Журлива рапсодія осені,
Чуттєва струна скрипаля…
І кучері жовтня, навощені,
Виблискують міддю здаля.
Осріблює паморозь пудрою
Траву перепрілу щораз.
Закладено силою мудрою:
Всьому своє місце і час.
Цвісти, а відтак плодоносити,
Прийняти дочасні дари –
Сусальні коштовності осені,
Барвисті, леткі кольори!
І перш, ніж у сон провалитися,
Ще сонця зробити ковток,
Що, мов поторочена китиця,
Розпалось на жмутки ниток.
І знову чекати пробудження
Крізь холод зимовий і біль,
Допоки гілки перестуджені
Трястиме лиха заметіль.
Нічого, здавалося б, зайвого –
Ні менше, ні більше, як є.
А сад усміхається айвами,
Останнє тепло віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 06.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
[/youtube]
Пролітали лебеді над хатою,
Покружляли над нічним селом,
І розстали хмаркою крилатою..
Я в душі відчула якийсь злом..
І куди ви, милі? Поверніться.
Вас не виглядають там й не ждуть.
Я кричала вслід їм: Схаменіться...
Та слова мої не було чуть.
І чомусь схотілось мені плакать,
Сльози покотилися, як град.
Просто сили не було їх втримать...
Сумував зі мною й листопад...
Хилитнувсь гайок, що на околиці,
Вітерцем війнуло і в лице...
Захисти їх, прошу, Богородице,
Освітий їм, Місяць, промінцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Лице людини визначають вчинки,
Де кожен крок людський – це їх печать.
Є вчинки гіркі - інші, мов родзинки,
Є мовчазні, а є, які кричать.
Геройські вчинки – це людська окраса,
За них дають медалі й ордени.
В житті є вчинки непомітні часом,
Та в них буває стільки глибини…
Окремі вчинки, мов тавро родинне,
Приклеїться буває на віки.
Коли в родині покоління винне,
Про такі вчинки плещуть язики…
Щоб не зчорнити вчинком бува роду,
На кожен крок зважайте при житті.
Бо часто вчинки роблять в нас погоду,
Не піддавайте вчинки каятті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750610
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Ця пора, здавалося б, журлива,
Ця тягуча матова теплінь!..
Попеляста видублена слива
Гріється під сонцем на гіллі́.
Вже засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін,
А в гортані ветхої криниці
Цинкове відро – застиглий дзвін,
Що відбув прощальну літургію,
Коли осінь в сад мій увійшла…
Що це я думки сумні лелію?
Ще ж достатньо світла і тепла.
Ще доволі пахощів і цвіту,
Ще такі медові кольори!
Ще ж у душу, ніби у трембіту,
Дмуть легкі просолені вітри!
Ще у серці теплому гніздиться
Літо, ніби пташка у дуплі!..
Хоч засмаги мелена кориця
Облітає з вилиць і колін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя ти люба, ненько-Україно,
Чому у тебе зболене чоло?
Ти завжди йшла тернистими шляхами
Легких доріг у тебе не було.
За волю ти боролася віками,
Козацький дух сталила у борні.
Ніхто не зміг поставить на коліна,
Хоча не раз горіла ти в вогні.
Тоді кати страшний вчинили злочин,
Вкраїну щоби знищити дотла,
Москальська та хижацька влада
Голодний зашморг людям одягла.
І смерть косити стала українців
На тій землі де завжди рясніли хліба
І люд не міг второпать до останку
Хіба ж це не врожай...чому?...хіба!!!
І хати-пустки зирили очима
Невинно - убієнних тих мерців.
І лиш сичі у темну ніч кричали
Словами тих, хто жити так хотів.
[/b]
[b]І ми не маєм права забувати,
Нащадки всю повинні правду знать.
Дитя те ненароджене і мати
Нам вічно з неба будуть зіркою сіять .[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 02.09.2017
[color="#081238"]Україно моя, неозора,
Рідна земле, стражденна й свята.
Я люблю твої доли і гори
Синьоокі волошки в житах!
І степи ті херсонські, безкраї.
І Поліські багаті ліси.
І Карпатський той край смерековий
В розмаїтті своєї краси.
І Дніпра сивочолого хвилі,
Що гойдають зірки уночі.
І Печерських тих пагорбів схили,
Що святиню несуть на плечі.
Ту калину червону у лузі,
Що заквітчана в грона стоїть.
Вона символом є України
Не одну уже сотню століть.
А той спів навесні солов"їний,
Як же можна його не любить?..
Я тобою живу, Україно,
Моє серце за тебе болить!
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674552
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 01.09.2017
Ти в золоті прийшла до мене осінь,
Вдягнула кольори від Ботічеллі.
Але моя душа ще літа просить,
В зеленій призеленій акварелі…
Ти будеш кожен день міняти фарби
І розкидати кольорове листя.
Горітимуть вони, неначе скарби,
Прикрасять все довколишнє обійстя.
Ти не спіши, дай зелені спочити,
Схолонути в осінній прохолоді.
Вітри ще встигнуть листя погонити,
Таке нерідко при твоїй погоді.
Прибережи нам осінь золотаву,
Хай теплі ночі нам подарять казку.
Хай сині роси ляжуть на отаву,
Не лий дощі, дай нам тепла – будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748677
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
У чорній рамці фото на столі,
Тремтять гвоздики,свічка догоряє,
Йдемо на цвинтар,високо вгорі
Пташина зграя з вирію вертає.
Журливий крик набатом б'є згори,
То, може, душі вмерлих прилетіли
Поглянути на кинуті двори,
В яких колись діток своїх ростили?
А може , там серед журливих птиць
ЇЇ душа кричить несамовито,
Вдивляючись у обриси облич
Близьких людей жалобою покритих?
Кружляли гуси довго над двором,
Кричали, криком серце розривали,
Не раз ще пролітали над селом,
І в небі серед хмар рясних розтали.
Всміхається із фото на столі,
Лиш чорна стрічка біль той нагадає,
Що вже їй не ходити по землі.
Вже відлетіла.Вже її немає.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113041404183
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418453
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ
[/youtube]
Уражає доля сильних і слабких.
Падаєм від неї, опустивши руки.
І стаєм залежні від думок гірких.
Забуваєм часто мудреців науку:
Що будуєм долю ми собі самі.
Отже, наші вчинки - це і є та доля.
По житті блукаєм часто у пітьмі.
Все ж заходим вихід: тягнемось на волю.
Можем одим махом зруйнувать життя.
Все, що будувалось, знищить без жалю.
Звинуватить долю, ніби це вона.
Та життя таке крихке, ніби з кришталю.
Друзів забуваєм, зрадити - дрібниці
Знову собі думаєм: не моя вина.
(Звинуватим долю: але ж це дурниці)
Це вона тут винна: знищила човна.
Ну а човен швидко дістає до дна...
А життєві хвилі? Це для них лиш гра..
Але суть у тому: не було весла...
Але це не нове: мудрість тут стара..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]
Якщо серце у грудях - це камінь.
А душа паперова, глуха,
Не чекайте: другою не стане.
Їй бракує людського тепла.
І даремно звертатись з словами,
Щоб у жилах цю кров розігріть.
Та старання оці до нестями,
Все ж не зможуть чудес тут створить.
Це природа дала.. Що поробиш?
Сперечатися з нею дарма!
Таким людям нічим ти не вгодиш.
Що робить, коли літом зима?
Розпахніть свої груди ви навстіж.
До грудей сонця промінь впустіть.
По росі пробіжіться босоніж.
І, крім себе, когось полюбіть....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 16.10.2016
А вже й весна, та серце не розтало,
Вона не може розтопити лід,
Бо, виявляється, тепла замало,
Щоб серце в холод вирвалось в політ.
У нього зовсім інші пори року,
Буяє взимку запашна весна,
А влітку маю знову з ним мороку -
Шукає холод, а його нема.
Смішне воно, не хоче тихо жити,
Шукає бурі в тихих берегах,
Воно живе і хоче так любити,
Щоб та любов світилася в очах.
Ні, я не хочу, щоб воно дрімало,
Нехай льоди скресають назавжди,
Нехай йому кохання буде мало,
Як у пустелі спраглому води.
Нехай воно, як в юності, кохає,
Від щастя плаче, світиться вночі,
Ніколи і ніде не затухає,
Які б його не вразили мечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636035
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.10.2016
Схилили соняшники голови на полі,
Мов козаки над вбитим отаманом,
Десь угорі хтось пише наші долі-
Хтось буде бідним, а хтось буде паном.
Комусь вона щасливою дісталась,
А інший піт з чола стира рукою,
Його в жорстоких битвах гартувалась
І часто-густо - із самим собою.
Перемагав, а вірші на папері
Були, немов трофеї перемоги:
То відчиняла Муза свої двері
В поезію проторені дороги.
Бої минули. Ліг вже відпочити
В степу, не раз оспіванім журбою…
Його вірші в народі будуть жити
У цьому краї з Жовтою рікою…́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690571
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 16.10.2016
Простий я виходець з народу,
Пишу про все, що на душі.
Не завжди змінюю погоду,
Все ж кожен вірш життя рушій.
Хатина, стежка і кохання,
Роса, могили і батьки,
Зоря вечірня – зірка рання,
До крові збиті кулаки.
Це все у віршах і ще трохи…
В яких є радість, щастя, біль.
Крики «курли» ці рідні птахи,
І вже суха на ранах сіль.
Багату мову калинову,
Що із народу я беру,
У вірш новий, немов підкову,
Гарячим словам я приб’ю.
Люблю вірші писати, друзі,
Бо кожен вірш нове несе,
Люблю життя, калину в лузі,
Та Україну над усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694628
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Музика в житті буває різна.
Мова в ній звучить лише одна.
Пробирає почуття наскрізно,
Як звучить мелодії струна.
Крає серце музика вітрів.
Слухаєш і хочеш зрозуміти:
Чом життя є різних кольорів,
Чи можливо мить його спинити?
Та найкраща музика - це серця.
Та що зачарує і сп"янить.
Як лунає ніжне його скерцо,
Довго пам"ятаєш ти цю мить.
І в цей час забудеш все на світі.
Понесе на крилах музика туди,
Де від звуків пахнуть краще квіти,
Ну а взимку розцвітуть сади.
Музика сердець хай не згасає,
Та, що обдаровує теплом.
І нехай в серцях все оживає
Те, що в нім колись давало злом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690896
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Прискіпливо дивиться на Ганну Данило,
- Що з тобою жінко це життя зробило?
Колись був у тебе гнучкий тонкий стан,
Коси, мов у серпні колосистий лан.
Губи, мов троянди пишні пелюстки,
Ще й такі медові і такі смачні.
А зараз, що сталось на себе подивись,
Підійди до дзеркала добре роздивись.
Де поділась ніжність і рум’яні щоки,
Не такі у тебе і ще Ганно роки.
Стан гнучкий дівочий, де скажи шукати,
Все злилося в купу, що тут пригортати.
Слухала уважно не мовила й слова,
Дуже вже вражала чоловіка мова.
- А тепер послухай, що буду казати,
Краще тобі було мене не чіпати.
Подивись на себе, де дівся той козак,
Все в тебе Данило зараз вже не так.
Де чуб кучерявий, твої пишні вуса,
Не раз серце плаче, як я подивлюся.
Що з тобою зараз живіт аж обвис,
Немає козацьких вже давно тих рис.
Де ті поцілунки, слова про кохання,
Лиш одне хропіння з вечора до рання.
Час забрав з собою юність і красу,
Але я над іншим голову сушу.
На дівчаток юних досить задивлятись,
Смерть уже скоро скаже в дорогу збиратись.
Хоч не пишні коси, а стан не гнучкий,
Але краще вдома, як йти до повій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347194
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 12.08.2016
Зажурився дід сидить думу все гадає,
Ну, а баба своє править на мить не вгаває.
Економно треба жити скоро помирати,
Яку таку копійчину треба назбирати.
Хоронили, щоб нас з шиком, щоб заздрили люди,
А від того нам в труні зручніше буде.
Слухав дід мотав на вус аж лопнув терпець,
Баба вискочила з хати думала кінець.
Дід за нею на поріг кулаком махає,
А стара із-за воріт з ляку виглядає.
Йди сюди тобі кажу є в мене розмова,
Та дрібненько так ступає не промовить слова.
Зайшли в хату дід почав річ таку казати,
Досить бабо вже в панчоху гроші набивати.
Хочу все тепер я їсти, що не їв до нині,
Піду сам та подивлюсь, що є в магазині.
Хочу ківі, ананаси ще й оте диво,
Щось відразу не згадаю голову забило.
Ікру чорну і червону, краби і кальмари,
Баба нишком все сидить геть не пустить пари.
Хочу в місто в ресторан, де круті гуляють,
Вони толк в делікатесах, то напевно знають.
Хочу музику живу, щоб душа співала,
Ну, а баба з того всього ледь з стільця не впала.
Хочеш їсти, хочеш пити ще й з шиком гуляти,
Треба тобі старий хрич в магазин зганяти.
Бери гроші та купляй все, що заманеться,
Не захочеш в ресторан мені так здається.
Вдів куфайку, рукавиці, валянки, калоші,
Ну, а також не забув взяв в кишеню гроші.
Шкандибає геть стомивсь ледве тягне ноги,
Як зайшов у магазин відпочив з дороги.
Подивився по полицях є, що заманеться,
А від цін не тільки руки, а душа трясеться.
М’яв ті гроші у кишені думу все гадав,
Аж на цілих двадцять гривень тюльки він набрав.
Взяв хлібину, пляшку пива, бабі шоколаду,
Хай сама вона дає отим грошам ладу.
Прийшов в двір кричить стара звари картоплину,
Та стели швидко на стіл гарну скатертину.
Будемо ми, як в ресторані з тобою гуляти,
Треба в тюльки із очей ікри надовбати.
Ну, а музика пусте не треба вмикати,
Наша кицька геть здуріла стала верещати.
Котів стадо назбирала симфонія ціла,
Ще до березня далеко геть вже одуріла.
Нема ладу у державі так, як у природі,
Вгомонися каже баба йди в хату годі.
На столі усе стоїть картопля і сало,
Хіба цього нам було б із тобою мало.
Купив тюльки та пивця це хороша штука,
Вже хвоста не піднімеш ось тобі наука.
В ресторані, щоб з крутими вечір погуляти,
Треба тобі років десять пенсію збирати.
А так тюльочки наївсь і водичка п’ється,
Ота дурість твоя діду думаю минеться.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/70-shikarne-zhittya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394693
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 12.08.2016
У поліцію прийшла вся в сльозах панянка,
І лиця на ній нема (після валер'янки).
На коліна приклякл́а і давай благати:
- Поможіть мені мого мужа відшукати.
Три дні дома вже нема п'яної скотини,
Надворі тепер зима, ще біда застине!
- Тихо, пані, не кричіть, нате - ось водичка,
Краще все нам розкажіть про його ви звички:
В чім убраний? Ріст, лице опишіть детально,
Як розкажете усе - знайдемо негайно!
- Що я можу вам сказать про мого мужчину?! -
Вічно п'яний, як свиня - от і вся картина!
- Ви, конкретніше кажіть, як він виглядає,
Бо в холодну зимну мить кожен випиває.
- Має очі, має ніс - ніби вам не знати?
І розуму нема ніц, що ще вам сказати?
- Ну яке чоло у нього?... Може має чуба?...
- Кора мозку головного йму дісталася від дуба!
//31.01.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396980
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 12.08.2016
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 06.08.2016
Поділась радість, знов панує смуток,
Розірвана на клаптики душа,
Замість чарівних квітів незабудок,
Мені у спину всунули ножа.
Своє я серце всім поклав на плаху,
Пив, як усі, по крапельці вино,
Та певно по житті таки невдаха,
В кінці усе неначе у кіно.
Я помилився, а не мав я права,
Та більш за все боявся я ножа,
Я все зробив, щоб відбулась забава,
Та із ножем болить моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680035
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Черешня відцвітає у садку,
Дощі збивають квіти серед ночі.
Цвіла ти завжди в пору цю п’янку,
Як перламутром засвітились роси.
В очах твоїх виблискує зоря
І ти рахуєш зорі ці роками,
Моя матусенько, голубонько моя,
Як син, тебе люблю я до безтями.
Не раз в житті ти скривджена була,
Хоча умієш кривди всім прощати,
Ти є й була завжди у нас свята,
Моя єдина, Україно – мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660371
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє;
В куточках очей усміхаються «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море безкрайнє моє;
Жага почуттів, мій роман до останньої крапки…
Джерельний потік, у який я з любов’ю ввійшов,
Рапсодія звуків, що нею я марив щоночі…
Який я щасливий, що в грішному світі знайшов
Цнотливі вуста і небесно замріяні очі…
Осіннім теплом ти торкаєшся мого чола;
Вуста – вогняні, а в очах – зачарована просинь…
Під ранок покриє росу світанкова імла,
Ми в ніжних обіймах зустрінемо сонячну осінь…
Мереживом літ вкрилось личко тендітне твоє;
В куточках очей засоромились «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море бурхливе моє,
Мій шквал почуттів, мій роман до останньої крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521405
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 19.04.2016
Не треба слів, бо інколи мовчання
вагоміш, певно, за усі слова.
Злетіла в небо зірочка остання.
Прийшла під вікна втомлена весна.
Присіла скраю на старенькій призьбі
і попросила чистої води...
А серце тихе звилося на дибі,
бо хтось жагу навічно присудив.
Самотній вітер дихає журбою
на білий цвіт змарнілої душі.
Мовчи, нехай безслівною канвою
холоне день між нами і весною
на учорашній стоптаній межі.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660194
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У шибку стиха стукає бузок,
Цей стукіт спати не дає щоночі,
Красива жінка думає про крок…
І ллються сльози рясно серед ночі.
Сама живе, сама - одна, як перст,
Мовчить весь час, пісень більш не співає,
Сама собі поставила вже хрест,
Та серце каже, що іще кохає.
Її життя – дорога не проста,
Та розминулась друга половина,
Коханому поставила хреста
І ось недавно втратила і сина.
А за вікном вітри, немов вовки,
Перина уночі не гріє зовсім,
Хоч ще красива й молоді роки,
Вона хреста у Бога також просить.
Так з року в рік, вона і темна ніч,
Сичі кричать і голуби воркують.
Горить свіча життєвих лихоліть,
Жінка одна, її уже не чують.
Повірте, що ця жінка вже свята,
Таких є небагато в цілім світі,
Пошли їй, Господи любов у ці літа,
Нехай вона ще поживе при літі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660113
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
А за вікном періщить дощ,
Гілки бубняві напуває.
Із глибини весняних прощ,
У душу смутком заглядає.
Ще вчора, наче молоді,
Мої роки парубкували.
Сьогодні впали в бороді,
У Бога срібла нагуляли.
То я спіткнувся, підіймусь…
Здійму «чорняву» шевевелюру.
У юнь солодку повернусь…
Відкину геть муру похмуру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659861
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Бігла ти по вимитій стежині,
При холодних, стиглих споришах,
Угорі сіяло небо синє,
І до нього прагнула душа.
Приспів:
Мамо, мамо - мила чарівнице,
Не спіши по стежці у літа.
Бережи, матусю, своє серце,
Поки ти красива й молода.
В рідній хаті жде тебе родина,
Вийдуть дітки зранку на поріг.
І почують пісню зозулину,
Що підкине Вам роки до ніг.
Приспів.
Я по цій стежині після тебе,
Ще не раз пройдусь по споришах,
Може ще засвітить синє небо,
Може посміхнеться ще душа.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659910
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Поміж лип заховалась стежина,
Що веде до підніжжя гори.
Виглядаю кохану дівчину,
Де в затишку стоять явори.
Жовтим цвітом розквітла кульбаба,
В тиші чується спів цвіркуна,
По стежині біжить моя зваба,
І бринить серця тонка струна.
Приспів:
Моя доленько,
Ніжна і мила.
Як нам добре,
Коли ми удвох.
Ти біжиш і ростуть
Мої крила,
Соловей в яворах
«Тьох» та «тьох»…
Я назустріч лечу, моя пташко,
Коли зійде вечірня зоря,
Принесу для гадання ромашок,
Хоч вже сонце у дні догоря.
Шлях Молочний задзвонить у небі,
Я зустріну кохану свою.
Мені більше нічого не треба,
Бо із нею я завжди в раю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659911
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Моя, синьоока красуне,
Твій погляд, як чиста вода.
Хоч ворог все суне і суне,
Живи, бо ти ще молода.
Тебе не зломили кайдани,
Ти воїном завжди була,
Загинуть кати і тирани,
Згадаєш, Надійко, слова…
Ми молимось, рідна, за тебе,
Бо Ти й Україна - одне.
Ще буде у нас синє небо
І буде життя золоте.
Вертайся до рідного дому,
Ти волі наблизила час,
Надія – надія у всьому,
Ти символ для кожного з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654367
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Слова - Олександр ПЕЧОРА
Запис і виконання - Володимир Сірий (Рідний)
---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Де небо у зорях,
Де Місяць у хмарах,
Де сріблом засіяний шлях,
Святкові ялини
Зібрались до танцю,
Із вітром, що дме по полях.
Біжать сиві коні
Легенькою риссю,
Санки залишають сліди…
І Місяць з-за хмари
На шлях поглядає,
Чекає на днях коляди.
Вертепи готують
По всій Україні,
Колядки вивчають нові,
Морози гаптують
Сніги світло сині
І мерзнуть круті береги.
Морози тріщать,
А сніги пеленою,
Метуть, засипаючи путь,
А діти з вертепом
Зібравшись юрбою,
Різдво в кожну хату несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546498
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Моя земля так спрагло хоче миру,
Так стогне в цей страшний і дикий час.
Моя земля чудова, наче диво,
Зустріти ще світання має шанс.
Затихне біль і відшумлять тривоги,
Бо це безглуздя - в бій на брата йти.
А всі стежки, і всі прямі дороги
Додому приведуть, як не крути.
21.05.2014 - 20:58
Оригінал
МОЯ ЗЕМЛЯ
автор: Enola
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500304
Моя земля так жадно хочет мира,
Так стонет в этот страшный, дикий век...
Моя земля, прекрасная, как диво,
однажды все же встретит свой рассвет.
Уймется боль и отшумят тревоги –
бессмысленно идти на братьев в бой…
А все пути, тропинки и дороги,
в конечном счете, нас ведут домой.
Для ілюстрації використано картину художника
з Кривого Рогу І Просикіна "Моя планета Земля".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500530
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Розчарування - наче гострий ніж,
яким порізав пальці ненароком,
як наболілий душервущий вірш,
як грам отрути у стакані з соком.
Подав надію - то верши її,
віддай всі сили на її спасіння,
бо вже вона належить не тобі,
а всім. Від тебе тільки вміння
як ту надію обернуть в успіх.
Як не зумієш - гіркота образи
буде точити серце, мов зараза,
або на скронях відкладати сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461614
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Розтанув день в ліхтарику на розі,
Пантрує кроки тиша сторожка
І горобина терпне на морозі,
Кровить вином заломлена рука.
Осіння ніч блукає в завіконні
Між голих яблунь, схожих на черниць,
І крихтами з пошерхлої долоні
Годує місяць зоряних синиць.
Із темних дупел коменів щербатих
Плояться вгору пасмами дими.
А десь прядуть природі білі шати
Дбайливі ткалі сивої зими.
Настане час і винесуть обнови:
Розкішні хутра, прядива м'які,
Розпорять небо па́вітру підкови
І випурхнуть метелики легкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Мій дощику осінній, ти прийшов,
По склі постукав лапкою м'якою.
Хтось розпоров тугий небесний шов -
Розсипалися миті супокою
Намистечком янтарним по стіні.
Вохристі блиски променів ранкових
Вогніли в наїжаченій стерні,
Мов золоті загублені підкови.
А ти стрибав рухливим кошеням
Під мелодійну сонячну сопілку:
То по дзвінких калюжах навмання,
То по деревах, з гілочки на гілку!
Летіли бризки свіжі і легкі,
Мов биті скельця сипались на друзки!..
Схилили айстри китиці п'янкі,
Немов дощу злякались, боягузки!
А ти шугав між листя і кущів,
Творив з води мозаїку прозору!..
Яке ж бо диво - сонячні дощі,
Як радість Бога в листопадну пору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
[i]"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)[/i]
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Горять тополі-свічки на алеях, в сквері,
Граційно й міцно їх тримають канделябри,
Палітра осені – яскраві акварелі,
Дивує нас природа розмаїттям жанрів..
Слова складаю в заримовані рядочки,
Співаю осені-красуні дифірамби,
Тремтять в обіймах вітру золоті листочки,
А в серці музика віршів – хореї й ямби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455385
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Не буду плакати, просити теж не буду,
А кожну мить, як треба проживу…
Нехай мене побачать різним люди,
Що я завжди лишаюсь на плаву.
Не викину з душі ніколи волю
І не забуду хрещення своє,
Народу я бажаю гарну долю,
Коли в народу серце в грудях б’є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455297
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
А ранками не роси вже на квітах.
Це холодом торкнулася зима.
Мої хороші, треба вам терпіти.
Чому ви ллєте сльози крадькома?
Це просто перший іній ненароком
Торкнувся до тендітної душі.
Це, звісно, що зими є першим кроком,
Та приморозок змиють ще дощі.
А, може, сонце вигляне зненацька.
І буде ще промінням цілувать.
Постане тут картина чудернацька.
І зможе вас тепло полікувать...
І ти, душе, не плач і не журися.
На листях то не зовсім сивина.
Ти ближче нахилися, придивися.
То осені шовкова пелена...
Мовчи, душе,...ні крапельки сльозинки.
Ти сирість не розводь в осінній день.
Тримайся, як малесенька стеблинка...
Не будь для днів нерадісних мішень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455314
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Про що шепоче вітер на світанні?
Що скоро вже прийдуть морози ранні.
Чому свинцеві хмари в високості?
Зима до нас вже поспішає в гості.
Чому сумують небеса дощами?
Це Осінь так прощається із нами.
Куди тепло зникає аж до літа?
Від холоду втікає в храм до світла.
Чому скидає ліс пожовкле листя?
Щоб згодом одягнути вбрання чисте.
Навіщо в вирій птахи відлітають?
Тепло і їжу для дітей шукають.
Чому існують зміни пори року?
Бо Сонце гріє Землю з різних боків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455290
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Наша встреча была не напрасной,
Запылали рябиной сердца...
И туманность, вдруг, стала прекрасной,
И дожди... пусть идут без конца...
Мы гуляем по парку обнявшись,
Все забросив дела на потом,
Как легко, нам, к друг-другу прижавшись,
Целый день проходить под зонтом.
Улыбаются листьями лужи,
Тучи шлют, от души, реверанс...
Ветер в вальсе у лавочек кружит,
Клен сложил нам на счастье пасьянс...
Кто-то осень ругает за сырость,
Кто-то золотом красит ей час...
А вот нам, отдала она милость,
Стала истинным счастьем для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455225
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Я розкажу тобі про що сумує день,
Забувши зранку сонячні катрени;
Чому в краплинах дощових пісень
Мовчать врочИсто зірколисті клени;
Про що шепоче айстри пізньоцвіт,
Спіймавши роси у свої долоні;
Про що муркоче на віконці кіт,
У вічному амурному полоні...
А хочеш- розкажу чарІвні сни,
Що їх малює місяць гостроносий,
Вплітаючи в них трепетність весни
І літа найдухм*яніші покоси...
Прошепочу на вушко шум дібров,
І журавлину тугу над полями...
Та розказати про свою любов
Чомусь і досі я не маю тями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455159
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
На крилах літа згіркла пустота
І осінь причастилася сльозою.
Чому, скажи, мої німі уста
Лишились не ціловані тобою?
Чому усе складається не так
Як хочеться, як віриться?
Мовчання...
Сухий листок - то передзим'я знак,
Змарнілі мрії - знак років чекання.
Все важче віриться,
Все важче віднайти
Святе тепло на дні холоднім серця.
Десь я прямую, десь прямуєш ти...
А наше літо в пам'ять обернеться.
Мрячить із ранку,
Тоскно і мрячить.
Свинцеве небо накриває місто
І я не знаю - будемо, а чи
Не будемо з тобою...
Знаєш, звісно,
Мені б хотілось бути, але як
Розпорядиться доля - я не знаю,
Тому і ставлю запитальний знак
І журавлем у вирій відпускаю.
21.09.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454834
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба.
В пожежі крон розплавилися роси,
Дрібний кришталь роздмухують вітри,
Листків кленових вигорілі стоси
Встелили плечі темної гори.
Верхи́ модрин куйовдять білу вовну
Хмарин-овечок в сонній череді,
Хтось перекинув з медом діжу повну -
На вітах гуснуть промені руді.
Церковний дзвін, пронизуючи тишу,
Крилом торкає матову блакить.
П'янке повітря подихом колишу
І день мені молитвою дзвенить!
І осінь тут погожа і прозора,
Мов хто розплавив сонячний бурштин.
Немов ковчег, загублений у горах,
У затінку сховався ветхий млин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Давайте славити у віршах все своє:
Червоний борщ, полтавські галушки,
Красу полів, яка завжди в нас є,
І в споришах заквітчані стежки.
Озера сині і ліси дубові,
Болото у мохах і птаха спів…
Красунь – дівчат, які у нас чудові,
І парубків, тут я не маю слів…
Наш прапор - де пшениця й небо чисте,
І тризуб «ВОЛЯ» - герб, що до душі…
Рясну калину, що росте намистом,
Небо у зорях в місячній красі.
Шматочок сала і линка із річки,
Грибів поліських чи з гірських Карпат…
З вербової лози малі колиски
І сушений на плоті самосад.
Найкращі в світі луки у лататті
І вишиті матусі рушники,
І писанки щороку в нас при святі,
І дим із комина, що в’ється догори.
Багато іншого, святого для народу,
Шматок хлібини й чашку молока,
Найкращу на землі у нас природу
І пісню, що з гірського потічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454564
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Листопад вже спішить на поріг,
Дощ збирає у темні хмарини,
Місяць красень показує ріг,
Ще висять китяги горобини.
Вітер знову пішов по полях,
Висихає рілля під посівом,
До спочинку готова земля,
Щоб родити набратися сили.
Відридали жовтневі дощі,
Павутина літає хмарками,
Шле нам сонце тепло для душі,
Нічне небо покрите зірками.
Листопад поміняє свій плащ,
Чорне гілля зіллється з ріллею,
Красень жовтень, йому ти пробач,
Він з удачею прийде своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453283
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Позолотила руку вільха-схимниця
Мольфару-жовтню, листя намела.
Бурлить еспресо, бульбашками піниться,
Парує в сад розніжена імла.
Між ниточок мережив павутинових
Сотає літо бабине тепло.
Заплівся вітер в кучерях шипшинових,
Густим барвінком небо зацвіло.
Бринить світанок райдужними росами -
Сповзають краплі, світлі, ніби ртуть.
Побудь зі мною мрійницею, осене,
Грайливим літом трішечки побудь.
Вже не гірчать порожніми надіями
Мої гаї, зодягнуті в парчу.
Лоскочу просинь лагідними віями,
Ступаю в день, а мариться - лечу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Коли надворі вітер злиться,
І дощ холодний б"є у скло,
До тебе хочу притулиться,
Відчуть приємне це тепло.
Які гарячі в тебе руки!
Приємний подих зігріва.
Я чую серця твого стукіт.
Хіба доречні тут слова?
І повернулось ніби літо.
Жасмін розцвів знов під вікном.
Було це нами пережито...
І так задихало теплом.
Тепер жасмін укритий снігом.
Пташки клюють горобину.
І так чарують своїм співом.
Торкають серця глибину.
Нехай там осінь холоднюча..
А на порозі вже зима.
Вона, звичайно, неминуча...
А ти цілуй нежартома...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
0 вчительська доле! 0 вчительська доле!
Світанком спішить моє серце до школи.
І вічний неспокій, і вічні тривоги
бере воно завжди з собою в дорогу.
Від теплих вітань і усмішок дитячих
стаю я добрішим, а серце гарячим.
І хоч не була ти легкою ніколи,
тебе не картаю я, вчительська доле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452927
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 06.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Кучері з мідним відливом, роса на щоці...
Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани
Беззастережно подамся - рука у руці.
Там, де ти ходиш, ліси, наче первісні храми,
Сосни високі торкаються в небі зірок,
Пахне повітря терпким ялівцем і грибами,
Міддю виблискує теплий кленовий листок.
Там поміж вербами річка розсипала коси,
В полисках сонця сріблиться рідким кришталем.
Мліють від подиху вітру шовкові покоси,
Квітка бринить, зацілована диким джмелем.
Там, де ти ходиш, дерева шепочуться з Богом,
В небо фісташкове кануть ясні молитви.
Білим вітрильником день за широким облогом
Ковзає легко в сатинових пасмах трави.
Там не гірчать полинами невтішні розлуки,
Теплиться віра, мов чиста янтарна смола.
Сонце медове бере тебе ніжно за руки,
Гладить пір'їнки твого золотого крила...
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Пообіцяй, що не кинеш мене на межі
Раю свого неземного, де тінь моя тане
В теплому сяйві твоєї близької душі.
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450395
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Загублена поміж готичних сосен,
Закутана у па́леву* парчу,
Блукальниця рудоволоса осінь
Збирає краплі сивого дощу
З ворсинок моху, лебеді-тумани
Пливуть по хвилях темних верховіть.
На потемнілі пагорби й поляни
Пролито теплу вересневу мідь.
Гірчить повітря прілим виноградом,
Що від шмагання зливами зачах...
Цілуй мене, моя осіння зрадо
Із присмаком цикути на вустах!..
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Берегине вогню, берегине рідні,
Берегине народного слова…
Тобі низький уклін за душевні пісні,
Живи довго і будь нам здорова.
Поки ти на землі, рід укупі завжди,
Бо летить, вчувши крик берегині,
Нас додому ведуть твої, мамо, сліди,
Чисте небо, безхмарне і синє.
Ти поклич в любий час, злетимося ураз,
Бо родина - це те найдорожче,
Що в собі ти несеш і даєш водночас,
Ми ж до тебе йдемо, як на прощу.
Щира дяка тобі, що даруєш тепло,
Бережеш, як зіницю родину
І допоки ти є - є родинне гніздо,
То до тебе на крилах ми линем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449367
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Ця липа спить, загорнута в тумани,
У позолоту щедрої парчі,
Їй на долоні золотом багряним
Кленова гілка плаче уночі.
Кущі малини, сірі і безлисті,
Шепочуть їй про березень хмільний.
Вже поруділи трави шовковисті
І невгамовні стихли цвіркуни.
Ця липа спить, напоєна вітрами,
Обшарпана непроханим дощем.
Дарма, що серпня вирізьблені брами
Закрила осінь бронзовим ключем.
І може їй не випаде у квітні
Зазнати вкотре цих метаморфоз,
І гілочки, оголені тендітні,
Скує нещадний вранішній мороз...
Та всеодно ці мрії щонайвищі
Не спопелити. Буде ще весна!
Ця липа спить... Прислухайся у тиші,
Як невагомо дихає вона...
Колись, отак заснувши ненароком
Під тихий шепіт листя восени,
Піду і я легким повільним кроком
В розмай п'янкої вічної весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Відродила земля до спочинку спішить,
Літо бабине вже відлетіло,
Помаранчеве листя летить і летить,
Ну а я задивляюся в небо.
Я люблю коли осінь і небо в зірках…
І сичі не кричать вечорами,
І коли до межі давно обраний шлях,
Наче тепла дорога до мами.
Зникли хмари з небес, небо сяє в сині,
Червоніє казкова калина,
Я дивлюся на те… Те, що бачу в вікні -
Це ж мій край і моя Батьківщина.
(До пісні, якщо хтось візьме…)
(Приспів може бути інший…)
Пр.
Я Полісся люблю і Поліссям живу,
Я шаную батьківську могилу.
Та проходять часи, хоч я ще на плаву,
Я молюся й прошу в Бога силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447713
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
У моря нас не ждет рассвет,
Прибоем смыт закат пьянящий
И на песке растаял след,
И чаек зов исчез манящий.
Уж не тревожит плеск волны,
Мерцанье звезд не вдохновляет
И звук "звенящей" тишины,
Души, задворки раздражает.
Один, у пенной глубины,
В эпоху вылилась разлука...
Не осознав своей вины,
Грущу и сердце режет мука.
Мы проводили свой закат,
Нам не встречать рассвет грядущий
И дух мой горечью распят...
Дай сил мне, Боже Всемогущий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447824
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.
Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.
Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.
І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.
І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447139
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 02.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2013
Вже cтільки днів полощуть землю зливи.
Дерева вимокли, стоять, немов хлющі.
Я слухаю дощів сумні мотиви,
Що тихо розливаються в тиші.
Пливе мелодія і тулиться до серця.
Та сум воно не хоче відчувать.
Лише на хвильку смутком доторкнеться,
А потім зможе біль утамувать.
Я знову біля тебе, мій хороший.
Ну чим мене ти зміг причарувать?
Так хочеться, щоб ночі були довші,
Щоб мати змогу все обміркувать.
Тебе я ще і досі не зустріла,
В уяві тільки вигадка жива.
Та я тобою вже переболіла.
Ти радість і журба тепер моя...
Ось знову ти проходиш мимо вікон,
Тримаєш парасольку у руці...
А серце зацвітає дивним цвітом...
І я боюсь порушить миті ці...
Не хочу я узнать розчарування,
Не хочу біль душі своїй завдать..
Нехай таємне буде існування.
Це краще, ніж знайти і знов втрачать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435056
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
[i]Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь...
(Роман Бойчук: "Папороть-квітом у ніч на Купала")[/i]
Веди мене у цей сосновий храм,
Де холодком приємним віє м'ята
І де трава духмяна, не прим'ята
Шовкові п'яти ніжитиме нам.
Вогнів купальських теплі каганці
Освітять нам гаптовану стежину,
Змахну роси криштальну намистину,
Що на твоїй вилискує щоці...
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434876
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 30.06.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 25.06.2013
Плаче вечір бісером по стрісі,
Мідні струни б'ються об шибки́,
На старому во́гкому горісі
Причаїлись вимоклі шпаки.
І зірки лампадками блідими
Блимають з-під темної чадри.
Візерунки тінями кривими
По траві виводять явори.
І душі моїй сьогодні журно
Під мінорне дріботіння струн,
Мокра шибка світиться ажурно
В переливах висічених рун.
А тополя тулиться до клена,
Захмеліла, наче од вина...
Чи й тобі нашіптує про мене
Літній дощ у рамочці вікна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 25.06.2013
Життя твоє, як зірка у польоті,
А сивина - це пройдені літа…
Глибокі зморшки – ями в повороті,
Батьківська мудрість - щедрість золота…
Поскрипує понад межею липа,
Вся в запаху липневому земля,
Доля біжить дощами перемита,
В давно тобою сходжені поля.
Зчорнілі руки, грубі, мозолисті,
Випробуванням стомлені давно,
Лише усмішка із життєвим блиском,
За внуками вдивляється в вікно.
А час біжить, немов галопом коні,
Життя черпає мудрість із джерел,
Думки рояться в посивілих скронях,
Що вчать польоту, як орлят – орел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433506
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Опустила ночь плотные шторы,
Погасила свет в дальнем окне...
Повела с ветерком разговоры-
О тебе, о луне, обо мне...
Небосвод украшают узоры...
Взгляд с мерцающих звезд не убрать-
Словно струн золотых переборы,
Усмирили... Отправили спать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432666
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Де сонце вплітається в коси
Шовкової річки Сули́,
Де світиться сік абрикоси
На крильцях рудої бджоли...
Берізкам сатинові прядки
Розчісують пряні вітри
І зблисків яскраві лампадки
Гойдають стрункі явори.
Де в танці зійшлися тополі
Під радісні трелі струмка,
Де вербам густі парасолі
Полоще грайлива ріка.
Там сонцем, немов короваєм,
Стрічає Полтавська земля
І небо вершкове над гаєм
Торкає крило журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432258
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Могили заросли, хрести дубові,
Немов в печалі похилились долі…
І тільки роси зранку кольорові,
Сіяють навкруги в широкім полі.
Сумує поле, плаче горобина,
Доноситься від церкви дзвін басистий,
З букетом квітів молода дівчина,
У вишитій сорочці і в намисті.
Прийшла вклонитись дідусеві зранку,
Йому б сьогодні « Сто літ» заспівали,
Він не дожив, став на шляху у танка,
Тоді рубіж свій хлопці захищали.
Приїхала сама, щоб дідусеві,
Вклонитися низенько від родини,
У день такий, коли безхмарне небо,
Сьогодні дідусеві іменини.
Лише недавно взнали де могила,
Про подвиг у архіві прочитала,
Була тоді засмучена й щаслива,
Пробіл родинний серцем дописала.
Уклін земний, вони нас захистили,
Трагічно закінчився їхній путь,
Чужим поставте свічку на могилі,
Можливо й ваших люди пом’януть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430568
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Любителям гумору
У кіоску біля клубу продавали краску,
Щоби яйця фарбувати, бо вже скоро Паска.
Завезли товар з Китаю і кіоск - китайця,
Вперше фарбу і наклейки продають на яйця.
Чоловік напевно двадцять чергу утворили
І тихенько між собою про щось гомоніли.
Замикала чергу довгу симпатична дама,
Підійшов до неї хлопець, плечі наче рама…
Питається молодиці: “Мені можна стати?
Скільки часу так прийдеться у черзі чекати?
І який товар сьогодні продають в китайця?”
Каже: «Фарбу кольорову, щоб красити яйця».
Здивувався чомусь хлопець, питається тихо,
- А хіба коли покрасиш, то не буде лиха?..
- Ти чому захвилювався, боїшся неначе?
Дуже просто це робити! Послухай, юначе!
У каструлю наливаєш води, що із крану,
Кип’ятиш і сипиш фарбу, мішаєш помалу.
А тоді кладеш у воду яйця фарбувати,
Маєш час – хвилин сім-вісім мусиш почекати.
- Я чекати не збираюсь, - скривив кислу «рожу»,
- Бо ж такої процедури витримать на зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423509
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.06.2013
А за вікном гримить весняний грім,
Нагадує про те, чого не було,
І ти спішиш собі признатись в тім,
Що безліч у житті речей ти все ж забула.
Забула про любов і про весну,
Про те, які прекрасні зорі в небі,
Про Всесвіту безмежну глибину,
І про тепло людей, що поруч тебе.
Забула як боротись за життя,
Ніколи ні на мить не сумніватись,
Забула, що не буде вороття,
Що доля матч-реванш не дасть зіграти.
Забула безтурботність і надію,
І віру в себе заховала десь на дні,
Забула те, як втілювати мрії
В життя свого моменти чарівні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306292
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 07.06.2013
Розлилося літо пахощами липи.
І хмільне повітря забиває дух.
Тільки чути вітру чомусь тихі схлипи.
Може, йому важко від цих медовух?
Ось злітає вечір. До землі прибився.
І дерева тихо в сутінь загорта.
Закінчив роботу, мрячкою умився.
Видно, що робота в нього непроста.
Падають із листя ніжні самоцвіти,
Що старанно дощ їх літній начіпляв.
І тремтять у сяйві справжні малахіти.
Пошепки із ними вітер розмовляв.
Дощик припинився... Стало тихо-тихо.
Ще гостріше пахнуть липові квітки.
Коли квітне липа, то не ходить лихо.
Вірю я, повірте й ви в такі чутки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429733
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи був для тебе на землі хтось раєм?
Чи раєм пробувáв для когось ти?
Тому, подумай, поки ще не пізно,
Ще поки не прийшли сумні часи.
І уклонися матері, і слізно
Пробачення за кривду попроси.
Почуй, як перешіптуються трави,
Як вітер затихає між ланів.
І усміхнися стежці золотавій,
Що до старих прямує яворів.
А дітям крила подаруй і казку,
Роздай себе усім без вороття.
Можливо, день оцей, як вищу ласку,
Як шанс останній надає життя.
26.05.2013р. 22:40
Для ілюстрації використано кадр із фільму
режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427675
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Подарунок моїй вірній подружці NINEL
за чуйність і добре серце!
Дякую тобі, моя хороша, за все!
-----------------------------------
Казковий степ вечірньою порою.
Завмерла тиша... Воля і краса!
І трави вже напоєні росою.
Навколо вся чарівність потряса!
Спекотний день зміняє прохолода.
Як ніжно вітер гладить ковилу!
Дивитися на степ це - насолода!
Так хто ж не порадіє тут теплу?
Гудуть хрущі, виводять свою пісню.
В кущах затьохкав радо соловей.
І ллється, як струмок, в годину пізню
І радість пісні плине до грудей.
Яка краса! Це - велич і чарівність!
Духмяні квіти, ніби килими.
Це нашої землі свята величність,
Де народились і живемо ми.
Запахла щойно скошена трава.
Як хочеться пірнути з головою!
Відчути подих літнього тепла,
І захмеліть красою степовою.
А, лежачи горілиць, споглядать,
Як мерехтять зірки у бездні неба..
За це, повірте, можна все віддать...
Та тільки у степу побути треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427018
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Ми підемо, де трави шовкові,
Там де жайвір здіймається в вись,
Де кохання – це крапля любові,
Де дві долі в єдине злились.
Зачаровані ранки і ночі,
Кожен день напуває красу,
І сіяють розбуджені очі,
Я коханій знов каву несу.
Моє сонечко, квітка чарівна,
По житті завжди поруч іди,
Ти для мене єдина царівна
І така залишайся завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427077
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Так довго ми молилися,
звертались до небес
Нарешті це здійснилося -
почув молитви Зевс!
Танцює дощ, краплинами
Змиває пил і бруд,
Стікає намистинами
Із кам’яних споруд…
Земля п’є воду жадібно,
У лісі й на полях,
Дерева стогнуть жалібно,
І падають на шлях…
Лежать, з корінням вирвані,
Як жертви, уві млі
Рясним дощем поливані,
На змученій землі…
І вітром наполоханий,
Завмер вишневий сад,
Та вранці знов закоханий
З‘явився сонце-град…
П‘янкими ароматами,
Як дар після дощу,
Дурманить сад за хатою,
І сонце п‘є росу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426553
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 23.05.2013
А ліс мені дивився довго вслід,
Щось хмарам шепотів про нас на вухо,
Сонце ховалось, Місяць трохи зблід,
Дуби старі стогнали в лісі глухо.
Пеньки трухляві, мокрі від дощу,
Сопіли тихо при вечірній мжичці,
І заздрили зеленому кущу,
І щойно вимитій у крапельках травичці.
Я ніс гриби, а вечір наступав,
Зірок на небі не було і сліду…
Лиш серп жовтавий в небі вигравав,
Тримав на Сонце сховану обіду.
Ліс віддалявсь, не чути було слів,
Які мені шептав він наодинці,
Бо я сьогодні з ним наговоривсь,
І ніс від нього збирані гостинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426761
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Пахне в повітрі грозою,
Хмари волами вляглись.
Мов оповив органзою
Вітер мережану вись.
Пряні смарагдові крила
Травень зложив у саду,
Щедра весна посріблила
Жовтих кульбаб череду,
Наче овечок у полі -
Сивіють трави руном.
Туляться пухом тополі
До мозаїчних панно́
Ніжно-весняних пейзажів.
Сутінь вляглася вогка,
Ніби натрушено сажі
Коминарем із мішка.
Мить - і розродяться хмари,
Лине дзвінка благодать!
Ніби блискучі динари*,
Краплі в повітрі висять.
*Динар - старовинна золота монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426130
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Родино моя, українці,
Прошу не живіть по одинці
Коли сяє сонце із рання,
Нехай розквітає кохання.
Я руки підставлю родині,
За наше тепло в Україні,
Коли серце у грудях ще б’ється,
То доля добром відізветься.
Земля вродить знов врожаями,
Дитятко прилине до мами,
І буде цвісти Україна,
Вона в нас, як матір єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425896
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Я – син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають землю гашанем вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібралися до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425676
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
В саду весняна віхола казкова,
Біло-рожева, ніжно-пелюсткова.
Чманіє голова від ароматів
Меліси, вишні й молодої м‘яти…
Коктейль квітковий спраглими вустами,
Спиваю жадібно немов востаннє.
В душі лунає пісня «Ейфорія»,
весна – чарівних квітів феєрія…
Так радісно гуляти рано-вранці,
Малює сонце на щоках рум‘янці,
Лоскоче вітер прохолодний тіло,
За обрієм зненацька загриміло…
Набігли раптом купчасті хмарини,
І впали з неба дощові краплини.
Долонями ловила дар небесний -
Нарешті знову все навкруг воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425269
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша стоїть напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424600
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Коли на серці стане тяжко,
Дістане знову мене сум,
Зітхну, як завжди, тихо й важко,
І полечу на крилах дум,
Туди, де вітер вільний в полі,
Де видно світ у всій красі.
Бо там журби нема ніколи.
А трави скупані в росі.
Пройду там босими ногами
По ще нестоптаній стерні.
І доторкнуся я руками
Своєї рідної землі.
Відчую подих різнотрав"я,
Вдихнувши, душу ізцілю.
Як пташка крила знов розправлю,
Услід за вітром полечу.
Туди, де тепле синє море,
(І десь далеко вже журба),
Де небо чисте і прозоре...
І смутку я вже не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421201
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Розцвітає ранок,ніби квітка.
Розпуска рожеві пелюстки.
Хмари пропливають, мов лебідки.
І тріщать на сонці вже бруньки.
І жахнулись полум"я дерева.
Розлилось проміння по землі.
Ну а ніч, чарівна королева,
Вже давно разтала у імлі.
Новий день вмивається росою.
Вітер із спросоння позіха.
Як не милуватися красою?
Це ж вона натхнення надиха.
А чи, може, той, хто поруч зараз,
Хто для мене, ніби цілий світ?
І одна на двох в нас доля склалась,
І цвіте, неначе первоцвіт...
За вікном розквітла абрикоса.
Вітер щось шепоче у гіллі...
І чарує шепіт безголосий:
Чуєш? Ти одна в моїм житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420637
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Вже теплий травень дихає між крон,
Строката клумба грає кольорами
І пелюстки зірчастих анемон
Впиваються мигдальними вітрами.
Уже й тюльпан проклюнувся палкий,
За мить розгорне крильцята багряні,
Стрункі нарциси, горді парубки,
В біло-блакитній неба порцеляні
Медово-ніжні ловлять промінці,
Вони ж петляють в безмірі ясному.
Патлатий джміль у вишні на руці
Полоще тільце в літеплі м'якому.
А сонний кіт приліг на моріжку,
З квіткових мушель вловлює пахтіння.
Такий розмай у маминім садку,
Така шовкова магія цвітіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Застиг в пірїнці журавля,
до тебе мамо рідна лину.
Хтось в лузі скатерть застеля,
розсипав Пролітень перлини.
Буяють в зелені гаї,
на струнах арф веселка грає.
І живлять землю ручаї,
життя в красі відпочиває.
.
Душа додому поспіша,
лечу в хмаринках на світлину.
Волинь моя, моя душа,
люблю тебе я до загину.
Зачахне річка без джерел,
і сохнуть віти без коріння.
Коли я дома, - я орел,
бо я тут виріс із насіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419087
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Озвалась музика луною,
кудись над річкою біжить.
Встеляє килим дивиною,
мольбертом в променях лежить.
