Іруська): Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2013


magna et veritas

У меседжах

-  Привіт,  моя  радість!  Як  справи?  
Чому  ти  мені  не  дзвонив?  
-  Ось  випив  гарячої  кави,  
Без  неї  б  я,  мабуть,  не  жив.  
   
-  О,  фак…  Ти  безглуздий,  юначе?  
Забув,  що  серденько  болить?  
-  Ти  знаєш,  від  кави  неначе  
Я  досі  продовжую  жить.  
   
-  Блін,  була  б  я  поруч  з  тобою,    
О,  бейб!  Як  би  ти  заробив!  
-  Я  вірю.  Я  б  здався  без  бою.  
І  кави  б  я  точно  не  пив.  
   
-  А  я  на  минулому  тижні,  
Ходила  із  другом  в  кіно.  
-  Твої,  вітром  стомлені,  вишні  
В  моє  заглядають  вікно.  
   
-  Ти  нащо  згадав  про  ті  вишні?  
Дійшло,  що  я  вже  не  одна?  
-  Побачив,  моя  небезгрішна,  
Тепер  ти  вже  більш  не  сумна?  
   
-  О,  ні!    Я  щаслива  надміру!  
А  ти  вже  кохання  знайшов?  
-  Знайшов  лиш  надію  і  віру,  
А  поїзд  любові  пішов.  
   
-  Чого  ти  такий  загадковий?  
То  вишні,  а  то  поїзди?  
-  Я  просто  відвик  від  розмови.  
Коли  ти  приїдеш  сюди?  
   
-  Коли  я  повернусь  до  міста?  
Напевне,  вже  більш  не  вернусь.  
-  А  зараз  звучить  наша  пісня…  
І  я…  Я  чогось  так  боюсь.  
   
-  Не  бійся.  Ти  зможеш.  Ти  сильний.  
Як  ні,  то  приїду  і  вб’ю!  
-  Приїдь.  Вхід  до  серця  ще  вільний.  
Тебе  я  так  само  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385686
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 24.08.2013


Олена Вєчканова

Метелики

В  твоїх  метеликах  багато  екзистенції.  
І  мало  серця,  у  якому  жаль.  
Той  твій  підпанок  десь  міркує  про  потенцію.  
А  ти  його  чекаєш.  Темна  ж  даль  

Тебе  безпечно  кличе  за  собою.  
Але  у  пам`яті  -  метеликів  вогонь.  
Послухай,  бейб,  пора  знайти  ковбоя,  
якого  б  ти  поїла  із  долонь.  

Твої  тендітні  ручки  мовби  крила.  
Крилята  тих  метеликів,  абсурд...  
Ти  ж  знаєш,  я  писати  не  хотіла.  
Це  все  та  екзистенція,  мабуть.  

Мені  напевно  час  відкрити  Кафку,  
забути  б  ще  про  Брауна  на  час,  
і  стати  надбуттєвою...  Панянко,  
перечитала  я  сьогодні  трохи  Вас.  

Ти  ж  знаєш,  я  хвилююся,  лисичко.  
Дурниці  ж  більш  не  буде?  Обіцяй!  
Я  знаю.  Ти  не  можеш.  Ох,  сестричко...  
...В  наушниках  ОЕ.  І  знов  "Стріляй".  (30.07.2013)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440547
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 24.08.2013


Олена Вєчканова

Сторінка зі студентського життя

А.Д.  присвячую

Зникнути  гостре  бажання;  
Руку  тримає  в  волоссі...  
Зник  сміх,  і  зникли  ридання.  
Це  ранок,  -  вже  так  повелося.  

Невдоволений  вираз  обличчя;  
Наче  вулик  гуде  голова.  
Поруч  з  нею  примари  сторіччя.  
Трохи  п'яна...  Чи  лише  вона?  

Нові  спогади  приходять.  І  сором.  
Куди  з  кімнати  подітись  -  не  знає.  
Заховати  б  знання  під  паролем,  
А  вона  -  лише  очі  ховає...  

