Тво9_Фанатка: Вибране

Андрій Мигорович

"Твоїх очей торкнутись невагомості…"

Твоїх  очей  торкнутись  невагомості,
Теплом  зігрітись  твого  імені,  
І  край  покласти  довгій  невідомості
Так  просто  -  розгадавши  сни  мої.

Щоразу  рахувати  пульс  при  зустрічі,
Неначе  у  далекій  юності,
І,  обмінявшись  фразами  черговими,
Знов  маску  одягти  байдужості.

Ловити  потай,  при  нагоді,  погляд  твій,  
У  схованки  очима  граючись.
Лиш  на  зізнання  знов  нема  сміливості  -
Кохаю,  ні  на  що  несподіваючись.

А  потім  знову  нОчами  безсонними
Про  твої  поцілунки  мріяти;
І  у  пориві  власної  безсилості
Кімнату  на  кілОметри  розміряти.

А,  може,  все  ж  набратися  рішучості,
І  просто  на  твій  суд  віддатися:
Карай  чи  милуй  -  тільки  не  мовчи!
Хоч  можеш  просто  посміятися

Чи  перевести  все  на  милий  жарт...
Та  це  для  мене  буде  гірше  страти...
Скарай  на  смерть!  Та  тільки  не  мовчи,
Бо  більше  вже  не  можу  я  чекати...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497163
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 11.06.2014


Сокольник

ПІАНІНО. ДУЖ-Ж-ЖЕ СТРАШНА ІСТОРІЯ ( ПОЕМА )

Дівчинку  мама  дуже  любила,  
І  піаніно  ій  прикупила,
щоб  люба  доня  вчилася  грати...
Грати-  не  значить  сісти  за  грати.
Грати  учитись  дитина  хотіла.
То  ж  у  бабусі  старої  купила.
У  музикантші  віку  ще  тОго...
Страшно?  Не  дуже?  То  я  продовжу...
Дівчинка  вчиться,  дівчинка  мліє...
Пальці  щось  коле,  личко  марніє...
Що  це  з  дитиною?-  думає  мати,
Мліє  та  терпне...  Лікаря  звати
Кинулась  мама-  дитина  здорова.
Страшно?  Не  дуже?  То  я  продовжу?
Вчиться  дитина,  грає  дитина.
Тільки  зламалося  щось  піаніно.
Треба  старезне  ремонтувати.
А  при  купівлі,  треба  сказати,
Бабця  казала-  як  щось  не  тогО,
Бабця  без  грОшей  настроїть  його.
Правда-  без  грОшей!  Я  без  брехні!
Дивно?  Ото  ж  бо!  Страшно,  чи  ні?
Бабцю  покликали.  Каже  вона-
Я  віднастрою.  Та  тільки  одна,
З  ним  сам-на-сам  у  закритій  кімнаті.
Бабцю  пустили  ремонтувати...
Знов  піаніно  грає,  звучить.
Дівчинка  знову  музику  вчить.
Знову  марніє,  сидить,  мов  вві  сні...
Диво,  та  й  годі...  Страшно,  чи  ні?
Знову  та  сама  історія  сталась.
Лікар.  Здорова.  Зламалось.  Ладналось.
Двері  зачинені.  Бабця  одна.
Що  вона  робить  там?  От  дивина...
Мати  дитини  сокиру  взяла
І  до  кімнати  тихенько  ввійшла...
І  на  обличчі  застиг  переляк...
Що  ж-  то  побачила...  Страшно?  Ще  б  пак!
Все  піаніно  відкрите  стоїть.
Бабця  навколішках  поряд  сидить.
З  клавіш  стікає  кров  в  баняки,
Бабця  цю  кров  собі  п"є  залюбки...
Мати  сокирою  тюк-  і  гаплик!
Крекнула  відьма.  Сплив  її  вік...
Потім  на  слідстві  уже  роздивились-
В  клавіші  гОлки  тонесенькі  в"їлись.
Пальці  кололи  дитині  голкИ.
З  клавіш  стікала  кров  в  баняки.
Відьма,  зачинена,  кров  з  них  пила.
Це  не  брехня.  Така  справа  була.
В  прокуратурі  лежала  в  архіві.
Не  зрозуміє  тут  тільки  лінивий-
Що  за  дурнЯ-  піаніно  тримати?
Вік  Двадцять  Перший!  Купи  синтезатор!!!
...........          ..........        ...........      ...........
От  так  історія.  Я  її  знаю.
За  достовірність  відповідаю.
Це  промугикав  міліціонер
В  барі  за  чаркою...  Страшно  тепер???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Мирослав Вересюк

КРИЧИТЬ ДУША! ВОЛАЄ! ПЛАЧЕ!

