Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 16.04.2011
Хтось має дім, хтось – за мільйон картини…
Він любить зорі, зорі в молоці
Та чує вслід: - Куди ти преш, ск*тина!
І сльози, ніби совість по щоці.
Його весь дім - стара у парку лава,
А ковдра-ніч приходить, як маля,
Коли над містом постає заграва -
Стрічає сонце спіле він здаля.
Він втратив все: роботу, дім, дружину
(Вона його покинула на дні),
А вірив так. Колись. У Батьківщину…
Щокою сльози - як по полотні.
Не вбив. Не вкрав. Лихі курйози доля
Готує кожен день і повсякчас…
Він так плекає в грудях мрії кволі,
щоб вкотре підкорити свій Парнас…
Безхатченко чи бомж на нього кажуть,
Колючі фрази в спину, мов кілки.
Ніхто ж не бачить, як у душу вражу
Весною заплітаються квітки…
(до вірша використано рисунок Ларського Миколи «Бомж»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249800
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
«Счастье целого мира не стоит
слезы на щеке невинного ребенка…»
Ф. Достоевский
Мала. Розхристана…Лице невмите
Шнурочок. Хрестик. Зболена душа
Худющі плечі гріє тóнка свита,
Життя ж не варте й мідного гроша…
Вона – сирітка. Не згадає маму,
Про тата надто спогади сумні.
Мала не розуміє долі драму:
від раку – мама, тато – вмер в тюрмі…
Сиріточка… тамує вивих долі,
та очі щиро сяють на лиці.
Йдуть в безвість тротуаром ніжки голі,
З півнеба очі. Хрестик у руці…
10.03.2011.
переклад російською Наталі Мазур тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Завірюха застеляла
Землю запалом зимовим.
Звідкись заєць завітав.
Зиркнув зостраху – злякався.
Загадково здивував:
Замість зникнути - зостався.
"Змерз зайчисько - здогадався –
Зимно здобич здобувати".
Зголодніло завагався –
Забрав зайця зігрівати.
Змерзлу знахідку зігрів:
З’їв зерняток, заховався,
Згодом затишно заснув...
Зимував, зміцнів, звикався.
Закінчилася зима -
Зникли зимні заметілі.
Заквітчалася земля,
Зяб зелений зарясніє.
Зойк зозуль заполонив,
Задзвенівши, завесніє
Зайця звиклого звільнив -
Зі збентеженням, зрадіє.
Закружляв, затупцював –
Зрозумівши, звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.
26-29.01.2011 (в ред. 04.05.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237655
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 15.03.2011
другий день. сік томатний. самбука.
телефон у режимі «без звуку»
б’ють хвилини – розпечені краплі
від мовчання – і серце на клапті
в тиші звуки мов куль міліграми
замальовую пензликом шрами
алкоголь замість чаю й отрути
«…абонент в недосяжності…» - чути
третій день… я чекаю… щомиті…
нерви дротом колючим пробиті
в щасті ж – ниточці кардіограми
гострі я відшліфовував грані
не мовчи. то ж не смутку образа
недомовлена поспіхом фраза
намагаюсь її осягнути …
«…абонент в недосяжності…» - чути
пересуди, обмови, обмани
голос змовк, мов зашиті кармани
в тиші я не зумію мовчати…
але знаєш – я вмію чекати...
PS. …чекаю твого дзвінка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235239
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 15.03.2011
Я вот думаю: – не пойти ли к чёрту!
(я всегда так думаю…простите!)
_____________________________________________________
Привет… меня к тебе послали снова,
Я, как и прежде, здесь в прихожей постою
Спрошу себя ещё разок сурово,
Когда я быть незваным – прекращу?
Я знаю – ты мне рад! – спешишь на кухню –
Поставишь чайник - и найдётся черный чай
И мне, как в первый раз - покажется уютно…
И я скажу врагу – почаще посылай!
Да что скрывать – мы старые друзья…
Изношен пол от частого хождения
Вот табурет, где я сижу всегда,
Когда ловлю за хвост - жар-птицу невезения…
Здесь даже, кажется – зубная щётка есть,
Как память о желании замкнуться…
Тогда действительно: во мне дурная месть
Хотела против каждого проснуться…
Но всё прошло…. Теперь не часто я
Иду знакомой, неухоженной дорожкой…
Наверное, берут своё года –
Я начал есть серебряною ложкой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180073
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 14.03.2011
Пустое...