З трави Івасики пробились,
світивсь закохано Нарцис.
Сестрички й братики зустрілись,
під ноги вибився сюрприз.
Забавно вітер на басолі,
озув Кульбабки в сап’янці.
Як ті хмаринки в синім полі,
пливуть над лугом в манівці.
Етюди повняться запоєм,
впились водицею з чудес.
Запупянілися весною,
крутій в мелодіях воскрес.
Дріма навкруг солодка втома,
кружляють ластівки вгорі.
Лише в дворі, як в тім дурдомі,
калюжки сушать горобці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420180
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Поте́пліло, пахне мигдаль,
Рожево цвітуть абрикоси
І сонця янтарну вуаль
Дзижчанням розгойдують оси.
На матові крильця бджоли
Улігся натомлений промінь
І збігла до сонних долин
Густа малахітова повінь.
І пінний морський лазурит
Нашіптує мушлям сонети,
Вітрисько, п'янкий ворожбит,
Розвісив бруньки-амулети,
Прикрасивши коси беріз
Над чистим оливковим ставом.
А в небі тоненький поріз
Промінням кровить золотаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Відлітають журавлі,
відлітають.
Тануть жалісні ключі,
душу крають.
Залишають рідний край,
залишають.
Та травинку кожну хай
пам’ятають.
Що було, те відцвіло
променисто
і зажурено лягло
падолистом.
Журавлиний клин печально
зависнув,
мов розірване вітрами
намисто.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли"
ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів
журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Абрикосовый цвет расчехлился,
Белой чашей открылись цветки,
Словно юный птенец оперился-
На ветвях нежный шелк-лепестки.
Вот черешня опять опоздала,
Ей бы парочку теплых деньков
И она б, как алмаз засияла,
Завлекая и пчел, и жуков...
Полной грудью вздохнули сирени,
Почки, словно зеленый вулкан
И вот-вот их взорвет от мигрени,
Только солнце набросит аркан.
Все спешат показать, кто красивей,
За весною кто больше скучал...
И на солнце, других быть строптивей,
Чтобы луч еще больше ласкал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419941
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Додому стежка через жито,
По споришах біжить в село,
Її красу дощами вмито,
На ній ми стали на крило.
Тут на порозі стріне мати,
І тато вигляне з сіней,
Вони навчились нас чекати,
Давно відлинувших дітей.
Лише стежина між хлібами,
Надію подає душі,
Яка веде до тата й мами,
Де в росах сяють спориші.
Не заросте вона ніколи,
І не засипле заметіль,
По ній ми бігали до школи
І повертались звідусіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419512
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Якими стали ніжними світанки,
Якою неповторною весна…
Спішать кудись поважні парижанки,
Десь ти сидиш за кавою сумна…
Париж щось заклопотано шепоче,
І гіпнотично кличе в нікуди…
А я згадав твої прекрасні очі,
Які заполонили назавжди…
Я пригадав твої уста медові,
Твій сум, яким мене ти обпекла…
У тобі так багато ще любові…
І ніжності, і ласки, і тепла…
Ти стала ще гарнішою з роками;
Красивою, як ранішній Париж…
Ти мчиш у срібну просинь з ластівками,
Через кордони в сни мої летиш…
Я зустріч нашу чимскоріш наближу
І привезу омріяну весну…
Коли вернусь з далекого Парижу
У нашу Казку з чарівного сну…
27.03. - 11.04.2013 Хмельницький- Берлін - Париж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417606
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416205
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Твої літа мов айстри розквітали
І пахли різнобарв‘ям ніжних трав…
Ми на ромашці щастя нагадали,
Коли у снах дитячих пригортав…
Твої роки улітку клекотали,
З казахськими барханами текли.
Там юними і молодими стали,
Коли вуста любов’ю обпекли…
А потім були і весна, і літо
Як стрімко закрутив життєвий вальс…
Усе буяло юним первоцвітом,
І невблаганно й швидко мчало нас…
Літа твої на осінь повернули…
Став ще гарнішим розчерк милих брів…
Та по життю ми іншим присягнули,
Коли тебе через роки зустрів…
Прекрасна й неповторна неба просинь
І ми у ній, мов втомлені птахи…
Так швидкоплинно промайнула осінь…
Повиростали наші дітлахи…
І знову все кружляє по спіралі…
Страждання… поцілунки навесні…
І ми з тобою юні та зухвалі
Щасливо сміємося уві сні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416776
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Моє бентежне весняне кохання!
Ти, ніби цвіт, в засніженім саду.
Ти - ніжний світ рожевого світання.
Які ще порівняння я знайду?
Як тихе море, твої сині очі.
Вони до тебе тягнуть, як магніт.
Їх не любить, це буде просто злочин.
Ти мрій моїх нечуваний політ.
Нелегко зберегти було кохання:
Морози, сніг і проливні дощі.
Всі сумніви і нетривкі вагання,
Все довелось відчуть моїй душі.
Та все пройшло, і я в твоїм полоні!
Нелегким був екзамен цей життя.
Моя рука лежить в твоїй долоні.
І ти радієш, мов мале дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416739
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Удивительно-зрелищна в мае погода;
Воздух пахнет озоном, но дождь не идет,
Будто замерло все, притаилась природа,
Только небо клокочет, вот-вот громыхнет.
Яркий всплеск - словно лопнули струны златые,
Серебристое зарево, призрачный цвет...
Почернели в мгновенье "поля" голубые
И стал, словно невидимый, солнечный свет.
В темноте пронеслась "колесница гнедая",
На земле отозвался колес перегон...
И сошлись в небе тучи, слезу извергая,
И послышался майский раскатистый стон.
Жгучий ливень с порывами ветра шального
Окропил утоляющим жажду дождем
Утомленную землю, с похмелья ночного,
От цветущих садов и полей за окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415873
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Вкради мене у осені,вкради,
Мій чорноокий,любий мароканцю!
Дзвінка веселка впала на сади
І літо вже не кличе нас до танцю.
Стрункі берізки вбралися в парчу
І мовчки ронять листя золотаве,
А я до тебе все недокричу,
Недолечу,мій злодію смаглявий!..
І сивий попіл вкриє ті сади,
Де пряні трави солодко зітхали...
Вкради мене у осені,вкради,
Мій мароканцю,гордий і зухвалий!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265435
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 04.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Заворожи мене, заговори,
Ти ж володієш магією слова!
Скажи про почуття, що до пори
У вічності жили позачасово.
Про білі орхідеї розкажи,
Які вони тендітні, ніжні, гожі,
Серед суцвіть яскравих і чужих
Ти відшукав одні - на мене схожі.
Навколишній зникає міста звук,
Повільно доторкаючись до стебел.
Заворожи! Не розмикай лиш рук, -
Несила відірватися від тебе.
04.04.2013р. 15:55
Перевод Ирины Лебедевой
заворожи меня, заговори,
тебе подвластна магия живая
слов чувственных, они живут внутри
о времени и не подозревая.
о белых орхидеях расскажи,
о теплом шелке их прозрачной кожи,
среди соцветий ярких и чужих
ты отыскал, что на меня похожи.
звук всяческий - и гасни, и сникай,
от наслажденья стебельков касаться.
заговори! и рук не размыкай,
бессильна от тебя я оторваться.
Для ілюстрації віршу використана
картина польського художника
Томаша Алана Копера "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Я сумую за тобою, за краплинками роси,
За чарівною весною, неймовірної краси.
За блакитним, чистим небом і за співом солов'їв
І за сонячним промінням і мереживом дощів.
Вже вертаються до краю, голосливі журавлі,
Із весняного розмаю вилізуть комахи всі.
Заплітати буде коси, вітерець своїй вербі,
Яблуневий цвіт в волоссі буде солодом осі.
Заквітують рясно в лісі, ніжні квіти проліски,
Щебетатимуть у стрісі, дзвінким голосом пташки.
Буде плакати й сердитись, надоїдлива зима,
Їй нема куди подітись, на порозі вже весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415602
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
А тучами серыми небо одето
И мрачный пейзаж все окутал вокруг,
Но знаю, что в небе, за тучами где-то,
Скрывается ласковый солнечный круг.
А дождик все брызжет и брызжет упрямо
И кажется нет непогоде конца,
И мчат по дорогам ручьями устало:
Печаль и тоска - два незваных гонца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415528
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Тает снег, зеленеют опушки;
Журавли в небе плавно парят…
На лице у любимой веснушки
О пришедшей весне говорят…
На ветвях раскрываются почки,
Оживает весны акварель…
Бирюзой покрываются кочки
И шалит сероглазый Апрель…
С детских лет и до нынешних весен
Рисовал я твой ангельский лик…
Ты моя запоздалая Осень;
Исцеляющий душу родник…
Ты с годами все краше и краше,
Я люблю твой застечивый взгляд…
И хоть быт твой не мною налажен,
Твои грезы мне это простят…
Замечтавшись о чудном, о нежном
Ты молчанием можешь сказать…
И растаяв в просторе безбрежном,
Ты умеешь мечтами молчать…
Тает снег, зеленеют опушки…
Я ловлю твой задумчивый взгляд.
И твои золотые веснушки
Мне о нежности чувств говорят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415536
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Проклюнулась квітка з-під снігу.
Всміхнулась: сліпить білий світ.
Чому ж я чекала відлигу?
Вже сонце крокує в зеніт.
Навіщо так довго я спала?
Хіба вже проспала весну?
У вітру вона запитала,
Голівку піднявши з півсну.
Розправила ніжні листочки.
Очицями все обвела.
Дихнула - і снігу комочки
Вода у ярки понесла.
Заграли веселі струмочки...
Прокинувсь із сну старий ліс.
І всім сповістили дзвіночки,
Що квітень весну вже приніс...
Їй раді дорослі й малеча.
В калюжах пищать горобці.
Ось зграя летить вже лелеча..
Приємні моменти оці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415194
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Зривають дах «курли» над головою…
Куди ж ви подалися, ще сніги…
Ви нас вітаєте із висоти весною,
Проте ще мерзнуть річки береги.
Ще певно тиждень - виросте латаття,
І «кум-кума» проснуться від зими,
А промінь сонця силою багаття,
Прогріє всі стежини до весни.
Тоді вас, любі, сонечко зігріє
І заклекочуть цвітом береги,
Води нап’ється півень і запіє,
Веснянки забринять на всі лади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410728
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Розлилася ріка навесні,
Схили з півночі снігом покриті,
Вкрили вільху сережки рясні,
Стежки в полі струмочками змиті.
Йде весна, йде красуня весна,
Прокидається спляча природа,
Зеленіє травичка рясна,
Теплим променем пестить погода.
Первоцвіт засіяв із землі,
Проліскові ударили дзвони,
Повилазили сонні джмелі,
На осиці набухли бутони.
Засміялося небо вгорі,
Бо весна у повітрі співає,
Полетіли в ліси снігурі,
Скоро жайвір до нас завітає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413272
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Баюри в блиску сяють на полях,
Вода заполонила всі долини,
З полегшенням відкашлялась земля,
Неначе відхворіла на ангіну.
Замерехтіла димка весняна,
Рілля парує сонечком зігріта,
Пора прийшла на луки росяна,
Дощем умите засіяло жито.
Прокинулись від співу небеса,
Невтомний жайвір полетів у небо,
Він угорі надовго зависа,
На землю посилає ніжний щебет.
Жовтяві котики гойдаються в кущах,
Берізки проводжають слізно зиму,
Дерева у сіреньких ще плащах,
Скоро зелену вдягнуть одежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413938
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 31.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Весна іде,мій друже!Озирнись:
Хрумтять крижини,дзвінко б'ють джерельця,
Шпаки угору стрімко піднялись-
І небо розлетілося на скельця!
Весна іде!Прислухайся:вгорі
Дзвенить повітря,як кришталь,зі свистом,
І сиві гори,наче димарі,
Парують в небо свіже,променисте.
Весна іде-усміхнене дівча,-
Воно таке ще юне і примхливе:
То тепле сонце блисне у очах,
То бризне із-під вій раптова злива!
І нам з тобою о такій порі
Чомусь не спиться,мріється ночами...
І б'ють у вікна зорі-ліхтарі,
І свіжий вітер тулиться до брами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264827
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 27.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Запитай у ранньої зорі
Про мою надуману зажуру.
Жовтобокі сонні ліхтарі
Освітили графіку понуру
Тихих вулиць. В китицях мімоз
Досипає місячна заграва,
На сріблястий озера піднос
Світанково вибілена кава
Розіллялась. В піні мигдалю
Стрепенувся по́лиск пурпуровий.
Запитай, чи я тебе люблю
У легкого шепоту діброви.
І почуй у вранішній імлі
Мого серця трепетне ячання.
На хмаринно-білому крилі
Догорає зіронька остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Чи то зима так засиділась,
чи заблукала десь весна,
що замість цвіту светри білі
ще дотепер на ясенах.
Пощулились в парку каштани,
аж по коліна у снігах,
і виглядають кожний ранок
від сонця посланця тепла.
А він грайливо блимне в очі,
від запарів зігріє дах,
з бурульки капне, зарегоче,
розмаже радість по щоках,
до морозця у сани вскоче
й удвох гасають по полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412395
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Мольберт і я... А ще нові пастелі…
Казковий ранок розбудив весну,
І «зайчики» забігали по стелі,
Мою уяву бережуть від сну.
Ось перший штрих, як перший промінь,
Лягає на папері неначе вуж,
Картина набігає, ніби повінь,
Розталим снігом безліччю калюж.
Побіг струмок, повисли сірі хмари,
Клин вбитий в небо на «курли» наліг,
І «котики» весну залоскотали,
Місяць підняв угору знову ріг.
Весна в душі, а значить на папері,
Лягають чарами веселі кольори,
Душа весняні відкриває двері,
Із співом вилітає догори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410624
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Медунки зацвіли… І сині небеса
Заповнив жайвір ранньою порою,
Прийшла весна і принесла красу:
Упали роси чистою сльозою.
І серце заспівало, наче птах,
Заполонила пісня знову груди,
Не можу передати на словах,
Казковий стан, що лине звідусюди.
Чому весною прагнемо в політ,
Душа і серце в унісон співають?
Так все життя, а це багато літ,
Думки юначі в голові літають.
Я руку протягнув твоїй руці,
Тепло по тілу серце відчуває…
Весна прийшла - усмішка на лиці…
Крила ростуть, бо знов душа кохає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404000
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Юная, нежная, чистая...
Вся в платье из легкого ситца,
Звонкая, ярко-душистая-
Весна по дорогам к нам мчится.
Мчит капелькой тающей льдинки,
Ночами морозным осадком,
В потеющих окнах - слезинкой,
В подснежника запахе сладком.
Лазурью бездонной Вселенной,
Полетом воспрянувшей птицы,
Грядущей грозой незабвенной
И солнцем, что в клетке ютится.
Младая совсем, озорная,
Не медлит ни дня, ни минуты,
Зелено-цветуще-шальная,
Порвавшая зимние путы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403588
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє.
А хтось – мене...
Не продаюсь.
Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все.
І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог.
Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403103
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Усіх в своїх долонях осяйних
Тримає світло чистої любові,
І виростає щире слово в тих,
Кому підвладна сила диво – слова.
Як смолоскип, негаснуча свіча,
Освітлюй шлях,тернами оповитий,
Допоки серця дух ще не прочах,
Допоки сльози зради не пролито.
Тримай в руці запалений вогонь
Це диво віри, скроплене любов’ю
Із серця у довершеність долонь
А із душі у світле боже слово.
Над світом, сонцем вранішнім зійди.
Правічний день, осяяний у слові.
Розвій примари темної біди
і стань безсмертним проявом любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403582
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Єротичні часом сни
Снилися Івану:
Бачив він у своїх снах
Жінку непогану.
Мала вона довгі ноги,
Округлі сідниці,
Над усім цим
Дивом – дивним
Клаптичок спідниці,
Молодичка зверху теж
Вродлива – нівроку,
Стан тоненький і гнучкий,
Глянути б ще й збоку.
По- жіночому знадливі
Ці жіночі форми
Не давали спати Йвану,
Вибивали з норми.
Збоку нищечком зітхала -
Дружина Галина.
Що робити і не знала-
Сама, як калина.
І ставна , і чорнобрива,
Шкіра ніжна, біла,
Слава Богу і здорова-
Та немає діла.
Як пороблено Івану:
Тільки ляже спати,
Відвернеться до стіни,
Почина зітхати.
А Іван в блаженнім сні
Доганяє жінку,
Їй в обличчя зазирнув-
Господи- Галинка!
2007р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398739
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 23.02.2013
І знову в сонячнім серпанку,
Серед квіткових розмаїть
Весняним теплим,чистим ранком
Земля всміхається мені.
На небі проліски хмаринок,
В гаю пташиний переспів,
Пташина пісня в серце лине
І додає мені снаги.
І я милуюсь всім цим дивом
Вже стільки весен,зим і літ -
Чим далі, то все більш щасливо,
Земля всміхається мені.
2011 р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398356
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 23.02.2013
У кожній грудочці землі
Я чую лагідне прохання:
-Ти збережи і не нашкодь мені,
Втомилась я від марнування.
Ще ж річка швидкоплинна є
І лаг розлогий колосистий,
Джерельце кришталеве б’є,
І трави, як колись, росисті.
Поглянь на мене в літній день.
Усе так схоже з Божим раєм –
Черешнею, суницею, малиною,
Вам, мої любі, догоджаю.
Увесь цей рай з останніх сил,
Я на собі оберігаю.
І кожну мить, вночі і вдень –
Прозріння вашого чекаю.
2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403244
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Якась пустка зависла навколо,
марять квіти у вазі бліді.
У думках - чорне,замкнуте коло...
Чом без тебе так сумно мені?
Де ти,зіронька мила, відрадо?
Серцем плачу, душею кричу...
З візерунків земного свічадо,
я у небо до тебе лечу.
Свою свічечку там прилаштую...
У холоднім промінні вогню,
тебе знов обніму, зацілую...
Лід безодні в душі розтоплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402745
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Соком сладким налИлись березы
И мне кажется, будто, вот-вот,
Брызнут в стороны радости слезы
От того, что весна к нам идет.
На проталинах, вскрытых лучами,
Нежно млеет под солнцем цветок,
А холмы, пожимая плечами,
Провожают к реке ручеек.
Звонким щебетом воздух насыщен,
Лишь мгновенье... все пустятся в пляс,
Для березоньки пару отыщем...
Все для встречи готово у нас.
И вошла весна в рощу несмело,
Край холмов зацепила рукой...
Все по своему, с чувством, одела,
В изумрудно-слегка-голубой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403424
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Від злого світу неспроста́
В собі ховається причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо вік мине, і вічність стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне силою життя.
23.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403503
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
І крок за кроком, наче у пітьму,
Ступаю нині тихою ходою,
Що мав колись - того вже не візьму,
Туди у даль омріяну собою.
Відбився від життя, як від стіни,
А серце і понині тихо плаче,
Повідлітали доньки і сини,
«Курли» прощальне слухаю неначе…
Ось дощ пішов, немов би з дому втік,
Лишає на подвір’ї відголосок,
З’явилось Сонце… Він, як привид зник,
Розсипавсь в лісі, наче в полі просо.
А дощ іде, періщить по душі,
Хоч Сонце рветься на простори знову,
Воно засяє, замовчать дощі
І зорі заспівають колискову.
І знову крок, віднині без дощу,
Сім’я зібралась в хаті до вечері…
Спішу додому, як на прощу йду,
З відкритим серцем...У відкриті двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402925
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 13.02.2013
А ми удвох по скошеній траві
Ідемо в ніч, тримаючись за руки,
І відблиски далекої зорі,
Нам надсилають миготливі звуки.
Кричить пугач, змовкають солов’ї,
А місяць красень світло нам приносить
І ми радієм спалаху зорі,
Цілую я твої духмяні коси.
Чарівна ніч, п’янить суха трава,
Очерета поснули, сплять покоси,
Тиша мовчить, яка стоїть краса…
Сіяють рясно наче зорі – роси.
Ми молоді і радість б’є ключем,
Серця співають наші в унісон,
Тут я відчув легкий у серці щем…
Прокинувся… А це був тільки сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400124
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Люблю слова я більше ніж жінок,
Вони не зрадять, бо звучать правдиво,
Слова не мають чорних сторінок,
В чесних словах завжди родилась сила.
Слова зігріють, спопелять, уб’ють,
Слова кохання вознесуть на небо,
У кожнім слові є незнана суть,
Та в ньому розібратись лише треба.
А жінка все планує у тиші,
Якщо набрид, а чи стомився просто,
Чи сів писати від душі вірші,
Як виникає враз потреба гостро.
Для неї ти втрачаєш зміст життя,
Вона тебе не хоче розуміти
І виникає враз передчуття,
Що краще одинокому пожити.
Коли ж кохання спопеляє двох,
Коли життя одне зелене поле,
Єдине небо, що створив нам Бог,
Тоді чарують і жінки, і слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399957
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
На синем небе нарисую счастье
И радугой его позолочу…
Любуясь им, тебя я в одночасье
Одену в шелковистую парчу…
Пусть будет счастье сказочно-безбрежным,
Пусть в нем сверкают юные мечты…
Пусть станет и безоблачным, и нежным
Все то, о чем мечтаешь в жизни Ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399913
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Зібрала сіра хмарка
Сім крапель із трави –
Краплину із кульбабки,
Краплину з кропиви,
А ще із незабудки,
З фіалки узяла,
Роздула свої грудки
Сіренькі, як могла.
Над морквою злетіла –
Оранжевий зманив!
Плід цей у її тіло
Свою краплинку влив.
В мак і волошки сині
Вп'ялася. Ну й краса!.
Зняла з них по краплині,
В нутро своє втягла.
Зробивши «па!» рукою,
Хмарина піднялась,
Веселкою-дугою
Над світом простяглась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399877
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Перехворів тобою, моя доле,
Все, що було, сховалося в тумані,
Знову один виходжу в чисте поле,
Червоне сонце зустрічати зрання.
І мов у сні прощаюся з тобою,
Лиш роси інколи чіпляються за вії,
Ранкове небо чисте наді мною,
Та голову підняти я не смію.
Я казку нашу згадую ночами,
Сон не бере, в вікні мішають зорі,
Вдихаю ранок мокрими вустами
І роси бачу різнокольорові.
Перехворів тобою, моя доле,
Пройшло усе - немає вороття,
Дорога наша бігла через поле,
Лишила слід у серці на життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398929
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Обман крадется черной кошкой
И хочет сердце укусить,
А честь идет другой дорожкой,
Пытаясь совесть воскресить.
Как быть? И как решить дилемму?
Кого из них в родство принять?
Обман, как знатную богему
Иль совесть, как сестру обнять?
Я честь и совесть выбираю
И пусть рвет сердце мне обман...
От правды я не отступаю,
Пророчу тот же выбор Вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399791
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Коли сонце встане рано вранці,
І сп"яніють квіти від роси,
А на небі зацвітуть рум"янці,
І почуєш пташок голоси,
Не сумуй...Я поряд біля тебе.
Краще ще міцніше обійми.
Сумувати вже нема потреби.
Дочекались разом ми весни.
Ти тримай. Не віддавай нікому.
Я тобі надію принесу.
І на зміну присмаку терпкому,
Я відраду в серці поселю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399507
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
Мій хлопчику русявий, кароокий,
Моя краплино літечка дзвінка!
Вслухаюсь у твої дитячі кроки,
Як у веселу пісеньку струмка!
Липневе сонце стиглим помаранчем
По моріжку покотиться до ніг,
А ти його пожбу́риш, ніби м'ячик,
Перлинками розпирскуючи сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 03.02.2013
Відчайдушно, ніби птаха, б‘ється вітер у вікно,
Скиглить, жалібно голосить – в нього зламане крило.
Я вікно відкрила навстіж, він до мене залетів,
Закружляв фіранки в танці і від болю враз зомлів.
Ліг тихенько у куточку і, як котик, задрімав,
Ніч співала колискову, поки ранок не настав.
Я також спокійно спала, поринаючи у сон,
Уві сні звучала пісня, мріяв місяць в унісон.
На світанку до кімнати сонця зайчик завітав,
Розбудив весняний вітер і його залоскотав.
І розправив вітер крила, знов на волю полетів,
Я ще довго в небі чула дивовижний вітру спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397461
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Небесный пирог карамелью усыпан,
Украшенный сотнями ярких свечей,
Серебряной пудрой свод неба посыпан
Из тысяч далеких и ярких огней.
Торжественный вид у ночного светила,
Я взгляд не могу от него оторвать,
Но тьмы покрывало меня вдруг накрыло,
Чтоб красочным сном все опять показать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397763
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Ти пам"ятаєш літо те жарке,
Коли палило безпощадно сонце?
Чому ж оте, що так було святе,
Не є уже, як промінь у віконці?
Тоді не помічали і зими,
Коли думками в вЕсну ми злітали.
Тепер чомусь з замерзлими крильми
У просторі літати перестали.
Ось зараз зранку знову сіє дощ.
І білий сніг змішався з липким брудом.
Втоптали мрії в нього ми. Ну й що ж?
Хіба дружили із здоровим глуздом?
І ти пішов від мене в забуття.
Дощ погасив цю іскорку непевну.
За тим, що вже пройшло, немає каяття.
Час заспокоїть біль оцю душевну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397739
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
На подушка́х сатинових хмарин
Гойдає небо зоряні дукати.
Немов пуанти срібних балерин,
У білизну розпушеної вати
З ясних ледівок скапує вода,
Між потемнілих зяючих проталин
Весни легка вчувається хода.
Твердої криги тоншають кристали.
І так зухвало супиться зима,
Сердиту хугу кличе на підмогу,
Але в тієї сили вже катма!
Рихтує лютий сани у дорогу,
Складає в клунки па́льта хутряні
Як потепліє, рушать на світанні.
Ще де-не-де білітиметься сніг,
Мов пелюстки опалі бездиханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397746
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Хмаринко сива, кучерява,
Яка краса в тобі закута,
Ідеш по небу, наче пава,
Тебе зі шляху не звернути.
Міняєш обриси щомиті
І часом твориш орігами,
Хмарки твої бувають ситі,
Зимою сповнені снігами.
Темнієш, як води нап’єшся,
Світлієш, як стаєш сухою,
Часами ніжно усміхнешся,
Часом накриєш з головою.
Твори красу на небі, хмарко,
Зроби у спеку прохолоду,
Закрий від Сонця, коли жарко,
І забери від нас негоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396614
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Посивілі сніги почорніли від суму та болю;
Так багато пройшло через серце холодних вітрів…
Ти не та, з ким піду у життя по безмежному полю
Й полечу у далекі простори прекрасних світів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396753
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Ледве ранок землі доторкнувся,
У безодню пірнули зірки.
Новий день крізь вікно посміхнувся,
І розтали тривожні думки.
Подивилася - біло навколо.
Білий колір - думок чистота.
Хай Вони зацвітуть матіолою.
Не торкнеться душі гіркота.
Хай прикрасять мій світ добротою.
Зап"яніє душа без вина.
Я не горда - дружу з простотою,
Мого серця оце таїна.
Хай торкнуться вони й твого серця.
Заспокоять тебе у журбі.
І в моєму весна обізветься.
А за нею прийдуть літні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396112
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Віднайду у своєму житті я незриму стежину
І довічну любов я у серці твоєму знайду…
Я до тебе втечу у морозну, засніжену зиму,
Замоливши гріхи перелюбства у вічність піду…
Я не знаю, чому ми на двоє серця розкололи ?!?..
Ти буяй, посміхайся та радісно й гордо цвіти…
Тільки, знай, що напевно не зможу я більше ніколи
Утекти від кохання в далекі, безмежні світи…
Ми підемо удвох у квітучу, задумливу весну;
Я тебе на руках у казкові поля понесу...
Задивлятимусь в світлих очей голубінь піднебесну
Й зустрічатиму разом з тобою прекрасну весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395836
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Хто винен в тім, що Мрія запізнилась ?
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
А потім розчинилась на вустах…
Бо ж як відчути плач калини в лузі ?
Як підказати ноти скрипалю?
І як донести без образ подрузі,
Що я її вже більше не люблю…
І як розповісти своїй коханій,
Що я до неї більше не прийду ?!…
Що відцвіли конвалії духмяні
У матері в тінистому саду...
Що не закрию від блаженства очі,
Не затремчу від поцілунків вуст...
Та не відчую дотиків дівочих
І не віддамся пестощам спокус...
Відсипались каштани в жовту осінь,
Позасинали сиві ясени…
Птахи летять кудись у срібну просинь
І щось кричать мені з височизни…
Хто ж винен в тім, що Мрія запізнилась ?!
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
І розчинилась смутком на вустах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377415
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 27.01.2013
У проміннях сонця бачу неба просинь...
Пестить промінь хмарки сірі крадькома…
З журавлиним кличем відлетіла Осінь
Підступила сніжним холодом Зима…
Зацілують личко зоряні сніжинки,
Завальсують в танку радіснім вони…
Снігом оповиті спатимуть ялинки…
Їх розбудять дивні коні-скакуни…
Загарцюють дико… полетять у небо
Десь-кудись на південь… ближче до весни.
Лиш мені не можна в темну ніч до тебе…
Щоб дивитись разом кришталеві сни…
У кошлате небо полетять сніжинки…
Різдвяні морози ріки закують…
Приведуть до Мрії снігові стежинки
І сумне минуле снігом заметуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382844
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 27.01.2013
Нагадує твій подих запах м’яти,
А милий голос - шелести дібров…
Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А скромну загадковість – на Любов…
Тобі б забути снігові замети,
Не слухати б ні подруг, ні сестер…
Не вірити у cни та у прикмети
Ні вчора, ані завтра… ні тепер.
Тобі б мороз на квіти поміняти,
Помандрувати б в зоряні світи…
Понад морями чайкою літати
І з польовими квітами б цвісти…
З любов'ю милі очі цілувати,
У тьмі ночей серця переплести…
Сумні пісні на Радість поміняти
І все життя б ту Радість берегти…
Тобі б Красу на Щастя поміняти,
А загадкову скромність – на Любов…
За це я зміг би геть усе віддати,
Що в цьому світі грішному знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391220
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Чи вам доводилось буть в полі,
Коли засніжена зима?
Як побуваєте, ніколи
Не скажете собі: дарма!
Ти, ніби птиця, що на волі.
Одна-єдина на землі...
Лише далеко дві тополі
Ледь-ледь видніються в імлі.
Я не одна: зі мною вітер.
Мені в обличчя снігом б"є.
Лише він може розуміти,
Що значить в серці воля є.
На мене скоса поглядає...
Так хоче збити мене з ніг.
Неначе ворон, все кружляє,
І хльосткий чую в вухах сміх.
.
То розкуйовджує волосся,
Зриває шарф з моїх плечей.
А ще мені чомусь здалося,
Що ніжно стер сльозу з очей...
Тепер я тільки зрозуміла,
Що він самотній, як і я.
І що душа його зраділа,
Бо одинокість дошкуля.
Тому і виє в полі часто,
Чи на засніжених дротах.
А чи-то стука час від часу
В вікно, неначе пізний птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
***
Краплини світанку в озерці любові,
Шовкове пелюстя троянд...
І серце смакує ті краплі ранкові,
Немов найсолодшу з принад
Едемського саду, що пахне весною -
Медова спокуса цвітінь...
І кличе мереживна зваба покою
У купіль – п’янку глибочінь,
Де сонце у кожному вирині - щастя!
Де небо - розхвилений птах...
І тане трояндово-пінне причастя
Блаженством на стиглих вустах...
(23.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394923
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Послухай, море, перемий пісок,
Піщинки чисті поклади на пляжі
І загорни у пінистий платок,
Людські страждання хвилею відразу.
І ран людських ти сіллю не ятри,
А болі заховай на дні глибокім
І хвилею наш берег освяти,
Щоб в чистому піску відбились кроки.
Не присилай шторми на береги
І води тихі надішли на пристань,
Щоб хвилі тихо до землі лягли
І щоб між ними зберігалась відстань.
Це не єдине, що тебе прошу,
Дружити хочу я з тобою, море,
Тобі в дарунок вірша принесу,
А ти людське сховай у собі горе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395017
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Зимовий ранок скупаний дощем.
І свіжістю війнуло, як весною.
А радість зранку б"є уже ключем.
І я спішу вітатися з тобою.
Умила очі й дню зимова злива.
Краплинки кришталю спадають з віт.
В душі не стало й сліду негатива:
Відрада знову стука до воріт.
Скінчився дощ... Посипав сніг лапатий.
Погода повернула навпаки.
А кущ бузку такий уже патлатий.
І ловить вже від снігу дрижаки.
Отак й душа мінлива, як погода:
Від слів гірких затихне і мовчить.
Від теплих слів вчуває насолоду,
В той час, коли їй дуже пощастить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394799
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 22.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Якщо родився для життя,
Якщо прийшов на світ крізь біль,
Назад немає вороття,
Не прикладай своїх зусиль…
А обери надійний шлях,
Живи законами землі
І засівай добром поля,
Щоб щедрі мати врожаї.
Так проживи життя своє,
Щоб рід пишався ще віки,
Нехай веселка воду п’є
З твоєї рідної ріки.
Життя одне і в ньому суть,
Зібрати найдорожче в нім,
А бурі… Бурі перейдуть…
Ви бережіть життя ясним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394232
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Знову лелека прилетів один,
А старий ясен стрів його як сина,
Неповних у лелек нема родин,
Можливо в нього лиш така родина.
Він прилетів і взявся за гніздо,
Перебирав хмизинку до хмизинки,
Бо в серці мав надію і тепло,
Хоч часто на очах були сльозинки.
Ходив серед латаття в берегах,
Де протікала невеличка річка.
І раптом в парі повернувся птах,
До свого березневого гніздечка.
Під літо появилися малі,
Обоє вчили діточок літати,
Вони були щасливі на землі,
Лишилось лише вирію чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394241
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
День натрудився і складає крила.
Чомусь зітхає стомлена земля.
А вечір розправля свої вітрила,
І світ у нічний морок порина.
Люблю, коли навколо час дрімоти,
Коли скриплять від вітру ліхтарі.
Тоді вселяється у душу спокій,
А з плеч спадають денні тягарі.
Я поринаю в спогади таємні.
І в котрий раз прокручую цю мить.
І блискітки снують в очах приємні.
Ніяким їх вітрам не погасить.
Купається у хмарах тонкий місяць.
Здається, що всміхаються зірки.
Це нічка темна хитра чарівниця,
Розсипала на небі світлячки.
Твоя любов вселяє в мене віру,
Надія в серці силу прибавля.
Зникає десь і тема наболіла.
Кохання знову плечі розправля.
.
Я подумки беру тебе за руку.
А скільки ж в цьому дотику тепла!
Ми бережем життєву цю науку:
Що серце без кохання - пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394242
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
***
Не дійду до тебе, не дійду -
Сила, мов міраж, не надто вірна...
Віхола в зимовому саду,
Віхолі душа моя покірна.
Хоч і ясен у любові цвіт,
Пелюстинок щастя не торкнути.
Насипає поблизу воріт
Ніч самотня мерзлої цикути.
Тільки й того - лагідна свіча
Серце заколихує дражливе,
Де сопить маленьке дитинча
У колисці сонячної зливи.
Наймиліша і найважча мить
Під покровом вишньої надії...
Віхола в душі моїй сурмить,
Віхола в саду моїм сивіє...
(16.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Вклоняюсь низько праці хлібороба,
За урожай, за хліб отой святий,
Що він ростить і робить першу спробу,
Щоб хліб сіяв - неначе золотий.
Він Бога просить, щоб завжди в морози,
Засіяли сніги кругом поля,
А влітку не минали поле грози,
Щоби вродила матінка земля.
Зустріти хочу в полі, біля хліба,
Ту душу рідну, до якої звик,
Слова запам’ятав я свого діда:
Цінуєш хліб – продовжиш роду вік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393964
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Н/у и пусть на улице метель..
Е/й в мое сердечко нет дороги..
З/аберу и спрячу от потерь ,
А/нтиквар любви в свои чертоги....
С/отворю ей чувственный комфорт,
Н/апою душевным эликсиром,
Е/сть любовь.. хоть бьет порой о борт,
Ж/изнь так часто пишется пунктиром.
И/ пускай у вьюги много сил..
Т/олько я плотней закрою двери..
Ч/ародейкой облачных светил
У/беречь сумею от потери...
В/орожит мне, вьюга, на любовь
С/ыпет щедро белую крупицу.
Т/олько знай, что лютых холодов,
В/ряд ли сердце пылкое боится...
З/амело, завьюжило порог..,
И/ не видно кажется просвета..
М/лечный путь..от холода продрог..
А/ душа ждет нежности... и лета...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113011908915
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393894
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Доброта, яка висловлена нам якою-небудь
людиною, прив"язує нас до неї.
(Ж. Руссо )
---------------------------------------------
Хай наповниться серце через вінця добром.
Понеси його в люди. Обігрій їх теплом.
Усміхнись вранці сонцю і збери промінці.
Поділись ними щедро, не тримай у руці.
Не скупися на слово, що лікує серця,
Будь ти щедрим душею, сотвори чудеса.
Хай, як квіти барвисті, напуває роса,
Будуть наміри чисті, як святі небеса.
Не тримай в серці зло. Ти пробач й відпусти.
Ти зумій доброту понад злом піднести.
По житті хай крокують поряд друзі весь час.
Ти цю дружбу цінуй...Не впусти цінний шанс!
Будь і сам добрим другом. Умій руку подать.
Коли в нього проблеми, не дозволь ти страждать.
Ось такі в мене дУмки. Чи підтримаєш ти?
З благородними вчинками по житті нам іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393728
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Озеро спить у сплетеній ожині,
В очеретах ховаються вугрі
І небо в зорях впало синє - синє ,
У озеро наживкою у сні.
Пісок шліфують білочолі хвилі,
Рибинки не відходять від ноги,
А лебеді закохані, щасливі,
Виводять лебедяток до землі.
Рибалки сплять, допоки нема кльову,
Дрімають весла, не гребуть, мовчать,
Півні вже проспівали колискову,
Жевріє ранок – справжня благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393721
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Замовкло плесо, Місяць ліг до сну,
Лиш хвилі ряску гонять в береги,
Лепеха закохавшись у весну,
Розвіює затишок навкруги.
Ударив карп хвостом по мілині,
Побігли хвилі широко по плесі
І струни серця, кожна по струні,
Мелодію душі у даль понесли.
А плесо сяє, мерехтить зоря,
Очерети шумлять, розквітли луки,
Стрічає Сонце матінка Земля,
Ховає ніч, неначе чорні муки.
Плесо не спить, а зорі угорі,
Співають пісню, наче колискову,
І кланяється ранок тій зорі,
З якою встиг знайти він спільну мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393439
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Вогонь, бажання в поцілунку
І це святе, як нам земля,
Немов п’янка краплина трунку,
Як перший крок до вівтаря.
Як дивний запах матіоли
Торкнеться вуст, немов роса,
Неначе перша буква школи,
Як в літній день дзвінка гроза.
Не пояснити поцілунку,
Не стерти з пам’яті сліди,
Кохання вищого ґатунку
Із ним пов’язано завжди.
Нехай цілунок пломеніє,
Не затухає ні на мить,
Горить кохання, не жевріє,
І поцілунок з ним горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393175
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Згорнула крила віхола дзвінка,
Гучні вітри втомились завивати
І срібнокоса річенька прудка
Між берегів засніженої вати
Порозсипала кучері дрібні,
Під кригодзвін витьохкує врочисто.
Сріблясті рибки плещуться на дні,
Мов лоскотух* розсипане намисто.
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
І вже плекає паростки тугі:
Як завесніє - вироїться сила!
Колачик сонця виринув з-за гір,
Допоки крила віхола зложила.
*Лоскотуха - русалка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі
Вмостились і тихо гойдають
Зими білокрилу печаль.
На сизе плече небокраю
Прозору мереживну шаль
Накинув розніжений ранок,
Вершками розпластаний сніг.
На серці бузковий серпанок
Від дотиків теплих твоїх.
І пінне торкається море
Моїх зацілованих скронь...
А небо таке неозоре -
Сметану розлито либонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392923
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Щоденні сльози і туга печаль,
Хоч вже давно покритий сивиною,
Та погляд твій, немов життя печать,
Говорить крізь роки тепер зі мною.
О, тату мій, ти вчив мене не раз,
Заклав у серце те, що не забути,
Твої слова, немов дороговказ,
Як шкода, що тебе вже не вернути.
Щоб твої руки чорні в мозолях,
Притиснути до серця і мовчати…
Щоб ще удвох почути солов’я,
Від болю нині хочеться кричати.
Радію я, що правнуки твої,
Несуть тепло засіяне тобою,
Вони співають, наче солов’ї,
А я пишаюсь ними і тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392573
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
***
Прийди до мене якось опівночі,
Коли у вікна сяєво зірниць
Несуть на крилах піднебесні зодчі
Краплинами дражливих таємниць.
Постукай легко в тулумбасні двері,
Котрі ніяк не стишаться до сну
І я тебе, зустрівши у партері
Своєї мрії, ніжно пригорну.
Торкну уста, солодші марципана,
Блаженствуючи серцем угорі,
Допоки ясноока звабна панна
За садом не запалить ліхтарі.
Допоки роси не засіють перли
Під обеліском ранішніх кущів -
І ти розтанеш тихо менестрелем,
Закутаним у сивому плащі...
(14.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392637
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Не хочу говорити про любов…
Це стан душі, коли співає небо
І кращого мені в житті не треба,
Лише б любов верталась знов і знов.
Зустріти ту єдину, як колись
І обнімати стан той смерековий.
Тоді ж бо почуття оті взялись,
Коли попав я у твій світ казковий.
Моє кохання, ти моя зоря!
Моя лебідка, що пливе у небі!
Ти зберігаєш напрям корабля,
Тому нічого більш мені не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392058
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F2DgNhYBRa0[/youtube]
Чому зі мною так буває
Уже ж минуло скільки літ,
У снах я часто повертаю
У той, солодкий, дивосвіт
Де залишилося далеке:
Заквітчаний весною сад,
На лісі випарені глеки,
І безкінечний спів цикад.
Де під горою наче стрічка
В квітучих, тихих берегах,
З дитинства люба й рідна річка
Між верболозом у лугах.
Де в ніжно-весняній в обнові
Барвисто-сонячний розмай,
І тихі зорі бурштинові
І за селом дубовий гай,
Двір в чорнобривцях та нагідках
І мама, в клопотах завжди
Литовчиха, наша сусідка,
І борщ, зелений, з лободи
Ще хата, наша, часто сниться,
Уросла в землю до вікон,
І спориші біля криниці,
і рушники біля ікон
Курна дорога біля хати
А за дорогою ставок
А далі голубі блавати
Заполонили моріжок.
Витають спогади роками
А я босоніж по роках
Мандрую веснами, літами
У спогадах та у думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391943
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Вечірня тиша землю огортає,
На небі зорі, наче кришталі.
І місяць в хмарах човником пірнає,
Ховає свої смутки і жалі...
Рипить сніжок у мене під ногами,
По вулиці блукає морозець.
Ти зігріваєш ніжними словами.
У височінь несе їх вітерець...
Так тепло у душі, неначе літо,
Нам посилає промені свої.
На вікнах акварелів дивні квіти,
Бурульки оксамитово - ясні...
Лягають руки у твої долоні,
Чарівна лине музика душі.
Так б'ється серце і пульсують скроні,
А у думки вливаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391828
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
***
Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Ти нашіптуєш тихо мені:
Не торкай, то - гірка філіжанка.
Та й вже варто навчитися жить,
Щоб минуле не то́рсати більно...
Але пам’ять огудно дрижить -
Все зове у відбуле безвільно.
І защо́раз лищається шрам
Десь глибоко-глибоко на денці -
Надокучлива тінь, наче спам,
Темна крига у світлому серці...
Та, на Бога, в сумному вікні,
Чи не вперше займається колір -
Ти нашіптуєш сонця мені,
Насипаючи неба за комір...
(11.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391795
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Захороводило снігами,
Пухкої пудри намело
І над крутими берегами
Зими розпатлане крило
Творило магію казкову -
Сніжинок срібну пелену.
Залізну місяця підкову
Зимовий шалик огорнув.
Сховались зоряні світила
Під оксамитовим сукном,
Легкою шубкою накрила
Калини кущик за вікном
Ця незворушна королева
З холодним поглядом ясним.
Серпанком вкрилися дерева
І кришталеві бачать сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391818
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Коли у серці пророста росточок,
Це значить оживає почуття.
Щоб не зів"яв, водички б хоч ковточок...
А, може, треба усмішка твоя?
Воно тоді розпустить ніжне гілля,
І розцвіте квітками мигдаля.
І хоч зима: сп"яніє все довкілля.
І обізвуться струни скрипаля.
Це музика любові оживає.
І тихо ця мелодія звучить.
А серце у блаженстві спочиває.
Про те, що так боліло, промовчить.
І знову я в твоїх обіймах, любий.
Хай серденько від страху не тремтить!
А ти цілуй, цілуй медові губи..
Хіба що є солодше, як ця мить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391776
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Нiч запалила в сутiнках вогнi,
Чумацький шлях серед зiрок прослався.
А я одна на бiлому конi
В широкий степ опiвночi подамся.
Навперегiн iз вiтром полечу,
У росянистих травах заблукаю.
Нiхто не вгледить там мого плачу,
I не спита - кого я там шукаю.
Блукатиму до ранку в тишинi,
Iз вiтром досхочу нагомонюся.
Я не одна - я з вiтром на конi
В обiймах шаленiючих томлюся.
А вiн, мiй пустотливий вiтерець,
Цiлунками осипле моi очi.
I стукiт двох закоханих сердець
Вiдлунням озоветься серед ночi.
Загра свiтанок в зорянi трембiти,
Впаде зоря остання i згорить.
I стомлений за нiч, безсилий вiтер
Приляже в травах трiшки вiдпочить.
Пiдступний ранок поцiлунки зiтре,
Лице омие росами-слiзьми.
Не залишай мене о, мiй коханий вiтре,
Хоч раз ще поцiлуй i обiйми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391528
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Я вірю, в тебе, мій коханий.
З душі проженеш лютий холод.
Я знаю, час такий настане,
Коли ти завжди будеш поряд.
Ти візьмеш серце у долоні,
Цілунком будеш його гріти.
І затанцює кров у скронях,
І крикне тіло: «Хочу жити!»
Чай вистигатиме в горнятах.
Ми час сховаємо до скрині.
Ти щедро будеш дарувати
Усе, що втрачено до нині.
Я вірю в тебе, мій коханий.
Ти світ для мене розмалюєш.
Заживиш всі на серці рани,
Їх доторками зарубцюєш.
І під вікном заквітне слива,
Що майже всохла, бідолаха.
Нагуснуть пір’ям стерті крила
І я злечу, мов синя птаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391510
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Ховався в хмари Місяць загадковий,
Ще промінь трішки рогом обнімав.
Ми ж цілувались у човні обоє,
Сміялись з нього, явно загуляв.
Для нас старався друг хазяйновитий.
Всю нічку щиро дивом розважав.
То лоскотав лілеї наче рідні діти
То до заплави Мавок проводжав.
Лягла навкруг краса несамовита,
Прийшла наживо з простору уяв.
Сповиток тиші цноту цю не спиту,
У гладь озерну зранку пеленав.
Скінчилась нічка, в заводь гордовито,
Вже день прийдешній озером ступав.
А нас відтоді у вербових вітах,
Назавше Місяць в парі повінчав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391546
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
В нашім житті бувають різні дні…
Кохання є, а також є розлука…
Є дні такі, де досягнув зорі,
А є такі, де лише одна мука.
Щасливі дні, коли рука в руці,
Нещасні, коли ллються рясно сльози,
Сумуєш, якщо зморшки на лиці,
Життю радієш, коли квітнуть рози.
Як у гаю співає соловей,
Тоді душа із клітки вилітає…
Як муза дарить ямб, а чи хорей,
То твоє серце солов’єм співає.
Життя потрібно на землі любить
І головне не втратити лице,
Повірте, що на світі варто жить,
Життя безцінне - дякуймо за це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391505
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Люблю дорогу, що додому,
Співають млині жорнова,
Вклоняюся, немов святому,
Куди поверне голова.
Приємно тут пройтись весною,
А влітку знову запах свій,
Іти приємно і зимою,
Порі радієш золотій…
Але завжди така дорога,
Приносить до душі тепло,
Ти посилаєш дяку Богу,
Що так тобі в житті везло.
Що саме ця, свята стежина,
Тебе повела у світи,
Що ти, десь там, знайшов дружину
І десь інде родився син…
Але, все рівно, по дорозі,
Вертавсь додому і не раз,
Як повертавсь, ставав на розі,
Дививсь назад і не прощавсь.
Не заростай моя дорого,
І поки бачу білий світ,
Молитись буду завжди Богу,
Щоб на дорозі був мій слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391277
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Я захворів тобою на життя
І це не сон, таке мені не сниться,
Бо інша не родилась молодиця,
Щоб збільшила моє серцебиття.
За тебе, люба, я віддам усе,
Що так збирав: зернина до зернини,
В дарунок для коханої людини,
Нехай новим коханням проросте.
Хоч набирають оберти роки,
Але кохання розквітає й далі
І, може, в нагороду ще надалі,
Зігріють серце внуки-малюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391259
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Дай мені мої крила, мій батьку
І дозволь полетіти до хмар,
Збережу твої мрії на згадку,
України моєї Кобзар.
Розповім про калину і сало,
Похвалюсь українським борщем
І повір, в нас добро не пропало,
Але в серці бринить чомусь щем…
Заспіваю пісень про калину,
На весіллі станцюю гопак,
Буде жити тоді Україна,
Коли прийде до влади козак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389767
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Любителям гумору
В школі вчителька проводить виховну годину.
- Хто ким хоче в житті бути? – Думайте хвилину.
- Космонавтом … Я кухарем, я гарним юристом,
З них один поставив планку – буду я міністром.
- А чому ніхто не вибрав учительський фах?
- Бо тоді б не було клепки у наших мізках…
Засміялись цілим класом діточки маленькі,
У вас цілий день по тридцять, ми одні у неньки.
Та й зарплату, що дають Вам не хотіли б брати.
Бо пів Вашої зарплати ми щоденно тратим.
У Вас сукня гривень двісті, ну триста від сили,
Ми дорожчі костюмчики в садочку носили.
Так що нас не агітуйте, дурних треба мати,
Щоб собі псувати нерви й жити без зарплати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257934
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 03.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Ранкове сонце просинь запалило,
понесла стежка, душу в далечінь.
Ступлю із східців наче в мене крила,
здіймусь до неї серцем в височінь.
В осіннім небі вивільги журкочуть,
їх спів чудесний, наче камертон.
Востаннє просинь покидать не хочуть,
утнувши в хмарках цирк - атракціон.
Біжить струмочок тихо із долини,
поміж берізок, в далеч навпрошки.
В кущі вербові чеше на гостини,
зібрався в гості гаєм напрямки.
Гойдають клени осінь у вершинах,
бурштин під ноги, сипле падолист.
В проміннні сяйвом світиться ожина,
немов в оправі персня аметист.
Калина з гаю вбралась молодою,
наливши соком, вділа пацьорки.
У гронах промінь за одно зі мною,
радіє диву й грається в жмурки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377670
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 23.12.2012
До Святого Василя
Білим вкрита вся земля.
