Немає сенсу і немає сили
Губитись у минулому щораз
Немов у птаха – перебиті крила
І на падінні зупинився час
І на окопах спотикнувся вік
Почався з воєн і звихнеться ними
Скупа надія що не світовими
І не зміліють русла серць і рік
Бог – одинокий чоловік
У нашому мирському світі
І порожніють його сіті
Там ані риб ані людей
Там лиш абстракції ідей
І сни і марева і вітер
І дрібка кириличних літер
Для східних Європ емпірей
Для ранків для днів і ночей
Свої там відтінки і фарби
Для Шляху Чумацького гарби
Немає там тільки очей
Щоб оминуть вибоїни й ямú
Апостоли вічного жаху
Ми дім з протікаючим дахом
У повінь ковчег із дітьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846994
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 05.09.2019
не втілитись у цей колір,
паперові сліди на дахах і стінах,
я межувала всесвіт ніколи-
синім, синім, синім...
вознесуся,
впаду на каміння-
ти ж бо й чути забув
і знати..
серця твого байдуже творіння
зовсім не вміє вмирати.
без азарту
і гніву,
по воді бережливим колом..
колір іноді певно чуєш?
(ніколи, ніколи, ніколи)..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708480
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 14.01.2017
твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 08.07.2016
Я видел как сгорали дни в барахлящем счетчике Гейгера
и лучшие из умов моего поколения исчезали за поворотом в завтра
они трясли мир, требуя невозможного от случая и удачи
ставили перфомансы в больничных очередях и рисовали кислотой пророчества на плакатах своих кумиров
спорили с отражением о тщете всего сущего и торговали на развес смыслом жизни
оборванцы, называвшие себя “детьми подвалов”, искали ежедневной дозы в заледенелых переулках
хвастались что помнят последний вытрезвитель в стране, и первую надежду нового века
пытаясь собрать воедино внутренний мир, сходили с ума на концертах неизвестных групп
вдыхали пыль под черными тополями и видели становление второго солнца альтернативы
познавшие дзен хиппи курили в переходах, растворялись в сумерках искалеченных временем кварталов
как их брали под руки и закатывали в банки квартир, запирали в антресолях лестничных клеток
на утро обнаруживая лишь распахнутые окна и воспоминание о Высоком Замке
кричали “Выдыхай” на крышах многоэтажек под смену времен года
они делали засечки на коже по количеству посещенных вписок, чужих балконов и мозгов
засыпали под Комитет Охраны Тепла и просыпались из-за чувства тревоги и безнадежности
встряхивали ночь, рисуя хайрами знаки бесконечности под запилы “Миссисипи”
мечтали о жизни без трущоб и всеобщей скудости мышления, вернувшись из Лисьей бухты летом казалось бы прошлого года
на грязных флэтах, пронзенные первыми солнечными лучами через разбитые стекла,
писали на стенах урывки законов Хаммурапи и песни из первых альбомов
которых осуждали за репетиции на верандах закрытых на лето детских садиков
всегда видели черно-белые сны от третьего лица, с оборванными титрами, и заносили их в телефонную книгу под знаком вопроса
приехав ночным поездом, рассказывали местному таксисту всю историю своей жизни за двадцать минут
безумцы с глазами мудрецов просили подаяние и заполняли вены города мутным потоком воспоминаний
носили в бэгах уже прочитанные книги Маркеса, и пытались читать души случайных прохожих
представляли смерть в образе голубоглазой девочки из притчи поэта-битника
пили джин-тоник с фанатками Нормана Ридуса в кафе на проспекте
оставаясь мысленно с миссией Красного Креста на восточном побережье южных материков
а потом понимали что проспали свою остановку и доехали до арматурного
давали свои имена всем вокзалам страны, пересчитывая каждый километр потраченный на несбывшуюся любовь
и написав “Двадцать два удара”, бросали эмоции на рельсы запасных веток
подыхали от передоза в агонии под мусорными баками на Космосе, завещая прохожим всегда слушать Ветер Крыш и внутренний голос
изучали свое прошлое по старым видео, записанным как пародия на Jackass
строили воздушные замки собственных иллюзий, не выходя из квартиры месяцами
просили белены во время съемок клипа на развалинах завода “Весна”
которые жили автостопом, аскАли на набережных игрушечных приморских городов, читали Ошо и проповедовали рок
или внезапно пропадали в покере, забросив играть Сплин, а потом возвращались на лавочки парков ночевать и считать звезды, плача от радости
сидели на трубах теплотрасс читая вслух записки давно исчезнувших кодеинщиков
завсегдатаи летних фестивалей, зимних литературников, областной библиотеки и сезонных оргий на Байде
старались докричать песни на другой берег и слышали в ответ что “все идет по плану”
кто прозрел будущее с вершины колеса обозрения и потом пробирался безбилетным на катер
терялся на чужих кухнях, где не было ничего видно из за дыма марихуаны, случайных фраз и коммунальных счетов
выбрасывал принципы как лишний балласт с корабля, после молитвы в храме неизвестного бога
репетировал в тесных подвалах каверы Нирваны и свое появление в жизни других людей
на краткое мгновенье становился самим собой в лифте на восьмом этаже, и смеялся, и затягивался холодным темным воздухом подъездов
кто высовывал голову из окон электричек, прыгал с моста за упавшей луной и разговаривал с банкоматами
и снова и снова пытался зажечь огонь, стирая руки, срывая голос, не отвечая на телефонные звонки с того света,
и когда получалась мелодия, та единственная, отворяющая двери жизни для тех, кто искал - мог наконец отдохнуть, забывшись на тысячу лет.
[i]да, под впечатлением Аллена Гинзберга[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672789
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Потерті динозаври підвіконь
Старі немов з часів палеозою
Та ще горить в глибинах той вогонь
Який мене колись єднав з тобою
Померлі динозаври підвіконь
Ніхто тепер нікого не чекає
І тіятива напнутих вен з надскронь
Червоні води крові розганяє
Раптово смуток зупиняє час
Без оборони зустрічає темінь
Бо світ помер бо світ давно без нас
І тільки Бог зарадить цій дилемі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668996
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Про що ти скажеш своїй Рибі,
Коли вперше відчуєш тепло її рук?
Скажеш,добре,що у неї немає німбу,
Бо інакше навряд чи б почула твій стук
у свої запечатані двері.
Як сонце ніжить тишу скверів,
Так ти голубиш їй волосся,
Говориш безтямно закоханий досі,
Як літо буває залюблене в осінь,
У зорі очей і в уста,в ноги босі.
Про що ти зможеш розказати Рибі,
Про зелень лісів чи пустелі Магрібу?
Скажи,про що ти повідаєш їй:
Нестерпно далекій,безмежно близькій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518404
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 28.04.2016
Пропечена атомом,
вибухом
боляче вжалена
в самісіньку
сонячну Прип’ять!..
Пече крізь роки…
На тілі моєї Вкраїни
Чорнобиль – прогалина,
століття не вистачить
згоїти опік важкий…
Прошиті рентгеном,
розщеплені всі
на молекули –
загублені долі,
адреси,
чужі імена…
Тутешня весна
не курличе
над містом лелеками,
а мертвою тишею
кряче
тутешня весна…
І душу
очницями вікон
розбитих, розхристаних,
дотла пропікають
будинків сліпі черепи…
Не вщухне
чорнобильський біль
і з роками не вистигне –
у тілі земної планети
він атомом спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662590
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Назвеш сина на честь пророка Іллі
Або Йони або Симеона
Або ще якимсь старозавітним ім*ям
І я його ніколи не бачитиму
А відтак не бавитиму і слава Богу
Інакше б щеміло до кінця днів
Те що син твій твій син
З очима кольору індиго
Руками хапкими як зуби бульдога
І сміхом схожим на срібні дзвоники
Міг би бути моїм у якомусь із вимірів
Але реальність на жаль одна
І я в ній також один
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661288
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Я наслухаю музику падінь
І горлом виповза твоє заміжжя
Я - тінь я - безшелесна тінь
Заключна книга п*ятикнижжя
І розум мій - то кубла диких змій
А безум твій - то сонце і гамак
Ти все частіше ходиш по прямій
Я ж більше на криві мастак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660608
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
В якомусь житті
Вони перетнуться у Вінниці
В центрі міста
І він зізнається їй
Як давно і сильно її хотів
Як часто бачив про неї сни
Надто реальні і відверті
Щоб бути просто снами
А вона посміхнеться і скаже
Все нормально мовляв
Всі ми люди
Візьме його за руку
і слухатиме його серце
Ночами замість колискових
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657694
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Я жадав би щоб ми зустрілися в бібліотеці
(Хоча зараз в бібліотеки ніхто вже не ходить)
Десь на сторінках спільних книжок
Від прологу і аж до форзацу
Ти чекала б мене біля пам*ятників
Залізному Феліксу або проклятому Йосифу
Височіла б над ними як заперечення
Будь - яких диктатур
А я підкрався б до тебе стиха
Обійняв би тебе прекрасну
У передчутті свого материнства
І сказав би тобі на вушко
Про те як круто
Бути безсмертним ще за життя
Про те як класно
Бути безсмертним ще за життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653662
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
чому ти тремтиш, Анно ?
