Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Просто закрити очі і відчути
Тепло твоїх ніжних рук.
Просто закрити очі і почути
Твого серця шаленний стук.
Просто закрити очі і чекати,
Коли ти до мене знов прийдеш.
Просто закрити очі і кохати
Тебе по справжньому - без меж.
Просто закрити очі і літати
Вище неба лише з тобою.
Просто закрити очі й знати,
Що ти будеш назавжди зі мною...
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441936
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
В місті все є – круговерть, штовханина,
шум, загазованість, кіптява, чад.
В місті – мураха ти, а не людина.
В місті можливостей вічний парад.
Світяться вікна в будинку навпроти.
Що там у кого – падіння чи злет?
Там розслабляються після роботи
злодій, трудяга, а може й поет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425668
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Плаче вітер, плаче вітер...
І додолу хилить віти.
Гнуться віти у тополі,
Сумно вітру в моїй долі.
Гнуться віти у тополі,
Тісно вітру в моїй долі.
Смійся, вітре, смійся, сильний!
Не ламай мене, красиву,
А принось мені щорання
Гарну звістку про кохання!
А принось мені щорання
Світлу звістку про кохання!
Як нема від кого нести,
Хай твоя любов воскресне.
Не обламуй мої віти,
Ти ж бо ніжний, сильний вітре.
Не обламуй мої віти,
Ти ж бо справжній, сильний вітре.
Плаче вітер, плаче вітер...
І додолу хилить віти.
Гнуться віти у тополі,
Плаче вітер в моїй долі…
Гнуться віти у тополі,
Доля вітру в моїй долі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414122
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407408
Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.
Здійняло дивний сум
Щемно-трепетний,
Візерунками дум
Переплетений.
Кожен погляд і крок-
Напророчений;
Аріадни клубок
Переточений.
Вузликовим письмом,
Давно втраченим,
Я озвучу кіно
Непобачене...
Замітає весна,
Засумовує,
І печаль та пісна
Обціловує...
(Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408469
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Три постаті у скверику побачив.
Бабулька – згадує минуле й хоче сісти.
Юнак – замріявсь, бо побачення призначив.
Дворняжка – просто хоче щось поїсти.
-----------------
Звучить власна композиція-тріо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405765
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Колись, років так через двісті
(Бачиш, вірю, що доживу. І ти – теж.)
Ми зустрінемось в майже мертвому місті,
Яке рватимуть леза пекучих пожеж.
Ти мене не впізнаєш – я буду насправді щасливою,
Без тавра недоснів і надміру буденних турбот.
І захочеш згадати, чи була колись я красивою,
Та не певна, що спогади доживають до двохсот…
Потім моя дочка закохається саме в твого сина,
Іронічно. А доля так любить круті віражі.
По суботах зі мною пектиме торти твоя дружина,
Доки нерви у тебе розгойдаються до межі.
Потім буде весілля, ми станемо майже ріднею,
Ми ж цього так хотіли! Щоправда, не зовсім так…
Твої погляди стануть підсунутою свинею,
І точитимуть сни, ніби дощовий черв’як.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Коли я у чудовій сукні наливатиму гостям бульйон
Ти відважишся врешті, відведеш мене мовчки вбік,
На, заповнений зламаним світлом, німий балкон.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Ти згадаєш мені, що ми – бранці одних широт.
Я ж скажу, що у мене найкращий на землі чоловік,
І хоча б задля цього я доживу до двохсот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401907
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Чому на землі кожен день я один,
Окрім своїх внуків не бачу нікого,
У мене дружина, невістка і син,
Проте малюки варті всього святого.
Вони, наче сонце, для мене в житті,
А я, як до мами, до внуків горнуся,
Це радість моя і це гордість сім’ї,
На шурхіт любий внукам я відізвуся.
Здорові зростайте, внучата мої,
Дідусеві плечі вам завжди опора,
Я все вам віддам, козаки золоті,
Бо ви найдорожча для мене дітвора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401800
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Я так люблю помріяти, як ніч,
Де тиша спить, а зорі розмовляють,
Посидіти з тобою віч-на-віч
І слухати як солов’ї співають.
Відчути радість, що на двох одна,
Як зорі в небесах летять у простір
І рветься там, у вишині, струна,
Зоря зникає, чи іде у гості.
Нехай доповнить місяць тишину,
Прислухайся у зоряне мовчання,
Сьогодні нам з тобою не до сну…
Мовчазна ніч співає про кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400359
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
А ми удвох по скошеній траві
Ідемо в ніч, тримаючись за руки,
І відблиски далекої зорі,
Нам надсилають миготливі звуки.
Кричить пугач, змовкають солов’ї,
А місяць красень світло нам приносить
І ми радієм спалаху зорі,
Цілую я твої духмяні коси.
Чарівна ніч, п’янить суха трава,
Очерета поснули, сплять покоси,
Тиша мовчить, яка стоїть краса…
Сіяють рясно наче зорі – роси.
Ми молоді і радість б’є ключем,
Серця співають наші в унісон,
Тут я відчув легкий у серці щем…
Прокинувся… А це був тільки сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400124
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Лежить холодна тиша на гілках
Високих сосен, що торкають хмари.
У шахті фосфоритній затиха
Із вічності відлунням голос Сари.
***
- Моя кровинко, тихо! Спи, не плач, -
Згорьована вмовляє сина мати. -
За тебе я молилася, та бач...
Ніхто вже нас не прийде рятувати.
- Чому надсадно плачуть, мамо, всі.
Біди, немов, чекають, а чи страти?
- Ти не зважай на плач той, уві сні
Не страшно буде, сину, помирати.
- Скажи, матусю, нащо Авігаль
У воду кинула малу дитину,
Коли нас через міст вів поліцай?
- Вона її так рятувала, сину...
- Я їсти, мамо, хочу... Дай шматок
Тієї хали, що пекла ти в печі.
А ще води би випити ковток...
- Про це згадав ти, сину, не до речі.
- До хедеру я, мамо, дуже звик,
У мене друзів там було багато.
Освоювали Тору та іврит,
Щоби могти з раввіном розмовляти.
- Ти знаєш, сину, як молились ми, -
В її очах спалахує розпука. -
Смолу розпечену на тім'я налили,
І Ребе наш помер у лютих муках.
- Мені так важко дихати, чомусь...
Хтось у пітьмі там просить допомоги.
Ридає тяжко... Мамо, я боюсь...
- Ох, сину, сину... Не тримають ноги...
- А завтра, мамо, як настане день,
Чи будуть ще нас мучити прокляті?
- Не буде, сину, ворогам прощень! -
Сказала стиха і... замовкла мати.
Земля волала, клянучи війну!
Межи трьох тисяч знищених у шахті,
Маленький хлопчик з мамою заснув...
Завмерли сосни, стоячи на варті.
***
Лежить холодна тиша довкруги,
Деревами вдивляючись у вічність.
Звучать щороку в шахті молитви,
І люди палять поминальні свічі.
21-24.01.2013р.
У 1942р. під час Другої Світової війни, фашисти загнали у
фосфоритну шахту, розташовану за 3 км. від м. Дунаївці,
близько трьох тисяч жінок, старших людей і дітей.
Вхід у шахту замурували і вибратися звідти ніхто не міг.
Старожили свідчать, що декілька днів на місці трагедії
рухалася земля. З шахти чулися крики про допомогу,
стогін, плач помираючих у страшних муках людей.
Вони загинули від спраги, голоду і задухи.
Щорічно, починаючи з 1945р., 2 травня з усіх куточків
землі з'їжджаються рідні і близькі заживо похоронених
євреїв, щоб пом'янути їх на місці трагедії, запалити
поминальну свічу, прочитати поминальну молитву.
На фото - Фосфоритна шахта, що стала пам'ятником. Фото 2009 р.
Сосны на страже.
Перевод Валентины Агаповой
http://www.stihi.ru/2013/03/01/9494
Застыла тишь в разлапистых ветвях
Высоких сосен, там, у шахты старой,
Заброшенной, где фосфорит иссяк,
Где вечным эхом только голос Сары.
Всё просит исстрадавшаяся мать:
- Не плач, потише… Спи, моя кровинка!
Я за тебя молилась, но, видать,
Никто нас не спасёт уже, мой сынка…
- Что так надсадно, мама, плачут все?
Беды иль смерти ждут как будто люди…
- Не обращай внимания. Во сне
Не страшно умирать, сыночек, будет…
- Но, мама, а зачем же Авигаль
С младенцем в воду бросила кулёчек,
Когда нас через мост вёл полицай?
- Она его спасала так, сыночек…
- Я есть хочу… Дай, мамочка, кусок
Той халы, что ты выпекать любила.
Ещё б воды попить, хотя б глоток…
- Не вовремя об этом вспомнил, милый…
- И к хедеру* я, мамочка, привык,
Во всём с друзьями были заедино -
Осваивали Тору и иврит,
Беседовать чтоб мы могли с раввином.
- Ему, сынок, мы воздаём хвалу,-
В глазах отчаянье и боль разлуки. -
На темя Ребе налили смолу
Горячую, он умер в адской муке…
- Дышать мне тяжко, мама, задохнусь…
Зовёт на помощь кто-то, плачет очень…
Что будет, мама? Мама, я боюсь…
- Ох, дитятко!.. Стоять нет больше мочи!..
- А что же станет, мама, завтра днём?
Когда закончатся проклятые кошмары?
- Не будет изверг никогда прощён! –
Сказала тихо… и замолкла Сара.
Земля вопила и кляла войну!
Меж этих тысяч, что загибли в шахте,
Был хлопчик с мамой, он навек уснул…
И сосны замерли. Они - на вахте.
***
С тех пор здесь тихо. Часовыми лишь
Стоят деревья, вглядываясь в вечность.
Раз в год молитвы нарушают тишь,
Да поминальные во тьме сияют свечи.
*Хедер - начальная еврейская школа.
В 1942 году, во время Второй Мировой войны, фашисты загнали
в фосфоритную шахту, расположенную в трёх километрах от
города Дунаевцы, около трех тысяч женщин, стариков и детей.
Вход в шахту замуровали, и выбраться оттуда никто не мог.
Старожилы говорят, что несколько дней на месте трагедии
двигалась земля.
Из шахты доносились крики о помощи, стоны, плач умирающих в
страшных муках людей. Они погибли от жажды, голода и удушья.
