Вже весняний, віщий вітер
Віє вихром відчуттів.
Всіє всі вербові віти,
Воскресив вогонь віків.
Всюди він відродить велич,
Всіх весняних володінь.
Вільхи волотями встелить,
Вкриє вигін вдалечінь.
Втонуть відплески водоймищ,
Вдень виблискує вода.
Вічністю вишневих вогнищ
Врешті вістує весна.
Вікна вирію відкрила,
Віру в відданість взяла.
Вдача весноньки вразлива –
Вабить вродою вона.
Вир веснянок, водограю,
Візерунки віт-вінків,
В’ється вересом, вражає
Висі втілення вогнів.
Все водночас відкриває:
Вгору, вшир, все вдалині.
Вишиванкою вітають
Веремії весняні.
08.03.2011 (в ред.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245839
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Вона його чекала все життя,
Шукала зустрічі, приписувала мрії…
Не помічала, як роки летять,
І не контролювала свої дії.
Вона була солодка і легка,
З очима чистими і світлими думками…
Він був як скеля, без чутливого витка…
З міцними волохатими руками.
Він обіймав розбещених дівчат,
Не помічав її відкриті очі…
Вона тихенько плакала в халат,
Хотіла з ним залишити дівочість…
Чому ти думаєш, що він твоя стезя?
Чому ти ріжеш серце сподіванням?
Облиш! It is impossible! Нельзя!
Кохай того, хто здатний на кохання!
11.02.2011 року 23:27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240490
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Світанок. Сяйво сонця
Січневе сніжно-світле.
Серпанок снігу сонний
Сріблястий спокій сипле.
Суцільно світлокосі:
Стежки, смоли́сті сосни.
Схилились стоколоси -
Стрічки сухі, серйозні.
Синиці скраю спритно
Стрибають серед світла.
Скарби сховались ситні -
Свята суворість світу.
Стрілою спурхне-скочить
Сполоханий світанком,
Синичий стрій співочий
Співає спозаранку.
Світання славно січня
Сумуючи стрічають.
Сніжинок ситець сніжний,
Святково сонцем сяє.
9.01.2011 (в ред. 06.04.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233905
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 13.02.2011
Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Завірюха застеляла
Землю запалом зимовим.
Звідкись заєць завітав.
Зиркнув зостраху – злякався.
Загадково здивував:
Замість зникнути - зостався.
"Змерз зайчисько - здогадався –
Зимно здобич здобувати".
Зголодніло завагався –
Забрав зайця зігрівати.
Змерзлу знахідку зігрів:
З’їв зерняток, заховався,
Згодом затишно заснув...
Зимував, зміцнів, звикався.
Закінчилася зима -
Зникли зимні заметілі.
Заквітчалася земля,
Зяб зелений зарясніє.
Зойк зозуль заполонив,
Задзвенівши, завесніє
Зайця звиклого звільнив -
Зі збентеженням, зрадіє.
Закружляв, затупцював –
Зрозумівши, звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.
26-29.01.2011 (в ред. 04.05.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237655
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 13.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
По стерні колючій бігла без оглядки
Волошкова мрія, виткана з весни…
Дикого волосся розвівались прядки,
У вітрах шукали ті травневі сни…
Полонили простір пахощі медові,
І купались в сонці зніжені пташки,
Та тікала мрія із тенет любові,
Погубивши в полі голубі стрічки.
І тікала мрія у діброви темні,
Поколовши ноги об стерню образ…
І топила очі у плачі даремнім,
І на світ дивилась, як в останній раз…
Світ надій весняних вже спіткає осінь,
І холодить серце вересневий плин…
Золотаву мрію покриває просідь
І очей-волошок вицвітає синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229998
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Хочу бути для тебе росинкою
Що розтане у тебе в руці,
Хочу бути для тебе сльозинкою
Що тихенько сповзе по щоці.
Хочу стати для тебе єдиною,
Лиш про мене щоб мріяв одну
Хочу стати для тебе годиною,
Що розбудить у серці весну.
Лиш тобі подарую я ніжність,
Що у серці моєму живе,
Щоб тривало це цілу вічність
І життя починалось нове!
© Copyright: Валентина Франчук, 2009
Свидетельство о публикации №1910232358
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227222
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 12.12.2010
Ненавижу, если зарезают
Слово, строчку... Не люблю оков.
Ненавижу, если подменяют
Счастье под названием любовь.
Ненавижу, если из корысти
Горько брызжет липкая слюна.
Ненавижу, если чистых мыслью
Садит в тюрьмы слабая страна.
Ненавижу если идиоты
Учат жизни, не пройдя пути.
Ненавижу, если стих кого-то
Заставляет пить или уйти.
Ненавижу трусов и подонков,
Тех, что отбирают честный хлеб.
Ненавижу тормозов на гонках
И козлов, что разбирают склеп.
Ненавижу тех кто льет отраву
В вены детям с ночи до зари.
Ненавижу тех кто ради славы
Строят замки на чужой крови.
Ненавижу боли расставаний,
Ненавижу без надежды ждать,
И чтоб в страхе нищеты, страданий
От мальца отмахивалась мать.
Ненавижу, что не перечислить
Всех, кто не достоин быть в строю.
Ненавижу, что не слышат истин
Те кто хочет лапы греть в раю.
Ненавижу! Так берет за душу,
Что не в силах это изменить.
Прет одно – не раб, не равнодушен.
Значит нужен, значит буду жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226590
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 11.12.2010