чому ти лягаєш в кургани за тими,
хто рани твої порцелянові єдиним лиш порухом порохом посипає
і пахне стратами
і мостить для тебе постельку з церати
щоб ти не змогла звестися, подихати, на ноги стати
щоб кожен твій зойк проростав сонетами чи сонатами
стишених алебастрових трав
цей ранок тебе ковтав-не ковтнув
надпив/надкусив/всотав
- покірність твоя висота
//..
я вкотре торкаюся кволих її долонь
я чую весь плач, що пронизує смальту її гортані
її кров це вогонь, що червоною ниткою вросте у карміновий ранок
- чому ти тремтиш ? я вкотре запитую стиха
а вона посміхається
замість того, щоб дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556936
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 25.01.2016
Та стіна чимось плаче в мені
Холодним
Білить сіллю і морем
А воно ж немовля
Не розкаже про себе вголос
Воно топить себе і з води відбувається
Птахом
Та стіна чимсь болить
Невимовним
Десь глибоко насподі
Причаілась рудим переляканим звіром
І чекає навпомацки своєі
Покрови
Би лишитись комусь
на незабудь
Кимсь торкає мене
та стіна
Безголосим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617744
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 28.11.2015
П*єро у капелюсі
Пером своїх ілюзій
Ліпив для себе гнізда
І власний космос шив
П*єро у капелюсі
Усупереч розпусті
Знайшов для Бога місце
Драбину щоб залізти
У царство справжніх див
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618313
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Єво Єво
Шукаєш Христових риб
Єво Єво
Гряде по нас атомний гриб
Єво Єво
Навіщо ти їла з древа?
Єво Єво
Безсилі твої морфеми
Єво Єво
Якби то раніше знала
Єво Єво
Яка ж то гірка спокута
Єво Єво
Не варто ховай кинджала
Єво Єво
Лиши мені трохи цикути
Єво Єво
Чекай та не пий без мене
Єво Єво
Усе в цьому світі знищенне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603872
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
я живу у високій башті із книг,
що колись малювала тобі на клаптях.
я вбираюся в сукню
й блукаю між тих,
хто не вірить у власне щастя.
я пишу тобі довгі й вечірні листи,
що часами не мають відтінку подяки.
я сьогодні не якір,-
летять кораблі
у моря ще дитячого страху.
ти лунаєш ще дужче
у тиші морській
щоб не вірилось в далеч
і сумнів.
дні коралями падають
в келих пустий,
що я випила швидко й бездумно.
моя башта холодна й німа,
в ній труюся чужими місцями.
тут є все
й геть нічого нема,
чи буває таке,
мамо?
я живу у високій башті із книг,
що колись малювала тобі на клаптях.
я вбираюся в сукню
й блукаю між тих,
хто не вірить у власне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565110
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 29.04.2015
їхати нічним містом у спорожнілому трамваї
в невідомому напрямку
поряд з незнайомою людиною
і сидіти у незручному кріслі
краще стояти позаду всіх і всього
споглядати їхні рухи
дивитися в чужі очі сповнені наготи
що врізається в твої очі
і тебе прорізає насрізь
любов насправді географічно прокреслена
початки бере від серця і звивається аж до
погляду
роздягайте один одного відвертими розмовами
роздягайте один одного
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575224
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Якби міг,
Щодня б дивився на твоє серце,що розпускається:
Воно наймиліша і найсолодша з відомих мені квіток.
Твоє серце пахне м*ятою,маргаритками,імбирним печивом,
Містом у якому ти живеш,асфальтом,бензином,віршами
І навіть трошки моїм ім*ям.
Дякую тобі за твоє серце,
За пір*їнку яку носиш в волоссі,
За малюнки,які нагадують мені минулі життя
І за небесний сміх від якого хочеться жити...
Дякую,що смієш мене любити,
Дякую,що прагнеш мене прощати,
Дякую,що в змозі мене чекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577837
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
у світі квітів самітність не помітна
тут люди люблять літо
їм до снаги спів птахів
і ненависті тут не існує
у світі квітів люди люди
але ми живемо у світі бур'янів
де ждемо дощу щодень
де проти течії пливемо в невідомість
де шум пліток наша улюблена мелодія
і те що красиве здається потворним
у світі квітів замикається світ
тоді світло розплющує очі
час відходить у вічність і стає безсмертним
але ми живемо у світі бур'янів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571534
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Кожен день(ні брешу кожну ніч)
Уявляю тебе під ковдрою поряд
І засинаю з дурнуватою посмішкою на обличчі
Кожен день чекаю невідомо на що
Знаючи що насправді чекаю любимку
І кожен вечір я молюсь Комусь
(Мабуть таки Богові)
Просячи Його щоб у тебе все було добре
Щоб тобі вистачало хліба вина і книжок
І всі свої зітхання всі свої листи і замовляння
Я загортаю у вірші
Бо інакше на жаль не вмію
І вибач що я тебе грію тільки словами
Коли так хочеться рук
Коли так хочеться губ
А найбільше хочеться миру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571118
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
світ зупиняється о другій двадцять дві.
я не знаходжу його там, де ми ще живі,
я не знаходжу його, навіть коли маю від кожного ключа дублікат.
він десь є, просто його життя - послідовність кімнат.
світ зупиняється і тримається на його журбі.
деякі з нас занадто слабкі, аби зізнатися в цьому собі,
деякі з нас занадто сліпі, щоб боятись його великих літер.
мені щастить, бо я знаю: біля нього не в'януть квіти.
мені щастить, бо якось я вмію вчасно приходити й вчасно йти,
бо десь прочитала, що справжній злочин - говорити до нього на "ти".
але поки я себе переконую в кожному "I just wanna be",
світ і далі зупиняється о другій двадцять дві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568836
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
на кінчиках її носику рухається в такт вітрових хвиль
кульбаба наче пушинка що загубилася
відбилася від зграї
і тепер шукає прихистку
на кінчиках її пальців тремтить
вчорашній аромат його парфумів
на дотик її пальці наче поранена
пташка
квола сердита і з поглядом того хто
просить милостині
на кінчиках її потрісканих губ можна розгледіти
картину Далі
а може Веласкеса
її ніколи не захоплювало мистецтво
вона ненавиділа іспанських художників
бо сама мала талант малювати
на кінчиках її ліктів затаїлась безстрашність
завжди розводить їх в сторони
коли відчуває загрозу
або коли їй страшно
на кінчиках її повік помітна її історія
потріскана склеєна і прожита
пережита по кілька раз
і назавжди забута
на кінчиках все забувається і стирається швидше
бо все справжнє - в нутрощах заховане
закопане і засипане
на кінчинах - лише видимість
всередину нікому не заглянути
так і живемо
творимо видимість
видимість що переростає у справжнє
життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568857
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Кажуть, завжди можна очистити голову від усього зайвого,
але що робити,якщо це" зайве" -жінка:
та,яку ти любиш і яку хочеш найбільше?
Любиш навіть її мовчання,
яким вона тебе методично годує кожного дня-
вона ж бо Риба і гороскопи тут ні до чого.
Просто у ній є щось від води і полум*я,
щось від диму і попелу,
щось від Велесових книг
і давньоруських святих,
якась світова скорбота-
водночас дивна нестерпна радість буття,
а очі у неї нагадують квіти,що розпускаються.
Можна не любити себе,
можна не любити близьких ,
але її не любити неможливо,
бо вона-це сонце під яким прокидаєшся
і місяць під яким засинаєш.
Кохання- фіалка миру,
любов,мовби символ віри,
надії на те,що завтрашній день
буде світлішим,ніж попередній.
