Ольга Ратинська: Вибране

Юхниця Євген

Яке це, чоловіче щастя

В  неділю  встав  Лука,
Не  будить  жінку-діток.
І  тягнеться  рука
Чай  заварити  з  квіток.
…Чистенько,  встигли  все
У  тижні  промайнулому.
Й  Лука  жирком  трясе  –
На  вправах:  прес,  жим  гулями.

Все  –  жінка.  І  з  дітьми  –  така,
Що  виховати  знає.
Й  покличе  між  людей  з  візка.
І  виспатись  дасть  файно.
Й  підкаже,  коли  час  змінить
Уто́мленьку-роботу.
Зупинить  стри́бнуть  з  бистрини
Ще  в  більший  вир  дзюркотний.

Лука  нічим  ще  не  гримить-
Хай  сон  сім'я  додивиться.
Бо  скоро:  «Як  це  –  буть  людьми?»  -
Кричатимуть  в  новинницях.

19.05.19р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835996
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Юхниця Євген

Коли зустрінуться - всім елексір і рідня

Сиротливому  атому  водню  ...самому  -  ніяк
М,яко  зніжитись,  як  в  двообіймах  пестливого  кисню!
Аш-Два-О,  і  моря-океани  –  природний  коньяк,
Аш  з  Два-О,  -  й  у  воді  розчиняються  надра  на  висі...
...Кисень  з  воднем  -  гуляки,  коли  ще  самотні  і  чисті,
А  коли  вже  зустрінуться  -  всім  елексір  і  рідня!

25.03.18  р.  (  «Коли  роди  імен  не  мають  значення!»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785001
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Юхниця Євген

З жіночих насолод

Що  тільки  не  може  сказати  мадамця,
Коли  розлютили  її  «намазю́чки»...
...І  пані    у  всмак  ...перекинула  тацю
На  саму  найближчу  до  себе  сидючку...
--Ой,  вибачи,  рідненька,  а  –  твоя  сукня?
Коханець  учора  привіз  з  Ліверпулю?  
Й  волосся  ушкодила?  Тютя  ж  я,  тютя!,  -
...Й  печеньку,  вмокнув  кремом  в  джем,    проковтнула...

12.10.17  г  (  «З  жіночих  насолод»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754954
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА"

Богині  Баст  гнучке  котяче  тіло
на  розпашілих  побережжях  Нілу...
Вже  Клеопатра  поринає  в  ніч,
легку  накидку  пориває  з  пліч  --
гойдає[i]  барка  Месектéт*1[/i]  на  хвилях
м`які  ложниці  царських  спочивальнь,
інтими  сонцесяйних  почувань  --
тут  Цезаря  невтолені  змагання:
безсонна  ніч...  остання  ніч  кохання,
осягнення  солодкої  мети  --

ах,  Юлію,  ще  встигнеш  відпливти
в  підземний  Стікс  --  пронизаний  ножами  --
до  стін  Тартару,  [i]Вогняної  Брами,*2[/i]
що  отверзає  смертникам  уста  --

отак  стебло  в  Озіріса  вроста
і  через  тіло  [i]зерням  проростає*3  [/i]--

ще  самка-яструбиця  розпластає
[i]по  твоїх  членах  пір`ячко  своє,*4[/i]
і  заклене:  "О  ж  и  й,  якщо  ти  є
просвітленим,  непроходящим  богом,
і  твоє  сім`я  плодиться  без  меж  --
тоді  ти  Оком  Гора  вік  почнеш,
і  твій  к  і  н  е  ц  ь  обернеться  п  р  о  л  о  г  о  м
до  вічного  блаженства  і  життя  --
нехай  воно  коштує  пролиття
гарячих  крапель  цезарської  крові...
...А  зараз  --  ніч  в  Єгипті,  Ніч  Любові,
сплетіння  тіл,  узори  із  ліан,
захланний  подих  уст,  безумний  тан
до  повної  нестями  і  знемоги...

...Це,  певно,  [i]Хапі*5[/i]  оре  перелоги,
благословивши  Гора  гордий  лет...

...Світає...
 Повноводить  Ніл...  
[i]А  х  é  т*6[/i]  ...

8  травня  2003р.


-------------------------------------------
[i]*1  Барка  "Месектет"  --  у  міфології  Єгипту  щоночі  бог  Сонця  –  Ра  пересідає  з  денної  барки  у  нічну  і  перепливає  нею  Підземний  Ніл.

*2  Стікс,  Тартар  --  у  греко-римській  міфології  зорові  образи  --  символи  Потойбіччя.  Тартар  --  "нижнє  Небо",  що  знаходиться  у  глибині  космосу,  нижче  від  Аїду.  Туди  були  скинуті  титани,  святотатці  і  дерзновенні  герої.  Допливають  у  Тартар  водами  Стіксу,  дослівно  "Ненависної  Ріки".

*3  Зображення  мумії  Озіріса,  пророслої  зерням  пшениці  --  символ  воскресіння  бога.  Подібно  до  Озіріса  воскресають  "богоподібні"  царедворці.

*4  За  міфологією  Єгипту,  Ісіда  зачала  сина  Гора  від  мертвого  Озіріса,  прийнявши  образ  самки-яструбиці,  розпластавшись  над  тілом  чоловіка  і  промовивши  магічне  заклинання.

*5  Хапі  --  персоніфікований  бог  Нілу,  що  посилає  розливи  і  запліднює  землю.

*6  "Ахет"  --  час  оживлення  природи  і  розливу  Нілу  триває  з  липня  по  жовтень.[/i]

(Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741932
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Леонид Жмурко

Какого цвета ветер

[color="#a300cc"]Какого  цвета  ветер  мне  скажи,
просила  ты,  глаза  не  открывая.
И  я  шептал  –  он  цвета  спелой  ржи,
зелёный  он,  как  мята  луговая.

Он  цвета  ржавой  пыли  и  воды,
охряный  всплеск,  пастельный  блик  над  рощей,
он  цвета  длинноногой  лебеды,
он,  как  колпак  расшитый  скомороший...

Ты  улыбалась  лёжа  на  траве,
что,  мол,  такого  ветра  не  бывает.
А  я  шептал,  почти  склонясь  к  тебе  –
открой  глаза,  иначе  он  растает.

Какой  наощупь  ветер  расскажи...
И  я  касался  губ  и  век  губами.
Ты  улыбалась,  уличив  во  лжи,
а  ветер  васильковый  млел  над  нами.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705550
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Світла (Імашева Світлана)

Маргарита - ведьма и королева

                                                                       ****************

                                           О  женщина  в  черном,  с  букетом  мимозы,

                                           Явившая  миру  любовь,

                                           Ваш  Мастер,  навеяв  любовные  грезы,

                                           Роман  свой  доигрывал  вновь.

                                           Но  жизни  роман  и  жесток,  и  печален:

                                           Разлука  -  страдания,  боль...

                                           О,  ты,  Маргарита,  его  потеряла,  -

                                           Он  гибнет,  он  грезит  тобой.

                                           Холодные  стены,  холодные  руки,

                                           Пусты  Одиночества  сны...

                                           Ты  ведьмою  стала  от  бед  и  разлуки,

                                           Хозяйкой  -  в  пиру  Сатаны...

                                           Марго-Королева  горда  и  бесстрастна  -  

                                           Как  давит  венец  золотой!  -  

                                           Кровавые  капли  на  коже  прекрасной...

                                           О  ведьма,  все  ниц  пред  тобой!

                                           К  колену  в  пылу  припадают  устами

                                           Воскресшие  вдруг  мертвецы.

                                           Тебя  пожирают  пустыми  глазами

                                           Злодеи,  убийцы,  жрецы...

                                                                         Наш  мир  -  этот  бал:  на  балу  королевой

                                                                         Не  каждой  приходится  быть,

                                                                         Но  жить  и  страдать  -  суждено  неизменно,

                                                                         Все  так  же,  как  жить  и  любить...

                                                                         Но  где  же  тот  Воланд,  который  поможет

                                                                         Погибшее  счастье  вернуть?

                                                                         Ни  он,  ни  Господь...  Невозможно?  Возможно?

                                                                         Есть  Женщина  -  Вечности  суть.

                                                                         Есть  тайна  любви  Королевы  прекрасной

                                                                         И  Ведьма  -  страданий  венец...

                                                                         И  демоны  тьмы  над  Любовью  не  властны...

                                                                         Пусть  будет  счастливым  конец...

                                                                         

                                                                         

                                           

                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697481
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Юхниця Євген

Коли прокинулась, то посміхнулась, …й в двері.

Сумує  осінь  за  минулим  неповерненням
І  мрій  нескорених,  й  приємностей  з  оточенням.
Та  хоч  й  вагомі,  прагматичні  заклопочення
Натхненно  поступають  місце  наманжетенням
І  зацікавленням  жіночо-парубоченним.

Вона,  хоч  й  вийшла  заміж  влітку,  та  однесенька:
Десь  чоловік  подавсь  до  Польщ,  як  й  до  весілля.
І  я,  квапливий,  як  стрічав  негомонілу,
Так  й  зустрічаю  її  з  поглядом  депресії.
...А  вчора  стріла  ме́не  й  ...каже:  «У  неділю!»

...Зайшла  сама,  у  крісло  й  стала  говорити.
Я  обійняти  намагавсь,  та  відштовхнула.
І  лопотіла  й  белькотіла,  і  заснула...
...Я  ...милувався,  як  відпочивала  зви́та,
Недовлаштована  сучаснича  зозуля.

Коли  прокинулась,  то  –  посміхнулась,  ...й  в  двері.
І  більш  мене  не  впізнавала  кавалєром.

20.09.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689792
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Ростов

Бессвязных

Из  тысячи  синдромов,  мой  -  подростка,  
С  наклонностью  седого  рифмача.  
Кому-то  -  счастья  маленькая  горстка,  
Кому-то  -  четверть  века  строгача.  
 
Надежда  у  мечты  прослыла  замом.  
Схватиться  бы  за  краешек  луны!  
И,  если  я  сорвусь,  -  подхватит  мама  
Над  небом  угасающей  страны...  
 
И  нам  ли  с  нашей  верностью  собачьей  
Пускаться  в  пляс,  включив  шальную  прыть?  
Одеться  в  человека  -  не  задача,  
Задача  -  Человеком  жизнь  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677219
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

На проспектах Ремарка


Недостройка  "Мечта".  Мы  с  домашних  орбит  послетали
И  не  знаем:  куда  заведет  недописанный  стих.
 От  чего  так  жестоки  бывают  порою  мистрали?..
Что  же  боги  чужие  всегда  милосердней  своих?

Я  людей  тяжело  выдыхаю-такая  уж  марка
Все  равно  оставаясь  в  тяжелом  и  сером  дыму
Обещаю  дождаться  тебя  на  проспекте  Ремарка,
Если  вдруг  не  захочешь  прийти,то  конечно  пойму...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676311
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

экспромт

В  груди  не  монолит
Не  драная    бадья
За  нелюбовь-"Delete"
За  нелюбовь-статья

-Твой  стаксель*у  портных?
-куда  спешишь,молодчик?
....Душа  просила  стих
Но  боль  орала  громче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675679
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Мельпомена

Меня  сегодня  бросит  Мельпомена*,
Чему  я  не  сказано  буду  рад.
Виной  тому-холодная  измена
И  путь  далекий  -  в  тридцать  третий  ад**,

Что  мною  на  ладонях  не  отмечен,
Он  пробыл  до  ушедшего\"вчера\".
Готов  себя  изрешетить  картечью,
Навеки  отказаться  от  пера.

И  пусть  судьба  в  раздаче  диллер  жуткий,
 С  ухмылкой  подтасовку  стерегу...
Нам  небо  разрешили  снять  на  сутки,
Так  пусть  же  будет  мир  у  нас  в  долгу!

*  Мельпомена  -  муза  трагедии
**  \"33-й  Ад\"  -  стихотворение  Милы  Машновой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674209
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Вторник

"Вторник"

Включите  тишину  мне,  да  погромче,  
И  я  на  чистовик  набью  тату;  
Но  если  не  спастись  ему  от  порчи,  
То  сам  к  тебе  с  куплетами  приду
 
Глаза  повеселить.  И  доиграем  
Последнюю  раздачу  на  троих.
Клянусь  тебе,я  буду  узнаваем,  -
Чего  не  скажет  не  рождённый  стих.
 
И  пусть  во  мне  "серебряного"  мало,
А  кто-то  скажет  вовсе:  "Не  поэт".
Ты  женщиной  всей  жизни  быть  мечтала?  
Так  помни,  что  назад  дороги  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673681
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

M. M. 2

...................М.М.
Я  стеркой  рисую  границы,
Взывая  весь  космос  к  ответу.
Задворками  Первой  Столицы,
Пропахли  мои    сигареты.

В  разгаре  гастролей  по  крышам,
Высоток,уставших  и  гордых,
Ты  просто  срываешь  афиши,
Моих  одиноких  аккордов......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672947
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

М. М



В  ступе  из  жизней  под  раем  
Ангел  жестокий  цветет.  
Думает,  глупый,  стираем  
Знаков  морских  переплет.  
 
Девочке  в  кожной  одежде  
Хлеб  заменил  дофамин.  
Только  посмейте  -  урежьте!  
Ход  остановит  рубин.  
 
"Завтра"  придёт  как  Мессия,  
В  новых  цветах  заблестит.  
Ты  для  меня  -  дисания,  
Я  для  тебя  -  гематит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672891
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Лиса

Наигралась,  киса  -  
Рыжая  кокетка,  
всей  душой  актриса,  
фрау,  сердцеедка?  
 
Залита  восторгом  
рыцарей  бомонда,  
каждым  парт-комсоргом,  
сторожами  фронта.  
 
Наигралась,  лиса,  
юношеским  сердцем  
цвета  барбариса,  
чистотой  младенца.  
 
Время  приходило  
роли  раздавать.  
Лиса  полюбила  

больше  не  сыграть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672383
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Рассвет



6:30  в  лиловой  расцветке  
","мурлычет  кровать.  
Вот-вот  расстегнутся  секретки  
На  спине  твоей  белой  опять.
 
Сливки  успеют,  растают  -
Хоть  время  мы  не  торопИм.  
Но  пальцы  мои  умоляют  
Прикоснуться  к  губам  дорогим

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672173
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 29.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Такси

Эй,  шофер,  перекур!  Ледяные  зрачки  по  глазастым  балконам  замужних  взбегут.
 
Тут,  наверно,  домдур,  где  мужья-старички  ожиревшим  Феонам  крестятся  в  за  тр  у  д.  
 
GPS  в  голове,  лишь  мой  май  не  учтен.  И  дороги  ночные  я  стер,  удалил.  
 
След  двоих  на  траве  не  забудет  р  а  й  о  н...  
-Эй,  шофер,  чаевые!  Текилу  пролил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678541
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Рань



А  утро  поднималось  не  спеша
Вскарабкивался  свет  по  новостроям
И  нет  нигде  такого  этажа
Что    спешки  ранней  не  был  удостоен

Ложится  одеялом  суета
Закутается  город  в  ней  по  крыши
Сегодня  обещали  тридцать  два
Но  я  подозреваю  -  будет  выше

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679997
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ростов

Катрэн



Ночь  застелить  не  смогла,  -
С  ней,  по-кошачьи,  уйти  б,  
Выглянуть  из-за  угла,  
Но  держит  рассвет  взаперти.
 
Воля  моя  такова:
Тенью  укрыться  густой,  
Взгляд  на  постель  оборвав  -  
Дразнишь  своей  наготой  .
 
Воздух  налей,  напои,  
Чтоб  не  добраться  до  дна...  
Пули-минуты...  Они  
Не  пощадят...  Ни  одна!  
 
ПолотНО  изрешетят
Долгой  не  будет  война.  
Ты  мне  и  солнце  и  град
Хоть  и  чужая  жена

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680759
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Леонид Жмурко

Вы мечтали о ней…

Вы  только  мечтали  украдкой  о  ней,
и  взглядами  жадно  её  пожирали.
Она  отшивала  улыбкой  парней,
которые  звёзды  с  небес  предлагали.

Походка  на  зависть  моделям  Лорен,
глаза  цвета  моря  и  виски  в  бокале.
С  такою  красоткой  немало  проблем,
растеряно  вы  меж  собою  вздыхали.

И  женщины  то  же  судили  о  ней,
по  логике  женщинам  только  известной:
мол  девушке  нужно,  чуть-чуть  быть  скромней,
ни  столь  вызывающе  внешне  прелестной…

К  лицу  шёл  не  так  ей  наряд  от  кутюр,
как  платье  расцветки  весны  или  лета.
Она  не  любила  пустых  авантюр,
в  букетах  цветы.  И  была  не  кокетка.

Она  недотрогой  у  вас  лишь  слыла
досужие  сплетники  и  донжуаны.
Но  был  в  мире  тот,  кем  всем  сердцем  жила…
Пред  нею
бледнели  кино  и  романы.

Готовила  кофе…  Куда  мастерам
в  Стамбуле,  Дакаре,  в  каком-то  Париже…
Откуда  известно?  Признаюсь  я  вам…
Пока  вы  мечтали,
я  знал  её…  ближе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677148
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Касьян Благоєв

Катрени, 79. ЖІНКИ


*  Т.:  з  тобою  і  без  тебе

Втіха  серцю,  очам,  потаємним  надіям  і  думам,
Чоловічих  ночей  торжество,  насолоди  –  в  тобі!
Муза  злетів  моїх,  сила  днів,  що  в  тривозі  й  журбі,  –  
А  без  тебе  звучить  моя  пісня  печаллю  і  сумом.


*  О.:  ім’я  тобі  –  гордість  без  серця

Ти  у  шеляг  мене  на  базарі  любові  оціниш.
Якщо  мимо  проходиш  –  і  погляду  навіть  не  кинеш
На  того,  хто  і  пилу  не  вартий  з  доріг  твоїх,  Раті*,
Та  не  можу  забути  тебе  –  тут  нічого  не  зміниш!
----
*  одна  з  богинь  краси,  пристрасті,  любові  в  Індії


*  В.:  там  «моє»  і  «своє»    ще  ховали  у  римах  надію…

Знов  минулого  спогади  серце  тривожать  моє…
Я  з  тобою  мав  щастя  знайти,  та  життя  лиш  своє
Програвав  у  той  час,  коли  доль  розминулись  шляхи  –  
Жалюгідним,  пустим  без  коханої  день  постає.


*  І.:  солодко  в  полоні  цього  серця

Знову  мною  легковажиш  –  та  нема  спасіння
Від  очей,  від  брів  крилатих,  від  прекрасних  вій.
І  бере  в  полон  недуга  –  спрага  губ  і  тіла  вміння…  –  
Зможу  цих  тортур  позбутись?!.  –  Я  навіки  твій!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677154
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Олександр Ткачинський

Засинаючи в окремих ліжках

Кілька  років  потому,  засинаючи  у  своїх  (все  ще  окремих)  ліжках,
Ми  відшукаємо  справді  дієвий  спосіб  зі  всім  миритись.
Нині  ж  тримаємось  на  соціальних  мережах  та  міжсезонних  знижках,
Гріючи  в  серці  все  те,  за  що  необхідно  битись.
Поки  я  на  великій  дорозі  шукаю  Чіпкову  правду,
Ти  не  знаходиш  її  у  нудних  лекційних  конспектах.
Хто  його  знає,  мила,  якщо  ти  колись  та  й  отримаєш  владу,
Може,  і  ти  перейменовуватимеш  проспекти.
Небо  Лаосу  заслали  гарячі  тропічні  хмари,
Мучуся,  чортихаюсь,  але  виходжу  на  попелясту  трасу.
Пасу  свої  міркування  у  тиші,  утихомирюю  внутрішні  чвари,
співаю  волелюбиві  пісні  Тризубого  Стаса.
Снишся  мені  небагато,  але  своєчасно  та  влучно,
Це  як  інтимні  листи  без  необхідності  відповідати.
Сни  та  любов  -  єдині  речі,  в  яких  залишатися  учнем
Ніколи  не  соромно  і  необхідно,  щоб  не  згасати.
Музика  та  щоденник  рятують  від  перевтоми,
Пісня  -  це  друг,  якого  береш  із  собою  без  остраху  зради.
Сплю  у  наметі  -  ілюзії  власного  дому,
Харчуюсь  солодким  рисом,  яблуками  та  виноградом.
Дихай  львівським  повітрям,  чекай  на  мене  з  дощами,
Я  повернусь,  як  і  було  обіцяно,  наприкінці  літа.
Перевіряй  свою  пошту,  звіряйся  із  найтеплішими  снами,
Тільки  не  переводь  годинника  мрій,  моя  Дольче  Віто.

P.S.  Речі,  на  які  варто  чекати  -  це  ті  ж  речі,  які  просто  неможливо  забути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674592
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Владимир Зозуля

Ольховые сны.

Жизнь  не  беда,  началом  не  лиха,
Но  с  нею  рядом  смерть,  рука  к  руке...

Пришла  весна…
Опять  звенит  ольха
Серьгами  в  голубом  березняке.
Быть  может,  жизнь  и  смерть  всего  лишь  сон,
А  я  лишь  грежу  в  этом  странном  сне
И  катится  с  ветвей  ольховый  звон,
Случайным  ветром,  под  ноги  ко  мне.
Пришла  весна…
Открыла  жизни  счет,
Но  кто  считает,  если  платит  жизнь?..
Живая  ветвь  ольхи  уже  цветет
И  зеленея,  обнимает  высь…
Но  сломанная  веточка  ольхи
Касается  холодного  песка…
А  сломанная  веточка  ольхи
Свисает…  будто  мертвая  рука…
Пришла  весна…  
И  снова  жизни  верь,
Забыв  про  несуразности  её.
Пришла  весна…
Вся  в  белом…  словно  смерть…
Ведь  жизнь  и  смерть  они  всегда  вдвоём.
Пришла  весна…
Так  ветрено  легка,
И  став  еще  одной  весной  взрослей
Обнялась  с  ветром  юная  ольха,
Сережка  покатилась  по  земле.
Звени,  серьга,  и  под  ноги  катись
Сквозь  жизнь  и  смерть,  
Сквозь  тишину  и  шум.
Я  подберу  тебя…  на  смерть…  на  жизнь…
Я  на  ладонь  с  тобою  положу
И  жизнь!  И  смерть!..
...
О,  грёзы  наяву,
Вы  мой  ольховый  звон…  вас  нет,  вас  нет.
Я  слышу,  умираю  и  живу
Во  сне,  во  сне,  во  сне,  во  сне…  во  сне…
..........


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666788
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


КВолынский

Поэзия

Как  птица  ты  милА-
Природы  дар  любезный.
Ты  из  пера  гнездо  свилА
Над  строковою  бездной.
Там  певчих  птиц  растила
Твоя  магическая  сила,
Но  лишь  немногие,  в  уединении,
Тебя  познали  –  Вдохновение.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666591
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016


Знамя Ветра

почему мы любим тихо

почему  мы  любим  тихо?
будто  молча  говорим,
и  горим,  но  нам  не  крикнуть
молча  любим  и  горим  -
звуком  сердца  робким  стуком
жестом  взглядов  глубиной
так  легки,  как  воздух  утром
без  сомнений  за  спиной
мы  танцуем  на  дороге
мы  легки  и  мы  больны
может  быть  с  тобою  боги?
может  -  дети  без  вины
утром  мы,  а  завтра  снова
расставаясь  со  своим
почему  мы  любим  тихо,
молча  любим  и  горим?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665453
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


I.Teрен

ЗІРКА КВІТКИ ЦІСИК

[youtube]https://youtu.be/T9caBw0AsOw[/youtube]

Де  височить  Чумацький  шлях,
лунає  пісня  українська.
І  сяє  у  палких  серцях
неопалима  наша  зірка.

                                                 Де  ти  не  є,
                                       зіронько  часу,
                                             сонце  встає.
                                     Темрява  гасне.
                                         Спів  солов’їв
                                         лине  до  тебе.
                                                       Очі  твої
                             дивляться  з  неба.

І  поки  наші  рубежі
оберігає  світла  зірка,
нехай  на  відстані  душі
у  небесах  сіяє  Квітка.

І  хай  співають  козаки  –
американці  України.
Нас  об’єднала  на  віки
американська  Чураївна.

                                                     Де  ти  не  є,
                                           зіронько  часу,
                                                 сонце  встає.
                                         Темрява  гасне.
                                             Спів  солов’їв
                                             лине  до  тебе.
                                                           Очі  твої
                                 дивляться  з  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662288
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016


Промінь2

Мысли ни о чем, и о многом…


Каждый  день  желаешь  изменить  ход  бытия?
Улыбнись,  если  устала  твоя  душа,  сбрось  оковы...
Воскресший  из  пепла  иллюзий  осознает  себя...

День  одиночества  покоем?  Скован  цепями  шаг  ...
В  пыльных  буднях  -  разнообразие  и  усталость...  
Лекарством  -  золотое  правило  закрытых  глаз...

Даже  та  душа,  которая  вдалеке,
С  любовью  всегда  может  быть  рядом,
Если  она  присутствует  в  твоем  сердце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658992
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Промінь2

Спасибо ангелам Любви

Ночь,  расправила  крылья  за  окном.
Это  там,  вдалеке,  но  довольно  рядом...
Родная  малышка  уснула  уже  давно,
В  Ангельских  крыльях,  сладким  сном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660229
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Червоний Мак

Мій милий, мій прекрасний Доріан

Мій  милий,  мій  прекрасний  Доріан,
Пройшло  дитинство,  юність  промайнула.
О,  де  ж  ти,  хлопче?  Десь  за  океан
Тебе  несе.  Я  чула,  до  Сеула

Й  на  південь  -  до  країв,  де  гість  рідкий  туман  
Й  така  страшна  та  довгожданна  злива.
Вернись  до  мене,  любий  Доріан,
Ще  поки  молода  я  і  красива.

Чи  сниться  ще  тобі  ота  страшна
І  зморена  дощем  прощай-година?
Чи  не  забув  іще,  як  запашна  
Рука  моя  і  постіль  як  гостинна?

Забув,  забув,  мій  юний  Доріан,
Пекельним  сонцем  тих  країв  зігрітий...
Бо  ж  там  пізнав  десятки  кращих  дам
І  новизну  гріхів  старого  світу.

Ти  не  повернеш  вже  до  мене...Що  ж,
Така  ціна  у  зради  і  обману...
І  хочу  лиш,  шоб  ненавмисний  дощ
Мені  "Прощай"  приніс  від  Доріана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657520
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016


ViFoBor/

Заворожила Ты своею нежною Душой

Что  мне  сказать  Тебе?  Красива  -  безусловно!
Еще  скажу,что  милые  глаза  -  как  море
Чисты  и  глубоки,нежны  как  волны
В  ночном  подлунном  Мире.
В  них  ласковый  прибой,
В  них  смех,как  брызги  блещет,
Фонтаном  бьет  живое  слово!
Заворожила  Ты  своею  нежною  Душой.
ViFoBor/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654603
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Олег М.

КОХАНІЙ ДРУЖИНІ

Так  важко,  якщо  вже  немає  слів
Бентежать  мого  серця  рвані  рани
Ти  знаєш,  й  досі  я  не  зрозумів
Чому  кохана,  ти  пішла  так  рано?.....  
Приспів:
Прийди  до  мене  ,  в  сні  чи  наяву
Якщо  немає  слів,  то  пригорнись  до  мене
Ти  чуєш?  Я  також  мовчу
Лише  серця,  говорять,  щось  самі  за  себе
І  хай  бринить  мелодія  сердець
І  нота  тужить  на  останньому  акорді
Прийди  кохана,  мовчки  пригорнись
А  вітру  шум  розкаже  все  за  мене.......

Прийди,  присядь  і  мовчки  подивись
Нехай  про  все  розкажуть  твої  очі
І  може  прийде  та  жадана  мить
І  скаже  нам  свої  слова  пророчі

Приспів:

Не  говори,  мовчи,  без  слів
Бо  будуть  ті  слова,  як  свіжа  рана
Не  йди,  прошу  тебе  спинись
Бо  те,  що  думаю,  не  вимовиш    словами....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652825
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Мар’я Гафінець

Погляд з фото….

У  рамці  -  фото.  Чорно-біле.  Дивне....
Знайомі  риси  і  овал  лиця.
Близьке  таке  й,  чомусь,  до  болю  рідне.
Та  мною,  все  ж,  не  знане  до  кінця.

Мої  там  очі  з  пеленою  мрії,
з  початком  світу  мого  десь  на  дні.
Тріпоче  усміх  на  тоненьких  віях,
а  в  погляді  глибиночки  сумні.

М"який  змах  брів,  стрімкий  каскад  волосся.
Ніс  -  в  лінію  задиристо-тонку.
І  трепетні  уста,  з  котрих  пилося
життя  полин  і  мед,  пряність  й  нугу.

Але  на  скронях  -  незнайома  осінь  -  
присіла  павутинкою  в  витку.
В  куточках  губ  -  ота  незвана  гостя,
що  в  зморшку  звилась  різьблено-гнучку.

Сліз  борозни  і  складочки  тривоги
й  печаль...  Печаль  -  всесвітня,  голосна
проклали  на  обличчі  скрізь  дороги.
Очей  же  не  торкнула  сивина!

З  світлини  той  же  погляд  юний  гляне,
в  якому  -  усміх  й  іскорки  сумні.....
В  твоїх  очах  -  початок  світу,  мамо,
що  з  твого  серця  пророста  в  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Пересічанський

СОЛЬВЕЙГ

В  лапатих  пестощах  соснових  
гойдає  вітер  далину  —  
малятко  так  мені  ніколи  
гойданням  не  обтяжить  рук.

Гойдне,  махне  як  в  соснах  небо,  
як  на  прощання  ти  махнув,  
відчуєш  може  десь  —  гойдне  бо  
десь  море  палубу  твою.

Птахів,  на  зиму  відлетілих,  
твій  пестять  недосяжний  слух  
пісні,  долають  заметілі  
мій  голос  —  як  самотньо  тут.

Поглине  ніч  навіки  голос  
в  утробу  далей  льодяну  —  
він  колисковою  ніколи  
не  помилує  спраглих  уст.

Ніхто  й  ніколи  не  почує
мій  голос.  Ліс  гойднувсь,  завмер  —
Обсипаного  снігу  шурхіт
улігся.  Тиша.  Що  ж  тепер,
                                                             Сольвейг?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650027
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Юхниця Євген

Як-зася́йні, відкриті обличчя–загарбники.

Зася́йні,  відкриті  обличчя  –  загарбників,
Яким  –  у  довір,я  втиратись  –  за  долею...
...І  геть  перекошені  жадібним  ба́рвником  -
Хто  охороняє,  в  страха́х  чи  ...вдоволенням  -
Здобуте,  чийсь  спадок,  права,  побудови.

В  нас  обмаль,  в  поезіях,  ла́кмуски-мови  -
За  маски  хара́ктерних  фізіономій.
...Не  ставимо  й  ми  «крапку»  -  темі.  Лиш  –  «кому»,

05.03.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649300
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Юхниця Євген

Буду активним-активним, і …ніжним

Яблучно-ягідна  таця  –  як  сни́ться!
Вечір.  У  гості  зайде́  чарівниця.
Весело  грайчик-камінчик  стріляє.
Я  ж  –  куховарю,  з  пакетиком  чая.
Ось,  по  крає́чку:  маслинки  чорняві  -
Те́мки-принадки  в  свічковому  сяйві.
Дран  –  по  шухлядоньках  ,  ліжко  –  накрите,
Ту́лю  на  шафу  -  у  бли́стках  молитву.
...Кажуть,  аж  з  верхніх  гілок  -  вона,  сливка.
Може,  я  з  часом,  як  водиться,  звикну
Я́кось  до  то́го,  що  гостя  ...заміжня...
Буду  активним-активним,  і  ...ніжним.

24.02.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646499
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Сергей Дунев

Таится в снегах теплота


Февраль.
И  мороз  не  спадает.
Но  вот  –  у  нагого  куста
Покров  оседает  и  тает,
И  это,  видать,  неспроста.

Видать,  даже  в  стужу
Густая
Таится  в  снегах
Теплота.

Спасённые  этим  от  тленья,
Ждут  корни  положенный  срок,
Чтоб  сока  весенним  кипеньем
В  мир  вытолкнуть
Каждый
Листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646091
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Олег Купрієнко

Красивая детка читает стихи

Красивая  детка  читает  стихи,
романы  и  повести,  редко  журналы.
Ее  мысли  тушь  и  немного  духи,
подписаны  плотно  на  vevo-каналы.

Шекспир  гениален,  Буковски  хорош,
Есенин  так  дерзок…  Кто  новый  свидетель,
ее  красоты,  что  накинула  дрожь,
На  сердце  Коэльо  свою  добродетель?!

Вот  шпилька  повыше,  все  просто,  легко…
Накрашены  губки,  прогулка  для  пьесы.
Следами  вблизи  ее,  иль  далеко,
Идут  литераторы  словно  экспрессы.

Их  жадные  взгляды  прилипли  в  каблук,
Танкетка  аркан  и  чулки  словно  сети.
Рабы-летописцы  восторженный  звук,  
Поют,  изливают  для  глянцевой  леди.

Они  так  прелестны,  словами  милы,
их  книги  грехи  и  фантазиям  клетка…
Свои,  созерцая  сюжеты,  миры,
читает  стихи  обалденная  детка.

(с)15.02.2016р.

канал  автора
[url=""]https://www.youtube.com/channel/UC1Go5J9_Owf_cBz1VROw6Hw[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645781
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Ксенія Медвідь

доторкнутись

інколи  боїшся  зруйнувати  магію
бо  ж  як  любо  дракончик  спить  у  троянді
доторкнутись  до  тебе  небо  роками
лабіринти  зводило  аби  б  тільки  лишень
лунко-тепло
лишається  тільки  відстань
так  не  більше  й  не  менше
від  чашки  еспрессо
і  можливо  маштабніш  за  весь  мій  відчай
крок  на  зустріч
космічна  це  величина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640657
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Мирослав Гончарук_Хомин

Чорне серце / Навіжене

І  що  з  того  чорного-чорного  
Серця,  не  злого,
А  перегорілого,
Жінко,  у  твоїх  грудях
Шеренги  спогадів
Серед  яких  проростає
Місяць,
Залишається  тільки  вижити
У  цьому  мінному  полі,
Щоб  мати  можливість  приїхати,
До  тебе,  моя  мила  коханко
Із  третього  курсу
Філологічного.

Але  як  його  змусити,  це  чорне-чорне
Серце  битися  ще  стільки  днів
Навколо  нічного  причалу,
Ловити  риб,  які  вистрибують
Із  води  за  любовю
Та  зірками,
Які  не  знають  ще,  що  насправді
Любові  немає  над  небесним
Плесом  чи  дзеркальною
Гладдю,
Що  любов  –  це  і  є  її  серце,
Стомлене,  але  навіжене,
Дике,  як  лісові  яблука,
Які  ніколи  не  падають
На  землю.

Так  що,  знаєш  що,
Моє  чорне-чорне  серце,
Гарпунь  свою  червону  печаль,
Зупиняй  свою  тугу,
Викидуй  якір,
І  заривайся  з  носом  у
Землю,
Гупай  об  неї  повільно,
Але  щосили,
Бо  в  цьому  житті  –  тільки
Змоги,  щоб  битися,
Тільки  й  слів,  щоб
Любити,
Тільки  й  часу,  щоб
Невдало  померти.
І,  може,  навіть
Воскреснути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640115
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Віталій Назарук

БАТЬКІВСЬКЕ ПОЛЕ

Рідне  батьківське  поле,
Ліс  від  вітрів  беріг…
Поле,  промите  болем  –
Батьківський  оберіг.
Зранку  щодня  до  ночі,
Плугом,  а  чи  серпом,
Руки  його  робочі,
Гралися  із  снопом.
Рідне  батьківське  поле,
Рідне  воно  й  мені,
В  нім  гартувалась  доля,
Звідси  знання  земні.
Дякую  тобі,  тату,
Що  научав  мене,
Що  у  роботі  свято,
Спомином  не  мине.
Часом  сюди  приходжу,
Слізьми  поллю  ріллю,
Поле,  батьківське  поле,
Як  я  його  люблю.
Хліб  найсмачніший  з  поля,
Що  засівав  татусь,
В  полі  батьківськім  воля,
Часто  я  тут  молюсь.
Але  сумує  поле,
Вже  і  стерня  не  та…
«Тату!»  кричу  я  з  болем  -
Поле  і  пустота…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638818
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016


Юхниця Євген

Чужоїди, чи Стріли серденька в Різдво

Перший  канал  український  у  пе́ршеньке  січня,
Десь,  о  12-й  ранку  ...російською  мовою
Б,є  інтерв.ю,  з  депутатом  москальсько-північним,
По  обо́ронницях  Мами,  Держави  –  опльо́вую.

Ніц  -  українських  казок,  ні  мультяньок,    ні  голосу  нашого...,
Наших  поетів,  артистів,  ніц  –  мови  співучої,
Ніц  –  позитивних  концетів,  ніц  -  гумору  нашого,
Ніц  –  і  кіна  українсько-цікавого,  нашого,  чутнього...

...Не  є  то  правда,  що  перемагаємо  ми  зло-агресорів.
Все  –  навпаки:  нас  ...купили  у  самому  серденьку.
Й  б,ється  воно    паразитними  грюками,  іклами  пе́сими,
Й  гонить  кров  нашу  задля  харчуваннь  чужоїдів  лепе́тоньких...

Ми  як  бджола,  у  якій  спинний  кліщ  оселивсь,  їсть-п,є-гно́бить.
І  -  запуза́тим  кліщам,  бджілки  сил  Україн  -  раби-ро́би.

P.S.
Що?  Геть  пропало  усе?  Звісно    ж  –  ні!  Ось,  поширеннями  -  по  хитру́єтах!
...Й    цей  бій  –  лиш  частонька  наша  рясних  перемог,  коли  ...ще  реагуєте.

07.01.16  р.  («Стріли  серденька  в  Різдво»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634000
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


ТАИСИЯ

Азартный настрой



Меня  преследует  печальный  факт:
Всё  самое  хорошее  уж  в  прошлом…
Мы  чаще    наблюдали  звездопад.
Надёжный  друг  был  рядом,  выше  ростом.

Огонь    любви  поддерживал  настрой.
Он  был,  как  перед  самым  важным  стартом.
Когда  волна  накрыла  с  головой,
Спасал  меня    он    с  яростным  азартом!

24.  11.  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623612
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


davud

МІЙ АНГЕЛ - МУЖНІЙ ВОЇН


МІЙ  АНГЕЛ  -  МУЖНІЙ  ВОЇН

Мій  ангел  -  хрестоносець  божества,
На  крилах  святості  літає.
Духовний  світ  свідомого  єства,
Як  є  -    по  Божому  ладнає.

Так  цілий  день,  до  пізньої  пори,
Заради  мудрої  утіхи.
Я  з  ним  у  долі,  знизу  і  згори,
Гріховні  скинувши  доспіхи.

Мій  ангел-повелитель  доброти,
Як  є  -  Верховна  Воля  Божа.
Моя  надія,  віра  висоти.
Свята  думок  моїх  горожа.

Краса  творіння  власного  єства,
Усяких  почестей  достоїн.
Сукупність  течій,  слава  торжества,
Мій  ангел  в  небі  -  Мужній  Воїн  .



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622765
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Samar Obrin

Языком Друга: бесконечное Я (Ницше - кто это?)

[i]из  письма  человека  человеку...  Друг  из  ниоткуда  в  никуда.  [/i]
________________________________________


....Не  допускай  ошибку  многих,  кто  сразу  ищет  вокруг  признаки  [i]сверх[/i],  в  каждом  прохожем.
Суть  не  в  [i]сверхчеловеке[/i].  Он  -  это  просто  отметка,  к  которой  нужно  идти.  Маяк.  Признак.  Символ.
Надо  [i]всего  навсего[/i]  -  преодолеть  в  себе  [i]человека[/i].  Признаться,  что  человек  -  это  не  венец  природы,  а  её  проблема  скорее.  Он  сам  себя  наградил  всеми  именами  величия,  ибо  -  что?  Самолюбив  до  болезни!  Но  если  копнуть  его  историю,  что  там?  Посмотри!  Если  верить  им,  они  уже  более  21-ого  века  никак  не  научатся  ДОГОВАРИВАТЬСЯ.  Они  ещё,  как  приматы  бегут  с  дубинами  за  ближним,  чтобы  навязать  свой  взгляд.  Да,  пусть  не  дубины,  пусть  ракеты  с  дальностью  поражения  в  1200  км,  ну  и  что?  Что  это  меняет?  Совершенствуется  только  оружие  и  сила  удара...  А  где  же  этот...  человек?  Венец?  Где  любовь?  Где  смех  детей?  Где  презрение  к  тому,  что  зовут  золотом?  Где  это  всё?  Думала?
Ведь  жизнь  могла  идти  совсем  другим  путем.  Без  границ,  наций,  облезлого  общества  без  мнения,  без  этого  беспорядочного  секса,  после  какого  принято  знакомиться...
Вот  Ницше  и  развязал  этот  узел,  когда  пошёл  искать  причину,  почему  человек  -  зверь.  Он  не  учитель  истории,  не  бегает  за  ленивым  слушателем.  Ты  должен  иметь  большую  изначальную  базу,  прежде,  чем  приходишь  к  Заратустре.  Иначе,  что  ты  хочешь  понять  в  ВОПРОСЕ  и  ПЕРВОМ  наверное,  трезвом  взгляде  на  всю  историю  этой  недо-цивилизации?
Потому  и  Заратустра  -  не  для  всех.  Можешь  всю  жизнь  её  вычитывать,  заучивать,  повторять...  Но  если  в  тебе  не  пульсирует  Любовь,  к  какой  ты  пришёл  из  презрения,  ненависти,  почти  невозможности  жить  среди  таких  людей,  разве  Ницше  похож  на  множество  предыдущих  оборванцев,  которые  водили  толпу  за  собой,  чтобы  насытиться  своей  исключительностью?

Для  меня,  Ницше,  это  ЛЕЗВИЕ,  в  образном  смысле.  Он  напрочь  отсекает  одних  от  других,  таким  вот  невидимым  почти  способом...  Немало  всяких  титулованных  мудрецов  сбивали  там  пальцы  на  ногах,  чтобы  успеть  за  Заратустрой.  Отсюда  и  разнообразие  клеветы,  выдумки...  Они  чего  не  понимают,  то  сразу  клеймят  ГРЕХОМ  и  макают  в  общественный  туалет.  Пусть  даже  речь  идёт  о  ПРОБЛЕМЕ,  решив  какую  можно  было  качественно  изменить  человека  и  человечество.  Так  и  Иисуса  убили,  кстати.  Кто  позаботился  об  этом?  Те,  кто  на  тот  момент  считался  образом  и  примером  благочестия.

Маски  сорваны.  Вся  их  культура  -  выгребная  яма,  покрытая  узорчатым  ковром.  Кто  шел  туда  за  ответом,  тот  знает,  чем  пахнет  потом  одежда,  после  контакта  с  культурой  людей.


Понимаешь,  поэтому  и  спрашивал  тебя:  осознаешь  вообще,  что  хочешь  понять?  Насколько  это  отдельный  путь  от  массы.  Насколько  нужно  уметь  быть  в  ладу  с  собой,  чтобы  идти  в  разрез  с  обществом  и  системой,  опираясь  [b]НА  СВОЮ  [/b]философию,  на  [b]СВОЙ[/b]  вкус,  на  [b]СВОЮ[/b]  походку...

Подумай.  Надеюсь,  почву  для  размышлений  я  дал  не  совсем  уж  и  черную...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614757
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015


Владимир Зозуля

Человек

             ...и  бесконечен  путь  от  "я"  до  "мы",
                   сквозь  череду  утрат  и  обретений,
                   в  податливую  мягкость  светотени
                   из  резкого  контраста  светотьмы...
   
             ...  ...

Наитие  души…  шестое  чувство…
Звучанье  сфер…  движение  ума.
Наука  и  религия...  Искусство.
На  три  дороги  лишь  одна  сума.
Вы  шли…  из  поколенья  в  поколенье:
Художники…  мыслители…  умы,
В  духовный  ренессанс  и  возрожденье,
Из  неподвижности  средневековой  тьмы.
В  извечный  поиск…  в  трудности  свершений…
В  прозренье  истины,  из  заблуждений  лжи,
Через  случайность  взлетов  и  падений,
И  самопостижение  души…
Предназначенье  высшее  вершилось,
Не  проклиная  или  же  любя,
Не  через  божий  гнев,  иль  божью  милость,
А  через  обретение  себя,
В  земном  уме  –  определенном,  грубом,  
И  в  запредельности  души.  За  шагом  шаг,
Вы  шли,  и  шли  в  поту,  в  крови,  по  трупам,
Духовно  освящая  и  греша.
До  сей  поры  и  от  начала  века,
Под  зов  судьбы…    наперекор  судьбе,
Определялась  сущность  Человека
В  исканиях,  смятении,  борьбе.
Не  для  стяжанья  ада  или  рая,
И  не  спасая  или  же  губя,
А  в  жизни…  в  смерти…  преодолевая
И  жизнь,  и  смерть…  и  самое  себя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614409
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Гавдида Тарас

«Па» Азалії…


 Від  подиху    легкого  вітерцю,
Закружилася  сніжинка  в  плавнім  танці,
Так  вірно  віддана  цьому,
Ритмічному  природному  балансі.
І  не  згадати,  було  б  гріх  мені!
Тебе,  танцюючу    «життя  і  кара»,
Балет,  що  так  давно  живе  в  тобі,
І  як  для  нього  ти  старанна.
Нептуна  штиль,  Аїдові  мости,  
Іронію  Пандори  і  дилему…
Спокійно  можеш  відтворити  ти,
Класичний  жанр  на  любу  тему..
Ти  як  перо  письменника  уміло
Змальовуєш  усі  події  навкруги,
І  в  кожнім  «па»  в  пуантах  сміло
Порхаєш,  й  досягаєш  висоти.
Балет  –  це  вільна  духом!
Балет  –  краса  й  харизма!
Живеш  одним  лиш  рухом,  
Одним,  його,    -  натхненням.  
І  так  блаженно  звучить  арія!  
Все  процвітає…    дні  за  днями,
У  розцвіті  своїм  Азалія,  
Розкована,  оспівана  піснями…
І  миті  тої  аромат,  
Підносить  щастя  в  апріорі,
І  знову  танець  йде  на  лад
А  з  неба  світять  місяць  й  зорі
Спасибі  я  скажу,  за  грацію  твою!
За  щирі  твої  рухи…  за  аури  світило!
За  полум’я…  за  «пристрасну  весну»!
За  все!..  у  твоєму  балеті  все  красиво!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612984
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Педро Гомес

Я ВЕРНУЛСЯ 16+ (ненорматив)

Мои  мысли  татуирОваны
Именами  любимых  женщин,
Чувства  рифмами  упакованы,
Хотя  стиль  иногда  изменчив

Струнной  сталью  нервы  натянуты…
Ими  может  старик  Никколо*,
Вопреки  аксиомам-правилам
Своё  дерзкое  выдать  соло.

Мои  шрамы  давно  затянуты,
Но  не  розовым,  а  белёсым  –  
Для  меня  сплелись  анаграммами,
А  для  вас  это  –  знак  вопроса…

Узнаваем  каждой  из  тысячи:
Потаскухой,  скромницей,  стервой.
Я  решил  все  занозы  вытащить
Да  увяз  на  тысяча  первой…

Опостылели,  вдруг,  Афродиты,
Пенелопы,  прочие  б…ди.
Коль  придётся,  решил,  влюбиться  –  
Значит,  лишь  в  Афину  Палладу…

***
Вот…  встречайте  меня  и  кричите,
Своих  лёгких  разинув  недра,
 Позабористей,  понарочИтей  –  
Ты  вернулся???  Привет,  Педро!!!