Розуміння  приходить  запізно...  
Та  висновок  зробила  однак.  
Запитай  про  мовчання...  Реприза...  
І  алкогольний  блиск  у  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381367
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 24.08.2013


VOSKRESENSKA

залишайся собою

попри  злі  язики,  які  шурхотять  гіркотою,  залишайся  собою,
чуєш,  завжди  залишайся  собою.
не  дивися  осторонь–
там  перепитії  надто  загострені,
аби  бути  непоміченим.

словом  скаліченим  не  переч  ніколи  й  нікому.
забувай  про  надобов’язки  та  щоденну  втому.
не  нехтуй  пильністю;
і  краще  остерігайся  меркантильності.
(якість  марна,  якщо  прагнеш  більшого)

язика  вкоротять,  а  вуха  позакладають  ватою:
лише  б  нічого  не  чути  тобі  та  зайвого  не  сказати…
(думай  сам,  яку  з  двох  бід  обирати)
будь  справжнім  –  грим  та  маска,  повір,  ні  до  чого.
вірність  собі  –  закон:  тримай  лише  прямо  дорогу.
©  (авт.  -  2013  р.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438583
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 24.08.2013


VOSKRESENSKA

незнайомцям тісно

нам    цілком    вистачить    двох    гривень,
аби    сісти    разом    і    щогодини    мовчати,
аби    цілувати    поглядом,    кричати...
а    за    вікном    метушня    та    незупинні    ливні.

нам    доволі    тісно    у    пожовклих    трамваях,
нами    вкотре    не    втішені    контролери,
ми    втікатимемо    далі,    як    від    чуми    чи    холери,
від    цього    сіруватого    міста.

нам    цілком    вистачить    і    без    грошей
піти    пішки,    їхати    автостопом.
у    наших    навушниках    завжди    пожовклі    ноти.
нам    достатньо    зеленого    чаю    й    недоспаних    ночей.

незнайомцям    чомусь    завжди    тісно,
нам,    сідаючим    разом,    втішено    вільно.
наші    мелодії    однаково    спільні,
аби    покинути    це    сірувате    місто.
©  (авт.  -  2012  р.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438953
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.08.2013


Олександр Обрій

ПОЕМА ПРО М'ЯСОЇДА

Мов  яблуко  Ньютона,  так  несподівано,
Що  навіть  не  спало  б  на  думку  по  п'янці,
Мій  кореш  хороший  на  днях  розповів  мені:
Такі  диваки  є  -  вегетаріанці.

Вганяли  у  ступор  ті  дивні  історії,
Все  далі  і  далі  вустами  Артура.
Ті  гаврики,  певно,  вже  надто  є  хворими,
Яка  ж  адекватність  у  їх  процедурах?

Затисніть  в  вікні  мої  пальці  ролетами,  -
Та  важко  до  цього  дійти  власним  розумом:
Капуста  й  кисіль  замість  миски  з  котлетами.
Без  м'яса  життя  повсякчас  під  загрозою!

Та  мій  раціон  -  не  травичка  для  мекання,
Він  дійсно  здоровий,  корисний  і  правильний:
Щоранку  ковбаска  -  кров'янка  і  плетенка,
І  я  наближаюсь  до  райської  гавані!

У  шлунку  наповнився  їжею  вакуум  -
І  тяжкість  приємна  триває  годинами,
Ваги  майорять  вже  потрійними  знаками,
І  ліфт  піді  мною  зітхає  пружинами.

Проте,  почуваюсь  при  цьому  здоровим  я!
Підвищений  тиск?  -  То  здоров'я  зашкалює!
Це  овочеїди  бувають  лиш  хворими,
Їх  шлунки,  напевно,  голодні  й  запалені.

Отак  міркував  я,  собою  вдоволений,
Артура  ж  слова  з  голови  не  виходили,
В  обіймах  Морфея  думки  стали  кволими
І  сон  незвичайний  спускався  вже  сходами.

Вві  сні  відчиняю  свого  холодильника,
А  звідти  свинина,  неначе  обкрадена,
У  очі  зі  злобою  дивиться  пильно  так:
"Коли  нажерешся  ти  м'яса  вже,  гадина!?"

