Ранок: Вибране

Олена Лінська

Життя - неначе пташечка

Життя  -  неначе  пташечка.
Радіє  сходу  дня,
Виспівує,  чепуриться
І  стверджує  буття.

Життя  -  неначе  літечко.
Всі  фарби  в  ньому  є,
Усі  смаки  та  розміри.  
Куштуй,  шукай  своє.

Життя  -  неначе  яблунька
Із  дітками  в  гіллі.
Та  їх  хіба  утримаєш?
Погубляться  в  траві.

Життя  -  неначе  річечка,
Минає  те  усе.
І  душу  мою,  човником,
До  вічності  несе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875054
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Ксенислава Крапка

Попри схильність до алегорій, помирають не від любові…

Попри  схильність  до  алегорій,
Помирають  не  від  любові.
Хай  би  що  там  писали  метри  –
Від  любові  не  можна  вмерти.

Є  хлопчина,  і  є  дівчина,
Є  потреба  (вона  ж  -  причина)
У  банальних  речах  (і  вічних)  –
Тих,  що  роблять  із  нас  незвичних:

Щоб,  наприклад,  немов  дитина,
Усміхатися  без  упину,
Бо  на  тебе  хтось  глянув  так,
Що  аж  солодко  на  устах.
Щоб  узяти  когось  за  руку  –
І  одразу  не  стало  смутку,  
А  коли  ти  торкнешся  тіла,
Щоб  всередині  затремтіло,
Щоб  замріяно  і  незряче,
Щоб  з  вулканів  лилось  гаряче,  
Щоб  коли  опустились  крила,
Щось  тобі  додавало  сили.
Щоб  про  тебе  складали  мрії,
Щоб  знімали  сніжинку  з  вії,  
Щоб  обіймеш  –  і  зникла  втома,
Бо  в  обіймах  -  неначе  вдома.

Хай  кругом  все  яке  колюче,
Це  не  ранить  тебе  й  не  мучить,  
І  які  б  не  були  морози,
Ти  не  бачиш  у  них  загрози,
Серце  грає  свою  сонату,
Коли  навіть  не  вміє  грати.
Бо  ж  найкращі  у  світі  ноти  
Оті  очі,  які  навпроти.

Ось  вам  жінка,  а  ось  -  мужчина,
Ось  потреба  (вона  ж  -  причина).
Ось  ілюзія  (бо  ж  потреба)  –
Хоч  би  якось  торкнутись  неба.

І  хай  що  б  там  писали  метри,
Від  любові  не  можна  вмерти,
То  коли  любити  не  можеш,
То  життя  на  життя  не  схоже.

І  від  холоду  не  зів’янеш,
Якщо  серденько  полум’яне.  
І  серця  на  шматки  не  б’ються,
Бо  ж  не  келихи,  і  не  блюдця,

Бо  чи  вирви  її  ,  чи  вийми,
Відчуваєм  себе  живими.
І  якщо  вмієш  ти  любити  -    
То  тебе  неможливо  вбити…

Літо  2015,  весна  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654286
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 04.05.2020


Ксенислава Крапка

Вборони мене, любий Боженьку…

Вборони  мене,  любий  Боженьку,  
від  біди  –  
напувати  себе  з  застояної  
води,
Не  знаходити  собі  місця  чи
 самоти,  
чи  стояти,  коли  найбільше  
кортить  іти…

Вборони  мене,  Боже  сонячний,  
від  пітьми  –  
щоб  сміятися  не  боятися  
із  дітьми,
Щоб  не  думати,  що  хороше  
також  мине,  
але  мріяти,  що  попереду  –  
головне...

Вборони  мене,  Боже  праведний,  
від  брехні,  
щоби  щире  росло  і  виросло  
у  мені,
Щоби  правда,  яка  би  болісна  
не  була,  
надихала  мене  й  вела…  

Вборони  мене,  мудрий  Боженьку,  
від  тугú  –  
за  минулим,  хай  навіть  радісним
 і  благúм,
Хай  тримається  собі  в  пам’яті  
(бо  ж  було!),  
та,  як  згадую,  щоби  гріло,  
а  не  пекло…    

(Ми  ж  дурнесенькі,  розбиваєм  собі  
лоби,  
намагаючись  уявити  якесь  
«якби»,  
забуваючи,  що  вирішуємо  
не  ми,  
що  Ти  завше    даєш  теплішого  
до  зими,
що  нічого  б  нас  не  залúшило,  й  
не  прийшло,  
якби  волі  Твоєї,  й  милості  
не  було…)

*  *  *

Вборони  мене,  Боже  милосний,  
від  думок,  
поможи  мені,  Боже,  вияснить,  
цей  урок,
Дай  лиш  спалах,  маленьку  іскорку  
для  вогню  –  
ну  я  вже  себе  від  холоду  
вбороню…
Я  маленьке  і  нерозумне  
Твоє  дитя,  
намагаюся  дати  лад  
зі  своїм  життям,
Продираюся,  щиро  вірю,  
що  я  прорвусь  –  
та,  як  щиро,  то  я  без  Тебе  
не  розберусь…

Милий  Боженько,  я  таке  
у  собі  ношу  –  
а  римується,  лиш  до  Тебе  коли  
пишу,
І  здіймаю  благальні  погляди  
догори…

Я  все  чую.
 Ти  говори  лишень.  
Говори…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611833
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 04.01.2016


Лана Тонева

Почти осеннее

Какую  мысль  из  сундука  не  вынешь,
А  все  налет  какой-то,  пух  да  ворс:
Еще  один  цыпленочек  –  подкидыш  
Неведомого  выводка,  -  подрос

И  бегает,  обжив  мои  хоромы,
Среди  скелетов  прячется  в  шкафу,  
И  кажется,  ему  вполне  знакомы
Все  эти  «отчего»  и  «почему».

Хожу,  за  ним  ошметки  подбирая,
И  снова  вовлекаюсь  в  этот  круг…
Сказать  уж  впору:  «рощи  увядают»
И  «журавли  торопятся  на  юг»,

Но  что-то  не  дает.  Не  вяжет  лыка
Приправленная  рифмою  строфа,
Как  будто  ждет  –  нет,  не  немого  крика
В  ночи,  не  вдохновенья  божества,

А  так,  какой  –  то  мелочи  пустяшной,
Мазка,  извива  в  акварели  дней,
Плацкартной  дремы,  истины  бумажной,
Чтобы,  шутя,  последовать  за  ней

И  вызолотить  старые  подзоры,  
Обозы  снаряжая  в  октябри,
Где  вечное  «Сергей  и  Айседора»
В  багряном  танце  боли  и  любви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283531
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 05.03.2014


Татьяна Маляренко-Казмирук

ВОЛШЕБНИК ФЕВРАЛЬ


Ранним  утром  взглянула  в  окошко,
Сердце  замерло  от  красоты.
Рядом  громко  мурлыкнула  кошка,
Будто  крикнула:  -  Видишь  ли  ты?-

Я  подумала  -  В  царстве!  –  сначала.
Или  снится…  -  решила  потом.
Превратились    деревья  в  кораллы,
Бахромою  украшенный    дом.

-      Это  я!–    взяв  вновь  посох    хрустальный,
Засмеялся    волшебник  февраль,
Закружив  тихо  вальс  свой  прощальный,
Укатился    в  прозрачную  даль.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477804
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Шон Маклех

Блукаючи над морем

                                         «Omnia  flumina  fluctus  maris,  
                                             sed  maris  illius  non  impletur...»
                                                                                 (Liber  Ecclesiastes.  VII)*

 Такий  чудовий  синій  оксамит,
 Такий  прозорий  над  водою  плач  -  
 Як  аргонавтів  призабутий  міт.
 Читаю  Данте.  Ти  мені  пробач.
 Не  докоряй.  Минуле  –  це  міраж
 Чи  то  абсурд.  Моя  fata  morgana.
 Який  чудовий  на  планеті  екіпаж!
 Та  все  проходить…  І  відкрита  рана
 Суворих  хронік  Кромвеля  болить
 Твоїх  повстань  задушена  надія  -  
 Моя  Ірландія…  Я  снив  тобою  мить  -  
 Лише  століття…  Ностальгія
 Чи  то  за  вічністю  чи  то  за  літом,
 На  березі  збираю  камінці,
 І  небо  хворе  називаю  оксамитом.
 Розмову  тиху  заведу  на  манівці
 Тебе  немає  –  ти  лише  уява.
 Мій  спогад  дивний,  марення  легке
 Шляхів  шукати  нині  –  марна  справа
 Усе  отруєно,  усе  кругом  чуже.
 І  тільки  призабутий  переспів
 Легенди  дивної  розкопаних  могил
 З  скарбнички  призабутих  мертвих  слів,
 Друїдів  істин  та  камінних  брил…

 Примітки:
 *    -  «Всі  потоки  до  моря  пливуть,  але  воно  не  наповнюється…»  (Кгига  Проповідника.  7.)  (лат.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 17.10.2013


Хочу секса

Был некогда первым

У  длинноногой  поэзии
Был  некогда  первым  в  топе  я:
Вдвоём  мы  усердно  грезили,
То  наша  была  утопия.

Как-то  однажды  сели  и
Поцеловаться  рады  бы,
Только  в  таком  веселии
Не  усмотрели  надобы.

Мол,  предо  мной  желанная,
Только  лишь  недоступная.
И  не  герой  романа  я,    –
Говорит,  –  не  распутна  я.

Так,  мол,  нечестно  якобы,
С  той,  с  которой  идешь
Нарываться  на  яблоки
Да  запретные  сплошь.

Дай,  останусь  незримою,
Близкой  не  во  плоти
Наградой  за  то,  что  мимо  я
Однажды  смогла  пройти.

Дальше  словес  и  петтинга
Слиться  не  привелось.
В  знак  пониженья  рейтинга
Теперь  она  только  гость.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401144
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.04.2013


olesyav

Не втрачай

Закрутилася  віхола,
Та  не  стала  утіхою,
Бо  здавалася  тихою,
Наче  смерть.

Розлучалися  всоте  ми.
Безнадією  всотані,
Полетіли  висотами
Шкереберть.

І  словами  прозорими
Розгубились  між  зорями,
Та  не  стали  прозовими  –
Не  змогли.

Молитвами  предвічними,
Перетримані  відчаєм,
Повернулися,  звінчані,
Із  імли.

Пострічалися  іншими  –
Переболені  віршами.
Не  розстанемось  більше  ми  –
Не  втрачай.

Закрутилася  віхола
Білоскроннею  втіхою
І  здалася  нам  тихою,
Наче  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383170
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 12.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013


Іван Блиндюк

Поетам

Де  ділись  генії-поети?
Де  ділись  генії-митці?
Що  карбували,  як  монети,
Слова,  тримаючи  в  руці
Не  паличку  чарівну  палко,
А  звичайнісіньке  перо,
Любили  мову  рідну  змалку,
Плекали  в  серці,  як  добро.
Де  ділись  генії  великі?
Де  ділись  ті,  що  в  туги  час,
 В  години  розпачу  і  крику
Слівцем  підтримували  нас?
І  в  майже  мертвій  вже  країні
Лиш  чулись  вільні  їх  слова,
Слова  прекрасні,  солов’їні,  -  
Жива  ще  мова,  ще  жива!
То  не  слова  були  –  перлини,
А  мова  –  чистий  діамант.
Творили  задля  України.
Де  дівся  зараз  той  талант?
Де  ділись  поклики  надії?
Де  ділись  щирі  голоси?
Над  ними  зараз  вітер  віє,
Їхні  могили  заросли.
Бо  їх  нема,  пішли  у  вічність,
Пішли  давно  у  забуття.
Та  не  померла  їх  величність,
Та  не  забуте  їх  життя.
Але  чи  варто  пам’ятати,
Якщо  не  можем  оцінить?
Ми  мову  стали  забувати,
В  чужій  країні  стали  жить.
Батьків  ми  славу  в  бруд  втоптали,
На  рідний  край  вдягли  ярмо.
Самі  у  себе  все  покрали,
Так  скоро  й  матір  продамо!
Сліпі  ми  стали,  безпорадні,
У  душах  жадібність  кипить.
Де  ділись  генії-таланти,
Хто  словом  все  це  міг  спинить?
І  поки  ще  мовчать  багнети,
І  стали  черствими  не  всі,
Озвіться,  генії-поети!
Озвіться,  генії-митці!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286846
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 21.12.2012


ЮЛІЯ

Рідна сторона

Кує  зозуля  і  проміння  сонця  ллється.
Я  подивлюся  з  ніжністю  на  цю  красу.
Тут  все  знайоме,  й  ніби  все  сміється:
Я  тут  себе  частинку  залишу.

Назавжди,  на  роки,  на  віки  вічні,
Бо  тут  мій  дім  і  рідна  сторона.
Тут  народились  перші  мої  вірші.
Та  що  там  вірші  -  першії  слова.

Чекає  тут  дідівська  рідна  хата,
І  яблуні  яким  десятки  літ.
Тут  казка,  що  нетлінна  і  крилата
І  осені  багряної  прихід.

Тут  трави  пахнуть  щастям  і  душою.
Й  дерева  шелестять  під  піснюдня.
Тут  все  навколо  променить  красою
Й  чарівними  стають  усі  слова.

Тут  спогади  забуті  оживають
І  заново  дзвенить  дитячий  сміх.
Дитинства  аромати  скрізь  витають
Й  привітно  кличе    хата  за  поріг.

Я  буду  сюди  завжди  повертатись,
І  де  б  я  не  була  завжди  прийду.
Я  знаю,  що  не  зможу  попрощатись
З  цим  краєм,  що  я  так  його  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384348
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 20.12.2012


С.Плекан

Впав білий сніг на сині айстри

Впав  білий  сніг  на  сині  айстри,
Білявий  пух  припудрив  їх.
Ввірвалась  прохолода  в  настрій,
Час  по-зимовому  побіг.

Сніжниці  зелень  ще  перечить,
Боронить  право  на  життя,
Білявий  пух  їй  недоречний,
Який  схиляє  в  небуття.

Засмучені  дерева  плачуть,
Втрачаючи  красу  свою,
Йде  золотистість  під  роздачу
В  колись  барвистому  гаю.

Від  сонця  вже  нема  підтримки,
Північний  вітер  стиха  дме,
Летять  з  краплинами  сніжинки,
Льодинки  видно  де-не-де.

29.10.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374105
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Оливия К.

Куда ушло?

Куда  ушла  любовь?  Была  ли?
И  где  теперь  те  времена,
Когда  от  страсти  мы  пылали,
Когда  пьянели  без  вина?

Всё  внешне  ровно,  даже  мило,
В  сравнении  с  чьим-то  жесткачом,
Но  чувство,  будто  смотрим  мыло,
Сто  тридцать  серий  ни  о  чём.

*  *  *

В  какие  дали  и  туманы
Всецело,  напрочь,  наотрез
Ушли  курортные  романы
И  к  ним  бубновый  интерес?

Стал  адюльтерный  флёр  не  нужен,
Манить  не  надо  калачом.
Теперь  везде  я  езжу  с  мужем
И  не  жалею  ни  о  чём.

*  *  *

Куда  утопали  идеи  
Для  новых  стихотворных  строк?
Я  их  так  жду!  Так  нет,  злодеи,
Не  переступят  мой  порог!

Приходят  в  голову  кому-то
И  за  ненужностью  –  кирдык!
А  у  меня  сплошная  смута,
Сумбур,  расстройство  и  затык.  

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357080
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 15.08.2012


Zanoza

мне не надо для меня

Мне  не  надо  для  меня  звезд  с  неба,
Мне  не  надо  для  меня  любви,
Мне  не  надо  для  меня  быть  первым,
Мне  не  надо  для  меня  рвать  нить!

Мне  не  надо  для  меня  ждать  встречи!
Мне  не  надо  для  меня  писать  стихи,
Мне  не  надо  для  меня  в  не  поздний  вечер
Мне  не  надо  от  меня  скрывать  звонки...

Мне  не  надо  для  меня  разлуки,
Не  хочу  ради  меня  любовных  фраз,
Мне  не  надо  для  меня  поступков  -  
Просто  я  люблю  не  напоказ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350361
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 06.08.2012


Хочу секса

Другая

Я  против  не  твоих
полураскрытых  уст:
они  передо  мной
не  на  тебе,  нагой…
Не  часть  тебя  –  плеча
исследуется  спуск
к  святыням  дорогим
неверною  рукой.

В  нездешних  волосах
балтийские  ветра,
в  очах  –  ненецкий  ав-
тономный  край  таится.
Не  на  тебе  возлечь
пришлось  самцу  вчера:
для  приземленья  я  –
заоблачная  птица.

Не  меж  твоих  колен
учусь  любви  основам,
у  той  что  мне  дала,
пороком  дух  сгубя.
Ушедшего  прости
за  впечатленьем  новым,
которым  я  живал
когда-то,  до  тебя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348467
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 23.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012


Оливия К.

Про мужчин

Признаюсь  я,  что  это
Любимый  мой  сюжет:
С  заката  до  рассвета
Сюжета  лучше  нет,

И  от  рассвета  тоже
На  протяженье  дня
Сюжета  нет  дороже,
Представьте,  для  меня.

Мужчины,  словно  мята
Бодрят,  живят,  свежат.
Мужчины  –  это  свято,
Куда  святей  деньжат!

Ничуть  не  исключенье
Среди  девиц  и  дам,
Я  чувствую  влеченье,
Когда  мужик  не  хам,

Не  псих  и  не  зануда,
И  не  прелюбодей,
В  котором,  кроме  блуда,
Ни  мыслей,  ни  идей.

И  чтоб  им  дом,  работа
Ценились  и  семья,
И  чтоб  он  ведал  что-то,
Чего  не  знаю  я.  

Чтоб  и  брюнет,  и  в  теле,
Изыскан,  но  не  сноб,
И  опытен  в  постели,
И  чистоплотен  чтоб.

И  руки  чтоб  оттуда,
И  ЧЮ,  и  кругозор,
И  чтоб  не  чудо-юдо,
А  радовал  бы  взор,

И  чтоб  не  без  амбиций,
Не  жмот,  не  ловелас...
Короче,  чтоб  влюбиться
В  него  смогла  не  раз!

Сама  насчёт  еды  я
Не  скромничаю,  но
Мне  нравятся  худые
Приятели  давно.

Я  к  ним  пылаю  страстью,
Почти  впадая  в  транс,
Наверно  по  контрасту,
Чтоб  соблюсти  баланс.

Увлечены  спортзалом
И  бегом  по  утрам.
Довольствуются  малым  -
Огурчик  и  сто  грамм.

Не  любят  шоколада
И  сладостей  других,
А  я  тому  и  рада  -
Съедаю  за  двоих!  

Мужик  –  не  только  тело,
Важны  ещё  мозги,
И,  на  мой  взгляд,  не  дело,
Когда  мозги  туги.

Когда  ж  он  ас  в  беседе,
То  дрожь  в  коленках  аж!
А  вам  по  вкусу,  леди,
Какой  мужской  типаж?

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340789
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Журавка

Невиліковна

Я  застудилась  словом  «назавжди».
Усе  ніяк  не  видихну  обрАзу.
Ти  думаєш,  що  ти  такий  один,
З  яким  так  легко  впасти  у  екстази?

Без  тебе  світ  похмурий  і  нудний?
З  тобою  за  спиною  раптом  крила?
Ти  думаєш,  що  ти  один  такий,  
З  яким  я  вперше  у  житті  щаслива?

