Мы терпимы, встречаясь со злом,
Тут у нас очень крепкие нервы,
Злу легко оправданье найдём
Если только не мы его жертвы,
- Он убийца, злодей, живорез?
Так ведь в детстве его обижали!
-Он в карман к государству залез?
Так другие и больше украли!
Но героев, талантов, Святых,
Видно многим терпеть неприятно,
Мы охотно заметим у них
Даже самые мелкие пятна.
Ходит девушка в церковь – «ханжа,
Знаем, знаем такую мы веру,
А не ты ли шла в джинсах вчера,
Прижималась плечом к кавалеру!»
Добрый парень для многих – слабак,
Или маменькин жалкий сыночек,
И ругая его так и сяк
Каждый сам стать внушительней хочет.
А великим - так просто беда,
Ведь над ними так модно глумиться,
Если б бюсты могли – со стыда
Были б рады в века провалиться.
Что за странные мысли такие?
Но сказав так, увы, я не вру:
Современники, люди, родные!
Мы должны быть терпимей к добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 08.06.2018
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
Будеш сіять жито і ниву орати.
Головні в житті для нас мама й тато.
Збудуй свій будинок, народи дитину.
Посади в садочку червону калину.
Нехай шумить листом,
пишним гроном гнеться.
То зрадіє щире, добре твоє серце.
А ще буде в тебе радості багато.
Коли навчиш діток своїх працювати.
Як підростуть діти, й вони будуть знати,
Що батька і неньку треба шанувати.
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791376
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 14.05.2018
А я не желаю хвалиться, разве только крестом Господа нашего Иисуса Христа, которым для меня мир распят, и я для мира. /Гал. 6:14/
Несмотря на даты-место-время, веря в воскрешение из праха,
В руку – Слова меч, ногою - в стремя, в бой за правду, сокрушая плахи;
Души, обречённые на муки, ждут, теряя веру и надежду,
Что услышит кто-то воплей звуки, принесет попить, поесть, одежду,
Свет зажжёт, собой во тьму вторгаясь, за руку возьмёт и - вон, из склепа,
По пути на грех не озираясь, приведёт к Отцу, накормит хлебом.
Помолившись, даст освобожденье… Бесы убегут, покой настанет,
Дух подарит духу Воскресенье… Только не изменится сознанье,
Если суть свою считают глиной, если жертва Сына безразлична,
Если нет потребности в повинной - пред Христом стать на колени, лично…
Не поможет меч и бой за правду, даже если в прах - тюрьмы оковы,
Если воздавать себе всю славу, - не войти под Божии покровы,
Не наследовать Святой природы, - только стать Религии адептом,
Грезить про наследие свободы, Царству оказавшись непотребным.
Кровь Святая не войдёт в аорту, если хвалишься собой, не Богом…
На кресте, конечно, не комфортно. Но другой на Небо нет дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774354
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 05.05.2018
Рождение - смерть... Ярким всплеском вселенная
собой ненадолго наполнит тебя;
скафандр земной, как субстанция тленная,
однажды рассеется… /пухом – земля./
И сущность предвечная к Богу направится
/хотелось бы птицей - к святым небесам/,
войти в Его славу /об этом мечтается/,
припасть к Иисуса пронзённым ногам,
но, страшно подумать – где взять дерзновение?
/грехи, упущения сердце щемят…/
Ты в дверь постучал: «Иисус, дай знамение,
годится ли святость моя для Тебя?»
В ответ – тишина /дверь закрыта, наверное.../
Несёшь ты к порогу заслуги свои:
«Смотри, - десятины даю, приношения,
а в храме бываю и в будние дни.
Открой! /ты стучишь/ Я не худший из грешников,
молитвы учил: «Упаси», «Отче наш»,
хожу причащаться к отцам-исповедникам»...
/но, двери закрыты, спасенье – мираж./
Темнеет в душе, жизнь мгновеньем проносится…
Ты плачешь и молишь: «Открой же, впусти!»,
и слышишь: «Душа, за грехи твои спросится!
Одно есть спасенье - в Христовой Крови.
Твоя самоправедность – мерзость пред Господом,
и все достижения – дом на песке,
Взалкай же по святости грешника голодом,
как жаждал Господь за тебя, на Кресте.
Не будет суда: кто духовней – греховнее
/утратил свой смысл Моисея Закон/,
одно есть мерило – Любовь безусловная,
И только приняв её, будешь спасён.»
…………………………………………
Безмерным прощением сердце наполнится…
/ты рухнешь пред Богом, колени дробя/
И в этот момент тихо двери откроются
от ветра небесного ... И - "на себя."*
* Двери к Богу открываются только "на себя".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789843
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Всего лишь день,
Случайный день в Одессе.
Скучает море Чёрное у ног.
И месяц март колдует в поднебесье,
Как будто он повременить не мог
С туманом этим,
Краски все размазав.
Стерев границы неба и воды…
И никаким вооружённым глазом
Не различить вчерашние следы
Промчавшейся толпы тысячеликой.
Смыт праздничный цветной и яркий сор.
Лишь чаек одичалых томным криком
Застывший оглашается простор…
А я из касты не имущих веры.
Не ценящих сухую правду слов.
Хотела моря оценить размеры,
Увидеть, что не видно берегов.
Ну что ж, не повезло –
Туман в Одессе.
Кафе, глинтвейн на [i]этом [/i] берегу.
Такой вот, приглушённо-пряной смесью,
Я в памяти её и сберегу.
Бреду по побережью…
Знать бы, где я.
Бедекер* мой от сырости размяк.
Колышутся вослед жирафьи шеи
Портовых кранов
И гудит маяк.
И что-то мне, гудкам тревожным вторя,
Велит от волн не отводить глаза.
И я топчусь на привязи у моря…
Но поезд, поезд через два часа.
[i]Март 2018[/i]
---------------
*Беде́кер – путеводитель с картинками и описанием
достопримечательностей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784819
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.04.2018
Помарніла нічка, засрібливсь світанок,
У тумані зорі, вишиванці ранок,
На берізці пташка, сонечко стрічає,
По травичці роси, вітер колисає.
ЗО, так пахне весна й пісні задушевні,
Я охоче почую, ніжні, любовні,
У гнізді вмостилась, пташка полохливо,
Вже й сміється сонцю, в лісі гамірливо.
Витанцьовують промені, аж зі сходу,
Яке ж щастя, таку люблю я природу,
Одяглась, черешня, в зелену хустинку,
Богу дякую, за земельку в барвінку.
За новЕ джерело, цілющу водичку,
За сріблясті ріки та й чисту криничку,
Є цей світ, казковий! Я в його полоні,
Тут життя і радість, щастячко в долоні!
02. 04.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2018
Прощайте обиды,
Отпускайте печали.
Даже если "прости"
Вам еще не сказали.
Даже если вам больно
И в груди сердце плачет,
Отпускайте достойно!
Что обиды вам значат?
Примиритесь с врагами,
Пусть пробьется луч света.
Этот "свет" будет "вами",
Что обида вам эта?
Отпусти, стань свободным,
Радость в сердце вернется.
Ведь прощать - благородно!
Благом вам обернется.
Отпустил, значит вырос,
На "ступеньку" стал выше.
Значит правильный выбор
Принял сердцем ты свыше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786427
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Опадает листва, дождь стучится в закрытые окна,
вода по асфальту течёт, образуя поток.
У забора пушистый комочек от холода жмётся,
мокрый, грязный, несчастный - он сильно сегодня промок.
Пробегают все мимо, спешат, укрываясь под зонтиком,
проезжают машины - окатят водою на раз.
"Поделился б сейчас кто-нибудь бы хоть хлебушка ломтиком," -
так мечтает щеночек, слезинка стекает из глаз.
Напротив кафе. Мы сидим, и довольные всё же,
что смогли от дождя здесь укрыться, и свечи горят.
У меня дискомфорт, пробежали мурашки по коже,
я чувствую чей-то печальный, пронзительный взгляд.
Оглянулся вокруг, было пусто, но только в окошке
вдруг мелькнул чей-то хвост, появились с печалью глаза.
Я застыл, онемел, а потом уронил на пол ложку,
рвалась от обиды, от злости на части душа.
Он смотрел на меня , опечален такою судьбою,
приветливо лапкой своею в окошко махал.
Я на улицу вышел, еду прихвативши с собою,
щенка покормил, а потом его на руки взял.
Теперь все втроём: я, подружка и это щеночек
проживаем в огромной квартире под номером "пять".
Ожидаем в семье пополнение мы с нею - двух дочек,
и они будут с этим щеночком, надеюсь,играть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787116
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
"Дорогая семья:мама, папа, сестрёнки, Серёга
вы простите за всё, не вернусь уж в родное гнездо.
Я в окопе лежу, у меня перебиты осколками ноги,
кровь стекает со лба и покрылось всё потом лицо.
Оказались в "котле", отбивались от кучи набегов,
под ногами земля от разрыва снарядов дрожит.
Командир вёл нас в бой, он по жизни был гордым и смелым,
но, увы он теперь вот в окопе со мною лежит.
Передайте привет дорогой и любимой Маруське,
пусть не плачет, прошу я тебя никого не вини.
Мы хотели в Париж полететь, изучая французский,
но, разрушились все наши с нею былые мечты.
Ставлю точку в конце, как жестока порой судьба с нами,
помяните меня, добрым словом хотя б невзначай.
Опустилась рука и шепчу я сухими губами:
Мама...Мама...Мамуля родная,,, Прости...и...Прощай."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786982
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 13.04.2018
В місті Києві в готелі
Поселились три дівиці,
Прибули всі на нараду,
Що проходила в столиці.
Познайомилися зразу,
Причастились, як годиться,
І про себе розказали
Як живеться, і з ким спиться.
Сара каже: -В мене Ізя
Ювелір, мене кохає,
Наче гномик у тій казці –
Золото охороняє.
