Тетяна Горобець (MERSEDES): Вибране

Ніна Незламна

Вибач рідна ненько…

Підійшла    до  хати…  Сіла  на  порозі…
Судорога  в  тілі,  немов  на  морозі.
Облуплені  стіни,  як  одяг  подертий
Номер  на  табличці,  геть  –  чисто  розтертий.
 Дах  перехилився,  дранку  видно  звідти
 Ой,  аж  щем  під  серцем,  ні,  не  має  втіхи
 Вулиці  не  видно,  шалина    довкола
І  старезна  груша,  напівсуха,    квола...
До  землі  схилилась,    де  -  не  -  де  суцвіття
Їй  нині  здалося,  що  пройшло  століття
Де  поділись  люди?  Провалля  -  криниця
 Щось  шука    в  соломі,  шарудить  синиця
Гніздечко  рехтує,  хоче  діток  мати
Як  все  усвідомить?Не  може  сприйняти…
 Десять  літ  минуло…    Думки    -  темні  тіні
Здалося    сповита  вся  у  павутинні
Та  раптово  птаха…    Мов  сон  перебила
Зранена  до  болю,  сльозу  проронила
Лиш  свіже  повітря…  Привело  до  тями..
Заросла  стежина…  Побрела  до  мами
Ворон  в  хащах  кряче  …  Квіти  на  могилі
Вибач  рідна  ненько…  Ти  своїй  дитині
 А  вітер  куйовдив,  давно  сиві  коси
На  фото  краплини,  як  сріблясті  роси…..
                                                                                                           12.05.  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Валентина Рубан

В НЕБІ НІЧНОМУ


В  небі  нічному  розсипались  зорі.
Сяйвом  торкнулись  весняних  садів.
Човником  Місяць,  неначе  на  морі,
Милю  за  милею  плавно  ходив.

Ледве  помітні  хмарки  пропливають,
В  далі  безкраї  проліг    у  них  шлях.
Десь,  ледве  чутно,  дівчата  співають,
Пісня  цвіте  на  їх  ніжних  вустах.

Вийди  на  ганок,  поглянь  в  небо  синє.
Лише  воно  до  нас  двох  так  близенько.
 Тільки    до  Тебе  любов  моя  лине,
В  зорях  ясних  і  в  піснях  соловейка

18.05.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835960
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

Я кохаю тебе

«Все  написано  вже,  -  прорекли  мудреці,-
Про  любов,  і  розлуку,  й  страждання…»
Тільки  ж  кожен  із  сущих  –  у  власнім  житті  –
Пізнає  таємницю  кохання.
Круто  зміниться  час,  кануть  в  Лету  усі,
Та  пізнАння  не  висохне  древо:
У  новітніх  світах  їй,  Джульєтті  своїй,
Про  любов  заспіває  Ромео…
Він  ловитиме  світло  коханих  очей,
Ніжно  питиме  вуст  насолоду
І  писатиме  вірші  жагучих  ночей
Про  жіночу  божественну  вроду.
Не  погасне  жага,  не  зітліють  слова,
Що  між  зорі,    до  Господа    линуть:
-  Я  кохаю  тебе…  Ти  єдина  моя,
Мого  серця  ясна  половино…
І  тобі  прошепчу  понад  безмір  світів
Цю  молитву  одвічну  зізнання:
- Неповторність  моя,  промінь  щастя  в  житті,
Моє  перше  –  й  останнє  кохання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835985
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Віталій Назарук

ВСЕ ПРАГНЕ КОХАННЯ ВЕСНОЮ

Навіть  сонце  по  -  іншому  сходить  у  пору  весняну
І  серпанки  ранкові  вдягають  красу  із  роси.
Я  малими  ковтками  смакую  любов  з  порцеляни,
За  закритим  вікном  чую  знову  пісень  голоси.

То  співає  любов,  бо  весною  все  прагне  кохання,
Проростає  корінням  у  кожній  істоті  живій.
І  приносить  завжди  насолоду  і  часом  страждання,
Бо  любов  на  землі  є  майбутнього  вічний  рушій.

Подивіться  у  вічі,  погляньте  на  білі  нарциси,
Посмакуйте,  як  пахне  ранкова  низенька  трава.
А  коти  по  дахах,  як  відомі  народні  артисти,
Бо  виконують  арії,  часто  забувши  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835989
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Амадей

КОХАНОІ ОЧІ

Переді  мною  твоі  очі,
Неначе  в  небі  дві  зорі,
І  серденько  чомусь  так  хоче
Коханням  знову  й  знов  п"яніть.

Ловити  усмішку  кохану,
Ловить  оту  щасливу  мить,
І  як  у  юності  до  ранку
Про  щастя  наше  говорить.

Ловить  зірки,  співати  пісню,
І  дарувать  сердець  тепло,
І  пить  любов,  кохання  пізнє,
Яке  до  нас  тепер    прийшло.

Рука  в  руці  і  очі  в  очі,
І  ніжний  дотик  губ  твоіх,
П"янкі  безсонні  наші  ночі,
І  чарівнИй  жіночий  сміх.

У  серці  полум"я  палає,
Палає  все  єство  моє,
І  щастя  більшого  немає,
Кохана,  ти  у  мене  є!

Вдихаю  пахощі  весняні,
Квітучий  сад  мене  п"янить,
Вдивляюсь  в  оченьки  коханій,
Й  від  щастя  серденько  тремтить.

Твоі  любові  повні  очі,
Для  мене  щастя  дві  зорі,
І  навіть  Ангели  щоночі,
Нам  заздрять  високо  вгорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835986
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Lana P.

Кораловий ювілей

Тримає  доля  нам  штурвал,
А  посадили  ми  корал
На  дні  морському  —  там,  де  острів.
У  травні  нас  вітали  гості,

Бажали  щастя  на  роки.
З  легкої  Божої  руки
Вже  тридцять  п‘ята  гілка  нині
Розквітла  сонцем  у  родині.

Нехай  освітлює  життя
Багато  літ  без  каяття,
Убереже  від  шторму  в  морі,
Де  хвилі  почуттів  прозорі.

Хоч  ми  на  віддалі  в  цей  день,
Але  душа  співа  пісень.
І  не  страшать  її  кордони,
Любов  здолає  перепони!

З  нашим  35-літтям,  любий!

19/05/19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835974
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Віталій Назарук

НАВЧИ НЕ СПОТИКАТИСЬ

Ти  відпусти,  прошу,  мені  гріхи,
Уже  приходжу  вкотре  сповідатись.
Я  знаю  Ти  все  чуєш  –  не  глухий,
Допоможи  мені    не  спотикатись.

Іду  до  Тебе  думаю,  що  все…
Проте  в  житті  чекають  перепони.
Надіюсь,  що  нарешті  пронесе,
Та  знов  молюсь  і  ревно  б’ю  поклони.

Спини  мене,  як  бачиш  хибний  крок,
Не  дай  упасти,  захисти  від  блуду.
Для  мене  це  іще  один  урок,
Прошу,  повір,  я  більше  так  не  буду.

І  знов  підвів,  прости  мене,  прости,
Мене  навчали,  Ти  прощати  можеш.
Дозволь  мені  колоссям  прорости,
Можливо  Ти  тоді  мені  поможеш.

А  то  неначе  все  роблю,  як  всі,
Та  однаково    мушу  спотикнутись.
То  ж  недаремно  кажуть  мудреці,
До  Тебе  завжди  маю  я  горнутись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835970
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Надія Башинська

ЩОСЬ ШЕПНУЛА МЕНІ ГІЛКА ЯБЛУНІ ЗНОВ…

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  до  мене  вони
         на  твоєму  крилі  прилетіли.

Загойдав  ніжно  вітер  ту  гілку  в  цвіту,
і  душі  моїй  весело  стало.
Я  у  відповідь  їй  нашептала  свої,
ті  слова,  що  сердечко  сказало.

         Скажи,  вітре  легкий,  ти  куди  їх  поніс,
         ті  слова,  що  так  серденько  гріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  від  мене  вони
         на  твоєму  крилі  полетіли.

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         І  шепоче  мені  вітер  тихо  в  саду:
         "Від  милого  вони  прилетіли..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Ганна Верес

Пам’яті Володимира Івасюка

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]
Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835949
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Володимир Шевчук

Любов



Про  таке  тільки  мріють.  Про  це  навіть  зорі  співають.  
І  не  має  різниці  що  твориться  там,  за  вікном.  
Наче  диво  із  див,  ніби  іскорка  світла  із  раю,  
Проростає  у  серці  в  теплі  і  надії  зерно.  

Проростає  у  серці  любов.  Це  стара  аксіома,  
Що  із  нею  поводитись  треба,  неначе  з  дитям  
І,  напевне,  тепер  буде  в  серці  усе  по  новому,  
Адже  ти  стільки  часу  чекала  на  ці  відчуття.  

Проростає  у  серці  любов.  А  коріння  і  пагін
Згодом  тьму  принесуть  незліченну  для  серця  скарбів!  
Лиш,  на  жаль,  моя  фея,  не  я  буду  в  центрі  уваги,  
Коли  ти  вибиратимеш  долю  казкову  собі…  



18.05.19  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835951
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Лилея

Ко мне приходит вдохновенье

Ко  мне  приходит  вдохновенье
В  виде  энергии...
Оно...
Как  ветерок  весенний  -
Чувствую  тепло...
Оно  приходит
Нежно,  неуловимо...
Лишь  раз  сказав  -  скорее  запиши...
Откуда  это  всё?
И  я  скорей      "словила"
Те  мысли,  что  приходят...
Затем,  чтоб  соединить  с  собой,
На  уровне  Души...
Они  пришли  с  Вселенского  эфира
Приходит  то,  что  есть  внутри...
В  Душе  -  Любовь?  -  
Тема  Любви...
Душа  всегда  любила!
Любовью  всё  продолжится  -
Вдохновение  -  живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835856
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені побачення призначило минуле

І  час  збігав,  й  весна  минала,  й  вечір  смутку...
Мені  побачення  призначило  минуле.
Але  ж  чомусь  тепер  все  було  мутно-мутно...
Чи  буде  каяття?  Чи  сприйме  скрипка  чула?

Кадити  фіміам  я  не  давала  згоду.
Ця  злива  слів,  немов  вчорашній  дощ  невчасний.
Невже  для  тебе,  як  в  театрі,  ляльководе,
І  руки  надто  власні,  і  надмірна  сласність.

Я  ж  не  хотіла  голлівудського  запалу,
Мені  б  душі  спорідненість,  співзвучність  серцю.
Не  допоможуть  ностальгії  дивні  спазми,
Бо  справжні  почуття  із  чистого  джерельця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835909
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ольга Калина

Маки червоні (слова до пісні)

Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


НАДЕЖДА М.

Мотив кохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]


Зроблю  тобі  хороший  настрій,
Його  в  конверті  перешлю.
І  намалюю  ніжні  айстри..
Ти   ж  пам"ятаєш,  їх  люблю?

Ще  покладу  промінчик  сонця,
(Щоб   айсберг  в  серці  розтопить)
Нехай  зайде  в  твоє  віконце,
Можливо,  зможеш  полюбить.

Хіба  душа  твоя  в  тім  винна,
Яку  тримаєш  на  замку?,
Твої  думки,  немов  хмарина,
Неначе  світ  весь  у  димку.

Пробийсь  руками  крізь  тумани,
Зніми  з  очей  всю  пелену.
Загой  надумані  всі  рани,
Згадай   єдину  ту,  одну.

Для  серця  не  видумуй  муки,
Життя  коротке,  не  гніти.
Послухай..  чуєш  ніжні  звуки?
На  зустріч  музиці  іди!!!..

У  цій  чуттєвій  заметілі,
Відчуєш,  що  не  даром  жив,
Коли  мурашками  по  тілі,
Звучить  кохання  цей  мотив


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Віталій Назарук

ЩЕ НЕ ЖИВ

Це  сталось  в  травні,  ще  цвіли  каштани,
Дивися  –  червень…  Як  же  час  летить.
Рахую  дні,  які  пройшли  в  тумані,
Вони,  як  птахи  пролетіли  в  мить.

Серце  буває  часом  так  заколе,
Хоча  воно  в  розлуці  вже  було.
Святе  не  забувається  ніколи,
Воно  напевно  біллю  поросло.

І  знов  нудьга,  і  знову  одиноко,
Таке  напевно  в  Бога  заслужив.
Життя,  повірте,  штука  досить  тонка,
Бо  я  насправді  ще  так  і  не  жив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835872
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Олеся Лісова

Конвалії

В  травових  росах  пишні  конвалії.
Їх  аромат  несе  вітер  удаль.
Зелені  свитки,  тоненькі  талії
Прозорих  сорочечок  білий  перкаль.

Шепочуться  з  гаєм,  про  щось  питають,
Перлиночки  веселенькі  бринять.
Білі  голівки  вгору    піднімають
В  очах  зелена,  погустіла  гать.

Тендітність  і  ніжність  їхня  чарує:
На  довгому  стеблі  густенький  ряд.
Та  душами  лісів  володарює
Цей  лоскітливий  дивний  аромат.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835822
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Віталій Назарук

БІЛІ АКАЦІЇ

Акації  білі  неначе  хтось  вишив,
Край  битого  шляху  в  рядку.
І  диво  зелене  із  білим  залишив,
Неначе  сховав  в  холодку.  

Гудуть  рясно  бджоли  і  пахне  медами,
У  тінь  заховались  джмелі…
І  горнуться  квіти,  як  діти  до  мами,
А  в  небі  хмарки-кораблі…

Легесенький  вітер  колише  травицю,
Яка  закружляла  в  танку.
Акація    зранку  провівши  зірницю,
Пахнить  в  своїм  білім  вінку.

Край  битого  шляху,  немов  наречені,
Акації  рясно  цвітуть.
Біленькі-біленькі  і  трішки  зелені,
Неначе  лебідки  пливуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835806
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Надія Башинська

ВИШИТІ СОРОЧКИ

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  повні  колосочки.
Гляньте,  вишиванки  одягли  синочки.

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Вишиті  сорочки  в  донечок  є  нові,
квітне  тут  любисток,  ґрона  калинові.
Нехай  ваша  доля,  діточки  рідненькі,
та  й  буде  щаслива...  вишивали  ж  неньки!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  море  колосочків...
Гарні  вишиванки  в  доньок  і  синочків!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 18.05.2019


НАДЕЖДА М.

Помста природи. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9vDe4VNBcHY

[/youtube]

Весняний  дощ  такий  жаданий,
Приніс  якісь  передчуття.
Десь  підкрадалось  сподівання:
Природи  слізне  співчуття.

Вона  страждає  за  всіх  нас,
Хіба  життя  на  людське  схоже?
Чому  важкий   для  нас  цей  час?
Чи  бачиш  з  неба  оце,  Боже?..

Промчалась  блискавка  по  небу,
І  гуркотіння    пронеслось.
Таку  ось  кару  цю  шалену,
Здійснить  природі  удалось.

За  злість,ненависть,  тяжкі  війни,
За  переповнення  страждань,
І  за  чекання  безнадійні,
За  сліз  людських  розчарувань..

За  материнські  гіркі  сльози,
За  плач  знедолених  дітей.
Гриміть  у  небі,  страшні  грози!
Як  захист  скривджених  людей...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835720
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


OlgaSydoruk

Вам не грустно, что когда-то…

Вам  не  грустно,что  когда-то…
Что  когда-то  навсегда
Уведут  и  вас  куда-то?..
И  неведомо  куда…
Украдёт  когда-то  вечность  -
И  малиновый  рассвет,
И  сандаловые  свечи,
Что  пылали  столько  лет…
Уворует  сука-вечность
И  янтарный  амулет,..
И  ажурные  корсеты,
И  затопленный  корвет…
И  виниловое  эхо,
И  разбитый  патефон,
Искромсавши  болью  тихой
(Под  молельный  перезвон…)
И  оставит  только  ноты…
С  параллелями  планет…
Дав  мгновение  (за  что-то)  -
Не  тушить  горячий  свет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ніна Незламна

Частівки 3

Ой,  люди,  чекала  дива
Хотіла,    бути  щаслива
Ні  жоден,  чоловік  не  звик
Ой,-  кажуть,  -  Гостра  на  язик..
***
День  свободи,  гульки  в  клубі
Баби  стали  товстогубі
Рік  свині  то  так  годиться
В  кума  ж    рило  у  зіницях
***
Одягла  свиня  корону
П`яні  очі  на  корову
Що,  дивись,чи  й  не  дівиця
Дай  життям  насолодиться…
***
Співав  пісню  наш  Омелько
Наче  справжній  соловейко
Тільки  півень,  геть  злякався
Що  за  чудо,  де  він  взявся?
***
Таня,  сусіда  хвалила
Коли,  другу  чарку  пила
Як  розпили  вже  по  п  `ятій
Полягали  разом  спати
***
Час  чудовий    в  депутата
Все  дозволить  та  зарплата
«Ікра  красна»,  рибка,  пиво
Живеться  йому  щасливо…
***
Настя  твіст  затанцювала
Мужиків,  причарувала
 В  білій,  короткій    спідниці
Заздрять  баби  тій  блудниці
***
Депутати  мов  в  облозі
 Тож  вибори  на  порозі
Перевернуте  корито
 Всі  гріхи  під  ним  зарито
***
Так  чудово  працювали
Гроші  у  офшори  слали
Депутати  тепер  нові
Переодяглись  в  обнови
***
В    Раду  їдуть  депутати
Хтять  проводити  дебати
 Та  молодий  в  нас,  президент
Корупцію  знищить  -  ущент!
***
Мрія  у  людей  не  згасне
Що  буде  життя  прекрасне
Нам  би  Раду  розігнати
За  заслуги,  всіх  за  грати….
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835700
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ірина Кохан

Ну як же так?

Ну  як  же  так,  весна  вже  догорає,
А  я  ще  й  досі  осторонь  стою?
І  не  мої  лелеки  понад  гаєм
Несуть  на  крилах  пісню  не  мою.

І  не  моє  мене  цілує  сонце,
Хтось,  наче  струни  серця  обірвав,
Лиш  тінь  за  мною  ходить  охоронцем
І  табуни  високих  диких  трав.

Ну  як  же  так,  бузок  зайшовся  в  повінь,
А  я  минаю  паводок  хмільний?
Думки  свої  лишивши  на  припоні,
І  винна  в  тім,  та  тільки  без  вини.

Чи  може  я  не  все  зимі  сказала,
З  думок  забула  змити  сніжний  грим?
Їй,  певно,  слів  отих  було  замало,
Відтак,  і  з  яблунь  дим  гірчить  гірким.

Можливо  в  цій  феєрії  весняній
Сама  собі  я  вигадала  сум.
І  завтра  вже  лелеки  на  світанні
Мої  пісні  на  крилах  понесуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Ганна Верес

Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинить  їх  обох  у  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Віталій Назарук

ВСЕ Ж Я ЛЮБЛЮ

Іду  спокійно.  Нікуди  спішити.
Спішив  не  раз,  а  так  і  не  догнав…
Ось  резюме…  Потрібно  вміти    жити,
Допоки  себе  зовсім  не  загнав.

Буде  й  не  раз,  коли  злетять  підошви,
Взуття  порветься,  то  прийде  пора.
Тоді  ходити  вже  не  зможу  довше,
Бо  на  дорозі  виросте  гора…

А  ще  живу  і  калатає  серце,
Будую  замки,  наче  міражі.
І  не  змовкає  в  моїх  грудях  скерцо,
Бо  без  кохання    доля  на  межі.

Ще  дихає  борщем  червоним  хата,
Ще  кілька  кроків  й  я  вже  на  краю.
Лише  собі  я  маю  дорікати...
Все  ж  я  люблю.  Як  сильно    я  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835705
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Амадей

Не бійтеся любить

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Допоки  в  грудях  серце  ваше  б"ється,
Не  бійтеся  коханням  в  світі  жить,
Любов  в  житті  нам  Господом  дається.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  дивлячись,  що  скроні  посивіли,
Ловіть  в  житті  закоханості  мить,
І  в  сімдесят  закохуйтеся  сміло.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Не  слухайте  що  кажуть  про  вас  люди,
Кохання  завжди  голову  п"янить,
В  житті  так  завжди  є,  було  і  буде.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Любов  ви  бійтесь  кидати  під  ноги,
Бо  зрада  в  серці,  раною  болить,
Й  карається  вона  на  небі  Богом.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
І  дарувать  коханій  своі  квіти,
Кохайте  і  любов"ю  дорожіть,
Не  дивлячись,  що  в  вас  вже  сиві  діти.

Ви  чуєте,  не  бійтеся  любить,
Межі  кохання  у  житті  немає,
В  любому  віці,  хочеться  -любіть!
Скажіть  коханій:  "  Я  тебе  кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835696
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Шостацька Людмила

МЕТЕЛИК

         
Не  маєш  гордині  й  на  йоту!
А  скільки  в  тобі  є  краси!
Окраса  мистецтва  польоту,
Ти  диво  маленьке  єси!
Не  бачив  себе  сам  ніколи,
Хіба  що  в  лазурі  ріки.
Збираєш  всі  нотки  квіткові
               І  літу  кладеш  до  руки.
Змахнув  пелеринками  крилець,
Феєрія  сонячних  днів!
Звільню  тебе  з  кліті  та  силець  –
На  волі  ти  гарний  мені!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835633
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


НАДЕЖДА М.

Не наступайте на мої граблі…

Помилятися  —  людяне,  прощати  —  божественно  …
мене  вистачає  тільки  на  перше…  просто  я,  людяна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWmXIt-_z4E
[/youtube]

Хто  в  житті  не  робить  помилок?
Так  влаштоване  у  нас  життя.
Помилки  -  це  завжди,  як   урок,
Часто  пізно  робим  відкриття.

І  коли  побачиш  -  помилився,
То  уже  пусте  себе  картать.
Обпечешся  -  боляче  і   гірко,
Та  урок  ти  зможеш  тут  дістать..

Не  спіши,  шукай  у  людях  краще,
В  кожному  знаходь  якесь  зерно,
Не  пускай  думки  напризволяще.
Гріх  на  когось  почепить  клеймо.

Час  підкаже  -  ти  тут   помилився, 
Не  з"ясовуй,  в  чом  його  вина,
Просто  він  від  курсу  відхилився,
Став  для  вас  -  далека  чужина.

Обійдіть   без  зла  і  без  образи.
Ворог  добре  бачить  доброту.
Знову  наступаєм  ми  на  граблі,
Часто   повторяєм  глупоту...

На  граблі    було  і  я  ступала.
Сипала  на  рани  знову  сіль.
Синяки  від  грабель  є  чималі,
Все  проходить,  пройде  і  цей  біль


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835595
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Амадей

Ну як мені не жить тобою

Ну  як  мені  не  жить  тобою,  
Коли  черемуха  цвіте,
Коли  напоєний  любов"ю,
А  в  небі  сонце  золоте.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  моя  душа  співа,
Я,  зачарований  тобою,
І  ллються  з  серденька  слова.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  нам  з  неба  зорепад,
Щасливу  зірку  шле  з  любов"ю,
Коли  квітує  цвітом  сад.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  так  хочеться  любить,
На  небі,  послана  тобою,
Для  мене,  зірка  мерехтить.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  в  душі  твоі  пісні,
Мене  наповнюють  любов"ю,
Мов  соловейко  навесні.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Чомусь  уже  не  знаю  я,
Я  вже  живу  лише  тобою,
Чарівна  зіронько  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835624
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Віталій Назарук

ОСІНЬ ОГЛЯДАЄТЬСЯ

Тумани  сині    одягли
Скроні  у  срібло  -  золото.
А  ми  такі,  як  і  були,
Бо  виглядаєм  молодо.
Ще  кров  юнача  б’є  в  лице,
А  серденько  хвилюється.
І  пахне  осінь  чебрецем,
І  кличе  знову  вулиця…

Приспів:
Бо  там  і  нині  при  зорі,
Не  сплять  дівчата  з  осені.
І  світить  Місяць  угорі
У  зорях  позолочений.
Дивується,  що  в  пору  цю,
Осінні  та  закохані.
Ідуть  і  згадують  весну,
Зимою  наполохані

Співають  знов  своїх  пісень,
Немов  вернулись  з  вирію.
Лише  коли  надходить  день,
Ідуть  додому  з  мрією.
Бо  ще  не  все  у  цім  житті
Проспівано  і  випито.
Літа,  неначе  журавлі,
Летять    хмарками  ситими.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835579
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Катерина Собова

На уроцi

Вчителька    розповідала
Про    сільське    тваринне    царство,
Як    там    люди    із    любов’ю
Доглядають      господарство:
-А    худоба    чує    й    бачить,
І    цінує    цю    роботу,
Вам    завжди    добром    відплатить
За    всю    ласку    і    турботу.

Кожен    день    корівка    вдячна
Молоком    всіх    пригощає,
Бо    господар    її    смачно
І    годує,    й    напуває.

Тут    відмінниця    Маруся
Чемно    руку    підіймає
(У    селі    була    в    бабусі,
І    в    цій    справі    дещо    знає):

-Добровільно    всі    рогаті
І    не    думають    давати:
Молоко    в    кози    й    корови
Треба    силою    забрати.

Качці,    гусці,    чи    індику
Довго    не    дають    прожити,
Господиня    птицю    любить,
Якщо    нею    стіл    накритий.

І    господар    докладає
У    хліві    зусиль    немало,
Бо    в    кабанчикові    бачить
Ковбасу,    биточки  ,    сало…

В    курки    яйця    забирає,
Їй    не    платить    -    все    задаром,
На    ягняток    поглядає  –
Шашлик    буде    незабаром.

Стало    ясно    навіть    свиням:
Якщо    зняти    з    людей    маску,
То    навіщо    цим    тваринам
Ця      любов    фальшива      й    ласка?

Вчителька    в    своєму    плані
Все    чудово    розписала,
А    ця    капосна    Маруся
Отакий    урок    зірвала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835581
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Ніна Незламна

Ми ж одна родина

       
Дуб  кристатий…    Там  лелека
Гніздо  вистиляє
До  цвинтаря  недалеко
Сумно    скрипка  грає…
Копошиться…  Птах    в    надії
Погляда    до  сходу
В  думці  трима  світлі  мрії
Для  всього  народу..
Хай  нарешті  зрозуміють
Що  одна  країна
Установить  МИР    зуміють
Ми    ж  одна  родина!
Хтось  світліший,  хтось  темніший
Мови  різні  має
Та  народ  наш  розумніший
Хай  землі  не  крає!
Досить  люди  воювати!
В  захлеп  плаче  скрипка...
У  журбі  і  жінка  й  мати
Й  маленька  дитинка..
А  у  небі  знов  лелека
Той  летів  до  сходу
Хоч  дорога  і  не  легка
Всім  людям  в  угоду
Мир  принести,  дуже  хоче
Гніздо  щастя  звити
Щоби  дружно  і  охоче
Змогли  добре  жити!

                               15.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


НАДЕЖДА М.

Водила дорогами Доля мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BTG-AH7gNVI[/youtube]

Водила   дорогами  Доля  мене
І  міцно  за  руку  в  путі  цій  тримала.
Надіялась:  вдача   мене  не  мине..
Шляхів  обводила,  скажу  я,  чимало.

До  щастя  маршрут    усе  вибирала.
Та  як  же  знайти  серед  безліч  шляхів?
Людей,  які  поруч  ішли,  все  питала,
Питалася    навіть  у  вільних  птахів.

Чомусь  всі  мовчали  і  тільки  всміхались,
А  Доля  все  далі  і  далі  вела...
А,  може,  ще  скажуть?-уважно  вслухалась.
Стежина  нелегка  до  щастя   лягла...

Зморились  в  дорозі,   присіли  спочити...
(Я  мрію  свою  так  несла  все  життя)
Тут  Доля  сказала,  що  щастя   це  -  ЖИТИ!
Таке  ось  зробила  вона   відкриття.

Та  тут  все  непросто:  не  треба   в  нім   тліти,
Запалену  зірку  нести  крізь  роки,
Робити  добро  і  прощати  уміти,
Плекати   в  серцях   своїх  ніжні  ростки...

Неначе  і  просто,  й  непросто  нам  жити,
Та  всі  вибираєм  ми  різні  шляхи.
Хтось  може  всім  серцем  когось  полюбити,
А  інший  про  це  зна  маленькі  штрихи...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835530
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Валентина Ланевич

Сліпець не кидає каміння.

Затишний  парк,  тінисті  липи,
Ті,  що  пізнали  вже  роки.
Поруч  Стоходу  тихі  схлипи,
В  кронах  заплутались  хмарки.

Дорога  вниз  до  абрикосів,
Котрі  в  ліловому  цвіту.
Скільки  ж  життя  ставило  кросів
До  мене  тут,  де  нині  йду?

Кого  стрічав  на  перехресті
Вмитий  дощем  у  часі  хрест?
Думки,  думки...Ви  повні  жесті,
Чи  віднайшли  стій  Еверест?

Здобуток,  що  дає  прозріння
І  душу  сповнює  теплом.
Сліпець  не  кидає  каміння,
Що  тисне  в  плечі  лантухом.

Вогонь  спокійний  в  очах  краще
Поту  соленого  край  вій.
Прекрасне,  цінне  і  насушне  -
Все  в  переплеті  в  ниті  мрій.

13.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835464
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Віталій Назарук

ДОЛЕ, ЗРОБИ МЕНІ ДОВШОЮ ОСІНЬ

Ти  листя  осіннє  не  падай  додолу  під  ноги,
Бо  люди  ще  прагнуть  напитися  в  волю  вина.
Лише  застели  позолотою  людські  дороги,
Бо  завжди  приходить  за  осінню  біла  зима.

Приспів:
Щоб  вітер  життєвий,  знаходився  в  нас  за  плечима,
Була  завжди  кладка,  щоб  ми  на  ній  стрітись  могли.
Щоб  очі  твої  зустрічались  з  моїми  очима,
А  небо  і  сонце  обох  від  біди  берегли.

Зігрій  бо  надалі    осіннім  теплом  мою  душу  
І  знай  що  не  час  ще  збиратись  у  вирій  мені…
Я  хочу  пожити,  писати  пісні  я  ще  мушу,
Що  Богом  даються  лише  на  цій  грішній  землі.

Приспів.

Я  долю  прошу:  попроси  в  мої  осені    літа,
А  можеш  хоча  б  один  день  поверни  у  весну.
Бо  осінь  хоч  тепла,  проте  в  ній  душа  не  зігріта,
Хоч  час    пробігає,  та  він  не  біжить  ще  до  сну.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835434
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019


НАДЕЖДА М.

Місячна ніч…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs
[/youtube]

Весняна  ніч,  і  Місяць  вповні.
Розводять  скрекіт  цвіркуни.
Хитає  вітер легко човен.
Біжать  хмарки,  як  табуни...

Ти  пам"ятаєш  оті  ночі:
Любистком  пахли,  чебрецем?
А  зірка  нам  дивилась  в  очі,
Яка  була  для  нас  взірцем.

Сиділо  з  нами  поряд  щастя,
Не  віщувало  нам  розлук.
З  сердець і    душ  лилася  ласка,
Тепло  торкнулося  до  рук.

Неспішно  хвильки  бились  в  човен,
Боялись  тишу  розбудить
І  почуттів  злякати  повінь...
От  тільки  ніч  щось  холодить...

Щербатий  Місяць,  вийди  з  хмари,
Доріжку  променем  світи.
Твої  таємні,  може,  чари,
Підсоблять  шлях  той  знов  знайти...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835427
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019


Віталій Назарук

СЕРПАНОК СЬОГОДНІ

Мене  сьогодні  розбудив  серпанок,
Що  росами  виблискував  зрання.
І  запах  саду  ніжних  вишиванок,
Із  цвіту  яблунь  вишите  вбрання.

Не  спав  серпанок,  щось  співав  потиху,
Картини  малювали  промінці.
Легенький  вітер  розганяв  на  втіху,
Світлий  туман,  мов  сльози  на  лиці.

Пташки  проснулись  недалеко  в  гаю,
Соло  почав  спросоння  соловей.
Якби  ви  чули,  що  він  витворяє,
Він  був  неначе  справжній  корифей.

А  сонце  піднімалося  угору,
Цвіли  сади  в  серпанковій  тиші…
Художник  ранок  малював  узори,
У  росах  на  густому  спориші…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835397
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Амадей

На струнах серця

А  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

І  душа  співає  з  солов"ями  в  гаю,
Й  зорі  посміхаються  вгорі,
Кожен  вечір  люба  я  тебе  чекаю,
А  кохання  в  серці  полум"ям  горить.

Вийди  моя  доленько,  місяць  повний  в  небі,
Шле  тобі  цілунки  з  неба  весняні,
Із  піснями  й  серце  я  послав  до  тебе,
Мені  серце  замінили  солов"я  пісні.

І  співає  пісня  в  грудях  замість    серця,
І  кохання  ватрою,  полум"ям  горить,
Серцем  я  з  тобою  й  думкою  святою,
Я  чекаю  нашу  найсвятішу  мить.

Усміхнеться,  знаю,  нам  щаслива  доля,
Буде  нам  світити  сонечком  в  житті,
Будуть  квітнуть  квіти  на  життєвім  полі,
Будем  в  щасті  і  любові  по  життю  іти.

Бо  весна  надворі  гра  на  струнах  серця,
Почуття  юнацькі  розбудила  знов,
Знову  соловейком  пісня  з  серця  ллється,
І  розквітла  цвітом  в  серденьку  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835359
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До мами приїжджайте, діти, вчасно

Щоб  очі  мамині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах,
До  неї  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях.

Бо  найдорожча  це,  звичайно,  мама,
Яка  подарувала  вам  життя
І  теплих  почуттів  і  ласки  гаму,
Відкрила  вам  дорогу  в  майбуття.

І  не  шкодуйте  слів  подяки  неньці,
Вклоніться,  діти,  низько  до  землі,
Бо  завжди  виглядає  вас  рідненька,
Любов  її,  мов  промінець  в  імлі.

До  мами  приїжджайте,  діти,  вчасно,
Де  б  не  жили  ви,  і  в  яких  краях,
Щоб  очі  неньчині  світились  щастям,
Щоб  усмішка  сіяла  на  вустах.


(Від  щирого  серця  вітаю  всіх  одноклубників  з  Днем  Матері!  Любові,  поваги  Вам  від  дітей.  Будьте  здорові  і  щасливі!)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Олекса Удайко

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ БЕРІЗКИ ШУМЛЯТЬ ЗА СЕЛОМ…

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
спить  безименний  солдат  вічним  сном...
Тут  земля  знов  у  ранах.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Ой,  як  багато  по  світу  таких
із  ясними,  як  цвіт,  іменами.
Йдуть  вони  завжди  попереду  нас.
Є  ж  їх  скільки  й  за  нами...

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Злиться,  вирує  розлючений  звір  
в  душах  тих,  хто  любові  не  знає.
І  молодий  йде  солдат  знов  у  бій.
Нас  усіх  захищає.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
вже  заплатив  за  життя  тут  солдат...
Чом  земля  знов  у  ранах?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Валентина Ланевич

Не відпускай, моя любове.

Високе  небо  в  хмарах,  сонце
І  ще  курличуть  журавлі.
А  почуття  пливуть  у  серце,
Нові  розбурхують  жалі.

Не  відпускай,  моя  любове,
Не  відпускай  -  то  наш  політ.
Темніє  небо  вечорове,
Без  тебе  так  тьмяніє  світ.

Ховаю  сум  глибоко  в  грудях,
З  тобою  поруч  день  при  дні.
І  хоч  окремо  ми  на  людях
Та  в  пам’яті,  як  у  вікні.  

Слова  твої,  короткі  фрази,
Подій  стрімких  минулих  біг.
В  душі  відклалися  що  зрази,
Де  перламутру  шар  заліг.

11.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835256
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Віталій Назарук

ЛЮБОВ БЕЗ ВЗАЄМНОСТІ

А  в  них  на  двох  нічого  й  не  було.
Її  любив,  проте  й  вона  любила.
Вона  його  забрала  у  полон,
Він  вирватись  з  полону  не  мав  сили.

Так  все  життя,  тягнувсь    отой  ланцюг,
Шуміли  у  полях  густі  тополі.
Ховались  роси    в  тінях  ялівцю,
А  серце  його  рвалося  на  волю.

А  він  без  неї  жити  вже  не  міг,
Здавалось,  що  її  не  вистачає.
І  він  до  неї  то  летів,  то  біг,
Біг  через  поле,  що  було  безкрає.

Потім  він  просто  серцем  зрозумів,
Вона  із  нього  у  душі  сміється.
Хоч  він  любив,  любив  її,  як  міг,
Та  їй  без  нього  весело  живеться.  



Одного  дня  на  раз  замкнусь  в  собі,
Нікуди  більше  він  не  поспішав…
Які  ж  бо  ми  буваємо  сліпі…
Проте,  чому  мовчить  тоді  душа?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835233
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ганна Верес

Народження ранку

Темно-сіра  вода,
Прибережну  траву  не  колише,
Сонце  не  прогляда,
Ключ  від  ранку  сховали  миші.

Тиша  рання  пряде
Над  водою  густі  тумани…
День  новий  десь  бреде.
Голі  верби  іще  дрімають.

Рання  тиша,  німа,
Народила  таки  світанок…
Врешті,  ніч  він  зламав,
Опустив  крізь  тумани  ранок.
28.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835157
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


НАДЕЖДА М.

Цвіте бузок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAMRsit5ShU

[/youtube]

Цвіте  бузок  попід  вікном,
Хмільні  на  диво  квіти.
Не  захмелієш  так  вином,
Радієш  тому  цвіту.

Не  раз  згадаю  той  бузок:
Під  ним  колись  зустрілись.
Пробіг  по  тілу  холодок:
Так  сталось  -  розминулись.

Де  ти,  не  знаю  я  тепер,
Бузок  ось  знову  в  цвіті.
Та  час  тримає  і  не  стер,
Тих  зустріч  розмаїття.

Нас  звів  давно  бузковий  цвіт,
Був  першим  і  останнім.
Невже  пройшло  вже  стільки  літ,
Кохання  цвіт  -  незмінний.

Не  опаде,  як  пелюстки,
В  період  відцвітіння.
І  не  забудем  я  і  ти
Двох  душ  переплетіння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835136
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Амадей

Доля і Любов

Зустрілись  якось  Доля  і  Любов,
Я  знаю  каже  Доля,  почуттів  немає,
Он  подивись,  поет  не  спить  ночами  знов,
Усе  життя  кохання  він  чекає.

У  відповідь  Любов  відповіла,
Ти  Доленько  ведеш  його  до  Раю,
Ти  прочитай  палкі  його  вірші,
Й  скажи  йому,  що  я  його  кохаю.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835125
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Надія Башинська

ОЙ ПОСІЮ Я ЖИТО В ПОЛЕЧКУ…

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  просом  йде,  усміхається,
не  моя  то  є...  хай  не  мається.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  гречкою  перейде  вона,  
не  моя  то  є...    хоч  красивая.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  ходить  там,  де  овес  шумить,  
не  моя  то  є...  не  спиню  й  на  мить.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,  
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  ходить  там,  де  ячмінь  цвіте,  
не  моя  то  є...    знаю  я  про  те.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,
тут  чекатиму  свою  долечку.
Якщо  житечком  перейде  вона,
тут  мене  знайде...  бо  ж  така,  як  я.

Ой  посію  я  жито  в  полечку,
тут  чекатиму  свою  долечку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Катерина Собова

Цiлющi лiки

-Лікарю,    я    так    Вам    вдячний,-
Сяяв    з    радості    Данило,
Хоч    повівся    необачно,
Ваші    ліки    -    справжнє    диво!

-Дуже    радий,-    лікар    каже,-
Результати    позитивні,
Так    у    чому    ж    їхня    сила?
Це    для    мене    навіть    дивно…

-Прийшла    якось    моя    тітка,
Без    ноги    вона    -    каліка,
І    самотня,    і    бездітна,
А    хвороб    -    то    вже    без    ліку!

Я    для    неї    -    замість    сина,
Найрідніший    в      цілім    світі,
Спадкоємець    я    єдиний  ,
Написала    в    заповіті.

Поки    смажив    я    яєчню,
Про    здоров’я      щось    базікав,
Бідолашна    і    сердешна
Випила    ці    Ваші    ліки.

Каже:    -Зразу    легко    стало,
Перестало    все    боліти…
Вчора    тьотю    поховали,
А    мені    судилось    жити!

Лікар    каже:    -Препарат    цей
Має    безліч    тут    загадок:
Декому    дає    здоров’я,
А    комусь    квартиру    в    спадок.

І    хоч    звикли    ми    казати  –
Медицина    в    нас    пропаща,
Про    ці    ліки    закордонні
У    нас    відгуки    найкращі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


геометрія

ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ…

                                 Пролітають  літа...
                                                               Крутить  кола  планета...
                                 І  життя  йде  вперед...
                                                               Не  забуть  ті  роки...
                                 Ветеранам  війни,
                                                               їх  дружинам  і  дітям,
                                 Не  забути  повік,-
                                                               і  старим,й  молодим...
                                 Пережить  довелось,-
                                                               їм  роки  ті  буремні,
                                 І  дороги  важкі,-
                                                               довелося  пройти...
                                 Ветерани  війни,
                                                               ваший  подвиг  безсмертний,-
                                 В  наших  душах  й  серцях,-
                                                               є  і  буде  завжди!
                                 Не  забулись  бої,
                                                                 і  той  день  Перемоги,
                                 Ви  раділи  й  тоді,
                                                                 хоча  й  сльози  були  на  очах...
                                 І  сьогодні,  й  тоді,-
                                                                 є  одна  Перемога:
                                 І  для  тих,  хто  її  
                                                                 здобував  на  фронтах,
                                 І  для  тих,  хто  в  тилу,
                                                                 працював  й  кував  зброю,
                                 Й  хто  її  здобував,
                                                                 у  партизанських  лісах,
                                 І  для  тих,  хто  страждав
                                                                 у  фашистській  неволі,
                                 І  для  тих,  хто  поліг
                                                               у  жорстоких  боях...
                                 Я  вітаю  усіх
                                                               з  славним  Днем  Перемоги,
                                 І  бажаю  наснаги
                                                             і  сили,  й  добра...
                                 І  безхмарної  всім
                                                               у  майбутнє  дороги,
                                 Відійде  назавжди
                                                               від  усіх  хай  війна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835047
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Ганна Верес

Вона не така, як всі

Так,  вона  не  така,  як  всі:

Десь  наївна,немов  дитя,

Сивина  зацвіла  в  косі,

За  плечима  –  полин  життя.

А  вона  не  така,  як  всі,

Часто  вірила  у  дива,

Не  купалася  у  красі,

А  кохалася  у  словах.

Вона  з  ними  лише  на  «ти»,

Лікувалася  цим,  жила,

Будувала  до  душ  мости,

Хоч  святою  теж  не  була.


А  вона  не  така,  як  всі,

Запізнився  до  неї  сват.

Мила  посмішка  на  лиці,

Та  жила  більше  не  для  свят.

Тиша  ночі  –  її  сестра,

Господиня  співзвуччя-рим,

А  невипиті  ще  уста

Вміли  кожного  підкорить.

Братом  був  її  –  зорепад,

Вірші  їй  диктував,  пісні,

Про  кохання  і  про  УПА,

Бо  була  не  така,  як  всі:

То  хмаринкою  в  світ  плила,

Що  над  нею  синів-висів.

Ба,  поетом  вона  була,

Тихим  сяйвом  цвіла  в  росі.
9.05.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835028
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Ірина Кохан

Сни

У  час  як  горіли  нарцисові  вогні,
А  ніч  стригла  своїх  чорних  овець
у  затишку  безодні,
Попід  вікна  
в  шкарпетках  із  вовни  
тулилися  сни:
строкаті,
кирпаті,
цибаті,
руді,
у  ластовинні,
смішні
і  не  дуже,
страшні,
кучеряві,
кульгаві,
у  татуажі,
з  волоссям  із  сажі.
Сміялися  і  плакали.
Ліпили  глечики  з  учора  й  завтра
і  клали  туди
юну  м"яту
вітром  злегка  прим"яту
й  заливали  небесним  узваром.
Ніч  достригла  овець.
А  вогні  нарцисові  так  і  горіли.
Не  всі  сни  
                             ще  збулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835019
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Ганна Верес

День Перемоги

Перемоги  день  завітав

Із  бузково-барвистим  цвітом.

І  радів  кожен,  і  ридав,

Бо  ж  нацизм  подолали  в  світі.


Перемоги  святий  той  день

Зачекалася  вся  планета.

Тисячі  полягли  людей:

Будівельників  і  поетів.


Злита  щедро  моя  земля

Патріотів  святою  кров'ю  –

То  народ  від  чуми  звільняв

Землю,  попраную  любов'ю.


Мчать  роки  без  упину  вдаль,

Тих  забути  не  маєм  права,

Хто  життя  за  народ  віддав

І  за  вільну  свою  державу.
8.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834935
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Lana P.

БІЛЕ МОРЕ ТУМАНІВ

Біле  море  туманів  
Розлилося  рікою,
Між  гірськими  хребтами  
Заховало  з  тобою
Від  недоброго  ока
Невідомого  люду,
Де  стежина  широка,  —
Обминути  облуду.
Покриває  таємне,
Загорта  пеленою,
І  мовчить  про  приємне,
Обіймає  дугою.                                        2/05/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834957
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


НАДЕЖДА М.

Мрія моя ( друкується повторно)


Хто    не    мріяв    з    нас    здобути    щастя,
Не    шукав    омріяні    шляхи?
Чи    знайти    його    так    легко    вдасться,
Cправжнє,    не    придумані    штрихи?

Хто    пройшов    цей    довгий    шлях    тернистий,
Перешкоди,    а    найбільше    -страх,
Подолає,    в    кого    совість    чиста,
В    кого    вогник    світиться    в    очах.

Хто    запалить    у    душі    надію,
Понесе,    як    факел    у    руках,
То    лиш    крок    залишиться    до    мрії,
Це    для    тих,    хто    вірний    вибрав    шлях.

І,    зібравши    всі    ці    позитиви,
Повернись    до    вітру    ти    лицем
І    скажи:    до    тебе    йду    я,    МРІЄ!
Щастя    свого    станеш    ти    творцем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834962
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Віталій Назарук

ПАМ'ЯТІ СОЛДАТА

                                             Пам’яті  Цибульського  Олексія  Антоновича…
Була  війна.  Бої,  окопи,  стрій…
Їли  лушпиння,  житні  сухарі.
Дрімав  в  окопі  в  думах    Олексій,
А  сон  оберігали  вартові.

Замаскував  гармату  у  кущах,
Валився  з  ніг,  бо  треті  сутки  бій.
Та  сон  не  брав,  ховавсь  у  тишу  страх,
Туман  котився  сіро-голубий.

Помив  від  грязі  мокрі  кирзаки,
Хлопці  махру  крутили  в  «косячок»*.
Давалась  втома,  за  весь  час,  в  знаки,
Лягав  спочити  зрідка  на  бочок…


Він  з  дня  у  день  топтав  шляхи  Європи,
Пройшов  Варшаву,  взяв  старий  Берлін.
Війна  скінчилась,  заросли  окопи,
Додому  повернувся  батьків  син.

Жив  для  синів,  леліяв  свою  доню,
Зростали  внуки,  як  він  їх  любив…
Та  понад  все  любив  життя  і  волю,
Для  цього  певно  він  на  світі  жив.

Проте  війна  лишила  йому  рани,
Зрідка  вдягав  медалі  й  ордени.
На  свято  завжди  з  жінкою  у  храмі
За  тих  моливсь,  хто  не  вернувсь  з  війни.

Палає  схід  вогнем  війни  і  нині,
Смерть  ходить  полем,  видно  не  одна.
Гинуть  сини  і  доньки  України,
Проклята  буде  хай  люба  війна!

                                                                                                                   *Тут,  як  самокрутка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834994
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олеся Лісова

Під парасольку сховалась весна.

Дощик  по  криші  дрібненько  стукає
Супляться  хмарки,  що  сонця  нема.
Травень  замерз,  ногами  потупує,
Під  парасольку  сховалась  весна.

Сад  зажурився,  сльози  не  стримує.
Вітер  відносить  пелюстки  удаль.  
В  дощик  джмелі    цвіт  не  запилюють
Із  пустоцвітом  кружляє    їх  жаль.

Вулиці  міста  вже  стали  річками.
Весело  дітки  пускають  човна.
-Вигляни  сонечко,просимо  всі  ми.
Шморгає  носиком  мокра  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834940
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олександр ПЕЧОРА

Балада про діда Гната

Ще  Сула  не  розтала,
а  душа  –  відліта...
Діда  Гната  не  стало.
А  прожив  він  до  ста.

Нелегкими  шляхами
між  вітрами  ходив.
А  село  було  –  храмом.
Щедро  долі  годив.

Від  Дніпра  і  до  Праги
шлях  проліг  бойовий.
За  відвагу  мав  шану.
Вік  –  в  колгоспі  робив.

Факт:  єфрейтор  Муравський
з  фронту  скарбу  узяв  –
для  рубанків-струганків
півмішка  залізяк.

Бо  добавити  віку
вмів  оселям  усім.
Півсела  його  вікон
й  досі  дивляться  в  світ!

Мав  небесну  іскринку  –
вправно  столярував.
До  сторіччя  він  скрипку
для  душі  змайстрував!

Гнат  не  ойкав  ніколи.
Хоч  жилось  –  не  меди.
Півжиття  порав  бджоли,  –
мед  водився  завжди.

Мо’,  й  тому  в  нього  стільки
не  було  болячок?
Раз  –  боліла  печінка.
Раз  –  у  ногу  гвіздок.

І  було  –  подивуйся:
скрипку  візьме  мастак,
підфрантить  сиві  вуса
та  як  вдарить  гопак!

Не  втече,  було,  тісто,
коли  хліби  пече.
Смачно  вмів  попоїсти.
Мав  і  міру,  і  честь.

І  попоратись  впору
дід  проворний  встигав.
А  як  внуки  до  двору,  –
ввесь  куток  не  вгавав!

Кожна  зморшка  світилась
життєдайним  добром.
Йому  б  жити  годилось!..
І  ціни  б  не  було.

Рідко  дід  був  у  місті.
В  неба  ради  питав.
«Сільські  вісті»  провісні
здавнелезна  читав.

Не  ганявся  за  возом.
Власні  погляди  мав.
Спершу  голос  Морозу
на  підтримку  віддав...

–  Бандюковичу  –  дулю.
Ну  вже  й  ірод  крутий!
Вірю  Ющенку,  Юлі.
Треба  їм  помогти.

Як  було  б  усім  паші,  –
не  ревіли  б  воли.
Дуже  радий,  що  наші
врешті  перемогли!

Та  якби  ж  не  мішали...
Скакунів  запрягли,  –  
ради  слави  держави
багатезно  б  змогли!

На  омріяне  жито,
теплий  вітре,  повій.
Як  же  хочу  пожити
я  при  владі  новій!

Повесні  буде  літо
і  трава  в  молоці.
Будуть  в  пахощах  мліти
мальовничі  Хитці.

От  би  вулики  власні
доробити  в  момент.
Приїжджайте  на  Спаса,  –
буде  сонячний  мед!

Діда  Гната  не  стало.
Світла  пам’ять  жива.
Від  причілка  до  ставу
зеленіє  трава...

Вітер  хвірткою  скрипне,  –
в  путь  новий  вируша.
Озивається  скрипка,
мов  нетлінна  душа.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Віталій Назарук

ТАТОВІ ДАРУНКИ

Пригадались  руки  в  мозолях…
Свіжий  хліб  принесений  з  роботи,
Чорні  руки,  як  свята  земля,
Оченята  сина,  що  навпроти.

Син  дивився,  як  на  щось  святе,
Знав,  що  тато,  витягне  з  кишені
Саме  дороге  –  він  знав  про  те
І  протягне  синові  у  жмені.

Небагато,  хай  одну,  чи  дві,
Може  від  лисички,  чи  від  зайця.
А  які  були  вони  смачні,
Їх  нікому  смакувать  не  вдасться.

Але  тату  й  мамі,  хоч  навпіл
Син  батькам  приносив  на  долоні.
Клав  завжди    обом  на  білий    стіл,
Скатеркою  вкритий  де    ікони.

Пригадалось,  наче  щось  святе,
Яблуко,  цукерки,  абрикоса,
Пам'ять,  крізь  роки  святе  несе,
Вдалину  лиш  поглядає  скоса.

Я  в  душі  ношу  його  любов,
Солодко  стає  мені  на  серці.
Наче  ще  живим  пишаюсь  знов,
Як  дивлюсь  на  тата,  на  портреті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834982
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Амадей

ПІСНЯ КОХАННЯ

Всміхнулась  доленька  мені,  так  ніжно-ніжно,
Кохання  в  серце  полилось,  а  з  серця  пісня,
Застигли  в  пам"яті  моі  слова  чарівні,                      (  2  рази)
Ти  моя  сонячна  любов,  кохання  пізнє.                (  2  рази  )

Забилось  серденько  моє,  не  спить  щоночі,
Малює  личенько  твоє,  чарівні  очі,
До  тебе  в  мріях  лину  я,  і  так  несміло,                  (  2  рази  )
Кохання  вирвалось  з  грудей  і  полетіло.              (  2  рази  )

І  полетіло  воно  в  гай  із  солов"ями,
І  розцвіло,  і  розлилось  в  гаю  піснями,
І  полилась  із  гаю  ввись  чарівна  пісня,                (  2  рази  )
Оце  і  є  воно,  оте  кохання  пізнє.                                (  2  рази  )

Прийшло  без  стуку,  так  ,  як  входять  вірні  друзі,
Упало  росами  в  житах,  барвінком  в  лузі,
Живу  і  дихаю  я  ним,  і  весь  п"янію,                          (  2  рази  )
Від  твого  погляду  очей,  я  вмить  німію,                (  2  рази  )

Зозуля  щастя  нам  кує  із  солов"ями,
Співуче  серденько  моє  дзвенить  піснями,
Співають  Ангели  з  небес  кохання  пісню,          (  2  рази  )
Оспівують  оте  святе,  кохання  пізнє.                    (  2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ганна Верес

Чи досить терпіння у нас?

Сипле  спогади  ніч
Не  в  долоні  –  у  пам’яті  грона,
Як  і  в  час  протиріч,
Ізгорали  найкращі  в  вогні.
Скільки  згаслих  там  свіч,
Наших  юних  борців,  безборонних,
Що  упали  тоді
І  за  землю,  й  за  волю  в  борні!

Сипле  спогади  ніч,
І  від  них  мені  млосно  і  тісно,
А  вони,  ніби  кліщ,
Упинаються  в  мозок  щораз…
Скільки  треба  ще  пліч,
Щоби  витримать  «нині  і  прісно»
Все,  що  доля  нам  шле?
І  чи  досить  терпіння  у  нас?
20.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834785
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Олеся Лісова

Не уподібнитися

О  Господи,  дай  сил,  надії  дай
Щоб  не  дійти  убогої  межі,
Бо  хамство  й  тупість  ллються  через    край
Не  уподібнитися  їм  допоможи.

Дай  милосердя  і  терпіння  дай
Ігнорувати  змій,  нехай  повзуть.
На  грубість,  їхні  чвари  не  зважать,
Любов  до  ближнього  –  цього  їм  не  збагнуть.  

Геть  зубожіли.    Їх  менталітет
Постійно  жити  в  сварках  і  брехні.
Реалії    життя  –  свині  «портрет»
Знайде  багнюку  й  ритиме  всі  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834767
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Lana P.

ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ — ТВОЇ ВУСТА

Яблуневий  цвіт  —  пахкі  вуста,
У  рожевому  суцвітті,
Упивався  б  ними  вічність,  та  —
Ти  живеш  у  іншім  світі,
Де  немає  спеки,  холодів
І  п’янкого  падолисту,
Між  заквітчених  Едем-садів,
Де  вітрів  не  чути  свисту.
Там  натхненні  хори  солов’їв
Переспівують  сонети.
Лине  музика  із  тих  країв,
Де  складаються  куплети.
Пелюсткова  ніжність,  таїна…
І  гудуть  джмелі  та  бджоли.
Пізня  осінь  я,  а  ти  —  весна.
Не  зустрітись  нам  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834735
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Віталій Назарук

КАЛАМБУР БАРОНА

Я  завеснію  пролісковим  дзвоном,
Перетворюсь  з  зернини  в  колосок.
Листком  осіннім  пролечу  пероном
І  віхоли  нагряну  голоском.

Я  прагну  світ  цей  поміняти  з  часом:
Холодний  вітер  на  тепло  душі,
Щоб  чорний  ворон  не  лякав  нас  басом
І  тихо  спочивали  комиші.

Поліном  бути  хочу  я  для  ватри,
Щоб,  як  згоріти,  то  всьому  –  до  тла.
Не  хочу  жити  довго,  аби  тліти,
Прагну  вогню,  а  не  лише  тепла.  

І  саме  в  цьому  відчуваю  щастя,
Сім’я,  робота,  сад  в  цвіту  і  сон.
Життя  прижить,    коли  мені  так  вдасться,
Тоді  кажу  вам,  друзі:  -  Я,  барон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834742
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Lana P.

НЕПРОБИВНА СТІНА

Непробивна  стіна  масних  туманів,
Закритий  простір  для  вітрів,  тепла,
Відкрите  місце  для  земних  оманів,
Де  сирість  і  незвідана  імла.

Провалля  спогадів  летить  в  нірвану,  
Повітря  бракне  дихати  обом,
Ятрить  негода  надто  свіжу  рану,
Похмура  сивина  стоїть  стовпом.

Де  ложе  для  сліпого  одкровення?
Прикуте  цвяхами  в  траві  мовчань?
Сльозами  вмитий  обрій  шле  натхнення,
В  душі  будується  палац  чекань.

От  відкупорити  б  у  небі  сонце
І  позбирати  сірі  хмари  в  міх.
Упевнена  —  відчинеться  віконце  
Для  дум  твоїх  і  домислів  моїх.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834731
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Розростеться

Крізь  асфальт  проростають  пагони  юності
І  смарагдом  блищать  під  сонячним  ликом.
Навіть  травень  здається  незрілим,  як  юнга,
Бо  кохання  уперше  тріпоче  листям.

Шелестіти  удвох,  брунькувати  серцями,
Розквітати  пелюстками  щастя  в  імлі,
Берегти  побудовані  душами  храми,
Щоби  вірності  промінь  не  зник  на  землі.

І  тоді  вже  чекати  повторення  знову,
Щоб  розбити  єднанням  важкості  камінь.
Розростеться  гілля  із  плодами  любові.
І  коріння  чеснот  зміцніє  з  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 07.05.2019


НАДЕЖДА М.

Спекотний день…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MqAQ5vFRIb4[/youtube]

Спекотний  день,  в  зеніті  сонце.
Кудись  мандрують   все    хмарки.
І  десь  отам,  за  горизонтом,
Згадаю  спомини  терпкі...

В  руках  блакитні  незабудки,
В  пелюстках  ще  жива  роса.
Слова  мовчать,  лише  догадки,
Міняють  колір  небеса.

Війнула   наче  прохолода,
Закрили  хмари  увесь  світ.
За  нас  вирішує  природа:
Із  душ  знімає  важкий   гніт.

Однак,  ще  дихати  так  важко
Куди  поділися  слова?
Чомусь  сказати  їх   боязко..
Хвилина,  друга  так  трива...

Як  по  краплині  назбирати?
І  що  там  буде...  то  нехай.
Набрать  сміливості  й  сказати:
Кохай  мене,   не  забувай.

І  обійми  мене  так  сильно!
Та  ні!  Сильніше  над  усе.
Нехай  бажання  божевільні
Бо,   що   було,  те  не  пусте...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834672
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Ольга Калина

Як легко плюнути у душу

Як  легко  плюнути  у  душу,
Стоптати  в  землю  почуття.  
Тепер  їх  спробуй  відродити
І  повернути  до  життя.

Як  повернути  ту  довіру,  
Яка  розбилась  на  друзки?
Коли  цинізм  не  має  міри,
То  маєм  лише  черепки..

Не  просто  буде  склеїть  глечик,  
Що  розлетівся  на  шматки.
Як  не  тули,  скажу  до  речі,
Що  не  надійні  то  латки.

Чи  зможеш  ти  той  глек  наповнить,
Чи  в  нім  задержиться  вода?!
Показує  хоч  цілий  зовні,  
Проте  щілина  не  одна..

Не  заживе  душевна  рана  –
Хоча  і  з’являться  рубці..
І  стануть  всі  зузилля  марні  -
В  однім  промовленім  слівці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834664
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Ніна Незламна

Я ж іще не снідав / з гумором /

До  онука  бабця,  в  білий  день  сердито
-  Не  лежи  ледаче,  наноси  в  корито
Он,    води  корові,  реве,  хоче  пити
Кидай    той    телефон,  досить  говорити!
Ти  –  (нерозумаха),  це  ж  планшет,  не  бачиш
І  чому  так  рано  голову  морочиш?
Я  ж  іще  не  снідав,  хоч  сонце  в  зеніті
Хай  я  прочитаю,  що  робиться  в  світі.
Ледь  –  ледь  посміхнулась,  онуку  лукаво
Підійшла  близенько,  глянула  ,-  Цікаво
 Чого  воно  навчить?  Ану  хай  побачу
Аж    оторопіла,  як    (  попу  )дівчачу
Побачила,  зблідла!  Очі,  аж  на  лобі
-  То    й  нехай    годує,  тебе  оця  зомбі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834653
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Lana P.

ВОЛИНСЬКІЙ ЗЕМЛІ… (повтор зниклого вірша на сайті)

Волинська  земле,  мой  поліський  краю,
Вколисана  льонами  сторона,
Я  батьківщини  кращої  не  знаю,
Де  прадіда  пройшлася  борона.

Ведуть  в  дорогу  сонячні  світанки,
Снаги  вечірня  зірка  додає,
Гаї  розпушують  траві  альтанки  —
Тут  все  до  болю  рідне  і  моє.

Пишаюся  тобою,  земле  люба,  —
Бентежна  думка  миттю  промайне.
Вітри  розгойдують  пшениці  чуба,
У  весну  вірять,  що  не  обмине
Й  не  обмане.                    23/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834614
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Олекса Удайко

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Віталій Назарук

ПРОЖИВІТЕ ЖИТТЯ

Я  людиною  є  ,  залишатимусь  нею  до  скону,
Я  не  рвусь  до  корита,  воно  лиш  худобі  дано.
Визнаю  в  своїй  хаті  свічу  на  столі  і  ікону,
І  застелене  ліжко  простим,  домотканим  рядном.

Пробігають  роки,  видозмінює  форми  обличчя,
Скло  на  вікнах  уже  пропускає  проміння  не  так…
І  допоки  у  снах  вас  до  себе  батьки  не  покличуть,
Пам’ятайте,  що  Ви  на  землі  собі  Бог  і  козак.

Лише  знайте  одне,  вас  оцінять  колись,  як  людину,
До  могили  прийдуть,  хто  вас  носить  у  серці  своїм.
Край  могили,  в  ногах,  посадіте  червону  калину,
Не  діліться  лише,  навіть  з  другом,  бідою  ні  з  ким.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834535
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Lana P.

ШУКАВ ЛЕБІДЬ ПАРУ… (повтор зниклого вірша зі сайту)

Шукав  лебідь  пару,
Задививсь  на  хмару,
Що  пливла  рікою
Сизо-голубою.
Нахилився  низько
І  побачив  близько
Білосніжні  крила.
Думав  —  його  мила.
Цілував  у  личко,
А  торкнув…  водичку.      
Розгойдались  тіні
В  прибережній  піні.                24/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834598
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Lana P.

ПАЛЬЦЯМИ ВГОРУ… (повтор зниклого вірша зі сайту)

Пальцями  вгору  наш  місячний  легінь
Вперто  тримає  нічний  небозвід.
Нічка-ворожка  гадає  на  темінь,
Краб  прибережний  прискорює  хід.

Птаха  пітьми  виграє  на  сопілці  —
Вивчила  ноту,  та  тільки  одну.
Вітер  притихнув  на  пальмовій  гілці,
Ковзає  хвиля  самотня  по  дну.

Хлюпає  човен,  припнутий  в  камінні,
Місячна  стежка  —  найкращий  маршрут,
Щоб  поєднати  закохані  тіні
І  врятувати  кохання  від  скрут.          9/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834597
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

Розмова з батьком

Я  спитаю:  -  Ну,  як  Ви,  тату?
А  чи  серце  не  ниє  знов?
Справ  нагальних  у  Вас  багато...
З  Вами  поряд  -  моя  любов.

У  житті  своїм  натрудились,
Руки  маєте  золоті...
Юним  хлопчиком  опинились
На  безумній  отій  війні.

А  війна  не  щадила,  тату:
Смерть  брела  за  солдатом  вслід.
Від  осколкової  гранати  
Він,  підкошений,  в  трави  ліг...

Нас  з  тобою  могло  не  стати  -  
Божа  воля  на  все  в  житті.
Я,  малою,  шукала,  тату,
Шрам  отой  на  твоїм  чолі...

Доню  крихітну  брав  на  руки,
Милувався  і  цілував...
Я  любов  цю  віддам  онукам,
Аби  рід  твій  щасливим  став.

В  нашім  світі  -  тривог  багато:
Знов  безумець  війну  збудив...
Юні  хлопці  -  землі  солдати  -  
Захищають  отецький  дім...

Хай  скінчиться  війна  проклята!
Батьку  рідний,  єдиний  мій...
Тільки  ж  ти  вже  не  з  нами,  тату,  -  
Нині  -    горбик  землі  німий...

І  зійшлись  тебе  поминати
Донька,  внуки  -  твоя  рідня,
Світової  війни  солдата,  
Мого  батька    -  й  хранителя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834541
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Ірина Кохан

Живі мерці

Скажи,  куди  іти,  куди  втікати?
Хаос  життя  затягує,  мов  смерч.
Ми  просто  душ  чиїхось  дублікати
Тих,  що  раніше  зважились  до  втеч.

Ми  просто  бранці  власної  зневіри,
Такі  собі  мерці,  нехай  живі...
І  поки  весни  стелять  саван  білий,
Осінній  сплін  дзвенить  на  тятиві.

Ми  добровільно  йдем  на  ешафоти,
Нема  страху,  здались  за  мідяки,
Забули,  що  гріх  Каїна  навпроти
І,  що  живем  не  ДЛЯ,  а  ЗАВДЯКИ.

І  часто  так,  рятуючи  тілесне,
В  рідкий  азот  занурюєм  думки.
Та  крига  з  душ  все  рівно  колись  скресне,
Хай  не  сьогодні,  хай  минуть  віки.

В  один  кінець  квиток,  і  все  по  тому,
Що  буде  далі  -  неважлива  суть.
Живі  мерці  по  колу  золотому
В  хаос  життя  вростаючи,  ідуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


НАДЕЖДА М.

Лаштує дощ на нові вже думки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7UUdJyaci4s[/youtube]

Лаштує  дощ  на  нові  вже  думки,
Бо  тільки  з  ним  відкрити  можу  душу.
Течуть  по  склу  стрункі,  стімкі  струмки.
Відкритою  з  тобою  бути  мушу.

Як  швидко  плине  невблаганний  час.
Минуле  хіба  можна  повернути?
На  це  давно ми  втратили  свій   шанс,
Та  іноді  туди  так  хочем  зазирнути..

Давно  уже  не  боляче  й  не  гірко,
І  рани  уже  майже  не  болять.
Лише  з  -  за  хмар  видніється  та  зірка,
Яка  приречена  одна  літать.

На  довгу  згадку  кинув  ти  ПРОЩАЙ!
Так  боляче  ударив  тим  в  лице.
Але  себе  тепер   цим  не  картай,
Мине  ще  час,  забудеться  і  це.

І  між  зірок,  народжених  на  небі,
Самотня  буде  довго  ще  горіть.
Але  колись,  впаде  собі   далебі*,
Бо  нікому  їй  буде  вже  світить...
--------------------------------------------
Далебі*  -Уживається у  знач. вставних  слів:
 правду  кажучи, справді,  дійсно.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834578
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Катерина Собова

Життя-буття

Захворіла.    Світ    немилий.
Ледве    дибаю    в    аптеку.
(Це    мені    іще    під    силу,
Слава    Богу    -    недалеко).

Мамо    рідна,    а    там    ціни…
Тут    уже    не    треба    жерти,
Лікуватись    -    відпадає,
Вигідніше    буде    вмерти.

По    дорозі    завернула
У    салончик    ритуальний,
Щоб    прикинути      всі      кошти
На    обряди    поминальні.

У    салоні    молодичка
Чемно    все    пропонувала,
Коли    суму    всю    назвала  –
В    мене    серце    ледь    не    стало..!

Я    це    все    підрахувала
І    послала    смерть    далеко,
Вдома    гроші    всі    зібрала  –
З    радістю    іду    в    аптеку!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834533
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Надія Башинська

ЦВІТЕ ВЕСНА…

Яким  же  гарним  був  татусів  сад...
(я  згадую  свого  дитинства  пору).
Були  великі  там  й  маленькі  деревця.
З  великими  -  мужніли  тут  батьки.
За  молодими  -  ми  тягнулись  вгору.

