Svetok: Вибране

Володимир Шевчук

Мрії, мов коридори (Олесі Шевчук)



Мрії,  мов  коридори,  
Трудяться  нам  за  фахом.  
Хай  твої  очі-зорі  
Сяють  Чумацьким  Шляхом!  

Сонце  в  тобі  ночує,  
Ласки  безмежний  трепет…  
Ти  можеш  більше,  чуєш?  
Чуєш,  я  вірю  в  тебе.  

Всесвіт  душі  без  міри,  
Серце  тепла  без  краю:  
Ти  неповторна,  віриш?  
Більше  таких  немає.  



22.11.2021  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931685
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 26.03.2022


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2020


Наталя Данилюк

Листопад

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  ниточки  цю  осінь.
Срібляста  мряка  зблисне  у  волоссі,  
Як  згадка  про  холодні,  сірі  дні.

Земля  нап'ється  сивого  дощу
За  день  до  того,  як  посипле  з  сита
Дрібні  сніги  зима  несамовита.
І  я  печаль  у  небо  відпущу  -

Хай  розгойдає  горлицею  вись,
Від  сніговиці  струшуючи  крила.
Я  чи  не  вперше  осінь  незлюбила!..
Думки,  як  пси  побиті,  розбрелись.

Цей  до  дірок  затертий  монохром,
І  ця  нависла  над  душею  втома  -
Так,  ніби  я  відірвана  від  дому,
Як  той  листок  забутий  за  вікном.

Мов  пластилін,  втрачає  форму  світ,
Піддаючись  новим  метаморфозам.
І  паморозі  біла  целюлоза
Вкриває  кисті  закоцюрблих  віт.

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  квітки,  до  травинки...
А  там,  гляди,  і  плазму  неба  вимкне  -
І  буде  сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 02.12.2019


Наталі Рибальська

Поцілунки під дощем

І  де  ж  той  дощ?  Де  та  весняна  злива,
Яка  змиває  пил  зі  спраглих  душ?
Весна  іде  барвиста  і  грайлива.
Розтанули  пелюстки  білих  руж,

Мальованих  зимовими  майстрами
На  полотні  лютневих  завірюх.
Розвіяні  південними  вітрами,
Які  зірвали  з  мене  капелюх

І  понесли  світ  за  очі  зі  сміхом…
Я  посміхалась,  дивлячись  на  це.
І  думала:  весна  –  то  Божа  втіха…
І  крапля  тихо  впала  на  лице,

І  дощ  рясний,  неначе  мене  слухав,
Все  дужче  й  дужче  воду  лив  з  небес.
А  я  стою,
Закохана  «по  вуха»
В  передчутті  побачень  і  чудес.

І  знаю  –    це  було  і  буде  з  нами.
У  серці  відчуваю  ніжний  спів.
Бажаю  поцілунків  під  дощами,
Обіймів  і  солодких  ніжних  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Тарас Слобода

І я колись прийду в твої думки


І  я  колись  прийду  в  твої  думки,  
У  сни  ще  рано  до  приходу  літа
А  знаєш,  я  б  сьогодні  залюбки  
Хотів  би  від  дощу  тебе  зігріти  

Не  будувати  планів  на  щодень  
Рутина  для  романтиків  -  хвороба  
А  знаєш,  ти  поцілила  в  мішень,
Коли  на  мене  глянула  з-під  лоба

Бо  у  грайливо  стомлених  очах  
Я  бачив  пристрасть  –  як  же  ти  горіла!
Всміхаєшся  і  плачеш  водночас,  
І  осінь  не  така  вже  чорно-біла

Так  хочеться  знайти  таки  слова
Творити,  щоби  ти  мене  почула  
І  знаєш,  вся  спільнота  світова  
Тобі  би  із  полегшенням  зітхнула

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825279
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Полісянка

Зачепила весна струною

Зачепила  весна  струною,
і  заграла  мотив  струна.
Не  зі  мною  він,  не  зі  мною!
Хоч  душа  в  нас  на  двох  одна.

Він  не  мій,  в  тому  вся  причина,
мій  –  по  зорях,  мій  –  зодіак.
Він  –  сторонній  цілком  мужчина,
лиш  без  нього  мені  ніяк.

Запізнився  на  довгі  роки,
десь  затримався,  чи  не  встиг.
Тільки  зараз  забрав  мій  спокій,
зарясніли  від  слів  листи.

Я  ніколи  ним  не  страждала,
не  принаджувала  краса.
Як  так  сталося,  як  невдало,
пустоцвітом  зацвів  наш  сад!

Хоч  нема  його,  він  є  –  всюди,
стиснув  груди  холодний  лід.
Він  нізвідки  прийшов…  в  нікуди
кане  з  часом  останній  слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824743
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Патара

Так багато зими

Так  багато  зими,  так  багато  снігів...
Зустріч  нашу  чомусь  заперечує  Всесвіт,
Нам  дозволив  поблажливо  декілька  бесід,
Добре  хоч  телефон  у  ці  дні  не  підвів.
Так  багато  снігів,  так  багато  зими...
Здатність  танути  мають  сніги,  слава  Богу,
То  ж  "сльозами"  невдовзі  умиють  дорогу
І,  нарешті,  з  тобою  зустрінемось  ми.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821421
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 09.02.2019


Наташа Марос

НЕ ОБЕЩАЛ…

Ты  же  не  обещал  ничего...  никогда...  никому  -
Уходил  просто  так,  словно  выкурить  в  ночь  сигарету  -
Понимал:  я  тебя  всё  равно  без  вопросов  приму  -
И  легко  ускользал,  как  всегда,  от  ненужных  ответов...

Я,  конечно,    до  боли  ждала,  и  прощала  опять,
Да  встречала,  не  требуя  сладких,  как  мёд,  оправданий,
Что  оставил  за  дверью...  теперь  мне  уже  не  понять,  -
С  головой  окунусь  в  долгожданное  наше  свиданье...

И  совсем  не  болит...  почему  не  ревную  никак,
Почему  дорожу  каждой  встречей  и  каждой  разлукой...
Ты  умеешь  легко...  -  для  тебя  это  просто  пустяк,
Мне  протягивать  в  ночь  одиночества...  сильную  руку...

Я  не  знаю  зачем  воровал  ты,  потом  возвращал
Ненадолго  разбитое  сердце  своими  ключами  -
И,  себя  ненавидя...  (а  ты...  даже  не  обещал),
Поворотом  ключа,  на  пороге  безумство  прощаю...

Говорят,  что  любовь...  ах,  слепая  воровка  души,
Улыбаясь,  отчаянно  даже,  коснётся...  нелепо,
А  затем,  второпях,  в  никуда  на  заре  убежит,
Разливая  по  снегу  палящее  солнце  и  лето...

                                         -                    -                    -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819603
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 03.01.2019


Анна Кириленко

Господи, дай їй сили на весь цей світ

Господи,  дай  їй  сили  на  весь  цей  світ.
Вона  ж  мене  не  просила  прийти  сюди,
Це  я  на  неї  чекала,  шукала  знак,
Це  я  про  неї  ридала  в  усіх  церквах.

Що  ти  для  неї  готуєш,  чи  є  ескіз,
Скільки  їй  буде  радості,  скільки  сліз,
Буде  вона  шасливою?  Знаєш  Ти...
Боже,  прошу,  помилки  не  допусти.

Знаю,  у  Тебе  пОмилок  не  бува,
За  все,  що  я  маю  -  вдячна,  але  слова
кісткою  в  горлі...і  не  ковтнеш  ніяк.
Як  Ти  задумав,  хай  усе  буде  так.

Сиплеться  листя  покручене  біля  ніг,
Осінь  пора  для  роздумів  -  що  я  зміг?
Щастя  півроку  з  нами,  -  як  час  біжить.
Ти  бережи  ії  Господи,  бережи.

19.09.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817268
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Анна Кириленко

І як би тобі не боліла улюблена осінь

І  як  би  тобі  не  боліла  улюблена  осінь,
На  місто  твоє  все  одно  разсиплеться  сніг.
Він  буде  торкатись  тебе  і  тулитись  до  ніг,
Він  піде  з  тобою  додому  -  холодний  і  босий.

Дістанеш  із  шафи  мій  теплий  меланжевий  шарф.
Завариш  гарячого  чаю  з  корицею  й  медом,
І  трохи  не  вистачить  ніжності,  цукру  і  барв,
А  потім  згадаєш  -  для  щастя  нічого  не  треба.

Бо  щастя  іще  до  пуття  невідомий  предмет  -
Дзвінок  від  батьків,  тихий  вечір,  морозне  повітря,
Нові  олівці,  трохи  кави,  волосся  із  вітром
І  кілька  годин  наодинці  без  сліз  і  тенет.

Розкришаться  спогади  наче  це  пряник  з  імбиру,
Морозом  закутане  місто  щось  шепче  вві  сні.
І  прийде  Різдво,  і  волхви,  і  заморений  сніг,
Захочеться  щастя  -  конкретніше  -  спокою  й  миру.
10.12.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817269
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


гостя

зіниці…



Магнітні  хвилі  
Білої  ріки
Спинялись  біля  образної  брами.
…  в  лісах  блукали  сонячні  вовки.
…  і  гра  текла
     за  визначеним  планом.

То  рому  підливали,  
То  вина…
Підводили  під  текстом  жирну  риску.
…  лиш  обрані  дістануться  човна
…у  них  зіниці  –
     з  особливим  блиском

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815114
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 08.12.2018


inshy

Гербарий

Срывает  ветер  лист  зелёной  вишни...
Не  рано  ли  -  желтеть  ещё  не  стал.
Возможно,  он  почувствовал,  что  лишний,
Как  будто,  трепетать  на  ней  устал

От  лёгкого  сквозного  дуновенья...
А  может,  оттого,  что  не  один
Дарил  он  ей,  родной,  стихотворенья,
Избавясь  от  своих  сердечных  льдин.

Хотел  он  быть  единственным  с  ней  в  паре
И  жадно  вместе  жизненный  пить  сок...
Ну,  что  поделать,  коль  судьба  -  гербарий...
Красиво,  мило,  но...  усох  листок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803338
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


гостя

…сяйво



Проростаю  в  пітьмі.
Оживаю  в  долонях  від  крику.
Розгортаю  стежки-обереги  уздовж  –  поперек.
Не  впізнаєш  мене.  Я  зливаюсь  із  натовпом  диким.
Розливаюсь  вологою  
   в  кронах  столітніх  смерек.

Не  впізнаєш  мене,  
Хоч  стоятиму  поруч…  і,  власне,
Впізнавати  мене  –  ще  один  нерозважливий    крок.
…  так  смарагдове  сяйво  в  каблучках  рубінових  гасне,
Коли  падає  перша  й  остання
     з  важливих  зірок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018


БиВэ*

ОСТАВШИМСЯ

«Inter  faeces  et

В  этих  тихих  дворах,  где  на  улице  пахнет  борщами,  
Там,    где  стражи  дверей  досыпают  свои  вечера,
В  этих  старых  домах,  там,  где  стены  покрыты  прыщами,
Там,  где  «завтра»  -  римейк  на  привычное  ставшим  «вчера»,
Вечнопьяный  мужик  то  на  том,  то  на  этом  балконе  
В  вечных  синих  трусах  сигаретою  вечной  дымит,  
И,  срываясь  на  крик,  невзрослеющий  плачет  ребенок,  
А  в  сирени  кустах  по  весне  визг  и  хохот  стоит…  

Всё  путем,  всё  -  вполне.  Разве  жить  и  дышать  –  преступленье?
Что,  дыханье  смердит?  Так  не  бог  я,  не  царь,  не  буржуй
Для  рожденных  в  дерьме  всё  –  привычного  мира  явленья:  
И  заплеванный  лифт,  и  с  трех  лет  узнаваемый  «ХХХ»…
Ни  к  чему    «будь  готов!»:  годы  молча  ползут  друг  за  другом,
Будет  то,  что  и  было,  «завтра»  –  сдохло,  сюда  не  придет.
Между  старых  домов,  словно  лошадь  слепая,  по  кругу
Время  бродит  уныло,  и  дорогу  никак  не  найдет…

                                                                                                                                                       urinam  nascimur…»
Май  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259136
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 18.07.2018


Ганна Верес

Коли всі сказані слова…

Давно    всі    сказані    слова
І    ним,    і    нею    –
Розкішні    із    весни    хліба
Стали    стернею.
Давно    закінчився    терпець  ,
У    душах    –    рани…
А    може,      стали      під    вінець
Обоє    рано?
А    може,    витліла  любов    –
Зола    лишилась?
А    чи    забув    про    нас    сам    Бог?
Серця    втомились?
Давно    всі    сказані    слова,
І    в    серці    –    пустка.
Від    дум    аж    пухне    голова,
Бо    ж    їх    так    густо.
Страшний    сміється    лиходій    –
Знайшов    забаву.
–  Для    чого    ми    зійшлись    тоді?    –
Думки    стрибали.
Як    сонце    сходить,    то    трава
Росою    плаче.
З    любов’ю    серце    ожива
Завжди    неначе.
А    коли    сонечка    нема,
Травиця    в’яне.
В    душі    –    одна    лише    зима…
Що    буде    з    нами,
Коли    всі    сказані    слова?
13.08.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799809
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018


Славко Дружбич

Повернення

Село.  Дорога.  Вибілені  хати
Обабіч  тракту  рівними  рядами,
В  кінці  села  -  чекає  сина  мати
І  давиться  колючими  сльозами.

А  при  дорозі  -  на  колінах  люди
І  поміж  них  свічки  горять,  лампади,
А  біль  такий,  що  давить  пружні  груди,
В  дворі,  як  звично  -  представник  від  влади.

В  село  везе  сумний  кортеж  солдата,  
Ще  зовсім  юного,  безвусого  хлопчину,
Який  ще  вчора  чемно  слухав  тата,
А  нині  вже  поліг  за  Україну.

Ще  моложава  мати  від  розпуки
Почорніла,  обличчя  зморшки  вкрили,
Не  вірить,  що  відразу  від  науки
Її  синочок  втрапить  до  могили.

Кортеж  під'їхав.  Хлопці  в  одностроях
Занесли  в  хату  юного  солдата.
А  на  труну́,  знесилена  від  горя
Упала  зовсім  не  стара  ще  мати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799342
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Терновий

Тебе ніхто любити так не буде…

Тебе  ніхто  любити  так  не  буде,
Таке  стається  у  житті  лиш  раз.
Моя  любов  з  тобою  буде  всюди  –
Вночі,  щоденно,  повсякчас.
І  не  сховаєшся  –  не  буде  порятунку,
Не  скочиш  з  поїзда  в  нічний  туман.
Моя  любов  –  то  повний  келих  трунку,
Солодкого  й  гіркого  як  обман.
І  я  не  знаю,  що  несу  для  тебе  –
Біду  чи  щастя,  радість  чи  печаль.
Моя  любов,  то  біла  зірка  в  небі,
Гаряча  і  холодна,  як  кришталь.
Я  ревнуватиму  тебе,  приречено,  до  болю,
Вночі  і  вдень,  зимою  й  навесні
За  кожен  день,  прожитий  не  зі  мною,
За  кожен  поцілунок  –  не  мені.
Бо  так  нам  випало  –  віднині  і  довіку,
Ти  не  моя  і  я  не  твій.
У  тебе  ще  весняних  днів  без  ліку,
А  в  мене  осінь  –  жовтень  надворі.
І  білими  ромашками  в  долині
Ми  будем  порізно  цвісти.
За  все,  що  з  нами  трапилось  донині,
За  все,  що  станеться  в  майбутньому  –  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 15.07.2018


Терновий

Ми залишились в тім далекім травні

́Ми  залишились  в  тім  далекім  травні,
В  краю  черемх  й  невтолених  бажань,  
У  тім  краю,  де  все  здавалось  справжнім,
В  краю  наївних  мрій  і  сподівань.
У  тім  краю  було  високим  небо
І  пахли  зорі  матіолою  вночі,
Там  все  було  для  мене  і  для  тебе,
Там  ми  шукали  в  майбуття  ключі.
Ми  не  знайшли  їх  –  розійшлись  стежини.  
І  де  тепер  ті  черемх́о́ві  сни?
Лишився  смак  неясної  провини
І  запах  матіоли  щовесни.
Я  вже  давно  нікого  не  чекаю,
Такий  холодний,  опустілий  світ,  
Лиш  в  присмерку  на  прузі  виднокраю
Ти  помахай  мені  із  тих  далеких  літ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799401
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018


Славко Дружбич

Перше кохання

Ми  стоїмо,  обнявшись,  молоді,
І  юність  наша  нас  тепер  єднає,
Не  знаю,  чи  надовго,  а  чи  ні
Від  тебе  в  світі  кращої  немає.

Коханням  переповнені  серця,
Ми  горимо  одним,  палким  бажанням.
Невже  назад  не  буде  вороття?
Невже  довічним  буде  це  кохання?

Коли  вуста  шепочуть  про  любов,
Коли  шалено  серце  в  грудях  б'ється  -  
Я  каюся,  що  сам  тебе  знайшов,
Бо  ця  любов  коли-небудь  минеться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799001
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Ірина Морська

Все хорошо

Надо  же.  Было  когда-то.  Ушло.
Сколько  дорог  было  пройдено  даром!..
Все  хорошо.  Вот  и  солнце  зашло.
Эта  зима  изо  рта  льется  паром.

Этот  декабрь  заставил  дышать.
Как  бы  от  жизни  хотелось  лишится,
И  от  глаголов,  от  рифм.  И  опять
Я  упаду  –  голова  закружится.

Этот  январь  будет  новым  сюрпризом,
Новых  эмоций,  мгновений  и  чувств.
Все  хорошо.  Я  не  вру,  не  шучу.
«Все  хорошо»  моим  станет  девизом.

Этот  февраль  может  все  возвратить.
Надо  ли?  Нет  уж,  пожалуй,  не  нужно.
Падает  снег.  И  снежинки  так  дружно,
Так  и  хотят  меня  всю  сохранить.

Только  вот  мне  бы  хотелось  сбежать,
Не  оглянутся  ни  разу,  не  дважды;
Если  живу,  то  надеюсь,  однажды.
Лишь  по  тебе  перестать  бы  скучать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708938
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 11.07.2018


Ірина Морська

Ты не поверишь

Мне  бы  случайно  сегодня  не  сдохнуть,
И  выживать  для  родителей  только.
Ты  не  поверишь.  Мне  хоть  бы  не  помнить,
Вредя  ведь  лечит.  Но  сколько  же,  сколько?

Вновь  провожаешь  модель  до  подъезда,
В  каждой  с  которых  –  влеченье  к  деньгам.
Ты  не  поверишь.  Но  после  отъезда  
Я  потеряла  всю  тягу  к  стихам.

Вечер  впивается  в  сбор  алкоголя,
В  томной  компании  дым  сигарет.
Марта,  Дарина,  Катюшенька,  Оля.
Как  хорошо,  что  меня  уже  нет!

Это  прекрасно.  Все  как  в  поговорке:
Тварь  из  машины  –  и  путь  станет  легче.
Главное  лишь  –  не  скучать  в  своей  норке,
Для  окруженья  стать  птичкою  певчей.

Быть  хоть  бы  кем,  но  зато  –  веселится,
Горя  не  знать,  забывая  невзгоды.
Ты  не  поверишь.  И  мне  бы…  Напиться,
И  выживать,  чтоб  случайно  не  сдохнуть.

Хоть  бы  забыть  тебя!  Было  бы  круто,
Существовать  для  родителей  только,
Чтоб  не  отдать  свою  душу  под  утро.
Время  ведь  лечит.  Но  сколько  же?..  Сколько?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676245
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 11.07.2018


Ірина Морська

Средина ночи

Лежу.  Смотрю.  Не  сплю.  Средина  ночи,
И  лунный  свет  в  окне  такой  спокойный,
И  ни  о  чем  не  думается,  в  прочем;
Но  тут  звонит  мне  номер  незнакомый.

И  вызов  нажимаю  вдруг  «принять».
Я  голос  этот  слышала  когда-то…
Но  жаль,  не  сразу  я  смогла  понять,
Что  прошлое…  приходит.  Безвозвратно.

«Ты  кто  такая?  Кто  ты  ему,  кто?!
Родная  что  ли,  близкая  подруга?
Зовут  тебя  никак,  ведь  ты  –  никто!..»
И  телефон  в  руках  держу  с  испугом.

«…Тебе  что  нужно?  Почему  кричишь?
И  что  произошло,  вот  так,  некстати?»
«Он  навсегда  ушел…  Чего  молчишь?
К  тебе  ушел,  конечно!  Как  не  знать!

Но  ты  вон  там  не  радуйся  с  излишком.
Меня  сейчас  поймет  совсем  не  каждый.
В  один  момент  ты  тоже  станешь  лишней!
Однажды  предал,  то  предаст  и  дважды!..»

…Короткие  гудки  и  вызов  сброшен.
Где  ставить  запятую  или  точку?
И  много,  о  чем  думается,  впрочем.
Лежу.  Смотрю.  Не  сплю.  Средина  ночи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733311
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 11.07.2018


Ірина Морська

Не в ритм, простите

Жаль,  что  не  все  в  один  раз  насовсем  получается.
Сама  для  себя  я  не  очень  такая  пророчица.
Как  у  вас  быстро  вот  так  разлюбить  получается?
Прошу,  научите.  И  мне  так  уметь  очень  хочется.

Зачем  я  вернулась?  Давно  позабытые  стены,
Холодный  паркет,  и  не  менее  холоден  ты.
Твоя  кровь  по  сосудам  моим  и  артериям,  венам,
И  твои  ежегодно  весной  расцветают  цветы.

Эта  полочка.  Помню,  всегда  у  окна  была  слева,
У  стены  был  компьютер,  а  справа  стояла  софа.  
Ты  ведь  это  хотел!  Почему  до  сих  пор  не  уехал?
Почему  ты  остался,  как  стих  наполняет  строфа?..

Уходи  и  не  сыпь  эту  соль  на  открытую  рану  –
Ни  на  миллимикрон  ну  никак  не  смогла  затянутся.
Так  хочу  умереть.  Только  жаль,  что  еще  слишком  рано,
А  сейчас  надо  жить.  И  пытаться  опять  улыбнутся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712429
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 11.07.2018


Ірина Морська

*** (Не ушло)

Не  ушло,  и  не  разболелось.  
Все  молчишь,  но  я  мысли  слышу.
Ты  единственный,  
С  кем  хотелось.
И  единственный,  с  кем
Не  вышло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760719
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 11.07.2018


Наташа Марос

НУ, А Я…

Я  хочу  разлюбить,  помоги,
Уходи,  но  оставь  мою  осень,
Мы  с  тобой  ни  друзья,  ни  враги  -
Потому  уходить  очень  просто...

Я  забыла...  забуду...  Потом
Поменяю  свои  занавески,
Уничтожу  улики...  Никто
Никогда  не  споёт  наши  песни...

Крепкий  кофе,  а  лучше  -  вино!
Захотелось  вот  выпить  /хоть  тресни/!
И  ушёл  ты  не  так  уж  давно,
Но...  теперь  нам  куда  интересней...

Можно  просто  тебе  позвонить
И  тихонько  поплакать  -  поверишь,
Потому  что  удерживал  нить,
Что  вязала  нас  крепко  и  верно...

И  зайдёшь  -  никому  не  понять
Почему  я  замки  не  сменила...
Ты  не  сможешь  оставить  меня...
Ну,  а  я...  Да,  всегда  я  любила...

                 -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 07.07.2018


Наташа Марос

ПОКРИТИ НІЧИМ…

Ішла  у  ніч,  в  сліпу  грозу,  у  чорну  темінь,
Без  протиріч,  без  показух,  без  рівнодення...
Усе  пройшло,  вже  відбулось  і  полетіло
І  через  край  перелилося  біло-біло...

Синіє  даль  -  моя  печаль,  тебе  немає,
Все  навкруги  -  сипкий  кришталь,  а  я  шукаю...
Боюсь  зламать,  боюсь  не  знать  і  не  почути,
Тебе  я  хочу  обійнять,  бо  не  забути...

Через  роки,  через  віки,  немов  у  вічність,
А  програш  мій  такий  гіркий  -  покрити  нічим...
Переплелось,  що  не  збулось  -  перегоріло,
Прогнала  геть,  але  чомусь  не  відболіло...

                         -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 07.07.2018


Ліна Ланська

Я НЕ ВОНА

Я  не  вона,  вона  -  не  я,  -
Думок  розгублених  відлуння.
В  тобі  тремтить,  -  її  ім"я,
Бентежить  у  свята  і  в  будні,

А  долі  -  плином  течія  -
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

Прокляття  з  каяттям  -  вози  -
Скарби  єдині  потерчати.
Хоч  навпростець,  хоч  навскоси,  
Ти  з  рушником  не  вийдеш  з  хати,  -

Зійшли  розлуки  гарбузи,
Не  зустрічатись,  не  прощати.
Хоч  скільки  Небо  не  проси,
Та  з  Пеклом  Рай  не  повінчати.

Чия  вина  тут?..нічия.
Я  не  вона,  вона  -  не  я.

21.06.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 04.07.2018


inshy

Психану и…

Нет,  я  не  плачу,  нельзя  -  я  мужик,
Просто  такое  сейчас  настроенье.
Нам  не  положено  долго  тужить,
Это  минутная  слабость,  мгновенье.

Не  перезваниваешь  -  ерунда,
Видимо,  связь  в  том  районе  плохая,
Ветер  с  грозой  оборвал  провода
Или...  напрасно  себя  утешаю?

Всё  как  у  всех?  Через  день...  через  два...
В  отпуск  на  Чёрное...  К  бабе  да  к  деду...
Скоро  и  образ  мой  вспомнишь  едва...
Нет,  я  не  "все"!  Психану  и...  Приеду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798120
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018


Володимир Присяжнюк

Стільки років пройшло…

Стільки  років  пройшло…  Думав  я,  що  із  пам’яті  витер
Ті  живильні  дощі,  що  робили  щасливими  нас.
Стільки  років  пройшло…  Ти  ввірвалась  раптово,  як  вітер,
Солодкавістю    присмаку  ще  молодого  вина.
Не  дивилась  на  те,  що  зачинені  двері  і  вікна,
І  повітря    прокисле  нудьгою  самотніх  кімнат…
Я  казав  собі:  “Cтій!  Зупинися!  Із  серця    —  викинь!”
Що  урвалось  давно  —  з  павутини  тоненький  канат…
Я  казав  собі…  Але,  чомусь,  несміливо  й  невміло,
Ну,  а  може,  і  сам  не  хотів  дорубати  з  плеча…
Знов  лив  дощ  за  вікном,  і  свіча  ледь  помітно  горіла,
Ранок  знов,  як  колись,  так  привітно  обох  зустрічав…
©  Володимир  Присяжнюк
21.06.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797664
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 04.07.2018


Володимир Присяжнюк

СИНОВІ


Збороти  втому  —  горнятко  кави,
Набратись  сили  —  до  свого  дому!
Де  зрозуміле  —  там  нецікаво,
Зове  —  таємне  і  невідоме!
Буває  важко  —  аж  до  безсоння…
Буває,  хочеться  —  світ  за  очі…
Та  зупиняють  нас  рідні  соняхи,
Промінням  сонячним  позолочені.
Не  все  вдається,  не  все  так  легко,
А  часом  —  страшно,  та  ти  не  бійся!—
Пітьму  розвіє  лелечий  легіт,
З  тобою  —  небо,  зірки  і  місяць,
І,  навіть,  тиша,  вітри,  простори,
Пташиний  щебет  і  шум  акацій  —
Я  й  сам  спізнався  з  бідою  й  горем,
Болюче  падав,  та  не  здавався.
І  ти  не  здайся  ,  і  слухай  серця,
Навчися  знати  в  усьому  міру  —
Для  тебе  музика  світу  ллється,
Все  буде  добре!  Я  в  тебе  вірю!  
©  Володимир  Присяжнюк
23.06.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798044
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018


Eva1904

Мама лучше знает.

Третий  день  за  окнами  дожди,
Грусть  внутри  предательски  сжимает...
«Если  невозможно  отпустить,  
Значит  силы  воли  не  хватает!»

Мысли  не  свободны,  и  ещё
Гордость  потихоньку  покидает...  
Я  же,  как  ребёнок,  горячо  
Верю,  в  то,  что  “мама  лучше  знает!”

Я,  как  несмышлёныш,  но  увы,  
Пройден  путь  немаленький  по  факту  
Знаете,  что  все  вы  не  правЫ!
Если  мыслить  впредь  не  по  стандарту!

Если  на  свободу  отпустить
Птенчика  из  цепких  рук  опеки,  
Пусть  он  выбирает,  как  прожить,  
Все  внутри  с  рожденья  в  человеке...

Третий  день  за  окнами  туман,  
Вновь  меня  тоска  не  покидает...
Знаешь,  друг,  безжалостный  обман  
Верить  в  то,  что  “мама  лучше  знает...”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781988
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 03.07.2018


Тарас Слобода

*************

«Не  знаю,  ким  —  дияволом  чи  Богом  —
Дано  мені  покликання  сумне:
Любити  все  прекрасне  і  земне»  
В.  Симоненко.

«Не  знаю  ким  –  дияволом  чи  Богом  
Дано  мені  покликання  сумне»
Та  я  б  вдавав  усе  життя  спілого,
щоб  чари  ці  обходили  мене.

Я  думав  «зрілість»  -  ось  моя  свобода,
та  ти  невинно  коси  розплела    -  
і  на  коліна,  впасти  твоя  врода  
заставила,  і  вибила  з  сідла.

Я  сотню  раз  і  бравсь  і  зарікався
не  дати  більше  в  серці  слабину
Та  погляд  твій  так  тепло  посміхався  
і  я  у  нім  беззахисно  тонув

Та  знову  ми  не  мовили  ні  слова,
за  нас  сказали  очі  сотню  слів.  
Чи  то  насправді  ти  така  сурова,
чи  я  за  швидко  у  тобі  згорів….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722212
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 02.07.2018


Тарас Слобода

Куди поділась юності жага….

Куди  поділась  юності  жага,  
невже,  з  роками,  канула  у  лету?  
А  та,  котрій  на  вірність  присягав  -  
тепер  всього  лиш  посмішка  з  портрету  

І  очі  карі  більше  не  горять  
вогнем  кохання,  ніжності  й  розлуки  
Невже  даремно  сходила  зоря
своїм  теплом  сплітати  наші  руки?

Невже  знайома  постать  у  вікні,
(зрадлива  тінь  у  образі  святому)  
була  лиш  раз  дарована  мені,
щоб  сотня  губ  торкалася  потому?  

Куди  поділись  юності  літа,
невже  все  ближче  ходимо  по  краю?
Таки  даремно  вітер  заплітав  
мої  слова  у  не  твоє  «кохаю»  

І  хай  у  днів  буденних  густині  
погасло  все,  що  ми  колись  любили,
але  при  зустрічі  сказати  «ні»
як  і  колись  мені  забракне  сили…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 02.07.2018


Віктор Шупер

не піднімає слухавку

хочу  зателефонувати
за  номером
який  ніколи
не  відповість
і  зупиняю  себе
бо  не  знаю  із  чого
почати  цю
надважливу  розмову
коли  одна  людина
говорить
а  інша

не  піднімає
слухавку

23  червня  2018  [01:37]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796817
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 30.06.2018


Галина_Литовченко

ПРОЗА ЖИТТЯ або НЕ ДАЛИ ПОСПАТИ

Пусті  розмови  диких  голубів
не  роблять  монотонними  світанки.
В  кущах  коти  скандалять  до  зубів,
в  сусідки  знизу  підгоріла  манка.  

З  досади,  певно,  встигла  обпектись
та  з  рук  впустила  на  підлогу  кришку.
Двірник  шпаків  за  щось  послав  кудись  –  
атакували  ж  мій  балкон  «опришки».

А  це  ж  лише  восьми-квартирний  дім,
де  всі  сусіди  адекватні,  наче.
І  з  неба  поки  ще  не  гримнув  грім,
і  за  стіною  немовля  не  плаче.

Мене  зрадливо  залишає  сон,
вже  не  колишуть  запахами  квіти.
…  Чи  може  зачинити  все  ж  балкон?
І  ще  чого.  Надворі  червень,  літо.

(фото  з  мого  балкону)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796656
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 30.06.2018


inshy

Засумуй за мною

Засумуй,  дорогенька,  за  мною,
Щоб  на  відстані  я  це  відчув...
Бо  без  тебе  хожу  я  стерною
І  здебільшого  просто  мовчу...

А  які  там  умови  погодні?
Ти  поснідати  встигла  чи  ні?
Що  на  думці  у  тебе  сьогодні?
Чи  знайдеться  в  ній  місце  мені?

Як  там  справи  твої  на  роботі?
Що,  увечері  знов  сабантуй?
А  коли  ж  поговоримо?  Потім?..
Ти  ж  хоч  трохи  за  мною  сумуй...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794513
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 20.06.2018


inshy

Звони…

Боишься,  что  ты  -  любишь  больше?
И  я  точно  также  боюсь...
Всё  кончится,  скоро  уйдёшь,  и...
Ну,  здравствуй  опять,  моя  грусть...

Свой  день  начинаю  с  надежды,
Что  первая  ты  позвонишь,
С  касания  рук  твоих  нежных,
Оставшихся  в  памяти  лишь...

Мечтая,  становится  легче.
Считаю  унылые  дни,
Живя  ожиданием  встречи...
Звони  же  мне  чаще,  звони...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796431
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018


Rudik)

Твоя пустота

Я  хотел  бы  заполнить  твою  пустоту
Зная  все  о  тебе,  тебя,  к  сожеленью,  не  знаю
Я  отдал  бы  тебе  всю  свою  теплоту
Но  она  с  каждым  днем  угасает
Время  лечит  других,  ну  а  я  все  тону
По  кусочкам  себя  разрываю
Я  хотел  позабыть  всю  твою  пустоту
Но  похоже  себя  забываю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472239
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 17.06.2018


Володимир Шевчук

Постукав дощ в прочинене вікно…



Постукав  дощ  в  прочинене  вікно.  
Як  добре,  що  від  мене  ти  далеко!  
Як  добре,  що  це  стук,  а  не  дзвінок  –  
Дзвінок  у  двері,  що  так  часто  кликав.  

Як  добре,  що  це  дощ.  Всього  лишень.  
Як  добре,  що  тебе  я  не  побачу!
І  хай  дощем  залитий  цілий  день  –  
В  душі  усе  ще  сонячна  удача.  

Бо  дощ  мине.  Негода  –  не  порок  
І  зовсім  скоро  теплота  настане.  
Як  добре,  що  ми  більше  не  удвох!  
І  як  погано…  



14.06.18  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795650
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018


Леся Shmigelska

ДВІ ОБРУЧКИ


Усміхнися  мені.  Хай  зімліють  громи  
На  узбіччі  смаглявого  літа.  
Все,  що  з  нами  було,  все,  що  втратили  ми  –    
Нам  тепер  не  знайти,  не  зустріти.  

Вже  дозріла  калина,  як  ранок  оцей,  
І  смарагдово  світять  смереки.  
Я  відміряла  даль  всім  чеканням  очей  –    
Ти,  проте,  залишився  далеким.  

Зруйнували  наш  світ  блискавиці  й  громи,  
Дві  обручки,  як  долі.  Ми  –  квити.  
Навіть  в  морі  людськім  я  навчилась  між  хвиль    
Повсякденно  і  вірити,  й  жити.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414723
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.06.2018


Протоієрей Роман

Коли надворі дощ стіною ллє…

Коли  надворі  дощ  стіною  ллє,  
Сидиш  і  мрієш  під  вікном  у  хаті...
Ми  бачим  світ  таким,  які  ми  є,  
А  не  таким,  яким  він  є  насправді!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791561
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Протоієрей Роман

Якщо ради Христа забув ти щось…

Якщо  ради  Христа  забув  ти  щось,
Немає  в  цім  трагедії,  мій  друже,
Трагедія,  коли  ради  когось  
Ти  до  Христа  відносишся  байдуже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793756
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Алекс Юстасум

Підбадьорення поету

Підбираючи  слово  за  словом  для  нових  творінь,  
До  віршів  прикладаючи  серце,  і  розум,  і  руку,
Думай  добре  над  тим,  який  меседж  для  всіх  поколінь
Ти  несеш.  І  хай  буде  тобі  за  науку

Приклад  гарних  людей,  що  до  тебе  проходили  шлях,  
Той,  що  ти  так  завзято  й  настирно  сьогодні  торуєш.
Хай  твій  приклад  життя,  як  і  їхній,  в  віках  і  віках
Стане  дороговказом  для  тих,  хто  про  тебе  почує.

Хай  правдивою,  чистою  й  світлою  совість  твоя
Перед  Господом  Богом,  собою  й  людьми  завжди  буде.
Щоб  під  кожним  із  творів  ти  міг  підписатись:  "Це  я
Написав  на  добро,  і  за  це  мене  совість  не  судить".

Тож  пиши  і  пиши.  Нехай  чиста  й  свята  простота
Виділяє  всі  твори  твої,  як  світила  серед  темноти.  
І  у  всьому,  що  робиш,  хай  люди  ввижають  Христа.  
І  захочуть  у  Ньому,  як  ти,  життя  вічне  знайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793749
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


кохананірвана

тепле. домашнє.

Стала  домашньою.  Десь  заподілися  рими.
Шаленість  змінила  на  теплий  зелений  чай.
А  пам'ятаєш?  Колись  ми  були  чужими.
Я  була  Герда.  Ти  -  неприступний  Кай.

 Як  все  змінилося!  Днів  тих  потік  нестримний.
Рідко  пишу  про  колишніх  і  про  дощі.
Знаєш,  з  тобою  забула,  як  бути  сильною,
Як  римувати  знайомі  колись  вірші.

Стала  домашньою.  Рідше  ношу  підбори.
Хочу  уже  не  свободу,  а  затишний  дім.

...Тільки  це  все  неважливо.  Бо  зовсім  скоро
Стану  й  для  тебе  єдиним  твоїм  усім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399700
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 20.05.2018


Відочка Вансель

Я шукаю ключі

Я  люблю  твої  очі.  І  тишу  тих  днів,
Де  читаєш  книжки  ненаписані  досі.
Доцілую    тебе  у  молитві  всіх  снів,  
Що  насняться  мені  в  дощову  нашу  осінь.

Я  люблю  твої  руки.  Обійми...  Тебе...  
Я  люблю  наш  будинок,  де  ключ  не  підходить  
До  замків..  До  дверей...  Я  шукаю  себе
Біля  ліжка  твого,  де  лиш  ніч  сама  ходить.

Я  люблю  ненаписані  вірші  усі,  
Що  читаєш  мені  цілу  ніч  без  спочинку.  
Я  шукаю...  Й  ніяк  не  знаходжу  ключі  
Від  найкращого  в  цілому  світі  будинку...  
Де  ти  мій...  На  малу...  На  найменшу  хвилинку...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760444
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Наташа Марос

ЗАЛИШАЙСЯ…

То  нічого,  що  ти  далеко
І  не  страшно,  що  ти  чужий,
Світ  -  навиворіт,  це  нелегко,
А  чи  легко  тобі,  скажи...

Я  вже  бачила  цвіт  на  вишнях  -
Обривала  п'янкі  плоди,
Відпускала  своїх  колишніх
Може,  поруч  і  ти  ходив...

Все  блукав,  щоб  мене  зустріти,
Повернути,  зректи,  спасти,
Донести  незів'ялі  квіти...
Як  могла  я  не  знать,  де  ти?..

Розминулися  ми  у  часі,
Аж  планети  зійшли  з  орбіт,
Заморожені  вишні  в  чашці
Обережно  даю  тобі...

Відігрій  у  своїх  долонях
Соковиті,  тугі,  смачні,
То  для  мене  вони  холодні  -
Вишні,  зірвані  повесні...

Я  забуду  в  твоєму  світі
Все,  розгублене  поміж  трав  -
Залишайся  в  моєму  літі,
Бо  весну  мою...  він  забрав...

                     -                -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Володимир Шевчук

Сезонна алергія



Замучила  сезонна  алергія.  
Тополі  пух,  пилок,  –  не  головне.  
Я  від  недуги  збутися  не  вмію  
І  це,  чомусь,  залякує  мене.  

Яка  це  насолода  –  просто  знати  
Що  Ти,  десь  там,  всміхаєшся  кудись
І  я  відверто  хочу  забагато,  
Щоб  Ти  була  такою  назавжди.  

Ти  просто  будь,  моя  п'янка  спокусо.  
Насправді,  я  щасливий  дотепер  
І  алергії  зовсім  не  боюся!  
Лякаюсь  лиш  відсутності  
Тебе.  

19.06.2017  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


гостя

Досить…


Ця  відстань  
завелика,  але  ти
давно  навчилась  поглинати  простір.
Чекала,  як  палатимуть    мости,
криваво  
   і  захоплююче…  гостро

Болітимуть  
незгладжені  кути,
пектимуть…  у  кістках  осяде  стронцій…
Ти  ще  не  знала,  всі  дороги  –  в  Рим!
Вони  усі
   ведуть  до  Риму,  сонце…

Вони  усі…
На  берегах  ріки
збирає  данину  всевладна  Осінь…
Цю  відстань  тільки  відьми  й  літаки
здолати  можуть…  
   досить!..  серце…  Досить.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733437
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 20.05.2017


три крапки

"Зрештою, тільки відстань…"

Зрештою,  тільки  відстань
має  якусь  вагу.
Спить  невелике  місто,
плутаючись  у  снігу.
Спить  невелике  місто,
не  довіряючи  сну.
Тільки  нестерпна  відстань
має  якусь  вагу.

Тільки  пряма  дорога
цінить  свою  прямоту.
Вітер  не  має  змоги
збити  тебе  зі  шляху.
Вітер  не  має  змоги
забрати  твою  мету.
Тільки  пряма  дорога
має  якусь  прямоту.

Зрештою,  тільки  відстань
має  певну  вагу.
Сипляться  вічні  числа,
плутаючись  у  снігу.
Сипляться  вічні  числа,
не  заважаючи  сну.
Навіть  найменша  відстань
має  певну  вагу.

15.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734135
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Любомир Винник

Дійсність

У  тобі  не  світи  -  космос  
у  мені  не  річки  -  море  
хтось  про  нас  написав  story  
хтось  про  нас
це  хтось  з  нас
Хто  з  нас?  

заблукати  в  тобі  -  хочу  
розтектись  по  тобі  -  треба  
бо  затісно  вже  серцю  в  ребрах  
бо  ти  знаєш,  моя  хороша
що  коли  закриваю  очі  
і  коли  відкриваю  серце  
так  болить,  що  не  гріх  вмерти  
так  немов  я  увесь  -  скотчем

Але  вмить  ти  -  рука  -  волосся  
і  оголюєш  плечі,  шию  
і  без  тебе  я  вже  не  вмію  
і  немає  мене
і  ось  я  

І  немов  помирає  вічність  
і  нехай  вибухає  сонце  
ми  виходимо  із  пропорцій  
і  малюємо  власну  
дійсність

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725290
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Мазур Наталя

Березень

(Рондель  ІІІ)

А  він  її  сьогодні  не  зігрів
Ні  доторком,  ні  поглядом,  ні  словом,
Хоч  зустріч  їх  була  невипадкова
Опісля  холоду  лютневих  вечорів.
Густий  туман  кроїли  ліхтарі,
І  блідли  тіні  попід  їх  покровом,
А  він  її  сьогодні  не  зігрів
Ні  доторком,  ні  поглядом.  ні  словом,
Ні  вітерцем,  що  стишився  раптово,
Заплутавшись  у  кронах  яворів...
Земля  -  в  хітон  одягнена  зимовий  -  
На  літепло  чекала  стільки  днів,
А  він  її  сьогодні  не  зігрів.

10.03.2017  р.

Для  ілюстрації  вибрана  картина  "Рання  весна"  Миколи  Терпсіхорова  
 http://www.artlib.ru/index.php?id=16&fp=2&uid=2905&iid=34069

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723164
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017


Любомир Винник

Крізь міста

Пам'ять  зберігає  аромати

Щирість  можна  вилити  в  листах

Шкода,  що  не  можна  обіймати  

міцно

ніжно

тепло

крізь  міста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711358
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 12.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Наталі Рибальська

Я к Вам пришла по линии печали…

Я  к  Вам  пришла  по  линии  печали
В  рассветный  час,  нарушив  мирный  сон
На  письма  Вы  мои  не  отвечали
И  одиночество  пришло…
Со  всех  сторон

Мне  говорили,  глупая  затея  –  
Навязываться  горестно  в  любви.
А  я  мечтала,  сладостно  хмелея…
Под  утро  гасли  звезды,  фонари…

А  я  летела  в  Ваши  сны  и  грезы
Напомнить  хоть  намёком  о  себе…
Чтоб    прикоснуться  веточкой  мимозы
К  устам  любимым…
Вспомни  обо  мне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721899
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ольга Кричинська

Як життя?

Чаша  терпіння  і  чашечка  чаю,
В  мене  нічого  нового,  любий.
Я  переповнена,  я  розливаюсь,
Зірваний  голос  вмерзає  у  грудень.

В  мене  нічого  нового,  тільки
Я  все  частіше  дивлюсь  в  порожнечу,
Із  циферблата  зникають  стрілки,
Благословляють  мене  на  втечу.

Знаєш,  позаду  не  так  і  мало  -  
Кілька  життів  і  розривів  серця,
Я  витягаю  жалі  і  жала,  
І  досі  дихаю,  це  інерція.

Зрештою,  всіх  нас  поглине  грудень,
Схоже  тепер  недоречний  щебет,
В  мене  розтерзана  пташка  в  грудях.

Що  в  тебе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 22.02.2017


Циганова Наталія

а ти…

Рожевим  м’яким,  з  легким  присмаком  ночі,
твій  обрій  смакує  під  залишки  «Отче…»
Можливий  світанок  –  не  скоєний  злочин.
О…  скільки  нас  є  тут,  до  ранків  охочих.
А  ти  вся  така…  
вся  –  жіночна  занадто.
І  чхаєш  на  все:  на  кордони,  на  варти,
на  те,  що  відносно  когось  кожний  п’ятий
так  само  на  тебе  готовий  начхати.
А  ти  (від  вершин,  де  рубають  смереки  –
до  вибухів,  що  не  минають  лелеку)
запродана  з  нами  від  снігу  до  спеки.
Вся…
по  сантиметру…
від  неба  –  до  пекла.
А  ти…  
ти  –  звичайна…
звичайно,  не  вирій.
Колись,  поховавши  і  нас,  і  зневіру,
дощами  змиваючи  кров,  будеш  щиро
чекати  лелек,  зголоднілих  до  миру…
                                                             …колись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716940
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Наташа Марос

Я БОЮСЬ, ЩО…

Я  боюсь,  що  піду,  як  покличеш,
Бо  не  вірю  собі  -  до  гріха!
Хоч  далеко  ти  є,  та  все  ближче
Твоє  серце  в  моєму  зітха.

Я  боюся:  прощу,  як  попросиш,
Пригадавши  досвітню  зорю,
Я  на  смак  пам'ятаю  всі  роси
І  до  раннього  сонця  молюсь.

Не  забула  я.  Ще  не  забула,
Як  бродили  під  теплим  дощем.
В  лабіринті  натомлених  вулиць,
У  полоні  безсонних  ночей.

І  повірю,  хоч  знаю:  загубиш,
По  живому  розірвеш  усе!
Бо  не  тільки  мене  вже  не  любиш,
А  й  для  інших  зневіра.  Та  все  ж

Не    звикаю,  хоч  як  не  стараюсь,
Перекреслюю  -  серце  горить.
Та  я  іншої  долі  не  знаю,
Де  змогла  б  той  вогонь  загасить...

           -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623263
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 03.02.2017


Наталя Данилюк

Чим пахнуть перші дні Нового року?

Чим  пахнуть  перші  дні  Нового  року?
Смачним  імбирним  пряником  в  руці,
Кислинкою  грейпфрутового  соку,
Багрянцем  журавлини  в  молоці…

Морозним  трунком  лісової  хвої
Із  нотками  солодких  мандарин,
Екзотикою  кави  запашної,
Заморською  гірчинкою  маслин…

Шампанським  золотистим  і  грайливим,
Молочним  шоколадом  на  фользі…
А  ще  –  таким  простим  і  добрим  дивом,
Якого  так  очікуємо  всі!..

І  світлими  надіями  на  щастя,
На  звершення,  гармонію  і  мир,
На  те,  що  рік  прожити  вкотре  вдасться
З  близькими  і  потрібними  людьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Мазур Наталя

Освідчення

Дощ,  зітканий  з  мелодій  і  прощань,
На  склі  авто  тоненькими  рисками
Закреслює  осінній  день.  На  жаль
Розлука  ходить  назирці  за  нами.

Дірчасте  небо.  Плюскотить  вода
І  вимиту  бруківку  обіймає.
На  місто  сходить  сутінь,  як  орда.
Спішать  містяни  і  дзвенять  трамваї.