*Никколо  Паганини  -  итальянский  скрипач,  виртуоз,  сыгравший  однажды  на  одной  струне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607013
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 13.10.2015


Дмитрий Дробин

В разбитом, холодном Донецке

В  разбитом,  холодном  Донецке
Коробку  стихов  ты  нашла.
Еще  от  времен  тех  советских,
Когда  королевой  была.  
Бывают  дела  поважнее,
Чем  просто  текущий  обстрел.
И  значит,  что  мы  не  стареем,
И  значит  еще  не  предел.
Привет!  Как  дела?  Сын  болеет?
Напишешь  ты  мне  в  Интернет.
Цензура  читать  не  успеет.
В  Любви  и  цензуры  то  нет.  
Ты  выглядишь  просто  отлично
Как  в  двадцать  лет  в  прошлый  раз.
Не  спиться,  увидеться  лично
Не  сможем.  Граница  у  нас.      
Живем  в  пограничном  режиме.
Ты  поздно  ложишься  одна.
Молюсь,  чтобы  выстрелы  мимо
Летели  родного  окна.
Сегодня  стихи  ты  читала,
Что  я  так  наивно  дарил.
Из  всех  вещей  дома  их  взяла,
Когда  город  кто-то  бомбил.  
Спускаясь  в  подвал  с  ностальгией,
Забыть  все  стихи  не  дают.
Мы  так  и  не  стали  чужие.
Стихи  порождают  уют.
И  с  ними  сидишь  под  обстрелом,
Когда  слышен  выстрелов  визг.
И  все  в  этом  листике  белом,
Что  важно  сегодня  как  Жизнь.
Я  рад,  что  в  тебя  не  стреляю.
Грущу,  что  не  смог  защитить.
Тебя  я  снова  теряю.  
Не  в  силах  войну  отменить.
Стихи  стал  писать  даже  лучше.
Заилилась  только  душа.
И  значит  сегодня  получишь
Ты  их,  как  всегда,  хороша.
Те  ранние  нравились  больше.
В  них  чище  страницы  души.
Их  брать  под  обстрелами  проще.
Коробка  у  входа  лежит.
Неправда,  что  мы    забываем.
Не  делится  жизнь  на  двоих.
Когда  над  подвалом  стреляют
В  руках  твоих  теплится  стих…

23.08.2015  Дмитрий  Дробин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611143
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Владимир Зозуля

Только очертания

Тяжело  затосковало  небо  и  упало  каплей  на  крыло.
Что-то  птичье,  оглянувшись  слепо,  в  эту  высь  холодную  ушло.
Снова  осень…  снова  чувство  тише...  золото  берёзы  в  серебре.
Желтизной  опять  октябрь  пишет  в  жизни  отрывном  календаре.

Изменив  цвета  и  очертанья,  и  не  объясняя  почему,
Чувственного  просит  осознанья  Что-то  неподвластное  уму.
Взмахом  крыльев  –  в  перелётной  птице,  следом  ветра  –  в  лиственной  золе,
Пробует  в  земное  воплотиться  Не-принадлежащее  Земле…

Это  осень.  И  осенне  каясь,  я  пишу  не  так  и  не  о  том,
Потому  что  снова  кружит  аист,  улетая,  над  пустым  гнездом.
Потому  что  встречи  всё  случайней  с  тем,  что  в  этой  жизни  суждено.
Потому  что  машет  на  прощанье  мама,  сквозь  открытое  окно…

Не  собрать  упавшее  горстями.  Не  остановить  осенних  гроз.
Никакими  длинными  дождями  седину  не  смыть  уже  с  волос.
Потому  что  вновь  на  сердце  тиснет  что-то  непонятное  уму.
Потому  что  в  этой  странной  жизни  никогда  не  знаешь  почему…

Может,  потому,  что  только  осень  дарит  чувств  холодные  лучи.
Или  оттого,  что  сердце  просит,  то,  чего  не  может  получить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611013
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


AKM

Немає крил

[color="#703c04"][i]Переглядаю  я
В  альбомі  зжовклі  старі  фото...
Миттєвості  життя…    
             і  радість…  
                         і  журба…  
                                         Усе...
Перегортаю  я
Сторінку  за  сторінкою…  А  що  то?    
Невже  це  ти?  
               Така  чарівна...  
                                           й  вітер  нас  несе...  

Перелітаю  я
Думками  в  час  уже  далекий,
Коли  удвох  ми  пили  
                         з  пелюсток  нічну  росу…
Переплітаю  я
Твої  слова…  як  вирізки  з  газети,
У  книгу...  що  у  серці,  
                                   береже  твою  красу

Перепливаю  я
В  душі  буремне  синє  море
Своїх  емоцій…  
               сумнівів…  
                           побоювань…  
                                           жахів…
Переінакшу  я
Всі  образи…  Складаю  до  комори
Найдорожче…    
       Що  зберегти  для  себе  я  зумів

Перевдягаю  я
Жупан  життя  в  старих  заплатах,
Бо  на  новий  не  вистачить  
                           а  ні  грошей,  
                                                       ні  сил…  
Переживаю  я,
Що  осінь  вділа  світ  у  свої  шати,
А  в  вирій  юності  летіти  
                                       вже  немає  крил...[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606995
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


AKM

Слухаючи "Океан Ельзи"

[i][color="#121111"]
«...і  я  відчуваю  
як  падаю  в  небо…»  піснями
рида  Океани...  
А  нерви  мої  давно  на  розрив...
І  я  вже  не  знаю  -  
з  тобою,  без  тебе...  між  нами
осінні  тумани
в  душі,  а  в  серці  -  останній  порив...
"...не  мовчи,  благаю..."  
з  динаміка  хрипло  ридають...
А  слів,  щоб  сказати
нема...  Тільки  сльози  стримати  як?
"...відпусти..."  до  краю
Дійшов  я,  а  далі  -  не  знаю...
Та  я  хочу  знати,
як  жити  без  тебе?  Чом  усе  так?
"...обніми  мене..."  ти.  
репродуктор  вводить  в  оману
та  пророчить  біду...  
І  "...холодно..."  вже...  Іду  навпростець
на  поріг  самоти...
Швидку  викликати  не  стану,
бо  "я  на  небі  був..."
Та  вже  скоро  усьому  кінець...
[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599247
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 02.09.2015


Омут

Матрица

Дверной  косяк  -  моя  граница  боли
Я  замкнут  в  рамках  собственной  любви  
Воспоминания  переполняют  чашу  горем
Желания  заполнили  пространство  сладкой  лжи

В  стремлениях  помочь  судьбе  пороком
Не  в  силах  противостоять  упорству  слов
Метаюсь  в  поисках  забытых  ожиданий
Хожу  по  кругу  остановленных  часов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601070
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015


AKM

Лебідко моя

[color="#081985"][i]Вище  неба  лети,
               Ти,  лебідко  моя,  білокрила,
У  глибини  пірнай,  
               Досягаючи  сАмого  дна…
У  полоні  мети...
               Ти  мої  ж  бо  наповни  вітрила,
Якщо  любиш  –  кохай.
               Нехай  квітне  навколо  весна.

Чого  хочеш  –  проси...
Хай  здійсниться  і  твоє  бажання.
Трунок  щастя  пізнай,
Хоч  гіркий  на  вустах  його  смак...
І  на  крилах  неси,
                     Свою  ніжність...  Так  ніби  востаннє,
Якщо  любиш  -  кохай,
Коли  літо  палає  отак.

Ти  до  мене  приходь
Повсякчас  -  серед  дня,  серед  ночі…
Серце-душу  не  край  -
Сум  давно  вже  кубельце  тут  в’є...
Тільки  радість  приводь...
                     Хай  сміються  завжди  твої  очі,
Якщо  любиш  -  кохай...
                     Хоча  осінь  дощами  вже  ллє.

Ні  про  що  не  жалкуй,
                     Ти,  лебідко  моя,  білокрила,
Бо  життя  –  небокрай...
Ні  початку,  ні  краю  нема...
Все  що  маєш    -  шануй…
І  здіймайся  у  вись....  Що  є  сили,
Якщо  любиш  -  кохай,
Бо  вже  скоро…  
                                           так  скоро  -  зима…  

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598012
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015


Любов Матузок

Земля

Всесвіт  –  велич  Творця,  ми  ж  –  пилинками  вдячності  в  ньому,
у    пісочнім  годиннику  вічності  –  частки  малі.
Срібна  нитка  буття  нас  вертає  до  рідного  дому,
де  у  шепоті  листя  вчувається    голос  землі.
За  мільйони    віків  ще  не  спізнано  Космосу  далі,
на  долонях    планети  –  без  ліку    доріг    і  плодів…
Дух  землі    надаремне  шукати  в  земній  абісалі  –  
невловимий  в  своєму  єстві  він  ,як  мрії      вітрів,
як  перегук  дерев,як    симфонія    вранішня  сонця  …  
Таємниць  недомовки      -  бентегою  у  відчуттях,
що  штовхали    творити    малюнки  свої      кроманьйонців,
то  ж  любов  до  землі  –  в  наших  генах  ,в  серцях  і  руках  -
назавжди,ще    з    відправної  точки  й  до  скону,
бо  земля  –  триєдина:і    мати,й  дитина  нам,й  дім…
Всім  ,хто  вірує  в  землю  ,вона  –  благодатна  ікона!
…Всесвіт  –  слава  Творця,ми    ж  –  пилинками  вдячності  в  нім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597614
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015


Надія Позняк

Жінко у сукні з відтінками кольору амаранту*!

       ***
 
Жінко  у  сукні  з  відтінками  кольору  амаранту!  
Легко  ступаєш,  так  само  спілкуєшся  легко.  
Йдеш  понад  Бугом,  який  у  граніті  —    що  діаманти...  
Грації  сповнена,  ніби  —    гречанка  із  глеком.  
   
Вся  ти  заглиблена  в  себе,  притихла  і  зосереджена.  
Лагідність  теплими  плесами  вірно  плюскоче.  
Все,  що  ти  бачиш,  душею  торкаєш  неупереджено  —
житиме  вічно,  буятиме,  замироточить.

Наче  сонця  твої  стегна,  розкішні,  —    звабні  тим  паче.
Вся  твоя  постать  —    для  Рембрандта  ,  сутність  —    по  Канту.
Вранці  готуєш  сніданки,  чи  ланчі...Хто  в  тобі  плаче?  
Та,  що  кохає,  палає,  мов  цвіт  амаранту!

*амарант  —  квітка,  рослина  з  родини  щирицевих

                                                                     липень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597610
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015


Юхниця Євген

Барселонская подоляночка

На  барселонских  шармных  улицах  –  всё  медленно,
Турист  и  местный    реют  в  солнечном  желе.
Вокруг  добра  «Камп  Ноу»    -  пляжами    постелено,
И  все  от  летних  берегов  –  невеселе.

И  вдруг,  за  миг,  одновременно  и  внезапно:
И  стало  тихо,  и  вспарил  мужчинный  звон:
Из  тур.автобуса  -  ухоженная,  плавно,
Как  сказка  -  вышла  украиночка,  как  сон.

Её  движения  уютные,  потрясные  -
Зафокусировали  каталанский  нерв,
Что  там...Испаночки  ревнивые  и  страстные
Смотрели  вслед  -  как  восхищённый  модельер.

А  наша  лёгкая  свободная  добря́ночка
Дарила  солнечной  столице  взглядом  –  свет!
И  все  с  походкой-песней  замерли  загадочной:
Кому  она  уступит  первый  свой  «Привет!»

Но  украиночка  на  милую  мольбу:  
Всем  улыбалась,  а  конкретно  -  никому.

29.07.15  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596522
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015


Юхниця Євген

Июньский вечер воскресенья

Июньский  вечер,  на  балконе,  взгляд  -  на  рощу.
Ну,  не  на  рощу,  а  на  сочные  деревья.
И  вспоминаются  семейное  поверья:
Когда  кто  вместе,  уж  на  качество    –  не  ропщет.
...Да,  не  читал  такое  я,  а  сам  придумал.
И  рад    случайному  посаженному  клёну
И  зеленеющей  акации,  ...оконной  -
Тут,  она  ближе  из  окна  -    кумы  и  кума.
...Июньский  вечер,  воскресенье.  Посижу  на  табурете  -
С  родными,  даже,  коль  они  –  не  на  балконе  здесь,  а  где-то.

28.06.15  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590552
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Владимир Зозуля

Женственность

Оскудеть  и  огрубеть  не  дай  нам,
Покажи  не  бездну  в  нас,  а  высь,
Женщины  –  украденная  тайна,
Под  ребро  Адамово  вернись.
Твой  бесценный  дар  в  себя  приемлем,
Да  воскреснет  Бог,  а  не  кумир.
Ведь  не  силой  мы  спасаем  землю,
Женственность  спасает  этот  мир.
Принимая  жертвенную  участь,
Отдавая  долг  свой,  каждый  раз
Женщина,  блаженствуя  и  мучась,
Бесконечно  возрождает  нас.
И  пустые  сплетни  отметая,
Я  скажу,  а  ты  не  прекословь  –  
В  женственности  женщина  –  святая
И  в  любви  безгрешна,  как  любовь.
Потому,  желая  озаренья,
Возжигая  образу  свечу,
Бестелесного  прикосновенья
Я  от  этой  женщины  хочу.
Я  молюсь,  слепой  художник,  всуе,
И  прошу  прозренья  светлый  миг,
Словом  на  холсте  души  рисуя
Женщины  обожествленный  лик.
В  бесконечной  очереди  крайний,
Всё  равно  храню  в  себе  мечту,  –  
Прикоснуться  к  этой  светлой  тайне,
Преступить  запретную  черту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Шон Маклех

Лох Луйбе

                                   «Мені  більше  не  шкода  себе
                                       Не  описати  цю  спробу  мовчання...»
                                                                                                     (Гійом  Аполлінер)

Пірнаю  в  Озеро  Трави,
Занурююсь  у  його  глибини,
Куди  навіть  плескаті  зелені  коники
Не  наважуються  зазирати,
Пливу  між  хвилями  королиць,
Між  їх  терпкою  піною:
Їх  білих  пелюсток  просвітлення,
А  вітер  гойдає
Воду  запашної  конюшини:
Трирозділену,  трилистяну,
Триєдину  суть  білого  шамроку.
Я  пірнаю,  пірнаю,  пірнаю.
Пливу
Капітаном  каравели  життя,
Спрямовую  тіло-човен
У  безкрайні  океани  літа,
Біля  острова  спогадів,
Кину  зламаний  іржавий  якір:
Лише  бджоли  чайками
І  метелики  альбатросами,
І  вірші  мої  кострубаті  –  вітрилами,
І  сон  як  смерть...

Примітки:
Лох  Луйбе  (Loch  Luibe)  –  Озеро  Трави  (ірл.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585604
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015


Шон Маклех

Вусате літо

                     «Тоді  поїхав  по  дорозі  Куаллан
                         і  незабаром  побачив  трьох  вершників,
                         що  неслися  до  Дому.»
                                             (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Вусате  літо
Вітає  мене  гудінням
Вусатих  блискучих  жуків,
Білими  хмарами  вати  спогадів
Про  блукання  лісами  бажань
Темних,  як  кожні  пошуки
Невідомого
Серед  хаосу  пожовклих  манускриптів
І  глиняних  табличок  «минуле».
Квітами  синьої  вероніки
Неба  шматочки  під  ноги  мріям.
Вужем  жовтовухим  свідомість
Повзе  в  невідоме  –  в  хащі
Абетки  цвяхованого  Всесвіту
У  затінок  крон:
Білим  пугачем  чи  то  круком
(Теж  альбіносом)
У  пошуках  вічних
Привітанню  назустріч.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585596
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015


Сергей Дунев

Вместо портрета


*  *  *

Ты  стоишь  на  одной  ноге,  
застёгивая  босоножку.  
В  платье  розовом  от  Ланвин,  
на  фламинго  
похожа  
немножко.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585539
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015


dovgiy

ЮНИЙ АНГЕЛ

ЮНИЙ  АНГЕЛ

Час  весни  над  світом  лине    стрімко,
В  пахощах    садів  п’янка  земля.
Тротуаром  йде  неквапно  жінка,
У  візку  пухкеньке  немовля.
Ще  сама  по  виду  зовсім  юна,
Ще  здається,  в  школу  би  іти
А  дивись:  звичайне  диво  збулось  –
Материнство  в  світ  змогла  нести.
Зупинилась,  нахилилась  ніжно
Над  своїм  заснулим  немовлям,
А  мені  привиділися  крила:
Ніби  це  не  жінка  –  янголя!
Це  ж  вона,  як  ангел  –  охоронець,
Богом  дана  цій  дитині  в  дар.
Щоб  був  захист,  була  їжа  й  поміч,
Щоб  не  гнобив  долю  зла  тягар.
Щоб  зросла  дитина  у  любові
Та  навчилась  всьому  для  життя,
Щоб  пізнала  всесвіт  в  ріднім  слові,
Щоб  любові  знала  почуття.
І  все  це  –  в  короткім  слові    МАМА;
І  все  це  –  у  жіночці  оцій.
А  вона  ж  іще  комусь  КОХАНА,
Чиясь    зірка  в  долі  непростій.
Їй  світити  в  небі  довгі  роки,
Їй  оберігати  все  життя
Всіх  своїх  від    необачних  кроків,
Дати  мудрість  для  цього  буття.
Час  весни  над  світом  лине  стрімко,
Материнством  сповнена  земля.
Йде  неквапно  тротуаром  жінка  –
Юний  ангел  поруч  з  немовлям.

02.06.2015  21:57

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585162
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Вячеслав Романовський

П'янких покосів сталки…


П’янких  покосів  сталки.
Чернігівські  вали.
В  твоїх  очах  фіалки
Надвечір  розцвіли.

Шептіли  щось  жагуче
І  кликали:  «Ходім!».
Ті  придеснянські  кручі
Нас  вабили  тоді.

І  світ  здавався  ніжним,
Немов  твоє  плече.
Хто  ж  знав,  що  благовісне
Побуде  і  втече,  

Бо  почуття    –  юначе?
Та,  певно,  воно  –  там,
Подоросліло  наче,
А  заздрить  тим  літам…
1.04.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571197
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Той,що воює з вітряками

Вечір ніч і день

Кожен  день(ні  брешу  кожну  ніч)
Уявляю  тебе  під  ковдрою  поряд
І  засинаю  з  дурнуватою  посмішкою  на  обличчі
Кожен  день  чекаю  невідомо  на  що
Знаючи  що  насправді  чекаю  любимку
І    кожен  вечір  я  молюсь  Комусь
(Мабуть  таки  Богові)
Просячи  Його  щоб  у  тебе  все  було  добре
Щоб  тобі  вистачало  хліба  вина  і  книжок
І  всі  свої  зітхання  всі  свої  листи  і  замовляння
Я  загортаю  у    вірші
Бо  інакше  на  жаль  не  вмію
І  вибач  що  я  тебе  грію  тільки  словами
Коли  так  хочеться  рук
Коли  так  хочеться  губ
А  найбільше  хочеться  миру

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571118
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Dema

Наследница Лилит.


Опять  дразнИшь  меня  улыбкой
 Смеясь,  над  каждым  словом  в  строчке.
 Моя  нелепая  ошибка
 Ты,  не  годишься  Еве  в  дочки.

 Ты  не  смирна,  подобно  лани,
 Ты  своевольна  и  верна
 Самой  себе.  И  лишь  ладонью
 Меня  касаешься,  …лишая  сна.

 Ты,  не  покой  и  не  уют
 Покрытой  тишиной  квартиры
 Меня  ты  тащишь  где  поют,
 И  где  живут  огнем…    не  стылым.

 Стихия  страсти,  
 Рябь  тумана,
 Идёш  туда,  где  все  живут
 И  где…  нет  чаши  от  обмана.

 То  заструишься  миражами,
 Прохладой  вод,  коснешься  тела.
 Измеришь  небо  всё  шагами.
 И  омут  чувства  рухнешь  смело.

 Так  кто  ты?  Чудо  непокорства,
 Что  так  с  усмешкою  манит.
 Ты  отвечаешь…очень  просто
 Ведь  я  …наследница  Лилит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571116
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Променистий менестрель

Ночь-гиацинт



Синяя  ночь.
Синяя  степь.
Бледная  лунность...
Невесть  куда,
Словно  вода  -
Небо  рекою  будто.

Тени  все  прочь,
В  комнате  ночь,
Глаз  чей-то  смотрит.
Свет  от  свечи
Громко  молчит
И  одинокость  вторит.

Мысль  увела
В  пёстрый  коллаж,
Маятник  мерит
Времени  новь...
Снов  часослов  -
Нежно  с  небес,...  Гварнери...

Стук,  крови  ток.
Синий  листок
Строк  не  дождётся.
Ночь-гиацинт
Снова  не  спит  -
Лунность  в  окно
всё  льётся...

01  апреля  2015г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571092
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Олександр Яворський

По стінках вен

Моє  серце  знов  ганяє  алкоголь,
Інші  органи  натомість  дружно  сплять.
Ми  удвох  з  тобою  випили  Два,Ноль,
Хоч  у  планах  було  тільки  по  Ноль,П'ять.

Вже  весна.  ВВ  співає  буль-буль-буль.
І  летить  високо  в  небі  мій  літак.
Там,  де  ноль  —  насправді  мало  бути  нуль,
Та  для  рими  залишається  хай  так.

Розливався  етанол  по  стінках  вен,
Заглядав  поважно  в  кожен  капіляр.
Ми  з  тобою  обійшли  зо  п'ять  таверн,
В  дві  останні  тепер  столяр  йде  і  скляр.

Ми  за  ніч  пропили  вдвох  один  лимон,
Заховали  другий  у  пакет  від  BOSS.
Утікали  з  казино  ми  через  шмон,
Що  раптово  влаштував  усім  УБОЗ.

Ми  хотіли  ще  піти  по  баб'Яга́х,
У  яких  велика  ступа  й  чорний  ліс,
Та  удвох  іти  лише  на  двох  ногах
Було  важко,  бо  із  нас  когось  хтось  ніс...

Моє  серце  відганяло  алкоголь,
Інші  органи  прокинулись  усі.
Перед  дзеркалом  проходжу  фейс-контроль  -  
Зубна  щітка,  бритва,  чашка  і  розсіл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571055
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Янош Бусел

Про квітку - Ra…

                                 [i]  [b][color="#c21111"]Квіти,-  мов  люди,
                                 І  люди,-  мов  квіти…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1717eb"]Мабуть  тому,  що  під  осінь  ти  сіяна,-
Зоряну  юнь  обпалила  зима…
Сильна,-  не  впала,  зосталась  замріяна,
Долю  свою  вибирала  сама…

Тепло…Весна…  Білоцвіти…  Дивилася,-  
Подих  збивав  той  весняний  розмай…
Ніжилась…  Грілась…  Але  не  розкрилася…
Джміль  золотистий  поклав  цьому  край…

Джміль...Чорний  шершень…Мачо  й  не  нагадував,-
Кожний  із  них  лиш  нектару  хотів…
В  снах  же  хтось  ніжив    та    в  душу  заглядував,
Приймочку  пестив…  Джж-шопена  любив…

Літо…  Зігрілася…  Пахне…  Красується…
В’ється  навкруг  очманіла    братва…
Котрийсь  присяде,  зі  страху  роздується,-
Як  підійти,-  бо  ж  чудес  не  бува!..

Вірю,-  знайдеться    у  мрії  закоханий,-
Сяде…  Зігріє…  Зійде  у  Едем…
Ніжність  зітре  забобони  непрохані,-
Ти  перейдеш  до  омріяних  тем…  
[/color]
[/b][/i]
























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563277
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 02.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2015


Арнэ Саксуэм

Писать обещала.

Писать  обещала,
А  писем  все  нет,
Метель  заметала
Девичий  след.

Желтые  звезды
Раскосых  очей,
Синие  росы
Звездных  ночей.

Все  позабыто
В  дыхании  вьюг,
Забыто,  забыто
Тепло  твоих  рук.

Но  с  первым  весенним
Озорным  ручейком,
Вернешься  ты  песней,
Мечтою  и  сном.

Шепот  деревьев,
Радостный  дождь
Скажут,  я  верю,
Что  ты  меня  ждешь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550829
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Юхниця Євген

За своїх!

За  Батьківщину  гинули  і  гинуть.
Між  нами  ж  -  й  вороги  й  глузівники.
А  сльозоточить  матінка  за  сином.
І  помста  побратимська    на  віки!
І  мам,  і  Батьківщин  не  обирають.
Боронять  справжні  діти  свій  поріг.
Ми,    українці,  славницю  співаєм
Героям  українським!  За  своїх!

І  хай  там  що  нам  «Голови»  булавлять  -
Ми  серцем  захищаємо  Державу!
23.11.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539564
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Mattias

Неотправленное письмо.

(отрывок  из  поэмы  «Отблески»).  


.......................................................  
...Я  пишу  в  поздний  час.  
         Я  пишу  тебе  снова  и  снова.  
Мне  так  сложно  писать,  
         растревожив  уснувшее  слово.  
Обрекая  слова:  
         вновь  бежать  по  тропе  повторенья,  
будто  снова  я  рву  
         молчаливые  цепи  забвенья.  

Ты  не  видишь  всего.  
         Ты  не  слышишь  как  боль  воскресает,  
хлопнув  чёрными  крыльями,-  
         свой  полёт  продолжает.  
И  берёза  дрожит,  
         в  мокрый  саван  тумана  одетая.  
Ты  не  слышишь  меня,  
         ты  забыла  любовь  недопетую.  


Вновь  и  вновь  прихожу  
         и  гляжу  в  дальний  берег  забвения,  
а  вокруг  пустота,  в  ней  лишь  слышится  
         сердца  биение.  
Боже  праведный  мой!  
         Не  могу  я  с  прошедшим  расстаться.  
Пусть  теперь  я  с  другой,-  
         всё  равно  мне  с  колен  не  подняться...  

Добрый  блеск  чьих-то  глаз,  
         необычность  чужих  откровений,  
в  них  я  вижу  теперь  
         всю  несхожесть  твоих  повторений.  
Сохраняю  твой  лик,  
         прогоняю  свою  безнадежность,  
и  с  печалью  зову  
         я  твою  неизбывную  нежность...  

Горделивость  твоя  
         и  слепая  твоя  однодумность,  
наказали  меня  
         за  мою  безрассудную  юность.  
Ты  спешила  всегда  
         по  дороге  своей  пробегая,  
а  я  поздно  узнал,  
         что  ты  стала  иная...чужая...  

Раз  молчишь  столько  лет,  
         значит  прошлое  ты  изгоняешь,  
как  замоленый  грех  -  
         им  себя  от  меня  заслоняешь.  

Всё  что  было  давно,  
         то  ли  осенью,  то  ли  весною,  
я  тебе  отдавал,  
         что  осталось,-  пусть  будет  со  мною...  

Вот  и  всё!  Нету  сил.  
Там  -  не  ты,  а  другая.  
До  свиданья!  Прости,  
И  прощай,  дорогая...  
Отплывай  кораблём  
В  неизвестность  молчанья.  
Пусть  всё  будет,  как  сон  
И  как  строки  преданья...  

 1979г.[color="#0066ff"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516437
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Той,що воює з вітряками

Ложе Персефони

Якби  ти  була  акварельними  фарбами,
Я  не  жалів  би  відтінків  небес…
Розписав  би  п*ятистопними  ямбами,
Поцілунками  кожен  твій  перст!

Якби  ти  була  акварельними  фарбами,
Малював  би  полотна  в  стилі  юного  Рембранта….
Милувався  б  твоїми  принадами,
Знаючи  що  жити  справді  варто!

Не  зважаючи  на  всі  можливі  втрати,
Не  зважаючи  на  смути  й  перепони…
Я  попри  все  б  дійшов  до  зіккурату,
Оминувши  ложе  Персефони!


*Зіккурат-храм  у  давньому  Вавилоні.
**Персефона-у  античній  міфології  богиня  родючості  і  царства  мертвих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515421
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олександр Букатюк

по-той-бік

по  той  бік
води
вогню
вічності
по  сей  бік  себе  –
поезія
всюди  поезія
поезія  всюди
ніяк  не  знайду  себе
поза  нею

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512084
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 18.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2014


Subject

Украдкой в голове

Вечер  не  даст  забыть  твое  имя.
Крошечный  мир  двух  полюсов.
Я  так  хотел  забыть  хоть  во  имя…
Но  недостаточно  не  мыслей  не  слов.
Нет,  мне  не  жаль,  я  притворяюсь,
Опыт  отточен  годами  страстей.
Я  якобы  извиняюсь  и  каюсь,  
Держа  за  спиной  колоду  мастей.
Муж  и  жена  по  разным  дорогам,
Я  чужой  муж,  ты  чужая  жена.
Где  быть  нашим  усердным  тревогам?
Когда  позади  такая  волна!
Меня  утром  оставят  в  покое,
Буду  курить,  смотреть  и  мечтать.
Нас  было  и  будет  в  мире  лишь  двое.
Не  дать,  не  сломать  и  не  взять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509697
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


sergey

Безответная любовь

Я  помню  тот  вечер,  думал  был  окончательно  сломлен,
Раньше  писал  множество  песен,  а  эту  писать  было  сложно.
Я  ушел  в  синие  тени  -  достали  меня  лица  и  стены,
Таблицы  и  нервы,  мне  влиться  бы  в  небо,
Там  без  депрессий,  ни  жизни  ни  смерти.

Постучаться  бы  в  двери  -  откроют,  сказали,
Но  нету  дверей  на  дороге  моей  -  одни  баррикады
Из  цинизма  и  фальши,  ну  как  мне  жить  дальше?
Вопрос  без  ответа.  Любить  жизнь  я  пытался,  
Но  она  безответна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509657
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Патара

Недбала…

Я  з  датами  ніколи  не  дружила,
Коли  хто  народився  забуваю...
Пробачити  собі  немає  сили,
У  тебе  я  пробачення  благаю.
Щодня:  робота,  дім  і  знов  до  праці...
Твоє  ось  День  народження  минуло
Серед  чужих  могил,  як  декорацій.
Від  зла  на  себе,  зводить  мені  скули.
Було,  що,  за  життя,  я  забувала,
Ти  пробачав,  сміявся  лиш  і  все.
Така  у  тебе  донечка  недбала...
Пробач,  мій  татку,  ти  мені  за  це...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504791
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2014


Окрилена

Легко



Теплінь  яка!  Меланжеве  сукно
у  квітах  простелилося  навколо.
Розлилося  кульбабове  вино
і  небо  розпашілося  бузково.

Зустріти  б  Вас  і    поглядом  одним
розвіяти  з  очей  солодкий  дОкір.
Чомусь  мені  приснилися  сумним,
задуманим  увись  і  одиноким..

А  в  мене  все  як  завше,  але  ні  -
навчилася  приходити  дочасно)
Та  кажуть,  в  часі  головне  -  піти,
ще  завиднА,  як  вогнище  не  згасло.

Тоді  я    поспіхом  ішла,  ступні,
немов  мурашником  рудим  пройшлися.
Жбурляли  зграї  горобців  шумні,
навстріч  гукало,  шелестіло  листя…

І  вже  як  є.    Розсипала  жалі,
немов  дрібні,  червоні  намистини.
Але  нитки  ще  в’яжуться  в  вузли
щоденно,  мимоволі,  щохвилини.

Ступаю  легко  струнами  рукИ  -
невидиме  звучання  збереглося.
Цвітуть  бузки.  О,  як  цвітуть  бузки!
Вплітаються  із  вітром  у  волосся.

[img]http://desktopwallpapers.org.ua/large/201303/25552.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495072
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


Сокольник

Козацьке прощання з дівчиною

Моя  ти  люба  зіронько,
Побудь  іще  зі  мною.
Як  боляче,  невесело
Розстатися  з  тобою.

Моя  солодка  ягідко,
До  серця  прихилися.
Неначе  теплим  сонечком,
Любове,  освітися...

Запещена,  закохана,
Яка  ж-бо  ти  прекрасна!
Розлукою  сполохана,
Моя  ти  зоре  ясна...

Розлука  в  серце  виллється
Потоками  гіркими,
Дощами  смутку  сірого.
Нам  потім  жити  з  ними.

Затримай  час,  коханочко,
Побудь  іще  хвилину.
Хто  знає,  що  чека  мене.
Чи  буду  жив,  чи  згину.

Лиш  вітер  все  стогнатиме
У  дальній  стороні
Про  те,  що  ти  чекатимеш,
Наспівувать  мені.

Не  покидай,  коханочко.
Не  покидай.  Дай  слово
Мені  ти  бути  вірною,
Що  зустріч  буде  знову.

Тобою  тільки  житиму.
Ти  будеш  жити  мною.
Ми  друг  для  друга  станемо
Живильною  водою,

Що  напує  нас  силою,
Наснаги  дасть  терпінню,
І  буде  зустріч  зоряна,
Як  Боже  провидіння...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494498
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014


Дід Миколай

Внучці Соні.

Коли  ти  плачеш  киця  волохата  
Хай  витирає  віченьки  хвостом.
З  віршів  рядочок  щирої  присвяти
Нехай  колише  в  люлі  перед  сном.

Щоби  тобі  барвіночок  хрещатий
В  стежину  клала  доля  за  селом.
І  не  томились  ніженьки  в  дівчати
Й  не  засівалось  поле  буряном.

Щоби  ніколи  кулі  і  гармати
Не  гомоніли  гнівом  за  шляхом.
Ось  проженемо  ворога  з  під  хати
Щоби  веселка  встала  над  Дніпром.

Щоб  не  прийшлось  саменькій  вікувати,
Спарує  з  гарним  красенем  вузлом.
Постеле  м’яко  з  руженьки  і  м’яти
І  защебечуть  внучки  за  столом.

Звучить  вже  в  вікнах  солодко  соната,
Загравсь  надворі  вітер  наче  гном.
Лягла  Софійка  спатоньки  оката.
Вже  укривають  Янголи  крилом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493703
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Юхниця Євген

Любов одна - потреби існувань

Згніздився  дріт  колючий  на  надіях.
Прибуле  за  життя  не  варте  ніц.
...Весна,  в  шибки́  ж  -  домашняться  завії
І  гуркає  у  дах  металоріз.

Куди  тікать?  Чуже    спочатку  -  гостре,
Це  потім,  може,  вдастся  між  голки  -
Скрутитися,  вглягтися  на  підлозі,
І  сумно  вигравати  в  піддавки.

І  тільки  він,  людський,  в  клітинках,  досвід,
Залякувань,  полонів  й  руйнувань,
Зверне  нас  до  єдиного  –  любові,
Що  виразнить  потреби  існувань.

19.04.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493533
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2014


Кутасов

=ВЕТЕР-ДРУГ=

Ветер,  ветер!  друг  мой  строгий!
Вездесущий  тут  и  там!
Ты  ведешь  нас  по  дороге
И  по  пенистым  морям!

Ветер-друг,  прошу  покорно
Донеси  мои  слова
Той,  что  названа  безспорно  -
Жизнь,  Любовь,  мой  крест,  судьба.

Донеси  открытым  текстом,
Что  люблю  ее  одну!
Ветер-друг,  ты  повсеместно!
Не  морозь  ей  больше  рук...

Обдувай  теплом  ей  щеки!
Будь  попутным  ей  всегда!
Донеси  к  ней  мои  строки!
Торопись,  ведь  жизнь  одна...


18  марта  2014            Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486626
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Крилата

БІЛА ПТАХА НАД МАЙДАНОМ

Над  Майданом  у  неділю  
Лебідка  кружляла.
З  пір’я    сипала  надію,
Щастя    гаптувала.
Мов  хмарина  –  біла  ,  мила,
Летіла,  летіла...
Низько  голову  хилила,
В  серці  сум  гоїла.
Небеса  сльозами  мили
Сотню  соколину  -  
Біла  птаха  дух  і  сили
Несла  в    Україну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485394
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Юлія Холод

Новая глава

Я  писала:  «Хочу  безмолвия!»,
Я  скулила:  «Устала  маяться…»
Потому  что  живу  по  слову  я,
И  оно  мне  не  окупается…

Под  ребром  зазудит,  заколется
Беспокойная  словоблудица,
Сном  тревожным  или  бессоницей,
Но  не  сбудется.
Пусть  не  сбудется!

А  теперь  я  рожаю  строчечки,
Собираю  до  кучи  мысельки,
И  гремят  по  дороге  бочками
Все  метафоры  прочь  на  выселки.

Машут  монстры  (на  деле  –  мельницы),
Подшаблонные,  безголовые…

И  так  хочется  мне  надеяться  –
Будет  Счастье
Главою
Новою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484558
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Юхниця Євген

Сепаратист и бандеровец

Как  здорово!  Я  -  в  мирной  Украине!
(или  -  Долой  ярлыки!)

Злую  шутку  спряла  с  населением  русским  судьба,
С  тем  народом,  что  стал  украинским  по  ельцинской  воле  -
За  [b]естественную  ностальгию[/b]  слепая  толпа
Боже...[i]сепаратистом  [/i]признать  может,  хоть  и  невольно...

Ой,  спасались,  друг  другу  рубали  дворы  и  язык
В  страшном  «Тридцать  девятом»    -  в  тюремном  союз-карамболе.
Сталин...Западную  Украину  косили  стрельбою.
Гибли  все,  с  двух  сторон.  За  свободу  -  позорный  ярлык...

Они  также  когда-то  хотели  обратно  в  страну,
Где  порядок  и  правда,  где  знали  их,  чтили,  любили.
А  взамен  СССР  их  съярлычил  в  "[i]бандеро-шпану[/i]".
И  предателем  звал  за  [b]естественную  ностальгию[/b].

Как  же  класно  у  нас  сейчас:    дружно,  спокойно,  без  войн
В  братской,  доброй,  надежной,  богатой  землёй,  Украине!
Так  всегда  ...когда  где-то  добро,  хорошо,  крепкий  сон,
...Прям  таки  подмывает  кого-то    -  испортить  чужую  малину...

Мы  сейчас  на  земле  нашей  вместе  и  дружно  живём,
И  ничто  не  разрушит  наш  добрый  устроенный  дом!

05.03.14  г.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483584
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


AlexandrV

Друг

Небо  сірі  хмари  затягнули.
Вітер  дме  мов  з  порваних  легень.
Люди  знову  чорне  одягнули.
Непростий  здається  буде  день.

Всі  ховались  хутко  по  домівкам.
Дощ  полив  холодний  мов  з  відра.  
Пес  мій  теж  не  дуже  радий  цівкам  –
З  острахом  із  будки  визира.

Я  його  колись  ще  цуценятком.
З  річки  витяг  і  забрав  у  двір  
Молочка  тоді  налив    горнятко.
Знав  що  гарний  буде  з  нього  звір.

Цілу  ніч  гриміло  і  мигало  
Буревій  добряче  лютував  
На  стовпах  усі  дроти  порвало
І  один  мені  у  двір  упав.

Я  із  хати  вийшов  на  світанку,  
Щоб  худобу  вранці  напоїти.
Та  стоїть  мій  песик  біля  ганку  –
Не  дає  мені  цього  зробити.

Знову  мене  в  хату  відтискає.
Не  второпаю  у  чому  тут  причина.
Він  гарчить,  до  хліва  не  пускає
Мов  благає  вірними  очима.

Відштовхнув  його  в  серцях  ногою,
Та  й  іду  робити  своє  діло.
Прошмигнув  мій  пес  переді  мною
Аж  у  мене  серце  затремтіло.

Він  підбіг  дрота  вхопив  у  зуби
І  електрострум  його  убив.
-  Мій  дружочку,  песику  мій  любий
Що  ж  ти  бідолашний  наробив?

Я  спустошений  присів  собі  на  ганок.
Серце  як  копитом  в  груди  б’є
Ось  тобі  й  почався  новий  ранок…
Друг  віддав  мені  життя  своє.  

Грудень  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481092
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2014


Роман Чучупака

Ти - поруч. .



Ти  -  поруч,  і  все  прекрасно:
І  дощ,  і  холодний  вітер.
Спасибі  тобі,  моя  мила,
За  те,  що  ти  є  на  світі.

Спасибо  за  ці  губи,
Спасибо  за  руки  ці.
Спасибі  тобі,  моя  кохана,
За  те,  що  ти  є  на  світі.

Ти  -  поруч,  але  ж  могли  б
Один  одного  зовсім  не  зустріти  ..
Єдина  моя,  спасибі
За  те,  що  ти  є  на  світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480183
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Т.І.Ю.

Донечка

[i]Я  памятаю  день  коли  почув  твій  перший  плач,
він  був  дзвінкий  та  голосніший  мабуть  за  приймач!)
Ти  була  маленька  й  крихітна  як  кошеня,
Хоч  для  мене  ти  така  залишилась  і  до  сьогодня.

Я  памятаю  ті  безссоні  ночі  які  з  тобою  проводив,
як  на  руках  з  тобою  по  хаті  тими  ночами  я  бродив.
Як  ніжно  на  вушко  колискову  тобі  я  тихенько  співав,
та  рученятка  маленькі  постійно  цілував.

І  незабутній  день  той,коли  зробила  перший  крок,
здавалося  що  ніби  ти  прямуєш  до  зірок!
Стільки  радості  та  щасття  ,які  тоді  ти  відчула
І  ще  шось  там  своє  від  радості  белькотнула.

Твої  перші  звуки,слова  ті  ледь-ледь  зрозумілі,
я  памятаю  і  тепер,коли  вони  вже  сповна  чіткі  та  вмілі.
В  памяті  назавжди  закарбуються  ці  чудесні  дні  та  ночі,
і  як  виростеш  ти,для  мене  в  житті  вони  залишаться  найдорожчі.

Донечко  моя  ніжна,мила  та  вродлива
Я  так  тебе  люблю!Ти    моя  життева  сила
Без  тебе  непрожити  мені,ні  дня,ні  ночі,
Ти  саме  дороге  що  в  мене  є,моя  ти  доцю.


Доцю,донечко,дитино...
Тато  тут...моя  перлино...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467972
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 01.02.2014


Последний Идиот

За рассветы в Твоих объятьях…

Ты  прекрасна  и  в  свете  лунном,
И  в  восхода  лучах  пьянящих,
На  заката  холсте  латунном,
В  шёпот  звёзд  нежно  в  бездну  манящих.

О  Тебе  так  приятно  мыслить,
И  с  Тобою  встречать  рассветы,
И  духовной,  невидной  кистью,
На  постели  чертить  силуэты.

Пусть  Ты  кошка  и  пусть  чужая,
Но  сегодня  со  мною  всё  же,
Ты  сама  выбираешь  из  стаи,
Кто  сегодня  Тебе  дороже.

Я  в  Тебе  словно  снова  ожил,
Воскресая  после  распятья,
Я  бы  душу  бесследно  отдал,
За  рассветы  в  Твоих  объятьях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473564
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Фёдор Оборотнев

К ЧЕРТЯМ ТОРМОЗА!

Что  ты  хотел  доказать  себе,
на  что  перевёл  дни?

В  сердце  стучится  пепел
не  брошенных  в  пламя  книг.

Глядит  отраженье  укором,
посеребрив  виски.

День  предстоящий  короток,
календарю  вопреки.

Лужи,  рожи,  похоже
осень  ведёт  подсчёт.

Смех  голосит  под  кожею,
плавится  и  течёт
ассоциаций  магма,
(не  закатаешь  в  zip).

В  книгах  священных  Пахарю  
сказано:  
"не  тормози,
не  уповай  на  временный
эмоций  девятый  вал,
на  ангелов,  и  на  демонов,
также,  не  уповай.
Всё  это  станет  приторным,
взвешенным  на  весах,
слишком  доступным  зрителю,
значит  -  к  чертям  тормоза!
Хватит  силлабо-тонику  
высчитывать  по  слогам,
присочинять  буколики,
для  в  книгу  глядящих  харь…»

Скачут  четыре  лошади  -
примордиальный  стайл.

Лишь  на  бунтующей  площади  -
ты  сможешь  проверить  свой  дар

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469845
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 05.01.2014


Ірина Лівобережна

Клевер. Конюшина

Цвіте  в  полях  червона  конюшина
На  радість  кОням,  людям  -  на  добро.
Така  яскрава  квіточка-зорина,
Хоч  скромна,  та  відсвічує  теплО.
І  хто  б  посеред  маків  вбачив  шапку
Її  чудових  квіточок  ясних!
Але  -  в  цей  рік  -  Коня!  -  від  конюшини
Хай  в  кожній  хаті  буде  оберіг!
Простягне  квітка  пальчики-листочки,
З  щасливою  ЧЕТВІРКОЮ  для  вас!
Всміхайтеся!  Ростіть  синів  та  дочок!
Здорові,  дужі  будьте  повсякчас!

********************
Растёт  в  полях  обычный  красный  клевер,
Он    -  из  бобовых  -  скромный,  но  родной!
Ещё  -  из  подсемейства  -  мотыльковых!  
Он  -  так  привычен.  Древний  и  простой.
Но  в  нём  -  листочков-мотыльков  уловка,  
Что  в  непогоду,  если  дождик  вдруг,
Свою  ладошку  складывает  ловко,
И  распрямляет,  если  рядом  -  друг!
Но  я  хочу  сегодня  -  не  об  этом!
Пусть  и  не  летом  -  снежною  зимой
Подарит  клевер  вам  на  счастье  метку  -
ЧЕТЫРЕ  листика!  На  счастье!  На  любовь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469278
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 30.12.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2013


Фёдор Оборотнев

И даль гоу хоум

В  саду,  где  туман  поутру  нитью  зова  клубится  влажно,
Есть  щель  между  миром  живых  и  давно  ушедших,
Гляди  -  за  гирляндами  звёзд  космос  чёрным  обезображен,
Встречай  недалёкое  завтра  гуденьем  шершня.

Смотри,  извлекая  наружу  нутро,  копошится  ветром
Ветвей  беззаботная  пряжа,  уйдя  корнями
Домой,  ты  поймёшь  относительность  знаков,  доныне,  верных,
Внутри  отключив  бесполезно  гудящий    таймер.

Черта,  за  которой  мираж  обретает  значенье  плоти,
Молчит,  прикрывая  собою    страх    видеть  дальше,
Огонь  возникает  стеною,  становится  жаром  плотен,
Скачи  за  неё  шут  упрямый,  сеньор  идальго.

И  даль  гоу  хоум  в  квадратные  метры  стоящих  зданий,
Пора  нажимать  на  тачскрины  своих  айпадов,
Но  всё  же,  не  зря  бисер  слов  в  сети  строк  иногда  вплетают
Творцы,  уверяя  -  Мир  станет  когда-то  садом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468843
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 28.12.2013


Олег Шкуропацкий

Отец


Алло,  отец,  ну,  как  ты  поживаешь?
К  тебе  всё  тяжелее,  с  каждым  годом,  дозвониться.
Мне  верить  хочется,  что  ты  там  не  скучаешь,
в  иллюминатор  смотришь  и  читаешь  лица.

Алло,  алло,  отец,  звоню  тебе  на  небо.
Твой  телефонный  номер  в  Библии  не  сыщешь.
Крошу  стихи  и  крошки  письменного  хлеба  -
подбрасываю  ввысь  -  ты  ловишь  мои  мысли.

Я,  кажется,  устал,  отец.  Какая  тяжесть
быть  неудачником  под  шорох  этих  листьев.
Подует  ветер  -  ты  его  отвяжешь,
гулять  среди  правобережных  украинцев.

А  помнишь  речку?  Как  всё  изменилось.
Теперь  на  нашем  месте  голенастый  страус.
Скажу:  из  сына  твоего  не  получилось
ни  хрена.  Прости  меня,  отец.  Я  извиняюсь,

за  то,  что  кровь  твоя  кончается  со  мною  -
всё  меньше  нежности  для  женщины,  всё  больше  желчи.
Отец,  ты  словно  в  детстве  машешь  мне  рукою,
а  я  стою  на  этом  берегу  -  никчемный  человечек.

Отец,  отец  -  кричу  тебе,  но  ты  не  слышишь.
Опять  порвались  провода  с  небесным  царством.
Ложится  солнышко  на  шиферные  крыши,
уходит  время,  падает  пространство.