В чистом утреннем тумане -
Мне показалось, что нас двое...
Но сел туман... и ветра языками
Слизало горе.
Тихо в доме...
Через окно забрался дождь
И будто стонет...
Молит...
Ударил в ставни шквал...
Пустое...
Посыпалось стекло...
Часы раздались боем...
Но мыслей не нарушить - мысли строем
Передвигают время
С горем
С воем
Я ведь один...А думал - двое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177212
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 14.03.2011
Цілуються на площі голуби...
Старий жебрак пильнує за руками.
У нього – очі неба, голубі,
І все життя – у жмені з мідяками.
За милостиню Долю не судив,
На плечі інших не складав тривоги,
Він, мов дитина, вірив в диво з див:
Ще хоч би раз піднятися на ноги.
Зсипав своє «багатство» у гаман,
Ледь стримував сльозу на повідочку…
…дружини мріяв обіймати стан,
та мріяв мати сина або дочку…
Цілуються на площі голуби…
підходять ті, хто серцем серце слухав.
Старий підводить очі до юрби
й збирає посмішки до…капелюха.
(до вірша використана картина В. А. Тропинина "Старик нищий")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246856
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Присвячується всім хто в пошуках “кращого” залишив Україну.
Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.
Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай…
І. ПЕРШИЙ КАДР
Кімната.
Вона сиділа на підлозі, обійнявши подерті коліна. Де він? Чому так довго його не має. Знову залишусь одна. Він забув про мене. Куди мені йти далі? Я так більше не можу. Самотня. Все життя самотня.
Руки охопили голову, прикривши очі, з яких почали виблискувати сльози. Пальці ніг скрутились до майже неприродного стану, неначе їх взагалі хтось відсік. Губи почали тремтіти, з’явилось відчуття холоду. Тіло покрилось мурашками.
Треба щось на себе накинути. Одягтись врешті-решт.Оголене тіло скочило з підлоги та шкандиляючи на ліву ногу закрокувало по кімнаті. Ліва п’ята перебинтована. Після невдалої спроби виламати зачинені наглухо двері, відчула біль. Потім, вже коли прибрала ногу зрозуміла, напоролась на цвях.
Двері кімнати забиті. Їх не виламати. Виходу нема.
Сама кімната була достатньо велика, але вміщувала в собі не багато. В одному кутку стояло не заслане ліжко з брудною білизною. Над ліжком прибитий великими цвяхами висів килим з зображенням сім’ї левів які відпочивають на галявині. В протилежному кутку стояла перекошена на бік шафа з відкритими дверчатками, які вже не закривались. А з шафи випиралися штани, нижня білизна та різний мотлох. Кілька стільців, а саме три, повалено валялись по кімнаті. Меблі на цьому закінчуються. Старі шпалери жовтого кольору робили спробу придати цій убогій кімнатці навіть якійсь затишок.
Все це можна було побачити завдяки світлу, яке пробивалось сюди скрізь маленьке вікно, але воно було настільки високо, що якщо і залізти на шафу, то все одно не дотягнешся. А з протилежної стіни можна побачити, як за склом чорніють грати.
Шанси хоч якось вибратись з цього місця дорівнювали нулю. На підлозі утворився справжній гармидер, що тут тільки не було, починаючи з вирізок з глянцевих журналів, з зображенням привабливих дівчат з оголеними місцями глянцевого тіла. Різнокольорові папірці, ґудзики, шматки тканин, клей ПВА, який завалившись на бік розливався білою густиною по підлозі, шматки волосся, розкритий плівковий фотоапарат “Смена” з засвіченою плівкою, світлини. Світлин було дуже багато, вони були скрізь. Крім підлоги ще й наклеєні на стіні.
Порившись в шафі, одягла рожевий халат з великими червоними квітками. Засунувши руки до великих кишень й витягнула використаний презерватив з якого виливалась біла рідина.
Гидко!
Бр-рр!
Тьху!
