Море
Валерій Гребенюк
.
Всіх на гарних людей та лихих
Подіяла дитяча природа.
Зaводилою наших простих -
Морський фрас у дитячих роздорах...
.
Найдорожча була ти для нас -
Не бажали нікого натомість!
І водила батьківський баркас
Найхоробріше в синьому морі!
.
Краплі стрімко неслися в лице -
Всі тайфуни сміливо терпіла!
Дружба наша в нас понад усе -
Мов на крилах до друзів летіла!
.
Усим серцем любили тебе -
Попри всі буревії та шторми!
Говорила ти завжди одне:
- Нескінчене безкрайнє це море!
.
У старенький дивились бінокль,
Намагались збагнути печалі...
Крики чайок - алярму дзвінок -
Все лунали зойком на причалі...
.
Корабель заблукавший заплив
Із безкрайньої далі при зорях...
Тебе красень-моряк заманив
В неосяжність бурхливого моря.
.
І сміливо, та втім, як завжди
Вирушала у свій путь нелегкий...
Зі сльозами волали - зажди -
У блакитний заобрій далекий...
.
Ми воліли забути все те -
Поклик суму дитячої долі.
І журливо зі щемом тепер
Дрейфували надії у морі...
.
Не минає фрасунок тих днів -
В нескінчених не губиться милях.
Із далеких незнаних країв
Одна звістка неслася на хвилях...
.
У листі написала про все -
Ти ділилася з друзями горем...
На останок сказавши просте:
- Тут безкрайнє закінчилось море!
© Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
Свидетельство о публикации №21108260835
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277329
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 08.09.2011