Любов-то ціль,
але йдемо ми до неї болісно і все життя.
Якби моя любимка говорила,
то напевне сказала б,
що любити треба все суще,
а не тільки окремих обраних,
але на те вона і Риба:
сидить посміхається -
чекає,що я сам про все здогадаюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562877
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
краплі жодності на чолі,
я молюсь за кожного актора
твого внутрішнього театру,
нам не варто пити соки війни
й чужини.
зупинився ліворуч квітень,
він ланцами обіймає,
заборонами говорити
чи зшивати у ковдру
тканинні чутки.
він м"який,
ледь бузковий,
він випльовує мову
на цукрові хатини
й двори.
поверни моє сонце,
бо невдовзі дерева
повтікають з своєї кори.
так могли досі бути,
але відра отрути
розкорінили тихо цей бунт.
ми ще тут
і крізь зорі
я до твоїх акторів
надсилаю листівки у кут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494021
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 11.12.2014
Боже, а з його рук випливають круки
І не вміють надихатись того хмелю,
Що залишився із вчорашніх поминок.
Снують павутину поміж слів
Вдивляються в роз"ятрену рану спокою,
Що виливається на підлогу.
Боже, і тут всі його жінки
У хустках каламутних туманів
Заломлюють руки і точать його криголами,
Вмиваються росами трав,
Готують сніданки втомленій мамі.
Збирають полин
І настирлива варять відвар.
Боже, він тут залишив материк
Завбільшки у всесвіт свою недописану музику,
Скалічений серпень,
Заглушений крик,
І запах подертий...
Хіба ж так навпочіпки можна дібратися смерти?
Хіба ж так навпомацки можна падати вниз?
Стоять в лихоманці світи
Гойдають дитини колиску.
А вітер шрамує шибки
і він посміхається зблизька... щоб цвітом в саду зацвісти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518731
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 11.12.2014
Ти гарніша,аніж твоя мама у тому ж віці,
Хоч вишиванку досі носиш ту ж...
І,жаль мені,та не справдиться принцип
Споріднених Богом душ.
Ти носиш вишиванку материнську,
Як прапори,як обереги предків.
Ти ніколи не впадеш так низько,
Як я в моральному аспекті,
Не підеш кривими манівцями:
У тебе всі дороги завчені давно,
А я оточений лиш віршами-мерцями,
Ковтаю днів настояне вино!
Ти гарніша,аніж твоя мама у твоєму віці,
Хоч вишиванку досі носиш ту ж...
Шкода та гасло "Veni, vidi, vici"
Не збудеться на рівні наших душ!
*Veni, vidi, vici (лат. «Прийшов, побачив, переміг») — латинський крилатий вислів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543000
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Ти, бейбо,метелик,ти -розкіш і сонце,
Ти щойно сотворений заново світ.
Ти- це потоки нестримних емоцій,
Чуттєва струна і запалений гніт!
Ти,бейбо,як міна,
Як порох,як вибух,
немов непідкорений мудрий джедай,
руйнуєш всі стіни,
прощаєш провини,-
не віриш у те,що у неба є край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537284
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Дівчина в кульчиках стояла в тролейбусі спиною до пасажирів
і я всю дорогу терпляче чекав, поки вона обернеться,
В надїї на те,що обличчя в неї не менш розкішне,аніж її волосся,
Але мене чекало розчарування,і я навіть не подумав про те,
Що вона(можливо)опечалилась набагато більше,
Побачивши,як тихо згасають зорі у орбітах моїх очей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521556
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Життя як рельси,ти як поїзд,зносиш все на своєму шляху.
Я-мов стіна,а ти як лози,занурені тілом в ріку.
Ти нагадуєш мені отаву,отаву чи осоку,
Ти нагадуєш воду талу-глибоку і часом мілку.
Життя,як небо,ти як грози,вповзаєш струмом в висот пітьму,
Освітлюєш хмари...я ж-молодик,підвішений на стрілу.
Ти нагадуєш мені Інару,чи Вурунсему,
Шматком сонця віщуєш грядущу війну.
Звуками пальців знімаєш вину,знімаєш вину і даруєш любов.
Даруєш співзвуччя зі світом,весну і розганяєш кров.
Ти нагадуєш мені арфу...Вурунсему-ти мій собор.
О,Інаро,звільнімо варту і з'єднаймось в єдиний шов!
*Інара-богиня війни,Вурунсему-богиня сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516883
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014
У тебе не тільки розкішні плечі,
У тебе справді шикарні ноги...
Я знаю,тобі крім мене такі речі,
Говорить кожен не сліпий і не безногий!
Але тим не менше:
у тебе шикарні плечі,
У тебе розкішні ноги...
У плині життєвих течій,
Кожен мій вірш убогий,-
так чи інакше присвячений тобі,
Твоїм дивовижним устам...
Я відстояв тебе у боротьбі,
За що я дякую всім богам!
У тебе справді чудові плечі,
І дивовижні розкішні ноги...
я знаю,тобі часто такі речі,
Говорить кожен,для кого не чужі земні тривоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513998
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
тут не кожен не спить і не покладає рук
і не кожного ріжуть букви, як мертві душі.
тут ні слова про те, хто щохвилинно душить,
тож лікуй мене хоч сам Хаус, хоч Вакарчук.
надто терпко терпіти ліки із диких міст:
переконливо ж б'ються Варшави і Будапешти.
ти такий дорогий, що я вимагаю решти,
бо ж купила тебе і поглядом їла в піст.
тут не кожен стріляє й не пише комусь листи
і не кожного зброя ранить, вбиває, тисне.
тут же все підлаштовано, зіткано, все зумисне,
але якось відверто хочеться більш не йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511829
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Якщо у тебе коли-небудь буде будиночок на березі моря і син,
Згадай про мене,
згадай як ловила в рибальські сіті своїх очей,
Як плавила в горнилі своїх рук,
творила устами,
ліпила дотиками
і шепотами лікувала,
чергуючи поцілунки з танцями,
а потім навпаки-
танці з поцілунками!
Коли в тебе буде будинок на березі моря і донька,
Згадай про мене хоча б раз,
І це буде найбільшою нагородою з можливих
Для самотнього воїна запилених доріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506243
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Ти пахнеш лепехою,літом і Трійцею,
Твоєї сили й сонця вистачить на всіх….
Якби я був найманим вбивцею,
Я б не наважився зайти за твій поріг!
На тебе не здійняв би руку,
Не смів би навіть подивитись в очі….
І не порушив би жодним звуком,
спокійні сни твоєї диво-дочки!
Світлим безтілесним духом,
Торкнувся б твоєї мочки…
Ти-симфонія мого слуху,
Чиста і непорочна!
Я став би водою гірських потоків,
А з тобою були б кращі і сильніші…
Бо ж дивну музику твоїх кроків,
Писав Хтось вищий та мудріший!
І не для мене, сонце,точно не для мене:
Для блазня чеснота вчасно піти зі сцени!
Ти пахнеш лепехою,літом і Трійцею,
Твоєї сили й сонця вистачить на всіх…
Якби я був найманим вбивцею,
Я ліг би покірно тобі до ніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504124
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Їй сімнадцять,тобі двадцять один,
І ти вже знаєш все що буде далі…
Ти як завжди лишишся один,
А вона ,втомившись від печалі,
Піде шукати нові землі:
Омріяний Єрусалим….
А ти,як хочеш,лізь у петлі,
Бо ти для неї тільки дим…
Бо ти для неї тільки реквізит,
На конкретному відтинку часу…
Ти наче вибух,ти як динаміт,
А їй хочеться ніжності джазу…
Любові,спокою,самопожертви,
Всього чого ти їй не можеш дати…
Ти був народжений інтравертом,
Закутаним в грудневі дати!
І з тебе насправді нікчемний Ромео,
Ти більше схожий на Тібальта…
І твоя пам*ять,мов старі дерева,
Які до болю шкода все ж пиляти!
Можливо якось на газетних шпальтах,
Вона згадає твоє ненависне ім*я…
Ну звісно ж з професійним інтересом,
Бо такий як ти закоханий вар*ят,
Згадається лише в період стресу!
Смішно думати,наївно та банально,
що в неї по відношенню до тебе,
Ще збереглась якась сентиментальність,
Ти так і і лишишся для віртуальним,
Чим вкотре доведеш свою нездалість,
Вона ж хотіла дуже зірку з неба!