Смотрю  на  верх,  туда,  куда  нас  закопают
всех.  Осеняя  лазурь  -  посмертная  жилплощадь.
Вороны  громко  звякают  ключами  рая,
траву  Европы  жадно  догрызает  лошадь.

Эй,  там,  на  облаке,  Отец,  какого  чёрта
ты  всё  молчишь,  молчишь  -  скажи  хоть  слово.
От  всех  стихов  моих  осталась  только  корка
и  птицы  режут  воздух  где-то  над  Босфором.

Отец,  мне  грустно.  Что  бы  в  этой  жизни  сделать
такого,  что  бы  развязался  узел  сердца.
Прошла  ещё  одна  бездарная  неделя.
Ночь  одинокая  восточноевропейца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450354
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 22.12.2013


Стас Крівда

И нет надежды, что дверной замок заест

                           Ну  что  же  делать?
                                                   Коль  силы  духа,  сдержать  Тебя,  мне  не  хватает.
                                                   И  нет  надежды,  что  дверной  замок  «заест»…            

…не  хватает  мудрости,  своей  судьбой  крутить,
Задний  ум  не  друг,  скорее  раздражает.
Если  смог  других  вперед  «прочесть»,
Почему  с  собой  прогноз  не  совпадает?

Не  хватает  слов  выразить  себя,
Немота  укором  дыры  выжигает,  светятся  прожженные  сердца
 И  ненужные  слова,  не  находят  адресата,  сиротеют,  засыхают.

Не  хватает  сил  посмотреть  в  глаза,
С  правдой  до  конца  века  обвенчаться,
Не  сдержаться,  удержать  Тебя...
Чтобы  никогда  утром  не  расстаться.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466357
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013


морський лев

На самому краєчку раю

На  самому  краєчку  раю
Вздовж  злітних  смуг
Я  сотий  раз  злітаю!
Відважний  рух*

На  смак  терпка  свобода
На  дотик  наче  лід
Сумнівна  нагорода!
Відважний  хід*

Ти  йдеш…  і  все  …  що  ближче?
Продати?  Здатись?  Сміх?
Злітаю  вище…  вище…!
Відважний  гріх*___

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466221
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Исаак

«Говорят, любовь – подарок Бога… Из Летопись любви



«Говорят,  любовь  –  подарок  Бога.
То,  что  это  так,  безумно  рада.
Прикасанье  –  это  уже  много,  
поцелуй  –  как  высшая  награда!
А  рожденье  сына  несравнимо  
 ни  с  какою  радостью  на  свете.
А  ещё  я  знаю,  что  любима,  
что  любимы  будут  наши  дети.
Это  счастье  я  не  растеряю  
 на  дороге  жизни  нашей  долгой.
Не  тебе  –  себе  я  обещаю  
 и  любить,  и  преданной  быть  долгу.
Никогда  скандалы  и  упрёки,  
ревность  и  плохое  настроенье,  
мой  любимый,  близкий  и  далёкий,  
не  испортят  в  жизни  и  мгновенье!»
1954  г.  
 *  Из  давнего-давнего  письма  Фаины  из  Воронежа  мне
       в  Красноярск,  где  я  учился  на  курсах  командиров  
       взводов.  Письмо  это  было  мной  зацеловано  и  при-
       обрело  стихотворную  форму.  За  48  лет  совместной  
       жизни  свои  обещания  моя  "Фано",  моя  Фаина  не  на-
       рушила,  будни  и  праздники  мы  посвящали  друг  дру-
       гу,  семье,  родным  и  друзьям...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463128
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 29.11.2013


Kонвалия

мне без него

Мне  без  него  не  нужно  ничего
Из  рук  его  приму  и  чашу  с  ядом
Мне  б  только  видеть  одного  его
Мне  без  него  и  жить  совсем  не  надо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461670
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


inki

гжель



и  неба  гжель  оставив  позади
активирую  день  называя  по  имени  степь
у  которой  когда  то  из  плена  сожженых  ковылий
стригунок  жеребёнок  токался  у  вымени
рыжей  матери  слушая  ветер
нервно  прядая  домик  ушей
пенье  птиц  собирал  забывая

что  есть  край
не  финал  а  простор
у  которого  дремлет  душа
возле  имени  с  женским  началом
отказаться  от  власти
легко
от  любви
никогда
буду  биться  в  стеклянные  двери
рвать  когтями  по-волчьи  менталл
только  верь
если  я  ошибаюсь

неосознанно
мир  этот  мал
так  в  палености  стада  цветов
велика  незабытая  роза

там  вдали  за  томами  берлог
есть  одна  с  сине  белым    окошком
и  скриншотом  души  старой  лилии
не  забывшей  под  сетью  о  нём...

где  из  носика  чайного  хвойно
льётся  время  разбитых  зеркал
выпей  чай  и  её  обними
она  рада  и  пеплу  и  дыму
если  там  Его  имя


если  день  без  тебя
пустота
очень  нужен
спокойный  и  верный
робко  нежный  утраченный  взгляд
как  подснежнику  март

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458034
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013


Шон Маклех

Шибеник вітер

   «Високої  тобі  шибениці  у  вітряний  день!»
                             (Ірландська  народна  приказка)

Написано  в  ніч  Самайну  під  час  марної  спроби  згадати  свій  одинадцятий  гейс.  

На  сумних  ольстерських  пагорбах
Чоловіки  танцюють  свої  дивні  танці  –  
Джигу  шаленого  полум’я
На  межі  світла  і  темряви
(Одвічної),
Грають  ірландські  мелодії
На  залізних  скрипках  
Вусатого  інженера  Кольта.
На  цих  пагорбах  споконвіку
Люди  не  вміли  робити  нічого
Окрім  музики
(Бо  все  суще  –  це  музика).
Шибеник  вітер  –  
Холодний,  як  сторінки  чорної  книги
Старого  книжника  з  Деррі,
Золоті  листя  ясена
Несе  в  мої  кудлаті  сни
Старого  схимника  неіснуючої  віри.
Моя  торф’яна  Хіросіма!
Мій  вітряний  Тір  Еогайн!
Відколи  тебе  покинули
Королі  честі  і  звичаїв
Тисяча  шестисот  сумного  року*
Віддаючи  все  зайдам,
Що  назвали  цю  землю  своєю,
Відколи  віра
Замість  Бога
Змусила  шанувати
Чорного  короля,
Відтоді  банші**
Співають  свою  пісню  нам  –  
Тільки  нам…

Примітки:

*    -  у  1607  році  ірландська  аристократія  після  поразки  чергового  ірландського  повстання  проти  поневолювачів  назавжди  покинула  острів.  Це  ввійшло  в  історію  як  «втеча  графів».

**  -  якщо  вам  банші  не  співали  свою  пісню  чи  ви  її  просто  не  чули  –  значить  вам  пощастило…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457979
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Стр@нник

Осенний город

Мой  город,  солнцем  опьянённый,
Прилег  на  берегу  реки,
А  по  воде  венки  влюблённых
Плывут  сомненьям  вопреки.

В  калейдоскопе  ярких  буден
Душа  ликует  и  поёт,
Как  жаль,  запас  словарный  скуден,  
Но  ей  достаточно  семь  нот.

В  саду  мне  осень  шепчет  нежно
Свою  поэзию,  и  вновь
В  бунтарском  сердце  безмятежно
Смирила  дух  страстей  любовь.

Глядят  деревья  обнажённо,
В  листве  утоплены  аллеи,
Для  грусти  нет  поры  милее,
Смотрю  в  тебя  заворожённо…

Вадим  Странник

http://vadimstrannik.ucoz.ru/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457977
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Николай Терно

Прогулка Одиссея

МАНУСКРИПТ

Да,  в  нашем  царстве  все  звери  давно  стали  клоунами,
И  я,  разобравшись  в  семантики  снов,
Вдруг  начал  сталкиваться  со  счастья  клонами,
Пока  выход  не  изобрел  запасной.
Был  я  сбытчиком  мечт,  не  путал  балласт  с  балансом;
Играл  в  злого  и  доброго  полицейского/гения;
Мыл  полы…  (размыто!)…носил  карты  в  костюме  атласном
…Пахарь  биополей  не  пашет  на  поле  зрения!

ПТИЦА-ГЕНЕРАЛЛЬНЫЙ  СЕКРЕТАРЬ

Я  –  птица-Генеральный  Секретарь,  я  в  теме;
Когда  хозяин  мой  грустил  о  звездах  в  своем  Форде,
Одна  проблема  допытывалась  у  соседки-проблемы:
«А  ты  служила  на  семейном  фронте?»
За  окном  море…  вон  спасательные  буйки…
Вон  буйный  спасатель  в  майке  с  акулами!
Эх,  вот  когда-то  были  деньки  –
А  сейчас  все  на  клеточном,  так  сказать,  уровне.

КОМИССАР  МЕГРЕНЕВ  СЕРДИТСЯ

Комиссару  Мигреневу  из  детективного
Агентства  «Твен  и  Клеменс»
Этой  ночью  такие  картины  
Внезапно  приснились,  прелесть:
Эйфелева  избушка.  Дома  хобби  и  отдыха;
Царство,  где  все  входящие  измены  бесплатны;
Увидел  тоннель  в  конце  света,  что  вышел  из  моды;
Составлен  он  был  по  допотопному  плану.

ДЖИНН  С  ГИПЕРТОНИКОМ

Ах,  дорогой  мой,  хоть  зимние  вечера  и  долги  –
Зиму,  уверен,  изобрели  травматологи.
Правда,  пока  неясно  –  зачем.
А  раньше  она  была  как  халатность  (зри  в  корень!)  врачей,
И  уже  за  последний  месяц  все  сны
Напоминают  мне  воровство  из  казны.

ДВОРЦОВЫЕ  ЭТИКЕТКИ

Да,  дорогой  мой,  увяли  из  ткани  розы;
Наличные  нам  стали  уже  что  намордник;
Вода  утекла  –  и  объявлена  в  розыск,
Как  говорится  –  живой  или  мертвой!
Петух  насупился;  и  люди  смертные  как  казнь
Ведут  отчет  по  стрелке  двухсотлетней;
С  карманов  нечего  украсть
У  незнакомых  поколений!

КАВЫЧКИ

Она  открывает  англо-русский  словарь
В  эпоху  амброзий    и  амбразур;
Решает  задачу  как  по  улице  слона
Водили  и  не  приметили.  Слышен  зуммер
Эпохи  быта  и  порнографии.  Говорит  другу  Билли,
Что  верит  в  Бога,  что  верит  в  примету,  –
«По  улице  слона  водили  –
Его-то  ты  и  не  приметил!».
«Скорая»  –  вся  в  кавычках,
Милиция  –  нет  –
Вот  одна  из  верных  этой  эпохи  примет.
Она  собирается  с  этим  ябедой
Поехать  к  любимой  подруге  Герде,
И  фраза  «Билли,  утка  дороже  яблок!»
Звучит  как  отрывок  из  сочинений  О.  Генри.

ОЛЕГОЕФРЕМИЯ

В  России,  где  пунктуация  торговых  точек
Разменивается  на  абзацы  фуршета,
Тебе  подарила  я  синий  айфончик,
А  ты  подарил  мне  планшет!
И  будто  актер  при  плохой  мине
Страдал  олегоефремией.

ВИЙ  ВТОРОГО  СОЗЫВА

Да,  когда-то  мимо  этих  колонн,
Отдающих  мифологической  тиной,
Я  проносил  чемодан,  тройной  как  одеколон
С  сигаретами  марки  «Спортивные».
В  нашем  акционерном  обществе  была  доля  правды,
Путь  мудрых  был  признан  путем  тормозным;
Нас  радовало  только  желтое  радио
И  путешествие  за  три  сосны!

ЗОЛУШКА

Что  еще  подходит  для  нашего  очерка?
Мачеха  дает  два  наряда  вне  очереди,
Чуть  темнометр  сменил  рисунок  –
Как  опять  наступили  сумерки,
И  аранжировка  листвы
Отдает  колдовством  лесным.

ВКЛАДЫ  И  ВКЛАДЫШИ

Да,  дорогой  мой,  хоть  мы  с  тобой  пескари,
Хоть  нас  показывают  только  по  видику,
Мне,  все  же  ближе  те  дикари,
Что  к  ножу  своему  не  прибавили  вилку.
Наши  вклады  давно  стали  вкладышами,
И  вся  жизнь  –  игра  на  дешевом  картридже!

FUTYN

Опять  я  слышу  вас  глас  и  вой
От  оловянных  солдатиков  до  алюминиевых  войн;
Есть  тут  хоть  кто  живой?
Поговорить  о  дожде,  что  ни  капли  на  тот
Не  похож.  Обсудить  конъектуру  болот.
Я  ангел  контекста  и  псевдоним  прошлого.
Завтра  начнется  война  и  поднимут  пошлины.

LIFEJOURNAL  ПЕЧОРИНА

Слишком  месяц  у  Мерлини
Волшебство  изящных  линий,
Но  привыкший  к  безотчетному
На  поколение  смотрю  на  черное.



P/S        В  том,  что  в  стихах  не  так  расположены  байты  –
То  виновата  муза-гастарбайтер.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457658
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013


Той,що воює з вітряками

Моя Ахматова

Моя  Ахматова  ніколи  моєю  не  була,
Вона  була  неспокоєм  і  бунтом...
А  я  був  уламками  битого  скла,
Я  був  лише  брудом  і  брухтом!
Я  був  сміттям    у  неї  під  ногами,
Печаллю  в  її  очах...
Нетанучими  снігами,
І  болем  в  її  віршах!
Нагайки  лихий  замАх
Залишить  багряні  шрами,
Черлені  рани  не  тілі  долі!
Я  хотів  будувати  храми,
А  отримав  безодні  болю!
Я  хотів,щоб  ми  були  чистими,
А  множив  суєту  і  метушню...
Не  всі  можуть  бути  огнистими,
У  світі,де  люблять  брехню!
Не  всім  дано  бути  Гермесами,
У  світі  де  править  Вакх
античними  поетесками
з  лукавинкою  в  очах!
Але  моя  Ахматова  змогла,
У  віршах  та  у  житті...
У  світі  підлоти  і  зла,
Освятити  свої  путі!

*Даний  вірш  не  є  присвятою  А.А.Ахматовій.Словосполучення  \"моя  Ахматова\"вживається  в  тексті  на  означення  ліричної  героїні  твору.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456324
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2013


Mother Monster

М К Д


Моя  кохана  дівчинка,
вигодувана  вовками,
вона  танцює  з  маревом.
Зірки  зриває  руками...

Моя  кохана  дівчинка,
обнімаєш  сім  континентів,
пливеш  шістьма  океанами.
Шукаєш  країну  діамантів...  

Моя  кохана  дівчинка,
терзaлась  химерними  мріями,
її  розпатлане  волосся
обплітав  вітер  надіями...,

Що  робило  її  вільною,
Навіть  від  тяжіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450572
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


inki

рыбы






Смс  от  бога.

Помогаю  откосить  от  армии,брака,самого  себя  и    Wow…

В  век  говорящих  ищешь  случайного  тепла.  Лучший  собеседник  –  молчаливый  слушатель,  это  рыбки  в  аквариуме.  Сегодня  она  подумала  им  –  чем  больше  бьют,  тем  ближе  будем.
Экранировать  реальность  она  училась  с  детства.  Даже  при  беглом  ,  но  глубоком  снимочном  взгляде,  который  вместе  с  первой  нелюбовью  пропадает  вместе  с  подростковыми  ломками  сознаний  кулаком  сердца,  понимаешь,  что  отраженное  зрачком  небо  в  осенний  вечер,  когда  тебе  дали  покататься  на  велосипеде,  ты  сохранишь  внутри  себя  навсегда.

Всё  что  ты  видишь,  собираешь  в  копилку  души,  как  скупой  рыцарь,  чтобы  потом  слепить  из  этого  свой  неповторимый  рай  .  Или  ад.
Каждый  вечер  она  приходила  в  сосновый  сад,  слово  «бор»  кололо  испытанной  болью  и  дымящимися  рудиментами  злости  по  имени  кариес.
Среди  деревьев  она  кормила  птиц.  Первое  время  они  недоверчиво,  сверкая  голодными  бусинами  глаз,  толпились  около  и  не  подходили.
Но,  стая,  не  стадо,  и  всегда  найдется  кто-нибудь,  кто  устанет  от  страха  и  накормит  остальных.  Это  был  белый  грязноватый  голубь  с  харизмой  февраля.  Было  в  его  взгляде  что-то  холодное,но  доброе.  Как  будто  он  повидал  на  своем  птичьем  веку  немало,  но  все  таки  решил  остаться,  посмотреть,  что  будет  дальше.
Он  первый  подошел  к  ней,  сначала  недоверчиво  семеня,  потом  замерев  на  миг,  и  сделал  первый  рывок  к  крошкам.  Птицы  перестали  верить  людям,  когда  окончательно  поняли,  что  руки  -  это  не  крылья.
Постепенно  стайка  из  голубей,  воробьёв  и  горлиц  привыкла  и  уже  даже  ждала  этих  кормящих  встреч,  не  крошками  хлеба,  но  рыхлой  теплой  тишиной,  полосующей  глаза  закатом.

Но  в  этот  вечер  никто  не  прилетел.  Значит,  у  него  беда,  подумала  она.  И  стала  просить  птиц  найти  его  и  оставить  ему  в  небе,  по  которому    он  вернется  помощь.

Кто  знает,  сколько  детей  рождается  от  ночного  крика    одиноких  сердец….
Кричащих,  не  чтоб  услышали,  а  чтобы  узнали  и  вспомнили.
Под  утро  пришла  молитва.  В  ней  было  мало  слов,  патина  всхлипов  и  какого-то  отчаянного  броска  духа  поверх  реальности.  Там  было  и  теплое  утреннее  лоно  природы  в  молоке  июньского  тумана,  и  занавеска  осеннего  ветра,  и  пружинка    зимнего  отказа  и  уверенность  кроны  сосен.  Так  и  будет.


Небо…
Храни  его  для  своих  законов  и  рассветов
Храни  чтобы  осталось  время
Храни  для  детских  сердец
И  тихой  сумасшедшей  любви
Храни  его  для  того
Чего  у  него  никогда  не  было
И  не  будет
Храни
Потому  что  у  тебя  остался  только  он
Хотя  есть  остальные

Но  они  есть  а  он  остался
Храни,  небо..а  я  подержу  Тебя  на  руках…

Молитву  нельзя  записать,  она  как  дыхание  или  душа,  одноразова  невозможна.
Маленький  бежевый  мотылёк  запутался  в  ее  волосах  и  катался  на  ветре  из  пряди,  пока  его  не  сдуло.
Язык  неба  прост.  Или  отвечает  сразу.  Или  молчит.  Навсегда.

Осквернённая  войнами  и  насилием    реальность  ждала  человека  с  размахом  крыльев  в  несколько  эпох.  Порвавшего  свое  просветление  как  бинты  .Он  должен  был  стать  меньше  самой  элементарной  частицы,  чтобы  своим  облаком  накрыть  огромный  молочный  шар  времени,  в  котором,  как  в  сказочном  лотке,  варится  сказка  жизни.  Чтобы  поверить  в  золотую  рыбку  не  обязательно  покупать  невод.  Достаточно  иметь  три  сумасшедших  желания.  И  на  их  ветре  катить  в  горы  закаты  и  рассветы,  вместо  шашлыков  читая  маленьких  принцев,  не  осуждая  тех,  кто  здесь  барашков  не  рисует,  а  ест.  Не  осуждать  даже  про  себя  и  внутри.  Даже  после  их  камней.  А  заплакать  о  них,  чтобы  никто  не  знал  и  не  видел,  сколько  роз  лежит  у  них  под  ногами.  И  не  изменить  это  даже  после  сто  первого  камня.
И  тогда,  сто  второй  станет  твоей  книгой,  где  ты  нарисуешь  им  шляпу,  а  они  скажут,  что  это  слон  пошёл  к  удаву  в  гости  во  внутренний  мир.  Потому  что  одиночество.

Когда  скучают  по  рукам,  об  этом  не  говорят,  а  плачут.  У  маленького  человека  всегда  больше  сердца.Даже  если  там  навсегда  заблудилась  осень.Жизнь  это  болезнь.  Сон-  лекарство.  Смерть  –  рождение.  А  болеть  всегда  хочется  с  теми,  кого  любишь.

Сотка  опять  звякнула  ветром  Моцарта.  Она  ждала  смску  от  демона.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448446
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013


Ukraine55

Житомиру

Сьогодні  Житомиру  виповнюється  1128  років.
Вірш  написано  28  років  назад.

Де  Тетерів  несе  спокійно  води,
Де  швидкість  набера,де  заверта  у  вир.
На  берегах  його,на  заздрість  мов  природі.
Стоїть  чарівне  місто  -  Житомир!
В  його  житті,століття  наче  мить.
Навали  орд  і  поневолення  магнатів.
Вмістилось  все  в  одинадцять  століть,
Шаблюка  Кривоноса,штики  Кутузовських  солдатів.
Червоний  прапор  в  п*ятому  з*явивсь.
В  сімнадцятому  з  зброєю  в  руках.
За  владу  Рад  житомиряни  піднялись,
Щоб  слава  про  народ  жила  в  віках.
В  дні  громадянської  червона  лава
Змітала  людські  долі  взагалі.
Гриміла  Щорса,Примакова  слава,
Боженко  спить  в  житомирській  землі.
Глибока  пам*ять  у  людей,здорова.
Все  вмістить,пронесе  немов  ріка.
Ми  будем  пам*ятати  Шелушкова,
І  Протасевича,Бородія,Кондратюка.
З  людських  сердець  і  пам*яті  людської
Не  зможе  час  зітерти  імена.
Шануєм,пам*ятаємо  героїв.
В  серцях  у  наших  вд*ячність  їм  одна.
Колись  маленьке  і  убоге  місто,
Зросло  в  красивий,неповторний  град.
Давно  Житомиру  на  Тетереві  тісно.
Він  розростається,цвіте  неначе  сад.
Він  водночас  старий  і  молодий.
Стоїть  над  руслом,дивиться  відкрито.
А  навкруги,чудовий  край  такий,
Де  мирне  небо  й  колоситься  жито...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447782
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2013


Юрій Цюрик

Я плыву в темноте по твоей наготе…

Я  плыву  в  темноте  по  твоей  наготе;
Поцелуями  путь  измеряю…
Приближаюсь  к  Мечте  и  в  твоей  красоте
Прелесть  диких  лугов  обретаю…

Я  лечу  по  лугам,  по  красивым  холмам;
Не  желая  прихода  рассвета…
По  крутым  берегам  и  седым  облакам
Я  ищу  запоздалое  лето…  

Словно  в  ласковом  сне,  в  неземной  тишине
Я  блаженство  любви  принимаю…
На  прекрасном  коне  по  волшебной  траве
В  колдовские  миры  улетаю…

Я  брожу  по  цветам,  глаз  твоих  василькам…
Ты  таинственна…  необычайна…  
Я  тебя  никому  никогда  не  отдам,
Синеглазая  вечная  Тайна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446292
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 03.09.2013


Осіріс

Розчарування

                                               
Мов  той  вогонь,  що  згаснув  у  степу,
До  краплі  спивши  плоть  трави  сухої,
В  обіймах  щезла  ніченьки  глухої,
Лишивши  сліз  сфальшовану  ропу.

Втонувши  у  залюблених  думках,
Не  знаючи,  що  ти  моя  погуба  -
Наївним  кленом  ті́нив  лісоруба,
Який  прийшов  з  сокирою  в  руках.

Піском  розтлінним,  щиросердя  хвиль
Спалила  і  розвіяла  по  вітру…
Полоще  дощ  пусту  душі  палітру
Під  скрипки  плач,  яку  глуми́ть  безсиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446156
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013


Ник.С.Пичугин

Черновики



[b]1.[/b]  

Судьба    благоволи́т,    но    знает    меру,
не    объявляя    правила    цейтнота.
А    мы    воспринимаем    как    измену
ее    счета    с    проставленной    ценою.

А    свой    талант    мы    если    и    заметим,
то    или    пренебре́гнем,  или  сглазим.
А    по    пятам    уже    крадется    бла́зень
и    подбирает    праздные    ответы.

Мы    тешим    нашу    низменную    гордость
пророчеством,    произнесенным    всуе,
не    зная,    как    наш    персональный    Борхес
самоубийство    бога    нарисует,

когда    померкнут    доводы    и    факты  –
соблазны    неразумного    рассудка.
Когда    в    глухие    киевские    парки    
приходит    скука    истиной    абсурда.

[b]2.[/b]  

Черновик    равноценен    по    сути
прикасанию    стали    холодной.
И    художник,    что    лето    рисует,
загрунтует    зимою    полотна.

И    слова    на    вершине    прозренья
представляются    ложью    и    шаржем,
потому    что    становятся    старше
на    мгновение    звезды    вселенной.

Абсолют    бытия    не    желает,
растворяется    вечное    в    миге,
словно    Гоголь    в    камине    сжигает
черновик    ненаписанной    книги.

И    ножу    открывается    Цезарь,
и    рассудка    лишается    гений,
потому    что    всевидящий    Цензор
не    заметил    его    откровений.

Потому    что    всезнающий    Физик
никаких    не    признает    открытий,
кроме    первой    страницы    в    Гафизе
и    последней    строки    на    санскрите.

Скакуны    спотыкаются    в    беге,
как    непрошеный    гость    на    пороге.
Вот    уже    исполняются    сроки,
а    попрежнему    сомкнуты    веки.

[b]3.  [/b]

У    печки,    пылающей    жарко,
мы    водим    жестокие    прятки,
играя    своей    Синей    Папкой:
родимые    строки  –  горят    ли?

Но    только    в    поступке    фатальном
мы    живы  –  и    знаем    об    этом.
Но    здесь    начинается    тайна,
ее    не    разрушить    ответом.

Садовники    листья    сжигают,
не    зная    имен    или    отчеств...
Но    сбудется    пламя    пророчеств,
когда    его    не    ожидают.

[b]2007[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444930
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013


Михаил Эльснер

Вам

За  Вас  могу  быть  только  благодарен,
Вы  мне  по  праву  предначертаны  судьбой.
Ее  рукой  Ваш  образ  мне  подарен,
Чтоб  расколочь  уединение  и  покой.

Вы  солнца  свет  в  часы  маво  предзимья.
Я  Вас  как  истинность  целую  не  браня.
Как  никогда  так  сладостно  гоним  я,
С  проспектов  ночи  на  опушку  дня.

Вам  внемляще  и  розы  пахнут  пуще,
Но  их  невинность  к  попрошениям  глуха.
Они  дарующе  но  вовсь  не  подающе,    
Мокает  в  лоск  свой  воспаление  стиха.

Вкушайте  сытность  рифм  моих  на  ужин,
Пусть  Вам  прольется  это  схожим  чувством.
Прелестно  ждать  когда  ты  очень  нужен,
Но  нужным  быть  -  тягчайшее  искусство.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443070
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013


Михаил Эльснер

В сырой ночи крупнеют звезды

В  сырой  ночи  крупнеют  звезды,
Пустеют  рощи  и  сады.
И,  кажется,  наполнен  воздух
Глухим  безмолвием  воды.
Во  тьме  почти  что  непроглядной
Как  различить  сумеешь  ты,
Что  пласт  осеней  влаги  хладной
Подмял  безвольные  листы.
И  как  природа  постепенно
Смирилась  с  холодом  уже.
Ты  ощущаешь  перемены
Происходящие  в  душе.
В  ней  словно  что-то  пошатнулось,
в  ней  поднялась..  как  бы  волна.
С  чужой  судьбой  соприкоснулась
Ее  надрывная  струна.
И  той  чужой  судьбы  лишенья,
С  непримиримостью  ко  лжи.
Воспринимаешь  как  паденья
Своей  же  собственной  души.
И  вот  уже  ты  выход  ищешь.
Но  где  он?  Как  его  найти?
Природы  хвойное  жилище
Тебя  пытается  спасти.
Войди  в  него  и  там  укройся
от  глаз  людских  и  суеты.
И  бору  начисто  откройся
в  том,  кто  такой  на  свете  ты.
Но  бор  молчит.  Глядит  сурово.
Он  тьмой  таинственной  тесним..
...О  бор,  что  значит  наше  слово
перед  молчанием  твоим?  
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442689
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013


Михаил Эльснер

Твой свет

Зачем  тревожно  сердце  бьется:  
То  замирает,  то  парит?
Пусть  на  меня  твой  свет  прольется
И  снова  душу  озарит.
В  нем  будет  все:  шуршанье  чащи,
Журчанье  шумного  ручья,
Рассвет  над  озером  горящий,
И  свет  ранетного  литья,
Полет  и  ворожба  кукушки.
В  нем  и  стремительность  молвы,
И  запах  меда  на  опушке
С  горчинкой  скошенной  травы.
Да  будет  свет  всегда  манящим,
Всегда  зовущим  с  высоты.
Поскольку  в  жизни  настоящей
Нельзя  без  цели  и  мечты.
Он  в  каждом  нерве  отзовется,
Забродит,  словно  майский  сок.
Пусть  на  меня  твой  свет  прольется
Ошеломляюще    Высок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442678
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013


Леся Приліпко-Руснак

Я уезжаю…

Я  уезжаю  сегодня  в  ночь
Ты  проводить  не  приедешь,  да  и  я  не  надеюсь
Дороги  назад  мне  все  обесточь
Я  в  твоей    жизни  пеплом  развеюсь

Хмурое  здание  вокзала
На  прощанье  дождь  меня  целует
Я  упала  с  любимой  пьедестала
И  боль  твоя  меня  больше  не  волнует

Еще  чуть  -  чуть    и  поезд  тронется
Растают  привокзальные  огни
Сердце  наконец-то  успокоится
И  теперь  хоть  вспоминай,  а  хоть  кляни!

Я  уже  не  буду  прежней
На  «до»  и  «после»  моя  жизнь  разделена
Я  буду  более  прилежней
Воспоминанья  выкидывать  с  памяти  окна

Я  вытравлю  в  себе  любви  остатки
Ведь  приз  –  свобода  на  кону
Мне  не  страшны  твои  нападки
Я  из  равнодушия  построила  стену

©  Леся  Приліпко,  28.07.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441839
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013


Juravel

Мій найкращий подарунок

Мій  океан.  Моя  безмежність.
Моє  палаюче  життя.
Ти  –  мій  неспокій,  обережність,
Ти  –  біль  моя,  моя  залежність,
Моє  найбільше  відкриття.

Ти  –  крапля  щастя,  божевілля,
Ти  –  з  правил  винятки  усіх.
Моя  турбота,  тепла  хвиля,
Ти  –  розум  мій,  мій  перший  сніг.

Моя  невпинність,  нездоланність,
Нескореність  і  забуття.
Ти  –  щирий  сміх,  ти  –  бездоганнність,
Ти  –  найчистіші  почуття.

Моя  відвертість,  моя  втома,
Ти  –  моя  слабкість  і  жага.
Моє  бажання  підсвідоме
І  найболючіша  туга.

Ти  –  моє  небо,  моя  спрага,
Ти  –  мій  навіки  порятунок,
Моя  найбільша  перевага
І  мій  накращий  подарунок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441829
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2013


Юхниця Євген

Потом …пошли поужинать, как в снах

Потом  ...пошли  поужинать,  как  в  снах.
...Шагал,  шагал  к  тебе  вполоборота
Предгоночной  истомой  скакуна,
Задором  юголайнерного  взлёта.  
Походку,  чуть  пришедшую  в  себя,
Глаза  дневным  закатом  целовали,
И  кожу,  обожаньем  теребя,
Пекли  прикосновения-емали.

Ты  спрашивала:    «Здесь?    Зайдём  -    сюда?»,  -
Непринуждённой  сдержанной  нирваной.
А  мне,  пусть  ты  и  замужем,  фата
На  чёлке  резвой  бредилась  лианно.

21.07.13  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438603
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 26.07.2013


Сергей МЫРДИН

ОПТИНА ПУСТЫНЬ

000
Я  прохожу  в  открытые  врата,
И  словно  веру  обретаю  снова...
Горит  внутри  духовная  основа,
И  свечка  не  погаснет  никогда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439584
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013


Сергей МЫРДИН

СТРОКИ И СРОКИ…

000
Я  кормлю  птиц
В  городском  парке…
И  пытаюсь  не  думать
О  старости…
Летят  крошки,
Слетаются  птицы,
Бегут  годы…
Облетают  листья
С  голых  ветвей
Осенних  деревьев…
Скоро  зима
Но  зачем  про  неё  говорить,
Если  рядом  голуби  
Клюют  хлеб
С  мокрого  асфальта.

000
Просыпаясь  утром
я  не  спешу  опустить  ноги
на  холодный  пол  моей  комнаты.
Просто  лежу  в  прохладе  открытого  окна
и  тихо  думаю  о  своём…
О  прожитом  вчера  дне,
от  которого  остались  
только  короткие  строчки  
в  старой  тетради…
Белые  стихи..
После  сорока  
я  почти  перестал  обращать  внимание  на  рифмы  
и  стал  говорить  со  своим  читателем  на  человеческом  языке…
И  может  это  кому-  то  из  молодых  поэтов  
очень  не  нравиться,  
но  я  стал  намного  лучше  понимать  самого  себя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439445
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013


Ник.С.Пичугин

В разработку


Запомни,  Юстас:  я  лежу  во  льду
и  дневников  по-русски  не  веду,
и  если  мне  немного  повезет,
в  провинции  у  моря  не  найдут.

Цепляясь  за  туземный  чернозем,
мы  по-пластунски  в  Африку  ползем.
Но  звездный  лед  имперских  перемен
на  родину  метели  не  возьмем.

Я  долго  жил  в  эпоху  полумер,
я  столько  лжи  вколачивал  в  размер  –    
но  только  откровения    искал.
А  слышал  только  щебеты  химер.

Свистят  они,  как  пули  у  виска,
не  обещая  правды  честно  в  лоб.
Передо  мною  пропасть  в  два  прыжка…
Я,  Юстас,  изменил  присяге,  чтоб.  

\  <  [i]Г.Свиридов.  "Метель".  [/i]>

Я  наблюдаю,  как  во  льду  горит  свеча,
и  нету  к  ней  ни  двери,  ни  ключа.

23.07.13.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439044
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


Маріанна Вдовиковська

мовчання із вікон

Періщив  дощ.  
Тримала  очі  дОлу.
А  розпогодилось,-  
на  шибках  Дві  Зорі.
Він  огортав  
мовчання  ореолом
її  за  плечі.  
Блималось  вгорі:
-  А  може  їм  не  треба  слів?  
-  Не  треба.
-  А  може  дощ  і  шиби  -  
то  як  сон?  
-  Як  сон.
Дві  зОрі  вниз  
вдивлялись  з  неба...  
неба.
Вони  на  них  
мовчали  із  вікон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438175
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Исаак

В твоих всегдашних мыслях обо мне …



(Из  цикла  «Летопись  любви»)

В  твоих  всегдашних  мыслях  обо  мне  
 переплелись  заботы  и  тревога.
И  на  шестьсотметровой  глубине  
 я  чувствую  тебя  здесь,  а  не  Бога.

А  может  быть,  ты  –  Бог  и  оберег,  
в  одном  лице  –  Судьба  моя  и  радость?
Тебя  не  встретив,  совершил  бы  грех,  
и  счастлив  тем,  что  ты  лишь  мне  досталась.

Подумать  только:  десять  лет  прошло*,  
как  мы  в  единой,  неразрывной  связке.
Бывало  всяк,  встречалось  даже  Зло,  
какое  не  придумаешь  и  в  сказке.

Но  научились  всё  мы  побеждать,  
идти  по  жизни,  радостно  мечтая.
И  верим  в  то,  что  нам  ещё  шагать  
 по  жизни  долго,  всё  одолевая.
1963г.  
 *  Это  было  написано  50  лет  назад!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431251
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013


Исаак

Ты знаешь я всегда хотел…

Из  цикла  "Летопись  любви"  

Ты  знаешь:  я  всегда  хотел
 твоим  желаньям  забегать  дороги  
 и  поделиться  тем  немногим,  
чем  безраздельно  я  владел.
Всегда  мне  в  радость  ублажать  
 твои  немногие  хотенья.
И  чтоб  не  льстить  в  стихотвореньях,  
я  не  могу  себя  сдержать.

Эпитетов  цветастый  рой  
 я  выпускаю  на  страницы.
И  радость  в  них  моя  искрится  
 от  любования  тобой.

Серьёзно  это  говорю:  
она  –  любви  моей  основа,  
она  во  мне  рождает  Слово,  
которое  тебе  дарю.

Дарю  и  небо,  и  зарю  
 ко  всем  эпитетам  в  придачу,  
и,  чтоб  трудилась  ты,  дарю  
 приобретённую  мной  дачу*.

Тебе  здесь  буду  помогать,  
как  самый  верный  исполнитель.
И  здесь  познаем  благодать,  
моя  любовь,  мой  повелитель.

Сентябрь-1982.  
 *  Незадолго  до  этой  даты  мной  была  куплена  дача.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431208
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013


Імбирь

Любовь Волка…

Пещеры  влажная  прохлада,
Я  сыт,клыки  еще  в  крови,
А  самка,где  ходит  рядом,
Вздыхая  от  моей  любви.

Выть  на  луну,не  вижу  толку,
Вытье  для  слабых  и  больных,
Да  и  шакалы  втихомолку,
Готовы  разделить  двоих...

Я  волк,особая  порода,
Но  чувством  дивным  одержим,
И  волчьего  в  том  правда  рода,
Что  полюбил,то  сторожим...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429654
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013


Андрій Нєстєров

Здравствуй, жизнь…

Здравствуй,  жизнь.  Разреши  хоть  немного
Посидеть  у  тебя  на  краю.
Не  смотри  так  задумчиво-строго,
Не  суди,  что  всегда  отстаю.

Что  тебе  рассказать?  За  порогом
У  меня  лишь  одна  пустота.
Весь  в  грязи  я  предстану  пред  Богом,
Ведь  душа  от  страстей  нечиста…

Омываясь  росой  покаянья,
Рвался  к  Небу…  но  только  на  миг…
Блеск  соблазна  –  и  снова  за  гранью…
Снова  сдался…  и  снова  поник…

Здравствуй,    жизнь…  Не  ищи    оправданий.
Не  найти  их  пред  Божьим  Судом…
И  за  кратким  с  тобою  свиданьем
Ухожу  в  свой  заброшенный  дом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429555
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013


Імбирь

Кто поймет

Тем  образом  хотелось  стать,
Таким,который  ты  рисуешь,
И  Флорентийских  милых  рук,
Коснуться  нежным  поцелуем..

Прошу  лишь  строго  не  судить,
Я  не  хочу  казаться  жалким,
В  том,что  хочу  сказать  люблю,
Там,возле  триумфальной  арки!

Любовным  маршем  прозвучит,
Спешащий  цокот  каблучков,
Тобой  оправдан  мой  гамбит,
Свободно  сердце  от  замков!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425109
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 20.05.2013


Егор Овченков

Покрывалом… (из цикла , , Я буду всем…

Окончен  день,  в  траве  сверчок
Ночную  трель  выводит.
Луна  на  небе  хоровод
Со  звёздочками  водит.

Постель  разобрана  и  ты,
Прекрасный  ангел  мой,
Срываешь  первых  снов  цветы,
Блистая  наготой.

По  белоснежным  простыням
Ты  руки  разметала.
Никто  не  помешает  нам,
Я  стану  покрывалом.

Укрою  лёгкой  кисеёй
Нежнейших  поцелуев,
Вдохну  пьянящий  запах  твой,
Грудь  обниму  тугую.

К  округлым  бёдрам  прикоснусь
Тончайшей  паутинкой,
Чуть-чуть  повыше  поднимусь
И  приласкаю  спинку.

Объяв  собою  до  зари
Твой  сохраню  покой,
А  лишь  проснуться  воробьи,
Вернусь  к  тебе  росой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425089
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Дід Миколай

пролітень, росяник

Весняний  вечір  сповнений  любові,
солодку  память  з  шпарочки  дістав.
Злітали    в    небо    зорі    вечорові:
Тебе    кохану    в    човнику    чекав.

В  гаю  Співака  шпарив  безугаву,
у    плесо  з  Раю  Ангел    заглядав.
Злетіла  боса  лебедем  до  ставу:
Їй  ненаситний  груди  цілував.

Застигли  в  чаті    лілії  в  гаремі,
спадало  ситцем  марево  з  уяв.
Горіло  страстю  полум’я  в  Богемі,
ставочок  в  вербах  сором  свій  ховав.

Розсипав  зорі  Місяць  з  діадеми:  
Скалками  з  неба  випали  з  оправ.                
Неначе  феї  щойно  у  в  Едемі,
світанком  тихим  визирнули  з  трав.

Зникали  в  небі  сутінки  червленні,
Росяник  хмарки  сині    пеленав.
Своїй  подружці  -  ніченьці    коханій,  
вгорі  небесні  шати    лаштувавав.

Вже  й  Соловейко  виринув  з  октави,
в  діброві  десь  Пустунище  розтав.
Блаженством  білим  сипало  під  ноги,
над  нами  кущ  черемухи  збуяв.

Коротка  нічка  прагнула  в  покої.
Ховав  Пролітень  люльку  у  рукав.
Твої  ж  вуста  тремтіли  у  покорі,
Босяк  з  тобою  нас  не  відпускав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423607
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013


Янкевич Віктор

Так, чувствую себя с одной тобой.

Я  чувствую  себя  с  одной  тобой,
Простым  двадцатилетним  хулиганом,
Как  будто  вновь  я  встретился  с  луной,
Окутанный,  хмелеющим  туманом.

Ты  мои  чувства  взрывом  наполняешь,
Мечтаний  нежных,  полуночных  дум,
Тихонько  путь  мой  мрачный  освещаешь,
Поэзией  своих  душевных  струн.

Ты  обладаешь  несказанным  даром,
И  разум  мой  при  виде  твоих  глаз,
Весь  заполняется  изысканным  пожаром,
И  становлюсь  я,  опьяненным  враз.

И  не  хочу  я  в  этом  мире  женщин,
Не  буду  больше  наливать  себе  вина,
Но  только  б  стан  твой  тоненький  и  нежный,
Я  смог  увидеть  утром  у  окна.

И  чтоб  прошла  ты  комнатой  в  рубашке,
Которую,  сняла  с  меня    вчера,
И  принесла  в  моей  любимой  чашке,
Утренний  кофе,  с  лаской  для  меня.

Когда    твоя  прекрасная  улыбка,
С  восходом  солнца  прикоснется  глаз,
Я  что-то  загрущу  до  боли  шибко
Прощаться  нам  с  тобою  пробыл  час

Но  ничего  не  будем  мы  в  печали
Ведь  наша  встреча  только  впереди
Еще  мы  вспомним,  как  тогда  мечтали
О  нежных  поцелуях  от  любви

И  вновь  поманит  утренняя  свежесть
К  тебе,  прохладой  золотого  сентября
Пусть  моя  жизнь  как  роковая  дерзость
Будет  прожита  только  для  тебя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421931
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Юхниця Євген

Потрясно дыханьем зажечь утром глазки охотничьи) ) )

Исчерчены  мысли  политикой  размикрофоненной
И  введенным    «в  право»    чиновнически́м  воровством.
А  вечером,  после  работ,  горло  сушащих,  огненных,
Надежды  домой  возвращаются,  в  чае  с  вином.

Конечно,  под  пледом  –  молчком  -  грёзы  счастье-принцессные,
Но  что  удивительно,  мы,  и...такие  –  нужны!
Да  рядом!    в  коллегах!    такое  порой  интересное...
И  трёпы  ...бывают  фортунничьей  величины.

И  что,    что  усталы,  и  вынуждены  «жить–холопничать»...
Со  мной  (  я  не  знаю,  со  всеми  ль?)  полёт-идеал!  
Потрясно  дыханьем  зажечь  утром  глазки  охотничьи
И  драйвом,  штормящимся  верой,  парить  в  свой  аврал!

09.04.13  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420158
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013


Олександр Яворський

На чужому ліжку…

На  чужому  ліжку  десь  лежала,
Витирала    зі    щоки    сльозину.
Знов  відчути  щастя  так  бажала,
А  відчула  лиш  гірку  провину.

Розуміла,    що    заплатить    тілом
За  можливість  Жінкою  побути.
Дорога  ціна…  Та    все  ж  кортіло
Негаразди      всі      свої      забути.

У      невдало  створеному      світі  
В    нього    були    свої    переваги  –  
Він  не  шкодував  для  неї  квітів,
Не    скупивсь  на  прояви  уваги.

Його    тепле    слово    зігрівало,
Змушувало  серденько  тремтіти.
До      останнього      її      спиняло
Те,  що    в    нього    є    сім'я    і    діти…


На    чужому    ліжку  разом    з    нею
Він    лежав.    Досяг    своєї    цілі.
Погляд  мовчки  спрямував  у  стелю,
Загорнувся  в  простирадла  білі.

Думав    щастя    знов    заколисало,
А    натомість    гойдало    сумління.
Мабуть,  йому  просто  бракувало
Десь  підтримки,  десь  порозуміння.

У      невдало  створеному      світі
Вона  теж  плюсами  володіла  –  
З  ним  крутилась  на  одній  орбіті
І      уважно      слухати      уміла.

З    нею    в    нього    відростали    крила
За      спиною.    Вона    надихала.
Навіть  в  мить  останню  не  спинило
Те,  що  вона  також  сім'ю  мала…


Ну  чому  така  несправедливість
В  світі  тім,  де  живемо  усі  ми?
Щастя  збоку  віднайти  можливість
Люд  шукає,  а  не  в  своїх  сім'ях…

Що  тут  –  почуття  чи  розрахунки?
Як  до  ліжка  пролягла  стежина?
Що  первинне  у  таких  стосунках?
Ліжко  –  наслідок  це  чи  причина?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420219
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013


Олександр Яворський

Ти просила упіймати сонце

Ти  просила  упіймати  сонце
За  окраєць  теплого  проміння.
Відповів  тобі  –  це  справжній  нонсенс,
Я  не  маю  щучого  веління!
А  ти  нахмурилась  з  самого  ранку  –  
Такий  твій  спосіб  свого  досягати.
Та  бовкнув  я  на  твою  забаганку,
Що  можу  тільки  облизня  впіймати.
Ти  цілий  день  крутила  носом  вдома,
Бо  не  схотів  тобі  я  догодити.
І  вже  під  вечір,  коли  брала  втома,  –
Зметикував,  що  слід  мені  зробити.
Я  упіймав  тебе  за  твою  руку,
Назвавши  "сонцем  моїм  променистим"  –  
І  перестала  ти  вдавати  злюку,
Побачивши  в  руках  моїх  намисто..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418874
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Даша Кучеренко

РАЙДУГА

Я  кохаю  його  безмежно
За  дитячість  Пітера  Пена.
Ця  гарячість  його  південна
Зводить  з  розуму.  Наче  залежна

Як  від  коксу  –  від  нього.  Так  ніжно
Оболонку  з  Душі  я  зриваю,
Бо  Душа  його  –  то  стежка  до  Раю  –
Відкривається  світ  дивовижний.

Я  кохаю  його  божевільно,
Глузд  здоровий  тотально  втрачаю,
Я  його  підсердечно  вивчаю,
Препарую  його  Душу  вільну.

Я  кохаю  його  натхненно.
Його  пристрасть,  мов  річка  неспинна,
Бо  течуть  італійські  вина
В  його  крові  гарячій  по  венам.

Я  кохаю  його  безмежно
За  цю  сонячність  чистого  світла.
Він  –  моя  кольорова  палітра.
Я  від  нього  нестерпно  залежна.
Він  як  райдуга  змішана  з  вітром.
30.03.2013  
[img]http://s42.radikal.ru/i096/1304/52/e304dec32b52.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419146
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Валентина Ланевич

Я душею зринаю в політ.

Я  душею  зринаю  в  політ,
Поміж  хмари  шугаю  нестримна.
Розбиваю  міцний  моноліт,
Перед  серцем  розкрита  повинна.

