моєму братові Івану
Хотіли б мати справжнього Ви друга,
Як то бувало у книжках Дюма?
Коли навколо заздрість і напруга,
Коли кохання сповиває туга,
А серце друга б'ється не дарма.
Коли в обличчя смерті - помах шпаги;
Навпіл останню крихту на війні.
Коли не шкода крові і відваги,
Від ворогів не боячись зневаги,
Розділить горе, як і радість він.
І стане друг молодший другу сином,
Асканіо як для Челліні був,
Чи д'Артаньян Атосу, та невпинно
Ці почуття міцніють з часу плином,-
Так дружбу Фаріа Дантес здобув.
Хай перешкоди й труднощі навколо,
Сен-Люк протягне руку де Бюссі.
І з другом - смерті не страшна Вам доля,
Як в дружбі Коконаса і Ла Моля,
Бо з ним - розійдуться і гори всі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432848
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Здесь зимой расцветают каштаны,
ну а летом здесь падает снег,
здесь не чувствуют боли от раны,
а любовь почитают за грех.
---------------------------------
И неясно- где Бог , а где дьявол,
непонятно- где правда, где ложь,
и игры всегда здесь без правил,
и взятку тузом не возьмёшь.
-----------------------------------
Здесь живых загоняют в могилы,
ну а мёртвых кладут в мавзолей,
у одних жизнь верёвка и мыло,
у других как царей - королей.
------------------------------------
Что было ясно, не ясно, что будет,
сколько радостей будет и бед,
но кто помнит, тот пусть не забудет
сумасшедшие семьдесят лет.
21.12.2006.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=27516
дата надходження 23.05.2007
дата закладки 21.06.2013
Не зовсім тими барвами наповнилось життя,
Якими малювалося в юнацьких мріях.
Та серед затхлості буденного сміття
Сім'я мене промінням щастя гріє.
Спасибі вам за те, що ви у мене є,
Що саме вас мені подарувало небо:
Дві доні і коханнячко моє -
Нічого іншого для щастя і не треба.
[i]18.08.2009[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416399
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 28.04.2013
ГРИГІР ТЮТЮННИК
Три зозулі з поклоном.
Три бентеги з тавром.
І полин за полоном —
Ніби пам'яті тромб.
Тільки далі зникомі
Прогортають печаль.
Світ спіткнувсь на підкові,
А минуле — не жаль.
Обвивайся навколо
Мого серця тугіш.
Наступити на горло
Власній пісні — ще гірш.
Чи ступити за обрій...
Гіркота — долі чвир.
Хто сьогодні хоробрий
Захопити цей вир
І страшні ваші учти
І залоги пусті?
...Власні тіні домучте,
А мене — відпустіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395980
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 28.04.2013
Коли промінь сліпить, неначе скажений,
Коли ти вожак, а позаду твій прайд,
Ти не можеш втекти, як отой прокажений,
А в тобі уже - Джекіл і Хайд.
Хоч звик до поразок ганебних одвіку,
Чи знав ти про своє червиве нутро?
Ти можеш чекати і гвалту, і крику,
І сліз, допиваючи третє вино.
А поки ти стелишся вниз нікотином,
Сьогодні твій вибір - знебарвлений "лайт",
Ти можеш злякатись і вмерти під тином,
З тобою ж загинуть і Джекіл та Хайд.
Та й вбити їх зовсім ти поки не в змозі,
Варіанти ганебні, як твій кругозір,
Коли цитадель твоя в лютій облозі,
У тобі крім карлика лютий ще звір.
І чесність співпаде, як скаже монета,
Ти темний чи світлий, суцільний "clean white",
Незмінно під вечір чекає карета,
То хто ти сьогодні, Джекіл чи Хайд?
Слабкість вчергове вилазить назовні,
Коли сонце полудня впа́де в зеніт,
Між світлом і тінню всі корені кровні,
Між тими й тобою давно спільний рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416745
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Маленький бог з очима золотими
Зірками грався і співав отак:
"Злітайте ж долі мої херувими,
Піском осиптесь, то ж хай буде так!
Терном цвітіте, корчіться золою,
Звивайтесь так, щоб був солодкий смак,
А поза тим лишайте за собою
Моєї волі суть незримий знак!"
Маленький бог з руками дротяними
Кругом крутився і кричав між тим:
"Вертеп вертепом, а мені людина
Не є свіча, а лиш солодкий дим!
І воля моя то не є голубка,
Лиш чорний ворон світом кар та кар,
Так швидко догорає клята трубка,
І першим впадеш долі ти, Ікар!"
Маленький бог сльозами вогняними
Грозу псував і люто шепотів:
"Я б вас придумав наперед пустими,
Я б вас творити зовсім не хотів!
То всі уп'ємось заздрістю й коханням,
Ми цим подібні в небі й на землі,
Смертельно хворі болісним бажанням
Священним бути громом у імлі!"
