве блакить –
І вже світанок у пологах слова
Розбудить суттю дієслова знову:
На віру я прийму, що не помер
Землі моєї дух, й обов’язково –
Нехай і після дощику в четвер –
Постане щастям райдуга-підкова.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824707
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Пишу тобі неначе в інший світ,
А може, в інший час. Вже й сам не знаю.
Скляний будиночок на озері ст[b]о[/b]їть,
В нім ти живеш.
[i]І я ним щиро марю.[/i]
Ось тут стоїш, ось тут чомусь мовчиш.
Не спиш …
Важливе, мабуть, щось гортаєш.
Вогню шепочеш казку щирості свою.
Не затаїш.
[i]Бо [b]я[/b] все знаю ...[/i]
З твоїх листів, з твоїх пісень, з твоїх віршів.
Якою ти у справжності своїй насправді є, а не буваєш.
Собі свого і не проси, ти не даєш.
У мене теж, здавалось, відбереш.
[i]А я все маю ...[/i]
Я теж не сплю. І бачу я, як ти
Вдивляєшся у марево його.
- Дозволь мені його від нас спасти.
А я кажу́:
[i]не дозволяю ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825161
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019
«Або кохання або
дружба»
Багато чутно тих
розмов...
Хіба буває так, щоб
дружба
Була подібна на
любов?
А може все це
атрибути
Для щедрих та живих
розмов?
І мови тут не може
бути
Про твою чи її
любов?
«Або кохання або
дружба»-
Це як клеймо, як
приговор.
Кохати подругу (чи
друга)
Який у тому є
роздор?
Любов без дружби-
Дамоклів меч*,
а може і
топор.
* Дамо́клів меч (лат. Damoclis gladius) — у грецькій міфології — прихована пастка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823545
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
«Спасибі» тим, хто в мене є!
Моя рідня – мій скарб безцінний…
У ній усе життя моє,
Їй шлю я свій привіт уклінний.
За віру «Дякую» Тобі,
Єдиний, милостивий, Боже.
Що захищаєш від злоби,
Бо жити з нею нам не гоже.
Уклін Вам, друзі, за плече,
Завжди його я відчуваю.
Хоча ріка удаль тече,
Я теж про Вас всіх пам’ятаю!
Спасибі пам’яті, що є,
Спасибі розуму і долі!
Кожна з них щастя додає,
Ростить врожай на нашім полі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821085
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 09.01.2019
[b] З[/b] нову шум і суята в магазині…
Особливий стан об’явили нині.
Мило й сіль гребуть,
А вірьовки так дають…
Пригодяться: народу, чи скотині.
[b]Н[/b] е везе останнім часом мені. [b] Р[/b] ози, маки дарував тобі я тут…
Приснилася кохана у сні. Тепер лише бур’яни ростуть.
Розказав сон жінці Осот польовий
Одержав по вінці. І полин гіркий…
Під очама ліхтарі чарівні. Вже відбуяли наші весни, мабУть.
[b]О[/b] сипається листок календарний, [b] О[/b] й велика рахуба в Палажки,
Визирає п’ятачок чиїсь гарний. Наварила діду вівсяної кашки.
І найкраще все Дід, як кашу поїв
Хай він принесе. Гарцює, мов кінь.
Рік надії, щоби був не марний. Одягла йому конячу упряжку.
[b]В[/b] ипав перший сніжок, замело доріжки, [b] К[/b] олись були роки молоді
Захотілось погуляти на самоті трішки. Райдугою цвіли в житті.
І згадав я знов Стала тиха хода
Свою першу любов Роки збігли, як вода.
Попетляв до неї сім кілометрів пішки. Щось не так, чи ми вже не ті?
[b]И [/b] пішла через поле я пішки… [b] О[/b] х вигнав я кріпкий самогон,
Утомилась натягувать віжки. Два відра - це ж повний бідон!
Для всього свій час Буде чим святкувати.
Відпочинок у нас Поліцай зайшов в хату
І земля перепочине трішки. Наяву це, чи страшний сон …
[b]М[/b] и каталися на санках з гори, [b] М[/b] істо все сяє, аж сміється,
Радість у дорослих й дітвори. Новий рік! І так ведеться,
Веселилися всі Вас всіх хочу привітати
Дорослі й малі. І здоров’я побажати,
Щасливої, мирної Вам пори! Що задумали - хай вдається!
22.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 08.01.2019
[b]Л[/b] ину в далекий край, де квітувала
[b]Ю[/b] ність наша, років розмай. Сльозою
[b]Б[/b] рались очі у мами. Хилила голову,
[b]О[/b] бличчя ховала, коли з журбою
[b]В[/b] дорогу далеку нас проводжала
[b]І[/b] на чужині шануватись казала.
[b]В[/b] же, як зорі, роки ті далекі. Діти
[b]І[/b] внуки, наче лелеки, до бабці летять.
[b]Р [/b]азом щоб зігрітись, щоби порадіти,
[b]А[/b] ж голоси їх веселі далеко дзвенять.
[b]Д[/b] ружно живіть і світіть! Лиш не тлійте!
[b]В[/b] іра і правда хай буде глава,
[b]А[/b] коли важко - вистоять умійте!
[b]К[/b] ажу своїм дітям мами слова
[b]Р[/b] адійте життю, як раділа бабуся.
[b]И [/b]хоч у мене, як лунь голова
[b]Л [/b]юбити і вірити не розучуся…
[b]А [/b]нашій бабусі – пошана й хвала.
19.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Ненавиджу брехню, безсилий це подолати,
Особливо коли близькі люди нагло брешуть,
Адже правду за брехнею так легко пізнати,
Бо брехуни за логікою ніколи не стежать.
Жагучий сором завжди нагло скручує мене
За них і за те, що мене сковує огида.
Чекаю, коли, нарешті, тортура промине,
Коли щезне, нарешті, печатка сумновида.
Та не щезає із душі глибокий рваний шрам,
Один до одного – там вже згусток павутини,
Це люди близькі в мені павучий створили храм
Брехні собі во благо і навіть без причини.
20.11.2018
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815092
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Такий щасливий бачити тебе,
Хоча в очах є смутку поволока.
Картаю в несміливості себе,
Є в тобі ця чарівність кароока.
Щасливий тим, що ти у мене є,
Як зіронька далека, мерехтлива.
І на душі так затишно стає,
Та трішки лячно, що така вродлива!
Ця твоя врода, магія якась,
Вона мене і вабить і лякає.
Стрілою в серце глибоко вп’ялась,
Кохання також інколи вбиває.
Безмовний крик лунає із грудей,
Шматує біль і розриває душу.
Цей жах в собі ховаю від людей
І ще від себе заховати мушу.
Так і живу, мені той біль щодня
Ятрить в душі, нагадує про рану,
Тому, що ти давно вже заміжня,
А я любить ніяк не перестану…
14.03. 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782259
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Не стучитесь к поэту-мужчине, безмужние.
Это воин, кому настроенья – оружие.
И вы просто, такому, портрет на раз-два.
Лишь сюжеты, вопросы, ужимки, слова.
...Невозможно, речушке, для моря стать главной.
Кто - несущие мясо и шнапс в ресторане?
10.03.18г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781541
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[i]Згадалась мені Велика Британь. Поневіряння, заробітки,
пошуки примарного щастя… Гіркими видавались ті фунти
стерлінгів… Бо був свідком того, як хоронили українців…
Під звуки пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій», що стала
вже похоронним маршем для тих, хто знайшов свій вічний
притулок в чужій землі… А скільки наших братів-бурлак по
світу? Не коментую –
плачу!
[/i] [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять у вирій журавлі... В задумі...
Колись і я так, певно, полечу…
Почуєш «кру» – й нічого, окрім суму:
Не заздрю журавлиному ключу…
…Куди летиш, стражденний українцю?
І хто тебе на чужині чека?
Женуть тебе від матінки ординці,
Як гнала нас імперії ЧК…
В країні тяжко – гноблять олігархи,
Тарифи і податки душать нас…
Їх поводир – подоба, лик монарха!
Таке життя, мій друже, без прикрас.
І з сумом б'ють в набат Дніпрові хвилі...
Гучніше все ж квиління журавлів,
Що відлітають в ірій, щоб могили
Відвідать тих, хто в чужині зотлів.
Та «чуєш брате» небо вже курличе –
До Вас, живих, його відчайний клич!
О Українцю! Трударю! Мужиче!
Собі і Україні
Щастя зич!
[/color][/b]11.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Задали нам урок: намалювати жінку.
Завдання виявилось зовсім не просте.
А я спочатку на листку малюю скрипку,
А потім вже беруся за її лице …
А потім рву на скрипці струни до одної -
Волосся вже доповнює лице,
У тінях – світ фантазії людської,
Так личить до душі твоєї це …
Від променів яскраво з боку сонця,
Вечірня втома заховалась від вікна,
З тіней тобі збудую охоронця,
І на картині ти вже будеш не одна …
Я уявив собі на мить, що ти русалка,
Перевернув листок і так домалював,
А потім передумав, бо якийсь рибалка
Тебе б таку тут випадково упіймав …
А потім одягнув тебе в бузкове,
І квітів по цілому тілу розкидав.
І білі каблуки, щоб чарів мову
Ти роздавала там, де я не малював ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776056
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Кружляла віхола людським єством,
Колючим снігом в душу світлу.
Біліло скрізь мережане шитво,
І сипалась байдужість світу.
Німа, мов королева снігова,
Крижиною врослося скерцо.
Пекли із інею давно слова,
Що дотиком взяли за серце.
Хотілося пройти крізь заметіль,
Не впасти в ополонку свіжу.
А холодом ще дмухало звідтіль.
Зими калейдоскопом сніжним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766658
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 05.11.2017
В далекому-далекому минулому ми хизувались молодістю –
Ми були впевнені, що Час торкає безжально тільки наших батьків,
Що старе ми зламаємо і принципово нове створимо повністю,
Що життя наше, авжеж, є і буде видатним, яскравим поготів.
На жаль, для більшості із нас це була марудна, духмяна хоч, омана,
Мало тих, хто вів себе в обставинах життя як лицар, чемно, гречно
Так, Доля чемних була строката, але часто цікава і бажана…
Я опинився серед них по Долі, безперечно, не випадково.
Хіба мені радісно від знання, що Доля чудернацьке верховодить?
Від того, що є харизма і особлива барва? Ошелешення!
Є ошелешення: фізично ще не старий і мій розум колобродить.
Дивуюсь: це ж нахабне традицій вікових майже всіх порушення!
05.11.2017
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758911
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
опять не пишутся стихи…
грехи...
не будоражат душу…
сухим вином...
следы тоски…
реала суть..
скучая... рушу…
и в примитивном словоблудье…
кручёных рифм...
банальных фраз…
ищу словесное орудье…
для описанья Ваших глаз
- зрачки из недоверия и скуки
– как экскаватор... в выкопанной яме…
- Фемида правосудит...
...жизни трюки...
- но верит в сны... с открытыми глазами...
они полны кокетством и лукавством…
а я иду...
на их манящий свет…
отбросив предрассудки про коварство…
ты никогда не говорила НЕТ !!!
мы оба малого хотели...
– душе покоя в бренном теле...
чтобы не ссорились они....
в ненастьем пахнущие дни
я рестораны знал по поварам…
кафешки…
по загаженным сортирам…
деФчёнок помнил всех…
по каблукам…
швейцаров…
по кокардам и мундирам…
я износил десяток паспортов…
твои коленки - наизусть…
.....губами…
Была ты...
САМЫМ ЛУЧШИМ МОИМ СНОМ…
лечившим душу…
в страшные …
цунами…
опал на землю тополиный пух…
напомнив вновь...
про зимнюю простуду...
глухою ночью…
снится сказка вдруг…
- где ты и я…
- где я и ты…
ПОВСЮДУ….
и не веря чувствам и словам...
моё сердце...
медленно.... ржавело...
всё равно...
привык я к чудесам...
...ну а Ты........
успела????...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747249
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 01.11.2017
Бач, скучив я за витонченими розмовами,
За доброзичливістю навіть в альтераціях,
За сміхом дружнім і за мудрими промовами,
За вибухом щастя як вихід із прострації,
За дивними поглядами позавіковими,
За щирим і люблячим, без сексизму, поглядом,
За дійсно вщент розбитими словом оковами,
За розумним різнобічно талантами людом.
Липовий Скиток. Сам. Камін поглядає вогнем.
Навколо мене спогадами створені друзі –
І їх голоси/суті в мені теж горять вогнем,
Я мов той камін, тримаю його у повазі.
30.10.2017
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757973
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Надворі - літо, в серці - осінь,
Моя оспівана печаль,
Журбу несе і тихо просить
Сумну накинути вуаль,
А сірі хмари давлять в груди,
Хміліє вечір, наче сон,
Химера блискавки причудно
Малює образ за вікном...
Навіщо вітер свище в полі
Й гне цвіт кохання до землі?
Чому?, - питаю я у долі,
Така незвична біль мені?..
А думка римою співає
Без зайвих хитрощів й потуг
І знов лірично осідає
На білий світ із рівних смуг...
Невже ця мить в мені настала, -
Кохання й вічної журби?
Не розчинилась, не пропала
У повсякденності юрби?
І надихає відчувати
Прекрасних дум величну суть,
Щоб мати право написати
Картини, що в мені живуть...
Так хочу вірити у чудо,
Не можу серце зупинить,
Кохає, вилітає з грудей
Бажає птахою злетіть!
Та я давно вже це умію...
Скидаю сумніви у піч...
Хай Віра наші душі гріє
І в світлий день і в темну ніч!
31.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748520
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Немає давно до політиків віри
І серце, чомусь, не співає набат,
Життя крізь обіцянок латані діри
Так прагне назовні щілинами грат...
А що там, у світі?
Невже живуть люди?
Працюють нормально і все досхочу?
Вдихнути повітря на повнії груди
Так хочеться щиро...
У небо лечу!
І подумки в мріях наївних літаю,
Невже це так складно?
Щасливе життя...
Для кого ми дивнії плани складаєм
Й не можемо діло звести до пуття?
Кого обираємо знову до влади?
Сусіда, знайомого, гречки пакет?
Дивіться у дзеркало, -
Бачите вади?
Бджоляр це не той, що куштує Ваш мед!
На пасіці Вашій панують злодюги,
Від трутнів загинути може весь рід,
Давно нема рівних, лиш перші та другі,
А зверху нулі і в очах у них лід...
Почни кожен з себе,
Хіба ти не вартий?
Щоб власне життя не прогавити знов,
Не треба чекати козирної карти,
Потрібні бажання і вічна Любов!
Любов до країни, в якій ти родився,
Любов до життя, щоб всміхатися дню,
Любов до родини, з якою ти злився
В єдине і ціле й ростеш на корню,
Любов до історії прадідів сивих,
Вогонь їх сердець освящає нам шлях,
Щоб небо над нами було завжди синім...
А маємо що? Конституції крах?
Минуле - то вчора,
Подумай - сьогодні,
Чи, може, тобі, як завжди, - все одно?
Бо завтра нам діти вже скажуть:
- Немодні!
Всі Ваші ідеї - дешеве кіно!
А правда - то істина, часом незламна,
Політики мусили б добре це знать...
Історія буде цікава і славна, -
Як діло не буде від слова тікать!
30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219105
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 29.08.2017
Кажуть, затемнення - дуже погано,
Буде війна, чи всесвітній потоп,
Може від засухи голод настане
Й не буде америк, австралій, європ...
Я тим базікалам дав би пораду:
Взяти до рук хоч який інструмент
Й добре скопати город біля саду, -
Буде весною приємний презент.
Потім криницю закласти знадвору,
Поруч фундамент на дім для дітей...
Часу не буде дивитись угору,
Що там на сонці й у інших людей!
Кажуть, що вісь у Землі похитнулась,
Вліво чи вправо - ніхто не верзе,
Поле магнітне в екватор прогнулось
І непомітно нам розум гризе...
Я тим розумникам дав би підказку:
Зранку, як тільки-но сонце в красі,
Взяти косу й накосити у в'язку
Свіжих барвінків в ранковій росі,
Потім у річці, що поруч хлюпоче,
Змити непотріб життєвих дрібниць,
Й поле Землі вітерцем прошепоче,
Як треба жити без зайвих дурниць!
Кажуть, що людство свій вік доживає,
Вісім мільярдів не скормить Земля,
NASA на Марсі таємно саджає
Біо-сучасні пшеничні поля...
Я б тим дослідникам дав теорему,
Як міліарди потрачених сум
Вкласти в пустуючі тут чорноземи,
А з переробки ще й був біо-струм!
Бездарність правителів гнилістю мліє,
Наслідки ж тягне на шиї народ,
Ситий голодного не розуміє,
Так і живем: від пригод до негод…
22.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747565
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Ще скільки слів роїться в голові,
Невисказаних мною про кохання.
Лише при згадці буря у крові
І рветься в небеса моє бажання.
І знову вдвох, і знову до небес,
Нема спасіння, як кохання поруч.
На мить затихне, потім новий сплеск,
Неначе нас скував кохання обруч.
Цього не передати на словах,
Ним марити, а ще найкраще жити…
Коли в польоті ви єдиний птах,
І вам дано оте кохання пити.
Тож бережіть кохання все життя,
І віддавайтесь, коли очі в очі.
Бо у коханні родиться дитя
І сни тоді втікають серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745195
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Поміняємось одинокостями?
Я віддам чоловіче, ти – жіноче:
Кожний зустріне свою щиро гостю,
А вона щось нам цікаве навроче.
Можливе, про те, що сонце сідає
Красиво завжди за краєм Говерли,
А може про київські водограї
Чи про вдачу, що дарує нам перли.
Я знов недбало пройду «стометрівку» -
Офіційно це шмат «Незалежності»,
Ти, може, вперше побачиш бруківку
Хрещатику, шал його шаленості.
Тобою відчую себе генієм,
Ти – мною: «Гарна, цікава людина!»,
І на мить уп’ємось себелюбієм,
І назад – адже чекає родина.
Там, десь за обрієм віртуальності,
Ми вітаємось як вищі істоти,
І немає статевих банальностей,
Тільки є порозуміння польоти!
28.07.2017
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743841
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Катится лето с горки,
Кубарем дни летят...
Скворушки - балаболки
Тоже о том трещат...
Катится лето с горки -
Любит время спешить...
Нет на него иголки,
Чтобы к себе пришить...
К сердцу печаль подкралась,
(Чует момент - увы...),
Но не на ту нарвалась...
Скоро пойдут грибы -
Катится лето с горки
Прямо в осенний лес...
Там и найду на зорьке
Снова
страну
чудес!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742899
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Любити мріяти про Вас,
Закутавшись у шаль безсоння,
І подумки кружляти вальс,
Очима міряти бездоння.
Любити мріяти про те,
Що серцю миле, небайдуже…
Те, що в душі вогнем цвіте
І, що зворушує найдужче.
Любити мріяти в думках,
Ловити промені щасливі,
Що пломеняться у струмках,
Купатись в їхньому розливі…
Допоки місяць не погас
У павутиннім міжсезонні, —
Любити мріяти про Вас
Це — нагорода у безсонні. 12/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736490
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Для:
Серафима :: Сумні реаліїї.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154030
В тісному тунелі реальності
Я бачу поезії проріз,
Він б'є по життєвій банальності,
Мов світло живий його голос
Бо правди немає на боки,
Вона лиш одна і навіки,
Пройдемо умовностей роки,
Не спиняться істини ріки
Бо жити потрібно за правилом:
Найкраще і без компромісу!
А крапки і коми розставимо,
Незгодні? - збирайте валізу
Та їдьте туди де "все включено"
Де замість Кохання еклектика,
Там хочеш - не хочеш, а змушений
Повз істину бути лиш скептиком!
А ми на засадах порядності,
У формі Любові до ближнього
Збудуємо світ геніальності,
В нім буде поезія стрижнево
Життя - то є дар від Всевишнього,
Смакуйте та майте і цінності,
Знайдіть у душевній безгрішності
Життя й прозябання відмінності!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155299
дата надходження 13.11.2009
дата закладки 12.03.2017
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
Нажаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 11.03.2017
Асоціативне до
Шон Маклех: «Людські слова»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
«Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!»
Т. Шевченко*
Людські слова...
Прості й величні,
З трибун, чи в тихому кутку,
Сміливі, радісні, скептичні,
Юнацькі й з віком ексцентричні,
Терпкі і з присмаком медку, -
Усі вони - багатство мови,
Велике дзеркало віків
Із відображенням здоровим
Товстих тлумачних словників...
Та хочу чути не окремі
Веселки кольору слова,
Хай навіть у гучній поемі,
А думку зрілу!
От дива,
Усі навчились говорити
Й писати рівно у рядки
Чому ж так тяжко в світі жити
Й нема думок-волошок в житі?
На жаль,
Полова й будяки...
Одні і ті ж слова повсюди
Використовують повсяк,
Одні і ті ж навчені люди
Щодня в макулатури груди
Складають пошесті мертвяк,
Усі вони - то брак освіти,
Що викликає співчуття
Із неможливістю терпіти
Провладний суржик, як сміття...
Та маю щире побажання
Ту ахіллесову п'яту
Перетворити на Кохання
У римах душ людських!
Просту
Ідею чути гумор клена
Й старого явора слова
І мрії ясена зелені,
По-філософськи десь шалені!
На жаль,
Я вірю у дива...
11.03.2017
*«НУ ЩО Б, ЗДАВАЛОСЯ, СЛОВА...»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У 6 т.-К., 2003. - Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 94-95; 605-606
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722786
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
«Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!..»
Тарас Шевченко, «Холодний яр»*
200 років промайнуло
Із часів Тараса...
Може бачив хтось,
Чи чули
Про життя окрасу?
Ніби рай на цьому світі
Наступив повсюди
І достатком оповиті
Всі на світі люди!
Щастя й радість скрізь панують
І не плачуть діти,
А найліпші подарунки -
Посмішки і квіти!?.
От таке, бува, насниться,
Грішному поету,
Загалом, - зовсім не спиться
І нема сюжету,
Нових рим і слів добірних,
Щоб вірші складати...
Але ж думка неймовірно
Прагне відшукати
Відповідь
На всі питання,
Краще б і не знати...
Бо терпіння вже останнє,
Україно-мати!
Перевертнів згодувала,
Та й ярмом на шию
Дала сісти.
Чи не знала?
Всі ці «моралісти»
Гарно брешуть і грабують
З ранку і до ночі.
Цар Петро про те не чує,
Чи слабий на очі?
Беня Вінницький завзято
До керма дорвався:
8-е Березня - не свято?
І не переймайся,
Що зростають знов тарифи
Ген у їхні статки,
В міністерствах рулять фіфи
За людські податки...
Що ж це коїться, Тарасе!?
Ми ж не те хотіли,
Бунт народний не на часі?
А куди могили
Наших хлопців заховати
І чи буде втіха?
Владо, досить торгувати!
Бо нагониш лихо...
09.03.2017
*Зібрання творів:
У 6т.-К.,2003.-Т. 1:Поезія 1837-1847.-С.355-357;С.740-742
Картина: «На чатах»
Автор Шупляк Олег Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/in-chats
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722592
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Так! Бекон сказав:
«Знання – це сила!»
Оруел сказав:
«Незнання – сила!»
Перший дбав про велич Людини,
Другий дбав про її безпеку.
01.11.2016
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699217
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Текст та муз. - автор.
[color="#ff0000"][i]"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу як пилину?
Чом вас лихо не приспало
Як свою дитину?..
Т.Г. Шевченко "[/i][/color]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
1. Ми з тобою, сину,
Родом з України...
Поле й небо синє –
Прапор Батьківщини!
Хай завжди для тебе,
Мій коханий сину,
Сонце сяє в небі
Неньки – України![/color][/b]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
2. Най, пом’янем, сину,
Кобзареве слово
Про сім’ю єдину,
Сім’ю вольну, нову:
Хай повік не буде
Горя сліз та крові,
Хай радіють люди
Українській мові![/color][/b]
- - - - - - - - - -
[b][color="#0022ff"]
3. Вороги крука́ми
Серце наше рвали,
Наш народ віками
У ярмі тримали...
Врешті й Україні
Посміхнулась доля:
Є тепер в нас, сину,
І земля, і воля![/b]
- - - - - - - - - -
[b] [color="#0022ff"]
4. Стала і бентежна –
Ми – одна родина.
Жиє незалежна
Наша Батьківщина!
Тож, шануй, як матір,
У житті єдину,
Крим, Донбас, Карпати, -
Неньку-Україну![/color][/b]
Опанас Півень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243779
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 29.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
А теплий чай, неначе хліб із печі,
Бажає завжди ніжної руки
І дотик той, який торкнувсь за плечі,
Лягає з ароматом у ковтки…
Чай найсмачніший, як готує люба,
А чи матуся з медом подає,
Я витираю з поту свого чуба
І радість в моїм серці виграє…
Якщо ж цей чай із листя винограду,
Чи вишні, чи з малинових гілок,
Чи з ягоди того земного саду,
Що одягає навесні вінок.
То я від того чаю захмелію,
Візьму у руки біленьке горня,
Я п’ю його і у душі радію,
Бо чай такий, як хлібові зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477113
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 30.08.2016
Скоро літо заляже в снопи,
Врожаї перетнуться і долі.
Опустіють від хліба степи
І поля стануть чорні і голі.
Тоді поле заляже до сну,
А рілля загорланить врожаєм,
Вруна ніжна зустріне весну,
Новий хліб вознесеться над краєм.
А допоки зберемо врожай,
Закладемо в засіки зернини,
Ти у праці всього забажай,
Додавай до врожаю перлини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684922
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Видно, стали ночі холодніші,
Чи з'явився так раптово страх...
Несміливо кутаються вірші
В паперові пончо на столах...
Їх минули леза і цикута,
І зоря на прізвисько „полин”,
Та не можуть, стомлені, заснути
Під гудіння кавових машин...
Близько подих осені-чаклунки...
Кілька зморщок на листок чола...
А на шибці - слізні візерунки:
Злива надвечірня почалась...
Серце заспокоїти готова,
Мріям тим, що так і не збулись...
Мовби позахмарна колискова
Для рядків, народжених колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682532
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Карпатських гір торкнулася душа,
Яке це диво Божої природи:
Смереки ніжно ріжуть небеса,
Так величаво сонце з гір виходить.
А трави пахнуть ,краще всіх парфум,
Мов килими, квітують полонини,
Трембіти голос розганяє сум,
Купаються у хмарах верховини.
Смарагдові ялини гомінкі
Легенди вітру тихо вповідають
У говір той вливаються струмки,
Про край карпатський все пісні співають.
Краса Карпат, неписана краса
В тих синьогорах і духмяних луках
Навіки розчиняється душа
І серце із Прутом не зна розлуки.
23.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681110
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 02.08.2016
Таке величне це небесне море,
Що зіткане із плазми та імли...
Подряпини гарячих метеорів
На ньому візерунком пролягли...
Розкинулася ковдрою Безмежність,
Забула ейфорію і екстаз,
Бо спокій лиш підтверджує належність
До тих, кому давно підвладний Час...
Стоокий Космос дивиться на тебе...
А цвіркуни... про щось... у сі-бемоль...
На тлі скарифікованого неба
Застигли ніжні постаті тополь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680964
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Она, как все капризные девчонки
Менялась настроением сто раз:
То громом разрывала перепонки,
То забывала дождь включить подчас...
Она лучами прыгала по лужам,
Сбивала капли с листьев ветерком,
А иногда ломилась в дом со стужей
Иль нежно укрывала все снежком.
Люблю ее, когда с последней вьюгой
Зима меняла дату на весну...
И в пеньи птиц искали мы друг-друга,
Забыв обиды и простив вину.
Люблю ее... И нет плохой погоды,
В ней скрыты наши радости и грусть...
Ее капризы, это шарм природы,
Резвится пусть и докучает пусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678527
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Так хочеться жити, стрічати ранкові заграви,
В бурхливих річках і потоках купати свій зір,
Кричати птахам, що концерти влаштовують, "браво!",
Лишати свій подив у піках сапфірових гір.
Так хочеться жити, вростати у прожилки неба,
Ловити і вічність, і мудрість у думи-сітки,
Знаходити зачин, не фініш у вицвілих стеблах
І вірити, час має силу підняти квітки.
Так хочеться жити, гойдати легенями втіху,
Любов’ю зшивати посічений злобою мир,
Мозаїку світу складати зі сонця і сміху,
Вдягати у правду, у честь і у зичливість шир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678405
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 17.07.2016
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 11.07.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 11.07.2016
Церата на квадратному столі,
Така звичайна – ну, проста церата…
Але на ній летючі журавлі,
Летять додому і тоді – це свято.
Келих прозорий, коли він пустий,
Коли ж вино у ньому – насолода…
Здається вітер інколи простий,
Проте, як теплий, наче нагорода.
Так і життя - усяко на віку,
Морози за спиною гріють руки.
У брід не подолати вам ріку,
Як в небі налетіли чорні круки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670827
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Шлях задихнувся в цвіті липи,
В’ється врізнобіч битий шлях,
Неначе добру чарку випив,
Біжить за вітром по полях.
Пекуче сонце гріє липи,
Бджола закуталась в меди,
Крона дерев, як смолоскипи,
Шлях направляють до води.
Дурманить запах лип над ставом,
Легенька зяб біжить удаль,
Цвіркун прихований туманом,
Соло веде, немов скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668958
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
Музики невидимої раб...
І тональність знітилась бемолем...
Посивілі голови кульбаб
Розгубили всі думки над полем...
Хижо посміхається бекар,
Скрушно клен хитає головою,
Тільки десь, у володінні хмар,
Відчай ще метається луною...
На траву, зелену, мов нефрит,
Прилягли, щоб відпочити, музи...
І Овідій пише манускрипт,
Оду невгамовності іллюзій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667369
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Якщо слова заплести у вінок,
Де кожне слово взяте із душі,
То потече поезії струмок,
Який є нашого життя рушій.
Поезія – це струни скрипаля,
Смичок маестро – це отой поет,
Що до народу словом промовля
І творить своїм словом пірует.
Поезія – це скарб, що є в житті,
Де діамантом сяє кожне слово.
Поезія – це мова почуттів,
Це музика надії і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652446
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
21 березня День поезії…
Наша поезія, як мова,
Струнка, красива, калинова.
Вона життєвий наш рушій,
Бо в нас, поезія з душі.
Хоча поетів в нас багато,
Але поезія – це свято.
Коли народжується цвіт,
Такому жити сотні літ…
Поезіє! А ти щоранку,
Вдягай найкращу вишиванку.
Бо ти завжди для нас – святе,
Тебе ми любимо зате…
В кожній родині нема свята,
Щоб тепле слово не сказати…
В промінні сонця і в зірках,
Живи, поезіє, в віках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652429
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Із павутиння Інтернету
В життя ввірвалася моє…
З екрану дивишся планшету
І смуток в грудях розтає.
Одна світлина, листування
І серце защеміло знов.
Воно отримало послання,
По жилах розігнало кров.
Твоїх очей магічна сила
В душі торкнулася струни,
Ти дарувала мені крила
І кольорові мрії-сни.
Також неспокій, хвилювання,
Фантазій грішну каламуть.
Хвилини щастя і страждання,
Реальності страшної суть.
Ми в різних просторах і часі,
Не перетнутися ніколи.
Лиш віртуальність в іпостасі
Коханню, возвела престоли…
12.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651131
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
[b][color="#ff9900"]Квіточку до квіточки ніжно пригорну,
І мімози гілочки у букет складу,
Сонячні промінчики бантом зав‘яжу -
Подарую всім жінкам запашну весну![/color]
[color="#007bff"]В небесах веселкою, у віночку страз,
Заспіваю пісеньку із святкових фраз,
Волошковим кольором розмалюю світ -
Посилаю всім жінкам сонячний привіт!
[/color]
О. Шнуренко[/b]
[color="#ff1100"]Вітаю всіх поетес і письменниць Клубу Поезії з Жіночим Святом!
В честь цього світлого та радісного дня пропоную тест/квест, присвячений видатним жінкам України.
[/color]
Протягом багатьох століть люди оспівували та прославляли в піснях і віршах образ матері-берегині чи коханої жінки, благословляючи її ім`я. Деякі філософи вважали, що доля жінки - у домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.
Життя та громадська діяльність мудрої та справедливої княгині Ольги вивели Русь на світову арену.
Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою.
Щедра на таланти українська земля подарувала людству чарівну й талановиту жінку-легенду Марусю Чурай. Її пісні про кохання та вроду й досі бентежать наші серця, наповнюючи їх то смутком, то радістю.
Можна навести чималий список жінок, які прославляли рідну землю. Це поетеси, художниці, співачки, артистки, акторки та багато-багато інших.
Найболючішою втратою для кожного народу є втрата історичної пам`яті, яка з діда-прадіда передавалась від покоління до покоління й була основою у вихованні національної самосвідомості. Творцем історії є народ, але окреме місце в ній відводиться видатним особистостям.
Давайте згадаємо разом деякі факти із життя унікальних жінок. Пропоную вибрати вірний варіант відповіді:
1.Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. Яке справжнє ім’я Лесі Українки від народження?
[color="#0048ff"][b] Марко Вовчок, Лариса Косач, Ольга Кобилянська[/b][/color]
2.Жінка з легенди - так називають, найяскравішу зірку на небі сучасного українського письменництва. Вона - поетеса вищої інтелігентності та порядності, не ласа ні до слави, ані до почестей. У творчому житті вона залишалася сама собою. Ніжний лірик, глибокий філософ, вона привернула увагу до своєї поетичної творчості ще в 1950-1960 роках. Ця талановита жінка з тих поетів, які здатні крізь людське бачити загальнонаціональне. Поетеса не байдужа до проблем нашого сьогодення. Її ім’я знають у багатьох країнах світу, а чи знаєте його ви?
[color="#0048ff"][b] Оксана Забужко, Олена Теліга, Ліна Костенко,[/b]
[/color]
3.«Її пісні - перлина многоцінна, як дивен скарб серед земних маркот...» Саме такими словами Ліни Костенко можна охарактеризувати творчість Марусі Чурай. Хто ж вона, ця жінка, яку названо живою легендою?
[color="#0048ff"][b] художниця, акторка, співачка й поетеса[/b]
[/color]
4.Жила в Україні геніальна жінка, людина виняткового таланту, великого серця й доброї душі. З 1919 по 1921 рік вона була артисткою Державного народного українського театру в м. Києві, який з 1922 року носить її ім'я. Як звали цю талановиту артистку?
[color="#0048ff"][b] Наталія Ужвій, Марія Заньковецька, Ада Роговцева[/b]
[/color]
5.Талант цієї жінки в тому, що вона надзвичайно тонко відчувала красу життя, усього того, що оточує людину. Її життя - то як роман, сповнений драматизму. Творчий доробок дивовижної художниці різноманітний - натюрморти, портрети, пейзажі. Та найбільше її захоплювали квіти. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі. І звали цю талановиту жінку:
[color="#0048ff"][b] Марія Приймаченко, Катерина Косьяненко, Катерина Білокур[/b]
[/color]
6.Пісня - серце народу, його душа, його крила. Вона пахне травневими дощами, синім льоном, материними руками. Сольний спів цієї української співачки - своєрідний, оригінальний. Він, як чисте ранкове повітря, непомітно проникає в серце, зачаровує магією м'якого голосу, глибиною почуттів, трагізмом людським. Кого назвав Українським соловейком Дмитро Гнатюк?
[color="#0048ff"][b] Софію Ротару, Ніну Матвієнко, Клавдію Шульженко [/b]
[/color]
7.У неї не було другорядних пісень-одноденок. Кожна була популярною і входила в кожний дім. «Чураївна», «Козачка», «прагнути», «Жіноча доля», «Мамина вишня» - ці пісні відомі і улюблені не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу. Назвіть ім’я народної артистки України, лауреата Державної премії .
[color="#0048ff"][b] Марія Стеф’юк, Ольга Нагорна, Раїса Кириченко [/b][/color]
8.Соломія Крушельницька - найвидатніша оперна співачка світу. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Федір Шаляпін та інші оперні зірки першої величини. В травні місяці 1904 року відбулася тріумфальна прем'єра оновленої опери Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй» в міланському театрі «Ла Скала». Хто подарував після вистави Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй»?
[color="#0048ff"][b] Лучано Паваротті, Джакомо Пуччіні, Енріко Карузо [/b]
[/color]
9.Стародавні літописи змальовують княгиню Ольгу як вродливу, енергійну, жорстоку і хитру правительку, яка нібито мала чоловічий розум. Вона першою з київських можновладців прийняла християнство. Вона стала першою жінкою, яку прилучили до лику святих. До якого міста великої імперії першою з київських правителів княгиня Ольга прибула не з війною, а з миром, і тим самим зробила цю потужну державу союзницею?
[color="#0048ff"][b] Рим, Візантія, Мілан [/b][/color]
10.Роксолана - феномен світової історії: понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей у мусульманському світі. Потрапила Настя до Туреччини у 15-річному віці бранкою. Згодом опинилася при дворі султана Сулеймана і враз його приворожила. Він взяв її за дружину і все життя був вірний лише своїй Роксолані, як називали могутню султанку. Схід споконвіку не знав жінку в такій величній ролі - це суперечило традиціям і духові ісламської релігії. Яке справжнє ім’я Роксолани?
[color="#0048ff"][b] Марія Вілінська, Ольга Сумська, Настя Лісовська [/b][/color]
Українська жінка – особливий феномен. Вона - мила, привітна, скромна, трохи мрійлива, їй притаманні: природна грація, вишуканий смак, витонченість в почуттях . Українські жінки стали відомі на весь світ не тільки, дякуючи своїй красі, але й завдяки розуму й таланту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649065
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[quote]"О Жизнь! Заглянул я недавно в глаза твои, и мне показалось, что погружаюсь я в непостижимую глубь.
Но золотой удочкой вытащила ты меня и насмехалась надо мной, когда я называл тебя бездонной.
"Так говорят между собой все рыбы, – отвечала ты, – которые не могут достичь дна; все, что слишком глубоко для них, зовут они бездонным и недостижимым.
Но я лишь изменчива и своенравна, и во всем я женщина, и отнюдь не добродетельна.
И хотя вы, мужчины, называете меня и "глубокой", и "вечной", и "таинственной";
но всегда вы одариваете нас своими собственными добродетелями – эх вы, добродетельные!"
Так смеялась она, недоверчивая; но не верю я ей и смеху ее, когда она злословит о себе самой. [/quote]
____Ф-В.Н._______________________________________
Если - не любят тебя.
Если - совсем один.
Если на кухне, без света,
Сидишь,
А в чашке остыла полынь...
Ты -
Всё равно! -
Люби!
Не забывай -
Любить!
Это не твой удел -
Стадной тропой ходить!
Ты - не один, мой друг!
Пусть и темно, теперь,
Пусть вместо чая - полынь,
Пусть не стучатся - в дверь!
Пусть детский смех - не тебе...
Пусть говорить - отвык...
Это не повод ещё -
Шагом идти...
Других.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646583
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Навчи мене слухати тишу,
Тобі в унісон помовчати...
Хай вітер поезію пише -
У дерева листяних чатах;
Хай віє поезія квітів -
Букетом п"янких ароматів;
Вплітається віршем у віти
Мереживо сонячних квантів.
Поезія ніжності наша -
В торканнях чуттєвих, пір"їнних...
Мовчанням хай повниться чаша...
Поезія тиші - у мріях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640237
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Бачу, що життя моє перекручене,
Втекло кудись моє волосся/локони,
Залишок сивиною припорошене,
В згадках роки мироточать мов ікони.
Дочекаюся весняних світ-радощів,
Подибаю у ліс дубово-грабовий,
І віддам себе на поталу пахощів,
І попливу, мов парашут кульбабовий.
Обігріюсь ясним любов'ю-сонечком,
Сприйму раменами долоні-ніжності -
Мене торкає кохана, син, донечка,
І розтану в цьому щасті-безмежності.
І побачу: життя не перекручене,
Просто час пройшов мій так, непомічене,
І жив я не недбало, а насичено,
Хоч біллю є багато і засмічене.
27.01.2016
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639138
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
У вирву часу скочуються дні,
Пилюка забуття роки вкриває.
Живемо між людьми, але одні
І ця самотність інколи лякає.
Збігають дні та обкрадають нас,
Неначе обриває листя вітер.
Лікує і вбиває водночас
Звичайне слово складене із літер.
А, що тоді казати вже про час
Його ми так сприймаємо нарізно.
Радіємо, – дорослих робить нас,
Що схаменутись вже буває пізно.
Гадаємо, що з часом ми на Ти,
Що в нас його ще скільки заманеться.
А оглянутись, спалені мости,
Ніхто ніколи в юність не вернеться.
Коли наш час вже добіжить кінця
І вже ніщо нікому не змінити,
Збагнеш тоді, перед лицем Творця,
Як час цінив, як мало встиг зробити…
25.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638622
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Курит Никополь трав отраву
Гложет землю карьеров сыпь.
Запорожских стрельцов державу
Растерзали царицы псы.
Коммунизма российский Голем -
Сечь утопленница на дне.
Вербы сохнут. Пылится поле
И погосты смывает Днепр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637601
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Не сравнивай себя с другими –
такой как все, и не иной.
Смотри наверх, на это Небо…
А ты? А ты – совсем другой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637298
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
В якості епіграфу
до збірки «СПОЛОХ»
автор Мирослав Вересюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
Бийте на сполох! Кричіть у весь голос,
Мають почути ще ті, хто глухі,
Щоби розвіяти мізковий хаос
І пережити години лихі!
Бийте на сполох! Не можна мовчати,
Воля - це думка промовлена в слух,
Щоб Батьківщина назавжди - як мати,
Стань на коліно й зніми капелюх!
Бийте на сполох! Щоб знали усюди:
Синій - то небо, а жовтий - жита,
Справжні слов'яни - завжди правдолюби,
Київська Русь - наша правда свята!
Бийте на сполох! Хай будуть не вірші,
Серце й душа - то Кохання і храм,
Ми - Українці, найкращі, найбільші,
Чужого не треба, своє не віддам!
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
[i]Уявив себе... таким собі мартівським Бегемотом. І пофантазував
"маненько"... А тема моіx "безвинниx" фантазый дещо xвилююча.
Вітак, вставляючи вірша, зле розклеівся і загубив (назавше!)
свою фабулу... фантазію прийшлось відновлювати по пам'яті.
Боюсь, що саме вузлові моменти вірша таки розгубив...
по дорозі. Відтак маю проxання: а) вибачити;
б) доповнити...
Xто чим може... [/i]
[youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]
[i][b][color="#02b87b"]Як там… на сьомому?..
Як там?..
Дійсність чи спомини –
Такти?..
Я про наркотики,
Звісно...
Ті, що від дотиків –
Тісно.
Квазі-наркотики?..
Квазі…
Капосні котики –
В пазли…
Дивні наркотики!
Xочеться…
В шалі співдотику
Мочаться…
Ранок. У мороці…
Мало…
Сонце - у торопі…
Встало…
Ранок надворі? Десь
Дівся…
Го́ло в коморі? Та –
Біс з ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Зимовий ліс притих і весь в снігу…
Сліди лисиці з виходом у поле.
Легенький іній звірям носик коле
І підганяє зайця на бігу.
Сосна зелена вся убралась в сніг,
Сорока десь скрекоче, тиш між гілок
І сніг заховав сіреньких перепілок,
Який великим оберемком ліг.
А тишина блукає між ялин,
Очиці білки дивляться цікаво,
Зимовий ліс сумує величаво,
Лиш червоніють грона горобин.
Рогатий лось – господар лісовий,
Вслухається у тишу, лиш хропить…
Дрімає ліс, чи може міцно спить?
Дуб в маскхалаті в нього вартовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636458
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Ми в цьому світі наче діти,
Такі же добрі та відверті,
Дрібницям вміємо радіти,
Але буваємо і вперті.
Привітні, щирі та гостинні,
Аж інколи собі на шкоду.
Зв’язки цінуємо родинні
І чарівну жіночу вроду.
Боголюбиві, працьовиті,
Батьків шануємо і віру,
Пісні в нас смутком оповиті.
І знаємо в застіллі міру.
Талановиті та завзяті
А праця нам завжди на втіху.
Душею щедрі і багаті,
Дитячому радієм сміху.
Відважні, чуйні і відкриті
Веселі, лагідні, сумлінні,
Розумні і хазяйновиті
І точно, що не маєм ліні.
Нікому ми не завинили,
Не нападали, не вбивали,
Та з лемешів шаблі робили
І свою землю захищали.
Терплячі до пори, до часу,
Та вже коли терпець ввірветься
То ворогам не буде спасу,
Так було й досі так ведеться.
Земля колиска, ми родина,
Добра й щедрот у нас по вінця.
Така в нас матір-Україна!
Такий характер українця!
15.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635996
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.01.2016
Для торжества последнего заката
Медь облаков начищена уже,
Пора идти, признавшись виноватым,
На дно стакана с камнем на душе.
Соломинку, убившую верблюда,
Хмельной игристо-пенною волной
Мне принесет... Вцепиться? Нет, не буду!, -
Спасенья способ несколько иной
Придуман мной не вдруг и не сегодня,
И это яд, скорее, чем бальзам....
Так, усмехнувшись промыслам господним,
Решил однажды, что управлюсь сам.
Определю вину, назначу меру,
Придумаю себе приватный ад,
Лазоревый, жемчужный, светло-серый
Покойный ад, в котором не спешат,
И в нем «Боржом» для моего Тантала,
Для Прометея спичек коробо’к,
Диван для дум, ленивых и линялых,
Для страсти омут, пусть и неглубок...
Сердец слиянья, вздохи, вечер, свечи, –
На этот бред в моем аду запрет,
Он обеззвучен мной и обесцвечен,
Тьмой освещен и инеем согрет...
По нраву будет пекло мне такое,
В котором лишь с собой наедине,
«Стой! Дальше хода нет! Не беспокоить!», -
Приколочу гвоздем к его стене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611901
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 13.01.2016
Мать с детства утешала Василису:
«Не всем достались сказочные лица!
Невелика заслуга быть красивой,
А фокус женский – стать незаменимой!
Не комплексуй, Вась!
Мысли нестандартно!
И превзойдешь соперниц многократно!
Амур благоволит смазливым дурам,
Но в помощь вот тебе литература:
[i]«Основы бухучёта»,
«Домоводство»,
«Сад. Огород»,
«Как доказать отцовство?»
«Конструкция двуместных шалашей»,
«Как лучше гладить шёлковых мужей?»
«Домашние соленья и варенья»,
Брошюра «О последствиях куренья»,
«Клубок и яблочко - новинки GPS!»
«Супруг не в духе: побеждаем стресс»,
«Ремонт хоро́м: обои, лаки, краски»,
«Утехи: предварительные ласки»,
«Селекция из косточек куриных
массовок для тусовок лебединых»,
«Свекровь-невестка: неделимый кров»,
«В ночную смену как наткать ковров?»
«Мёд, пиво, квас»,
«Ухоженные ноги»,
«Пиры, банкеты – гости на пороге»,
«Гидролиз мёртвой и живой воды»,
«Как починить разбитые мечты?»,
«Не бог, не царь и не герой: мужские страхи»,
«Грибы и травы: слабый стул монархий»…[/i]
Полезные советы методичек
Тебе подспорьем станут в счастье личном!
Всё зная-понимая и умея –
Ты будешь мужу головой и шеей!
Мужчины, Василиса, те же дети –
Не бросят «мамку» ни за что на свете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635436
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Нарешті фініш. Це не смерть.
Злетів світанок білим соколом.
Напруга тіла – рік і чверть,
Встеляє душу срібним попелом.
Нарешті фініш. В цей забіг…
Тяжів дамоклів меч над мрією.
Пожежі вились. Дощ і сніг
Не мали влади над стихією.
Нарешті фініш. Сльози – в гарт.
Вітрам – усі думки посічені.
Ні, це не смерть, це новий старт.
Хай буде ж сонцем він освічений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634710
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Обидно упускать сквозное озаренье
Запоем дозывать приливный хор в крови.
Какому я горел дать жизнь произведенью?
...Hе помню...Только - фон. Да, ...кажется, пел вихрь.
Доил слезу сюжет, журчащий синим блеском,
Дыхания тепла прям жгли словестный ряд.
Сон-шёпот наносился нетленностью на фрески,
...А я не дописал, и токи, вздроги - яд...
От зова – треск и дрожь, несобран, неспокоен.
Колотит незаписанный исполненный концерт.
Что-что?...Меня - здесь нет. Слух ждёт иных ковбоев,
Разлюбленных, поведенных, кому взойдёт портрет.
31.03.96 – 11.01.16 гг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634937
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 11.01.2016
Ідея О. Удейка із розмови...
На кожнім каналі забули про мову
Шанують рашиський «язик»,
Часами матуся «пойот каліскову»,
А я до такого не звик.
Агресія, брате, агресора мова,
Полонить щоденно екран,
А де ж наша мова, а де ж наше слово?
Нам ворог пускає туман…
За мову боріться, боріться за слово,
Щоб знов не вернулись брати.
Живи наше слово, живи рідна мово,
Щоб щастя у мові знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634419
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Гордость, горечь, горе, речь.
Провинился - ну-ка в печь!
Повинился - марш на кухню!..
Я пока на койку рухну.
Я пока во сне усну,
Втисну я в сосну весну,
И в иголках серебрясь,
Я во сне воскресну - Князь!
Княжить буду, не проснусь.
Нареку страну я - Русь.
В реку Волгу окунусь,
Мёдом я развею грусть,
И возьму себе в народ
Из болот и чащи сброд:
Вепсы, коми, чудь, мордва -
Различаю их едва...
Горе-горе, луг и лук,
Тетивы звенящий звук.
Небо чёрное от стрел...
Надо мною флаг пестрел,
И монгольский был Урал.
И во сне я умирал.
И гортанной речи горечь
Разумел во сне я вскоре,
Кровь моя впадала в Каспий,
Схоронили меня наспех...
Умер там - проснулся здесь,
Где же гордость? Где же спесь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634595
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 04.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Дощить ця ніч у завіконні,
Неначе матінка-земля
Ридає в місячнім безсонні,
Думками грішними кружля...
Усі печалі і тривоги
Бокалом терпкого вина
Хотів змочити враз, -
Знемога!
Війною зірвана струна
Людських надій і сподівання
Звисає мовчки,
Не бринить,
Є тільки сповідь,
Як бажання
Крізь поетичну риму-мить...
Бо сенс буття у зраді винний,
А кулі прямо в серце б'ють
Підступно, боляче й невпинно,
Мішень одна -
Кохання суть...
Дощить цей день у завіконні,
Не менш дощить й моя душа,
А римо-птАхи міжсезоння
У вирій-думку вируша...
Сумні тривоги і печалі
За долю нашої землі
Хотів закинути подалі, -
Не можу!
Наче кораблі,
Усі мої живі надії
Й найкращі помисли душі
Летять над світом,
Де події
Війною в серце увійшли...
Й така та істина вже винна,
Чи десь на дні мого вина,
Що знов летять слова нестримні,
Бо смерть - давно не новина...
Лишень у вогнику Любові
І жАги волі пізнання,
У незвичайнім римо-слові
Вбачаю Вас!
Десь поруч я......
24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623530
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Ти - дівчина-осінь,
Бестія рудоволоса,
З поглядом дикої кішки
Із повним жагою вогнем.
Тебе на дорозі
Стрів я танцюючу, босу...
Схожа була ти на пташку
З крилом чомусь тільки одним.
Крізь ніч мої й досі
Навстіж заплющені очі
Бачать у танці ті ніжки...
І я, мов крилатим конем -
Занурююсь в осінь
Спраглу й сльотаву водночас.
Сильно натягнуті віжки -
До тебе відносять мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617281
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015
О чём звонят колокола..?
О том, что осень золотая,
Под листопадом угасая,
Хоть и печальна, но светла.
О том, что не журчит ручей -
Замерзнет змейкою хрустальной,
Зима подхватит его тайно,
Как брошь для туфельки своей.
О том, что нынче по земле,
Ворча, шагает старый ворон...
И я за ним, подняв свой ворот -
Как не крути, а быть зиме.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617421
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Сьогодні вітер – на розлуку
(Довкруж така тонка жура)
Ховає запахи і звуки,
Банальним розмахом крила.
Не відмолили на Покрову,
Бентежні клени кольори.
Ключ журавлів з вітрами в змові,
Здійма останні прапори.
На крила б умоститись добре,
І в гості – до отар хмарин,
Але в кишеню бгає обрій,
Прощальний надосінній клин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617390
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
[i] Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)[/i]
[i][b][color="#40ad8c"]Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
До Дня Незалежності України
Розкажи мені казочку дивну,
Пригорни й поцілуй, як дитя,
Твою мову, з дитинства чарівну,
Я смакую свідоме життя
Я не можу тебе не кохати,
Твої пісні у серці моїм,
Хочу вірші про тебе писати,
Ти мій рідний і батьківський дім
Твої прадіди були й моїми,
Я їх бачу у райдужних снах,
Дай же, Боже, нам стати такими
І любов пронести у віках
Ти така молода і красива,
Трохи вітер, та все це пройде,
Бо стремління до волі, мов злива,
Кожну краплю до суті веде
Я кохаю й завжди в тебе вірю
І то віра прекрасних ідей,
Скільки там мені Боже відміряв?..
Буду мужнім заради дітей
Щоб вони були кращі й сильніші,
Щоб прожили щасливе життя,
Щоб воно їх зробило мудріше,
Щоб кохали тебе як і я
Бо колись, немов зірка небесна,
Я до тебе в ночі прилечу
Й розповім тобі казку чудесну
Про країну, де все досхочу!
24.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601690
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Верба лоскоче тиху воду,
А та на сонці виграє...
Чи ти без імені, без роду,
Що з тебе сум мотузки в"є ?
Вдягни смарагдове намисто
Та волю в косу заплети.
А як терпіння гілкой трісне,
На воду смуток відпусти.
Його там верби залоскочуть,
Його там сонце засміє.
Печалі більше не захочуть
Селитись в серденько твоє.
Там місце білої лілеї,
Що по-під берегом цвіте.
Бери красу надхненну з неї,
Бо все, що чорне, то пусте.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599143
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 15.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Смеркає, і небо за гратами
Променів сонця лукавих.
Вилита соком гранатовим
Мить, наче сонячний спалах.
Хмари на кулях повітряних...
Небо сягло піднебіння.
Втомлений спекою літньою
Вітер спинився на віях.
Дихає вечір задимлений
Спаленим дубом в мангалах,
А за спітнілими спинами
Ніч медитує у травах.
Трохи би холоду й спокою,
Зливи зненацька і грому,
Щоб босоногими кроками
спішно втікати додому...,
щоб зупинитись окрилено,
час не пустити у прийми,
задивлено в небо задимлене
взяти когось у обійми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599721
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 26.07.2015
[i]Всесвітній сум... Коли отам - під серцем
щось тисне... Душить! Рве і так щемить...
[b] Фіна Ярінець[/b]
[/i]
[i][b][color="#e80c0c"]О, як пече та млява неймовірна!
Мізки – немов із тіста калачі…
Пече і… смажить! Праведна і вірна,
Бо що ж іще віддати нам печі?..
Нема нічого: ні душі, ні серця –
Згоріло все – і будь-що-будь! – в вогні…
Ні совісті нема уже, ні терцій*…
Та совість та пече чомусь мені!
Младі життя кладуть, немов нізащо,
Сумлінні, самовіддані бійці...
А те… згодоване у ситощах ледащо
Купається… в вині і молоці!
...Весь світ уже, немов бички – на киці,
Зійшов, як тінь – на манівці, убік:
Мізки його масні і маслянисті
В ніку́ди вже завершують свій біг…
І залишились страдні наодинці
Із млявою, що так мізки пече...
Та певен я – ті бісові ординці
Живим від кари жоден не втече![/color]
[/b]
26.07.2015
_______
*Тут – одиниця часу: 1/60 доля секунди.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596027
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Втомився думками метатись
І слухати вітру виття...
Дозвольте у Вас закохатись,
Щоб розфарбувати життя...
Не штудіював Епікура,
Як люди всі, працею жив...
А за ілюстратора Дюрер,
Хоч інколи, але служив.
На каву свіжесеньку, може,
А потім на віденський вальс?!...
Як!? Ви поспішаєте?! Боже!
Не смію затримувать Вас!...
А може, і справді, не пара,
Мені цей творіння вінець?!
І тане чергова примара
В Гольфстрімі холодних сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592854
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Прошу грози, божественної зливи,
Хай життєдайні краплі прилетять!
Потріскались і пересохли ниви,
Дерева спраглі сохнуть, шурхотять
В траві пожовклій скручені послання –
Зелене листя, що іще б жило…
Так з піднебесся падає кохання
Якщо без ласки в душах відцвіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592570
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 08.07.2015
Замало слів,коли їх забагато,
Замало див, коли довкруж – дива,
Та як багато, пребагато свята,
Якщо у мрію віра ще жива,
Бо як тоді любити легко, любо,
Пірнати в дні і ночі залюбки,
Коли (ну як?!) на щастя чи на згубу,
В незнане царство тягнуть світляки.
Ти віриш - неодмінності минучі,
Бо в буднях оселилося нове,
Щось неземне, солодке і колюче,
Щось зовсім несподівано живе.
За ним спішиш -о запал величезний!-
Аби на хвильку глянути в лице,
Та пам’ятай, наздоженеш – і щезне,
Бо те, що сталось, вже не мрія це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590820
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
І знову пахне липа медом,
Гудуть і бджоли, і джмелі,
І під липневим, синім небом,
Я біля липи захмелів…
Розбіглось сонечко зі сходу,
Цілує липові квітки
І дивиться дівча на вроду,
Сплітає із квіток вінки.
А потім їх опустить в річку
І попливе вінок у даль,
І заплете у коси стрічку,
Зіграє для душі скрипаль…
Бо хтось з ріки вінок дістане,
Усе, що мріяла – збулось...
І прийде ніжне і кохане,
Що для дівчини віднайшлось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589952
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Тобі моя квітуча Україна,
Я віддаю і сили, і життя...
Моя ти мати, я твоя дитина,
Ти мрій величчя, здійснення їх - я.
Твоя краса, це мужні, добрі люди,
Відверті, та не здолані серця...
Твій добрий світ нехай сіяє всюди,
Та щастя спів лунає без кінця.
Цвіти мій край і хай зростають діти
Збагачені надхненням до життя...
Врожаї хай ростуть, всі були ситі
І думи не впадають в забуття.
Країна-мати, ненька Україна;
Народжені ми славити тебе...
Ти наша доля, ми її частина...
За твоє щастя віддамо себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590062
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 27.06.2015
*************************
І знову істини високі,
Та по-старому все -
Я в мріях одинокий,
А час гряде.
Відписую півцарства тому,
Хто край положить
Демонівству злому, -
Але ж не цар!
І де те царство взяти чи хоч пів,
Бо за душею маю тільки спів?
Я розбиваю ним примари,
І вірю: все слизьке зазнає кари.
12.09.1998 р.
цикл "Митець. Правда. Слово."
Антологія сучасної української літератури. - Хмельницький, 2015. - Ч. 5. - С. 193.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590244
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Помисли пречорні... Хмари білі...
Знаки гексаграм у Книзі Змін...
Пам'ятай: не вічно Фермопіли,*
Далі йде звитяжний Саламін*!
„Ікс”, чи „ігрек”... Вітражами - гени...
Кроками маленькими вперед...
Десь, за міражами Ойкумени,
В зоряних тенетах Андромед...
Де блукають капітани Немо...
На галактик вицвілому тлі
Пише космос зоряну поему
Для небезнадійної Землі...
Фермопіли* - там, у
в 480 р.до н. е. греки
зазнали поразки від
перського війська.
Саламін* - острів, біля
якого в тому ж році
греки отримали
перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589781
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Тут листья шумно дышат шелестением,
Прозрачным стал сокочащий пикник,
Спешащее растительное пение,
И ветер, вдохновитель-баловник...
...Всего лишь на зелёное мгновение
От города отвлёкся, и – паре́ние!
19.06.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588809
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Ялинки, непомітні влітку в зелені -
Терплячі невизнанню - до зими.
Ожинкам – рай, чорничкам-каруселенькам,
Вітають небо - рястні килими.