Напоїш  чаєм  із  гірських  малин,  
Загорнеш  у  обіймів  теплу  вовну…
А  я  ж  бо  знаю:  в  світі  ти  один!  
І  це  тобою  я  невиліковна.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 30.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2012


Борода

Дідова наука (любов)

«Любов  від  Бога!»  -  дід  мені  сказав.
Коли  спитав,  як  те  розтолкувати  -
То  відповів:  «  Онучку,  Боже  збав,
Щоби  любові  в  світі  не  пізнати
Бо  у  любові  народились  ми,
Її  Господь  колись,  разом  з  душею,
Вдихнув  у  глину  тої  давнини,
Коли  творив  Адама  він  і  Єву.
І,  навіть  потім,  первородний  гріх
Простив  Отець  в  ім*я  її,  любові,
Чимало  в  світі  різних  є  утіх,
Але  щоб  стільки,  і  в  одному  слові!
Бо  то  любов  нас  змалку  догляда,
Вона  веде  нас  по  життєвій  ниві,
І  окриляє,  і  кара  бува  -
Та  завжди  тільки  робить  світ  щасливим.
А,  якщо  щось  десь  склалося  не  в  смак  
То  не  її  вина  і  не  провина  -
Заглянь  у  душу,  чи  зробив  все  так,
І  чи  не  твоя  є  у  тім  причина.
Любов  не  може  щось  зробити  зле  -
То  почуття  найвищого  гатунку,
Рости  ж  в  любові,  внучку,  перш  за  все
І  другим  не  шкодуй  до  віддарунку.

Люби  батьків,  люби  свій  отчий  дім,
Оцю  стежину  в  квітах  біля  хати,
Люби  людей,  усе  на  світі  цім  -
Той  сам  будеш  у  тім  вогні  палати!
Бо  ми  приходим  у  любові  всі,
Щоби  у  серці  зберегти  горіння  
Й  в  прийдешнє  передати,  як  привіт,
Саме  любов  майбутнім  поколінням!
Люби  Вітчизну,  хлопче,  понад  все,
Для  її  слави  нас  і  породили.
У  нас  з  тобою  її  кров  тече,
Від  неї  у  нас  розум  наш  і  сила!
Не  раз  ти  будеш  у  чужих  світах
І  побуваєш  в  багатьох  країнах,
Та  завжди  повертатися,  як  птах,
На  землю  цю,  що  зветься  -  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 30.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2012


Ксенислава Крапка

Щоденник феєчки. День перший - фея звітує про весну

у  дядечка  Часу  для  феї  бракує  годин,
нема  ні  хвилинки  спочити,  чи  випити  чаю,
та  фея  сідає,  пір’їнку  в  варення  вмочає  –
і  пише  «привіт,  щоденничку.  день  один.»

фея  невиспана,  зводила  дебет  з  кредитом,
скільки  тепла  віддáла,  скільки  отримала,  -
ще  й  забула  про  дощ  усіх  попередити,
(просто  трохи  невчасно  знайшлися  рими)…

тішився  дощик  Львову  безпарасольному,  
фея  сварилась  пальчиком  –  геть  без  сорому,
кілька  хмурих  облич  довелось  розгладити,
поки  тому  дощу  не  набридло  падати…

сонце  ще  сонне,  вітер  пустун  і  впертюх,
в  кольорі  неба  дещо  бракує  синьки,
люди  усе  ще  пишуть  листи  в  конвертах  
(фея  знає,  бо  з  вікон  їй  видно  скриньку).  

словом,  трохи  весніє,  і  бруньконосить,
скоро  розквітне,  як  холод  буде  не  проти,
от  напевне  і  все,  на  сьогодні  досить,
феї  пора  вертатися  до  роботи.  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325573
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 24.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2012


Ксенислава Крапка

Твій час запізнився (римована проза буденності)

Твій  час  запізнився  на  вісім  рішень,  на  вісім  подвійних  кав,  він  дзвонить  тобі,  щоб  прийшла  раніше,  щоб  він  тебе  не  чекав,  бо  в  нього  сьогодні  звільнився  вечір,  бо  завтра  в  нього  більярд,  а  ще  тренажерка,  і  інші  речі,  в  щоденнику  їх  мільярд…
Ти  часто  червоним  малюєш  губи,  і  носиш  куртку-балон,  він  купить  тобі  натуральну  шубу,  і  абонемент  в  салон,  бо  друзі,  партнери,  і  всі  успішні,  і  дами  на  рівні  теж,  бо  в  моді  сьогодні  не  колір  вишні,  а  чисто  французький  беж…  
Твій  час  запізнився  на  келих  брюту,  твій  шанс  полетів  в  трубу  –  могла  би  прожити  свій  вечір  круто,  із  понтом,  не  як-небýдь,  могла  б  спілкуватись  з  достойним  панством  про  інвестиційний  фон,  могла  би  відчути  себе,  як  паства  крутих  віайпі-персон.      
Ти  часто  читаєш  на  підвіконні,  і  ноги  вплітаєш  в  плед,  і  вже  десь  увосьме  у  цім  сезоні  збираєшся  на  балет  –  не  те  щоби  дуже  мистецька  пані,  балет  -  дискотека-мім…  А  ще  ти  зумієш  на  барабані  зіграти  акордів  сім…  
Твій  час  запізнився  на  ром  баккарді  –  з  півлітра,  хоча  не  факт;  він  скаржиться  –  день  в  нього  був  не  в  фарті,  димить  піаністу  в  такт,  і  каже,  що  прагне  трохи  забутись,  і  хоче  випить  за  вас,  і  ти  розумієш,  що  значить  бути  не  там  у  потрібний  час.
То  ти  недолуга,  а  він  хороший  –  працює,  кудись  росте,  і  ти  з  ним  завжди  у  числі  запрошених,  а  часто  і  віп-гостей.  І  мамі  твоїй  він  такий  як  треба,  а  мама  завжди  права,  але  коли  він  пригорта  до  себе,  тобі  болить  голова…  
І  в  каві  твоїй  зо  три  ложки  цукру,  і  жодного  коньяку,  ти  любиш,  як  ніжно  лоскочуть  руку,  а  він  лоскоче  щоку,  а  ще  не  цілує  твої  повіки,  а  їм  так  бракує  губ,  і  якось  так  хворо..  і  треба  ліків  від  бежу,  імпрез  і  шуб…
Твій  час  запізнився..  а  втім,  сьогодні  –  його  запізнився  час,  колонки  твої  –  і  старі,  й  немодні  –  тебе  затягнули  в  джаз…  І  ти  розумієш,  що  ти  в  подальшім  не  станеш  для  нього  всім.  І  він  зрозуміє,  що  досить  фальші…  дзвінків  десь  за  двадцять  сім…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300251
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.05.2012


Kika

Опять зимеет

Мороз,  однако,  бьёт  совсем  не  слабо.  
     Зимеет  год,  причем  –  в  который  раз!!!  
     А  я  камчатского  рассматриваю  краба  
     С  высот  дивана  –  в  профиль  и  анфас.  
     
     Член  (исто!)  ногий,  плюс  шипы  и  панцирь,  
     И  размножается    при  «минус  2»  воды!  
     А  я  у  печки  слушаю  сверчка  "...цвирь",  
     И  ЖДУ,  КОГДА  УМЧАТСЯ  ХОЛОДЫ!  


     08.11.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310850
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 07.03.2012


Наталка Янушевич

що може щаслива жінка

Що  може  щаслива  жінка?
Ну,  майже  все.  Запевняю.
Сміятись  часто  і  дзвінко.
Щокою  торкатись  раю.

Ховати  сонце  в  обличчі
І  сяяти,  сяять  світлом.
Дивитися  прямо  в  вічі
І  бігти  супроти  вітру.

А  слово  її  -  як  птаха,  -
У  небо  підняти  вміє.
Без  сумніву  і  без  страху
Назустріч  найбільшій  мрії.

І  так  загорнутись  добре
В  обіймах  її  розкішних
Вона  -  і  ріка,  і  обрій,
Вогонь  і  зимова  сніжність.
Щаслива.  І  це  помітно.
Що  ще  ти  їй  можеш  дати?
Зосталось  завжди  уміти
Єдину  її  кохати.
                                         23.02.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280204
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 20.02.2012


Наталка Янушевич

доні

Кілька  слів  написати  –  торкатись  сувоїв  тканин,
Як  Шанель,  шаленіти  від  складки,  пропорції,  шпильки,
Забувати  про  все,  жити,  іноді,  словом  одним
І  на  клаптики  дерти  прописані  правила  стилів.
Кілька  слів  відшукати  –  тонке  і  майстерне  шиття.
Скільки  око  сягне  –  розмаїтого  мовного  краму.
Лаконічності  чорної  сукні  не  любить  життя,
Та,  властиво,  її  відрізняють  від  інших  обрамлень.
Добирати  сміливо.  Спокусливі  стани  рядків
Відчувають  рубці  та  вузли  непотрібних  деталей.
У  мереживах  слів  неодмінно  знайдуться  такі,
Що  раніше  ніколи  іще  не  торкались  до  талій.
25.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302293
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 17.02.2012


Наталка Янушевич

де еліта нації…

Де  еліта  нації,  скажіть?
Де  уми  Франкової  породи?
Пересіли  в  дорожезний  джип
Чи  земля  їх  зовсім  вже  не  родить?

Де  великі  українці  ті  –  
Мудрі,  і  достойні,  і  сміливі?
Їх  сучасних  цінностей  батіг
Забуттям  довічним  ощасливив.

Україно,    де  твій  ідеал?
Як  прямуєш  без  дороговказу?
Хто  іще  тобі  не  закидав  
Чужородну  і  бридку  заразу?

Ми  живемо  ніби  навпаки:
Вільні  від  чужого  зазіхання,
В  своїм  домі  –  рідні  кріпаки,
Тягнем  мовчки  (т-сс!)  без  нарікання.

Ми  байдужі  і  ліниві  пси,
Людиноподібні,  нижча  проба.
Панської  чекаєм  ковбаси.
Жодна  незалежність  так  не  робить.

З’їли,  з’їли  власний  ідеал!
Верещать  куми  й  брати:  «  Моє!»
Між  зубами  аж  позастрягав
І  смердить  далеко,  бо  гниє.

Де  ж  еліта  нації,  скажіть?
Щоб  не  осквернитися  ганьбою,
Від  кріпацтва  вільного  біжіть
І  людей  покличте  за  собою.

Лестощам  повага  не  сестра,
Хитрощам  нерідна  мудрість  чиста.
Пригадайте  славне  «Не  пора!»
І  не  на  словах  любіть  Вітчизну!
2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277229
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 17.02.2012


Наталка Янушевич

День учителя

Тебе  вітає  нині  цілий  світ
І  бубонить  щось  про  невтомну  працю.
Поклав  тобі  до  рук  квітковий  сніп
За  всю  твою  жертовність  і  старанність.
Все,  наче,  правильно:  ти  –  світоч,  педагог,
Але  чомусь  смутні  думки  обсіли,
Що  це  суспільство  завжди,  бачить  Бог,
Тебе  сприймало  залишково-сіро.
Знов  вчителі?  Ну  що  їм  вже  не  так?
Працюй  півдня,  а  потім  –  вільна  птиця.
Відпустка  влітку.  Ось,  тримай  п’ятак
І  на  державу  пальцями  не  тицяй.
Ти  толерантно  ждеш.  Ти  їм  змовчиш,
Про  те,  що  в  школі  лиш  чотири  учні,
Та  ти  їх  вчиш,  щодня  терпляче  вчиш,
Скидаючи  невігластва  онучі.
Змовчиш,  що  твій  вгодований  сусід
Тебе  сприймає  кимось  неуспішним:
-  Працюєш  в  школі?  Звідти  йдуть  усі!
Ну  й  нетямуща,  чесне  слово,  смішно!
Ти  не  згадаєш  їм  пліток  сухар.
Що  в  колективі  –  люди  випадкові,
Та  й  ті  за  трохи  більший  денний  харч
Покинуть  працю  з  радістю  готові.
А  діти?  Як  без  тебе  їм  рости?
Вони  в  долонях  Майстра  –  добра  глина.
Коли  ж  збагнуть,  що  завтрашні  мости
Державі  зводять  справжні  сухомлинські?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284322
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 17.02.2012


She said: gray...

Написати листа…

Чи    давно    вам    писали    листи?
Від    руки,    від    душі    –    на    папері?
Чи    давно    уявляли,    як    вам
листоноша    постукає    в    двері?

Чи    давно    підбирали    слова
для    близької    людини    -    у    риму?
Щоб    листом    заявити    права
на    Любов,    що    в    рядочках    полине?

Нам    листи    замінив    Інтернет
і    провалля    мереж    соціальних.
Чат(ування),    он-лайн,    forum.net,
словоблуд    в    блогосферах    брутальних...

Та    торкніться    рукою    листа,
що    людина    вам    рідна    прислала.
Відчуваєте?!    Там    теплота
пальців    тих,    що    листочка    складали!...

Там    закохана    ніжність    і    сни.
Дні    чекання    і    сльози    пророчі.
В    цих    рядках    –    візерунки    Весни.
І    бажання    -    торкатись    щоночі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295997
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 28.12.2011


валькірія

ДУША ЖАДАЄ ОДКРОВЕНЬ

Душа    жадає    одкровень    -    неначе    сонця    білий    день,
Мов    темна    нічка    зір    ясних,    неначе    пролісок    весни,
Немов    зима    своїх    снігів,    як    хвилі    рідних    берегів,
Мов    квітка    дотику    бджоли,    неначе    човен    річки    плин,
Немов    піски    оаз  джерел,    як  подорожній    тінь    дерев,
Як    волелюбна    птаха    крил,    мов    корабель    стрімких    вітрил,
Немов    вуста    до    вуст    торкань,    як    тіло    пристрасті    згорань,    
Немов    батьки    серцебиття    і    щиру    посмішку    дитя,
Як    соловей    дзвінких    пісень,  немов    поет    нових    натхнень,
Як    жінка    мужнього    плеча,    немов    землиця    орача,  
Немов    трибун    палких    промов,    як    небо    наших    молитов,    
Неначе    грішник    каяття,    як    блудні    діти    вороття,    
Мов    люд    зневірений    прощень...    -    душа    жадає    одкровень!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300828
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 20.12.2011


olesyav

У провулку Долі

Стара  кав’ярня  у  провулку  Долі...
Смакує  Тиша  з  Часом    “Каберне”...
Придрімує  дзиґарок*  мимоволі...
Якась  душа  –  та  й  зазирне.

У  креденсі  –  думки  із  порцеляни,
Зачепиш    словом  –  друзок  не  збереш...
Полотна  пам’яті  в  потертих    рамах,
У    келихах  –  бажання-фреш...

Гардинна    сутінь    присмаку  ванілі
Бентежиться    відвертістю  свічі.
А  під  вікном    чиїсь  бідові    мрії
Самотньо  мокнуть  на  дощі...

В  кав’ярні  “Затишна”,    провулок  Долі,
Ніколи  не  скінчиться    “Каберне”...
Колись,  я  вірю  (вірю  мимоволі)  –
Помітиш  ти  в    кутку  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294855
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 07.12.2011


olesyav

Приодягнена в тишу

Приодягнена  в  зоряну  тишу
На  стрічання  до  тебе  іду
По  стежині,  прокладеній  віршем
У  самотньо-осіннім  саду.

У  руці  заколисаний  дотик,
Не  загублений  снами,  несу  –
До  чекання,  що  б’ється  напроти,
Наче  хвиля  по  впертім  веслу.

Хай  за  спиною  шепчуться  весни,
Хай  зухвало  фліртують  вітри  –
Я  недарма  з  мовчання  воскресла,
Щоб  до  тебе  у  слові  дійти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292524
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 02.12.2011


Зеновій Винничук

Дорога з Коломиї на Космач

З  Коломиї  через  Вербіж,  Мишин  і  Стопчатів
Пролягла  дорога  на  Космач,
Шурхотить  на  шинах  гравій,  утікає  шлях,
Дощ  завис  вже  понад  нами,  шепче  жито  у  полях.
Причаївся  Вербіж  у  вербах,  Мишин  -  в  ягідках.
Як  приємно  мандрувати  по  українських  селах.
Нас  зустрів  Стопчатів  радо,  тут  Павличко  наш  зростав,
У  сусіднім  Яблунові  перли  знань  він  здобував.
Яблунове,  Яблунове,  краю  радості  і  болю,
На  теренах  цих  повстанець  з  ворогом  ставав  до  бою.
У  криницях  яблунівських  москаль  злочин  свій  ховав,
Тут  він  мучив,  тут  він  вішав,  катував  і  убивав,
Але  правди  не  сховати,  де  б  не  заховав.
За  Вкраїни  дізналися  про  злочини,  кров,
Про  героїзм  патріотів  і  їхню  любов
До  матері  -  України,  до  свого  села,
До  родини  і  до  батьків,  де  рідна  земля.
За  садами  Яблунова  -  Люча  і  Рушір,
Тут  повстанці  з  москалями  вели  правий  бій,
Боролися  за  життя,  боронили  рідний  край,
Тут  антихристам  ворожим  настав  кінець,  край.
Сотня  Симчича  Мирося  із  Березовів  
Дала  підлим  окупантам  страшний,  лютий  бій.
Не  одна  душа  ворожа  в  пекло  утекла,
Не  впустила  мужня  сотня  ворогів
До  славного,  героїчного  Космача.
Космач  красний,  писанковий  -  це  окраса  гір,
Хто  бував  тут,  той  щасливий,  тут  близько  до  зір.
Космач  славний,  героїчний  -  бандерівська  столиця,
Про  це  славне  гірське  село  вам  знати  годиться.
Колись  Довбуш  тут  гуляв,  боронив  свободу,
Тряс  панами  тутешніми  на  подив  народу.
За  Другої  світової  -    боронили  рідний  край
Українські  хлопці  -  повстанці.
Били  німців  ворогів  і  московських  окупантів.
Тут  кожен  камінь,  потічок,  печера
Про  героїзм  і  славу  предків  нам  оповідає
Та  історію  України  нащадкам  зберігає.
У  Космачі  співачка  Руслана  Лижичко  
Відшукала  у  звичаях  народних  любові  жар,
Але  не  знала  бідна,  що  у  танцях  віковічних
Життя  і  пристрасть,  а  не  якийсь  там  дикий  шал.
Оригінал  Дідишин  свято  береже  
Одвічні  народні  традиції  космацькі.
Він  музей  величний  опришкам  створив
І  з  односельцями  камінь  Довбушу  заложив.
У  Космач  не  раз  Ющенко,  наш  український  Президент  приходив
І  маємо  надію  ще  буде  приходити.
У  Космачі  гуцул  жив,  жиє  і  буде  жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297396
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011


Оксана Пронюк

Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі

Ми  ж  бо  сузір’я  в  поетичнім  небі  
(або  перша  спроба  заримувати  наші  псевдо)                                                                                                          

ОХ,  як  кортить  заримувати  псевдо!
ДУША  як  ЧАЙКА,  бо  прийшла  ВЕСНА,
І  ТІНЬ  від  ВІТРУ,  як  смішна  ЛИСИЦЯ
Чіпає  ЗНАК  ПИТАННЯ  на  слова:

Я  початкую  нині,  я  –  СВІТАНОК,
Я  дякую  за  ніч  і  кличу  РАНОК.
Благословляєм  день,  бо  він  нам  РІДНИЙ,
Бо  він  народить  нас  і  буде  плідний.

ЗАГУБЛЕНА  В  ВІТРАХ  прийде  свобода,
Прийде,  як  пам’ять  нашого  народу,
–  Ти  знаєш  чия  я?  –  спитає  спрагло.
–  ОКРИЛЕНА  ДУША,  що  прагне  раю.

