Прогіркла кава з присмаком життя,
Холодно-чорна, навпіл з почуттями,
А присмак той – це біль від каяття,
За всі роки, які чомусь не шанували…
Щоденно питиму, хоч й не смачна,
На гущі з кави собі щастя наворожу.
Але на Суд Господній йтиму я одна,
Туди пройти безгрішною не можу…
Судилась кава з присмаком життя,
Часом гаряча, що аж кров бунтує,
Коли кохання викидають на сміття,
А серце музики душі давно не чує…
Самотня кава з присмаком життя,
Заманює хоча б ковток її хлебнути,
Отак потроху вип’ю сенс свого життя,
Щоб присмак щастя в нім не проминути …
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
07.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927339
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2019
Хлопчик Вітя каже мамі:
-Тато наш - не молодець,
Мене вчив казати правду,
А сам - той ще брехунець!
Набрехав він тьоті Ірі
(Двері он її навпроти,
Як тебе не було вдома -
Тато їй приносив шпроти).
Намолов наш чесний тато,
Що тут поруч, недалечко,
Десь живе корова в нього,
Ще є курка і овечка.
Він казав учора Ірі:
-Ти - модель, повинна знати,
Що з коровою моєю
Тут тебе не порівняти.
Моя курка - геть без мозку,
Синя, наче не прилавку,
Вся обскубана й облізла
І холодна, наче Мавка.
Тьотя Іра так сміялась,
(Тато їй приносив гречку)
І сказав, що лягла спати
Десь його дурна овечка.
Отак тато забрехався,
Та нехай він міру знає,
Бо таких тварин і близько
У квартирі в нас немає.
Вдома ввечері сьогодні
(Татові таке й не сниться),
Що зустріне його курка
Дуже схожа на тигрицю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816976
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 12.01.2019
Красивая детка читает стихи,
романы и повести, редко журналы.
Ее мысли тушь и немного духи,
подписаны плотно на vevo-каналы.
Шекспир гениален, Буковски хорош,
Есенин так дерзок… Кто новый свидетель,
ее красоты, что накинула дрожь,
На сердце Коэльо свою добродетель?!
Вот шпилька повыше, все просто, легко…
Накрашены губки, прогулка для пьесы.
Следами вблизи ее, иль далеко,
Идут литераторы словно экспрессы.
Их жадные взгляды прилипли в каблук,
Танкетка аркан и чулки словно сети.
Рабы-летописцы восторженный звук,
Поют, изливают для глянцевой леди.
Они так прелестны, словами милы,
их книги грехи и фантазиям клетка…
Свои, созерцая сюжеты, миры,
читает стихи обалденная детка.
Олег Купрієнко (с)15.02.2016р.
канал автора
[url=""]https://www.youtube.com/channel/UC1Go5J9_Owf_cBz1VROw6Hw[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645781
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Очікування сповнене бажання,
коли до зустрічі залишилась миттєвість!
В моїх думках іще не бачена дієвість,
в твоїх вустах інтрига, тиша і мовчання.
Закрито очі... Сон? Пізнання є навколо -
усе залито в твоїх справді ніжних чарах,
магічну казку робить чуйний тіла спалах,
коли почнеш ти еротичне власне соло.
На зовні явне, в тобі мокро-потаємне.
Сиджу на ковдрі, твій танок мені навпроти.
Розкрите плаття, ніжки, лоно, ні не проти
мені надати ти єство своє приємне.
Картина-хвиля, накриває, споглядаю:
чарівні очі як бажанням наповнялись...
Манливо брови твої чорнії піднялись...
Тремтять вуста... Увесь я млію, завмираю.
Так плавно рухається талія тендітна,
між ніжок лагідна долоня так припала,
стискала лоном, соковито відпускала...
Тремтіння, свіжість і приємність там помітна.
Волосся чорне, мов би шовк м'яке, відкинеш.
Зупиниш руку, тебе спробувать поманиш.
І не втечеш як у захоплення потрапиш,
мою нестримність обіймати не припиниш.
І перси чуйні смаком лОвлю і лілею.
Ще трохи вище - шия витончена, довга,
я ледь покусую, ігрива перемога
відділитть хтиво від реальності межею.
Я дуже твердий, сам голодний, аж занадто...
Твоє хотіння не тримається - виходить,
внизу тремтіння усім тілом хороводить,
повільно вхожу, ти пускаєш делікатно.
Він розпирає серед магії у тОбі.
В моєму русі траекторія вся різна.
Твоя не знята, лише зміщена білизна
все більше тягнеться і рветься в новій спробі.
Подушка м'яко під гладенькою спиною.
Я на тобі, жадана, глибше усе входжу.
Новим ударом твої зойки супроводжу,
в собі стискаєш мене ніжністю слизькою.
Шалено в грудях стукотить і надпотужно
струмить ця кров і напирає на клітини.
В красі твоїй усі секунди як години,
від тебе час в моїй кінцівці довго й пружно.
Невже на світі десь існує стільки ласки?
Чи я не сплю? Яка красива ти, чарівна...
Твій погляд звищує й покорює - царівна,
так еротична мить магічної вже казки.
Ти просиш - швидше, ну іще, давай ще глибше...
Я перетворююсь в суцільний м'яз - хапаю
твої бажання усе краще відчуваю:
притиснеш - рухи ледь... Відпустиш - буду швидше.
Ти нескінченна, неохоплена, нестримна.