...Одна перед одною: рути, мальви -
Квітуть улітку балом красоти.
Ялинки ж ...взимку знають іншу славу:
Помітним - бути, а́ле – не рости.
21.06.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588820
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Повисолоплювали хмари язики.
Злизали неба бірюзу, усю до краплі.
Закрили сонце (пустуни!) на три замки
І влаштували справжні вуличні спектаклі.
Лунала простором рапсодія дощу.
Громовики у бубни били, мов шалені.
Несло це втіху подорожнику й плющу.
Втягали музику у нутрощі зелені.
Все інтенсивніше мелодія неслась.
Все яскравіші блиски повнили орбіту.
Сміявся лунко Громовержець – неба князь -
Про себе гучно заявив сьогодні світу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587397
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Летіти прямо –
Рік уже немає
Позаду – поруйновані мости
Підвислий час
Лебідку небокраю
Листи надії просить принести.
Листи надії (варто чи не варто?)
А підсвідоме проситься – давай,
Поки ще не змінилась денна варта
А ватра зір не з`їла небокрай.
Сьогодні це твоя остання спроба,
Крилом черкнувши білий буревій,
Перегорнути денну Манітобу
У висоті бездонній і ясній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587301
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Там, де нас не було,
Навіть вночі там світло,
Там, де ми вже були,
Світло сильніше пітьми.
Там, де хочемо бути,
Дні сонечком скуті,
Там, де ми ще будемо,
Долю розбудимо.
Там - вогню спалах казки
І відсутні поразки.
14.06.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587402
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Варіант Державного Гімну України на конкурс
Слався мужня Україно,
Край щедрот безмежних,
Слався, розквітай країна
Мудрих, незалежних.
Славтесь нації численні
Дружністю, братерством.
Нам співає Божий Геній,
Нам щастить партнерством.
Слався трудівна людина,
Скарб чеснот безцінних.
Вдача українців гідна,
Мирний шлях наш вірний!
Слався правова держава,
Злагоди надія!
Україні дужій - слава!
В мріях, в гаслах, в діях!
Січень,1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587288
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[i]Присвята Марічці М.[/i]
Проказала: "Вірші примітивні!
Відсутня інтрига польотів метафор!
Де те, що дає завжди подив? Ні!
Чому у вас відсутній епітетів хор?"
Я мляво пручався і доказував що
У віршуванні є різнобарвний.
Вірші - лікування душі, то навіщо
Мені світ додатково уявний?
Пройшов час. І раптом я чую: "Це - складно!
Заплуталась в образах ваших кульбітів!
Алюзіями вірш співає надсадно
І шугає серед кольорових світів!"
О. Жінка! Твій образ завжди ілюзорний,
Для мене твої почуття алогічні,
Хоча твій образ часто є чудотворний!
Протиріччя ці мені завжди трагічні!
11.06.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586807
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
З років верби журбливої, своєї,
Ми - у краях, де досить голосить.
Малостійкі поро́бки – для музеїв,
І нам б’є час могутніми зажить!
А тополині, вербоньці-бабусі -
Родинний захист, шана поколінь!
Я у любові до своїх горну́ся,
А за коханням ди́влюсь вдалечінь!
А дуб-земляк, надійний, витривалий
Свій шанс у нас століттями чека.
Далекоглядні – з дуба будували!
І кровотечі зупиня́ кора!
Іти на користь мають кожні зміни,
Партнер сталевий - зміцнює Тризуб!
Прямує дужа молодь України
За символ взяти - нездоланний дуб!
28.09.08 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586346
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Я знов вертаюся до тебе.
Вагання струшено з душі.
Ти – не покара, воля неба.
Для тебе всі мої вірші,
Моє натхнення і звитяга,
Моєї спраги джерело,
Народжена у муках сага.
Висока нота і крило.
За тебе кращого немає,
Дивись хоч вічність навкруги.
Тебе люблю, тебе чекаю,
Зійди на мої береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584232
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 30.05.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[color="#ff0000"] …ти й не второпаєш: дощ то чи я.[/color]
[i]Ол Удайко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О, доще-буяне, весняная зливо,
Полий задарма і спроквола мій лан…
Зволожуй, удобрюй ту жадібну ниву,
Аби споконвічний утілити план…
Я маю те поле засіяти квітом,
Дорогу до нього потопчемо вкрай…
Там будемо ми, наче Божії діти, –
То буде для нас ще незвіданий край…
О ти, благодатне, розоране поле:
Таке життєдайне – широкий безкрай!
Засію я зернами щастя – не болю
Й тебе наречу: Несподіваний рай.
Алею до поля обрамлю платаном,
Щоб нею в майбутнє безпечно іти…
Освоїмо пристрасті всі – й поза планом –
Й життя не змарнуєм – я, Да́рко* і Ти*![/color][/i][/b]
[i]20.05. 2015
__________
*Всі імена в романі, як і картинки весни,
– фейєричні вибрики Пегаса на Парнасі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
[i]Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! ..
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го Травня… Янтарна сльоза –
То біль, перемішаний з кров’ю…
А в небі – блакить і жахіть бірюза,
Земля ж наша зранена… “нов’ю”!
В неспішнім строю ветерани війни…
В майбутнє несуть свої рани,
Та їхньої в тому немає вини,
Що йдуть не разом… ветерани!
Бо інколи в оці шаліє той блиск,
Що ділить навпіл українців:
Ми йдемо парадом своїм, як колись, –
Ковпа́ківці і бандері́вці…
І буцім-то кожен хисти́в рідний край
Від – вищого штибу – фашистів:
Живи, українцю, увік – не вмирай!
І втілюй в життя свої хи́сти…
То монстри політики СССР
У бойні звели брат на брата!..
Оте нам явили вони і тепер,
Що кинули край наш за грати.
Єднаймося ж, браття!... Зглобіте ряди,
Щоб путінській встоять навалі!
Диктаторе! В себе город городи!
Царів ми давно вже прокля́ли…[/color][/b]
13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. Все ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
[/i]
[b]На світлині: [/b][i]Роксолана Вірлан з синочком.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Чтоб соблюсти баланс в семье,
Природу не нарушив,
Пришлось стать слабонервной мне
При сильно нервном муже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580859
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Нам ідолів нав'язують -
Ми раді поклонятися,
Нам руки так зав'язують -
Ми раді не тинятися
По полю Іншомислення,
В краях Тера Інкогніто,
До Істини, до Мислення,
До болі Правди грохоту.
В крепах Брехні-величності,
В кайданах Зла/ненависті
Відсутні Особистості,
Відсутня Сила Щедрості.
10.05.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580477
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Когда тупик обледеняет всюду - сферой
Безрезультатных, непроглядных, тусклых льдов,
А всё, что рядом – параллельно, эфемерно
Приплощадны́м ненастоящим, шапито,
Ты - таешь кромкой льда на солнце новых жизней
В лесах сопрелых дров, замшелых бытовизмов.
...Писк неуёмный комариный, суета их полчищ-стай -
...Непроизвольно, защищаясь, закрываются глаза.
07.05.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579487
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
З отрут, з божевільні нереалізацій,
Летять шматки риків на тих, хто Літає.
Летить не зтруїти ...шмат варваризацій
З прокльонів, брехань, гавкотінь, перелаїв
Несказано ...кличе звернути увагу
На себе, на свій недокрок, бездоріжжя.
Скавч - кличе богів, гаспидяк, чортів, магів:
«Та вже ж – поверніться до мене – живішим...»
Навкружнім концертам - рипить, галасуючи,
Кричачий, фальшив,ячий, зтертий баян.
...Цікавим, привітним, прозорим, лікуючим -
Стає заспокоєний пан океан.
07.05.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579484
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Хай сонце хмари отінили,
Як прибережжя очерет,
Ти випусти з-під корка сили –
Іди вперед.
Хай мряка над тобою висне,
У серці згірк любові мед.
Ти відпусти оте, що тисне -
Іди вперед.
Коли журба і біль сплелися
І вихолов надії плед,
До Бога щиро помолися –
Іди вперед.
Як ворог петлю накидає,
Згадай, хто ти - атлант-атлет!
Хай в тобі сили страх не має –
Іди вперед.
І як життя б тебе не било,
Як не згинало би хребет,
Умий лице із крові й пилу –
Іди вперед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579408
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Мов у сні
ми зустрілися радо неждано.
У весні
в пелюсткову п’янку заметіль.
У саду
вперше мовив: «Кохана жадана».
Досі тут
не зів’яли слова саме ті.
А коли
яблунево рум’янилось літо
і коли
танцював золотий листопад –
я тебе
виглядав, обіймаючи віти.
А тепер –
осідає на сад снігопад.
Хоч давно
білий сніг розквітає на скронях,
і вино
вже настояне вщерть на літах –
квітне сад,
в небеса простираючи крона,
не згасає
кохання вогонь на вітрах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471497
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 06.05.2015
Шарм лесных озёр безмолвных.
Тени сосен вечных стройных
Навевают сон хмельной.
Словно маленьким домой
Ты вернулся ненадолго
И тоска тревожит колко,
Наряду с фонтаном чувств.
Вот и чёрный грозный куст,
Дикий местный обыватель,
Мрачный реалист-мечтатель,
...Сыростью, как будто, кстати,
Заставляет вспоминать
Всё, что было... А страдать
Гладь воды не позволяет,
Зайчиком в глазах играет,
Отражая силуэт.
Кажется, мы здесь и ...нет.
16.06.1998г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579223
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Тюльпановый манит рассвет,
играет солнце с облаками,
как будто в юность взял билет,
где май целует теплыми губами.
Алеют тюльпанов лепестки,
как сполохи янтарного огня,
весна на память вяжет узелки
и снова в май зовет меня.
Мой май придет, его лучами
меня от зимних отогреет вьюг,
и обернет искусно кружевами
тюльпанной магии вокруг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579281
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Хоть бывает хандра и усталость,
Черт рогами к стене не припрёт,
Даже если останется малость,
Даже если ногами вперед.
Того хуже - земля сотрясется,
С головою накроет беда...
Буду верить, что чуду икнется -
Вновь воскликну прекрасному "Да!"
"Пустозвон -кто-то скажет, -чудачка..."
Только ада знакомы круги,
Выпекала надежды заначка
Поминальные мне пироги.
И предательство было, и слёзы,
И летела судьба под откос,
И молила, чтоб летние грозы
Разметали меня на покос.
Ничего нет страшней нашей жизни,
Но и краше ее тоже нет.
И покуда есть время до тризны,
То хоть искру подкинь в божий свет.
Да, лелею мечту непростую -
Чтоб судьба полюбила в ответ,
Пусть чудачку, но все же живую,
А умру - да хоть псам на паштет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 03.05.2015
Єдиний промінець для мене,
Єдина хвіртка у дворі,
Єдине синє-синє небо,
Єдині зорі угорі.
Коли ти поруч-сонце сяє,
Коли ти поруч – ніч не спить,
Коли ти поруч-доля грає,
Коли ти поруч-біль мовчить.
Червона нитка в’яже долю,
Червона нитка тче рушник,
Червона нитка зве до бою,
Червона нитка – рятівник.
Певно в душі моїй глибоко,
Певно в душі не все ще спить,
Певно в душі закрите око,
Певно в душі сховалась мить.
Та я живу, бо треба жити,
Та я живу, бо поруч ти,
Та я живу щоби любити,
Своє кохання берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578201
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015
* * *
Открылась даль траве - упали густо росы!
Еще не будет чуточку зимы.
В лесу блуждают сгорбленно колоссы -
Деревья, непоседы, как и мы.
Им грустно, как и нам, не отыскать им лето.
Синеют по утрам от холода дубы.
Лишь там, где лось лежал, земля была согрета,-
Тихонечко растут наивные грибы.
Ліна Костенко
* * *
Розвиднилось траві — упали такі роси!
Ще, може, буде трішки не зими.
В лісах блукають згорблені колоси —
Дерева, неприкаяні, як ми.
Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.
От холоду в ногах посиніли дуби.
Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, —
Тихесенько ростуть здивовані гриби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578109
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Завірюха весняна пелюсток фруктових дерев
За вікном промайнула і впала на землю,
Немов спомини/сльози неземних королев
Розірвали раптом мінливу реальності греблю.
30.04.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578133
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Попрятались за масок тканью лица,
Дрожит роса на лезвии ножа...
Опять, солдат, пластмассовые птицы
Летят к тебе, моторами жужжа...
Развеяв шарм обманчивого марта,
Разлив на травы звонкое вино,
Запутав все разбросанные карты,
На „красное” поставив в казино,
В молитвенном экстазе, словно ламы,
(Здесь время - и ответчик, и истец),
Впиваются стеклянными глазами
В биенье осторожное сердец...
И рвут на части райское терпенье,
Да так, что только прячься и держись...
Но ты не поддавайся наважденью!
Солдат, твое второе имя Жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576729
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Ночі насправді немає,
Це просто зашторений день
Зірчасто-діркастою шторою з чорного шовку.
В принципі, хто його знає?..
Втікає чому від людей:
Навмисне чи може ховається день ненароком?
Ночі - насправді лиш тіні
Усесвіту повного снів,
Котрі є думками людськими у мороці темнім.
Мчать крізь погаснувші стіни
У тиші розгублених слів,
Свідомість фарбують у барви холодні і теплі.
Ночі насправді немає.
Ніч - не що інше, як слід
Світлого дня, що мандрує кругами Землею.
Скрапує воском, стікає
Ніч, наче свічка, як лід;
Світла зворотній бік... Гаряче й холоно з нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574967
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Перевеслом літа, перевеслом літа,
Пов’язали снопами на полі,
Тут дитинство моє, та пора золота,
Як міцнів, наче вітер на волі.
Сніп юначий лежить із відбірним зерном,
Де перевесло зв’язує долі,
Це часи коли мріяв, летів до зірок,
Наче птах у зеленому полі.
Сніп лежить у полях, де доросле життя,
Тут сім’я - малі діти - турботи,
Це часи, коли вперше родилось дитя,
Кожен день коли йшов на роботу.
Хтось зв’язав оцей сніп, в нім найбільш колосків,
Тут готують снопочка на старість,
Ось цей проміжок в нас не ішов, а летів,
Проте тут в нас з’являється мудрість.
Сніп похилого віку у полі лежить,
Колоски вже покрили тумани,
А життя не стоїть, все летить і летить,
А здобуті не гояться рани.
Ой, снопочки мої, перевесло життя
Їх зв’язало в життєвому полі,
В копу їх я складу, бо нема вороття,
Це снопи мої власної долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573986
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
В "поливальний" понеділок -
Уваги чекала.
Та ...не раз сорочку спілу
Переодягала.
Та, нахаба, не прийшов.
Ще й мати шпинає.
А хвалився...ватажок...
Прийде, обілляє...
Все! У старости́ні піду!
Кілька років ниє.
Хай хоч цей привладний діду
В коси краплю влиє.
P.S.
А на вулицях дівчата -
Мокрі та раденькі.
Хлопці відрами завзято
Тішать і стареньких.
28.04.2003р.
Яблунево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574053
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Аличка квітне, аромат несе.
Вдихаю із ранковою росою.
Як добре – жити, жити попри все,
Бурлити повноводною рікою.
Торкнуло сонце золотим пером
Двори будинків. Це небес веління!
А озеро любується ще сном.
Ні хвилечки на ньому, ні бриніння.
Січуть крилаті крилами блакить.
Танцюють в полі польку перші квіти.
Садок смієтся, і струмок дзвенить.
Ми бачим це. То чом нам не радіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574020
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Коней що духу гоню,
Не зупинить їх лет.
Несу в своїх долонях,
Красивих слів букет.
Там де шумлять ячмені,
Лиш зупиню свій біг.
Своє натхнення з жмені,
Кину до твоїх ніг.
Де в полях пламеніє,
Маків червоних кров.
Ти боязко і не сміло,
Взяла мою любов.
Як притулялась до мене,
То здавалось мені.
Серце з грудей, навіжене,
Десь втекло в ячмені.
Любов до небес злетіла,
Захвилював ячмінь.
На вигинах твого тіла,
Серця тремтіла тінь.
Обом у ту мить здалося,
Аж здивувались ми.
Що поле своїм колоссям,
Махнуло немов крильми.
Летіло воно до неба,
Як велетенський птах.
Я бачив в очах у тебе,
Лиш здивування і страх.
Буває таке так рідко,
Може лиш раз в сто літ.
Дивились ми на досвітку,
На ячменів політ.
1989р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573853
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
«Хотят ли русские войны?»
Зомбировали с детства этим…
России гражданин, а ты,
Ты себя чувствуешь в ответе
За все, что фюрер твой творит
В просторах нашей Украины?
Земля УкрАины горит,
От рук поганых люди гибнут…
Не говори, что ни причем,
Не говори, что мира хочешь,
Тобою фюрер воспоен,
С ним «на ура» в сортирах мочишь
Ты мысленно народы все,
Ниц перед вами, что не пали,
А миролюбие – то где?
Вы его просто не знавали,
Ваш Боголюбский Киев жег,
А Петр дотла спалил Батурин,
Но это «братства» не итог,
И не конец рашистской дури…
Голодоморы, ссылки, казни…
Интеллигенцию под нож…
К чему все сладкие россказни,
«Брат» россиянский? Да, вот тож…
Опять вы к нам суетесь «с миром»,
Нас снова учите как жить,
Гордитесь сатаной-кумиром…
Как вы задумали - не быть!
Народ УкрАины восстанет,
Единством станет его суть,
В небытие рашизм ваш канет,
Нас не сломить, нас не согнуть!
20.04.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572203
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Це місто спить. Оглухла тиша,
Тремтять кармічністю зірки.
І шарудять, неначе миші,
Дерев погаслі маяки.
Напіврозчинена фіранка,
Ковтає темряву густу,
Думки товчуть, товчуть до ранку,
Густу панельну темноту.
Їм полетіти б в верхогір’я ,
На променевий променад,
А так – лоскочуться сузір’я.
Хитка примарність колонад.
І,пробираючись до кави,
(глуха і довга нині ніч)
Вони громадяться в анклави,
З недавніх денних протиріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571461
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Весну несуть до Березня на крилах
Лелеки й журавлі ключами в небі,
А він до неї первоцвітом лине
І відкриває свого серця двері.
Приспів-1:
За руки взявшись Березень з Весною,
Легкий підсніжно-ніжний вальс танцюють,
Ступають невагомою ходою,
А їх сліди життя землі дарують.
ІІ.
Та ось Весна уже в обіймах Квітня –
Цілована пелюстками-вустами.
Розвітрена душа її тендітна –
Суцвіттям ніжних ароматів стала.
Приспів-2:
За руки взявшись Квітень із Весною,
Легкий квітково-ніжний вальс танцюють,
Ступають невагомою ходою,
А їх сліди життя землі дарують.
ІІІ.
Весну переманив до себе Травень:
Її зодівши у зелені шати,
Повів у пишно-буйні зелен трави;
В прощальнім вальсі з нею став кружляти.
Приспів-3:
За руки взявшись Травень із Весною,
Легкий шовково-ніжний вальс танцюють,
Ступають невагомою ходою,
А їх сліди життя землі дарують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569693
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Моєму побратиму Олексі Удайку…
Тече Удай по Україні,
Поміж зелених берегів,
Хоч і далеко від Волині,
Та він єднає двох синів…
Бо в нас земля на двох єдина,
Одна на двох матуся в нас,
Ми два брати – одна родина,
Плече в плече у даний час.
Він старший брат у нашім роді,
З добром у тисячі карат,
Він знає все, що є в народі,
Бо Він і іншим людям брат.
Коли ляга на серце туга,
Лечу до нього у думках,
Ми поетичним орем плугом,
З кермом поезії в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569708
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
не така ти
зовсім не така
особлива неймовірна
інша
рахувала зорі голяка
слухала безмежну синю тишу
ти ішла
в осінній сірий дощ
розчинялась у нічному місті
серед вулиць сквериків і площ
танцювала танго з падолистом
малювала місто
в стилі ню
дарувала перехожим вірші
відблиском вечірнього вогню
сяяла зірками яскравіше
неземна ти
просто неземна
і коли нечутною ходою
ти підеш
я знаю не сама
не зі мною будеш неземною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569077
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
И все же прозвучал вопрос -
Как долго жизнь твоя течет ?
На что, смакуя кальвадос,
Лишь улыбнулся звездочет.
Когда пришел последний час,
Он и не вспомнил о погосте...
А удивился - "Вот те раз !
Таки позвали звезды в гости..."
****
Мораль рассказа такова -
Жизнь хороша иль только с виду,
Не стоит ждать когда она
Набросит черную хламиду.
Далее следует
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569134
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568968
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Imperioso
... владно й наказово
проголосити слово нове
чекаємо месію,
що лан засіє
не слізьми,
який навчить нас
буть людьми...
Implicite
...приховано й неявно
використовують плітки,
забавно:
"як", "звідки", "з ким", "куди"
розкажуть кумоньки-сусідки
усьому світові й тобі...
Impetuoso
...бурхливо, палко, гаряче
у грудях серце калатає,
про спокій марно мріючи,
чекає...
In statu quo ante
...усе, як і раніше, -
я тут, ти там,
хіба стала трохи гарніша.
на відстані курити фіміам,
здається, спокійніше...
03.03. 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419220
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 24.03.2015
Сказати про поетів мушу –
Отих, що правду стережуть,
Ллють у рядки не думи – душу.
Людськими болями живуть.
Отих, хто зло всесвітнє ріже
Без шаблі навіть і меча.
Чий подих гострий, щирий, свіжий
Тримає ери на плечах.
Поетам дякувати хочу -
Тим, в кого совість – п'єдестал.
Хто думу сіє в світ пророчу,
Хто робить магію з листа.
Листа - аркуша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568305
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
[b][i]NNnn[/i][/b]
[b][i][color="#ff00e1"]Мила, не журися.. міцно поцілуй,
серце зашкарубле в себе зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
клично так співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Та пташина пісня
серце жаско крає.
Ти, моя кохана,
я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежечку одну
і зустрінем нашу чарівну весну.
Хай серця̀ радіють, від кохання мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Мила, гарна лунко, мій безцінний скарб:
біле твоє личко – в моїм серці карб –
стан звабливий манить, мов пташа – верба.
Ти – моя лунка́ судьба.[/color][/i]
[/b]
22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
[i]Вже рік Майдану... Та його значення для людства
не таке, щоб забути. Був весняний Кельн-2014-го...
А в душі - лише він, Майдан! Всупереч всьому,
що було потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
Освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... і дяка всіх сторіч!
То вже нічим борця зі злом не звабить –
Фанатів Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край вождям драконів вадить,
Коли твій край - уярмлена майбуть.[/color][/b]
12.04.2014, Кельн[/i]
На світлині: автор з зятем та внуком пересікають
границю між Німеччиною та Польщею на паромі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Розчісую твої весняні коси
Я гре́бенями-кронами дерев;
Цілую ніжно бруньками волосся
І в серці щебетливий чую щем...
Сплелись, мов пальці рук, проміння й віти:
Чуттєво поєднались я і ти.
Зелом тендітним, ніжним першоквітом
Тебе торкнувся і почав рости.
Вростаю в глиб землі (вологе лоно)
Корінням спраглим - п"ю тебе п"янку.
І соки від солодкого полону -
Струмками б"ються в кожному листку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567604
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Розпогодилось наче —
аж бризнуло в душу коктейлем
березневого фрешу!
І серце зробило кульбіт!
Бірюзова весна
розсилає по світу е-мейлом
у рожевих конвертах
мімозово-ніжний привіт.
У навушниках — щебет
і теплі котячі концерти,
на щоках — мітки янголів —
милі й чудні ямочки́!
Як дощам не під силу
прикмети весняні зітерти,
так і сонця не згаснуть в очах
золоті світлячки.
Розпогодилось наче:
в душі, у природі довкола,
життєдайними соками
знову нуртують бруньки...
І потягує віти розве́снена
вишня спроквола,
умокаючи пальчики
в ніжні хмаринні вершки.
Рештки талого снігу
бринять, мов акорди гітари,
стугонить металева труба,
як запалений нерв!..
Відпускаю тривоги свої,
мов небесний ліхтарик,
залишаю у серці
любові і світла резерв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Весна потроху першенство бере
І неба сірий светр розплітає.
Тепло з легень широких видуває.
Ще зранку «до» неслося, зараз «ре».
Всміхнувся чорний вихудалий ліс,
Рощплющив первоцвіт у лузі очі
У срібло озерце вдяглось охоче,
Синиці пісня видали на «біс».
Ще в закапелку серця сум лежить.
Та думка вже піднялась, не дрімає,
У небо сіті спритно закидає,
Щоб рибу золоту у нім зловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567154
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Ліхтар втомився свідчити вночі,
І не діждавшись ранку, просто згас?
Заплющив очі сяєвом ясні...
І байдуже йому на ночі час.
А може то насправді все не так?..
І він, бідака, світить до тепер.
У пітьмі з різних тіней просто зник.
А згаснувши, всі тіні був би стер.
Можливо то ніякий не ліхтар?
Картина ж називається "Вночі".
На кожну правду декілька примар.
Та істина одна на полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567084
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Лелеками летять, бо мають крила,
І образами фрази в них живі;
Ніхто не знайде в жодному жалів,
А тільки неосяжну бачать силу...
Кричать, болять, але не так, як в інших;
Одягнені у грані істин – правду,
Свідомості руйнують стіни в завтра...
Таку вже мають силу її вірші.
Енергію відчув і навіть більше:
Натхненням напуваюся щораз.
Краплину віршів… Ні, самих лиш назв
Окремо взяв і склав з них акровірша:
[i]«Летять на землю груші». «Хуртовини».
«І скаже світ…» - «Звичайна собі мить»…
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…»
«А затишок співає, мов сирена».
«Коли вже люди обляглися спати…»
«Ой ні, ще рано думати про все…»
«Страшний калейдоскоп», «Спини мене»!
«Ти дивишся. А я вже - як на трапі...»
«нЕ говори печальними очима…»
«Не треба класти руку на плече»…
«Красива осінь вишиває клени»
«Отак, як зроду, потаємно, з тилу…»[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567105
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Ах, как приятно наблюдать
Природы вешние побеги
И с предвкушением вдыхать
Прелюдию весенней неги.
Весна, похоже, не спешит
Собою эту жизнь заполнить...
Касаясь клавишей души,
Пытается тебе напомнить,
Что этот мир не так уж плох,
Хотя есть место для печали...
И не иначе ( видит Бог ),
Свершится то, о чем мечтали.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566823
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Проливають слізоньки берези,
Проліски виконують набат,
На ліщині бруньки нетверезо,
Одягають весняний халат.
Дощик омиває кожну бруньку,
Стиха вітерець гойдає їх,
Лише небо клаптиками лунко,
Додає їм весняних потіх…
На землі з’явилися мурахи,
В небі пролітають журавлі,
В’ють гніздечка полохливі птахи,
Весна пише нові скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566380
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Прийшла весна, яку чекали.
У серці взимку ще цвіла.
Вона багато обіцяла,
А що вона нам принесла?
Я чую тріскання бруньок.
І тихий-тихий шепіт вітру.
Прорізавсь стиха спів пташок.
Природа змінює палітру.
Шепочуть збуджені гілки,
Повітря пахне вже весною,
Але так хочеться втекти,
Аби поринуть з головою
У край свободи й чистоти.
Де злоба й ненависть відсутні.
ВІдчути радість доброти,
Де правда й дружба всемогутні.
Та де для цього взяти сили?
Як біль страждань перемогти?
І щоб не чуть, як знавеснілі
Наш край плюндрують вороги.
До кого б душу прихилити,
Щоб утекти від цих думок?
Допоки людям сльози лити
Від цих жорстоких помилок?..
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566388
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
[b]Сонце [b][/b][/b]
[b]С[/b]олом'яно -жовтий клубочок на небі,
[b]О[/b]сь вийшов із хмар,ясний погляд розкинув,
[b]Н[/b]адію вселяє усім при потребі,
[b]Ц[/b]ілюще проміння схиляє до тебе,
[b]Е[/b]демське світило повік не загине.
13.03.15
[b]Шпак[/b]
[b]Ш[/b]уму більше ,як пташини,
[b]П[/b]ародій в нього є на всіх,
[b]А[/b]компанує ,що є сили.
[b]К[/b]ороль - розваг весни і втіх.
13.03.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566472
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Моїм думкам сьогодні не до сну,
Війнула в душу свіжість березнева!
Ти знаєш, як чекали на весну
Оті сумні оголені дерева?
Як колихали подумки бруньки,
Немов у сповитку дрібну дитину
Гойдає мама й тулить до щоки,
Наспівуючи пісню лебедину?
Чи знаєш ти, як проліски малі
Вовтузилися нетерпляче в лоні
Заплідненої березнем землі,
Як розпускали крильця безборонні?
Як гнізда, спорожнілі восени,
Тепло тримали парам журавлиним,
Допоки ті плекали теплі сни,
Витаючи над берегом чужинним?
І як будили сонну комашню
Посланці сонця – промені ранкові,
Кору пробивши, як товсту броню,
Не стрілами, а дотиком любові?
Як лід ламали води навісні,
Пізнавши березневе розговіння?
Отак і я, довірившись весні,
Очікую між нами потепління…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Люди-дерева.
В землі вкоренілі страхи.
Щастя у вітах -
синицями і горобцями.
Мріями їхніми є -
перелітні птахи.
Листям на землю
листи відправляють серцями.
В кожному з них є своя,
мов сопілка, душа.
Пісня лунка, щебетлива
кудись відлетівши,
тишу в деревах лишає.
Здається мовчать?..
Ні, все шепочуться з вітром
за спинами в інших.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566167
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Для мене ти – вершина Гімалаїв.
Чи я туди дістануся колись?
Чи десь на схилі напрям поміняю,
Не стане сил – узяти таку вись?
Для тебе я – давно відкрита книжка,
Пробіг нею і набік поклав,
Така собі малесенька інтрижка,
В якій мене на мить лише украв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566272
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Зіронька моя в небі ясная,
Не вишукуй річеньки дно...
Чи щаслива я, чи нещасна я,
Чи мені тепер все одно..?
Місяць поміж хмари ховається,
Загубились квіти в траві...
У коханні серденько крається,
Без кохання ми неживі.
Раннішня роса грає перлами...
Чи то слізоньки, чи то рай..?
Господи, жива чи померла я?
Ти мене про те не питай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566038
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i][b]Щасливе кохання – коштовна оздоба,
Та в кожної доля, мов сукня, своя:
В одно́го – до гроба, а в іншого – злоба,
Щасливими бути стараються о́ба:
Витримує все наша грішна земля!
Коли ж сонце встане – ніч темна розтане,
День Божий стрічаєш, бува, не один...
Радієш світанню – природи вітанню:
Спочинеш на мить від палкого кохання
Й наповнить по вінця тебе ендорфін.
Приспів:
Наркотик кохання –
Щасливе зітхання.
Цілунки таємні –
Немов дикий мед…
Палкі феромони
Дарунок Помони…
Кохання взаємне –
Душі й тіла злет!
Та так ще буває, що й третій витає
На крилах почвари, немов чорний птах!
В двобої фатальнім презможе вітальне,
І скуток для чорних в двобої – летальний:
Кохання не легко пове́тгнути в прах…
Побідний наркотик, відчутний на дотик,
Вгамує, мов лікар, нав’язливий біль...
Хоч з виду – як котик, та щедрий – як ско́тень**,
Всесильний, як правда, кохання наркотик
Галеру ворожу посадить на кіль.[/b]
13.03.2015
________
*Наркотик кохання — окситоцин (є в аптечці автора).
**Скотень - (слов.) багатій, від «скотниця» - казна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Де́рева стовбур затінений тінями віт.
Їхнє завдання – весну цілувати бруньками;
Кронами повними листу, неначе руками,
Пестити небо й чекати на ніжності цвіт.
Літа сухого у зморшках поверхня землі –
Схожа на спраглого дерева шкіру шершаву.
Стовбур давно вже позбувсь тої юності шалу.
Старістю осінь холодна пульсує в зелі.
Інеєм сивим зима припадає до скронь,
Крони вкриває пухнастими снігу хустками.
Декотрі з них ще не раз із весною розтануть,
Інших у вічність поглине жертовний вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565830
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
[b][i][color="#f50c0c"]Велетам ефіру
Бог ладнає ліру,
А у небі сизий бистрокрилий птах –
принесе в офіру
він буденність сіру,
тугу розплескає на семи вітрах.
Злигодні й турботи,
мов старі чобóти,
скину і безжально відішлю в архів...
Мов тріолі долі,
всі гіркі юдолі
я вплету у пісню, в мій небесний спів.
Приспані бемолі –
мов душа в неволі,
Та у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
мов тріолі долі,
піснею розвіє в неомірний прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Тривожної зими,
На відстані війни,
В чеканні, що весною лід розтане –
Мов інеєм думки,
Торкнули скронь витки
І тягарем на серце й душу впали.
Ти – в боротьбі зі злом,
А я з одним крилом –
Молю у Бога: «Милий, повернися…»
Сліди твої давно
Снігами замело,
Та ти мені живим щоночі снишся.
На відстані руки
В мої приходиш сни –
Всміхаєшся, а погляд промовляє:
«Вернуся, люба, жди…
Можливо восени…
Війна зі злом допоки ще триває».
Побудь зі мною ти:
Зі сну мого не йди.
Чому такі короткі наші ночі?!
Крізь полум‘я і дим
Готова я іти –
Дивитися щоб лиш у твої очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559723
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Нема його, ...йой..., що вже голосити.
У кожного живого – сво́я доля.
Він поруч назавжди́ лишився жити -
Своїм, бескрайнім спогадом хлібсольним.
За землю Україн - війна йшла! йде! йти буде!
З нас хтось завжди - за нас, за нас - іде під кулі.
«...Щоб не голодний був, одягнений і взутий», -
Торік, у мирні дні, кувалися зозуллям...
Так, не одна така сім,я, що Богом обрана.
І маєм пережить. Він, рідний, в серці – зоряний!
23.01.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554744
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015
[i] Боги Русі не беруть жертви людські ані животини,
єдине — плоди, овочі, квіти і зерна, молодо і суру питну,
на травах настояну, і мед; ніколи — живу птицю ані рибу.
І це варяги еланські Богам дають жертву іншу і страшну
чоловічу. А ми того не маємо діяти, бо єсьми Дажбові внуки...
(Велесова Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За все приходиться платить:
За нелюбов, за втрату віри…
Та чи потрібні нам офіри
В зіркову для неправди мить?
То, певно, так вже хоче Бог,
Щоб світ побув у стані вдиху…
Коли ж знайде з розпуки вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне невимушено: “Ох!”.
Що ж, так судилося вже люду:
В часи затемнення й облуди,
Любові втрати і зневіри,
Де панував над глуздом гріх,
Що одурманював усіх,
Здобути правду за офіри.[/color][/color][/b]
25.01. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
[i] Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.
Тарас Шевченко
[/i]
[b][i]"Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда".
…То ж безбатченки-хозари
Б’ють ганебно в ціль –
Крадуть сонце, і товари,
І життя… І сіль…
Так було нам споконвіку –
І тепер ось знов:
Вже новітні злі ординці
П’ють гарячу кров!
То було під Іловайськом,
А тепер вже скрізь –
Луплять “гради” й міномети…
Прямо і навкіс.
Гинуть наші козаченьки –
Поросль молода.
Тане, тане військо наше,
Як гірка вода.
І ніко́му наче й діла
До того нема…
Немов в світі запаніла
Вікова зима.
”Згинуть наші воріженьки…”
Але не самі.
Допоможемо всім світом –
Жити ж не в пітьмі!
Запряжіть сталевих коней –
Сурми кличуть нас!
Будем гнати воріженьків
В Рашу й на Кавказ.
І задушимо дракона
На його землі,
Суд учинимо ми правий
В ВОВчому Кремлі.
Ой не п’ються пива-меди,
Поки є біда…
…Та над нами уже сходить
Побідна звізда. [/i][/b]
[i]23.01. 2015
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Вірші поета у душі,
Як Муза серце полонила,
Вони виблискують тоді,
Якщо здобули власну силу!
***
Ви впевнені у тім, що Ви поет?
Хоч пишете чи ямбом, чи хореєм,
Творіте серцем – це найвищий лет,
Щоб Вас назвали люди корифеєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553911
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Не стоит бояться перемен.
Чаще всего они случаються в тот момент,
Когда они необходимы.
Конфуций
Переклад вільний:
Не бійся змін, стрімких, немов олень
І тьми, що лізе у твоє віконце.
Бо після ночі все ж приходить день.
Опісля тьми на небі сходить сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553956
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Вже рівно рік…
Вбивають українців
у цій війні.
Втомився лік…
Із горем наодинці
минають дні.
І знов пече,
І ятрить свіжі рани
юнача смерть…
Твоє плече,
мій янголе незнаний,
Небесну твердь
для нас трима…
І зорі нам ще сяють -
Життя прядуть…
Іде війна.
Герої не вмирають -
В серцях живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553712
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Багато хто з нас в юності пробував писати вірші. Це захоплення не минуло і мене. Зараз, перечитуючи свої поетичні твори, дивуюся з одного боку наївності та щирості, а з іншого – які вони дорослі та серйозні.
Звичайно, темами віршів було кохання, дружба, буденна краса рідного краю. Своєю творчість не спішив ділитися і тому більшість з друзів навіть і не здогадувалися про мої віршовані спроби. Хоча кілька раз намагався їх опублікувати в районній Зборівській газеті, яка тоді виходила під назвою «Радянське село». Та в редакції пояснили сільському хлопчині, що теми його віршів не актуальні, а писати треба про партію та колгоспне життя…
Ці настанови надовго остудили бажання публікувати вірші, хоч і продовжував їх інколи писати – в армії, інституті та після його закінчення. Писав часто навіть російською і це досить непогано в мене виходило. Бувало, що роками не брався за перо, заїдала буденність. Сьогодні пишу виключно українською і кажу, що російською є кому писати. А хто ж буде писати українською для українців? Великий російський вчений В. Даль, який упорядкував великий тлумачний словник російської мови, дав визначення: «Людина належить до тієї національності, на мові якої думає». Поставте собі це запитання і отримаєте відповідь, а вона багатьох вразить і здивує! Але це сьогоднішня реальність. Тому і чиниться несамовитий спротив у відродженні та поширені української мови. Адже без мови не буде держави.
…Одного разу, наводячи порядок в ящиках стола, потрапили в руки пожовклі зошити з юнацькими віршами та окремі аркуші, з написаними пізніше. Перечитуючи їх, згадалося, що багато з них втрачені, ці теж можуть розгубитися і ніхто ніколи не дізнається про пережиті почуття, моє сприйняття світу. Тому стало їх по-людськи шкода. Зібравши все, що можна було відшукати, в 2008 році видав першу поетичну збірку «Слова народжені в душі».
Схвальні відгуки про це видання додали впевненості та наснаги. Тож почав частіше братися за перо і занотовувати віршовані рядки. І досі не можу збагнути, звідки в мене взялися дитячі вірші. Та вони буквально посипались так, що в 2010 році вийшла збірка «Вірші хвацькі, чудернацькі», а в 2011 році «Хто? Коли? Чому? Навіщо?» Те, що вони припали до душі малечі та батькам, свідчить неодноразове їх перевидання на загальний тираж 16 тис. примірників. Зважаючи, що їх видання та реалізація здійснювались власними силами та коштом, погодьтесь, що це немало. Як я зрозумів – написати та надрукувати, це пів-справи. Найважче – донести написане до читача. До речі, ці збірки в 2013 році були в номінації на премію ім. Л. Українки, але… прочитавши мої роздуми та поезії зі збірки «Сполох», ви самі все зрозумієте!
Сьогодні вже готова до друку віршована «Абетка», про яку вже знають та чекають на неї читачі. Затримка пов’язана не так з фінансовими проблемами, як з художнім оформленням, але надіюсь, що до кінця 2013 року вона таки побачить світ. Здається, що ці дитячі вірші послані мені зверху, як розуміння того, що виховувати дітей справжніми українцями треба з пелюшок, а гарні, зрозумілі та повчальні вірші українською мовою займають в цьому процесі не останнє місце.
Пишу лише про те, що мене зачепило і що прийшло на душу. Писати на замовлення мені не вдається, та це, мабуть, і на краще. Саме такі вірші ввійшли в збірку «Любов в трьох вимірах», яка побачила світ в 2010 році. Вимірами я назвав розділи цієї книжки . Перший вимір – це любов, кохання до жінки, другий – любов до рідної природи, землі і третій – до України. Чудово розумів, що теми громадянської лірики, включеної до третього розділу, можуть не сподобатись і що можливі покарання, адже працював першим заступником начальника управління держказначейства у Вінницькій області. Хоч як на мене, ніякого радикалізму в цих віршах не було, вони лише чітко окреслювали мою громадянську позицію. Зваживши всі за і проти, все ж таки вирішив їх надрукувати. Як і передбачав, це стало причиною звільнення, рішення про яке було прийнято на найвищому рівні системи, в якій працював. Мабуть, добряче таки зачепили ці вірші їх гниле антиукраїнське нутро. Адже коли писав лірику чи дитячі вірші, це сприймалося нормально і навіть відводились для них сторінки у відомчому журналі «Казна».
Як показав час, крок, зроблений мною, був вірний! Я зараз відчував би себе морально набагато гірше, якби піддався страху і відмовився від їх публікації. А всі ці перипетії зі звільненням, судами лише підтвердили нікчемність цієї влади, її нетерпимість до вільнодумства, відсутність навіть видимості демократії, в тому числі і свободи слова, що стало причиною для написання нових віршів. Але щось таки змінюється в цій країні. Хоч і дуже повільно. Адже раніше за вірші вбивали, пізніше висилали з країни, а зараз лише звільняють з роботи…
Як я вже згадував, найважче це донести написане до читача. І тут є безліч проблем, як, наприклад, відсутність цивілізованої системи книжкової оптової торгівлі, так глобальніших. Перш за все відсутність будь-якої розумної підтримки держави в підтримці української книжки, швидше навпаки. Підтвердженням чого є прийняті законодавчі акти про мови та навіть і, здавалось би, «турботливе» рішення Міністерства освіти вивчати другу іноземну мову. Насправді це замаскований проект подальшого нищення української, адже навіть в містах важко знайти викладачів другої іноземної, вже мовчу про село. Тому яку другу іноземну мову будуть вивчати діти? Тоді який статус має ця мова – іноземний чи регіональний?
І таких прикладів діянь державних мужів настільки багато, що ми просто не реагуємо на невиконання та порушення Конституції та законів, суцільну корупцію, злочинну діяльність правоохоронних органів, відсутність правосуддя, тобто відсутність демократії і свобод.
Завжди кажу, що наш найстрашніший ворог – це наша байдужість! Ми закриваємо очі на свавілля та беззаконня, навіть на злочини! Тому і нав’язують нам двомовність, зводять пам’ятники Катерині та Сталіну, заполонили телеефір подвигами московських та пітерських ментів та гебістів, а останні безкарно розстрілюють та топлять в Азовському морі наших рибалок… Переконаний, якби на вулиці на захист мови або з останнього приводу вийшли сотні тисяч людей, а не одиниці, цього закону б не було, як і багатьох запроданців при владі та ганебних явищ в нашому житі. Але страх, який загнали в наші гени Голодомор та репресії, і досі живе в наших душах.
Багато хто запитує: А що я можу змінити? МОЖЕШ!!! Для цього треба дуже мало – відчути себе українцем та не бути байдужим. В США чоловік вийшов із коми і заговорив шведською, хоч до цього її не знав. А ми ж українську знаємо! Уявляєте, якби ми всі вийшли з коми і стали спілкуватися українською! Україна за добу стала би невпізнаною! Влада веде себе так, як ми їй дозволяємо. Не повинен наш талановитий і працьовитий народ, який віками прагнув мати власну державу, бути безправним та злиденним на своїй благодатній землі!
Готуючи цю книжку до друку, я звертався до місцевих літераторів, щоб хтось написав передмову. Так наче годиться. Отримавши чемні відмови, зрозумів, що одні не напишуть через страх , а інші через комплекс власної неповноцінності. В зв’язку з цим пригадалася наївна спроба в 2011 році вступити до Спілки письменників. Тоді мені обласний очільник сказав, що треба знайти три рядових члени спілки, які б дали рекомендації. А рядові члени сказали, що можуть написати рекомендації лише при умові вказівки очільника. Коло замкнулося! Більше таких спроб в мене не було. Тепер я розумію, що спілчанський білет не є ознакою наявності таланту. Тому замість хвалебних відгуків, які зазвичай пишуть в передмові я вирішив сам звернутися до читача, щоб поділитися своїми думками про прожите та наболіле. А оцінку моїй збірці, змісту та формі творів ВИ можете дати самі.
Не називаю себе поетом, хоч вже починаю потрохи звикати до цього звання. Так мене часто називають при спілкуванні читачі і друзі в Інтернеті або під час зустрічей з учнями та студентами, на які мене інколи запрошують як поета. І коли бачиш, як молоді люди, затамувавши подих, слухають твої вірші, приходить розуміння, що мабуть вони чогось варті.
Не маючи змоги донести до читачів друковане слово, створив в Однокласниках власну групу «Вірші. Українська авторська поезія», учасниками якої є 5000 учасників та цілий ряд самобутніх авторів. Відкрив кілька власних сторінок на різних сайтах, їх легко знайти пошуковими системами. Працюю над створенням власного сайту, бо це найкоротший шлях до спілкування з читачами. Тому якщо ВАС після прочитання цієї збірки зацікавлять інтимна, філософська, пейзажна лірика чи дитяча поезія, ласкаво прошу до Інтернету.
Багато про що ще хотілося сказати – занадто багато проблем та болючих тем є в нашому житті, але, на жаль, цей формат не дозволяє це зробити. Тому продовження цих думок знайдете у віршах, які написані під впливом різних подій та вражень.
Тож дякую за знайомство з цією збіркою і особливо за ті почуття та тривоги, які ВИ відчули після її прочитання і допомогли ВАМ зрозуміти моє прагнення її написати. Розумію, що не всіма ця громадянська лірика буде сприйнята, але це моє світосприйняття, моя позиція. І що її поділяє переважна більшість читачів, мені вже відомо.
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
24.09.2013 р.
24.01.15 р. Якщо Ви через пошукові системи знайшли цю передмову (слово від автора) до збірки СПОЛОХ, то щоб почитати вірші з цієї збірки - задайте в пошуку Вересюк Клуб поезії. На цій сторінці в другому розділі "Сполох" зібрані вірші збірки, правда в довільному порядку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Перепост.
1. По-перше, це красиво! Українська є не лише однією з найдавніших, але й чи не наймелодійнішою мовою світу.
2. Це додає вам шарму. Бо російською навіть останній лугандонець може, і друг стєпєй калмик. А от гарною українською...
3. Це стильно й концептуально: жити в окремій країні та спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави, наприклад.
4. Це добре для економіки. Що більше людей спілкуються виключно українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під нашу мову. А то не лише створює додаткові перепони для конкурентів наших фірм (а отже певним чином захищає наш ринок, що в епоху глобалізації є вкрай важливим), але й також надає можливість заробити нашим людям і компаніям, зокрема - надаючи послуги з тієї адаптації.
5. Це захищає наш інформаційний простір не лише від проникнення в нього недружньої пропаганди, але й ускладнює збір даних з боку ворожої розвідки. Особливо це стосується чутливих сфер, як то радіоперемовини військових, тощо. Але й відкритих джерел це стосується не менше.
6. Це забезпечує зв'язок поколінь і безперервність культурного й історичного спадку народу України. Навіть якщо ваші батьки є російськомовними, то їхні батьки швидше за все були україномовними, так само як і всі попередні покоління вашої родини. Навіть пращури педставників інших національностей, які споконвічно жили на нашій землі, поряд зі своєю національною мовою говорили ще й українською. Зокрема це стосується євреїв. Та й навіть якщо ваша родина - етнічні росіяни й усі ваші пращури володіли лише російською, то зараз саме час особисто вам започаткувати нову родинну традицію. Чому ні? Адже ваша родина й нащадки будуть жити тут, тож інтереси України - це й їхні інтереси також!
7. Якщо ми самі, живучи в себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас будуть поважати інші народи? Не треба буде пояснювати іноземцеві (зокрема й росіянину), чому ти українець з України розмовляєш лише російською. Також це змушуватиме іноземців, що приїздять в Україну вчитися, працювати або жити, вивчати саме українську, а не російську.
8. Як показують останні події, занадто багато говорити російською небезпечно - вас можуть на цій підставі прийти "визволяти" зелені чоловічки путлєра, навіть якщо ви цього насправді не бажаєте. Крим, а особливо Донбас, вже догралися - не повторюйте цих помилок!
А зараз кілька порад щодо того, ЯК ПОЛЕГШИТИ СОБІ ПЕРЕХІД НА УКРАЇНСЬКУ:
1. Не соромтеся того, що ви наразі не надто досконало вмієте говорити українською. Якщо ви не робитимете це регулярно, то ваше вміння НІКОЛИ не вдосконалиться. Єдиний спосіб оволодіти мовою - це регулярно її застосовувати. Що більше ви говоритимете українською, то легше й краще вам це вдаватиметься.
2. Більше читайте українською. Купуйте українські книжки, газети та журнали, дивіться українські передачі, слухайте україномовне радіо. Дивіться фільми українською. Або такі, що дубльовані українською (тим паче, що професійний український дубляж часто є кращим за російський). В кінотеатрі йдіть на україномовний сеанс. Коли завантажуєте кіно з інтернету, шукайте копію з українським дубляжем. До речі, її дуже легко знайти. Майже всі фільми, наприклад, на ex.ua мають копію, де є кілька звукових доріжок, серед яких дуже часто є українська. Під час перегляду обирайте саме її.
3. Якщо вам психологічно (або з інших причин) важко одразу перейти на тотальне спілкування українською, робіть це частково та/або поступово. Наприклад, почніть спілкуватися українською в себе в родині, або серед найближчих друзів. Або, коли потрапляєте у нове коло спілкування - спілкуйтесь одразу українською. Якщо вас не знали раніше, ні в кого не виникне здивування та зайвих запитань на кшталт, "чего это ты вдруг по-украински заговорил?" Або спілкуйтеся виключно українською з незнайомими людьми - в транспорті, на вулиці, в магазині чи в ресторані, під час спілкування з операторами гарячих ліній, з міліцією та іншими держслужбовцями тощо. Це не лише полегшить вам психологічний перехід на мову, але й сприятиме відновленню україномовного навколишнього середовища. Бо досі, зокрема в Києві, панує феномен, що навіть коли людина вдома та з друзями спілкується природньо українською, то у громадських місцях та/або на роботі все одно переходить на російську (бо "так заведено"). Маємо змогу створити протилежний тренд.
4. Якщо не можете українізуватися самі, українізуйте своїх (майбутніх) дітей. Купуйте їм українські дитячі книжки, показуйте україномовні мультики, тощо. Віддайте їх до українського садочку, школи, класу. Всіляко плекайте їхню любов та повагу до української мови, історії, традицій, культури.
5. Коли ви за кордоном, розмовляйте лише українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких в світі зараз люблять ще менше, ніж раніше. Не будьте схожим на "русо-турісто"!
6. Почніть писати виключно українською. Наприклад ділові листи, або у твітері.
7. Крім того, українізуйте речі навколо себе:
- змініть інтерфейс телефона, інших ґаджетів, комп'ютера, веб-сайтів і соцмереж на українську. Наприклад, всі девайси від Apple завжди підтримували українську мову "з коробки" й не потребують додаткового її встановлення - просто поміняйте мову інтерфейсу в налаштуваннях і все. Facebook, twitter і навіть ВК й Одноклассники мають українську локалізацію (хоча останніми двома не рекомендує користуватися навіть СБУ)
- в банкоматі, таксофоні та скрізь, де є можливість, обирайте українську. Де нема - запитуйте у власників, чому, й вимагайте, щоб було.
- коли шукаєте щось у Ґуґлі чи де-інде, шукайте спочатку українською. Не хвилюйтеся, Ґуґл розумний і навіть російськомовні результати ви не пропустите, якщо вони будуть релевантні вашому запиту. Коли юзаєте Вікіпедію, заходьте спершу на українську версію, а на іншомовну лише, якщо такої статті в українській нема або ж інформації в ній не достатньо. Як альтернативу зразу раджу не російську, а англійську версію - вона зазвичай повніша й об'єктивніша, особливо зі спірних питань. Оці запити та фактичні переходи на україномовні сайти або їхні версії є вкрай важливими для підвищення статусу української у кіберпросторі, бо статистика все це враховує.
- коли пишете оголошення чи табличку, пишіть українською. Навіть якщо це напис на вашому гаражі або оголошення в вас у під'їзді.
Гадаю, ви зрозуміли ідею. Можна ще багато чого тут вигадати. І все це легко перетворити на веселу гру й навіть змагання. Хоча б і на змагання із самим собою. А головне, якщо ми самі почнемо усе це робити, жодних зусиль держави у цьому потрібному напрямку не знадобиться. Ми ж із вами вже переконалися, що суспільство діє значно швидше й дієвіше за державу. До того ж, у держави зараз є завдання важливіші. Люстрація, наприклад.
І ще. Якщо ви бажаєте любити Україну виключно або здебільшого російською (чи будь-якою іншою мовою) - це ваше право, я на нього не посягаю. Робіть як вважаєте за потрібне. Але перед тим все ж перечитайте ще раз перші 8 пунктів цього допису й пообіцяйте мені подумати про викладені там думки, гаразд?
P.S. І дуже прошу, МАКСИМАЛЬНО РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ цей текст і ці ідеї! Можна навіть без посилання на мене. Головне - результат! А він неодмінно буде!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531136
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 18.01.2015
Ми у змозі були розвести в наших душах багаття,
Я так довго чекала від тебе хоч іскру вогню.
Ти приходив і знову на роки зникав . Як прокляття,
Є та доля для мене. Чекаю, тому що люблю.
Не приходиш ні вдень, ні вночі . То навіщо ж ти клявся,
Що кохатимеш завжди? Навічно у серце ввійшов?
Не гасила я свічку надії, а ти не вертався,
Закувавши кохання моє у залізо оков.
Так, буває: в просонні покличу тебе, й уявляю,
Як цілуєш тихенько, як горнеш мене до грудей.
А тим часом, уже за вікном ранок сонцем стрічає,
Перші співи пташині і кроки поспішних людей.
Десь між тими людьми бродить щастя моє безталанне,
Той, кого я можливо, ніколи в житті не діждусь,
Та лиш тільки поклич мене, милий- без долі вагання,
З першим вранішнім вітром, стрілою, до тебе зірвусь.
18/01/2015
Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552673
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Що ж робити?Я знову тебе у собі відшукала.
Відгойдала в думках мрії,мрії свої нездійсненні.
І і хмарах старих я до осені знов заблукала.
А ми стали з тобою щасливі.Чи може блаженні?
Як нам жити?По торбі і кинути виклики світу?
По роману писати і віршами лиш харчуватись?
Не потрібно поету черпати звичайну освіту.
А до тебе на крилах до неба,до сонця здійматись.
Що життя є без тебе?Нічого.Я дякую Богу.
Він привів тебе знову до мене.Я цвяхи виймаю.
Вони щедро стелились під душу всю мою дорогу.
Тільки це так потрібно для мого спасіння.Я знаю.
Быть может,нужно промолчать,
Чтобы сильнее в крик поверить.
Врагов своих благословлять,
Чтобы тебе открылись двери
В надежду,веру и любовь,
В молитву,боль и сожаленье.
Вместо чернил залить бы кровь,
Чтобы писать стихотворенья
Получше,чем писал Шекспир.
Получше Гейне,Ницше,Гете.
Смотрите:дождь устроил вскоре пир,
Где рифму вы с него сорвете.
Быть может,нужно пролюбить
Тебя сильнее самой силы.
Остался дождь,чтобы бродить,
Чтобы Вам не прилагать усилий
Писать стихи и сочинять.
Остался дождь тихонько плакать.
Я буду нежно собирать
Немного рифму...Каплю слякоть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552679
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Прекрасній поетесі
Оксані Халаган (Корозлик)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5559
До Дня народження
Давно спитати я хотів:
Чому так довго ти ховалась?
Де дивовижна сила слів,
Що в серце віршами ввірвалась
Коли ще юності зерно
Ледь зеленіло в ореолі?..
Ах, молодість...
Яка там доля,
Лише Кохання чудо-спів
І неймовірна сила волі
Дали піднятися у полі
Буденних прозою років...
Це неймовірно!
Попри гнів
Й буденну силу снігопадів
Він вистояв,
Не скам'янів
Й Коханню першому не зрадив!
Чому такий він білосніжний?
Навіщо краєш серце ним?
З під снігу чую дивовижний
І ніжний подих чудо-рим,
Що надихає на чутливість
І неймовірні почуття!
Нема такого каяття
У цілім всесвіті Кохання,
Щоб хоч на краплю сподівання
Зрівнятись з образом простим...
Я намагався
Бути поруч
Ліричним хлопчиком малим...
За що душа, як свічка тане
Та горобиною горить...
Святе Кохання
Не зів'яне
І буде в римах вічно жить!!!
17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552236
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Ні,я не плачу...То лиш краплі неба.
Відбиток щастя,спомин про любов,
Лиш дві зими і дві весни без тебе...
Та вже в туманах відчай захолов.
На роздоріжжях,збілених зимою
Блукають тіні. Спалені мости...
Січнева хуга сніжною золою
Гаряче серце студить з висоти.
Не дописали повість...Поміж нами
Крилом зчорнілим звилися круки.
Журливо квилить темна вись вітрами,
І рве з душі кохання сторінки....
14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552212
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Збагнути, що життя – то заметіль,
В якому може бути і відлига,
Як в холоди – земля тримає біль,
Щоб по весні підсніжником оклигать.
У міру втрат ми здобуваєм в дар,
Щось - для подальших буднів надважливе,
І неважким стає земний тягар,
Душа не мокне й по найбільшій зливі,
Коли крізь сумнів, воду і вогонь,
Колючий вчинок чи колюче слово,
Немов голубка біла із долонь -
що в небеса – доходим до основи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552445
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Нічна подорож до площі Філармонії
Груди каміння по вулиці вниз
Повільно сповзали бруківкою.
Ковзав з підошви погляд по них –
Було вже далеко по півночі.
В ефірі розтанули звуки симфонії,
«БрістОль» врешті змовк, дрімав зал філармонії.
Крапля остання фонтану навпроти
Сонно скотилась за шиворот борту.
Бар і Квітковий моргнули ліхтарно
Й теж вмить поснули – будити намарно.
Тільки цвіт сакури в місячнім сяйві
Тихо кружляв разом з листям у танці.
Скоро прокинеться місто зі сну,
Світло відродить бажань метушню.
«БрістОль» - готель сторічної давності у Чернівцях,
тепер - гуртожиток медуніверситету
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498934
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 14.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533042
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 16.01.2015
Я в напівтемряві пишу слова,
Які при світлі іншими здаються.
Це як у книжці зчитана глава,
Де під кінець у чомусь зізнаються.
Згасає.І є ще напівповний аркуш,
І світло де-не-де торкається його.
На стінах танці тіней одиноких душ,-
Вони іще крокують в пошуках свого.
І піде знову день у ніч холодну,
Увійде в неї тепло, м'яко і без світла.
Не смію втратити ані хвилину жодну,
Життя моє в вірші зараз розквітне.
Ось і ліхтар поблискує дбайливо,-
Навпомацьки дописую свої думки.
Сьогодні день зробив щасливою.
А ніч над "і" поставить всі крапки...
© (Анна Діденко. - 2015 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551830
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Якщо вовк переодягнувся в шакала,
То хіба Вівцю цю не дістало?
16.01.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551839
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Живі і вчаться людно, як це не і не боляче,
На втратах, морах, бідах, випадках, хворобах.
І в дні країнної щосерцної жалоби
Ми поминаємо загиблих разом стоячи.
...Життя померлим надавали не убивці.
І нам, і діткам нашим жити ще і жити.
В жалю замовимо: скінчити! Покінчити
З війною хворих на владнющу гнойовицю.
Якщо й рослині говорити і прохати–
Вона почує, розцвіте, ачи пов,яне.
Ми переможем тільки як ...як разом встанем
Супроти зрадників та ворожищ стерв,ятних!