Кричить  душа!  Волає!  Плаче!
Від  болю,  розпачу,  біди!
Від  сліз  обпечена  неначе,
Мене  за  сльози  не  суди!

Їх  не  ховаю!  Не  стидаюсь!
Та  де  їх  стільки  вже  взялось?
Я  з  побратимами  прощаюсь!
Їм  тут  померти  довелось!

Їх  кров  і  досі  на  бруківці
І  душі  їхні  серед  нас!  
Сліз  не  ховайте,  українці,
У  цей  страшний,  трагічний  час.

Твої  ровесники  країно!
Пліч-о-пліч  також  їх  батьки!
Вшануй  героїв  Україно!
Свої  їх  вбили  покидьки…

Закриті  очі,  а  на  лиця,
Неначе  усмішка  зійшла!
Як  будуть  жити  їхні  вбивці?
Їх  кожна  мати  прокляла…

Життя  віддали  за  свободу
І  їх  ніхто  не  заставляв!
Якщо  такі  сини  в  народу,
То  він  таки  народом  став!

Героям  слава!  Слава!  Слава!
І  пам'ять  вічна  у  серцях!
А  монументом  їм  ДЕРЖАВА!
І  жовто-синій  в  небі  стяг!

22.02.2014  р.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481223
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Артем Богуславський

Герої нашого часу (пам'яті "Небесної Сотні")

                                           Вічна  пам'ять  загиблим  за  честь,
                                           за  свободу,  за  всіх  нас  на  Майдані
                                           героям  України!..
                                           Слава  героям!..
Події    21-го  сторіччя…
Нові  герої  нашого  часу:
Ми  бачим  їхні  закривавлені  обличчя,
Ми  бачим  більше  –  
                                   як  тіла  несуть…
Ми  бачимо  чиїсь  розбиті  долі,
Їх  смерть,  як  яблука,  з  дерев  зрива.
Без  батька  виростуть  сини  в  Подолі,
А  у  Полтаві  наречена  –  вже  вдова…

Події    21-го  сторіччя…
Нові  герої  історичних  днів:
Ми  бачим  їхні  закривавлені  обличчя
Змужнілі  й  загартовані  в  вогні…

У  Харкові  заплаче  гірко  мати,
У  Львові  батько  сина  похова…
Вони  на  небі  будуть  спочивати,
Про  них  пісні  народ  ще  заспіва!..

Події    21-го  сторіччя…
Нові  герої  нашого  часу:
Ми  бачим  їхні  закривавлені  обличчя,
Ми  бачим  більше  –  
                                   як  тіла  несуть…
                                                                         21.02.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481175
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


несвідомий

Смерть сина (наслідки революції 2014)

Сидить  старенька  мати.  У  віконце
Уже  десятий  день  заглядає  вона,
Вона  чекає  ще.  Тримає  у  долоньці
Свічу  надії.  Гіркая  сльоза.
Спадає  тихо,  падає  до  долу
В  душі  звучать  молитвені  слова,
Вуста  тремтять,  руку  старечу  й  кволу
Підносить,  хрестячись,  у  небеса.
Вона  чекає  ще,  вона  ще  вірить,
Що  син  її,  що  він  іще  живий,
Що  він  вернеться  ще  й  промовить:
\"Матусю,  вільний  люд  людський!\"
Старенька  мати  дивиться  в  віконце,
Там  дощ  іде,  змиває  рідну  кров
Десь  там  далеко,  в  київській  сторінці
Із  тіла  сина.  Серед  тих  дібров
Вирує  смерть,  війна  і  ворожнеча,
Там  мертвий  син  її  уже  лежить.
Вона  стоїть,і  ця  душа  стареча
Іще  не  знає,  що  її  не  жить.
Стоїть  вже  на  колінах  чорна  мати,
Уся  суха,  усе  тремтить  у  ній:
\"Сучасний  світ,  невже  ти  міг  забрати,
Невже  забрав  єдиний  корінь  мій?\"
Свіча  горить,  згоріла  вже  надія.
Похила  мати  сльози  вже  не  ллє.
Роздерлось  серце,  вмерла  віра.
Війни  нема,  лиш  біль  шалений  є.