Презерватив вже летів.
Впав біля фотоапарату.
* * *
Зігрілась.
Настрій піднявся.
Яке велике бажання подивитися на себе. Але в цьому місті немає люстерка.
Мляво крокувала по кімнаті, обрисовуючи коло та наступаючи на весь той хлам, що був навколо. Раптом пальці ніг торкнулись однієї світлини. Цікаво. Нагнулась та зайнявши позу лотоса обхватила двома руками кадр минулого. І заплющила очі…
* * *
Великий широкий коридор. Вікон не перерахувати. Над десятикласницею схилилися дві жінки. Кругле дитяче обличчя, великі мов цілий океан очі, довгі русяві волосся заплетені в косу, аж до талії.
Нове місто. Нова школа.
- Не бійся донечко, тут тобі буде краще. Он диви яка школа, не рівня той що в селі. І бібліотека мабуть велика. Тут і танці є, і музичне. Ось спитай у вчителя. Це твій класний керівник Марія Георгіївна.
- Федоровна ,- виправила російською вчителька, - И ни только танцы. У нас много чего есть. Много кружков по интересах, даже фотокружек.
- Доця, подивись на себе в люстерко, на кого ти схожа. Не плач.
- Не треба люстерко.
- Только фотоаппарат оставь матери. С собой не бери. У нас свои есть.
- Ідеш?
Останній раз запитала мама.
-Так.
Мама залишилась в коридорі.
Крок в нове життя.
Двері зачинились.
Відчуття, немов ти на пороховій діжці. Очі не знають куди подітись. Руки й ноги тремтять. Не думала, що так буде важко. Вони всі такі великі, а я маленька, неначе Дюймовочка. Велике місто й великі люди. Такі похмурі, немов на ворога дивляться. А які тільки суворі немов та ЗИМА.
Москва.
Вчителька знайомить.
- Леся. Мене звати Леся. Я з України…
Виплющені очі хлопців, вивчали, мабуть кожний міліметр тіла. Хмурі погляди дівчат. Он Машка, аж губу прикусила.
А я - сама ВЕСНА!!!
ІІ. ДРУГИЙ КАДР
Кімната.
За мить сиділа на стільці й відкоркувала вино, яке знайшла під ліжком. Червона рідина потекла в горло.
Теплішало…
Ще…, ще…, ще…
Голова обертом. Рожевий халат вже не потрібний. Я не самотня.
Да…, да…, да…, сто разів да!
Розхитавшись на стільці, посунулась назад.
Буу…ух!
Все обм’якло. Пальці розжали пляшку і рідка рідина обняло оголене тіло, розливаючись з грудей та вниз живота, утворюючи червону калюжку в районі пупка. Голова ударившись о фотоапарат вивернулась в бік. Фотоплівка випала, зашелестіла в повітрі немов спокуслива змія та вмокнулась в червону рідину, але вже не в рідку а густу, яка тягнулась з маківки голови. Очі ще відкриті і дивлячись на фотоплівку повільно заплющувались…
Бліда тягнуча рідина з презервативу змішалась з кров’ю.
* * *
Гучна музика, себе не чутно, мільйон різнокольорових промінців відбиваючись від пустих, повних та напівпустих пляшок, бокалів засліплювали очі. Зала повна молоді. Вони вже всі мої. Мої? Дивно, чому я їх так назвала? Чи можна назвати їх друзями? Справжніми друзями. А яка різниця, я в центрі уваги… в центрі світу… Земля обертається навколо мене!
Аж голова обертом. Вже і сил нема танцювати, а ноги й руки все продовжують рухатись в такт музики. Ніби вони не керовані. Ох ця музика… це кайф.
Ще…, ще…, ще…
-Ти згодна….?! Ми тебе познімаємо, ось фотік є – “Смена”!
-Що ти кажеш?! Не чую!
-Кажу пішли тебе знімемо! Підеш?!
-Да…, да… да!
Все обм’якло.
Що зі мною? Немов сон. Мені гарно чи погано, солодко чи гірко?
Голоси. Багато голосів.
-Давай Коля двигайся скорей. Ты не один.
Чоловіки, скільки їх? Все… вже відчуваю тільки біль.
