…торкаючись кінчиків пальців твоїх рук, я дізнавався всі таємниці і загадки цього світу…і розумів, що я єдина щаслива людина на цій Богом забутій планеті…я розкажу вам про неї: дана персона нон грата переховувалася від переслідування голодних на красу херувимів, у закапелках моєї душі…вона вклинилася туди зеленими сапфірами і багрянистими опалами…дивлячись на неї, виникало відчуття прихованої небезпеки, неначе вона завше носила з собою заточений ятаган, і за допомогою сталі вирішувала усі преценденти…саме з того часу я почав вірити, що гармонія існує…знаєте, що я вам скажу, раніше я гнався за фізіологічними параметрами, за харизмою…а забував про людяність і елементарну доброту…час виховує у генераціях людей неправильні системи оцінки реалій…не важливо, наскільки хто розумний, красивий чи багатий…а важливо, як до тебе відносяться…хоч я був далеко, від неї за сотні кілометрів…я відчував її…як її тіло трясеться від сміху, чи навпаки обличчя кривиться від болю…вона передавала свої сигнали тремтінням мого епітелію…я виходив на піратській галері в скривавлене море її надій, і ловив штиль хижацьких поцілунків та збочених обіймів…кожна зустріч інша, і ніби остання…вміння змінювати матерію, передалося нам…з часів третього Риму…я завжди хотів бути священнослужителем, оспівувати Творця, нести слово у маси…а Він бачив це і подякував мені…в небесних краплинах моєї Мекки я знайшов її…і сказав «Спасибі» акапельним співом цикад…її тіло кольору стиглого аметисту, казкового каменя, що квітне на берегах Нілу…вона ходить повільно, ніби впевнена в собі аристократка, а руки такі м’які неначе шовк, що плетуть в Дрездені…вона любить запивати народний фольк, кавою з корицею…інколи її пробиває на креативний хавчик і вона бодяжить віршики…остерігається злих поглядів і незручних обставин…вона дев’ять кроків до досконалості…я готовий отримати шрами і гематоми, якщо вона буде ініціатором цих бійок…не знаю, чомусь відчуваю баланс коли вона поруч…вона щось посереднє між фісташками і Третьою світовою…неповторний вакуум воскреслої Антлантиди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436419
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
…бо вже не я і ти, а ми…
Лишилось мало так весни,
ще так багато різних злив
таких холодних, й теплих снів,
сонця,світла і обіймів,
цукрових ранків, подвійної
холодної й гарячої…
…я вже не хочу, щоб інакше…
... Ці в мовчанні дні без тебе,
ця відстань і портрети
заплаканих вокзалів…
Мені тебе так мало… мало …
….бо вже не я і ти, а ми…
без тебе я - не я, й цей світ…
Не такі приємні дні весни,
не такий вже й білий вишні цвіт…
…Бо вже не я і ти, а ми….
а Ми…
а Ми…
а Ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424138
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Ти пекельний для мене рай.
Незамінний, тож так і знай.
Нас поглинули чари мереж.
Я вже втрачена. Ти, мабуть, теж.
Відчуваю, що я не сама.
Майже вірю, що все не дарма.
Ще є відстань і час. Без меж.
Я з цим впораюсь. Знаю: ти теж.
Майже літо чи досі весна?
Божевільна я, як і вона.
Ще чекаю чогось і все ж
Сподіваюся досі. Ти теж.
Ті не сказані мною слова.
Я ще вимовлю. Будуть дива.
Ти за мною більше не стеж.
Я чужа всім. Власне, ти теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339078
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 17.06.2012
Це просто дощ. Ні, це не мої сльози.
То плаче небо. А причин нема.
В твоїй душі бурхливе літо, грози.
А у моїй, на жаль, іще зима.
Це просто дощ. І так сентиментально
Сидіти й слухати його сумні пісні.
А ти пробач. Не вмію ідеально
Без репетицій відповісти щастю: "Ні".
То просто дощ. Він тихий і спокійний.
Із ним простіше. З ним я не сама.
Він зовсім інший. Мабуть, просто вільний.
І знає все, хоча душа німа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339661
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 17.06.2012
Я тобі не потрібна. На жаль чи на щастя - не знаю.
Просто я з тих людей, котрі вірять в щось довго й дарма.
Мені не все одно, що ти скажеш: "Пробач, не чекаю".
Але інколи в світі нікого, крім тебе, нема.
Може, краще байдужість й одвічні старання забути?