Ежегодно, начиная с 1945 года, 2 мая со всех уголков земли
съезжаются сюда родные и близкие заживо погребенных евреев,
чтобы помянуть их на месте трагедии, зажечь поминальную
свечу, прочитать поминальную молитву.
На фото - фосфоритная шахта, что стала памятником. Фото 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395336
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Знову лелека прилетів один,
А старий ясен стрів його як сина,
Неповних у лелек нема родин,
Можливо в нього лиш така родина.
Він прилетів і взявся за гніздо,
Перебирав хмизинку до хмизинки,
Бо в серці мав надію і тепло,
Хоч часто на очах були сльозинки.
Ходив серед латаття в берегах,
Де протікала невеличка річка.
І раптом в парі повернувся птах,
До свого березневого гніздечка.
Під літо появилися малі,
Обоє вчили діточок літати,
Вони були щасливі на землі,
Лишилось лише вирію чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394241
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Стаккато в серці - ти ідеш!
І сонце мружиться, і сліпне.
Все у снігу довкола срібне,
І ти - немов Снігурка теж.
І сяють очі, і цвітуть
Мені назустріч, і усмішка
Зрідніло-тепла...
Тишком-нишком
Її цілую прямо тут.
Весняна ця для нас зима:
Слова брунькуються і долі
Отут на харківськім Подолі,
Де щасливіших нас нема...
18.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393596
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
І степу звук - як у струні...
Цікаво... І немає страху.
Іду босоніж по стерні,
Бо іншого не знаю шляху.
Малий, а кваплюсь на межу -
Там зголодніла мама в полі.
І міцно вузлика держу:
Цибулька в нім і бараболі,
Які зварив для неї дід
І на сніданок і обід...
Напівголодні ті літа
Минули. Вмерли дід і мати...
А степ гуде, мене верта,
Щоб не посмів їх забувати...
17.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393268
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Молилось дитя ,
в трійцю пальці
тихенько складало,
у словах не вмістити
йому всього смутку зими,
Ніжне серце малечі
неупинно так дива чекало
поки ангельські слуги
почують
святі молитви.
У вечірньому небі
вже щезли давно блискавиці,
розтелився в сузір’я
розлогий,барвистий шлях
Тільки сон не торкнеться
сьогодні малого зіниці -
доти поки сам Бог
не вколише
його на руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392670
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2012
Як хочеться лягти посеред дня,
Під грушею в садку між споришами,
Сп'яніти, як духм'яниться земля,
Кульбабовими вкритися плащами.
Відчути радощі весняної пори,
Радіти полю з усмішкою рути
І, як шумлять у гурті явори,
Їхню розмову ввечері почути.
І цілу ніч вивчати солов’я,
Радіти небу вкритому зірками,
Хай черемшина квітне у гаях,
А жайвори злітають над полями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385010
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2012
Без Вас знов буду потерпати...
Побляклий день у чорне вгруз.
Та незабаром сніг лапатий
Укриє землю, мов обрус.
Але без Вас таки невтішно:
Пощезли з радістю дива.
Коли ж удвох - і пісні тісно,
І все весною ожива.
То ж буду ждати-виглядати
Лишень осонцену таку,
Щоб дні засяяли, як дати,
На Вашім і моїм віку...
7.ХІІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383299
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Куди б не йшов за мною суне тінь,
Ніяк від неї я втекти не можу…
Лише тоді, коли закрита синь,
Я тінь свою невидиму обходжу.
Біжу вперед і тінь не відстає,
Стрибок роблю - стрибає тінь за мною,
Я п’ю вино і тінь зі мною п’є,
Кошу траву і тінь також з косою.
Вітаюсь з другом - тягне руку тінь,
Кохану обнімаю – злиті тіні,
А сонце знову заповняє синь
І нові тіні творить щохвилинні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382620
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Загадку милу у тобі
Мені вовік не розгадати.
Ловлю в закушеній губі,
В очах, що сяють, як блавати.
І в усміху, що знов зове,
І у брові, що стала луком...
У ній - і небо грозове,
І запашні веселі луки.
Непередбачувана? Так!
Розкішна, ніжна і ... примхлива
З твоєї вроди вироста
Щасливо.
4.ХІІ.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382473
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Апостол духу - наш Сковорода,
Навчитель і глашатай мандрівничий.
Його поради - то жива вода,
Бо мудрість і лікує нас, і кличе.
Не плоть, а дух безсмертне засіва.
В невидимому сила незбагненна,
Що рухає, кермує усіма
І нощно, й денно.
Не тішся тлінним - в серці правди суть.
Не лестись до убогих і до можних.
Любов прониклу лише ті несуть,
Хто з словом Божим.
У любій праці пізнаєш добро,
У ній одній знаходиш радість будня.
У "сродності" оцій живе тепло,
Веде і будить.
Читай і пізнавай Сковороду,
Навчайся в українського Сократа,
Бо геній він у нашому роду,
А геніїв пресвітлих небагато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381856
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
Хризантеми чекають морозів,
На городі цвітуть, наче плачуть…
Рідко квітів ми бачимо сльози,
Вони сліпнуть і потім не бачать…
Поки квіти купаються в сонці,
То морозам шляхи перекриті,
Бо проміння, як ті охоронці,
Бережуть хризантеми в самшиті…
Квіти ці не прості, а чарівні,
Які завжди милують красою.
Вони вічні, хоча і осінні,
Їх побачити можна й зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378082
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Тихе осіннє листя шепотіло під ногами про те, що уже пізня осінь, а ми – люди – ще й досі насолоджуємося літнім теплом. І за таку райську насолоду повинні дякувати Богу.
Давненько такого не було, щоб пізній листопад узявся за переписку з мрійливою весною. І ця, відповідаючи на листи старого ловеласа, разом з ними присилала йому пригорщі тепла та сонця. А цей щедро роздавав їх людям.
Парк. Люблю його за свою юність. Біля однієї з лавочок товпився гурт студентів. На іншій – обнімалася молода пара. Вони милувалися одне одним, грайливо усміхались і думали про те, що таких днів у їх житті ще сила силенна, що все у них попереду, і нема чого турбуватись, і спішити теж нема куди.
Трохи далі сиділо три молоді матусі з дитячими колясками, в яких тихенько сопіли маленькі карапузи. Щасливі! Вони уві сні усміхались своїм матусям, осінньому сонечку і разом з тим цілому світу.
На гойдалках – дві дівчинки-красунечки сперечались про те, в кого кращі черевички. Дві студентки читали конспекти з якогось зовсім нецікавого предмету, намагаючись швидше засвоїти матеріал. Напевно, готувались до модуля. До них підійшли два юнаки. Вони, звичайно, були цікавішими за ці конспекти. Життя! Знайомство!
І тільки старенькі бабусі та дідусі принишкли на лавочках і кожен з них думав… про своє життя, про минулі літа, про далеку молодість і невеселу старість. А дехто з них думав про те, що, можливо, ця прекрасна осінь вже остання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376969
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Спасибі, зорі, за чудову ніч!
А тобі, Місяцю, що освітив дорогу!
За блиски сині, сплетений спориш,
А ще за те, що ти зігрів нам ноги.
Вам, матіоли, за духмяний смак,
Волошкам у хлібах - за тепле літо,
Чумацькому шляху - за світлий шлях,
А тобі доле, що уже прожито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376291
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Посивію, полисію,
Старість зашумить,
Я живу і хоч хворію,
Але хочу жить.
Я люблю тебе, кохана,
Ластівко моя,
Прокидаюсь і чекаю
Пісню солов’я.
Хочу вранці вдвох з тобою
Бігти у поля,
Показати, яка наша
Матінка Земля.
Обійняти твої плечі
В губи влити мед,
Розповісти дивні речі,
Долі наперед.
Я прошу, моя кохана,
Теплоти в душі,
Поцілунку, щоб надалі
Я писав вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375013
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
. Грюкнули двері. На подвір’я вийшла Стефка. Сипнула кукурудзи курям, влила в миску води псові, та й задивилась на зеленобокі груші.
Ох і груші, ох і груші! Одна краща іншої. І багато ж їх вродило цього року! Зараз вони ще тверді та зелені. Та Стефка дасть цьому раду. Вона обережно зірве кожну грушку. Щоб не побилися і не прим’ялися, поскладає їх на солому в ящик. А зверху знову ж таки соломою притрусить. Так в льоху вони до Різдва пролежать.
А взимку внесе Стефка побілілі, налиті соком груші до хати. От тоді вона і поласує запашним фруктом, з якого сік аж збігатиме по пальцях. Стефка ковтнула слину.
Загавкав собака, і аж тепер Стефка побачила коло воріт жіночу фігурку у чорному. «Хто б то міг бути», - подумала про себе, і через все подвір’я попрошкувала до воріт. Жінка, що там стояла, була не стара, але якась… замучена, чи що… Змарніла на лиці, худа, в стоптаних чоботах, що вкриті жовтим пилом. Жінка дивилася в глибину подвір’я, і ніби не помічала господарки.
- Чого вам, - звернулася до неї Стефка.
Жінка наче прокинулася, закліпала очима і видушила з себе:
- Водички б попити…
Стефка метнулася до криниці. Вправно закрутила корбою, дістала води, зачерпнула алюмінієвою квартою з відра, і подалася знову до воріт.
Жінка спрагло припала губами до кварти, та погляд її не відривався від подвір’я. Стефка прослідкувала той погляд. Жінка дивилася на її грушу…
Груша і справді була чудовою! Висока, розлога, пишна! Розкинула віття-руки на всеньке подвір’я. Велике, оксамитове листя створювало тінь та прохолоду. Не даремно Стефка так любила вечорами сидіти під грушею, спершись натрудженою спиною до теплої, гладенької кори дерева.
А який весною над подвір’ям запах стояв, коли груша зацвітала! Бувало, сидить Стефка і слухає, як хрущі гудуть. Дивиться як вони, вдарившись об гілля, сиплються додолу, а потім отямившись, знову злітають до запашних квітів.
Жінка вже й пити перестала, а поглядом так, ніби вчепилася в її грушу.
- Зелені ще, - промовила Стефка. То зимові. Їм вилежатися треба. А зараз ще тверді, як камінь.
Та жінка ніби й не чула Стефчиних слів.
- Можна… можна я підійду до дерева, - попрохала, а сама не відвертала очей від груші.
- Та що вам треба, жіночко? Йдіть собі! – Стефку почав дратувати той погляд в глиб її подвір’я, та й ця обірванка також.