За  ним  холодець  мовив  тоном  палаючим,
Здригаючись  тілом:  "Догрався  ти,  хлопчику!
Ще  трішки,  м'ясник,  -  і  тобі  буде  гаряче,
Підсмажим  на  грилі  тебе,  мов  горобчика!"

Втікав!  А  за  мною  м'ясна  моя  армія,
Немов  за  поганим  господарем,  в  ярості,
Неслась...Безпорадно  вже  плентав  ногами  я,
Жалів:  "Не  судилось  дожити  до  старості..."

І  тут,  наче  сонця  освітлений  променем,  
З  нічної  пітьми  вийшов  воїн  для  помочі.
"Полковник  Капуста",  -  я  вчув,  тяжко  стомлений,  -
"Ось  браві  солдати,  знайомтеся  -  овочі!

Наш  полк  -  овочевий,  ми  -  Ваші  заступники",  -
Сказав  командир  в  капустяному  кітелі.
За  мить  жваве  військо  помчало  "трикутником"
На  грізних  мого  холодильника  жителів.

Той  наступ  увінчаний  був  перемогою,
І  диво:  осяяні  спалахом  про́стори
Для  мене  лягли  попід  ноги  дорогою,
Що  легкістю  дихала,  лишивши  осторонь

Нічні  всі  кошмари...І  зникли  вже  воїни,
А  тіло  в  повітря  здіймалось  стежинками,
Усе  до  дрібниць,  що  вві  сні  було  скоєне,
В  житті  проростало  малими  частинками.

Змінилося  м'ясо  вегето-салатами,
Земельна  діляночка  квітнула  веснами,  -
Навік  розпрощався  із  псевдопалатами,
Щоб  в  лоні  природи  людино-воскреснути.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445130
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013


Траяна

Весна

Дві  краплини  щастя  на  долоні,

Сонцем  посміхається  весна.

Піснею  відлунює  у  скронях,

Тиша,  мов  смарагд,  в  твоїх  руках.



Білі  перли  у  зелених  луках,

Підіймають  в  небо  сірий  лід,

Жовті  мрії,  всупереч  розлукам,

Понесуть  тепло  в  густу  блакить.



Серце  задзвенить  стрімким  струмочком,

Джерельцем,  що  грає  пісні  влад.

Промінь  бавиться  новим  листочком,

І  чекає  ночі  зорепад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411042
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012


Аліна Божнюк

Восени закохатись - це так банально

Я  восени  закохалась  –  це  так  банально.
Листя  жовтіє  в  парку  –  одна  романтика.
Я  восени  закохалась,  згубивши  гальма.
І  як  дурна  шукаю,  де  б  діти  бантика.
Вночі  я  читаю  класику,  кращі  вірші.
В  них  я  завжди  шукаю  всьому  пояснення.
Кордони  бажань  постали  сьогодні  ширше.
І  набули  осіннього  знов  оснащення.
Це  так  банально,  банально  це  так  до  сміху.
Ніяковію,  торкнувшись  твоєї  куртки.
Я  восени  закохалась  –    знайшла  утіху.
Заплющую  очі  й  граю  з  коханням  в  жмурки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372905
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Весняна Осінь

Осіннє із запахом весни…

А  у  снах  десь  звучить  заворожена  мріями  осінь.
Це  вона  натще  серця  співає  про  весни  пісні.
А    я  просто  щодня  виглядаю  Її  поміж  сосен.
І  щоб  там  не  було:  грає  пісню  на  кращій  струні.

І  ніхто  не  зумів    відвернути  правдиво  цю    зраду:
Щоб  тремтіння  осіннє  звучало  палкіше  весни.
Ну  скажіть,  хіба  весни  приходять  у  гості  до  саду,
Розсипають  щедроти-  солодкі  для  серця  плоди?