-Дивись скільки крові!
-Ого!
-Во…, девка дает.
-Я кончаю…!
-Вот тут снимай! А ну дай сюда фотоапарат!
-Ану… тише мне!
О,…, це вже знайомий голос.
-Марія Георгіївна?
-Федоровна! Плохая ученица. Наверное, и студентка плохая. Школу закончила, а так и не знает, как учителя зовут. Закройте ей рот. А лучше влейте туда водки. У нее сегодня, как говорят на Украине – СВЯТО.
Останнє, що чула був сміх.
Сміялись всі, крім неї.
ІІІ. ТРЕТІЙ КАДР
Смутні часи перебудови.
Коли вже вчилась в університеті, то вже жила в гуртожитку. Як і всі вчилась палити, пити та бігати на дискотеки. Грошей нема. Їла одні булки. М’ясо розкіш. Досить згадати “снікерс” розділений на тринадцять дівчат.
- Але я в Москві.
* * *
Кімната.
Вона так і лежала. Непорушно, неначе камінь. Аж раптом на обличчі з’явилася посмішка. Пальці зарухались а руки почали обнімати, а потім ласкати своє тіло, яке судорожними ривками підстрибувало вгору, вгору…
* * *
-Мамо, я відлітаю до Америки.
-Як до Америки? Звідкіля у тебе гроші….? А навчання?
-Мамо не починай. Прошу тебе.
-Ти так змінилась. Я тебе не пізнаю. Де ти швендаєш ночами!? Я питала за тебе, ти тижнями не з’являєшся в університеті! І в гуртожитку не ночуєш!
-Мамо, тільки не треба мені лекції читати. Домовились?
-Чим ти будеш займатись в Америці?
-Мамочка, все буде гаразд. Такий шанс перепадає один раз в житті. А я до речі артисткою, або навіть “звездою” стану. Мамо, я ВЕСНА, у мене все попереду.
ІV. ЧЕТВЕРТИЙ КАДР
Кімната.
Підвелася. Підійшла до стіни й притулилася, відчувши вже приємну прохолоду. Серце шалено калатало. То кидає в жар, то морозить. Що зі мною?
Голова перестала боліти та кровоточити, але червона підлога від вина та крові, врізувалась в очі нагадуючи про біль.
Як тільки погано, коли не має люстерко. Важко себе не бачити зі сторони. Самотнім людям обов’язково треба мати люстерко. Навіть папугам в клітку ставлять їх, щоб від самоти не вмерли.
Чи до лиця мені ця біла сорочка? Її мама вишивала. Згадались улюблені страви. Пироги, які смачні лише у мами.
До лиця, неодмінно до лиця. Я ще гарна і вродлива. Я ще потрібна, але кому… А кому не знаю…
Нахилилась і розкидаючи мотлох на підлозі знайшла сережку. Ось так, тепер я знову буду наче ВЕСНА. Взявши сережку встромила в мочку. Руки різко відірвались від вуха, очі заплющились, губи стиснулись. Сережка відлетіла до шафи.
Виступила кров і закапала на комірець сорочки.
Знову біль, знову все червоне…
Розчавлена калина.
* * *
Материнський плач.
-Ти чим думала…? Невже аборт?
-Ні, я буду народжувати, у мене буде сім 'я. Чоловік і дитина.
-То ти, вже до Америки злітала. Сраму скільки було! З університету вигнали. Донечка ти продаєш себе, свою красу, свою ВЕСНУ. Я вже знаю звідкіля у тебе гроші. Кому ти вже така потрібна? Тато так хотів, щоб…
-Мама досить про батька. Його не повернеш. Не плач. З мене досить. Краще подивись на це.
-Що це?
-Спеціальним апаратом сфотографували, під час медичного огляду. В нашому селі такого немає і мабуть ніколи не буде. Це його перший знімок.
-Хоч би не останній.
* * *
- …повтори, что это …?
- Це дитя. Я… ти… він… Ми… Сім’я … Навіщо рвеш? Ні! Не треба! Не треба… Прошу тебе, будь-ласка не треба…
Материнський плач.