22.02.2014
(с)  Вікторія  Цимбалюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481194
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Андрій Мигорович

Я - птах зі зламаним крилом…

Я  -  птах  зі  зламаним  крилом,
Пораненим  в  численних  битвах
З  самим  собою;  і  молитву
Я  часто  запивав  гірким  вином.

В  пітьмі  наосліп  я  бродив,
А  серце  рвалося  до  неба.
Та  було  гидко  від  самого  себе,
За  те,  що  жив  не  так,  не  так  любив.

Так  часто  я  на  Бога  нарікав,
А  ще  частіше  забував  про  Нього,
І  раз-по-раз  приводили  дороги
Мене  в  кабак,  а  не  у  Божий  храм.

Вже  й  не  чекав  від  себе  каяття:
Мені  ж  хотілось  просто  жити  -
І  ось  вже  грізний  ангел  мій  хранитель
Привів  за  руку  до  воріт  монастиря.

Так  несміливо  увійшов  я  в  них,
Й  вірвалось  в  душу  Великодним  дзвоном:
"Спочинь  отут  -  тепер  ти  вдома!!!"
І  вир  шалений  в  серці  враз  затих.

Я  -  птах  зі  зламаним  крилом:
Хоч  рвусь  до  неба,  але  не  злітаю.
Мій  Боже,  я  Тебе  благаю  -
Візьми  до  Себе  і  зціли  Своїм  теплом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469127
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 05.01.2014


Дід Михалич

ВСІМ, ХТО НА МАЙДАНІ!!!!

Люблю  тебе,  мамо,  не  плач,  не  кричи,
коли  мене  беркут  ногами  затопче...
Нова  уніформа,  нові  палачі,
й  тиран,  що  при  владі,  щосили  регоче....

Не  будем  стояти  ми  більш  на  колінах,
бо  маєм  Вкраїну  ми  тільки  одну!
Повстала  могутня  моя  Україна  
і  я  теж  поїду  на  мирну  війну!

Хай  б*ють  мене,  мамо,  а  я  усміхнусь,
бо  в  мене  мільйони  стоять  за  плечами,
не  плач  ти,  рідненька,  я  ще  повернусь,  
І  ти  будеш  спати  спокійно  ночами...

Бо  там,  на  Майдані,  майбутнє  кується,
Там  браття  -  вкраїнці,  там  воля,  там  слава,
В  нас,  мамо,  багатим  прекрасно  живеться,  
а  я  туди  йду,  щоб  і  ти  не  страждала!

Нехай  мене,  мамо,  вбивають  до  смерті,
Та  волі  славетної  їм  не  зламати!
Іду  я    туди,  щоб  ПОЖИТИ  -  не  вмерти,
Пробач  мене,  мамо,  я  маю  рушати!!!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465612
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 05.01.2014


Eva1904

Надя!

Уже  сегодня...очень-очень  хочется...
Веселья,  счастья  и  любви  чуть-чуть...
Прогнать  с  души,  навечно,  одиночество
Под  вечер  на  родном  плече  вздремнуть

Что  бы  вокруг...белым-бело  и  настроения...
Такого  праздничного,  светлого,  сейчас!
Кругом  людей  веселых  вдруг  столпотворения,
Чтоб  стал  счастливей,  даже,  каждый,  кроме  нас

Пускай  сегодня  в  душу  вторгнется  без  скромности  
Любовь  ,  такая,  просто  -    сердце  из  груди!
Чтоб  голова  кружилась,  где-то  в  невесомости
Счастливый  миг,  довольно  ждать,  скорей,  иди!
 
Не  обуздать  надежду  глупую,  беспечную...
Она  все  время  неустанно  чуда  ждет...
Все  в  этой  жизни,  как  известно,  скоротечное,  
Но  только  "Надя"  и  последней  не  умрет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470537
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014


Іван Блиндюк

Випий зі мною отрути

Випий  зі  мною  отрути
Й  цілунком  союз  наш  скріпи.
Випий  зі  мною  отрути
Й  до  смерті  мене  полюби.