- Та куди ж я піду? – запитала жінка. Та це ж моя хата. Її ще мій дід будував. І грушу оцю – серед двору, він садив. А під грушею у нас стіл стояв. І вся сім’я наша вечеряла за ним влітку. Та дід, і мама, аж поки не повмирали там, в Сибіру, все оцю грушу згадували, і плоди її запашні та соковиті. А мама, як вмирали, то просили хоча б шматочок нашої грушки скуштувати. А я їм слово дала, що скуштую. За них, і за себе… Дай мені, дай мені зірвати…
- Та що ти верзеш?! – закричала Стефка, - сама не помічаючи, що перейшла на «ти».
- Який дід? Який Сибір? Іди собі! Стала би я на своє подвір’я приблуд пускати! Іди, а то собаку спущу! Ач! Груші їй закортіло! Йди геть! - все дужче і дужче кричала Стефка.
Жінка раптом заплакала. Сльози цівкою стікали по запилених щоках, залишаючи брудні потьоки. Далі впала перед ворітьми на коліна, шльохаючи і простягаючи до Стефки руки, заголосила: « За ради Христа! Дозволь мені скуштувати грушу!»
Стефка холодно подивилась на неї, сказала ще раз «йди геть», відв’язала собаку, і грюкнувши дверима, пішла до хати.
До самого вечора заглядала Стефка через вікно, аби дізнатися, чи пішла жінка в чорному, чи ні. А та сиділа, як німий докір, на горбочку під ясенем, якраз навпроти її хати, і була схожа на кам’яну брилу.
Ранок наступного дня видався теплим та погожим. Голосно кукурікали півні. Жінки в чорному не було…
- Наче страшний сон, - промовила Стефка, та й пішла поратися по господарству…
… А за тиждень груша всохла. Спочатку вкрилося чорними плямами і обпало листя. Потім обсипалися збабчені плоди… «Може, хто наврочив», - казали люди.
А може, спокутувала людський гріх…. Хто зна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374329
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Дало навчання одиниці міри,
якими користуюсь й дотепер.
Коли у двісті вольт немає віри,
де взятися надії в шість ампер?
Щоб десять соток досвіду набрати,
пройшов неміряні кілометри життя.
Ще б талану́ мені на два-три вати
і літрів п’ять свободи відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373366
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Вони познайомилися в «Бізарі». Як написано у передмові сайту, це чат для дорослих людей.
Вона була так схожа на Скарлет, героїню роману Маргарет Мітчелл «Унесенные ветром», а він – вічний лицар, чи Дон Кіхот, а чи просто рокер-байкер - все в одному...
Вона практична і прагматична, а він – не пристосований до життя, можна навіть сказати, доросла "дитина". Але, обидвоє, вони були творчі люди і романтичні…
Між ними могла бути тільки дружба і більше нічого – тут і велика різниця у віці, і різні погляди на життя, а особливо різні захоплення…
Він був закоханий у прозу, а вона в поезію…
З самого початку жінка відчула себе його Янголом і опікувалася його проблемами. Чоловік підхопив цю ідею і зручно під крилами примостився і зігрівся…
Спочатку було інтенсивне листування, а через кілька тижнів листи стали приходити все рідше і рідше… Чи сказати було вже нічого, чи їх обох повністю поглинула реальність - хто знає…
Почали виникати непорозуміння. Вона ображалася, що молодий чоловік невчасно відповів на її лист, або не зателефонував, а він весь час вибачався і обіцяв, що все виправить, і що не завдасть більше лишніх хвилювань… Але все повторювалося знову і знову, і нарешті жінка-янгол стомилася і вирішила поставити крапку у їхніх віртуальних стосунках…
Ображений чоловік написав, що, незалежно від того, чи дружба віртуальна, чи реальна, треба вміти вибачати і прощати…
Після довгих роздумів жінка зрозуміла, що янголи просто так не зникають...
І якщо не буде обіцянок, то не буде і образи за їх невиконання, а тому не буде за що вибачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373185
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Сіє дощ на вервечки машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сидиш з філіжанкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Може, ти пригадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Щоб... замовити чашечку кави.
(Розтривожив мене запах кави)
(Щоб зігрітися чашкою кави.)
16-23.10.2012р. Львів
II варіант
Йду дощем обіч низок машин
І автобусів жовто-яскравих.
Край вікна у кав'ярні один
Ти сумуєш за чашкою кави.
Ароматний напій і терпкий
Закінчився так швидко, як літо,
Наче спогад приємний, який
Знов у пам'ять забрів сумовито.
Очевидно, згадав у цю мить
Почуття, що стелились габою?
У зажурі з дощем гомонить
Пізня осінь - не наша з тобою.
Задощило стакато в душі...
Залишивши усі свої справи,
У кав'ярню заходжу мерщій,
Може, разом ми вип'ємо кави?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373174
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
В’язала сестричка для брата шкарпетки,
З собачої шерсті із вовною разом.
Щоб братику в ніжки завжди було тепло,
Щоб взимку не змерз її братик ні разу.
В'язала вона з візерунком цікавим,
Всю душу вкладала у кожен рядочок,
А шпиці в руках, ніби пісню співали
І вийшов, мов казочка, кожен носочок.
А потім зв’язала йому рукавички,
Маленькі, пухкенькі немов кошенята.
За це її братик поцьомав у щічку
І сів із сестричкою «пазли» складати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373035
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
Бродяча собака піджавши хвоста,
Брела під дощем, де старенькі підвали,
Така її доля – вона на проста,
На неї в підвалі щенята чекали.
Цілісінький день по холоднім дощі,
Шукала вона, щоб насититись чимось,
В під’їзді однім хтось розкидав хрящі,
Вона трішки ними тоді підживилась.
Упроголодь важко кормити щенят,
Щоденно приходиться харч добувати,
Малі хочуть їсти і їм наплювати,
Їх мусиш кормити, бо ти їхня мати.
А батько, як завжди – він сам по собі,
Ростуть біля мами малі собачата,
Так завжди ведеться в собачій сім’ї,
Ніхто не дізнається імені тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372130
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Гарячим чолом до холодного скла у вітальні
Притулюсь на хвилину і гляну в туманову даль:
Стежка палає; береза горить востаннє…
На жаль, холоди вже… Уже холоди – на жаль.
А десь, ти ідеш, обпікаєш вогнем підошви;
Полум’я гарт приймаєш, як вищої проби сталь.
А я вечорами ось списую надцятий зошит…
На жаль, холоди вже… А я іще жду – на жаль.
І ще ж ті тумани по річці бредуть бездумно.
По стежці бредуть – вистилають туманову даль…
А ти – не приходиш… Ти зовсім не прийдеш?! – «Сумно…
На жаль, холоди… Заблукав у собі. На жаль.».
16.10.12 17.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372104
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
Всього один погляд…і я цілую небо! Так, так. Я обличчям так близько, що депресивні осінні хмари раптом самі по собі стають антидепресантами . Ніжать мої губи…і починають лити осіннім дощем. Спрага…Спрага до Життя! Тільки тепер я відчуваю цю спрагу. Дощове небо стає раєм. Піднімаю очі до нього і дякую жовтню за те, що він є…Жовтень усміхається мені дивакуватою усмішкою. Певно, здивований, з того, як я з любов’ю збираю осіннє листя і тулю його до серця. У відповідь посміхаюсь йому якось по-дівчачому зухвало. І він махає на мене рукою. Від цього стає смішно, грішно, дивно – солодко!
Я нічого про тебе не знаю. Зовсім нічого. Та й не хочу знати. Знаю лише одне – ти пробудив у мені Любов…Найважливішу Любов у світі!Це – Любов до Життя.
Ми не зустрінемось з тобою. Та й навіщо нам зустрічатись? Чи у цьому все щастя? Зустрічаються тижнями, місяцями, роками...І в одну мить стають одне для одного ніким. Один жовтень поєднує – інший розлучає.Одна осінь робить рідними – інша чужими. Ми не стали за день ані рідними, ані чужими. Та за цей день я вдячна жовтню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370041
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Материки асфальтної дороги.
Змійки дощу збираються в моря…
Хтось поспішає босий із-за рогу,
Беззбройний, йде глибини покорять!
То - хтось, навмисне, в чоботях високих,
Йде ледь не в брід, нагадує лелек.
А онде-той, у туфлях геть промоклих,
Немов Колумб, ступив на материк.
Це не потоп. Це просто Осінь трішки
Дозволила сьогодні серцю не мовчать.
А спогади, в мандрівку, на човниках-листочках,
До берегів минулого тихесенько пливуть.
04.10.12 17.26
* costa del passato – берег минулого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369013
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368681
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Всі ми з дитинства родом!
З тих незабутніх днів
запазушшя у Бога,
в батьків, бабусь, дідів.
І я, бува, згадаю
емоцій свій набір –
горби на виднокраї
карпатських передгірь..,
як в ігри різні грали..,
як вчились і росли..,
коли бешкетували..,
й слухняними були..,
як тато звав додому:
«Вітюша! На гніздо!»..,
в муз.школі грав до втоми
«ля-соль-фа-мі-ре-до»..,
казОк матуся знала –
як чарівний казкар..,
а з татом ми читали
Шевченківський «Кобзар»..,
і як збирали гроші
на фотоапарат..,
з товаришем хорошим
гулять ходили в сад..,
і перший алко-досвід
(з наливки вишні з’їв)..,
як звали, знаю й досі,
любовний свій порив…
========================================
P.S. Літературна творча спілка "Елітер" (голова – Стасюк Лілія Сергіїївна) видала літературно-художній альманах «Усі ми родом з Дитинства» — присвячений поняттям сім'ї, материнства, дитинства, родинного затишку. Автори, в тому числі учасники «Клубу Поезії», наповнили книгу емоціями тепла, щирості, ніжності, сімейного захистку, болі від скороминучості щасливої пори дитинства, щемливої журби за батьками, які відходять. Висловлюю щиро подяку всім, хто задумав і зробив добру справу – створив гарну українську книжку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368026
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Прощаюсь знову на пероні,
Відійде поїзд, смуток ляже,
Лиш квіти зірвані, червоні,
До її серця шлях покажуть.
За день, чи два, зав’януть квіти
І десь на іншому пероні,
Зів’ялі, можуть полетіти,
До урни, квіти ці червоні.
І ляже відстань, як ніколи,
Розірве ланцюжок кохання,
Воно втече за видноколи
І зникне ніби зірка рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367905
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
А як в країні жити нам без мови,
Дітей ростити і чекати внуків,
Як до моралі звикнути чужої?