- Здесь тридцать тысяч рублей. Ты знаешь, что надо сделать. Заработаешь, отдашь. Не хнычь. Не люблю сопливых девиц. У тебя контракт, иди, работай. Хмм… семья, рассмешила…
Сміх “батька”
V. П’ЯТИЙ КАДР
Кімната.
Сорочку довелось зняти.
Стала посеред кімнати. Гола. Голова опущена, довге волосся закриває обличчя і груди.
Одинока і гола. Гола і одинока. Самотня.
Заплямована кров’ю сорочка лежала у ніг. Внутрішній стан був настільки спустошений, що казалось душі в цьому тілі ніколи й не було.
Тридцять серебряників – тридцять тисяч рублів.
VІ. ШОСТИЙ КАДР.
Кімната.
Котра зараз година. Ніч. День. Ранок, чи може вечір. Скільки я так простояла.
Впала.
VІІ. СЬОМИЙ КАДР.
Лікарня швидкої допомоги.
- Немедленно в операционную. Почему она в таком виде.
- Таковой… привезла милиция. Проститутка. Перерезала себе вены стеклом бутылки из-под вина и предварительно голодное истощение. Оставили сдыхать в заброшенном доме. Наигрались куклой и выбросили.
- Кто нашел?
- Съемочная группа фильм снимали. Как его там… режиссер Арфушин. Хотел смерть показать. А тут такая находка. Она еще артисткой стала.
- Какой возраст?
- Документом нет. Тяжело определить. Проститутки… они быстро стареют.
- Родные есть?
- Какие родные? Конечно нет, скорее всего, с Украины.
- Доктор у нее нет пульса…
- ???
- Ну, вот теперь ты точно звезда.
Зняв лікарський колпак.
VІІІ. ВОСЬМИЙ КАДР
Небо.
Навколо все біле.
Біле.
Біле.
-Нарешті! Чому так довго? Я тебе чекала. Чи ти забув про мене. Куди мені далі?
Закрила долонями очі.
Він запустив руку до кишені і щось дістав. Іншою рукою відтягнув її руку з очей та вклав до долоні твердий предмет.
Відкрила долоні.
Люстерко.
- Подивись на себе і визнач сама…
ІХ. ДЕВ’ЯТИЙ КАДР
Ні…це вже була не ВЕСНА.
Мертва ЗИМА.
* * *
Великий широкий коридор. Вікон не перерахувати. Над десятикласницею схилилися дві жінки. Кругле дитяче обличчя, великі мов цілий океан очі, довгі русяві волосся заплетені в косу, аж до талії.
Нове місто. Нова школа.
- Не бійся донечко, тут тобі буде краще. Он диви яка школа, не рівня той що в селі. І бібліотека мабуть велика. Тут і танці є, і музичне. Ось спитай у вчителя. Це твій класний керівник Марія Георгіївна.
- Федоровна ,- виправила російською вчителька, - И ни только танцы. У нас много чего есть. Много кружков по интересах, даже фотокружек.
- Доця, що з тобою. Прокинься…,- мати схопила її двома руками за плечі і почала трясти, - Ну ти знову в хмарах літаєш. Припини! Чуєш мене! Подивись на себе в люстерко, на кого ти схожа.
- На ВЕСНУ.
- На кого…?
- На ВЕСНУ!
- Да хоть на ЗИМУ. Пора идти в класс. Только фотоаппарат оставь матери. С собой не бери. У нас свои есть.
- Ідеш?
Останній раз запитала мама.
- Ні... Повертаємося до України!
Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.
Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай…
21.05.2010р. (м. Київ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246690
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Мы все эгоисты. До лучших времен,
Катаясь в комфорте и лени,
Мы без угрызений друг другу соврем
И без угрызений - поверим.
Из всяких законов, мы верим в закон:
"Тебе, что других больше надо?!"
Мы вовсе не будем спешить на ваш стон.
Сдыхаете? Мы даже рады!
Мы лишь для себя, о себе и к себе.
Девиз наш: "Моя хата с краю!"
Мы прочно закрылись в своей скорлупе:
Улитка - преддверие РАЯ?
Ереван, Армения 17.03.1969 (58)
Новая редакция - 18.01.2010
P.S.