В  ньому  кужіль  плете  буйноцвіт
Та  до  тебе  снує  він  стежину.
В  тіло  вп’явся  корал-неофіт,
З  самоцвіту  зшива  одежину.

Ти  прийми  нас  такими,  як  є,
Ми  ж  все  разом  -  одне  -  неподільне.
Розум  зважити  може  всує  
Та  кохання  моє  -  божевільне.
11.04.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417666
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Леся Shmigelska

ВИ

                                                           Шляхетне  «Ви»,  як  нота,  як  акорд.  
                                                         «Ви»  офіційне,  як  межа,  як  віха.  
                                                                                                           Ольга  Слоньовська.  

       Мускатне  «Ви»,  і  я  у  «Вас»  мілію,  
       Як  випите  у  келиху  вино.  
       Я  краплею  прозорою  волію,  
       Як  є  душа,  то  їй  лягти  на  дно.  
       Безмовне  «Ви»,  а  я  молю  і  кличу  
       Наперекір  умовностям  черствим,  
       Кляну  в  думках  стократ  абсурдну  тишу  
       І  чиста  йду  в  святий  Єрусалим.  
       Бо  є  там  «Ви»,  і  це  святіш  за  святість,  
       Хоча,  мабуть,  й  гріховніше  за  гріх.  
       Думки,  як  сон,  безликі  і  строкаті,    
       Строкатіші  від  офіційних  віх.  
       Пророче  «Ви»,  у  цьому  є  щось  Боже,  
       Неначе  озоріння  із  ікон.  
       Гірчить  сум’яттям  стомлене:  «А  може…  
       А  може,  «Ви»  –  це  мій  солодкий  сон?»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417432
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Невгамовний

Не проглядеть бы…

Рассказывай,  ночь,  о  далеких  мирах,
О  вечной  любви  и  несбывшемся  лете,
О  том,  что  в  причудливых  снах-миражах
Нам  солнце  побед  одинаково  светит.

Прохладным    сияньем  далекой  звезды
Рисуй  бесконечность  космических  далей,
Напомни,  что  лишь  у  земной  красоты
Есть  разные  стороны,  как  у  медали...

Пусть  ветер  ночной  о  надежде  поет,
На  крыльях  своих  пусть  приносит  удачу,
Я  знаю,  что  мне  без  тебя  не  везет,
А  я  для  тебя  очень  многое  значу...

Струится  сквозь  годы  загадочный  свет,
Рождаются  новых  созвездий  плеяды,
А  мы  всё  хотим  то,  чего  рядом  нет
И  маски  меняем  как  кукле  наряды...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Андрей Кривцун

У тебя - два сердца, два имени

1.  

За  грехи  за  какие  тяжкие,
За  какое  святое  дело  -  
Ты  случилась  вот  так  однажды  мне
И  сбываться  вовсю  захотела.


И  в  меня,  как  мечта,  вжималась  ты,
Всё  шептала  с  улыбкой  слёзной:
«Не  обидь  меня,  ну,  пожалуйста,
И  тебе  подарю  я  звёзды».


ПРИПЕВ

У  тебя,  моё  Солнце,  -  два  имени,
У  тебя,  моё  Счастье,  -  два  сердца:
Одно  -  постоянно  в  инее,
Второе  -  весь  мир  бы  согрелся.


2.  

За  какие  такие  радости,
За  какое  такое  горе  -  
В  моей  жизни  петляво-ухабистой
Ты  дорогой  легла  прямою.

И  мне  всё  равно  -  на  небо  ли,
Под  землю,  под  воду,  в  бездну.
Мне  главное  -  чтобы  не  были
Мы  больше  с  тобой  не  вместе.



ПРИПЕВ


У  тебя,  моё  Солнце,  два  голоса  -  
Для  меня  и  для  прочего  мира.
Я  люблю  ласкать  твои  волосы,
Целовать  твоё  тело  пунктиром.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414988
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Вадім Шевчук

Мне кажется, что я в тебя влюбился

Мне  кажется,  что  я  в  тебя  влюбился,
Порой  такие  мысли  красят  ум.
Я  к  этому,  поверь  мне,  не  стремился,
Но  ветер  –  как  и  холод,  так  и  шум;

Одно  с  другим  должно  быть  вместе  –  
Как  в  жизни  невозможно  без  преград,
Так  и  любовь  –  намного  интересней,
Когда  слова  глазами  говорят.

Как  листья  опадают  в  день  осенний,
Небрежно  застилая  земной  слой,
Так  и  любовь  –  не  тратит  наше  время,
А  дарит  нам  спокойство  и  покой.  

Ну  разве  люди  могут  не  смеяться,
В  тот  час,  как  зарождается  любовь?
Ведь  все  лишь  только  к  этому  стремятся,
Что  бы  познать  тепло  горячих  слов.

Я  не  из  тех,  что  к  этому  стремились,
Пытались  отыскать  свою  судьбу.
Но  из  всех  глаз,  что  ноченькою  снились  –  
Одни  лишь  выбрал,  их  же  берегу.

Мне  кажется,  что  я  в  тебя  влюбился,
Твои  глаза  пленили  мои  сны.
Я  к  этому  нисколько  не  стремился,
Но  мысли  лишь  тобой  одной  полны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412445
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013


Andrey De

В безмашинном городе - зима

В  безмашинном  городе  -  зима
 Лексусы  -  в  берлогах  до  апреля.
 Снежная  подарена  неделя,
 Снежностью  проникла  к  нам  в  дома.

 Чтобы  чай  с  малиной  заварить,
 Чтобы  мы,  под  пледами,  обнявшись,
 Накрепко  запутали,  без  фальши,
 В  пальцах  ног  связующую  нить.
   
 Ну  а  я,  покудова,  один.
 Выйду  в  город,  снежный  по  колено,
 И  найду  тебя  всенепременно
 По  следам  в  бескрайности  перин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411791
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013


Исаак

Мне твою не посещать обитель…Читая стихи Э. М-н



Мне  твою  не  посещать  обитель,  
и  не  стану  я  твоим  героем.
 Я  совсем  другой  эпохи  житель,  –  
мы,  старьё,  идём  оттуда  строем.  

Разница,  почти  что  в  полстолетья,  
разницу  диктует  восприятья.
 Но  хотел  бы  радостно  отметить:  
в  ощущеньях  –  так  я  твой  приятель,  
и  хожу  с  тобою  по  Арбату,  –  
так  же  упоённо  восхищаюсь.
 
В  то,  что  было  и  со  мной  когда-то,  
над  стихом  твоим  я  возвращаюсь.
 И  смотрю,  смежив  смущённо  веки,  
как  роняешь  молча  платье  с  тела.
 Стар  я  нынче,  но  ведь  в  кои  веки  
знал  такое  в  страсти  оголтелой.
 
Многое  разбужено  стихами.
 Этих  чувств  давненько  не  лакал  я.
 За  сердце  берёт  двумя  руками  
лирика  хрустального  закала

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411732
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013


Адель Станіславська

Їй личить

Їй  личить  ніжність,  втишена  хода,
ласкавий  погляд  і  сумирна  вдача,
розмова  тиха,  мов  жива  вода,
і  очі,  що  сміються,  а  не  плачуть.

Їй  личать  необтяжені  думки
і  відданість,  і  трепетна  жертовність,
опірна  міць  тендітної  руки
і  стримано-тактовна  маломовність...

Їй  личить  все,  що    личить  іншим  теж,
та  правда  ця  для  дійсності  -  минуле:
обмеженнями  власних  стертих  меж
чуже  сумління  хижо  розіпнули...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410563
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013


Юхниця Євген

Очень крымские круги в уютных бухтах

В  «Рено»  любашка,  раздеваясь,  обронила:
«Отец  лялякает,  парламентский  водила:
«В  Крыму  впервые  не  Москва  рулит  –  Донецк...»
И  что  вернулся  ухажёрчик  её  -  в  Питер,
Она  –  была  ему  глазурью  на  бисквите,
А  он  имел  под  Симферополем  –  дворец...

Что  никуда  одна,  сама,  давно  не  ходит.
Потом,  давай  тянуть  в  «слепу́шку»  –  бар  напротив.
Там  -  танцевала  как  ребёнок,  будто  пела.
А  тут  -  донецких,  два,  по-дружески  подсели  -
Мы  вчетвером  как  отдохнули,  погремели!..
И...одному  «моя»  вдруг  -  затянула  трели:

«Конечно!  Правильно.  Ты  –  сильный  ведь.  И  умный!
Пора  порядок  навести  в  Крыму  тут  буйном...
Давай,  рули    Донецк  тут  всё!    Я  –  помогу!»
...Она  ушла  с  ним  в  новой  должности,  весомой.
А  мы  с  вторым  донецким  братом  пили  «Ро́мы»
За  очень  крымское  сюжетное  рагу.

02.03.13  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405440
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2013


Олекса Удайко

З тобою… кохання… життя

...коли  в  зимові  довгі  ночі,
в  години  роздумів  я  мимоволі
гортаю  книгу  мого  життя,
подовгу,  з  великим  трепетом  і
насолодою  вчитуюсь  в  сторінки,
пов'язані  з
               Тобою
...вони  ще  майже  чисті,  не
списані  і  не  зім'яті,
від  них  віє  ароматом
свіжоскошеного  лугу,
духмяних  польових  квітів,
весняного  неба,
мов  недоспіваного
               Кохання
...гадаю,  вже  є  щастям,  коли  Ти
зможеш  в  безслівному  життєписі
відшукати  подібну  сторінку,
де  так  стисло  і  водночас
з  усією  повнотою  була  б
відбита  суть  Твого
                 Життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402321
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Олекса Удайко

Ти далі будь

Тобі  нічого  вже  робить  не  треба  –
Щасливий  тим,  що  ти  у  мене  є,  –  
Крильми  своїми  я  торкаюcь  неба,
В  висо'кості  усе  життя  моє!..  

І  десь  з  глибин  я  чую  голос  Бога:
Веди  її,  спокутуй  гріх  провин,
Настав  ваш  час,  хоч  нелегка  дорога,
Несіть  свій  хрест,  і  не  жалійте  спин...    

І  я  кажу:  тяжке,  сумне,  печальне
Віддай  мені!  Віддай  –  в  ім’я  майбуть,
Візьми  в  дорогу  мій  урок  повчальний!..
Ти  –  відбулась!  
                                                 Ти  –  є!  
                                                                         Ти  –  далі  будь!

31.12.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402337
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Мірошник Володимир

Я тебе намалюю

Я  тебе  намалюю
                                                       в  своїй  підсвідомості  –
Золотаве  волосся  у  блиску    роси,
Позабудеться  прикрість
                                                       того  злого  знайомства,
Бо  давно  я  не  бачив  такої  краси.

Ти  стрункою  ногою  
                                                     робиш  крок  у  незвідане,
Я  для  тебе  розкрию  обійми  свої.
Те  назад  не  вернеться,  
                                                       що  серцем  вже  віддане,
І  давно  вже  пожовкли  веселі  гаї.

Ти  пройдеш  мимо  мене,  
                                                     на  це  ти  приречена.
І  тебе  зупинить  не  посмію  я  знов.
Захолоне  в  снігах  
                                                       моє  серце  попечене,
І  розвіється  прахом  остання  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402295
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Олександр Яворський

Потойбічні дівчата

В  похмуру  днину  в  осінню  пору
Я  сів  за  комп'ютер  і  завис  в  Інтернеті
І  поступово  по  той  бік  монітору
Знайшов  собі  подруг  по  всій  планеті.

Білявки,  шатенки,  руді  і  брюнетки,
Середнього  зросту,  низькі  та  високі,
Довгоногі  пустунки,  пишногруді  кокетки,
Такі  язикаті  і  такі  гарноокі.

Мої  милі  кицьки,  рибки  і  зайки
Тяжко,  не  дуже  і  легкодоступні,
Й  такі,  що  зовсім  не  вірять  у  байки,
Хитрющі,  підступні  і  неприступні.

Справжні  чемнульки  й  дрібні  хуліганки
Конкурсів  мод  усіляких  призерки
Закидають  наживки,  ставлять  приманки
Такі  невгамовні  мої  фантазерки.

Цікаві,  розумні  і  жартівливі
В  багатьох  напоказ  принади  фігури
Такі  гострослівні,  такі  кмітливі
Бешкетниці  й  просто  пристойні  натури.

Я  так  захопився,  позбувся  сну
І  ось  незабаром  настала  розплата
Прийшла  весна  –  я  нарешті  збагнув
Всі  подруги  мої  –  потойбічні  дівчата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399309
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Бойчук Роман

На клавішах життя…

"Звичайний  рояль  -  є  уособленням  життя.
                     І  тільки  гра  на  ньому  в  4  руки  -  його  гармонія".



В  свій  мікросвіт  тебе  украв  у  Світу,
А  може  став  частиною    твого...
Сім"ї  багаття  захисти  від  вітру,
Ти  ж  берегиня  вогнища  його.
_________________________

Підвівши  риску  під  своїм  "учора"  -
Про  наше  "завтра"  дбаймо  сьогодень.
Контрастний  Світ:  то  біла,  а  то  чорна  -
Дві  смуги  вічності,  все  прагнучі  натхнень.

Черпаймо  вдвох  натхнення  ми  у  Світу,
Терпимістю  шматуймо  чорноту,
Зшиваймо  білі  смуги  в  щастя-свиту...
Цінуймо  дану  манну  й  гіркоту.
 
На  клавішах  життя,  немов  роялю,
Хай  твориться  гармонія  одна.
Вклонившися  священному  Ґраалю,
Ми  випили  колись  його  до  дна.
_________________________

В  мій  мікросвіт  дарована  ти  Світом,
Нас  поєднав  на  віки  Господь  Бог.
Тож  бережім  любові  тої  світло,
Творім  своє  майбутнє  ми  удвох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398121
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013


Шон Маклех

Коло броду

«Та  все  минає,  навіть  неминуче!»
                   (Герман  Гессе)

Якось,  зайшовши  до  поліціянського  відділку  у  місті  Корк  щоб  спитати  чому  навколо  стільки  неподобства,  я  побачив  юнака  на  ім’я  Марк  в  ірландському  однострої,  який  стукав  на  друкарській  машинці.  Я  подумав,  що  недарма  в  Євангелії  від  апостола  Марка  звучать  як  молотки  теслярів  карби  законів  буття  суспільства.  І  тоді  я  написав  таке:

На  чорному  континенті
Лютер  пише  свої  апокрифи
Тримаючи  у  жмені
Бурштиновий  пісок  палімпсестів.
Здивоване  розфарбоване  Соренто  
(Незаконне  дитя  цезарів)
Сторінками  кипарисового  писання
Приймає  прочан  замість  курортників
(Бо  море  теж  храм).
Неаполь  кульгавим  калікою
Співає  не  весело  –  жалібно.
А  ви  йому  протекцію
Дзвінку  порцелянову
Чи  то  чорну  мантію…
Поверніть  мене  до  Італії!
Дозвольте  над  морем  журитися,
Гарібальді  сумного  оплакувати.
Птахи  летять  в  Сан-Антоніо
І  в  Сан-Себаст’ян-ді-Калабріо.
Але  не  зграями.
Дайте  їм  замість  компаса
Залізні  газети  Венеції,
Нехай  кидають  їх  у  море
Замість  зубатого  якоря.
Чемні  римляни  з  томиком  Горація
Грають  у  футбол  символами.
А  ви  поважаєте  даків?
Ви  –  жителі  озера,
Ви  –  комівояжери  віри.
Поставлю  свій  стіл  серед  лісу
(Нікуди  вже  він  не  провалиться)
І  буду  писати  елегії
Про  схизматів  та  про  єретиків.

Примітка:  На  світлині  Генрі  МакКенсі  та  Кріс  Патрік  О'Ленахан.  Якими  вони  були  джентельменами!  Світлина  зроблена  14.06.1925  року  у  майстерні  Стівена  Глена  Корбі  (Дублін,  Ірландія).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396010
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Шон Маклех

Відчиняю двері

«Społeczeństwo  nie  było  bardzo  świetne,  ale  bardzo  honorove:  Ja,  panie  ksiądz,  próżni  pan  i  dwie  dziwki.»
 (Pamiętnik  Krzysztof  Mazursky)*

Пустив  у  сни  свої  маляра
З  відрами  фарби  та  пензлями.
Тепер  всі  сни  мої  кольорові
Як  те,  що  над  хаткою  лисиць  висне
Коромислом  теплого  літа.
Пустив  у  сни  мої  скрипаля**
З  торбою  та  крисанею.
Тепер  у  снах  моїх
Зайчики  витанцьовують
Тарантелли  із  джиґами***
Ніби  не  зайці  вони,  а  паяци****
Цирку  моєї  свідомості.
Пустив  у  сни  мої  муляра
Чи  то  каменяра  вільного*****
З  цеглиною  та  мірилом.
Мури  тепер  холодні
Мене  від  марнот  та  веселощів
У  снах  моїх  божевільних
Ховають  чи  то  замуровують.
Пустив  у  сни  мої  писаря
Тепер  з  ним  за  чаркою
Посумуємо…

Примітки:

*  -  «Компанія  була  не  дуже  велика,  але  дуже  гонорова:  я,  пан  ксьондз,  пан  асенізатор  і  дві  щльондри…»  (Зі  спогадів  Кшиштофа  Мазурського)  (пол.)

**    -  насправді  він  сам  прийшов,  я  його  не  пускав.

***  -  насправді  вони  танцювали  вальс.  Мусив  написати,  що  вони  танцювали  джиґу,  бо  я  ірландець.  А  тарантелу,  бо  Італія  як  країна  мені  дуже  подобається.

****  -  вони  і  направду  паяци  і  вар’яти,  я  не  перебільшую.

*****  -  це  не  те,  що  ви  подумали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395943
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Федик Юрій Михайлович

Багато тих, з ким можна переспати

Вільний,  та  не  зовсім  професійний  переклад
«  Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель»  Є.Асадов

Багато  тих,з  ким  можна  переспати,
Та  мало  тих  з  ким  би  хотів  проснутись,
І  зранку  на  прощання  посміхнутись,
Рукою  помахати  й  обернутись.
І  цілий  день  хвилюючись  чекати..

Багато  тих  з  ким  можна  просто  жити,
Розпити  каву  і  посперечатись,
Поїхати  на  море  покупатись,
І  на  плече  надійно  опиратись,
Але  при  цьому  зовсім  не  любити.

Як  мало  тих  кого  покличеш  в  мрії,
Дивитися  в  захмарні  сині  далі,
На  себе  перейнявши  всі  печалі,
Писати  про  кохання  на  скрижалі,
І  іншого  бажати  не  посмієш.

Як  мало  тих  з  ким  можна  помовчати,
Хто  розуміє  з  погляду  ,з  півслова,
Кому  віддав  своє  життя    би  знову,
І  щоб  його  укрити  від  лихого,
Ти  приймеш  біль  любий  і  навіть  страту.

Життя    летить,  його  не  наздогнати,
Пішовши  раз,  назад  не  повернутись,
Багато  тих,  з  ким  можна  переспати,
Та  мало  тих,  з  ким  хочеться  проснутись…

Текст  оригіналу

Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель,  
Как  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться…
И  утром,  расставаясь  обернуться,  
И  помахать  рукой,  и  улыбнуться,  
И  целый  день,  волнуясь,  ждать  вестей.

Как  много  тех,  с  кем  можно  просто  жить,  
Пить  утром  кофе,  говорить  и  спорить…
С  кем  можно  ездить  отдыхать  на  море,  
И,  как  положено  —  и  в  радости,  и  в  горе
Быть  рядом…  Но  при  этом  не  любить…

Как  мало  тех,  с  кем  хочется  мечтать!
Смотреть,  как  облака  роятся  в  небе,  
Писать  слова  любви  на  первом  снеге,  
И  думать  лишь  об  этом  человеке…
И  счастья  большего  не  знать  и  не  желать.

Как  мало  тех,  с  кем  можно  помолчать,  
Кто  понимает  с  полуслова,  с  полувзгляда,  
Кому  не  жалко  год  за  годом  отдавать,  
И  за  кого  ты  сможешь,  как  награду,  
Любую  боль,  любую  казнь  принять…

Вот  так  и  вьётся  эта  канитель  —
Легко  встречаются,  без  боли  расстаются…
Все  потому,  что  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель.
Все  потому,  что  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391704
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013


АЙВЕНГО

Рисунок ангела

Однажды  шёл  снег  как  и  сей  час.
Маленькие  дети  играли  во  дворе.
Ты  любила  мате  и  джаз.
Я  любил  лежать  в  траве.

Бабушка  гуляла  с  внучкой,
и  держала  в  руке  ветвь.  
Ты  приветствовала  их  ручкой.
Бабушка  знала  а  мы  нет,

что  мир  еще  где-то  спит,
а  мы  творцы  природы.
Ты  моя  красная  нить.
Мы  создавали  народы

У  тебя  горел  нимб.
Его  ты  не  успела  убрать.
А  я  любил  тайну
и    тебя  тайком  рисовать.

Бабушка  любила  снег.
Ты  нашла  карандаш
и  мы  прекратили  времени  бег.
Мы  рисовали  мира  коллаж.

Через  сотню  лет  опять
мы  будем  сидеть  в  снегу.
Ты  природу  начнешь  рисовать,
которую  я  так  люблю.

Тогда  я  просто  не  знал,
что  ангелы  спускаются  с  небес.
Я  помню,  что  тебя    обожал
и  верил  в  исполнение  чудес.

Сегодня  опять  идёт  снег.
Бабушка  гуляет  с  внучкой.
Ангел  я  скучаю,  когда  тебя  нет.
Приходи,  
я  рисую  мир  шариковой  ручкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389147
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2012


vio

Будь новатором!

Не  жалій  про  те  ,що  уже  зроблено
І  роби  усе,  що  хочется  без  жалю.
Не  зважай  на  всі  повчання  й  докори,
Відкривай  свої  закони  сам.
Напиши  свою  нову  історію  
Без  чужих  позичених  цитат!

Будь  новатором  ,а  не  лише  прихильником
Кимось  вже  давно  написаних  теорій.
Бо  не  всі  зірки  іще  відкрито  й  продано.
Дай    якійсь  із  них  своє  імя!

І  не  варто  вірити  усім  словам  підручника
Доведи,  що  маєш  рацію  і  ти
Не  керуючись  думками  натовпу,
Залиши  в  історії  свої  сліди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384193
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Шон Маклех

Вулиця чорних плащiв

«Бачу  картинку,  де  намальована  пташка,  
   що  піднялась  з  морського  берега
   і  летить  на  інший,  невидимий  берег.»
     (Григорій  Сковорода)

 Колись,  блукаючи  вулицями  Болоньї,  я  думав  про  архітекторів  середньовіччя  –  вони  хотіли  злетіти  в  небо,  але  важкі  думки  тягнули  їх  додолу,  вони  хотіли  легкості,  але  камінь  був  важкий,  хотіли  світла,  а  цегла  темніла,  хотіли  пластичності  мармуру,  а  він  гнітив  їх  холодом  і  байдужістю.  Я  милувався  дивною  спорудою  собору  Сан-Петроніо  на  П’яцца  Маджоре  і  раптом  абсолютно  недоречно  згадав  про  Савонаролу.  І  тоді  записав  у  своєму  записнику  таке:

 Савонароло!
 Громадяни  твоєї  республіки
 Хотіли  вина  та  розпусти
 А  ти  їм  про  чистоту…
 Савонароло!
 Твоя  Флоренція  -  італійська  повія
 Ренесансом  отруєна
 А  ти  їй  –  свободу….
 Плащ  твоїх  слів
 Не  ховає  від  граду  наклепів,
 Твої  громадяни
 Щастя  вимірюють  золотом.
 Джироламо!
 Народ  хотів  розваг,
 А  ти  їм  про  Істину.
 Світло  твоїх  пророцтв
 Метелика  крилами
 На  свічку  історії…
 Твій  Сан-Марко
 То  не  монастир,
 А  Венеція  –  а  ти  йому  Біблію.
 Якої  Утопії
 Тобі  було  мріяти
 Про  Христа  республіку
 Посеред  Вавилону  Борджіа?
 Схимник  химерний
 Твої  сандалі  –
 Два  човника  віри
 Напнули  над  ними  
 Вітрило  вогненне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382216
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 06.12.2012


GreViZ

Семивірш нерозділеного…*

*  *  *

 Що  це,  падіння  чи  злет,  
 коли  ставиш  на  хмарах  намет,
 коли  дивишся,  повний  надій,  
 в  очей  глибочінь,  за  обрії  вій?  –
 Недосяжно  далеко  десь  долі  сувій  –  
 коли  трепіт  проймає  наскрізь
 всю  сутність  твого  єства
 і  є  страх  зруйнувати  якісь
 душі  тонкі  торжества.
 Коли  голос  зникає  зрадливо
 і  здатність  промовити  –  диво!  –
 чим  серце  є  повне  до  краю.
 Пані!  Що  ж  робити  я  маю?!
 Коли  Вас  так  я  кохаю!  


*Виокремлено  зі  збірки  "Легенди..."  для  зручності  читачів.
"Семивірш"  -  тут  за  кількістю  віршів.  




                   Лист

 Мелодії  чарівні  звуки
 Приховує  твоє  ім’я,  
 Занурений  в  туман  розпуки
 В  ту  музику  вслухаюсь  я.  
 Минає  день,  минає  ніч  –
 Ти  в  моїх  думах  цілий  час,
 Там  ми  з  тобою  віч-на-віч
 Ведемо  бесіду  про  нас.
 Надії  крихту  мені  дай  –
 Тебе  молю,  тебе  благаю!  –
 В  очах  твоїх  знайти  той  рай,
 Що  віддаливсь,  чи  вже  немає?
 Якщо  не  “все”,  і  ще  не  край  –
 Тебе  я  серцем  обіймаю!
 
 
 



                                       “Не  стріляйте  у  білих  лебедів”–
                                         заклик  цей  пролунав  колись

 
                     *  *  *

 День  засвітився  і  згас,
 й  ніби  пружина  якась
 тримає  на  відстані  нас…
 від  цих  забобонних  пружин,  
 навитих  із  слова  “зась”,
 не  сягнути  жодних  вершин.
 Я  спалахом  серця  ураз,
 палючим  його  вогнем,
 спалю  забобонний  сказ  –
 і  тернії  всі  обминем.
 За  руки  візьмемося  ми,
 тіла  від  Землі  відірвем,
 махнемо  легкими  крильми  –
 у  сяйну  блакить  ясним  днем.

                                           
                                           “Не  стріляйте  у  білих  лебедів”  –
                                             заклик  цей  пролунав  колись  –
                                             хай  вони  у  своїм  еґреґорі  
                                             полинуть  у  зоряну  вись**.



**  Апограф.
 
                     



                     *  *  *

 Втрачено  спокій  навік,
 збожеволів,  мабуть,  чоловік  –
 втелющився  аж  по  чуприну  –
 кохає  чужую  дружину.  
 Чи  довго  тривати  це  може,
 чи  не  вискочить  серце  “вороже”?
 Куди  ж  ти  мене  завело
 у  пітьму,  у  Світло,  в  добро  чи  у  зло?  
 Зітхаю  тепер  день  і  ніч,  
 страждаю,  тремчу  і  плачу  –
 побачитись  нам  віч-на-віч  
 повстало  в  складну  задачу.
 Господи!  Допоможи  і  не  карай  суворо,
 бо  я  вже  або  умру,  або  буду  літати,  скоро.  





                   *  *  *  
 
 Може  й  для  когось  ні
 для  мене  ж  ти  –  богиня!
 Прийди  хоча  б  уві  сні  –
 моїх  думок  княгиня.
 Губами  торкнусь  твоїх  рук,  
 волосся  торкнусь  водоспаду,
 від  цих  солодких  мук  
 може  знайдемо  раду.
 Обличчя  чарівне  твоє,
 образ  весь  твій,  кохана  –
 а  в  серці:  жадана,  жадана  –
 натхнення  мені  надає  
 щось  дати  тобі  високе,
 мій  янголе  медовоокий!


 
 
                                     
                                           Із  твоїх  улюблених  квітів
                                           всю  прикрашу  тебе  пелюстками


     *  *  *

 Не  зустрілися  наші  очі,
 коли  ти  почула:  “кохаю”,
 вірю  є  десь  слова  пророчі,
 що  колись  тобі  прочитаю.
   
 Ти  сказала  мені:  “не  знаю”,  
 а  в  душі  –  зорепад  почуттів,
 та  долоні  я  підставляю  –
 і  все  бачу  й  сприймаю  без  слів.
 
 Ти  можеш  тепер  зрозуміти  –
 Що  тебе  я  шукав  крізь  віки,
 а  серця  вогонь  родить  квіти
 і  на  тебе  падуть  пелюстки.
 
 Глянь  же  в  очі  –  й  рука  до  руки,  
 й  серцю  серце  дозволь  зігріти.





                                           Ходив  байкар  по  світі  
                                           і  розважав  жінок,
                                           складав  сонети  про  кохання…
 

                         Мрія
 
   Чи  можливо  мати  разом
   серце  вогняне  на  двох?
   Чи  можливо  поєднатись  
   всіма  глобулами  душ?
   Чи  можливо  облетіти  
   разом  всі  зірки,  Світи?
   Хай  нам  виростуть  ці  крила,
   хай  увійде  серце  в  серце,  
   хай  зіллються  разом,  разом
   всі  дванадцять  наших  тіл,
   хай  здолаємо  ми  Простір,
   подолаємо  хай  Час,  
   хай  веселка  і  проміння  
   огорнуть  навічно  нас.  

                                                 
                                             ...складав,  та  не  для  всіх,
                                             лише  для  тих,  кого  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381994
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012


Warik666

Дама в рожевому (триптих) (для Ю. Р. )

І

Вона  любить  рожеве.  А  я  -  лиш  її,
(Ця  строката  Женева,  що  на  ті-ві,
Не  скаже  про  смерть,  це  отрута  змії)
І  я  досі  кохаю,  і  досі  її.

ІІ

"Хризантеми,  -  мовляє,  -  і  ще  орхідеї:
Основне  -  щоб  від  серця,  і  тільки  рожеві."
(І  я  вірю,  що  родимка  є  на  спинí)
І  торкатись  лише  би,  лише  би  її...

ІІІ

І  губ  свіжостиглих,  малинно-п'янких,
(Як  всоте  я  танув,  і  всоте  не  встиг
Сховатись  у  сяйві,  лише  серед  них),
І  шепотом  в  горлі  -  гарячі  мости.
Лише  би  її  на  руках  пронести,
Хоча  би  -  до  долі,  хоча  б  -  до  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373987
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Осіріс

Милий кат

(сонет  Пушкінським  розміром)  

Ти  так  близька.  Ти  так  далека…
Як  вишні  цвіт  і  зорепад.
Безжальна,  мов  пустельна  спека,
Ласкава,  наче  водопад.
В  твоїх  словах  кохання  мрії,
Між,  розставання  безнадії.
Очей  розплескана  блакить,
Кориться  й  разом  з  тим,  велить.
Ти  мій  Аїд.  Мій  хрест  спасіння.
Добросердечний  милий  кат  -
Уб’єш  і  воскресиш  стократ,
Імлою  хибного  прозріння.
Мій  янгол,  ти  -  прекрасна  мить!
Спинись…  бо  серденько  згорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373986
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Артур Сіренко

Вiтер князiвства У

Жовтень  вітряний  -
 Нашої  осені  апогей
 Кидає  в  обличчя
 Жменями  листя  розчарувань,
 Нагадати  нам  хоче
 Про  те,  що  живемо  
 Не  вічно  –  
 На  щастя  
 Чи  то  нажаль…
 Знову  осінь.
 Спокій  –  прощай…
 У  Піднебесній
 На  землі  давнього  як  світ  
 Князівства  У
 Потріпану  книжку  Конфуція
 Ховаю  від  злих
 Поглядів  потолочі,
 Від  кострубатих  пальців  ката,
 Від  вологих  долонь  євнухів,
 Від  цинічного  сміху
 "Маленьких  людей".
 Люди  в  брудному  одязі,
 Дірявими  черевиками
 Топчуть  землю  святу,
 Яка  така  ж  як  давні  часи
 Чистоти...

 (Це  все  -  про  Конфуція  та  про  Китай.  До  України  все  це  немає  ніякого  відношення...  Світлина  автора  віршів).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373746
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Артур Сіренко

Кружляння свiту

Слухав  би  шурхіт  листя
 Але  в  небі  синьому
 Всесвіту  оргАн
 Мені  Баха  заграв…
 Осінній  вітер.
 Порожній  парк.
 Пустеля  й  холод.
 Там  почуття  мої  
 Лишились  жити
 Коли  я  сам
 Пішов  собі  
 У  тиху  ностальгію...
 Над  давньою  рікою
 Над  Славутичем  сивим
 Буду  пісню  складати
 Про  буття  наше  марне...
 Падолист.

 (Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373751
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Крилата

Ятриться біль

Весь  день  ятриться  біль  в  душі.
І  навіть  осінь  не  чарує,
Хоч    вправно  пензликом  малює,
не  тішать  барви  золоті.

Близька  людина    на  межі.
Тисне  їй  серце  люте  горе,
Смуту  вичавлює  над  море.
У  чорнім  мороці  два  дні.

Дай  Бог,  щоб  ангел  на  плечі
Дав  силу  випрямити  крила,
На  парусник  напнув  вітрила,
Долі  відкрив  погідні  дні.

Дай  Бог,  щоб  чорне  і  важке
Перетворив  на  легке  й  біле,
Щоб  знову  осінь  серце  гріла,
Неначе  кров  вино  п’янке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372894
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


команданте Че

алко[б]оль

иногда  жизнь  сама
заполняется  пробелами
из-за  переизбытка  белых  пятен
на  ее  поверхности
и  нехватки  непонимания
во  взаимном  молчании
двоих
или  просто  из-за  желания
разукрасить  какой-нибудь  сезон  года
своими  красками
|осени|
стремления  насытить  раствор
внутривенно  капающего  дождя
продуктом  безжизнедеятельности
эмоций  –
солью  слов
для  их  дальнейшего  зло|употребления
путем  втирания
концентрированных  мыслей
в  доверие  чужих  душ
потенциальных  утопленников
которые  порой  играют  с  огнем
погружаясь  так  глубоко  в  зыбучие  воды
жизненноважных
одновременно  отравленных
слов
и  тем  не  менее  каждый  раз  спасаются
|бегством|  от  реальности
обретая  убежище
в  виде  кокона  чужих  знаний
уже  распробованных
эмоций
слов
и  темноты
в  последствии  неосознанно  создавая
собственную  микровселенную
подсознания
с  атмосферой  круглосуточного  молчания
и  вкусом  теперь  уже  своих
пересоленных

дождей.





*фоновая  композиция  –
Dairy  Of  Dreams  «She  And  Her  Darkness»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372777
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Віктор Банар

Осінь

В  сивий  туман  закутані  ночі!
Ой,  це  не  скоро  мине!
І  валентинки  перших  листочків...
Ти,  таки,  любиш  мене!

А  заперечували:  „Та,  досить!”,
Косо  дивились  знов...
Осінь...  Яка  ти  хороша,  осінь!
Дякую  за  любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369617
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 19.10.2012


RIM

Баллада старому столу…

А  ничего  почти  не  изменилось
С  тех  пор  как  появился  новый    стол,
Лишь  только  все  немного  потеснились,
А  «старый»  загрустил  очень  с  тех  пор.
Хотя  он  рядом  с  «новым»  обитает…
Притих,  но  место  своё  занял  прочно,
Как  ветеран  былое  вспоминает,
Когда  единственным  был  днем  и  ночью.
Горой  бумаг    он  и  сейчас  завален,
Хозяйка  же  за  «новым»  восседает,
Стол  старенький  немножечко  подавлен,
Но  первым    быть  надежды  не  теряет.
Он  постоянно  спину  подставляет  
Под  письма,  папки    и  договора,
И  свою  ножку  к    хозяйке  прижимает,
Как  в  старые  былые  времена.
Он  стерпит  все,  он  час  свой  выжидает,
Когда  стол  новый  будет  менее  важней,
Хотя,  кончено,  всё  же  понимает,
Что  новенький    красивей  и  милей.
Чуть  снисходительный,  лишенный  жажды  мщенья,
(Заторы  с  ящиком  –  не  по  его  вине),
Он  верит,  в    предвкушеньи    вожделенья:
Компьютер  будет  на  ЕГО  спине!
Тот  час  придет!    И  станет  «старый»  главным,
Дисплей,  процессор,  всё  что  нужно-  тут!
А  новый  стол?  Ну,  если  он  поставлен,
И  для  него  обязанность  найдут.
И  пусть  кружит  калейдоскоп  мгновений,
Напомнит  Он  банальные  слова:
«Конь  старый  борозды  не  портит,
А  старый  друг  –  надежней  чем  скала!!!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371866
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Артур Сіренко

Триптих урбаністичного блюзу

«Куди  тебе  заніс  дух  буревію?  
 Ти  заїхав  у  країну  і  царство  
 де  живуть  як  вражені  
 і  сплячі  в  домовинах…»
                   (Григорій  Сковорода)

 Блюз  мого  міста

 Цю  осінь  малював  
 Сліпий  художник
 Якому  замість  фарб
 Меланхолійний  сажотрус  
 Дав  мішок  попелу,
 А  замість  пензлика  
 Зламану  рушницю.
 Кульгавий  поет
 Співає  про  фарби
 Бабиного  літа
 Цього  брудного  міста.
 Позич  мені  очі  свої
 Веселий  художнику  слів!
 Хочу  побачити  
 Радісні  кольори
 Цього  поганського  храму
 Збудованого  з  цеглин-помилок
 Та  цементу  брехні
 Доки  світ  людей-ляльок
 Не  став  порохом…

 Блюз  твого  міста

 Високе  осіннє  небо  
 Дивиться  на  тебе  
 Очима  «апостола  черні»,
 А  під  ним  люди,
 Що  дихають  димом
 Заморського  зілля
 І  собаки,  що  забули
 Дорогу  до  псячого  чистилища  –  
 Жебраки-католики
 Зустрічають  Місяць  –  
 Свого  панотця  
 Вдягненого  у  рясу  ночі
 Піснею  без  слів.
 Якби  ж  громадяни
 Навчились  відрізняти
 Ранок  від  вечора…

 Блюз  нашого  міста

 Ходимо  серед  машин
 Дивимось  в  обличчя  людей
 А  хочеться  пірнути  в  небо
 Але  боїмося  –  втопимось
 У  вирі  Чумацького  шляху
 Боїмося
 Розбити  голови  
 Камінням  зірок…
 А  ми  граємо  в  чотири  руки
 На  величезному  роялі,
 Що  завис  у  небі  над  містом
 Як  дирижабль
 «Граф  Ципелін».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369038
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 16.10.2012


Лидия Науменко

СВЯТИНЯ

На  цiй  землi  судилось  дiдусевi
Ростити  хлiб,  давати  лад  садам.
Хоч  днi  були  важкi,  але  й  веселi,
Бо  вiн  трудився,  рук  не  покладав.
Щоб  колоски  дорiднi  виростали,
I  милувала  око  велич  нив,
Це  мiй  дiдусь  вiд  чорноi  навали
Своiм  життям  цю  землю  боронив.
Це  мiй  дiдусь  iз  власними  синами
Звiльняв  цю  землю  вiд  зловiсних  мiн,
Це  мiй  дiдусь  своiми  мозолями
Усю  краiну  зводив  iз  руiн.
Та  час  летiв  -  настала  мить  остання,
Вiн  вiдiйшов  пiд  тихий  шепiт  нив...
i  вже  мiй  батько,  вставши  до  свiтання,
Цю  землю  обробляв  i  хлiб  ростив.
У  щедрий  грунт  вiн  висiвав  зернини,
Щоб  колос  рiс,  мов  символ  доброти.
Тепер  вже  батько  вчив  нас  щохвилини,
Як  хлiб  ростить  i  землю  берегти.
...Хлiба,  хлiба.Iм  нi  кiнця,  нi  краю!
Мiй  рiд  в  цю  землю  скiльки  працi  вклав.
Тож  боляче  iй  чути  нинi,  знаю,
Що  хтось  ii  товаром  обiзвав.
Товаром?  Боже!  Значить  продавати!
I  рветься  крик  болючий  iз  грудей.
-  Не  продаеться  ж  нi  земля,  нi  мати,
Це  ж  найсвятiше,  що  ще  е  в  людей!
Що  ж  продавати  -  батькiвськi  могили?
Поля  пшеничнi,  рiднi  береги?!
Та  в  кого  стачить  совiстi  i  сили,
Щоб  ставить  землю  й  матiр  на  торги?!
...Iз  сином  я  веду  уже  розмову:
-  Земля  усе  на  свiтi  дае  нам.
Шануй  ii,  щоб  з  радiстю  й  любов"ю
Вiддати  в  спадок  вже  своiм  синам.
Синочку  мiй,  прошу  тебе,  як  мати,
Хай  в  гаманцi  немае  нi  гроша  -
Святинею  не  гоже  торгувати,
Коли  в  тебе  е  совiсть  i  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370972
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012


Невгамовний

Грустные итоги…

Морем  пахнет  осенний  ветер,
Листья  в  золоте  -  откровенье,
Я  за  все  свои  дни  в  ответе,
Видишь  -  горечь  в  стихотвореньях.
Неминуем  счастливый  случай  -
Расписала  судьба  когда-то,
Боже  милостивый,  не  мучай!
Покажи  -  где  свинец,  где  злато.
Дай  людей  на  пути  открытых,
Дай  любовь,  чтобы  сердце  пело
И  случайно  с  дороги  сбитых
Возврати  в  нашу  жизнь  умело.
Мы  ж,  безудержные,  не  ценим,
Догоняем  фантомы  счастья,
Так  надеемся,  что  весенним
Станет  дождь  наших  слез  в  ненастье...
На  лихом  скакуне  по  миру
Проскакать  бы  -  что  наши  годы...
Только  тянут  назад  кумиры,
Да  и  кони  -  не  той  породы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370899
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012


Шон Маклех

Вітер і крик

«  -  Чудово  тут,  -  сказав  Тадг.  
–  І  щасливі  ті,  хто  живе  на  цій  землі.
А  тепер  витягайте  корабель  на  берег  і  сушіть  його.»
(Скелла  «Тадг  на  островах  Мананнана»)

Написано  в  соборі  Святого  Патріка  під  звуки  органу.

Вітрила  моєї  свідомості
Напнуті  над  кораблем  мрій
Несуть  моє  тіло
По  крижаних  пустелях  реальності
У  порожнечу  Великого  Звільнення.
У  тихих  сутінках  слухаю  Баха
Під  небом  чорним  готичного  храму.
Кожне  місто  це  теж  океан  думок
На  човнах  віршів  і  каравелах  книг
Попливу  за  обрій…
Чи  то  хвилі  чи  музика
Гойдають  мене  у  цій  нескінченності  снів,
У  цій  кавалькаді  дерев-прочан,
Мій  одяг-тіло  важить  менше  піщинки
Про  яку  говорив  Будда,
Яку  вітер  носив  по  тій  пустелі,
Де  блукав  мовчазний  Христос,
Якою  вихор  бавився  як  дитина  м’ячем,
Яка  сама  є  Всесвітом,
Каменем  наріжним  Землі,
Уламком  гори  Сумеру
Якорем  Ковчегу  плинності.
Літаю  щоночі  над  старим  Дубліном,
Над  зеленими  пагорбами  Ірландії
Білою  совою  сучасності  –
Птахом  замшілого  лісу
І  вересового  стогону…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012


Migelito

Без Фальші

Якби    я    залишив    в    тобі    свою
 душу
Відав    би    себе    в    неволю    для
 злуки
Страждав    би    тоді    чи    все
 було    б    добре
Як    зміг    би    дізнатись    про    все
 без    підсказок
Без    спроб    у    житі    без
 наглості    зараз
Тоді    я    живий    був    чи    вже
 напівмертвий
У    горах    де    ти    є    собою    без
 фальші
Мені    вже    тоді    хватило    би
 щастя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363986
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


Егор Овченков

ЕСЛИ ХОЧЕШЬ УЗНАТЬ ЧЕЛОВЕКА

Если  хочешь  узнать  человека,
То  не  слушай  заученных  фраз,
Рассмотри  отражение  света
В  глубине  неизведанных  глаз.
Посмотри,  как  с  детьми  он  играет,
На  бродячую  кошку  глядит,
Что  улыбку  его  вызывает
И  на  что  он  бывает  сердит.
Как  подходит  к  калекам  и  нищим,
Как  взирает  на  стариков
И  какими  глазами  он  ищет
Пчёлку  малую  в  море  цветов.
Присмотрись,  как  свой  взгляд  поднимает
В  небо  звёздное  тёмной  порой
И  каков  он  без  маски  бывает
Дома,  дверь  затворив  за  собой...
                                     
Слово  лживо  от  века  до  века,
Тишина  чаще  правду  хранит.
Если  хочешь  узнать  человека,
То  послушай,  о  чём  он  молчит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361791
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2012


archic

Помолись…

Помолись  за  него  в  тишине.
Он  устал  от  дорог  тревожных.
Боль  тонула  в  густом  вине,
но  не  так  ведь  все  было  сложно.

Просто  небо  льняных  ночей,
будто  сыпало  лунным  светом,
забывая,  что  был  ничей,
он  любил  золотое  лето.

И  не  плакал  когда  песок,
больно  резал  глаза,  а  ныне-
подходил  беспощадный  срок,
когда  сердце  невольно  стынет,

от  разлук,  на  краю  высот,
где  в  ладонях  сжигал  обиды,
за  спиной  говорили:  «тот»  ,
кто  под  утро  звездою  виден...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359461
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Салтан Николай

Пір’їнкою запала мені в серце

Пір’їнкою  запала  мені  в  серце,
Так  ніжно-ніжно  взяла  у  полон,
І  ніби  привідкрилося  віконце,
Коли  відчув  тепло  твоїх  долонь.

Та  не  питай  чого  на  серці  тепло!
Чому  так  гірко  сльози  пролились!
І  не  питай,  чого  я  вірив  в  пекло…
Ти  не  питай…  а  просто  пригорнись.

А  я  згадаю  ще  не  раз  цей  серпень  -
Він  дарував  забутому  єство,
І  допоміг  втекти  від  неповернень
В  омріяний  лиш  мною  статус-кво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012


Стр@нник

Поэзия любви

Ты  слышишь  музыку  небесных  рифм  высоких,
Ты  видишь  радуги  сиянье  пред  собой,
Ты  постигаешь  тайну  чувств  глубоких,
Когда  любовь  идёт  как  шквал  или  прибой!

Ты  видишь,  тает  равнодушье,  словно  льдина
От  этой  солнечной  улыбки  милых  глаз?
Пушинкой  кажется  тяжёлая  година  
И  удаляется  куда-то  вдаль  от  нас.

Когда  любовь  в  нас  прорастает  алой  розой,
Раскрыв  сакральный  свет  союза  лепестков,
Поэзия  не  станет  больше  прозой
И  снимет  боль  от  похоти  оков.

В.Стр@нник  \2009г.

http://pilligrim-9999.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353186
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012


Невгамовний

МОЛИЛАСЯ МАТИ…

Молилася  мати  за  грішного  сина,  
Сльозами  вмивалась  щоночі  в  куточку,-
"Єдина  любов  і  надія  єдина,
Нехай  збереже  тебе  Боже,  синочку!"

Нехай  негаразди  тебе  оминають,
Нехай  не  зустрінеш  журбу  ти  в  дорозі,
Ти  ж  бачиш,  синочку,  як  весни  минають
І  скоро  порадить  я  буду  не  в  змозі.

Всю  нічку  молитва  лилася  рікою
І  сльози  лились...  не  хотілося  спати...
А  сину  наснилось  як  ніжно  рукою
Торкнулась  чола  посивілого  мати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351565
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012


Ярослав Дорожний

Крізь віхи із віків

Якби  ж  то  зміг  я  увійти  в  картину  –
У  Простір  Час  минулого  глибин:
Два  місяці  в  ночі,  та  інша  днина,
По  сходах  вверх,  через  оптичний  згин.  

