Sereniti_Flawia: Вибране

Evgenij_Kedrov

Что случилось с вами, россияне?

Что  случилось  с  вами,  россияне?
Как  же  быстро  изменились  вы:
Москвичи,  уральцы,  ростовчане…
Воедино  жаждете  войны…

Вы  готовы  жечь  под  крестным  ходом
Православных  братьев  во  Христе,
Воевать  с  украинским  народом,
Как  один,  вдруг,  возжелали  все…

Как  мозги  вам  ваши  замутили,
Зазомбировало  всех  Импер-ТV…
Нам  же  «братьями»  недавно,  вроде,  были?
А  сейчас…у  нас  боевики,

Казаки,  спецназ  и  «добровольцы»,
Убивают,  мародерствуют  и  жгут…
Террористы  и  «народовольцы»…
В  обе  стороны  200-тые  идут…

Да,  неужто  ж,  не  навоевались,
Вы  и  мы  за  сотни  прошлых  лет,
Что  опять  с  войной  вы  к  нам  подались,
И  «укроп»  для  вас  не  человек?

«Салоед»,  «бендеровец»,  «вражина»,
«Русской  кровушки  желающий  испить»,
«Бандерлог»,  «животное»,  «скотина»?
Нам  за  что  вы  не  даете  жить?

Потому,  что  любим  мы  свободу,
Не  хотим  имперского  ярма?
Потому,  что  вольного  мы  роду,
В  душах  вольница  украинцев  жива?

Вы  готовы  бросить  все  на  плаху,
Стыд  и  совесть,  веру,  жизнь  людей,
Чтоб  покончить  с  Украиной  с  маху,
Для  чего?  Жилось  чтоб  веселей?

Чтобы  тешило  империи  гражданство,
Вновь  закабаленный  русский  люд,
Откусивший  чуть  еще  пространства,
Напрочь  позабывший  Божий  Суд?

Вы  Донбасс  наш  весь  зажгли  войною,
Льется  человеческая  кровь…
Россиянин  православный,  что  с  тобою?
Украинцев  убиваешь  вновь,

Было,  Киев  жег  и  наш  Батурин,
Запрещал  украинскую  речь…
Вновь  беснуешься  в  рашистской  своей  дури…
Украина,  дай  нам  Бог,  сберечь,

Тебя  славная,  любимая  Держава!
Супостата  изгони,  Господь!
Сила  в  правде,  дело  наше  право!
Бог  не  даст  народ  наш  превозмочь!

Пройдет  время,  сменятся  правители,
Россияне,  вы  познаете  свой  стыд,
Когда  вломится  беда  в  ваши  обители,
Маятник  ответку  даст  навзрыд!

Ваше  вероломство  к  вам  вернется,
Бумеранг  –  ответ  придет  с  Небес,
Украины  боль  и  кровь…,  вам,  все  зачтется,
Дай,  Украйну  отстоять  нам,  Бог  Отец!

18.06.2014г.

 ©  Евгений  Кедров,  30.06.2014  в  17:40    
 Свидетельство  о  публикации  №  30062014174025-00362782

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508421
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 02.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2012


Валентин Бут

Мої Рубаї (2)

* * *
Пролітають  над  степом  безмежним  літа,
Де  буремний  мій  дух  то  вмира,  то  зліта.                
Неозорі  простори,  та  час  швидкоплинний,                          
Вас  пізнати  не  стане  людського  життя.

* * *
Якщо  хочеш  кохання,  мій  друже,  -  кохай!
Влади,  золота  хочеш,  то,  що  ж,  -  здобувай!
А  як  хочеш  зітхати  при  битому  шляху,
Що  ж,  і  те  будеш  мати,  -  сідай  і  зітхай!

 *                *                  *
В  дощ  не  надто  цінується  крапля  води,
Сніг  торішній  –  як  знову  ідуть  холоди,
Так  і  вияви  дружби  найбільше  поцінні
Не  в  коньячному  морі,  а  в  морі  біди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326864
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Іван Блиндюк

Так мало сонця світить нам…

Так  мало  сонця  світить  нам.
Світило  тускле  чи  то  ми  сліпі?
Ми  не  потрібні  більш  богам,
Бо  молимося  лиш  собі.

Дощ  падає  не  зручно  і  невчас,
Свої  тіла  гнилі  сташимось  намочить.
Ховаємось  під  ліжко  кожен  раз,
Коли  почуєм  як  гроза  гримить.