Вечірній  Львів  з  дощу  і  суєти...
Хоч  зміняться  події,  пори,  дати,
Мені  близький  твій  дощовий  мотив,
І  я  до  тебе  буду  приїжджати.

жовтень-грудень  2016  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709176
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Наташа Марос

ДЕВОЧКА МОЯ…

"Меня  послушай,  девочка  моя,
Тебе  открою  я  большую  тайну:
Не  улетают  птицы  за  моря  -
Бывают  они  там...  совсем  случайно...
Не  верь  весне  -  она  твоё  окно
Откроет  настежь  и  дождём  умоет,
Ну,  а  потом  -  умчится  всё  равно,
Увлечена  забавною  игрою...
Ей  не  нужны  цветущие  сады  -
Недолговечны  лепестки  на  вишнях...
О,  девочка,  не  слушай  ерунды  -
Я  не  хотел...  Прости  меня...  Так  вышло..."

...А  я  мечтала  верить  и  тонуть
В  твоём  медово-сладком  красноречьи,
В  твоём  остаться  сказочном  плену,
Без  устали  бежать  тебе  навстречу...
Перемешалось  всё  давным-давно  -
Твои  слова  слезами  перелиты...
Ещё  горчит  игристое  вино  -
Себе  внушаю:  мы  с  тобою  квиты...
Я  научилась  /даже  не  вчера/,
Как  согревать  всё  то,  что  еле  дышит...
Зимой  холодною...  по  вечерам...
Мне  б  научиться  прошлого  не  слышать...

                     -                -                -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Галина_Литовченко

НЕДАЛЕКО ДО РІЗДВА

Зимовий  день.  З  морозом,  як  годиться.
В  відрі  на  ґанку  кварта  б’ється  в  лід.
Парує  в  небо  з  вулиці  криниця,
в  заметі  стежку  порпає  сусід.

Насупилася  з-під  острíшку  клуня,
ступають  кури  з  оглядом  на  сніг.
Прикраса  двору  –  снігова  бабуня,
тримає  міцно  віник-оберіг.

Ялинка  ловить  лапами  сніжинки,
зубами  пес  лякає  білих  мух.
Заждався  дідух  свята  ще  з  обжинку,
стріпнувся  враз,  аж  захопило  дух.

Сільської  церкви  маківку  і  плечі
зима  пухнастим  хутром  накрива.
Колядки  вже  розспівує  малеча,  
бо  ж  недалеко  зовсім  до  Різдва.
23.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Фокстрот


А  осінь  жебракує  за  вікном,
Останнє  листя  опадає  з  вишні,
Сніжинки,  як  метелики  принишклі,
Вкривають  землю  срібним  волокном.

Зобачивши  царицю  крижану,
Жебрачка  розсипається  на  порох,
А  горобці  голодні  б’ють  на  сполох
І  марно  кличуть  лагідну  весну.

Потроху  виморожує  зима
Всі  почуття  в  спустошеному  серці,
Пелюстками  у  штучній  бутоньєрці
Застигли  обнадійливі  слова.

На  люстро  перетворюється  став,
Хоч  береги  в  осінній  позолоті,
Там  хтось  прегарний  в  ніжному  фокстроті
Мій  стан  до  себе  міцно  притискав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707413
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Наташа Марос

НЕ СОРОМНО…

Я  впізнала  тебе,  то  був  ти,  то  був  ти,  хоч  і  морок,
Бо  не  вірю,  не  вірю  скрипучим  старим  ліхтарям...
За  тобою  услід  -  і  нехай  там  що  хочуть  говорять,
Я  цю  мить  і  цей  світ,  і  тебе..,  і  тебе  не  віддам...

Відчуваю  тепло,  але  кроки  твої,  наче  постріл,
Розчиняють  в  імлі,  у  холодній  байдужій  імлі
І  ховають,  ховають  від  мене  у  ніч  твою  постать,
Навіть  Місяць  ніколи  цього  не  пробачить  Землі...

Я  так  довго  ішла,  проклинаючи  темінь  і  вітер,
Шепотіла  беззвучно,  в  нікуди,  гарячі  склади...
І  вже  ладна  була  за  тобою  -  на  край..,  на  край  світу,
Аби  тільки  побачить  дороги,  якими  ходив...

Я  вдихаю  холодне  повітря  і  стримую  грози,
І  шматую  минуле  без  болю..,  без  болю  й  жалю...
Так  банально  римую  одвічні  слова-віртуози
І  не  соромно  зовсім,  бо  так  я  живу...  і  люблю...

                                         -                -                -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Галина_Литовченко

ПОВНИЙ МІСЯЦЬ

Тої  ночі    був  місяць
вповні  –  
не  зімкнула  повік  
до  ранку.
Ллялось  сяйво  на  ліжко
ззовні,
закривала  дарма  
фіранку.
Врешті  півень  відтяв  
цілушку,  
під  крило  заховав  
з  півнеба.
Пригорнула  і  я    
подушку,  
та  приснився  не  той,  
що  треба.
15.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707026
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Genyk Lys

Зігріта чужим теплом

Зігріта  чужим  теплом
ковтає  пігулки  болю,
ненавидить  власну  долю  
коханки  за  темним  тлом.  
Зігріта  чужим  теплом  
шукає  душі  причастя,
збирає  по  крихтах  щастя  
мов  птах,  що  з  одним  крилом.  

Сльоза  у  її  очах,
задавнена  безнадія,  
ув"язнена  в  клітці  мрія  
літає  лише  у  снах.  
Нічийною  бути  страх  
від  розпачу  біль  у  скронях,  
букети  троянд  червоних  
мов  стяги  любовних  плах.

Розтоплений  шоколад,  
вино  й  філіжанка  кави,  
сміється  Амур  лукаво  з  
чуттєвих    її  балад.  
З  квітучих  колись  принад  
лишилась    лиш  тінь  розпусти,  
в  житті  її  темно  й  пусто  
зів"яв  без  любові  сад.


30.11.2016                                  Геник  Лис

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703834
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Суботнє сонце

…Продовжуй мовчати. Бо я вже до цього звикаю…

============================

...Продовжуй  мовчати.  Бо  я  вже  до  цього  звикаю.
Хоч  плечі  ще  й  досі  твої  відчувають  думки  –  
Металом  розпеченим  шкірою  котиться  зграя
Чи  згадок  про  мене,  чи  посміхів  –  труять,  лихі...

Ти  –  потяг,  що  мчить  без  затримок  по  певному  колу,
Хапаєш  на  руки  і  поспіхом  тягнеш  в  вагон...
Частуєш  цілунком,  залюблюєш  дотиком  й  словом,
А  ранком  виштовхуєш  знову  на  сірий  перон...

По  колу  на  тебе  чекають  в  полях  й  на  зупинках
Маленькі  й  чутливі  до  ласки  й  любові  пташки...
Ти  кожній  із  них  приділяєш  якусь  із  годинок,
Щоб  після  обіймів  з  їх  душ  виривати  шматки...

Мовчи  і  надалі.  Тебе  турбувати  не  стану.
Казала  ж  –  піду.  І  тихенько  сковзнула  у  тінь...
Нема  задоволення  грати  ту  саму  виставу,
Сценарій  якої  незмінний  для  кожної  з  прим...

============================

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693156
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 29.11.2016


Олена Вишневська

Мені б

А  я  безтурботно  /по  вітром  розбитих  калюжах/
Услід  за  тобою  біжу,  як  по  гострому  краю.
Останній  ліхтар  під  дощем  хитро  погляд  примружив,
Та  я  і  наосліп  до  тебе  стежки  пам'ятаю.

Мені  б  кілька  кроків  пройти  й  дотягнусь  вже  до  тебе  -
Тримай  мою  руку,  кидай  мені  в  груди  повітря!
Я  дихати  хочу  тобою,  як  ластівка  –    небом,
На  сонце  дивитися  поглядом  вільним,  без  фільтру...

Мені  б  за  годину  до  півночі  на  циферблаті
Зірвати  джек-пот  й  зупинити  безжалісні  стрілки,
Бо  часу  все  менше  у  нас,  і  не  хочу  я  знати,
Як  тягнуться  довго  самотні  німі  понеділки,

Як  холодно  в  спеку  без  тебе,  і  млосно  під  льодом,
Коли  наших  міст  кілометри  заплутаних  вулиць
Сплітають  з  розлук  павутину    і  топлять  під  воду
Вітрила  моїх  кораблів,  що  до  тебе  звернули.

Мені  б  зазирнути  ще  раз  листопадові  в  очі  
І  зливою  впасти,  по  краплі  в  тобі  розчинитись.
Допоки  нам  місяць  свої  колискові  шепоче,
Я  в  тебе  хотіла  б  любові  /без  правил/  навчитись.

І  доки  для  нас  розфарбовує  щастя  афіші
У  сонячні  фарби  /де  ніжність  цілунками  сходить/,
Я  стану  для  тебе  такою,    мов  знав  і  раніше,  
Бо  я  вже  /по  вінця/  твоя...  ще  відразу...  відтоді...  



[i]/колись-тепер/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Анна Кириленко

Не рюмсай, дівчинко, не так усе й погано

Не  рюмсай,  дівчинко,  не  так  усе  й  погано,
Он  твій  автобус  без  запізнення  прийшов.  
А  те,  що  в  тебе  замість  серця  шов  -  
Зовсім  не  видно,  затягнулась  рана.  

Вмикай  на  плеєрі  свій  антидепресант  -  
Вмикай  і  слухай,  зараз  стане  легше.  
Тобі  ніхто  ніколи  вже  не  збреше,  
Бо  до  обману  в  тебе  теж  талант.  

Ну  все,  не  плач...  У  місті  й  так  волого.  
Дощі  ідуть,  у  них  свої  проблеми.  
Змивай  косметику  і  не  забудь  нікого,
Хто  має  шви  на  серці  через  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703317
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


уляна задарма

…мені…

...ще  календар  нам  літа  не  відміряв,
не  одяГАли  багряНИць  дуБИ  -
Пташиний  люд  збирається  у  вирій...
Передчуття  осінньої  журби...

Себе  переконати  я  стараюсь  -
не-скоро  Осінь...  Ще  не-скоро,ні...
Та  сниться  травам  їхня  тиха  старість...
Грибам  -  дощі...  А  Ти...  А  Ти  -  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523826
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 25.11.2016


Галина Будянська

Ти потрібна мені

Спочили  зорі  на  старій  тополі
Чи,  може,  їх  раптовий  сон  зборов?
Ти  слів  мені  залишила  доволі,
Та  не  було  там  слова  про  любов.

Чому  ти  не  відчула  пісню  серця,
Його  тривогу,  та  не  в  тому  суть,
Бо  ти  завжди  тримала  односельця,
За  доброго  товариша,  мабуть.

А  ти  не  йшла  –  пливла  селом,  як  пава
На  зустріч  щастю,  ніби  уві  сні.
І  на  гучне  весілля,  о  лукава,
Мене  чомусь  не  запросила,  ні.

Ще  зрання  шелестить  осіння  злива
Під  нею  вдячно  щулиться  земля.
Ти  там,  у  тім  заміжжі,  не  щаслива,
А  тут  без  тебе  потерпаю  я.

…В  степу  загусло  зливи  стоголосся
Пройдусь  по  упокореній  землі.
І  пахне  вітер,  як  твоє  волосся,
І,  як  раніш,  потрібна  ти  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702835
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Любомир Винник

Кучеряве сонце

На  ранок  до  мене  сонце  так  ніжно  тулиться
і  я  відчуваю  на  собі  хвилясті  промені.
Хай  заздрить  мені  там  за  вікнами  сіра  вулиця  -
думки  мої  всі  аж  по  зав'язку  світлом  сповнені

Це  світло  стікає  в  очі  по  скронях  і  вилицях.
На  серці  у  мене  давно  так  сніги  не  танули.
Якби  я  вмів  плакати,  точно  би  сльози  лилися
і  серед  кімнати  розквітнули  б  свіжі  пагони.

І  було  б  усе  навколо  пахучо  й  зелено,
так  добре  і  свіжо,  мов  навесні  після  повені.
Я  радий  ,  що  тут  і  зараз  нам  бути  велено.
Я  радий  ,  що  відчуваю  ці  світлі  промені

І  знову  між  нами  час,  мов  дугою,  вигнутий.
І  знов  достигає  цвіт  на  тендітних  китицях.
Найменше  за  все  я  б  хотів  цю  кімнату  покинути,
але  не  знаходжу  причини,  щоб  залишитися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672334
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 25.11.2016


Серафима Пант

Прокидаюсь

Прокидаюсь  від  думки,  що  "ні",  тобто  "так"  -  я  не  спала,
Я  чекала  світанку,  шукала  земного  тепла,
Я,  напевно,  тебе  ще  до  тебе  в  собі  написала,
Перенесла  бажання  з  вібрацій  на  кінчик  пера.

В  серці  небо  тулилось,  безкрайнє,  благало  простору,
В  несезон,  не  весною,  крізь  погляд  блакиттю  лилось,
Я  тебе  малювала,  в  уяві,  як  фреску  собору,
Шлях  у  неба  до  тебе  -  крізь  сльози,  вогонь  і  мороз.

Я  тебе  наспівала,  мелодіє  мого  натхнення,
Я  тебе  відшукала,  відчула  на  дотик  "не  сон".
Розгорнулося  небо  -  намолено  серцем  прощення,
Що  у  храмі  любові  відчуло  солодкий  полон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698313
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Серафима Пант

Якби ми любили

Якби  ми  любили  за  правильність  вчинків,
За  те,  що  комфортно,  за  те,  що  як  слід  -  
Душа  б  не  літала    у  небі  відтінків,
Приземлену  сірість  ввібрав  би  політ.

Якби  за  тотожність  у  думці  любили,
Вимог  відповідність  до  заданих  норм  -
Ніколи  б  частинки  не  склались  у  ціле,
Як  пазли  -  єднання  сердечних  платформ.

Якби  ми  любили  за  поруч  присутність,
За  слів  медоносність,  належність  умов,
То  втратило  б  слово  і  силу,  і  сутність,
І  це  вже,  напевно,  була  б  не  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701438
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Genyk Lys

Світло у ріднім вікні

Були  ми  малими,гуляли  дворами  
допізна  в  вечірній  пітьмі.
Гуляти  хотілось  та  кликали  мами  
і  світло  у  ріднім  вікні.

*    Світло,світло  у  ріднім  вікні,
*    гріє,гріє  так  душу  мені.
*    В  світ  де,в  світ  де  панує  любов,  
*    світло,світло  вертає  нас  знов.

Ми  підростали  й  своїми  стежками  
пішли  у  буремності  дні  
та  наче  лелеки  додому  вертались  
на  світло  у  ріднім  вікні.  
                             ***
Літа  пролетіли,батьків  вже  немає  
та  сняться  так  часто  мені
дві  пари  очей,що  додому  чекають  
і  світло  в  батьківськім  вікні.
                           ***
   

Геник  Лис                            20.11.2016р.          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702773
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Леонид Жмурко

Перрон, листва…

Сиреневая  дымка  хризантем
в  садах  придачных,  тени,  росплеск  света,
запутанность  остаточных  фонем
в  листве  опавшей  канувшего  лета...

Ты  знаешь,  повторяется  опять
по  кругу  всё,  проносится  стократно
(ни  дня,  ни  часа  нам  не  отстоять,
не  изменить  и  не  вернуть  обратно).

Перрон,  листва,  мы  долго  поезд  ждём,
купив  картонный  лепесток  билета;
ноябрь  вот-вот  всё  окропит  дождём...
«Но»  есть  одно  существенное  в  этом

повторе  –  то,  что  нам  не  подойти,
не  снять  с  пальто  листок  ольховый  цепкий...
Нам  в  поезде  одном  –  не  по  пути,
и  для  улыбки  не  найти  зацепки.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702743
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2016


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Наташа Марос

НІХТО…

Моє  ім'я    не  промовляв  ніхто
Так  солодко,  так  тихо  і  так  чутно,
Ніхто  мене  не  кутав  у  пальто
Отак,  що  я  не  можу  це  забути...

Ніхто  не  кликав  мовчки  уночі
І  не  дивився  потай  через  роки.
Більше  ніхто  не  забирав  ключі
Від  мого  дому  на  імення  спокій...

Ніхто  мене  не  спопеляв,  як  ти,
Торкаючись  лиш  поглядом  далеким.
Та  щастя,  подолавши  всі  світи,
В  наш  дім  не  донесли  чомусь  лелеки...

                         -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701117
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 07.11.2016


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 07.11.2016


Серафима Пант

Мама - це затишок

Це  після
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835

Так  ніжно,
Так  щиро,
Так  мудро,
Так  легко
Ніхто  не  зуміє,  як  мама
Голубити,
Вірити,
Вчити,  
Прощати  –  
Закладена  в  серці  програма
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
У  вмінні  пишатись,
У  кожній  догані,
У  кожнім-кожнісінькім  слові,
В  цілунках  у  скроню,
В  полічених  зорях,
В  турботі,
В  тремтінні  душею:
Молитва  матусі  з  найглибшого  моря
Врятує  любов’ю  своєю.
Опікою  нені  веселим  ягнятком
Стрибає  у  грудях  наснага,
Бо  поки  голубка  крильми  обіймає  –  
Подвійна  над  злом  перевага.
На  рівні  інстинкту,  без  слів,  без  вагання
В  свій  затишок  біль  забирає,
Бо  серце  під  серцем  крізь  роки  й  дороги
Рідненька  в  собі  відчуває.
Любов  найчистіша,    любов  підсвідома,
Любов  –  у  продовження  світу:
Так  ніжно,
Так  щиро,  
Так  мудро,
Так  легко,
Так...може  лиш  мама  любити.

Зателефонуйте  мамі,    доки…туди  ще  рушають  пароплави

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670367
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 04.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016


Наталя Данилюк

Тридцяті

Україна.  Тридцяті…  Холодна  стерильна  імла.
Я  вже  майже  не  сплю,  але  вірю,  що  все  тільки  сниться:
Я  –  змарніле  худюще  дівча  із  глухого  села
Десь  на  Сході,  а  може,  і  в  Центрі  –  яка  вже  різниця?

Холод  лютий,  як  звір,  пропікає  мене  до  кісток
І  судомою  зводить  живіт  від  голодної  муки!..
Це  остання  межа,  чуєш,  Боже?  Я  майже  за  крок…
І  коли  я  впаду,  підхопи  моє  тіло  на  руки.

Поклади  мене  там  –  недалечко,  побіля  своїх.
На  потріскані  пальчики  дмухаю,  подихом  гою…
А  чи  є  у  людської  душі  той  найвищий  поріг,
За  яким  ти  вже  більше  не  чуєш  розпуки  і  болю?

Я  не  знаю,  я  просто  дитина,  зернинка  мала
В  цій  звірячій  машині,  яку  запустив  сам  диявол!..
Все  забрали  до  крихти  –  ні  двору  нема,  ні  села,
У  народу  мого  й  на  життя  вже  відібране  право.

Україна.  Двотисячні…  Місто  залите  в  бетон.
Смітники  переповнені  їжею,  голови  –  брудом.
Ти  шукаєш,  де  можна  дешевше  купити  «айфон»,
Напихаючи  шлунок  масним  калорійним  «фастфудом»?

Зупинися  й  подумай:  тридцяті,  маленьке  село
В  коматозному  голоді,  кинуте  напризволяще!..
Що  ти  знаєш  про  спрагу  боротися  смерті  на  зло?
Про  терору  червоного  люту  оскалену  пащу?

Та  нічого…  А  може,  і  добре,  що  це  вже  –  архів,
Що  десь  там  загубилась  і  я  у  стотисячних  списках…
Інфіковані  душі  прогресом,  тому  і  глухі,
Не  розгледиш  на  відстані  те,  що  не  бачиться  зблизька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697240
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Галина_Литовченко

Грає вітер на арфах…

*  *  *
Грає  вітер  на  арфах  
проміння  і  злив:
завиває,  сміється,  хлюпоче.
До  мойого  вікна  
пелюстки  притулив  –  
певно,  знову  блукав  серед  ночі.
Підворіття  хизуються  
золотом  ще  –    
падолист  розкладають  в  канапки.
І  пора  парасольок    
вчорашнім  дощем
не  останню  поставила  крапку.
В  високості  шикуються  
хмари  сумні,
як  до  лав  молоді  новобранці.
До  приходу  зими  
в  золотому  вбранні
осінь  тихо  кружлятиме  в  танці.
27.10.2016
(фото  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697013
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Наташа Марос

КАЛЕНДАРИ…

Я  старые  люблю  календари,
Где  каждый  раз,  срывая  по  листочку,
Наш  папа  очень  трепетно  дарил
Пришедший  день  своим  любимым  дочкам.
Я  помню  утро,  бритвенный  прибор
И  запахи  его  одеколона,
На  окнах  -  белый  кружевной  узор
И  помоложе  был  Сильвестр  Сталлоне...
Перед  глазами  -  снежная  зима  -
Никто  не  проклинал  такие  зимы...
И  папа  молодой...  Ты  помнишь,  мам,
Конечно,  помнишь,  он  такой  красивый...
И  телевизор  посреди  зимы
Купил  он  тоже  самый-самый  первый  -
Смотрели  и  так  радовались  мы,
"Берёзка-115",  чёрно-белый...

Всё!  В  прошлое  я  больше  -  ни  ногой!
Попробую  забыть  всё  мал-по-малу  -
Там  папа  мой  остался  молодой,
Ну,  а  потом...  Потом  его  не  стало...
И  так  я  слишком  часто  уношу
Все  мысли  в  то  далёкое  былое...
В  который  раз  у  Бога  я  прошу:
"О,  Господи,  оставь  его  в  покое..."
В  моём  столе  уже  за  много  лет
Лежат  календари,  храня  и  пряча,
Но  даже  в  них  мне  не  найти  ответ  -
Могло  ли  быть  хоть  что-нибудь  иначе...
И  привыкаю  вглядываться  в  даль,
Отбросив  даже  то,  что  под  ногами,
Но  замечаю:  в  прошлое,  туда
Я  возвращаюсь  новыми  стихами...

               -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Genyk Lys

Вірші любові…

Усі  її  вІрші  писались  сльозами,
царапали  душі  нещадним  пером.
Усі  її  вірші  -  заплакані  драми  
розбитих  сердець  з  перебитим  крилом.

Усі  її  вірші  -  ранкові  тумани,
збудовані  замки  в  сипучих  пісках,
усі  її  вірші  просяклі  дурманом,  
солодкі  приманки  в  жорстоких  пастках.

В  усіх  її  віршах,  крізь  сутінки  болю,
п"янка  насолода  притягує  знов.
Сплітає  в  одну  дві  загублені  долі,
як  в  риму  рядки,  поетеса  любов.


Геник  Лис                                                      26.10.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696839
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Владимир Зозуля

Октябрь… дождь…

Набухнув  влагой  тополь  гнется.
От  серых  капель  в  стеклах  дрожь.
Печалью  мутной  остается
В  моей  душе  осенний  дождь...

А  в  хмуром  небе  осень  кружит,
Свивает  времени  спираль...
И...  "ничего  уже  не  нужно"...  
И...  "никого  уже  не  жаль"…

Под  вечер  легче  расставанье.
И  жизни  тише  круговерть.
На  глаз  короче  расстоянье.
На  день  прожитый  ближе  смерть.

И  с  дрожью  мокрого  озноба
Роняя  листья  у  корней,  
Стоит  и  в  зиму  смотрит  тополь
У  края  осени  моей.

Остывшей  каплей  дождевою
Летит  осенняя  печаль,
А  тополь  горбится  спиною,
И  безнадежно  смотрит  вдаль.

В  нём  тяжесть  снежного  сугроба
И  холод  предстоящей  тьмы...
...
И  он,  и  я...
И  разом  оба...
Дрожим  в  предчувствии  зимы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696681
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016


Наташа Марос

БЕЗ АФЛУБИНА…

Это  было  бы  очень  просто,
Чтоб  однажды,  в  сырую  осень
На  секундочку  -  к  тебе  в  гости,
Если  сам...  и  давно...  и  вовсе...

Не  забыла  свою  привычку,
Как  всегда,  прихвачу  на  ужин
Горький  чай  и  "прости"...  в  кавычках  -
Мне  ведь  больше  никто  не  нужен...

Разожгу  твой  камин  умело,
Ты  вино  горячее...  помнишь...
Вот  пришла...  ну  очень  болело  -
Уничтожила  свою  скромность...

Принимаю  твоё  молчанье  -
Знаю,  это  смешно  и  дико:
В  незакрытую  дверь...  с  вещами,
Шоколада  горького  плиткой...

Я  оставила  слёзы  дома,
Зная  точно  -  твой  дом  бумажный...
Я  спросила  твоих  знакомых,
Ну,  а,  впрочем,  уже  не  важно...

Я  же  видела:  дождик  срочно
Навсегда  распрощался  с  небом...
Я  ругала  себя...  и  очень  -
Хорошо,  что  ты  дома  не  был...

Так  давно  я  тобой  болею,
Как  простудой  без  Афлубина...
И,  в  который  раз,  не  жалею,
Что  мне  холодно  у  камина...

               -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696439
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Наталі Рибальська

Это даже не флирт…

Это  даже  не  флирт,
Это  может  быть  скрытый  мой  страх  –  
Плата  счастьем  за  мир,
Зашифрованный  в  Ваших  руках.

Это  просто  игра,
Но  в  слепую  не  выиграть  Вам  –
И  чего  я  ждала,
Напиваясь  страданием  в  хлам?

Не  старайтесь  понять,
Мне  б  всего  скоротать  вечерок  –  
Что-то  в  жизни  сменить,
Не  пуская  любовь  на  порог.

Да  и  нету  любви
Всю  изгнали  из  жизни  давно.
Где-то  в  серой  пыли
Схоронили  её,
Пьём  вино  –  

Нету  больше  обид  –  
И  осталась  зола  от  костра…
И  уже  не  болит
Там,  где  сердце  стучало  вчера.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696239
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Наташа Марос

ЯК МІГ…

(з  мого  старого  зошита...)

І  як  ти  міг  зайти  у  мої  сни,
Як  міг  назавжди  в  серці  оселитись,
Забрати  всю,  не  часточку  весни,
Щоб  знову  не  змогла  я  відродитись...
І  як  посмів  без  дозволу  зайти,
Де  іншого,  можливо,  я  чекала...
І  снився,  і  не  раз,  але  не  ти...
О,  Господи...  А  мама  ж  і  казала,
Що  непомітно  з'явиться  одне  -
Затьмарить  розум,  заблокує  серце:
"Й  тебе,  моя  дитино,  не  мине,
Побачиш...  Зрозумієш...  Та,  не  сердься...
Хіба  ж  я  гіршого  бажаю?  Навпаки,
Як  не  мудруй  -  воно  в  тобі  озветься,
Дізнаєшся,  коли  минуть  роки,
Що  справжнє  не  розіб'ється,  мов  скельце..."
Пригадую  бабусині  слова,
Бо  й  досі...  Мабуть...  Точно  -  не  забути...
Я  відчуваю  ту  любов,  жива  -
А  ні  зректися,  а  ні  відвернутись...

І  як  ти  міг  зайти  у  мої  сни,
Щоб  не  змогла  я  більше  відродитись  -
Закреслить  геть  усе  з  тії  весни
І  в  моє  серце  болем  заселитись...

           -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695904
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Finist

Зникає втома, коли Ти в онлайні

Зникає  втома,  коли  Ти  в  онлайні,
Хоч  працював  сьогодні  без  обіду.
Бальзам  на  душу  мрії  віртуальні,
Інтуїтивно  йду  по  Твому  сліду.
Як  в  мережі  Ти  –  часто  відчуваю,
Відкрити  тягнеться  рука  Твою  сторінку.
Можливо  якось  дивно  я  кохаю,
Немов  впіймати  намагаюся  сніжинку…
Хоча  далеко  Ти  не  ідеальна,
Запав  мені  у  душу  образ  Твій.
На  перший  погляд  –  дівчина  звичайна,
Та  стала  Ти  об’єктом  моїх  мрій.
Хоч  доступ  Ти  мені  заблокувала,
На  зустріч  нашу  бережу  надію.
Довіри,  мила,  Ти  не  відчувала,
Тепер  я  це  чудово  розумію.
Пробач,  що  не  готовий  був  тоді
Себе  розкрити  –  осуду  боявся.
Я  почувався  ніби  у  суді  –  
На  допит  Твій  такий  не  сподівався.
Я  вірю  –  ми  зустрінемось  з  Тобою,
Коли  на  це  буде  Господня  воля.
Для  мене  стала  рідною,  близькою,
Нам  неодмінно  посміхнеться  доля…

©  S.Nemo
17.10.2016  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695088
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Леонид Жмурко

Ресницы

Симфония  трамвайного  звонка.
Туман  стоит  над  кронами  у  окон.
«А  утро  в  цвет  парного  молока»,  –
шепчу  тебе,  чуть  задевая  локон.

Шепчу  тебе  слова  про  дождь  и  свет,
о  нежности  листвы  ранимой  очень,
о  том,  что  лучше  ведь  сезона  нет
в  году,  чем  затянувшаяся  осень.

Ты  слушаешь  не  размыкая  век,
щекой  к  руке  прижавшись,  тихо  дышишь.
Шепчу  тебе:  «Мой  милый  человек»,
ресницы  дрогнув  выдали,  что  слышишь...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690827
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 13.10.2016


Дмитро Лісаєв

Каждый раз

20.03.16  -  8.06.16

Каждый  раз,  как  влюбляемся  -  мечем  и  рвем,
Все  надеемся,  что  эти  чувства  взаимны,
Попадаем  под  град  равнодушных  слов,
Замерзаем  под  ним,  словно  дети  наивны,

Каждый  раз,  без  раздумий  влюбляя  в  себя,
Столько  боли,  страданий  приносим  другому,
Однажды  сказав,  что  люблю  навсегда,
И  однажды  поняв,  что  не  любим  ни  доли,

Сколько  жизней  разбито  пустыми  словами,
Сколько  слез  утекло  и  остыло  сердец,
Столько  рядом  людей,  что  должны  быть  не  с  нами,
И  так  мало  людей,  что  близки  по  душе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694216
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Андрій Майоров

Не сделанный шаг

я  смотрю  -  в  лепестках  твои  волосы  
растрепались  струями  дождя.  
как  по  сердцу  ножи  эти  полосы.  
не  моргаю,  чтоб  видеть  тебя,
 
не  дышу,  чтоб  видение  дыханием  
не  развеяло,  словно  туман,  
пусть  дается  сие  воздержание  
еле-еле,  пусть  это  обман,  

пусть  трепещут  дождем  твои  волосы  
только  жаль,  что  не  сердце,  увы.  
я  смотрю,  шепча  сдавленным  голосом:  
"не  сносить  мне  моей  головы...".
 
“не  сносить...”,  –  лепестки  тихим  шорохом  
не  взаправдашним  эхом  в  ушах  
раздаются,  смеются,  и  ворогом  
станет  мне  мой  не  сделанный  шаг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694048
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Тетяна Луківська

…я ще про любов



Усі  щось  пишуть,  я  ж  все  про  любов....
Про  відстані,  роки...  і    пережите.
Із  спогадів    далеких...знов  і  знов
Гірчить  моє    кохання  недопите.
Усі  про  щось...  а  я  про  почуття,
Умите  в    росах  у  колисці  ранку.              
В  шаленстві  серце  плутало  биття  
І    ніч  ховалася    у  світлі  ґанку.  
Усі  щось  пишуть,  я  усе  про  те  ж...  
Хвилюючі    й  такі  палкі    стрічання.
Небо...  волошки...жито  і...  “помЕж”
Наш  поцілунок  в    подиху  єднання…
Усі  про  різне,  я  ще  про  любов.
Таку,    зненацька,    на  краю    вагання.
Тремтливу,  ніжну…  Ні,      без  передмов!
Я  не  про  першу,  я    про  цю,  останню.  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


rutzt

На що похожа згублена любов?

На  що  похожа  згублена  любов?
На  мандри  в  нескінченному  тумані,
На  зойк  забутих  у  століттях  мов,
На  захід  сонця,  мабуть  що  останній.
І  на  вінок  терновий,  і  на  хрест  –  
Такі  незвичні  подарунки  божі,
Із  ними  мов  зійшов  на  Еверест  –  
Спуститись  тяжко,  дихати  –  не  можеш.
На  поцілунок,  танучий  на  склі,
На  дотик  літа  у  посохлім  цвіті,
На  враження,  що  ніби  у  землі
Сховалось  все,  що  змушувало  жити.
На  янгольський  небесний  тихий  зов,
На  гімн  душі  пресвітлій  урочистий,
Ось  на  що  схожа  згублена  любов,
Проста,  відверта,  добра,  дивна,  чиста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693215
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Руслан Воскобой

Не здивуюсь що завтра, ти мені скажеш –«Ви…»

Не  здивуюсь  що  завтра,  ти  мені  скажеш  –«Ви…,
Що  ніхто  не  повинен  вже  більше  нікому»,
Тихо  мовиш  –«Без  мене  щасливо  живи…»
І  мій  номер  зітреш  зі  свого  телефону.

Не  здивуюсь  нічому…таке  є  життя,
Кожен  з  нас  відчуває  -  вже  важко  брехати,
Нема  сенсу  латати  –  гнилі    почуття,
І  немає  снаги,  жити  далі  й  мовчати.

Так  чого  я  чекаю,  гей  годі    не  буду,
Врешті  решт  скажу  першим  -  кохання  нема,
І  що  було  між  нами  все  з  часом  забуду,
Ми  позбудемось  разом  важкого  ярма..

Потім  час  нас  розсудить  від  зайвих  ілюзій,
Може  ми  помилялись,  а  може  і  ні,
Я    Вконтакті  тебе  видаляю  із  друзів,
І  себе  розчиняю  в  хмільному  вині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461156
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 05.10.2016


Любомир Винник

А він…

Вона  була  до  біса  гарною.  І  він
беріг  у  шафі  всі  її  скелети.
І  підіймаючи  щораз  її  з  колін,
вдихав  життя,  як  вміють  лиш  поети.

Але,  ламаючи  мотиви  дивних  стін,
Вона  пішла  зі  спалахом  комети.
Вона  була  до  біса  гарною.  А  він
хотів  померти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593064
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 05.10.2016


Любомир Винник

Клінічна смерть

Засинає  твій  день.  Я  в  тобі  засинаю  теж.
Я  ненавиджу  сни,  бо  без  тебе  вони  чужі.
Ти  у  них  не  приходиш.  Я  кличу,  та  ти  не  йдеш.
І  у  горлі  так  тісно  -  стискають  думки-вужі.

Спить  Франківськ  в  моніторах  обдертих  віконних  рам.
Він  горить  і  мене  так  печуть  ці  його  вогні.
"Ти  є  ти",  "бо  то  ти"  ,  а  все  інше  -  дешевий  спам,
і  я  злюсь  на  всіх  тих,  хто  збуває  цей  спам  мені.

Шкода  наші  сліди  забувають  асфальт  і  брук,
шкода  очі  твої  забувають  -  мої.  І  як
в  цьому  місті,  так  рідко  торкаючись  твоїх  рук,
не  дозволити  тобі  забути  моє  ім"я?

Вже  за  кілька  годин  витреш  з  вікон  небесний  пил.
Так  багато  хотів  ще  сказати,  але  не  смів,
бо  у  Бога  для  тебе  вимолював  стільки  сил,
щоб  змогла  ти  повірити  щирості  моїх  слів.

А  тим  часом  твій  сон  вже  поглинув  мене  на  чверть.
Я  ненавиджу  це,  як  найгірший  момент  в  добі.
Засинаю  в  тобі  -  це  звичайна  клінічна  смерть.
Але  я  ще  живий  і  ще  досі  живу  в  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623743
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 05.10.2016


Наташа Марос

МОЄЇ-ТВОЄЇ…

На  білих  снігах
Темнітимуть  залишки  осені  -
Кленовий  листочок,
А,  може,  сухі  бур'яни.
У  зморених  снах
Появиться  маревом  просині  -
Благенький  місточок
Моєї-твоєї  вини...

І  знову  тоді,  
Озираючись,  щоб  не  помітили,
Ті  сонні  дерева,
Що  плутали  наші  сліди...
По  мерзлій  воді,
Де  знайомі  дороги  обвітрені,
Повернемось  вкотре,
Удвох  ми...  уже  назавжди...

                 -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692674
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Наташа Марос

Я ЗАЧЕКАЮ…

Я  зачекаю  трохи,  зачекаю,
Я  подожду  немного,  подожду...
І,  може,  ми  разом  до  того  раю,
А,  может,  я  одна  туда  приду...

Бо  ти  вагався,  як  завжди,  вагався,
А  я  смелее  шла  всегда,  смелей.
Ти  оглядався  і  чогось  боявся...
Да  ничего  не  бойся,  не  жалей!

Не  встигне  ранок  вмитися  росою
И  не  успеет  солнышко  взлететь  -
Я  буду  поруч,  поруч  із  тобою,
Но  вздумай  только  снова  "не  успеть"...

                     -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692412
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Наталі Рибальська

Куплю билет…

Куплю  билет  в  прозрачный  свет:
Из  пункта  «А»  и  прямо  в  осень.
И  спрячу  там  от  всех  секрет  –  
Не  расскажу,  пускай  не  просят

Ни  день,  ни  ночь,  ни  облака,
Ни  грустный  пёс,  ни  лис  лукавый.
…А  радость  так  была  близка,
Но  стала  горькою  отравой…

В  уютном  новеньком  купе
Найдется  скромный  собеседник.
…А  там,  где  ты  всегда  не  те,
И  утром  каждым  понедельник…

Мне  вовсе  не  охота  лгать,
Но  и  секрет  делить  не  стану.
…А  ты  всегда  любил  летать,
Согласно  логики  и  плану…

А  я  любила  поезда,
Вот  и  сейчас  опять  по  рельсам.
…А  ты  поверь,  что  навсегда  –  
Нет  смысла  отставать  от  рейса…

«Нас»  с  воскресенья  вместе  нет.
Предать  любовь…
Как  это  больно…
Я  спрячу  этот  свой  секрет,
Сойдя  с  перрона  в  чистом  поле.

Зарою  в  листья  у  реки,
Где  клен  усыпал  ими  берег…
...Мы  были  так  с  тобой  близки,
Но  больше  я  тебе  не  верю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692421
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Flexis

Пишу тебе.

Пишу  тебе.  Я  снова  в  дураках.
Писать  тебе  всегда  невыносимо  -
Опять  моя  невечная  строка
Раздавится  в  объятиях  мейнстрима.
Ты  -  тот  же  неизвестный  адресат,
Твоя  страна  на  глобусе  затёрта.
А  мне  придётся  снова  обрезать
Поэзией  забитую  аорту.
Уставший  мозг,  закованный  в  катрен,
Штампует  романтических  героев,
Которые  всю  жизнь  вручат  взамен
За  счастье  быть  любимыми  тобою.
Для  многих  я  списался,  опопсел,
В  своих  стихах  беспомощен  и  жалок.
Но  ты  ведь  не  гуляешь  там,  где  все,  -
И  вдруг  приметишь  в  утренней  росе
Букетик  зарифмованных  фиалок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692431
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Тетяна Луківська

Замріялося…

Замріялося...  що  і  я    кохана...
Й  зневірилася  у  чеканні  слів.
І  стала  гладь    без  вітру    океану,
І  стало    поле  без  семи  вітрів…
Смуток  уміло    в  жарти  пересипав
Й  мій  тихий  докір  злинув  в    нікуди?!
Дощ  кришталевий  за  віконням    хлипав,
У  темряву  згортаючи      сліди.
Міцніє  вітер  холодом    з  підніжжя,
Осіннім      дивом  множаться  світи.
Себе  ж  питаю:    чи  таке    заміжжя?
Чи  щастя  є,  коли  не  любиш  ти?
Чи  я  щаслива…  чи  така  омана...
У  шибку  сипле  місяць  самоту.
Для  тебе,  милий,  не  була  кохана.
Не  ту  любов  зустріла,  ох,  не  ту…
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Юлія Л

На вокзалі


У  шумній  залі  старого  вокзалу,
Я  слухала  мелодію  століть,
А  спогади  в  уяві  малювали
Останню  зустріч  і  прощальну  мить.

Летіла  стрімко  стрілка  циферблату
У  безперервнім  стукоті  вагонів,
Не  встигла  я  тобі  усе  сказати.
Ти  зник.  Я  залишалась  на  пероні.

В  майбутнє  стрімко  потяги  летять,
А  час  нові  історії  напише,
І  будуть  тут  стрічати  й  проводжать
Когось  того,  хто  в  світі  найрідніший.

Мої  слова,  не  сказані  тобі,
Злітають  знову  потягами  в  небо.
На  цім  вокзалі,  в  гамірній  юрбі,
Мої  слова  чекають  ще  на  тебе.

Коли  затихне  шум  в  порожній  залі,
Час  ненароком  в  душу  зазирне:
Чому  тоді,  на  нашому  вокзалі
Ти  вибрав  іншу  долю,  не  мене?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672224
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 03.10.2016


Night

Йди до біса із цими мріями

Йди  до  біса  із  цими  мріями
Розкажи  давай  про  амбіції
Не  дістанеш  мене  за  стінами
Не  здаси  за  думки  поліції
Та  кому  ці  твої  демарші?
Усім  чхати  на  сни  і  шрами
Я  під  Уейтса  ридаю  без  фальші
Ти  оновлюєш  інстаграми

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692215
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ірина Лівобережна

Световая полоса

Явилось  солнце,  краешком  задев
Всё,  что  дышало,  плакало  и  билось.
К  тебе  стремилась  я,  не  разглядев,
Лишь  чувствуя  тепло  –  в  тебя  влюбилась,

И  распахнулось  сердце,  и  глаза,
И  жаждет  тело  лишь  прикосновенья…
Зардевшись,  световая  полоса
Подсвечивает  каждое  мгновенье,

Теплом  манИт,  не  принимает  ложь,
Средь  осени  –  весны  узор  рисует,
Бросает  вдруг  в  осиновую  дрожь
Одним  –  таким  желанным  –  поцелуем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690208
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Наталя Данилюк

Ностальгійна пора

Розгніваний  вітер,  мов  аркуші,  хмари  зібгав,
Намоклі  птахи  обліпили  дроти  і  антени…
Загостреним  лезом  впаде  над  судинами  трав
Осінній  листок  і  забризкає  землю  зеленим…

Є  щось  дивовижне  у  цій  ностальгійній  порі,
Як  личить  фісташкова  ніжність  її  теракоту!..
Заштопаний  дратвою  мряки,  зіщуливсь  горіх,
Йому  не  кортить  одягати  крихку  позолоту.

Ховаючи  шию  од  вітру  в  легесенький  снуд,
Думки  –  в  капюшон,  а  холодні  долоні  –  в  кишені,
Блукаю  розмірено,  топчу  підошвами  бруд,
Молочним  туманом  задимлюю  теплі  легені.

Прокручую  слайдами  літо,  вмикаю  на  «стоп»:
Здавалося  б,  стільки  цікавого,  є  що  згадати!..
Рябіє  у  пам’яті  спогадів  калейдоскоп,
Складаються  пазлами  різні  події  і  дати…

Не  треба  жалів  і  прискіпливих  слів-дорікань,
Усе,  як  належить  природі:  ні  більше,  ні  менше…
Не  дні  поспішають,  немов  швидкоплинна  ріка,
А  ми  летимо  до  примарних  ілюзій  і  звершень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


Серафима Пант

Стираю сліди

Зробиш  вигляд,  що  досі  вагаєшся,  
Але  ж  погляд  не  бреше...
-  Вже  йдеш?
-  ............
-  Я  в  гріхах  твоїх  пошепки  каюся.
Я  причина  їх?
-  ............
-  Знаю.  
-  ...........
-  Авжеж...

Зробиш  вигляд,  що  шанс  у  майбутньому
Ти  прямуєш  шукати  для  нас,
Та  не  знайдеш  присутність  в  відсутності.
-  ...........?
-  Вже  погас  наш  вогонь.  Вже  погас...

У  прощанні  прощення  ховається.
-  ...........?
-  Пробачаю.  Стираю  сліди.
Погляд  каже  -  я  досі  вагаюся,
Але  губи  мовчать.
-  ...........
-  Все
-  ?;  !
-  Іди!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650708
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 22.09.2016


Наташа Марос

ПОЕЗДКА…

Захожу  в  незнакомый  автобус
И  тихонько  сажусь  у  двери,
Закрываю  глаза  -  словно  глобус
Кто-то  бешено  крутит:  смотри!

Различаю  моря,  океаны
И  цепляюсь  я  за  острова.
Вот  -  кривая  реки,  что  по  пьяни,
Разливаясь,  плетёт  кружева

Плесо-русла,  чтоб  в  море,  не  споря,
Залететь,  где  шторма  и  волна
Разобьют  злые  айсберги  горя,
И  расплатятся  с  речкой  сполна...

Наш  автобус  качает  устало,
Но  маршрут  изменить  нам  нельзя...
Остановки...  Их  было  немало...
Там,  на  них,  выходили  друзья...

За  окном  пролетают  неспешно
Указатели  и  города,
Автостанции,  где  безутешно
Расстаются...  Так  было  всегда...

Боже,  как  не  хочу  выходить  я
И  глаза  открывать  не  хочу!
На  конечной  уставший  водитель
Просит  встать...  Может,  я  доплачу?..

Ну,  а  где  же  бурлящая  речка?
И  где  он  -  мировой  океан?..
Потихонечку  плавится  свечка...
Всё  -  обман...  И  поездка  -  обман...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Убегать  от  себя  бесполезно  -
Всё  прозрачно...  И  как  ни  крути:
На  конечной  -  и  это  железно!
Не  найти  середины  пути...

                 -        -        -




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664978
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 21.09.2016


Наташа Марос

НЕ БАЧИШ…

Я  в  усьому  шукаю  присутність  твою:
У  словах  і  мелодіях,  тихому  вітрі,
У  химерах  із  хмар  я  тебе  впізнаю,
Бо  малюю  тебе  і  в  малюнок  той  вірю...
Відчуваю  на  дотик  у  краплях  дощу,
Впізнаю  у  живильних  іонах  озону.
Я  гукаю  тебе,  аби  тільки  почув...
Крізь  глуху  і  холодну  ту  раму  віконну
Я  спокійно  і  тихо,  мов  кішка,  пройду,
Заховавши  у  темряві  зболену  душу...
Світло  включиш  -  я  знову,  мов  тінь,  пропаду
І  ніколи  щодення  твого  не  порушу
У  житті,  що  твоє...  Де  немає  мого
Ні  мовчання,  ні  крику,  ні  холоду-спеки...
Не  змогла  зрозуміти  лише  одного:
Ти  так  близько,  ти  -  ось,  а  чому  це  далеко...
Не  дістати  рукою,  лиш  погляд  ковзне.
Оглядаюся  часто  -  а,  може,  помітиш...
Ні,  не  бачиш,  не  бачиш,  не  бачиш  мене,
Мов  навмисне  обходиш,  аби  не  зустріти...

                             -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 21.09.2016


Наташа Марос

БАЧИЛА ТЕБЕ…

Примарилось,  а,  може,  і  було  -
Розірване,  розкидане  -  забути!
Пішов  і,  ніби,  з  часом,  уляглось,
Заснуло  все,  втомившись  від  спокути...

І  лиш  у  сні,  буває,  промайне
Твій  образ,  мов  на  склі  розмите  фото,
Я  чую  -  тихо  кличеш  ти  мене
І  важко  йду  хоч  лісом,  хоч  болотом...

Не  можу  дихать,  ноги  не  несуть,
Та  розумію  -  це  єдина  втіха...
Не  буде  в  сні,  то  будні  не  спасуть
Я  не  побачу  -  за  межу  поїхав...

І  серце  розривається  навпіл  -
І  крик  чи  зойк  у  темряві  вже  тоне...
Прокинулась.  Лягають  на  папір
Слова  чи  вірші...  Щось  таке  бездонне...

А  вранці  знову  небо  голубе  -
Воно  ж  не  знає  про  мої  печалі...
На  серці  легше  -  бачила  тебе
І  можна  далі  жити...  жити  далі...