А  там,  Трипілля,  може  Атлантида  –  
У  спадку  крові  давніх  єгиптян,
З  віків  світанку,  бачу  піраміду
І  сонце  Ра  сакральних  тайн  пізнань.  

У  помислах  ступив  в  хитку  дорогу  –
Мандрівка  вглиб  крізь  віхи  із  віків,
І  підіймаю  пам’яті  міць  змогу.
Я  повернусь,  ще  мур  назад  не  звів.  

05.07.12.  15.41.  Тернопіль.  ресто  «Європа».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350682
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012


Віталій Назарук

Мамині рушники

Матусю,  твої  рушники  на  паркані,
Біленькі,  легкі,  чарівні,    домоткані,
Ти  хрестиком  їх  вишивала  колись,
Узори  на  них  й  дотепер  збереглись.

На  кладочці  прала  і  била  прачем,
Коноплі  мочила  в  ставку  під  дощем,
Кострицю  палила  в  маленькій  печі
І  пряжу  робила  при  лампі  вночі.

А  потім,  коли  мала  вільну  хвилину,
Рушник  вишивала  до  церкви  чи  сину,
З  жінками  співали  пісень  чарівних,
І  вчила  їх  нас  ,  тоді  діток  малих.

На  свято  стареньку  ікону  в  кутку,
Ми  бачили  зранку  в  новім  рушнику
І  довго  малими  вивчали  узори,
А  потім  в  альбомах  несли  їх  до  школи.

Для  мене  твої  рушники  і  до  нині,
Сіяють,  як  сонце,  неначе  святиня,
Вони  -  це  дитячі  сторінки  життя,
Коли  я  їх  бачу,  то  я  ще  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348038
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012


Патара

І як оту самотність переспати?. .

У  домі  тім,  де  просто  приймуть  на  ніч,  
Насиплють  в  миску  супу  чи  борщу,  
Я  очі  розіллю  твої  кохані  
І  ніжно  ними  хату  освічу.  


 Анатолій  Криловець    ***    http://maysterni.com/publication.php?id=78990

Прийшов    у    дім,    налили    миску    супу,
Чи    то    борщу    (в    пітьмі    не    розібрав),
Лиш    зауважив    я    гречані    крупи,
Як    дайвери    у    різновиді    страв.

Було  мені    гнітюче    суп    той    їсти,
У    кухні    темно,  хоч  у    око    стрель,
Згадав    які    падлюки    комуністи
І    ще    оті,    з  яких    Борис    Апрель.

Аби    у    хаті  дещо    підсвітити,
Розлив    твої  кохані  карі    очі
І,    хоч    я    був    вже    цілковито    ситий,
Ще    підім'яв    шматок    торта    охоче.

Лягти    б    мені    у    залі    на    канапу,
Якось        оту        самотність    переспати...
Уже  у    постіль    жінка    мене    квапить,
А  так  би  усамітнився    у    хаті.  

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345170
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012


Серж Антонов

ТАКИЕ РАЗНЫЕ ЦВЕТЫ

Когда-то  в  юности  далёкой
Я  воровал  порой  цветы.
Дарил  тебе  их  с  подоплёкой,
Меня  заметила,  чтоб  ты.

Но  беден  был  букет  из  сада,
А  кавалеров  рядом  рой.
Твой  мельком  взгляд  мне  как  награда.
Я  верю,  будем  мы  с  тобой.

Дни  неустанной  чередою
Нас  в  неизвестность  увели,
Знакомя    с  радостью,  бедою,
Сквозь  мели,  горы,  ковыли.

И  в  этих  странствиях  по  свету
Простой  букетик  из  лугов
Шептал  признанья  по  секрету,
Что  быть  с  тобою  я  готов.

Солидным  стал  уже  с  годами,
Ищу  в  салонах  вам  цветы.
Прийти  без  роз  –  постыдно  к  даме,
Без  королевской  красоты.
14.06.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343919
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012


Леся Геник

Твоє ім’я́

Твоє  ім’я́  -  то  сонце  на  долоні,
Таке  кирпато-ніжне,  чудернацьке...
І  хоч  давно  літа  вже  не  юнацькі
Осіннім  квітом  в’януть  на  ослоні  -
Ще  нездоланну  силу  мають  пальці,
Ще  серце  ловить  промені  Господні!

І  сей  вінок  зі  слів,  жага  видіння...
Та  скільки  щирості!  Чи  відчуваєш?
Душею  світлою  довкруг  літаєш...
О,  доле,  доленько,  ясне́  склепіння!
Моя  надіє  і  моє  говіння...

О  скільки  сонця  в  собі  того  маєш,
Що  в  імені  вмостилось  на  долоні
Життя...  
(12.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343617
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

БОЖЕСТВЕННА РАПСОДІЯ

На  скрипці  особистого  життя
Звучить  моя  мелодія,  
Вона  неначе  сповідь-каяття  –
Божественна  рапсодія…

Тривожно,  ніжно,  лагідно  звучить,
Сумує  –  серце  крається,
Сміється,  плаче,  тужить,  а  за  мить
немов  дитя  втішається…

Смичок  цілує  чуттєві  струни,
Тендітно  їх  торкається,
І  загадкові  пісенні  руни
Для  мене  відкриваються…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340905
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Змеелов

Бабине літо

БАБИНЕ  ЛІТО  (ЯС-дактиль*)


Горлиця  біла
Дивиться  в  очі  сумні
Сивого  неба

Паморозь  перша
На  сіножаті  лежить
Росах  і  косах

Десь  заблукав  поміж  хмар
Крик  журавлиний
Кличе  у  марево  снів
Бабине  літо


Присвячується  моїй  Білокрилій  Горлиці
що  відлетіла  у  безхмарну  далечінь

***

БАБЬЕ  ЛЕТО

(в  переводе  Павловой  Лены)


Горлицей  белой
Смотришь  печально  в  глаза
Неба  седого

Изморозь  утром
Ляжет  на  скошенный  луг
Росы  и  косы

Меж  облаков  заплутал
Крик  журавлиный
Нежно  зовёт  дымка  снов
Бабьего  лета


*  ЯС  –  японський  альбомний  сонет:
5-7-5  /  5-7-5  /  7-5-7-5

***

Музика:  Ніна  Матвієнко  –  Пісня  про  матір

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340452
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Юхниця Євген

Никому не хочу отдавать тебя

Никому  не  хочу  отдавать  тебя,
               Мой  талисман.
Мой,  в  испарине,  чуткий,  внимательный,
                   Дельный  талант.
Без  тебя  -  не  смогу!  Не...  умоюсь,  
               Не  буду  собой,
Не  окрепну,  не  освобожусь,
             Не  усну  –  городской...

Не  утихну,  не  угомонюсь,  
                 Не  замру...в  простынях,
Превращусь  я  в  закисшую    кошку
                 В  безмы́шных  сеня́х.
Без  тебя,    я  -  набрякну,  сгрызусь,
                 Задохнусь  в  душном  плене...
Без  тебя  не  могу  я  и  дня,  
               Мой  дежурный  сантехник!

16.05.12  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337942
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Артур Сіренко

Бродський Й. Нові станси до Августи. Переклад

І

Вівторок.  Вересень  почався.
Дощ  крапав  всеньку  ніч  як  смерть.
Все  птаство  полетіло  геть.
Лише  я  сам  один  –  хоробрості  навчався,
І  навіть  не  дивився  їм  услід.
Холодний  небосхил  –  руїна.
Дощ  заливає  вбогий  посвіт.
І  не  потрібна  тепла  лагідна  країна.

ІІ

Я  тут  похований  живцем,
Я  жнивом  в  сутінках  кульгаю  тут  мерцем.
І  чОбіт  розриває  поле
(вирують  наді  мною  будні  дні),
Та  зрізані  стеблини  лізуть  догори,
Не  відчувають  майже  болі.
А  верб  гілки,
Шпигують  -  свій  рожевий  мис
в  болото  –  там  де  знято  охорону,
ще  й  гомонять,  кидають  вниз
гніздо  жулана  геть,  додолу.

III

Прожебони,  пухирся  й  шурхоти.
Прискорювати  кроки  не  мені.
І  спалах,  що  відомий  лиш  тобі
гаси.
Я  змерзлу  до  стегна  долоню  тИсну
плетусь  до  пагорба  і  висну
без  пам’яті,  з  якимось  звуком-прахом,
підборами  каміння  зачіпаю.
Схиляюсь  до  струмка,  зітхаю
І  дивлюся  довкіл  зі  страхом.

IV

Що  ж,  хай  лягла  безглуздя  тінь
На  мОї  очі,  хай  всмокталась  сирість
до  бороди,  і  поправляти  кепку  лінь  –
оцей  вінок,  що  сутінкам  як  милість,
і  риска  ця,  яку  душа  ніяк
не  зможе  перейти  –
і  годі  прагнути  однак,
за  комір,  ґудзики,  ковнір
за  чоботи  і  рукави.
Та  серце  калатає  відшукавши
Роздерті  рани.  Холод-звір
трясе  його,  потрАфивши.  

V

Белькоче  піді  мнов  вода,
і  тягнеться  мороз  у  отвір  рота.
Інакше  не  назвеш:  чим  може
бути  не  обличчя,  а  місце  урвища
булого?
Мій  сміх  –  шульга
і  сутінкову  гать  тривожить.
І  кришить  темноту  дощів  порив.
І  образ  мій  інакший,  як  людина,
втікає  від  повік,
підстрибує  на  хвилі
під  соснами,  а  потім  під  вербою,
гаптується  з  моїми  двійниками,
ніколи  не  згубитися  мені.

VI

Прожебони.  Гризи  зогнилий  міст.
Хай  мжичка,  оточивши  кладовище,
їсть  фарбу  зі  хрестів.
Але  отак  кінцям  трави
болоту  не  додати  сивини…
Топчи  кожух,
нутруй  серед  густої  ще  листовини.
Вдирайся  по  корінням  у  глибини
і  там,  у  чорноті  землі,  як  тут  –  правіше  серця,
всіх  привидів  і  всіх  мерців  буди.
Нехай  втечуть,  шматуючи  кути,
по  жниву,  по  змарнілим  селам
махають  налетілим  дням,
як  капелюхами  опудал.

VII

На  пагорбах,  під  порожнечею  небес,
серед  доріг  які  плетуться  тільки  в  ліс,
життя  зрікається  само  себе
і  дивиться  на  форм  відміни,
нуртуючі  довкола.  І  коріння
за  чоботи  чіпляються  мої,
і  гаснуть  всі  вогні  в  селі.
І  я  іду  по  нічиїй  землі,
у  Небуття  я  пОзики  прошу  добром.
І  вітер  рве  із  рук  моїх  тепло,
І  плюскає  водою  у  дупло,
І  крутить  бруд  стежини  килимом.

VIII

Направду,  тут  мене  нема.
Десь  я  на  стороні,  за  бОртом.
Тужавіє  та  лізе  догори  стерня,
як  борода  на  тілі  мертвім,
і  над  гніздом,    в  траві  роздертім,
кипить  мурах  марнотна  метушня.
Природа  нищить,  що  підвладне  долі,
так  є.  Але  її  лице  при  цьому  –
нехай  черлене  від  заграв  та  втоми  –
стає  лихим  намарно,  мимоволі.
Усю  правицю  почуттів  –  мою  –
стискаю  і  тікаю  з  лісу:
ні,  Господи!  В  очах  завіса,
не  перетворюсь  у  суддю.
Якщо  ж  –  хай  на  біду  свою  –
Я  все-таки  собі  не  зможу  дати  ради,
Ти,  Господи,  долоню  відітни  мою,
Неначе  фін  тому  хто  краде.        

ІХ

О,  друже  Полідевк!  тут  все  злилося  в  пляму.
Та  з  уст  моїх  не  вирветься  страждання.
Ось  я  стою  в  розірванім  пальто,
І  світ  тече  крізь  очі-решето,
Крізь  решето  нерозуміння.
Я  глухну,  Боже,  сліпну,
Я  не  чую  слів,  на  двадцять  рівно  ват
Жевріє  місяць.  Хай.  Однак,  по  небесам
Я  курс  не  прокладу  поміж  зірок  та  крапель
Нехай  луна  розносить  по  лісах
Не  пісеньку,  а  кашель.

X

Ніч.  Вересень.  Все  товариство  –  свічка.
Та  тінь  ще  дивиться  із-за  плеча
в  мої  листи  і  риється  в  коріннях
обірваних.  І  привид  твій  у  сінях
шурхоче  й  булькає  водою
і  посміхається  зорею
в  розчинених  раптово  двЕрях.

ХІ

Темніє  наді  мною  світ.
Вода  затягує  мій  слід.
До  тебе  рветься  серце,  до  сваволі
тому  воно  -  все  далі.
І  в  голосі  моєму  більше  фальші.
Але  сприймай  її  як  борг  химерній  долі,
що  вимагає  щонайбільше  крові
і  ранить  голкою  тупою.
Якщо  ти  посмішки  чекаєш  -  то  імлою
я  посміхнусь.  Усмішка  наді  мною
вагоміша  могильної  плити
і  легша  диму  над  трубою.

ХІІ

Евтерпо,  ти?  Куди  забрів  я,  га?
І  піді  мною  що:  вода,  трава,
чи  пагін  ліри  вересової,
що  зігнутий  підковою,
і  щастя  видається
таким,  що  може  бути,
як  перейти  на  крок  з  галопу
так  швидко  щоби  дихання  не  збити,
не  відаєш  ні  ти,  ні  Каліопа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338463
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Стяг

Сум Одісея

В  прибоях  моря  голос  чув,
Вітання  з  тихої  Ітаки:
«Ще  пам`ятаєш,не  забув,
Як  пахнуть  батьківщини  маки?»

Для  нього  вічність  –  темний  грот,
Й  хоч  танці  німф  легкі,погожі,
Та  він  не  хоче  насолод,
І  ложа,де  так  пахнуть  рожі.

Каліпсо,  гарна  і  струнка,
чомусь  нітрохи  не  хвилює,
вона  –  мов  вічності  ріка,
що  в  течії  себе  лиш  чує.

І  серце  рветься  віщим  птахом,
До  Пенелопи,до  Ітаки,
До  втіхи-  сина  Телемаха,
До  пагорба  з  червоних  маків,
Та  бачить  лиш  просторе  море,
Безмежне,вічне  і  суворе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337831
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012


Осіріс

Парил Амурчик средь цветов…

Парил  Амурчик  средь  цветов,
В  благоухании  садов.
И  где  ручей  бежит  меж  скал,
Он  орхидею  увидал.
Заворожённый  красотой,
В  любви  признался  деве  той,
Но  не  ответила  она.
Была  надменна,  холодна.
И  непорочностью  сверкал
Её  наряд…  Напрасно  ждал
Амурчик  нежности  в  ответ:
Ах,  если  б  знал  -  когда  рассвет,
Лучами  греет  ей  постель,
Сюда  спешит  мохнатый  шмель,
Чтобы  бутоном  овладев,
Вползти  поглубже,  в  нежный  зев.
Желаний  утоляя  жар  -
Познать  до  дна  её  нектар!
Насытившись,  он  прочь  летит…
А  непорочная  на  вид,
Наряд  поправит  яркий  свой,
Вновь  станет  ждать  минуты  той,
Когда  рассвет  сомнёт  постель,
И  прилетит  насильник-шмель.
Лишь  вожделение  любя  -
Амурчик,  ей  не  до  тебя!!!

Не  растопить  на  сердце  лёд,
В  котором  похоть  лишь  живёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335854
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Артур Сіренко

Рільке Р. М. З книги образів. Переклад

*      *      *
Хто  скаже,  де  межа
В  житті  поставлена  мені?
Хіба  не  я  -  хвиля  ця,
Чи  не  я  схований  в  тихому  ставі  на  дні,
Чи  не  я  відмерзаючи  по  весні,
Оця  береза  бліда?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334670
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Юхниця Євген

Сказав підліток батькові…

Як  -  допомогу,    необхідну,  кишенькову  -
Сплести  з  поясненням  про  вибір  свій,  стривожений  -
Такий...небатьківський  –  з...відпочивань  для  пошуку...
Щоб  за  роки  –  порозумітись  на  покликанні,
Без  тих  повчань-роздратувань,    і...і  без  шикання!
...Ну  що,  підходити?  з  вітаючими    чмоками?
Так...на  розти́ненну,  роздягнену  розмову
Нам,  нам...наважитися  з  батьком  –  вмитись  го́лками...

Пече  весна  промінням  істин  та  замутнень.
Рішучий,  підліткам,  час  -  визначити  шлях.
Як  зрозумілось,  не  вікно  до  "камасутри"  -
Довгоочікуванний  тріумфальний  стяг...

Почну!  Почну?  Почну!  Тепер!  Обов,язково!
...Ну  що,  підходжу?  Із  вітаючими    чмоками?
На...на  розти́ненну,  роздягнену  розмову
Мені  наважитися  з  батьком  –  вмитись  го́лками...




04.05.12  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334978
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Юрий Богатинский

Мэрилин Монро

Как  блестят  на  солнце  небоскрёбы
Отражая  в  окнах  облака:
Позабыв,  что  есть  внизу  трущобы  -
Так  и  ты  видна  издалека.

У  тебя  ведь  не  было  тех  рамок  -
Красоте  неведом  тот  предел,
Ведь  любой  предел  по  сути  жалок,
Потому  тобой  весь  мир  болел.

Не  питая  призрачной  надежды,
Мы  соприкасались  все  с  тобой:
Быстро  облачаясь  в  те  одежды  -
Что  ты  нам  несла  своей  весной.

Смерть  твоя  останется  загадкой,
Не  сказала  ты,  нам  ведь  о  том  -
Почему  судьба  бывает  шаткой?
Для  тех  кто  эпохам  стал  мостом.

Мэрилин  Монро,  как  и  Джоконда
Улыбнётся  нам  через  века.
Ведь  смотрела  дальше  горизонта,
Дав  нам  всем  увидеть  облака.

©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205043865

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334957
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Migelito

Прийде він до тебе…

Прийде  він  до  тебе  одітий  в  безмежність
Заплетені  руки  візьмеш  в  подарунок
Розірване  серце  до  кольору  столу
Так  довго  та  вибач  він  не  зі  злоби

Замерзлі  стрілки  в  пилюці  прощання
Не  чутно  щоб  хтось  ворушив  їх  зізнанням
І  очі  дрімають  бо  ж  ти  омиваєш
Слізьми  що  вічність  на  нього  чекали

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334946
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Весняна Осінь

На Ви із Вами серцем говорили…

На  Ви  із  Вами  серцем  говорили...
І  тихо  плакали  думками  в  унісон.
Як  щиро  Ви  мене  чужу  любили,
А  я  до  Вас  сама    приходила  крізь  сон...

На  Ви  торкались  мріями  до    вІршів,
І  рими  між  рядками  заплітались.
Для  Вас  у    серці  Вашому    розцвівши,
Я  буду  осінню,  що  веснами  
                                             світає..  
́́́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012


Стр@нник

Я тебя люблю…Южанка

Я  тебя  люблю…Южанка    

                         Т.вой  взгляд,  твой  жест,  твоё  молчанье,
                         Е.лей  души  в  твоих  словах…
                         Б.ороться  смысла  нет  с  желаньем:
                         Я  без  твоей  любви  –  лишь  прах.

                         Л.юбовь  пришла  ко  мне  нежданно,
                         Ю.на,  как  первая  весна,
                         Б.лагословляю  имя  –  Анна!
                         Л.юблю…”  –  шепчу  я  непрестанно,
                         Ю.жАнна  …как  же  ты  нежна!

В.Стр@нник  

http://vadimstrannik.ucoz.ru/2007г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333825
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012


davud

НАМАЛЮЙ КАРТИНУ

НАМАЛЮЙ  КАРТИНУ

Намалюй  ти  людям  світ  загадок,  
Суть  приємну  до  нього  положи,  
На  світанні  щедру  без  догадок,  
Картину  ту  на  огляд  покажи.
 
Дай  їй  простір,  потугу  і  блакить,  
Нехай  вона  стелиться  на  доли,  
Хай  бадьорить  і  в  очі  блискотить,  
Як  світлиця,  як  служниця  долі.  
 
Власним  пензлем  возведи  картину  
І  в  храм  святиню  вистав  на  показ,  
Нехай  там  красується  людині  
Відкривши  світ  загадок  і  прикрас.  
 
Знайди  навкруг  сяйне  і  щасливе,  
До  фарби  все  з  душею  загорни,  
Радість  щиру  горду  і  красиву,  
Мов  явище  до  людства  поверни.  
 
Хай  воно  вночі  і  вдень  квітує,  
Від  фарб  отих  розкриється  краса,  
Твоя  картина  людство  зачарує,  
Бо  в  неї  правда,  чиста  як  сльоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333165
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Леся Геник

А нині вони кажуть…

***
А  нині  вони  кажуть,  що  святі!
А  нині  переконують  -  безгрішні!
Які  ж  брехливі  звуки  ті  невтішні,
Шморговані  на  рала  золоті!

І  що  їм  до  убогих  матерів,
Що  за  дітьми́  зривались  по  етапу?
Роздертий  сором,  як  роздерту  мапу,
Ділили  сороміцьки  між  хлівів!

Товарняками  правлячи  без  жа́лю...
На  карти,  на  повії  і  без  діл...
Ровами  загубивши  безліч  тіл  -
Ані  могил,  ані  хрестів,  ні  па́лю

Ніхто  ж  бо  не  втикнув!  Голодні  пси
Обгризли  кости...  Чи  уже  забули?
Таке  далеке  і  таке  небуле  -
Тепер  в  оазі  святости  й  краси!

Чи  вірити,  чи    ні?  Чи  в  тому  справа?
Чи  в  тому  прокляття́,  лжелюбна  слава?
Вогні  безцільні  здиблених  умів!
Та  в  кожному  -  історій  вічна  пам’ять.
Болючі  стигми  істиною  зранить
Межи  сучасних  лакмусових  днів!
(26.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333130
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Осіріс

Рыдала чайка горько на закате…

Рыдала  чайка  горько  на  закате,
Штормил  в  ответ  ей  мрачный  океан,
Над  бездною  стояла,  в  белом  платье,
Девчонка,  глядя  вдаль  сквозь  ураган.
Туда,  где  морячок  её,  тоскуя,
Душою  полной  страсти  и  огня,
Просил  волну  бегущую,  целуя,
Чтобы  родной  привет  передала.
Волна  от  слёз  мольбы,  вмиг  став  солёной,
Умчалась….  И  попалась  в  сеть  к  годам.
А  вырвавшись,  о  скалы  утомлённо,
Стучалась….  Но,  глуха  была  мадам:
Смотрела  вдаль  незрячими  глазами
Старуха,  в  клочьях  белого  тряпья…
Волна  всё  изводилась  брызг  слезами,
А  та  не  слышала,  любила  и  ждала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330111
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012


viter07

СІЮ

Крилаті  мрії
втілюй  у  життя,  
вперед  іди  -
назустріч  буревіям.

Для  Світу
будь  зерниною,
дитям.

Коли  навколо  
свищуть  хуги  злії  –

я    -  СІЮ.


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207413

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330122
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012


Antoinette

***

Огорнуті  чистим  прозорим  повітрям
Вечірньої  мряки  густого  туману
-  Я  обійму  тебе  до  костей,  я  буду  твоїм  вітром,-
Сказані  були  щирі  слова  без  краплі  обману

Вступаючи  в  темінь  власного  світу,
Заглибившись  повністю  в  душі  глибИну,
Дарунки  робила  особливому  літу
Омріяна  щастям,  думками  в  цю  днину.

Почутого  вдосталь  було  для  надії,
Що  зорями  білими  встала  зранку,
Торкнувшись  важливого  -  а  саме  мрії,
Проникла  в  свідомість  з  самого  світанку.

Не  дала  можливість  стояти  одною,
Доповнення  були  слова  з  темних  літер,
Овіяних  якоюсь  холодною  добротою
-  Бо  огорнув  я  тебе  до  костей,я  твій  вітер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328715
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


Віталій Назарук

Дякую долі

Життя  змінилося  і  знову  купина,
Оцей  стрибок  піднятися  дав  змогу,
Колодязь  свій  не  міряю  до  дна,
Бо  поки  з  глибини  черпаю  воду.

Чомусь  з  просоння  на  щоці  сльоза,
Кохана  каву  подає  до  столу,
Вологий  поцілунок,  як  роса,
Бажає  щастя  з    рідного  порогу.

Робота  жде,  впрягаюсь  у  вірші,
Живу  на  світі,  бо  Господь  тримає,
А  доля,  що  припала  до  душі,
Мене  і  досі,  як  колись  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328465
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2012


Персона Грато4ка

Материнська журба

Безжальний  час  малює  зморшки  тонко
На  тім  обличчі,  що  сміялось  вчора.
Сьогодні  –  одинока,  серцем  хвора…
Майстриня    вишивання…Коле    голка!
Чекаєш,  лиш  од  вітру  рипне  хвіртка,
Біжиш  із  радістю,  а  там  –  нікого,
Крім  старості  і  холоду  німого,
І  знов  на  серці  болісно  і  гірко.
Гей,  діти,  де  ви???Хто  забув  про  неньку  –
Не  омине  той  Божих  покарань,
Колюча  голка.  Ниточка  тоненька…
Сльозяться  очі.  Закипає  рання  рань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327404
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


archic

Поэт….

Привет,  поэт  безумных  странствий,
По  безупречным  городам.
Сердечной  близостью  в  пространстве,
Не  роздан    призрачным  годам.

Вслед  за  трамвайным  перебором,
Летящий  лист,  как  ты  багрян.
Обиды  делая  лишь  вздором,
От  вдохновенья  вечно  пьян.

Терзай  себя  за  бесконечность,
Лиловых  рифм,  а  суета,
Пусть  разобьет  на  строки  вечность!
Всегда  не  тот,  всегда  не  та.

Глаза  души,  пленит  тревожность.
Последним  росчерком  пера.
В  улыбке  новой  осторожность.
В  ответе  тихое  :  пора….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326861
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Інга Хухра

Полярний ведмедик (присв. О. М. )

Мій  білявий  полярний  ведмедику,
Як  ти  там,  наодинці  з  собою?
Укриває  наніч  хтось  пледиком?
Обіймає  дбайливо  рукою?
Як  ти  там?
Чи  шепоче  на  вушко  весна  про  любов?
Чи  щебечуть  пташки  споза  ранку?
Чи  захочеться  ласки  знов,
Коли  вітер  колише  фіранку?
Як  ти  там,  мій  білявий  і  рідний?
Не  сумуєш?  Не  плачиш?
Своїм  принципам  стійко  вірний,
Моїм  дурощам  все  ж  пробачиш?

Коли  поряд  кумедним  ведмедем,
Ти  для  мене  був  сонцем  і  небом...
Цілим  світом  в  тендітних  руках.
Бог  на  нас,  немов  на  мурах,
Споглядає  й  відречено  вірить...
А  мені  залишається  мріять,
Що  віддкриєш  серденько  знов,
І  що  янголи  в  нас  повірять,
Заквітчається  сакура  й  мов,
Красні  ягідки  враз  поспіють...

Бо  священна  така  любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326737
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Калиновий

Про що співає жайворонок в небі

Про  що  співає  жайворонок  в  небі,
Про  те  нікого  з  близьких  не  питай.
Якщо  ж  ти  так  не  зможеш  -  а  вже  треба,
Його  лиш    слухай  і    міцніш  кохай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325931
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Калиновий

Кохання завжди сповнене стражданням

Кохання  завжди  сповнене  стражданням,
Лиш  нині  точно  ще  знаєм  ми  про  те,
Що  поміж  старажданням  і  коханням,
Щастить    лиш  тим  хто  має  серце  золоте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325331
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Юхниця Євген

Зарядженні на дію! І натхненні

«То  так!  То  –  так!  Як  скажете!  Давайте!»
Хитались  в  згоді  шляпа,  ніс,  і...п,яти...
Аби  тут  –  переси́діти,  на  зборах,
І  розчинитись,  звично,  у  заторах.

Стратегії  людські,  нові  і  вдалі,
В  щоденній  ворушні  -  ярмаркували.
Колись  –  ножі  точили,  шаблі  й    списи.
Тепер,    як  блефувати  –  варто  вчитись...

Так,  засідки  скінчились!  Встали!  Чемні!
Зарядженні  завданнями,  натхненні!)

23.03.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324316
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Далекий, єдиний у снах ожива…

Палають  стожари  у  синьому  небі,
Мене  зігрівають  чарівні  слова.
І  манить,  мов,  місяць  рукою  до  себе,
Далекий,  єдиний,  що  в  снах  ожива.

Прийде...  Надімною  постоїть  тихенько,
Рукою  волосся  поправить  мені.
Пелюстки  троянд  на  подушку  легенько,
Розсипе  неначе  жаринки  у  сні.

І  буде  серденько  в  вогні  полум'янім,
Горіти  й  чекати  коханих  очей.
І  лишиться  образ  назавжди  коханий,
Тих  теплих  і  ніжних  в  чеканні  ночей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324403
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Юхниця Євген

раздел ее расслабил

Повернись  спинкой,  ручки  –  на  бёдра,
Ножки,  оп-па,  расслабь,  ведь  –  весна.
Пусть  случайно,  пусть...внеочерёдно
Мои  руки  в  твоих  кожных  снах.

Вдох  скользнул  по  чувствительной  спинке.
Лучик,  вспышкой  сквозь  тюль  осветил,
Лаской...трогательные  ворсинки,
И  три  месяца  вёсн  впереди!

14.03.12  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322012
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Исаак

Необычайный треугольник

В.Маяковский  +  Л.Брик  +  О.Брик  

Без  отсвета  печали  расставаний
в  твоих  стихах  была  разлука  с  н  е  ю.
А  у  н  е  ё  теплом  воспоминаний
была  полна  вся  жизнь,  твоей  длиннее.

Другие  руки  тело  обнимали;
в  безумной  страсти  делали  с  ней  э  т  о.
Но  в  памяти  е  ё  не  замарали
черты  любимого  и  верного  поэта.

Каким  кубистским  был  в  а  ш  треугольник!
И  чей  в  нём  угол  более  прямее?
Мещане  видят  в  нём  пример  крамольный,
а  я  от  удивления  немею.

Чтоб  посвятить  всё  творчество  любимой,
прощая  всё?  Чтоб  быть  с  другими  верной,
всё  понимающей,  всегда  терпимой?!.
В  истории  такое  –  беспримерно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321571
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Solomia

…спинився весь час…

Грудень  шати  убрав  за  вікном,наче  в  перше  причастя,
замела  вже  давно  хуртовина  вчорашні  сліди.
Неприборканий  пульс  виривається  з  скронь  і  зап'ястя,
І  втікає  кудись  у  незвідані  людом  світи.

Ти  далеко,мабуть,а  між  іншим,я  навіть  не  знаю,
Затуляю  в  кулак  з  неба  мокрий  злітаючий  сніг.
Досі  в  грудях  болить  і,по-  дивному  якось,стискає,
Я  не  знаю  чому,та  спинився  весь  час  на  тобі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Юхниця Євген

Кого из нас больше?

Вопрос  такой...я  выражусь  попроще:
Кого  из  нас,  в  болоте  нашем  больше  -
Живых,  пасущихся,  растущих  бычко-свинок
Или  охотников  с  двухстволкою  и  миной?

18.02.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319202
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Дощ

Твои глаза

Твои  глаза  -  два  изумруда!
Но  пепел  грусти  в  них  откуда?
Тот  пепел  -  сын  родной  огня,
Что  дивным  пламенем  меня
Согрел  когда-то,  приласкав...
С  тех  пор  сердечная  тоска
Во  мне  печально  поселилась.
Ты  часто  мне  ночами  снилась.
И  вот  свершились  сна  причуды:
Очей  живые  изумруды
Слезою  радости  сверкают
И  пуще  прежнего  ласкают
Мой  взор  потухший,  неживой...
И  я,  как  в  омут,  -  с  головой  -
В  глаза-озёра  окунулся,
И  окончательно  проснулся
Под  сенью  ласки  и  тепла,
Что  для  меня  ты  сберегла.
В  твоих  глазах  лукавства  нет,
Лишь  доброты  душевной  свет
Струится  нежною  прохладой.
И  счастья  большего  не  надо,
Чем  то,  которое  теплится
Слезою  чистой  на  ресницах,
И  о  котором  мне  глаза
Твои  успели  рассказать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316740
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Migelito

Пробач їм не здатність повірити в чисте

Якщо  питатимуть  злукав  що  не  бачила
Будуть  катувати  зруйнуй  частину  пам'яті
Боляче  дихати  знаючи  плакучу  істину
Пробач  їм  не  здатність  повірити  в  чисте

Кричати  не  в  праві  заборонити  ворожі  інстанції
Не  стримуй  свої  щирі  гортані  переживання
Твоя  ж  довершеність  відчутна  до  кінчіків  пальців
Народжена  чути  не  здатна  так  підло  вмирати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316556
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


HitriyHit

***

Есть  особая  прелесть,  признаюсь,
В  снежинках,  летящих  на  свет,
Галантно  к  домам  прикасаясь,
Едва  меж  берёз  опускаясь
На  землю,  как  пышный  букет
Из  белых  блестящих  цветов.
Я  рад  так  снежинкам  без  слов!

Стою  на  пустынной  дороге,
И  ночь  окружает  меня!
Взираю  на  небо  в  тревоге,
А  там,  в  бледном  свете  горя,
Кружат  в  плавном  танце  снежинки.
Обидно  немного  за  них.
Ведь  растают  они  без  заминки.
А  я?  Слышу,  ветер  затих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314816
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012


Невгамовний

За нелюбовь простишь?. .

Обломки  душ  хотят  соединиться
В  слепых  мечтах  любовниц  или  жен,
Готовых  слышать  и  сомкнуть  ресницы,
Когда  в  надрыве  и  морально  обнажен.

Когда  последним  ложным  аргументом  
Является  улыбка  и  слеза,
А  самой  сильной  зоной  эрогенной  
Становятся  вдруг  сердце  и  глаза.

И  ложь  и  правда  льют  друг  другу  слезы,
Предательством  заполнив  жизнь  мою,
Живу  и  плачу  (это  сердца  грозы)
И  перепетую  симфонию  пою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313473
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Вячеслав Романовський

ТВОЄ ІМ'Я

Твоє  ім'я  -  то  музика  натхненна
Звучить  органно,  тішить,  обійма.
Промовлю  лиш  -  і  знаю  достеменно
Засяє  щось  між  нами  обома.

Твоє  ім'я  не  голос  -  серце  ніжить,
Співає,  як  осанну  до  небес.
У  Харкові,  Нью-Йорку  і  Парижі
Ніжнішого  ім'я  не  назовеш.

Трима-веде,  як  прапор,  проти  бурі.
Із  ним  давно  розвеснено  живу.
Принишкли  біди.  Навіть  будні  хмурі
Завіялись  за  хмару  грозову.

Ім'я  віншую...  Та  воно  без  тебе  -
Зчужіла  і  холодна  мішура,
Враз  розгубило-розтопило  трепет,
І  не  світає  радо,  не  вмира,

Лише  блищить...  
                                 Але  з  тобою  -  свято,
Але  з  тобою  -  зоряний  політ,
Нестримно-одчайдушний,  заповзятий
Із  наших  літ,  кохана,  наших  літ...

11.02.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313327
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012


Юхниця Євген

Еще раз замуж? Чтоб - «за так»?. .

Подслушанный  монолог
 в  баре  зала  ожидания  аэропорта

«Двойной  джинтоник,  нет  –  тройной!
Льда!  Больше!..»,  -  Шарль-де-Голь.  Шум.  Утро.
Шатеночка,  одна,    домой.
«Как  день  –  полгода  шуров-муров,
Всего  раз  фыркнула!..Лишь  раз...
И  визу  не  продлил,  собака...»,  -
Её  глотательный  рассказ
Напоминал  надрыв  и  драку.

"Еще  раз  замуж?  Чтоб  -  «за  так»?
Без  сна,  работы,  без  хоромов?"
И  глазки  сузив,  новый  брак
Вслух  рисовала  по  другому!

26.01.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309457
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012


Migelito

Так солодко плачеш

Так  солодко  плачеш  що  й  сльози  медові
Скотившись  до  краю  дурманять  мене
Відвідуєш  знаю  у  снах  сади  раю
Їх  квіти  в  очах  розцвітають  під  ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307468
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


fuko`

ТЕПЛО © fuko'

iнодi,  запаливши  вогонь  у  грудях,
ми  лишаєм  його  просто  неба.
тепло  шукаємо  у  iнших  людях,
те,  що  заради  нас  горiло  нам  не  треба.

своє  тепло  даруєм  людям  тим,
якi  його  нi  трохи  не  цiнують.
вони  його  мовчанням  лиш  одним,
зiтруть  у  попiл,  вмить  зруйнують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306851
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Валентина Ланевич

Не відпускай мене.

Не  відпускай  мене,  любий  мій,
Прошу,  не  відпускай.
Простір  широкий  -  пустка.
Обійми,  приласкай.
Стиснулось  серце,
Вістрям  гострим  вп’ялась  заноза.
Кохай.
Зачепилась  за  вії  терпка  сльоза.
Витираю.
Вільна  птаха  чужая  душа.
Знаю.
Тільки  я,
Гину  без  тебе,
Леденіє-холоне  душа.
Мандрівник,  що  блукає  в  пустелі,
Спраглий  пити  із  повної  жмені.
У  кохання  відсутній  пароль.
Дозволь.
Поряд  з  тобою  тінню  тихою  стану,
Промінчиком  теплим  у  віконнім  світанку.
Вітерцем,  що  легенько  торкає  плече
Та  усмішку-цілунок  здалеку  несе.
10.01.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305506
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012


Саня Труш

ТИ ПРИЙДЕШ

ТИ  ПРИЙДЕШ

Ти  прийдеш  на  руїни  
І  побачиш  лише  печаль  –  
Ти  мою  любов  отруїла
І  у  серце  встромила  кинджал.

Ти  прийдеш  де  сонце  не  гріє
Й,  навіть  місяць  не  блима  вночі
У  мене  голова  сивіє
Й  несамовито  душа  кричить.

Ти  прийдеш,  коли  мене  не  буде.
Я  тобі  не  лишу  повідомлень
І  тобі  не  скажуть  люди.
Де  починається  мій  день.
                                                                         /  2002  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281143
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 02.01.2012


MaximeliaN

Ти себе колись знайдеш

Біль  у  серці.  Глухо  ниє.
Біль  пече  і  ріже  тупим  ножем.
Ти  йдеш  собі  у  пошуках  самого  себе
Та  не  знайдеш  ти  себе  аж  цілий  вік
Ніхто  не  загубив  щоб  ти  знайшовся
Ніхто  не  винен  в  тім  що  ти  є,  а  твого  я  нема
Сум.  Печаль.  І    гарний  настрій.
Так,  гарний  настрій  і  веселка  в  твоїй  душі  в  очах  твоїх.
Бо  ти  маєш  надію..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303328
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011


Stu

Катерина

Имя  твое  по  капле  росою  катится.
Имя  твое  барабанит  дождем  по  карнизу.
Милая  девочка  в  синеньком  легком  платьице,
Хрупкая  барышня  в  волнах  морского  бриза.

Юная  всадница  на  побережье  Тихого,
Или  Атлантики,  или...  какая  разница.
Часики  мерно,  по  кругу  -  все  так  же  тикают.
Взгляд  мельком  брошенный  только  чуть-чуть  поддразнится.

А  что  останется?  Сны  нереальной  поступью,
Фото,  страница  в  сети  раскрученной.
Имя  на  кончиках  пальцев  вязкой  дремотою,
Шепотом,  голосом,  тонким  созвучием  -  
Ка-те-ри-на.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303121
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011


Sukhovilova

Ти мій…………….

Ти  мій  подорожник  –  а  я  –  твоя  рана,
Ваніллю  спиняєш  ти  кров,
Ти  вдень  наче  тато,  вночі  –  ти  коханий,
Одна,  проте  різна  любов.

Я  твій  листочок,  а  ти  –  тихий  вітер,
Що  підійняв  мене  із  ріки,
Ти  моє  сонце,  а  я  –  твої  квіти,
Хвилини  без  сонця  –  самотні  віки!

Я  ніжна  троянда,  ти  –  мій  аромат,
Вечірнім  туманом  лягаєш,
Я  веселка  енергій,  ти  мій  дублікат,
Вночі  без  тепла    замерзаєш.

НЕ  одне  ми  життя  прожили  разом,
По  світах  залишали  сліди,
І  не  раз  зазнавали  сердець  перелом,
У  майбутньому  нас  не  знайти.

 Розсіялись  світлом  у  синьому  небі,
 Книга  життя    на  полиці!
Зустрінемось  знов,  якщо  буде  треба,
Відчуємо  запах  кориці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301090
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011


алгіз

Кришталь його туманить катаракта

Кришталь  його  туманить  катаракта.
І  ніч  його  уже  в  своїх  правах.
Богиня,  право,  і  для  нього  варта.
Побільше  золота,  жива  вона,  жива.

Спочатку  горда  -  фенікс  у  польоті.
Ласкаєш  -  німфа,  тане  у  руках.
Вірші  дарує  з  черева  без  плоті.
Оскверниш  -  оберне  в  янтарний  прах.

Він  ниць  просив  руки  її  і  серця.
Він  малював  букети  хризантем.
І  оди  повні,  повні  ніжних  терцій.
І  сонце,  вічність,  і  Едем.

Та  вона  йшла  за  три  строфи  до  літа.
Лишаючи  холодним  його  ложе.
Прекрасна,  недоступна,  Афродіта.
Даруй  благословення  її,  Боже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297136
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 19.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2011


Юхниця Євген

Що перемішуються води й розливаються

До  Дня  Еміграцій

Заговорив  до  мене  вчора  хлопець  двадцятитрирічний.
Підсів  на  лавку,  запитав,  чому  радію?
Я  їв  морозиво  суботнє,  ним  насолоджуюся  звично,
А  він  почав:    «Єдине  -  їжа-терапія...
Дивіться,  вуляця  залюдна    -  скільки  східних  чоловіків...
Чи  імігранти?  Українці-вже?  Укра́їнці?
Став  птахом  рідкісним  у  нас  і  професійний  знайка-лікар,
І  у  пінг-понг  лікарні  хворими  пуляються...
На  євро  гідами  із  групи  –  записались  всі  дівчата.
І  не  приховують  молитв  до    еміграції»
...Не  зупинявсь  він,  в  стилі  течій,  відзначати  дикувато,
Що  перемішуються  води  й  розливаються.
І  вже  морозиво,
             едине  і  натхненне,
                             по  суботам,
Після  студентських  відвертань  –  
                             не  йшло  до  рота.  

18.12.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300738
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011


Юхниця Євген

И мы, мы в кресле, на кровати, на ковре

Унылый  дождь  таким  стал  свойским  в  декабре.
Но  этим  только  подчеркнул  уютность  в  доме.
И  мы,  мы  в  кресле,  на  кровати,  на  ковре
"Подбойки"  туфель  бережём  и    экономим.

Квартира,  в  дождик  показалась  так  важна,
Что  -  волны  мыслей:  похвалить!  и  доуютить!...
Наверно  так,  под  старость,  кажется  жена  -
Совсем  единственной  в  комфорте,  в  абсолюте!

18.12.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300727
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011


алгіз

Дароване безмов'я в кам'яних вустах

Дароване  безмов'я  в  кам'яних  вустах.
А  Ти  жива,  Ти  сонце,  Ти  несеш  вогонь.
Й  прольється  сріблом  образ  в  п'яних  снах.
Як  ангели  нектар  п'ють  із  твоїх  долонь.

Як  возродилась  під  крилом  голубки.
В  беріз  лілових  взяла  собі  стан.
І  все  вином  омиті  Твої  руки.
Ласкають  вічно  кам'яні  вуста.

Даруй  же  з  плеч  пів  подиху  за  ліру.
Та  знати  струни  її  -  цвіт  і  прах.
Ну  а  я  вистелю  душами  лілій.
По  Твоїх  іще  теплих  слідах.

Й  нехай  кричить  цей  світ  златоволосий.
Про  те  що  все  мине.  Усміхнеться  проте.
...І  дивляться  так  ніжно,  в  осінь.
Два  серця  із-за  хризантем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297975
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011


В.Мачульський

Серце

Чи  знаєш  як  болить?
Чи  знаєш  як  страждає?
Воно  вогнем  іскрить,
Те  серце,що  кохає.

Чи  знаєш  ти  як  б'є?
Чи  знаєш  як  ридає?
Воно  таке  слабке,
Але  воно  кохає.

Й  кохатиме  завжди,
І  я  це  точно  знаю.
Для  нього  тільки  ти,
Мрійливий  спогад  з  раю.

Для  нього  ти  одна,
І  іншої  не  треба!
Й  ти  знаєш  це  сама,
Для  нього  ти  поема.

Де  я  віддам  тобі,
Це  серце,я  це  знаю.
Візьми  ж  його  собі,
Я  так  тебе  кохаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297864
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2011


Анна Вейн

Не тримай розлуку за плече

Аби  не  сивіли  твої  скроні  -
не  тримай  розлуку  за  плече,
відпусти,  бо  Світ  –  як  на  долоні:
що  Твоє  –  повір  –  не  утече.

Розірви  німу  незриму  тишу,
Що  минулим  дихає  щомить  -
І  кохання  знов  тобі  напише,
світлячком  у  грудях  защемить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296634
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011


Юхниця Євген

Подруг теряют так же, как мужей

Подруг  теряют  так  же,  как  мужей.
И  там  и  там  -  внезапно  и  навечно.
Как  вспомнится...орём,  юлим,  перечим,
Грозимся  изогнать,  прогнать  взашей.

И  вот  -  одни,  такие...победители,
Как  постаревшие  далекие  родители...
Как  будто  из  вагона  видишь  поле,
В  котором  раствориться  не  позволят...


24.11.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295790
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


ІВАН КУШНІР

ТОБІ…

Тихо  вечір  ходить  по  дворі,
                         Місяць  зорям  ніжно  щось  шепоче,
                         А  мені  так  хочеться,  хоч  б  в  сні,
                         Подивитись  мила  в  твої  очі.
                           Обійняти  лагідно  за  стан,          
                       Жагу  твоїх  губ  палких  відчути,
                       І  в  обіймах  ,  ніжних,  як  туман,
                       Болі  і  жалі  свої  забути.
                         Коси  ніжно  пестити  твої,                
                     Запахом  пянким  від  них  пяніти,
                     І  від  поцілунків  твоїх  губ  ,
                     Аж  до  ранку  жаром  пламеніти...
                       А  як  ранок  сонячний  прийде,
                     Я  не  стану  враз  тебе  будити,
                     Лиш  на  вушко  тихо  прошепчу:
                   ,,Все  життя,  Тебе  буду    любити!!!”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295723
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011


Валентина Ланевич

Я ступаю вулицями міста осіннього.

Я  ступаю  заніженими  осінню,  дощами,
Вітрами  вулицями  міста  осіннього.
Ступаю  слідами,  що  невидимо  відпечатались,
Полишили  свої  відбитки  тут,  
Можливо  і  твоїми.
По  звірячому  розширивши  ніздрі,
Всотую  в  себе  вібрації  простору,
Намагаюсь  пізнати,
Зрозуміти  незвідане-заховане.
Шумно  вдихаю  повітря,  
Можливо  видихнуте  тобою.
Лунко  стукають  підбори  моїх  чобіток  по  бруківці.
Їх  відголосок  цвьохає  мене,
Батожить  душу  віжками.
Маятником  розгойдується  надірвана  відозва.
Цурпалками  виринають  неживими,
Розмиті  ворохом  часу  слова.
Пригріла  на  грудях  біль  та  розпуку,
Що  кубляться  в  перемішку
Із  жаром  сердечним.
Каскадами  різнобарвними
Розлітаються  бризки  фонтанні,
Сльозою  непрошеною  тремтять  на  обличчі  моєму.
Тихо  плаче  душа,  невсипно  бажаючи
Відчути  на  губах,  на  тілі  
Присмак  цілунку  єства  твого,
Теплом  твоїм  закутатись  та  до  остатку,  
До  знемоги,  -  викупатись  у  ньому.
23.11.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295500
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011


Юхниця Євген

Перед самою миттю дії-засинання

Я,  майже,  знатиму,  коли...коли  помру.
Нам  сновидіння  й  спостереження  все  кажуть!
Коли  –  сильнішаєш,  чи  мудро  рівноважиш,
Коли  підряд    разів  п`ять  «бачиш»  медсестру...