Наказав Святий Василь,
Якщо й буде заметіль,
Віншувати кожну хату,
Звечора пощадрувати…
А раненько до зорі
Засівати Вам в дворі.
Кожному сказав із нас,
Щоб засіяли і Вас!
Ми прийшли Вас засівати,
Щоб добро прийшло до хати.
Сіяти сказав зерно,
Овес, просо і пшоно,
Гречку, сою, сочевицю,
А на хліб сказав пшеницю!
Ми виконуєм наказ
Зранку ми прийшли до Вас.
Гречку, жито і пшоно
Засіваєм на добро!
На здоров’я всім – овес,
Щоб міцним був рід увесь!
А пшеницю сієм в хату,
Щоб були в житті багаті!
Сієм, сієм, посіваєм!!
Щастя, радості бажаєм!
Сієм, сієм, засіваєм!
З Новим роком Вас вітаєм,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387030
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Маленьке чудо ялинкОве
У вогниках палких бажань...
Сьогодні стрілися ми знову
На хвилі радісних вітань.
У вирі теплого єднання,
Де слово дячне і добро,
Де щирі янголи світання
Наточують своє перо.
І свічка - се святочне диво
На неботканім полотні,
Вклонилась вічності поштиво,
Встелила іскорки чуднІ
У кожде серце полум’яне,
У душу кожду - ніжний цвіт...
Осанна, Господи, осанна
Тобі за день цей, люд і світ!
За те сніжинне покривало
Натхненно-плеканих надій,
За ту прекрасну світлу залу
І світло радості у ній -
Незмежна дяка! У долоні
Срібляста кулька - дива торк...
О, милі друзі, ми сьогодні
Ще стали ближчими на крок.
(22.12.12)
************************
Сьогодні 22 грудня у величне християське свято Анниного зачаття Діви Марії, в усміхненій вітальні "Галичини" вже вшосте запалили яскравий вогник щирої поезії учасники міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом".
Цього разу усіх присутніх оповило теплою хвилею подяки за всі ті дива у торбі року минущого, що додали сил і наснаги летіти увись - до чистого неба світлої надії. Довкруж настелилися білі сніжиноньки побажань, розіскрилися кульки на добро від чарівниченьки-казкарочки, густо-густо насіялося ніжного тепла од кожного серця...
Дякуємо усім, хто не зважаючи на незборні снігові замети, вічну гру у переганялки з часом та масу інших несподіваних віхол, все ж знайшли можливість завітати на цю теплу гостину...
І хай минущий рік буде тепло оповитий нашою щирою вдячністю та шаною, а рік новий зустріне усіх теплими обіймами і материнською прихильністю.
То ж рушаймо у путь з незгасним світлом у душах і щонайщирішою любов"ю у серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386927
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
Приспів:
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив…
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386845
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
І впали хмари снігом на поля,
Білилом вітер положив сніжинки,
Немов зимові почались обжинки,
Бо заспівала з радості земля.
А вітер дме, мороз сніги збирає,
Ще червоніє пізня горобина,
Ялинки білу одягли свитину,
Ще зранку вони Сонечка чекають.
А комини, неначе парубочки,
Покурюють свою довжезну трубку,
Дерева позалазили у грубку,
Потріскують , як чарівні дзвіночки.
Біжать галопом новорічні дні,
Різдво вже на порозі біля хати,
Його тепер ми будемо чекати,
Ці дні для нас завжди були святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386755
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Великий спозаранку вдарив дзвін,
Якось так глухо защеміло серце
І розбудив дитину вперше син,
Щоб з ним удвох піти раненько в церкву.
Молитви з дідусем учив не раз,
Просив бабусю нової колядки,
Цікавився де є іконостас,
Які у церкві введені порядки.
Чому у наших храмах не сидять,
За упокій і за здоров’я ставлять свічі,
Що означає слово – благодать,
Чому чоло без шапки чоловіче?
Чому жінки до храму йдуть в хустках,
А на Водохреще кругом вода свячена,
Чому у церкві голуб - віри птах
І білий вельон має наречена?
Щоб відповісти, вчитись маю сам,
Але онуку пояснити мушу,
Хай і надалі він приходить в храм,
Молиться Богу,щоб очистив душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386282
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Лягла зима, червоні снігурі
Дріб вибивають під вінком морозним…
І творить вітер казку на дворі,
Розносить білий сніг узором модним.
Від холоду вже терен посинів,
А сойки обтрусили горобину,
Краса стоїть, що аж бракує слів,
Сніжок деревам одяга свитину.
Шле вітер ЕСЕМЕСку до небес,
Синички із під стріхи зирять оком,
Різдвяних ми чекаємо чудес,
Які ідуть до нас незримим кроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385761
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 20.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Снігу намело багато…
Це і лихо, це і свято…
Вишиває хуртовина,
Як закохана дівчина,
Гонить сніг під чорний пліт,
Вже не видно і воріт.
А сніжинки волохаті,
Грають жмурки біля хати,
Шаленіє в полі вітер,
Сніг місцями зовсім витер,
Зеленіють клапті поля,
Певно їхня така доля,
Та сипне сніжок лапатий,
Буде поле покривати.
Білим витче він картину
І застелить скатертину,
Хай зима сніжком гартує,
Хліб водою почастує,
Сніг заляже на поля,
Вродить гарно нам земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385493
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
***
Засвіти мені зоряну ніч,
Запали мені сонячний ранок!
Поцілунки натомлених свіч
На холодному тілі фіранок...
Може й сон - ця пожухла трава,
І сліди, що у даль невідому...
Шеркотять біля серця слова
У долоні таємного схрону.
Півпрозоре надії шитво
В позолоті ожинного літа.
У вікні без межі - полотно,
Намочене у річищі світла.
Наче перлами - зчовгана рінь
Під ногами сумного конвою...
На вершині жадань і хотінь,
Сокровенних бажань і летінь
Запали мені небо любов’ю!
Запали мені небо любов’ю...
(15.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385164
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Закохався старий дід,
У бабу Горпину,
Одягнув новий жупан,
Поправив чуприну.
А чуприна! Ще й яка!
Одна волосинка,
Ех, колись волосся мав,
Висмикала жінка.
Бо отак ціле життя
У діда «кохання»
Тільки вигляне на двір
І вже залицяння.
То Параска, ато Фроська,
Явдоха, Мокрина,
Всім підморгує дідок,
Ой, лиха година.
А тут жінка не з простих,
За чуба хапала
І останні волоски,
В діда виривала.
Дід біжить, ловить Горпину,
Вона не втікає,
Бо що зробить старий дід,
Як її спіймає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385075
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Як хочеться лягти посеред дня,
Під грушею в садку між споришами,
Сп'яніти, як духм'яниться земля,
Кульбабовими вкритися плащами.
Відчути радощі весняної пори,
Радіти полю з усмішкою рути
І, як шумлять у гурті явори,
Їхню розмову ввечері почути.
І цілу ніч вивчати солов’я,
Радіти небу вкритому зірками,
Хай черемшина квітне у гаях,
А жайвори злітають над полями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385010
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Распласталась заря предрассветная
На перине из пышных снегов,
Рядом ночка, как тень, неприметная,
Дремлет в сладких остатках из снов.
Пробуждается утро морозное,
Ясный месяц покинул штурвал -
Править царством из снов дело сложное
И уставший ушел на привал.
Вахту сдали и звезды игривые,
Напоследок блеснув в небесах...
Засияли лучи шаловливые
В добрых, ласковых, солнца руках.
По перине пороша кружавится,
В переливах снежинки блестят...
Ух! Погода сегодня - красавица!
Видно слуги Морозовы спят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384801
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 13.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
[youtube]https://youtu.be/awzhRPBpluM[/youtube]
Лебеді летіли до тепла
у прозорій прохолодній гладі.
Голубінь між крилами текла,
вітерець ласкаво пір’я гладив.
Приспів:
Коли в небі пісня –
як же не радіти,
як же не хотіти полетіти в даль?
Лебеді провісні
крилонька гойдали,
наче підіймали на душі вуаль.
Наді мною низько линув клин,
розправляли пружно крила-руки,
мов розкриту книгу-життєплин,
лебеді любові і розлуки.
Приспів.
В нелегкому леті шурхіт-скрип
лоскотав, зігрів і стиснув душу.
Лебединий дивний манускрипт
спраглим серцем розгадати мушу.
Приспів.
Тільки б не зазнали холодів,
не зреклись жаданого маршруту.
Ген по небу розчерки надій –
в голубіні ніжній тане кутик.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383942
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Перші грудневі сніжинки вальсують
У поруділій траві,
Диво-мереживом онде чарують
На лісовім рукаві.
Туляться щиро до сивої скроні
Сонно притихлих садів.
Ніжні пір’їнки - такі безборонні
На кострубатім рядні
Сірого поля - останнього сліду
Збіглих по осені барв...
Над куполами пожухлого світу
Панна-зима з-поза хмар
Струшує легко клапате пелюстя
Вишніх незримих перин -
Біло-пречисте неторкане устя
Першо-грудневих сніжин...
(4.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383247
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Крапельки дощу течуть струмочком.
Із дощу почавсь зимовий день.
Напишу слова тобі рядочком,
Проспіваю ряд своїх пісень...
Хай твоє порадують сердечко.
Не сумуй, прошу, в зимовий час.
Уже скоро літо... недалечко.
А вогонь багаття ще не згас.
Я словами ніжними зігрію.
Притулися ближче до щоки.
Я розраджу в тузі. Я зумію!
Прожену непевні всі думки.
Поклади лице в мої долоні.
Теплоту для тебе берегла...
А для чого ж сльози тут солоні?
Я ж тебе забути не могла.
Ні! Не сумнівайсь в моїм коханні!
Ти для мене увесь білий світ.
Ти - неначе пташка синя рання,
Що співала стільки мені літ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382822
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Плакала горькой слезой на рассвете рябина,
Ягодой спелой застыл поцелуй на губах.
К ней протянула, по дружески, руки калина,
Вместе всплакнули, стряхнув белый снег на ногах.
Как целовались, весной, вечерами с дубами...
Страстью парил аромат от цветущих ветвей...
Призрачно счастье и время смеется над нами,
Горечи привкус остался от солнечных дней.
В ярко-оранжевом цвете слеза застывает,
Сотнями маленьких солнц серебрится в снегу,
В нежности чувств, иней сумрачный нехотя тает,
Краски весны согревают ночами в пургу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380625
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Ти - печаль осіння на моїй долоні.
Витліле намисто марева думок.
Забуття обійми молено-бездонні
Ніби вже і поруч, але знов за крок...
Мов клечальна пісня, сивопера птаха -
Все, що не збулося в далині чекань,
Коли щастя замість одуріла плаха
І важкої муки на рамені длань.
Сухолистопадно скреготять завії,
Обтрусили зорі в тіні ліхтарів.
Ти - сльоза безрадна на пожухлій вії,
На долоні стужі лінія жалів...
(26.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380565
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aGim4WiY6SQ[/youtube]
Заосінелось, ой заосінелось
Хмари шматтями наче кучмА.
Наокіл пеленою запінилось,
На порозі стоїть вже зима.
Замете, загуде, запорошиться
Сірим смутком на тихій стежі.
Повернутись у літо захочеться,
Тільки шлях добігає межі.
Засумується, спогад розчулиться
Защемить десь у серці печаль
У негоду осінню зажуриться
Бо минуле не верне нажаль
Мої мрії жагучою знадою,
Нездійсненні, побіля двора
незлічЕнні вони міріадою
все витають.. Та то мішура.
Заосінелось, ой заосінелось.
Слякітлива, гнітюча пора.
Наокіл пеленою запінилось,
Наче спала на землю чадра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380579
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Побіліли враз стежинки,
Це лягли на них сніжинки,
Які бігли на простець,
Та догнав їх вітерець.
А як вітер став вщухати,
То лягли сніжинки спати,
Цілу зиму ці стежинки,
Будуть білі, як сніжинки.
Біло стало недарма,
То прийшла до нас зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380656
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Хризантеми чекають морозів,
На городі цвітуть, наче плачуть…
Рідко квітів ми бачимо сльози,
Вони сліпнуть і потім не бачать…
Поки квіти купаються в сонці,
То морозам шляхи перекриті,
Бо проміння, як ті охоронці,
Бережуть хризантеми в самшиті…
Квіти ці не прості, а чарівні,
Які завжди милують красою.
Вони вічні, хоча і осінні,
Їх побачити можна й зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378082
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Останні торки осені... Під ноги
Покірно осипається жовтінь.
Сповзають із плечей барвисті тоги,
Застелюючи листограйно рінь.
І темноокі смутоброві хмари
Збираються вгорі на свій банкет
У залі сиворунної кошари,
Де дотліває вічності ранет.
А у вітрах над урвищами часу,
Мов неутримне мариво зі снів,
Зірвавшись із омрійного Парнасу,
Покірним дихом на губах лісів
Говіє проща - тиша і моління,
Обійми сухозліткових прощань.
Цілунками кошлатого проміння,
Півголосом обтрушених зітхань -
Останні торки осені... На стежі
Хурделить позолоту листопад
І світу зовсім іншому належить
У чаші неба сонця рафінад.
(5.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379139
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Як тільки обійняв тебе за плечі,
Враз сонце заховалося за хмари
І зачепила серце холоднеча,
І промені на озеро упали.
Я пригорнув тебе, моя кохана,
Неначе лебідь, промайнула хмара
І освітило знову сонце ранок,
Ти усмішку мені подарувала.
Засяяв ранок знову променисто,
Злилися губи в ніжнім поцілунку
І промені заграли, мов намисто,
В коханні нашім вищого ґатунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379245
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Погляд твій пронизав і «зірвав мені дах»,
Кров кохання заграла у жилах,
Мені крила дала, щоб летів, наче птах,
Усміхнулася доля щасливо.
Не забуду очей, що сіяють вночі,
Ніби зорі в далеких сузір’ях,
А над Стиром біжать і біжать сивачі,
Набігає на день надвечір’я.
Подих твій на плечі, шепче ніжно: «Люблю!»
Дзвонить серце малиновим дзвоном
І лечу до небес, бо знайшов я зорю,
Хоч вже сонце сідає червоно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379254
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
"...з лісу я вийшла,в ліс і піду..."
(В. С.)
Карпати мої правічні,
ТінИсті мої ліси!
Я вам заглядаю у вічі,
Вслухаюся у голоси:
Як тихо шепочуться буки
Під журну сопілку вітрів,
Як дятел вистукує звуки
На темній пошерхлій корі.
Я вчитуюсь в кожну руну
На свіжій долоні листка
І музику семиструнну
Я вловлюю із потічка.
Я чую, як в прілому листі
Ворушаться мокрі гриби
І морок стинає іскристе
Проміння, неначе серпи...
Як вітром розгойдана тиша
Зринає сатИном у вись.
Я з лісу колись вийшла,
І в ліс я піду...Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
І на півдні дощі. Правда тут вони,ніби живиця -
їх чекають давно обезводнені краю вуста,
але сум до душі в одночассі із ними вселився,
як німе полотно, із якого глядить суєта.
Підперезана ніч під будинком стояла до рання,
з-під капузи даху було видко згорбачену тінь.
Наче вирва увіч, дико краплі по ній тарабанять,
а вона від жаху перекинула звичний ослін.
Хоч би вітер який! Набундючене небо, як Всесвіт.
Аж притих океан і наморщив дрібненько чоло.
Чи занадто м"який, щоб вступати з дощами в амреслінг,
чи чекав їх і сам сів спочити під їхнім крилом.
Тут нема, як у нас, ані жовтня, ані листопаду -
все зелене, як гай, і радіє провіщим дощам.
Наче коврик-палас, пере осінь доріжку до саду
і не знає украй веселиться чи плакать душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376840
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Депресії жарИна дотлівА.
Піднесення, натхнення вже нема.
Не сказані ДО старості слова
не зродить вже пізніше голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376930
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
В «День мови» я пишу тобі, мій брате,
Пишу словами мови від душі,
Я змушений тепер оберігати,
Родиною написані вірші.
Хоч португальська теж чарівна мова,
Там не буває наших солов'їв,
Калина в них не та - не калинова…
І не для наших доньок і синів.
Прошу гуртуй навколо українців,
Роздай бажані вила і ціпи,
Злоба щоб їхня вилилась за вінця,
Щоб ми прозріли - не сліпі були!
Бо слово тепле, що дарує мова,
Завжди підставить стомлене плече,
Нехай чарівна, мова калинова,
В Дніпрі віками радісно тече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376744
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти
Випучує сонце зіниці
І янголи пишуть листи.
А ті непрочитано в’януть
У мареві сонних гілок,
З котрих пообтрушено манну
Убраних у небо думок...
І серце - плакуча береза,
Що втратила одіж на час.
Розсипано вічності леза
В дірявий душі парастас.
Голосять осінні дзвіниці,
Сльозинки, як рій золотий,
Де вперто цвітуть чорнобривці,
А цвіт їх безмежно святий...
(2.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376427
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
В моїх словах загорнуте життя,
В яке веде протоптана дорога,
Дорога ця веде до алтаря,
Де можна завжди помолитись Богу!
Біжать слова, а я завжди мовчу,
Збрую Пегасу знов не ту вдягаю,
Просто живу, живу і не кричу,
Лиш правди від життя собі чекаю.
Так хочу, щоб цвіли мої сади,
Вишневі пелюстки летіли перші,
Щоб мої внуки, виросли людьми,
А правнуки нехай життя завершать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376516
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Кожна зустріч з тобою,
Це - як подих весни.
Коли квітнуть левкої.
Так чому? Поясни...
Це маленьке є свято,
Ніби сон на яву.
Тоді сонця багато:
У промінні пливу...
Що до того, що осінь,
Хай уже листопад..
Хай пташки безголосі,
Відшумів зорепад.
Наша ж зірка яскрава
Ясно світить в пітьмі.
І від неї заграви
Гонять думки сумні.
Підійди, любий, ближче.
Скоро прийде зима.
Обійми мене швидше.
Знаю: вдвох недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
О, мово! Чарівна моя - єдина,
Ти твориш пісню ніжну калинову,
Ти борешся одна за Україну,
Своїм святим, палким, чарівним словом.
Ти надихаєш нас на перемоги,
Даруєш ласку теплотою мами,
Нам відкриваєш двері до дороги,
Що потім вибираються синами.
Цвіти надалі і виховуй, мово,
Щоб тебе діти завжди поважали,
Щоб правдою бриніло кожне слово
І щоб чужої мови не шукали.
Засій добро нам і зміцни нам крила,
Згуртуй людей по цілій Україні,
Бо лиш тоді щаслива є людина,
Коли у мові плаває єдиній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376546
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Ти ще снишся мені. Не щоночі, та все-таки снишся.
Серце німо щемить, і нема тому щему кінця.
Але навіть вві сні я не можу сказати «залишся»,
Бо між нами – роки, інші долі і інші серця.
Я з тобою – смішна, безтурботна, а часом – колюча.
Думай все, що завгодно. Лише не вгадай, що люблю.
Не відчуй у мені невимовно сумне і болюче.
Тільки не пожалій!- бо мені не потрібно жалю.
Не киваю на Долю, вона в мене – зіронька тиха:
Все життя не жаліла мені ні добра, ні тепла.
Як могла, вберігала - від кривди, від болю та лиха.
А від голосу твого, від погляду – не вберегла...
Я на смерть отруїлась твоїми вустами й очима.
Та до них доторкнутись мені на віку не дано.
Хай хтось інший для тебе і серце, і душу відчинить.
А в моєму будинку – вже й грати на вікнах давно.
Ти ще снишся мені. Не щоночі, та все-таки снишся.
Серце німо щемить, і нема тому щему кінця.
Але навіть вві сні я не можу сказати «залишся»,
Поміж нами – роки, інші долі і інші серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376128
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Любителям гумору
Завела роман в дорозі сексуальна дама,
Про наступну зустріч має прийти телеграма.
Через тиждень дзвінок в двері, чоловік читає,
- Пише хтось померла тітка, я ж її не знаю…
Звідки тітонька? Не вірить! Ревнощі взялися,
- Не пущу саму нікуди, навіть не просися…
А якщо не хочеш, люба, розвивати драму,
То візьми тоді в дорогу із собою маму.
Моя мама допоможе на кухні родині,
Я спокійний буду, - каже коханій дружині.
Поїхали у дорогу невістка й свекруха,
І на станції далекій вийшла така штука…
Дві машини підкотили невістці й свекрусі,
Посідали, привітались, обидві у дусі.
Роз’їхались… невідомо, що було там далі,
Через троє суток знову стрілись на вокзалі
І така свекруха рада, нема горя й сліду…
- Я ж на дев’ять днів і сорок, і на рік приїду.
А ти сильно не хвилюйся, бережи родину,
Про родинне наше горе розповім я сину.
Їздити прийдеться разом до дітей сиріток,
Допоможемо хоч трішки пустуватим діткам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376081
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
У прокуренных ветром туманов,
Запах прелой осенней листвы...
Кружит голову зельем дурманов,
Гнет колено к остаткам травы.
Крик протяжный доносится эхом
Улетающих вдаль журавлей...
Есть, возможно, хорошее в этом,
Только мне цвет весенний милей.
Мне милее подснежника глазки,
Нет красивей "котят" от вербы,
И капели от солнечной пляски,
И ручья, что журчит у избы.
Только нынче, седое ненастье
И протяжное эхо вдали...
Я надежду вселяю в участие,
Чтоб вернулись с весной журавли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375034
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Любителям гумору
Іде баба в поле жати,
Закриває діда,
Щоб бува не втік до шинку
Іще до обіду.
- Ти дивися, старий чорте,
Щоб тут був порядок.
Я пожну і просапаю
В полі кілька грядок.
Голубці нагрій, поснідай,
Квас стоїть в коморі,
Та із хати ні на крок,
Бо спека надворі!
Намочила я квасолю,
Зварю потім юшки,
Ти начисти бараболі,
Цибулі й петрушки.
Включи собі телевізор,
Кіно подивися…
Але дуже тебе прошу,
Дивись не напийся.
І пішла… А дід «заначку»
Дістав з-під дивану…
Врізав сала, цибулину,
В горняті сметану…
Разів зо три перекинув,
Бо ще дід здоровий,
А коли іще добавив,
Тай заснув… Готовий!
Поробила баба в полі,
Вернулась до хати.
І до діда… Накинулась…
А він бурмотати…
- Щоб ти здохла, стара відьмо,
Краще сядь до столу,
А то пити не виходить,
Знов мені самому.
Уложила діда спати
І до плити стала,
І до самого обіду
Їсти готувала.
А де мораль?
Без моралі…
Бо де ж її взяти,
Варто завжди чоловіку,
Жінці помагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374745
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 02.11.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 02.11.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 02.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 02.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Мы так далеки друг от друга.
Могу о тебе лишь мечтать.
Как будто бы лето и вьюга:
Судьбой не дано увидать.
К тебе далеки километры,
Но в сердце ты рядом со мной.
На крыльях несут меня ветры
Дорогой к тебе непростой.
В окно постучусь тихо птицей.
Услышишь... Открой мне окно.
И если увидешь синицу,
Посыпь на окошке зерно.
Мы встретимся взглядом с тобою,
Коль будет судьба так щедра.
Прошу! Прикоснися рукою.
Прости, что душа так грешна...
Прости за нелепые мысли.
(Быть может, тебе не нужна )
Они в самом сердце зависли...
В ответ... Ничего... Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374925
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Приходь до мене, Сонечко, щоранку,
Заглянь до ліжка крізь сумне вікно,
Відсунь шовкову вишиту фіранку,
Щоб променем хоч трішки обдало.
І освіти тіла, що сплетені в коханні,
Чи заховайсь за хмари, дай ще мить,
Хвилини не тривож, що Богом дані,
Зумій в коханні щастя освятить.
Щоб з першим ніжним променем ранковим,
Двоє сердець співали в унісон,
Щоб кожен ранок був для нас чудовим,
Як промінь сонця, як чарівний сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374468
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 02.11.2012
Посивію, полисію,
Старість зашумить,
Я живу і хоч хворію,
Але хочу жить.
Я люблю тебе, кохана,
Ластівко моя,
Прокидаюсь і чекаю
Пісню солов’я.
Хочу вранці вдвох з тобою
Бігти у поля,
Показати, яка наша
Матінка Земля.
Обійняти твої плечі
В губи влити мед,
Розповісти дивні речі,
Долі наперед.
Я прошу, моя кохана,
Теплоти в душі,
Поцілунку, щоб надалі
Я писав вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375013
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
В лісі вибори грядуть,
ну а вовча зграя
(хоч ти верть, а хоч ти круть)
чує, що програє.
На збіговиську своїм
вирішують cірі,
як би то вдалося їм
обдурити звірів.
- Що ж робити, як нема
вже до нас довіри?
- Треба всіх обмахлювать -
завив з горя Сірий -
- У комісії включить
самих делетантів,
ну а їх вже обдурить
вистачить таланту!
От і стали призначать
по усіх дільницях
хто не вміє рахувать,
або тільки вчиться.
Позбирали зі дворів
по усій окрузі
безпросвітних пияків,
хвойд і боягузів,
Посадили баранів,
зайців полохливих,
відео провели в хлів
для новин брехливих.
У комісії ввели
кротів, що осліпли,
молодих ягнят і тих,
що й нема на світі.
Хай спробують отакі
дати толк паперам,
А об"явить результат
хай глуха тетеря!
Та забули шахраї,
що не все так просто -
є ще в лісі бугаї
і уперті лосі.
Та й з сусідніх вже полян
поз"їжджались гості,
брехня вовча і обман
всім - як в горлі кості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372377
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
О/стервенело гонит ветер листья,
С/метая их в каскады мокрых куч..
Е/сть подозренье -будут вечно длиться..
Н/ебес потоки.. из тяжелых туч...
Н/у не понять мне - нужно ль столько влаги?
Я /бы сменила все на белый снег.
Я/чменный луг, пригорки и овраги,
Р/азмокли вдрызг..как приозерный брег..
А/на душе все то же время года..
С/пешит размыть и развести дождем...
П/од стать теперь и мысли.. и природа,
У/вы - душа.. в обнимку с сентябрем.
Т/вержу свое желанье, как молитву,
И/ди ты прочь постылая моква!!
Ц/веты увяли..Проиграли битву.
А/ за окном летит с дождем листва..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112102110265
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372429
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Любителям гумору
Прийшов дідусь до лікаря, стомився з дороги,
В килимок, як і належить, витер чисто ноги.
Привітався ще у дверях, поставив торбину,
Там Вам жінка назбирала качку й солонину,
Трішки масла, і сметани, хрону, бараболі,
Невеличку капустину, грибів і квасолі.
І просила, і я прошу – верніть мені силу,
Щоб і я , і моя жінка зажили щасливо.
А то вже так не виходить, як колись бувало,
Хоч я часто п’ю сметану, їм цибулю й сало.
А скажіть мені, дідусю? – Тут лікар озвався…
Скільки ж років Вам насправді? Чи я помилявся?
Вісімдесят за два роки, як моїй дружині,
Господарку ще тримаєм, є корова й свині.
Та коли лягаєм в ліжко – вже не та робота,
Я при зустрічі з дідами закриваю рота.
А вони бува зберуться, хоч старші багато,
І говорять, що у ліжку роблять жінці свято.
Мене ж завидки беруть, та я ще кріплюся,
Може після лікування і я усміхнуся.
Ви пишайтесь, що при силі і ідіть додому,
А коли вони говорять, варто Вам самому…
Хай їх завидки огорнуть… Кожному – своє…
А Ви з бабцею живіть, поки сила є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372133
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Опалий лист приліг на вітражі,
У світлий розпис примостився сумно.
Та почувався зовсім тут чужим,
Напризволяще кинутим бездумно,
Відірваним, промоченим дощем…
Сюди заніс його гульвіса-вітер.
У барвах розмаїтих - серця щем
Й самотність, що рида несамовито.
Ось так і ти, чужим серед своїх
Впадеш додолу, як пожовкле листя.
Якщо міцне коріння не зберіг,
В житті чужому не віднайдеш місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Дурманить пізня осінь ароматом,
згасає листя тьмяне на землі,
не зеленіє, а рудим агатом
дивує в дні холодні й дощові…
Налиті соком горобині грона,
Немов краплини крові на гілках.
Знімає осінь з голови корону,
Глибокий смуток жевріє в очах…
Похмуре небо дивиться з-під лоба,
Надуті хмари сльози ллють щодня.
У серці поселилася жалоба,
Тепер надовго ми, немов рідня…
Зима на п’яти наступає нишком,
Рожевий обрій у полоні мрій,
А на землі, немов осінню книжку,
Гортає листя вітер-чародій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371821
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Зелёный чай таит цветок жасмина.
Пьянит весенний, тонкий аромат.
Я не грущу... На это нет причины,
Хотя не пел никто мне серенад.
Ты угостил лишь плиткой шоколада
И посмотрел с улыбкой на меня.
Куда же делась с сердца вдруг прохлада?
Зачем тебя отчаянно звала?
Забылись ссоры, грусть и обещанье,
Что мы расстались раз и навсегда,
Что наша встреча стала наказаньем...
Но нас спасла зажженная звезда.
Она горит и светит с небосвода,
И за собой уверенно маня.
А на дворе дождливая погода,
Но знаю, не погасит нам огня..
Давно остыл чай с запахом жасмина,
И первый луч стучится к нам в окно...
А мы сидим, как раньше, у камина...
Нам встретиться судьбою суждено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371515
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Тихо накрапає дощ осінній.
Під ногами жовтий мокрий лист.
Осінь, мабуть, також в потрясінні:
Ронить свої сльози падолист.
Чом же ти сумуєш, мила осінь?
Тобі шкода втратити красу?
Та твоє ридання безголосе
З співчуттям у серці понесу.
Твоя врода - свіжий подих вітру,
І дощу краплинка у жару.
Ось скупу сльозу скоріше витру,
Та твої страждання я прийму.
І скажу тобі, Моя Красуне!
Не журися, ще нема Зими,
А коли вона сніги насуне,
Спогадами будем жити ми....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371178
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Я тебя придумаю сама,
Назову любя - моя надежда,
И тобой наполнившись сполна,
Засияет мир мой, как и прежде.
Для тебя уютный уголок
Отыщу на самом донце сердца,
Чтобы ты зашел на огонек,
Я оставлю приоткрытой дверцу.
И пускай в ту дверцу по утрам
Устремляются мечты, как птицы.
Зерна слов для них насыплю там
И воды студеной дам напиться.
А когда мечты споют тебе
Песню о любви, твой слух лаская.
Может быть, ты улыбнешься мне,
И поймешь, что я одна такая.
14.10.2012г.
II вариант
Я тебя придумаю сама,
Разодену в яркие одежды,
И тобой наполнившись сполна,
Засияет мир мой, как и прежде.
Для тебя уютный уголок
Отыщу на самом донце сердца,
Чтобы твой теплился огонек,
Я оставлю приоткрытой дверцу.
И пускай в ту дверцу по утрам
Устремляются мечты, как птицы.
Зерна слов для них насыплю там
И воды студеной дам напиться.
А когда мечты споют тебе,
Ласковою песней слух твой нежа,
Станет ясно - ты в моей судьбе
Не случайно названа - "надежда"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371314
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
- Що таке універсал? -
запитав у тата.
- Це коли у тебе справ
з різних сфер багато,
і ти їх усі владнав,
з усім розібрався.
- А директор теж би мав
отак називаться?
- Ти відносно дисциплін
тих, що є у школі?
- Та ні тату, просто він
вступив в "регіони".
Перед тим у РУСі був,
згодом в "Батьківщині",
а колись, я навіть чув
комуністом пильним.
І як тільки поміня
він партійний колір -
зразу знов якась дурня
робиться у школі.
Вже на пенсії давно -
пора кози пасти,
а він, знай, як той Грицько,
все міняє кАшкет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371350
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Отступила пора мной любимая,
Пожелтела на ветвях листва...
Чародейка пришла к нам незримая
И вступила законно в права.
Хлебосольная осень-красавица,
Позвала урожай собирать-
Торопитесь, к зиме бы управиться
И дожди со счетов не снимать.
Урожаи снимают отменные,
Будь-то яблоки, хлеб, виноград...
Трут мозоли бригады семейные,
Но успехам в труде каждый рад.
Благодарен тебе я кудесница
И дождю проливному я рад...
Полюбил... И хочу снова встретиться,
Пусть вот только пройдет снегопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371044
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
...І ми з тобою тихо розійшлися
До листопаду, ще до листопаду.
Сплакну́ла хмара, винайнята виссю,
Згорнула сонце зІм’яте без ла́ду.
Уста покірно випили настою
Зо слів полинних і краплин печалі.
Вже не співатиме душа тобою -
На струнах щастя ноти відзвучали.
Малює жовтим кольором пейзажі
Грайлива осінь на мольберті лісу...
Ось-ось остання багряниця ляже
І вітер ша́рпне золоту завісу,
А там, за нею - спомину намисто,
В траві пошерхлій стишена балада.
Там розійшлися ми до падолисту,
До листопаду, ще до листопаду...
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370618
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Чому безлисті осокори плачуть,
Гнізда свої покинули круки…
Місяць крізь гілки вже землі не бачить,
Бо замели її давно сухі листки.
Під кроною сховалася калина,
Вдягнула намистинки в осені,
Жовтнева, розмальована хустинка,
Кленовим листям сяє у вікні.
Мовчить берізка, наречена клена,
Тече по вітах дощова сльоза,
Сумує осінню берізка - наречена,
Сумують разом з нею небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370712
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Осінь ластиться руда, як кішка,
Листячком торкається до ніг,
Вітер в листя кидає горішки,
В небі світить сонце-оберіг…
Зморщився, висить на голім гіллі
Темно-синій, дикий виноград,
Знов шпаки танцюють на весіллі,
А в повітрі - ягід зорепад…
Спіле яблуко жовтить боками,
Світить між гілками, як ліхтар,
Тулиться, як сирота, до брами,
Мов бездомний, сірий пес - туман…
Вітер нас лякає снігопадом,
В день Покрова здійсняться дива,
Сунуть хмари, наче на параді,
Річка спить в обіймах покривал…
Знов накрила плечі омофором
В церкві Божа Мати християн,
Молитовні пісні линуть хором –
Свято завітало до слов‘ян!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370719
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Б-лиз иконы я зажгу свечу..
Л-ик отца небесного целуя.
А- потом.. тихонько прошепчу,
Г-осподин небесный, аллилуйя...
О-тче наш, спаси и сохрани..
Д-ни и ночи я взывать готова..
А-нгел мой, ты чувств земных огни..
Р-азжигай по воле неба снова..
Ю-г ли Запад, Север ли Восток.
Я молюсь, стирая эти грани.
Б-уду брать, что даст Господь мне впрок!
О-т любви вселенской до страданий..
Г-рех ли там, где в сердце есть любовь?
А- она.. дается нам Всевышним.
З-а неё твержу молитву вновь
А-нгел мой, веди лишь с ней по жизни..
Т-ронет небо искренность молитв,
Е-жель я молилась не спесиво..
Б-лагозвучен песнопенью ритм.
Я- в том ритме.. говорю.. СПАСИБО!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11210119309
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370262
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Навчи мене любити осінь,
Навчи любити ту пору,
Коли на зміну літнім росам
Приходять струмені дощу.
Навчи мене любити осінь,
Навчи любити тії дні,
Коли дерев зелені коси
У золотім горять вогні.
Навчи мене любити осінь,
Навчи любити ночі ті,
Коли дрімають світлі зорі
В холоднім паморознім сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288015
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 11.10.2012
І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...
У вікна - зачахлі надії останні,
Міжноття сумного дощу.
Старенький маестро в тінІ за роялем
Ще багне утримати такт,
Та серце незримо вкриває вуаллю:
Не так, все не так, все не так...
А праглося світла, у сонячну купель
Жадало пірнути єство!
Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
Де мріями вже одцвіло.
Тепер лише мука впокорена тиші
У сірій вітальні плачу.
Душа розтривожена ниє у вірші
Допоки запалять свічу...
(10.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370047
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Роки втікають, залишають смуток,
Бо це не птахи, що летять додому…
Лиш Ваша доля, мов зелена рута,
Всміхається «Весіллю золотому».
Колись серця злилися у єдине,
Від поцілунків заніміли губи,
Життя розпочалося лебедине,
Воно на двох співало пісні всюди.
За півстоліття, ніби все уперше,
Святковий стіл накриєте Ви знову,
Кохання Ваше доля Вам завершить
І правнукам подарить колискову.
І на «Весіллі золотому» вже із блиском,
Кричатимуть, як і колись Вам - «Гірко!»,
Гойдатимете правнуків в колисці,
Вони ж бо Ваші найясніші зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369785
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Там, де кичерам* кучері зелені
Дбайливо чешуть лагідні вітри,
Розшила осінь вільсі-нареченій
Фату весільну в теплі кольори.
І клен косицю пишну із багрянцю
В русяві коси вільхові заплів,
А легінь жовтень запросив до танцю
Під водоспаду кришталевий спів.
Зійшлися буки в братньому аркані*,
Плаксива скрипка танула між гір,
Листків осінніх барви полум'яні
Статечний дуб вергав, немов факір.
Курились смоли ладано і пряно,
Димком молочним сповивали світ,
Весільній парі золото-багряно
Сплакнула осінь листячком услід.
*Кичера(діал.)-гора,що вся покрита лісом(окрім вершини)
*Аркан-старовинний гуцульський чоловічий танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Если осень кружит листопадом,
И дороги листва замела,
А на сердце вновь веет прохладой,
И душе не хватает тепла,
А судьба с тобой шутку сыграла,
Ты не плачь и не ной, не хандри.
Успокойся, подумай сначала
И НАДЕЖДУ в душе сохрани.
Она будет с тобой идти рядом
Даже в самые тяжкие дни.
И смотреть будет ласковым взглядом
И попросит тебя: "Потерпи..."
Если ты далеко вдруг от дома,
И дорога к родным не близка,
Пусть тебя не пугает истома:
ВЕРА рядом, она высока.
Знаем все, что ЛЮБОВЬ -это сила,
Она может творить чудеса,
Береги, что судьба подарила,
Ведь хотят же того небеса.
Ну, а если ЛЮБОВЬ вдруг обманет,
Забери свою ВЕРУ с собой.
Пусть она в твоей жизне не станет
Горемычной, пустой, роковой..
Пусть по жизни идут рядом с нами
Три подруги, три верных сестры.
Мы живём только их именами,
Только с ними мы будем мудры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367689
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
"В мире тьма сентенций и теорий,
Чтим мы ум седого мудреца...
Но никто не знает априори
Жизни, разбивающей сердца..."
( Борода 171 )
Когда душа теряет веру,
Надежда в сердце чуть жива,
Невосполнимая потеря
Вернется вновь теперь едва.
А сердце - раненая птица
Все хочет верить в чудеса:
Что не окончена страница,
Еще помогут небеса.
И горько плачем от обиды,
Когда измена - в спину нож,
Когда сердца уже разбиты,
И с ног сбивает его ложь.
Мы любим тех, кто не достоин,
Умеем верить и прощать,
Всё чаще думаем о воле,
Не возвращаться обещать.
Зачем мы любим бессердечных?
У них бумажная душа,
И верим в клятвах бесконечных:
Они не стоят и гроша...
Теперь лишь дождь тихонько плачет:
Разбиты вдребезги сердца...
Могло же быть совсем иначе...
Не чтили ум мы мудреца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366737
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Застилает осень землю, золотой листвы, ковром,
Звери в норах теплых дремлют, даже ясным тихим днем...
Чаще тучки в небе бродят, смотрят, где бы дождь пролить,
На полях посевы всходят, жажду просят утолить.
Под листвой, еще не прелой, прячутся в лесу грибы,
А недавно, изумрудом, укрывал все слой травы...
Птицы трели заливали - громче кто и веселей...
Осень... Петь они устали... Мчится к югу соловей.
И не мрачная картина, хоть и стелется туман,
Мир укутан паутиной, напускающей дурман...
Все, как будто в детской сказке - заколдован дивный лес...
Тайна ждет в осенней маске, скинь ее... и мир воскрес.
Застилает осень землю ярко вышитым ковром,
Лес и звери мирно дремлют, озимь теплится дождем...
Всех накрыл туман сердитый, седовласый и густой,
Но резвится луч пролитый - лучик солнца золотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365442
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 21.09.2012
Я не хочу жевріти над світом,
Хочу бути зорею вгорі,
І не падати… Довго горіти,
І стрічати щорік журавлі.
Зберегти свої крила орлині,
Щоб у небі сіяла зоря
І родили плоди на калині,
І цвіла українська земля.
Щоб у храмах молилися Богу,
Щоб про «пам’ять» горіли свічки,
Берегли всі життєву дорогу,
В берегах залишались річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365610
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Як заляжуть у душу слова,
Що батьки нас колись научали,
Кругом знову піде голова,
А вони перетворяться в чари.
Твердим кроком підемо в житті,
Із тим словом, що долю єднає,
Ще вернуться до нас журавлі,
Зранку небо безхмарне засяє.
І від слова поллється добро,
Передасться від мами дитині,
А дитятко відчувши тепло,
ЗагорнЕться в пісні солов’їні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365304
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Любов замерзнути не може,
Як б’ються в унісон серця,
Морози люті переможе
І з вами буде до кінця.
Ласкавий погляд топить кригу,
Усмішка сонечком сія,
Несе тепло, несе відлигу,
Вона - як пісня солов’я.
І не страшні тоді морози,
Холодні затяжні дощі,
Любов, як гілочка мімози,
Дарує свято для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365098
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Я закоханий знову ходжу,
Шурхотять під ногами листочки,
Наче парк від біди стережу
І шукаю кохання слідочки.
Пригадалися руки твої,
Які грів я у власних долонях,
Як сіяли нам зорі вгорі
І як кров пульсувала на скронях.
На місточку, де вперше удвох,
Цілувались що й місяць ховався,
Захистити хотів нас обох,
Виглядав і у річці купався.
В хмарах зникли юнацькі роки,
Я ж кохання своє бережу,
Доторкнувшись твоєї руки,
Я закоханий знову ходжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364899
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Ось ніч перед ранком розкидала роси,
Щоб зорі вечірні в краплинах засяли
І ніжно лягли на духмяні покоси,
І разом схід сонця з коханням чекали.
Щоб сонце на сході здіймалося вгору,
Хмаринки у небі тепло зберігали
І промінь сіяв на вершині собору,
А душі від щастя злітали у хмари.
І як же приємно дивитись до верху,
Коли небо чисте, кругом ні хмарини,
Я змушений знову набратися духу,
Чекати і далі кохання жарини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364967
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Я от разлук упрятала .. любовь..
На кромке неба, в пурпурном закате,
Среди плывущих стайкой облаков
Под бирюзово-голубую скатерть.
Укроет ночь чернильным полотном..
Уложит чувства в лунной колыбели..
К утру опустит от тревог тайком....
В земное царство розовых камелий..
Перенесет сиреневый туман
Расстелет в поле в желтые покосы..
Излечит чувства от сердечных ран,
Их окуная в голубые росы..
И красным маком на стерне невзгод
Моя любовь опять к тебе вернется..
И заалеет серый небосвод..
От свежих чувств, от радуги и солнца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208115123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356667
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 14.09.2012
Солов’їні гаї, солов’їні,
Я живу в цих піснях солов’я,
Їх співають по всій Україні,
Від їх пісні радіє земля.
Солов’їні гаї біля Стиру,
Де в лататті цвітуть береги,
Квіти їм усміхаються щиро,
Блиском сонця красуні ріки.
Солов’їні гаї понад шляхом,
Де до неба злітає туман,
Він летить догори сизим птахом,
Вбравши в роси оброблений лан.
Солов’їні гаї мого серця,
Де співають завжди солов’ї,
Коли серце очима іскриться,
Значить в серці співучі гаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364019
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Степь укрыта рассветным туманом,
Вдалеке где-то птица поет,
Воздух пряный насыщен дурманом,
По траве кобылица "плывет"...
Жеребенок смешной и забавный,
Все пытается мать укусить,
Ах, какой же он глупый и славный,
Он за день хочет мир изучить.
Солнца луч сквозь завесу пробился,
Заиграл отражаясь в росе,
Ветерок в ковыле пробудился...
Удивляюсь я дикой красе.
Понемногу туман растворился,
Новый день нежным солнцем взошел...
Я в красе этой снова родился
И для счастья дорогу нашел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362104
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Тишина затмила Красоту.
Все вокруг собой заполонила.
Посмотри на яблоню в цвету,
Ведь она в молчанье загрустила.
Легкий ветер разбудил листву...
Шевельнул изящное цветенье...
Тишина вдруг скрылась в пустоту,
Красоте оставив наслажденье.
Одиноко стало Тишине,
Грусть свою теперь сама лелеет
Обратилась Тишина ко мне:
"Кто еще меня здесь пожалеет?"
Заходи тихонько, не шуми...
У окна со мной присела рядом...
Красотой свою тоску уйми...
Тишина сверкнула нежным взглядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361871
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
У співавторстві з Н-А-Д-Е-Ж-Д-О-Ю
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольоровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Як дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
Забіжить сніжок, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Де духмяний народився сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361931
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Де наші прадіди росли,
плекали кожен звук,
до нас з чужої сторони
прибув послом мАТЮК.
Обматюкав і рід, і пліт,
усе святе поправ,
і заволав на цілий світ,
що він тут вікував.
Всмоктався в жили нам мАТЮК -
не витравим ніяк,
розставив сіті, як павук,
вчепився, як будяк.
І торжествує, верещить,
дітей в дворі ляка -
вже кожен кут і кожна мить
у лапах хижака.
Якщо в душі ти ще козак,
а не порожний звук -
жени в три шиї хамства знак,
загарбницький мАТЮК.
А дурнів, що з ним повелись,
лікуй ще батогом,
нехай в краю, як і колись,
Добро стане послом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361971
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Знаю есть купола наднебесного храма.
Я на Землю пришла,где ждала меня мама.
Колокольный во сне,звон я слышу ночами.
Ясно видится мне,как гуляю садами.
На Голгофу несу,я свой крест,просыпаясь.
Душу я не спасу,если здесь не раскаюсь.
Не роптать на судьбу, а расти над собою.
Через боль и беду я свой опыт утрою.
И когда - то вернусь я в тот храм наднебесный
Сбросить плоть не боюсь,потому что воскресну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361719
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Відлетиш сумними журавлями,
А між крилами моя душа -
Сонце недопите над полями,
Зорі із небесного ковша...
Відлетиш мовчазно на світанні,
Не торкнувши ніжності роси -
А вона ж бо хлипає коханням,
А вона ще мріє зацвісти
У промінні всіми кольорами,
Веселково сколихнувши світ...
Та "курли" - і тане журавлями
В далині душі моєї слід...
(30.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361595
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
-Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними.
Все одно люби їх !
-Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі.
Все одно виявляй доброту!
-Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з'явитися багато вдаваних друзів і справжніх ворогів.
Все одно досягай успіху!
-Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе.
Все одно будь чесним і відвертим!
-Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить.
Все одно будуй!
-Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.
Все одно допомагай людям!
-Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити.
Все одно будь щасливий!
-Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра.
Все одно твори добро!
-Ділись з людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо.
Все одно ділись!
Для людини!!!
МАТИ ТЕРЕЗА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361388
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
***
Чого натягаєш струну?
То ж їй обірватися легко!
КоЇжиш надію сумну
І віриш - та мало вже, ветхо...
Де зорі упали в траву -
Не буде роси до світання.
Чим далі безкрилля вгору,
Тим довше лягає мовчання.
Розтерзана вицвіла тінь
Під ноги - гірким попелищем...
Облиш сесю муку, сю тлінь,
Хай вітром обабічно свище!
І хай у долоні святе
Намолено виллється світло.
Хоч листя уже й золоте,
Та жде іще бабине літо...
(31.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361202
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Я сотни верст прошел по бездорожью,
Ночами укрываясь светом звезд,
Зимой суровой - согреваясь дрожью
И умываясь под осенний дождь.
Мне степь казалась мягким покрывалом,
Луна была, как угли в очаге,
Снег укрывал, пуховым одеялом...
Звук музыки, улавливал в пурге.
Весной, когда луга уже в расцвете,
Я тело ароматом наполнял
И по росе холодной на рассвете,
По бездорожью все шагал, шагал.
Я сотни верст прошел и не напрасно.
Еще сто верст пройду в пургу и зной,
Что бы еще понять, как жить прекрасно,
И чтоб умыться ледяной росой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361180
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Як кольором змінилися дерева,
Дивлюся крізь відчинене вікно,
Трава у росах, наче кришталева,
Немов в бокалі граюче вино.
А горобина одягла намисто,
Серед листків зелених на виду,
Вода в ставочку стала дуже чиста,
Я повз ставок тихенько в росах йду.
Вже терен почорніле має личко,
Шипшина у гранатовій красі,
Горять по лісі червоняві свічки,
Лише окремі, але ще не всі.
На дворі осінь - краля, королева,
Щодня вдягає платтячко нове,
У золото вбираються дерева,
Минуло літо – осінь настає!
З першим днем осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361156
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Чомусь люблю осінню непогоду,
Коли дощі неначе із відра.
Ранкову ще легеньку прохолоду,
Що ніжно обійме, коли хандра.
Люблю, коли осінній різкий вітер
Б"є по обличчю краплями дощу,
Які на листях зависають, ніби бісер...
В таку погоду всі образи відпущу..
Люблю, коли кружляє листя в танці,
Купаються в калюжах горобці,
Коли ляга туман у полі вранці...
Я так люблю принади всі оці.
Хай вітер розплітає мої коси,
І чути шурхіт листя вдалині,
Це радість теж моїй душі приносить,
Я так люблю осінні такі дні!!
Ще я люблю, коли цілуєш руку,
Коли сміються очі чарівні!
Та не люблю прокляту ту розлуку,
Бо холодно без тебе, дні сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360536
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Відсвяткуємо Успіння Пречистої Діви,
проведем її в захристя молитовним співом,
дозбираємо у полі, приберем господу,
щоб в Її різдво до столу було все з городу:
і картопля, і цибуля, і хліб-паляниця,
щоби Матінці Христовій щиро помолиться
за усі небесні дари, ласку і турботу
та просить її надалі освятить супротив,
обгорнути край від лиха святим омофором,
посвятити мечі віри на Святу Покрову.
Щоби, як колись, на Січі, побіда кувалась
щоб китайкою у вічі смерть не заглядала,
щоби воля розквітала, а правда множилась -
поможи, Небесна Мати, аби то звершилось
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360446
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Казку хочу нагадати любі мої друзі,
Як ягняток пас хлопчина за селом у лузі.
Від нудьги чи то із дуру він почав горлати.
Ой! Ідіть мені на поміч овець рятувати!
Лементує що є сили, -Ой вовки напали
Люди вила похапали та й поприбігали
А Онисько лиш регоче – Чого позбігались
Я жартую, а ви дурні на гачок попались.
Отак раз було та ще раз жартував Онисько
А то якось і насправді завітав вовчисько.
Ґвалт здійняв пастух, рятуйте кричить, галасує
Та немає уже віри – то ніхто й не чує
Ось і кандидати наші , лестять обіцяють
Янголами, чи святими себе виставляють
А вхопив мандат у руки й зникли обіцяння.