Маленький бог словами негучними
Великим бути без кінця просив,
Як всі маленькі, скиглив разом з ними,
Як всі великі створене валив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399657
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 18.04.2013
Я так і не змогла тебе причарувати. Я не потонула у блакиті твоїх очей і не стала мавкою, щоб заворожити тебе лише тембром мого голосу, єдиним поглядом чи дотиком. Що ж – не вийшло, а все могло б бути зовсім інакше. Скажи мені зараз, чи ти віриш у кохання? Віриш? Ти думаєш що кажеш мені правду, адже якщо це так, то ні ти, ні я не кохали, або навіки упустили свою єдину надію на щастя і втілення всього сенсу життя, невже це так? Якщо ти в нього віриш, то виходить що любиш мене і зараз, чи ти завжди брехав коли дивився мені в очі, кажучи що я єдина для тебе в цілім світі, що я твій ідеал. Я краще повірю у те, що ти цілий рік мене обманював, ніж у те що ти віриш у кохання, бо кохати ти не здатен, адже людина яка це може ніколи б не вчинила так як ти. Природа не нагородила тебе чуттєвістю поета, а може ти і взагалі не знаєш що таке взагалі високі почуття, а лише вмієш задовольняти свою пристрасть. Ти не маєш ні гордості, ні поваги до себе чи інших, ти думаєш що все купується і продається. Ми з тобою дві протилежності і тому б ніколи не були б щасливі разом, наче Маруся Чурай зі своїм зрадником Грицем. Я не буду тебе попрікати, адже ти сам усе знаєш і якщо у тобі ще живе щось хороше, то тобі стане соромно за себе, надіюсь ти зрозумієш свою помилку і визнаєш це, бо я вірю що ти не пропаща душа. Дозволь мені хоча б зрозуміти що я колись любила людину, а не ту істоту позбавлену моралі, якою ти себе зараз подаєш. Так, так, саме подаєш, думаючи що це для тебе вигідно! Для чого це тобі? Я вища від всього цього і ніколи не зможу виправдати твого вчинку. Я ніколи не зрозумію жорстоку брехню, наклепи, зраду. Тепер мені зрозуміло чому ти так прагнув бути зі мною, але не зміг. Я так і залишусь для тебе мрією, піснею, поезією, міражем, тією віддаленою, але бажаною примарною надією, про яку ти вголос ніколи і, мабуть, нікому не скажеш, бо ти занадто гордий, але ж твоє серце живе, невже ти зовсім не здатен відчувати. Для мене ти залишишся далеким кам’яним силуетом, невиправданою, зрадженою надією. Я не звертатимусь до твоєї совісті, ти сам знаєш усю правду, але я спитаю тебе, чому ти не можеш визнати очевидне, що я давно уже зробила. Мені стало легше, а тобі тільки гірше... Як багато людей, читаючи ці рядки, бачить у них себе і своїх знайомих, саме тому немає сенсу знаходити промовисту назву всьому вище сказаному. Знайди свою суть і прислухайся до свого внутрішнього голосу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362968
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 19.03.2013
Моя безмежна радість
Мій незабутній смуток
Моя весела пісня
Печаль лише моя
Моє гаряче сонце
Найсміливіша думка
Глибокий біль у серці
Моя Жива вода
Життя не зупиняйся.
Тривай, радій, рости!
Назад не обертайся.
Люби, лети, лети!
Твоє безкрайнє небо
Твоя чиста ріка
Тобі ліси і гори
Світ Молодість Краса
Для тебе місяць й зорі
Щасливим буде путь
Всі біди і тривоги
Забудь, забудь, забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402972
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 17.03.2013
С Днём Защитника Отечества!
Кто служил, кто не служил,
Кто в Советской Армии,
В Украинской кто носил
Сапоги с портянками,
Кто майор, кто рядовой,
Кто курсантом бегал,
Кто подумал головой –
И в армии не был… –
Всех поздравить рада я!
Мужчин настоящих!
Вас – коллеги и друзья,
Всех вперёдсмотрящих,
Мужественных и прямых,
Сильных, храбрых, смелых,
Безрассудных и простых,
Мастеров умелых,
Джентльменов, казанов,
Ловеласов даже!
(Будь готов! Всегда готов! –
Это тоже важно!)
Дай вам Бог счастливых дней,
Крепкого здоровья,
Понимания в семье!
Наполнять любовью
Каждый день и каждый час
Чтоб вы не устали,
Чтоб судьба хранила вас
От тоски-печали!
В окруженьи красоты
Чтоб мечты сбывались,
А проекты и мечты
Новые рождались!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403477
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 16.03.2013
ДОРОГА ДОДОМУ
Життя не раз у вихорі крутило,
Одного залишало в чужині.