Хотіла  вогонь  ти  відчути,
Що  груди  до  виску  пече,
Так  випий  зі  мною  отрути
І  разом  до  раю  втечем.

Ти  можеш  байдужою  бути
До  слів  моїх,  дій  і  думок,
Та  вип’єш  зі  мною  отрути
Й  відчуєш  між  нами  зв’язок.

Ей,  випий  зі  мною  отрути,
Це  наш  чарівний  еліксир.
Бо  поруч  з  тобою  заснути
Завжди  тільки  мріяв,  повір.

Якщо  мене  хочеш  забути,
То  тут  в  нас  дорога  одна:
Випий  зі  мною  отрути,
Випий  отрути  до  дна.

І  навіть  якщо  ти  не  вип’єш,
Я  сам  до  гарячки  нап’юсь.
Мене  наостанок  окликнеш,
Та  я  уже  не  повернусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362023
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 22.11.2013


Ilsa

Мовчиш?

Мовчиш?  Мовчи.  Б'єш  погляд  мій
Своїм  -  суворим  і  тривожним,
Байдужим  (вдавано?)...  Не  смій
Мене  порівнювати  з  кожним.
Не  смій...  Мені  не  все  одно!
І,  поки  п'єш  схололу  каву,
Немов  в  забутому  кіно,
Залиш  мені  нескромне  право  -
Дивитися,  мовчати  теж,
Стояти  поряд,  поки  палиш
Цигарку  (й  тисячі  пожеж
В  мені)...  Охоче  колеш,  раниш,
Вбиваєш  і...  відходиш  вбік.
Так  само  мовчки.  З  нетерпінням
Тебе  чекаю,  певно,  вік
Із  неприхованим  тяжінням,
Хоч  не  коханий  і  не  друг...
І  звідки  ця  в  тобі  потреба?
Та  нічого  сказати  вслух...
Мовчу.  Тобі  цього  не  треба...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392098
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 21.11.2013


Іван Блиндюк

Ти стомилася щастя вдавати…

Ти  стомилася  щастя  вдавати,
Все  чекати,  що  щастя  прийде.
Кажеш,  я  не  умію  кохати,
Маю  серце  холодне  й  тверде.

Не  турбуюсь  про  тебе  ні  грама,
Не  притисну  до  себе  вві  сні.
Кажеш,  ти  на  словах  лиш  кохана,
А  насправді  ж  байдужа  мені.

Просиш  швидше  це  все  припинити,
Розійтися  ось  тут  і  тепер.
Дуже  сильно  це  хочу  зробити,
Та  занадто  кохаю  тебе.

Я  кохаю  тебе  до  нестями,
На  край  світу  з  тобою  втечу.
Хоч  здаюсь  незворушним,  мов  камінь,
У  душі  я  від  тебе  тремчу.

Про  любов  я  не  стану  кричати,
Краще  мовчки  за  руку  візьму.
Замість  того,  щоб  щось  обіцяти,
Обережно  тебе  обійму.

Так  жадаю  й  нестерпно  боюся
Доторкнутись  тендітних  плечей.
Хоч  не  палко  на  тебе  дивлюся,
Та  не  можу  відвести  очей.

Ти  повір,  що  для  мене  одна  ти.
Неважливе  все  інше,  пусте.
Може  я  й  не  умію  кохати,
Та  кохаю  тебе  над  усе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461802
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013


В.А.М.

Ни разу не вспомнив меня… +п

Поймал  себя  на  мысли,  что  уже  не  помню,  кому  было  написано  это  стихотворение:  моей  любимой  Витуше  или  моей  любимой  Олечке.  Давно  это  было.  Их  фотографий  у  меня  нет,  но  стихо  не  может  быть  без  фото,  поэтому  я  искал  и  нашёл  лицо  девушки,  которой  бы  подошли  эти  строчки.


[i]Я  ночью  глухой  хочу  слушать  дождь
Под  мерцающий  треск  камина.
И  думать  о  том,  что  вдруг  ты  придёшь,
Далёкая,  милая,  милая...
И  ждать,  просто  сидя  на  голом  полу,
Склонившись  к  стене,  на  часы  не  смотреть,
Пока  поленья  обратятся  в  золу
И  станет  в  окошке  сереть.
Я  так  бы  сидел  -  не  боясь  темноты,  
Боясь  приходящего  дня,
Что  в  нём  сотню  раз  мне  вспомнишься  ТЫ,
Ни  разу      не  вспомнив        меня.[/i]



A.Kar-Te  перевела    на    украинский    язык    здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173355

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139482
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 17.11.2013


Володимир Шевчук

Щастя

Що  найбільше  багатство,  найвище  добро  у  житті,  
Ніж  зіниці  дітей,  у  майбутнє  вузенький  місточок?  
Що  є  більшим  од  дива  дитячої  радості,  і  
Коли  крихітні  пальчики  вас  відпускати  не  хочуть?..  