Кожен день цілує ручки,
Проявляє скрізь турботу,
Ось ці персні і обручки –
Це усе його робота!
Гульнара своє торочить:
-Мій Хасан - це те, що хочу,
Мені завжди допоможе,
На Хоттабича він схожий.
Із ріденької борідки
Висмикне він волосину,
Подмухає - і у мене
Вже стоїть в дворі машина.
Він - як з казки, і ми разом
Щастя ділимо надвоє,
Дуже добре мені мати
Отакого ось героя.
Галя слухає, зітхає,
(От везе отим дівчатам!)
Прийшла черга, таки треба
І про свого розказати:
-Мій Іван - низький, шмаркатий,
Схожий на Телесика,
До дівчат завжди приходив
Із сусідським песиком.
-Я Іван-царевич,- каже,-
Я з тобою хочу бути!
І у ліжку, аж до ранку
Падло, не дає заснути.
А як кажу, щоб женився,
То манера тут така –
Перетворюється зразу
На Івана-дурака.
Лежачи зі мною в ліжку,
Щиро клявся там мені,
Що приїде незабаром
Сам на білому коні.
А це милий натякає,
Що не будемо ми вдвох…
І я зразу догадалась,
Що той кінь давно вже здох!
А минулого вівторка
Наступила в нас розв’язка:
Живіт росте, а принц утік -
Ось така у мене казка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787264
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 02.04.2018
(Антиреклама в стихах)
Опять для крашенок наклейки
На полках маркетов пестрят,
И даже в праздники лазейки
Для дел своих находит ад.
«Не красьте яйца по старинке»
Любезно предлагает он,
«Тут на наклейках есть картинки,
Есть репродукции Икон».
Выходит мы со скорлупою,
Которая с яйца снята,
Бросаем в сор своей рукою
И лик Воскресшего Христа!
Но не подумавши об этом,
Рекламный слушая призыв,
Берём с наклейками пакеты,
Рецепты бабушек забыв.
Подумайте, приятно будет,
В великий праздник видеть вам,
Как ваше фото всюду люди,
Бросают в мусор тут и там?
Чтобы в такой великий праздник
Не искупаться во грехе.
Яичко в луковой окрасим
Простой, привычной шелухе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Здесь о шагах не может быть и речи.
Сурово давят выступы камней,
Ползком, едва просовываешь плечи,
Пещера рядом, но непрост путь к ней.
Но, пусть четыре века пролетело
С тех самых пор над нашею землёй,
Постом всегда иссушенное тело
Спокойно продвигал в неё Святой.
Но ты прошёл, прополз сказать точнее,
Как нить в ушко иглы, во имя Веры,
Тут – мир другой: всей пустотой своей
Как будто обняла тебя пещера!
Здесь теплый свет, здесь неземной уют,
Особо мягко здесь свеча сияет.
Постой! Да камни вовсе и не жмут!
Скорее это так они ласкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783839
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Война это смерть и обида,
Война это горе и стон.
Из рода царей Селевкидов*
Два брата сражались за трон.
И встретились армии братьев,
Решилась судьба той войны!
Гремели щиты и проклятья,
Свирепо трубили слоны!**
К Селевку судьба благосклонна,
Войска Антиоха бегут!
Отряды солдат побеждённых
Сдаются уже там и тут!
От верных его полководцев,
К Селевку гонцы так спешат,
«Мы гоним врага, враг сдаётся!
Разбит недостойный твой брат!»
Однако Селевк с тяжким вздохом
Вопрос задаёт всем гонцам:
«Что с братом моим, Антиохом,
Он ранен? Убит? Где он сам?»
И старый стратег знаменитый,
Подвёл всем докладом итог:
«Увы, хоть победа добыта
Мятежник бежать всё же смог».
Прости, этим нашим просчётом
Отравлен победы финал»
Но царь не печален, напротив,
Как солнце Селевк просиял!
«Хвала вам, бессмертные боги,
Владыки небес и земли,
За то, что не слишком вы строги,
За то, что вы брата спасли!»
Воскликнул Селевк, победитель,
Тогда с просветлевшим лицом,
Потом обернулся он к свите,
Гадавшей: «что с нашим царём?»
«Друзья мои, вот что скажу я,
Слова вас мои удивят:
Хоть с братом моим мы воюем,
Но он, всё равно ведь, мой брат»
*Селевкиды - III - I вв. до Р. Х. династия, основанная одним из соратников Александра Македонского Селевком Никатором. В пору наивысшего расцвета Селевкиды владели Сирией, Месопотамий, Ираном, значительной частью Средней Азии и малоазиатского полуострова. В основе стихотворения эпизод из т. н. Братской войны 240-е годы до Р. Х. которая велась между Братьями Селевком Калиником и Антиохом Гиераксом. Калиник переводится "Добрый победитель" а Гиеракс означает "Коршун", поскольку, по словам античного историка "он всегда был хищником, пытавшимся захватить то, что ему не принадлежит".
** Завезенные из Индии боевые слоны были наиболее мощной ударной силой в армиях Селевкидов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784717
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Так обережно ходить тільки тиша.
Густішає і глибшає блакить.
По ній вже вечір першу зірку пише,
Чиясь душа на сповіді стоїть.
Іще недавно, угорнувшись в темне,
Вона брела пустелею гріхів,
Та,видно,сповідь справа недаремна –
Сьогодні в неї світлий янгол сів…
Вона знайшла, нарешті, що хотіла.
Лякались тіні вогника свічі,
І котрий раз тріумфувало тіло,
Тепло крила відчувши на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769921
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 24.03.2018
[quote]Гуляйте...
Веселитесь...
Так задумано.
[/quote]
_________________
Когда вам надоест
Носить чужое,
Когда на горло вам
Наступит тошнота,
Когда, и вправду, вы
И в радости, и в горе
Начнёте жить с друг другом,
Как семья...
...вас
Ждёт
Земля...
Друзья.
Великая Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685842
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 21.03.2018
Шагаем в глыбах глыбищах
немеркнущих шагов
и время дико дыбящих
поступков в тьме веков...
В придуманных созвездиях
всё ищем смысл Пути.
Не минуем возмездия,
коль Совесть не в чести.
Лучами в сердце просится
Свет разума небес.
В сомненьях жизнь проносится,
разыгрывает бес.
Опомнитесь, попутчики –
спрут лицемерья в нас,
лишь с Правдою в созвучии
поймёт Мессия-Спас.
16.03.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782524
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
[b][color="#4f0808"]Розридалася Тамара, - Ой, послухай, Вітю!
Глянь-но, цей рудий котяра нас зведе зі світу!
Та від нього стільки шкоди, як ніде й нікому
Відвези цього заброду десь подалі з дому.
Віктор довго не збирався і в погожу днину
Ухопив за гриву Васю та відніс в долину.
Повертався Вітя з лугу як годиться, в славі,
Глянь, а їхній кіт-хитрюга вже сидить на лаві...
Знов істерика в Тамари,щось роби, бо згину..
Хоч закинь його за хмари, хоч прибий до тину..
От Господь підкинув жару та позамість меді
Вітя знов з котом на пару їдуть на мопеді.
На цей раз їхать рішився кілометрів вісім
Вітя втік, а кіт лишився у густому лісі.
Віктор жме назад, як баче ,аж в ногах судома
А котисько те ледаче вже чекає вдома..
Ну і що скажіть за лихо, як це пояснити,
Плаче Тома в хаті тихо, бо що істерити...
А у Віті справжнє горе і клопіт глибинний.
Треба везти десь за гори, за ліси й долини!!
Привик Вітя завше бути тільки переможцем
І рішив Васька відвезти старим запорожцем.
Годин дев"ять певно їхав, як пес, натер холку,
Не для певної потіхи, щоб кота збить з толку..
Десь у хащі й павутину жбурнув мішок далі..
І чимдужче в ту хвилину нажав на педалі..
Ще з годину давав газу іще глибше в хащі..
І радів, що цього разу план у нього кращий.
Ще посидів півгодини й рішив повертатись
Та по стежці-серпантину додому добратись..
Але що ж оце за лихо, рятуй Вітю Боже...
Наче шлях затьмарив вихор, вибратись не може!!
Кругом темно, страхітливо, дерева стіною
Ой, як добре, що на диво, мобілка з собою!!
Набирає номер жінки: "Чуєш, люба Томо,
Я не знаю як ось звідси шлях знайти... додому."
А Тамара вже й не плаче, навпаки сміється,
А десь поблизу від неї кіт нявчить, здається...
Вітя став аж заїкатись: "Трубку дай...рудому!
Хай розкаже, як добратись з цих країв додому!"[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
На площади витрину из зеркал
Поставить вдруг решили.
И в праздники открыть базар
На этом месте разрешили.
У зеркала собралась вдруг толпа.
(Ведь много разных ротозеев).
Они снуют туда-сюда,
А кто-то в стороне(как я) глазеет.
Вот женщина, прическу поправляет,
С довольным выражением лица.
И гордый взгляд она бросает,
На рядом с ней, стоящего льстеца.
Мужчина, столь любезно и галантно,
Ее приятными словами щедро одарил.
Она в восторге! Как же ей отрадно!
(Наверное, он очень угодил).
Мужчина - важная персона,
По выражению, наверно босс.
Одежда с модного салона
И гордо кверху задран нос.
Он тоже ждет к себе внимание,
На женщину тараща глаз.
(Со стороны, так тривиально!)
Он - сбоку-набок и в анфас.
(Пусть тешится душа глупца,
Ведь в зеркале - не видно подлеца)
Но тут мой взгляд переключился
К нему какой-то старец обратился:
- Сынок, я попросить тебя хочу...
- Ты кто такой? Уйди! Спешу!..
Нахмурив лоб и стиснув губы,
Заскрежетали даже зубы...
И вместо "извините", лишь шипение,
(такое вот преображение).
Старик попятился назад,
В стыдливости, понурив взгляд.