Наразі  ти,  як  ПОПЕЛЮШКА,  воле,
ТРОЯНДА  У  ПУСТЕЛІ  чисто  голій
ВОЛОШКА,  що  синіє  серед  жита
Чи  НЕЗАБУДКА  підтоптана  ПОБИЙЛИХОМ.

Наразі  ти  як  ЄВА  спокуслива,
ЛЮБИТЕЛЬКА  ПОЕЗІЇ  плаксива,
І  МОЖЕ  БУТЬ,  що    ТЕХНІК  допоможе
Зірвати  з  нас  окови,  зняти    коди.

Бо  кожен  з  нас  ГЕРОЙ  на  полі  слова,
Бо  кожного  живить  і  красить  мова,
Лиш  ПЛАЧЕ-КАМІНЬ  і  шепоче  ДОЛЯ:
–  А  воля  –  ПОЛИНОВА  МРІЯ,  воля?...

Хто  відповість  скажіть,  хіба  БЕРЕЗА,
Як  КВІТОЧКА  РОМАШКА  плаче  небом,
До  ХМАРИ  ВІТЕР  горне  свої  діти
ПОЕТКА  тут  сидить,  а  ТЕРЕН  пише  вірші.

Ходи-ходи  сюди,  ОКСАНКО-доню,
ЛАСУНКО  НЕЗЕМНА,  кохайся  в  волі,
Дай,  Боже,  нам  снаги  повстати  з  рабства
ДЗВОНАРе  задзвони,  бо  хочем  щастя!

І  прийде,  як  НАДІЯ,  ТЕПЛА  ОСІНЬ,
В  ГАРМОНІЇ  ЖИТТЯ,  як  мудра  сповідь,
Запалить  ніч  НЕ  ЗІРКИ  вечорові  –
Запалить  ВІЧНЕ  ПОЛУМ"Я  любові!

І  буде  доля  НЕ  ТАКА  ЯК  ВСІ,
І  ЧОРНА  ПТАХА  зірветься  з  гіллі,
ІЛЮЗІЯ  добра  і  ЗАЗЕРКАЛЬНЕ  щастя  -
В  ВІКНІ  НАВПРОТИ  -  все  стане  ясне!

Сей  ДИВНИЙ  стан  триватиме  одвічно
Допоки  кожен  з  нас  тримає  свічку,
Допоки  ДУХ  і  кров  -  є  воєдино,
Й  ЖИВІ  СЛОВА  молитви  -  УКРАЇНА!

ОСІННЯ  ТІНЬ  торкне  плеча  ДАНИЛА
Була  міцна  прадавня  батьківщина,
ШАЛЕНА  ПОМАРАНЧА  розбудила,
Без  боротьби  -  немає  ДИВА!

БІЛЬ  У  ДУШІ  і  НАВІЖЕНА  мука,
БІЛЬШЕ  НІЖ  ДРУГ  була  ота  наука:
ПРОСТО  любити,  берегти  й  єднатись,
А  не  світами  як  БЕЗДОМНІ  пропадати.

А  день  новий  встає,  як  ПОДОЛЯНОЧКА
і  КІТ  мурчить,  в  КАПУСТІ  -  чиясь  МАВОЧКА,
а  СОЛОВЕЙКО  ПІСНЮ  на  СМЕРІЧЦІ
Як  ПОЦІЛУНОК  ВІТРУ  шле  МАРІЧЦІ.

ЖИТТЯ  одне  і  всі  вчимося  жити,
НАДІЯ  нас  веде  під  образи  молитись,
А  СВЯТА  віра,  як  ЛІЛЕЯ  розцвітає,
МЕЛОДІЯ  сердець  і  СОНЦЯ    воскресає.

Ми  ж  бо  сузір’я  в  поетичнім  небі,
Бешкетник  ЗОДІЯК  і  тут  в  протребі,
І  сива  БОРОДА,  ДРАКОН  і  БЕЗІМЕННІ
І  ДІД  і  ДРУГ  і  всі,  хто  є  на  САЙТІ!

ПОДВІЙНА  КАВА  і  ЖУРБА  на  оці
ТА  ЩО  ТАНЦЮЄ  З  ВІТРОМ  до  пів  ночі,
НАЗАВЖДИ  ТВОЯ  ГОСТЯ  і  родина
разом  усі  ми  -  СЯЮЧА  ІСКРИНА.

Я  початкую  нині,  я  –  СВІТАНОК,
Земні  і  ЛІСОВІ,  чекайте  РАНОК
Плекаймо,  слово,  мову  і  свободу
Молімося  письмом  –  служім  народу.

Як  СЛЬОЗА  АНГЕЛА  у  серці  батьківщина
ЖУРАВКА    дорога  -  Свята  МАРІЯ,
ЖЕМЧУЖИНКА  любов  і  ОПТИМІСТКА
пронизують  слова  і  творять  дійство.

Та  найцінніше  в  слові  -  то  ЛЮДИНА,
Не  ГРОШИК,  не  СЛЬОЗА  і  не  провина,
І  МАЙСТЕР  СЛОВА  той,  хто  БЛАГОРОДНО
Вершить  ЛЮБОВ,  пишається  народом!

Шліфуймо  думку  -  з  нами  ЛІТЕРАТОР!
І  гармонуймо  славу,  волю  й  святість!
Будім  народ  -  ставаймо  МАЯКами!
За  УКРАЇНУ,  ПАТРІОТи!  Бог  із  нами!

У  БІЛУ  НІЧ  запалим  дружно  ВАТРУ,
ЗАБУТА  ЗІРОНЬКА  засіє  СРІБЛОМ  дим,
І  як  МЕТЕЛИКИ  злетяться  ДУМИ-думоньки,
І  кожен  з  нас  збагне:  Я  не  ОДИН.

Багато  нас  у  зорянім  намисті,
КНЯГИНЯ  МОВА  -  ДІВА  НЕЗЕМНА,
А  кожен  ЗВУК  для  ЛІРИКА  пророчий  -
Подячна  за  ЛЮБОВ  і  ДАР  життя.

ВЕСНА-ВЕСНЯНКА  надворі,  воркують  очі,
ЯСКРАВЕ  СОНЦЕ  угорі  і  ТИХИЙ  ДОЩ,
На  НЕБі  все:    ВЕСЕЛКА,  ГРІМ  і  СОНЦЕ,
А  ми  -  ОДНІ  ТАКІ  на  цілий  СВІТ.

Бо  ми  -  сузір"я  поетичне  УКРАЇНЦІВ
А  наші  псевдо  ніби  ВИШНІ  у  саду,
Ми  вишиваєм  ЛІТЕРАМИ  долю,
ВОНА  виблискує  як  ПОРЦЕЛЯНА  у  вінку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244942
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 30.11.2011


wdtnftdf

сны сбываются)

приснился  сон:
муж  лисью  шубу  мне  купил)!
какой  резон?
куда  мне  в  ней  ходить?

НО!  вскоре  ...  сон
стал  явью  наяву)))))))))))
вчера  мы  с  Днём  Студента
поздравили  дочку!

Заказ  из  пиццерии
а  вместе  с  ним  и  чек
салат  там  "лисья  шуба"
сюрпризом  стал  для  всех))))))))))))))))))))))))))))))))))




       *    Грибы  шампиньоны  200гр.
       *  Филе  1  небольшой  слабосоленой  сельди
       *  Сыр  копченый  колбасный  125гр.
       *  Картофель  1шт.
       *  Лук  1шт.
       *  Морковь  2средние  шт.
       *  Майонез
       *  Укроп

     1.    Отварить  картофель  и  морковь
     2.  Обжарить  грибы  с  луком
     3.  Сделать  из  фольги  формовочное  кольцо  и  собрать  салат  на  тарелке  в  следующем  порядке:
     4.  слой  сельди,  порезанной  мелкими  кубиками
     5.  слой  пожаренных  грибов
     6.  колбасный  сыр  потертый  на  терке,смазать  майонезом
     7.  картофель  порезанный  мелкими  кубиками,тоже  смазать  майонезом
     8.  последний  слой  морковь  на  терку,поверх  моркови  нанести  узор  из  майонеза
     9.  осторожно  снять  вверх  формовочное  кольцо
     10.  посыпать  укропом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294068
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011


She said: gray...

Чашка кави

Чи  подаруєш
ніжну  насолоду  -
побачити,  як  п'єш  ти
каву  зранку?
Напевно,  навіть
без  твоєї  згоди
я  зазирну
в  твоє  вікно
світанком.

У  чашці
білим  цукром  я
розтану  -
щоб  мати  змогу
вуст  твоїх
торкатись.
Для  тебе
найсолодшою
я  стану
з  усіх  подій,
що  вранці
можуть  статись...

2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291652
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 17.11.2011


olesyav

Дозвольте закохати Вас

Дозвольте  закохати  Вас...  у  осінь.
Вона  стоїть  одна  на  бережку
Край  озера,  де  серце  потай  просить
До  літа  хоч  би  кладочку  хитку.

Розгойдує  озерне  піднебесся
Пір’їну  журавлиного  жалю,
А  осінь  по  захмареному  плесі
Пускає  на  листках  любов  свою.

Човни  зникають  у  серпанку  смутку,
Малюючи  Вам  стежку  по  воді.
Прийдіть  слідами  тими  і  за  руку
Місточком  осінь  в  літо  поведіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289822
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 04.11.2011


Ксенислава Крапка

Бог створив мене особливою… :)

Поки  сила  є  –  я  окрилена,
Сміх  іскриться  на  промінцях…  
Бог  створив  мене  особливою,
Щоб  загоювала  серця,
Щоби  сяйвом  своїм  ділилася,
Лікувала  чужі  страхи,
Щоби  Боженьці  з  його  милістю
Були  легші  людські  гріхи.

Поки  сила  є  –  я  любитиму,
Облаштую  у  серці  рай,
Щоб  стежки  там  стелились  квітами,
Щоби  ніжності  водограй,
Щоб  втомившись,  чи  заблукавши,  
Ти  спинився,  перепочив,
Бог  сказав  мені  буть  інакшою,
І  любить  тебе  доручив…

Поки  сила  є  –  я  чекатиму,
Рай  сплітатиму  у  рядках,  
Я  очей  твоїх  чатуватиму,
Щоб  розвіяти  сум,  чи  страх.
У  безмежності  всіх  відтінків,
Розмаїтті  і  нот,  і  мов,
Бог  створив  мене  бути  Жінкою,
Із  любові,  і  на  любов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254765
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.10.2011


Дощ

Українська душа

Є  безліч  на  теренах  світу
Австралій,  канад  і  росій,
Де  сонцем  чужини  зігрітий,
Прижився  мій  брат-гречкосій.
Вчувається  десь  і  понині,
Як  з  вирію  птах  поспіша,
Немовби  в  небесній  долині
Ячить  українська  душа.
З  далеких  усміхнених  весен,
Із  сивих  засніжених  зим,
Історії  п"яні  колеса
Чумацькі  котили  вози.
Гуляли  козацькі  ватаги
Просторами  диких  степів.
З  них  кожний  був  гідним  поваги,
Бо  гніту  в  душі  не  терпів.
Носили  чуби-оселедці,
Молились  на  шаблю  й  коня.
На  спокій  у  рабському  серці
Козак  свою  честь  не  міняв!
І  вельми  достойно  повівся
Хоробрий  султан  Сулейман  -
Проста  полонянка  з  підлісся
За  матір  була  для  осман.
Ще  й  досі  в  турецькім  народі  
Тече  зукраїнена  кров.
Ім"я  Роксолани  відтоді
Безжалісний  час  не  зборов.
Минуле  -  славетне  і  нице  -
В  тугому  сплелося  вузлі.
Плювали  в  народну  криницю,
Бувало,  невігласи  злі.
Бувало  що  "друзі"  запеклі
Чи  недруги,  щирі  на  лють,
Від  помислів  щирих  далекі
Підступного  трунку  наллють.
І  знов  лабіринтами  долі
Душа  українська  брела.
Ішла  манівцями,  поволі,
Та,  врешті,  дорогу  знайшла!
Зобиджена,  гнана  і  бита
Розправила  в  леті  крило.
Нічого,  що  латана  свита,
Аби  тільки  серце  жило.
Аби  тільки  мудрості  стало
Не  збочити  знову  в  путі.
Не  тільки  ж  галушки  та  сало
Тримають  нас  в  цьому  житті!
Хай  кожен  із  нас  поодинці,
А  краще  -  в  тісному  гурті,
Згадає,  що  ми  -  українці
І  помисли  наші  -  святі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284638
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Лана Тонева

И даже если б…

И  даже  если  б  мне  сказали:
Лишь  день  на  свете  ты  живешь,
Я  те  же  выбрала  б  печали,
И  этот  снег,  и  этот  дождь,  -
Всех  чувств  земных  неутоленность,
И  колокольный  звон  вдали,
И  ожиданий  безысходность,
И  искорки  в  глазах  твоих,
Что  для  меня  счастливей  самых
Крылатых  снов,  закатов,  дней,
И  Петербургские  туманы,
И  разудалый  бег  коней  –
Всю  эту  бренность  и  бездонность
Я  сердцем  выпила  б  до  дна,
И  безымянность,  и  бездомность,
Что  мотыльку  на  миг  дана...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205808
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 30.09.2011


Михайло Плосковітов

Коли в селі…

Коли  в  селі  копають  картоплІ
й  димок  гіркий  снується  із  бадилля,
мішки  біліють,  наче  кораблі
між  куп  давно  покошеного  зілля.

Прийдешня    осінь  вибрала  сукно,
джміль  конюшину  вусиком  лоскоче,
самотній  клен  у  жовтім  кімоно
останній  лист  дарує  неохоче.

туман  кидає  сіті  на  баштан,
а  плуг  на  зяб  дере  сорочку  поля.
Засмаглий    місяць  кинувся  в  лиман.
Потріскалася  у  стручках  квасоля.

Курличуть  емігранти-журавлі,
Бреде  над  полем  невблаганна  злива,-
коли  в  селі  копають  картоплІ  -
я  відчуваю  як  стаю  щасливий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 30.09.2011


olesyav

З присмаком барбарису

Залишатися  –  звичка  не  Ваша,
Та  і  я  нетутешня,  мабуть.
Цю  ідею,  завчасно  пропащу,
Журавлі  на  жалі  рознесуть.

Нам  зостануться  білі  півтіні,
На  піску  намальовані  сном,
Та  шматочки  блакиті  осінні,
Перетворені  в  тихий  шансон.

Невагоме  єднання  потроху
Павутинкою  час  розірве  –
Відчуття  запізнілого  кроку
Ненародженим  рухом  замре...

Згодом  осінь  немовби  зумисно
Нагадає  загубленим  двом
Поцілунковий  смак  барбарису.
Але  це  буде  дуже  давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283194
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2011


Sundreen

Пісня крила птаха

Співає  пісню  крило  птаха.
Так  ніжно  й  різко  водночас.
Про  те,  що  є,
Про  те,  що  буде  в  нас.
Він  не  прощається  з  весною,
З  її  нестримністю  в  розвої,
З  її  духмяною  душою,
З  її  солодким  паром  повноти  життя.
Він  тягне  струни  неба,  що  на  сонці,
Голками  падають  додолу,
І  губляться  у  травах-килимах,  у  серці.
У  твоєму.
І  моєму.
В  половинах,  більших  за  ціліші.
Різка  і  ніжна  пісня  крил  на  неба  дні
Вирує,  б’ється  нотою,  кипить  і  в’ється
Над  мріями  моїми,  там  де  ти
Прекрасний  Велет  на  Моїй  Землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261333
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 29.09.2011


Любов Іванова

Памятатимемо вічно.

Сьогодні  минає  32  роки  по  смерті  найдорожчої  на  землі  людини  -  нашої  лебідки,  нашої  матусі..  Сумуємо  і  досі..  Сумуватимемо  вічно...усі  п"ятеро  дітей  (син  і  чотири  доньки)..


Роки  летять..  сьогодні  -  тридцять  два..
Невпинний  час  і  невблаганна  дійсність..
І  часу  плин,  а  не  лишень  слова,
розмежував  -  життя  ..  і  потойбічність..

Два  береги  розкраяли  буття..
Там  не  ріка..  а  поминальні  свічі..
На  нашій  стороні  -  земне  життя,
а  на  твоєму,  мамо,  берег-вічність..

Невпинний  час..Але  не  в  тому  річ.
Роки  любові  нашої  не  збавлять
і  ми  гуртом  між  поминальних  свіч
вплетемо  вічну,  незгасиму  пам"ять..

А  ти  не  гасни,  нам  весь  час  світи
яснИм  вогнем,  на  промінь  сонця  схожим..
Ми  знаємо,  що  ти  серед  святих
перебуваєш  там..  у  царстві  Божім..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106285382

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267485
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 08.09.2011


Віра Нагорна

Все обізвали…

Все  обізвали  й  обплювали  всіх,
Капели  і  хори  кудись  запхали,
І  виставили    геніїв  на  сміх,
Й  культуру  шароварною  назвали,

Та  нам  "дарма!",-  обтерлись,  сидимо,
За  ковбасу  втнемо  і  по-турецьки,
На  клячій  до  Європи    їдемо:
Язик  московський,  а  жупан  німецький.

Чого  не  знаєм,  нас  того  навчить
Щоденно,  вуха  ріжучи,  без  втоми,
Те  радіо,  що  лиш  про  те  й  нявчить,
"Как  нам,  славянам,"  жити  слід  удома.

Устань,  Тарасе,  сили  нам  додай,
Ми  ж  украЇнці,  не  лише  слов'яни,
Великих  прадідів  знов  нагадай
Усім    дволиким  правнукам  поганим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251903
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 08.09.2011


Віра Нагорна

Україна

Дай  дітям  пригадать  коріння,
Молюсь  до  Тебе,  Пресвята!
Не  дай  прийдешнім  поколінням
Блукати  по  чужих  світах,
Лід  розтопи  біди,  розлуки,
Зневіри  холод,  а  малі
Хай  заживуть  хоча  б  онуки
На  нашій,  на  своїй  землі!
Доле!
Чому  ти  так  вчинила,  начебто  чужа,
Що  й  уві  сні  страждає  стомлена  душа,
Не  знає  спокою,  а  плаче,
Забуть  готова  і  пробачить,
Все  зупинилося,неначе
В  чеканні    вороття.
Гей,  кобзо,  дужче  задзвени  струнами    всіми
І  підкори  світи  піснями  чарівними,
Час  відродить  буття.
Не  хочу  забуття!

Пишалась  Київською  Руссю,
Тепер  же  Україна  я,
І  знову  втратити  боюся
Всю  суть  свою,  своє  ім'я,
Бо  гонять  злидні  на  роботу,
За  рубежем  сини  й  доньки,
А  чужомовні  "патріоти"
Вже  так  дались  мені  взнаки!
Діти!
Не  виїжджайте,  бо  без  вас  я  сирота,
Не  покидайте,-згину,нібито  ота
Пташина,спалена  грозою,
Билина,  скошена  косою,
Вмиваюсь  гіркою  сльозою,
Молю,  благаю  всіх:
-Згуртує  нас  хай  українська  рідна  мова,
А  Бог  поможе  відродити  славу  знову,
Пробачить  зради  гріх,
Осяє  наш  поріг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276847
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 07.09.2011


Келя Ликеренко

КЕФІР

Ти  приходь,  коли  дощ  
Лиже  наші  сліди.
Коли  тіні  пірнули  в  калюжі.
Коли  дрихне  мій  кіт.  
Ти  прийди!  Ти...  прийди.
Те,  що  я  так  нескромно,
Байдуже.
У  тремтінні  дерев  прочитай  моє  "так!"
Хай  мурашки  по  шкірі.  Зігріюсь.
Дуже  солодко  спить
Білий  кіт  на  руках.
Б'ються  краплями  в  шибку  мрії.
Аж  гуде  в  голові  сліз  наповнений  бак.
Тисне  він.  Я  не  буду  тиснуть.
Може  шанс,  може  знак,
Мо,  з  дощем  щось  не  так.
Я  з  котом.  Не  кефір  -  не  скисну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275553
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 02.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2011


Віталій Назарук

Курли…

І  відлітають  в  вирій  журавлі,
У  інший  край,  де  сяє  чуже  сонце.
Летять  далеко  з  рідної  землі,
Я  проводжаю  їх  засмучений  в  віконці.