Залежаний  ненавидимо  сніг.
О,  Господи!  Зимі  ж  начхать  на  календар!
Забитись  любим  в  свій  барліг
І  плакать,  нити,  що  життя  не  рай.

А  може  досить  все  винить  навкруг?
Планета  ж  не  працює  нам  на  втіху.
Тому,  хто  й  сам  собі  не  друг,
Й  в  могилі  ж-бо  не  буде  тихо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323804
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012


Чорний лев

ВІР У СЕБЕ

Ти  можеш  все!  Ти  просто  вір  у  себе!
Твоя  душа,  немовби  космоліт,
Який  літав  колись  високо  в  небі
І  Кимось  був  закинутий  в  цей  світ.

Хай  мрія,  мов  зоря,  щоднини  світить!
Хай  сила  в  кожнім  подиху  живе!
Хай  завше  віє  лиш  попутний  вітер
Й  ніхто  тебе  з  маршруту  не  зіб’є!

На  все  у  світі  є  своя  причина.
Свою  причину  має  й  твій  політ!
Ти  просто  пам’ятай,  що  ти  –  Людина.
Плекай  в  душі  любові  дивоцвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 22.03.2012


Хочу секса

В твоих ногах

В  твоих  ногах  твой  раб,  Царица!
Твой  смерд!  Твой  илот!  Пленник  твой!
Как  в  тесной  клетке  жаждет  птица
Неволи,  обруча,  стальной
Решетки,  так  же  и  указов,
Я,  сколь  бы  ни  был  одноразов,
Твоих  возжаждал  с  неких  пор,
В  твоих  ногах,  потупив  взор.

О,  каблучок  столь  острый  в  сердце
Уже  вонзен.  В  груди  торчит.
Прощай,  Фома!  Прощай,  Лукреций.
Прощай,  прибитый  трижды  щит.
Как  подберу  теперь  слова  я,
К  тебе,  культура  мировая?
Прощай,  наука!  И  поэта,
Прощай,  душа  в  плену  сонета!

Лаура,  милая,  прощай!  
Я  отыскал  свою  гетеру!
Она  же  выловил  леща,
Должна  ли  радоваться  в  меру?
Должна  ль  от  жалкого  костра
Быть  милосердна  и  добра?
О,  нет,  не  ведает  границ
Надменность  жадная  цариц!

Я  преклонился  перед  ней,
Когда  схватившись  в  бойкой  схватке
С  царицей,  пал  я  как  Помпей
На  побежденные  лопатки.
И  с  той  поры  служу,  как  пес
Покорно  золоту  волос,
И  устилаю,  в  дань  столпу,
Ей  лепестками  роз  тропу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237417
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 04.07.2011


КРІПАКОС

Ти боїшся сказати ТАК, щоб не ранило моє НІ

Ти  боїшся  сказати:  так,
Щоб  не  ранило  моє  ні,
Відчуваєш  любов  в  очах,
Та  вустами  мовчиш  мені.
Хочу  дуже  тебе  одну,
На  колінах  я  –  відпусти,
Дай  свою  мені  всю  весну,
Ні  -  забудь  мене  і  іди.
Ти  красива,  та  я  не  той,
Нам  цікаво,  та  ми  чужі,
Не  казковий  я  твій  герой,
І  все  добре  лише  в  вірші.
Відшукаю,  та  не  знайду,
Хочу  більше,  та  не  даєш,
Я  до  тебе  знову  прийду,
Ненадовго  мене  візьмеш.
Щоби  вкотре  -  багато  раз,
Цілувати  тільки  її,
І  казати,  що  світ  для  нас,
Всі  багатства  мої  –  твої.
Знаєш  серце  моє  болить,
І  погано  моєму  Я,
Але  знову  тобі  летить,
І  говорить  твоє  ім’я.
Я  боюся  сказати:  так,
Щоб  не  чути  від  тебе  –  ні,
Але  в  наших  усе  руках,
У  тобі  все  що  є  в  мені.