Не буду тратить много слов,
Да только вывод мой таков:
В любое зеркало гляди,
Но лучше - в зеркало души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773948
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Боже величі і слави,
Боже миру і добра
Бачиш спалахи, заграви,
Бачиш, як горить земля.
Я прошу, як бій настане,
Щоб щитом оберігав,
Щоб загоювались рани,
Щоб товариш не вмирав.
Щоби кулі стали з вати
Й перестали в нас стріляти,
Щоб розтанули гармати,
Щоб щасливо спала мати.
Я ж прошу так небагато:
Щоб скінчилася війна,
Що би сина зустрів тато,
І душа була б жива.
Боже величі й любові,
Боже мудрості небес,
Я читаю Твоє Слово,
І я заново воскрес.
Те вчорашнє і буденне
За лаштунками давно.
Господи – Ти ж світло денне,
Ти – любові є зерно.
Я навчився всіх прощати,
І прощаю ворогів.
Але буду захищати
Край свій, як і Ти велів.
Слався, Господи навіки,
Ти єдиний без гріха.
Твоє слово – наші ліки,
Захисти грішне дитя.
Я приймаю Твою волю
І я дякую за все,
В Твої руки свою долю
Віддаю. Прости мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774172
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
На землі цій живу –
Це країна моя,
В ній живуть мої діти й онуки.
Тут калина цвіте,
Чути спів солов’я,
Тут є свято, зоветься – День Злуки.
Україна одна -
В ній єдиний народ,
Герб і прапор на всіх теж єдиний.
Ми здолали багато
В житті перешкод
І живемо на волі від нині.
Краю мій дорогий -
Україно моя,
Ми за тебе підемо на плаху.
Найбагатша у нас
Наша матір земля,
Ми тут прагнемо жити без страху.
Треба землю свою
Освятити в Дніпрі,
Щоб підняти з колін Україну.
У нас батько стоїть
На високій горі,
Як і Він бережімо країну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773025
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 27.01.2018
В эту дивную ночь совершается чудо:
Зажигаются звёзды - рождается Бог.
Он на землю приходит Себя отдать людям,
Чтобы каждый примеру последовать мог.
Как терпеть и смиряться, сносить пересуды,
Не лелеять своё несравненное "я",
Как любить и забыть "не хочу и не буду"
И пожертвовать жизнью "за други своя".
Так пускай каждый дом распахнёт шире двери,
Открывайте сердца и не бойтесь зимы!
Только нужно Ему их всецело доверить,
Ведь тогда лишь счастливыми станем все мы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
По-разному мы жили, кто как мог,
Так пусть последний в жизни станет первым.
Коль есть душа, то, значит, дай ей, Бог,
На всякий час – Любви, Надежды, Веры!
..…
Блаженна в этом мире простота,
И, значит, не «за то» и не «за это»,
А явится, блаженно, просто так,
Надежда, как восьмое чудо света.
И сменится оттенок цветовой,
Да так, что взглянешь и не наглядеться,
На позабытый жизнью цвет восьмой –
Цвет Веры – в спектре радужного сердца.
И без, на это видимых причин –
За Верой и Надеждой – безотчетно,
Коснувшись сердца, тихо зазвучит
Мелодии Любви – восьмая нота.
…..
Восьмым лучом блеснёт во тьму звезда
На потемневшей вечности иконе…
Блеснёт?.. Наверно, да… но лишь тогда,
Когда душа от темноты застонет.
.....
Крестострел* или октаграмма - восьмиконечная звезда.(прим.авт.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768027
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Что мы знаем о собаке
в предстоящий год собаки?
Ведь в любом начале века -
лучший друг для человека!
На нее мы все похожи:
кто повадками, кто рожей.
Мужики все любят мячик,
женщины - шерсть побогаче.
Только радость, долой злость,
когда в будку кладут кость.
Мокрый нос, прекрасный нюх,
хвост виляет на подруг.
Только есть одна заминка -
после них бывает линька.
Чтоб держать хвост пистолетом
подниму бокал за это.
Дабы не было тут драки,
с Новым годом Вас собаки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767436
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
[i]Ни запаха цветка, ни птичьей трели.
Ни бирюзы дождя, ни солнца злата.
Отрозове́ли и отлазоре́ли,
Отрадовались чувства без возврата.
Ни плевела, ни колошений хлебных.
Ни дьявола, ни Божия Предтечи.
Расторгли свой союз земля и небо,
И пустоты печаль легла на плечи.
Когда поникший стебель сиротливо
Колышется ноябрьскими ветрами,
Покинутость – удел осенней нивы,
И одинокость чувств – между мирами…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Безбожність робить світ таким жорстоким.
Жорстокість і безбожність — ось що є
Візитна картка цього світу, доки
Не прийме милосердя він Твоє.
Рожевих окулярів я не маю.
І очі не заплющую свої.
Ніщо мене з цим світом не єднає.
Цілком він на безбожності стоїть.
Безбожність — цього світу справжня сутність.
Безбожність — для людських умів тут корм.
У всьому тут безбожності присутність.
Вона тут має безліч назв і форм.
Цей світ брехні, насильства і розбою
Складається з безбожжя наскрізь весь.
Безбожжя прикривається Тобою.
І це суцільно, а не трохи десь.
Безбожність — це релігія єдина
На цій Землі, загальний стан її.
І, як і інші, наша Україна
Коріння вічні зрадила свої.
Але Ти справу тут чудову маєш.
У Тебе дивовижний план тут є.
У цій країні. Саме тут приймаєш,
Мій Господи, служіння Ти моє.
Це те єдине, що мене зв'язало
З народом цим і з долею його,
І навіть на війну мене призвало,
І стало двигуном життя мого.
Ллє дощ. І чути вибухи снарядів.
Мотори бойових машин гудуть.
Я є слуга Твій, я Твоє знаряддя.
І тільки через це я зараз тут.
Хоча не цього світу я частина,
А світу див, любові й доброти,
Але воюю я за Україну,
Бо перемоги їй бажаєш Ти.
[i]29.11.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766902
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
"Червь, человечек, короед,
Какую ты сожрал планету..."
(А.Вознесенский)
Ніби вампіри, кров земну смокчемо,
Міряєм барелі *доларом -
Добра кровиця - ніяк не напиться .
Нічого, що чорного кольору.
Дух випускаєм з утроби земної,
Землю живу ще терзаємо,
Пропаном, бутаном всезнайки дрімучі
Диво таке обзиваємо.
Хто в кораблі свердлить діри у плаванні,
Хто йде з порожніми трюмами?
П'яні матроси на це не відважаться,
Лиш самовбивці із дурнями.
Людство - команда в човні зорельотному.
Хто капітан невідомо ще...
Хто прийме SOS , кине круг рятувальний?
Нема ж ні сусідів, ні родичів ...
Годі вже,годі - час і отямитись,
Зменшити оберти й гонори!
Мати Земля наша вічно не в змозі
Бути колискою й донором!
Все ще, на диво, надія в ній жевріє,
Що наші мізки згуртуємо
І для моторів своїх ненажерних
Кращі наїдки зготуємо...
*Барель -158,76 Л.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760746
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 06.12.2017
(эпиграф к эссе «Открытие Ангкора» Э. Борзяк и др. )
Ты, Азия, тонка, нежна, ранима
В руинах древности застыл бессмертный дух,
Загадки вечные всегда в себе таила
И покоряла взгляды, мысли, слух.
Влекла к себе всей страстью одержимой,
Приоткрывая тайны бытия.
Ты, Азия, всегда неповторимой
Жемчужиной блистаешь для меня.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696507
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 17.11.2017
Что Звезда мне в душу уронила,
Когда взгляды наши прикоснулись?
Что за мир она во мне открыла,
Мы в какие дали окунулись?
Как понять происхожденье мира,
Ведь его существованье – чудо.
Лишь не сотвори себе кумира,
Сам познай, зачем ты и откуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699117
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 17.11.2017
Сон или явь, но это в жизни было –
По магазинам женщина ходила.
Покупки в сумках и кульках несла
И вдруг на лавку Бога набрела.
И ахнула: – Зашла сюда недаром,
Нигде не видела такого я товара,
Лежит на полках кипами, вразброс,
И предложенье превышает спрос!
Не удалось ей удивленья скрыть:
О, Боже! Это можно все купить?
В ответ услышала: - Нет нормы и запрета,
Но я не продаю, а раздаю все это.
- Тогда хочу любви и обаянья,
Здоровья, счастья, дружбы и признанья,
Богатства и удачи, и успеха –
Разволновалась дама не до смеха.
Бог улыбнулся и ушел в подсобку,
Оттуда вышел с маленькой коробкой.
- Как? Это все? Нет, нет, не может быть,
Там только спички можно поместить!
- О, дочь моя, коробочка полна,
Я дал всего тебе, но только семена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222372
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 14.11.2017
Поля життєві засіяли гріхами,
Десятки років збирали з них плоди,
І кожен день на Бога нарікали,
Що Він не дав для зрошення води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749632
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 06.10.2017
Маєш втіху - свою таємницю :
Незбагненне бажання полів.
Час, неначе голодна куниця,
Уповзає крізь шпарини днів,
Прямо з думки - у ноги, в дорогу,
Ти виходиш в світи похапцем,
Не лишивши себе анітрохи,
В цьому місті, прогірклім, мов щем.
Увійдеш у степи аж по груди,
Там - нікого, лиш ти й самота…
Розчинитись в пшеничних бермудах-
І нехай почекають міста.
Буде вічність від краю до краю,
Непоміченість вляжеться в час.
Самота, ми щасливі, я знаю,
Бо немає нікого, крім нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743461
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 10.08.2017
Краплинами божественої зливи,
святою благодаттю із небес,
віщують в храмах дзвонів переливи -
таку важливу вість "ХРИСТОС ВОСКРЕС!"
Випонюється щастям кожне серце
дарованих Великоднем чудес..