«  Курли…  курли…»,  немов  кричать:  «Прощай!»
А  я  сиджу  і  на  їх  клин  дивлюся.
Летять  вони  у  невідомий  край,
За  їх  повернення  я  Богу  помолюся.

Повіють  холодом  засніжені  вітри,
Тепла  прийдеться  довго  виглядати.
Лише  трава  попнеться  догори,
Знов  журавлів  ми  будемо  чекати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277720
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 31.08.2011


Res

Мой май - Мамай

Тепло  весеннее  вложи
в  непостоянство,  в  непогоду,
и  майской  пропастью  во  лжи
рассейся,  возрасту  в  угоду.
Пусть  градус  спаивает  ртуть,
черта  –  условный  знак  деленья.
В  чужих  глазах  уж  не  задуть,
как  щепок  вспыхнувших,  поленья.

Май  -  брат  по  желчи,  тамплиер,
хранитель  тайного  Грааля,
песчаной  осью  хроносфер,
Землёй  нанизанной  играя,
с  душой  связует  образа,
как  с  Иисусом  пуповина
Марии,  капает  слеза
расплавленного  парафина.

Табачный  абрис  облаков  -
как  папиросная  бумага  -
скрутился  весь,  и  был  таков,
а  мы  на  дне  универмага
в  хламье  находим  перископ,
и  смотрим  в  даль  неологизма:
жизнь  -  это  регги  без  синкоп,
непреломляющая  призма.

Спусти  дожди  на  тормозах,
забей  на  первый  гром  с  прибором:
косяк  дверной  в  крови  –  Пейсах,
младенцы,  агнцы,  Аве  Тора!
Я  не  приветствую  тебя,
весна  –  я  твой  иновременец,
трава,  заблудшая  в  степях,
вор  хлебосольных  полотенец!

В  краю  обветренных  углов,
где  каждый  шорох  -  сотрапезник,
я  становлюсь  словоголов,
а  ты,  как  рифма,  -  всё  помпезней.
Но  здесь  являются  из  тьмы
два-три  наброска  к  предисловью,
к  чему-то  большему,  где  мы
соизмеряемся  с  любовью.

Теплом  напуганная  тварь
у  Бога  к  пазухе  прижалась,
и  если  солнце  –  киноварь,
то  я,  скорее,  побежалость.
И  голова  легка,  точь-в-точь
как  майским  вечером  прохлада,
и  дольше  жизни  длится  ночь,
и  больше  данного  не  надо!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261129
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 26.08.2011


Tea-break

Я забув. .

Я  забув  як  писати  вірші,
А  гадав,  що  це  вміння  назавжди.
Є  в  житті  ще  заняття  інші..
Та  ніде  не  сховаєш  ти  правди.

Ніби  й  небо  ще  над  головою
І  думки,  немов  бджоли,  рояться..
Та  порожні  чомсь  мої  сувої,
Хоч  мені  лишень  трохи  за  двадцять..

Ніби  й  все  як  колись..
Але  так  ще  не  було  ніколи.
О,  натхнення,  з'явись!
Чи  ж  скажи  чом  полишило  кволим?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273408
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 26.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011


Tara Maa

more

На  березі  дотику  -  мушля  твоєї  долоні
ранково-рожевої  барви.  Підношу  її  до  душі,
вчуваюся  в  неї  і  слухаю  шипіт  прибою
усіх  попередніх  твоїх  і  наступних  жінок:
хлюпоче  заварена  ними  нуртуюча  ніжність,
скипає  на  вигнутих  рифлях  твоєї  руки
пінИстою  ласкою...  Я  дослухаюся  глибше  
і  чую  лункі  перекати  чужих  голосів,
якими  звучало  твоє  дотеперішнє  ліжко,  
якими  воно  заспіває  і  післятепер...
Хвилююче  море  жінок...тільки  я  не  хвилююсь,
бо  я  -  не  вода.  Не  розбурхана  прірва.  Я  -  дно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 25.08.2011


Олеся Шевчук

Ангел поруч ( У співавторстві з Осіння тінь=)

«Мамусю,  скажи  мені,  де  ти?»  -  спитала  дитина  у  неба,
   Піднявши  голівку  доверху…  і  крапля  упала  сльози…
   «Чому  Ти  піднялась  до  Бога,  лишивши  мене,  моя  нене?»
   Лиш  тихо  вітер  на  вушко  шепоче:  «Голубко,  прости…

   Чи  з  власної  волі  могла  я  покинути  своє  дитятко?
   Чи  легко  тебе  залишати?  Чи  серце  моє  кам’яне?
   Та  вибору  доля  мені  не  далА,  моє  рідне  малятко,
   Мій  янгол  у  щасті  та  в  горі  завжди  із  тобою  буде».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271048
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 25.08.2011


Журавка

Ты будешь помнить

Ты  будешь  помнить  каждый  этот  миг,    
Все  линии  лица  и  запах  кожи…  
И  тот  огонь,  что  изнутри  возник!    
Зачем,  судьба,  ты  сводишь  непохожих?

Зачем  чужих  роднишь  во  все  века,
Подбросив  на  ветру  смеясь  монетку?  
И  в  этот  раз  не  дрогнула  рука.
Послала  случай!  Да,  стреляешь  метко.

Глаза  в  глаза  и  все  преграды  вон!  
Уже  никак  нельзя  нам  друг  без  друга
Дышать,  молчать  не  зная  что  потом,  
Не  ведая  и  тени  от  испуга.  

Ты  будешь  помнить  солнце  в  волосах
И  эти  плечи…  помнить  будешь  тоже.
Наверно,  знают  лишь  на  небесах  
Зачем  судьба  нам  дарит  непохожих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276906
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011


olesyav

А хочеш… (VII)

А  хочеш...  не  прийду  я  більше,
Не  відчиняй  уже  надій.
Я  залишуся  просто    віршем,
Скрижаллю  в  пам’яті  твоїй...

Розсиплюсь  літерами...  Вкотре
З’єднаю  вірою    слова…
І  ляже  молитовний  дотик
На  сторінки,  що  віджила.

Колись  на  тихому  світанні
Ти  розгорнеш  сувій  життя  –
І  забере  пташина  рання  
Моїх  думок  серцебиття.

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172098
дата надходження 15.02.2010
дата закладки 24.08.2011


Журавка

Не знай мене…

Я  промовчу,  що  вільна  як  ніколи.  
Не  клею  будні  з  клаптиків    покути.  
Для  тебе  –  просто    леді  загадкова.
Дозволь  мені  такою  ще  побути.
Отак  від  сміху  закривати  очі  
І  роздивлятись  всі  найтонші  риси.  
Не  знай  мене  ще  поки…    я  так  хочу!  
Так,  кожна  жінка  у  душі  актриса.  
Давай  не  класти  правди  на  терези,    
Не  впізнавати  почуттів  на  дотик.  
Ще  поки  можеш  думати  тверезо,
Ще  поки  я  для  тебе  не  наркотик.    
Отак  до  ночі  (про  усе  й  нічого)
Дзеленькати  бокалами  сценічно.
Ще  поки  обирати  маєш  змогу  
Й  не  знаєш,  що  в  тобі  я  вже  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 24.08.2011


Надія Маньковська

Велика шана моєму народу

Велика  шана  моєму  народу
Вклоняюся  пред  вами  до  землі
Ви  вибороли  для  нас  всіх  свободу
До  незалежності  країну  привели

Ви  довели  що  ми  є  не  рабами
Що  не  народність  ми,  що  не  хохли
В  нас  є  земля  і  мова  із  піснями
І  ми  народом  щей  раніш  були

Ви  зберегли  любов  до  вишиванки
Традицій  та  до  рідної  землі
І  мову  рідну  вчили  шанувати
Любов  до  неї  несли  крізь  віки

Велика  шана  моєму  народу!
Велика  шана  патріоти  вам!
Я  молитвою  звертаюся  до  Бога
Щоб  Україну  відродити  нам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276758
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011


Віра Нагорна

Ще літні барви…

Ще  літні  барви  вигравали,
Та  вже  не  пахла  матіола.
Пташки  веселі  відспівали,
І  Чорна  пава  день  зборола,

В  чеканні  сизії  ожини,-
Від  ягід  гіллячко  нависло,
Великі  очі  темно-сині
На    трави  ронять  сліз  намисто...

Що  ж,  прощавай,  пора  чудова
Троянд  цвітіння,  хмелю,  м'яти,
І  тиха  в  сутінках  розмова,
Й  спориш,  під  вишнею  зім'ятий,

І  ніжно-білий  кущ  калини,
Й  закличне    вранішнє  кування,
І  сіножаті  запах  дивний,
І  неймовірне  щебетання!

Ще  буде  довго  в  сад  стежина
Туманом  привидно  біліти,
Та  врешті  згасне  цвіт  жоржини  -
Останній  поцілунок  літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263813
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 23.08.2011


Віктор Фінковський

Жити

Руки  здіймаю  в  небо!  Подих...  на  повні  груди!
Краплі  приємним  шумом...  Скільки  ще  віку  буде?

Слухати  -  неймовірно!  Бачити  -  це  достаток!
Як  же  красиво  жити!  
Бути...
і...
відчувати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273230
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Иванов Михаил

Вознагради за все мученья.

***
Вознагради  за  все  мученья,
Что  я  терпел  тебя  любя.
Все  благородные  стремленья
К  тебе  одной  всегда  стремя.

Пошли  короткий  миг  счастливый,
Удача  встань  ко  мне  лицом.
Чтоб  смысл  жизни  стал  красивым,
А  ты  разгадкой  и  ключом.

1987

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274351
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Віра Нагорна

Намалюю горобину

Намалюю  горобину;
ягідки  й  листочки
і  червоную  калину
в  зеленім  садочку,

І  матінку,  що  квітчає
біленьку  хатинку,
і  братика,  що  стрічає
сестричку  Даринку.

А  татусь  несе  водицю
мамі  "люба!"  -  каже,
а  бабусенька  на  спицях
рукавички  в'яже.

На  конику  дідусь  їде,
піднімає  руку:
-Подивіться,  до  обіду
яку    зловив  щуку!

Отаку  картину  вранці  -
барвисту,  красиву
намалюю  своїй  мамці,-
хай  буде  щаслива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247977
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 12.08.2011


Любов Іванова

МОЯ ЧАРІВНА МОВО…

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Ти  пестиш  наче  матінка  мене.
Ти  -  пісня  солов"я  у  гомінких  дібровах,
Що  зачарує  й  небо  осяйне..

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Цілющої  води  п"янкий  струмок.
Ти  ніжна  і  м"яка,  джерельно-світанкова,
Повітря  життєдайного  ковток..

Чарівна  і  свята!  Насправді  -  солов"їна!
На  світі  краще  мови  не  знайти.
Ти  -лагідна  моя,  улюблена,  родинна,
Ти  -  незрівнянна!  Сама  краща  ти!

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Ти  краща  на  землі  посеред    мов,
Тобі,  тільки  тобі,  моя  співоча  мово!
Освідчуюсь  в  любові  знов  і  знов..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11005275511

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199229
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 11.08.2011


Любов Іванова

О, МИТЬ!!!!

О  мить!!  Зупинись  в  своїм  леті
туди,  де  життя  мого  край..
Залиш  на  життєвім  мольберті
пісенно-квітучий  розмай..

О  мить!  Зупинись  і  вертайся
до  витоків,  в  юності  вир..
Туди,  де  казкового  щастя
проліг  у  майбутнє  пунктир..

О  мить!  Закарбуйся  навічно
чітким  візерунком  буття..
Малюючи  долю  магічно
на  аркуш  земного  життя..

О  мить!!  Зупинись  і  зависни
рожевими  перлами  мрій..
Та  грай  веселково  до  тризни
мелодію  кращих  надій...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106257275

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 11.08.2011


Фурманец Натали

ДВЕ СУДЬБЫ

Любая  жизнь  дана  от  Бога,
Нам  не  постичь  Его  пути…
Блажен  же  тот,  кто  в  бедах  многих
Способен  счастье  обрести.

Один  (при  всём  благополучьи!)
Утратил  радость  и  покой:
В  его  душе  сгустились  тучи
И  льёт  отчаянье  рекой…

Другой  –  как  жертвенный  ягнёнок,
Но  всё-таки  чему-то  рад.
Надежду  выносив  с  пелёнок,
Взрастил  в  душе  цветущий  сад.

Но  если  жизнь  –  подарок  Бога,  –
Что  может  быть  ещё  ценней?..
Какою  б  ни  была  дорога  –
Живи  надеждою  своей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226724
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 09.08.2011


Віра Нагорна

Явись мені…

Явись  мені  на  мить,  дитинства  літо,
Нехай  зайду  -  дрібнесенька  дитина
В  біленьку  хату,  дощиком  умиту,
Де  тулиться  до  ганку  кущ  калини,

Лунає  пісня,  і  журкоче  прядка,
А  ми  біжим  босоніж  через  просо
В  заквітчану  червоним  маком  грядку
Плести  кукурудзяним  лялькам  коси.

Так  весело  до  нас  сміється  сонце,
Так  лагідно  щось  промовляє  мама,-
Розлогі  дикі  груші  під  віконцем
Защебетали  птаством  щоб  так  само,

Щоб  удворі  знов  походжав  наш  тато,
А  ми,  такі  ще  зовсім  невеличкі
Співаєм  двоголосо    "Чуєш,  брате?"
В  густому  верховітті  груші-дички.

Явись  мені  хоч  на  малу  хвилину,
Щоб  тільки  встигла  я  зайти  до    хати,
Перед  батьками  впасти  на  коліна
Й  за  все,  за  все  прощення  попрохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263809
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.08.2011


olesyav

Хіба я трішечки не Ваша?. .

Хіба  ж  я  трішечки  не  Ваша,
Нічний  самотній  пілігриме?
На  стежці  місячній,  як  завше  -
Така  відчутна  і…    незрима.

Даремно  не  ховайте  сумнів
У  складках  чорної  сутани.
В  пориві  (о  простіть,  бездумнім)
Я  пригорнусь  до  Вас  неждано

Вологим  шепотінням  вітру.
Тремтіння  не  від  прохолоди:
Нічний  метелик  непомітно
Змахне    крилом  всі  перешкоди…

Хай  мрія    вже  на  розум  старша
І  дні  на  усмішку  коротші,
Але  я  досі  трішки  Ваша,
Самотній  пілігриме  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273225
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 04.08.2011


olesyav

Баба-Миша

Мишенята  дуже  радо
Величезну  ліплять  Бабу.
Ну  звичайно,  не  Ягу,
А  біленьку  снігову.
Котять  кулю,  котять  другу.
Не  зважаючи  на  хугу,
Не  зважаючи  на  сніг,
Звідусіль  лунає  сміх.
Третя  куля  вже  готова  –
Буде  Баба  ґонорова.
Чорні  очка,  чорний  ніс
І  лозинка  в  Баби  –  хвіст.
На  додачу  Бабі  –  вушка,
Як  у  справжньої  норушки.
Посміхається:  “Ура!”
Баба-миша  снігова.

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172527
дата надходження 18.02.2010
дата закладки 04.08.2011


Darka Lystopad

у мені помирає Всесвіт

Сухого  вітру  дотик  чорно-білий…  І  фото  чорно-біле.  І  дощі.
В  шорсткому  светрі  знов  на  голе  тіло.  І  Всесвіт  помирає  у  мені.
На  шиї  обвивається  електрика.  І  сонце  через  кров  аж  до  легень.
З  динаміків  твій  голос  –  антисептика…  твоїх,  на  правду,  стомлених  пісень…
З  балконів  кам’яних  проспекти  нитками…  У  горлі  біль  –  я  хвора  вже  давно…
Волосся  туго  падає  завитками…  і  пальці  рук  малюють  полотно.
Я  маю  в  закромах  лікер  і  каву…Я  знаю  –  ти  без  глузду  і  без  гальм…
Губами  ледь  торкаєшся  гітари,  і  ніби  не  кімната  –  Амстердам…
Ти  віриш,  що  потрібно  жити  стоїком.  І  райдуга  –  то  міст  через  війну…
В  скляних  і  непотрібних  майже  слоїках  сховала  ти  мій  сором  і  жагу.
Яка  до  біса  чиста  нісенітниця!  Що  здатна  я  без  тебе  до  життя…
Кому  давати  згоду  чи  обітницю,  коли  з  тобою  я  –  уже  не  я…?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262734
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 26.07.2011


Журавка

Чужіє світ

А  час  іде,  летить,  біжить,  спливає.  
Ще  день  один,  ще  ніч  і  знову  день.  
Та  як  раніше  я  себе  шукаю
Посеред  серцем  витканих  пісень.
Запитую:  «Чому  самотність  мила
Мені  стає  рідніша  від  усіх?».  
Чужіє  світ,  де  я  малюю  крила
І  відданість  тулю  комусь  до  ніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154797
дата надходження 11.11.2009
дата закладки 16.06.2011


Olya Savchuk

В коридорі… (правдива історія життя)

В  коридорі  плач  звучить,
Хоч  надворі  тиха  ніч.
Це  дитя  чуже  кричить
Із  собою  віч-на-віч.

Мати  кинула  його:
Із  роддому  утекла.
А  дитяті,  все  одно,
Буде  кращою  Вона.

Наймиліш  усіх  звучить
Слово  мамине  \"Я  ТУТ\"...
Та  дитя  лише  кричить...
Ну  невинний  СЕРЦЯ  СТУК!!!

Де  ж  Ти,  мамо,  озовись!
Я  ж  маля  твоє,  дитя.
Оглянись,  ну  зупинись!
Лиш  Тебе  чекаю  я.

Але  Ти  все  йдеш  і  йдеш,
А  мене  Ти  залишаєш!
Стежку  щастя  не  знайдеш,
Бо  одного  Ти  не  знаєш:

Твоє  щастя  -  то  є  я!
Я    -  дарунок  світлий  з  неба!
Мама...  Мамочко  моя!
Ну  невже  мене  не  треба?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265431
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Ксенислава Крапка

Сьогодні…

-  Ти  мене  любиш?
-  Сьогодні  так.
("Престиж")


Сьогодні  я  люблю  тебе,  люблю!  –
А  завтра…  буде  завтра…  чи  й  не  буде…
Ти  воском  на  міжкриллі  намалюй
Ескіз  думок,  субстанцію  етюду...
І  поки  я  губитиму  думки
Цілуй  мене,  лови  мої  повіки,
Сьогодні  я  така,  і  ти  такий  –
А  завтра…  мабуть,  будуть  інші  ліки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261519
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 26.05.2011


Журавка

Тож будем друзі

Сьогодні  все  не  так,  не  звично.
Упав  на  вуліці  туман,  
І  ти  мовчиш  так  прозаїчно  
Про  те,  що  все  -  самообман.
Десь  заблукав  метелик  в  лузі.
Веселка  воду  спрагло  п"є.
Старе  як  світ:  "тож  будем  друзі"
навіки  серце  розіб"є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159946
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 25.05.2011


Тамара Кауфман

Весна!