                   -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Badi

Таких не люблять

"Люблю"  -  кричала.
"Кохаю"  -  вила.
І  знов  мовчала.
Ламав  мені  крила.
Не  слухав.  Грався.
Зривав  всі  маски.
Не  чув.  Знущався:
"Забудь  про  ласки"
Знову  страждати
Кусати  губи.
Зі  мною  -  лиш  спати  .
Таких  не  люблять.
Нам  ночі  -  подруги.
Щодня  вечоро́ві
Червоні  смуги
Моєї  крові.
Як  тільки  ранок,
В  квартирі  сонце,
Духів  серпанок  -  
Ми  незнайомці.
І  нас,  безсилих
Брехливі  лиця.
Страждання  келих
По  самі  вінця.
Дзвінок.  До  вуха.
Рвано  вдихаю.
"До  мене,  шлюха,
Я  вже  скучаю"
Очі  в  очі.
Руки.  Кінчаєм.
На  вухо  шепоче.
Без  сил  лягаєм
Пригорнеш  ніжно.
Дихаєш  хрипло.
Надворі  -  сніжно,
З  тобою  -  тепло.  
Губи  цілуєш
І  засинаєш.
Крізь  сон  бормочеш,
Мене  вкриваєш.
І  знову  ранок,
І  знову  сонце,
І  знов  серпанок
Тебе  огорне.
Ти  ж  знаєш,  зайка,
Що  так  і  треба.
Підбита  чайка
Для  тебе  -  стерва.
Віскі  глушила,
В  якомусь  клубі.
Слова  кидала
Жорсткі  і  грубі.
Сміялась  голосно
І  співала.
А  потім  стомлено
Десь  ридала.
Отак  зустрілись.
Отак  по-п'яні.
Ти  перший-ліпший.
І  вже  останній.
А  ти...  Ти  грався,
А  я  -  любила.
Не  раз  сміявся,
А  я  горіла.
Так,  знаю,  дура
Так,  знаю,  дивна,
Така  натура.
Моя  провина.
Таких  не  люблять.
З  такими  схибиш.
Таких  лиш  гублять.
З  такими  сплять  лиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689914
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2016


Genyk Lys

Кохання в авто…

Дощ  барабанить  по  даху  машини  
ми  сидимо  наодинці  з  тобою,
груди  стиснула  сталева  пружина,  
бачу,  що  ти  вже  готова  до  "бою".

                   Дощ-  сильний  дощ  
                                                         та  ні  крапельки  смутку,  
час  зупинився,  в  авто  тільки  двоє.  
                     Дощ,  сильний  дощ,  
                                                                 я  візьму  твою  руку,  
як  же  мені  зараз  добре  з  тобою.

Очі  твої  мене  ваблять  так  сильно,
в  них  я  тону  забуваючи  розум,
дуже  гримить,  вимикаю  мобільний,
нас  уявляю  у  збочених  позах.

Ось  я  кладу  на  плече  свою  руку,
запах  волосся  глибоко  вдихаю,
серця  мого  вже  частішає  стукіт,  
ніжно  торкаюсь  і  трішки  лякаюсь.  

Ти  наче  квітка  готова  розцвісти,
також  пливеш  у  хмільному  тумані  
і  під  дощем  у  вечірньому  місті  
гріє  в  авто  нас  шалене  кохання.






Геник  Лис                                              12.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689857
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Наталі Рибальська

Я бродила по Вашим стихам…

Я  бродила  по  Вашим  стихам  –  
Отыскать  там  пыталась  надежду
Между  верой  с  любовью…
И  между
Строк,  ведущих  к  заветным  мечтам…

Но  нашла  только  горький  Ваш  смех,
От  которого  веет  морозом…
Засыхают  фиалки  и  розы,
А  в  июле  срывается  снег…

Вам  видней,  за  какой  их  грехов,
Одиночеством  жизнь  наказала…
Я  стихи  все  читала,  читала  –  
Ночь  прогнал  звонкий  крик  петухов.

Догорела,  потухла  свеча…
Я,  склонясь  над  стихами,  сидела
Кто-то  спросит,  тебе  ль  до  них  дело?
Что  за  радость  чужая  печаль?

Я  бродила  по  Вашим  стихам,
В  чем-то  в  них  и  себя  узнавая…
Я,  наверное,  тоже  такая  –  
Не  дающая  воли  слезам….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 20.09.2016


Наталі Рибальська

Объятья, осень…

Объятья,  осень,  кофе,  листопад,
Твоё  «люблю»  и  солнечное  утро…
Так  мало  нужно,  но  глаза    горят  –  
От  счастья  расцветает  мир  как-  будто.

От  счастья  снятся  нам  цветные  сны.
Рождаются  стихи,  смеются  дети.
Так  хорошо,  когда  есть  рядом  ты,
И  сказочная    осень  на  планете…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689682
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Райка

Хлопчику мій

Хлопчику,  хлопчику...Вилиці  високо,
Дивляться  очі  у  сяючий  сквер,
Я  вже  давно  не  із  снів,  що  наснилося,
Після  боїв  з  недолугістю  скверн.
Ти  не  дивись,  хай  троянди  обсиплються,
Подих  твій  ніжний  зігріє  нудьгу,
Бачиш,  там  в  небі,  на  вичерпній  відстані,
Янголи  крешуть  бездонну  пітьму.
Крилами  білими  небо  затьмарило,
Пір*я  невпинно  летить  до  землі,
Знов  на  землі  попід  чорними  хмарами
Люди  шепочуть,  що  ми  вороги...

Хлопчику,  хлопчику,  вилиці  високо...
Нас  обіймає  нестерпна  жага,
Поглядом  дивним  десь  в  вічності  викреше
В  скелях,    де  відданість,  -  ті  імена...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687417
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 20.09.2016


MC_Yorick

Мабуть

Так  скучив  за  курсором  що  тікає
Від  слів,  від  рим,  від  натовпу  думок,
Від  правди,  що  у  груди  проникає,
І  так  болить,  і  так  мене  лякає,
Що  губи  в  кров,  і  рота  на  замок

Все  на  папір,  вірніше  по  екрану,
Розмажу  непотрібні  почуття
І  байдуже  оті  відкриті  рани,
Я  ще  живий,  мені  здаватись  рано
Хоч  сумнів  є  -  чи  справді  то  життя

Та  я  стерплю,  переступлю  образи,
Ні,  не  пробачу,  просто  обійду
Хоча  здавалося  б,  іти  до  скону  разом
Та  не  тепер,  ма́буть  наступним  разом
Маб́у́ть  на  щастя,  ма́буть  на  біду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682860
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 19.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В хустині, чорній, крокує осінь

В  хустині,  чорній,    зверху  позолоти

Крокує  осінь  третій  рік  підряд:

Війна  ж  то  косить  цвіт  мого  народу  –

Дітей,  яким  так  рано  умирать.


Уже  всі  сльози  виплакала  осінь,

Мабуть,  тому  немає  і  дощів,

І  дивно  плачуть  кров’ю  ранні  роси,

І  криком  біль  зривається  з  душі.


Тавром  спадає  зморшка  на  обличчя,

А  в  ній  –  глибока  і  тяжка  печаль:

Й  матуся  та  живе  тепер  незвично,

В  якої  згасла  синова  свіча.  


І  стогін  її  ранить  Боже  небо,

Що  народивсь  на  болісній  струні…

Чому  у  людства  є  така  потреба,

Щоби  згорали  кращі  у  війні?!
18.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2016


Анна Кириленко

Лист

Де  ти  тепер,  коли  страшно  ввімкнути  новини?  
Де  твої  очі  блакитні,  блискучі  зіниці?
Що  вони  бачили,  що  їм  ріднесеньким  сниться,
Чи  вони  сплять  взагалі  за  добу  хоч  годину?

В  мене  смішні  тут  проблеми  -  журнали,  уроки...
Малі  на  перерві  побились  -  дзвонила  батькам.
Життя  йде  в  помірному  темпі,  все  крок  та  за  кроком,
На  понеділок  вірші  напам  ять  задам.

Тільки  неправильно  все.  Ні,  не  може  так  бути.
Наша  країна  знаходиться  в  різних  світах  -  
Одна  половина  живе  по  своєму  маршруту,  
А  інша  чекає  новини  зі  страхом  в  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688809
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 15.09.2016


три крапки

Я не бачив моря…

Я  не  бачив  моря.  Тільки  ріки,  ріки…
Величезні,  менші.  Повноводні  й  ні.
Я  не  чув  прибою.  Тільки  крики,  крики…
Болісні,  дитячі.  Наяву  й  у  сні.

Смак  солоний  чувся.  Не  морський.  Інакший.
Чи  то  сліз,  чи  крові.  Чи  то  суміш  двох.
Був  в  сім'ї  великій,  був  у  ній  найстаршим,
та  не  бачив  моря.  Протягом  епох

захищали  правду,  добивались  правди.  
Карбували  пам’ять  кількістю  могил.
Солов’ї  співали,  плакали  цикади.
Не  надовго  в  правди  вистачало  сил…

Та  я  йшов  за  нею.  Я  не  бачив  моря.
Лиш  червоний  прапор  –  символ  перемог.
Не  журюсь,  не  плачу  –  то  всього  лиш  доля.
Море  –  мрія.  Інше  –  з  Богом  діалог…

9.05.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423875
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 06.09.2016


три крапки

Марія

Скажи-но,  о  котрій  приходить  Бог?
З  якого  неба?  В  якій  одежі?
Останнім  часом  наш  з  Ним  діалог
не  містить  сенсу  -  і  це  бентежить.

Маріє,  я  ріс  на  твоїх  очах.
Ходив  до  школи,  грав  у  театрі.
Носив  сорочку  з  чужого  плеча.
Співав  народних  пісень  при  ватрі.

Під  шепіт  твоїх  молитов  я  спав.
Осінні  ранки  збирали  листя.
Туманом  вкривало  зелений  став
і  наш  будинок  –  теплий  і  чистий

Скажи-но,  на  милість,  чому  людей
ковтає  море  й  штовхають  гори?
Чому  безвір'я  не  має  очей,
але  руйнує  твої  собори?

Маріє,  то  скільки  іще  тривог
гуляє  світом?  В  яких  одежах?

Скажи-но,  до  кого  приходить  Бог?
І  як  зустріти  Його  належить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621095
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 06.09.2016


три крапки

Ліхтарі нічного міста…

Ліхтарі  нічного  міста
роздягли  чуття  тривоги.
Назбирав  тобі  намисто
із  подій  впродовж  дороги.
Трохи  долі,  трохи  волі.
Трохи  роздумів  під  вечір.
Трохи,  трохи  алкоголю.
Звичні  речі.

Бриз  нагадує  минуле.
Море  хвилями  портрети.
Пам’ятає,  як  тонули.
Перший  з  другим,  другий  з  третім.
Трохи  сили  треба  крилам.
Трохи  більше,  ніж  потреба.
Для  розгону  треба  схили.
Трохи  неба.

Ліхтарі.  І  море.  Й  пам’ять.
Все  нагадує  про  тебе.
Хвилі  кличуть,  хвилі  манять
Так  не  треба.  Так  не  треба.
Трохи  лише  стане  тихше  –
помолюся  проти  ночі.
Став  сильнішим,  став  сильнішим  –
мозок  мантрою  шепоче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599079
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 06.09.2016


три крапки

Перепливи океан…

Перепливи  океан.
Двічі,  а  може  й  тричі.
Знаєш,  тобі  не  личать
шрами  від  колотих  ран.

Не  запливай  за  буї.
Згідно  із  гороскопом,
риби  чотириокі
і  в  кожному  з  нас  свої.

Переплети  русла  рік.
Кожному  дано  сили,
в  кожного  є  мотиви
і  є  відповідний  вік.

Не  забувай  про  святе.
Серце  тобі  не  бреше.
Серцем  відчути  легше,
що  океан  -  саме  те.

Перепливи.  Скільки  риб
гине  в  тобі  без  діла!
Згинуло  й  скам'яніло,
впало  роками  углиб.

Не  заблукай  у  воді.
Чітко  фіксуй  широти.
Лиш  дістанешся  плоту  -
риби  заснуть  у  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586374
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 06.09.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2016


Михайло Гончар

Дежавю

У  вересневий  день
                                                 я  в  семилітнім  віці
прийшов  до  школи
                                                 полем  навпростець.
Іван  Григорович
                                             погладив  по  голівці:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"  

І  раптом  фініш...
                                         світло...вхід  в  портал...
Рву  стрічку  чорну
                                               ребрами  худими...
Байдуже  сонце
                                         палить  нещадимо,
велично  здійснює
                                               свій  вічний  ритуал.

Погладить  сиву  голову  Отець:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"

*Іван  Григорович-вчитель,завуч  школи.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Мар`яна Ц

Кроком до мрій

Прямуй  до  мети,  де  незвідані  далі,
Де  свіжістю  манить  покошений  лан.
Енергію  всотуй,  тисни  на  педалі.
Хай  ніжно  лоскоче  щоку  вітрюган.

Хай  інші  говорять,  а  ти  не  зважай.
Хай  кажуть:  "Не  зможеш".  Ти  мрію  плекай.
Як  треба,  пройдися  по  лезу  ножа;
Спинися,  зажди  і  біжи,  мов  ріка.

Чим  далі,  то  швидше  міняй  передачі;
Освоюй  нові  повороти  доріг.
Долай  перепони,  приймай  неудачі
Черговою  спробою,  кроком  до  мрій..!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611649
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 02.09.2016


Мар`яна Ц

Я до тебе пишу

Я  до  тебе  пишу  незастиглою  кров’ю;
Навіть  тут,  у  раю,  неспокійно  мені.
Молитовного  храму  збиваю  пороги,
Метушиться  душа  поміж  хмар  уві  сні.

Не  болять  вже  побої,  згоїлися  рани.
Підрізає  лиш  крила  бездія  твоя.
Я  зробив,  що  умів.  Розірвав  я  кайдани,
Залишивши  можливість  змінити  життя.

Не  зважаєш  чому?  Злодіячиш  надмір!..
І  плекаєш  надію  –  все  зійде  із  рук…
У  сувої  життя  неминуче,  повір,
Похвилинно  записано  кожен  твій  рух.

Я  не  в  силах  сьогодні  нічого  зробити,
Але  знай,  що  не  будуть  безкарними  дні.
Обіцяю  у  снах  твоїх  бути  щомиті,
Доки  рідна  земля  у  свавіллі  й  вогні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645789
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 02.09.2016


Genyk Lys

Втрачена вівця.

Гра  слів  -  заплутані  клубочки.
Політика  -  заплутана  гра  слів.
Незримі  пальці  на  вразливі  точки  
майстерно  тиснуть  натовпу  голів.
Голів,  що  тонуть  у  людських  потребах,  
шукаючи  лиш  хліба  і  води,
у  наших  повсякденних  "мушу"  й  "треба"  
йдемо  туди  -  не  знаємо  куди.  
Щоб  зупинитися  не  маємо  й  хвилини,
не  озираємось  на  світ  довкола  нас.
Все  біжимо  мов  загнана  скотина,  
втрачаєм  час,  який  спішить  від  нас.
Втрачаєм  час  і  боїмося  смерті,  
рахуєм  дні  безглуздого  буття.  
Та  неважливо  скільки  днів  життя  вже  стерто,
але  важливо  скільки  було  в  днях  життя.
Правитель  як  вівчар  жене  отару,
він  бачить  горизонт  удалині  
і  щоб  не  загубити  жодну  пару,  
всіх  путає  тенетами  брехні.  
Той  хто  покірність  проміняв  на  волю,  
щасливий,  хоч  душа  його  в  синцях.  
Він  бачив  світ,йому  всміхнулась  доля
та  він  для  стада  -  втрачена  вівця.

28.07.2016.                                          Genyk  Lys

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680923
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 02.09.2016


Genyk Lys

Остання мрія

Чому  прийшла  так  швидко  сивина  
і  зморшки  променисті  на  обличчі.  
О,  пізня  осінь,  де  ж  моя  весна!?  
Я  б  мчав  до  плину  часу  по  зустрічній!  
Згадаю  дні...  А  скільки  ж  їх  було?  
Чому  були  потрачені  даремно?!  
Дитинство,юність,  зрілість  все  пройшло.  
Шукав  майбутнє  світле  там  де  темно.
Я  мріяв  так,напевно,як  і  ти,  
що  хтось  колись  віднайде  живу  воду,  
що  як  у  казці  в  чарівні  світи  
мене  стежки  покличуть  і  пригоди.
Я  відчував,  напевно,  як  і  ти,
що  можу  цілий  світ  перевернути,  
довкола  земну  кулю  обійти,  
здолати  все  і  всього  досягнути.
Я  мріяв,  відчував  та  не  робив.
Замкнулось  коло  дім,сім"я,робота.
І  мрійника  буденний  ритм  убив.
Всі  мої  "За"  перетворились  в  "Проти"...
Зараз  сиджу  самотній  за  столом,  
вдивляюсь  в  небо,  що  не  постаріло.  
Моє  життя  махнуло  вже  крилом  
на  мене  й  на  моє  трухляве  тіло.  
Ще  може  мить  і  наче  сивий  дим,  
я  відійду  у  темне  небуття...  
І  десь  прокинусь  знову  молодим,
тим  мрійником,  закоханим  в  життя.





Геник  Лис                          01.08.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684194
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 02.09.2016


Genyk Lys

Прохолодно…

Прохолодно,  знову  осінь.  
Сухе  листя  вітер  носить  
і  під  ноги  застеляє  килими.
Знову  мряка  і  тумани  
накривають  землю  зрання,  
сива  осінь  -  передвісниця  зими.

Вже  летять  ключем  лелеки  
в  теплий  край,кудись  далеко,  
понад  кронами  обтрушених  садів,
з  неба  жалібно  курличуть,  
ніби  за  собою  кличуть  
в  ті  країни  де  немає  холодів.

Осінь  нам  милує  очі,  
теплі  дні  холодні  ночі  
у  душі  моїй  то  радісно,  то  щем.
У  грайливім  танці  вітру  
осінь  створює  палітру  
мов  життя  наше  
                             барвисту  під  дощем.




Геник  Лис        Осінь  2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687207
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Куліш Анатолій

Останній літній день

Останній  літній  день  ввійшов  у  світ...
Хоч  сонце  ще  шалено  землю  гріло,
Все  ж  осінь  вже  заходила  несміло
І  павутинка  почала  політ...
Останній  літній  день  всіх  обіймав...
Та  листячко  зажурливо  шуміло  -  
Від  сонечка  вже  трішки  пожовтіле,
Змінилася  палітра  його  барв.
Останній  літній  день  зняв  капелюх
І  низько  людям  до  землі  вклонився.
В  осінніх  кроках  швидко  загубився
Там,  де  із  небом  поєднався  луг.
Останній  літній  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686824
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Сова

Під ритми крапель дощових

Весняний  дощ  крізь  тишу  ранку
Розбив  солодкий  сонний  час.
Я  з  ліжка  вставши  на  світанку,
Осліп  від  безлічі  прикрас.

Мов  срібло,  на  зеленім  листі
Блищали  крапельки  води.
Здалось  мені,  що  в  сплячим  місті
Настало  царство  чистоти.

І  поки  в  голові  був  спокій,
Шалений  час  немов  застиг.
В  думках  мелодії  глибокі
Під  ритми  крапель  дощових.

Такі  прості  і  світлі  звуки
Створили  добре  відчуття!
Набравши  з  неба  крапель  в  руки,
Я  наче  випив  сенс  життя.

І  стали  люди  поспішати...
Як  жаль,  що  мало  хто  з  них  встиг
Мелодій  в  душу  записати
Під  ритми  крапель  дощових.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659827
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 27.08.2016


Вікторія Іщук

"Зачиняйте вікна…"

Зачиняйте  вікна,
Замикайте  двері.
Кров  тече  повільніше
Ходами  артерій.

Відкривайте  всесвіт,
Запалюйте  зорі.
Душа  летить  в  безвість
По  космічному  коридорі.

Дощ  застяряг  навіки
В  чороно-синій  хмарі.
Грім  спиняє  серце  
При  кожнім  ударі.

Розбавляють  вина
Сіру  ноосферу.
Зачиняйте  вікна,
Замикайте  двері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614603
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 27.08.2016


Вікторія Іщук

Райони

Адреси  на  стінах  будинків  висічені.
Зоря  сміються,  над  нами  висячі.
Міста  починаються  не  вокзалами  й  парками,
А  історіями,  коханням,  цигарками.

Золото  місяця  істиний  шлях  освічує.
Холод  по  шкірі.  Листя  каштанів  грає.
Може,  таких  спальних  районів  у  світі  тисячі,
Але  тільки  цей  називатиму  Раєм.

Тут  вперше  на  роликах  з  друзями  їздили,
Тут  із  балкону  мама  ще  досі  кличе  нас  їсти.
Тут  радісні  зустрічі  і  сумні  прощання.
Давні  друзі  і  найперше  кохання.

Небо  здавалось  безмежним,  дерева  вищими.
Адреналін  бив  у  пульсі  
І  хиткі  імпульси
Породжували  хмільне  розуміння  вічності.
 

Міста  описують  не  музеї  чи  галереї.
Міста  вимальовують,  мов  акварелі,
Силуети  будинків  у  спальних  районах,
Де  у  кожному  місті  почуваєшся  вдома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663929
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 27.08.2016


Любомир Винник

Все "якось так"

Стоять  міста.  І  ніч.  І  я  .  І  ти.  
І  ти  в  мені.  Спалахуєш.  Війна.  
Зіткнулись  два  роз"ятрені  світи.
Розбиті  і  роздерті.  А  ціна?!

Все  "якось  так".  Загублені.  Куди?
Нізащо  не  відпустимо  керма.
По  моїх  венах  кров"ю  -  поїзди.
Кінцева  станція  -  твій  світ.  Моя  тюрма.

А  потім  -  біль  і  небо  поміж  грат.
І  так  свого  чекатиму  кінця.
У  мене  в  грудях  б"ється  власний  кат,
що  не  впізнає  рідного  лиця.

У  ньому  залишилась  тільки  лють.
Назавжди  переплутались  сліди.
Чужі  сліди  кудись  тебе  ведуть
Чужі  міста.  І  ніч.  І  я.  І  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623284
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 26.08.2016


Любомир Винник

А без тебе паршиво дихати

я  тобі  припинив  зізнаватися
як  без  тебе  паршиво  дихати
як  у  дні  понеділок  -  п"ятниця
ти  мене  розбиваєш  вихором

і  я  наче  герой  із  коміксів
все  рятую  думки  на  згарищах
бо  в  тобі  заблукавши  повністю
дочитавши  про  тебе  повісті
загубивши  уламки  совісті
розумію  буквально:  важу  ще
щось  для  тебе  по  правді  кажучи  

та  щораз  мої  пальці  -  струнами
зачіпають  акорди-терції
і  виходять  пісні  похмурими
адже  ти  в  голові  і  в  серці  і  
все  ховаєшся  десь  за  мурами
обростаєш  щораз  фортецями

а  без  тебе  паршиво  дихати
я  давно  припинив  зізнаватися
як  у  дні  понеділок  -  п"ятниця
ти  мене  розбиваєш  вихором.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632165
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 26.08.2016


Андрій Люпин

що між нами?

що  між  нами?  сліди  доріг,
об  які  постирали  підошви,
плями  міст  із  піднятих  мостів
і  коробок  бетонних  порожніх;
скільки  ранків  із  сонцем  в  обоймах
замість  тисячі  істинних  слів
ми  шукали  єдине  стороннє
у  безмовності  втрачених  днів;

що  сьогодні?  мільярди  зірок
з  тисячами  планет  по  орбітах,
де  ще  сотні  невивчених  мов,
на  яких  ми  змогли  б  говорити
і  стежки  непрохідних  маршрутів
по  відновлених  з  пам'яті  горах...
що  між  нами  сьогодні,  люба?
я  не  знаю  -  кохаю  від  вчора!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643778
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 26.08.2016


К. Простонеба

" Если бы знала ты "

Если  бы  знала  ты,  как  нравится  твой  взгляд,
Особенно  когда  в  мои  глаза.
Особенно  когда  они  горят.
Как  будто  бы  отняло  тормоза.

Если  бы  знала  ты,  как  я  тебя  одну  люблю,
Но  я  тебе  скорее  не  отвечу.
А  про  себя  тихонько  проворчу,
И  этого  конечно  не  замечу.

Если  бы  знала  ты,  как  сыро  и  тоскливо  без  тебя,
И  в  ду́ше,  и  в  душе́  тоскливо.
Ты  не  влюбила  бы  меня  в  себя,
Ты  не  влюбила  бы  в  себя  дебила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571027
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 26.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Розпинає Україну…

Розпинає    Україну

«Старший    брат»    зі    сходу.

Стихла    пісня    солов’їна,

І    прив’яла    врода.

Рветься    серце    України,

Плавлять    землю    «Гради»,

Весь    Донбас    уже    в    руїнах.

За    що    ж    так    карати?

«За    що    її    розпинаєш,

Щоб    в    ярмі    тримати?

За    що    дітей    убиваєш?

Щоб    сивіла    мати?»

Ворог    тільки    посміхнеться:

«Я    тут    ні    при    чому…»

А    чи    Богу    поклянеться

Він    також    у    цьому?

Той      не    може    панувати,

Хто    брехнею    сіє.

України    не    здолати

Ніколи,    Росіє!
27.09.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685235
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Аяз Амир-ша

И первый гром…

И  первый  гром  и  дождь  ночной
Среди  апреля,
И  абрикос  зацвел  хмельной
В  конце  недели.  

Все  так-же  точно  как  в  кино,
Все  повторилось,
Но  это  было  так  давно
И  часто  снилось.

Как  песню  ветер  пел  свою
Вишни  качались  
А  мы  в  беседке,как  в  раю
Всё  целовались.

Дорога  жизни-не  пряма
Есть  повороты
И  перекрестков  кутерьма-
Судьбы  работа.

Мы  разошлись,всего  на  миг
И  доигрались.
Ну  где-же  ты,о  mon  ami,
Мы  потерялись.

Беседка  старая  в  саду
Вся  покосилась,
Но  только  где  тебя  найду
Скажи  на  милость.

Красивых  много  на  пути
Искать  несложно,
Но  вот  такую-же  найти
Мне  невозможно.

Как  больно.Сколько  не  зови-
Ответа  нет.
О  C’est  la  vie-нашей  любви
Простой  сюжет.


16,04,2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 24.08.2016


Серго Сокольник

Дощ змиває кохання

Ми  сьогодні  удвох
Вже  не  ті,  що  були  легкокрилі.
Наших  споминів  блог
Дощовою  завісою  вкрило.

Розірвалась  вона,
Мов  завіса  тендітна  у  Храмі,
І  розриву  стіна
Постає  непохитно  між  нами.

Мелодрама  дощів-
Наче  постать  Евтерпи  лірична,
Від  якої  спочить
Часу  вдосталь.  Попереду-  вічність.

Руку  дай  і  пройди
По  застиглій  долоні  прощання.
Дощ  змиває  сліди
Що  лишило  на  спомин  кохання...

У  альтанці  удвох,
Мов  на  острові  у  океані.
Екзальтація...  Крок
До  надії-  можливо,  останній,

І  прощальні  слова,
Наче  щирість  раптового  блуду...
Дощ  кохання  змива.
Все  скінчилось.  Нічого  не  буде.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116051600814  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 23.08.2016


Серго Сокольник

Дощ змиває кохання

Ми  сьогодні  удвох
Вже  не  ті,  що  були  легкокрилі.
Наших  споминів  блог
Дощовою  завісою  вкрило.

Розірвалась  вона,
Мов  завіса  тендітна  у  Храмі,
І  розриву  стіна
Постає  непохитно  між  нами.

Мелодрама  дощів-
Наче  постать  Евтерпи  лірична,
Від  якої  спочить
Часу  вдосталь.  Попереду-  вічність.

Руку  дай  і  пройди
По  застиглій  долоні  прощання.
Дощ  змиває  сліди
Що  лишило  на  спомин  кохання...

У  альтанці  удвох,
Мов  на  острові  у  океані.
Екзальтація...  Крок
До  надії-  можливо,  останній,

І  прощальні  слова,
Наче  щирість  раптового  блуду...
Дощ  кохання  змива.
Все  скінчилось.  Нічого  не  буде.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116051600814  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 23.08.2016


Ірина Лівобережна

Первое свидание

Ты  мне  сказал:  «Поговорим…»
И  что-то  ёкнуло…  проснулось…
Как  будто  бабочка  коснулась
Души  -  сияньем  расписным.
Смеяться,  или  умереть?
Дрожат  и  пальцы,  и  ресницы…
Должна  ли  бабочка  взлететь?
Душа  –  сумеет  ли  раскрыться?
Не  понимаю,  как  в  бреду:
Люблю  ли,  плачу,  ненавижу…
Сегодня  –  я  тебя  увижу.
С    обрыва  –  в  пропасть  упаду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678101
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 23.08.2016


Ірина Лівобережна

Мне тебя не хватает

Мне  тебя  не  хватает,  до  боли  в  закрытых  глазах,
И  бороздками  слёз  прорывается  горечь  наружу,
Как  святая  слеза  на  забытых  давно  образах...
Но  ни  словом,  ни  звуком  молчанье  твоё  -  не  нарушу.

Нет,  ты  можешь,  конечно,  о  многом  со  мной  говорить,
Но  пустые  слова  забивают  сознанье,  как  ватой.
Я  сквозь  морок  иду.  А  могла  б  -  над  землёю  парить.
Только  в  том,  что  люблю  до  сих  пор,  разве  я  виновата?

Разве  в  том,  что  настал,  виноват  этот  летний  рассвет?
Это  птиц  щебетанье  -  кому  и  когда  помешало?
Ты  беспечно  уходишь,  лечу  я  голубкой  вослед,
Прижимаюсь  сильней,  натыкаясь  на  острые  жала

Безразличия.  Этой  фальшивой  струны.  
Тех  изысканных  пут,  что  взрастили,  вскормили  мы  сами.  
Мы  друг  другу  давно  ничего,  ничего  не  должны,
А  могли  б  говорить  бесконечно    и  нежно  -  сердцами.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675255
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 23.08.2016


Ірина Лівобережна

Я уезжаю

Я  уезжаю…  
И  что-то  ломается…
Нужное…  доброе…  светлое…  важное…
Будто  глухая
Стена  поднимается.
Серая.  Плотная.  Многоэтажная.

Просто  глухая
К  мольбам  и  рыданиям.
«Выйди  навстречу»  -  слова  ей  неведомы.
Не  отворяются
Окна  у  здания.
Стал  ты  –  закрытым,  за  мной  не  последовав.

Ты  извини,
Не  сложилось  свидание.
Чтоб  расставанье  казалось  короче  нам,
Краски  возьми.
Зачеркни  расстояния,
Росписью  стену  покрой,  как  пророчеством.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684334
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Sindicate

Як і я

Коли  зачиняються  двері,
І  темно  стає  на  душі.
Живуть  ще  слова  на  папері,
Але  уже  вмерли  вірші.

Згубилися  фрази  в  рядочку,
І  збились  ритмічні  склади.
Та  й  плачуть  собі  у  куточку
Без  жодної  краплі  води.

Вірші  оці  -  сльози  в  опалому  листі
І  теплий  вітер  в  вишневім  саду.
Та  бачиш  уже,  що  листки  давно  чисті,
Поету  на  радість?  Чи  все  ж  на  біду?

Щоправда  кохання  ступило  у  двері,
І  фрази  усі  рядком  позбирались.
З'явились  і  вірші  на  жовтім  папері,
Вони  як  і  я.  Вони  теж  закохались...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667853
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.08.2016


Flexis

Обманывая себя

Я  ненавижу  зиму  и  стихи  –
Обманывать  себя  теперь  сложнее.
Делю  среди  ненужной  требухи
Свой  мир  на  «не  люблю»  и  «не  умею».

Уйти.  Проститься.  Двинуться  к  нулю.
Забыть  о  небе,  ямбах  и  хореях…
Но  грезится  минорнейшее  «лю…»,
Которое,  пожалуй,  «не  умею».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304245
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 23.08.2016


Flexis

Коллекционер.

Я  рядом.  Я  холодною  рукой  прогуливаюсь  между  позвонками.  Я  -  твой  навек  разрушенный  покой,  твоя  коса,  а  ты  -  совсем  не  камень.  Пускай  судьба  сжимается  в  одну  тропинку  от  еды  до  унитаза.  Раскаиваться?  Чувствовать  вину?  Но  я  не  предавал  тебя  ни  разу....Моя  любовь  на  блюдечке,  держи.  Тебе  плевать.  Я  всё  же  год  от  года  исправно  обещаю  миражи,  но  слышу  от  тебя  одно  -  сво-бо-ду.  Пою  навзрыд  -  глаза  твои  сухи,  мои  -  полны  нехоженых  парижей.  Я  видел,  как  рождаются  стихи.  И  знал,  как  задыхаются  они  же.  Прости  меня,  прости  меня,  прости...За  то,  что  я  простил  тебя  когда-то.  За  то,  что  жизнь  твоя  в  моей  горсти  -  и  ничего  иного  мне  не  надо.  
Всего  лишь  жизнь.  Но  ты  с  недавних  пор  такой  тоской  осела  между  нами,  да  и  тоска  расстреляна  в  упор  остывшими  осенними  деньками.  Любить  тебя?  Уж  лучше  бы  я  слёг  с  какой-нибудь  смертельною  болезнью  -  у  этой  жизни  должен  быть  итог  мрачнее,  беспробудней,  бесполезней.  По  лестнице  спускается  к  тебе  привычный  ужин.  Всё  уже  не  ново  -  моя  любовь  прикована  к  трубе,  а  я  к  любви  пожизненно  прикован.  Заплачешь?  Не  устану  повторять,  что  всё  могло  бы  выйти  по-другому:  могли  бы  разделять  с  тобой  кровать,  могли  бы  завести  с  тобой  знакомых.  Дешевле  слов  моих  твоя  слеза  -  мы  не  под  стать  изысканным  полотнам.  
И  был  октябрь.  Я  что-то  нарезал.  И  пес  мой  не  улегся  спать  голодным.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 23.08.2016


Циганова Наталія

Бачиш, як швидко…

Бачиш,  як  швидко...
Вже  зорі  пробачили
всі  забаганки  -  долоням  людей.
Серпень  ще  дихає,  спекою  страчений,
щемно  притиснувши  ніч  до  грудей.
Бачиш,  як  може...
Сльозу  відшкодовано  
дрібним  дощем  у  шпаринку  душі.  
Десь  перепишуть  осінньою  мовою  
ціле  життя  -  на  роки  метушні.
Бачиш,  вже  майже...
І  ми  колись  зможемо  
падати  мріями  поміж  дерев.
І,  як  і  осінь,  за  планами  Божими  
будем  повінчані  з  вічним  "але"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685371
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Мартинюк Надвірнянський

Спали мене


Холодне  серце  більше  не  зігріти,
На  квітках  мрій  опали  пелюстки.
Мовчи,  мовчи  бо  слів  холодний  вітер,
Геть  розбиває  душу  на  шматки.

Життя  прожити  не  дається  двічі,
Завжди  прийде  по  осені  зима.
Мовчи,  мовчи  і  не  дивися  в  вічі,
Мене  на  цьому  світі  вже  нема.

Нема  мене  вже  там  куди  ідеш  ти,
Мене  розбив  у  чистім  полі  грім.
Спали  мене,  спали  мене  до  решти,
Спали  палючим  поглядом  своїм.

Поки  ще  серце  моє  стане  прахом,
Поки  ще  я  до  сонця  долечу.
Спали  мене,  спали  мене  над  шляхом,
Спали    мене  як  воскову  свічу.

2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679370
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.08.2016


Шостацька Людмила

ШУКАЙТЕ БОГА

                                           Шукайте  Бога,  шукайте  всюди,
                           Шукайте    в  собі,  шукайте  в  людях,

                           В  серцях  шукайте,  шукайте  в  душах,
                           Безбожних  бійтесь  /  сказати  мушу/.

                                           Шукайте    Бога  усі  завзято,
                           Шукайте  в    будні,  шукайте  в  свято,

                           Шукайте    в  Храмі,  шукайте    в  домі,
                           Шукайте  всюди  ви  без  утоми,
                 
                           Шукайте  влітку  і  в  люту  зиму,
                           Шукайте  Бога  ви  без  упину.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 21.08.2016


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 21.08.2016


Тетяна Луківська

Лютневий дощ


Лютневий  дощ…
                         Важкий,  холодний,  дужий.
Зимовий  дощ..?
                         Чи  ж  то  не  дивина!
Він  навіть  вітер  краплями  подужав
І  як  не  скажеш,  що  його  вина.
Печальний  дощ…
                             Дрібний,  сумний,  несхожий.
Зимовий!  Як?
                             Так,  якось  невпопад!
Струснув  сліди  в  калюжах  перехожий
І  заіскрилось,  наче  зорепад.
Лютневий  дощ…
                               Рясний,  миттєвий,  косий.
Криштальний  ще  -
                               З  крижинками    зими.
Похмуре  небо  надвечір'ям  росить…
Удвох  ідемо  і  щасливі  ми.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648003
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 21.08.2016


Тетяна Луківська

А я…

Ти  кохаєш  свою  дружину…
А  буває  така      любов?!
Тихо    плачу,  в  суху  ожину
Від  усіх  заховавшись  знов?
Ти  кохаєш  свою  дружину,
А  я  скиглю  щодень  при  дні.
Все  шукаю  в  собі  причину…
Чи  б  забутися    уві  сні…
Ти  кохаєш  свою  дружину,
Мабуть,  щастя  твоє  таке,
А  я    нишком  змахну  сльозину
Й  понесу…  своє  нелегке'.
Ти  кохаєш  свою  дружину…
Над  світами,  красиво…  як!
Я  ж  себе  журю  за  провину:  
Все  не  так,  все  не  так…  не  так…
Ось,  горіла  вогнем  любові,
Крижаніла,  ось  тут,  душа...
Додала  б    освідчення  в  слові  
Та  кривились  рядки    вірша'.
Ти  кохаєш  свою  дружину…
Я  в  надії  веду    роки,
А  кохання  свого  вершину
Зачиню  на  усі  замки!
Приморозила  хуга  днину,
Задивляюся  в  сизу  млу.
Буду  в  мріях  тобі  за  дружину…….
Ти  прости  мені    цю  вину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559135
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 21.08.2016


Циганова Наталія

…замість листа…

Єдине  прощання  –  на  сотні  побачень.
Я  знаю  –  не  ти…  може,  зверху  пробачать?..
За  мною…  за  вітром…  за  обрієм  ранок  рушав.
Без  права  на  дихання    жодне  із  значень
раптової  зливи…  
раптової,  наче…
коли,  до  підборів  поближче,  тікала  душа.
І  сотні  листівок  пустили  коріння
поміж  сторінок  в  сітьовім  павутинні.

Що  за́мки  для  нас?…  коли  ми  –  будували  міста...
в  які,  в  протиріч  всім  відомим  тяжінням,
з  тобою  піде  не  моя  героїня.

...А  я…  –    лиш  останнє  побачення…  
                                                                                 …замість  листа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668185
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 07.07.2016


Володимир Шевчук

Сирота

Ну  що  почуття  зараз  варті  високі?  
Тим  більше  коли  сирота  ти  в  ці  дні.  

Миле  дівча  вісімнадцяти  років  
Тихо  говорить  коханому:  «Ні…»  
І  справа  не  в  тім,  що  вона  не  любила,  
Якийсь  він…  тихий.  Нудний  і  простий.  
А  їй  тільки  б  волю,  жадання  і  крила!  
Та  що  він  їй  дасть,  романтичні  листи?  
Вона  вже  й  навмисне  ходила  до  інших  
І  ще  не  один  раз  торочила:  «Ні…»  
Ну  що,  сироті,  залишалося  більше?  
Змирився.  І  скоро  віддався  війні.  
…А  люта  війна!  Всюди  зриви  і  кулі,  
В  холодних  ровах  захищаючи  тил  –  
Недовго  тримало  за  серце  минуле,
Недовго  писав  романтичні  листи.  
Не  вижив.  
Поліг.
Від  руки  лиходія  
Пішов  без  взаємності,  зник  сирота.  

…А  десь  через  місяць,  мов  іскра  надії,
На  свіжій  могилі  хтось  видряпав:  «Так…»  

17.10.15  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.05.2016


Володимир Шевчук

Як легко полюбити…

Зима  –  осінній  сум  приберегла  
І  не  втішають  снігові  концерти.  
Як  мало  треба  серцю  для  тепла!  
А  як  багато,  щоб  образу  стерти.  

Непросто  передбачити  біду.  
Нехай  вона  буде  неначе  пір’я!  
Як  легко  підкорити  словом  дух!  
А  як  же  важко  втримати  довір’я.  

Як  легко  полюбити:  раз  –  і  все!  
На  серці  квіти,  у  очах  салюти!  
До  неба  радість  душу  піднесе…  
А  як  же  важко  потім  це  забути.  

01.12.15  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 18.05.2016


Салтан Николай

Пустота

[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм  немає  місця  на  землі,
                                                         але  вдосталь  в  нашім  серці…[/i]

Сонце  стало  нічною  зорею,
Сохнуть  квіти  у  літнім  саду.
Душу  біль  роз’їдає  іржею,
Залишаючи  там  пустоту.

Роз’їдає  так  люто,  бо  знаю,
Опустіла  сьогодні  земля,
І  відкрились  ворота  до  раю
Під  палаючий  звук  скрипаля.

Ти  не  грай  мені  пісню  криваву,
Не  тривож  мої  струни  німі,
Оберни  лиш  страждання  в  відвагу
Проживати  ці  дні,  як  у  сні:

Ніби  знову  запахло  весною
До  мурашок,  до  приступу  сліз,
Ніби    голос  знайомий  до  болю
Знову  кличе  до  рідних  беріз.

І  той  сон  дивовижна  реальність,
Закрадається  потай  в  думки.
Але  мрію  мою,  щиру  радість
Вщент  руйнують  останні  рядки:

Легше  гори  зрівняти  з  землею,
Океан  весь  розлити  в  пляшки,
Аніж  Вас  повернути  зорею
Хоч  на  відстань  моєї  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 28.10.2015


Володимир Шевчук

Тим, кого нема



О,  як  же  нам  усім  тоді  везло!  
Такі  хвилини  називають  раєм!  
Не  так  давно  ми  всі  були  разом,  
А  зараз  уже  деяких  немає.  
О,  скільки  було  сяючих  годин
І  відчуттів  безмежності  моментів!..  
Усе  пройшло.  І  лиш  вряди-годи  
Думки  печальні  накривають  тентом.  
Чому  болить  у  згадках  голова?  
Чому  минуле  так  багато  значить?  
…Сиджу  собі  і  згадую  про  Вас.  
Про  тих,  кого  вже  більше  не  побачу.  

13.01.2015  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551194
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 03.04.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2015


Шалена помаранча Лорна

це збіса приємно отак закохатися

це  збіса  приємно  отак  закохатись,
і  тішитись  поїздом  в  небо.
зависнути,  вмерти,  і  знову  дістатись,
до  свого  найпершого  "треба".

коли  ти  так  хочеш  пошвидше  побачитись,
коли  розумієш  -  не  вийде
до  іншого  міста  шалено  добратись,
а  віриш  що  час  іще  прийде...

коли  ти  втрачаєш  останні  хвилини,
на  "цьом"  і  обійми  прощання,
а  хочеться  тут  просидіти  години
з  вокзалом  стрічати  світання.

коли  тебе  вдома  чекає  хтось  інший,  
а  ти  так  шаленно  не  хочеш,
бо  той  вже  далекий,  як  іній  торішній,
сама  собі  щастя  толочиш.

коли  розумієш,  що  це  мимольотом,
ми  ж  просто  з  тобою  прохожі...
і  тішитись  першим  й  останнім(?)  польотом.
прогнати  всі  думки  ворожі.

коли  від  дурману  ти  втратила  голову,
коли  вже  не  можеш  не  пити,
так  прикро  не  спати,  й  тікати  від  холоду
і  двох  одночасно  любити.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268528
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 24.11.2014


Шалена помаранча Лорна

і цигарка надвох…

і  цигарка
                           надвох  
                                             на  чужому  пероні,
серед  сотень  чужих  сподівань
серед    сотень  надій
                                     у  
                                         нічному  
                                                                     вагоні
народилось  одне  із  кохань.

і  роздерши  на  мрії
білети  і  спогад
                       я  злітала  
                                                 посеред
                                                                         бажань
тільки  станція  ночі,
         останній
                                                       твій  
                                                                 погляд....
і  рефлекси  розлучних  страждань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268670
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 24.11.2014


Шалена помаранча Лорна

Цікаво, а ти помічав

Цікаво,  а  ти  помічав
як  жарко,  коли  прохолодно.  
Коли  помирає  печаль
і  ти  обійняв.  Що  завгодно
віддала  би  я  за  ту  мить
Коли  ми  залишимось  двоє.
і  час  не  біжить,  а  летить  -
самі  ми  для  себе  герої.
Бо  в  кожного  свої  жуки
сидять  в  голові.  І  десь  нижче
і  знову  поб"ємо  пляшки,
і  трішки  присунемось  ближче.
Теплом  до  тепла,  бо  пече.
Коли  не  побачимось  довго.
І  твоє  гаряче  плече,  
і  моя  тонесенька  кофта
зігрій  поцілунком  ще  раз.
я  знаю,  це  все  не  навічно,
бо  нас  порозділює  час,
і  мрій  нелегальних  наплічник.
Ти  мабуть  і  не  помічав,
що  правда  насправді  -  це  слизько.
і  ми  не  самі.  Це  печаль.
Не  разом.  Проте  дуже  близько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347298
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 24.11.2014


Мирослав Гончарук_Хомин

Найгірше з цієї осені

Найгірше  з  цієї  осені
Шизофренікам  і  гіпертонікам,
Птахам,  які  залишились  з  перебитими
Крилами,
Хлопцям  на  сході,
Тим,  що  спиною  до  Києва,
Жінкам  з  подвійною  кількістю  опадів,
Вуличним  дітям  із  пароніхіями.
Зима  вибілить  усю  цю  гризоту,
«Ну,  що,  -  процідить  тобі,  -  
Поїхали?»
Куди  поїхали?
Шляхи  Господні  бувають
Різними.
У  цій  країні  не  те,  що  поїзд,
Смерть
Прибуває
З  запізненням.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537489
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Михайло Плосковітов

Ти, осене…

Ти,  осене,  зітхаєш  у  кутку
Вікна  мого,  на  теплім  підвіконні.
Поворожи  на  мідному  листку,
Чи  –  ось  тобі  мої  важкі  долоні.

Поворожи,  а  в  очі  не  дивись,
Який  там  блиск…одним  одна  самотність.
Хіба  що  залетить  в  кватирку  лист  –
Ото  й  усі  мої  незвані  гості.

Розкинь  для  мене  жовтими  таро
Із  тих  берізок,  що  стоять,  мов  дами.
Вони  ще  вчора  в  ніжнім  болеро
Кружляли  із  північними  вітрами…

Розкинь  на  краплях  –  то  магічна  мить,
Або  хоч  ти  приходь  до  мене  в  гості.
Можливо,  нам  обом  переболить...
Твій  давній  дощ,  й  моя  гірка  самотність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 16.11.2014


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 16.11.2014


Махов Илья

102-ОЙ ДОМ

Это  стекло  замёрзшее,  знаешь,  скорее  треснет,
Чем  оттает  безвременно  под  моим  виском.
До  тебя  на  автобусе  ехать  ровно  четыре  песни,
От  остановки  -  две  сигареты  идти  пешком.
Той  дорогой,  где  встретят  меня  угрюмо
Ряд  китайских  фонариков  и  какой-то  паб,
Где-то  здесь  до  сих  пор  послевкусие  от  парфюма
И  пальто  твоего  неворсованный  чёрный  драп.
Да,  я  тут  из-за  них.  И  не  то  что  бы  я  забыл  их.
Ты  как  будто  бы  рядом,  если  закрыть  глаза.
Сколько  слов  моих  слышали,  будничных  и  постылых,
Эти  улицы,  вместо  тех,  что  хотел  сказать.
И  пока  я  на  них  окунаюсь  в  вечерний  омут,
В  серость  глаз  и  лица  мне  родного  шёлк,
Ноги  сами  ведут  к  твоему  сто  второму  дому,
Как  бы  ни  было  поздно,  откуда  бы  я  ни  шёл.
Мы  не  виделись  семь  снегопадов,  моя  Омега,
Мы  не  слышались  целый  виток  о  земную  ось.
Самолётам,  однако,  ничто  не  мешает  царапать  небо,
Оставляя  рисунки  из  белых,  как  мел,  полос.
Просто  некогда  нам:  фортепьяно,  сонеты,  марши;
Отложи  меня  вновь.  Знаю,  много  на  то  причин.
Никуда  я  не  денусь,  ведь  я  ненамного  старше:
На  четыре  августа  и  один  журавлиный  клин.
Но  ничто  не  толкнёт  отступиться  от  нашей  клятвы,
Какой  бы  там  жёлтый  карлик  на́  небе  не  погас.
Это  счастье  звонить  тебе,  просто  услышать:  "как  ты?",
Чтобы  распробовать  этот  голос  в  который  раз.
Снись  мне  чаще,  живи,  отбивайся  хоть  в  каждом  герце,
Я  умею,  поверь,  незаметно  сходить  с  ума.
Только  с  тем,  что  творится  в  моём  безголосом  сердце,
Несравнимы  ни  голод,  ни  ядерная  зима.