Відлунням над землею озоветься
величнеє.."ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!"..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104238413
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255667
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 25.07.2017
Отзыв на произведение автора Richter "Поетам зі стажем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
Как осень на хвосте живёт у лета,
Как кошка, что выслеживает мышь,
Тщеславие преследует поэта.
И перед этим как тут устоишь?
Поэты в большинстве своём подвластны
Болезни этой... Что греха таить?
Хоть, многие, возможно, не согласны
С диагнозом... Мол, как тогда творить?
Тщеславие -- оно, как троерожник*:
Куда ни кинешь -- рог один торчком...
Поэт бывает "без сапог сапожник":
О Вечном пишет, а в душе -- погром...
Христу в Его отечестве кричали:
"Сын плотника, кого пришёл учить?
Давай-ка, исцели Себя вначале,
Тогда уже и будешь нас лечить!.."
Когда идём мы зуб рвать, ну и что же?
Врачу мы не заглядываем в рот.
Хотя, на тот момент, конечно, может,
Какой-то зуб и у него гниёт...
О "зубе", впрочем, забывать не надо.
Заботься о спасении души.
Тщеславие дави в себе, как гада,
И, помолившись, всё-таки... пиши!
Бывает, мысль какого-то поэта,
Созвучную с Евангельской строкой,
Лекарством для души храним мы где-то,
Снимающим боль нашу, как рукой.
А если, вдруг, поэт перо забросит
Иль просто: всё написанное -- "в стол",
То Бог ли за талант его не спросит,
Что закопал свой дар нести глагол?
Тщеславие, как моросящий дождик
Реальность размывает за стеклом...
Поэт -- он только кисть, а Бог -- Художник...
Давйте, будем помнить мы о том.
* прп. Иоанн Лествичник. Лествица. Гл. 22:5.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727729
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 05.06.2017
Полна чудес прекрасная Земля,
Не охватить их ни умом, ни взором:
Леса, моря, широкие поля,
Озёра, степи, сказочные горы...
Кто сотворил здесь столько красоты,
Что человек приходит в умиленье?
Кто сотворил деревья и цветы?
А человек сам -- чьё это творенье?
За свет зари и за морской прибой,
За блага все -- их бесконечно много,
За небо мирное над головой --
За всё должны благодарить мы Бога.
За то, что Ты благословляешь нас,
За то, что терпишь нас всё это время,
И, что грехи прощаешь каждый раз,
Тебя мы славим, стоя на коленях...
2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733758
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 05.06.2017
В старом парке полу'денно-душно.
Пахнет мята судьбой и детством…
…
Мам, а помнишь, как я, игрушку
Потерял в этом парке, где-то?
Как же горько о ней я плакал…
Мал ведь был, а вот помню, мама.
Ты сказала мне: тютя, плакса.
А я топал ногой упрямо.
А потом, в пол-литровой банке,
Ты дала мне сладкого кваса,
И пчела… нет, цветочный ангел,
Закружил надо мною сразу…
А еще ты дала мне хлеба
И сказала: кроши, плакуша.
Я спросил: это птичке с неба?
Она, что, тоже хочет кушать?
И крошил я, чтоб там осталась,
На бордюре и на скамейке,
Этой детской потери – жалость,
Будто хлебный комочек клейкий.
И крошилось, как эти крошки,
То, что не было, то, что было,
В невозможно далёком прошлом
Всё, что так невозможно мило.
И крошил я… для всех и много,
Не жалея, не уставая…
А теперь мне так одиноко,
И в судьбе – петля узловая.
Жизнь меня крошит… круговертит…
Только зряшно как-то, без толку.
Мам, а как у тебя там… в смерти?
Вечность… это, наверно, долго?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733257
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Прокидалась земля, умивалась струмочками зрання.
Оживали річки й заглядали поверх берегів.
Спраглі надра землі їх спивали до крапель останніх,
Мов зима завинила й спішила сплатити борги.
Та вітри не здавались й хапались за скрипкові струни,
І так жалібно вили, що капали перли зі стріх…
Враз печаль цю зимову прогнали підсніжників сурми.
Це весна вже прийшла! І стрибала з дахів на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721624
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Ти чуєш друже- не вмирай!
Не смій мене тут покидати!
Розплющи очі і- вставай
В раю ще встигнеш побувати.
Спирися на моє плече
Проси у Бога допомоги
Щоб вибрались здорові ми
Попереду у нас дороги…
Дивися, нас вже оточили,
Потрібно поспішити.
Удвох загинемо одразу-
Один лиш зможе жити.
Зціпивши зуби- ти прорвешся,
А я тут залишуся.
Життя добігло до кінця…
Я смерті не боюся.
У тебе вдома є сім’я
Дружина й малі діти
Мене давно вже не чекають,
Нема кому радіти.
Війна забрала в мене все-
Домівку і дружину.
Та не забрала лиш одне-
Єдину Батьківщину!
Липень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715500
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Сьогодні 12 квітня виповюється 55 років моєму найпершому віршику.
А цей вірш-спогад написаний в студентські роки:
Сережки вплітала в коси
берізонька за двором,
коли проводжав у космос
Гагаріна космодром.
Відчула обійми сина
планетонька голуба.
Яка ж то велика сила
космічного голуба!
Раділи старі і діти,
летіла по світу вість.
Мене ж повели на мітинг –
читати свій перший вірш.
До церкви, чи ж то – до клубу
із куполом без хреста.
Було тут багато люду…
Тут різних було вистав…
Ні разу в оцьому храмі
я більше не виступав.
Давно відлітав Гагарін.
Клуб церквою знову став.
Нехай зорельоти линуть...
Та в серці моїм – журба.
Лиш тільки б гойдалась мирно
планетонька голуба.
Лиш тільки б усі дороги
крізь душі, серця, уми
з порогу вели до Бога.
Щоб люди були людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659021
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ще не пахнуть землею роки,
А серпневим дитинством малечі,
Як горнули мене до щоки
І садили малого на плечі.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть хлібом і татовим потом
Де зелені, весняні грядки,
Де ще мальви-красуні під плотом.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть верби і ті перелази,
І дзюрчання отої ріки,
Що хватає в обійми одразу.
Ще не пахнуть землею роки,
В цих роках ще розправлені крила,
Я онуків горну до щоки,
Бо від них добавляється сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659029
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
До лотосних стоп Твоїх
Схиляю своє чоло
До лотосних рук Твоїх
Вустами ледь припадаю
До зір у Твоїх очах
Спрямовую погляд свій
Бо знаєш – одвіку й навік
Я тільки Тебе шукаю
До лотосних стоп Твоїх
Я серце своє складаю
2015-03-11/13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566385
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 22.03.2015
БОГ РАССУДИТ
Недавно были мы друзьями,
Любили просто поболтать.
Не допуская, что врагами
Возможно быстро очень стать.
Мы обсуждали сериалы,
Кого кто любит и за что.
Кому идёт цвет серый, алый…
Купить где новое пальто…
И вдруг седыми облаками,
Как будь-то изморось во мгле,
Раздор рассеян между нами,
Забыв о дружеском тепле.
Решали надо ль деребанить
Родные земли на куски.
- Россия точно не обманет, -
Кричали злые языки.
Как жаль, что вы – мои подруги,
Никак не можете понять,
Моя страна, её недуги
Ведь для меня – больная мать.
Я не предАм, не поменяю,
Её все раны залечу.
Мне очень жаль, но понимаю –
Не всем невзгоды по плечу.
Но верю, Бог во всём рассудит,
Поможет нечисть прочь изгнать.
Счастливой Украина будет,
Придётся нелюдям признать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537270
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
1. Спочатку було…
Не сон страшний збудив від буднів душу
Майдан криваво закричав у серце
Дітей побили дикі пси скажені
й Тебе Мадонно що вагітна Словом
І я не зміг тоді сидіти вдома
здушили душу серця гнів і сльози
Хтось бив мене з середини кийками
й трощив ікони душ несамовито!
Я став не я тепер – мене мільйони
Ні не страшні нам діти люцифера
бо на Майдан пішли ми наче в серце
розп’ятої віками України
де мов вулкан прокинулась Голгота
що спрагла жертви бо вогнем вагітна
І ще не знали материнські сльози
що вість жахлива їх серця розіпне
і весь Майдан серцями заридає
бо смерть запише ангелів в реєстр
і стане більше сиріт й вдів на світі
лише земля мовчатиме причорно
бо їй не вперше заливатись кров’ю
й синів приймати у холодне лоно
щоб народити знову їх для неба
мов добровольців у небесне військо
які хотіли жити і любити
але рабами не хотіли бути!
Хай Божим гнівом наші душі вразить
якщо посмієм подвиг їх забути
як знову Матір віддамо розп’яти
страшне прокляття нас зітре на порох!
Різдво на Майдані
Матір світу із Сином у лоні
виганяли з не бідних будинків
не приймали у жодному домі
де ніколи не квітла зоря України
А Межигір’я господар
ще й натравив своїх собак на неї
Та ми Її прийняли на Майдані
щоб народила Вона Спасителя нашого…
Ми ще не знали тоді що Його Шлях
проходитиме через Голготу
по вулиці Інституцькій
* * *
Не зцілить час і вічність не розвіє
із пам’яті –
ті дні такі врочисті
із пам’яті –
ті дні такі трагічні
що й рай не зможе загоїти рани
бо досі ходжу з кулею у серці
Ні то не вцілив сатанинський снайпер
свинцем пекельним причастивши щедро
Та куля – то сльоза закам’яніла
що не змогла розвіятись за вітром
але у серце жадібно вп’ялася
щоб те не вмерло розпачем убите…
* * *
«Що не кажіть, а ми були щасливі», –
сказав один із тих юнців завзятих
яких вписали у Небесну сотню
пером гвинтівки і чорнилом крови
«Що не кажіть, а ми були щасливі
(яке печальне і трагічне щастя!!!)