Любовь  туманит  нам  в  глазах.
И  всё  поёт,  живёт,  играет!
И  этот  запах…  Ах,  весна!
Всё  в  мире  этом  оживает!

Я  слышу  голосистых  птиц  песни.
Как  будто  всё  слилось  вместе!
Поёт  земля.  Шуршание  травы…
И  тихий  звук  падения  воды…

Всё  в  таинстве...  Витает  аромат  пьянящий.
Весений  мир  немеренно  манящий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261222
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011


Ляля Бо

простір (озвучене)

писала  як  коментар  на  H&N:  "в  личном  пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544

.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.

.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.

.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.

P.S.  Із  Всесвітнім  днем  поезії,  любі  мої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 18.05.2011


Журавка

Цей день

Нехай  цей  день  у  ранішній  імлі,  
Мов  та  пірїна  губ  твоїх  торкнеться.
Запахне  кава  чорна  на  столі,
І  тиша  ніжним  іменем  озветься.
Нехай  цей  день  почнеться  у  думках
З  очей,  що,  розглядаючи,  мовчали.
З  моїх  парфумів  на  твоїх  руках,    
Долонях,  що,  торкаючись,  вивчали.  
З  мого  волосся  хай  почнеться  він,
Що  золотом  лягло  тобі  на  плечі.  
Слизького  шовку,  сукні  до  колін,  
Яку  дбайливо  заховав  десь  вечір.  
Нехай  цей  день,  що  витканий  з  тепла
Загляне  у  вікно  листочком  клена.  
Почнеться  з  віри  у  прості  дива:
З  мене  для  тебе  і  тебе  для  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164533
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 18.05.2011


Венская

Забросить невод

Забросить  невод  в  бездну  голубую,
на  пирсе  жизни  сделав  остановку,
чтоб  выловить  мятежную,  шальную,
босячку-душу,  хитрую  плутовку..

Неймется  ей,  как  видно  по  полету,
размах  крыла,  кричащий  о  свободе,
лишь  полночь  на  порог-  готова  к  взлету,
в  духовном  платье,  по  последней  моде

И  без  оглядки,  страха,  не  прощаясь,
домой,  к  истокам,  к  голубым  планетам..
чтоб  утром,  в  сонном  теле  пробуждаясь,
его  наполнить  первозданным  светом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248839
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 18.05.2011


Antares

Стукає серце...

Музика  твого  подиху  –
Чиста  мелодія  неба…
Стукає  серце  від  подиву.
Більшого  майже  не  треба.
Жовті  тополі  гойдаються,
Входить  тихесенько  осінь…
Що  ж  від  весни  залишається?
Нам  невідомо  й  досі…
Поруч  нам  буде  затишно,
Стукає  серце  тихо…
Все  віддаю  ,без  залишку  .
Стогне,  вмираючи,  пиха.
Пошепки  ніч,  як  на  сповіді,
Каже  свої  таємниці.
Складно  утримати  спогади
В  стомлених  крилах  синиці.
Вітер  мене  питається,
Вітер  чомусь  хвилюється.
Серце  ж  не  озивається,
Небом  рожевим  милується.
Музика  твого  подиху  -
Чиста  мелодія  неба.
Стукає  серце  від  подиву,
Більшого  майже  не  треба.
Поруч  на  тепло  й  затишно  :
Я,  зорепад  та  осінь.
Все  віддала,  без  залишку.
Серце  втомилось.  Досить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96136
дата надходження 05.10.2008
дата закладки 26.04.2011


Galina Udovychenko

Україно, моя Україно

Україно,  моя  Україно,
Мила  серцю,  колиско  моя.
Сині  гори,  моря  і  долини,
Чисті  ріки,  родюча  земля.

Знаю,  зараз  тобі  дуже  тяжко,
Бо  будуєш  життя  ти  нове,
Та  я  вірю  у  труд  свій  звитяжний,
У  прекрасне  майбутнє  твоє.

Тільки  треба  усіх  об'єднати,
Як  би  важко  тобі  не  було.
Бо  не  ділить  дітей  своїх  мати,
Повсякчас  вчить  творити  добро.

Ще  повернуться  люди  в  оселі
Із  далеких  нерідних  країв.
Будуть  знову  щасливі  й  веселі,
Будуть  в  сім'ях  достаток  і  спів.

Ми  пишатися  будем  цим  краєм,
Батьківщино,  Вкраїно  моя!
Рясним  цвітом  усе  забуяє,
Щедрим  даром  віддячить  земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252491
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 14.04.2011


Warik666

Гармонія краси (присв. О. О. )

Вогники  cонця  прикрашу  ланами,
Обручем  танцю  підкину  тюльпани,
Шепотом  скрипки  торкнуся  поляни,
Танучи  в  краплях  відлуння  дарами.

Смутки  недолі  пірнають  в  тіньочок,
Троянди  й  фіалки  цілують  Вам  очі.
Дозвольте,  голубко,  хоча  би  разочок
Cіянням  поніжити  щічки  співочі.

Невинністю  марев,  плеядою  звуків,
Щирістю  серця  в  симфонії  стуків,
Листям  заграви,  дощем  зорепаду,
Дарую  Вам  райдужну  лагідність  саду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241904
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 11.04.2011


Журавка

Назвеш мене так ніжно, аж всміхнуся.

Назвеш  мене  так  ніжно,  аж  всміхнуся.  
Як  ще  ніхто  й  ніколи,  дотепер…
На  грудях  поцілунком  розпишуся
Про  те,  що  час  в  годиннику  завмер.  

А  ти  все  розглядатимеш  намисто  
На  смуглій  шиї,  в  три  ряди,  прозоре.
Не  був  таким  ще  зроду  місяць  чистим,
Ще  так  ніколи  не  стихали  зорі.  

Душа  вже  розплескалася  до  краю,  
Як  річка  навесні.  Тепло  в  каміні.  
Не  руш  свічок,  хай  тихо  догорають.  
Нехай  на  стінах  дотанцюють  тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179079
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 06.04.2011


Оливия К.

Хороша я, хороша!

Гляну  в  зеркало  меж  делом  –
До  чего  ж  я  хороша!
Наряду  с  потрясным  телом
Обалденная  душа,

Мужиков  не  попрекаю  –
Что,  мол,  смог,  а  что  не  смог.
А  хозяйка  я  какая  –
Отдыхает  фрекен  Бок!

Вот  салфетка  на  комоде  –
Мною  связана,  крючком,
Ой,  а  гляньте  в  огороде  –
У  меня  там  всё  пучком.

И  одета  я  с  иголки  -
Элегантна  и  модна,
Да  со  мною  дама,  ёлки,
Не  сравнится  ни  одна!

Маслом  я  пишу  картины,
Вышиваю  я  панно,
Исполняю  сонатины
Очень  бегло  на  ф-но,

Шпарю  классно  на  гитаре,
Сочиняю  вирши  влёт  –
Ну,  какой  гуманитарий
Мне  в  подмётки  подойдёт!?

И  натурой  прям  с  детсада
Я  всегда  была  бойка...
А  приличного,  досада,
Нет  в  хозяйстве  мужика!

Неприличных  –  тех,  как  грязи,
Просто  ходят  табуном.
Но  у  них  же  сдвиг  по  фазе,
Мысли  только  об  одном.

Босс,  к  примеру,  прощелыга,
Вечно  зырит  в  декольте,
А  поднять  зарплату  –  фига,
Тут  мы  не  на  высоте.

Режиссёр  в  моей  драм.школе
Щиплет  походя  за  зад,
Но  в  спектаклях  главной  роли
Для  меня  жалеет,  гад!

И  повсюду  та  же  схема:
Тают,  капает  слюна...
Только  эта-то  богема
И  самой  мне  не  нужна.

Мне,  к  моей  роскошной  стати
И  обширному  уму,
Олигарх  пришёлся  б  кстати.
Только  где  он,  не  пойму!?

Помираю  я  от  скуки,
Если  я  не  на  коне
А  сидеть,  сложивши  руки,
Это  точно  не  по  мне:

Олигархи  любят  Ниццу,
Куршавель  и  Сан-Тропе,
Значит,  еду  заграницу  -
Развлекаться  и  т.п.

Помелькаю  на  фуршетах,
Тело  выложу  на  пляж
И,  как  пишется  в  сюжетах
Про  удачный  маррияж,

Покорю  собою  принца.
Сто  пудов,  а  зохен  вей!
В  этом  деле  главный  принцип  -
Надо  быть  побоевей,

Не  играя  в  пуританку,
Показать  товар  лицом
И  переть,  подобно  танку,
К  жирной  точке  под  венцом!

2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157985
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 04.04.2011


Натаніель

Чим пахне хліб?

Чим  пахне  хліб?
Колосьям  що  у  полі
Зросло  із  зерен  посіяних  людьми.
Чим  пахне  хліб?
Росою  що  той  колос
Зросила  рано  вранці  на  зорі.
Чим  пахне  хліб?
Він  пахне  сонцем
Колосся  налилось  коли  тепло  було
Чим  пахне  хліб?
Він  пахне  потом
Що  вклав  у  нього  селянин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250956
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011


Гильфанд

А мы так гаденько поём

А  мы  так  гаденько  поём,
О  том,  о  сём,  о  ветре  в  поле,
Поём  о  воле  и  неволе,
И  всё  идём,  себе,  идём.

И  не  заметим  в  суете,
Ни  слёз,  ни  солнечной  улыбки,
Смотря  на  прошлые  ошибки,
Как  на  застёжку  на  «польте».

И  расхлестав  о  стены  лбы,
И  "сопли  красные"  размазав,
Мы  тихо  дохнем  от  маразма,
И  от  духовной  нищеты.

И  разметают  нас  года,
Метлой  поганой  по  погостам,
Где  все,  без  слов,  предельно  просто,
Да  позновато,  как  всегда...

Где  проседает  старый  холм,
Где  лижут  ветры  лик  холодный,
Где    много  разного  народа,
Спит  вечным,  беспробудным  сном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250417
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011


Анна Живаго

Стриптиз душі

Усі  оці  мої  вірші  -  
Один  стриптиз.  Стриптиз  душі.
Душа  вдивляється  в  люстерко.
То  ми  колеги,  стриптизерко?.
А  хто  поганий,  хто  хороший...
Я  просто  так,  а  ти  за  гроші.
А  так  різниці  більш  нема.  
Ти  роздягаєшся  сама.
Виразні  еротичні  рухи.
Всі  дивляться  -  ніхто  не  слуха.
Нікому  діла  -  хто  ти  є.
Їм  треба  бачити  твоє
Оголене  красиве  тіло.
А  хто  ти,  що  -  яке  їм  діло?.
Вони  прийшли  відпочивать.  
Подивляться  -    і  підуть  спать.
Про  мене,  може,  поговорять.
І  теж  забудуть.І  не  горе.
І  я  казала  -  мабуть  все.
Поезія  -  кому  це  треба?
Що  подумки  сягаєш  неба,
Живеш  же,  звісно,  на  землі...
...А  ти  танцюєш  на  столі.
І  нас  обох  кудись  несе  
Життя,  яке  нас  не  питає.
А  ти  чомусь  мене  читаєш.
А  я  на  танець  твій  дивлюсь.
Бо  гідна  іншої  ти  сцени.
І  чимось  схожа  ти  на  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225758
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 23.03.2011


Оливия К.

Пропала собака!

Собака  была  у  меня  (между  нами,
Гораздо  прикольней  собаки  попа),
Она  забавляла  меня  временами
Своими  забавными  разными  па.

Встречала  с  работы  заливистым  лаем
И  в  кухню  тянула  тотчас  за  рукав.
Я  ей  говорила:    Давай  поиграем!,
Она  отзывалась  немедленно:    Гав!

Не  знали  ни  горя,  ни  ссор  мы,  ни  драк,  а
Напротив,  дружили  –  до  самого  дна!
И  вот,  это  ж  надо  –  пропала  собака,
И  где-то  по  свету  гуляет  одна!

Случалось,    жевала  она  мои  тапки,
В  тоске  обо  мне  изнывала  когда,
А  я  ей  шутливо  давала  по  шапке  -
Стыдись,  мол,  подруга,  в  твои-то  года!

Роняла  она  мои  вазы  с  консоли,
Что  вдрызг  разлетались  падении  при.
С  ней  съели  на  пару  мы  целый  пуд  соли:
Я  с  супом  и  кашей,  она  –  с  Педи-гри.

Пускай  не  решала  она  логарифмы,
И  что?  Ведь  была  так  добра  и  умна!
Я  ей  посвящала  порой  свои  рифмы,
И  косточки  мне  приносила  она.

И  вот  она  где-то,  и  вот  её  нету,
И  я  без  её  пропадаю  тепла.
Прошу,  заплачу  я  любую  монету,
Верните  собаку  туда,  где  была!

В  уме  я  уже  городила  сюжеты.
Да  что  там  сюжеты  –  сходила  с  ума!
И  вот,  представляете,  надо  жеж  это:
Собака  домой  заявилась  сама.

За  дверью  под  утро  залаяла  громко
И  вертит  хвостом,  как  водила  рулём.
Довольна!    Поди,  притащила  потомка.
Эх,  чую,  влюблялась  она  с  кобелём!

С  другой  стороны,  я  сама  виновата  -
Забыла,  что  нужен  собаке  партнёр!
Для  каждой  собаки  любовь  –  это  свято.
И  надо  так  надо,  какой  разговор!

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248770
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 23.03.2011


Кадет

Я за мир!

Всё  чаще  встаю  до  рассвета
В  холодном  от  страха  поту,  
К  погибели  мчится  планета,  -
Я  чую  её  за  версту…

Шахтёры  ютятся  в  бараках,
Арабам  не  мил  белый  свет...
И  хакеры  в  кибератаках
За  горло  берут  Интернет…  

На  грани  всеобщей  дилеммы
Нам  нечем  поля  орошать…
Горящие  эти  проблемы
Немедленно  надо  решать!  

А  ты  тут  разнылась  под  боком,
Что  я  про  тебя  позабыл,
Что  скучно  тебе,  одиноко,
Что  вовсе  тебя  разлюбил…

Что,  мол,  поступаю  жестоко,
Давно,  мол,  цветов  не  дарил…
Ну  ладно,  исправлюсь…  вот  тока…
А,  кто  же  спасать  будет  мир?

февраль  11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239465
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 23.03.2011


Оливия К.

Жжестокий ррроманс (посвящается одному Капитану)

Где  по  кайфу  бананам,  апельсинам  и  манго,
Где,  не  зная  инсомний,  спят  в  полуденный  зной,
Там  с  одним  капитаном  танцевала  я  танго
И  с  тех  пор,  только  вспомню,  тут  же  веет  весной.

Я  не  помню  нашивок,  я  не  помню  фуражки.
День  был  жарким,  как  салса,  жали  туфли  слегка.
Память  напрочь  отшибло,  но  я  помню  мурашки
В  миг,  когда  он  касался  подбородком  виска.

Аромат  его  кожи  я  вдыхала  ноздрями,
Но  сказал  он:  «Гражданка!  У  нас  выходной,
Вы  прекрасны,  но  всё  же  увлечён  я  морями
И  стихами,  а  танго  –  вариант  проходной!»

Сразу  стало  прохладно  на  душе  и  снаружи,
Словно  капельку  мяты  уловила  ноздря,
Я  подумала:  «Ладно,  что  же  я,  не  умру  же!
А  стихи  –  это  свято,  так  же,  как  и  моря».

Я,  конечно,  не  стану  распадаться  на  части,
И,  синицу  взяв  в  руки,  волю  дам  журавлю,
Но  шепну  капитану:  «Вы  –  предмет  моей  страсти!
Так  что  я  и  в  разлуке  Вас  как  прежде  люблю!»

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247905
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 22.03.2011


tetyana-radko

Дякую.

Дякую.
А  я  тобі  подякувати  хочу!
За  що?  Я  толком  і  сама  не  знаю,
За  погляд  теплий,  за  чарівність  ночі
І  синь  очей,  яким  немає  краю.

Я  так  тобі  подякувати  хочу,
За  те,  що  ти  уже  зробив  для  мене,
За  серця  стук,  що  в  такт  з  моїм  стукоче,
За  перший  цвіт,  за  жовте  листя  клена.

Подякувати  хочу  за  все  світле,
За  посмішку,  що  білим  снігом  сяє
Й  за  те,  що  ти  живеш  на  цьому  світі
Поки  є  ти,  і  я  не  догораю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247914
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011


Кадет

Встреча

В  суету  сует  вплетают  дни
Ожерелья  встреч  и  расставаний…
И  мерцают  в  сумраке  они,
Помогая  путь  найти  в  тумане…

Если  наша  встреча  суждена,  -
Глупо  превращать  её  в  потерю…
Если  между  нами  глубина,  -
Только  нам  с  тобой  её  измерить…

Ты  меня  за  руку  будешь  брать
И  с  опаской  взглядывать  на  двери…
Ты  чистосердечно  будешь  врать,
Я  чистосердечно  буду  верить…

октябрь  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214436
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 18.03.2011


mikanijilmm

Забіліли сніги

Ось  і  зима  вже  настала:
Там,  де  шуміли  луги,
Там,  де  зозуля  кувала  -  
Знов  забіліли  сніги.
Вкрилися  снігом  будинки,
Вкрилася  снігом  земля,
Білі  маленьки  сніжінки
М'яко  сідають  в  поля.
Ось  замело  вже  стежинку,
Білим  вже  став  чорний  ліс,
Лиш  зеленіє  ялинка
І  червоніє  мій  ніс.

26.11.1999

Автор  перших  чотирьох  рядків  -  А.Качан

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247419
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 17.03.2011


mikanijilmm

Сенс життя

В  небі  синім  зірвалась  зоря
І  погасла  в  нічному  тумані  -  
Обірвалось  у  когось  життя,
Щоб  не  жити  у  грішній  обмані.
Все  минає.  Життя  -  круговерть.
Невсипуща  рулетка  у  барі.
Лотерея;  аж  раптом  і  смерть.
І  вже  пізно  давить  на  педалі.
Ми  не  можем  задати  собі
Найпростіші  у  світі  питання:
"Задля  чого  живем  на  землі
Й  потаємні  здійсняєм  бажання?"

1998

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247186
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 17.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2011


Олександра Майданюк

Ліки від зневіри

Крізь  долоні  летять  хвилини  —
їх  політ  ти  ніяк  не  спиниш.
Безнадії  в’язку  перину
просто  так  аж  ніяк  не  скинеш.
Може,  в  тебе  не  та  робота...
Може,  й  досі  ти  незаміжня...
Це  не  привід  шукати  дроту  —
є  інстанції  дещо  вищі,
які  знають  коли  й  для  кого...
Вірю  в  їхню  безмежну  мудрість.
Варто  жити  хоча  б  для  Бога!
Світло  —наша  реальна  сутність.
Може,  твоє  минуле  —  темінь,
і  не  знаєш,  як  все  змінити...
Знаєш,  в  кожному  з  нас  є  демон,
але  ангел  навчить  любити!
Роззирнися,  бо  світ  —  то  диво!
Буде  райдуга  лиш  по  зливі...
Відігнавши  скорботу  сиву,
зможеш  бути  щодня  щаслива!