Він тепер ЦАБЕ велике ! Є ж недоторкання.
Тепер совість і моралі до місця одного.
Заборони і закони також не для нього
Тепер можна безнаказно навіть убивати
Сьому шкіру із нас дерти, та владарювати.
Так чому ж ми опустились ось так дуже низько?
Нас безжалісно шматує не один вовчисько.
Скільки ж буде нас гнітити ця бісова сила?
Або ж досить вже терпіти! Або ж до могили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360411
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Пустынный парк, пруд взор не манит,
Как парус желтый лист плывет,
Но верю, осень не обманет,
Вслед за зимой, весна придет.
Тоскливо дождь роняет слезы,
Рябь мелкая волной идет...
Вот-вот зима, снега, морозы,
А лист в пруду к весне плывет.
А в небесах, последним клином,
Птиц стая поздняя летит...
Но лист все так же, властелином,
В весну грядущую глядит.
Гоняет ветер лист по пруду,
Прибить пытаясь к берегам...
И я, как лист, скучать не буду,
Весну в душе, я не отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
За мотивами вірша Сергія Томарова "Весна в душе"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360363
Осінній парк - цілує вітер листя,
Що, ніби парус, по воді пливе,
Трава, що вкрита падолистом,
Перезимує й знову оживе...
Так сумно й тужно квилить дощ осінній,
Кружечками мережить по воді,
За осінню зима - морози й іній,
Ставок засне у смутку і в журбі…
Пташиним криком галасує небо,
А сонце знов рум’янцем на щоках,
Опале листя обіймає греблю,
І засинає до весни в кущах…
Гуляє вітер на воді листочком,
До берега чимдуж його жене,
На березі гербарій, як віночок,
А в серці світить сонце весняне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360375
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Вже косять стигле картоплиння,
Заждались люди нагород,
Дзвенить жовтяве хмелевиння,
Ступає осінь на город.
Цвіте вже вдруге полуниця,
Малини кущ убравсь в красу,
Петрушка в росах бадьориться,
Сплелась квасоля у косу.
А бурячки стоять з чубами
В рядочок, наче вартові,
І хризантеми кольорами,
Створили килимки нові.
Звисають грона золотаві,
Гарбуз виблискує здаля,
І огірки, на вигляд ржаві,
Сховала в бур’янах земля.
Стає капуста щодень важча,
Старі боби відкрили рот,
А ця пора таки найкраща...
Ступає осінь на город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360187
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вічні цінності прості,
Прості, непримітні,
Вічні цінності хрупкі,
Ранимі, тендітні.
Мовчазні, негаласливі
Їх наче й нема…
Бо даються нам усім
Просто задарма.
Коли маємо, чи ж цінимо?
Зазвичай, що ні
Хто побільше благ надбав,
Чи ж той на коні?
Ми цінуємо безцінне
Лиш втративши вмить,
Коли на високій ноті
Твій нерв забринить.
Коли нутром зрозумієш,
Було та пройшло,
Більш не буде, не повернеш
З водою пішло …
Не поможуть гроші, друзі,
Вдруге не дадуть
Пройти ту саму дорогу,
То ж вчасно збагнуть
Треба, що ж має ціну?
Справжню ціну, люди!
Щоб не бити, все втративши,
Потім себе в груди.
А безцінним є твій дім,
Де тебе родили,
Живі батьки, що світ білий
Для тебе відкрили.
Друзі ще з дитинства,
Діти і онуки,
Що з бездонними очима
Тягнуть до нас руки.
І справжнє кохання,
Яка повертає
Всіх нас до сприймання
Людського єства
Хто ми? Що ми є?
Чи так проживаєм
Життя ми своє?
А над цим всім - УКРАЇНА,
УКРАЇНА !!! Люди!
У думках вона, у серці
Вона всюди, всюди ...
26.08.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359983
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Ганьби немає гіршої в житті,
коли тебе принижують в усьому,
а ти, аби уникнуть стусанів,
у кривдника мавпуєш його мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360006
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Осіння тінь.Осикова зажура
Тріпоче листом ніжним у вікні.
Тремтить на вітрі сонна партитура,
В повітря ноти скапують дрібні.
Осіння тінь гойдається на вітах
Між павутинок, трепетно-крихких.
Рожева айстра, серпнем обігріта,
В долонях сонця ніжить пелюстки.
Вже зажеврів червоний гладіолус,
Хмільна отава стелиться рядном,
Дзвінкого літа обважнілий колос
На жорна часу висипав зерно.
Тонких гілок вибагливе сплетіння
Мережить сонцем зведені мости.
Яка ж вона чудна-ця тінь осіння,
Така вразлива й стримана, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Вже літо одбуяло, одцвіло
Давно вже вересень у ранок зазирає
Холодні роси в теплий серпень засилає
І кольори міняються зелО
Одквітувало літечко своє
Серпневі ночі знов дарують зорепади
Ще цвіркуни свої виспівують рулади
Та вже давно зозуля не кує
Вже спалахи казкових хризантем
Милують погляд і чарують дивоцвітом
Осінні квіти виплекані теплим літом
Встеляють стежку в золотий едем
Ще дивні айстри різних кольорів
І чорнобривчики, й петунії квітують
Троянди ще своєю вродою дивують
Та вересень, усе ж, замайорів
Міняють свої шати явори,
Кленки і липки шарудять пожовклим листом.
Червленим золотом мов чарівним намистом
Накриє осінь літо до пори.
Одгомоніло літо одцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359410
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Я п’ю вино у себе на балконі,
Де промінь сонця дивиться в бокал,
Мені він гріє посивілі скроні
І світить на нечитаний журнал.
А вітер за вікном ганяє листя,
Хмаринки білі птахами летять.
В пустім блокноті є листочки чисті,
Це для поета справжня благодать.
Думки чомусь летять неначе хмари
І закривають вірші від руки,
І тільки звуки любої гітари,
Акордами лягають у рядки.
А в голові несуться круговерті,
Червоне сонечко збирається до сну,
Вкривають столик папірці подерті,
Сьогодні точно скоро не засну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358762
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Периною заляже падолист,
У золото вбере землицю знову,
Осінній вітер – «віртуоз – артист»,
Землі заграє пісню колискову.
Та рано ще, ще сонце угорі,
Громи гудуть і сяє блискавиця,
Ідуть дощі, але дощі не злі,
Лиш горобина, наче молодиця.
Намисто одягла, уся в красі,
Ховає ягоди від ненаситних птахів
І коси у холодній вже росі,
Кладуть в покоси запашні отави.
Опеньками запахло навкруги,
Несуть врожай додому із городу,
У стиглім очереті береги,
А ми радіймо і молімось Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358270
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Поховалися зорі, мовчазно принишкли у плавнях,
небокрай, ніби ватра, тремтить в багряниці вогнів
знахабніле Учора стоптало, спотворило Давнє
і на вранішнє Завтра по-хижому зирка з-під брів.
Сьогодення залізло в густу трясовину неправди,
по коліна застрягло, карається, наче сліпе.
Повертатися пізно - в ногах ходять кублами гади,
на вуста його спраглі чортовиння пов"язку плете.
Рятівний острівець непокори й здорового глузду
он ясніє на фоні заграв-відголосків біди.
Дотягнись накінець, зак його не зробили, як Тузлу,
лиш пустим передзвоном в обіймах чужої води.
Чуєш, Нині, вставай! Аби вранці всміхнулися зорі,
аби Давнє й Святе сполоскати в росі з чебрецем,
щоб горів небокрай і купався в пшеничному морі,
щоби Завтра за те не ховало від Завше лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358472
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
***
Я тобі боронити не стану
Напувати в небесних річках
Ко́ней щастя...
Зорею розтану
У налюблених серцем ночах.
Ув обіймах, де лагідний вітер
Заплітає у коси дощі...
Позбираю в думок усі мітли
Тих страхів, що усілись в тишІ,
Як горгони!
До сонця проміння,
Наче сонях, єством потягну́сь...
Де божественне зріє насіння
У долонях прадавніх бабусь,
Світ намолений теплим серпанком,
Замережений в райських садах...
Я й сама яснооким світанком
Побіжу по щасливих слідах...
(22.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352248
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Котить сонце небокраєм, літа лічить й днини,
хтось родивсь, хтось помирає в світі щохвилини.
Хтось святкує, а хтось плаче - в кого яка доля,
а хто світу і не бачить в застінках неволі.
Одним перли, іншим лаври, решті - животіння,
а он ті і те вже "сперли", лиш німе терпіння
ще витає понад краєм, немов подих вітру,
але - хмари, чорні хмари, грозові в повітрі.
Повбирають тоті хмари увесь біль і тугу,
блискавиця, як покара, стисне обрій в дуги,
загуркочуть громовиці, буря невмолима
розідре, мов рукавицю, світ наполовину.
Хлинуть води, закружляє все в гігантськім вирі,
мов прокляття... Рідний краю, невже жити в мирі
не судилось нам ніколи, й завше так без спину
натягать на тіло голе чужу сорочину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352238
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Полоще день фіранку на вітрах,
Вербові коси плесо розгойдали,
Смаглявий серпень з круглого цебра*
В достигле жито висипав опали.
Шепоче ліс.Між тихих молитов
Звучить потоків музика органна-
Це поміж скель несеться стрімголов
Гірська ріка, срібноволоса панна.
Десь поміж гір гойдається димок-
Вже мабуть осінь люльку закурила,
І між тоненьких струпіхлих гілок
Напнув павук посріблені вітрила.
Вже обтрусив нестримний вітерець
Півоній цвіт на біле підвіконня...
Парує сонця смажений млинець,
Стікає медом в літа на долонях.
*Цебер-велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хто бачив із вас, як зникає зоря,
На сході полумиском сонце підходить,
Чи чули ви пташку в цей час у гаях,
Чи роси втікали у ранок, що сходить?
Чи вам пощастило у пору таку,
Напитися трунку із вуст малинових,
Чи будуть часи ще такі на віку,
Чи трапляться вам ще такі чорноброві?
Чи піснею серце заб’ється колись,
Спотіє рука, коли поруч є друга,
Повернуться миті, коли ви клялись…
Часи пролетіли - лишилася туга…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351931
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 21.07.2012
MERSEDES
Смуток осені…
Наступила осіння пора,
Зажурився туман над рікою.
Журавлям вже в дорогу пора,
Вони нас не візьмуть із собою.
За вікном вже мете листопад,
Дрібний дощик по полю моросить.
Не повернеться юність назад,
Хоч душа її ніжно так просить.
Ми, як осінь з тобою одні,
Сум закрався давно в нашу душу.
Лиш кохання далекі вогні,
Серце, знову, думками зворушить.
============================
Ліоліна
Ранок із запахом айстр
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351664
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Вже липень добігає середини.
У розпалі ще літняя пора.
Яка чудова зараз тепла днина!
Чому ж листочок з клена опада?
І вітер, украй зморений, не диха.
Натруджені вже крила поскладав.
Навколо розляглася лише тиша...
Чому ж листок зів"яв і раптом впав?
Далеко ще до осені, мій друже!!
Надворі, зрозумій, не листопад.
А, може, мій хороший, ти недужий?
Чи, може, ти життю уже не рад?
Чи, може, в тебе теж болить серденько,
І став тобі немилим цілий світ?
Сідай мені в долоню, мій маленький,
Зігрію я осінній твій політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Матусю, твої рушники на паркані,
Біленькі, легкі, чарівні, домоткані,
Ти хрестиком їх вишивала колись,
Узори на них й дотепер збереглись.
На кладочці прала і била прачем,
Коноплі мочила в ставку під дощем,
Кострицю палила в маленькій печі
І пряжу робила при лампі вночі.
А потім, коли мала вільну хвилину,
Рушник вишивала до церкви чи сину,
З жінками співали пісень чарівних,
І вчила їх нас , тоді діток малих.
На свято стареньку ікону в кутку,
Ми бачили зранку в новім рушнику
І довго малими вивчали узори,
А потім в альбомах несли їх до школи.
Для мене твої рушники і до нині,
Сіяють, як сонце, неначе святиня,
Вони - це дитячі сторінки життя,
Коли я їх бачу, то я ще дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348038
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Матуся цілує в чоло посивілого сина,
З любов’ю схиляє голівку його до грудей,
Бо ж мамина ласка в дитини буває єдина,
Вона і тепер не відводить від нього очей.
Лице все у зморшках, років пережито багато,
Потомлені руки від праці болять по ночах,
Своєму синочку бажала життя, наче свята,
Хотіла, щоб він, полетів по житті ніби птах.
Сумує матуся, сльозинки з лиця витирає,
Коли поруч сина в світлиці старенькій нема,
В спітніле віконце щоденно його виглядає
І молиться Богу, щоб ще не настала зима.
Бо ж знає чудово, сама залишилась без мами,
Як важко дитині, коли поруч мами нема,
Холоне душа і життя покриває снігами,
А в серце дитяче вривається вічна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351680
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012
***
А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.
Пасе дбайливо сонце череду
Хмарин пухнастих в неба на долоні.
Уже недовго - схлипнуть журавлі
І закурличуть пісню на прощання.
І раптом ти розчинишся в мені
Краплинкою осіннього кохання...
(17.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Под белой,прозрачной вуалью тумана
Укрылись стыдливо леса Прикарпатья.
Умыта росою, сияет поляна.
Всё в нежных ромашках зелёное платье.
В невольных объятьях сливаются тучи,
Лениво скупую слезу выжимают.
Пробиться пытается солнечный лучик
И снова за серой стеной исчезает.
Но ветер одел свои сильные крылья
И смело погнал надоевшие тучи.
И дождик растаял алмазною пылью,
Открыв для обзора карпатские кручи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344411
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 18.07.2012
Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Хай люди вірять у любов
Ще до зорі свого принання,
Хай ставлять в приклад знов і знов
Легенду нащого кохання!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Цілунком губ твоїх торкнусь,
Щоб захмеліти вмить з тобою,
Для тебе щастям озовусь,
Лише б завжди була зі мною!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Хай люди вірять у любов
Ще до зорі свого принання,
Хай ставлять в приклад знов і знов
Легенду нащого кохання!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350931
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Після прочитання книги "Перлини надвечір'я" Євгенії Бучківської
Спрацьований, з поморщеним лицем,
Сидів Семен самотньо на ослоні
В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
Червоне яблуко тримаючи в долоні.
Те яблуко блискуче, молоде...
В Семена раптом засльозились очі.
Він пригадав Марусю. Як на те
Наснилася йому цієї ночі.
Її веселий сміх, неначе птах,
Летів із вітерцем за огорожі.
А на рум'янім личку, щічки так
На яблучка маленькі були схожі.
Покликала до яблуні у двір,
(Вони її колись садили разом),
Багато літ пролинуло з тих пір,
Гілки безжально покрутило часом.
І яблук не було, крім дрібноти.
Казав онук, що буде не до сміху,
Як яблуня порве гіллям дроти,
Або понІвечить в негоду стріху.
Та дід не дав спиляти, бо вона
Дружиноньку нагадувала милу...
Тремтів у серці спогад, як струна,
Увись підносячись по небосхилу.
...Так і помер із яблуком в руці,
Немов заснувши, відійшов у вічність.
З усмішкою на зморщеній щоці...
А яблуню зрубав онук... у січні...
16.07.2012р. 22:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350880
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Посвящаю другу, которого нет в живых уже много лет...
---------------------------------------------------------
Обнимает прохлада.
Прилетел ветерок.
Я ему очень рада.
Что мне скажешь, дружок?
Где мой милый, дружище?
Сколько мне его ждать?
Что ж его не отыщешь?
Иль не можешь искать?
Может, крылья устали?
Иль далёк к нему путь?
Или мы опоздали?
Как его мне вернуть?..
Тихим шорохом листьев,
Тёплой каплей дождя,
Он к тебе возвратится,
Всё, как прежде, любя.
И за плечи обнимет,
Слёзы вытрет рукой,
И печаль твою снимет,
Прикоснётся щекой...
Только всё на мгновенье:
Ведь его больше н-е-т!
И исчезнет виденье:
Загорится рассвет...
Обнимает прохлада...
Не вздыхай, ветерок.
Для меня ты отрада:
Ты, как я, одинок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347492
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Как страшно заблудиться в темноте,
Коль свет погас давно в конце тоннеля,
Когда друзей ты выбрал, но не тех,
То сердце от ошибки вдруг немеет.
Как больно быть обманутым в любви,
И чувства розлетятся вмиг на части.
В саду тогда умолкнут соловьи,
И станет вдруг бумажным ваше счастье.
Как страшно дней не видеть золотых
И с грустью на лице смотреть, жалея,
Не понимая истин жизненных, простых:
Что время всё идёт, а мы стареем.
Как больно, когда в сердце пустота,
И чем её заполнить мы не знаем.
Любовь приходит снова, но не та,
И в сердце боль. И с грустью вспоминаем.
И душу вмиг морозом обожжёт.
Как жаль, что время плохо лечит раны.
А мы её ( ту прежнюю..) всё ждем,
Забыв уже о боли и обманах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348674
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Дружищє-старіна, ми тріста лєт как вмєстє!
Ми всє – адна страна, і всьо у нас честь честью!
Із-за чего сир-бор? Вєдь мать у нас – славянка!
І общій разгавор, і піво, і таранка!
Еге ж! Таке-таке! Ми, друже, дружим дуже!
Під ваш «мать-перемать» то плачемо, то тужим!
По-п’яні й справді ти розкрити хочеш душу.
Та «язиком» своїм мою ти мову душиш!
Ну, вот, мужик, апять свайо нитьйо заводіш!
І снова, мать твою, што-та пра гньот гародіш!
Ти хочеш, штоб базар случілся по-трєзвяні?
Тєбє мой пєрєгар дароже газа станєт!
Для брата поводок завжди чомусь шукаєш –
Як не «язик», то газ – ціну все підіймаєш!
Не раз вже показав, що в будь-якому стані
Тримаєш руку ти на газовому крані!
Ну, ти хахол, дайош! Ти чьо!? Укладом свінскім
Ти толька сало жрьош свайо по-украінскі!
І космос, і уран, і слєд стопи мєссіі,
І тот же самий кран в руках маєй Рассіі!
Москалю, знаєш ти – у нас не тільки сало!
Ти стільки вже загріб – тобі все мало й мало!
Не все в твоїй руці, північний ніби-брате!
Наші зійшли синці, і ти це мусиш знати.
Дорожча за життя нам зараз наша мова!
Ми вичистим сміття і все відродим знову!
Імперська ти свиня! Сказать тобі я мушу –
Все буде в нас, якщо відстоїм мову-душу!
---------------------
Написано 15.07.2012 на акції на підтримку голодувальників під Українським домом разом з Юргеном Пті (строфи від імені рускава брата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350858
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Роки біжать,
не має спину,
ген діти, як птахи летять,
ми все життя
на них гнем спину,
аби довести до пуття.
Хай буде в них
усе найліпше,
не гірше, ніж в сусіда є,
вища - з елітних,
авто - швидче,
і житло, щоб було своє.
Не всі підряд,
якщо вже чесно,
як каже дехто тет-а-тет,
та всі терплять,
серцями гречні,
такий вже наш менталітет?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350279
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої диво-хрущі, не хрущі з Колорад,
Мої ластівки - білі й червоні,
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі – озерні, щасливі мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком,
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом!
Я продовжу слова, ті, які вже казав,
Але хочу сказати їх знову…
Не «відрижка» це є, це є мова моя ,
Чарівна, калинова, чудова!
Я звертаюсь до Вас, дорогі земляки!
Хіба в світі народ є без мови?
Якщо мови нема і держави нема,
То лишаються тільки окови!
ЗБЕРЕЖІМО МОВУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348067
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Зі мною трави, квіти, вітер
І неприборкані думки,
І ті, хто можуть розуміти
Мої віршовані рядки.
Я з вітром можу розмовляти,
І розуміти шепіт трав,
У хмарах високо літати,
Що червоніють від заграв.
Пливти по небі, як хмаринка
Назустріч зливам і снігам.
І гірко плакать, як дитина,
Від непростих сердечних ран.
А то сміюсь, бува, як хвиля,
Що гладить берег у пітьмі.
Я в час такий тоді щаслива.
Думки прозорі і легкі.
Лише тебе не розумію,
Я ледь тримаюсь на ногах,
І моє серденько німіє,
Коли сарказм в твоїх словах.
Я ледь тримаюсь від безсилля,
Коли збива брехня із ніг.
Так де ж знайти мені те зілля,
Що для душі, як оберіг?
Щоб захистить себе від зради,
І від приниження, брехні.
Щоб знищить зовсім оці вади,
Які огидні так мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350663
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Замість взаємних пробачень,
Шалені, мов змилені коні,
Летіли слова звинувачень
І жалом впивались у скроні.
Чомусь запекло, закололо,
До щему, до крику, до болю,
І раптом, весь світ, що навколо,
Пролився гіркою сльозою.
Словами скалічене тіло
На одяг старий стало схоже...
Та серце уже не боліло,
Розбите - боліти не може.
01-09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 27.06.2012
Незабаром збіжить літо,
Тепле літечко пройде.
Туга в думку перелита,
Осінь в серці заживе.
Знов дощі, холодні ранки.
Чомусь плачуть журавлі.
Затуманені світанки,
А на серці лиш жалі.
Що вже літо догорає.
І зникають десь роки.
Ніжним цвітом відцвітають,
Як у квітів пелюстки.
І на серці непогода.
Куди ж дітись від думок?..
Та ще ж літо...Насолода...
Зеленіє ще кленок.
Ще проміння сипе сонце,
Буйні трави ще в степу.
І сміється спілий сонях
В золотистому вінку.
А ще поряд любе серце,
Відверне журби напасть.
Не заплачуть два озерця:
Він не дасть сльозі упасть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346643
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Моя доля - вітер, в тебе доля – спокій,
А коли ми разом – тиша з вітерцем,
Летимо у парі у цей світ широкий
І легенький вітер тільки нам в лице.
В мене очі сині, голубі у тебе,
Наче синь озерна і блакить небес,
Будьмо завжди в парі, нам обом це треба,
По житті несімо наш єдиний хрест.
Пам’ятай, як важко стане у польоті,
Пригорнися, пташко, до мого крила,
Щоб пісні лунали на високій ноті,
Розцвіла весною ніжна сон-трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346668
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Горять у матусі заплакані очі,
Не тому, що в неї на серці печаль,
Ці сльози мовчазні, вони не пророчі,
А, як мені бачити сльози ці жаль…
Вони мимоволі збігають струмочком,
Як плаття красиве, десь там промайне
І згадує мама ту першу сорочку,
Це тата дарунок, а це вже святе.
Я мамину пісню співатиму вічно,
Хоч мами давно на землі вже нема
І Бога прошу у житті потойбічнім
Щоб маму, хоч там оминула зима.
Вдивіться уважно в матусі обличчя,
Коли ще живі, то розгладьте лице,
Бо всі ми під Богом, життя в нас не вічне,
Щоб ми не лягали в могилу з свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346441
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
L.D.(Валі Савелюк)
Вже розвидає.Пахне медуниця.
Втопились вишні в теплім молоці.
Невже й тобі світанками не спиться?
Лимонний промінь гладить по щоці...
Легким серпанком тане у волоссі,
Химерні руни креслить на стіні.
О, не впускай у теплу душу осінь,
Нехай ще літо ніжиться у ній.
І розсипає в житнім океані
Дрібні волошки й маки вогняні,
Гойдає липи понад вечір п'яні
І губить зорі в озері на дні.
Стікає медом сонячним у збанок,
Піснями будить заспані сади
І у віконці чистому під ранок
Тобі сміється соняхом рудим.
Нанизує на срібну нитку роси
Плете гердан* із крізних намистин.
О, не впускай цю недоречну осінь,
Між буйнотрав'я літечком цвіти!
*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана стрічка або ажурний комірець із бісеру,якими в Галичині,на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Упало сонечко за річку,
Вогнем зайнявся небокрай.
Піднявся вітер і травичку,
Немов дитя заколихав.
Осипав цвіт квіток додолу,
Злякав пташок в очеретах.
Лиш пожалів пташинку кволу,
Що притаїлася в кущах.
Упали роси - дрібні сльози
На ще не скошені жита.
Лиш десь далеко чуть погрози
Розкатів грому в небесах...
Поглянь, як гарно зараз, любий!
Мене цілуй і посміхнись.
Відчуй, як літом пахнуть губи!
До мене ближче пригорнись...
Надворі стихло... Все німіє.
Лиш вітер інколи зітхне...
Як тільки серденько уміє
Забуть й пробачити усе?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346391
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 24.06.2012
День відлетів за вітром органзою,
Розкинув вечір темний килимок.
В повітрі пахне кавою й грозою.
Переплетіння пальців і думок,
Шовкових трав і ніжних незабудок,
Пташиних співів, брязкоту цикад.
О, як люблю вечірній тихий смуток,
Коли блаженно завмирає сад
У передзлив'ї ситцевого літа,
Коли дурманять запахи п'янкі!..
На схилі неба амфора надбита-
Намистом краплі котяться важкі.
Гримить між хмар небесна колісниця
І крешуть коні сріблом з-під копит,
Несамовита грізна блискавиця
Роздерла навпіл неба оксамит!
І раптом стихло...Зливою дзвінкою
Запричастили землю небеса
О, як люблю ці миті супокою!..
По теплій скроні котиться роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
В-сего лишь миг.. и рук не разомкнуть..
О-пять в плену неистового чувства,
З-акон один - вспять реку не вернуть.
В-от утопить бы расставаний буйства..
Р-ешил Всевышний - избежим разлук
А-мы поддались, счастье не разрушив,
Щ-адя сердец глухой, надрывный стук
Е-ще сильнее согревая души..
Н-ад нами реет неба полотно
И солнца луч расшил его парчою..
Е-два ли всем такое суждено..
Л-авину чувств считать своей судьбою..
Ю-тится вечер в радуге огней,
Б-росает нам загадочные тени..
В-стречаем счастье, что всего важней..
И преклоняем пред судьбой колени..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206148203
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344012
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 14.06.2012
Розквітли мальви біля хати в мами,
Стареньку хатку видно іздаля,
Яка співає різнокольорами,
Здається, що розквітла вся земля.
А мальвочки-красуні навкруг хати,
Пішли рядочком в чарівний танок,
Примусили серденько заспівати,
Сплітаючи небачений вінок.
Квітуйте ціле літо, мої любі,
Хай з вами заспівають солов’ї,
Щоби пишались у такому шлюбі,
Найкращі наречені на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343885
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Дівча
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
Ій так сумно і страшно лишати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В гіркім сумі собі нагадавши події недавні.
…події недавні…
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим полишаючи світ цей повільно і плавно.
…повільно і плавно…
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона вірила - житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
…на жах символічно!
24.05.11 р.
ID: 261459
Рубрика: Вірші , Присвячення
дата надходження: 24.05.2011 21:15:00
© дата внесення змiн: 17.01.2012 21:16:22
автор: Володимир Шевчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343580
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Весна за лепестками (романс)
За лепестками лепесток летит весна,
И заплетает из дождей грибные нити.
Не говорите мне, прошу, не говорите,
Что я такая же, как все, но не она...
Я не такая, как она... Так объясните…
Ловлю ваш взгляд на потускневшем серебре,
А пальцы холодно сжимают край бокала...
Вы неправы со мной. Зачем же я ласкала
Ваш профиль гордый в одиноком сентябре,
Свернув клубочком шерстяное покрывало?
Неправда все, что не наметилось всерьез,
Не по моей вине... А вашей - нет в помине...
Прощайте! Будьте же вы счастливы с другими,
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
Проигрыш.
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
04.06.12
ID: 341851
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 04.06.2012 19:30:11
© дата внесення змiн: 05.06.2012 17:35:18
автор: Людмила Ганяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343588
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Світанок пахне зливою і медом,
Духмяним сіном, свіжим молоком,
Накрило сонце золотавим пледом
Журливі верби над склянним ставком.
Повзуть хмаркИ кудлаті небокраєм
Поміж яскравих сонячних заграв.
Дзвенить коса, в повітрі завиває,
Немов смичок серед пахучих трав.
Розпирскується свіжими пластками
Скрипучий рій маленьких цвіркунів.
Летять пацьОрки* росяні разками,
Ховаючись у пасма трав'яні.
Бринить повітря чисте і прозоре,
Парують в небо паростки землі
І в синю далеч зеленавим морем
Пливуть хатки, неначе кораблі.
*Пацьорки(діал.)-намисто.
(06.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768
На візерунках вітражу
Танцює небо.
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
Кохання терпке, мов вино,
Пусти на волю –
З полинним присмаком воно,
З відтінком болю.
Очей зелених і сумних
Не помічаєш,
Що будеш пити щастя з них
Іще не знаєш.
Поміж ромашок вітражу
Всміхнулось сонце:
– Тобі на них поворожу
На склі віконця.
Не став чекати промінець
Твоєї згоди,
Сплітав над косами вінець –
Вінець свободи.
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341684
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Вже не сокіл тепер і не сильний орел,
А лиш ворон, що здобич шукає,
Та ще гарбу тягну, пнуся, наче осел,
І, як лев ще сім’ю захищаю.
Пролетіли роки і вже погляд не той,
На життя і на різні події,
Вже труба не сурмить, тихо грає гобой
І життєва свіча ще жевріє…
Така доля людська, таке наше життя,
Тож сліди залишіть на дорозі,
Щоб приємне лишилось в кінці відчуття,
Поки нас не настигнуть морози…
Гарба - високий віз на двох або чотирьох колесах.
Гобой – музикальний інструмент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340975
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Любителям гумору
-Здрастуй, друже! Вкотре крики линуть з твої хати,
Хто ж так тещу заставляє на весь двір кричати?
-Це, Овсію, своїй тещі я так ноги мию.
-Я теж мию, моя ж рада і вдячна, Матвію!
-Якось чудно все виходить, як помив… Що далі?
-Витираю полотенцем, подаю сандалі.
-А в моєї, друже, тещі є свої вимоги -
Я ж на сухо викручую, своїй тещі ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340974
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Н-е надо слов.. они теперь пусты..,
Е-сли бы даже было в них спасенье..
Ч-его жалеть.. ты сжег тогда мосты.....
А мне пришлось принять все со смиреньем...
Я все ждала - невзгоды отшумят.
Н-енастье нас устанет рвать и мучить..
Н-о ты отвел, нет - затуманил взгляд,
А в такт всему нависли тени-тучи..
Я не сержусь, мне не присуща злость..
В-се в этой жизни нам не зря дается..
С-могу собрать я все обиды в горсть..
Т-айком их бросить в бездну остается...
Р-ассудит Бог, присуща ли вина..
Е-му известны даже полумысли...
Ч-то есть грехом -за все воздаст сполна....
А в каре той.. всегда познанье истин...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11205312589
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341061
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Відшуміла в саду тепла злива,
Відіграла на струнах тонких.
Обтрусила черешня мрійлива
Від сріблястих дощинок листки.
Розпромінилось сонце в любові,
Покотилось смачним калачем
По обрусі небесно-шовковім,
Свіжо випранім теплим дощем.
Розсміялись п'янкі матіоли
В діамантах краплин дощових.
Ніби ельфи, гойдаються бджоли
На тоненьких стеблинах трави.
У горнятку пелюстя жасмину,
Розполікане* чистим дощем.
Світла райдуга вигнула спину
Під хмаринно-пухОвим плащем.
*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Героям Берестецької битви
Поіменно ніхто не назве берестецьких героїв,
Імена у землі і для них орденів вже нема,
Лише пам’ять людська не дає і понині спокою,
Плаче й тужить за ними чудова волинська земля.
Козаки, українці, ви зробили усе для нащадків,
Полягли в болотах, не ступивши і кроку назад,
Лише ворони чорні злітались до вас на світанку,
А в зірковому небі ридав угорі зорепад.
Як тепер нам бракує козацького духу в державі,
В нас бедлам в Україні, де б’ються за мову чужу,
Ті слова, що у Раді, не щирі, а часто лукаві,
Та ще є патріоти і це я вам всім доведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340341
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Як русалка розпустила коси,
Заквітчалась, запишалась, зашарілась,
Заблистіли трави пишні в росах,
В перших променях ласкавих відігрілась…
Заспівала в лісі дружним хором,
Тихим шелестом дерев зашаруділа.
Хвилями колишеться пшеничне поле -
Вранішньому сонечку зраділо…
Хмари випливають лебедині,
Залишають пір‘я в голубій блакиті -
Сонце й небо в нас навік єдині
І для всіх людей є найдорожчі в світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340497
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Виходьте, браття, з могил глибоких
на Україні царить неспокій.
Царить безчинство нових моголів,
що прагнуть знищить народ і мову.
Ставайте, хлопці, з сирих криївок,
біда і смута на Україні.
Знов торжествує брехня і зрада,
ставайте, браття, на бій за правду.
Ставайте, орлИ, орлят навчати
як Батьківщину обороняти.
Як захистити народну волю,
ставайте, браття, з могил до бою.
Ставай, безсмертність, шикуйся, гідність,
не посоромим Вітчизну рідну!
Козацьким гнівом горить багаття,
ставайте, друзі, ставайте, браття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340264
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Легонько ветер тронул занавеску,
И тихо задышала синева.*
А я глаза прищурила от блеска,
От запаха вскружилась голова.
Расцвёл жасмин с блаженным ароматом,
Храня в себе щемящий блеск луны.
Прощальный луч вечернего заката
Коснулся необычной красоты.
Цветок любви со сладким ароматом
Навеял мне ушедшие мечты.
Те дни отрадой были мне когда-то,
Теперь приходят только в мои сны.
Всё так же тихо дышит занавеска.
Жасмин роняет жемчуг-лепестки.
А память полирует всё до блеска,
Вот только б в сердце не было тоски...
----------------------------------------------
*И тихо задышала синева - синяя занавеска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Мій любий сину, квіте мій весняний,
У тебе очі мамині ясні,
Немов глибокі сині океани,
Грайливо так всміхаються мені.
Молюсь за тебе, сонечка краплино,
У день твоєї восьмої весни,
Щоб ранок цей зустрів тебе гостинно,
Коли з-під вій метеликами сни
Так полохливо випурхнуть і кануть
В ранкову купіль теплу й золоту.
Я над тобою яблунькою стану,
Мов білоцвіту щедрого фату,
Розсиплю ніжність на твоє волосся,
На білі щічки й очі голубі...
Якби ж то все омріяне збулося,
Що я попрошу в Господа тобі!..
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Мов квітка крихка,
пломеніє у серці надія
і час обриває
тендітні її пелюстки...
А знаєш, любов-
це вогню нездоланна стихія,
лише піднеси-
і обпалиш зап'ясток руки.
Вона не спитає про дозвіл,
як личить, гостинно,
прийде і посяде,
немов переможець свій трон.
І де ж ти тоді
заховаєшся, дивна людино,
як стріли запустить
бешкетник малий Купідон?
Чи може закинеш себе
на далекі орбіти,
і серце зачиниш
на сотні залізних замків?
А знаєш, любов-
це такий несподіваний вітер,
що гордість ламає,
мов стебла у полі тонкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 28.05.2012
На день народження тобі
я принесу весняні квіти -
фіалки ніжно-голубі,
наполовину з первоцвітом.
Ти їх закладками зроби
в книзі життя глави кохання
і зазиратимеш туди
кожного ранку на світанні.
Щоб кожна днина - пелюстком,
а кожна ніченька - стебельцем.
Щоб кожне почуття листком
лягали в книгу і на серце.
І непотрібні там слова,
лише ці квіти сторінками,
щоби ні осінь, ні зима,
повік не стали поміж нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339145
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Для мене ти загадка ночі
І тихо стає на душі.
Як дивляться очі у очі
І пишуться диво вірші.
Пробач... Я неможу мовчати,
Прошу не судити мене.
Я просто умію кохати
І вірити в щастя земне.
Для мене світанок з тобою,
Співає чарівні пісні.
Я довго чекала на долю,
Вона ж усміхнулась мені...
Роздула червоні вітрила
І наче у казці, чи сні.
Взяла і коханням накрила
Мене і тебе навесні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339572
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Я вірю у кращі часи для народу,
Коли запанує не сила, а розум,
Не станемо двічі у ту саму воду
І далі не будемо їхати возом.
Для цього нам треба єдине - це віра,
Щоб сонце сіяло у нас над землею,
Щоб гордість за рідне у серці горіла
І кожен пишався землею своєю.
Гордилися тим, що ми є українці,
Ми ж люди розумні і сила у цьому,
Збираймося в гурт, не живім поодинці
І Богу молімося лише одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339080
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Я святою водою скроплю тобі, сину, дорогу,
Щоб було менше ям на тернистім життєвім шляху,
Щоби біди минали і серце не знало тривоги,
Щоб гладенька дорога була на твоєму віку.
І щоб сонце світило щодня без дощів і туманів,
А у пору вечірню щоб місяць сіяв угорі,
Щоб завжди суперечки вирішував тільки словами,
Щоб Господь послав щастя твоїй золотій дітворі.
Щоб ніколи в одинці не йшов по життєвій дорозі,
Щоб завжди були плечі опора й надія твоя,
Зустрічались тобі лише щирі і віддані друзі,
Не гриміли гармати, а чути було солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338235
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Коли побачиш,що мале дитя
геть розгубилось, слізки в оченятах
візьми на руки - і впізнає мати
у галасливій течії життя.
Коли побачиш постать жебрака -
не погордись,та підійди до нього,
допоможи знайти йому дорогу,
вшануй старого, та не юнака.
Коли побачиш друга, що зблудив,
і він тобі не є таки байдужим -
то підійди й звернись до нього: " Друже!
Вернися, щоби світ не насмішив."
Коли побачиш вершника в сідлі,
який у натовп врізався з розгону -
спини коня та скинь, наче солому,
таким не місце навіть на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 16.05.2012
Я признаюсь тобі, моя вірна, надійна подруго,
Що мій сум у душі, це лиш хмари, що в небі летять,
Хоч життя кожен раз заставляє побігати кругом,
Та проте сяє в серці моїм лиш одна благодать.
Не турбуйся, не варто, ти у мене не тільки надія,
Ти опора для мене і радість в моєму житті,
Та ховаю думки, бо давно я закоханий в мрію,
Але хочу, щоб нам заспівали на двох солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337767
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Хай слова помовчать, коли зло возвеличити мають,
Забринять лиш тоді, коли вгору злітає добро,
Коли яблука грішні забрали з життєвого раю
І Адам не шкодує за відданим Єві ребром.
Помовчімо тоді, коли мир на землі без солдатів,
Помолімося тихо, за тих хто лежить у землі
І радіймо тоді, коли щастя приходить до хати,
І коли спозаранку співають дзвінкі солов’ї.
Не хваліться багатством й ніколи не будьте пихаті,
Не принижуйте тих, хто вершин у житті не досяг.
І моліться завжди, коли ви в лікарняній палаті,
І коли на життєвій вершині ваш піднято стяг.
Хай слова помовчать, коли звістку несуть почорнілу,
Чи образу душі, чи родині довічну ганьбу.
Ті ж на крилах летять, що несуть звістку роду щасливу,
Що дарують нам радісну, сонячну, теплу добу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337728
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Cпроба переспіву пісні М.Шаброва і В.Матецького "Лаванда"
Всяко у житті буває
і у травні сніг літає,
і зима теплом лякає -
дощ у грудні іде.
Чи кохаєм ми - не знаєм,
з пристрастю любов мішаєм,
а коли її втрачаєм
то недолею звем.
Пр-в
Лаванда, о, гірська лаванда,
зустрічей палких сині пелюстки.
Лаванда, о, гірська лаванда,
час зітхань затих, та пам"ятаєм ми.
Літо нас теплом стрічало,
чайки звабу хвиль ковтали,
небо уночі палало,
лиш для нас обидвох.
Канула любов у Лету,
врізала замок з секретом,
і тепер, як двом планетам,
не з"єднатися знов.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337394
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Повернула обличчя весна до ласкавого літа,
Та й для осені теж ця казкова пора золота,
Як я хочу летіти, та в мене не ті уже крила,
Та і сила для лету у крил тепер зовсім не та.
Хоч бузкові свічки освітили життєву дорогу,
Щоб мені не прийшлося блудити одному в пітьмі,
Та в зозуленім «ку-ку» я чую постійну тривогу,
Хоч весна для життя посилає нам дні золоті.
Моя весно, красуне у квітах яскравих і співі,
По тобі рахуватиму пройдені мною сліди,
Знай, осінні роки теж весною бувають щасливі,
Та багато років ти до мене, красуне, ще іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337480
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Тонкий браслет на білому зап'ястку,
Гірчинки кави терпнуть на вустах...
Чи ризикую втрапити у пастку,
Заплутавшись думками ув очах
Твоїх глибоких, наче в павутинні
Метелик необачний і крихкий?
А може й добре:станеться все нині-
Десь там, на небі, зійдуться зірки
І доля підштовхне мене лукава
В твої обійми, теплі і міцні.
А ніч на ранок вистигне, мов кава,
І подих твій розтане серед днів,
Як тихий вітер між тополь високих,
Як ледве чутне слово поміж фраз...
Десь так усе і станеться, а поки...
Так хочеться спіткнутись...Бодай раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 14.05.2012
Знов сумуєш, ХОРОШИЙ МІЙ ДРУЖЕ!
Не дозволь поселитись журбі!
Ти сумний, а мені не байдуже:
Співчуваю всім серцем тобі.
Хай далека дорога до тебе:
Кілометри, моря і роки...
Та я птахом прилину, як треба,
Щоб відчув дружній потиск руки.
Подивися навколо - вже літо!
Червоніють черешні в саду,
А трава виграва оксамитом.
Я тебе по росі поведу.
Знай, цілющі знайду тобі трави,
Що прогонять із серця печаль,
І душевні загоять всі рани,
А думки стануть - чистий кришталь...
Не сумуй, Друг Хороший... Прошу я.
Вдар по струнах!!! Нехай не мовчать!!!
Щоб за тисячу верст я відчула,
Що у серці твоїм благодать!!!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337272
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Я не знаю, чому вдалині стає вужча дорога
І не знаю, чому тихо голос далеко луна,
І чому із роками на серці у мене тривога,
Часто рветься натягнута співом тендітна струна.
І чому у хлібах розцвітають раненько волошки,
Синій льон творить знову у полі озерну красу,
Сяють квіти, неначе чеканені сріблені брошки,
Що вдягають блискучу холодну досвітню росу.
Освятися мій ранку близеньким куванням зозулі,
Хай у травах запахнуть багаті пергою меди,
Хай вернуться назад ті роки, які вже проминули
І покриють росою не пройдені мною сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Опаде жовтий лист. Наче віхола, здійметься відчай
та підхопить його, понесе у далекі краї,
і шалені вітри перепудять літа потойбіччям,
з диким реготом в злості ламаючи долі плоти.
Чи подумав тоді, що останні безсніжнії зими,
обезбарвлені весни, від спеки потріскані дні
будуть, наче листок, гнати долю шляхами чужбини,
а зв"язковими стануть журливі лелечі ключі.
З їхнім клекотом я зустрічаю безросі світанки.
Тут десь сонце стає, але радість від того мала -
наче лист той сухий, у раю почуваюся бранцем,
бо нерідною є ця плодюча чужа сторона.
Так хотілось б злетіть і полинути в далі далекі,
де, як хліб, чорнозем і калина, і буйні гаї,
в край, де я народивсь, де гніздяться ці білі лелеки,
де листок цей сухий цілували колись солов"ї.
Чом же доля гірка так підвладна вітрам-ураганам?
Чом у рідних краях від розрухи не втримать гнізда?
Знов лелеки летять, знову клекіт блука океаном,
і летить жовтий лист, наче жовта осіння журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336858
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
У травневім теплі віє трунком цвітіння і м"яти,
осідає на груди вчорашніх дітей- школярів.
Із шкільного гнізда вилітають у світ журавлята,
щоби піснею славити край, вчителів і батьків.
Возлітайте увись і торкайте голівками зорі,
вознесіть в височінь свого краю чарівну красу,
не згубіться в світах, не зблудіть у відкритому морі
і вертайте завжди зачерпнуть животворну росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336835
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Озерний край, поля і ліс,
Всі мною сходжені стежки,
Я в цім краю квітковім ріс,
По ньому бігав навпрошки.
Тут пас корів, косив траву,
Ходив за плугом, тут любив,
Рибалив зранку на ставу,
Навчався тут і просто жив.
Повітря тут, як хліб, своє
І небо синню віддає,
Тут пізно захід настає,
Тут все життя пройшло моє.
Хіба ще в світі є земля,
Де є волошкові поля,
Де видно маки ген здаля,
Де пісня душу окриля.
Молюся Господу весь час,
За те, що я живу в раю,
Щоб Він цей рай для внуків спас,
Його прошу, Його молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336637
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
[youtube]https://youtu.be/L4_lvSlR1qI[/youtube]
-----------------
Молодість, мов птаха, пролетіла.
Що колись буяло – відцвіло.
Сивина – на скроні. Біль – у тіло.
І життя неначе не було…
В боротьбі за власні ідеали,
кидало нас, м’яло і трясло
Та все те, за що переживали,
згасло, потьмяніло, відійшло.
Не були ні в Римі, ні в Парижі.
Не дістались до найвищих сфер.
Те, про що ми мріяли раніше,
зможем лише згадувать тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336518
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Насправді, кожна жінка, як гітара,
течуть у ній по жилах ноти чарівні.
Коли ж заграє музикант-нездара
порватись струни можуть навіть золоті!
А музика звучить безмежно ніжно,
коли мастак трима гітару у руках...
Народжується в єдності, а не порізно -
мозаїка кохання в життєвих вітражах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224017
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 10.05.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 10.05.2012
Бузково задухмянився мій сад,
Конвалії вклонились в реверансі,
Листочками заплівся виноград,
Тюльпани закружляли плавно в вальсі…
Мажорно зазвучали небеса,
Перисті хмари розпустили коси,
Куди не глянуть очі – скрізь краса,
Виблискують на сонці перли-роси…
На міні-сонце схожий первоцвіт,
Цибулька гусяча й кульбаба пишна,
Кущ анемони, жовтий горицвіт,
Весняна пшінка стелиться розкішно…
Квітковий рай існує на Землі -
За це ми вдячні Богу і весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336318
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Переспів пісні Є. Мартинова на слова І. Різника "Яблони в цвету"
Яблуневий цвіт - весни творіння!
Яблуневий цвіт - кохання зілля!
Радістю в нас кров завирувала,
в травні про любов ми щебетали.
Пр-в
"Що було - пройшло," - шепоче вік нам,
та йому на зло тобі я вірю,
У травневий день, у цвіт цей білий
яблунь молодих в твоїм садку.
Яблуневий цвіт - спішить за мною.
Яблуневий цвіт - у снах зимою.
В мареві весна на мерзлих вітах,
в інії краса весняних квітів.
Пр-в
Яблуневий цвіт - яке то диво!
Яблуневий цвіт - забуть не сила!
Рахувати час в журбі не стану,
дочекаюсь я суцвіть весняних.
Пр-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336340
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Не згаснуть зорі навіть після нас,
Сонце на захід йтиме до колиски
І буде сходити у визначений час,
І громовиця сипатиме блиски.
Бо світ є вічний, а життя - це мить..
І поки ми живі, то є надія,
Нас гріє сонце і зоря горить
І творить розум свої теплі мрії.
Змінити – зась! Бо зміни - це біда!
Не раз переконались в цьому люди,
Як поміняємо - не лишиться й сліда,
Життя замре і пустка буде всюди.
У всесвіті багато таємниць
І розум є сильніший, як в людини,
Життя у нас із тисячі дрібниць
І більшість з них кладемо в домовину.
А світ живе, як світло від зірок,
Яке дає життя, не тільки на землі,
Тож людям варто лиш зробити крок,
Щоб у земному втриматись сідлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336352
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 10.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 09.05.2012
Чи бачили як плаче в травні камінь?
Як на світанні він струмками сліз
там відмиває стели з іменами
і враз темніє в спогадах граніт.
Чи бачили мовчазну ту величність?
Чи зрозуміли заклик той німий?
Не потривожте ту скорботну вічність!
Помолимось за мертвих...і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Як хочу щорік доживати до дня,
Коли забуяє весною земля,
Як вечір зчарують пісні солов’я,
Лишитись удвох, половинко моя…
Хай зорі щоденно нам світять з небес,
Щоб кожен листочок весною воскрес,
Хай дощик травневий омиє поля,
Весною цвіти, половинко моя.
Зелена перина застелить луги,
Вода у річкові зайде береги,
Весняно всміхнеться квітуча земля,
Радіймо життю, половинко моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335424
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Зацвіли по стежках спориші,
Одяглася у вельон калина,
Солов’ї заспівали в душі,
Знов святкує весну Україна.
На хатах, у лелечім гнізді,
Клекіт лине маленьких пташат,
Сік збігає униз по лозі,
Плаче щастям старий виноград.
А хмаринки-лебідки вгорі,
Захистили від сонця росу,
Шлють вітання ранковій зорі
І з веселок сплітають красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335613
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Чому родюча, друже, в нас земля?
А через те, що крівцею полита…
Тут кожен клаптик болем промовля,
Кров і понині ще дощем не змита.
Сум в колосочку, в кожному зерні
І конюшина більш росте червона,
Шануймо і вклонімося землі,
Бо в нас земля , немов свята ікона.
Хто кров пролив та залишивсь живий,
Хай йде собі під прапором червоним,
Бо кров його у цій землі святій,
А смак землі й по нині ще солоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Ну вот опять весенний дождь.
Природа плачет втихомолку.
Вокруг всё вымокло насквозь.
Зачем же слёзы лить без толку?
Сверкнул вдруг молнии разряд-
Огнём всё небо заслепило.
Дождю, наверно, каждый рад,
Но только я вот загрустила...
Поговори со мною, дождь...
Не дай забыть душе, что было.
Ты стороною не пройдешь...
(Чего же, сердце, ты заныло?)
Сотри солёную слезу,
Найди для сердца мне ответы.
Раскрой в ненастную грозу
Дождя мелодии секреты...
Зачем же слёзы льют дожди?
Зачем терзают мою душу?
Ведь, нету сердца в них... Увы!
Неужто плачут от бездушья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 03.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Я тебя не гоню-оставайся.
Я тебя не держу-уходи!
Не спеши!Навсегда не прощайся.
Свет любви нас согреет в пути.
Помолчи!Не изрань ложью дУши.
И любимой меня не зови.
Рядом ворон в предчувствии кружит
Над остатками нашей любви.
Не давай мне пустых обещаний.
Звёзды с неба не надо дарить.
Лишь избавь от больных расставаний.
Слово дай мне, себя не губить.
Я тебя не гоню.Принимаю.
Я тебя не держу.Сам решай.
Но поверь,дорогой,что я знаю
У надежды нет слова "прощай"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193846
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 03.05.2012
Рідні мої, дорогі земляки,
Я хочу в житті вам, рідненькі, признатись,
Я ще напишу чудернацькі рядки,
Які вам дозволять іти й посміхатись.
І хочу вам просто писати слова,
Березу із соком обняти рукою,
І щоб не боліла у вас голова,
І щира душа віддавалась спокою.
Нехай ніжна пісня і теплі слова,
Дарують вам радість, і серце співає,
І просить кохання душа лісова,
Бо Мавка у лісі веснянім блукає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329562
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 26.04.2012
О, як я не люблю черствих людей,
А ще таких, які плюють у душу,
Що просто проживають без ідей,
У цьому списку певно я щось зрушу.
