Видеоролик на это стихотворение можно поссмотреть здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=8GlkmJR8yJw
На белых ромашках все небо качалось...
Дрожа от волненья, в тебе растворялась...
Я не понимала, что с нами творится, -
Кружится земля, или мне это снится...
А с неба нам солнце дарило объятья.
Руками несмело снимал мое платье...
С листочков росинки украдкой роняя,
Ромашки сплетались, нас здесь укрывая.
Как трепетно-сладко дрожали ресницы...
Желанья любви воспаряли, как птицы,
И крылья росли за спиною несмело...
Твои поцелуи ласкали все тело...
Горячие губы - блаженство гармоний...
От счастья зарылась в родные ладони...
На белых ромашках все небо качалось...
Лазоревым цветом в глазах отражалось.
Оригинал.
Евеліна "На білі ромашки спиралося небо..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262859
На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Ти кажеш так треба...
Вже не розуміла де ти а де я...
Між нами нічого, під нами земля...
Нас пестило сонце, голубило небо...
Твої теплі руки...Чого іще треба?..
Скрізь роси барвисті, мов дивні корали,
і білі ромашки від всіх нас ховали...
І солодко й терпко тремтіли повіки,
бажання летіти зривалося криком,
і крила росли наче вперше, невміло...
і кожен твій дотик здригав моє тіло...
І губи гарячі, і теплі долоні...
Від щастя незряча в твоєму полоні...
На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Я знаю так треба...
В качестве иллюстрации использовано фото Антонины Морозовой
"Волшебные сны Алисы" http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=195374&repostid=0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268946
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011
А ми з тобою ще недоспівали,
Недолюбили й недотанцювали.
Не вишили для внуків вишиванки,
Та не зустріли райдужні світанки.
Ще влітку нам пірнать в тумани білі,
Узимку зустрічати заметілі.
Весною бачити, як квітка розквітає,
А восени, як жовтий лист спадає.
Нам вальси слухати, - не Лакрімозу,
Складати вірші, і писати прозу.
Радіти сонцю, вітрові і зливі!
Ми будемо з тобою ще щасливі!
А знаешь, наши песни недопеты,
Не встретили мы наши все рассветы.
Недолюбили, недотанцевали,
Недогорели, недоцеловали.
Нам заблудиться летом бы в тумане,
Зимой, в морозно-снежном океане.
Весной смотреть, цветы как расцветают,
А осенью, как листья опадают.
Еще нам слушать вальс, не Лакримозу.
Слагать стихи, и музыку, и прозу.
Среди людей, миров, во всей Вселенной,
Мы будем счастливы с тобою непременно!
Як ілюстрацію, використано картину художника Леоніда Афремова "Танго кохання"
http://www.mirml.ru/beautifully/21-kubizm-leonida-afremova.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263063
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Я весела, легка, свободна.
Лечу как пух в июньский зной.
На всех игриво, благородно
кидаю взгляд, живу толпой.
И нет мне дела до разлуки,
не слышу больше голосов.
Упала в сильные я руки
заветных мечт, наивных снов.
А ты из прошлого галопом
спешишь сказать, что не успел.
Беднягу ждут уже в окопах,
мой дух к победе подоспел.
Гори звезда, что так хотела
меня счастливой увидать.
Прости, что смертью я болела.
Теперь с тобой хочу витать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263050
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2011
Вічність до наступної весни,
Мозку легше і спекотніш тілу…
Любий Купідоне, припини
В моє серце закидати стріли!
Бачиш, вже закінчився сезон,
Мало часу, планів забагато…
Кожен професійний Купідон
Має хоч колись відпочивати!
Має ж в тебе буть якийсь момент,
Планування, стратегічних рішень?
Може, вибрать інший інструмент?
Може, стріли підібрать ніжніші?
Має ж в тебе буть якийсь резерв –
І серця в запасі, й інші долі…
Ох мені на влучних і везе:
Купідон - і той роботоголік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262549
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Не друг и не любимая,
И даже не знакомая,
Ни памятью хранимая -
Имя теперь Никто мое.
Я для тебя мгновение,
Неважное, случайное,
Линий пересечение
И судеб двух отчаянных.
Мне места нету в будущем,
И выброшена с прошлого...
За счастья миг мне быть Никем
Судьбою напророчено.
