напрочуд нелогічна?
що ж, і таке бувало.
я часто уперто іду,
а сама не знаю куди.
колюча й цинічна?
вам просто не випадало,
на щастя/ біду,
мій шлях зі мною пройти.
рахунок хвилин – педантичний.
і горе мені –
я ж зОвсім не ціную час.
мабУть, ми у просторі просто дотичні.
мабУть, це не наше, не нам, не для нас.
мабУть, не навчилась чи просто не вмію..
а посібник..шкода, та не видав ніхто.. нема..
я давно..я давно це сама розумію:
це кінець. почуття, вони є, любові – катма.
ми – дотичні, не перехресні.
надто рідні, що аж чужі.
може там, на моїм піднебессі,
все ж затупляться гострі ножі.
може там, я навчусь не писати
не про тебе і не тобі.
може там, ти навчишся читати
між рядків. ну годі вже! ні!
ну скажи мені, хто наплутав?
у горючому пеклі, чи там Нагорі?
долі наші у вузол, хто сплутав?
в смерті петлі твої і мої?..
ну скажи, хоч, кого мені клясти?
це доля? фатум? чи дурний купідон?
ти не знаєш.. я хотіла б пропасти..
подзвоню на небо.
спитаю у Них..
де ж телефон?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394531
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Холодний день,осінній вітер свище.
З усіх куточків відбира тепло.
Я знаю,що твоя квартира ближче,
А все ж до себе їду у метро.
А в мене що?У мене як завжди:
Старий диван,шпалери сині.
Проте,мене у гості ти не жди.
Я залишусь одна,де привиди і тіні,
Де наш старий засмучений рояль
Чекає на "Ноктюрн"Шопена.
Погасло все,і невимовний жаль
По місячній доріжці йде до мене.
А десь далеко,знаю,ти сидиш.
І плаче скрипка у руках поета.
Я знаю,ти страждаєш,ти не спиш,
Ти пишеш знов мені сонети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309920
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
А ніч така ж темна, як завжди! Та зорі бринять сльозами.
У грудях болить від правди. До неба торкнутись руками!
Так прагнула …. І - схаменулась. Розправити крила не можу.
Горіти хотіла – запнулась. А тліти у небі не гоже.
А ніч – ясна, як ніколи! Та зорі сумують в небі.
Душа переповнена болем, та їй, мабуть, того і треба.
Так прагнула в небо злетіти! Розправити крила не може.
Боялась між зір зітліти. А тліти у небі не гоже.
А ніч – така дивовижна! І зорі палають в небі!
Душа догорає у Вічність. Вона там горить за тебе!
Так прагнула неба торкнутись. В його глибині горіти!
Наважилась – і спалахнула! Любов’ю не можна тліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289315
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
Чому так багато рядків про кохання
На кожному сайті, де пише поет.
Хоч кажуть, що війни, смертельні страждання,
Проблем людських вдало майструють портрет.
Глобальне все: треба і вічне: не можу
Формують індивіда наших років,
Чому ж про кохання згадує кожен, -
У кожному вірші - хоч декілька слів?
Не пишуть так часто про шквал землетрусів,
Лавини гірські, що руйнують міста,
Забули Шевченка, Костенко і Стуса,
І тільки кохання друкує рука.
То що ж це виходить, людина байдужа
до ніжності сонця і тиші ночей.
Лише у коханні - захоплення й дружба
І тільки кохання - проблема людей???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179542
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 10.11.2011
Осінь починається з ворон
Не з роздумів, не з вересня, не з листя
І не тоді, коли собі не знайдеш місця
І холодом несе з усіх сторон.
Бо осінь починається з ворон
Коли то зранку будить їх понурий крик
Сонлива втома вже збиває з ніг
Хоч ти й не встав ще з лівої як завжди..
І ранок починається з ворон
І сірість неба тисне вже на скроні
Чорняве пір’я падає в долоні..
Як сніг. Химерний сніг..
Так осінь починається. Я знаю.
З потоку звуків вікон КАР КАР КАР
Та кінець липня ж – зирк на календар.
Та осінь почалася вже. Я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291432
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Пробач, як би не я то ти була б щаслива,
Танцювали б разом на балу твій вальс…
Зустрічали б осінь на порозі твого дому,
І було б тепліше і комфортніше для нас.
А так ми двоє мерзнемо порізно з тобою,
Ти шукаєш втіхи, ну а я сміюсь крізь плач,
І наші зустрічі як завжди випадкові,
І погляди як стріли б’ються об мішень.
