Ніжна Праосінь: Вибране

Василь Кузан

Мовчиш?

Мовчиш?  
 Мовчи.  
 Карай  мене  мовчанням.  
 Вихлюпуй  біль  у  простір  самоти.  
 Я  не  відчув  би  прірви  під  ногами,  
 Якби  не  ти.  

 Якби  не  ти,  я  не  відчув  би  й  неба  
 Під  крилами.  
 Не  зміг  би  так  зрости  
 У  розумінні  вічного  й  земного,  
 Якби  не  ти.  

 Розбите  серце  точить  німота,  
 Зникають  зорі  днів,  немов  у  кухлі  
 Вуглини  почуттів.  
 Сумна  
 Одна  
 Перегортаєш  сутінь.  

 Пробач  мене.  
 Прости  мені.  
 Мовчи!  
 Не  треба  слів  просіяних,  
 Промитих.  
 В  мовчання  безмір  корені  пустив  
 Кришталь  
 Розбитий.  

 Але  я  вдячний  Богові  за  те,  
 Що  ти  на  світі  є.  
 Зі  мною.  
 З  іншим…  

 Твоє  ім'я  солодке  і  святе  
 Займає  нішу  
 У  пантеоні  вічних  почуттів,  
 В  сузір'ї  Муз,  що  їх  торкнувся  геній.  
 Але  невже  окрилена  любов  
 Мовчить  
 На  сцені?  

 Мовчиш?  
 Мовчи.  
 Тримай  безмежну  паузу.  
 Але  в  мовчанні  я  
 Помру  
 Не  зразу.  

 То  краще  вже,  
 Неначе  кулі  в  скроню  –  
 Від  слів  твоїх  
 Себе  я  не  бороню.


2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 30.06.2011