В продолжение темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Вы так далеко, что в ушах рассеклись километры,
Я целую жизнь не смогу отыскать Ваших глаз.
Я в прошлом – огонь, но сейчас я лишь горсточка пепла.
Найдите меня. Я устала так долго ждать Вас.
Устала вдвойне от нарочных напрасных волнений.
Вы будете ждать как всегда. Но меня ли, меня?
И только эскиз на стенах возрождающих теней,
Как пепла метель, как последняя горстка огня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246429
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Не від'їзди, не від'їзди! -
Мене вмовляють поїзди.
- Залишся! - тихо просить вечір,
Торкаючи, як друг, за плечі.
А ти мовчиш, одна мовчиш -
Німими струнами звучиш.
І любі очі хилиш долу,
Мов перекреслюючи долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246426
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011
не тривож мою душу очима
заховай їх блакить в незабудки
я давно вже шукаю причину
невловимого болю та смутку
не тривож живі рани словами
переплетеними із сумлінням
ти сама говорила – між нами
ані іскри ні сили тяжіння
час застиг молоточком у скронях
на однім перехресті знаходимось
не тримає тепло на долонях
ми розходимось? так…ми ….
(до вірша використана картина Петра Гулина «Перехрестя доріг»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245267
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
Когда болеешь -
Время - ждёт тебя за дверью,
Только сделай шаг.
Холодные ладони обхватили кружку с зельем,
Шум - в ушах,
И сон, как женщина, -
Сочувственной слезой -
Размоет мысли:
Поднимется забвение стеной
До самой выси.
В обойме дня -
Четырнадцать таблеток...
И трое понимающих людей.
Стреляй - судьба!
Давно пора сорвать замки - с температурных клеток,
Для злобы дня!
...а время ждёт за дверью...
Хочешь - сделай шаг...
Там есть - остроконечное "не верю",
Там - друг
И - враг,
И треснувший бокал любви -
Сочится виноградным соком,
Там чей-то рядом след,
Оставил человек,
С душой пророка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211591
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 06.03.2011
Я мог бы погибнуть от каждого отдельного аффекта, присущего мне. Я всегда сталкивал их друг с другом.
Мое сильнейшее свойство -- самопреодоление. Но оно же по большей части оказывается и моей нуждой -- я всегда стою на краю бездны.
______________________________________________________________________
Я не думаю тепер…
(Коли я – думав?)
Якби не страта від людей –
Я б сам себе усунув…
Я сам страждання віднайшов
Над купoю любові –
Бо так бажав! Бо та любов –
Частіше - поза грою…
Та я не проти почуттів!
Я може - більш за інших
Їм присягав та з ними жив
У небезпечній тиші…
Мене притягує – важке,
Не здатне на відвертість –
Що є – то є
Усе моє
До біса іншу чемність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180218
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 05.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2011
полуничного. я дістану банку варення.
шоколадних. знайду коробку цукерок.
ванільного. хочу цукру. навіщо..?
а я читаю філософську книгу.
кави. а. ні. мабуть чаю.
із лимоном. гарячий. так хочеться.
у кутку. під підвіконням. біля батареї.
сидіти та грітися. а мені байдуже.
ще не вечір. але я хочу вже темну ніч.
підпалити. фольгу. від вчорашньої шоколадки.
а ще. дивитись на небо та рахувати зірки.
і загадувати бажання. коли падають.
як в дитинстві. какао. із печивом.
казку на ніч. чудова реальність.
а тепер. краще з мріями. засинати.
тебе. уві сні. бачити.
так спонтанно. раптово прокинутися.
на годиннику. початок п'ятої.
знов все наново. полуничне варення. чай без цукру.
думки про тебе. "щезни з зорями". пошепки.
31/01-01/02/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188193
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 04.03.2011
вас забываешь. а вы не можете забыться.
такие траблы. хоть бы с горя не напиться.
а эта гордость.за-е-ба-ла. да ну нафиг.
ты в голове моей использовал весь трафик.
вас забываешь. а вы не можете забыться.
незабываемые,к чёрту. мне б смириться.
но я привыкла. this is fucking. это точно.
вали же с памяти моей безумно срочно.