А  обійми  дитячі  –  це  впевненість:  все  ж  недарма!  
Милі  очка  зігріють  до  сліз,  це  віконця  едему.  
Коли  поруч  із  нами  дитячого  світу  нема  –  
Чи  тоді  ми  великі,  дорослі,  хіба  ми  ростемо?  

Сотворити  маленьке  життя  –  от  задача  яка;  
Не  придумало  небо  для  смертних  гарнішого  вчинку.  

…А  колись,  може  скоро,  народиться  й  в  мене  донька,  
Усміхаючись  мамі  і  сонцю,  маленька  людинка…  





12.06.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 08.11.2013


Володимир Шевчук

Якби…



Якби  твої  губи  були  еліксиром  –  
Я  пити  б  не  став  їх,  здається.
Я  краще  б  дивився,  спокійно  і  щиро  
Як  ти  собі  просто  смієшся.  
Якби  твоє  тіло  було  цілим  світом  –  
Я  жити  би  в  ньому  не  прагнув.  
Я  краще  у  дощ  неласкавого  літа  
У  теплі  думки  тебе  вдягну.  
Якби  твої  очі  були  океаном  –  
Я  плавати  в  них  би  не  вчився.  
Я  став  би  єдиним  хто  мирно,  кохана,  
Навіки  б  у  них  утопився.  
Якби  твої  руки  були  золотими  –  
Обійми  б  мені  не  світили…  
О  Боже,  чому  ми  так  рідко  із  тими  
Кого  до  душі  полюбили?  
Якби.  О  якби  ж  то  із  тими  нам  бути  
Кому  зізнаємось  в  коханні!..  
Якби  ж  ти  змогла  хоч  увагу  звернути  
На  мої  скупі  потурання.  



30.10.2013  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457698
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 08.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013


Георгій Федорович

Село

Жабами  пахне  старенький  ставок,
Мишами  –  хати  безлюдні,
Родить  плоди  здичавілий  садок,
Тихо  в  свята  тут  і  в  будні.

Хати  осліплі  без  шибок  стоять,
Час  їх  тихенько  руйнує,
А  хазяї  вже  на  цвинтарі  сплять,
Хата  за  ними  сумує.

Біла  і  прибрана  хата  була,
Всім  із  дитинства  служила,
Піч  все  варила  і  піч  все  пекла,
Нині  ж  холодна  й  безсила.

А  на  городах  одні  бур’яни,
Ні  картоплини  ні  жита,
Лиш  розрослися  кущі  бузини
Та  кропиви  ціла  свита.

Сумно  й  тривожно  стає  на  душі,
Рідне  святе  вимирає,
Час  все  розтрощить,  все  змиють  дощі,
І  берегині  немає.

Звичаї  й  мову  село  берегло,
Пісні  народні  складало,
Місто  ж  на  суржик  чомусь  потягло
І  українців  не  стало.
29.09.10.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455485
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2013


Дід Михалич

Немає «заходу» і «сходу»!

Немає  «заходу»  і  «сходу»!
Ні,  це  не  різні  два  світи!
Бо  треба  ж  бо  всьому  народу
Іти  до  світлої  мети.

Ми  –  нація,  ми  жити  маєм
У  мирі  й  щасті,  мов  брати.
А  ми  країну  роздираєм
На  шмаття…  ніби  ті  хорти…

Ми  разом  –  сила,  все  здолаєм!
В  нас  кров  козацька  знаменита…
Та  подивіться,  що  ми  маєм?  –
Нас  покосила  оковита…

Нас  суперечки  покосили,
Бо  кожен  хоче  краще  жити.
І  де  знайти  вже  тої  сили,
Тих,  хто  б  Вітчизні  міг  служити?…

Я  бачив:  люди  у  мережі,
Роззявивши    щосили  рот,
Забувши  про  моралі  межі,
Кричать:  «Я,  на***  ПАТРІОТ!!!».