Не  в  багатьох  в  селі  були  такі  садки
(це  тато  наш  з  деревами  братався).
Сестричок  сливок  посадив  був  раз:
червону,  синю,  жовту...  Де  їх  взяв?
Так  непомітно  сад  наш  розростався.

Як  гарно  квітнув  сад  наш  навесні...
(на  нього  перехожі  задивлялись)
Сюди  приходило  і  літо  золоте.
Радів  і  барбарис,  і  виноград.
Від  теплоти  плоди  всі  наливались.

На  райці  нашій  сім  гілок  було
(прищеплених,  із  різними  плодами).
Частенько  прибігали  ми  сюди
на  диво-дивне  подивитися  оте.
Мічурінцем  всі  ж  тата  називали!

То  ж  гнулись  рясні  віти  до  землі
(що  дякувать  за  ласку  треба...  знали).
А  ми  раділи,  як  збирали  урожай.
І  від  душі  усіх,  хто  завітав  до  нас,
із  радістю  так  щедро  частували!

Цвіте  весна...  Ой  скільки  ж  літ  пройшло!
(Вже  багатьох  нема  дерев...  Минулось.)
А  босоноге  те  дитинство  золоте
у  пам'яті  моїй  і  до  тепер  живе.
Весняним  цвітом  знову  повернулось.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Віталій Назарук

НЕ КЛИЧ МЕНЕ Я САМ ПРИЛИНУ

На  світі  я  бачив  багато  облич,
Та  тільки  твій  образ  один  серед  світу.
Він  завжди  зі  мною,  ти  тільки  поклич
І  я  полечу  на  незнану  орбіту.

Для  мене  нема  на  шляху  перешкод,
Мені  не  страшні  ні  морози,  ні  спека.
Я  прагну  єдину  лише  з  нагород,
Чи  близько  летіти  мені,  чи  далеко.

Я  стежку  до  тебе  знайду  в  споришах,
Де  роси  холодні  мене  будуть  гріти.
Бо  знаю,  що  десь  є  у  світі  душа,
З  якою  я  буду  зорею  горіти.

Люблю  дуже-дуже,  як  пташку  в  раю,
Немов  біля  хати  червону  калину.
Я  люблю,  бо  живу,  живу,  бо  люблю,
І  знай,  час  покличе  до  тебе  прилину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834431
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Lana P.

ДЖМІЛЬ І БДЖІЛКА

Джміль  сказав  веселій  бджілці,
Щоб  заграла  на  сопілці,
Веселила  медозбори,..
Крила  в  рух  пішли  й  підбори  —
Метушилась  наша  Жужа,
Бо  до  праці  спритна  й  дужа,
В  день  травневий  —  до  комори
Наносила  меду  гори.      25/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834418
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Lana P.

В САМОТНЮ НІЧ

В  самотню  ніч
Співає  сич
Гіркаво.

Торкає  пліч
Пітьма  сторіч
Лукаво.

І  звісна  річ,
Що  зусебіч
Тужаво.

Зійшов  панич,
Зірок  павич,
Злотаво.

Вир  протиріч
У  сотнях  свіч  —
Яскраво!

Тривогам  —  пріч!
Летіть  у  піч  
Ласкаво.

Його  не  клич
В  самотню  ніч  —
Пий  каву.                                      3/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834416
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019


НАДЕЖДА М.

Коли звучить закохана струна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc[/youtube]


Ми  живемо  все  мріями  про  щастя,
Яке  десь  заблукало  на  стежі.
Добратися  до  нього  чи  удасться.
Далекі,  недоступні  міражі.

Листаємо  життєві  все  сторІнки,
І  дурим,  що  щасливіші  усіх.
А  на  душі  так  холодно  і  гірко,
Невже  оце  придумано  наспіх?

Та  душу  не  обманиш,  усе  бачить,
Ночами  тихо  сльози  гіркі  ллє,
В  надії,  що   доволі  сліз  гарячих,
Цю  кригу  недоступну   розіб"є.

І  потечуть   струмки   тоді  живильні,
І  розцвіте  омріяна  весна.
Відчуємо,  що  почуття  всесильні,
Як  зазвучить  закохана  струна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834367
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ірина Кохан

Сніги яблуневі

Ці  сніги,  ці  сніги  яблуневі!
Порух  вітру  -  і  стеляться  в  ноги.
Щовесни,  заблукавши  у  мреві,  
Серцем  п`ю  білоцвітні  пожоги.

І  так  робиться  дивно  й  бентежно:
Йде  навшпиньки  душа  поміж  віти
Аж  до  неба,  в  захмарені  вежі,
Щоб  миттєвість  цю  квітну  надпити,

Причаститися  краплею  світу,
Розщепитись  на  атоми  щастя!
І  летіти,  летіти,  летіти
Мимовільно,  мов  сніг...  і  не  впасти.

Відчувати,  як  лоскітно-ніжно
Проростає  життя  новизною...
Відцвітає  нечутно  і  спішно
Й  наливається  силою  знову.

Доторкати  пелюстя  вустами,
Осягнувши  всю  суть  неземного...
Пряно  тануть  сніги  над  містами,
Вершать  волю...задуману  Богом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834382
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Амадей

ЗУСТРІЧ

Тебе  зустрів  я  через  стільки  літ,
А  ти  цвітеш  вся  так,  неначе  квітка,
Я  мріяв  все  життя  тебе  зустріть,
Душа  радіє,  але  серцю  гірко.

Чому  з  тобою  доля  не  звела,
Тоді,  коли  жасмином  пахло  літо,
Ти  під  фатою  квіткою  цвіла,
Я  ж  від  страждань,  не  знав  де  себе  діти.

Нас  рознесла  по  світу  течія,
Хотілось  викреслить  з  душі  тебе  і  серця,
Душа  моя  кричала:  "Не  моя!",
Надіявсь,  що  з  роками  все  минеться.

І  ось  сьогодні  знов  зустрів  тебе,
Моє  чарівне  сонечко  весняне,
Неначе  Янгол  Сам  злетів  з  небес,
Від  зустрічі  цієі  знову  п"яний.

Ну  як  ти?  Що,  одна?  І  я  один.
Звичайно  що  дорослі  наші  діти,
Ми  дожили  в  любові  до  сивин,
Здавалося  б  можна  життю  радіти,

Та  серце  в  грудях  полум"ям  горить,
Побачив,  і  єство  усе  палає,
Надіюсь  я  на  ту  щасливу  мить,
Коли  Господь  до  купи  нас  з"єднає.

Взяв  телефон,  та  слів  чомусь  нема,
І  знову  смілості  як  в  юності  бракує,
Мабуть  нас  знову  доленька  звела,
Таки  на  небі  Бог  молитви  чує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834220
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Віталій Назарук

ДОБОВА КАРТИНА

Я  сьогодні  намалюю  небо,
Промені  зроблю,  немов  ранкові.
Хмари  білі,  як  лебідка  й  лебідь,
Квіти  у  міжхмар’ї    кольорові.

Птаха,  що  парить  у  піднебессі,  
Намалюю  кольором  орлиці.
Ніжні  звуки  сойки  на  узліссі,
Наче  зов,  без  досвіду,  вовчиці.

Поцілунок  теплий  в  сході  сонця,
Рані  хмари  з  озера  блакиті.
І  холодні  роси  на  долоньці,
Вруну,  що  біжить  щоранку  в  житі.

День  я  намалюю  весь  у  квітах,
Сонце  ясне  –  жодної  хмарини.
Намалюю  бджіл,  які  на  липі,
Мед  збирають  з  цвіту  до  краплини.

Намалюю  червонявий  захід,
Першу  зірку,  що  відкрила  вечір.
Хмари  сині  замість  синіх  ягід,
Що  спадають  росами  на  плечі.

Ніч  же  намалюю  всю  у  зорях,
З  Місяцем  в  сідлі,  що  скаче  в  небі.
Солов’їні  пісні,  мов  узори,
А  Чумацький  шлях  лише  для  себе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834304
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ольга Калина

Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі  -
Підведена  смужка  навкруг.
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  жовтих  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ганна Верес

Вона боролася за сина до кінця

Вона  боролася  за  сина  до  кінця
Пащенко  Ігор  Іванович  (6.03.1974.-  4.11.2017).  Народився  у  Чернігові.  Мобілізований  в  АТО  у  серпні  2014р.  Боронив  Донецький  аеропорт.  23.01.2015  його  контузило.  Вражений  мозок.  Пізніше  без  наданої  вчасно  допомоги  розвився  менінгоенцефаліт.  Довго  мучився.  Помер  від  набряку  мозку  через    33місяці.  Залишилися  мати  і  донька  від  першого  шлюбу.
Вона  боролася  за  сина  до  кінця…
Аеропорт  терпіла,  три  шпиталі.
І  довгі-довгі  пошуки  бійця.
Дзвінки,  поїздки,  поки  допиталась.
Знайшла  його  у  Харкові  таким:
Живий,  без  пам’яті.  Синок  її  ледь  дихав.
Контузія  далася  узнаки.
І  полилась  молитва  мами  тихо.

Усе  здолала  мамина  любов!
О,  скільки  може  витримать  людина!
І  повернув  синочку  пам’ять  Бог!
Але  ж  діагноз  –  вироком  дитині…
Спливали  в  спогадах  події  знов  і  знов:
Вогонь  і  ДАП,  бетон  і  побратими.
І  плив  потік  із  мамою  розмов  –
Ті  дні  для  них  обох  були  святими.

Він  умирав  у  неї  на  руках…
Вона  ж  голубкою  весь  вечір  воркувала.
Забрала  смерть  проклята  козака,
Коли  знесилена  матуся  задрімала.
Він  дві  війни  пройшов  за  ці  роки:
За  Україну  бився  і  за  себе…
Чи  так  веліли  воїну  зірки,
Чи  запросили  ангели  у  небо?!
Вона  ж  боролася  за  сина  до  кінця…
1.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834275
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Олеся Лісова

Твої дзвінки

Із  років  розлуки  знімаю  полуду
Радо  стрічаю  кожен  із  днів.
Твої    дзвінки  –  щаслива  амплітуда
Між  коливанням  перевернутих  світів.

У  цих  розмовах  завжди  відчуваю
Магію  слів,  як  кажеш  свій:  -  Привіт.
Руни  думок  на  відстані  читаю
Навіть  тоді,  як  телефон  мовчить.

З  тобою,  без  тебе,  щоночі  літаю
(Плече  до  плеча  і  рука  у  руці).
І  подих,  і  рухи,  дотики  знаю,
Ніжний  цілунок  на  рідній  щоці.

Єдина  на  двох  у  нас  мантра  любові.
Для  наших  доріг  переправа  -    мости.
Не  доторкніться  колючки  тернові
До  щастя..,  тому  що  у  світі  є  ти.


Зняти  полуду  –  правильно  зрозуміти
 щось  раніше  усвідомлене  по-іншому.

́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834259
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ніна Незламна

Ношу в собі….

Ношу  в  собі,    під  серцем  рану
Тополі  в  ряд,    біля  паркану
Забуть  не  в  змозі,    я  все  ніяк
Ввечері  місяць  -  ясний  маяк…
Думки  сумлінні  журавлями
Так  дуже…  Хтілося  до  мами
Часто  бентежить,    мене  спогад
Той,  її    теплий,  ніжний  погляд…
Зірваний  лист….  Крутився    з  вітром
Сповита  мов…  Пухнастим  светром
Облітав  цвіт…  Мої  думки  з  ним
Тополі    ввись...  Ніби  несли  дим…
Він    огортав,    мене,  як  дитя
Я    мала  там,  шматочок  щастя…
Різко  думки  летять  на  крилах
Кисло  -  солодкий  смак  на  губах
Позичок  жовто  –  золотавих
І  до  тих  яблук  зеленавих
Що  достигали  в  моїм  саду
В  житті    ніколи….  Не  забуду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


НАДЕЖДА М.

На семи вітрах…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BL0AW4L8XHI[/youtube]
Ніч  покривалом  всіх  накрила,
Спочинуть  всі  від  справ  своїх,
А  я  лечу  кудись  на  крилах,
Хоч  добре  знаю,  це  -  мій  гріх.

От  тільки  б  з  курсу  тут  не  збитись.
Маршрут  важкий:  моря,  ліси.
У  чиїсь  очі  подивитись...
О,  Місяць,  промінь  не  згаси.

О,  Вітре,  знаю:  ти  -  всесильний!
Не  дми,  прошу,  мені  в  лице.
Не  будь  в  житті  багатожильним,
Будь  однодумцем,  мудрецем.

Холодний  дощ  вже  накрапає,
Повільно  ніч  іде  на  спад.
Я  долечу,  я  точно  знаю..
Мій  шлях  освічуй,  зорепад...
.
Невже  росту,  якщо  літаю,
Вернулась  молодість  назад?
Уже  прокинулась...  і  знаю,
Що  сон  і  дійснійсть  невпопад





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834240
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Lana P.

ЗІ ЗОРЯНИХ СВІТІВ…

Мені  здається,  що  весні  не  бути,
Бо  стільки  холоду  в  травневі  дні...
І  неможливо  пройдене  забути,
Коли  каштани  розцвіли  чудні,
Свічками  вгору  нас  благословили  — 
Вмлівали  ночі,  квіти  й  небокрай.
А  ми,  щасливі,  миті  ці  ловили...
Прилинь  же,  весно,  на  струні  заграй,
Обкутай  шаликом  із  оксамиту
Тепліших  ранків,  сонцесяйних  днів,
Вберуся  я  у  вишиванку-свиту,
Мене  зустрінь  зі  зоряних  світів!      1/05/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834164
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дякуйте Йому

У  колір  малахіту  увібрався  травень.
Рожево-білий  пахне  всюди  дивоцвіт,
Його  батист  тендітний  падає  у  трави,
Немов  метелики  заполонили  світ.

І  сонячний  бурштин  серед  блакиті  неба
Тепло  і  світло  Боже  сипле  до  землі.
Дзвінкий  пташиний  чути  стоголосий  щебет.
Життю  дається  знову  шанс  -  ото  ж  в  політ!

Для  нас  усіх  оці  земні  принади,  люди.
Щоби  без  війн,  без  бід,  без  горя,  без  страждань.
І  попри  все,  не  забувайте:  Бог  всіх  любить,
То  ж  дякуйте  Йому  за  здійснення  бажань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834185
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Олеся Лісова

Оберіг Любові


Із  дня  у  день  з  смиренністю  і  тихо
В  людські  серця  заходила  любов.
Приносила  тепло,  кохання,  втіху
Підступності  не  бачила  оков.

Сп’янілі  від  жадоби,  несвідомі
(В  байдужості  їй  місця  не  знайшлось).
Як  злидарку,  штовхали  невагому
(Терпіти  їх  знущання  довелось).

Не  сердилася,  навіть  не  благала.
Підлікувавши  душу  далі  йшла.
Молилася  за  нас,  усе  прощала,
Надія  в  серці  все  іще  жила.

Ми  ж  байдуже  від  неї  відрікались
І  розпинали  вкотре  знову  й  знов.
Вона  ж  ніколи  нам  не  дорікала,
Що  проганяємо  Святу  Любов.

В  чеснотах  всіх  була  над  нами  вище
І  світлу  -  ні  початку,  ні  кінця…
Ми  потім  зрозумієм  це,  пізніше
Коли  її  благатимем  в  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Валентина Ланевич

Плакала розлука у саду вишневім.

Плакала  розлука  у  саду  вишневім,
Рожеву  пелюстку  вітер  колисав.
Пустоцвіт  у  серці  в  теплім  дні  травневім
Болісно  на  клапті  груди  розривав.

Поривалась  в  просинь  та  безсилі  крила
Раптом  знеживіло  впали  до  землі.
Любий  мій,  коханий,  -  в  схлипі  голосила,  -
Як  без  тебе  жити?  Вклякла  на  ріллі.

А  із  вуст  мольбою  полилась  молитва,
Просила  у  Бога  долі  й  не  собі.
Щоб  не  було  в  душах  гіркого  сирітства,
Щоб  не  було  місця  там  глухій  тяжбі.

Щоб  сонце  ласкало  закриті  фіранки,
Завше  просинатись  на  любім  плечі.
І  тихо  радіти,  що  прийшли  світанки,
А  коханий  поруч  наяву  -  не  в  сні.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Ольга Калина

Так хочу я сказати прямо

(слова  до  пісні)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Капелька

Иду по солнечной дороге

Иду  по  солнечной  дороге,
Путь  направляя  в  небеса.
Дорог  на  свете  очень  много,
Одна  из  множества  моя.

Я  не  стучусь  наивно  в  двери,
В  которые  меня  не  ждут.
Общаюсь  в  общем-то  со  всеми,
С  которыми  комфорт,  уют.

Хотя  проблемы  не  бывает
И  в  жизни  каждому  я  рад.
У  всех  две  стороны  медали,
Но  во  Христе-  сестра  и  брат.

У  всех  желания  свободы,
Любви,  уюта  и  добра.
Над  общим  на  планете  домом
Нависла  буря  и  гроза.

Меняются  опять  эпохи,
Как-будто  в  матрице  игра
И  вроде  на  земле  не  лохи  (1)
И  жизнь  у  каждого  одна.

Но  почему-то  кто-то  ходит
Миллионером-королём,
А  кто-то  еле  счёты  сводит,
Чтоб  оплатить  квартиру,  дом.

Несправедливость  в  этом  мире
Всё  время  задаёт  вопрос.
То,  словно,  мы  в  коварном  тире;
То  вдруг  в  политике  "мороз".

Сияет  солнышко  над  нами,
Как  лампа  освещает  путь
И  видно  правду  временами.
Её  б  в  политику  чуть-чуть.

(1)  лох
       -лицо  обманутое  хулиганом.

                                                                   
                                   2-3.  04.  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831796
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Валентина Ланевич

На ялині, на високій воркували голубки.

На  ялині,  на  високій  воркували  голубки,
Гілля  в  дзьобиках  носили  та  гніздечко  там  плели.
Воркували,  токували  про  два  берега  в  ріки,
Про  кохання  поміж  ними,  що  у  вічність  вдвох  несли.

Бо  кохання  щиро-чисте  не  зникає  з  плином  літ,
Бо  у  нім  Господня  сила,  бо  у  нім  весняний  цвіт.
Бо  у  нім  в  безкраїм  небі  високостості  політ,
Два  сердечка  шлють  назустріч  одне  одному  привіт.

Пригортаються  словами    -  із  душі  в  душу  з  теплом
І  так  гарно,  щемко  в  грудях,  і  так  лагідно  обом.
Сивий  вечір  надбігає,  обволокує  їх  сном,
Соловей  в  садочку  співом  б’є  за  вірність  їм  чолом.

01.05.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

НЕ ВІДПУСКАЙ

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Лиш  пригорни,  хай  доля  усміхнеться,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Й  наповниться  любов"ю  твоє  серце.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  весна  у  серці  в  тебе  квітне,
Твоім  назавжди  буду,  так  і  знай,
В  моєму  ти  житті  зоря  досвітня.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  житті  не  віддавай  мене  нікому,
Немов  кохання  перше  зустрічай,
Й  забудеш  ти  і  біль  душі  і  втому.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  холодну  зиму,  я  зігрію  руки,
Лиш  щиро  ти  і  ніжно  покохай,
Й  ніколи  ти  не  знатимеш  розлуки.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  любові  серденько  нап"ється,
Нехай  любов  цвіте  між  нас,  нехай,
На  двох  нам  доля  радо  посміхнеться.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Ми  в  парі  увійдем  в  ворота  Раю,
Довірся  серденьку,  сердЕнько  хай,
Відчує  як  безмежно  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Віталій Назарук

ЧЕКАЮ З НЕТЕРПІННЯМ

Щоб  Вас  на  Волинь  тягнуло  завжди,  як  додому,
Перлини  її  Вам  були  наче  діти  свої.
Щораз  повертались,  щоб  знов  поклонитись  святому,
Почути  пісні,  як  співають  вночі  солов’ї.

Щороку  у  молоді  вдома  гойдалась  колиска,
Дівчатам  постійно  з’являлись  у  сни  Лукаші.
А  хлопцям  вночі,    приходили  Мавки  до  ліжка
І  в  небі  світились  Малий  і  Великий  ковші.

Щоб  завжди  чорниці  приносили  запах  Волині,
Сміялися  роси  в  нескошених  зранку  лугах.
Котився  туман  долиною  синій-  пресиній
І  сокіл  із  замку,  був  кращий,  побачений  птах.

Волинська  земля  не  давала  серденьку  спокою,
А  Світязя  хвилі  були  лебединим  крилом.
Щоб  пахла    Волинь  Вам  грибами  і  осокою,
Лелеки  хвалились  на  ясені  новим  гніздом.

Чекаю  Вас,  друзі,  у  себе  на  рідній  Волині,
Я    знов  повезу  у  казкові  волинські  краї.
Бо  я  Вас  люблю,  мої  дорогі  –  лебедині
І  радо  зустріну  на  рідній  волинській  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834026
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

Життя і пісня

Несу  свій  хрест,  піт  очі  заливає,
А  я  співаю  пісню  про  любов,
Про  те,  як  дівка  козака  чекає,
В  піснях  у  юність  повертаюсь  знов.

І  знову  в  серці  соловей  співає,
І  мамина  черешня  розцвіта,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Й  кудись  діваються  оті  моі  літа.

Несу  свій  хрест,  а  з  серця  ллються  вірші,
Оте  возвишене,  оте  святе,
І  не  сумую  я  вже  більше,
У  віршах  вже  душа  моя  цвіте.

Душа  моя  буя  весняним  цвітом,
І  серце  переповнює  любов,
Й  від  щастя  в  небо  хочеться  злетіти,
Із  жайвором  співати  пісню  знов.

Несу  свій  хрест,  але  душа  співає,
Із  піснею  кругом  усе  цвіте,
Пісні  і  вірші  з  неба  посилає
Мені  Господь,  для  мене  це...    -  Святе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834009
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


НАДЕЖДА М.

Сповідь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]

Зміст  життя,  у  кожного  він  свій:
Вперемішку   радість,  втрати.
За  життя  вступаєм   часто  в  бій,
Гострі  всі  кути  ми  хочем  обминати.

Їх  хотілось  обійти  завжди,
Доля  ж  підставляла  часто  ніжку.
Я  просила  бога:  відведи,
Помічала   долі  я   усмішку..

Поряд  з  НИМ  і  ти  є  мій  спаситель,
Скільки  років  поряд  я  і  ти.
Прислухалась  слів  твоїх,  учитель,
Досягали  разом  ми  мети.

Кожна  неудача   це  -  урок,
Добавляла  ніби  трохи  сили.
Так  і  йшли,  за  кроком  знову  крок.
Обрії  нові  вперед   манили.

Тільки,  щоб  не  впасти,  ти  тримай  -
Досягти  мети  не  так  вже  й  легко!
Все  розумно  у  житті  сприймай,
Бо  життя  у  казці  -  птаха  клекіт.  

По  життю  везтиме  тихо  віз,
Мрієш  як  в  житті  реально.
Й  не  проллєш  даремно  в  ньому  сліз:
Дужим  бути  в  світі  -  не  банально.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Ніна-Марія

У БОТАНІЧНОМУ

Ще  травень  розкішний  буяв  дивоцвітом,
Каштани  в  саду  цілували  дощі,
Ми  стрілись,  де  вперше  кохання  розквітло,
Завітні  слова  ти  сказав  від  душі.

Весняна  краса  вся  до  ніг  враз  упала,
Змінився,  засяяв  весь  світ,  як  свіча.
В  обіймах  твоїх  я  про  все  забувала,
Й  купалась  у  синіх  озерцях-очах.

В  саду  солов'ї  заливалися  співом,
Немовби  напоєні  нашим  коханням.
І  сад  Ботанічний  нас  вабив  красиво,
Ми  в  ньому  блукали  до  самого  рання.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Віталій Назарук

ХОЛОДНІ РОСИ ВЖЕ НЕ ГРІЮТЬ

Уже  не  гріють  роси  босі  ноги,
Роки  минули  -  молодість  пройшла.
Жіноча  доля  вийшла  до  порогу,
Вона  життя  із  нього  почала.

Кохана,  зранку  вийди  в  спориші,
Згадай,  ті  роси,  що  коханням  гріли.
Ті  перламутри  сяючі  в  душі,
Які  немов  жарини  пломеніли.
Згадай,  як  ми  ішли  тоді  удвох,
Дихнути  не  давали  поцілунки.
Як  соловей  виводив  своє  «тьох»
Коханням  відбивалось  в  серці  лунко.

Ховалась  зранку  в  променях  зоря,
Біленькі  хмари  прикрашали  небо.
Ми  чули  в  свято  пісню  дзвонаря,
Який  ховався  у  пташиний  щебет.

Кохана,  зранку  вийди  в  спориші,
Згадай,  ті  роси,  що  коханням  гріли.
Ті  перламутри  сяючі  в  душі,
Які  немов  жарини  пломеніли.
Згадай,  як  ми  ішли  тоді  удвох,
Дихнути  не  давали  поцілунки.
Як  соловей  виводив  своє  «тьох»
Коханням  відбивалось  в  серці  лунко.

Роки,  роки  і  серце  заболить,
Здається  роси  мають  ще  нас  гріти…
І  пролітає  та  чарівна  мить,
З  якою  так  приємно  говорити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833934
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Віталій Назарук

Я КРИЛЬМИ ТЕБЕ ОБНЯВ

Тихо  плещуть  дрібні  хвилі  -  шелестять  очерети,
І  вітри,  що  вже  безсилі,  спати  з  хвилями  пішли.
В  небесах  злітають  зорі,  Світязь  теж  спішить  до  сну,
Солов’ї  лише  щебечуть  про  весну…

Пр:  Пригадай  коли  ми  двоє  чули  Світязя  прибій,
То  були  тоді  щасливі,  це  для  нас  був  острів  мрій.
Недалеко  білий  лебідь  до  лебідки  виплив  з  тьми,
Я  обняв  тебе  руками,  мов  крильми…

Човен  ніс  нас  в  невідомість,  де  ховалися  вугрі,
Ми  сузір’я  роздивлялись  до  ранкової  зорі.
Лиш  коли  засяяв  обрій  першим  променем  зрання,
Ми  верталися  додому  навмання.

Сниться  нам  ця  ніч  казкова,  білі  лебеді  й  вода,
Хоч  літа  вже  пролетіли,  ти  і  досі  молода.
Світязь  просить  нас  у  гості,  просять  в  гості  солов’ї,
Де  співають  нову  пісню  нам  гаї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833936
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Катерина Собова

В нiчному клубi

Підійшла    до    кума    Миті
З    допитом    кума    Марійка:
-Ви    подряпані,    побиті,
Це    аварія,    чи    бійка?

-Із    дружиною    зустрілись
Ми    в    нічному    клубі    вчора.
Зразу    страсті    розгорілись
(Це    підтвердить    друг    мій    Жора).

Жінка    знала,    що    я    зранку
У    відрядження    поїхав,
(Я    її    сказав    цю    байку),
А    сам    враз    знайшов    утіху.

Хто    б    подумав,    що    я    Марту
Можу    тут    вночі    зустріти?
Ну,    не    сходяться    ці    карти,
Адже    в    нас    маленькі    діти!

Німа    сцена      для    всіх      стала,
Як    у    тому    «Ревізорі»,
І    дружина      показала,
Дії    всі    свої    прозорі.

Рукопашна    зав’язалась,
Крик,    істерика,    удари,
Всі    у    клубі      позбігались
І    знімали    нашу    пару.

Аж    під    ранок    помирились,
Де    вже    правду    цю    подіти:
Погуляли,    показились,
І    згадали    -    вдома    ж    діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833890
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Амадей

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  неба  лине,
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!

Тріпоче  серце  в  грудях,  й    солов"ями,
Співає  і  витьохкує  душа,
Любов  заповнює  весь  простір  поміж  нами,
І  мертву  віру  в  серці  воскреша.

Проснулися  від  сну  у  душах  струни,
Із  спраглих  вуст  мелодія  звучить,
Христос    воскрес,  вже  більш  не  буде  суму,
Христос  воскрес,  щоб  нас  благословить.

Почуймо  ж  Господа!  Хай  віра  з  неба  лине,
Хай  ллється  в  душі  Божа  благодать,
Христос  воскрес!  Воскресне  й  Украіна,
Настане  мир,  і  стане  розцвітать.

Воскресне  віра  й  мова  солов"іна,
Поллється  піснею  й  очиститься  земля,
Христос  воскрес!  Воскресне  Украіна!
Вустами  Господа  нам  Правда  промовля.

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  серця  лине,
Христос  воскрес!!!  Воістину  воскрес!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833879
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Валентина Ланевич

Як жаль, що роки проминули.

Як  жаль,  що  роки  проминули
І  згірклі  бажання  за  ними  пішли.
У  повінь  весняну  втонули,
Стою  одиноко  на  греблі  ріки.

А  поряд  так  пахне  черешня,
Медово  дурманить  застигле  єство.
Кохання,  мов  ракова  клешня:
-  Скажи,  що  між  нами  насправді  було?

Думки  безперевно  тривожать
Дрібнички,  здавалось,  забавно  прості.
І  серце  безпечне  триножать
Слова,  що  від  тебе  я  чула  в  житті.

Слова,  що  душа  скам’яніла,
Як  губка:  вбирала,  раділа  в  цвіту.
Торкалися  звабою  тіла,
Тобою  одним  лиш  всечасно  живу.

Здригаюсь  ночами  в  безсонні,
Шум  тихий  ловлю  я  за  темним  вікном.
І  жилка  тремтяча  на  скроні:
-  Вборонь  його,  Боже!  Молю  із  теплом.

28.04.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833871
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Ганна Верес

У долині біля річки

У  долині  біля  річки
Сонечка  якісь  магічні
Хтось  розсипав  там  і  тут:
То  кульбабки  так  цвітуть.

Якщо  сонце  з  неба  світить,
Із  долини,  немов  діти,
Посміхаються  квітки  –
Повсідались  на  листки.

А  як  сонце  заховалось,
У  долині…  диво  сталось:
Зникли  квіти  вмить  гуртом
Під  кульбабовим  листом.

Всі  заплющать  свої  очі,
Щоб  розкрити  після  ночі,
Коли  сонечко  зійде.
Хто  долину  цю  знайде?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833846
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Віталій Назарук

ВОСКРЕСІННЯ

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!
Настане  час    -  Воскресне  Україна!
Почує  молитви  Господь  з  небес,
Прохання    матерів,  що  моляться  ,  за  сина!

В  ніч  Воскресіння,  дзвони  до  небес,
Розбудять  душі,  привітають  з  святом.
І  буде  чути  скрізь:  «Христос  Воскрес!»
Отримає  надію  кожна  мати.

І  ми  за  мир  !  Щоб  в  ніч  оцю  святу,
Дзвонили  тільки  дзвони  воскресіння.
І  воскресали  мрії  на  льоту,
Щоб  світ  щасливим  став  –  прийшло  прозріння!

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833788
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019


геометрія

БІЛА ХУРТОВИНА…

                                 Дзвенить,  грає  срібна  річка...
                                 В  її  чисті  води,-
                                 Задивилася  Марічка,-
                                 Та  й  на  свою  вроду...

                                 Задивилась,  усміхнулась,-
                                 Гарна  ж  бо,  їй  богу...
                                 До  вербички  пригорнулась
                                 В  цю  весняну  пору...

                                 Дихнув  свіжий  легкий  вітер,
                                 Розчесав  волосся...
                                 До  кінця  добіга  квітень,
                                 Все  чаром  лилося...

                                 А  навколо  видноколом,-
                                 Колір  білим-білий...
                                 Вишні,  яблуні  і  груші,
                                 Віє  вітер  вільний...

                                 То  десь  справа,  а  то  зліва,
                                 Нова  пісня  лине...
                                 А  весни  чарівна  злива,-
                                 Білим-біло  квітне...

                                 І  дівчина  заспівала,-
                                 Про  весну  й  калину...
                                 Річка  слухала  й  мовчала,
                                 З  того  співу  мліла...

                                 Ясне  сонечко  всміхалось,
                                 І  верба,  й  калина...
                                 Вже  й  до  річки  наближалась
                                 Біла  хуртовина...

                                 Так  буває  і  весною,
                                 Навкруг  білим-  біло,
                                 Білим  квітом,  як  зимою,-
                                 Простір  весь  накрило...
                                 
                               Дзвенить,  грає  срібна  річка,-
                               Поміж  берегами...
                               Співа  дівчина  Марічка,
                               з  чорними  бровами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833762
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019


НАДЕЖДА М.

Відлуння…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xt5TYHjepeE[/youtube]


Коли  приходить  ніч,  глибока  темінь,
В  розчинене  вікно  я  чую  стук  коліс.
І  спогадів  накриє  раптом  повінь...
Душе  моя!  Не  треба  тільки  сліз.

Я  закриваю  вуха,  щоб  не  чути,
Нехай  минуле  не  торкається  душі.
Та  все  ж  душа  не  хоче  все  забути,
І  мається  минулим  у  тиші.

І  кожен  жест  і  слово  повторяє,
Згадати  голос  намагається  чимдуж.
І  знову  й  знову  пам"ять  відновляє
Розмову  двох  заблудших  в  світі  душ...

Війнуло  вітерцем,  й  похолодало.
Відлунням  десь  промчався  стук  коліс,
І    спогади    повільно  замовкали...
Це  ранок  приховав  неспокій,  його  зміст..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833754
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Ольга Калина

Пробач

-Привіт,  браток..  Я  так  до  тебе  поспішав..  
Ти  тут  лежиш  й  мене  чекаєш  -  добре  знав..  
Вже  п’ятий  рік  у  нас  на  сході  йде  війна,  
І  п’ятий  рік  серед  живих  тебе  нема.
І  я  прийшов  –  перед  могилою  стою..
Ми  зараз  вдвох  з  тобою  разом  в  тім  бою..

Приспів:
Пробач  мене,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мене,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мене  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мене:  тебе  спасти  я  не  зумів.

Повітря  там  було  з  тротилом  і  свинцем,
Земля  тоді  змішалась  з  кров’ю  і  вогнем.  
Снаряд  зірвавсь..  Мене  закрив  ти  й  сам  упав..
«Держись,  браток!»  -  мені  востаннє  прошептав..
І  ти  упав  ..  Сочилась  з  рани  свіжа  кров..
А  навкруги  снаряди  рвались  знову  й  знов..

Приспів:
Пробач  мене,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мене,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мене  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мене:  тебе  спасти  я  не  зумів.

-Ну  що,  браток?..  –  з  очей  скотилася  сльоза..
Забракло  слів..  Із  рук  цигарка  вислиза..  
А  завтра  знову  вирушаю  на  Донбас
І  там  за  двох  я  буду  битися  за  нас..  
І  ні  на  крок  не  дам  я  ворогу  землі.
А  ти  пробач..  Пробач  за  все..  Пробач  мені..

Приспів:
Пробач  мене,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мене,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мене  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мене:  тебе  спасти  я  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 26.04.2019


Катерина Собова

Трудiвниця

Місто.    Вулиця.    Все    звично:
Транспорт,    люди,    клумби,    квіти…
І    патруль    тут    поліцейський
Непорядок    запримітив:

Йде    назустріч    явно    п’яна
Розфарбована    дівиця,
Страж    порядку    -    враз    до    неї,
І    представивсь,    як    годиться:

-  Хто    Ви,    звідки,    мила    пані?
Документи?    Як    Вас    звати?
І    куди    в    такому    стані
Ви    хотіли    прямувати?

Правда,    видно,    що    Вам    важко
І    стояти,    й    говорити,
Тож    негайно    йдіть    додому,
Постарайтесь    відпочити!

-Це    у    вас    все,    як    годиться,
Вихідні    є    у    суботу,
А    я    -    чесна    трудівниця,
Йду    на    трасу,    на    роботу.

А    ви    чините    свавілля
(Дуже    всі    багато    знають),
Відійдіть,    дорогу    дайте,
Мене      люди    там    чекають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833649
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 26.04.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 111

[b][color="#0823a6"]Дед  Макар  на  вечеринке
Норовил  меня  обнять!
Что  там  двигалось  в  ширинке
Мне  на  ощупь  не  понять.

Мой  миленок  на  КАМАЗе
Возит  девок    день  и  ночь.
Девки  все  в  крутом  экстазе,
А  со  мной  ему  невмочь.

Встала  в  очередь  за  редькой
Только,  блин,  не  повезло,
Поругалась  с  кумом  Петькой.
Чуть  до  драки  не  дошло.

Петька  очень  любит  сдобу..
И  без  меры  её  жрёт!!
Не  влезает    даже  в  робу...
Брюхо  пуговицы  рвёт.

Завязали  меня  в  узел
Мол,  не  кисни,  вдохновляй,
Тяжело  мне,  бедной  Музе...
А  писатель  -  разгильдяй!!

Говорят,  что  кур  доЯт
Особливо  бойких...
Только  сжальтесь,  как  понять
Где  у  куриц  дойки!!

Ёлки-палки,  лес  густой
И  крапИва  в    пояс.
Я  в  полтинник  -  холостой,
Но  не  беспокоюсь!

С  голодухи  пухнуть  стала..
Прям  какая-то  беда!!
Съем  пол  хлеба,  ломоть  сала
Так  ведь  это  не  еда...

Самогонщица  Матрена
Добавляет  в  бражку  мед.
И  за  литр  самогона
Как  за    три  быка    дерет.

Шел  Василий  твердым  шагом
Хотя  литр  на  грудь  принЯл..
Очутился  за  оврагом,
В  камышах  заночевал.

До  утра  орали  песни
Мой  Петро  и  кум  Иван
То  ли  сдуру,  то  ль  от  лести
Запер  он  меня  в  чулан.

За  стеной  ремонт  в  разгаре
Бункер  строят  там  иль  дзот!!?
Вот  в  таком  сплошном  кошмаре
Мы  живем  не  первый  год..

Обувь  мне  великовата.
Я  совсем  пока  что  мал.
Не  мои  ботинки  -  брата
Он  носил  и  мне  отдал[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833536
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


НАДЕЖДА М.

Проста істина

Істина  приходить  іноді  надто  пізно  і  дається  болісно,
щоб  радіти  її  відкриттю.
                 (Г.  М.  Тютюнник  )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ZV5FYuQxIk[/youtube]


Істину  шукаєм  ми  в  усьому,
Тільки  не  знаходимо  в  брехні.
Ми  шукаєм,  забуваєм  втому,
І  знаходим  десь  у  глибині.

Істина  жива  і  не  вмирає.
Ознаки  -  це  ясність  й  простота.
А  брехня  -  багатослівна,  знаєм.
Їй  властива    пустка  й  глухота.

І  нехай  кохання  десь  далеко,
Розділяють  море,  гори  вас,
Істину  побачити  тут  легко:
Значить:  були  поруч  повсякчас.

І  якщо    ти  матимеш  мету,
І  сміливо  йтимеш  ти  до  неї,
То  знайдеш  тут  істину  просту,
Бо  завжди    ти  вірним  був  ідеї...

Істина,  немов    весняна  квітка,
Як  знайшов  -  радієш  відкриттю.
Ніби  долі  споконвічна  мітка,
Що    вестиме  вірно  по  життю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833459
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
горіло  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
раніше  де  ніколи  не  бувало.
Знайшло  воно  і  там  свої  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ганна Верес

Не кожен

Не  кожен  може  землю  так  любити,
Як  матір,  що  дає  усім  життя,
Не  побоїться  бути  навіть  вбитим,
Живим  згоріти  в  полум’ї  звитяг.

Не  кожен  здатен  не  собі  служити,
А  тим,  до  кого  хилиться  душа,
Зерно  любові  сіяти,  крім  жита,
На  допомогу  вчасно  поспішать.

Не  кожен    може  щастям  поділитись,
Яким  не  часто  наділяє  Бог,
Красою  неба  і  землі  упитись
І  словом  виливати  ту  любов!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833425
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Надія Башинська

СЛАВА УКРАЇНІ!

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...  Є  вона  -  єдина!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

А  у  вишиванках...  ой,  яка  ж  ти  славна.
Всі  про  тебе  кажуть,  що  ти  дуже  гарна.
Дзвін  церков  до  неба  тут  несе  молитву,
в  ній  подяка  Богу  за  доленьку  світлу!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...    Є  вона  -  єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Амадей

ПІСНЯ СЕРЦЯ

Я  прийшов  під  калину,
Пригадалось  те  літо,
Коли  стрів  я  дівчину,
У  калиновім  цвіті.

Зашарілась  дівчина,
Як  калина  в  час  пізній,
Й  полилася  за  хмари,
З  мого  серденька  пісня.

Ой  дівчинонько,  люба,
Очі-зіроньки  сяють,
Якби  знало  серденько,
Як  тебе  я  кохаю.

Як  тебе  виглядаю,  
Як  серденько  тріпоче,
Я  тебе  тут  чекаю,
Виглядаю  щоночі.

Ллється  пісня  із  серця,
З  солов"ями  до  рання,
Чи  відчула  ти  серцем,
Незрадливе  кохання?

Мою  пісню  кохання,
З  солов"ями  співаю,
Щоб  ти  знала,  як  палко,
І  як  ніжно  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833410
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Віталій Назарук

БАБУСИН БОРЩ

У  чугунку  варився    борщ,
Булькіт  літав  по  цілій  хаті.
Неначе  по  бруківці  площ
Дощі  збирались  пісню  грати…

А  запах!  Запах  –  це  капець,
Здавалось  він  залазив  в  душу.
Я  ледве  втримував  терпець,
Його  тримав,  бо  певно  мусів.

В  печі  пеклися  пампушки,
Була  готова  вже  підлива.
Сметана,  свіженькі  вершки
Й  глиняна  мисочка  красива.

Червоний  борщ  бабуня  свій,
Варила  за  старим  рецептом,
Він  був  для  неї  знаковий,
Бо  убивав  своїм  ефектом…

Його  несу  я  у  світи,
Червоний  борщ,  немов  святиню.
Бо  він  один  із  тих  світил,
Що  береже  нам  всю  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833408
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ БАРВИ

Знову  серце  у  вербових  котиках,
Небо  синє    вкрила  білизна.
І  цілують  прохолодним  дотиком,
Роси  трави,  бо  прийшла  весна.

Ще  безлисте  гілля  умивається,
Снігом  в  перемішку  із  дощем.
Коли  ж  небо  хмарок  позбавляється,
То  тепло  вкриває  все  плащем.

І  шпаки  -  Колумбові  провісники,
По  хатинах  роблять  знову  "шмон".
Чорний  ліс  зацвів  рясними  квітами,
Нагадав  про  сніговий  газон.

Ці  маленькі  білосніжні  дзвоники
Продзвонили,  що  прийшла  весна.
Білі  хмари,  мов  небесні  коники,
Перші  роси  випили  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833391
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Катерина Собова

Чоловіки

Давні    подруги    зібрались
На    Масницю    в    Вероніки,
У    житті    в    них      добре        склалось    -
Кожна    має    чоловіка.

-Мій    Іван    -    це    переможець,-
З    гордістю    сказала    Люда,-
На    роботі,    в    господарстві,
Як    сказав    -    отак    і    буде!

-Так    не    можу    вам    сказати
Тут    про    свого    я    Семена,-
Повела    розмову    Ната,-
Підкаблучник    він    у    мене.

-Мого    знаєте    Марата,-
Тут    не    втрималася    Ліда,-
Вже    -    в    державнім    апараті,
Завжди    перший,    бо    він    -    лідер!

Аліментника    я    маю,-
Враз    зітхнула    Вероніка,-
Наробив    дітей    по    світі,  
Будемо    платить    довіку.

Валя    каже:    -А    мій    Гарик
Дуже    добрий,    м’якотілий,
І    тому    зі    мною    в    парі
Має    статус      -    потерпілий.

То    ж,    дівчаточка,    давайте
Вип’ємо    за    них  ,  хороших,
Щоби    вірно    нас    кохали,
Щоб    водилися    в    нас    гроші.

І    як    вчила    моя    ненька:
-Чоловік    -    важлива    птиця,
Хоч    кривий,    сліпий,      дурненький    -
В    господарстві    знадобиться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833375
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Lana P.

ГРОЗА У ГОРАХ

Запнули  хмари  не  одну  вершину,
Спадали  табунами  у  міжгір’я,
Укрили  мороком  гірську  долину,
Затьмили  місяць  й  не  одне  сузір’я.

Пітьма  переверталася  клубками,
Впивалась  темними  вустами  в  тишу.
Тривога  промайнула  поміж  нами…
Зірвався  вітер  і  сосну  колише.

Вологою  наситилось  повітря,
Незвичною  такою,  з  підземелля.
Дощ  кидає  на  землю  гострі  вістря,
В  оскалі  блискавок  моргає  скеля.

Метається  між  небом  і  землею
Нічна  гроза  —  сувора  господиня,
Дарує  нам  озонову  алею,
Не  відчуває  меж  її  гординя.

Громів  крехтання  у  печерних  гротах
За  обрій  покотилося  луною.
Дивує  небо  у  нічних  польотах,
А  я  сумую  й  досі  за  тобою.                    18/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833367
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ольга Калина

Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили,
Що  простягнувся  до  води.        
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі  
І  залишитись  назавжди.                  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Томаров Сергей

Шарман

Вздохнула  земля  отряхнувшись  от  снега,
Запели  спешащие  к  рекам  ручьи...
А  в  воздухе  марта  -  истома  и  нега,
А  в  запахах  нежных  -  восторги  мои.

Душа  нараспашку  и  холод  не  холод;
Вдыхаю  забытый  весны  аромат...
Каҡой  необузданно-бешенный  "голод",
Сорвавший  изысканно  сложенный  мат.

Накрыло  весною  и  душу,  и  тело;
И  слякоть,  на  радость,  и  ночи  туман...
Пришла  не  украдкой,  а  твердо  и  смело
И  я,  за  изысканным,  вторю  -  шарман...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833241
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Ганна Верес

Заблукала нічка в гори

 
Заблукала  нічка  в  гори  сині,
В  травах  диких  ніжки  заросила,
Зірочки  упали  в  темні  води,
Свіжістю  впилася  прохолода.

Танцювали  зорі  в  водах  бистрих,
В  потічку  посрібленім  намистом,
Танго  із  водою  танцювали,
Буки  і  смереки  дивували.

Колисала  нічка  сни  казкові,
Уплітала  стрічечки  зіркові,
Милувалась  ними  полонина,
Душу  їй  краса  та  полонила.
13.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833221
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Віталій Назарук

РАНКОВА ПАРА

Пр:  Сонячний  ранок,  зоряні  роси,
Вивели  нас  на  дорогу  життя.
Жайвір  співав,  цвіли  абрикоси,
Кликало  поле  у  буйні  жита.

Ми  йшли  по  росі,  пахло  поле  любистком,
Серпанок  співав  поміж  трав.
Пух  падав  з  тополі,  гойдалося  листя,
Немов  хтось  колиску  гойдав.

Здалеку    лунала  пташина  реприза,
Всю  ніч  не  змовкав  соловей.
Він  ножиком  наче  повітря  прорізав,
Часами  сягав  апогей…

Закохана  пара  одна  була  в  світі,
Здавалось  так  буде  завжди.
Гойдалися  верби  сплітаючи  віти,  
Роси  приховавши  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833212
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Ніна Незламна

Ой вербиченько…. / слова до пісні/

Ой  вербиченько  -  вебичко,  чому  зажурилась
В  річку,  до  води  святої,    низько  нахилилась
 А  тобі  б  нині  радіти,  весна  розквітає
Погляд  сумний  все  до  сходу,  душенька  страждає…
А  тобі  б  нині  радіти,  весна  розквітає
Погляд  сумний  все  до  сходу,  душенька  страждає…


Мина  день  й  нічка  тривожна,  знов  чекає  звістки
Є  поранені  й  убиті,  не  йде  ворог  звідти
Та  вербичка  ,  як  країна,  краса  в  вишиванці
Лист  дрімає,  а  сережки  розпустились  вранці...
Та  вербичка  ,  як  країна,  краса  в  вишиванці
Лист  дрімає,  а  сережки  розпустились  вранці...

Сонце  лагідне  привітне,  вселяє  надію
Що  колись  все  ж  мир    настане,  не  втрачає  мрію
Вода  в  річці  зарябіла,  десь  птаха  кричала
Мати    в  дорогу  останню,  сина  проводжала...
Вода  в  річці  зарябіла,  десь  птаха  кричала
Мати    в  дорогу  останню,  сина  проводжала...


Почуй  Боже,  почуй  світе,  земля  рідна  стогне
У    вербички  молодої,  серденько,  аж  стигне
Ті  сережки  немов  діти  у  воді  хололи
Нам  би  та  й  війни  не  знати  ніколи  -    ніколи!
Почуй  Боже,  почуй  світе,  земля  рідна  стогне
Краще  б  воїн  всім  не  знати,  ніколи-  ніколи!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833209
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Ольга Калина

Дві подруги

По-сусідськи  у  мирі  живуть  
Дві  подруги:  Надія  й  Валюша.  
Всім  знайомим  тепло  віддають  -
Їхня  дружба  стає  все  щиріша.

Їх  навік  поєднало  життя,  
Між  собою  так  схожі  дві  долі.  
Притаманне  обом  співчуття,  
Все  ділили:  і  радість,  і  болі.

Разом  брали  ділянки  вони,
Одночасно  вели  будівництво.  
У  обох  підростали  сини,  
Було  спільне  й  у  них  парубоцтво.

Два  добротні  будинки  звели,  
Ще  й  ходили  на  спільну  роботу,  
Господарство  підсобне  вели  –
Так  проходили  дні  у  турботах.

Але  горе  постукало  в  дім
До  Валюші,  а  потім  –  Надії,  
Стало  пусткою  страшною  в  нім
Й  обірвалися  всі  їхні  мрії.

Овдовіли  обоє  вони,
Поховавши  обох  чоловіків.
Їм  опора  –  це  їхні  сини,  
Невістки  і  ще  рідні  онуки.

Промайнули  літа  молоді  –
Сивиною  покрилися  коси.  
Та  з  прийдешніх  усіх  цих  подій
Одна  одну  підтримують  й  досі.

Їх  так  часто  зустрінеш  обох:
Де  з’явилась  одна  –  там  і  друга.  
Мабуть,  спільна  в  них  доля  на  двох
І  життєва  одна  в  них  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Lana P.

МОРЕ І МИ…

Хлюпають,  котяться  хвилі,
Гордо  намотують  вал.
Ваші  слова  серцю  милі,
Варті  найкращих  похвал.

Пінні  летять  звідусюди,
Доки  знайдуть  береги.
Бризи  наповнюють  груди
І  додають  нам  снаги.

Море  співає  з  пташками
І  не  збивається  з  нот.
В  небо  злітаєм  думками,
Щоб  доторкнутись  висот!          4/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833141
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Надія Башинська

ДЛЯ КОГО Є?. .

         З  барлогу  виліз  косолапий...  від  світла  мружить  очі.
Оце  поспав  би  ще  годинку.  Вставать  ніяк  не  хоче.
Так  розспівалася  пташина,  що  спати  неможливо.  То  ж
виліз,  вийшов  подивитись  на  оте  справжнє  диво.
Правда,  зими  він  так  й  не  бачив,  бо  в  сплячку  залягає.
А  от  весною  тут  і  влітку  по  лісі  він  блукає.
І  восени  є  всього  досить,  то  ж  жиром  запасеться.  
А  як  зима  мине  -  весною  від  сну  Ведмідь  проснеться.
Не  то,  що  Білки,  Вовк,  Лисиця,  сірі  Зайці  і  Лосі  часто  
поживи  не  знаходять.  Так  в  лісі  повелося.
Та  то  ж  між  звірів...  Не  хвилюйтесь,  будь  ласка,  ви  да-
ремно.  У  нас  і  їсти,  й  пити,  й  спати.  Усе  це  так  приємно!
         Якщо  комусь  не  вистачає  чогось.  Не  нарікайте.
Самі  за  себе  ви  подбайте,  самі  собі  шукайте.
         Для  кого  є?  А  чи  потрібна  ця  баєчка  кому?  
Ото  ж...    мовчіть,  або  просніться!  Вже  досить  того  сну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Валентина Рубан

ПРИХОДИ НА КОФЕ

Ты  на  кофе,    говорил,  зайдешь.
Приходи,    я  жду  Тебя,    как  прежде.
Пусть  идет  сегодня  теплый  дождь,
Не  спугнуть  ему  мои  надежды.

Ты  на  кофе,  обещал  зайти,
Я  Тебе  его  уже  сварила.
Только  не  сворачивай  с  пути.
Я  дождусь  Тебя,  поверь,  я  не  забыла.

Пусть  закружит  кофе  аромат.
И  легонько  даже  одурманит.
Кто  же  в  том,  что  мы  не  рядом,  виноват?
Нужно  верить,  что  Судьба  нас  не  обманет.

 Пусть  идет  сегодня  теплый  дождь.
Не  спугнуть  ему  мои  надежды.
Ты  на  кофе.  говорил,  зайдешь.
Приходи.  Я  жду  Тебя,  как  прежде.

17.04.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833132
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Амадей

Що для щастя нам треба

Ой,  як  хочеться  знову  нам  в  весни,
Прискакать  на  баскому  коні,
І  коханій  в  долонях  принести
Мого  серця  найкращі  пісні.

Дарувати  цілунки  медові,
І  у  росяних  травах  блукать,
І  до  ранку  п"яніть  від  любові,
Ніжне  тіло  іі  цілувать.

Пить  коханням  настояні  роси,
Соловейком  для  неі  співать,
І  вдихать  іі  запах  волосся,
Ніжно,  трепетно  й  палко  кохать.

Слухать  жайвора  пісню  у  небі,
І  від  щастя  такого  п"яніть,
Ну  скажіть,  що  для  щастя  нам  треба?
Нам  для  щастя  лиш  треба,...любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833109
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ніна Незламна

Була тобі сонцем….

Була  тобі  сонцем…  
 А  ти  охоронцем
Міцного  кохання
З  вечора  й  до  рання…
Нас  любов  сповила
Птаха  гніздо  звила
 В  небі  зірка  ясна
В  нас  сім`я  прекрасна
В  обіймах  з  тобою
Немов  за  горою
Умів  цінувати
А  я  ж  цілувати
Ніжність  серед  ночі
 Й  ці  ласкаві  очі
Найдорожчі  стали
Адже  ми  кохали…
Чути  спів  пташиний
У  нас  дім  гостинний
Хоч  вже  й  коси  сиві
Та  все  ж,  ми  щасливі…
                                                         2000р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833084
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ ПЕЙЗАЖІ

Прикрасили  нарциси  казкову  Волинь,
Білий  вельон  вдягли  абрикоси.
Відспівала  «курли»  угорі  диво-синь,
Засвітились  незаймані  роси.

Розлилися  ріка,  пішов  жайвір  увись,
Алича  запросила  морози.
По  воді,  мов  на  шпацер,  лелеки  пройшлись,
Полилися  березові  сльози.

Покотились  дими,  постелився  туман,
Заспівали  ранкові  серпанки.
Зашумів  очерет,  наче  справжній  шаман,
Зазвучали  дитячі  веснянки.

Погніздились  шпаки,  нерестився  карась,
Малювало  проміння  світанки.
І  уперше  роса  ввись  до  хмар  піднялась,
Вся  залишилась  в  них  без  останку.

Заспівала  коханням  в  народу  душа,
Після  Паски  почнуться  весілля.
А  весна  по  –  новому  наш  світ  прикраша,
Розцвітає,  мов  в  казці  довкілля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833046
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ганна Верес

Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833028
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Олекса Удайко

ПІНА ДНІВ МОЇХ СУВОРИХ

         [i]  Відпочиваємо…
           Але  Вона,  
           думка,
           пра-
           цю-  
             [b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
 [i]    [b]Хто  бачив  
хоч  раз,  як  хлюпочеться  море,
чи  чув  раптом  хтось,  яко  вруниться  вир?
Як  бушує  містерія  в  гарному  хорі,
коли  в  трансі  закличному  є  поводир?

     А  хто  знає,  
як  піниться  водна  стихія,
як  в  молекул  води  –  хоровод  креатур,  
коли  сонце  одне  на  них  світить  і  гріє,
і  призводить  до  єдності  всіх  партитур?

     І  враз  Думка  
нова  в  морі  вирів  дозріє,
що  просуне  до  сонця  те  море  на  крок…
О,  як  виросте  вгору  омріяна  мрія,
хто  від  подиху  моря  одержить  урок!
 
     Та  в  усякому
вариві  здійметься  піна,
що  на  водних  поверхнях  тримає  свій  плин!
І  шумує  верхівка  у  морі  незмінно,
шумно  плеще  усім,  як  без  мелива  млин.

     А  ілюзія  
в  тім,  що  та  піна  потоне,
не  дає  зазирнути  подіям  у  глиб…
Якби  знали  вагоміші  явища,  то́  не
тупцювати  в  століттях  надарма  могли  б!    [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Леся Утриско

Наш вічний розкішний розмай

Вип’ю  з  вами  пахучої  кави,
мов  меду  у  сотах
І  збагну,  що  життя  божевіллям  
напилось  мене,
Затамую  свій  подих  у  диких,  солодких  чеснотах,
Так,  напевно,  задумане  стрімко  й  зухвало  мине.

Буду  дихати  вільно,  а  може  і  ні  -  хай  зомліє  світанок,
Мені  байдуже  знати,  що  скажуть,  за  двох  нас,  зірки,
Трунок  кави  і  ви  -  і  розмаєм  заквітчаний  ґанок,
Наші  долі,  мов  сон  -  де  і  злет,  і  де  смак  гіркоти.

Засмакую  цей  світ  -  вмию  душу  у  нашому  ранку
І  нехай  диким  звіром  урветься  між  нас  вічний  рай,
Тільки  ми  -  й  смак  кавовий,  і  вільна  спокуса  на  ґанку  
І  розмай,  Боже  милий,  наш  вічний  розкішний  розмай...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832875
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ірина Кохан

Передсвітанкове

Так  тихо,  ще  не  сказано  ні  слова,
Над  ставом  верби  ходять  хто  куди.
Лишає  ніч  по  собі  терпкий  спомин,
Табун  зірок  зігнавши  до  води.

Ще  хвилі  сплять,  їм  сняться  океани,
Безмежні  далі  й  сині  кораблі.
І  хтось  мені  намріється  незнаний
До  цього  часу  в  ранішній  імлі.

Ані  слівця,  ні  звуку,  тільки  тиша  -  
Стає  поволі  небо  голубим.
Якийсь  поет  колись  про  це  напише,
А  поки  лиш  полин,  неначе  дим,

Сивіє  гіркотою  край  дороги,
Долоні  степу  взявши  у  полон.
Жалі  принишкли,  смуток  і  тривоги
Допоки  світ  додивлюється  сон.

А  вже  за  мить  розкрилиться  узвишшя!
П`янким  нектаром,  дзвоном  кришталю,
І  буде  сміх,  і  сльози,  все  крім  тиші,
І  загука  хтось  голосно:  "Люблю"!

На  оксамитом  виткані  стежини
Впадуть  краплини  нового  життя...
І  завирують  сонця  хуртовини,
І  буде  слово...
Гріх...
І  каяття...

25.08.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ольга Калина

Цвітом абрикосовим уквітчана весна

Цві́том  абрико́совим  укві́тчана  весна́
Співом  птахів  стоголо́сих  манить  в  сад  вона.  
Я  піду́  зако́хана  по  сте́жечці  у  ніч    -
Зіроньки  спала́хують  у  не́бі,  як  сто  свіч.  
 
Приспів:
Мі́сячна  мело́дія,  де  зо́рі  навкруги́.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепа́дами  спала́хує  ця  ніч
І  мене́  обку́тує,  торка́ється  до  пліч.  

Знову  поверта́юся    думками  я  туди,  
Де  були  загублені    коханнячка  сліди.  
Де  клялися  в  вірності:  "Ми  разом  назавжди".
Як  мені  в  ту  весноньку  дорогу  віднайти.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Хочу  щоб  вернулося  коханнячко  назад
І  нам    по  стежиночці  стелився  зорепад,
Ясний  в  небі  місяче́нько  шлях  щоб  освітив,
У  весні  зако́ханій  наза́вжди  нас  лишив.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Ве́сноньки  і  зи́моньки    швиде́нько  пронесли́сь,  
А    сліди́  загу́блені  дони́ні  не  знайшлись.  
До́сі  абрико́сами  вбира́ється  весна́..  
Бі́лих  я́блунь  ко́сами  все  ма́нить  в  сад  вона́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Ганна Верес

Життя гортаю, мов новітню казку

Життя  гортаю,  мов  новітню  казку,
Де  доля  ще  не  вивела  кінця,
В  ній  перемоги  є  і  чорні  дні  поразки,
Хоч  сльози  й  сум  мені  не  до  лиця.
Колише  вітер  долі  білі  пасма,
В  очах  посіяв  вицвілу  журу,
І  весняна  не  веселить  їх  Пасха,
А  шкіра  рук  нагадує  кору,
Поморщену,  потріскану  і  темну,
Але  без  неї  древо  згине  враз.
Нехай    нудна,    але    це    вічна    тема,
Бо    у    житті    красивих    менше    фраз.
Там  найчастіше  –  сіроокі  будні,
Та  не  біда:  господар  долі  –  я,
Тож  виберу  моменти  незабутні,
І  допоможе  в  цім  мені  сім’я.
12.01.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832884
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


НАДЕЖДА М.

Заходить вечір непомітно в хату…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]

Заходить  вечір  непомітно  в  хату,
А  за  вікном  туману  полотно.
Ледь-ледь  відчутно  терпкий  запах  м"яти.
Я  вечір  виглядаю  вже  давно.

Його  я  запросила  на  розмову:
Гостинність  і  повага,  теплий  чай.
Все  це  в  розмові  буде  допомога.
І  більш  нічого..Прошу,  вибачай.

Як  завжди  подивились  очі  в  очі.
Він  ненароком  нібито  зітхнув.
Здається,  що  далеко  так  до    ночі,
А  вечір    так  солодко  позіхнув...

Ну  що  сказать?   Не  так  усе  й  погано,
От  тільки  ночі  довгі   весняні.
А  інше   все  -  за  сімома  замками,
Настояні на  м"яті,  духмяні.

Так  хочеться  сказати  йому  більше,
Та  я  минаю  те,  що  головне.
А  за  вікном  стає  усе   темніше...
Та  бачу,  вже  не  слухає  мене.

Заснув   сердега.....Щось  йому  вже  сниться,
Під  монотонну  розповідь  мою..
Чому  ж  мені  до  ранку  все  не  спиться?
Шукаю  в  тім  причину  й  не  збагну..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Ганна Верес

КУРЧАТКА-ГЕРОЇ (Байка)

У  мами  молодої,
у  рябої  Квочки  
Сини-Курчатка  і  Курчатка-дочки,
Такі  ж  дрібненькі
та  м’якесенькі  вони,
Коротконогі  ці  веселуни!

То  бігають  від  Мами
і  до  Півня-тата,
То  заховаються  у  кущ  за  хату,
Або  на  сонці
гріють  шубочки    свої.
І  заздрили  усі  міцній  сім'ї.

Старий  Сірко
дививсь  на  це  домашнє  диво:
-  Яке  ж  потомство  в  Квочечки  красиве!
Та  й  вирішив
погратись  із  птахами  сам,
Й  сусідського  підмовив  ще  він  пса:

-  Курчатка  з  Квочкою
гребуться  біля  гною,
А  ти,  Рябку,  скоріш  іди  за  мною.
Та  й  заходилися
Курчаток  лоскотать.
(Не  дуже  їх  цікавила  і  стать).

А  Квочка  бігала,
кричала,  крильми  била,
І,  хто  зна,  що  б  іще  вона  зробила…
Аж  раптом…  Бабця,
чуючи  страшну  війну,
Дрючка  взяла…  Сірко…  мерщій  гайнув.

За  ним  –  Рябко.
Курчатка,  злякані,  як  діти,
Біжать  до  Квочечки  та  й  ну,  галдіти
По-своєму:
герої  ж  бо,  мовляв,  які…
Ніде-ніде  не  водяться  такі!

Серед  людей
частенько  теж  таке  буває:
Біда  прийде  і,  поки  ще  триває,
Не  чути  й  слова,
а  коли  уже  мине,
То  кажуть:  -  Похваліть  тепер  мене!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832763
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Віталій Назарук

ЗАПАХ МОЄЇ ЗЕМЛІ

Де  запах  любистку  висить  у  повітрі,
Де  вишнею  пахнуть  сади.
Злітають  удалі  зірки  ніжно-світлі,
Лишаючи  довгі  сліди.

Пр:  Ранковими  росами,  стиглим  колоссям,
Піснями  в  гаю  солов’я.
Над  річкою  довгим  вербовим  волоссям,
Духм’яниться  рідна  земля.

Покосами  в  лузі,  калиною  в  лісі,
Грибами,  як  прийде  пора…
В  блакиті  біленькими  хмарами  в  висі,
Де  Місяць  вночі  визира.

 Пр.

Багатим  врожаєм,  посіяним  рано,
Весною  співає  рілля.
Березовим  соком  загоює  рани,
Моя  українська  земля.

Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832786
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Катерина Собова

Синяк

Свою    подругу    Марину
Стріла    Зоя    ненароком:
-Ти,    напевно,    заміж    вийшла,
Що    такий    синяк    під    оком?

-Ще    не    вийшла,    але    скоро,
Вірю,    буде    в    нас    весілля.
Не    кохання    -    ціле    горе,
Доведе    до    божевілля!

-Схаменися,-    каже    Зоя,-
Ти    не    вір    йому,    Марино,
Бо    натішиться    тобою,
Погуляє    і    покине.

-Він    щодня    до    мене    ходить,
І    клянеться,    що    кохає,
А    синяк    цей    всім    доводить  –
Наміри    серйозні    має!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832788
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Олеся Лісова

Весна верховодить

Заглядає  в  моє  віконце
У  квітчастім  вінку  весна.
В  ніжній  радості  світить  сонце,
Абрикос  розпустивсь  зрання.

Рушничок  пелюсток  рожевих
Всіх  побачити  кличе  шпак.
В  блиску  променів  кришталевих
Пестить  пір’ячко  весельчак.

Нареченою  вбралася  вишня
Сипле  квітами  навмання.
Вітер  листя  деінде  колишнє
Несе  з  саду  у  вигнання.

На  зелену  травичку  груша
Поглядає  з  гори  років.  
Погустішала.  Квітень  душу
Розгорнув  і  любов  впустив.

Весна  ж  далі  летить,  верховодить,
Несе  щастя  веселий  спів.
Гармонічний  мінор  наводить,
Все  живе  повстає  із  снів.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832727
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Виктория - Р

Кровавый пир

Кровавый  пир  
 
Застыв,задумавшись  упорно  
В  который  раз,в  который  миг...  
Как-будто  пища  не  в  то  горло-  
Душа  сорвавшаяся  в  крик!  
 
Всё  так  нелепо,  Боже  правый...  
Куда  же  катится  наш  мир?  
Попутал  бес  его  лукавый,  
Устроил  нам  кровавый  пир.  
 
Неужто  слепы  все  настолько,  
Глаза  затмила  пелена...  
Пусть  лучше  правда  будет  горькой,  
И  миром  кончится  война.  
13  04  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832715
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Амадей

Струна кохання

Душа  моя  дзвенить  любов"ю,
Немов  натягнута  струна,
І  я  живу  лише  тобою,
Й  біда  ніяка  не  страшна.

Біда,  ніщо,  ніщо  нещастя,
Коли  зі  мною  поруч  ти,
З  тобою  вдвох  в  полоні  щастя,
Ми  будем  по  життю  іти.

Ловить  ми  будем  зорі  з  неба,
Щовечора  зірки  лічить,
В  житті  нічого  більш  не  треба,
Лише  б  кохать,  лише  б  любить,

Лише  б  з  тобою  рядом  мила,
Дивитись  в  оченьки  твоі,
Ти  б  мені  й  сонце  замінила,
Й  п"янкі  травневі  солов"і.

З  долонь  коханих  щастя  пити,
Від  почуттів  щодня  п"яніть,
Радіти  щиро  кожній  миті,
І  цінувати  кожну  мить.

І  щастя  більшого  немає,
Сьогодні  у  моім  житті,
Тому,  що  я  тебе  кохаю,
І  щиро  так  кохаєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832693
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


НАДЕЖДА М.

За сімома дверима і замками…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9vDe4VNBcHY[/youtube]

В  душі  відкрила  я  скарбничку,
Вмістила  тайни  в  ній  свої.
Все  довіряю  їй  по  звичці,
Надійні  задумки  мої.

За  сімома  дверми  й  замками,
Узнати   важко  її  зміст.
Відкрити  зможе  той  ключами,
Хто справжній  майстер,  має  хист,

Хто  розуміє  серця  мову
І  знає   добре,  як    болить,
Веде    з  ним  мову  вечорову,
Вогонь,  що    гасне,  розпалить.

Він  зможе  тайну  цю  розкрити,
Прийде  сміливо    без  образ,
І  знову  серце  підкорити
Без  зайвих  слів  і  пустих  фраз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832678
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Надія Башинська

ЯК ДОБРЕ, ЩО КОХАННЯ Є У СВІТІ!