Я прикладу уміння й купу сил,
Щоб люди подружились, обнялися,
Щоб не було не прибраних могил,
Щоб мудрі у державі віднайшлися.
Щоб керівник за крісло не тремтів,
Щоб його діти їли хліб, як люди,
В своїх думках я трохи захмелів…
Бо знаю, що в нас є Іуди.
Зникає мова, кажуть: не біда,
Земля не родить - віддамо в оренду,
Хочуть забрати букви і слова
І наректи паї землі – фазенда.
Народе мій, ти ж розумом титан,
Робочі руки і знання від Бога,
В нас має бути гетьман - капітан,
Щоб вивів нас на правильну дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332340
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Яка темна ця ніч? Безпросвітня, гнітюча, як горе.
Куди ділись всі зорі? Чому торжествує так мла?
Тільки запах від свіч несуть води у Чорнеє море,
в попелищі надій залишилася чорна зола.
Чом ступились зірки і десь світять чужинському краю?
На полицях чужі і крикливі на вигляд книжки,
а старі рушники у коморі пилюку ковтають.
Але ніч! Наче пекла чи Всесвіту чорні дірки.
Коли темная ніч - кажуть - буде яскравим світанок,
щоб усе неживе розбудити із вічного сну.
Чую запахом січ і дозбирую роси у збанок,
вже зірниця пливе, аби змити тривогу і сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326575
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Вино кохання вип’ємо до дна,
Бо ніч забрала у свої тенета,
Воно співає, мов п'янка струна
І місяць нам освічує багети.
Сплелись барвінком душі і тіла,
Волосся розстелив по ліжку вітер,
А нас кохання спалює дотла,
Блаженна мить… О тільки б не зомліти!
А далі сон, це хвиля, може дві,
І поцілунки ніжно вкриють губи,
Які ж це миті справжні, чарівні,
Ведуть вони до щастя і до згуби.
Не до кінця ще випите вино,
Вуста не п’яні в ніжнім поцілунку,
І доля ще відкриє нам вікно,
Віддасть кохання вищому ґатунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325500
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Я на відстані уст признавався бажанню шаленому
і на відстань очей відпустити кохання не міг.
я на відстані рук кутав щастя п"янке гобеленами
і на відстань грудей я ховав у душі оберіг.
Я на відстань роси покривав всю тебе насолодою
і на відстань дощу налаштовував лагідний душ.
Я на відстань коси ворожив подушками над вродою
і на відстань "пущу", не пускав ані злив, ані стуж.
Ми на відстані злились, на велич вселеньського простору
і на відстані гір, що здіймалися ввись, як роки.
Чом же ми опинились з тобою на відстані пострілу
і на відстань до зір поділилися наші думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324281
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Шовковий ранок.Сонячна струна
Легкий серпанок сипле на дорогу.
Яка весна!Ти глянь,яка весна!..
Якщо помру, не скаюся, їй Богу!
Яка весна!Крізь папороть ялиць
Мандрує лісом квітень ясноокий,
Він прокладає стежку навпростець
Через звори і потічки глибокі.
І залишає щедро по собі
Квіток духмяних лагідні мережки.
Зриває вітер, гублячи в траві,
З тонких беріз смарагдові сережки.
І плеса гладь прозірчасто-ясна
Спиває з неба роси волошкові.
Яка весна!Ти глянь, яка весна!..
Аж захлинаюсь в повені шовковій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ ОДНОКЛУБНИКІВ З ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!
Давайте розмовляти віршем,
забудемо про зле й ще гірше,
а підберем такі слова,
щоб закрутилась голова
від тих римованих рядочків,
щоб хтілось скинути сорочку
і кинутись у водоверт.
Твори! Співай! Святкуй, поет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323750
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Фестиваль відеопоезії “ГРАК”
Фестиваль відеопоезії “ГРАК” вже вдруге збирає під своїм крилом усіх шанувальників поетичного слова.
Вимоги до учасників:
-на розгляд журі приймається від 1 до 3 відеоробіт тривалістю не більше 3 хвилин;
-поезія, використана у відеороботі, повинна бути цензурною;
-відео має бути якісним;
УВАГА! Якщо у вашому доробку ще немає відеопоезій, у вас ще є час їх відзняти!
Фінал конкурсу відбудеться весною у легендарному і таємничому місті Конотоп (Сумська обл.).
Переможці фестивалю «ГРАК» отримають цінні призи і можливість побачити свої відеопоезії в інтернеті та на телебаченні.
Охочих взяти участь у фестивалі просимо зголошуватись за адресою: lelinka@ukr.net. Надсилайте свої відеороботи або посилання на них в інтернеті!
Куратор – Олена Багрянцева, тел. 093-922-38-12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303950
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Тебе зовуть перлиною Карпатів.
На чисті, як дзвіночки, голоси
ти, буковинська земле так багата.
що є, повір, скарбницею краси.
Я вклоняюся краю,
що з гір роси збирає,
і дзвінким водограям,
медоносним квіткам.
І задуманим горам,
і лісам, і дібровам,
я вклоняюсь тобі,
буковинська земля!
В твоїх обіймах Черемош співає,
червона рута розцвіта в піснях
та лине в гори над карпатським плаєм,
неначе ніжний щебіт солов"я.
В стежинки-стрічки вбралась полонина,
зелену крайку вітер лопотить.
Спасибі тобі, рідна Буковино,
таку, як ти. не можна не любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323567
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Не обдури, бо то великий гріх!
Коли у те, придумане, повірю,
а потім правда, як у травні сніг -
обірвана струна на шиї ліри.
Краще промовч,хоч боляче також
і не рятує те німе зізнання,
зів"ялий пуплях поливає дощ
і він цвіте ще у садку кохання.
Ти не кохаєш? Стій, не говори!
Чи обдури, я вже готовий, люба,
і наперед прощаю всі гріхи.
Навіщо правда, як кохання - згуба?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323236
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна горланить: « Це мої права!!!»
Зима брикається: «А я не відступлюся!!!
Та квітнуть зачаровані слова,
Якими я з весною поділюся.
При повені красу сплету вінком,
Нехай водою плещуться заплави,
Веснянку заспіваю перед сном,
Роздам коханню ніжні квіти-чари.
Багрянцем захід я накрию знов,
Смаком волосся задурманю душу
І щастя обміняю на любов,
Бо я живу, і ще кохати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Світ вбрався у біле.
Колись ти хотіла
одіти на голову білу фату...
Згвалтовано мрії,
поранено тіло,
до келиха щастя хтось влив кислоту.
Оксанко, Оксанко!
Сполоханим ранком
тебе напівмертву до сонця звели.
Скалічену бранку
кати доостанку
душили, палили, та вбить не змогли.
А зараз у білім
і лиця, і стіни.
І гнів вже, неначе розпечена сталь -
Мерзотникам кари!
Безчинство - на нари!
Ти будеш ще мірять весільную шаль.
Уста заніміли,
а змучене тіло
здира, разом з болем, промоклі бинти.
Вони не зуміли
заплямити біле...
У сутінках сірих сконайте, кати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322860
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Сюрчать у полі знову цвіркуни
І кличе вечір маками у поле,
Прокинулися знову віщуни,
Які співають пісню « Моя доле».
Це сонце, що за обрій осіда…
І темні хмари, що ховають щастя,
Ще терпкий смуток, що в мої літа,
Приносить кожен рік нове причастя.
А я цю музику несу завжди в собі,
Навчаю того, чого сам навчився,
Несу кохання, зіронько, тобі,
Бо лише при тобі в житті я засвітився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322738
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі, у сні, барвінкові.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів розквітала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322811
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
Я зажурені очі твої
Намалюю рясними дощами.
Брови будуть веселки сумні.
Вії ж я розфарбую ночами.
Трояндові цвістимуть вуста
На обличчі твоїм ковиловім.
Ця робота моя не проста,
Бо у серці кохання мов повінь.
Ріки в коси твої заплету,
Хай туманом лягають на плечі.
Приколю в них яскраву зорю,
Що на небі запалює вечір.
А як вранці прокинешся ти
І побачиш портрет у віконці,
Будуть радості сльози текти
І росою блищати на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322244
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 17.03.2012
*****
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
*****
Хай цвіте, не в’яне із роками доля,
Хай щасливі роки зозуля накує,
Із землі Вам сили, із води здоров’я
і тепла від сонця хай Вам Бог дає.
Хай мудрість літ не стане тягарем,
Хай у душі не вигасне зірниця,
Хай повниться до краю день за днем,
Добра і щастя золота криниця.
*****
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
*****
Хай буде світлим кожен день в житті,
Хай негаразди завжди обминають,
Хай буде легко Вам вперед іти,
І словом добрим Вас завжди вітають.
Бажаєм успіхів великих у роботі,
Й побільше творчих Вам натхнень.
Нехай минають завжди всі турботи,
І хай приносить радість кожен день.
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322409
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Душа моя вся віршами промокла,
Цей плащ від сліз сушити може вітер,
Благословити має тільки доля,
Кохання Музи може лише гріти.
Вдягну пропахлу сумом одежину,
Яка зігріє плечі коли холод,
І виберу протоптану стежину,
Бо долі я своїй давно не ворог.
Кохання оспіваю в рідній мові,
В любисток, чорнобривець, вкладу душу,
Хай квітне на землі високе слово,
А я писати і ще жити мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ещё вчера теплом манила осень.
Ещё вчера бродила налегке.
Среди берёз,среди могучих сосен
И плыли вдаль туманы по реке.
Ещё вчера спокойный.тихий вечер
Рассыпал звёзды сказочным ковром.
И нежно обнимала ночь за плечи,
Окутав мягким и беспечным сном.
Ещё вчера гулял свободный ветер
Багряно-жёлтою играл листвой.
Быть может на рассвете где-то встретил
Блондинку,что зовут у нас Зимой.
Уже вчера она себе сказала
Пожалуй, слишком разленилась я.
Ещё вчера нас осень обнимала,
А будит загулявшая зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222969
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 15.03.2012
Мы все стремимся чем – то обладать
Деньгами, чьим то сердцем, властью
Мы все стремимся в жизни к счастью.
И больше брать, чем отдавать.
Душой порой так трудно принимать,
Друзей, что нас во всём успешней
Хоть не покажем это внешне.
Нам мнимый ни к лицу фасон терять.
Но так легко упасть на дно
И если не везёт, сломаться
И от друзей своих скрываться.
Махнув рукой, теперь мне всё равно.
Всё не сложилось, не сбылось.
И, кажется, уже не будет хуже.
Ты никому такой не нужен.
Всё в жизни как-то не срослось.
Себя жалеть никак нельзя.
И вовсе не в богатстве счастье,
Когда поделят хлеб на части
С тобою верные друзья.
Такою дружбой обладать,
Дороже всех сокровищ в мире.
Как жаль, что часто не ценили,
Всех тех, кого нам больше не обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321866
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Так грань хрупка добра и зла.
От соучастья до презренья.
И милосердное решенье
Порой фальшивая игра.
Тебе сжимает руку друг
Он очень рад твоей удаче.
Сложнее в жизни нет задачи
Чтоб не закралась зависть вдруг.
Имеет часто жалкий вид,
В несчастье близких, состраданье.
И бесконечное вниманье
Теряет в любопытстве стыд.
И от любви всего лишь шаг,
И ненависть тебя сжигает.
И друг твой самый злейший враг
Когда он впереди шагает.
Так зыбко всё и грань тонка
Рассвет с закатом так похожи.
И пусть нам Бог с тобой поможет
Простить и друга и врага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321864
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Жаль, весна цей рік щось забарилась:
Знову снігопади, заметіль.
Під вікном калина похилилась,
І чомусь вселився в серце біль.
Так бракує сонця весняного
І дощів, щоб душу напоїть...
Але серце плаче не від того,
Не від того і душа болить.
Бо сердешній хочеться простого:
Глянути на тебе лише мить,
Хоч, можливо, серденько від того
Іще більше в грудях защемить.
Десь поділись роки ті далекі,
А душа не хоче забуття...
Спогади, неначе ті лелеки,
Зграйками летять у це життя...
Я тебе у сні ще пригортаю,
Відчуваю серця тихий стук.
Знаєш, до сих пір тебе кохаю...
Ніби не було отих розлук...
Так... весна цей рік щось забарилась...
Не стихає в серці щемний біль,
А душа чекає, не змирилась:
Вигляда тебе ще звідусіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321252
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ти від рождення дивувала світ
В святилищі хрестилась Бористена,
Моя Вітчизно, стації століть
Твій хресний шлях у муках і у терні.
Тебе вели на страту крізь віки,
І на хресті, що несла, розпинали,
Щораз міняли тернові вінки,
Кували цвяхи з свіжого металу.
Та Ангел Волі камінь відсував,
На місці ран хліби родили щедро
І у промінні воскресінських барв
Лунало гучно світу "Ще не вмерла..."
З тернових гілок виростуть сади,
А багряниця зтліє доостанку,
Живинкою дніпрової води
Дитя твоє охрестим на світанку.
Назвемо Воля, щоб вовік жила,
Щоб на хресті уже не помирала,
Щоби тобі, священная земля,
Дитя принесло велич, міць і славу!
Бористен - древня назва Дніпра
Стації - вимушені зупинки Ісуса Христа на дорозі до Голгофи
Багряниця - глумливий одяг, одітий на Ісуса під час судилища, червоного кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321177
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ще не цвітуть розпатлані тюльпани
І тихий двір не тоне в споришах...
Та вже потроху, мов крижинка, тане
Моя крихка ображена душа.
Ще так боюсь до себе підпустити
Твоїх долонь шовкову пелену.
Та світлим ранком, чистим, не надпитим,
Любов торкає спокою струну.
Хіба ж уникнеш ніжного полону,
Не вип'єш чашу повну цю до дна?
Яка ж душа вразлива й безборонна,
Коли гряде тюльпанова весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Вже еннна весна,
наче крапля дзвінка на долоню,
з проталин зимових
підсніжники пнуться п'янкі...
Замріяний вітер
жасминовим духом у скроню
нашіптує спомини
тих проминулих років.
Вже еннна весна -
не така, як передніші весни,
із теплих долонь
відпускаю літа-ластівки!..
Снує попід вікнами
березень, мов перелесник,
і здмухує роси
на шибах прозірно-дзвінких.
Вже еннну весну
пронесуть понад садом лелеки,
а скільки таких -
наздогнати б одну лиш!..Та ба...
Прозорі калюжі
заповнять слідів моїх глеки
і талого снігу
натрусить за комір верба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318904
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Мне в твоих васильковых глазах
Так хотелось навек поселиться,
Чтобы слушать с тобой до утра,
Как поют нам влюблённые птицы.
Чтобы видеть, как всходит луна,
Тихо звёзды в ночи рассыпая,
И брильянтами утром роса
Под ногами босыми сверкает.
Мне смахнуть бы хотелось с лица
Твои первые, милый, морщины,
Но дотронуться я не могла
До тебя, мой прекрасный мужчина.
Ты красив был, как ангельский свет,
Что волной над тобою струился.
А за окнами брезжил рассвет,
Ты сегодня мне снова приснился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319682
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя.
Взгляни на всё, что ты считал привычным
И разбуди в самом себе, себя.
Хотя ты знаешь, могут и другие
В одну секунду резкость навести:
Чужие могут, могут и родные
Все стрелки жизни враз перевести.
И Дьявол может в двери постучаться,
А может Бог на встречу пригласить...
Уж самому получше просыпаться
И самого себя же исцелить.
Ты не смотри, как смотришь ты обычно
Ступай туда, где небыл никогда
Чтоб стало как то очень непривычно
И чтоб ты понял - это навсегда.
Ведь надо жить не датами, а днями
И шар земной ногами раскрутить.
Сними часы и впредь не будь с часами
Скажи себе, теперь я начал жить.
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя
Забудь что был, ты к жизни безразличным
Взгляни на мир, на жизнь свою любя.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11105156923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259801
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 06.03.2012
ЖИТТЯ ТРИВАЛІСТЮ В ПІСНЮ
30 червня 1995 року після тривалої і важкої хвороби нас покинув видатний естрадний співак, народний артист України Назарій Яремчук.
30 листопада 2011 року йому мало би виповнитися 60 років, та напевне Бог захотів, щоб ми запам"ятали його вічно молодим. Щоб він залишився у нашім пам"яті тим неписаним красенем, а його високий, чистий і щедрий голос щоразу пробуджував у нас любов до рідного краю, до України.
Десь там, біля міста Вижниця Чернівецької області у присілку Рівня, де народжуються Карпати і народився співак, стоять "Смерекова хата" і Дмитрівська церква, а відразу за церквою стежина веде до Гуцулового урочища, де так любив гуляти Назарій Яремчук. Там серед скал журчить джерело, в воді якого гартувався голос великого співака. Люди прозвали його "Назаровою криницею."
Ми чуємо Твій спів, Назаріє! З райських садів він доноситься до нас, несеться над зеленими Карпатами, збігає веселими дзвіночками разом з невгамовним Черемошом до Прута. Він у нас в серці, як і пам"ять про Тебе. Спасибі, що Ти був... і, що Ти є!
НАЗАРОВА КРИНИЦЯ
Де обрій став у гори підніматись,
де Черемош збігає до Прута -
в Твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
В твої пісні вслухаються Карпати
і б"є вода із Твого джерела.
Переплелись акорди і краплини,
а голос Твій відлунням в небесах
дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Дзвенить, як колискова Буковини,
бо гори починаються в піснях.
Вклонилась стежка церкві дерев"янній,
яка Тебе у вічність провела,
побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
Побігла в гори, де ти був востаннє,
де б"є вода із Твого джерела.
ID: 285177
Рубрика: Вірші, Присвячення
дата надходження: 09.10.2011 15:18:47
© дата внесення змiн: 15.10.2011 01:04:36
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319423
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Журавлі збираються додому,
Хоч летіти ніби ще й не час,
Та злітаються до гурту по одному,
Бо вогонь кохання ще не згас.
Тут у них давно своє гніздечко,
Дитинчат народять журавлі
І залишать часточку сердечка
У єдинім місці на землі.
Ви збирайтеся додому, вас чекають,
Відкривайте двері для весни,
Сніг потрохи на полях зникає,
На річках вже плавають човни.
Посилайте нам «курли» із неба,
Подаруйте ключик від весни,
Прилітайте, ви нам дуже треба,
Щоб зимові повтікали сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315704
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 05.03.2012
І знову повернулася зима,
Посипав сніг, знялася хуртовина,
Проте вона старається дарма,
Бо біле покривало - не перина.
Хурделить, дме нещадний вітрюган,
Не бачать очі де ногам ступати,
І не вщухає вітер-дідуган,
Стукає в шибку, заважає спати.
Зимові завидки полились через край,
Весні не можуть аж ніяк простити,
Знов посивів весняний небограй,
Зима свої права ще хоче захистити.
Та вже весна і проліски в лісах,
Зібрались дружно вдарити у дзвони,
Весняний запах обпалив вуста,
Весна зимі наклала заборону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318658
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Бібліотека – королівство тиші.
Тут особливий клімат і життя.
Тут спокій не бентежать навіть миші.
Тут слід історії і крок у майбуття.
Переступіть поріг бібліотеки -
Зустрінуть вас господарі полиць,
Поважні стелажі і картотеки.
А в кожній книзі – безліч таємниць.
Мовчазність тут присутністю лікує,
Тут аромат романтики стоїть.
Тут атмосфера спокою царює,
Життя епох і розуми століть.
Тут проза і поезія говорить
Класичним поєднанням поколінь.
В читацьких душах настрій часу творить,
Де кожний твір лишає власну тінь.
Тут тиша гучним подихом вражає
І затишок панує, ніби в сні.
Вам кожна книга душу відкриває
І зорепади знань несе рясні.
Тут світ дитинства виринає з друку
Пригодами з героями казок.
Тут таємничість простягає руку,
І детективи ваблять з сторінок.
Тут кожен співрозмовника знаходить
На власний смак. Серед спільноти книг
Чарівний світ науки верховодить,
І мудрість випромінюється з них.
Захоплює глибока чиста мова,
Що змістом слів збагачує знання.
Бібліотека – це скарбниця слова,
Невичерпна криниця пізнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305856
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 04.03.2012
Вже осінь підкралась до мого порогу,
Пожовклим барвінком прослала дорогу.
Роки, як те листя, спадають додолу,
Пройшовши нелегку життєвую школу.
Вітри їх шмагали і сонце спікало,
Їх лихо не раз у дорозі спіткало.
A час все летів, як світанок по житі,
Блукали літа по життєвій блакиті.
Та сутінки осінь до серця приносить,
Золотить і сріблить і скроні, і коси.
Хоч бабиним літом мене ще втішає,
Та радість від цього так швидко минає.
Осінні роки, як і дні, все коротші.
А були ж такі нескінченні – молодші.
Повільно плелись - як росла, дозрівала.
І вмить полетіли - як зрілою стала.
Лиш думи про весну розбурхують мрії
Та інколи будять заснулу надію.
У юність далеку я лину думками,
Душа ж не бажає йти в ногу з роками.
Їй не заважає тих літ череда,
Вона, як у 20 – живка й молода.
Наповнена жартами і почуттями,
Не хоче від них повертатись до тями.
Та осінь і в душу ввійти норовить,
Засипати сумом, дощами полить.
Щоб згадка про юність пішла назавжди.
Для цього й приходить, підступна, сюди.
Крокує зі зрілістю дружно у ногу,
Чекає настирливо біля порогу. –
Кремезна, дозріла, статечна така.
А за горизонтом десь старість чека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318837
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Освячена землею й небесами,
З родинним хлібом-сіллю на столі,
Окрилена палкими почуттями,
Крокує жінка по святій землі.
В ній колискова раннього дитинства,
В ній свіжість ранку, пісня солов’я,
В ній запорука щастя й материнства,
На ній тримається і праця, і сім’я.
Незамінима в будь-якій оселі,
Сімейний затишок у сяйві буднів тче.
Жінки озеленяють душ пустелі
Любов’ю, що джерелами тече.
Чарівність, ніжність, ласка і турбота –
Це риси, притаманні всім жінкам.
Дає їх безкорислива робота
Вагомий зміст життєвим сторінкам.
В домашнім колі жінка – господиня,
Успішна бізнес-леді – поза ним.
Її душа – оазис і святиня
Із ореолом честі діловим.
Чоловіки, вклоніться половині,
Цілуючи сріблинки на чолі, -
Дружині, матері, і жінці, і людині –
Найблагороднішій істоті на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319039
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318599
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Співає з року в рік пробуджена душа,
Де скресла крига, стихла хуртовина,
Знов зазиває Мавка Лукаша,
Із квітів стелить нову скатертину.
Сіяють зранку очі чарівні
І терпнуть губи від палких цілунків,
Кохання прилетіло навесні
І обдарило всіх любовним трунком.
А жіночки – лебідки чарівні,
Пливуть весною із коханням в парі,
Веснянками прокинулись пісні
І розсипають скрізь медунків чари.
Прийшла весна, земля уже не спить,
Зелений килим стелить день новий,
Знов від кохання серденько щемить,
Прийшла весна і кожен молодий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318341
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Коли цвіте мигдаль - п"яніє небо,
хмарками затуляючи гортань,
п"янію я тобою та без тебе,
я божеволію, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - панує вітер,
щоб поєднати чашою Грааль
пилинки щастя із усього світу,
тільки не нас, коли цвіте мигдаль.
Коли цвіте мигдаль - звучать фанфари,
весна вдягає карнавальну шаль,
нема в житті жорстокішої кари,
аніж розлука, як цвіте мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318403
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Продовження вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
-------------------------------------------------------------------------
Вже запахла весна, на яку так чекала.
І заграла струна, що так довго мовчала.
І поллються пісні, що лікують в журбі,
Як струмки весняні. Не почути тобі...
Ось заграє ріка, і крихким стане лід,
А недоля лиха потече річці вслід.
І від слів непростих проросте знов трава...
Лише тільки від них душа знов ожива.
Збудить крик журавлів мою пісню, що спить...
Тільки ти не зумів мою пісню збудить...
Наче зранена пташка Хай по світу летить.
Знаю: буде їй важко. Але вже не спинИть..
Хай по світу л -е -т -и -т-ь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318143
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Нарешті сумніви залишив
чому львів’яни молоді
все більше на російській пишуть
свої листи й свої вірші.
Коли «табачників» та інших
офіціозу чути гам,
від тріскотні на «солов’їній»
плювати хочеться всім нам.
А може суто українським
наш Львів ніколи і не був?
Чи перейти знов на російську?
(Її іще я не забув).
Што скажєтє? Как бить? Кто знаєт?
Язик чи мова – што главнєй?
І пусть Азаров нє страдаєт –
на руском будєт правільнєй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317955
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Зимова ніч заглянула у хату.
Остання, бо на завтра вже весна.
І я відчула подих аромату
Жасміну, що росте біля вікна.
Остання ніч зимова, непроглядна,
Іще трима до ранку всі права,
А на світанок стане вже безвладна,
Тому спішить творити ще дива.
Засипала дерева по коліна,
Від снігу обважніли ліхтарі.
То віхола заплаче, мов дитина,
То вітер загудить у димарі.
А в хаті погасили уже світло,
І в сни щасливі потонули всі.
І тихо, як у казці, непомітно,
На крилах сон несе їх до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317703
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Захотілося нагадати пісню, яку ми з Ігорем Федчишиним написали багато років тому і яка не тільки не втратила з часом своєї актуальності, але й стала ще більш болючою. Дещо змінив в аранжуванні, тембрах. Деякі співаки обіцяли взяти в свій репертуар, проте...
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Приспів
Зосталась сама,
На серці – зима,
Біль, туга щемна…
Ти тут…А там – війна…
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
мов кров у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
ти залишилася одна.
У нашому з тобою жовтні
Приспів.
Ось знову жовтень, як тоді…
Ось знову жовтень, як тоді…
Програш.
Ти залишилася одна…
Ти залишилася одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317788
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Є ТІЛЬКИ МИТЬ
По пісні О.Зацепина на вірш Л.Дербенева з кінофільму "Земля Санникова"
Клопітно нам в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить, що ласкає серця,
Є тільки мить між вчорашнім та нинішним,
Саме вона має назву - життя.
З року-у-рік ми на спокій загадуєм,
Він лиш для тих, хто ніде не спішить,
А для зорі, що палає і падає,
Є тільки мить, обворожлива мить.
Вмить промайне все життя наше праведне,
А за гріхи дорікати не смій,
Миті одній ми будуємо пам"ятник,
Миті одній, тільки миті одній.
Щастям назвем ми всі миті поблажливо,
Лихо і сум заберем в небуття,
Є тільки мить між минулим і завтрашнім,
Саме вона має назву - життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317707
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012
«Пора!!!» - кричить весна – «Прийшов для мене час,
Женіть геть зиму – відкривайте двері!
Їду до вас і все зміню нараз,
Засію зелень в лісі, полі, сквері.
Я святом одарую всіх жінок,
Своїм теплом їх хочу обігріти,
Із ранніх квітів плестиму вінок
І розцвітуть жінки, як квіти розмаїті.
Пошлю птахів у поле і лісок,
Щоб зазвучала пісня спозаранку
І запалю мільярди зірочок,
Кохання парам освічу до ранку».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317527
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=sxSMD_1oEsI
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sxSMD_1oEsI[/youtube]
Твоя й моя казкова ніч
Така гаряча,
Немов напруга від сторіч
Зросла, як бачиш
Я шаленію від тепла,
Що ллється в грудях.
Була любов, таки була,
І вірю – буде.
Десь повний місяць нагорі
Проллється сяйвом.
Я не забуду все це, ні,
Я обіцяю.
У зорях відблиск золотий
Із серця твого.
Ти мій, ти чуєш, тільки мій,
І більш нічого!
Не розірве ланцюг між нас,
Душі з душею.
Любов торує без прикрас
Свій шлях землею.
Та обертаючись назад,
У ніч казкову,
Я пам’ятаю сотні раз
Вуста ті знову…
Десь повний місяць нагорі
Проллється сяйвом.
Я не забуду все це, ні,
Я обіцяю.
У зорях відблиск золотий
Із серця твого.
Ти мій, ти чуєш, тільки мій,
І більш нічого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317408
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Поміж дзвінких прозірчастих бурульок
Лютневий день неквапом догорів
І дим клубиться, наче з чорних люльок,
З покашлюючих, сивих димарів.
І ніби напарфумлену хустинку
В холодних перлах росяних, вогких
Ніч притуляє срібну павутинку
До ледве-ледве теплої щоки...
Кипить у пічці полум'я шовкове,
Мете-мете іскриста заметіль,
У вир дрівець, розпечених соснових,
Багряні іскри линуть звідусіль.
Парує чай шипшиновий на бляті*,
На білих стінах спалахи ясні-
Кружляють тіні хатою строкаті,
Шовковим лиском тануть у вікні.
І так на серці волошково-ніжно,
Бентежу тишу порухом струни,
А за вікном сьогодні сніжно-сніжно,
Хоча вже зовсім трохи до весни...
*Блят(діалектне)-чугунна плита на поверхні печі,місце для приготування страв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Весняну ніжність я зберу в букет,
Вмістивши все тепло її в долоні.
І намалюю для весни портрет,
Зігрію дні, щоб не були холодні.
Я з сліз зроблю краплиночки роси,
Щоб залунало срібним передзвоном,
Понесло в світ чарівної краси,
Не знаючи ні спинку, ні кордону.
Заграє скрипка ніжно у душі
І залунає музика кохання.
Луною полетять мої вірші,
Весні, мої, написані зізнання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317316
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 27.02.2012
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 27.02.2012
Прошу пробачення у внуків і дітей,
Прошу пробачення в коханої дружини.
Пробачення прошу у всіх людей,
З якими я спілкуюся щоднини.
Прошу пробачення у тих, кого нема,
У пращурів, яких не знав ніколи.
У тих, що в даний час біля керма
І в тих, які «перевертають гори».
Мій Господи, пробач і Ти мені,
Молюся і прошу Тебе уклінно.
За біль, якщо наніс своїй землі,
Пробач мені, матусе Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316935
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ще не весна, ще тільки-но відлига-
І за вікном, і в тебе на душі...
Хоч і тріщить, та ще тримає крига,
Ще снять в землі принишклі спориші.
Ще не весна.І мружиться спросоння
Ліниве сонце між пухких перин...
Цей світлий день на біле підвіконня
Тобі насипав росяних перлин.
І за вікном розплакались ледІвки*:
Намисто сліз, провісників весни,
Немов разки, спадає на долівку,
Розносить дзвін, мов порухи струни.
І б'ється в шибку у поривах гніву
Такий нестримний впертий вітровій!..
Ще не весна.Та стільки в серці співу
І стільки сонця в посмішці твоїй!
*Ледівки-бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
***
Насій мені у серце позолоти
Прекрасних слів і милозвучних нот...
Нехай не знаю: звідки ти і хто ти,
Але торкнуся істинних висот!
Але відчую силу Майстра Слова!
В твої вірші дитинно загорнусь...
Вклонившись щиро ангелам любові,
Під їх крилом до щастя понесусь...
(8.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312441
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 25.02.2012
***
Дозволь себе любити, мила Жінко!
Хай іскорка у тобі пресвята
Запалює прекрасне терпко-ніжно,
Не дивлячись на ди́млені літа...
Хай кожен день спалахує любов'ю
В садах незнаних сонячних зіниць...
Люби себе і полюби собою
В мереживі весняних таємниць.
Хай огорне життя чуттям звабливим.
Ти облиши весь смуток, далебі!
Дозволь торкнутися душею дива,
Що десь дрімає глибоко в тобі...
(29.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314757
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Музыка Голоскевича Сергея Анатольевича
Ты очень далеко,
В кафе сижу одна.
На небе высоко
Полночная луна.
Смотрю на телефон,
Жду твоего звонка.
Взгрустнула о былом
Упавшая звезда:
Любовь - беда...
Зима бросает снег
В замерзшее окно.
Все было, как во сне,
Между тобой и мной.
Цветы и снегопад,
Притихшие дома.
Кто в этом виноват,
Что мы сошли с ума?
Любовь одна!
Разлука не страшна,
Поет аккордеон.
Гитарная струна,
Расскажет дивный сон.
Закружит танго нас.
Нас двое - ты и я.
В зрачках зеленых глаз
Вращается земля...
Любовь моя!
Ты обними меня,
Прижми к своей груди.
Любовь не потеряй,
Все будет впереди.
Веселый Новый Год,
Рождественская ель.
Зажжется небосвод
От нежности моей!
Любовь сильней!
03.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316612
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=452FtkSYO8o[/youtube]
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269560
Подаруй квіти літа, мій милий, сьогодні для мене.
По одній - за прожиті в бурхливому світі роки.
Підійди, обійми, нагадай про кохання шалене.
Поцілунком палким доторкнись до моєї щоки.
Кожну квітку твою - спогад пройдених років торкає.
Кожна з них неповторна, красива і трішки сумна.
Бо життя веселкове, ти знаєш, не завжди буває...
Ще, буває, бринить, як натягнута срібна струна.
Подаровані квіти візьму і притисну до серця.
Як багато їх - навіть не можу швиденько злічить.
Подивлюсь в твої очі - глибокі, зелені озерця,
Усміхнусь, а тоді, в тих очах розчинюся умить.
Полечу до небес, бо нічого вже більше не треба.
Залишу в вишині свій щасливий і радісний сміх.
Упірну в забуття, і салютом до сьомого неба
Стануть квіти кохання, що падають тихо до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316390
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 22.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
Зупинись, зупинись, красне літо!
Оксамитових шат не скидай!
Ще зоріють в моїм саду квіти.
Ти останнє тепло їм віддай!
Зачекай, зачекай, моя осінь!
Та не чує мене листопад.
Посріблилось на скронях волосся,
Осипається золотом сад.
Уже вітер холодний повіяв,
Приморозив рожеві квітки,
Дрібний дощик із неба посіяв
І осипались мрій пелюстки.
Плаче в лузі калина червона,
Мов нещасна сирітка в сльоту.
Багряніють калинові грона,
Затаївши в собі гіркоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314852
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
...І падав прощально вальсуючий сніг
На нас із тобою, на стежку й озимі.
Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
Хоч ми і розстались, і стали чужими.
Все наше - позаду, лишилось у снах.
А сни золоті, та гостюють не часто.
Минувся не вік, а десята весна,
Відколи нарізно і долі, і щастя.
Зустрілись: забракло і духу,і слів,
Лиш очі вологі і серце, як бубон.
Від вроди твоєї я знову осліп,
Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...
Хитнула голівкою прикре "Вже час,
Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
І щось потемніло і згасло в очах
Відтоді й донині.
13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Ти пам’ятай про мене, чоловіче,
Що я з тобою вічно по житті,
Навіть тоді, коли мене не кличеш,
Коли із кимсь, коли на самоті.
Ти не гони мене, не проклинай ніколи,
Бо ти живеш, допоки я живу,
З тобою йду у даль за видноколи,
Чи тонеш ти, чи міцно на плаву.
Ділю з тобою всякі негаразди,
Всміхаюся, як радісно навкруг,
Живу в тобі і буду жити завжди,
Бо я твоя і ти для мене друг.
Мені приємно, що тобі я треба,
Дивись на землю, яка тут краса,
Та прийде час, я полечу від тебе,
Мене покличуть сині небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314415
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 15.02.2012
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 15.02.2012
Зі мною часом коїться не те:
Торкнуся струн замріяного серця-
І враз бузок духмяний зацвіте-
Така бузкова віхола здійметься,
Аж на оскомах виступить роса,
Замерехтить перлинами дзвінкими!..
Та вмить насуплять брови небеса,
І дощ впаде краплинами важкими...
І так мені у грудях запече,
Така печаль заструменіє в тілі...
Схилюся долі тихо на плече,
Розсмакувавши спогади зотлілі.
Та враз в погідність теплу перейде
Ота моя непрохана негода!..
Зі мною часом коїться не те
І змінюється на душі погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 15.02.2012
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 15.02.2012
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Горять вогнем зціловані вуста,
Вечірнє небо вкрили ясні зорі,
Я вже не той і ти тепер не та,
Вже стихли хвилі на бурхливім морі.
Тоді був шквал і хвилі догори
Здіймались, шаленіли не спадали,
Які слова тобі я говорив,
А ти мовчала, очі все казали.
Як хочеться у шторм попасти знову,
Щоб хвилі набігали, як цунамі,
Згадати нашу пройдену розмову
І помолитись за блаженство в храмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313611
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Ну і холод! Пекучі морози!
Знову лютий нам жару дає.
Лиш від вітру течуть мої сльози,
А наснагу зима надає!
Ти збуди мою пісню, прохаю...
Хай, як пташка, крильми затремтить!
І підтримай мене, щоб не впала,
Коли серце від болю щемить...
Хай холодні нічні заметілі
Колискові співають пісні.
І щоб жар від морозу на тілі,
Щоб сміятись хотілось мені.
В моїм серці, що вкрите снігами,
Хай ромашки в мороз зацвітуть.
І розквітлими взимку садами,
Хай удача і радість прийдуть!
Ти збуди мою пісню, що спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Щоби там не було! Щоби там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
02.09.2011р.
Для ілюстрації використано картину мексиканського
художника-сюрреаліста Октавіо Окампо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278492
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Вже пахне грунтом полотно
Незайманою білизною,
Палітра, фарба, колунок ...
Вже просяться, вже під рукою.
Мине досвітня тишина
І перший дотик полотна
Розі́рве тишу і кантата
Спершу нерівна, десь картата,
За шаром шар, нота по ноті
Невпевнена, та вже в польоті.
Фарби мазок кладе рука
І зупиняється ріка,
Час вже не владний тут над ними,
Коли торкається душею
Мольберта, пензля, полотна,
Коли єство його із дна
Черпає творчості наснагу,
Тамує так приємну спрагу
І піднімає в небеса,
Де є незвідана краса …
І в муках, часто в творчих муках
Народжує своє дитя,
Оберігає, захищає,
Так віддає без вороття.
Воно іде собі по світу
Милує незнайомцям зір,
Йому лишається на згадку
Лиш спомин про дитя, свій твір.
Нехай живе своїм життям,
Творчо ж натрудженим рукам
Мольберт, палітра, полотно...
І в світ відчинене вікно!
23.06.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313028
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Хтось літає на крилах поезії аж на Парнас.
Видиратися на Еверест може хтось має звичку.
Хтось гадає, що рідна Говерла для нас в самий раз.
Ну, а хтось поспішає, щоб встигнути на електричку.
Символ віри своєї пояснює пристрасно хтось.
Божеволіє хтось і страждає бідак від зневір’я.
Є й такі, що не вірять і вірить не хочуть чогось.
Є і ангели, що з власних крилець обскубують пір’я.
Для одного поезія – опис любовних пригод.
А комусь полігон для ідей чи думок поле битви.
Хтось шукає в ній виходу із протиріч і незгод.
Комусь сповідь вона. А для когось – духовна молитва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312883
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
До осені залишилось пів кроку,
а серце знову спомином живе.
Сказала доля: "Ти не одинока",
та серце не повірило у це.
Образи вдосталь бачила на світі,
так хочеться почути правду ту,
в якій невтомна радість снів зігріта
в очах дурної слави наяву.
В руках тобі несу німе прощання
і сміх дзвінкий - то зрада всіх сердець!
Як невідома посмішка остання,
як злого докору самотній острівець.
І те, що літні дні пройшли в забаві
згадаю я ті праведні слова,
де тихо доля вірна шепотіла,
що у визнанні сила молода.
Є благодать величної природи,
де не потрібно маску одягать,
де лебединим пухом край дороги
простелить віра ніжності печаль.
А в небесах блакитних пролунає
мелодія звабливого дощу,
лиш знати ця пора ще не остання
в якій помітно трепетну красу.
Високі почуття сердець відкритих
в людині гармонійність бережуть,
для поколінь прийдешніх у молитві
в якій прохаєм в Бога не забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312813
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Художника обидеть может каждый –
Художник – он, «по жизни»,как бы – лох.
Он беззащитен,меч его – бумажный,
Чужды ему и подлость и подвох.
Всегда открыт,наивен и приветлив,
И верит в то,что он изменит мир;
Что Красота сильней всего на свете!
Она – его единственный кумир.
Вокруг него бушуют вьюги,штормы,
Бурлят вулканы низменных страстей…
Его стихия – жанры,стили,формы, -
Да чтоб поярче! Да покрасивЕй!
Он жить «как все» не хочет и не может –
С его душою - тело не в ладах:
Коль телу хорошо,- так душу гложет,
Когда душа поет, так тело - «в прах».
В мученьях творческих, в борьбе души и тела,
Терпя измены,зависть,клевету,
Художник вдохновенно,твердо,смело
Сгорает, созидая Красоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312824
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Спасибі зорі, за чудову ніч,
Й тобі уклін, мій красеню рогатий,
За смак цілунку, коли віч-на-віч,
За дивосвіт і за тепло багате.
Що ми без вас, хоч ви там угорі,
Ведете у світах свою розмову,
А ми далеко на своїй Землі,
Про вас частенько теж ведемо мову.
Милуємось, коли мерехтите,
Бажання кажемо, як летите у простір,
Можливо з нас когось заберете
І ми до вас ще попадемо в гості.
Та поки ми живемо на Землі,
Кохаємо і дивимось на зорі,
Яскраво сяйте, зіроньки, вгорі,
Даруйте щастя на Землі, любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312473
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 07.02.2012
Чому у мами посивіли коси
І зморшки появились на лиці?..
Вона ж всі болі в своїм серці носить
І пульт життєвий у її руці…
В дитини пальчик заболить , а в мами - серце,
Дитя не спить і мамі не до сну…
А болі, наповняючи відерця,
Несуть, як хмари, мамі сивину.
Та й зморшки, мов війни траншеї,
Відбитком залишились на лиці,
Вона не раз хустинкою своєю,
Стирала кров на зраненій руці…
Тулила до грудей, коли були маленькі
І разом плакала, коли хтось ображав,
Вона єдина, наша люба ненька,
Вже посивіла, а я й не помічав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 07.02.2012
Ти нишком подивився мені в очі,
Так пристрасно, так щиро, як колись,
І пригадались зореносні ночі,
Коли з тобою вперше обнялись.
Згадались роси, зорі без рахунку,
Хоча ти їх хотів порахувати,
Смак першого п’янкого поцілунку,
Якого нам ні з чим не порівняти.
Запах любистку розлітавсь довкола,
Вплітався в коси, як стрічки шовкові,
Хоча роса під ранок охолола,
Ти все дивився в очі волошкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312003
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Холодний день.Надірвана струна.
Зима неквапом струшує перини.
О, не питай, чия у тім вина,
Бо там, де двоє, кожен трохи винен.
Бо там, де двоє, тягнеться вуаль
Крихких надій, зневіри і образи...
О, не питай, чи досі маю жаль!..
На мокрих віях захололи стрази...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Ви не спішіть рости, мої онуки,
У вас обох дитинство золоте
І я ще хочу взяти вас за руки,
Завести в сад, де дерево цвіте.
Ваші роки нехай ідуть поволі,
Батьки, щоб довше молоді були,
Додайте літ і дідусевій долі,
А вам роки, щоб килимом лягли..
Самі ж гризіть науку, як належить,
На сильних крилах здійснюйте політ,
Бо ваша доля від цих крил залежить,
Я лету зичу вам до сотні літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311739
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Минуло вже дванадцять літ,
Як ти покинула цей світ...
Матусю, нене, журавлі летять,
Зітерши крила в многотруднім леті.
І вже струмочки срібно плюскотять,
У повеневій злившись круговерті.
Усе, як завжди - сонце і весна,
Усе по колу, як і споконвіку...
І тільки ти - відчужена й одна,
В зимових снах лишилася довіку.
Ти не діждалась перших журавлів -
Тяжка недуга світ тобі закрила.
Горіла довго свічка на столі -
Душа про вічне з Богом говорила.
Я був з тобою в ту останню мить -
Каралось серце в розпачі німому...
Твоє життя не міг я захистить -
Ти відійшла приречено й свідомо.
А за вікном розвихрені сніги
Жбурляв ув очі знавіснілий вітер.
Зійшлись в тобі життєві береги,
А світ того, здавалось, не помітив.
І вже без тебе розцвітуть сади
І перші грози визріють громами.
І будуть знову квіти і плоди.
І буде все. Та тільки вже без мами...
Березень 1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311513
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Хочу зігрітися знову
В теплих долонях весни,
Щиро всміхатися сонцю,
і поринати у диво-сни!
Люто злиться зима -
вже на порозі весна...
* * *
Боже!
Глянь – яка краса
Візерунком ніжним
Прикипіла до вікна!
Поле, луг і небеса,
бавовняно-сніжно,
закуйовдила зима...
Як весільні стрічки -
Сплять під льодом річки.
Та весна не за горами -
Сонце нам тепло віщує.
Зігріваймося піснями -
Хай нас березень почує,
Й винно, до нестями,
кров нам рознутрує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311484
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012
Цените тех — Кто Вами дорожит,
Храните тех — Кто Вас Оберегает.
Печальтесь с теми — Кто о Вас грустит,
и вспоминайте — Кто по Вам скучает.
Живите теми — Кто для Вас живет,
поддерживайте тех — Кто Вам опора.
Смешите тех — Кто радость Вам несет,
и слушайте во время разговора.
Заметьте - Кто заботится о Вас,
поймите — Кто ВАС сердцем понимает,
Чуть нежности навстречу, сотню ласк,
И Жизнь звездою засверкает!!!
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311019
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Вот и все - окончен праздник,
и все погасли фонари.
На небосклоне ярко-красном
сгорает солнце, посмотри...
До слез печальная поэма
пронзает сердце словно нож,
Ты это сердце не излечишь,
ты сердце боле то не трожь...
И солнце сядет в горизонте,
взойдет Луна во черной мгле,
И от того так одинока,
что милый бродит по земле...
Ромео даже и Джульетта
на небесах, но вместе, что ж...
А вот Луна - одна и плачет,
в слезах купает землю дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310967
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Горить душі моєї свічка,
Згоря в самотності вогні
І скапують краплини чисті
Чекання й болю в тишині.
Горить свіча, палає ясно,
Промінчик вогнику тремтить,
Невже судилося навіки
Любов в чекання перелить?
Ридає, плаче і сміється,
Пече, стікає і згоря
Серед безмежжя в позачассі
Душі тривожная свіча.
15. 04. 1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302105
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 03.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Вот и зима пришла - лафа теперь поэту!
Ликуй, дерзай, рифмуй и славь красотку эту!
А у водителей, пардон, есть мнение своё
и, глядя на сугробы, говорим мы: "Йо моё"!
Грызёт за нос и щёки лютый Дед Мороз,
к машине мчишься, как дрожащий пёс Барбос...
А ты её ещё попробуй заведи -
пустое дело! И к гадалке не ходи!
А сдуру завелась - так радости в том мало!
Проехал километр - и машина стала...
Солярка ЛЕТНЯЯ! Враз замерзает в баке!
Хоть на заправках пишут ЗИМНЯЯ! Собаки!
От холода аккумулятору кранты...
А без него любой автомобиль - понты
и бесполезная, по сути, железяка,
как царь сказал (Иван Васильич) - "Хороняка"!
А стёкла ото льда отшкрябать каждым утром -
весёлое занятие, скажу вам! КАМАСУТРА!
То лезешь на капот, то сзади, то другие позы...
Такую вот забаву провоцируют морозы!
Дороги не посыпаны, не убраны заносы,
скользят авто, как саночки, целуются взасосы!
Ну, нафиг нужно выезжать - понятно и ежу...
Я с компом на диванчике ... до лета полежу!
01.02.2012 - 00:07 Амелин
А если б на диванчиках смогли мы выезжать? –
Какая бы была тогда лафа поэтам!
И что им до того, что стал бы кто-то рядом ржать,
Зато солярку сэкономили б при этом.
Да, как представлю я картину эту утром!
(Вы не смотрите, что мороз опять лютует!)
Повсюду едет на диванах КАМАСУТРА,
Никто её причём за это не штрафует.
Гаишники за голову схватились: « Ё-моё!»
Дороги ж не посыпаны, не убраны заносы!
Хотя потом опять бы взялись… за своё
И попытались собирать c диванов «взносы».
Зимой действительно теперь – лафа поэтам,
Но сильно не газуй… под ватным одеялом!
А вдруг там приключится что-нибудь при этом,
Ещё вот только этого…. не доставало!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310298
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
О, древній Львове – місто моїх мрій,
Років моєї юності колиско!
Скільки у віршах сказано надій.
Тобі, як місту, я вклоняюсь низько.
Театри, сквери, парки чарівні
І люди метушливі спозаранку,
І ковані шедеври - ліхтарі,
Горби порослі лісом Погулянки.
Маленькі скверики у затишних дворах,
Кав’ярні - диво, що на кожнім кроці.
Львів’яни в Стрийськім парку на лавках
І молодь у вишиваній сорочці.
Весільні звичаї, вертепи на Різдво
І брички з «трійками», немов для королеви.
Високий замок, усмішки, тепло
І вічний символ – твої древні леви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310374
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Жінкам, котрі ввійшли в осінь
Чому ще тіло ласки просить,
Чому думки бентежать кров?
Ти ж відчинила двері в осінь -
Забудь і пристрасть і любов.
Забудь весни духмяні ночі,
Не згадуй літа буйний цвіт.
Раз відчинила двері в осінь –
Сприймай осінньо білий світ.
Хай ще не сиві твої коси,
Сховай у глиб солодкий щем:
Зайшла в відкриті двері осінь -
Тепер вже мокни під дощем.
Там вже й зима права голосить,
Готовить зморщки на чоло...
Прикрий поки що двері в осінь
Нехай все буде як було.
Хай солов’ї співають досі
І греблі рве стрімка вода.
Живи яскраво, нащо осінь -
Ти ще насправді молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210617
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 30.01.2012
А вишні обсипаються у роси,
Як крапелинки згуслої крові,
Лише набридлі жовті, дикі оси,
Їм не дають лежати на землі.
Але зернини проростуть у росах,
Піднімуть пагінці у висоту
І лише там де не пройдуть покоси,
Вишневий цвіт нам принесе весну.
Красуні вишні і хрущі над ними,
Прикрасять кожну хату на дворі
І запахами ніжними п’янкими,
Протримають кохання до зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310104
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Яка зима!..Заквітчана княгиня
В дубові сани коней запрягла.
Мете-мете патлате хуртовиння,
Дерева затулила біла мла.
І на варцАбі* задрімали квіти,
Стуливши міцно ніжні пелюстки,
Їм сняться весен громові трембіти,
Високих гір посріблені струмки.
А за вікном така рясна завія,
Немов роздмухав хтось молочаї*!..
Застигли краплі на зимових віях
І кришталем виблискують у млі.
Кущі малини мліють безборонні
Між кучугур, мов серед білих скирт.
Летять-летять сліпучобілі коні,
Холодні іскри крешуть з-під копит!..
Звисає з верб скуйовджена куделя,
В густих заметах губляться стежки...
Яка зима!..І в білих акварелях
Мої легкі втопилися думки...
*Молочай-кульбаба
*Варцаб(діалектне)-підвіконня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Ночь. Зима. Метель.Спряталась луна.