Віддати честь і знову йти на муки?!!!
Хліб наш у нас і нам його ростити,
В нас наше сонце, що для нас сіяє,
Наша земля де маємо ми жити
І половинка наша, що кохає.
Це наше все і зась вам, чузеземці!
Ви прагнете забрати Україну,
Наша земля завжди у нашім серці,
Ми збережемо матінку єдину!
А ваші брудні руки, вже у крові,
Цю кров по нині пам’ятають люди,
Не хочемо ми вашої любові,
Хай наша пісня лине звідусюди!
( Реакція на виступ депутата..."Мало ми вас били")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365996
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Сьогодні знов пишу куплети
Про вередливого кота -
Вночі він захотів котлету,
Стрибав на мене і топтав…
Кричав пронизливо до ранку,
Прокинутись мене благав,
Згадав про молоко й сметанку,
Сердито ковдру шматував…
Змітав з поличок косметички -
До глибини душі дістав,
Він гірше баби-істерички,
Включити воду вимагав…
Крізь сон благала почекати -
Прокинутись не мала сил!
Мій кіт почав мов кінь стрибати,
Як тісто, лапками місив…
Пішла на кухню, як в нірвані,
Насипала аж кілька страв -
Дивлюсь, а кіт вже на дивані
спокійно ліг і задрімав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364881
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012
А світ такий широкий, такий чистий, такий величний! О, Боже! В дитинстві здавалось - нема йому кінця-краю!!! Як тішилося серце, коли зранку ще на постелі , коли спиться солодко-солодко, сонце гладило тебе своїми ніжними руцями, цілувало сонячними губцями і шепотіло про те, що треба прокидатись, бо проспиш всю красу! Красу і велич літнього ранку, який чекає тебе на веранді і манить червонобокими полуницями, зібраними мамою на зеленій грядці! І мама усміхалась тобі сонячними очима, ніжними, лагідними, материнськими! Очима, які ніколи не зрадять! І так спокійно було на душі!
З самого ранку видзеленькували коси! А тепер пахне сіном! Свіжоскошеним! І сонце в обідню пору пригріває так немилосердно…
Хочеться пірнути рибкою у воду…Подружка – сусідка кличе на річку! То вже нас цілий табун туди зібрався! Дітвора щебече, тішиться, радіє!!! Річка Вигор розкинулася срібними блискітками між двох берегів, тече до сусідньої Польщі…Скільки чули ми про ту сусідню державу ще від своїх бабусь та дідусів, та там не бували! Ось виростемо-обов’язково побуваємо!
Так хочеться стати дорослими!!! Ну просто не терпиться! Гайда купатись, пірнати, веселитись!!! Перед нами ціле життя, цілий світ!!! Такий широкий, чистий, величний!
У дорослих все щось воно не так! Усе бідкаються на життя! А ми виростемо-буде в нас по-іншому! Станемо великими людьми! Швидше б…
Виросли…Все як колись, тільки світ став якимсь маленьким та тісним…Життя проходить непомітно…Крила обрубують на льоту… Не зуміли жити краще, як батьки… Кожен в своїх клопотах та турботах…Збираю валізи у відрядження в Польщу і все пригадую нашу річку…Ось попливти б за течією у ту прекрасну пору, коли все здавалось таким легким та простим!
На порозі мама махає мені рукою. А очі у неї сонячні, ніжні, лагідні! Такі очі ніколи не зрадять! Озираюсь ще раз! Знаю точно – все буде добре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364310
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
(Майбутній доні)
Посміхнися моя мила доню,
Синьооке мале жабеня,
Пряні ласощі в твою долоню
Покладу, щоб раділа щодня.
В твої коси яскраві сонети
Заплету, щоб наснилися сни.
Проспіваю пісень я куплети,
Моя донечко люба засни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364060
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Один в кімнаті, пляшка вже пуста,
Шибки співають каплями дощу,
Щоб не кричати - я стулю вуста,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
Перебираю кожен день життя,
В наступній склянці знову бачу дно,
Кудись побігли ніжні почуття,
Лишився я і ще хмільне вино.
Ніхто мені на картах не гадав,
Моє «моє» закрию на замок,
Удару в спину просто я не ждав,
Життя мені припіднесло урок.
Переступити змушений поріг,
В своє «моє» нікого не впущу,
Що мав в житті, того я не зберіг,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363471
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Стежина втоптана до хати
Ще моїм прадідом колись.
Вона і нині може звати,
Як до могили забаривсь.
Спориш на дорогій стежині
Росте й понині і цвіте
І пліт, порослий хмелевинням,
Віночок спогадам плете.
Іду додому, як до храму,
З собою лиш одні думки…
Давно немає тата й мами
Та йду до хати залюбки.
Хоч в цьому домі чужі люди
І в хаті звичаї не ті,
Та до гнізда навічно буде,
Одна стежина у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362830
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Незалежність - вершина цинізму...
Рве останню сорочку вдада.
Переломаний промінь крізь призму -
Де, й у кого шукати раду?
Незалежність - одвічная мрія
Геть спаплюжена , розіп"ята.
Гола правда - пройшла ейфорія.
Чи ж за це ти боровся, Брате?
Перше місце із алкоголізму,
Ну а друге - навмисні вбивства,
(СНІД влаштовує вкотрена тризну).
По зарплаті ж - останні чисто...
Вже не вистачить пальчиків знову
Рахувати наші "здобутки".
Скоро в скриню сховаємо мову...
Олігархам - збільшим прибутки.
Яничарів зухвалий супротив
Ллє на млин вщент прогнилий воду.
Тож борімося, щоб подолати
Незалежність влади й народу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276270
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 24.08.2012
Мало сонця для процесу самозбереження.
Найболючіші рани промиваються розчином часу.
Найвище мистецтво на самому кінчику стержня
Описує маловідомі куточки Всесвіту.
Скупчення газу Гелію - під ефемерним поняттям \"зірка\".
Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба?
Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?!
Схема сузір\'їв. Галактики нашої схема...
Ні казки тобі, ні міфу - лише точності, розрахунки.
Розум туманять туманності Андромеди.
Тепер зірка не просто спадає на думку...
На шаленій швидкості мрії летять з Персеїдами.
А мені все-одно.
В мене зірки -
Це скупчення мрій і сліз!
І падати вони вміють, коли з відчаю, головою вниз.
А ти спіймаєш її в гарячі свої долоні, на страх і ризик...
В мого Щастя поки замало сонця для його
повноцінного фотосинтезу.
16.08.12 10.50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358527
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Відгомін на вірш "СУМУЮ"
автор - Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
* * * * *
Осінь крокує бруківкою площ,
Холод проймає - на вулиці дощ...
Куриться димом небесна блакить,
блискає, міниться і гуркотить...
Даль замережана в синій туман,
Осінь смакує на лузі кальян...
Жухлий гербарій нездійснених мрій
Трепетно й ніжно під серцем зігрій,
І на канву візерунком клади,
Радість кохання врятуй від біди -
Неба, засмучена хмарами, вись
Знову засяє тобі, як колись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357438
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Знову небо нахмурило брови,
Буйним листям тремтіли діброви,
Заховалися звірі у нірки,
А пташини сховались на гілки…
Потім блискавка разом із громом,
Чорні хмари, мов здиблені коні,
Як гриби у людей парасольки -
Симетричні у кольорі дольки…
Все це схоже на дивний сценарій -
Землю рясно вкриває гербарій,
Перехожі неначе актори -
Відкриваю в реальність я штори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356808
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2012
Сьогодні ніч дарує знов безсоння,
На небі місяць повний, ніби сонях,
І космос голубіє пустоцвітом -
Всі замордовані спекотним літом…
Від спеки не рятує навіть вітер,
Для позитивних слів бракує літер,
Від сонця зблідло полотно небесне,
Лінивий ліс вже спить, ані шелесне…
Дратує спів горластих гітаристів,
В яких немає талану і хисту –
Втекти я мрію на безлюдний острів,
Де райський сад і неосяжний простір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355089
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Дощ барабанить за вікном,
Мале кошеня спить під столом.
Вітер з дерев листя зриває,
Кава на кухні закипає.
Лиш годинник десь у кутку
Несе службу свою нелегку.
Дощу симфонія ритмічна
Творить музику свою,
А осені краса вічна
Захопила душу мою.
Ось так,під осіннім дощем
Минає день за днем...
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354727
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
На тихім плесі лілії ростуть,
Дрімають чинно гуси та птахи,
Білизну у воді жінки перуть,
Поблизу їх пірнають дітлахи…
На березі пасеться череда,
Пастух корів ганяє батогом,
Телятко, як дитина-вереда,
Випрошує у «мами» молоко…
В траві стрибають диво-коники,
А оси й бджоли п‘ють п’янкий нектар,
Співають ніжну пісню дзвоники,
І сонце квітне в небі, як «стожар»…
Цілує греблю мужній водограй,
Пірнає пінно в прірву стрімголов,
Після дощу вода, аж через край,
Вирує ніби навіжена знов…
А далі, очеретом закосичена,
В обіймах дужих камінців
Дрімає, вітром заколисана,
Мандрує в синю далечінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353737
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Без мене спіють вишні поза хатою,
Картоплю не копаю вже лопатою,
Не їм з городу огірки та помідори,
І не плетуть пузаті гарбузи узори…
Немов стара бабуся стоїть криниця -
Так боляче на це мені дивитися,
Трухляві дошки, а відро взялось іржею,
Шовковиця росте в сусідів за межею...
Немає квітів пишних з ароматами,
На вікнах не висять гардини з маками -
Два роки не співає півень на світанку,
І мама не сидить біля вікна на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353024
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
І як мені схаменутись? Де я?! -
Поза зоною всіх досяжностей.
Аліна ШЕВЧУК
Не торкайся мене. Мури впали. Душа крихка.
Будувати немає сили, тож треба йти.
Краще було б, аби хтось поніс на руках.
Тільки напрям не той. - Не завжди щастить.
Не легко змінити маршрут. Мені до Галактик ближче,
Ніж зробити два кроки назустріч.
Ні, страх не боїться щастя на обличчі.
Просто, ризик великий: іти всьому усупереч.
Із зав'язаною душею стаєш ретельніше жити.
Натикаєшся на проблеми. Стаєш теоретиком.
З таким успіхом можна забути, який колір Щастя,
Точніше, колір очей, з яких і почався відлік.