До  тебя  на  автобусе  ехать  ровно  четыре  песни,
От  остановки  -  две  сигареты  идти  пешком.
Я  никому  не  признаюсь,  что  сон  потеряю,  если
Возвращаясь  домой,  не  пройду  под  твоим  окном.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114011110714  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471806
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 16.11.2014


Володимир Шевчук

Розтала ніч, в історію пішла…



Розтала  ніч,  в  історію  пішла.    
Туманний  ранок  сонце  обіцяє…  
Привіт,  любов!  Ти  де,  ти  де  була?  
Чому  не  відкликалася  навзаєм?  

І  я  чекав.  Чекав  і  не  любив.  
Хіба  то  так  любов  свою  чекають?  
А  у  життя,  мов  по  дощі  гриби,    
Ішли  усі,  що  також  не  кохали.  

А  втім,  тепер,  мов  райдуга  мені  
Пролилось  світло  на  тенета  темні:  
Не  ждіть,  не  ждіть  любові  у  житті  –  
Любіть  самі,  без  думки  про  взаємність.  

11.11.2014  р.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536227
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Наталя Данилюк

Інша осінь

Це  інша  осінь,  мокра  і  понура,
Крізь  сітку  мряки  глипає  з-під  брів...
Вже  поріділи  пишні  шевелюри
У  кленів  молодих  і  яворів.

Обсипалось  оздоблене  убрання
І  пліснява  покрила  теплу  мідь,
Бринить  в  гаю  мелодія  прощання
Між  голих  неприкритих  верховіть.

Це  інша  осінь  -  зраджена  коханка,
Загорнута  в  пожухлий  кашемір...
Минулася  жовтнева  лихоманка
І  золото  зотліло,  мов  папір.

Ах,  золото!..  На  вигрітій  долоні
Тремтить  листок  -  загублене  крило...
Які  ж  оті  дерева  безборонні
У  дні,  скупі  на  сонячне  тепло!..

У  час,  коли  важкі  кудлаті  хмари
Торочаться  на  во́вняні  нитки
І  тріскають  тендітні  капіляри,
Знекровлюючи  листя  і  гілки.

Це  інша  осінь  -  тріснута  лампада,
Вже  майже  спорожніла,  не  жахтить
І  проситься  в  обійми  листопада,
Щоб  душу  відігріти  хоч  на  мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 13.11.2014


Eva1904

Не стоит забывать, что было до…

Не  стоит  забывать,  что  было  до,
Запомнив  души  -  не  изгибы  тел.
Случайно  не  встречается  никто-
Нам  каждый  послан  для  каких-то  дел.

И  сказанных  не  отвергайте  слов.
О  чувствах  не  жалейте  погодя.
Не  стоит  сомневаться,  что  любовь,
Заглянет  снова  мимо  проходя.

Попробуйте  былое  отпустить,
И  новому  откроется  душа.
Старайтесь  понапрасну  не  грустить,
Без  этого  жизнь  дивно  хороша!

Не  стоит  забывать,  что  было  до,
Но  дверь  туда  желательно  закрыть.
Случайно  не  встречается  никто,
Вы  это  постарайтесь  не  забыть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536409
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Володимир Шевчук

Ніколи б не подумав…



Ніколи  б  не  подумав,  що  ця  осінь  
Мене  до  написання  спонукне.  
Жовтіє  листя…  Ні,  це  не  здалося…
Насправді,  це  пригнічує  мене.  

Пригнічує,  і  так,  що  не  заснути,  
Й  депресія  осіння  –  не  вина…  
Зі  сходу  болем  і  війною  чути.  
Болить  на  всю  країну  ця  війна.  

06.10.2014  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 11.11.2014


Салтан Николай

Семиповерхівка

[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я  напевно  помру  від  міської  нудьги,
Від  бетонного  ґрунту  повсюди.
Душу  крають  мені  чорно-білі  сніги,
А  повітря  міське  стисло  груди.

Проміняв  я  дерева  на  сірий  пейзаж
Із  балкону  семиповерхівки,
Кожен  ранок  вдивляюсь  -  картина  все  таж,
А  звикати  не  хочу,  ніскільки.

Не  літають  у  місті  на  жаль  журавлі,
Лиш  надмірно  набиті  маршрутки.
Ностальгійно  малюю  на  мокрому  склі
Із  дитинства  свого  візерунки:

Ніби  сняться  мені  серцю  милі  луги,
Старі  липи  в  нічному  покрові,
Білі-білі  сади  майоріли,  цвіли  -
Я  там  вперше  зізнався  в  любові.

Ну  а  місто  моє  невблаганно  пливе
У  безодню  людського  провалля.
Тільки  хто  вбереже  зубожілих  людей,
Якщо  більшість  набита  мовчанням?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 05.06.2014


Той,що воює з вітряками

БРОНЯ

Ховаєшся  від  мене  за  броню,
Своїх  "але","  не  хочу"  "  і  не  можу"...
А  я  так  само-я  ж  хіба  виню,
Тебе  мою  розкішну  й  неворожу?
Тебе-мою  хорошу,рідну,близьку,
У  цьому  світі  завжди  було  слизько,
У  цьому  світі  завжди  було  важко,
Моя  маленька,дивовижна  пташко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498900
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Карл Доммерштерн

Вселенной.

Ни  пера  не  падет  с  этих  крыльев,  
Обещаю  тебе,  мое  Небо!  
Можешь  пасть  мне  на  руки  в  бессилие,  
На  вопрос  стану  нужным  ответом.  

Я  люблю  твой  размах  и  амбиции,  
И  готов  стать  стеной,  если  нужно.  
Наплевать  на  условности,  принципы,  
Лишь  бы  ты  не  смотрела  так  грустно!  

Я  люблю  в  тебе  все,  даже  больше,  
И  желание  быть  совершенной!  
Я  люблю  Тебя!  (выдохнул)  Боже...  
Стань  моею  на  веки  Вселенной!  

11:49  
11.04.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491737
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Галина_Литовченко

УВАГА! КОНКУРС МОЛОДИХ АВТОРІВ

http://vbasyrovdola.ucoz.ru/index/mezhdunarodnyj_literaturnyj_poehticheskij_konkurs_debjut/0-407

Международный  литературный  поэтический  конкурс  «ДЕБЮТ»

 

Литературная  премия  издательства  «ДОЛЯ»

 

Издательство  «ДОЛЯ»  проводит  международный  литературный  поэтический  конкурс  для  молодых  авторов.  В  конкурсе  могут  принимать  участие  поэты  от  17  до  35  лет.

 Цель  конкурса  —  открыть  новые  имена  в  современном    мире  поэзии  и  дать  им  возможность  издать  книгу  своих  произведений.

Премия  присуждается  в  трёх  номинациях:

1.  Поэзия  о  любви  на  крымскотатарском  языке.

2.  Поэзия  о  любви  на  русском  языке.

3.  Поэзия  о  любви  на  украинском  языке.

Один  Автор  может  прислать    не  более  пяти  стихотворений  любовной  лирики  общей  сложностью  100  строк  в  каждую  номинацию.

Условия    участия  в  конкурсе:

 1.  На  конкурс  принимаются  неопубликованные  произведения,  написанные  на  крымскотатарском,  русском  и  украинском    языках.

 2.  Один  автор  может  подавать  заявку  на  конкурс  по  всем  номинациям,  но  стать  победителем  может  только  в  одной  из  номинаций.

 3.  К  рассмотрению  принимаются  произведения,  отправленные  по  электронной  почте    в  адрес  издательства  «ДОЛЯ»  vbasyrovdola@mail.ru

4.  Автор  включенного  в  конкурс  произведения  имеет  право  отказаться  от  участия  в  конкурсе  после  того,  как  его  работа  была  принята  для  участия.

 5.  При  предоставлении  произведения  на  конкурс  участником  предлагается  заполнить  заявку,  в  которой  должны  содержаться  следующие  сведения:

 —  сведения  об  участнике  конкурса:  ФИО,  дата  рождения,  адрес  проживания,  контактная  информация  (телефон,  почтовый  адрес,  e-mail);

 —  краткая  творческая  биография  автора  (всех  соавторов,  если  произведение  написано  в  соавторстве)  с  указанием  фамилии,  имени,  отчества,  псевдонима  (если  есть);  год  рождения,  образование  и  профессия;

 —  перечень  наиболее  значительных  публикаций  (если  есть);

 —  полное  название  произведения.

 6.  Произведения  принимаются  в  виде  файла  формата  Microsoft  Word  (шрифт  Times  New  Roman  ,  размер  шрифта  14)  в  количестве  одного  экземпляра.

 7.  Письма  с  конкурсными  материалами,  направляемые  в  издательство  по  электронной  почте,  должны  содержать  в  прикреплённых  файлах)  ФИО  автора,  и  номинацию,  в  которой  автор  предполагает  участвовать.

На  конкурс  НЕ  принимаются:

 —  произведения,  объём  и  тематика  которых  не  соответствует  условиям  конкурса;

 —  произведения,  не  соответствующие  номинациям  конкурса.



 

Срок  подачи  произведений  на  конкурс:  приём  работ  на  соискание  Премии  осуществляется  с  10  апреля  по  10  мая  2014  года  (включительно).

 «Короткий  список»  объявляется  не  позднее  25  мая  2014  года.

Церемония  награждения  лауреатов  конкурса  состоится  в  июне  2014  года  (окончательный  срок  будет  уточнён  позже).

Награды  конкурса:

1  место  —  премия  издательства  «ДОЛЯ»  —  бесплатное  (для  лауреатов  всех  номинаций,  получивших  1  место)  издание  коллективного  сборника  стихов  на  трёх  языках,  диплом    и  медаль  1  степени;

2  место  —  диплом    и  медаль  2  степени;

3  место  —  диплом    и  медаль  3  степени.



 
Copyright  MyCorp  ©  2014  |  Создать  сайт  бесплатно  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491291
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Мазур Наталя

Чекати вмію (Лист у відповідь)

На  вірш  "Я  тихо  ухожу"  автор  Gocman
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486689

А  я  тобі  годила,  як  могла  –
Давала  їсти  і  давала  пити.
Тебе  від  злого  світу  берегла,
Хотіла,  аби  ти  міг  вільно  жити.

В  усьому  потакала  я  тобі  –  
Вино  ти  пив,  їв  українське  сало.
Чому,  скажи,  мене  не  розумів,
З  моєї  мови  кепкував  чимало?

Чому  співав  чужинських  ти  пісень,
Чужих  героїв  вихваляв  завзято?
З  весни  по  осінь  кожен  Божий  день
У  тебе  були  гості,  було  свято.

Чи  ти  не  знав,  як  тяжко  я  жила,
Як  гарувала,  зводилась  на  ноги?
До  того  ж  юна,  молода  була,
І  так  потребувала  допомоги.

Та  ти  собою  зайнятий  лиш  був.
Хоча  жили  ми  разом  в  одній  хаті,
Про  мене  зовсім  ти  давно  забув
І  за  паркан  став  нишком  поглядати.

От  і  розстались…  Ми  вже  не  одне…
Ти  шлях  цей  сам  обрав,  мій  Криме-сину.
Та  вірю,  ти  назад  таки  вернеш.
Чекати  вмію.  Підпис  –  Україна.

20.03.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489749
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Flexis

Письмо без ответа.

Прости,  что  не  писал  тебе...Плевать.
                       "Мы  так  давно  не  виделись,  родная..."
Швыряю  эти  строки  на  кровать,
Невольно  наше  время  вспоминая.
                         "Теперь  всё  проще.  Я  лечу  на  свет..."
Но  медленно  засасывает  омут.  
И,  кажется,  набор  грядущих  лет
Достанется  кому-нибудь  другому.
                         "Прости,  я  не  хочу  тебя  грузить:
                           Привычки  и  стихи  остались  те  же
                           И  никому  невидимая  нить..."
Теперь  с  тобою  связывает  реже.
Да  к  чёрту  всё!  Шаги  мои  легки.
И  время,  как  других,  меня  не  старит...
В  квартиру  заползают  сквозняки,
Редея  во  вчерашнем  перегаре.
В  кармане  мелочь  и  десяток  рифм,
                     "Поверь,  я  без  тебя  с  тоски  не  вою."
Когда-то  мы  с  тобой  поговорим.
Надеюсь,  ты  поговоришь  со  мною...
                     "Несётся  жизнь,  безумна  и  глупа."
Подобна  бестолковому  курорту.
Смотрю  в  стакан,  а  там  моя  судьба  
По  донышку  стеклянному  растёрта.
Меня  тошнит  от  праздной  болтовни
И  молодость  сжигаю  понапрасну.
Пока,  родная,  если  что  -  звони.
                 "Не  надо  писем.  В  общем,  всё  прекрасно."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Мазур Наталя

Веселики

Летіли  веселики,  линуло  небом  "курли".
Летіли  здалеку,  спішили  до  рідного  дому...
На  крилах  весну  і  надію  на  щастя  несли                
На  землю  Вітчизни  летіли,  долаючи  втому.

Їх  кликала  пам"ять  батьків  і  священна  земля,
І  теплі  дощі,  і  молочні  тумани  світання.
І  стежка  в"юнка,  на  якій  рудокосе  маля
Так  довго  рукою  махало  услід  на  прощання...

Їх  кликали  трави,  що  буйно  росли  бережком,
І  запах  п"янкий  чебрецю,  материнки  і  м"яти.
І  гамір  хлоп"ят  голопузих  над  тихим  ставком,
Коли  понад  вечір  вони  прибігали  купатись.

Вкладали  у  мирне  "курли"  вічну  радість  і  щем,
І  світлу  любов,  і  надію,  та  віру  пташину,
Бо  в  ріднім  краю    жити    краще  для  них,  та  іще:
Зрікатись  не  вміли  ніколи  птахи  Батьківщини.

18.03.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 21.03.2014


Наталя Данилюк

Борись!

Людино  моя  прекрасна,
Тримайся  за  світ,  борись!
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись,
І  тільки  на  крилах  білих
Незламних  своїх  надій!
Я  вірю:  достатньо  віри
У  світлій  душі  твоїй.
І  сонця  там  значно  більше,
Ніж  мороку  і  зневір!
Людино  моя,  не  бійся,
Незгодам  наперекір
Іди  лиш  на  поклик  серця
До  зоряних  перемог.
В  молитві  тобі  всміхнеться,
У  смуті  розрадить  Бог.
Бо  крила  твої  для  злету,
А  слово  –  то  храм  душі,
Нема  для  думок  поета
Умовностей  і  межі.  
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись…
Людино  моя  прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,  
Молись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Анна Кириленко

Ми пили коньяк, тамуючи кожна своє…

                                                                                                                   А.П.  
Ми  пили  коньяк,  тамуючи  кожна  своє.
Вже  ніч  поміж  нами  вмостилася  без  макіяжу.  
Ти  знаєш  про  мене  усе,  і  все  мені  скажеш,
І  дощ  за  дверима  вчорашній  день  розіб  є.


Ось  так  по  краплинці  із  мене  виходить  печаль.
Та  відстань  весь  час  розриває  твій  голос  у  скайпі.
Що  разу  чекаєш  на  щось...  і  воно  того  варте,
Ми  знову  далеко,  ми  знову  далеко...на  жаль.  
                                                                                                                       24.02.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481677
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 27.02.2014


Олександр Гриб

Колись

А  ти  іди.
Сліди,  сліди,  сліди  –  
Чиї  вони,  на  будь-які  не  схожі?
Ковтни  води.
Сади,  сади,  сади.
І  ми  колись  садами  станем  може.

А  ми  клялись:
Колись,  колись,  колись
Проте  усе  на  світі  забувалось.
І  сни  збулись.
Забулись  і  збулись.
Лиш  ми  з  тобою  так  і  не  збувались.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481316
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Мазур Наталя

Вдарили дзвони

Пам`яті  Небесної  Сотні,  
полеглої  19-20  лютого  2014р.  на  Майдані


Вдарили  дзвони!  Бентежно,  нервово,  розлого!
Вдарили  дзвони  у  болісно-лютий  набат.
Відзвук  сполоханим  птахом  полинув  до  Бога,
Криком  тривожним  наповнивши  душі  стократ.

Дзвони  все  били,  і  били  на  білій  дзвіниці.
Глух  паламар,  та  видзвонював  гучно,  як  міг.
Годі!  Отямтеся!  Кров  -  то  не  просто  водиця!
Дзвони,  немов  заклинанням,  благали  усіх.

...  В  тата  безсило  котилися  сльози  рікою,
В  грудях  у  матері  бився  розпачливий  крик:
"Сину  мій,  сину!  Синочку  єдиний!  Герою!
Ти  для  Вітчизни  і  матері  був  захисник..."

Дзвони  дзвеніли,  шаліли  від  крику  і  болю.
"Отче  Правдивий  Святий,  що  на  небі  єси,
Хай  буде  воля  Твоя,  -  пронеслось  над  юрбою,  -  
Боже,  почуй!  Збережи  нас,  помилуй,  спаси!"

22.04.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Володимир Шевчук

Небесна сотня


Для  зрадників  –  лиш  пекло  і  безодня,  
А  для  свобідних  –  небеса  і  Бог.  
Оплакує  майдан  небесну  сотню,  
Готуючись  до  нових  перемог.  
Загиблим  кричимо:  «Героям  слава!»,  
Хоча  вони  вже  чути  не  будуть.  
Закінчується  зекова  вистава,  
Йому  тепер  не  вижити,  мабуть.  
Не  забариться  перемога,  буде!  –  
І  не  кажіть,  що  хтось  дарма  поліг.  
Стріляв  скотина  снайпер  в  шию,  груди,  
Однак  душі  прострелити  не  зміг.  

22.02.2014  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Девочка Лора

Про мой Киев, поскольку нельзя терпеть.

Было  время  для  революций.  Все  тут  видели,  как  дрались.
И  толкали  меня  безумцы,  говорили,  остепенись.
Пахло  серой,  испугом,  грязью.  Пахло  пушками  и  стрельбой.
Каждый  был  над  собой  не  властен,  но  за  то  был  самим  собой.

Каждый  верил,  и  каждый  истин  не  пытался  искать  иных.
Этот  город  им  ненавистен  словно  вражий  удар  поддых.
Прямо  в  центре  дыра  размером  в  кареглазую  чью-то  жизнь,
Но  они  уходили  смело,  повторяя  своим  "держись".

Вот  и  я  посреди  карьеров  барикад  и  борьбы  на  смерть
И  я  вряд  ли  сумею  делом,  только  словом  бы  мне  суметь.
Во  весь  голос  взывают  сурмы,  пулеметы  огни  и  шум.
Я  одна  тут  в  своем  безумьи,  улыбаюсь  вам  и  машу.

Это  ясно  же,  что  устала,  что  машу  из  последних  сил.
Только  сердце  мое  из  стали,  и  огонь  мой  непогасим.
Вряд  ли  делом,  но  точно  словом  я  сумею  войну  вести.
Просьба  прочих  других  весомей  "Помогите  страну  спасти".

Я  ведь  девочка,  я  не  в  силах  рушить  избы,  входить  в  огонь.
Но,  покуда  вы,  братья,  живы,  я  подам  вам  свою  ладонь.
Я  хочу  чтобы  видел  каждый  всю  решимость  отважных  глаз.
Если  вам  это  правда  важно,  то  я  всем  своим  "я"  за  вас.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480714
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


валькірія

ДЕ НАШ ВАШИНГТОН ???


Кривавим  туманом  наосліп  йдемо,
Облом  за  обломом,  лукавство  промов,
Пусті  обіцянки  летять,  наче  град,
Щоб  знову  на  ранок  новий  маскарад.

Вростають  у  совість  ці  маски  ганьби,
В  тенета  ще  ловлять  частину  юрби.
Знецінене  слово,  як,  власне,  й  життя,
Під  ночі  покровом  хтось  люд  розіп'яв.

Втомились  облуду  спивати  щодень,
Служити  приблуді,  що  в  прірву  веде...
Вже  час  обирати  таких  вожаків,
Щоб  рвалися  ґрати  навіки  віків.

У  димі  Майдану  десь  ходить  Герой,
Омитий  вогнями,  що  страх  свій  зборов,
Для  кого  Вкраїна  є  понад  усе,
Хто  з  гідністю  сина  стяг  Волі  несе.

Вдивляємось  в  лиця,  питаєм:  "Ти  хто?
Де  гідності  лицар,  де  наш  Вашингтон???"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479811
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Мазур Наталя

Останній дзвінок

Пам`яті  поета  Миколи  Петровича  Верещаки
(24.12.1938  -  12.02.2012)
Сторінка  на  сайті:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645

Він  подзвонив:"Прощаюся,  Наталю!
На  світі  жити  вже  мені  не  сила.
Хвороба  й  старість,  видно,  підкосила,
Та  Вам  іще  сказати  дешо  маю.

Пишіть  вірші,  творіть  на  радість  людям..."
Я  перебила:"Ні!  Не  може  бути!!!"
Та  жаль  і  біль,  сильніше  від  отрути,
Скував  слова,  і  крик  застиг  у  грудях.

Його  не  стало  пару  днів  по  тому...
Стирати  важко  номер  з  телефону...

2012  -  12.02.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479330
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Салтан Николай

Розцвітай в мені

[img]http://cs607821.vk.me/v607821008/2cd8/K0s9wlMWE1Q.jpg[/img]
Відлютують  страшні  морози,
Неодмінно  пройде  печаль.
Але  ти  не  сховаєш  сльози
За  туманну  свою  вуаль.

Мені  прикро,  сумно  від  того,
Що  в  очах  твоїх  біль  та  сум,
Ти  чекала  мене  так  довго,
А  я  вкотре  тебе  відштовхнув.

Дошкуляв  тобі  до  знемоги,
Коли  завжди  мусив  іти,
Але  знову  вели  дороги
У  юнацькі  твої  світи.

Я    для  тебе  був  ненадійний,
Як  осінній  вітер  в  полях,
Але  точно  тобі  покірний
І  до  того  ж  вірний  слуга.

Часом  біль  відкривав  обійми
І  я  з  радістю  їх  приймав,
Може,  був  я  занадто  вільний,
І  цей  біль  мене  відпускав.

Так  і  ти  –  набралася  сили,
Оніміла,  але  змогла,
Відпустила  мої  вітрила
І  чимдуж  від  мене  пливла.

Не  зумів  тебе,  моя  мила,
Відпустити,  хоч  ти  чужа.
Я  хотів  би,  але  ж  несила
Засадити  в  серце  ножа.

Не  підніму  руку  щоб  вбити,
Навіть  те,  чого  вже  нема…
Ех,  кохана  моя,  якби  ж  ти
Ще  хоч  раз  в  мені  розцвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479919
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Flexis

Но я скучаю.

Немногим  дольше  жизни  в  тишине
Отмерено  мне  вытерпеть,  но  всё  же
Я  думаю  о  будущей  жене
И  что  её  отсутствие  дороже.

И  что  под  грузом  будничных  забот
Не  разглядеть  чужую  чашку  чая
Среди  моих,  пока  из  года  в  год
Себе  твоё  отсутствие  прощаю.

Пока  рассвет  срезает  облака
И  новый  день  собою  источает,
Есть  смысл  дождаться  вечера,  пока
Мне  не  по  ком  скучать,  но  я  скучаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480118
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Сволочь

Потому, что

Потому,  что    нельзя  делать  вид  что  не  было,
Потому,  что  нельзя  притвориться  девочкой,
Потому,  что  мало  ли  кто  потребовал,
Потому,  что  не  верю  -  да  верить  не  во  что.

Потому,  что  любить  можно  только  волнами,
Потому,  что  писать  можно  только  строчками,
Потому,  что  моря  не  бывают  полными,    
Потому,  что  слова  не  бывают  прочными..

Потому,  что  смотреть  можно  только  пристально,
Потому,  что  злиться  -  только  отчаянно,
Потому,  что  хватит    стоять  на  пристани,
Потому,  что  лодки  давно  отчалили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392638
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 02.02.2014


Сволочь

Был котом.

Иногда  он  приходит  ко  мне  домой,
Ни  звонка  ни  стука  -  ему  открыто
Как  обычно  приносит  коньяк  с  собой...
Раздраженный.  Потерянный.  Злой.  Небритый.

Мы  молчим  об  этом,  молчим  о  том
Говорить  не  надо  -  и  так  понятно.
Он  посмотрит  -  помнишь  я  был  котом?
-  я  хочу  обратно.

Я  налью  -  он  выпьет,  ему  нужней
Сигарету  одну  на  двоих  закурим
Он  посмотрит  -  давай,  братан,  не  болей,
мне  пора  в  натуре.  

У  него  как  обычно  -  одна  беда,
соль  да  дыры  в  трюме...
Он  приходит  ко  мне  -  а  еще  -  куда?
Я  -  который  умер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 02.02.2014


Анна Кириленко

Ревность (женская)

На  простынях
которые  я  гладила,
ты  спишь  теперь  с  другой  женщиной.
Называешь  её  моими  именами,
улыбаешься  ей  по  телефону,
её  голос  интересует  тебя  больше,
чем  мой.  
Зашиваешь  мои  глаза  
белыми  нитками,
мол,  так  я  ничего  не  вижу,
ни  о  чем  не  думаю....
Любимый  мой!  
Как  мне  теперь  записать  твоё  имя
в  телефонную  книгу?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475991
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 02.02.2014


Олена Іськова-Миклащук

МОНОЛОГ З МАЙДАНУ

Для  щастя  тут  так  мало  треба:
Гарячий  чай  і  бутерброд.
Щоб  сонце  правди  гріло  з  неба
Мою  Вкраїну,  мій  народ.
Щоб  ще  хоч  раз  хиткий  світанок
Живим  зустріти  на  землі,
Щоб  шин  обвуглених  серпанок,
Не  ліг  брехнею  на  чолі.
Ви  не  хвилюйтесь,  що  морози—
Нас  гріє  віра  і  любов.
Ми  тут,  щоб  не  котились  сльози!
Щоб  не  лилася  більше  кров
Братів  безвинно!…  Щоб  Феміда,
Не  в  гроші  вірила—в  закон!
Щоб  не  ходили  до  сусіда
За  копійками  «на  поклон»!
І  щоби  покручі  в  пагонах
Не  ґвалтували  більш  жінок!
Щоб  ті,  що  ніжаться  в  салонах
Зробили  до  людей  хоч  крок!..
Нехай  поглянуть:  ми—  не  бидло!
Ми—українці!  Ми—народ!
Ми  хочем  миру,  та  обридло
Збирати  крихти  їх  щедрот!
…Хіба  ми  просимо  багато?
Хіба  ті  жертви,  то—дарма???
Раз  почали  в  народ  стріляти—
Шляху  назад  уже  нема!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475668
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014


валькірія

Я СМЕРТІ БРАТА НЕ ПРОЩАЮ !!!

ПРОСТИ,  МІЙ  ГОСПОДИ,  МЕНІ,  Я  СМЕРТІ  БРАТА  НЕ  ПРОЩАЮ  !!!
Ми  стали  інші,  піднялись,  в  огненнім  зареві  столиця,
А  ми  й  не  думали  колись,  що  проклинатимем  убивцю,
Що  стане  ближчим  вірменин,  аніж  свій  рідний  брат  по  крові,
Що  знов  поринем  в  вир  війни  під  ночі  й  Господа  покровом...

Несе  Дніпро  на  хвилях  гнів,  ридає  небо  із  відча'ю,
Прости,  мій  Господи,  мені  -  я  смерті  брата  не  прощаю!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474565
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 28.01.2014


валькірія

ОСТАННІЙ ЛИСТ СИНА ДО МАТЕРІ…

ОСТАННІЙ  ЛИСТ  СИНА  ДО  МАТЕРІ...

Мамо,  я  не  вернусь,
Тут  такі  гарні  люди,
В  моїх  роздертих  грудях  час  зупиняє  плин...
Знаєш,  ця  смерть  комусь
Правди  уроком  буде.
Мамо,  так  вірив  в  чудо  Твій  непокірний  син...

Рідна  моя,  не  плач,
Сліз  Твоїх  я  не  вартий,
Нині  сумне,  та  завтра  вітер  розвіє  дим,
Спалимо  геть  до  тла
На  волелюбних  ватрах
Наші  одвічні  ґрати,  трішки  лишень  зажди!

Мамо,  прости  мені,
Як  пробачала  часто,
Знаєш,  не  страшно  впасти,  гірше  -  коли  проспав
Мить  для  звитяг  борні...
Мамо,  мій  обрій  гасне,
Я  відчуваю  ласку  світлих  очей  Христа...

(Світлій  пам'яті  загиблим  за  Україну)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475212
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014


валькірія

МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !

МАМО,  Я  -  ЕКСТРЕМІСТ  !
Нас  вчора  травили  газом,
Та  я  не  боявся  впасти  -  у  мене  тепер  є  вісь.
Мамо,  я  -  екстреміст!
Бо  брат  мій,  що  прагнув  волі,
Стояв  на  морозі  голим,  та  поглядом  линув  ввись.

Мамо,  я  -  екстреміст,
Вдихаю  дими  Майдану,
Життя  своє,  Богом  дане,  гартую  під  кулі  свист.
Мамо,  я  -  екстреміст,
І  шля'ху  назад  не  буде,
Бо  в  моїх  пробитих  грудях  гуркоче,  мов  грім  -"Борись!".

Мамо,  я  -  екстреміст,
Я  кров'ю  cкропив  землицю,
Вірю  -  мені  проститься  завтра,  а  чи  колись.
Мамо,  я  -  екстреміст,
Я  вже  не  боюся  смерті.
Війна  потребує  жертви...  Рідна  моя,  молись  !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475063
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Лана Виноградова

Вмирають ненароджені вірші…

Вмирають  ненароджені  вірші...
Під  серцем  недоношені  вмирають.
Чи  то  Земля,  чи  Небо  так  карає
Тих  диваків,  що  з  римою  в  душі?

Бракує  слів...і  подихів  бракує...
Життя  у  серце  кидає  ножі...
Чи  то  Земля,  чи  Небо  так  сумує,
Коли  вмирають  крихітки-вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407055
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 27.12.2013


Роман Селіверстов

Для тих, кому зараз некольорово

Для  тих,  
Кому  зараз  
Некольорово.
Запам'ятайте  
Життєву  
Правду:
ЗАВТРА  
НАСТАНЕ  
ОБОВ'ЯЗКОВО!
Хоча  
Не  обов'язково  
Завтра.

                       [i]31.03.2013[/i]
[i]Безмежне  спасибі  К.  Г.  і  А.  Ч.  за  натхнення  і  підтримку[/i]  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414301
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 27.12.2013


chuchuka

Медитація

Я  лускаю  насіння  самоти
(хай  час  летить  сто  байтів  за  секунду)
і  намагаюсь  Істини  дійти,
яку  давно  пізнав  покійний  Будда.
Як  кажуть,  що  посієш,  те  й  пожнеш,
а  я  плюю  лушпиння  на  підлогу
та  Істини  чекаю.  Чи  прийде  ж?..
І  все  сильніш  себе  вважаю  Богом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230872
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 27.12.2013


chuchuka

***

Твоя  забобонність  така  ж  незламна,
Як  тіло  останнього  Далай-лами.
А  я  ж,  ти  знаєш  мене,  кохана,
Ходжу  до  храму.
І  я  не  вірю  в  твою  нірвану
Ні  навіть  грама,
Бо  я  ж,  ти  знаєш  мене,  кохана,
Ходжу  до  храму.
А  я  ж  у  храмі  Христу  Ісусу
Молитись  буду.
Якщо  захочеш,  я  помолюся
Й  за  твого  Будду.
А  ти  своєму  молись  святому
І  вір  у  нього,
Коли  ж  зустрінемося  на  ТОМУ,
Спитаєм  в  Бога…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468809
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013


Альбіна Кузів

Знаєш, мамо, а я живу

Знаєш,  мамо,  мені  «щастить»
На  бездомних  чужих  тиранів,
На  людей,  що  лише  за  мить
Все  хороше  в  мені  стирають.

На  людей,  що  вбивають  суть,
Кожен  паросток  мого  росту.
Як  на  світі  вони  живуть,
Як  ці  вбивці  живуть  так  просто?

Чи  це  я  вибираю  їх?
Допомоги  вони  благають,
Пригорнуться  до  ніг  моїх,
І  кусають  мене,  кусають.

Випивають  всю  мою  кров,
Без  упину,  до  дна,  до  краплі.
Знаєш,  мамо,  я  знов  і  знов
Наступаю  на  перші  граблі.

Подивися,  я  ще  жива,
А  на  серці  вже  латок  море.
Така  щира  моя  душа,
Роздирають  її  вже  вкотре.

Знаєш,  мамо,  а  я  живу,
І  шукаю  у  собі  силу.
І  колись  я  Його  знайду.
Ти  побачиш  мене  щасливу.

08.05.2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423503
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 27.12.2013


Наталя Данилюк

В морозній піні змерзли ліхтарі…

В  морозній  піні  змерзли  ліхтарі,
Їм  вечорами  довгими  не  спиться,
Десь  на  криштально-сяючій  горі
Кужі́ль  пряде  зимова  сніговиця.

Здається,  крок  лишився  до  зими,
Здається,  мить  -  і  на́біло  всі  плями...
Та  тільки  грудень  люлькою  димить,
Молочне  мрево  сіє  над  гаями.

Така  марудна  осінь  затяжна
І  дні  -  пожухлі  аркуші  паперу.
У  тебе  в  серці  те́плиться  весна,
Її  флюїди  рвуться  в  атмосферу

Мого  безсоння.    Місячна  канва
Розсікла  шибку  лазерним  прицілом.
Крізь  наші  пальці  дихає  трава
І  рани  затягає  хлорофілом.

Тобою  го́ю  власну  гіркоту,
Сортую  стоси  роздумів  по  циклах...
Я  не  впускала  в  душу  самоту,
Та  самота  до  мене  майже  звикла...

Дрібним  піском  просіювались  дні,
Вона  ж  мостила  затишне  кубельце...
Та  голос  твій  розсипався  в  мені,
В  душі  застрягло  кольорове  скельце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013


Олеся Шевчук

Я могла б… (+ Romantic lady; + В. Шевчук)

Я  могла  б  розказати,  як  ніжно  цвітуть  хризантеми,
Як  доспів  виноград  –  з  нього  вийде  солодке  вино…
Все-одно  за  вікном  мерехтять  незакінчені  теми,
А  слова,  що  «все  добре»,  за  мене  розкриті  давно.

Я  могла  б  розказати,  як  сонце  сідає  і  знає,
Що  і  завтра  йому,  наче  птахові,  знов  у  політ…
Все-одно  наше  літо  занадто  повільно  минає
І  забути  тебе  я  не  зможу  ще  тисячу  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 24.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2013


Лана Виноградова

Прощальный

Быть  может,  ты  не  стоишь  этих  строк…  

И  вовсе  не  достоин  моих  чувств,

И  прочь  уйти,  наверное  бы  смог

Туда,  где  ложь  -  важнейшее  с  искусств

(А  ты  -  единый  и  верховный  Бог).

И  вряд  ли  бы  ты  бросил  томный  взгляд,

Случайно  встретив  в  пустоте  аллей.  

Ну,  разве  только  если  б  мой  наряд

Вовсю  кричал,  как  стала  я  взрослей

(А  ты  такому  виду  был  бы  рад!).

Я  буду  так  и  дальше  продолжать

Писать  сюжет,  где  ты  –  подлец  и  трус.

Я  стану  врать  себе.  Бездушно  врать,

ЧТО  МИР  СОВСЕМ  НЕ  СТАЛ  БЕЗУМНО  ПУСТ!

Другого  твоим  именем  назвать

Я  не  боюсь…

(Я  так  боюсь…).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449401
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 18.12.2013


Галина_Литовченко

ОДИНОЧЕСТВО (М. Плосковитов, перевод)

Плачется  ветер.  Оттепель  давит  на  кости.  
Зимние  ночи,  а  дождь  кое-где  пролетает.
Часто  ко  мне  одиночество  ходит  в  гости,
сядет  на  кухне  напротив,  нальёт  себе  чая.

Молча  беседует.  Там  ведь  свои  «лав  стори»:
лето  рисует,  горячие  стеблей  колени,
яркие  розы,  окна  больные,  а  вскоре…
Мне  на  тебя  намекнут…  полуночные  тени.

Сна  нет  ни  капли,  капли  лишь  только  в  зеницах.
Плачется  ветер,  с  памятью  ночь  убегает.    
Я  не  успел  твоих  интонаций  напиться,
вдруг:  обо  мне  тебе  оттепель  напоминает.

Дождь  прекратится,  выльется  каплями  злости,
утро  начнется  звоночками  красных  трамваев.
Я  одиночество  вновь  ожидаю  в  гости:
с  ним  о  тебе  каждый  раз  я  теперь  вспоминаю.
                                                               Перевод  из  украинского  Галины  ЛИТОВЧЕНКО

САМОТНІСТЬ

Схлипує  вітер.  Відлига  ламає  кості.
Ночі  зимові,  а  дощ  де-не-де  пролітає.
Часто  до  мене  в  гості  приходить  самотність,
сяде  на  кухні,  навпроти,  наллє  собі  чаю.

Мовчки  говорить.  У  неї  свої  «лав  сторі»:
Літо  змалює,  гарячі  колінця  у  стебел,
квіти  строкаті,  вікна  осінні,  хворі…
Десь  аж  за  північ  мені  нагадає…  про  тебе.

Сну  ані  краплі,  краплі  хіба  що  в  зіницях.
Хлипає  вітер,  а  спогад  у  ніч  витікає.
Я  і  не  встигнув  голосу  твого  напиться  ,
може,  хоча  б  у  відлигу  про  мене  згадаєш.

Дощ  перестане  іти  о  годині  шостій,
ранок  почнеться  дзвінками  червоних  трамваїв.
Я  відтепер    чекаю  самотність  у  гості:
кожного  разу  про  тебе  вона  нагадає
                 Михайло  Плосковітов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466273
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Мазур Наталя

Лист столичного обивателя в провiнцiю

Друже,  вітаю!  Давно  не  відписував  щось...
Холод,  а  може,  то  просто  груднева  депресія...
В  час  революції  в  кожного,  звісно,  свій  льос**
Он  за  вікном  кожен  день  бачу  -  мирна  процесія:

Діти,  студенти  згуртовано  йдуть  на  Майдан,
За  європейську  свободу  і  за  інтеграцію.
В  прагненні  збутися  у  черговий  раз  оман
Гордо  крокує  надія  вкраїнської  нації.

Хлопець  і  дівчина,  юні,  рука  у  руці,
Пісня  та  усмішка.  Поряд  ідуть  сотні  друзів  їх.
Знав  би  ти  як  їм  трощили  кістки  та  хрящі,
Як  під  киями  ламались  дитячі  ілюзії...

Що  за  доба,  що  за  час,  що  за  світ  цей  такий?
Скільки  тривати  ще  смуті  поміж  українцями?
Скоро  Різдво...  Випав  сніг,  як  і  завше  -  м'який,
Влада,  як  завше,  народ  переплутала  з  вівцями.

Боляче,  страшно...  Молюсь:"Милостивий  Господь!
Не  допусти  у  країні  війну  та  руйнацію.
Кроки  вчинити  неправильні  владі  зашкодь
І  збережи  від  невірного  вибору  націю."

Вітер,  мороз...  У  столиці  правує  зима.
З  думкою  тепло,  що  діти  зростатимуть  вільними.
Що  там  у  вас?  Ти    про  себе  пиши  зокрема.
Все.  На  добраніч!  Твої  сни  хай  будуть  спокійними.

30.11  -  11.12.2013р.  Львів

*  обиватель  (заст.)  -  громадянин,  особа,  яка  належить  
до  постійного  населення  якої-небудь  держави  і  має  відповідні  
права  та  обов'язки.  (Словник  синонімів)
**  льос  -    жребій;  судьба;  участь.(Словарь  української  мови  
Б.  Грінченка)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465655
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013


Мак Леланд

Прощавай

Прощавай,  життя,  прощавай...
Я  лише  тебе  проклинаю,
я  так  вірив,  що  буде  рай,
а  сьогодні,  пробач,  прощаюсь.

Все  не  так,  як  хотілось.  Ні,
перевернуто,  перебито.
Прошу  Бога  одне  в  житті,
забери  його  в  мене  літом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420362
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 21.11.2013


Fairytale

А давай…

А  давай...  Ти  підеш,  наче  спогад,  розбитий  до  крові,
Як  останній  листок,  упадеш  на  моє  підвіконня.
І  залишиш  на  пам'ять  мені  вірші  кілометрові
І  себе  в  сновидіннях.  Хоч,  знаєш,  вже  краще  безсоння.

І  не  хочеться  чути  фатальних,  затертих  історій,
Тільки  б  трохи  страждань,  щоб  відчути  твою  нескінченність.
Я  належу,  мабуть,  до  одної  із  тих  категорій,
Які  б'ються  об  лід,  щоб  збагнути  свою  незбагненність.

А  давай...  Я  піду.  І  заллю  твій  неспокій  чорнилом
Всіх  забутих  рядків,  всіх  написаних  мною  ілюзій.
Я  залишусь  для  тебе  розвіяним  зоряним  пилом.
Я  залишуся,  чуєш?  Бо  ми  ж  із  тобою  лиш  друзі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431047
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 21.11.2013


Володимир Шевчук

Я не стану…

Я  не  стану  тебе  чекати,  
Зрозумій.  Відпусти.  Прости.  
Відстань  також  будує  грати,  –  
Не  мости.  

У  твоєму  тісному  світі  
Поки  місця  нема  для  двох.  
Мої  мрії  –  тобою  спиті,  –  
Зверху  мох.  

Мої  мрії  втрачають  мову,  
Та  колись  я  сягну  мети.  
Ще  із  нас  хтось  полюбить  знову!  –  
Певне  ти…  


20.01.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.11.2013


Махов Илья

ТЫ ДЫШИШЬ

Ты  дышишь.
Так,  как  свойственно  морям.
В  твоих  прибоях,  северных  и  южных,
Я  слышу:  «Ваша  боль  —  то  боль  моя́»
Скрывать  не  нужно.

Но  в  этом  мире  сбившихся  широт,
Где  света  луч  уже  несмел  и  редок,
Ты  выбираешь  холод  и  расчёт
Себе  во  кре́до,

Чтобы  спастись.  От  боли  и  утрат.
От  тяги  к  ним,  от  лишних  встреч  с  собою.
Не  лги  себе.  Слеза  не  конденсат.
Любовь  не  сбои.

И  в  ровном  взгляде  не́т-да  вспыхнет  жизнь.
В  словах  твоих  —    размер  и  плавность  вальса.
Мол,  чувства  —  ложь,  и  сердце  —  механизм,
Как  ни  старайся  —  

Ты  не  машина.  Помни  и  в  бреду.
Цени  себя.  За  стойкость  и  за  храбрость,
За  своенравие,  за  ум,  за  прямоту,
За  вкус  и  …  слабость...

За  каплю  слабости  (прости),  что  на  корню
Так  рьяно  ты  стремишься  уничтожить,
Из-за  которой  с  чьих-то  уст  «люблю»
Сорваться  может.

Я  знаю  как  болезненно  взрослеть.
Но  быть  с  тобою  и  легко,  и  сладко.
Впитайся.  Ни  на  четверть.  Ни  на  треть,
А  без  остатка

И  будь  во  мне.
Пусть  я  —  всего  лишь  миг
В  твоей  Вселенной,  в  Нью́тоновских  играх.
Откры́та  книга.  Лу́чшая  из  книг.
                                                                                               Я  твой  эпиграф.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458698
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 14.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2013


Володимир Шевчук

Якби…



Якби  твої  губи  були  еліксиром  –  
Я  пити  б  не  став  їх,  здається.
Я  краще  б  дивився,  спокійно  і  щиро  
Як  ти  собі  просто  смієшся.  
Якби  твоє  тіло  було  цілим  світом  –  
Я  жити  би  в  ньому  не  прагнув.  
Я  краще  у  дощ  неласкавого  літа  
У  теплі  думки  тебе  вдягну.  
Якби  твої  очі  були  океаном  –  
Я  плавати  в  них  би  не  вчився.  
Я  став  би  єдиним  хто  мирно,  кохана,  
Навіки  б  у  них  утопився.  
Якби  твої  руки  були  золотими  –  
Обійми  б  мені  не  світили…  
О  Боже,  чому  ми  так  рідко  із  тими  
Кого  до  душі  полюбили?  
Якби.  О  якби  ж  то  із  тими  нам  бути  
Кому  зізнаємось  в  коханні!..  
Якби  ж  ти  змогла  хоч  увагу  звернути  
На  мої  скупі  потурання.  



30.10.2013  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457698
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013


Fairytale

2100

Я  не  проти  мовчання.  Від  нього  у  мене  синці
І  подряпане  серце,  що,  втім,  і  не  надто  важливо.
Всюди  чути  твій  голос,  не  бачити  світла  в  кінці  –
Боже,  як  же  це  звично!  І,  згідна,  цілком  справедливо.

А  що  далі  буде  і  яка  там  наступна  пора  –  
То  не  наші  питання.  Для  нас  це  занадто  буденно.
Ти  –  звичайна  самотність,  банально  пропущена  гра.
В  мене  ж  напрямок  новий.  Ще  трохи  –  і  стане  південно.

Обіцяю  втопитись.  Не  в  морі  –  хоча  би  в  собі.
Ну,  полегшає,  може,  без  тебе  на  кожному  кроці.
На  покусанім  щасті  помітний  слід  твоїх  зубів.
Певне,  зникне  із  нього  в  дві  тисячі  сотому  році.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438875
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Fairytale

Майже дико

Серед  сотень  нервових  зривів,  всіх  істерик  і  зайвих  кроків
Рахувала  б  я  твої  вії  й  все,  що  нам  не  вдалося  поки.
І  чекала  б  тебе  годину  на  вокзалі,  на  лавці,  вдома,
Щоб  ти  знав,  як  то  -  просто  бути  і  яка  від  щастя  оскома.

Нам  лишилось  багато  вулиць,  є  ще  час  приховати  шрами.
В  дефіциті  вакцини  віри,  а  самотності  -  кілограми.
Я  втікаю  сама  від  себе,  щоб  знайти  десь  тебе  у  зливах.
Ти  заплутався,  певне,  в  мріях,  в  пурпурових  моїх  вітрилах.

І  в  якійсь  із  твоїх  історій,  у  котромусь  з  рядків  про  весни
Моє  щастя  здригнеться  тихо,  моє  щастя  в  мені  воскресне.
Ти  блукатимеш,  мабуть,  поруч,  за  воротами  безнадії,
Я  ж  мовчатиму  майже  дико,  рахуватиму  твої  вії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434787
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Fairytale

Пиши йому прозу

Пиши  йому  прозу.  Він,  мабуть,  не  любить  ці  вірші,
А  ти  дарма  б'єшся  об  вікна,  шукаючи  рими.
Ковтаєш  минуле  і  брешеш,  що  найщасливіші.
Та,  люба,  отямся!  Ви  стали  хіба  що  чужими.

Дорогу  до  серця  не  викладеш  все  ж  олівцями,
Картоном,  папером  чи  де  ти  там  щось  йому  пишеш.  
У  тебе  від  нього  вже  шрами,  у  віршах  -  вже  ями.
І  врешті,  зізнайся,  його  це  таки  не  колише.

Пиши  йому  прозу.  Від  слів  нехай  рвуться  сторінки.
Змирися,  що  ти  в  його  книжці  -  хіба  що  закладка.
Тобі  не  потрібно  високої  в  щастя  оцінки.
І  як  увірватись  у  нього  для  тебе  -  загадка.

Ковтай  знов  повітря,  кусай  собі  губи  до  крові.
Збирай  по  частинках  усі  неіснуючі  дати.
Йому  твої  драми  безглузді,  лише  паперові.
І  байдуже  зовсім,  чиї  ти  там  любиш  цитати.

Пиши  йому  прозу.  Забудь  ти  про  розміри,  ритми.
Кидай  у  шухляди  свої  оберемки  секретів.
А  віршами,  справді,  тобі  його  не  підкорити.
Втопи  себе  в  прозі.  Чи  ж  комусь  бракує  поетів?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435637
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Салтан Николай

Згадую тебе

[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я  сумую  за  тобою
В  ці  казкові  дні  весни,
Розцвітають  вже  тополі,
А  ми  досі  не  змогли.

Пух  на  вії  опадає,
А  я  згадую  тебе  -
Як  же  ніжно  цілували
Твої  губи  лиш  мене.

А  тепер  цілують  інших,
Може,  навіть  там  любов.
Не  важливо  хто  з  нас  грішний  -
Охолола  наша  кров.

Почорніли  наші  мрії…
Зачерствіли  наші  дні…
Тільки  в  серці  мене  гріє  -
Прилетять  ще  журавлі.