Тёплая постель. Вновь без сна... Одна.
Как далёк апрель...Стану у окна.
Рвётся дверь с петель. Снег, как мошкара.
Вопреки всему, на окне весна.
Сердцу моему снова не до сна.
Вдруг расцвёл цветок. Вот так чудеса!
Белый лепесток мне не описать.
Снова я в плену мыслей и желаний.
Только цену знаю всех моих мечтаний.
Жаль, тебя понять так и не смогла...
На дворе всё тише... И луна видна.
А постель остыла... Ох, как холодна!
Излечу я раны, только до утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309957
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Капля за каплей наполнили чашу.
Полную чашу,до самых краёв.
Переливается горькая наша,
Грешная,сладкая наша любовь.
Капали,капали дни и минуты.
Перелистали мы свой календарь.
Ветер развеял по миру,как будто
Радости встреч,расставаний печаль.
Падала,падала капля за каплей.
Есть у любого терпения край.
Вот и моё потихоньку иссякло.
Я покидаю наш маленький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309770
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
Поганих слів не хочу говорити,
В думках нема образити когось,
І все життя не тліти, а горіти,
Щоб кожному поету довелось.
Бо словом теплим можна розтопити
Не тільки лід на річці, а й в душі.
І особливо слово має жити,
Якщо воно зігріте у вірші.
Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув.
Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
Вірші такі не варті і гроша,
Від них в поетів наступає голод,
Мертвіє від таких віршів душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 28.01.2012
Колись усе повториться на світі:
Зими буденні і святкові дні,
Весняні ранки, сонцем обігріті
Липневі ночі, теплі і хмільні...
І буде знову тлінна золотавінь,
В старому сквері мідний падолист,
Гучних дощів розсипані октави
І завірюх такий протяжний свист...
І вкотре будуть райдуги цвісти
Барвистим сяйвом десь на видноколі...
Колись усе повториться!Лиш ти
Для мене не повторишся ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...
І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,
І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Ты не придёшь, осенним ветром
В окно моё не постучишь.
Надеждой не придёшь с рассветом.
Не скажешь:"здравствуй,мой малыш!"
Ты не придёшь со снегом белым.
Он скрыл собой твои следы.
Я так давно уже не пела
Про наши общие мечты.
Ты не придёшь весной цветущей.
Меня за руку не возьмёшь.
И сердце от тоски гнетущей.
От ожиданья не спасёшь.
Короткой,тёплой,летней ночью
Вдруг постучится ...дождь в окно
Ты не придёшь,да только,впрочем.
Уже совсем мне всё равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308377
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Перехолонь у паморозь нічну,
Зимову тишу, зоряно-погожу...
Гірку образу якось проковтну,
Та нелюбов-не прилюблю, не зможу...
Гірку образу згодом відболю-
Переживу, відплАчу, як умію...
Лиш не промов пекуче "не люблю",
Не загаси ще тліючу надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Колись у серці загорілась мрія,
Злетіли доброзичливі рядки,
Всміхнулася звіршована Надія,
Що пише для душі і залюбки.
Їй я віддам тепло від свого серця,
А вірші зацілую, мов вуста,
І щоби світло від ясного сонця,
Їй прокувало довгії літа.
Моя подруго, ластівко, Надіє,
Тобі я поклоняюсь у душі.
Навчитися писати, як ти – мрію,
Але тобі я напишу вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308492
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Ветер в поле свищет,
Тучи разгоняет.
Но кого здесь сыщишь?
Вороньё летает.
Здесь простор широкий:
Благодать метелям.
Что ж так больно руки
Обожгли деревьям?
Я не слышу всплеска:
ЗамЕрла река.
А по перелескам
Катится луна.
Словно чудо-зеркало,
Светит мне она.
Почему ж не греет?
Как же холодна!
И в мороз январский,
Мартовской весной,
Ты, мой край родимый,
Близкий, дорогой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308323
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Прикоснулась щекою к окошку.
Ночь темна. Не скрипят фонари.
А я верю, что всё понарошку:
Всё развеется светом зари.
Сколько зим, сколько лет пролетело!
Но, как прежде всё жду у окна...
Что-то небо так вмиг потемнело...
Но куда всё спешат поезда?
Чередуются зимы и вёсны.
За окном снова та же пурга.
Дни бывают порою несносны...
Ты вернёшься сквозь эти снега.
Часто вера в душе еле тлеет,
А когда скрипнет дверь невзначай:
Вмиг на сердце моём потеплеет,
Но со счастьем обмана печаль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308081
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Пригубить бы мне глоток веселья.
И от чаши счастья,отхлебнуть.
Вновь отметить жизни новоселье.
И,с улыбкой радости,уснуть.
На рассвете с птицами проснуться.
Оптимизма юности вдохнуть.
В озеро надежды окунуться.
И в любви объятий утонуть.
Чтобы солнце брызнуло лучами,
Искупало в красках золотых.
Чтобы пахло в воздухе цветами
И писался лишь красивый стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302704
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Ну й що? Упав і крикнув лише – «Ой!»
Забилось серце, а душа зомліла.
Це ранив душу відчайдушний зойк,
Ніхто не запитав, чи заболіло.
Ніхто руки піднятись не подав,
Хоч очевидців назбиралося досить…
Сльоза котилась, але не ридав,
Хоч падав наче листя в пізню осінь.
Ще піднімусь, очищусь, хоч і сам,
В мені достатньо волі, сили й духу
І Віршам помолюсь, і Небесам,
Прошу лише, щоб Бог мене послухав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301681
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 25.12.2011
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Колись і в тебе станеться відлига:
Дзвінкі бурульки раптом потечуть
І скресне на душі зненацька крига,
Вмить промайне грайлива каламуть,
Немов отара стрімко берегами,
Яку жене додолу пастушок!..
І ти відчуєш подих під ногами-
Підсніжника тремтливого листок...
Уламки криги на дрібні кристали
Розсипляться і кануть в небуття.
І світлі мрії, що в душі дрімали,
Умить розквітнуть пишним вишиттям!
Заструменіють теплі акварелі,
Проллється срібло нотами весни!..
Колись і я прочиню твої двері,
Щоби нарвати променів ясних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
(реквієм)
Мої старенькі вже пішли.
Тепер приходять лиш ночами,
або в мої тривожні сни,
або до вікон пташечками.
А ще метелик прилітав,
І, навіть, поселився в хаті,
а потім інший завітав.
Вони німі, зате крилаті.
Жалкую я, що не зумів
в батьків своїх все розпитати
про те, як серед чорних днів
їм удавалось виживати.
Вони у клопотах жили.
З нічого вміли щось зробити.
Тягнуло маму до землі,
а тата кроликів кормити.
Щось майстрували, щось плели,
щось шили, або вишивали.
І на роботі, як могли
копійку чесно заробляли.
Все мріяли про власний дім,
про щебетання в ньому внуків.
Та не вдалося бідним їм
минуть самотності й розлуки.
Моя окрилена душа
також тріпочеться щоразу,
коли метелик приліта.
Колись літати будем разом…
(До роковин по мамі 20.12.11)
-------------------------------
Сорок Днів
За сорок днів – період невеликий –
чимало можна встигнути зробить.
Наприклад, «Жигулі» водить навчитись,
об’їхати півсвіту (чи проплить).
За сорок днів придумать можна пісню,
оповідання чи новелу написать
чи виростить редиску-скороспілку,
центнер харчів і випивки ум’ять.
Цих сорок днів достатньо, щоб збагнути,
що ти вагітна чи що ти «козел»,
чи сорок раз прокинутись-заснути
і відчувать, що ще живий, не вмер…
За сорок днів біль втрати притухає,
вже менш гіркі спливаючі хвилини.
Я усвідомлюю – таки немає
вже на цім світі рідної людини.
(28.01.11)
----------------------------------------
Померла в мене мама.
Померла в мене мама.
І вже її нема…
Не згасло сонце.
І не впало небо.
Не спорожнІли рІки.
Не тріснула земля.
Локальне горе. І приватний біль, проблема…
Загасли поривання і думкИ в менІ.
В безодню безпросвітну настрій впав.
ВповІльнилось і спорожнІло в голові.
Хтось серце наче розколов чи відірвав.
У інших довше матерІ живуть.
Свою ж я не вберіг – такий я безталанний.
Я розумію – всі колись помруть,
та знали б ви як на душі погано…
20.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301312
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Замела всі дороги зима,
Шаленіють вітри-сніговії ;
На душі холоднеча,пітьма,
І вино чомусь зовсім не гріє...
Догорає поволі свіча -
Захитались стривожено тіні ;
Непривітна байдужість в очах
Розляглась,мов собака на сіні.
Розлетілись думки врізнобіч,
В голові і надворі - хурделить;
Позіхає натомлено ніч,-
Білу постіль на день собі стелить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299538
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Стоять сіро-оголені дерева.
Грудневий день, хоч снігу ще нема.
І тихий вечір в зорях кришталевих
Нам нагадає - все в житті мина.
Ніч уступає ранкам посивілим,
Ритмічно час продовжує свій біг.
І світ навколо стане сніжно-білим.
Усе брудне рядном накриє сніг.
Попереду чекають хуртовини.
На зміну осені спішить зима...
Гойднеться часу маятник неспинний
І чинно шлях продовжить кружкома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300533
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Плакучі верби-білосніжні пави,
Схилили коси висріблені ниць...
Тріщить в каміні літечко русяве
Поміж сухих смерекових дрівець.
Вальсують легко відблиски шовкові,
Мов свіжі плями винні на стіні
І, наче крихти, сипляться цукрові
Легкі сніжинки й тануть на вікні.
Поміж дерев розгойдується вечір
На павутинках вимерзлих гілок
І, мов серпанок, сиплеться на плечі
Дзвінкий кришталь роздмуханих думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300402
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Порваны струны.Не хочется петь.
Крылья поломаны.Не улететь.
Ёжиком грустно свернулась душа.
В норку забилась,с надрывом дыша.
В раненом сердце разорваный ритм.
И воскрешенье в минуты молитв.
Стихнет в прощении боль от обид.
Струны натянуты.Птица летит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300343
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Чом такий сумний... не питаю я.
Іншу ти зустрів. Я вже не твоя.
Помарнів весь світ. І з-під ніг земля.
Нащо зрадив ти?. Як забуть слова?
Зацвіла зима. Білий-білий цвіт.
Я ж тепер одна на весь білий світ.
Не кажи мені: Доля це така,
Що мене й тебе розділя ріка.
Зрада і любов - поряд дві сестри...
Що вона ніжніш... Чуєш? Не кажи.
Ми тепер з тобою різні береги...
Зрадив ти мене - обняли сніги.
Почекай... не йди...Ми ж не вороги.
Хай до неї вітер замете сліди,
І скує морозом річку й береги...
Не кажи, що іншу любиш... не кажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299798
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Мете-мете, хурделить, біловіє-
Перини трусить хтось на небесах.
На бізизнІ рубіном теплим тліє
Троянда, зацілована в снігах...
І застигають пелюстки тендітні,
Неначе кров загусла в кришталі,
Їм сняться дні, шовкові і погідні,
Пухких хмарин повільні кораблі...
Мете-мете, хурделить безпросвітно,
Сріблиться сніг на мокрому плащі...
Багряна квітка, змерзла і тендітна-
Вона, як рана в мене на душі...
І так мені болить ця крапля крові-
Крихке життя на мЕртвій білизні...
А їй так само хочеться любові,
Як нам з тобою в ці зимові дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Дозволь, я поведу тебе під руку
У біле поле, в тихий снігопад;
Дозволь, я прожену від тебе муку,
І хай не повертається назад.
Пухка зима повільно й урочисто
Сховає слід, неначе жар зола,
І біла ковдра, неймовірно чиста,
Укриє наші змучені тіла.
Ми довго йшли холодною сльотою,
Нога в пітьмі ламала перший лід.
Ти грішною була й була святою,
Вела вперед і пленталась услід.
Минали дні, гарячі і холодні,
Лили дощі осінньої пори;
Щодень углиб росла життя безодня,
Щодень зростала пам’ять догори.
Навіщо світ такий прямолінійний? –
Зворотний шлях не діждеться мене.
Щоразу рай – далекий і біблійний,
Щоразу пекло – поруч і земне!
Хоча вини моєї в тім немає,
А може й є. Залишимо сльоту!
Ні, я не пропоную тобі раю.
Я тільки пропоную чистоту!
Вже он і час, втомившись ідучи, став.
Чи циферблат негода замела.
Пухка зима повільно й урочисто
Змете наш слід, і сніг немов зола…
1994 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299241
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Пробивается лучик рассвета,
Постепенно ушла темнота.
Собираю частички я лета,
А в душе вновь царит пустота.
Чай остывший мне рук не согреет.
Одолела тоска вновь с утра.
Изменилась... Наверно, старею...
Всё же в память стучится ВЧЕРА.
Я не плачу: душа онемела.
Что с того, что вокруг красота?
В том далёком Любовь меня грела,
А теперь все поблекли цвета.
Прислонилась к оконной я раме,
А метель всё кружит, как тогда..
Сердцу больно: оно же не камень...
Но куда же мне деться? куда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298853
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Осени поблекли акварели.
Сад не тешит прежней красотой.
И не слышно песен свиристели.
Поселились холод и покой.
На зелёных веточках еловых
Полушалки кинула метель.
И в сугробах, будто бы пуховых,
Постелила белую постель.
И поляна дремлет под луною,
А земля простынкою слепит.
В этот вечер снова я с тобою...
Под ногами снег слегка скрипит.
Прислонился ты ко мне щекою...
Сердце моё больше не болит...
Как нежно касанье губ, не скрою...
И душа обиды не хранит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297866
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011
У філіжанці кава захолола,
Пропахли пальці димом цигарок
І пізні айстри, кинуті додолу,
Немов уламки скинутих зірок,
Вже дотлівають, втративши надію
Надпити спрагло свіжої води...
А я при тобі плакати не вмію,
Не озирайся на прощання, йди.
І не вторгайся літом проминулим
В моє сум'яття, сповнене жалю!..
Вже пізню осінь дні перегорнули
І відзвучало трепетне "люблю"
Таким мрійливим джазовим акордом,
Відшелестіло в паморозь нічну...
А ти пішов, вдоволений і гордий,
І у лещата серце затиснув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Безкінечних вершин таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
19-20 вересня 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 03.12.2011
Переступи через похмурі будні,
В ясний світанок тихо увійди!
Такі хвилини-просто незабутні,
Уразять душу спраглу назавжди!
І назбирай проміння повні жмені,
І спілих яблук в пазуху напхай!..
Немає "вчора","завтра" або "нині",
Є тільки саду пишного розмай!..
Є тільки вічність в росяній краплині,
В польоті птаха,в шепоті струмків,
Є тільки ти із зорями в кишені
На перехресті всіх земних світів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269990
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 03.12.2011
То нам обом даровано цей сніг-
Такий легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче кіт улесливий приліг
До наших ніг і лагідно муркоче!
То нам обом посипався кришталь
З небес холодних прямо у долоні!..
І сивий місяць,згорблений скрипаль,
Нам написав найкращу із симфоній!
То нам обом снувала ця зима
Тонкі пейзажі в ніжнім оксамиті!..
То я тебе придумала сама,
Лишила в казку двері привідкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 03.12.2011
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Я не приїду.Більше не чекай,
Яка ж бо мука в марному чеканні!..
Вечірнє сонце вилилось за край
І дотлівають промені останні.
Стрімке таксі помчить мене у ніч-
В холодне місто смутку й порожнечі...
О,як багато дивних протиріч
У цій моїй невиправданій втечі!..
І як багато кривди й гіркоти
У тих словах,що кинуті недбало...
Я не приїду.Спалено мости
І ніч пробита зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Ні слова про минуле, вже ні слова-
Ні поглядів, ні натяків, ні слів...
Осіннє листя скинула діброва
І клен сумний завчасно постарів.
Ні згадки про колишнє-перемлію
І розірву намисто наших днів.
А ти плекай, неси в собі надію,
Впивайся спрагло болем почуттів...
А ти-як хочеш, воруши минуле,
В осінніх днів вимолюй вороття.
Ні слова про кохання-вже забула!
І гріш ціна таким от почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296482
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
А хочеш – я візьму тебе з собою
на сьоме небо? - маю два квитки…
Полинемо з нестримною жагою
за небокрай, у зоряні казки.
Розкаже нам про день яскраве сонце,
про дивну нічку - місяць осяйний…
А зранку, крізь відчинене віконце,
нас приласкає промінь чарівний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292890
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Вплетіть, матусю, свічечку в колосся
І запаліть, поставте на вікні...
Може в цю пізню перемерзлу осінь
Сюди вернутись випаде й мені...
Може і я в холодному тумані
Свою стежину в дім наш віднайду...
І зажевріють кетяги багряні
Калини, що зосталась у саду
І запеклась кривавою росою,
Неначе спалах східної зорі,
Коли мене смертельною косою
Підтяв безжальний голодовий рік...
Насипте, мамо, пригорщу пшениці
І залишіть яріти на вікні.
Цей запах хліба...Він і досі сниться,
Колоссям проростає у мені...
Я ним ніяк насититись не можу,
Крізь темний морок в розпачі кричу!..
Згадай про нас, заморених,мій Боже,
І запали вселенськую свічу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Очистіть душу, заспокойте серце,
Почніть все знову з чистого листка…
У плав пустіть відновлене суденце,
Щоб він доплисти міг до бережка.
Все перевірте - чи міцні вітрила,
Чи штурманом прокладено маршрут,
Чи шторм пройти ще залишилась сила,
Чи вдасться обійти вам гострий кут.
Якщо немає сумнівів ні в чому,
Якщо удалині горить зоря,
Пливіть разом, не можна тут одному,
І зірка приведе до вівтаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295842
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2011
Почему так жесток мир?
(Подражая Ирине Билык)
Почему так жесток мир?
Убегают за днями дни...
Среди тысяч окон квартир,
Я ищу лишь твои огни.
Забываешь меня подчас,
Забываешь мои глаза,
Огонек твой в груди угас,
Забываешь "люблю" сказать.
Почему тихо плачу я,
Одиночество пригласив?
Почему стала мокрой земля?
На компьютере грустный мотив...
Засыпаю я без тебя,
Просыпаюсь я от тоски.
Но винить никого нельзя,
Мы с тобой слишком далеки.
Почему замирает стон
На губах, что кусаю сейчас?
Колокольный услышав звон,
Помолюсь, как в последний раз.
И когда-нибудь на покой,
Через ветер и сильный дождь,
Ты устало придешь домой,
Но меня уже не найдешь...
22.11.2011г. 12:30
ID: 295099
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 22.11.2011 12:52:44
© дата внесення змiн: 22.11.2011 21:44:17
автор: Мазур Наталя
Анатольевич:
Могуча твоего таланта сила,
прекрасно под Ирину закосила!
Я думаю - теперь весь сайт попросит-
пусть под Наталю Билычка закосит!
22.11.2011 - 17:06 МАЗУР НАТАЛЯ
Сижу я утром с чашкой чая,
Сижу, немножечко скучая.
Тут слышу Филл поет, тоскует,
Он песню слезную такую.
Ну, я немножко повздыхала,
Пока та песня все звучала.
А дальше - мысли озорные:
"Стихи я напишу такие,
Чтоб Ире Билык подражать"
Ну, принялася рифмовать.
Не долго, правда, и сидела,
Вот, прям к обеду и успела.
22.11.2011 - 17:24 Анатольевич:
Да, жаль,что ты проголодалась,
а то б на радость нам досталась
пародия на дядю Филла...
Вот это, блин, была бы сила!
А там, глядишь, и Пугачёва...
Да не пугайся, чё ж такого!
Ведь всем на радость Максим Галкин
(его зовут в народе "Алкин")
Её же голосом поёт -
и все довольны -"Во даёт"!
Так что, Наташа, не пугайся!
Поужинай - и упражняйся!
Мы верим - сочинить ты можешь!
Нам вечер скоротать поможешь!
22.11.2011 - 17:58
МАЗУР НАТАЛЯ.
Да чтоб на мэтров посягнуть,
Придется вместе нам бухнуть
И думаю, по граммов двести.
Ну а потом, с тобою вместе
Стихи напишем, как по нотам
Иль, может, возражает кто-то?
Анатольевич.
Ой! Шо я слышу - двести грамм!
Я Вами поражён, мадам!
Я с многими уже бухал
(хоть песен с ними не писал),
Но с Вами - новый горизонт!
Мы с Вами покорим бомонд!
(Ещё по соточке налей,
чтоб чувствовать себя смелей!)
С чего начнём - стихов, иль нот?
Блин! Ты права - с чего попрёт!
Не, я не буду возражать -
начнём, пожалуй, сочинять!
Про "мэтров", говоришь? Вперёд!
(А кто-нибудь сто грамм нальёт?)
"Мэтр" по-народному - стакан!
Ты чё, Натаха! Я не пьян!
Давай с тобой на брудершафт!
За дружбу! Это сила! Kraft!
Тут возражай, не возражай…
Давай, Натаха! Наливай!!!
22.11.2011 - 18:08 Galina Udovychenko:
понравилась песня,
а ваша с Анатольевичем переписка вообще
вне критики ,молодцы
22.11.2011 - 18:19 МАЗУР НАТАЛЯ
Да, Анатольич - молодцом,
В карман не лезет за словцом.
Галинка, присоединяйся,
Коммент в стихах ты постарайся
Ему писать. И будь смелее!
А уж за ним не заржавеет.
23.11.2011 - 09:24 Мазур Наталя:
Ну вот, совсем другое дело,
Добилась то, чего хотела.
Серега пьян, и Галкин тоже,
Кто сочинять-то мне поможет?
Сбежала Аллка, с нею Филл,
Ну, Анатольич, удружил!
Что ж теперь будет средь артистов,
Теперь придется пить по триста!
24.11.2011 - 19:13 Анатольевич.
"Серёга пьян?!" Ты скажешь тоже!!!
Меня мороз дерёт по коже -
герой стихов и эпиграмм
сошёл с лыжни от двухсот грамм?!
Да я всю жизнь среди артистов,
мне в кайф бухнуть хотя бы триста,
а часто, помнится, бывало,
нам по поллитра было мало!
"Добилась то, чего хотела?"
Э нет! У нас ещё есть дело!
С тобой на брудершафт ведь пили!
(ОХ! Губы с привкусом ванили,
глаза-магнит меня манили,
с тобой мы обо всём забыли-
про Аллку, Галкина и Филла!
Ну надо ж быть таким дебилом,
чтоб влипнуть так на склоне лет!)
Но я, сжав зубы, скажу "НЕТ"!
Помочь я должен сочинять!!!
А ты опять манишь бухать...
Ну, как могу я отказать?!
Здоровье надо поправлять!
Не надо было наливать -
так не пришлось бы й похмелять!
Как говорят - за что боролась,
на то, Натах, и напоролась!
23.11.2011 - 10:35 Радченко:
Спасибо за хорошее начало дня.
На мэтров посягнули смело.
Какой прекрасный диалог!
Наташа и Сергей умело,
Красиво рифмовали слог.
Какая песня получилась!
Я тихо подпеваю вам.
Чтоб чувство это не забылось,
Налейте соточку, мадам!
23.11.2011 - 14:00 Galina Udovychenko
Да,братцы,Вы и без бухла
взорвали всех на "ха-ха-ха".
А если "квакнете" как надо,
Не будет Вам тогда преграды,
Так и гляди - как сыр по ленте
Пойдут стихи о президенте!
Galina Udovychenko: Ну Вы,друзья,даёте тоже:
На полпути бросать негоже.
Опохмелитесь и вперёд,
Народ уж новых строчек ждёт.
24.11.2011 - 20:44 Мазур Наталя:
Не, чё на старость-то пенять,
Когда пришлось на грудь принять?
Ну, приняли по триста грамм,
Не расходиться ж по домам?
А как же это... вкус ванили?
Неужто, сударь, вы забыли,
Как пили мы на брудершафт?
Чего ж хватаетесь за шарф,
И шляпу тоже в руки взяли?
Неужто все уже сказали
Вы про глаза, что вас манили?
Вы что, сноровку позабыли,
Что ринулись скорей в дорогу?
Нет, погоди, постой, Серега!
Чтоб мне одной тут не страдать,
Тебя придется задержать.
25.11.2011 - 01:33 Анатольевич.
Как Вы сказали?! Задержать?!!!
О-о! Смотрю - пора линять!
Так хорошо всё начиналось
и на тебе - досочинялась!
Конечно, Ната, ты мила,
и наравне со мной пила,
но неужели ты забыла
все, что вчера мне говорила -
что мужу своему верна,
ему навеки отдана,
и брудершафт - совсем не повод,
чтоб так вот - головою в омут,
хоть чувств порывами ведомы,
но мало мы с тобой знакомы,
и лучше будем мы друзьями,
и будем мы дружить семьЯми...
Ещё ты много говорила,
пока мой пыл не остудила...
Теперь сноровкой упрекаешь,
и зА руки меня хватаешь,
и не даёшь взять шляпу в руки!
Не! Я погнал! Ждут дома...Внуки!
25.11.2011 - 09:09 Мазур Наталя:
А ну стоять! Стоять сказала!
Шаг влево, вправо - и расстрел.
То ему водки было мало,
А то гляди - пострел поспел.
А кто же клялся мне намедни,
И изливался соловьем?
Нес про любовь такие бредни...
И уверял:"Еще споем!"
Что, дескать, порох есть и пули...
И это все от триста грамм.
А то вот вспомнил, что дедуля.
Не верьте, бабы, мужикам!!!
Galina Udovychenko:
Неужто всё? Конец? Финал?
Иль Анатольич подустал?
А было классно,так сказать
За Вашей "схваткой" наблюдать.
28.11.2011 - 13:38 Анатольевич.
Да что мы всё - бухнуть, бухнуть!
Дай хоть немного отдохнуть -
лежу, разбит радикулитом
и чувствую себя рахитом,
а не пижонистым пиитом,
который даме песни пел,
а оказалось - он пострел,
и у него в кармане - дуля,
и нету пороха, и пули,
и больше веры ему нет...
Капец!!! Закончился поэт!!!
26.11.2011 - 19:15 tatapoli:
И спелись и спились!
02.12.2011 - 00:20 АНАТОЛЬЕВИЧ.
Да, с Наталей хорошо поётся,
и с ней неплохо водка пьётся,
и рифмовать с ней хорошо...
И может шо-нибудь ишшо!
Інна Серьогіна.
Закончился поэт? Капец!!!
А был-то, был-то МОЛОДЕЦ!!!
Видать, бухло его скосило,
Писал смешно так, и так мило.
Не, Анатольевич Серега,
Ты возвращайся, ради Бога.
Пиши, смеши, не унывай,
С друзьями пей зеленый чай!
03.12.2011 - 01:26
Анатольевич
Спасибо, Инна, от Серёги
за пожеланья и тревоги...
Но всё же, дорогая Инна -
желанье - только половина...
Должны желанья совпадать
с возможностями. Нужно знать
возможности души и тела,
чтобы корона не слетела
с поэта гордого чела...
Чтоб выдержка не подвела...
Чтоб не ударить мордой в грязь
(хоть сам твердил, что принц, что князь)...
Да что там долго говорить...
Придётся чай с друзьями пить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295278
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 25.11.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-tpPo2IrB_E[/youtube]
Уже давно одквітував мій сад,
Багряне й золоте – було ж зелене,
Сьогодні День народження у мене,
І шлях тепер встилає листопад.
В цей день завжди пригадується все,
Не пригадаю тільки ту хвилину,
Коли минув мій човен середину.
А течія несе його й несе.
Все далі й далі юності пора,
За горизонтом молодість зникає.
І вечір мій у сутінках витає,
Уже біля воріт біля двора.
Якби ж вернулись роки молоді,
Я б зустрічать пішов їх до околу,
Та тільки ні не вернуться ніколи
Бо тільки раз бувають у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295655
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Мов дзвін із минулого, спалах і грім –
Стокротки розквітли під тином.
Розкраялась ніч жданим дзвоном навпіл:
В роки розтягнулись хвилини.
Над хмаркою зірка у безвідь пливла.
Думки шаленіли, кружляли.
В глибини душі поринали слова
Й птахами нічними ширяли.
Минуле дзвонило… Навалі чуття
Надія мостила дорогу.
Сльозою спізніле текло каяття…
Щезали зневіра й тривога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294197
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Орлом летіти хочу у віршах,
У синім небі землю споглядати
І римами, які знайде душа,
Про білий світ вірші свої писати.
Орлині крила хай несуть мене
У вир кохання, радості, удачі,
А по житті нещастя обмине
І вітер віджене хмарки невдачі.
І незалежність хочу зберегти,
Бути орлом, якщо Господь поможе,
І до мети летіти, а не йти,
Орлу ходити по землі негоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295575
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Знов приснились карі очі,
Чарівний твій сміх...
А надворі із півночі
Сипле, сипле сніг...
Прилетиш, неначе пташка,
Сядеш край вікна,
А на серці сумно, важко...
Тут чия ж вина?
То у сні біжиш до мене.
Навкруги весна.
Серце б"ється, як шалене...
Жаль... тепер зима.
По коліна кучугури...
Але чий то слід?..
І від тЯжкої зажури,
Ніби сніг поблід.
Розбиваються сніжинки
Об моє вікно...
Знов дивлюсь - нема стежинки:
Снігом замело...
Бо надвор з опівнОчі
Сипле, сипле сніг...
А я згадую все очі
І дзвінкий твій сміх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295577
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Я знову збиратиму роси в долоні,
В обіймах такого безмежного неба.
Назавжди лишуся в твоєму полоні,
Тим першим чарівним коханням для тебе.
Сон теплим цілунком світанок розвіє,
Немов діаманти світитимуть очі.
Зрадіють вони, бо на небі зоріє,
Далека зоря, що лишилася з ночі.
Це диво,це казка, у ній лиш буває,
Що зірка на небі світанок зустріла.
Та мабуть й вона когось міцно кохає,
Тому зірка спати іти не хотіла.
Тебе я чекатиму також, як зірка,
І буду дивитись далеко у небо.
У брід перейду де є річечка мілка,
Щоб зразу попасти в обійми до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295411
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 23.11.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 23.11.2011
Во время штиля и покоя
На дно ложатся муть и ил.
Фильтруют воду долго двое.
На всё уходит много сил.
Вода всё чище,всё прозрачней.
И пить так хочется её.
Не надо трогать дно,иначе,
Не сможешь пригубить питьё.
Но ураган страстей порою.
Несёт с собой девятый вал.
И вновь становится плохою,
Вода,что долго фильтровал.
Всего лишь миг-весь труд насмарку.
Такую воду пить нельзя.
Держать порой так трудно марку,
Но будем мудрыми,друзья.
У всех есть дно,где муть ошибок
Из дел,что в жизни совершал.
Не трогай дно кривых улыбок.
Из слов,что сгоряча сказал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294927
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Допоки в серці жевріє вогник,
Зі мною будуть твої тривоги.
Я буду поруч завжди з тобою,
І сум розвію, і заспокою.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
У дні негоди, у снігопади
Я подарую тобі розраду.
Своїм коханням тебе зігрію,
І пожартую, і зрозумію.
Якщо зустрінешся з бідою,
Полину тінню за тобою.
Закрию смерті безжальні брами.
Я встою під сімома вітрами.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
Зорею в небі твоєму стану.
Цілунком зцілю на серці рану.
І після болісної розлуки
Тебе обіймуть кохані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294847
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011
О,як я хочу бути тим дощем,
Торкатися до щік твоїх вологих
І дріботіти ніжно під плащем,
І цілувати вигини дороги,
Якими ти блукатимеш вночі,
Зімкнувши пальці в звичному сплетінні...
О,як я хочу полум'ям свічі
Тобі зоріти в морок цей осінній...
І прихиляти небо до воріт-
Як та твоя розпатлана смерека!..
Скільки всього оточує твій світ
І тільки я-чужа тобі й далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294737
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають
і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294703
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Тук-тук, ти чуєш моє серце?
За милю-дві воно звучить,
Від сонця скрию всі люстерця,
Я бачу в них, як біль кипить.
Мовчиш? Немає слів для долі,
Її ти скривдив і мене,
Без почуттів ми наче голі,
Туман самотність віджене.
Сховає місяць у промінні
Ці чорні очі, а вогонь,
Складе вірші в німім камінні
Коли торкнешся ти долонь.
Ця тишина мене лякає,
Бездонність в’яже зашморг нам,
Є місце поруч для печалі,
Відкрию дверці твоїм снам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291916
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Відеоролик-карооке на цю пісню можна подивитись і проспівати тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор відеоролика Таира
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В житті твоїм з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 20.11.2011
Чи знаєш ти,яка це безпорадність-
Не мати сили вимовити "ні",
Коли думки тобі вже непідвладні
І відчай б'є,мов лезо по струні?
Чи знаєш ти,яка страшна розпука-
Не мати змоги встати із колін?
Кохання, друже,це підступна штука-
Піднявши в небо,кине до землі...
І спопелить до щенту,до зневіри,
Примарних мрій розвіявши туман!..
Чи знаєш ти,як вперто серце вірить
Там,де тій вірі місця вже нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 19.11.2011
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 19.11.2011
Я просто жінка. Просто жінка я.
П’ять букв у слові – ну куди простіше?
Я люба, я кохана, я твоя,
Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
Я та, якій протягують долоні…
Я палена у відьомськім вогні,
Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю,
Зціпивши зуби, на війну пускаю.
Біля вікна задивлена стою.
Я просто жінка … і немає краю
Такій ось простоті. З ребра чи ні,
Я Єва, я спокусниця Адама.
Я та, якій присвячують пісні,
Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята,
Слабка і сильна, сіра і яскрава.
Я просто жінка, просто жінка. Та,
Якій потрібно щастя, а не слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 19.11.2011
Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
Комусь могла півсвіту зав’язати,
а ось тобі й краватку не змогла.
Комусь була я казкою роками –
тобі ярмом на шиї пару літ…
Я світ любила римою, словами,
а ти собою затулив той світ.
Відкрила свою душу! Що із того? –
Ти витер ноги, бо були брудні,
і крику не почув. І дикий стогін
закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
…Я вчуся жити після катастрофи:
у кратері виполюю полин,
вертаю світло і любов у строфах
і частку нас, бо підростає син.
http://www.youtube.com/watch?v=8uUDRTZsBeE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245327
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 19.11.2011
Осени последнее дыхание.
Изморозь пришла на смену росам.
Чуть листвы последней колыхание,
И тоска по солнцу и по грозам.
И висит немое ожидание,
А вокруг янтарь лежит разбросан
Как печально это увядание...
И мой сад теперь простоволосый.
Загадаю я своё желание,
И надежда теплится в груди,
Затаив тихонечко дыхание...
Осень! От кручины огради.
Робкое касанье слышу ветра.
Сердце ты моё не остуди.
С нетерпеньем жду теперь ответа...
Ангел мой, прошу, не подведи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292065
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
І знову заквітне ромашковим полем земля,
Пелюстка злетить, що нагадує зоряну долю…
Я пісню складу, де захована мудрість твоя,
І вірш напишу, щоб лишитися завжди з тобою!
Ти пройдеш зі мною нанизані часом роки,
Хай ранішній промінь цілує, як росяні квіти…
Ніколи й нікому дарунків до рук не неси,
Кохання співає, а може кохання й жевріти…
І десь в чистім полі злетять до небес журавлі,
Розквітне жовтаве латаття в болотистих росах,
І знов заспіває кохання, як ті солов’ї,
Під свіжі, покладені з ранку на лузі покоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290974
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Горобине червоне намисто
Тліє полум'ям поміж листків.
Знову осінь проскакує свистом
Між липких монотонних гудків...
Знову смуток садів перемлілих
Органзою в повітрі висить,
Перейшли теплі дні, відлетіли
Журавлями в шовкову блакить.
І, туманом розбавлений ранок,
Просочився в занедбаний двір...
Сонне листя лягає на ганок,
Шурхотить, мов пожухлий папір.
І блукає душа в веремії
Сірих днів,перемитих дощем...
Як же хочеться в мить ностальгії
Обіпертись на дружнє плече!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2011
Берізко моя, красуне моя,
Тепер ти нагадуєш золото клена,
Цей колір не твій, це краса не твоя,
Усміхнена ти, як буваєш зелена.
Листки золоті з діамантом роси,
Покрили гілки наче дерево щастя,
Ти їх поки-що із душі не проси,
Допоки морозам нагнати не вдасться.
Хоч клен опустів та ще дивиться вслід,
Де в золоті кралі-берізки сіяють
І кожного ранку він шле їм привіт,
Вони ж його погляд щоранку чекають.
Берізко моя, красуне моя,
Тримай своє золото до хуртовини
І навіть коли сніг покриє поля,
Прикрась ним засніжену, білу перину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289772
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Розірвалося ночі намисто,
І розсипалось зорями в небі.
В довгій сукні прозорій, врочисто,
Мій коханий, іду я до тебе.
Посміхається місяць привітно,
Сяйвом встелена срібна доріжка.
Мерехтливі зірки тепле світло
Від дверей розплескали до ліжка.
На розкішне волосся шовкове,
На мій стан задививсь до знемоги.
На мереживо сукні квіткове,
Що обвило мої босі ноги.
Мліють груди, як пуп'янки спраглі,
Зачекались твого повеління.
Простягнув свої руки засмаглі,
І тихесенько став на коліна.
Затремтіло бажання в зап'ястях...
Біля тебе спинилась в покорі.
Ти занурюєш голову в щастя...
Місяць вправно визбирує зорі.
18.08.2011
В якості ілюстрації використано картину художника Vicente Romero Redondo
http://www.liveinternet.ru/community/2332998/post168020069/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275843
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 31.10.2011
В тёмном переулке свет лишь от окна.
По небу гуляет полная луна.
Удивлённо смотрит в сердце мне она,
А вокруг немая бродит тишина.
Звёзды робко млеют среди ватных туч...
Что же ты не греешь серебристый луч?
Мне лишь заглянуть бы милому в глаза...
И упрямо катится по щеке слеза.
Что ж дрожите руки? Ноги вмиг свинцом...
Робость поселилась, завиляв хвостом.
Шторы чуть качнулись - и погас вдруг свет...
Вот тебе история... Да... Больнее нет!..
Милый, неужели не узнал меня?..
Закружились листья, золотом звеня,
А по струнам сердца пробежала дрожь,
Прятал мои слёзы моросящий дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289617
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Мій човнику,осінньої пори
Прибились ми до берега чужого...
Як молитовно тліють явори,
Зодягнуті у золотаві тоги*...
Тут ветхий млин самітником стоїть,
Немов ковчег біблійний серед моря.
Тремтливе листя буйних верховіть
Нашіптує печаль далеким зорям.
Столітній дуб, як вервицю в руках,
Перебира із жолудів намисто,
І тане постать, світла і крихка,
У надвечір'ї грає променисто.
Ген розплелась заквітчана коса
Струмка дзвінкого по плечистих схилах!..
На теплу душу випала роса,
Мій світлий смуток ніжно посріблила...
І все забулось, тлінне і земне,
З очей сповзає висвячена втома...
Прадавній ліс-загублений Едем,
Моїх блукань омріяна укрома...
*тога-верхній чоловічий одяг у Древньому Римі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289657
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 30.10.2011
Осень зыбко прошлась по коже.
Журавлиный ключ надо мной летит.
Солнце стало намного строже,
поднимаясь как прежде в зенит.
Листопад шуршит под ногами,
Тихо шепчет кому-то -"ПрощаЙ".
Может быть, он прощается с нами,
Прикасаясь к ногам невзначай.
С тихой грустью, как завороженная,
Я гляжу, как гаснет в траве,
пурпур-золото наземь брошенное,
то, что было листвой по весне.
Тихий вечер на плечи ложится,
Теплый ветер, как мягкая шаль.
Я иду по аллее одна - мне не спится,
И глаза прикрывает вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289331
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 28.10.2011
Де ти,небо моє волошкове?
Де ти,сонце привітне моє?
Знов хвилюються пишні діброви,
Ключ джерельний з-під каменя б'є.
І на Північ летять ластів'ята,
Голубінь розтинають крильми.
Обсипаються мідні дукати
З верховіть передзвоном німим.
І затерпли натягнуті струни
Срібноликих нестримних вітрів.
Осінь пише вибагливі руни
На пошерхлій дубовій корі...
Шарудить між деревами платтям,
Ронить смуток в пожухлу траву.
Жмені листя патлатим лататтям
За водою повільно пливуть.
Даленіють гусей каравани
Між розпушених хмарок-перин...
Де ти,небо моє з порцеляни?
Де ти сонця яскравий бурштин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288985
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Сонце - життя дарує,
Сонце - це батько й мати,
Сонце нас всіх годує,
Сонце не дасть поспати.
Сонце - це гарний ранок,
Сонце - погожа днина,
Сонце - це спека літня,
Сонце - пора щаслива.
Сонце - мороз тріскучий,
Сонце, до нього звикли,
Сонце - садки квітучі,
Сонце і роси зникли,
Сонце - пташки співучі.
Сонце - врожайне поле,
Сонце - це радість в хаті,
Сонце - це щедра доля.
Сонце, вкажи дорогу,
Сонце, веди до правди,
Сонце, просімо Бога,
Щоб нам світило завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289146
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
БІЛЕ.
Моя ти рідна Україна!
Найкраща на Землі країна!
Багата надрами, лісами,
озерами і небесами,
ученими, учителями,
спортсменами і лікарями.
А чорноземи! Що казати –
могли б весь світ нагодувати!
Чарує всіх твоя природа
і зваблива дівоча врода,
міцні , кремезні парубки,
і до роботи мастаки!
Відкриті, щирі, добрі люди,
тут кожен гостю радий буде.
Співуча українська мова –
весь світ признав – вона чудова!
Ми горді, що ми твої діти
і гордість цю несем по світу!
ЧОРНЕ
Кордонів гордість ця не знає
і за кордоном осідає…
Вже нас десяток міліонів
країну славить з-за кордонів,
для діток гроші заробляє,
надій вернутися не має…
А може варто повертати
і дома щастя будувати?
Ми з кожним днем живемо краще,
а хто бідняк – так той ледащо!
Народні слуги – депутати
уміють про країну дбати,
вони весь час бюджет латають,
адже мільярди з нього мають!
Тарифи людям піднімають,
самі ж в офшори утікають…
У всіх містах висять білборди,
на них здорові, ситі морди
кричать, як добре може стати,
коли він стане депутатом!
І ми їх тупо обираєм,
А вже за тим – лікті кусаєм!
У нас чудова медицина
(порадьте – де взять інсуліна?)
Ми перші в світі щодо СНІДу,
а ліки де? Нема і сліду!
А правозахисна система?
Яка болюча, вічна тема!
Лиш тих надійно захищає,
хто купу грошей на те має…
Підеш придбати для малечі
найважливіші в школі речі –
заплатиш стільки у крамниці -
положиш зуби на полицю!
Нам славні надають кредити –
не повернеш – нема де жити,
бо йде квартира у заставу…
Для банків дуже ласа справа!
Колись було нас значно більше,
хоч і жилось тоді нам гірше .
Згадайте –світло відключали.
(А дітки ж з того й прибували!)
А зараз світла повна хата,
та тільки де ж ту хату взяти?
За щастя більшості – кімната,
де їх п’ять душ, ще й мама з татом…
А уряд вперто верещить,
що мусить кожний народить
хоч троє діток для країни,
для демографії! Бо згинем!
Та ж нас і так ведуть до згину –
народ не розгинає спину
на своїх мізерних городах –
стоять всі рачки в хороводах,
щоб урожай з цих соток зняти
і щоб сім,ю прогодувати…
Реформи роблять для народу,
а хто на те давав їм згоду?
Закон пенсійний – це страхіття!
веде нас всіх до безробіття
і не життя, а животіння,
знущань , біди і зубожіння!
Ще мудрий кодекс податковий,
він для людей такий збитковий,
що вони справи закривають
і на поліпшення чекають…
А наші мудрі кровосісі
(від мудрості товсті та лисі)
всі на зарплату мають вілли,
а нас вважають за дебілів,
бо де, скажіть, в яких країнах
народ стоїть так на колінах?
Та починайте, гади, з себе
і визначіть – вам скільки треба,
щоб себе гідно почувати
і гордістю країни стати?!
Мільйонні статки - цього мало?
їм до зарплати не хватало
доплат, підвищень, пільг, пайків,
ще й пару сотень батраків,
на оздоровлення копійку –
і ллється все, неначе в лійку!
Ой, бідна ненька Україна!
Скажи, Господь, чому не згине
та нечисть бісівська, що нас
гнобить і нищить повсякчас?!
Та все ж ми маємо надію –
пошле нам Бог святу подію
і прибере їх Божа сила!
ЩОБ НАМ НЕ БРАТИСЯ ЗА ВИЛА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276531
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 27.10.2011
Слід народу памятати
мудрі вислови, цитати,
що показують уміло,
як реформа стане ділом…
"Я повінєн вам сказаті -
трєба всім лопаті взяті
і впєрьод - город копаті,
шоб сім"ю нагодуваті!
Нє повінні ми чекаті,
шо нам влада зможе даті,
так шо слід людєй подняті,
шоб дєржаву рятуваті!
Колі кожна з вас людіна
збєрьот торбу картоплінок,
моркві, рєдькі, буряка -
странє помощь! Ше й яка!
Єсть у многіх із вас дача -
нада шоб була отдача!
Кур полсотні - єсть яйцо
і прибуток наліцо!
Нада, шоб корова пєла -
благодарнєйшеє дєло!
І шоб рохкав кабанєц –
будєт шкварка до яєць!
Роботяща у нас вдача
і натура не лєдача,
так шо смєло в бой пойдьом
і порядок навєдьом!!!
От тогда - капєц кітайцам!
Ми ім так дадім по … пальцам!
Отдадім ім взад іх грєчку
І забудєм супєрєчку!!!
Хто там ржот такой смєшлівий?
Смєшно слухать? Да пошлі ви!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261327
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 27.10.2011
Люблю наш клуб, сомнений нет,
спешу к вам на свиданье.
Но...вдруг заглючил интернет
и обломал желанье!
Хочу ответ на коммент дать,
сказать друзьям :"Спасибо!"
Ему же, гаду, наплевать -
забросил на Карибы!
Хочу быстрей на сайт зайти-
в ответ мне фига в личку!
Как не крути, как не верти -
нельзя открыть страничку!
То сообщает, что пароль
неправильно ввожу я,
а то откроет вдруг порой
такое...Аж дрожу я!
Спешу быстрей девиц убрать
(жена ведь рядом ходит!)
Он продолжает выдавать!
Изюминки находит!
Но вдруг завис мой интернет -
опять соединенья нет!
Опять припомнишь чью-то мать...
Зырк на часы - ой, время спать!
Вот так любимый интернет
ведёт себя - как интервент!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281544
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 27.10.2011
Мой маленький любимый человечек!
Как много доброго хочу тебе сказать!
Торт именинный пожелаю на сто свечек
и пра-пра-правнуков в коляске покатать!
Общение с тобой - мечта и диво,
которое всем силы придаёт,
ты излучаешь столько солнца, позитива,
что заряжаешься на месяц наперёд!
Ты - фея, солнце, золотая рыбка!
Твоя прелестная на шесть зубов улыбка
рождает в наших душах радость и восторг!
Ты - ГЛАВНАЯ!!! (Как рядовому - "Военторг",
Как дон Кихоту - Россинант... и Дульсинея,
изобретателю - безумная идея,
Ромео юному - прекрасная Джульета...)
Давайте дружно выпьем все за это!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285301
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288613
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Джерельце з-під каменю пробилось,
Потічок сховавсь у берегах,
А йому напевно і не снилось,
Який він пробігти має шлях.
Що із нього крихітки-малечі,
Виросте розхристана ріка
І тоді і він розправить плечі,
Вдаючи міцного козака.
Так в житті буває, що людина,
Немічна, коли вона одна,
А коли багато - вже родина…
«Міць у гурті» кажуть не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288751
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 26.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Усе минає, радощі і горе,
Вчорашній день іде за горизонт,
Відходять кораблі у синє море,
Покинуть літаки аеропорт.
Вчорашній день не вернеться ніколи,
Вечірнє сонце не повернеться на схід.
І ти ідеш, як вітер через поле,
Не залишаєш за собою, навіть, слід.
Ну хто сказав, що рани час лікує?
Ну хто сказав, що завтра не болить?
Чом серце слів красивих тих не чує,
Як пташка б’ється і в грудях болить?
Чому слова, як мед, стають гіркими?
Чому від щастя на очах сльоза?
А рівний шлях є сходами крутими?
А ясний день заполонить гроза?
Прийде весна за сніжною зимою,
Я знову вранці вийду на поріг,
Щоб так, як вчора, стрітиться з тобою,
Та в полі я побачу лише сніг.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911277078
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219170
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 25.10.2011
Затих мій біль,сльоза в очах сховалась.
Я поглядаю в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем в унісон.
З надією живу і кожен день стрічаю,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаю,що любов втрачаю,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаю знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від так жаданного,але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258373
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 25.10.2011
Закрутила осінь жовтим листям.
Горобина мокне під дощем.
Правда, ще стоїть зелена вишня,
Та на серці вже зимовий щем.
Скоро прилетять легкі сніжинки,
Ляжуть на багряні килими,
Не залишать жодної шпаринки
Без прикрас холодної зими.
Побіліють ріки і долини,
Завірюха замете лани,
Осінь,відшумівши,відпочине
Під товстою ковдрою зими.
Тільки поміж снігу горобина
Червонітиме як восени,
Та журлива пісня журавлина
Чутиметься може й до весни.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11110158833
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286485
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Сірим пилом квіти вкриті, стелиться дорога,
Простягає навстріч гілля яблуня розлога.
Запишалась горобина, тополя схилилась,
На світанку до схід сонця золотом сповилась.
Розпатлані вітром коси - милує, карає:
То обійма за стан тонкий, то геть утікає.
Щось нашіптує в діброві зляканій осиці,
То у кроні замріється красуні ялиці.
Чорне поле зі скибами, гайвороння в небі,
Понад ставом шумлять верби, плавають лебеді.
В’ється шлях у безкінечність, за обрій зникає...
Тужну пісню журавлину слухає, сприймає...
01.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283790
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Ти заграй мені, скрипалю, пісню туги,
Хай вона полине у поля,
До тих верб, що туляться до лугу,
Де незорана стоїть моя земля.
Там де плуг уже багато років,
Не пройшовсь ні разу й не зорав,
А у ній зібралось стільки соку,
Ти заграй, щоб леміш заспівав.
Щоб весною в ранішню годину,
Засріблились роси у житах
І раділа врожаю родина,
Хвиля щастя бігла по хлібах.
Хай врожаєм колоситься нива
І покоси ляжуть на поля.
Буде сяяти тоді земля щаслива,
Слухатиме пісню скрипаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288284
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011
Мамо, забери мене до себе!
(Плакало дівчатко синьооке)
Мамочко, рідненька, виглянь з неба,
Де ти є? Воно таке широке!
Може на отій сумній хмаринці,
Що, мов пташка, крила опустила?
Повернись, сумую наодинці,
Брат казав, до зірки полетіла.
Де та зірка? Я на неї хочу!
Я слухняна, мамо, відзовися!