«Смерть  комунякам!»,  -  хтось  гукає,
Хтось  –  «Западенци  нам  враги…».
Народ  мій  честі  вже  не  знає….
Я  помираю  від  туги….

О,  Боже,  донеси  народу,
Що  Україна  помирає…
Немає  «заходу»  і  «сходу»,
Але  ніхто  про  це  не  знає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408799
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Наталя Данилюк

Люби мене

Люби  мене,люби  до  забуття,
До  подиху  останнього,до  крику!..
Люби  мене  сильніше  за  життя-
І  грішну,і  таку  багатолику...

Люби  мене  у  подиху  вітрів,
У  прохолоді  чистого  світання,
Люби  в  палітрі  теплих  кольорів,
Мов  щастя  мить,даровану  востаннє!..

Люби  мене,як  мрію  неземну-
Солодку  мрію,що  плекав  роками,
Як  довгожданну  сонячну  весну,
Чи  шурхіт  листя  в  парку  під  ногами!..

Як  помах  крил  сполоханих  пташок,
Як  запах  квітів  літніми  ночами!..
Люби  мій  жест.І  подих  мій.І  крок-
Єдиний  крок  між  вічністю  і  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 27.01.2012


Андрій Мигорович

Тим, хто читає мої вірші…

На  порозі  нового  світанку,
Як  туман  заколише  ніч  -
Я  Вам  серце  залишу  на  згадку
Переповнене  протиріч.

Подарую  я  Вам  мелодії  -
Може  радісні,  чи  сумні,
А  собі  залишу  пів-погляду
На  свої  кольорові  сни.

Я  віддам  просто  так  фантазії,
А  ще  дрібочку  почуттів,
Щоби  склалось  хороше  враження
Від  прочитаних  Вами  слів.

Ще  поділюся  з  Вами  смутком,
Що  проллється  п"янким  дощем,
І  радітиму  ледве  чутно,
Як  відчуєте  легкий  щем.

Поділюся  ще  з  Вами  радістю
Я  від  того,  що  просто  живу:
Як  закінчиться  зошит  списаний  -
Я  сторінку  почну  нову.

Я  Вам  душу  розкрию  повністю,
Залишу  собі  трішки  журби  -
Просто  так...  Це  якщо  не  відчуєте
Цих  рядків,  що  читаєте  Ви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281393
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Андрій Мигорович

Я напишу сценарій…

Я  напишу  сценарій  -
Фантазіям  дам  простір:
В  головній  ролі  -  щастя,
А  в  епізодах  -  осінь.

Перегорну  сторінку,
Озвучу  текст  наж́иво,
Ще  -  вигадаю  казку,
І  сам  повірю  в  диво.

Розп́ишу  діалоги
Без  слів  -  лише  зітхання,
А  в  паузах  розставлю
Три  крапки  -  для  мовчання.

Я  запрош́у  розлуку
На  роль  антигероя,
А  щирості  й  любові  
Віддам  найкращі  ролі.

І  хай  не  світить  "Оскар"
Мені  за  ці  сюжети  -
Та  все  ж  пишу  сценарій
Й  люблю  -  це  моє  кредо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282115
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Андрій Мигорович

За межами безмежності…

За  межами  безмежності
Знайди  забутий  рай,
Звільнися  від  залежності  -
Живи,  радій,  співай.

Прорвися  крізь  умовності
Холодних  сірих  днів,
Віддайся  невагомості
Нестримних  почуттів.

Ховайся  від  самотності
В  безликій  ти  юрбі,
І  не  здавайся  повністю  
В  полон  своїй  журбі.

Зривай  замќи  байдужості
І  пристрасно  кохай;
Із  книг  напийся  мудрості  -
Світ  заново  пізнай.

Відкрий  свою  свідомість  ти
Для  нових  відчуттів,
І  вирви  з  невідомості  
Потік  хороших  слів.