А що, якщо вперше не стати собі на груди?
Хай руйнуються мури - Я ЩАСЛИВА! Мені все-одно!
Навшпиньки спокій прийде. Поцілунком в щоку розбудить.
І каву подасть. Весь цукор завжди осідає на дно.
20.07.12 20.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351815
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Ниє серце – немає сили!..
Молю неба, щоб хтось молився.
А. ШЕВЧУК
Паморочиться голова від низького тиску.
Разом зі спокоєм випарувалися всі сили.
А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку.
В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі,
Аби якось прийти до пам’яті. Навпростець.
Періодично спираючись на стіну обов’язку…
Хто-хто, а каві зраділо серце –
Тонізуючого ефекту у нього – «по саму зав’язку»!
Правда, дія лише снодійна…
Не рівні сили у цій гонитві!
Сама вже не в змозі нічого вдіяти.
Залишається вірити в твої молитви!
17.07.12 23.47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351682
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Після прочитання книги "Перлини надвечір'я" Євгенії Бучківської
Спрацьований, з поморщеним лицем,
Сидів Семен самотньо на ослоні
В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
Червоне яблуко тримаючи в долоні.
Те яблуко блискуче, молоде...
В Семена раптом засльозились очі.
Він пригадав Марусю. Як на те
Наснилася йому цієї ночі.
Її веселий сміх, неначе птах,
Летів із вітерцем за огорожі.
А на рум'янім личку, щічки так
На яблучка маленькі були схожі.
Покликала до яблуні у двір,
(Вони її колись садили разом),
Багато літ пролинуло з тих пір,
Гілки безжально покрутило часом.
І яблук не було, крім дрібноти.
Казав онук, що буде не до сміху,
Як яблуня порве гіллям дроти,
Або понІвечить в негоду стріху.
Та дід не дав спиляти, бо вона
Дружиноньку нагадувала милу...
Тремтів у серці спогад, як струна,
Увись підносячись по небосхилу.
...Так і помер із яблуком в руці,
Немов заснувши, відійшов у вічність.
З усмішкою на зморщеній щоці...
А яблуню зрубав онук... у січні...
16.07.2012р. 22:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350880
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Дружищє-старіна, ми тріста лєт как вмєстє!
Ми всє – адна страна, і всьо у нас честь честью!
Із-за чего сир-бор? Вєдь мать у нас – славянка!
І общій разгавор, і піво, і таранка!
Еге ж! Таке-таке! Ми, друже, дружим дуже!
Під ваш «мать-перемать» то плачемо, то тужим!
По-п’яні й справді ти розкрити хочеш душу.
Та «язиком» своїм мою ти мову душиш!
Ну, вот, мужик, апять свайо нитьйо заводіш!
І снова, мать твою, што-та пра гньот гародіш!
Ти хочеш, штоб базар случілся по-трєзвяні?
Тєбє мой пєрєгар дароже газа станєт!
Для брата поводок завжди чомусь шукаєш –
Як не «язик», то газ – ціну все підіймаєш!
Не раз вже показав, що в будь-якому стані
Тримаєш руку ти на газовому крані!
Ну, ти хахол, дайош! Ти чьо!? Укладом свінскім
Ти толька сало жрьош свайо по-украінскі!
І космос, і уран, і слєд стопи мєссіі,
І тот же самий кран в руках маєй Рассіі!
Москалю, знаєш ти – у нас не тільки сало!
Ти стільки вже загріб – тобі все мало й мало!
Не все в твоїй руці, північний ніби-брате!
Наші зійшли синці, і ти це мусиш знати.
Дорожча за життя нам зараз наша мова!
Ми вичистим сміття і все відродим знову!
Імперська ти свиня! Сказать тобі я мушу –
Все буде в нас, якщо відстоїм мову-душу!
---------------------
Написано 15.07.2012 на акції на підтримку голодувальників під Українським домом разом з Юргеном Пті (строфи від імені рускава брата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350858
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Обів'є твоя рука -
Потече теплом ріка.
І на грудях і спині
Рідні, ніжні позивні.
Шепотітимуть уста:
Сонце в серці пророста!..
11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349851
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Коли обрав собі дорогу
І напрям визначив авжеж,
Відкинь вагання і тривогу.
Не стій. Іди! Чого ти ждеш?
Лише тобі її долати,
Радіти трепетній ході...
Там будуть успіхи і втрати,
Чужі оселі й рідний дім.
І краще й гірше - попереду,
На тій стезі, що як талан,
Де часто ані краплі меду,
А ти супроти стін - таран.
Одважним будь у кожнім кроці -
І прийде переможна мить!
...Товчу, як учню на уроці,
А втім, життя всьому навчить...
10.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349530
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Змилувався Бог над нами,
Землю окропив дощами,
Щедро напоїв усе довкілля,
Зупинив спекотне божевілля…
Пораділа вся природа
Довгожданій прохолоді.
Знову дихають на повні груди
Дуже змучені від спеки люди…
Теплий вітерець лоскоче,
Ніжно обійняти хоче,
Дощ цілує тіло обережно –
Я люблю його за це безмежно!
Під дощем танцюю боса,
А на віях краплі-роси.
Струмені дощу ловлю губами,
І танцюю різні "па" ногами…
Всередині відчуття шалене -
Дощ змиває все брудне й буденне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349235
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Сам у рай -
самурай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346849
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Сонце йде на захід, час не зупинити,
Бо в кінці дороги жде крутий обрив,
Скільки ще людині залишилось жити?
Думаю ще стільки, скільки буде сил…
Кроки сповільняєм, обійдемо ями,
Хоч старіє тіло та душа нова,
Мудрість заставляє, всмоктана роками,
Берегти для щастя чарівні слова.
Що людині треба – зовсім небагато,
При житті любити сонце на землі,
Кожен день так жити, наче нині свято,
Щовесни стрічати в небі журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344066
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Часом снишся. Посеред конвалій,
під фатою схилених ялин,
де голки, від таємниць зів’ялі,
сіються на плечі горобин,
де в післяобідній, стиглій тиші
сонце якір кидає за гай –
дзвоники конвалії колишуть
шепіт твій грайливий:
До-га-ня-й-й…
Як тоді земля з-під ніг тікає –
Дожену? На щастя? Чи біду…
то у сні, на паралелях гаю,
я з тобою в квіти упаду,
буду цілувати твої очі
цілу нічку. Нічку б ще.
Одну…
Там тепер конвалії шепоче
Вітер легкокрилий:
До-же-ну-у…
ВЕТРА...
переклад
Снова снишься. Ландыша слезами
под фатой у задремавших елей,
что рябинам грозди осыпают
зеленью иголок, словно тенью.
Там в послеобеденном молчаньи
солнце прошивает желтой нитью
тайны леса. Ландыши качает
шепот твой игривый: "До-го-ни же..."
Убегают из-под ног тропинки.
На беду ль, на счастье догоню?
Хоть во сне к тебе я стану ближе,
на цветы с тобою упаду.
Прикоснусь к глазам твоим губами.
Хоть бы ночь... еще... еще одну...
Там теперь лишь ветер напевает
ландышам душистым: "До-го-ню-у!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Тебе кохаю! Так тебе кохаю,
Як любить сонце небо у блакиті
І пестить його лагідно щомиті,
Цілунками вкриваючи до краю.
Так ще веселка літній дощ кохає,
Розповідаючи свої секрети,
Сплітає семибарвні амулети,
Розвішуючи там, де він бажає.
Кохаю безтурботно, як уперше,
Коли життя стелилось рушниками,
Ведучи в світ незнаними шляхами
Під білий вальс заквітчаних черешень.
Кохаю так, що калатає серце,
Коли в твоїх обіймах затихаю,
Зненацька потрапляючи до раю...
Коханий мій, чи знаєш ти про все це?
14.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Той обеліск, загублений у полі,
Мов вірний сторож, на вітрах стоїть,
Бо не надійдуть татові тополі,
Щоб заломити руки верховіть...
І не прилине мамина калина,
Щоб постелити білі рушники
Під голову скривавленого сина,
Зронивши в душу росяні разки...
І не подасться матінка старенька,
В далеку путь із рідного села...
Лише обабіч яблунька біленька,
Немов з одчаю, в землю увійшла.
І натрусила рясно снігоцвіту
В розмай такої пишної весни
На ту плиту з холодного граніту,
Де вічним сном впокоєні сини...
Той обеліск, загублений у полі-
О, скільки їх, мов скалок, у землі!..
Чиїсь життя обірвані і долі,
Чиїсь навіки змовклі журавлі...
(26.04.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Я б так хотіла мрії в голові
Переконати: ні, ви – не останні!..
Чкурнути в незбагненний дивосвіт,
Де вже нема затримки у бажаннях.
Хотіла б загубитись без думок
У міріадах дивних ароматів!
Невпевнено один зробити крок
На змоклому після дощу асфальті..
Злетіти б… Ні! Літати! Хоч би мить
Вдихнути всі ті перспективи дальні…
А теплий дощ за вікнами шумить,
Підказуючи, мрії – це реально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334936
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
(до трагічних роковин аварії на ЧАЕС)
Мов журавлі, що згасли в піднебессі,
Блукають душі тих, що на землі
Не дочекались буйноцвітних весен
І полягли в урановій імлі...
Мов журавлів очікує природа
Своїх людей з незвіданих країв,
Мов не торкнулась атомна негода
Отих п'янких покинутих садів.
О, як вони духмяняться врочисто-
Лише б радіти щедрим тим дарам!..
Квітуча гілка сяє променисто
І прихиляє сонце пелюсткам.
Колише вітер гойдалку скрипучу,
Що вже від часу мохом поросла
І так оту колиску туга мучить,
Що у дворі затихла дітвора...
І з-поміж гілля зиркають хатини,
Крізь биті шибки дихаючи в світ,
Чи хтось з рідні додому не прилине,
Чи не торнеться до німих воріт.
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,
Аж доторкають спраглої землі...
Вони, мов гнізда, віддано чекають,
Із того світу рідних журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Світанкове безголосся.
Ми - одні, одні, одні...
Чебрецем твоє волосся
Пахне солодко мені.
Наш курінь серед баштану,
Все довкола в кавунах...
- Перестань!
- Не перестану,
Бо кохатиму і в снах!
Наже жар, гарячі губи,
І хмелять, хмелять слова.
А пестливо-ніжне "любий!"
Дивним сяйвом облива.