15.01.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551707
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Задивилось небо у привітні вікна.
Притулилось сонце до косої стріхи.
Ранок запрошує холодом дихати,
Пройтися містом для своєї втіхи.
Солодко-морозно пахне у повітрі.
Притоптався сніг. Оголились віти.
Та бадьорить настрій гострий вітер.
Заграє до мене, бавиться,як діти.
Сліпить очі сонце,не дає зігрітись,
Сковзанка із льоду,щоби оступитись.
Поглинає мозок кисень із повітря,
Нумо всі ходімо із квартир на світло!
Та біжить за обрій не ласкаве сонце,
Загляда за комір нетерплячий вітер.
Не гостинно стало за моїм віконцем.
Холодно надворі. Я тікаю звідти...
© (Анна Діденко. - 2015 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551515
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
[b]КАШТАН ВЗИМКУ[/b]
Як невесело і сумно стане,
Зажурюсь зимової пори,
Підійду тоді я до каштана,
Притулюсь щокою до кори.
В глибині нуртуючого соку
Відчуваю я невпинний рух…
О, моя розрадонько висока,
Мій високий оберіг і друг!
Непорушний, незворушний зовні
Ти живеш напруженим життям,
І твої бруньки застиглі повні
Передвістям і передчуттям.
В них дрімають, як дитя в колисці,
Ждуть, коли настане слушна мить,
Фантастичне п’ятипале листя
І конічні свічечки суцвіть.
Мій каштане, навіть в шапці снігу
Про майбутню мрієш ти весну!
Скину я думок зимове іго,
Пробуджусь для радості зі сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551334
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Январская весна, сосульчатая крыша.
Голубоватый вяленький дымок.
Весь ватный до костей в фуфайке дядя Гриша
В калитке чинит смерзшийся замок.
В сугробах желтые и частые потеки.
Осиротело косится клозет.
Восходит русский мир, как солнце, на востоке,
Гуманитарку тащит на козе.
В саду за хатой танк нацеленный на Киев,
Казак бухой, кадыровцев пяток,
Три русских пацана, один внучек Батыя,
Истории изящный завиток.
На западе во льдах суровая Гейропа -
Соседнее разбитое село.
"Там хунта и майдан, там воинство Укропа" -
Вздыхает дядя Гриша тяжело. -
"Всю жизнь бандер голодных мы кормили,
Витюшу им избрали своего.
Они добро и ласку не ценили,
В Ростов царя загнали сапогом.
А вдруг придут в Донбасс америкосы?!
На мове шпрехать станут заставлять!
И вилы отберут, лопаты, грабли, косы.
Диды за то не воевали! ...ять!" -
Он горбится устало, и тревожно,
Идет домой послушать Киселя,
Как в мире все запутанно и сложно,
И за победу выпить опосля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550379
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Думками стелиться туман
І листопад між берегами,
А ми за руки над Дніпром
Йдемо незримими стежками.
До надвечір’я - в монастир,
То нелегка дорога пішки.
Ми, з літа в осінь повернувши,
Шукаєм щастя-долі трішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536497
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 11.01.2015
Ще вчора обличчя пекло від морозу,
І сніг усміхався на всі тридцять два.
А нині дахи зажурилися, сльози
Пускають, сніги їх лишають. Біда!
Хай котяться сльози по стежці, по бруку.
Усе, що стається - із волі Творця.
У радість вдягнуся, пройдусь попід руку
Із леґінем вітром під спів горобця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550345
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Навіки, назавжди, міцно
Врослася батьківська земля
Глибоко у серце…
Моя земля… моя колиска…
Мій оберіг…
Нікому її не вирвати,
Не витруїти звідти…
Бо квітне й квітне небом барвінковим,
Шумить,шепоче хвилями Інгульця,
Вербовими косами.
Співає маминою піснею,
Соловейком тьохкає…
А пахне як! Медами,
М’ятою і чебрецями,липою,
Дзвенить колоссям нив дозрілих,золотих,
І припадає теплими росами до ніг…
Стрічає вишиванками полів,
Срібними ранками,
Нагідковими зорями,
Соняшниковими очима…
Із зернини зростала я тут…
Пагінцем тягнулася до сонця,
До неба барвінкового…
Не вирвати, не витруїти….
Навіки…
27.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550106
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
[i]присвячується 80-ій річниці з дня народження великого українського поета Василя Симоненка (1935-1963)[/i]
[b] Люті кати поглумились над нами,
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога - дивіться! - за нами:
Смерть - не кінець боротьби.[/b]
[i][b]В.Симоненко[/b], 23.10.1955[/i]
В якому б жить не довелося місті,
А в серці - України є портрет.
Василь помер у віці двадцять вісім,
Його ж любов до Неньки - не помре.
І громом й тишею* поет уміло
Не визнавав "радянський палімпсест"...
На залізничній станції у Смілі
Його побили за такий протест.
Життя коротше сторінок поеми;
Катам не зрозуміти про любов.
А знавіснілим виродкам системи
Не змити в жоднім поколінні кров!
Мовчіть, кати! Закінчиться потіха!
Достатньо було вашої вини!...
Як чути відгомін у небі стиха -
Це України вірнії сини.
* "Тиша і грім"(1962)-збірка поезій В.Симоненка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549883
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Неповторному і непересічному,
юному мрійнику і поету вічному Василю Симоненку.
- Чи знаєш, що ти людина?
Питаєш кожного з нас.
Усмішка, очі - єдині,
Допоки вогонь не погас.
-Чи знаєш, що ти людина?-
Запитуєш цілий світ.
Твій був на землі єдиний
Високих думок політ.
І випливають з дитинства
Казками минулих днів
"Лебеді материнства"
Сонети щемливих слів.
Щоб вірно могли ми знати,
З дитячих вирісши літ,
Що можна в житті вибирати,
А що - вибирати не слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248607
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 08.01.2015
З розбуджених сновидь парфумів шийки
У щемну відповідь, цілунок – пляж Бердянський.
...Зі стелі, у сусіда, коломийки -
Ніяк утрапить не давали в такт коханський...
Ковзнув в «замерзлик» за газованою радістю,
...Ми пи́ли-дихали, як космонавти в п,ятницю ,
Яких за мить до Сонця земляні формальності -
Відволікли натиснуть пультом: «Присонця́ятись»...
Ось коломийки вснули, ми – попоглянулися,
І знов під ковдри Сонця ножки зазіхнулися.
Як пляж, то пляж – і у басейні, й на долонях.
Аби було з ким охопити сонцем скроні.
08.01.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549736
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Яка краса! Вбирає очі небо,
І кров шумує молодим вином.
Я лину, моя ластівко, до тебе,
І я тебе зустріну все-одно!
Нехай мороз лютує яничаром,
В темниці льоду борсає ріка –
Вони зі мною – безвідмовні чари:
Моїх чуттів невитрачений скарб.
І знову нам з тобою – по сімнадцять,
І нас вітає молодий бузок.
Хорал тополь – цнотливо-гордих грацій
Чутливо ловить найтихіший крок.
А ми були тоді, по суті – діти.
Це нині вік такий – акселерат...
А я, твоїм лиш поглядом зігрітий,
Був багачем на тисячі карат.
Чекай мене! І сумувать не треба!
Якщо в нас згадка – молодим вином –
Нехай роки – журавликами в небо,
А я тебе зустріну – все одно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549737
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
У гірському готелі
Не прагне гаснути багаття
В Гостинному каміні.
Вуглинки, як вечірні плаття,
Виблискують камінням.
Хоч хто на спалахи не гляне –
Той не відводить очі.
Як мріють вразливі гурмани,
Щоб не скінчались ночі...
Ліворуч, раптом, блисткограєм,
Немов, із вогняних каблучок.
Ти сходила у зал: "Вітаю",
З гірських кришталиків співучих
Свята привітна досконалість...
"Кому з нас диво усміхалось?", -
Подумалось чоловікам.
...Камін палав серцям, очам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548689
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Моя рука - тобі, моє плече,
Тобі моє життя, моя кохана,
Душа до тебе віршами рече,
Вкриває губи проліском із рана…
Кохана, люба, ти моє життя,
Єдина, неповторна Афродіта,
Для мене ти і досі є свята,
Тебе завжди я прагну захистити.
І не важливо скільки вже нам літ,
А ми і нині, як в роки юначі,
Продовжуємо стомлено політ,
Але серця співають, а не плачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548590
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Мгновения любви –
судьбы прикосновенье..
Одним дыханием живи…
А ожидание – мученье..
Минута бесконечна,
что рядом нет тебя,
а предвкушенье встречи
манит, меня пьяня.
Мгновения любви –
объятья и сплетенья
с губ поцелуй сорви,
до дрожи и волненья….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548415
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Люблю відлигу: небо акварельне,
Напівпрозорі хмарки, дзвін струмків...
Душа бринить, співає акапельно,
І настрій враз метеликом злетів!..
Я човника зроблю із мрій крилатих,
А замість ростри -посмішка моя;
І хай пливе, щоб друзям дарувати
Солодкий спомин - співи солов'я!..
І поцілую вітрове стокрилля,
Щоб знов побачить кучеряві сни...
Хтось думає, що це -зими безсилля?
Відлига - репетиція весни!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Коли до столу принесуть кутю,
У переддень, як мав прийти Месія,
Моліться Господу,маленькому Христу,
При вечорі, що в нас зовуть – вілія.
Ялиночка Різдвяна і вогні,
Дванадцять страв - вечеря, що багата,
Кутю лишайте на ніч на столі,
Для пращурів і отого солдата,
Що обелісками розкиданий в полях,
Загинув на війні лише учора,
Бо і тепер у нас іде війна,
По всій країні поруч радість й горе.
Запалюйте у вечорі свічу,
Нехай вона в окопах їх зігріє,
До них туди я думкою лечу...
Можливо мир нам принесе Месія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548310
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Дзвоник, уроки, директор,
Збори, декади, конспекти,
Конкурси, МАН і педради,
Мамам розумні поради,
Зошити, книги, газети,
Крейда, комп’ютер, дискети,
Заходи, акції, нерви,
Вкрай небезпечні перерви,
Ручки, журнали, зарплата,
Захист, проект, реферати,
Карти, недоспані ночі,
Зачіски геть недівочі,
Спізнення, клас, чергування,
Бійка, моралі читання,
Конкурси, олімпіади,
І не дай бог, щоб програти,
Гамір і вибухи сміху,
Спокій зимових канікул,
Свято, контрольна і квіти,
І обдаровані діти,
Звіт, «Вчитель року», кросворди,
Парти, неначе бігборди,
Метод, прийом, чорна паста,
Тиск, аби тільки не впасти,
Графік, розробки, години,
Папки, театр вихідними,
Ключ десь пропав, «гості», курси,
Інноваційні ресурси,
Вечір, сміття по коліна,
План, лікарняний, заміна,
Маса наказів з району
Створює коло полону,
Бали, домашні завдання,
Цінності, гра, виховання.
Завуч, програми, відсоток,
Стенди, підлога, болото.
Рідко похвалять – приємно,
А присоромлять – взаємно,
Аура в стресі постійно,
Треба ж завжди на «відмінно»,
Їх випускні; які сукні!
В тебе всього лиш наступні,
Вікна у розкладі – пустка,
Дуже пристойна відпустка,
Виступ, проблемне питання,
Навичок й вмінь формування,
Очі цікаві й не дуже,
Як їх байдужість подужать?
Вчитель і діти у школі…
Дякую Богу і долі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547598
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Пісня під існуючу музику...
Обабіч дороги зірвалася знов хуртовина,
Лиш стежка розбіглась і Місяць туманний вночі...
Навісила снігу на віти зелена ялина,
Але не мовчать , а кричать, під мороз пугачі…
Отак, моя доле, беремо життя із тобою,
Сміються розхристані долею наші літа,
Роки відшуміли - лишилася згадка на двоє,
І доля на двох, єдина на двох - золота!
Обабіч дороги зірвалася знов хуртовина,
Лиш стежка розбіглась і Місяць туманний вночі...
Навісила снігу на віти зелена ялина,
Але не мовчать , а кричать, під мороз пугачі…
Отак, моя доле, беремо життя із тобою,
Сміються розхристані долею наші літа,
Роки відшуміли - лишилася згадка на двоє,
І доля на двох, єдина на двох - золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547477
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Радость теплится в сердце:
Все мы ждем Рождество,
Что, как нежное скерцо,
Принесет волшебство.
Снежный, светлый, морозный
День, как чистый листок.
Как танцор виртуозный
Снег кружит ветерок.
Праздник дарит улыбки,
Встречи верных друзей.
Всем прощаем ошибки:
Добротою сильней.
Как морозная свежесть
Мысль о счастье в душе.
И о мире, как прежде,
Наяву, не во сне.
Конфетти и игрушки,
Детский радостный смех.
Огоньки и хлопушки
Пусть порадуют всех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 12.12.2014
Зі мною осінь попрощалася сльозами...
У філіжанці стигне м'ятний чай.
І до вікна вже тулиться вустами
Зимова ніч. Шепоче:" зустрічай".
Як скороплинно осінь відгоріла
Рясним багаттям визрілих шипшин.
Сріблястий іній стелить мавка біла,
Крильми холодить землю з височин.
Лоскоче вітер вогке підвіконня,
Мовчить зоря у темряві німій.
Духмяний чай,прощальна мить,безсоння...
Осіння казка згорнута в сувій...
30.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Поете, стій, вернись назад на землю,
Бо пера крил твоїх потрібні смертним.
У віршах, друже мій, твоє безсмертя.
Не зорана рілля, в чеканнях зерна...
Тримайся, брате мій, триматись мусиш,
Ця рана - не твоя остання рима:
Свинцева квітка-мак від антимузи
На аркуш крил пролила кров-чорнила.
Не думай про кінець, не смій, не треба!
Не епілог, - епіграф пілігрима
Останні подих й погляд твій у небо...
Безсмертя залишив Поет у римах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538625
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Штиль і безхмарність. Сонечко сяє.
Тонкий лід на калюжах сміється.
Осінь останні пече ще розмаї
З листя дерев, залишає помістя,
Щоб знову у наступному році
Святкувати нам другу річницю,
Як Гідність стала на нашому боці, -
Доля України дана як скиця.
Триста років неволі та гніту -
Кайдани пали з пам'яті/тіла! -
Є вже воля і наснага політу,
Є вже народу і єдність, і сила!
21.11.2014
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538537
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Ще осінь не усьому листу
Жовто-багрець подарувала,
З кущів шипшинове намисто
Рука дбайлива не зірвала.
Ще павутиння сновигає,
Що баба літечком напряла.
А вже зима прийшла до краю.
Поля сніжком позасипала.
Вгорі золочені берези,
Горять, мов свічечки у храмі.
Під ними сніг холодним лезом
Траву складає в оріґамі.
Зима і осінь поєднались,
Ще листопад не встиг ступити.
У сніжні шапки айстри вбрались.
А мріють коси ще відкрити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532567
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Проростало чарівне прощання
Десь на стику наших проблем:
Твоє "я" - з-під снігу світання,
Моє "ти" - між сумних хризантем.
Не зупинить ні сліз, а ні болю
Щедрим сонцем морозний цей день
Моє "ти" - із молитви на долю,
Твоє "я" - з незрадливих пісень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532418
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
[i]Вірш "Кохаю серцем" був випадково
видалений. Той же, але доповнений
змінами, я подаю під новою назвою.
Музикальний супровід - на вибір...[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HC22yuTd_Wo[/youtube]
[i][b] MD
Красуне, жінко, ти – моя!
Тебе доторкуюсь устами...
Й леліять вирію не стану
До спину подиху... Бо я
Живу, кохана, лиш тобою...
Бо в кожному твоєму кроці
Пізнàю ввіч, що ти на боці
Моєму... Ти – моя до болю.
Бо мрії всі – твоєї масті...
Купаюсь я в твоєму щасті,
Життя мого моя ти просинь!..
Красуне, жінко ти моя –
Моя примхлива, ніжна осінь!
Люблю тебе безтямно
Я…[/b]
20,10. 2014[/i]
[youtube]http://youtu.be/AGIBa4HwNoI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531358
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Обганяючи світанки,
Зустрічаємо ми ранки,
Відпустивши наші руки,
Розчиняємось у днях.
Та щовечора нам знову
Шал приносять кольоровий
Пальців дотики шовкові
У сплетіннях «Ін» із «Янь».
Перехрещені зап‘ястя;
У зіницях іскри щастя…
Одяг, мов осіннє листя –
Вітер пристрасті зрива.
Обганяючи світанки
Випивають ночі ранки…
Тануть сни у філіжанках
Й знов розлуки поміж нас.
Дні усі стають зимою,
Як не бачуся з тобою…
Переповнений весною
Кожен з наших вечорів.
Мов спекотно-літні ночі:
Твій торкаю стан дівочий;
Ейфорію бачать очі –
До останньої зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530675
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Я знов зробила крок, в пелю́стках ця дорога,
Духовно стала вище, ніби на життя,
Десь тихо відлягла недавня ще тривога,
Попереду, Я знаю, чекають відкриття.
Народжена нести безмежжя для надії
І світло у пітьму. Та не для всіх, лиш тих,
Що правдою живуть і світло вірять в мрії,
А не щодня жонглюють плодами слів пустих.
Я щастям розцвіту, знесилена раніше,
І подарую сотні, тисячі вітрів,
Для крил, яким чомусь летіти вже складніше,
Вогонь для тих, у кого свій вже догорів.
Краплинами роси ранковою порою
З’явлюся для сухих і втомлених доріг!
Зорею засвічусь у темряві ясною,
Щоб кожний міг прийти саме на свій поріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529593
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
[youtube]http://youtu.be/cxkK0BHl9Sc[/youtube]
[b][i]Осінній ліс. Велична тиша. Спокій.
Скидає шати ліс... і засина...
Хмаринки десь пливуть у даль, за обрій,
Повільно вечір землю обійма...
П'янке повітря подих переймає,
Напруга в нім тужавіє, бринить,
Самотнім людям віру повертає -
Багато втрат, але ще буде мить!
У спраглих двох якась шалена сила
В цей тихий вечір душу окриля.
Буває, серцю навіть спрага мила:
Вони не йдуть - летять до джерела.
І ось вони з цілющої криниці
Краплинами студену воду п'ють.
А їх серця, немов об крицю криця,
І крешуть, і співають, і гудуть...
Зустрілись погляди... в очах - сльозини.
Промовчав він, і не сказав їй "так".
Опале листя... сніг... мете стежину, -
Вона мовчить, а він чекає "так".
...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О! Ця остання мить... осіння просинь,
Останній клич.... ключа в далечині![/i][/b]
25.12.2001
_________
Заувага: наша інтерпретація вірша В.Ісакіу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528978
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 11.10.2014
З осіннім листом, зі слізьми дощу нехай іде печаль з Вкраїни.
І більше хай ніхто не гине! нехай піде печаль з Вкраїни
Із листям, що кружля в парку...
Не прошу в осені нічого, дарів осінніх не прийму!
Як вітер розжене біду, немов пожовклий лист в парку,
Тоді піде печаль з Вкраїни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528667
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2014
Терпів і мовчав надто болісно й гірко,
Неначе століття твої пережив
Знущань від криваво-червоної зірки,
Народе мій любий, невже ти прозрів?
Й нарешті побачив де істина божа,
(чи тяжко сприймати свідомість таку?)
Що Воля насправді - не милість ворожа,
Й не квітка за тином високим в садку...
За неї полки Володимира бились,
Навіки звеличивши Київську Русь,
Пізніше в козацтві вона відродилась
На схилах Дніпрових, -
Казав мій дідусь,
Що справжні герої у війську служили,
Ніхто і ніколи б їм ради не дав...
Читаю Шевченка «Розриту могилу»*:
«Богдане, Богданочку» -
Волю продав!..
Минули століття, а втіха єдина -
Піднятись з колін, обладнати свій дім,
Щоб жити й кохати свою Україну,
Щоб небо блакитне і сонечко всім!
Та видно комусь ця мета наче кістка
У горлі імперських амбіцій кремля,
Знов брешуть паршиві пропутінські псиськи,
Знов чобіт чужинців відчула земля...
А ми...
Надто довго до цього дрімали,
Ніяк не второпавши зрадницьку суть,
В 2010-ім свободу програли,
А Вітя(1-й) і досі не може збагнуть,
Що чвари постійні й медові кумівства
Країну до прірви тоді підвели,
Хотіли царя? Та нема королівства!
Бо Русь - це не Мокша**!
Ми - не москалі!
Свідоме стремління до честі і волі -
То генна основа будови слов'ян,
І Вітя(2-й), вже другий, став схожим на троля,
В однім поєднавши «бандюк» і «тиран»...
Ой, хочеться вірити, щиро бажаю,
Що новий, отой «шоколадний барон»,
Не стане Петром(1-им) Українського краю,
А буде сповідувать тільки ЗАКОН!!!
І ми відсвяткуєм свою перемогу,
Інакше не жди ПТН ПНХ,
Суши сухарі і молися до Бога,
Бо люди не простять твойого гріха...
28.09.2014
*
«Розрита могила»
Тарас Шевченко. Зібрання творів:
У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 252-253; С. 691-694.
**
«Империя. Собирание земель руських»
Голденков Михаил
Часть первая. Раздел 18.
Мокша, она же Моски, или Моксель
http://www.e-reading.me/book.php?book=1021404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526354
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
[i][b]До чого сняться милі сни?
До чого в сні приходять милі?
Чи то – до скорої весни?
Чи то шаліють дужі сили?
Як не було б... Від того сну,
Від усмішок у сні до болю,
Візьмеш вершину не одну,
Бо вже готовий йти до бою!
А нам же є з ким йти на чин,
Так вже накреслено судьбою –
З російським “братом” на почин!
Та інколи й з самим собою…
В цей святень-день мої вуста
Благають так Святу Пречисту,
Щоб в день народження Христа
Було в країні нашій чисто!
За ту знаменну благодать
Ми будемо молити Бога!
Ми найдорожче можем дать,
Аби очистив Він дорогу!
В цей день належало б згадати
Слова Тарасові незлі:
“І буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!”[/b]
21.09.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 24.09.2014
[b][i]О время! О воспоминанья!
Ушедших дней вы мой итог!
Счастливый миг в любви признанья,
О, если б я озвучить мог!..
Я вижу глаз
Хрусталь сиянный,
Каскад каштановых волос
И слышу глас –
Родной гортанный,
Меня волнующий до слез.
Я знаю: ты душой свободна
И помнишь все еще меня!
Зачем тогда б тебе угодно
Лететь ко мне к исходу дня,
Являясь в сны такой красивой,
Такой желанной, неземной?..
С какой недюжинною силой
Во мне вдруг ожил образ твой!
О! Как мечтал тебя я встретить!
Теперь я этого боюсь,
Но на тебя при лунном свете
До исступления молюсь...
Так не стучись неугомонно
В мою распахнутую дверь!
В закон вселенной непреклонный
Как жизнь нетленную поверь!
Поверь, что встретимся мы снова, –
Пусть через многие века! –
Хоть будут прочные оковы,
Хоть встреча будет нелегка.
От сна очнусь и я, поверив,
Что быть нам в жизни неземной,
Что звездный путь во тьме отмерен,
Чтоб в Вечность плыть нам, как домой.
И, встретившись с тобой, восстанем
И так усердно, как и встарь,
В чертог любви навек поставим
Мы верности святой алтарь.
Сейчас же наш удел на свете –
Наш тяжкий, непомерный крест!
Не уставай, неси! Ведь где-то
Конец дороги все же есть!..
...О время! О воспоминанья
В забвенье канувших дорог!
Тот дивный миг в любви признанья,
О, если б вспять вернуть я мог![/i][/b]
14.04.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523067
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
«Вслухайтеся, земле і небо,
У рокіт страждань моїх -
Живу не лише для себе,
Я мушу жити й за них.»
Василь Симоненко
Знову і знову болі,
Так кожен день тепер,
Десь невідомі долі,
Знову спасе сапер.
Хтось ідучи в атаку,
Ступить останній крок…
Вчитель, що ліг в Луганську,
Не проведе урок.
Геть, чужаки – додому!!!
Прийме вас тут земля,
Скільки вас – невідомо,
Суне до нас з кремля?
«Гради» снаряди ложать,
Зорюють нам поля…
Хіба родити зможе,
Ще колись ця земля?
Але полита кров’ю,
Кров’ю батьків, синів,
Виросте ще любов’ю,
Колосом між степів.
Нам же ще жити треба,
Мир берегти в краю,
Щоб було чисте небо
І соловей в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523054
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Вже дозрівають отави,
Вересень сушить грушки,
Сяють жоржини, мов пави,
Поле вдягає мішки…
Пахне п’янке картоплиння,
Хміль ще висить на дротах,
Вітер зібрав баговиння,
Скирти стоять по полях.
Ледь золотяться дерева,
Терен синіє ледь-ледь,
Лише вода кришталева
Берега стесує твердь.
Перевертають тумани,
Літній серпневий листок,
Довгі дощі в барабани,
Гонять з гнізда ластівок.
Сонце міняє відтінки,
Промінь вже гріє не так
І на прощання пір’їнки,
З неба скидає нам птах.
Осінь вривається в літо,
Фарби готує свої…
Нове засіється жито
І відлетять журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519695
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014
[i][b]Я знов жорстоко кинутий в безодню
Мечем неправди й пристрастю наруг…
О, де ти, вірний і далекий друг?
Чому мовчиш, коли – у преісподню?
Коли – не плач, а безголосий крик;
Коли щомиті – підлості і зрада...
Коли до слова відбира язик?..
Чому мовчиш, коли зі мною… правда?
О, ця жорстока, ница німота́!
О, ця солодка покритка – свобода!
Чому ночами сниться пісня та́,
Якій наймення – щастям насолода?..
Рожевий сон і сотні тисяч мрев –
За всі тортури! – нагорода тиха…
… А там, за морем – безпорадний рев…
Мовчання… І – ґвалтованої втіхи…[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
[i] Додня Українського прапора[/i]
[b][i]Сьогодні, друзі, знову свято…
Й парад військовий, як колись…
Хоч Сходом ратують хлоп’ята,
Калини соки пролились…
На стяг Вкраїни кров пролита –
В жаркому варимось котлі!
Та купину не опалити –
Не віддамо і п’ядь землі!
У цю лиху для нас годину
Всім побажаємо добра!
Ми скоро проженем скотину,
Що породила чорна гра!
Тож, співвітчизники, зі Святом!
Хоч свято те цей раз в імлі…
Та “буде син і буде мати,
І будуть люде на землі”![/i]
[/b]
24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
До Дня Незалежності України
У світі великім і гарнім,
Де люди щасливо живуть
А небо блакитне й безхмарне
І квіти повсюди цвітуть, -
Колись там і я народився
І зріс у коханні святім,
Ще в юному віці гордився
Безмежністю думки і тим,
Що тільки краса неймовірна
Крізь щирість божественних мрій
У римах душі ювелірних
Впливає на сутність подій.
В тім світі дитинства й уяви,
Солодкої вати бажань
Були лише добрії справи
Без краплі тяжких зазіхань...
Це ж треба? Видіння під ранок:
Щасливе і світле життя,
Виходжу на сонячний ганок
І знов відчуваю злиття
Сердечного ритму і волі
У вищім стремлінні про те,
Що хочеться кращої долі,
Що стигле зерно проросте
Й з'єднається нива з блакиттю
Чарівних моїх сподівань
Струмочком дзвінким розмаїття,
Плекаючи силу зізнань,
Де Віра єдина а Мова
Навколо вустами звучить
Красою величного слова
Й веселкою в небо летить...
Скажіть, що потрібно Вам, люди?
Що мушу зробити за те,
Щоб сумнівів чорнії груди
Полишили зовсім!.. Святе
Стародавнє писання
Тлумачити можна повсяк,
Та Віри нема без єднання
Роз'єднаних храмів! Не дяк,
Не в рясі попівській духовність,
А в душах простих прихожан,
Будівлі й хрести - то умовність,
Як, власне, й прикуплений сан.
Сказати Вам хочу і мушу:
Щасливе життя - то не блат,
Сповідуйте грішнії душі,
І слухайте серця набат...
Ми люди прості та звичайні
І Мова з дитинства - ЛЮДСЬКА,
Нам все зрозуміло, принаймні
До серця вона нам близька,
У когось вона Українська,
Англійською «чеше» мій сват,
Говорить сусід на Російській, -
І перший і другий - мій брат!
Істерику нам роздувають
Політики наші дурні,
Та самі з дитинства не можуть
Два слова промовить! Сумні
Тут висновки, як не сказати,
Якою їм мовою враз?
Потрібно думки поміняти,
(А може ту владу прогнати)
Щоб з мовою був лиш гаразд...
Можливо, мені то наснилось,
Занадто мрійлива душа
На грішную землю спустилась,
Пізнавши спокусу гроша,
Де вчинки - не міра, а сила,
Де сила - не дух, а кулак,
Знаряддя - не сапа чи вила,
А кожен з нас - влади кріпак!
Невже це і є оте справжнє
Щасливе життя на землі?
Що так резонансно й поважно
Розводить бажання в вині
І б'є нас по лівій і правій,
Не можеш? Підстав ще й живіт,
Щоб зовсім загинути в лаві
Брехні, що скувала політ...
Країно моя дивовижна!
Давай-но вставай вже з колін,
Щоб сила ідей центробіжних
Вела нас до звершень і змін,
Щоб кожен тобою гордився,
Й, віддавши частинку навік,
У полум'ї нації злився
В єдиний щасливий потік!
Поборемо труднощі й злидні,
Усіх ворогів проженем,
І західні землі і східні,
Окроплені сльозним дощем
Й тілами героїв майданів,
Нарешті проникли у суть:
Кохання не знає кайданів!
Свободу життям дістають!
Можливо, це щире бажання
Те замкнуте коло змести
Сердечної рими старанням,
Щоб вільними далі іти,
Й щодня у собі відчувати:
Я справжній і відданий син,
Свою Батьківщину кохати
І знати, що ти не один!
24.08.2014
* (лат. hibernatio- зимівля, зимова сплячка, від hi-bernus - зимовий) - 1) Г. природна - те саме, що й сплячка. 2) Г. штучна - глибока блокада реакцій вегетативної і гормональної систем організму людини чи тварин за допомогою комплексного застосування фармакологічних засобів. Віддалено нагадує стан зимової сплячки тварин. Створюється на допомогу організму в його боротьбі із загрозливими для життя діяннями зовн. і внутр. середовища. Призводить до уповільнення життєвих процесів, що знижує гол. чин. потребу організму в кисні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519212
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Рук оніміння. Ніч ламає плечі.
Сон і прокидання - мене калічать.
Погляд: чи не кінчається ізо-мік*?
Кожний крок рахувати давно я звик.
Ранок. І розписаний кроками день -
Іти спокійно від борень до борень -
Творчо і цей день мені теж прожити,
Знову Еверест у собі скорити.
Дача
23.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519146
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
[b][i]Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви...
Чом ви лінчуєте сон
та поміж нами – украй нерозумними –
чужості сієте клон?
Може, тому що ніяк не нагріємо
місця свого у житті,
тóму, що нам зі святими і грішними
випало в човні пливти?
Може, тому що рабів нерішучими
робить нужденне життя?
Чи, мо', тому що з успішними учнями
бореться нице сміття?
...Сумніви, сумніви, сумніви, сумніви
крають кохані серця...
Сумніви злії, не будьте безумними –
душі жадають вінця!
Сумніви наші вже стали нестерпними –
в серці невимовний біль.
Плинуть роки неспокійними серпнями,
плаче омріяна ціль.
21.08.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Поезія - це стан душі ,
Слова - духовна кров поета,
Якщо ти пишеш вже вірші ,
Пиши , коли душа відкрита.
Пиши ,коли у серці дзвін,
Коли в душі волає Всесвіт.
Коли слова, неначе грім,
Нестримні,важко їх вже нести…
Пиши,коли бринить струна ,
Коли чуттів потоки ллються,
Пиши, коли в душі весна ,
Й коли слова у лід куються.
Пиши завжди,якщо поет,
І хай не згасне сила духу.
Малюй пером життя портрет,
Пера бажаю,а не пуху!!!
15.08.14р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517929
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
[b][i]Піски, бархани, дюни невсипущі:
То там, то тут – ганяють їх вітри…
Схоронять їх від вітрової гри
Лиш трави вперті, висохлі, колючі.
Та грають людством долі невгавущі
Попри жадань, гармонії попри:
Пісок сипучий юної пори
Лопатить вічність – сила невмируща!
І прийде мить, коли піщана падь
(Розтрушуй час, а чи ретельно гладь!)
Сховає й світлі, й темні дні у морок…
Й не спинять ні нектари, ні меди,
Мистецька гра акторів і акторок
Приречених побути і піти.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516378
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Дійові особи:
Дід
Баба
Колобок
Песик Бровко
Заєць
Вовк
Ведмідь
Свинка
Акт1
Дід і баба
Дід:Здрастуйте,мої малятка,
любі хлопчики й дівчатка!
Розкажу я казку давню,
та героїв переставлю,
бо вже пам'ять підупала.
Може,баба б щось згадала?
Де ж це баба?..Гей,бабусю!
Баба(за сценою):Зараз,зараз,хай зберуся!
Чом мене гукаєш,діду?
Дід:Час вже братись до обіду.
Баба:Я нічого не варила,
Я нічого не пекла-
дуже зайнята була.
Дід:Що ж робила до цих пір?
Баба:Підмітала хату,двір,
шила,мила,прибирала...
Дід:І дивилась серіали.
Баба:Дорікаєш ти дарма-
у нас борошна нема.
Дід:А в коморі ти дивилась?
Баба:Тільки трішки залишилось.
Дід:То змети його,старенька,
і спечи хоча б маленький,
та смачненький колобок.
Баба:Та іду.Де ж фартушок?..
Акт 2
Дід,Баба,Колобок,потім Песик
Баба:Колобок на славу вдався!
Дід:Ось обіду й дочекався.
Розрізай мерщій,старенька.
Баба:Колобок ще гаряченький,
хай простигне на вікні.
виходять
Колобок:Що ж робити тут мені?
Ви подумали:із тіста,
то відразу можна з'їсти.
А я хочу погуляти,
хочу світа повидати.
Добре,що вікно відкрите,
тільки б носа не розбити.
втікає через вікно
Дід:Де ж обід наш подівався?
Баба:А утік,мабуть,злякався.
животи ж порожні наші.
Дід:То звари,бабусю,каші.
Та попросимо Бровка
пошукати Колобка.
Песик:Гав!Уже спішу в дорогу!
Баба:Тільки ж принеси цілого!
Акт 3.
Колобок і Зайчик
Заєць:Ой,хто це там?Чи не вовк?
Ні,неначе...Колобок!
Із пшеничного він тіста,
значить,можна його їсти.
Колобок:Що це за вухате чудо!
Хто це їсти мене буде?
Краще нашорошуй вуха
й гарну пісеньку послухай.
Заєць:Та cпівай вже...
Колобок: Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік
і від тебе утечу!
(тікає)
Заєць:Оце так!Вже й покотився.
Без обіду я лишився.
Прибігає Песик
Песик:Ти тут Колобка не бачив?
Заєць:Бачив.Він утік,одначе.
Акт 4
Колобок,вовк,потім песик
Вовк: Ой який же я голодний-
не обідав я сьогодні.
Колобок:Гей,посторонись з дороги-
бач,пройти немає змоги.
Вовк:А ти хто?Ти що за фрукт?
(обнюхує)А,хлібобулочний продукт.
Колобок:Я-артист,пісні співаю.
Славу в світі здобуваю.
Вовк:Будь хоч десять раз артистом,
та я дуже хочу їсти.
І тебе я з'їм...
Колобок:А хочеш
пісеньку почути,Вовче?
Вовк:Та співай,лиш не попсу,
а я кістку погризу.
Колобок:Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік,
я від зайця утік
і від тебе утечу!
втікає
Вовк:Щоб тебе Ведмідь зустрів!
Чом же я його не з'їв?!
Песик:Ти не бачив Колобка?
Вовк:Щоб він сів на їжака!
Обманув мене і втік.
Песик:Ну,спасибі,я побіг!
Акт 5
Колобок,Ведмідь,потім Песик
Ведмідь:О,сама прибігла їжа!
Колобок(до глядачів):Ось і пісенька є свіжа!
(до Ведмедя):Я-маестро Колобчіні,
пощастило тобі нині:
як я пісню заспіваю-
зразу голод проганяю.
Ведмідь:Ну співай уже,співай-
їсти хочеться украй.
Колобок:Я по засіку метений,
я на яйцях спечений,
я від діда утік,
я від баби утік,
я від зайця утік ,
я від вовка утік
і від тебе утечу!
втікає
Ведмідь:Ой дурний я клишоногий!
Песик(задихано):Колобок?..
Ведмідь(показує):Туди дорога!
Акт 6
Колобок,Свиня,Песик,Дід,Баба
Колобок(співає):
Я артист уже відомий,
з кожним звіром я знайомий.
Хоч з пшеничного я тіста,
та ніхто не може з'їсти.
Ось який я молодець-
Колобок,а не млинець!
Свиня:Хрю-хрю-хрю!Що за пісні?
Наяву це чи вві сні
йде сама вечеря в рило?
Колобок:Краще б рило ти закрила,
пісеньку мою почула-
всю красу її відчула.
Свиня:Ні,не хочу я пісень-
я не їла цілий день,
і тебе мені ще й мало...
Колобок:Голова моя пропала...
З'являється Песик
Песик:Гав!Іди в свою калюжу!
Свиня тікає
Колобок:Дякую тобі я,друже!
Песик:Дякувати будеш вдома-
я вже падаю з утоми.
Колобок:Ні,додому я не піду,
щоби з'їли Баба з Дідом!
виходять Баба з Дідом
Дід:Ми тебе не будем їсти,
станеш справжнім ти артистом.
Баба:Будеш у театрі грати,
нашу казку розвивати.
Колобок:Буду грати,буду грати,
і співати, й танцювати.
(До залу):Діти, ви скажіть,будь ласка,
Вам сподобалася казка?
Діти:Так!
То давайте під завісу
заспіваєм разом пісню:
співають всі герої
Я артист уже відомий,з кожним звіром я знайомий.
Хоч з пшеничного я тіста,та ніхто не може з'їсти.
Ось який я молодець- Колобок,а не млинець!
Нашій казочці кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320755
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 08.08.2014
Я не вірю вам, далекі феї!
Мабуть, не до решти ще здурів!...
Креслення своєї Галатеї
Викину в безодню смітників...
Обведу круг спогадів тих коло,
Витравлю в нейронах давній слід...
Хай якийсь маститий археолог
Їх знайде через багато літ...
Й, зрозумівши доленосність миті,
Спробує, на ризик свій і страх,
Розібратись в диких лабіринтах
Ліній і сердечок на полях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516115
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014
[b] [i]NNnn
Не затишно, не затишно
В моєму курені,
Не затишно, не затишно
Від дум тяжких мені.
То вітряно, то морозно,
І не вщухає сніг.
В душі вечірні мороки
Кладуть свій сум до ніг.
А в серці пусто й гулко,
Хоч закричи: "Ау-у!".
І відгукнеться лунко:
"Ау-у!.. Ау-у!.. Ау-у!.."
Та ось з'вилась зіронька,
Вечірняя зоря
І засвітила віроньку
В душі моїй здаля.
За нею друга, третя,
Четверта, п'ята вряд...
І вже вирує в небі
Святковий зорепад.
А там, в небесній далі
Готують свій наряд
Синкліти* й стихіалі*
З невтілених монад.
І стало раптом затишно
В моєму курені
Чарівні струни в закутках
Заспівують пісні!..
Та зірка – оріяночка,
Що Ладою зовуть.
Вона неначе лялечка,
Вона і там, і тут.
І в серці, і в уяві
Сьогодні й на віки,
У княжеській поставі
І в помасі руки.
...О Боже! Дай нам жити!
Дай нам любить, творить!
Нехай у нас щомиті
Зоря-душа горить!
І хай зігріє пломінь
Усе навколо нас,
Хай життєдайний промінь
Засвітить в нас Парнас!
Хай плине час рікою!
Хай множаться діла!
Cпасибі, зірко мóя,
За те, що ти дала…
Дала натхнення й силу,
І Віру в дану мить,
Що світ навколо милий,
Що варто в світі жить.[/i]
[/b]
30.12.1995
_________
*Міріади невтілених душ – монад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 05.08.2014
Давно я не писал про #Донбасс. Собралось инфы на хороший пост, думаю стоит поделиться. О том, как идут дела на фронте, хорошо информирует руководство#АТО, а вот о том, что творится в головах у простого народа попробую рассказать я.
Кто остался воевать
Местное ополчение практически полностью разбежалось. Наемники также бегут как тараканы. Воюют с нашими российские кадровые #военные и #казаки, которые на треть это спецы #ГРУ. Их задача не столько воевать, сколько рушить инфраструктуру. В боевые столкновения они вступают только при серьезном количественном преимуществе над нашими батальонами, если серьезного преимущества нет, то отступают. Это не значит, что наши там как на курорте. Воюют действительно здорово и красиво.
Есть шансы, что основная фаза войны закончится через несколько недель, если#Путин не выкинет какой-нибудь фортель. Но партизанская война может растянуться на долго. Возможно 2-3 года. Чтобы прекратить партизанское движение на Донбассе придется выселить оттуда всех местных, кто будет поддерживать эту нечисть. Нынешняя украинская элита не способна на такие меры, поэтому чтобы закончить войну на Донбассе, придется поменять и ее.
Курево
Один из самых главных факторов, приведших к фактическому поражению Луганды - отсутствие курева в оккупированных повстанцами и российскими боевиками городах. Украину там конечно не любят, но так чтобы ради войны с Украиной отказаться от курева - на такие подвиги там никак не готовы. Так что если в ваши планы входит поднятие восстания в какой-нибудь промзоне, помните, кроме оружия нужно много курева. #Гиркин похоже не учел этот факт, за что и будет повешен.
Вставай в 4 утра и жди карателей
Главное развлечение в селах – встать в 4 утра, сесть на завалинку и ждать карателей. Народ зашуган очень сильно. Очень удивляются, когда каратели вместо виселиц привозят сосиски. Армия Луганды, доберись она не дай Бог до#Киев'а и #Львов'а именно виселицы бы и поставила. А тут разрыв шаблона каратели с сосисками. Впрочем, не думайте, что это как-то снижает градус ненависти к Украине. Старая мудрость, про волка которого бесполезно кормить здесь действует и будет действовать безотказно.
Вопрос похлеще гамлетовского
- Ну почему они к нам лезут?
Имеются ввиду украинские войска. Этот вопрос в той или иной вариации, задают практически все.
- Мы не хотим #Украины!
- Не надо нас освобождать!
- Оставьте нас в покое! Мы не хотим в #Украину!
Аки малые дети они не понимают, почему украинская армия не разрешает на Донбассе деятельность террористических организаций. Не понимают потому что в головах сознание детей. И не просто детей, а детей умственно отсталых. Жестоко, но из песни слов не выкинешь. Главная проблема Донбасса в отсутствии элементарного житейского ума.
Нужно чтобы кто-то из руководства Украины объяснил этим людям, что украинская армия идет освобождать не их, а украинцев и украинские земли. Им также стоит объяснить, что на территории Украины нельзя строить Новороссии и бегать с автоматом Калашникова и с колорадской ленточкой на жопе. Такое поведение опасно для имущества и для жизни. Есть прекрасный город #Москва, езжайте туда и стройте.
Настроения людей
Сразу предупреждаю, что цифры никто не мерял, поэтому они сугубо условные, на мой субъективный взгляд. Тем более что Донбасс он все-таки разный.
Примерно процентов 30 – это этнические россияне, которым вообще все похер. Они готовы разрушить весь Донбасс лишь бы там не было Украины. Вычислить этнических россиян очень просто – они самые агрессивные, зомбированные и ненависть против Украины там просто дикая.
Приведу один пример. Я лично знаю одну малахольную, которая страшно ненавидит Украину. Ненависть такая, что она неистово ждет контратаку боевиков на #Лутугино. И это не смотря на то, что в Лутугино живет ее дочь и сестра. Представляете себя весь идиотизм этой тети, которой похер даже родная дочь и родная сестра. И таких там очень много. Если кто-то будет вам рассказывать, что народ там прозрел – не верьте. Ничего подобного и близко нет.
Движет ими только ненависть к Украине. Поэтому апеллировать к логике бесполезно. В идеале их надо оттуда отселять в Россию, потому что они и сами не живут и другим людям жизни не дадут.
Есть и другой контингент, который условно можно назвать обманутыми дурачками. Эти уже поняли, что их просто обманули и больше в Луганду они не хотят.
А вообще дам совет тем, кто парится о том, кто там что-то говорит или думает, или прикидывает проценты за Украину или против. Мой вам совет – забейте на них. Победитель войны – #Украина, а правила устанавливает победитель. Как скажем, так и будет. Кому не нравится – на выход с вещами.
Как понять этих людей
Очень просто – это типичные заробитчане. Главное колбаса, а #Родина на десятом месте. В 91-м году они предали Россию, потому что в Украине было больше колбасы. В 2014-м году они также предали Украину, потому что в России больше пенсия. Они будут предавать снова и снова. Такие граждане не нужны никому, даже Путину. И Украина будет полной дурочкой если снова пригреет этих гадюк на своей груди.
Многие украинцы недоумевают, почему не поступить просто: Не любишь страну – просто возьми и уедь из нее. Россия большая, места много, работы тоже хватает.
Но здесь не все так просто. На протяжении 20 лет, антиукраинская сволота вбивала в их головы тезис, что никакой Украины нет и Донбасс — это чисто русская земля, и они там хозяева, а украинцы там вообще никто.
И надо сказать, что Украина все эти 20 лет молчала и никак эти утверждения не опровергала. Власть на такую риторику чаще всего закрывала глаза. Что там расценивали как согласие. А теперь вот такой неожиданный поворот. 20 лет там правила бал нечисть, и Украина закрывала на это глаза, а теперь вошли войска.
Местный люмпен, который в массе своей мало чем отличается от киногероя Шарикова искренне верит, что Донбасс – это Россия, а не Украина. И переубедить их практически невозможно, да и не нужно.
Причина ненависти к Украине
Ненависть к Украине сеют на Донбассе этнические россияне. Хотя какие они россияне? Кацапье лапотное. Собственно, они ненавидят всех и везде. Силой присоединив к себе Кавказ – они ненавидят кавказцев и вопят лозунг Россия – только для русских. Умом их и правда не понять. Такой народ – ничего кроме ненависти в нем нет. Так получилось, что они живут в нашем доме и нас украинцев, законных хозяев этого дома ненавидят.
Неправильно пытаться с ними договариваться или пытаться их как-то задобрить. Они уже никогда не изменятся. Они будут и дальше сеять ненависть к Украине, ждать Путина, голосовать за антиукраинские партии и делать все возможные гадости для нашей страны.
Есть только один вариант решения этой проблемы – выселить это отродье из Украины. Сделать это не сложно. По своей сути – они все заробитчане. Если не будет работы, они уедут. В России работа есть – вот туда они и направятся.
Украине следует лишить всю эту публику гражданства, а лицам без гражданства не давать права на работу. Не имея работы они уедут в свою Россию и всем будет хорошо. И нам и им.
Конечно, будет много крика и соплей о нарушении прав человека. Но после того, что Россия устроила на Донбассе я уверен, весь цивилизованный мир будет счастлив если удастся развести две враждующие стороны по разным квартирам.
Уверен, что эта идея будет поддержана большинством украинцев. Дело осталось за малым – добиться от власти выполнения этого плана.
Алексей #Заводюк, специально для Политикум
[b]ВЗЯТО З КОНТАКТУ[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515055
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
[b][i] NNnn[/i][/b]
[i]В эту ночь я буду лампадой
В нежных твоих руках…
Не разбей, не дыши, не падай
На каменных ступенях…
…Я буду пылать иконней –
Не ты ли меня зажег?
[b] М. Волошин
Не тлій ти мені лампадно –
Іконно у серці палай!
Не я там, на сходах падав,
А ти там зі мною пила
Нектар запізнілих весен,
Отруту сумуючих зим...
О, як без сталевих весел
Пливти за маршрутом твоїм?
І як осягнути мозком
Нестримність твоїх орбіт,
Як зрозуміти – бозна –
Бурхливість твоїх планід,
Де люто ревуть буревії,
Й вирує стобальний шторм,
Тремтять діамантами вії
Від твоїх неосяжних норм!
І враз замовка моє серце
Від здобутків любові й втрат.
...Надривно виспівує скерцо
Під скрипіння до раю врат![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2014
З молочно-голубими небесами
Обійнявся старенький Дністер.
Шепче хвилями ніби устами,
Душу вербам свою розпростер.
В нього нині дорога далека.
З гір Карпатських родився струмком
І несе думи водами легко:
Про смереки й трембіт голосок.
Море Чорне його зустрічає,
Хвилі з радості рвуть береги,
Бо цим плином від рідного краю
Материнські прилинуть думки.
21.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513546
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Ти бачиш,що сонечко плакало віршами?
Чужими,невтішними,грішноболючими?
Ти бачиш,що прірва глибенна між душами...
Що літери стали страшенноколючими?..
Ти бачиш-летіла у прірвобудиночок?
Схилялась,молилась чужими невіршами?
Мій Янгол мені із маленьких драбиночок
Склав доледорогу попелоаркушами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513247
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По мотивам... ))))))[/i]
Я капелькой
Испуганно-дрожащею
В ладонь твою – с прибрежного куста…
В сиянии
Не называй пропащею!
Испей меня, пока ещё чиста!
Переливаясь
Искрами манящими,
И утолить – желаний не тая,
Я называюсь
Просто настоящею!
Возьми меня, пока ещё – твоя!
Глубин во мне -
С неистовою силою
Всех рек, и океанов всех прибой!
Не называй
Губительно-бессильною!
Познай меня, пока ещё – с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Йде стежкою місяця ніч у Івано-Франківськ,
Міська стометрівка ввімкнула свої ліхтарі,
В одній із кав'ярень зі свіч тихо скрапує віск,
Вальсує під скрипку романс на бруківці старій.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІ.
Заслухані всі перехожі сповільнюють хід,
Закохані пари беруться за руки в танок,
Маестро й собі їх повторює рухи у слід:
Вальсує зі скрипкою в парі по струнах смичок.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
ІІІ.
Вже зоряна нічка занурила місто у сон
І згаснувших свіч у кав'ярні застиг талий віск.
Вальсує невтомно смичок вздовж натягнутих струн;
Продовжує стиха співати Івано-Франківськ.
Приспів:
Відлунням летить у даль
Прекрасний душі романс,
Виводить смичком скрипаль
Івано-Франківський вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513058
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
катет. гіпотенуза.
звичайна собі математична медуза.
вранці злізти з паралелепіпеда
поїсти свіжого прямокутного хліба
піти у рутину паралельністю шляхів
перпендикулярністю усіх міських ходів
радіус рими в діаметрі слів
сісти в обід за квадратний стіл
побігати ввечері колом навколо
і ніби відчути гіпотетичну втому
потім завалитись у свою хату
дякувати Богу за три кімнати
і життя знову як в циліндрі мед
ходи до мене, мій паралелепіпед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512924
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
А Дощ зустрів мене обіймами,
Так легколагідно, так віддано...
Ніби сто літ були в розлуці Ми,
А спогади в літах розкидано.
Він та́к чекав, (...все так розгублено:))
Тремтів, на листі шепіт гублячи,
Краплини ніжністю притрушено,
А квіти - в перлах, мліли бавлячись...
Тепло чекань, турбота в радості,
Усе, чого не вистачало так...
Він дарував, в своїй ласкавості,
Віддаючи себе... і волі смак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512923
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Солов'їні гаї тихо, тихо шумлять,
Нас запрошують в гості до себе.
А у травах густих ніжно роси бринять
І мелодія лине у небо.
На прогулянку в поле пішов вітерець,
Розгойдались стебельця пшениці.
І кохання торкнулось гарячих сердець,
Нахилилась верба до водиці.
Зазирнув промінь сонця до мене в вікно,
Прохолода ввірвалась до хати.
І волошками вкрилось земне полотно,
Щоб на ньому життя вишивати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512846
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
[b][i]NNnn
Я дивний світ пізнав з тобою – **
Дух вічності і ліпоти!
І стала мрія голубою,
Як тільки появилась ти.
І небосхил піднісся вище,
Пісні стинали з серця бруд...
Воркують голуби у висі:
Люби!
Твори!
Лелій!
І – будь!
Мені не хочеться в минуле –
Майбутнє бачу не в імлі:
Бездомним був... Та вже забулось.
Мій дім – і в небі, й на землі!
Ясу освяченого неба
У плесі висвітить ріка…
Та в небі раю вже не треба –
Була б в моїй... твоя рука.
21.07. 2014[/i][/b]
_______
*На замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад власного вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014
[i][b]NNnn*[/b]
– [b]Прийду… Стрічай… З’явлюсь на горизонті,
коли мене ти навіть і не ждеш!
Проникну в морок… В таїну… Я – Сонце!
Я хочу знати, чим і як живеш.
– У мене дві сторінки… Різне містять…
Одну я покажу… А іншу – зась!
Така космічна суть моя… Я – Місяць:
ота фортуна зроду завелась…**
– А я в ту тайну, мій дволикий Янус,
свій всюдисущий промінь запущу…
Нехай читають ту сторінку… Каюсь,
та правду всю про тебе сповіщу!
– Не проти я, Святе́, служити людям:
нехай читають – вздовж і впопре́к:
знання нові любов в людей розбудять
і принесуть послід*** в дзьобах лелек!
... Отак і йдуть у парі – Сонце й Місяць,
між ними дім наш – рідна вкрай Земля,
скородять небо, пил космічний місять
й дивуються 'дин одному здаля.
[/i][/b]
21.06.14
_______
*Вдячний NNnn за лаштунок серця і підбір ілюстрації.
**Мова йде про зворотну сторону супутника Землі.
***Результат, підсумок, висдід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 20.07.2014
До Душі розуміння основ... На малесеньку ступінь...
З гіркотою думок, пересиливши подив і страх,
Насолоджуйся літом... Не знати, чи літо наступне
Не тріщатиме гірко дозиметром в мертвих руках...
І не грітимуть крила на скелях птахи на осонні:
Чорна хмара накриє заплаканий, зболений світ...
Учепившись зубами в натомлену землю, плутоній
Свій почне напіврозпад, вперед, на багато століть...
Визнавати свою непомірну вину так нелегко!...
Як уперто минаєм ми значення дійсне Небес!
Ми не люди... Далекі даремно залишили предки
Попередження нам: „Не убий - убиваєш себе!”
Схаменімось! Прокинемось! Станем Душею чистіші
І вгамуємо світу скажену, нуртуючу лють!
І напишемо серцем нові, кришталевії вірші,
Що благанням до Бога біду від Землі відведуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512315
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
То ось яке ти чудернацьке,
На вигляд наче б то й просте,
Та вже з років моїх юнацьких
Складаю іспити на те,
Чи зможу, власне, підкорити
Твої бажання, силу й лють,
Щоб до останнього радіти,
Пізнавши хвиль чарівну суть!
Всі звинувачення зарання
Я відкидаю геть убік,
Бо вірю тільки у Кохання,
Неначе ліпших рим потік...
Хіба я ввів тебе в оману?
Давно ходжу у апогеї
Душі закоханого стану,
Та не шукаю привілеї
В суспільних ритмах «свій-не свій»...
Давно вже звик в щоденній праці
Не куштувати спілість мрій
Чи велич бездоганних грацій
Усіх думок, надій, подій,
Я - просто, щиро і відкрито
Саме обожнюю життя,
Бо тільки так я можу жити...
Й тебе кохати!
Певно я -
Складний і трохи недотепний,
І всі процеси на Землі
Були б невинні і коректні,
Неначе думи-кришталі,
Якби не сила поцілунка
Коріння істини знайти...
Є олівець,
Та є і гумка!
Хто з них сильніший?
Я? Чи ти!?
Не намагайся заважати,
Як бути, краще підкажи,
Куди думки подіти кляті
І як здолати віражі,
Що заміновані класично
Усім непотрібом буття?
А, може, тільки прагматично
І без краплинки каяття
Щодня людську долати спрагу,
Без прізвищ жодних та імен,
З облич здираючи наснагу
У колір зрадницьких знамен?
О, ні!
Давай я краще буду
Щоразу, мов мале дитя,
Щоб не торкатись твого бруду,
Лише поезія-життя?.
Таке мені ти не потрібне!
Усе й до дна,
Щоб біль відчув,
Поразки і знущання дрібні,
Ніде й ніколи не забув
Хто є і ким у світ з'явився,
В чім суть свята й душі протест...
Лишень тоді з тобою злився
В Коханні вічному на хрест!
10.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510415
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Краплинки сонця - соняхове поле,
Голівки кучеряві сонце п’ють,
Така краса Божественна довкола ,
Мов золоті обручки світло ллють.
Так мудро сотворив Господь природу
На небі сонце,сонях на землі,
Зірки розсипались по небозводу,
А світлячки в траві ,мов ліхтарі .
Хмарки пухнасті ,як бавовник стиглий,
А цвіт волошок,як небесна вись.
Так все взаємно між землею й небом
Ти тільки цій взаємності корись .
07.07.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510105
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Чом проходиш, не підвівши очі?
Лиш почуй моє серцебиття
Як я хочу
Як я щиро хочу
Аби ти ввійшла в моє життя!
Увірвалась, мій забравши спокій
Зруйнувавши мій маленький світ
Ти відчуй, моя зеленоока
Як горить кохання первоцвіт!
Я так хочу. Вір!
Нестримно хочу!
Аби разом. Вдвох
Усе життя
Дні і ночі пити Твої очі,
Загубившись в них без вороття!
Але Ти проходиш...
Ти проходиш!
Боже мій! Який пекучий біль!
Іншого собою нагородиш,
Випивши терпкий любові хміль
Чом проходиш, не підвівши очі?
Чом не чуєш те серцебиття?
Чом стою, немовби хто наврочив?
Я один...
І моє почуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510063
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Уступчив я адамову ребру,
Земным утехам малого формата,
Но даже рая, если вдруг помру,
Мне маловато будет... Маловато!
Опомниться, умерить аппетит,
Лечиться бы, но случай мой запущен,
Ленива плоть, но дух уже летит
Подальше от грядущих райских кущей!
То добрым уговором, то взашей
Гоню себя далёко и надолго -
В густую ночь туманов и ежей
Под пенье крепко выпившего волка
Покину постно-благостный приют
В мечтах дырявых, как в одном исподнем,
Надеясь, - не догонят, не вернут,
След заметет поземкой прошлогодней.
Я в поисках ослиного хвоста
Меридиан измерю в попугаях...
«Судьба-дорога, как же ты проста!» -
Я улыбнусь, по облакам шагая.
Без конуры и миски я? И пусть.
Куда потом? Хоть к черту на кулички,
А там, глядишь, кому-нибудь возьмусь
Растить щенка из старой рукавички...
Пока один, но я не одинок,
И, чтобы не истратиться впустую,
Пойду удить на золотой листок
Я рыбу Солнце, тоже золотую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483891
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 07.07.2014
Кохання?! Та, що Ви?! Напевно десь Там помилились!
І не за адресою в серце ввігналась стріла...
Чекайте, віддам... І зеленкою трохи - щоб билось...
Ця пошесть до згуби уже багатьох довела...
Усі обходила прехитрі системи новітні,
У групи нейронів вживляла програми свої,
І тестостероном по венах, мов паводком в квітні,
Вдаряла і мозок здавався на милість Її...
Не смійся і вже не надійся, що це - швидкоплинне...
Рубінова кров на закушеній з болю губі...
Ця пошесть згубила мільйони, ні в чому не винних!
Тікай, бо не буде пощади від неї тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509893
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Вдоль… продольно… поперечно…
Наслажденье (просит!) вечно
Есть – под Солнцем, под Луной
«Перламутер нарезной»…
Поперечный срез извечный,
Неизменно с хлебом встречный,
В бок трапезности клонит
Весь народный колорит!!!
26. 07. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353038
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 07.07.2014
Сивий вечір насупив брови,
Позгортав пелюстки лілей ,
Чорним шовком сповив діброви,
Відіслав на спочинок день.