Вони  лунають,  в  очі  -  блимкають,    дзвінки  -
«Іншокраїнні»  закодовані  «вітання».
Перед  самою  миттю  дії-засинання  -
Вчорашній  сон  теплом    вливається  в  думки́.

13.11.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294826
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011


Троль

До світла

Іди  вперед  ,іди  завжди  до  світла,
Не  йди  назад,  бо  там  є  тільки  тьма.
СперЕду-  там  весна  і  все  розквітло.
Північний  полюс  ззаду,  там  -  зима.

Там  холод,  для  душі  нема  поживи,
Для  тіла-  там  зачинена  труна,
А  спереду-  уже  квітучі  ниви.
Підеш  назад-  то  ти  живеш  дарма.

Іди  до  світла  і  не  бійсь  нічого,
Там  все  живе,  там  друзів  ти  знайдеш.
Не  йди  назад  ,  бо  там  нема  нікого...
Нікого...Там  тьма  не  знає  меж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293969
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011


Migelito

Нагадує казку

Виживаєш  борячись  з  примарами
За  парканом  кам'яним  тримають  тя
Доступ  до  твого  сховку  закритий
На  ланцюзі  крилатим  звіром

Обережно  щоб  не  сполохати
Підгодовую  того  птаха  солодощами
Обходжу  розставлені  ворожі  пастки    
Заберу  тебе  звідти  назавжди

До  сходу  сонця  на  велосипеді
Доберемося  в  красиве  містечко
Ніхто  нам  більше  не  нашкодить
Кохання  здатне  долати  перешкоди

Потім  пройдуть  десятки  літ
Народимо  дітей  заведемо  котів
Історія  з  часом  перетвориться  в  казку
А  ми  й  надалі  будемо  разом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293614
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011


Зеновій Винничук

Оля

Пестливе  і  ніжне  твоє  наймення,
Як  сонячний  зайчик-промінчик,
Теплом  зігріває  усмішка  ясна,
Хлоп'ячий  вистрибує  чубчик.

Душа  твоя  прагне  щораз  новини,
І  думка  свобідно  літає,
Чарівний  є  ключик  в  стосунках  з  дітьми,
Їх  щирість  твоя  прихиляє.

Хай  сонце  всміхається,  пестить  тебе,
А  доля  із  щастям  ведеться,
Стежина  угору  завжди  хай  веде,
І  успіх  в  житті  усміхнеться.

Окрасою  будь  ти  для  свого  Отця,
Любов'ю  зігріта  і  скупана  в  ласці,
Ясна  і  прекрасна,  як  сонце  у  казці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292633
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011


Сагайда

"Вірна Подруго Моя (Свобода) "

Вірна  подруго  моя,  Свобода!
Ти  зі  мною  будеш  навік.
Ми  з  тобою  одного  роду  –
Один  на  двох  –  Життя  потік!

…мила,  лагідна…  моя  дівчино,
Краса  твоя  –  вона  над  всіх!
Струнка,  кудрява  чарівниця,
Ми  подолаєм  біль  та  гріх!  

Нехай  вітрами  летять  роки,
Та  ті  вітри  будуть  за  нас!
Ні,  не  безслідні  наші  кроки  –
Ми  не  змарнуєм  цей  наш  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292067
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011


Дощ

Не супереч

Ніколи  в  світі  не  кажи  "ніколи",
Адже  відмова,  навіть  жартома,
Стає,  по  суті,  заборонним  колом.
Утім,  якраз  тут  суті  і  нема!
Дивися  вглиб  насущної  проблеми,
Гортай  думок  неторканий  запас.
Езоп  колись  на  делікатні  теми
Повчальні  притчі  віршував  для  нас.
Агора  в  греків  мудро  провіщала  -
Не  ставила  в  законах  заборон,
Усім  гріхи  накоєні  прощала,
Здійснивши  прощу  на  горі  Афон.
Брутальне  слово  боляче  шмагає  -
Естети  зразу  вішають  носи.
Відомо  ж  бо:  добро  допомагає
Знайти  себе  у  творенні  краси.
Однак  не  слід  пишатися  собою  -
Від  схвальних  слів  недовго  й  до  хули.
Освистаний  крикливою  юрбою,
Герой  нюхне  смердючі  постоли.
Одразу  видно  -  запізнався  з  болем,
Якщо  життя  поклало  долілиць.
Розумному  достатньо,  щоб  ніколи
Уже  в  житті  не  натворить  дурниць!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291673
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011


Юхниця Євген

У скульптора просила поэтесса

У  скульптора  просила  поэтесса
В  дневник  ей  написать  два  каламбура.
А  скульптур,  он  с  улыбкой  глину  резал,
Из  гипса  лил  фризу́  комендатурам.
Он  в  точных  проработках  междубровья  -
Разгадывал  характеры,  мгновенность,
Тесал  деревья  длинных  родословий.
Отыскивал  он  в  камне  –  откровенность...
...Нам  слышалось,  у  скульптора  на  выставке:
«Ну  черканите  мне,  как  я́  пишу,  амуром»,  -
Расглаживая  чистенькие  листики,
И  подложив  под  них  его  скульптуры.

01.11.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290245
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011


Жовтяк Руслан Миколайович

Холодно

Як  холодно  мені,

Холодно-

Це  холод  з  твоєї  душі.

Піднімаю  я  вище  комір-

Морозь,
     не  жалій  ,
                 души.

Лякай  мене  вірний  друже-

Побачив  в  очах  моїх  страх?

Чекаєш  що  будуть  калюжі

Із  сліз?  І  я  буду  в  ногах…

Твій  холод  з  лиця  та  з  голосу

Кружляє  довкола  грудей,

Снігом  чіпає  волосся  

Рідних    людей.

Стій!

         Почекай!  
                     Дай  передих.

Замерзну  серед  рівнин.

Помру  серед  самих  перших

І  винен  лише  ти  один.

Один  ти  –з  душей  крижаною

Моїх  не  торкайся  долонь,

Не  говори  зі  мною

Скоріше  стовпом  захолонь.

Колега  дружини  Лотовой

Готуйся  до  вічного    сну...
..........................

Але  підкорилась  я  холоду  -

Не  витримала  війну.

Все  холод  ,все  синій  колір

Ніхто  нас  не  вбереже.

Піднімаю  я  вище  комір-

Та  пізно  вже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290392
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011


Жовтяк Руслан Миколайович

Повернення

Трави  зеленої  розмай,

А  в  небі  хмар  пухнастих  кручі.

Мій  край  в  садках  дерев  квітучіх

Мене  з  чужини  зустрічай!

Пробач  мене-  лише  благаю,

Я  твій  навіки  ,  тільки  твій.

І  краю  кращого  не  знаю…

І  не  бажаю!В  сяйві  мрій

Дивлюсь  на  небо  скрізь  долоні,

Щоб  не  побачили    лиця,

А  сльози  капають  солоні

На  невеличкі  деревця…

Мій  рідний  край  ,  я  повернувся

В  твої  лани  ,в  твої  гаї

І  очі  плачучі  сміються

Коли  співають  солов’ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290393
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011


Повзик Рома

Медогляд

В  аналізі  крові  -  жодної  рими,
відсутність  верлібрів,  немає  вірша.
Мабуть,  якщо  порівняти  з  усими
моя  медкартка  точно  найгірша.

Натомість  цукор,  еритроцити,
незрозумілі  медичні  коди.
Раніше  у  серця  мав  звичку  просити
слів,  що  у  нім  живуть  від  природи.

Я  знаю  -  рядки  біжать  по  судинам,
гарячим  таким,  як  вогонь  без  диму.
Я,  мабуть  просто  така  людина,
у  мене  в  венах  немає  рими.

15.10.11  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288501
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011


bergamot

Пленница

Скажи  мне,  зачем?    
Скажи,  мне  не  вериться,
что  ты  предаешься  сама  заключению!
Любви  безответной  ты  верная  пленница,  –
иное  сказать  не  могу  –  исключение…

А  где  же  тот  взгляд  
и  желание  странствовать,
Миры  познавать  и  прогулки  столицами?!
Не  вижу.  Тобой  никогда  мне  не  властвовать  –
попытка  моя  не  воздастся  сторицами…

Птицею  белою  
сорву  тебе  веточку,
с  новой  весной,  на  окно  положу…
А  ты  проведешь  сквозь  железную  клеточку,
смотря,  как  с  закатом  я  вдаль  ухожу.

Я  знаю  зачем.  
Скажи,  мне  повериться,
что  ты  отдалась  своему  заключению.
Любви  безответной  святая  ты  пленница!
Я  знаю…  ведь  сам  в  нём  давно  без  сомнения…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288049
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011


Анастасія Витрикуш

Запах яблук

Осінній  сад...  Солодкий  здогад.
А  залишився  тільки  спогад
Про  запах  яблук,  терпких,  пізніх;
Багряних,  жовтих,  злотних,  різних.
Багато  листя  у  воді,
Та  іскри  літа  молоді...
І  мимоволі  –  тихий  сум.
Приходить  безліч  різних  дум
Про  все,  про  суть...  І  так  самотньо,
Зостався  світ  напередодні...
Це  осінь,  осінь,  не  морози.
Це  її  подих,  її  сльози.
І  тихий  шелест  падолисту,
Який,  на  жаль,  не  чути  в  місті.
Там,  у  вікні  –  зчорнілі  віти.
Уже  не  пахнуть  пізні  квіти,
А  за  вікном  –  рясні  дощі
І  запах  яблук  у  душі...

13.08.2009р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287787
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011


Tohermann

Очі.

Хто  їх  любив,  оці  зелені  очі?
Хто  про  них  мріючи  не  досипав  своєї  ночі?
Хто  в  них  тонув,  у  їх  смарагдовому  морі?
Хто  рахував  у  них,  хоч  раз  відбиті  з  неба  зорі?
Мабуть  не  я  один..хоча?..не  знаю..
Я  в  них  втонув  давно,
і  рідного  крім  них  немаю  краю
Здавалося  б,  я  тут,  ходжу  між  вами
Блукаю,  так  як  ви,  сумними  вулицями
Нудні  й  цікаві  зустрічаю  дні
Тону  в  буденного  життя  тіні
Та  ні..мене  немає  поміж  вами.
Навік  закутий  я  стінами
Отих  очей  зелених,  що  переді  мною
Вони  стоять  повсюди  тут  зеленою  пітьмою
Повсюди  в  них  стоїть  туман..
Вони  ж  -  прекрасний  океан
Тебе  не  випустять  із  себе
І  в  тебе  теж  завжди  потреба
Погрітись  їх  смарагдовим  промінням
І  наче  під  благословінням
Блукати  далі  по  землі
Тонучи  знову  в  них  у  сні..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286457
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2011


Жовтяк Руслан Миколайович

Любов-хвороба.

Нічого  тут  правдивого  нема

Неначе  ми  в  лікарні  у  палаті.

Лишє  твої  розгубленні  слова

Та  пахощі  засушеної    м'яти.

Це,видно,  сон  -  красивий  сон  в  ночі

І  я  все  сплю,купаючись  в  блакиті

Очей  твоїх  ...Загубленні  ключі

Від  часу  .І  безодня    в  кожній  миті.

Тут  все  життя  між  білих  пелюсток,

Троянд,що  оповиті  тм'яним  світлом.

Неначе  з  верби  зірваний  листок

Мене  гойдає  вітром…

Нема  між  нами  більше  таємниць

Одежа  вся  покидана  додолу

І  тіні,наче  сотні  танцівниць,

Гуляють  хороводами  по  колу.

А  я  цілую  рожеві  вуста

І  відчуваю  справді  справжнє  тіло.

І  ти  солодка  ,ніжна,не  проста

В  руках  моїх    і  мліла  і  тремтіла…

І  це  не  сон  -  я  марив,  ясна  річ.

І  ми  з  тобою  вдома,  не  в  палаті.

За  вікнами  розвиднюєтся.  Ніч

Іде  повільно  кроками  з  кімнати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285534
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Никита Рублик

Утопленник

Я  чувствовал  сильнейший  холод,  
И  запах  тлеющих  цветов,  
Я  слышал  твой  безумный  шёпот,  
Последний  из  людских  грехов.  
Я  понимал,  кто  ты  такая,  
Зачем  ты  смотришь  на  меня,    
Ты  -  тьма,  морская,  ледяная  
И  тянет  вниз  твоя  клешня.    

Я  видел  сверху  пятна  света,  
А  где-то  слышен  громкий  смех,  
Но  краше  тёмного  рассвета  
Твоих  глубин,  что  без  ответа,  
Меня  тянули  ниже  всех,  
Морская  пасть  -  мой  сладкий  грех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285168
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Юхниця Євген

В «бедном шике» осени, Тренде уже с лета

Из  осенних  листиков-рассказов,
 обронённых  давней  знакомой                        .

В  «Хлебном»,    в  полдень  быстрый,
С  офисов,  одетые,
В  модничем  изыске,
Мы  -  авторитетные!
В  замшах  дерзских,  в  кожах
Мятых  и  зернистых.
...Бабушка  там,  тоже
Хлеб  купила,  быстро,
Но...не  уходила,
Чуть  застыв  уныло.

Стыдно  мне...неловко,
В  жгучем  фиолете  -
В  «бедном  шике»  осени,
Тренде  -  уже  с  лета,  
...Рядом  одиноко
Бабушка  молчит.
Мнёт  платок  и  про́седи.
Мы  ей  –  богачи.

             05.10.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284599
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Franklina13

Пам’ятай

На  обрії  палкої  мрії,
Для  вічних  цілей  ти  живи.
Та  пам’ятай  слова  надії  –  
Їх  в  нашім  серці  не  знайти.
Не  вір  зрадливим  наріканням
І  рівно  голову  держи.
Мабуть,  не  має  більш  страждання,
Ніж  не  любити  у  житті.
Уперто  цілей  добивайся,
Палко  кохай  свій  рідний  край.
Але  не  смій,  не  зазнавайся,
Сім’ю  свою  не  забувай.
Адже  коли  настане  смуток,
Вони  підтримають  тебе.
І  ти  не  зможеш  більш  забути  –  
Таке  от  щастя  в  тебе  є.
Тому,  хутчіш  біжи  до  мрії,
Про  свою  вічність  не  кричи.
Та  пам’ятай  слова  надії,
Їх  в  нашім  серці  не  знайти.
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284301
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2011


Юхниця Євген

А я хожу в ту пиццерию вновь и вновь

Солдату,  ожидаемому  Викторией  –  посвящается!

В  армию  из  пиццерии...

А  он  и  верит  и  не  верит,  что  дождусь.
Слова  последние  хоть  помнит,  наизусть?
...В  казарме    некогда  скучать  да    изводиться!
Что  вспоминать  нам  ту  несъеденную  пиццу...

А  я  хожу  в  ту  пиццерию  вновь  и  вновь,
Где  нет  хмеля́щих  наших  вкусных  коньяков.
Ему  на  плац  передаю  сквозь  шум  и  гам,
Что  он  там,  в  армии  –  не  сам,  не  сам,  не  сам...

18.09.11  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281982
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Юхниця Євген

Ну видрав, видрав з мене, викляньчив те слово

Ну  видрав,  видрав  з  мене,  викляньчив  те  слово!
В  загрозі-ввічливості  –  будь  завжди  готовим...
Раніш  прив`язували  до  галер  –  рабів.
Джгуто́м-словами  ниньки  в`яжуть,  в  боротьбі.

У  гори  струсні  –  не  йдемо́  ж,  як  обіцяли,
При  землетрусі  десь  у  дев,ять  з  гаком  балів.
То  на  Ай-петрі  землетрус  -  помітний  лихом.
А  як  у  грудях  землетрус  –  брехня  і  вигад...

Неначе,  штопором  пронизуються  скроні  -
Хоч  там  калічься  ти  у  «сло́вному  полоні».
Тепе́рки,  в  лідерах  наук  –  переконання  -
Як  досягать  прицільно  згод  та  обіцянок!
                                               
                                                       14.09.11  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280695
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011


Невгамовний

Не плачьте…

Не  провожай  меня,  моя  любовь,
Ты  стала  мне  совсем  не  интересна,
Благодарю  тебя  за  то,  что  честно
Ушла
И  не  согреешь  больше  кровь.

Не  плачьте  обо  мне,  мои  друзья,
Фальшивый  нотный  ряд  уже  не  нужен,
Я  чувствую,  что  голос  мой  простужен
И  песни  о  любви  пою  не  я.

Не  отражайте  небо,  зеркала,
С  надеждою  увидеть  птичьи  стаи,
В  душе  -  лишь  звон  разбитого  стекла
И  мёртвый  лист  печально  пролетает.

Наверное  прольётся  много  слёз
О  том  что  не  сбылось,  не  получилось,
В  мгновеньи  свыше  -  жизнь  отобразилась,
А  я  это  воспринял  не  всерьёз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279448
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011


Юхниця Євген

Нам всё же помнить, если просят помнить?

Летят  заветы-финки:  «Помни!  Помни!...»
Как  будто  в  спину    кровник  ядом  стонет...
Ну...  если  кто-то  просит,  то  наверно  -
Обязаны  мы  помнить  чих  легенды?
Костёрный  дым  горящих  наших  действий
И  потный  опыт  сглаживаний  с  лестью...
Обязаны  мы  помнить  кадры  хроник,
Где  каждый    -  восседал  на  чуждом  троне?
Где  падал  неуклюже  и  сердился,
Об  пол  царапал  в  ссадины  ключицы,
Сарказмами    стрелял  из  арбалетов,
Прилюдно,  целясь  в  мякоть  по  раздетым.
Вновь  облачал  в  шершавое  и  колкое,
И  невпопадом  ахая  и  окая...

Нам  всё  же  помнить,  если  просят  помнить?
Иль  сбросить  в  урну  пепел  на  перроне?

                                                     01-02.09.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278212
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011


cergey7mat

Верлюбвиум

Я  пью  тебя
Из  влажных  губ
Как  чашу
Наполняя  сердце
Из  амфоры  вина
Твоих  желаний

И  пьяный  мёд
Нектар  богов
Твоя  любовь
Мне  утоляет  жажду
 
И  вдохновляя  на  стихи
Взрывает  душу
Семирамидой  страсти
Сергей  Мат  00г

Ты  шлюха
Королева  всех  блядей
Любить  тебя
Мне  глупо
Желать
Позволено  любому
Даже  взять
Но  боже  мой
Какая  пруха
Иметь  тебя
Сегодня
Завтра
И  вчера
             00г
Ты  принцесса
Дофина  пылко-знойной  крови
Тебя  любить
Глупцу
Желать  издалека
Несмея  тронуть
Даже  взглядом
Недостижимую  мечту
Но  боже  мой
Какой  подарок
Узреть  тебя
Однажды
Утром
И  потом

Ты
             божество
Сам  ангел  воплоти
Крылатой  неги
Парящей  облаками
Мне  глупо
Не  желать  тебя
Но  любить
Зачем
Когда  дано  иметь
В  любую  ночь
И  наконец  устать

Но  чёрт  возьми
Какого  беса
Вот  ты
Передо  мной
Мой  храм
Аве  Мария
Алтарь
Аминь
И  паперть
Сергей  Мат  02г

В  тот  день
На  улицах  Парижа
Французской  революции
Когда  король
И  королевы  голова
Под  гильотиной  отлетела
Определив  судьбу  всех
Будущих  монархий
Сей  грозный  знак
Поднял  палач
Над  площадью  ретивой
Глаза  открыла
В  последний  раз
Низверженная  королева
И  устремив
Свой  взгляд
В  безумную  толпу
Увидела  Париж
В  потоках  крови
Утопили  совесть

И  белая  конкарда
Покраснела  от  стыда
             95г
             08г
В  тот  день
На  улицах  Мадрида
Когда  быки
Свалив  с  корриды
Промчались  тучей
По  королевской  мостовой
Ломая  кости  и  барьеры
Гонясь  за  перепуганной  толпой
Копытом  отбивая  кастаньету
Смешали  в  пыль
Вино  и  кровь
В  пылу  разгоряченных  тел  и  туш
В  жаре  кровавого  заката
Душа  радела
Празднику  фиесты
И  кровь  кипела
В  памплонских  жилах  матадора
Лишая  чар  принцесс  Мадрида
             00

В  тот  день  на  улице
Тех  самых  фонарей
Искал  я  девушку
Мечты  своей
Сергей  Мат98г

Твоя  спина  как  будто  русло
А  плечи  стройные  пороги
Твою  ключицу  расцелую
Обняв  мостами  берега

Волнуя  груди  под  рукою
Я  сладкой  неги  выпью  чистоту
В  экстазе  окунаясь  с  головою
С  тобою  в  каплю  обернусь
           
И  талии  изгиб  изящный
Ищу  ладонью  закрыв  глаза
Излучиной  перетекает  плавно
В  упругих  бёдер  крутые  берега

На  шее  плещет  водопад  волос
Водой  сквозь  пальцы  ускользая
Влекомый  трелью  родников
Вдыхаю  аромат  сырых  болот

Твои  колени  словно  мели
Лавирую  меж  них  шутя
Но  вот  в  стремнину  попадаю
В  водоворот  вокруг  пупка

И  в  быстрине  течения  кружа
Ныряю  в  губы  языком
Тону  и  безнадёжно  понимаю
Уйду  на  дно  и  не  вернусь

Ты  всё  и  вся  ты  плоть  вода
Исконно  близкая  родимая  река
И  в  брызги  мир  под  плавниками
И  в  сердце  капелька  дождя

Моё  же  пламенем  объято
И  лунным  блеском  пронзено
Отраженно  в  озёрной  глади
Сиянием  любимых  глаз




Я  как  мальчик  отпускаю
Кораблик  плавать  по  Неве
Ты  как  девочка  смеешься
Раскинувшись  на  белой  простыне
Небрежно  в  небо  упирая
Ночного  Питера  мосты
А  я  как  баржа  протискаюсь
Вскользь  литейной  и  стрелы


И  весло  в  волну  вонзаю
Ударяю  сердце  в  горизонт
Ты  моя  любовь  земная
Подниму  тебя  на  борт
Мы  дойдём  до  небокрая
Сложим  вместе  паруса
И  махнув  крылом  из  рая
По  верёвке  задерёмся  в  небеса
Сергей  Мат  08г

Я  вас  молю
Мой  милый  ангел
Не  гневите
Спокойствие  изнеженных  сердец
Изысканная  шпага
Побед  блестящих  Дон  Хуана
Давно  в  коллекции  пылится
И  сломано  моё  копьё
Но  сердцевина  острия
Жива  и  кровоточит

Вы  маленький  чертёнок
Сладкая  желанная  мишень
Единственная  цель  моя
Под  маской  добродетели  сокрыта
Молю  отдайте  ночь
Она  вам  не  нужна
А  мне  дороже  жизни
В  последний  раз
В  который  мне  не  счесть
Послушайте  меня
Подчинитесь  чувству
Условностей  оковы
Бросьте  на  пол  смело
Вслед  за  роскошным  платьем
С  вызывающим  разрезом
Стакан  наполненный  любви
Уста  испачкав
Роковой  усмешкой
Испейте  до  конца
Простую  воду  обращая
В  хмельной  кагор
Изысканный  глоток  вина

За  обручальное  моё  кольцо
Молю
Меня  вы  не  вините
И  за  свои  оковы  тоже
Ведь  жизнь  пуста
И  опостыла
На  сотню  лет  вперёд
И  выбросить  в  окно
Решительно  готов
Тряпьё  воспоминаний
Лохмотья  лет  былых
Ненужный  груз  обид
И  вслед  за  всем
Искомканное  тело
Тисками  прожитых  годов
Бездушной  чёрствой  куклы
Небрежно  брошу
Под  каток  семьи
Привычных  дрязг
Дурацких  неурядиц

Молю
Милейшее  создание
Мосты  не  жгите
Пощадите  дурака
Границ  отчаянье  не  знает
Я  буду  ползать  на  коленях
В  ногах  валяться  и  вопить
Дарить  цветы
Вымаливать  прощенье
Мужскую  гордость
Сложу  как  крылья
И  камнем  упаду
Как  ястреб  настигая  жертву
Не  упусти  малыш
Свой    шанс
Вписаться  в  книге
Моих  трофейных  прегрешений

Молю
Лишь  милый  вскрик
Врасплох  застигнутой  добычи
Ласкает  слух  любуя  взор
Слегка  запятнанным  бутоном
Как  сорванный  цветок
Срываясь  с  мокрых  губ
Таинственной  улыбкой
Кидает  одинокий  светлый  луч
На  камень  брошенного  алтаря
В  забытом  пантеоне  сердца
Даря  последнюю
И  зыбкую  надежду
Сергей  Мат08г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278295
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011


Журавка

ТЕНЬ

Будут  руки  искать,  будут  помнить  еще.  
Будут  губы  молчать,  вздыхая!  
С    тишиной  в  полной  тьме  ни  о  чем,  ни  о  чем...  
По  глубинам  души  порхая.

Все  с  начала  опять.  Вдох  и  выдох  –  огонь,
Но  не  дрогнет  в  ответ  планета!    
Ожиданием  сердце  измучив,  не  тронь.  
Будут  губы  молчать  об  этом!  

На  века!  На  века  этих  глаз  нежный  плен.  
Нет,  побегом  спастись  -  напрасно.    
Только  тень  в  тишине  отбиваясь  от  стен  
Станет  снова  на  все  согласной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277962
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2011


Невгамовний

Сила кохання

Складний  і  довгий  шлях  кохання,
Згадай  -  як  думка  до  світання  нас  полонила  і  вражала  -
Що  я  хотів  -  то  ти  бажала.

Я  обіймав  тебе  думками,  
А  ти  чарівними  словами  мене,  кохана,  дивувала,
В  обіймах  щастя  засинала.

Безхмарного  життя  немає,
І  ніжна  музика  не  грає  в  серцях  закоханих  весь  час...
Таке  бувало  і  у  нас.

Я  прочитав  в  твоїх  очах
Любов  і  біль,  бажання  й  страх.
Незрозуміла  дивна  сила  наблизила  нас  й  віддалила,
Як  зірка  серце  спалахнуло,
І  нам  здалось,  що  все  минуло...

Але  життя  -  це  дивна  річ,
В  усьому  світі  день  і  ніч  бурлять  кохання  поєдинки,
І  мріють  всі,  хоч  на  хвилинку,  потрапити  у  вир  подій  -
Бажань  і  радісних  надій..

А  ще  сказати  я  хотів,  
Що  не  дарма  тебе  зустрів,
Що  пісня  щастя  і  любові  іще  звучить,
І  мимоволі,  перегортаючи  сторінки  тих  днів,  яскравих  як  картинки,
Я  день  і  ніч  тебе  благаю  -  кохай  мене,  як  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275244
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011


Олеся Шевчук

Ангел поруч ( У співавторстві з Осіння тінь=)

«Мамусю,  скажи  мені,  де  ти?»  -  спитала  дитина  у  неба,
   Піднявши  голівку  доверху…  і  крапля  упала  сльози…
   «Чому  Ти  піднялась  до  Бога,  лишивши  мене,  моя  нене?»
   Лиш  тихо  вітер  на  вушко  шепоче:  «Голубко,  прости…

   Чи  з  власної  волі  могла  я  покинути  своє  дитятко?
   Чи  легко  тебе  залишати?  Чи  серце  моє  кам’яне?
   Та  вибору  доля  мені  не  далА,  моє  рідне  малятко,
   Мій  янгол  у  щасті  та  в  горі  завжди  із  тобою  буде».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271048
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 14.08.2011


hronik

Вечірня прогулянка

Люблю  з  тобою  я  гуляти  по  центрах
І  лазити  по  Львову,  на  Високий  Замок,
Підзамче  оглядати  у  його  казках,
Розказувать  історії  новий  уламок.

Гуляти  тихо  у  осяянні  вогнів,
Шукати  прихистку  вечірньої  маршрутки  -  
Раніше  цього  я  не  розумів,
Бо  серце  роз'їдала  всебайдужа  трутка...

13.08.2011  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274954
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2011


Г. Король

Парк на двоих

Играет  вальс,    кружится  снег,
И  сверху  вниз  –  лиловый  свет.
Ах,  как  хочу  я  жизни  бег
Вернуть  назад  на  тридцать  лет.

Там  был  и  вальс,  и  легкий  снег,
И  блеск  огней  в  глазах  твоих,
Лиловый  свет,  лиловый  мех
И  снежный  парк  лишь  на  двоих.

Я  в  бело-снежной    кутерьме
Ловил  твой  смех,  ловил  твой  взгляд.
И  в  той  лиловой  полутьме
Снимал  твой  царственный  наряд.

Играет  вальс,  кружится  снег,
Вновь    сверху  вниз  –  лиловый  свет.
Ах,  как  хочу  я  жизни  бег
Вернуть  назад  на  тридцать  лет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273736
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011


команданте Че

о тебе. без нас и с|лов

ты  дышишь  чаще  меня
потому  что  /не/  живешь
/зе/мной/
жизнью.
мы  в  разных  часовых  поясах
и  вселенных.
гранулы  газированного  дождя
/скатываясь  по  моему  телу/
тебя  пьянят.
другая  фактура  кожи  и  покрой
/глаз/  не  такой
как  у  людей.
мысли  путаются
в  сатиновых  волосах
и  венах.
Весна  уступает
свое  место  /тебе/  Зиме
и  всем  теплее
в  присутствии  Тьмы
которую  ты  генерируешь
из  Света
/без  Конца/
испытываешь  оргазм
от  проникновения
в  свое  энергетическое  поле
и  /божественную/  ауру
кладбищенских  крестов.
воспитываешь  цветы
мысленно  и  медитацией
придаешь  значение
всему  сущему
/и  бренному/
которое  /в  тебе/
тлеет.
когда  я  говорю  о  Тебе
ты  говоришь  «Мы»
взаимнозаменяе«Мы».
нам  недостаточно  нас
для  полного  понимания
наверно  поэт/ому
придумываем  имена  и  па/роли
имеем  лишь  одну  «веру  в»
одного  Себя

без
/лишь
них/

слов
нот
слёз
.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273704
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2011


Андрій Бабич

Дикунка…

Дикунка…  Просто,  -  навіжена…
Таких  давно  нема  на  світі.
Не  пригорнулася  до  мене,  
А  в  шкіру  увігнала  кігті.
Не  просто,  ніжно  цілувала:  
Без  солі  б,  з’іла  і  без  перцю.
Тебе,  якраз,  -  не  вистачало
Моєму  змученому  серцю.
Ще  не  прочитана  сторінка,  -  
Злетіла  птахою  у  небо…
Ти  не  дикунка.  Просто,  -  жінка,
Яку  –  не  відпущу  від  себе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273454
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011


Повзик Рома

Індія

Вже  пізно  занадто  дивитися  в  небо,
 пити  очима  блакить  океану...
 Зникають  і  друзі,  і  Всесвіт,  і  все,  бо
 ти  засинаєш  і  бачиш  тумани...

 Або  дочекатись  на  зорі  в  зіницях,
 забути  про  воду,  про  море,  про  ріки...
 Країна  нірвани,  слонів  і  кориці
 сниться  тобі,  опустивши  повіки....

 І  хоч  назавжди  у  тобі  не  лишиться
 цей  спогад  чи  сон,  що  побачив  уже  ти...
 Відчуй  у  повітрі  прянощів  запах...
 Поглянь  -  на  руці  залишились  браслети...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272592
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Наталя Данилюк

Та жінка, що навпроти у вікні

Та  жінка,що  навпроти  у  вікні-
Вона  завжди,немов  когось  чекає...
Гортає  доля  сторінками  дні,
Світанки  зустрічають  теплим  чаєм

Її  самотність.Хто  вона  така?
Кому  дала  обітницю  чекання?
Її  любов-вибаглива  й  терпка,
Була  для  неї  перша  і  остання.

Та  жінка,що  навпроти  у  вікні,
Як  стигла  осінь,зрілістю  налита,
Вона  завжди  всміхається  мені
І  посмішка  її-така  неспита!..

Вона  не  знає,що  то-суєта,
Ранковий  гамір,натовпи,затори...
За  друга  має  білого  кота,
Про  все  на  світі  з  ним  вона  говорить!

А  він  клубочком  ляже  біля  ніг
І  щось  крізь  сон  тихесенько  муркоче...
Отак  минають  ранки  їх  сумні,
Впадаючи  в  глибоке  русло  ночі.

Гортає  доля  сторінками  дні,
Вони  ж  летять-рутинні  й  безтурботні.
Та  жінка,що  навпроти  у  вікні...
А  може  то  і  є  моя  самотність?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Віктор Нагорний

В тебе много света

Ты  очень  красива,  в  тебе  много  света,
Улыбка,  походка...  Но  важно  не  это.
Успешна,  разумна,  мила,  не  упряма,
К  деньгам  равнодушна  и  к  прочему  хламу.

Ты  скромно,  со  вкусом,  опрятно  одета,
Всегда  аккуратна,  а  манит  –  не  это...
И  совесть  твоя  не  липка,  не  продажна,
Открыта  душа  –  да  и  это  не  важно!

Ты  очень  добра,  тебе  правда  –  дороже.
Тепла  в  твоем  сердце  –  с  избытком...  И  все  же
Опять  повторяюсь  –  в  тебе  много  света...
А  я  тебя  просто  люблю...  не  за  это.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266149
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


kalush

Я люблю!

Я  люблю!  Моє  сонце  в  зеніті,
Наче  з  півдня  подули  вітри,
Я  люблю!  І  на  всім  білім  світі  –
Тільки  Ти,  тільки  Ти,  тільки  Ти.

Я  люблю!  То  співаю,  то  мука,
Хто  Ти  –  сонце,  чи  може  вулкан?
Ох,  яка  це  нелегка  наука
Розпізнати  який  в  Тебе  стан.
 
То  Ти  лагідна,  ніжна  і  тиха,
То  як  плазма  –  готова  знести,
Я  чекаю  то  ласки,  то  лиха,
То  наводжу,  то  рушу  мости.

Ти  така  неповторна  і  різна,
Чи  настарчу  я  збитих  підков?
Може  пізно  мені,  може  пізно
На  Твою  ворожити  Любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266143
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


Юхниця Євген

А зрозумієм - вірші не читатимем

Об  зуб  скреготимо,  повчаємо,  навчаємо,
З  погордою,  і  жалем,  напечаленно...

І  що,  і  хто  -  нам  заважає
Іти  у  свій,  сприймальний  світ?
Скоріше  -  серденько  не  знає,
Де  хвиллєкличе  нас  магніт...

А  зрозумієм  -  вірші  не  читатимем,
Бо    мутно  захлинемося  порадами.

                                             09.06.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264259
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011


КРІПАКОС

Люблю, або 10 віршів за вечір

Горітиме  усе,
Горітимемо  ми,
Вода  твоя  несе,
Мій  світ  в  твої  світи,
Нестримні  почуття,
Віддалась  вся  мені,
Солодкі  відчуття,
Коли  я  у  тобі,
Гойдатися  тілам,
Ці  рухи  у  політ,
З’єдналися  ми  там,
Разом  у  один  світ,
Я  сильно  так  знайду,
Ти  ніжно  віддаси,
Тебе  собі  святу,
Ці  дотики  краси,
Коли  я  на  тобі,
Ти  у  моїх  руках,
Взяла  його  собі,
Відчути  його  смак,
Мій  погляд  затремтить,
Зі  мною  закричиш,
У  тобі  все  горить,
Ти  на  мені  лежиш,
Тримаю  у  вустах,
Тебе  усю  я  маю,
Тобою  їде  дах,
Я  так  тебе  кохаю.


23,05,2011


Капають  мої  думки  тобі,
Дихають  мої  слова  тобою,
Відчувати  цю  красу  собі,
І  радіти  що  ти  є  зі  мною,
Бачити  і  чути  голос  твій,
Очі  і  їх  погляд  упіймати,
І  тепер  він  буде  тільки  мій,
Я  тебе  одну  буду  кохати.
Тепло  коли  разом  ти  і  я,
У  вустах  цілунком  зупинитись,
Ця  усмішка  є  тепер  моя,
І  на  неї  хочу  я  дивитись,
У  долонях  гладити  тебе,
Лагідно  і  вже  не  відпускати,
Моє  сонечко  спустилося  з  небес,
Світлом  щоб  в  житті  для  мене  стати.


23,05,2011

Серце  з  грудей  виривається  ніжно,
Я  розстеляв  для  нас  двох  наше  ліжко,
Сніжна  білизна  і  в  ній  твої  ніжки  -
Буде  назавжди  любов…
Хочу  кохати  твоє  гарне  тіло,
Я  запалю  щоб  усе  там  горіло,
Полум’ям  кольору  солодко-білого  -
Щоб  закипала  в  нас  кров…
Небо  відчує  нестримні  всі  крики,
Дихай  бажаннями  сильно  і  тихо,
Світ  наш  на  двох  став  занадто  великий  -
Хочу  тебе  мати  знов…
Твої  цілунки,  жагу  не  спинити,
Спраглий  тобою,  тебе  буду  пити,
Я  вже  не  можу  без  тебе  любити  -
Все  це  між  нами  любов…


23,05,2011

Скажи  що  мене  ти  любиш,
Скажи  що  мене  ти  кохаєш,
Так  ніжно  мене  приголубиш,
Коханим  мене  називаєш.
Скажи  що  ти  в  мене  єдина,
Скажи  що  ти  моє  кохання,
Народимо  разом  ми  сина,
Моє  найпалкіше  бажання.
Скажи  що  я  тобі  потрібний,
Скажи  що  без  мене  не  сила,
Для  тебе  я  став  уже  рідний,
Мене  ти  всього  полюбили.
Скажи  говори  хочу  чути,
Скажи  що  мене  ти  жадаєш,
Для  тебе  я  став  дуже  любий,
Твій  хлопчик  якого  кохаєш.
Скажи  моя  дівчинко  мила,
Скажи  що  ти  хочеш  це  мати,
Для  мене  ти  дуже  красива,
Я  буду  тебе  лиш  кохати.


23,05,2011

Ти  віриш  у  наше  щастя,
У  наші  написані  долі?
Моя  радість  скажи…
Щоб  сонцем  для  тебе  піднявся,
Цвісти  на  моєму  полі,
Тобою  у  серці  сніжить.

Я  бачу  красиві  ці  очі,
Вуста  божевільно  нестримні,
Лише  мені  розкажи.
У  снах  засинаю  щоночі,
До  тебе  на  крилах  прилину,
Ти  мені  свій  світ  покажи.


Я  хочу,  я  хочу  любити,
Я  хочу  з  тобою  нам  жити  -
Моє  серце  твоє.
І  душу  тобі  говорити,
Солодку  тебе  усю  пити,
Ти  є  світло  моє.

Єдину  тебе  всю  кохати,
Тримати  найближче  до  себе,
І  тепер  назавжди.
Щоб  тіло  твоє  цілувати,
І  бути  лише  біля  тебе,
Скажи  всім  любов  розкажи.


23.05.2011

У  кріпака  завжди  було  дві  теми,
Правда  суспільству  і  своя  любов,
Висвітлював  часто  різні  проблеми,
Ганяв  із  мозку  в  друге  серце  кров.
Держава,  в  ній  закони  і  свобода,
Кохана  ніжна  дівчинка  його,
Хотів  він  волі  для  цього  народу,
Любов  для  серденька  бажав  свого.
Писав  рядки  римовані  віршами,
Розповісти  на  цей  маленький  світ,
Своїми  поділитися  думками,
Щоби  побачили  усі  його  політ.
Люблю  -  в  коханні  щиро  зізнавався,
Не  вірте  у  обман  розкрийте  очі,
Він  кріпаком  багато  називався,
І  інше  бачив  в  снах  своєї  ночі.



23,05,2011

Хочу,  хочу  тебе  пити,
Хочу,  хочу  тебе  чути,
Цілувати  і  любити,
Лиш  для  тебе  сонцем  бути.
Говорити:  ти  моя  красива,
Моя  дівчинка,  моє  життя,
У  обіймах  моїх  ти  щаслива,
У  моїх  пливеш  ти  почуттях.
Я  тебе  люблю,  тебе  кохаю,
Хочу  бути  там  де  будеш  ти,
Квіточкою  тебе  називаю,
Ти  є  світло  у  мої  світи.
Моє  небо,  мої  ясні  зорі,
Ти  повітря  і  моя  вода,
Річкою  плисти  в  твоєму  морі,
Ти  моя  прекрасна  і  свята.
Подих  вітру,  подих  насолоди,
Запах  щастя,  всі  смаки  життя,
У  коханні  мої  нагороди,
Лиш  для  тебе  мої  почуття.
Вірю  знаю  і  тобою  жити,
Відчувати  -  ти  у  мене  є,
І  тебе  одну  тільки  любити,
Я  тобі  подарував  серце  своє.


23,05,2011

Шалена  ніч  кохання,
В  нестримних  почуттях,
Твої  мої  бажання,
В  жагучих  відчуттях,
Цілунки  божевільні,
І  рухи  всі  пливуть,
В  коханні  стали  вільні,
Тіла  наші  живуть,
Летять  перетікають,
І  знов  переплелись,
Вони  самі  кохають,
Любов’ю  зайнялись,
Ще  далі  і  ще  більше,
Відчути  всю  тебе,
Багатство  твоє  ніжне,
В  тобі  мати  себе,
Від  дотиків  розтану,
У  запахах  згораю,
Гойдаю  я  кохану,
Її  усю  кохаю,
Собою  наливаю,
Стисну  в  своїх  руках,
Всі  звуки  відчуваю,
І  погляди  в  очах,
Бажанням  не  спинятись,
Хоче  іще  робити,
Кохатися  й  кохатись,
Любитися  й  любити.


23,05,2011

Я  тебе  хочу  цілувати,
Зім’яти  всю  тебе  руками,
І  цілу  ніч  тебе  кохати,
Щоб  ми  з’єдналися  тілами,
Солодкі  дотики  до  шкіри,
Цілунки  ніжні  в  твої  груди,
Щоби  у  пристрасті  летіли,
П’янкими  ласками  усюди,
До  божевілля,  до  не  можу,
Іще,  іще  -  я  так  бажаю,
Відчути  насолоду  кожну
Твою,  я  у  тобі  літаю,
Разом  кохання  запалити,
В  любові  поряд  потонути,
В  тобі  собою  тільки  жити,
Тебе  до  себе  пригорнути,
Мій  світ,  мої  усі  планети,
Твій  хлопчик  у  тобі  живе,
Про  дівчинку  мою  куплети,
Люблю,  люблю  лише  тебе.

23,05,2011

Я  тобі  подарую  себе  на  початку  літа,
Нехай  сонце  твоє  моє  серце  засвітить,
Своїм  тілом  тебе  у  обіймах  зігріти,
І  між  ніжок  твоїх  в  насолоді  горіти.

Я  тобі  подарую  свій  світ,  свою  казку,
Зацілую  тебе  до  нестями  відразу,
Ти  відчуєш  на  тілі  мою  ніжну  ласку,
Я  тобі  лиш  вірші  про  кохання  розказую.

Я  тобі  подарую  любов  в  день  і  зранку,
Я  в  тобі  буду  мати  дружину  й  коханку,
Будеш  світлом  моїм  і  для  мене  світанком,
А  я  ключиком  буду  ти  моїм  замком.

Я  тобі  подарую  свої  щирі  очі,
Відчувати  тепло  твоє  кожної  ночі,
І  робити  з  тобою  кохання  охоче,
Я  бажаю  тебе  і  усю  тебе  хочу.

Я  тобі  подарую  своє  світле  небо,
У  вустах  відчувати  твій  смак  мені  треба,
Я  не  можу  у  світі  вже  жити  без  тебе,
Я  цю  зірочку  бачу  лише  біля  себе.


23,05,2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261382
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 10.06.2011


d.gaver

Мой милый шрам.

Под  ночным  небом  ,  тихо  минуты  таяли  
Мы  тогда  еще  не  знали  ,  что  друг  друга  заняли
Обьеденив  мечту,  сжимая  руку  в  руке
Пустив  свои  печали  плыть  по  реке.

Звезды  нам,  шептали  о  любви…
Думать  о  чем  то  другом  мы  просто  не  могли
Нам  не  нужен  был  мир,  нам  не  нужен  был  рай
Это  как  сладкий  сон,  its  our  life…

В  твоих  глазах,  я  видел  нежности  прилив
Я  люблю  тебя    малыш,  that’s  why  I  live…
Твой  сладкий  шепот  пробуждал  во  мне  грозу,
Без  твоего  дождя,  я  уже  не  проживу…

Ты  подарила  мне  солнце,  подарила  мне  небо,
Весь  этот  мир  был  тобою  сделан
Всего  лишь  пару  слов,  и  я  в  твоем  плену,
Из  которого  бежать,  просто  не  хочу…

Ты  оставь  меня  ,  навеки  там…
Пускай  слезы  по  щекам,  но  я  тебя  не  отдам
Мой  милый  шрам,  со  мной  ты  навсегда…
Помни  обо  мне  и  знай,  ты  не  одна!!!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262869
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011


d.gaver

мечта.

Я  написал  твое  имя  у  себя  на  ладони…    Просто  имя  твое  так  прекрасно…
Я  боюсь  признаться  в  любви…Тебе…  Ведь  любовь  это  слишком  опасно…
Где  кончается  небо  ...  Начинается  рай…  Я  там  жду  тебя  каждые  сутки…
Я  люблю  тебя  …    Так  и  знай…  В  моем  сердце  цветут  незабудки…

Я  знаю,  однажды…  Вдруг  увижу  тебя….  Ты  мила,  и  весною  одета…
Ты  протянешь  мне  руку,  глазами  любя…  Мы  танцуем  с  тобой  до  рассвета…
 И  прижавшись  к  груди  ,  ты  почувствуешь  мир…    Там  всё,  живет  лишь  тобой…
Поцелуешь  меня,  ведь  ты  все  поняла…  Растворишься  и  станешь  мечтой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262853
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011


Евгения Колчина

Закоханий.

Закоханий…  Та  що  казати...
Напевно  я  приречений  страждати.
Страждання  що  вбиває,  суцільне  як  суцілля,
Важке  і  не  приємне,  як  похмілля…

Je  vous  le  dis,  Irene
Je  t’aime!  Est-ce  un  problem?
Le  desespoir  est  l’element,
C’est  ma  raccommodement...

Безмежна  кількість  почуттів,
Глибоких  і  п’янких,  як  дух  морів….
Я  ловлю  їх,  сплітаю.
Виходить  щось  заплутане.  Не  знаю…

Проститись  хочу  і  піти.
Про  все  забути!  І  втекти,
І  бігти,  бігти  без  зупинок,
Хоч  все  життя.  Життя  –  годинник…

А  потім  –  впасти  від  безсилля…
Померти  раз..  і  вдруге…
До  чого  всі  зусилля?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262708
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2011


Віктор Нагорний

Дзвінка, маленька, в оченятах – є

Дзвінка,  маленька,  в  оченятах  –  є!
Щебече  –  з  толком,  літери  цікаві...
До  сенсу  бути  –  ставлення  своє...
Приємно  спілкуватися,  на  каві.

Живе  у  творчих  довгоплинних  снах,
Не  пізнає  гріха  у  білім  ліжку.
Їй  мало  часу  у  коротких  днях.
Додати  б  не  третину,  а  хоч  трішки...

Все  начебто  чудово,  безліч  стяг...
Манери,  одяг  –  вишукана,  стильна…
І  лише  сум  у  молодих  очах
Розказує,  що  її  серце  –  вільне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260917
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011


Исаак

К свадьбе золотой* не подошли…

(Из  цикла  «Мемориал  любимой»)

К  свадьбе  золотой*  не  подошли
вместе  мы  с  тобой.
Что-то,  знать,  родная,  не  учли
мы  перед  бедой.