Щасливу спільну на двох старість,
Хіба людині так багато треба?
Ділити разом хліб –приємна малість!
Їй сімнадцять,тобі двадцять один,
І ти вже знаєш наперед що буде далі…
Калейдоскоп із звичних білих стін,
В обіймах самоти, безвиході й печалі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502732
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 02.06.2014
Когда я умру - по углам заржавеет рассвет
И сердце в палатах стерильных застынет недвижно
Когда я умру, металлический зная ответ
На сотни вопросов - откроются двери на крышу
Там четверо всадников желтые кости трясут
Играя на души давно умерщвленных набатом
И очередь длинная ропщет на купленный суд
Смерть в берцах кругами там ходит и кроет всех матом
На ужин несут им Любовь вместе с ядом Надежды
Я сжег, чтоб не видеть припев, свои яблоки глаз
А черные нимфы, посыпавши пеплом одежды,
В слух детям читают трактат про могильный экстаз
Когда я умру не рассыпятся тысячи окон,
Но плаха желаний окрасится кровью сполна
Бегут, нерожденные, прямо на солнечный кокон
Но падают в холод и ночь, без конца и без дна
Когда я умру твои слезы заменят на вишни
И гордо украсят торты, приглашая на пир
Тогда даже ветер страданий моих не отыщет
Когда я умру...
неизменным
останется
мир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499939
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Тобі і трьом твоїм ангелам я буду писати листи,
Хоча я не розумію чому саме три, а не дев*ятсот двадцять вісім....
Тобі і трьом твоїм ангелам я лагодитиму мости,
Бо більше просто нікому у цьому кам*яному віці!
Ти добра-зараз це на жаль вже рідкість,
Ти-світла,таких взагалі не лишилось,
Напевно це велика Господня милість,
Що у тобі зійшлись стилет і стилос,
Що у тобі зійшлись любов і сталь,
І велич неба і його печаль,
І ніжність і сміття земних амбіцій,
Як зрештою у кожній сильній жінці.
Тобі і твоїм ангелам я буду писати листи,
Хоча не знаю досі чому їх має бути три:
Напевно Господу так легше,
Прикривати своїх найперших!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500544
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
[quote][b][color="#6b0808"]Я вдома. Частина I[/color][/b]
[u]Четверта година ранку.[/u] Мій потяг щойно приїхав. Я зійшов на перон. Стало холодно, і я дістав зі старого рюкзака зім’яту куртку з дирявими кишенями. Колись через ці дирки я загубив майже дві сотні гривень. Тішив себе тільки тим, що, можливо, ці гроші дісталися тому, хто їх потребував значно більше, ніж я.
Добре, що мене ніхто не чекав, бо тоді б мені неодмінно стало сумно. Не хотілося чути запитань, а тим більше не було бажання на них відповідати. Магазин, що розташований одразу біля виходу із залізничного вокзалу, ще не відчинився, і я змушений був чекати хвилин п’ятнадцять. Я купив дві булки та апельсиновий сік (з дороги хотілося їсти). Недалеко від магазину був невеликий сквер, куди я й попрямував на «сніданок». Куртка мене не зігрівала. Може через диряві кишені? Хм… Хто зна…
[u]П’ята ранку.[/u] Маршрутки ще спали. Я теж би поспав. У потязі якийсь мухик хропів, як паровоз, що от-от заглохне, і я поволі божеволів від такого рідкісного храпу. Подумки тоді я згадав кілька десятків брудних слів, але не помітив, як сам заснув. Як не як, а спати все одно хотілося…
На таксі витрачати гроші було шкода. І до того ж, не люблю я таксистів. 9 таксистів із 10 неодмінно цікавляться моїм життям: професією, кількістю жінок, грошей, кредитів в банку, вартістю мобільного телефону і дірками у моїй куртці. Та й розмовляти з кимось, порушувати тишу сонного міста не хотілося.
Зі скверу я повернув направо і рушив до центру міста. Йти було не довго, хвилин 8 чи 9, однак я навмисне продовжив час. Ішов повільно, роздивлявся старі балкони напівзруйнованих будинків, магазини з вивісками без кількох літер, що утворювали нову, забавну назву, двірників, які намагалися зробити вулиці чистішими для таких, як я, - подорожніх. Вони знають, що для мешканців міста прибирати вулиці марно – наступного ранку краще не стане. Біля бібліотеки я повернув ліворуч, і пішов навпростець через вулицю Соборну. Колись я тішився, бо саме вздовж цієї вулиці містилися десятки кав’ярень і кафе, кілька великих пабів і поганенька їдальня, куди ніхто і ніколи не заходив. Готували там не смачно, і вибір страв був порівняно невеликим. Зате випивки було вдосталь, через що цей заклад став улюбленцем серед алкашистів (п’яниць-безхатченків). От ніколи не розумів, як поряд з вишуканими кав’ярнями «поселилася» ота «столовка»… Парадокс Соборної вулиці…
Поряд з останнім будинком цієї вулиці розташувався міст. Я дійшов до середини, і зупинився. У той момент мені здалося, наче я тут ще ніколи не був, наче це було не моє, а зовсім чуже місто. Я закрив очі, дорахував до двадцяти, вдихнув повітря і завмер. Мить, що тривала вічність. Мить, мов лабіринт, у якій загубитися значно легше, ніж знайти вихід. Відкривши очі, мені здалося, що надволі стало світліше. Дивне відчуття.
[u]Шоста ранку.[/u] З мосту я повільно зійшов й рушив униз, до парку. Парк я любив. Це, вочевидь, місце дитинства: гойдалки, морозиво, багато людей і мама з татом. Зараз мені тридцять чотири, а я, чорт забирай, сумую за цими моментами. Сумую. Спогади підступили клубком до горла… Будь сильним і вольовим. Минуле, як лев, що безжалісно роздирає жертву – свою поживу – навпіл. А я – пожива, що радісно бігла назустріч.
Я сів на недофарбовану лавку, дістав з рюкзака булку, яку не доїв. Приємно, що вона пахла, як мамина. Усміхаюся. Підлетіло троє голубів (певно побачили гостинець). Походжаючи, мов барони, підходять все ближче й ближче. Дивно, що не бояться. Хм… У цьому місті, моєму місті, все інакше, навіть голубам не страшно (на відміну від мене). Розсипав пташкам крихти, а вони воркують. Ввічливі.
[u]
Сьома година ранку. [/u]Мій потяг приїхав три години тому, а я… Що я тут забув? Я знаю, люди завжди повертаються, правда – хто куди. Я повернувся до міста. Місто-химера, моє минуле, яке завжди було зі мною, у моєму серці. Місто, від якого я довгі роки втікав, а воно було поруч – у мені самому. Кілометр за кілометром, рік за роком, мить за миттю я йшов далі, шукав себе і своє. Покинув місто, яке простягнуло знову щирі долоні, полонило знайомим з дитинства запахом скошеної трави і каштанів, віддало своє теплі обійми мені, подорожньому, що шукав, та не знайшов.
Я повернувся: бачиш, рюкзак мій, все ті ж диряві кишені, все той же я. Приймеш?
© (авт. - 2014 р.)
[/quote]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498424
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014
... once more ( так сталось )
Куди ти пливеш, божевільний сумний корабель?
У діри крізь дно запливають медузи і риби.
Хоч кволо шепочуть вітрила: "До кращих земель!"
втікають щурі,прихопивши водиці і хліба...
У шапочці блазня стрибає паяц-капітан,
смішним "Ку-ку-РІК " імітуючи рик леопарда.
А п'яна команда, наливши текіли в стакан,
азартно меДАльками грається в... шахи і нарди!
В той час, коли з палуб стікає не МИРО,а КРОВ,
і лізуть по ЩОглах із кожної шпарки - мокриці,
зневіра гвалтує підстрелену вкотре любов,
а в кожному мозку - вже Каїн чи Авель гніздиться...
Зникає у безвісті СВІТЛИХ ГЕРОЇВ парад,
що в темряві ночі згоріли дотла - МАЯКАМИ!
Засліплений Брут... Тобі й досі ввижається "БРАТ"?
На РАБСЬКИХ галерах МАЙБУТНЄ гримить кандалами!
Куди ти пливеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497696
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Дівчинці Цинамон присвячую...
Оселилася в мене в очах,
Кодом ніжності на зап*ястках…
Ти прописана в мене у снах,
На облич моїх стомлених масках!