Пройдешь - и не оглянешься
И пропасть грянет серая...
Но ничего, я справлюся,
Я сильная, я смелая.
И пусть еще пытаются
Остановить сомнения,
Никто не догадается
Как трудно быть мгновением.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261249
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Давай зробимо багато класних моментів..
Давай я буду ходити з фіолетовими надувними кульками, а ти на це не зважатимеш..
Давай в нас буде один рюкзак на двох..одні навушники..одна парасоля..
Давай ми будем виключати телефони гуляючи..давай будем мокрими руками під дощем зігрівати одне одного..
Давай втечем звідси на кілька днів..на кілька моментів..складем з них щастя..
Давай ти триматимеш мене за руку коли я буду йти по високих бордюрах..і відтягуватимеш мене набік, коли я йтиму по дорозі..давай берегтимеш..
Давай будем жити разом..
Давай будем починати ранки разом..
Давай просто будем завжди разом..
Давай я подарую тобі кицьку..і давай ти її любитимеш..і мене любитимеш..
Давай ми будем такими відверто шаленими, безсоромними, .. щасливими..
Давай ти куплятимеш мені сережки щомісяця..так як це роблю я..робитимеш ти..
Давай ти будеш говрити мені про Амстердам, про гітари, про комп"ютери, про шкідливість куріння..
А я буду чемно тебе слухати_?
Давай??
Давай будем робити моменти..з них складається життя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260890
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Лише ти один
Мене знав,
Без масок, без гриму!
Лише тобі той чистий,
Той наївний сміх звучав.
Тобі одному присвячувала мрії
І сни дарувала лише тобі
Але ти і нині
Лишаєшся не мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260422
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя.
Взгляни на всё, что ты считал привычным
И разбуди в самом себе, себя.
Хотя ты знаешь, могут и другие
В одну секунду резкость навести:
Чужие могут, могут и родные
Все стрелки жизни враз перевести.
И Дьявол может в двери постучаться,
А может Бог на встречу пригласить...
Уж самому получше просыпаться
И самого себя же исцелить.
Ты не смотри, как смотришь ты обычно
Ступай туда, где небыл никогда
Чтоб стало как то очень непривычно
И чтоб ты понял - это навсегда.
Ведь надо жить не датами, а днями
И шар земной ногами раскрутить.
Сними часы и впредь не будь с часами
Скажи себе, теперь я начал жить.
Обычный день, стать может необычным,
Но всё зависит только от тебя
Забудь что был, ты к жизни безразличным
Взгляни на мир, на жизнь свою любя.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11105156923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259801
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Ну здравствуй, прошлое, забытое.
Зачем явилось ты негаданно?
Зачем тревожишь пережитое,
Душой давно на дно запрятанно.
Я так старательно и длительно
От памяти былое прятала,
А ты явилось так стремительно,
Как небо вдруг грозой заплакало.
Не пожалело, не одумалось,
Не обошло дорожкой дальнею,
Как ураган в мой мир обрушилось,
Кольнув догадкою печальною.
На что надеешься, нежданное,
Что смотришь мне в глаза доверчиво?
Воспоминанья те туманные...
И вспоминать-то было нечего.
Ну что ты у порога топчешься?
Ты в моем доме гость не прошенный.
Ты боль моя, назад зря просишься:
Нас больше нет. Всего хорошего!
15/05/09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259791
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Мені немає задля чого жити.
Мій світ зруйновано.
Мій світ — це Ти.
А в Тебе на душі бетонні плити.
На них коханню вже не розцвісти.
І крейди грудка випала з долоні.
Нема чим білу лінію вести...
Твоя душа в бетонному полоні.
Зі мною бути не захочеш Ти.
Та прийде час, коли бетонні плити
Нарешті скарбом стануть золотим.
І Ти подумаєш: «Нема для чого жити.
Мій світ зруйновано. Мій світ — це ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259068
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
За устоявшейся
прохладой
остался день
....поэт в тиши...
Мне больше ничего
не надо,
ты - выживи!
...прошу - дыши.....
Ты не знаешь как мне далось это,
какой болью..
ну и не знай!
спи крепче , храни секреты
будь вольным..
не исчезай!
Не пророню ни звука.
В сердце ноль я.
пусть..