Як  добре,  що  кохання  є  у  світі.
Немов  весняний  цвіт,  ніжний,  на  вітрі.
Життя  дорога  в  нього  є  красива.
Там,  де  кохання  -  доленька  щаслива!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Як  добре,  що  весна  приходить  й  літо.
Уся  земля  коханням  обігріта.
І  навіть  холод  з  серденька  зникає.
Бо  вірить  той  тому,  кого  кохає!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Тут  кожен  день  цвіте  барвистим  цвітом.
І  навіть  осінь  пахне  теплим  літом.
Як  холодно  -  зима  розсипле  квіти.
Де  є  любов...  завжди  земля  у  цвіті!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ЕПІЗОД

Іще  не  всі,    далеко  ще  не  всі  
Роки  мої  на  світі  пережиті,
Були  колись  вони  і  молоді  -
Були  спокійні  і  несамовиті…

Як  прилітали  бузьки  до  гнізда,
Нову  робили  на  стовпі  хатину,
Всміхалася    по  березі  вода,
Тоді  була  це  звичною    картина.

Ішли    лелеки  зранку  по  воді,
Ловили  рибу  ту,  що  нерестилась.
В’юни  пищали,  злякано  ході,
Весна  очеретам  щоранку  снилась.  

Під  вечір  вперше  «кум»  позвав  «куму»,
Легенька  хвиля  бігла  через  плесо.
Місяць  на  небі  розганяв  пітьму,
Котив  у  ніч  своє  брудне  колесо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832598
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 110

[b][i][color="#4f0606"]Я  у  милого  в  кармашке
Вижу  номер  на  бумажке!!
Набираю  телефон.
А  в  ответ  мне  -  Секс-салон!!

Я  калории  считаю
Скушать  лишнего  боюсь,
Как  на  вид,  так  вроде  таю
На  весах,  блин,  снова  плюс.

Хорошо  на  сеновале
Мне  с  Петром,  озвучу  всем.
Но  делить  Петруху  с  Валей
Не  готова  я  совсем!

Я  в  компьютер  заигралась
У  меня  любовник  там.
Мой  Петруха  против  малость
Так  сижу  я  по  ночам.

А  погода  то  -  с  сюрпризом.
Просто  божеский  сезон.
Но  мороз,  поверьте,  близок.
Прятать  шубы  не  резон.

Мы  горазды  на  частушки
Только  как  семье  терпеть?
Если  муж  не  снимет  стружки
Я  и  дальше  буду  петь!

Раз,  два,  три,  четыре,  пять!!
Сложно    хлопцев  сосчитать
Тех,  что  не  успев  влюбиться
Отказали  мне  жениться!!

Вместо  страсти  и  экстаза,
Меня  милый  удивил
Ночь    не  слазил  с  унитаза
Ведь  весь  вечер  пиво  пил.

Тайны  я  хранить  умею.
Смело  мне  секрет  открой.
Пятерым  шепнуть  успею.
Пока  сплетен  ждет  шестой!!!

Скушал  булку  с  молоком
И  запил  кефиром
Думал,  сидя  по  кустом  -  
Распрощаюсь  с  миром!

Если  долго  веселиться
И  без  меры  водку  жрать.
То  не  зайца,  не  лисицу,
Можно  "белочку"  поймать

Раз  порвалася  резинка
И  беременная  ты
Не  реви  белугой  Зинка
Завтра  жди,  придут  сваты.

Все  айда  за  мной  девчонки
Мир  и  моду  изменять...
У  вас  длинные  юбчонки
Макси-пояс  у  меня!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832582
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Надія Башинська

Дз-з- з…

-  Дз-з-з...,  -  чути  на  ґанку.
-  Ш-ш-ш...  слухаєм  музику  ранку.  
-  Д-ж-ж...  Пора  всім  вставати!
-  Мяв!  -  котик  вибіг  із  хати.
-  Ш-ш-у-у-г...  
                 Знявся  з  гнізда  наш  лелека
і  полетів  десь  далеко.
Квіти  проснулися.  Вмились.
Їх  пелюстки  заяснілись.
Пташка  співає  в  садочку.
Пора  прокидатися  доні  й  синочку.
-  Дзень-дзень...
                 З  ранком  прийшов  до  нас  
сонячний  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832565
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ганна Верес

Казка про лелеку

Шепче  осінь  мені  сиву  казку
Про  Красуню  –  Весну  і  Лелеку.
Не  скажу  про  її  ще  розв’язку,
Бо  до  неї  іще  так  далеко.

У  красивім  селі,  що  під  лісом,
Жило  двоє  людей,  теж  красивих.
Здогадатись  неважко  вам,  звісно,
Одружились  вони.  І  щасливо

Зажили,  ніби  ті  голуб’ята,
Працювали  обоє  старанно  –
У  порядку  в  них  двір,  гарна  хата,
Та  в  душі  кожен  мав  свою  рану:

Дуже  діток  обом  їм  хотілось.
І  чекали  вони,  все  чекали,
Поки  справжнє  їм  щастя  зустрілось,
Те,  яке  вони  довго  шукали.

Якось  впав  біля  хати  лелека.
(Хтось  поранив,  сердешного,  в  ногу?
Чи  на  нього  подіяла  спека?)
Він  очима  просив  допомоги.

Як  маля,  підхопили  на  руки,
Напоїли,  обмили  водою  –
Так  полегшити  птахові  муки
Їм  хотілось.  Нарешті,  людською

Він  турботою,  добре  зігрітий,
Вже  одужував.  Став  і  на  ноги.
Поспішав  із  роботи  зустріти
Він  господарів.  (Мав  на  те  змогу)

Так  до  осені  жив.  Милувався
Молодими  людьми  він  щоденно,
В  небо  іноді  вже  підіймався,
Знав,  хто  добре  живе,  хто  нужденно.

Якось  знову  піднявся  він  вгору
І  побачив  ключі  там  лелечі,
Що  ховались  повільно  за  гору.
Скільки  ж  мали  вони  вже  малечі!?

Покружляв  чорнокрилий  цей  красень
Над  подвір’ям,  селом  аж  три  рази  –
Цим  подякував  людям  він  красно
Та  й  помчав,  обганяючи  Крази,

За  птахами,  що  все  віддалялись.
(Може  ж  знайде  й  свою  там  родину?)
Він  летів,  і  йому  все  здавалось  –
В  нього  дві  їх:  людська  і  пташина.

Час  летів,  а  село  все  трудилось.
Вже  й  весна  голуба  знов  настала.
У  сім'ї  молодій…  народилось
Двоє  хлопчиків  –  Ростик  і  Слава.

То  Лелека  приніс  в  подарунок
За  добро  людське  гідну  їм  плату.
Кожну  весну  з  п’яти  ніс  пакунок
Радий  батько,  а  в  нім  –  по  хлоп’яті.

Сім  синів  виростали  та  швидко  –
Батьку  й  неньці  майбутня  підмога,
Та  Лелеки  того  щось  не  видко  –
Десь  тремтіла  глибока  тривога.

Але  кожен  із  нас  розуміє,
Що  безсмертних  таки  ж  не  буває,
Хоч  людська  доброта,  справді,  вміє
Все  змінити  в  житті.  І  дива  –  є!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832559
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ніна Незламна

Весна чарівниця…

Весна  чарівна  -  красна  дівиця
Зелені    смужки…    В  блиску  барвінок
Все  поспішала  …  В  сяйві  вербиця
Промінчик  сонця.…  Ніжний  цілунок
Пухнастий  котик    ледь  звеселився
В  низькім  поклоні    слухав  пташину
Туман  ранковий,  десь  розчинився
Розгойдав  вітер,  сизу  хмарину….
 По  траві  краплі,  як  в  оксамиті
Переливались,  вже  й  засріблились
До  землі  дотик,  ну  досить  снити
Проліски  сині,  в  небо  дивились….
Донизу  сипле….  Грона  калина  
Шпак  веселиться,      щебет  музичний
 Увись  здійнялась  весна  –  дівчина
В  небеснім  морі,    змах  крил  величний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ганна Верес

В житті у нас усе невипадкове

В  житті  у  нас  усе  невипадкове:
Події  й  люди,  й  знайдена  підкова,
Й  коротка  ніч,  і  довгий  літній  день,
Й  високий  стовп,  що  на  мороз  гуде,

І  віщий  сон,  що  нас  попереджає,
І  вік,  що  до  фіналу  наближає,
І  неба  синь,  хмаринки  де  пливуть,
І  роси,  що  купають  нам  траву,

І  сонця  диск,  що  Землю  зігріває,
Водиці  блиск,  що  очі  засліпля,
Життя  на  цій  планеті  теж  триває,
Допоки  крутиться  у  Космосі  Земля.
10.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832521
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Валентина Рубан

СОЛОДКИЙ СПОМИН


Який  сьогодні  тихий,  теплий  вечір!
Із  неба  сонно  місяць  погляда.
Солодкий  спомин  обійма  за  плечі,
Й  надія    несміливо  –  молода

Блакитне  небо  ніжністю  голубить,
Хмарки  несмілі  все  кудись  пливуть.
Мабуть  туди,    де  хтось  когось  ще  любить,
Де  почуття  палкі  іще  живуть…

Ти  пам»ятаєш?  Все  ж  ніби  учора,
Той    перший  погляд,    дотик  наших  рук.
Мить  щастя…  Диво  –  ніч…    Розмова…
А  далі  –  нескінченні  дні  розлук.

Знов  зорі  пильно  дивляться  із  неба.
Але  чомусь  забути  не  дають.
Той  погляд,  голос,  очі  –  тільки  в  Тебе.
Мені  й  тепер  спокою  не  дають.

12.04.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832516
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ольга Калина

Дорослий синок

Як    подорослішав  синок  на  цій  війні
І  постарів,  мабуть,  на  років  двадцять.
В  розмові  нашій  відчувається  мені,
Але  не  можу  я  собі  зізнаться:

Як  виріс  він  давно  з  синочка  й  помужнів,  
Як  ця  війна  змінила  його  долю.
Кордони  боронить    -  обов'язок  велів,  
Щоб  відстояти  України  Волю.  

І    він  пішов  на  схід..    Бо  хто  ще,  як  не  він
Сьогодні  нас  прикриє  всіх  собою.  
І  завдяки  тобі  діждемося  ми  змін  –
Ти  на  сторожі  недарма,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 15

[b][color="#0a07b5"]Гладко  выбритый  гопник  Валера
Вылез  с  ужасом  из  шифоньера...
И  увидев  обрез
Выдал:  Сам  бы  не  лез
Затолкала  туда  меня  Вера.

Лара  Крофт,  убежав  из  гробницы
Добежала  до  самой  границы..
На  таможне  орет...
Мне  туда!!  Мне  вперед!!
Кавалер  у  ней,  видите  ль,  в  Ницце

Гастарбайтер  Джамшут  с  Украины
Для  ремонта  привез  тачку  глины.
Что  за  эксперимент?
Здесь  ведь  нужен  цемент!!!
За  рублем,  глянь,  приехал  он  длинным!!

Офтальмолог  из  местной  больницы.
Проверял  мне  прибором  глазницы...
Но  перчаточки  снял
И  меня  приобнял
Начал  щупать  мои  ягодицы..

Гинеколог  из  клиники  местной.
Был  средь  женщин  фигурой  известной..
Этот  пылкий  типаж
Делал  секси-массаж..
Называл  в  это  время  -  прелестной...

Хитромудрый  электрик  с  Находки
Не  такой  он,  как  видится,  кроткий.
Всем,  он  кроме  друзей
Сам  устроит  КЗ...
За  починку  берет  литр  водки

"Рихтовать!!!"  -  порешила  Татьяна
А  была  в  тот  момент  в  дупель  пьЯна
Нам  в  Петра    "корнишон"
Надо  влить  силикон.
Вот  тогда  будет  он  без  изъяна..

Дева  юная  из  Приамурья
Настоящий  пример  бескультурья.
Ей  бы  малый  мотив  -
Может  голой  пройти.
Без  мозгов  иль  привычка  в  ней  дурья.

В  удивительном  городе  Шуе
Молодежь  против  правил  бунтует!
Им  чтоб  дам  в  жёны  взять,
Можно  только  гулять...
Не  должно  строго  быть  поцелуев..

Атарбеков,  джигит  из  глубинки
Не  носил,  ни  носки,  ни  ботинки
Он  же,  братцы,  джигит!!
И  обут  в  сапоги!!
Из  которых  сдувает  пылинки!!

Гастарбайтер  Иван    из  Казани
Мне  такое  настроил  по  пьяни
Прогнала  бы  клюкой,
Мастер  он  -  никакой!!
Зато  мастер  любовных  признаний!!!

Толя  Дыркин,  вратарь  высшей  лиги
Постоянно  плел  в  клубе  интриги...
Это  вовсе  не  смех,
Он    достал  этим  всех.
А  еще  продает  порно-книги...

Закидонов  был  толстый  и  старый
Прятал    в  цуме  товар  в  шаровары.
Как  такого  в  тюрьму
Можно  взять,  не  пойму...
Он  же  весом  разрушит  и  нары.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831850
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ганна Верес

Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Та  й  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832209
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Ольга Калина

Вертають на землю

Мене  повертають  на  землю
Подруги  моєї  слова,
Журбою  гачу  я  де  греблю  
Й  посохла  із  горя  трава.  

Де  сумно  стоїть  смерека
Й  бузок  не  цвіте  в  саду,  
Де  чорнії  хмари  здалека
Приносили  часто  біду.  

Де  камінь  лежить  на  серці  -
Його  не  розбити  ніяк.
А  вітер  в  смертельнім  скерцо
В  душі  залишає  знак.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Катерина Собова

Мрiя збулася

В    школі    гарний    учень    Вася
Космонавтом    мріяв    стати,
Часто    в    небо    задивлявся  –
Так    хотілося    літати!

Виріс    хлопчик,    одружився,
Наче    тут    складалось    вдало,
Але    думка    про    польоти
Все    його    не    покидала.

Мудрістю    не    відрізнявся,
Як    і    більшість    -    мав    коханку,
На    горищі    розважався
Із    Марусею    до    ранку.

Чоловік    прийшов    Марії:
Дочекався    свого    Вася  –
І,    нарешті,    його    мрія
Політати    все  ж    збулася!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832197
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Віталій Назарук

СІРНИКОВА МІСІЯ

Сірником  запаливши  ватру,
Ми  жбурляєм  в  вогонь  його.
Зберегти  нам  можливо    варто,
Хоч  досяг  він  уже  свого.

Його  місія  запалити,
Але  ж  ватра  його  горить.
Він  згорів,  бо  не  хоче  тліти,
Запалив  -  це  прекрасна  мить.

Прометей  -  сірничок  цей,  люди,
Він  спасе  від  біди  народ.
Запалив,  проте  більш  не  буде,
Досягати  нових  висот.

А,  що  далі?  Сірник  не  знає…
В  нього  доля  одна  така.
Як  підпалить,  то  помирає,
Така  місія  в  сірника.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832071
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи їй казку про весну…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sDSwB-RFMWA
[/youtube]

Не  впускай  у  свою  душу   пустку, 
Не  плекай  насіння  бур"яну,       
Не   додай   коханій  свого  смутку,  
Розкажи  їй   казку  про  весну.       

Хай  слова  запахнуть   первоцвітом,
Щоб  відчула  подихи  весни,
А  від  слів  злітала  понад  світом...
Тільки  недовіру  припини.

А  коли  негода  -  дощ  стіною,
Ти  сльозу  непрохану  зітри,
І  почуєш,  що  не  ти    виною,
Винні  в  цім  дощі    і  злі  вітри.

Потече  по  жилах  кров  гаряча,
Сумніви   повільно   відпадуть.
А    душа  чекала,  бо  терпляча.
Щастя  і  удача    не  пройдуть...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832056
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Олеся Лісова

Де ти був?

Летіла  розгубленим  птахом  в  пітьмі
(Всюди  морок  і  нуль  просвіту).
Де  ти  був,  коли  вітер  шмагав  по  мені,
Рвав  останні  зелені  віти?

Промінцем  спасіння  на  очі  не  впав,
Як  осліплені  болем  мрії
І  розп’яте  серце  ворон  клював,
Для  життя  не  лишав  надії.

Де  ти  був,  як  Господні  руки  міцні
Витягали  мене  з  безодні.
Лікували  любов’ю  буденні  дні.
Де  був  ти?  І  де  ти  сьогодні?..














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832091
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Надія Башинська

МАТУСЯ В БІЛЕНЬКІЙ ХУСТИНІ

Неначе  матуся  в  біленькій  хустині,
під  нашими  вікнами  вишня.  
Мене  зустрічати  маленька  красуня
так  рано-ранесенько  вийшла.

До  чого  ж  красива!  Вже  сонце  сміється  
в  розквітлих  білесеньких  квітах.
Тріпочуть  так  ніжно  вони  пелюстками,
гойдає  їх  вітер  на  вітах.

Між  білого  цвіту  й  твоя  заясніла,
матусю,  біленька  хустина.
Відчуло  серденько...  ще  й  вишня  шепнула:  
"Пора  зустрічать,  ненько,  сина!"

Хай  завжди  додому  сини  повертають,
чекають  між  вишень  в  хатині.
Тут  душу  зігріє  завжди  цвіт  весняний
й  матуся  в  біленькій  хустині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ольга Калина

Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ганна Верес

Ранкова пісня (Слова для пісні)

У  траві  стежина

Загубила  слід,

Піснею  пташина

Звеселила  світ.

Зеленіли  трави,

Випивши  росу,

А  згори  заграви

Вишили  красу.


Пісня  не  стихала,

Ранок  їй  радів,

Тиші  посміхались

Верби  молоді.

Роси  –  срібні  сльози

Падали  униз,

Гнули  стани  лози  –

Мили  ноги  в  них.
1.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831963
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Надія Башинська

А Я СМІЯТИСЬ БУДУ…

А  я  сміятись  буду,  
хоч  іноді  й  крізь  сльози...
Знов  падаю...  Встаю.  Іду  вперед.

Відійдуть...  Знаю,  
               ці  пекучі  грози.
                                         Життя  -  не  мед.

Життя  -  не  мед,  
хоч  є  в  ньому  й  солодке.
Холодне.  Тепле.  Прісне  і  гірке.  

А  я  сміятись  буду  і  в  морози.  
                 Бо  знаю:  є  весна,
                               й  приходить  літо  золоте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831956
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Віталій Назарук

БАЖАЮ ВСІМ

О!  Як  я  прагну  стрінути  весну
Медунками  в  оголеному  лісі.
Збудити  сині  небеса  від  сну,
Щоб  в  них  «курли»  полинуло  у  висі.

Зануритись  у  зорану  ріллю,
У  пахощі  майбутнього  врожаю.
Погоди  лише  в  Господа  молю,
Наповнити  засіки  всім  бажаю.

Щоб  біло-біло  вишні  зацвіли,
Рожево  заспівали  абрикоси.
Щоб  швидше  в  цвіті  бджоли  загули,
В  траві  густій  всміхались  зранку  роси.

Щоб  вечором  лунало  «кум-кума»,
У  верб  від  вітру  заплітались  коси.
Весіль  усім!  Весна  ж  бо  не  дарма
І  солов’ї  в    гаях    хай  заголосять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831953
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Віталій Назарук

Я ТЕБЕ ПРИГОРНУ

Знову  грає  весняна  струна,
Хоч  насправді  давно  стигла  осінь.
Була  молодість  –  зникла  –  нема,
Хоч  у  серці  ношу  її  й  досі.

Вже  у  котре  знаходжу  в  очах
Вогник  юності,  що  не  згасає…
Чи  то  може  жевріє  свіча,
Від  якої  любов  воскресає.

Я  до  серця  тебе  пригорну,
Поцілую  вуста  малинові.
Ми  вже  в  котре  стрічаєм  весну,
А  здається  уперше,  любове!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831952
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Амадей

А я живу, а я люблю

А  я  живу,  а  я  люблю,
Й  кохання  душу  мою  гріє,
Бо  стрів  я  доленьку  свою,
Оту,  про  кого  тільки  мріяв,

Неначе  папороті  цвіт,
Знайшов  в  купальську  ніч  чудову,
Вона  для  мене  цілий  світ,
Палає  полум"ям  любові.

І  ллються  з  серденька  вірші,
І  в  небо  пісня  знову  лине,
Бальзам  для  спраглоі  душі,
Ковток  води  в  спекотну  днину.

Погляд  закоханих  очей,
Вмить  переносить  мене  в  казку,
В  душі  співає  соловей,
Так  хочеться  тепла  і  ласки,

Так  хочеться  іі  одну,
До  серця  ніжно  пригорнути,
Задіти  в  серденьку  струну,
Щасливими  обом  нам  бути,

А  я  живу,  а  я  люблю,
І  щастя  більшого  немає,
Зустріти  доленьку  свою
Й  кохати  так,  як  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831933
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


НАДЕЖДА М.

Тобі знову не спиться…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]


Тобі  знову  не  спиться,  ти  сидиш  край  вікна.
Може,  мрія  здійсниться?  Ти  чекаєш  дзвінка...

Темноти  не  боїшся,  а   питання  очей?
Вона  часто  так  сниться,  серед  темних  ночей?

Може,  зараз  десь  поруч,  ось  торкнеться  тебе.
Озирнися  ліворуч,  он,  на  шпиньках  вже  йде.

Доторкнулась  рукою,  ніжно  так  обняла.
Пам"ятаєш  такою, що  в  полон  узяла?

Бачиш:  ти  вже  всміхнувся. Забавляє  ця   гра?
Щось  зітхнув  й  ворухнувся...Місяць  все  спозира..

Задрімав  небораче... Ну  й  присниться  ж  таке!
Прокидайся,  козаче,  новий  день  уже  йде.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831895
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 07.04.2019


Ніна Незламна

Зіронька в небі заясніла

День  світлоокий  ….  Складав  крила
Тікало  сонце,  аж    за  обрій
Зіронька  в  небі  заясніла
В  серці  надія,  в  душі  спокій…
Весна  малює  різні    барви
Жовті,    зелені,  синьоокі
Ховають  брови,  темні    хмари
Все    частіш  білі,  одинокі…
Джерело  сміле  …  Звеселіло
 Буль  -  буль  лунає,  по  окрузі
Кудись  далеко….  Задзвеніло
Поміж  тополі,  впало  в  лузі….
В  кущах  пташина,  гніздо  звила
Шурхіт  у  тиші  й  ніжне  «пі-пі»
З  барвінку    стежка  в  гай  зводила
Я  розгубилась,  в  чародійстві….
Лукавий  місяць….Сяють  зорі
Лелек  перегук,    вказали  шлях
У  піднебессі,  в  синім  морі
До  відпочинку,      звав  кожен  птах…

                                                                 30.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Віталій Назарук

В ПОШУКАХ ДОЛІ

В  житті  часто  буває,  як  людина  страдає,
То  ховаються  зорі,  світять  лиш  ліхтарі.
Хмари  вітер  ганяє,    Місяць  в  небі  ховає,
Солов’ї  починають  при  вечірній  зорі.

Приспів:
Ясні  зорі  на  небі  берегтиму  для  тебе,
Поки  Місяць  із  гаю  солов’я  приведе…
Прихилю  тобі  небо,  в  цьому  бачу  потребу,
Ти  тоді  зрозумієш,  що  є  справжній  ЕДЕМ.

До  безтями  закоханий,  наче  птах  наполоханий,
У  політ  я  збираюся,  лиш  шукаю  крило.
Я  орлом  попід  хмарами,  ретушований  чарами,
Поведу  тебе  орлице,  де  дитинство  пройшло.

Пр.

Свої  крила  розправимо,  ну  а  долю  заставимо,
Долі  дві  об’єднати  наші  в  долю  одну.
Все  що  в  серденьку  маємо,  лише  трохи  підправимо,
Обоє  із  радістю  злетимо  у  весну.

Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831745
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Надія Башинська

ЧАРУЄ МУЗИКА РІКИ…

Пішло  вже  сонце  ясне  спать,  
за  день  земля  стомилась.
І  нічка  зоряна,  ясна,
вогнями  засвітилась.

У  сяйві  місяця  яснім
вербиченьки  дрімають.  
Козак  й  дівчина  молода  
у  човні  розмовляють.

Чарує  музика  ріки
й  верби  шовкове  листя.
Словам  закоханих  сердець  
так    легко-легко  литься...

Гойдають  ніжно  човен  той  
легкі  сріблясті  хвилі.
Які  ж  прекрасні  миті  ці,  
хвилини  ті  щасливі!

Калина  спить  вже  край  води,
вогні  у  ґронах  світять.
Дівчина  та  немов  зоря,  
а  парубок,  як  місяць.

Мов  заколисує  ріка  
на  хвилях  легкий  човен.
І  прислухається  до  слів  
із  неба  місяць  повен.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Lana P.

ДИКІ БДЖОЛИ

На  квітучі  видноколи
Налетіли  дикі  бджоли,
На  пахучу  конюшину.
Працювали  без  упину.

Трудівнички  спритнокрилі
Намотали  довгі  милі,
Завершили  гарну  справу  —
Медозбір  удавсь  на  славу!

На  чуже  й  солодке  ласий,
Завітав  ведмідь  пухнастий  —
Утікав  за  видноколи  —
Покусали  дикі  бджоли…              4/04/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831715
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Катерина Собова

Кругообiг води в природi

Вчитель    каже:    -У    довкіллі
Є    цікаві    в    нас    уроки,
Ми    у  вивченні    природи
Робимо    помітні    кроки.

Опади    ідуть    в    нас    рясно:
Дощ,    чи    сніг  -    завжди    у  моді.
Хто    на    прикладі    пояснить
Кругообіг    у    природі?

-Я!  –  схопився    першим    Вася,-
Вчора      ясна    була    днина,
Тато    гарно    так    старався    -
Зранку    мив    свою    машину.

Вся    волога    піднялася,
З  неї    хмара    утворилась,
А    під    вечір    вся    ця    маса,
Мов    з    відра    на    землю    лилась.

 -Тепер,    діти,    поміркуйте
І    скажіть,    а    хто    з    вас    знає,
Як    же    він,    цей    кругообіг,
На    життя    людей    впливає?

-Я    скажу!    -  продовжив    Вася,-
Дощ    впливає,    та    ще    й    дуже!
Тато    довго    матюкався
В    своїй      «Ниві»      у    калюжі.

Це    була    страшна    картина:
Було    видно    всім    відразу,
Бо    задрипана    машина
Тата    довела    до    сказу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831720
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


НАДЕЖДА М.

Самотність руйнує тіло і душу…

Самотність  руйнує  тіло  і  душу.
Причину  шукай  в  собі...


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=50yIb2c_2SY
[/youtube]

Самотній  човен  гладять  ніжно  хвилі.
Про  що  думки  у  нього  у  цей  час?
Вони  такі  ласкаві,  дуже  милі.
В  них  доброти  невичерпний  запас.

Чому  вони  до  нього  припадають,
Дізнались  про  самотність  у  житті?
Невже   їх  долі   чітко співпадають,
Тому  вони  так  щедрі  в  доброті?..

Не  вийти  хвилям  на  бажаний  берег,
Як від  шаленої    втекти  ріки?
(Лиш  по  воді  відчутно  вітру  шерех),
Лишилися  у  мріях   ці  думки.

А  он  верба  самотня  у  задумі,
Чому  так  важко   їй  у  самоті?
Своє  життя  весь  час  проводить  в  сумі,
Чи  скаже  щось,  коли  у  німоті?

Та  вітер   розуміє  їх  так  добре,
Прилине  до  верби,  щоб  відпочить.
І  так  лікує  серце  своє  хворе...
Життя  іде  і  треба  ж  якось  жить.

Погладить  ніжно  коси  цій  вербичці,
Розчеше  їх,  полоще  у  воді.
І  все  це   робить  по  хорошій  звичці.
Він  так  зарадить  і  своїй  біді.

А  хвильки  усе  човен  колихають,
І  бідолаху  тягне  вже  на  сон.
Думки  його  повільно  затихають...
А  вітер  уже  грається  з  веслом..
----------------------------------

Усі  самотні  між  собою  схожі,
Це  і  ріднить  їх  у  такім  житті.
І  я  бажаю  днів    тільки  погожих.
Не  згадуйте  про  дні  на   самоті..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831660
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Віталій Назарук

Я І НІЧ

Луцьк  пішов  до  сну,  вулиці  пусті,
В  небі  блискавиці,  як  мечі.
Тільки  де-не-де  ще  із  хмар  густих
Падають  непрошені  дощі.
Я  іду  один,  ти  ж  колись  була,
Двом  нам  було  весело  тоді,
Пахла  медом  ніч,  липа  зацвіла  ,
Зараз  лише  краплі  по  воді.

Барабанить  дощ  по  бруківках  площ,
Це  розлуки  сльози  на  лиці.
Як  же  ллється  дощ,
Як  же  ллється  дощ,
Я  бреду  із  квітами  в  руці.

Зараз,  як  колись,  я  іду  у  ніч
Липа  наша  рясно  зацвіла.
Місто  у  дощі,  десь  гукає  сич,
А  кохання  спалює  дотла.
Вийди  і  зустрінь,  як  було  колись,
Ми  підемо  гріючи  вуста.
Зорі  миготять,  Місяць  загорівсь,
Та  чомусь  душа  мовчить  пуста.

Барабанить  дощ  по  бруківках  площ,
Це  розлуки  сльози  на  лиці.
Як  же  ллється  дощ,
Як  же  ллється  дощ,
Я  бреду  із  квітами  в  руці.

Відізвись,  любов,
Але  тишина…
При  дощі  співає  лише  брук,
Я  кричу  у  ніч,
На  дворі  весна,
Лише  чую  свого  серця  стук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831626
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Lana P.

ЩЕ СОНЦЕ ВИСОКО…

Ще  сонце  високо,
А  море  глибоко  
Полоще  свої  береги.

І  падають  хвилі
У  всій  своїй  силі,  
Змивають  пісок  навкруги.

Нас  море  гартує,  
Глибинність  дарує:  
Медузи,  яскраві  зірки...

Прислухайся,  милий,  
У  мушлі  чутливій,  
Нашіптує  вітер  казки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831614
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

КВІТЕНЬ

Рясту  по  вінця,  
сонця  по  вінця  –  
квітень.
Виставив  бусол  
гострі  колінця  
гріти.
Понад  дахами  
знявся  ранковий
клекіт  –  
чується  голос  
радості  повен
далеко.
Димом  рожевим  
персик  у  небо  
диха.
Часом  забудеш,  
що  десь  панує
лихо.
Кинув  довкіллю
цвіту  чимало
квітень.
Від  нетерплячки  
затупцювало
літо.
30.03.19


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831585
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Олеся Лісова

Жило кохання

Постукав  птах  
У  закрите  вІкно,
Фіранками  засунуте
Давно.

З  хати  втекли
І  радість  й  тепло.
Жило  там  кохання.  Колись
Жило…

Раптом  дзвінок
Цю  самотність  збудив.
Де  ж  ти  до  осені,  милий
Ходив?

Як  жила?
Проводжала  роки.
В’язала  рани  розлуки  
В  думки.

Незвіданість
Гірша  втрати  стократ.
Серце  жорстоко  розпинав  
Кат.

Як  літає
Підбитий  птах?
Крило  відрубали  в  один
Мах.

Пораненій  
Важко  буть  на  плаву.
Не  здалася…  Вікторія,
Живу!


Історія  ЛГ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831545
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Ганна Верес

Березнева казка

Я  в  казку  березневу  заблукаю
І  сонечку,  мов  Богу,  помолюсь.
Зима  зі  стріх  краплинками  стікає
На  землю,  що  колись  назвалась  Русь.

Це  край,  де  вись  небесна  найсиніша,
Тополі  край,  калини  і  верби,
Де  колискова  мами  найніжніша,
Й  народ  живе  на  хвилях  боротьби.

У  край  у  цей  закохані  лелеки,
Й  радіють  веснам  жури-журавлі,
Що  тужать  за  тими,  хто  десь  далеко.
Нема  для  них  святішої  землі.
29.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831574
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Ніна Незламна

Я буду льотчиком / проза /


Теплий  літній  день….    В  небо  сині  ні  хмаринки…  З  садка  чути  переспів  пташок  і  запах  квітучих  яблунь…  Молоденькі,  стрункі    дерева  росли  рядами,  аж  попід    новий  двоповерховий    будинок,  з  високим  фундаментом  і    двосхилим  ламаним  дахом.
 На  другому  поверсі  будинку,  перед  вікном,  дерев`яна  лоджія.  До  неї  з  землі    тягнулася  молода  виноградна  лоза  з  блискучим,  зеленавим  листям.  Тут  же  поруч,  ледь  досягала  лоджію    стара  дерев`яна  драбина.  На  передостанньому  щаблі  драбини  сиділа  худенька  дівчинка  Оля,  вдягнена  в  жовту  футболку  і  синенькі  шорти.  В  хорошому  настрої,  весело  позирала  до  сонця,  час  від  часу    морщила  кирпатого  носика,    примружувала    сині  оченята  і    задоволено  лускала  соняхові  зернята.  Прямі  сонячні  промені,  виблискували  на  золотистому  тризубі  футболки  дівчинки,  яка  їй  дуже  пасувала.
     Біля  будинку,  майже  впритул,  лежала  купа  соломи,  це  вчора,  цілий  причеп  від  трактора,  привіз  батько  для  корови.    Наказав  дітям  не  барилися,  а    щоб  вже  сьогодні    всю    переносили  за  будинок,    згодом  збирався  там  зробити  невеличку  скирту.  
   Хоч  солома  й  торішня,  але  збереглася  добре,  від  неї  не  тхнуло  сирістю  і  мала  доволі  світлий  вигляд.    На  соломі,  у  напівлежачому  положенні,  закинувши  ногу  на  ногу  спостерігала  за  Олею  близнючка  Поля.    Така  ж  світленька  дівчинка  в  веснянках,  як    і  Оля,  вдягнена  в  такий  же  самий  одяг.  Вона  крутила  головою,  то  до  сестри,  то  до  високої  хвіртки  з  соснових  штахет,  на  якій  сидів  сусід  Сашко.  Хлопчик  наполегливо  намагався  її    вкотре  розхитати,  щоб  покататися.  Із  заздрістю  позирав  до  Олі,    мав  велике  бажання  теж  залізти  на  драбину,  але  боявся  висоти.  Чому  й  сам  не  знав  та  трусилися  ноги,  коли  ліз  по  драбині,  пройде,  три  чи  то,  від  сили,    п’ять  щаблів,  втрачав  рівновагу.      Хоча  йому  минуло    всього  вісім  років  та  в  нього  була  мрія  -  стати  льотчиком.  Тому  й  намагався  навчитися  плигати  зараз,  хоча  б  з  такої  висоти,  щоб  згодом  подолати  висоту  драбини.  Саме  хвіртка,  на  міцних  завісах,  була  йому  помічницею.    
   Знов  чути  гучний  скрип  хвіртки,  Сашко  так  розхитав  її,  що  злетів  з  неї,  як  метелик,  присівши  на  коліна,  аж  зойкнув,
 -  «  Ух  !».
 Цим  привернув  увагу  дівчаток,  відразу  зрозумів,  що  вдало  приземлився  і  від  радості,  піднявши  руки  догори  і    підскакуючи  закричав,
-  Ага!  Бачили,  бачили!  Я  все  рівно  стану  льотчиком,  ось  побачите!    І  ви  не  смійтеся  з  мене.  
Вже  трохи  спокійніше,  розводячи  в  сторони  руки,
-    А  іще,  тільки  заміж  не  спішіть,  бо  обох  вас  люблю,  хай  тільки  підростемо.  Тоді  точно  буду  знати,  котра  з  вас  буде    мені  до  душі.  Як  мій  тато  каже,  на  все  свій  час.
Здалося  на  деревах,  аж  листя  здригалося,  коли    на  все  обійстя  рознісся    голосний  сміх  дівчаток.  Оля,  аж  закашлялася  на  драбині,    раз  по  раз  хваталася  руками  за  живіт  і  одночасно  махала  ногами,
-  Ой,  держіть  мене,  бо  зараз  звалюся!  Оце  учудив!  Ну  Сашко,  тебе    треба  на  телефон  записати,  щоб  згодом  побачив  себе,  послухав  свої    висловлювання.  Це    напевно  від  падіння  в  тебе  такі    нерозумні  думки,  чи  що?
Поля,  ж  відразу  сіла  рівно,  коли  почула  те    «Ух!  »  і  з  розкритим  ротом    слухала  промову.  В  очах  блискали  веселики,  рукою  прикривала  вуста,  щоб,    від  почутого,  вгамувати    гучний  сміх.
 Дівчатка  загалом  були  дружні,  особливо,  як  дражнились  ,  чи  сперечалися  за,  що  -  небудь  з    хлопчиком.  Їм  минуло  дев`ять  років,  тож  Сашко  був  молодшим  всього  на  рік.  Але  в  нього  відчувалася  боязкість  до  всього  нового,  легко  піддавався  дівчаткам,  намагався  догодити.  А  вони  ж,  як  дві  щебетушки,  вигадували  різні  ігри  в  сімейне  життя.  По  черзі  були  нареченими  у  хлопця  і  гралися  ляльками,  вважаючи  за  свої  діти.  Сашко,  тільки  підтирав  носа,  коли  керували  ним,  то  принести  попити  води,  чи  то  відправляли,  наче  на  роботу,  бо  ж  вважався  батьком,  господарем,  який  мав  забезпечити  сім`ю.
       Він  часто  приносив    суниці,  а  нині  приніс  черешні,  що  привіз  батько  і  ці  зернята,  якими  насолоджувалися  дівчатка.  Їм  це  все  подобалося,  але  часом  і  набридало,  адже  час  йшов,  підростали,  погляди  щодо  дитячих  ігор  змінювалися.  А  тут,  ще  й  нещодавно  батько  купив  собі    і  мамі  телефон,  в  дівчаток,  аж  оченята  засяяли,  кожна  мріяла  і  собі  мати,  тільки  крутішого.  У  школі  в  дітей,  в  кого  «круті»  батьки,  вже  були  телефони,  але  ж    не  кожна  сім`я    зможе  дозволити  собі  такі  витрати.  Та  тато  їм  пообіцяв,  якщо  влітку  не  лінуватимуться,  будуть  допомагати  по  господарству,  то  один  на  двох  поки,  що  купить,  а  на  рік,  ще  один  придбає,  як  свинку  продадуть.  
 Оля  швидко  злізла  з  драбини  й  до  Сашка,
-Ану,  закоти  штани,  хай  побачу….  Коліна  цілі  чи  ні?  
Хлопчик  поправив    русявий  кучерявий  чув,  змахнувши  рукою    назад,    примружуючи  очі,  здивовано  до  неї,
-  О!  Нічого  там  немає,  не  хвилюйся.  Я  тільки    штанами  легенько  доторкнувся  до  землі,  дивися,  навіть    не  в  пилюці.
Оля  віддала  йому  пакет  із  зернами,
-  Ану  стій,  потримай,  я  подивлюся.  
Зненацька  як  м`яч  відскочив  в  сторону,
-  Не  чіпай,  я  не  маленький.  Ото  нема  що  робити,  не  керуй  мною.
 Вона  повернулася  до  драбини,  поставила  праву  ногу  на    першу  шаблю,
-  Ну,  як  ти  хочеш  доказати,  що  не  маленький,  то  спробуй  залізти  на  драбину.
Поля  довго,  мовчки  спостерігала  за  подіями,  а  потім,  вилізла  з  соломи,  направилася  до  старої,  з  дубових,  товстих  дошок,  криниці,
-  Не  дурійте,  я  зараз  прийду,  хочу  води  холодної….
Оля  відразу  до  Сашка,
-  Ну  що  полізеш?
Він,  кліпаючи  темними    оченятами,  у  знак  згоди,  кивнув  головою,  
-  Тоді  почекаємо,  хай  прийде,  оцінить  твої  здібності,  -  продовжила  дівчинка.
 Не  пройшло  й  хвилини,  як  почули  крик,  їх  звала  Поля,
-  Гайда  сюди!  Йдіть  сюди!
Дівчина  стояла  неподалік  від  криниці,  махала  руками.
За  мить,  діти  були  біля  неї.  Полінка  вказівним  пальцем  правої  руки  торкалася  вуст  на  знак  мовчання,    очі  світилися  від  радості.    Підкрадаючись  до  криниці,  прошепотіла,
-Тихо!  Подивіться,  що  тут  є,  тільки  не  злякайте!
Стара,  на  вид  чорна  криниця,  була  на  пів  закрита  товстою  дубовою  кришкою.  Біля  неї  на  лавці  стояло  пусте  відро  з  ланцюгом,  який  був  замотаний  на  барабан.  
Поля  з  хвилюванням  зашепотіла,
-  Я  відсунула  кришку,  ледь  не  оніміла  від  здивування,  вона  там  плаває,  подивіться.  
Оля  була  трохи  вища  за  Сашка,  за  спиною  обома  руками  взяла  його    за  плечі,  -    Не  поспішай,  не  нахиляйся  дуже,  щоб  не  впав  часом.
І  відразу  до  Полі,  -  Що  за  паніка?  Що  там,  хтось,  щось  вкинув?
-Та,  яке  там,  краще  подивіться,  яка  краса  там  плаває,  відповіла  дівчинка.
Вони  втрьох  нахилилися  в  криницю.  Поверх  води,  по  самому  краю  стінок  виднілися  частинки  моху  і  плавало  кілька  тоненьких  травинок,  а  під  ними,  на  воді  трималася  джерелянка.  Вона  час  від  часу  двигала  лапками,  наче  хизувалася  своїми  червоно  -  помаранчевими  плямами  і  знову  на  якісь  миті  завмирала.  Діти,  кліпаючи  очима,  дивилися  один  на  одного,  посміхалися.  Ніхто  не  наважився  злякати  це  маленьке,  боже  сотворіння.
Оля,  відійшла  в  сторону  і  тихо  сказала,
-  Де  б  ми    побачили  таку  красу?  По  телевізору  зовсім  не  те,  правда?
Поля  потягнула  Сашка  за  руку  і  тихо,  майже  на  вухо,
-    Не  чіпаймо,  хай  поплаває  !  Вода  є  вдома,  там  нап`юся.  Хай  плаває,  нащо  лякати,  вона  така  маленька.  Цікаво,  десь  же  ховається    коли  воду  набираємо,  а  зараз  шкода,  їй  заважати,  нехай  відчуває  свободу.
Діти  попрямували  до  будинку.  Сашко,  почухуючи  рукою  голову,  позирав    на  Полю,  
-  А  ти  злякалася,  так?  Я  декілька  раз  бачив  здорових  жаб,  як  на  ставок  з  татом  їздив,  під    »Дубки»,  це  дитячий  оздоровчий  табір.  Там  класно!  Ми  до  бабусі  їздили,  вона  там  повариха,  їсти  готує.  Обіцяла,  на  наступне  літо,  візьме  для  мене  путівку  туди.  Говорила,  щоб  трохи  мене    треба  відгодувати,  бо  їй  здається,  що  я  худий  і  малий.  
Оля,    посміхаючись,  хитнула  головою,
-  Ну,  ти,  як  той  магнітофон  завівся,  от  говірливий!  Ти  краще  скажи,  на  драбину  лізеш,  чи  передумав?
Полінка  шмигнула  в  хату  напитися  води.  А  Оля  присіла  на  старий  дерев`яний  диван,  із  вирізьбленою  спинкою,  що  стояв  неподалік,  під  молодою  грушкою.  Сашко,  обійшов    навкруг  дивану,  запитав,
-  Оце  хотів  запитати,  де  ви  взяли  такий  дивний  диван?  Весь  дерев`яний,  я  такого  навіть  по  телевізору  не  бачив.
Оля,  рукою  взялася  за  спинку,
-  Це  бабусин  мотлох,  тато  привіз  недавно,  говорить  пам`ять  буде.  Вона  ж  два  роки  назад  померла,  добра  бабця  була,  все  нас  цукерками  пригощала.
 З  хати,  як  біс  із  табакерки,  вискочила  Поля,  розмахуючи  руками,  швидко  вилізла  на  солому,  
 -  Так,  зараз  кілька  хвилин  полежу,  потішуся  і  будемо  носити  цю  солому,  а  то  й  день  пройде,  що  скажемо  татові.
 Олю  з  Сашком  підійшли  до  драбини.  Дівчинка  запитала,
-  То,  що  слабак,  ні?  Лізеш?  Чи  передумав  бути  льотчиком?
Хлопець  топтався  на  місці,
-  Ні,  де  ти  бачила,  ми  чоловіки  ніколи  не  відступаємо,  он  мій  дядько  з  Полтави  вчиться  в  цьому…Чекай  нагадаю…  А,  в  Кременчуці,  в  льотному  училищі,  хвалився,  вже  літав  на  вертольоті.  І  форма,  ну  одяг,  в  нього  класний,  ви  б  бачили.  То  я  лізу  першим,  а  ти  Олю  мене  страхуй,  добре?
 Вона  кивнула  головою.  Сашко    кілька  раз  поглядом  озирнув  все  довкола,  почав  ставати  на  шаблі  однією  ногою,
-  Так  один,  два…
 Відразу  його  руки  торкнулася  Оля,
-  Е  ні  !  Стоп!  Я  все  зрозуміла,  чого  ти  рівновагу  втрачаєш  і  чого  тіпає  тобою,  не  рахуй  свої  кроки  і  не  дивись    донизу,  а  тільки  вперед,  зрозумів?
Хлопець  кивнув  головою,  примружив  очі,    рухався  далі,  боявся,  що  не  подолає  висоту.  Хоча  й  не  помітив,  як  вже  був  на  передостанній  шаблі.  Поля,  лежачи  на  соломі  спостерігала  за  хлопцем,  помітивши,  що  майже  досяг  лоджії,  вигукнула,
-  Ну  молодець!
 Він  раптово  здригнувся,  відпустив  руками  драбину,  почав  хилися  в  сторону.  За  мить  Оля  схватила  його  за  футболку  і  вони  відразу  очутилися  внизу  на  соломі,  поруч  з  Полінкою.  Сашко,  не  вагався,  зірвався  на  ноги,  став  обтрушувати  з  себе  солому.  Він  розчервонівся,  в  його  очах    грали  бісики,
-  Ага,  то  я  досяг  висоти,  досяг!  Зумів!  Значить  буду  льотчиком,  буду!
Линув  сміх  на  все  подвір`я…  Дівчатка  підморгували  одна  одній.
Вони  і  не  помітили,  як  відкрилася  хвіртка,  зайшла  мама  Сашка.
Вона  не  бачила,  що  сталося,  лише  почула  останні  слова  сина  і  сміх  дівчаток.  Жінка  привітно  посміхнулася,
-  Так  мій  льотчик  –  вертольотчик,  гайда  додому,  обідати  пора!
Дівчатка  переглянулися,    всі    троє  поспіхом  вилазили  з  соломи…
Хлопчик  махнув  рукою,
-  Мені  треба,  ще    два  завдання  з  математики  зробити,  тоді  прийду,  продовжимо  тренування.  Бувайте!
Дві  веснянкуваті  дівчинки,  одночасно  махнули  рукою,
-  Бувай  льотчик  –  вертольотчик!
Мило  посміхнулися  вслід  і  відразу    взялися  розстеляти  ряднину,  якою  мали  носити  солому...
                                                                                     О6.  07.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831417
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Леся Утриско

Напитися ласки

Хочу,  мамо,  напитися  ласки  твоєї  до  дна,
Тільки  нині,  бо  завтра  вже  пізно  -  бо  завтра  вже  осінь,
На  дорозі  чекатимеш  сина  самотньо...  одна,
Змерзнуть  сльози,  пролиті  в  небесну  засмучену  просинь.  

Міцно,  мамо,  мене  обійми  -  не  пускай,  не  пускай...
Сивина  чом  покрила,  ще  вчора,  чорнезніі  коси?
Обійми!  Птахом  линуть  слова  у  Господній  вже  Рай,  
І  залита  стежина  до  хати  сльозами,  що  роси.  

Не  торкнуся  матусю  вже  більше  твойого  лиця,
Смерть  -  війна  розпустила  і  крила,  і  жало  осине,  
Так  коротке  життя  вже  добігло  до  свого  кінця  -  
Я  ж  так  жити  хотів,  та  життя  нині  в  вічності  лине.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831403
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


НАДЕЖДА М.

Чи це було, чи не було

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bYZlxGEHbz4
[/youtube]
Весняний  день  стіка  повільно,
Ледь  -  ледь  сіріє  полотно.
Кидаю  погляд  я  невільно,
На  краєвид,  що  за  вікном.

Старіє  день,  йде  на  спочинок.
За  день  стомилася  й  душа,
Склада  за  день  думок  ужинок,
Притишить  хід  їх  поспіша.

Думки  кошлаті,  ніби  хмари,
Все  норовлять  втекти  в  вікно.
Весняний  вечір  б"є  в  летаври...
Думки  всі  вкупі,    заодно.

Схолонув  чай,  лиш  запах  м"яти,
Давно  невипите  вино.
Приємно  так  бува  згадати:
Чи  це  було,  чи  не  було?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831399
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Виктория - Р

Март дождями пьяный

Март  дождями  пьяный

Март  дождями  пьяный,
Не  видать  просвета...
Вдоль  дорог  каштаны,
Ждут  уныло  лета.

А  дождинки  густо,
Ручейком  да  в  лужи.
Ветер  песней  грустной,
Неустанно  тужит.

Взбудоражил  клёны,
Из  дождя  завеса...
Спрятались  вороны,
На  опушке  леса.

Ждать  тепла  в  апреле,
Грянул  пуще  гром...
И  не  слышно  трелей,
В  небе  голубом.
22  03  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831385
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Ганна Верес

Весна

Утекла-забігла  десь  зима,
Прихопивши  із  собою  втому,
Забуяв-заквітував  розмай…
Журавлі  верталися  додому.

На  крилі  тепло  вони  несли,
Щоб  зігріти  ним  людей  і  землю,
Цих  крилатих  вісників  весни
Зачекались  ріки  і  озера.

Коси  заплела  уже    верба,
Ноги  підмочили  верболози,
В  мареві  сховалася  журба,
І  труснули  небо  перші  грози.

Піснею  пташиною    гаї
Смакували  звечора  й  до  рання,
А  внизу  барвінок  голубів
У  ранкових  росяних  коралах.

Сонечко  заграло  на  струні,
Розливало  світло  з  небокраю,
Лебединий  ключ  вгорі  дзвенів,
Землю  поєднав  з  небесним  раєм.
4.11.2015.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831360
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Олеся Лісова

Не суди за кохання

Ти  мене  не  суди,
Що  так  вірно,  ніжно  кохаю.
З  цього  сну  не  буди,
Як  жити  без  тебе  не  знаю.

Топлюся  у  цьому  
Безмежному  морі  кохання,
Забуваю..,  в  світі
Є  горе  і  біль,  і  страждання.

Чекаю  ці  ночі
Любити  тебе  до  останку.
Із  гусячих  лапок
Спивать  ніжний  солод  світанку.

 Каву  терпку,гарячу
 На  ранок  разом  смакувати.
 При  цім  щохвилини  
 Вустами  твої  цілувати.

Я  в  «сьогодні»  купаюсь,
Що  буде  «назавтра»  не  знаю.
Загортаюсь  у  ніжність
Про  все  і  про  вся  забуваю.

Лиш  люблячий  дотик
(За  усі  діаманти  світу),
Притишений  подих
І  погляд  очей  цвіту  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831325
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Віталій Назарук

ТОБІ, МАМО

Ти  родила  мене  
Повела  у  світи,
Моя  рідна,  
Спрацьована,  мамо.
І  дала  мені  все,
Щоб  я  міг  розцвісти,
Щоб  пишалась  
Ти  сином  з  роками.

Приспів:
Ну  а  потім,  як  птах
Піднялась  в  небеса.
Охоронцем  мені
По  житті  і  до  нині.
Я,  бувало  вмирав,
Та  проте  воскресав,
Ти  мій  ангел,  
Моя  ти  святиня!

Пам’ятаю  не  раз,
Коли  ти  до  воріт,
Проводжала  мене  
У  дорогу.
І  хрестила,  як  йшов,
І  молилась  услід,
Бо  у  серці  
Носила  тривогу.

Приспів.

Я  хотів  би  ще  раз
Припасти  до  ніг,
Щоб  на  мить  
Повернулась  весною.
Щоб  пристанищем  став,
Мені  рідний  поріг.
Щоб  ти  й  далі
Пишалася  мною.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831277
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Олекса Удайко

КАПЗДЕЦЬ або ДЕНЬ СМІХУ

               Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У  всі  віки  царі  і  фараони
Смішили  воїнів,  на  прю  йдучи,
І  полководці  славні  і  Нерони
Свої  діяння  красили,  хто  чим…

Минулося…Та  звички  не  змінились,
Не  в  моді  честь  і  сонцеликий  Ра.
Гендлюють  дивовижею  у  милість  –
Така  в  вельмож  лукава  й  ница  гра!  

Один  годує  нас  нештепним  миром,
Країні  радить  шлунком  відпочить,
Як  та  ворона,  що  хвалилась  сиром
Й  хотіла  лиса  начисто  “відбрить”…  

І  присипа́ли  всіх  дешевим  словом,
Сміючись  з  ошелешених  невдах…

І  мали  успіх  раритетні  лови,  
В  ком  коміки  зірвали  кволий  дах.  

Тепер  День  сміху  –  то  державне  свято.  
Встановить  нам  “народний  прєзідєнт”!
Від  сміху  животи  в  нас  перетято  –
Який  в  суспільстві  буде  прецедент?!

Тож  п'ятирічку  будемо  сміятись
Й  здивуєм  гомеричним  сміхом  світ,
Покінчимо  назавше  з  сумом  клятим,
Прикрасимо  життя  в  садовий  квіт…

Та  дехто  з  нас  всміхнеться  лиш  крізь  сльози,
Бо  прийде  той  обіцяний  “капздець”…
І  буде  нас  від  сорому  морозить,
Пекучий  біль  зрабованих  сердець!

Капець  –  пророкам  і  капець  –  державі,  
Цнотливим  почуттям  раба  –  капець
Капець      гаранту-глузду,  як  Вараві,
Разом  з  Христом  розп’ятому  …  

Ка-бздець![/color][/b]

1.04.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Надія Башинська

ПЕРЕД НАМИ ОЙ СКІЛЬКИ Ж ДОРІГ…

Перед  нами  ой  скільки  ж  доріг...  
стеляться  широкі  і  вузенькі.
А  на  них  чебрець  росте  й  спориш.
І  усі  вони  такі  гарненькі!

А  на  цій  калина  розцвіла,
там  -  волошки  і  ромашки  білі.
Ось  у  полі  золоті  жита  ...
вже  від  сонця  всі  заполовіли.

Ну  а  тут  криниченька  стоїть,
з  неї  в  спеку  пити...  не  напиться.
По  якій  дорозі  ж  мені  йти,  
в  виборі  своїм  не  помилиться?

Хочу  я,  щоб  був  там  і  чебрець,
і  спориш...  рясніла,  щоб  калина.
Золотіло  житечко  святе,  
з  джерела  щоб  прибувала  сила.

Об'єднати  б  їх  усі  -  в  одну,
то  зраділа  б  Україна-мати.
Прошу  в  Бога  мудрості  нам  дать,  
з-поміж  всіх  щасливу  розпізнати.

То  ж  піду  я  по  своїй,  ясній,
де  криниченька  стоїть  край  поля.
Хай  напоїть  всіх  жива  вода...  
все  розквітне...  усміхнеться  доля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831167
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Віталій Назарук

БАЗАЛЬТОВЕ ОЗЕРО

Поміж  скал  діамантове  озеро,
Заховало  в  базальті  красу.
Тут  проміння  виблискує  золотом,
Вітри  музику  тиху  несуть.
В  любу  пору,  тут  казка  малюється,
Пахне  хвоя  коли  тишина.
Кожен  вечір  картина  гаптується,
У  той  час,  як  приходить  весна.

Приспів:
Подивитись  на  диво  Полісся,
Знов  з  тобою  приїдем  сюди…
Бо  тут  ми  залишили,  як  згадку
На  «Парнасі»  сердечні  сліди.


Тут  колись  ми  зустрілись  уперше,
Захід  сонця  дивився  на  нас.
Острівець,  як  осідланий  вершник,
Кликав  ,  наче  просив  на  Парнас.
В  нас  ці  миті  лишились  назавжди,
Ми  вдивлялись  в  вечірню  красу.
Коли  вітер  на  хвилях  загравши,
Одягнув  густі  трави  в  росу.

Приспів:
Подивитись  на  диво  Полісся,
Знов  з  тобою  приїдем  сюди…
Бо  тут  ми  залишили,  як  згадку
На  «Парнасі»  сердечні  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831158
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Ганна Верес

Якби весна уміла говорить

Якби  весна  уміла  говорить,
То  мову  повела  б  про  літа  казку,
Про  те,  як  сонце,  сяючи  згори,
Цілунком  буде  пестити  ромашку,
Як  літечко  трибне  в  траву  м’ячем,
У  небо  синє  пташеня  підніме,
І  лепехи  листом,  немов  мечем,
Дивитись  буде  вгору  довго  й  німо.
Як  питиме  малини  аромат
Закохана  на  все  життя  меліса…
А  ти  стрічався  з  ними  обома
У  літньому  і  напівсоннім  лісі?
22.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831111
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 109

[b]Раскурил  мой  Петька  трубку
Посмотрел  на  люд  честной:
-  Кто  на  сене  лапал  Любку,
Выходи  на  смертный  бой!!

Из  колодца  вода  льется
Только  бабам  дела  нет!
Им  на  сайт  попасть  неймется,
Появился  интернет!!

А  в  постели....  чудо-юдо
И  с  прибором  до  колен.
Положу  его  на  блюдо,
Пусть  и  даст  запястье  крен.

Дед  мой  в  байкеры  подался
В  кожу  с  бляхами  одет.
Весь  поселок  насмехался...
Ну  и  рокер!  Ну  и  дед!!

Брызжет  милка  моя  ядом
Я  уж  литр  его  собрал...
Открывать  больничку  надо!!
Мазь  готовить  -  Випросал!!

Когда  Ленка  в  койке  млеет  -  
От  нее  не  счесть  лучей!
Подожду,  пока  стемнеет
Будет  вместо  фонарей!

Под  дождем  промок  Сережка,
Надо  было  плащ  одеть.
Пипка  съежилась  в  гармошку
Час  стараюсь  отогреть!

Пролетел  метеорит
Как  же  тут  без  мата?!
У  меня  сарай  горит,
У  соседки  хата!!

Спорят  бабы  у  плетня,
Хоть  прибегни  к  лУпе!!!
У  Петра  висит  мотня
Или  вещь  в  ней  супер!?

Тяжела  рука  у  кума
Как  влепил  соседу  в  глаз,
Тот  бедняга  хоть  не  умер
Но  в  отключке  уже  час.

Я  скажу  -  Не  в  бровь,  а  в  глаз!!
Впору  звать  на  помощь!!!
Лупит  Петька  каждый  раз
Значит  любит,  сволочь!

До  утра  орали  песни
Распугали  даже  вшей!
А  сосед,  ***  резкий
Со  двора  прогнал  взашей!

Кум  позвал  меня  к  калитке
От  жены  бежал,  как  мог.
Он  в  тугом  огромном  свитке
Бутыль  с  водкой  приволок!

Это  чья  в  сугробе  шапка?
Не  проста..  из  соболей!!
И  нога  из  снега  в  тапках!
Так  ведь  это  ж  кум  Сергей!

Девки  бегали  по  травке
Не  за  кем  нибудь  -  за  мной!!
И  представьте  -  в  этой  давке
Я  уже  не  холостой.

Ох  и  зимняя  рыбалка,
Все  идут  на  осетров!!
А  поможет  нам  смекалка,
Без  чекушки  хуже  клёв![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831091
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Віталій Назарук

КОНІ В ТАБУНІ

Зорепад  для  коней  в  табуні...
Роси  засріблили  пишні  гриви.
Очі  в  них  веселі,  не  сумні,
Бо  вони  на  волі  і  щасливі.

Ось  зірвались  коні  у  галоп
Тінями  в  травневому  серпанку.
Любувався    Місяць  із  висот,
Ранішню  відсунувши  фіранку.

І  злітала  із  трави  роса,
Дрібно  піднімалася  у  небо,
І  раділи  зранку  небеса,
А  гаї  посилювали  щебет.

Коні  з  часом  перейшли  на  рись,
Потім  зупинились  серед  лугу.
Усміхалась  світанкова  вись,
Вони  йшли,  щоб  втамувати  спрагу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831037
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Катерина Собова

Курортний роман

На    курорті    у    Одесі
Слюсар    із    села    Данило
Покохав    блондинку    Лесю,
І    тут    враз    їх    закрутило…

У    любовному    романі
Вже    літав    щасливий    Даня:
Поцілунки    на    лимані,
Страсті    звечора    до    рання!

Радісна    була    і    Леся,
Така    лагідна    і    мила,
Бо    жила    вона    в    Одесі,
Простаків    з    села    ловила.

Через    тиждень    вже    Данило
Раптом    дуже    зажурився,
І    став    світ    йому    не    милий,
Їсти    й    пити    розучився.

Леся    зразу:    -Ти    голодний
І    сердитий,    мій    хороший…
-Бо    на    тебе,    таку    стерву,
Я    потратив    усі    гроші!

Цілував    тобі    я    ручки
І    водив    до    ресторану,
Купив    сукню    і    обручку,
А    ти    вже    з    якимось    паном!

-Бачиш,    милий,    -  каже    Леся,-
Що    живу    я    без    зарплати,
Поки    тут    сезон    курортний,
Так    я    мушу    заробляти.

Це    у    мене    така    звичка
(І,    як    бачиш,    непогана),-
Цьомнула    Данила    в  личко
І    пішла    на    зустріч    з    паном.

В    роздумах    тепер    Данило,
І    хоч    спогади    хороші,
Ліпить    байку    для    дружини,
Де    поділися    всі    гроші?

Мусить    так    переконати,
Щоб    не    трапилось    відмови,
Гривні    встигла    переслати
Хоч    би    на    квиток    додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831032
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

А В МОЄЇ МАМИ ОЧІ СИНІ-СИНІ…

Ніби  сонце  ясне  з  раночку  нас  будить,
це  ж  моя  матуся  ніжно  так  голубить.
Ой  скільки  ж  в  сердечку  маминім  тепла...
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

Вчить  мене  матуся  смачно  готувати,
все  тримать  в  порядку,  гарно  вишивати.
Мамина  усмішка  завжди  осяйна.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

В  кожного  найкраща  матінка  у  світі,
а  для  мами  завжди  найдорожчі  діти.
Де  їх  сміх  лунає  -  скрізь  цвіте  земля.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині.
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Ніна Незламна

Доброта - вона безцінна

   /до  картини/
Життя  вирує….  Освітлені  дороги
І  гул  машин  тих,    нервує,  дуже  страшить
Знов  не  прийняли,  покинуті  пороги
В  кожного  серце,  нестерпно,  ой  так  болить…

Мідні  паркани,  від  світу  загорожі
Чаклунство  долі,  десь  щастя  загубилось
Ідуть  прохожі,  чом  погляди  ворожі
А  їм  так  жити…  Ніколи  і  не  снилось.

Душа  страждає  за  терпке,  гірке  життя
Горнить  в  обійми,  хай  доброта  зігріє
Творіння  боже,  теж  хоче  мати  щастя
Тепло,  як  сонце,    мрія  в  душах  зоріє…

Згляніться  люди!  Нині  й  він  не  сирота
 Для  них  прихисток,    ця  дорога  камінна
Грошей  не  варта,  його  ніжність  й  доброта
Запам`ятайте,  адже  вона  безцінна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831042
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО ЗОЛОТЕ…

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Нас  зігрівало  мамине  серденько.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Немов  наш  сад,  тепер  цвіте  твій,  мамо,  слід.
Всі  в  ногу  йдем  дорогою  одною.
Хай  розростається  наш  дружний  рід,  
де  люблять  всі...  й  пишаються  тобою.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Частую  я  внучаточок  маленьких.

(Вірш-пісня  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
яка  дуже  любить  свою  родину.)


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Віталій Назарук

РІДНЕ СЕЛО

Я  пішов  поміж  трав,
По  ранковій  росі,
Де  птахи  не  змовкали
І  так  тепло  було.
Я  любисток  зірвав,
Біля  нього  присів,
І  згадалось  село,
Моє  рідне  село.

Приспів:
І  дими  з  коминів,
І  густі  спориші,
І  лавчина  ще  зроблена  дідом.
І  димар,  що  до  бджіл,
Запах  меду  в  дворі
І  той  стіл  за  яким  я  обідав.

Як  копали  город,
Як  косили  траву,
Перші  роси  збивав,  
Як  ходив  босоніж.
Коли  Паску  святив,
Хоч  не  легко  було…
Не  завжди  на  свята  
Був  тоді  у  нас  одіж.  

Приспів.

Бережу  ту  любов,
Що  проніс  крізь  літа.
Вже  немає  батьків  
Уже  хата  не  та.
Та  в  душі,  як  колись,
Знов  співає  село,
Воно  певно  в  мені
Навіки  проросло.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830973
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Леся Утриско

Ота весна

Ота  весна...  де  дітися  у  ній?  -  
Пахучий  квіт  торка  душі  щемливо,
Цілунком  серце  стомлене  зігрій,
Мінливо  дихай  -  дихай  нині  мливо.
Смак  кави  навіть  інший  в  пору  цю  
І  світ  не  той...  живий,  чудний  -  так  вічний,
Нема  їй  рівних  -  іншого  взірцю
В  ній  сміх  туману  чисто  -  іронічний.
А  глянеш  -  не  туман,  лишень  димок,
Димок  від  сплесу  берегів  у  річки,
Пелюстка  кожна  -  тисячі  думок,
Вербиця  кожна  -  розмаїті  стрічки.
Бухтява  брунька  -  груди  з  молоком,
Загублений...  надпий  -  зомлій,  зомлій,  
Чарує  світ  Богиня  за  вікном  -  
Така  весна  -  де  дітися  у  ній?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830923
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи мені про себе

Зупинись,  спробуй  на  смак  вітер!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Розгулявся  вітер  в  полі,
Бешкетує,  лист  зриває.
Йому  можна,  він  на  волі.
Чомусь  різним  він  буває.

То  сміється,  то  заплаче,
То  ледь  дихає,  стихає.
То  когось  неначе  кличе,
Потім  тяжко  так  зітхає.

Може  зле,  чи,  може,  хворий,
Чи  думки  якісь  дістали?
То   неначе  знов  бадьорий,
Знову  крила  виростали. 

Розхвилює  морські  хвилі,
То  за  чайками  ганяє.
Коли  стомиться  й  безсилий,
Свої  ігри  припиняє.

То  кружляє  біля  мене,
Заглядає  пильно  в  очі.
Поведінка  незбагненна.
Може,  щось  сказати  хоче?

Розкажи  мені  про  себе,
Бачу,  що  душа  страждає..
Свідок  -  небо  голубеє:
Наші  долі  співпадають...

Я  люблю  тебе,  мій  вітре,
За  таку  твою  удачу.
Бешкетуй  і  сльози  витри.
Бачиш?  я  вже  теж  не  плачу...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831035
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Катерина Собова

Море

Йде    додому    тато    з    сином
(Вані    вже    чотири    роки),
Тато    випити    встиг    пива,
А    дитині,    звісно    -    соку.

-Я    чув,    тату,    -    каже    Ванька,-
Як    казала    тьотя    Ніна,
Що    тобі    сьогодні    зранку
Уже    море    по    коліна.  

 А    яке    це    воно    -    море,
Тату,    можеш    розказати?
Мама    каже    -    неслухняних
Воно      може    покарати.

-Цілий    день    пливеш,    синочку,
Голова    пече    від    жару,
Все    -    вода,    а    по    дорозі
Ні    генделика,    ні    бару.

Нема    в    морі    того    дива:
Хвилі,    небо,    а    там    хмари…
Цілий    день,      а    ти    без    пива    -
Більшої    немає    кари!

Правду    каже    наша    мама,
Щоб    не    сталося    в    нас    горя,
Хто    дурний,    хай    туди    їде,
А    нам    добре    і    без    моря!          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828515
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Катерина Собова

Перед весiллям

-Ой,    Богданчику,    вже    завтра
Буде    свято!    В    нас  –  весілля!-
Щебетала    у    суботу
Наречена    файна    -    Міля.

-Тобі,    милий,    кожен    вечір
Тільки    голову    морочу:
У    своїх    гріхах    минулих
Я    тобі    признатись    хочу.

-Ти    ж    призналась    позавчора,
Ми    це    все    обговорили,
Що    було    -    для    нас    не    горе,
І    цю    тему    вже    закрили.

-Ти    учора  ,  як    на    лихо,  
Був    в    відрядженні,    Богдане,
З    цього    приводу    у    мене
Вже    з’явились    нові    дані.

Була    віддана    роботі:
Тут    ні    сіло,    ані    впало  –
Я    незчулась,    як    з    Ашотом
Ненароком    переспала.

Щоб    ніколи    ти    не    думав,
Де    собака    та    зарита  –
Просто    знай,    що    я    для    тебе
Завжди    чесна    і    відкрита!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829732
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ганна Верес

Моїй бабусі Варварі Йосипівні Лободі

Пробігли  швидко  дні  її  медові,
Лишились  ті,  що  пахли  полином.
Вони  гіркі,  відомі  тільки  вдовам,
Ті  ж  п’ють  за  двох  самі  своє  вино.