17.04.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011


Прибулець

Once in the morning

Once  in  the  morning  after  the  night.
You  will  behaive  like  this  is  all  right.
I  will  believe  you,  and  you'll  tell  it's  true.
But  it's  all  right  concerning  to  you.
'Cause  you  don't  understand,  you  don't  know  my  life.
You  can't  now  be  here,  you  can't  be  my  wife.
'Cause  this  doesn't  exist,  'cause  you  live  in  my  dreams.
We're  from  different  worlds,  so  stupid  it  seems.
Don't  know  how  to  live,  I  know  it's  not  right.
But,  please,  visit  me  just  one  more  night.
I  know  it's  not  real,  so  crazy  it  seems.
But  I  will  be  happy  at  least  in  my  dreams.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250639
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 18.04.2011


Lestat Vampire

Ты видишь - в окнах догорают стекла

Ты  видишь  -  в  окнах  догорают  стекла,
И  мы  на  них  любуемся  с  тобой.
Как  незаметно  синева  поблекла,
День  погрустнел  -  скиталец  голубой.

Со  лба  убрал  он  золотые  пряди
И,  алый  плащ  неся,  уходит  вдаль.
Так  отчего  в  твоем  веселом  взгляде
Теперь  такая  острая  печаль?

Да,  в  жизни  все  изменчиво  и  зыбко  -
Но  в  день  разлуки  вспомни  уговор:
Не  надо  слез,  все  выразит  улыбка,
Вздох,  жест  руки
и  в  легкой  
дымке  
взор.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254610
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011


Михайло Плосковітов

Ніжки…

Очима  гладжу  ніжки,  від  стопи
до  сьомого  склепіння  ,  аж  до  талії.
Мов  в  небо  підіймаються  стовпи,
на  каблучках  з  далекої  Італії.

Веду  думками  впевнену  ходу,
колін  округлість  виважені  лінії.
Вже  й  погляд  від  тих  ніг  не  відведу…
Куди  ж  подіти  очі  свої  синії?

Якби  ж  мав  силу  -  зупинити  б  зміг
Й  весняним  мачо  всю    красу  побачити,
Хоча  б  вустами  доторкнувся    їх,
Щоб  в  снах  дівочих  мріями  позначитись.

В  ноктюрнах  чистих  і  невинних  втіх,
В  напівтонах  гламурної  косметики,
Красо  дівочих  неповторних  ніг  –
Зроби  мене  цінителем  естетики!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254485
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 18.04.2011


Камеры Смотрят В Мир

Бог помогает родиться и умереть Ф. Ницше (озвучивает автор!)

Неслышно  дверь  отворена,
беззвучно  пала  мгла,
забыта  грешником  вина,
черешня  загнила,
заклинило  в  ружье  курок,
и  волос  стал  плешив…

В  контексте  этом  помер  Бог,
чтоб  Ницше  вновь  ожил.

Но  можно  по-иному,  ведь,
не  стоит  отрицать,
что  накропав  стишки  терпеть
приходится  опять
иные  приступы  себя  –  
меняем  знаки  вновь.
И  потому,
да  потому  -  
да  здравствует  любовь!

Со  скрипом  распахнулась  дверь,
крикливо  ночь  вошла,
раскаян  грешник  и  теперь
черешням  несть  числа,
ружьё  палит,  ружьё  поёт,
растительность  густа,
наш  Бог  бесчисленно  живёт!!!

…  а  Ницше?  
Жить  устал…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248338
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 15.04.2011


Маріанна Smile

Матусі

Моя  ріднесенька  матуся,
Ти-найдорожча  за  усіх,
Тобі  низесенько  вклонюся,
І  подарую  цілий  світ.

Хоч  світу  цього  буде  мало,
Щоби  віддячити  Тобі,
За  те,що  Ти  подарувала,
Життя  прекрасне  це  мені.

Твоє  серденько  найдобріше,
Воно  осяяне  любов"ю,
І  всього  літа  найтепліше,
Коли  знаходишся  зі  мною.

Мене  підтримаєш,розрадиш,
В  важку  хвилину  поруч  Ти,
Мені  Ти  вірно  все  порадиш,
Якою  стежкою  піти.

Так  турботлива  і  щира,
Даруєш  посмішку  мені,
Багато  що  Ти  пережила,
Вклонюся  мужності  Твоїй.

Гордилась  завжди  і  горджуся,
Що  ти,ріднесенька,моя,
За  Тебе  щиро  помолюся,
Хай  Бог  Тебе  оберіга
́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253696
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011


Настя Цветок

Эпителий

Он  был  для  тебя  эпителием
В  отброшенном  прошлом  столетии.
А  ты  -  чем-то  вроде  отметины,
А  ты  что-то  даже  ответила,
когда  за  стеклом  кафетерия
он  снял  с  тебя,  словно  пальто,
три  года  покровного  прошлого.
Местами  -  смешного,  хорошего:
домашне-уютное  крошево...
И  вот  :  все  не  так  и  не  то.