P.S.  Присвячується  одній  зневіреній  особі.  Борися!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 17.03.2011


Ксенислава Крапка

Про небесне (просто крига кресне. . )

З  ритму  флірту  притьмом  в  види  спорту,
В  нього  власне  інтро,  про  і  контра,
Зона  нерезонного  комфорту,
Бренд  і  неприборкана  хандра…
В  нього  право  ренти  на  моменти,
Він  супроти  кривди  дуже  впертий,
Прагне  до  серйозності  в  портретах,
Вірить,  що  вона  з  його  ребра.
В  неї  хриплий  голос,  світлий  волос,
Власний  ореол  грудного  соло,
Суші  розсипне  і  недосолене,
І  самовіддача  у  красі…
Мало  спить,  але  сміється  солодко,
Так,  що  сміх  невиспаний  і  стомлений
Довго  ще  тримається  під  сволоком,
Вартий  самовідданих  зусиль…
В  нього  власний  бізнес,  він  не  з  бідних,
Він  на  вихідних  буває  в  Відні,
Всі  його  зусилля  звично  плідні,
Він  не  з  тих,  що  житиме  на  дні…
В  неї  не  бува  банальних  буднів,
Сни  її  легкі,  багатолюдні,
Легка  меланхолія  у  грудні,
І  великі  злети  навесні…
Він  уміє  бачити  обачно,
А  вона  напрочуд  передбачлива,
Бути  з  ним  -  не  лячно,  з  нею  –  смачно,
Навички  із  вічних,  із  живих…
Зрештою,  на  небі  так  зазначено  –  
Душам  так  призначені  побачення,
Щоб  не  втрачено  ні  частки  того  значення,
Що  вкладають  у  небесних  майстрових…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246100
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 15.03.2011


Журавка

Незчулася…

Усе  біжу,  біжу  кудись…Куди?  
Весна  міняє  знову  декорації.
Незчулася,  біліють  вже  сади,
Лиш  серце  тужить,  наче  в  еміграції.  

Усе  біжу  у  світ,  де  всі  чужі.  
Де  найдорожчих,  все-таки,  зрікаються.  
Стоять  тополі  -  буднів  сторожі.  
Стоять  в  задумі,  на  вітрах  хитаються.    

Вони  все  знають:  як  хміліє  ніч  
Впиваючись  весною,  задурманена.    
Життя  минає,    та  не  втому  річ.  
Душа  натхненна,  наче  списом  ранена.  

Усе  біжу,  біжу  кудись.  Куди?  
Бронею  серце  обросло…  накрилося.    
Незчулася,  біліють  вже  сади.
Незчулася…  любити  розучилася.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186275
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 14.03.2011


river

Дощ

Люблю  як  дощ  у  шибку  барабанить,
Приносячи  сумні  думки.
Люблю  як  зорі  й  місяць  сяють,
І  сумно  й  радісно  мені.

Чому  ти  плачеш,дощику  нещасний?
Чому  ховаєшся  від  всіх?
Чому  не  йдеш  ти  в  день  прекрасний,
Даруючи  всім  радість  й  сміх?

Ідеш  вночі,потай  від  всіх  і  всюди,
Яка  образа  серденько  шкребе?
Ховаєшся  від  голосного  люду,
І  скаржишся  жаліючи  себе.
                                                           Осінь  2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243180
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 14.03.2011


МАЙДАН

З КОБЗАРЕМ В СЕРЦІ

Тарасе,  зараз  нам  кажи,
Чому  чолом  ти  похилився?
Мабуть,  дійшли  вже  до  межі,
Коли  народ  іржі  наївся.

Та  твоя  правдонька  летить
На  землю  рідную  -  святую,
Що  принесе  чарівну  мить,
Яка,  нарешті,  порятує.

Той  розбрат  вічний  в  головах,
Добро  ніколи  не  лікує.
Шаблюка  з"явиться  в  руках,
Лише  як  ворог  загартує.

На  нас,  Тарасе,  подивись  -
Оце  є  справжні  українці,
Ті  козаки,  що  не  зрiклись,
З  тобою  ми  не  поодинці.

Навіщо  влада  нам  чужа  -
Підступна,  жадібна,  брехлива?
Тарасе,  ти  наша  межа,
Та  наша  доля  незрадлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246011
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Оливия К.

Кто-то. . , а я. .

Кто-то  держит  в  доме  рыб
Экзотических,  с  Кариб.
От  тоски  изнемогая,
Кто-то  держит  попугая,
А  иной,  таких  немного,
Держит  в  ванне  осьминога.
В  основном,  мы  знаем  сами,
Держат  все  котов  со  псами.

Я  держу  лишь  мужика,
Мне  достаточно  пока!

Игр  настольных  в  мире  тьма
Увлекательных  весьма:
Если  дождь,  на  даче  клёво
Оторваться  в  подкидного,
Поиграть  в  лото  и  нарды
В  мягком  сумраке  мансарды.
Кто-то  шахматы  и  шашки
Предпочтёт  любой  рюмашке:
Зря  манить  его  «Зубровкой»,
Если  занят  рокировкой.
Во  дворах  козла,  бывало,
Стайка  дядек  забивала,
И  пасьянс  умела  чётко
Разложить  любая  тётка.
И  в  компе  сегодня  куча
Есть  затей  на  всякий  случай,
В  них  давно  и  прочно  кто-то
Погрузился,  как  в  болото,

Ну,  а  я  гремлю  костьми  –
Дуюсь  в  кости  лет  с  восьми!

Кто-то  в  лирике  силён,
Пишет  про  опавший  клён,
Кто-то,  вовсе  без  бумаги,
Притчи  сложит  или  саги.
Кто-то  пишет  эпопеи,
Скетчи  –  те,  кто  потупее,
А  иные  сумасброды  
Сочиняют  даже  оды
Или  басни,  как  Эзоп,

Ну,  а  я  –  один  лишь  стёб!

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240993
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 12.03.2011


viter07

Прислухайся - то дихає весна…

Прислухайся…
То  дихає  весна.
Запам’ятай  струмків  дзвінкі  хорали!
У  неосяжнім  світі  -  
ти  одна,
Кому  вони  від  мене  дарували
свою  невпинність,
неймовірний  шал  
і  відчуття  нестримного  польоту!
Скресає  крига.
Сонце  править  бал.
Так  неважливо
все,  
що  буде  потім…







озвучив:  molfar

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244318
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 12.03.2011


Анжелла

ВОНА ЖИВЕ В МОЇЙ ДУШІ

Блукає  ранок  по  селі,
Замучений  вітрами.
Чомусь  не  спиться  і  мені  –
Думки  летять  до  мами.

Вона  живе  в  моїй  душі,
А  в  снах  я  рідко  бачу.
Вкарбовую  в  свої  вірші
І  від  безсилля  плачу.

Ось  на  порозі  вже  весна
І  небо  іншим  стало.
Як  жаль,  що  вже  тебе  нема,
Не  стрінеш,  як  бувало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187266
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 12.03.2011


Любов Іванова

СЕРПЕНЬ МРІЙЛИВИМ СЕРПАНТИНОМ. .

Серпень  мрійливим  серпантином
Іще  чаклує,  наче  маг..
Чарівні  мальви  попід  тином,
Пташиний  спів  ще  у  гаях.

Дивлюсь  в  задумі,  як  за  обрій,
Сонця  діжу  вечір  жене,
Місяць,  як  парубок  моторний,
Вийшов  на  небо  осяйне.

Блукає    смуток  вже  за  літом,
Яке  ось-ось  та  відійде..
І  гнаний  прохолодним  вітром,
З  дерев  осінній  лист  паде..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1908242087

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207284
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 12.03.2011


Анжелла

ВЕСНЯНИЙ РАНОК

Схилився  ранок  на  тополі
І  квітам  роздає  світання.
А  сонечко  встає  поволі,
Усім  ласкаві  шлее  вітання.
Колише  землю  синь  небесна,
І  ліс  прокинувся  з  пташками.
О  люба  весно!  Ти  –  чудесна
З  садами,  ріками  й  полями!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187567
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 11.03.2011


Оливия К.

Непись

На  столе  остывает  яишница,
За  окном  завывает  пурга,
Мне  не  пишется,  снова  не  пишется,
Не  слагается  мне  ни  фига.

По  такому  счастливому  случаю
Взять  бы  книжку  прочесть  хоть  одну,
Только  я  всё  Пегасика  мучаю,
Вдруг  да  взмоет  лошак  в  вышину.

У  меня  настроение  портится,
Как  припомню  недавнюю  прыть.
На  глаза  попадается  «Хортица»,
Стоит  лишь  холодильник  открыть.

Кучу  времени  попусту  трачу  я,
А  Пегасик  всё  там,  где  стоял.
Влить  в  себя  эту  влагу  прозрачную,
Может,  вырастет  потенциал?

Я  себя  витаминами  потчую,
Толсто  мажу  на  булку  икру,
Только  хрень  сочиняю  и  прочую
Недостойную  глаза  муру.

Пись  хлестала  фонтаном  из  скважины,
А  теперь  правит  бал  тишина.
И  печалюсь  я,  обескуражена,
Что  не  пишется  мне  ни  хрена.

Мне  писать,  что  дышать,  одинаково.
Задохнусь,  коль  писать  не  начну.
Бей  хлыстом,  понукай  его,  так  его.
Что  за  кляча  –  ни  тпру  и  ни  ну!

Мне  бы  всё  словесами  увешивать
Непорочные  Ворда  поля,
А  по  сути  –  да  ну  его  к  лешему,
Задолбали  ля-ля-тополя!

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241405
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 11.03.2011


СИНЕВІР

ЛИСТ ДО Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Тарасе,
Совість  наша  й  гріх,
Як  “Отче  наш”  тебе  читаю,
Де  ти  все  долю  проклинаєш,
Устами  правнуків  своїх.

“І  виріс  я  на  чужині,
І  сивію  в  чужому  краю”.
А  скільки  правнуків  твоїх,
Тарасе,  по  світах  гуляють,
В  чужі  церкви  несуть  паски,
А  по  ночах  пісні  співають,
Які  співали  ще  батьки,
Що  біля  верби  виглядають
Своїх  онуків,  хоча  ті
Вже  по-чужому  розмовляють,
Та  і  тебе  вже  не  читають,
Лиш  з  соромом  колись  згадають,
Якої  крові  є  сини.

Скажи,  Тарасе,  може  знаєш,
Чому  найкращая  земля,
Де  колосом  налилися  поля,
Ліси  защебетали,  грає  море,
Приносить  нам  одне  лиш  горе
І  викидає  по  весні,
Мов  те  каміння.  В  чужині
Палаци  збудували  з  нього,
Бо  більше  не  дано  нікому
Такої  дивної  краси,
Як  Роксоляни  наші  мають.
Хоча  тепер  не  заганяють
У  ті  невольницькі  краї,
Та  мусять  їхати  самі,

Шукати  долю  в  чужині.
За  жалюгідні  копійки,
Де  старих  турків  доглядають,
А  їх  синкам  не  відмовляють,
Бо  викинуть  на  смітники.

Та  як  повернеться  вона  додому
З  копійкою,  що  не  несе  нікому
У  домі  радості,  лиш  плач,
Немов  засохлий  той  калач,
Хоча  він  є,  та  вже  не  лізе,
Бо  скам’янілий,  мов  залізо,
Сп’янілий  погляд  козака
На  тії  долари  криваві,
Що  поховали  його  славу.
І  сильна,  як  колись,  рука
По  столу  б’є.  Та  у  безсиллі
Горілку  ллє  в  страшнім  похміллі.
Зробили  з  нього  “дурака”
Нові  царі  несамовиті,
Що  розгулялися  по  світу,
Хоч  смокчуть  кров  своїх  людей,
Мов  п’явки,  з  ломових  коней.
Та  не  бояться  вже  нікого,
Забули  про  народ,  про  Бога
І  глумляться  з  малих  дітей,  
Бо  тільки  діточки  малі
З  тавром  раба  вже  на  чолі
В  принцеси  бавляться,  не  знають,
Що  хтось  вже  руки  потирає
І  доля  матері  чекає
Їх  у  далекій  стороні.

Ось  так,  Тарасе,  помолись
Та  тільки,  прошу,  не  дивись
На  тую  “вольную”  країну,
Де  раб  ти  є,  лиш  народивсь.
Земля,  що  віддає  данину,
Із  покоління  в  покоління
У  чужоземнії  країни
За  гріх,  що  в  неї  був  колись.

То  ж    попроси  у  Бога,  брате,
Щоб  тую  чорную,  розп’яту
Землю  гріховну  покропив,
Щоб  змити  те  гріхів  закляття,
А  якщо  ні,  ми  винуваті  –
То  з  нас  рабів  вже  не  робив,
А  як  кошат  сліпих  втопив.

Та  нових  мудрих  породив,
Щоб  були  горді  тої  долі,
І  щоб  раба  не  знали  “волі”,
І  щоб  їх  Отче  полюбив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246183
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011


viter07

Де райдуга весни…

Духовний  рай  -
назавжди  у  тобі,
неначе  Всесвіт:
трепетний,  величний!
Є  час  у  ньому  
радощам,  журбі:
в  країні  мрій  –
існує  тільки  Вічне...  
Тож  посміхнись  тихенько  
і  засни,  
у  полі  запашнім
збирай  дзвіночки...
Лети  туди,
де  райдуга  весни
плете  для  тебе
зоряні  віночки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233533
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 09.03.2011


Оливия К.

Покончим с прошлым

Я  решила  покончить  с  прошлым:
Я  сожгу  твоих  писем  груду,
И  тоску  заедать  пирожным
С  этих  пор  никогда  не  буду.

Перестану  шальные  суммы
Изводить  на  парфюм  и  шмотки
И  отброшу  навечно  думы,
Что  тебе  не  гожусь  в  подмётки.

Стану  меньше  я  в  половину
Посвящать  себя  Интернету,
И  портрет  твой  из  рамки  выну:
Вот  он  был,  а  теперь  вот  нету.

Мне  не  станешь  ты  больше  сниться,
Я  решила  покончить  с  нами.
Ты  на  прошлой  теперь  странице
Рядом  с  лучшими  в  мире  снами.

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242073
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 09.03.2011


Любов Іванова

Роси-сльози землі.

Споглядаю  прозору  росУ
Ніби  краплі  залишила  злива.
Я  з  дитинства  цей  спомин  несу
І  думками  такими  щаслива..

Лишень  сонце  з-за  лісу  зійде,
Залоскоче  теплом  верховіття.
Дрібно  й  рясно  роса  упаде
На  лугах  в  конюшини  суцвіття..

На  стеблинках  бринить,  як  сльоза,
Діаманти  зібрала  в  намисто,
Як  перлини,    липнева  роса
Виграє  кольорами  барвисто..

Говорила,  як  були  малі,
Нам  матуся,  втираючи  сльози
"Плаче  все,гляньте  он..  на  землі,
Замість  сліз..  вранці  падають  роси.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11007125051

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208209
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 09.03.2011


Любов Іванова

Енергія матінки землі.

Згадалося,  як  босими,  малі,
Ми  бігали  густими  споришами..
Я  з  ніжністю  торкнуся  до  землі..
Розбудженими  мріями,  думками..

Енергія  від  матінки-землі
Заструменіє  наскрізь  п"ятірнею..
Я  чую...    Це  не  здалося  мені..
Як  спрагла  я,    наповнююся  нею..

Я  не  прийму  з  її  джерел  руки,
Мене,  як  ненька,  ця  земля  зростила.
Дала    наснагу  на  життя    роки,
Як  невичерпна,  життєдайна  сила..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11008046572

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208689
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 09.03.2011


Евгений ВЕРМУТ

И вино надоело, и бабы…

И  вино  надоело,  и  бабы,
Да  и  жизнь  что-то  стала  пресна,
Меньше  стали  желаний  масштабы,
Что-то  радует  меньше  весна...
А  когда-то  дарила  надежды,    
Что  плохое  уже  позади,
И  во  сне  себя  видел  я  между
Звезд  с  небес  и  Звездой  на  груди.
Только  звезды  все  больше  в  стаканах,
Там  же  вижу  еще  и  раба...
Жжет  безбожно  от  соли  на  ранах,
Но  все  солит  и  солит  Судьба.
Что  ж  ты  делаешь,  злая  стряпуха!
Неужель  нет  ни  капли  стыда!
Но,  постылая,  шепчет  на  ухо:
-  Да  за  то,  что  наивен  всегда.
Ну,  давай,  ну,  подсыпь  еще  перцу,
Все  равно  я  останусь  такой...  -
Пусть  всю  жизнь  изможденное  сердце
Истекает  кровавой  рекой.
Я  упрямый  (тебе  это  в  тягость)
И  когда-то,  нажав  тормоза,
На  предсмертном  я  ложе  улягусь,
Улыбнусь  и  закрою  глаза.            
Вот,  тогда  ты  меня  и  оценишь,
Ты  поймешь,  что  бывала  груба,
Но  уже  ничего  не  изменишь  –
И  у  Судеб  бывает  судьба.    
И  вино  надоело,  и  бабы,
Да  и  жизнь  что-то  стала  пресна,
Меньше  стали  желаний  масштабы,
И  не  радует  что-то  весна...

И  вино  надоело,  и  бабы...
А  когда-то  дарила  надежды...
Только  звезды  все  больше  в  стаканах...
Что  ж  ты  делаешь,  злая  стряпуха...
Ну,  давай,  ну,  подсыпь  еще  перцу...
Я  упрямый  (тебе  это  в  тягость)...
Вот,  тогда  ты  меня  и  оценишь...
И  не  радует  больше  весна...

25.01.2010г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168310
дата надходження 26.01.2010
дата закладки 06.03.2011


Оливия К.

Давай заваливай!

Субботний  вечер,  я  одна.
Никто  с  собою  не  позвал,
Плеснуть  не  предложил  вина
В  мой  до  краёв  пустой  бокал.

Никто  не  преподнёс  цветы,
Ни  даже  соль  и  каравай.
Давай  заваливай,  хоть  ты
Ко  мне  заваливай  давай!

А  ты,  я  вижу,  хоть  куда  -
Гляди,  как  здорово  сидим!
Мне,  понимаешь,  иногда
Такой  партнёр  необходим:

Немножко  шут,  немножко  враль,
Не  проходимец  и  не  жмот,
И  кто  наутро  мне  мораль
Занудным  тоном  не  прочтёт.

Как  хорошо,  что  ты  зашёл
Без  обещаний,  налегке.
Помял  любимой  блузки  шёлк,
Затяжку  сделал  на  чулке,

Допил  чилийское  вино,
Не  отказался  от  «Клико»...
Поверь,  мне  не  было  давно
Так  беззаботно  и  легко!

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216039
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 06.03.2011


Журавка

Вплітає травень гілочку жасмину…

Вплітає  травень  гілочку  жасмину  
У  неповторність,  наче  у  вінок.
Під  сонцем  будні  гріють  білі  спини.
І  ми  до  літа  ближчаєм  на  крок.

Сміється  вітер,  дмухає  в  кульбабку.  
Сміється,  аж  хапається  за  боки.  
Зриває  з  неї  білосніжну  шапку  
І  підкидає  до  небес  високо.  

Погляньте,  он  на  гілочці  шишкар.  
Ну  де  йому  тут  взятись,  на  Волині?  
Жовтіє,  наче  сонечко  з-під  хмар.
А  хмари  в  травні,  як  ніколи  сині.    