Я не знаю, занадто загублена в своїх думках.
Просто іноді все, що потрібно, - то голос твій чути.
Просто інколи хочу назавжди втонути у снах.
Я тобі не потрібна. Ти думаєш, досі не знаю?
Я лиш та, що завжди допоможе, тебе зрозуміє.
Тут так просто й банально. Я знаю, що вже втрачаю.
А від тебе натомість лиш холодом й тишею віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343916
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Сонце пробивається крізь сірі хмари,
А вітер тихо в пишнім листі шелестить.
На волю йдіть, думок моїх отари,
Хай вас поезія у вірші прихистить.
Так легко і спокійно поруч тебе,
Та десь здалека смуток продзвенить.
Для нас я прихилю шматочок неба,
Хай нас від того смутку захистить.
Щоб ми були, готова все віддати,
Все, що завгодно, крім єдиної душі,
Бо ти до неї можеш завітати,
Й подати руку, коли буду на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340401
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
А ты немного груб мой друг,
нетерпелив и чуточку развратен,
слетело жаркое дыханье с твоих губ,
но сладости исток приятен
И мы пустились танцевать в ночи,
сначала в удивительных нарядах,
потом кружились голые почти,
под куполом ночного звездопада...
И оказавшись вдруг наедине,
вдвоем без всякого стесненья,
сплелись в божественный клубок,
оставив в прошлом все сомненья.
И ты любил, так бережно меня,
так страстно, глубоко, неутомимо,
И падала роса с ветвей звеня
И свет звезды качал пространство мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337553
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
Дуже хочеться якось дізнатись,
Чи є школа, де можуть навчить
Відрізняти як будні від свята,
Як це – правильно й праведно жить.
Дуже хочеться мати надію,
Що знайдеться і щастя, й любов.
Що не скотиться шквал суховію
І не звіє надії ті знов.
Залишає перекоти-поле
На пісочку мереживний слід.
І літає тремтливий довкола
Тополиний засніжений цвіт.
Полетіла із пухом тополі
Чи з травою кудись вдалину
Ця надія. До поля. До болю.
Залишивши в душі мілину.
Залишивши роки в іншім світі,
За межею, куди не дійти,
Десь в далекому ясному літі.
Не вернути літа ті й світи.
Та остання вмирає надія.
Не вмирає ніколи любов.
Приєднались до них віра, мрія.
Бродять разом десь там, за кутком.
Ходять десь, забрели кудись в пустку.
Веселяться без мене, мабуть.
Може, просто подались в відпустку?
Повернуться! Щаслива їм путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335147
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Як легко вбиваєте словом
І топчете душу пером.
Мене переповнює сором,
Сумління влучає в зеро.
Негідна… Розпусна… Порочна…
Де цноти і скромності шлейф? –
Ну звісно, я не ангелочок,
Хоч знаю, що добре, що зле.
Жіночих сердець Казаново
(Ви їх вже звели не одне),
Коли Ви сказали те слово,
Ще просто не знали мене.
Я геть не така, як Вам здАлось, -
Я скромна, проста, боязка.
От лиш на біду закохалась
В міраж. Пломеніє щока…
Хіба Вам мене зрозуміти –
Осліплену дивним вогнем?
Від нього мені не горіти,
Бо Ви не торкались мене.
Опущені крила холонуть,
Сумують думки у вірші.
Як легко вбиваєте словом
Надію в жіночій душі.
Кохання. Воно ж безрозсудно,
Жартуючи, ціль вибира.
Нестримне, примарно-облудне
На кінчику мого пера…
15.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328813
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Я не люблю, коли мене розбудять
І на руках засохлої землі.
Я не люблю, коли невинних судять,
Коли світанок схований в імлі.
Я не люблю ігнорування друзів,
Той вид байдужості, що дехто напуска.
Я не люблю, як бризкають калюжі.
Я не люблю, коли тремтить рука.
Коли мені говорять: «Та не варто!
Пиши лише для вічності вірші!»
Для вічності – нема в мене азарту,
Бажається писати для душі.
Для тої світлої, єдиної, святої,
Найчутливішої серед найтонших душ.
(Але, на жаль, з моєю простотою
Мені не світить той щасливий куш...)
Я не люблю, коли мене соромлять,
Не терплю зла і нецензурних слів.
Я не люблю, як на гарячім ловлять,
Страху не люблю від тривожних снів.
Коли слабкіших ображають дужі,
Коли на душу смуток насіда.