И  молча  сидели  свидетели,
жующие  фрукты  с  мороженным.
Им  в  общем  плевать  и  не  сложно  им
не  видеть  тебя  толстокожую
вчера  еще.  Вряд  ли  заметили
в  своей  суете  оголтелой,
что  ты  лишена,  обезвожена,
ты  им  навсегда  обескожена.
Согреться  хотелось,  но  можно  ли
согреть,  что  уже  омертвело?

Не  знала  еще,  что  в  артериях
мешались  потоками  разными
две  жизни.  Казалось,  что  фразами
он  просто  убил,  как  заразную,
потребность  твою  в  эпителии.
А  он  откупался  от  прошлого
с  такой  непривычною  щедростью,
срезая  пласты  твоей  нежности
с  излишне  учтивой  манерностью...
Ребенок  родится  доношенным...

Ты  станешь  его  эпителием...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253704
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011


Ендрю Мітін

Ти не моя…

На  тебе  дивлюсь  -не  помічаеш,
 торкаюсь  в  думках  -  не  відчуваеш.
 Фарбами  в  небі  вивів  ім'я,
 але  то  все  марнно,  і  ти  не  моя.


 На  тебе  молюсь,як  на  ікону,
 називаю  самим  Господом  богом.
 З  осіннього  листя  розсипав  ім'я,
 але  то  все  марно,і  ти  не  моя.


 Іду  за  тобою,тінню  блукаю,
 сміешся  сьогодні  -сьогодні  ридаю.
 Падають  зорі  і  стелять  ім'я,
 але  то  все  марно,і  ти  не  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253709
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 14.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2011


J. Serg

Перевод стихотворения Ліни Костенко "Безсмертний дотик до душі"

***  
Страшны  слова,  когда  они  молчат,  
Когда  они  внезапно  притаились,  
Когда  не  знаешь,  как  слова  начать,  
Ведь  все  слова  чужими  уже  были.  

Кто  ими  плакал,  мучился  болел,  
С  них  начинал.  Прошли  века  немые.  
Людей  мильярды,  слов  мильярды,  дел,  
А  ты  все  должен  совершить  впервые.  

Величье  было  и  паденье  Рима.  
Асфальты  были,  были  голыши.  
Поэзия  -  всегда  неповторимость,  
Бессмертное  касание  души.  

***  

Страшні  слова,  коли  вони  мовчать,  
коли  вони  зненацька  причаїлись,  
коли  не  знаєш,  з  чого  їх  почать,  
бо  всі  слова  були  уже  чиїмись.  

Хтось  ними  плакав,  мучився,  болів,  
із  них  почав  і  ними  ж  і  завершив.  
Людей  мільярди  і  мільярди  слів,  
а  ти  їх  маєш  вимовити  вперше!  

Все  повторялось:  і  краса,  й  потворність.  
Усе  було:  асфальти  й  спориші.  
Поезія  -  це  завжди  неповторність,  
якийсь  безсмертний  дотик  до  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233503
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 14.04.2011


Апельсинка

… заветная мечта …

Так  трудно  передать  словами  чувства,
Когда  внезапно  рушится  мечта  ...
И  все  из-за  простого  вольнодумства  ...
А  результат  ...  на  сердце  пустота  ...

Один  неверный  шаг  ...  и  ты  страдаешь  ...
Одно  чужое  слово  ...  враг  "  поет  "  ...
Один  неверный  ход  ...  и  ты  рыдаешь  ...
Но  жизнь  бежит  ...  она  тебя  не  ждет  ...

Она  не  любит  слабых  верой,  духом  ...
Она  не  ценит  жадных,  злых  врунов  ...
Пожалуйста,  не  верьте  глупым  слухам  ...
Не  КУПИШЬ  жизнь  !!!  Итог  у  всех  таков:

Любите  жизнь!  Боритесь!  Не  сдавайтесь!
И  думайде  ...  как  сделать  важный  шаг!!!
Почаще  люди  -  просто  улыбайтесь  !!!
Заветное,  чтоб,  вызрело  в  мечтах  !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168083
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 14.04.2011


Апельсинка

… безцінні дитячі роки …

Весике  спасибі  "  Яворська  "  за  допомогу  !!!