То гладило, а то болюче било,
Дивилось в очі зрадливо мені.
Вітри шмагали білосніжні крила,
Був птахою, та каменем я став.
Лиш мати Бога Господа молила,
Щоб я серед доріг не заблукав.
Приспів
Повернусь лелекою до рідного гнізда,
У край, в якім коріння проростає.
Зустріне радість в нім, і обмине біда,(2
А ненька, як в дитинстві, приласкає. (рази)
Мій шлях осяють зорі вечорові,
Полину поміж сотні тисяч хмар.
Насняться неньки очі волошкові,
І краю нездоланна сила чар.
Кленовий лист горітиме вогнями,
І в серці забринить дзвінка струна.
Дороги простягнуться рушниками,
Та в отчий дім проляже лиш одна.
Приспів
ID: 282290
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 23.09.2011 21:03:54
© дата внесення змiн: 23.09.2011 21:03:54
автор: Віталій Войтко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338815
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 15.03.2013
Мамо, забери із моїх рук цю річ
Мені вона байдужа, я вмираю
Мої очі застилає ніч
Здається я вже на порозі раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
Мамо, поклади на траву мою зброю
Я нею вже не зіграю
Чорна хмара льється грозою
Здається я вже на порозі раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
Стук-стук-стук у двері раю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404573
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 15.03.2013
Я замечаю, как стали простыми
Вещи, что раньше казались святынями
Радости надо расти и стараться,
Чтоб не подвергнуться гиперинфляции.
Припев:
Я объявляю радость понятной -
Смываю с жизни темные пятна.
Я заявляю целой планете:
Хранится радость в каждой конфете
И, не взирая, сколько вам стукнуло,
Я объявляю радость доступной!
Я замечаю в тебе отраженье,
Тайнам своим нахожу продолжение,
Делай смелей мое сердце подпольной,
Но очень естественной монополией.
Я замечаю, что главной заботой,
Стало желание быть для кого-то.
Стало стремление осуществляться -
Больше не хочется быть декорацией.
http://www.youtube.com/watch?v=ismI35AzgUE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408221
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Я убит под Кабулом
В тихий, солнечный день
Вдруг РС с жутким гулом
Взгромоздил земли твердь.
Лишь на миг звук ворвался
Вспышка и… Кончен век.
Подо мной он взорвался,
На куски человек.
Что потом в цинк сложили
Рассказать не берусь.
Кровь мою не отмыли
Со стены, ну и пусть.
Запеклась она вскоре
В том далеком краю.
Я вернусь домой к горю.
Правду вам говорю.
Мать ждала, дни считала.
Тут смолчать не смогла.
На могилу упала
«Я же сына ждала».
Военком не преклонен.
Раскрывать гроб нельзя.
И в последнем поклоне
Вкруг застыли друзья.
Не надеть мне свой орден,
Что посмертно был дан.
Не оденусь пор моде,
Собираясь на бал.
Не за Родину пал я,
Вот обида вся в чем.
Для чего, не узнал я
В жертву был принесен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290476
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 11.03.2013
Прикро та сумно
справедливість забула слова
відібрала правду
на честь посягла.
Не дивно та звично
істина- струна тонка
де совість мовчить
а чесність бліда.
Соромно та бридко
честь тільки одна
забуваєте часто
вами дані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407925
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Підійшла, навшпиньки піднялася.
Ніяково, лагідно, ледь-ледь.
І здалось, губами потяглася,
перестрахи зруйнувавши вщерть.
Відстань обернулася півкроком,
руки пригорнути потяглись,
обережно, ніби ненароком
пальці тиші з галасом сплелись.
Вже долоня гладила волосся,
майже доторкнувся вуст вина,
раптом розсміялась стоголоссям,
і відбігла - грається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407929
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Я хочу жити, просто жити
Руками вмілими творить добро,
В літку ногами босими ходити
Й сіяти у землю пророщене зерно.
Я хочу жити, просто жити
І після теплого дощу
В калюжах свіжих побродити
Й заснути находившись досхочу.
Я хочу жити, просто жити
Чути дзюрчання джерела,
Води холодної з його попити
До якого доля привела.
Я хочу жити, просто жити
Вплести маки у вінок,
У хвилях ниви поблудити
І піти з ними у танок.
Я хочу жити, просто жити
Дивитись, як стіка з трави роса
І серце починає тріпотіти
Немов це мамина сльоза.
Я хочу жити просто жити
Збирати квіти на лугу
Метелика сачком ловити
Й кричати: «Добре, що я ще живу!»
Я хочу жити, просто жити
Гусей у небі проводжати,
Серце коханому відкрити
Єдиною для нього стати.
Я хочу жити, просто жити
Й коли прийде зимня пора
Подумати, як міг створити
Мороз на шибках кружева.