А ми просто ще були з тобою не готові…
Та хто у нас питав кому до кого діло,
Що коїтися із кимсь плювати нам завжди,
Але вже наше сонце, там за обрій сіло,
Ми спостерігали як було красиво…
Пробач…як би не я, то ти була б щаслива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286338
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
зашивай мені рани небесами
підсипай солі під ноги зимою
ламай біль на шматки до безтями
бо це все що у нас було з тобою
ця нудьга проростає у контури
і повітря вплітається болісно
пропускай через себе все порівно
проклинай тільки тихо й не голосно
кубометрами плісняви й куряви
ми вриваємось знову до близькості
я проллюсь на очах твоїх бурями
і сльозами скроплятиму низько так
ти шукатимеш зашморги вірності
прориватимеш відчай незайманий
загубили десь трішки відвертості
закохались у травах незгаданих
зашивай мені рани пунктирами
під замками прострілені гудзики
я надійно сховав усе вирите
між рядками ще серце настукує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267007
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Торкнися поглядом очей,
Зігрій в долонях змерзлі пальці.
Ми не прощаємось іще,
В нас кілька митей є в запасі.
Втамуй цілунком спрагу губ,
Гарячим подихом спокушуй.
За доль несмілий перегук
Не пошкодую, мабуть, душу.
Не випускай з п*янких обійм,
Хай руки розум заколишуть,
Хай серед виру твоїх мрій
Бентежним полум*ям залишусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264852
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Вода по стеклам. Звуки клавиш в тишине...
Сроднились стены с потолком да и карнизом.
А я к тебе, а я к тебе, иду к тебе
по свежо выжатым стихам и тихим грезам.
Все так сложилось неожиданно для нас:
опять играла, ты с другою танцевал.
И вот при свете, при улыбке твоих глаз -
я понимаю, где любви нашей вокзал...
Мы разъезжаемся теперь уже навечно:
ты в светлый замок, а я - в домик из песка.
Моим стихам не окунуться в твои плечи,
лишь улыбаться как и ты из далека!
...Вода по стеклам. Звуки клавиш в тишине.
Чужие стены обволакивают душу...
А я к нему, а я к нему, иду к нему,
хотя зачем его улыбке крест мой нужен?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264420
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
(Они уже не горят как тогда
В них нельзя увидеть чьей то души
Но они не закроются просто так
Мертвые, но продолжают жить)(откуда то стащила)
Мене вражають очі жебраків..
не тих,хто у метро в нас милостиню просять
а в тих ,в кого написано - "зчерствів"-
на склі очей ,в обличчі - душі босі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262894
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011
Барвінком стелиться на цвинтарі печаль,
травою поросли занедбані могили,
завмерли в вічності в них радощі та жаль,
забули їх чи може пам'ятати не хотіли.
Легким туманом вкриється земля
ховаючи уламки втрачених ілюзій,
поламані хрести мов докоряють нам -
шануйте пам'ять, бо помрете в тузі.
Блакитним цвітом стелиться журба,
чомусь на цвинтарі завжди його багато,
мов килимом вкриває землю там
де пам'ять залишилась лиш у датах.
15.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256995
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 01.05.2011
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється…
Т.Роса
Кімната – наче осередок смутку,
Безмовний свідок, до якого звик…
Так наступає на горлянку тиша
І тисне стін моїх нечутний крик.
Я задихаюсь в стінах, мов у клітці,
Ми все життя у хатах сидимо,
І тихо заздримо сусідці,
На диску перемотуєм кіно.
А десь погасла синя зірка,
Цвіркун в гаю заснув. Трава.
І в серці помирають знову
Не сказані комусь слова...
Згоріле сонце випиває вечір,
Самотністю наповнилась душа,
І може, зараз зовсім недоречно
Мовчу до тебе римою вірша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011
... слова запозичені з мови жестів-
двісті протестів ранкових-
змову влаштуєм опівдні-
півні ледачі і нам не до чаю-
та обіцяю кувати залізо,
гризти валізи чужими зубами-
снами під шкіру, а потім додому-
тільки нікому (їм знати навіщо?)-
темне горище-останній притулок-
вулик бажань не гудить підозріло-
так закортіло намиста із фобій-
небо на лобі, будинок на небі-
гребінь в кишені у купі з волоссям-
все обійшлося... маленькі тортури-
БІЙСЯ бажань...
ми збудуємо мури.
потім прокинемся й мовчки покурим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255097
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Твої вірші мене заполонили,
Твої думки - правдивіші за все,
Ще вчора когось іншого мани́ли,
Сьогодні звели з розуму мене!
Твої рядки пронизані любов"ю:
В них світять ясні промені тепла,
І вкотре вже захоплююсь тобою,
Хоч зараз розлучають нас міста...
Та відстань не відштовхує мене,
Бо в серці моїм ти уже давно,
Мене з собою вабить і веде,
Душі твоєї світлої тепло
В твоїх віршах невидима є сила,
Бо ти вкладаєш в них частинку серця,
Твоя душа мені дарує крила,
А смуток мені більше не озветься
Твої вірші - мелодія ласкава,
Що грає так проникливо і щиро,
В твоїх рядках Тебе я відшукала,
І,як нікого,щиро полюбила!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248641
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011