Хай  летять  над  небокраєм
Не  до  мене  -  до  людей.
Бо  від  того  вже  щасливий,
Що  я  жив  і  знав  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Наталя Данилюк

Колись і ти…

Колись  і  ти  навчишся  між  рядків
Шукати  істин  проблиски  і  тіні,
В  безлистій  тиші  заспаних  садів
Ловити  звуки-співи  солов'їні.

Колись  і  ти,  гортаючи  життя,
Пізнаєш  серця  зболеного  муку.
І  добре  те,  що  інша,  а  не  я,
Тебе  в  цю  мить  триматиме  за  руку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Томаров Сергей

Солодких снів

Солодких  снів  тобі,  коханий  мій.
Нехай  в  ночі  насниться  мій  дарунок-
Твоїх  бажань  яскравих,  келих  мрій,
Чарівно-пристрасний,  медовий  поцілунок.

Солодких  снів.  Нехай  гойдає  ніч,
У  променях  зірки  плетуть  кохання...
Все  в  погляді  моїм,  навіщо  річ...
Нехай  здійсняться  всі  твої  бажання

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 15.08.2012


Наталя Данилюк

Пасує осені…

Обіднє  сонце  міряє  калюжі-
Яскраві  зблиски  поглядом  ловлю.
О,  як  пасує  осені  байдужість-
Як  хризантемам  холод  кришталю,

Коли  затихне  віхола  січнева
Поміж  пелюсток  білих,  наче  сніг.
Тремтливим  листом  схлипують  дерева,
Мінорний  шурхіт  котиться  до  ніг.

Полоще  день  опущені  вітрила
У  тонкосрібних  косах  потічка,
Дрібне  пелюстя  осінь  обтрусила-
І  не  здригнулась  впевнена  рука.

Вже  в  прохолоду  озера-свічада
Багряним  листям  клен  зашурхотів.
О,  як  пасує  осені  ця  зрада-
Як  і  тобі  нещирість  почуттів!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012


Руслан Воскобой

Як же легко ми вбили кохання…

1
Як  же  легко  ми  вбили  кохання,
Як  безглуздо    кидали  словами,
Мовчазливо,  без  сліз  і  прохання,
Збудували  стіну  поміж  нами.
А  колись  ми  у  двох  були  разом
І  вважали  що  це  все  назавжди,
Так  чому  ж  ці  взаємні  образи,
Розірвали  навпіл  наше  щастя.

Пр.
Давай    стиснем,  долонь  до  долоні,
Все  пробач,  пригорни  до  коліна,
Ти  одна  моя  вічная  доля,
Ти  одна  є  моя  половина.

2
Розкидає  нас  доля  по  світу,
Час  вгамує  у  серці  розлуку,
Ми  пройдемо  скрізь  зиму  і  літо
Ми  пройдемо  скрізь  радість  і  муку,
Ми  своє  ще  кохання  знайдемо,
І  не  зможемо  вже  щось  змінити,
Нам  залишиться  тільки  окремо,
Епізодами  різними    жити


Пр.
Давай    стиснем,  долонь  до  долоні,
Все  пробач,  пригорни  до  коліна,
Ти  одна  моя  вічная  доля,
Ти  одна  є  моя  половина.

3
Я  благаю  мене  повернути,
Я  благаю  тебе  повернутись,
Даруй  Боже  біду  оминути,
Даруй  Боже  нам  шанс  схаменутись
Може  статись  що  ми  пожалкуєм,
Про  назустріч  не  зроблені  кроки,
Або  прав  був  письменник  Бегбедер
Що  кохання  живе  лиш  три  роки.

Пр.
Давай    стиснем,  долонь  до  долоні,
Все  пробач,  пригорни  до  коліна,
Ти  одна  моя  вічная  доля,
Ти  одна  є  моя  половина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330851
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 12.08.2012


Руслан Воскобой

Я від себе втікаю, блукаю, ховаюсь…

Я  від  себе  втікаю,  блукаю,  ховаюсь,
Я  злітаю  у  прірву,  крокую  в  пітьму,
Від  твого  не  кохання  ,  в  душі  розриваюсь  
Ти  у  серце  зрадливо  впустила  зиму.
І  немає  нічого,  не  мрій  не  бажання,
Час  спинився,  як  вмерла  між  нами  любов,
Вже  давно  не  турбують  не  біль,  не  питання,
Зникли  всі  почуття,охолоджена  кров.
Так,  вмираю  поволі,  розпинаюсь  віршами,
Потихеньку  відхожу  в  своє  небуття,
Кожен  день  я  вважаю,  що  він  є    останнім,
І  не  хочу    триматись  за  кволе    життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354990
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 12.08.2012


Halyna*

Завтра

Дивна  сьогодні  ніч…  
Зовсім  не  хочу  спати.
Зорі  в  вікні  сумні,
наче  у  душу  встряли.    
Можеш  змовчати  все.  
Ранок  наступить  завтра,
Ну,  а  сьогодні  все  
я  би  тобі  віддала.

Знаєш,  я  вже  не  та.
Тільки  не  треба  болю.
Навіть  безмежне  «все»
знайде  своє  «ніколи».
Просто  скажи:  «Люблю»…
і  відпусти  на  волю.
Небо  в  своїй  красі  
знову  про  себе  молить.

Зовсім  не  так  було…  
Та  не  могло  не  бути.
Не  забарись  тепер  
вчасно  стоп-кран  зірвати.
Ти  ще  не  думав,  що  
буде  для  нас  покута?..
Можеш  змовчати  ще.  
Нам  говорити  завтра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355943
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012


Halyna*

Нічого не змінилося

А  мало  що  змінилося…  Проте
Я  вперто  прагну  все  якось  змінити.
Чому  мені  весна  не  розцвіте,
Чому  мені  таке  холодне  літо?..
Я  ж  так  шукаю  пристані,  тепла,
Яке  ніхто  не  зможе  відібрати.
О,  як  до  нього  близько  я  була,
О,  як  далеко  я  зуміла  стати!..
І  смішно  аж  до  болю…  Я  ж  собі
Давно  колись  про  зміни  обіцяла…
Мені  ж  не  треба  слави  і  скарбів,
Мені  ж  для  щастя  треба  зовсім  мало…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355041
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012


Halyna*

Те, чого так прагнуть…

Ви,  боронь  Боже,  лиш  не  зачепіть  
Плеча  зненацька,  а  чи  навіть  пальця,  
Бо  гра  пристойна  обернеться  вмить  
На  те,  чого  так  прагнуть  і  бояться…  
                                       (Людмила  Гнатюк)
 

Сонце  зігріти  ось  так,  наче  ти,  не  зуміє,
Може,  до  мене  йому  невимовно  далеко.  
Ти  –  в  моїм  серці,  нехай  там  немає  надії,
Я  не  синиця  в  руках,  я  у  небі  лелека!..

Дощ  цілувати  ось  так,  наче  ти,  не  спроможний,
Може,  й  дотла  він  пронизує  руки  і  губи.
Так  тільки  ти  мою  душу  хмільну  розтривожиш,
А  через  мить  вже  свій  слід  у  тумані  загубиш.

Небо  ціле  мене  так  обгорнути  не  здатне:
То  тільки  ти  обіймаєш  до  хрускоту  в  пальцях.
Що  це  було?..    Мабуть,  варто  нам  просто  змовчати    -  
Те,  чого  прагнуть,  і  те,  чого  дуже  бояться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354512
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012


Мак Леланд

Щось не так

Так,  певно,  мало  статись...  Щось  не  так.
Ти  помилкою,  що  було  назвала.
Як  почуваюсь?  Чесно?  Та  ніяк...
Мене  від  болю,  мабуть,  не  зосталось.

Я  лиш  тебе  любитиму.  Хай  так.
Хай  всі  дощі  розносять  світом  тугу.
Розбились  вщент  усі  сумні  слова.  
Не  можу  залишатись  навіть  другом.

Так  мало  статись.  Помилкою?  Ні...
Кинжалом  в  серце  ранила  цим  словом.
Усі  слова  -  приречено  сумні.
Все  сталось  так,  мабуть,  не  випадково.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349123
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012


MC_Yorick

ЯНГОЛ

янгол  посміхається  вві  сні
замість  ковдри  білі  білі  хмари
саме  та  якою  завжди  марив
саме  та  що  снилася  мені

заблукає  кутиками  вуст
погляд  мій  неначе  в  лабіринті
і  роками  розтягнулись  миті
доки  янгол  був  той  наяву

все  забув  би  або  навіть  стер
та  вплелися  в  мрії  її  коси
і  неначе  по  морозу  босий
по  хмаринам  тим  біжу  тепер

янгол  посміхається  вві  сні
римами  крізь  сон  шепоче  тихо
я  ж  не  янгол,  я  ж  земний  на  лихо
не  судилось  з  крилами  мені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347380
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 02.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2012


АнГеЛіНа

Бойкот

Розплелися  вітри,  повтікали  зі  смажених  днів,
І  земля  зашкварчала  під  сонячним  "ніжним"  промінням...
І  навіщо,  спитати  б,  бойкот  влаштували  мені???
Де  шукати,  скажіть,  і  у  кого  шукати  спасіння???

Так  єхидно  сміється  "світило",  роззявивши  рот,
Тільки  сліплять  мене  золоті  його  вставлені  зуби...
Ну  навіщо  мені  влаштували  той  підлий  бойкот???
І  за  що  ж  мене  вітер-втікач  так  жагучо...  не  любить???
                                                 14  червня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343994
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Наталя Данилюк

Спориші

В  подвір'ячко  наше  
підкрався  пахучий  спориш,
в  городі  пасуться  
дощів  неприборкані  коні,
допоки  ти,  вітром  
напоєний,  солодко  спиш
і  сонце  цілує  крізь  шибку  
бліді  твої  скроні.

У  мене  за  хатою  
море  нескошених  трав-
смарагдовий  паводок  
ген  видноколо  поглинув,
допоки  під  небом  чужим  
ти  світами  блукав
вітрам  підставляючи,
сонцем  обпалену  спину.  

У  плесі  моєму
розсипала  звабниця-ніч
з  подертої  торби
дзвінкі  зоряниці-дукати,
допоки  летів  ти
примарним  надіям  навстріч,
цей  зоряний  дощ
було  нІкому  в  жмені  збирати.

Допоки  ти  рвався  
за  межі  своєї  душі
і  падав  щоразу,
заледве  торкнувшись  до  неба,
у  серці  моєму
такі  поросли  спориші-
як  в  тому  подвір'ї,
що  я  занедбала  без  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Анна Кириленко

* * *

Интересно,  сколько  раз  в  день  кто-то  вспоминает  моё  имя?  
 Просто  так,  без  надобности?  
 Сколько  дней  я  думаю  о  тебе,  
 а  если  перевести  в  секунды..?  
 Просто  любопытно,  сколько  нужно  человеку  
для  полного  счастья?  
 Ну,  абсолютно  полного  без  "...если  б  ещё"?  
 Сколько  ещё  месяцев,  лет  я  буду  просыпаться  
 в  одно  и  то  же  время,  
 идти  на  одну  и  ту  же  остановку,  
 ехать,  всматриваясь  в  город,  
 целуя  глазами  мужчин,  похожих  на  тебя?  
 Сколько  тебе  нужно  весны,  
 чтобы  выплюнуть  всю  осень  из  лёгких?  
 Сколько  нужно  Джоулей  тепла,  чтоб  согреть  всех,  кому  холодно?  
 ....Ты  живёшь  до  тех  пор,  
 пока  кто-то  произносит  в  уме  твоё  имя.  
 29.05.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343962
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юра...

Я ховаю тебе у рядки…

Я  ховаю  тебе  у  рядки,
закутую  розділовими  знаками,
обмежую  лише  словами,  фразами,
реченнями…
….я  почуваюсь  приреченим,
з  своїми  абстрактними  ляками…

ховаю  тебе  в  своє  серце,
у  світ  лірично  –  неправильний
…втрачаю  себе  в  мегагерцах
ціленаправлено  …

не  згубити  б  емоції  в  вулицях,
сховати  тебе  від  своїх  заперечень,
що  так  іноді  боляче  туляться
до  серця  …  ти  пробач,  
що  ховаю  тебе  у  рядки  своїх  речень…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310781
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 14.06.2012


Ніка Мельник

Як пахне асфальт

Як  пахне,  змочений  сльозою,  асфальт!
Як  пахне  асфальт  цей  влітку!
Часом  буває  так  жаль,
Часом  буває  так  гірко...

Я  поринаю  у  світ
                         Міського  виживання.
Ти  закриваєш  зеніт
                         Нашого  некохання.

Як  солодко  пахне  асфальт,
Змочений  моєю  сльозою.
І  часом  так  жаль,  так  жаль,
Що  знов  не  зі  мною.

Сама  іду  по  воді
                           Залишеній  небесами.
Не  варто  і  знати  тобі,
                           Що  між  нами...

Живи  і  не  знай  жалю,
                             Я  плакать  не  буду.
Тебе  понад  все  люблю,
                             Тебе  не  забуду.

Як  пахне  асфальт  від  дощу,
А  я  від  дощу  радію!
І  сльози  мої,  мов  росу,
Той  дощ  ненароком  змиє.

Як  пахне  асфальт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343982
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Володимир Шевчук

Ніхто так тебе не розбудить…

Ніхто  так  тебе  не  розбудить,  
Як  мрія  –  весняна,  проста…  
У  вдиху  здіймаються  груди,  
У  ласці  сміються  вуста.  

Вловимі  ледь-ледь  аромати  
У  душу  зайдуть  навпростець.  
Голубить  у  променях  м’яти  
Едемський,  легкий  вітерець.  

І  так,  то  сміється  то  плаче  
Весни  переливчастий  дзвін…  
Чому  ж  ти  подумала,  наче  
То  я  розбудив,  а  не  він?  

20.02.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 14.06.2012


Володимир Шевчук

Душа

(Валі  Савелюк)  


В  очах  
життєва  сила  
не  згоря,  
Якщо  ці  очі  
звернуті  
угору.  
Не  йде  тут  мова  про  
німу  покору  –  
То  все  у  грудях  та  
душа-зоря!    
Я,  знаєте,  
з  цікавості  горю:  
Душі  в  очах  
не  видно  й  
при  потребі,  
Як  днем  
не  видно  зір  
на  чистім  небі,  
Однак…  
є  спосіб  
бачити  
зорю  
Не  в  ніч.  
Не  в  ніч!  
Душа  –  
зоря  з  імли,  
То  світанкове  сяйво,  
як  поблажка!  
Пробитись  на  поверхню  
дуже  
важко,  
Коли  ніхто  не  відає  коли…    
Така  гучна,  
як  срібло  на  росі,  
Настільки  тиха,  
як  Велика  Берта…  
Це  саме  та  
субстанція  
відверта,  
Яку  ми  так  приховуємо  всі.  
А  знаєте,  от  що  таке  
душа?  
То  совість,  
чи,  
скоріше,    
засторога  
Від  грішного,  
щоби  боятись  Бога?..  
Чи,  
може,  
це  багатство  без  гроша  
Єдиного?  
Бо  зірку  у  імлі  
В  криниці  й  днем  
побачиш  
у  глибокій…  
Бо  тільки  та  душа  пізнає  спокій,  
Яка  неспокій  знала  на  землі.  



06.04.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 14.06.2012


Володимир Шевчук

Щастя

Що  найбільше  багатство,  найвище  добро  у  житті,  
Ніж  зіниці  дітей,  у  майбутнє  вузенький  місточок?  
Що  є  більшим  од  дива  дитячої  радості,  і  
Коли  крихітні  пальчики  вас  відпускати  не  хочуть?..  

А  обійми  дитячі  –  це  впевненість:  все  ж  недарма!  
Милі  очка  зігріють  до  сліз,  це  віконця  едему.  
Коли  поруч  із  нами  дитячого  світу  нема  –  
Чи  тоді  ми  великі,  дорослі,  хіба  ми  ростемо?  

Сотворити  маленьке  життя  –  от  задача  яка;  
Не  придумало  небо  для  смертних  гарнішого  вчинку.  

…А  колись,  може  скоро,  народиться  й  в  мене  донька,  
Усміхаючись  мамі  і  сонцю,  маленька  людинка…  





12.06.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Mellani

Запам'ятай мене. .

Запам'ятай  мене  надовго
Як  кращу  з  твогО  набору
Як  кращу  з  усіх  блондинок
Як  кращу  з  тобі  непотрібних
Запам'ятай  і  більш  нічого
Так  просто  все  й  без  розбору
Я  без  усяких  родзинок
Та  стала  чомусь  така  рідна..

Запам'ятай  мене  по  стонах
По  спОротих  бритвою  нервах
По  дивних  мріях  про  клітку
По  чистому  кольору  карми
Із  тисячі  своїх  таксофонів
МІй  загуби  найпершим
Постав  йому  чорну  мітку
І  плач..  за  межею  камер..

Запам'ятай  мене  поцілунком
Запам'ятай  мене  своєю  
(Я  в  чомусь  твоєю  лишуся)
Читай  мою  переписку..
Запам'ятай  мене  подарунком
І  як  просто  хорошу  ідею..
Здається  я  не  повернуся..
І  вже  не  буду  так  близько..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334466
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 05.06.2012


Mellani

Не сип мені на серце нафталін. .

Не  сип  мені  на  серце  сухий  нафталін
Я  дезінфекції  поки  не  потребую
Хоч  спогади  й  гіркіші  за  сірий  полин
Та  я  їх  потім  в  часі  сама  закоркую

Не  дій  мені  на  нерви  своїм  оцим  "Я"
Бо  таки  ти  ніщо  без  свої  мармизи
Тепер  в  списку  колишніх  нове  ім'я
З  моїми  то  знаннями,  для  тебе  це  ризик...

Скажи  чому  завжди  коли  в  тебе  стоїть
Мізки  просто  геть  вирубАються
Все  було  добре,  окрім  на  столі
Собаки  мабуть  і  то  довше  злягаються

Не  сип  мені  на  серце  сухий  нафталін
Тебе  вже  не  порадують  такі  результати
Нехай  все  краще  буде  просто  без  змін
Не  змушуй  мене  в  попіл  тебе  розтирати

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316284
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 05.06.2012


Антон Срібний

Життя у смайлах

Я  практично  тебе  не  знаю,
Нас  поєднують  натиски  клавіш.
От  візьму  в  тебе  і  закохаюсь,
Доки  ти  ся  зі  мною  бавиш.

Кинь  ще  фото  мені  на  mailи,
Краще  в  профіль,  анфас  вже  бачив.
Постривай,  незнайомі  смайли…
Поцілунок?  Чи  що  це  значить!?

Ти  від  мене,  прошу,  не  ховайся,
Ми  на  відстані  декількох  клавіш…
От  візьми  в  мене  –  і  закохайся!
Ти  ж,  насправді,  вже  мною  мариш?

Знову  вечір,  ми  знову  в  онлайнах:
«Привіт!  
                     Нова  авка?  
                                           Прекрасна:)»…
Ось  таке  от  –  життя  у  смайлах  –
Ілюзорне,  несправжнє…  сучасне.

(2011)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339841
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 03.06.2012


Антон Срібний

Метро

Зламані  крила.  Я  –  на  метро,
Демони  спостерігають  зловіще.
Не  знаю,  але  відчуваю  нутром:
Все  буде  добре.  А  може,  ще  гірше…

Ночі  з  портвейном  даються  взнаки  –
Думки  стали  хижими  на  самоті.
Янгол  вбив  демона…  чи  навпаки?
Хто  я,  насправді,  в  твоєму  житті?

Небезпідставні  жахіття  нічні  –
Збільшують  шанси  на  шизофренію.
Ліки  від  тебе  –  іще  не  знайшли,
Жаль,  ти  не  бачиш,  як  я  шаленію…

*  *  *
Навчила  літати,  але  ж  –  не  падати.
Боляче  трохи…  Та,  все  одно  –
Нічого  не  вдієш,  нічим  не  зарадити,
…Зламані  крила…  Тож,  я  –  на  метро.

(6.07.2011,  поїзд  «Миколаїв  -  Москва»)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338650
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 03.06.2012


Антон Срібний

"Задощило"

Задощило…
Якого  чорта?
Знову  –  в  полоні  бетону.
Моїх  щирих  віршів  ескорти
Не  доходять  до  твóго  трону.

Майже  рік:  триста  сорок  днів,
Ні  доби  –  без  спроби  забути.
Розпач  мій  переходить  у  гнів
Під  впливом  твоєї  отрути.

Цілий  день  –  у  полоні  бетону,
Тане  вечір.
                             The  End…
                                                       Завіса.
Бачу,  в  тебе  –  нова  корона…
Задощило.
                           Нехай…  До  біса.

(2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341535
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2012


Антон Срібний

Ти не в онлайні

Склянка  Мартіні…  Ти  не  в  онлайні,
Сонце  блукає  між  сірих  висоток,
Спокій  втрачаю  –  повільно,  принаймні,
Уявляючи,  яким  же  на  смак  є  твій  дотик?

Запущено  браузер  –  а  тебе  знов  немає,
Самотньо  всміхаються  всі  мої  смайли…
Марно  іще  один  день  помирає,
З  ним  –  306  мегабайт  фото  файлів…

Де  ти  і  з  ким  ти,  ну  як  мені  знати?
Телефон  твій  мовчить:  абонент  поза  зоною.
Хто  не  втрачав  –  не  лякається  втрати,
Я  ж  вкотре  крапку  –  замінюю  комою.

***
Ще  кілька  файлів.  Видаляю  останні.
Ти  не  в  онлайні.  Ти  не  в  онлайні…

(2011)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338480
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 02.06.2012


Андрій Чернівець

Перший (мело)

Па́да,  па́да  сніг  лапа́тий
на    двірничку  і  лопа́ту,
си́пле  на  весе́лих  школярі́в.

Доганя́є  осінь  в  полі,
укрива́є  світ  поволі
ко́вдрами  різдвяних  снів.

Я  зага́дую  бажання
на  добро  і  на  кохання,
і  на  зорі,  що  впаду́ть  до  ваших  ніг.

Ли́нуть    прагнення    гарячі
вдаль    сніжинками,    одначе
на́дто  шви́дко  та́не  перший  сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298883
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 02.06.2012


Андрій Чернівець

Кохання. net

Ви́лами  по  воді́  -
спро́би  твої́х  торка́нь.
гро́зами  далини́  -
ло́скіт  хти́вих  шепта́нь.

Не  забрини́ть  дзвіно́к.
По́тяг  не  ру́шить  в  даль.
По́веням  нутр  палки́х
не  розмочи́ть  вуа́ль.

Не  проштрикне́  наскрі́зь,
взо́ру  твого,  багне́т.
Дмуть  віртуа́ли  душ
в  са́йтах  -  кохання.net.

Ма́нивом  спа́мів  злих
Тчеш  павути́нку  знов.
Не  для  таких,  як  я  -  
ми́шача  гра  в  любо́в.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268010
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 02.06.2012


Alex_Rude

Кто-то предан (н)

Кто-то  предан,  а  кто-то  кому-то  преданн.
Забывай  свои  темы,  и  иди  на  поводу  у  стада.
Этим  летом  будет  очень  много  бреда,
у  кого  не  спросить,  все  уезжают  куда-то.

Кто-то  преданн  кому-то  полностью,
мне  же  уже  надоела  эта  глупая  ревность.
Я  скоро  доживу  и  до  этой  до  осени,
и  решиться  судьба:  буду  дальше  учиться,  или  работать  поеду.

Кто-то  предан  кем-то  частично,
разрывай  мои  раны  полностью.

Чтобы  по  швам.
И  чтоб  кровоточили.

Люди  не  греют  взаимностью.
И,  знаете,  я  их  тоже  не  очень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341348
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

Не жаль…

Истлевшие  листы  былых  воспоминаний
не  пробуждают  боль,  не  вызывают  слез,  
не  мечется  душа,  не  ищет  состраданий,
что  "он"  купил  не  мне  букет    чудесных  роз.

Заброшена  тетрадь  со  старыми  стихами.
Зачем  она  теперь...  На  смену  новый  ритм
приводит  к  очагу  за  новыми  стенами,
а  старый  дом  уже  заброшен  и  забит.

Там  куча  черепков  под  рухнувшею  полкой,
там  простыни  хранят  почти  прощенный  грех
и  в  паутине  моль  бьёт  крыльями  без  толку...
Там  воля  паукам  и  нет  мышам  помех.

...Заброшена  тетрадь  со  списанною  ручкой,
а  на  моём  столе  мигает  монитор.
Пусть  "бывший"  обозвал  меня  везучей  (с)штучкой,
а  я  опять  смеюсь,  закончив  разговор.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341367
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


Юрий Богатинский

Страна

На  карте  мира  есть  страна,
Она  находится  в  Европе,
Но  в  той  Европе,  лишь  она  -
Сейчас  сидит  в  полнейшей  жопе.

Хотя  есть  уголь  и  металл,
А  также  уйма  чернозёма:
Который,  Фюрер  забирал  -
Его  мечтая  видеть  дома.

Там  очень  много  куполов,
Как  тех  людей  без  всякой  веры  -
Что  слыша  звук  колоколов,
Безбожно  водку  пьют  без  меры.

И  пропивают  всё,  что  есть,
Вернее  то,  что  лишь  осталось!
А  в  них  осталась  только  лесть
И  лишь  к  себе  больная  жалость.

Пускай  проходит  мимо  газ,
А  с  ним  язык  страны  на  карте.
Ведь  жо.а  гадит  в  унитаз,
Когда  народ  сидит  в  азарте.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206020908

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341354
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2012


Юра...

Тісно, так тісно… навіть у музиці…

Вечірнє  сонце,  догоріло  на  склі
жовтими  плямами  дня  прохолодного…
і  якось  так  тісно  сьогодні  мені
немає  нікого,  нічого,  жодного.

Лиш  ранішня  кава  гірка  і  чорна,
розкидані  речі,  книги  і  зошити…
Я  -  просто  людна,  для  всіх  по  стороння,
а  може…  це  день  в  якому  не  хочете

бачити,  мої  очі  емоції…?
Ну  і  що  ж,  значить  до  завтра,  до  зустрічі.
Чомусь,  такі  вАжкі  дні  всі,  ночі…  І  
тісно,так  тісно…  навіть  у  музиці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340765
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 01.06.2012


Юра...

Хочу до тебе… (впусти)

Хочу  до  тебе…  і  байдуже  на  дефекти…
Феєрверком  із  мене  вириваються  крики,
чому  всі  так  люблять  дешеві  ефекти…?

Я  пропав…  десь  давно  і  не  знаю  чи  скоро
і  чи  взагалі,  десь  знайду  своє  місце…
За  спиною  будинки  викрикують  хором,
йди  звідси…

Безсилий…  міняти  нічого  не  вправі,
суперечки  з  собою  доводять  до  сказу,  
Завжди  я  ж  не  буду  ходити  в  оправі…!!!
Все  життя  я  із  нею  вилажу…

Та  стіни  збудовані  днями  і  мною
стискають,  де  б  я  не  тратився  марно…
Де  б  я  не  був…примарно…
усе  примарно…
але  хочу  до  тебе…так  хочу  до  тебе…
Впусти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296676
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.04.2012


Юра...

Я нікому тебе не віддам….

Я  нікому  тебе  не  віддам….
нехай  Лютий  сріблястий  падає  в  коси,
нехай  ще  не  досить  дорослий
я…
Нікому  тебе  не  віддам….
Мене  проганяють  морози,
лякають  на  завтра  прогнози...
Я  кривий  і  завжди  не  сміливий,
від  світла  чомусь  дратівливий,
ніби  у  шторм  океан….
та  нікому  тебе  не  віддам….

Пробач  егоїзм,  штамповані  рими,
пробач,  що  ховаємось  в  стіни  
від  всіх…
я  насправді  не  псих…
просто  надто  вже  звик,
що  завжди…  і  всюди  сам...
та  тепер…я  з  тобою,
і  нікому  тебе  не  віддам….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313978
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 30.04.2012


Юра...

« Ні…я надто втомилась ділити тебе… крапка… »

Так  хмуриться  небо…  у  вікнах  темніє  весна,
збігають  дощами  хвилини  водою  по  склу…
Місяць…підвечір  на  місто  розілляв  лимонад.
...Він  з  димом  ковтає  самотність…  й  кімнату  пусту…

Остання  цигарка,  погасла    мов  день  в  попільниці,
недопалків  більше,  як  в  їхньому    місті  людей…
Набрати  твій  номер…  для  нього  пішло  вже  на  принцип,
і  він  краще  простОїть,  ще  вічність  біля  дверей
твоєї  квартири…Ти  коли  вийдеш,  він  скаже…  «Пробач,
якщо,  ще  не  пізно  давай  почнемо  спочатку…?»  
Ти  лиш  промовиш  крізь  стиснутий  біль,  ненависть  і  плач…
«Ні…я  надто  втомилась  ділити  тебе…  крапка…»                                .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324962
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 30.04.2012


морський лев

ти моя

я  заберу  тебе  туди,
де  шум  дощу  колише  ночі
де  кожна  крапелька  води
мені  про  тебе  щось  шепоче

я  заберу,  не  всім  на  зло
я  просто  заберу,  хай  бачать,
що  не  дарма  це  все  було́,
що  не  дарма  старався  значить

хтось  може  думає  що  я
тебе  подалі  десь  сховаю
куди  вже  далі!  Ти  моя!
тебе  в  своє́му  серці  маю

21.10.00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299297
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 24.04.2012


морський лев

як і тобі…)

усе  згадалось,  і  той  вечір
і  міста  теплого  вогні
і  листя  сипалось  на  плечі
тобі  й  мені,  тобі  й  мені

якби  усе  це  повернулось
як  і  тоді,  як  і  тоді
мені  згадалось,..  і  забулось
як  і  тобі,  як  і  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292326
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 24.04.2012


Олександр Гриб

Я так і не помітив, що один

І  фарба  осипалася  з  картин,
Як  пелюстки  обвітрених  магнолій.
Я  так  і  не  помітив,  що  один,
А  Ти  не  помічала,  -  що  з  тобою.

Цих  передмов  містична  словогра
Наздожене  понівечену  долю.
Наздожене,  та  їй  уже  пора
Барвінком  розростатися  по  полю.

Так  квітнуть  раз  -  для  неба  і  митців,
Щоб  потім  осипатися  з  полотен.
Я  долі  сотню  раз  прошепотів,
Щоб  ми  з  тобою  знов  зустрілись.  Потім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259121
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 19.04.2012


Тетяна Луківська

Прости

Прости  мені
І  ти.
І  ти  
Мені  прости.
Чому  ж  сказати  важко?
Не  пишуться    листи...
І  ти  
Мені  прости.
Прости  мені
І  ти.
Чому  ж  щемить  так  серце
У  пору  самоти?
-Прости  мені,  прости!  –
Шепочемо  я  й  ти.
Та  вже    душа  не  чує...
Між  нами  півверсти.
Прости  мені
І  ти.
І  ти  
Мені  прости.
В  весняному  розквітті
Знов    пишемо  листи.
Прости,  прости,  прости!
Слова  на  півверсти...
Сплітало  сонце  віття,
Аби  їх  донести.
Прости,  прости,  прости,
В  кохання  пропусти!
Зорило  надвечір*я
Очима    темноти.
                       Та  поки  вибачались...
Писалися  листи...
Кохання  розсипалось.
Змінились  я  і  ти.
 Прости!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327513
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 16.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2012


Сергій Скальд

Хай почуття лишаються для дур!

Активний  пошук  ,це  твоє  життя,
Для  тебе  золото  гостріше  стріл  Амура,
І  механічними  стають  двох  тіл  тертя,
Порівняно  з  дурманом  від  гламура.

Свої  бажання  міряєш  нулями,
Красу  вимірюєш  лиш  кольором  купюр.
Як  що  кохання?  Тільки  з  королями,
Хай  почуття  лишаються  для  дур!

І  кожен  раз  діставшись  до  кінця,
Знов  відігравши  роль  свою  брехливу,
Чекаєш  справжнього  весільного  кільця...
Дають  гумове  від  контрацептиву  !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301058
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 14.04.2012


Володимир Шевчук

Не здавайся

(Тарасу  Слободі)


Опираючись  часу  бистрому  –  
Не  здавайся,  далека  мріє!  
Не  для  того  ж  на  небі  чистому  
Сонце  гріє…  

Не  для  того  тьмі  край  положено:  
Все,  що  хочемо,  те  настане.  
Ми  ж  насправді  усе  це  можемо!..  
Ми  титани.  

Не  для  того  в  душі  покладено
На  майбутнє  усі  надії.  
Нам  під  силу  усе  загадане!
Тільки  б  дії…  


___
"Найкращий  час  для  дії  –  зараз!"  (Наполеон  Хілл)  

12.04.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012


Михайло Плосковітов

Повінню…

А  ти  до  мене  повінню  прийшла  б,
у  ранні  дні    березового  соку?...
Схлипне  під  вітром  давня  ковила
від  холоду,  неначе  ненароком.

Ледь  чутно  линув  перший  пробний  свист
аж  з  піднебесся  –  м’яко  –  голос  пташки.
Смолисту  одіж  яблуневий  лист
із  бруньки  пробивав  зеленим  цвяшком.

Бурхливу  повінь  оминути  ж  міг,
березам  квітень  дарував  сережки.
В  житті  є  сотні,  тисячі  доріг,
а  наші  –  перетнулися  на  стежці.

Лиш  очі  говорили…  мить  теплА
по  тілу  розливалася.  Усюди.
То,  ти  до  мене  повінню  прийшла,
і  хвилею  захлюпало  у  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 13.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012


Halyna*

Червоний вечір

Червоний  вечір.  Перша  тепла  ніч.
Чиясь  весна.  Чиєсь  останнє  літо.
Чарівний  погляд.  Вперше  цьогоріч
Чумацький  Шлях  заплутався  у  вітрі.
Чавунна  тиша.  Навіть  не  боюсь
Чомусь  її,  хоча  вона,  як  повінь.
Чи  цілий  світ  зійшовся  би  на  прю,
Чи  смуток  свій  сховав  би  в  осінь  знову?
Чи  розтеклися  б  вичахлі  моря,
Чортополох  чи  вицвів  би  в  осонні?
Чекай  мене.  Десь  вештаюся  я...
Червоний  вечір.  Мокрі  теплі  скроні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322512
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012


Perelubnik

Наш термометр…

Наш  термометр  скапує  ртуттю  -
зачекай,  я  підставлю  пригоршні.
Біля  нас  чортенята  труться:
ну  то  й  що,  що  з  тобою  грішні  ми.

Попідтинню  шукаємо  спогади,  -
у  кав'ярні  вони,  на  Михайлівській.
Ти  ж  бо  знай:  я  готовий  до  подвигів,
лиш  прошу:  не  пиши  мені  смайликів.

Не  дзвони  про  стосунки  згублені,
усі  жертви  завжди  є  марними.
Ми  обоє  були  недолюблені,
ми  залишимось  напівпарами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193679
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 06.03.2012


Perelubnik

Інказан

Інказан*  не  лікує  й  не  тішить,
ну  а  тут  ще  й  зима,  скоро  лютий.
Покарання  за  вчинки  колишні  -
неможливість  ті  вчинки  забути.

Я  свою  пурпурову  порфіру
розірвав  задля  тебе  на  клоччя.
Я  для  тебе  змінився,  не  віриш?
Я  ще  більше  змінюсь,  якщо  хочеш.

Відішлю  усі  принципи  к  бісу,  -
що  завгодно,  аби  ти  всміхалась.
Заміню  на  портьєри  завісу:
вже  набридла  дурна  театральність.

Буду  щирим:  так  значно  простіше,
а  відвертим...  навряд  чи  наважусь.
Інказан  не  лікує  й  не  тішить.
Буде  лютий;  точніше  й  не  скажеш.

__________
*Інказан  -  сильнодіючий  психотропний  засіб,  
який  застосовується  при  нервових  розладах,  антидепресант.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315260
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 06.03.2012


Дякую, Ще., будь ласка)

Апорія

Ця  чортівня,  якої  світ  не  бачив,  
Надвечір  знову  лізе  мені  в  очі.  
Сьогодні  я  таке  -  візьму  й  заплачу,  
Й  піду  гуляти  містом  на  пів  ночі.  
Я  стану  під  вікном  твоїм,  а  ноги  
Горітимуть  в  резині  марки  конверс.  
Хай  дах  жбурнуть  в  твою  макітру  боги,  
Щоб  миттю  припинились  оті  стони!  
Чом  там  не  я?  То  може  краще  вмерти?  
Щоб  ти  мене  торкався,  мною  дихав?  
Я  вже  не  та  -  безмрійна  і  не  вперта.  
І  ти  то  вже  якесь  міфічне  диво..  
Апорія..  Хай  грець  тобі  на  цьому.  
Сам  сатана  пускав  амурні  стріли.  
Коли  помру,  прийди  мене  поцьомай  -  
Я  ж  буду  недосяжна  у  могилі.  
Як  Місяць  той.  Якого  ти  бажаєш,  
Шукаючи  у  зливах  в  небо  сходи.  
Чи  вже  знайшов?  Іди  до  дідька,  знаєш!  
Бо  ж  я  тебе  кохатиму  до  скону.  
От  чортівня.  

                                                                                           04.  березня.  5:03

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319314
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Flexis

За лаштунками душі

Загортаючи  простір  кімнати  у  сутiнь,
Легким  протягом  вечір  крізь  вiкна  ковзнув...
Я  був  трохи  самотнiм  (та  вiльним,  по  сутi),
Мiркував  над  сюжетом  майбутнього  сну.

Билась  гілка  об  скло,  заважала  постiйно.
Я  щодуху  думки  на  кулак  намотав...
Та  все  швидше  стрибала  по  меблях  та  стiнах  
Ледь  помiтною  тiнню  моя  самота.

Поїдала  мене  домінуюча  втома,
Мертво  погляд  застиг  в  конденсаті  на  склі...
А  назовні  пожовклеє  листя  в  судомах
Потерпало  від  крапель  на  мокрій  землі.

Розтинаючи  груди,  невидима  сила
Затискала  легені...  Сильніше,  сильніш...
І  застуджене  горло  про  поміч  просило  -
Не  почув  же  ніхто.
А  якби  ж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253892
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 28.02.2012


Catocala Lacrymosa

Кінець вже близько

Життя  минає.  Малий,  тримайся!
Життя  минає,  кінець  вже  близько,
Життя  минає  піском  крізь  пальці,
Життя  минає.  
На  пальцях  слизько.
 
А  нам  терпіти  -  ламати  руки,
А  нам  терпіти  -  ламати  ноги,
А  нам  терпіти  у  грудях  стукіт,
А  нам  терпіти.
Бо  ми  не  боги.
 
Благати  слізно,  просити  неба,
Благати  слізно  мости  і  карти,
Благати  слізно  -  скажи,  чи  треба
Благати  слізно?
Скажи,  чи  варто?
 
Прошу,  не  падай,  прошу,  всміхайся!
Прошу,  не  падай  занадто  низько...
Прошу,  не  падай,  малий,  тримайся!
Прошу,  не  падай.
Кінець  вже  близько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317271
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2012


Halyna*

Я потребую вийти з берегів

«Я  потребую  вийти  з  берегів...»
                                   (Галина  Мирослава)  


...І  знову  вечір  снігом  побілів,
Вдалечині  горять  маленькі  вікна.
Я  потребую  вийти  з  берегів,
Бо  в  берегах  загублюсь,
                           Знищусь,
                                               Зникну.
Бо  наче  айсберг,  втоплений  в  глибінь,
Не  схаменюсь  підводними  шляхами.
Як  біла  ніч  в  продовженій  добі,
Я  буду  миттю,
                     Вічністю,
                                     Роками.
Або  як  суша  спраглих  островів,
Попід  небесним  встеленим  покровом...
Я  потребую  вийти  з  берегів,
В  останній  раз,
                       Чи  вперший,
                                               Або  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316615
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Невідомий Автор

Моя хороша

Усе,  що  хлюпає  крізь  вени
нотуєш  в  зошит.
Чекай  удома  знов  на  мене
моя  хороша.

Крізь  вітер  Мостом  перейти
лише  неосліп.
Мене  зустріти  можеш  ти
лише  непросто.

Оддихать  зимністю  і  все  ж,
коли  бентежно,
напівзбрехати  що  без  меж
ти  так  безмежна.

Напівзітхнуть  і  провести
межу  найтоншу...
Я  перетну  шляхів  хрести
моя  хороша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315323
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Юрий Богатинский

Аборт - это не выход

Он  промолчал  и  так  всё  ясно  -
Ему  не  нужен  карапуз.
Ваш  плод  любви,  зачат  напрасно.
А  плод  для  многих  -  тяжкий  груз.

Он  попрощался  улыбнувшись,
Оставив  выбор  за  тобой...
А  ты,  стояла  не  очнувшись:
Живот  свой  трогая  рукой.

Его  шаги  звучали  громко,
Когда  он  тихо  уходил.
Но  через  день,  стучали  звонко  -
Те  инструменты  белых  сил.

И  ваш  малыш  -  конструктор  Лего
Ушёл  на  сборку  до  Творца:
Разбив  твоё  навеки  эго,
Одной  морщинкой  став,  лица.

Прошли  года,  но  та  морщинка,
Растёт  и  портит  внешний  вид.
По  ней  сползает  та  слезинка,
Какая  прошлое  хранит.

Теперь,  ты  думаешь  иначе,
Свой  взгляд  направив  в  облака...
Нельзя  давать  отпор  удаче,
Когда  на  ней  лежит  рука.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202166573

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314457
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Галина_Литовченко

БУВ БЕРЕЗЕНЬ

Був  березень,  ясніла  неба  синь,
З  бурульок  рясно  крапотіли  сльози.
Тонким  теплом  пульсуючих  судин
Забилась  кров  у  тілі  верболозів.

Втікав  струмок  з-під  льоду  у  світи,  -
Проклав  до  яру  не  найближчу  стежку.
Раділа  я,  коли  в  долоню  ти
Поклав  гарненькі  вільхові  сережки.

Вже  не  одна  весна  з  тих  пір  пройшла.
Та,  не  в  докір  сережкам  бірюзовим,
Я  ті,  мов  скарб  коштовний  берегла
На  подив  подружкам  своїм  бідовим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314462
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Юрий Богатинский

Вдвоём не скучно на планете

Живя,  я  верил  лишь  в  погрешность  -
В  ту  аксиому  серых  дней.
Впуская  в  разум  неизбежность,
Под  видом  выбритых  полей.

Огромный  шар  стоял  на  месте,
А  я  кивая  головой
С  толпою  был  в  набухшем  тесте,
Не  веря  в  то,  что  я  живой.

Но  облик  ваш,  бесцеремонно
Разбив  иллюзии  мои  -
Меня  с  земли  поднял  духовно
И  научил  любить  все  дни.

Теперь  у  Вас,  есть  я  на  Свете.
А  у  меня,  есть  только  Вы.
Вдвоём  не  скучно  на  планете,
Когда  в  друг  друга  влюблены.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202175248

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314677
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Юрий Богатинский

IQ

Моё  IQ  на  уровне  министра,
Но  я  министром  не  был  никогда.
Ведь  там  нужны,  лишь  данные  артиста,
Чтоб  от  игры,  пищали  города.

Читал  всю  жизнь:Некрасова,  Толстого  -
Да  так  читал,  что  кругом  голова.
IQ  растёт,  но  стал  тупей  тупого,
Что  на  проезд,  найти  могу  едва.

За  пол  минуты  кубик  рубик  в  сборе,
А  за  минуту,  ставлю  шаг  и  мат.
Но  не  могу  себе  позволить  море
И  ощутить  моделей  аромат.

Моё  IQ  работает  лишь  ночью
Во  сне  даёт,  мне  в  руки  автомат
И  говорит:"Веди  житуху  волчью,
Ведь  тот  умен,  кто  бабками  богат".

А  утром  я,  беру  ту  с  полки  книжку  -
Что  я  закрыл,  когда  ложился  спать.
И  ухожу  на  фабрику  вприпрыжку,
Чтоб  там  IQ  обратно  повышать.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202177830

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314728
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012


Махов Илья

НА "ПРОСТИ" ГОВОРЯТ "ПРОСТИ"

На  "прости"  говорят  "прости".
Если  плакать,  то  плачут  оба.
Рыбам  -  плавать,  цветам  -  цвести,
Ну  а  людям  -  любить  до  гроба.

И  зачем  я  в  седой  росе
Несказа́нные  прятал  чувства;
Боже,  сколько  теряют  все
Не  способные  на  безумства.

Вечер  выгорел  в  ночь.  Дотла.
Правда,  выдался  май  безлунным;
Так  уж  вышло,  что  ты  была
Моим  самым  большим  безумьем.

Я  увидел,  как  пляшет  снег,
Безмятежный  земной  скиталец,
Как  ромашки  тянулись  вверх
И  за  ноги  твои  цеплялись,

Как  весной  на  домах  вразброс
Ледяные  висят  серёжки,
И  я  небо  увидел  сквозь!
Да,  сквозь  россыпь  алмазной  крошки!

Нам  так  было  легко  забыть,
То,  что  это  всего  лишь  звёзды.
Мы  не  думали  вовсе  быть
Друг  у  друга  в  крови  венозной.

Уезжаешь?  
Ну  что  ж:  "прости",
Слёзы  с  лиц  вытираем  оба.
Каплям  -  падать,  хмелю  -  ползти,
А  тебе  -  далека  дорога.

Завтра  поезд  нырнёт  в  зарю
За  десятком  таёжных  станций,
Сколько  силы  в  одном  "люблю!",
Как  слабы  миллион  "останься..."

Снова  полночь,  без  трёх  минут,
И  ни  шагу  ступить  отсюда.
Всё  как  прежде:  цветы  цветут,
Люди  также  до  гроба  любят.


©  Copyright:  Илья  Махов,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202127685

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313388
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Наталя Данилюк

І не тому…

Чи  я  колись  повЕрнуся  сюди-
У  місто  снів,  ілюзій  та  кохання?
Сніг  замете  залишені  сліди
І  відбере  надмірні  сподівання

На  зустріч  теплу  в  сяйві  ліхтарів,
Палкі  зізнання,  дотики  жагучі
І  півмільйона  зоряних  вогнів,
Що  сіють  в  душу  спалахи  блискучі.

І  той  солодкий  присмак  мигдалю,
Що  з  вуст  зірвала  краплею  отрути-
І  не  тому,  що  я  тебе  люблю,
А  лиш  тому,  щоб  іншого  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Flexis

Нерідне місто

Недоглянутий  досвід  життя  між  рядків
Вірно  служить  на  користь  зростання  любові
До  нерідного  міста,  що  ліпить  плітки
І  тримає  зневагу  у  кожному  слові.
Крізь  блискучі  вітрини,  дороги,  метро
Абсорбується  сум  пожовтілого  листя
І  стискає  занедбане,  хиже  нутро,
Безнадійно  гіркого,  великого  міста.

І  тепер  я  належу  до  сірих  людей,
Що  зрослися  з  буденністю,  з  нею  зігнулись;
Амальгаму  бажань  і  нестримних  ідей
Проміняли  на  зашморг  заплутаних  вулиць.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217924
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 10.02.2012


Весняна Осінь

До Тебе б …

До  Тебе  б  доторкнутися  крізь  сни,
Щоб    подихом  на  волі  зазвучати.
Я  Осінню    побуду  до  Весни,
А  Ти  навчись    минулому  прощати.

До  Тебе  б  долетіти  до  зірок,
І  падати,і  тишу  пробачати.
Десь  ближчою  ставатиму  на  крок,
Щоб  літом  у  душі  Твоїй  лишатись.

До  Тебе  б  переплисти  океан,
І  відстані  усі  відревнувати.
До  Тебе  бігти  б  через    сни  й    туман
Щоб  ві́ршами  на  аркуші  звучати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311818
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.02.2012


kalush

Десь серед зими є Ти

У    темряві    вікна    квадратик,
В    пітьму    ховаються    кути,
Заснув    у    шафі    Твій    халатик,
Десь    снігу    всипало    багато
І    десь    серед    зими    є    Ти.

Повільно    капають    хвилини
Моїх    розлук,    Твоїх    розлук,
Та    залишається    єдине,
Таке    мені    неповториме
Тепло    Твоїх    маленьких    рук.

Мені    без    Тебе    одиноко,
Я    наче    вовк    в    сліпій    норі,
Я    все    вимірюю    на    кроки,
Пройшли    усі    розумні    строки,
А    в    небі    все    нема    зорі.

Чи    я    в    житті    десь    заблудився,
Чи    Ти    десь    збилась    нанівець,
Чи    місяць    хмарами    закрився,
Чи    кришталевий    штоф    розбився,
Чи    просто    наступив    кінець?

Мете    і    дико    завиває
Зима    в    затулене    вікно,
Тепла    не    було    і    не    має,
Кому    молитися    не    знаю,
А    може    просто    все    одно.

Та    жевріє    в    душі    надія,
Що    не    даремно    я    любив,
Прийде    з    небес    моя    месія,
В    душі    моїй    тепло    посіє,
Яке    я    просто    розгубив.