Я хочу жити, просто жити
Підняти погляд догори,
Де там кружляючи сніжинки
Мене в безодню завели.
Я хочу жити, просто жити
І бачити, як родиться дитя
Плакати й разом радіти,
Що в світ прийшло нове життя.
Я хочу жити, просто жити
І в один чудовий день
Внучат на «копках» повозити,
Їм наспівати тисячу пісень.
Я хочу жити, просто жити
Здійснити всі реальні мрії,
Бога за все, що дав хвалити
Із миром жити в любові і надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381548
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 11.03.2013
(Притча Петра Мордковича)
Одного разу злодій заліз в чужий курник,
Схопив рябеньку курку і разом з нею зник.
Тікаючи, він лампу ногою зачепив
І через це в сараї пожежу учинив.
Дивилась чубатурка, вогонь як лютував,
І думала щасливо: «Мене він врятував!»
Тим часом злодій мусив тікати із села.
Єдина здобич – курка – худа дуже була.
Щодня для неї просо, пшеницю діставав
І курку-чубатурку з долоні годував.
На злодія дивилась «красуня» знизу вверх
І знала: «Він про мене піклується тепер!»
Багато міст, містечок злодюжка поміняв,
Не з власної він волі по світу мандрував.
Єдиний скарб – рябеньку – з собою волочив,
Від поглядів сторонніх у пазусі носив.
І притискалась ніжно чубарка до грудей:
«Як він мене кохає! Найкращий із людей!»
Ось злодій замахнувся на курочку ножем.
«Себе він хоче вбити? Не житиме? Невже?
Цей чоловік прекрасний не заслужив того!»
На ніж сама стрибнула, рятуючи його,
Прикрила власним тілом: «Коханий мій, живи!»
Загинула щаслива. А як зробили б ви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406838
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Заспівай мені, мамо, свою колискову,
Нагадай мені, мамо, нашу щиру розмову.
Росою умиту,
в мереживі квітів.
Заспівай мені, мамо, про зорі ясні,
Бо припали до серця твої ніжні пісні
Про поле волошок, чисту воду Дніпра.
І про те, що до сонця мріям мчати пора.
Пригадай, як малою була колись я,
Моя ненечко люба, ромашко моя!
У весняне світання кличуть ніжні пісні.
Заспівай, моя люба, колискову мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395544
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 10.03.2013
Коли ненависть змінює любов,
Життя стає незрозумілим.
Розчарування знову й знов –
Тремтить від страху тіло.
Все сірим навкруги стає:
Байдужий погляд перехожих,
Пуста усмішка промайне
В людей, на друзів схожих.
Прийде гармонія до нас тоді,
Як змінить ненависть байдужість.
І розпочнуться нові дні…
Сприяти цьому буде мужність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407622
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Почуйте!..
Прошу!...
Зупиніться, люди!
Забудьте, хоч на мить...
про сьогодення...
ми - Homo Sapiens,
Людина - нам імення...
Ми - люди є.... З тобою,..
просто Люди
відкрийте очі,
подивіться хоч на мить...
відчуйте...
скільки поруч з вами болю...
відкрийте серце...-
випустіть на волю...
за гратами щодня воно болить...
Почуйте!....
Прошу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407627
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
У світі, де панує хаос,
Ти змушений тримати крок.
І запланований не нами
Буття невивчений урок.
Ідеш по світі і не знаєш,
Де правда, а де ница лож,
Чи квіти стелять під ногами,
Чи павутин хиткий клубок.
А музика душі все знає,
Та щоби фальш не допустить,
Ти вір, що є у світі чари,
І всіх ілюзій не розбить.
Бо добра Муза, сестра Феба
Освячує твій кожен крок,
І запланований не нами
Буття невивчений урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407626
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 10.03.2013
Мій корабель вже вирушив у путь.
А я ще й досі плавати не вмію...
Але у серці бережу надію,
що час мені навчитися - дадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325435
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Журавлику,пощо мою печаль
Тривожиш ти своїм плачем журливим?
Вже відзвеніло літо,мов кришталь,
Приволокли світанки срібні зливи...
Вже відбуяли пахощі садів,
На пишні крони впала позолота...
Журавлику,який щемливий спів
На тих дзвінких захмарених висотах...
І розтинає лагідне крило
Шовкову синь небесної дзвінниці,
В застигле плесо листу намело-
Дерев сумних рясної багряниці.
І мов полин печаль моя гірка,
Що той журавлик в піднебессі терпне...
І обважніла осені рука
Листком лягла на серце моє тепле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284615
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.03.2013
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Боюся чистих аркушів паперу,
ще стільки не написано на них
розчарувань, історій та істерик,
своїх болючих і гірких чужих...
Більмом у оці аркуші порожні.
Мовчання біле обпіка уста.
Чи пройде повз байдужий подорожній,
а чи віддасть зім`ятого листа?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221646
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013