Гарно нам у цьому літі,
У кохання на крилі,
Вдвох і мріяти, і мліти,
Просто жити на землі...
22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333042
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Розплела розкішні коси,
Чисто вимила любистком,
Тіло освіжили роси,
Шию обплело намисто.
Ніжилась в тумані зранку,
Мрійно сонцю усміхалась,
Вітер обіймав як бранку -
вона в нього закохалась.
Зашарілась дивоцвітом,
Заспівала стоголосо,
Полетіла з буйним вітром
Заплітати в полі коси…
Заблукали в пишних травах,
Цілувалися цнотливо…
День минув, і знов заграва
Небо щедро освітила…
Зорі в небі засіяли,
Засвітив блідий серпанок.
Стомлена земля дрімала,
Щоб зустріти завтра ранок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332199
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Як ті гори і плай, і смерека,
Між каміння неспинна ріка,
Ти для мене захмарно далека.
І ця відстань одверто ляка,
Як покора твоя непокірна,
Твоїх уст не надпите вино...
Ти земна, а така неймовірна,
Хоч про тебе все знаю давно.
Ти і гріх, і пречиста молитва,
Нездійсненні бажання мої.
Безуспішна за часом гонитва
Поверта в нетутешні маї,
Щоб забулися плай і смерека,
І ота між каміння ріка...
Біля серця захмарно далека,
І від нього чомусь не втіка...
20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331746
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(збірник хокку)
* * *
Я виріс
Серед людей
У яких не було цвіркуна...
* * *
Мої сліди на осінньому листі.
Куди вони ведуть мене? І звідки?
...З року (у вічність, з вічності) в рік...
* * *
Я знову вдарився об себе.
Жахлива біль.
Як зрубані дерева...
* * *
Любов (до... себе)
Врятує світ.
Та деревам це байдуже...
* * *
Любив світ...
Люблю себе...
Любитиму смерть...
* * *
Деревам не боляче,
Коли я іду по опалому листі...
Пожовклі душі.
* * *
Я біг (за кимось)
У пошуках себе.
Я знову чогось не знаходжу...
* * *
На мене дивляться
Ті, хто бачить мою обгортку.
...Дзеркало...
* * *
Чому я не можу втекти від себе?
Чому дерева вмирають стоячи?
...Тисові труни...
* * *
Душа (порізана словами)
Стікає кров'ю сотні літ...
Коли ж зламається годинник?
* * *
Прийди до мене,
Серед людей самотній мандрівниче!
У самоті своїй нехай ми будемо разом...
* * *
Я витер думки
І спалив щоденник
Та каміння.... Воно знає...
* * *
Я застряг у
Сипучих асфальтах міста.
Хто витягне мене?
* * *
Де ти мій дім?
Довкола лиш протяги
Чужих готелів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331560
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Ласкавко, зглянься на замерзлу душу:
У зимнім світі день, як ночі смоль.
Я мрійного спокою не порушу,
В очах твоїх погрітися дозволь!
Усе в імлі, а ти, як ранок гожий,
Травнево сяєш усміхом ясним.
Не став між нами, люба, загорожі
З високим частоколом і рясним.
Не відганяй суворою бровою
Незграбно-щирих залицянь моїх,
Бо що було, те заросло травою,
З роками закотилось, як горіх.
Душа моя без тебе ледь не вмерла,
Захиріла, занудилась одна,
До тебе, рідна, руки розпростерла...
Чи поєдна?
2.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328794
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lEakYHbdlrs[/youtube]
-------------
– Хочеш тобі я вірша прочитаю –
щось про любов свою і серця спів?
– Дай мені краще щось мАтеріальне!
Ти перстень хоча б на мій палець одів!
Або машину, квартиру і дачу!
Можна і шубу до п’ят з соболів!
Дрантя фірмового ще на додачу!
Лиш не читай тих банальних віршів!
– А хочеш, кохана тобі заспіваю
власні душевні найкращі пісні?
– Слухать як блеєш ти я не бажаю!
Нащо мені ті куплети дурні!
Краще звози мене на Пугачову!
Або в Європу на два-три деньки!
Чи на крайняк на один день до Львова!
Лиш не співай ті свої пісеньки!
– Хочеш я на шестиструнній гітарі,
Серденько, дещо зіграю тобі?
– Я не хотіла б ні в якім кошмарі
слухать твої три акорди блатні!
Європа не світить?! Побудем на місці!
З мене достатньо й скромніших подій!
Згодна уже я й на пиво в під’їзді!
Лиш не дренчи на гітарі своїй!
– Що ж, дорогенька, тебе покидаю!
Вірші, гітару й пісні заберу!
Щастя знайти тобі щиро бажаю!
Може і я рідну душу знайду!
– Стій! Зачекай! Не тікай! Залишайся!
Вже який є ти, таким і прийму!
Грою, піснями, віршами втішайся!
Не залишай лиш мене ти саму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327817
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Аж зуби заломить одразу кринична вода,
А п'ю - не нап'юсь, бо смакує дитинством далеким.
Ще згадує хата, люстерками шиб вигляда,
Гостинно клекоче з гнізда верхового лелека.
Я - вдома, я - вдома! Радіє євшанно земля,
Вона не зникома. А спогади трепетні, світлі...
З городу хустинка матусі майне іздаля,
Рвонуся назустріч, а неньки нема на цім світі.
Залишилась яблуня, вже напіввсохла, стара,
Вона пам'ятала бабусю і нас - малюками.
А час, хоч безжальний, у серці не все витира,
Що панькало, гріло і що запеклося роками.
На хресній дорозі, що нас од порогу веде
Всевишнього ласку і нові дива відкривати
І отча любов, і завзяття душі молоде.
Хіба ж ми посміємо, брате, оце забувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326467
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Зблиском юних очей і свої почуття засвіти,
Пробуди їх од сну летаргійного в кілька століть.
Бо одна лиш така на далекі і ближні світи
У натхненні моєму зорею ясною стоїть.
Вчарувала давно, але кроку назустріч нема,
Жару слів схарапуджених досі від тебе не стрів.
І між нами пустеля - холодна, глуха і німа,
І в Амура відтак ні жаги, ні бажання, ні стріл...
Не дивилася ти в моє серце ніколи, а жаль:
Все у ньому для тебе, візьми його, - щиро прошу.
Нелюбов і байдужість - занадто гіркий урожай,
Але в ньому є ти, і я цим, як ніхто, дорожу...
27.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325736
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Гарбузиння здерлося на тин,
Соняшник загледівся на сонце.
У садках дрімає Люботин -
Тихе місто у моїй сторонці.
Оминає гомінке шосе
Стороною - хай царює тиша!
Невсипущі поїзди лише
Залізничну станцію колишуть.
Дивосяйні золоті ставки,
Наче зачаровані люстерка
Ваблять очі...
Запах осоки
З вітерцем із степу злився терпко.
Гарно тут із літом у гостях:
Синє небо й пшениці дорідні
Підняли врочисто гордий стяг,
І довкола люди любі, рідні...
Гарбузиння здерлося на тин,
Соняшник загледівся на сонце.
У садках квітує Люботин -
Миле місто у моїй сторонці.
5.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319407
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Розхристані мої вуста
Так голосно волають -
Десь забарилася весна,
Й пташки не прилітають…
Ще не курличуть небеса,
Дощем сумують хмари,
Під снігом дихає земля -
воскресне незабаром…
Заструменить стрімка вода,
Заквітне все навколо,
Я зрозумію – ще жива,
І усміхнуся веселково!
Замайорять луги й поля,
і заголосить ліс, садочок.
Засіяна, заквітчана земля
Сплете мені віночок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319197
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Намалюй мені усмішку,
добротою уквітчане золото,
Намалюй мені соняхи
і безмежністю сповнену синь,
Намалюй мені озеро,
де кохання сіятиме човником,
Бо немає й між зорями
яскравішої в світі краси...
Намалюй мені затишок
і доверши його оченятами,
Намалюй мені загадку,
що й премудрі її не збагнуть,
Намалюй свою радісність,
і,
кохана,
не прошу багато я:
Просто
будь.
Просто
будь.
Просто
будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317750
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Ми стояли у двох на пероні.
З неба падали краплі важкі.
Ти над нами тримав парасолю,
А я слухала серця прибій…
В нас з тобою роки за плечима.
В нас з тобою осіння любов.
В нас з тобою журба безпричинна.
В нас з тобою дві сотні розмов.
І хоч їдеш сьогодні від мене.
І гудок вже пуска потяг твій…
Мої очі зелені для тебе.
В моїй пам*яті погляд лиш твій.
Від’їжджай… Я чекатиму, чуєш?!
Може зустріч нас жде в майбутті?!
По яких ти шляхах помандруєш?
Напиши хоч два слова в листі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317651
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Відповідь на запитання: а что сделали Вы??? кроме движения языком...
На жаль не я пішов під Крути
І там в нерівному бою
Зриваючи імперські пута
За Україну вмер свою.
На жаль не я під прапорами
Із Гуляй Поля* йшов у бій,
Та зраджений більшовиками
У Кримській** сплю землі сирій.
Не я від голоду в тридцяті
Збирав у полі колоски…
За душі голодом розп’яті,
У пеклі всі більшовики.
На жаль не я вмирав за волю
В Карпатських букових лісах,
Але я теж за кращу долю –
Вона живе у нас в серцях!
*Гуляй Поле – селище в якому знаходився штаб батьки Махно.
**Під час штурму Криму армія батька Махно була спрямована більшовиками на штурм неприступного Перекопу… Після взяття більшовиками Криму залишки армії батьки Махно були безжалісно розстріляні своїми бувшими союзниками з кулеметів біля Перекопу.
18.02.12р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314974
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
...І падав прощально вальсуючий сніг
На нас із тобою, на стежку й озимі.
Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
Хоч ми і розстались, і стали чужими.
Все наше - позаду, лишилось у снах.
А сни золоті, та гостюють не часто.
Минувся не вік, а десята весна,
Відколи нарізно і долі, і щастя.
Зустрілись: забракло і духу,і слів,
Лиш очі вологі і серце, як бубон.
Від вроди твоєї я знову осліп,
Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...
Хитнула голівкою прикре "Вже час,
Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
І щось потемніло і згасло в очах
Відтоді й донині.
13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Зі мною часом коїться не те:
Торкнуся струн замріяного серця-
І враз бузок духмяний зацвіте-
Така бузкова віхола здійметься,
Аж на оскомах виступить роса,
Замерехтить перлинами дзвінкими!..