Коли до моїх почуттів байдужі
І коли щастя змінює біда.
Я не люблю безмежної розлуки,
Я ліки і хвороби не люблю.
Я не люблю гарячі грубі руки
І неприємний запах не терплю.
Я не люблю таких, що хулять Бога,
Виснажливого довгого чекання.
Я не люблю залежних від спиртного.
Люблю лише сп’янілих від кохання.
27.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316143
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2012
Після банально безсонної ночі я чекаю одкровення.
Чекаю на нього, просто приносячи тобі в долонях уривки непобачених снів, шматки розпусних мрій та щось інше, незмірно цікаве, проте назавжди заховане від нас звичайними людьми.
Люди ревниво оберігають свій сон, змушуючи нас мовчати в четвертій ранку, п'ятій ранку, шостій ранку. Змушуючи мовчати нас на трибунах, на вкритих пилом вокзалах та у наших серцях.
Їм не хочеться чути наш голос, коли ми помираємо, вони не хочуть бачити наших лиць, коли останній подих вибивається стогоном з тлінної схованки духу, стаючи гаслом, що підніме таких як ми у останній бій проти світу.
Це кінець. Ти читатимеш ненадіслані мною листи і знатимеш про мене усе, окрім того, про що дійсно варто довідатися. І хоч на конверті написано твоє ім'я, ти ніколи не будеш впевнена, що я пишу до тебе, а не до темряви, що знайшла останній прихисток у твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301515
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Не дивитись більше в дзеркало і вниз…
Кого цікавить все давно забуте?
І день сьогодні весь мій під укіс,
без нього аж ніяк не можу бути…
Лишуся я тільки крихтою жалю,
котру сьогодні вичавлю із себе…
боляче зізнатись, що вже не люблю
і знаю, що я зможу і без тебе…
Егоїстичний... я его-їсти-ч-ний…
Не зрозуміть нікому, крик душі і сліз,
але для всіх простий, комусь незвичний,
і лиш для тебе я - дрімучий темний ліс….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298467
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 13.12.2011
вірити тихим словам, що говорять?
забирати бруд з чужих долонь?
може сьогодні фантазія хвора
зав"язує бантики біля скронь.
Шукати інших вірних шляхів?
світло мрій чомусь темніє,
а ще кілька сотень назад днів
сонце гріло, вже не гріє.
ні правди, ні віри, і жодних бажань.
каліка-свідомість заплуталась в нетрях
на поталу "істотам" себе не віддам
краще самій шкіру здерти.
наче яскраво, та яскравість пуста,
безглуздо вдавати із себе щасливу,
а чи досі не набридло Вам?
ховатись під ілюзією зливи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290638
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Одиночество, замкнутость, холод, покой
Неизвестность, свобода, парение
Испытание, гордость, упрямоство, укор
Философская мысль, наслаждение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290635
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Чому живу не так,як треба?
і прокидаюсь від жахливих снів
Кому потрібен птах без неба?
який літати не хотів..
Замок на двері заважає..
не дасть ввійти нам у життя
а той,хто цей замок зламає
доводить справу до кінця..
Кому не жаль і свого щастя..
роздасть його,пропавши десь
та незабаром,він,нащастя..
повернеться за свою честь..
"Чому живу не так,як треба?"
питання вічне нам болить..
"Чому надіюсь я на тебе?"
моя ти подруго,моя ти мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255543
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 12.09.2011
Ти витираючи слова
як сльози ллються досхочу
У цьому світі нас нема
і вихідний собі візьму
Стомився вже і ніч прийшла
іду по вулицях не свій
Не бачу всіх,не хочу сна
чекаю незабутніх мрій..
Я вже забув на світі все
ти мене кличеш залюбки
Ти щось цікаве знов несеш
і в радість днів мене люби..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267066
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 07.07.2011
Я розповім тобі про дивну осінь,
Про жовте листя, про пусті слова…
Я відчував, що холод лиш морозить,
Її дощі – не було в них тепла…
Я розповім про незабутню зиму,
Вона одна – вона така сліпа,
Не бачила в мені холодну спину,
Я не помітив – знищив почуття…
Я розповім про надзвичайну весну,
Про те тепло що віддала вона,
Але забрала вічність незалежну,
Я відчував, як рвалася струна…
Я розповім тобі про нове літо,
Це ти, це я – єдина ми сім’я,
Шкода буде якщо ти не помітно,
Втечеш туди де зовсім не моя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263849
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.06.2011