Бо    десь    у    снігових    заметах
Ще    залишилися    мости,
Десь    зовсім    близько,    чи    далеко,
Немов    поранений    лелека
Мого    тепла    чекаєш    Ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312173
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012


Halyna*

…Бо серце материнське не спинити

Присвячується  Щ.Л.,  матері  її  дітей

 …Те  серце  материнське  не  спинити,
Не  вирвати,  не  викреслити  з  болем.
Тобі  несуть  сьогодні  штучні  квіти,
І  нам  вже  не  зустрітися  ніколи…

Як  мало  було  радісних  усмішок,
І  теплих  слів,  що  встигла  ти  сказати.
У  кого  ж  запитати  би  –  навіщо
Господь  забрав  найближчу  в  світі  –  матір?..

І  он  воно…  за  мить  осиротіла,
І  серце  розривається  у  грудях…
Матусенько,  твої  надійні  крила…
Ну  як  без  них,  ну  як  без  них  я  буду?..

Пробач,  рідненька,  болі  і  тривоги,
Для  мене  ти  за  всіх  найближча  в  світі…
І  я  щодня  молити  буду  в  Бога…
…Бо  серце  материнське  не  спинити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310423
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012


АнГеЛіНа

Обійнявши вікно

Я  так  спрагло  дивлюся  на  небо,  вікно  обійнявши,
Я  рахую  зірки...  Так  банально  рахую  зірки!
Я  на  дні  у  нічній  лиш  надпитій  засніженій  чаші,
Що  й  до  ранку  не  стане  спустошена  зовсім  ніким...

Я  вже  п'яна,  хмільна,  наковталася  чару  нічного,
Я  вже  вкотре  збиваюсь,  рахуючи  зорі  старі!..
Я  обманута  знову:  гадала,  що  близько,  за  рогом
Той,  що  перед  дверима  до  неба  трухлявий  поріг.

Я  сама  покарала  себе  за  дитячу  наївність,
Я  сиджу  під  замком,  чи,  точніше  сказати,  вікном...
Я  вслухаюся  в  серце,  що  стукає  в  груди  нерівно...
Може,  також  сумує  за  небом,  як  я,  вже  давно???
                                               31  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310440
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012


Юрий Богатинский

Просятся мысли на волю.

Просятся  мысли  на  волю,
Томно  ютясь  в  голове,
В  ней  ощущая  неволю:
Рвутся  к  бурлящей  молве.

Видимо  скучный  я  парень?
Им  надоело  со  мной.
Было  бы  сердце,  как  камень!
Был  бы  и  мыслям  покой.

Может  им  будет  свободней?
Мне  же  свободней  без  них.
Рифмой  прощаться  удобней  -
С  мыслями,  мыслим  лишь  стих.

Вот  почему  эти  строки:
Словно  побег  из  тюрьмы,
С  мыслями  мы  одиноки
Хоть  и  порою  умны.

Ум  преграждает  дорогу,
Счастью,  что  ищем  в  пути:
Нас  загоняя  в  берлогу,
Где  сочиняем  стихи.

Может  те  мысли,  как  птицы
Встретят  в  сердцах  жаркий  юг?  -
Тех,  кто  откроет  страницы
Наших  немыслимых  вьюг.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112012912062

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310027
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 31.01.2012


Ласунка

Я хочу тебе написати (Обітниця)

Нехай  я  помиляюся!  Але  закохані  забувають  один  про  одного.
Забувають  коли  потрапляють  в  пекло(буденність).Коли  я  вільна  від  пекла,  все  ж  таки  продовжую  міняти  таку  смачну  ілюзію  про  тебе  на  банальні  потреби  свого  тіла.  Я  міняю  тебе  на  шматочок  лимона,  міняю  на  посмішку  свого  відображення  в  дзеркалі,  на  ковток  свіжої  пилюки  з  порепаного  вікна  гуртожитку.  
Я  міняю  тебе  …постійно!  Та  хвилинку  з  тобою,  нехай  одну  й  ту  ж  саму,  я  б  проживала  все  життя,  як  дежавю.  
Як  ти  зміг  замінити  мені  весь  світ???  Можливо  ти  просто  відкрив  цей  світ  в  мені?  Чому  він  в  мені  ховався?
Ти,  напевно,  не  пам’ятаєш  мою  смс  о  першій  годині  ночі?
«Я  не  боюся  тебе!  
Щоб  не  розбурхувалося  в  твоєму  морі,
Триматиму  твою  долоню..і  стрибатиму  через  калюжі…».
Ти  ж  не  зрозумів)))
Все  змінив..Ти!!!  Вбив  мене  і  переродив  знову!  Майстер!  Я  -  твій  витвір…
Не  жалієш?  Байдуже!  
Тебе  так  багато  стало  в  менім…Навіть  страшно  інколи  буває!  А  що  далі?
А  знаєш  ,  в  мене  є  сили  сказати  ,  що  моє  щастя  не  залежить  від  тебе!  Ти  не  потрібний  мені  ,  щоб  бути  щасливою!
Хух!  В  мене  вийшло)  Ну  ,  хвали  свою  дівчинку!
Але  ти  потрібний  мені  ,  щоб  навчитися  кохати….Так  як  це  вмієш  ти!  Боже,  в  мені  так  багато  Ігоря  ..  вільного  ..бо  живого..)
Прошу,  дай  мені  більше!  Будь  ласочка!  Я  хочу  твоє  кохання  тобі  ж  ..Моя  голівонька  добре  засвоює  усі  твої  уроки…Я  хочу  тебе  написати!
Я  не  вчеплюся  мертвою  хваткою  ..я  майже  вільна…,  бо  я  -  є  тим,  про  що  думаю…  
Ну  ,  як  ти  змусив  моє  серце  тьохнути?)  Не  хлопчик,  а  Бог…
Вір  в  мене  ,  коханий!  Вір  тому,  що  ти  єдиний  ,  хто  робить  мене  сильною!  
Я  хочу  тебе  написати….
 
         4  січня  2012  ми  заручилися…  

І  я  тебе  вже  пишу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308406
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 30.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012


MC_Yorick

Каюсь

Ніч  упала  на  плечі  мені
Наче  мокрий  холодний  сніг
Тільки  тіні  зірок  на  стіні
Я  із  сином  у  темній  кімнаті
І  шепоче  молитву  малюк
Тебе  Боже  я  так  люблю
Захисти  тата  й  маму  мою
Це  на  мене,  на  грішного  натяк

ПРИСПІВ:

І  я  очі  свої
Тихо  вниз  опускаю
Поруч  Отче  стоїш  
А  я  каюсь...  каюсь
Наче  камінь  в  душі
У  грудях  болить  так
І  шепочуть  вуста  молитву

Побіліла  від  снігу  земля
Вже  заснуло  моє  маля
А  я  все  ще  молюся  бо  я
Надто  довго  грішив,  о  мій  Боже
Замість  шану  донести  Тобі
Я  немов  проти  течії  біг
Своїм  рідним  приносив  біль
Який  зможе  терпіти  не  кожен

ПРИСПІВ:

І  я  очі  свої
Тихо  вниз  опускаю
Поруч  Отче  стоїш  
А  я  каюсь...  каюсь
Наче  камінь  в  душі
У  грудях  болить  так
І  шепочуть  вуста  молитву

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309370
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 27.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012


M.E.(nachtigall)

Нехай

Нехай  позаду  лютий  грім,
А  спереду  -  пуста  дорога,
Нехай  загублений  мій  дім,
Лякає  блискавка  стонога,
Нехай  збиває  вітер  з  ніг,
А  в  небі  всюди  чорні  хмари,
Нехай  один  я  не  поліг,
Не  впав  ще,  витримав  удари,
Нехай  пронизав  тіло  дощ,
Й  водою  очі  заливає,
Нехай  самотністю  всіх  площ,
Порожні  милі  провіває,
Нехай  на  спині  все  життя,
У  сумці  спогади  пачками,
Нехай  немає  вороття,
І  кроки  міряю  роками,
Нехай  так  холодно  ввесь  день,
Натерли  люто  втрати  й  сльози,
Нехай  рядками  із  пісень
Я  зберігаю  шквальні  грози,
Нехай  все  змокло  і  погнило,
Та  струни  криються  іржею,
Нехай  в  навушниках  спинило
Годин  мелодію  із  нею,
Нехай  позаду  гніт  провини,
Однак  я  бачу  промінь  світла,
Нехай  воно  від  фар  машини,
Але  надія  вже  розквітла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257825
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 18.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012


M.E.(nachtigall)

Мов листя осіннє ангели падали

Мов  листя  осіннє  ангели  падали,
Із  неба  спадали  в  той  день,
Зорепадами  небо  ніч  усю  плакало,
Плакало  небо  і  вдень.
Люди  дивилися,  щастям  ділилися
Про  добрий  знак  із  небес,
А  небо  світилося,  а  потім  лишилося
Без  пір'я,  без  ангелів,  без...

Печальний  письменник  рукою  тремтливою
Писав  про  добрих  людей,
Коли  вони  падали  яскравою  зливою,
Він  був  повен  ідей,
Із  чашкою  кави  він  вийшов  на  ґанок,
До    світлого  світу  свого,
Де  зовсім  без  ангелів  був  теплий  ранок,
Який  так  тішив  його...

Мов  листя  осіннє  ангели  падали,
Бо  їх  підбили  слова,
Не  злість  і  не  гріх  їх  ослабили,
А  тільки  правда  сама,
Вони  всі  розбилися  об  сіре  каміння,
Вони  зрозуміли  одне:
Й  на  мить  не  потрібні  їхні  творіння,
Без  ангелів  світ  проживе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240187
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 18.01.2012


M.E.(nachtigall)

Тимчасове божевілля

Бриніння  сталевого  щастя  у  нервах
Струнами,  рунами,  криками  в  сні,
Арфами  привидів  в  замкнутих  сховах,
Гітарами  схибнутих  днів  на  вині,
В  кришталі  наповненім  встояним  болем,
В  диханні  ящера  темних  тунелів,
Біганням  розуму  повністю  голим,
Повільним  зітханням  п'яних  борделів,
Протягом  сильним  кімнати  без  вікон,
Низьким  поклоном  сторожа  вежі,
Поглядом,  дотиком,  образом,  віком,
Їдким  запахом  чужої  одежі,
Чіткістю  впалої  соромом  вії,
Невидимим  спогадом  старої  любові,
Втраченим  стержнем  впалої  мрії,
Напругою  й  струмом,  психом  у  крові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242680
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 18.01.2012


Ігор Вовк

Ти лікуєш рани ефектом плацебо

Ти  лікуєш  рани  ефектом  плацебо.
Кава  без  цукру  наповнена  небом,
Кухня  -  квартира,  годинник  -  години
Здавлюють  в  мозку  сонливі  судини.

Перетягуєш  подих  від  мене  до  себе
Зморена  ніч  таїть  щось  скажене
Двері  –  кімната,  стеля  –  підлога
Вселяє  у  тіло  часточки  бога.

Ти  лікуєш  рани  ефектом  плацебо
Пілюлі  кохання  і  віра  у  мене.
Темрява  –  ліжко,  сни  і  видіння
Затягують  нас  в  свої  володіння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307018
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Хаген

Коньяк и К.

при  участии  Катерины  Ус

идет  нехуевый  снег
белобрысыми  хлопьями  падает..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306333
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012


Віктор Нагорний

Не засніжений січень

Не  засніжений  січень  –  як  незніжене  ліжко.
Вже  бруньки  на  деревах  натякають  на  вибух.
Хочу  снігу  й  морозу,  не  багато,  а  трішки:
На  тинах  і  хатинах,  у  лісах  на  колибах...

Хочу  бачити  щічки,  від  морозу  –  вогненні.
Розглядати  сніжинки  в  ліхтаревому  світлі.
Чути  скрип  під  ногами,  руки  гріти  в  кишені,
І  вдихати  іскринки  у  морознім  повітрі.

В  не  засніженім  місті,  прохолодно  і  кволо.
Я  благаю  всім  серцем!  На  все  горло  волаю:
Дуже  хочеться  снігу,  над  усе,  як  ніколи!  
У  чарівні  місцини  мого  рідного  краю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306090
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Игорь

Остыли страсти вместе с кофе

Остыли  страсти  вместе  с  кофе
Ещё  один  записан  грех,
Что  предаваться  катастрофе.
И  делать  вид  -  тебе  всё  пофиг  -
-  Одна  из  тысячи  утех.

Она  ждала  ,  в  подушку  выла.
Чтобы  дитя  не  разбудить.
Она  по-прежнему  любила,
Зарывшись  в  слой  глубокий  ила-
-Семью  старалась  сохранить

За  сединой  придёт  степенность.
Уйдёт  греховной  страсти  пыл
И  ты  оценишь  непременно
Тобой  поруганную  верность
Того  -  кто  искренно  любил...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87650
дата надходження 06.08.2008
дата закладки 12.01.2012


Angel_Gabriel

Провоцируешь меня

Провоцируешь  меня  на  Поступки
Хотя  сам  -  пропаганда  ребячества
Мир  не  станет  робким  и  хрупким
Если  кто-то  перестанет  сплачиваться.
Я  не  вспомню,  кем  буду  сегодня
До  семнадцати  ноль-ноль  неуместное.
Алкоголь  ли  настроение  поднял?
Ложь  не  выдаст.    Невинно-  честная.
Врассыпную  рифмы,  пугаются
Муз  в  запое,  не  иначе  –  от  ревности
И  соседи  метутся-ругаются
Активисты  воздержанья  и  трезвости.
Отражаюсь  в  стекле.  Снегопадами
Бездорожье  –  наш  праздник  секретный
Ты  ведь  знал  –  можно  т******ся  взглядами
Когда  я…  Когда  ты…  под  запретом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306088
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Angel_Gabriel

Убеди меня

Убеди  меня,  прошу,  что  все  пройдет  
Без  последствий.  Не  потребует  лечения  
Превратится  в  обстоятельства  стечения  
И  не  будет  меня  мучить  круглый  год.  
Убеди  меня,  что  я  –  останусь  я  
Не  глухая,  не  слепая,  не  «ванильная»,  
Убеди  меня,  что  я  останусь  сильная  
Не  забыта.  Не  воспета.  И  ничья.  
Убеди  меня,  что  снег  сотрет  следы  
Разрывая  от  оков  остатки  прошлого  
Продаваться  –  так  чего  там  –  не  за  дешево  
Продаваться  –  так  за  детские  мечты.  
Убеди.  Так  вышло  –  голос  твой  решающий  
Посмотри  в  глаза  мои.  И  пусть  без  слов  
Расскажи  –  следа  не  будет  от  оков.  
Убеди  меня,  единственный  мой  знающий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306089
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Іван Юник

Зимова спека душі

Зламалась  тиша.  І  цьому  причина  -
Асфальтові  мелодії  авто.
Шалено  мчить  розбурхана  хвилина  -  
А  я  не  чую...  Зараз  я  ніхто.
Здивованими  поглядами  неба
Рясніють  вікна.  Тисячі  зіниць...
А  я  сліпий.  Мені  цього  не  треба!
Лежу  посеред  світу  горілиць.
На  вулиці  така  зимова  спека,
Що  знову  роздягнувся  до  душі.
Довкола  люди,  вулиця,  аптека  -  
А  я  пишу  закохані  вірші.
Почувши  те,  на  що  так  сподівався  -
Чарівні  злети  невагомих  вій  -
Я  дописав  Тебе.  І  закохався
У  мелодійний  образ  моїх  мрій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238113
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 09.01.2012


Лана Виноградова

***

"Не  суждено"  звучало  столько  раз,
Что  я  уже  поверила  приметам,
Поверила  в  правдивость  глупых  фраз  -
Любить  слова  ведь  свойственно  поэтам.
"Не  суждено"  -  подруга  объяснит,
"Любовь  на  расстояньи  невозможна".
Как  разум  сердцу  думать  запретит
О  том,  о  ком  не  думать  очень  сложно?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265969
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 08.01.2012


Махов Илья

УХОДЯ

-  Уходишь?
-  С  первой  вереницей...
-  Антракт.  Рассвет  не  торопись!
-  За  облака  не  ухватиться,
Ни  тщетно  ли  тянуться  в  высь?
-  Далёк  твой  мир  привычный?
-  Что  ты...
Чуть  ближе  к  выстрелам  виски.
Мы  друг  для  друга  асимптоты  -
Недосягаемо  близки.

Из  переулков  тьма  сочилась,
Виднелись  синие  следы;
Звучало  тихо:  "Что  случилось?"
Скользило  с  губ:  "Случилась  ты".
-  Любви  навек  не  обещала.
-  Перекричал  бы  и  пургу  -
Да  слаб:
Солгавших  я  прощаю,
Прощённых  -  в  сердце  берегу.

И  если  выкрикнется:  "Где  ты?!"
Не  скрипнет  жалобно  засов.
Я  лягу  снегом  на  манжеты,
Рассветной  прядью  на  лицо,
Нелепым  сгустком  искажений,
Чертами  ветра  невпопад,
Как  фиолетовые  тени
На  серебристый  циферблат.
-  Тебя  не  будет?
-  Материально.
Мной  отзвенят  колокола,
Сыграют  в  сценах  театральных,
И  с  пухом  пустят  тополя;
А  кто-то  запахом  акаций  -
Так  все  покинут  нас,  хотя...
Я  научился  оставаться.
Да.  
Оставаться  уходя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298030
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 31.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2011


Наталка Тактреба

ти брешеш

ти  брешеш
і  віра  твоя  пуста
і  східці  до  сонця  залиті  монтажною  піною
ти  брешеш,
що  тебе  весь  світ  дістав
та  якщо  так  легше  -  я  залишусь  з  тобою
ти  брешеш
і  всі  довкола  натягують  усмішки
 я  тільки  в  полі  зору
 я  тільки  поряд
ти  брешеш
що  завтра  настануть  сутніки
сутінки  -  теж  не  час  для  спокОю
ти  брешеш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300228
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011


Володимир Шевчук

Ти стояла…

Ти  стояла,  
а  я  –
очі  в  сторону
Все  ховав  
ні  на  що  не  надіючись…    
Та  нічого  з  собою  
не  діючи  
Знову  зводив,  
і  
бачив  красу.  
Ти  дивилася  ніжно  і  
з  подивом,  
А  я  ж  майже  
відвів  
свою  голову
І  не  знав,  
чи  то  часом  
не  марево,  
Відмикати  цей  вічний  засув…  
Ти  стояла  
і  просто  не  зводила  
З  мене  погляду,  
юності  
повного.  
Чи  ж  ти  бачила  
ще  когось  
дивного  
Хто  б  ховався  від  твоїх  очей?  
Я  хотів  підійти,  
та  все  згадував,  
Що  красиві  
не  стануть  
знайомитись  
З  диваком,  
кому  тільки  лиш  
марити,  
А  не  ждати  від  долі  гостей.  
Ти  хотіла  
вже  йти,  
а  я  досі  ще  
Не  наважившись  
глянути  вкотре  так…  –  
Ні,  
я  погляд  твій  зовсім  не  витримав!  
Але  вголос  
все-рівно  
сказав…  
Я  сказав,  
що  
нехай  мені  сниться  це,  
Як  байдужий,  
коли  мрія  поруч  ось,  
Як  не  вмію  
поводитись  
дивлячись!..  
І  тоді  ти  сама  підійшла.  

07.12.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298515
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 09.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2011


MC_Yorick

тільки серцю байдуже

кількома  рядками
з  права  від  портретів
пишуть  дивних  двоє
мрій  своїх  сюжети
де  слова  як  нитки
речення  голкАми
непомітно  й  швидко
дивними  стібками  
зшилися  у  пісню
що  запала  в  серце
і  пішла  луною
у  мільйони  терцій
по  усьому  тілу
ніжності  теплом
як  ніколи  двом
добре  так  було
але  інші  плани  
в  лиходійки  долі
небо  зфарбувала  
в  темно  синій  колір
стіни  збудувала
вето  і  табу
і  дала  пораду
краще  все  забути
видалити  з  друзів
з  телефону  стерти
тільки  серцю  байдуже
пам’ятає  вперте
тільки  серцю  байдуже
знов  впускає  в  сни
їх  одне  до  одного
з  подихом  весни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297036
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011


Ярослав Петришин

ЛИСТИ

Вже  стільки  літ  являється  мені                                  
далекий  світ,  зруйнований  дощенту,                      
немов  трима  мене  у  напівсні  
гіркий  дурман  полинного  абсенту.

Немов  колись  із  себе  вийшов  я
і  розійшлись  ми,  наче  подорожні,    
і  у  глибінь  сьогоднішнього  дня
я  сам  собі  пишу  листи  порожні.                            

Що  так  і  так,  що  я  іще  живу,
лише  літа  якісь  незрозумілі  -
січуть  дощі  дводомну  кропиву,                
а  у  душі  –  сніги  і  заметілі.

Я  ті  сніги  за  вичахлу  снагу                    
чи  за  борги  незнані  відбираю  -            
не  проповзти  по  білому  снігу  
за  блокпости  віднайденого  раю.    

У  нім  шляхи  і  виходи  -  табу,
мов  хтось  лихий  кінці  обрізав  круто.
Довкіль  -  "якби",  "неначе"  і  "мабуть",                    
а  пригуби  -  нагадує  отруту.                            

Тут  все  –  чуже,  чи,  навпаки  –  своє,
бо  все  уже  без  догм  і  постулатів.  
Є  свій  пернач,  свій  гімн  і,  навіть,  є
свій  «Отче  наш»  і  "До  своїх  галатів"...

Та  пазли  ті  не  викладеш  улад,                          
хай  по  житті  ти  -  учень  Епікура,
не  розплести  фальшивого  вузла  -
усі  листи  позначені:  "Цензура".

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296758
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011


Марамі

Оргазм

Мысли?  Улетели.  
Разум?  Отключился.  
Чувства  обострились.  
Новый  грех  родился.  

Грех?  Или  блаженство?  
Концентрат  экстаза.  
Кровь  горит,  и  в  стонах,  
умирают  фразы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236988
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 27.11.2011


Марамі

Ще вчора

Ще  вчора  голос  твій  манив  до  себе
Краса  була  убивчою  -  без  шансів...
Від  голосу  твого  впадали  в  транси
Сьогодні  місце  проживання  твоє  -  небо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286027
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 27.11.2011


Леся Геник

Шукай мене…

***
Шукай  мене  у  чатах  –  півпритомну  :
Втікачку  ночі…  електронних  снів…
Гудінні  монітору-монотону…
Блукачку  вічну  –  тінями  між  днів…

Шукай  озна́к  на  сторінках  дисплею.
…Між  смайлів  пошматоване  «болить»…
І,  може,  фото-коментар  приклею,
…А  потім  –  раптом  «канселну́»,  за  мить…

І  загублюсь  між  сайтами-думками…
Заплутану  між  «стрічками»  шукай!
…Перед  очима    миготять  екрани  –  
Вже  неприто́мнію…  Не  знайдеш  –  прощавай!..
(4.11.11)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290729
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 27.11.2011


Ярослав Петришин

КЛЮЧІ

Летіло  літо  понад  явори
і  спересердя  брязкало  ключами,  
а  в  шумі  вітру  докори  звучали:
"Ну  ш-шчо  на  цей  раз?  Ш-шчо  я  натворив?"

А  потім  вітер  вже  свистів:  "Прос-сти!
Отак  без  с-слова  -  прос-сто  некрас-сиво!"  -
і  по  алеях  золотим  курсивом
писав  йому  розпачливі  листи.

В  них  визнавав  вину,  що  зазвичай
демонстрував  зухвалу  непостійність,  
та  у  далекім  літа  ґелґотінні
уже  виразно  чулося    "Прощай..."

І  вітер  мчав  за  літом  вдалечінь,
та  раптом  стих,  немов  не  було  втрати  -
збагнув  -  якби  не  думало  вертати,
навряд  чи  взяло  би  воно  ключі?

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295944
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011


swoon

Таких хватает.

Может  быть,когда-нибудь,
Где-нибудь,зачем-то
Я  рожусь  на  пять  минут,
Крикну  и  исчезну,
 Осознать  успев,что  здесь
 Без  меня  хватает...
 Вот  и  всё  -  я  вышел  весь  -  
 Пусть  других  рожают.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288869
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 22.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2011


Лунная соната

Если я не умру

Это  вот  она  –  Я.  Оболочка  из  кожи.
А  внутри  –  ничего.  Пустота.  Темнота,
Вместо  света  любви,  вместо  чувственной  дрожи.
Ты  забрал  их  с  собой.  Далеко.  В  никуда.

Ты  изъял  из  души  то,  что  жизненно  важно:
Крепость  внутренних  сил  и  последний  накал.
Я  любила  тебя  так,  как  любит  не  каждый.
Ты  любовь  не  сберёг,  на  пустяк  разменял.

Если  я  не  умру  от  любовной  потери,
Значит,  стану  сильней,  стану  крепче  вдвойне.
Но  теперь  никогда,  никогда  не  поверю
Никому  и  ни  в  чём.  Ни  другим,  ни  себе.

Слишком  сильно  любить  не  смогу  и  не  буду.
Холодком  окроплю  всю  душевную  прыть.
Эту  рану  любви  залечу,  как  простуду,
А  тебя,  отпустив,  постараюсь  забыть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294461
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011


Карл Доммерштерн

Бывшие.

-  Не  играй  с  еще  бьющимся  сердцем  -  мне  больно!
Прояви  милосердие,  не  добивай!
Если  я  виноват,  то  прости!  -  Я  невольно,
Не  держи  за  прошедшее  зла  и...  прощай!

 -  Уходи!  Навсегда!..  Мой  любимый  когда-то,
Не  хочу  больше  грабли  чинить  никогда!
Если  мы  разошлись,  значит  так  было  надо.
Пусть  расставит  все  точки  над  "i"  тишина!

22:37
19.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294460
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011


Тетяна Луківська

Лірика

По-осінньому  плаче  дощ,
По-осінньому  хмуряться  хмари,  
Хризантем,  по-осінньому,  кущ
Догоряє,  у  відблиску    чарів.
І  немає  в  любові  весни,
По-осінньому  плаче  затишшя.
По-осінньому  дивимось  сни…
Так  минає  любов  колишня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291234
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 18.11.2011


Sleepwalker

Сейчас смелее жить!

Вены  режь,  глотай  таблетки.
Или  выберешь  петлю,
Чтобы  вытащить  из  клетки
Душу  бедную  свою?

Под  колёса,  в  реку,  с  крыши  –
Верный  способ  умереть.
Ведь  никто  тебя  не  слышит.
Нету  сил  уже  терпеть.

Но  пойми:  убийством  тела
Душу  не  освободить.
Суицид  –  поступок  смелый.
Но  ещё  смелее  –  ЖИТЬ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292345
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 16.11.2011


Sleepwalker

Стрела любви

Вот  звёзды  украсили  небо.
Их  свет  я  тебе  подарю.
Но  прежде  успеть  ещё  мне  бы
Промолвить  на  ушко:  Люблю.

Я  умер  с  тобою  от  счастья  –  
Очнулся  сегодня  в  аду,
Терзаемый  пламенем  страсти,
В  котором  сгораю  и  жду

На  главный  вопрос  я  ответа:
Сумеет  ли  выжить  душа,
Стрелою  пронзённая  этой?
Хоть  губы  твои  не  спешат

Нам  горькую  правду  поведать,
Что  жить  после  смерти  нельзя.
Ты  вновь  одержала  победу,
Любовью  прикончив  меня…

И  время  заставит  расстаться:
Останусь  я  здесь,  под  землёй.
А  ты  будешь  сверху  играться,
В  сердца  чьи-то  целясь  стрелой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293054
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 16.11.2011


Михайло Плосковітов

«…абонент в недосяжності…»

другий  день.  сік  томатний.  самбука.
телефон  у  режимі  «без  звуку»
б’ють  хвилини  –  розпечені  краплі
від  мовчання  –  і  серце  на  клапті
в  тиші  звуки  мов  куль  міліграми
замальовую  пензликом  шрами
алкоголь  замість  чаю  й  отрути
«…абонент  в  недосяжності…»  -  чути

третій  день…  я  чекаю…  щомиті…
нерви  дротом  колючим  пробиті
в  щасті  ж  –  ниточці  кардіограми
гострі  я  відшліфовував  грані
не  мовчи.  то  ж  не  смутку  образа
недомовлена  поспіхом  фраза
намагаюсь  її  осягнути  …
«…абонент  в  недосяжності…»  -  чути

пересуди,    обмови,  обмани
голос  змовк,  мов  зашиті  кармани
в  тиші  я  не  зумію  мовчати…
але  знаєш  –  я  вмію  чекати...

PS.  …чекаю  твого  дзвінка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 14.11.2011


Карл Доммерштерн

Озабоченный.

Озабоченный  и  озадаченный  
Километрами  и  одиночеством.
Вроде  как  на  словах  обозначенный,
Проштампованный  Вашим  Высочеством!

Не  успел  к  Вам  привыкнуть  физически,
А  уже  снова  мы  по  раздельности...
Обещали  себя  мне  практически,
Но  не  чувствую  столь  важной  цельности...

Озабочен  словами  печатными
В  сообщениях  и  предложениях...
Будьте  смелыми  и  адекватными
При  любых  мало-мальских  решениях!

Знайте  то,  что  мне  ждать  Вас  приказано
И  душою,  и  телом,  и  мыслями!
Я  люблю  Вас  и  это  доказано
На  физическом  уровне  числами!

                                                               18:20
                                                             14.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293113
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011


Борис Верховцев

Одинок

Ты  как-то  спрашивал,  сынок,
Что  означает  «одинок»…
Ты  одинок,  когда  тебе
Стучат  соседи  по  трубе  —
Узнать,  не  сдох  ли…
Когда  в  квартире  там  и  тут
Одни  лишь  кактусы  растут,
И  те  —  засохли.
Когда  на  несколько  недель
К  тебе  приходит  в  гости  хмель
И  бьёт  по  почкам…
Когда  под  шёпот  секс-программ
Ты  давишь  вечные  сто  грамм
Сырым  грибочком.
Когда  дамокловым  мечом
Тоска  нависла  над  плечом,
Желаньям  вторя…
И  так  всегда…  И  дай-то  бог
Не  испытать  тебе,  сынок,
Такого  горя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290567
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 14.11.2011


Невідомий Автор

Хочу

Я  хочу  забрати  твій  запах  з  собою
у  дикі  поля,  запорошені  сонцем,  
де  світ,  налаштований  в  ноті  прибою,
оточено  морем  у  розмір  віконця.

Я  хочу  губитись  у    твому  волоссі,
стискати  у  собі  коли  тобі  лячно
і  нервом  од  тебе  небачено  босим
із  тебе  ловити  твій  подих  табачний.

Я  хочу  давати,  коли  ти  попросиш,
підкласти  долоні  під  голову  нишком
і,  поки  ти  снами  пахучими  бродиш,
нечутно  вставати  з  пом"ятого  ліжка.

Я  хочу  вітати  і  вчитись  прощатись,
коли  розмикаю  на  поясі  руки,
щоб  знати  напевне  і  не  сумніватись
про  наш  резонанс  передсердного  стуку.

Це  дійсно,  що  хочу  занадто  багато.
І  там  де  хвилюється  степ  ковилою
стою  у  бажання  в  невидимих  чатах.
Я  хочу  забрати  твій  запах  з  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270047
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 12.11.2011


Невідомий Автор

Речі

Сиділось  п"янко  в  теплім  домі,
ти  десь  поділася  за  звичкой,
мені  ж  ввижалися  безмовно
твоя  торбинка  й  рукавчики.

Втепливсь  у  крісло.  Ти,  гадаю,
скоріше  палиш  на  балконі
Мій  світ  бездумно  помирає
у  твоїх  пахощах  полоні.

Все  в  темний  тон,  без  візерунків,  
тебе  тягнуло  на  простіше.
Тобі  я  злодій  для  грабунків.
Усесвіт  твій  на  мене  дише.

Запам"ятовую  дрібниці,
шершаві  пальці  давлять  скроні.
На  кріслі  речі  ти  лишила
ніби  простягнуту  долоню.

Ти  повертаєшся  з  балкону,
фінал  прийма  ця  кінострічка.
Чомусь  урізались  між  скроні
твоя  торбинка  й  рукавички.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292630
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011


Тата Тодд

Я ей не верю.

У  стен  есть  уши.  Может  быть.
У  стен  есть  уши.  
(Мне  боль,на  цыпочках,скрипя,
открыла  двери.)...
Сказала  :  здравствуй,-это  я.
Присядь,послушай...
Я  обещаю  ждать  тебя.  
Я  ей  не  верю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292623
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011


dison

ЛЮ

прикосновения  взгляда,
ладоней  нежный  шелк,
весна  вдоль  тротуаров
рассыпала  любовь
и  под  ногами  небо,
и  пахнут  облака,
и  кажется,  что  волны
разрушат  берега...
когда  звучит  твой  голос,
когда  вокруг  ветра,
цветы  бросает  в  окна
взошедшая  луна...
Сливаясь  с  горизонтом,
вдыхая  аромат  -
так  вечность  запускает
под  кожу  сладкий  яд...
и  вновь  целую  руки,
на  миг  закрыв  глаза...
Пусть  даже  понимаю
Что  вместе  быть  нельзя...

это  пока:)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182116
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 08.11.2011


Наталя Данилюк

В мить ностальгії

Горобине  червоне  намисто
Тліє  полум'ям  поміж  листків.
Знову  осінь  проскакує  свистом
Між  липких  монотонних  гудків...

Знову  смуток  садів  перемлілих
Органзою  в  повітрі  висить,
Перейшли  теплі  дні,  відлетіли
Журавлями  в  шовкову  блакить.

І,  туманом  розбавлений  ранок,
Просочився  в  занедбаний  двір...
Сонне  листя  лягає  на  ганок,
Шурхотить,  мов  пожухлий  папір.

І  блукає  душа  в  веремії
Сірих  днів,перемитих  дощем...
Як  же  хочеться  в  мить  ностальгії
Обіпертись  на  дружнє  плече!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011


Olechka

Забагато

Не  любити  б  тебе,  не  знати
І  не  снити  б  тобою  більше  -
Завелика  за  це  розплата
Й  надто  бажана  в  тебе  інша.

Запевняти,  що  я  кохала,
Я  не  хочу  й,  мабуть,  не  смію.
У  житті  тебе  так  замало!
Й  забагато  тебе  у  мріях…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289505
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 30.10.2011


Наталя Данилюк

Не муч мене…

Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Яка  в  тобі  нестримна  дика  сила!..
Я  вкотре  вже  підпалюю  мости,
Та  все  ніяк  не  випростаю  крила...

Та  все  боюся  кинутися  вниз,
Щоб  об  каміння  гостре  не  розбитись!..
Хто  я  для  тебе-іграшка?Каприз?
Солодкий  трунок,майже  вже  допитий?

Легка  інтрига?Марення,авжеж?
Порожній  message,кинутий  в  нікуди?
Отак  образиш,вимучиш,підеш,
А  в  мене  серце  плавитися  буде!..

А  я  з  розпуки  дертиму  листи,
Метатись  буду  в  муках  по  підлозі!..
Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Бо  я  терпіти  більше  вже  не  в  змозі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277250
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 16.10.2011


Ярослав Петришин

ТАБУ

Мені  наснилось  -  я  тебе  забув
і  уві  сні  твої  побачив  сльози.
Але  в  найбільшім  із  моїх  табу
одразу  ж  гостро  запручався  розум.

Він  викинув  мене  зі  сновидінь,
як  викидає  праща  каменюку,  
і  я  лежав  в  непам’яті  на  дні,
тамуючи  в  душі  неясну  муку.

І  я  згадав  -  ми  зналися  колись,  
і  навіть,  я  любив  тебе,  здається.
В  руках  тримав,  та  випустив.  Не  злись  -
на  світі  ще  і  не  таке  стається.

Твоє  ім'я  лоскоче  мій  язик,
окрайчиком  його  зубів  торкаюсь...
Та  не  промовлю  -  до  чужого  звик.
Таки  забув.  Не  плач.  Я  винен.  Каюсь.



2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285028
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 16.10.2011


Melitop_olka

Ангелы не. .

***

Летишь  в  последний  раз
На  мой  безмолвный  зов.
Ты  немощен  и  слаб,  -
Не  скроешься  в  "иначе".
Минута  до  утра
И  стрелами  часов
Пробиты  два  крыла,
Но  ангелы  не  плачут...

Почти  не  опоздал:
"Прости,  не  уберег..."
Так  легче  умирать,  -
Вдохнув  твою  усталость.
Проклятье  или  дар?
Разводит  руки  Бог,
И  мы  в  который  раз  меняемся  местами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286228
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Яфинка

Боже, це менi наснилось…

****

я  стаю  твоїм  минулим
забирай  мене  у  спогад
забирай  мене  у  пам'ять
світлу,  чисту,  наче  сніг

мертвим  янголом
безкрилим
спілим    яблуком
осіннім
перестиглим
небом  синім
жовтим  листячком
безсилим
тихим  дощиком
захриплим
упаду  тобі  до  ніг

я  стаю  твоїм  минулим
не  знайти  тобі  віднині
шлях  до  мене.  в  павутинні
опинились  сто  доріг

лабіринти  ці  дороги
наші  долі  охололі
дві  самотні  парасолі
недосяжні  горизонти
душі  голі  в  алкоголі
будемо  топити  біль
і  шукати  тепле  сонце
в  ополонці  амазонці
так  захоче  цей  убогий
цей  вологий  босоногий
і  зрадливий  березіль.

я  стаю  твоїм  минулим
і  за  все,  що  не  відбулось
і  за  все,  що  перегіркло
ти  пробач  і  відпусти

ну  а  березень  хай  плаче
я  чекатиму  терпляче
я  молитимусь  за  тебе
щоб  і  ти  зумів  пробачить
хто  тоді,  якщо  не  ти?
ми  обоє,  мов  злочинці
із  едему  два  вигнанці
стоїмо  на  цій  зупинці
бо  не  пара,  лиш  коханці
грішні  наші  почуття

й  розуміємо  обоє,
що  у  те,  що  промайнуло
нам  немає  вороття

ну  якщо  не  відболиш  ти
і  з  минулого  повернеш
в  мої  спогади,  у  пам’ять
з  днів  далеких  прибіжиш

і  тоді  я,  і  тоді  я

мертвим  янголом
безкрилим
спілим    яблуком
осіннім
перестиглим
небом  синім
жовтим  листячком
безсилим
тихим  дощиком
захриплим
упаду  тобі  до  ніг

боже,  це  мені  наснилось!
я  від  цього  сну  здригнулась,
ніби  ти  моє  минуле
ніби  я  торішній  сніг…  

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285871
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Яфинка

У душі….

Переболено.  Перебілено.
Переорано.  Пересіяно.
У  душі  –  осінь-віхола
Прилетіла  вже.  Чи  приїхала?..

Перезбирано.  Перетоптано.
Переплутано.  Перечитано
рими  й  стежечки...  Охололо
у  душі  моїй  і  навколо.

І  розхристано.  І  двоістинно.
Ніби  істина  –  гільйотинно
четвертовано.  Чи  на  вістрі  я?
Чи  душа  моя?  Поклітинно

і  відлюблено,  і  розгублено.
По  хлібині  –  як  по  камінню.
Ніби  сіль  вона,  бо  роздроблена,
бо  кохалася  –  ніби  з  тінню…

Екзальтовано.  Закарбовано
І  зарублено,  мов  відрубано.
Не  судилось  щастям,  втіхою.
Стану  мишкою.  Буду  тихою…  

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283167
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 14.10.2011


Мирхо

Де штопор?

Вишу,
прикольно  тут  висіти
Візму-но,  штопор  -  краще  так
Захопплюватись  І  дуріти
Від  римів,  римочок,  римак

І  де  цей  штопор?  Трастя  дрястя
Блін,  надважливий  компонент
Відсутній,  блін...  
За  мить  від  щастя
я  зрозумів,  що  імпотент

Так,  Даріанно,  надчудово
Зробити  з  пішки  короля
Я  в  захваті,  даю  Вам  слово,
Та  де  ж  цей,  на  фіг,  штопор  ,  мля???

Шукаю  в  кухні,  в  барі,  в    таці
В  кладовці,  ванній,  на  полу
В  льодовику,  у  кицьки  в  сраці
У  шафі,  в  ліжку  –  зараз  вмру

ВСЕ  СПРОБУВАВ!  –
Не  лізе  в  пляшку
Крутив  ножем  –  вщент  роздовбав
китайський  корок  -  змок    в  какашку
ДЕ  ШТОПОР!!!  Біс  його  би  взяв!

Поет,  поетики,  поети  
Пудовоногі  та  легкі
Таланти,  циніки,  естети
Без  штопору  -  ви  ніякі  

Оп,  тупо  зараз  вибачаюсь
Бо  впер  залізти  на  балкон
Ось  штопор,  -  каюсь,  каюсь,  каюсь
Поети,  вибачте  за  гон

Зі  мною  бог!  Зламались  грати!
Я.  Штопор.  Пляшка.  Інтернет!
Я  всіх  готовий  споживати!
Давай,  Поет!  Лабай,  Поет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113136
дата надходження 23.01.2009
дата закладки 14.10.2011


Мирхо

Ранок.

П'ять  ранку.  Ранком  майже  тихо
Повзе  повільно  день  з  нори
Лиш  двірничисі  двірничиха
Кудахнула  поміж  двори

Я  в  куртці,  шльопанцях  і  добрий
Кінцівки  потиснув  гостям
Розцілував  їх  рідні  морди
І  розсадив  їх  по  таксям

Світає.
Може  й  не  світає
Така  концепція  пори
Плюс  ноль.  Повз  мене  пролітає
Шальних  сніжинок  штуки  три

Весна  в  цей  рік  лінивозада
Якась  безлика  і  сумна
Нема  ресурсу  для  парада
Типова  кризова  весна

Серед  панельних  бракоробок
Дуплями  пусто,  доміном
Сплять  вікна,  світить  третє  око
Що,  власне,  є  моїм  вікном

Сідаю  в  лавку  кострубату
Сідає  пташка  -  гілку  гне
Надавго  завтикав  в  пернату
Я  -  в  неї,  а  вона  -  в  мене

Шість  ранку.  Повз  астральні  ями
Мої  п'яненькі  тілеса
Кабіна  з  чорними  губами
Везе  на  шості  небеса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124924
дата надходження 05.04.2009
дата закладки 14.10.2011


Мирослав Хорват

Любов, як пори року

Мені  пригадалось,  весною
Заквітчаний  світ  білизною.
На  простені  з  ніжного  цвіту
В  обіймах  легенького  вітру
(Земля  мов  пухова  перина)
Весна,  ще  невинна  дівчина,
П’яніла  від  пахощів  квітів
Всім  серцем  закохана  в  вітер
Мов  Янгол,  Весна...

Мені  пригадалося  літо.
Як  бігали  босії  діти,
Ловили  хмаринки  у  небі,
Злетіли  б  до  неба,  далебі.
І  сяяло  літо  рум’янцем,
Милуючись  вітровим  танцем,
А  листя  у  кронах  тремтіло,
Як  з  вітром  кохатись  хотіло
Те  янгольське  Літо...

Мені  пригадалось,  як  осінь
Вплела  у  багрянії  коси
Роси  кришталеві  сльозинки.
І  капали  з  неба  краплинки,
Як  осінь  рум’янець  вмивала.
Грозою  у  небі  тріщала,
А  листя  в  таночку  кружлялось,
Як  з  вітром  у  полі  кохалась
Та  янгольська  Осінь...

Мені  пригадалось,  зимою
Заметений  слід  білизною
У  кронах  дерев  і  у  полі...

Гуляє  байдуже  на  волі
Зрадливий  той  Вітер...

2  лютого  2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169598
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 14.10.2011


Карл Доммерштерн

Босиком по воде.

Я    пошел    босиком    по    воде,
+16    меня    не    смутило...
Плотно    мысли    зажав    в    голове
Наступал    на    песок    некрасиво...

Рисовал    палкой    то,    что    волна
Уничтожит    бездумно    в    мгновенье,
Пусть    не    знает    об    этом    ОНА,
Пусть    не    видит    мои    откровенья!

И    стихов    не    читает    моих,
Тех,    что    ей    посвящаю    отныне.
Я    прожить    не    смогу    за    двоих    -    
Подорвусь    на    какой-нибудь    мине

И    бесславно    погибну    внутри
Бросив    тело    на    милость    больнице...
"Он    свихнулся    от    сильной    любви"    -    
Скажет    кто-то    какой-то    девице...

Я    умру!    Но    потом,    а    пока
Боль    сжигает    дотла    мою    душу!
По    воде,    босиком,    в    никуда,
Лишь    бы    мысли    не    вышли    наружу!

22:20
12.10.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285935
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2011


MC_Yorick

ПРОБ, ЄМОСЬ

Ношу  думки  у  скронях
Біль  ношу  під  серцем
І  руки  щось  холодні  -  за  що  усе  це?

І  спогади  баластом
І  мрії  десь  на  дні
Дихаю  так  часто  -  невже  це  все  мені?

Ллють  емоції  дощем
Злість  піском  у  очі
День  би  витерпіти  ще  -  більш  я  не  хочу!

Гумкою  затерти  би
Все  що  наболіло
А  душа  уперто  так  -  Я  не  здамся  тілу!

Хай  болить  і  ниє  все  це
Мрії  варті  того
Щоб  іти  з  відкритим  серцем  й  вірою  у  Бога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285798
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Ниагара

Да! Ты прав!

Да!  Ты  прав!  Зачем  нам  эта  встреча?
Лишний  груз    для  двух  уставших  тел.
Нам  вдали  спокойнее  и  легче,
В  суете  своих  привычных  дел!
Ну  зачем  ,  скажи,  тепло  ладоней,
Прикасающихся  к  телу  твоему?
Взгляд  с  экрана  -  холодней,  спокойней,
Ни  душе  ,  ни  сердцу  ,  ни  уму!
Жар  дыханья?  Да  зачем  он  нужен!
От  него  недолго  до  беды!
Двое  нас  ,  по-своему  контуженых
"Поцелуями"  отшельницы-судьбы.
Для  чего  нам  наших  губ  касание
И  желание  друг  в  друге  раствориться?
Пусть  уж  лучше  будет  созерцание
С  ощущением  прочитанной  страницы!
И  зачем  чужие  откровения?
Шепот?  Стон,  звучащий  ,  как  пророчество?
Только  почему-то  ,  на  мгновение,
Этого  всего  нам  очень  хочется......

Наталья  Козак

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268672
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 08.10.2011


Prost

не вовремя

Я  хочу  быть  неправильно  понятым.
Мне  не  хочется  быть  однозначным.
Если  кто-то  приходит  не  вовремя-
Это  всё  ещё  многое  значит.

Очень  хочется  быть  невнятным.
Даже  больше  -  слегка  размытым.
Как  бумага  которую  смяли,
Как  чернила  которые  смыли.

Очень  хочется  силу  воли
Чтоб  забыть  и  стереть  на  время.
Если  кто-то  уходит  не  вовремя
То  за  ним  закрывают  двери.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261662
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 06.10.2011


Dragon`s_smiles

Участник_№33

ЗАКОН  ПЕРЕХОДУ  КІЛЬКОСТІ  В  ЯКІСТЬ

Наша  зустріч  так  швидко  пройшла,
Знов  було  мені  тепло  з  тобою.
Відчуваєш,  як  кількість  тепла
Переходить  у  якість  любові?

Тихо  тануть  відлуння  зітхань
Під  склепінням  порожніх  вокзалів.
Чуєш,  друже,  як  кількість  прощань
Переходить  у  якість  печалі.

Семафори  в  пітьмі  маячать,  –
Це  моє  добровільне  вигнання.
Бурштином  загусає  печаль,
Переходячи  в  якість  чекання.

«Ти  не  тут  –  я  не  там»  –  перестук,
Паровозне  ритмічне  стаккато.
Чим  обернеться  кількість  розлук,
Якщо  довго  чекати
чекати?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282354
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 06.10.2011


стася лисиця

ст*рво

одне  і  те  ж.  одне  і  те  ж  по  колу!
щоранку  одягаю  маску  з  почуттів,
щоразу  тіло  душить,  давить  перевтома,
щосили  ставлю  крапку,  але  виходить  кома,
щоночі  каяття  впирається  у  злість.