З сумом зорі відвертали очі,
А по личку градинки лилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 24.10.2011
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Пр-в:
Танго осени нас свело,
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви,
Со мною Вы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281032
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 24.10.2011
В широтах забамбулених совком
стояли й веселили нас скульптури:
«Шахтар», «Доярка», «Дівчина з веслом» –
шедеври пролетарської культури.
Дебела дівчина велично зирить вдаль.
Придуркуватість легка на обличчі.
Веслом відгонить смуток і печаль?
Веслом долає всякі протиріччя?
«Для чого їй весло?» – питаєш ти?
Для нападу, для самооборони?
Куди збиралась краля з ним підти –
в бутік чи на веслярські перегони?
Чому весло, а не, скажімо, смолоскип,
як в пОдруги – у статуї Свободи?
Чи те весло взялась постерегти
бой-френду, поки п’є він «Пиво-Води»?
Чому не оголила вона грудь,
як інвалідка та – Венера із Мілоса?
В веслі чи в чім її жіноча суть?
Чому в «мужскіх» трусах? Чому не боса?
Аж раптом зрозумів! Мені дійшло!!
Ця дівчина кохає і страждає!
«Гребіть ви звідси! Нате вам весло!» –
всім виглядом своїм нас закликає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247795
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 24.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286264
Раз сидів Грицько на сливі,
Обривав смачні плоди.
І не знать з якого дива
Полились такі думки,
Що тримає він не кошик,
А новесенький мандат,
І у нього купа грошей,
Він наразі - депутат.
Є "хатинка" на Майямі,
Власна яхта, вертоліт,
І дружина – справжня дама,
Що об’їздила ввесь світ.
Посміхнувсь Грицько, щасливий
Сонцю руки простягнув,
І немов раптова злива
Сам на землю шугонув.
Встав, потер лице розбите,
Схлипнув двічі, мов дитя,
І сказав: «Нам так не жити!
Помєчтать і то нєльзя.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288145
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Десь самотність ходить за плечима,
Я її гоню від себе геть.
І шукаю в натовпі очима,
Погляд твій жеврівший ледь, ледь, ледь.
Де знайти твої коханні очі,
Як зігрітись ще твоїм теплом.
Щоб в палкім кохані бУли ночі,
Щоб було нам гАряче обом.
Ти не чуєш, мабуть десь далеко,
А самотність тут, біля воріт.
Хай летить у небо як лелека,
Бо не легкий цей великий світ.
Може самота і за плечима,
Та її у серце не впущу.
Ще шукатиму тебе очима,
Як прийдеш - усе тобі прощу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288128
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Во всём есть смысл и мудрость Бога.
Мы видим смерть,чтоб жизнь ценить.
Страдая, терпим боль недуга
Здоровью,чтобы не вредить.
Усталость и изнеможенье,
Чтоб бодрость в радость нам была.
Нас подвергает искушенью,
Чтоб в нём увидеть мутность дна.
Дано молчание недаром,
Чтоб силу слова оценить.
И искушает нас товаром,
Чтоб дух и душу укрепить.
Во всём есть смысл и мудрость Бога.
Уйти,чтобы вернуться вновь.
И чем тернистее дорога,
Тем выше дух,сильней Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288004
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Иду протоптанной дорожкой,
Смотрю на осени каприз:
То луч слепит в моё окошко,
То дождь ручьём прольётся с крыш.
То ветер смирный, словно кошка,
Приляжет тихо на крыльцо,
Погладит волосы ладошкой,
То листьями швырнёт в лицо.
А то деревья вдруг качает:
И листья вьюгой закружат.
Свалившись с ног, вдруг засыпает,
Но не утихнет листопад...
Люблю такое время года
Смотреть на осени каприз,
Когда меняется природа
И освежает душу бриз.
О лете лишь грущу немножко,
Но грусть легко смогу унять...
Другой уже иду дорожкой...
Не в силах всё теперь менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287756
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Может каждая быть красавицей.
Это правда, отнюдь не лесть.
Если женщина улыбается,
Значит, счастье на свете есть.
Счастье делает нас красивыми,
Зажигает во взгляде свет.
Назови ее снова милою,
И блеснет красотой в ответ.
Улыбнется, и мир расстанется
С серой мглой на крыле мечты.
Красоту у своей избранницы
Добрым словом напишешь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287679
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Моїм найкращим друзям сайту, які завжди
можуть мене зрозуміти і підтримати.
Дякую Вам, МОЇ ХОРОШІ!!!
У час осінній ще вражають квіти,
Бо сонце напуває пелюстки.
Від ягід обважніли тонкі віти,
А сонечку подібні нагідки.
Хоч серце відчуває присмак літа,
Воно не зрадить вірного тепла,
А в час лихий не зможе зачерствіти,
Яка б там непогода не була.
Дорога у житті моїм нерівна,
Бо доля в різнобіч чомусь кида.
Та це ж життя! Воно таке чарівне!
Хоч доброти людської так жада.
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
Ти зрозумієш, що життя прекрасне,
І поряд друзі , що не підведуть.
І сонце знов світитиме так ясно,
Тяжкі думки із серця пропадуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287606
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Из сосуда разлук горький яд пригубив,
умирала святая любовь..
Уходила одна..Тихой грусти мотив,
был кричащее всех голосов..
Но взмолилась душа, а вокруг в зеркалах
одинокой любви силуэт..
Не находит тепла она в глади стекла.
в зазеркалье.. взаимности.. нет..
Обнимал ее плечи прозрачный туман
в излученьи неоновых ламп..
Разрывалось сердечко полосками ран
равнодушия множеством лап..
Только Ангел-Хранитель заботой своей
защищал, укрывая крылом..
В леденеющем царстве зеркальных теней
грел озябшие чувства теплом..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110215774
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287639
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Ручку і папір я взяв.
Став баланси підбивати –
що в житті цьому я мав,
що не довелося мати.
НаркотИ я не вживав
ні з нудьги, ні для престижу.
На Канарах не бував,
і не швендяв по Парижу.
Та зате, вино робив
із домашнього врожаю
винограду, яблук, слив.
(А як вип’ю – то співаю.)
За кермом я не сидів
дорогого «Мерседеса».
Не дали мені надій
сексапільні поетеси.
Та зате, мав «жигулі»,
що «копієчкою» звались.
В Інтернет свої вірші
слав про все, що написалось.
Стадіонів не збирав.
Не скупляв я футболістів.
В казино не вигравав.
Не був, навіть, мером міста.
Та зате, спокійно спав,
бо не крав, не метушився.
Пісеньки свої дренчав,
і на світ навкруг дивився.
Запитаєте мене:
«Чим втішаєшся, невдаха!?»
Відповім: «А тим, що є!».
Ех, заграй моя «Ямаха»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287119
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Тонкой нитью оборвался день,
И последний луч залил окошко.
В комнате мелькнула чья-то тень:
Пряталася ночка чёрной кошкой.
Вдруг запахло свежим ветерком,
Занавесь легонько всколыхнулась.
И как будто лёгким мотыльком,
Крылышком щеки моей коснулась.
Всё бледнее розовый закат,
Но в огне берёзовы макушки.
Не вернуть ушедший день назад,
Как увядший лист среди опушки.
Ночь уже на пятки наступает:
Плотно занавесила окно.
Дремлящая речка засыпает.
Только звёзд мелькает полотно.
Вот туман клубками покатился,
И росой умылися цветы...
Я хочу, чтоб снова ты приснился,
Явью стали все мои мечты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179387
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 15.10.2011
Качает ветер гроздь рябины.
Целует кудри тех берёз,
Что свои ветви пораскинув,
Доводят часто нас до слёз.
Своею грустью неземною
В ночном блаженстве тишины,
И белоснежною корою
В лучах ласкающей луны.
А шорох листьев осторожен
Чуть только тронет тишину:
До боли сердце растревожит,
Души страждающей струну.
Прильну щекой к стволу берёзы,
Всем сердцем к ветке прикоснусь.
Как сон нахлынут снова грёзы,
Обнимет шёлковая грусть.
Поникли нежные серёжки...
И первый лист, вздохнув, упал.
Среди нехоженной дорожки
Давным - давно твой след пропал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199344
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 15.10.2011
Зима...Метель кружится белой птицей,
И землю укрывает пелена.
А нежные снежинки вереницей
Касаются тихонечко окна.
Вот под окном замерзший куст сирени,
И ветви наклонились чуть к земле.
А снег метёт...Засыпал по колени
Шиповник ярко - красный вдалеке..
Смотрю в окно: глазам своим не верю...
И сердце застучало так в груди!
Вот возмещая летнюю потерю,
Как розы, расцвели вдруг снегири.
А ветер развивает птицам перья,
Мне кажется: трепещут лепестки.
Откинув суеверье, я поверю:
Одето всё в пуховые платки.
А на дворе мороз сильней крепчает,
Рисует мне весенние цветы...
И видя это, сердце отдыхает,
Уйдя куда-то вдаль от суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232488
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 15.10.2011
Ярче пламя костра на ветру.
Чуть утихнет - и пламя слабеет.
Резче пахнут цветы поутру.
Запах тонше, когда вечереет.
Нежен ласковый солнечный луч
В час, когда горизонт заалеет.
Когда солнце мелькнёт из-за туч,
На душе моей станет теплее.
Зеленее трава, что в росе
В переливах хрустального света.
Ярче звёздочки мак, что в косе,
Словно капелька знойного лета.
Но милее всё ж тихая ночь,
Когда месяц в окно мне стучится.
Как желанье своё превозмочь:
Полететь к тебе мысленно птицей?
Постучать осторожно крылом:
Может быть, тебе тоже не спится...
Я хочу лишь напомнить о том,
Что теряется - не возвратится.
Пусть морозы пройдут стороной,
А Любовь нас спасёт от метели.
Никогда разлучить нас с тобой,
Чтоб декабрьские стужи не смели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225265
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 15.10.2011
Зажёг осенний вечер свечи,
И по волнам плывёт луна.
Деревьям мгла легла на плечи...
Но как волшебна тишина!
Вспорхнёт,как бабочка, листочек-
Иглой по сердцу вдруг прошьёт.
И, словно маленький комочек,
Кружась, на землю упадёт.
Ему уже совсем не больно,
Но что же сердце так грустит?
Слеза предаст меня невольно...
Но почему же так горчит?
Укутав зябнущие плечи,
Сыграю я счастливый вид...
Зачем же слёзы льёте, свечи,
За НИМ душа ведь не болит?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286361
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Музика Віктора Охріменка
(Шукаємо виконавця)
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Расцелую в губы солнечным рассветом,
поселюсь в сердечко бесподобным летом..
Приукрашу небо радугой-дугою,
освещая темень яркою звездою..
Хрусталем слезинки.. как бы понарошку
я стеку тихонько на твою ладошку..
Подарю на память губ горячих спелость,
разрисую ярко жизненную серость..
Исцеляя ветром, приласкаю взглядом,
как вода и воздух быть желаю рядом..
На плече голубкой нежно поворкую..
Ты ответь мне только, любишь ли такую??
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11110112992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285646
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
З тобою на засніженім пероні...
Розлучить знову швидкий поїзд нас.
Ти зігріваєш диханням долоні,
Не зупинити нам прощання час.
Вдивляюсь ніжно я в твоє обличчя
І котяться сльозинки по щоках.
Гудок прощатись нас з тобою кличе,
Я бачу відчай у твоїх очах.
Ти пригорнув мене до себе ніжно
І міцно в губи так поцілував.
Здіймалася хурделиця вже сніжно,
У темінь ночі відійшов вокзал.
Рахують відстань в моїм серці шпали,
Лишилося кохання в далині.
Тобі одному, зорі лиш моргали
А місяць посміхавсь - одній мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284914
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Посміхнись, коли зорі так плачуть,
Посміхнись, хоча небо в тумані.
Посміхнись, бо усмішка щось значить
І слова ці твої не останні...
Посмінись, бо так тепло від цього,
Посміхнись, ти у серці єдиний.
Посміхнись, хай не буде дорога,
Видаватись плачем журавлиним.
Посміхнись, забери мою тугу,
Посміхнись, я прохаю так слізно.
Посміхнись, я звертаюсь до друга,
Щоб вже завтра - не бУло нам пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285401
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Наталка Кольоровісни
Різдвяний янгол
Пролітає, землю привічає
Чистий різдвяний сніжок.
Випливає, зіроньку стрічає
Місяць в небі, золотий ріжок.
Тишком-нишком до кімнатки
Залітає янголятко
І збирає щирі молитви.
У посріблене горнятко
Сипле зібрані зернятка.
– Ти, Господь, дитя, благослови.
Засинає, пряничок стискає
Втомлене усміхнене маля.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
І поволі колихає, і псалми йому співає
Тихе світлооке янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285357
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Спадає лист та квітнуть хризантеми,
Вони прикрасять опустіле поле.
Ці квіти - ніби осені емблема,
Картини творять в пору цю казкову.
Вони приносять нам краплину щастя,
Тепло від літа, кольорів палітру.
Їх залякати і зимі не вдасться,
Морозам першим, ні страшному вітру.
Поля засніжить, стане біло – біло…
З під снігу виглядатимуть червоні
Осінні квіти, що дарують світло,
І іскрами горять на білім фоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284224
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
З днем учителя!!!
Ми вас навчали, як в життя летіти,
І наше серце в кожному із вас.
А ви учились, як у світі жити,
Тепер дорослі - як то лине час…
Зміцніли крила, впевненість в польоті,
І крила друзів, як міцне плече.
Важливо, щоб вписались в повороті
І хай сльоза кровава не пече.
І пам’ятайте вчителів і школу,
Батьків своїх, родину бережіть.
Шануйте честь і збережіте мову,
Якщо при силі, слабшим поможіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283912
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280603
Кліп - http://youtu.be/ACZRr9fQ-74 (автор кліпу Таіра)
[youtube]http://youtu.be/ACZRr9fQ-74[/youtube]
Теплий вересень ходить полями,
Заглядає на пишні сади.
В вирій літо летить журавлями,
Залишаючи в небі сліди.
Розмальоване листя у клена,
Горобина палає, мов жар.
Лиш ялиця струнка і зелена,
І торкається кроною хмар.
Оксамитом яскравої клумби
Чорнобривці сплітають вінок.
Теплий вересень звуками румби
Кличе осінь барвисту в танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282706
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 01.10.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Зачарованої таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282692
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Пролистал ветер лета страницы...
Улетают последние птицы.
Дымкой тают мгновенья и годы,
Тяжела всё же сладость свободы.
Провожаю с тоской вереницы...
Что-то радость теперь только снится.
Прилетают, как стаи, невзгоды,
Что под стать дождевой непогоде.
Хочу счастье собрать по крупице...
Как похожи счастливые лица!.
Знаю: к радости радость приходит,
Только долго ли ждать? Где же бродит?
Слезой горькой промокли ресницы:
Разлетелись с тобою, как птицы...
Лист резной тихо в танце кружится
Грусть осенняя в сердце теплится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283322
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Борода
РАНОК В ДОРОЗІ
Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.
Потужні фари проганяють темні тіні.
Шиплять колеса, атакуючи асфальт.
Окрім тунелю з світла й білосніжних ліній,
тривожна ніч усе залила, як базальт.
А за склом поблискує капот,
а за поворотом – поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.
Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.
Двигун вбирає рештки залишків туману.
Зоря ранкова розбудила небокрай.
І кілометри закрутились на кардані.
Заграв світанок в небі, наче водограй.
А за склом поблискує капот,
а за поворотом – поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283059
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Постучалась осень вечерком в окошко,
потянулась в сердцу золотым листом.
Но оно взмолилось "Погоди немножко!
Обойди, родная, стороной мой дом!"
Постояла робко, отошла несмело,
в золотых одеждах, расписной парче.
Красотою рыжей и рябиной спелой
прилегла у дома на сырой ночлег..
У моей калитки погости незримо,
на тебя восторгом, как вином плесну..
Улетай далече журавлиным клином.
Без тебя останусь ожидать весну..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109265693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282863
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Летить осінній лист, немов летять роки
І застеляє стежку моріжкову,
А під горіхами зібралися крукИ
І тихим «карканням» ведуть свою розмову.
«Курли» затихло, хмари в небесах
Змінилися і трохи потемніли.
Осіннє золото, ця неземна краса,
Вкриває землю і теплом ще гріє.
Готується до сну матусенька земля,
Десь ожила рілля, озименіє жито.
Ідуть до сну притомлені поля,
Щоб навесні врожаями ожити.
І смуток на душі, що холод настає,
Темніє ліс, щодня плащі міняє.
Лиш кольоровий лист тепла ще додає,
Готується земля і зимоньку чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282790
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Пусть говорят, что чувства - миражи,
особый взгляд, игра воображения.
Простой аспект, что голову вскружив,
коловоротит, держит в напряжении.
Пусть говорят, любовь - самообман,
незримый луч в пучине неизвестности.
О нет! Любовь - безбрежный океан
и водопады неуемной нежности.
Пусть говорят, любовь приносит боль.
Пусть говорят...Они не знают истины.
Но жизнь без чувств - сценическая роль.
Сплошной театр.. наигранно-бессмысленный..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109206249
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281684
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Мазур Наталя
ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙДИ
Ти до мене прийди, як заграє світанок.
Ти до мене прийди, коли сонце встає.
Теплий потиск руки, зачудований ранок...
Ти кохання моє! Ти кохання моє!
Ти до мене прийди, коли сонце в зеніті.
Ти до мене прийди, хай все бачить село.
Поцілуй, пригорни, щоб в обіймах зігріти,
Що би там не було! Що би там не було!
Ти до мене прийди, коли сонце сідає.
Ти до мене прийди, наче подих весни.
Давню мрію свою, що коханням палає,
Постелю в твої сни! Постелю в твої сни!
Пелюстќи сон-трави розкидаю шовкові,
Приберу, як до свят, і світлицю, і дім.
Я скупаю тебе в ніжній хвилі любові...
Будеш завжди моїм! Будеш завжди моїм!
=========================
Борода
УКРАЇНО МОЯ
Україно моя, рідна земле, мій краю,
із далеких країв я до тебе лечу.
Із далеких країв я до тебе вертаюcь
і літами за гріх свій синівський плачу.
Україно моя, безталанная мати,
чи ж ростила на те своїх блудних синів,
чи купала на те їх в ромашці і м"яті,
щоб тепер виглядать із чужинських країв.
Україно моя, мій любистковий краю,
золотії поля у вінку споришу.
Із далеких орбіт зорі з неба згортаю
і в намисто із них тебе вбрати спішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281529
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Чи можна хвилини я ті підберу,
Що сипались в батьківське серце, мов зерна.
Батькам я скажу, як їх щиро люблю,
І Бога благаю, нехай їх поверне.
Щоб ласку віддати і шану батькам,
Для них у житті, я зробив дуже мало.
Тоді зрозумів, що я борг свій віддам,
Коли їх на білому світі не стало.
Я Бога молю, хай почують батьки,
Щоб знали тепер, що вони біля мене.
Мов птахи у вирій злітають роки,
А я пам’ятаю, Вас Тату і Нене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Если б слышала душа мудрецов,
избавлялась бы сама от наивности..
Ты свободна - если в сердце любовь,
но рабыня, если жаждешь взаимности..
Я сегодня пробудилась другой,
видно Боги ум лишили невинности..
Провели своей волшебной рукой,
избавляя от желаний взаимности..
Нет, не стоило мне слов о любви,
как награду за заслуги выпрашивать?
И картину, где следы нелюбви,
разноцветными мелками раскрашивать..
Научилась я читать между строк,
только силы нет прочтенное вынести.
Не оракул я, не маг, не пророк...
Но вольна я от желаний взаимности..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109164477
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280980
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Вечори вересневі хризантемами пахнуть,
А всі ночі казкові туман покриває.
Від цілунків, під ранок, зорі в небі згасають,
В таку пору кохання я своє проводжаю.
Я тримаю за руку, ту єдину – царівну
Із якою в житті я постійно щасливий.
До якої душею, ніби пташкою, лину,
А вона завжди каже: « Я люблю тебе, милий!».
Листя осені стелить до щастя дорогу
І злітаються птахи на зимівлю в кубельце.
Хоч зима попереду викликає тривогу,
Але осені шурхіт заспокоює серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281025
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Уже август дни считает.Близок осени сезон.
День тихонько убывает и меняет свой фасон.
Солнце,подустав за лето,усмиряет свою прыть.
Разливает меньше света и готовится остыть.
Но зато уже созрели ,малых солнышек поля.
Вдоль дороги запестрели,красотою взгляд маня.
Звёзды будто ярче стали,величавее луна.
И в загадочные дали,будто нас зовёт она.
Но немного жалко- грустно,лета,что уйдёт пора.
Было как-то сладко-вкусно и неважно,что жара.
Август быстро дни листает.Дождь прохладный моросит.
Осень силы набирает. С рыжей краской к нам спешит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275246
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Весна вокруг пьянила свежестью.
А в сердце расставанья боль и мрак.
Дай хоть последней своей нежностью
мне выстелить твой уходящий шаг.
Не суждено!Судьба коварная
Свела из параллельных нас миров.
Ты в жизни сразу стала главная,
Моя неповторимая любовь.
Уходишь,будто в спину выстрелив.
И в сердце будто рваная дыра.
Но всё же я любовью выстелю,
Дорогу,чтобы лёгкою была.
Теперь зубами пуповину я,
Перегрызу,от боли замерев.
Чтоб не терзала тебя грусть моя,
Как в клетке свою жертву лев.
Весна вокруг пьянила свежестью
но вовсе не хотелось ей дышать.
Последний шаг покрылся снежностью
и надо крепче пуповину завязать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274971
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Я по полю ходила неровному,
Спотыкалась на каждом шагу.
К уголочку я шла потаённому,
Там где счастье найти я смогу.
Поклонилась я красному солнышку,
Небесам и зелёной траве.
И росы из цветочного донышка,
Испила,преклонившись в мольбе.
Подскажи-ка ,Земля моя матушка
Куда путь проложить мне сейчас,
Ледяная ль где бродит сударушка
И где ночи так короток час.
А быть может на юг,там где плещется
Море синее нежной волной.
Там причал мой и счастье отыщется.
Им тогда поделюсь я с тобой.
Иль туда, где рождается солнышко.
Поднимается первым рассвет.
И согреет меня,словно зёрнышко
И,подскажет мне счастья секрет?!
Тут услышала песню соловушки,
Словно он, мне ответ напевал:
"Счастье в сердце твоём и головушке,
А не в крае,где ты не бывал!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275384
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Я в храме необычном побывала.
Сияющей в нём столько теплоты.
Такой любви нигде не ощущала.
Душевной,светлой,чистой красоты.
Там Батюшка Василий-ликом Божий.
И сразу хочется покаяться ему,
В чём ты виновен,когда был моложе.
В чём согрешил вчера и день тому.
Нет в этом храме яркой позолоты,
Здесь золотятся солнышка лучи.
И не бывает здесь плохой погоды.
И слово лечит лучше,чем врачи.
И сразу хочется стать лучше и добрее
Сиять для всех душевной красотой.
Здесь райской атмосферой веет
И наступает благостный покой.
Покрова Храм,святой,пречистый,
МногИе лета пусть дарует Бог!
Здесь ангелы летают в небе чистом.
Спасибо,что нам лучше стать помог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276253
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 17.09.2011
Інна Серьогіна
МЫ С ВАМИ ВСТРЕТИЛИСЬ СЛУЧАЙНО
Мы с Вами встретились случайно
В осеннем парке под луною.
Вечер задумчиво-печальный
Вы озарили вдруг собой.
А взглядом трепетным и нежным
Пленили душу так нежданно,
И запылал костер безбрежный,
Запылал костер желанный,
Разожгли костер любви
Со мною Вы.
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
Мы в танце кружимся осеннем,
Шепчу я Вам слова о страсти.
И звезды, словно карусели,
Разгонят тучи и дожди.
Глаза в глаза и рук сплетенье,
Луна танцует в ритме танго.
И в танце нашего забвенья,
В танце губы, словно манго,
Ваши губы – жар любви...
Со мною Вы…
Танго осени нас свело.
Обнимаю Ваш стан.
Всем дождям и ветрам назло
Я любить не устал.
=========================
Борода
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ
Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град?!
Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад?!
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю -
а там цілющий водопад.
Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги.
Забудь про рани від незгод.
До чорта нам цінитель мод!
Нам аплодує вже народ
і зорепад.
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Спасибі щире, любий друже.
В мені нуртує твоя мужність.
У цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.
Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю.
Один лиш крок, один на двох.
у суддів вже переполох.
За нас майдан і господь Бог,
як оберіг.
Ми станцюєм обоє
наше танго на двох.
В цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
=================
Слова і вокал – Світлана Моренець
Танго прощання
Коли в небесному просторі
всміхнулись таємничі зорі
і нам коханням нашим стали,
гадали ми – на цілий вік.
Роки в любові пролітали,
щасливі ми іще не знали,
що вже хитнувся білий світ
і обірвав любові цвіт,
він опадає наче сніг,
мені до ніг…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Згорають сторінки роману,
дим щастя відпливе туманом…
Але він був – і не обманом –
тих днів щасливих зорепад!
Та ми – своєї долі бранці...
Танцює смуток з нами в танці
і пристрасть, наче вогнепад,
сумне відлуння серенад,
що не вернути нам назад
тих днів принад…
Наша пісня кохання
обірвалася враз.
Танго – танець прощання –
лиш зостався у нас.
Вже від танцю прощання
затихають сліди,
Але світло кохання
в моїм серці завжди.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GjiaN0BVOX4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280275
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Наталка Кольоровісни
ЗОРЯНА ПІСНЯ
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Десь далеко нині ти
Лічиш зорі в самоті
З диво-кришталю.
Я пишу тобі листи,
Прокладаючи мости,
Сповнені жалю.
Задрімало все зело.
Заглядає сон в вікно.
Свічку запалю.
Пам’ятає ще тепло
Вуст твоїх моє чоло.
Я тебе люблю.
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
Плине листя по воді.
Пророкує холоди
Ранній листопад.
Сипле мрії золоті
У долоні молоді
Щедрий зорепад.
По садочках, по ярках,
По заплутаних стежках
Я до тебе йду.
Тануть зорі в небесах,
Тану я в твоїх руках.
Чи не на біду?..
У небі розливається
Густий Чумацький шлях.
А місяць підіймається
На крилах, мов Жар-птах.
==================
Ніна Третяк
ЛІТО, ЛІТЕЧКО
В платті з білим комірцем
Бігло літо манівцем –
Хочеш – доганяй!
Де колосяться жита,
Сонях сонцем розквіта –
Літо переймай!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів:
Квітують соняхи у полі,
Літо уповні.
Дві стежечки, немов дві долі
Стеляться мені…
З двох стежок одну знайду
І своєю я піду –
Серце – вибирай!
На ромашці не гадай,
Сміливіше визначай –
Літо доганяй!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів.
В платті з білим комірцем
Бігло літо манівцем –
Спробуй зупинить!
Літо- літечко летить,
Поспішати треба жить –
І любить, любить!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе щастя є –
Скільки доброти!
Літо-літечко моє,
Скільки в тебе сонця є –
Ти світи, світи!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280006
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Борода
ТРИ КУРГАНИ
Де cиві тумани
стоять три кургани.
Почили гетьмани.
На Січі ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жаданна,
де ти, сило козацька?
Ніч стає.
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Журливі тумани
ворушать кургани.
Не чують гетьмани.
Лютує ніч.
Де ти, доле таланна,
де ти, воле жаданна,
де ти, сило козацька?
Ніч стає...
Де ти, шабле мамайська,
де ти, вдаченько хвацька,
де ти, смертонько славна,
де ти є?
Розвійтесь тумани!
Ожийте кургани!
Вставайте гетьмани,
будіте Січ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280866
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Мій народе, мої українці,
Я звертаюсь до Вас, як нащадків,
Ми ж господарі тут, не чужинці,
Досить нам на землі безпорядків.
Як прийдуть патріоти до влади,
Як обнімуться всі українці…
То народ наш тоді буде радий,
Нас тоді зрозуміють чужинці.
Що є в світі держава багата,
Де шанують і батька, і сина,
Де чудова земля і дівчата,
Це держава - моя Україна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280742
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258265
Вже вишні вбрались в білі сукні,
А яблуньки ― в рожевий цвіт.
Стоять, прекрасні і розкішні,
Дурманять пахощами світ.
І горобина кучерява
Радіє теж, що вже весна.
А на зелених ніжних травах
Блищить смарагдова роса.
Усе в природі вже вирує,
Росте, квітує і бринить.
За чим же я тоді жалкую?
Чому душа моя болить?
Мабуть, за цим чудовим цвітом,
Що вже тихенько обліта.
Ось так недовго око тішить
Й чарує всіх людська краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270692
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 14.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
З- ачарує всіх красою місто,
Д- нем, що святом йде у кожен дім..
Н- адзвичайне, у вбранні барвистім,
Е- легантне, на заздрість усім..
М- айорить казково прапорами,
Н- аче райдуга зійшла з небес,
А- рки кульок в кольоровій гамі,
Р- ізнобарвно-феєричний сплеск.
О- живають клумби і алеї,
Д- ень такий... (Ну як їм не цвісти?)
Ж- овті чорнобривці і лілеї,
Е- тюдом осіннім розмістив..
Н- авіть небо у славний день міста,
Н- іжно розстелило голубінь..
Я- к землі росу прозоро-чисту,
В-інниці дарує свій уклін..
І- менини!! Свято!! Привітання!!
Н- есуть у вітальному вінку,
Н- аше місто.. наші сподівання.
Й- мрії в хороводному танкУ.
Ц- е тобі - любов, прихильність наша.
Я- сночола, ти для нас найкраща!!
(Моєму улюбленому місту - 655 років!!)
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009125394
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210527
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2011
С -ЛИТКОВ ИЗ МЕЧТЫ И ЛАСКИ,
Д -НЕЙ ИЗ БЕСПОДОБНОЙ СКАЗКИ.
Н -АВСЕГДА ВОСТОРГА ВЗГЛЯДОВ,
Е -ВРО СТОЛЬКО, СКОЛЬКО НАДО!
М -ОДНОЙ, БРЕНДОВОЙ ОДЕЖДЫ,
Р -АВНОВЕСИЯ, НАДЕЖДЫ.
О -ПТИМИЗМА И УДАЧИ,
Ж -АРКИХ ЧУВСТВ ТЕБЕ В ПРИДАЧУ,
Д -А ГУЛЯТЬ ПОД ОБЛАКАМИ
Е -ЛИСЕЙСКИМИ ПОЛЯМИ..
Н -АИЛУЧШИХ ОЩУЩЕНИЙ,,
И -ДЕАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ!!
Я ЖЕЛАЮ ОТ ДУШИ ДОСТИЖЕНИЯ ВЕРШИН!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253148
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 12.09.2011
Как-то раз грузин на рынке,
Мясо, сало продавал.
ОтрезАл всем с серединки,
На вкус пробовать давал.
Мужик, губы вытирая,
Сало очень уж хвалил..
Ай! Вкуснятина какая!
Чем, браток, свинью кормил?
- Хлэбом кормил постоянно..
Зачэм мне другой процесс?
А тот - документ с кармана -
Майор ОБХСС..
За кормежку свиней хлебом,
Молча штраф грузин платил,
Проклинал он даже небо,
Сам же диким волком выл.
Покупателю второму,
Злостно отвечал потом,
- Мол, свинью кормил я дома,
Нет, не хлебом, а дерьмом!
Как дерьмом? Да вы преступник!
И.. на штраф - квитанцию..
Оказалось - он сотрудник
Райсанэпидстанции..
Ну, а третьему мужчине,
Когда сало тот хвалил,
На вопрос, чем вы кормили?
Грузин хитро говорил.
- Не нарвусь я на скандал,
Что, схож я на дэбила?
Хрюшке дэньги я давал,
Чтоб в ресторан ходила..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908113207
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195150
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 12.09.2011
- Подруженька, дорогая,
Тебя не поймешь!
То ты мебель покупаешь,
А тут продаешь...
Диванчик, тобой любимый,
Хвасталась ты мне,
Почему продать решила??
Выгода в цене??
- Ой!! Скажу я по секрету,
Молчать нету силы,
На диванчике вот этом
Мужу изменила..
-Подожди чепуху гнать,
Объясни сначала,
Мне что, тоже продавать
На чем изменяла??
Представь, в квартире моей
Вмиг бы стало пусто..
А из обстановки всей
Осталась лишь люстра..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908214653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195481
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 12.09.2011
Лето. Пляж. Женщина пышка.
Волны..Белый пароход.
Рядом доченька-малышка,
Всё вопросы задает.
-С чего сделана скакалка?
Сколько черепахе лет?
Почему у дядей в плавках
Что-то есть - у тетей нет?
Мама теребит песочек,
Ведь вопросы не легки,
-Видишь-ли, дяденьки - доча
Прячут в плавках кошельки.
- Мам, смотрела я на пляже.
Кошельки мужчин двоих,
И заметила я даже -
Они разные у них...
У кого большие - значит,
В кошельке много рублей?
- Да, дочка, одни богаче,
А другие - победней..
- Наконец-то мне понятно
По твоих мама словах,
На тебя вон дядя смотрит -
Богатеет на глазах!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912217326
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198095
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 12.09.2011
Парень с самого утра
Здесь, на полустанке.
Хочет продать комара
В трехлитровой банке.
Надпись вывела рука
В ценнике красивом:
"ЗАМЕНИТЕЛЬ МУЖИКА"-
..За три банки пива.
Стала дама покупать..
Одета по моде.
-А как его применять,
Объяснить извольте?
- Ты войди в свой будуар
С постелью атласной.
Будет ждать тебя комар-
Готов к любви страстной.
Ну а если кайфа нет,
Не сладко целует,
Немедленно звони мне,
Прилечу я.. пулей.
Поступила в тот же день
Акция протеста.
- Ваш комар какой-то пень,
С потолка - ни с места.
Понял. Еду. Жди. Лежи.
Путь к тебе не длинный.
Я не зря тебе вручил
Талон гарантийный.
Раздевался у дверей
С прыткостью пегаса.
И нырнул к даме скорей
В постель из атласа.
Посмотрел на потолок,
И взвыл благим матом,
- Слышь, комар, да как же мог
Подвести меня ты?
Да тебя мало убить
Неуча,тупицу!
Смотри, как надо любить
Женщину-царицу.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005145953
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207746
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 12.09.2011
- Видно придет папка
Вновь в пьяном бреду,
Милые ребятки
Я скоро уйду.
Вы его разденьте
Уложите спать,
Попрошу вас, дети
Брюки не снимать.
Малыши упрямы,
И хотят все знать
- Ну почему, мама
Брюк нельзя снимать?
- Да.. живет у папы
В брюках страшный змей,
Схватит в свои лапы
Скушает скорей!
Маме на работу
Младший позвонил,
Все, как по отчету
Быстро доложил.
- Герои мы с братом
Мамка... Я и он!
Нами змей проклятый
Намертво сражен.
Воскреснет едва ли
Отродье земли,
Яйца растоптали,
А гнездо - сожгли!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1912106168
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211036
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 11.09.2011
Подключает дед сигнализацию
В старом Запорожце во дворе.
Прослужил наверное лет двадцать
Потехой веселой детворе..
Тут рулит сосед.. на новом МЕРСЕ.
И деду ехидно говорит:
- Боишься угонят? С тобой вместе?
Да кому он нужен? Глянь на вид.
Дед промямлил "Что ты.. Угоняют..
Ваши Мерсы.. в городе везде..
В мой горбатый, (вот и защищаю)
Ночью ходят... по большой нужде..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008184681
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218987
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 11.09.2011
Больной мечется по комнате,
С мольбой говорит к врачу..
- Доктор, если мне поможете. -
Я вам щедро заплачУ!!
- Ну милок, да я не девушка!
Не води меня за нос..
Давай-ка сначала денежки,
А помочь-то - не вопрос.
Мне не раз встречались странности,
Помогу я, а в ответ..
Ни.. людей, ни.. благодарности,
И обещанного - нет.
Бывают совсем умелые..
С ними - вообще завал..
Лежит в гробу и вид делает..
Будто меня не узнал.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911186499
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221948
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 11.09.2011
Ну кабан! Ну молодец!
Следаком стал наконец!
В огромаднейшем лесу.
Первой допросил лису :
-Стыд и срам ты потеряла..
Мех, что на тебе - украла?
И.. упёр её в тюрьму
В одиночки серой тьму.
Вот сидит лиса, скучает,
В чем вина её - не знает..
На мордашке хитрой- грусть
Тут влетает с треском гусь.
- Ну, а ты за что попался?
- Да кабан вот привязался,
За какой, скажи мне, шиш,
Каждый год на Юг летишь?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1911026822
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242535
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 11.09.2011
По селі побігла плітка,
Наче вистріл грому,
Ніби кум Петра Тігіпка
Впав в глибоку кому..
Не знаходить Петька місця,
Одна й тая дума -
Як поїхати до міста,
Та провідать кума..
Взяв Петро в руки корзину
(Йшов же не до дівки)..
Вклав шмат сала, цибулину
І.. пляшку горілки.
Знав давно, що як по блату,
То здеруть добряче..
То ж прорався у палату,
Щоб ніхто не бачив..
Як угледів свого кума -
Сльозами умився..
Той неначе врізав дуба,
Простирадлом вкрився..
Простягнув обабіч тіла
Нерухомі клешні..
На обличчі такий білий..
Наче вмер, сердешний..
Заревів, як бик "Ой, братці!
Я ж приїхав з дому,
Мріяв випити по чарці,
А ти ж впав у кому!"
Через те, що ти у комі
Ніде правди діти..
Плачуть рідні і знайомі,
Жінка Галя й діти..
Тут.. на цьому голосінні
Все кумове тіло..
Відчуваючи спасіння -
Смачно затремтіло.
Відкрив очі і як парус
Простирадло скинув..
Оце б, каже, мені зараз
Молоду дівчИну.. .
Хоч відлежусь тут, спочину..
Зручненька ж канапка..
Наливай, куме, чарчину!!
КОМА ...ще не КРАПКА!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102259257
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243423
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 11.09.2011
Как то раз мужик некстати
вернулся домой..
И застал жену в кровати
ну совсем больной.
Дорогой, подай таблетку,
здесь, у сердца боль.
И беги скорей в аптеку,
купи корвалол.
- Не волнуйся, нет причины,
мчусь я со всех ног !
Заглянул по пути к сыну, -
- Как ты тут, сынок ?
Мальчик шепчет еле слышно
- Я.. нормально тут...
Только тихо...дядя Миша,
в спальне.. там - в шкафу.
Муж туда бежит в тревоге,
шкаф открыть спешит...
Там, словно медведь в берлоге,
их сосед сидит.
- Миша! Да ты видно спятил!
Иль разума нет!
Как играть ты можешь в прятки
вот в такой момент?
Пусть сынок мой, несмышленыш,
не спасает мать!
Должен ты больной был помощь
первым оказать!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909184664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268207
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 11.09.2011
Во дворе "Мерседес" наш,
Значит муж вернулся,
Поднимаясь на этаж,
Размышляла Люся..
Вот.. В прихожей на полу,
Брюки, туфли в куче,
С ванной еле слышен звук
От воды бегущей.
Мигом в ванную зашла,
Моет руки с мылом.
Мысль по ходу ей пришла,
Пошутить бы с милым..
Ловко, ручкой наугад,
Взяла за... яички..
И давай перебирать
Нежно, по привычке.
- Колокольчики мои,
Цветики степные!!!
Соскучилась, нету сил,
Мои золотые!!
И на кухню убежала,
Руки вытирая,
А там ее ожидала,
Картина такая..
Муж ест бутерброд с икоркой,
С колбасой и сыром..
- А кто в ванной.. там.. за шторкой?? -
Только и спросила!!
И на стул, он рядом был,
Не села - упала!!
Как её муж не просил,
Слова не сказала..
Что ты съежилась вся, сжалась?
Вижу - не до смеха!
Чего так перепугалась ..
Папа к нам приехал!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909013528
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195468
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 11.09.2011
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 11.09.2011
О Боже мій!! Невже у тому милість,
щоб у тривогу серце запрягти?
І міркувати, чи ж була то щирість
як пригортав до себе ніжно ти?
Кому ж бо вірить, як не вірить серцю,
отим терезам мрій і сподівань.
Воно щораз коханням озоветься
і затамує зойкіт хвилювань..
Мовчить сердЕнько.. тільки тихо плаче
в сумнім чеканні бажаних вістей..
То затріпоче ластівкою, наче
ця невідомість, це - ніщо... пусте..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108113318
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274665
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.09.2011
Путешествуя в накуренном вагоне,
созерцая из окна родной простор,
три мужчины в возрастном диапазоне,
проводили оживленный разговор..
Обсужденье политической системы
вызывало негатив и даже злость.
И попутчики коснулись вечной темы,
раскрывающей их силушку и мощь...
Начал первым тридцати двухлетний парень,
говорил и восторгался с блеском глаз..
- Темперамент мой - лихой огонь и пламень,
я на секс способен в месяц много раз..
И второй повествовал легко.. свободно,
с некой гордостью поведал свой секрет.
- Я уверен, это тоже превосходно
раз в неделю.. для мужчины средних лет..
Ну а дед..Он разменял восьмой десяток.
но ребята с него требуют рассказ.
- У тебя, дедуля, с сексом как - порядок,
иль забыл, когда он был в последний раз?
Дед прищурил хитро-мудро свои глазки..
- Старый я, но все живое - по плечу,
у меня возможен секс, любовь и ласки,
столько раз, сколь сам я лично захочу..
На том слове у мужчин отвисла челюсть.....
И решили, что несут им ерунду..
Дед продолжил -Вот.. лет десять не хотелось..
Захочу, быть может, в будущем году..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109044686
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278707
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Фея-осень, земная царица,
паутинки накинув платок..
Рукодельница и кружевница,
величаво пришла на порог.
Изощряясь оттенками охры,
рыжим золотом красит листву.
И заботливо воздухом мокрым
вымывает небес синеву..
Хороводятся желтые листья
и зовут на осенний парад..
И романтиков тропкою лисьей
провожают в задумчивый сад..
Обнимает тихонько за плечи
тишины сентябристая шаль.
И рябины горящие свечи
красят бисером дымки вуаль..
Мне приятен твой стынувший воздух,
и молочный туман над рекой.
И роса на траве - лета отзвук....
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ ОСЕНЬ ТАКОЙ!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109094237
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279634
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
insolito
З Дніпровських лук, аж за Карпати,
Розкинулась земля моя!
Це – Україна, донька й мати,
Це – Батьківщина, Ти і Я.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
Від Слобожанщини й Полісся
До Буковини й Подолян
Краса чарівна в повний місяць
Розкриє таїну древлян.
Моя земля, моя родина,
Моє свічадо. З праотців –
Зоря надії. Ти ж єдина,
Як промінець в моїй руці.
------------------
Білоозерянська Чайка
[i]Зимова лиманська[/i]
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
Здається, серце робить видих,
Коли під снігом весни сплять.
Та тішить око краєвидом
Лиманська сніжно-біла гладь.
Милують зір ясні пейзажі –
І посміхається зима,
Село вітає рідне наше
В гостинній щедрості – Лиман.
Тепла в нім озеро й любові,
Зворушать кожного пісні.
В місцевім колориті слова –
Блищить, іскриться чистий сніг.
Куточок милий України,
Які тобі знайти слова?
Ти – промінь світла, що невпинно,
Лиманську душу зігрівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279024
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Ложатся листья на аллею...
К чему грустить? Нет! Не посмею.
Мне жёлтый лист не знак печали:
То краски осени сыграли.
Смотрю усталыми глазами...
Как описать красу словами?
Ещё сентябрь ласкает взглядом,
А ты, как прежде, в сердце... рядом.
Я за тобою робким шагом
Иду с надеждою и страхом.
И вижу там в туманной дали:
Не всё с тобою потеряли.
Тону в пучине всех сомнений,
Лечу в мир грёз и сожалений.
К тебе протягиваю руки...
Любви своей я слышу звуки...
Забудем горькую разлуку.
В груди своей я спрячу муку.
И загорятся ярко свечи,
И возвратится радость встречи...
--------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279109
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Травень
Мрякою дрібною плаче небо...
Травень зажуривсь-засумував.
Тугу виливаючи із себе,
Затуманив-задепресував.
Поділись журбою і зі мною,
Що у тебе сталось, розкажи:
І за чим весняною порою
Ти занив, заплакав, затужив ?
Чи за тим, що сонце загубилось
У холодній сивій пелені?
Чи за тим, що юність утопилась
У бездонній далі-вишині?
А із нею канули й надії,
Та хлопчачий світлий шал-порив,
І запал колишній трутом тліє:
Так всьогó хотів, та не зробив...
Чи за тим, що вíтри-буревії
В царство вічних холоду й імли
Пелюстки кохання – диво-мрії −
Без жалю навіки віднесли?
Залишивши душу на поталу,
Іскрам-лезам хмарних гільйотин:
Й наче в долі хижої в опалі –
Ти один...І знову ти один...
Не один ти, нас, принаймні двоє,
І я теж недолі злої син.
Ми немовби злиті із тобою
У свинцевім розвої хмарин.
Я тебе послухаю-почую,
І розради слово підкажу,
Та з тобою я не посумую,
Не поплачу і не потужу.
Ти в мені печалі не пробудиш,
Я давно своє минуле поховав.
Всі невдачі, зради і облуди
Закопав, засипав, зарівняв.
Та і ти, мій брате, не карайся;
Що було, тогó вже не вернуть.
Не шкодуй, не мучся і не кайся −
Тлінне все, та вічна твоя суть.
Травню мій, ти ж золото-прекрасний,
Теплий, добрий, сонячно-ясний.
Дух весни – цілунок дивно-красний,
Зáвжди свіжий, завжди молодий.
Так осяй же усмішкою небо,
Прожени з чола свого вітри,
Не сумуй, друзяко, та не треба:
А забудь, наплюй, і розітри.
Все цвіте навколо – подивися!
На порозі літо світлих мрій.
Тож зі мною міцно обіймися,
І квіткам на клумбах порадій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192955
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 03.09.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251266
Стрічкою річенька,
Чиста водиченька,
Стрімко до берега човен пливе.
Аж до вербиченьки,
До чарівниченьки,
Де поміж листям співа соловей.
Гілка гойдається,
Спів розливається,
Лугом-долиною линуть слова:
– Пташечко, рибонько,
Квітко, лебідонько!
Серденько в'яне, душа ожива!
Весно, весняночко!
З ночі до раночку
Той соловеєчко стихне хіба?
Ляже травиченька
Під біле личенько,
Віти додолу опустить верба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273620
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 03.09.2011
ДИКА МРІЯ
Хотів би я буть Робінзоном,
І жити на острові дикім,
І дихати вільним озоном
Не бачачи жодної пики.
У царстві кокосів, бананів,
Колібрі, папужок, канарок –
У зовсім первісному стані,
Без грошей, дівок і цигарок.
Без пива, газет, інтернету,
Без радіотелеефіру,
В обіймах-тенетах-лабетах
Одвічно-спокійного миру.
Ніякої чорної скрухи,
Ніякої б…ої Ради,
Ні партій, ні блоків, ні рухів,
Ні збочено-сучої влади.
Є тільки цнотлива природа
В застиглому дусі-моменті –
Я сам би собі був народом,
І сам би собі – президентом.
...Собі ж бо брехати не станеш,
Із себе що знімеш – візьмеш,
Як встелиш, так ляжеш і встанеш,
І так сам собі проживеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180323
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 02.09.2011
П’ЯНА МРІЯ
Люблю нажлуктитись із кумом бурачанки,
І гепнутися поміж бадиляк,
І різні мрії мріяти до ранку –
Про все, про все помарити усмак...
...Лежиш собі тихенько у травичці,
Вдивляєшся у п’яні небеса
І плавно розчиняєшся у гичці...
О диво...О легенда...О краса...
Про все собі лежиш і мило мрієш,
Про все, що так хотілося б уздріть.
І млієш, і зітхаєш, і пітнієш,
А місяць щось вигукує-кричить:
Що всі ми живемо найкраще в світі,
Жуємо ковбасу і шоколад,
У тюрмах і колоніях бандити,
Із бідними всім ділиться магнат,
Що скрізь реформи, зміни і порядок,
Прозорість, справедливість і закон,
Правдивість, благоденство і достаток,
Спускається на землю Божий Трон.
Що всі голодні-голі – п’яні-ситі,
Ніхто кісток не кидає в народ,
І свині не дорвались до корита,
І в гетьмани пробився патріот,
І чесні можновладці, депутати
Не брешуть, не жирують, не гребуть;
Іскриться у хатинці нашій свято,
Постала давня велич і могуть.
І ми, нарешті, моцно засіяли
У золоті і сріблі дужих крил
І пісню перемоги заспівали
У вирі-леті піднятих вітрил...
...Лежиш собі, зітхаєш-млієш-мрієш –
Як круто бурачанка оця пре.
А що робить? Не вип’єш, то здурієш...
Пішли ви всі! І хай усьому грець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183050
дата надходження 10.04.2010
дата закладки 02.09.2011
Моя калинонько, я дякую тобі,
За цвіт, за ягоди червоні з гіркотою.
І за життя, хоч ми ще молоді,
Та виросли удвох разом з тобою.
Тумани вкриють цвіт твій навесні
І листя вмиється духмяною росою.
І зазвучать забуті вже пісні,
Я буду знов пишатися тобою!
Бо на моїй землі споконвіків,
Разом ішли калина й Україна.
Прошу пробачення у прадідів –дідів,
За те, що не розквітла ще країна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277379
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 30.08.2011
І відлітають в вирій журавлі,
У інший край, де сяє чуже сонце.
Летять далеко з рідної землі,
Я проводжаю їх засмучений в віконці.
« Курли… курли…», немов кричать: «Прощай!»
А я сиджу і на їх клин дивлюся.
Летять вони у невідомий край,
За їх повернення я Богу помолюся.
Повіють холодом засніжені вітри,
Тепла прийдеться довго виглядати.
Лише трава попнеться догори,
Знов журавлів ми будемо чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277720
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
І все – таки, коли болить душа,
А серце покривається морозом.
Знаходиться в житті якась межа,
Коли не варто утрачати розум.
А за межею знову новизна -
Життя щасливе і чудові квіти.
Хоч чарів чаша випита до дна,
Від щастя ми не маємо хмеліти.
Бо хліб і сіль кладуться на столі
І ставляться бокали для напитку.
Це тільки в нас, на вишитій землі,
Живе народ без щастя і без блиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277773
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Ветер нежно гладит мои волосы,
Локоны рассыпались на грудь...
Издалёка слышу я вполголоса:
"Помни наши встречи... Не забудь".
Отозвалась в сердце боль украдкою:
Не забыла я тебя, родной.
Для меня останется загадкою:
Почему прошло всё стороной?
Полумесяц смотрит с сожалением,
А звезда отчаянья полна...
Только ветер с лёгким дуновением
Не напомнит мне, что я одна.
Прошлое ещё горчит полынью,
Лебедем растаяло вдали.
Розовый рассвет с небесной синью
Снимет боль несбывшейся Любви...
Жаль...года проходят вереницей.
Их возврата невозможно ждать...
Для меня ты будешь Синей птицей,
Той, что не сумела удержать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271650
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 29.08.2011
Открыто в ночь моё окно.
От ветра шторка еле дышит.