Вона  не  проклинала  свою  долю,
Пила,  мов  чари,  трунок  той  гіркий,
І  день-у-день    життя  долала  втому.
А  час  лічив  самотності  роки.

Життя  ж  плило.  На  ноги  встали  діти,
А  жінка  ще  купалася  в  красі.
Раділа  їм  і  навіть  всьому  світу,
Хоч  іній  засвітився  у  косі.

Вона  моя  бабуся  й  просто  жінка,
Якій  я  зобов’язана  життям,
Коли  ж  мені  самотньо,  тяжко,  гірко,
Про  неї  спогад  кличе  в  майбуття.
8.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831003
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  спересердя…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Виктория - Р

Муза

Муза  
 
Писать  стихи  одна  морока,  
Но  не  могу,  и  я  без  них.  
Люблю  Есенина  и  Блока,  
Великих  классиков  других.  
 
Не  подражаю,что  в  том  толку,  
От  совершенства  далека...  
Лежит  тетрадь  на  книжной  полке,  
Зависла  в  воздухе  строка...  
 
Писать  стихи  одно  мученье,  
Я  битый  час  сижу  уже...  
Доела  сладкое  печенье,  
И  шоколадное  драже...  
 
Смотрю  в  открытое  окошко,  
И  вижу  Музы  силуэт...  
Мне  машет  преданно  ладошкой,  
Прекрасных  слов  неся  букет.  
28  03  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830909
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ганна Верес

Людина й світ

Завжди  боротись  важко  за  життя
І  саме  в  цім  призначення  людини,
Бо  визначає  суть  її  буття:
Сад  посадити  й  виростить  дитину.

Тлумачить  може  кожен  іншу  суть.
І  має  він,  звичайно,  на  це  право,
Та  білий  світ  дві  речі  лиш  спасуть:
Краса  й  любов,  що  віру  в  нас  тримає.
18.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830873
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Наталя Данилюк

Таки весна!

Ранки  іще  похмурі  
й  такі  сирі,
березень  ще  тримає  
помірний  градус.
Вийдеш  вдихнути  
день  новий  
за  поріг,
викотишся,  
мов  яблуко,  
в  купіль  саду
і  зрозумієш:  
Боже,  таки  весна!
Хай  металева  сітка  
дрібної  мряки
душу  тобі  скородить,  
як  борона,
але  настане  час  
і  посходять  маки
там,  
де  лишилась  пустка  
після  зими,
висмоктавши  із  тебе  
останні  соки…
Викреше  
синь  небесна  
гучні  громи,
обрій  тобі  розвиднить  –  
такий  високий.
І  завібрує  звуками  
свіжа  рань,
трісне  скоринка  сонця,  
і  світла  цівка
квітневі    
залоскоче  
теплом  гортань  –
і  розіллються  промені  
по  верхівках.
Ну,  а  допоки  березень  
не  добіг,
не  передав  ще  квітневі  
естафету,
вийдеш  
вдихнути  день  новий  
за  поріг  –
й  думка  твоя  запрагне  
дзвінкого  лету!
Й  серце  твоє,  
як  брунька,  
ввібравши  сік,
вистрелить  білим  цвітом  
і  завесніє.
Знову  життя  постане  
у  всій  красі,
сходи  свої  дадуть  
молоді  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830838
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ніна Незламна

Я такий щасливий!

                                                   /  віршована  розповідь  /

Я    народивсь…  Коли  сніжок
Ліпив  мені  на  поріжок
Ой,  так  біліло  у    очах
Ховався  в  старих  рядюжках
 Й  під  мамою  зігрівався
Нащо  мороз,  отой  здався?

Мама  каже,    прийшла  весна
Подивлюся,    яка  ж  вона?
Швидко  нюхав,  мокрий  носик
Гарчить  мама,  -  Чорний  хвостик
Зовсім  став  ти  нечупара!
Така  зла,  як  чорна  хмара.

Та  зранку  весь    сніжок  розтав
Я    радо  сонечко  стрічав
Й    синіх  крокусів    ясний  цвіт
Який    прекрасний  оцей  світ!
За  мить  слухав  спів  пташиний
Друзі,  я  такий  щасливий!

********
                     Хай  думають

Хай  думають  загубився  
Ні!  Насправді  ж  притомився
Тож    відпочину  трішечки
Цвіт  крокусів,  мов  свічечки
По  них  в  таночку  промінці
Ой,  як  приємно  тут  мені!
От  веснянка  -  чарівниця
Хочу  цим  насолодиться
Ляжу  прямо,  вмить  на  бочок
Скажіть,  як  я  ?    Як  лісочок?
Та  не  заздріть  любі  друзі
Озирніться  по  окрузі
 Квітне,  в  сяйві,  моя  земля
Зізнаюсь  вам,  щасливий  я!                                                            
       *******

   До  картини…

Заховався  у  суцвітті
Яка  краса  є  на  світі
Аж  дурманить  у  голові
Ану,  скажи!  Як  я  тобі?

                                             27.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830793
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Віталій Назарук

БАТЬКІВСЬКА ПІСНЯ

Літа,  як  птахи  пролетіли,
Вже  в  мене  сива  голова.
А    серце,  наче  заніміло,
В  нім  чую  татові  слова:

Приспів:
«Звертаюсь  я  до  тебе,  сину,
Не  заплямуй  до  віку  рід.
Храни,  як  маму  Батьківщину,
Лиши  у  світі  чистий  слід.
Не  піднімай  на  внуків  руку,
Ділись  теплом,  що  є  в  душі.
Знанням  своїм  віддай  онукам,
Накрий  плащем,  коли  дощі!»

«  А  ще  прошу,  щоб  хоч  не  часто,
Доглянь  могили  край  села.
Знайди  для  цього  хвилю  часу,
Стежина  щоб  не  заросла.
Коли  почнуть  сивіти  скроні,
Я  подивлюсь  зі  сторони.
А  ти  скажи  своїм  внучатам,
Хай  не  соромлять  сивини.

Бо  ми  ще  стрінемось  на  небі,
Хотів  би  стрітись  у  раю.
Для  цього  бачу  я  потребу,
Пораду  вислухай  мою:

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830788
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Леся Утриско

Вже квітень дихає у спину

Вже  квітень  дихає  у  спину,  
А  в  небі  сніг  -  пухкенький  хліб,
Пекучий  весь,  кричить  у  днину,
Нема  рятунку  його  стіб.
Вкладає  гладь  рясним  наметом,
Знов  хрестик  білий  -  дивний  знак,
Забився  в  кут  своїм  секретом,
А  завтра  зійде  свіжий  злак.
Зародить  поле  -  заколосить,
В  нім  жайвір  музику  зігра,
Кричить  ще  зимонька  -  голосить,
І  снігом  виткана  вся  гра.
Десь  хрестик  шиє,  десь  мережить,
В  тумані  вишитий  димок,
А  гляне  сонце...  перекрижить  -  
В  нім  завтра  зацвіте  бузок...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830751
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Надія Башинська

ТАНЦЮВАЛА ЧАПЛЯ З РАКОМ…

Танцювала  Чапля  з  Раком...  Ух!  Ух!  У-у-х!
Аж  летів  із  комишів  білий  пух!
Краснопірочка  і  Короп...  Ох!  Ох!  О-о-х!
А  одна  весела  Щука  -  за  п'ятьох!

Заховались  в  очереті...  Ах!  Ах!  Ах!
Жабеняточка  зелені.  Їх  аж  п'ять!
А  велика  Жаба-мати:  -  Ква!  Ква!  К-в-а-а!
Дуже  хочу  танцювати  з  вами  я!

Танцювала  Чапля  з  Раком...  Ух!  Ух!  У-у-х!
Аж  летів  із  комишів  білий  пух!
Краснопірочка  і  Короп...  Ох!  Ох!  О-о-х!
Щука  й  Жаба,  й  жабенята  -  аж  в  сімох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Леся Утриско

Останній сніг

Ще  снігом  кинуло  у  душу,
Хоч  вишні  вчора  одцвіли,
Скотився  місяць  -  сів  на  грушу,
Тумани  стигло  зацвіли.
Гойдавсь  у  листяній  колисці,
У  колисковій  мандрував,
Допоки  промінь  бляк  на  листі  -
Пелюстки  з  снігом  заплітав.
Зірчасті  очі  -  волошкові,
Небесне  вкрили  полотно,
Смішні,  чудні  -  такі  казкові,
Впивались  в  росяне  вино.
Молочним  шляхом  шкандибали,
Спочить  лягали  на  хмарки,
В  них  танцювали...  танцювали,
Та  цілувались  залюбки.
А  вранці  сонце  напивалось
Свіженьким  подихом  кульбаб
І  млосно  з  снігом  обіймалось  -
У  тім  пронизливо  він  слаб.
По  білім,  білим  цілувався,
У  вишні  дихав  залюбки,
Зомлілий...  нишком  залицявся,
Тікав  у  річки  та  ставки.
Його  здогнав  весняний  вітер  -
Сміявся  з  ним...  картав  та  біг,
Румяне  личко  світу  витер,  
Що  цілував  останній  сніг...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830703
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Горобец Александр

Осенью про осень…

Снова  осенью  про  осень  напишу,
Я  не  знаю,  мне  не  надоело,
Без  сомнений  я  её  бужу,
Познакомиться  с  любовью  захотела,

Мы  не  против,  мы  и  так  искали,
Стала  ты  подругой  нам  с  зонтом,
Остальное  мелкие  детали,
Возмущаться  в  старости,  потом,

Благодарность  от  счастливой  пары,
О  себе  не  раз  в  году  напомнишь,
Покровительству  и  дружбе  твоей  рады,
Не  последним  ты  сердца  заводишь.



                               23.11.15.
                               ГОРЕЦ.

(фото  из  интернета)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830678
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Віталій Назарук

ПОЛЕ ДЛЯ ПОСІВУ

Незасіяне  батьківське  поле,
Залишилось  у  спадок  мені.
Навесні  покривається  болем,
Невеселі  лунають  пісні.

Пр:  Тату,  тату  рілля  пересохла,
Твоя  сіяти  просить  земля.
Жайворонкову  пісню  принесли,
Веснянкові  клини  на  поля…

Я  не  хочу,  щоб  поле  чекало,
Бур’янами  покрились  поля,
Все  з  цієї  землі  починалось,
Це  свята  для  родини  земля.

Мрію  лише  засіяти  поле,
Для  онуків  цей  буде  врожай.
Певно  наша  так  склалася  доля,
Що  родити  повинен  наш  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830655
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Віталій Назарук

НЕСТАРІЮЧЕ СЕРЦЕ

Пр:  Білі  хмари,  неначе  лебідки,
В  небі  щастя  шукають  своє.
Виглядає  весільного  свідка,
Нестаріюче  серце  моє…

Ще  переплетуться  і  не  раз,
Білі  хмари  з  сірими  у  небі.
Ще  в  житті  прийти  повинен  час,
Коли  з  хмари  буде  плисти  лебідь.

Порадіють  світлі  небеса,
Як  на  зустріч  біленькій  хмарині,
Підніметься  ранішня  роса,
Затанцюють  хмари  в  небі  синім.

Зазвучить  в  міжхмар’ї    білий  вальс,
І  щаслива  пара  завальсує.
Танець  цей  дарований  для  нас,
Що  узори  в  хмарах  цих  гаптує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830638
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Ніна Незламна

Який чудовий світ / до картини /

 У  яснооких  небесах
Весна  танок  танцювала
Тримала  квіти  у  руках
Під  спів  пташок  розсипала
Ясне  сонечко  тепліше
Замайорів  крокусів  цвіт
Мені  з  ними  веселіше
Який  чудовий,  дивний  світ…
                                                         
*****
О,  як  же    добре,  прийшла  весна
Тут    загублюся    серед  квітів  
Я  теж  красивий,  як  і    вона
Радий,  щасливий,  в  цьому  світі…
***
У  хованки  грають  діти
Заховаюсь  я  між  квіти
Скажуть  песик,  я  грайливий
Чому  б  всім  не  порадіти?
Буду  з  ними,  теж  щасливий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830620
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Надія Башинська

ПРИСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙДЕ У ГОСТІ, , ,

Приснилося  Козі,  що  Цап  прийде  у  гості,,,
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830644
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Валентина Ланевич

У час складний добре міркуйте.

У  час  складний  добре  міркуйте,
Гляньте,  що  діється  кругом.
Любов  ви  зберегти  зумійте,
У  серці  майте,  як  пором.

Чужу  біду  прийміть,  як  власну,
Хай  має  співчуття  душа.
Зробивши  вірну  справу  вчасну,
Не  буде  гризти  каяття.

Хай  пам’ять  не  тривожить  долю
В  тих  поворотах,  що  без  вороття.
Зберіть  зусилля  в  сильну  волю,
Щоб  йти  вперед  чистим  шляхом  життя.

Терпіння,  чуйність  і  порядність,
Вагомі  віхи,  щоб  ти  не  робив.
Відновлюватись,  чуда  здатність,
Для  нас  Господь  його  не  відмінив.

26.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830594
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Амадей

МУЗІ

З  тобою  Музонько  моя,
Такий  щасливий  завжди  я,
Для  мене  сонцем  світить  в  небі,
Щаслива  усмішка  твоя.

Тебе  я  в  серденько  впустив,
Від  щастя  вже  бракує  слів,
Щоб  розказать  усе  словами,
Як  покохав,  як  полюбив!

Тебе  щодня  я  виглядаю,
Почую,  й  легше  на  душі,
А  особливо  як  читаю,  
Твоі  пісні,  твоі  вірші.

І  серденько  моє  співає,
Й  душа,  мов  ліра  виграє,
Я  наче  в  небеса  злітаю,
Я  чую  й  дихання  твоє.

Усе  єство  моє  чекає,
На  нашу  зустріч  по  весні,
Ворота  Неземного  Раю
Тоді  відкриються  мені.

Відкриються  і  я  полину,
До  тебе  зіронько  моя,
А  поки  що  думками  лину,
Й  віршами  тішу  душу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830111
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Олеся Лісова

Вірні друзі

Українська  версія  вірша  Людмили  Нікори  «Друзям»

Як  іноді  нам  необхідно  знать,
Що  є  на  цьому  світі  такі  люди
Зможуть  тобі    пораду  влучну  дать
І  розумієш,  що  все  добре  буде.

Як  іноді  нам  необхідно  знать,
І  як  порою  необхідно    вірить,
Що  з  ними  в  радість  просто  помовчать
І  можна  таємниці  всі  довірить.

Поставить  чай  на  кухню  поспішать,
 Вислухають,  словом    не  осудять.
Й  таким  теплом  наповниться  душа,
Що  є  в  житті  твоїм  такі  ось  люди.

У  кожного  із  них  свої  шляхи,
Характери,  обов’язки,  потреби.
Прийти  ж  на  допомогу  –  це  завжди!
Бо  вірні  друзі  –  це  дарунок  неба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830558
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Надія Башинська

ТИ, ЯК ПРОМІНЧИК ВЕСНЯНОГО СОНЦЯ!

Ти,  як  промінчик  весняного  сонця,
що  розбудив  навколо  все  від  сну.
Мов  квіточка,  що  на  моїм  віконці,
мов  ластівка,  що  принесла  весну.

Ти  моя  внучка,  мов  троянди  квітка,
яка  розквітла  у  моїм  саду.
З  тобою  завжди  весело  і  світло,
Коли  ти  кличеш  -    я  до  тебе  йду.

Ти  сонечко  моє!  Лунає  дзвінко
між  вишеньок  твій  голосочок  знов.
Я  так  люблю  тебе,  моя  лебідко,
це  ж  ти  у  світ  несеш  мою  любов!

(Вірш  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
який  присвятила  вона  своїй  внучці  Ариночці)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830517
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Ганна Верес

Не казка сива

Не  казка  сива  –  ранок  і  тумани  
До  річечки  в  долину  забрели,
Проміння  сонячне  вони  ламали,
Щоб  роси  в  травах  довше  побули.
Вербиці  в  сукнях  мокрих,  мов  дівчата,
Тремтіли  з  холоду  й  боялись  роздягтись.
Неначе  вийшли  марево  стрічати,
Туман  попестив  їх  та  й  покотивсь.
Дзвеніла  тиша…  Річка  плюскотіла,
Ховаючи  внизу  тихенький  плин,
А  вище,  мов  навпомацки,  летіли
Журавлики,  ламаючи  свій  клин.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830470
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


НАДЕЖДА М.

Краплинки тихо стукотіли


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9sAi4MGahRk[/youtube]
Весняний  дощ   пройшов  стіною,
Уже  напоєна  земля,
Усе  омилося    водою,
Що  залишила   нам  зима.

Скупала  голі  ще  дерева,
З  трави  зіткала  килимок.
Вона  тепер  вже  королева,
Свій  шлях  проклала  із  квіток.

Хоч  їх  тепер  ще  дуже  мало,
Зате  весни  надійний  знак.
Зіткала  з  квітів  покривало.
Вона  в  усьому  все  ж  мастак.

Відчула   перший  гуркіт  грому,
Майнула  блискавка  між  хмар,
Зняли  з  весни   робочу  втому,
А  з  нас  зимовий  вже  тягар..

Краплинки  тихо  стукотіли,
У   ледь  відчинене  вікно...
Весни  такої  ми  хотіли,
Чекали  так  її  давно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830436
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Віталій Назарук

ЛЕБЕДИНА ПОСТАВА

Пригорну  я  тебе  лебединим  крилом,
Зацілую  вуста  малинові.
Миготітимуть    зорі  вночі  за  вікном
І  сіятимуть  роси  ранкові.

Лебедина  постава,  павина  хода,
Ніч  нам  випала  вкрита  зірками.
Пригадались  роки,  ти  була  молода,
Обіймала  кохання  руками.

Видавалось,  завжди  будем  ми  молоді,
Все  життя,  хоч  і  будуть  внучата.
Будуть  ночі  у  зорях,  а  дні  золоті,
Буде  вічно  звучати  соната.

Карооке  кохання,  єдине  моє,
Чарівнице  з  осіннього  неба.
Ще  веселка  сьогодні  нам  двом  виграє,
А  нам  більшого  щастя  не  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830427
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Недомовлених слів оберемок

Недомовлених  слів  оберемок,
І  листів  недописаних  ретро

В  закапелку  душа  ще  тримає
В  нерозквітлім  бутоні  розмаю.

І  недОспаних  нічок  вервечка
Вже  приборкала...слово  в  вуздечці.

Час  біжить  і  гарцює  так  буйно.
Ще  й  намисто  розсипала  буря,

Що  було,  мов  єднання  надія,
А  химери  снуються  на  диво.

Мерехтять,  бовваніють  здалека.
Як  живе  той  самотній  лелека?

Недомовлених  слів  оберемок,
І  листів  недописаних  ретро...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830399
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ніна Незламна

Навіщо набрався… / з гумором /

Не  спить  стара  цілу  нічку,  все  діда  чатує
Ото  вже  напивсь  до  біса,  чи  то  він  жартує
Бурчить,  що    був  колись  король,  його    всі  любили
Напевно  з  розуму  зійшов,  -  Ой,  немає  сили  -
Кричить.  І  охає  весь  час,  »Любіть»,  каже»  Любіть»
Боюсь  мене  доведете!  Дуже  прошу  не  зліть!
Баба  підійти  боїться,  той  десь  тягне  руки
Ой,  на  що  ж    мені  біда  ця  і  йому  ці  муки
Вже  й  ганчірку  на  голову,  із  оцтом  поклала
Аж  сльозину  проковтнула,  -  Я  ж  тебе  кохала
В  нього  очі,  як  в  вампіра,  в  ліжку  три  дні  поспіль
Воно  б  все  ото    нічого  та  вже  й  мокра  постіль
Що  ж  це  буде,  зажурилась,  мочиться  під  себе
Та,  як  же  я,  мій  любенький  проживу  без  тебе?
Ні,  сама  собі  сказала,  -  Треба  щось  робити
Що  це  дасть,  ридаю  поруч,  досить  голосити!
За  вікном  весна  надворі,  одягла  жупана
За  три  ночі,  геть  зморена,  пішла  наче  п`яна
Під  черешнею,    близенько,  взялася    копати
Дід  очунявся  і  швидко,  визирає  з  хати
Ну  через  вікно  звичайно,  бо  боїться  вийти
Не  знати,  навіщо  риє  ?  Треба  осмислити....
На  лопаті  гойдається,  ледь  видно  із  ями
-  Я,  тебе,  бісову  душу,  поверну  до  тями
Лип,в  вікні    старого  вздріла  і  до  хати  швидко
А  чи  то  він  ,чи  хтось  інший,  так  погано  видко
Розчервонілася,  як  рак,  бачить,  а  він  в  ліжку
Догори  очі  закатав…  Тримавсь  за  рядюжку
Їй  здалось,  що  шаленіє,  дригає  ногами
Почав  ричати,  як  тигр,  я  кохав  ночами
Тебе  одну,  а    мені,  що,  вже  риєш    могилу  
Що  радієш,  що  я  втратив,  оце  нині  силу
Пригадай,  як  ти  хворіла….  Я  ж  мив  тобі  ніжки
Пригощав  в  ліжку  бульйоном..  Тож  почекай  трішки
Згадай,  його  смакувала  й  мене  цілувала
А,  ще  милим  і  коханим  всю  ніч  називала
Баба  хитро  позирнула,  махнула  рукою
Думка  одна,  каже  друге,  -  Та  біс  із  тобою  -
І  погналась  під  черешню,  дід  видить,  знов  риє
Ледь-  ледь  дибає  ногами,  в  ліжку  мати  криє
Дві  руки  поклав  на  груди,  ой  пече  зараза
 Немає  горілки  в  домі,  хоча  б  була  брага
 Певно  помру,  як  не  вип`ю?  Думки,  наче  оси
 Перед  очима  всі  друзі  ,  із  флоту  матроси
Нахилився  до  подушки,  відчув,  мов  болото
За  мить,  раптово,  щось  сяє,  схоже,    на  золото
У  вухах  гуде  і  дзижчить,  то  заграє  скрипка
То  вовчисько  поряд  виє,  то  сусіда  пика...
Ой  до  чого  ж  я  дожився,  здалось  сам  злякався
Вже  сів,  дививсь  до  вікна…    Навіщо  набрався?
Скрип,  у  дверях  вже  старенька,  мило  посміхалась
Ото    я  намучилася,      дякувать  добралась!
Наче  й  ховала  міленько  та  вийшло  глибОко
 Ти  давай  вже  піднімайся,чуєш  лежебоко
Із  –  за  пазухи    тягнула,  дивилася  в  очі
Дід    принишк,  а,  як  угледів,  закам`янів,  в  шоці!
Цілу  пляшку  самогонки,  поставила  на  столі
До  стільця    наче  упала,-  Ну,як  там  королі?
Що  в  гості  сходив  до  предків,  гайда  похмелися
Одягай  сорочку    чисту,  давай  поголися
Це  ж  на  смерть  приготувала,  вже  яма  готова
В  діда  очі,  аж  на  лобі,  -  Що  ти  чорноброва!
Оце  полікуюсь  тільки,  більш  не  буду  пити
 Чесно,  люба,  присягаюсь!  Будем  добре  жити!

                                                                                                         22.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830387
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Катерина Собова

Найкращий подарунок

Кум    Петро    і    кум    Микола,
Як    на    диво,    стрілись    знову,
І    за    келихами    пива
Почали    таку    розмову:

-Восьме    березня    на    носі,
Я    не    знаю,    що    й    казати,
Бо    гадаю    іще    й    досі    -
Жінці    що    подарувати?

-Не    поріть    гарячку,    куме,
Ця    проблема    в    нас    одвічна,
Тут    не    треба    довго    думать,
Будем    міркувать    логічно:

Нашу    жінку    що    хвилює?
-Ну…    щоб    був    порядок    в    хаті…
-Куме,    ні!    Лякають    жінку
Зморшки    й    ноги    волохаті!

Чув    я    від    сусідки    Цілі  –
Вже    чогось    так    повелося,
Що    в    жінок    по    всьому    тілі
Скрізь    небажане    волосся.

І    це    ж    треба    -    на    гоління
Скільки    часу    витрачати!
Всі    місця    ті    потаємні…
Навіть    соромно    казати.

Жінка    -    це    таке    створіння,
Що    вже    хочеться    кричати,
Крем    і    леза    для    гоління  –
Ось    для    неї      справжнє    свято!
Вашій    Галі    й    моїй    Насті  –
Бритви    вищого    ґатунку,
Будуть    сяяти    від    щастя
Від    такого    подарунку!

В    магазин    ходімо    зразу,
(Бігти    треба    нам    щосили),
Щоб    жінки,    такі    зарази,
Цей    товар    не    розкупили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830347
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ганна Верес

Перший клин журавлів пролітає

Там,  де  неба  ясного  блакить,
Перший  клин  журавлів  пролітає,
А  внизу  вже  робота  кипить  –
Так  весна  хлібороба  вітає.
Зустрічать  сірокрилих  дітей
Сонце  виплило  –  вже  зачекалось.
Жовтоока  кульбаба  цвіте
Там,  де  води  весняні  стікались,
А  на  серці  –  така  благодать!
Радість  там  і  людська,  й  журавлина.
Все  готова  за  неї  віддать,
Тільки  «кру»  журавлине  хай  лине.    
 02.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830284
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняна палітра

У  весни  палітра  свіжо-чистих  фарб.
Розливає  купіль  синь  небесна.
І  пливе,  і  осяває  сонцедар,
Виграють  промінням  теплим  жести.

Від  метаморфоз  весняних  блиск  в  очах,
Юна  зелень  і  фіалок  першість.
І  несе  на  крилах  нас  кохання  птах,
І  цілунки  ніжні,  ніби  перли.

Логотип  весняний  -  з  пахощами  трен.
Ллється  у  повітрі  фреш  любові.
У  природі  березневих  барв  є  бренд,
Пагін  почуттів  квітує  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830101
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Надія Башинська

РОЗДЗВЕНІЛАСЯ… ЗАСМІЯЛАСЯ!

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
В  небі  сонечком  засвітилася,
від  стрічок  ясних  заяснілася.

Стрічки  сині  є  і  білесенькі,  
є  рожевий  цвіт...  й  золотесенький.
В  оксамит  вдягне  всі  дібровоньки
Очі  -  неба  синь,  чорні  бровоньки.

І  кульбабками  зазоріється,
золотим  зерном  в  полі  сіється.
Все  біжить  вперед  днями  вільними,  
з  вітром  граючись  в  річці  хвилями.

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
Іще  мить...  тепла  сипне  жменьками,
стануть  вишеньки  всі  біленькими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Віталій Назарук

КОХАНІЙ ЛЮДИНІ

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

Букет  із  медунки  і  пролісків  перших
Вручу    тобі,  люба,  у  пору  ранкову.
Можливо  ці  квіти  нам  долі  повершать,
Додам  ще  до  квіті  я  гілку  вербову.  

Коли  на  обличчі  усмішка  засяє,
В  очах  прочитаю  усе,  про  що  мрію…
Відчую,  як  серце  твоє  промовляє…
Воно  тоді  в  мене  заселить  надію.

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830256
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Олеся Лісова

Гультяї-роки

Ловлю  себе:  задумуюсь  частіше
І  ностальгія  допікає  серце.
Незвично,  боязливо,  то  ж  скоріше
Переключаю,  як  програму  герци.

Притуплюю  бушуюче  сумління.
Із  року  в  рік  все  більше  оглядаюсь
(Залишив  жінку  і  не  бачу  сина,
Одинаком  по  осені  гуляю.)

Тягне  зима  заледенілі  руки,
Душа  ще  молода  та  вже  не  та.
Наче  зозуля  накував  розлуку
Зростає  і  душить  полин-гіркота.

Листи-виправдання  в  попіл  вкидаю,
Розносить  їх  вітер  безжально  у  даль.
З  сумом  гультяї-роки  проводжаю
Летять  і  курличуть  так  голосно:  -  Жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830249
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Іванова

ПРИЧАЛ НАШЕЙ ЛЮБВИ

[color="#069c27"][b][i][color="#9c0ec7"]П[/color]омнишь,  там  у  реки  есть  тропинка,  где  мы  проходили,
[color="#9c0ec7"]Р[/color]аспускалась  верба,  опустив  лозы  длинные  вниз.
[color="#9c0ec7"]И[/color]  на  глади  речной  больше  ста  ослепительных  лилий
[color="#9c0ec7"]Ч[/color]ас  от  часа  для  звезд  исполняли  свой  танец  на  бис.
[color="#9c0ec7"]А[/color]  сейчас  я  стою,  память  болью  пронзает  мне  душу
[color="#9c0ec7"]Л[/color]илий  нет  на  воде  и  луна,  словно  вор  из-за  туч...

[color="#9c0ec7"]Н[/color]о  пусть  годы  прошли,  наш  с  тобой  уговор  не  нарушу
[color="#9c0ec7"]А  [/color]сказал  ты  тогда  -  будем  вместе  средь  зноя  и  стуж...
[color="#9c0ec7"]Ш[/color]анс  всегда  может  быть,  если  мы  постараемся  оба,
[color="#9c0ec7"]Е[/color]сли  только  в  сердцах  не  погиб  тот  источник  живой
[color="#9c0ec7"]Й[/color]  тогда  наш  обет,  наша  клятва  -  быть  вместе  до  гроба

[color="#9c0ec7"]Л[/color]авой  страсти  большой  нас  накроет  опять  с  головой
[color="#9c0ec7"]Ю[/color]ность  наша  ушла,  но  и  зрелость  не  против  желаний
[color="#9c0ec7"]Б[/color]ез  которых  -  не  жить...и  не  зря  я  стою  у  реки.
[color="#9c0ec7"]В[/color]се  простила  давно  ради  тех  незабвенных  признаний
[color="#9c0ec7"]И[/color]  я  верю  они  в  этот  раз    несомненно  близки....[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830239
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


НАДЕЖДА М.

В щасливий день йшли по росі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=who6w66wm6M
[/youtube]

Приходить  в  поле  ранок  швидше,
Чи  так  здається  це  мені?
Іде  не  поспіхом,  а  тихше,
Не  піддається  метушні..

І  обережно  перший  промінь
Цілує  землю,  що  ще  в  сні.
Лиш  де-не-де  пташиний  гомін,
Розбудять  тишу  їх  пісні..

Туман  покотиться  клубками,
Спаде  із  ночі  ця  вуаль,
Полине  десь  понад  ставками,
Такий  прозорий,  як  кришталь.

Я  прислухаюся  до  вітру.
Йому  не  спиться  теж  в  цей  час.
Він  дума:  красить  цю  палітру,
Бо  новий  день  із  ним  почавсь.

Пірне  з  розгону  в  мої  коси,
Зірве  з  плечей  легенький  шарф,
Зіб"є  із  трав  пахучі  роси...
Можливо,  в  грі  його  весь  шарм.

А  ми  удвох,  як  зачаровані,
Все  дивувались  цій  красі.
Від  буднів  сірих  тут  врятовані,
В  щасливий  день  йшли  по  росі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830221
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Віталій Назарук

РОКИ ЗОЗУЛІ

Нова  звучить  мелодія  в  душі,
Вона  напевно  в  мене  не  остання.
Минули  більше  я  не  ворушив,
Бо  стрів  уперше  я  своє  кохання.

Нам  не  змовкали  птахи  цілу  ніч,
Несли  на  крилах  пісню  незнайому.
Просило  серце,  линув  з  неба  клич,
Щоб  я  тебе  не  відпускав  додому.

Палають  руки,  серце  у  вогні,
Не  можу  відвести  від  тебе  очі.
Пахнуть  любистком  коси  чарівні,
Що  запах  щастя  нам  обом  пророчать.

Йдемо  по  росах  -  стелиться  туман,
Мов  береги,  нас  кладка  поєднала.
Ранок  в  серпанку  нам  писав    роман,
Роки  на  двох  зозуленька  кувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830211
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ніна Незламна

Піду в депутати / гумореска /

В  директора    школи  гучно,  давно  іде  педрада
Сумна  Наталя  Петрівна,  цим  розбіркам    не  рада..
За  пропущення  уроків,  тепер  догану  має
Кричить  директор  чому  це,  всіх  учнів  захищає.
-  Восьмий  клас,  я  розуміє,  діточки  нині  такі
Та  хочу  Вам  зауважить,  стали  занадто  м`які!
Вся  червона,  як  троянда…  -  Та  це  ж  в  мене  лиш  один
Все  порушує  порядок,    нашого  завгоспа  син.
-  А  ну  всім  нам  розкажіть,  щоб  знать,  як  з  ним  вчинити
Мабуть  досвіду  не  досить!  Безлад  треба  спинити!
-  Та    він  до  школи  приходить,  залишає  телефон
Сам  на  подвір`ї  гуляє,  каже  заважає  фон….
Оце  класне  шепотіння…Дуже  тисне  в  голові
Тому  в  класі    й  записує,  розмови,  теми  нові
 Навчається  ж  не  погано..  Та  я  ж  з  ним  розмовляла
І    з  ласкою,  і  сварила,  і  навіть  умовляла…..
-  Зовсім  Вас  не  розумію,  -  барабанить  по  столі
Директор  двома  руками,  -  То  ,що  робити  школі?
Врешті  беріть  за  шкібарки,  боятись  нема  чого  
А  потім  нагода  буде,    запросим  батька  його.
-  Ну  де  він  там,  скоро  буде?  За  ним  когось  послали?
-  Зараз  прийде,  є  сьогодні….Тож  контрольну  писали.
Враз  стук  й  двері  відчинились…  Малий  на  зріст  хлопчисько
Принишк,  привітавсь  тихенько,  видно,  на  душі  кепсько
Зблідла  Наталя  Петрівна,  на  неї  всі  дивились
Почала  вона  розмову,  -  Ну  от  бачиш…    Дожились!
 Встав  директор  із  -  за  столу,  -  Що  робити  не  знати!
Ти  ганьбиш  всю  нашу  школу!  Чи  хочеш,  щось  сказати?
 -  Я  ганьбити?  Ну  про,  що  ви?  Погляньте  депутати
 Засідання  пропускають…  Дивно….  Мене  карати?
 Їм  премії  і  зарплати,  я  вам  скажу    захмарні
Тож  вважаю,  вибачайте,    всі  розмови  ці  марні…
За,  що?    Я  ж  з  них  беру  приклад..  Всі  карточки  вставляють
Бачу,  їм  за  це  нічого!      В  цей  час  в  барах  гуляють…
Що  тут  нині  вже  сказати….  І    правду,  де    шукати?
Напевно  я,  як  підросту...  Теж  піду  в  депутати….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830204
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Любов Таборовець

У полоні мрій


Я    листочком  осіннім  до  тебе  прилину
Буду  шепотом  ніжним  будить  на  зорі
Птахом  дзвінко  співатиму  пісню  з  калини
Даруватиму  радість  ранковій  порі.
Я  шукатиму  погляд  твій  кольору  неба
У  квітах  пахучих,  і  в  краплях  дощу…
Віднайду  чарівну  незабудку  для  тебе
Що,  нагадують  очі  твої  голубі.
А  любові  слова,  що  ти  мовиш  для  мене
Подих  свіжого  вітру  мені  принесе
Збережу  я  повік  почуття  сокровенне,
Що  у  мріях  на  крилах  до  тебе  несе.
Втішає  в  словах  твоя  ніжність  і  щирість
А  від  дотику  рук  йде  лише  теплота...
Хай  веселка  з’єднає  і  мрії  і  вірність
Щоб  любові  нектар  ще  відчули  вуста.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830199
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ольга Калина

Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепло  весняне  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Нехай  же  вийду  в  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Де  місяць  ясний  там  для  мене
Стежину  звечора  світив.  

приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепло  весняне  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Я  розведу  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  цвіт  вишневий  вплівсь  в  косу.

приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепло  весняне  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ганна Верес

Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.
Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  всюди  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.
«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  ж  тепер  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля.
4.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830163
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


геометрія

Я - ЖІНКА…

                                       Я    -    жінка,
                                       Вже  одиначка,
                                       Ще  жвава,-
                                       Хоч  не  козачка...
                                                             Я  -  мама,
                                                             А  ще  бабуся,
                                                             Я  -  теща,
                                                             А  ще  й  свекруха...
                                       Я  -  сваха,
                                       Ще  й  прабабуся,
                                       Я  -  тітка,-
                                       І  цим  горджуся!..
                                                             Я  -  мудра,
                                                             Та  не  хвалюся...
                                                             Я  -  Правда,
                                                             і  не  сварюся...
                                     Я  -  Совість,-
                                     І  цим  пишаюсь,
                                     Як  квітка,
                                     Я  усміхаюсь...
                                                           Я  -  осінь,-
                                                           вже  сиві  коси...
                                                           Я  -  просинь,
                                                           І  не  морозю...
                                       Я  -  зима,
                                       А  люблю  літо,
                                       Я  -  тепло,
                                       І  сію  квіти...
                                                           Я  -  вільна,
                                                           І  маю  друзів,
                                                           Я  -  сильна,
                                                           В  своїй  окрузі...
                                       Я  -  душа,
                                       Буваю  сумна...
                                       Як  весна,
                                       Я  не  німа...
                                                           Як  верба,-
                                                           Ковтаю  сльози,
                                                           Не  люблю,-
                                                           Морози  й  грози...
                                       Я  -  слово
                                       Кожне  плекаю,
                                       Як  море
                                       Води  плескаю...
                                                           Все  хиже
                                                           Я  відкидаю,
                                                           Все  добре
                                                           Я  прославляю...
                                       Я  -  вчитель,
                                       І  зла  не  маю,
                                       І  правди
                                       Дітей  навчаю...
                                                           Я  -  вогонь
                                                           Несла  по  світу,
                                                           А  печаль
                                                           Віддаю  вітру...
                                       Я  маю
                                       Свої  діяння...
                                       Я  пишу
                                       Людям  послання...
                                       У  них  є
                                       Ще  сподівання...
                                                           Я  плачу,
                                                           Бува  й  страждаю,
                                                           А  слабшим
                                                           Я  помагаю...
                                       Слабості
                                       Я  також  маю,
                                       А  болі
                                       В  собі  ховаю...
                                                         Я  -  жінка,
                                                         Не  молодая,
                                                         Я  мрії,
                                                         Й  надії  маю...
                                     Все  добре,
                                     Ще  й  краще  буде,
                                     Я  вірю  -
                                     Війни  не  буде!!!
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830131
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ніна Незламна

Я зустрічаю ранок

А  ви  бачили  світанок,  який  він  мінливий?
Соромиться,  червоніє,  як  мила  дівиця
Ні,  це  ж  наче  парубійко,  зовсім  не  сміливий
На  якусь  мить  потемніє…  Зненацька  іскриться….

А  то  зовсім  випадково  стає  весь  рожевий
Виглядає  упевнено,  до  землі  так  ніжно
Стежку  стелить  на  весь  обрій,  майстер  березневий
Сірі  на  сині  кольори,  змінює  поспішно..

Яскравий  промінь    -  художник,  намалював  ребра
Раптом  розстелив  веселку,  ледь  –  ледь  в  позолоті
Так  набрався  сміливості,  сяйво  на  пів  неба
На  мить  відверне  увагу,  пташина  в  польоті….

А  часом  морем  заграє,  хмари  справжні  хвилі
 Небо  на  частини  крає….  Ще  по  ньому  зорі
Світанок  в  шати  сховає,  на    самому  схилі
Десь  до  заходу  найближче,  в  темному  просторі..

А  на  сході  квітне  мальва…  Із  відтінком  літа
Фарби  різнокольорові,  смужками,  стрічками  
Яскравіє  шматок  сонця,  піднесе  ввись  світла
Вмить  промінці  поміж  хмари,    виграють  свічками…

Яке  щастя  просто  жити,  відчуть  прохолоду
Любуюся,  край  мій  рідний,  вишневий  світанок
Зачарована  красою,  маю  насолоду
Я  з  пташиними  піснями  зустрічаю  ранок…
                                                                                                                       23.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Віталій Назарук

ДУХ І СИЛА

Не  все  ще  лихо  відлетіло,
Ще  плач  тривожить  часто  слух.
Примножиш    силу  в  своє  тіло,
Коли  зміцніє  в  серці  дух.

Буде  рука  меча  тримати,
Тоді  ти  вистоїш  в  борні.
Бо  є  за  що  нам  воювати,
Коли  країна  у  вогні.

То  ж  набирайся  сили,  брате,
На  захист  стань,  як  прийде  час.
Хоч  ми  не  звикли  воювати,
Та  Україна  в  серці  в  нас.

Виросте  дух,  зміцніє  сила,
В  Дніпрі  освятимо  мечі.
Знайдуть  в  нас  вороги  могили,
Бо  ще  не  вмерли  козаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829989
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ніна Незламна

Проговорився /гумореска /

Каже  Ганна  до  Миколи
-  Слухай  сходи,  вже  до  школи
Ти  ж  є  батько  й  давно  хотів  
Хоч  раз  піди…За  сім  років    
Хваливсь  куму,  як  гуляли
Удвох  же  ви  обіцяли
Чи  знов  збрехав,  як  був  колись
 Не  зраджував,  мені  моливсь
 Лип  Микола  до  дружини
-  Що    йти  слухати  провини?
Яке  виросло  в  нас  чадо?
А  дружина  й  дуже  радо
 -  Любий  зроби  гарний  вчинок
Візьми  гроші,  подарунок
Знаєш,  свято  ж  йде  жіноче,
Ніжно,  на  вухо  шепоче
-  Як  звати,  вчительку  узнай
Надовго,  милий  не  зникай
 -  Ну  ти  мене  здивувала
Та  ти  ж  з  нею  дівувала
Катька  звать  -  їй  Микола
-  Та  вона,  щось  вчора  квола
Така  була  і  не  знати
Чи  піде  нині  навчати
Ми  ж  із  кумом  три  дні  поспіль
По  черзі  ходили  в  гості…

                                                           28.02.2019  р
             
                                             Вибачте,  мала  подати  до  8  березня,
                                                 та    загубила    гумореску  в  чернетці..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Горобец Александр

За тобою следуя

Я  хочу  любить  как  ты,
И  сердцем  не  сомневаться,  
Не  похож  на  тебя  увы,
Но  дай  мне  собраться,

Не  найти  таких  школ,
Хотя  учителей  массы,
Становлюсь  зол,
Плод  человеческой  расы,  

Любовь  проповедуя,
Приводи  в  порядок,
За  тобой  следуя,
Я  совсем  не  падок!



                       17.11.15.
                             ГОРЕЦ.

(фото  из  интернета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829933
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ганна Верес

Любов завжди у парі із журбою

Немає  осені  без  чарів  падолисту,
Немає  й  казки  без  щасливого  кінця…
Не  можна  все  життя  прожить  в  колисці  –
Давно  відома  істина  всім  ця.

Життя  –  не  рівна  і  гладка  дорога  –
Частіш  колюча,  мов  їжак,  стерня,
Коли  ти  просиш  допомоги  в  Бога,
А  йдеш  то  навскоси,  то  навмання.

Нема  життя  й  без  полину  й  калини,
Але  й  без  меду  також  не  бува.
І  поряд  із  тобою  доля  плине,
Щоб  ти  про  неї  теж  не  забував.

Пісне  життя,  прожите  без  любові,
І  хто  те  зна,  чия  вина  у  тім.
Любов  завжди  у  парі  із  журбою…
Готовим  будь  зустріти  все  в  житті!
17.12.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829906
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНА ПІСНЯ НЕБА

Палали  ночі,  танули  без  сну,
Імлою  вкрили  сновидіння,
Шукали  у  зірок  спасіння,
Співали  пісню  неба  чарівну,
Відкрили  квітку  щастя  запашну.

Вдивлявся  у  здивовану  весну
Сріблястий  місяць-непосида,
По  небу  повз,  як  той  сновида,  
Прокинув  довжелезну  борозну
Між  хмарами  —  дорогу  осяйну.

Заграло  раннє  сонце  молоде
На  ніжно-пристрастних  ударах
Сердець  —  топились  ми  у  чарах…
Весна  бурлить,  цвіте.  Життя  іде.
Прокинувся  травневий  хрущ  —  гуде…      19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Віталій Назарук

ЛАСТІВКА МОЯ

Повідлітали  роси  ввись.
Вони  і  нині,  як    колись
Летять,  летять,  а  я  люблю,
Єдину  ластівку  свою.

Давно  тебе  я  покохав,
Був  у  полоні  твоїх  чар.
Бо  не  підвладні  нам  роки,
Я  чую  ще  тепло  руки.

Ластівко  моя,  доле  кароока,
Ти  ще  політай  в  небесах  високо.
Ластівко  моя,  люба  і  кохана,
Ти  моя  єдина,  ти  моя  жадана.
Ластівко  моя,  доле  кароока,
Ти  ще  політай  в  небесах  високо.

Не  спати  нам  Господь  велів,
Бо  у  душі  ще  стільки  слів,
Ми  поговорим,  як  колись,
Лише    мене  візьми  увись.

Щоб  політати  між  хмарин,
Щоб  не  літав  я  сам  один.
Ти  мені  рідна,  як  земля,
Єдина,  ластівко  моя.

Пр.

І  розчинитись  навесні,
Я  у  тобі,  ти  у  мені…
Допоки  сонце  світить  нам,
Ми  ще  на  двох  збудуєм  храм.

Згадаєм  пройдені  роки,
Торкнусь  я  рідної  щоки.
І  вдвох  з  тобою,  як  колись,
Ми  злетемо  у  синю  вись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829865
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


НАДЕЖДА М.

Якщо мене розлюбиш ти колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]


Якщо  мене  розлюбиш  ти  колись,
Чи  в  серце  моє  сумніви  поселиш,
Забуть  мене,  прошу,  ти  не  барись,
Своє  ти  серце  цим  пораниш.

Нехай   не  буду  знати  я  про  це,
Бо  ще  не  всі  слова  тобі  сказала.
Можливо,  троне  душу  ще  слівце,
Яке  давно  в  душі  своїй  сховала.

А  час  жаданний  так  і  не  прийшов,
Сміливості  не  мала,  щоб  сказати,
А,  може,  він  давно  уже  й  пройшов,
Нема  тоді  потреби  його  знати.

А  час  міняє  швидко  ніч  на  день,
Біжать  життя  секунди  безупинно,
А  ми  завжди  чогось  в  житті  все  ждем
І  віримо  у  здійснення  страшенно.

Коли,  здається  втрачені  надії,
Ми,  затаївши  подих,  все    ще  ждем.
І  молим  бога:  хай  здійсняться  мрії,
Бо  вірою  й  надією  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Віталій Назарук

ПРИЙМІТЬ ВІТАННЯ!

                                       З  днем  поезії...
Вітаю  всіх  поетів  нині,
Не  тільки  в  нас  у  Україні.
Вітаю,  друзі,  від  душі,
Щоб  Вам  писалися  вірші.

Пишіть  завжди  на  рідній  мові,
Що  ви  вивчали  колись  в  школі…
Й  на  мовах  тих,  які  вас  гідні,
Що  ви  їх  вивчили,  як  рідну.

Не  забувайте  рідну  мову,
Вона  в  житті  для  Вас  основа,
Що  калинова,  що  співає,
Вона,  як  море  те    безкрає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829864
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Ніна Незламна

Обіцяв татусь, я буду щасливий /проза/

Малий  хлопчина  сидить…  По  обіч  дороги….    
Задивлявсь  на  водопад,  на  його  пороги.
 А    думок  в  малого,  наче  велич  гори…
 Каже  ненька,  -  Синку….Прийшло  до  нас  горе.
 А  йому,    янгеляті,  й  п`ять  років    не  було…
 тож  воно  синьооке,  про  це,  ще  й  не  чуло  
 Навіть  цього  й  не  знало,  яке  оте  горе,  
Нині  ненька  казала,  як  штормове  море…
 Що  всіх  забирає…  Коли    морський  цар  гуляє
Так  хвилі  підійма,  човни,  до  дна  нахиляє…  
-  Та  до  моря  ж  так  далеко,-    шепоче  синочок.  
-  Давай  підем  на  місточок,  туди  на  горбочок…
 Добре  попросимо  море,  щоби  й  не  штормило,
   І  щоб  людям  та  й  ніколи  горя  неробило…  
 Міцні  руки,  мозолисті  маля  обіймали,  
-  Ой,  щоб  ви    діточки!  Горя  на  світі  не  знали!
Йшла  дорога  крива,  до  самого  низу
Поміж  трав  в  долину,  далеко  до  хмизу.
 Тут  лишили  малого,  з  ним  бабця  поруч,    
у  руках  тримала  для  волосся  обруч...
Він  здивовано  дививсь,  все    не  міг  збагнути,
чому  нині  плаче  бабця,  їх  змогли  забути?  
І  чому  тепер  старенька,  зовсім  сива  стала?
Взяла  онуча  на  руки,  каже,  що  пристала….
Та  дорога,    до  цвинтаря,    стежкою  кривою
Як  зрозуміть,чом    ненька,  плаче  під  вербою?
Все  мовчала  й  нащо,    одягла  чорну  хустинку?
Чом    хова  обличчя?  Шепоче,  -  Синку-  синку?
 Оченята  зирили,  вслід  довгій  колоні
На  губах  старенької  сльозини  солоні
Як  все  пережити  серденько  боліло
А  онучок  відчував…Тремтить  її  тіло...
До  грудей  тулила  мале  янгелятко,
-  Полетів  до  неба,  ось  тепер  твій  татко
Малий  не  второпав,  скривив  губенятка,
-  Як  це  полетів,  я  хочу  до  татка!
Ну  таке  ти  скажеш,  він  моряк  сміливий
Обіцяв  татусь,  я  буду  щасливий!
Будемо    разом  ми,    море  захищати
Гайда  вставай  бабцю,  йдем  його  стрічати!
Десь  далеко  море…  Хвилі  до  причала
А  над  ним  чайка,    голосно  кричала…
Проводжала  моряка  в  потойбічний  світ
Зрозуміє  все  це  син,  через  кілька  літ…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


OlgaSydoruk

Вы о грустном не пишите!. .

Вы  о  грустном  не  пишите!..
Умоляю,господа!..
И  погоду  не  вините:
Ни  сегодня,ни  вчера…
О  пупырышках  (на  бюсте),
Не  раздетых  донага,
Напишите  так  искусно,
Чтоб  хотелось  мне  туда…
Полстраницы,  поллисточка  -
Сочините  (от  души)…
Говорите  (между  строчек)
О  греховности  любви…
Про  объятия  у  грусти
Не  строчите,господа!..
И  не  сладко  ,и  -  не  вкусно…
И  бывает  жаль  себя…
До  нирваны,  у  окошка,
Через  кассу  №2
Есть  свободные…Немножко…
Приходите,  господа!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829818
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Lana P.

ВЖЕ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ…

Вже  дуже  хочеться  весни,
Душевного  тепла  у  тілі,
Щоб  злі  морози-чаклуни
Згорнули  килими  в  артілі,
Де  зачаїлись  заметілі,
Вітри  холодні  зубожілі.

Нехай  розтопляться  льоди,
Розбурхані  у  сонце-днині,
Проріжуться  глухі  дуби,
Прокинувшись  у  серцевині,
Заглянуть  в  очі  неба  сині  —
Уже  смарагдами  віднині.

Хай  променистий  диво-цвіт
Зігріє  хмари  скрижанілі,
Мережить  незбагненний  світ,
А  пелюсткові  заметілі
Голублять  душі  захмелілі,
Думки  солодкі  та  несмілі…                19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829801
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Віталій Назарук

КЛИНИ У НЕБІ

Посунули  із  вирію  клини,
Ні!  Не  посунули  –  верталися  додому.
На  своїх  крилах  нам  весну  несли,
«Курли»  лунало,  як  чомусь  святому.

Біленькі  хмари  лебедем  пливли,
Шуміли  понад  ставом  верболози.  
А  поміж  хмар    курликали  клини,
Повітря  пахло  квітами  мімози.

Збиралися  на  нерест  карасі,
Гонилась  щука,  наче  навіжена.
Сухі  ще  трави  мились  у  росі…
Ішла  весна,  неначе  наречена.

Та  от  «курли»  найкраще,  що  було,
Що  заставляло  серце  тріпотіти.
Йому  раділо  місто  і  село,
І  так  хотілось  в  таку  пору  жити.

Не  відлітайте  осінню,  клини,
Бо  небеса  лишаються  пустими.
Прийдеться  знову  ждати  нам  весни,
Радіти  і  вас  бачити  живими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829653
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ганна Верес

Весна відбулась

Коли  озвуться  води  у  струмочку
І  проростуть  зелом  стежки  й  луги,
Верба  одягне  першою  сорочку,
Додавши  весняної  всім  снаги.
Піснями  зазвучить  усе  довкола,  
Пора    ж  настане  світла  і  тепла,
І  сонце  вище  намалює  коло  –
Весна  то  у  природі  відбулась!
6.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829612
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Надія Башинська

Я ВИТРУ ТВОЇ СЛЬОЗИ!

         Не  плач...    сльози  твої  не  дощові  краплини,  
що  сили  додають,  поля  оросять.  
Не  плач...    сльози  -  гіркі,  не  тільки  в  холоди  
морозять.
Ще  не  було,  щоб  у  житті  вони  комусь  допомагали.  
Завжди  гірчило  там,  де  сльози  проливали.
         Не  плач...  А  краще  посміхнися.  Усмішка  радо-
сті  додасть.  На  світ  мій  подивися!  
Для  тебе  сонце  сходить  тут,  для  тебе  світ  весь  
розцвітає,  і  роси  падають  в  траву.  Тут  Я  є!
         Не  плач...  Кажеш,  гриміли  грози?  Я  витру  твої  
сльози!
А  гроз  моїх  не  бійся,  в  них...    веселок  ясних  барви  
грають.
А  ті,  що  на  Землі  -  спиню.  Я  знаю:  це  вони  тебе
лякають.
         Розправить  крила  новий  день,  засвітиться  і  
заясніє.  Ти  ж  знаєш,  що  щасливий  той,  хто  вірити
й  любити  вміє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Лилея

Мне столько хочется тебе сказать…

Мне  столько  хочется  тебе  сказать...
Сколько  Знаний  я  бесценных  получила!
С  Любовью  весь  Мир  обнять!
Любить!
Душа  Божественный  Свет  открыла!
Но  я  ещё  только  на  Пути...
К  безмежному  и  живому...
А  Знания...
Основанные  на  Любви...
Нет  конца  в  Любви!
Нет  края...
Открываю  широту  своей  Души...
Глубину  Чувств...
Энергию  из  Рая!
Всё  это  я  открою  для  родственной  Души!
В  которой  ни  на  миг  не  сомневаюсь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829436
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Ірина Кохан

Веста

Острів'янине  мій,  як  ти  там?
А  у  нас  вже  весна.
Сонце  жовтим  ласо
ловить  неба  пошерхлого  тіні,  
Десь  з-за  пагорба  чується
перше  "курли"  в  далечіні
І  твої  океани  шумлять
у  збентежених  снах.

Архаїчність  зими  збереглась
лиш  на  фото  й  в  думках,  
Її  срібні  сліди  знайшли  сховок
в  торішньому  листі.
Острів'янине  мій,    чи
здолаєш  дороги  імлисті,  
Щоб  черкнути  крилом
рідний  обрій,    мов  з  вирію  птах?

Зовсім  скоро  сади
зашампанять  у  первісність  трав,  
Обпадуть  білим  снігом,  
укривши  наш  острів  цнотою.
Повертайся  домів,    взявши
хвиль  шепотіння  з  собою  -  
Наші  мрії  тут  сплять.
Їх  гіллям  старий  клен  вколисав.

Острів'янине,    вір,  
тебе  стріне  твоя  голубінь,  
Абрикосовим  цвітом
запахнуть  небесні  розхрестя.
Сотні  літ  тихі  весни
пливуть  до  твоїх  володінь,  
Сотні  весен  п'янких
я  чекаю  тебе.
Твоя  Веста.

Веста  -  у  давн.  римській  міфології  -  богиня  домашнього  вогнища.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829439
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Ганна Верес

Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Прикрившися  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829434
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Валентина Ланевич

Злетіла ввись зазивна пісня.

Злетіла  ввись  зазивна  пісня,
Синичка  сповіщала  про  весну.
Завіса  скрипнула  горішня,
Фіртка  збудилася  із  напівсну.

Спориш  проклюнувся  вздовж  стежки,
Що  бігла  звивисто  десь  в  далину.
Сонечко  гладило  сережки,
Тріпав  їх  теплий  вітер  в  дивину.

Рясніли  грона  калинові,
Мов  краплі  рудуватого  вогню.
Шпаки  щось  чубились  в  полові,
У  небі  цапля  кликала  рідню.

І  білизна  лилась  по  сині,
Славили  в  церкві  дзвони  новий  день.
І  річка  хлюпалась  в  долині,
І  в  серці  радість  билась,  що  живем.

17.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ліричну малювати акварель

Золотокосе  сонце  виглядає  знову
У  крепдешині  біло-синіх  хмар,
І  ллється  струмом  свіжість  чиста,  світанкова.
Весна  листає  долі  календар.

Як  хочеться  віч-на-віч  бути  лиш  з  тобою,
І  линути  в  зелений  березіль,
А  під  ранкові  звуки  флейти  і  гобою
Причарувати  ніжністю  твій  зір.

Вдихати  насолоду  райдуг  і  медовість,
Життєвий  пити  залюбки  коктейль.
Вслухатися  у  тихий  березневий  говір,
Ліричну  малювати  акварель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Любов Іванова

ВАЛІЗА РОКІВ

[b][i][color="#ff00fb"]До  року  рік  складаю  у    валізу
І  ревізую  часом  цей  багаж.
Може  колись  у  труднощі  чи  кризу
Літа  візьмуть  мене  на  абордаж...

Усіх  подій  не  перерахувати
Були  сумні,  хвилюючі  й  смішні.
Є  ті,  що  варто  швидше  забувати,
Або  ж  такі,  що  дуже  дорогі.

Я  за  усе  безмежно  вдячна  Богу
За  неба  синь  і  за  красу  долин
І  за  мою  заквітчану  дорогу
Ось,    до  відмітки  шістдесят  один...

Люблю  людей  і  вірю,  що  взаємно
Радію  сонцю,  як  мале  дитя...
Живу,  сміюсь,  римую  не  даремно
У  цьому  й  є  мій  справжній  сенс  життя....[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Ганна Верес

Вітри

Одягну  новеньку  вишиванку,
Простелю  стежину  в  поле  зранку,
Де  вітри,  мов  привиди  живі,
Сплять  всю  нічку  в  росяній  траві.

А  як  сонце  випливе  щасливе,
Збудить  птаство,  дике,  галасливе,
Збуджені  їх  звуками  вітри
Осідлають  коників  зо  три

Та  й  помчать  у  даль  вони  щосили,
Де  в  жита  упало  небо  синє,
Полини  п’янять  де  і  дурман,
Крутить  сиві  кучері  туман.

Позбирають  роси  на  покосах,
Вербам  розплетуть  шовкові  коси.
Пробіжать  сто  миль  вони  за  день,
Поки  нічка  знову  упаде.
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


OlgaSydoruk

На беду чужую…

Запершило  горло…
И  не  показалось:
Так  душа  (со  всхлипом)
С  клеткою  прощалась…
Обрывая  струны,  находила  ноты…
Перевозбуждаясь  (с  полуоборота)…
Перевоплощаясь,  окрылялась  ролью…
В  косы,укрываясь,  от  случайной  боли…
Сколько  пожелала,столько  и  случилось…
На  беду  чужую…На  чужую  милость…
И  водой  -  напилась…Досыта...Святою...
Будто  -  окрестилась…Будто  бы  -  живою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829270
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Віталій Назарук

ТЕРПІННЯ І НАШ ХРЕСТ

А  світ  чекає,  наче  у  останнє,
Його  терпінню  не  буває  меж.
Можливо,  як  колись,  з  біди  постане,
А  ти  його  в  собі  перебереш.

Допоки  ще  є  крила,  ми  в  польоті,
Життя  перебираємо  дотла.
Коли  ж  замовкне  музика  на  ноті,
Запам’ятай  -  порвалася  струна…

Льоди  ще  десь  шугають,  наче  птахи,
Над  ними,  смерть  проноситься  вогнем
І  чорні  хмари  знов  наводять  жахи,
Та  йде  життя  наповнене  проблем.

Ми  не  боги  -  не  зможемо  воскрести,
Нам    навіть  не  поможуть  небеса.
Проте  свій  хрест  в  житті  нам  треба  нести,
Для  нас  Господь  не  даром  воскресав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829268
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Любов Таборовець

Подих весни

Поглянемо  в  небо,  чекаючи  сонця…
З  ним  радість  крізь  хмари    весна  вже  несе
А  дощ  -  віртуоз  все  малює  віконце…
Воно,  як    життя,…  що  в  дорогах    усе.
                               
З  краплинок  його  побудуєм    місточок,
Щоб  нашій  любові  з’єднать  береги.  
Cплетемо  з  цілунків  чарівний  віночок…
Нев’янучим  будем  його  берегти.

А  подих  весни  у  казковому  лісі
Серцям  подарує  п’янкий  аромат…
Летять  вже  лелеки,…  несуть  гарні  вісті
Весні  і  коханню  співають:  «віват!»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829310
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 13


[b][i]Разболелся  живот  у  Наташи,
В  спешке    жуткой  снимает  гамаши!
Принимают  кусты,
Этой  боли  следы....
Зря  ведь  выпила  литр    простокваши.

Захотела  коза  нарядиться,
Мол,  смотрите,  кака  я  девИца.
Гладка  шерсть,  хвост  трубой.
Заглядится  любой.
Где  ты  бродишь,  козлина,  мой  рыцарь.

Поджидал    меня  кум  у  калитки
Он  принес  в  трех  бутылках  напитки
Точно  там  был  не  квас,
Ведь  уже  через  час,
Уползали  две  пьяных  улитки

К  Маргарите  приехали  свАты,
С  хлебом-солью  их  ждали  у  хаты...
Поклонились  гостям
Как  велят  у  крестьян.
Жаль,  жених  малость  придурковатый.

После  Турции  бабы  сдурели
Дай  им  шик,  как  в  Анталье  в  отеле!
Хоть  жара,  хоть  метель
Лепестки  роз  в  постель!!
Белены  что  ль  в  Анталии    съели?

У  соседки  украли  машину..
В  ней  в  покрышках  полно  кокаину.
Пусть  машину  беруть,
Только  коку  вернут,
Согласилась  бы  и  на  половину...

Стриптезёрша  с  кривыми  ногами
Прикрывала  изъян  сапогами..
Пар  пятнадцать  ботфорт
Создавали  комфорт..
От  шеста  уходила  с    деньгами...

Тит  Иваныч  завмаг  из  Сосновки.
Махинатор,  делок  очень  ловкий.
С  базы  едет  товар,
Тит  считает  навар!!!
По  пять  тысяч  с  одной  упаковки.

Я  пришельца  застал  в  шифоньере
И  поставил  вопрос  своей  Вере?
Гуманоид  откель,
Вы  делили  постель?
Будет  бой!!  Жаль  я  меньше  в  размере...

Запретили  лягушкам  с  Камчатки
Оставлять  на  песке  отпечатки...
Вот  и  киснут  в  воде,
Не  видать  их  нигде.
Ну  и  кто  ввел  такие  порядки?

Очень  злые  волшебники  в  Туле
Здесь  такое  творилось  в  июле.
Целый  месяц  в  лесах
Шлюшек  жгли  на  кострах.
Я  сама  испугалась,  в  натуре!

Кот  ученый  из  пушкинской  сказки.
То,  что  жив  он  -  боится  огласки.
Даже  между  ветвей
Ходит  в  маске  своей,
А    недавно  прибегнул  к  раскраске.

Терияков,  сушист  самородок
Свой  патент  много  раз  перепродал.
Он  уж  год,  как  женат
Надо  много  деньжат,
А  талант  -    после  нескольких  ходок.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829248
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Валентина Ярошенко

Б"є у чоло нам сивина

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
Що  вона  від  нас  бажає?
Радіємо  життю  зповна,
Нехай  вона  не  заважає.

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
Можливо,  нами  помилилась.
Кохання  за  для  нас  -  не  дивина,
Адже  воно  нам  не  наснилось.

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
На  кілька  років  ми  молодші.
Любов  дана  лише  одна,
Що  гріє  нас  в  ночі  холодній.

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
Та  старість  хай  нас  не  чіпає.
Когось  кохаємо  ми  крадькома,
Душа  про  те,  лиш  наша  знає.

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
То  ми  своє  життя  долаєм.
Хоч  зі  слізьми,  та  жартома,
Ніхто  про  те,  навіть,  не  знає.

Б"є  у  чоло  нам  сивина,
Так  тяжко  на  душі  буває.
Життя  пройшло  не  задарма,
Смуток  до  нас  нехай  не  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829180
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ХАЙ ОБНІМЕ ПРИЙДЕШНЯ ВЕСНА

Я  втікаю  від  тебе,  як  птаха...
Полохлива  душа  аж  тремтить,
Бо  для  тебе  я  -  тільки  розвага;
До  розпуки  у  грудях  щемить.

Не  бери  у  полон  щохвилини,
Дай  кохати  весни  таїну...  -
Бруньки  глоду  і  гілки  калини
У  ярку,  що  збудився  од  сну.

Це  розніжене  поле,  розкуте,
Змолоділе  довкола  зело.
Твоє  серце  снігами  закуте,
Навіть  дотиком  студиш  крило.

Я  ж  приречена  -  небо  любити...
На  чотири  шляхи...  відпусти!
Щоби  пісню  нову  народити
Там,  де  теплі  огорнуть  вітри.

Я,  немов,  не  від  світу  земного,  
Чуєш,  Лелю,  -  мої  небеса!
Я  від  тебе  втікаю,  -  чужого,
Хай  обніме  прийдешня  весна.

https://youtu.be/0kUD4QpbvL0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829102
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ганна Верес

Коли зустрінеш…

В  ту  мить,  коли  красі  ми  посміхаємось,
І  бавимось  безпечно  із  дітьми,
Коли  працюємо,  вітаємось,кохаємось,
Чи  так,  як  слід,  цінуємо  це  ми?
Бідою  вщерть  наш  схід  уже  напоєний,
З  московською  ордою  там  війна,
Матусі  воїнів,  геть  сиві,  болем  зболені,
Всім  миру  просять  і  життя  синам.

Коли  ж  зустрінеш  в  одязі  військовому
Того,  хто  першим  стрів  війни  вогонь,
Бійця  обравши  долю  ризиковану,
Не  смій  зневагою  поранити  його!
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829052
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Любов Іванова

ВЕСНА ДАРУЄ НАМ КОХАННЯ

[b][i][color="#f00808"][color="#080ff0"]В[/color]  душі  моїй  лунає  скрипка
[color="#080ff0"]Е[/color]кспромт  новітніх  відчуттів.
[color="#080ff0"]С[/color]ердець  осмислений  постскриптум
[color="#080ff0"]Н[/color]і,  не  такий,  як  ти  хотів.
[color="#080ff0"]А[/color]ле  ж  цвіте  щорік  підсніжник

[color="#080ff0"]Д[/color]ає  наснагу  первоцвіт,
[color="#080ff0"]А  [/color]я  цілунків  хочу  ніжних,
[color="#080ff0"]Р[/color]озраду  попри    збірку  літ.
[color="#080ff0"]У[/color]  квітня  я  візьму  принади,
[color="#080ff0"]Є[/color]  в  них  велика  доля  чар.

[color="#080ff0"]Н[/color]ай  розпач  лишиться  позаду
[color="#080ff0"]А[/color]  серцю  -    промінь  із-за  хмар.
[color="#080ff0"]М[/color]оя  ти  втіхо    і  надіє,

[color="#080ff0"]К[/color]вітуча  сонячна  пора.
[color="#080ff0"]О[/color]й,  як  же  серденько  радіє.
[color="#080ff0"]Х[/color]іти  виходять  з-під  пера.
[color="#080ff0"]А  [/color]серцю  хочеться  любові,
[color="#080ff0"]Н[/color]еначе    в  юність  знову    путь.
[color="#080ff0"]Н[/color]е  лише  в  мріях  і    розмові,
[color="#080ff0"]Я[/color]  хочу  в  пристрасті  тонуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829026
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь  на  небо  -  хмари  табунами,
Весь  час  спішать  в  незвідані  світи.
Я  поглядом  лечу  услід  за  вами,
Бо  по  землі  призначено  іти.

Цікавість  іще  більше  розбирає:
Куди  налаштували  ви  свій  шлях?
У  нас,  бува,  безкрилі   теж  літають,
Лиш  ті,  хто  забувають  слово  страх.

У  них  гаряче  серце  -  однозначно,
Із  проріззю  людської  доброти.
Літати  поряд  з  птахами  не  страшно:
У  справах  досягають  висоти.

На  вигляд  не  сіренькі  малі  птички,
Бо  погляди  у  них,  як  у  орла,
Вони  бувають  й  ростом  невеличкі,
Людська  їм   шана  сили  додала.