Нап’юсь  весни,  як  білого  вина.  
Ну  як,  скажіть,  як  можна  збайдужіти?
Коли  навколо  все  нові  дива,
А  на  порозі  причаїлось  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190575
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 05.03.2011


Ксенислава Крапка

Я люблю тебе навіть коли…

Я  люблю  тебе,  коли  довго  не  прокидаєшся,

І  коли  за  собою  лишаєш  немиту  чашку,

Я  люблю  тебе,  коли  злишся  і  не  всміхаєшся,

І  коли  ти  бурчиш,  і  коли  із  тобою  важко…

Я  люблю  тебе,  коли  ти  не  можеш  заснути,

Коли  ти  мені  пробачаєш  всі  витребеньки,

І  коли  ти  сумний,  я  також  дуже  люблю  тебе,

І  коли  ти  хворієш,  і  сердишся  як  маленький…

Я  люблю  тебе,  коли  в  тебе  холодні  ноги,

І  люблю,  коли  ти  шепочеш  мені  на  вухо,

Я  люблю,  коли  ти  на  мене  дивишся  строго,
 
І  коли  спересердя  раптом  кидаєш  слухавку.

Я  люблю  тебе,  коли  ходиш  по  килимі  взутий,

І  коли  я  ще  сплю,  а  ти  вже  кудись  втікаєш,

І  коли  тебе  в  мене  немає,  я  дуже  люблю  тебе,

Я  ЛЮБЛЮ  ТЕБЕ  НАВІТЬ  КОЛИ  ЩЕ  ТЕБЕ  НЕ  ЗНАЮ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229397
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 05.03.2011


Адель Станіславська

Спомин про

Ми  з  тобою  вдвох,
наче  промені  -
сонцем  зіткані,
днем  натомлені.

Днем  натомлені,
розігрітими
диво  барвами  -
чудо-квітами.

Чудо-квітами,
бджіл  оселями,
намальовані
паралелями.

Паралелями
та  між  буйних  трав,
та  у  зелен-снах,
там  де  вітер  спав.

Там  де  вітер  спав
колисаночки
жайвір  розливав
з  рання-ранечку.

З  рання-ранечку
та  й  до  присмерку
допивали  хміль
літа  присмаку.



*ЩИРО    ВДЯЧНА    АВТОРУ    КЛУБУ    ПОЕЗІЇ,    
ЩО    ПЕРЕБУВАЄ    НА    САЙТІ    ПІД    ЛОГІНОМ
ВІКТОР    ОХ    ЗА    НАПИСАНУ    МУЗИКУ    НА    СЛОВА    ЦЬОГО    ВІРША.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239570
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 05.03.2011


Рідний

Прагну…

Прагну…Дайте  тиші  пів  –  ковточка,
Вимкніть  прорекламлений  екран,
Вишиту  надією  сорочку
Одягніть  на  душу  в  скорбну  рань  .

Вигойте  від  зла  і  беззаконня
Вирви  на  сердечнім  полотні,
Прохолоду  миру  к  сивим  скроням
Співчутливо  притуліть  мені.

Кров  загуслу  щирим  милосердям
Розрідіть  і    дайте  їй  життя.
Та  добро  щезає,  ласка  твердне,
Геть  любов  іде  без  вороття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244487
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 05.03.2011


Галина Верд

Пам'яті чорних років (1932-1933)

Сімдесят  з  лишком  років  
намагались  забути,
Сімдесят  з  лишком  років  
ми  боялись  згадати,
Як  останнєє  сім’я  
відбирали  рекрути,
Залишаючи  сім’ї  
безневинно  вмирати.

Тихо  пам’ять  чорніє,  
рясно  вкрита  хрестами,
Тихо  пам’ять  чорніє
у  очах  вже  стареньких,
У  очах  уцілілих,
тих,  що  й  досі  між  нами,
У  думках  уцілілих  
та  хатинах  низеньких.

На  однакових  згірках  
„народився  –  спочинув”,
На  однакових  згірках  
лише  рік  тридцять  третій.
Уявити  неможна,  
як  народ  тихо  гинув.
Як  забути  їх  можна?!
Чорно-білі  портрети…

Та  сліпі  комісари  
справно  діло  робили.
Без  сердець  комісари,  -  
їм  серця  повиймали.
І  старих  не  жаліли,  
мов,  вони  вже  пожили,
І  дітей  не  жаліли,  
і  сумління  не  мали.

Тих,  що  були  незгодні,  -  
під  розстріл,  без  питання.
Тих,  що  були  незгодні,  
взагалі  не  зосталось.
Ті,  хто  вижив,  боялись
задавати  питання,
Ті,  хто  вижив,  боялись,
бо  їх  воля  зламалась.

Йшли  покірно  у  поле
урожаї  збирати,
Йшли  покірно  на  поле,
де  вродило  багато.
Йшли  голодні  робити
та  повільно  вмирати,
За  три  колоса  жита
охоронців  благати.

Не  питання,  хто  винен.
Той,  хто  винен,  той  знає.
Час  минає  і  лине.  
Бог  суддею  їм  буде.
Хай  нове  покоління  
свою  пам’ять  збирає.
До  свободи  воління
хай  їм  прапором  буде.

вересень  2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145757
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 04.03.2011


Михайло Плосковітов

Весна з відрядження вертає…

Весна  з  відрядження  вертає,  з  чужих  країв,
покришить  кригу  на  товстих  жорнах    у  ручаї,
розпустить  коси  березам  босим,  станцює  блюз
з  коханцем-лютим,  й  невинно  в  руки  вкладе  гарбуз…

Забродить  соком  у  товстих  кленах,  в  тісній  корі,
травичку  збудить,  напише  ноти  птахам  вгорі,
затягне  мантри,  і  сонця  жарти,  й  молочаю,  
сплете  віночок,  попестить  руку  твою  й  мою.

Ромашку-пані  в  дощі  скупає,  вплете  в  косу.
Над  полем  сяде,  на  трави  ляже  в  дрібну  росу
в  село  поверне,  в  стару  контору,  аж  під  обід.
Бухгалтер-вітер  все  в  книгу  звітів  внесе  як  слід.
Проїзд.  Білети.  Перерахунки  за  триста  днів...
Весна!  З  відрядження    вернулась.  З  чужих  країв!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240163
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 04.03.2011


Михайло Плосковітов

…на згадку

Твої  вуста  –  прочитана  молитва
На  руки  сонну  голову  схилю,
Віками  йду    по  тонкім  лезу  бритви,
Скропивши  терни,  босо,  без  жалю.

Твої  слова  –  симфонія  пташина,
Нанизана  намистом  солов’їв,
Притисну  до  грудей  твої  коліна
Я  так  тебе  кохав,  що  весь  ….згорів.

В  твоїх  зіницях  правдою  крижина  -    
За  мене  вслух  молилися  боги...
З  очей  котилась  зіркою  сльозина
За  те  кохання,  що  не  вберегли.

Загусне  ніч  краплиною  живиці,
зомліє  серце  ранньої  весни,
стече  сльозою  пам'ять  у  суниці...
На  згадку  тільки  –  шпилечка  сосни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241702
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 04.03.2011


Михайло Плосковітов

Вона кохає… (елегія закоханій поетесі)

Вона  кохає.  В  коротких  віршах,  в  дитячій  прозі
згортає  літо,  сплітає  осінь  у  теплій  бронзі.
Слова,  як  тижні,  не  переставиш  місцями  фразу
CіDі  подерті,  хмільна  байдужість  в  екстазі  джазу.

Вона  все  бачить.  Короткозорість  не  мучить  совість.
Чужі  обійми,  гламурні  пики  й  відверта  гордість
світанки  в  спину,  а  любі  ночі  не  наздогнати,
від  болю  лікті,  на  стіни  лізти…а  чи  писати?

Вона  чекає.  Ти  ж  виріс  швидко,  пішов  шалено
(надмірно  злився,  коли  казала,  що  ще  «зелений»…).
Перон,  вагони,  сосиска  в  тісті,  остання  каса
як  кістка  в  горлі,  як  роль  акторки,  що  не  вдалася.

Вона  ще  вірить.  Під  серцем  коле,  гріхи  як  втіха,
найперші  зморшки  –  немодні  зовсім,  як  в’язь  горіха,
з  мохеру  светр,  рукава  довгі  не  гріють  й  дома,
дешеві  квіти…чиїсь.  У  вазі.  І  підла  втома.

Не  перепише.  Листів  ,  листівок,  кохання  ноти
Дзвінків  чекає,  перебирає  зім’яті  фото
«Постскриптум»  пише,  в  кінці  три  крапки,  підхопить  сльози
Вона  кохає…  в  коротких  віршах.  В  дитячій  прозі.

 PS.  ..відтоді  як  Він  пішов,  меланхолійні  нотки  ніжності  поколюють  змучене  серце  і  віддають  тонкими  голочками  у  кінчики  пальців.  Вона…все  ще  кохає…  Його…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2011


wdtnftdf

З КОБЗАРЕМ У СЕРЦІ.

коли  читаю  вірші  я  Твої
весь  смуток  лине  на  мою  голівоньку...
та  Доля  смерті,  смутку  та  журби
до  мене  йде...  кривавою  дорогою...

О!  скільки  сліз!  Трагедій!  Сивини!
Земля  ввігнулась  вже  під  домовинами
І  стогне  Небо:  Боже!  Збережи!
Мій  край,  що  гордо  зветься  Україною!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238802
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 25.02.2011


viter07

Як Вам живеться, Сонячна принцесо?…

Як  Вам  живеться,
Сонячна  Принцесо,
в  похмурім  світі,  де  панує  дощ?
Лише  учора  
мріло  тихе  плесо,  
а  нині  -  вир.  
Мов  сотні  потороч,
пливуть  дерева,  
вимиті  під  корінь  
з  покинутими  гніздами.
Пливуть…
Де  тішилися  заводі  прозорі,  -
лютують  буруни  і  каламуть…
Але  цвітуть  
для  мене  Ваші  очі,
нестримним  світлом  
гріють  небеса!
А  голуби  воркують  так  пророче:
у  зливах  також  -
неземна  Краса…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235627
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 25.02.2011


Хочу секса

Только химия – без колен

Великий  поэт  и  надежное  перо!
Независимо  от  обстоятельств  –  Муза  уже  дала.  
Но,  возможно,  Муз...  С  трагедией  на  лице.
Монета  поэта  всегда  падает  на  ребро,
Даже  если  она  падает  на  орла.
В  самом  начале  он  думает  о  конце.

Добрый  поэт  независимо  справедлив.
Очками  (или  моноклем)  вполне  суров.
Он  любит  Александра  Сергеевича.  Славу  –  реже!  
Признает  чужие  ошибки.  Не  прихотлив
Между  своими.  И  может,  в  конце  концов,
Героически  умереть  от  руки  –  своей  же.

Маленький  поэт  обречен  влачить
Жалкое  существованье.  Большой  –  богаче
Думает.  Но  всегда  берется  учить
Маленького.  И  никак  –  иначе.
Печальный  поэт  шастает  в  кабаки.
Авангардист  дзюдоистее  –  какого?
Одинокий  поэт  избавляется  от  тоски,
Или  тоска  –  избавляется  от  него.

Вульгарный  поэт  –  если  бульвар  вокруг  
И  девушка  рядом  –  надвигает  кепи,
Прикрывая  лысину,  мимо  проходит  вдруг.
Изощренный  поэт  воспевает  цепи.
Настоящий  поэт  знает  всегда,  что  он
Центр  мирозданья.  Что  памятник  –  тлен.
Что  даже  полегших  армия  в  пантеон
Только  химия  –  без  колен.

В  результате,  это  один  человек,
Сколько  точек  зрения  не  возьми.
Он  ошибается.  Руки  его  дрожат.
Он  спускает  штаны,  и  делает,  то,  что  век
Спустя  будет  делать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243069
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 24.02.2011


olesyav

В компанії Любові і Весни

Старенька  яблунька  і
                 столик  на  подвір’ю...
А    думка  –  в  неба  на  краю...
Це  все    –    весна,  в  яку  ще  вірю...
Це  все  весна,  яку  люблю...

По  вінця  свіжості  в  бокалах,
Із  вітром  п’ю  на  брудершафт,
На  дно  впаде    лукаве  “мало!”.
Налий-но,  друже,  ще  стократ!

Напій  присмачує  неждано
Весна  краплинами  дощу.
Я,  грішна,  думала  –  зів’яну...  
А    тут  -    напою  досхочу...

Вже  й  тиха  ніч  навдивовижу
Колише  квітам  світлі  сни...
А  я  ще  трохи  тут  посиджу,
В  компанії
             Любові  і  Весни.
2010

p.s.  Подарунок  для  Тані  Агапе  
на  30-річчя  -
побажання  тільки  такої  компанії  :)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190888
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 23.02.2011


olesyav

Зимове видіння

Вона  зайшла  у  зúму
Нечутним  білим  кроком,
Закутана  у  ніжність
Вчорашніх  почуттів.
Її  вела  незримо
Стежина  одинока
У  сад,  який  недавно
Вишневим  шалом  цвів.
Ішла,  немов  царівна,  –
Всміхаючись  лукаво
До  пелюсток  тягнулась,
Чекаючи  тепла.
А  пелюстки  нестримно
Додолу  облітали
І  холодом  сніжинок
Торкалися  чола.
Вона,  розгарячіла,
В  розхристаній  надії
Отямилася  раптом
Між  голих  верховіть,
А  до  стрункої  шиї
Цілунком  зледенілим
Мороз  тягнувся  вперто,
Не  стримуючи  хіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232704
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 23.02.2011


dupletov vlad

Цена популярности

Опубликуй  хоть  десять  книг,
Бросай    стихи  в  народ  со    сцены!  –
Но,  если    сроду  ты  –  мужик,
Талант    элита      не    оценит.

Учиться    поздно    и    зачем
Седым  зачёты,  факультеты?
Да,  разве    мало  новых    тем
У  популярного    поэта?

Ему    не  надо    орденов
И  важных    титулов    не  надо;
Оставьте    пару    тёплых    слов,
Да  милый    лепет    листопада!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241161
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 22.02.2011


Фурманец Натали

ПИСАТЬ ИЛИ НЕ ПИСАТЬ?

Так  ненавязчиво  муза  стучала
В  окна  моей  охладевшей  души,
Кто-то  шепнул:  «Ты  подумай  сначала,
Стоит  ли  строчками  время  душить?
Стоит  ли  белое  поле  бумаги
Словом  банальным  опять  бороздить?
Надо  признать  и  набраться  отваги  –
Дело  твоё  –  за  порядком  следить…»
Некто  роптал  и  приказывал  властно:
«Ты  уж…того…не  греши,  не  спеши…
Вижу,  что  рифмы  мешают  ужасно
Жить  полноценно…И  всё  же  пиши!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227172
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 22.02.2011


Фурманец Натали

ЛЮБОВЬ НА СТАРТЕ

Душа,  как  маковое  поле,
Алеет  чувствами  в  груди
И  в  сердце  что-то  нежно  колет,
И  шепчет  тихо:  «Не  стыдись…
Пусть  мир  взорвут  твои  объятья,  -
Минуты  эти  береги
И  не  удерживай  на  старте
Любви  несмелые  шаги!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228134
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 22.02.2011


dupletov vlad

Истоки

Подпирают    холода,
Озверела    стужа.
Родниковая    вода
Булькает,  не  тужит.

А    бежит    себе,  бежит,
Словно    воск    по      свечке.
Ей  нелёгкий    путь  лежит
По  оврагу    к  речке.

А  в  реке    таких  ручьёв...
(Подсчитать  –  устанешь!)
Может  быть  на    Я    своё
По  –  иному    глянешь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242177
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 22.02.2011


Любов Іванова

ОГОРНИ ЛЮБОВ, Ю

Осінь  знову  моросить  дощем,
Крає  серце  краплями-струмками,
Огорни    любов"ю,  як  плащем
І  зігрій  красивими  словами..

Я  чуттєво  на  твоє  плече,
Схилюсь  у  покорі    і  мовчанні.
Заховаюсь  під  твоїм  плащем
І  тремчу  тополею  в  коханні..

Бачиш,  онде  гілочка  верби,
Бавиться  з  холодною  водою..
Ой  якби  ж  то,  любий  мій,  якби..
Бути  в  парі  ми  могли  з  тобою..

Ти  ж  не  Бог..  Чекай..  А  може  Бог?
Як  кохатимеш  таку..  земную?
Те  життя,  де  ми  з  тобою  вдвох.
Я  у  мріях  кожен  день  малюю..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011205653

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 18.02.2011


Журавка

Щось неминуче

В  житті  моєму  є  щось  неминуче.  
Романтики  назвали  б,  мабуть,  Раєм:  
Ти  зайдеш  в  двері  і  промовиш:  «Скучив!»,
Бо  вже  тебе  без  мене  не  буває.
Промчиться  день,  немов  на  білих  конях  
І  подарує  вічність  світу  вечір.
Я  більш  за  все  люблю,  коли  спросоння
Ти  ковдрою  вкриваєш  мені  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 17.02.2011


river

Кинуте слово

Невдало  кинуте  слово
Бумерангом  повернеться  назад,
І  вжалить  тебе  самого,
Якщо  ти  не  скажеш:  «Пробач».
Рот  відкрив  -  і  помилка  готова,
Не  повернеш  його  як  раніш,
І  хоч  трішки,хоч  майже  півслова,
Перше  думай,а  потім  вже  ріж.
Не  потрібна  велика  промова,
Можна  повістей  не  говорить,
Бо  достатньо  одного  лиш  слова,
Щоби  ранить,а  можна  і  вбить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241570
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011


Натаніель

Негода

Ген  десь  за  небокраєм,
Де  сонце  з-за  гір  визирає,
Чорна  хмара  піднімається,
Й  сили  набирає.
Грім  гриміти  починає,
Стріли  небо  Крають,
Вітер  свище  в  очеретах,
Наче  в  дуду  грає.
Опустилось  небо  низько,
Наче  хоче  впасти,
Сонце  ясне  й  небо  синє,
Наче  хоче  вкрасти.
Раптом  десь  у  гіллях  терну,
Соловей  затьохкав,
Вітер  стих  і  дощ  порідшав,
Тільки  грім  десь  охнув.
Розійшлися  ураз  хмари,
Сонце  засіяло,
Над  лісами  і  ставами,
Коромисло  стало.
То  веселка  різнобарвна,
З  річки  воду  пила,
Наче  дівчина  красуня,  
В  річці  ноги  мила.
Сонце  в  небі  вигравало,
Соловейко  тьохкав,
Тільки  вітер  в  очеретах,
Як  побитий  охкав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241248
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


KATERINA

для счастья не нужны слова…

Для  счастья  не  нужны  слова,  
Их  слишком  много,  можно  потеряться.  
Слова  искать  -  до  сути  не  добраться.  
Для  счастья  не  нужны  слова.  
Для  счастья  нужен  нежный,  теплый  взгляд,  
Когда  ты  имя  тихо  произносишь,  
Когда  в  себе  такую  бурю  носишь,  
Чтоб  растопить  метель  и  снегопад,  
...  
Бросая  лишь  один  счастливый  взгляд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241237
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


MC_Yorick

День як день, та не для тебе

День  як  день,  та  не  для  тебе
І  пташки  не  так  співають
І  вони  мабуть  це  ж  треба
Твоє  свято  відчувають
І  несуть  до  тебе  друзі
Сувеніри  і  пакунки
А  від  мене  по  заслузі
Будуть  інші  подарунки

ПРИСПІВ:

Я  тобі  подарую  ніч
Разом  з  місяцем  і  зірками
Доторкнуся  до  них  руками
Постелю  їх  тобі  до  ніг
Я  тобі  подарую  день
Разом  з  променями  світанку
Разом  з  вітром  і  до  останку
Де  такого  ти  ще  знайдеш

День  як  день,  та  не  для  тебе
І  кудись  розбіглись  хмари
Абсолютно  чисте  небо
Це  мого  кохання  чари
І  квітки  на  підвіконні
Наче  з  посмішкой  стоять
Вони  знають  що  сьогодні
Тобі  подарую  я

ПРИСПІВ:

Я  тобі  подарую  ніч
Разом  з  місяцем  і  зірками
Доторкнуся  до  них  руками
Постелю  їх  тобі  до  ніг
Я  тобі  подарую  день
Разом  з  променями  світанку
Разом  з  вітром  і  до  останку
Де  такого  ти  ще  знайдеш

День  як  день,  та  не  для  тебе
Та  й  зі  мною  щось  не  так
Хтось  тримай  міцніш  мене  бо
Ти  десь  тут  а  я  десь  там
І  у  мріях  я  минаю
Кілометри,  повороти
Бо  зробити  тобі  маю
Подарунок...  ти  не  проти?