Ти  приймаєш  малих  дітлахів
Під  своє  материнське  крило
І  плекаєш  неначе  птахів,
Даючи  їм  любов  і  тепло.

Ти  готуєш  малих  пташенят
До  дорослого  виру  життя.
А  роки  ці  для  них  пролетять,
Надто  швидко,  упевнена  я  !!!

Ти  навчаєш  любити  свій  край,
Поважати  людей,  їх  думки.
І  виховуєш  справжніх  людей.
Та  птахи  полетять  навіки  ...

Вони  йтимуть  до  здійснення  мрій,
Добиваючись  свої  мети  !!!
Тож  низький  тобі  школо  уклін,
За  безцінні  дитячі  роки  !!!

За  далекі  незримі  світи,
За  блакитну  життя  далину,
За  можливість  думкам  розцвісти,
І  пізнати  душі  глибину  !!!

Вчилися  читати,  рахувати,
Розуміти  музики  красу.
Вчились  горе  друга  відчувати,
Розділивши  навпіл  з  ним  сльозу.

Ти  ведеш  нас  в  далі  невідомі,
Ти  плекаєш  серце  і  думки,
Сієш  в  душу  зерна  правди  тої,
Із  якою  в  люди  нам  іти.

Ти  повір  нам,  рідна,  що  ніколи
В  світ  оцей  ми  бід  не  понесем.
Ти  зростила  нас  такими,  школо.
Ти  нам  найдорожча  за  усе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181530
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 14.04.2011


Лана Сянська

а звезды заживо…

а  звезды  заживо  сгорали
и  был  так  ароматен  пепел
и  замирали  воды  в  реках
глубокими  немыми  зеркалами
в    них  отражение  купалось
волчонка  и  запуганной  волчицы
и  в  схватках  ночи  зарождались
инстинкты  мертвого  убийцы
последней  каплей  молока
пролился  свет  луны  на  землю
и  не  хватило  лишь  глотка
чтобы  поверить
что  жизнь  на  крыльях  мотылька
а  он  не  вечен
и  что  не  все  в  твоих    руках
а  ты  беспечен

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252578
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011


Corvin

МЫ ДРАЛИСЬ СПИНА К СПИНЕ…

Мы  дрались  спина  к  спине  –  
Я  и  ангел  –  мой  хранитель…
Он,  заботясь  обо  мне,
Защищал  души  обитель!

Крылья  чувствуя  спиной,
Слыша  звон  булатной  стали,  -
Я  спокоен:  он  со  мной…
Но  враги  не  отступали!

Мертвых  втаптывая  в  грязь,
И  моей  желая  смерти,
Толпами  спешила  мразь
Погубить  меня,  поверте!

Но  рука  была  тверда,
Ангел  им  в  лицо  смеялся,
Я  ругался  иногда…
Вот  уж  мало  кто  остался…

Вот  последний  из  врагов  
Принял  сталь,  давясь  слезами…
Все!  Он,  кажется,  готов!
Оглянулся  я…  И  замер...

Пух  и  перья…  Кровь  и  плоть…
Кто-то  врал  о  их  бессмертьи  …
Если  бы  минуту  хоть  –
Я  бы  смог!  Успел!  Поверте!

Ми  дрались  спина  к  спине  –  
Я  и  ангел...  Мой  хранитель…
Он  заботился  о  мне,
Ну  а  я…  А  я…  Простите…

14.03.2011р.                        Corvin

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247061
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 09.04.2011


Aire Ni

Первый…за долгое время молчания

Я  хочу  тебя  поцеловать
И  нежность  рук  ощущать,
И  лишь  тобою  я  хочу  дышать.
Но  далёк  путь.  Не  миновать
Стенаний  млеющей  души.
Лишь  отголосок  нежности
В  голосе  твоем  я  слышу  каждый  день.
Мечтами  и  теплом  я  брежу.  Тень,
Лишь  тень  тебя  со  мною...
Останься  навсегда...
С  тобою
Я
Любовь  моя…

Я  как  в  бреду...
Тобою  я  живу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246665
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 31.03.2011


Лунная соната

Всё будет хорошо!

Я  думаю,  всё  будет  хорошо!
За  тёмной  ночью  вновь  придёт  рассвет,
На  все  вопросы  даст  простой  ответ,
Развеет  тучи,  принесёт  тепло!