Дивлюся  за  такими  я  в  польоті,
І  радості  моїй  немає  меж.
Та  жалко  тих,  хто  падає  при  взльоті...
Так  боляче,  як  з  висоти  впадеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Олеся Лісова

Струна надій


Порвалася  струна  моїх  надій.
Пожовклим  листям  впала  на  тривоги.
-Не  смій  мене  просити…Ох,  не  смій…
Уже  давно  в  нас  «нарізно»  дороги.

Ти  хочеш  повернутися.  На  жаль
Пішла  у  час  любові  електричка.
Твій  силует,  закутаний  в  печаль  –
Це  гра  актора,  професійна  звичка.

Я  вже  не  та,  що  спокій  берегла,
Поїла  долю  рясними  дощами
Щоб  сонячним  промінням  в  дім  зайшла
Й  зосталася,  не  видута  вітрами.

Я  клалась,  як  бальзам,    твоїй  душі.
Слухала  тишу  із  твого  мовчання.
Спасала,  коли  був  вже  на  межі,
Ржавіла  хвіртка  від  мого  чекання.

Ти  пропадав  і  повертався  знов.
Просив,  благав  і  падав  на  коліна
Водою  не  напоєну  любов
Давав,  наче  пігулки  від  провини.

Межа  свій  ніж  приречено  звела
Розрізала  наш  світ  на  «до»  і  «після».
Змінила  все.  І  я  вже  не  зола...
Душею  ватра,  яку  кличе  пісня!

Дякую  Лесі  Романчук  за  ідею  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829004
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Віталій Назарук

ОРЛЕ МІЙ (пісня)

 Пр:  Дорогий  мій  сину,  орле  сизокрилий,  
Ти  в  життєвий  вирушив  політ.
Не  розтрачуй  марно  Богом  дану  силу,
Щоб  вдалось  летіти  сотню  літ.

В  споришах  дорога,  спориші  у  росах,
Видається  казкою  життя.
У  гаях  щовечір  птахи  стоголосять
І  співають  колосом  жита.

В  міжколоссі  маки  чевоніють  буйно,
Ти  покинув  батьківський  поріг.
Вчишся  серцем  жити,  а  родинну  тайну,
Щоб  своїм  внучатам  приберіг.

Розкажи  щоб  знали:  із  якого  роду,
Щоб  з  дитинства  силу  берегли.
Чистою  хранили  із  криниці  воду
І  землі  кордони  стерегли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828994
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

Я боюсь её (в красном пламени) …

Обниму  тебя…  -  Мне  так  хочется…
Рана  давняя  -  кровоточится…
Небо  звёздами  -  рассыпается…
И  слова  мои  -  не  кончаются…
Я  боюсь  её  (в  красном  пламени)…  -
Раз  впервой  иду  (с  белым  знаменем)…
Я  из  смелости  (тех)  -  замешана...
Только  нежностью  -  перевешенно,
Чтоб  дышать  свече  страстью  вечером!..
На  ладони  всё…всё  помечено!
Бесталанные  -  не  красивые…
Не  желанные  -  не  счастливые…
Обними  меня…  -  Больно  хочется,
Чтобы  слышал  ты,как  колотится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828993
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Віталій Назарук

ВЕСНЯНА СКАТЕРТИНА

Земля  приймала  перший  теплий  душ
І  на  очах  трава  зазеленіла…
Земля  зчорніла,  стала  наче  туш,
Береза  соком  заридала  біла.
Давно  по  Стиру  крига  відпливла,
Очерети  старечі  шепотіли.
Ішла  весна,  наповнена  тепла,
Нарциси  біля  хати  квітли  білі.
Вже  скоро  листям  вистрілить  бузок,
Конвалія  задзвонить  біля  тину.
І  повезе  удаль  весни  візок,
Барвисту  кольорову  скатертину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828975
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ольга Калина

А доля вишиває

А  доля  тче  і  вишиває
Мою  стежину  у  житті.
Мережки  у  рядок  складає.
-Додай  ще  барви    золоті.

Як  я  втомилася  від  болю
У  чорно-сірих  кольорах.
Душа  згорьована  на  волю
Так  рветься  стрімко  по  ночах.  

Втекти,  втекти    десь  так  далеко,
Де  неба  синього  блакить.
І  де  під  хмарами  лелека,  
Крильми  махаючи,  летить.  

У  небі  так  зірок  багато  –
Вночі  сіяють  в  вишині.
От  однією  з  них  би  стати    -
Світити  в  небі  щоб  мені.

-О,  доле,  змилуйсь  наді  мною
І  чорні  фарби  забери.
Нехай  життя  бринить  струною
І  жайвір  хай  співа  згори.

Додай  в  стежину  світлих  ниток
З  яскравих  ніжних  кольорів,
Веселки  барв  і  злата  злиток,
Щоб  шлях  мій  сяяв    і  світив.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ніна Незламна

А чи є таке село?

А  чи  є  таке  село,  на  рідній  землі
Де  немає  могили?  Мовчать  солов`ї  …
Серед  дерев  і  трави  …  Син  впав  на  війні…
Як  журавлик  молодий,  ще  не  мав  сім`ї…

Все  жили  і  братались..  А  ворог  не  спав
Весь  час  кував  ланцюги  …Та  коли  ж    кінець?
П`ятий  рік  війна  йде..  Знов  народ  повстав
Де  ж  обіцяний  той  рай?  На  душі  свинець…  

І  пече,    і  так  болить!  За  світлі  мрії
Молить  мати  в  темну  ніч  й  за  своє  дитя
Кожен  з  нас  несе  свій  хрест…  Та  де  ж  надії?
 Що    народу  чекати,  яке  майбуття?

Сонце  землю  зігріло  …    Стежка  в  болоті
Чи  від  снігу,  чи  від  сліз,  до  цвинтаря  шлях
 Душа  кричить,  очі  лід…  Хрест  в  позолоті
Полетів  поміж  хмарин,  сизокрилий  птах….

А  чи  є  таке  село,  де  могил  нема?
Дочекалися  весни,    скрізь  квітнуть  квіти
Синів  любих,  милих…  Забрала  війна….
А  чи  хтось  хотів  страждань?  Чому  радіти?

                                                                                           10.03.2019р
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Валентина Ланевич

Висить місяць в небі синім, ясніє боками.

Висить  місяць  в  небі  синім,  ясніє  боками,
Мерзла  земля  поміж  тінню  іскриться  вогнями.
Обіймаються  дерева  гілками-руками,
Щоб  у  тиші  вечоровій  обмінятись  снами.

Серцевинами  по  кільцях  сік  тече  у  крони,
З  надр  глибинних  підіймає  життя,  те  -  закони.
У  природі  ритм  циклічний  б’є  у  звичні  дзвони,
Чередою  пори  року  біжать,  мов  вагони.

Весна  несе  сонця  зливу,  тепло  й  благодаття,
Розцвітає  орхідея  й  болотне  латаття.
Зеленіє  ліс  і  поле  між  озерць,  що  браття,
Де  у  зарослях  тернових  шерсті  висить  шмаття.

Звірі  в  чесних  поєдинках  стають  вожаками:
Вовк  і  лось,  й  руда  лисиця,  їжак  з  колючками.
І  куниця  вертихвістка,  й  білка  із  зайцями,
Хоч  зайці,  на  наший  погляд,  є  лишень  зайцями.

Літо  в  осінь  переходить,  пахота  чорніє,
Налітає  дужий  вітер,  земля  знов  тужіє.
Зима  віхолить  до  часу,  як  весна  замріє,
Все  в  природі  в  розрахунку  в  дні  новім  зоріє.

14.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828957
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

"Мама, это правда?. .

"Мама,это  правда  –  маленький  Амур
В  сердце  попадает,чтобы  разбудить?..
И  бесстыже  юным,  и  совсем  седым…
Мама,чтобы  только  страстью  напоить?..
Мама,так  обидно  -  даже  не  узнал,
(Приходилось  близко  мимо  проходить)…
Мама,ненасытно  -  губы  целовал…
Мама,  мне  не  стыдно  это  говорить…
Мама,мне  так  страшно…
Страшно  -  отпустить…
И  печаль  упрятать  в  пухе  покрывал…
Я  его  простила,  прежде,чем  забыть  –
И  седьмое  небо…И  -  обрыва  край…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828938
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Валентина Ланевич

Плине сонечко за обрій.

Плине  сонечко  за  обрій,
Рожевіють  в  небі  хмари.
Вітер  шарпає  неспокій,
Не  знайде  собі  він  пари.

То  біжить  у  степ  широкий,
То  штурмує  морські  хвилі.
То  впаде  у  сон  глибокий,
То  рахує  нові  милі.

І  тополі  при  дорозі
Заціловує  по  черзі.
І,  здається,  що  при  змозі,
Королем  стати  на  торзі.  

Та  торги  бувають  всякі
І  по  совісті  й  по  честі.
І  бестижі  та  двоякі,
І  такі,  що  повні  жесті.

І  любові,  ласки  повні,
Що  добро  несуть,  повагу.
Ті,  що  вузи  мають  кровні
І  не  знають  в  житті  краху.

І  живе  в  погоні  вітер
За  душевним  порятунком.
Блудить  доля  поміж  літер,
Що  лежать  в  заплічнім  клунку.

10.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828537
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Іде відродження

Обличчя  у  весни  дівоче,  юне,
Усмішка  загадкова  на  вустах.
І  проростуть  хвилясті  в  полі  руни,
Пташиний  затріпоче  в  небі  змах.

Верба  в  сріблястих  котиках  лисніє,
Їх  ніжно  пестить  радісна  весна.
Підсніжники  піднялися  на  ніжки,
Цвіте  у  лісі  квітів  білизна.

Іде  відродження  землі  і  волі,
Золотооке  сонце  зазира.
І  що  ж  чекає  нас  на  видноколі?
Весни  усмішка  -  це  надій  пора.

Ґаздує  вправно  юна  господиня.
Душа  ж  людська  молитвами  жива.
Хай  Україна  зробить  вибір  нині
За  спільні  справи,  а  не  за  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Віталій Назарук

ПРОСИЛА ДОЛЮ

Вже  червона  калина  втомилась
І  дозріли  ренети  в  саду.
Тут  дівчина  у  вечір    молилась
І  просила  для  себе  судьбу.

У  руках  чорну  хустку  держала,
Заховавши  у  неї  красу…
І  ридала,  за  долю  ридала,
Де  колись  розплітала  косу.

Десь  шуміли  густі  очерети,
Вкрила  ряска  низькі  береги.
Шепотіли  невиспані  верби
І    мовчало  усе  навкруги.

Ніжно  вечір  співав  у  тумані,
Став  по  тиху  збирався  у  штиль.
Береги  посміхались,  як  пані,
Від  набігу  малесеньких  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828830
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Ганна Верес

Спустилась нічка на мої Верескуни


Спіткнувся  день  і  в  травах  роси  розгубив.

Схололе  сонце  довго  падало  за  гору.

А  з  потемнілої  небесної  габи

Поодинокі  проглядали  перші  зорі.

Взялись  за  скрипочки  вечірні  цвіркуни,

Немов  довершуючи  чарівне  видіння,

Спустилась  нічка  на  мої  Верескуни  –  

Немає  метушні,  закінчилось  ходіння.

Лиш  світлий  місяць  поміж  зорями,  мов  пан,

Велично  й  гордо  шлях  нічний  долає,

Під  ранок  зшиє  сивий  з  марева  жупан,

Яри  й  долини  в  нього  вміло  повдягає.
24.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828823
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Ганна Верес

Я – Україна

Крізь  плин  століть  громами  зазвучало
Високе  ймення  нашої  землі:
«Я  –  Україна!  Горда,  незвичайна!
Це  мій  народ  устав  таки  з  колін
І  розірвав  старі  імперські  пута,
Щоби  не  мати  зайвої  нужди,
 «Любов»  Росії  «братню»  не  забуде,
Бо  ж  стільки  випито  за  всі  роки  біди,
Що  іноді  дивується  півсвіту,
Як  вижив  цей  нескорений  народ,
Котрий  не  раз  платив  найкращим  цвітом.
Той  опадав  частіш  без  нагород.
Це  він  сказав  тверде,  мов  криця,  «досить»,
Я  сам  господар  на  своїй  землі,
Хоча  історія  уроки  ще  підносить,
Не  панувати  тим  тут,  хто  в  Кремлі!»
3.03.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828623
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Віталій Назарук

ЮНАЧІ ДУМКИ

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

Вуста  ще  мед,  ще  міцні  руки,
Хоч  храп  буває  уві  сні.
Своє  зробили  певно  роки,
Проте  ще  пишуться  пісні.

І  більшість  з  них  -  це  про  кохання,
Про  козаків  і  про  красунь,
Про  те,  як  сходить  Сонце  зрання,
Про  чари  молодих  відлунь…

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828619
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Леся Утриско

Стрясаю весну

Стрясаю  весну,  наче  стиглу  грушу,
Купаюсь  в  ній  ранковим  молоком...
У  пелюстах  паде  зомліло  в  душу  -
О  світе  мій!  Блаженний  за  вікном.  

Здіймають  крила  помисли  до  висі,
А  в  них  розмай  мережить  сон  зіркам,
Падуть  у  трави,  мов  молочні  рисі,
Підлещуючись  всім,  земним    стежкам.

Чарівним,  божевільним  -  білим,  білим,  
Утопленим  в  веселих  пелюстках,
Цілунком  застигають  спілим,  спілим,
У  смаку  груші  -  трунком  на  вустах...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828769
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Олеся Лісова

Плач кохання

Чого  ж  ти,  березо,
Опустила  віти?
-Дівчина  козака
Мала  тут  зустріти.

Давно  вже  поїхав.
Обіцяв  вернутись.
Весна  прилетіла
Милого  не  чути.

Кожен  день  роками
Спливає  без  ласки,
А  була  в  житті  їх  
Пречарівна  казка.

Зустрічі  й  зітхання,
Поцілунки  красні.
Ночі  із  зірками
У  обіймах  гасли.

Щастя  дні,як  птахи,
В  небо  полетіли.
Крилами-літами  
Радість  розтрусили.

Кожен  рік  береза
Із  весною  плаче,
Спомином  вмиває
Личенько  козаче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828761
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


НАДЕЖДА М.

Подаруй свою усмішку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GoWUYA2E-Pw

[/youtube]


До  мене  ти  прийшов  із  віщих  снів,
Коли  весна  лиш  на  порозі  стала.
А,  може,  ще   придумала  із  слів,
Яких  мені  в  цей  час  не  вистачало.

Чи  вітер  десь  підслухав  ці  слова,
І  кинув   несміливо  оберемком.
(В  польоті  під  крилом  своїм  ховав),
Так  пахли  вони  вранішнім  серпанком

І  свіжістю  давно  нечутих  слів.
Спішив,  щоб  у  дорозі  не  зів"яли.
А  я  вплела  в  букет  пташиний   спів,
І  мрії,  якім  завжди  довіряла,

Твою  усмішку  й  крапельки  роси,
Надію,  що  як,  пташкою  злітала.
О  ВІтре,  ти  до  нього  донеси:
Як  довго  я  слова  такі  чекала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828755
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


НАДЕЖДА М.

Непрощені

"Терпеливий  у  гніві  багаторозумний,
а  гнівливий  вчиняє  глупоту.” 

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts
[/youtube]

За  вчинки  наші  платять  душі,
І  серце  в  гніві  теж  стражда.
Вони  до  болю  не  байдужі.
Стражда  найбіш,  хто  не  проща..

Як  шашель  точить  душу,  серце,
Думки  тісняться  в  голові:
Навіщо  сипать  в  серця  перцем?
Вони  ж  живі,  не  воскові.

Тут  голова  у  всьому  винна,
Вона  ж  керує  всим  нутром.
Чому  ж  тоді  думки  глибинні,
Ідуть  так  легко  на  цей  злом?

Ми  не  прощаємо  дрібниці,
Бо  дуже  любимо  себе,
А  гнів  не  знає  вже  границі,
І  нову  помсту  знов  плете.

А  чи  не  краще  пробачати,
Мізерні  скоєні  гріхи?
Хороше  в  людях  все  ж  вбачати.
Бог  пробача,  пробач  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828674
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Віталій Назарук

ЛЕТЯТЬ КЛИНИ

Пр:  Летять  клини,  летять  клини,
Прощай!  Сказавши  берегу  чужому.
Летять  клини,  летять  клини,
Немов  сини  вертаються  додому.

У  небі  синім  линуло  «курли»,
Співали  пісню  журавлі  із  ранку…
Вони  тепло  у  душах  нам  несли,
Раділи  веснянковому  серпанку.

У  пролісках  дзвенів  весняний  ліс,
Легенький  вітер  гнав  удалі  хмари.
А  клин  летів,  весняну  радість  ніс,
Де  вечорами  світяться  стожари.

Весна  іде,  радіють  небеса,
У  рідні  гнізда  прилітає  птиця.
Гай  бив  у  дзвони,  наче  воскресав,
Квітла  весна,  неначе  чарівниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828618
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ганна Верес

Очі сині

Вона  була  дружиною  афганця…
Вдова  –  тепер…  Із  20-и  вдова…
А  мріялось…  Хотілося  ж  так  щастя!
Загинув  милий…  за  чужий  Афган!..
Крім  того,  вона  мати:  має  сина,
Якого  любить  більше  за  життя.
Як  і  в  коханого,  у  сина  очі  сині.
У  ті  ж  не  надивилась  до  пуття.
Війна  завадила.  Й  сльоза  їй  щоку  росить.
Спішить  її  утерти  крадькома…
–Коса  війни  людей  не  просто  косить,
А  й  долі  людям  без  жалю  лама.

Свинцем  лягла  біда  на  її  плечі:
Нелегко  ж  бо  жилося  у  селі.
Дивився  сумно  в  очі  синій  вечір,
І  долю  удовину  син  стеріг.
Роки  серпом  жіночу  спину  гнули.
Піском  крізь  пальці  сипався  і  час…
Синочок  виріс.  Доля  посміхнулась.
Та  запалав  Майдан.  За  ним  –  Донбас.

Тепер  в  АТО  син.  Жарко  там  і  небу.
А  треба  незалежність  зберегти.
В  таких,  як  він,  була  і  є  потреба,
Щоби  Московську  гадь  перемогти.
Нечасто  дзвонить.  Ба,  завжди  суворий:
–Здоровий,  мамо.  Добре  все.  Тримайсь!
Не  забувають  друзі  його  двору.
Лягла  на  землю  вкотре  і  зима.
І  в  косах  мами  снігова  завія,
Не  блиск  в  очах,    а  туги  пелена.
Лиш  сині  очі  внука  в  чорних  віях
До  себе  кличуть:  тут  же  не  війна!

Для  неї  ж  головне  тепер  –  надія.
Їй  лиха  доля  налила  ущерть.
Вечірні  вісті  особливо  діють,
Коли  повідомляється  про  смерть.
Вмирає  тоді  крик  німий  у  грудях,
І  глухне  жінка  після  тих  новин.
А  скільки  ллється  там  неправди-  бруду!
Душа  ж  кричить:  о,  тільки  би  не  він!

Так  і  живе  вона  надією  й  чеканням,
Хоч  іноді  бракує  сну  і  сил.
Невістка  й  внук  із  нею  –  плід  кохання,
Бо  ж  батьком  став  її  єдиний  син.
У  очі  вона  внуку  заглядає:
–По-іншому  твій  тато  жить  не  зміг,
Він  там,  де  навіжена  смерть  гуляє…
Й  молитва  в  небеса  її  злітає,
Щоб  очі  сині  Бог  їй  уберіг!
8.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828559
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Охоронець

Весна,  а  небо  ніби  з  сивиною...
І  я  дивлюсь  в  шовкову  хмарну  вись.
І  тягнуться  дерев  ще  голі  крони,
Немов  мої  думки  в  життєвий  диск.

І  час  суворий,  перемінна  доля.
Вантаж  терпіння  -  ноша  непроста.
І  попри  негаразди  сила  волі
Тримає  в  кліщах...ледь  тремтять  уста...

Я  сльози  розчиняю  в  барвах  сонця,
І  непомітно  огорта  тепло.
Це  обіймає  ангел-охоронець,
Він  береже  мене  і  світле  тло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828384
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 108

[b][i][color="#0a15ab"]В  роще    травка  зеленеет
И  в  душе  моей  весна.
Над  верандой  шарфик  реет
Знак  Сереге  -  я  одна!!

Женский  праздник  на  пороге
Что  ль  я    с  мозгом  не  в  ладу!?
Я  тихонечко  в  берлоге
До  апреля  пережду.

Кабы  я  была  царица
То  без  всяческих  проблем,
Мужиков  бы  вереницу
Вовлекла  бы  в  свой  гарем.

Мой  миленок  износился
Хоть  ложи  беднягу  в  гроб.
Баб  своих  не  помнит  лица
Помнит  формы  ихних  поп.

Ночью  мне  опять  не  спится
Снится    грех,  "слиянье  лун"!
Кум  за  мной  со  спальни  мчится
А  в  руках  большой  колун!!

На  большом  автомобиле
Где-то  тонн  на  двадцать  пять
Фрол  привез  картохи  Миле,
На  три  года  хватит  жрать.

Потрясающий  мужчина
Из  соседнего  двора.
Лучше,  Женьки,,  Константина,
Мишки,  Васи    и  Петра.

Положил  милок  под  ёлку
Что-то  втайне  от  меня..
А  я  все  смотрела  в  щёлку..
И  расстроилась  -  фигня!

Нарядилась  Зина  наша
Ходит  павой  вдоль  избы
Уж  замерз,  хоть    и  в  гамашах
Зад  ее  от  той  ходьбы...

Наверху  кровать  скрипит..
Вот  семья  -  счастливцы!!
Остальным  -  стоять  у  плит
Чьи  мужья  ленивцы!!

Заманил  меня  Серега
Прогуляться  по  росе
Была  Любка  недотрога
А  теперь,  как  бабы  все.

Мне  на  месте  не  сидится,
Жду  в  судьбе  я  чудеса!
Пусть  в  руке  всего  синица,
А  не  стерхи  в  небесах.

Говорила  же  мне  мать,
-  Гони  его  пулей!
Мягко  стелет  -  жестко  спать,
Он  альфонс  и  жулик!

И  не  думай,  что  ты  -  мачо
Коль  женился  ты  на  мне.
Отвезу  тебя  на  ранчо
Нужен  пахарь  на  земле!!

А  икра  дешевле  стала
И  ее  народ  гребет..
Ну  а  мне,  окромя  сала
Кабачковая  сойдет.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828376
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Віталій Назарук

БУЛИ І В НАС БАТЬКИ

Були  колись  і  в  нас  батьки,
Лишились:    спомин  і  могили.
Летять  пташиною  роки,
В  нас  теж  уже  втікають  сили.

І  битий  шлях  летить  удаль,
Де  сонце  заходу  шукає.
Гаптують  небеса  вуаль,
А  промінь  зорі  вишиває.

Підемо  ми  по  споришах,
Де  сонце  йде  на  захід  спати.
І  відлетить  удаль  душа,
Ми  теж  підемо  спочивати.

І  там  зустрінуть  нас  батьки,
Зігріють,  як  колись  у  хаті…
І  дасця  доля  у  знаки,
Ми  знову  станемо  багаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828355
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Ганна Верес

Живи! Радій!

Радій  тому,  що  сонце  й  небо  бачиш
І  холод  відчуваєш,  і  тепло,
Не  будь  скупим,  сердитим,  необачним,
Поки  життя  твоє  не  відцвіло.

Зимі  радій  і  осені,  і  літу,
Радій  весні  й  кожнісінькому  дню,
Бо  лише  раз  живеш  у  білім  світі
На  крилах  долі,  створюєш  рідню.

Нехай  волосся  в  сивину  вдяглося,
То  не  біда  –  радій  новій  красі,
Добру  радій,  що  в  серці  збереглося,
І  ранкам,  що  проснулися  в  росі.

Живи  і  не  тому,  що  жити  треба,
Знай,  доля  твоя  світу  не  чужа.
Живи,  щоб  світ  не  нарікав  на  тебе,
Й  щоби  твоя  не  краялась  душа!
17.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828264
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Ніна Незламна

Частушки 6

Ромашки  в  руках  держала
О  любви  верной  мечтала
А  тем  временем  подружка
Уж  милёночка  украла…
*
Была  любовь  между  нами
Он  ласкал  меня  губами
Ну,  а  мне  не  это  надо
Повернулась  к  нему  задом…  
*
Я  долго  девку    целовал
Уж  пригласил  на  сеновал
А  она  мне  вилы  в  руки
Поработай  вот  от  скуки…
*
Девка  Зина  как  корзина
Руки  тощи,  зад  перина
Хвалится  своей  фигурой
Да  талантливой  натурой…
*
Давно  девчонки  -    ох,  ох,  ох
 Да  по  селу  переполох
Генерал  хочет  жениться
Чтоб  не  баба,  а  девица…
*
Говорила  я  султану
Что  его  женою  стану
Пусть  он,  подарит  город  мне
На    той,  загадочной  луне.
*
Ох,  хорошо  заквасила
Да  личико    подкрасила
Генерал  больно  влюбился
Как  умылась,  утопился…
*
Пришёл    наш,  женский    денёчек
Не  будет  один  милочек
Пусть  ласкает  меня  смело
Да  так  ,чтоб  там  не  висело  …
*
Горевал,  сидел  на  ветке
СМС  писал  я  Светке
Дала    ответ,  -  Себе  забей
 Да  у    меня    есть  соловей….
*
Верка  замуж  выходила
А  он  страшный,  зверь-  верзила
Я  видала,  ну  как  медведь
Лучше  бабы  -  уж  умереть
*
Гулять    на  праздник,  спать  грешно
Ну  а  мне  бабы,  всё  равно
 Ведь  я,  всегда  ловлю    момент
Когда,созреет  мой  клиент…
*
Вчера  косы  расплетала
Меня  страстно  целовала
Сегодня,  я  не  явился
За  ту  ночь,не  расплатился…
*
Толи  баба,  иль  девица    
Захотел  вчера  жениться
 Пошёл  гляжу,    возле  ворот
К  ней  очередь,  там  целый  взвод…
*
Пьяная    душа  в  парнишки
Проиграл  штаны  в  картишки
Уж  просится,не  будет  пить
Он  сразу  всех,  хочет  любить..

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828260
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

Я намалюю мамі сонце

Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


НАДЕЖДА М.

Думки товпились неслухняні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gbfc6wQjLPk[/youtube]

Упало  сонце  на  поляну,
Блакитний  колір  розлило.
А  я  дивилась,  як  в  омані:
Невже,  мені  оце  здалось?

В  повітрі  пахощі  духмяні,
Весняним  трунком  розлились.
Думки  товпились  неслухняні:
Я  ж  відчувала  це  колись..

У  неба  сині-сині  очі.
Весну    цей  колір   фарбував.
Такі  ж  красиві,   як  дівочі.
Той  зна,  хоч  раз  в  них  потопав.

Вони  бувають   ніжні,милі.
І  так  притягують  теплом,
І   добавляють  тому  сили,
Якщо  ослаб  колись  крилом.

Та  тут  про  інше,  не  про  очі,
Про  скромну  квітку  весняну,
Що  одягнулась  у  сорочку,
Красиву,  ніжну,  запашну.

З  півсну  на  світ  цей  подивилась,
Ще  снігу  біле  полотно.
І  по-дитячому    всміхнулась...
Їй  першій  про  весну  сказать  дано...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828251
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Надія Башинська

ВЕСЬ СВІТ В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

Зігріти  навіть  сонце
ти  можеш  у  долонях.
Хоч  сріблом  час  прикрасив
волосся  вже  на  скронях.

Від  усмішки  день  ясний  
стає  іще  світлішим.
А  дотик  рук  ласкавих
є  в  світі  найніжнішим.  

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

З нагоди свята

Жінки  –  це  роду    берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Найкращий  цвіт  країни  нині  –
Це  ті,  що  зараз  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають    автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи    гармат.  

На  берці    каблуки  змінили,  
А  платтячко    на  камуфляж.  
Вітри    уста  їм  обпалили,
Вони    забули  що  то  пляж.  

 Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
А  їхні  посмішки  і  жарти
Чекають  вдома,  рідні  ждуть.  

 То  ж  хочу  вас  всіх  привітати  
З  весняним  святом    жіночки
І  літ    життєвих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

Весна, мов привид

Зима  ховає  слід  свій  у  сніги,
Кущі  й  дерева  в  іній  зодягає,
Та  вже  весна,  мов  привид,  понад  гаєм  –
Володарка  краси,  тепла  й  снаги.

То  маревом  опуститься  густим,
Щоби  сніги  й  останні  вже  доїсти.
Озветься  шпак  музикою  троїстим,
І  поспішає  пролісок  цвісти.
14.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828145
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Віталій Назарук

ВАМ ДОРОГЕНЬКІ (ДО ЖІНОЧОГО ДНЯ!)

Щаслива  жінка,  коли  день  -  це  свято,
Яка  у  квітах  –  пахне  і  цвіте.
Яка  душею  ніжна  і  багата,
Життю  радіє,  бо  воно  святе!

В  якої  найдорожче  –  це  родина,
Є  люблячий  і  вірний  чоловік,
Яка  у  парі  дочекалась  сина,  
А  донечкою  сам  Господь  нарік.

Коли  весняний  день,  лиш  поцілунок,
Він  лишнім  не  буває  у  житті.
Як  пролісок  несуть  у  подарунок,
Тоді  здаються  дні  її  -  святі.

Шануйте,  друзі,  поки  ще  не  осінь,
Оту  єдину,  що  завжди  в  душі.
Нехай  життя  у  Господа  попросить,
Щоб  Ви  ніколи  не  були  чужі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жмуток тепла

А  ти  приніс  мені  нову  весну
І  а-капельний  жаворона  спів.
Та  пісня  ллється  звуком  голосним
І  розбудила  широчінь  степів.

А  ти  приніс  мені  весну  бажань,
Що  у  промінні  сонця  мерехтить.
І  розгоряється  натхнення  жар.
Небесна  посміхається  блакить.

А  ти  приніс  кохання  навесні.
Душа,  мов  крокус  ніжний,  розцвіла.
Тривогам  впевнено  кажу  я  :"Ні!"
Бо  в  серце  лине  жмуток  твій  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Віталій Назарук

ДРУЖБА

Хіба  щось  краще  є  в  житті  за  дружбу,
Коли  тобі  протягнута  рука?
Ціннішого  не  бачив    ще  я  скарбу,
Поправді  я  й  ніколи  не  шукав.

Цей  діамант,  коли  в  оправі  друзів
Безцінний,  бо  таке  тепер  життя.
Шануйте  друзів  дружбу  по  заслузі,
Бо  втративши,  не  буде  вороття.

Плече  підставте,  простягніте  руку,
Зігрійте  словом,  коли  друг  в  біді.
Гоніть  від  себе  смуток  і  розлуку,
Бо  в  дружбі  дні  проходять  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828076
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Олеся Лісова

Ти мене не побачиш

Доторкнуся  до  твого  болю.
Заберу  собі  половину.
Ти  мене  не  побачиш.  Доля…
Хоч  кохаю.  Каюся,  винна.

Бачу  серцем  твою  безвихідь
Б’ється  в  скроні,  душить  грудину.
Потерпи,  пережди.  Засвітить…
(Я  тебе  у  біді  не  кину).

Своїм  тілом  твоє  прикрию:
Від  дощу,  снігопаду,  вітру.
Лід  душі  розколю,  зігрію.
Біду  начисто  з  серця  витру.

Своє  світло  вкладу  у  руки.
Покажу  у  любов  дорогу.
-Чуєш,  річки  бурхливі  звуки?
Відпусти,  хай  пливуть  тривоги.

-Ти  гадав,  вже  зима..,не  літо?
І  майбутнє  саваном  вкрите.
Розіллється  сонце  над  світом,
Прийде  щастя,вдягнувши  свиту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828074
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ірина Кохан

Дощове інтермеццо

І  знов  дощить.  Люблю  я  миті  ці,
Коли  весь  світ  в  одній  лише  краплині.
А  ти  його  тримаєш  у  руці,
Тримаєш,  наче  небо  на  стеблині.

І  чуєш,  чуєш  кожен  видих  -  вдих
Глибин  планетних  в  клаптику  калюжі,
О,  скільки  ж  сили  у  речах  простих!
Як  часто  ми  до  них  такі  байдужі.

Дощить,  дощить,  симфонія  води,
Напнуті  струни  з  хмар  і  аж  до  серця.
Цей  сірий  дощ  мій  друг,  мій  поводир,
В  життєвім  плині  тихе  інтермеццо.
         21.04.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Lana P.

ПІЩИНКИ-ЗОРИНКИ

Не  пісок,  а  справжнє  диво!
Ще  й  виблискує  сяйливо,
В  Насті  рученьки  маленькі,
Назбирала  повні  жменьки,
(Принести  матусі,  звісно),
Кулачки  стиснула  міцно,
Щоб  утримати  піщинки.
А  вони,  немов  дощинки,
Утікали  поміж  пальців  —
Впали  зорями  на  гальці.              4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828033
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
дарує  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ганна Верес

Земля Чернігівська… Моя ти сива нене!

Земля  Чернігівська…  
Земля  журби  й  героїв  –
Історія  цю  тезу  довела  –
У  лихоліття  час
Людською  кров’ю  –
Не  маками  червоними
Цвіла…

Земля  Чернігівська…  Ти  славою  повита,
І  зради  тінь  торкнулася  тебе,
Й  сльозою  материнською  полита,
Й  дощами  із  насуплених  небес.
Вітрами  ти  історії  розп’ята,
Вставала  й  знову  падала  не  раз,
Стояла  ти  завжди  за  волю  й  правду,
Тож  не  дарма  любив  тебе  Тарас.

Земля  Чернігівська…  Моя  ти  сива  нене!
Немало  мною  пройдено  доріг,
Та  кров  моя  струмує  швидше  в  венах,
Коли  стаю  на  батьківський  поріг.
Люблю  тебе,  як  віхоляться  зими,
Й  коли  скресає  крига  на  воді  –
Те  почуття  високе  і  незриме
Робить  мене  крилатою  тоді!
24.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828023
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


OlgaSydoruk

Говори…Я слушаю тебя…

Говори…Я  слушаю  тебя…
Почему-то  голос  так  дрожит…
Посмотри,пожалуйста,в  глаза!..
Всё  понятно:  там  ещё  болит…
Ты  поверь,  когда-то  всё  пройдёт…
И  кометой  время  пролетит…
И  в  какой-то  сумасшедший  год
Ты  захочешь  снова  ощутить…
Ты  захочешь  чувства  обнулить,
Совершая  жизни  поворот…
Погрусти,  когда  душа  болит…
Только  пусть  печаль  не  разорвёт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828019
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


геометрія

ПОДРУЖЕНЬКА - ВЕРБИЧЕНЬКА…

               Прийшла  пора  чудовая,
               весна  -  красна,  блакить...
               Чому  ж  душа  убогая,
               чого  вона  болить?..
                                   Природа  звеселилася,
                                   усе  навкруг  блищить...
                                   Чому  ж  верба  схилилася,
                                   невже  щось  їй  болить?..
               Біля  верби  дівчинонька,
               задумана  стоїть...
               Чогось  у  неї  серденько,-
               і  плаче,  і  щемить...
                                   Верба  зна,  чом  дівчинонька,
                                   замріяна    й  сумна...
                                   Без  милого  голубонька
                                   лишилася  одна...
               Її  коханий  -  миленький
               на  Сході  вже  давно...
               Не  вистачає  силоньки
               діждатися  його...
                                   В  голубоньки  -  дівчиноньки,
                                   зболілася  душа...
                                   Подруженька  -  вербиченька
                                   дівчині  співчува...
               А  дівчині  невесело  
               і  серденько  болить...
               Війна  все  перекреслила,
               аж  в  голові  шумить...
                                   Війна  ж  бо  розтягнулася
                                   на  довгії  роки,
                                   Тому  дівчина  й  журиться,-
                                   біля  верби  й  ріки...
               Тут  зустрічалась  з  миленьким,
               щасливою  була...
               Війна  своїм  перебігом,
               розлучниця  вона...
                                   І  дівчинонька  молиться,
                                   з  вербою  розмовля...
                                   Обом  їм  дуже  хочеться,
                                   щоб  скінчилась  війна...
               Щоб  повернувся  миленький,
               додомоньку  живий...
               До  дівчини  голубоньки
               у  час  цей  весняний...
                                   Дай,Боже,  щоб  скінчилася,-
                                   скоріше  ця  війна...
                                   Щоб  більше  не  журилися
                                   і  дівчина,  й  верба...      
               Щоб  люди  не  журилися,
               щоб  звеселився  гай...
               І  люди  щоб  трудилися,
               свій  прославляли  край!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828012
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


OlgaSydoruk

Фиолетовым сирень цвела…

Фиолетовым  сирень  цвела…
Ароматом  сладости  пьянив…
Написать  решилась  про  себя:
Ни  слезинки  больше  не  пролив…
Я  невестой  юною  была…
И  в  кипенность  белых  покрывал
Завернулась  нежностью  тогда…
(Испугать,  наверно,  не  желал)…
От  сердечной  искорки  огня
И  лампадки  теплятся  в  углу…
Как  молиться  стану  за  тебя,
То  нечаянно  голос  надорву!
По-другому  -  нету  прежних  сил…
По-иному  -  видно,  не  сказать…
Мне  бы  помнить,что  ты  говорил...
Мне  бы  спрятать,чтоб  не  потерять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827997
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Marianna Tenetko

Ти прийдеш

Снігопадом  весняного  цвіту,
Глибиною  небес  висоти,
Ти  прийдеш,  ніби  загадка  світу,
Невспромозі  від  нього  ж  втекти.

І  картинами  днів-павутиння
Все  писатимеш  пам'яті  сни,
Не  пізнавши  де  яв,  де  видіння,
Не  відкривши  в  собі́  таїни.

Поєднанням  свавілля  й  спокути,
Неосяжністю  долі  доріг,
Ти  прийдеш,  аби  ще  раз  збагнути
Те,  чого  вперше  не  зміг.

І  закрутиться  знову  рутина  
В  нових  образах,  видах,  думках...
Що  чекає  на  тебе,  людина,
У  нестримних  вагонах-роках?..

Переспівом  осіннього  саду,
Колисковою  з  вуст  доброти,
Залишивши  минуле  позаду  
Ти  прийдеш,  бо  повинен  прийти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827669
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ніна Незламна

Важка доля козача


О,  небо  -  небо…  В  сизо  -  сірій  пелені
Напружиш  слух,  почуєш  стоголосся
У  розпачі,  на  душі    гірко  мені
Крики  птахів…  Схилилося  колосся…

І  все  летять,  над  темно-рижим  полем
Лиш  де  –  не  –  де,  зосталось  золотаве
І  там  димить,  земля  убита  горем
Лежить  боєць,  під  ним  жито  кроваве.

Душа  спішить,  до  криків  тих  пташиних
Хоче  волі,  що  на  жаль  не  пізнала
Їх  не  спинить,  відчайдушних  сміливих
Страшна    біда  -  клята  війна  забрала.

Десь  грає  гімн  і  лине  «Пливе  кача»
Сльоза  гірка,    стікає  по  обличчі
Усім  болить….  Важка  доля  козача
Він  без  вагань,  дививсь  смерті  у  вічі….

                                                                               13.08.2018р                                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827967
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Віталій Назарук

ПРИХІД РАНКУ

Прокинувсь  ранок.  Сонце  ще  лежало,
Лише  перину  скинуло  із  хмар.
Схід  червонів,  а  сонце  все  чекало,
Коли  ударить  проліском  дзвонар.

А  проліски  умилися  туманом,
Який  уже  піднявся  догори.
Ранок  не  спав,  вже  засвітився  ранок
І  промінь  в  хмарах  жайвора  ловив.

Неначе  казка  піднімалось  сонце,
В  промінні  заспівали  небеса.
Сріблились  роси  в  вишитій  сорочці,
А  жайвір  без  зупину  галасав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827937
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Капелька

Луна играет с нами в прятки

Луна  играет  с  нами  в  прятки
И  снова  задаёт  загадки.
Луна-  планета  или  спутник,
А  может  быть  зеркальный  путник?

Луна  встречала  астронавтов,
Терпела  взгляды  космонавтов.
Луна  даёт  холодный  свет.
Какой  здесь  правильный  ответ?

Луна  чудит  Земле  приливы
И  в  настроеньи  перегибы.
Луна  нам  освещает  ночь,
Торопит  пешеходов  прочь.

Луна  к  Земле  небезразлична,
Вокруг  неё  петляет  лично,
Но  непонятно  почему
Скрывает  сторону  одну.

Луна  не  терпит  любопытства,
К  себе  не  подпускает  близко.
Летит  космический  объект
-Таинственный  всем  континент.

Луна  сама  под  впечатленьем,
Что  потеряли  настроенье.
Никто  к  ней  в  гости  не  спешит
Красиво  и  счастливо  жить.

На  Марс  туристов  собирают,
А  за  Луну  всё  забывают.
Не  стало  денег  и  программ,
Чтоб  на  луну  помчаться  нам.

                     Февраль  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827201
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 06.03.2019


Валентина Рубан

Я так довго жду Твою весну

 


Я  так  довго  жду  Твою  весну,
Я  не  можу,    щоб  її  не  ждати.
Через  те  й  ночами    не  засну,
Смуток    свій  не  може  вгамувати?

Я  так  довго  жду  Твою  весну,
Я  її  не  ждать  просто  не  вмію.
Таку  теплу,  ніжну  і  ясну.
Я  про  неї    лиш  одну  і  мрію.

Я  так  довго  жду  Твою  весну.
Коли  ж  вона  прийде,  я  не  знаю.
Із  усіх  омріяних  –  одну.
Лиш  Твою  з  надією  чекаю.

Я  так  довго  жду  Твою  весну...

05.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827924
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Валентина Ланевич

А я ж тебе, мій миленький, кохала, кохала.

А  я  ж  тебе,  мій  миленький,  кохала,  кохала,
Біля  тебе,  мій  соколе,  до  зірок  злітала.
Паленіла  від  любові,  впивалась  тобою
І  тремтіли  сльози  щастя  теплою  росою.

Цілувала  стан  пригожий,  ясні  очі,  брови,
Милувались  до  світання  під  шелест  діброви.
Воркували  голубками,  обіймі  гарячі,
Не  забудуться  ніколи  ті  ласки  козачі.

Я  була  лоза  гнучкая,  ти  був  виноградом,
Завмирало  серце  в  грудях,  бухкало,  ти  рядом.
Пишні  вуса  лоскотали  з  приємністю  груди,
Я  любила,  я  кохала,  ти  мій  світ,  ти  всюди.

05.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827906
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Олеся Лісова

О, де ж той час?

Повела  тебе  по  стежках
(Щоб  зібрати  вечірні  роси).
Ти  не  ніс  мене  на  руках,
Не  помітив  розпущені  коси.

Пригадалось…  О,  де  ж  той  час?
Тоді  небо  було  наче  вище.
«Ти»  і  «я».  Не  було  ще  «нас».
І  вуста  були  трішки  ближче.

Ти  шалені  слова  шептав.
Від  них  охали  трави  і  мліли…
-Може,  хтось  в  нас  любов  украв?
Чи  роки  нас  отак  змінили?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827897
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

А «Червона рута» – пісня файна. (Слова для пісні)

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  [b]4.03  йому  би  було  лише  70![/b])

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827895
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Валентина Ланевич

Десь, там, на задвірках історії.

Десь,  там,  на  задвірках  історії,
У  землю  вгрузають  сліди.
У  голос  -  табу  в  мараторії:
Осколки  заліза,  слюди.

Скарлючена  техніка  з  мінами,
Чигає  прихована  смерть.
Здається  абсурдними  кпинами  -
Герой  казнокрадові  смерд.

Судійство  знецінює  прихвосне
Здобутки  потоком  крові.
Терпіння  не  вічне  зневажене,
Не  стане  клеймом  в  боротьбі.

05.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827877
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Віталій Назарук

ОДИН НА ОДИН

Я  дивився  у  очі  і  ковтав  її  подих,
Свіжий  запах    волосся  зависав    над  столом.
І  сміялися  очі  викликаючи  подив,
Плив  той  запах  волосся,  як  туман  над  селом.

Він  запав  мені  в  душу,  як  медунки  весною,
Де  березові  сльози  були  кращі  медів.
Я  сидів  і  дивився,  любовався  красою
І  ні  разу  від  неї  я  очей  не  відвів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827850
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ніна Незламна

З весною!

Сріблястий  пух..  Дерев  чарівність
Сніжок  вже  вщух…  Зими  мінливість
Садок  в  красі.  ..  Казковий  рай…
Весняний  вітер,    в  дрімоті    гай.

Сумний  снігур  по  гіллі  скаче
Давно  сніжок  на  ріллі  плаче
Не  забарився  весни  привіт
Майорить  всюди….  Крокусів  цвіт.

 Всміхнулось  сонце,  розтанув  лід
Десь  загубився  зимоньки  слід
Підсніжник,  пролісок    проснувся
З  весною!  Радо  посміхнувся.
 
                                                                         Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Катерина Собова

Врятувала

Діда    привезли    в    лікарню  –
Опіки    на    грудях    має.
Лікар    все    оглянув    гарно:
-Як    це    сталося?  -    питає.

-Трішки    випив    (дві    чарчини),
Запалив    тоді    цигарку,
Думаю,    перепочину,
І    заснув,    бо    після    чарки.

Чую,    щось    пече    у    грудях,
Тут    я    став    уже    кричати,
А    це    тліла    вже    сорочка  –
Баба    стала    рятувати.

Лікар    каже:    -    Тут    серйозно:
Все    в    синцях,    усе    побите…
Які    ще    були    курйози?
Чого    ребра    перебиті?

-Я    ж    кажу,    що    моя    баба
З    переляку    голосила,
Тоді    кинулась    до    мене
І    лопатою    гасила.

Так    гамселила    щосили,
Що    і    ребра    поламала,
Та    до    смерті    ж    не    забила,
А    життя    порятувала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827800
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Lana P.

ОМЕЛЮХИ

Чубарики-омелюхи
Повдягали  капелюхи,
Новомодні,  шовковисті,
На  голівоньки  барвисті.

У  яскравому  убранні
Прилетіли  на  світанні
Із  тайги,  в  зимову  пору.
Поселились  біля  бору

Величезною  юрбою,
Смакувати  омелою,
Ягідками  із  калини,
В  диких  заростях  ожини.

Оме-оме,  омелюхи
Не  згубили  капелюхи
По  дорозі,  як  летіли,  —
Тільки  крила  лупотіли.      4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827791
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ганна Верес

Зірки, немов крізь решето…

Зірки,  
немов  крізь  решето,
Дивились  
  з  неба  в  ніч.
Чи  то  не  Бог  сам    
креше  там,
Схололі    
вже  вогні?

У  хмари    
тіло  вигнуте
Теж  місяць  
  не  ховав,
До  ночі
 встигли  звикнути
Дерева  
 і  трава.

Ген,  борозною    
білою
Чумацький    
шлях  стеливсь,
Рукою
загрубілою
Хтось  малював    
колись.

Дивлюсь
 на  світ  нічний  оцей  –
Які  ж  ми    
в  нім  дрібні!
Великі
знають  всі  про  це,
Відкрилось    
і  мені.
7.09.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827762
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Ланевич

Уже не плачу, в грудях камінь.

Уже  не  плачу,  в  грудях  камінь,
Де  серце  б’ється  й  так  болить.
Колись,  здавалось,  буде  кремінь,
Насправді,  тисне  кожну  мить.

Неначе,  пташка,  котра  в  клітці,
На  волю  рветься  день  при  дні.
Пісень  співати  б  їй  на  вітці,
Як  сонце  зрине  по  весні.

І  пам’ять,  пам’ять,  як  зумисне,
Спиняє  Щастя  час  покров.
В  душі  кохання,  що  не  гасне,
Живе  з  поклонів  молитов.

Цілує  шрами,  зморшки,  рани,
Гарячні  скроні  в  сивині.
В  крові  пульсує  подих  прани,
Любов  не  хоче  чути:  ні.

04.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Віталій Назарук

НЕ ОБРАЖАЙТЕ

Не  ображайте:  пташку,  
Немовля  й  поета,  
А  ще  художника  
Не  смійте  ображать.
Бо  незахищені  
Рятують  цю  планету,
А  не  багнети  і  
не  постріли  гармат.
                   Олексій  Тичко.
А  ще,  прошу,  батьків  не  ображайте,
Старих  людей  із  мудрістю  в  очах.
Ніколи  їм  ні  в  чім  не  відмовляйте,
Не  вибачайтесь  потім  при  свічах.
Коли  потрібно  захищайте  землю,
Грудьми  прикрийте  дороге  душі.
Шануйте  вічно  найдорожче  –  волю,
Бо  лиш  вона  життєвий  є  рушій.
Коли  на  землю  насувають  орди,
Беззахисних  притисніть  до  грудей…
Вони  завжди  чомусь  бувають  горді,
У  них  є  те,  чого  нема  в  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827747
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


OlgaSydoruk

Знаешь – вчера написала слова…

В  хмурый  февральский  день
Солнца  -  ещё  не  очень…
Это  ресничек  тень
Чуть  закрывает  очи...
Ты  …обними  меня…
Я…  задержу  дыхание…
Фотка  сгодится  для
Часа  воспоминания...
Скоро  наступит  такая  весна!..
Стрелки  часов  в  догонялки  играют.
Знаешь  –  вчера  написала  слова…
Кто-то  читать  их,наверно,желает…
Чуть  приоткроет  большие  глаза
(Под  жестковато-тугим  одеялом)  -
Синий  подснежник  (в  тумане  дождя)…
Новых  надежд  вдруг  окажется  мало…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


НАДЕЖДА М.

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Віталій Назарук

ПОВЕРНЕННЯ В ЮНІСТЬ

Поклонитися  вийду  я  вербі  біля  ставу,
Де  були  поцілунки  в  нашу  юність  щодня.
Тут  духмяніло  сіно  і  співали  отави,
Став  купав  і  леліяв  баских  коней  щодня.

А  вітри,  ніби  птахи,  розганяли  тумани,
Шепотів,  наче  лебідь,  у  воді  очерет.
І  летіли  по  небу  білі  хмари-сутани,
А  над  ставом  тумани,  як  дими  з  сигарет.

По  ночах  ясні  зорі  відбивались  у  ставі,
Розганялася  ряска  в  теплій  хвилі  кудись…
І  сміялися  роси  у  ранковій  заграві,
А  зірки,  наче  птахи  відлітали  у  вись.

Знову  ми  під  вербою,  знову  ті  ж  поцілунки,
Знову  коси  вербові  заплелися  з  лози.
В  нас  сьогодні  немає  в  поцілунках  рахунку,
Повернулася  юність  крапельками  роси…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827698
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Ольга Калина

Березень прийшов

 Постукав    Березень  в    вікно:
"Скоріше  двері    відкривайте!
До  вас  спішу    уже  давно,  
Навстріч  біжіть  і    зустрічайте!"  

Відкрила  двері:  "  Що  ж,  заходь
Я  так  давно    тебе  чекаю."
Даю  стілець:  "..  спочинь,  посидь."
І  чай  духмяний    наливаю.  

Ну  що  повідаєш  мені?
Де  в  світі  був  і  що  там    бачив?
Дорогу  ти  вказав  Весні?
Вона    спізнилася  неначе…  

Крізь    хуртовини  зимові,
Вас  у    віконце    виглядала.  
Щоночі    снилися  мені..
Як  довго  я  на  вас  чекала..  

І  вдвох,  присівши  за  столом,  
За  чаєм  довго  гомоніли.  
А  вітер  з  снігом  за  вікном
 Від  злоби  вили  й  стугоніли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Ніна Незламна

Я прошу тебе

Я  прошу  тебе,  не  дивися  вслід
На  мить  замовчи,  краще  не  гукай
Хоч  плачуть  сніги,  твоє  серце  лід
Тож  не  поведи,  знов  в  холодний  гай…

Там  в  дрімОті  все,  бо  іще  ж  зима
І  трава  ще  спить,  і  птахи  мовчать
Так  і  поміж  нас,  почуттів  нема
Не  прийшла  весна,  не  настав  наш  час…

Я  прошу  тебе,  поглянь  навкруги
Хоч  струмки  дзюрчать,  розляглись  річки
Й  ми  з  тобою  так,  як  ті  береги
Не  будемо  вдвох,  бо  різні  стежки….

Прошу  відпусти,  не  дивися  вслід
Мати  -  доленька  для  нас  не  одна
Не  торкайсь  душі,  твій  цілунок  лід
Далі  стежкою,  я  піду  сама…
                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Я прошу тебе

Я  прошу  тебе,  не  дивися  вслід
На  мить  замовчи,  краще  не  гукай
Хоч  плачуть  сніги,  твоє  серце  лід
Тож  не  поведи,  знов  в  холодний  гай…

Там  в  дрімОті  все,  бо  іще  ж  зима
І  трава  ще  спить,  і  птахи  мовчать
Так  і  поміж  нас,  почуттів  нема
Не  прийшла  весна,  не  настав  наш  час…

Я  прошу  тебе,  поглянь  навкруги
Хоч  струмки  дзюрчать,  розляглись  річки
Й  ми  з  тобою  так,  як  ті  береги
Не  будемо  вдвох,  бо  різні  стежки….

Прошу  відпусти,  не  дивися  вслід
Мати  -  доленька  для  нас  не  одна
Не  торкайсь  душі,  твій  цілунок  лід
Далі  стежкою,  я  піду  сама…
                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

ЗАКОЛИСУЄ ДІБРОВУ ПІСНЯ СОЛОВ'ЇНА

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.
Спить  калинонька,  червоні  кетяги  схилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

І  дрімають  осокори,  зникли  всі  тривоги.
Вже  їх  в  снах  солодких  кличуть  далекі  дороги.
А  до  явора  ялина  віти  нахилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

Обнімає  дівчиноньку  козак,  де  джерельце.
Пригортає  і  голубить  дівчиноньку-серце.
Ой,  яка  ж  в  його  обіймах  дівчина  щаслива!
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна...

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


НАДЕЖДА М.

Просто ти живеш в моїй душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo

[/youtube]


Я  тебе  ні  в  кого  не  украла,
Просто  ти  живеш  в  моїй  душі.
Серед  інших  теж  не  вибирала,
Образ  твій,  навіяли  дощі.

Може,  просто  ти  моя  ілюзія
У  зимову  довгу  заметіль.
Чи  почуло  серце  давню  музику,
У  якій  відбився  тихий  біль.

Ти  живеш  від  мене   так  далеко:
Кілометри,  море  і  роки,
(Долетіти  зможуть  лиш  лелеки)
Може,  і  на  відстані  руки.
 
Часто   ти  у  снах  моїх  блукаєш,
Вирватись так  хочеш  ти  на  світ.
Так  оцим  мене  завжди  лякаєш,
І  тому  тримаю,  як  магніт.

Я  до  тебе  хочу  доторкнутись,
І  відчути   голос  тихий  твій.
Іноді  боюсь  поворухнутись:
Раптом,  щоб  не  зник  із  моїх  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю* /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
А  доля  б  стелилась  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась.
2.12.2012.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827468
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 12

[b][i][color="#3e11c2"]Загадала  подарок  под  ёлку
С  бриллиантом  мечтала  заколку.
Мне  желаний  опять
Не  убить,  не  унять,
Получила  трусы  и  футболку.
****
В  карнавальном  костюме  Наташа
Март  пришел,она  пляшет  и  пляшет.
А  танцует  -  не  ест.
Так  уменьшила  вес,
На  сегодня  -  лишь  грохот  костяшек.
****
В  новогоднюю  ночку  под  утро
Разгребал  из  сугроба  весь  хутор
Посредине  двора
Ледяного  Петра
Видно  сбился,  бедняга,  с  маршрута.
****
Как  то  раз  ближе  к  ночи  у  дома.
Состоялась  любовь...  без  condoma.
Ой,  не  мог  Петька  знать,
То,  что  будет  гулять
В  мае  около  окон  роддома...
*****
Грабанули  наш  погреб  с  картошкой
Так  возьмите-же,  гады,  немножко.
Нет  же!!  Все  пол  ведра
Унесли  со  двора,
Как  теперь  зимовать  нам  с  Сережкой?
*****
Чьи  то  ножки  торчат  из  соломы.
Ой,  никак  это  доченьки  Томы?
Вот,  шал**а,  опять
Ходит  с  Колькой  гулять.
С  ним  они  лишь  неделю  знакомы.
****
Подарите  кота  свое  тёще,
Бродит  там  один  старенький  в  роще.
Как  бедняга  не  сдох?
В  шубке  тысяча  блох...
Цель  одна  -  сделать  жизнь  тёщи  горше.
****
Похудела,  что  ветром  уносит
Муж  почти  каждый  день  меня  просит.
Ты,  дурёха,  не  хнычь
Надо  все  же  кирпич...
Прикрутить  к  пояснице  на  тросик.
****
Ясновидящий  медиум  Жужа
Нагадал  мне  богатого  мужа..
Бог  не  слышал,  он  спал.
И  другого    мне  дал
За  постель  ему  каждая  лужа...
****
Вечно  пьяненький  сторож  Ерошка
Спит-храпит,  аж  трясется  сторожка.
Сон  такой  -  просто  класс..
Ну  а  нам  пятый  раз
В  цех  колбасный  свободна  дорожка.
****
Обо  мне  по  деревне  судачат.
Под  прицелом  у  баб  моя  дача.
Что  ни  ночь,  что  ни  день
В  окнах  через  плетень
Силуэты  агенток  маячат.
****
Из  окна  старой  ветхой  сторожки
Откровенно  торчат  чьи-то  ножки.
Ни  к  чему  суета
И  отгадка  проста,
Светка  мужу  наставила  рожки.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827434
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ганна Верес

Весна теплом освятить край

Коли  весна  теплом  освятить  край

І  прилетять  птахи  дзвінкоголосі,

На  хвилях  затанцює  світлограй

І  здасться,  диво  дивне  відбулося.


У  зелен-кучері  одягнеться  верба,

«Курли»  згори  озветься  журавлине,

А  в  нім  і  радість,  і  легка  журба,

Позичена  ще  з  осені  в  калини.


Хмарки  зрадіють  сонцю  і  блакить

Розправить  парасоль  свою  над  краєм,

Співатимуть  на  всі  лади  шпаки,

Й  сопілочка  весни  їм  підіграє.


Вода  почує  згодом  перше  «кум»,

Їжак  від  сонця  трішечки  осліпне,

Стривожить  бір  зозуля  своїм  «ку»

І  долю  на  сосні  чиюсь  розІпне.
4.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827346
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Ніна Незламна

Гнав би я всіх - у три шиї

На  зупинці  тихо  -  тихо
Та  підкралось  наче  лихо
 Одне  слово,  чи  то  вже  два
Загомоніла  вся  братва.
Про  вибори  і  про  владу
Що  привела  люд    до  сказу
Ті  новини,  щодо  субсидій
Придумав  якийсь  лиходій.
Ми  на  голці,    газ  –  наркотик
Ой  болючий    (анекдотик)
Обіцяли  при  союзі
 Ну  теперішні  нам    (друзі)
За  газ  дасте  нам  копійки
Ми  ж  живемо,  як  жебраки.
Люди  –  бджоли  гомоніли
Тож  всі  краще,  жити  хотіли
А  сьогодні  тільки    й  мови
Тож  чекають  допомоги.
Хтось  лукаво  посміхався
Де  Зеленський  отой  взявся?
Дід  старий,  аж  кіпішує
Коломийський  -  він  кришує
Хтось  скрививсь,  як  від  цибулі
Старій  бабі  суне  дулі
Тільки  Юлі  довіряю
Бо  давненько  її  знаю
 В  жінки  очі,    як  в  вовчиці
Дала  ляпаса  по  пиці
Хтось  ховав,  від  сміху  сльози
Кожен  мав,  свої  прогнози.
Я  за  Бойка  кричить  бабця
Замовчи  ото  вже  трясця
Товче  дід    жінку  у    плечі
Та  тож    хитрун  -    гірше  смерчі
Найкращий  друг  утікача
Мені  б  в  руки    дали  меча
Гнав  би  я  всіх  -    у  три  шиї
Геть    на  сміття    -    як  помиї.
Раптом  сигнал,  є  автобус
Знизивсь  політики  градус….
Як  мурахи,  писк  і  мати
Можеш  вуха  затуляти
Як  шкода,  розчарування
Для  всіх  тепер  виживання
А  вони  ж  все  будували
На  старість  щастя  чекали.
Знову  тихо  на  зупинці
 Як  позбутися  чужинців
Думки  ;  війну  б,  нам  зупинить
Тоді    й  краще,  мо»  станем  жить.
                                                                     28.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827293
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Віталій Назарук

ТУМАН РАНКОВИЙ

Туман  ранковий  постелив  рядно,
Світанок  розглядав  холодні  роси.
Мінявся  схід,  мов  кадри  у  кіно,
Від  вітерця  сплітали  верби  коси.
 
Творилась  казка,  починався  день,
Пташина  починала  галасати…
У  вельоні  заквітчаних  вишень,
Хрущі  збирались  в  мокрім  листі  спати.

Туман  кипів,  клубився  й  біг  кудись…
Роса  від  вітру  почала  спадати.
Окремі  роси  піднімались  ввись,
І  утворились  хмари,  мов  солдати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827255
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Любов Іванова

В ОГНЕ СГОРЯТ МОИ ПЕЧАЛИ

[b][i][color="#e81010"][color="#2d10e8"]В[/color]ерни  мне  радости  любви

[color="#2d10e8"]О[/color]ни  согреть  сумеют  душу
[color="#2d10e8"]Г[/color]олубкой  нежной  назови
[color="#2d10e8"]Н[/color]еужто  наш  очаг  потушен?
[color="#2d10e8"]Е[/color]го  хранили  много  лет,

[color="#2d10e8"]С[/color]ердца  теплом  и  счастьем  грели
[color="#2d10e8"]Г[/color]ордыне    скажем  твердо  -  НЕТ,
[color="#2d10e8"]О[/color]стынут  вьюги  и  метели.
[color="#2d10e8"]Р[/color]одней  тебя  не  может  быть
[color="#2d10e8"]Я  [/color]это  сердцем  подтверждаю
[color="#2d10e8"]Т[/color]ы  ведь  и  сам  не  мог  остыть

[color="#2d10e8"]М[/color]отива  нет,  я  это  знаю.
[color="#2d10e8"]О[/color]стыть  не  дам  душе  твоей,
[color="#2d10e8"]И[/color]    сохраняя    искру  страсти

[color="#2d10e8"]П[/color]усть  запоет  нам  соловей
[color="#2d10e8"]Е[/color]му  известно  наше  счастье.
[color="#2d10e8"]Ч[/color]адру  наброшу  я  на  грусть,
[color="#2d10e8"]А[/color]    без  тоски  нам  будет  лучше
[color="#2d10e8"]Л[/color]юбовью  в  жизнь  твою  ворвусь
[color="#2d10e8"]И[/color]    к  нам  вернется  счастья  лучик[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827258
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Віталій Назарук

ІДЕ ВЕСНА ІЗ ПРОЛІСКОМ В ДУШІ

Вдарив  пролісок  і  дзвони  по  лісах,
Хмаринами  відбилися    у  небі.
І  першим  заспівав  садковий  шпак,
І  жайвора  почувся  ніжний  щебет.

Весняна  пісня  линула  з  небес,
Крильми  він  розганяв  у  дапі  хмари.
Весна  співала,  наче  край  воскрес,
Вона  поволі  одягала  чари.

Проснулося  кохання  у  душі,
Повітря  розривало  серце  навпіл.
Світилися  юначі  міражі,
Зростали  крила,  думав,  що  я  сокіл…

Що  робить  із  людиною  весна,
Дерева  й  ті  говорять  про  кохання.
Іде  весна  –  красуня  чарівна,
Яка  єднає  чари  і  страждання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827253
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


Ганна Верес

Співає сонячна планета про любов

Я  всю  планету  обійшов  із  краю  в  край,
Поки  знайшов…  
тебе  одну.
Я  слов’янин,  а  не  японський  самурай    –
Все  ж  перешкоди  
перетну.

Хоч  б’ється  серце  й  закрутилась  голова,
Я  на  землі,  
як  у  раю.
І  не  потрібні  тут  якісь  іще  слова    –
Вони  втрачають  
суть  свою.

Співає  сонячна  планета  про  любов    –
І  наш  звучить  
там  спів.
І  хоч  багато  ще  життєвих  в  нас  турбот,
Все  зрозуміємо  
без  слів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827229
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Ніна Незламна

Недолюбила… / слова до пісні /

Недолюбила    я  ….  Недокохала
Не  утопилась    я    у  твоїх  очах
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Як      місяць    землю  ясний  обіймав
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Знаю  у  цьому  є  моя  вина
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина.
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина

Тож  я  спинилась,  ніч  здивувала
Закалатало  серденько  моє
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є.
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є

Чом  розгубилась  й  сама  не  знаю
Думки  роїлись,    немов  джмелі
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.

Молоде  тіло  тебе  манило
 А  чи  кохання  п`янке  вино
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.

Недолюбила  я,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…

Недолюбила  я  ,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,    більш  я  не  прийду…


                         *Буду  рада,  якщо  ці  слова  покладуть  на  музику
                             Щоб  зазвучала  пісня.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


НАДЕЖДА М.

Лабіринти душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]

Лабіринти  душі  нескінченні,
Нерозгадана  вся  їхня  суть.
Дуже  часто  вони  незбагненні,
Вихід  важко  знайти  і  збагнуть.

Недосяжні  її  повороти,
Затемнені  бувають  підчас.
Часто  з  страхом  прийдеться  боротись,
Але  мрія  про  вихід  весь  час.

І   збивають  заплутані  ходи,
Ноги  мліють,  повітря  нехват.
І  все  важчим  стає  кожен  подих...
Надважкий  та  здоланний  цей  шмат.

Якщо  важко,  нема  уже  сили,
Ти  згадай  про  Молитву  Святу,
Поки  розпач  і  страх  не  спинили,
Побори    безнадію   крихку.

Якщо  хочеш,  яка  я,  узнати,
Лабіринтом  душі  сміло  йди.
Біля  виходу  буду  чекати...
З  лабіринту  все  ж  вихід  знайди.
-----------------------------------------------
Лабіринт  -  складна,  заплутана  ситуацію,  відносини,
з  яких  важко  знайти  вихід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827134
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Lana P.

СИНИЧКИ

Чорні  шляпки,  білі  щічки  —  
Витанцьовують  синички
На  морозі  коло  хати  —
Хочуть  їстоньки  пернаті.

В  кожушках  лимонно-жовтих
Ще  прибилися  у  жовтні,
З  лісу  сніжного,  —  веселі.
Стало  гамірно  в  оселі.

“Зінь,  сінь,  тінь!”—  звучить  з  тремтінням,  —
Почастуєм  їх  насінням,
Салом,  крихтами,  водою,
Стрінем  березень  весною!          27/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827113
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ольга Калина

Не загубися

Не  загубися  у  думках,
Не  втрать    себе  в  життєвім  вирі.  
Майбутнє  у  твоїх  руках  –
Додай  йому  наснаги  й  віри.  

Це  так  важливо  –  зберегти
Ту  чистоту  душі  і  серця.
Джерельної  взяти  води    
Із  дна    прозорого  озерця,  
 
Омити  нею  білий  світ
І  темні  фарби    свого    смутку.  
А    в  куряві,  що  з-під  копит,  
Літам  додати  щастя    жмутку.  

Хай  задзвенить  душі  струна,  
А  очі    радістю  іскряться.
Хай  в  серце  завжди  йде  весна
Й    веселки    барви  пломеняться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Катерина Собова

Бiдний Толик

У    відрядження    частенько
Відправлявся    Анатолій,
І    дружина    дивувалась,
Бо    працює    він    у    школі.

То    йому    на    курси    треба,
То    чогось    якась    нарада,
Пропадав    до    ранку    в    школі,
Де    ночами    йде    педрада.
А    це    в    область    знов    поїхав,
На    якісь    там    семінари…
Тут    дзвінок    -    дружина    дзвонить:
-Вже    закінчилися    пари?

-Так,    кохана,    уже    вечір,  
Я    в    готелі    засинаю,
В    нас    насичена    програма,
Я    стомився,    не    встигаю…

І    почув    жахливе    Толик:
-Я    теж    в    цьому    ресторані,
Бачиш,    он    в    куточку    столик
(Я    замовила    зарані).

Тобі    навіть    не    присниться,
Що    я    так    це    не    залишу:
І    тебе,    й    твою    дівицю
Я    швиденько    заколишу!

Було    весело    в    той    вечір
У    престижнім    ресторані:
Всі    з    захопленням    дивились,
Як    шляхетні    бились    пані.

Страви,    патли    і    бокали
Розлітались    на    всі    боки…
Як    же    Толику    хотілось
Швидше    в    школу    -    на    уроки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827126
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Віталій Назарук

МОЇЙ ДОРОГІЙ ЛЮДИНІ

Як  мені  тебе  не  вистачає,
Тільки  з  вітром  раджусь  я  тепер.
І  вдивляюсь  в  небеса  безкраї,
Може  там  твій  образ  промайне.  

