Ватаги семафорів полонили мене
коли я проїжджав повз Мон-Реаль
я бачив величезного птаха,
що ніс серце австралійського кенгуру
і тоді я подумав, що трава, яку я курив
2 дні тому в Пітсбурзі могла мене тримати ще досі,
пізніше я побачив жінку і коня
жінку-коня
чи коня на жінці?
я не розібрав
моя увага розсіялась разом із хмарами
проте незабаром я знову побачив двох жінок
вони кохались й цілувались
наче амазонські піраньї;
«Ох же ці лесбійки»-
Із розпачем мовила бабуся
поруч мене
«Завжди трахаються в заборонених -
громадських місцях,
йобані ексгібіціоністки»-
цими словами бабуська «знищила мої зуби»
я нестримно вибухнув сміхом
склалось таке враження, що ефект від трави
не скінчиться ніколи.
Далі було цікавіше,
я бачив електронні пости
пости з електронними солдатами
Вони мило всміхались мені й пропонували
ще трішки драпу внести на свій рахунок
я звичайно б відмовився
але бабулька заважала мені міркувати,
а душа моя прагла в цей час тиші
Я курнув і знову визирнув у вікно
я побачив місяць і голого Джорджа Буша-
мені стало лячно
Я ще курнув і ліг спати
прокинувся я по тому,
що хтось мене добре штурхав
і мовив: «Я Михайло,янгол,
Господь послав мене, щоб розбудити тебе,
бо ти проспав свою зупинку.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309087
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012
Ти могла б бути мені сестрою , а за певних обставин – донькою
Я би міг бути тобі сином , а без певних причин і братом
Але ми родились під пильним , люблячим поглядом Венери
Бо не маємо друзів , лишень знайомих і можливо ворогів
Міг би бути я твоїм сусідом у квартирі , що навпроти
І могла б ти жити на моїй історичній батьківщині
Але наш шлях обрали колись білі Венери ступні
Тому ми такі блаженні у власній не виправданій смуті
Мариво – я , коли ти – думка
Ти мов зоря , я – отрута
З благословення Венери
Янгола ти уособлення , безодні я тінь
Ще я ріка-болотяна , ти лиш очистиш мул-лінь
З благословення Венери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311980
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
будую місто з спустошеним храмом,-
мамо,
зимою тануть сніги
в цій пустелі ще все навпаки.
стійкі помади лущаться з стін,
кольору крові і вин
залишаю омани устами.
мамо, десять кроків з очей,
сотні мертвих ідей
і усе безперервно так само...
мамо, тут відлуння нудне,
тут не чують мене
і кидають під ноги прокльони.
так образами тхне
моє пекло скляне,-
розбиваються тихо ікони.
ще не знаю коли
створять коло кути
і святі твої сни нам насняться.
я на таці несу
твого серця красу
і потворність свого...
теж на таці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302599
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 08.01.2012
Віхи твого тіла адискредитують мою уяву
про світобудову кухонного чайника,
де замість води шумимо ми,
чомусь граючи
з тобою у шахи,
наче п’яні діти Буди
Руйнуємо дружні знаки,
що переливаючись інієм
захмареного неба переміщують нас
коридорами вічного дерева,
вростаємо рукамии в пелюстки Лотоса
посеред Індійського океану,
де сидиво неначе влітку посеред Гімалайських гір
курячи пакистанські трави
та все ж на ложі океану цілуємо коралові рифи,
вимірюючи кількість пройденого шляху
Вивчаємо тіла один одного,
немов вичавлюючи певну кулькість помилок на
артеріях
створюємо щось
переплітаємо руки у коліях
місцевих монахів,
котрі намагаючись зламати опір наших рук,
опір наших скель
і з ніг cонячних вітрів намагаються потрапити
до бібліотеки зеленого Китаю
тепер ми вже тут, цебто там.
цебто усюди.
Прагнемо амбівалетно повалити фігури один одного
на підлогу посушливих пісків Атаками.
Фгури-це ми. Ми – це фігури.
А тому ти намагаєшся мене розіп’ясти
На шахматній дошці
А я в свою чергу вкусити твої соски на грудях
Змусивши тим самим вивести твою королеву
З ссюреалістичної ідилії матріархатового правління світом.
Стоп-кадр.
Дорожні знаки летять за відрізаними головами японських дітлахів
Свист індіанських комарів.
Посеред твоїх вікон санкрит індійських брахманів
Та єгипетських котів.
Ши\ро\ка географія
Але поновлюючи сюжет
Японія- місце, де б я хотів зустріти свого ворога- лютого самурая
Але вже дійсно не тебе- ти гірше за смерть
Від рук японського банзая.
Двері в землі прочинились навстіж добровільно
запрошуючи в гості Мертвим морем,
саме так, я прирівняв би тебе до його мертвих солей
де-інде
Тянь-Шань – місце паломництва,
Місце де ми кохаємся в антрактах між кожною новою
Зіграною партією шахів,
Наче два камені мовчки.
Але все ж я чую твої вуста крізь ліси та моря
Чужих кораблів,
Коли ти невпинно ходиш,
Очікуючи
Мене на кораблі,
Який завжди розминається з Аляскинськими рівнинами,
де ти мріяла полишити свої сліди,
згортаючи всі кораблі в одну нескінченну партію шахів.
І знаєш що? Тобі це вдалось шах і мат.
Голою королевою розпинаєш мене з голови до п’ят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300748
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 02.01.2012
попеліють башти в підземеллях часу,
в них хлопчик малює риторичні фігури блідою фарбою,
в них дівчинка приховує свій колір індиго за шкірою ночі.
звучать знайомі мотиви в тих баштах,
перериваються розмови, ланцюжки срібні,
губляться талісмани на дні баштових океанів.
народжуються привиди німі,
вчаться слухати і розмовляти шурхітом,
дивлячись на старих й незграбних піратів.
в цій башті вони заточили хвилі і кораблі,
в цій башті вони палили люльку миру по колу
аж доки її не проковтнули з жадоби.
підземелля пашіє сльозами піратів,
копіює земля їх зморшки
і дивиться крізь пораненим зором.
вмирають з горя старі блукальці
і тільки хлопчик продовжує малювати риторичні фігури
кольором індиго, очищеним від ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303682
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012