Придуманную разлуку-
в антресоли,
туда же - грусть
Не доводилось слышать уж очень часто
что бы хотелось
ну..ну и пускай!
со временем - все проходит...
приходит зрелость,
воспоминаний печаль ..
и понимание много чего ..да ладно,
как нибудь вспомнишь.
Будь счастлив, свободен и ..что там?..
ах да..ты этого стоишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259049
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Знаєш, в моєму віці чекання принца -
Ще не симптом хвороби, а вплив породи.
Матимеш вільний час – то мені зустрінься,
Я тобі розкажу про свої пригоди…
Я тобі розповім про жіночі трюки,
Як воно – бути так, щоб як за стіною,
Як воно, коли раптом цілують руку,
Як зупиняють авта переді мною…
Як із плеча бретелька спадає вчасно,
Що треба в спину, що – у плече і пошепки,
Знаєш, в моєму віці самотнє щастя –
Це ще свідомий вибір і вільний пошук.
Знаєш, коли мужчина іде позаду,
Я відчуваю погляди на сідницях,
Знаю, я не повинна про це казати,
Зрештою, якщо хочеться – то дивіться…
Зрештою, гарні ноги, і гарні груди,
Очі також доволі собі бездонні…
Знаю, що так задумано, хай так буде,
Хай собі множать меседжі телефонні…
В принципі, я вже звикла до їхніх байок,
До безкінечних виходів «десь на каву»,
Знаю, я забагато про це все знаю,
Мабуть, саме тому я тобі цікава…
Мабуть, саме тому ти мені не дзвониш –
Щоби мені здаватись ще більш принадним…
Знаєш, я так втомилась від церемонних,
Я б так хотіла просто і без ускладнень…
Я б так хотіла щиро й не по-дорослому,
Так, як умію досі хіба що в віршах…
Знаєш, коли у тебе знайдеться простір,
Я тобі покажу мене найсправжнішу…
Я тобі розповім про життя без ролей,
Про моє справжнє, викладене в хореях…
Просто не в віці суть, я із тих Ассолей,
Що таки дочекається свого Грея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258856
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
Чи ти не бачиш сліз? Чи ти не чуєш болю?
Чи ти не маєш серця? Чи зберігаєш волю?
А чи вона кайдани, на волю зазіхати?
Вона кохає щиро, ніяк вона не грати!
Навіщо ти дозволив, навіщо дав надію?
І вмить перетворився в її чарівну мрію.
Чи то було в вісні, чи то було з просоння –
З’єдналися флюїди, торкнулися долоні!
Шалений дивний світ, відкривши перед нею,
Ти зовсім збожеволів, коли назвав своєю!
Вона порвала сумнів, попала в свої сіті.
І що ж ти з нею робиш? Єдиний, в її світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251079
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011
Как повод банальный для щедрых подарков
Не ждите мужчины, восьмого вы марта.
По жизни не бойтесь простого девиза –
Для женщин любимых ни дня без сюрприза!
© Copyright: Александр Николаевич Ковальчук, 2011
Свидетельство о публикации №11103085824
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245756
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
А мені не пишуть віршів,
Не читають ночами прозу,
Не цитують великих майстрів,
Не цілують солоні сльози…
Не шепчуть на вухо «люблю»,
Не кажуть, що я молодчинка,
Не дарують сни наяву…
Не малюють мені картини…
Не цінують, не пишуть листи,
Не дзвонять до мене по ночам,
Не робиш цього навіть ти,
Хоч і любиш мене позаочі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243656
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Вона його чекала все життя,
Шукала зустрічі, приписувала мрії…
Не помічала, як роки летять,
І не контролювала свої дії.
Вона була солодка і легка,
З очима чистими і світлими думками…
Він був як скеля, без чутливого витка…
З міцними волохатими руками.
Він обіймав розбещених дівчат,
Не помічав її відкриті очі…
Вона тихенько плакала в халат,
Хотіла з ним залишити дівочість…
Чому ти думаєш, що він твоя стезя?
Чому ти ріжеш серце сподіванням?
Облиш! It is impossible! Нельзя!
Кохай того, хто здатний на кохання!
11.02.2011 року 23:27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240490
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Монітор горить тобою,
Скайпом подає мені сигнали,
Що ти вже на все готова,
Що без мене нудьгувала.