___
сорри,за неценз. накипело)
21/08/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207094
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 04.03.2011
Сьогодні Прощена Неділя
І я прошу тебе - пробач!
За те, що кращі дні злетіли,
Що замість сміху - тільки плач.
За мрії - ті, що не збулися,
За смуток втрачених надій,
За ранній шепіт падолисту,
За срібло в зачісці твоїй...
За все, що зроблено лихого,
За все, що добре не зробив,
Ти не тримай на серці злого,
Адже одну тебе любив.
Адже одну тебе кохаю
Й кохатиму по крайню мить.
Пробач, як я всім пробачаю,
Хай моє серце не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244969
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Прости, но я сегодня не приду,
Нет сил произнести: "прощай навечно"...
Мир замер вдруг, как будто на ходу
Не смог сказать, что время скоротечно.
Прости, что я сегодня не приду.
Мне душу рвут вопросы без ответа:
Зачем Судьбе гасить твою звезду
В июльский день посередине лета???
Прости, что я сегодня не приду.
Пускай друзья передают мои "Приветы",
Я обязательно попозже загляну...
Со школьным фото... В чёрное одета...
Посвящается однокласснику - Лёше Тупице, чья жизнь трагически оборвалась в самом расцвете лет. Сегодня, 20 июля 2010 года, его похоронят на одном из кладбищ г. Чернигова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201858
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 04.03.2011
Зупинися...
___________Послухай,
_____________________я плачу,
Мої сльози вдаряють у струни буття.
Бачить Бог, що я маю за вдачу:
Я будую й руйную свої почуття.
Зупинися...
_____________Дивись -
_______________________я чекаю,
Кожен крок твій лунає у серці моїм.
Подивися, побач - я кохаю,
Я не зможу без тебе прожити. А втім...
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159261
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.03.2011
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 04.03.2011
«Дощі»
Дощі. У місті йдуть дощі.
Як сльози ллються. Небо так безкрає…
Щось плаче в тій розпещеній душі,
Щось стогне, схлипує, зітхає.
Туманом прилягає до землі.
Так пригортає, як свою дитину.
А то зникає, наче увісні,
Чи вітром крикне: я до тебе лину!
Будинки сірі, мокрі і старі.
У них ховається щось дике і нестримне!
Мабуть комусь болить, десь там, вгорі,
Вітрами розвиваючи таємне.
В якійсь пустій і замкнутій душі
Навіки заблукало лихо.
Коли ти плачеш, завжди йдуть дощі…
Тебе я втішу і промовлю «Тихо-тихо…»
2008 Tania
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242051
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2011
Вже зима підступається люта –
Довгі ночі, короткії дні,
І пісні мені, жаль, не почути,
Що співала ти, мамо, мені.
Не побачити сіріїї очі,
Що приховують тугу свою,
А за вікнами вітер шепоче:
Не сумуй, твоя мама в раю!
Будуть спогади сонячним світом
Заглядати у серце моє,
Я вже знаю – нікуди не дітись,
Від зими, що в житті настає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221639
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 19.12.2010
За вікном незримі мури.
Квіти, трави і кущі.
Хтось почує гуркіт фури,
Хтось почує крик душі.
Серед ночі барабани...
Хтось вгамовує безсоння.
Хтось заснув, а хтось поранив
Кисті рук об підвіконня.
За вікном гітара грає.
Хтось напише на газеті:
" Вибач, виходу немає...
Вибач... як ти... хто ти... де ти? "
Ти сумуєш?.. Не сумуєш...
Там в аптечці справжні ліки...
За стіною крики: " Чуєш? "
Тільки я засну навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226159
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 19.12.2010
Я вже звикла до поз невидимки.
Та невидима тільки собі.
Я не можу зробити розминки,
Бо застрягла в проточній трубі.
( Важко дихати, важко дивитись...
Я ж сама захотіла так бу...
Я дощем захотіла пролитись,
Тож залізла в проточну трубу. )
Я намріяла різні кончини.
Я не знала, що досі жива...
Для веселощів мало причини,
Не пролазить в трубу голова...
Я кричала, благала, солила
Щоки слізним, пекучим дощем.
Я не дощ, я велика горила,
Що рида під залізним плащем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227941
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 12.12.2010