«Карвалоли»«Цитрамони»,глоди,
Штучна вентиляція легень…
Ніщо не замінить мені свободи,
Бронхіально-цинамонових пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497378
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2014
Она была как море. Такой же переменчивой и непредсказуемой. С утра она смеялась, в обед плакала, а к вечеру впадала в меланхолическое созерцание. Никогда нельзя было предугадать, какое у нее будет настроение. В одно мгновение она смеялась от радости при встрече, а в другое уже плакала от жалости, увидев бездомного щенка. Ее эмоции всегда были на грани. Жизнь делилась для нее на черное и белое, никаких полутонов, и, упаси Господи, никакого серого цвета. Она вся играла красками. Ее глаза, как море, в зависимости от настроения и времени суток, меняли свой оттенок от темно-синего цвета морских глубин до светло-бирюзового. Ее смех журчал как вода. Ее волосы струились как волны, развиваясь на ветру. Она вливалась в твою жизнь, словно прибой в непогоду, также стремительно и неизбежно. Она была волнующей, как море. Хотелось нырнуть в ее глубины и бесконечно наслаждаться, предоставив свое тело на волю подводных потоков, расслабиться и покачиваться в такт волнам, ощущая силу и мощь природной стихии. Она никогда не могла наскучить, она всегда была разной, и хотелось, словно изнывающему от жажды, приникнуть к ней и пить, пить, в попытках насытиться, но тебе никогда не бывало достаточно. Она пахла морем, тем терпким солоновато-горьковатым освежающим не всем понятным запахом. Она волновала твой ум, твое тело, воображение и чувства, день ото дня, обостряя новыми ощущениями. И страшно пугающе становилось от мысли, что в одно утро она не откроет дверь твоего чердака и не скажет своим приглушенным голосом: «Привет!»
- Доброе утро, - ответил он, умиротворенно улыбаясь ей в ответ.
Она, как котенок, перебежала босыми маленькими ножками через комнату, прыгнула к нему в постель и юркнула под одеяло.
- Какой ты горячий, - прошептала она, проводя ладошкой по его груди.
- Ты меня дразнишь? – он сильнее прижал ее к своему телу рукой, и с наслаждением вдохнул запах ее волос. – Ты пахнешь ванилью.
- Мама пекла с утра оладьи, - совсем по-детски сказала она. – Хочешь, я сбегаю и принесу тебе?
- Нет, лучше побудь вот так, рядом со мной.
Она теснее прижалась к нему, закинув изящную ножку на его мощное тело, он сжал зубы и напрягся. Она сразу это почувствовала, ее зрачки расширились, а глаза потемнели.
- Ах, прости, я не подумала, - и она скользнула из его объятий. Словно убегающую волну, он попробовал остановить ее и не смог.
Она присела на спинку кровати, словно птичка на перекладине, свела вместе острые коленки и подперла ладошками в подбородок. Пару секунд внимательно и напряженно вглядывалась в его лицо, потом расслабилась и игриво заулыбалась.
- Я вечером останусь с тобой.
- А разве…- у него перехватило дыхание от мысли о ночи.
- Мама уедет к тетке в город и вернется только завтра, а отчим, ты же знаешь, как всегда на ночную рыбалку.
Он запрокинул руку за голову и глубоко вздохнул.
- Ты действительно этого хочешь?
- Да, я все решила, - она отвела глаза и стала разглаживать несуществующие складки на платье. – Ой, я насыпала тебе песку.
Она спрыгнула со своей жердочки и быстрыми движениями принялась стряхивать песок, который осыпался с ее пяточек на постель.
- Не нужно, - и он потянул ее за руку к себе.
Она уперлась коленкой в край кровати, улыбка сбежала с ее красивого личика, она серьезно посмотрела ему в глаза, казалось, заглянув сквозь них в самое сердце, и тихонько произнесла:
- Идем купаться.
- Я первый, - задорно засмеялся он и выбежал из комнаты. Она, заливисто хохоча, стремглав кинулась за ним.
Они так и бежали наперегонки, на ходу ухватив полотенца с веревок, до самого пляжа. Он первым ринулся в воду, обдавая разгоряченное тело прохладой, она же только на секунду замешкалась, сбрасывая на ходу платье. Они долго плыли, рассекая волны, попеременно опережая друг друга, смеясь и переговариваясь, отфыркиваясь от брызг, когда волна накрывала их с головой. У скалы они нырнули, чтобы проплыть в расщелину. Она была похожа на русалку, подводную нимфу, длинные волосы струились под водой, прикрывая ее тело наполовину. На секунду ему показалось, что вместо двух прелестных ножек у нее блестящий хвост. Тряхнув головой, чтобы прогнать наваждение, он нырнул следом за ней. Вдоволь наплававшись и нанырявшись, они, уставшие, выбрались на сушу и улеглись на горячих камнях, тяжело дыша, словно рыбы, выброшенные на берег. Разомлевшие и разгоряченные они почти не разговаривали в полудреме, нежась под жарким солнцем. В районе обеда он сбегал домой, чтобы захватить ее книгу и воды. В еде они не нуждались, они насыщались друг другом: взглядами, касаниями, общением, предвкушением. Когда он видел, как она облизывает губы, у него прерывалось дыхание, и окружающий мир словно замирал для него. Она, замечая это и горящий взгляд на своих губах, смущалась, трогательно прикрывая рот ладошкой, хихикала, вздрагивая покатыми плечиками. Он, очнувшись, снисходительно улыбался и гладил своей большой ладонью по ее шелковистым волосам. Они не замечали ни людей, ни времени, они были словно в параллельном измерении, в котором существовали только он и она, и море…
Неожиданно наступил вечер. С моря повеяло прохладой. Он приподнялся, а она уперлась спиной так, что он словно укутал ее своими объятиями. Так они и сидели, любуясь закатом над морем. У него вдруг защемило сердце, разрываясь на кусочки от ощущения, что он теряет ее. Он посильнее сжал руки, но между ними была пустота. Он вскочил и стал бегать по пляжу, выкрикивая ее имя, но в ответ только шумел прибой.
- Что это за мужчина? – удивленно переглядывались между собой отдыхающие.
Старый рыбак, чинящий свои удочки на пирсе, проскрипел:
- А, этот? Он здесь второй год бегает, как сбегает из дома, так и ищет ее. Утонула она, а он вот так, живет, будто в другом мире.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486549
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 26.04.2014
Обіймай...
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій зникає,день заливає ніч…
Юлія Фінковська
Обіймаю…
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій пітьмою стирає ніч.
Черпаю із моря зірок намистини,
А сонце я п *ю із зіниць твоїх віч!
На лініях твоїх вже завчених долонь…
Омріяний і вимолений спокій.
Ти -мій шалений,внутрішній вогонь,
Люблю я ноти твоїх кроків.
Прости мене за все,моя кохана:
За сльози,за розірвані вітрила…
За муки,за відкриті мною рани,
І за безжалісно спалені крила!
Обіймаю….
Коли рветься душа на частини,
Коли обрій пітьмою ковтає ніч.
Прости мене за доньку і за сина,
Яких я не бачив на дні твоїх віч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490950
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
*****
-Велімире,а хто такі бродники?-спитав якось Борвій у сивовусого волхва старого і мудрого дідугана.
-Бродники –то ті що блукають світом,шукають у ньому себе.Шукають,правди любові і втіхи,спокою і тепла.Я ТАКОЖ бродник.
-Бо у хащах живеш?-спитав отрок.
-Бо я лиш мандрівець у житті,подорожній,гість.-усміхнувшись відповів волхв.
-А батько говорив мені що бродники,то вбивці,розбійники і п*яниці.-розгублено зауважив хлопець.
-Є й такі погодився кудесник.-У них в головах бродить хміль й вони п*яні від світу.А дехто з люду тікає до них,рятуючись від свавілля княжих тіунів,бояр і дружинників.Немає однакових доріг,і доль однакових немає.
-Я не піду в гридні,бо не хочу чинити людям пакості.-відказав Борвій.
-Іти мусиш щоб берегти правду Божу і людську.Часом словом ,а часом мечем.
-Чому так багато зла на землі,старче?
-Бо зло годуємо…Топчемо не лиш людей і квіти, але й богів…Але боги без нас проживуть,а от чи проживемо ми без них?
-А що найкраще в світі?