Да  и  разве  в  силах  всё  учесть?
Не  всегда  предскажешь  даже  дождь.
Неожиданно  всегда  приходит  смерть,
Даже,  когда  ждёшь.

Но  обычно,  кто  же  ждёт  её?
В  мыслях  вечны  мы.
Потому  сейчас  моё  житьё  –
зеркало  вины,
что  не  смог  я  всё  предусмотреть:
быль  –  не  по  уму.
Забрала  тебя,  нежданно  смерть,
может  потому?

Не  пришли  мы  к  свадьбе  золотой,
чтоб  рука  в  руке.
Друг  мой  вечный,  друг  мой  дорогой,
я  в  тоске.

*  А  вот  знакомые  приглашают
       на  свой  золотой  юбилей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259836
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011


Alexander Marchuk

Я бачив янгола…

Я  бачив  янгола  у  сонячному  світлі,
У  світі  там  де  небо  голубе,
Там  де  дарують  щастя  людям  –  діти,
Де  літо  цвітом  юності  цвіте…

Я  бачив  янгола,  що  небом  хтів  літати,
І  дарувати    сонячну  любов,
Небесних  крил  йому  не  обірвати,
Яскраві  фарби  плинуть  через  кров…

Я  бачив  янгола,  що  щастям  буде  жити,
Сміятися  немов  у  перший  раз,
Він  мріє  небесами  полетіти,
Навчити  посміхатись  вас  і  нас…

Я  бачив  янгола  у  місячному  світлі,
У  світі  там  де  море  голубе,
Життя  прекрасне  треба  лиш  хотіти,
Сміятися  й  радіти  що  живеш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259337
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 13.05.2011


Evgenij_Kedrov

Княгине

Среди  толпы  я,  вдруг,  приметил  
Её,  как  лебедь,  что  плыла,  
Как  мне  понравилась  она,  
Как  лик  её  красив  и  светел…  

В  непринужденном  её  шаге,  
Осанке  –  царская  краса,  
Улыбка  –  нежная  роса,  
Все  не  опишешь  на  бумаге…  

И  грацией  полны  движенья,  
И  строен,  строен  еще  стан,  
Себе  я  поражаюсь  сам,  
Но  Ей  пишу  стихотворенье…  

Порода  чувствуется  в  ней,  
Великолепие  былое,  
Есть  в  этой  женщине  такое,  
Сказать,  от  княжеских  кровей…  

Теплом  сияет,  добротою,  
И  нерастраченным  огнем,  
Её  кто  видел,  покорен,  
Был,  я  уверен,  красотою…  

Её  красивые  глаза,  
Как  в  омут  тянут  безысходно,  
Её  бы  к  Рубенсу  в  полотна…  
Неописуема  краса…  

Во  всем  люблю  я  красоту,  
Гармонию  Земли,  Природы,  
И  женщин  вот  такой  породы,  
Пик  совершенства,  высоту…  

Как  ослепительна,  желанна  
В  своем  соку  была  она,  
Любовью  всех  окружена,  
И  в  ней  купаясь  непрестанно…  

Желаю  Вам  на  долги  лета  
Себя  такою  сохранить,  
По  жизни  так  лебедкой  плыть,  
Быть  вдохновением  поэтам!!  

28.04.2011г.  г.Трускавец  

©  Евгений  Кедров,  2011
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-205060/20110508

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258628
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011


Вячеслав Романовський

УТІКАТИ?. .

Утікаю  від  тебе,  від  себе,  від  літ...
                                                         Володимир  Калашник.


Утікати?
                     Якби  тілько  знати  куди?
Завірюха  вишнева  тримає  в  полоні.
І  на  губи  гарячі,  і  очі  солоні
Осідає,  як  смага,  намул  гіркоти,
І  одцвіття  лягає  на  чуб  і  на  скроні.

Зоставатися?
                                   Сил  моїх  більше  нема  -
Боронити  себе  сам  од  себе  не  можу.
А  тебе  то  ласкаву,  то  надто  вельможну
Віднімає  у  мене  весна,  відніма,
І  сміються  у  вічі  літа  переможно.

Буду  жити,  як  жив.
                                                     Жаль,  що  травень  розтав
Завірюхою  цвіту,  що  осінь  так  близько.
Непоборна  ж  любов  в  серце  променем  бризка,
Знову  душу  нестиме  у  пахіт  отав
І  радітиме  спрагло,  як  юна  берізка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257751
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 06.05.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2011


Богдан Духевич

О, милая…

О,  милая,  ты  полюби  меня  руками,
Играя  с  кожей,  словно  с  полотном.
И  нарисуй  на  мне  корабль  с  парусами,
Который  тонет  где-то  за  окном.

Ласкай  же  руки  ты  мои  как  будто  сладость,
Кусай  до  крови,  словно  ты  вампир.
Дари  своими  пальцами  шальную  сладость,
Предчувствуя  как  исчезает  мир.

Не  останавливай  это  безумье  плоти,
Сходи  с  ума  и  пробуждай  немой  вулкан.
О,  страстная,  твоя  рука  меня  изводит,
Мы  поднимаемся  все  выше  к  небесам.

Исследуй  скрытно  все  мои  изгибы  тела,
Срывай  с  меня  одежды,  я  украду  твои...
О,  жгучая,  ведь  ты  уже  давно  вскипела,
Иди  скорей  ко  мне,  и  о  пощаде  не  моли...

(несуществующей)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255789
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 24.04.2011


Любов Іванова

ВОЛЧИЦА. .

Режет  небо  огневом  зарница,
бьют  раскаты  грома  над  землей.
На  опушке  гордая  волчица
издает  последний  дикий  вой.

Верила  любимому  и  знала
в  чувствах  и  любви  звериной  толк.
А  теперь  страданья  принимала
от  того,  что  предал  ее  волк..

Из  груди  израненной  струится,
алым  ручейком  стекая  кровь.
Воет  одинокая  волчица,
жизнь  отдать  готова  за  любовь..

И  казалось  -  вечно  будет  длиться
над  землей  и  небом  этот  вой.
Стихло  все..  и  гордая  волчица
в  лес  уходит  черною  тропой..

Ей  бы  в  это  время  помолиться,
но  упала  на  холодный  мох.
Все  простила  верная  волчица,
издавая  свой  последний  вздох..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11104078561

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252318
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 07.04.2011


chepacabra

Прощавай

Ти  всім  учора  була  ще  для  мене,
Й  сьогодні  також  ти  для  мене  -  все,
В  мені  ти  завжди  будиш  те  шалене,
Котре  мене  під  небеса  несе.
З  тобою  лиш  відчув,  що  варто  жити,
Бо  часто  не  для  себе  живемо.
Ми  треба  тим,  що  хочуть  нас  любити,
Їм  частку  свого  серця  даємо.
Ту  частку  я  тобі  віддав  й  не  можна
Забрати  вже  тепер  її  назад.
Бо  лишиться  моя  душа  порожня,
Неначе  без  дерев  фруктовий  сад.
Без  тебе  вже  не  можу  існувати,
Бо  душу  я  свою  тобі  віддав.
Тебе  поклявся  я  не  відпускати,
Бо  лиш  тебе  по-справжньому  кохав.
Як  важко  мені  було  -  пам'ятаєш?
Змиритися  з  жорстокістю  людей.
Можливо,  навіть  ТИ  не  уявляєш,
Як  палить  сміх  ненависних  очей.
Як  важко  відчувати,  що  самотність
Перетворилась  в  спосіб  вже  життя.
Душі  та  монотонна  одинокість,
Котра  кида  людину  в  небуття.
Як  важко  мені  було  не  зважати
На  підлість,  на  підступність  і  на  зло,
Котрі  життю  почали  заважати,
Їм  треба  було  ще  життя  мого.
Я  був  готовий  їм  його  віддати,
Але  тоді  з'явилась  в  мене  ти.
Мене  навчила  ти  тоді  прощати,
Й  себе  в  новому  стані  віднайти.
Я,  мабуть,  був  тоді  самим  собою,
Проблема  була  в  мене  лиш  одна
Таким  я  бути  міг  лише  з  тобою.
Тоді  з'являлась  в  мене  глибина.
Я  більше  був  в  тобі,  ніж  в  свому  тілі,
Душа  вже  не  належала  мені.
Лиш  образи  ті  невиразні  й  сірі.
Чи  сам  я  можу  жити?  Мабуть,  ні...
Тобі  про  це  сказав  я  й  сподівався,
Що  зрозумієш  правильно  мене.
Здавалося,  від  думки  врятувався,
І  що  неспокій  на  душі  мине.
Та  що  сказала  ти,  моя  єдина?
Рабом  не  можеш  бути  почуття
Й  що  ти  всього  лише  проста  людина,
Що  хоче  відчувати  це  життя.
Мене  ти  від  суспільства  врятувала,
Тобі  я  вірив  більше,  ніж  собі.
Тепер  же  ти  сама  тією  стала,
Котра  живе...  Та  я  люблю,  повір
Тебе  одну,  що  витягла  з  безодні
І  знов  мене  туди  перевела,
Туди,  де  ночі  темні  і  холодні.
Але  повір,  нема  на  тебе  зла.
Та  я  втомився  вже  когось  втрачати,
Я  захворів,  і  перш  ніж  відійти
У  інший  світ,  хотів  тобі  сказати  -  
Прости  мені  за  все,  за  все  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252076
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.04.2011


schasnyi

Без права на кохання

Все  буває…  
Може      ми  зустрінемось
Десь  на  перехресті  всіх  доріг?
Поговоримо,  словами  перекинемось:
Про  життя,
               кохання,  
                                 і  про  гріх!
Не  зігрію  рук  твоїх  я  в  холодінь,
Не  з  цілую  губ  твоїх  в  пітьмі,
Пригадавши  призабуту  молодість,
Не  відкрию  тайн,  що  є  в  мені…
Бо  в  очах  твоїх  утаємничених
Хлянь  глибока,  
                 пустка                            
                               без  межі…
Ти  тавром  самотності  помічена,
Хоч  вогонь  горить  в  твоїй    душі.
Я  піду  світами….    
                                                     В  безутішності
Заворожу  свої  тихі  сни.
В  них,  тебе  загублену    і  грішную,
Спробую  для  себе  віднайти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251668
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 04.04.2011


Evgenij_Kedrov

Не мыслю я себя поляком

Не  мыслю  я  себя  поляком  ,
Французом,  немцем  и  словаком,  
Норвежцем,  австралийцем,  буром,  
Китайцем,  турком  и  уйгуром  ,
Индусом,  венгром,  и  грузином,  
Литовцем  или  армянином  ,
Евреем,  курдом,  и  албанцем,  
Бурятом,  шведом,  марокканцем,  
Чеченцем,  латышом,  эстонцем,  
Индонезийцем,  черногорцем  ,
Эвенком,  ингушом,  гайанцем,  
Кубинцем,  и  американцем  ,
Карелом,  ненцем,  и  мордвином,  
Монголом,  чехом,  и  румыном  
Боснийцем,  южноафриканцем,  
Татарином,  и  парагвайцем  ,
Болгарином,  и  уругвайцем,  
Канадцем,  греком,  мексиканцем,  
Чилийцем,  котдивуарийцем,  
Датчанином,  и  нигирийцем,  
Замбийцем,  пуэрториканцем,  
Туркменом,  и  костариканцем  ,
Японцем  или  боливийцем  ,
Корейцем  или  сомалийцем,  
И  англосаксом,  намибийцем,  
Йорданцем  или  малазийцем,  
Бразильцем  или  суринамцем  ,
Черкесом  или  перуанцем  ,
Лаосцем,  колумбийцем  ,
Ливанцем  и  гамбийцем  ,
Узбеком,  мавританцем  ,
Таджиком,  и  ботсванцем,  
Испанцем,  джибутийцем  ,
Киргизом,  бурундийцем  ,
Голландцем,  и  марийцем,  
Иранцем,  и  балийцем  ,
Башкиром,  эфиопом  ,
И  хантом,  киприотом  ,
Лезгином,  португальцем,  
Иракцем,  гватемальцем  ,
Малийцем,  и  шотландцем,  
Тунисцем,  и  швейцарцем  ,
Словенцем,  пакистанцем  ,
Ангольцем,  и  оманцем  ,
Катарцем,  руандийцем  ,
Суданцем,  и  ливийцем  ,
Вьетнамцем,  эквадорцем,  
Непальцем,  сальвадорцем,  
Балкарцем,  кабардинцем  ,
Бирманцем,  кахетинцем,  
Коряком,  и  австрийцем  ,
Кумыком,  и  бельгийцем,  
Гвианцем,  и  гвинейцем  ,
Бутанцем,  и  бахрейнцем,  
Молдованином,  и  тайцем,  
Филиппинцем,  и  гавайцем,  
Македонцем,  и  аварцем  ,
Гондурасцем,  корсиканцем,  
Свазилендцем,  сицилийцем,  
Камерунцем,  осетинцем  ,
И  калмыком,  и  тайванцем  ,
И  кувейтцем,  и  исландцем  ,
Хорватом,  ганцем,  аравийцем,  
Малайцем,  финном  и  сирийцем...  

Я  сын  УкрАины  моей  
И  нет  мне  ничего  родней!  

30.04.2008  

©  Евгений  Кедров,  2010
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-175189/20101020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251215
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011


Віктор Нагорний

Чи ти не бачиш сліз

Чи  ти  не  бачиш  сліз?  Чи  ти  не  чуєш  болю?
Чи  ти  не  маєш  серця?  Чи  зберігаєш  волю?
А  чи  вона  кайдани,  на  волю  зазіхати?
Вона  кохає  щиро,  ніяк  вона  не  грати!

Навіщо  ти  дозволив,  навіщо  дав  надію?
І  вмить  перетворився  в  її  чарівну  мрію.
Чи  то  було  в  вісні,  чи  то  було  з  просоння  –
З’єдналися  флюїди,  торкнулися  долоні!

Шалений  дивний  світ,  відкривши  перед  нею,
Ти  зовсім  збожеволів,  коли  назвав  своєю!
Вона  порвала  сумнів,  попала  в  свої  сіті.
І  що  ж  ти  з  нею  робиш?  Єдиний,  в  її  світі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251079
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 01.04.2011


Юрий

Ожидание

Я  живу  ощущеньем  неясным-
Много  лет  ожиданьем  живу;
А  счастливым  живу  иль  несчастным-
Я  живу  и  никак  не  пойму.
Мне  все  кажется  –  жизнь  только  снится,
Настоящая  жизнь  впереди.
А,  порой,  когда  ночью  не  спится,
Что-то  больно  сжимает  в  груди…
Просыпаюсь  от  резкого  звука-
Тишины,  окружившей  меня,
Не  пойму  –  это  радость  иль  мука,
Наполняет  всю  душу  звеня…
Видно,  что-то  душе  не  хватает-
Пустота  заполняет  досуг…
Кто-то  жизнью  моею  играет-
А  меня  не  пускают  в  тот  круг
Но  попытки  второй  не  бывает-
Ведь  прожить  надо  сразу,  с  листа…
Так  чего  же  тогда  не  хватает
Что  так  часто  сжимает  уста?
Никому  не  сказать,  не  открыться,
Не  поплакать,  не  все  изменить…
От  нажитого  некуда  скрыться
Его  всюду  с  собою  носить!
Оттого  и  щемит,  и  сжимает,
Бесполезность,  бессмысленность  снов…
Но  никто  ничего  не  теряет,
Потому,  что  никто  не  узнает-
Если  так  и  уйду  я  без  слов….  
Я  живу  ощущеньем  неясным
Много  лет  ожиданьем  живу,  
Понимаю  теперь  –  я  ждал  ласки,
Но  не  встретил  ее  наяву…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249837
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 30.03.2011


Радченко

*Зазвенела капель

Зазвенела  капель  средь  зимы,
Загалдели  взволнованно  птицы
И  принёс  ветер  запах  весны  -
Может,  надо  подкрасить  ресницы?

Может,  новое  платье  купить
Помодней  и  расцветкой  поярче,
Во  весь  голос  весну  объявить
И  поверить  любви  и  удаче?

У  весны  лёгкий  шарм  попрошу
И  вдоль  лужиц  походкой  летящей
В  мир  мечты  и  стихов  ухожу,
А  навстречу  мне  -  ветер  пьянящий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250407
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.03.2011


Española Rosa

Прийми же моє каяття…

Долаючи  біль,невгамовну  тілесну  й  духовну
На  вірну  Ти  смерть  прямував  не  за  свої  гріхи
І  чашу  образ  випив  без  нарікань  гірку  й  повну
А  били  до  крові  безжальні  й  тяжкі  батоги...

А  Ти  все  простив,ще  й  у  Бога  зумів  попросити
Щоб  Він  не  гнівився  на  нас,на  жорстокий  народ
Розп*ятий  же  був,щоби  ми  могли  в  світі  пожити
Взамін  не  просивши  ніяких  собі  нагород...

В  надії  помер,що  навернуться  люди  до  Бога
Від  зла  відкупив,давши  в  жертву  свою  плоть  і  кров
Бо  істинна  й  вірна  у  світі  одна  лиш  дорога
І  справжня  та  щира  єдина  до  Бога  любов

Я  дякую  дуже,що  Ти  нас  завжди  пам*ятаєш
Ісусе,безцінний  дарунок,твій  викуп---життя
Крізь  терна,буває,дорогу  до  серця  долаєш
Прости  мене  грішну  й  прийми  від  душі  каяття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250033
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011


Микола Верещака

Прощання з літом

Вже  відцвіли  барвисті  маки,
Жовтіє  листя  у  садах,
А  ластівки,  мов  нотні  знаки,
Про  щось  щебечуть  на  дротах.

Вони  тривожно  відчувають,  
Що  літо  щедре  вже  пройшло,  
Серцями  жадібно  вбирають  
Останнє  сонячне  тепло.

Прощай,  ласкаве,  тепле  літо!
Пора  збиратися  в  політ,
А  так  не  хочеться  летіти
У  той  чужий  далекий  світ.

Веселі,  милі  щебетухи,  
Омиті  сонячним  дощем,  
Люблю  ваш  тихий  гомін  слухать,  
І  відчуваю  дивний  щем,

Бо  вже  промчали  дні  весняні,
Майнули  зоряні  літа,
Пройдуть  і  осені  багряні,
Настане  холод  і  сльота.

Прощайте,  любі  ластів'ята!  
Самотньо  й  сумно  так  мені,  
Я  вас  чекатиму,  як  свята,  
Дасть  Бог,  зустріну  навесні.
19.01.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207108
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 23.03.2011


Вячеслав Романовський

ГРІНІВСЬКИЙ РОМАН

На  морі  штиль.
                                     Розвіявся  туман.
Лазур  лоскоче  лагідно  лиман.
І  чайка  у  стрімкому  віражі
крильми  горта  химерні  міражі,
що,  наче  сни  юначі,  наче  сни,
впливли  у  рань  із  дальньої      весни
вітрилом  мрій...
                               О  Грінівський  роман,
твій  світ  надій  любов'ю  змів  обман.
Твій  світ  навчив  нас  вірити  в  дива.
Твій  світ  -  не  відступ,  а  передова
добра  і  зла  у  смертному  бою,
де  я  в  шерензі  у  твоїй  стою
за  лицарство,  за  торжество  краси.
...На  обріїї  -  кармінні  паруси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248243
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 19.03.2011


євген уткін

мама махнула крилом

Вишні    в    моєму    краю,
Цвітом,    мов    снігом,  укрились.
Мрію    згадав    я    свою,
Що    у    дитинстві    наснилась
Птахою    понад    селом,
В    злеті    казковому    лину
Мамі    махнув    я    крилом  ,
Мама  –  вертайся    ж    сину.
А    навкруги    чебреці,
Ластівки    понад    водою,  
В    мами    хустина    в    руці  –
Змочена  ,вкотре,    сльозою.
Знову    сади  над    селом  ,
Квітнуть    у    мареві    дивнім
Мама    махнула    крилом,
В  небі  розтанула    синім  синім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247722
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011


євген уткін

моє кредо

Люблю  як  сонечко  сідає,
І  все  навколо  завмирає  –
Чарівна,  неповторна  мить.
Люблю,  як    весело    стрекочуть  
Цикади  влітку      до  півночі.
Люблю    як  дощик    шелестить.

Люблю  я,  ніжні  літні    роси
Люблю,  як  свіжі  ще,  покоси  
Духмяно    пахнуть  на  лугах.
Люблю  над  тихою  водою  ,
Десь  в  березі,    між    осокою,
Озветься  і  замовкне  птах.

Люблю  я  осінь  золотаву,
Люблю  калину  біля  ставу,
Люблю,    щоб    соловей    співав.    
Люблю    зірниці    споглядати,
Люблю    у    луках    заблукати,
У  луках,    між    п’янких    отав.

Я    не  люблю    підступність,    зраду,
Жорстокість,    хитрість    та    браваду,
Ділків,  нахабних    та    хватких,
Лукавих,  підлих  та  дволиких,
П’яниць,  маленьких  та  великих,
І  підлабузників    бридких.

Я  не    люблю    гірку  злиденність,
Безлику,    сіру    повсякденність,
Боюсь    зневіритись    в    житті.
У    кого  хата  завжди    з    краю,
Такого  я    не  поважаю.
З  таким    мені  не    по  путі.

Боюсь,  що  горе  прийде  в  хату,
Боюсь    війни,  боюсь  розбрату  –  
Хай  буде    злагода    і    мир.
Боюсь  у  всесвіті    на  місці
Планети    злі    авантюристи
Залишать    атомний    пустир

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245019
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 15.03.2011


UA

НА МЕЖІ. ДЕВ’ЯТЬ КАДРІВ ЖИТТЯ.

Присвячується  всім  хто  в  пошуках  “кращого”  залишив  Україну.




         Благаємо  Тебе,  Боже  Благий,  за  братів  і  сестер  наших,  що  на  засланні,  у  в’язницях,  на  тяжких  роботах  караються  і  мучаться.  За  вдовиць,  за  сиріт,  за  калік  і  немічних,  і  за  тих,  що  Твого  Милосердя  та  допомоги  Твоєї  потребують.
Премилосердний  Господи,  хто  вдається  до  Тебе  з  благанням,  ласку  Твою  подай…        

                                                                           І.  ПЕРШИЙ  КАДР



     Кімната.
     Вона  сиділа  на  підлозі,  обійнявши    подерті  коліна.  Де  він?  Чому  так  довго  його  не  має.  Знову  залишусь  одна.    Він  забув  про  мене.  Куди  мені  йти  далі?    Я  так  більше  не  можу.  Самотня.  Все  життя  самотня.  
Руки  охопили  голову,  прикривши  очі,  з  яких  почали  виблискувати  сльози.  Пальці  ніг  скрутились  до  майже  неприродного  стану,  неначе  їх  взагалі  хтось  відсік.  Губи  почали  тремтіти,  з’явилось  відчуття  холоду.  Тіло  покрилось  мурашками.  
     Треба  щось  на  себе  накинути.  Одягтись    врешті-решт.Оголене  тіло  скочило  з  підлоги  та  шкандиляючи  на  ліву  ногу  закрокувало  по  кімнаті.  Ліва  п’ята  перебинтована.  Після  невдалої  спроби  виламати  зачинені  наглухо  двері,  відчула  біль.  Потім,  вже    коли  прибрала  ногу  зрозуміла,  напоролась  на  цвях.  
Двері  кімнати  забиті.    Їх  не  виламати.  Виходу  нема.      
     Сама  кімната  була  достатньо  велика,  але  вміщувала  в  собі  не  багато.  В  одному  кутку  стояло  не  заслане  ліжко  з  брудною  білизною.  Над  ліжком  прибитий  великими  цвяхами  висів  килим  з  зображенням  сім’ї  левів  які  відпочивають  на  галявині.  В  протилежному  кутку  стояла  перекошена  на  бік  шафа  з  відкритими  дверчатками,  які  вже  не  закривались.    А  з  шафи  випиралися  штани,  нижня  білизна  та  різний  мотлох.  Кілька  стільців,  а  саме  три,  повалено  валялись  по  кімнаті.  Меблі  на  цьому  закінчуються.  Старі  шпалери  жовтого  кольору  робили  спробу  придати  цій  убогій  кімнатці  навіть  якійсь  затишок.  
     Все  це  можна  було  побачити  завдяки  світлу,  яке    пробивалось  сюди  скрізь  маленьке  вікно,  але  воно  було  настільки  високо,  що  якщо  і  залізти  на  шафу,  то  все  одно  не  дотягнешся.  А  з  протилежної  стіни  можна  побачити,  як  за  склом  чорніють  грати.
     Шанси  хоч  якось  вибратись  з  цього  місця  дорівнювали  нулю.  На  підлозі  утворився  справжній  гармидер,  що  тут  тільки  не  було,  починаючи  з  вирізок  з  глянцевих  журналів,  з  зображенням  привабливих  дівчат  з  оголеними  місцями  глянцевого  тіла.  Різнокольорові  папірці,  ґудзики,  шматки  тканин,  клей  ПВА,  який  завалившись  на  бік  розливався  білою  густиною  по  підлозі,  шматки  волосся,  розкритий  плівковий  фотоапарат  “Смена”  з  засвіченою  плівкою,  світлини.  Світлин  було  дуже  багато,  вони  були  скрізь.  Крім  підлоги  ще  й  наклеєні  на  стіні.
     Порившись  в  шафі,  одягла  рожевий  халат  з  великими  червоними  квітками.  Засунувши  руки    до  великих  кишень  й  витягнула  використаний  презерватив  з  якого  виливалась  біла  рідина.    
Гидко!  
Бр-рр!  
Тьху!
Презерватив  вже  летів.    
Впав  біля  фотоапарату.
   

                                                                                             *  *  *
Зігрілась.  
Настрій  піднявся.
Яке  велике  бажання  подивитися  на  себе.  Але  в  цьому  місті    немає    люстерка.    
Мляво  крокувала  по  кімнаті,  обрисовуючи  коло  та  наступаючи  на  весь  той  хлам,  що  був  навколо.  Раптом  пальці  ніг  торкнулись  однієї  світлини.  Цікаво.  Нагнулась  та  зайнявши  позу  лотоса  обхватила  двома  руками  кадр  минулого.  І    заплющила  очі…    

                                                                                             *  *  *

     Великий  широкий  коридор.  Вікон  не  перерахувати.  Над  десятикласницею  схилилися  дві  жінки.  Кругле  дитяче  обличчя,  великі  мов  цілий  океан  очі,  довгі  русяві  волосся  заплетені  в  косу,  аж  до  талії.  
Нове  місто.  Нова  школа.    
-  Не  бійся  донечко,  тут  тобі  буде  краще.  Он  диви  яка  школа,  не  рівня  той  що  в  селі.  І  бібліотека  мабуть  велика.  Тут  і  танці  є,  і  музичне.  Ось  спитай  у  вчителя.  Це  твій  класний  керівник  Марія  Георгіївна.    
-  Федоровна  ,-  виправила  російською  вчителька,  -  И  ни  только  танцы.  У  нас  много  чего  есть.    Много  кружков  по  интересах,  даже  фотокружек.    
-  Доця,  подивись  на  себе  в  люстерко,  на  кого  ти  схожа.    Не  плач.  
-  Не  треба  люстерко.
-  Только  фотоаппарат  оставь  матери.  С  собой  не  бери.  У  нас  свои  есть.  
-  Ідеш?
Останній    раз    запитала  мама.
 -Так.
Мама  залишилась  в  коридорі.
Крок  в  нове  життя.    
Двері  зачинились.  
Відчуття,  немов  ти  на  пороховій  діжці.  Очі  не  знають  куди  подітись.  Руки  й  ноги  тремтять.    Не  думала,  що  так  буде  важко.  Вони  всі  такі  великі,  а  я  маленька,  неначе  Дюймовочка.  Велике  місто  й  великі  люди.  Такі  похмурі,  немов  на  ворога  дивляться.  А  які  тільки  суворі  немов  та  ЗИМА.  
Москва.  
Вчителька  знайомить.
-  Леся.  Мене  звати  Леся.  Я  з  України…
Виплющені  очі  хлопців,  вивчали,  мабуть    кожний  міліметр  тіла.    Хмурі  погляди  дівчат.    Он  Машка,  аж  губу  прикусила.  
 А  я    -  сама  ВЕСНА!!!


                                                                         ІІ.  ДРУГИЙ  КАДР


Кімната.
За  мить  сиділа  на  стільці  й  відкоркувала  вино,  яке  знайшла  під  ліжком.  Червона  рідина  потекла  в  горло.  
Теплішало…  
Ще…,  ще…,  ще…
Голова  обертом.    Рожевий  халат  вже  не  потрібний.  Я  не  самотня.  
Да…,  да…,    да…,  сто  разів  да!
Розхитавшись  на  стільці,  посунулась  назад.  
Буу…ух!
Все  обм’якло.  Пальці  розжали  пляшку  і  рідка  рідина  обняло  оголене  тіло,  розливаючись  з  грудей  та  вниз  живота,  утворюючи  червону  калюжку  в  районі  пупка.  Голова  ударившись  о  фотоапарат  вивернулась  в  бік.  Фотоплівка  випала,  зашелестіла  в  повітрі  немов  спокуслива  змія  та  вмокнулась  в  червону  рідину,  але  вже  не  в    рідку  а  густу,  яка  тягнулась  з  маківки  голови.  Очі  ще  відкриті  і  дивлячись  на  фотоплівку  повільно  заплющувались…  
Бліда  тягнуча  рідина  з  презервативу  змішалась  з  кров’ю.    

                                                                                 *  *  *

Гучна  музика,  себе  не  чутно,  мільйон  різнокольорових  промінців  відбиваючись  від  пустих,  повних  та  напівпустих  пляшок,  бокалів  засліплювали  очі.  Зала  повна  молоді.  Вони  вже  всі  мої.  Мої?  Дивно,  чому  я  їх  так  назвала?  Чи  можна  назвати  їх  друзями?  Справжніми  друзями.  А  яка  різниця,  я  в  центрі  уваги…  в  центрі  світу…  Земля  обертається  навколо  мене!  
Аж  голова  обертом.    Вже  і  сил  нема  танцювати,  а  ноги  й  руки  все  продовжують  рухатись  в  такт  музики.  Ніби  вони  не  керовані.  Ох  ця  музика…  це  кайф.  
Ще…,  ще…,    ще…
-Ти  згодна….?!    Ми  тебе  познімаємо,  ось  фотік  є  –  “Смена”!
-Що  ти  кажеш?!    Не  чую!
-Кажу  пішли  тебе  знімемо!  Підеш?!
-Да…,  да…  да!
 Все  обм’якло.
 Що  зі  мною?  Немов  сон.  Мені  гарно  чи  погано,  солодко  чи  гірко?  
Голоси.    Багато  голосів.  
-Давай  Коля  двигайся  скорей.  Ты  не  один.
Чоловіки,  скільки  їх?  Все…  вже  відчуваю  тільки  біль.  
-Дивись  скільки  крові!  
-Ого!  
-Во…,  девка  дает.
-Я  кончаю…!
-Вот  тут  снимай!  А  ну  дай  сюда  фотоапарат!
-Ану…  тише  мне!
О,…,  це  вже  знайомий  голос.  
-Марія  Георгіївна?
-Федоровна!    Плохая  ученица.  Наверное,  и  студентка  плохая.  Школу  закончила,  а  так  и  не  знает,  как  учителя  зовут.  Закройте  ей  рот.    А  лучше  влейте  туда  водки.  У  нее  сегодня,  как  говорят  на  Украине  –  СВЯТО.
Останнє,  що  чула  був  сміх.  
Сміялись  всі,  крім  неї.  



                                                                               ІІІ.  ТРЕТІЙ  КАДР


Смутні  часи  перебудови.  
Коли  вже  вчилась  в  університеті,  то  вже  жила  в  гуртожитку.  Як  і  всі  вчилась  палити,  пити  та  бігати  на  дискотеки.  Грошей  нема.  Їла  одні  булки.  М’ясо  розкіш.  Досить  згадати  “снікерс”    розділений  на  тринадцять  дівчат.  
-  Але  я  в  Москві.  
 
                                                                                               *  *  *  
       
Кімната.
Вона  так  і  лежала.  Непорушно,  неначе  камінь.  Аж  раптом  на  обличчі  з’явилася  посмішка.  Пальці  зарухались  а  руки    почали  обнімати,  а  потім  ласкати  своє  тіло,  яке  судорожними  ривками  підстрибувало  вгору,  вгору…        
 
                                                                                                   *  *  *

-Мамо,  я  відлітаю  до  Америки.
-Як  до  Америки?  Звідкіля  у  тебе  гроші….?  А  навчання?
-Мамо  не  починай.  Прошу  тебе.
-Ти  так  змінилась.  Я  тебе  не  пізнаю.  Де  ти  швендаєш  ночами!?  Я  питала  за  тебе,  ти  тижнями  не  з’являєшся  в  університеті!  І  в  гуртожитку  не  ночуєш!    
-Мамо,  тільки  не  треба  мені  лекції  читати.  Домовились?  
-Чим  ти  будеш  займатись  в  Америці?    
-Мамочка,  все  буде  гаразд.  Такий  шанс  перепадає  один  раз  в  житті.  А  я  до  речі  артисткою,  або  навіть  “звездою”  стану.    Мамо,  я  ВЕСНА,  у  мене  все  попереду.


                                                                                   ІV.  ЧЕТВЕРТИЙ  КАДР


Кімната.
Підвелася.  Підійшла  до  стіни  й  притулилася,  відчувши  вже  приємну  прохолоду.  Серце  шалено  калатало.  То  кидає  в  жар,  то  морозить.  Що  зі  мною?
Голова  перестала  боліти  та  кровоточити,  але  червона  підлога  від  вина  та  крові,  врізувалась  в  очі  нагадуючи  про  біль.
Як  тільки  погано,  коли  не  має  люстерко.    Важко  себе  не  бачити  зі  сторони.  Самотнім  людям  обов’язково  треба  мати  люстерко.  Навіть  папугам  в  клітку  ставлять  їх,  щоб  від  самоти  не  вмерли.  
Чи  до  лиця  мені    ця    біла  сорочка?  Її  мама  вишивала.  Згадались  улюблені  страви.  Пироги,  які  смачні  лише  у  мами.  
До  лиця,  неодмінно  до  лиця.  Я  ще  гарна  і  вродлива.  Я  ще  потрібна,  але  кому…  А  кому  не  знаю…
Нахилилась  і  розкидаючи  мотлох  на  підлозі  знайшла  сережку.  Ось  так,  тепер  я  знову  буду  наче  ВЕСНА.  Взявши  сережку  встромила  в  мочку.  Руки  різко  відірвались  від  вуха,  очі  заплющились,  губи  стиснулись.  Сережка  відлетіла  до  шафи.
Виступила  кров  і  закапала  на  комірець  сорочки.
Знову  біль,  знову  все  червоне…
Розчавлена  калина.

                                                                                                 *  *  *  

Материнський  плач.  
-Ти  чим  думала…?  Невже  аборт?
-Ні,  я  буду  народжувати,  у  мене  буде  сім  'я.  Чоловік  і  дитина.
-То  ти,  вже  до  Америки  злітала.  Сраму  скільки  було!  З  університету  вигнали.  Донечка  ти  продаєш  себе,  свою  красу,  свою  ВЕСНУ.  Я  вже  знаю  звідкіля  у  тебе  гроші.  Кому  ти  вже  така  потрібна?  Тато  так  хотів,  щоб…  
-Мама  досить  про  батька.  Його  не  повернеш.  Не  плач.  З  мене  досить.  Краще  подивись  на  це.
-Що  це?
-Спеціальним  апаратом  сфотографували,  під  час  медичного  огляду.  В  нашому  селі  такого  немає  і  мабуть  ніколи  не  буде.  Це  його  перший  знімок.
-Хоч  би  не  останній.

                                                                                             *  *  *

-  …повтори,  что  это  …?
-  Це  дитя.    Я…  ти…  він…  Ми…  Сім’я  …  Навіщо  рвеш?  Ні!  Не  треба!  Не  треба…  Прошу  тебе,  будь-ласка  не  треба…
     Материнський  плач.
-  Здесь  тридцать  тысяч  рублей.  Ты  знаешь,  что  надо  сделать.  Заработаешь,  отдашь.  Не  хнычь.  Не  люблю  сопливых  девиц.  У  тебя  контракт,  иди,  работай.  Хмм…  семья,  рассмешила…
     Сміх  “батька”



                                                                           V.  П’ЯТИЙ  КАДР


Кімната.
Сорочку  довелось  зняти.  
Стала  посеред  кімнати.    Гола.  Голова  опущена,  довге  волосся  закриває  обличчя  і  груди.  
Одинока  і  гола.  Гола  і  одинока.  Самотня.  
Заплямована  кров’ю  сорочка  лежала  у  ніг.  Внутрішній  стан  був  настільки  спустошений,  що  казалось  душі  в  цьому  тілі  ніколи  й  не  було.    
Тридцять  серебряників  –  тридцять  тисяч  рублів.      




                                                                         VІ.  ШОСТИЙ  КАДР.


Кімната.
Котра  зараз  година.  Ніч.  День.  Ранок,  чи  може  вечір.  Скільки  я  так  простояла.  
Впала.    




                                                                           VІІ.  СЬОМИЙ  КАДР.



Лікарня  швидкої  допомоги.  
-  Немедленно  в  операционную.  Почему  она  в  таком  виде.  
-  Таковой…  привезла  милиция.  Проститутка.  Перерезала  себе  вены  стеклом  бутылки  из-под  вина  и  предварительно  голодное  истощение.  Оставили  сдыхать  в  заброшенном  доме.    Наигрались  куклой  и  выбросили.  
-  Кто  нашел?
-  Съемочная  группа  фильм    снимали.  Как  его  там…  режиссер  Арфушин.  Хотел  смерть  показать.  А  тут  такая  находка.  Она  еще  артисткой  стала.                        
-  Какой  возраст?
-  Документом    нет.    Тяжело  определить.  Проститутки…  они  быстро  стареют.  
-  Родные  есть?
-  Какие  родные?  Конечно  нет,  скорее  всего,  с  Украины.
-  Доктор  у  нее  нет  пульса…
-  ???
-  Ну,  вот  теперь  ты  точно  звезда.
Зняв  лікарський  колпак.      




                                                                             VІІІ.  ВОСЬМИЙ  КАДР


Небо.
Навколо  все  біле.
Біле.
Біле.  
-Нарешті!  Чому  так  довго?  Я  тебе  чекала.  Чи  ти  забув  про  мене.  Куди  мені  далі?
Закрила  долонями  очі.
Він  запустив  руку  до  кишені  і  щось  дістав.  Іншою  рукою  відтягнув  її  руку  з  очей  та  вклав  до  долоні  твердий  предмет.  
Відкрила  долоні.  
Люстерко.  
-  Подивись  на  себе  і  визнач  сама…  

 

                                                                             ІХ.  ДЕВ’ЯТИЙ  КАДР

 

Ні…це  вже    була  не  ВЕСНА.  
Мертва  ЗИМА.

 
                                                                                                 *  *  *

     Великий  широкий  коридор.  Вікон  не  перерахувати.  Над  десятикласницею  схилилися  дві  жінки.  Кругле  дитяче  обличчя,  великі  мов  цілий  океан  очі,  довгі  русяві  волосся  заплетені  в  косу,  аж  до  талії.    
     Нове  місто.  Нова  школа.    
-  Не  бійся  донечко,  тут  тобі  буде  краще.  Он  диви  яка  школа,  не  рівня  той  що  в  селі.  І  бібліотека  мабуть  велика.  Тут  і  танці  є,  і  музичне.  Ось  спитай  у  вчителя.  Це  твій  класний  керівник  Марія  Георгіївна.    
-  Федоровна  ,-  виправила  російською  вчителька,  -  И  ни  только  танцы.  У  нас  много  чего  есть.    Много  кружков  по  интересах,  даже  фотокружек.    
-  Доця,  що  з  тобою.  Прокинься…,-  мати  схопила  її  двома  руками  за  плечі  і  почала  трясти,  -    Ну  ти  знову  в  хмарах  літаєш.  Припини!  Чуєш  мене!  Подивись  на  себе  в  люстерко,  на  кого  ти  схожа.      
-  На  ВЕСНУ.
-  На  кого…?
-  На  ВЕСНУ!
-  Да  хоть  на  ЗИМУ.  Пора  идти  в  класс.  Только  фотоаппарат  оставь  матери.  С  собой  не  бери.  У  нас  свои  есть.  
-  Ідеш?
Останній    раз    запитала  мама.
-  Ні...  Повертаємося  до  України!




     Благаємо  Тебе,  Боже  Благий,  за  братів  і  сестер  наших,  що  на  засланні,  у  в’язницях,  на  тяжких  роботах  караються  і  мучаться.  За  вдовиць,  за  сиріт,  за  калік  і  немічних,  і  за  тих,  що  Твого  Милосердя  та  допомоги  Твоєї  потребують.
Премилосердний  Господи,  хто  вдається  до  Тебе  з  благанням,  ласку  Твою  подай…        






   21.05.2010р.  (м.  Київ)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246690
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 13.03.2011


валькірія

ДУША ПОЕТА

Потомлена  від  лету,
Від  фальші  та  зневір,
Сумна  душа  Поета
Торує  шлях  до  зір.

Оточена  сліпцями,
Бажаючи  прозрінь,
Блукає  манівцями,
Кидає  в  небо  тінь...

Втікаючи  від  скверни
І  від  облуди  слів,
Шукає  Правди  зерна
На  грішній  цій  землі.

У  прагненні  до  раю,
У  тисячах  згорань,
Щоразу  зазирає
За  незбагнену  грань.

Іде  у  невідомість,
Назустріч  злим  вітрам,
До  витоків,  додому,
У  свій  небесний  Храм.

Лиш  там  -  у  світі  істин,
Де  янголи  живуть,
Знайде  нарешті  пристань
І  власну  світло-суть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243674
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.02.2011


Віктор Нагорний

Лекарство от одиночества

Прочитал  стихи  откровенные,  слова  обречённые,
О  прошедшей  любви,  без  надежды  на  лучшее.
Я  почувствовал  пульс  и  слезу  на  губах  солёную
И  неверие,  абсолютное,  в  светлое  будущее.

Я  не  спорю,  лекарства  отсутствуют  от  одиночества.
Только,  крылья  сложив,  и  бросаясь  от  боли  в  пропасти,
Мы  не  сможем  словами  правды  нести  пророчества.
И  помочь,  всем  кто  на    раздорожье,  на  полпути.

Я  почти  убеждён,  что  поэта  свободное  творчество,
Наши  души  излечит  от  шрамов  предательства.
И,    пожалуй,  нашёл  лекарство  от  одиночества...
Да,  оно  не  в  таблетках,  но  тоже  хорошего  качества.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238178
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 21.02.2011


tosikosan

Отец (песня)

Отец  дорогу  в  жизнь  мне  дал.  Волчонком  рос  и  возмужал.
Пустил  осознанно  на  свет  и  дал  мне  жизненный  совет!
Иди  сынок  и  помни  ты,  что,  возведя  с  трудом  мосты.
Не  дай  ломать,  не  дай  их  жечь!  Отец  я  помню  твою  речь!

Отец!  Отец!  Прости,  что  был  шальной  юнец.  
Отец!  Отец!  Рук  золотых  владелец  –  спец.
Отец!  Отец!  Вечно  живи,  прошу  родной.                                                                                                                                                    
Отец!  Отец!  Когда  ты  рядом,  мир  иной!

Я  шёл  один,  в  мороз  и  зной,  душою  был  всегда  с  тобой.
Ловил  удачу,  труден  путь,  дерзал  родной  и  в  этом  суть.
Я  помню  все  и  твой    совет,  в  душе  моей  на  сотни  лет.
На  свете  нет  родней  сердец,  ведь  я  теперь  как  ты  отец.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241275
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 15.02.2011


jaryj

Broken Angel

Не  зволь,  кохана,  ангела  в  собі  убити,
Не  зволь  занепастити  зібране  життя.
Тебе  я  хочу  назавжди  любити,
Бо  Ти  моя  душа  і  щире  каяття.

Тебе  лиш  хочу  бачити  до  скону
І  пригорнуть  до  серця,  мила,  назавжди.
Люблю  тебе  солодку  і  гірку,  солону  -  
Ти  лиш  без  мене  у  майбутнє  не  піди.

Я  хочу  бачить  Твій  звабливий  погляд,
Шукати  затишку  у  серденьку  Твоїм,
Постійно  бути    із  Тобою  поряд,
Щоби  кохати  навіть  у  часи  гіркі.

Я  пригорну  Тебе  й  ніколи  не  відпущу,
Постану  з  мертвих,  щоби  жити  у  Тобі...
Без  Тебе  я  до  смертоньки  себе  замучу  -
З  Тобою  ж  я  сіятиму,  мов  сонечко  вгорі...

12.02.2011  року      Львів



Цикл    "Валентинів    день"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240726
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011


Краснянский

Ты бог мой, или ангел светлый

Ты  бог  мой,  или  ангел  светлый,
Иль  ночь  в  сиянии  луны,
Ты  –  неразгаданные  сны,-
Любви  свет  чистой,  беззаветной.  

Рассвет,  что  брезжит  над  мирами,
Сменивший  ночи  торжество,
Былых  мечтаний  колдовство,
Что  вмиг  возникло  между  нами.  

Ты  –  вздох  весны.  В  цветении  вешнем
Росы  алмазный  хоровод,
Песнь  родниковых  чистых  вод
И  океан  любви  безбрежный.  

Ты  мир  из  песен  и  пророчеств,
Ты  тайна,  ты  моя  мечта
И  давних  сказок  красота,
Что  гонит  холод  одиночеств.  

Безумной  страсти  верный  пленник
Я  сохраню  наш  мир  любви,
Мой  ангел,  счастьем  одари,
Я  наших  чувств  слепой  наследник...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240640
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2011


Верба Владимир

Та ні…

Та  ні...  Не  скинули  ярмо.
І  зовсім  не  самі  ми  ідемо.
Нас  впевнено  туди  женуть,
Де  ми  забудем  свою  дійсну  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240193
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Михаэль

Я тебя обожаю / Жалоб нет

Это  всё  -  нехватка  тебя  в  моём  организме
Это  целых  пятнадцать  минут  без  твоей  красоты
Если  ты  частичка  меня,  то  я  весь  в  нарциссизме
Ты  всегда  в  моих  снах,  и  в  мечтах  моих  только  лишь  ты

Без  тебя  это  солнце  не  светит  и  даже  не  греет
Без  тебя  все  слова  -  это  воздуха  вялая  дрожь
И  поранить  меня  так  никто  никогда  не  сумеет
Как  твой  взгляд,  что  острее  чем  самый  наточенный  нож

Ты  -  как  кошка,  сама  по  себе,  но  всё  рядом  со  мною
Ты  -  бальзам,  то  пьянишь,  то  врачуешь,  в  больших  дозах  -  гроб
Ты  быть  можешь  периной,  ты  можешь  быть  даже  стеною
И  кидаешь  то  в  жар,  то  в  веселье,  то  даже  в  озноб

Я  не  жалуюсь,  книги  для  жалоб  опять  запретила
Отключила  мозги  и  права,  забрала  интернет
И  теперь  мне  отлично,  забавно,  уютно  и  мило
Я  тебя  обожаю,  спасибо,  да-да,  жалоб  нет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239758
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011


Роман Штігер

янголе мій (для Д. Б. )

сьогодні  була  надто  чарівна  ніч  і  
ти  можливо  вже  спала  без  мене...  
і  бачила  усі  сновидіння,  що  я  тобі  
розказав  ще  учора,  коли  був  листопад.  
волосся  твоє  було  надто  скромне,  
надто  мокре  і  пахло  корицею,  
що  аж  янголи  закохувались  в  тебе!  