Не з сторінок історії козацтва
війнуло духом волі і братерства
«МИ поріднились з хлопцями з під Крутів
приречені на молодість одвічну…!»…
Він ще мабуть зустрів кохання перше
любити вмів так палко не зрадливо
А над труною плакали дівчата
І мати… МАТИ голосила німо
(в кайдани жаху закував хтось голос!)
і лиш вуста здригалися в нестямі
та так КРИЧАЛИ що серця лиш чули
безперестанно:
Сину…
Сину!
Сину-у-у!!!
* * *
НА СЕБЕ ТИ ХРЕСТ МАТЕРІ УЗЯЛА
ТИ ЯК НІХТО УСІХ ЇХ РОЗУМІЄШ
І РАЗОМ З НИМИ ВСІМ ЄСТВОМ РИДАЄШ
БО РАДИ НАС ВСІХ ТИ ВІДДАЛА СИНА
НА МУКИ ЛЮТІ
НА СТРАЖДАННЯ ВІЧНЕ...
БЛАГОСЛОВЕННА БУДЬ ВОВІК МАДОННО
* * *
Маленька доня запитала знову:
Де татко наш? скажи мені матусю!
А ти до крові покусавши губи
промовиш врешті
мов у власне серце устромиш ніж
нестямними словами:
На небі татко… Ангелом небесним
тепер він нас від зла охороняє
(І заридаєш чорно і прегірко!!!)
Не першу ніч очей ти не склепаєш
Маленька плаче: я до татка хочу!...
А він в раю терзає власну душу
(незримий світ здригається від крику!)
Такі страждання й пеклу не відомі…!!!
* * *
Гурик…
Дідич…
…
Небесна сотня
Забирає найкращих смерть
Щось у душах невідворотне
Все вирішується Тепер!
Земні надра в потопі крові,
небо топиться у сльозах…
Чуєш ЇХ в цім терновім слові?
Страх розвій на незримих вітрах!
* * *
Ой чи чули ви, люди, Мадонни ридання німе?!
Ой чи чули ви, люди, що з Сином Її вчинили?!
Катували нещадно! Стократно Його розпинали,
щоб покинути в лісі розп’ятого на морозі!!!
УПА–2014
Україна народжена вдруге,
бо нарешті Майдан воскрес.
Не дамо дітей на наругу.
І не пустимо душі під прес!
Кожен з нас відтепер повстанець,
кожен з нас віднині в УПА.
Україно, (Христу осанна!)
Ти тепер не німа й сліпа!
2. Революційні вірші-записки поета-активіста:
1
Я серцем там, де кулі свищуть,
де смерть цілує молодих,
а пекло піднялося вище
в тріумфі горя і біди.
Куди поділось тоді небо?
в які скотилося світи?
Одна надія лиш на Тебе.
До нас зійшла Ти з висоти.
Тож я пишу, немов молюся.
Мене Ти створюєш з пера.
Таких не знала революцій,
а ні одна сумна пора!
2
...І досі почуття провини,
що я живий, вони ж – в труні.
Здається кожен, хто загинув
у вічі дивиться мені.
Тож просто мушу жити гідно,
й не забувати їх урок.
Вони тепер для нас всіх рідні...
Стає мечем моє перо!
АНТИОДА САТАНИНСЬКОМУ СПЕЦНАЗУ
О скільки знову каїнів й іуд!
Дешеві душі продали за гроші!
Немов збісився озвірілий люд,
що одержимий бісосвинством Раші!
Не змити крові з ваших хижих рук.
В шаленстві дикім знову – брат на брата!
Ви люди?! пси?! (Ніяк не розберу!)
Чи то, вірніше – птах ручний у ката?!
У вас же також доньки і сини!
(Відрікся батько?! Проклинає мати?!)...
Біля Майдану чорні табуни.
І знов везе їм ворог автомати...!!!
АНТИОДА ДИЯВОЛЬСЬКОМУ СНАЙПЕРУ
Ти гвинтівку любиш як дівку,
сієш щедро криваві троянди.
Будеш "русскую" пити горілку,
заливати "совєцкім" гланди.
Кулаком "поцілуєш" дружину,
може навіть підеш у церкву,
(бо вже перше причастя в сина)
хоч душа твоя давно мертва.
Реготатимеш біля «ящика»,
не спіткнешся біля порога.
В грудях в тебе не серце – ящірка,
що сховалась в нору від Бога.
Хоч, можливо, наземні слідчі
не розкриють твою причетність,
але кине тобі у вічі
Суд Небесний – незаперечність!!!
СТРАШНИЙ СОН РЕГІОНАЛА
Крізь сон страшний в холодному поту
в кімнаті заволаєш золотій:
Рятуйте люди! Господи, рятуй!
Не бийте! прошу! свій я! свій я! сві-і-і-й…!
Прокинувшись, забудеш клятий сон,
себе «в святі» запишеш «по закону».
А за «розп’яттям» в сейфі той мільйон,
в крові «відмитий» вбитих на Майдані!
РЕАКЦІЯ НА РУССКИЙ ЗОМБОЯЩИК
в терористи вписали б й святих
і фашистами звали б апостолів
прогинають ссавці хребти
що брехнею щоденно постили б
а вілікая ваша руссь
поїдає себе з середИни
я вже навіть не злюсь а сміюсь…
обертається в зомбі людина!
Лєнінопад
(страшний несон комуняки)
Знов вождь упав!
Упав Володька Лєнін,
що вам рідніший аніж батько й неня!
Аж гарчите від люті і знемоги…
Над «тілом» ідола піднявся палець Бога!
На панахиді за безсмертними
Здавалось, що серце в труні
невимовно-нестерпного болю…
Не вмирають герої?! Амінь!
Хоч візьми собі й збожеволій!
та
ТВІЙ ГОЛОС В СЕРЦІ МОЇМ ПРОРІК:
ДИТИНО МОЯ, Я МАДОННА МАЙДАНУ.
НЕМАЄ СИНА МОГО ВГОРІ,
ВІН З ВАМИ – «ГОЇТЬ» КУЛЯМИ РАНИ.
Молитвослів’я до Мадонни Майдану
Ти нас, Мадонно, знову народила
у муках тих, що лиш Тобі відомі.
Тож не здолає нас ніяка сила,
бо ми за мир у кожнім храмі-домі.
Ти від біди нас завжди рятувала,
на Тебе ми надіємося й нині.
Пробач за те, що вірили ми мало.
Тобі осанна! Слава Україні!
* * *
ТИ БАЧИШ СИНА В КОЖНОМУ ІЗ НАС
І ПІДСТАВЛЯЄШ СЕРЦЕ ПІД УДАРИ
НАВКОЛО РОЗПИНАТЕЛІВ СПЕЦНАЗ
ВТІК КЕСАР ТОЙ ХТО СПАВ КОЛИСЬ НА НАРАХ
АЛЕ ТИ З НАМИ НИНІ І ПОВІК
ТИ З НАМИ МАМО У ГОДИНИ ГОРЯ
І В МИТІ ВТІХИ… СИН ТВІЙ ЧОЛОВІК
ПОМЕР ЗА НАС ЯК І УСІ ГЕРОЇ
МІСІЯ МАЙДАНУ-УКРАЇНИ
Звершилося! Але це ще не все.
Ця перемога – подарунок Бога.
Жорстока Раша нам сюрпрайз несе,
але – за нами праведна дорога.
Тепер Майданом мусить стати світ.
А в України місія жертовна.
Я чую як слова в мені живі
ворушить якась сила молитовна.
* * *
ЯВИСЯ НАМ У СВІТЛІ СЛОВА,
ПРЕЧИСТА МАТІНКО СВЯТА.
НЕ ПЕРЕСОХЛИ РІКИ КРОВИ,
ТА НЕ МОВЧАТИМУТЬ УСТА,
ЩОБ ЗНОВ МИ ПІД ТВОЇМ ПОКРОВОМ
МІЦНІЛИ ДУХОМ У БОЮ,
ЩОБ СИЛЬНЕ МОЛИТОВНЕ СЛОВО
З’ЄДНАЛО НАС В ОДНУ СІМ’Ю.
СЛОВО МАДОННИ МАЙДАНУ
Діти мої не розумні, я вимолила вас з оков гріха як любляча Мати. Бо ви забували про мертвих (тих, хто віддав життя за вашу свободу), зневажали живих (батьків, дітей, одне одного), та вбивали ненароджених (30 мільйонів вбитих шляхом аборту дітей – 30 мільйонів втрачених шансів на щасливе майбутнє); ви були байдужими; ви давали хабар навіть власній совісті… Нескінченна кількість ваших гріхів, діти мої. Ви грішні перед Господом, тож доведеться вам багато страждати, щоб очистити свої серця. Тому, дорогі мої, з відкритими серцями і сповнені любові, викрикуйте ім’я Небесного Отця, щоб Він міг освятити вас Святим Духом, бо через Нього ви станете джерелом Божої любові. Всі ті, хто не знає мого Сина, всі спраглі любові і миру мого Сина, будуть пити із цього джерела. Спасибі. Моліться за ваших пастирів. Я молюсь за них і Я хочу, щоби вони завжди відчували благословення моїх материнських рук і підтримку мого материнського серця. Знайте, що я постійно та неустанно молюся за вас. Моліться ж і ви, бо молитва це частина Боротьби, і завдяки її могутній силі ви врятуєте себе, а отже – Україну.
МОЛИТВА ДО МАДОННИ МАЙДАНУ
Мати сиріт і знедолених пристановище,
преблага Княгине і Спасителько наша,
що береш наші страждання на себе
як муки свого Сина. Мадонно Майдану,
прийми молитву від своїх невдячних дітей,
молися за нас, будь нашою Берегинею,
бо лиш в Тобі і в Сині Твоєму рятунок наш.
Заради героїв Небесних сотень,
Покрово, захисти нас.