і  знову  я  жива.  і  знову  незнайома.
і  знову  йду  вперед,  не  відчуваю  ніг.
я  бачу  фініш?  старт?  о  ні!  і  знову  вдома
я  одягаю  маску  й  готова  йти  до  трону.
і  плакати  так  хочу,  але  виходить  сміх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261072
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 06.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2011


Леслав

Більшого не треба

Нескінченність  поглядів,тяжінь...
Магнетизм  долонь,душі  фантазми...
Закохалась  в  тебе  навіть  тінь,
На  струмок  перетворившись  плазми.
Таємничість  невблаганних  вуст...
Щем  прощань  на  людному  пероні...
Відтепер  в  мені  найменший  хруст,
Як  останній  постріл  біля  скроні.
Відтепер  навряд  чи  впустять  в  рай,
В  браму  за  дорогою  до  неба...
Головне  ти  є...Я  твій...І  край...
Більшого  чим  це  уже  не  треба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281866
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Віку_Ха

Ми будемо разом

Ми  будемо  разом  студити  мелісовий  чай  на  підвіконні  спеціально,  щоб  не  обпектись  окропом  минулого.
Ми  будемо  на  ніч  залишати  вікна  відчиненими  спеціально,  щоб  прокидатись  від  сонця.
Ми  будемо  разом  пити  на  ніч  молоко  з  вівсяним  печивом  спеціально,щоб  відчути  себе  дітьми.
Ми  будемо  разом  лежати  в  ліжку  не  накриваючись  спеціально,  щоб  гріти  один  одного  обіймами.
Ми  будемо  разом  читати  книжку  спеціально,  щоб  спостерігати  за  емоціями  один  одного.
Ми  будемо  разом  писати  вірші  спеціально,  щоб  прокрадатися  в  душу  один  одному.
Ми  будемо  рідко  бачитись  спеціально,  щоб  сумувати  один  за  одним  ще  дужче.
Ми  будемо  разом  обклеювати  стіни  наших  сердець  спільними  фотокартками  спеціально,  щоб  завжди  бути  поруч.
Ми  будемо  разом  співати  наші  почуття  спеціально,щоб  кохати.
Ми  будемо  разом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275062
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 29.09.2011


АнГеЛіНа

Ти - особисте…

Вже  все...  Кінець  так  близько...  "Прощавай!"  
Мене  ти  розумієш  із  півслова...  
Я  дякую  за  божевільний  Рай  -  
Короткий,  але  все  ж  такий  драйвовий...  

Жаль...  Осінню  не  буде  дежа-вю  -  
Бурхливих  мрій  скінчиться  термін  дії...  
Але  ти  знай  -  весь  рік  тебе  люблю,  
І  згадочка  про  наш  Едем  -  зігріє...  

Була  принцеса  -  вільна,  без  табу,  
З  твоєї  волі  -  я  -  одна  з  еліти...  
Не  сумнівайся  -  забредеш  в  юрбу  -  
І  там  знайду!  Ти  -  особисте...  ЛІТО...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 29.09.2011


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 29.09.2011


Catocala Lacrymosa

36, 6

(без  формы)

...так  вот,  что  привлекло  мое  внимание:
Мне  смерть  "на  мыло"  скинула  послание  -
"17.40.  Двор.  Удар  по  печени."
Я  отвечаю:  "Хорошо,  до  вечера!"
Я  даже  выйду  погулять  во  двор,
Хоть,  впрочем,  утверждать  могу  на  спор,
Что  не  умру.  Угрозы  -  лишь  слова,
По  Дерешу:  "Что,  демон?  Дайте  два!"
И  пусть  кричат,  что  уязвимо  тело,
Что  первым  умирает  самый  смелый,
Что  в  мире  всех  опасностей  -  не  счесть...
Плевать.  Живу  я.  36,6

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283022
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Інга Хухра

Між нами дoщ… (присв. О. М. )

Невеличкі  хвилі,  розбиваючись  об  гальку,  
відкочувались  назад  і  знову  набігали  на  берег.  Дощ,  
струменів  з  небес  розчинявся  у  морі.  Вічна,  
неминуча  круговерть...  Все  поверталось  на  свої  місця.  

Мануела  Гретковська  (  "Чоловіки  та  жінки"  )

Між  нами  дощ.  Бурхлива  літня  злива.
Між  нами  зятяжний  осінній  дощ.
Між  нами  грізна  хмара  дощова  (весіння).
Між  нами  тихе  мерехтіння  -  дощ!

Цвітіння  маків  над  рікою  
Між  нами,  аромат  магнолій....
Між  нами...  Бог  рукою  долі  
Нас  обвінчав,  хоч  й  проти  волі

Дощами...  Колами  у  морі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282849
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Володимир Шевчук

Як тихий струмок…

Як  тихий  струмок  повесні  оживав,  забринів  –  
Влюбилася  дівчинка  в  хлопця  з  сусіднього  дому,  
А  потім  дізналась,  що  жити  їй  –  декілька  днів…  
І  так  написала,  не  кажучи  й  слова  нікому:  

«Не  виживе  Бог  без  Богині,  інакше  пітьма…  
Ти  мій  диво-Бог!  –  Я  повірила  в  Бога  так  пізно…  
Хоч  я  іще  пишу,  а  втім,  мене  майже  нема,  
Хоч  ти  не  дізнаєшся,  як  я  прощаюся  слізно.  

А  розум  тобою  так  легко,  так  сильно  сп’янів!..  
(Кохання  в  дванадцять  немає,  повторює  ненька)
І  навіть  якби  я  прожила  ще  тисячу  днів,  
Ти  й  так  не  звернув  би  уваги  –  я  надто  маленька…  

Вже  завтра,  як  сонце  зійде,  то  моє  голубе  
Заквітчане  небо  погасне,  відчувши  утому…  –    
І  інші  блакитні  очата  зустрінуть  тебе,  
Коли  ти  несміло  й  самотньо  ітимеш  додому…  

Живи,  мов  за  двох!  Наче  я  в  тобі  також  жива,  
Живи  і  не  думай,  що  завтра  твоє  не  настане,  –  
Живи  до  ста  літ.  Вір  у  те,  що  стаються  дива  
І  серце  не  знає  осіннього,  тільки  весняне.»  

…Як  тихий  струмок  літом  пісню  дзвінку  вигравав,  
Одному  красивому  хлопцю  набридло  трагічне  
І  він  не  писав!  Хоч  і  болю  свого  не  ховав…  –  
У  воду  ступив,  де  ховалося  небо  і  вічне.  

14.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Володимир Шевчук

Невозможно

Невозможно  придумать  ответ,  
А  возможно  не  знать  ответа.  
На  единственный  твой  «Привет»
Променяю  «за  так»  полсвета…  

Я  смогу  всех  друзей  забыть,  
Красотою  себя  укрою.  
Невозможно  тебя  не  любить!  –    
…Но  возможно  не  быть  с  тобою.  

17.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Анна Кириленко

Банальне

Протиотруту  від  нього!Скоріше...
Щоби  по  венах  і  спокій  і  тиша.

Щоб  знову  вірші  легенькі  і  світлі
Очі  -  прозорі,  очі  -  привітні.

Знову  щоб  дихалось,  мріялось,  спАлось.
Менше  ревілось  і  менше  чекалось,

Менше  до  лікаря  стукати  в  двері,
Мовчки  вивчати  недоліки  стелі.

Щоби  не  знати,  не  чути,  не  бути.
...Дайте  скоріше  протиотрути.
                                                                                   22.01.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236290
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 25.09.2011


Анна Кириленко

Мене проковтнула маршрутка

Мене  проковтнула  маршрутка  в  п*ятнадцять  на  восьму,
В  середині  якось  затісно  і  спогади  хворі.
І  очі  віконні  її  все  вдивляються  в  осінь,
Тривожно  пливе,  зупиняється  на  світлофорі.

У  неї  на  мене  права  ще  як  мінімум  завтра,
Бо  є  вихідні  -  причина  не  йти  на  роботу.
Не  варто  так  швидко,  прошу  тебе,  дійсно,  не  варто...
І  треба  продумати  "за"  і  продумати  "проти".

Та  завжди  ваги  в  рівновазі  триматись  не  будуть,
Маленька  піщинка  вирішить  надто  багато.
...Зупинка.  Виходжу.  Похмурі  і  сонячні  люди,
І  дивиться  вересень  стомлено  і  винувато.

                                                                                                                           25.09.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282680
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Olechka

Коли блукаєш ти в моїх думках

Коли  блукаєш  ти  в  моїх  думках,
нічна  зоря  тремтить  як  в  лихоманці,
а  вітер  мрій  танцює  дикі  танці
і  цілий  світ  тоді  в  моїх  руках,
коли  блукаєш  ти  в  моїх  думках…

Коли  цілунком  дихаєш  мені
у  спину  вітром,  струшуючи  листя,
зриваючи  з  очей  сльозинки  чисті,
я  оживаю  сонцем  уві  сні
і  оживаєш  сонцем  ти  в  мені!

Коли  приходиш  ти  у  мої  сни,
сідаєш  на  краєчку  мого  ліжка,
я  п’ю  до  дна  хмільну  твою  усмішку
і  небо  вмить  стає  мені  тісним,
коли  приходиш  ти  у  мої  сни.

Коли  тобою  плаче  зорепад,
роса  сльози  тремтить  у  павутинні
і  воскресають  ніжності  світлини,
напившись  сил  очей  твоїх  свічад...
І  знов  тобою  плаче  зорепад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277852
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 25.09.2011


Uliana0711

Кажіть близьким "люблю", поки вони з вами

Я  незнаю  як  ти  
 Будеш  хрест  свій  нести  
 Ти  сьогодні  жорстоко  мовчала

 Стала  вічністю  мить
 Непоправне      болить  
 Що  люблю  я  тобі  не  сказала

 Болем  пік  холод  рук
 І      спокійну      таку  
 Заніміло  земля  зустрічала

 Мій  придушений  крик
 У  риданнях  десь  зник
 По  щоках  слізьми  втрата  стікала



(світлій  пам"яті  моєї  бабусі  присвячено)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222897
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 25.09.2011


Uliana0711

Зірка в подарунок

В  душу  падав  не  сніг,  то  сніжилися  мрії
На  невиспане  й  сіре  в  січні  ранку  лице.

Місяць  втрату  збліднілий  в  небі  відчаєм  міряв  -

Хтось  забрав  вночі  зірку  -  його  щастя  крихке...


В  білій  шубці  земля  чепурилась  у  вікнах  -  
Де  сполохані  сонцем  ще  мережились  сни.

Руку  гріла  мою  подарована  зірка...

Розпочався  не  ранок...  а  життя...  Поруч  ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245740
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 25.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2011


MC_Yorick

Дивна гра

Вона  вірила  кожному  відблиску  мого  погляду
Хіба  можуть  брехати  в  небо  закохані  очі
Вона  знала  межу,  та  у  мріях  я  з  нею  поряд  був
Як  тоді,  як  тепер  до  нестями  я  бути  хочу
Вона  вірила  в  те,  як  тепло  приливало  у  груди
І  ковтала  коктейль,  дивну  суміш  із  розуму  й  мрій
Одну  мить  вона  думала  "Хочу  і  будь  що  буде"
Іншу  ж  мить  пам'ятала  про  правила  що  у  цій  грі

Приспів:

Дивна  гра
Де  так  хочеться  йти  проти  правил
Хоч  би  раз
Ну  той  що,  що  не  маємо  права
Хоч  би  раз
До  зірок  доторкнутись  руками
Дивна  гра
На  папері  лягає  рядками

Вона  вірила  в  кожне  тремтіння  у  мого  голосу
Хіба  голос  сховає  бажання  яке  через  край
І  у  те,  що  життя  лише  чорні  і  білі  полоси
І  що  тонка  межа  відокремлює  пекло  і  рай
Вона  вірила  в  те,  що  в  небі  зірками  написано
Якби  люди  змінити  могли  свої  гороскопи
І  амури  точніше  цілили  свОїми  списами
Але  ж  все  так  як  є,  наша  гра  заборонена  поки

Приспів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273441
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 25.09.2011


MC_Yorick

КОХАЙМОСЯ

Тік  Так
Цокає  годинник
Хвилі  наше  розхитали  ліжко
Це  знак
Нас  ніхто  не  спинить
До  польоту  залишилось  трішки
Цьом-Цьом
Дивишся  у  очі
Ці  бездонні  моря-океани
Що  що
Все  що  ти  захочеш
Я  сьогодні  віддаю  кохана

ПРИСПІВ:

Кохаймося
Доки  зорі  запалять  небо
Кохаймося
У  траві  хіба  ліжко  треба
Кохаймося
І  хай  дивляться  ніч  і  злива
Кохаймося
Божевільні  чи  то  щасливі

Тук  Тук
Це  так  б,ється  серце
Подих  з  мрій  і  коктейль  з  емоцій
Цей  звук
Розіб'є  здається
Тишу  ночі  і  запалить  сонце
Там  Там
Десь  за  небокраєм
Кожна  мрія  буде  наче  нота
Нам  Нам
Музика  заграє
Добре  не  було  уже  давно  так

ПРИСПІВ:

Кохаймося
Доки  хвилі  співають  пісню
Кохаймося
Хай  підглядає  місяць  пізній
Кохаймося
Хай  бояться  тепер  світанки
Кохаймося
До  нестями  і  до  останку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271845
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 25.09.2011


Вадим Верц

Если моя жизнь - это книга

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  в  ограниченном  количестве,
Возможно,  даже  в  одном  экземпляре  -
Никому,  кроме  самого  автора,  она  не  нужна.
Хотя  и  автор  не  в  восторге  от  её  существования,
А  наличие  такой  книги  -  норма,  обязательство  каждого.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  небольшого  формата  
И  желательно  в  мягком  переплёте,
Чтоб  можно  было  свернуть  в  трубку  при  необходимости
Или  отогнать  назойливых  мух,  мешающих  сосредоточиться
На  чтении  более  популярной  литературы.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  хорошо  проиллюстрированной,  
Но  только  в  чёрно-белых  тонах.
Поскольку  другие  цвета  нынче  очень  дорого  стоят,  
Да  и  собственно  можно  обойтись,
Учитывая,  что  само  произведение  довольно  злое  и  гротескное.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  без  определённого  количества  страниц  
И  без  каких-либо  пометок  на  них.  Для  эффекта  бесконечности.  
Крайне  важно  использовать  закладку-календарик
За  прошлый,  а,  может,  даже  позапрошлый  год,
Изрядно  погрызенную,  естественно.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть…  Она  просто  должна  быть.



2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124819
дата надходження 04.04.2009
дата закладки 25.09.2011


Galkka

Зорі байдужі!!!

Зорі  байдужі  закоханим  світять,
Мене  вже  дратує  їх  жар,
Самотню  свідомість  навмисне  калічить,
Планетний  тлумачний  буквар.

Місяць  горбатим  гойдає  серпанком,
Бездонні  краї  у  воді,
Романтика  ночі  вже  стане  сніданком,
Цей  ранок  закритий  мені.

Новий  зодіак  знущається  з  неба,
Здається  ось  це  терези,
Мені  й  гороскопів  складати  не  треба,
Бо  серце  твоє  із  лози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282636
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Михайло Плосковітов

У січні…

З  тобою  ми  в  розлуці  -  цілу  вічність…
Як  час  летить.  О    Боже!  Як  летить.
Дні    серпня.  Я  ж  залишився  у  січні
на  все  життя,  а  не  на  прикру  мить.

І  день  за  днем  печуть  мої  долоні
від  тих  зірок,  що  впали  між  отав…
(Які  ж  вони  зробилися  холодні,
Якби    я  про  розлуку  стільки  знав).

Серпнева  ніч.  Цикади  в  насолоді,
обручки  …  закотилися  за  вічність,
а  ти  права:  романтики  -  не  в  моді,
тому  вони  й  лишаються  у  січні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 22.09.2011


Михайло Плосковітов

Не переписати…

Бряжчать  дощі  сторІнками  дахів,
стікають  краплі  з  вигинів  строкатих,  
промоклі  пальці  західних  вітрів
розписують  бруківку,  мов  плакати.

В  міських  анонсах  дощ  і  знову  дощ.
Складає  осінь  лист,  немов  намисто.
в  дзеркальних  спинах  мокрих  сірих  площ
тролейбуси  "рогаті"  бродять  містом...

Ми  ж  так  любили  дощ…вогні  вітрин,
глінтвейн  гарячий  у  старій  таверні,
кумедних  звірів  в  плетиві    хмарин,
Бальзака  й  Ліну,  і  митців  модерну.

Спиняти    час,  і  оберти  Землі,
спихати  в  ринву  доленьку  лукаву,
писати  пальцем  «  Я  люблю…».  На  склі.
І  випивати  залпом  …  третю  каву.

PS.Проте  й  у  Долі    забагато  дір,
чекають  нас,  на  жаль,  і  біль,  і  втрати.
Стих  дощ.  Лягають  вірші    на  папір..
...життя  ж  нам  двічі  -  не  переписати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 22.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2011


Ігор Вовк

Місто жахів…

Петлями  вікна  здавлюють  шиї.
Офісний  шум  машин,  моніторів.
Місто  вливає  у  душі  помиї,
Роблячи  фільми  з  дешевих  акторів.

Втрачають  серця  у  битві  за  стіни.
З’їдають  з  кістками  за  білі  сидіння.
Вкладають  під  двері  бомби  і  міни,
Малюючи  в  мозку  хворі  творіння.

Місто  затягує  холодом  в  прірву,
Будуючи  стелі  на  стелі  на  стелі.
Кидає  надії,  втрачаючи  міру,
І  дні  пробігають,  як  сірі  пастелі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281872
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Володимир Шевчук

Я знаю

(Писалося  з  поетесою  Галиною  Леськів)

−  Я    знаю,  что  сегодня  наверно  не  усну.  
Пусть  трижды  сосчитаю  в  галактике  планеты  
И  думать  не  устану  про  эту  тишину…    
Ведь  песен  больше  нет.    Ведь  я  не  знаю  где  ты.  

−  Для  того,  хто  чекає  –  на  небесах  хвала,  
Бо  з  дерева  кохання  не  опадає  листя…  
Бо  значення  немає,  що  відстань  немала,  
Якщо  у  серці  стільки  для  перемоги  місця.  

10.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 18.09.2011


Володимир Шевчук

Я забуду тебе…

Я  забуду  тебе,  як  помре  почуття  голосне;  
Я  забуду  тебе,  коли  стишаться  грому  гармати;  
Я  забуду  тебе,  коли  жайворон  в  небі  засне,  
А  піснями  на  небі  хмарини  спроможуться  стати.  

Я  забуду  тебе,  як  дощі  перестануть  іти,  
Коли  сніг  повесні  просто  тихо  розтане  без  бруду  
І  на  радіо  зникнуть  усі  про  кохання  хіти,  –  
Я  забуду  тебе!  Я  ніколи  тебе  не  забуду…  

05.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 18.09.2011


Лунная соната

Уйду красиво

Я  уйду  красиво,  без  помарок,
Без  обидных  и  фальшивых  слов,
Оставляя  запах  свой  в  подарок
И  обрывки  сладострастных  снов.

Я  не  стану  громко  хлопать  дверью,  
Закрываясь  изнутри  на  ключ.
И  поить  тебя  не  стану  зельем,
Раздвигая  тяжесть  серых  туч.

Я  зажму  в  кулак  свою  обиду,
Упиваясь  кровью  свежих  ран.
Я  останусь  прежней  только  свиду,
Зарывая  в  душу  твой  обман.

Я  уйду  красиво,  театрально,
Под  овации  враждебных  лож.
Ну  и  пусть,  что  это  всё  ментально
И  красиво  гордость  кроет  ложь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280972
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011


Biryuza

…ти мусиш бути вічно

...  ти  мусиш  бути  завжди...

Стежка  захаращена  словами-
хтось  не  засне,
 а  хтось  вже  не  прокинеться.
І  знаєш,  все  напевно  зміниться
та  тільки  не  з  роками
от  і  все.
Ти  знаєш  більше
 ніж  моє  смішне  всебачення,
діряве  і  невчасне  "ДО  ПОБАЧЕННЯ"
для  того,  щоб  невпевнено  піти-
КУДИ?
Ніхто  в  чеканні  більше  не  гартується
і  не  смакує  усмішок  за  так.
Дощами  вмилась  наша  сіра  вулиця
і  не  змовчав  про  спогади  літак.
Відтак  терпінням  майже  обезболена
не  віриш  в  те,  що  вічність  нам  дозволена-
а  я  в  це  вірю...чуєш,тільки  так!
Я  срібло  днів  від  тебе  не  ховатиму
 і  сліз  дарованих  уже  не  відберу.
Дитячі  примхи  вІршами  лапатими
не  перекреслять  мою  дивну  гру.
Ці  обіцянки  змін  -  
       політ  словами-
ти  мусиш  бути  вічно...
     чуєш,мамо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256935
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 01.05.2011


MC_Yorick

* * *

Я  ухожу…
Пусть  грусть  в  моих  глазах
Тебе  наврёт  причину  этой  грусти

Зла  не  держу…
Я  всё  уже  сказал
И  если  любишь,  то  меня  отпустишь

Нет  счёту  лет…
Что  прожиты  в  мечтах
И  все  тропинки  в  этом  парке  пройдены

Молчи  мне  в  след…
Ведь  всё  уже  не  так
Мы  не  чужие…  но  чужие  вроде  мы


P.S.  Якби  в  реальності  все  було  так  просто  як  в  наших  віршах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256501
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 28.04.2011


Ірина Гнатюк

Я напевно своє відіграла. .

Я  напевно  своє  відіграла..  
Певно  час  піти  поза  куліси..  
Так..напевно  все  таки  кохала..  
Може  й  сильно..але  все..завіса..  

Ти  прийшов..але  уже  без  квітів..  
Тай  уже  без  вогників  в  очах..  
Ти  єдиний  був  в  цілому  світі..  
Але  ти  поквітнув..і  зачах..  

Так  звичайно..я  уже  не  плачу..  
Просто  лютий..просто  депресивно..  
Ти  тепер  щасливий..я  це  бачу..  
З  іншою..чужою..це  так  дивно..  

Дивне  відчуття..напевно  біль..  
Може  ностальгія..чи  образа..  
Може  просто  звикла  що  ти  -  мій..  
І  не  можу  відпустити  зразу..  

Я  своє  напевно  відіграла..  
Я  піду..ти  не  кричиш  "вернися"..  
Я  ціле  життя  тебе  чекала..  
А  ми  так  безглуздо  розійшлися..  

Цій  виставі  вже  прийшла  розвязка..  
Наш  фінал..нажаль  все  закінчилось..  
Дякую..це  була  гарна  казка..  
Просто  боляче..що  я  так  помилилась..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255471
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 25.04.2011


Olechka

Не питай

Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай,  я  не  знаю  й  сама.
Я  б  летіла,  та  зламані  крила,
Йшла  б  –  землі  під  ногами  нема…

І  буденності  сірі  картини
Світ  розмішують  в  сум  безнадій,
А  я  знову  любові  хвилини
Хороню  в  своїм  серці  на  дні…

Відболіти  б  давно  вже  повинно,
Переплакати,  перецвісти,
То  чому  ж  тоді  в  сни  безупинно
Все  одно  повертаєшся  ти?

Не  приходь  в  мої  сни!  Вже  несила
Стільки  пити  тривог  і  жалЮ.
Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай  мене  нащо…  люблю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Ірина Гнатюк

така любов. .

Тоненькою  змійкою  час  уже  майже  пройшов..  
Тож  стій  і  дивися..вже  не  на  життя..на  руїну..  
Де  дивними  мірками  люди  зміряють  любов..  
Доріжками  коксу..і  кількістю  доз  героїну..  
  
Немає  нічого..а  очі  пече  тільки  дим..  
І  сльози  ніколи  нічого  нікому  не  скажуть..  
Ти  станеш  для  світу  назавжди  побитим  одним..  
А  потім  по  стінах  тебе  й  твоє  его  розмажуть..  

Не  стежка  до  раю..а  білий  сухий  порошок..  
Ось..все  що  лишилось  від  твоїх  "в  душі  70-х"..  
І  більше  нічого..скінчилася  гра..ти  пішов..  
Така  от  любов..і  "ми  будем  тебе  пам"ятати"..  

До  того  ти  йшов??До  обвуглених  ложок  і  диму??  
А  може  то  дійсно  така    своєрідна  любов..  
І  я  не  філософ..і  може  тим  ж  руслом  ітиму..  
А  ти  вже  зійшов..ти  вже  майже  з  дороги  зійшов..  

"Я  люблю  тебе"..така  от  спопсована  фраза..  
На  рівні  такому  де  пиво  і  де  кокаїн..  
І  хтось  тим  живе..в  когось  ж  в  серці  велика  відраза..  
До  того  життя..яке  довели  до  руїн..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253126
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 11.04.2011


Ірина Гнатюк

Пробач. .

Пробач  мене..останній  раз  пробач..  
Не  в  твоїх  снах  мені  тепер  прижитись..  
Ти  вже  не  скажеш  пошепки  "не  плач"..  
Вже  не  попросиш  просто  залишитись..  

Впусти  мене..на  відстані  руки..  
Ще  обернись..і  вже  не  повертайся..  
Але  забравши  руку  від  щоки..  
Ніколи  мене  більше  не  торкайся..  

Забудь  про  мене  думати..я  сон..  
Не  клич..не  обернуся..вже  не  стало..  
Не  обертайся  повз  моїх  вікон..  
В  мені  щось  билось..знаєш..перестало..  

Не  прокляни..легенько  відпусти..  
Мені  тобою  так  прекрасно  снилось..  
І  ти  мій  вічний..незамінний  ти..  
Пробач..все  так  безглуздо  закінчилось..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252697
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011


MC_Yorick

П, ЯТИЙ

п,ять  віршів  за  добу
я  давно  вже  забув
коли  з  серця  так  капали  сльози
там  де  п,ять  там  і  шість
стільки  слів  у  душі
вип,ю  рими,  почнеться  і  проза

п,ята  ранку  -  не  сплю
не  люблю  -  чи  люблю
знаю  лиш  що  болить  так  у  грудях
що  не  виспатись  в  снах
що  холодна  весна
і  самотньо  й  коли  я  на  людях

п,ять  зірок  в  небесах
серед  хмар  місяць  сам
навіть  сонця  не  гріють  промені
може  я  захворів?
та  мовчать  лікарі
навряд  чи  поможе  тут  хто  мені

рознесуть  п,ять  вітрів
і  мій  біль,  і  мій  гріх
по  куточкам  в  далекі  країни
і  зруйнують  мости
от  тих  замків  де  ти
мої  мрії  звела  із  руїни

п,ятий  раз  упаду
п,ятий  раз  підведусь
бо  мені  не  звикати  падати
божевільний  цей  стан
як  же  вийшло  то  так
покохати  й  водночас  зрадити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252404
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011


Лана Виноградова

Магия

Бесшумно,  будто  по-кошачьи  
подкралась  ночь,
А  равнодушный  сон  незрячий
умчался  прочь.
Угрюмый  чайник,  забурлив,
проронит  вздох,
Не  знает  он,  что  этот  мир
не  так  уж  плох.
Уснёт  довольный  неопрятный  
жирный  кот,
Поманит  тайной  беспризорный  
небосвод...
Не  буду  чай.  Хочу  пьянящего  вина!
В  душе  весна  и  за  окном...опять  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252369
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011


MC_Yorick

ПОМИЛКА

я  тебе  відпустив
ні  дзвінків  тепер,  ні  повідомлення
розійшлися  світи
незворотньо...  болить  усвідомлення
я  терплю,  разом  з  тим
мої  губи  до  крові  покусані
хіба  винна  в  тім  ти
що  і  мрією  є  і  спокусою

я  тебе  відпустив
тільки  з  мрій  відпускати  не  хочу
погляд  твій  із  світлин
знов  побачу  заплющивши  очі
покохати  не  встиг
може  й  так...  тільки  хто  ж  то  пояснить
що  зробила  так  ти
що  і  небо  заплакало  рясно

я  тебе  відпустив...
                                 чи  пробачиш  це  ти???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252353
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011


MC_Yorick

МОРСКАЯ

Морем,  песком,  пляжем
Алым  рассветом  даже
Рвением  ветра  каждым
Искрой  в  моих  глазах
Ночью,  звездой,  луною
Ангелом...  Неземною
В  сердце  вошла...  ноет
Что  в  словах  не  сказать

ПРИПЕВ:

Я  тебя  отпускаю
Девушка  из  моих  грёз
Южный  ветер  ласкает
Прядь  твоих  нежных  волос
Королева  морская
Слёзы  росинками  с  роз
По  щекам  пусть  стекают
Ты  этих  стоишь  слёз

Вдохом,  выдохом,  взглядом
Снегом,  дождём  и  градом
Лишь  бы  с  тобою  рядом
Даже  листком  книжным
Солнцем,  лучом,  рассветом
Стоя  у  края  света
Дам  на  вопрос  ответы
Я  в  твоей  жизни  лишний

ПРИПЕВ:

Я  тебя  отпускаю
Девушка  из  моих  грёз
Южный  ветер  ласкает
Прядь  твоих  нежных  волос
Королева  морская
Слёзы  росинками  с  роз
По  щекам  пусть  стекают
Ты  этих  стоишь  слёз

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252275
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Шалена помаранча Лорна

ліхтар і його тінь

дикі.  шалено  закохані  і  справжні.  разом  -  мов  ліхтар  і  його  тінь.  тільки  в  ліхтаря  є  асфальт,  а  тінь  творить  сонце.  ти  знаєш,  Ліхтарику,  тінь  не  можна  втримати  в  замкненому  просторі.  вона  там  помре.  не  клич  її  вгору.  тінь  має  свій  будиночок  і  це  єдина  коробка  де  вона  може  жити.  а  ще,  інколи  вона  ходить  в  гості  до  сонця.  коли  ти  відвертаєшся.  Ліхтарику,  ти  сам  можеш  викликати  тінь,  досить  тільки  засвітитися.  але...  це  інколи  надто  важко  для  тебе.  краще  розуміти,  що  вже  є  чорний  асфалт  з  синіми  прожилками  тріщин.
     вічного  нема  нічого.
і  ліхтар  житиме  поки  живе  його  тінь.
а  тінь  житиме  поки  в  неї  є  ліхтар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252094
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Віктор Нагорний

Его душа кричит

Он  был  здоров,  талантлив  и  вообще...
Да,  на  таких  не  ездят,  не  пинают…
И  голыми  руками  не  хватают.
С  таким,  как  пить  дать,  рай  и  в  шалаше…

Он  не  знавал  проблем  или  преград
В  объятьях  у  прекрасной  половины...
В  своем  грехе  он  не  был  виноват,
Он  подставлял  плечо,  никак  не  спину.

Он  был  таков,  он  говорил  легко.
Сбывались  его  светлые  пророчества.
Никто  не  знал,  что  где-то  глубоко
Его  душа  кричит  от  одиночества.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251538
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 04.04.2011


MC_Yorick

НЕМА

ти  нагадала  мені,  що  таке  "болить"
коли  і  подих  проковтнути  було  важко
я  не  проситиму  вже  більше  як  колись
ані  пробачення  у  тебе,  ні  поблажки

усім  гріхам  людським  на  світі  є  ціна
моя  ціна  -  це  не  лише  безсонні  ночі
моя  ціна  -  це  усвідомлення  що  "нас"...
що  "нас"  нема  хоча  цього  я  й  дуже  хочу...

щоб  не  дзвонити  й  не  писати  СМС
я  номер  стер  твій  але  з  пам,яті  не  стерти
вже  скоро  літо...  але    я  ж  чомусь  замерз...
і  ти  холодна...  як  і  я  ти...  також  вперта

глухі  кути,  скрізь  лабіринти  і  пастки
і  вже  здається,  що  немає  порятунку
нема  в  долоні  твої  ніжної  руки
і  на  вустах  немає  твого  поцілунку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251474
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011


berest

Я тебе забуду

Хитається  дерева  гілка...
Я  скоро  тебе  забуду.
І  світ  перевернеться  тільки
та  іншими  стануть  люди.
Одинадцятибальний  вітер...
Чому  твої  очі  близько?..
...Штовхає,  збиває  із  ніг  він...
...Обличчя  твоє,  кожна  риска...
Лікуюся  часом,  і  лікар
виводить  мене  вже  усюди.
Хитається  дерева  гілка...
Я  скоро  тебе  забуду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251457
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011


Михайло Плосковітов

Аборт…

Життя  у  світ  приходить,  наче  диво:
Адреналін  штовхаючи  в  аорту,
А  за  кохання  чисте  і  правдиве  -  
Дівча  платило  муками  аборту  .

Цуралася  душа  німого  тіла,
Тремтіло    серце,  й  кулачки  від  болю…
Чого?  Чого  ?  Чого  не  розуміла  
Довірлива  й  гірка  жіноча  доля…

Цвіт  облетів  в  добу  тридцять  дев’яту
(Життя  побивши  на  траву  прим’яту),
Малесенькі…  дитячі  рученята
Між  небом  і  землею  розіп’яті…

А  він  ?  Що  ж  він...  Відмовився    проблеми…
Бо  йшов  по  світу  пілігримом  нóчі,
Й  тепер  рве  з  іншою  квітки  в  Едемі…
Скажіть...  чому  цей  гріх  -  лише  дівочий  ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011


Віктор Нагорний

Поцілував. Відчув, що хоче ще

Поцілував.  Відчув,  що  хоче  ще,
Отримуючи  ляпаси  дзвенячі...
Тримав,  не  відпускав,  щока  пече!
Налилася  сльоза,  але  не  плаче...

Трималася  недовго,  він  зривав
Червоні  пелюстки  її  спідниці…
Книжки  на  них  дивилися  з  полиці,
Та  то  пусте,  бо  він  її  читав...

І  прочитав...  Незайману,  п’янку!
Перечитав...  вона  така  цікава!
Він  їй  і  досі  носить  в  ліжко  каву...
І  ніжно  згадує,  запалену  щоку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250210
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2011


nastya_konyk

Діагноз

На  барабанах  нервів  грають  краплі…
Подібні  ліки  не  допомагають.
Кохання–  це  симптом  хвороби  Щастя,
Тож  я  на  операцію  лягаю.
Виймають  серце  без  анестезії,
Бо  та,  здається,  гірша  за  отруту,
Шкодую,що  немає  амнезії,
Бо  іноді  так  хочу  все  забути!
Лікуюсь  довго….  Крапельниця  часу
Лише  дратує,  тільки  заважає,
Потік  із  трубочок  свідомість  швидко  гасить,
Його  разом  з  думками  виливаю.
Відвари  слів  лікують  значно  швидше,
А  кров  душі  дарма  переливають.
У  шприц  турботу,  співчуття  й  огиду
Щодня  спокійно  лікар  набирає.

Проклята  епідемія  кохання!
Було  б  в  дитинстві  щеплення  робити!
Вакцину  винайшли  –  знайти  її  не  важко,
Та  головне  по-справжньому  хотіти.
Знешкоджено  один  симптом  –  кохання
Й  хвороба  Щастя  легше  протікає.
Таку  потрібну  людям  медицину
Демонстративно  всі  не  помічають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248454
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 21.03.2011


Ledi_S

Я вмію чекати

Я  вкотре  за  день  відчиняю  фіранку,
Як  важко  не  дихати  Вами!
Ми  знов  розпрощались  без  слів  на  світанку,
А  я  не  прийду  все  до  тями.
Фальшивим  добром  усміхаються  хмари,
Мені  ж,чорт  бери,  не  до  сміху!
А  Ви  десь  далеко..(Там  плачуть  бульвари?)
(В  повіях  шукаєте  втіху?)
Нехай  не  сьогодні,та  я  Вас  зустріну!
Не  можу  так  просто  віддати,
Хоч  Ви  і  холодний,як  постріл  у  спину,
Та  знайте  :  я  вмію  чекати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248459
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 21.03.2011


Kotka

Все так приречено одноосібно…

Все  так  приречено  одноосібно,
Пробач  мені  цю  дику  втому.
Все  відбувається  подібно
Тому,  що  вже  було  потому.
Все  так  приречено  одноосібно,
А  ти  хвилюєшся,  мов  вперше
Ти  не  зважай  що  так  всерівно
Ти  не  зважай,  вже  значно  легше.
Все  так  приречено  одноосібно,
Ти  не  хвилюйся  моїй  зміні,
Я  зараз  йду,  бо  так  потрібно,
Мабуть,  це  все,  це  все  віднині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248431
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Biryuza

Десятий дощ ()

Бреши    мені    щомиті,  роби  вигляд,що    фанатієш  від    мене  такого.    Мені    буде    приємно,    а  ти  з  часом    можеш  до  цього    звикнути!(с)Н
--------------------------------------------------------------------------
...    десятий  дощ    цієї  весни    стане  фатальним-
твоя    мистецька    душа  захоче    спокою    й    пива.
І    знецінена    мрія,  потерта,    із  чеком  фіскальним
у    дірявій  кишені  на  грудях  нудьгує...(    десь    зліва).
Хтось  наврочив    і  все  зіпсувалось...
     занадто  вже  просто-
повтікали  сніги  і  розтанули  друзі  на  тижні.
Жертва    випадку,  спокою-
         хрипло  затягує  тости
і    малює  в  уяві  вокзали  й  бенкети    надпишні.    

Я    не  знаю  чи  можу  з'явитись  до  тебе  в  неділю
і    втішати,  мабуть,  доведеться    отій,що  навпроти.
Не    читають    казок  надто  вірній...безкрилій,
бо  вона  не  відчує  і  твердо  казатиме  "ПРОТИ".
Бо  вона  ображається    завше    на  погляд    туманний
і    мовчанням  карає  за  слабкість  й  ранкове  похмілля.
Без    запізнень  зникає  і  разом  з  примарами  тане...-
і  тому  я  не  знаю  чи  буду  з  тобою  в  неділю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248355
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Михайло Плосковітов

Вона кохає… (елегія закоханій поетесі)

Вона  кохає.  В  коротких  віршах,  в  дитячій  прозі
згортає  літо,  сплітає  осінь  у  теплій  бронзі.
Слова,  як  тижні,  не  переставиш  місцями  фразу
CіDі  подерті,  хмільна  байдужість  в  екстазі  джазу.

Вона  все  бачить.  Короткозорість  не  мучить  совість.
Чужі  обійми,  гламурні  пики  й  відверта  гордість
світанки  в  спину,  а  любі  ночі  не  наздогнати,
від  болю  лікті,  на  стіни  лізти…а  чи  писати?

Вона  чекає.  Ти  ж  виріс  швидко,  пішов  шалено
(надмірно  злився,  коли  казала,  що  ще  «зелений»…).
Перон,  вагони,  сосиска  в  тісті,  остання  каса
як  кістка  в  горлі,  як  роль  акторки,  що  не  вдалася.

Вона  ще  вірить.  Під  серцем  коле,  гріхи  як  втіха,
найперші  зморшки  –  немодні  зовсім,  як  в’язь  горіха,
з  мохеру  светр,  рукава  довгі  не  гріють  й  дома,
дешеві  квіти…чиїсь.  У  вазі.  І  підла  втома.

Не  перепише.  Листів  ,  листівок,  кохання  ноти
Дзвінків  чекає,  перебирає  зім’яті  фото
«Постскриптум»  пише,  в  кінці  три  крапки,  підхопить  сльози
Вона  кохає…  в  коротких  віршах.  В  дитячій  прозі.

 PS.  ..відтоді  як  Він  пішов,  меланхолійні  нотки  ніжності  поколюють  змучене  серце  і  віддають  тонкими  голочками  у  кінчики  пальців.  Вона…все  ще  кохає…  Його…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238834
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 19.03.2011


Наталі Рибальська

Никогда

На  клавишах  ночи,  легко  и  проворно
Наигрывал  сон  колыбельные  песни
И  мир  засыпал  утомленный,
                                                       покорно
Шаги  затихали  на  тысячах  лестниц
А  я  у  окна  
                     в  ночь  смотрела  печалясь
День  снова  прошел  ,  мне  тебя  не  хватало
А  мы  как  назло  так  и  не  повстречались
И  я,  что  хотела,  тебе  не  сказала…
Ну,  знать  не  судьба,  может  к  лучшему  даже
Не  сделала  шаг  ,став  опять  осторожной,
И  трезвость  ума  возвратилась  на  стражу
Рассудок  одернул:  
                   смирись!  не  возможно…
А  глупое  сердце  никак  не  уймется
И  рвется  шальное  к  любви  без  опаски
Толкает  меня  ,  и  поет  и  смеётся
И  телу  так  хочется  страсти  и  ласки…
И  как  же  мне  быть?
                                           Это  просто  беда…
Не    хочет  душа  принимать  «НИКОГДА!»

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227635
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 18.03.2011


Ігор Вовк

Пробач

Пробач,  не  зрозумів  тебе,  пробач,
Будь  ласка,  заспокойся  і  не  плач.
І  слізоньки  прозорі
Не  лий  в  мої  долоні,
А  ніжно  посміхнися  і  пробач.

Тримай  мій  поцілунок,
Із  вітром  подарунок,  
І  носик  свій  кумедний  
Похнюпившись  не  зли,
В  усьому  стала  винна  
Моя  переутома,
Незрозуміла  кома  
Пробач  мене...  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242751
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 17.03.2011


Юрий Богатинский

Спид

Антенны.Ветер.Крыша  дома...
Внизу  все  мелкие  на  вид.
Жила.Теперь  не  жизнь,а  кома...
Разрушил  мир  -  диагноз  спид.

На  вены  смотришь  и  рыдаешь,
По  ним  бежит  больная  кровь
И  что  другим  сказать  не  знаешь,
"Подарок"  сделала  любовь.

Дрожишь  и  медленно  подходишь,
Остался  шаг  и  ты  не  тут...
Рукой  по  платью  ты  проводишь,
Какое  камни  разорвут...

Мелькает  всё  перед  глазами:
Любовь,  врачи  и  этажи
И  ужас  смерти  под  ногами,
Коснулся  тела  госпожи...

Толпа  зевак  стояла  рядом,
Давали  двадцать  ей  на  вид.
Стоял  средь  них  с  особым  взглядом
И  знал  лишь  он,  что  это  -  спид...


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11006023970

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184756
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 16.03.2011


Алексей Смирнов

Три дня на белый потолок

Всего  лишь  три  коротких  дня.
Три  приговора  мрачных  этих.
А  там  уже  ты  без  меня  
Свой  путь  продолжишь  по  планете.

Всего  три  дня  на  горечь  слез,
Всего  три  дня  на  встречи  взглядов,
На  поцелуи,  на  вопрос,
Зачем  же  Богу  это  надо.

Три  дня  на  белый  потолок,
Три  дня  на  завершенье  песни,
На  взгляд  врача,  который  смог
Нам  подарить  три  дня  чудесных.

Всего  три  дня,  а  в  них  вся  жизнь.
Три  дня  любви,  что  нет  сильнее.
Ты  только,  милая,  держись.
А  я  свое  прожить  сумею...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247193
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011


Аглая

Ностальгия-2

По  Далю  после  слова  
ностальгия
значение  -  по  родине  тоска.
Мне  ж  с  этим  словом  
образы  другие
выплескивает  
памяти  река.

Я  в  ностальгии
по  рассветным  росам
далекой  нашей
юности  поры,
туману  над  Донцом
и  тихим  плесам,
по  вечной  красоте
Святой  Горы.

По  звездам,
что  для  нас  двоих  сияли,
по  месяцу,что  лишь
для  нас  светил.
По  планам,что  с  тобою
составляли,
и  по  словам,
что  ты  мне  говорил.

По  нашей  роще,
что  за  стадионом,
по  топольку,что  нас
листвой  укрыл,
по  лавочке,что  под
зеленым  кленом.
По  всем  местам,
где  ты  со  мною  был.

Вновь  память  воскрешает
дни  былые,
и  как  захочешь
это  назови  -
тоской,печалью
или  ностальгией  -
я  в  ностальгии
по  твоей  любви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247187
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011


Ledi_S

У розлуці

А  за  вікнами  різні  міста
Якось  сумно  зустрінуть  цей  ранок,
Ти  до  кави  притулиш  вуста,
Я  із  чаєм  відправлюсь  на  ґанок.
Роздивлятимусь  дивні  сліди,
Хто  залишив  їх  тут?  Я  не  знаю..
Ти  в  метро,  то  туди,  то  сюди,
Це  столиця  тебе  поглинає.
За  дзівінком  пролунають  слова:
-  Нам  не  варто  ,ти  знаєш  причину,
В  нас  за  вікнами  різні  міста...
-  Але  ж  небо  над  нами  єдине..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244872
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 15.03.2011


Натали Зеленоглазая

Какое мне дело ко всем неурядицам мира?

Какое  мне  дело  ко  всем  неурядицам  мира?    
Сенсации,  склоки,  опять  череда  катастроф...    
/Закрыться  на  сутки  в  забытой  тобою  квартире,    
чтоб  воздух  от  боли  уже  наконец-то  оглох.../    

Какое  мне  дело,  что  ты,  как  обычно  вздыхаешь,  
твердишь:  "Я  люблю!"...    /Убегаю  в  застывший  рассвет/  
И  снова  одна,  как  и  раньше,  ступаю  по  краю,  
по  лезвию  жизни  мечты  умножая  на  нет...  

И  мне  наплевать,  что  сегодня  погода,  как  в  сказке...    
В  душе  холодит  прошлогодним  еще  сквозняком...    
Надену  улыбку  фальшивого  счастья,  как  маску...    
/А  ты  утверждаешь,  что  с  миром  моим  так  знаком.../    

И  я  промолчу  -  в  тишине  мне  спокойней,  но  снова    
в  себе  помолюсь,  чтобы  завтра  вернуться  ко  снам...  
Я  жить  без  него  до  сих  пор  не  могу...  не  готова...    
Себя  предавая,  вновь  верю  в  весенний  обман...  

©  Зеленоглазая,  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247090
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Ласунка

Нова…

Ліхтарі  погубились  в  тумані.
Все  несеться  кудись  колія.
Десь  розсіялись  спогади  ранні.
Про  кохання,  розлуку,  життя.

Загубилось  місто  в  тумані.
Чиясь  станція,  вже  не  моя!
Пещу  думку  про  тебе  останню.
Новий  день,  новий  світ,  нова  я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241037
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.03.2011


Anggell

Он и Она.

Она  его  не  любит  вовсе,
А  он  тоскует  каждый  день,
И  ищет  он  среди  прохожих
Её  потерянную  тень….

Он  каждый  вечер  снова  пьяный,
С  бокалом  крепкого  вина,
Забыть  пытается  упрямо
Её  улыбку  и  глаза…

Она  его  не  замечает,
А  он  не  знает  что  сказать,
Как  любит  он  и  как  страдает,
Ей  не  дано  его  понять….

Он  днем  и  ночью  у  портрета
Её  задумчиво  стоял,
И  с  нетерпениям  ждал  рассвета,
И  так  безумно  тосковал….

Она  его  не  знала  вовсе,
А  он  хотел  так  закричать:
-  Постой  смотри,  ведь  я  же  рядом!
Зачем  тебе  других  искать…?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224664
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 14.03.2011


Anggell

Незнакомка.

На  перекрестке  темных  улиц,
Там  где  не  светят  фонари,
В  кафе  с  названиям  «Надежда»,
Когда  то  встретились  они…

Она  вошла  и  все  затихли,
Лишь  шопот  слышно  по  углам:
Она  Божественна  скажите?
И  кто-то  это  подтверждал…

И  каждый  вечер  в  том  же  месте,
Она  приходит  вновь  и  вновь,
Заправит  волосы  за  плечи,
И  сядет  молча  за  столом…

Её  глаза  милее  света,  
И  плечи  в  отблесках  луны…
И  кто-то  крикнет:  «Чародейка»,
Иль  это  только  мнится  мне…

Поправит  шарф  кроваво  красный,
И  снимет  черное  пальто…
А  эти  руки  так  опасны…
Ведь  в  них  влюбится  так  легко…

И  я  прокуренный  до  нитки,
Дымком  из  крепких  папирос,
Под  звук  неутомимой  скрипки,
Сидел  с  большим  букетом  роз…

Она  ушла,  я  в  след  за  нею,
Бежал,  боялся  опоздать…
За  перекрестком  на  аллее,
Упали  розы  на  асфальт…

Увидел  я  её  в  объятьях,
Прикосновенья  нежных  губ…
Быть  может  это  все  проклятья,
Иль  может  просто  старый  друг?…

И  с  той  поры  Вас…Незнакомка,
Никак  забыть  я  не  могу…
В  ночном  кафе  у  барной  стойки,
Я  каждый  вечер  встречи  жду…

Вы  не  придете…это  зная…
Душа  тоскует  и  болит…
И  сердце  плачет  умирая…
Но  не  могу  без  Вас  я  жить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230534
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 14.03.2011


H&N

диалоги|бессловно

на  часах  без  пятнадцати  восемь
на  костях  можжевеловых  -  шесть
-  как  дела?  (ну  а  что  еще  спросишь)
-  все  в  порядке  (ведь  так  и  есть)
-  может  чаю?  (кивнешь.  Лучше  черный)
-  так  же  три  (и  не  ради  господней  любви)
я  -  на  кухню.  Ты  -  взглядом  по  комнате
déjà  vu?  Может  быть.  C'est  la  vie.
горячительно.  Раньше  -  горячно
не  сбылось,  ну  и  пусть.  Не  беда.
-  вижу,  снова  за  краски  взялся?
-  вижу,  так  же  отводишь  взгляд?
без  усмешек.  И  не  констатация  факта
словно  мудрость  пришла  с  сединой
-  не  рисую.  Скорее,  как  раньше
душу-чувства  швыряю  на  холст.
улыбнешься.  Оттеночно-пряно.
я  в  ответ.  Закурю.  Помолчим.
я  храню  постаревшую  память
ты  -  улыбку,  любовь  и  ключи.
и  в  глазах  -  так  знакомая  просинь
и  несказанных  слов  не  счесть
тишина.
на  часах:  без  пятнадцати  восемь
на  костях  можжевеловых  -  шесть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247043
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Corvin

МЫ ДРАЛИСЬ СПИНА К СПИНЕ…

Мы  дрались  спина  к  спине  –  
Я  и  ангел  –  мой  хранитель…
Он,  заботясь  обо  мне,
Защищал  души  обитель!