-Спів птаха і слово Друга.-сказав мудрець.
****
Люба Монтег!
Сьогодні мені снилось,ніби,я йшов до тебе крізь фйорди,крізь засніжені гори ,вітри,пустелі і сніги…Йшов долаючи біль і безнадію,напевне знаючи ,що ти десь є…І хоча я ніде тебе не бачив,проте явно відчував твою присутність,наповненість світу тобою…Щастя… тепер я знаю ,яке воно на смак,і якою гіркою буває ціна за нього заплачена…Знаєш часами мені шкода що у мене немає варязького меча чи щита,на якому можна було викарбувати твоє ім*я і носити його з собою повсякчас як згадку і оберіг…
З Тобою на вістрі серця….Люблю тебе,моя квітко,і чекаю від тебе голубів миру…Не забувай,мене,хоч я напевне того й не заслуговую….
У цій самотині я став крихкий і примхливий,як рослинка, котру треба щоденно доглядати.Обіймаю і чекаю листів!
З любов*ю Бенджамін.
*Тіуни-управителі часів Київської Русі.
** Гридні-княже військо,дружина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490525
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Ти більше не даруєш квіти їй,
Вона холодний і чужий борвій…
Жаданий вест
і вимріяний ост,
У неї на тілі хрест,
У тебе в душі голокост!
Бо ти лише вічний страх,
Сором пекучий біль…
Нещасний підстрелений птах,
І порох пройдених миль!
Навіщо дарувати квіти їй?
Вона шалений чужий буревій:
Жаданий вест,
коханий ост,
І на розі твоїх перехресть,
Навряд чи трапиться хтось,
Хто був би схожий на неї,
Бо схожих на неї немає…
Вона вже не буде твоєю,
І ти це напевне знаєш!
*Борвій-великий вітер,буря, ураган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488094
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Я не заплачу більше,
Біль у серці все сильніша,
Всі виплакала сльози -
Холод в душі і морози…
Ти десь у світі тіней.
Звучить сумна мелодія -
мелодія Адажіо…
Ні, більше я не плачу,
Мені все рівно, що скажуть.
Знову чую голос посеред ночі,
Страх відкриває злякані очі -
То ворон десь кричить,
Але звуки нашої мелодії
Долетять до нас, Адажіо…
Рву небеса своїм криком
і душа болить - рана відкрита,
Тупий біль глушить печаль,
Нічим плакати, мені жаль -
Замість мене плаче рояль…
Ні, більше я не плачу
Там, за хмарами, тебе бачу,
Там ти і наша любов!
Там, у світі вічних снів,
Там, у світі вічних доріг,
Там душа, твоя і моя, назавжди…
Знову чую голос посеред ночі,
Звучать містично слова пророчі.
О Боже, прошу замовкни!
Лунає сумна мелодія -
Це пісня нашої любові...
Благаю - Не вмирай ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483495
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Хронічне запалення осені
Дощами розріджує кров.
І спогади, тугою зношені,
Бажаючи страти продовження
У зашморги кидають знов
Моє існування спотворене,
Обірване чимось лихим.
Розтягнуть по дві різні сторони
Із чорними душами ворони
Все те, що здавалось моїм.
Немає… не буде вже спокою.
Напевне, так хтось захотів,
Щоб я розпрощалась із вродою,
Із юністю, мріями, волею,
З моменту як ти відлетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288034
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 03.03.2014
він любив її до втрати свідомості
все сподіваючись на спонтанне прощення
він затьмарився нею по самі вуха
і вірив, що світло в кінці тунелю - страждань continuation
він намагався вистояти у поєдинку з нею
бо вже дуже кортіло нових емоцій
і щоб не прогавити отой переломний момент -
[i]коли життя стає суцільною сірою лінією[/i]
(без радості і сонця, з transparent феєю)
він розчинявся серед світських суєт
і ховав в собі трагедії, обвінчені її іменем
і лише одну річ він засвоїв напевно
[i]без потрібної людини поряд ми калічимо свої, мабуть, найщасливіші миті[/i]
звичайно, все таємне становиться явним
і також буває, що вони міняються місцями
просто він любив її до втрати свідомості
а вона його vise versa
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460129
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 27.02.2014
забуті всіма
ми залишились дорослими дітлахами
що ховають у собі свої страхи
і які наосліп вибирають улюблені тістечка
ми, великі малята
все ще радіємо першому промінчику сонця
і засинаємо лише під мамину колискову
нишпоримося у старих речах на горищі
щоб дізнатися більше таємниць дорослих
(бо самі вже по вуха занурені у заурядність)
бо насправді ми зіткані з дитинства
і всі наші подиви й суперечності походять від смаку
улюбленого тістечка
того, що ділили навпіл з найкращим другом
і, якщо чесно
у нас погано виходить грати роль у дорослих дітлахів
бо все справжнє
(щиру молитву і вірність мрії)
ми залишили у забутій всіма колисці
в тій, в якій клялися на вірність мрії у щирій молитві
дорослі діти це ніби зрада улюбленому тістечку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473935
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 26.02.2014
В Зімбабве приїхав Володя.
В таксі з літака пересів.
- Ви звідки? - водій його сходу
Спитав.
- Із російських країв.
- А де це? За морем чи в горах?
- Ви чули, мабуть, про Майдан?
Мій край з Україною поряд.
- А! Слава Вкраїні, братан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481696
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 26.02.2014
[b]ф[/b]ривольное поведение, привидение, у тебя
[b]о[/b]зарение, такая прозрачная кожа
[b]н[/b]енормальная, порезанная, порванная как
[b]т[/b]ектонические плиты, и глаза
[b]а[/b]кварельные, воздух -
[b]н[/b]икотин
[b]ц[/b]ерковь не утешит, немного подлепит
[b]в[/b]осковую фигуру из сухих клеток
[b]е[/b]гипетская мумия
[b]т[/b]ерпит твой бесконечный
[b]о[/b]зноб
[b]в[/b]се что тебе нужно, это
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482070
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Хтось затіяв таке, що я досі тебе спокутую.
Кращим другом стає не осінь, а орфографія.
Час від часу тепер у мені прокидається мафія,
І я так полюбила у лютому бути лютою.
Ти не мною хворів, тож я вкотре ставала вовчою.
Так кидалася в стіни вокзалами, циферблатами,
Що навчилась губити себе за координатами
І знаходити знову, допоки тебе замовчую.
У якомусь житті я була би стюардесою,
Щоб подалі від (с/т)ебе, землі і втрачати значення,
Аби кожен рядок звучав, наче звинувачення,
Але завжди пишу (прокляття!) не за адресою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481973
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Чортківські церкви у жодній з яких ми не повінчаємось,
Люди,посмішки,мости…
Ми досить часто самі над собою знущаємось,
До повної втрати мети!
Небо,вулиці,вітрини і будинки,
Усе переповнене вщерть тобою….
Діти на площах сміються дзвінко,
Мов квіти небесного крою!
І будь-яка життєва круговерть
в порівнянні з тобою іграшка лише,
Ти стріла,а я твоя мішень!
І де б мене не зустріла смерть,
Я завжди носитиму тебе в душі,
Любов,як відомо,немає межі!
І навіщо мені земна твердь,
Якщо у мене ти( на щастя)є:
Щось тепле,близьке,рідне і моє…
Щось дивовижне,неймовірне,мрійне…
Щось невагоме і завжди стихійне!
Чортківські церкви,де ми,на жаль,не повінчаємось,
Люди,посмішки і сни…
Ми надто часто самі над собою знущаємось,
До повної втрати весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480888
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
На чёрно-белой фотографии
Печать любви - былой успех,
Следы завидной биографии
И радость сладостных утех.
На ней девица, гордый профиль
Чарует девственных парней,
Фотолюбитель - явный профи
(В то время он встречался с ней).
И вдруг как будто ощущаешь
И ветер тот, и тот момент,
Затвор от камеры снимаешь,
Ставя на взгляде весь акцент.
Сегодня ж ясно понимаешь,
Что счастье дважды не горит,
Но, как и прежде, собираешь
Малоформатный свой "Зенит",
Выходишь всё на ту же местность
И ставишь всё, как в прошлый раз:
Свет, диафрагму, ту же резкость...
Да только слёзы бегут с глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474307
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 16.02.2014
Люба Монтег!