А зірниці замерехтіли ,
Їхній сміх зорепадом став.
Вечір слухати не схотіли,
У мішок місяць їх зібрав.
Тому диву, в старому дубі
Дивувалась мудра сова:
- Що за танці в небеснім клубі,
Мов сп’яніли зірки : пу -га.
Вечір мружив запалі очі:
- Не збагнеш ти життя зірок,
В них веселі життя секунди,
Та до смерті всього за крок…
4.07.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509313
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Ми кажемо, що мова у нас солов'їна,
І на увазі маємо мову класичну,
Якою не говорить кожна людина,
Бо говір і говірки - справа нам звична.
Ми забуваємо, що мова вібрує,
Адже розлита на теренах нації,
Її варіації кожний з нас шанує -
Слово в ній тверде, м'яке, шипить чи клацає.
Дітей, звичайно, нам носить птах із далека,
Назва його мінлива: чорногуз чи гайстер,
Бузько, бусол, боцень, боцюн, босич, лелека,
Та для українців він символ, щастя майстер.
Симфонію мови ведуть лемки, гуцули,
І галичани, поліщуки і таврійці,
Бойки, литвини... Коріння ми не забули!
А в мелодиці мови ми як італійці.
Наша різність багатостраждальної мови
Єднає зараз так, як раніше ніколи,
Бо ворог знову напав, багатоголовий,
Споконвічний, підлий, ворог нашої мови.
К.
05.07.2014
*******
"Українська мова" 360 х 480
папір, акварель, кольорові олівці,
ручка "металік";
Лютий 2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509473
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Липневий ранок у вишневому рум’янці,
Розплющив очі ,соловейком заспівав.
Зібрав всі зорі у зелений ранець,
А сон за хмарки кучеряві заховав.
Із мальв ошатних обтрусив він ро́су,
Із вітром привітався у гаю,
Берізкам юним розплітав він коси,
Голівки соняхам до неба повернув.
Такий солодкий цей липневий ранок,
Що аж нектарить голову мою,
В його обійми вийду я на ганок,
Свою надію серцем юним запалю.
3.07.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509083
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014
Із джерела, як стрічечка гнучка,
Що співом дивовижним зачарує,
Із вільних гір біжить жива ріка,
Що вас в біді розрадить і здивує.
Не раз у світлі викупає ще,
Радіє світу, мов мала дитина,
А коли дощ - то теж стає дощем,
І коли вітер - лине швидкоплинно.
Де глибина - покаже глибину,
Де мілина - ніколи не злукавить,
У ній нову відчуєте струну,
Їй байдуже і до хули, й до слави,
Від суєти і пустощів людських
Вода у тінь ховає чисті води,
Любов ю вміє втримать й відпустить,
У ній і сила, й спокій з небозводу
У повноводних - доля нелегка,,,
І наче б на долонях у природи,
Але зуміть потрібно відшукать
Ріки живої неповторні води,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508304
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
[img][/img]
[b][i]Просинаюсь з думою про тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Я руками прихиляю небо,
Щоб згоріть в його святім вогні…
Все, що в небі – вічне і красиве,
Через тебе, рідна, пролягло…
Наодинці я не маю сили
Будувати храм лихим на зло.
А відтак плетуться дивні вірші,
І сумує пісня солов’я! –
Вже життя не хоче бути іншим,
Бо кохаю до нестями я.
Відчуваю твій далекий подих
І тамую свій гортанний вдих,
Щоб не вмисно не злякати подив –
Рій думок про тебе молодих.
І нічого вже тут не поробиш –
Наша доля нас навік єдна:
Хоч у світі різні є дороги,
Нам дісталась, певно, лиш одна.
І від неї нікуди нам дітись:
Хоч петляють – зійдуться шляхи!
Й хай простять нам вже дорослі діти
Й помисли, і вчинки, і гріхи[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507573
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Здається, що Горинич
Літає десь у небі,
Але нема причини
Боятися. Далебі!
От-от Котигорошко
Вже вийде із дитинця
І Змія головешки
Всім кине за гостинця.
К.
25.06.2014
*******
"Казка біля Львова" 397 х 232;
папір, олійна пастель, олівець "Негро";
11.08.1962
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507396
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Комом в горле последний глоток..,
Выпит кофе вечерний до дна.
Глянь на гущу хотя бы разок,
Напророчь нам, седая Луна,
Не войну, не беду и не боль,
И не горькие слезы в ночи.
Лишь в рождении малую кровь
И во здравие танец свечи...
Что же медлишь, немая Луна,
Над кофейною гущей висишь ?
Видно, сила веками дана -
Об увиденном молча скорбишь.
А ведь знаешь - не раз и не два
Вновь прольется невинная кровь...
Будь ты проклята, эта война
И иная во веки веков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507493
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
За твердо подведённую черту
Мне заглянуть захочется однажды,
И что же там увижу, что прочту?..
Не каждому дано в ту реку дважды...
Над совестью и нравственности вне
В обличиях козла и златоуста
Всегда найду свое на стороне –
Несвято место не бывает пусто.
И все едино, с кем, когда и где,
Я как удав – мартышке: Ближе, ближе...
В безликой торопливой наготе,
Во тьме бесстыжей я Тебя увижу.
Ты вновь меня как будто обрети,
В устах твоих и мед, и горечь мяты,
Скользнет ладонь по линии груди -
Из памяти, как простыни измятой...
Хоть Ты и Ложь – возвышенный союз
Веревки с шеей, лезвия с запястьем,
Но только позови, и я вернусь
Причастностью желанному несчастью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485283
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 25.06.2014
Ты силой изначально был наказан,
Когда тебе распределили роль –
Мужскую, главную –
теперь всю жизнь обязан
Доказывать везде, что ты – герой:
И раны храбро прятать под рубахой,
И мускулом не дрогнуть у руля,
Сиять под бескозыркой мономаха
Улыбкой капитана корабля!..
...Но не казни́ себя в час ватерлоо!
И я тебе не стану палачом…
Мой лев, ты можешь смело - с львиным рёвом -
Уткнуться в моё слабое плечо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507037
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Немало лет во сне я не летала,
А нынче воспарила до небес...
(Что мой удел не выше одеяла,
Внушал, похоже, хитро...мордый бес).
А как приятно утром приземлиться
На эту ветром смятую постель.
Открыть глаза и тихо удивиться,
Что в теле высоты остался хмель.
Летай, мой друг... Не можешь ? Неужели ?
Нам просто "помогают" забывать.
Коль не летал бы, со своей постели
Не уставал бы перышки снимать.
Далее следует...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509800
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506601
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 24.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2014
Я, как феникс, из пепла войны и разрухи восстану.
Я дождями упьюсь, чтобы снова в земле прорасти.
Но в свободу свою верить я никогда не устану.
Тем, кто веру утратил, скажу лишь: «Прощай и прости».
Мне дорогами стали кровавые реки Востока.
Моей былью и болью отныне будет «Крымнаш».
Не пойму до сих пор, почему жизнь бывает жестока.
Но теперь я возьму ее черствость на карандаш.
Будет день, когда солнце снова забрезжит рассветом.
И в душе, как и в сердце, навеки поселится мир.
В это утро я тело согрею клетчатым пледом,
А разбитое сердце подлечит целебный эфир.
17 июня 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505758
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Сонний ранок ліниво зітхнув
І туманом спустився в долину,
Вітер щоки пихато надув,
В синім небі розправив вітрила
І полинув у даль-далечінь...
Сонце заспані очі відкрило,
І в бездонну небес голубінь
Золоте покотилось барило…
Зачепилось за обрій на мить,
Ніби дощ, полилося проміння,
І прокинулась неба блакить
Срібним співом, птахів голосінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505446
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Здійняло крильця,небеса вже кличуть,
Дебют сьогодні,перший твій політ.
Затамувала подих журавлиця,
А журавель застиг ,немов граніт.
Один розма́х і від гнізда злетіло
Мале, невпевнене лелеченя.
Я відірватись від землі хотіла,
Із ним в політ летіти навмання.
Ось перший круг ,ще крильця не стомились,
А мати кликала вертатись до гнізда,
Та воля поне́сла його у вирій,
Тепер чекати треба на свята.
Отак в житті і діти відлітають,
І важко їх вернути знову в дім.
Старенька мати й батько виглядають,
Пригадуючи перший свій політ...
16.06.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505556
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Обійми мене, сильно, сильно,
До знемоги стисни за плечі.
І цілуй, цілуй божевільно
Кожен ранок і кожен вечір.
Розгорни, неначе цукерку.
Розтопи до рідкого стану.
І ковтай, мов воду з цеберка.
Кожен вечір і кожен ранок.
А коли вже пристрасті кухлі
Опустіють, роки виною,
Приготуй мені чай на кухні
І діткни душі глибиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505561
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Как изнеженный запах фиалки
или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснулись обветренных уст.
Словно небо зарей загорелось
Там, где мак заалел у реки...
Так желанием тело зарделось
От мужской загрубелой руки.
Мир большой. Уезжаешь? Ну, что же...
Но тебе от любви не сбежать.
Лишь славянская женщина может
Так любить беззаветно и ждать.
Как изнеженный запах фиалки
Или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснутся обветренных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505515
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[i]В далекому 1978 році моя майбутня третя дружина привела мене в неочікувану компанію і я там з голосу записав на російській мові Молитву невідомого автора. Нижче вона подається в моєму перекладі на українську мову.[/i]
Господи!
Я старію і скоро зроблюся старим.
Утримай мене від фатальної звички думати, що я повинен сказати обов'язково хоч щось по будь-якому поводу та в будь-якому випадку!
Зроби мене думаючим, але не нудним, корисним, але не владним!
При всеосяжному запасі моєї мудрості здається образливим не використовувати його повністю, але я хочу зберегти хоча б декілька друзів на кінець мого життя.
Збережи мій розум вільним від докладного викладення нескінчених деталей, дай мені крила досягти мети!
Запечатай мої губи для промов про хвороби та недуги!
Вони розростаються і любов повторно розповідати про них стає з роками все солодшою.
Я не наважуюсь просити милість не насолоджуватися розповідями про хвороби інших, але допоможи мені переносити їх терпляче!
Я не наважуюсь просити про покращення пам'яті, але тільки про людяність, яка зросте, коли з'ясується, що моя пам'ять зіштовхнулася з пам'яттю інших!
Надай мені блискучий урок того, що і мені трапляється помилятися!
Збережи мене розумно приємним!
Я не хочу бути святим - дехто з них є дуже тяжким для спільного життя, але і кислі люди - одна із вершин творіння Дідька.
Дай мені можливість бачити гарне у неочікуваному місці та неочікувані таланти і дай мені сили сказати їм про це!
Амінь!
К.
15.06.2014
"Автопортрет" 95 х 120; папір, простий олівець; 1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505296
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Життя бурхливе чи недбале,
В боях загублені роки,
Звитяга інколи блищала,
А часто успіхи гіркі.
Та як життя нас не кидало,
Ми завжди мали маяки,
Бо за плечима в нас стояли
Зі школи наші вчительки.
Так, були там кікімори,
Але були майже і святі -
Їх образ був для нас докором,
Якщо ховались ми в пітьмі.
Але як щастя майоріло
За наші успіхи в очах!
Не було жодного мотиву,
Щоб вони за нас мали жах!
Життя щасливе та недбале,
Майнули в прірву вже роки...
Якби ж молодість це знала:
Щасливі за неї вчительки!
К.
14.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505185
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
I
Два друга в Ірини у класі було:
Відмінник Олесь і крутійко Павло.
З Іриною в двір на перерву ішли.
Портфель їй по черзі додому несли.
Олесь, наче ангел, ходив, говорив.
Слова, мов бальзам дорогий в душу лив.
А Павлик – вогонь. Лиш скакав і скакав,
Штовхався, пищав, кулаки розпускав.
Олена Петрівна кричала не раз:
- Ну, що за дитина! Псує увесь клас!
Поглянь на Олеся. Не треться до стін.
Завжди акуратний і ввічливий він.
З тобою що день – то проблеми нові:
То шибка розбита, то бійка в траві.
Сіяє Олесь, наче сонце ясне.
В Павлуся обличчя, мов хмара, сумне.
II
Якось Іра й Лесик, узявши Павла,
Пішли на майданчик пограти в м’яча.
Як стали по небу хмарини плисти,
Додому зібралися друзі іти.
- Я м’яч понесу, - тут Олесик сказав.
- Бери, - каже Іра.
Павло промовчав.
Ось рушили діти. Собака в дворі.
Став гавкати, зуби оскалив свої.
Присіла Ірина. Пес поряд приліг .
Олесь кинув м’яч і додому побіг.
Іринка ридає. Собака гарчить.
Павлусь до Ірини кидається вмить.
З кишені печення якесь дістає.
Собаці зубастому швидко дає.
- Ховайся за мене, - Ірині кричить.
А тут вже господар з-за рогу біжить
Собаки страшного: «Палкан, до ноги!»
Ошийник в руках і якісь пироги.
Собака покинув дітей і побіг.
А в Іри обличчя бліде, наче сніг.
- Злякалася дуже? – Павлусь запитав.
- Злякалась…
По плечах дівча поплескав.
Ірина йому тут:
- Ти друг – вищий сорт!
Приходь у неділю до мене на торт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504849
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Давай відкоркуємо тишу,
нехай собі лине на волю,
Вплітається в коси
ромашково-чистих полів.
А ми наодинці
побудемо,милий,з тобою,
Смакуючи ніч
і вслухаючись в спів солов'їв.
Давай розгадаємо тишу
по зорях на синьому лоні,
Що сріблом лягають
на зіткані з шовку лани.
Нам місяць зливатиме
сяйво гаряче в долоні,
Хай Всесвіт чекає....
бо зараз є МИ...лише МИ....
Давай відкоркуємо тишу....
2.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Обычным был июньский день,
Обычный день начала лета.
Сползала угловато тень
От дома к стойке парапета.
Была обычная жара,
У дома вишня созревала
И тополиная пора
Прохожих пухом заметала.
Ах, этот тополиный пух
Да вишен недозрелых ветки...
И ты, мой друг,совсем не вдруг,
Поддался шалостям кокетки.
(картинка с инета, увеличить при просмотре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504813
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
(Дитячий, для дівчинки)
Я в Україні народилась.
Люблю свій край Як не любить?
Тут говорити я навчилась.
Тут найблакитніша блакить.
Люблю я українську мову –
Співучу, ніжну, мов ручай.
Матусю, батька, що до школи
Мене привели, зелен-гай.
Люблю я символи Вкраїни –
Герб, гімн і прапор, як життя.
Їх берегтиму! Хоч дитина,
Та маю гідність в серці я.
Герб – тризуб, прагнення до волі,
Не наступ, захист, три зубця.
Жовте – пшениченька у полі,
А голубе – то небеса
В прапорі нашім жовто-синім.
Що значить це? Що мирно жить
Ми хочем у своїй країні.
Нам кров пролитая болить…
Наш гімн потужний «Ще не вмерла…»
Співав народ… і тріснув лід...
Нестиму гідно краю перли.
Ми ще здивуєм цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504342
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Хоч маленька, та бійќа.
України я доньќа –
Круглі щоки, карі очка,
Шовком вишита сорочка,
У заплетеній косі
Стрічки жовті й голубі,
Губи – спілая калина.
В моїм серці – Україна.
Як піду до школи я,
Буду гарно вчитися,
Щоб батьки могли гордитись,
Щоби краю пригодитись.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504123
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
В цей день коли творіння торжествує,
У трьох Єствах звеличує Творця,
Нехай у вашім домі не бракує,
добра і щастя,радості й тепла.
Хай Дух Святий вам серце зігріває,
дає наснаги й сили кожен час,
Бо все в житті Творець нам посилає,
То ж слава Трійці нині й повсякчас!
08.06.14р.
Всіх зі Світлим Святом Трійці!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503942
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014
В рожевих квіточках шипшини
Жучки знайшли собі хатини.
Нектару вволю напил́ися,
На пелюстках м’яких влягл́ися.
Гойдає тихо вітер віти,
Жучки поснули, наче діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503966
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Я пам'ятаю твої болі
Та тимчасову втрату волі,
Твої понівечені крила.
Собою я тебе закрила.
Я поборола ворожій глум.
То вибач, милий, мені мій сум.
К.
06.06.2014
Примітка: малюнок зроблений на основі палітри, яка залишилась після того, як син малював пейзаж; я трохи допрацював її кольоровими олівцями, бо перед цим побачив обличчя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503598
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Захотелось душе цыганского...
Не пошла - полетела на волю,
(Юбки пышные цвета красного)
В стЕпи дикие к южному морю.
Брови подняла вразлет чайкою,
Розу алую - в "гриву" черную,
Хоть не связана страстью сладкою,
Разнуздал её чардаш, знойную.
Сколько жизни той, чтоб печалиться ?
Ветер юбок букетом бесится,
Усмехаясь :" Часто ль случается,
Что душа твоя эдак тешится ?"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501117
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Чомусь невесело мені, чомусь невесело,
неначе повінь навкруги, а ми безвесельні.
Згубило місто звичний сплін, живе та мається:
у масці ворог "добродій" із нас знущається
Вночі не спиться як колись, турбують сумніви,
новини поспіль сотні днів без ліку сумнії.
А маргінали тут і там святкують товпами,
чеченцям сплачено давно, полюють тропами.
Звідќіль нещастячко таке, моя Укр́аїна?
Звідќіль набігли тисячи жорстоких Каїнов?
Хоч, схаменулись би вони, хоча не віриться,
вже котрий місяць ворожини хижо щиряться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501196
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
Без тебе так сумно і важко на серці ...
Між нами веснЯні дощі пролягли ...
І кожна краплина у вірші озветься
І пустить коріння любові углиб ...
Я знову і знову вплітатиму Слово
У кожен свій видих, в кожнісінький вдих ;
Я пісню народу візьму за основу,
Таку, щоби вітер буремний притих ...
Я буду леліяти думку про тебе...
В ключі журавлинім частину душі
Тобі відішлю, обійму тебе небом,
Схилюся до ніг у ряснім спориші ...
Я буду чекати твоï віршоспіви ,
Як предки чекали вогню благодать,
Як зе'млі чекали у посуху зливи,
Щоб кожнеє слово у серце ввібрать ...
Пиши мені, чуєш, коли бракне сили,
Як сльози у грудях вогнем запеклись,
Коли станеш птахом, розправивши крила,
Коли знову схочеш злетіти увись ...
Це знову відповідь на відповідь того ж автора (Serg)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014
[quote]Один сидит с головной болью, другой держится за сердце: оба переживают одно и то же.[/quote]
Желаю всем любить… меня, как я.
Всецело! Принимая полный образ,
Как – есть, как острый яд от бытия -
Ведь жалю я, как и каспийский полоз.
В пустотах и живу. В твоих пустотах –
Куда ты селишь Будду или Дух,
Иисуса, Лао-Цзы, кого-то там в киотах
И всех святых, чей машет тебе труп.
Пустот в тебе – немало. Знаю-знаю.
Змеиные следы ведут во тьму,
Где ты сидишь хрустальною деталью
Под камнем Жизни.
Значит – я приду.
Приду.
Конечно!
Ты не подумай только,
Что я, явлюсь с карманами добра,
Приду спасать, оберегать и делать интересным –
Всё то, что ты убила до меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499039
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Я вірю, знаю, миру бути,
Поборе небо чорноту.
Душа забуде горе люте.
Любов заповнить пустоту.
Весна кровава закінчиться.
І вступить літо у права.
Затягне рану, що сочиться.
Дорога правди і добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499003
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Пригорніть мене, мамо, до себе
Я так змучився бігти по світу
Що аж хочеться вовком завити
Пригорніть. І не плачте...
Не треба
Пригорніть мене мамо. Даремно,
Що у мене давно свої діти
Що уже починаю сивіти
Як же ж сумно без Вас...
Як же ж темно!
Заспівайте мені колискову
У вечірню, самотню годину
Мов дитину малу. Свого сина
Пригорніть мене.
Знову і знову
Пригорніть мене. Як у дитинстві
Розчешіть неслухняне волосся
Я не плачу… Вам, певно, здалося!
Я так змучився...
Я так стомився
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498986
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 14.05.2014
Когда любви не станет больше,
Ты сможешь выдержать удар?
Когда не будет чувства горше,
Когда поймешь вдруг свой провал?
Найдешь ли силы, чтоб подняться,
Не потеряв опять души?
Начнешь ли по миру скитаться
Ища в других свои пути?
Когда любви не станет больше,
Ты будешь попросту другим.
И, да поможет тебе Боже
Не стать корыстным или злым.
24.03.14 01:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491739
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 10.05.2014
Залягла душа моя в чеканні
Спокою, тепла і почуттів.
Та події щОраз більше ранять,
Птах надії в вічність полетів.
Муза причаїлась – і не дише.
З’їж, Пегасе, творчого вівса,
Щоб зламати цю прогірклу тишу,
Щоби вірш за віршем знов писавсь.
Щоб серця магнітом притягались,
Рими викарбовували крок.
І нові обранці із загалу
Піднесли бажання до зірок.
Вірю: все ще буде. Неодмінно!
Дай лиш, Боже, миру на землі.
Щоб моя голубка-Україна
Не летіла з кров’ю на крилі.
09.05.2014р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114051000482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497968
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Я хочу крикнути що дужче
На всю Вкраїну сивого Дніпра,
Щоб стали ми серцями ближче
І жили так, неначе брат й сестра!
Я можу крикнути щосили
На висоту Карпатських гір,
Щоб ми боролися до самої могили
За вільну думку і стремління вир!
Я вже кричу щодня: - Не забувайте
Своє коріння й паростки ростіть,
Та у свідомості своїй плекайте
Слова святі безгрішно жить!
Я буду голосно невпинно Вам кричати
Про дивовижну й незабутню суть:
- Кохання істинне Ви хочете пізнати?
Назавжди приберіть із серця лють!
Не буду я ніколи, навіть тихо,
Мовчати і не думати про те,
Що найстрашніше Українцю лихо -
Мовчазна згода в небуття просте!
Я хочу, можу і навіки буду
Бажати жити Вам сто літ без бід...
Бо серед безлічі римованого блуду
Хтось має те кричати Вам у слід!
15.02.2010
*
Картина: «Борімося - поборемо!»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/382521/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497992
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Пусті слова не кидайте на вітер,
Бо кожне слово,крапелька душі,
Щоб за слова потім нам не терпіти,
То краще з них, якісь будуть німі.
У кожнім слові Всесвіту початок,
Та є слова,які із – під землі,
Залиште їх в землі там спочивати,
Щоби душа не стухла,як від тлі.
Залиште пустослів’я в комірчині
З своїм необережним язиком.
Щоб осуд,нарікання, сквернослів’я
Не вийшли з твого серця батогом.
05.05.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497474
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Розквітли іриси небесно-терпким розмаїттям,
Ще сонне пелюстя цілує ранкова сльоза,
Розчісує вітер берізок тонке верховіття,
Іскрить пухоцвітом прозоро-легка бірюза.
У купелі сонця хмеліє ірисова знада,
Махровою тишею піниться стиглий моріг,
І пестить повітря бузково-травнева плеяда,
Оцвітина з яблунь фатою спадає до ніг.
7.05.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497013
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Душа Тараса.
Над величним Дніпром ,де розкинулись краю окраси
Ти століття стоїш ,мов живий наш славетний Тарасе.
Твоє слово живе ,бо у ньому душа Твоя б’ється,
Кожна думка летить,як стріла в моє зранене серце.
Ти не просто поет,Ти пророк так про Тебе казали.
Твої вірші святі за століття народними стали.
Тілом Ти вже спочив,а душа між народом томиться.
Вона житиме вічно,вона – невичерпна криниця.
******17.12.2013*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483311
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.05.2014
Не шукала шалених пригод,
Силу духу чеканням не міряла.
Біль під серцем від зла та гризот
Лікувала не зіллям, а вірою.
Не мовчала фальшивим словам,
Підіймалась з колін, коли падала.
І за правду свою, як за крам
Заплатила сумлінням,не зрадою.
Між людей, серед помислів, скрізь –
Я була лиш такою, не іншою.
Я навчилась ридати без сліз
В цьому світі – святому і грішному.
«Сили дай!», - все, що в Бога прошу
Щоб думки мої стали світлішими,
Щоб ще раз від рясного дощу
Прорости не травою, а віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496414
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Затріщали ребра і суглоби,
Витрясали душу із грудей.
Стервяніли виродки від злоби,
Убивали нелюди людей.
Тих людей, що їх колись зустріли,
На порозі з хлібом прийняли.
А вони, як дяку скаженіло
Нас на глум удома підняли.
Під фанфари й дике голосіння
Із кубла невдатних недорік.
В тіні блуду, крові й мокротиння,
«Зазвучал вдруг ласковий язик».
Чи нас мало голодом морили
Ви прокляті, грішні дикуни.
Аж високі плакали могили
Й голосило поле від журби.
Йдіть в Расєю, ми вас не тримаєм
Із своїм триклятим язиком.
Поки ми шабельок не виймаєм,
Йдіть в улус свій - хату за бугром.
У Масков”ї Путєн вас зустріне,
Каган дикий, виплодок цапів.
Хіба наша є в тому провина,
Що лишились ви без хазяїв?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496208
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
Наче свічі - каштановий цвіт на Майдані для воїнів Сотні...
Гілля - руки немов, ну а листя, мов пальці зімкнуті в молитві.
То не вітру між віт шепотіння, а їх відголосся сьогодні.
Вічна пам"ять і слава тим воїнам світла, полеглим у битві.
Небо грозами плаче - то плачуть батьки у скорботі за дітьми.
То не роси, а осад печалі в чеканні прийдешнього світла.
Віра в серці іскриться, міць духу горить, нас виводячи з п́ітьми.
То не цвітом, а пір"ям крил Ангелів Сотні каштани розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495832
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Ну, як сьогодні паску не спекти?
В мішку – мука, немов біленька вата...
Немов черешні гілочка кудлата,
Зронила цвіт на пальчиках руки́...
Дрібні родзинки карими очима
До себе манять навколишній світ...
Малий синочок зиркає, мов кіт,
І усмішка у нього – невловима...
В великій мисці дихає розчина...
Такий вже день приємно-клопіткий.
Лоскоче промінь світлозолотий
Припудрені, м’які сметанні ди́ва.
Пасхальні яйця дивляться святково,
Чекає кошик вже знайому стежку...
І вишиття, оздоблене в мережку,
Де áнгели зі світу неземного.
Запахло пахощами теплої весни,
Ввірвавшись поміж щілочку віконну...
Вже завтра всі молитимуться Богу,
Якого безсердечно розп’яли.
Ну, як сьогодні паску не спечи?!
З цукатами й ваніллю запашити...
Так хочеться цей день благословити
І запалити за любов свічки́!
Раніш світанку, ще до сходу сонця
Достойно веселяться Небеса...
А за подяку – пасочка гладкá
Із кошика випишнює рум'янця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494056
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Весільна розвихреність саду,
Концертне турне солов`їв,
Щаслива пора променадів,
Летюча бентега вітрів…
Хай легіт із вишнею в парі,
Тендітну розмову ведуть,
Під струнні акорди гітари,
Зайшовши в загублену суть.
Ранкова стежина далека,
Від ганку тебе поведе,
В ту казку, де білий лелека,
Для себе гніздо покладе.
Туди, де розлогі дерева
Ховає замріяний ліс,
Й рудаву свою королеву,
Шукає невінчаний лис.
Де котяться заспані хмари,
А сонце – небесний пастух,
Щодня випасає отари,
І тягне промінистий плуг.
Де від голубиного лету,
Що вверх підніма небеса,
У мозок кладеться прикмета-
Цей світ порятує Краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492736
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Набубнявілі віти весни,
Наче сита просіюють ранок;
Сонця дотик багряно-ясний -
Розпромінює в небі серпанок.
В світанковому мареві тім
Я бубнявію, мила, тобою.
Цю пожежу з середини тіл
Ми своєю назвали весною.
Розпускаюся ніжно зелом,
Наливаюсь березовим соком,
І стаю у тобі джерелом,
І злітаю за обрій.., високо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491242
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Я намагаюся сказати,
Що так незвично навесні,
І ти, немовби бодхісатва,
Ведеш мене у тишу снів.
Надіюся, що то не марно,
Бо вистачало днів лихих...
На Благовіщення так гарно
Співають в небесах птахи.
Як нудно без надії скніти...
Але, минув зими парад.
І, медитація на квіти,
А не на білий снігопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491005
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
На роздуму крилах падаю в себе
І кружляють мене непохитні і споконвічні питання:
"Хто я? Навіщо? Існує чи Небо?
Чому народився, живу і стою на порозі прощання?"
Це я - реальний, земний, тварний, грубий,
А інша частина мене - таємна, окультна, віртуальна,
Що на крилах Знання тягне від згуби
Життя, де кожний крок є стоголосо сумнівний і банальний.
Бажання крилами вкриюсь стократно,
І я вирвусь за межі літати тільки такими крилами,
Буття всіляке пізнаю контактно,
Подолавши відстань і час легко, тільки ментально, думами.
05.03.2014
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490530
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Лучшей песней о любви
Есть сама любовь...
Как о ней не говори,
Будет мало слов.
В ней такая высота -
Небу не достать,
Ее может широта
Горизонт сорвать.
Даже если ты молчишь,
Так в тебе поет,
Что простой речной камыш
Лилией цветет.
В ней такая глубина,
Что спасенья нет.
Утопай - там вместо дна
Золотой рассвет.
Лучшей песней о любви есть сама любовь...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490234
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Весна в повітрі струменіла білосніжно,
Строкатим шаликом стелилася до ніг,
І теплий дощ торкався бруньок ніжно,
Все розквітало...Помирав старий горіх!
Він помирав...Так тихо і тужливо,
Кидав свій погляд у небесно-синю даль,
Сад цвітом обіймав, а він журливо,
Спивав останній заходу мигдаль...
Колись його могутнє і кремезне тіло,
Пекло вогнем...,а відчай через край...
І сяйво місяця між вітами зоріло
Не стріти вже йому п'янкий розмай...
А він хотів ще жити. Й зелен листом
Співати пісню з вітром за вікном,
Щоб зорі сипались смарагдовим намистом...
Заснув старий горіх...вже вічним сном...
Весна в повітрі струменіє білосніжно,
Пахучим шаликом встелилася до ніг.
І теплий дощ вже напуває землю ніжно
Усе квітує...Вічно спить горіх...
25.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490339
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Українці! Збережіть свою мову!
Її втрату вам Бог не пробачить!
Бо заклятого ворога змову
Лиш Іуда і дурень не бачить!
Українці! Захистіть свою мову!
Хто за вас це повинен робити?
Тож, співайте на ній колискову,
З молоком щоб любов цю привити.
Українці! Кохайтеся в мові!
В розмаїтті барвистого слова!
Україна воскресне з любові,
Коли виповнить душу всю мова.
Українці! Любіть свою мову!
Незбагненого всесвіту трунок,
Неймовірно багату, казкову,
Божий дар і небес поцілунок!
Українці! Цінуйте цю мову!
Її велич, що не осягнути,
Усі барви і розкіш святкову,
Яку серцем лиш можна збагнути!
Українці! Все інше це зрада!
Зрада нашого древнього роду!
Адже мова, це як барикада,
Вона впаде – не буде народу!
01.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489685
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014
МЫ СХОДИМ С УМА ПОНЕМНОГУ,
УСТАВ К ИДЕАЛАМ ПОЛЗТИ,
И НЕ ОБРАЩАЕМСЯ К БОГУ...
ЛИШЬ, РАЗВЕ, ДЕЖУРНЫМ „ПРОСТИ!”,
ИГРАЕМ В ВОЙНУ ПОСТОЯННО,
И ПАЛЕЦ КЛАДЁМ НА КУРОК...
СКВОЗЬ ОПТИКУ НА РАССТОЯНЬИ
В ГЛАЗАХ НЕЗАМЕТЕН УПРЁК...
В ГЛАЗАХ НЕЗАМЕТНА ТРЕВОГА,
И СОВЕСТИ НЕТ, НЕ ЗОВИ!...
А НАДО, ВЕДЬ, БЫЛО НЕМНОГО:
ВСЕГО ЛИШЬ ПОЛГРАММА ЛЮБВИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488980
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Відро розбило небо у криниці,
Хитнулось сонце і злилось в відерце.
Вдивляюсь досі у твої зіниці,
Щось незбагнене зачепило серце.
Відро із сонцем підіймаю вгору,
Вода стікає краплями в криницю.
Мені б ці очі вже забути впору,
Не зачерпнув я щастя, як водицю.
Відро поставив на краю цямрини
По вінця повне сонцем і водою.
А ще у ньому плавають хмарини,
Стікають краплі смутку за тобою…
28.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488845
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
[img]http://www.pvldfriends.org/wp-content/uploads/2014/02/book-heart-1.jpg[/img]
Мене ти зчитуєш, досліджуєш, скануєш:
Черпаєш з мене для роману матеріал.
Та я не твій герой! Почуй мене?! Не чуєш.
Пером закохано так образ мій малюєш...
Роман приречений на успіх і провал.
Ні, я не проти буть написаним тобою.
Як автор автора ціную, та проте,
Я талим снігом був, а ти була зимою...
У травні Березень (я) квітчаний весною,
Моє зерно в тобі зелом не проросте.
Пір"їну щастя зронить з неба птаха синя,
Її закладкою у книжці не роби.
Літератури ти рабиня і богиня,
Та не моїх рядків лірична героїня.
Розтиражуй мене для нової доби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488618
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
«Але найбільше змінилися люди.
Зверха глянувши, то немовби змоглася між ними «культура»,
але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число.»
І.Франко: «ЗАХАР БЕРКУТ»
Серед квітів людського терпіння
А частенько букетів із сліз,
Десь у тінях духовного тління,
Крізь щоденний порок й фаталізм
Я зростав, наче зерна Кохання,
Навіть більше, я вірив у те...
Що тепер? І чому це питання
Надскладне і водночас просте?
А, можливо, так завжди і було?
Й світ Кохання лише для зірок?
Почуття, як дитинство, минули
Й викликають у пам'яті шок,
Бо навколишнє дійство невпинно
Б'є прямісінько в серце моє
І щоразу ще більше злочинно
Все, що мав, ненаситно псує...
Що потрібно людині для щастя?
Чи можливо пізнати цей світ
Без знущань і слідів на зап'ястях?
І чому тільки чорний граніт
Розмежовує правильність дії
Від дикунства і хибних утіх?
Крок вперед не змінив ейфорії
Від бажання здолати свій гріх...
Надто мало пролили ми крові?
Скільки ще? Хто наступний із нас?..
Задля чого?.. Щоб знов безголові
Й неспроможні віддати наказ
Залицялись війною до смерті,
Самі ж нишком усе поділив,
Знову брешуть цинічно й відверто
Навіть погляд убік не схилив...
То ж і далі ми мусимо жити
І кохати вітчизну свою!
Сльози відчаю досить вже лити,
Треба всіх, хто в "наземнім раю"
Рано-вранці на ганок вигнать,
Взяти різку міцну до рук
Й показати як сонце сходить,
В перших росах змочить падлюк,
Щоби марилось ситим рожам,
Щоб почали хоч щось робить...
Піп Іван хай співає "Боже",
А ми будем в Європі жить!
27.03.2014
*
Картина: «Захар та беркут»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/255518/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488432
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
Теплий ранком вересневим привіталася я з небом.
Посміхнулось ясне сонце і торкнулося щоки.
Я щаслива, як ніколи, перший раз іду до школи,
І на свято урочисте поруч йдуть мої батьки.
Приспів:
Перший дзвоник, перший клас,
Перша вчителька у нас.
В світ науки перший крок,
Це найперший наш урок.
Море квітів у руках,
І портфелик на плечах.
Щира віра в букварі,
Бо тепер ми школярі.
Буду вчитися сумлінно, все робити на відмінно,
Щоб гордились мама й тато,що у них така донька.
В мене зошитів з десяток, гарна книга про звіряток,
І весела, солов'їна, щира пісенька дзвінка.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488251
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Можна вік дивуватись водою,
І вогнем дивуватися вік,
І у вирій літати з весною,
І вивчати зірки з-під повік.
Можна вдаль мігрувати під компас,
У землі попрохавши зернин,
І вивчати замислений космос,
Під опікою світлих родин.
Можна равлика взяти з собою,
Хай обміряє вічність за день,
Від тополі, що снить висотою,
Зневажаючи тлінності пень.
Календар розганяє орбіти,
Пасажирить буденність-літак,
Нам би зором, хоч зором схопити,
Непомітних миттєвостей мак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488323
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
А двое шли по краешку земли,
Держась за руки и целуясь в губы.
А двое шли по краешку луны,
Где месяц солнце лучиками будит.
А двое шли по краешку любви,
Укутываясь в нежность и объятья.
Дома там им построили дожди.
Из поцелуев сшиты были платья.
А двое шли по небу босиком,
Толкая звезды невзначай ногами.
Любви принадлежали целиком,
И обнимались в небесах душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488027
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Вони щитом стояли за Майдан.
Плели стрільба і вибух суголосся.
На землю, наче скошене колосся,
Лягали, кров сочилася із ран.
Свої тягли їх, щоби поміч дать.
А тих, кого рука не діставала,
Ворожа сила злобно добивала,
Спішила в автозаки пакувать.
Сто трьох ховали, їх знайшов стрілок.
А скільки ж то в лікарнях опинилось,
Без органу (прострелений) лишилось,
Живцем згоріло в Домі Профспілок!
А скільки не вдалося розшукать.
Живі чи мертві – всі за нас стояли,
Щоб справедливість восторжествувала,
Щоб зло із трону вдалося прогнать.
Чи наше серце може сум не ткать?
Чи в силі ми забути другі Крути
І смерті закривавлені маршрути?
Ні! Мусимо про все це пам’ятать!
І хай лютують люто вороги –
Чужі й свої. Назад не відійдемо.
Нові порядки в домі зведемо,
Де в кроці честь, розбито ланцюги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487887
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Бринить душа, мов напнута струна,
торкнись її - тихесенько заграє...
Мелодія прозора і ясна
моє життя серпанком огортає;
мов сповідь, вилитись вона спішить,
звільнити душу від нудьги і болю...
Я не боюся ще раз согрішить -
боюсь навіки впасти у неволю,
боюсь лапатих рук, що рвуть струну,
і слів ядучих, що іржавлять душу...
Я і себе навіки прокляну,
якщо когось в житті страждати змушу!
Бринить душа, мов напнута струна
під пальцями натхненного маестро...
Кохання чаша випита до дна.
Позаду все. Попереду - весна!
Мелодія життя все presto, presto, presto...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477655
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 22.03.2014
- Ты знаешь, Сара, я по-русски
Стараюсь меньше говорить.
Когда беру в кафе закуски
И что-нибудь еще попить,
Украинский включаю, Сара.
- Бандеровцев боишься , да?
- Нет. Русских жду я, как кошмара.
Еще придут спасать меня.
20.03.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487256
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Наша мова, гоноро́во,
над просто́рами луна́.
Чи лайлива, чи привітна -
незбагне́нна дивина́.
Ворогі́в - порозумі́є,
заблукалих - віднайде́,
почуття палкі́ окра́сить,
світлим шляхом проведе́.
В ній - поча́ток і осно́ва,
І народу крі́пкий стан,
Материнська колискова
І пісенний океан.
В ній - неви́диме єдна́ння
Й велич праведних змага́нь,
Ро́си чи́сті на світа́нні
І бездо́нна мудрість знань.
Лиш вона, мов лицар гордий,
нам кордони стереже,
Кра́сить наш рід ду́хом вільним,
запові́тне береже́.
Я її мов скарб безцінний
В спадок ді́тям віддаю.
В слові рідному, нетлі́нно,
со́тні ро́ків проживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487252
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Я тобою горжусь Украина!
Хоть я думал, что не патриот.
Здесь чиновник надолго запомнит,
что в стране этой есть НАРОД!
И однажды, по мере терпения,
он в его зайдёт кабинет.
И потребует откровения,
и придется держать ответ.
Вопреки кукловодам – политикам,
поворотам нелёгкой судьбы.
Здесь живут необычные люди,
про них можно сказать - НЕ РАБЫ!
Я тобою горжусь Украина!
Хоть на русском пишу этот труд.
Но я знаю – я просто уверен,
что меня здесь всегда все поймут.
И на западе и на востоке,
и на севере, юге страны.
Все народы на Украине,
никому ничего не должны!
От пропахшего кровью майдана,
новой силой извечных идей,
словно отзвуки барабана
слышен голос СВОБОДНЫХ ЛЮДЕЙ!
Я надеюсь - надежд не покину,
и я верю в свою Украину.
Что меж западом и востоком
золотую найдёт середину.
Не отдастся за западный доллар,
не клонясь пред восточным тираном.
Сохранит эту веру в надежду
другим людям - в иных странах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486661
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014
На добраніч, діти!
Хай вам сняться гарні сни,
Де яскраві квіти
Для вас будуть провідні
У Світи без болі,
Де радість гонорить,
Де веселка Долі
Щастя сміхом майорить,
Ваше де бажання
Веселощами горить,
І будь-яке прохання
Збувається умить!
На добраніч, діти...
12.03.2014
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485478
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Навчіть мене любити волю,
з її пропискою в кремлі́.
Навчіть прогнати рабську долю
за межі рідної землі.
Щоби здійнялась диким пта́хом
із жалюгідних годівни́ць
й розве́рзлось пра́ведне провалля
під путами злиде́нних криць.
Навчіть нести́ в дірявій скри́ні
терпіння і сумління гніт,
в краю́ де й немовля́та винні
тим хто для се́бе ріже світ.
Навчіть мене не революцій,
не слів безглуздю, без кінця́,
впізнати в подорожніх друга,
навчіть, за маскою слівця.
Пізнавші таїнства і тайни
у ворохо́бицях столі́ть -
не слухати, а прислухатись,
хоча б до ближнього, навчіть.
Навчіть мене також любові
до чужоду́мців, ворогі́в,
до куп лайна у чистім полі,
до хамів і чужих краї́в.
Навчіть проща́ти і прощатись,
і поборовши в серці щем
останню сви́тку дарувати
на заздрість чи на сміх нікчем.
Іще, навчіть долати сумнів,
що раз по раз збиває крок
та полюбити владну по́зу
усупереч вільни́х думок.
Навчіть коханню до безтя́ми,
щоби́, із пристрастю, воно́
щодня́ ласка́вим сонцем сяло,
крізь вкрите по́хіттю вікно.
Навчіте щастю осяйно́му
не заступивши за межу́,
радіти щиро дню новому,
превільному ново́му дню.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483183
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Спини́ся сві́те вбо́гий, хоч на мить.
Прися́дь на свіжоско́шену трави́цю.
У сту́дні, по́руч, зачерпни́ води́цю,
Бо час од кро́ві ру́ченьки умить.
Нехай осту́дить землю тишина́,
Ося́де дим і гуркіт канона́ди,
Розвіє степом пустоцвіття вла́ди
Й спаде́ розбрату чорна пелена́.
Пони́кне правд помі́сних ку́ций стан,
Замовкне жеб захла́нного проро́ка,
а на межі́ добра́ і зла, широ́ко,
помі́р Любо́ві розпростре́ сава́н.
Уже проби́вся па́ріст молоди́й
На зга́рищі неві́льної годи́ни.
Уже ясні́ють безпросві́тні дни́ни.
Та во́ля невгамо́вна, рве́ться в бій.
серпень 2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483185
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Вначале студенты с курсантами бились подушками.
В мальчишьей Зарнице летали лишь перья и пух.
Когда ж захватили амбары с ножами и пушками,
Игра перешла в беспредел «Повелителя мух».
Война – это страшная школа, не к месту здесь юмор, блин,
Но учит нас жизни. И трупы детей хороня,
Я думал: за что ж эти бравые школьники умерли?
За вольный росток, что воскрес в середине меня.
За то, что я больше не буду при виде милиции
Бояться что схватят, припишут, посадят в тюрьму.
За то, что закон, продиктованный властными лицами
Осмелюсь оспорить: «Зачем?», «Для чего?», «Почему?».
За то, что хозяин огромного черного «Ровера»,
Не станет мне тыкать в лицо волосатой рукой.
И людям, что этой рукой были пущены по миру,
Не станет кричать: «Да вы знаете, КТО Я ТАКОЙ??!»
За то, что не сможет хамить озлобленная дура мне:
«Куда, мол, ты прешься, не видишь, что вымыт паркет?»
У нас послушанье на генном прописано уровне.
У наших детей, слава Богу, почти уже нет.
За то, что теперь я во всем принимаю участие.
И пусть утверждают, что это минутный восторг,
Я знаю: отныне единственным служит начальством мне
Лишь тот, пробуравивший сердце, свободный росток.
Ребята, я Канта осилил, не вешайте клейма мне,
Мол, «Шариков», «Урка», «Иуда», «Опричник», «Злодей».
Я рад, что на смену холопам пришло поколение
Не глупых, решительных, смелых и сильных людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482267
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014
25.02.2014* 18:05
Контакт
3. Майбуття України
- Я проголосив цю частину, а зараз зрозумів, що не відчуваю відповідну інформацію в собі. Та, що приходила до мене раніше, багато років назад, минулі моделі, минулі системні побудови - все це явно застаріло. То чи можу я просити Вас дати мені цю інформацію?
[i]Не можеш, бо у тебе нема права просити, а є право Знати цю інформацію. Ми розкажемо головне - канву, в межах якої буде розвиватися Україна, але не про події. Не буде імен, не буде навіть якихось вех, тому що мова іде про побудову коридору звершень, а ці звершення будуть самі визначати імена героїв та негідників, перебіг подій та навіть терміни їх існування, терміни і послідовності етапів історії.
Перш за все необхідно усвідомити чому саме Україна повинна стати своєрідним плацдармом формування 6 Вертикальної Раси, чому саме в Україні цей процес вже розпочався.
Для цього є багато причин, які мають коріння в далекій і близькій історії цієї країни. Можна їх перераховувати по принципу "перше, друге і так далі", але тоді буде відчуття, що не всі причини перераховані. Простіше за все зразу сказати, що причин дуже багато, але Ми покажемо тільки декілька із них і не будемо навіть стверджувати, що вони є головні.
Катерина Друга знищила Запорізьке козацтво фізично, але Ментальність Запорізьких козаків знищити було не можливо і воно розтеклося по всій нації. Суть волелюбія, братерства, відчуття єдності та непоборності увійшло в Душу нації як основа формування на всі часи. Ментальність козацтва гнобилось, винищувалося вогнем, словом, голодом, свавіллям опричників різних поневолювачів, але воно не щезло. Боротьба УПА та сучасної молоді на Майдані, як і сам Майдан - тільки приклади прояву цього.
Україна та українська нація мають основою Київську Русь, але тільки зараз почала формуватися єдина держава. Довгий час розідрана різними сусідами, поневолена ними, вона, як це не дивно, від цього отримала тільки ще більші укріплення Душі нації, тому що вбирала в себе краще від поневолювачів і ніколи не втрачала прагнення до самостійності. Унікальність нації полягає в тому, що існуючи вже моделі інших націй, які формувалися ними в їх стражданнях, не підходять для неї. І нація іде своїм шляхом, який більш ніж достатньо посипаний терніями, розбитими надіями, зрадою і підлістю, але долається і веде до Мети.
Україна ніколи не мала свого царя. Був момент, коли це могло статися, але Тимош Хмельницький, рахуйте: так дав Бог, був слабким розумом та духом людиною. Відсутність свого царя та постійне гноблення чужоземними царями обумовило постійне горіння в Ментальності українців Свободолюбія. Це дуже важливо, бо навіть українська церква не була намертво зрощена із Владою, що маємо, наприклад, в Росії.
Катарсис, який завжди розгулював по території України, завжди мав спотворений вигляд і тому нічого дивного не було, з цієї точки зору, в Чорнобильській аварії. Але саме ця аварія стала останньою краплею у спусковому механізмі, який запустив крокування України в Майбутнє. Весь світ говорить про дітей Індиго, але ніхто гадки не має, що діти України, які народилися і народжуються після Чорнобиля, на 70% у своїй масі є дітьми індиго. Тільки прояв цього є м'який, без демонстрацій та барабанного дробу, бо саме так реалізуються етапи ПРЛ, для якої досягненням є не феноменальність одиниць, а феноменальність мас.
Те, що Україна тільки зараз дійсно починає формувати себе як дійсно Державу, хоча формально має незалежність більше 20 років, є закономірним, бо Катарсис вимагав пройти через хроніки:
- повзучого пост Советікуса президента Кравчука;
- абсурдність президента Кучми;
- зраду та фактичний антинаціоналізм президента Ющенка;
- наглий бандитизм президента Януковича.
Україна і далі буде мати президентів, але тепер вони будуть слугами/найманцями народу, а не його царьками.
Україна має колосальні ресурси:
- культурні та наукові, етичні та етнічні;
- природні, які всіляко оберігалися Нами для цього моменту;
- спіритуальні, бо кількість людей із розкритими вже сенсорними здібностями вражаюча.
Україну очікує не легке Майбутнє. Але 21 століття для України буде таким, що:
- Україна стане повністю самостійною та самодостатньою державою в усіх проявах цього;
- Українська культура, мистецтво та наука стануть своєрідним взірцем для інших європейських держав; це буде щось на кшталт поєднання сучасного та минулого в Японії, але в суто європейському трактуванні;
- рівень життя в Україні на кінець 21 століття стане взірцем для інших країн;
- нова генерація людей, яких Ми визначаємо як людей 6 Вертикальної Раси, буде домінуючою в Державі;
- українська мова стане однією із провідних мов Європи.
От яке Кодування вже запущене для України на 21 століття.
Ми[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481867
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
О, Києве... Мій милий, рідний Києве,
З роси й води твоя свята земля.
Не спалено, не знищено батиями
Ні Гітлером, ні хамством москаля.
А ти стоїш увесь святий і пишний,
В каштанах потопаєш край Дніпра.
Лиш теплий вітер легко заколише,
Навіє згадку про героїв імена.
Тож ми від них навчились Край любити,
Ще дужче згуртуватись пліч-о-пліч.
А хто в житті не встиг мету здійснити,
Тому зірками падає у ніч.
На тихе плесо серед хвиль сріблястих,
Відлунням покотилися громи.
Немов молитви за людей полеглих
За те, щоб ми свобідними були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481158
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Коли в житті нема ні дня без болю,
Ні дня без болю і солених сліз,
Коли біда напосіда юрбою,
І на шляху лиш непроглядний ліс,
Коли з тобою стогін журавлиний
І мокрий від сльози ранковий луг,
Згадай, ти в цьому світі не єдиний,
У тебе є Господь - найкращий друг.
Йому довір всі тяготи, печалі,
Йому відкрий душі своєї вміст.
І заблищить, мов герб на пекторалі,
Твоя душа, знайде до світла міст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480108
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Щирі побажання завжди душу гріють,
Обгортають добротою серце постраждале,
В полі намірів людини вчинки добрі сіють
І Дерево Життя квітне завжди жваво.
15.02.2014
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479690
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
КОХАНИМ, ЗАКОХАНИМ І ТИМ, ХТО ЗБИРАЄТЬСЯ ЗАКОХАТИСЯ....
З усіх чудес, які Творець створив,
(Хвала йому за всі його старання).
Найбільше і найкраще з усіх див,
Це те, що називається КОХАННЯМ.
Воно живе більше двох тисяч літ,
А може й довше, Бог один лиш знає.
Від нього можуть народитись в світ,
Але від нього також помирають.
Через КОХАННЯ може буть війна,
А може мир прийти через КОХАННЯ.
КОХАННЯ може вас лишити сна,
Або приспати з вечора до рання.
Кохаються слони, пташки, джмелі....
І лебеді на вірність присягають.
Але найбільш щасливі на Землі,
Це люди, що по - справжньому КОХАЮТЬ.
В рядки вкладаю кращі почуття
І шлю вам всім найкраще побажання:
Хай не лиша вас протягом життя
Взаємне, світле, райдужне КОХАННЯ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479485
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Душа людини - з́агадка природи.
У ній ростуть двоякі почуття:
Одні дають добра і честі сходи,
А інші - пласти бруду і сміття.
Чим більше у душі цвіте любові,
Чим більше хоче щось вона віддать,
Тим менше цвяхів у думках і слові,
Потужніша є Божа благодать.
Якщо душа -тверда, холодна крига,
Бере й воліє брати без кінця,
Тоді вона, мов затонула книга,
У ній немає духу від Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478834
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Я не чудо ищу в интернете,
Не лекарство от боли в груди,
И уж точно не прозу в ответах,
Вновь конфетки?..
Когда ж впереди
Будет роща прекрасных признаний
С белизною березовых глаз,
Чтобы слезы души покаяний
Обнажали до боли!
Я Вас
Неустанно, от песни до песни,
Подвожу к той заветной черте,
За которой возможно лишь честно
Жить на свете!
Наверно не те
Мысли лезут, как свежее тесто,
Написал
И отнюдь не вспотел...
Как же много подвохов и лести,
Ах, как важно увидеть предел...
Не свободу ищу я в куплетах,
Не известную правду, не ложь,
И совсем уж не смайлы-приветы,
Вновь цветочки?..
Желаю, чтоб дрожь
Выступала по телу нежданно
Красотою невиданных фраз,
Кипятком обдавали спонтанно
Мысли-рифмы!
В сиянии глаз
От начала души раздраженья
До момента «убил наповал»,
Чтоб и буковки малой сомненья
Не возникло!
Я Вам написал
В белых пятнах глазищ монитора
О чем думал,
Отнюдь не вспотел...
Как же много здесь всякого вздора,
Ах, я Вас удивить не сумел...
07.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477728
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Ви млосним бажанням вкрадаєтесь в мрії,
Ви – сонця вечірнього світла печаль,
Ви – звáбливий погляд, примружені вії,
І ледь-ледь помітний затáєний жаль.
Ви – подиху ніжного теплі вібрації,
Світло і темрява, мир і війна;
Ви і солодкі, як квітка акації,
Ви і терпкі́, ніби келих вина.
Жити для вас – наше вічне призначення,
Жити для вас – аж до кáм’яних плит;
Вам - це посвячення, вас це – освячення!
Світ неможливий без жінки,
І – квит!
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476816
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 04.02.2014
А давайте мы все соберемся,
Пусть закат догорит у костра.
Снова в детство свое окунемся...
А давайте не спать до утра.
Сохранилась под яркой закладкой
В нашей памяти детства пора -
А вы помните, как было сладко
Воду пить из большого ведра ?
А намочим водой ломоть хлеба ?
Да задобрим его сахарком.
Пусть расщедрится звездами небо -
Мы ему подмигнем костерком.
Кто-то скажет, что детство наивно.
А не в детстве ль учились терпеть ?
Сбить коленки нам было не стыдно,
Стыдно было при всех зареветь.
В костерке запечется картошка -
С кожурою пойдет на "Ура !"
Пальцы в пепле и губы немножко...
А давайте не спать до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477051
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Я про тебе забув, я забув твої очі,
Не співаю пісень, що з тобою співав;
І знайомі стежки, де блукали до ночі,
Я б ніколи для себе уже не обрав.
Я забув - не згадаю твій запах волосся,
М'якість шкіри під дотиком зморених вуст;
Відлетіло усе..., то на мить лиш здалося,
Що від шалу думок я втрачаю свій глузд.
Я б забув... і нічого вже більше не треба:
Чи ж сердець не зів'яв наш п'янкий дивоцвіт?
Чи ж погорд не зросли наші скелі урвисті до неба?
Є у серці потреба! І я волю здобуду,
І сказати я хо́чу про те на весь світ,
Що тебе не забув! Що ніколи тебе не забуду!
Ні на мить, ні на мить, ні на мить...
20.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476092
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
У день об'єднання держави,
На двадцять третім році волі,
Тортур і см́ертей слід кривавий,
Злі ролі!
Соборне тіло розривають
Навпіл, немов Ісуса пряжу.
Та хай, немов собаки, лають,
Не ляжем!
Забудем вираз "хата скраю".
Сплетем в ланцюг серця і руки.
Із пекла вийдемо до раю
Крізь муки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474341
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Зими нема. Замкнулися сніги.
Сховалися за стопудові двері.
Лиш миготять сніжинки кришталеві
На півпрозорих вазах дорогих.
І дивна тиша за нічним вікном.
Димлять на підвіконні сонні свічі.
А між дерев ховається притьмом
В дощату мряку чудернацький січень.
Мороз, мабуть, з теплінню за одно
Хоча під ранок стямився, таки
І ніжно-ткане срібне полотно
Лягло на чорні втоптані стежки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472571
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Як травнем сила талої води,
Моя наснага стишилась роками, -
Я сивиною скроні остудив,
Відколи ми не бачились із вами.
Лиш очі променіють, як тоді,
Як зачаровано я приглядався
На вас, коли були ми молоді,
І був на небі сьомому від щастя.
12.01.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472088
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Вечірнє сонце, дякую за день!
Ліна Костенко
Я знову сонцю дякую за мить,
Що днем погожим промайнула нині,
За той останній промінь, що горить,
Блідим огнем по заспаній долині.
Вечірнє сонце, дякую тобі,
Серед зими за марево червлене.
І хоч мороз у зброї до зубів…
Тож хай там як, а ти було у мене!
Тобі, стоясне, вдячна за «колись»,
За «що було» й усе, що має бути
За те, що й досі тягнуться у вись
Мої думки. За те, що не забуте,
Неподоланне, вічне, наче світ.
За слово правди, що зазнало муки.
Вечірнє сонце, дякую тобі
І піднесу в молитві вдячно руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472007
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
я дверь...
в Волшебный мир Страстей...
где ты,
мой Лучик,
... растворившись...
забудешь грусть
своих потерь...
в пол неба
радугой разлившись...
и обретя свободы дух...
утонем в смыслах...
старых истин...
как мало надо для двоих...
когда мы рядом...
в Этой жизни...
Жизнь наша
состоит из Нас...
из наших Чувств
и Ощущений...
твоих
манящих счастьем Глаз...
и Сердца...
без следов
сомнений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468138
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 09.01.2014
У ведмежій цій родині,
Самий екзотичний нині,
Епатажний і казковий –
Панда, ведмідь бамбуковий!
Білий сам, а лапи чорні,
Чорні, ніби бутафорні,
Пара вух та окуляр.
Ось такий це екземпляр!
Їсть лише бамбук і тільки,
Але хочеш знати скільки?
Тридцять кілограм з’їдає!
Апетит хороший має!
Гарна, рідкісна тварина
І тому тепер людина
Має вид цей зберегти,
Цьому посприяй і ти!
08.01.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471116
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Мелодія соталась з хмар,-
її за косу тяг дзвонар.
Розгойдувалась у воді
та музика в човні. (мелодія і дзвонар)
На раз і два - він і вона,-
на два і три - вітри.
А скоро-скоро рань і синь,
а скоро зІрок втеча з скринь.
Зостанеться лиш та одна -
що, як маяк човна. (човен і зірка)
На раз і два - він і вона,-
на два і три - вітри.
Вони прогірклись на вустах,-
на дні човна затінивсь страх,-
дрижала попід дна вода,-
свистіла висота. ( він і вона: вітри)
На раз і два - він і вона,-
на два і три - вітри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470095
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Запалали святкові вогні,
Поспішають ялинки вдягтися.
Вже гарцює на білім коні
Чотирнадцятий, після двох тисяч.
З-під копит - золотий фейерверк,
Серпантином мережена грива.
Оповита гірляндами верб,
Його постать велично-красива.
Поспішає грайливий мустанг:
Біг розвітрений, жодних зупинок.
Оксамитова розкіш хвоста
Припорошує сукні ялинок.
Кінь торкається райдужних вій,
Граціозно тримаючи спину.
Гріють душу сніжинки надій,
Добрих мрій і бажань хуртовина.
Він несе зорепади Різдва,
Щиру впевненість в доленьку кращу,
В кожен дім – новорічні дива,
В кожні руки – підкову на щастя.
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114010100201
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469576
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 02.01.2014
Так хочеться весь бруд відмити
З людських облич, сердець і душ.
По Божих заповідях жити.
Хай навіть в'ється довкруж вуж.