А я всё думаю одно:
Неужто Ангел меня слышит?
Где ты невидимый Хранитель?
Ты сколько раз спасал меня!
От боли в сердце избавитель,
Ты придавал душе огня.
К тебе любезно обращаюсь:
Спаси меня от суеты.
Ещё просить я попытаюсь:
Избавь от сердца пустоты.
Ты научил прощать ошибки,
Всели мне веру в доброту.
Прости несмелые попытки
Осуществить свою мечту.
Но как прощать друзей неверных,
Их зависть чёрную и ложь?
Не ты ль учил один из первых:
Измена - будто в сердце нож?
Прости мои грехи земные.
И за меня прошу - молись.
Я знаю: просьбы непростые,
Но как сложна, Мой Ангел, ЖИЗНЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272318
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 29.08.2011
Ну что же, душа, теперь плачешь,
Коря за ошибки мои?
И слёз своих горьких не прячешь...
Насмешливы просьбы твои!
Не ты ли тепла захотела,
Без стука вошла не в ту дверь?
Любовью потом заболела...
Ну как же лечить мне теперь?
Ты помнишь, листочком дрожала,
Отведав измену и ложь?
Зачем же ты это прощала?..
Меня, я прошу, ты не трожь!
Давно ли, в бессонные ночи,
Клялась, что забудешь его..
И снова врала... Нету мочи..
Прогнать бы тебя мне давно...
Смотрю на тебя и не знаю:
Зачем за тобою бреду?
О, милая, я заклинаю:
Не строй же мне жизнь, как в аду.
Прошу, не играй со мной в прятки.
Ведь там тебя больше не ждут.
Беги от тех мест без оглядки,
Где снова тебя предадут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274278
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 29.08.2011
За окном вновь тоскующий сад.
Золотится листва у порога.
Это красного лета закат.
Напрямик ведёт в осень дорога.
Я тоску растворяю в цветах:
У ворот разноцветные астры,
Что купаются в солнца лучах,
Ранней осени прелести пёстры.
Словно яркогорящий закат,
И манящие радуги крылья...
Но к чему здесь печален мой взгляд?
Может, больно душе от безсилья?
Сонный ветер качает листву
Тронет крик журавлей в небосводе.
И зима вдруг накроет траву...
А душа привыкает к свободе.
И вдыхая цветов аромат,
Всё ж несу в сердце знойное лето.
И пускай на дворе листопад,
Твоим ласковым взглядом согрета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274765
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Темные тучи превращаются в небесные цветы,
когда их поцелует свет. (Тагор Рабиндранат)
------------------------------------------------------------------------------
На цветочной поляне
Средь тюльпанов и роз,
Тихо, в робком молчаньи,
Цветок верности рос.
Цвет лазурного неба,
Бирюзовой волны,
Ослепительней снега,
Обаянье весны.
И зовут однолюбкой
Этот милый цветок...
Ты сказал, вроде в шутку:
До сих пор одинок...
Подарил незабудку...
Что ж забыть-то не смог?
Я в смущеньи минутку...
Был у нас же пролог...
Приколол ты мне в косы
Незабвенья букет.
В мелких бусинках росы,
Как Любви нашей свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274897
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Давно відцвів черешень білий цвіт,
І яблука вже падають в саду.
Це осінь залишає перший слід,
Та я стежками літа ще іду.
Гостріше вже запахли пізні квіти,
Ще росами обтяжена трава.
І вітер колихає дерев віти,
А до зими лишилось крок, чи два.
Та осінь особлива пора року:
В душі ще може квітнути весна.
Як радісно відчуть і бачить оком,
Що осінь різнобарвна, чарівна..
Осінній подих тихо прокотився,
(Та в серці не поселиться журба),
У річці, наче в дзеркалі відбився,
Та зміни ці помітить лиш верба.
Ця тиша навіває ніжний смуток.
Казкова, неповторна ця пора.
Та сонце ще кидає цілий жмуток
Проміння життєдайного, тепла.
В руці тримаю я букет із листя.
Мені дарунок - посмішка твоя.
Всміхаюсь й я, бо знов шляхи зійшлися.
І поряд ти, Любов, що з осінню прийшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273734
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Буває зустріч випадкова,
Життя все змінює у нас.
Й тоді здається, що підкова
Тобі на щастя десь знайшлась.
І вже сильніше пахнуть квіти,
Усмішка сонця все ніжніш.
Від щастя хочеться радіти.
І в непогоду день ясніш.
Ну і душа в чеканні мліє:
Так щастя втратити боюсь.
Та він, на жаль, не розуміє,
Чому так пильно я дивлюсь.
Пішов собі, здвигнув плечима,
Лиш озирнувся раз, чи два...
А я шукаю в тім причину,
Та недоречні тут слова...
Вітри про щось зашепотіли,
Та враз зітхання змінив сміх.
Мабуть, так Ангели хотіли,
Щоб не попутав мене біс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273838
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Коси посріблила осінь рання,
Серцю більше смутку завдала.
А душа, зневірена в коханні,
Від думок звільнитись не змогла...
Вітер шарудить опалим листям -
Припадаю хутко до вікна.
Та хиткі надії не збулися:
То сумує осені струна.
А душа в надії завмирає,
Іскорка маленька ще горить.
Від солоних сліз не погасає.
Як листочок, на гіллі тремтить.
Подумки я стежку прокладаю...
Може, ще не спалені мости?
Чуєш? Я тебе не проклинаю,
Тільки зрозумій мене й прости...
А навколо тьма і бездоріжжя,
І, спіткнувшись, б"ються всі думки.
І лежать уламки у підніжжя,
Почуттів розбитих на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273957
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Так хочу серцем доторкнутись,
Відчуть тепло його очей,
Обняти й ніжно посміхнутись
Тому, хто гість моїх ночей.
Знайти на серця рани ліки,
Журбу в душі не колихать.
І повернути все навіки,
Зневіру підлу, щоб приспать.
І щоб заграли струни знову,
І як тоді, пісні лились,
Але тепер на тему нову...
Кохання! Знову повернись...
Та чую звуки арфи тихі...
Чи не наладжена струна?
І знов думки сідають стиха
На все, що пам"ять зберегла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274103
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Промінчик сонця на стіні відбився.
Осінній подих літнього тепла...
Чому це знову ти мені приснився?
Та погляд свій від тебе відвела...
Прозорий ранок нагадав про осінь,
А я шукаю в пам"яті слова,
Що затаїлись, гріють серце й досі,
Та втратила на них уже права.
І серце (от чудне!) не розуміє,
Що літа завершилася пора.
І тишечком собі іще леліє,
Колись тобою сказані слова...
Зловлю промінчик у свої долоні,
Як згадку про щасливі мої дні.
Нехай вони погріють, не холонуть
І будуть оберігом ще мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274564
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 29.08.2011
В моїм житті ця осінь неповторна.
О, скільки принесла мені тепла !
І музика тепер звучить мажорна,
Що смуток заспокоїть так змогла!
Любов осіння - поцілунок з медом,
Це літа нерозтрачена жага.
Я з вдячністю тепер дивлюсь на небо:
Ця зустріч невимовно дорога.
Мене ти врятував у час байдужий.
Я дякую за серце вогняне!
Ти ласкою і простотою дужий!
І тим, що розумів завжди мене...
Вустами поринаєш в мої коси...
Любисток прибавляє свій дурман...
Але...чому це рано так покоси
Ховає під крило своє туман?
Як солодко відчуть твої обійми.
Я голову поклала на плече...
Обоє разом і такі щасливі ми...
Чому ж тоді сльоза моя пече?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275235
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Грайливий вітер щось траві шепоче.
Цвіте усмішка на моїх вустах.
Осінні мрії линуть так охоче
У вирій, наче запізнілий птах...
Я так люблю осінню непогоду,
Мелодію зажурену дощу.
Та настрій мій не змінить ця негода:
Свої думки у літо я несу!.
Багряне листя знов пашить багаттям.
На вітрі розгориться більш вогнем.
А осені прозоре жовте плаття
Не викличе у серці моїм щем..
Чарує очі ця краса прощання!
Все ж смуток прожену я із душі.
Хоч осінь ця народжує кохання,
Та радить: Обережно! Не спіши!
Які чудові, милий, твої очі!
То cонячного неба ніжна синь.
Я так люблю пахучі свіжі ночі
І губ твох п"янкий солодкий хміль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275804
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Знов літнє сонце душу крає,
Осінні туляться думки.
А літо в квітах вже згорає,
Та серце гріють нагідки.
Запах чебрець побіля річки.
Он хвилька хвильку доганя.
Від вітру хиляться смерічки...
Я йду по стежці навмання.
Як море поле... Різнотрав"я...
Чомусь світлішають думки.
Вони нудьги мене позбавлять,
Пісні поллються, як струмки...
Знайду на рани серця ліки,
Образи з серця всі зітру.
Всі негаразди невеликі
Розвію в полі на вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276303
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Серебрится роса на рассвете.
Нежен луч восходящего солнца.
Вот уснул незатейливый ветер
У куста, что напротив оконца.
Ах, зачем эти лучики света
Мне напомнили давние встречи,
Твоей нежностью бЫли согреты,
А сегодня от грусти не лечат?
Позабыть я с другим не хотела
Твои сладкие,чудные речи...
Вот и осень уже подоспела.
Как забыть незажжённые свечи?
Жёлтый листик присел у окошка
И напомнил письмо без ответа.
Мне взгрустнулось сегодня немножко,
Что мелодия лета допета...
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277461
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455
Плаче осінь сивими дощами,
Різнобарв’я кидає до ніг.
Я полину думками до мами,
Зазирну за батьківський поріг.
Ми так рідко бачимось, рідненька,
Вже давно живу в чужім селі.
Я сумую часто, мила ненька,
Згадую, як ми були малі.
Всі дитячі мрії й сподівання
Сповна легко втілила в життя –
Діти, дім, професія, визнання.
Далі що? Непевне майбуття?...
Сипле осінь жолуді в долоні,
Осінь в серці, осінь у літах –
Вже мої злегка сивіють скроні.
Що зі мною, мамо, що не так?
Підросли, окріпли мої діти,
Вилітають пташечки з гнізда.
Плакати мені, а чи радіти,
Бо ж для них пора ця – золота!
Стихне дощ, калина на подвір’ї
Сонечком яскравим заіскрить,
Стихне біль, бо я з тобою, рідна,
Подумки пораджусь, хоч на мить.
Хоч в уяві пригорнусь до серця,
Ніжні руки сповнені жалю.
Мамочко, матусю, ти не сердься,
Я тебе люблю, люблю, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271373
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
" Жизнь есть сочетание мёда и жёлчи"
(Апулей).
Разнотравьем дышит ночь.
Полная луна...
Успокоился чуть дождь.
Что ж грустишь струна?
Тихо плещется волна
В серебристом блеске,
И дрожит лишь тишина
В каждом новом всплеске.
В эту ночь я не спала.
Жизнь - ведь это сказка,
По крупице собрала
Доли своей ласки.
Улыбнулась.. ведь дано
Счастье быстротечно.
Я не плачу, что прошло,
Знаю: мёд не вечно.
Было, вьюгой закружит
В середине лета.
Душа плачет, но молчит
Верою согрета.
Горе, радость всё познать
Суждено на свете,
И уметь других понять,
Быть за них в ответе...
Пёстрый красочный рассвет
Пробивает мглу.
От тумана только след,
Видно, что к теплу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269962
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Быть может, когда-то с улыбкой,
Поступок сочту за ошибку,
И в грусти пролитые слёзы,
Предстанут, как белые розы.
А дни, те что были в печали,
Как радуги краски сыграют...
Забудутся тихие вздохи,
И помниться будут лишь крохи.
Как сердце в тоске изнывало
И в бешенном ритме стучало.
Уйдут в небытьё огорченья,
Не нужными станут сомненья.
К тебе не смогу прикоснуться,
В горячих объятьях проснуться...
А время прошло... осознала:
Зачем я тебя потеряла?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270300
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Я спрячусь во Вселенной от тебя
в парящей дымке, в облаке рассвета,
Но если любишь - ты найдешь меня,
ведь для любви не велика планета..
Я призрачно уйду в густой туман,
укроюсь в пелене тепла и лета.
Мой силуэт из туч - самообман.
Ищи меня в волнующих куплетах..
А стоит только приподнять вуаль
из нежности и солнечного света.
И вмиг Вселенной станет ближе даль,
сближая чувства рифмами поэта..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008215555
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270056
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Когда мне грустно я иду к реке,
несу туда печали и невзгоды.
И свято верю - их на челноке
уносят вдаль таинственные воды..
Здесь у воды совсем иная жизнь,
будто в пучину все плохое смыло..
И все ручьи в один поток слились,
чтобы наполнить свежестью и силой..
Здесь рокот волн в обнимку с тишиной,
он наполняет все особым смыслом.
Водоворот скрывает под волной
то, что опасно и граничит с риском...
Мне хорошо... я вновь к реке иду,
испить с глубин энергии для жизни..
Здесь благодать, здесь я с собой в ладу,
здесь чище дух.. сознание.. и мысли.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11107186419
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270860
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 21.07.2011
На небосхилі чорна хмара,
Бреде кудись, немов почвара,
Залазить холодом у душу
І виправдовується: «Мушу…»
Десь тяготить над головою,
Ридає на вікно сльозою.
А крапля чиста, наче небо,
Все виправдовується: «Треба…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252503
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 06.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011
Іде весна зеленокоса,
І прокидається земля.
Ось – ось заграє сонце в росах,
Пташки повернуться здаля
Вервечкою летять лелеки,
І гуси радо ґелґотять.
З чужого краю із далека,
Качки до дому вже летять.
Розквітне проліска, підсніжник,
У шАти вдягнуться гаї,
Засяють зорі тихі й ніжні,
І защебечуть солов’ї.
Весна уже крокує світом,
Запанувала скрізь вона,
Милує дивним первоцвітом,
Голубоока й чарівна.
Весна іде! Радійте люди,
Я ж всім бажаю над усе.
Хай мир і злагоду усюди
Вона з собою принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251373
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 05.07.2011
Ой, як пахнуть, п’янять сіножаті,
Мені радісно серце настіж,
Усміхаються верби крислаті,
Я левадами йду босоніж.
В небі жайвір під хмари шугає,
Он стежина біжить понад гай,
Поміж травами в луках петляє.
Серцю милий мій – Лохвицький край.
Так чудово, так гарно навколо,
Увсебіч чарівна різноцвіть,
Я радію метеликам, бджолам,
І здається радіє ввесь світ.
-Батьківщино моя , в цілім світі,
Наймиліша, найкраща земля,
Нехай сонечком, щедро зігріті,
Колосяться врожайні поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263500
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.07.2011
Люблю як сонечко сідає,
І все навколо завмирає –
Чарівна, неповторна мить.
Люблю, як весело стрекочуть
Цикади влітку до півночі.
Люблю як дощик шелестить.
Люблю я, ніжні літні роси
Люблю, як свіжі ще, покоси
Духмяно пахнуть на лугах.
Люблю над тихою водою ,
Десь в березі, між осокою,
Озветься і замовкне птах.
Люблю я осінь золотаву,
Люблю калину біля ставу,
Люблю, щоб соловей співав.
Люблю зірниці споглядати,
Люблю у луках заблукати,
У луках, між п’янких отав.
Я не люблю підступність, зраду,
Жорстокість, хитрість та браваду,
Ділків, нахабних та хватких,
Лукавих, підлих та дволиких,
П’яниць, маленьких та великих,
І підлабузників бридких.
Я не люблю гірку злиденність,
Безлику, сіру повсякденність,
Боюсь зневіритись в житті.
У кого хата завжди з краю,
Такого я не поважаю.
З таким мені не по путі.
Боюсь, що горе прийде в хату,
Боюсь війни, боюсь розбрату –
Хай буде злагода і мир.
Боюсь у всесвіті на місці
Планети злі авантюристи
Залишать атомний пустир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245019
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.07.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
------------------------------------------------------------
Когда печаль обнимет душу,
А сердцу больно станет вдруг,
Твой голос нежный тогда слышу.
Твоя улыбка лечит, друг!
Твои слова -ручья журчанье.
Тревожат душу столько лет!
И возвращается сиянье,
Моей звезды потухший свет.
Когда вселялась безнадёга,
Казалось, жизнь вдруг отцвела,
Тогда спасения дорога
К тебе немедленно вела.
И сердце билось учащённо:
Вот заалел опять рассвет.
Звезда смотрела удивлённо:
Что ночь прошла, и следа нет.
И лунный свет пролил дорожку,
Она от бед меня спасла.
Уходит грусть вдаль понемножку,
Ведь столько боли принесла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 05.07.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
Я принесу тебе в ладонях
Нежнейшей ласки и тепла,
Пусть огорчения прогонят.
Хочу, чтоб грусть твоя прошла.
Росою утренней умою
Такие милые глаза,
Что почему-то смотрят с болью,
А по щеке горькА слеза.
Твои слова - ручья журчанье.
Но что ж безмолвствуют уста?
Прошу, верни очарованье,
Ведь моя просьба так проста.
Пусть в сердце струны отзовутся,
И станет вновь прекрасным свет.
Слова волшебные найдутся,
Наступит у Любви рассвет.
Как прежде, нежною улыбкой
Растопим мы сердечный лёд.
И пусть над нашею ошибкой
Свои дожди апрель прольёт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 05.07.2011
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 05.07.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 05.07.2011
Відболіло серце, заніміло.
Душу не тривожить вже печаль.
З журавлями туга відлетіла,
і без тебе добре вже...А жаль!
Вже слова твої ніщо не значуть:
віддаю тобі я їх назад.
А сама...спокійна, я не плачу,
хоч думки вертаються в наш сад.
Закрутилось листя в білім танці,
морозцем війнуло із садка.
Та чомусь тремтять ще мої пальці,
хоч розлука ця вже не гірка.
А земля продовжує крутитись,
тільки промінь сонця не знайду.
Тільки б із шляху мені не збитись,
бо як оступлюся -упаду.
Піднімуся в небо я лелекою,
і дощами сльози упадуть...
Та від тебе буду я далекою:
будеш мене кликать - не почуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148982
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 05.07.2011
Глупа затея - воевать с любовью,
предполагать, что ты ее сильней.
И в этой схватке - бросить к изголовью
оттенок грусти, серость скучных дней..
Глупа затея - свои чувства прятать
и запирать на ключ в сырой чулан..
Заставить сердце безутешно плакать
от пустоты и нанесенных ран..
Открой ей дверь.. и отпусти на волю..
И пусть летит, опережая свет..
Всего того, что мы зовем ЛЮБОВЬЮ..
весомей нет.. важнее в мире нет..
Любовь взлетит красивой вольной птицей
к тем берегам, где неизменно ждут..
Там два сердечка смогут насладиться
желанной встречи радостью минут..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11012165887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268551
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Ще плач, надірвана струна
Без тебе скрипка не заграє,
Мелодій ніжних серця щем
В душі промінням не палає.
Стривож симфоній дивограй,
Поринь в мою душевну тишу.
Ні сум, ні грізні відчуття
В своєму серці не залишу.
Нехай мелодія п’янка
В моїх думках віднайде спокій,
І відійдуть у небуття
Всі мої помисли жорстокі.
Закрий усі відкриті рани,
Спали жагучі всі думки,
Не спопеляй лише надію,
Ще плач, не рвися, ще живи!
Ще підіймай серця з безодні,
Даруй веселок відчуття!
З останніх сил струна заграла,
Зірвалась, скрасивши життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267677
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 04.07.2011
Еще сильней люби меня!
Нельзя отвергнуть притяженье,
Не затушить любви огня,
Нас ждут прекрасные мгновенья,
Еще сильней люби меня..
Дари мне больше нежных слов,
Я все верну тебе сторицей,
Отдам сполна свою любовь,
Дам ею вволю насладиться..
Дари мне больше нежных слов...
Ты уведи меня с собой,
Туда, где нежные рассветы,
Волна целуется с волной,
Закат, чарующий и светел..
Ты уведи меня с собой...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11007193301
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256585
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 30.06.2011
О мить!! Зупинись в своїм леті
туди, де життя мого край..
Залиш на життєвім мольберті
пісенно-квітучий розмай..
О мить! Зупинись і вертайся
до витоків, в юності вир..
Туди, де казкового щастя
проліг у майбутнє пунктир..
О мить! Закарбуйся навічно
чітким візерунком буття..
Малюючи долю магічно
на аркуш земного життя..
О мить!! Зупинись і зависни
рожевими перлами мрій..
Та грай веселково до тризни
мелодію кращих надій...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106257275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Сколько дней подряд идут дожди,
небо опрокинуто вверх донцем..
Выцвела, поблекла его синь,
кажется, промокло даже солнце..
Прохудилось выси полотно,
проливая воду через сито..
Каплями опять стучит в окно,
словно конь о землю бьет копытом..
Грозные овалы серых туч
строят фантастические замки.
Робко и несмело солнца луч
подает украдчивые знаки..
Прячась в яркой радуге зонтов,
в их неповторимом разноцветье..
Пробиваясь из-за облаков,
повествует о тепле и лете..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106304368
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267874
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
У тестя зять питає звично,
Бо в тестя мудра голова,
- Теоретично і практично,
Що означають ці слова.
- Скажу тобі я дуже точно,
Науку цю запам’ятай.
Продемонструю ще й наочно,
Іди жінок , сюди, гукай.
Спитаєм старшу, для початку,
- Скажи Марусю – так чи ні,
Як доларів дадуть тридцятку,
Чи зрадила б тоді мені.
- Та пізно вже, не ті роки.
- Вже терпнуть руки, тягне спину,
А так, можливо, залюбки
Купили б легкову машину.
Аналогічне запитання,
Молодшій по цій самій суті,
- Чи зрадила б, своє, кохання,
Якщо заплатять у валюті?
А молодиця з роду з віку,
Лукавить та брехать не звикла,
- Купила б каже чоловіку,
За ту валюту, мотоцикла.
Так от синок .Теоретично
У нас достаток – ми багаті.
На практиці ж, або фактично,
Повії дві, у нашій, хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263057
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Я, у луки піду не покошені,
Увсебіч де не спиниться зір,
Різноцвітом луги запорошені,
Погляд тішать герань, білозір.
Свічечками ятришники світяться,
Гордовитий оман височить
Незабудки між травами гніздяться,
І від них неповторна блакить
Приспів
Літо, літо – тепле літо,
Все навкруг цвіте.
Літом мріяти, любити,
Пам’ятать про те,
Що прийде до нас , надвечір’я час,
Осінь золота і минуть літа.
Закружляє нас цей чарівний вальс,
Нагадає нам, що лишилось там.
Літо, літо - тепле літо,
Залишилось там.
Грають росами сонячні промені,
І веселками в травах горять,
А навколо в ромашковій повені –
Підмаренники медом п’янять.
Чи то зоряним дощиком випало,
Чи казкова пройшла заметіль,
Золотавих кульбабок насипало –
Де не глянеш - вони звідусіль.
Приспів
Я босоніж іду,з насолодою,
Відчуваючи роси рясні.
Я любуюся диво – природою,
І на серці так любо мені.
У гаю соловейко закоханий,
У траві цвіркуни стрекотять,
Неповторна краса не сполохана
Тепле літечко і благодать.
Приспів.,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251243
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 29.06.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
І надвечіря стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг.
Та не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний - вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись,що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі.
І не журись,що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі.
Твої роки далеко ще не осінь.
Ще ́́́ молодість гуляє у житах.
То ж не сумуй, що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, уже ,твій шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244071
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 29.06.2011
Читатель! С Вами разделяю
Порой надежды непросты,
И сердца тайны раскрываю,
Но их желанья так чисты.
Бывает, что в стихах летаю
До поднебесья, до звезды,
Но иногда маршрут теряю,
Махнув рукой на все мечты.
Познав несбыточность желаний,
Я таю облачком в тиши,
И льются дождиком страданья,
Играя струнами души...
Перо скользит, ложатся строчки,
Дрожит предательски рука.
И вместо слов, я ставлю точки,
Но радость всё ж невелика...
Не будьте строги, Вы Читатель.
Прошу простить в стихах мне грусть,
Меня понять, как созерцатель...
Счастливой быть... я научусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267140
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Знов виблискують вранішні роси,
Біла паморозь,наче руно.
Падолистом постукала осінь
У прозоре спітніле вікно...
І не чути ні зойку,ні писку,
Тільки вітер між чорних гілок
З павутиння гойдає колиску,
Пересипану пилом зірок.
І останні розпатлані квіти
Притулились до кованих брам,
І благають хоч крапельку літа,
Слізно молячись древнім богам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265217
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Понад дорогою одна, а то і дві,
Де купками, а де – коли рядками.
Ростуть і квітнуть мальви – вартові,
Пейзажі творять різнокольорами.
На зріст нівроку і стрункіш дівчат,
Заквітчані неначе наречені.
Милують око сотнями карат,
Неначе їх створив чарівний геній.
Так з року в рік, на протязі віків,
Вони в квіту лишаються без зміни.
Чарують розмаїттям кольорів,
Красуні мальви, квіти України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223316
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 16.06.2011
В речке облака чуть отразились,
прокричал и скрылся птичий ключ.
Чабреца так запахи пролились:
Тронул его нежно солнца луч!
Слышно волн у берега плесканье.
Закружился в танце желтый лист.
На тебя смотрю с очарованьем!
Как хочу: желанья, чтоб сбылись!
Мне к тебе рукой лишь прикоснуться...
Посмотреть в усталые глаза.
В волосы твои чтоб окунуться.
Как же горяча твоя cлеза!!
Нежно обнимаешь мои плечи.
Явью станет сладостный мой сон.
Тихо, как ручей, польются речи.
Вновь сердца забьются в унисон.
Предосенняя пора желаний...
Ими ты живёшь, моя душа...
Как душистых роз благоуханий,
Чистотой порывов хороша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205355
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 15.06.2011
Ты вошёл в мое сердце без стука:
посмеялась злодейка судьба.
Эта встреча - сердечная мука
и кромешна душевна тоска.
Под окошком жасмин расцветает,
опьяняют его лепестки.
От улыбки твоей сердце тает
и волнуют глаза- огоньки.
Моих губ не касался губами,
и рука не ласкала меня,
ты не баловал часто словами
и держал вдалеке от себя.
Ненавижу, люблю и страдаю.
Ум теряю безумством своим...
Только слышишь?!! Тебя я прощаю:
все равно скоро будешь моим!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130285
дата надходження 17.05.2009
дата закладки 15.06.2011
В твоих глазах я вижу небо.
И с наслаждением смотрю!.
И в час, когда ты рядом не был,
О них тихонечко грущу.
И в них тону я с замираньем.
Но как узнать мне глубину?
С каким-то тайным ожиданьем
Так часто с радостью тону!
Вы подчинили обаянью,
Своим чарующим огнём!
Порой не верю я сознанью
И зря тоскую ночью, днём..
О как горят глаза, сияют
Во время наших нежных встреч!
Они мне силу прибавляют
Куда сильней, чем твоя речь!
Твои слова бывают фальшью.
По ним я вмиг тебя пойму.
И обладают такой мощью,
Тогда опять у них в плену.
И в этом радужном виденьи
Сиянье их не погаси!!!
Такое сердцу наслажденье!!!
И от разлуки их спаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216076
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.06.2011
Зимний вечер зашторил окно.
Сонный ветер калитку качает.
Присмирела и вьюга давно.
Вся природа во тьме засыпает.
В полудрёме звенит тишина,
И огарок свечи догорает.
Тихо плещется в тучах луна.
Призрак ночи, как птица порхает.
Всколыхнулось чуть пламя свечи.
Старый клён заскрипел за окошком.
Еле дышит тепло от печи,
Там свернулась калачиком кошка.
Лишь будильник украл тишину:
Отбивает минуты ненастья.
Что задело вновь сердца струну?
Долгожданное женское счастье.
Запах чая полынью горчит,
Неспеша я его выпиваю.
Чтобы душу свою исцелить,
Я тоску в нём свою растворяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231491
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 15.06.2011
Плакала Душа в дешевой скрипке,
У смычка выпрашивая сил...
Время одряхлевшею улиткой
Замирало… Кто его просил?
И Душа, как птица без полета,
Задыхалась, память теребя…
Кто-то не споет сегодня… Кто-то…
Кто-то не дослушает тебя…
В этот миг и скрипка Страдивари
Завистью безумной обожглась…
Плакала Душа с Печалью в паре,
Взоры, обратив на ипостась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152624
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 15.06.2011
Нежностью оплаканная осень,
Росы оставляет по утрам…
И все реже заплывает просинь
В наш небесный отсыревший храм...
Души обжигаются кострами,
Что дымятся в парковой тиши…
И немножко мы сгораем сами,
Сердце, призывая не спешить…
Пришиваем к памяти заплатки,
Прошлых лет храним календари...
И чего-то ждем еще украдкой
В сполохе волнующей зари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151499
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 15.06.2011
Стих к картинке
Моя ладонь твоей щеки коснулась
И что-то в этот миг произошло…
Наверное, Вселенная проснулась
И нежность подняла нас на крыло…
Наверное, сто тысяч Херувимов
В Эдемский сад нам указали путь…
Какое счастье быть тобой любимой…
Какое счастье рядышком уснуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126929
дата надходження 20.04.2009
дата закладки 15.06.2011
Закрой глаза, сотри разлук границы
И нежно прикоснись к моей щеке…
В такой момент все замолкают птицы
И рябь идет по утренней реке…
Мы говорить не будем о разлуке,
Мы говорить не будем ни о чем…
Возьми в свои ладони мои руки,
Согрей меня невидимым лучом…
Не открывай глаза, прошу, не надо
(У глаз открытых грустное "кино")…
Лишь только здесь под шепот звездопада
Мы пьем безумства терпкое вино…
Закрой глаза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129400
дата надходження 10.05.2009
дата закладки 15.06.2011
Почему в твоих ладонях
Мое сердце нежно «тонет»?
Почему на плечи руки ты боишься опустить?
Потому, что знаешь точно,
Счастье может быть не прочным…
Ты боишься, что порвется эта тоненькая нить…
Только в чувствах наша сила,
Если сердце не остыло,
Если нежность не растратил ты в далекой стороне –
Подставляй мне свои руки
И, приняв от счастья муки,
Мы вдвоем с тобой утонем в нежном, ласковом огне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115860
дата надходження 09.02.2009
дата закладки 15.06.2011
Повлягалися літні тумани
На духмяні вечірні покоси.
Ніби гоять порізані рани,
А за ліки – бальзамові роси.
Ось туман ворухнувсь, мов проснувся,
Сивим птахом у гору злітає.
Він до хмарок лицем повернувся,
Батіжком його вітер ганяє.
А з-за обрію сонечко сходить,
І виблискують роси, мов зорі.
І біжать по покосах тумани,
Ніби хвилі по житньому морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265150
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Послухай, друже, ти куди спішиш…
Чи можеш хоч хвилину зачекати…
Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
- Я йду у поле, щоб вірші писати.
Бо тільки вранці, як дрібна роса,
Коли по спориші розсипалися зорі.
Вода у річці чиста, як сльоза,
Виходить Муза на широке поле.
Коли босоніж ходиш по полях,
І запах жита наповняє груди.
Ти розумієш - це твоя земля,
Твоя країна, твої рідні люди.
Вже сходить сонце, наступає день,
Мені пора, я мушу поспішати…
Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
Я йду у поле, щоб вірші писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265042
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Где-то гром громыхает,
Эхо вторит в ответ.
Высверк молний пугает...
Уже скоро рассвет.
Ветер, бури предвестник,
Постучит вдруг в окно.
Только видит бездельник:
Люди спят все давно.
То погладит ладошкой
Белоснежный жасмин,
Прослезится немножко:
Он на свете один.
Одинокая ива
Всё грустит под окном.
Как печально-красива!
Из груди рвётся стон...
Слёзы - горькие перлы
Часто льются дождём.
Одиночество, нервы
Растворяются в нём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264679
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Сидить хлопчина, на баяні грає,
А поруч на землі лежить пустий футляр.
Худенькі пальці вальс перебирають
І музика лунає повна чар.
Проходять люди, хтось зверне увагу
І кине гривню, де – хто копійки.
Дівчатко принесло води, щоб втамувати спрагу
І простягнуло до його руки.
Він зупинивсь на мить, подякував дівчині,
Хоч сам не знав, хто воду подає.
Він не побачив її очі сині,
Та в слово дяки вклав тепло своє.
Кусочок хліба за щоденну працю,
За теплі звуки, щирі, чарівні.
Йому нелегко… Хлопець цей незрячий…
Та він звик жити тільки за свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263580
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Гарні роги-крутороги,
Їсть травичку, міцний стан,
І кожух на ньому гарний.
Звати, як його?- баран.
***
До ставка спішить, гогоче,
Жити без трави не хоче,
Воду любить не з горнятка,
Хто це дітки? - гусенятко.
***
Хто в берлозі взимку спить?
Смокче сонний лапу?
Це силач відомий всім,
Мішка-косолапий.
***
Я хитрюща, я - красива.
Вся руда і трішки сива.
Дітки звуть мене, «сестричка»,
А насправді я – лисичка.
***
Все цвірінь, цвірінь, цвірінь,
Пострибати їм не лінь,
Як спортсмени молодці,
Скачуть сірі горобці.
***
У дупло несе горішки
І грибів складає трішки,
Скаче з гілочки на гілку,
Мова йде про кого? - Білку.
***
Хто живе в ставку, із нею,
Не життя для них, а мука.
З’їсти може, чи вкусити,
І цю рибу звати – щука.
***
Ках, ках, ках – це не курчатко,
Ках,ках,ках –не гусенятко.
Хто ж це, дітки, може бути?
Це, напевно, – каченятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Він спортсмен хороший, друзі,
Побігайчик, пострибайчик,
Хто ж це, дітки, є насправді?
Всім відомий – сірий зайчик.
**********
На гілячці біля хати
Все скрекоче і скрекоче,
Хвіст довгенький, білобока,
Певно дітки це – сорока.
**********
Величезний, сильний дуже,
Із людьми він завжди дружить,
Звуки творить, мов тромбон,
Хто ж такий це? Певно – слон.
**********
Вся у плямах, швидконога,
Шубку має, як у графа,
В неї шия довга - довга.
Ну, звичайно, це жирафа.
**********
До хатинки, що в дуплі,
Йде доріжка – гілка.
То ж скажіть, хто там живе?
Ну, звичайно, - білка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Так натхненно пахнуть матіолою.
Не свари, матусю, не свари:
Цілувалася із ним за школою.
Небо колихали явори
І весільно пахло матіолою.
І злітало серце догори -
З ним була і сильною, і кволою.
Він слова пестливі говорив
І вони хмеліли матіолою.
Ти мене, матусю, не свари:
То кохання стрілося із долею.
Лагідні у липні вечори
Неспокійно пахнуть матіолою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262813
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Мерехтять зірки в піні туману.
Заглядає нічка у вікно.
Розлилось, подібно океану,
Синє і безмірне полотно.
На тонкій берізці за горою
Місяць зачепився і висить.
Вкутане сріблястою каймою,
Деревце від страху так тремтить!
Повилася стрічечкою річка.
Очерет шепоче щось воді.
А тополя поряд, наче свічка,
Листям плаче тихо в темноті.
Вітерець тихенько повіває,
Й опускає крила у траві...
Попеляста хмарка набігає
Й закриває рай, що на землі.
Тихо дощик дрі́бний накрапає.
І туман прибився до землі...
Ось рожевий ранок визирає.
Тоне все у золотій красі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166063
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 15.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231872
Перекреслене вщерть та нескорене
на чернетці минулих невдач,
від образ каяттям, розмальоване,
ти за все його доля, пробач.
Пересмішником десь відгукнулося,
до обману здалось у полон,
із бідою шляхи, перетнулися,
але щастя пройшло, наче сон…
Не чекайте, життя не зламається
навесні, хай розквітне, мов сад,
сонце знову на небі з'являється,
я ж плекаю в душі виноград.
Лебедями красивими, вернеться,
полетить у незнані краї,
але зради мале, слабе, зеренце,
хай не пустить коріння свої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247072
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 15.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193226
Догорає вже день,
лине птахою ніч чорнокоса,
тихим смутком озветься
розбуджена болем струна,
тінь гіркої сльози
пурхне з вій і загубиться в росах,
і поглине мій сум
стоголоса нічна тишина.
Я позичу в печалі
дрібних кришталевих сльозин,
попрошу у любові
міцної прозорої нитки,
а у радості - жменю
джерельних дзвінких намистин,
нанижу у коралі
ці скромні нехитрі пожитки.
А у неба позичу
хмаринок пір”їни легкі,
стану птахою я,
а вони мені будуть за крила,
заберу у політ
сподівання невинно-крихкі,
віднесу в зоресад
те, що вірою ніжно зростила.
Заколю собі в коси
надію букетом перлин,
Замилуюся ними,
вплітаючи стрічку серпанку,
загорнуся в тендітний
мережива зір палантин,
загублюся у снах
і блукатиму ними до ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244896
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 15.05.2011
Кривавим потом в нас поля политі,
Засіяна могилами земля.
Крик воронів якийсь несамовитий,
Хрести, хрести - їх видно із даля.
Тепер Чорнобиль, ями знову рити.
І так з покон віків – могили і хрести.
Коли ж ти, люде, станеш вільно жити,
І гордо ймення козаків нести?
Невже тебе перетворили в “бидло”,
Вселили страх і гордість відняли?
Здіймися на весь зріст і скинь ярмо – набридло
І стяг наш малиновий підійми.
Згадай часи коли за волю бились,
Від бусурманів землю берегли.
А ті, що відступали, краще б не родились.
Вони відстояти Вкраїни не змогли.
Сплетімо руки в дружньому братанні
І з гордістю вперед у новий злет!
Молімось й бережімо Україну!
Бо кожен з нас в душі і воїн, і поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225153
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 15.05.2011
Музика і виконання Миколи Шевченка
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 15.05.2011
Тема: Покинута хата.
-----------------------
Іще одна самотня хата
Тихенько віку дожива.
Та на гостей, жаль, небагата.
І тільки пам"ять ледь жива.
Хитає вітер старі ставні.
І сум за душу обійма.
Нема господарів вже давніх,
Але не зовсім ще сама...
Стара, потрухла уже стріха,
Та береже іще гніздо.
Сіренька ластівка - це втіха,
Яка дарує їй тепло.
І звеселяють ластів"ята,
Людьми покинуте житло.
А он де груша ще крислата.
Іще не всохла... повезло.
Хитає ніжними гілками,
Рожевим цвітом двір встеля.
Гіркими журиться думками:
Давно вона вже нічия.
Для кого ж пахне той бузок,
Що так розрісся біля хати?..
Поїдьте, гляньте хоч разок...
Зірвіть на пам"ять пучок м"яти..
А сонце сходить і заходить.
І день зміняє знову ніч...
Ну що ж... ніхто так й не приходить..
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166888
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 15.05.2011
На цього вірша Заслужена артистка України
Тетяна Садохіна написала пісню,
яку виконує разом із гуртом "Ревізор"
Сповідь матері
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
Молюся я, матусю, і благаю
У Господа для тебе світлих днів…
Як оберіг з собою завжди маю
Твою любов і щем тривожних снів.
Мамо, мамо, моя люба мамо,
Мамо почекай не йди …
Мамо, мамо, моя добра мамо,
Ще моя матусенько - живи…
Вже сивина пожовкла на волоссі,
І зморшками полічені літа,
Але красива ти для мене й досі,
І завжди ти для мене молода.
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250761
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 13.05.2011
Весна. Пустынный сад прохладой дышит.
Закат горит оранжевой свечой.
Я не могу тому поверить... слышишь?
Что наша встреча станет роковой.
Я вот сижу на краешке скамейки,
Считаю дни, прожитые вдвоём,
А дворник в своей синей телогрейке,
Напомнит мне о прошлом, дорогом.
И снова в моём сердце оживают
Те дни, что потерялись в бездне лет.
На крыльях ветерка лишь прилетают,
Но чувствую: возврата уже нет.
Былое всё в душе моей смешалось
С тем, что дала нещедрая судьба,
Но в памяти моей ещё осталась
Надежда, словно ниточка, слаба.
Последний луч земли уже коснулся.
Прохлада в моё сердце забралась.
А вечер в неизвестность окунулся.
Как жаль, что я тебя не дождалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251076
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 13.05.2011
Не ложись мне на душу зимой,
не укутывай плеч моих стужей.
Ты же знаешь, единственный мой,
ты, как солнце, как воздух мне нужен.
Не меняй мою радость на грусть
от рассвета до кромки заката.
И ночами бессонница пусть
от меня убегает куда-то.
Увядаю без нежности слов,
без тебя, без тепла и надежды.
Мне бы слышать тебя... И любовь,
воспылает сильнее, чем прежде.
ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11002217246
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється…
Т.Роса
Кімната – наче осередок смутку,
Безмовний свідок, до якого звик…
Так наступає на горлянку тиша
І тисне стін моїх нечутний крик.
Я задихаюсь в стінах, мов у клітці,
Ми все життя у хатах сидимо,
І тихо заздримо сусідці,
На диску перемотуєм кіно.
А десь погасла синя зірка,
Цвіркун в гаю заснув. Трава.
І в серці помирають знову
Не сказані комусь слова...
Згоріле сонце випиває вечір,
Самотністю наповнилась душа,
І може, зараз зовсім недоречно
Мовчу до тебе римою вірша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 13.05.2011
Протягую руки до рідного слова,
Утримати хочу, воно ж бо, як зброя.
Із слів – чарівниць ми карбуємо мову,
Яка із людини леліє героя.
Німі ми без мови, глухі і вразливі,
Як слово з тобою - отримуєш зброю.
Вивчаймо, шануймо і будьмо щасливі,
Щоб стати багатшим і бути собою.
Без слова не виграти битви нікому,
Добра не зробити, пісень не співати.
Слова нам покажуть дорогу до дому,
Без слова не зможемо навіть кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259150
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
В гіркій задумі, у сльозах
Ходила папороть шукати.
Брела по тернах, колючках,
щоб своє щастя відшукати.
Ішла в крові уся, у ранах...
Тяжкий і довгий був цей шлях.
І бідне серце теж у шрамах,
й було в не в змозі щось сказать.
В душі н-а-д-і-я вже згасала,
у лісі темно, ніч літала.
А я в розпуці серед гаю
шматочок радості шукаю.
А ніч темнішою здається,
нема ні сяйва. ні тепла...
А моє серце ледве б"ється,
та я уперто вперед йшла.
Здавалось,вся земля тремтіла...
бо квітка щастя десь горіла...
А я блукала все дарма...
Моя ж ще , мабуть, не цвіла.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134727
дата надходження 22.06.2009
дата закладки 11.05.2011
Уже скотилось сонце в річку.
І вечір землю обійняв.
Й коли впаде на землю нічка,
Погасне вмить краса заграв.
В цей час у пам"яті ясніше
Відчуєш ти свій рідний край!
І зрозумієш, що цінніше
Нічого ти в житті не мав.
Згадаєш зорі понад степом,
Як плив над річкою туман...
І пахли трави дивним щемом,
А серед них - трава євшан.
Він нагада про рідну хату,
І світлу радість, що була.
Красу степів на все багату:
Безмежжя квітів й ...ковила
І хлібний лан у скромних квітах.
Блакить волошок, ніжний мак.
Рожевий цвіт бруньок на вітах.
І руту-м"яту у садках...
До ранку спогади все линуть...
Н-а-д-і-я в серці ледь жива..
Ці згадки довго не покинуть..
І душу білий сніг вкрива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169495
дата надходження 02.02.2010
дата закладки 11.05.2011
І знову спека...Літня днина.
І сад в задусі, ніби спить.
Він тихо диха, мов дитина.
У листі промінь шелестить.
Мовчать квітки. Не чути співу.
Весь світ, неначе занімів.
Лише мелодію красиву
Завів десь коник. Жаль, без слів!
А вітер гладив все колосся,
Грудьми на землю припадав.
А я дивилася: здалося,
Що він траві про щось шептав.
Яка краса! Червоні маки!
Вплелися в житні колоски.
І дивовижні стали злаки!
Як захід сонця пелюстки.
У цій красі й душа розквітла.
І мрія пташкою бринить.
В промінні сонячного світла
В країну щастя хай летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183519
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 11.05.2011
Злетіла нічка й сіла попід хати,
Схилилася на стомлене крило.
І вітер, натомившись, став куняти,
Залишивши у спокої село.
Як мозок одурманювала м"ята!
У тиші розпускалися бруньки.
І півники вмостилися чубаті,
До тину притулились нагідки.
Скотивсь туман з долини аж до річки.
Запахло до нестями полином.
Стурбовані шепталися смерічки,
Бо місяць зачепивсь за них ріжком.
Заплакали в тумані незрівнянні
Сльозами кришталевої роси
Фіалки, і, як сонечко, рум"яні
Тюльпани дивовижної краси.
А зорі засвітилися, мов свічки
Й розсипались в шовковім полотні.
І хмари, ніби білі-білі стрічки,
Пливли у безвість, наче кораблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181459
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 10.05.2011
Тихо, ледь помітно підкрадався ранок..
Зорі вже погасли, а він плив в човні.
Темінь пробиваючи, знову віз світанок.
Хмари зайнялися в золотім вогні.
Промінь визирає із-за лісосмуги.
Усміх посилає сонній ще землі.
Тихо підіймає земля свої груди.
Позіха природа в синьо-сизій млі.
Сонце розкриває більше свої вії.
Впав туман у річку, покотивсь на дно.
І знялися в небо кришталеві мрії.
І життя, як в вулику, знову ожило.
Росами вмиваються спозаранку квіти,
Що туман розсипав у нічній пітьмі.
Небо розцвіло вже у ясній блакиті.
Новий день крокує знову по землі.
Пісня солов"їна ніжно розливається,
Ніби річка щастя розлилася скрізь.
І душа від цього, ніби усміхається.
Я дивлюсь і плачу...Не соромлюсь сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183755
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 10.05.2011
Вже скупали ранки кришталеві роси,
А туман над річкою, ніби сніг упав.
І вербичкам вітер розчесав вже коси,
І крилом торкнувся соковитих трав.
Усміхнувсь ласкаво сонцю золотому-
Зацвіла усмішка квітами весни...
Але ж скільки діла!.. Все робить самому!
Вітер віє, мліє, розвіває сни.
То пелюстки білі із дерев зриває,
Наганяє хмари, грозові дощі.
То полине в море - хвилі розбиває,
То чомусь заплаче, сидячи в кущі..
Утомився вітер...та й зітхнув тихенько.
І, згорнувши крила, відпочить приліг.
Заблищали роси на траві дрібненькі
Ті, що вітер вранці вже струсить не зміг.
Та весна уваги зовсім не звертає:
По землі крокує у своїй красі,
Бо приносить радість - вона право має!
Їй вже ні до чого вибрики оці.
Зайнялося сонце, загорілись хмари,
І струмком полинули промені ясні.
Обійня́ли небо і розлили чари...
Ні з чим незрівнянні ранки весняні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188935
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 10.05.2011
З-за обрію вже сонце випливає
І усміх посилає свій землі.
І золотом проміння розсипає,
Розкутує дерева, що у млі.
Природа нашорошує вже вуха,
Хоч солодко дрімає ще в тиші.́
Чарівні, ледь вловимі звуки слуха
Рожевого світання на землі.
У річці віддзеркалюється небо,
А хмарки потонули...Вже на дні.
І буслики, така є в них потреба,
Стояли по коліна у воді.
Журавочка по березі блукала,
Сушила свої мокрі чобітки...
А лебеді над річкой пропливали.
Від крику розгойдалися хвильки.
Журились верби тихо над водою,
А вітер їм розчісував косу.
Тополі, умиваючись росою,
Боялися порушить цю красу...
Та смуток у повітрі вже літає
І в серці поселяється моїм,
Бо день осінній скоро завітає
Й стривожить душу золотом своїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198222
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 10.05.2011
Як гарно скрізь...Чарівне небо.
У шовк убралася блакить...
Ну що тобі, душе, ще треба?
Яким ще зіллям напоїть?
Дивись, милуйся і молися.
Забудь про втрачені думки...
А он зірки вже зайнялися,
І жебонять весни струмки.
У хмарах місяць пропливає.
Доріжку в річці освітив...
Душа уваги не звертає,
Лиш чує жалібний мотив.
Це розлилися струни серця,
звучить мелодія сумна.
Слізьми наповнились озерця,
І душу жалість розрива.
Та десь взялася раптом Муза
З Молитвой щирой на вустах,
Сказала:"Ні!" оцій недузі.
Враз зникли сумніви і страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228837
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 10.05.2011
Розсіялась осіння непогода,
І вечір у промінні потонув.
Від слякоті звільнилася природа,
А листопад у літо повернув.
Ще вчора вітер шаленів від злості:
Жбурляв листки в засмучене лице.
Стосунки, що були такі непрості,
Розтанули у просторі уже.
Із шовку зіткана осіння тепла ніч,
Крильми припала до мого вікна.
А я біжу думками босоніж
У край, де пахне квітами весна.
В моїх думках ти свіжий літній ранок.
І промінь, що освячує блакить.
І спів птахів, пролитий в спозаранок,
Що робить неповторною цю мить.
Несу тобі неспалені НАДІЇ
І вогник сподівань, що ще горить.
І вірю, що здійсняться мої мрії:
Любов"ю твою душу напоїть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223765
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 10.05.2011
Новый день вдруг порадовал солнцем...
Лучик светлый пробился из туч.
Блеск злАтой чуть коснулся оконца,
Он надежды трепещущий луч.
Посветлела лазурь небосвода,
Безысходность прошла и тоска.
Побледнела былая свобода,
Что к разлуке была так близка.
Как глоточек янтарного мёда
И сильнее хмельного вина,
Эту боль неизвестного рода,
Смоет слов твоих тёплых волна.
Я хочу возвратить те мгновенья,
Что дарила когда-то звезда:
Радость встреч, что несли откровенья.
Пусть наступит весна навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257332
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 09.05.2011
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OvdynhrglP4[/youtube]
---------------
В трамвайній тисняві якась сволота
з кишені в мене вкрала гаманець.
А я ж тоді пахав на двох роботах…
Так мріям про круїз прийшов кінець.
Щоб подолать оту душевну втому
почав я їздить з дому
на службу на таксі.
Але не довго таке тривало свято.
Останні грошенята
потратив геть усі.
Я піднатуживсь, підключив ще й тещу –
купив правА і «Ланоса» купив.
Гараж… Техогляд… Ремонти… І, нарешті,
що я жебрак колісний зрозумів.
З тих пір ходжу я пішки – свіжий, сильний.
Здорового прихильник
став способу життя.
Мені і служба й курорти непотрібні.
Тепер хоча і бідний,
та сплю спокійно я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217080
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 08.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247722
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2byvspABg5k[/youtube]
Вишні в моєму краю
цвітом, мов снігом, укрились.
Мрію згадав я свою,
що у дитинстві наснилась.
Птахою понад селом
в злеті казковому лину.
Мамі махнув я крилом.
Мама: – Вертайся ж мій сину!
А навкруги чебреці,
ластівки понад водою,
в мами хустина в руці,
змочена, вкотре, сльозою.
Знову сади над селом
квітнуть у мареві дивнім.
Мама махнула крилом,
в небі розтанула синім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251889
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 08.05.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257626
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 08.05.2011