Тату,  тату,  не  забуду  миті,
Як  мене  учив  на  світі  жить.
В  пам’яті  шаную  дні  прожиті,
Але  смуток  у  душі  лежить.

Згадую  твої  ласкаві  очі,
Працьовиті  руки  коваля.
Як  святили  Паску  після  ночі,
Як  тоді  співала  вся  земля.

Я  тепер,  татусю,  дід  і  батько,
Віком  теж  уже  не  молодий.
Знаю,  що  не  все    буває  гладко,
Проте  хочу,  щоб  ти  був  живий!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827114
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ганна Верес

Маму бачу в сні я

То  не  ключі  пташині  пролетіли  –
То  наші  з  мамою  поранені  літа  –
Горіли  ми,  трудилися  –  не  тліли:
І  будні  сірі  знали,  і  свята.

Нам  коси  заметілі  засівають,
Частіш  п’ємо  суєт  гірке  вино,
Адже  життя  легкого  не  буває  –
Це  добре  знає  кожен  з  нас  давно.

Смакуємо  життя  ми  щогодини,
Рятуючись  від  туги  і  нудьги,
Й  високе  ймення  несемо  «людина»,
Де  вдосталь  світла,  доброди  й  снаги.

І  хай  сніги  у  нас  обох  рясніють,
Це  не  завадить  більш  любить  життя…
Шкода,  лишень,  що  маму  бачу  в  сні  я,
Й  життя  ніхто  не  вивчив  до  пуття.
21.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827079
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Віталій Назарук

БІЛА КОНЮШИНА

Пр:  Біла  конюшина,  біла  конюшина,
Біла  конюшина  горнеться  до  ніг.
Луг  вдягнувся  в  біле,  луг  вдягнувся  в  біле,
Луг  вдягнувся  в  біле,  наче  випав  сніг.

Сонце  сходить  вранці,  сяють  буйно  роси,
Вперше    розплітає  дівчина    косу.
Солов’ї  хорами  в  лісі  стоголосять,
Наче  прославляють  неземну  красу.

Пара  йде  по  лузі,  взявшися  за  руки,
Зранку  промінь  сонця,  верби  освітив.
Пахне  конюшина,  в  білім  цвіті  луки,
Промінь  перламутром  роси  освятив.

А  щаслива  пара  залишає  казку,
Скоро  їх  чекає  батьківський  поріг.
Сниться  конюшина  молодим  щоранку,
Наче  серед  літа  випав  білий  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827008
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ніна Незламна

На жаль в капкані

Тут  тиша  і  він…  В  одиночній  камері
А  ще  холод  –  змій,  проймає  кволе  тіло
Легенький  шурхіт,  вже    здається  в  бункері…
Душа  у  журбі,  серденько  щеміло

Одне  віконце,  таке,  як  дві  долоні
 Пітьма  їдюча,  пече,  мов  травить  очі
Раптово  щоки,    вмиють  сльози  солоні
А  сон  далеко,  тікав  в  обійми  ночі…

Думки  літають,  де    наші  –  побратими
Що  були  поруч,  де  смерть,  на  передовій
Якби  ж  то  зараз    він  був  разом  із  ними
На  жаль  в    капкані,  зажав  сильний  сніговій..

Зима  сувора…  Мороз  маскує  ріки
І  сніг  ховає  всі  урвища  й  снаряди  
Гуркіт  війни  той,  для  людей  не  ліки  
Розчарування  й  біль,  нічні,  смертні  наряди…

Так  ворог  підповзав,  схований  у  сітці
Ніхто  й    не  дрімав,  зривались  левади
Під  свист  гранат,  в  мить  очутився  в  клітці
Всюди  гриміло…    Чуть  звуки  канонади…

Скрипнули  двері…    Наглядач,  погляд  терпкий
Як  тій  собаці,  кинув  сухий  шмат  хліба  
І  юшка  сива,    від  неї  запах  гидкий
Дике  зітхання  ненажери  -  яструба.

Скільки  чекати,  чи  вийде  із  полону?
Голова  в  пеклі,  від  думок  і  печалі
Дере  ложкою,  стіну  вперту,  холодну
Відмітить  день,  чекає,  що    ж  буде  далі…

Не  мре  надія,  вірить,  що  не  забудуть
І  дадуть  знати,  неньці,  що    так  жде  дзвінка
Вірить  воїнам,  перемогу  здобудуть
Спитає  долю,  чому  випала  гірка…
                                                                                                               15.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827025
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


НАДЕЖДА М.

Ну що сказать?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg
[/youtube]


Легкий  туман  ліниво  якось  слався,
А  ми  ж  чекали  сонячного  дня.
Та  день  в  цей  час  у  молоці  купався.
Лиш  час  події  швидко  підганяв.

Чомусь  тремтіли  ноги...хвилювання,
А  серце  ось-ось  вискоче  з  грудей.
Була  ця  зустріч  зустріч  перша  і  остання...
Напруга  досягала   апогей.

Це  доля  все  зробила  й  споглядає.
Ну  що  сказать?  Куди  втекли  слова?
(А  час   чекать  не  звик,  все  підганяє).
Не  може  віднайти  їх  голова.

Навколо   притаїлось  все  в  чеканні.
І  дощ  осінній  тихо  моросить.
Несказане  лишилося  в  мовчанні...
Болюча  ця  розчарування  мить.

Слова  мовчать,  але  серця  чекають,
Їм  іноді  так  хочеться  кричать.
Ріка  життя  тихесенько  спливає,
Її  не  зупинити,  ні  догнать...
.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826925
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Виктория - Р

Ей однажды подарили нежность

Почему  так  больно  на  душе?..
Прячу  слёзы  в  мятую  подушку.
Ты  меня  забыл  небось  уже,
Как  ребёнок  старую  игрушку...

От  тоски,печали  и  от  страха,
Я  себя  съедаю  изнутри...
Будто  черти  вынесли  на  плаху,
Так  душа  моя  отчаянно  горит.

Полыхает  рвётся  в  неизвестность,
Глупая  не  знает,как  ей  быть.
Ей  однажды  подарили  нежность,
Научили  преданно  любить...

Только  было,всё  так  однобоко,
Даже  не  успела  расцвести...
А  теперь  ей  очень  одиноко,
Счастье  и  любовь  не  обрести.
25  02  2019  г
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826951
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Леся Утриско

Все мине

Все  мине

Все  минеться,  докупи  згребуться  і  болі,  і  страсті,
На  полицях  розляжуться  спомин,  деінде  думки
І  минатимуть  дні,  і  вмиратимуть  ночі  взірчасті,
Завмиратиме  час,  випиваючи  долі  струмки.  

Все  минеться  -  залишиться  десь  неземна  гіркота,
Десь  льодинкою  в  безвість  полине  пекуча  сльозина,
А  натомість  повернеться  райська  дзвінка  доброта,
Де,  до  млості,  зародиться  щира  та  вірна  людина...

(С)  Леся  Утриско

Світлина  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827007
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Надія Башинська

СОНЦЕ!

Щоранку  будить  нас...  і  кожного  зігріє.
Як  Сонечко  ясне  любити  так  уміє?
Всі  рівні  перед  ним,  усім  тепло  дарує.
І  пензлем  золотим  щодня  воно  малює.

О,  скільки  кольорів  у  сонячнім  промінні...
Засвітяться  добром  у  золотім  насінні.
Від  барв  отих  ясних  все  в  світі  розцвітає.
І  райдуги  дуга  барвиста  в  небі  сяє.

Як  сядуть  промінці  оті  ясні  на  віти,
то  вишеньки  цвітуть  і  яблуньки  у  цвіті.
Розсипле  промінці  по  травах  сонце  світле  -
тоді  уся  земля  казково  так  розквітне!

Несуть  у  світ  любов  ці  променята  милі,
щоб  в  світі  цім  яснім  ми  всі  були  щасливі.
Дивлюся  я  на  світ  в  своє  ясне  віконце
і  думаю:  любити  уміє  так  лиш  Сонце?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Ганна Верес

́́Уп’юсь життя вином

Уп’юсь,  мов  дивом,  я  життя  вином
Й  полину  в  даль,  у  синьо-зореоку,
Де  у  душі  не  пахне  полином
І  де  біди-журби  відсутні  кроки.

Там  справжній  рай  і  зоряна  краса,
По  ній  підкова  зоряна  ледь  плине,
А  поряд  Шлях  Чумацький  провиса,
Що  небо  ділить  з  зорями  ясними.
18.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826852
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Валентина Рубан

А МНЕ ВСЕ ВЕРИТСЯ

Зима  красавица,  зима    разлучница  ,
Ты  замела  дорожки  и  пути.
Ты  больше  зимушка,    мне  не  попутчица,
С  весной  любовь  моя  должна  прийти.

Зима    разлучница  ,  зима    красавица.
Отпела  вьюгами  –  уже  февраль.
Хоть  красота  твоя  мне  очень  нравится,
Но    мне,  ни  чуточку  тебя  не  жаль.

Снегами  веяла,  ветрами  кутала.
Ты  между  нас  сугробы  намела.
А  я  не  верила,  что  карты  спутала.
И  что  любовь  мою  навеки  увела.

Уже  весна  в  пути  ветрами  тешится.
Смеется  солнышко  в  мое  окно.
А  мне  все  чудится,  а  мне  все  верится,
Придет  с  весною    то,  что  жду  давно.

25.02.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826815
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Віталій Назарук

ПОЛІСЬКИЙ ПОРІГ

Життя  говорить:  «Друже,  не  плануй,
Лиш  пам’ятай,  що  має  бути  –  буде…
Живи  в  коханні  –  голубом  воркуй,
А  час  прийде,  життя  саме  розсудить!»

Серед  хмарин  збираються  громи.
Тускніє  небо  враз  перед  грозою.
Колись  той  дощ,  що  так  мене  манив,
Вночі  якраз  нас  поєднав  з  тобою.

Якби  удвох  і  далі  по  житті,
Щоб  двоє  вуст  пили  з  одної  чаші.
Можливо  ще  покличуть  журавлі
І  зазвучить  колись  «курли»  інакше.

Далекі      ми  побачимо  краї,
Проте  земля  покличе  нас  додому.
Зустрінуть  нас  поліські  солов’ї,
Ми  наш  поріг  не  віддамо  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826808
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Ніна Незламна

Сімейний оберіг / проза /

       Вчора  ввечері  хурделило…  Веселився  вітер,    кружляв  в  танці  з  пухкими  іскристими  сніжинками.  На  ранок  все  потопало  під  білим    пухом,  а  де  –інде  невеличкий  морозець  прикрив  сріблястим  інеєм.  На  гілках  дерев    лежали  купи    снігу,    а    кущі  ж    наче  сховалися  під  широкими  білосніжними  шапками,  як  подивитися  здалеку,  вони  ввижалися  низенькими  хатками.  
         З  вікна,  наче  рукою  подати,  здавалося  ледь  нахилившись,  можна  дістати  грона  калини.  Її  гілки  добре  нахилилися  під  вагою  снігу,  рум`янощокі  грона  виблискували  на  сонці.  Олексій,  висунувши  голову  з  під  ковдри,  ще    лежав  в  ліжку,  задивлявся  в  вікно,  любувався  видом.  Він  проживає  з  батьками  в  п`ятиповерховому  будинку,  в  двокімнатній  квартирі  на  другому  поверсі.    Сьогодні    пізно  проснувся….  Всі  в  клопотах    в  передноворічну  ніч,  а  в  нього  ввечері,  в  центрі  міста  перше  побачення  з  Вікою.    Самому  було  доволі    дивно,  як  зміг  зважитися  на  такий  крок,  знайомство  через  ОLX  визивало  усмішку.    А  почалося  все  це,  десь  близько  місяця  назад….    
 Олексій    вже  три  роки  поспіль  працював  диспетчером    при    Відділенні    залізниці,  мав  непогану  платню.    Хоча  й  мав    дешевенький  ноутбук,  з  яким  ходив  на  роботу,  але  давно  мріяв  собі  купити      сучасний  комп`ютер.
 Виваливши  не  маленькі  гроші,  як  говорила  його  мама,  задовольнив  своє  бажання.  Встановивши  його      в  кутку  своєї  кімнати,  він  задоволено  крутився  на  комп`ютерному  кріслі,  катався  на  ньому  від  столу  до  вікна  і  назад.    Мама  сиділа  в    м`якому  кріслі,  посміхаючись    з  цікавістю  спостерігала  за  сином,
-  Ти    тішишся,  як  дитя…    Наче,  як  маленький….  Пригадуєш,  як  ми    з  татом,  тобі    на  день  народження  купили  пожарну  машину  на  батарейках  ?  Скільки  радості  було,  геть  спати  з  нею  ліг…
 Олексій  зморщив  носа,  від  спогадів  блиском  горіли  очі,  легка  усмішка  на  обличчі,
-  Пригадую,  як  зранку  шукав,    ледь  не  плакав.  А  ти  її  в  коробку  поклала  й  заховала  під  ліжко.  Ох  і  сердитий  я  тоді  на  вас  був.  Це  добре  пам`ятаю.
 Мати  встаючи  з  крісла  сказала,
-  Тобі  треба  кактус  купити,  поставити  навпроти  комп`ютера,  кажуть  випромінювання  забирає  на  себе.
Хлопець,  поправивши  русяве  волосся,  що    спало  на  чоло,  відповів,
-  Я  то  не  вірю  в  це,  але  може  ти  мені  сама  купиш…  Це  ж  треба  йти  в  магазин  «Квіти»,  я    чесно  й  не  пам`ятаю  коли  там  був.
Мати  хитаючи  головою  заперечила,
-  Е  ні!  Куплю,  ще  не    такий,  не  сподобається.  Он  сорочку  подарувала,  то  не  догодила,  ти  вже  сам  синку,    сам.  А  то  може,  ще  скажеш,  щоб  дружину  тобі  знайшла.  Вже  двадцять  п`ять  років    минуло,  все  то  на  роботі,  то  вдома,  не  бачу,  щоб  біг  на  побачення.  Тому  й  квіти  не  купуєш…    Дорослішай  вже,  гадаю    в  дитячі  ігри  на  ньому  грати  не  будеш…
     Олексій  задумуючись  задивлявся  в  вікно,  правду  мама  говорить,  треба  дорослішати.  Але  ж  не  так  легко  знайти  порядну  дівчину,  ну  навіть  молоду  жіночку.  Он  на  роботі  Таня  така  славна,  розійшлася  з  чоловіком.  Шкода  дитину  має  та  і  старша  на  два  роки,  варіант  відпадає.  А  де,  ще  можна  познайомитися,  в  кав`  ярні,  де  тусується    молодь,  не  люблю  ходити,  не  моє…
     Через  пару  днів  він  повністю  заглибився  в  комп`ютер.  Задумав  подивитися  картинки  кімнатних  кактусів.    Від  кількості  різних  видів,  розбігалися  очі…  Від    простих    з  великими  голками  йому  ставало  моторошно,  здавалося,  що  ось  –  ось  вколеться,  а    квітучі    -  їх  кольори  йому  нагадали  весну,  дуже  сподобалися,  краса  та  й  годі,  невже  і  в  мене  вдома  можуть  зацвісти  ?  Зацікавленість  зробила  свою  справу,    не  вагаючись  зайшов    на  сайт  ОLX.      Доволі  здивувався,  що  в  його  містечку  такий  великий  вибір  кактусів.    Йому  сподобалося  два  кактуси,  один  з  рожевими  квіточками,  а  інший    з  темно  -  синьою  квіткою.  І  поряд  декілька  маленьких,  пухнастих    кактусів  в  маленьких  горшках.  На  жаль  під  кактусами    замість  ціни  було  написано  -    «ціна  договірна»  ,  він  помітив,  що  адресат  був  один.  О!  Напевно  прямо  хтось  займається  цим.
       Перед  очима  мелькала  реклама,  коли  йому  прийшла  відповідь,  для  спілкування    отримав  телефонний  номер.  І  чому  не  написати  ціну  відразу,  хоча  це  й    майже  не  важливо  та  врешті  передзвоню,  це  ж  не  важко  зробити.  Від  здивування  піднялись  брови,  коли  почув  молоденький  голос  і  тут,  же  сам  для  себе  несподівано  надавив  на  червону  кнопку.    В  емоціях  сказав,
-  Фу  -  ти,  дурень  безтолковий!  Злякався  чи  що?  І  від  чого?
       Чи  від  здивування,  що  почув  молодий    голос?  Повівся  точно,  як  хлопчисько,  картав  себе  в  душі.  Такого,  ще  не  було  зі  мною,    але  ж  доволі  приємний  голос  і  хто  вона,  через  яку  зніяковів  раптово?!    У  голові  кружляла  думка,  а  що  можливо  й  правда  продає  кактуси,  чи    то  така  пастка,  щоб  познайомитися?  Зразу  такий  час,  що    дівчата    можуть  піти  на  хитрість,  щоб  зачепитися,    за  що  -  небудь,  познайомитися  та  згодом  запросити  на  побачення.  Поглянув  на  годинник,  стрілки  показували  на  двадцять  першу,  трохи  запізно,  але  відступати  нема  бажання,  скажуть  якийсь  ***  передзвонив  і  виключився.  І  він  рішуче  знову  набрав  номер.
         Віка  сиділа  за  столом,    коли  вдруге  з  телефону  залунала    мелодійна  музика.
-  Чи  хтось    жартує,  чи  помилково…  ,  –  здивувалася    в  голос,  побачивши  той  самий  номер,  що  висвітився  напередодні.
Дівчина,  ще  не  збиралася  лягати  спати,  хоча  після    випитої  напередодні  чашечки  кави  настрій  поліпшився  та  відчувала,  що  справи  кепські,  напевно  підхопила  вірус,  бо  часто  чихала.  
 Почекаю,    вирішила  взяти  на  витримку,      хай    побіситься  трохи…  Та  спохватившись,  коли  мелодія  втретє  закінчувалася,  відповіла,
-  Ало!  Я  вся  уваги,  слухаю  вас!    
Олексій  намагався  говорити  спокійно,  виважено,
-  Доброго  вечора  пані!  Ви  вибачте,  я  дзвоню  з  приводу  кактуса,  ви  продаєте?
В  відповідь  почув  чихання,  а  потім  відповідь,
Звичайно  продаю,    звичайно,  навіщо  б  я  подавала  об`яву  в  ОLX.
Тут  наче  його  біс  штовхнув  у  спину,
-  А,  що  кактуси  вилікувати  вас  не  в  змозі,  чую  напевно  хворі.  Чи  то  хтось  інший?
Він  сказав  і  відразу  пошкодував  про  свою  поведінку.  Мама  каже  дорослішай,  яке  там  ,  така  безглузда  поведінка  роздратувала  його,  мовчав,  чекав  відповіді.    На  кілька  секунд  запала  тиша.    Потім  тихо,  наче  десь  здалеку,  в    телефоні  почув  чийсь  жіночий  голос,
-  Випий  чаю,  він  з  лимоном.  Ти  ліки  випила?
 От  халепа,  точно  хворіє,  а  я,  як  той  ідіот  і  голосно  в  телефон,
-  Ви  мене  вибачте  я  передзвоню  через  декілька  днів,  ви  одужуйте.  
Дівчина  відразу  відповіла,
-  Я  вам  маякну,  коли  мені  покращає.  Вибачте,  три  дні,  як  подала  кактуси  на  продаж,  не  думала,  що  так  швидко  хтось  передзвонить,  а  тут  і  правда    така      напасть    -    грипую.  
-  До  побачення.  Видужуйте!  -  тихо  видавив  з  себе.  А  потім  посміхнувшись,  сам  до  себе  в  голос,
-  А  голосок  милий…  Ой,  що  це  я,  як  кіт  на  сметану…  
   Треба  було  запитати  ім`я,  лягаючи  спати,  думав  про  неї  ,  голосок  то  милий,  а  з  виду  яка?  Скільки  років?  Чи  захоче  зустрітися?    А  може  заміжня?  А  потім  сам  себе  зупинив,  а  чи  не  забагато  думок  перед  сном…    Врешті  ж  якось  маю  побачити  кактуси,  не  буде  ж  пересилати  поштою,  це  в  одному  містечку.    Так,  засинаючи,  планував,  завтра  треба  терміново    йти  в  перукарню,  бо  вже  заріс,  мама  каже  став  схожий  на    Тарзана.
       Минуло  три  дні…    Ввечері  він  сидів    за  комп`ютером,  зареєструвався    на  сайті  »  Фейсбук»,  шукав  однокласників,  коли  задзвонив  телефон  і  виключився.  О!  Напевно    вона,    недовго  хворіла,  хто  б  ще  міг  бути.  Всі  ці  дні  думав  про  неї  і  чого  й  сам  не  знав.  Її  голос  переслідував  його,  як  мана.  О,  як  не  заміжня,  хай  дасть    адресу    у    фейсбуці,  побачити  б  її,  біленька  ,чи  чорнява?  І  цікаво  очі  які?  Хай  би,  як  небо  голубенькі,  світлі  і  привітні,  тільки  не  чорні.  Можливо  ті  квіти,  кактуси,  хоч  і  колючі  та  стануть  єднанням  долі.  Голосно  калатало  серце,  відчував,  як  у  вухах  і  скронях    стукає  кров.  Що  буде,  то  буде,  рішуче  набрав  номер  телефону,
-  Добрий  вечір!  
Йому  відповів  милий  голос,
-  Гадаю  добрий!  
 Почувши,  задоволено  хитнув  головою,  продовжив,
-    Мене  звати  Олексій.  Мені    сподобалися  ваші  два  квітучі    кактуси,  хочу  один  з  них    придбати.  Скажіть  мені  ціну  і  куди  та  в  який  час  я  зможу  підійти,  щоб    його  забрати.  Який  з  них,  я  вирішу  коли  побачу,  так  можна?
Він  почув  в  голосі  переміну,  відчував,  що  швидше  за  все  зраділа.  Мелодійний  голос,  наче  витримав  якусь  паузу,  а  потім  дівчина    сказала,
-    До  речі  мене  звати  Віка.  Ви  знаєте,  я    сьогодні  вночі  їду  до  Києва  на  сесію,  за  три  тижні  повернуся,  тоді  й  прийдете.  Можна  звичайно  мамі  сказати,  щоб  вас  зустріла,  якщо  терміново,  як  ні,    то  тоді  вже,    як  повернуся.
-  Адресу  дасте?  -    поспішив  запитати.
-  То  вам  терміново?  -  в  голосі  відчувалося  здивування.
-  Ні  –  ні…  Гаразд  приїдете  з  сесії,  дасте  про  себе  знати.  Удачі  вам!
-      сказавши  ,    відчував,  що  повівся  трохи  безглуздо,  нащо  було  питати  зараз  адресу,  чекав,  що  вона  скаже.
-  Добре,  дякую,  на  добраніч,  -    пролунало  в  відповідь.
   Віка  дивлячись  у  вікно  замислилася,  а  може  мені  його  заінтригувати,  хай    трішки  почекає,  ще  передзвонить,  здається  молодий  хлопець,  не  одружений.  Загалом  такі  речі  купують  жінки,  зробила  висновки.
 Вона  зникла,  а  він  все  ще    тримав  телефон  біля  вуха.  Йому,  ще  хотілося  з  нею  про,  щось  поговорити,  щоб  почути    той    ніжний  голос.  
Після  розмови,  ще    довго    щось  читав  за  комп`ютером,  відкривав  інші  сайти  та  те,  що  було  перед  очима,  нічого  не  сприймав.  Якась  магія,    чи,  що  в  її  голосі,  що  так  подіяла  на  мене,  дивувався    собі  сам.
Пройшов  час…    До  Нового  року  залишилося  три  дні.  Олексій,  ще  валявся  в  ліжку,  коли  задзвонив  телефон,  висвітився  її  номер.  Ну  нарешті…    Стільки  вільних  вечорів,  стільки  й  часу  думками  про  неї.  Навіть  була  думка  за  телефонним    номером    дізнатися  адресу,  якщо  не  передзвонить  до  Нового  року.    Як    добре,  що  не  забула,    здавалося  був  спокійним  та  в  душі  відчував  хвилювання.    
-  Добрий  день,  це  я  Віка,  дзвоню  з  приводу  кактусів.
Він  намагався  говорити  бадьорим  голосом,  але  спокійно  сказав,
-  Доброго  дня  !  О!  До  речі,  коли  дасте  адресу,  що  я  прийшов  за  кактусами?
-  То  ви  не  передумали!    Гаразд,  знаєте,    зараз  на  часі  підготовка  до  Нового  року.  Ну,  то  прибирання,  то  щось  інше,  щось  смачненьке  приготувати.  Можливо  ми    вирішимо  це  питання  після  Нового  року?
 Олексій  потягнувся  в  ліжку,  відчув  чоловічу  силу,  приємно,  тепло  на  душі,  хоч  співай,  весело  до  неї,
-  У  -  ва,  то  ви  вмієте  готувати,  напевно  годите  чоловікові,  так?
Вона  сміялася,    сміх  нагадав  спів    синички,  чому    зробив  таке  порівняння  і  сам    дивувався  такій  кмітливості.
Після  сміху,  якесь  шарудіння  і  її  голос,
-  Ще  ні,!  В  мене  чоловік  в  проекті,  так  через  рік  –  другий.  Мені  іще  півтора  року  залишилося  вчитися,  отримаю  диплом,  тоді  вже    можна  й  закохатися,  а  зараз  не  на  часі.
Її  слова  його  розсмішили.  Ну  і  ну  плани,  подумав  і  сказав,
-  А  у  вас,  що  квіти  цвітуть  теж  по  вашій  забаганці,  бо  ви  їм  наказуєте?  
Запала  тиша…    Віка  чомусь  зніяковіла,  а    потім      тихо,  вже  не  рішуче,  
-  Ви  знаєте,  ну  гаразд,  якщо  ви    не  проти,  прийдіть  ,  завтра,  чи  після  завтра,  після  обіду  для  мене    так  зручніше,  що  скажете?
 -Та,  я  хоч  сьогодні  і    хоч  зараз,    в  мене  вихідний  день.  А  завтра  я  на  роботі  цілий  день,  -  не  поспішаючи  запропонував  Олексій.
-  Ні  сьогодні  відпадає,  мама  на  роботі,  а  без  мами  я  нікого  в  квартиру  не  впускаю,  вибачте.    А  далі  сплануйте    самі,    пропонуйте  коли  вам  виходить  краще.  Що  до  мене,  я    пішла  в  відпустку,  тож  кожного  дня  вдома  .
-  Віко,  я  тридцять  першого  числа  з  нічної  зміни,  виходить  в  цей  день    було  б  краще,  що  скажете?    Хоча  я  розумію  такий  день,  всі  в  клопотах,  як  ви  кажете.  Ви  напевно  десь  зустрічаєте  Новий  рік?!
Йому  здалося,  що  вона  грає  в  мовчанку.  Тихо…  
А  потім  не  дочекавшись  відповіді  випалив,
 -  А  давайте  краще    зустрінемося  на  площі,  біля  ялинки  разом  зустрінемо  Новий  рік,  а  потім  ,  як  ви  не  проти,  підемо  до  вас,  заберу  кактус.  Ви  тільки  скажіть,  як  я  вас  розпізнаю,  може  ви  в  фейсбуці  зареєстровані,  щоб  вас  побачив?
От  телепень,  сварив  себе  в  душі,  можливо  в  неї  хтось  є  і  запитав,
-  Чи  відкаже?  
Він  почув    легеньке  хіхікання,  а  потім  вона    весело  сказала,
-  Це,  що  спочатку  побачення,  а  потім  кактуси?  Як  розуміти  вашу  пропозицію?
Він  замислився,  відчував,  що  вона  фліртує    з  ним.  Ох,  вже  ці  дівчата,  напевно  зовсім  молоденька,  стоп,  але  ж  скоро    закінчує    навчання    і  працює,  значить  років  дев`ятнадцять    –  двадцять  є,  розмірковував  про  себе.  Віка  раптово  виключилася…
-  Катастрофа  -    раптово    голосно  вигукнув  на  всю  кімнату.  
А  потім  злетів  з  ліжка  почав  віджиматися  на  полу.    В  голові  гуділи  бджоли;    ні,  як  хочеш  так  і  вважай  та  я  хочу  побачити,  яка  ти…
Твій  милий  голос  то  наче  пташиний  спів
Якби  мав  крила,  то  до  тебе  вже  б  летів
Нехай  кактуси  -  як  привід  поєднання
Може  й  проснеться  те  почуття  -  кохання…
Погнався  вітром  в  душ,  сердитий  сам  на  себе,  дубовим  віником    шмагав,  вже    доволі    розчервоніле  тіло..
 _-Зараз  чекай,  лиш    не  зникай,  прийшов  до  тями,  нехай  так  буде,  хай  буде  спочатку  побачення  із  вами,  а  потім…  Так,  досить  базікати!  
Задоволений  вискочив  з  душу,    швидко  всунувся  в  штани  й  сорочку,  набрав    номер  телефону.
В  вухах  наче  оглух,  задивляючись  в  одну  точку,  слухав  мелодію  .Вона  вже  закінчилася  ,  пішов  повтор…  Раптом  почув  її  голос,
-  Віко!  Це  я,  Олексій!  Давайте  о  двадцять  другій  зустрінемося,  в  центрі  міста,  біля  ялинки.  
Вони    спілкувалися  хвилин  п`ять,    домовилися,  як  розпізнають  один  одного….
Вона,  морщила  носика,  моргала  в  дзеркало,  що  висіло  на  стіні,  трохи  збоку    від  комп`ютера.    Її  голубі  оченята  сяяли  радістю…
Коли  попрощалися,  Олексій    рукою  витер  спітнілий  лоб.  Це,  якесь  божевілля,  чим  вона  так  манить  ?  Трохи  терпіння,  вмовляв  себе,  побачу,  що  то  за  пташечка….
                 Блиск  кришталю  на  вікнах  будинків  мерехтів,  переливався,  вигравав  різними  кольорами  вогнів,  здалеку  в  гірляндах  виднілися  сяючі  ялинки.    Знову  й    знову  чути  веселу  музику  і  сміх,    час  від  часу  неподалік  вихлопи  петард…      
Олексій  хвилюючись,  підходив  ближче  до  центру  рідного  містечка.  Гаряче  дихання    в  повітря  спричиняло    пару,  яка  від  вітру  прилягала  до  махрового  шарфа.  Йому  здавалося,  що  від  хвилювання    втратить  голову,  сміявся  про  себе,  мабуть,  як  подивитися  збоку,  виглядаю  хлопчиськом.    Та  побачивши  її  ,  на  сходах  мерії  біля  площі,  ледь  не  зашпортнувся.  Ні  зразу  не  підійду,  можливо  й  не  вона,  глянув  на  годинник,  за    п*ять  хвилин  двадцять  друга,  напевно  вона….  Струнка,  в  чорному  пуховику,  під  пояс,    його  низ    і  рукава  біля  зап`ястя    виділялися  білими  стрічками,  комір  з  лебединого  пуху  і  така  ж  шапочка,  з  під  якої  виднілося  русяве  волосся.  Здаля  зирнув,    так  –  так  не  чорнява,  добре,  що    стоїть  навпроти  вікна  з  ілюмінаціями,  роздивлюся  її.  Ховав  троянду  під  пальто,  щоб  не    відразу  пізнала  його.  Була  домовленість,  що  він  буде  тримати  в  руках  червону  троянду.  
На  височеньких  підборах  чобітки  придавали    їй  стрункості,  подумав,  як  берізка  під  снігом,  а  які  ж  очі?  І  посміхаючись  направився  до  неї……
 Їм  було  легко  розмовляти,  наче  знали  один  одного  не  один  рік,  погляди        бентежили  серця.    Він    навіть  не  міг  уявити,  що  знайшов  ту,  яка  припала  до  душі.    А  її  очі  голубі,  про  які  він  мріяв,  час  від  часу  іскрились  при  розмові.  Краса  губ,  кольору  стиглої  вишні,  манила  доторкнутись….    Гучні  салюти  й    весела  музика,  підіймали  настрій…
     Пройшло  два  роки….      В  передноворічну  ніч,  на  другому  поверсі  однокімнатної  квартири  гучно  грала  музика….      У  своїй    квартирі  вони  вперше  удвох  зустрічали  Новий  рік.  На  заскленому  балконі  мерехтіли    яскраві  ілюмінації,  освітлювали  оберіг  молодої  сім`ї  –  квітучі  кактуси.
     В  кімнаті  з  телевізора  чути  промову  президента.        Віка,  в  пишній  сукні  задивлялася      в  вікно,  пригадувала  першу  зустріч.  Олексій    підійшов  до  неї  з  двома  фужерами    апельсинового  соку,  ніжно  поцілував  в  уста,
-  Давай  моя  небесна  феє,  вип`ємо  за  нас!  За  наше  майбутнє!
       Кольорові    салюти  і  феєрверки    раз  у  раз  іскрами  освітлювали  містечко  ї  їх  щасливі  обличчя.    Він  ніжно  рукою  обіймав    за  округлену  талію  і  вкотре  відчував  тепло  від  погляду,  топився  в    її  голубих,  закоханих  очах…..
                                                                                                                                                                                                                     Січень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Катерина Собова

Куля

Розійшлася    не    на    диво
Молода    дружина    Таня:
-Признавайся,    пес    брехливий,
З    ким    ти    був    у    ресторані?

За    тобою    слідкувати
Найняла    я    детектива,
Так    що,    годі    вже    брехати,
Що    пив    з    друзями    десь    пиво.

Не    біжиш    ти    до    спортзали,
Щоб    тягати    там    гантелі,
Зато    часто    зустрічали
Тебе    з    дівкою    в    готелі!

-Ти    послухай    мене,  люба,
Поклянуся    сонцем,    небом,
Бачить    Бог    і    знають    люди  –
Кулею    летів    до    тебе!

Щодо    цього    виду    зброї
Є    теорії    в    нас    модні:
Куля    -    це    підступна    штука,
Зрикошетила    сьогодні.

І    не    треба    мені    тикать
Раз    за    разом    аж    дві    дулі,
Я    не    винен,    що    так    часто
Так    підводять    оці    кулі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826752
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже ростуть від цього крила?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ScplpZ-yb3E[/youtube]

Холодні  очі,  пустий  погляд...
Це  грає  в  піжмурки  душа.
Неначе  хоче  стерти  спогад,
Зробити  крок  цей  поспіша..

А  серце  зна  ці  витребеньки,
Наперекір  їй,  заважа.
Слова  чарівні  сипе  в  жменьки.
Моє  серденько  так  втіша.

А  ти  все  дивишся  з-під  лоба,
Хоч  серце  воском  розтає.
А  ти  не  бійся,  скажи  -  л  ю  б  а.
Від  слова  тепло  так  стає.

І  швидше  кров  тече  по  жилах,
Шалене  тут  серцебиття!
Невже  ростуть  від  цього  крила?
Багатогранне  це  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826751
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Надія Башинська

ОЙ ДОЛЕНЬКО, ДОЛЕ…

-  Ой  доленько,  доле...  доленько  святая!  
 Чому  скажи,  доле,  ти  така  гіркая?  
Чому  скажи,  доле,  гірчиш  полинами?  
Чи  ти  так  жартуєш?  Що  робиш  із  нами?

-  Не  до  жартів,  діти.  Чи  ж  я  вам  не  мати?
Розбрелись  по  світу.  Де  силоньки  взяти?
А  я  ж  в  золотого  жита  колосочку.
А  я  ж  в  соловека  дзвінкім  голосочку.

В  ніжних  чорнобривцях  під  вашим  віконцем.
Зігріваю  вас  я  щодня  разом  з  сонцем.
В  калиновім  ґроні  в  вашому  садочку.
В  росяних  світанках  в  нашому  гайочку.

Весною  розсиплюсь  ніжним  білим  цвітом.
Волошково  гляну  на  вас  теплим  літом.
Покірно  схилюся  восени  плодами.
Для  вас  позолота...  Що,  діточки,  з  вами?

Я  в  Дніпрі-Славуті  хвилечкою  лину.  
На  мене  погляньте...  Я  вас  не  покину!
Це  ви  залишили.  Розбрелись  по  світу.
Гіркота  від  того,  бо  ж  ви  мої  діти!

Додому  пташина  маленька  вертає.
Бо  цінує.  Любить.  Кращого  немає.
Найрідніша  в  світі,  кожному  до  серця
Своя  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.

Гіркоту  зберете  ви  до  краплі,  діти,
коли  свою  землю  навчитесь  любити.
Бо  я  й  справді  плачу  гіркими  сльозами.
Ой  діточки,  діти...  Що  робиться  з  вами?

Та  ж  ви,  мої  славні,  козацького  роду.
Хочу  бачить  Силу  я  свого  народу!
Хочу  я,  щоб  Мудрість  тут  запанувала.
Скажете  тоді,  що....    я  іншою  стала.

А  я  усміхнуся,  а  я  порадію.
В  небеса  до  Бога  молитвою  злину.
Піснею  дзвінкою  розіллюсь  край  поля.
То  ж  радійте,  діти,  в  вас  щаслива  доля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Віталій Назарук

ОСІННІ ЯБЛУКА (Є У ФЕЙСБУЦІ)

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Перисті  хмари  світяться  червоно.
Ми  так  колись  дивились  на  весну,
Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..

Пр:  Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Давай  зігрію  подихом  долоні.
Я  розповім  про  чарівну  весну,
А  сад  протягне  яблука  червоні.

Люблю  тримати  руку  у  руці,
Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
Хоча  не  гріють  так  вже    промінці,
Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.
Пр.
Знайшли  колись  ми  щастя  в  цім  саду,
Як  яблуні  купалися  у  цвіті.
Замість  весни,  тебе  в  осінь  веду,
Де  яблука  духм’яться  соковиті.
Пр.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826741
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Павло Коваленко

Люблю тебе, кохана.

Кохана,  моя  люба,  ніжна,  мила,
Найкрасивіша  із  усіх  красивих,
Одна  така  -  єдина  в  цілім  світі,
Твоя  усмішка  -  краще  всіх  привітів.
Любов  моя  лише  до  тебе  лине,
Твій  образ  ніжний  мене  не  покине,
Бо  ти  тепер  -  назавжди  в  моїм  серці,
Адже  любов  -  сильніше  навіть  смерті.

Приспів.
Люблю  тебе,  кохана,  знов  люблю,
Любов  моя  -  сильніша  від  розлуки,
І  крізь  душевні  і  тілесні  муки
Вона  пала  сильніше  від  вогню.
Люблю  тебе  –  тебе  люблю,  люблю!
Люблю  за  все  на  світі  найсильніше
І  хочу  знову  впасти  поскоріше
В  твої  палкі  обійми  без  жалю.

Любов,  моя  кохана,  рідна  нене,
Ти  створена  такою  лиш  для  мене,
Тебе,  рідненьку,  господиню  дому,
Я  не  дозволю  ображать  нікому.
Ти  зіронька  ясна  у  моїй  долі,
Тобі  весь  віддаюсь  з  своєї  волі
І  дуже  хочу,  щоб  щодня  й  щоночі
Я  міг  дивитися  у  твої  очі.

Приспів.  
Люблю  тебе,  кохана,  знов  люблю,
Любов  моя  -  сильніша  від  розлуки,
І  крізь  душевні  і  тілесні  муки
Вона  пала  сильніше  від  вогню.
Люблю  тебе  –  тебе  люблю,  люблю!
Люблю  за  все  на  світі  найсильніше
І  хочу  знову  впасти  поскоріше
В  твої  палкі  обійми  без  жалю.

08.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826715
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Про мою творчість

Влетіла  ластівкою  я  в  книжковий  світ
Зі  збіркою[b]  «Калинова  сопілка»,[/b]
Вона  найперша.  Там  про  рід  мій  звіт.
В  ній  був  Всевишній  критиком  і  свідком.
А  потім  були  друга,третя  і
Четверта  й  п’ята  світу  посміхнулись.
Здавалось,  досягла  чогось  в  житті,
А  тут  війна-АТО  нам  підвернулась.
Й  посипалися  вірші  знов  і  знов,
Летіли  в  інтернет,  Донбас,  між  люди,
Будили  українства  дух,  любов
І  віру:  «Україна  таки  буде!»

[b]«Вони  вмирали  двічі»[/b]  –  так  звучить
Четверта.  П’ята  –  [b]«З  Україною  у  серці!"[/b]
Дивилась  правді  в  вічі,  біль  п’ючи,
І  з  ворогом  також  була  у  герці.
Слова  вдягала  у  сльозу  і  біль,
Коли  розлуку  з  сином  малювала,
І  прощі  зраді  не  було  й  ганьбі,
Як  в  Іловайську  нашім  нас  здавали.


П’ять  збірочок  у  мене  колективних,
Самій  бо  надто  складно  видавать,
На  перший  погляд  це  звучить  і  дивно,
Та  їх  у  мене  назбиралось  п’ять.
Це  [b]«Антологія  сучасної  укр.  літ.»[/b],
І[b]  «Я  молюсь  за  тебе,  Україно»[/b],
[b]«Рими  опалені»[/b]    й  прикрасила  цей  світ
[b]«Понад  усе  нам,  люди,  Україна»[/b].
А  ще  [b]«Літературний  альманах»[/b]
Ічнянської  літ.  студії  «Криниця!,
І  в  кожній  з  них,  мов  грім,  звучить  війна,
Котра  ще  довго  людям  буде  сниться.
А  нещодавно  –  шоста  [b]«Береже
Наш  піт  піхоти  кров»  [/b]–  дарунок  артбригади,
Й  принишк    у  серці  у  моєму  щем:
Маленька  книжка  ця,  та  там  –  велика  Правда!
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826723
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Торжествує душа материнська

Торжествує  душа  материнська
І  кидає  втома,
Коли  пробує  вперше
Єдина  дитина  крило.
Вилітає  у  світ,
А  вона  залишається  вдома,
Значить  те,  чим  жила
Стільки  літ,  
Відбулось…

І  сльоза  згарячіла
Десь  із  денця  душі  піднялася,
Затремтіла  й  несміло
Зросила  матусі  щоку…
Лиш  тепер  зрозуміла  вона,
Що  як  мати  в  житті  відбулася,
Тільки  б  вибрала  долю
Дитина  її  
Не  гірку.
10.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826718
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У сні мрійливому

Зима  кокетливо  жонглює  сніжним  пилом,
Форсить,  тримає  білизни  фасон.
Немов  підносить  янгол  нас  на  білих  крилах,
І  сниться  дивний,  загадковий  сон.

В  якому  веснонька  розкрила  щастя  двері,
Розтанули  сувої  снігові.
І  сонячного  пригубили  ми  лікеру,
Кохання  закружляв  медовий  вир.

У  сні  мрійливому  весняні  поцілунки,
Бо  це  тепло  душі  із  глибини.
І  хоч  зима  іще  жонглює  досить  лунко,
Любити  хочеться  тобі  й  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826671
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

Є В КОЖНІМ СЛОВІ БОЖА СИЛА!

         Ходив  Бог  світом,  мови  роздавав.  Мав  стільки  їх,  
як  квіток  серед  трав.  Дзвінкі,  бадьорі  та  барвисті.
Які  ж  ті  мови  голосисті!
Носив  з  собою  повний  міх,  ті  мови  розсипав,  як  сміх.
І  люди  тішились,  раділи,  бо  ж  голоси  їхні  дзвеніли.
         Довго  ходив...  то  ж  натомився.  Сів  відпочити  там,
 де  гай.  Вода  прозора  там  в  ставочку.  Подумав:
 -  А  тут  справжній  рай!  Калина  наливає  ґрона,  у  дуба  
кучерява  крона.
В  берізок  є  нові  сережки,  у  молодих  ялин  -  мережки.
І  люди  трудяться  у  полі.  Ген  височіють  як  тополі!  Жита
зазолотіли  нині.  А  небеса  над  ними  сині...  
Люблю  бувати  в  Україні,  -  радів  Господь.  -  Тут  заночую,  
їй  гарну  мову  подарую.
         Порожнім  був  уже  мішок...  Бог  засмутивсь.  
Чийсь  голосок  почув  гарненький.  То  з  гір  збігав  струмок  
маленький.  А  він  так  дзвінко  дзюркотів,  що  кущ  калини  
задзвенів!  Що  ягідка  -  то  слово  світле.  
-  Дзвени!  Дзвени,  моє  ти  рідне!  
Словами  повнилася  мова,  а  Бог  радів  все:  -  Калинова!
         Уже  за  гаєм  сонце  сіло...  примовкла  нива,  притих  став.
Лиш  соловеєчко  співав.  Переливалася,  дзвеніла  та  ніжна
пісня.  -  Солов'їна!  -  тішивсь  Господь.
         А  коли  вранці  сонце  встало,  вся  Україна  заспівала.  
І  гарно  так  заговорила...  Є  в  кожнім  слові  Божа  сила!
І  ти  люби  свою  країну  і  її  мову  солов'їну.  Дзвінку,  веселу,  
калинову,  барвисту,  ніжну,  світанкову!
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Виктория - Р

Ти єдиний такий!

Ти  єдиний  такий!  

Ти  в  калиновім  цвіті,
Ти  в  піснях  солов'я.
Ти  промінчиком  світлим,
Ти  усюди,  де  я  !

Ти  у  ранішніх  росах,
Ти  у  плесі  рікИ.
Ти  метеликом  в  косах,
Ти  єдиний  такий!

Ти  у  полі  серпанком,  
І  веселкою  в  небі.
Вітерцем,  що  на  ґанку,
Ти  у  кожній  потребі.

Ти  у  сонячнім  русі,
Ти  в  малому  озерці.
Ти  у  кожній  спокусі,
У  моєму-ти  серці!!!
23  02  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ірина Кохан

Нетутешня

Ну  от.
Я  повернулася  додому
з  журавлями.
А  тут...  Тут  все  як  завжди,  
все,  як  і  колись,
Із  цябер  хлюпають  
тумани  над  полями,
Тривоги,  радощі
і  сум  переплелись.

Гойдає  гойдалку
і  сипле  цвіт  черешня,
Тут  кожна  квітка,
кожен  кущ  абориген.
Я  в  цій  ідилії  невчасна
й  нетутешня,
Як  гість  з  майбутнього,
як  вождь  диких  племен.

Так,  нетутешня,
бо  приходжу  дуже  рідко,
Лише,  коли  з  собою
кличуть  журавлі.
Привітним  скрипом
душу  рве  старенька  фіртка
І  замість  сліз
цв'яхи  кидає  по  траві.

Атлант-горіх  тримає
й  досі  моє  небо,
Оте  прадавнє  й  сиве,
зшите  із  казок.
По  ньому  Геліос
блукає  поміж  стебел
Й  щоночі  трусить
срібні  роси  на  бузок.

Дощата  лавка
густо  зморшками  побита,
На  ній  давно
вселенський  спокій  оселивсь.
Я  нетутешня  тут,
мов  сіра  тінь  ерміта,
Що  сотні-сотні  літ  
не  тим  богам  моливсь.


26.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 24.02.2019


Любов Вишневецька

Зіронька впала…

Зіронька  впала...
Всесвіту  мить.
Їй  того  мало...
-  Серце  болить!..

В  душу  кохання  
Промінь  налив...
Як  покарання...
-  Світ  спопелив!..

-  Нащо  на  світі
Є  почуття?!
Ним  оповиті
Ціле  життя...

Доля  мандрує  
Серед  вогню...
-  Янгол  не  чує,
Як  я  горю!..

Зіронька  впала...
Серце  болить.

                                                   27.04.2018  р.

Малюнок  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789232
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 24.02.2019


Катерина Собова

Макарони

Син    Петренків,    старший    Митя
Молоду    дружину    Нату
У    село    своє    забите
Привіз    мамі    показати.

Неньку    зразу    попередив,
Тільки    як    ввійшли    у    хату:
-Ната    з    кухнею    не    дружить
І    не    вміє    готувати.

-То    не    страшно,    нехай    вчиться,
В    неї    не    спаде    корона,
Поки    видою    корову  –
Нехай    зварить    макарони.

Була    зла    на    сина    мама:
Все    б    сама    наготувала,
Кулінарні    всі    таланти
Тут    невістці    показала    б.

А    то    на    тобі    -    приперлись!
Як    на    зло    і    хліб    скінчився.
Як    татари    в    хату    вдерлись,
Як    же    тут    не    будеш    злиться?

Поки    поралась    свекруха,
Митя    й    Ната    аж    упріли,
Але    скоро,    за    годину
Вже    й    вечеряти    всі    сіли.

-Як    Вам,    мамо,    наша    страва?-
Син    у    вічі    заглядає,-
Як    для    нас    -    важка    це    справа,
Ната    досвіду    не    має.

Зла    Петренчиха    сопіла,
В    мисці    страву    колупала,
Хоч    сама    не    все    уміла,
Та    невістці    так    сказала:

-Та    вони,    ці    макарони,
Наче    кажуть    на    всю    хату:
-Ні      в    тарілці,    ні    в    каструлі
Нас    ніяк    не    роз’єднати.

Наче    люди    на    Майдані,
Що    не    раз    там    голосили:
-Всі    тримаймося    тут    разом,  
Тільки    в    цьому    наша    сила!

Тепер    всім    свекруха    каже,
Іноді    і    сльози    ронить:
-Сюди    діти    вже    не    їдуть…
А    все    винні    макарони!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820198
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 24.02.2019


Віталій Назарук

НЕВЖЕ ЩЕ

Неначе  орлині  крила
Розправив  свої  думки.
У  них  було  стільки  сили,
Як  грації  у  ріки.

Летіли  вони  у  простір,
Шукали  де  є  тепло.
Допоки  не  чули  постріл,
Спокійно  усе  було.

І  раптом  розкати  грому,
Донеслись  немов  стрільба.
Вернулись  думки  додому,
Подумали,  що  війна.

Закрились  в  пустій  кімнаті,
Усілись  біля  вікна.
Думки  –  це  війни  розкати,  
Невже  знову  йде  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826659
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

ПРИЙДИ, ТА ХВИЛИНОНЬКО ПРАВДИ ЯСНА!

         Вогонь...  яскравий.  Зігрів.  Сиділи.  Мовчали.  
Розмова  без  слів.  Бо  кожен  тут  думав  своє.  
Коли  ж  цю  біду  час  забере?
         Хтось  думкою  линув  додому,  бо  там  і  мама,  і  тато.
Вже  їх  обнімав.  Хтось  на  руках  уже  сина  тримав.
Хтось  доню  й  дружину  свою  цілував.
 Хтось  бачив  село.  Там  друзі...  і  клени  стоять  край  доріг.
Розкішні,  зелені.  
Кремезний  пив  воду  з  своєї  криниці.  А  наймолодший  -
рахує  зірниці.  Між  них  він  помітив  найяскравішу,  що
схожа  на  дівчину  ту,  найріднішу.
Найстарший  дивився  на  всіх,  теж  мовчав.  
За  мить...  -  Нам  пора,  -  тихо  сказав,  й  прикрили  їх  знову  
дерев  сильні  віти.  
         Допоки  ж  ще  злу  панувати  у  світі?!.  
Прийди,  та  хвилинонько  Правди  ясна,  де  збудуться
світлі  всі  думи-слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ніна Незламна

Чи вставало сонце …

Чи  вставало  сонце,  чи  воно  сідало
Промінням  не  пестить,  жінці  коси  світлі
Чомусь  напівтемне,  в  вікно  заглядало
Давно  вже  настали,  всі  дні  непривітні.

Хоч  весна  надворі,  спів  пташок  не  чути
Не  купають  роси,  мертві  трави  в  лузі
Вона  одинока  не  може  збагнути
Там  війна  на  сході…  Сум  гуля  в  окрузі.

Немічна  старенька,  утратила  сина
Батько  ж  не  діждався,  щоби  обійняти
Душенька  ридає,  геть  мокра  хустина
Серце  навпіл  крає,  як  біль  умертвляти…

Не  один  синочок  поліг  на  тім  полі
Яструби  злетілись,  кров`ю  земля  вмилась
Мрії  всі  розбиті,  вони  ж  хтіли  волі
До  ікони  мати  вкотре  нахилилась…

Не  ясніє  небо…  Рік  п`ятий  вже  поспіль
Війна,  горе,  розпач,  страждають  всі  люди
Земля  стогне,  плаче…    Як  сховатись  від  куль?
Та  зовсім  позбутись,  дарунків  Іуди?

Чи  вставало  сонце,  чи  воно  сідало
Поміж  хмар  в  полоні,  ті  вже  просльозились
Материнське  серце  на  мить  замерзало
Хай  би  сонце  ранком  та  й  ясненьким  встало…
                                                                                                                                             24.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826636
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


НАДЕЖДА М.

З такими поруч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9cQR-rkJpO4

[/youtube]

За  одну  ніч  не  можна  змінити  життя.  
Але  за  одну  ніч  можна  змінити  думки,
які  назавжди  змінять  твоє  життя!
     (  Невідомий  автор  )
-----------------------------------------

Звертаюсь  часто  до  думок,
Вони  вночі  мене  чекають.
Як  розмотати  їх  клубок?
Мабуть,  вони  це  тільки  знають.

Навчіть  мене,  як  в  світі  жить,
Як  розрізнить,  де  чорне,  біле?
Роблю  не  так,  то  зупиніть,
Добавте  в  цьому  мені  сили.

Зробіть  мене,  прошу,  другою,
Бо  з  добротою  важко  жить.
Зробіть   мене  трохи  черствою.
Хай  не  на  довго,  хоч  на  мить.

Щоб  я  узнала,  як  так  жити,
Чи  буде  боляче  душі?
Чи  зможу  ввись  тоді  злетіти,
Коли  байдуже  все  в  житті?

Живуть  же  якось  такі  люди,
Таких  я  бачила  не  раз.
Я  вам  не  заздрю  "  правдолюби".
Кажу  вам  правду,  без  образ.

З  такими  поряд  дихать  важко,
Втекти  б  за  тридевять  земель.
А,  може,  випить  віскі  пляшку
Й  забуть,  що  знав  таких  людей...
--------------------------------------

(  У  вірші  використала  зібраний  образ.
 Нікого  із  сайту  вірш  не  стосується.
Не  приміряйте  його    до  себе.
Дякую.)












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826633
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ольга Калина

Ще досі в бою

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває.  
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою    я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим    вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі    в  тім    бою
Душманів  разом  відбиваєм.
 Ми  не  залишим    висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих    безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Україна в тобі. Україна в мені. (Слова для пісні) .

Україна  в  тобі
Україна  в  мені.
Україна  у  кожному  серці:
В  кого  скроні  в  журбі,
У  снігу-сивині
І  хто  ще  в  молодечому  герці.

Україна  в  борні.
Україна  в  вогні.
Стогнуть,  ридма-ридають  і  плачуть.
В  закривавлений  сніг
Сльози  з  неба  рясні,
Коли  душу  стрічають  юначу.

Україна  моя.
Україна  й  твоя.
Україна  одна  в  нас  –  єдина.
Тож  болить  і  тобі,
І  йому,  і  мені,
Бо  ми  всі  українська  родина.
19.02.2019

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826595
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ганна Верес

Знай мову!

Знать  мову  свого  рідного  народу  –
Це  не  лише  обов’язок  –  це  й  честь,
Це  і  свята  від  Бога  нагорода  –
Не  пропусти  в  житті  оцю  нагоду,
Бо  в  твоїх  жилах  кров  його  тече:
Бурхливо-неспокійна,  українська,
Що  в  ген  у  твій  навіки  уп’ялась,
Адже  вона  для  тебе  материнська.
Знай:  мова  –  це  твоє  надійне  військо:
Її  віки  карали  –  не  здалась!
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826594
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Віталій Назарук

БУЛО ТЕ

В  житті  важливо  знайти  людину,
Та  важливіше  знайти  себе...
Найщасливішу  оту  хвилину,
Вона  напевно  прийшла  нате.

І  пролетіло,  як  був  щасливий,
За  тими  днями  не  плач  –пройшло.
В  житті  людському  усе  можливо,
Проте    важливо,  що  ТЕ  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826581
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Олександр ПЕЧОРА

Побував не раз я на Волині…

*      *      *  

Побував  не  раз  я  на  Волині,  
де  ліси,  озера  і  лани.
Я  сюди,  мов  птах,  душею  лину,  
край  пісенний  серце  полонив.

Лесиними  ходячи  стежками,  
був  біля  козацького  коша.
Бачив  –  поміж  сивими  віками  
Мавка  виглядає  Лукаша.

В    Замок  зазиває  Лесин  Ясен,  
я  його  у  мові  вітру  чув.
Він  –  співучий  велетень  прекрасний,  
буйні  віти,  мов  козацький  чуб.

В  Луцьку  я  відчув  міцну  основу  
за  достойну  волю  боротьби.
У  піснях  і  думах  –  знову  й  знову  
відгомін  козацької  доби.

Де  б  не  жив,  не  мандрував  би  всюди  –  
пам’ятати  завжди  буду  я:  
це  отут  живуть  шляхетні  люди  
й  невмируща  слава  волинян!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720813
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 23.02.2019


Віталій Назарук

ЗОРІ НЕ ВІЧНІ

Не  думай,  що  принизивши  людей,
Ти  виріс  і  стаєш  за  мить    ще  вищим.
Ти  не  горни  зневагу    до  грудей,
Не  кожен  сон  в  житті  буває  віщим.

Тернистий  шлях  у  нас  в  ногах  лежить…
В  житті  бувають  випадки  трагічні.
Життя  проходить,  миті  бережи
І  пам’ятай,  що  зорі  теж  не  вічні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826559
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 107

[b][color="#055363"]За  рекою  возле  пня
Мой  Петро  с    Наталкой
Это  что,  блин,  за  фигня!!
Отлуплю  из  палкой!

Зря  зашла  я  к  бабке  в  дом
(Лечит  ведь  болезни!!)
Третий  день  с  бабулей  пьем
И  горланим  песни!

Не  ходил  бы  ты,  милок
Не  искал  забавы.
Вон,  вчерась  со  мной  не  смог
Засмеют  ведь  бабы!!

Все  испортил  соловей
Вспорхнув  среди  веток.
Ты    одел  штаны  скорей.
Чмокнув  напоследок!!

Ущипни  меня,  мороз,
А  за  что  -  вот  тут  вопрос..
Если  можно    -  за  попец..
Ласки  хочется,  капец!!

У  меня  идея  есть
Сбить  Петру  маленько  спесь!!
А  то  гоголем  гарцует
Возле  баб  чужих  воркует.

Не  ходи,  миленок,  к  Оле
Пока  муж-то  ейный  в  поле!
Полюби  меня,  девИцу,
Мой  уехал  за  границу!!

Бабка  с  дедом  на  неделе
За  столом  пельмени  ели.
Бабка  съела  больше  вдвое,
Дед  сидит,  белугой  воет..

Бабка  смотрит  мелодрамы
Из  своей  оконной  рамы
Вон  и  нынче  в  аккурат
Страсти  за  плетнем  кипят.

А  у  кума  в  телефоне
Номера  стоят  двух  Лёней.
Этот  старый  баобаб
Так  шифрует  своих  баб.

Ну  и  вьюга  разыгралась
Напугала  местных  малость,
С  тем  напором  до  весны
Им  в  сугробах  видеть  сны.

Шлю  письмо  я  Доброй  Фее
Сделать  муженька  добрее.
Чтоб  за  каждую  проказу
Не  лупил  меня  он  сразу.

За  деревней  на  пруду  
Повстречала  Джигурду.
Кто  мне  верный    даст  ответ
Он  свободен  или  нет?

Ой  солома  ты  солома
Если  все  прознала  мать.
Там  с  Петром  была  истома
И  в  апреле  мне  рожать!

Стал  Петро  мой  возбужденный
До  того  то  был  скромняк.
То  ли  он  вооруженный,
То  ли  там  в  штанах  столбняк.

На  полу  разбилось  блюдце
Мне  ль  осколки  собирать?
И  такие,  блин,  найдутся
Меня  станут  обвинять[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826576
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Ніна Незламна

Він кохав єдину…

[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]

Ніч  ховала  днину
Як  малу  дитину
Зовсім  не  зоріла
Душенька  горіла
В  моряка  сумного
Давненько  сивого.
Темінь  по  край  неба
Чи  була  потреба
Йому  йти  до  моря
Тут  в  обіймах  горя
Знов  все  пригадати
Та  й    в  душі  сховати.
І  в  той  день  штормило
Він  так  полохливо
Погляд,    дна  не  бачить
Собі  не  пробачить
Те,  що  тоді  сталось
Увесь  час  ввижалось.
*
День  мов,  яснів  зранку
Вбиравсь  в  вишиванку
Дружина  повненька
Дитина  маленька
Мала  народитись
В  світ  божий  явитись.
Вмить  вітрисько  гордий
Ранок  настав  чорний
Над  морем  мов  крила
Все  пітьма  накрила
Воно  ж  бушувало
Серденько  ж  страждало…
*
Перейми  …Пологи…
Немає  дороги
Медпункт  так  далеко
Дістатись  нелегко
Лелекою  б  стати
Щоб  шлях  подолати
Рвав    в  небі    б  повітря
Й  не  падав  від  вітру…
На  мить    в  небі  хмари
Розійшлись  примари
Наче  й  проясніло
Та  море  кипіло….
*
Хай  би  штиль,    діждатись
Та  треба  триматись..
Плескіт  хвиль  об  човен
Чи  втримати  годен
Нащо  ж  такі  муки
Ніжно  брав  на  руки
Почекай,  ще  трішки
Ховай    люба  ніжки
Вона  просльозилась
Ніч  важка,  втомилась
Біль  зібрала  в  жмуток
Серце  обвив  смуток…
*
Весла  хвиль  торкались
Вони  ж  сподівались
Щоб  дістатись  вчасно
Було  б  справжнє  щастя….
Вдвох  молили  Бога
А  вона  небога
Від  болів  звивалась
Молилась,  зверталась
До  царя  морського
До  всього  святого…
*
Чайка  закричала
Не  видно  причалу
Хизувалось  море
Хто  кого  поборе
Сил  в  руках  не  стало
Дно  човен  вітало….
Крик  здіймався  з    морем
 Він  убитий  горем
Торкнувся….  В  імлі  дна
Де  ж  ти  є….Кохана?
*
Вода  серце    давить
То  смерть  нею  править
Підіймались  хвилі
Ледь  торкнувся  милі.
Берег….    Її  шарфик
З  душі…  Гучний  окрик
Море  зупинися!
Отче  озирнися!
Де  ж  моя  надія?
В  чорнім  морі  мрія….
Три  дні  в  хвилях,    поспіль
Неторкана…  Постіль
Розпач  і  страждання  
З  вечора  й  до  рання
 Як,  жах  пережити
І,  як  далі  жити?
*
Шарфик….  Пестить  шию
Цей  біль,  чим  я  змию?
Море  геть  солоне
Серденько  холоне
Між  хвиль,  її  погляд
Ховавсь,нема  поряд…
Ніч,  обняла  днину
Він,  кохав  єдину…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Валентина Рубан

У ТЕМРЯВУ ТЕНДІТНІ ЗОРІ ВПАЛИ.


У  темряву  тендітні  зорі  впали,
І  небо  враз  засяяло,  мов    цвіт.
Вони  самі  напевно  те  не  знали.
Що  освітили  увесь  грішний  світ.

Стежину,  по  якій  удвох  ходили.
Збиваючи  замріяну  росу.
Тоді  ще,  коли  палко  ми  любили,
В  усьому  вміли  ще  вбачать  красу.

І  гори  ті,  де  сонце  заховалось,
І  річку,  що  про    щастя  жебонить.
Ту  радість,  що  у  когось  ще  зосталась.
Можливо  просто  зараз  тихо  спить.

Вони  надії  освітили  крила.
А  ще,    вказали,    щоб  летіти,  путь.
Вони  безжально  всі  себе  палили.
Щоб  неможливо  були  їх  забуть.

Вони  самі  напевно  те  не  знали.
Що  освітили  увесь  грішний  світ.
У  темряву  тендітні  зорі  впали,
І  небо  враз  засяяло  мов    цвіт.

22.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826511
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

До квітня доживу і з вирію вернусь…

До  квітня  доживу  і  з  вирію  вернусь
до  двох  стареньких  груш  і  сивого  горіха.
Мій  комин  задимить,  як  тютюном  дідусь,
кривий  беззубий  тин  покотиться  від  сміху.

Не  стримається  він  позбутись  ланцюга,    
турне  ціпком  у  бік  стару  набридлу  хвіртку.
Де  через  тихий  сад  барвінок  проляга,
бруньками  задзвенить  антонівка-сирітка.

Про  те,  як  тут  жилось,  стежина  розповість,
засвідчить  самоту  сухе  торішнє  листя.
І  вікна  натякнуть,  що  я  бажάний  гість,
та  ще  вхідних  дверей  завіси  голосисті.

Насію  квіточок,  оселю  побілю  –  
почну  в  своїм  дворі  я  господарювати.
Після  гостин  здіймусь,  подібна  журавлю,
щоб  повертатись  знов  в  свою  стареньку  хату.
25.01.2019
(фото  з  Інтернету,  дякую  авторові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Віталій Назарук

НАЗНАЧЕННЯ СЛІВ

Кожне  слово  має  свою  вагу,
Лише  пусті  витають  невагомі…
Одні  холодні,  наче  у  снігу,
Інші  страшні,  бо  народились  в  громі.

Одними  завжди  думаєш  –  живеш,
Інші  були  і  зразу  їх  немає.
Одними  душу  на  шматки  порвеш,
Окреме  слово  вічне  –  не  вмирає.

Не  всі  слова  злетівши  з  вуст  чиїсь,
Живуть  віки,  щоб  берегли  мільйони.
Одні  слова  високо  піднялись,
Лише  окремі  світло  для  корони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826415
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Lana P.

ШЕДЕВР

Він  обережно,  віртуозно  вигинав
Жіноче  тіло  —  шедевральне  полотно.
В  руках  умільця  оживилося  воно,
У  погляді  зіниць  красуню  поглинав.

Пишноти  округляли  делікатний  стан,
Не  відірватись  від  картини  аж  ніяк!  
Від  пристрастей  палких  у  небі  місяць  вкляк.
Бажань  і  прощень  розійшовся  ураган.

Розпещені  її  вуста,  як  маків  цвіт,
Очей  прелюбощі  у  пестощах  земних,
Яскраві  промені  у  пасмах  золотих.
Для  себе  малював  —  побачив  цілий  світ!          19/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826396
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Валентина Ланевич

А я тебе, любий, безтямно кохала.

А  я  тебе,  любий,  безтямно  кохала,
А  я  тебе,  любий,  з  путі  виглядала.
Роки  проминали  у  вірнім  чеканні,
А  тіло  здригалось  у  раннім  світанні.
А  тіло  тремтіло  у  млості  гарячій,
Віддатись  хотіло  тій  примсі  незрячій.  
А,  може,  не  примсі?  Кохання  всесуще,
Воно,  що  те  око,  воно  невмируще.
Ні  сонце,  ні  дощ,  ані  вітер,  ні  стужа,
Ніщо  не  завада,  якщо  й  бачиш  вужа,
Що  вжалити  може  в  любую  хвилину,
А  серце  так  билось  і,  стук,  беззупину.
А  серце  так  рвалось  назустріч  твоєму
Й  не  мало  на  думці  шукати  дилему.
Назирці  ступало  думками  в  погоні,
Коханий  мій,  милий,  чи  вже  на  припоні,
Потік  безневинний  душевної  муки,
Що  ллється  назустріч  у  дні,  де  розлуки?
Ніхто  не  зупинить  того,  що  не  бачить,
Того,  що  не  чує  й  йому  те  не  значить,
Не  значить  нічого,  бо  те  є  химерне,
Мій  любий,  єдиний,  як  світ  воно  древнє.
В  мені  воно  завше,  в  любую  хвилину,
Чому  ми  залежим  від  дійсності  плину?
І  тільки  кохання  не  знає  кордонів,
Кохання  належить  до  вічних  канонів.
В  мені  ти,  -  казала  не  раз  і  не  двічі,
Скажу,  якщо  треба,  сто  раз  ще  по  тричі.

21.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826390
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Lana P.

ВИШИВАЛЬНИЦЯ НАСТУСЯ

Притомились  в  мене  ніжки,
Наберусь  терпіння  трішки,
Полотно  візьму  у  ручки  —
Гладдю  ляжуть  закарлючки.

Протягну  крізь  вушко  нитку,
Білу  вишию  лебідку,
Що  над  озером  літає,
Де  латаття  розцвітає.

Вправна  голка  гостозуба
В  зелен-листя  вдягне  дуба.
Чарівні  в  Настусі  п’яльці  —
Не  вколоти  б  тільки  пальці!        21/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826385
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ганна Верес

Вітрам навстріч

Я  всього  досягла  сама,
Хоч  були  поряд  інші  плечі.
І  життя  не  пройшло  дарма:
Рідні  поряд  і  сміх  малечі.
Все  було:  і  тривоги,  й  сни,
І  кохання  безсонні  ночі,
Й  щастя  усмішка,  і  весни,
І  сльозинки  сріблили  очі.