Так хочеться зустріти свята -
Різдво Христове, Новий рік
В любові, мирі брат до брата,
У радості прожити вік.
Так хочеться державу мати,
Де понад золото - народ,
Де гідність вміють поважати,
Де кожен житель - патріот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469034
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 29.12.2013
24.12.2013* 20:00
[b]ЧАКРИ[/b]
Кожний, хто має доступ до Мережі, може забити в Гуглі це слово і отримати роз'яснення, простіше за все, від Вікіпедії. Але навіть матеріал, що надається в Мережі, показує, що є декілька трактувань суті чакр, а фактично мова іде про те, що різні люди, різні фахівці по-різному їх Бачать. Сходяться всі в одному: людина має 7 чакр, що, як я тепер знаю, не завжди так.
Необхідно сказати, що зараз відомо декілька систем організації Людини, які виходять за межі традиційного (ортодоксального) бачення Реального Тіла людини. Мені відомі такі:
1. Система меридіанних точок.
2. Система чакр.
3. Система біологічно активних точок (БАТ) "Кенрак".
Мені не відомі роботи, в яких би ці три системи були б з'єднані в єдину і накладені на структуру органів та систем Реального Тіла. Але є цікава робота Л. П. Гримака*, в якій дається [i]"схема основних переплетень вегетативної нервової системи людини у співвідношенні з умовними енергетичними центрами (чакрами)".[/i]
Про все це я дізнався пізніше, а тоді, у 1991 році, мене тільки Навчали Бачити. Початок цієї частини Навчання був красивий і, напевно, був вибраний із урахування моєї особистості. Спочатку Запропонували намалювати те, що я бачу своїм каузальним зором. Малюнок виконувався в зошиті в клітинку і він показаний на нижній частині малюнку 1. Я щиро малював те, що бачив. А що, вийшло цікаве дівоче обличчя! Коли я закінчив цей малюнок, то мені Запропонували вище малювати по клітинкам під диктову. Виконав. Тоді Пояснили: я малював одне і те саме, але нижня частина малюнку - те, як бачить моя Свідомість через призму ПідСвідомість/НадСвідомість, а верхній - те, який вигляд має апарат, який я малював, проявлений в Реальності. Висновок: далі малювати під диктову доти, поки у мене не утвориться прямий канал переробки інформації в тріаді ПідСвідомість/Свідомість/НадСвідомість.
Тоді я ще не знав, що тема "Чакри" буде у мене довгостроковою, що вона розтягнеться на багато років. Потім з'ясував, що моє бачення чакр різко відрізняється від бачення моїх колег.
Перш за все, в моєму розумінні чакри є вузли Енерго-Інформаційного (Е/І) та Інформаційно-Енергетичного (І/Е) обміну вздовж всього мозку людини, який включає в себе головний мозок та мозок хребта. Два потоки ідуть вздовж мозку: Інформаційний від 7-ї чакри до 1-ї, де 7-а чакра зв'язує людину з Буттям, та Енергетичний від 1-ї чакри до 7-ї, де 1-а чакра зв'язує людину із Землею. Ці два потоки мають складну взаємодію І/Е та Е/І обмінів в чакрах, яка залежить від багатьох факторів, а саме:
1). від ув'язки Тонких Тіл з Реальним Тілом і від розподілу Е та І по реальним органам;
2). від ув'язки Свідомості з ПідСвідомістю та НадСвідомістю;
3). від типу та класу Душі;
4). від типу та класу Духу;
5). від всіх 5-ти рівнів Програми розвитку людини (Прл);
6). від вертикальної Раси людини (ВРл);
7). від ув'язки Прл та ПРЛ (Програма Розвитку Людства).
Все це показує, що Людина Хомо сапієнс є надскладною системою, суть якої виходить далеко за межі Реального Тіла. В силу цього, наприклад, Комплексне діагностування людини не повинне бути обмежене комплексністю офіційної медицини. Якщо ці 7 фактори розкривати, то з'ясовується, що кожний із них має свою внутрішню суттєву конструкцію/структуру/організацію/брак терміну. Ми фактично можемо говорити, що Людина Хомо сапієнс є багатомірною Істотою, багатомірним Носієм Життя і Розуму.
Складність цієї багатомірної Істоти посилюється, якщо ми будемо враховувати, що Людина = Жінка + Чоловік, і ще більше посилюється, якщо ми будемо враховувати Ієрархічну СуперЕкологічну структуру Людства, яка включає в себе Екологічні шкали: Біологічну, Соціальну, Спіритуальну.
На протязі років мене Насичували Знанням по всім перерахованим "мірностям" Людини, можна було би написати товстенький талмуд, в якому твердження були б підкріплені досягненнями моїх колег чи ортодоксальних вчених, бо необхідна інформація існує, хоча і у розсіяному вигляді... Але, чесно кажучи, моє буденне життя не давало мені змоги це робити, а зараз на перепоні стали інші обставини. Хоча, багато років назад, коли активно займався Сенсорним Діагностуванням людей, я і розробив системний блок, який, дасть Бог, мені буде Дозволено показати пізніше.
А поки що треба буде показати приклад структурної організації чакр людини.
20:50
---------
Гримак Л. П. Магия биополя: Энергоинформационное лечение. - М.: Республтика, 1994. - 448 с.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468222
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
18.12.2013* 19:05
Фактично блок із 4-х зошитів розділу "Божій устрій Всесвіту" зводився до визначення суті Душ та їх ролі в існуванні Людства, бо це був своєрідний фундамент, на базі якого і була побудована принципово нова парадигма Буття, в якій , між іншим, розчинилося слово "Божій", а слово "Всесвіт" стало тільки терміном, через який і визначається Реальність, хоча, якщо враховувати, що Реальність є одна із Агрегатностей, то тоді логічно постулювати, що для інших Агрегатностей існують інші Всесвіти.
Зараз, проглядаючи свій архів, я мимоволі з цікавістю просліджую, як красиво та невимушено мене Вели до завершення формування цієї Парадигми. Буду її далі називати [b]Парадигма ВіктОро[/b].
То продовжу шлях Пізнавання.
[i]17.05.1991
Для людини все відбувається в реальному світі. В реальному світі людина живе і у неї головним критерієм є Реальний Світ.
Але Підсвідомість людини - це Свідомість її Душі, яка обслуговує та обслуговується Астральним, Ментальним та іншими Тонкими Тілами. Тому фактично Свідомість людини виступає як інструмент, через який Підсвідомість оперує в Реальному Світі. Та саме по природі цього оперування, Свідомість є достатньо самостійним явищем. Тому Підсвідомість змушена відповідним чином враховувати це.
Коли людина, як біологічний об'єкт утворюється через запліднення, то Душа, що вселяється в неї, вносить вже готову Програму життя цього об'єкту, чим і перетворює його на суб'єкт. В Програмі, у відповідь на "згустки подій", що будуть у Реальному Світі, а в інших вони вже відбулися/є/будуть, закодоване все життя людини, що народиться.
Зразу зробимо примітку.
От ще одна причина, по якій всілякі аборти та припинення вагітності негативні, бо вони поступово, по принципу комулятивного ефекту, збільшують незавершеність програм, які повертаються, якщо повертаються, до часово незалежних Світів на переробку, знищення чи навіть на доробку для Інших Світів (мається на увазі інших Реальних Світів).
Повернемося до людини.
Людина народилася. І починає спрацьовувати Програма її життя (далі = Прл, Програма розвитку людини). Але по мірі того, як людина розвивається, її Свідомість все більше і більше отримує свободу існування та дії від Підсвідомості. Але Свідомість забирає у свої руки рух від однієї точки до другої. І от тут можуть траплятися, а вони і трапляються, різні несподіванки.
В Прл всі події життя людини записані як вірогідні і більшість з них мають "вилки", тобто: відгалудження по принципу "підеш ліворуч - підеш праворуч - підеш прямо". Людина нібито свідомо вибирає шлях, а як правило це буває так, але після цього зразу спрацьовує Підсвідомість для того, щоб відповідним чином скоректувати Прл і повернути людину, якщо так трапилося, на "генеральну" лінію подій її життя. Це саме те, про що говорять, що є вузлові точки, які проминути не можна, але дається вибір як пройти від однієї до другої.
Так от. Вибір є. Але шлях, який обирає Свідомість людини, може привести до фатального, навіть, результату, коли людина не прийде у другу точку.
Кожній людині дається через її Душу генеральна лінія на те, щоб Душа поліпшила би себе, проживши в тілі людини певний відрізок Втілення. Але Свідомість, наприклад, людини повела її не вверх, а вниз, і Душа скочується на декілька поділок КФ (Кармінна фаза) вниз, а не піднімається вверх. Не спрацювала програма/максимум, спрацювала скорегована програма/мінімум.
І це дуже прикро. Бо всяка така програма/мінімум поступово вносить відповідне забруднення в Програму вищого рангу. Адже ми можемо уявити, що є ієрархічна лінія таких Програм: людина - єдність людей (сім'я - місто - ареал - країна - континент - Земля) - (Реальний Космос Ближній та Дальній) - Всесвіт - Всесвіти.
18.05.1991
"Душа Миру Твого" - так часто говорять християни, звертаючись до Бога, навіть не уявляючи, що таке звернення до Нього не доцільне, бо воно фактично має адресатом Душу Всесвіту. Так, Душу Всесвіту можна рахувати Душею Божою, якщо визнати, що Бог - це Всесвіт. Але Той, хто існує завжди, - вже Бог; Той, хто творить все - вже Бог; Той, хто живе в усьому - вже Бог. А якщо це так, то тоді прийдеться визнати, що існують Боги Богів.
Ми про це заговорили тільки тому, що людина, яка встигла за час своєї історії пройти через багато випробувань, ніяк не може пройти найголовніше випробування: все Людство постійно знаходиться на Полігоні, на якому воно перевіряється Богами на Богів.
І це не випадково, що на Землі зараз немає єдиної релігії - бо Людство стоїть на Полігоні, бо воно не змогло подолати в собі сліпоту.
Старі релігії мали певні вади та мають, але у них була все ж головна тенденція: люди вірили в Бога, якого вони прагнули як-можна більше пізнати. Таким чином, віра йшла через знання.
Новітні релігії, здається, все мали для того, щоб зробити наступний крок: затвердити знання про Бога як основу віри. А трапилося навпаки - поступово всі релігії перетворили віру в сліпе знаряддя релігії. І непомітно Бог почав щезати з релігій, хоча з формальної точки зору він закріплювався все сильніше і сильніше.
Більше того: Бог поступово почав глибше та звершенніше бути в серцях простих людей, ніж в діях та ідеях служителів культів.
Десять заповідей Божих... А фактично жодної релігії в жодній країні немає, щоб не паплюжили вони ці заповіді. Достатньо сказати про "Не убий!" А після народження Христа, як тільки християнство стало правлячою релігією, так зразу воно стало благославляти іменем Бога вбивства, війну і розбрат. І вбивали один одного, і вбивають один одного не тільки представники однієї релігії представників іншої - наприклад мусульмани та християни один одного, а і мусульмани - один одного, і християни - один одного.
Релігії, на жаль, перетворилися в консервативні інститути, які, як правило, ніколи не схвалювали ніякі пошуки в так званих окультних науках, якщо ці пошуки базувалися відповідним чином і, найголовніше, "підривали" хоча б йоту догми цієї релігії.
А справа поступово почала погіршуватися все швидше та швидше, справа у головному питанні доцільності існування реального життя на Землі.
Не будемо розглядати Цивілізації Людства, які існували на Землі до цієї, що зараз існує. Розглядаємо тільки цю.
Так, Бог-Розум-НадРозум Всесвіту склали Програму і Хомо Сапієнс пішов по ній. Відомо як, куди та чому іде Людство. Але навіть Божа Програма може мати збої. Тим більше, що Людство достатньо здібним створінням Божім і за час свого розвитку зуміло показати, що воно може своїми нерозумними діями спаплюжити навіть Божу Програму.
В земних умовах проходять перевірку, "обкатку" так би мовити, різноманітні випробувальні системи по нормалізації стану, що зараз склався, але Людство і тут встигло показати свою оригінальність, бо одна з головних систем - проходження різнотипними Душами втілень на Землі почало давати збої.
От чому зараз багатьом контакторам, медіумам, телепатам та іншим езотерикам йде інформація про Душі. От чому так багато повернень з Того світу - бо треба було переконати людей через знання, що Душі є і що вони безсмертні, але...
От чому було багато написано фантастами на теми паранормальності та душожиття! Адже практично всі фантасти писали при умові, що біля їх серця, руки, мозку завжди стояли Вищі Сили!
І ще: чаша переповнилася! Небезпека близько.[/i]
20:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466921
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
[i]Предисловие в книге: Омар Хайям."Русский рубайят" [/i]
[i][b]1. правило исключений
[/b][/i]
Перевести стихи на другой язык невозможно – вот истина, которая постоян-но подтверждается исключениями. Счастливчики, имевшие дерзость спорить с этим правилом и удачу опровергать его, вписали свои имена золотыми буквами в историю мировой литературы; их список до обидного краток – как краток список чудес. Поэтому не спешите утверждать, что знакомы с творчеством Омара Хайяма: из полутора тысяч рубаи, созданных мастером, на русский язык переведена хорошо, если половина. Впрочем, и это уже немало. Но переводы хайямовских шедевров затеряны в груде халтурных текстов, беззастенчиво претендующих на звание перевода. Знакомиться с хайямовским рубайятом по изданиям, составленным таким образом, все равно, что пытаться узнать вкус благородного вина, наполнив бокал густым фузом. Мой друг, открытие Хайяма у вас впереди.
Но вначале распрощаемся с дурновкусицей, заслонившей нам свет Доказательства Истины, Имама Хорасана, Царя Философов Востока и Запада. Разложим на составляющие и распылим во вселенной. Халтурный перевод – это меньше, чем подстрочник, хуже, чем подстрочник. Прежде всего, это никакая поэзия, это не литература. Изломанный, покалеченный разрезанный на куски и снова схваченный белой ниткой несчастный русский язык. Жалкие до слез претензии на поэтическую мелодию и беспомощная, архаичная рифма. Наконец – и не в последнюю очередь – полная глухота, клиническая неспособность понять автора. Хотите получить образец рафинированного графоманского стиля – откройте любую книгу «хайямовского рубайята» и получите. Если только вам не попадется редчайшее исключение, подтверждающее правило.
Увы, нам уже не исправить вкусы своих современников; они так и будут предпочитать прежние покалеченные тоже-переводы, они к ним привыкли, смирились с ними. Но нельзя смириться с тем, что еще тысячу лет – или больше – притягательная сила хайямовской мысли будет калечить вкус младших поколений по злой воле или злому недомыслию убогих тоже-переводчиков. Не беремся утверждать, что в «Русском рубайяте» собраны все лучшие переводы Хайяма, что все собранные тексты безупречны. (Было бы несправедливо отбирать у потомков удовольствие решать проблему двух бейтов.) Но составитель гарантирует, что в книге нет ни одной художественно беспомощной работы, «и это не подлежит никакому сомнению» (Г. Монмут) .
[b][i]2. дар понимания.[/i]
[/b]
Будем снисходительны к тем, кто взялся не за свое дело, имя им легион. И вина их только в том, что они – не исключение.
Общеизвестно, что подавляющее число людей не владеет даже родной речью; не способны ни понять, ни объяснить. Для нормального человека подобные затруднения просто загадочны. Обнадеживающую попытку проникнуть в духовный мир заурядности предпринял, например, Фолкнер в романе «Шум и ярость». Фальсификаты хайямовского дивана, продающиеся едва ли не на каждом углу, представляют собой прекрасное дополнение к опыту американского прозаика – и вместе с тем неплохую модель человеческого общества. Вот только авторами халтуры здесь выступают горе-переводчики, а не Создатель. Взгляните на любой из таких текстов: набор фраз, никак, похоже, не связанных друг с другом, «как речь безумца – только шум и ярость» (Шекспир). Кстати, именно так и примитив воспринимает человеческую речь – она для него непонятна и даже бессвязна.
Понимать человека – особый и редкостный дар. Поэтому стихи – совместное творчество автора и читателя. Это творческое единство олицетворяет собой переводчик. Понять одного человека и передать его мысль другому, понять и объяснить – вот что значит владеть родной речью. Это гораздо больше, чем власть над мертвой глиной слов, это труд души, витающей над текстом.
Но – выделим это отдельной строкой – переводчик не только читатель, но и поэт; а это больше, чем сочинитель. Графоман тоже сочинитель – чего же ему не хватает? Вкуса! Он не умеет отсечь лишнее, его не коробит уродство родимых строк. Нет поэтического дарования без таланта редактора… Однако не будем забывать, что графоман – тоже сочинитель, и даже самый беспомощный перевод – хоть в строке, хоть в слове! – несет на себе отблеск хайямовского гения. «В этой бессмыслице слишком много смысла» (Шекспир), – и «плен подстрочника» здесь только благо, позволяющее редактору понять и выразить то, что оказалось недоступным для бездарного переводчика.
Составляя книгу, мы не пренебрегли слабыми переводами, подающими надежду на редактирование. И если удавалось сберечь хоть строку первоначального русского текста, за ним сохранялось имя переводчика. Но и в самых блестящих работах, и даже в работах Плисецкого встречаются досадные небрежности. Составитель не нашел убедительных причин уважать эти недостатки и исправил их редактурой. Конечно, мы поступили субъективно, со своей точки зрения. Однако в конце концов получилось нечто приемлемое для читателя. Нечто художественно полноценное. С нашей точки зрения. …Если вы спросите составителя, чем дорог ему «Русский рубайят», он ответит: «Моя точка зрения».
[b][i]3. проблема двух бейтов.
[/i][/b]
Переводить стихи – все равно, что копировать живописное полотно в скульптуре: девиации неизбежны.
Классическая персидская традиция, сохраненная в практике русского перевода, требует логической замкнутости каждого из двух двустиший (бейтов), составляющих рубаи. Особенность хайямовской стилистики в том, что логическая связь бейтов не лежит на поверхности и не воспринимается при первочтении. От читателя требуется духовное усилие, чтобы осознать эту, подчас парадоксальную, связь; так достигается идеологическая глубина рубаи. Или, если хотите, именно таким образом автору удается сформулировать нетривиальную мысль в малом объеме одной строфы. Но одного авторитета Царя Философов – пусть даже с априорным кредитом читательского доверия – недостаточно, чтобы он, читатель, эту связь искал. Произведение должно восприниматься как единое целое независимо от единства идеи, и это достигается формальными поэтическими средствами. У Хайяма второй бейт становится необходимым как завершение неразрывной музыкальной фразы. Относительное разнообразие русских размеров, передающих рубаи, вынуждает переводчика искать все новые и новые мелодические оттенки для повторения авторского хода; и необходимость таких поисков надо ясно осознавать. Поэтическая связь бейтов в рубаи заставляет читателя искать их логическую связь – и он ее находит, у Хайяма.
Но нельзя объединить бейты только музыкой речи, читателю надо дать шанс в его смысловых поисках. Хайям не был бы Хайямом, если бы ограничился приемом, заложенным в самой форме. Логическое единство двух бейтов у него обеспечивается и единством образного ряда – и оно, это единство, неизбежно разрушается при переводе. Оставим в стороне технические трудности, обусловленные жестким диктатом авторского выбора; тут есть проблема и посложнее. Передать поэтическим языком не только идеологию, но и образный строй оригинала – задача, выполнимая только в виде исключения, и от переводчика это не зависит. Только случайное совпадение разноязычной идиоматики допускает это. В противном случае приходится чем-то жертвовать – и уж конечно не поэтикой. Нельзя, например, переводить «муравей или волк тебя съест» – это звучит только на фарси-дари (или близких ему языках). По-русски следует переводить как-то иначе, в русле иной традиции; например: «что за волк тебя съест». Хайям не придет и не потребует буквальной идентичности – и не потому, что он мертв, а потому, что мудр.
При переводе необходимо четко различать авторские образы и национальную идиоматику. Простенькая эта истина доступна, к сожалению, не всем переводчикам. Но и осознав проблему, мы не снимаем ее. Поэтический язык питается живой народной речью; поэтому образный строй произведения, в сущности, единое целое, он не разделим на индивидуальное и национальное. Если мы меняем персидскую речь на русский язык, то чем заменить Хайяма? Только собой. Что в образном строе можно варьировать, а что неприкосновенно? Где провести границу? Дело вкуса. Если он есть.
[b][i]4. каскадный рубайят.
[/i][/b]
«Нам не понять высоких дум, творцом внушаемых вельможам» (Тютчев?). Восславим ханжей, ставящих нам ограничения, неосмысленные условия бытия. Уже за то, хотя бы, что поэзия жива условными ограничениями. Но еще и за то, что их можно нарушить. Правила создаются, надо полагать, для того, чтобы породить исключения.
Одно из характернейших исключений, имеющее прямое отношение к теме наших заметок, мы сейчас и рассмотрим. В течение всего двадцатого века интерес к Хайяму периодически то разгорался, то угасал. Но с середины семидесятых годов поток изданий и новых переводов не иссякает. Хайяма переводят уже не с оригинала и даже не с подстрочника. Переводят с чужих переводов; так возникло явление «каскадного рубайята», столь огорчающее искусствоведов и ставящее в тупик текстологов. (Но мы оставляем их наедине с их проблемами.) Ниже мы коснемся причин, породивших «каскадное эхо», но вначале задумаемся над его смыслом.
Самое время предостеречь от бездумной критики ошибочных трактовок оригинального текста; даже тех, которые «набор фраз, не связанных друг с другом», – здесь важен принцип. Неправильно переведенное в подстрочнике или русском эквиваленте слово фарси, искажающее смысл рубаи, на самом деле раскрывает этот смысл глубже – но, разумеется, только будучи дополнением к адекватному переводу. Нет ничего точней и достоверней, чем ошибка. Слово, погруженное в контекст, несет всю полноту своих смыслов – в том числе и тех, которые находятся за пределами контекста. Язык обладает внутренней суверенной логикой. Скрытые смыслы (и скрытые идеи!), наполняющие нашу речь, раскрываются, скажем, в каламбуре (который только на первый взгляд представляется случайной игрой). Но ведь каламбур и есть ошибочная трактовка слова!
Стихотворный текст несет в себе только ядро смысла; это еще не поэзия. Смысл обретается при чтении, когда вокруг этого ядра возникает ассоциативная аура. Вот что имеется в виду, когда говорят, что чтение поэзии – это творчество, что труд переводчика реализует его. (О переводах так и говорят: «прочтение».) Будет время – и мы научимся переводить с русского языка на русский – и публиковать переводы. Любой перевод – и более всего каскадный – текстуально реализует читательские ассоциации, и потому неотделим от оригинала.
Надеемся, что читатель не упустил из виду нашу оговорку: «только будучи дополнением к адекватному переводу». Каждое слово «Русского рубайята» принадлежит переводчику; каждая мысль – Хайяму. При составлении книги мы не пренебрегли текстами, в которых сказано больше, чем обозначено в оригинале, но ставили перед собой задачу воссоздания идеологии рубайята во всей ее полноте. И не всегда тождество достигалось в формате одной строфы. Так нашли свое место в книге параллельные переводы одного рубаи. Впрочем, это только одна причина. Вторая – и главная – все то же требование художественной полноценности. Иногда мы просто не могли сделать выбор между двумя качественными текстами.
[b][i]5. русское эхо[/i].
[/b]
Единственный известный нам подстрочник на русском языке издан в 1959 году и насчитывает всего лишь 293 рубаи. Такое впечатление, что Имам Хорасана попрежнему запрещен; более того, фальсифицирован (см. выше) – как, например, Маркс во времена тоже-коммунистов. Изначально рубайят создавался Хайямом как форма устного творчества – по цензурным причинам, хорошо понятным русскому человеку. Как пожар, распространялись его куплеты среди ремесленников и торговцев, бродяг и школяров – и дальше, дальше… Так возникли параллельные (идентичные по смыслу) рубаи – как лучи, исходящие из одного источника, так возникли «странствующие» из дивана в диван рубаи: всё сколь-нибудь художественно полноценное приписывалось Царю Философов. Безымянные творцы считали за честь поставить имя Хайяма под лучшим своим произведением. (Все это может шокировать литературоведов, но они права голоса не имеют; они только тень, бредущая за чудом.) Процесс каскадного эха в русских переводах, по сути, является органичным продолжением истории оригинала. С определенной точки зрения хайямовский рубайят стал фольклором, сохранившим, однако, персональную идентичность. Ни одной рукописи, ни одного прижизненного списка до нас не дошло. Чуть больше четверти рубайята достоверно как творческое наследие Гиясаддина Абу-ль-Фатха Омара ибн-Ибрагима; авторство остальных рубаи под сомнением.
...Мы сказали «куплеты»? Ну да, куплеты. В порядке исключения сошлемся на искусствоведа: «При устном исполнении (рубаи пелись одно за другим, разделяемые паузой)... четверостишия звучат как строфы одной песни – поэтические идеи и образы получают развитие от куплета к куплету, иногда контрастируя, иногда создавая парадоксы» (З.Ворожейкина). Именно так и построена наша книга... Несомненно, что творчество Хайяма питалось фольклором, простонародной речью, ее образами и идиомами. В конечном счете, оно слилось, как капля с океаном, с фольклором – в той мере, например, что и творчество Высоцкого. (Нет, не «например». Кроме Высоцкого и Хайяма – какие еще примеры? Почтенная профессия, официальное признание, враждебная настороженность властей; хобби, ставшее судьбой и легендой, принесшее любовь и восхищение народа... стихи, переходящие как песни из уст в уста, настолько же тайно, насколько и открыто – о ком это?) Но это был персидский фольклор, персидские идиомы! Сегодня история хайямовского рубайята продолжается в русской логосфере – и песни распространяются, как пожар в лесу.
Так уж повелось, что говорящих по-русски талантливых людей несравненно больше, чем возможностей, которые им доступны – и это никогда не было и не будет препятствием для таланта. И каскадный рубайят – нелишнее тому подтверждение... Но почему именно Хайям?
Искусство для ремесленника – цель, для таланта – средство. Возросший на искусстве талант сам начинает создавать средства для своих целей. (Ремесленнику это не нужно.) Самую суть поэзии во всей полноте и силе раскрывает творческий метод Хайяма, который я обозначил бы как «контаминацию разнородных антиномий». Хайям не ограничивает читателя в построении логической и эмоциональной связи между бейтами; поэтому чтение его рубайята – всегда диалог с автором. (И в этом смысле слово Хайяма, по Бахтину, живо.)
Какими бы спорными ни выглядели его идеи, какие бы возражения ни выдвигал просвещенный читатель, опровергая их, Царь Философов Востока и Запада – рано или поздно – находит возможность защитить свою точку зрения. Всё там же, в тексте. Всё зависит от читателя, способного или неспособного увидеть аргументы. Хайям не надеется нас убедить, но он способен нас пробудить. Жажда диалога, поиск диалога, форма диалога – вот ключ к пониманию феномена «каскадного рубайята». Вневременной духовный Интернет.
Имея богатейшую литературную традицию и по праву гордясь ею, мы вдруг обнаруживаем, что «русские вопросы» поставлены во времена, когда не было ни русской литературы, ни русской нации как таковой. Хайям не может быть русским поэтом, но он может считаться русским мыслителем... он и есть русский мыслитель; по самому образу мыслей – русский.
Диалог с Хайямом, как и его творческий метод, уже вышел за пределы творческого наследия, да и за пределы собственно литературы, и не только потому, что в «каскадном рубайяте» теперь трудно отличить, где перевод, где парафраз, где оригинальное сочинение в развитие хайямовской темы. Процесс пошел, и когда будет осознана его неуправляемость, мы обнаружим, что нет здесь никакой проблемы – кроме вечной проблемы художественной полноценности.
[b][i]6. духовная автобиография.[/i]
[/b]
Парадоксальность (понимаемая как противоречивость) идей хайямовского рубайята всегда интриговала литературоведов и сбивала с толку текстологов. Их недоумение весьма симптоматично. Оставим за скобками естественную противоречивость каждой личности, даже заурядной, и проблемы авторской атрибуции, и проблему понимания. И художественную адекватность перевода; обо всем этом мы уже говорили. Сосредоточим внимание на главной причине упомянутых противоречий.
Композиционный хаос, царящий в неисчислимых халтурных сборниках (или сборниках халтуры), которые выдают себя за перевод хайямовского рубайята, кроме всего прочего, оставляет за пределами читательского внимания главный шедевр Омара, его лучшее произведение, единственное несомненно хайямовское творение – его судьбу.
Совершенно бессознательно – и это тоже симптоматично – составители придерживаются мнения, что свой рубайят Имам Хорасана создал в течение одного дня – или даже часа. Это ошибочная версия. Все было совершенно не так. Надо же учитывать то элементарное обстоятельство, что мировоззрение – это процесс; который, кстати, продолжается в течение всей жизни. И в той мере, в которой «Русский рубайят» отражает мировоззрение автора, он тоже процесс. Ну да, биография Гиясаддина Абу-ль-Фатха Омара ибн Ибрагима аль-Хайями. Подлинное жизнеописание Омара Хайяма, созданное им самим; то, о чем не может знать ни один биограф.
«Как живешь?» – спрашиваем мы при встрече; и получаем ответ: «Я не живу, я существую». Здесь ошибка; концептуальное недомыслие. Жизнь и существование – разнородные вещи, не мешающие друг другу. Обычно мы не замечаем и не ценим своего духовного бытия. Хайям заметил, и оценил, и рассказал; потому что должен же кто-то рассказать, «что с нами происходит, когда мы заняты совсем другими проблемами» (Дж. Леннон). «Русский рубайят» – духовная автобиография Омара Хайяма.
И сразу же возникает вопрос: насколько верно составитель расположил тексты? В таком ли порядке они были созданы? Насколько представленная биография близка истинной? «Всякое представление истинно»?.. Нет, нам не позволят отделаться тезисом Протагора. Ладно, отвечаем по мере поступления. Мы уже видели, что такое «хайямовские тексты». Повторяем: лишь четверть рубайята достоверно как творческое наследие Омара. Но и те сочинения, которые в действительности принадлежат перу (каламу) достойных соавторов Доказательства Истины, несут на себе его персональный эгрегор, печать его личности, его судьбы; и, следовательно, отражают события его духовного бытия. Автор рубайята облекал свой опыт в строки не только экспромтом, по горячим следам событий, но и вспоминая, и, конечно же, пророчествуя. Однако обывательский скепсис вполне понятен, и обоснован, и заслуживает вполне определенного ответа, имеющего классическую форму: «Что есть Истина?»
И далее по тексту Доказательства: «Художественная полноценность».
[b][i]7. проводник.
[/i][/b]
Космос хайямовской мудрости необъятен, как мир. Люди делятся не на тех, кому «нравится Хайям» или «не нравится Хайям», а на тех, кто отыскал или не отыскал свой путь в его рубайяте.
Наиболее достоверными датами земной жизни Омара Хайяма считаются годы (1048 – 1125); то есть, он прожил на Земле 77 лет, ровно семь солнечных циклов. Страниц основного текста в этой книге вдвое больше. Умножайте свой возраст на два, чтобы узнать номер страницы, где говорится о Вас, читатель. И следуйте дальше своим путем. А когда прочтете последнюю строку и захотите знать продолжение, возвращайтесь к началу книги.
Не уверен, что читатель меня понял, но сказанное выше разъяснится ниже.
[i]Новая Одесса[/i], [b]2003[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401336
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 13.12.2013
Вам історію розповідаю,
Може бачив, чи чув, наче дзвін...
Та цю владу я вже зневажаю,
І, нарешті, бажаю я змін!
в ніч на 30.11.2013р.
- Скажи мені, любий Андрійко,
Навіщо прийшли ми сюди?
Цей голос з трибуни так дзвінко
Лунає... Накличе біди...
Ті лідери чубляться завжди,
Бо мають бажання і хист,
Всієї ж не скажуть нам правди
І то є політики зміст!
Я хочу тебе лиш кохати,
Без зайвих життєвих проблем,
Щодня повертатись до хати,
Неначе в гніздо журавлем,
І в наших з тобою стосунках
Не було щоб кривди й валіз,
А тільки духмяні цілунки
Й натхнення до радості сліз...
- Ах, люба моя Катеринко,
Ось тут, на Майдані, при всіх
Зізнаюсь: неначе іскринка
Палає у грудях моїх,
Кохаю тебе неймовірно,
Й бажаю не менше твого
Нам жити достойно і мирно!..
Ми тут захищаєм кого?
Повір, не політиків-блазнів,
І навіть не вибір ЄС,
А власну надію і гідність,
І то не сценарій для п'єс...
Он бачиш, йдуть слуги знущання,
Тримайся за мене й співай,
Бо разом ми - сила Кохання!
Вставай Україно, вставай!
То була остання промова...
З кривавим й розбитим чолом
Андрійко сказав лише слово:
- Кохаю!..
А беркут зі злом
Продовжував їх лупцювати,
Лежачих! ногами в живіт...
Що скаже він дома, де мати
Чекає його у воріт?..
Весь світ те побачив наразі,
Весь світ те ураз засудив,
Лише «папєрєднік» в екстазі
Сховав «под ухмылочкой» гнів...
Не буде їм прощення! Крові
Дітей їм народ не простить,
Бо глузд усілякий здоровий
Ця влада вже втратила.
Геть!!!
І кожен з нас мусить свідомо
Цей вибір сьогодні зробить:
Або ми на кухні удома,
Чи йдемо життя боронить?!.
12.12.2013
Фото:
http://news.bigmir.net/ukraine/779345-Poslednie-minuty-pered-razgonom-Majdana--FOTO-#6/88/c358c0f5ea0f3e280e89c9e250fda886.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465547
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Роздався скрип, відкрились двері,
Ввійшла подібна на принцесу…
Я готувався до вечері,
Чекав подружку поетесу.
Сіяння усмішки такої,
Гнучкого стану балерини,
А ручки білі, як святої
І губи ягоди калини.
Я ще не знав - уся щаслива,
Її не бачив ще такою,
Немов лебідонька приплила,
Закривши двері за собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464551
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Я на мост недоверия выйду расправив плечи
И опоры разрушу , и пусть все к чертям крушится...
На руинах безмолвных, жду, станет мне сразу легче,
А вот тот, кто не верует... пылью к ногам ложится.
Воссоздам изначальное: правду и только правду,
Лжи нет места на новом, а стало-быть - недоверью
И тогда, быть-может, получу я свою награду,
И исчезнут тайны, что хранились за толстой дверью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463882
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 04.12.2013
Слова: Віталія Войтка
Музика: Tiани Роз
Виконує: Тіана Роз
На вікні мороз малює квіти,
Під вікном хурделиця мете,
І у казку щиро вірять діти,
Коляда у гості до нас йде.
Цього свята так усі чекали,
Щоб впустити в кожний дім добро.
За столом усю сім'ю зібрали,
На святу вечерю, на Різдво.
Приспів:
Хай Різдво всім в світі щастя подарує,
І в душі, і в серці радість запанує.
Хай у кожнім домі злагода,
Бо по всій планеті коляда!
Небо перша зірка осіяє,
На столі стоїть смачна кутя.
Батько в домі Дідух прикрашає,
Щоб достатком повнилось життя.
Коляда повсюди дзвінко лине,
І дарує радості тепло.
Хай у казку світ увесь порине,
Щоб здійснити мрії на Різдво.
Приспів.(2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462728
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Навколо щось коїться знову,
Чи, може, то я застарів?
Та чую виразні промови
І рідний пронизливий спів...
Це «ЄвроМайдан»?
Чи здалося?
Як довго народе мій спав!
Аж 9 років безголосих,
Останніх три марно блукав
У пошуках істин Кохання
У Вірі зловити момент,
Коли вже Надія остання
Хіба що на той монумент
Тараса з похмурим обличчям
Скептично покинула нас...
Невже так і далі узбіччям
Шукати свій вектор?
Чи газ?
Чи доляри в інших кишенях?
Свідомість не можна знайти
І гордість!
По власних мішенях
Стріляє ця влада. Кати!
Безжальні кати і «тітушки»,
Про Бога він щось там сказав?
Нічого, залишилось трішки,
Терпець вже урвався!
А вам, -
Всім тим, хто зневірився зовсім,
Простими словами скажу:
Вставайте й боріться, бо потім
Вже буде запізно! Межу
Ці гади здолали останню
І втратили все водночас...
Повірте в країну Кохання
Як вірив у неї Тарас!
27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462681
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Онуки славного Тараса
Живуть на берегах Дніпра...
Причали, пляжі і тераси,
Полюють у лісах вепра,
Високий тин, маєтки видно,
Поважний вохор нагляда,
Оце живуть внучата, гідно!
Й Тараса думку спомина!
В країні незалежній, вільній,
А мова щира як звучить!
Вони на ній закони спільно
Складають, щоб ще краще жить,
Щороку в Канів приїжджають,
Аж до землі низький уклін,
Й Тарасу там розповідають
Як підіймались із колін!
Як здобували свої статки
Тяжкою працею вночі,
Тому чубаті їх нащадки
Сидять віднині на печі
Й жиріють в кам'яних світлицях,
У церкву ходять до Різдва...
Чому ж в твоїх, Тарас, зіницях
Похмура й досі ще жива?
Чому не встанеш, щоб побачить
Країну мрій своїх гучних?
Можливо треба все пробачить?
Нехай і далі Сон страшний
Усім нам сниться? Може досить,
І псевдогетьманам ганьба!
Не той, що вишиванку носить,
Є патріот... Одна хвальба!
А справжній син свого народу
Працює в полі день і ніч,
У шахті кам'янить породу
Й мартенівську ладнує піч,
Він Конституцію шанує
Й освіту чесно здобува...
Чому ж те панство так жирує?
Забуло де його права!
Тарас насупився бровами...
Не хочеш бачити цього?
Чи, може, тихими словами
Й незло забули вже й його?
Та ні, повір, ми не забули,
Бо вража кров - то не вино...
Бодай політики збагнули,
Що скоро кінчиться кіно!
10.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176774
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 27.11.2013
Печальні слова і, можливо, невтішні
Хотів би сьогодні сказати я Вам,
Бо думки мої, невблаганні і грішні,
Крізь звичку судити по справжнім ділам
Тарасе, твоє сьогодення величне
Святкується краще за сотню років,
Чому ж те минуле і комуністичне
Так давить на серце нещирістю слів?
Дивись, яка свита чепурних обранців
До тебе прийшла, навіть квіти в руках,
Гарненько припудрили носики вранці
І брешуть і брешуть, вже втратили страх!
Кому Ви життя обіцяєте гідне?
Промови про дух український облиш,
І навіть нітрохи від того не зблідне...
Похмурий Тарасе, чому ж ти мовчиш?!.
А проза яка у Шевченка - відмінна,
Точніше, «на уровне», - так він сказав...
Ніколи не бачити нам переміни,
Народе мій милий, кого ти обрав?
Пробач нас, Тарасе, у цьому й ми винні,
Спокуту думок, якщо можеш, прийми...
Читаю твій «Сон», - актуально і нині,
Ось тільки життя у онуків в займи!
09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320367
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 27.11.2013
Рік тридцять другий-тридцять третій – дати,
Які нащадкам варто пам’ятати:
Кривавим чоботом Вкраїною терор
Пройшов, приніс страшний голодомор.
Хотіли опустити на коліна.
Вмирала – не здавалась Україна!
Забрали все: ячмінь, пшеницю, жито –
Стогнала, та продовжувала жити.
Не доведи Господь нікому знати,
Як діток убивала рідна мати,
Рятуючи від муки, бо несила
Дивитись, як їх люта смерть косила.
Голодна смерть – пекельна, найстрашніша:
Повільна і жахлива – найлютіша!
Не витримавши, розум утрачали
І навіть людожерами ставали.
Не геноцид хіба?! Мільйони вмерлих!
Та спогади про те хотіли стерти,
Історію життя переписати
І злочин свій надійно приховати.
Але народу пам’ять непогасна
Передає знання нащадкам вчасно,
Щоб спогадів потік невпинно лився,
Щоб жах ніколи той не повторився.
Ви свічку запаліть на підвіконні,
Хай блимає-горить у кожнім домі,
У кожнім серці жевріє свічадо –
Скорботи символ, заповіт нащадкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462202
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Давай не будем підганяти зИму,
Вона і так сніжИться поміж нас,
І забирає з поцілунків риму,
Лишаючи оголений каркас ...
І кожен дотик віддаляє літо,
Стирає запис в картотеці днів ...
А ти ще й досі іній не помітив...
А може не помітити хотів ...
Слова між нами застигають муром -
Уже на рівні півсліпих очей ;
Чи варто піддавати нас тортурам?
Давай прохати милості мечей!
Загубиться дитинно -безпорадно
Прощання наше поміж гільйотин,
Де плаче осінь стигло- листопадно
У кошики калИнових жарин...
Музика і виконання Миколи Шевченка (Николя -бабА)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Знай, что жду и мечтаю с улыбкой,
Чтобы с нежностью снова обнять,
И, уткнувшись в плечо, твоей скрипкой
Тонко-чувственно звуки ронять...
Ты по стрункам прошепчешься мило
И дотронешься каждой из них,
Заиграю Я, чуть-чуть игриво,
От Тебя и касаний твоих.
Самый лучший Ты в мире мужчина,
Светлым бликом играешь в глазах.
Как тепло, что идет от камина,
Но искупано в солнца лучах...
Ты в заботы укроешь объятья,
Защищая собой целый мир!
Мы сквозь призму любви восприятие
Запускаем в квартирный эфир...
Знай, что жду, возвращайся скорее!
Слышишь, мысли мои как манят.
Даже сердце забилось сильнее,
Среди звезд всё покажет мой взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462218
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Як жаль, що є на світі біль,
Ненависть, хитрість, помста, злоба.
Це серце їсть, мов шмаття міль,
Мов тіло затяжна хвороба.
Як хочеться відкрити душ
І змити до мікрочастинки
Всі нечистоти з людських душ,
Всі щонайменші павутинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461782
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Ти з хмар,
я - відзе́мок.
Разо́м, а рі́зні -
Твої регі́стри - ве́рхні,
Мої окта́ви - ніжні.
Я рука́ми,
Ти сло́вом -
Нері́вна поро́да.
Тобі оси́ка співа́є,
Мені - рипи́ть коло́да.
Ти на́лице,
я на́руби –
Одно́ї свити́ни.
Тобі діти – ве́рвицею,
Мені ж - намисти́ни.
Я напівпере́к,
Ти про́сто.
І як доганя́ти?
Учи́ли мене на́вскіс,
Тебе се́ред ха́ти.
Ти на́взнак,
я бо́ком -
припасу́й нас Боже!
Застели́ло нам сліпе́є
коха́ннячко ло́же.
(і до цього моя "липова поезія" )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461984
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
- Не торкатись! Висока напруга!
Мозок вимкнула. Серце приклала.
По відкритій душі - гострим плугом
Твоє згіркле чуття проскакало.
Ну, а може, сама я виною.
Не розгледіла сніжного кому.
Проросла молодою вербою
Я у серці твоїм крижаному...
Довго потім коріннячко рвала.
Лід слізьми холоднючий топила.
І нарешті пора та настала -
Знову квітка в душі цвіт пустила.
- Не торкатись! Висока напруга!
Я торкнусь! Ризикну! ... Не з тобою!
Хижим вовком блука моя туга.
Я готова до нового бою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460589
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
В обіймах ніжних Донечок моїх
Яке то щастя: "Я люблю!" почути,
Розтану посмішкою поруч них,
Для вас я ладна небо пригорнути!
Хоч і "дрібноти", мудрість в тих очах.
Підтримка і розрада ─ моя сила!
І радість, хай в недоспаних ночах,
Коли у Господа прошу й просила:
Щасливу долю, легкого шляху,
І вдачі, геть у всіх розпочинаннях!
Оберегти від різного страху,
Відповідь знати на усі питання!
Я поруч буду, Донечки, завжди!
Хоч й кілометри з часом роз’єднають,
Зі мною в серці - Ви і спогади́...
Люблю Вас, й цілим світом обіймаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460442
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Чертовы куклы -
куклы Твоих чертей -
мы, словно буквы,
черные в черноте.
Много нас, много:
тысячи тысяч, тьма!
Тычемся рогом
сводим Тебя с ума.
Стремные души,
странники всех дорог -
сделали(сь) хуже,
сделали(сь), кто как мог…
Лезем ли следом,
гадим ли в небеса,
бредим ли Веды,
врем ли, закрыв глаза,
входим ли в двери
с ангелом на плече -
дай нам по вере
и объясни, зачем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460446
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Котись,жовтеньке Сонечко,
моя бліда копієчко,
через усеньке небо -
до золотих Воріт...
За ними стрінеш Янгола-
він вмиє твоє личенько
й розкаже давню казочку-
як починався Світ...
Ти будь уважним,Сонечко,
моя бліда копієчко,
а зранку вийди красенем
на луки весняні!
Із ДОМУ звістку радісну-
пір"Їнку світлу сяючу
з крил Золотого Янгола
ти принеси мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459434
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013
сатирична відповідь на "червону творчість певної особи, яка називає себе Баба Поразка"
Я "люблю́" усе радянське -
ді́ток трупи в полі
і конаючих невинних
в ГУЛА́ГАХ поволі.
Мені "ми́лая" турбо́та
радянської влади,
особливо за спино́ю
загоро́д-отряди.
Я з "захо́пленням віта́ла"
ленінські укази -
ни́щити людей у рясі
і своєї раси.
За декре́т про мир і землю
"обома руками",
за колго́сп і, горб довічний -
пе́нсію у мами.
Мені "лю́бий" дріт колю́чий
довко́ла країни,
щоб часо́м не повтікали
ноу-хау з глини.
Я в "захо́пленні" з дорі́г
прямо в комунізми
по колдо́бинах і я́мах
кра́сної "вітчизни".
І батра́цькі трудодні
"згідна велича́ти",
що корми́ли комуністів
і же́рло гарма́ти.
"Сми́рно" я стоя́ла в черзі
до світлого ра́ю,
хліба, цукру, книг
і волі для рідного кра́ю.
Я по правді "вірю" "Правді"
(так же як "Мурзілці"),
що ми рускі і совецкі,
а не українці.
Я вождя́м радянським "вірю".
Ні, вони не тру́тні,
хоч їх мухи обсира́ли
і вожді наступні.
Мо́люсь ни́ні я надії
на гро́бі любові,
як не нас, то хоч би ді́ток,
відми́ти від кро́ві.
.....
Розлетівся "нерушимий"
до бі́совой ма́ми,
а ми да́льше смердимо́
тими гімняка́ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458892
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Главного глазами не увидишь, -
Зорче сердца ничего ведь нет.
Из него души текут флюиды,
Из него струится жизни свет.
Чувствуя беду на расстояньи,
Сердце с сердцем молча говорит.
Через сердце на втором дыханьи
Ток любви ускоренно бежит.
В сердце есть чувствительные нити.
В нем – предчувствий жизни полюса.
Главного глазами не увидеть, -
Сердце видит зорче, чем глаза.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113110501316
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458582
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
1.
Коли обрав стежину – йди по ній,
Лишень в дорозі схибити не смій.
Шукаючи в житті легкого шляху
Довіку не дотягнешся до мрій.
2.
Зима надворі. Снігу намело.
Й думки порозбігались, як на зло.
Уже за обрій заховалось літо,
І сонця в небі наче й не було.
3.
Опріч пихи не бачить більше світу,
Так добре в кріслі панському сидіти.
Але на все, як кажуть, є свій час
Зів’яне титул твій, отак, як в’януть квіти.
4.
Кому пишу, питалися мене,
Такі слова пекли мене огнем.
Та все ж я вірю в натовпі людському
Зігрію словом серце не одне.
5.
Хаяме, рідний, честь тобі й хвала,
Великий майстре влучного пера.
Я учениця мудрості твоєї
Де рубаї, як золота гора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458175
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Ещё не выпал первый снег
И осень листопадом кружит,
Но скован льдом мой сладкий грех,
Как ночью подмерзают лужи.
Кто охладил мои мечты
И этим изменил надежды ?
Не льсти себе, мой друг, не ты...
Жизнь просто сбросила одежды
Наивности до наготы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457872
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Я їхала сьогодні до дочки.
Стояла на зупинці. День чудесний!
Так радісно цвірінькали пташки.
Мелодія неслась у піднебесся.
А небо після ночі, мов дитя
Розплющило свої блакитні очі.
Так мило рученята простяга,
Неначе обійнять увесь світ хоче.
А поряд дім. Від сонця заяснів.
І голий сад. Лиш яблука рубіном.
Піднялись хризантеми після снів
І краплями роси умили тіло.
Чекаю транспорт. Поряд - ні душі.
Вбираю подих неба, медом литий.
Така теплінь надворі й у душі,
Що тільки б жити, жити і любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456711
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
У тебе вибір є:
Йти з миром чи з мечем,
З теплом в душі чи з холодом пекучим.
В руках із хлібом-сіллю чи з бичем,
З любов’ю, а чи з поглядом колючим.
У тебе вибір є:
Клясти, а чи прощать,
Зло креслити у світі, а чи стерти.
Сприймати як належне, чи стогнать.
У світлі жити, чи в пітьмі померти.
У тебе вибір є:
Садити чи рубать.
Моральне руйнувать чи відродити.
Як курка, все під себе загрібать –
А чи здобуте з ближнім поділити.
У тебе вибір є:
Жить вічністю чи днем.
Закладене згубить чи розвивати.
Буть плодовитим деревом чи пнем,
Нестися плазом чи увись злітати.
У тебе вибір є.
Про це лиш пам’ятай.
Допоки очі, світять, мов озерця.
На потім ти усе не відкладай.
Світ жде. І Бог із ним. Відкриєш серце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365835
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 19.10.2013
Ця бездарність мене ґвалтує.
Повна відсутність екзистенційності.
Депресія вголос нахабно диктує
Рядки без сенсу і емоційності.
Усі ключі вчергове ламаються,
В засос ціловані замками ржавими.
Немає сили якось триматися.
Нулі на волі осіли траблами.
В аптеці жадно пакуюсь ліками.
Жаль, не лікують вони апатію -
Стан, коли лінь заважає кліпати
Й боротись щиро за демократію.
У крові зашкалює рівень відчаю.
Закинула все у сто двадцять п’яте.
Так й не навчилася бути іншою…
Совість вночі кусає за п'яти.
Ні, не навчилась писати - прочерки…
Знаю, поетом мені не бути.
Боюся копій чужого почерку -
Страшно збиватися із маршруту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454358
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 17.10.2013
[i]«Было у отца три сына:
Старший – умный был детина,
средний сын и так и сяк,
младший – вовсе был дурак....»[/i]
Сразу видно, что отец
Смолоду был молодец:
Вёл здоровый образ жизни,
Пользу приносил отчизне,
Сыновьями «высший сорт»
Пополняя генофонд!
Но со временем упал
Мощностей потенциал…
То ли чёртова работа,
То ли пиво по субботам,
То ли пачки табака
Отразились в ДНК –
Стал отец не то, что раньше,
С качеством всё хуже дальше –
И последний сын Иван…
(Не Эйнштейн, скажу я вам).
---
Добрым молодцам урок –
От Минздрава им намёк:
Хочешь быть отцом счастливым,
Больше – мёда, меньше – пива!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454737
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Забубнили мне уши бубнами,
Козыряя словами умными,
И тянули мне жилы струнами,
Дабы строки казались юными.
Чтобы старость в кино состарилась
и моргала глазами мутными,
Чтобы жизнь, как светило ярилась,
И любовными вила путами.
Чтобы смерти червленой пикою
не касался я рифмы сладостной,
Чтобы спал я с красоткой дикою,
слове - нежною, в страсти - яростной.
Но трефовая грусть мне выпала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453919
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Відповідь на вірш
Любов Ігнатова: Я тебе віднайшла…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
Я ховався у сотнях пробачень
Серед тисяч несказаних слів
Поміж мрій моїх дивних означень...
Ти знайшла мене?
Я і не смів...
Я зростав в розмаїтті осіннім
Заховавшись у колір-печаль
Десь у дивному світі інтимнім...
Ти знайшла мене?
Свічка й мораль...
Я наївно ховався у зливах
В піднебессях веселки-краси
Й розчинявся росою в краплинах...
Ти знайшла мене!
Маєш? Проси!
Все що хочеш й бажаєш у світі,
Навіть більше, - усього мене...
Тільки знай,
Моє серце в зеніті,
А Кохання святе й неземне!
10.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453797
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 11.10.2013
крики...
я их не слышу!
шепот стихов оглушил...
лезу опять на крышу
саван из звезд мне мил,
слезы смочили радость,
праздник в душе, как грусть,
ну-ка плесну я малость
рифмы по граням...
пусть
свежесть эмоций будет
шуткой моей всерьез...
видно поэты любят
спелость душевных грез!
тексты...
я их не вижу!
столбиком рифм прозрел...
вновь из чернильной жижи
выжать куплет присел,
строчки бумагу гложут,
мысли ложатся в ряд,
как-то наивно, может,
просто
и невпопад,
видно эмоций свежесть
жаждет словесных слез...
стих - это неизбежность
света душевных грез!
комменты...
словно дети!
смайлики вновь пестрят...
хочется солнца, лета,
встретить приятный взгляд,
может, заметят даже
фраз необычных штрих,
кто-то похвально скажет:
это же классно!
миг
свежих эмоций - смелость,
что не приемлет роз...
но, безусловно, прелесть
из мира душевных грез!
11.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453808
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
ІМЕННИК
Ми іменника позвали
І спитали: Що ти? Хто?
Відповів він: ліс з лугами
І сідельце, і пальто,
Хлопчик, дівчинка і мама,
Пес і пташка, сонце, кіт,
Щастя, радощі і слава,
Та Івасик, твій сусід!
ДІЄСЛОВО
Дієслово щось все робить,
Що ти робиш? Що зробив?
Йду, стрибаю, маю, хочу,
Впав, заплакав та розбив.
ПРИКМЕТНИК
Прикметник, ти який і чий?
Я – рідний, синій та малий,
Я- голубий, веселий, шумний,
Важкий, дотепний та розумний,
Катрусин, батьків, Танін, кішкин
Брудний, охайний та розкішний.
СПОЛУЧНИК
Сполучник сполучає все:
а, та, і, й, бо, щоб, але,
чи і або – синонім, звісно,
запомя’тай їх всіх навмисно!
ПРИЙМЕННИК
Прийменник – це обманщик рідкий,
До слова липне, як до тітки,
Але стоїть завжди поперед:
У, до, від, над, за, із-за, перед,
Про, понад, через, по, посеред!
ОСНОВА СЛОВА.
Я – чарівна основа слова,
І без закінчення чудово
Існую я, та, зокрема,
Є в мене корінь – голова,
І префікс є і суфікс є,
Ніщо мій настрій не псує!
ПРЕФІКС
Я – префікс і завжди утворюю слова,
Все це чарівно так, що кругом голова,
Я з міри роблю вимір,
З єднання – роз’єднання,
Та подругу я з друга для сміху утворю,
До вас одне питання:
“Як я все це роблю?”
СУФІКС
Я теж утворюю слова,
Але я після кореня стою.
Всі суфіксом мене назвуть
Я –н-, -енн-, -янн-, та –анн-, люблю!
Я є частина слова,
Частина слів основи!
КОРІНЬ
Спільна частина
Споріднених слів,
Коренем зветься –
Матінка їм.
Така ось родина:
День, денний та днина!
А днями, дня, днів
– одне тільки слово,
бо в нього, здається,
незмінна основа.
ЯК ВІДРІЗНИТИ?
Узлісся. У – це префікс.
У лісі. У – прийменник.
У стрибає у листя,
У мами їсть вареник,
Вона угод частина,
Узмор’я та узбіччя.
“Прийменник!” – плаче префікс:
“В нас двох одне обличчя!!!”
ЗАКІНЧЕННЯ
Служу я для з’язку
Слів в реченні завжди,
Наприклад: є гора,
А стало – дві гори.
Закінченням звуть мене
Я є частина слова
Я змінне, як взуття.
Я зовсім не основа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110925
дата надходження 08.01.2009
дата закладки 10.10.2013
Крізь осені призму янтарну
Вивчаю навколишній світ.
Весну там шукаю свою, мабуть марно,
В зими на порозі мій слід.
Знаходжу натомість я погляд
Із вітряним помахом вій,
Безкраї простори там чистого поля,
Стежина в пожухлій траві.
В зіницях огненна спокуса!..
Там душу я бачу твою
З моєю споріднену, Осене руса,
На с́обі твій погляд ловл́ю.
Крізь призму твоєї рогівки
Я квантами літа в твій світ..,
І в двері постукаю серця домівки
Я шепотом листяних віт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453098
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Йой,такі дівки файні як лілеї.
В волося в'яжу пантлікі червені.
Буду межи них я найпарадніша,
Лем мі нись повіч,цім тобі миліша.
Йой,чом т' любіш не мене,а Анцю,
Чомісь учора взяв мене до танцю?
Калап не знимай,не крути бавуса.
Перед глядилом цілий динь кручуся.
Цілий динь і нуч думаву про Гриця,
Кажуть,я в селі краща молодиця.
Прялам,садилам і їсті м варила.
У клуб не пуйду,маті не пустила.
Мамо,пусти ня,я прийду до ночі.
Не проси ня ся,де я была сночі.
Буде ся завтра Гриць уже жениті,
Не мене мамко буде вун любиті...
Йой,не позирай,жону Грицю маєш.
Чому на мене лем ся позераєш?
Файнам,шіковна і найліпша,знаву.
Грицю,другого ниська обнимаву.
Калап не знимай і не клич до танцю.
Ты вже ся женив,люби свою Анцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452659
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Романтичні хвилини блаженства,
Ви так рідко хвилюєте кров,
Та звабливим чаруючим жестом
Думку в спогади кличете знов.
Знов в чуттєвому морі купаюсь,
Знов в руках невблаганних тремчу,
Знов люблю, знов грішу і не каюсь,
Твоє ім’я мрійливо шепчу.
Знов минуле обійми відкрило,
Знов дивлюсь почуттів серіал,
Знов бажанням вдягаю вітрила
І затримую ніжності шквал.
Лиш на мить. – Й знову смуток торкає,
Розкриває тенета печаль.
Ностальгія ятрить. Не минає…
Знов розкручує згадок спіраль.
Відійшло. Відцвіло. Відлюбилось…
Лише спогад жагою щемить.
Щастя в вирі життя загубилось,
Пролетіло, як блискавка-мить.
Весно, трепетом струн озовися,
Позаквітчуй любистком літа.
Незабутніх захоплень жар-птице,
До моєї душі завітай!
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113100400428
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452489
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Гірке тебеневистачання,
Де ніч і день не мають часу,
Душа заходиться риданням,
І задощило днів терасу.
Я винирну із цього стану,
Та світ вже бачити несила.
Не думала, що в чан цей кану,
А він зіб’є мене з курсиву...
Куди ж ти, норове, подівся?
Чому залишив, де й у кого?
Навіщо сум ще цей приплівся,
Доливши дьогтю в мед липкого?
Все пропущу крізь себе! Досить!
Ти, друге дихання, - відкрийся!
Знайтися мушу в цім хаосі.
Ти ж, серце, і радій, і бийся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452611
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Я знаю это давнее поверие,
Что если, мол, мужчина, то, пардон:
Обязан посадить «по жизни» дерево,
Поднять своих детей, построить дом,
Сплести интриги на карьерной лестнице,
Решить солидно взрослые дела,
Заняв и не отдав, пойти повеситься,
Водить автомобиль и бла-бла-бла…
Но мне по барабану, я ж с Троещины,
В моей башке прикольней таракан:
Бежать, схватив ладонь любимой женщины,
Ограбив банк, махнув через паркан ))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452496
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Намагаюсь поринути в очі,
Залишитись у їх глибині,
І у снах щоб з"являтись - щоночі,
Де кохання дощі йдуть рясні.
Вистачає тебе? - Це лиш мрія,
Потопаю в бажанні - ...іще!
Бути завжди я поруч волію...
А вітрам відпущу дикий щем...
Я пігулки нестиму з собою,
Щоби знову і знов, як в той жар,
Поринати в любов з головою,
Смакувати... цей диво-нектар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452365
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Надо жалеть людей, а не хлам и имущество!
Падать. Вставать. Идти. – Вот в чем мое могущество!