НеКінець
світ став Майданом
Матінко Свята
а Україна під Твоїм покровом
тож ми готові понести свій хрест
(Звершилась революція! – Гряде війна!)
для нас від нині Ти – МАДОННА МИРУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500205
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 22.10.2014
Праведний Боже, все ж зможу піднятись!
Як і раніше, я буду всміхатись
Поглядом чистим малої дитини...
Вирви мене із гріха павутини!
Люблячий Отче! Почни все спочатку-
Ти безнадії не ставиш печатку,
Пута провин всіх моїх розриваєш,
Знов до нового життя воскрешаєш!
Дякую щиро за друзів, родину,
Що не лишають у чорну годину,
То найцінніші, найкращі скарби:
Острів любові у морі журби...
Світлом і сіллю з Тобою я стану,
Зможеш навіки загоїти рану...
Ти зодягни мене в сонячні шати -
Вірю, навчусь я у Тебе кохати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442026
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Я все боюсь, що не успію
Щось не зробить, десь не дійти,
Хоч часом чую, як радіє
Моя душа від красоти,
Тієї величі безмежжя,
Куди я, врешті, попаду.
Та скільки ще доріг бентежних
На цьому світі я пройду !
Я часом бачу синє небо
У кольорових чистих снах.
Мене, як капітана Немо,
До себе кличе синій шлях.
З роками більше відчуваю:
Те, що не встиг - не напишу.
Й тоді я в розпачі буваю
І до роботи знов спішу.
Але, як клопоти стихають,
Я в храм прихожу, мов у сон.
І там душа моя літає
Новим схвильованим віршем.
Я там, воістину, на волі,
Там не потрібно поспішать,
Там забуваю я про болі,
І справи, що я мав рішать.
По тім піднесений, натхненний
Я знов іду до справ людських,
Бо людям треба знать про мене,
І я не все зробив для них.
Бо ще не встиг набратись світла
І прощення не всіх просив,
Бо ще не дав душі розквітнуть
І ці не дописав вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416856
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Як день один
Роки мої лелечі
Пливуть кудись
Торкаючись за плечі
В прозорім сні
У зорянім серпанку
Розтануть дні
Як пелюстки у танку
Життя це миле
Чи не є ти казка
Любові крила
Віднесіть до ласки
Що в кольорах
І чорно-білім диві
Мій білий птах
Побудь іще щасливим
28.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416812
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Раскрыто Небо предо мною,
Великой книгой бытия.
Стою я, Боже, пред Тобою -
И как же мал, ничтожен я.
Молчу я, глаз поднять не смею -
А сердце пламенем горит
И благодатью душу греет:
Со мной Господь мой говорит.
Прости мне, Боже, недостоин
Прикосновенья Твоего
Я нерадивый, жалкий воин
Не сокрушивший ничего.
В душе, грехами уязвленной,
Я благодати не стяжал,
И, покаяньем обновленный,
Я снова плоти угождал.
Нечист стою я пред Тобою...
Но велика любовь Твоя!
Меня касаешься Рукою,
Чтоб чище становился я.
2006г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348200
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 08.04.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 04.04.2013
Кажуть, що на світі мови різні є,
Кожен розмовляє й світ цей пізнає,
Навіть у тваринки звук не для утіх,
Він допомагає віднайти своїх...
Гавкає собачка і мурличе кіт,
Заспівала пташка й лине у політ,
Грізно розмовляє лев або ведмідь,
Навіть риба знає, як що говорить...
Люди - то найвищі і розумні статі
І на різних мовах вміють розмовляти,
Пишуть і читають грамотні слова,
Ось такі у світі маються дива!..
Хтось на рідній мові спілкуватись звик,
Інший - постарався й вивчив ще й «язик»,
Дехто «ленгвіч» знає й гарно «спікерить»,
А от кум мій – «шпрехен» на «зи дойч» у мить...
Я вже й не беруся «туркце конусан»,
Скажуть, що зазнався, мов заморський хан,
А мені цікаво просто говорити...
От би нашу владу людям зрозуміти!
Що не скажуть - наче, дав їм хтось під дих,
Ох і «праффесура», сльози через сміх!
А закон напишуть - світовий фурор,
«Милавать не мона», - «мовил» прокурор...
От, коли з дитинства грамоти не вчив,
І любов до мови в забаганки злив,
То яку б посаду ти не обіймав,
Хай пробачить песик, чути «гав-гав-гав»...
29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340547
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 27.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
Люблю Тебя-смотрящий в эти строчки!
Желаю Тебе Счастия и Радости в Твоих глазах!
Чтоб ожидаемые квантовые заморочки
Светились Истиной на твоих полюсах
Чтобы Самсон завидовал Твоей силе
Чтоб Мать Тереза преклонялась пред Твоею Добротой
Чтобы Махатмы Шамбалы совета у Тебя спросили
Чтоб Аполлон был восхищён твоею красотой
Чтобы Любовь бальзамом грела Твои мысли
Чтобы Твоя Улыбка-Миротворец плЫла по планете
Чтобы лучи-трезубцы над просторами зависли
И просветлённо улыбались только что родившиеся дети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383856
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 19.02.2013
Молчанье целомудренного неспешайки
Быть ниже плинтуса,при этом совершенствовать себя
Понять скупую хитрожопость этой шайки
И сеять радость,честными глазами всех любя
Возвысить каждого, не уважая
И прикасаться словно маленький ребёнок
Защитою Удачи Человека окружая
Осознавать как пудрил всем мозги
Американский "золотой телёнок".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388337
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 19.02.2013
Ты мой тормоз, преграда, барьер
На пути я не знаю к чему…
Но жила б я иначе, поверь!
Только лучше ли? знать не хочу…
Пусть меня ты на цепь не садил,
Да меня и не надо держать.
С рук любовью меня ты кормил,
И я стала к рукам привыкать…
Бросить всё, улететь, время вспять
Повернуть и свободно вздохнуть
Я мечтала, но снова, опять
Продолжала к рукам твоим льнуть.
И попытки сбежать, всё стереть,
Через час забывала как сон.
А потом перестала хотеть,
Даже птице ведь нужен свой дом.
А жалею ли? Нет, это вздор.
Ведь с тобой я могу так же петь,
Как я пела бы где-то средь гор,
И с тобой я могу так взлететь,
Как взлетела бы будь я одна,
Одиноко порхая вдали…
Что мне этот весь мир без тебя?
Без тебя я не знала б Любви.
27.01.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395923
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 03.02.2013
ГИБЕРНАЦИЯ I
шорты и сланцы еще на ходу
наготу бы прикрыть
да и только
и в кровь не разбить ноги
о гальку размером
с дыню
(а впрочем отменный массаж!)
ловим остатки лета
в солнечных зайцах модных
очков
и на смуглых ножках красоток
(реклама баунти – полный отстой
по
сравнению с ними)
в лучах заходящего солнца
в пастелях сезона бархата
видится знак неизбежности:
как прилетело так и уходит
наше с тобой
лето
которое очень смиренно
ждут австралийские кенгуру
и пингвины на южном полюсе
а наш неизбежный удел –
оставив здесь память и сердце
раствориться в прозрачных снах
холодной
гибернации
наблюдая за тем
как рождаются волны
в минуты высокого тайда
и дышат штормом полногрудые скалы
с едва ощутимой пульсацией
остывающей в венах крови
в обнимку с доской для серфа
парой ластов и битым мячом
для пляжного
волейбола
(в нем останется запах моря)
в наших зимних берлогах
куда
прилетело лишь наше
тело
ГИБЕРНАЦИЯ II
Мне очень не нравится
заливное из осенних листьев
под хрустящей корочкой
прозрачного льда.
Я терпеть не могу
сопливый ноябрь
переносчик вируса
сезонной депрессии.
Но холодный мистраль
разбивает стекла моей души
и поселяется в ней заражая меня
синдромом безысходности.
Листопаду вослед
поочередно спешат
незваные родственники
с древнеримскими именами
и неизменным девизом
«голод не тетка
а холод не дядька».
И тогда я вишу в липком вакууме
задыхаясь от кислородного долга
и думая о том
что лучше уж быть
замороженным в жидком азоте.
Вишу себе и вишу
завидуя белой завистью
синдрому гибернации
американского козодоя
чилийского опоссума
и ёжика обыкновенного.
Вот умнички!
Спят себе тихонечко в анабиозе
и переваривают лето
переживая маленькую смерть
почти в полгода
и разговаривая во сне
то с апрелем то с августом.
ГИБЕРНАЦИЯ III
Не выходил из дома ровно месяц.
А когда вышел
вдохнул всё тот же перегар
прокуренного города
увидел снег – уже не белый
но грязно-серый
и пятна застывшей крови на нем:
то ли вино, то ли слезы
чьего-то раненного сердца.
(Идеальный сорбент – снег:
он всё стерпит – не то, что сердце).
Ничего нового
кроме того, что весна –
по-прежнему живет лишь в календаре
или где-то еще –
в ином измерении мимолетного бытия
а десять заповедей
всё так же стиснуты черным по белому
в вечной книге перемен.
Увидев сей безрадостный пейзаж
я понял, что проснулся зря
и вернулся в свою уютную берлогу
досматривать белые сны
до весны.
ГИБЕРНАЦИЯ IV
А ты всё спишь?
Трясет за плечо Мишка.
Пора уже чистить звезды...
* гибернация: мишки, ёжики
и многие другие герои
склонны впадать в спячку,
поэтому долго живут
ГИБЕРНАЦИЯ V
…А кому-то из них
не проснуться весной.
Смерть во сне –
это зло или благо?..