Бачить камера твій погляд,
Ніжні пестощі й пориви,
Перезбуджений твій подих
І солодкі твої зриви…
Ти читаєш мої мрії
Кожен рух… ми божевільні…
Доторкнутися б до тебе
Загорнуть в свої обійми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240262
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Мое окно – две створки, форточка,
Разводы пыли на стекле.
Одели шарфики и кофточки,
Идут шагают по листве.
А небо хмурит челку с проседью,
И прячет солнце от меня.
Мои надежды где-то попусту
Ложатся пеплом от огня.
Мое окно – две створки, форточка
И видит пыльное стекло,
Как подбираются на корточках
Все те которым все равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240260
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2011
Я благодарен Богу, карме, провидению
Судьбе и черт знает чему ещё
Да я и черта благодарю за то мгновение,
Которое меня с тобой свело.
Ведь без тебя я жил не зная счастья,
Сердце умирало отсчитывая удары до конца,
И воздух, что вдыхал я, был ядом от части
Но ты всё изменила, ты у меня одна!
Я встал на ноги, я готов сражаться,
В груди горит огонь любви к тебе
Я готов за тебя со всем в жизни распрощаться,
Когда "Люблю Тебя" говоришь ты мне.
Мне не страшны растояния, лишения
Я рад, котенок, я люблю, и тобою любим,
И для тебя я выиграю все сражения!
Пока я слышу голос твой - я непобедим!
Я обещаю и клянусь что любить буду вечно,
Одну тебя! Ты моя жизнь! Только ты вершишь мою судьбу!
Я преклоню колени и зная что время скоротечно,
Глядя тебе в глаза просто произнесу "Я тебя люблю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240247
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Твої очі з зеленим відбл́иском,
Твоє серце з розбитих дзеркал,
Я живу під напруженим тиском,
Як вином золотим та ігристим
Переповнений пінний бокал.
Твої очі бездонно зелені -
Чи берил, чи глибокий смарагд,
Розривають тривоги легені,
Розгубились лісами ол́ені
І планети зійшлись на парад.
Десь очей твоїх водовороти,
Спільний вечір, симпатії факт,
Знов життя непрості повороти,
І бажання усе побороти -
Закохатися в очі–смарагд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240025
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Набридли сни, біля зачинених дверей,
Що прокриваються на палець час від часу.
І запах щастя, що дозується як спрей...
Нема від нього насолоди, нема спасу.
Набридли погляди в зачинене вікно,
Безсонні ночі, безнадійні сірі ранки.
Щодня дивитись уповільнене кіно,
Чекати усмішку, крізь зморщену фіранку.
Набридли натяки без зовнішніх ознак,
Набридли пошуки взаємин і стосунків…
Та все це значення не має аж ніяк,
Коли пригадую вогонь від поцілунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240023
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Заглянув у віконце.
пробігся по кімнаті
і (ти крізь сон почула) назвав твоє ім'я.
Ти думала - це перший ранковий промінь сонця
нечутно розбудив тебе.
Насправді то був я.
Заграв ще на сопілці
простеньке, веселеньке.
До тебе полетіла мелодія моя.
Ти радо посміхнулась: "Який чудовий ранок!
І вітер наче грає..."
Насправді то був я.
Поцупив ще із столу
твою ранкову каву,
хліб з маслом їв і думав: "Прекрасне це життя!"
Ти скрізь все обшукала, собаку налякала.
Подумала, що він з'їв.
Насправді то був я.
Увечері, як завжди,
твоїм я охоронцем
усюди, де бувала ти, неподалік стояв.
Ти талісман носила і думала, що він скрізь
тебе оберігає.
Насправді то був я.
І зовсім випадково
нарешті ти зустріла
того, кого чекала усе своє життя.
Стояла ти й дивилася йому одному в очі,
і говорила: "Любий..."
Насправді то був я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239337
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Я сам себя достал - стихами.
Писать все время, о любви.
Мне так хотелось бы ночами,
Мечтать, не о твоей любви!
Устал от писем, ожидания,
От разных "встреч" с значком он-лайн.
И от мечты, чтоб вмести быть,
Устал, тебя я так любить...
Мне так хотелось отпустить,
И все же я не смог забыть.
Не смог, так быстро разлюбить.
И до сих пор душа болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237075
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011