Рядом со мной лишь те, кто был проверен временем,
И за столь долгий путь стал моим вдохновением…
Надо людей понимать, не поливая сплетнями.
Первым плечо подставлять, а не стоять с последними…
Только идя на встречу, увидишь к тебе идущего.
Такого же, как и ты – чистого, неравнодушного.
02.10. 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452305
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Я бачив ніч…
Оту прекрасну,
Чудову й милу нашу ніч
Трохи засмучену і ясну…
Я залишився віч-на-віч
Край поля житнього спочити,
Бо шлях не ніс вже ніг моїх,
Приліг, тай очі вже б закрити,
Аж раптом я побачив їх,
Ті зорі…
Мов перлинки,
Мільйони незгасимих свіч,
Дивлюсь на них - немов з картинки,
Та кожна різна,
Певна річ,
То ж кажуть люди, що то долі,
І в кожного вона своя…
А тихий вітерець у полі
Прошепотів: моя, моя!
Та де ж вона? Моя та доля?
Як не дивився, все дарма…
А може та, що полетіла
Так швидко з неба та й до тла
Десь у краю чужім згоріла…
Та ні, мабуть ось тут вона
Десь зовсім поруч, моя зоре,
Я бачу блиск приємний твій,
Моє ти щастя й моє горе,
Усе моє життя у ній!
І ніби щось в душі зомліло
В ту ніч, що я тоді пішов,
А серце сильно затремтіло -
Як добре, що тебе знайшов
Кохання…
Чуєш, моя зоре,
Ти маєш знати, я молю
Знайди в своїм небеснім морі
Ту зіроньку, що я люблю!
Та об’єднайтесь там навіки,
Прошу тебе, відчуй мій тон!
А втома, закрива повіки,
Відповіла тихенько:
Сон…
І з думками про наші долі
Край поля житнього я спав,
У небі мерехтіли зорі
Та вітер пісню їм співав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109781
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 03.10.2013
Сонце лоскоче шовкОву фіранку...
Осінь танцює стриптиз в ритмі танго ...
Каву наллю у свою філіжанку,
В ту, на якій намальований Янгол ...
Пледом думок обгорну своï плечі
(Він такий теплий, хоч трішки колючий) ...
І, одягнувши носочки овечі,
Спогади крадуть хвилинки сипучі ...
Мружиться небо пір'ïнками хмарок,
Ясен гойдає обвітрене личко ...
Зграйками милих яскравих канарок
Руки обсіли моï рідні звички ...
Граються в піжмурки слово і рими ...
Із приймача лине "В пам'ять Карузо "...
І, ніби фея -легка і незрима,
Тихо підходить навшпинечках Муза ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452308
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Колись настане час такий,
Що будем ми, як малі діти.
Він може бути нам гіркий.
Чи перестанемо любити?
Хіба зима остудить кров,
Що ще недавно так пашіла?
Не допустіть, щоб сум зборов,
І щоб душа тут заржавіла.
Нехай вона розтопить лід.
Боріться з цим, поки є сила.
І скільки вам не буде літ,
Воюйте, щоб не зледачіла.
Радійте променю в вікні,
Всміхніться першим раннім квітам.
Відкиньте думи геть сумні.
Добавте їм побільше світла.
І хай вони несуть туди,
Де квіти кригу пробивають.
Та наполегливо бредіть:
Вони чарівну силу мають.
У них учіться сильним буть.
На зло морозам і негодам.
Погляньте: як вони цвітуть!
Не вірять вперто всім прогнозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451554
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Чому зітхаєш?..
Я ж біля тебе. Я одна...
Чому не граєш
Чаруючу рапсодію,
Де серце, розум і струна
Зливаються в одне?..
Ти ж знаєш,..
Я ніжно так люблю тебе,
Як цю мелодію...
... І завжди в такт звучу́
Оцим величним звукам
Та в пам'яті кручу́
Божественну мелодію...
І в небо руки,..
Як в ченця...
... Душа співає...
Величну пісню,
Де немає
Ані початку,
Ні кінця...
... І я у захваті кричу -
"Візьми іще,.. візьми ще раз
Найвищу ноту цю небесну,
Ще раз веди,..
Ще раз...
Смичком по серцю
І я твоя...
Веди,.. веди мене
У весну...
... У небеса!.."
... І в мить злилися воєдино -
Мелодія, бажання і життя,
Ніби "Купальська" ніч у днину,..
А пісня кличе в майбуття,
І я до тебе лину
Рікою жаги, страсті і буття,
У мрію ту... мою...
Єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451464
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Ключи? От счастья?
Словно дымка...
Открыты двери храма,
Свет
Огня мечты, как невидимка,
Укроет тайной!..
Вовсе нет,
Я не владыка там,
Всего лишь
Я странник, жаждущий любви,
И сострадание стихами
Бурлит во мне,
Пиши, живи…
Средь мира муз
Я на колени встану,
Молиться буду за тебя,
В глаза смотреть я не устану,
В них образ вечного огня!
Сними вуаль мирской одежды,
Молчи,
Душою говори,
Почувствуй трепетность Надежды,
Мир грез наивных отвори!..
Ключи?
Ах, человеческое,
Дверца -
Для тех, кто силой рвет во власть...
А вечная Любовь -
Для сердца,
Что душу обнажает в страсть!
27.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451140
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013
У зливу йду,
Та ні, - біжу!
Хай пробирає до кісток,
Тихенько сам собі кажу:
- Кохання - мій життєвий рок!
Самотньо падаю,
Лечу!
З отих вершин на небесах,
І голосно усім кричу:
- Любов жива! Не в словесах!
Відкинь пусте,
Вставай з колін,
Душевна спрага рими в'є...
Цей світ сумний - самотній він,
З тобою - в нім майбутнє Є!
Крізь зливу йду,
Та ні, - біжу!
Вже пробирає до кісток,
Кохання наше бережу
І вірю в праведність думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449965
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Остывший пожелтевший сад
Хранит под кроной виноград,
Чтоб спелой гроздью янтаря
Продлить усладу сентября.
Букетом выдержанных вин
Витает запах георгин,
Сплетаясь с запахом дождя
И легкой грустью бытия.
(фото с интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449527
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Рушійна сила - це бажання!
В нім «Я» і «Ти» - один візок,
Що мчить шляхами сподівання
У неймовірний світ-зразок,
У нескінченну пристрасть долі,
Коли і Совість - не твоя,
Бо вже немає краще волі,
Ніж воля разом «Ти і Я»!
Рушійна сила - це змагання!
В нім «Я» і «Ти» - одна мета
Земного поруч існування,
Коли лелеками літа
Летять у вирій так нестримно,
А Совість - зрошена земля,
Така приємна та гостинна
Й інтимна, наче «Ти і Я»!
Рушійна сила - це Кохання!
В нім «Я» і «Ти» - один зв'язок
Заради вічності пізнання,
Самопожертва і стрибок,
Де навіть Совість непотрібна,
Лише взаємні почуття,
Дорожчі золота і срібла,
В однім єдинім «Ти і Я»!
Рушійна сила - це світання!
В нім «Я» і «Ти» - новий струмок
Дитячих мрій і щебетання,
Неначе радісний танок,
Де Совість - незрадливі очі,
А думка - свіжа течія,
Що спить в колисочці щоночі,
Навік з'єднавшись в «Ти і Я»!
17.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449566
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Ты мне нужна, как солнца луч,
Как та прошедшая весна.
Как небо в дымке белых туч,
Как утром ранним тишина.
Ты мне нужна, как эта грусть
В твоих глазах на самом дне.
Сейчас признаться в том боюсь,
Снежинки тают на окне.
Берёза изредка в стекло
Озябшей веткою стучит.
Вокруг всё снегом замело,
А над землёй рассвет дрожит.
Луна запуталась в ветвях,
Блестит подобно серебру,
И звёзды гаснут второпях,
Как свечи гаснут на ветру.
В свои права вступает день,
Похож на тысячу других,
А плохо скрытой грусти тень,
Как пелена в глазах моих.
Сейчас грущу я о весне,
Днях безмятежно–голубых,
И ощущаю, как во сне,
Тепло и ласку рук твоих.
В мечтах отсюда далеко,
От этой звонкой тишины,
Порой бывает нелегко
Жить в ожидании весны.
Но всё прошло и летний зной,
Уходит все в седую даль.
Как призрак осени весной -
В глазах застывшая печаль.
1975
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448039
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2013
Хіба одним словом можна описати того,
Хто всюди шукає багатозначність?
В кого Безкінечність завжди пізнання дорога?
Хто ніби Творцю дарує невдячність,
Бо шукає і знаходить, втрачає, знаходить
Пояснення, навіть прояву Бога,
Хто у пошуках Істини завжди колобродить -
Від народження до смерті порогу?
06.09.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447592
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Залишуся, щоб знищити печаль,
Що країть серце у холодну днину.
Дощ грає сумом, як німий скрипаль,
Та музика ж несе свою світлину.
ЇЇ впущу, хай ллє за чаші край,
І сипле сміхом листя водоспадом,
Відкриюсь і скажу їм: налітай!
Губіть! Давіть! Засипте снів парадом!
Так... знищуйте оту стару печаль.
Витискуйте із кожної щілини,
Хай радість і любов знайдуть причал,
Зупинять ріст надалі й порожнину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447532
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
О, Як би знадобилися тоді
У відповідь простягнуті долоні,
Коли ти серце слухать не хотів
І відчай пульсував в зімлілих скронях.
Коли на нашу зустріч не чекав,
А я прийшла і принесла надію.
Коли ти крила почуттєві склав
І розтоптав байдужо нашу мрію.
О, Як би знадобилися мені –
Твоє плече, порада і підтримка,
Коли я бігла боса по стерні
І плакала над обрієм хмаринка.
Гойдались хвилею нестримною роки,
Пройшли повз мене тіні, як примари.
Хотілось дотику бажаної руки…
Тоді цього хотілось. А не зараз...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113090509991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447454
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Душа говорить інколи віршами,
Буває плаче, деколи кричить…
Не хоче зрозуміти, що між нами
Кохання іскра вже не пролетить!
А був вогонь! Палало і горіло,
У полум’ї купались без страху.
І на жаринки ми ступали сміло,
Були безгрішні у своїм гріху.
На пересуди людські не зважали,
Роки, як коні, стали на диби.
Молитви пересипались віршами,
Які шепочу в час нічний доби.
Вже сутінки у мої лізуть вікна,
Від втрати біль доконує, ятрить.
Без тебе жити я ніяк не звикну,
Не знаю як, та доведеться жить!
04.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447196
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Лину по небу у вигляді хмари,
Пливу у воді у вигляді риби,
Стрибаю в лісі у вигляді тварі,
Іду по землі у вигляді триби.
Я той, хто завжди існує усюди,
Я той, хто завжди тут торує життя,
Я той, до кого линуть усі люди,
Я той, хто дав Свідомість і Забуття.
Але Сам Себе пізнати не можу,
Бо у ТриЄдності заплутаюсь вщент, -
Носіїв Себе завжди супроводжу:
Людина - Пізнання Мого інструмент.
04.09.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447194
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
НАБЛЮДАЙКИ
-Справедливость торжествует на развалинах надежды!
-Что нам даётся совершенно бесплатно, так это телереклама!
-От каждого по способностям - каждому по начальнику!
-А может древние обезьяны вели себя так плохо, что вышли в люди!
-А наши политики- это богатые подставки для нимбов!
-Его очень долго ставили в пример, но он выстоял!
-А может кузнец собственного счастья раньше работал на бойне!
-Срочно меняю точку опоры на позицию силы!
-Он изменил свою жизнь в чужом некрологе!
-У молодых политиков растут пьедесталы!
-Агрессор грозится стереть нашу планету с лица земли!
-А все его особые приметы находятся на указательном пальце!
-Как часто камера пыток становится окном в Европу!
-И пусть мы падаем в пропасть, но своей дорогой!
-Мало ли что можно назвать человеком!
-Современные политики выращивают сорняки, чтобы заглушить дикорастущую оппозиция!
-Они удобряют свою словесную воду нашими точками зрения!
-А большинство дверных ручек уже стали курками или кнопками для голосования!
-И только самые избранные могут обрести точку опоры на политическом болоте!
-До каких пор все наши точки опоры будут чужими кнопками для голосования!
-Зато у всадника без головы есть место для трона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442627
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 04.09.2013
Плачет осень не первые сутки
Моросящим прохладным дождем...
Скоро мы, словно дикие утки,
По печали ее поплывем.
Иль ты, осень, не с той ноги встала,
Иль обида какая нашла,
Или может любовь потеряла
И тоской забродила душа ?
Среди тусклых зонтов ярко- красный,
Там - зеленый, там - желтый в горох...
Может дождь моросит не напрасно,
Может он - не осенний подвох ?
Может осень веселою встала...
(Сожалеть иль судить подожди),
Но в лесу, не нашла, что искала
И послала грибные дожди.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446963
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Моя осінь! Моя безмежна терпка осінь! Це у ній заховалися барви весняного літа, які щохвилини торкають справжньою прохолодою вересневого дощу. Хочеться тепла, розмов, посиденьок в компанії чашки чаю, улюбленої книжки та привітного картатого пледу. І тоді мрійливе незвідане вривається у душу, огортає невимовною радістю і особливим відчуттям на дні серця. Здається, осінь- найдивовижніша пора року. Вона вміє зачаровувати, заколисувати мрії, торкнутися повік і просто бути осінню,- такою осінньою, тривкою і нестримною... У такі миті, ти розумієш: щастя є, і не важливо, що там за вікном, скільки століть залишилось до весни, через скільки годин будильник зупинить свої стрілки на позначці "важливе". Як добре, що Бог подарував світу цю неймовірну пору року. Як це гарно, коли щира молитва творить дива та зміни. Як прекрасно знати, що людські мрії мають феноменальну здатність народжувати добро. І у кожного з нас є найкращий дар на цій землі- творити щастя під назвою Любов. Варто спробувати, відчути і ніколи не втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447037
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
В обіймах твоїх шаленію,
Від пестощів тендітних рук.
Від тіла запаху хмелію,
Німію від солодких мук.
Від дотику судомить тіло,
Як перетягнута струна.
Ти пестиш ніжно і несміло,
Ще мить – обірветься вона!
Тремтіння стримати не можу,
Щосили серце стугонить.
Чи це таке холодне ложе,
Чи це така шалена мить?!
Тамує подих хвилювання,
Застряг у горлі крик жаги.
І нам у полум’ї кохання
До тла згоріти до снаги!
20.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446534
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Я давно прозябаю в мыслях сомнений
Раздираюсь на части, никак не решу:
Почему, сев под яблоню, сразу не гений?
Карандаш беру в руки, сказать Вам спешу
Я бы мог по холсту рясно краски размазать
Или долго в трубу вдаль на звезды смотреть,
А еще поэтично писать Вам рассказы...
Да никто не заметил, что хочется петь!
Я бы стал и слепил Вам мадонну из глины,
Чтоб лавровый венок в ее нежных руках,
А еще про Любовь сочинил бы картины...
Да никто не заметил те чувства в стихах!
Я бы выдумал новую формулу счастья,
Чтоб всем людям на свете прекрасно жилось,
А еще я раздал бы по крошечке страсти...
Да никто не заметил, уж так повелось!
Я бы дом удивительный всем Вам построил,
В нем бы жили извечно Любовь и Мечта,
А еще всех правителей я бы уволил...
Да никто не заметил, что мысль чиста!
Комментарий - на сдачу, себе - впечатлений,
Продолжаю писать, смеюсь и живу,
Иногда ведь полезно, от этих мгновений
Не стыдно заплакать, я всех Вас люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144549
дата надходження 06.09.2009
дата закладки 29.08.2013
І ляже брилами життя,
Тоді згадаєм все за мить,
Як із моменту сповиття
Ріка так стрімко зашумить!
І сплине час дорослих днів
У круговерті маяття,
Та не згадаємо про гнів,
Йому немає вороття!
У світлій посмішці поснем,
Хто з радістю прожить зумів!
Поки не пізно ─ повернем,
Щоб долюбить, хто зрозумів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446141
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Непорозуміння і захват від щастя;
Неприйняття і подяка за щирість;
Нехтування і духовне причастя;
Звичне презирство і відверта нам милість;
Падіння у прірву і зліт стрімко уверх;
Кара кайданна і політ свободи;
Шуліка лихий і дітоносний стерх;
Депресія і натхнення хороводи...
...
28.08.2013
Дача
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446103
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Таке далеке й миле із спогадів дитинство,
Неначе світ казковий крізь полум'я свічі,
Щоразу зазирає думками в королівство
Де люди вдень щасливі і мирно сплять вночі...
Це дивовижна правда, що має право жити,
Напевно романтична така моя душа,
І не існує міри, щоб все це оцінити,
Лиш тільки цінувати, Надію потіша...
Я уявив цю казку, чарівну й синьооку,
Та й вирішив податись у мандри навпрошки
Хоча б на один місяць, можливо, на півроку
В країну, де зірками усипані стежки...
А ще там чудернацькі великі й білі квіти
Зростають біля вікон у вигляді думок,
Чудові брами й двері постійно всі відкриті
Й тече посеред міста прозорих мрій струмок...
Там весело й цікаво, все неймовірно біле,
А почуття і вчинки - то чисті кришталі...
Я дякую натхненню, таке ти щире й миле,
Бажаю всім Вам щастя й Кохання на землі!
29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445977
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Я не знаю, сколько длится вечность. –
Человек ведь время не постиг.
Не ловлю мгновений быстротечность,
Знаю лишь: ты мой счастливый миг!
Собирает дни в охапку месяц.
Месяцы в года перерастут.
Три, четыре, … восемь, девять, десять,
… Двадцать… сто… Столетья побегут.
Вот они и составляют вечность.
Из веков тебе слагаю стих.
Жизнь моя – мгновение, конечно.
Ты же в ней – самый счастливый миг!
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113082900418
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445961
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Коли несли ховати Матір Божу,
Безбожник хтів над гробом поглумитись.
Та Бог, котрий постійно на сторожі,
Не дав цій чорній з́адумці здійснитись.
Відсік злочинцю руки Ангел Божий.
З болю завив той, та не впав в розпуку.
Враз усвідомив, що вчинив негоже.
Й апостоли зцілили йому руки.
Всі ті, котрі хрести з церков скидали,
Ікони, чаші забирали з Храму.
Божі будівлі, речі руйнували,
Життя своє перетворили в драму.
Тож пам’ятаймо, люди, ми про це.
Сокиру не здіймаймо на святе.
Гріх святотатства не спішім робити.
Церква – спільнота, в ній учімось жити.
Бо тут з гріха ми душу очищаєм,
Бо тут за нас Ісус щораз вмирає,
Нам даючи в поживу Тіло й Кров,
Щоб в кожному із нас жила Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445906
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Ви знаєте,душа за Вами плаче;
Втішає осінь і мене цілує.
А вечір йде тихесенько,неначе
Мене до Вас від вчора він ревнує.
Я подумки до Вас завжди тулюся.
Цілую ваше тіло цілу нічку.
У церкві я завжди за Вас молюся.
Для осені я вишиваю стрічку,
Щоб коси із дощу у них вплітала.
Веселку з кольорів і поцілунків.
І щоби нам кохання дарувала.
Та пише вірш.І в скриньку подарунків
Складає Вам.Вдягає осінь стрічку,
Перебирає сни,де Ви зі мною.
А я благаю день і сиву нічку,
Щоби для Вас не була я чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445946
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Я стал спокойней относиться к жизни…
Не жду сюрпризов…
Все меньше трогают чужие тризны…
Не мчусь за призом…
Все мельче с каждым днем мечты…
С меня довольно…
С такой не страшно падать высоты…
Не так уж больно…
И меньше хочется творить безумств…
Сто раз отмерю…
И не иду уже на поводу у чувств…
Я им не верю…
Все чаще под ноги теперь гляжу…
А не на небо…
И лишь знакомыми дорогами хожу…
Не абы где-то…
И все равно, душа никак не успокоится...
Стремится выше…
За горизонт, туда, где Солнце скроется…
Бегом по крышам…
И, снова, сердце, замерев, чего-то ждет…
Возможно чуда…
И, снова, кажется – вот-вот оно придет…
Из ниоткуда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445884
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
В народе истина живет,
Но мы о ней не вспоминаем:
Когда любовь нас позовет,
Её, не думая, теряем.
Стучимся мы в другую дверь.
Где нас не ценят, не зовут.
Как дорога цена потерь!
Но как же больно тем, кто ждут.
То не услышал, что хотел,
А то плохое настроенье.
И разобраться не успел:
Сложилось сразу впечатленье.
И вот целуешь ты другую,
Но ей совсем не нужен ты.
А сердцем чувствуешь былую,
Ведь, о тебе её мечты...
Проходит время, стынут страсти.
И чем же мы теперь живём?
Но как же стать в любви во власти
У той, что больше не вернём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445631
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
Ми не ті ...Щось змінилось в повітрі ...
Вже не пахне тобою ця осінь,
У вечірніх думок палітрі
Ти відсутній ...вже, майже, зовсім ...
Щось згубилось у наших світаннях ...
Щось утратилось в наших світах ...
Чимчикує самотнє кохання
Ніби сивий знекрилений птах ...
Не шукаймо у комусь провини -
Просто наші шляхи розійшлись,
Просто холод несуть хуртовини,
Там, де добре було нам колись ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Шукати дива у тиші свого серця... Відкривати незвідане між останніми миттєвостями літа... Трішки радості і ще більше хвилювань. Горстка квіткових пахощів у долонях і теплий чай, що пахне сунично- липовими спогадами. Здається, коли світ мовчить, мрії говорять голосніше. Але так тепло, так радісно, так затишно. І дарма, що літні дива добігають кінця, що вересень ще на один день ближчий. Є у цьому всьому надто особливі ноти- незабутність кожного літнього дня, що минув і непередбачливість тих, що попереду. Зупиніться... Вдихніть на повні груди останню жменьку літа і навчіться чути самих себе... Відчувати багатоголосся своїх думок та спогадів. І повірте- світ вміє чекати, якщо Ви навчились дарувати йому свої теплі усмішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445127
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Яку ж це ді́вчину мені́ за жі́нку взя́ти,
Щоби із ви́бором оци́м не прогада́ти?
Візьмеш худу́ – віша́к у шифоньє́рі,
Товсту́ - штовха́ти доведе́ться в две́рі.
Весе́ла - бу́де мед всім роздава́ти.
Холо́дна - раз на мі́сяць лиш дава́ти.
Гаря́ча - заганя́є, як коня́ку,
Розу́мна - ма́тиме мене́ за сра́ку.
Упе́рта - заведе́ в хворо́бу,
Сварли́ва - доведе́ до гро́бу.
Дурну́ - не ви́вести у лю́ди,
Цицька́стій - ла́патимуть гру́ди.
Низька́ - як мо́ська під нога́ми,
Непевна - одари́ть рога́ми.
В бага́тої - за на́ймита служи́ти,
Із бі́дною - то неціка́во жи́ти.
Красу́ню - перема́нить більш бага́тий,
Страшна́ - нема про що тут і каза́ти....
Ось так то, че́рез те, і ра́зом з тим -
Помру́ напе́вно холости́м.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441062
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 24.08.2013
До Дня Незалежності України
Німа й безслівна ніч довкола,
Усе давно покірно спить,
Душа ж моя, печаллю квола,
Несамовито знов кричить...
Чому цей світ такий жорстокий,
Такий безглуздий і кривий?
Які Вам, люди, ще уроки
Піднести треба?
Щоб живий
Могутній розум нескінченний
Не залишав на часі нас,
Це що? Розруха поіменно,
Чи досконалий вірус мас?..
Среди безмолвия ночи,
Когда вокруг все спит покорно,
Моя душа во мне кричит
И мысли завывают вздорно...
Ну, почему наш мир жесток
И все в нем глупо так, неровно?
Какой преподнести урок
Вам нужно, люди!
Безусловно,
В погоне за достатком фраз
И мелких камушков блаженства
Наш разум покидает нас, -
Процесс разрухи совершенства?!.
Але ж існує світла мрія,
Будь-хто ягням прийшов в цей світ,
Дитячі очі - мов Надія...
Дорослий звідки пустоцвіт?
Всі ці бажання обдурити
Сусіда, друга, власну совість,
На мить під небеса злетіти,
А потім що?
Лиш невагомість?
Живемо в ній, думки відсутні,
А здатен хто, - той недоречний,
Життя іде, роки відчутні,
Фінал один, беззаперечно!..
Но есть же светлые мечты,
Любой рождается ягненком,
Глаза из детства так чисты...
Откуда ж взрослые подонки?!
Все эти страсти поиметь
Соседа, друга, свою совесть,
На миг за облака взлететь,
А что там дальше?
Невесомость?
Живем в ней, словно мысли нет,
А кто способен, - неуместен,
И жизнь проходит бегом лет,
Увы, итог её известен!..
Миттєві блазні і кати
Заполонили вільний простір,
Бажаєш мріяти - плати,
І навіть за останній постріл,
Розкрали все за 20 літ,
Закони тільки для багатих,
«Зелений цар» - їх дивосвіт,
Що далі? Чи війна, чи свято?..
Артист-політик? Маячня,
А депутат поліз на сцену,
В Верховній Раді лиш брехня,
Від покидьків здуває вени...
Сиюминутные шуты
Заполонили все пространство,
На детства чистые мечты
Одели подлости убранства
И рвут бесценный этот мир,
Все узаконено, отлично,
«Зеленый царь» - вот их кумир,
Что будет дальше - безразлично...
Артист-политик? Просто чушь,
А депутат поет на сцене,
В Верховной Раде муть и глушь,
От отморозков дует вены!
Куди, країно, ти ідеш?
Хто дав хабар за неспроможність?
Ніколи вже не повернеш
Мільйони душ...
Яка безбожність!
Без віри в кут нас завели
Монументальності старої,
Чи гідні взагалі хвали
Самопризначені герої,
Під гімни землю розкрада?
Оце так історичний гребінь!
Та найсильніша в тім біда,
Що потім в церкву, - на молебень...
Куда бредешь моя страна?
Кто взятку дал тебе за скромность?
Ты безвозвратно отдала
Пять миллионов душ!
Опомнись!
Где вера в добрые дела?
Лишь в монументов новостроях?
Уместна ль вообще хвала
Самоназначенным героям,
Под гимны рвущих пядь земли,
Продавшим душу за зеленый?..
Куда народ вы завели?
В мир, нигилизмом окрыленный?
Листочок чистий знов беру
І біль душі в печальній римі
Йому одному віддаю
У сподіваннях одержимий...
Катрени рівно підганя,
Нехай вони не безумовні,
Сльоза, словам давно рідня,
Сплітає думку невгамовну,
Лише сім нот, сім кольорів,
Сім раз тебе я прочитаю,
Ти згусток слів і почуттів,
Що жити далі підганяє...
Бумаги чистый лист возьму
И боль свою сквозь рифму грусти
Ему, родному, подарю
Он стерпит все мои напасти...
Слова ложатся ровно в ряд,
Они и спорны и бесспорны,
Слеза на строчках, словно град,
Сплетает дивные аккорды,
Семь нот и семь цветов моих,
Семь раз тебя я прочитаю,
Ты всей печали моей стих,
Я по тебе давно скучаю...
Візьми сердечний смуток й біль
І відтвори мої страждання,
Нехай захмарна наша ціль,
Та варта чесного зізнання...
Благаю Вас, не грайте в гру
На весь непотріб обіцянок,
І не ховайтеся в нору,
А обирайте світлий ранок
Щоб помолитись за всіх нас!
Щось біля серця защеміло...
Відвертість - то душі окрас,
Що надає Кохання силу!
Возьми всю боль и сердца грусть,
Запечатлей мои страдания
И будь, что будет дальше, пусть,
Тебе последнее отчаяние...
Я Вас прошу, не поддавайтесь
На обещаний мнимых хлам,
С душой своей не расставайтесь,
Сходите утром в Божий храм
И помолитесь за спасение
Всех нас!
Щемит у сердца боль...
Не бойтесь силы откровений,
И верьте в вечную Любовь!
Зі святом Вас!
С праздником Вас!
23.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445033
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Ах, дивные звуки! Откуда опять
Мелодию сердца я слышу?
Бумагу и ручку, быстрей записать
Стараюсь… И строчек не вижу...
На струнах из нервов поющей души
По памяти нежно сыграю
Я музыку жизни!
И снова в тиши
От счастья тихонько рыдаю...
Эта сердца огромная рана
Поджидает порой у дороги,
Она, словно антинирвана,
Все слова разрывает на слоги,
Соль разлуки в крови изначально
Будто вирус, пульсирует мерно
И становится очень печально
Разъедает когда она вены…
Но Любовь не погибла, наверно
То лишь чувства застыли, как звезды,
Светят светом далеким и мерным,
Через время жалеешь, но поздно…
Все, отрезал, порвал, отказался,
Нет кипящих и пламенных чувств,
Так зачем в моем сне проявился
Облик нежный с дрожанием уст?
То Любовь продолжает теплиться
В каждой клеточке нашей души,
С новой силой она разразится,
Дать ей силы на это спеши!
Без пустых обещаний, обмана,
Без сомнений и боли в груди…
Заживает сердечная рана,
А Надежда опять впереди!
Ах, дивные звуки! Наверно опять
Мелодию сердца я слышу,
Бумагу и ручку, спешу записать,
Тональность все выше и выше...
А струны из нервов так больно дрожат,
Я музыку жизни играю,
Аккорды Любви,
Словно вещий набат,
Все глубже в меня проникают…
24.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445056
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Я накажу тебя
Как нас учил Христос
Своим Прощеньем
После Покаянья
И не спрошу
И не задам вопрос
Не выкажу лицом
Своё страданье
Прощенье эффективнее кнута
Сильней проклятья
И мудрее
смерти
Оно с тобой
Как тень
ТОГО Греха
Излечит
и Исправит
на две трети
И что с того , что сердце пополам
Душа распята
Гордость в тёмной яме
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить мир
Взлелеянный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443205
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Не закривай обличчя від дощу -
То я тебе краплинково цілую ...
А хочеш, я думки всі відпущу,
Щоби вони не заважали всує? ...
Густим ефіром наших почуттів
Заполонило простір і безмежжя ...
А пам'ятаєш, ти колись хотів
Моïм ім'ям назвати узбережжя? ...
А пам'ятаєш човничок старий? ..
Ти в море вивів нашу "каравелу "...
Ми принесли для Нептуна дари,
Щоб він відкрив нам пристрасті джерела ...
А потім ніжно місяць лоскотав
Твоє плече маленьким "зайченятком ",
І веселіше не було забав,
Аніж збирать в букетик зорі -цятки ...
І раптом дощ ... До реготу омив
Наші тіла і спалахи кохання ...
І то була чуттєвіша зі злив...
І то було розніжене світання ...
...Не закривай обличчя від дощу,
Відчуй на дотик спогади -краплини...
Я в небо поцілунки відпущу -
Нехай вони до тебе, милий, линуть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444743
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
За окном, три далеких, счастливых звезды,
Разрушали сиянием мрак
И мне верилось, что не напрасны труды,
И всё это Всевышнего знак.
Я сознаньем отчетливо все понимал -
Не бывает на свете чудес,
Но сквозь тучи, уверенно свет пробивал,
Как не строил заслон ему бес.
Что-то вдруг защемило и вздрогнула грудь
Сжалось сердце и вспенилась кровь...
-"Ты обиды свои на людей позабудь,
Пусть душа будет светлою вновь...!
С этим словом я крепко под утро уснул
И решил, что не будет жизнь прежней,
Свет Всевышнего к разуму мысли толкнул-
Вновь я с Верой, Любовью, Надеждой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441851
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Мій позитив - мої і щит, і маска,
А оптимізм, немов зухвалець-спис.
Усе зі сталі, тож прошу, будь ласка,
Своїх не проливайте горе-сліз.
Крізь шкіру ендорфіни-обладунки..,
Гніздиться в серці синьоперий птах,
Душа з волокон вся - у щастя струнках.
...Тримаю сам усе в своїх руках.
Стрічаю, наче побратима, успіх!
Сміюсь в обличчя і проходжу повз
Усіх поразок. Зброя моя - усміх.
...Літать рожденний також той, хто повз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441555
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Сивими журливими птахами
Знову відлітаєш в далину...
Променем кудлатим над дахами
Розстилає небо пелену.
(Леся Геник "Знову відлітаєш в далину...")
Хіба ж я винна? Й долю не виню ні в чому,
Чому ж так плачуть трави впору світанкову?
Колись по них ходила в чистих срібних росах
І заплітала цвіт калини в русі коси.
Летять думки з чужинних берегів,
Що стала схожа доля, як в птахів.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Людина, хоч без крил, але увись літає,
Мені б ті крила, що небес торкають.
Вже оповила небо осінь златокоса
У журавлиний пісні стоголосій
Не дивно, просто звичним стало - журавлі
Кохають більше небо від землі.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Далекий простір, наче легкий шовк сувою,
Лягає під крило. А там під головою:
Далекий ліс і неозора Україна,
І пісня жайворонка, й навіть солов’їна.
Здається все таким малим в великім світі,
І навіть шлях стає таким вузьким в зеніті.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Хіба ж журавлики, либонь такі сумні?
О ні! Їм до любові жалісні пісні.
Кур-ли, кур-ли курличуть птахи поміж хмар
Летять в гніздо, то навздогін рвучким вітрам.
Лоскоче тіло золоте проміння сонця,
Широкий всесвіт в Бога на долоньці.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Нічого, що злетіли зими за крило,
Дощило сріблом, в груди холодом лягло.
Бо, навіть за такий його політ пташиний,
Вдосталь жагучий, дужий і незримий, -
Любові більшої немає в цьому світі
Між небом і землею - благоволіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441453
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Розцвітає ранок - ніжна квітка.
Пелюстки рожеві розправля.
Як пухнаста ніжна маргаритка
Із спросоння руки простяга.
Народився ранок, що у ночі
Вирвався із пазурів на світ.
І своїм теплом мені шепоче,
Що з кохання не осипавсь цвіт.
Ранок зазирнув до нас в кімнату...
Я тебе цілую у вуста.
Це ранковий приз, моя це плата,
Що тебе послали небеса.
Радо нас стрічає літнє поле.
Різнотрав"я.. Кругом голова.
Що іще бажати нам від долі.
Це вона дарує нам дива.
Ситець колоьровий... Не зім"яти б
Вітер мої коси розпліта.
Я із вітром можу розмовляти.
Він твої слова перебива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441224
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 04.08.2013
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Такий дощовий весняний вечір... Така дзвінке мовчання тиші... Така терпка розрада у чашці гарячого чаю. І саме у такі осінні миті так хочеться крихту мрій, горсточку надії, а ще трішечки тепла, яке б пахло присутністю літа і стиглих черешень. Здається мій світ поміщається у моїй кімнаті, де звичний гармидер із книг на столі і час від часу вривається прохолода з напіввідчиненого вікна, щоб розбудити, приспану зимою душу... І десь там,- між письмовим столом, кульковою ручкою і шматочком серця на папері невпинно шукаю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432702
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 30.07.2013
Так... Я не вмію мріями розпогоджувати небо, не вмію збирати у кошик зорі насвітанку, не вмію добре заварювати каву, танцювати, малювати польові ромашки і прикрашати цими малюнками зболену віршами душу. А ще я не знаю, як пахне розмарин, скільки щастя у жменьці тиші і як упіймати клаптик веселки після осінньої грози. Так мало... І так багато... Дарма, дарма, дарма...Хіба вартісні троянди без колючок? І щоб там не було, я точно знаю, що на відстані молитви знаходиться світ, який називається Життям. І десь там, зліва, на дні мого серця звучать Бог, Весна та Україна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432683
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 30.07.2013
Я думаю, що всі поети сайту приєднаються
до поздоровлення нашої активної поетеси Наталі Мазур:
Ось такої нині днини,
Серед літа - не зими,
У Наталі іменини,..
З чим вітаємо всі ми.
І бажаєм всі їй щастя,
Довгих та бурхливих днів...
Бо в житті усе це здасця,
Того кожен би хотів...
Хай цвітуть ці дні, як квіти,
Дають радість увесь час,
Щоб могли друзі радіти,
Щоб радів і кожен з нас...
Радості Тобі Наталю та натхнення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440233
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
«Земную жизнь пройдя до половины,
Я очутился в сумрачном лесу»,
И поначалу даже впал в унынье,
Оплакивая прежнюю красу.
И вспомнилось, как «были рысаками» -
Глаза горели, был неведом страх…
Теперь и взгляд – притушенный мешками,
И всё богатство – в этих же мешках…
Среди фанаток брэгговской диеты
Встречаю нынче юности подруг,
Но кто из них Жанетта, кто Жоржетта –
Хранит секрет пластический хирург…
«Видней мужская красота в сединах», -
Пытаюсь убедить я зеркала,
Но лысина блестящей перспективой
Невольно накаляет добела!
В борьбе с годами я прошу смиренья –
Заранее известно, кто кого,
Но в плен тебе живым не сдамся, время!
А я ещё, пожалуй, ОГО-ГО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440164
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Блакитнооке небо зашарілось,
Заливсь рум’янцем сонний горизонт.
Зірки в своїх сузір’ях причаїлись,
З світанком ніч злилася в унісон.
Божественне проміння вже золотить
Верхівки верб і росяні стежки.
Проснувся сад зненацька стоголосий, –
Прийдешній день розспівують пташки.
Лукава хмарка сонечко обняла,
Привласнивши його лише собі. -
Воно ж втекло і знову засіяло,
Цілуючи щоку мені й тобі.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113072507658
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439501
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Щоб далеко зайти, інколи навіть далеко ходити не треба.
Обережний: перед тим, як дихнути вільно, він зважив всі «за» і «проти».
Спочатку смикнуло за язик, а вже потім стукнуло в голову.
Змія Горинича дуже зручно гнати в три шиї.
Життя: короткий гамірний епізод серед вічної тиші.
Навіть пластмасова ложка дорожчає до обіду.
Любитель зимової риболовлі: ех, знати б, де раки зимують!
Скільки ж треба мучити совість, щоб вона заговорила?
Не такий смачний заборонений плід, як його малюють.
Варто один раз заварити кашу, і начальник все життя буде їсти поїдом.
Він виводив із себе навіть тих, хто замкнувся в собі.
Лінощі – ще одна форма збереження енергії і маси.
Вдихаючи ковток свіжого повітря, пам’ятай: його вже видихнула наша чорна металургія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432568
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 22.07.2013
Два дні я спала, як ведмідь узимку -
Весь час від болю розривалась голова,
Прокинувшись, побачила картинку -
За сонним лісом відбувалися дива…
Спочатку небо стало темно-сіре,
І гучно листям зашумів дрімучий гай,
Тривожно закричали птахи й звірі,
Здійнявся згодом сильний вітер-ураган…
Затанцювало гілля дикі танці,
Чимдуж, неначе дзиґа, закружляв пісок,
У небі грім – як гуркіт у бляшанці,
Передчуття дощу, мов зведений курок…
А потім вітер зникнув так раптово,
Посипався на землю рясно дощ і град,
Зіщулились дерева у діброві,
А у садочку квіти й дикий виноград…
Ще довго з неба падали краплини
І монотонно дріботіли за вікном,
Вдяглось довкілля в чисті одежини,
Чарівно заквітчалося живим вінком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438422
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Очерчен круг пьянящею луной,
Упав на землю оберегом белым.
Молитв полночных шепотом несмелым
Наполнен воздух. Робкою свечой
Горит любовь, рожденная во тьме.
И, сквозняком гуляющее, счастье,
Исчезнув вдруг, лишая в одночасье
Мечты, молчит, устав в пути к тебе.
Оставлен сон, - мыслительный полет.
В твоих объятьях сладострастной нимфой,
Срывая с губ изысканные рифмы,
Смахну с души банальности налет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438873
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Не нужно мне придумывать грехи,
Их у меня и без того в избытке.
Читая мои выдумки-стихи,
Не подвергай себя сомнений пытке.
Моя душа – загадка для тебя?
Не только для тебя, поверь, я знаю.
Зачем её разгадывать, дробя
Единый образ на пичужек стаю?
Я разная! Предсказывать меня –
Зачем? – неблагодарное занятье.
Для глаз чужих достойная броня –
Прозрачное гипюровое платье.
То в маске гейши нежная Ассоль
Или принцесса под ослиной шкурой,
Я забавляюсь вновь, играя роль:
То Ковалевская, то дура дурой.
Актриса, ведьма, зла или добра –
Когда влюблён, не думаешь об этом.
Единственно, что важно: не игра
Моя любовь к тебе! Теплом и светом
Я наполнять готова каждый миг,
Быть для тебя открытой и манящей,
Прекрасной героиней старых книг,
Загадочной, простой и настоящей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435234
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Лягають трави у густі покоси,
В квітковім ситці поле тихо спить.
У лузі задзвенять ранкові роси,
Мелодія полине у блакить.
Ледь чутно небо грає бірюзою,
Верба сплітає кісоньки свої
Схиляючись, так низько над водою,
Вслухається у співи солов'їв.
В долоні сонце сипле нам дукати,
Плете свої мережива павук.
А вітер підганяє хмари з вати,
Летить, до нас, луною літа звук.
Червоні мальви, білі і рожеві,
Красуються за тином під вікном.
Троянди ніжні, наче королеви,
У танці закружлялися гуртом...
І сонях в золотому кучерявці,
Голівкою киває в ранній час.
Медовий чай вже зачекавсь в альтанці,
Солодким смаком спокушає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434542
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Зустрів мій погляд твою вроду,
Подібну сонячній весні.
Ти з джерела там пила воду,
Співала радісні пісні.
Об камінь билася водиця,
На твою одіж накрапа
І вже спрозоріла спідниця,
До ніжок чудних прилипа.
Купалась в сонячних проміннях,
Кохалась з вітром у полях.
Вуста мов макове цвітіння...
Мені на зустріч був твій шлях.
Вела розмову ніжно з квітом,
Вплітала їх собі в косу.
Я був твоїм чарівним літом,
Кохав весни твою красу.
Із травня в червень босим кроком
Переступила мій поріг.
Нас поєднали там, високо -
На перехресті двох доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433685
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Подушка пір′ячком ще не наповнена,
Красуня – дівчинка ще не цілована,
Рушники вишиті не всі відбілені,
Гарбузи парубкам ще не поділені.
Очі як неба цвіт, вії хмаринками,
І коса русая із золотинками,
Іще принадою – губки коралові.
А під її вікном – хлопці оравою!
Та я туди не йду, часом не гаюся,
Я трохи ще росту і научаюся
Сподобатись тобі і бути рівнею –
Моєму серцю світ, душі царівною.
У спеку літнюю щоб стати вітерцем
І парасолькою під проливним дощем,
Зимою сніжною - тепленьким сонечком,
Весною - вишнею попід віконечком.
А через рік, коли хлопці розійдуться,
(В коморі гарбузи уже закінчаться),
Що маю, вмію я, тобі все принесу.
Станемо на рушник… Я розплету косу…
А поки що:
Подушка пір′ячком ще не наповнена,
Красуня – дівчинка ще не цілована,
Рушники вишиті не всі відбілені,
Гарбузи парубкам ще не поділені!..
10.06.13. Г. Орел. м. Обухів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431657
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 26.06.2013
За минулим закриваючи двері,
Не знаю далі
Як іти
Як і ти я збилась
Із вірного шляху
В моєму світі зовсім темно,свічу
Засвіти
За світи,за обрій реальності
Лечу,мов поранена птаха
Спогади,які і досі тривожать,
На частини
Покраю*
По краю прірви крок за кроком
Я йду без страху
Кажуть,час добрий лікар
Та серце ще досі
Щемить
Ще мить і я знову знайду спокій
Не буде краху
За морем даремних надій
Є ще одне море-море
Відчаю
Від чаю п'яніючи,
Прагнучи раю - стаю на плаху
*покраю - поріжу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427095
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 25.06.2013
На білій скатертині диво - квіти,
Ромашки, маки і волошки сині.
Такі чудові, теплі, літні миті,
Живуть лише на нашій Україні.
Світанки тихі і бурхливі ріки,
Пшеничних хвиль яскраве перевесло.
Цей світ такий просторий і великий
І лиш у нас такі пахучі весни...
Барвінок, мальви, спориші зелені,
Криничний журавель, що біля хати.
Ще повертаються у сни до мене
І колискові, що співала мати.
Шовкові трави в берегах де роси,
Розсипали блискучі намистини.
Верба вплітає прохолоду в коси
І линуть з саду співи солов'їні...
Черешні стиглі, грона винограду,
Солодкий запах цвіту матіоли.
Я смакувала і вдихала радо,
Ніч намалює оксамитом зорі.
Пухкі хмарини в небі наче вата
І захід сонця вмитий карамелью.
Руками світ готова я обняти,
Лишитися назавжди з ним ріднею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432708
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Утро солнечным бликом промчалось
По пшенично-злаченым полям,
На росе яркой вспышкой осталось-
Не блистать так вовек хрусталям.
В каждой капле луч нежный ютится,
В переливах сверкает зерно,
Как в такую зарю не влюбиться,
Это утро все ждали давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432280
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Єдиний син - це вся її утіха,
Розрада у житті, її любов.
Виховує сама без чоловіка:
Покинув їх, в чужу сім"ю пішов.
Ростить свого синочка бідна мати,
На ринку заробляє кровний гріш.
Готова всю себе йому віддати
Аби від інших він зростав не гірш.
І хлопчик виростав усім на славу -
Здоровим, повноцінним, а вона
Незрячою була на око праве
І саме в цім була її вина...
Соромився син матері своєї,
Мовляв - "Сміються з мене друзі всі!
Ти, мамо, з одноокістю своєю,
до мене не приходь у школу, ні!"
Скорилась бідолашна просьбі сина:
- "Гаразд, не буду, синку, не хвилюйсь..."
А у самої серце, мов жарина,
У ту хвилину запекло. "Ні, я не злюсь..." -
Подумала. - "Кровиночко єдина,
Усе зроблю на краще щоб жилось,
Віддам останню з себе я свитину -
Не глузував би тільки з тебе хтось..."
Навчитись не зумів він цінувати
Турботи найріднішої в житті:
Син матір став ще більше зневажати
І, зрікшись - залишив на самоті.
Тужило серце матері за сином.
Донесли люди - наче одруживсь...
Дізнавшись, що і в нього є дитина,
Подумала: "...Побачу ще колись?"
І зважилась... Розвідавши адресу,
На поспіх у що було зодяглась,
Надії вплівши в сиво-русу косу -
Із острахом до сина подалась.
Зустрів з порога зрілий син і тато
Все тим же зневажаючим слівцем:
- "Знайомити з сім"єю я не стану!
Дитину ще злякаєш оком цим!
Вертайсь туди звідкіль сюди прибула!
Адресу хто дав, як мене знайшла?!"
- "Та я ж... Та я..." - Побачила й зітхнула,
Що син живий-здоровий і пішла.
Ішли роки, минали дні і ночі.
Син був проїздом в рідному селі.
Сусідку стрів: - "...На вік зімкнулись очі...
Три роки мати вже лежить в землі.
А тут, ось, на, візьми, вона просила:
Коли бува навідаєшся ти..." -
Листа вручила матері до сина.
Він прочитав й закляк, не міг іти.
"...Коли ти був маленьким, любий сину,
Ти сильно травмував свою голівку:
Потрапив під колеса ти машини...
...Я віддала тобі свою рогівку..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432231
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
В моїм житті Ви - мрія чи химера,
Міраж пустельний, недосяжний пік.
Шедевр на моніторному "папері"
Й до мене НАДбайдужий чоловік.
Все розумію. Але підсвідомо
Душевні руки тягнуться навстріч.
Пишу Вам знов. Відверто, як нікому.
В віршах спілкуюсь з Вами віч-на-віч.
Талант плюс врода - це велика сила,
Що вводить душу в романтичний транс.
Вже в ній - жаги овогнені вітрила
І почуттів порушений баланс...
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113061808827
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432293
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Зеркала порою лгут в глаза нам,
Отраженьем искажая суть.
Глубиной морщинок сердце ранят,
Грустной дымкой ложатся на грудь.
Искривляют ракурсы и тени,
Углубляют отпечатки лет.
Зеркала – врунишки, без сомнений.
Вижу в них не свой – чужой портрет.
Зеркала коварны и кривые.
В них на лица столь ревнивый взгляд.
И пусть те - свежи и молодые,
Скрыть от нас тот факт всегда хотят.
Им не стоит верить, шалунишкам,
Всматриваться пристально в стекло.
Мы ведь молоды, красивы… (Даже слишком!)
И глаза искрятся волшебством.
Ну и что, что волосы седые?
Блекнут красоты карандаши...
Не смотрите в зеркала кривые, -
Загляните в зеркало души!
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113061700429
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431924
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Ти візьми коханий в свої сни,
З ясних зір мені встели дорогу.
Щоб квітуче кохання весни,
Впало квітами коло порогу.
Поведи мене любий туди,
Де ромашками стелиться поле,
Де лишає кохання сліди
І на скрипці виконує соло.
Ніжно - ніжно до губ доторкнись,
Щоби серце від жару палало.
Ти зі мною у літо вернись,
Щоб від цього душа заспівала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429395
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Я люблю тепленьке літо,
Як усе довкола в квітах.
Коли сонця промінець
Гріє кожен пагінець.
Коли пташечка літає,
Співом землю звеселяє.
Як хвилюється гайок,
Як росте в ліску грибок.
І люблю, як з-під травички
Наставля суничка личко,
Як метелик між квіток
В запальний іде танок.
Коли небо веселиться,
Коли річечка сріблиться,
Як гуляє дітвора.
Літо – чудная пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428753
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Яблуневі заметілі закружляли, замели,
Цвіт немов сніжинки білі, піднімався догори.
Лягав тихо на долоні і у просторі кружляв,
В берегах паслися коні, бачив цю картину став.
Веселивсь весняний вітер, налітавшись досхочу,
Він сльозинки травам витер, кинув сонечку парчу.
Запросив у гості дощик, щоб мелодію зіграв,
Перекинув в саду горщик, заховався межи трав.
У прозорому повітрі, пахло запахом весни,
В полі розквітали квіти,місяць бачив свої сни.
В загадковому сплетінні,виноград у гору ліз,
Із лози робились тіні,десь скрипів старенький віз...
Яблуневі заметілі, не приносять холодів,
Лиш лишають на подвір'ї слід пахучих килимів.
І якщо повіє вітер, все підніметься ураз,
Полетять сніжинки світом,не повернуться до нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425328
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Розносить вітер пахощі жасміну.
Розкинув своє гілля під вікном.
І містить у собі оцю таїну:
Чому квітки облиті молоком?
Сліпить так очі ця тендітна квітка.
Як згадка про любов, що відцвіла.
Вона була кохання мого свідком.
Забуть тебе я й досі не змогла.
Та зараз з іншим п"ю я чай з жасміном.
А погляд все прикутий до вікна,
Бо спогади цвітуть іще рубіном,
Неначе краплі грецького вина.
Солодкий запах розтривожив душу.
І чай із медом став, ніби полин.
Тебе давно забути я вже мушу,
Та зараз я в полоні тих хвилин...
А інший розуміє і прощає.
Легенько на плече рука лягла.
І я радію: стежка заростає
Туди, де вперше я тебе знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427655
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Червоніють у лісі суниці,
Задзвеніла конвалія біло,
Прохолодою дише криниця,
Хмарка враз від дощу посивіла.
Лепеха набирає парфумів,
Ряска вкрила меандри річкові,
Хто нам літо зелене придумав,
Освятив ці пейзажі казкові.
Шле нам Сонце проміння-жаринки,
Тінь запрошує попід дерева,
Вітер гонить біленькі хмаринки,
Заспівала краса черешнева.
Скоро жито розквітне пилочком,
Поважніє під хлібом колосся,
Луки вдарять синеньким дзвіночком,
А гаї подадуть стоголосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427674
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 27.05.2013
Давайте, резко и без полутона
Давайте, жесткое не разбавлять
Давайте, верить глядя на икону
Давайте, просто жить,не прозябать
Любите, не разбавленной любовью
Любите, чувства бережно храня
Любите, не поддавшись на злословие
Любите, просто всех вокруг любя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427109
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
О Господи, піклуйсь про мою маму,
О Боже мій, зійшли їй благодать.
Торкнись чола священними Руками,
Постав благословенную печать.
Хай наша ненька радістю іскриться,
Лиш в посмішці приховує сльозу.
Щодня шепочу Богові молитву,
В простих словах дари душі несу.
В Марії теж не втомлюся благати
Для неньки довгих-довгих літ життя,
Щоб силует тендітний біля хати
Благословляв нам шлях у майбуття.
Щоб ми під ніжним поглядом матусі
Ще довго почувалися дітьми.
За вас, рідненька, Господу молюся –
Хай не відчує серденько зими.
Щоб кожний день, голубко наша сива,
Ви воркували нам біля гнізда, -
Усміхнена, здорова і щаслива,
В душі і зовні вічно молода.
Ви Ангел наш, творець земного раю,
До вас приводить кожна із стежин.
Я знову й знов із вірою благаю:
«Матусю нам, Всевишній, бережи!»
16.05.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113052300766
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426715
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Подарунок моїй вірній подружці NINEL
за чуйність і добре серце!
Дякую тобі, моя хороша, за все!
-----------------------------------
Казковий степ вечірньою порою.
Завмерла тиша... Воля і краса!
І трави вже напоєні росою.
Навколо вся чарівність потряса!
Спекотний день зміняє прохолода.
Як ніжно вітер гладить ковилу!
Дивитися на степ це - насолода!
Так хто ж не порадіє тут теплу?
Гудуть хрущі, виводять свою пісню.
В кущах затьохкав радо соловей.
І ллється, як струмок, в годину пізню
І радість пісні плине до грудей.
Яка краса! Це - велич і чарівність!
Духмяні квіти, ніби килими.
Це нашої землі свята величність,
Де народились і живемо ми.
Запахла щойно скошена трава.
Як хочеться пірнути з головою!
Відчути подих літнього тепла,
І захмеліть красою степовою.
А, лежачи горілиць, споглядать,
Як мерехтять зірки у бездні неба..
За це, повірте, можна все віддать...
Та тільки у степу побути треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427018
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
За минулим дарма не сумую.
Час злетить, як за ним не жалій.
То ж життєву колоду тасую
Й рік за роком вже мій і не мій….
За нездійсненим більше не плачу,
Розум свій бережу від образ.
Хоч, можливо, довкола все інше,
Чи й сама вже змінилась не раз…
Відчувати свій біль перестала
Чи закони нові видавать,
Не творитиму більш п'єдесталів –
Буду маски фальшиві зривать.
Навіть грішних, лежачих на пласі,
Не берусь ні судить, ні винить.
Лиш рівніше, з старанністю пряхи,
Безупинно пряду свою нить...
А осмислити все намагаюсь
І туди, де не ждуть, не піду.
Вже інакше прощаю і каюсь.
Та не так і кохаю, й люблю...
Цінувати навчилась інакше
Безтурботність щасливих хвилин.
Зрозуміла: у серця, як в храму,
Я повинна знаходити сил...
Не згорати звикаюся з роками,
Хоч живу й зігріваю теплом,
Як лампада, що ще пломеніє
Захистившись надійнішим склом.
Я не лізу тепер на вершини,
Спокій свій не втрачаю від зрад
Крізь життєвої спливаю рівнини
Та приборкую мрій водоспад…
Навіть в вирі залишусь собою
І по скалах безшумно зійду –
Бо насправді й м'якою водою
Все каміння підводне зітру...
20.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426225
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013
[b]Коли всі роси сонце вип’є,
Гаї - всі трелі солов’їв,
Перецвітуть духмяні липи,
Жита уступляться з ланів,
Осіннє золото померкне,
Повіє вітер крижаний,
Замовкне хору спів у церкві,
Повиснуть болю кажани,
Засклить мороз уста джерельні,
Почине стишено земля,
Сховає небо в сині жмені,
Політ останній журавля,
Я і тоді не перестану
Тобою тішити свій зір,
Любити ніжну і кохану
Усій біді наперекір,
Бо ти моя роса і пісня,
Духмяна липова пора,
Ланів - полів зелена дійсність,
І золотого листя гра,
Хор почуттів у храмі серця,
Весни погожа акварель ,
І віра в те, що пронесеться
Над світом знову журавель...
18.05.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425772
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Ще тільки червень – липа одцвіла,
Ще тільки липень, а уже жнивують.
Ти тільки вчора ще дівчам була,
Сьогодні серед тих кого віншують.
Збігає час, спливають дні, роки,
Обличчя зморшки сіткою покрили.
Колись ми також були парубки,
Стрічати сонце за село ходили.
Життя по колу колесом біжить,
В своїй шаленій, дикій круговерті.
Життя по суті лиш коротка мить,
Відрізок від народження до смерті.
Тому цінуй прожиту кожну мить,
Немов ковток повітря життєдайний.
Що ти могла кохати і любить,
І що тебе сприймав це світ осяйний.
15.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425790
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Яка ти ніжна! Голос твій
Глибоко в душу проникає.
Років набрався вже сувій,
Але це зовсім не лякає.
Я пам'ять, наче полотно
З сувою часом відмотаю,
Життя прожитого кіно
Буває знов переглядаю.
Яка ти пристрасна! Життя
Без тебе зовсім недоречне.
Спізнілим буде каяття,
Таке болюче, безконечне!
Твій образ скалкою засів,
Не можу вийняти з грудей,
Тужливий душу ранить спів
І біль ховаю від людей.
09.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425378
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
А нам не снятся взрывы и окопы,
Атаки, перестрелки, маршброски…
Лишь на уроках в школе учим что-то…
Войны историю, зажатую в тиски.
Мы потихоньку забываем даты
И в прошлом остаются имена…
А вы для нас сквозь ад прошли когда-то
В военные, лихие времена…
И ваша память с запахом полыни
Чуть-чуть горчит, войной обожжена
А в небе журавли печальным клином
Выкрикивают ваши имена…
И пусть мы времени другого дети
Нам эту память нужно сохранить
За эту землю мы теперь в ответе
И в наших детях память будет жить!
И в этот день – и радостный, и грустный
Смахнув слезу, как будто, невзначай
Вы снова молодость свою вернули
Шагнули вновь в победный месяц май!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423601
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Розмалюй мені небо травневе
Найніжнішими барвами снів.
Я так прагнув та все ж не зумів -
Це ще в квітні зробити для тебе.
____ ____ ____ ____ ____ ____ ____
Щоб свою трохи згладить провину,
Я розсипав між травами квіт:
Різнобарв’ям змінив цілий світ
Під ногами твоїми, єдина.
І серпанок у променях Сонця
Розмережив я шалом вітрів...
____ ____ ____ ____ ____ ____ ____
Небосхил надвечірній зорів,
Я ж крізь шибки твоєго віконця,
Проливаючись місячним сяйвом -
Поцілунками стан твій сріблив.
Повертаючись в березень з травня,
Мов Весною, тобою я снив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423586
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Я - просто людина,
Звичайна у всьому,
Хоч кажуть, що маю
Аби який хист
Складати печаль свою
В думку єдину
І римою серця
Бентежити зміст
Я - цінна людина,
Ніким незамінна,
Хоч кажуть, що нині
Такі не в ціні,
А я у те вірю
І подумки плину
В країну щасливу
На власнім човні
Я - сильна людина,
Нічим нездоланна,
Хоч тілом фізично
Простий чоловік,
Та вибрики долі
Сприймаю класично:
Добробут крізь працю,
Все інше - убік
Я - дивна людина,
Ніде незрадлива,
Хоч бачу щодня
Розмаїття спокус,
Та лиш у Коханні
Єдинім щасливий
Й прилюдно зізнатись
У тім не боюсь
Я - кращий за всіх,
Надзвичайна людина!
Хоч кажуть, що в дзеркалі
Вади видніш,
Сприймаю на сміх
Особисту гординю
І в вирій життя
Поринаю стрімкіш
От бачиш, яка
Непроста я людина,
Така, як мільйони
Звичайних людей...
І в кожнім душа -
Унікальна картина,
А серце - то факел,
Що дав Прометей!