Я мов би раб твій але в тонкості господар!
Чарівной ніжності слуга і мов володар,
така сьогодні наша істина інтимна.
Тобою шириться невпинно хтивість, хочеш...
Тертя між нами, у очах усе темніє,
притисло горло, спрага в розумі ясніє!
Мене в собі ти незабутньо ледь "лоскочеш".
Іще миттєвість, іще трошки, кульміную...
Ти так шалено темпом радуєш натхненно.
У лоні твому нескінченно так приємно,
і ми зливаємось - у тобі я існую.
Твоя дієвість у моїх лише думках.
В твоїх вустах моя інтрига ну і тиша.
До нашой зустрічі моя жага сильніша,
коли зливаюся з тобою в своїх снах.
(с) 28.05.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638972
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 08.02.2016
Ти хвилями немов вода,
Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш,
Але в думки ти не пускаєш...
Ось наче водоспад спада,
В мене стихію цю кидаєш,
Й духмяно вогке, звабне плаття -
Відкрита врода у інтимі!
Про що думки твої ігриві,
Про зачинання чи зачаття?!
Навколо теплі кружать хвилі.
На міцній скелі розтіка,
Бажання стисне і охопить,
Немов в середині окропить,
Жагуче щось... І та ріка,
Контрастно лід на дні розтопить,
Він так пощіпує, стіка,
На шкірі дибне все й змока.
Що криєш ти, що відкриваєш?
Я бачу спеку, чую струм
Струмків свіжіючих і шум,
Наших сердець, що наповняєш.
Яка ж таємність твоїх дум?
Арома, пахощі, ладан,
В твоїх просторах наркотичний.
Твій світ підкорює величний,
Кида в залежність і туман.
Що ж криєш, правду чи обман?
Я вип'ю сік твій еротичний!
У глибині яскравих чар,
В останній краплі, у ковткові,
Інтимне й істине у слові,
У думці твоїй і у мові,
Я віднайду той справжній дар:
Ти прагнеш пристрасті лиш пар...
Чи чадо, як росу любові?!
(с) 27.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633431
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Єрусалим. Піхотна рота.
І карабін забитий пилом.
Зимові чари і нудота,
Пробігли мокрим, хворим тілом.
Священне ніби оце місто,
У Боже вбране тут навіки...
Та стіни - пліснява нечиста.
Ляка омана. Темні лики.
Британський полк збира частини.
Крокують швидко командири...
Свята і стріхи Палестини,
Різдво закуте у мундири.
Та свист нарощує у вухах,
Гримить... І сиве... "Газ"-команда...
І рота стрясується в рухах...
В очах темнішає гірлянда...
Ще серце б'ється, я так чую.
Отруєне іпрітом тіло.
Пітьма-свідомість-балансую...
Та бачить око, щось прозріло:
Теплить та спрощує зимове,
Нічная подорож, зоря.
Десь сіло сонце ще медове,
Пірна в небесні ті моря.
Ось караван посеред ночі,
(По сходу кесарської влади)
Волхви паломники пророчі,
Ідуть на світло мов лампади.
Місцевість різнокольорова,
Від еліна до арамея...
Хіба не чула ані слова,
Тут фарисеїв Галілея?
У Копернаумі голгофа?
Сад гетсиманський в Назареті?
Тесали хрест для Саваофа?
В Єрусалимі, на монеті...
Веде Самарія на зірку,
У Віфлиєм чи у легенду?
Мале дитя десь на одвірку,
І Йосип сплачує оренду...
Жорстокий Ірод тут для Риму,
Убив дітей (в столиці кості?).
Волхви, пройшовши через зиму,
Тирану зичились у гості.
Стає маля - Давида тіло,
І родоводів пташка грає...
Крізь обрізання прилетіло-
Павло цей світ застерігає!..
Зоря їм далі промовляє:
"Ідіть на Сіріуса світло",
Чи ще юдейського не знає,
У Віфлиємі буде видно?!
Той караван серед оази,
Нічної, давньої, схилися...
Єрусалим пускає гази,
Хрестос нашіптує "Проснися!"
(с) 06.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634041
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2014
Стояла дивлячись на тебе.
Стрілою в серце щось кольнуло,
Було так страшно-сум і радість
Полинуло в душі рікою
Я пам'ятаю мрії дивні
Приходили давно до мене
І я була на тому рівні
Щоб збожеволіти без тебе!
А тут твій образ,твої очі
Твої слова,твої бажання
Про що ти думаєш щоночі?
Хто знає,може про кохання?
Хотілось все тобі сказати
Розповісти думки і мрії
Та погляд все зробив за себе
Розкрив мальовані надії....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377908
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Ти занадто горда для мене.
Ти – не проста.
Я не буду страждати.
Я тихо сторінки байдужості твоєї
Буду перевертати.
Ти занадто гарна для мене.
Ти – лиш одна.
Та твоєї краси не отримає кожен.
Ти усім бажаєш утіхи,
Лиш за себе не маючи години для сміху.
Ти занадто важлива для мене.
Ти – не моя.
Я дивитимусь в очі.
Буду шукати ту правду,
Що не отримав в словах.
І лиш страх…
І лиш страх…
Страждання без болю.
Чи то вже любов?
Ні, я не знаю.
Я нічого не знаю!
І знати не хочу…
Ти занадто мені не потрібна.
Ти для мене така, як усі.
Я тебе не кохаю.
Ти не потрібна мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372052
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 26.11.2012