Ось уже з роки я один з останніх,опальних земних піїтів,блукаю по небесних нетрях,не маючи,проте ані найменшої надії повернутися До Дому...Горні пустелі,навіть зоряні не ніколи не стануть рідними для того хто народився і виріс на землі -серед людей,хто звик відчувати під ногами твердь,а над головою вись...а тут ти мовби висиш у просторі,наче підвішений Кимось на небесних ліанах-ефемерний,невидимий,безтілесний...
Атлант втомився і більш не тримає небесне склепіння...Воно падає на мене всією своєю важкістю,прагнучи розчахнути надвоє.Небо.Куди не глянь суцільне небо.Ніколи не думав що воно може втомити.Болить голова і постійно нудить...Це щось на кшталт місцевої морської хвороби.Не лише у мене,а й у багатьох наших.Пропонують написати покаянну,а повернувшись на землю публічно відректися від своїх рукописів І забути в подальшому і про поезію і про живопис та інші крамоли з Чорних списків.Прости я не хочу.Не можу вертатися до тебе зганьбленим.Цілую.Люблю тебе й живу тобою,чи то пак животію.(Просто по іншому тутешнє існування назвати важко).
***
Ти ж знаєш що новітні Гермеси швидкістю не відрізняються,тому ще не відправивши попередній лист вже пишу тобі наступний,оскільки це тепер єдиноможливий спосіб нашого конекту.
День тут триває мов тиждень,тиждень,мов місяць,а місяць мов сон....
(Ти пам*ятаєш як я читав тобі Кальдерона напам*ять і вголос,хоча ти більше любила Шекспіра,він і нині на Землі заборонений?)
Тішить одне,одне що листи ізгоїв не проходять ідеологічних чисток,а то якби можні мали змогу нас би узагалі вислали за межі Галактики ,або топтати ряст десь на Марсових полях.Спасибі прокураторам за цю милість до заблукалих душ,за торжество лібералізму і демократії.
А взагалі "молодці"хлопаки,швидко закріпились,всюди розставили своїх,перетворили суди цивільні на трибунали військові,щоб тримати все під контролем чи то пак під прицілом,що в суті своїй одне і теж.
З такими темпами і слово "люблю"скоро стане ідеологічно непевним(про почуття я взагалі мовчу).
Як ти?Як наші?Як мама і бабуся?Як батько?
Обіймаю всіх.Поцілуй від мене дітей.Люблю і чекаю від тебе звісток.
****
А наша місцева богема тим часом процвітає.Містер Джеймсон(ти пом*ятаєш цього старезного доброокого сивобородого дідугана?)музикує ,каже що хоче написати свою кращу і останню,як він стверджує, ораторію «Путь»,Арчі ж і далі творить,свої реально магічні чи радше,магічно реальні полотна,Емерсон і досі шукає ідеальні пропорції для своєї Галатеї,а решта займається хто чим…
Я ж з того часу як ми прибули сюди не брав,ані олівця,ані пензля в руки,не пишеться-видається ніби Душа це лист намертво запечатаний сургучем відкрити той лист здатен лише Господь.
Ніколи не думав,що маючи під ногами зорі,мовчатиму як риба, не зможу і двох рядків докупи скласти.
Відомий живописець,славетний поет,який потім виріс в особливо ненебезпечного державного злочинця!Яка олжа! Раб-без*язикий,німий паяц.
Як же довго ідуть сюди листи з дому!Як довго!
***
Ти пишеш,що,нарешті, отримала мої листи...Це тішить,як і те,що вдома все в порядку...(наскільки взагалі це можливо у тому гадюшнику котрим тепер стала Земля...)ти пишеш що тобі боляче і важко читати мої листи,що ти щоденно плачеш і молишся за мою бунташну душу(Хто КРІМ тебе це робив би?)Я вдячний тобі,мила,мені болить не менше,ніж тобі,але прошу тебе,не плач,кохана,бо сльози твої солодкі лиш тоді,коли я можу їх втишити,і заспокоїти тебе обіймами чи поцілунком.Проте зараз, на жаль ,я безсилий як новонароджений.Я можу лиш коптити небо тупими бляшанками шатлів,всоте розкурюючи душу на погребальному вогнищі віршів...Ні,солодка,не лякайся,помирати я не збираюсь,просто без тебе темно,байдуже і страшно...Люблю тебе,бережи себе,і думай про хороше...
З тобою в серці...
Чекаю твоїх листів,хоч знаю,що напишу тобі раніше,не дочекавшись відповіді...
З любов*ю Бенджамін Вербич.
****
Все було дуже швидко...За три дні до заслання нас викликали в комендатуру...
Дали день на збори,з тим щоб опісля якомога швидше,відпровадити нас за межі країни...Офіційна причина:асоціальність,цебто органічна несумість з існуючим державним ладом,наявність недопустимого рівня!!!крамоли в головах! Цікаво хто коли і як її виміряв!?
Ти пам*ятаєш ніч мого вигнання?....На відправній станції сплелись у тугий вузол жіночі і дитячі плачі,скупі слова розради серед прощань...Гамір,сльози,крики біль і відчай...І серед усього цього Вавілону,цієї безжальної Мекки людських розставань,я БАЧИВ лише твої очі-дві теплих карих квітки яскравіших за будь який маяк!
****
Самотність чи хтось її колись міряв,
чи хтось колись її знав?
і що вона таке взагалі?
Не маючи жодних підстав і прав
Жити отут на землі:
і чи можна відчути її глибину,
Пізнати таїну любові..
Пройтися у неї по самому дну,
По теплому струмові крові....
Ми зав*яззю спільних на двох імен...
Писали любові величний катрен!
Адже любов це самотність на двох,
Адже любов це самотність і Бог!
І оце я пишу тобі таку нікчемність?Я-котрий колись писав тобі виключно сонети...Напевно перегорів,змізернів,змалів,стоптався...Та й що іншого можна написати тут: сидячи у
цій вакуумній дірі,цій праматері вселенської порожнечі,де немає ні квітів,ні трав,ні людей,за винятком жмені ізгоїв,які після кількох років проведених у цій пустелі,починають тихо ненавидіти одне одного.
Нікого немає,нічого немає навіть мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478513
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Ти не віриш в милі, числа і втрати.
Я не вірю в столиці і справедливість.
І, коли би була така можливість,
Я би обіцяла не обіцяти.
Нас не будуть гріти і понеділки.
Хай там що диктують твої зап'ястя -
Я не вірю в жодну з казок про щастя
І тепер завжди переводжу стрілки.
Неминучість ця не минула й досі.
Твої тіні все ще кусають лікті.
Я сама з собою давно в конфлікті,
І мене листопадить не через осінь.
Набагато більше не відбулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478394
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 10.02.2014
а я вичерпувала твій голос горнятами
з-поміж стін
дверей і колись проговорених клятв
розбирала на атоми
розбивалась об його магістраль
мокра сукня грудневої ночі вишиває новий циферблат
краще сон тобі напророчу
краще сніг ніж по колу назад
чужорідне втамоване днище
де поскладані залишки доторків
проростаю кимсь зовсім іншим
але все ж на твоєму голосі
поголю закудлатене небо від їдкого дощу-пройдисвіта
навіть море дощенту висохне
а твій голос пісками сиплеться
а твій голос до млості відданий
на руках опадає інеєм
втаврувавшись в життєві лінії
заколишеться криком первісним
на устах у чиєїсь дитини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472289
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Мои волосы пахнут морем,
Солёным спутаны ветром.
Я полюбила Пьетро
Из рыбацкой деревни у моря.
Я полюбила Пьетро
Любовью дикого ветра.
Русалочьими слезами
Окропила поверхность волн.
На дальний высокий холм
В надежде смотрю я часами,
Вдруг выйдет оттуда Пьетро,
Чтобы выйти под парусами.
Волны катятся, брызжут пеной.
Мои песни зовут во мрак.
Кареглазый и юный рыбак
Покорил моё сердце сирены.
Моя песня печальна, как плач,
И зовёт его в тёмную даль.
В моём сердце томится печаль.
«Милый Пьетро, я – твоя палач».
И когда небо станет темнеть,
Когда лодку поглотит шторм,
Руками ласкающих волн
Пьетро настигнет смерть.
*******
Мои волосы пахнут ветром.
Я полюбила Пьетро
Из далёкой деревни у моря,
Из далёкой рыбацкой деревни.
И по нашим обычаям древним
Утащу его в синее море.