Ділися  ними  з  ближніми,
Їм  щиро  посміхнись,
Відчуй  погляд  Всевишнього  -
До  істини  торкнись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281392
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Андрій Мигорович

Тільки поглядом, тільки дотиком…

Тільки  поглядом,  тільки  дотиком  Неможливо  вловити  суть.  Слова  -  сказані,  сни  -  розказані,  А  в  очах  -  почуття  цвітуть.  Тільки  Вірою  біль  долається,  Й  починається  новий  день.  А  ти  слухаєш  зачудовано  Ніжні  звуки  старих  пісень.  Все  проходить  і  все  минається  -  Залишається  лиш  печаль;  Тільки  спогади  залишаються  Про  далеку  безмежну  даль.  В  ній  Надія  десь  заблудилася  -  Зачарована,  та  жива.  Ох!  Як  важко  без  неї  жити  нам,  Та  все  ж  знаю  -  вернеться  вона.  Й  розцвітуть  навесні  знов  проліски,  А  сніги  потечуть  струмком,  І  по  душах  усіх  зневірених  Із  тріумфом  пройде  Любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281224
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Андрій Мигорович

Розмалюй мої сни

Розмалюй  мої  сни
Полум"яними  барвами  осені,
Подаруй  всю  любов,
Що  зігріє  мене  до  весни.
Хай  наповниться  дім
Ненав"язливим,  теплим  затишком,
Наймилішим  для  двох.
Я  прошу  -  розфарбуй  мої  сни

Затанцює  нам  вальс
Листя  в  вихорі  дивних  мелодій;
Осінь  -  пані  сумна,
На  дощеві  заграє  нам  джаз.
Ми  з  тобою  удвох  -
Нам  від  цього  так  тепло  і  радісно.
І  хай  скоро  сніги  -
Але  листя  танцює  нам  вальс.

Ти  мене  обійми
І  зарийся  в  плече  змерзлим  носиком.
Що  нам  вітер-дивак?-
Просто  лютий  провісник  зими.
Я  тобі  прошепчу
Про  любов,  і  зігрію  так  подихом:
Тільки  ти  посміхнись
Й  просто  так  ти  мене  обійми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282709
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Cre8_4_U

Счастье на двоих

Мне  б  умереть  в  обьятиях  твоих,
А  не  искать  в  чужих  руках  приюта,
Мне  б  хоть  на  миг  пожить  в  мечтах  твоих,
И  счастье  на  двоих  хоть  на  минуту,

Покуда  хватит  сил  нести  в  своих  руках,
И  открывать  дыханье  за  дыханьем,
И  целовать  тебя  с  любовью  на  устах,
Так  страстно,  будто  это  на  прощанье...

Глаза  твои  я  словно  азбуку  учу...
Причиной  счатья  быть,  и  поводом  улыбки,
Я  защищать,  прощать,  любить  тебя  хочу,
И  ошибаясь  исправлять  свои  ошибки...

И  по  утрам,  тебе  заваривая  чай,
Тебя  будить  хочу  я  нежным  поцелуем,
Любуясь  ласковой  улыбкой  цвета  май,
Весенний  танец  танцевать  с  тобой  хочу  я...

Хочу  с  тобой  я  строить  дом  твоей  мечты,
С  огромным  залом  и  терассой,  детским  смехом,
Где  будет  сад  невероятной  красоты,
И  обязательно  качели  под  орехом...

Хочу  тебе  отдать  всю  ласку  и  тепло,
Свою  любовь,  свои  надежды,  обещанья...
И  наше  счастье,  будто  хрупкое  стекло,
хочу  сберечь  от  всех  невзгод  и  истязаний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271089
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 21.09.2011


Cre8_4_U

Я люблю эту жизнь…

Я  люблю  эту  жизнь  за  красивое  золото  осени...
А  еще  за  твои  голубые,  как  небо,  глаза,
И  за  то  как  меня  иногда  засыпаешь  вопросами...
И  за  то  как  блестит  на  глазах  твоих  счастья  слеза.

Я  люблю  эту  жизнь,  пусть  задачи  нам  ставятся  трудные,
И  пускай  иногда  я  веду  себя  словно  дурак...
Я  люблю  эту  жизнь,  всю,  с  ее  выходными  и  буднями...
И  тебя  я  люблю...  Ну  а  как?  Без  тебя  ведь  никак!=)

Я  люблю  эту  жизнь,  хоть  она,  как  безумная,  вертится,
Пусть  она  разбросала  по  жизни  всех  старых  друзей...
Но  она  нам  с  тобою  позволила  все-таки  встретиться...
И  влюбила  двоих,  до  того  незнакомых  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280932
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 20.09.2011