Йшла,  тамуючи  часто  біль,
Щоб  ніхто  не  міг  здогадатись,
І  наказувала  собі,
Що  біді  не  повинна  здатись.
Так  і  йду  всім  вітрам  навстріч,
Вони  й  досі  дмуть  без  упину,
Не  збагну  лиш  одну  я  річ:
Коли  ж  будуть  мені  у  спину?
22.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826381
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Любов Іванова

ПОД СНЕГОМ СПИ ВЕСНА ДО МАРТА

[b][i][color="#0727b5"][color="#bf11ae"]П[/color]о  уши  все      замело,  не  пройти,  не  проехать
[color="#bf11ae"]О[/color]х  и  зима,  удивляется  всюду  народ...
[color="#bf11ae"]Д[/color]аже  сейчас  и  на  лыжах  сугробы  -    помеха

[color="#bf11ae"]С[/color]ани  нужны,  чтоб  доехать  с  крыльца  до  ворот
[color="#bf11ae"]Н[/color]ет  во  дворе  в  это  зимнее  время    детишек.
[color="#bf11ae"]Е[/color]сли  гулять...  то  конечно  же  лучше  потом,
[color="#b816c4"]Г[/color]лавное  в  дом  занести  хоть  вязанку  дровишек
[color="#bf11ae"]О[/color]х  и  тепло  им  на  печке  в  обнимку  с  котом.
[color="#bf11ae"]М[/color]ожет  зима  свою  власть  все  же  вскоре  отпустит,

[color="#bf11ae"]С[/color]  гор  побегут  к  рекам  вниз  озорные  ручьи,
[color="#bf11ae"]П[/color]росто  уйдет,  убежит  и  пора  зимней  грусти
[color="#bf11ae"]И[/color]  прилетят    долгожданные  в  рощи    грачи...

[color="#bf11ae"]В[/color]новь  зацветет  нежно  белым  красавец-подснежник
[color="#bf11ae"]Е[/color]сли  лучи  потихоньку  пробьются  к  земле.
[color="#bf11ae"]С[/color]олнце  опять  искупает  в  лучах  своих  нежных
[color="#bf11ae"]Н[/color]овый  росток...  и  станцует  фокстрот  веселей...
[color="#bf11ae"]А[/color]  бушевать  злым  метелям  осталось  не  долго

[color="#bf11ae"]Д[/color]а  и  сейчас  приутихли  они,  будто  спят
[color="#bf11ae"]О[/color]чень  не  часто  завоют  за    городом  волком

[color="#bf11ae"]М[/color]игом  потом    по  оврагам  на  отдых  летят
[color="#bf11ae"]А[/color]  над  землей  небо  блещет  своей  бирюзою
[color="#bf11ae"]Р[/color]азве  есть  те,  кто  простится  с  зимой  не  готов?
[color="#bf11ae"]Т[/color]алой  водой  ручейки  уходящее  смоют
[color="#bf11ae"]А[/color]  ведь  пора  подготовить  простор  для  цветов!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826351
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна навшпиньках

Весна  навшпиньках  лагідним  піано
Крадеться  по  землі  і  дихає  легенько.
І  розквітають  первоцвіти  рано,
Вбирають  пахощі  п*янкі  життя  легені.

Весна  сердець  пелюстки  розкриває.
Цей  атрибут  любові  із  початку  світу.
Натхнення  неба,  і  краса,  і  ваба,
Джерельність  свіжих  почуттів  і  звуків  світлість.

Весна  й  кохання  неподільні,  злиті,
І  ось  жива  душа  енергію  вбирає.
Бруньки  розпустять  зело  -  клейкість  листя,
І  знов  продовжиться  буття  земного  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ніна Незламна

Лютневий ранок

[youtube]https://youtu.be/Ta0vNtWEU5Q[/youtube]                          
Їх  на  початку  березня  чекала
Вони  світанок  розбудили  співом
Шпаків  веселих,  зима  не  злякала
Хоч  трави  в  полі,  в  полоні,  ще  під  снігом

Струмки  стікають,  крихкий  лід  іскриться
 Дзвінке  дзюрчання,  лине  мелодій  звук
І  шпак  раденький,  тріпочуть  крильця
Пісня  кохання…  Передав  серця  стук….

Вікно  відкрию,  стріну  весну  з  ними
Хай  не  бариться,  сміливо  зробить  крок
Яскраве  сонце,  візьме  нас  в  обійми
 Й  пробудить  землю  і  лютневий  ранок.

                                                                                   10.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826337
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


СЕЛЮК

БАЖАННЯ ЕМІГРАНТА

Пролітають  роки,  а  я  все  працюю  на  пана,
Якби  ж  то  у  себе,  а  то  де  вузький  Гібралтар.
Пісні  тут  не  наші,  хоч  мова  у  них  не  погана,
Проте  у  соборах  відсутній  різьблений  вівтар.

При  згадці  про  дому,  у  крил  набирається  сила,
А  сонце  на  сході  зове  мене  знову  в  село.
До  хати  своєї,  в  якій  ще  бабуся  хрестила,
В  якому  так  любо  і  мило  в  дитинстві  було.

Моя,  Україно,  повір,  що  не  можу  без  тебе,
Тут  хлопці  й  дівчата  з  сусіднього  з  нами  села.
Не  те  у  них  небо,  найкраще  у  світі  в  нас  небо,
Тут  серце  раділо,  коли  матіола  цвіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826330
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Валентина Ланевич

Відлягло, попустило і скресло.

Відлягло,  попустило  і  скресло,
Що  той  лід  на  весняній  воді,
В  серці  змученім  те  перевесло,
Що  тримало  "тепер"  і  "тоді".

І  замріяла  ввисі  веселка,
Що  несла  коромислом  сліди.
І  в  душі  обізвалася  прялка,
Смиче  кужіль,  щоб  звести  мости.

Що  у  часі  заледве  не  щезли,
Припорошені  пилом  образ.
У  єства  закольцьовані  жезли,
Що  не  знайдеш  багатших  прикрас.

Серцевина  у  вічності  кріпка,
Первородний  вогонь  не  згаса.
Запалає  й  зволожена  квітка,
Так  єднанням  творять  чудеса.  

21.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826328
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Віталій Назарук

ЩЕ Б ЛЕБЕДЕМ ЗНЯТИСЬ У НЕБО

Мені  ще  б  хоч  раз  почути  в  полях  перепілку
І  жайвора  в  небі,  що  співом  збиває  росу.
Зробити  єдину,  чарівну  з    калини    сопілку,
Коханій  заграти,  коли  розплітає  косу.

Пр:  Хотів  би,  матусю,  ще  лебедем    знятись  у  хмари,
Торкнутися  грому  своїми  міцними  крильми.
Дивитись  щоночі,  коли  грають  в  небі  стожари
І  довго  прожити  на  мирній  землі  між  людьми.

Радіти  життю,  ще  внуків  навчити  літати,
Пройти  до  останку  назначений  Господом  шлях.
І  слухати  весни,  як  стане  зозуля  кувати,  
Торкнутись  колосся,  достиглого    хліба  в  полях.

Мені  ще  б  хоч  раз  почути  в  полях  перепілку
І  жайвора  в  небі,  що  співом  збиває  росу.
Зробити  єдину,  чарівну  з    калини    сопілку,
Коханій  заграти,  коли  розплітає  косу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826283
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


НАДЕЖДА М.

Прийде час…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_OLVLtToCE[/youtube]
Скільки  слів   у  серці  нерозтрачених,
Кожен  з  нас  старанно  береже.
Прийде  час  і  втратять  вони  значення,
Запізніле  -  це   пусте  уже.

Відлетять  кудись,  як  цвіт  зимовий,
Вітер  рознесе   без  жалю  й  сліз.
Присмак  загірчить  колись  медовий,
І  обійме  жаль  за  втраченим  колись.

Самота  з"їдатиме   щоденно,
Спокою  не  дасть  ні  вдень,  ні  вніч.
Снитись  буде   тільки  сокровенне,
По  житті  ітиме  пліч  -о  -  пліч.

Нікуди  від  нього  ти  не  дінешся,
І  не  дасть  спокійно  тобі  жить.
Із  обіймів  самоти  не  вирвешся,
Іншу  чи  вже  зможеш  полюбить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826135
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ганна Верес

Вірна дорога

Земля  і  воля  –  два  ці  атрибути
Вели  народ  мій  до  важких  звитяг.
Без  них  ніколи  нації  не  бути,
Без  них  зупиниться  країни  теж  життя!

Народ  і  мова  –  люди  й  коди  вічні,
Без  них  народ  загубиться  в  світах.
Він  буде  там  рабом  чи  підопічним,
Про  звичаї  забуде  і  свята.

Сміливці  можуть  втрапити  за  грати,
Одна  найправильніша  із  доріг:
Нам  волю  треба  мати  й  мову  знати
І  берегти  прабатьківський  поріг!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826246
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Віталій Назарук

ПОВЕРНУСЬ

Я  теж  піду  у  інший  світ,
Де  відстані  усі  безкраї…
І  буду  з  вас  питати  звіт:
Чому  в  вогні  земля  святая?

Очищу    душу  і  тоді
Назад  на  землю  повернуся.
Позбавлю  землю  холодів
І  предків  болем  відізвуся.

Пізнавши  смак  чужих  світів,
Віддам  усе  своїй  землиці.
Бо  ж  недарма  в  світи  летів
Де  пір’я  віднайшов  жар-птиці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826203
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Олеся Лісова

Все прощаю

Спонтанно  написала  цей  вірш  після  перегляду  фільму


В  думках  зважила  «за»  і  «проти»,
Склала  в  скриньку  усі  вагання
І  німе  питання:  -  Ну  доки?
Залишилося  знаком  питання.

Біль  і  гнів  переповнили  чашу,
У  взаємних  докорах  втопили
Любов-вірність  –  перлину  нашу
Наче  дзеркало  вдрузки  розбили.


Стало  тихо.  Пустельна  пастка.
Бо  оазис  –  це  лиш  примара.
Дим  розсіявся.  Серця  частка
Потемніла  від  зрад,  як  хмара.

Не  тримаю  зла.  Все  прощаю.
Та  на  попелі  жити  не  сила.
Душу-пташку  увись  випускаю,
Якій  в  буднях  підрізала  крила.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826199
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Катерина Собова

В дитсадочку

Баба    Ганя    додаткові
Клопоти    щоденні    має,
Бо    під    вечір    з    дитсадочка
Свого    внука    забирає.

По    дорозі    розпитає:
-Не    порвав,    бува,    сорочку?
Що    робили    і    що    їли,
І    чи    топлять    в    дитсадочку?

-Ні,    бабусю,    нас    не    топлять,
Тільки    ставлять    у    куточок…
Кажуть,    в    нас    батьки    дебіли,
Що    ведуть    у    дитсадочок.

Бо    нормальні    -    няню    мають
(Тихий    голос,    ніжні    руки),
І    їх    діточки    не    знають
Виховательки  –  зміюки.

І    на    мене    теж    кричала:
-Як    ти    в    світі    будеш    жити?
Твої    батьки    тільки    вміють
Вилупків    таких    робити!

Батько    -    що    із    нього    взяти?
Мати    -    корчить    з    себе    пані,
А    як    гроші    сюди    здати,
То    вони    завжди    останні!

Себе    внуку    присвятити
Від    сьогодні    до    останку
Вирішила    баба    Ганя:
Чим    вона    не    гувернантка?

Всіх    бабусь    вже    залучала
Піклуватись    про    онуків,
Щоб    лишились      без    роботи
Виховательки  –  зміюки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826146
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ніна Незламна

Де кохання солод….

Не  хочу  брати  на  долоню  сніжинки
Знаю  розтануть  …    Так  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі,  на  мить  відчую  холод
Вже  душа  мерзне…  Де  кохання  солод?
Лишився  спогад,  краплини  через  пальці
Любий  в  костюмі,  а  я  у  вишиванці
Тут  на  порозі,  цілунки,  сніг  ловили
Ясні  сніжинки…  Вони  благословили.
Дивлячись  в  очі,  шукав  у  них  зізнання
Аж  затремтіла,  боялась  -  це  кохання
 На  серці  тепло,  губи  ніжно  до  очей
Ти  не  дізнався,  скільки  не  спала  ночей.
Ясніло  небо,  погляд  до  сніжинок
Щоб  не  летіли,  не  ховали  стежинок
Згубив  дорогу…Скрізь  біле  -  біле  поле
Чом  так  буває?  Скажи  ж  нарешті  доле...
Вона  мовчала,  як  пухкий  іскристий  сніг
В  місячнім  сяйві,    так  тихо  припадав  до  ніг…  
Ловить  не  хочу,  на  долоні  сніжинки
Тихо  розтануть  …    Вже  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі  та  не  відчула  холод
Душа  мов  мертва…Де  кохання  солод?
                                                                                     
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ганна Верес

Якщо не я, то хто?

Прислухайся,  як  стогне  Україна,
Тримаючи  важкий  та  правий  бій…
Це  молоде  відважне  покоління,
Котре  не  звикло  жити  на  колінах,
Торує  шлях,  де  не  бува  рабів.

Прислухайся,  як  серце  твоє  б’ється,
Коли  йде  мова  про  війну-АТО,
Хіба  в  тобі  нічого  не  здригнеться,
Невже  душа  від  болю  не  проснеться:
Якщо  не  я,  то  піде  туди  хто?!
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826122
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Валентина Ланевич

Розцвітав барвінок небом голубим.

Розцвітав  барвінок  небом  голубим,
Ніжним  зелен-листом  усміхався  всім.
Сплітала  в  віночок  квіти  та  стебло,
В  доленьки  благала,  щоб  щастя  жило.

Щоб  її  кохання,  як  той  маків  цвіт,
Горіло  в  серденьку  ще  багато  літ.
Щоби  не  щеміло  в  ночах  самоти,
Вуста  ж  жебеніли:  милий  тільки  ти.

Стікала  пекуча  сльоза  по  щоці,
Тремтіла  росою  на  фото  в  руці.
Малювала  зустріч  пензлем  із  надій:
Любий  мій,  коханий,  ти,  навіки  мій.

Припадала  ніжно  до  грудей,  що  з  жил,
Бо  без  нього  бути  бракувало  сил.
Ув  очах  тонула:  приголуб,  мене,  -
Просила,  молила,  -  кохала  над  все.

19.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826109
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ганна Верес

У снігу моя доля і коси (Слова для пісні) .

У  снігу  моя  доля  і  коси,
Ледь  схолола  від  віку  душа,
Все  було  на  життєвім  покосі,
Та  надія  мене  не  лиша.

Не  спинюся  ж  я  на  півдорозі,
Сірі  сумніви  знищу  і  страх,
Від  душевних  спочину  корозій,
Й  віра  в  себе  почне  виростать,

Бо  без  віри  життя  є  буденне,
Надто  довге  воно  і  пісне.
З  нею  ж  сонце,  ясне,  полуденне,
Все    запалить  живильним  вогнем.
16.02.2015.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825986
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Віталій Назарук

ПРО ВОРОГІВ

Я  б  вигнав  з  України  назавжди,
Хто  в  ній  живе  і  все  життя  паплюжить.
Хто  тут  саджає  паростки  вражди
І  чорним  круком  в  синім  небі  кружить.

Поставив  би  осикові  палі
І  ярих  ворогів  садив  на  палю.
І  щоб  вони,  неначе  ліхтарі,
Не  викликали  у  народу  жАлю…

І  без  відбору  гнав  у  шию  тих,
Кому  так  ненависна  Україна.
Я  б  ноги  цілував  усім  святим,
За  те,  що  є  країна  солов’їна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826079
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Без пут

У  безголосім  сні  з*являлись  у  чеканні
Ескізи  декорацій  від  руки.
У  непроглядну  тьму  світилом  з  неба  канув.
Здавалось,  влучно  бив  у  серце  кий.

І  трепіт  губ,  немов  під  вітром  лист  осини,
Лишився  із  минулого  іще.
А  світ  на  мить  якусь  ставав  безбожно  сірим,
І  підпадьомкував  пташиний  щем.

Ескізи  декорацій  вранці  малювались.
Чи  світлосій  спроможні  повернуть?
Чуття  хмаринним  покотились  зразу  ж  валом,
І  промінець...  блідий,  але  без  пут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Ніна Незламна

Тихо на Майдані

Сьогодні  зранку  тихо  на  Майдані
Асфальт,  ще  мокрий,  блистять  роси  ранні
Та  вже  в  лампадці,    свіча  палахкотить
Блукає  спогад,  під  серцем  так  болить.
Глуха  та  тиша…Та  за  мить  хтось  плаче
Як  ти  там  любий,  мій  рідний  козаче?
Пороша  в  косах,  в  очах  біль,  тривога
Знов  на  колінах,  в  розпачі  небога.
В  журбі  схилилась,  згадала  страшні  дні
«Небесна  сотня»    лягла  у  тій  борні
Горіли  шини,  снайпери  стріляли
В  воді  холодній,  на  поміч  скликали…
Страх,  виживання  в  ті  морозні  ночі
Вони  дивились,  сміло  смерті  в  очі
Добро  змагалось,  на  цій  площі  зі  злом
Тепер  тут  фото,  щемить,  у  горлі  ком…
Здається    ненці,  що  десь  кричить  лелека
Вшануймо  люди,  всіх,  хто  там  далеко
Хто  захищав  нас,  боровся  за  волю
Щоб  Україна  мала  кращу  долю
*
 ГЕРОЯМ  СЛАВА!  Лунає  на  Майдані
Яскраве  сонце….  Збирає  роси  ранні.
                                                                         18.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


НАДЕЖДА М.

Чекали весну?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA
[/youtube]


Зима  покрутилась,
Та  нікуди  дітись,
Весні  уступила  дорогу.
Десь  скраю  вмостилась,
Схотіла  погрітись,
Просила  так  слізно  небогу.

І  градом  котилися
Сльози  із  стріх,
Заплакали  гірко  бурульки.
Зима  підкорились,
це  -  нібито  гріх...
Весна  підкрадалась
Навшпиньках...

Ступа  обережно:
Вода  крижана,
Та  термін  ось-ось  вже  стікає.
Всміхнулась  люб"язно:
Та  ось  я  -ВЕСНА!
Вела  себе  так   легковажно.

Не  бачить  ні  в  чому
свою  тут  вину.
Зима   ж  їй  дозволила
трохи  погратись,
Та  знає  все  ж  добре  
зими  це  ще  час.
Не  треба  ще  радісно
так  усміхатись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825945
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ганна Верес

Якщо ми – народ

Невже  треба  пройти  через  війну,  
Щоби  себе  відчути  українцем?
Чи  ж  мало  нас  москаль  ламав  і  гнув,
Що  не  вважаємо  його  чужинцем?

Хіба  не  нас  гноїв  у  таборах
Так  званий  «брат»  і  цілився  у…  груди?
Пора  вже  зрозуміти  це!  Пора,
Якщо  ми  є  народ  і  вільні  люди!
19.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825790
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Віталій Назарук

РІКА ЖИТТЯ

Долає  усі  перешкоди  ріка,
Біжить  вдалину,  як  біжить  кров  у  жилах.
І  слухає  пісню  у  небі  дзвінку,
Розправивши    сильні,    обвітрені    крила.


Попереду  захід,  а  далі  обрив…
Душа  вже  втомилась  в  чеканні.
Усяке  було  і  здавалося  жив,
Та  думи  були  не  останні.

Мені  б  ще  краплину,  два  кадри  з  кіно…
Я  прагну  Вкраїні  служити.
Не  все  написав,  не  все  випив  вино,
Мені  б  ще  хоч  трішки  пожити.

Не  будуй  греблю,  Господи,  на  моїй  річці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825774
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна Продан

ОСІННЯ ЗЛИВА


Згадала  як  колись  осіння    злива,
Лякала  запізнілих  перехожих,
Стояла  я  сумна  та  нещаслива,
І  бачила  в  юрбі  на  мене  схожих.

Дерева  гнулись,  листя  відлітало,
Неслося  вниз  як  у  прощальнім  танці,
Так  боляче  ніколи  не  бувало,
Й  не  віщувало  мені  рано  вранці.

Осінній  холод  заглядав  у  душу,
Бажав  тепло  моє  собі  забрати,
Та  в  добру  долю  вірити  я  мушу
І  все,  що  радість  принесло,  згадати.  

Усе  в  житті  минає  й  це  минеться,
І  буде  знов  зима,  весна  і  літо,
Я  вірю,  доля  всім  нам  усміхнеться
І  подарує  всі  найкращі  квіти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825771
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Не бува теплих гроз у осінній мороз

З    сокровенних    глибин
Ці    слова    дістаю,
Ще    заглянути    в    душу    я    мушу,
Мов    над    прірвою,    я
Біля    тебе    стою,
Клятви    вірності,    ні,    не    порушу.

Кажуть,    справжня    любов
Не    признає    оков,
Інші    кажуть:    вона    окриляє,
Та    від    зайвих    розмов,
Виростали    що    знов,
І    від    клятви    вона    не    звільняє.

Як    же    далі    нам    жить?
Честю    як    дорожить,
О    моя    запізніла    любове?
Не    бува    теплих    гроз
У    осінній    мороз,
Мабуть,    ми    нагрішили    з    тобою!?
19.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825706
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Я не можу таке пробачать!

!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  гинуть  сини  України,
Й  без  міцного  плеча
Залишаються  діти  й  вдова!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  сірі  усюди  руїни,
Коли  плаче  свіча
Й  вириваються  болем  слова…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  зорі  згорають  дочасно,
Коли  дзвони…  кричать,
І  знеможена  клякне  душа…
Материнська  душа,
Що  до  днів  до  останніх  нещасна,
А  полки  яничар
Україну  загарбать  спішать…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  світ  обняла  небезпека,
Коли  страх  у  очах
В  ненароджених  ще  лелечат,
Коли  гине  пташа,
І  безкрилий  тупцює  лелека
Не  вгорі  –  в  споришах…
Я  не  можу  таке  пробачать!
24.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825704
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 11

[b][i][color="#09b00c"]Как  то  раз  ближе  к  ночи..  на  пляже
Я  смотрю,  мой  Иван,  сучку  вяжет.
Кто-то  даст  мне  ответ?
Кобеля  -то  -  там    нет!!!
Может  сам  мой  супруг  правду  скажет!?

Тётя  Катя,  как  будто  наседка...
Внуков  кормит  по  разным  беседкам..
Не  то  -  драке  бывать
Восемь  их  -  не  унять!!!
Разогнать  бы,  как  птичек...  по  веткам.

Ловелас  из  холодной  Чукотки
К  дамам  нес  лишь  бутылочку  водки..
Но  намек  -  на  лицо  -
Обожаю  мясцо!!
И    грамм  двести  балтийской  селёдки!!

Санитар  по  фамилии  Осин
В  психбольнице  работал  лет  восемь.
Психов  всех,  ей-же  Бог
Приручить  как-то  смог..
Он  им  тир  смастерил  между  сосен.

Ловелас    из  холодной  Камчатки,
Не  носил  ни    носки,  ни  перчатки..
Вот  и  делу  венец,
Отморозил  конец,
А  какой  мужичонка  был  сладкий...

Очень  юная  леди,  бывало
Допивала  вино  из  бокалов.
До  историй  смешных,
На  застольях  любых.
Став  посмешищем  местных  журналов.

Чтоб  улучшить  себе  настроенье
Я  в  камин  брошу  пару  поленьев.
Страсти,  ах,  горячи
Кум..  лямур...  две  свечи...
Жаль  испортил  все  муж-привиденье!!

Санитар  по  фамилии  Клюев
Замутил  с  санитаркою  Юлей,
Но  узнал  сам  главврач!!
Клюев  мигом  и  вскачь.
Улетел  с  отделения  пулей!!

У  зайчишки  в  сосновом  лесочке
Предложение  волк  сделал  дочке.
Ну  и  зять,  Бог  ты  мой!
Плачет  зайка  с  женой.
Дочку  спрятали  в  погребе  в  бочке!

Даздраперма,  жена  депутата
На  приемах  ругается  матом.
Ей  всего  -  двадцать  лет.
Депутат  -  старый  дед...
Боров  толстый,  почти  в  два  обхвата.

Две  блондинки  их  города  Химки
Оголили  на  площади  спинки,
Ляжки,  ножки,  живот
Нет,  ну  не  анекдот??
Откровенные    делали  снимки...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825698
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Амадей

БЛАГОСЛОВЕННА ЛЮБОВ

Любов  свята,  бо  як  без  неі,
Як  без  кохання  в  світі  жить?
Усі  Амури  й  Гіменеі,
Могли  б  спокійно  відпочить,

Але  ж  тоді  не  буде  казки,
Зникнуть  назавжди  почуття,
Хто  не  любив,(скажу  по  правді),
Той  і  не  знатиме  життя.

Той,  хто  відчув  Амура  стріли,
Хто  від  кохання  весь  п"янів,
Життя  коханням  своє  міряв,
Із  вуст  меди  кохання  пив,

Лиш  той  живе,...  хто  ніжно  любить,
В  кого  вогонь  в  душі  пала,
Хай  Валентин  Святий  із  Неба,
Вас  на  любов  благословля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825464
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ніна Незламна

Порозумілись / з гумором/

Сусід  Дмитро  до  Орини
Приходь  завтра  на  хрестини
Обмиємо    пуповину
Прихопи  нову  хустину…
Сина  маю,  порадіймо
Тож  вип’ємо  й  заспіваймо!
Давно  в  дружбі    -  будеш  кума
Тож    виходу  мабуть  нема
Як  будемо  зустрічатись?
Знов  по  ямах,  як  кохатись?
У  садочку,  під  ліщину
Чи  в  сараї  біля  тину
Буду  любить  тебе  знову
Мою  милу  чорноброву.
А  Орина  не  дурненька
Очі  хитрі  і  гарненька
Вмить  червона,  аж  зробилась
Як  та  гроза  розрядилась
-  Здурів  мабуть  ти  Дмитрусь
Не  дурепа,  іншу  якусь  
Собі  шукай,  досить  блудить
Тож  обіцяв  мене  любить!
Нараз  жінка,  очі  злющі
Мов  в  тигриці  всевидющі
Брови  в  купі,  руки  в  боки
Наче  кульки  стали  щоки  
Хап  за  матню  чоловіка
Чоло  мокре,  наче  стріха
-  От  гуляще…  Скачеш?    Досить!  
Тож  все  сивий,  ще  біс  носить?
 Геть  без  мозку,  як  й  не  було
За  вас  давно,  гуде  село  
За  часті    в  ліс  походеньки
По  черешні…  По  опеньки
Вже  думала  зупинився
Тож  синочок  народився!
Біг  чоловік  поза  тином
Наче  гнали  його  дрином
Враз  єхидно  посміхнулась
До  сусідки  повернулась
Крику,  гаму…  Дрижать  стіни
-  Скажи  чесно  -  хочеш  війни?
Ой,  та  чи  здатен  він  кохатись  
Та  там  й  нема  за,  що  взятись
Син  від  кого,  маєш  знати!
В  очах  світять  феєрверки
-  Чи  бажаєш,  між  нас  сварки?
 Це  ж  від  твого  чоловіка
Тепер  обом,  буде  втіха
Гадку  маєш,  що    моторна
Думки,  краля,  неповторна!?
До  дзеркала  подивися
Та  піди  хоч  причешися
Ти  по  ямах,  а  я  в  ліжку
Любить  мене,  як  кіт  кішку
Вуса  довгі,    аж  лоскоче
Коли  дуже,  мене  хоче….
Ледь  зблідніла,  розвернулась
Їй  Орина  посміхнулась
-  Значить  квити,  прийду  вип`єм
Перемир`я  відсвяткуєм  
Підростають  наші  дітки
А  ми  ж  добрі  дві  сусідки
Нащо  людям  гріхи  знати
Чого  дружбу  руйнувати…..
                                                                                   2000р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825678
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Віталій Назарук

БОЖЕ, УКРАЇНУ ЗАХИСТИ

Свою  землю  маєм  відстояти,
Зберегти  її  волю  й  дух.
Відновити  свою  історію,
Поки  вовчий  набіг  не  вщух.

Не  лякають  уже  нас  вистріли,
Не  страшна  нам  тепер  війна.
На  війні  цій  ми,  браття,  вистоїм,
Зробить  сильними  нас  вона.  

Ви  не  вірте  брехні  оскаленій,
У  житті  нашім  перше  –  честь.
Що  давно  у  нас  кров’ю  кроплена,
Не  страшна  нам,  повірте,  смерть.  

На  коліна  перед  іконою,
Щоб  Господь  наш  відчув  мольбу.
Коронуй,  Боже,  нас  короною,
Відхили  на  землі  біду.

Ми  у  тебе  прощення  молимо,
Будем  з  честю  хрести  нести.
Збережи  Україну  зболену,
За  гріхи  наші  -  нас  «прости!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825619
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Леся Утриско

Старе село

Закуталося  в  дим  старе  село,
Порапане  й  обвітрене  роками,
А  ніби  вчора  в  нім  усе  жило
І  жайвір  танцював  по  над  полями.

Рясні  дощі  викУпували  поле,
Шуміли  одиноко  пшениці,
Згубився  вітер  в  них,  пекучим  болем,
У  тих  садах,  що  пам`ять  по  ріці.

Ні  сміху,  ні  розваг...  лишень  десь  відчай,
Притуплено  розлігся  між  загат...
Самотній  птах,  як  сповідь...  сотні  свідчень,
Роздмухує  в  них  згарисько  багать.

Багать  життя,  що  дзвінко  вирувало,
В  народженні  -  свідомо  й  навмання,
А  нині  в  нім  безжалісно  вмирало
Старе  село,  в  туманах  сивих  дня...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825658
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи зможеш завтра жити без дилем?

Коли  зникають  снігові  одежі,
Мовчать  заплакані  лютневі  дні.
В  душі  чомусь  границі  є  і  межі,
Які  не  перейти  ніколи!  Ні  ?!

Хоча  й  благає  повернутись  серце,
І  дзвін  весни  доноситься  тобі.
Та  все  приправлено,  мов  чилі-перцем,
І  ти  з  пекельним  смутком  в  боротьбі.

Думки  течуть  струмками  в  ніч  безсоння.
Хіба  горітиме  вода  вогнем?
Годинника  знов  цокіт  монотонний.
Чи  зможеш  завтра  жити  без  дилем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Наталя Данилюк

Квапиться весна

Так  нетерпляче  квапиться  весна
Зірвати  декорації  зимові.
Вона  із  лютим  начебто  у  змові,
Тому  зимі  дістанеться  сповна.

Коктейль  повітря  свіжий  і  п’янкий,
Рябіють  фарби  на  міських  білбордах.
Весна  іде,  усміхнена  і  горда,
Поцокують  по  бруку  каблучки.

Збиває  краплі  з  гілки  горобець,
За  нитку  снігу  сіпнув  промінець  –
І  поторочив  вовняну  накидку.

Як  відчайдушно  бореться  зима  –
Хапається  за  тіні,  та  дарма,
Їй  не  здолати  юну  ворожбитку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825663
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Lana P.

МРІЙ ПРО МЕНЕ…

Мрій  про  мене  ніччю,  місяцю  прекрасний,
У  віконце  спальні  промені  жбурляй.
Хай  палке  кохання  квітне  та  не  гасне,
Пильністю  своєю  серденько  не  край.

Перебіжні  хмари  не  закриють  обрій,
І  не  збільшить  відстань  сіроока  мла.
А  тумани  сиві  —  не  такі  хоробрі,
Не  причинять  болю,  вбережуть  від  зла.

Я  прикрашу  душу  світлістю  твоєю,
Через  довгу  днину  ніжність  збережу.
Наречи,  коханий,  любкою  своєю,
Розірви  між  нами  вічності  межу.        15/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825613
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Іду назустріч долі

Душа  і  доля  –  подруги  життя.
Без  них  воно  в  природі  не  існує,
Їм  визначати  суть  мого  буття,
Так  думаю,  коли  лежу  без  сну  я.

Іду  назустріч  долі  і  рокам,
Коли  душа  в  гармонії  із  тілом,
Кажу  їй:  «Ось  тобі  моя  рука,
Пішли,  щоби  пізніше  не  кортіло!»

Я  долі  іноді  іду  й  напереріз,
Коли  відчую,  що  душа  фальшивить,
Й  єство  моє  вже  пише:  «Розберись!
Собою  будь,  бо  це  архіважливо!»
6.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825580
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Віталій Назарук

КАРТАЮ ЧАС І МІСЦЕ

Тобі  тоді  я  руку  простягнув,
Та  ти  від  мене  гордо  відхилилась.
Я  був  німий  і  я  тоді  не  чув,
Що  у  душі  за  мене  ти  молилась.

Картаю  нині  час  і  місце  те,
Де  перестало  серце  калатати.
Я  не  зберіг  в  житті  оте  святе,
А  тепер  мушу  гірко  жалкувати.

Від  твого  слова,  що  мене  п’янить,
Яке  звучить  у  вигляді  привіту.
Можливо  моя  туга  відзвенить
І  я  до  цього  в  світі  оцім  звикну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825508
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Віталій Назарук

ВАЛЬС ЖИТТЯ

Коли  вода  нагадує  вино,
У  погляді  її  ти  бачиш  чари.
Як  матіола  пахне  за  вікном,
А  по  ночах  горять  густі  стожари.

Коли  всю  ніч  співають  солов’ї,
Гудуть  хрущі  в  вишневому  цвітінні.
Як  коси  розплела  сама  свої,
Буяє  все  в  весняному  промінні.

То  лише  знай,  що  настає  той  час,
Коли  признатись  маєш  у  коханні.
Ти  запроси  її  тепер  на  вальс
І  хай  цей  вальс  ваш  буде  не  останній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825507
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Катерина Собова

Мiля

Мама    научала    Мілю
Честь    свою    оберігати,
Аж    до    самого    весілля
Лишнього    не    дозволяти:

-Грицько    -    парубок    хороший,
Він    у    всьому    тобі    годить,
Заробляє    добрі    гроші
І    за    ручку    тебе    водить.

-Та    це    я    його    тримаю!
Ви    не    знаєте    ще    Гриця:
Як    відпущу,    -    воно,    падло,
Зразу    лізе    під    спідницю!

Щось    у    пазусі    шукає,
І    рукою    там    лоскоче,
То    за    задницю    щипає,
(Я    то    знаю,      що    він    хоче)!

Так    що,    мамо,    чим    скоріше
Треба    нам    робить    весілля,
Бо    ще    день    -    і    вже    нечесна
 Буде    твоя    доця    Міля.

Дуже    робиться    приємно,
Як    Грицько    мене    лоскоче,
І    тримать    його    за    руку
Я    й    сама    уже    не      хочу!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825502
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Віталій Назарук

ЩАСТЯ ТОБІ

Як  би  я  хотів,  кохана,
Пригорнути  тобі  небо.
Цілувати  тебе  зрана,
Щастя  більшого  не  треба.

Рвати  болі  на  частини,
Берегти  ранкові  роси.
Обіймати  стан  тростини,
Коли  гай  застоголосить.

Цілувати  твої  руки,
Пити  з  вуст  твоїх  медових.
Щоб  в  одне  злилися  звуки,
Наче  зорі  дві  ранкові.

Щоб  стежина  споришева,
Зустрічала  схід  із  рання.
Щоб  щаслива  королева,
Була  перша  і  остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825296
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Наталя Данилюк

Цей світ

Цей  світ  постав  зі  сніжної  безодні
І  ви́прозорився,  немов  кристал.
Висить  Земля  на  вервиці  Господній
Між  галактичних  вигаслих  дзеркал.

І  світиться  у  темені  космічній  –
Така  складна  будова  й  простота!
Із  року  в  рік  традиції  предвічні
Наповнюють  сакральністю  свята.

І  додають  упевненості  й  віри
У  те,  що  з  Богом  розпочато  рік,
Що  цих  зірок  розсипані  сапфіри  –
Це  сльози  щастя  з  янгольських  повік.

Що  ці  леткі  посріблені  сніжинки  –
Лелітки  наших  чистих  молитов,
А  ці  поля  багаті  на  ужинки,
Бо  сам  Господь  їх  плугом  перейшов.

Отак  з  правіку,  з  давніх  літочислень,  
Коли  ще  люди  вчились  у  лісів
Красу  вдихати  спрагло,  наче  кисень,
Радіти  дню,  умитому  в  росі…

І  не  тягнутись  на  стеблі  гордині,
Щоб  замогти  Творця  і  сивий  час!..
А  мудрість  –  не  захована  у  скрині,
А  на  поверхні,  справжня,  без  прикрас.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825284
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Амадей

ЛЮБОВ І ПІСНЯ

Моя  душа  співає  про  любов
А  серце  любить,  так,  немов  востаннє,
І  скільки  б  я  не  кидав,  знову  й  знов,
Душа  моя  оспівує  кохання.

Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
В  душі  моій  буяють  знову  весни,
І  душу  переповнюють  пісні,
З  піснями  й  почуття  моі  воскресли.

В  моєму  серці  є  багато  струн,
І  кожна  з  них,  несе  життєву  силу,
Оце  і  є,  той  життєдайний  струм,
Що  робить  молодим  мене  й  щасливим.

Бо  піснею  й  коханням  я  живу,
Вони  мене  тримають  в  білім  світі,
Із  ними  забуваю  я  журбу,
І  надихають  знов  життю  радіти.

Я  час  в  житті  піснями  зупинив,
Для  мене  пісня,  ніби  зірка  рання,
На  пісню  мене  Бог  благословив,
І  я  живу  піснями  і  коханням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825272
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Віталій Назарук

ЖІНЦІ БЕЗ СИВИНИ У ВОЛОССІ

Крізь  роки,  що  птахами  літають
Білий  танець  був  колись  в  житті.
Я  зустрів  і  до  сих  пір  кохаю,
Ту,  єдину,  на  своїм  путі.

Пр:  Оля,  мою  Оленька,  Олюня,
Ця  найкраща  жінка  у  житті.
Миловидна,  хоч  уже  бабуня,
Що  мені  припала  до  душі.

Господи  я  дякую  за  долю,
Хоч  вона  й  донині    не  моя.
Та  живу  й  зову  її  судьбою,
Бо  вона  -це  пісня  солов’я.  

З  іменем  її  лягаю  спати,
Проводжаю  ранішню  зорю.
Прагну  разом  ранок  зустрічати,
Їй  казати,  що  її  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825261
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ніна Незламна

Ой, не плач дівчино / слова до пісні /

 
Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…  Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути…

 Й  тих  ночей  безсонних,  у  журбі  страждання
Прогледіла  очі,  з  вечора  й  до  рання
Любий  там  у  полі,  куля  зачепила
А  вона    мов  знала  Боженьку  просила..

Між  урвищ  стогнання,  вся  земля  горіла
Місяченько  сивий,  ніченька  зоріла
Доля    посміхнулась,  його  захистила
Хмаронька    зненацька,  від  смерті  закрила.  

То  не  його  день  той,  життя  покидати
Молилась  до  неба  й  все  просила  мати
Ніч  ти  потаємна,  захисти  дитятко    
Він    же  молоденький  і  майбутній  татко.

Хай  живим  побачу,  нехай  усміхнеться
Дай  же  Боже  силу,  нехай  повернеться
Рано  пташка  співом,  як  звістка  про  щастя
Живий  твій  коханий,  зіронька  не  згасла..…

Як  же  хотів  волі,  мати  дала  крила
Та  війна  так  рано  сивиною  вкрила
Він  боровся  мужньо  за  свою  країну
За  мир  і  свободу  й  рідну  Україну.  

Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути….
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Lana P.

ЛЮТНЕВІЙ ХУРДЕЛИЦІ

Не  гнівайся,  метена,
Снігами  заплетена,
Морозами  скована,
Від  сонця  прихована,
Вітрами  розлючена,
Льодами  засмучена,
Запушена  інеїм,
Під  лютим  вже  іменем,
Зимою  озвучена,  —
Хурделице  кручена,
Наметів  художниця.
Весна  —  переможниця!        12/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825225
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Рубан

ТЫ ВСПОМИНАЙ


День  убежал    в  туман  –  подкрался  вечер,
Печаль  стучит  таинственно  в    окно.
И  улетит  залетный  тихий  ветер.
Туда,  где  счастье  у  нас  было,  но  давно.

Дорожка  –  стежка  убегает    молча  в  даль,
Не  отыщу  Тебя,  и  мне  с  этим  не  справиться.
И  прошлого  мне  очень,  очень  жаль,
Ведь  я  хотела  так  Тебе  понравиться.

А    счастье  где  –  то  спряталось  в  туман,
И  вечер  убегает  тихо  в  ночь.
Ну  кто  же  знал,  что  это  был  обман?
Никто    теперь  не  сможет  нам  помочь.

День  убежал  в  туман,  за  ним  и  вечер.
И  ночь  стучит  таинственно  в  окно.
Ты  вспоминай,  хотя  бы,  наши  встречи,
И  не  забудь…    Прошу  Тебя  одно…

12.02.2019  г.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825189
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Життя пробігло

Весна  красою  всіх  зачарувала,
Втекла  й  зима,  а  з  нею  і  сніги…
Пісні  свої  веснянка  відспівала,
Та  до  життя  не  меншає  снаги,
Хоч  все  мине:  й  осіння  позолота,
І  неповторна  літечка  пора,
Й  крило  ослабне  трохи  від  польоту,
Та  свій  політ  вже  мітить  дітвора.

Як  осінь  відголосить  журавлями,
Туманами  відплаче  і  дощем,
Вітрами  в  чистім  полі  відгуляє,
Поселиться  у  серці  ніжний  щем
За  шумом  загадковим  падолисту,
За  килимами,  що  впадуть  до  ніг,
За  мріями,  що  так  і  не  збулися,
За  співом  у  гаю,  що  віддзвенів..

Це  з  ними  наші  роки  обнялися,
І  запросили  в  коси  перший  сніг,
У  вирій  вже  й  онуки  піднялися.
Життя  пробігло,  ніби  уві  сні.
І  хоча  тіло  втома  нам  скувала,
Та  ще  живе  те  вічне  джерело,
Що  рушієм  життя  завжди  ставало,
І  завдяки  якому  все  збулось!
18.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Ой, довго пряла Аріадна

Ой,  довго  пряла  Аріадна

Їй  нитку  долі  непросту,

Може,  й  була  вона  неладна,

Та…  Блиск  в  очах  ледь-ледь  притух…

Діток  було  у  неї  двоє,

Робота  клята,  нелегка,

Живою  вийшла  із  двох  воєн,

Хоча  й  лишилась  там…  рука.

Стелилась  доля  кучеряво:

Зигзаги,  впадини  густі,

Одна  рука,  та  й  та  –  корява,

Діла  й  слова  теж  не  пусті.

З  усім  справлялась,  адже  «мати»

Її  назвали  не  дарма:

Дітей  потрібно  підіймати  –

За  двох  батьків  –  вона  сама.

І  діти,  й  внуки  поважали

За  витримку  її  міцну.

Хвороби  з  бідами  кружляли,

Та  час  цю  жінку  не  зігнув.

Всіх  вивела  дітей  у  люди,

Бо  мала  волю,  щирість,  ум  –

Це  те,  що  в  інших  те  ж  розбудить.

Проникне  в  душі,  ніби  струм.

Перевалило  вже  за  сотню  –

Найстарша,  кажуть  у  селі.

В  будинки  подались  висотні

Давно  й  праправнуки  малі.

А  вона  –  поряд  із  землею,

Вдихає  запах  сивих  м’ят,

Гордиться  власною  сім’єю,

Радіє  з  успіхів  малят.

Чи  Аріадна  тоді  знала,

Який  стелила  жінці  шлях?

Скільки  всього  в  житті  пізнала!?    

Здолала  все!  Роса  в  полях

Ще  пам’ятає  її  ноги,

Радіє  сонце  їй,  зірки

Й  не  можуть  зрозуміть  одного:

Дух  мала  жінка  ця  який?
                                                                 3.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Віталій Назарук

НА ЧАТАХ

Моє  село  влягалося  до  сну,
Лиш  хлопчаки  збиралися  не  спати…
Хотіли  стріти  зіроньку  ясну
І  постояти,  як  колись,  на  чатах.

В  новій  конюшні,  там  де  рисаки,
Їх  всіх  гонили  в  ніч  на  пасовисько.
А,  як  цьому  раділи  хлопчаки,
Тут  козаком  вдавав  себе  хлопчисько.

Вони  всі  знали,  що  таке  галоп,
Бо  риссю  з  них  ніхто  не  їхав  зроду…
Раділи,  як  долали  «перекоп»
І  крик  «Ура!»  їм  був  у  нагороду.  

Вони  з  конюшні  вигнали  коней,
Підняв  пилюку  табунець  конячий.
Торкалась  грива  хлопцям  до  грудей,
Йшли  у  галоп  дорослий  –не  дитячий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825111
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Валентина Ланевич

Не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває.

Не  шуми,  мій  вітре,  хай  дуб  спочиває,
Хай  листя  торішнє  стиха  опадає.
Хай  дріма  до  часу  у  дужім  спокої,
Щоб  омолодитись  з  весною  в  запої.

У  зелень  убратись  у  високій  кроні,
Бо  світ  біля  нього  весь,  як  на  долоні.
Величаво-гордо  він  стоїть  в  окрузі,
А  лиш  б’є  калині  поклони  в  напрузі.

Бо  краса  тендітна  вчарує  любого,
Тріпочеться  серце  в  дуба  ошатного.
Заспіває  зрання  соловей  їм  щемно,
Не  літеть,  роки  ж,  ви,  не  летіть  даремно.

12.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ганна Верес

Людина і життя

Людина  прожива  одне  життя.
Коли  вона  в  одному  поколінні,
Коли  ж  у  неї  є  своє  дитя,
То  проживає  два  і  неспокійні.
А  коли  рід  поповнивсь  онучам,
Крізь  три  життя  проходить  одночасно,
Не  шкода  їй  для  всіх  свого  плеча,
Допоки  зірочка  її  не  згасне.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825021
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Рідний

Подільський Бучач (сл. Віталій Назарук. муз. Володимир Сірий)

                       [youtube]https://youtu.be/hrKEttolKLg[/youtube]
Подільська  окраса  в  ярах  і  долинах,
Де  липою  пахнуть  ліси.
Солодкі  медунки,  квітує  калина,
Бандури  звучать  голоси.

                               Пр:
Тут  Бучач  розкинувсь  на  пагорбах  древніх,
Де  Стрипа  тече  до  Дністра.
Церкви  і  костели  здіймаються  вгору,
Квітує  Поділля  краса.

Тут  землі  родючі,  народ  працьовитий.
Ростуть  золоті  пшениці.
Узором  подільським  сорочки  розшиті,
Глибокі  стоять  криниці.
                           Пр.

Історія  славна  подільського  краю,
Її  пам’ятає  народ.
І  грає  бандура,  історію  грає,
У  співі  подільських  щедрот.
                     Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825110
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ніна Незламна

Це ж місяць лютий

Чого  вставати?    Не  варто  так  рано
Зима  надворі,  хоча  й  сніги  зійшли
Зовсім  не  чути,  пташиних  сопрано
Ще  й  на  покрівлях  бурульки  не  стекли..

Сонце  сон  бачить,  у  сірій  пелюшці
Легка  паморозь,  дрімає  при  землі
Занурюсь  ніжно  на  теплій  подушці
Нехай  насниться,  врешті    весна  мені.

Часом  тривога  вривається  в  душу
Чому  так  довго,    десь  сонечко  дріма
Та  я  природи  закон  не  порушу
Календар  мовить,  що  в  нас  іще  зима..

Це  ж  місяць  лютий,  поніжуся  трішки
Потім  до  гаю,  пройдуся  залюбки
Для  тітки  -  білки,  ще  маю  горішки
Дерева    ж  голі,    за  неї    всі  думки…

Жваву,  маленьку,    зненацька  зустріла
Хвостик  пухнастий,  кидалась  весь  час  в  бік
Мабуть  бідненька,  давненько  не  їла
Здалося  квола,  невпевнений  той  біг…

Вона  напевно  така  ж  одинока
Як  я  в  хатині  й  годинник    лічить  час
Хай  тепла  весна,  прийшла  б  ясноока  
Принесла  радість  й  приголубила  нас…
                                                                                                     08.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДІВЧИНКА ДАРИНКА

ДІВЧИНКА  ДАРИНКА

За  минулим  липнем  -  медоносна  бджілка,
В  голубім  світанні  липа  у  росі.
На  листках  кульбаби  озерця  в  пуделках,
А  у  тих  пуделках  -  хмарки  у  воді.

Сонна  вишня  мріє  про  високе  небо,
Начепила  зірок,  гілки  як  дуга.
Пробудилась  пташка,  сипле  ніжний  щебет,
Стрепенула  роси  аж  злягла  трава.

В’ється  по  стежині  низком  повитиця,
У  віночок  стали  білі  квіточки.  
Тільки  хвощ  зелений,  як  в  зимі  ялиця
Гордо  край  городу  виставив  гілки.

Розпустила  коси  кукурудза-пава,
В  кожусі  молочні  зуби  проросли.
Достигає  сонях.  Горобцям  забава
З’їсти  кілька  зерен  поки  ходять  сни.

Вийшла  у  садочок  дівчинка  Даринка,
Обросила  капці,  мокрі  ремінці...
Ну,  чому  ж  зі  мною  у  сльозах  стежинка?
Аж  здійняла  в  небо  грайку  горобців.

Розбудила  тишу,  стрепенувся  промінь,
Крізь  густу  хмаринку  сонце  на  виду.
За  далеким  липнем  –  голубиний  спомин
Загубився  в  стежці  й  сліду  не  знайду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Віталій Назарук

КАВА ВЗИМКУ

Дерево  безлисте  почорніло,
Лист  лежить  схоронений    в  снігу.
Знов  зима  на  осінь  налетіла,
Захвативши  холод  на  бігу.

Тихо  в  лісі  моляться  дерева,
У  ставах  сонливі  карасі.
А  зима,  неначе  королева,
Запишалась  у  своїй  красі.

Спить  садок,  сміється  хуртовина,
Випускають  пар  колодязі.
І  блищить  перлинами  перина,
Кидають  бурульки  по  сльозі.  

На  жердину  всілася  сорока,
Пахкотять  димами  комини.
Вдалині  хатину  одиноку,
Скрила  хуртовина  від  зими.  

А  тумани    гоняться  до  ставу,
Наче  сиві  птахи  на  крилі….
Я  в  кімнаті,  п’ю  гарячу  каву,
Затишно…  Не  вистачає  слів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825022
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Віталій Назарук

ХОЧЕТЬСЯ ВИШИТИ ЩАСТЯ

Так  хочеться  вишити  щастя
З  очицями  неба  достиглого.
Вишневі  вуста  для  причастя…
І  пишне  волосся  для  милого.


Щоб  брови  здавалися  крилами,
А  стан  смерековий  -  берізкою.
Щоб  долі  були  їх  щасливими,
Жили  наче  лебідь  з  лебідкою.

Щоб  всі  діти  мудрими  виросли,
Щоб  зовні  були  всі  красивими,
Щоб  душі  співали  від  радості,
Щоб  всі  були  тільки  щасливими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825094
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Валентина Рубан

КУДИ ЛЕТЯТЬ ДУМКИ


Куди  летять  думки,  як  їх  спинить?
Мабуть  туди,    де  їм  було  приємно.
Вони    летять,  щоб  пам»ять  оживить.
Там  було  щастя  і  ще  щось  …взаємно.

Думки.  Вони  допомагають  жить.
А  може  й  навпаки  –  вбивають.
Думки  нас  заставляють  полюбить,
Але  ж  вони  летять..  де  й  зневажають.

Куди  летять  думки?  Як  їх  вернуть?
Приборкати  і  щоб  не  відпускати.
І  як  заставить  їх  усе  забуть,
І  навіть  те,    що  вміємо  кохати.

12.02.2019  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825068
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весни творіння взимку

Скрипіла  начинка  морозна  снігу,
Тримались  ще  лютневі  володіння,
А  ноти  ніжні  з*єднувала  ліга,
Які  проникли  в  душу  чулу  жінки.

Не  стали  протиріччя  на  заваді.
Хоч  кажуть:  вже  не  модні  сантименти,
Кружляли  ореолом  у  принадах,
Немов  весни  чи  пазли,  чи  фрагменти.

Кохання  розквітала  нині  гілка,
І  губ  метелики  знов  цілували,
А  чистих  почуттів  сріблилось  білля,
Весни  творіння  взимку  заспівало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825008
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ольга Калина

В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  крига
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Та  ось  підкралася  відлига  –
Вода  з  бурульок  крапотить.

А  сонце,  сонце  як  сіяє!  –
Картина  радує  оця.  
Із  неба  світить,  виграває,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  мчатися  в  незмозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Валентина Рубан

ТАМ, ДЕ ПІСНЯ


Згас  вогонь  ранкової  зорі,
Поспішав  на  зміну  ясний  день.
Ніби  Ангели  співали  угорі,
Все  сьогодні  починалося  з  пісень.

А  вони  летіли  в  висоту.
На  всю  землю  крила    розправляли.
Неповторну  мавши  красоту.
Мов  бальзамом  на  душу  лягали.

Україна    потопа  в  піснях
В  розмаїтті  ніжних    голосів.
Зачаровує  немовби  в  снах,
Злагоджений,  унікальний  спів.

Лиш  Вкраїна  вміє  так  співать,
Що  гаряча  в  жилах  стигне  кров.
Українців  скрізь  можна  пізнать,-
Вони  там  де  пісня  та  любов.

11.  02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824978
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Віталій Назарук

ТИ ЗАВЖДИ З НАМИ

                   Присвята  Назарію  Яремчуку…
Ти  символом  став,
Зерно  сіяв  добре  і  вічне.
І  навіть  колосся
Навчилось  співати  пісень.
І  ім’я  твоє
У  нас  вимовляють  велично.
Назарова  пісня  
Не  сходить  із  вуст  кожен  день.

Пр:  Ще  міг  жити  й  жити
Літати  у  хмарах  пташиною.
Пишатись  синами,
Горнути  дівча  до  грудей.
І  славити  наше,
Що  ти  називав  Україною,
Наш  соколе  ясний,
Наш  любий,  співучий  Орфей.

Роки  пролітають,  
Ми  слухаєм    пісню  крилату.
Бо  інших,  безкрилих,
Ніколи  ти  в  світ  не  пускав.
І  нині  ти  маєш
Подяку  людську,  наче  плату.
Проте  Україна
Без  тебе,  Орфею,  пуста.

Ти  з  нами  завжди
Від  синіх  Карпат  до  Азову.
Твоїми  піснями
Тепер  Україна  живе.
Ти  землю  любив,
Боровся  за  волю  і  мову.
І  нині  та  пісня
До  бою  за  волю  зове.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824974
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна-царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ганна Верес

Роздуми

Усе  в  житті  свій  має  день  і  час:
Коли  і  де  з’явитись  на  планеті,
Й  коли  погасне  вже  твоя  свіча,
Ким  ти  б  не  був:  рабом,  борцем,  поетом!

Усе  у  світі  має  і  ціну,
Та  найдорожчі  є  здоров’я  й  воля.
Це  з  ними  виграють  завжди  війну
Й  виборюють  нащадкам  кращу  долю.
18.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824875
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ніна-Марія

ГУРТУЙСЯ, РІДНИЙ ДИВОКРАЮ!

І  знову  куцих  днів  цих  круговерть
Удаль  нас  стрімко  понесе  незриму.
Де  кожен  з  них,заповнений  ущерть,
Із  буднів  загадкового  екстриму.

Де  стільки  мрій,  надій  і  сподівань!..
Як  виповзти  з  цієї  нам  безодні?..
Тобі,  Вкраїно,  досить  вже  страждань,
Ти  жити  мусиш  краще  вже  сьогодні!

Авжеж  не  легко  торувать  цей  шлях,
В  буденність  сіру  поглядом  уп'явшись.
Сміливо  йдеш  до  зоряних  звитяг,
Із  вірою  й  надією  обнявшись!

Від  обіцянок  стомлений  украй,
Мій  гордий  і  знедолений  народе,
Свій  крок  на  півдорозі  не  спиняй,
Віками  ти  ж  в  борні  кував  свободу!

Заради  і  спасіння,  і  добра
Міцній,  гуртуйся,  рідний  дивокраю!
Прозріння  завесніє  хай  пора,
І  в  мудрості  Господь  нас  поєднає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ганна Верес

В чім вина?

Хто  не  кохав,
Не  жив  той  до  пуття…
І  без  гріха
Теж  не  бува  життя…
Заплетені  в  ледь  видиму  стежину
Покликали  їх  в  поле  спориші…
Вона  давно  вже  іншого  дружина,
Та  душі  їх  були  і  є  чужі…
Нанизуючи  вкотре  незабутнє,
Куйовдить  пам’ять  збуджені  думки:
Вона  і  Він…  без  планів  на  майбутнє.
Летіли  їхні  порізно  роки…

Аж  ось  і  жито…  Морем  розлилося…
Крадуть  волошок  очі  височінь.
Ледь  посивіле  у  обох  волосся…
Це  тут  згубились  щастя  їх  ключі.
Шукають.  ..  Шепіт…  Рук  і  тіл  сплетіння…
Гарячі  і  п’янкі  в  обох  уста…
Як  душі  їхні  зустрічі  хотіли!
Здавалося,  збувається  мета…

Устало  поряд  житечка  колосся,
Ховаючи  кохання  слід  у  шаль…
О,  скільки  ж  пережити  довелося!
Думки  їх  знов  у  молодість  спішать…
А  стежка  споришева  все  чекала,
Поки  по  ній  ітимуть  Він  –  Вона…
Поволі  й  сонце  в  далині  зникало
І  міркувало:  їхня  в  чім  вина?
14.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824779
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Катерина Собова

Балуванi хлопцi

Дарочка    в    парку    гуляє,
Непогано    їй    живеться…
Хлопець    підійшов,    питає:
-В    Вас    цигарки    не    знайдеться?

Глянула,    не    хлопець    -    казка:
Мускули,    в    руках    гітара:
-Та    для    Вас    -    завжди,    будь    ласка,
Імпортні,    беріть    ось    пару.

Пропоную    крім    цигарки
Розім’яти    свої    кості,
Є    коньяк    -    найвища    марка,
То    ж    запрошую    у    гості.

Вам    вечерю    обіцяю  –
Як    в    найкращім    ресторані,  
Під    гітару    заспіваю
Усі    твори    свої    ранні.

Буде    музика    з    свічками,
І    інтим    я    гарантую,
Подарую    Вам    кохання,
Приголублю    й    поцілую…

Чорний    день,    що    тут    казати,
Втік,    падлюка,-    каже    Дарка,-
Це    уже    сьогодні    п’ятий,
Що    й    забувся    за    цигарку.

Пропоную    жити    вільно,
Називаю    його    -    «милий»,
А    вони    -    козли    дебільні,
Це    ніяк    не    оцінили!

Хлопці    балувані    стали
(Все    єство    моє    кричало),
Підкажіть    же,    добрі    люди,
Як    же    мені    жити    далі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824825
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Віталій Назарук

ПОГЛЯД У ВЕСНУ

Всі  горілки  горять  без  обмежень,
То  ж  задуха  стоїть  недарма…
Відчинити  б  вікно  на  остежень,
Та  не  можна  на  дворі  зима.

Лютий  зиму  приніс  з  потеплінням,
Сніг  пропав,  гнізда  роблять  круки.
Всі  чекають  весну  з  нетерпінням,
Лід  давно  вже  посходив  з  ріки.

Перші  котики  пахнуть  медові,
Почала  ледь  сіріти  верба.
Горобці  –  це  створіння  казкове,
По  воді,  наче  коні  стриба.

І  так  хочеться  знову  у  весну,
Щоб  летіли  додому  клини.
Хай  природа  миттєво  воскресне
І  засяють  веселки  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824820
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Валентина Ланевич

Іду, цілована морозом.

Іду,  цілована  морозом,
Серце  у  грудях  тисне  Герди  слід.
Вітряно-місячним  прогнозом
Лютий  грозиться:  не  розтопить  лід.

Закуталась  у  шаль  пухову,
Крихти  тепла  у  тілі  бережу.
Тебе  в  собі  відчути  б  знову,
Яке  то  щастя,  знати,  що  живу.

Що  марево  мінливе,  зимнє,
В  іскристих  спалахах  сніжин  -  мана.
Небо  накриє  ніч  вечірнє,
На  вушко  скажеш:  мила,  дорога.

Обійми  вкрадуть  час  до  ранку,
Кохання  двох  таїтиме  постіль.
Сонце  загляне  крізь  фіранку,  
Закружить  в  легкім  танці  водевіль.

08.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824672
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Амадей

Я святу кохаю.

А  серце  знову  пташкою  летить,
Туди  де  жде  ,мене  моє  кохання,
І  з  трепетом  чекаю  я  ту  мить,
І  хочеться  любить,  немов  востаннє.

Так  хочеться  кохання  дарувать,
І  пестить  ніжно  ту,  мою  єдину,
Вуста  доп"яну  ніжно  цілувать,
І  дарувати  пісню  солов"іну.

Піти  із  нею  в  трави  запашні,
І  ноги  намочити  в  літніх  росах,
Поринути  в  кохання,  ніби  в  сні,
І  пестить,  й  цілувать  іі  волосся.

Вдихати  ніжні  пахощі  весни,
І  слухать  серцем  солов"іну  пісню,
Забуть  за  все,  мов  в  світі  ми  одні,
І  спрагло    пить,  п"янке  кохання  пізнє.

Любов  мене  веде  крізь  все  життя,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Для  серденька  мого,  вона  свята,
Це  ж  щастя,  я  ІІ,  Святу  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824774
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Віталій Назарук

РОЗДУМИ ПРО РІЗНЕ

Зрозумівши  на  кінець,  що  потрібний  людям,
Ти  не  можеш  все  віддати,  що  зберіг  в  душі.
Дочекаєшся  іще,  але  хай  не  судять,
Тільки  думи  про  майбутнє  є  тепер  рушій.

Хтось  в  штанах  своїх  тепер  робить  нові    діри,
Лиш  тому  на  все  плювати,  в  кого  «Мерседес».
В    кожного  із  нас    свої  житимуть  кумири,
Вчинкам  нашим  веде  облік  лиш  Господь  з  небес.

Сонце  може  припекти,  наче  сковорідка,
На  землі  найбільша  спека,  як  встає  народ.
В  грудях  інколи  пече,  хоч  буває  зрідка,
В  голові  палає  ватра,  як  переворот.

Інколи  буває  так  –  перекриють  кисень,
Були  вчора  на  коні  ми,  але  без  щита.
Інші  сіли  на  коней,  наші  долі  вершать,
Ми  чужими  для  них  стали  -    ми  їм  не  чита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824716
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 106

[b][color="#12638c"]Я  на  лыжах  шла  по  полю
И  под  мухой,  как  всегда
Спьяну  врезалась  в  тополю
На  весь  лоб  теперь  елда!

Я  неслась  с  горы  на  шубе,
Так  нестись  не  мог  никто..
А  теперь  висим  на  дубе
Я  и  рваное  пальто!

Подарил  мне  муж  фуфайку
Наказать  меня  хотел!
Говорит:  "Тебя,  лентяйку
Как  царицу  разодел!

За  деревней  на  пруду
(Подсмотрела  с  тылу)
Вел  Викентий  за  узду
Нинку,  как  кобылу.

Ой,солома,ты  солома...
Жарким  летом  и  в  пургу,
Хороша  в  в  хлеву  коровам..
Ну  а  нам  с  Петром    -  в  стогу.

Стал  какой-то  возбужденный...
Кум  Петро,  лишившись  слов.
Мужем  был  изобличенный
К  нашей  койке  без  трусов...

На  полу  разбилось  блюдце...
Муж  всегда  по  пьяни    бьет!!
Может  знахари  найдутся
Разгадать,  что  дальше  ждет?

У  милёнка  нос,  как  дышло
Но  он  вовсе  не  урод!!!
Так  случилось!  Так  уж  вышло,
Мы  с  ним  вместе  пятый  год...

На  работе  я,  как  кляча...
Шеф  не  просит  быть  другой!
С  ним  у  нас  ребенок  зАчат,
Он  всегда  доволен  мной!

Улыбается  так  мило,
Знаменитый  аксакал!
Оторву  ему  "женило"
Чтоб  по  бабам  не  скакал!

Осень  ручкой  помахала
Показала  лисий  хвост.
Своего  прошу  нахала  -
Шли  сватов,  ведь  скоро  пост.

Мы  с  кумой  переругались
Как    делить    теперь  Петра?
С  ним  мы  обе  примерялись,
Замуж    мне,  не  ей  пора!

Сексуальный  гороскоп
Заказал  по  почте  поп...
Начитался  старый  пень,
Ряса  дыбом  третий  день.

Все  пошло  совсем  не  так,
Потому,  что  муж  -  дурак.
Ну...  поймал  меня  с  зазнобой,
Так  мы  ж  были  в  плавках  оба.

Если  просит  -  надо  дать,
Говорила  моя  мать.
Ведь  наступит  час  негожий,
Что  никто  и  не  предложит.

Кум  к  кровати  привязал
И  не  пикать  приказал!
Стала  в  позу  я...  со  смыслом,
А  у  кума  всё  повисло!![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824713
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЯ І ТИ

Не  лякайся  річки,  а  пливи…
В  юності  болячок  не  шукай.
Всі  кругом  живуть  і  ти  живи,
Але  у  житті  не  оступайсь.

Як  живеш,  то  долю  не  кляни,
Свою  долю    бережи  завжди.
Хочеш  чарку  випити  –  хильни,
Знай,  що  можеш  пити  до  межі.

Друзів  позбирай,  як  гроші  є,
Вони  п’ють  вино  також,  як  ти.
Придивися  з  друзів  хто  не  п’є,
Не  спіши  «козлами»  наректи.

Заповіді  Божі  пам’ятай,
Хоч  буває  різно  у  житті.
Йдеш  до  храму,  ноги  витирай,
Серце  бережи  у  доброті.

Все,  що  мав  в  житті  –  перебери,
Подивись  на  друзів  –  оціни.
Бійся  у  житті  своїм  хандри,
Наче  недоступної  стіни.

А  про  смерть  не  думай  –  ще  не  час.
Відстані  чекають  на  путі.
Час  настане,  як  небесний  глас
Вам  «Врата»  відкриє  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824581
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Ганна Верес

Кохання є вогонь – не попіл

Ніч    довго    пам’ятала    ці    дві    тіні.
Закохані    не    випускали    рук.
І    про    розлуку    й    чути    не    хотіли,
Боялись    тільки    зради    чорних    мук.

Вона    ж    змією    чорною    підкралась
І    сумніви    посіяла    в    душі.
Кохання    з    ними    трохи    позмагалось.
І  раптом    –    вирок:    ми    уже…    чужі.

Потух    вогонь    сімейного    багаття    –
Лишився    попіл    сірих    безнадій…
Хіба    ж    кохання    можна    ублагати,
Щоб    знову    все    було    ,    як    і    тоді?!

Воно    живе,    як    є    вогонь    –    не    попіл,
І    викреслить    його    не    всім    дано,
Та    все    ж    не    відкладай    того    на    потім,
Що    б    міг    зробити    сам    і    вже    давно!
25.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824551
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Віталій Назарук

ДОНЕЧКА

Пр:  Ти  татова  донечка,  ти  татове  сонечко,
Найкращий  дарунок  життя.
Завжди  моя  квіточко,  несеш    мені  літечко,
Дароване  Богом    дитя.

В  час,  коли  верталися  лелеки,
Як  «курли»  лунало  із  гори.  
Нам  на  радість  із  країв  далеких
В  подарунок  доню  принесли.

Пр:  Малесеньку  донечку,  немов  ясне  сонечко,
Найкращий  дарунок  життя.
Вона  наша  квіточка,  була  для  нас  літечком,
Дароване  Богом    дитя.

Наче  жайвір  піднімався  вгору,
Плач  її  був  співом  солов’я.
Мама  їй  співала  колискову,
Підростало    в  радості  маля.

Пр:  Малесенька  донечка,  немов  ясне  сонечко,
Найкращий  дарунок  життя.
Вона  наша  квіточка,  несла  для  нас  літечко,
Дароване  Богом    дитя.

Тато  часто  брав  її  на  руки,
Пригортав  часами  до  щоки.
І  раділи  всі,  як  перші  кроки,
Шлях  розпочали  свій  у  роки…

Пр:  Це  татова  донечка,  це  татове  сонечко,
Найкращий  дарунок  життя.
Його  ніжна  квіточко,  несе    йому  літечко,
Дароване  Богом    дитя.

Виросла,  зміцніли  її  крила,
Цей  найкращий  дар  його  життя.
А  яка  вона  у  них  красива,
Богом  подароване  дитя.

Пр:  Хоч  доросла  донечка,    нам  і  зараз  сонечко,
Найкращий  дарунок  життя.
Вона  наша  квіточка,  несе  для  нас  літечко,
Дароване  Богом    дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824480
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Любов Іванова

В ЦАРСТВЕ ХОЛОДА И СНЕГА

[b][i][color="#280bb8"][color="#c40e1a"]В[/color]ьюга  воет,  словно  волк  за  окошком

[color="#c40e1a"]Ц[/color]елый  вечер  и  всю  ночь  до  утра.
[color="#c40e1a"]А[/color]  смотри  -  ведь  напугала  немножко,
[color="#c40e1a"]Р[/color]азгулялась  не  на  шутку  вчера
[color="#c40e1a"]С[/color]ыпет  сверху,  словно  небо  прорвалось
[color="#c40e1a"]Т[/color]ын  и  двор  -  все  замело,  не  видать
[color="#c40e1a"]В[/color]етрюган  -  он  осерчал  что  ли  малость,
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  стихнет  -  будет  что  расчищать.