ПРИСПІВ:

Я  тобі  подарую  ніч
Разом  з  місяцем  і  зірками
Доторкнуся  до  них  руками
Постелю  їх  тобі  до  ніг
Я  тобі  подарую  день
Разом  з  променями  світанку
Разом  з  вітром  і  до  останку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212554
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 15.02.2011


Журавка

ГРА

Давай,  пограємось  у  «Відстань»?
Ти  так  далеко,  я  ще  далі…
Ділити  ковдру  знову  ні  з  ким,
То  хто  з  нас  двох  на  п’єдесталі?  

Давай,  пограємось  у  «Винних»?
Я,  хочеш,  крайньою  побуду?
Всіх  чинних  фраз  і  безпричинних,
Всіх  вироків  твоїх  без  суду.

Давай,  пограємось  у  «Втечу».
Вже  "Піжмурки"  не  актуальні.
Ти  скрізь  шукав  мене,  до  речі,
Завжди  ж  знаходив  тільки  в  спальні.  

Давай,  нарешті  просто  в  «Спокій»,
Бо  нерви-струни  геть  в  напрузі.
Щоб  світ  не  був  таким  жорстоким
Давай,  пограємося  в  «Друзі».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 15.02.2011


Зеня

Любіть Україну!

Любіть  Україну,любіть  Карпатські  гори
І  степи  любіть  і  чорне  море
Любіть  свою  перлину
Любіть  Україну
Любіть  усім  серцем  свою  Батьківщину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239311
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 15.02.2011


Любов Іванова

Я З ТОБОЮ, Я ПОРЯД.

Душа  твоя,  як  тінь,  що  йде  на  суд..
А  ти  шепочеш:  "Сил  моїх  немає.."
Депресія,  як  кровожадний  спрут
Болючим  смутком  душу  огортає..

Не  плачу  я..  за  нас  обох...  сміюсь..
Бо  сльози  що?    Лиш  відчай..  безнадія..
А  краще  я  за  тебе  помолЮсь,
І  як    ніколи  -  серденьком  зігрію....

А  знаєш  -  я..  вже  бачу,  як  тебе
Взяв  під  опіку    Янгол,  що  від  Бога.
Як  із  царин,  де  небо  голубе,
Веде  до  тебе..  радості  дорога...

А  знаєш  -  я..  я  вірю  -  все  мине..
Бо  ж  все  в  житті,  хороше  й  зле  минає.
І  ніжністю    струну    душі  торкне..
Надія  ...  Віра..  і  Любов  безкрая..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11102027226

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 15.02.2011


Serg

Я ненавиджу…

Я  ненавиджу  будь-яке  свято,
Якщо  свято  заради  ідей,
Бо  голодні  завжди  хочуть  мати,
А  свята  -  не  для  бідних  людей!

Я  ненавиджу  будь-яке  диво,
Якщо  диво  заради  утіх,
Бо  для  ситих  горілка  і  пиво,
Після  третьої  -  диво  і  сміх!

Я  ненавиджу  будь-яку  владу,
Якщо  влада,  як  спосіб  життя,
Бо  не  вірю  провладному  гаду,
Що  не  зробить  -  нема  каяття!

Я  ненавиджу  будь-яке  слово,
Якщо  слово  нещирістю  вуст,
Чую  тільки  красиві  промови,
А  у  скронях  від  жалості  хруст!

Я  ненавиджу  будь-яку  думку,
Якщо  думка  з-під  рабських  колін,
Підіймайся  на  ноги  і  струнко,  -
Заспіваємо  гідності  гімн!

«Ще  не  вмерла...»

27.12.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231725
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 15.02.2011


КРІПАКОС

Лукас Маковський Lucas Makowsky

Хто  слідкував  за  олімпіадою  зимовою  тому  цікаво,
Яка  в  Канаді  в  2010  році  в  Ванкувері  була,
Можна  любити  чи  не  любити  спорт  -  маєте  право,
Наша  збірна  там  жодної  медалі  так  і  не  здобула.

Прикро  тільки  що  своїх  героїв  ми  не  знаємо,
Беремо  будь-що  яке  ззовні  нам  нав’язують  чуже,
Досить  бути  трохи  уважним  і  от  вже  читаємо,
Лукас  Маковський,  золото  на  ковзанах.  Та  невже?

Так,  на  довгій  доріжці,  гонка  переслідування
В  команді,  здобув  він  для  своєї  рідної  країни,
Перемігши  у  найбільших  чотириріччя  змаганнях,
Виходець  із  нашої  славетної  неньки  України.

Коли  йшов  до  перемоги  дорогою  льодовою,
Переживала  і  вболівала  його  сім’я  за  нього,
Звичайно  отримував  вітання  і  українською  мовою,
Але  з  нашої  влади  це  не  важливо  ні  для  кого.

Без  перекладача  говорив  би  з  кореспондентами
Вітчизняних  телеканалів,  давав  би  їм  інтерв’ю,
Потрапив  би  на  зустріч  до  нашого  президента,
І  сказав  би:  я  батьківщину,  мою  Україну,  люблю!

Але  цього  поки  що  так  в  нас  і  не  стається,
Для  такої  країни  як  зараз  -  це  зовсім  не  заслуга,
Українцям  будь-де,  тільки  не  тут,  добре  живеться,
Запам’ятайте:  золото  Ванкувера,  Маковський  Лукас.

8.02.2011


пес:
XXIII  Трирічний  Конґрес  Українців  Канади
5-7  листопада  2010  р.
Лукас  Маковський,  Калгарі
Конґрес  Українців  Канади  нагороджує  Шевченківською  медаллю  Лукаса  Маковського  як  визнання  його  досягнень  у  категорії  спорту.  Олімпійський  чемпіон  із  швидкісного  катання  на  ковзанах,  що  визнається  неперевершеним  у  Канаді  на  кількох  дистанціях,  Лукас  був  переможцем  найвищих  рівнів  легкоатлетичних  змагань.  Ці  заслуги  підсилюються  його  активним  залученням  у  життя  української  громади  шляхом  участі  в  танцювальному  ансамблі  “Таврія”,  українському  таборі  “Тризуб”  і  дотриманням  багатих  українських  православних  традицій,  які  він  любовно  плекає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239903
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 14.02.2011


olesyav

Прошепочи мені зізнання…

Прошепочи  мені  зізнання
Вечірнім  вітром  у  гіллі
І  я  розвію  у  тумані
Усі  просолені  жалі.

А  потім...
лагідним  тремтінням
Напну  чекання  тятиву
І  дві  замріяні  півтіні
Впадуть  бажанням  у  траву.

Їм  ворожитиме  безсоння
На  лініях  думок  і  тіл.
Та    десь  на  крайчику  долоні
Забракне  для  гадання  слів...

Як  хочеш  бути  напівтінню
Зі  мною  в  щастя  на  краю  –
То  в  дивну  пору  надвечірню
Прошелести  просте
“Люблю...”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178281
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 10.02.2011


olesyav

Атом Любові

Я  така  маленька  
у  Твоїй  долоні,
Розчинився  всесвіт
в  дотику  однім.
Всі  тривоги  стали
ніби  невідомі,
Тільки  усміхнулась
гірко  нічка-мім.

Вже  мене  не  стало,
ні  душі,  ні  тіла  –
В  атомі  Любові  
неподільні  ми.
Сила  притягання
вірою  зігріла,
Викресавши  іскру
з  подиху  пітьми.

Знаю,  незабаром
вибух  пролунає  –
Всесвіт  наш  поверне
з  миті  забуття.
Я  ж  пройду  з  Тобою
пеклом  а  чи  раєм,
В  атомі  Любові
вигрівши  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233958
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.02.2011


кулькова ручка

щось іще

Я  хвора.Поміняйте  серце.
Зробіть  переливання  крові.
Щоб  разом  з  нею  виллялись  усі
отруєні  молекули  любові.
Збовтайте  мозок,видаливши  дані
Спираючись  на  штучну  амнезію
Нехай  зітреться  фото  про  кохання
Хай  жирна  пляма  розїдає  мрію!
Звяжіть  мені  за  спиною  сорочку
Примусьте  дуже  довго  спати
І  може  так,прокинувшись  від  болю
Його  я  зможу  більше  не  згадати..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 09.02.2011


Хочу секса

Неге

Как  любовь  декольте
Выбирает  на  глаз,
Так  в  людской  суете
Я  угадывал  Вас.
И  хотелось  тоски,
И  трески,  и  добра…
И  трепала  виски
Золотая  пора!
И  стремительно  мерк
Невпопад  листопад,
Одевая  наверх
Медицинский  халат.
И  никак  я  не  мог
Среди  общей  среды
Отыскать  ваш  платок
Или  ваши  следы.
Словно  не  было  Вас
Никогда  в  суете.
Ни  –  вчера.  Ни  –  сейчас.
Ни  в  самой  пустоте.
 И  не  Вы,  но  она
Вдруг  пленила  зрачок.
И  дерзала  струна
Воспевать  башмачок.
Так  сверкает  спиной
Под  рукою  форель,
Так  пьянит  в  выходной
Охлаждающий  эль,
Так  узде  вопреки
Вдаль  уносится  конь,
Как  касалась  руки
Этой  неги  ладонь.
И  бросала  то  жар,
То  –  со  зла,  в  холода.
И  как  мог,  я  держал
На  ходу  повода.
Но  ослабла  рука,
Мышцы  сдали,  и  вот
Убегает  река
Под  мерцающий  лед.
И  я  снова  один.
Снова  что-то  ищу.
Вдоль  прозрачных  витрин
И  салонов  –  грущу.
Потому  что  обман
Застилал  мне  глаза.
Снова  зимний  туман.
Снова  сумерки  –  за.
Снова  к  Вам  я  вернусь,
Чтобы  Вас  разыскать.
Чтоб  испытывать  грусть,
И  блаженство,  видать.
И  найти  ваш  платок,
Вместе  с  коим  –  поклон.
Завтра  буду  –  стоок,
Завтра  буду  –  силен.
Завтра  буду  –  на  «Ты»
С  Вами  я  заодно.
Завтра  будут  цветы,
И  походы  в  кино.
И  любовь  до  утра
От  бедра  до  бедра.
И  волненье  пера.
Пир-горой!  И  кура!
Обещаю,  найду!
На  земле!  Под  землей!
Украду!  Уведу!
Все  сомненья  –  долой!

Даже  если  Вас  нет
В  этих  массах  живых,
Напишу  наш  портрет:
Там  –  невеста,  жених.
Что-то  вроде  фаты.
Или  это  снега.
Или  даже  мечты
Олимпийские  га.
Или,  как  котофей,
Что  в  два  мира  проник,
С  Эвридикой  Орфей
Удлиняют  тупик.
Вот  что  будет  дано
На  портрете  моем.
Или  Вы  –  и  вино.
Или  Я  –  и  Содом.
То  есть  вместе  нас  кисть
Отразит  на  листе,
Если  данная  жизнь
Вам  чужда  в  пустоте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231608
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 07.02.2011


Хочу секса

Других кровей

Пишу  о  чем-то.  Сам  не  знаю,  о
Какой  такой  материи  пишу?
Я  ни  о  чем  пишу.  И  ничего
С  меня  не  взять.  Пишу  ли?  Не  грешу?

Смешу  ль  кого?  Вгоняю  ли  в  пожар
Румян  багровых?  Требую  ль  вниманья?
И  что  с  того,  что  променял  свой  дар
Ниспосланный  на  происки  звучанья?

Мне  замолчать?  Могу  и  замолчать.
Мне  тишина  мила.  Мила  чужбина.
Пусть  на  челе  избранницы  печать
Моей  стоит  и  нужен  ей  мужчина

Других  кровей.  Я  все  равно  с  нее
Сдувать  пылинки  в  будущем  не  стану.
Отринул  я  мирское  житие.
И  ринулся  на  встречу  –  океану.

Пускай  волна  швыряет  за  борт,  пусть
Накроет  с  головой  косое  судно.
Я  все  равно  лирическую  грусть
Испытываю  сердцем  непробудно.

И  если  до  любви  не  доплыву  –
До  суши,  в  непогоду,  несказанной,
То  предпочту  забвенье  наяву
Я  музыкой  своею  безымянной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235821
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 07.02.2011


Хочу секса

Вы – прекрасна

В  эту  лунную  ночь
Ни  Луна  в  головах,  ни  темень,
Но  мысли  о  Вас  в  квадрате.  
Я  бежал  бы  их  прочь,
Как  голубых  артерий
Южанин  на  крайнем  Севере.  На  халате
Пятно  от  вина  багровеет,  как  рана.
И,  возможно,  не  надо  халата.
И  под  ним  кружевного  белья!
Нисходите  ко  мне  через  шторы  лимонным  сопрано,
И  струитесь  каштаном  по  смуглым  плечам  водопада,
Чтобы  думалось  мне,  что  я  сплю.  От  того  корабля,
Что  зовется  в  народе  бытом,
Я  далек.  Даже  щепки  его  чужды.
В  эту  лунную  ночь  только  шхуна  джаза
В  состоянье  своем  разбитом
Упасает  меня  от  беды.
От  желанья.  От  сглаза.
В  эту  длинную  ночь
Я  безгрешнее  склок  одеяла.
Только  нежность  к  тебе  в  струне.
Вы  –    прекрасна.  Точь-в-точь
Повторяешь  черты  идеала.
Но,  прости.  Идеал,  не  по  мне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231383
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 07.02.2011


Хочу секса

Ты?

Твои  магические  зелья,
Твои  волшебные  цветы,
Твои  браслеты,  ожерелья  –
Не  дополнение,  а  ты…

Твои  коты,  твои  сады,
Твои  духи,  и  духи  тоже  –

О,  что  тобою  быть  не  может?
Чтоб  дополненье,  но  не  ты?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137929
дата надходження 18.07.2009
дата закладки 07.02.2011


Serg

Почни кожен з себе!

Немає  давно  до  політиків  віри
І  серце,  чомусь,  не  співає  набат,
Життя  крізь  обіцянок  латані  діри
Так  прагне  назовні  щілинами  грат...
А  що  там,  у  світі?  
Невже  живуть  люди?
Працюють  нормально  і  все  досхочу?
Вдихнути  повітря  на  повнії  груди
Так  хочеться  щиро...
У  небо  лечу!
І  подумки  в  мріях  наївних  літаю,
Невже  це  так  складно?
Щасливе  життя...
Для  кого  ми  дивнії  плани  складаєм
Й  не  можемо  діло  звести  до  пуття?
Кого  обираємо  знову  до  влади?
Сусіда,  знайомого,  гречки  пакет?
Дивіться  у  дзеркало,  -
Бачите  вади?
Бджоляр  це  не  той,  що  куштує  Ваш  мед!
На  пасіці  Вашій  панують  злодюги,
Від  трутнів  загинути  може  весь  рід,
Давно  нема  рівних,  лиш  перші  та  другі,
А  зверху  нулі  і  в  очах  у  них  лід...

Почни  кожен  з  себе,
Хіба  ти  не  вартий?
Щоб  власне  життя  не  прогавити  знов,
Не  треба  чекати  козирної  карти,
Потрібні  бажання  і  вічна  Любов!
Любов  до  країни,  в  якій  ти  родився,
Любов  до  життя,  щоб  всміхатися  дню,
Любов  до  родини,  з  якою  ти  злився
В  єдине  і  ціле  й  ростеш  на  корню,
Любов  до  історії  прадідів  сивих,
Вогонь  їх  сердець  освящає  нам  шлях,
Щоб  небо  над  нами  було  завжди  синім...
А  маємо  що?  Конституції  крах?
Минуле  -  то  вчора,
Подумай  -  сьогодні,
Чи,  може,  тобі,  як  завжди,  -  все  одно?
Бо  завтра  нам  діти  вже  скажуть:
-  Немодні!  
Всі  Ваші  ідеї  -  дешеве  кіно!
А  правда  -  то  істина,  часом  незламна,
Політики  мусили  б  добре  це  знать...
Історія  буде  цікава  і  славна,  -
Як  діло  не  буде  від  слова  тікать!    

30.10.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219105
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 07.02.2011


Журавка

Ти чуєш дощ?

Ти  чуєш  дощ?  
А  знаєш,  він  лікує.
От  бачиш,  серце  вже  не  так  щемить.  
Німа  вода,  а  долю  пророкує.
Сліпа  любов,  а  довго  так  болить.

Давно  минула  наша  тимчасовість.
Вагалась  я  між  вічним  «так»  чи  «ні».
Щастить  тобі,  у  тебе  чиста  совість,
Останнє  слово  випало  мені.

Як  думаєш,
Ненависть  неминуча?
Хто  ставить  крапку,  того  й  судить  Бог?
І  докором  сама  себе  замучу:
Чому  цей  дощ  ми  слухаєм  удвох?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108225
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 07.02.2011


Хочу секса

Женщине или жизни

А  ты  прекрасна.  Это  всё,
Что  я  хотел  сказать  тебе.
А  жизнь  моя  –  ни  то,  ни  сё
От  точки  А  до  точки  Б.

А  ты  прекрасна.  Это  я
Хотел  бы  вслух  произнести.
А  жизнь  моя  –  небытия
В  моей  касается  шерсти.

Во  мне  сомненья  червь  живет,
Подкожный  мощен  паразит,
Хотя,  твой  стан  среди  забот
Земных  легко  вообразит.

И  если  нет  тебя  такой,
То  я  тогда  воображу,
Как  под  горячею  рукою
Ты  предаешься  куражу.

И  пусть  визит  небытия
Твоим  окажется  лицом.
Но  ты  прекрасна  –  это  я
Хотел  сказать  перед  концом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235352
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 03.02.2011


Журавка

Хтось сьогодні, знаю, не засне

Хтось  сьогодні,  знаю,  не  засне,  
Вкотре  розгорне  нуднезну  книжку…
І  закриє!  Кинеться  в  турне,
Наче  привид  -  від  вікна  до  ліжка.

Хтось  сьогодні  буде  сам  не  свій  
З  сірників  фортецю  будувати.  
Причаївшись,  йде  годинник  в  бій.  
Чи  то  важко  -  вічність  рахувати?    
 
Хтось  сьогодні  пригадає  все!
Ті,  ніжніші  за  пелюстки,  руки.
Спогад  стисне  груди,  як  корсет.
Ну,  скажіть,  хто  вигадав  розлуку?

Тільки  тиша  в  відповідь  кивне,
Притулившись  до  плечей  зізнанням.
Хтось  сьогодні  знову  не  засне
Бо  любов  така,  немов  остання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210321
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 03.02.2011


molfar

ТЕМНО

-  Знайди  мене  в  наступному  житті,  -
вона  мені  приглушено  сказала...

Лампади  вогник  аж  замиготів,
всередині  затерпло,  бракло  слів  -

пішла  шукати  іншого  причалу.

Її  колись  прийнявши,  -  відпустив.

Але,  скажіть,  чому  так  темно  стало?!

Серед  зими  -  розтало.
Стільки  злив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236760
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 02.02.2011