Придёт  закат,  а  с  ним  звезда  взойдёт.
Подарит  свет  загадочных  миров,
Наполнит  жизнь  дыханьем  сладких  снов.
Я  думаю,  всё  ТАК  произойдёт!

Наступит  день  удачи  и  добра,
Любви  и  счастья  полон  до  краёв,
Зажжёт  огни  торжественных  костров.
На  то  надеюсь!  Думаю,  не  зря!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249788
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011


vin_rose

Эта девушка гуляла по крышам

Эта  девушка  гуляла  по  крышам,
Будто  крыши  из  хрусталя.
Тише  кошки  и  тише  мышки,
И  с  хрупкостью  февраля.
Ее  ножки  вились,  как  нитки.
Каблучки  выпевали  звон
Колокольчиков.
Звук  калитки…
что  гудела  так  точно  в  тон.
Так  воздушно  и  так  несмело,
Лишь  чуть  опустив  глаза.
Она  что-то  тихонько  пела,
Словно  громче  никак  нельзя.
И  тончайший  звук  мелодий
Расплывался  по  небу  дном.
На  нее  не  придумать  пародий,
Не  назвать  ее  миражом.
В  светлом  платье  она  парила
Над  домами,  над  суетой.
И  лишь  песню  души  дарила,
Что  всегда  отзывалась  луной…
То  и  дело  с  ней  веки  играли
Пляски  пушистых  ресниц.
Ни  на  миг  ей  забыть  не  давали
О  присутствии  неких  границ.
Что  вот-вот  и  наступит  утро…
Что  заря  не  заставит  ждать.
Что  спрячется  ночи  палитра,
И  время  жить  начинать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248422
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011


Шалена помаранча Лорна

зворотній відлік

9...8...
стриб  -  і  прямо  в  калюжу.  на  душі  метелики.  в  кишені  яблучні  цигарки.  в  думках  -  ти.
7...6...
кеди  зовсім  промокли...  але  мені  не  холодно.  ні,  зовсім  не  холодно...  я  закохана.
5...4...
намагаюся  не  думати  про  завтра...  зовсім  не  думати...
3...2...
ловлю  себе  на  думці,  про  тебе.  ти  красивий.і  пахнеш  так  солодко...
1...0...
сміюся  сама  до  себе,  сміюся  до  оголених  зірок,  бо  вони,  там,  на  небі  також  закохані.  



цікаво,  а  ти  про  мене  думаєш???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248444
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


лер

умирая-мы все…

Умирая-    мы    все    понимаем    друг    друга    как    тени
что    изломаны    солнцем-готовы    упасть    на    колени
что    изорваны    в    клочья    в    рыданиях    смутных    желаний
выпирают  из      нас    словно    кость    из    затылка    прощаний

Но    внезапно    ушедший    нашедший    последнее    слово
снова    будет    прощать    возвращаясь    к    нам    снова    и    снова
и    зашторив    окно    от    прокисшего    грязного    света
будет    снова    искать    в    коридорах    захлопнутый    ветер

и    в    удавке    луча    обрывая    хрипящее    горло
призовёт    небеса    чтоб    открылись    тяжёлые    шоры
и    в    окно    ускользнув    просочась    сквозь    удушливый    вечер
став    частицей    меня    выпьет    мною    не  пойманный    ветер...

...чтоб    уйти    в    облака    став    дождём    или    капли    паденьем-
и  упасть    возле    нас-там    где    солнце    изломано    тенью

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248438
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Михайло Плосковітов

…дівчині, яка плаче…

дівчина  плаче
від  гіркого  меду  
солодка  тече  сльоза  
пальці-промінчики  
в  сплетиві  неба  
довга  як  ніч  коса  
дівчина  плаче  -  милий  полишив  
світ  запалив  -  і  пішов...
(тонкі  долоні  крильцями  слала  
і  проклинала  любов...)  

дівчина  плаче
ковтає  образу  
з  присмаком  
ніжності  мук  
пальці  нервово  
переплітає
в  крила  дівочих  розлук  

дівчина  плаче
від  гіркого  меду  
довга  мов  вічність  коса  
тонкі  долоні  –  ангели  в  небо  
гірка  тече  сльоза...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234433
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 19.03.2011


Михайло Плосковітов

Старий жебрак.