І  ця  осінь  терпка    незбагненна  така  таємниця
В  неї  горсточка  мрій:  краса  з  запахом  яблук  та  груш
Це  вона  -не  підкорена  у  часі  Імператриця,
А  я  просто-  Весна,  що  чекає  її  поміж  руж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372027
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Мирослав Гончарук_Хомин

Після тебе залишається дощ…

Після  тебе  залишається  дощ,
Холодні  краплі  по  скроні,
Між  нами  малюнки  площ,
І  джаз  в  знайомому  тоні…

Після  тебе  залишається  сніг,
Вода,  що  тікає  із  неба,
Конверти  вітають  поріг,
Життя  спонукає  потребу…

Після  тебе  залишається  сон,
Тепла  постіль  удома,
Вечеря  на  двох  і  перон,
Й  приємна  закохана  втома…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371755
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Юлія Мрійна

"Я забуду про тебе"

Я  забуду  про  тебе  як  сон,
Що  наснився  осінньою  ніччю,
Не  пробачу,  для  мене  закон,
Не  дозволю  вважать  себе  річчю.
Ти  іди,  я  тебе  відпущу,
І  не  буду  услід  проклинати,
За  страждання  і  зраду  прощу,
Та  навіки  забуду  як  звати.
Зачинюся  на  сотні  замків
Наодинці  із  тінню  своєю,
Витру  пам'ять  прожитих  років,
Де  були    однією  сім`єю.  
А  тепер,  осінь  в  домі  живе,
Я  тепер  її  подруга-бранка,
Час  дощами  повільно  пливе,
Не  дружина  я  і  не  коханка.
Лиш  на  пальці  обручка  горить,
Я  на  ній  загадаю  бажання,
Будь  щасливий,  нехай  таланить,
Я  ж  зустріну  своє  ще  кохання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371760
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012


Анн Дріана

Любов схолола поцілунком

Любов  схолола  поцілунком
Чи  то  заклякла  від  тепла?
Вона  повинна  була  стати  подарунком,
який  для  тебе  готувала  я

А  ти  невчасно,  чи  завчасно
підглянув  в  серці  мій  секрет
Зате  нарешті  стало  ясно  -
Любов  не  соло,  а  дует!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371784
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012


Люба Василик

Затишок…

Розсипати  всю  ніжність  по  сходах
На  шляху  до  осіннього  затишку.
Чай  із  запахом  м'яти.  Без  льоду.
На  сторінках  -  емоції  в  надлишку.

Розгадати  дощів  нерозгаданість.
Одягати  знов  спогади  зношені.
В  шарфи  кутати  свою  прив'язаність
Чи  до  тебе,  чи,  може,  до  осені...?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


Тетяна Весняна

А душа загубилась у літі…

А  душа  загубилась  у  літі,
І  впускати  осінь  не  хоче.
Незабутньо-солодкі  миті
Знову  пам'ять  мою  лоскочуть.

Гріють  серце  сонячні  ранки,
Ноги  миють  медові  роси.
Блакитно-морські  світанки
Ще  вплітають  мальви  у  коси.

І  тривожать  мене  заспану
Солов'їні  трелі  в  гаю.
Та  обіймами  моря  тішуся
В  українськім  південнім  раю.

І  таке  до  болю  рідне  усе,
І  пускати  пам'ять  не  хоче...
Осінь  невблаганно  іде.
Холоднішають  ночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361023
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Мазур Наталя

#Крок осені

Вітерець,  що  аж  пашів  від  спеки,
Поблукавши  між  прив'ялих  трав,
Стару  лавку  з  дощеч́ок  смереки
Листям  липи  вправно  посипав.

На  дошках,  пошерхлих  від  негоди,
Що  ввібрали  в  себе  спеку  дня,
Почитати  книгу  в  прохолоді,
Ненадовго  влаштувалась  я.

Сонце  липі  золотило  коси,
Повагом  ховаючись  за  став.
Майстер-дятел  "Скоро  прийде  осінь"
На  корі  шовковій  карбував.

А  коли  було  вже  по  роботі,
Задивився  на  чеканки  тло.
Легкокрилий  вітер  у  польоті
Вчив  листок  ставати  на  крило.

І  беріг  його,  немов  обранця
Осені.  Пронісши  між  гіллям,
Вклав  на  лавку.  Жовтого  блукальця
Довго  роздивлялась  мовчки  я.

Так  пос́еред  тиші  і  мовчання
Осінь  ще  підкралася  на  крок.
Я  вірші  читала  про  кохання...
Липа...
Лавка...
І  сухий  листок...


23-29.07.2012р.        13:15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012