[color="#c40e1a"]Х[/color]аос  всюду,  коль  метель  разгулялась
[color="#c40e1a"]О[/color]кна  инеем  совсем  занесло
[color="#c40e1a"]Л[/color]адно,  если  бы  уже  закруглялась,
[color="#c40e1a"]О[/color]ткопали  б  от  пороши  село...
[color="#c40e1a"]Д[/color]еревенька  то  совсем  на  отшибе
[color="#c40e1a"]А[/color]  попробуй-ка  пешком  доберись

[color="#c40e1a"]И[/color]  в  такую  вот  погоду  -  погибель

[color="#c40e1a"]С[/color]ловно  напрочь  тут  закончилась  жизнь.
[color="#c40e1a"]Н[/color]о  по  жизни  мы  здесь  все  -  оптимисты.
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  зиму  и  мороз  переждать
[color="#c40e1a"]Г[/color]ород  против  нас  такой  неказистый,
[color="#c40e1a"]А[/color]  у  нас-то  -  красота...  благодать!!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824473
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Lana P.

ТИ ПІСНЕЮ МЕНІ СУДИЛАСЬ БУТИ

Ти  піснею  мені  судилась  бути  —
Бринить  в  душі  заніжена  струна.
Мені  тебе  ніколи  не  забути,
Замріяна,  голубко,  чарівна.

Іскряться  зорі-неземні  світила,
Здається  їм  підморгує  пітьма.
Ти  всесвіт  мій  очима  полонила.
Сніжинками  виблискує  зима.

Скував  мороз  слова,  що  несказанні.
А  ніч  мете  —  їй  сниться  далина.
Мелодіі  летять  такі  жаданні,
Цвіте  у  серці  сонячна  весна.

Ялини  вбрались  в  пишні  пелерини  —
Казковий  стиль  пасує  до  лиця.
і  гріють  нас  калинові  жарини.
Ти  —  пісня,  що  без  краю  і  кінця.          5/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824465
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ганна Верес

Матуся й син… з портрета

Вона  і  він  –  матуся  й  син…  з  портрета…
На  ньому  стрічка  траурна  навскіс…
Вона  синочка  бачила  поетом,
Адже  ім’я  і  вірші  знали  скрізь…
Але  війна  змішала  їхні  карти:
Країну  довелося  захищать.
Терпіння  мати  випила  не  кварту  –
Була  ним  переповнена  душа.

Синок  їй  слав  віршовані  привіти,
Із  них  лилась  його  свята  любов…
Вона  їх  слухала  і  дякувала  світу,
Раділа,  що  послав  синочка  Бог.
Та  часто  щастя  в  матері  зрадливе:
Осяє  сонечком,  та  й  далі  побіжить,
Тому  і  серце  мамине  вразливе,
Бо  часто  їй  доводиться  тужить.

Хоч  син  її  ні  разу  не  образив,
Але  «сюрприз»  нечистий  приберіг…
Вона  й  не  зрозуміла  це  відразу,
Як  горе  перейшло  її  поріг.
На  цей  раз  був  «привіт»  з  воєнкомату…
У  нім  про  те,  що  сина  вже…  нема…
Мов  блискавкою,  вдарило  це  в  матір.
У  коси  впала  інеєм  зима.

Тепер  вона  по-іншому  звикає
І  жити,  і  бесідувать    удвох.
Вже  одинокість  матір  не  лякає…
І  слухає  розмову  їхню  Бог.
А  там  про  все:  коли  весна  розквітла,
І  як  цьогоріч  вишня  розцвіла,
Про  те,  що  миру  теж  немає  в  світі,
І  з  ким  учора  в  церкві  побула…

Коли  вже  сон  здолає  врешті  неньку,
Живий  синок  із  нею  –  не  портрет:
То  руки  простягає  їй  маленьким,
То  вже  дорослий  визнаний  поет.
О  жінко-матір,  голову  схилити
Дозволь  перед  тобою  мені  знов,
Душа  твоя  хоч  плугом  перерита,
Та  не  втрачає  до  дітей  любов.
31.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824398
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ніна Незламна

Тепла діждатись одна втіха

Повіяв  вітер    попід  хату
З  під  стріхи  вилетів  клубочок
 То  павутиння    волохате
В  обіймах  поклав  на  горбочок

Господар  бачив  гарненькі  сни
В  соломі    добре  було,  зручно
Адже  далеко,  ще  до  весни
Без  мух  лежати  зовсім  нудно

То  вирок  вітру,  чи  то  долі
Попасти  у  холодну  днину
 І  дуже  швидше,  як  у  колі
Виснував  стежку,  як  перлину

Важка  дорога,  де  ж  те  сонце
Забарилась…  Весна  красуня
Мереживо  там,  за  віконцем
Тривога  вже,  на  жаль  присутня

 Хитренький  майстер  цей  павучок
 Боже  творіння,    хоче  жити
 Тож  соломинок  досяг  пучок  
Раденький,  зможуть,  захистити

 Дрімав  напевно  від  безсилля
І  знову  вітер    приніс  холод
Раптово  впало    сухе  зілля
Щось  би  поїсти,  стомив  голод…

Ледь-ледь  в  дрімоті,  він  зігрівся
 Як  охоронець  -  той  дім    стріха
Уже  й  вітрисько  десь  подівся
Тепла  діждатись  одна  втіха

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ВЕСНУ

Люблю,  як  розливається  ріка,
Весняною  порою,  коли  верби,
Гіллям  з  бруньками,  як  чиясь  рука,
Воді  лоскоче  оголілі  нерви.

Коли  на  плесо  вийдуть  карасі,
Ще  не  протерши  оченята  зрання,
Коли  залиті  луки,  не  в  росі,
Коли  земля  нове  вдягає  вбрання.

За  тих,  хто  повертається  -  молю,
Щоб  поклонились  рідному  й  святому.
«Курли»  весною  в  небесах  люблю,
Коли  клини  вертаються  додому.

І  видається,  що  прийде  той  час,
У  нас  в  країні,  як  і  у  природі,
Збудуєм  храм  в  якім  іконостас
Прийме  молитву  від  людей  свободи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824334
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Віталій Назарук

НІЧНІ ПОЛУСТАНКИ

Лиш  зірки  миготять  по  ночах,
Їх  рахують  –  нема  їм  ліку…
Місяць  долю  комусь  пророчить,
Під  незнані  сигнали  крику.

Не  турбуйте  думки  і  пам'ять,
Ще  повернуться  ваші  ночі.
Такі  зорі  душі  не  спалять,
Заглядатимуть  лише  в  очі.

Збережіть  кожну  ніч  у  серці,
Зорі  зникнуть  –  наступить  ранок.
Кожна  ніч  –  це  маленьке  скерцо,
Не  кінець  ще,  а  полустанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824333
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Не навчена

Ненавчена  поїхала    я  з  дому,
Недопила  дитячого  тепла,
Плила  назустріч    долі  невідомій
І  надто  вже  довірлива  була.

Я  щастя  в  долі  і  в  людей  просила
І  мріяла,  що  стрінуся  із  ним,
Та  поруч  щастя  інших  колосилось,
Моє  ж  було  на  дні  аж  борозни.

Я  грузла  в  ній,  долала  біль-тривогу,
Аж  поки  проросло  моє  зерно
Добра  й  любові.  Вийшла  на  дорогу,
Тримаючи  терпіння  знамено.

На  жаль  в  житті  буває  так  частенько,
Коли  камінням  встелена  тропа,
Залишивши  і  дім,  і  рідну  неньку,
Стрічаєш  долю,  що  по  ній  ступа.
4.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824306
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Мазур Наталя

Різнокольорова зима

Яка  багатоколірна  зима!
Ти  тільки  придивись  до  неї  пильно.
Мороз  на  синіх  тінях  крадькома
Мережки  викарбовує  повільно.

Беріз  тендітних  зозулястий  клин
Скував  надійно  у  прозору  крицю,
А  на  зелені  плахти  у  ялин
Парчу  накинув  срібну.  Хай  іскриться.

Убрався  у  бурштин  високий  дуб,
Немов  кольчуга  різьблені  листочки.
Хатини  вікової  темний  зруб
Видніється  край  лісу,  під  горбочком.

У  небо  дим,  як  сизий  табунець
Баских  коней.  Навколо  тиш  медова.
Візьми  багатобарвний  олівець,
Зима  сьогодні  -  різнокольорова.

05.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824297
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЄВИЙ СТЕЛАЖ

Хтось  крихту  з’їсть  –  відчує  насолоду.
Інший  за  раз  з’їдає  пів  свині.
Когось  сорочка  грітиме  від  льоду,
Комусь  перини  з  пуху  крижані.

Одному  досить  пісні  із  народу,
А  інший  прагне  слухати  «метал».
Комусь  і  дощ  приходить  в  нагороду,
А  іншому  і  бриз  на  морі  –  шквал.

Комусь  громи  –це  симфонічні  звуки,
Іншому  спати  не  дає  цвіркун.
Комусь  орлами  видаються  круки,
Комусь  рисак  здається  не  бігун.

Життя  –  стелаж    в  якому  є  полиці,
Де  місце  виглядає  на  своє…
Життя  хранить  на  ньому  таємниці,
Таких  речей  стелаж  на  видає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824245
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

СПОМИНИ

Певно  востаннє  відродив  садок,
Кістлявий  став  серед  трави  густої.
Бджолів  колись  у  запаху  квіток,
На  яблуні,  тоді  ще,  молодої.

Мене  тут  кожна  груша  пізнає,
Тут  навіть  бджоли  діляться  пергою.
Веселка  поміж  яблунь  виграє,
Нависши  кольоровою  дугою.

Любила  ти  колись,  у  ті  часи,
Коли  садок  розквіт  у  пишнім  цвіті.
Я  на  руках  тоді  тебе  носив,
Неначе  ніжну  квітку  в  оксамиті.

Ми  цілувались  –  це  для  нас  був  рай,
Гудів  садок  по  вечорах  хрущами.
Ховавсь  в  тумані  пишний  водограй,
Чумацький  шлях  мерехкотів  зірками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824231
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ніна Незламна

Кружится снег

Кружится  снег…  Это  правда,  не  первый
Казалось  нам…  В  себе  каждый  уверен
Объясни…  Почему  всё  так  случилось
Пойми  ты….Сердце  трепетно    забилось…
Молчишь  всё…  Заколдовали  снежинки
Почему….  Они  между  нас  как  льдинки?
Не  смогли  …  Вдвоём  совсем  их  расплавить
Ты  сдался…И  решил  меня  оставить
Молчишь  всё  …  Понять...  Не  смогу  душою
Я  люблю…  Поверь…  Ты  слышишь,  не  скрою
Мы  сможем!    Собрать  в  ладони  снежинки
Растают…..  Как  дождевые  слезинки….
Пускай  вдвоём…  Как  прежде  по  старинке..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824223
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Катерина Собова

Подружнi обов`язки

Музикант    Михайло    Львович
Керував    дитячим    хором,
Потім    вивчивсь    в    інституті
І    ведучим    став    актором.

В    обласному    грав    театрі
Головні    й    важливі    ролі,
Від’їжджав    на    ціле    літо
З    колективом    на    гастролі.

Оженивсь    Михайло    рано.
Молода    дружина    Іра
Працювала    в    ресторані
(Була      донею    банкіра).

Міша    так    кохав    дружину,
І    наліво    десь    не    лазив,
Кожен  день    дзвонив    Ірині,
Іноді  по    два,    три    рази:

-Все    для    тебе    я    стараюсь,
Тож    працюю    без    обіду,
А    обов’язки    подружні
Компенсую,    як    приїду.

В    ліжку    я    захоплюсь    грою,
Тут    немає    що    казати:
Я    в    боргу    перед    тобою  –
Буду    чесно    відробляти.

-Не    хвилюйся    так,    коханий,
Будеш    все    робити    в      міру,
І    обідай    в    ресторані,-
Щебетала    в    трубку    Іра.

Поки    ти    на    своїй    сцені
 Розпинаєшся    щосили,
Ми    твої    борги    подружні
Вже    з    сусідом    погасили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824211
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ганна Верес

Я день свій починаю із пісень

Я  день  свій  починаю  із  пісень,
Неначе  Богом  обрана  пташина.
Вони  болючі,  бо  про  все,  про  все:
Дорослою  як  стати  я  спішила,
Як  вилітала  з  отчого  гнізда
Назустріч  бурям  і  життєвим  грозам,
Як  з  долею  змагалась  і…  одна,
І  не  зважала  на  її  погрози,
Як  підіймалась  журавлем  увись
І  падала  униз  важким  камінням,
Як  коси  з  сивиною  обнялись,
А  я  все  шліфувала  своє  вміння.

Та  рятували  спогади  не  раз
Мене  в  житті  і  мамина  молитва,
Раділа,  коли  все  було  гаразд,
Хоча  й  поранена  виходила  із  битви.
Скрипіли  тоді  і  душа,  й  перо,
Даруючи  мені  нове  творіння.
Надію  маю:  буде  ще  добро
І  небо  нам  пошле  благословіння!
25.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валентина Ланевич

Співа в гаю соловейко, витьохкує дзвінко.

Співа  в  гаю  соловейко,  витьохкує  дзвінко,
Співом  душу  звеселяє,  біжить  стежка  стрімко.
Оминула  дуб  високий,  в  серці  стало  щемко,
Засмоктало  щось  у  грудях,  чи  ж  чекаєш,  жінко?

Чи  ж  кинешся,  як  побачиш  утомлені  очі?
Бо  спішив,  летів  до  тебе,  гнав  думки  у  клоччі.
Цілував  миле  личенько  і  тремтіли  плечі,
Обіймав  біленькі  груди  від  ночі  до  ночі.

Зійшов  повний  місяченько,  ступив  до  кімнати,
Любка  сплеснула  руками,  як  важко  чекати.
Вірність  й  віра  в  прянім  тілі,  ніжність,  щоб  кохати,
Солод  лився  поміж  ними,  що  усе  здолати.

04.02.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824164
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

МІЙ ЛУЦЬК (фейсбук)

О,  Луцьку  мій,  мій  красеню  замковий,
Народжений  на  березі  ріки.
Ти  народивсь,  коли  туман  ранковий,
Омив  тебе,  щоб  ти  прожив  віки…

І  ти  розцвів  у  парках  і  соборах,
У  квітниках  і  диво  ліхтарях.
Де  Стиру  береги  знялись,  як  гори,
Де  сокіл  замку  став  родинний  птах.

А  твої  люди  закохались  в  місто,
У  каву,  що  на  кожному  кутку.
У  вишиванки,  що  цвітуть  намистом
І  диво  пісню  ловлять  на  льоту.

Цвіти  і  далі  квітами  каштанів,
Стрічай  гостинно  прошених  людей…
І  щоб  дівчатка,  твої  диво-панни,
Хлібом  святим  стрічали  всіх  гостей.

Є  у  фейсбуці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824061
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКІ ДІВЧАТА

Хто  хоч  раз  побував  на  Волині,
Той  вертається  знову  сюди.
Тут  озера  небесної  сині,
В  лісі  Мавчині  видно  сліди.

Пр:  Тут  красуні  живуть  волиняночки,
Миловидні,  стрункі,  наче  панночки.
Є  білявочки,  є  смугляночки,
Волиняночки,  волиняночки.

Вони  в  світі  відомі  дівчата,
Певно  Мавки  родили  таких.
Кожна  з  роду  душею  багата,
Як  Карпатські  смереки  -  стрункі.

Роботящі  -  дружини  нівроку…
З  них  найкращі  в  житті  матусі.
Вони  планку  тримають  високу
І  чудові  стають  бабусі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824060
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


СЕЛЮК

СОЛОДКИЙ ГРІХ

Напитись  я  не  можу  з  вуст  твоїх…
Відстань  і  час,  як  в  спомині  оправа.
Дві  наші  долі  і  солодкий  гріх,
Живе  в  мені,  як  квітка  золотава.

Я  пам’ятаю  усмішку  твою
І  згадую  тополю  понад  лугом.
Я  все  життя  тебе  боготворю,
Від  споминів  знов  голова  йде  кругом.

Та  ти  чиясь,  ти  щастя  не  моє,
Живу  в  думках  -  не  виростають  крила.
Проте,  як  добре,  що  ти  в  світі  є,
Від  споминів,  моя  душа  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824049
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Ірина Кохан

Так просто

Це  просто  осінь  за  вікном.
Вона  щораз  приходить  в  гості
З  рябим  духмяним  кавуном,
Що  зніжився  у  літній  млості.
З  очима  кольору  дощів,
Холодними  і  ледь  сумними.
Калини  кущ  зніяковів...
Мої  думки,  мов  пілігрими,
Пливуть  за  хмарами  услід,
Над  душами  садів  журливих.
Вже  стільки  літ,  вже  стільки  літ
Гублю  я  мрії  в  сірих  зливах.
Це  просто  осінь,  подивись,
Як  личить  їй  намисто  з  глоду,
О  цій  порі  і  глибша  вись,
І  приспаніші,  тихші  води.
О  цій  порі  смачніший  мед,
Розмови  довші  і  тепліші,
Прощальний  журавлиний  злет
І  ми  в  цій  осені  геть  інші.
***
Це  просто  осінь,  просто  мить,
В  життєвім  океані  острів,
Відзолотіє,  відшумить,
Вона  завжди  минає...
Просто...
8.09.2018.


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ганна Верес

Із портретів – дитячі очі

[i]Переглянула  портрети  героїв,  загиблих  у  Донбасі  за  2018р.  і…
[/i]
А  були  ж  вони  зовсім  діти,

Посміхалися  часом  в  снах,

Полюбляли  цукерки  й  квіти…

Та  зустрілася  їм…  війна.

Вони  там  за  дітей,  за  інших,

За  коханих  і  матерів,

І  за  землю,  що  найрідніша,

За  прозору  синь  угорі.


За  рідню  свою  і  за  друга,

І  за  вишню  в  саду  своїм,

Щоби  вражу  спинить  наругу,

І  за  вечір,  де  солов’їв

Розливається  спів  навколо,

І  за  день  без  війни,  ясний…

Не  повернуться  вже  ніколи

України  вбиті  сини.


Із  портретів  –  дитячі  очі,

Навіть  погляд  не  затвердів…

Це  вони  зупинили  злочин  –

Вічно  юні  і  молоді…
2.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824010
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Lana P.

Чванькуватий чорногуз

Начепив  новий  картуз
Чванькуватий  чорногуз.
Виглядає  на  всі  боки,
Щоб  помітили  сороки,

Рознесли  по  всіх  кутках  —
Прилетів  поважний  птах,
З  довжелезними  ногами,  
Приземливсь  між  берегами.

Походжає,  наче  пан,  
Бо  на  ньому  ще  й  жупан,
Підперезаний  уміло,
Зігріває  юне  тіло.

Вийшов  гордо  на  поміст,
Наступив  собі  на  хвіст,
Та  й  у  річку  бухнув  з  кладки!
От  сміялись  з  нього  жабки.              2/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824000
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Рубан

ВИМРІЯНЕ


Рядки  віршів  сховалися  в  туман,
А  може  просто  переходять  в  прозу.
Це  що  таке  зневіра  чи  обман?
Палкі  обійми  лютого  морозу?

Думки,  мов  сіра  поморозь,  снують,
І  падають  на  душу,  як  в  долину.
А  я  чомусь  не  можу  все  збагнуть,
 Яке  там  все?    Та  навіть  половину.

Де  промінь  той,  що  темінь  розжене?
Що    через      темряву  пробитись,    хоче
Де  оте  вимріяне,  вистраждане,  зважене,
Від  чого  серденько  радіє  і  тріпоче.

03.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823996
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 105

[b]Если  милый    изменил  
Нож  возьми  в  комоде!!  
И  лиши  его  тех  сил  
Что  по  бабам  водит..  

Я  с  утра  уже  на  взводе  
И  до  слез  обидно  
Обещали  сватать  вроде  
Но  сватов  не  видно.  

Расскажи  всю  правду,  Женя,  
Коль  такой  ты  мудрый.  
Эти  сложные  движенья  
Все  из  камасутры?

Поперхнулся  мой  миленок
Не  спеши,  просила  мать..
Только  он  привык  с  пеленок
Всех  быстрее  все  сожрать!!

В  декабре  корпоративы
Отмечают  доктора,
Разгребли  презервативы
Праздник  будет  на  УРА!!

Выпендрилась  тётя  Лена,
Что  при  ней  -  все  на  виду,
В  модерновых  лабутенах
Как  корова  шла  на  льду.

Дед  Пришел  в  "Минуту  славы"
Спеть  хотел  и  стать  звездой.
Ну,  а  судьи  были  правы
Бабке  песни  свои  пой.

Пятница  вдруг  "Чёрной"    стала
В  магазинах  все  гребут
В  полцены  машину  сала
Размели  за  пять  минут...

У  забора  я  стояла
Приподняв  повыше  грудь
Ожидала  идеала,
Так  приди  хоть  кто-нибудь!!

Пели  песню  петухи
Подпевали  куры.
Где  вы  хлопцы-женихи,
Ждут  Вас  бабы-дуры!!

У  мого  миленка  грыжа
На  руках  носить  не  рад
Мужики  смеются,  -  Гриша
В  гараже    возьми  домкрат.

Припасла  чуток  винца
В  углу  у  иконы...
Опоила  молодцА
Взял  меня  он  в  жены.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823914
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливість

Роздав  свої  картки  візитні  лютий:
На  двадцять  вісім  днів  безмежжя  драйв.
Полинули  в  його  мінливість  люди,  
Бо  у  піжмурки  з  ними  вправно  гравсь.

То  припече  -  бурульки  слізно  плачуть,
То  холодом  проймає  до  кісток.
А  то  поводиться,  як  справжній  мачо:
Будує  льодяний  в  зірках  місток.

О  лютий-місяць,  не  криви  душею.
Весняний  лазер  швидко  прибере
Твою  морозно-срібну  галерею,
І  щирий  Березіль  помчить  вперед.


(У  цьому  році  28  днів  має  лютий.)



01.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Амадей

Золоте кохання

А  зими  знову  змінювали  весни,
І  ім  обом  хотілося  любить,
Йому  хотілося  у  дім  іі  привести,
А  ій  хотілося  з  коханим  рядом  жить.

Все  якось  в  них  по-дивному  складалось,
Вже  й  діти  самостійні,  а  вони,
Чомусь  відкритись  в  почуттях  боялись,
Чекали  все,  як  соловей  весни.

Вона  його  кохає  до  безтями,
І  він  іі  кохає,  і  за  те,
Вона  його  засипала  піснями,
У  них  кохання  справжнє,  золоте.

Він  віршами  іі  водив  у  казку,
Вона  цвіла  трояндою  в  саду,
Він  все  ще  сумнівавсь,  боявсь  поразки,
А  що,  коли  відмовить,  на  біду?

Йому  хотілось  мати  за  дружину,
ІІ,  таку  веселу,  чарівну,
Вона  згадає,  й  пісня  в  серці  лине,
І  знову  повертається  в  весну.

Одного  разу  він,  таки  наваживсь,
Зізнатися  коханій  в  почуттях,
Мабуть  то  Сам  Господь  на  небі  зжалівсь,
Щоб  був  він  з  нею  поруч  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823818
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ніна Незламна

Відрядження - розлука

Написати  вірш    надихнула  поетеса
   Galkka2      «А  в  хаті  пустота».  

Відрядження  -    розлука

Вкотре  вийду  на  ґанок
Зустріну  сонно  ранок
Мій  милий,  десь  далеко
Поїхав  де    лелеки
Відрядження  –  розлука
А  для  сім`ї,  то  мука….
Вночі  так  засніжило
Мене  заворожило
Засипав  сніг  доріжку
А  діточки,  ще  в  ліжку
Все  бачать  сни  ночами
Ще  трішки  й  буде  з  нами
А    я  звикнуть  не  можу
Собі  душу  стривожу
Слизька  дорога  нині
Хай  би  всміхався  днині
А  ніч  на  відпочинок
Щоб  не  ховав  сльозинок
 Щоб  втома  не  зламала
І,  щоб  я  відчувала
Ти  там  і  все  в  порядку
Я  СМС  на  згадку
Пошлю.  Всміхнусь  до  фото
Коли  вже  та  субота…
Без  тебе  всім  нам  важко
Ти  повертайся  швидко…..
Туман    низенько  слався  
В  нім    смуток  заховався  
Я  знаю  сім`ю  любить
Вже  час  додому  любий
Щоб  щастячко  в  родині
І  злагода  в  світлині
Щоб  свято,  порадіти
Чекаю  я  і  діти….
                                             29.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823777
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже весна вже край воріт…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]


На  обрії  сонечко  сходить,
В  червоне  фарбує  мій  світ.
Зимовий,  морозний  ще  подих.
Невже  весна  вже  край  воріт?

Відчутне  її  ще  тремтіння,
Звичайно  ж,  її  не  пора.
Чи,  може,  душі  це  хотіння,
Завзято  її  підганя.

Чекає,  сумує,  благає.
Що  скаже  на  примхи  зима?
Вона   почекать  вимагає,
Та  все  ж  погляда  крадькома.

Чому  це  зраділи  струмочки,
З  бурульок  тече  вже  вода,
Ї  скинули  цвіт  свій  садочки?
Зима  хіба  так  вигляда?

Та  добре  я  все  розумію.
Помріяти  так,  це  -  не  гріх.
Ще  будуть  морози,  завії.
Не  треба,  весно,  що  наспі́́х.

Нащо  нам  її  підганяти?
Прийде  ще  омріяний  час.
Я  хочу    тебе  обійняти...
Тепло  -  найдорожче  для  нас...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

САМОТНЯ ЖІНКА ТИХА І ПЕЧАЛЬНА

Самотня  жінка  тиха  і  печальна  -  
Навіяв  вітер  з  осені  журби.
Старих  дверей  загойдане  мовчання,
Лише  з  вікон  -  розгорнуті  світи.

Грудневе  сонце  ковзає  крізь  крона
Оголеної  яблуні  в  саду.
Сидить  принишкла  на  гіллі  ворона
Між  кілька  яблук,  що  не  упадуть.

Руденький  кіт  пригрівсь  на  підвіконні,
Принишк  на  шибці  й  змочений  листок.
О,  ця  пора...  О,  дні  ці  безборонні,
Немов  вино  з  настояних  грушок.

Чекає  день  вечірнього  зеніту,
Червоне  пасмо  вкрило  горизонт.
Сидить  мовчазно  жінка,  жде  одвіту
І  до  портрета  тулиться  чолом.

Всі  стіни  в  хаті  -  то  світи  безмежні.
Куди  не  гляне  -  погляди  живі.
Поговорила...  взяла  хлібчик  в  жмені
Й  пішла  у  двір  погодувать  птахів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823656
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ніна Незламна

Ой зима - зимонька

Ой,  зима  -  зимонька…  Білосніжна  пані
Літав  сніг  пухкенький…  Кучугури  славні
Розляглись  по  полі…Зачарували  світ
 На  річках  сонливих,  задзеркалився  лід…
І  на  серці  радість…  Іду  по  стежині
Вабить  сонця  промінь  на  рясній  калині
Чую  спів  синички,  зирить  полохливо
Ой  боже  творіння…  Тож  є  справжнє  диво
А  під  самим  лісом,  кущі  вдягли  шапки
Здалеку  погляну,  наче  малі  хатки
Горобці  кумедні,  випурхують  звідти
Всілись  на  березі,  розгойдують  віти…
Ой  зима  -  зимонька…  Добре  потрудилась
Щоб  пшениця  славна,  рясно  колосилась
Земля  сил  набралась.  Щоб  щедрий  урожай
Вповні  колосочки,  щоб  розцвів  рідний  край.

                                                                                               24.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Віталій Назарук

ПЕРША ВЕСЕЛКА

Утратив  глузд,  зірвало  дах,
Бо  вперше  закохавсь  по  вуха.
Ходив  завжди  серед    невдах,
Усіх  і  вся  чомусь  я  слухав.

І  раптом  грім  серед  зими,
І  засміялась  хуртовина,
І  застелила  килими,
Якими  йшов  я  до  дівчини.

І  залишалися  сліди,
На  килимку,  неначе  крила.
Я  сотню  раз  по  нім  ходив,
Завжди  мене  стрічала  мила.

Веселка  в  небі  пролягла,
Уперше  ранньою  весною.
Вона  на  двох  одна  була
І  ми  пройшлися  під  дугою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823625
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Віталій Назарук

ВИЖАТИЙ ЛИМОН

Не  раз  приходили  у  сни,
До  нього  друзі  з  тих  світів.
Були  усміхнені  вони,
Він  так  їх  бачити  хотів.

Обдумав  звечора  життя,
Напевно  саме  в  цьому  суть…
Він  в  церкві  був  іще  дитям,
То  певно  янголи  зовуть.

Поставив  свічку,  запалив,
Хреста  поставив,  поклонивсь…
Неначе  спрагу  втамував,
За  друзів  перший  раз  моливсь.

Плечем  до  стінки  притуливсь,
Вдивлявсь  у  лік  старих  ікон.
Ніколи  так  ще  не  моливсь,
Стояв,  як  вижатий  лимон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823611
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Надія Башинська

ВІД СЕБЕ НЕ ТІКАЙ…

         Від  себе  не  тікай...    бо  не  втечеш.  Від  себе  не  тікай...  
і  не  старайся.  І  скільки  б  не  було  в  житті  невдач,  не  нарікай.
Не  плач.
         А  хочеш  -  можеш  плакати.  Та  тільки  що  матимеш  від  сліз  отих  
гірких?  Проблем  не  стане  менше.  Їх  тільки  тобі  під  силу  роз  -
в'язати.  Бо,    кажуть,  кожному  по  силі  Бог  дає.  Все  те,  що  маєш,
то  твоє.  
         Ти  кажеш  "важко"?  Якщо  тобі  довірено  нести,  То  сильний  ти.
І  хоч  гне  спину  той  багаж  тяжкий...  Радій!
Немає,  кажеш,  сили  далі  йти?  Не  бійся!  Бог  завжди  допоможе  
у  путі.
         А  з  Ним  -  і  з  тягарем  важким  здається  завжди  шлях    легким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823605
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Валентина Рубан

УХОДИТ ЯНВАРЬ

Все.  Уходит  январь  без  возврата,
Сочтены  уж  последние  дни.
Это  даже,  быть  может  утрата,
Не  вернутся  такие  они.

Еще  будет  январь,  но    не  этот,
И  мороз  будет,  снег,  но  не  тот.
Будут  в  жизни  иные  сюжеты,
Что  там  будет  ?  –  никто  не  поймет.

Пусть  январь  заберет  боль,  обиды,
И  с  собой  навсегда  унесет.
А  на  смену  ему,  уже  завтра
Радость  в  жизни…  удача  придет.

Скоро,  скоро    весна    к  нам  вернется,
Ну,  а  завтра    начнется  февраль.
Снег  сойдет,  и    зима,    унесется,
Ну,  а  мне  ее  все    -  таки    жаль.

31.01.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823597
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ганна Верес

Не поле – душі хочу засівать

Я  світу  сутність  хочу  зрозуміть
І  осягнуть  усі  його  деталі
Не  із  написаних  ученими  томів  –
Єством  своїм,  щоб  рухатися  далі.
Дізнатись  хочу,  де  коріння  зла,
Щоби  не  проросло  воно  печаллю,
Щоб  матері  за  дітьми  не  кричали,
Бажаю  світ  цей  до  дрібниць  пізнать,

Дізнатись    хочу,  де  живе  любов,
Щоби  її  на  Землю  запросити,
Щоби  благословив  усіх  нас  Бог
І  зло  відсіяв  найгустішим  ситом.
Не  поле  –  душі  хочу  засівать
Невимушеним  українським  словом,
Бо  слово  для  людей  –  першооснова,
Тож  мушу  світ  наш  словом  оспівать,
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Валентина Ланевич

Ой, ти, терне чорний, не хапайсь за груди.

Ой,  ти,  терне  чорний,  не  хапайсь  за  груди.
Нащо,  серце  колиш?  Там,  доста  покути.
Напилась  я  хмелю,  не  судіть  ня  люди.
Кохала,  як  вміла,  як  же  мені  бути?

Покохала  щиро,  всією  душею,
Горнулась  до  нього,  щоб  назвав  своєю.
Щоб  світитись  в  ньому  ясною  зорею,
Бо  став  він  для  мене  небом  і  землею.

Сонцем  в  непогоду,  місяцем  в  цямрині,
Вітром  пустотливим  в  квітучій  долині.
Любо  біля  нього,  любо,  мов  дитині.
Не  рань  мене,  терне,  болить  в  середині.  

Так  болить,  не  знаю,  як  я  жити  маю?
Заплющила  очі:  милую,  страждаю.
І  тремтить  у  тілі  поклик,  що  кохаю.
Гірко  ж  мені,  терне,  не  тримай,  благаю.

31.01.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823551
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Віталій Назарук

ПРИХІД ВЕСНИ

Пішли  клини,  немов  пташині  стріли,
«Курли»  і  клекіт  кинули  згори.
Весняну  землю  нам  перехрестили,
Щоб  ми  на  ній  щасливими  були.

І  холод  розігнали  в  піднебессі,
Тепло  у  пір’ї  принесли  своїм.
І  небо  відізвалось  стоголоссям,
І  загули  у  вулію  рої.

Прийшла  весна,  медункою  всміхнулась,
Бруньки  вербові  полонили  став.
Злетілись  гуси,  бо  давно  втомились,
Вечірній  промінь  поза  зиму  впав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823518
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ольга Калина

Однослівні мініатюри ( вірші одного слова)

 ++++++++++++++++++++  

Життєво  прожити    життя.
Прижитись    жити  з    житом.

+++++++++++++++++++++

Бігом  біжу,  пробігаючи
бігучий  забіг  бігунів.

+++++++++++++++++++++

У  водах  водяних  заводяться
підводні  водні  Водяні.
 
+++++++++++++++++++++

Реготун  реготав  регочучи,  
Реготливим,  регочучим    реготом.

+++++++++++++++++++++++++

Зоріла  зоря  зорепадами,  
Зорились    зірки    на  зорі.

++++++++++++++++++++++++

Співак  співав  співаночку,
Співаючи  співаючий  спів.

+++++++++++++++++++++++

Веселка  весело  веселилася,
Звеселяючи  веселих  веселунів.

++++++++++++++++++++++

Літун  літав  пролітаючи
літній    літаючий    проліт.

+++++++++++++++++++++++

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823510
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ірина Кохан

Стежина до дому

Є  багато  у  світі
стежинок,  стежок  і  доріг,
Найсвятіша  одна  -  
та,  що  в'ється  до  рідного  дому,
Зацілований  росами
батьківський  теплий  поріг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

На  похилений  тин,
той  що  бачив  тебе  ще  дитям,
Тремко  віти  спускає
стара,  іще  дідова  груша.
І  від  неї  війне
тим  дитинно-щемким  каяттям,
І  зупиниться  час,
і  стоятиме  світ  незворушно.

Пригадається  враз,
як  у  синьому  небі  бузьки
Колисали  крильми
світлі  мрії  в  легкій  високості,
Клекотанням  своїм
проводжали  у  край  неблизький
Й  розтинали  тумани,
чекаючи  знову  у  гості.

Сколихнеться  земля.
Буйні  трави  ледь-ледь  зашумлять,
І  нестримно,  до  сліз,
так  захочеться  їх  обійняти,
Доторкати  долонями
свіжу  нескошену  гладь,
По  живих  рушниках
йти  босоніж  до  рідної  хати.

Скільки  б  ти  не  сходив
і  стежин,  і  широких  доріг,
Збережи  у  душі,  ту,
що  в'ється  до  отчого  дому.
Щедро  сонцем  облитий
дитинства  твого  оберіг
І  калиновий  кущ
у  цвітінні  лілейно-п'янкому.

12.05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимова Муза

Зима  свої  фортеці  збудувала,
Симфонія  звучить  в  її  душі.
А  ось  моїй  -  чогось  забракло,  мало,
І  не  складаються  нові  вірші.

Від  кришталю  думок  дрібні  лиш  друзки
Розсипались  за  мить.  Хіба  збереш?
І  щось  тріщить,  мов  зламана  галузка.
Не  вичавиш  із  льоду  свіжий  фреш.

Зими  симфонія  лунає  дзвінко,
Немов  бринять  перкалеві  сніги.
Перегортаю  списану  сторінку,
І  Муза  додає  мені  снаги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


НАДЕЖДА М.

Мої надії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]

 Дні  зимові  спливають  повільно.
 З  нентерпінням  чекаєм  весни,
 І   листаємо  дні  ми  невільно,
 Що  залишать  у  згадках  сліди...

 Снігопади,  заноси,  завії,
 І  квітучий  від  снігу  мій  сад,
 І   живучі  у  серці  надії,
 Безкінечний,  бажаний  їх  ряд.

 Розкладаєш  їх  так,  як  умієш.
 Головне  в  них,  щоб  віра  жила.
 Десь  на  обрії  хай  бовваніє,
 Щоб  здійснитись  колись  все  ж  змогла.

Неважливо,  чи  перша  здійсниться,
Чи   середня  в  моєму  ряду.
Завжди  зможу  у  ній  розчиниться,
Я  -  Н  а  д  і  я    в  надії  живу.

Кожну  з  них  до  душі  пригортаю,
Вірю  в  краще,  завжди  було  так.
Із  надій  своїх  долю  сплітаю,
Кожна  з  них  -  неповторний  їх  смак.

І  нехай  не  всі  разом  здійсняться,
Терпеливо  чекатиму  їх.
Так  буває,  що  просто  насняться,
Все  ж  щасливою  буду...  не  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Амадей

Привітання коханій

Ясними  зорями  палають  твоі  очі,
Падає  сніг,  у  казку  кличе  нас,
Серденько  рветься,  так  до  тебе  хоче,
Для  нас  з  тобою  зупинився  час.

Живемо  ніби  в  казці  ми  з  тобою,
У  почуттях  купаються  серця,
Повітря  все  насичене  любов"ю,
Лише  любов  і  щастя  без  кінця.

Душа  від  щастя  полум"ям  палає,
І  очі  світяться  ,  неначе  дві  зорі,
Хоч  поряд  тебе  зараз  і  немає,
Ти  світиш  місяцем  для  мене  угорі.

Дивлюсь  на  небо  зоряне  зимове,
Чумацький  Шлях,  немов  волосся  з  пліч,
Молю  за  тебе  Господа,...Любове!,
Зігрій  ти  ій  серденько  у  цю  ніч!

Нехай  воно  зігріється  коханням,
Нехай  трояндою  воно  цвіте,..нехай!
Хай  щастям  й  радістю  наповниться  дорання,
Зі  Святом  ти  від  мене  привітай.

Нехай  у  серці  світиться  зорею,
Те  незгасиме,  світле  почуття.
Сніжинка  поцілунком  хай  від  мене
Кохану  з  Світлим  Святом  привіта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820493
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, РІДНА ВОЛИНЬ

Де  води  Полісся,
Болота  духмяні,
Де  бузьки  ідуть  по  ріллі,
Волинь  моя  рідна,  
Донька  України,
Окраса  моєї  землі.

Льони  -  наче  море,
Червона  калина,
Тверде,  ніби  криця,  зерно.
Волинь  моя  рідна,  
Моя  Україна,
Яку  полюбив  я  давно.

Ні  хвилі  без  тебе,  
Волинський  мій  краю  ,
Як  бузьки  твої  без  гнізда.
Волинню  я  марю,  
Бо  ти  ,  моя  земле,
Життя  мені  й  силу  дала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823486
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Валентина Рубан

ТАКА ЗИМА


То  сонцем  сміється,  то  плаче  дощами,
То  свіжістю  неба  п»янить.
То  зорями  сипле    під  ноги  ночами,
То  вітром  бентежно  шумить.

Голубить  снігами  легка  хуртовина.
Й  на  душу  лягає  спочить.
То  кригою  дихає,  ніби  лавина,
Морозом  пече  кожну  мить.

Полине  лукавою  тінню  несміло,
Замети  до  стріх  намете.
На  вікнах  узори  змалює  уміло,
То    місячне  сяйво  сипне

Така  то  зима  ніжна,  сніжна,    грайлива
Дурманить  красою  усіх.
Хай  трішки  примхлива  та  дуже  вродлива
Для  радості,  свят  і  утіх

30.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823480
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Валентина Рубан

ЗИМОВЕ

Забіліло,  заіскрилося  здаля,
Це  зима  скрізь  так  господарює.
Під  снігами  спить  собі  земля,
Мороз  квіти  на  вікні  малює.

У  садку  розвісила  фатин,
Кучугури  срібні    назмітала.
Павутину  кинула  на  тин,
Це  вона  так  ,  мабуть  ,  пустувала.

Зорями  розшила  небеса,
Що  цвітуть,  горять,  і  аж  палають.
Неповторна,  ніжна  скрізь    краса,
Ніби  чари  зорі  розсипають.

Вітер  склав  сопілку  у  футляр,
Вже  сьогодні  він  не  буде  грати.
Мрії,  щоб  летіли  вище  хмар,
І  нічим  їх,    щоб  не  турбувати.

29.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823323
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Капелька

Узор мороза на стекле

Узор  мороза  на  стекле
Красиво  лёг  в  моём  окне.
Узор  закрыл  собою  мир,
Который  он  не  сотворил.

Взглянул  внимательно  в  окно
-Мороз  вблизи  и  далеко.
Чудесная  в  окне  стена
Из  снега,  инея  и  льда.

Там  за  окном  метёт  метель,
На  солнце  с  крыш  течёт  капель
И  снова  жизнь  бежит  ручьём.
Не  будь  же  грустной  этим  днём.(1)

Ведь  жизнь  прекрасная  всегда.
Была  бы  радость,  не  война
В  душе,  в  семье,  в  любой  стране
На  необъятной  всем  земле...

Узор  мороза  на  стекле,
Но  это  всё-же  не  в  душе.
В  душе  пусть  будет  навсегда
Любовь,  тепло  и  красота!

(1)-
-Не  будь  же  грустным  этим  днём.

                                 17.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Паморозь-заброда

Суцільним  льодом  паморозь  осіла,
І  гілочки  дерев  оздобила  красою.
Долина  вбралась  в  одяг  сніжно-білий,
І  срібний  ранок  розбудив  те  царство  сонне.

Чарівність...  А  яка  ж  вона  холодна!
І  хочеться  під  час  зими  тепла,  відлиги.
Душевність  не  замінить  сила  лоску,
Мереживо  морозу  і  словесна  крига.

Хай  щезне  швидше  паморозь-заброда,
Чекає  ж  будь-яка  людина  змін  на  краще.
І  не  введе  в  оману  жодна  ода,
Бо  ще  болить  промерзла  льодом  давня  рана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Амадей

Тобі моя кохана

Серцю  хочеться  кохання,
Серцю  хочеться  весни,
Ти  для  мене  зірка  рання,
Ти  моі  юначі  сни.

Подарунок  найдорожчий,
Богом  посланий  з  небес,
Ти,  в  посуху  срібний  дощик,
Ти  для  мене  світ  увесь.

Ти,  чарівна  пісня  серця,
Мрія  усього  життя,
Щастя  сповнене  озерце,
Й  найсвітліші  почуття.

Світ  в  тобі  моя  єдина,
Ніби  в  Райському  саду,
Я  до  тебе  серцем  лину,
В  снах  до  тебе  я  прийду.

Принесу  найкращі  квіти,
Всі  земні  і  неземні,
Й  будемо  життю  радіти,
Богом  ти  дана  мені.

Не  зів"януть  щастя  квіти,
Що  дарую  я  тобі,
Будемо  життю  радіти,
Місця  не  дамо  журбі.

Пригорну  так  ніжно-ніжно,
Поцілунком  пригощу,
В  одинокість,  в  зиму  сніжну,
Більш  тебе  -не  відпущу.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823383
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Категорії жiнок

Кум    Петро    і    кум    Гаврило
Вдома    сіли    випивати,
(Жінки    в    церкву    подалися,
Бо    був    Спас  –  велике    свято).

Кум    Петро,      (а    пили    в    нього)
Був    господар,    все    старався,
І    дружина    -    господиня,
Нею    дуже    він    пишався!

-Дослідив    я    вчора,    куме,
(Моя    думка    незалежна):
Кожна    жінка    в    нас    займає
Категорію    належну.

Є    в    нас    відьми    і    чаклунки,
І    потворні    є    на    вроду  –
Отакі-то    скрізь    дарунки
Ще    підносить    нам    природа.

Випили    по    чарці,    другій,
Тут    Петро    почав    розмову:
-Що    таке    -    порядна    жінка?
В    відповідь    Гаврило    мовить:

-Така    -    перша    в    співах,    танцях,
Це,    як    у    Миколи    Нінка:
Має    Колю    і    коханця  –
Оце    й    є    порядна    жінка!

-Що    Ви,    куме,    це    -    повія,
Безтурботна    і    весела,
Як    Кирилова    Марія  -
Обслуговує    всі    села.

Це    вже    лихо,    справжнє    горе,
Нащо    в    хаті    це    ледащо?
Бідний    мучиться    Кирило,
Така    жінка  -    є    пропаща.

І    що    Нінка,    що    Марія,
Я    різниці    тут    не    бачу…
-Зачекайте,    є    нюанси,
Я    Вам    зараз    розтлумачу:

-Як    тоді    таку    назвати,
Як,    приміром,    моя    Віка:
Чесна,    вірна,    тільки    має
Лиш    одного    чоловіка?

Тут    Гаврило    усміхнувся,
Підморгнув    ще    й    правим    оком:
-Таку    жінку    називають
В    нас    -    самотня    й    одинока,

Небагато    в    Віки    щастя:
Кухня,    Ви,    в    хліві    скотина…
В    мене    теж    самотня    Настя,
Бо    я    в    неї,    як    дитина.

А    ще    є    жінки-вампіри,
І    мегери,    й      мазохістки,
Є,    що    брешуть    через    міру,
Є    шахрайки    й    вертихвістки.

В    кожного    -    свої    проблеми,  
Є    над    чим    тут    міркувати…
Жаль,    дружини    ввійшли    в      хату  –
І    закінчились    дебати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823328
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ольга Калина

Січові стрільці

А  ми    -  стрільці  січовії,
бійці  гарні  молодії  
йдемо    землю  захищати
 у  тривожний  час.  

Їдуть  коні  по  долині.
Возз’єдналися  віднині
у  Велику  Україну  
усі  в  перший  раз.  
 
Їдемо    ми  між  ярами,
Божа  Матір  Свята    з  нами.
Підтягайтесь    козаченьки  
у  наші  полки.

Не  журися,    рідна    ненько,  
проженемо    вороженьків,
що    рвуть  землю  українську  
на  дрібні  шматки.  

Більшовики  наступають
і  на  Київ  вирушають.
З  ними  змовились    поляки,  
щоб  загнать  в  ярмо.  

Вмієм    Волю  ми  цінити,
Дух  козацький  не  зломити
і  своєї  України
 вже  не  віддамо.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ірина Кохан

Прощавайте

Чи  ж  Ви  згадаєте  про  мене,
Коли  зима  стане  на  зламі?
Як  сонячне  пасмо  черлене
Розбудить  поміж  душ  цунамі?

Чи  в  серці  віднайдете  риму,
Щоб  в  унісон  з  моїм  довіку?
Чи  розпізнаєте  незриму
В  мені  жадану  Евридіку?

Орфею  мій,  мовчання  -  згуба.
Сніги,  сніги,  у  них  спокута.
Може  я  стала  Вам  не  люба?
Скажіть,  чи  Вами  я  забута?

Коли  вже  так...  тому  і  бути,
Ледь  диха  небо  кострубате.
Ваша  байдужість  -  смак  отрути...
Не  осудіть  і...  прощавайте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Життя – це…

Життя  –  це  боротьба,  скоріш  –  війна
За  себе,  власне  «Я»,  не  за  кордони,
Політ  стрімкий  у  повну  невідомість.
Його  окраса  –  зморшки  й  сивина,
В  нім  полином  присмачені  меди,
Які  нам  посилає  Боже  небо,
І  у  плечі  подружньому  потреба,
Де  гріє  не  завжди  тепло  родин.

Життя  –  це  твої  дії  і  слова,
Це  шлях,  де  ти  звичайний  подорожній,
Коли  душа  твоя,  напівпорожня,
Багатшає,  а  іноді  й  співа.
Життя  –  скоріш  по  гравію  це  шлях,
Аніж  стернею,  а  чи  споришами,
Коли  ти  в  завтра  сміло  вирушаєш
І  на  шляху  колючім  не  закляк.

Шлях  на  Голгофу  кожен  свій  дола,
Ба,  іншого  у  світі  ще  немає,
А  щоб  собі  ми  спини  не  зламали,
Господь  по  силі  хрест  нам  наділя.
То  ж  жить  –  не  значить  споглядати  світ,
А  діяти  –  в  цім  сенс  життя  людського.
Впивайся  ним,  поки  нема  оскоми,
І  не  важливо,  скільки  тобі  літ!
19.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823282
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Валентина Ланевич

Торкаюсь серця, що болить у грудях.

Торкаюсь  серця,  що  болить  у  грудях,
Стікає  біль  й  сльозою  ув  очах.
Розриви  куль  солдатів  наших  будять
І  камуфляж  їх  порохом  пропах.

Війна...Війна...  Хижий  цілунок  смерті
Спускається  з  розчахнутих  небес.
Якою  нині  бути  новій  жертві,
Кого  вогненний  ще  розплющить  прес?

Заплаче  сніг  розтоплений  червоно,
Зранена  гілка  схилиться  до  ніг.
Чому  так  прикро,  що  живе  безумство,
Що  ми    -  не  ми,  що  нищиться  наш  рід?

29.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823246
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Валентина Рубан

ЗАПЛАКАЛО НЕБО

Заплакало  небо  рясними  дощами,
І  що  то  за  сльози  посеред  зими?
Симфонію  ніжну  я  чую  ночами,
Під  пасмами  зливи  –  зіщулились  ми…

Чи  сон  це,  чи  просто  бентежна  уява?-
Дві  постаті  ніби  стоять  в  самоті.
Чи  може,  верба  то  стоїть  кучерява,
Схилившись  до  ясена  у  темноті?

А  дощ  все  ридає,  так  холодно  плаче,
Стьобає  в  обличчя,  неначе  палач.
Біль  серця  побачив  він  раптом,  неначе.
А  потім  тікає  від  мене  навскач.

Заплакало  небо,  чомусь  зажурилось,
Сховало  десь  місяць,  зірок  не  знайдеш.
А  може  мені  все  це  тільки  наснилось,
А  може  наснився  і  Ти  мені  теж?

Заплакало  небо  рясними  дощами,
І  що  то  за  сльози  посеред  зими?
Хапаю  я  щастя  своє  пригорщами.
Й  несу  у  той  сон,  де  удвох  були  ми.

29.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823325
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Амадей

Подарунок неба

Твоя  рука  в  моій  руці,
Ми  в  парі  йдем  в  осінні  роси,
І  світла  радість  на  щоці,
Й  душа  від  щастя  пісню  просить.

І  серце  лірою  співа,
І  заливає  вечір  світлом,
Мабуть  щасливіших  нема,
За  нас  в  цей  час  у  цілім  світі.

В  роках  вернулися  ми  знов,
Із  осені  у  раннє  літо,
Палає  в  серденьку  любов,
Усе  кругом  буяє  цвітом.

Й  співають  в  серці  солов"і,
Й  душа  мов  янгол  ввись  злітає,
Буя  весна  в  душі  моій,
Я  всім  єством  тебе  кохаю.

Твоя  рука  в  моій  руці.
І  щастя  більшого  не  треба,
Твоя  усмішка  на  щоці,
Для  мене  подарунок    Неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822856
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Олеся Лісова

Життя летить

Життя  проходить.  Ні,  воно  летить.
Години,  дні,  неділі,  місяці…
Так  хочеться  його  призупинить
І  втримати  ще  молодість  в  руці.

Вона  летіла,  наче  білий  птах,
А  я  дивилась  в  небо  на  політ
Байдужими  очима,  на  розмах
Величних  крил…  І  так  десятки  літ.

А  доля  бачила  і  променем  зійшла,
Поезією  серце  полонила.
У  небі  знов  веселка  зацвіла  
І  серце  втомлене  водою  відпоїла.

Я  мрію,  щоб  струмок  рікою  став,
Яку  убрід  не  просто  перейти,  
Бо  щастя  —  мов  кришталь,
Не  втримав…  Впав…
І  лиш  уламки  зможемо  знайти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823253
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Віталій Назарук

ЗНИКЛЕ СЕЛО

Лише  табличка  біла  на  стовпі,
Села  давно  і  в  помині  немає.
«Курли»  селу  скидають    журавлі
І  їх  назад  табличка  проводжає.

Цвіло  село  …  Побілені  хати.
Ганяли  по  стежках  голодні  діти.
Садків  нема  –  нема  чому  цвісти,
Немає  лавок  дідові  сидіти.

Із  ряду  хат  фундамент  залишивсь,
І  край  села  росте  старезна  груша.
Також    хрести  стоять  піднявшись  ввись,
Сюди  ще  йдуть,  бо  пам'ятати  мусять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823228
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Ганна Верес

Незакінчена пісня під Крутами

(Бій    відбувся    недалеко    від    Бахмача    29    січня    1918р.)
Земля    нагадує    тобі
Про    перший    і    останній  бій
Під    Крутами.    Всі    полягли
І    лиш    тепер    перемогли…

Ішла    війна…    Без    правил,    без    пощади…
Й    була    вона    –    не    на    життя      –    на    смерть.
Йшли    молоду    країну    захищати
Ті,    хто    шинелі    вкоротив    на    чверть:
Студенти-хлопці,    молоді,    вродливі,
Талановиті    –    України    цвіт    –
Розумні,    а    ще    трохи    особливі,
Бо    вірили.      Їм    дивувався    світ,
Коли    дізнався    про    маленькі    Крути,
Де    бій…    ненавчені    тримали    вояки.
Стікали    кров’ю    їх    розбиті    груди…
А    може,    й    нецілований    який
Поліг,    щоб    Україна    існувала,
Щоб    вільною    була    його    земля,
Їх    кров    на    холоді    швиденько    застигала…
І    місце    іншому    він,    мертвий    вже,    звільняв.
Був    музикант    між    ними    –    юний    Паша,
Хоч    документи    в    нього    на    Павла.
Частенько    грав    їм    українську,    «нашу»,
(Гітара    з    ним,    як    подруга,    була).
Прибув    він    з    нею    і    сюди,    під    Крути,  –
Не    міг    лишити    в    Києві    її,
Адже    по-іншому,    ну,    як    могло    ще    бути?
Гітари    зойк      востаннє    продзвенів…
Стояли    до    кінця…    Та    сніг    сховав    їх    подвиг…
Над    тілом    кожного    могилку    все    ж    намів.
У    нас,    сучасних,    викликає    подив:
Як    наш    народ    мовчати    стільки    міг!?
Всі    українці    добрі,    щедрі,    дужі,
В    сум’ятті    дум    я    знов    звернусь    до    них:
«Чому    згорали    люди    небайдужі
В    вогні    незрозумілої    війни?»
Та    правду    вже    нікому    не    спинити,
І    пісню    ту    закінчать    молоді,
Такі    ж    вродливі    і    талановиті.
І    не    повториться    те,    що    було    тоді!
12.11.2012.

Ганна    Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


геометрія

РОЗГУЛЯЛАСЬ СНІГОВИЦЯ…

                   Розгулялась  Сніговиця,
                   Мчить  крізь  далину    сліпу...
                   На  яву  це,  а  чи  сниться,-
                   Я  ніяк  не  розберу...

                   А  навколо  видноколом,-
                   Лиш  вітри  є  і  сніги...
                   Хати  сонні,  верби  сонні,
                   Й  порожнеча  навкруги...

                   Ще  й  на  вулиці  тумани,
                   Сто  туманів  від  ріки,
                   Чую  звуки  ще  незнанні,-
                   В  них  пливуть  мої  думки...

                   Затуманилося  світло,
                   Тіні    крадуться  згори,
                   Небо  сіре,  поле  біле,
                   Розгулялися  й  вітри...

                   Заховали  сиві  хмари
                   Неба  синього  блакить,
                   Розбрелися  як  отари,
                   Ніби  й  сонце  йдосі  спить...

                   Оживає    лише  спомин,-
                   Півзабуте  диво  з  див,-
                   Живий  промінь  з  підвіконня,-
                   Думки  й  мрії  розбудив...

                   Я  схопилася  з  постелі,
                   Слава  Богу,  це  був  сон,
                   Це  зимові  каруселі,-
                   Новий  виткали  фасон...

                   Не  забуду  Cніговицю,
                   Хоч  вона  була  у  сні,
                   Наче  білу  диво  -  птицю,
                   Хтось  впустив  в  вікно  мені...
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823118
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Віталій Назарук

ГОЛОДНА РИСЬ

Вже  майже  місяць  йде  лапатий  сніг,
Кущі  всі  замело  із  головою.
В  такім  снігу  бреде  «без  задніх  ніг»,
Голодна  рись  обділена  судьбою.

Їй  би  крислате  дерево  знайти,
Де  б  можна  відпочити  у  міжгіллі.
Ведуть  в  глиб  лісу  стомлені  сліди,
До  дерева,  де  гілля  різнокрилі…

Неначе  альпініст  знялась  у  вись…
Худа,  безсила  і  голодна  рись.
І  стала  роздивлятись  навкруги,
Чи  не  блукає  поруч  її  здобич.

Втома  її  заставила  лягти,
Полога  гілка  надавала  поміч.
Рись  лиш  на  мить  поринула  у  сон,
Та  вистачило  і  цієї  миті…

Легенький  подих  у  затишку  крон,
Відрахував  останні  дні  прожиті.
Як  одуд  крикнув  –  вистріл  пролунав,
Ворони  звідкись  піднялись  високо.
А    вистріл    довго  в  лісі  ще  літав,
Підхоплений  засніженим  потоком.

І  мертвим  птахом  полетіла  вниз,
Голодна  рись,  яка  хотіла  жити…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823107
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Віталій Назарук

ЦВІЛИ ВИШНІ (фейсбук)

Вишні  зацвіли,  вишні  зацвіли,
У  саду  весною.
Я  люблю  тебе,  як  життя  люблю,
І  назвав  святою.

Пр:  Білий  вишні  цвіт,  білий  вишні  цвіт,
Творить  хуртовину.
Клином,  як  колись,  знов  зійшовся  світ,
На  тобі  єдина.

Бджоли  загули  в  білизні  вишень,
Наче  йде  весілля.
І  настав  той  день,  наш  найкращий  день,
Вип’ємо    чар-зілля.

Вишні  у  цвіту,  вишні  у  цвіту,
Зацвіли  весною.
Я  люблю  тебе,  як  життя  люблю
І  зову  святою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823106
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Валентина Ланевич

Грає вітер на сопілці, на очеретині.

Грає  вітер  на  сопілці,  на  очеретині,
Сипле  з  хмари  сніг  пухнастий,  стелить  по  долині.
Убирає  в  бісер  клени  й  зелені  ялини,
Намітає  кучугури,  всміхнувся  калині.

Але  посмішка  лукава,  з  холодом,  морозом,
Тонкі  віти  зледеніли,  сонце  ж  котить  возом.
Стиха,  нехотя  по  небі,  пливе  горизонтом,
Гойвороння  розкричалось,  наступає  фронтом.

То  летить  в  одну  лінійку,  то  в  ламанім  строї,
Дятел  дзьобиком  стукоче,  він  при  своїй  зброї.
Добру  справу  учиняє,  як  усі  герої,
Щоб  дерева  були  гожі,  в  стужу,  на  постої.  

І  мала  синичка  скаче  хоробро  подвір’ям,
Аби  то  в  серці  горобці  не  знали  зневір’я.
Щоби  зиму  пережити  геть  на  зло  повір’ям,
Що  залежить  завтра  конче,  яке  надвечір’я.  

28.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ганна Верес

Це треба молодим

Сьогодні  це  потрібно  не  отим,
Хто  долею  своєю  доторкнувся
До  боротьби  за  Україну.  Молодим,
Бо  їм  тут  жить,  кохати  і  цвісти,
Щоби  рабом  ніхто  з  них  не  прогнувся.
Життя  –  завжди  є  вічна  боротьба
За  себе,  за  родину  чи  країну,
Й  перемага  не  той,  у  кім  журба,
Хто  у  пориві  гніву  все  руба,
А  той,  хто  вірить  в  завтра  України
І  підніма  державу  із  руїни.  
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823028
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишневі жаринки

Село  тонуло  у  жаринках  вишень.
Дозріли  в  розкоші  червонобокі
Під  співом  вітерця  в  цнотливій  тиші.
І  насолоди  розливався  спокій...

Це  лоно  виплеканих  крон  розлогих,
В  якому  бджілки  прагнули  нектару.
І  про  палке  кохання  серця  здогад,
Що  з  уст  злітало,  ніби  від  мольфара.

Цілунки  ніжні  під  гіллястим  віттям,
Сором*язливі  дотики  липневі
Вже  розчинялись  у  вечірнім  світлі,
Вишневим  смакували  вперше  мревом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Лилея

Живая!

Научилась  прощать...
Не  накапливая  боль  в  себе...
Научилась  отпускать...
Благословляя!  
Наполняя  Светом!
Желая  самого  лучшего!
Тебе!
Моя  Душа...
Не  принимает  боли...
Она  в  Любви  родилась!
Босиком,  по  снегу...
Своей  Волей...
Взлетает!
От  Неба  не  отрывая  глаз...
Это  всё  опыт...
Из  прошлого...
Живя  -  Настоящим...
Лишь  в  Лучшее  Верь!
Не  чувствую  холод..
Хороший  знак!
Живая!
Принимаю!
Благословение  Небес!
Научилась  Благодарить!
То,  что  в  моей  Судьбе...
Своими  крыльями  
Хочу  тебя  укрыть...
Чтоб  шёл  Доро́гой  ...
К  Свету!
В  этом...
Моя  Любовь!
К  тебе!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822887
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Надія Башинська

ВЕЧІР ПІСНЮ СПІВАВ…

Вечір  пісню  співав...  він  калину  приспав.
Ґрона  пишні  схилилися  долі.
Вечір  пісню  співав...  колосочки  приспав  
Золотистого  жита  у  полі.

Ніжну  пісню  його  чула  зоряна  ніч,
і  вона  була  серденьку  мила.
Прислухався  садок,  стихла  річка  в  гаю.
Солов'ями  та  пісня  дзвеніла.

Вечір  пісню  співав...  бо  він  нічку  кохав,
Задивлявся  в  її  карі  очі.
Ой  солодкі  ж  які  вечори  ті  дзвінкі
І  закохані  зоряні  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822865
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 104

[b]Это  чья  в  сугробе  шапка
То  ль  из  норки,  то  ль  с  бобра
Третий  день  тягает  шавка
Аж  трясется  конура.

Мы  с  кумой  переобулись
В  лабутены...клуб  затих!!
Девки  мало  не  рехнулись
В  тапках  комнатных  своих.

У  миленка  нос  картошкой
Как  природа  подвела!
Если  б  вытянуть  немножко
Замуж  может  быть  пошла...

Вот  не  знаю  что  одеть
Простыня  мне  впору  .
Я  ж  поправилась  на  треть
Даже  страшно  взору!!

На  работе  я,  как  белка
Разрулю  любой  аврал.
Коль  не  та  бы  переделка
Муж  с  главбухом  нас  застал.

Улыбается  ехидно
Стерва...  чувствует  нутром!!!
Может  думает  не  видно,
Как    бежит  к  ней  мой  Петро.

Осень  ручкой  помахала
Но  не  знала  я  о  том.
Я  же  пьяная  лежала
Под  рябиновым  кустом.

Жили  были  дядя  с  тетей
Средь  курей,  коров  и  коз.
Пока  дядя  на  работе,
К  тете  бегает  завхоз.

На  стене  висел    платочек
Пусть  теперь  висит  картуз!!
У  нас  с  мужем  восемь  дочек,
Где  ж  ты  мальчик-карапуз?

Я  уеду  на  Майями
С  воздыхателем  своим.
Муженька  оставлю  маме
Нужен  глаз  да  глаз  за  ним..

Передышка  между  сессий
Праздник  телу  и  душе
До  утра  орали  песни,
На  девятом  этаже.

Кум  позвал  меня  к  калитке
И  на  ушко  известил:
У  меня  бухла  в  избытке
Ты  закуску  прихвати.

Скоро  зимняя  рыбалка,
Пусть  чуток  окрепнет  лёд.
У  пруда  уже  русалка
Стол  сваяла,  выпить  ждет![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822850
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Ніна Незламна

Думки і спокій

Десь  заблукав  напевно  спокій
 Давно  принишк,  серед  снігів
З  думками  в  боротьбі  жорстокій
Мабуть  не  треба  ніяких  слів….
Вони  ж  химерні    на  все  здатні
Давно  здається  сірим  сонце
Як  кинеш  оком  -  перевертні
Нависли  хмари  –  охоронці.
Не    пустять    спокій…  У  небо  синь
Бо  ж  там  літають….  Ясні  мрії
Втечу    від  воїн,  від  потрясінь
В  зимі    сховаюсь…..  В  безнадії….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822807
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Віктор Ох

Віршовані анекдоти (V)

Відеопоезія  –  це  поезія  у  відеоформі.  Ні  тривалість,  ні  зміст  цього  жанру  досі  не  визначений.    Цей  жанр  межує  з  відеоартом,  де  оригінальна,  виняткова  форма,  що  містить  у  собі  текст,  детально  розроблена  в  аудіо  та  візуальній  площинах.
Продовжуємо  експерименти  в  жанрі  відеопоезії.  Взявся  за  старий  свій  цикл  "Віршовані  анекдоти".  Записали  вже  5  випусків.

Перший  випуск
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v1FAiuBYPzo[/youtube]

----------------
Другий  випуск
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wabBiCTg3kg[/youtube]

--------------------
Третій  випуск
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m0Rf2VPOmsY[/youtube]

--------------------
Четвертий  випуск
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hf_S34oDUXo[/youtube]

----------------
П'ятий  випуск
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7xSF1BCDkf8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822770
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Ганна Верес

Життя й любов

Любові  вічне  джерело
Нам  подароване
І  лиш  багатшає  воно,
Коли  не  сховане.
Коли  ж  даруєм  її  ми,
Любов  та  множиться,
Бо  ж  живемо  межи  людьми  –
Кохати  хочеться.

Любов’ю  світиться  душа,
Мов  трави  росами…
Топтать  її  не  поспішай…
Літа  до  осені…
Цінуй  із  нею  кожну  мить,
Аж  поки  зможеться,
І  по  життю  іди  з  тими,
З  ким  серце  проситься.
7.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822762
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЛЮБЛЮ МАДРИД КОЛИ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Люблю  Мадрид,  коли    Різдво  Христове,
Коли  гірлянди  в  золотих  вогнях.
Витає  дух  небесних  янголят
І  наповняє  відчуття  святкове.

Здається,  десь  між  нами  Йосип  ходить,
Витає  дух  із  двох  тисячоліть.
Укотре  пáстор  промовля:  «Хваліть
Дитятко  Боже,  що  зронило  сльози!».

Співають  про  «belen»*  церковні  хори,
Орган  велично  видає  хорал.
Закриєш  очі,  наче  ти  і  сам
Тихесенько  у  стáєнку  заходиш.

Святково  дзвони  линуть  в  суголоссі,
Що  аж  дзвонар  випрошує  сльозу.
Весь  світ  святкує  Нічку  Різдвяну,
І  світить  зірка  та  ж  сама  ще  досі.

Багатолюдні  -  Аренáл*,  Ґран  Вíя*
І  вулиця  Майóр*  така  гучна,
Гарячим  шоколадом  із  вікна
Ввійнуло  із  різдвяного  застілля.

Такі  смачні  роскони*  у  цукатах,  
Подрібнені  горішки  навкруги
Наступне  свято  буде  дітвори  -
Трьох  королів*  чекає  кожна  хата.

Мені  знайомі  вулиці  готичні,
Де  дух  Бурбонів*  до  сих  пір  забрів,
Палац  розкішний,  свити  королів
На  гобеленах  в  одязі  містичнім.

Люблю  столицю,  я  звикла  до  життя.
Мине  Святвечір,  потім  новий  рік...
Вже  й  не  питаю  календарних  літ  -
Фарбую  долю  у  кольори  Різдва.

Бelen*  (белéн)  -  вертеп,  стаєнка,  шопка  де  народився  Син  Божий.

Arenál*,  Gran  Vía*,  Mayór*  -  вулиці  в  столиці  Мадриді.

Roscón*  (pоскóн)  -  новорічний  колач,  називають  також  колач  королів.

Трьох  королів*  -  три  королі,  які  прийшли  привітати  Дитятко  Боже.  В  цей  день  дарують  дітям  подарунки,  як  на  Святого  Миколая.

Бурбони*  -    королівська  династія,  яка  управляла  в  Франції,  Іспанії,  Південній  Італії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822760
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Валентина Ланевич

Як же важко тебе відпустити.

Як  же  важко