06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423207
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
За межами зупинок
Є і злети,
Такий собі життя
Невинний жарт,
Коли вперед
Під постріл пістолета
До фінішу летить
Надривний старт ,
Коли біжиш,оддавши
Естафету,
Назустріч іншій
Смузі перешкод,
Коли відкрив усі
Свої секрети
І вклав в майбутнє
Світлий світ свобод…
Запам`ятай :
Ота найвища НІКА
За дном поразок
Жде на тебе там,
Де сила духу
Надто завелика
На те, аби вклонитися
Штормам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422504
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Узятий в пригорщі Весни,
Налитий Сонцем,
(Дозріє плодом восени) -
Фруктовий цвіт.
А поки, Весно, твоїх чар
Лишаюсь бранцем,
Лечу пелюстям аж до хмар -
Цілую світ...
Мережу з Півдня вітру шаль...
І снігом наче
Вкриваю я землі печаль;
Торкаю скронь
Всім перехожим й стиха так
Сміюсь і плачу...
Весни я радість й смутку знак -
Цвіт і вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422059
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 02.05.2013
До болю солодко-терпкого доведене тіло,
Рельєфи на шкірі покрились росою немов:
Між наших галактик назустріч яскраво зоріло
Фантом-почуття у сузір’ї, що зветься "Любов".
Сольфеджіо враз збагатилось інертністю звуків,
Лягли паралельно орбіти, немов нотний стан...
Сірів небокрай, ми з тобою тримались за руки -
До краю світів, де гармонія вічна й проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422323
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вітри збирали ранішню росу,
Верба співала бирочками пилу,
І перший промінь, що приніс красу,
День народив у літню мить щасливу.
І залилися піснею луги,
Трава побігла хвилею п’янкою,
Сховалась річка в тихі береги,
А Сонце піднімалось над горою.
Позатихало ніжне «кум-кума»,
Ще збереглися залишки туману,
Та лише мить і вже його нема,
Так сонечко розпорядилось зрана…
Побігли зорі звечора кудись,
Хмарки заполонили небо синє,
А вмите Сонце піднімалось ввись,
День починався радісний, щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421885
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Парфуми черемшини під вікном -
П’янкі й чарівні,
Дурманить голову, немов вином,
Весна-царівна…
Квітують поряд вишні в унісон
І абрикоси,
Цілує білі пелюстки мусон
І гілля - коси…
Співають “a capella” солов‘ї
Весняним хором,
Мережать в голові думки мої
Складним узором…
І б’ється серце, ніби сизий птах,
В душі страждальній,
Завмерла пісня на моїх вустах
В німій печалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421825
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Парнас, Парнас*! Висока гірка,
Можливо, декому - мета,
Комусь - на груди орден-зірка,
Чи тільки з бублика лиш дірка,
А де поезія свята?
Така тендітна, не політик,
І миру хоче на землі,
А думка тягне, як магнітик,
Угору! Наче журавлі
Махнули крилами і вільні...
Реальність гірша і сумна,
Бо звинувачення всім спільні:
Раби! І наша в тім вина,
Бо поки хата буде скраю
А хист лиш в ліриці стрункий,
Не мати щастя в ріднім краю
І смак життя - полин гіркий...
Парнас, Парнас! Відома гірка,
Зломила декому хребта,
Бо слави хтів, як кінозірка,
Не цінність мати, а оцінку,
Де вірші я Вас запита?
Такі чудові, не злочинні,
Аж млію враженням одним,
А погляд променем первинним
Біліє! Наче поруч з ним
Прекрасне, вічне і знайоме...
А, може, це трагічний сон?
І все, що є в нас - невагоме
Й пусте, як холостий патрон?
Бо поки влада - то розбійник,
А хист - здобуток для руки,
Не йде вперед життя годинник
І під вікном - одні круки...
Парнас, Парнас! Звичайна гірка,
То Аполлону дивина,
Напевно втратили ми мірку,
А, може, відчинить кватирку?
Щоб мудрих віршів сивина,
Така приємна, незрадлива,
У серце з подихом ввійшла,
Як те повітря після зливи
Надій! І знову віднайшла
Правдиву риму сьогодення...
То, кажеш, лірика лишень?
Чому ж усе моє натхнення
Сумних навіяло пісень?
Коли ж людина зрозуміє,
Що хист - святий і божий дар,
Який коханням в нас жевріє?
А тіло - просто інвентар...
27.04.2013
Парнас (грец.) —
гірський масив у середній частині Греції. За міфами,
одне з місць перебування Аполлона та муз, святилище поезії.
У переносному значенні Парнас — світ поезії.
Рафаэль Санти –
Фреска *Станца делла Сеньятура* - *Парнас*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421177
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Ти став об’єктом моїх зізнань,
В жіноче серце орлом влетів.
Ти ніжну пристрасть в душі зіткав
Зі слів бентежних і почуттів.
Я насолоду знайшла в тобі,
Згубила спокій від вуст палких.
Твій погляд сонячно-голубий
Повис над серцем, мов сталактит.
Загадка долі торкнулась пліч,
Знайшовши жертву серед Ірин.
Ми не зустрінемось віч-на-віч –
Одної річки – два береги.
Я заблукала в твоїх очах,
Та ти від трепету не згорів.
Промінчик щастя в душі зачах,
Як блиск найдальшої фальш-зорі.
Не підібрала, на жаль, ключів.
З сердець не вийшов єдиний сплав.
Все ж, Богу вдячна за злет душі
І почуття, що мені послав.
27.04.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113042710849
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421342
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Тарасе, мій милий Тарасе!
Дивлюся на тебе й пишу:
Охочим зійти до Парнасу,
І римою вразить Пегаса, -
Думками до Вас я спішу
Вірші про кохання - це добре,
Вони спонукають мерщій
До вчинків безумних, хоробрих,
Палає в душі Вашій вогник, -
То поклик від серця - рушій!
Вірші про красу, що навколо
Природними силами в'є,
П'янить запроторену волю
Волошками синіми в полі, -
То сила у дусі живе!
Вірші філософського змісту
Відлуннями мудрості літ
Своїм нескінченним намистом
Вражають проникливим хистом, -
То в кожного свій заповіт!
Та хочу, щоб Ви пам'ятали
Шевченкове слово про те,
Щоб неньку-Вкраїну кохали
І волю свою здобували
Із вірою в діло святе!
04.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238836
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 25.04.2013
я трохи вже бачив це дивне життя
і маю з п'яток гарних віршів,
та доки в душі ти,
неначе дитя,
ти будеш не гірший за інших...
знов аркуш паперу свідомо беру,
косу не шукаю лінійку,
ми всі підросли
та ще граєм у гру:
постав-но мені тут п'ятірку...
складаючи риму не варто спішить,
життя не таке вже й шалене,
дитяче (одвічне)
завжди буде жить,
не зміняться очі у мене...
щоразу за вітром своїх почуттів
лечу у незвідані далі,
донизу не можу,
там леза катів
й обличчя у чорній вуалі...
не змінять мене ні образа, ні лиск,
я кольору списків не маю,
і тільки в Коханні
вбачаю свій зиск...
пишу і усіх Вас кохаю!
09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305237
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 25.04.2013
Складати сів вірші?
Чи маєш ти гумку?
Вона з олівцем має рівні права...
У справжніх поетів римується думка,
Все інше - звичайні й відомі слова
Ти маєш вдихати
Моменти натхнення,
Воно заховалось у ритмі сердець...
У справжніх поетів - це вірші Кохання,
Все інше - не більше аніж «молодець!»
Ти хочеш створити
Душевну картину?
Щоб думку змочити в ранковій росі?..
У справжніх поетів що вірш - то дитина,
Все інше - лиш тінь від нічної краси
Бажаєш впіймати
Дарунок від долі?
Красиві до болю вже вивчив слова?..
У справжніх поетів римується «воля»,
Все інше - дешева солодка халва
Готовий до бою
За рідну Вітчизну?
Гвинтівку тримай, наче власне перо...
У справжніх поетів - свідома харизма,
Все інше – неякісні титри з кіно
Ось бачиш,
Як гарно виходять куплети,
Чи, може, катрени? Хай буде їм грець...
А справжній поет не приймає букети,
Бо квіти не гострять душі олівець
16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322359
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 25.04.2013
Я, наче світлофор:
В трьох вимірах, в трьох стартах...
Дорога - коридор,
На ній я руху варта.
Веди своє авто
Ти крізь тунелі Долі...
Моя ж бо Доля - той
Сигнал на світлофорі.
Червоний я - один:
Спинятися повинен...
Спинити б часу плин,
Хоча б на половину?!
Як Сонце жовтий я:
Нов́і щоранку старти...
З рестартами щодня
Рахую свої кванти.
Сигнал мій третій - все-
дозволеність у вени...
Проте в житті я все ж
Такий іще... - зелений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420800
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Розцвітає ранок,ніби квітка.
Розпуска рожеві пелюстки.
Хмари пропливають, мов лебідки.
І тріщать на сонці вже бруньки.
І жахнулись полум"я дерева.
Розлилось проміння по землі.
Ну а ніч, чарівна королева,
Вже давно разтала у імлі.
Новий день вмивається росою.
Вітер із спросоння позіха.
Як не милуватися красою?
Це ж вона натхнення надиха.
А чи, може, той, хто поруч зараз,
Хто для мене, ніби цілий світ?
І одна на двох в нас доля склалась,
І цвіте, неначе первоцвіт...
За вікном розквітла абрикоса.
Вітер щось шепоче у гіллі...
І чарує шепіт безголосий:
Чуєш? Ти одна в моїм житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420637
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Під враженням від віршів
чудової поетеси
Журавка
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6149
Художники не вміють пробачати...
Картини й вірші - їхнє каяття,
Не можна спогади втрачати
І гідності втрачати почуття!
Та хочу я, щоб іноді, хоч трішки,
Ми пробачали егоїзм думок,
Та не гуляла заздрість пішки
По наших душах, мов через струмок!
Я хочу, щоб ми разом, денно,
Не треба тільки галасно кричать,
Поклялись пробачать щоденно
Все те, за що не можна пробачать!
Художники не можуть не писати...
Картини й вірші - їх життя,
Коли натхнення - хочеться співати,
Злетіти в вись на крилах почуття!
Та хочу я, щоб іноді, хоч трішки,
Ми відчували біль земний,
Щоб наші думки повертали пішки
У світ дитинства ніжно-чарівний!
Я хочу, щоб ми разом, денно,
Не треба тільки пальцями махать,
Поклялися писати зленно
Про те, за що не можна пробачать!
Художники не в силах забувати...
Картини й вірші - їхні відчуття,
Лише у них можливо передати
Навколишню красу до забуття!
Та хочу я, щоб іноді, хоч трішки,
У боротьбі з щоденним злом
Ми крокували у майбутнє пішки,
Негоди розтинаючи пером!
Я хочу, щоб ми разом, денно,
Не треба тільки високо літать,
Поклялися іти крізь терни
У світ, де не потрібно пробачать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139248
дата надходження 29.07.2009
дата закладки 22.04.2013
Прошу пробачення у всіх,
Кого образив ненароком,
Заради власних грішних втіх,
Й тоді, коли «за око – око»,
Кому я що сказав не те
І вихвалявся недоречно,
За думки про життя святе
Прошу я вибачення гречно...
За те, що поруч я не був,
Коли потрібна допомога,
І пізно про життя збагнув
Десь на середині дороги,
Не так комусь дивився в слід,
То заздрість? Ні, хотів догнати
І перегнати зливу літ
У намаганні мудрим стати...
Я сподіваюся на те,
Що всі мої життєві мрії -
Не задоволення просте,
А подих, що коханням гріє,
Бо хочу бачити у Вас
Обличчя, радістю сповите,
В країні, про яку Тарас
Писав в своєму Заповіті...
Прошу пробачення у всіх,
Життя коротке і велике,
То ж не примножуйте свій гріх
У нерозбірливості дикій...
Живіть, працюйте і любіть,
Красу навколишню збагнувши,
Щодня лише добро творіть
Й прощайте, прощення здобувши!
14.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171468
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 22.04.2013
Розмахом крил з’єднавши захід й схід,
Ширяє в небі степовий орел,
Між хмаровиння ворсяних кубе́л,
Прославши в травах стрімчаковий слід.
Гординею скоряючи вітри,
Не дивиться у вись з перестороги,
Бо вище нього променять лиш Боги,
Сузір’ями розкинувши шатри.
На висхідних, майнувши у зеніт,
Куди не в змозі долетіти суще,
Він зчитує віддалене грядуще
Із сонячних розпечених ланіт.
В залізних пазурах м’язистих ніг,
Судомить Часу злякана пожива.
Нещадного ловця хвала тужлива,
Гарцює степом, ніби печеніг.
Незмінним вартовим, німу блакить,
Надолено кроїть йому сумлінно.
І на зорі, усе, що дише тлінно,
Росою життєдайною сріблить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420252
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Озвалась музика луною,
кудись над річкою біжить.
Встеляє килим дивиною,
мольбертом в променях лежить.
З трави Івасики пробились,
світивсь закохано Нарцис.
Сестрички й братики зустрілись,
під ноги вибився сюрприз.
Забавно вітер на басолі,
озув Кульбабки в сап’янці.
Як ті хмаринки в синім полі,
пливуть над лугом в манівці.
Етюди повняться запоєм,
впились водицею з чудес.
Запупянілися весною,
крутій в мелодіях воскрес.
Дріма навкруг солодка втома,
кружляють ластівки вгорі.
Лише в дворі, як в тім дурдомі,
калюжки сушать горобці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420180
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Найсильніша молитва - це та, що в очах,
Що у серці болить і уривками плаче.
Коли двоє чи троє у небо кричать
І достукатись хочуть у вічність незрячу.
Найсильніші слова не для себе, для тих
Ким живемо щодня та з ким ділимо радість
І почутою буде мольба за близьких
У безмірно далекій освітленій гладі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419616
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Я давно не такой...
Не напрасно
Горы книг - моей юности срок,
И под окнами пели мы классно
Не попсу, а пронзительный рок
Своих мыслей,
Хандрить не пристало,
Ничего ведь не надо взамен,
Не мешайте хотя бы!
Мечтали
Мы в Любви подниматься с колен,
Покорить все земные вершины,
Обязательно в космос слетать,
Не купить, а построить машины,
И не дай Бог друг другу солгать!
Я совсем не такой...
Вот напрасно
Вы в ответ лишь махнули рукой,
Очень нежно и чуточку страстно
Прикоснуться хочу я строкой
Своих мыслей,
Наверное, странных,
И в ответ ничего не прошу,
Не гоните лишь их!
Постоянно
Сам терзаюсь, но не выношу
Когда в спину смеются ехидно
А в глазах ледяные нули, -
Испарилось понятие «стыдно»…
Ах, куда же мы все забрели?
Я уже не такой...
И напрасно
Вспоминать молодые года,
Вроде есть человек, но ужасно
Изменилась общенья среда,
Даже в мыслях
Не мог я представить
Толщину безразличности стен,
Жалкий лепет
Прошу Вас оставить
Для дешевых проплаченных сцен,
Очень страшно вдруг стало, -
А дети!
Что же им рассказать о мечте?
Как же дальше им жить в этом свете?
Где мы все абсолютно не те...
13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418012
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
«Що таке соборність?» -
В батька син спитав...
Може, щира вірність
До землі, до прав?
Наші дивні предки,
Пра-пра-дідусі,
Не жили в маєтках
Вільної Русі,
Землю обробляли -
Жито і овес
Й Віру в душах мали,
Щоб аж до небес
У серцях гарячих
Правду пронести...
Де це все сьогодні, -
Як відповісти?
Може, сила духу,
Як один кулак,
Щоб ворожі вуха
Знали,
Що відтак
Є кому країну
Рідну боронить,
Стане батько з сином
У єдину мить,
Бо нема дорожче
А ніж рідний край...
Де святії мощі
Ти себе спитай?
Може, матір рідна,
Що дала життя,
І навчила гідно
Йти до здобуття
Зичності у думках,
Звершенності дій,
Щоб до гімну - струнко,
Аж сльоза з під вій,
Щоб у цілім світі,
Де б не мандрував,
Про любов до неньки
Піснею співав?
Може, ті здобутки
Не одних віків
Зберегти нащадкам?
А не просто, -
З'їв,
Чи продав бездумно,
Ген, без каяття,
Аж на серці сумно
І нема життя,
Бо не в грошах щастя...
Ти себе спитай,
А прийде спокута,
Як ти не стрибай?
Ось така соборність,
Любий мій синок...
То, неначе совість, -
З серця б'є струмок!
22.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236670
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 11.04.2013
Приподнимитесь над равниной,
Из человеческих голов
И разум к творчеству готов,
Обзаведитесь лишь лучиной,
Чтоб Вам ночная тишина,
При мягком свете помогала
И мыслей строки освящала,
Пока взошедшая Луна,
Пыталась изучить писанья,
Все влажные из под пера
И вникнуть в суть,как слов игра,
Перетекает в мирозданье.
И ВЫ меняетесь в лице,
Вы над толпой-Вы победили,
Умом чего-то зацепили
И среди первых-не в конце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416706
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
версія на російській мові:
«Жизнь прекрасна»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144604
Життя неодмінно чудове,
Коли є Надія свята,
І доля - не ворог,
Готовий
Я шлях повторити Христа...
А Віра давно повінчала
Два серця в свідомість одну
І разом навіки пізнала
Кохання свого глибину!
Життя неодмінно чудове,
Коли забуваєш про день
Розлуки із нею,
Щоб знову
Бажати ліричних пісень...
У ніжності слів забагато,
Бо пристрасть палає в мені,
Це щастя - до ранку кохати,
Відкинувши рамки земні!
Життя неодмінно чудове,
Коли так тихенько вночі
Гойдаєш колиску,
Й казкові
Летять журавлині ключі...
А очки, найкращі у світі,
В дитячі поринувши сни,
Дають сенс життя зрозуміти
Й пробуджують рими Весни!
Життя неодмінно чудове,
Бо знаєш для чого живеш,
Без сумніву
І принципово
В намічені цілі ідеш...
Хай погляд холодний у спину,
Мов вітер пронизливий дме,
Не втратити навіть краплини
Кохання, що в серці живе!
Життя неодмінно чудове,
Коли повз тяжіння зірок
У мудрості висновків
Тоне
Незайманість юних думок...
Щоб далі іти з розумінням:
Який же короткий цей вік!
Й допити свій келих сумлінно,
Ніде не звернувши убік!
08.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416631
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Я закохався! Кров нуртує в жилах,
Палає серце і душа горить.
І знову доля у мої вітрила
Впіймати вітер хоче у цю мить.
Я закохався! Всі земні багатства,
Коли покласти їх на терези,
Лиш розкоші мірило, марнотратства,
Не варті твого болю і сльози.
Я закохався! І мене на крилах
Підносять і колишуть почуття,
Такі шалені, що уже не в силах
Вписати їх у правила життя.
Я закохався! Хочеться співати,
Усьому світу радість донести.
Бо можна жити, можна існувати,
Але цей вибір робиш тільки ти!
22.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415914
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
версия на украинском языке:
"Життя неодмінно прекрасне"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416631
Жизнь прекрасна,
Когда есть Надежда
Лепестками цветов расцвести,
И судьба - не помеха,
Как прежде
Я смогу путь нелегкий пройти...
Вера в жизнь обвенчает успехом
Две руки, два сознания вновь,
Чтобы ветер безумного смеха
Нам дарила по жизни Любовь!
Жизнь прекрасна,
Когда забываю
О вопросах насущного дня,
И все чувства свои
Открываю
Я в улыбке твоей для меня...
Нежных слов не скрываю под страстью,
Что так сильно пылает в груди,
Только мы - это полное счастье,
И проблемы уже позади!
Жизнь прекрасна,
Когда тихой ночью
Я, у детской кроватки присев,
Вновь мечтаю,
Быть может заочно,
В небеса, словно ангел взлетев...
Эти милые глаз очертанья,
Погруженные в радужный сон,
Сквозь слезу вырывают признанья,
Ночником освещенные в тон!
Жизнь прекрасна,
Когда четко знаешь
Для чего ты на свете живешь,
Все сомнения
Враз растворяешь,
И к намеченной цели идешь...
Взглядом в спину немного гонимый,
Прёшь, нахмуривши левую бровь,
Потому, что мечта исполнима,
Когда веришь безумно в Любовь!
Жизнь прекрасна,
Когда слегка можешь
Подвести ей учтивый итог,
И на мудрость годов
Переложишь
Яркой юности выцветший слог...
Чтобы дальше идти, понимая,
Как же быстро проходит она,
Всю наивность мечты поднимая
Над бокалом, испитым до дна!
07.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144604
дата надходження 07.09.2009
дата закладки 05.04.2013
На жаль чи на радість
Життям грішним йду,
А може знайшов вже? Здалося...
Хтось каже:
- В стоянні діждешся біду!
А я їм:
- Щоб краще жилося!
На жаль чи на радість,
А рима моя
Веселкові дні пам'ятає...
Хтось каже:
- Життя - то бездонні моря!
А я їм:
- Барвінки у гаю!
На жаль чи на радість
Помилки свої,
Так звик, тільки сам виправляю...
Хтось каже:
- Мандруй у щасливі краї!
А я їм:
- У житі блукаю!
На жаль чи на радість
Кохання моє
Навіки до серця рукою...
Хтось каже:
- Не тут сонце щастя встає!
А я їм:
- Ось, поруч зі мною!
На жаль чи на радість
Я бачу ті сни,
Що дивними зорями скачуть...
Хтось каже:
- Засмучені трохи вони!
А я їм:
- То прадіди плачуть!
На жаль чи на радість
Я вірю в святе
Й прекрасне з дитинства майбутнє...
Хтось каже:
- У віршах ти пишеш не те!
А я їм:
- Скажіть-но щось путнє!
На жаль чи на радість
Настане мій час, -
Полину у вирій я долі...
Хтось скаже:
- А що він залишив для нас?
А діти їм:
- Вірші і волю!
25.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168071
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 04.04.2013
Я боюсь видатного таланту,
Бо талант - то пропаща душа,
Що тяжіє, як ноша атланту,
Власне его краси потіша,
І аж пре через нього назовні...
А звичайним простіше за все:
Бо думки наперед послідовні,
Ми гадаємо, що піднесе
Нас щоденне життя над болотом,
Наче мрії у роздріб придбав,
А воно - пролітає в роботі
І спокусах розваг і забав…
Вищий сенс апелює до Віри,
Хоче мовити слово святе,
Та у відповідь зяють лиш діри
Чорнотою безглуздя...
Просте
І магічне водночас триває,
Бо талант - то є власна душа,
Вона справжнє життя вимагає,
Тіло й розум свої прикраша.
Не потрібно боятись таланту,
Бо талант - то співоча душа,
У дитинстві ми всі музиканти
І поети, що пишуть вірша,
І художники - кращі на світі...
А дорослими стали і все:
Вже не бачимо сонця у літі,
Ми гадаємо, що пронесе
Нас життя безтурботно, мрійливо,
Наче взяли щасливий квиток,
А воно - дме у спину грайливо
І співає пронизливий рок...
Вищий сенс у попсі розгубили,
В забаганках дешевих утіх,
Світ навколишній нищимо вміло
І шукаємо рай...
Просто сміх!
Сміх крізь сльози мене роздирає,
Бо талант - то є власна душа,
Вона плаче, сміється, страждає,
Добрих вчинків сліди залиша.
03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415209
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Читаю. Вчитуюсь. Вражаюсь.
Ціную Вас. Боготворю.
В емоцій шквалі розчиняюсь.
В чуттєвім полум’ї горю.
Палка любов у творчім «ліжку»
Звела тенета на віки.
Зі слів закоханих доріжка
Полихоманила рядки.
Нікому так ще не вдавалось
Заглибитись до дна душі.
Щаслива ж та, кого торкались
Такі зворушливі вірші!
Тамую щем в душі і тілі,
П’яниться хмелем голова.
Подумать страшно, що ж на ділі,
Коли вражають так слова?!
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113040212623
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415107
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Любов, ненависть, як завжди,
Між ними лиш єдиний крок.
Від щастя близько до біди,
Але далеко до зірок.
А зорі - це дороговказ
І мрій постійне джерело.
Немов магнітом, манять нас
Та пам'ятають, що пройшло.
Це вічність, пам'ять всіх епох,
Такі омріяні світи.
Ми дивимось на них удвох,
Вони на нас - із темноти.
11.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414964
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Я на шляху - а, отже, я іду.
Я хочу. Я навчусь. Я буду вміти.
Я вже в дорозі, - отже, я прийду,
щоб теплим словом світ твій обігріти.
Я викину з життя всі зайві речі,
навчу по-новому дивитися на світ.
Серпанком обійму тебе за плечі,
щоб не зів*яв душі твоєї цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411311
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Душа перебинтована віршем.
Тоді чому так досі кровоточить?
Підкладена тоненьким олівцем,
Чому вона ще й лікаря знов просить?
Хіба я не спиню сама цю кров?
Хіба ці рани я не погоіла?
Я піднесу поклони з молитов.
Сама не зможу,як би не хотіла.
Господь мені погоіть і простить,
Що так його щоденно я гнівила.
Що забувала світ увесь любить,
І що за інших мало я просила.
Що не молилась я за ворогів,
Що бідним я лиш милостиню дала.
Бо Бог зробити мудрою хотів,
А я його уроки прогуляла.
Що він мені можливості давав,
А я просила:все та ще й одразу.
Він біль до мого серденька приклав,
Щоб вчилася прощати всім образу.
Що не корилась волі я завжди,
Що не завжди я дякувала щиро.
Що не просила:ближнього люби,
Не завжди посміхалася я щиро.
Пробачте мене друзі Ви за все,
Бо зараз більше мудрості я вчуся.
Ісус так тяжко хрест тепер несе,
А я за нього навіть не молюся.
Дорога хресна,терен на чолі,
А вороги його так бичували.
І на Голгофі розпинали ті,
Що злобу в своіх душах лише мали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414792
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Нарешті дощ!!!
Такий кмітливий,
Неначе знав, що я чекав,
Цих крапель сум душі мрійливий
Та трохи лірикою дивний,
Навіки серцем я обрав...
Нарешті блиск!!!
Мільйонний спалах,
Очима до вікна припав,
Які там можуть бути справи?
Вже босоніж у мокрих травах
Руками всесвіт обійняв...
Нарешті грім!!!
Такий сердитий,
Неначе прямо в серце б'є,
П'янію, силою сповитий,
Та трохи кавою зігрітий
По римах думкою снує...
Нарешті вірш!!!
Такий невинний,
Красою свіжих слів обдав,
Струмочок мрій моїх чарівних,
З роками трохи вже нестримних,
Веселку сонячну спіймав...
14.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264994
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 01.04.2013
Відповідь на:
журналістів Укр :: ПРийшла весна…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174155
Ви, Весно, - лагідна і щира,
В легенькім платті, кольору трави,
З Вас ллється витончена ліра
І спонукає відповідь на "Ви"...
Ви, Весно, - неймовірно мила,
Дивлюсь на Вас крізь мрій вікно,
І хочу знову я під Вашу зливу,
Щоб огорнутись в змочене сукно...
Ви, Весно, - квітами все тіло
Дівчини, що заплакана в росі,
З долонь її вмиваюся я сміло
І відчуваю присмак неба у косі...
Ви, Весно, - посмішка Кохання,
Ваш погляд повертає з небуття
І потребує щирого зізнання
В заквітчаних садах мого життя!
26.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174175
дата надходження 26.02.2010
дата закладки 01.04.2013
Хочу хотіти! Кохати, кохатися!
Їсти і пити, дивитись, сміятися,
Слухати, чути і все розуміти,
Мати, сприймати, бажати, воліти!
Мушу чекати, сидіти, вслухатися,
Знов шепотіти, мовчати, боятися?
Ні, я кричатиму, буду волати,
Репетувати і протестувати!
Хочу летіти, парити, здійматися,
Палахкотіти, співати, навчатися,
Не животіти, а жити, любити,
Прагнути, вміти, писати, творити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413067
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Якось зранку в поле вийшла
Курка погуляти –
На сонечко подивитись,
Їжі пошукати.
Тільки щось знайшла в травиці,
Дзьобик свій відкрила,
Як з’явилася лисиця,
За горло вхопила.
- То вже кінець мені буде?! –
Курка загорлала.
- Я ж іще, лисичко люба,
Та і не снідала.
Вдома ждуть мене курчата –
Пухкенькі клубочки.
Я їм і за маму, й тата –
І синам, і дочкам.
Випустила курку лиска:
- Кажеш, маєш діти?
Маю й я, то може будем
Сім’ями дружити?
- Буду тільки рада тому –
Дружбою твоєю.
- То веди мене додому,
Познайом з сім’єю.
Сполошилась курка сіра:
- Що воно робити?
Як приведу в хату звіра,
Згину я і діти.
Та й згадала, що капкан є
В саду, біля хати.
Ставив ще торік господар,
Щоб тхора злапати.
- Поведу я рудохвосту
Городом до саду.
Попаде лисиця просто
В тхорячу засаду.
Вголос мовила:
- Ходімо, дорога лисице,
Є гостинці в мене в сховку,
Прийму, як годиться.
От пішли вони городцем
Та до зелен-саду.
Курка піднялась, лисиця
Попала в засаду.
- Ой-ой! Згинути я можу!
Ой! Рятуй, благаю!
- Чим же я тобі поможу?
Сил таких не маю.
Зате встигла зрозуміти,
Не скінчивши й школи:
Лиси із курми дружити
Не будуть ніколи!
Серпень, 2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414337
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Мої вірші мене переживуть
І будуть довго за живе чіпати,
Допоки люди на землі живуть,
Співати колискову буде мати.
Ще хтось свої зрівняє почуття
З моїми, адже схоче зрозуміти.
Я просто жив і так любив життя,
Що так любити треба ще уміти!
Не був святим, але мої гріхи -
Земні гріхи звичайної людини.
В селі родився, кажуть, від сохи,
І сам долав усі свої вершини.
Мої думки, усі мої вірші
Кипіли в серці і пройшли горнило.
Тому слова, народжені в душі, -
Уже не просто висохле чорнило.
За люд, державу щиро вболівав,
Вкладав в будову і свою цеглину.
А для дітей творив і так писав,
Щоб з молоком сприймали Україну!
Мої вірші мене переживуть,
Ще чиюсь душу зможуть зачепити,
Коли моя злетить в далеку путь,
Щоб зіркою у небі засвітити!
02.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414185
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
Утерлись схили сонячні від слізок,
втікав з водою світлоокий лід.
Поїв в дорозі гамірних берізок,
лакаво промінь блимав йому в слід.
Як з казки зайчик по дорозі грався,
ішов до хати теплий Олексій.
Новий Господар довго не цурався,
бравсь за роботу дядько - весногрій.
В сосновім лісі схилик розговівся,
від почуття на хвильку захмелів.
У сон – траві закоханий проснувся,
у синіх барвах парубок розцвів.
Бджоляр в землі вирубував дернинки,
печатав тричі в вуликах рої.
Щоби в запалі бджілки трудівниці,
не повтікали в вулики чужі.
В ставу щупака кригу розбивала,
молила в Бога швидкий льодохід.
Вівсянка щиро пісеньку співала.
Ішов «на пристань» посірілий лід.
Курли – курли у просторі лунало.
з полону царства у дивах вогнів.
Вже журавлі до дому повертали,
Пустун - Вередник Раєм завеснів
Від свічки з дива запалив горнило,
пробивсь до світла наче дивосил.
Небесні птахи принесли на крилах,
тепла частинку з сонячних вітрил.
Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413719
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Ненавиджу, як очі холодні,
Як не має у них доброти,
Як життя виринає з безодні
І продовжує вгору іти…
Із пітьми нам піднятися треба,
Бо в безодні нестерпне життя,
Людям варто дивитися в небо,
Де надії сіяє зоря.
Станьте люди мудрішими нині,
Бо в нас доля тепер не проста,
Хай святиться ім’я України
І її пломеніє душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413345
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Закохався в Поезію змалку,
Юнаком лиш за нею ходив
До великої зали в “читалку",
А підріс - то життя присвятив
Дивовижній красі тих емоцій,
Що у серці вирують моїм,
Я до неї приходжу щоночі,
Ми кохаємось...
Ніжно й без слів,
Тільки римами пестим натхнення,
До зірок заблукавши в думках,
Це, неначе подвійне знамення, -
Я - людина і разом я - птах!
А Вона,
Неодмінно чекає,
І бажає сповити мене,
Мою душу очима читає,
Між рядками у серце снує
Щоби вирвати з нього найкраще,
Найсильніше за все почуття...
Так приємно!
Я, мабуть, пропащий,
Бо не можу скоритися я!
Сам бажаю володарем бути,
Розсипаючи ласки в тиші,
У осінньому листі відчути
Потаємні відтінки душі,
І довівши процес до вершини,
Десь під ранок в розкрите вікно
Я зникаю у кавову днину,
Заховавши думки під сукно...
Прийде час, неодмінно стемніє,
Я повернусь,
Крізь терни вінець,
Бо в мені нова рима жевріє,
Йди до мене!
Урвався терпець...
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411038
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
В безвір’ї серця станеш на тернину. –
Господь відступить з жалем у журбі
За тебе, недовірливу дитину,
Все ж, шанс навернення залишивши тобі.
О так, Господнє всюдисуще око
Чекатиме молитви й каяття.
Лиш твоя віра, чиста і глибока
Перемінити здатна все життя.
Навіть в страшнім вогні випробування
З надією і гідністю тримайсь,
Перед Всевишнім на коліна стань-но
І в вірі непохитній не здавайсь.
Навіть, коли чигає поряд смерть вже,
Не все ще втрачено навіть тоді, повір.
Можливо, ти ще зцілення одержиш,
Як будеш вірити. Тож, неодмінно вір!
Говорить істина словами вуст Господніх,
Зигзаг невдач змінивши на пряму.
Він дасть тобі спасіння вже сьогодні,
Бо ти був з Ним. Бо вірив ти Йому.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113031601351
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409906
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Вже вкотре знову вчитуюся в Стуса,
Збагнути хочу, серцем зрозуміти…
Я був хлопчам і юнаком безвусим,
Коли обрав він долю, щоб згоріти.
Поет, філософ, мрійник і провидець,
Козак, бунтар і правозахисник.
Він був життя не просто очевидець,
А волі і свободи провідник.
Писав вірші,страждав, боровся, мріяв
Про волю, незалежність України.
Зійшли вже зерна, що він їх посіяв
В душі народу нашої країни!
Збагнути хочу, звідки в цьому тілі
Взялася міць, людського духу сила.
Своїм життям він показав на ділі,
Як у поетів виростають крила.
Людина кремінь, а характер – криця,
Ніхто не зміг поставить на коліна!
Його зламати не могла в’язниця,
Тому, що в серці була Україна!
24.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409602
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
я греюсь...но читаю между строк...
я вижу нечто большее чем слово
своим стихом ты вспомнить мне помог,
то, что забыть была почти готова...
в тебе я вижу свет моей звезды,
в тебе я слышу шепот душ бесплотных.
смертельных ран мне наносил не ты,
и предавал молчанием холодным...
не ты бежал и прятался за слог,
не ты убил, перешагнув надменно...
но ты согрел, и ты напомнить смог,
то, что забыть должна я непременно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408898
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Я не мушу казати красиве
Лиш заради красивих ідей,
Навпаки...
Може станеться диво?
Бог помилує грішних людей
І до світлої мрії одразу
Нам залишиться крок...
Але я
Мабуть зможу забути образу,
Бо мій злочин - то віра моя!
Розірвати, розбити, розкрити
Смутку сірого шибки скляні,
Щоби вільним у світі цім жити!
Я - не я,
То ж признайся собі,
За вікном розцвіли знову проліски,
Поступайся і плинь у життя...
Так, я зможу,
Хоча трохи й болісно,
Бо мій злочин - надія моя!
Хай стікає до долу все темне,
Бачу знак, що палає в горі,
Боже милий,
Все це не даремно!
То вогонь мого серця зорі?
Ще не все не написано й змовчано,
В жилах рима вирує не гірш,
Я ж - молюся,
Неначе наврочено,
Бо мій злочин - то лірики вірш?
Певно мушу сказати несказане,
Мов останній і дивний мій крок,
Що свідомо
Коханням був вражений
І щоночі літав до зірок,
Неймовірної сили духовності
Має вигляд планета Земля...
Я пробачив,
Все інше умовності,
Бо мій злочин - це тільки сам я...
11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407946
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Його дощі черкаські напували -
Кайдани з рук осипавшись униз,
Перетворились в попіл, тлін і хмиз,
Слова ж душі у вірші проростали.
Орди північної обурена навала
Наздоганяла знов і знов. І знов,
Дорога болю смутку та оков,
Важезні двері, вікна і портали.
А Україна лиш в вишневих снах?!
Повстати… В захалявних кижечкАх
Під олівцем знов живчик пломеніє,
Знов мати Катерина чи Марія
Іде по бездоріжжю до мети,
Щоб,може, шлях надійний віднайти,
Варнак за нею й горді неофіти -
Тарасові бездольні вперті діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407555
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Що тебе здивує на світанні -
Квіти чи прикраси дорогі?
Краще подаруй мені кохання
В ці весняні романтичні дні!
Люба, чим ти можеш порадіти?
Щиру правду розкажи мені…
Хочу я, щоб дарував ти квіти
у буденні, несвяткові дні…
Хто для тебе найрідніший в світі,
В чому справжнє щастя бачиш ти?
Найрідніші в світі - мама й діти,
І по крові сестри і брати!
Щастя, коли всі живі й здорові,
Небо чисте, мирне й голубе!
Радість, ніби сонце, в кожнім слові!
Я щаслива – ти у мене є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406558
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Це злива?
О, це справжня злива,
Думки забились під зонти
І тільки посмішка грайлива,
Така відверта і смілива,
Назустріч краплям хоче йти...
Це грім?
О, так, це справжній грім,
У сотню разом накувалень,
І тільки погляд, наче дім,
Кохання й затишок у нім,
Взаємних потребує схвалень...
Це поцілунок?
О, смачний,
Вогнем припав у мої губи,
Такий доречний і п'янкий,
І тільки зливи блиск страшний
Бажання освітив і груди...
Це мить?
О, певно, вічна мить,
Два мокрих тіла й сподівання,
І, наче, все навкруг горить,
А зливі хочеться залить
Те полум'я мого Кохання...
20.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266085
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Я на 100-том стихе мог зазнаться,
На 300-том взлететь в облака,
А на n-ном хочу Вам признаться,
Что...
Душа моя чувством крепка!
Рифмоплётство - простая наука,
Очень скромно откроюсь я Вам:
Восхищения - дикая скука,
Я вошел в поэтический храм
Не для праздной дешевой рекламы,
И не ради тщеславия слов...
Не приемлю букетов и славы,
Принимаю лишь слово Любовь
Безусловно, бесспорно!..
Построчно
Забирай, как немыслимый дар,
Мое сердце!
(а в скобках, заочно):
Удержи лишь в руках этот жар...
24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403732
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Не зуди, як вчорашній біль,
Не записуй всі «за» і «проти»,
Я - енергія синіх хвиль
І пливу у своїх висотах.
Не торкаю болючих тем,
Незабутній вбираю досвід.
Я вливаюсь в життя дощем,
З ним стікаю по краплі й досі.
Не шкодуючи сил затям
Переписані тези істин,
Я люблю це складне життя,
Не шукаючи в цьому змісту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403867
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
У тиші нічній, до господи
В єдинім небеснім строю
Безсмертна душа мого роду
Приходить у пам’ять мою.
Я чую грядущого рокіт,
І предків далекий мотив.
Орійці мої світлоокі,
Де нині ваш плуг золотий?
Орійці, і скити, і руси –
Ви різні у назвах лишень –
Стривоженим поглядом Буса
Вдивляєтесь в нинішній день.
А буйні вітри не вщухають,
Жбурляють сніги з верховіть.
Супроти бандитської зграї
Народ на Майдані стоїть.
Плечима підіпремо небо!
В минуле нема вороття.
І нашу Вкраїну для мене, для тебе
Вкарбуємо в Книгу Буття!
Нам буть сіячами довіку.
Новий розвидняється день.
- Дай Боже вам повні засіки -
Ледь чутно лунає з давен.
28. 12. 04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402892
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Я смакую тебе, розігріту бажанням кохати.
Видихаючи палко, цілунки висушую свої ж одразу, твоє зігріваючи тіло
Своїм пристрасним подихом, що не уміє чекати.
Твій же подих з глибокими нотками стогону простір пронизує, пристрасть посилює вміло
У вібраціях, здатних для ночі сонатами стати.
Сама ж ніч, мов полотнище, наче в цілунках, із крапками зір, свідком місяцем - палахкотіла
Крізь запрілі, від спраги до пристрасті, шибки в кімнату,
Там де просто на килимі в дотиках й подихах наше сплетіння багріло, мов ягода спіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399748
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
В цім світі прожити не легко,
Я знаю...
Та я сподіваюсь на віру,
Кохаю!
Єдина потреба,
До Бога молюся -
Дай сили прожити!
Я жити лиш вчуся!
З тобою бажаю померти, ожити
І знову у вирій думками злетіти!
Жагою палаю, як промінь надії...
Вже сльози стікають,
Сховати всі мрії?!
Не можу, не хочу,
Я буду кохати!
Навколішки стану і буду благати:
Дай сили,
З тобою життям я розквітну
Та буду щодня лиш тобою радіти!
Мелодію чую пташину весняну,
Надія зі мною, агов на поляну!
Вдихати буття та цвітінням гасати
І кожному слову радіти,
Писати!
Щоб кожна ця мить
Незабутньо й лірично
Жила й надихала на краще,
Одвічно!
Не можу,
Папір вже гарячий нестерпно...
Кохаю, кохаю, кохаю!
Відверто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118278
дата надходження 26.02.2009
дата закладки 09.02.2013
О, милая, ты снова на диете,
Опять ведёшь борьбу за каждый грамм.
Я гибну в той войне безвинной жертвой –
От голода, лишений отощал.
Гляжу с тоской на завтрак – лист капустный…
(А зёрна прорастают на обед!)
Да... В голове твоей не мысли – мюсли...
Но я-то – радикальный мясоед!
И физику ты в школе не учила, –
Иначе б знала – есть такой закон:
Зависит прямо притяженья сила
От массы тела! Доказал Ньютон!
О, женщина! Вернись к своей природе!
В тебе ж заложен основной инстинкт,
Где главное – для продолженья рода
Здоровым, сытым должен быть мужик!
Увы, стал безразличен к брачным играм,
От скудного меню и свет не мил…
Но выход есть: для превращенья в тигра
Меня сначала мясом накорми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366990
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 06.02.2013
Почуттями Кохання я ситий,
Почуттями доВіри - сповна,
Почуттями Надії увитий,
Почуттями страждання - до дна...
Оцінити їх силу можливо,
Всім життям своїм грішним довів:
Значно гірше і навіть брехливо,
Як немає в душі почуттів!
Дуже гарно і трохи бунтарно,
Кращих слів і думок не знайти,
Але посмішка ранку янтарно
Заборону знімає... Лети!
У краї, небесами безхмарні,
У моря, де натхнення бурлить,
У світи, де життя різнобарвне,
Там, де серце Коханням болить!
Ось такі почуття незбагненні
Крають тіло пекучим вогнем,
А в душі моїй рима щоденно,
Наче ниточка, в'ється віршем
І бажає усім розказати,
Мов довершеність мрії і слів,
Про можливість безмежно кохати
У полоні своїх почуттів!
06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398724
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
[i]Красота - это страшная сила,
которая, чтобы спасти мир,
всё время требует жертв[/i]
Советы модных глянцевых журналов,
Как превратиться в женщину мечты…
В стремленье к фото-шопным идеалам
Ты стала жертвой страшной силы – красоты!
Что стало с белоснежно-нежной кожей?
«Загар – красиво!» (Кто это решил?)
Сходив в солярий, стала ты похожа
На обожжённый глиняный кувшин!
А давешний тот случай, с волосами…
(Мороз по коже!) Захотел обнять, -
Провёл по косам, а в руке осталась
Случайно отстегнувшаяся прядь!
Наивные чероки и ацтеки!
Кого мог напугать их боевой раскрас?!
Пожили б с нами, в двадцать первом веке,
Уж мы бы показали мастер-класс!
И Монтигомо – Ястребиный Коготь
От псевдонима отказался б враз,
Увидев твой кроваво-красный ноготь,
Весь из акрила, блёсточек и страз!
Гламурные ресницы-опахала…
(Боюсь дотронуться!) И пирсинг на пупке…
Спасая мир, чуть-чуть перестаралась, -
Ты мне милей гораздо – налегке!
Давай попроще: я – Адам, ты – Ева,
Отбросим весь нелепый антураж!
Стал забывать, какая ты на самом деле,
Тебе не трудно смыть макакияж?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368963
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 04.02.2013
Проростає душа так зелено,
розпускає свої гілки,
підростає, і тихим велетнем
вже готова у світ зайти.
Тільки тіло в раптовім зрості,
подалає душевні млості,
не на часі, усе не на часі,
відкидає житттєві страсті.
Вона рветься, йому у руки
підкидає душевність – «круки» -
каже тіло у зрості сили,
чи тебе я про це просило?
Проростає душа так зелено
розпускається і п`янить,
та дорослість буває деревом,
що не знало про трунків мить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397365
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Я прагну розчинитися в тобі.
Хоч ні - тебе в собі втопити хочу,
З тобою опинитися на дні
Блаженства моря. Втіха там лоскоче,
Доводячи тіла до насолод,
Підносячи з глибин аж вище неба
Релаксу стан в рай плотських нагород.
Я знаю - нам обом це зараз треба.
Давай-но вдвох зануримося в блаж,
А звідти линьмо в висі самоцвітів
Тілесних задоволень. Свій пейзаж
Там намалюєм з ейфорії-квітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396828
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Пробач,
Та в тім, що різні ми не винен з нас ніхто.
Не плач,
Твоїм сльозам не вірю я уже давно.
Мов м"яч -
Слова образ розбили наших днів вікно,
Як меч,
Розтяли навпіл часу "разом", мов рядно.
І все ж,
Тримати пам"ять буде завше "нас" - на вік.
Авжеж,
Для тебе рідним стане інший чоловік.
З мереж
Життєвих, з часом, кожен з нас найде свій лік.
Облиш...
Ні, це не сльози, просто біль торкнувсь повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396555
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Нерівні сили… Поле бою…
Стрільба і крики біля Крут,
Хтось друга прикривав собою,
Таке було на полі тут.
Це ті спартанці українські,
Було їх триста і тоді…
«Братам», що з півночі насіли,
Шлях перекрили до землі.
«Північний брат» з червоним стягом,
Здебільше п’яна матросня,
Співали пісню про «Варяга»,
Нагрянули немов тічня.
Принадою була ідея,
За нею бігла зграя псів,
Землі забракло їм своєї,
Гарчала зграя голосів.
Вони вбивали і трощили,
Збирали дань, немов орда,
І згарища землі лишили,
Всі зрозуміли - це біда.
За свою землю і за волю,
Пролили кров на землю тут,
Безвусі хлопчики ціною -
Життя поклавши біля Крут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396371
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
До Всесвітнього Дня Снігу (20 січня)
Син записався на « один кінець», на Марс.
В роки безвусі хто з нас слухається вчителя...
Всі провокують свого Ангела-Хранителя
Й андреналінить руки й ніс геройський фарс.
Минувся тиждень, січень, син – на дво́рі ...й спить.
В снігу качається, сніжинки оком ніжить.
Льодовики, відлиг малює, з фірн чудить,
І, наче скульптор, снігові буя розкіш,я!
В сніжки пухкі, ледь синьобарвні, і смішні
З ким баче – бавиться і кру́пку ніжну пестить.
Які ж нірванні на Планеті на Земній
Сніга величні, незрівнянні, поетесні!
Син записався на « один кінець», на Марс.
І у снігах сумує прощавальний час.
20.01.13 р.
P.S. від авт.: Фірн - крижана яскрава порода , що є перехідною стадією між снігом і льодовиковим льодом,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393983
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Присвячується
Прекрасній поетесі
Оксані Халаган (Корозлик)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5559
До Дня народження
Я маю серце й маю душу,
І, мабуть, трохи дивний хист,
Бо вкотре знов сказати мушу,
Віршем пронизуючи лист,
Про надзвичайне й неповторне
Таке чудове почуття,
Яке здіймає в мені шторми,
Заводить в мить до забуття...
Земні здобутки відлітають,
Ніщо у порівнянні з ним,
Невже усі, як я кохають!?
Крізь кригу відстаней і зим?!.
Напевно відповідь скептична,
А я - простий собі дивак,
Занадто квітка та лірична,
Хоча... я маю гарний смак,
Бо, як вона, також нестерпно
Плекаю до життя жагу,
І крізь сніги іду уперто,
Думки поклавши на вагу,
Не переймаючись плітками,
У римах серця, навмання,
Лише співочими рядками
Красу її наздоганя...
Мій милий пролісок чарівний,
Незламний символ боротьби,
Твоє кохання так нестримно
Біліє ніжністю!
Якби
Я міг з тобою поряд стати,
Зігріти пелюстки теплом,
Й цвітінням всім своїм сказати:
- Кохаю!
Та це, певно, - сон...
17.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393193
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Сама собі не зрозуміла.
Ну, а для інших – поготів.
Часом пухнаста я і біла,
А часом, мов на ніс хто сів.
Немов барометр атмосферний,
Тиск відчуває, так і я
Чую, де надмір в серці скверні,
Де живе злоба і брехня.
Коли мене вони дістануть,
Душевну шкарлупу проб’ють,
Як вовк на місяць вити стану.
Сповию тугою свій путь.
Часом, деру угору крила.
Та як обрубують хвоста,
То напинаю кров у жилах
І відростаю, мов змія.
Я довго плакати не вмію
І біль плекати, наче цвіт.
Мов попіл вітер, сум розвію
І знову пущуся в політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392984
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Разливает дождь осенний
по бокалам хмель-тоску,
Пью букет из настроений
осторожно, по глотку.
Далеко до дней весенних-
кони-вьюги на пути
И из теплых дней последних
дымка шепчет: "Не грусти".
Расплылась нега по телу
грустной горечью дождя,
За окном поет капелла
блюз последний для меня...
Кружит лист, бокал, капелла...
на пороге холода...
Осень песнь свою допела,
как не пела никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
ЇЇ прощай. І музика вокзалів.
Останнє небо вкрали ті повіки.
Тепер у тебе тисячі причалів!
Але туди не мчаться твої ріки.
Ти лиш хотів востаннє вкрасти подих
Із вуст, що заманили так далеко...
В безодню. За кордони. Вище неба!!!
"Прощай! І проводжати вже не треба..."
"Порожність снів і дум без тебе."
Вже не знаходиш підходящих слів.
І тільки дим заповнює потребу
Прожити часточку минулих днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392683
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Твоя усмішка ніжна, мов весна
І добрі очі дивляться на мене.
У них така прозорість і краса,
Як роси, що лежать на листі клена...
Я уявляю щебет солов'я,
Твої слова, немов бальзам на душу.
Як шкода, що тепер я не твоя,
Та я думками, мрії, ще зворушу...
Вогнем палає дивний небокрай,
Неначе знову наступило літо.
А я думками із тобою - знай,
Серед зими, а в серці квітнуть квіти...
Летять сніжинки ніби кружева,
Лягають оксамитом на дерева.
У комин вітер часто завива,
Мчить трійкою Зимова королева...
Кладу долоню на холодне скло,
Гоню навбридливу самотність з хати.
Нас казкою зігріє ще тепло.
На нього завжди будемо чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392361
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
. "Не даруй мені більше жоржини..."
Марія Радіонова
Не даруй мені більше жоржини,
І не клич мене більше у ліс...
Я не хочу вже більше малини
Бо не ангел ти,.. а просто біс.
І ілюзій не хочу з тобою,
Бо слова всі пусті, як вода...
Йду від тебе сумною ходою,
А на стежці одна лобода...
Пройдуть роки - тебе не згадаю,
Тільки часу того мені жаль...
В нашій пісні не було розмаю
От і вітер відніс її в даль...
Ти шукай собі іншу кохану,
Я забуду навіки цей день...
А з малини складу ікебану -
Тепер хочу я спілих више́нь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380802
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 14.01.2013
Что за гранью бытия,
Знать бы.
Нет там воздуха? Жилья?
Свадьбы?
И живут там без вранья
Долго.
И река там не течет
Волга.
Нет поборов, лжи и ссор –
Тихо.
И обходит этот мир
Лихо.
Там и бабушка моя
Бродит.
Темной ночью ко мне в дом
Входит.
Может, где-то и отец
Тоже.
Дочь свою, меня, узнать
Сможет.
Хоть одним глазком и мне
Вот бы…
Их увидеть я смогла
Хоть бы.
Почему я в мир Чудес
Верю?
Не откроют те для нас
Двери.
Но летят туда мои
Мысли,
Проживая не свои
Жизни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392345
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Арт-кафе
Бомонд зібрав -
Вечір надчуттєвих творів.
Грав оркестр. Безліч страв.
Ґніт свічі згорав поволі.
Дегустація віршІв.
Еротизм проник в повітря.
Єдність вишуканих слів
Жадних
ЗлИтися в палітру
Із вершками почуттів,
Їх в оправу взято вправно
Й
Кожен автор приодів
Лаври - "Браво", "Вау" і "Славно"!
Між рядків -
Незримість фраз
Оріоном задоволень:
Пристрасть, шал, екстаз, оргазм.
Рай від римо-поневолень
Серед всіх присутніх
Там.
У сплетінні
Феромонів
Хвиля щастя:
Цвіт, нектар -
Чаші повні слів любові.
Шлейф інтиму там витав,
Щік торкавсь його багрянецЬ
Ювелірних рим-октав...
Я був ночі тої бранець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392233
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Ховався в хмари Місяць загадковий,
Ще промінь трішки рогом обнімав.
Ми ж цілувались у човні обоє,
Сміялись з нього, явно загуляв.
Для нас старався друг хазяйновитий.
Всю нічку щиро дивом розважав.
То лоскотав лілеї наче рідні діти
То до заплави Мавок проводжав.
Лягла навкруг краса несамовита,
Прийшла наживо з простору уяв.
Сповиток тиші цноту цю не спиту,
У гладь озерну зранку пеленав.
Скінчилась нічка, в заводь гордовито,
Вже день прийдешній озером ступав.
А нас відтоді у вербових вітах,
Назавше Місяць в парі повінчав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391546
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Не плач, моя сіра трояндо, такою
Ти рідко буваєш, по суті
І очі із надлишком ртуті
Сумні і важкі після бою
Не рюмсай, я поряд з тобою
Розкиснеш на клейстер з такими ділами
Немов у калюжі картонка
Всі знають, що ти - амазонка
Нюанси залишим між нами
Лягай краще спати, знесилений воїн
Скидай білий верх з чорним низом
Складу твої лати в комод під карнизом
А завтра нове щось накоїм
Ми ті ще з тобою герої
А я заспіваю тобі серенади
Інтимно і місячно тихо
Помірно розчиниться лихо
До ранку відновиш принади
Прокинешся завтра прудка, мов ресора
Вплетеш у волосся багнети
Озброїш паперами файли щоб скоро
Трощить хробакам кабінети
Підбори у камінь зацокають дзвінко
Все буде нармуль, от побачиш
А зараз чарівно ти плачеш
Зворушливо так, моя жінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137621
дата надходження 16.07.2009
дата закладки 05.01.2013
«Випадковостей нема,
В світі все не просто так.
Може то є долі гра,
Чи якийсь конкретний знак...»
Не випадково я цей твір почав саме із поетичних рядків. Я взагалі не вірю у випадковості тому, що з усім, з чим нам доводиться зустрічатися у житті – не просто так. Свою першу поезію, якщо можна сьогодні її так назвати, я написав ще у своєму ранньому шкільному віці: десь в період між першим і другим класом, практично тоді, коли і навчився писати. На жаль, перший в моєму житті власний вірш не зберігся. Проте, у мене гарна пам’ять і я точно пам’ятаю, що мова йшла про комах-мурах, з якими я порівнював нас - людей, чи дітей (бо ж тоді я був зовсім дитиною). Адже всі ми і справді, наче ті мурахи-трудівниці. Та щоб не відхилятися від теми і не занурюватися у глибоку філософію про те, які ми – люди, я все ж продовжу...
В мене немає улюбленої книжки чи автора, котрі б конкретно змінили моє життя. Спитаєте: «Чому немає?» Я й сам колись запитував себе. Відповідь банальна та все ж однозначна: тому, що кожна з прочитаних мною книжок, так чи інакше, вплинула на мене сьогоднішнього. Я маю на увазі те, що коли я беру до рук будь-який твір, мій мозок, подібно ситу, просіює крізь себе всю почерпнуту інформацію, окремі фрази з якої, висіваючись, накопичуються в моїй голові, і наче ті зернинки істин, згодом визрівають та проростають, даючи уже свої власні плоди – вірші. Саме тому виділяти будь-якого автора чи його твір я не можу. Зрештою це, мабуть, було б не правильно по відношенню до інших. Читаючи, я, мов за соломинки, чіпляюся за фрази, образи, подекуди копаю глибше у міжряддях творів інших авторів, докопуючись до чогось власного. Саме це дало мені змогу нині приєднатися до числа не просто любителів, але й творців Слова. І сьогодні я знетямлений від щастя бути одним із них: дивитися, як вони - через призму поезії; дихати, як вони - киснем, сповненим образами. І все це, скажу я вам, - не випадково. Адже ми починаємо своє світосприйняття ще з утроби матері, не перестаючи його пізнавати до кінця життя.
Із впевненістю можу сказати, що завдяки поезії пізнаю цей світ глибше, оскільки найпростіші речі бачу значно різносторонніше, аніж звичайна пересічна людина. Образне мислення, що постійно розвивається завдяки читанню та глибокому аналізу творчості інших авторів, не тільки збагачує мій внутрішній світ, але й дає змогу виливати на папір вірші. Можливо вони іноді ще не досконалі (як між нами поетами кажуть - « не причесані»), та все ж несуть у собі, не побоюсь цього слова - «багатство», з яким, я певен, кожний автор щедро ділиться зі своїм читачем. І знову ж таки той, хто читає будь-який твір, так само висіює з нього у свою підсвідомість щось для себе, чим саме і збагачує свій внутрішній світ.
Чи раз так бувало і чи мало не з кожним, що коли до рук потрапляла та чи інша книжка, читаючи її, ми бачимо там себе чи якусь частинку, фрагмент зі свого життя, черпаємо цінні поради, мріємо... Та все це не випадкаово! Тому що автори пишуть для того, щоб їх читали. Пишуть так, щоб читач чи буквально, а чи між рядків все ж побачив, уявив у тому чи іншому літературному герої себе; у тій чи іншій описаній обставині – свою, а отже і не випадково доносячи до нього сутність, істину.
Поезія відкрила для мене безмежний сівіт, в якому я навчився виливати свої мрії, переживання, емоції на папір. Світ поезії надзвичайний! Його можна порівняти хіба що з вінком із найрізноманітніших квітів, адже він сповнений барв та ароматів. Головне пам’ятати, що Слово – всесильне! Ним можна ранити, вбити; ним можна розрадити, зцілити... Та якщо Слово припіднесене у, так би мовити, своєрідній поетичній оправі, воно стає привабливим.
Відкривши для себе цей дивовижний світ поезії, я відкрив для себе і самого себе – нового, здатного щось зробити для людей: сказати, передаючи свої думки через заримовані, якби зашифровані, слова. ...Я здобув можливість бути почутим.
Пишучи все це, у моїй голові паралельно звучить питання: «А чи бува не випадково я взявся за написання прозового твору?» У моєму доробку є кілька прозаїчних робіт, проте для мене це все ще залишається дещо новою ланкою, яку рано чи пізно неодмінно досягну. Можливо, мені не вдасться написати ту, хоча б єдину, прозу свого життя, здатну суттєво вплинути на чиюсь долю, все ж я певен, що ті, хто зараз читають все це, відчувають увесь той позитив, те окрилине натхнення, з яким я зараз, майже на одному диханні, щиро ділюся.
Пізнавайте світ глибше! Любіть Слово, бережіть його і пам’ятайте, що все, що трапляється з вами в житті – не випадково.