ГИБЕРНАЦИЯ VI
когда ты начинаешь тихо ненавидеть
оливье, винегрет, маринованные огурцы
квашеную капусту, помидоры из бочки
и мечтаешь о тарелке летнего салата
с постным маслом и черным хлебом
когда глаза и сердце так устали
от черно-белого кино за твоим окном
что всякий раз ты рад цветному сну
смежая тяжелые веки под утро
когда ты просыпаешься от пения птицы
в тридцатиградусный мороз и понимаешь
что это просто снится
когда ты начинаешь говорить с собой
при этом думая, что споришь с ветром
который ломится в твои окна и двери
когда в средине февраля
с новогодней елки опадают игрушки
разбиваются о паркет и будят
детей по ночам
когда глаза слезятся
не от встречного ветра
но совсем по другой причине –
это симптомы снежной болезни
которая лечится только апрелем
ГИБЕРНАЦИЯ VII
Не умерла под снегом: тихо дышит...
Всякий раз когда я становлюсь на колени
или падаю в снег
я прикладываю ухо к околевшей земле
и слышу шепот травы
и забываюсь вспоминая
как мы шептались летом когда я засыпал
в ее нежных объятиях
как младенец которого
приложили к материнской груди
чтобы он не забыл откуда пришел и куда он идет
И я обретал
долгожданный вселенский покой
который возможен лишь в компании звезд
и молился за тех кто здесь уже был и за тех кто будет после меня
за детей и за внуков за дедов и пра-
которые щедро удобрили эту траву
и которые будут в ней зачинать своих новых детей
А утром
чистым утром
новорожденным утром крещенным росой
я так не хотел возвращаться
в этот город грехов
где нежная кожа земли
депилирована спа-гениями
и стерилизована геникологами
для искушенных глаз и гламурных идей и модных сапог и рафинированных сердец
И я твердил себе:
останусь здесь
на нетронутом лоне целомудренной девственницы!
Буду слушать траву и шептаться с ней
и сам стану травой
или вырасту маком
и буду кормить ярких бабочек и дразнить ненасытных шмелей
до тех пор пока лето поет песню жизни
до тех пор пока осень не пророчит погибель
до тех пор пока вьюга не поет отходную
а потом буду ждать песни новой весны и нового солнца
и рождаться снова возвращаясь к жизни
не после смерти но после длительной комы
*
Из книги «Сезон белых снов»
Музыка: “December” by Rozenshtein & Vagener
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392194
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Уползая, думала змея,
Вся дрожа от гнева и досады:
"Как пригреться дёрнул чёрт меня
На груди у редкостного гада?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387422
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 16.01.2013
Лапатий падав сніг,
Скрипів під кожним кроком –
З кутею майже біг,
Христа Різдвяним роком…
Як се давно було,
Та як заблизько серцю.
О ріднеє село –
Твій спомин щемом в’ється…
…До дядини добіг,
Хустину розв’язала,…
Хвалила,… ще пиріг
Свій теж туди поклала;
А в двері вже юрба
Із гомоном веселим,
Йде здравиця, сівба –
То радість світом стелить:
«З Різдвом Христовим Вас,
Зі снігом, урожаєм –
Хай буде все гаразд
Над України краєм!
І біди пройдуть всі
І щастя приголубить,
І спокій у душі
Вас поцілує в губи».
Лапатий знову сніг,
Хоч і часи надворі
Не ті,… лише у сні
У тім зірковім морі
Я привидом… знайду
Стежини в завірюсі –
Кутю,… й життя в меду,
В Різдвянім Світла крузі…
04.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Вечереет. Костром догорает
Цвет морозного, жгучего дня...
В хате маминой бликом играет
Язычок от печного огня.
Запах свеже-спеченного хлеба
И капусты заквашенной впрок.
Греет сумрак январского неба
И звезду, что зажглась не в свой срок.
Заметает порог перед хатой -
Разгулялась злодейка пурга...
Снег к забору лег скомканной ватой,
Запорошил реки берега...
Только в маминой хате уютно,
Дремлет кот на горячей печи...
А в окно вьюга бьет поминутно-
Видно манят ее калачи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384871
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Мудрость женская – в терпенье:
Где – смолчать, где – поступиться,
Доведённый до кипенья,
Муж ведь может испариться…
Если нравом вы – не фея,
И, как фурия, сердиты,
Всё же глупо мылить шею,
Если вы на ней сидите!
Спутника не запускайте!
Да и, прежде чем пилить,
Женщины, не забывайте,
Что с опилками ВАМ жить!
Чтобы был фундамент прочным,
Зодчества просты секреты:
Строить дом на нервной почве –
Очень скверная примета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380937
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
Когда над Вселенной стояло утро
И Боги по-своему мир кроили,
Они не сложили Силу и Мудрость,
А между живущими их поделили.
Мужчине досталась сила взрывная,
Которая может сломить супостата,
Иль поле возделать от края до края,
Иль заступиться за слабого брата.
А Женщина милая, мать и подруга,
Отмечена Мудростью светлых небес,
Чтоб поддержать словом добрым супруга
И детям отдать свой божественный крест.
С тех пор, если надобно встанет Мужчина,
Очаг свой домашний в бою защищая.
Покуда же мирно сияет лучина,
Им Женщина мудрой рукой управляет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360268
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
***
Жизнь –
печальная штука,
если жить без иллюзий.
(Габриэль Гарсия Маркес)
PER UMBRAS
В мире сем
Даже тень может стать
Человеком
РАЗНЫЕ
Как много лет
мы жили на одной земле
но в разном небе!
И ДАЖЕ ТЕНЬ
Не видела, не слышала, не знала
Что даже тень ее
Была любима
DULCE MORS
Увязнуть пчелой
В банке с медом –
Какая желанная смерть!
БАМБУК
Бамбук пустой,
но самая полезная из трав.
Порой и пустота приносит пользу.
EPITAPHIUS
Прожил жизнь,
не заслужив
эпитафии.
POSTMORTEM
После смерти
смотришь на жизнь
другими глазами
СЛАВНЫЙ УРОК
Как важно
еще при жизни
испытать на себе забвение!
ПЕПЕЛЬНЫЕ ЦВЕТЫ
Выращивал
Цветы из пепла
Они хорошо росли
TABOO
Есть тайны, которые
мы не можем открыть
даже самим себе.
ЭГО
Вся моя жизнь –
преодоление препятствий,
главное из которых – Я.
ДВОЙНИК
Фонарь потерял
своего двойника:
высохла серая лужа.
КОЛОБОК
Сегодня Луна такая,
каким я в детстве видел
Колобка.
СОБАКА
Ночь тревожит
Перекличка собак
Стерегущих порядок
КОНДОР
Черный кондор
Пылинка в глазу
Неба
КАКТУС
Старый кактус
Одинокий страж прерий.
Завтра он станет текилой.
ГРЕМУЧАЯ
В желтых глазах пустыни
Змея танцует
Фламенко
ЖУРАВЛЬ
Между крыльями журавля
Расстояние
В тысячу миль
КОТ
На усищах кота
Отдыхает
Время
ПЕРСПЕКТИВА
Перспектива:
Вот что я вижу,
Направляясь к закату.
ШОКО-ЛАДНО
На моей могиле напишут:
Он умер от любви
К шоколаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348831
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 21.08.2012
ЗОВ СЕРДЦА ТВОЕГО
По крику глаз моих меня узнаешь,
или печать, что на моих ладонях,
тебе укажет путь средь отражений
твоей-моей любви так долго жданной?
Молю тебя: узнай меня средь звезд
и холода – им одиночество богато!
Хриплю простуженным от боли криком:
не заблудись, не потеряй дорогу
к тому единому – из тысяч всех – порогу,
где я ждала и жду, и буду ждать,
когда через века вернешься ты опять
в свою обитель.
К ТЕБЕ
Мне примчаться бы снова к тебе
светлой песней теплой весны
облака белого клочком
чистого дождя слезой
да в окно твое
заглянуть
Моя песня летит к тебе
тонкой ниточкой света ясного
вздохом ветра в лунной ночи
тихо падающей звездой
на твою ладонь
Я сегодня явлюсь тебе
светлым мотыльком в твой сон
разбужу рано поутру
солнца бликом
твои глаза
Сотни лет световых
разделили душу пополам
что срослась и привыкла быть
вместе, рядом
целым одним
Но, преграды сметая на пути
я вернусь сегодня в наш дом
в день рождения твоего
светлой памятью
нежной любви
к тебе
***
Музыка: “Enchanted” by Mars Lasar
Альбом: “Seeking Serenity” (2003)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352781
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 21.08.2012
Глядит печально, одиноко
Ведунья старая луна,
Её всевидящее око
Следит за нами в царстве сна.
Касаясь бледными лучами
Толпы блуждающих теней,
Как постановщик пьес ночами
Нам объясняет суть ролей.
На сцене звёздного безмолвья
Понятен мне рисунок снов:
Что чувства выше многословья,
Что шёпот сердца выше слов.
Взлетая к звёздам, всё сильнее
Мы ощущаем связь с луной;
Я понял: ночью мы честнее
Играем жизнь, чем сон дневной…
В.Стр@нник \2008
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346526
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
Під вечір зупинилися хвилини,
Поклала вічність у кишеню день.
Співає мати пісню для дитини,
Душа в собі нашукує пісень.
Тремтять у зорях недосяжні бані,
Непояснимі затінки світів,
Мій дух сховався десь в Альдебарані,
Як добре, що не ввесь перегорів.
І хочеться так музикою стати,
Органом світло в людях розливати,
В акорди вкласти ще незнані сили,
Аби під них прощали і любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345240
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Коли не гріє запальничка,
І холоднішає єство,
То запали тоненьку свічку,
Повір в молитви торжество.
Нехай вона ще зовсім квола,
Й тремтить від завірюхи днів,
Та нею ти окреслиш коло,
В якому чисто од гріхів.
Хоч ще за колом надто чорно,
Та півень тричі прокричить,
І виб`є сонце промінь з жорна,
Запам’ятай цю світлу мить:
Тепло молитва принесла
Й душа зів`яла розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342302
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Суетливо шныряют по улицам толпы,
Всё пытаясь угнаться за стрелкой часов.