Крылья  чувствуя  спиной,
Слыша  звон  булатной  стали,  -
Я  спокоен:  он  со  мной…
Но  враги  не  отступали!

Мертвых  втаптывая  в  грязь,
И  моей  желая  смерти,
Толпами  спешила  мразь
Погубить  меня,  поверте!

Но  рука  была  тверда,
Ангел  им  в  лицо  смеялся,
Я  ругался  иногда…
Вот  уж  мало  кто  остался…

Вот  последний  из  врагов  
Принял  сталь,  давясь  слезами…
Все!  Он,  кажется,  готов!
Оглянулся  я…  И  замер...

Пух  и  перья…  Кровь  и  плоть…
Кто-то  врал  о  их  бессмертьи  …
Если  бы  минуту  хоть  –
Я  бы  смог!  Успел!  Поверте!

Ми  дрались  спина  к  спине  –  
Я  и  ангел...  Мой  хранитель…
Он  заботился  о  мне,
Ну  а  я…  А  я…  Простите…

14.03.2011р.                        Corvin

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247061
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Віктор Нагорний

Незаймана. За тридцять.

Незаймана.  За  тридцять.  Не  страшна.
Привітна,  у  повазі  на  роботі.
Кумедна,  щира,  деколи  смішна.
В  квартирі  –  щонеділі,  щосуботи...

Гірші  за  злиднів  –  довгі    вихідні.
Вони  їй  серце  тонно  виїдають.
Живе  одна,  окремо  від  рідні.
Під  вечір  –  сум...  Але  й  не  докучають.

Вона  кохала.  Дуже.  Він  любив...
Заміж  –  зарання...  Що  ж  вона  чекала?
Замок  цнотливості.  Два  роки  –  і  розрив.
Що  це  за  скарб?  Для  кого  зберігала?

Спочатку  –  так!  Хотілось  –  королів.
Та  після  чверті  віку  –  попустило...
Ще  зо  три  роки  –  сором  не  велів.
Тепер  би  й  рада...  Вже  й  сама  б  просила...

Але  коханий  –  вже  давно  в  сім’ї.
Інколи  бачить…  з  дітьми,  біля  школи.
Кохає  –  іншу…  І  тепер  її
Вбиває  фраза  –  «Я  ні  з  ким  –  ніколи».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246972
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


MC_Yorick

РОЗДВОЄННЯ

За  вікном  уже  справжня  весна
Ти  завжди  так  любила  котики
За  спиною  ж  сповзає  стіна
Він  розмазав  по  ній  без  дотику
Твої  мрії  і  твОї  думки
Потім  зник  в  невідомім  напрямку
Хто  дав  право  і  хто  Він  такий?
І  чому  під  очима  набряки...

За  вікном  уже  справжня  весна
Ви  з  весною  тепер  уже  квити
Його  в  тебе  забрала  вона
Ти  ж  у  неї  забрала  вітер
Що  співа  тобі  стоголоссям
Для  любов,ю  у  серце  вражених
І  колише  твоє  волосся
Чи  твоє,  чи  твого  відображення

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246994
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Юрий Богатинский

Япония цунами

Сейчас,  вы  видите  глазами,
Как  беззащитен  человек...
Я  вам  скажу  через  цунами,
Через  погибших  и  калек.

Что  это  только  лишь  начало  -
Начало  вашего  конца...
Чтоб  в  душах  ваших  прокричало
Всё  горе  вашего  Творца.

Я  всех  найду,  но  через  время  -
Никто  не  спрячется  теперь!
И  кто  живёт  в  Меня  не  веря,
Того,  Я  сам  открою  дверь.

Жалел  Я  вас,  жалел  веками,
О  чем  сейчас  Я  пожалел...
Огнём,  ветрами  и  цунами
Я  прекращу  ваш  беспредел.

Пускай  плывут  мои  иконы,
На  дно  ложатся  купола.
Пришла  пора  понять  законы
И  перебить  все  зеркала.

В  мои  глаза,  смотрите  люди,
Как  громко  плачет  ваш  Отец.
Вы  возомнили,  что  вы  судьи
Забыв,  что  ваш  судья  -  Творец.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103144705

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2011


Алексей Смирнов

Она не уставала целоваться

Она  не  уставала  целоваться.
Она  могла  купаться  неустанно
В  волшебном  море  чувственных  вибраций,
В  хмельных  парах  любовного  дурмана.

Она  смеялась  солнечно  и  мило.
И  только  ей  светили  в  небе  звезды.
Нет,  не  жила  она...  Она  ЛЮБИЛА!
Порою  все  бывает  очень  просто.
Любовь  так  сильно  изменяет  лица,
Любовь  так  ярко  украшает  души.
Довольно  только  искренне  влюбиться,
И  все  вокруг  уже  намного  лучше.

Тогда  и  жизнь,  как  череда  оваций,
Как  добрый  путь  дорогами  рассветов.
Она  не  уставала  целоваться.
И  так  к  лицу  ей  было  дело  это...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246420
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011


Віктор Нагорний

Кав'ярня. Тихо. Двадцять перша.

Кав’ярня.  Тихо.  Двадцять  перша.
Півморок,  за  вікном  ліхтар.
Він  дивиться  на  неї  вперто
У  захваті,  в  полоні  чар…

Вона  не  бачить.  Робить  вигляд.
П’є  каву  і  читає  твір…
Надія  у  думках  пробігла,
Від  книжки  відриває  зір…

Зніяковів  і  посміхнувся.
Раніше  б  –  ні…  Він  би  не  смів.
Про  полохливість  вмить  забувся…
Пішов  і  біля  неї  сів.

Чудовий  вечір,  чорна  кава
Провів.  Лишився.  Цілував…
Вона  правдива  і  ласкава
Він  ще  таких  не  зустрічав…

Обійми.  Ніжність.  Шоста  ранку.
Заплетені  в  вустах  шалених…
Лоскоче  вітер  крізь  фіранку.
Єдине  щастя  з  двох  окремих…

Кав’ярня.  Вчора.  Двадцять  перша.
Ще  недоторкане  майбутнє,
Ще  не  розкидана  одежа,
Але  кохання  вже  присутнє…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246366
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011


Віктор Нагорний

Рука. Життя. Кохання.

Він  вдома  тижнями  сидів  і  тестував  програми,
Вона  жила  у  казках  снів  і  слухалася  мами.
Він  жив  окремо  від  усіх,  він  звик  один  вставати.
Вона  замкнулася,  на  гріх,  після  важкої  втрати.

Вони  щодня  з’їдали  жах  у  заголовках  преси
І  вже  давно  пізнали  страх  у  сутінках  депресій.
Їм  не  було  багато  літ,  були  до  всіх  сторонні,
Але  зібралися  в  політ…  Зустрілись  на  балконі.

–  Ти  хто  така?  –  Ти  що  хотів?  Сказали  одночасно…
Два  погляди  без  зайвих  слів,  без  передмов…  все  ясно.
–  Я  тут  годую  горобців.  –  Я  тут  гризу  науку…
Надворі  саме  дощ  цідив  і  він  подав  їй  руку.

В  очах  з’явилося  життя,  сховалася  невіра
І  невідоме  почуття  звело  із  серця  звіра.
Запал  глибокої  душі,  що  не  була  потрібна!
Він  виніс  чай,  вона  –  коржі…  Розмова  тиха,  плідна…

Вони  побрались  через  рік,  душа  у  душу  жили!
Він  був  чудовий  чоловік,  мирилися,  любили…
Неначе  збіг,  неначе  –  сон…  І  ниточка  остання…
Безвихідь.  Стомленість.  Балкон…  Рука.  Життя.  Кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245959
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011


MC_Yorick

Я твоя плохая привычка

бажано  читати  під  музику...  принаймні  мені  так  дуже  довподоби

Я  твоя  плохая  привычка
Запрещён  я,  меня  не  бросить
Незаметно,  тайком,  в  кавычках  
Без  ответов  и  без  вопросов
Без  ударов  иглой  по  венам
Без  вдыхания  белой  пыли
В  твои  мысли  проник  мгновенно
И  ты  стала  моей  без  или

Ты  курила  меня  без  фильтра
Я  был  твой  человек  сигарета
На  неснятый  похож  был  фильм  так
Где  герои  потеряны  где-то
Между  небом  седьмым  и  адом
Только  автор  сменил  сценарий
Ты  теперь  далеко  не  рядом
И  не  быть  нам  с  тобою  в  паре

Я  твоя  плохая  привычка
Недопитый  глоток  в  бокале
Я  война,  но  без  первой  стычки
Мы  с  тобою  мир  не  искали
И  в  бокал  добавляя  градусы
Ты  мешала  желанья  с  хмелью
И  теряясь  меж  болью-радостью
Находили  мы,  что  хотели

Ты  испила  меня  до  остатка
Словно  выдержанный  коньяк
Очень  горький  и  очень  сладкий
Для  тебя  оказался  я
Но  когда  прикасались  губы
Открывались  ворота  рая
Эти  губы  меня  погубят
Допиваешь  я  умираю  

Я  твоя  плохая  привычка
Я  оковы  твои  к  постели
Твоя  точка  на  жизни  личной
И  тату  на  твоём  я  теле
Я  задержка  в  твоём  дыханьи
Твоего  наслаждения  дрожь
Ангел  твой  и  твоя  же  дрянь  я
Твоя  правда,  твоя  же  ложь

Ты  любила  меня  та  страстно
И  до  крови  сдирала  кожу
Ты  чертовски  была  прекрасна
И  на  ангела  так  похожа
Ты  читала  меня  как  книжку
До  последней  моей  странички
Я  весь  твой  но  наверно  слишком
Я  твоя  плохая  привычка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244927
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 06.03.2011


Віктор Нагорний

Ти просто погралась

Невже  ти  не  бачиш,  що  він  догоряє,
А  сірість  зимова  примножує  втрату?
Кохає  без  тями,  без  віри  кохає...
Ти  надто  жорстоку  придумала  плату...

Невже  ти  не  знаєш,  як  ріже  по  серцю,
Як  важко  зі  збитих  колін  підійматись?
Навіщо  на  рану  червоного  перцю?
Тепер  йому  годі  на  що  сподіватись...

Він  довго  тримався,  він  діяв  –  розумно...
А  серце  не  камінь,  йому  не  байдуже.
Ти  просто  погралась,  тобі  було  сумно,
А  він  закохався  не  просто,  а  –  дуже...

27.02.2011  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245156
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 06.03.2011


MC_Yorick

Тихо плакала воском свічка

Тихо  плакала  воском  свічка
Обпікаючи  руки  ніжно
Сумувати  шкідлива  звичка
Та  на  серці  було  так  сніжно
А  хотілось  на  мить  хоч  в  літо
Там  де  ми  ще  гуляли  разом
Бо  не  може  свічка  зігріти
Не  зтікають  із  воском  образи

Тихо  плакала  воском  свічка
Їй  підспівував  сонний  годинник
Не  для  сну  ця  видалась  нічка
Сотні  спогадів…  ти  —  один  з  них
А  хотілось  на  мить  хоч  знову
У  обійми  твої  загорнутись
Знов  почути  тебе…  хоч  слово…
Чи  хоч  дихання  твОє  відчути

Тихо  плакала  воском  свічка
І  я  з  нею  плакала  теж
Чом  любов  не  буває  вічна
А  розлука  так  сіті  плете
А  хотілось  на  мить  зірватись
Запалити  від  свічки  вогонь
До  нестями  знов  закохатись
Наче  сісти  в  останній  вагон

Тихо  плакала  воском  свічка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244839
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 06.03.2011


MC_Yorick

СЕСТРА

С  Днём  Рожедния  ВИКА!!!  

Где  то  в  прошлом  осталось  детство
Давно  позабыта  песочница
Но  так  хочется  оглядеться  
Беззаботным  опять  стать  хочется
Первым  в  ванну  бежать  по  утрам
И  влюбляться  в  твоих  всех  подружек
Заскучал  по  тебе  я  сестра
Пробежаться  бы  вместе  по  лужам

ПРИПЕВ:

Если  честно  я  очень  рад
И  спасибо  и  папе  и  маме
Что  ты  есть  у  меня  сестра
Что  мы  вместе  росли  а  не  сами
Я  в  походы  под  стол  пешком
Отправлялся,  а  ты  же  в  пелёнках
Звонким  пела  мне  голоском
Моя  радость  -  моя  сестрёнка

Пусть  нам  детство  уже  не  вернуть
Вместо  школы  идём  на  работу
А  устав  мы  спешим  отдохнуть
Но  ты  знай  что  всегда  есть  кто-то
Кто  поймёт  всё  и  кто  поможет
Иль  обнимет  тебя  по  привычке
Старший  брат  он  всегда  всё  может
Если  просит  его  сестричка

ПРИПЕВ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241262
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


Danko

О твоих разговорах .

Разговор  о  работе  -  в  печь  !
о  жилье  и  о  свадьбе  -  туда  же  .
Оборви  свою  дерзкую  речь
она  отдает  во  рту  сажей  .

Мне  казалось  так  просто  пожить
имея  всего  карандаш  и  бумагу,
но  на  творчество  всем  положить
оказался  я  просто  -  бродяга.

И  в  час  когда  холодно  мне
без  хлеба,  без  крова  ,  без  денег.
Я  с  тобою  как  на  войне
в  этот  праздничный  ,  твой  понедельник  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241095
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2011


Мила Машнова

Я начинаю жить сначала

Я  начинаю  жизнь  сначала,
Я  начинаю  жить  с  нуля,
Меня  до  рвоты  укачала
Эта  дурацкая  земля!


Не  теми  тропами  ходила,
Не  те  цветы,  смеясь,  рвала,
Не  к  тем  мужчинам  уходила,
Не  с  теми,  чёрт  возьми,  спала!!!


Этап  окончен.  Будет  новый.
В  нём  будет  столько  же  побед,
Но  верю  я,  что  мне  фартовый
Когда-то  выпадет  билет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240854
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011


MC_Yorick

Позвонило прошлое!

Позвонило  прошлое!
Сказало,  что  соскучилось…
Лезут  мысли  пошлые
Радость  улетучилась
Это  ж  надо  было  так
Только  призабылось
Снова  вставить  свой  пятак
Чтоб  больнее  было?
Только  спрятан  был  дневник
Вырваны  страницы
В  тишину  звонок  проник
Звонишь  извиниться?  
Что  ж,  обиды  не  держу
Только  Бог  тебе  судья
И  по  честному  скажу
За  тобой  скучаю  я
Но  ты  больше  не  звони
Телефон  не  мучай
Годы  вместе?  Мне  они
Как  несчастный  случай!
Позабуду?  Это  вряд  ли
Велико  влечение
Но  на  дне  любви  кораблик
Плывший  по  течению
Теперь  в  прошлом  вместе  дни
Да  и  ты  не  рядом
Ничего  не  изменить
Не  хочу!  Не  надо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189882
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 13.02.2011


герой

Своїм від'їздом з ранку

Своїм  від'їздом  з  ранку,
Моє  украла  літо,
Тепер  слимак  на  ґанку
Змінив  веселі  квіти

Листки  осінні  в  ліжку
Лежать  із  жовтим  смутком,
Віршів  ліричну  книжку
Гортає  вітер  хутко

Висять  в  кімнаті  краплі
Дощів  ще  не  пролитих,
Гілки  за  сонцем  спраглі,
Шкребуть  по  серцю  й  вікнах.

Тебе  знов  на  світанку
Шукав  за  теплим  слідом,
Своїм  від'їздом  з  ранку,
Моє  украла  літо.


12.10.2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149697
дата надходження 12.10.2009
дата закладки 13.02.2011


Kate Mudie

Одна…

Одна.  Холодный  крепкий  кофе
И  тишина  скользит  вокруг.
Я  замыкаю  тёмный  круг,
Закрыв  оконный  чёрный  профиль.
Мне  страшно  в  зеркало  взглянуть,
Себя  немую  там  увидеть,
Боюсь  себя  возненавидеть.
Ведь  я  душе  дала  уснуть.
Глухое  тихое  паденье,
Вогналось  лезвие  ножа.
А  я  достану  неспеша
И  погружусь  опять  в  затменье.
Я  не  услышу  стука  в  дверь.
Четвёртый  час  –  а  мне  не  спится,
Всё  жду,  когда  же  прекратится,
Когда  освободится  зверь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240612
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


МАРИЯ

Ну и что, что это не любовь?

Ну  и  что,  что  это  не  любовь?
Это  чувств  моих  не  умаляет.
И  стучит  в  висках  шальная  кровь,
Точно  также  от  любви  бывает.

Ну  и  что,  что  будущего  нет?
Мы  живем  с  тобою  в  настоящем.
Твоих  рук  касанья  теплый  след,
Для  меня  сегодня  -  это  счастье!

Ну  и  что,  что  очерствели  мы,
И  любить  боимся  и  не  можем?
Но  своё  подобие  любви,
Нам  сейчас  желанней  и  дороже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240541
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


Ігор Вовк

День Валентина

Розсміятися,  заплакать,
Чи  порізать  собі  вени,
Щоб  у  день  ти  Валентина
Все  дізналася  про  мене.

Може  крикнути  «кохаю»,
Шепотіти  тобі  вірші.
Я  поранений.  Вмираю.
Купідоне  в  тебе  вийшло.

Цілувати  тобі  руки,
Зізнаватись  їм  в  коханні.
Тятива  маленьких  луків
Все  ховається  в  смерканні

І  благати  Валентина
«Покажи  їй  моє  серце»,
Що  від  твого  поцілунку
Завмирає…  Б’ється,  б’ється...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240539
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


Annika Ly

Проще всего

Проще  всего,  хлопнув  дверью,  уйти,
Побежать  сверху  вниз  каблуками,
Что  с  того,  что  дома,  сорвавши  карниз,
Ты  взлетишь,  свое  тело  роняя..?
Что  с  того,  что  все  слёзы  тебе  благодать,
Что  живешь,  каждый  день  умирая..?
Проще  всего,  хлопнув  дверью,  уйти,
Но  отныне,  я  дверь  запираю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240493
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


Alex-dr_7(tericon)

Все равно!

Пускай  много  проблем  и  забот,  -
в  отношениях  наших  нашедших,
Очень  верю  я  в  нашу  любовь,
Пусть  меня  назовешь  сумасшедшим.
Сквозь  немало  дискуссий  и  ссор,
Сквозь  сплошное  недОпонимание,
Сложно....да....Но  на  нашу  любовь,  -
Все  равно  остается  желание.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240471
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011


Віктор Нагорний

Вогонь від поцілунків

Набридли  сни,  біля  зачинених  дверей,
Що  прокриваються  на  палець  час  від  часу.
І  запах  щастя,  що  дозується  як  спрей...
Нема  від  нього  насолоди,  нема  спасу.

Набридли  погляди  в  зачинене  вікно,
Безсонні  ночі,  безнадійні  сірі  ранки.
Щодня  дивитись  уповільнене  кіно,
Чекати  усмішку,  крізь  зморщену  фіранку.

Набридли  натяки  без  зовнішніх  ознак,
Набридли  пошуки  взаємин  і  стосунків…
Та  все  це  значення  не  має  аж  ніяк,
Коли  пригадую  вогонь  від  поцілунків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240023
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Quadro.Tony

Двоє

Співавторство  з  Ксюшею  :)

-  Привіт…
-  Привіт…  тобі  холодно?
-  А  тобі?
-  З  тобою  –  тепло…
-  Мені  теж…  де  це  ми?
-  Це  так  важливо?...
-  Мабуть  що  ні…  якщо  твоя  долоня  у  моїй….
-  А  моя  –  у  твоїй  долоні…
-  Чому  я  не  можу  почути  стукіт  свого  серця?...  тільки  як  твоє  калатає…
-  Я  теж…  чую  один  стукіт…
-  Значить…
-  …наші  серця  б*ються  одночасно….
_____________________________________________________
-  Я  боюсь  тебе  втратити…  -  сказав  він.
-  Не  бійся,  бо  втратиш…
-  …  чому?
-  Все  чого  ми  боїмось,  збувається,  тому  не  бійся…  Я  не  хочу,  щоб  ти  мене  втратив…
-  Обіцяю  зроблю  все  можливо,  щоб  зберегти…  хіба  ти  сама  підеш…
-  Я  не  піду…  хіба  ти  проженеш!
-  Не  прожену…  бо  люблю…
-  Я  теж…  люблю…  тебе…  сильно…
__________________________________________________
 Падав  снігопад…  кружляли  сніжинки…  вони  двоє  у  пустому  парку…  тільки  сніг  і  вони.  Він  запорошив  усе,    вкрив  їх  своїм  покривалом…  
-  Глянь,  які  лапаті  сніжинки
-  Такі  красиві  і  всі  різні…
-  Так…  наче  люди,  кожен  особливий)
-  А  глянь  на  ці  дві,  що  зчепились  разом…
-  Наче  ми…
-  Продовжуєш  мої  фрази?
-  А  не  можна?
-  Можна…
-  Я  бачу  все  крізь  мереживо  сніжинок,  що  у  мене  на  віях…
-  Я  також)
-  Я  знала,  що  ти  це  скажеш  :D
-  Ти  завжди  знаєш,  що  я  скажу…  навіть  нічого  не  приховаєш)
-  Зате  ти  часто  знаєш  про  що  я  думаю…
-  В  тебе  долоні  теплі…  дійсно  теплі  й  не  холонуть)
-  Так  би  навічно  тут  залишитись…
-  У  цьому  снігопаді….)
_______________________________________________
Небо  дивилось  зверху  на  молоду  пару,  що  задумливо  лежали  на  весняній  галявині.
-  Скільки  на  небі  зірок…
-  Багато…  і  всі  такі  різні  і  яскраві…
-  А  знаєш,  що  нам  дається  лише  одна  спроба  зловити  справжню?
-  Це  точно…  ти  крадунка  моїх  думок…)
-  А  ти  –  моїх  слів)
-  Ну  тоді  ти…
…Не  кажи  нічого..)
Двоє  подивились  один  на  одного,  і  у  їхніх  очах  можна  було  побачити  відображення    усміхненого  неба,  по  неосяжній  щоці  якого  скотилась  стрімка  сльоза  далекої  зірки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240006
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011


Місафір

Асоціації

Я  -  снігопад.
Я  опускаю  крила  
на  змерзлої  землі  розбите  скло.
Я  -  град,
Я  -  напнуті  вітрила,
Я  -  буря,
Я  небес  зчорніле  тло
вдягну,  як  плащ.
Я  полечу,  як  голуб
й  на  землю  упаду  як  жовтий  лист.

Я  надвечірній  сонний  холод,
Я  вітру  у  гілках  тихенький  свист.
Я  -  слід  чорнильний,  слово  на  папері,
Я  -  сон,
Я  приходжу  вночі,
Я  відчиняю  для  хурделиць  двері,
Я  бережу  від  півночі  ключі.

зимова  зірка  і  дитячий  лепет  зливи,
солоний  присмак  моря  на  губах,
що  в  пам`яті  як  річка  тихо  плинуть.

Я  -  твоя  муза,
твій  таємний  страх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239950
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011


Дана Токарчук

Залишайся!. .

І  знову  на  моїм  обличчі  сльози,
Ілюзіями  серце  сповило.
Зупинишся?  залиш  свої  прогнози,
Це  ти  тут  був,мене  тут  не  було.

Залишишся?  Лишайся,може  й  хочу..
Одне  лише  прошу:без  зайвих  слів!..
Нехай  за  тебе  все  розкажуть  очі,
Вони  ж  не  приховають  почуттів?..́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239722
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 09.02.2011


Громова

Ти обманула тільки зовні

Ти  обманула  тільки  зовні,
З  ненависті  зіткавши  чари,
Скінчились  ігрища  любовні,
Даремно  гнала  чорні  хмари.

Ти  горда,  грішна  і  глибокі
Ті  краплі,  втраченістю  повні.
Бо  горді  завжди  одинокі,
Ти  не  сама  –  та  тільки  зовні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239773
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011


MC_Yorick

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ (частина восьма)

ЛОМКА...

Помни  листок  і  ручку  викинь
І  ноут  в  сумку  заховай
Немає  муз...  Де  взяти?  Звідки?
Звести  до  кучі  як  слова?

ПІЗНО...

Висихають  ріки,  вимирають  звірі
Пластику  навколо  більше  ніж  трави
Та  ніхто  не  бачить  і  ніхто  не  вірить
Люди  теж  практично  вимерлий  вже  вид

БУДЬ...

Можна  мати  шикарну  яхту
Можна  спати  з  жінками  з  Плейбою
І  на  вухах  можна  стояти
Якщо  вмієш  лишатись  собою

ПАМ,ЯТАЙ...

Шеф  тобі  звалив  все  на  плечі?
І  дружина  якась  не  така?
Ти  втомився,  минає  вечір...
Ти  вже  рік  не  дзвонив  батькам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233083
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 08.02.2011


Володимир Шевчук

Сутінки

Сутінки  згустились;  що  тобі  до  цього?
Це  ж  моя  дорога,  мій  крутий  обрив!..  
Вдосталь  було  щастя,  жаль,  лише  німого,  
А  тепер,  на  лихо,  сум  заговорив.  

…Я  розчарувався.  Підпалили  крила  
І  горять  без  диму,  а  душа  ж  нова!..  
Точно  пам’ятаю  –  ти  мене  любила,  
Тільки  не  згадаю  за  які  слова.    

08.02.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011


MC_Yorick

ТЫ УШЛА

На  полу  разбитое  фото
И  в  шкафу  колышутся  плечики
На  звонок  не  спрошу  я  "Кто  там?"
От  гостей  будет  вряд  ли  легче  мне
Поломаю  свою  симкарту
Только  номер  на  память  ведь  помню
За  окном  так  запахло  мартом
Но  окно  не  откроет  никто  мне
А  тогда  говорил  фотограф
"Вы  такие  счастливые"  -  если  б
На  руке  оставил  автограф
Я  букетом  из  холодных  лезвий

Если  честно  не  хватит  смелости
Или  может  быть  хватит  ума
Свои  вены  оставлю  в  целости
Пусть  на  сердце  бушует  зима
А  повсюду  цветут  подснежники
Скоро  снова  влюблюсь  -  Жди  весна
Только  где  ты  -  красивая...  нежная...
Ты  ушла...  ты  вернулась  в  снах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239686
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011


Громова

Найкращі ліки – запах слів й чорнила,

Найкращі  ліки  –  запах  слів  й  чорнила,
Коли  хворієш  відчаєм  гірким,
Коли  в  коханні  жовто  завинила,
І  в  творах  почуваєшся  ніким…

Найкращі  ліки  –  трохи  суму  й  пісні,
І  самоти  в  самотності  пустій.
Та  все  мине.  Поет  –  це  води  різні,
А  в  творчості  буває  і  застій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239543
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 07.02.2011


Володимир Шевчук

Через брак…

Через  брак  неуваги  гострої  
Стався  вимушений  курйоз:  
Я  твої  бутафорські  настрої  
Не  сприймаю  давно  всерйоз.  

У  нестачі  уваги  порції  
Я  втечу  у  німецький  Мальш,  
Бо  нещирі  твої  емоції  
І  в  мені  породили  фальш…  

20.12.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230122
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 06.02.2011


Володимир Шевчук

Мені не до душі

Для  чого  взагалі  мені  твоя  увага,  
Якщо  зі  мною  ти  не  думаєш  про  завтра  
І  нащо  ті  слова,  хіба  в  словах  наснага?..  
(Коли  вони  –  брехня,  а  не  всесильна  мантра.  

Чужі  ж  слова  –  пустир,  хоча  такі  вже  гарні…)  
Мені  не  до  душі.  І  швидше  небо  зникне,  
Скоріше  на  землі  всі  мрії  будуть  марні  
Ніж  я  тебе  віддам!..  Ніж  я  до  тебе  звикну.  

06.02.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239341
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011


Ігор Вовк

Поцілуй мене

Штучне  серце  б’ється,  б’ється.
Штучний  сік  зі  смаком  соку.
У  очах  тремтить  і  ллється
Капля  шоку.

Штучна  їжа  з  смаком  їжі.
Штучний  рай  зі  смаком  болю.
Де  питаєш  світу  край  -
Над  тобою.

Штучний  сміх  зі  смаком  кави.
Штучний  мозок  -
Штучний  вакуум,
Він  відсутній  він  без  смаку.

Поцілуй
Який  на  смак???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238343
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 06.02.2011


Ігор Вовк

Вона закохана…

Вона  закохана  у  зорі,  
У  подих  лагідного  сна,
Як  чорні  шати  мимоволі
Стан  пригортають  до  вікна.

Троянд  червоних  любить  запах
І  дощ  у  літній,  теплий  день
Вона  закохана  у  дотик,
У  шепіт  зморених  пісень.

Вона  закохана  в  солодке,
В  смачненький  тортик  чи  бісквіт
Вона  закохана  у  танець,
Вона  закохана  у  світ.

Вона  закохана...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239194
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011


Ласунка

Tи чуєш мій шепіт…?

Голодна....
Ковтаю  повітря....
І  хочу  торкнутися  неба!

Твої  руки...
Цілую  їх  знову...
Тихенько  шепочеш:"Не  треба".

На  двох...
Бажанння  і  пристрасть!
І  множим  на  два  насолоду.

І  ще  раз...
І  ще...без  зупину
Зануритись  в  тебе  як  в  воду!

Кохаєш?
Кохай  до  нестями
І  ніжно  й  брутально  до  болю!

Спокуса...
Моє  мліє  тіло
Від  звіра,  що  вийшов  на  волю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239303
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011


Віктор Нагорний

Красиво коли…

Красиво  коли  сонце,  коли  дощ,
Як  сніг  іде,  коли  туман  –  красиво.
Коли  сметану  вкладено  у  борщ,
Коли  на  чарку  із  печінням  запросили...

Коли  кохана  звідусіль  близька,
І  від  її  тепла  –  натхнення  й  сили...
Коли  природа  чиста  і  п’янка
На  цілині,  що  зроду  не  косили...

Красиво,  коли  правда  від  людей,
Коли  забуто  час,  як  кулі  вили...
Коли  вночі  щебече  соловей,
Коли  твою  свободу  не  скорили!

Красиво,  коли  є  чоловіки,
Що  знають  честь,  що  здатні  захищати...
Чому  ж  завжди  знаходяться  бики,
Що  цю  красу  воліють  розтоптати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237400
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Віктор Нагорний

І все одно кохаєш

Ні  дзвоника,  ні  слова.  Що  сталося?  Не  ясно.
Яскраво  запалало!  Забулося  і  згасло?
Слова  заметушились  і  відгуку  чекають.
Не  чути...  Лиш  сороки  надворі  галакають.

Листи  летять  у  прірву,  уже  без  застережень,
Рядки  вбирають  букви  без  будь  яких  обмежень…
Не  знає  що  й  гадати,  що  коїти  не  знає
Відколи  порожнеча  надію  вигризає…

Яке  ж  воно  чудове,  яке  кохання  –  красне!
Але  як  гірко  ріже  в  мовчанні  без  пояснень…
Лишає  безперервно  в  серцях  глибокі  шрами…  
І  все  одно  кохаєш,  зализуючи  рани…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233189
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Prost

давай посидим дома

Давай  посидим  дома.
Закрой  на  замок  двери.
И  чтобы  не  говорили,  
Не  будем  мы  в  это  верить.
Давай  ничего  не  делать,
Не  будем  о  самом  личном.
Задушим  твоё  смиренье  
Моим  безразличьем.

Задёрни  скорей  шторы  –  
Зима  набирает  силу.
К  утру  это  всё  замёрзнет,
А  после  будет  разбито.
Осколки  порежут  руки,
Осколки  порежут  вены.
Задёрни  быстрее  шторы,  
Не  будем  смотреть  на  это.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237573
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Biryuza

Ти - моя маленька смерть.

...ми  самогубці.  Ти  -  моя  маленька  смерть.  (І.Бойчук)
---------------------------------------------------------
...  міжсезонні  спогади  курсують  в  мені  безтурботно-
подушки  пропахли  сльозами  -  сміюсь  істерично.
Так  ще  не  снилась  понурість  безлика  й  холодна,
навіть  коли  ти  далеко  й  байдУже...  незвично.
Навіть  коли  придивляюсь  до  мрій  електронних-
скринька  заповнена  болем,  відкриті  конверти.
Плачуть  розряджені  ранком  старі  телефони
й  просять  померти...  до  вечора  просто  померти.
Ти  яскравієш  і  блимаєш  днями  скляними,
я  ж  сутенію,  позбувшись  свободи  і  блиску.
Знищення  файлів,  мовчання  з  гучного  режиму-
надто  тремтливо,  надто  невміло  і  близько...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235839
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Шалена помаранча Лорна

pain

ти  мій  персональний  біль.

ти  болиш  мене  в  кожному  шматочку  моєї  мільйон  разів  склеєної  душі.  прокрадаєшся  в  серце  після  кожної  зустрічі  і  оселяєшся  там  до  наступної.  маю  короткі  паузи  між  нападами  болю  коли  ми  бачимося,  але  краще  я  б  страждала  постійно.  не  було  б  тоді  такого  різкого  переходу  між  настроєм  сміху  і  настроєм  пустки.  з  очей  крапає  біль.

ти  мій  персональний  страх.

я  боюся.  я  до  тебе  звикла  і  страшенно  боюся  тебе  втратити.так  само  боюсь  мати  тебе  поруч.адже  тоді  прийдеться  боятися  сварки.  ти  кусочок  темряви  в  моїй  душі.  я  не  люблю  темряви.  я  боюся  її  .  але  ти  мене  притягуєш.

ти  мій  персональний  сміх

уявити  собі  не  можеш  як  я  сміюся  з  твоїх  жартів.  як  я  сміюся  коли  ти  дзвониш  до  мене  .  коли  ми  з  тобою  сидимо  в  підвалах  моєї  підсвідомості.

ти  моя  персональна  заборона.  

я  забороняю  собі  думати  про  тебе  надто  часто.  я  забороняю  собі  мріяти  про  те  що  ми  колись  будемо  ближче  ніж  через  екран  монітора.  я  забороняю  собі  написати  тобі  "люблю",  тому  що  в  реалі  я  цього  ніколи  не  зможу  сказати.  заборонила  собі.    я  забороняю  собі  курити  тому  що  ти  колись  попросив  цього  не  робити.  ти  знаєш,  я  не  можу  не  курити.  мені  подобаєтся  порушувати  заборони.  мені  подобається  уявляти  твою  реакцію.  ти  мені  подобаєшся.

ти  моя  персональна  мрія.

ти  блукаєш  між  стінами  моїх  снів.  ти  в  кожному  з  них,    мріючи  я  гублю  часточки  себе,  і  замінюю  їх  на  запчастини  з  спогадів  про  тебе.  недавно  знайшла  твій  запах  на  рукаві  своєї  куртки.  ніколи  так  не  божеволіла  від  твого  запаху.

ти  мій  персональний  шматочок  щастя.

а  ти  про  це  і  не  здогадуєшся....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232753
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Шалена помаранча Лорна

розмальовка мого життя

розмальовка  мого  життя
розмальована  кавою  й  небом.
цигарковим  димком  забуття
повертаюсь  щоночі  до  тебе.
кожен  день  роздираючись  знов
заглядаю  у  спокій  екрану.
і  мобільні  етюди  оков
заливають  придушену  рану.
вперто  роблячи  спокій  своїм
я  собою  привласнюю  тишу.
ти  напевно  не  будеш  моїм,
та  в  спокої  тебе  не  залишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235909
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 05.02.2011


Михайло Плосковітов

…не мовчи

не  мовчи
                           так  болить  душа
                           чорним  птахом  печаль  накрила
не  мовчи
                           у  мого  вірша
                           як  в  кохання  –  безсилі  крила
не  мовчи
                           я  ж  бо  голос  твій
                           серед  сотень  чужих  пізнаю…
не  мовчи  
                           краще  словом  бий
                           я    в  пітьмі…  я  як  тінь  –  зникаю
не  мовчи
                           ми  з  тобою  завжди
                           розмовляли  відверто  й  близько

ми  з  тобою…чекай…не  йди…

PS.          …знов  між  нами  шугає  вітрисько

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236892
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 05.02.2011


MC_Yorick

Я передзвоню пізніше

Я  почув  знайомі  кроки
Йшла  ти  королева  наче
Боже  мій  вже  скільки  років  
Я  не  чув  тебе,  й  не  бачив
Ти  впізнала,  посміхнулась
Кілька  слів  сказала  лише
«Пригадаємо  минуле
Я  передзвоню  пізніше»  

ПРИСПІВ:

І  я  очей  не  відвертаю
Від  екрану  телефону
Що  набереш  мене  чекаю
А  ти  не  дзвониш,  ти  не  дзвониш
І  час  уже  верта  до  ночі
І  недопитий  чай  холоне
Я  голос  твій  почути  хочу
А  ти  не  дзвониш,  ти  не  дзвониш

І  одразу  пригадались
Шкільні  роки  нескінченні
Однокласники  сміялись  –  
«Наречені,  наречені»
Та  ти  поїхала  навчатись
До  заморської  країни
Мені  б  нове  життя  почати
А  я  чекав  тебе  єдину

ПРИСПІВ:

І  я  очей  не  відвертаю
Від  екрану  телефону
Що  набереш  мене  чекаю
А  ти  не  дзвониш,  ти  не  дзвониш
І  час  уже  верта  до  ночі
І  недопитий  чай  холоне
Я  голос  твій  почути  хочу
А  ти  не  дзвониш,  ти  не  дзвониш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189264
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 05.02.2011


MC_Yorick

Света, Светочка, Светок

Старый  друг,  бродяга  Случай
К  тебе  дорогу  подсказал
И  встретил  старенький  вокзал
И  был  красив  весенний  Бучач
Там  в  привокзальном  ресторане
С  тобой  до  самого  рассвета
О  жизни  говорили  Света
Я  был  любовью  в  сердце  ранен

ПРИПЕВ:

Ах  Света,  Светочка,  Светок
Ты  нежной  розы  лепесток
И  этой  песни  мало  строк
Чтоб  описать  как  ты  прекрасна
Ах  Света,  Светочка,  Светуля
Подарок  тёплого  июля
И  что  мне  Оли,  Нади,  Юли
Ты  луч  мой  солнца  в  день  ненастный

С  тобой  гуляли  до  утра
По  тихим  улицам  пустынным
И  даже  городок  старинный
Наверно  знал  как  я  был  рад
Меня  сразила  наповал
Ты  своим  очень  нежным  взглядом
И  счастлив  был,  что  был  я  рядом
И  в  первый  раз  поцеловал

ПРИПЕВ:

Ах  Света,  Светочка,  Светок
Ты  нежной  розы  лепесток
И  этой  песни  мало  строк
Чтоб  описать  как  ты  прекрасна
Ах  Света,  Светочка,  Светуля
Подарок  тёплого  июля
И  что  мне  Оли,  Нади,  Юли
Ты  луч  мой  солнца  в  день  ненастный

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194469
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 05.02.2011


Шалена помаранча Лорна

так це була вона.

так,  це  була  вона.
маленька  така,  невагома..
чекала  як  прийде  весна,
вночі  утікала  із  дому.
кидала  квітки  у  вино
в  кишені  заховане  літо.
сміялась  у  твоє  вікно  
і  краплі  любила  лічити.
квітковим  шматочком  небес
злітала  щоночі  у  небо
ляльок  одягала  в  принцес
і  плакала.  так  було  треба.
зникала  раптово  кудись
з"являлась  раптово  нізвідки
руками  у  стіни  б"ючись
сльозами  були  її  свідки.
жила  не  для  втіхи,  а  так
жила  бо  уміла  вмирати
ти  знаєш,  для  неї  був  знак-
сьогодні  навчилась  літати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237342
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

Двоє

Можу  скотитися  з  твоїх  очей
дуже  раптово,але  лаконічно.
Тільки  позбудься  тих  мертвих  речей,
щоб  я  чекала,для  мене  це  звично.

Пахне  обманом    сухий  звіробій,
дражнить  всі    чакри  кімнати.
Подихом  вікна  холодні  зігрій,
щоб  ми  змогли  забувати.

Полум"я  ніжності  втомлених  рук,
тільки  б  себе  зупинити...
Як  таємниче  навколо  все.Друг,
друг,без  якого  не  жити!

Стільки  у  серці  моєму  людей,
знов  заіржавили  грати.
Ніжний  володар  шалених  ідей
мусить  про  все  розказати.

Зміниться  завтра  цей  немічний  світ,
зможуть  надіїї  родитись.
Двоє  шукають  ключі  від  воріт,
двоє  не  зможуть  змінитись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171804
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

ТВОЇ СТРІЛИ

Рожеві  квіти  любові
   Цвітуть  на  твоїй  могилі.
   Хтось  цинічно  нахмурить  брови
   і  метатиме  в  мене  стріли.
   Тільки  стріл  я  вже  не  боюся,
   їм  не  влучити  в  моє  серце.
   Ти  сьогодні  чомусь  не  в  дусі,
   застигає  страждань  озерце.
   Тихий  вечір  рахує  краплі,
   що  стікають  кудись  поспішно.
   Промовляєш  коронне  «  вряд  ли  »,
   а  мені  з  тебе  знову  смішно!
   Ось  чому  так  замовкнув  раптом?,
   будем  слухати  шепіт  тиші.
   Ти  поставив  мене  перед  фактом,
   що  зриває  обом  нам  «крыши»!
   Вечір  тягне  мене  на  зупинку,
   парасоля  в  руках  нудьгує.
   «  Ну  залишся  іще  на  годинку  »-
   голос  теплі  слова  дарує.
   Тільки  я  як  завжди  поспішаю,
   ти  не  зможеш  мене  зупинити!
   Твої  стріли  з  душі  повиймаю
   і  почну  як  раніше  жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164656
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

ЧАТУЙ НА НЕЇ

Чатуй  на  неї  у  своїх  віршах,
І  не  важливо,що  ти  їх  не  пишеш.
Коли  вона  говорить-їде  дах,
Коли  мовчить  –  тебе  вбиває  тиша.
Її  брехня  солодка,мов  нектар,
А  вже  за  мить  цей  погляд  стане  вбивчим.
Така  нікчемна,та  водночас  дар,
Ти  сам  її  донині  ще  не  вивчив.
Болить  душа  і  розривається  твій  мозок,
вона  ж  не  вміє  все  ось  це  сприйняти.
А  ти  втомившись  просто  просиш  дози
її  обійм,до  цього  не  звикати.
Чатуй  на  неї  у  своїх  віршах,
і  не  важливо,що  ти  їх  не  пишеш.
Коли  вона  говорить-їде  дах,
коли  мовчить  –  тебе  вбиває  тиша..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164627
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

Пережили осінь

Ми  пережили  осінь...
Більше  мовчати  не  хочу..
все,що  робила  я  досі
здирається  з  серця  скотчем.
Символ  кохання-жолудь,
відчай  в  кишенях  ховаєш.
Вечір,шалена  молодь,
схожих  на  нас  немає...
Два  мегабайти  смутку,
десять  пігулок  відради,
дощ  бомбардує  куртку,
змиває  сліди  помади...
Перша  й  остання  казка,
більше  її  не  згадаю.
Ніч  для  самотніх-пастка,
пастка  з  відтінком  раю.
Ти  чарівник  з  мого  світу,
я  буду  тебе  чекати...
А  поки  нам  шлях  закрито,
лишається    сон    писати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164591
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

Назва буде зайвою

...  цей  колір  робить  тебе  агресивним,заново  створює,

випадок  креслить  бажання  -  поразка  в  фіналі.

Завтра  мене  вже  не  буде,  ти  вивчиш  безглузді  теорії

без  жодного  сенсу,    без  жодної  зради  і  жалю.

На  кухні  їм  плачеться...знаєш,  від  цього  так  гидко

і  хочеться  бігти  кудись,  на  очі  блакитну  пов"язку.

А  той,  кому  байдуже  тягне  щоранку  за  нитку

і  пише  сумну,(не)дитячу  та  лагідну  казку.

Не  згадуй  мене  або  згадуй...у  рік  може  двічі,

по  колу  кружляй  і  малюй  таємничі  картини.

Не  личить  мовчати,  чинити  безглуздя...не  личить-

вигадуй  щось  схоже...і  може...ти  створиш  людину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232529
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

Саме собою



============================================

...  лютий  ставить  підніжку  барвистим  опудалам-
відлякування  часу  стало  нудним  заняттям.
І  якось  згадалось,  що  ми  вже  окремо  не  будемо,
тоді  ж  затремтілось  в  пекучій,  як  біль,  кімнаті.
Блукання  в  собі,  наче  темінь  глуха  і  прикрашена,
де  ранок  не  може  вернути  загублений  простір.
Мовчали  сніги  і  вітрами  вертались  пропащими,
а  я  не  чекала  нікого...  та  сходились  гості.
Лиш  сонце  в  калюжі  тремтіло  незграбно  і  боляче,
слизьких  поросят  від  дзеркал  у  вікно  відбиваючи.
За  стінами  слів  опадали  безпомічно  обручі-
зриваючи  кола  благань  надвесняних,щоб  гаряче.
Моя  невідомість  солодша  за  мрії...  непрохана,
де  сонячність  погляду  стане  лише  дратівливістю.
Зима  не  втомилась,  а  віру  сьогодні  програно
скупою  любов"ю...  мовчанням...і  схоже  єдиністю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236852
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 04.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2011


Salvador

Час.

Час  невловимий.  Тягнуться  хвилини,
Збiгають  днi  i  пролiтають  роки.
...Ось  перший  крик  народження  дитини,
А  мить  злетiла  -  вже  останнi  кроки.  

Час  невблаганний.  Зупинитись  прошу,
Щасливу  мить  хоч  трохи  розтягнути...
Назад  вернутись  також  я  не  можу,
Щоб  за  грiхи  уникнути  спокути.  

Час  перевiрить  iстиннiсть  кохання,
Вiддiлить  зерна  правди  вiд  полови,
Покаже  кожному  без  лишнього  вагання,
Де  почуття  було,  а  де  -  лиш  гарне  слово.  

Час  полiкує.  Та  душевнi  рани
Навiть  йому  не  просто  лiкувати.
То  чи  не  краще  шанувать  коханих?
Сiм  раз  вiдмiряти  i  лиш  один  -  вiдтяти!  

Час  непiдкупний.  I  в  його  полонi
Немає  значення  -  ти  бiдний,  чи  багатий.
Все  вiдiйде  -  i  ти,  як  на  долонi,
Коли  настане  Час  твiй  помирати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186941
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 02.02.2011


Ніна Яворська

Передоз

Я  все  больше  похожа  на  твой  поседевший  июль.  
От  бессонных  ночей  не  спасают  стихи  и  мартини.  
И  вполне  вероятно  -  когда-то  дежурный  патруль  
обнаружит  меня  с  передозом  любви  и  стрихнина.  
Я  все  больше  боюсь  стать  ненужной  твоим  облакам.  
Не  допеть.  Не  доплыть.  Не  дожить  до  победы  в  финале...  
На  последних  страницах,  в  тяжелых  своих  дневниках,  
нарисуй  мою  душу,  которую  бесы  сожрали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238427
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011


Любов Іванова

Я З ТОБОЮ, Я ПОРЯД.

Душа  твоя,  як  тінь,  що  йде  на  суд..
А  ти  шепочеш:  "Сил  моїх  немає.."
Депресія,  як  кровожадний  спрут
Болючим  смутком  душу  огортає..

Не  плачу  я..  за  нас  обох...  сміюсь..
Бо  сльози  що?    Лиш  відчай..  безнадія..
А  краще  я  за  тебе  помолЮсь,
І  як    ніколи  -  серденьком  зігрію....

А  знаєш  -  я..  вже  бачу,  як  тебе
Взяв  під  опіку    Янгол,  що  від  Бога.
Як  із  царин,  де  небо  голубе,
Веде  до  тебе..  радості  дорога...

А  знаєш  -  я..  я  вірю  -  все  мине..
Бо  ж  все  в  житті,  хороше  й  зле  минає.
І  ніжністю    струну    душі  торкне..
Надія  ...  Віра..  і  Любов  безкрая..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11102027226

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011