«...Ми просто люди, ті, хто граємось словами:
У рими пошуках, міняєм їх місцями
Та не кидаємось, - кохаєм до нестями;
Вселяєм образ в них з підтекстом між рядками.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382661
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.01.2013
Я розчинюся у тобі, мов цукор в каві,
Підсолодивши тіла твого гіркоту.
І аромат, і дотик вуст твоїх.., - ласкаві.
До дна п"ю збудження я твого чорноту.
Кожна піщинка моя вищого ґатунку
Своє розчинення віднайде у тобі.
З ковтанням кожним того пристрасного трунку
Я жінку-каву відчуваю на собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375480
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.01.2013
Шквал емоцій нахлинув зненацька;
Захлинає надмірність думок:
Мов тварина зірвалась хижацька
З ланцюгів - моя Лють. Зла комок
Прагне вирватись фразами лайки:
Пазурями та іклами слів.
Негатив розтерзати щоб тільки,
Настрій мій тільки щоб розвеснів, -
Щоб просякнувся весь оптимізмом:
Прояснів, переріс в позитив,
Боротьбу щоб почав з егоїзмом
І щоб гніву вчинив супротив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389939
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Я заблукала між твоєї брехні,
Я збила ноги в темряві й поранила руки.
Занадто слабкодуха, щоб сказати «ні»
Й не дуже легка здобич для розлуки.
Я просто відмовляюсь вірити в кінець,
Не хочу знати, що нічого вже не буде.
Ти просто надто туго стягнув ремінець,
Що серце стримував зліва у грудях.
А я блукаю між твоїх дзеркал,
Як в тій безглуздій і жахливій казці.
Як же відразу не помітила оскал,
Твій злий оскал, невже ти був у масці?
Я заблукала між твоєї брехні,
Я так стомилася й поранила руки.
Ти все співав мені солодкі пісні,
Складав почесний гімн для нашої розлуки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389610
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Кому потрібні мої вірші?
Мені самому самперед...
Бо ми не кращі і не гірші,
Мій олівець - ось мій багнет,
І аргументи самі кращі:
Це звук розбуджених сердець...
Були часи помітно важчі,
Та вижив наш народ-мудрець!
Кому потрібна моя думка?
Мені самому самперед...
Бо не бажаю тільки «струнко!»
Й не хочу їх дешевий мед,
І аргументи самі сильні:
Це подих правди і Весни...
Настане час - ми будем вільні,
Чудові бачу й віщі сни!
Кому потрібна моя воля?
Мені самому самперед...
Хоч і тяжка вкраїнська доля,
У римах я вбачаю злет,
І аргументи - мої вірші,
Думки гуляють навпростець...
Сьогодні я, а завтра - інші,
А хто не згоден, - хай їм грець!
28.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388314
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Однажды Петр подошел к Иисусу и спросил Его: «Господи ! сколько раз прощать брату моему, согрешающему против меня? до семи ли раз?» На это Иисус ответил ему: «Не говорю тебе: до семи, но до седмижды семидесяти раз.
(Новый Завет).
------------------------------------------------------------------------------
Ви бачили, як терен розцвітає?
Як молоком облиті всі гілки...
Таке цвітіння і Кохання має...
Але ж чому гіркі так ягідки?
Завжди Кохання вабить буйним цвітом.
Хіба ж тут можна відірвати зір?
Та пелюстки зриває бува вітер.
От вір тепер в Кохання і не вір!
Кохання нам дано з небес від Бога.
Яким ми граємось й не хочем дорожить.
Воно, як Квітка чуда неземного.
Воно ПРОБАЧИТЬ ВСЕ! Без цього варто жить?
Буває, що ми сильно себе любим.
Не знаєм змалку, що це пробачать.
І не жалієм ми за тим, що губим,
Бо Я своє не хочемо втрачать...
Ось так вбиваєм Квітку ми, Кохання.
Тримай міцніше і не відпусти.
Не думай, що ще буде. Не останнє...
Та інше вже не буде так цвісти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388349
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Разорвав на тебе твоё платье
Я вонзаюсь губами в ключицы,
Секс - прелюдия, ты - моё счастье,
Крылья, жизнью задавленной, птицы!
Очутившись на мягкой кровати
Позволяем телам что-то делать,
Нас на вечность, до следующей хватит.
Мы друг в друге спешим до предела...
Разрываем в лохмотья одежды,
И собой сносим мебель и стены,
В наших душах зародыш надежды
Не потерпит ни лжи, ни измены!
Мы единое целое!!! - Пара!
И все это навечно! До смерти!
Я так ждал своего идеала
И дождался, попав в твои сети!
02:07
27.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296346
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.12.2012
Католицьке різдво роздививсь
Із Німеччин, Європ, із середин,
Де - духовна споріднена вись,
Й мудрий вечір - лобов,ю прещедрий!
Де відновлені частки родин
В тиші стерпних думок розквітали
Без п,янки́х галасливих трясин
І обжерливих криків гуля́лих...
І, звичайно, опісля святих,
Не пихатих, гучних посиденьок...,
Діти знали, що є «не кради!»,
Що існує і сором в буденні!
Чисті наміри в згоді з життям,
Побажання, як діти, кружлялись,
В дзвонах совісті й світочуття
Католицьке Різдво відзначалось.
25.12.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387572
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Пять минут, чтобы вспомнить немного о годе прошедшем...
Поднимаем бокал - Новый Год на пороге стоит...
Пролетел над Землей год Дракона, из дней сумасшедших,
Что же новый - Змеи, нам хорошего в жизни сулит?
Вспомним всех кто нам дорог, кто в памяти только остался,
Дай им Бог, незабытыми быть никогда-никогда!
Все хорошее вспомним, пока Год Змеи не начался,
Чтоб невзгоды покинули нас, как мираж, навсегда.
Бой Вселенских курантов... Давайте же выпьем за счастье,
Пусть хорошее только приходит к нам в Новом году,
Что задумано - сбудется, дымом растает ненастье,
Пьем до дна, за горящую, в каждом, Надежды звезду.
С НОВЫМ 2013 ГОДОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387010
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Від слова "знов" до слова "снова",
На "языке" повісилася мова.
Від слова "влада" - стала "власть"
І з кожним днем нова напасть.
Тепер живемо двоязикі,
Так весело тепер усім
І виєм як собаки дикі ,
Тепер у новім світі цім...
Теперь не надо людям "мови"
Зато по всюду "языки"
И чудно жить на этом свете,
На месте "Дурнів" ныне "дураки".
Вот это власти помогают,
Теперь встране танцуй! Кричи!
Никто уже не понимает
Где дураки, где палачи?
Ітак живемо в цьому світі,
Політикам низький уклін,
Від козаків нащадків славних,
Даруєм вам печений хрін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383982
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Даруй мені за відстань зорельотів,
Яку здолати часу не знайшов.
Даруй мені, що липи в позолоті
Їм білосніжний пасував би шовк.
Даруй мені за вітер нелюбові,
Який жбурнув тобі я у лице.
Даруй мені, що вгамувалась повінь,
Бо не хотів того я понад все.
Даруй мені, шаленство падолисту,
Що заплітає жовті язики.
Даруй мені, що сповідь не барвиста,
Даруй мені, що я ще є такий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384898
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Дорослість
не вимірється позитивним тестом
на вагітність твоєї дівчини, а совість,
не кількістю попрошенех пробачень…
Гордість -
не є висотою задертого носа. Сміливість
не вимірюється кількістю випитого алкоголю.
Не все так просто…
Ніжність, не лиш випадковий дотик,
любов - це не коли ти непроти…,
тиша… не коли все без звуку,
голосно - це не коли чути….
Удар не завжди б’є по цілі,
сильно, не коли ти впав…
живий головне, нехай і нецілий…
буває не виграв, але й не програв….
Дорослість
не вимірюється позитивним тестом…
Совість
не в пробаченнях…
Гордість
не коли ти best of…
Ти…обов’язково значення…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383103
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Мені подобаються люди, які вірять в те, в що я давно уже не вірю…
Мені подобається бути самим собою…
Мене можна любити, а можна ненавидіти, але до мене важко відноситися байдуже…
Я той, хто втратив все і обрав свободу…
Я той, хто міг би довго дивитись тобі у очі…
Зі мною можна сміятись, можна жартувати, а можна і плакати…
Я той, хто міг би найти тебе, і той, кого могла би найти ти…
Я той, з ким час летить швидко, при тому, що він завмер, його не існує…
Я більше, ніж твоє серце…
Мені важлива глибина твоєї душі…
Я можу бути романтиком, а можу і не бути…
Я можу бути настільки різний, що буде виглядати, що все однаково…
Я той, хто може розбити серце, а може його розтопити…
Я той, хто може все і не може нічого…
Я можу кохати, а можу не кохати…
Я не люблю пливти по течії…
Я скучаю по того, навіть якщо ця людина поруч…
Я мертвий, хоч ще дихаю і ходжу…
Я живу кожний день без тебе даром…
Я не терплю лицемір’я…
Мені бракує свободи…
У мене інколи щось болить, а інколи душа…
Я дивлюсь вгору, а лечу вниз…
Я часто не розумію самого себе…
Я не стою на місці, а рухаюсь вперед…
Я не знаю всю правду про себе…
Я жалію незнайомих мені людей, а роблю боляче дорогим мені людям…
Я міг би бути тобою, але я – це я…
Мені є у кого брати приклад, але я віддаю перевагу бути собою…
Мені інколи буває стидно…
Я жалію навіть тих, хто не викликає відчуття жалю…
Я часто помиляюсь в своїх почуттях…
Я думаю про те, про що думати не треба…
Я часто жалію навіть тих, хто наді мною сміється…
Я не тримаю ні на кого образ…
Я часто буваю у світі мрій…
Я інколи говорю про те, про що інші бояться навіть думати…
ЩОБ МЕНЕ ЗРОЗУМІТИ, ПОТРІБНО СТАТИ МНОЮ…
21. 06. 2011 року (Братківці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383932
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд - так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.
Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам - покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.
В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір"їнку, щастя-птах.
Ти - янгол мій, свої згубивша крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Не може бути сліз без сміху
Падаючи у снах бачити життя
Стати героєм тільки для себе
І жити в своєму серці
Не може існування бути завжди щасливим
Зразу сісти на велосипед й поїхать
Забути веселку дитинства
І стискаючі ланцюги життя
Закінчення для всього є
Але закінчення тебе
Не буде без пережитих радощів, страждань.
А вибір, коли вони закінчаться, робиш сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382495
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Відповідь на:
журналістів Укр :: Сховай моє ім"я
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
Прекрасна ніч, зійшла зоря
Й горить надворі,
Плекаю суть й молюся я
В бажаннях морі
І вже душа моя летить
У світ кохання
А в грудях серденько тремтить, -
Хмільне зізнання
Бо світ зорі цілунком губ
Упав на мене,
Неначе пристрасть ніжних рук
Між трав зелених
Кохання зоряний тандем,
Душа розквітла
Й згорає пристрасті вогнем
В нічному світлі
Два ніжних «я» злились в одне
Біля озерця,
І вже ніколи не мине
Той біль у серці
27.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186467
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 04.12.2012
Візьми мої крила й химерну надію
У дійсність реальну собі воплоти,
Хай збудеться серця заманлива мрія -
До дому, до отчої хати лети
До вічної сили, до діда й бабусі
До пращурів роду корінням міцним,
Що дали життя тобі, силу у дусі,
Джерельним коханням навіки живим
Лети ж бо полями, у гори здіймися
Що зеленню вкриті, мов чудом життя,
До запаху сіна, росою умийся,
Щоб сили набратися до забуття
Візьми мої крила, я в воду полину,
І рибою плавати буду в річках,
До поки ти будеш літати, спочину
Й молитися буду при справжніх свічках
Бо кращого в світі не має бажання,
То сила тяжіння рідних ланів...
Бажаю країні своїй процвітання,
Візьми собі душу вірних синів!
04.03.2009
Картина: «До рідних осель»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/to-native-homes
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119342
дата надходження 04.03.2009
дата закладки 04.12.2012
(Присвячую Лесі Геник, Наталі Данилюк і моєму духовному наставнику Оксані - Світаночку!)
Уклінно дякую, що саме вчора, в перший день зими, вони допомогли мені ще раз вийти із темряви і в моїй душі знову сонцесяйно!
ЯК ВАЖКО: мовчати, коли хочеться так багато сказати; вірити, коли зневірився; пробачати і забувати; не помилитися, не заблукати, не посваритися; не дорікати, не вболівати, не журитися; не помічати, не жалкувати, на помилках вчитися…
ЯК ЛЕГКО на душі, коли зникає те, що було важко…
ЯК ВАЖЛИВО, що є на світі добрі, чуйні люди; що більше не турбує біль у грудях; що знову сяє сонце веселково; що зігріває серце щире й мудре слово…
ЯК СУМНО, що минула осінь золота, але зими ще й досі в нас нема…
ЯК РАДІСНО, що ще пульсує кров у жилах; що, попри все, жива – тому щаслива!
ЯК ДИВНО І ЦІКАВО воскресати, відкрити двері у свої пенати…
І ЯК НЕЛЕГКО свій спокійний монастир сьогодні залишати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381825
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Не обвиняй меня в обыденности фраз...
Не прекословь возвышенным сюжетам,
Вновь умирающим в бездарности поэтов,
Не опуская горделивых глаз...
Не обещай любви быть верным до конца,
Не сохраняя старых обещаний,
Истертых временем, обманутых признаний,
Застрявших в сердце холодом свинца...
Не уходи на век молчанием пронзив,
Оставь напиток горький объяснений...
И привкус тонкий зарифмованных презрений
Оставь на сердце, душу пригубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381389
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
мат - сознание...
гнев - изгнание...
боль - познание...
жалость - признание...
взгляд - желание...
время - создание...
грусть - страдание...
честь - влияние...
лесть - внимание...
ярость - влечение
звуки - общение...
задум - творение...
гордость - мучение...
страх - удивление...
вера - забвение...
прихоть - волнение...
мысль - движение...
строгость - решение...
любовь - искажение...
память - рождение...
опыт - прозрение...
жизнь - искушение...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380849
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Упав, неначе лист осінній
На пригір долі у журбі,
І золотію у молінні
За тим, що щезли голубі
Висоти радості і болю,
Безсонь і райдужних видінь,
Коли я тішився тобою,
Як холодком липнева тінь.
І віє в душу студенями
Бентежна гадка, що нема
Димку жовтневого над нами,
Лиш попіл струшує зима.
27.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380800
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Відчуваєш, як потайки дихає холодом,
Мурашками щоранку захоплює тіло,
Як у ніч, без вагань, ніби вітром влетіло
І під серцем застигло розм’якшеним оловом.
Відчуваєш, як зрадницькі крапельки поту,
Дуже плавно по скронях стікають донизу.
І думки навіжені, без дозволу, лізуть
Та наївні хрести не спасають, усоте..
Відчуваєш, як руки труснули за плечі,
Як слова, ніби ляпаси, щоки лоскочуть,
Як впускаєш сльозинки у втомлені очі.
І біда полетіла, за гуртом лелечим..
Відпускаєш..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380777
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
На вулиці - розкриті парасолі,
Все правильно:ми в полосі дощів,
Цілують нас тумани сивочолі,
Ледь чутно доторкнувшись до плащів
Незатишно. Промінять простір фари,
Шукаючи притулку для машин,
А поруч,наче сонце в сизій хмарі,
Ледь блимає світильник-апельсин
Нам добре вдвох,хоч піймані в лабети,
Блищать плащі од іскор наших слів,
Тумани ж сиві бережуть секрети,
В осінній мряці білих островів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380588
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Вигадуєте щирості дрібницю,
А за спинОю – витерта трава,
Як мало слів сказали,лиш дещицю,
Як дивно,що від них не ожива,
Тонка вуаль затінених стосунків
І хризантем магічна таїна,
Чи не від тих дарунків-поцілунків,
На скронях розселилась сивина?
Бо щирість невибаглива й відкрита,
Як простір юний на семи вітрах,
А тут слова… їх треба пережити,
Перенести,як стигми на руках,
І прочитати, і перелистати ,
Й перегорнувши розділ навпаки,
В прийдешніх днях,напевно,відшукати,
І щирість слів,й цілющий жест руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379573
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Как устал я от вежливой жалости
И от взглядов, сверлящих затылок,
От безжально-назойливой подлости,
Равнодушия пошлых ухмылок
От советов принять одиночество,
От настойчивых рук, раздевающих
Мою душу, как будто пророчество
В черных дырах их глаз обвиняющих
Я устал петь им песни, смеяться
И грустить над бумагою мыслями,
Не могу каждый раз обнажаться
И шуршать облетевшими листьями
Посижу у костра, потоскую -
Иногда так расслабиться хочется...
В декабре снова встречу весну я,
Опрокинув сознанье в отрочество
Пусть горят - не сгорят мои мысли,
Верю только безумной Любви,
Что навеки у сердца зависла,
Рвется птицей подняться с земли
Все неровные строчки я выправлю
Белым голубем клеток тетрадным,
А сомнения выброшу, вытравлю,
Убегу от инстинктиков стадных
Потому, что я верю - получится,
Не бывает двух бед в жизни дважды,
Потерпи, я ведь тоже соскучился,
Каждым словом и клеточкой каждой!
16.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378377
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Коли ти топишся в болоті,
Коли заклякла кров у плоті,
Не проглядай в комусь вини,
А усі сили приклади:
Вмийся хмариним дріботінням,
Утрися сонячним промінням,
Руки стисни у кулаки, устань і йди.
І йди назустріч дню новому,
Назустріч сонцю золотому,
Серце до блискоту натри.
Ним усе тіло просвіти.
Нехай душа вогнем займеться,
Пташиним леготом заллється.
В руки свої меча візьми, тьму розітни.
Тьму розітни, розвій лугами,
Світ одягни в барвисті гами.
Наповни сяйвом доброти,
До життя казку пробуди.
З семи вітрів напийся сили,
На плечі начепи вітрила,
Рушай сміливо в путь, щоб суть життя знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376448
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Что жалеть о том, что не сбылось.
Значит так кому-то очень нужно.
Пусть сегодня мы с тобою врозь,
Я смотрю на это равнодушно.
Скомканы прозрачные мечты,
И душе спокойней на свободе.
Не боюсь душевной пустоты:
Я привыкла к непогоде, вроде.
И не станет осень холодней.
Раньше срока вьюга не нагрянет.
Нас разлука делает сильней,
Но, надеюсь, грустью вновь не станет.
А дожди тихонько за окном
Слёзы за кого-то проливают.
Я не буду плакать о былом.
Жаль, что годы быстро улетают.
Я не знаю: был ли ты судьбой,
Или просто ты по ней промчался?
Хоть душа не плачет за тобой,
Всё же в сердце ты моём остался..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375850
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Не нарікаю я на Бога,
Він завжди поряд десь сидів.
Як вилась стернею дорога,
Як до крові збивала ноги -
Цілунком ніжним їх гоїв.
Не нарікаю я на Бога,
До неба поглчд Він відкрив.
І показав достатньо вміло,
Що чорне – чорне, біле – біле.
І а пекло вхід мені закрив.
Не нарікаю я на Бога.
Йому «Осанна!» я кричу.
Вмив сонцем тьмяні мої коси,
Тугу укинувши в покоси,
Дав крила брати висоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375283
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Красоту не испортишь Любовью,
Ведь Любовь - наших душ красота
И своей поэтической новью
Словно звонкая рифма чиста...
Доброту не испортишь стихами,
Ведь стихи - наших душ доброта
И по жизни идут вместе с нами,
Распахнувши искусства врата...
Высоту не испортишь стремлением,
Ведь стремление - душ высота,
Пусть полет в небеса на мгновение,
Каждый взмах - неземная мечта...
Глубину не испортишь глазами,
Ведь глаза - наших душ глубина,
Изливаясь наружу слезами,
Словно мудрости плещет волна...
Смысл фраз не испортишь делами,
Если дело - души твоей боль,
Из глубин воспарив небесами,
Красотой возвращает Любовь...
11.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370215
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Все буде добре, тобто все гаразд!
Складаю позитивні установки.
Емоції – Біг Борди на показ…
Бувають дні, коли насправді гірше -
У венах кров пульсує, як скажена,
Дилема виникає щодо віршів -
Енергія, як Реквієм Шопена…
Долаю, ніби стаєр, перешкоди,
Обманюю діагнози щоденно,
Блокую біль, залежність від погоди,
Радію сонцю і живу натхненно,
Егоцентрично навіть і блаженно…
*ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ – по вертикалі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370185
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
В холодну осінь, тихий вечір,
Закрався смуток в моє серце.
Не зігрівали руки - плечі,
Зі сліз зробилося озерце.
А за вікном сердитий вітер,
Сумних пісень мені співає.
Мабуть сміється гордовито,
Що радості в очах немає.
Мої думки тебе чекають,
А ти не йдеш до мене більше.
Чому... Чому слова палають?
Спасають душу лише вірші...
Коли тебе у них побачу,
Коли почую голос рідний.
Від радості ще раз заплачу,
Лишу разок росинок срібних.
Багато слів мені не треба,
Лише твоє тепло відчути.
Щоб усміхалось сонце й небо
І у думки тебе вернути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369302
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
САМОВЫЗВАННАЯ ШИЗОФРЕНИЯ
С КОМПЛЕКСОМ БОЖЕСТВЕННОСТИ
И УСИЛЕНИЕМ ЭКСТРАСЕНСОРНЫХ СПОСОБНОСТЕЙ
Я иначе смотрю, я и думаю, даже, иначе,
Чем не те, кто как я. Тем не менее я на коне.
Каждый выбрал по вере, по ней получил, а на сдачу
Воздают по заслугам, по случаю и по вине.
Достаю из-за пазухи пламя и пью за удачу –
Пусть достанется лучшему, хочется верить, что мне,
Почему бы и нет: я и думаю, даже, иначе,
Что с того, что меня победили в последней войне?
Что имею – храню, а когда потеряю – не плачу,
Мне привычно стоять перед строем глазами к стене,
Я иду сквозь нее, я и думаю, даже, иначе,
А стена за спиной принимает горячий свинец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137409
дата надходження 14.07.2009
дата закладки 07.10.2012
Слова бувають різні;
задумайся на мить :
якесть тебе вбиває,
якесь в тобі горить.
Хтось каже: "Люблю друзів",
хтось - "сонця промені",
а я люблю лиш тишу,
бо в ній нема брехні.
Словами розкидатись -
то діло не складне.
А біль, що слово залишило,
ніколи не мине.
Слова лиш шрами залишають,
тож краще промовчати.
І хто б там що б там не сказав -
навчіться забувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368622
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2012
Повірити людині,як собі,
Повірити душі,котра страждає,
Повірити тонкій-тонкій журбі,
Повірити у серце,що співає.
Повірити в залізний аргумент,
Повірити у істинні джерела,
Повірити в зелений континент,
Повірити в яскраве світло стелли.
Повірити забутим іменам,
Повірити,коли довкруж не вірять,
Повірити медалям,орденам,
Повірити псалмам святої віри.
Повірити всеможному добру,
Повірити у безкорисність вчинків,
Повірити у мудрість престару,
Повірити в характер із родзинки.
Повірити – хай падають зірки,
Повірити – хай океани грають,
Повірити крізь тижні і роки,
Повірити – хто вірить,той палає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366859
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Ой чому мені досі не спиться,
Так на серденьку мило й тепло.
Літо бабине лугом іскриться,
Павутинням чарує зело.
Я на крилах у висі здіймуся,
Політаю у мрій на даху.
У думках від Землі відірвуся,
Поблукати в Чумацькім Шляху.
Там на вежі для Бога спочину,
Щоб зігріти в теплі благодать,
У молитві в заграву порину,
Скину зірок заквітчану гать…
Візьму в осені жменьку бурштину,
В моїм серденьку прополощу,
Бризну з неба дощем розмарину,
Бори - вітрем у світ рознесу,
… Загубилась в дощах ВедмедИця,
Впали краплі на сонне село.
Ой так хочеться росами вмиться,
Й взяти в руки блокнот і перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367039
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Бентежить тиша синє надвечір`я,
Коли в задумі яблуневий сад,
Коли налитий соком виноград,
І в небо виплива рясне сузір`я.
Як вийдеш на замислене подвір`я,
Ввіллється в груди спокою вино,
А угорі злочених днів руно,
В осінніх вітах,мов в яснім повір`ї.
Себе відчуєш тихим і дозрілим,
Мандрівником,котрий і душу,й тіло,
З`єднав,нарешті,в прощі довгих літ.
Ні звуку,а думки,як каравани,
Лиш десь обабіч,з тишею невлад,
В траву ляга самотній плід каштану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364464
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Засмаглий вірш від пройденого літа,
Доповнений осінніми дарами,
І різнобарв’ям світиться палітра,
Повітря вже формує орігамі.
Згори обіднє сонце пестить щоку
Своїм теплом, так ніжно та несміло,
І почуття від дотику глибокі,
Засмаглий вірш пронизує все тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Мені здається, що в житті далеко,
Не відлечу я у чужі краї,
Туди, куди летять мої лелеки,
Я не покину рідної землі.
Кусочком хліба поділюсь із братом,
Догляну землю, щедрі врожаї,
Я стану тут, на цій землі багатим
І збережу традиції свої.
Я пригорнусь до дуба над межею,
Коли в цвіту черешня - поклонюсь,
Цю землю я люблю, пишаюсь нею,
За її щастя я ще поборюсь.
Хай мої діти, дорогі внучата,
Землі своїй належне віддадуть,
Щоб ця земля була завжди багата
І саме тут щасливий був їх путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362831
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 08.09.2012
Я боюсь раствориться в прекрасных глазах,
Я боюсь растворить тебя собственным взглядом.
Эти тонкие пальцы на нежных руках
Обратят время вспять, для сидящего рядом.
Мне бы хоть иногда любоваться тобой,
Но боюсь тебя чем-то когда-то обидеть,
И боюсь неожиданно встретить тебя,
Опасаясь тебя никогда не увидеть.
Может это лишь сон, уже близок рассвет,
Всё осталось, как есть на земле и на суше,
Но никто никогда не получит ответ –
Для чего расстаются сроднённые души …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362735
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
А я ждала... Секунды монотонно
Растягивая в долгие часы...
Смотрела вдаль, порою отрешенно,
От скуки жгла забытые мосты...
Да, я ждала... Не веря, но мечтая...
И оправдав отсутствие твое,
Беспечно своим грезам потакая,
Я называла правдою вранье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361877
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 07.09.2012
(Ці два вірші поєднані однією темою "ІДЕАЛУ чоловіка та жінки" - то ж є до чого прагнути...)
Краса жіноча - автор Кумартун
Краса жіноча незбагненна її ніяк не передать
Чарує полум’ям безмежним що й у ночі не можна спать.
Цей образ, серце зігріває, тривожить душу раз у раз
Такого більше не буває, таке буває тільки раз.
Як пощастить її зустріти – тримай, кохай, люби, гори
Усі скарби, що є на світі, до ніг коханій поклади.
Вона краса і берегиня, вона продовження твоє,
Вона - це всесвіт невловимий, що зараз поруч тебе є.
Вона дарує щастя, втіху зігріє ніжністю, теплом,
Неначе сонячна утіха, накриє ласкою й добром.
Її усмішка в сих лікує, підносить погляд до небес,
Волосся грає і хвилює, а дотик – знову я воскрес!
Воскрес! Живу і буду жити, творити щастя на Землі
Любове! – світла і велика, безмежна сила у тобі.
*******************************************
Найкращий - автор Nadya
"Ти є найкращий" - так співають солов'ї,
І це найвища є у світі правда.
Ти радість й щастя всім приносиш на Землі,
Моє кохання ти й моя відрада.
Знайомство наше – подарунок долі,
Тебе немов всі ангели небесні
Придумали десь там, в своєму колі,
Й сюди спустили – ти як мрії їх воскреслі.
Ти ніжний, добрий і такий ласкавий,
І розум в тебе гострий мов стріла.
Забавний, мудрий, в видумках цікавий,
З тобою завжди я щасливою була.
Мене ти розумієш з напівслова,
А очі світлі мов небесная блакить,
Приємна, добра, ніжна твоя мова,
Говориш - як струмочок десь біжить.
Мене до себе ти бува пригорнеш -
Співає зразу серце і душа,
Немов в м’якеньку хмарку так загорнеш,
Обнімеш – й вже горять наші тіла!!
Ти є найкращий, і це добре знаєш,
Та скромність в тебе мабуть у крові.
Усім навколо завжди помагаєш,
Проте віддяки не чекаєш ти собі.
Нізащо не признаєшся й нікому,
Якщо тобі буває навіть зле,
Не сильно переймаєшся ти цьому,
Бо знаєш – з часом це якось мине.
Ти є найкращий, ти найкращий на Землі,
І це уже звучить як аксіома.
Ти є найкращий, й так потрібен ти мені,
Хоча тобі я мало ще знайома.
Про тебе завжди думаю й чекаю,
Прийдеш…,як в спеку вітерець.., приємно,
Й так добре враз…, я так тебе кохаю
І я щаслива, знаю ж - це взаємно!
Ти дуже добрий, дуже ніжний і жаданий,
Тебе я втратити не хочу, зрозумій.
"Я так радію, що ти Є, КОХАНИЙ!!!
Бо ти найкращий, просто кращий..,і ТИ МІЙ !"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362344
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Ты только малость подожди –
у вас ещё всё впереди.
Ведь впереди горит рассвет,
свет Силы света шлёт привет.
Не слушай чей-то злобный смех,
у вас всё будет лучше всех.
Взлетев на сказочных орлах,
купаться будем в облаках.
Тебя оставят силы зла,
истлеют, будто бы зола,
и мудрый Ворон прилетит,
печали ваши утолит.
У вас всё будет лучше всех –
иначе просто быть не может.
Смерть – не конец, любовь не грех,
надежда в жизни вам поможет …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362235
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
До Дня Незалежності України
Хтось казав мені: "Щастя - то гроші,
Що їх більше, вільнішим ти є"...
Покажіть мені, люди хороші,
Тих щасливців...
А думка снує
У незвідані райські простори,
Наче птахом я вільним злетів
Трохи вище за всі в світі гори,
Де єднання усіх кольорів...
Хтось казав мені: "Щастя - то влада,
І чим більша, тим дужчим ти є"...
Подивіться на рожі цих гадів,
Що при владі...
А думка пливе,
Наче хвилі могутні й здорові
Підхопили її і несуть
Значно вище за води Дніпрові
Й розчинять у розумі лють...
Хтось казав мені: "Щастя - то зрада,
Що сильніша, тим легше життя"...
То вже совісті й гідності вади
Тих, хто зрадив...
А думка моя,
Наче полум'я вічної свічки,
Що так вірно і чисто горить,
Жовтим кольором прапора стрічки
Поєдналась з блакитним у мить...
Хтось казав мені: "Щастя - то слава,
Що гучніша, тим менший твій страх"...
Скуштувати хотів би ту страву,
Та не лізе...
А думка повз шлях,
Що у тернах із лаври і слави,
Зовсім напрямок інший взяла,
Й не бажає дешеві забави,
Хоче правди, яка б не була...
Хтось казав мені: "Їдь куди бачиш,
На землі цій не буде добра"...
А я вірю в щасливу удачу
України...
Це зовсім не гра,
Всі ті роздуми й сильне бажання
Неодмінно нас всіх приведуть
У країну, де править Кохання,
Як людська від народження суть!
23.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359412
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 01.09.2012
Чомусь люблю осінню непогоду,
Коли дощі неначе із відра.
Ранкову ще легеньку прохолоду,
Що ніжно обійме, коли хандра.
Люблю, коли осінній різкий вітер
Б"є по обличчю краплями дощу,
Які на листях зависають, ніби бісер...
В таку погоду всі образи відпущу..
Люблю, коли кружляє листя в танці,
Купаються в калюжах горобці,
Коли ляга туман у полі вранці...
Я так люблю принади всі оці.
Хай вітер розплітає мої коси,
І чути шурхіт листя вдалині,
Це радість теж моїй душі приносить,
Я так люблю осінні такі дні!!
Ще я люблю, коли цілуєш руку,
Коли сміються очі чарівні!
Та не люблю прокляту ту розлуку,
Бо холодно без тебе, дні сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360536
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Твої обійми – пояс жару,
Твій поцілунок – тихий біль,
Твій погляд – скупчення стожарів,
Що бачать в мені свою ціль.
Твій голос – тихий шурхіт листя,
Твій настрій – світлий календар,
Твоє чуття – квітуча вишня
Із запахом п’янких троянд.
Твій крок до мене – міра часу,
Твої дари – завітні сни,
Тобі в дорогу – світ одразу
Втрачає щастя півтони.
Твої листи – картки з думками,
Твої рядки – живі слова,
Твій почерк – це одне й те саме,
Як ти б зі мною розмовляв.
25. 09. 2001р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360324
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Просто є люди, яких слухаєш на одному подиху,
Не рухаючи навіть зіницями, щоб не злякати оцю хвилину,
Коли з чиїхось уст на тебе сходить прозріння.
Я перетворююсь в губку,
Інформація – у воду.
Я поглинаю її і стаю наповненою, свідомою,
Так неначе переступила грані невідомого.
Просто є люди, які говорять банальні речі,
Але таким священним набором слів,
Що все попереднє чим ти жив,
Стає абсолютно чужим.
Слухаєш їх і усвідомлюєш:
Головне – не ритм,
А те, що сказати зумів.
Ти сам собі бог – і це уже мотив,
Творити завжди те, що сам хотів.
Слухаєш їх і усвідомлюєш:
Істина завжди одна,
Просто передається на різних хвилях,
І зовсім не важлива частота,
Бажання усвідомити – важливо.
Просто є люди, яких слухаєш не порушуючи тишину,
Відчуваючи їхній ріст і глибину.
Є люди, яких я осмислюю
і мовчу.
(я теж до цього доросту)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352737
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 23.08.2012
Стою заворожений, виросли крила.
Краса неземна, якось тихо в гаю.
Солодка печаль почуття мої вкрила,
Неначе я справді знаходжусь в раю.
Кептарики осінь деревам наділа,
Сховала траву під березовий дощ.
Опеньку нахабі сандалики вділа,
Що виліз у дуба з широких холош.
Всі гами і радощі, пестощі світу,
ДивОгляд цнотливий з довкіль позвАла.
Переливами див з глибини первоцвіту,
Пянку насолоду в бурштин одягла.
В кептариках вишила Всесвіту зорі,
Що з неба попадали їй на поріг.
Що в світі найкраще є в дивнім узорі,
Зібрала в єдино з далеких доріг.
І хмари у небі якісь безтілесні,
Така благодать лежить там в далині:
Мо" поряд знаходяться сили небесні...
Так легко й здаровано дихать мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357556
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 20.08.2012
…пел песню ночи времени сверчок
светло и грустно,
на блюдце золотистый паучок
зажжённой люстры
успел соткать магический узор
теней и света:
вглядись, смотри, рассматривай в упор,
молчи об этом,
молчи, что стаей галочьей с полей,
как птицы ночи,
за мыслью мысль несётся вдоль аллей
живых межстрочий,
что, исчезая с третьим «ку-ка-ре…»
за долю мига,
застынет жизнь, как мошка в янтаре,
в гробнице книги.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309035
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 18.08.2012
Я хочу читать тебя как книгу,
Содержанье впитывая жадно.
Чтоб потом поведать всему миру,
Как красива ты...нет, как прекрасна!
Пить тебя хочу как дегустатор,
Пьёт вино, безумно дорогое.
Пригубив чуть-чуть его устами,
Чувствовать букет, оттенков море.
А потом отбросив все приличья,
Жадно пить огромными глотками.
Как пройдя пустыни безграничье,
Припадают к роднику губами.
Я хочу дышать тобой как ветром,
Что вознёс меня в синь поднебесья.
И оттуда литься вновь на землю,
То дождём, то жаворонка песнью.
Я хочу сравнить тебя с росою,
Солнцем, небом или с этим Миром!
Только будь пожалуйста со мною,
Музою моей, моим кумиром!
(с) кирьян
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271570
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 17.08.2012
Tat tvam asi*
Коли не вистачає тільки слів,
А решту вже набуто і забуто,
Ти відчуваєш себе так розкуто,
Як не гадав і, навіть, не хотів.
Коли не відчуваєш самоти
І, розуміючи, що час не плине,
Переплавляєш миті на хвилини,
Це – саме ти, це, дійсно, - саме ти.
*"Це є ти" (Санскр.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138908
дата надходження 26.07.2009
дата закладки 17.08.2012
Краса повинна бути мовчазною,
А сила – доброю, тоді вона – творець.
Освіченість – доступною, простою,
Та й заздрість білою, бо чорна...
Хай їй грець!
Незаплямованою совість має бути,
А віра – щирою – у Бога і в Любов.
Душа – відкритою, щоб видно було й чути
Гаряче серце; як нуртує кров...
Не може бути правди половина!
Не може бути праведністю гріх!
Не може бути винною ДИТИНА, -
Її вина лежить на нас усіх.
Промінчик Сонця нам життя дарує,
Проміння сонячне вбиває все живе,
Глас божий з неба тільки той почує,
Хто Бога свого «візьме за живе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261240
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 10.08.2012
Жевріє сонце,
Вкриваючи посутеніле небо
Останніми літніми райдугами.
Попід лазуровим небом,
Гойдаючи шовкову зелень,
Мляво крокує вітерець.
Тріумфує спокій,
Ронячи владний жезл
Від шалу повстанців.
Під часовими стихіями,
На старезнім стадіоні
Яро бушують дітлахи.
Окрилена дітвора,
Роз’ятрюючи тишу,
Кружляє навколо майданчика.
У їхніх великих очах,
Мов ранкова мла,
Гуляє подих волі.
На безусих устах,
Наче діамантова вуаль,
Блукають щирі зірочки.
В пискливому голосі
Серенадою життя
Гучить правда.
Мимоволі здригаєшся та задумуєшся,
Якою світлою і безтурботною
Є пора дитинства…
Визираєш до почорнілого небосхилу,
Невільно згадуючи малюків,
Що зістарілись на твоїх очах.
З повагом відвертаєшся од вікна,
Корчиш гірку фізіономію
І згадуєш часи, коли буяла казка…
А всяка казка закінчується,
Ображаючи жадібну фантазію
Правдою землі.
Так і твоя… Плелася горбистою тропою,
Закрутилась, завертілась
І повела у безвість.
А за безвістю, коли, як мара,
Видиться стрімка безодня,
Помічаєш величну браму.
Вона поволі відкривається…
Ти заступаєш за її межу
І опиняється у новій казці… назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241193
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 10.08.2012
Берегитесь, женщины, подруг!
Души им свои не открывайте,
Ваши откровенья подождут,
Донага себя не раздевайте!
Искренность не дорого их стоит,
Ваше счастье им, порой, упрек,
А достаток глаз, бывает, колет,
Грустно вам, а их душа поет!
На сочувствие вы их не покупайтесь,
Не судите собственных мужей,
В общем, в сети их не попадайтесь
И пойдет все так как у людей!
Будьте гордыми и знайте себе цену,
Ваша крепость – это крепкий дом,
Не разрушьте сами его стены,
Не поставьте счастие на кон!
Лучше их держать на расстоянии:
«Здравствуй, как дела, привет, привет…»
Я не лекарь, но от заиканья
Это сбережет на много лет!
19.01.2001 г.
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126785/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234107
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 09.08.2012
Розкішна ніч вляглася на покоси,
Духмяним запахом прив"ялої трави.
В тумані верби викупали коси,
Завмерли дзеркалом паруючі стави.
Червнева ніч, коротка, як обійми,
Прозорі тіні бродять на узліссі,
Дрімає вітер, що забрів у прийми,
Приліг спочити на солому в стрісі.
Лиш соловейко тишу розриває,
Віщує світу про прийдешню днину.
Несамовито, дзвінко так співає,
Що вже води не чути біля млину.
Біжить ріка і губиться в тумані,
З якого виринають верболози.
Земля сповита в ранішнім чеканні…,
Обвисли трави в росах, наче сльози.
Вже незабаром небо запалає,
Червоне сонце кров”ю розільється.
Народження без крові не буває,
І день новий у вічі посміхнеться.
2.03.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356101
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Хто історію не знає
Власного народу,
Тому доля не покаже
В ріці життя броду.
З виру в вир кидати буде
Щей о камінь бити,
Щоби знали, як на світі
Без коріння жити.
Щоби знали, пам'ятали,
На помилках вчились
Українець з українцем
Щоб порозумілись
Не чубились між собою,
А за розум взялись
Бандерами й москалями,
Щоб не обзивались.
Не раз шкоди завдали нам
Міжусобні чвари
Стільки лиха не принесли
Й "монголо-татари".
На Дніпра березі правім
В славній Хвастовщині
Полковник Семен Палій
Служив Україні.
Голову він не схиляв
Катам на угоду
Вірой й правдою служив
Власному народу.
І з Мазепою Іваном
Думав побрататись,
Щоб два берега Дніпрові
Могли об'єднатись.
Об'єднатись і за волю
Одностайне стати,
Щоб не могли ті кацапи
Нами помикати.
Попросив Іван Семена
В Бердичів на раду,
Та знайшов там хвастовчанин
Мазепину зраду.
Закував гетьман Семена
Й здав царю Петрові,
Ніби є Семен Палій
З шведами у змові.
Бач збоявся вже старий
Гетьман молодого,
Щоб бува не відібрав він
Булаву у нього.
І в далекий у Сибір
Семена заслали,
От так сили козацькії
І не об'єднали...
Роки йдуть. Гетьман Мазепа
Проти Петра став,
Та із шведами до бою
Сили об'єднав.
Щоб визволить Україну,
Продану Богданом,
Бути на своїй землі
Не рабом, а паном.
Та цар Петро із Сибіру
Палія вертає
І Семена на Мазепу
У бій посилає.
І чубляться козаченьки,
Цар в вуса сміється,
Що козак із козаком,
Не з ним насмерть б'ється.
Так безславно під Полтавой
Мазепу побили,
А Семена Палія
Й сліди загубили.
Хто правий, хто виноватий,
Не нам їх судити,
Та висновки з історії
Пора б вже зробити.
Бо й дальше так за чуприни
Будемо тяга́тись,
А недруги будуть в вуса
Єхидно сміятись.
Дивлячись, як Захід з Сходом
Згоди не дійдуть,
Спільну мову між собою
Ніяк не знайдуть.
Пожалійте діти неньки
Не ганьбіть святої,
Що лиш стає на крило
Волі молодої!
Дай нам Боже в розумінні
Й терпимості жити,
А нащадків взаємної
Любові навчити.
Схаменімcя! Українці!
Поки є ще воля!
Лиш від нас одних залежить
України доля!!!
03.12.1997 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273140
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 30.07.2012
[i]Коли я зазираю в твої очі -
Я рину, мов, в зіркове небо...
Мені, в цю мить, нічого більш не треба.
Мені б нової дочекатись ночі...
Мені вуста твої - небесна манна.
Плече моє - твоя подушка.
З мільйона слів, тобі на вушко,
Шепочеться лише одне - кохана.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348061
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Згинула в дорозі доля молода –
Пошукам, тривозі всі роки роздав.
Нездійсненні мрії – у тумані снів...
Каганець надії – хижий морок з*їв.
А навколо квітне юності весна! –
Сонечко привітне! Сила неземна!
Бурхотливе море!.. – Потойбічний світ.
Час обличчя Оре, добавляє бід.
Рубікон позаду, - наче й не було.
Смерть хихоче радо, дихає в чоло.
Час летить, неначе, грізний буревій.
Серце – хоч воляче, а вже робить збій...
Друг єдиний – спомин – підставля плече:
ДолинА відгомін – крізь імлу ночей –
Днів прадавньо юних... Шлях... Товариші...
І загрАють струни сивої душі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313669
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 26.07.2012
Она прекрасна...
Только ей
Я посвящал свои стихи!
Средь злободневности трухи
И мнимых званий объеденья,
В порывах нежности стремленья
Я убегал
Лишь к ней одной,
Чтоб в листьях жизни растворится
И чудом спелости упиться,
Забыв сарказмы бытия...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она невинна...
Только ей
Я мог доверить свою душу!
Проникновенной рифмой слова рушу
Все, что доныне непременно
В порывах страсти злободневной
Я написал
О чем-то вдруг,
Чтоб красотой ее живиться,
Хотя бы капелькой сравниться,
Сквозь дрожь сердечную творя...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она небесна...
Только ей
Я отдаю свои порывы!
Земных забот сплошных обрывы
И вечной суеты пороки,
В мозгах осевших ненароком,
Я забываю,
Только с ней,
Чтоб силы красоты коснуться
И в мудрость жизни обернуться,
Немного выйдя за края...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288199
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 13.07.2012
В ярко красных цветах, между строчек,
Плачет кем-то забытый восход.
Очень много проставлено точек,
К ним особый у жизни подход.
На странице пятно проявилось,
Это след от упавшей слезы...
Что-то нежное в строчках открылось,
Словно свет после долгой грозы.
Запятые представлены густо,
Тщетно образ пытаясь извлечь...
Смысл потерян и дальше все пусто,
Мыслей спрятанных в тексте не счесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349772
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Затихла пісня ніченьки-циганки,
Сховався місяць в золотій імлі.
Проміння роси випило з світанку
Й вдоволено побігло по селі.
Торкнулося замріяних шовковиць,
Миттєво зарум'янивши плоди.
Проникло крізь квадратики віконниць,
В ранкових снах залишило сліди.
Подріботіло полем у пшеницю,
Посипалась натхненням у рядки.
Поцілувало в щічку полуницю,
В квача пограло з вітром залюбки.
Гойдалось в польовому оксамиті,
Мережило різьбою світлячків.
І в ці яскраво-мерехтливі миті
Весь світ в теплі божественному млів.
Розсипалися бісером волошки,
В коханні зашарівся красень-мак.
Цвіли ромашки-польові ворожки.
А сонце не вгавало, ну ніяк!
РозворушИло лежебоків-трутнів,
Рум'янці всім чіпляло наугад.
А щоб спочити трішки ополудні,
Замаскувалось в золоті кульбаб...
10.06.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11207119386
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349692
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Осенью облетели у моей мечты листья
и накрыли будни ковром.
И лишь один ее листочек,
поэтический,
все трепетал
на зимнем ветру
не прочтений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Закотилось сонечко -
Ген, за небокрай;
Час вже спати, донечко, -
В ліжечко лягай!
Огорнула ніченька
Гори і степи,
Ти заплющуй віченьки
Й солоденько спи.
Я оберігатиму
Твій чудовий сон,
Пісеньки співатиму,
Тиші в унісон.
А як Місяць литиме
Світло у вікно,-
Я його гонитиму! -
Хай летить воно
У степи широкії,
На гірські хребти...
У моря глибокії,
Місяцю, світи!
Йди від нас хутесенько!
Доні не будИ!..
Спи, моя ріднесенька,-
Снів казкових жди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345209
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Я хочу спертись на копицю сіна
І вслухатись у висохлу траву,
І тихо – тихо, ставши на коліна,
Замислитись, для чого я живу...
Чом трави зранку, росами покриті,
Коли шумлять у літньому квіту…
Ще до схід сонця косами побиті,
Згубили враз схолонувшу росу.
Чому їх так безжалісно скосили,
Вони ж іще не встигли відцвісти,
Хіба ж вони у сонця не просили
На день лишити крапельки роси .
Та час приходить і зіб’ються роси,
Клубочуться тумани навкруги…
І ляжуть трави вранці у покоси,
І свіже сіно встелить береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304883
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 12.06.2012
І як це вдається?
Ці вірші писати,
А рими словесні кружля в голові,
Можливо хотів я когось здивувати
Тим поглядом в небо всім тілом в траві?
І як це виходить?
Я хочу сказати,
Що навіть не знаю наступний куплет,
Єдине бажання - слова зчарувати
Й побачити дивних думок своїх злет!
І як це можливо?
Життя пізнавати
Крізь світ поетичної мрії-краси,
Щоб з сонячним променем ніжним вставати
Й натхнення плекати в ранковій росі!
І як це доречно?
Щоб каву зварити,
Єдиній коханій у сон розчини,
І поглядом рідним навіки зігріта
Була вся родина й зростали сини!
І як це вдається?
Хтось скаже: - То чудо!
А я усміхаюсь, хай далі іде,
Бо знаю й ніколи про те не забуду:
Хто сильно кохає - той щастя знайде!
15.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 12.06.2012
Це, знову Ви, раз - так мені бентежно...
Я озираюся, споволі, наче...стежу...
Це - точно Ви, заполонили хол і залу -
Завжди́ так з Вашою появою бувало.
Як - йду, ховаюся, тікаю, Ви – ще ближче.
А може так Вас, ненавмисне, серцем кличу.
Ось я, тут, загнана, в куточку, дичина -
Не для мисливця, для чудного чаклуна...
15.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286972
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 12.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Розівчилась я слухати тишу,
Вже не вміє весна зігрівати,
Кілька спогадів вітер колише,
За вікном, поміж цвіту акацій.
Перестала всі мрії чекати,
Зупинила на мить все минуле,
А в долонях- цей запах акацій,
Який вічність з Тобою забула.
Загубила між хмарами щастя,
Присягала Тебе не зустріти ,
Тільки запах невтомних акацій
Нагадав про любов не зігріту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329796
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 10.06.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.06.2012
Бывает - слышу слово злое,
мол тратишь время на пустое,
(стихи имеются ввиду),
я промолчу - все знают сами,
какими "славными" делами
жизнь превращают в ерунду...
У множества к кроссвордам страсть,
другой пасьянсов любит масть...
Вязать, пилить и рисовать,
грибы и марки собирать...
Один семь дней в неделю пьян,
другого привязал диван,
иной на части рвёт баян,
а кое-кто по бабам рьян...
Тот из бильярдной не выходит,
а тот - в картишках смысл находит...
Футбол, рыбалка, наркота,
кино...ПОРНУХА!!! Срамота!
И много прочего бывает,
что наше время убивает!
А я пишу себе стихи...
Проронят многие "хи-хи"...
Но никому я не мешаю!
Украдкой ночью сочиняю
и, хоть на сайте размещаю,
стать именитым не мечтаю!
Я просто радость получаю,
когда из буковок и слов
родится вдруг стиха остов,
который, будто бы кроссворд,
ты заполняешь - очень горд,
когда всё в нём сложилось складно,
и злишься, если что неладно -
размер не пляшет, хоть убей,
и ямб влезает на хорей,
и не желает глупый ямб
вписаться в гордый дифирамб...
Частенько непослушный дактиль
терзает мозг, как птеродактиль,
а слово уж - не воробей,
проронишь - не поймаешь!
За всё придётся отвечать
и ты об этом знаешь...
И всё ж - сидишь, корпишь, коптишь
и рифмы подбираешь,
не Бог весть что-то сочинишь -
а радость получаешь...
От этого как будто пьян...
Эх! Что сказать вам!
ГРАФОМАН!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238934
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 09.06.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 01.06.2012
Ищите цензора в себе,
Он там живет, дремучий и небритый.
О там сидит, как чертик на трубе,
И совестью торгует, недобитый.
Он изнутри, по капле, не за раз
Все распродаст, разрушит все и точка.
И не заметно вынет вас - из вас.
Останется одна лишь оболочка.
* * *
Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.
Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас - із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285540
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 01.06.2012
Ось тут… Не там… А саме тут…
Кохання ходить по лататті
І тільки тут квітки цвітуть,
Вони ще свіжі - не зім’яті.
Я руку протягну тобі
І ми босоніж підем лугом,
Зорі світитимуть вгорі,
А голова, мов п’яна – кругом.
Моя царице, світе мій,
Моя красуне пелюсткова,
Ти поклонись зорі святій
І по житті будь веселкова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Вже 23 мені минуло,
Життя я бачив? Чи в мені
Його реалії заснули,
Буденні, кавові й сумні...
А, може, і нема моралі
В сучаснім вітрі наших днів?
І все, що бачив -
Відзеркалля
Моїх думок, наївних снів?
Та ні,
Було ж моє дитинство,
Щасливі без турбот роки,
З-під крил любові й материнства
Усі ми вийшли!
Завдяки
Й наперекір примхливій долі
Долали труднощі життя
І невмирущий вогник волі
Завжди нам зігрівав серця...
Святе бажання здобувати
Усе найкраще на землі
Ламало тимчасові грати,
Неначе промінь у імлі
«Комуністичної цяцянки»,
Що мала право на думки...
Тепер -
«Панове» і «Панянки», -
Слова високі і дзвінкі
І звідусіль звучать промови,
Як файно жити 20 літ,
Які незвідані простори
Відкрили ми у вільний світ!
На що мені тепер ця правда?
Закон лиш для простих людей,
Хто ж більше вкрав -
Той гарний дядя...
Про це я вчитиму дітей?
Куди ми йдемо?
Хто намітив
Незрозумілий дивний шлях?
Чому так зимно стало літом
Й немає жита на полях?..
Хай 43 мені минуло,
Життя моє - воно в мені,
Коханням серце огорнуло,
Розмалювавши сірі дні,
Можливо, більшої моралі
Нам не потрібно?
Тільки час
Невпинно плине в сиві далі
І спонукає жити нас...
Та ні,
Усім набутим розумінням
Біжу в незвідані світи
Де неможливе світське тління,
Відсутні «жирнії коти»
Пропагандистської машини,
Що душу із грудей аж рве!
Де, ніби, журавлиним клином
Думки про вічне і живе...
Просте бажання обирати
Свій шлях до гідності сердець
Скормили псевдодемократи
Під шум овацій і яєць
В олігархічному кориті...
Тепер -
«Чинуша» й «Депутат», -
Слова високі, маслом вкриті
На лоні незалежних грат!
Куди промови їх подіти?
Я чую їх вже 20 літ,
Життя іде,
Дорослі діти,
На скронях - сивина і піт...
Скажіть мені,
Гарненькі дяді,
Я мушу й далі вас терпіть?
Ви стоїте вже на заваді
Життю країни,
Нумо, геть!
Народне око не приспати,
Не омине спокута вас,
Вона знесе паркани й грати,
Свободи знов настане час!
30.11.2011
*
Мені тринадцятий минало
Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/i-was-thirteen
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296969
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 01.02.2012
Слова говорять і кричать слова,
Слова співають і словами плачуть.
Слова чарівні сотворять дива
І є слова, які багато значать…
Якщо зібрати визнані слова,
До слова підібрати інше слово,
То вийде мова чиста, як сльоза -
Пісенна наша мова калинова.
Із рідних слів у сплетений вінок
Слова – перлини треба повплітати,
Тоді і мова піде у танок
І буде в наших душах проростати. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297154
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 04.01.2012
Чому я не маю мольберта?
Де пензлі поділись мої?
Кохання невинного жертва
Блукає в сердечному сні,
У Осінь мандрує відверто
Душі невгамовний політ
Й Бажає у колір розтерти
Буденність від сірості літ...
Невже я не маю мольберта?
Палітру закинув куди?
У жовтому кадмію вперто
Шукаю і хочу знайти
Усе відображення суті
Й величності тих почуттів,
Що мали би бути почуті
І вийти назовні із слів...
Знайти де такого мольберта?
Олива - розчинник душі,
Крізь вени стікає роздерті,
Неначе шукає в тиші
Сієну надії на краще,
Я бачу все це наяву!
Картина не буде пропаща,
Спадає листочок в траву...
Немає такого мольберта,
Щоб мрії мої змалювать,
Кохання невинного жертва
По Осені буде блукать,
Аж доки білила зимові
Не вкриють чарівну красу...
Трояндові краплі червоні
На обрій душі нанесу...
15.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286507
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 04.01.2012
Любовь -
Это страшная боль от страданий
До слез, что в глазах твоих бьют, как ключом,
Когда дух развеялся всех ожиданий,
Ты все ж таки любишь, и жизнь ни почем!
Любовь -
Это сердца сплошные удары,
И тайная рана в поющей душе,
Когда облик твой на дороге сквозь фары
Я вижу, как будто на стеклах клише!
Любовь -
Это длинная камнем дорога
От чувств до биения в сердце моем,
Когда я лечу, не внимая тревогам,
Чтоб вновь раствориться в дыханье твоем!
Любовь -
Это капельки горького счастья,
Что падают с глаз блаженством ночей,
Когда ты словами святого причастья
Вплетаешь в косу свою радость всех дней!
Любовь -
Это трепетно, как только можно,
К губам прикоснуться в объятьях мечты,
Когда по спине пробежит осторожно
Морозец сквозь пламя твоей красоты!
Любовь -
Это сила доверия, веры
К той жизни, в которой мы вместе живем,
Когда в прозе быта теряется мера
Сознания, где и куда мы идем!
Любовь -
Это светлого чуда улыбка
Детишек, что рядышком в комнате спят,
Когда сквозь бессонные ночи так прытко
Года, словно птицы, летят и летят!
Любовь -
Это мужество, данное сильным,
Чтоб страстно любить, смертям всем назло,
Когда для любви будешь искренно- верным,
Считай, что с Любовью тебе повезло!
На украинском языке
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124522
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124524
дата надходження 02.04.2009
дата закладки 04.01.2012
Когда в груди бушуют штормы,
И режут голодом мой слух,
Все мысли бесполезны, вздорны,
И не дают покоя...
Вдруг,
Сквозь шлюз тоски,
Открытый болью,
Я слышу сердца плавный звук,
Он разъедает, словно солью,
Все отголоски прежних мук
И заставляет
Тихо, плавно,
Как в том замедленном кино -
Обыкновенно, но забавно,
Сесть,
В руки взять перо
И всю депрессию безумства
Печалью строчек растворить,
Заполнить рифмами пространство,
Наружу крик души излить,
Чтоб через приоткрытость дверцы
Душевной тайны бытия
Наполнить смыслом звуки сердца!
В минуты те взлетаю я
Над мишурой коварной страсти,
Мне так свободно и легко,
Уходит мир земной напасти
Куда-то очень далеко
И, обезумевши от счастья,
Слезу на строчки обронив,
У Музы полностью во власти
Сгораю, тайну сохранив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130987
дата надходження 22.05.2009
дата закладки 28.12.2011
Зачем свои ты тратишь силы?
Зачем над страстью подняла?
Последнюю задела жилу,
И шанс забыться отняла!
Я - просто изверг-сладкоежка
И неустанный дуэлянт,
Люблю с вином я сыроежки,
И жизнь моя – иссякший грант
Неординарно, эпатажно, -
Умеешь ты заворожить...
В глаза смотри! Как это важно -
Любить, страдать и снова жить
Я - реалист, но я - мечтатель
И лирик безнадежных душ,
Порою, - просто обыватель,
Любитель очень крупных груш
И в сладострастии уменья
Зажгу потухшую искру,
В огне отчаянного тленья
Сгораю сам, но не умру
Я буду жить, пока на свете
И в свете глаз твоих огня,
В мороз зимой и в знойном лете
Ты будешь помнить и меня
За радость сильного общенья,
За теплоту душевных строк
Прости, слезою умиленья
Упьюсь, и это мой порок!
30.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187613
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 27.12.2011
Я не знаю, коли душа
Знов зачепить сердечні струни,
Де знаходиться та межа
За якою розстелять руно.
І летітиму до небес…
Тільки люба удвох з тобою,
Коли поруч, то я воскрес
І готовий завжди до бою.
Бо ти в серце тепло несеш,
Я щасливий, цьому радію,
А коли по житті цвітеш,
Я від квітки такої млію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299455
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 25.12.2011
( Для малечі!!!)
В сніговій своїй хатинці
Дід Мороз бере гостинці.
Від чарівного порогу
Він збирається в дорогу.
У мішок собі на плечі
Склав пакунки для малечі.
На неприбрані ялинки
Срібні почепив сніжинки.
Склав гостинці в диво - сани
Для Миколки і Оксани…
Для Михайлика пакунок,
Для Оленки подарунок.
Трійку коників запряг,
Кожуха свого надяг,
Швидко в чудо – сани сів
І, як вихор полетів…
Дітки полягали спати,
Бо стомилися чекати…
Чарівник і віртуоз
В сни прийде їм Дід Мороз.
Сам Дідусь відразу зник…
Під ялинку в Новий рік
Дивні він поклав гостинці
Й наказав своїй ялинці
Берегти діткам пакунки –
Новорічні подарунки,
Як відкриють оченята -
Всім дарунки повручати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302037
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011