В механизме погони они шестеренки -
По порочному кругу, средь ржавых оков …
Ежедневно идут тротуарные гонки
И сжигаются литры бензина в авто.
Выпускаются когти, оскалы, иголки…
А в глазах… нет, не зеркало, просто стекло.
День за днём пролетает, неделя к неделе
И опять дом-работа, работа и дом…
Вроде здорово всё, а на самом-то деле -
Радость жизни осталась, увы, на потом.
Я не спорю, сейчас очень трудно без спешки,
Без локтей, кулаков, себе путь проложить.
Стать счастливым, оставшись при этом безгрешным,
И свой Рай в шалаше на любви лишь слепить.
Стали нравы не те, и запросы всё выше,
Мы заложники мира, что нас породил.
В суматошности дней разум сердца не слышит,
А ведь чувства никто еще не отменил.
Нет, не стоит быть овощем, камнем, пчелою…
Жизнь пройдет и не спросит, успел ли ты жить,
Ты рожден с ясным разумом, светлой душою -
Ты рожден для того, человеком чтоб быть.
Каждый день - это шанс, это вызов, подарок.
Насладись им сполна, чтоб был ярким закат.
Чтобы пламя в душе, а не скудный огарок,
Ведь не сделать, минуту спустя, дубликат.
Не пустить никому корни вглубь под землею,
День грядущий тебе не предскажет пророк.
Жизнь пройдет и не спросит, а горд ты собою?
Так что жить торопись, жизнь не скопишь ты впрок.
20.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315664
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 26.05.2012
А восходы должны быть яркими,
и закаты должны быть тихими.
Летом дни, безусловно, жаркими,
ну а звери должны быть дикими.
Ваши ночи должны быть тёмными,
ну а мысли должны быть светлые,
поведение, жесты скромными
и на фоне других неприметные.
Ну, а души должны быть вечными,
согревать своим нежным огнём,
тогда будете вы человечными
и мир скромно мы перевернём.
Ну а волки должны быть сытыми,
да и овцы должны быть целыми,
ваши тайны должны быть скрытыми,
а поступки должны быть смелыми.
Лить дожди должны только чистые,
облака быть должны кудлатыми,
ваши взгляды должны быть лучистыми,
ну, а ангелы – быть крылатыми.
А любовь быть должна откровенная,
не продажная и надёжная,
вашим домом должна быть Вселенная,
ваша истина – быть не ложная.
Ваше слово должно быть твёрдое,
птичьи крылья упрямы, сильны,
ваше имя не будет затёртое,
не должны быть кому-то должны.
А птенцы не должны быть в холоде,
а хлеба не должны быть в сырости,
ну, а гений жить должен в голоде,
так как свиньи должны быть в сытости …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340068
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Подайте, Христа ради, доброту…
В лицо смеётесь? – я вам все прощаю.
Имейте, люди, в душах красоту!
Христос нас спас, и я вам помогаю.
Подайте, Христа ради, человечность!
Не золота, а благости прошу!
Пред Богом все равны! – нас ожидает Вечность!
Свечи святой огонь в душе не погашу!
Имейте Бога в сердце и душе,
А не в кармане звонкую монету!
О смерти помните! Она уже
При жизни призывает всех к ответу!
P.S. Кто нищ душою, тот, увы, калека!
Хоть руки есть, и голова цела!
До боли жаль такого человека!
Я помолюсь, чтоб Вера помогла!
P.S.S. Деньги рвут человека на части
И ломают судьбы хребет!
Просят грязи, и просят власти!
Просят сдуру немыслимых бед…
Индикт. Церковное Новолетие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157731
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 26.05.2012
Стоял я опершись на рукоять меча,
И лезвие его тускнело в полумраке,
Лишь где-то вдалеке роняла свет свеча,
Да кто-то там стоял в белеющей рубахе.
Поднял тот меч и в ножны я вложил,
И ближе подошел, чтобы в лицо всмотреться.
Мой Боже Ты родной! Да я же это был!
И слышал тихий стук я собственного сердца!
И грянули в набат колокола!
И Божий храм любовью осветился:
С меня кольчуга наземь вся стекла,
Я на колени встал и к Богу обратился:
Я больше меч стальной не оголю!
И в кузнице души перекую в подсвечник!
О как прекрасен Мир! Его я так люблю!
И злой стрелы сломаю наконечник!
Да, грешен, Господи! И грешным буду впредь!
Но доброе творить не разучился:
Никто не сможет с памяти стереть
Святое всё, чем жил, за что молился…
…И шагом медленным из Храма вышел я,
Ночная темень пред рассветом отступала.
Дышал я полной грудью, вторила земля,
И новый день судьба моя встречала!
P.S. Прошу у жизни, люди, я немного…
Все остальное вам с любовью подарю!
Чтобы в конце, у Вечности порога
Сказать всем тихо: «Я вас не корю!»
Мы с вами расстаемся на мгновенье:
Молите Бога, чтоб простил грехи!
Все превратится в пыль, все поддаётся тленью!
Нетленен лишь Господь да светлые стихи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157526
дата надходження 24.11.2009
дата закладки 26.05.2012
…ДЛЯ ЧОГО?..
бджола збентежена
і подивована до краю:
її із квітки
витрусила жінка,
зламала квітку
і забрала –
всю…
НА ЗАХІД
коли
різкий холодний вітер дме зі Сходу –
усе
природно хилиться на Захід…
НАЗАВЖДИ
жасмин одцвів…
ти запізнився назавжди.
Учора.
Я
не наймаюся.
і не наймаю…
Гідність.
ДО ДОЩУ
дитячий нігтик зрізаний – на небі.
за нижній край його
не втриматись відерцю –
повинен бути дощ…
ЗА ВИНЯТКОМ
цвітіть і розсівайтеся, молочаї!
красиві сонцеликі бур`яни.
Тільки не в мене на городі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339890
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
* * *
Говорили –
яму рили.
Від неправди –
аж до зради.
А коли упали в яму –
жалкували, що глибока.
Мудрим свідком була правда –
справедлива і жорстока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339847
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Я впевнений, здолаю перешкоди,
Що скоро стануть на шляху моїм.
Минулого, звичайно ж, трохи шкода,
Та лиш майбутнє - це мій новий дім!
Не зупинюсь, хоч буде важко йти
Болючими життєвими шляхами.
Стежками до кінця маєм прийти,
Адже нащадки прямуватимуть за нами!
Мій сенс буття - людиною лишатись
І рідних не лишати на путі,
А задля втіхи з долею погратись-
Це не найважливіша річ в житті!
Тому не зупинюсь я і не впаду,
Дограю до кінця я свою гру.
Лише в сім'ї шукатиму розради,
Й нескорений бар'єрами помру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317800
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 25.05.2012
В последний раз из школы выхожу...
Больше не сяду за родную парту...
"Привет!" соседке больше не скажу...
В глазах не будет детского азарта...
Я ухожу... я здесь в последний раз...
Я так хочу остаться... на минутку...
Но мне нельзя... и слёзы льют из глаз...
Со мной сыграло время злую шутку...
Не верится, что больше не вернусь...
Не верится, что время пролетело...
Я у порога школы обернусь
И вспомню всё, что мою душу грело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339652
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Що таке краса? Це весь наш світ,
Довершеність, що в світі цім панує.
І світу вже багато тисяч літ,
Та без краси і дня він не існує!
Мистецтво слова, звуку чи малюнка -
Це все краса, навіяна красою.
І людство в ній шукає порятунку,
Бо лиш краса рятує від застою.
Краса повсюди, це гармонія життя,
Це сенс всього людського існування.
Без неї в нас не буде майбуття,
Без неї біль, занепад і страждання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318043
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 25.05.2012
Достаточно! Устал уже влюбляться!
Мне надоело ерундой страдать,
На лживую любовь лишь распыляться...
Или мне нервы некуда девать?
Естественно, конец аналогичен:
"Мне надоело! Всё! Я ухожу!"
И мозг на гайки-болтики развинчен...
"Родная, я тебя и не держу!"
Вы верите в любовь с первого взгляда?
Наивные, ну как же мне вас жаль!
Влюбляетесь в какого-нибудь гада,
Потом в сетях и в статусах печаль!
Лекарство есть, известное в Европе!
Оставит от страданий только тень!
Ведь лечит всех ударами по попе
Армейский папин кожаный ремень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332177
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 24.05.2012
В небеса повітряною кулею,
Без кутів, кінцівок, вся округлена,
Підіймаюсь бабцею сутулою,
Мов відтоптана і вже відлюблена.
Кожен метр з криком і поривами,
Весь баласт втрамбований скидаючи,
Пролітаю між дощами-зливами,
Безтілесну душу омиваючи.
На вершині гір небесних, сяючих,
Вся до блиску хмарами начищена,
Сил боюсь до лоскоту стискаючих,
Бо і так роздвоєна, розкришена.
Земним тяжінням майже не обмежена,
Лечу, шукаю власну траєкторію.
У просторі свободою відроджена,
Безмежний шлях до вічності підкорюю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339627
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Добродій сохне - лиходій цвіте.
Маліє важне - дужає пусте.
Будяк над клумбою панує.
Не те із нами, друзі, щось не те.
14.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337410
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Віще Слово - духовний нектар.
Бути з Ним - вище кредо.
Моє серце - бджола.
Бог - бджоляр.
А душа - рамка з медом…
17.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338092
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Вечер. Ты рядом со мной.
Нежный и любящий взгляд.
Рада я встрече с тобой.
Знаю, ты тоже мне рад.
Тёплые капли дождя...
Люди раскрыли зонты.
Ты обнимаешь любя,
Нам ведь дожди не страшны.
Спрятались звезды от нас.
Люди бегут в суете.
Мы не спешим в этот час,
Спрячем часы в темноте.
Взявшись за руки идем,
Словно мы в мире одни.
Счастье не смоешь дождем -
В сердце не гаснут огни.
21.03.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186386
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 08.10.2010