Та вмить насуплять брови небеса,
І дощ впаде краплинами важкими...
І так мені у грудях запече,
Така печаль заструменіє в тілі...
Схилюся долі тихо на плече,
Розсмакувавши спогади зотлілі.
Та враз в погідність теплу перейде
Ота моя непрохана негода!..
Зі мною часом коїться не те
І змінюється на душі погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Коли небо розстелить
розшитий зірками велюр,
де зімкнулись сузір'ями
дивні блискучі сплетіння,
спалахне сизий місяць,
неначе лляний абажур,
і на ковдру снігів
розіллє золоте мерехтіння.
Храбустітиме сніг,
мов хрумка гарбузова скоринка,
поміж блискіток білих
жеврітимуть пригорщі страз
і розпатлані віти
прихилить святкова ялинка,
обважніла від снігу
й таких розмаїтих прикрас!
Закружляє зима,
мов у вальсі легкім наречена,
білосніжного цвіту
натрусить у дзбанок душі
і така благодать потече
по розсипаних венах,
і такі легкокрилі
поллються із серця вірші!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303057
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289189
Богиня-осінь на лавці в парку,
Над нею з небом зрослись дерева...
Надворі холод, а в серці – жарко,
Зігріла панну любов жовтнева...
Він кидав листя до ніг кленове,
Волоссям грався, хапав за руки,
Казав на вушко: "Моя любове,..
Між нами, рідна, нема розлуки!.."
Хотіла осінь пірнути в ласку,
Віддати серце й красу коханню.
Та з уст жовтневих зринала казка...
Її покине він на світанні.
Тож сяде в парку на лавці осінь,
Порине в мрії, бо сум – нізащо!
І з жовтнем щастя в них не вдалося,
А листопад, може, буде кращим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291742
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Клене,мій клене осінній,
Дай я тобі поворожу.
Сидровим грає промінням
Ранок дзвінкий і погожий.
Звідки ці барви яскраві,
Клене,самотній мій клене?
Тепла крихка золотАвінь
Впала на листя зелене...
Тліють листки в безголоссі,
Мов незагоєні рани,
Їх позазбирує осінь
В пишні чудні ікебани.
Зранку роздасть перехожим
Диво,яскраво-вогненне.
Дай я тобі поворожу,
Клене,невтішний мій клене...
Що тобі сниться ночами-
Буйні заквітчані весни?
Теплих дощів срібні брами?
Райдуг дзвінкі перевесла?
Повінь садів перетліла?
В травах розпатлані квіти?
Як би я,клене,хотіла
Душу тобі обігріти...
Наче обпалені ружі,
Тліють листочки-долоні...
Що ж ми з тобою,мій друже,
В світі такі безборонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288716
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Осінній ранок.Молитовна тиша
Над головою куполом висить...
Листок осики неба дзвін колише,
Відбитий в перлах свіжої роси.
Осіння сповідь.Храм старого лісу-
Немов причасник перед ним стою...
Підняли сосни прИсмерку завісу
І обкурили ладаном мою
Ще сонну душу,смутком оповиту...
І обтрусили всі мої жалі...
Здригнулись гори голосом трембіти,
Гойднули хмар застиглі кораблі.
І,наче всі мої душевні рани,
Багряне листя висипала осінь...
Так невагомо в падолисті тане
Моя молитва,світла й безголоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287911
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
В тридев'ятому царстві його не знайшов.
Стільки літ розгубив, позбивав підошов.
Бачив горе і радість, засилля біди...
Залишились повсюди мандрівця сліди.
Відпитав сім чудес, в нетрі вирвав женьшень.
Дослухавсь до людей, до заморських пісень,
Та несита жага, мов лихий оповив:
Чи не вітра у полі мандрівцем ловив?
Геть циганське життя!
Вік минув - і дарма,
Певно, щастя його не було і нема...
Збудував теплу хату. Ловив карасі.
Але снились дороги в снігах і росі,
Маривсь ледь не щоночі небачений край,
Де хмільні орхідеї, пустельний курай.
- Що ці спокій і хата...
Нехай їм греці!
Тільки б посох утримать в ослаблій руці!
І старий нетерпляче звестися хотів,
Та знесилене тіло притримала тінь...
Затужив чорнотроп. Одступив путівець.
І циганській баладі приходить кінець,
Бо не ступить на ряст наш мандрівець,
хоча,
Що шукав цілий вік - не згасало в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280023
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Журавлі так тужливо голосять,
Мов накликати хочуть біду...
На світанку розвісила осінь
Павутиння в старому саду.
І в задумі застигли тополі,
Повстромлявши у небо гілки,
І,устелені голками хвої,
Повтікали у гори стежки.
І не знаю,куди притулитись
О такій дивовижній порі!..
Мідне сонце,блакиттю сповите,
Задрімало на тихій горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277525
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 05.07.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Котить літо стиглими житами
Запашні припечені хліба.
Вже крадеться вересень стежками,
Ох,якби не стрітися-та ба...
Так жалію ту стару тополю,
Що на стріху струшує росу,
Розбере до відчаю,до болю
Листопад пісенну ту красу...
І вкрадуть смагляві мароканці
Жовтий диск з високої гори!..
Відгуляє літо свої танці
І погубить теплі кольори.
І світанки випустять тумани,
Щоб пливли димами по ставках...
Ох,яка ж ти,осене,нежданна,
Як полин душі моїй гірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267368
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Одного дня дівча повірить в диво, в повіках заблищать краплини радості,
Без сумніву, вона така щаслива, і в світі вже такої більш не знайдеться.
Загляне в сон відкритим ніжним променем, крізь ранок мальовничої чарівності,
І усміхом незмушеним, нескованим, на крок підійде вдосвіта до зрілості.
І ось дівча стоїть - в руках з кинжалами, від болю ними кволо прикриваючись,
Із спогадами теплими, недавніми, відбитки слів у мороці ховаючи.
Ця дівчина тепер з вітрами сильними зрівняється у мужній неприступності,
Щоб в небо – з неполаманими крилами, щоб в темряву – без натяку байдужості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266932
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Курівся шлях. Тьмяніли трави.
Прогіркло пахли полини.
І сонце шкірилось іржаве
На перетоптані лани.
Який то рік, в якому віці -
Вже й не важливо: йшла біда,
І голод зазирав у вічі,
І смерть стояла молода.
Глуха земля втрачала розум,
Стелила скрізь огонь і дим.
І щедрий яловів чорнозем,
І хліб од болю не родив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266324
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2011
Іду по ринку, не спішу, все бачу.
Товару повно – совість, честь, удача,
Характер, мрії, радість також воля.
Найбільша черга до людської долі.
Ось тут на ринку совістю торгують…
Частіше продають, а не купують.
А честі дуже мало на прилавку
Бо рідко хто на неї робить ставку.
Вже всю удачу зранку розкупили,
Характер сильний набуває сили.
І попит є на нього скрізь на ринку.
Слабкий не обміняють й на овчинку.
І так кругом, майже на всіх прилавках,
Немає черг… Де доля лише давка.
Я став у чергу – вибрав свою долю,
І доля ця тепер завжди зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265405
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Я не маю ні крил, ні хвоста.
Не умію стрибать і літати.
Та й барлогу, нори чи гнізда
не прийшлося в лісах мені мати.
Я не маю ні дзьоба, ні лап,
гострих кігтів і «мертвої» хватки,
ні луски, плавників, зябер, ласт,
ані ріг чи копитець на п’ятках.
Не уловлюю я ультразвук,
і не бачу я інфрачервоне,
не ходжу по стіні, як павук,
кров у жилах, як в жаб, не холоне.
Гарним пір’ям я не похвалюсь,
ані хутра, ні шерсті не маю.
Навіть шкіри, як змій, не зміню.
Більше того – лисіть починаю.
Я всього лиш людина слабка.
Маю тільки душі поривання
роздивитись Мистецтва зблизька
і не дати загаснуть бажанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265320
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Темнавий сад, глухий, забутий,
В тінистій сутені дріма.
Тиш заворожена, німа,
Наллята у прозорий бутель
Її нам виніс добрий гном,
Щоб утішались, як вином.
У цім величнім вертограді
Побачиш не дерева - храм.
Де нишкне суєта і гам,
Де подорожнім завжди раді,
Де втома і душевний щем
Тихцем розтануть під кущем.
Приходь сюди, немов додому,
Приходь о будь-якій порі -
Затишно вдень і при зорі
І літньому, і молодому,
Бо тут спокоєм обніма
Тиш заворожена, німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264151
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
На тополях вздовж дороги,
В вишині, у гущі крони,
Лише сніг з полів посходить,
В’ють своє гніздо – ворони.
*****
Птах великий з сильним дзьобом,
Він мисливець пречудовий,
З давніх пір і дотепер
Сильний птах цей, це орел.
*****
Сильний він і працьовитий,
Часом б’ють його за лінь.
Возить він вози і брички,
Хто ж не знає, що це кінь.
*****
Пишні роги, наче вази,
Хоч горішки в них піднось.
В лісі мешкає він дітки.
Звати цю тварину – лось.
*****
Як біжить дзвенять дзвіночки,
Чути з далеку дзень, дзень.
Благородний, гарні роги,
Хто ж це дітки? – це олень.
*****
Гусінь з дерева збирає,
Кожен день він робить так,
Діткам в хатку корм заносить,
Працьовитий сірий шпак.
*****
В кип'яток лишень закинуть,
Червоніє неборак,
Клешні має, хвіст пружинку,
Знають всі його – це рак.
*****
Все гогоче і гогоче,
Їсть траву і хліб в прикуску,
М’ясо нам дають і пір’я.
Мова йде про кого? - гуску.
*****
Хто ловив з полонки рибку?
Лід хвостом щосили товк?
Дітки всі його бояться,
Це страшний, зубастий вовк.
*****
Вся зелена, дує щічки,
В перетинках лапка,
Ще й скрекоче у болоті,
Це, напевно, – жабка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
Як присяде сонечко на рудім горбі -
Забринить сопілочка в золотій вербі.
Саморобна, з гілочки, вже й неголосна -
Парубоцтво дідове, дідова весна.
Хай вона - із гілочки, хай - із комиша,
Та в нехитрій музиці ой яка ж душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263002
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Гарні роги-крутороги,
Їсть травичку, міцний стан,
І кожух на ньому гарний.
Звати, як його?- баран.