Цілуються  на  площі  голуби...
Старий  жебрак  пильнує  за  руками.
У  нього  –  очі  неба,  голубі,
І  все  життя  –  у  жмені  з  мідяками.

За  милостиню  Долю  не  судив,
На  плечі  інших  не  складав  тривоги,
Він,  мов  дитина,  вірив  в  диво  з  див:
Ще  хоч  би  раз  піднятися  на  ноги.

Зсипав  своє  «багатство»  у  гаман,
Ледь  стримував  сльозу  на  повідочку…
…дружини  мріяв  обіймати    стан,
та  мріяв  мати  сина  або  дочку…

Цілуються  на  площі  голуби…
підходять  ті,  хто  серцем  серце  слухав.
Старий  підводить  очі  до  юрби
й  збирає  посмішки  до…капелюха.

(до  вірша  використана  картина  В.  А.  Тропинина  "Старик  нищий")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246856
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 19.03.2011


Михайло Плосковітов

Сирота

«Счастье  целого  мира  не  стоит  
слезы  на  щеке  невинного  ребенка…»
Ф.  Достоевский



Мала.  Розхристана…Лице  невмите
Шнурочок.  Хрестик.  Зболена  душа
Худющі  плечі  гріє  тóнка  свита,
Життя  ж  не  варте  й  мідного  гроша…

Вона  –  сирітка.  Не  згадає  маму,
Про  тата  надто  спогади  сумні.
Мала  не  розуміє  долі  драму:
від  раку  –  мама,  тато  –  вмер  в  тюрмі…

Сиріточка…  тамує  вивих  долі,
та  очі  щиро  сяють  на  лиці.
Йдуть  в  безвість  тротуаром  ніжки  голі,
З  півнеба  очі.  Хрестик    у  руці…

10.03.2011.

переклад  російською  Наталі  Мазур  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 19.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2011


Оливия К.

Всё плохое когда-нибудь кончится

Всё  плохое  когда-нибудь  кончится,
Склеит  ласты,  отбросит  коньки,
Как  беляк  под  огнём  пулемётчицы,
Рухнет  наземь  у  быстрой  реки.

Или  сгинет,  как  красная  конница
На  Дону  или  в  крымских  степях,
Позабудется  и  похоронится
Без  оркестра,  без  слёз,  второпях.

Принакроется  снежной  порошею
И  провалится  в  тартарары.
И  пусть  сразу  начнётся  хорошее!
Ну,  пожалуйста,  будьте  добры.

2011

(идея  А.Ч.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246386
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011


Лунная соната

ЗІРКОВЕ НЕБО

Я  не  знаю,чому,так  приваблює  небо!
Зачаровують  погляд    яскраві  зірки.
Подивитись  на  них-величезна  потреба!
Про  оту  височінь-мої  щирі  думки!

І,здається,що  небо,розмовляє  зі  мною!
Відчувається  подих  далеких  планет.
Я  б  змогла  доторкнутись  до  нього  рукою,
Але  я  не  чаклунка!Я  тільки-  поет!

Можу  я  показати,де  сузір"я  любові!
Там,де  зірка  яскрава  зазирає  в  вікно.
Вона  світить  мені  і,здається,поволі
Розчиняюсь  у  ній,всім  законам  на  зло!

Темний  простір  небес,простягаючи  руки,
Мене  кличе  туди,в  неосяжну  глибинь.
Та  даремно  терпіти  ті  пекельнії  муки!
Вже  лечу  до  зірок,без  вагань,в  височінь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245582
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011


MC_Yorick

Тихо плакала воском свічка

Тихо  плакала  воском  свічка
Обпікаючи  руки  ніжно
Сумувати  шкідлива  звичка
Та  на  серці  було  так  сніжно
А  хотілось  на  мить  хоч  в  літо
Там  де  ми  ще  гуляли  разом
Бо  не  може  свічка  зігріти
Не  зтікають  із  воском  образи

Тихо  плакала  воском  свічка
Їй  підспівував  сонний  годинник
Не  для  сну  ця  видалась  нічка
Сотні  спогадів…  ти  —  один  з  них
А  хотілось  на  мить  хоч  знову
У  обійми  твої  загорнутись
Знов  почути  тебе…  хоч  слово…
Чи  хоч  дихання  твОє  відчути

Тихо  плакала  воском  свічка
І  я  з  нею  плакала  теж
Чом  любов  не  буває  вічна
А  розлука  так  сіті  плете
А  хотілось  на  мить  зірватись
Запалити  від  свічки  вогонь
До  нестями  знов  закохатись
Наче  сісти  в  останній  вагон

Тихо  плакала  воском  свічка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244839
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Ledi_S

Безсоння

І  о  п'ятій  відкривши  повіки
Від  німої  морозної  ночі
Я  проллюсь  наповняючи  ріки
Гірким  хмелем  що  верне  на  очі

Розстелюсь  по  травиці  туманом
Запиваючи  мрії  росою
І  спитаю-  навіщо  ж  обманом
Ти  поклявся  що  підеш  за  мною?