зима  викрадала  усе,  що  було    
вже  сьогодні  і  те,  чого  не  було  у  
нас  із  тобою  цієї  ночі  і  не  
буде  ніколи,  бо  час  завмирає,  
а  вітер  гойдає  гілля  замерзлих  
дерев,  які  прокинуться  весною,    
де  ми  будемо  кохатись  словами  
на  відстані...  і  буде  цвісти  щось  у  
твоєму  волоссі,  де  бджоли      
збиратимуть  мед,  а  діти  суниці      
і  янголи  вкотре  закохуватимуться  в  тебе!  

ти  допиваєш  щоранку  уже  холодну  
каву,  прокинувшись  думаючи        
про  те,  що  ми  не  будемо  разом  
і  прийде  тепло  до  твоїх  підвіконь  
свіжим  вітром  зі  сходу  і  спілими  вишнями,  
що  заповзатимуть  до  наших  кишень,  
до  терпких  губ  і  теплих  долонь,  
до  нашого  ліжка  -  в  міцні  обійми,      
а  янголи  будуть  закохуватись  в  тебе!  

янголе  мій!    
забери  мої  безглузді  вірші  на  згадку  
собі  у  світле  майбутнє  із  
пам'яттю  надто  короткою,  щоб  
пригадати  щось  про  те,  що  пройшло,    
адже  щось  нове  прийде  із  світанком.    
можливо  я,  можливо  не  я...  
але  янголи  будуть  всерівно  кохати  тебе!  
озирнись!    
подивись!  
усе  оживає!  
прокидайся,  вже  ранок...  
янголе  мій...  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237624
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 29.01.2011


tosikosan

Когда все спят, Она не спит

Когда  все  спят,  Она  не  спит!
Ее  тревожить  я  не  стану...
Не  каждый  видит,  что  творит,
Вручая  шляпу  дерибану...

Рисует  властную  метель,
Деревьев  зимние  подвески
Стучится  солнцем  в  оттепель...
Примой  рисует  зимы  фрески

Обрисовала  потолок…
И  перешла  тайком  на  стены.
Лесной  цветок,  красивый  впрок
И  рек  коварных  черных  вены.

В  тулуп  одетые  леса...
И  пробежалась  по  волчице
Творит,  согдасньі,  чудеса???
Ночь  -  всеподвластная  царица.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237100
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 26.01.2011


Юхниця Євген

І ковдра – зім. ята, і ліжко – розбите.

Майже  ранкова  присипальниця

Вже    п,ята,  світає,    ми    –    стомлені,    злі.
Неначе    дорослі,    а    наче    малі.
І        ранок    лякає    тверезячим    світлом
Зніміло,    стекло,    що    томило,    звіріло.
В    одному    куточку    ти    сердишся,    в    іншому
У    тьмі    чоловік    вабить    планами,    віршами...
Вона    –    доторкнутися    –    не    дозволяє.
А    ти,    мабуть,    дозволу    й    далі    питаєш?..
І    ковдра    –    зім.ята,    і    ліжко    –    розбите.
Ще?  ще  не  наважились    вільно    любити?
Чомусь  не  готові?    Чи  не  захотіли?
Важлива    причина    о    п,ятій,    для    тіла?

Вона,    наче    заспана,    зменшує    захист!!!!
...Коханець    відчув,    як    є    мить,    вона    –    зараз!
Вкриває    жагучу    -    собою    і    ковдрою!
Ось,  впевненний  шепіт!:    «Спи    солодко    голою».

                                                   15.01-23.01.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236406
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 24.01.2011


H&N

ответно

я  тоже  все  чаще  молчу.  Говорю  только  взглядами,  строками,  мыслями
читаю  прошедшее,  чтоб  написать,  что  у  нас  впереди,  вспоминаю  мечты
редко  встречаю  в  сети,  но  всегда  жду  в  Тенях  и  тенями:  спи,  милая,  спи
спи,  моя  девочка...я  всегда  рядом:  во  снах  и  в  письмах  неприсланных
между  нами  всего  ничего:  только  шелк  простыней  и  капелька  ветра
вместо  слезы  на  щеке,  в  качестве  платы  за  быль:  ты  ведь  помнишь  
я  на  твоих  подоконниках,  я  -  в  тишине,  я  -  замирание  сердца  в  полночь
между  нами  всего  ничего:  только  любовь,  только  память,  надежда  и  вера
я  тоже  все  чаще  молчу.  Но  скучаю,  и  жду,  и  люблю  -  не  как  прежде,  сильнее
считаю  часы  до  встреч:  что  в  сети,  что  во  снах,  на  страницах  моей  души
и  на  улочках  Праги,  спокойных,  обманчиво-тихих,  старых  и  полупустых
взглядами  полуслучайно  заденем  себя  ...  здесь,  вне  пространства  и  времени

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236716
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 24.01.2011


Віталій Назарук

Тебе нема, життя мені нема

Куди  пішла  ти?  Де  ти  зараз  є?
Весь  час  у  подумках  тебе  чекаю.
Вернись  до  мене,  серденько  моє,  
Хоча  б  на  мить,  прошу  тебе,  благаю…

Тебе  нема,  сум  серце  огорта,  
не  п’ю  нектару  з  вуст  твоїх  медових.
Тебе  нема,  життя  мені  нема,  
Без  ласки,  без  очей  твоїх  чудових.

Я  більше  не  знайду  таких  дівчат,  як  ти,
Час  зупинився,  день  змінивсь  на  ніч.
Ти  подзвони,  скажи  куди  прийти,
А  можеш,  то  гукни,  я  прибіжу-  поклич!

Бо  я  не  знаю  жити  далі,  як,  
Що  б  не  робив,  я  думаю  про  тебе.
І  точить  душу  ревнощів  черв’як,
І  навіть  колір  поміняло  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235918
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011


Володимир Шевчук

Ти навіть не знаєш…

Ти  навіть  не  знаєш,  яке  ти  красиве  диво,  
Що  правди  не  мовить  хоч  би  високе  дзеркало  
І  навіть  у  травні  ще  саду  –  не  так  щасливо,  
Як  серцю,  що  біля  тебе  у  тиші  цоркало.  

Ти  навіть  не  бачиш,  як  мої  думки-солдати,  
Пильнують  красу,  що  ангелами  леліяна…  
Ти  навіть  не  знаєш!  Та,  певне,  не  треба  знати,  
Яка  ти  насправді  фея,  яка  омріяна.  

11.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234275
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011


Юхниця Євген

А тепер – директор…Праця…праця…праця

Я  знайомилась  з  простим...А  він...  піднявся.
На  хоромах  будівництв  міської  траси.
То  чекав  мене,  і  слухав,  розбирався.
А  тепер  –  директор...Праця...праця...праця.

Вже  вогні  не  романтичні,  а  корисні.
Підучився  -  домагатися  і  тиснуть...
І  у  тоні  із...зневаги-нетерпіння
Обертонеться  мундирне  торохтіння.

Мала  я  змінитись,  в  акомпаниментах.
Та  ти  ж  –  приму  заміж  брав.  Під  аплодисменти.
...Ось  і  граємо  удвох...  соло  основне.
Вистачить  –  надовго  нас?  Чи  хтось  –  десь  майне?  

                                                 08.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233962
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011


Вячеслав Романовський

БЛАГОСЛОВЛЯЮ!

Благословляю  погляд  твій  -
Він  сірий  день  зробив  жаданим,
Мене  закоханим,  коханим...
Благословляю  погляд  твій!

Благословляю  дотик  рук,
Довіру  пальчиків  тендітних,
Що  в  грі  пестливій,  наче  діти.
Благословляю  дотик  рук.

Благословляю  вуст  огонь
І  боязкий,  і  нетерплячий,  
Жадібний,  звихрений,  гарячий.
Благословляю  вуст  огонь.

Благословляю  тіла  хміль,
Нестримну  амплітуду  шалу,
Значущість  піхов  і  кинджала.
Благословляю  тіла  хміль.

Благословляю,  бо  люблю,
Бо  ти  мій  світ,  моя  молитва.
За  тебе  -  найсолодша  битва!
Благословляю,  бо  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233265
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 06.01.2011


viter07

ЦВІТИ

Коли  найперший  сонця  промінець
торкнеться  ніжно  твого  підвіконня  –
з’єднає  ранок  стук  обох  сердець
і  донесе  тепло  моїх  долоней…
То  ж  не  дивуйся,  як  відчуєш  ти,
що  вихлюпнути  усмішка  готова,
що  хочеться  кохати  і  цвісти!
Згадай,  
адже  спочатку  було  Слово  -
воно  розквітне  в  серці  веселково
і  поведе  в  нові,  ясні  світи!
Цвіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232821
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011


viter07

СУМ

Вже  вечір.  
Збираю  квіти.
До  моря  тобі  несу...
На  дальньому  пірсі  –  
Вітер.
На  дальньому  пірсі  –  
Сум...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231589
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 30.12.2010


kokabaskin

Не спите рядом, не тратьте время

Не  спите  рядом,
не  тратьте  время    —
ловите  нити  соединений.
Вдыхайте  глубже,
держите  крепче
скользящий
в  пальцах
восторг  мгновений.

Врасплох    застигнуть  
пытайтесь  ласку,
в  глазах  любимых
ловите  искры.
Обид  гнилую
срывайте  маску  —
храните    сердца
мелькнувший  высверк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231905
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 30.12.2010


Сандр Г.

Я тебе давно не бачив, зажурився…

Я  тебе  давно  не  бачив,  зажурився,
на  яскраву  зірку  в  небі  задивився,
а  вона  яскрава  сяє,  серце  гріє,
чи  на  цій  планеті  хтось  про  неї  мріє?....

Знаю  давно  зникла,  може  згасла,
світло  залишила,  але  все  ж  прекрасна,
не  одне  ще  серце  віді  сну  розбудить,
хто  її  побачить,  той  полюбить...

Той  полюбить  небо  і  яскраве  сонце,
сильний  вільний  вітер  і  бурхливе  море,
ми  на  цій  дорозі  світлій  як  ніколи
повернемо  щастя  і  забудем  горе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231673
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 29.12.2010


MC_Yorick

АНГЕЛ - ДЕМОН (російськомовний оригінал + переклад на українську мову)

(переклад  на  українську)

Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Интересный  коктейль  получается                                Це  неначе  в  коктейль  долучається
Молоко  мешается  в  кровь                                        Молока  дивна  суміш  і  крові
И  сливаются  счастье  и  боль                                    І  злиття  в  ньому  щастя  і  болю
Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Это  ворон  с  голубкой  венчается                            Це  голубка  і  ворон  вінчаються
И  иду  обратно  часы                                              Не  встигає  людина  за  тінню
Воздух  взвешивают  весы                                            Невагомим  стає  все  каміння
 
Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Тогда  горы  от  ветра  качаются                                    Тоді  гори  від  вітру  качаються  
Под  землёй  загорается  свет                                    Під  землею  з,являється  світло
Над  землёй  больше  света  нет                                А  з  землі  усе  світле  зникло
Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Воздух  в  лёгких  моих  кончается                                У  легенях  повітря  втрачається
И  темнеет  в  моих  глазах                                            І  захоплює  очі  пітьма  
Станет  сладкой  моя  слеза                                      І  в  сльозах  моїх  солі  нема

Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Возникает  повод  отчаятся                                      То  чомусь  душа  у  печалі  вся      
Поменять  всебе  правду  и  ложь                                Знову  реальним  стає  забуте
И  вернуть  то  чего  не  вернёшь                            Проростають  крилами  пути  
Если  ангел  и  демон  встречаются                              Якщо  ангел  і  демон  стрічаються
Можна  то  что  всегда  запрещается                          Заборона  на  все  кінчається
И  вернуться  живым  с  поля  боя                            Йдуть  до  дому  живі  з  поля  бою
Умереть  занимаясь  любовью                                  Щоб  померти  зайнявшись  любов,ю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230975
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010


Стр@нник

Знания вытесняют любовь

“Не  построил  ни  дома,  ни  хижины,
Даже  дерева  не  посадил,
Мои  нивы,  что  сеял  я,  выжжены,
Все  сокровища  в  виде  могил.”              

(Из  размышлений  В.Стр@нника)

Всё  дано  на  прокат:  мир,  судьба  и    желания,
Мы  в  иллюзии  времени,  света  и  тьмы,
Для  чего  же  плоды  нам  от  древа  познания?
Чтоб  наполнились  звоном  всезнанья  умы?

Древо  жизни  голодному  духу  не  ведомо,
Что  подменно  змеем  в  заветном  саду
На  познание  зла  и  добра,  нас  из  Эдема
Увело  поклонение  страсти  к  плоду.

И  мы  бродим  во  тьме  отражённого  знания,
Создавая  земные  опоры  уму,
Принимая  за  истины  бликов  сияние,
Даже  сердцу  не  верим  уже  своему.

Наша  вера  не  Богу,  а  храмам  с  иконами,
А  надежда  застряла  в  сектантских  домах,
Наслаждается  разум  земными  притонами
И  посеянный  знанием  множится  страх.

Не  пробудится  дух,  пряча  крылья  непрочные,
Жадно  стаи  ворон    пыль  сознанья  клюют,
Охладела  любовь,  только  мысли  порочные
В  наших  душах  нашли  и  покой  и  приют…  

В.Стр@нник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222779
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 19.12.2010


Дмитро Барзілович

Ключник

Провести  поглядом,  мов  пальцем,  по  зіницях
Торкнутись  думкою  уражених  місцин
Навести  лад,  поприбиратись  на  полицях
В  твоїй  свідомості  запилених  крамницях
Нових  на  продаж  викласти  світлин

Змішати  кольори  твоїх  очей.  В  безодні
Їм  відтворити  із  піску  перлин
Здистилювати  сльози  у  двоокис  водню
Сипучий  білий  осад  часу  плин  нервозний
Повіє  до  віддалених  площин

Де  ви,  мої  загони  -  Альфа,  Браво  й  Чарлі?
Хутчіш  сюди,  зкидаймо  цей  режим!
Кровить?  Понакладає  парамедик  марлі
Чарівний  седатив,  поцуплений  з  лікарні
Розпрямить  зтиснутих  твоїх  пружин

Втім,  я  не  лікар  зовсім,  інше  маю  гасло  
Я  вивільняю  пташок  із  кліток
Я  перекреслюю  миттєвим  повсякчасне
Там,  де  потворне  вмерло,  вродиться  прекрасне
Отримавши  від  мене  свій  квиток

По  змерзлих  синапсах  знекровленої  плоті
Де  рух  життєвих  рік  навік  спочив
Тектимуть  теплі  течії  майбутніх  зльотів
Митець  завжди  взнається  по  своїй  роботі
Я  -  майстер,  що  випилює  ключів

Відкрию  цим  ключем  дверей  у  темне  місто
Це  не  помилка.  Так,  тобі  сюди
На  вигляд  моторошне,  затишне  за  вмістом
Воно  -  великий  пес  з  очами  оптиміста
Твій  перший  крок?..  Це  вже  сама.  Іди!  

Лишаюсь  осторонь,  щоб  берегти  границі  
Стиха  підборів  стукіт  у  пітьмі
Завдання  виконав,  розібрана  в'язниця
Вже  кволим  кошеням  розпечена  тигриця
Не  обернеться  навіть  уві  сні

©  Дмитро  Барзілович,  грудень  2010́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229234
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 18.12.2010


Стр@нник

Погадаем?

Разложил  гаданья  круг
И  сказал  мне  сразу  друг:
-  Посмотри,  все  дамы  стервы!
Ух,  как  действуют  на  нервы!
Короли?  -  одни  службисты!
Кто  не  в  чин,  тогда  в  артисты,
А  Вальты  тупы,  как  пробки:
Денег  нет,  но  море  водки,
Кто  в  Тузы  попал  –  тех  нет,
Вот  какой  судьбы  сюжет!
А  вокруг  такая  шваль…
Жизнь  –  дерьмо,  и  вся  мораль!

-  Не  спеши,  -  сказал  ему,  -  
Ты  пасьянс  отдал  уму,
А  вот  сердцем  погляди,
Что  ты  видишь  впереди?
Если  дама  будет  трефи,
То  в  пути  получишь  Теффи,
А  с  червонной  дамой  ты
Воплотишь  любви  мечты,
Если  дама  пик  с  тобой,
Будет  после  лик  святой,
Если  же  бубновая  -  
Будет  хата  новая!

Бубны  -  деньги,  трефы  –  путь,
Червы  -  любят,  не  забудь!
Но  а  пики  -  то  интриги,
Их  пройдешь-  и  в  высшей  лиге!
Перевёрнутая  масть  –
Значит,  жизнь  пойдёт  не  всласть!
!!!
Посмотри  другой  узор!
Так  -  король,  а  так  он  –  вор!
Так  -  валет,  а  так  -  орёл!
Дама  так…  накрой  на  стол
Вот!  теперь  ты  при  тузах,
Так  –  любовь,  а  так  вот  –  страх,
Да  и  шваль  –  события,  
Новые  открытия:
Возле  сердца  дама  пик,
Ну  попал  в  капкан,  старик!!!  

Вот  и  путь  в  казённый  дом
С  той,  что  ты  давно  знаком.
Ой,  я  понял,  это  Светка,
То  ж  твоя,  болван,  соседка!
Хоть  на  свадьбу  позови,
Видишь  карта  -  по  любви,
Вот  и  бубен  куча  -
Твой  счастливый  случай!
Вот  как  надо  толковать,
А  пургу  не  надо  гнать!..

Ты  гляди:  один  расклад,
А  у  каждого  свой  взгляд!          

В.Стр@нник

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229707
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010


jaryj

Цитатник ХVІІ

***
Кожна  людина  здатна  на  вбивство  -  це  тільки  питання  часу,  виховання  і  обставин,  що  можуть  скластися  в  майбутньому.

18.12.2010  року      Львів

***
Дуже  часто  ми  не  хочемо  знати  того,  що  повинні  обов'язково  знати.

18.12.2010  року      Львів

***
Життя  настільки  коротке,  щоби  витрачати  його  на  безглузді  сварки.

18.12.2010  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229669
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.12.2010


Анна Демченко

ғᴏʀɢɪᴠᴇɴᴇss

Мои  ль  грехи,  теперь  ты  хочешь  замолить?
Дурманит  разум  мой  церковный  ладан,
пусть  по  сценарию  Господь  меня  простит,
Его  последний  шифр  давно  разгадан.
Ты  смой  с  меня  клеймо  дурной  любви,
Дрожащей  и  неистовой  молвою,
"Пренадлежу..."  -  клялась  вам  на  крови,
была  как  дочь,  а  стала  лишь  слугою.
Тянулись  руки-тени  от  стола,
Сквозь  визг  когтями  рвали  мои  вены.
Я  за  прощение  сейчас  всё  б  отдала,
Я  без  него  платила  неземную  цену.
И  с  ранних  лет  мне  стала  мать  чужой,
она  твердила  о  нелепой  веры  силе.
Из  клетки  до  неё  тянусь  рукой,
прости  меня,  прости  что  погубила.
Её  тетрадь  исписана  до  дыр,
И  молитовник  спрятан  под  подушкой,
Как  ты  жила  родная,  слёзы  скрыв?
Как  я  была  такой  слепой  в  удушье?
Я  так  люблю  тебя  за  этот  сон...
За  шёлк  волос,  невинных  глаз  светило.

Опять  молчим?  Прости  что  в  унисон...
Ведь  для  прощенья  этого  хватило...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195512
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 18.12.2010


viter07

Все буде добре…

Ну,  от  і  все,  робочий  день  –  позаду…
Уже  давно  закритий  магазин.
А  чи  за  день  здійснила  ти  свій  задум?
Осяяв  серце  промінь  хоч  один?
Чи  відчуваєш  ти  себе  щаслива?
Співала  нині  радісних  пісень?
Ти  впевнена,  що  день  оцей  прожила
Отак,  немов  це  був  останній  день?
Ти  задавай  собі  такі  питання,  –
Збігає  час  нестримно,  мов  пісок…
За  тебе  я  молитимусь  до  рання,
Щоб  виповнився  ЗМІСТОМ  кожен  крок.
Ти  теж  на  ніч,  лягаючи,  молися,
Щоб  просвітління  дав  тобі  Господь.
Я    –  промінь  твій.
Я  –  ВІТЕР.  
Усміхнися…
Відкрий  вікно.  Скажи  мені:  «Заходь!»
Все  буде  ДОБРЕ…
Знаю…
Не  журися…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227357
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 17.12.2010


jaryj

Повсюди Ти моя

Повсюди  снишся  в  неймовірних  снах,
Шукаю  спраглим  поглядом  Твої  зіниці.
Тебе  кохатиму.  В  своїх  руках
Я  пестить  буду  милую  щомиті.

Тебе,  кохана,  ніжно  обійму
І  зацілую  до  знемоги  від  бажання,
Таку  як  є  до  серця  пригорну,
Признаюся  Тобі  в  палкім  коханні.

Тебе  носитиму  в  нові  світи,
Від  погляду  Твого  я  буду  мліти.
Без  Тебе  я  не  зможу  нікуди  піти,
Бо  серце  з  болю  буде  все  щеміти.

Ти  будеш  в  мене  -  буду  я  і  твій,  -
Взаємовласністю  ми  станемо  з  Тобою,
Закоханий  у  кожну  із  Твоїх  я  мрій  -
За  Тебе,  мила,  я  готовий  стать  до  бою!

14.12.2010  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228825
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010


Костянтин Куліков

Время

Shell  be  lifted  –  nevermore!  
(The  Raven)
Э.  По



Темно  до  одухотворения:
На  время  замирает  Время,
Дождь  зависает  налету.
Вдруг  слышу,  в  двери  чей-то  стук.
Быть  может  это  сновидение,
Так  от  чего  в  душе  испуг?

Я  Временем  прикован  к  креслу.
Ах,  если  б  приподняться,  если  б
Открыть  и  посмотреть,  кто  там.
Не  в  силах  приказать  ногам,
Сижу,  как  вдавленный,  ни  с  места.
Сплю,  нет,  –  не  понимаю  сам.

Я  жду.  Во  мне  и  страх  и  стыд.
Зол  на  себя  я  и  сердит,
Но  пробудить  себя  не  в  силе.
Я  слышал  голос  ли,  шаги  ли?
Но  снова  ночь  и  тишина.
Точь-в-точь,  это  обрывок  сна.

Вот  вдруг  качнулась  занавеска.
Я  в  мыслях  вопрашаю:  есть  кто?
И  сам  же  отвечаю:  да,
Дождь  за  окном,  бежит  вода,
Мне  это  всё  давно  известно,  –
Никто  не  мог  войти  сюда.

Устал  я  просто.…  В  полудрёме
Мне  голос  грезится  знакомый,
Так  нежен,  так  приятен  он.
Мне  даже  нравится  мой  сон.
В  квартире  никого  нет,  кроме
Меня.  Я,  вроде,  невесом.

Лечу  за  голосом  куда-то.
Неужто  вправду  я  –  крылатый?
Я  б  целый  мир  увидел,  если  б
Не  тело,  что  осталось  в  кресле.
Осталось  в  кресле.  И  беда  в  том,
Что  уж  не  сдвинуть  его  с  места.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228089
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 14.12.2010


Юлія Холод

А мир широк (спасибо Любовь Козырь за вдохновение)

А  мир  широк.  Широк  и  бесконечен.
В  нем  сто  дорог,  сто  целей,  сто  вершин.  
И  наш  в  нем  срок,  как  искра,  быстротечен,
И  надо  все  успеть…  И  мы  спешим…

Мы  ищем…  Ищем  тех,  кто  будет  рядом.
И  каждый  слеп  –  на  ощупь,  наугад…
Кому  поверить,  а  кому  не  надо?
Где  алчущий,  а  где  влюбленный  взгляд?

Мы  ищем,  натыкаясь  на  измены.
Круша,  взрывая,  жаждем  тишины.
И  тратим  жизнь  на  тех,  кто  нас  не  ценит,
Теряя  тех,  кому  мы  так  нужны…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227815
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010


jaryj

Принади зимового Львова

Туман  накинувсь  на  червоні  ліхтарі,
Помалу  тоне  той  проспект  Свободи  мимоволі
І  Ринок  мов  на  триста  років  постарів,
А  сакури  й  каштани  миються  поволі.

Й  бредеш  не  знаючи  собі  куди,
Молочна  піна  навкруги  простерлась  -  
Попробуй  ту  зупиночку  свою  знайди
Та  знов  додому  у  маршрутках  пертись.

І  їдеш  у  Рясне.  Далеко  "шість"  і  "п'ять"
Мигають  в  тиші  мляво  ненароком,
Вже  видно  соннії  сніги  лежать  -  
Лиш  в  центрі  від  дощів  вони  розмились.

Заходиш  в  дім  і  дивишся  в  вікно,
Ніде  снігів  неначе  й  не  чіпали
І  стука  дощик  в  шибку  в  унісон,
А  їжа  стигне  від  рядків  помалу.

І  так  часи  зимові  ті  пройдуть,
Настане  час  нової  пори  року,
Свята  ці  рамаданом  десь  підуть...
Постаршаєш,  поступишся  десь  кроком.

Та  лиш  іти  не  озираючись  назад,
Шукати  шлях  до  нового  прозріння
Аж  поки  смерть  тебе  ця  не  зупинить  враз...
Ти  тільки  впевнено  у  майбуття  полинеш.

08.12.2010  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227470
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 09.12.2010


viter07

Я випускаю білих голубів…

Я  випускаю  білих  голубів  
у  темну  ніч  –  нехай  летять  до  тебе.
Вони  зігріють  серденько  тобі,
Перенесуть  до  зоряного  неба...

Загублений  –  блукаю  у  Світах,
у  Безмірі,  напоєнім  Любов’ю.
Літаю  між  зірками,  наче  птах,
для  тебе  в  Бога  просячи  здоров’я.

Я  випускаю  білих  голубів  –
у  твому  світі  буде  більше  Світла!
Хай  буде  більше  Богом  даних  слів  -
аби  твоя  душа  від  них  розквітла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226259
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 05.12.2010


Юхниця Євген

Наторна́дений, нерозгаданий

Наторна́дений,
Нерозгаданий,
Чоловіком  став
Їй,  нахмаренній.
Їй  не  стачить  сяйв:
«Ще!  Скоріш,  давай!..»
Він  їй  ліс  рубав
І  запалював.
Він,  торнадний  син,
Ураганам  –  брат.
Скільки  стерпить  він
Спеки  в  ла́вопа́д?

03.12.2010р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226116
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010


jaryj

Прекрасній самотній душі

OLIVIYI

Не  плач  же  серденько  і  нині  не  тужи  -
Життя  ще  опроміниться  неждано  добротою.
Погано  часто  є,  проте  ці  хуги  пережди  -
Усе  внормується  на  обрії  само  собою.

В  усіх  бувають  довгі  нелегкі  часи,
Проте  їх  треба  мужньо  людям  побороти.
Ти  тугу  в  серці  неодмінно  погаси
Й  заграють  водограєм  превеселі  ноти.

Не  плач.  І  горе  ворогам  своїм  посій,
Шукай  в  поезії  свою  німу  розраду,
Нехай  збуваються  твої  думки  усі
Й  підтримують  всі  починання  друзі  радо.

І  як  потрібно,  в  бідах  завжди  помогти
Не  раз  тобі  зумієм,  серце,  неодмінно.
Усе  складеться.  Ти  ще  трішки  потерпи  -
Життя  ж  таке  прекрасне,  світле  і  невпинне!

16.11.2010  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222496
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010


tosikosan

Твій поцілунок - мій сніданок

Твій  поцілунок  -  мій  сніданок
Твоя  усмішка  -  ніжний  ранок
А  твоя  ласка  і  терпіння  -
Соната  слів  і  їх  насіння.
В  моїй  роботі  вдалі  дні...
Коли  в  очах  горять  вогні
Бо  ти  їм  ритму  задаєш
Коли  готовиш  з  буднів  фреш
Твоє  тепло,  душа  і  вірність,
В  мені  народжують  стабільність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222147
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010


Володимир Шевчук

Я сумую за нею…

Я  сумую  за  нею,  вона  мені  сонце  і  світло,  
Я  у  відчаї,  в  дикій  зажурі  цю  тугу  римую…  
Вже  і  літо  на  фоні  як  вицвілі  барви  поблідло,  
Тільки  я  все  сумую,  сумую,  сумую,  сумую…  

Мені  Бог  не  порадник,  і  навіть  ця  Піррова  слава  
(Як  печалюсь,  скучаю,  журюсь,  побиваюся,  тужу)  
Ні  для  чого,  коли  в  її  очі  не  світить  заграва,  
Ні  для  чого,  коли  я  не  бачу  п’янку  свою  ружу,  –  

Бо  сумую.  О  як  би  цей  біль  по  житті  обіграти!  
Я  гадав  що  літав,  а  насправді  запродався  граням,  
Я  гадав,  що  кохання  свобода;  отримав  же  грати..,    
Ну  коли  вже  воно  перестане  вбивати  мовчанням…  

01.07.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198947
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 08.11.2010


Володимир Шевчук

Тій, що кохає.

Тільки  ти  так  кохання  у  серці  умієш  ховати,  
Тільки  так  ти  уся  захищаєшся  від  ворогів…  
Може  це  наші  предки  робили  ще  –  білі  хорвати?  –  
Коли  поруч  нема  що  кохать  –  ми  кохаєм  богів…  

06.11.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220869
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010


tosikosan

Иди навстречу

Пройдут  снега,  метели  бури,  а  сними  вместе  и  года.
Ты  мной  всегда,  будешь  любима,  моему  сердцу  дорога.
Ты  глубоко  запала  в  сердце,  оно  то  ноет,  то  болит.
Я  ведь  любви  хочу  взаимной,  я  не  прошу  ее  в  кредит.

И  не  спешу  я  сделать  вывод,  ошибок  прежних  не  хочу.
Я  в  мыслях  своих  ежедневно,  к  тебе  любимая  лечу.
Лечу,  ты  слышишь  дорогая,  навстречу  ветру  и  судьбе!
Чтоб  подарить  себя  любимой,  моей  единственной,  тебе!

Не  зная,  что  на  твоем  сердце,  и  любит  ли  оно  меня.
Скажи,  что  нужно  сделать  что  бы,  поддать  ему  любви  огня.
Тебя  хочу  сделать  счастливой,  такой  которой  хочешь  быть,
Не  уж  то  ты  моя  родная,  не  можешь  так  меня  любить?

Так,  чтобы  птицы,    для  нас  пели,  любовью  нежились  цветы.
И  очень  часто  повторяя,  любви  слова,  сказала  ты!
Знаю,  что  можешь,  в  чем  же  дело,  и  где  правда,  и  где  суть.
Ты,  так  же  знаю  дорогая,  не  можешь  по  ночам  уснуть.

Оставим  в  сторону  преграды,  это  все  в  прошлом  позади!
Иди  навстречу  мне  родная,  не  стой,  прошу,  иди,  иди!
Сделаешь  шаг,  я  два  навстречу,  еще  один,  я  побегу!
Где  будет  это,  мне  не  важно,  на  том  ли  этом  берегу!                    
                                                                                                                                       
                                                                                                                                     А.  Урюпин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139246
дата надходження 29.07.2009
дата закладки 03.11.2010


tosikosan

Ночь в океане

Ночь  в  океане  на  пироге...
Хочу  забросить  глубже  сеть
Как  узник  я,  как  тень  в  берлоге
Лапа  мой  друг,  а  я  медведь

Все  тело  ломит,  строю  трала
Пусть  не  клюёт,  но  дал  ведь  слово
Хочу  достать  со  дна  коралла
Стану  искусней  рыболова

Нужно  от  жизни  так  не  много
Доверю  раны  пера  строкам
Прошу  людей  судить  не  строго
Верен  я  жизненным  истокам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213658
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 03.11.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2010


Себастьян

День другий…

Переповнена  маршрутка...я  навіть  не  можу  назвати  себе  самотнім...просто  це  відчуття  нагадує  щось  інше,  але  тільки  не  самотність...  ти  вчора  позвонила,  сказала,  що  поживеш  у  подруги  а  потім  виїдеш  в  інше  місто,  мені  навіть  не  сумно  це  чути.  Я  радий  що  ти  вибрала  свою  дорогу,  що  ти  зможеш  сама  розпоряджатися  свої  життям...ти  почнеш  малювати  чудові  картини...станеш  відомою...в  мене  до  тепер  квартира  пахне  твоїми  масляними  фарбами  і  вся  квартира  завішана  твоїми  роботами,  які  ти  залишила  сказавши,  що  це  подарунок.  який  я  повинен  берегти,  в  память  про  тебе.
Якась  базарна  бабка  з  сумками  на  пів  маршрутки  відтовкла  мені  ліву  ногу...і  як  я  маю  вийти  так,  щоб  вона  мене  не  задушила  своїм  салом,  тримаючись  за  поруччя,  спостерігаю  за  дівчиною  яка  сидить  переді  мною...вся  така  розмальована,  як  барбі...це  ж  треба  встати  напевно  в  шостій  ранку  аби  розмалювати  собі  отак  фізіономію...колготки  нагадували  мені  шинку  в  целофані...так  і  напрошувався  такий  комплімент...але  мусів  втриматися  від  такої  приємної  критики...  на  наступній  зупинці  ввійшла  жіночка  бальзаківського  віку  в  шубі  з  дворових  котів,  оце  ж  вона  думає,  що  вся  така  гламурна  і  всі  на  неї  дивсяться,  але  ж  всі  намагаються  роздивитися,  а  раптом  побачать  свого  Мурзіка  на  шубі.  який  пропав  місяць  тому  при  невідомих  обставинах...  парфуни...ах...нагадують  одиколон  Саша...так  і  згадав  собі  молоді  роки...а  в  декого  як  помітно  вони  і  не  закінчувалися...
моя  зупинка....робочий  день  почався...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185598
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 19.10.2010


Діана Буцко

зґвалтована

новела-символ
вона  була  зґвалтованою.  відчувала  це  кожною  клітинкою  свого  тіла  і  підсвідомості.  Ганчірка.  Непотрібна.
Зрештою,  хто  надасть  притулок  їй  тепер?  Вона  була  чистою  і  вірною,  але  тепер  З  ґ  В  А  Л  Т  ОВ  А  Н  А
Кожна  літера  ехом  відгукувалася  у  її  голові,  що  була  готова  щохвилини  вибухнути.
Вона  жила,  намагаючись  принести  світло  і  мир  у  світ,  удосконалити  буття,  кохала  жертовно  свого  чоловіка,  дарувала  життя  малесеньким  ангелам,  молилася  сердечно  й  наївно,  просячи  Творця  щастя  і  талан  для  всіх,  співала  рятівливо  у  найбільшому  відчаї  чи  радості.
Своє  життя  вона  присвятила  світлу.  Вся  її  дорога  –  це  самопожертва.  У  голові  не  вкладалося  як  можна  жити,  тільки  задовольняючи  власні  матеріальні  бажання  і  збочено-неприродні  потреби.  Це  те  ж  саме,  що  бути  твариною  і  тривожитися  лише  через  те,  де  роздобути  їжу  і  врятувати  власну  шкуру.
Зрештою,  ми  й  є  Тварини.  Щодня  доводимо  це.  Нападаємо  на  кожного,  хто  ненароком  задіне  нас,  скаже,  не  соромлячись,  про  наші  недоліки,  щодня  йдемо  добувати  їжу,  а  поївши,  лягаємо,  щоб  засвоїлися  речовини.  Тільки,  якщо  тварини  піклуються  про  власних  нащадків  (потомство),  то  ми  вже  давно  начхали  і  на  предків  і  на  майбутні  покоління,  залишаючи  для  них  –  наших  правнуків  –  Руїну.  Душ  тіл  держави
Вона  ж  не  могла  усвідомити  як  можна  жити  так.  Все  зводиться  до  банальної  економічної  аксіоми:  товар  –  гроші  –  товар.  А  де  ж  місце  для  інтерфази  Душа?  Коли  ж  ми  повинні  годуватися  хлібом  інтелектуальним?  Коли  ми  задумаємося,  що  всі  наші  вчинки  матимуть  наслідки  для  майбутніх  прихідців,  ще  ненародженого  майбутнього?  Що  вони  зустрінуть  прийшовши?  І  чи  зможуть  з  попелу  створити  сад?  А  чи  власне  ми  не  повинні  зберегти  землю  такою,  як  її  отримали,  або  вдосконалити  наш  правічний  скарб?
дивилась  навколо  й  щораз  чудувалася  егоїстичної  зацикленості  на  фізичних  бажаннях.  Намагалась  змінити  світ,  починаючи  з  себе.  Вчора  ходила  вже  вкотре  до  дитячого  будинку,  задивившись  в  ще  не  спотворені  буденним  суспільством  очі,  втікали  від  світу,  що  гнітив  будь-кого,  схожого  на  неї.
Ох,  як  же  вона  потім  поплатилася  за  те,  що  віддала  частину  власною  працею  зароблених  грошей  цим  покинутим  долею  дітям.  Подяка  –  синці.  Тільки  не  ці  сині  плями  на  шкірі  боліли,  а  ті,  що  ними  було  вкрите  серце.
Декілька  днів  назад?,  спокусившись,  придбала  Біблію  власного  народу.  Бо  як  не  мати  такої  книжки  у  власній  бібліотеці?  Синці.
Одного  року  прийшла  додому  пізніше,  бо  було  свято.  Хотіла  приготувати  смачну  пісну  вечерю.  Уже  знайшла  рецепти  дванадцяти  ласих  страв,  купила  необхідні  продукти  і  летіла  радісно  додому,  а  вдома  –  кулаки.  Синці.  Бо  як  посміла  прийти  раніше  і  покинути  роботу,  за  кожну  годину  котрої  отримувала  гроші?
І  так  щодня  –  руки,  біль,  синь.  Пекли,  палили,  вбивали  оті  душевні  побої?.  Не  сила  більше  терпіти.  Вже  не  раз  думала  все  покинути,  але  куди  йти?  З  чого  починати?  І  не  може  вона  залишити  (свою)  частинку  себе  тут  на  призволяще?  Ні,  вона  повинна  боротись  за  її  порятунок,  навіть  ціною  власного  життя      врятувати  свою  найбільшу  радість-горе  –  своїх  дітей.
(боже  милосердний,  не  дай  їй  дізнатися,  що  ті  діти  з  нею  зробили!)
Вона  звикла  жертвувати  собою.  Батька  не  пам’ятала.  Покинув  їх  давно,  залишивши  наодинці  з  жорстокою  цинічністю  світу  цього.  Потім  утратила  матусю,  яка  тримала  ще  двох  сестер  і  її  у  купі,  а  потім  усю  порозбрідалися  по  світу,  а  ще  потім  почали  ділити  спадок  –  не  поділили.  З  тих  пір  завжди  між  ними  чи  то  ямочка,  чи  то  прірвище.  Якщо  у  відносинах  виникає  тріщина,  то  вона  рано  чи  пізно  нагадає  про  себе.  І  тільки  якщо  довго,  старанно  забетоновувати  її,  вона,  можливо,  зростеться.  Так  між  сестрами  ця  тріщина  і  неподілений  спадок  давалися  взнаки.  Спілкування  стало  ще  рідшим,  зважаючи  на  те,  що  одна  сестра  подалася  на  схід,  інша  –  на  північ.
Куди  йти  тепер?  билася  у  бетон  ця  пекуча  думка,  натикалася  на  стіну.  Отак  і  вона  йшла,  йшла  і  щоразу  поперед  себе  був  холод  отої  стіни,  яку  не  перелізти,  не  обійти.
Вона  не  була  нікому  потрібна  сильна,  працьовита,  з  надіями  і  мріями  в  очах,  з  бажанням  жити.  Тоді  всі  казали:  «давай!».  І  вона  давала    кожну  зароблену  копійчину,  а  сама  могла  стогнати  від  болю.  І  жоден,  хто  брав,  не  спитав,  що  їй  пекло,  кусало,  било  током.  Ніхто.  Тільки:  «давай!»  кому  ж  вона  потрібна  тепер?  мертва,  збожеволіла,  без  бажання  жити,  зґвалтована,  пуста,  безсила?  Як  працюватиме    тепер  і  де  візьме  хліб  для  дітей,  коли  нездатна?  Ох,  діти…
Вона  не  плакала.  Ні.  Колись  пересохла  та  річка  її  серця  і  тоді  пообіцяла  собі:  більше  жодної  краплинки  з  очей!  Вона  буде  сильною!  Навіть  стоячи  на  колінах,  просячи  милостиню,  підбираючи  недоїдки,  вона  більше  НІКОЛИ  не  заплаче.  Іноді  дощ  нахабно  хотів  захопити  її,  але  вона  рішуче  боролася  з  ним  і  не  плакала.
Її  зґвалтували,  але  вона  не  плакала.  Не  те,  щоб  не  було  чим  –  сльози  завжди  знайдуться,  просто,  напевно,  життя  зробило  її  стійкішою  (чи  жорстокішою?).
Не  плакала,  бо  зґвалтували  її  вже  давно.  Це  тепер  познущалися  і  принизили  фізично,  але  душу  її  вже  давно  збезчестили:  власні  діти!,  побут,  тривіальність.    А  це  був  апогей,  точка  перелому.  Уже  мало  знущатися  морально,  треба  знищити  фізично.

Ті  прокляті  голоси  до  кінця  життя  переслідуватимуть  її.  Грубі,  неотесані,  невіглаські.  Ті  футболки  до  кінця  життя  стануть  її  білим  прапором.  Ті  огидні  руки…  о  прокляни  їх,  Господи.
У  пам’яті  немов  поставили  клеймо,  випекли  розжареним  металом:  «зґвалтована!».  І  ніколи  не  зійде  той  знак  недолі.  Шрами  не  зникають  до  кінця.
Знову  все  поставало  перед  її  очима  у  всій  грубості  і  жорстокості.
Як  завжди,  вона  поверталася  з  роботи.  Приємна  втома  впевнено  перемагала  її.  А  попереду  ще  прибирання,  готування  вечері…  ні-ні,  треба  відігнати  цю  підступну,  хоча  й  солодку  втому.
Мріяла-літала.  Колись  у  дитинстві  знала,  що  стане  співачкою.  Неодмінно  хотіла  пов’язати  своє  життя  з  мистецтвом.  Наївно  вірила.  Життя  зрадило  її  надії:  чоловік  –  діти  –  вдівство,  тепер  сама  повинна  тягти  на  собі  весь  віз  рутини  і  матеріальності.  Залишилася  сам  на  сам  із  злиднями,    але  так  упевнено  й  безкомпромісно  дивилась  їм  у  вічі,  що  вони  лише  у  найрідкіших  видках  завітали  до  неї.  І  розбились  усі  ті  мрії.  Зламались  крила.
А  проте  у  її  серці  завжди  співалася  мелодія.  Усе  частіше  сумна,  меланхолійна,  але  саме  вона  допомагала  йти  проти  вітру,  що  ним  віяло  життя.  Іноді  ті  ноти  були  єдиним  рятунком.  Серце  співало  і  вона  відступала  від  провалля,  оминаючи  його.
Отак  і  йшла.  Були  камінчики,  брили,  ями,  прірви.  Сьогодні  –  гора,  за  котрою  життя  скелиста,  гостра,  не  перейти.  Кожен  камінчик  нестерпно  впивався  у  босі  ноги,  з  кожним  кроком  земля  ставала  все  гострішою  і  неприступною.  Ось-ось  скине  її  беззахисну  і  поранену  знову.  Гора…

Вона  йшла  з  роботи.  Було  темно  –  зима.  Холодно  усюди.  Тяжкі  пакети  тягнули  додолу.  Вітер  цілував  розкуйовджене  волосся.  А  вона  йшла.  (Йшла?)
Грубі  п’яні  голоси  лякали  її  музичний  слух.  Нікого  не  було  на  пустинній  дорозі.  Сама.  іЗ-за  закруту  вийшли  два  молодики.  Поки  вони  проходили  під  ліхтарями  освітилися  їхні  футболки:  червона  з  серпом  і  біла  з  чорним  орлом  на  другому.
Вони  наближалися,  нахабно  посміхаючись:
- А  что?  Неплоха.
- Угу.  Живуча.  Ніякі  напасті  не  беруть.  Для  своїх  годов  –  сочна.
- Ну  што  давай.
- Пашлі.
Один  вихопив  торбинку,  вигріб,  перерахував  гроші,  поклав  у  кишеню.
Другий  нахабно  підійшов  і  почав  її  лапати.  Від  страху  випали  пакети,  все  повтікало  у  різні  боки.
Один  тримав,  інший  звірячим  інстинктом  зривав  одяг.
………………………………….
вона  бігла  у  невідомість.  Не  пам’ятала  нічого,  не  пам’яталась.  Що  ж  тепер?  що  вона  принесе  додому?  Що  скаже  синам?
Щовечора  приходила  і  на  порозі  бачила  дітей.  Тягнулася  до  торбинки,  витягувала  гроші  і  всі  –  до  копієчки  –  віддавала  синам.  Синочкам,  яких  пестила  з  дитинства,  віддавала  всю  себе,  не  спала  через  яких  не  однієї  ночі.  А  зранку  пішки  йшла  на  роботу,  а  потім  на  іншу  чи  ще  на  дві.  Купувала  продукти,  гналася  додому.  Віддавала  гроші,  готовила  вечерю.  Прала.  Прибирала.  Можливо,  встигала  придрімати.  Потім,  сніданок.
А  іноді  траплялось,  що  не  отримувала  зарплатні.  Тоді  все  боліло,  оті  її  орли  ще  з  порогу  пояснювали  матері,  що  без  грошей  краще  не  з’являтися  на  очі.  Били  в  обличчя,  живіт  ноги  –  боліло  щось  у  середині.  Але  вона  не  сміла  так  довго  лежати.  З  останніх  сил  уставала  і  йшла  готувати.  Бувало:  не  могла  встати,  тоді  було  ще  гірше.  Бодай  вам  ніколи  не  знати,  що  то  таке:  потрапити  під  гарячу  руку  алкоголікові,  котрий  не  має  на  краплю  вогняної  води.
Так  ось  і  тепер  не  знала,  як  показатись  синочкам.  О,  кіби  знала,  що  ті  голубчики  зґвалтували  матір  за  гроші  (думали,  що  вона  десь  ховає  ті  смертоносні  папірці).    Домовилися  з  друзями  про  по  грабунок.
Оті  синочки-гвалтівники.
Вона  того  не  відала.  Знала  лише,  що  то  були  два  юнаки.  Дві  футболки.  Біла  й  червона.
Біла  –  то  кінець.  Червона  –  то  кров……
Що  ж  робити  далі?  Як  усе  остогидло.
Але  вона  мусіла  вижити.  Жити  вкотре,  мусіла  жити.  Бо  в  садочку  чекало  на  неї  янголятко,  маленьке  сонечко,  що  освітлює  життя,  душу,  її  рятівний  скарб.  Вона  вірила,  що  коли  той  скарб  виросте,  то  і  братиків  перевчить,  матусю  змусить  посміхнутися.  Єдина  надія.  Що  колись  те  янголятко  звільнить  її  і  навчить  літати.  І  вона  полетить  туди,  де  серце  ніколи  не  обмерзає  гратами  болю,  ненависті,  де  нікого  не  ґвалтують,  де  зрештою  усі  люблять.
Виросте  її  янголятко,  і  вона  полетить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216645
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 17.10.2010


isabel

Яблуня

Стою  серед  отав,  як  пахне  м’яко  тиша,
А  на  верхах  лісам  вітри  стрижуть  хребти.
Я  народилась  тут,  довіку  тут  залишусь,
Поміж  отав  і  зір,  що  мріють  з  висоти.

Не  сплю  вже  майже  рік,  думками  в  небо  лину,
Душею  прагну  ввись,  а  тілом  до  людей.
Вони  такі  як  я:  з  роси,  душі  і  глини,
Із  суттю  в  серцевині,  і  голосом  з  грудей.

Із  брості  в  пишний  квіт,  із  квіту  в  лист  і  зав‘язь,
Аж  плодом  золотим  до  ніг  їм  упаду.
А  по  снігах  і  снах  я  знову  повертаюсь,
Допоки  до  межі  своєї  не  дійду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215578
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010