***
До ставка спішить, гогоче,
Жити без трави не хоче,
Воду любить не з горнятка,
Хто це дітки? - гусенятко.
***
Хто в берлозі взимку спить?
Смокче сонний лапу?
Це силач відомий всім,
Мішка-косолапий.
***
Я хитрюща, я - красива.
Вся руда і трішки сива.
Дітки звуть мене, «сестричка»,
А насправді я – лисичка.
***
Все цвірінь, цвірінь, цвірінь,
Пострибати їм не лінь,
Як спортсмени молодці,
Скачуть сірі горобці.
***
У дупло несе горішки
І грибів складає трішки,
Скаче з гілочки на гілку,
Мова йде про кого? - Білку.
***
Хто живе в ставку, із нею,
Не життя для них, а мука.
З’їсти може, чи вкусити,
І цю рибу звати – щука.
***
Ках, ках, ках – це не курчатко,
Ках,ках,ках –не гусенятко.
Хто ж це, дітки, може бути?
Це, напевно, – каченятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Він спортсмен хороший, друзі,
Побігайчик, пострибайчик,
Хто ж це, дітки, є насправді?
Всім відомий – сірий зайчик.
**********
На гілячці біля хати
Все скрекоче і скрекоче,
Хвіст довгенький, білобока,
Певно дітки це – сорока.
**********
Величезний, сильний дуже,
Із людьми він завжди дружить,
Звуки творить, мов тромбон,
Хто ж такий це? Певно – слон.
**********
Вся у плямах, швидконога,
Шубку має, як у графа,
В неї шия довга - довга.
Ну, звичайно, це жирафа.
**********
До хатинки, що в дуплі,
Йде доріжка – гілка.
То ж скажіть, хто там живе?
Ну, звичайно, - білка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ще зозулі щастя не кували,
Не п'янили ночі солов'ї,
А твій голос запахом конвалій
Всі клітинки пронизав мої.
Переповнив ніжністю і млостю,
Що й душа затерпла - розцвіла.
І не знав я, що сказати гостю,-
З уст лилася чарівлива мла.
І було так гарно, як ніколи,
І здавалось, що змінився світ,
А всього лиш стрілись біля школи
І сказала ти мені: "Привіт!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262185
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Мій красень Київ свято зустрічає,
Весь світиться у свічечках каштану.
В цю пору місто наче оживає,
Люблю його, бо я тут стрів кохану.
Біжить метро до станції Хрещатик,
Маршрутки щохвилини їдуть містом.
Нехай воно дістанеться нащадкам,
Я тут живу і тут мені не тісно.
Чарівний Києве, мій любий, моя мріє
Стоїш віки, ти пережив багато.
Дніпрові бризи хай на тебе віють
І будь щасливий, в тебе нині свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262115
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Я люблю росіян і таджиків,
І казахів люблю, і татар.
Не люблю українців безликих,
Що не вміють утримати чвар.
За законом держави – є мова,
А в державі нам пишуть – чужий.
Не шануючи рідного слова,
Я читаю не наші вірші.
Я не проти, пишіте чужою,
Та шануйте держави закон.
Вас освятять добром і любов’ю
Щоб закон, нам не був тільки сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261783
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Любителям гумору
В школі вчителька проводить виховну годину.
- Хто ким хоче в житті бути? – Думайте хвилину.
- Космонавтом … Я кухарем, я гарним юристом,
З них один поставив планку – буду я міністром.
- А чому ніхто не вибрав учительський фах?
- Бо тоді б не було клепки у наших мізках…
Засміялись цілим класом діточки маленькі,
У вас цілий день по тридцять, ми одні у неньки.
Та й зарплату, що дають Вам не хотіли б брати.
Бо пів Вашої зарплати ми щоденно тратим.
У Вас сукня гривень двісті, ну триста від сили,
Ми дорожчі костюмчики в садочку носили.
Так що нас не агітуйте, дурних треба мати,
Щоб собі псувати нерви й жити без зарплати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257934
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 07.05.2011
За селом, у бур'яні,
Баба кози пасла.
День хороший був тоді,
Сонячний і ясний.
Раптом хмарами накрило
Небо все кругом.
Баба цапа ухопила ―
І мерщій додому.
Ну, а той дурний цапище
За мотузку як смикнув
Й за собою бідну бабцю
Бур'янами потягнув.
Через яму перескочив
Та й майнув сам до села,
А бабуся у тій ямі
Стогне бідна, ледь жива.
Враз згадала, що в кишені
Телефон у неї є:
―Подзвоню я сину Жені,
Нехай мене забере.
Натискала якiсь кнопки―
Розболівся шлунок.
А їй в трубці дівка каже:
―Поповніть рахунок.
Баба в трубку простогнала:
―Я лежу без грошей.
Поклич мені мого Женю
Чи сусіда Льошу.
Ти скажи їм, моя люба,
Хай біжать скоріше,
А рахунок я поповню
З пенсії, пізніше.
На базарі я куплю
Отого конверта.
Доню, мила, поможи,
Не дай мені вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255994
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Як здуріла баба Міла:
Підключила інтернет,
І на сайті розмістила
Ще дівочий свій портрет.
Всі параметри вказала:
Зріст,вагу,об’єм грудей,
Тільки вік свій не назвала,
Приховала від людей.
Та проте майже щоночі
Йдуть листи їй про любов.
Про її чарівні ночі
Пишуть хлопці знов і знов.
Правда,фото кольорове
Просять вислати щодня.
На що Міла хмурить брови:
-Я стара,та не дурна.
Нехай буде чорно-біле,
Де я гарна,молода,
Щоб сказати ви не сміли:
А це що за" кочерга"?
Бо вже кожне ваше слово
Гріє душу,веселить.
І життя таке чудове,
Так ще хочеться пожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255991
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Як зима - то сніги…
Як весна – береги…
Якщо літо - то гай…
Якщо осінь – врожай…
Як весна – сік пішов…
Якщо літо – пройшов…
Якщо осінь - то лист…
Як зима – снігу свист…
Як весна – журавлі…
Якщо літо – малі…
Якщо осінь – крило…
Як зима – все пройшло…
Як весна – перший цвіт…
Якщо літо – політ…
Якщо осінь – роки…
Як зима – знов сніги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253894
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 03.04.2011
Осінь виростає за плечима мами,
Золотом кидає в пасма сивини.
Повернуть до хати ноги, мов до храму
Ніжності святої, ласки й дивини.
Літо переспіє краплями суниці,
Осінь позбирає в кошики гриби…
Так додому кличуть мамині зіниці -
Сповнені тривоги й ніжної журби.
На подвір’я стану босими ногами,
Дві шорсткі долоні ляжуть на плече.
Осінь виростає за спиною мами -
Й сивину гаптує у косАх дощем …
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251186
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Я хотів би бути як ти, –
Я хотів би бути тобою;
Від самотності утекти,
Від пустелі до водопою.
Буть тобою, хоча б на мить,
Променистою, чарівною
І від тебе – себе любить!..
Але хто тоді буде мною?
29.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250478
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 30.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2011
На морі штиль.
Розвіявся туман.
Лазур лоскоче лагідно лиман.
І чайка у стрімкому віражі
крильми горта химерні міражі,
що, наче сни юначі, наче сни,
впливли у рань із дальньої весни
вітрилом мрій...
О Грінівський роман,
твій світ надій любов'ю змів обман.
Твій світ навчив нас вірити в дива.
Твій світ - не відступ, а передова
добра і зла у смертному бою,
де я в шерензі у твоїй стою
за лицарство, за торжество краси.
...На обріїї - кармінні паруси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248243
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2011
Стати б справжнім патріотом,
а не плакатись лише,
повторить Тарасів подвиг,
боронити все своє
від агресії чужої,
від завозу ГМО-жратви,
від «братерської» любові
прокремлівської братви,
від їх «благ» колоніальних,
хамства, пихи і погроз,
їх паскудних серіалів,
нафто-газових загроз!
Від їх теле-самогону,
що отруює тебе,
від бидлячого шансону
в зомбо-ящиках ТБ,
від мерзоти політ-бл…дства
своїх блазнів і наброд,
толерантного «хахлятства»
захистити б свій народ.
Свій хребет не підставляти
під зросійщення батіг,
власну гідність захищати
зможеш ти?
А він же зміг!
09.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246090
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 10.03.2011
З кам'яної столиці
до рідного краю
стільки подумки йшов,
та не йшов,
а летів!
Там йому перебендя
на кобзі заграє,
там себе малим стріне
в чужім полотні.
Онде мазанка їхня,
пахуча левада.
Вийшли мальви назустріч,
а мами - нема...
Познімала брилі
босонога громада,
і не літо надворі,
а люта зима.
Давить груди хвороба -
дожити б до ранку...
Не Лукера -
Вкраїна подасть рушники!
Він підводиться кволо.
Вдяга вишиванку.
Він ще піде.
Він прийде
в грядущі віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245971
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Домівка рідна в гості кличе знову.
Рішила твердо: щоб там не було,
Поїду влітку я обов`язково
У чергову відпустку у село.
Зніму найперше туфлі на підборах,
На ґанок речі кину нашвидку
І розстелю рядно під осокором, -
Спочину мить у свіжім холодку.
А скуштувати найсмачнішу воду
Піду босоніж в берег навпрошки
З пустим відром через рясні городи,
Де гарбузиння лізе на стежки.
Зірву з капусти крадькома листочок,
Поки дід Кость не вгледів з-під бриля.
Бо гріх не випити води ковточок,
Було б не варто й їхати здаля.
В старій криниці розживусь водою,
В котрій до ранку плавали зірки,
І водночас, де кладка під вербою,
Наріжу оберемок осоки.
Повідчиняю настіж вікна в хаті,
Підлогу чисту зіллям устелю,
Візьму з полиці глечики пузаті, -
Квітками мальви їх розвеселю.
Та серця стукіт буде рвати тишу
І струсить з вій просолену росу.
Нарву в саду я мамі стиглих вишень
І в пригорщі... на цвинтар понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236265
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 23.02.2011
Скільки люблено,
цьомано,
прощено...
Скільки ношено,
роджено,
зрощено...
Скільки вимито,
випрано,
вишито...
Скільки носиків,
ротиків
витерто...
Скільки зморщено,
зстарено,
зношено...
Скільки слізьми і сумом
орошено...
Та якби залишитись
вродливою,
Тоді я і померла б
Щасливою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236489
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.02.2011