І  о  п'ятій  відкривши  повіки
Задихнусь  від  пекучого  болю
Бо  ти  зник  в  тім  тумані  навіки
Над  усе  цінувавши  лиш  волю..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242031
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 04.03.2011


Нещерет

Життя - абсурд?!?

Життя  –  абсурд,  абсурдні  в  ній  герої.
Екзистенційний  вимір  не-буття
Лежить  в  основі  виміру  людського,
В  основі  нашого  приватного  життя.

Людина,  екзистенція,  свобода  –
Це  категорії  сучасного  життя.
Та  справжне  існування  –  віра  в  Бога,
Невдача,  страх,  тривога,  самота.

Провина,  дуже  тяжкая  хвороба,
Загроза  смерті,  чи  її  передчуття,
Кохання,  що  постало,  як  хвороба,
Чи  просто  негативні  відчуття.

Межовість  скрізь:  у  спогляданні  і  любові,
В  щоденній  праці  і  у  дружбі  є,
А  ще  вона  у  нашій  з  вами  мові  –
У  підсвідомості  вона  живе.

За  Сартром,  вибір  є  й  не  вибирати,
Бо  вибір  мій  і  це  моє  життя.
Тому  знайдіть  свій  ключ  до  свого  щастя,
Хай  навіть  щастя  -  це  страждання  все  життя.

Життя  сучасне  –  низка  парадоксів,
Невдач,  несправедливостей  –  всього,
Що  позначає  та  “межовість”  ситуацій.
Невже  ви  нещасливі?  А  чого?

Життя  –  абсурд,  абсурдні  в  ній  герої.
Екзистенційний  вимір  не-буття
Лежить  в  основі  виміру  людського,
В  основі  нашого  приватного  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244865
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Metrolog

Усе вода!

Усе    в  мені
і  біль,  і  смуток
Вся  правда  
В  віршах  ,
Не  в  словах,
Моє  життя,-
Наче  дарунок
А  справжній  я
Лише  у  снах.

Звірині  очі  
Бачать  гостро
Та  не  проглядна  
Їм  душа,
А  моя  вдача
Як  півострів,
Із  трьох  сторін
Усе  вода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244867
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Ledi_S

У розлуці

А  за  вікнами  різні  міста
Якось  сумно  зустрінуть  цей  ранок,
Ти  до  кави  притулиш  вуста,
Я  із  чаєм  відправлюсь  на  ґанок.
Роздивлятимусь  дивні  сліди,
Хто  залишив  їх  тут?  Я  не  знаю..
Ти  в  метро,  то  туди,  то  сюди,
Це  столиця  тебе  поглинає.
За  дзівінком  пролунають  слова:
-  Нам  не  варто  ,ти  знаєш  причину,
В  нас  за  вікнами  різні  міста...
-  Але  ж  небо  над  нами  єдине..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244872
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011


КРІПАКОС

Дівчинка з зеленими очима

Напиши  це  щастя,  напиши  собі,
І  нехай  те  серце  воно  так  зігріє,
У  очах  багато  доброти  тобі,
І  любов  твоя  у  світі  все  зуміє.

Подивися,  в  них  є  більше  життя,
Потонути  в  їх  весняних  відтінках,
Бачити  і  знати  твої  почуття,
Дівчинка  красива  і  водночас  жінка.

В  погляді  солодкі  відблиски  води,
Ледь  зеленим  небом  малюватиме,
Очі  не  мовчали,  там  її  світи,  
Всім  теплом  своїм  обійматиме.

Лиш  твої  вуста  ...і  нехай  тону,
У  твоїх  обіймах,  у  твої  я  ночі,
І  зустріну  в  них  теплу  там  весну,
Дівчинка  красива  і  її  зелені  очі.


2.03.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244879
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011