11.12.2013
[img]http://s020.radikal.ru/i722/1312/eb/b095d9654888.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466286
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Розривати себе на шматочки у грудні -
Якось так нелогічно і зовсім незвично.
Прокидатися повністю десь пополудні.
Замикати у собі себе герметично.
Зберігати всі мрії в закритих конвертах.
І наклеїти марку - усе естетично.
Осінь перетворила мене в інтроверта.
Зиму ж я відчуваю не так драматично.
Наступати на ті ж самі граблі утретє -
Виглядає знайомо і, мабуть, епічно.
Хоч ми всі живемО на тій самій планеті,
Наші Всесвіти різні (хоча б генетично).
У навушниках знову торішні акорди -
Я цю зиму сприймаю лише фонетично.
Вже пора залишати невдалі кросворди.
Зовні тихо. Всередині все хаотично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465874
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Де дороги перетинаються, перекреслюю.
Від відвертості до мовчання – півкроку гострого.
Я б воліла тепер завжди залишатись осторонь,
Поза межами доступу і мінімально чесною.
Бо ти знаєш: це вже абсурд, аби ти був підметом.
Мене з часом почнуть пекти односкладні речення.
І вже зовсім не гріє те, що я знов приречена.
Це ж як самозречення – бути собі нерідною.
Тут від твого “колись” хронічна інтоксикація.
Ти пульсуєш в мені не раною, а суботою.
Я б воліла лишитись тобі максимально сотою.
Тільки всотує, наче губка, твоя руйнація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464493
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Чуєш, а скоро сюди знов прийде осінь,
Знов зав'яже шарфи нам занадто туго,
А ти ще будеш мені хорошим другом,
А я не скажу: "Досить. Розійдемо́ся".
Я ж не встигла, я так багато мовчала,
Загинала, як пальці, усі столиці.
Любов до тебе завжди була в теплиці,
І їй ще аж ціла вічність до причалу.
І навіть страшно якось буде без тебе.
Бо почнуться светри, пальта, черевики,
Самотність, листя і придушені крики,
І уже звична порожнеча між ребер.
Чуєш, а скоро сюди знов прийде осінь
І вдихатиме повітря з твоїх легень,
А я благатиму про ще один хоч день,
А потім розійдемо́ся. Досить. Досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440125
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 03.12.2013
я голкою вколола ліву п'ятку,
і струмінь болю аж до серця в'ється.
ні, мамо, у мене все в порядку.
мені не боляче – тобі, мабуть, здається.
а той пекучий біль чіплявся як до одягу реп’ях,
лишаючи сліди й невиліковні рани.
твій образ ледве сколихнувся на вітрах…
чи надто пізно вже, чи то надто рано.
виделкою останні вичавила сльози,
зібравши з них тобі в дорогу пам’ять.
твоя дитина плаче, їсти просить,
а ме́ні серед п’ятиповерхо́вих серце краять.
насиплю спокою в кишеню цівкою –
тобі потрібніший, аби не впасти в крайнощі.
життя обох зіпсуте фотоплівкою,
мовчи, ти ж знаєш – не люблю банальнощі.
я голкою вколола праву п’ятку
і струмінь болю душу пронизає.
так, тату, у мене все в порядку.
то я від холоду тремчу і замерзаю.
[i]усе в порядку
подумаєш, вколола п’ятку.[/i]
© (авт. - 2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461568
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Ніколи не знала,що над світом пануєш ти
Моїм особистим,та вже… не таким й особистим
Давно розійшлися по Всесвіту наші світи
А я задихалась у твоїх очах небом чистим
Я звикла,як завжди звикають,чомусь…
До того тепла,мимоволі забувши про тишу
І заздрила мовчки собі,співчувала комусь
Писала листи,та не думала,що не допишу…
Ти,як нікотин. Щоб забутись,потрібен час
Із сліз на подушці зібралась би жменя солі
Я дрібку підкину на рани,щоб вогник не згас
Спалив усю біль,що недопалком впала на долі
А я задихаюсь повітрям із своїх грудей
Бо завжди вдихала твоє… до безмежності
Ти-тільки один,хоч навколо багато людей
…Та з тобою ми лиш протилежності…
Історія моєї залежності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459571
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Твоя інопланетність ужалила кожен знак:
Кожну крапку, тире і болючий хиткий апостроф.
Я твій космос тепер відчуваю занадто гостро,
І без нього вже все якось прісно, усе ніяк.
І отак, оголеним нервом, до листопада
Всю нестачу тебе в персональну скриньку Пандори,
Крізь весь простір і час галактично і без опори.
Ти отруйна і наркотична моя розрада.
Ілюзорність твоя - то беззаперечна стала.
Ти вростаєш у серце, подихи, навіть у шкіру.
Місяці викликають сліпу, фанатичну віру.
Перетворююсь тихо в [i]Дівчинку, що чекала[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450756
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
І якби ти був книгою, я би читала з кінця.
Виривала сторінки, щоб ти не почався ніколи.
Ти як п'ять ложок цукру у склянку солодкої коли.
Було б добре вже знати: для тебе не та і не ця.
А якщо ти мов фільм, я б лишила на паузі вічність.
І не треба вже кінотеатрів чи телеекранів.
Хай би йшов ти без титрів із нашої битви титанів,
Я б заплющила очі на всяку безглузду трагічність.
А якби ти був віршем, то ти би лишився без рим.
Потонув би в верлібрах, згубився десь поміж складами,
Чи рядками, чи строфами, тільки б не дихати "нами".
Я благаю тебе: перетворюйся швидше у дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450312
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
вона сиділа тихо під його ключицею
весь вересень з минулого року
перелякано блимала своїми очицями
аби не наврочити
аби не розбудити його втому
що солодко спала на тому боці жовтня
прикидалась іншою
і тихо собі божеволіла
поправді була його херувимом
хоч і проростала як завше з-під ребер
наївна
мріяла народити сина
десь в листопаді
впираючись пальцями в небо
тримала в мотузці тижні
випускаючи лише суботи
а він благословляв птаху що жила в її голосі
шаленів від жовтого кольору
нової
своєї
осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448364
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Осене радості!
Осене світла!
Дозволь їй до старості,
Квітнути мідно:
Золотом осені,золотом літа,
Хай будуть світлими всі її діти!
Дозволь їй,мій Господи,завжди горіти-
В її поезії народжуються квіти,
Хай віршем наповниться небо,
І небом насититься вірш...
А більше нічого не треба,
Хіба що,напевно,лиш:
Зроби,мій Господи,щоби була щаслива,
Єдиноніжна серпнева злива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447526
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013
читаю твої повідомлення на ніч
як вірші
а твої вірші як повідомлення
що адресовані лише мені
дякую тобі
дякую кожного разу
коли вдається заснути
із твоїм мовчанням
на язику
бо воно відчувається на смак
паперовим попелом
і завжди невеликою відстанню
у грудях
стало трохи легше
переносити ночі
всередині
себе
але твої фотографії старішають
раніше за тебе
і чим частіше я на них дивлюсь
тим швидше вони втрачають
колір
тож зараз ти чорно-біла
навіть в моїй пам’яті
хоча здається
що все було вчора
сьогодні
кожної ночі
|здається..|
та від того чіткість зображень
не зникає
а лише посилюється
тому я мрію
|я молюсь
я благаю|
отримати можливість втратити
свій внутрішній зір
аби знищити всі архіви
|твоєї досконалості|
уявним сліпим вогнем
ненависті
та гніву
разом із моєю слабкістю
через яку колись не зміг відмовитись
а тепер зарадити
саме через неї
|здається|
щоб врешті решт здобути здатність
втратити тебе
один раз
аби більше не втрачати
|безкінечно|
бо в мені нічого не лишилось
окрім цілковитої темряви
яка трансформує мене
і з часом знищить
вона цілком створена із тебе
вона отруює думки назавжди
і поглинає мене кожної секунди дня
і ночі
як колись це робила
ти
ти дата моєї смерті
але в цей раз я сподіваюсь
покінчити з усім
раніше..
*фоновая композиция –
Ossadogva «Prophesy»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427668
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 03.09.2013
Літо кашлем застрягло у горлі. Гортаю сторінки.
Дочитати б його якнайшвидше, крізь сон пережити.
Наші всесвіти мають на диво несхожі відтінки,
Але в них вибухають секундами метеорити.
Ти – космічно чужий. Це ховається в кожному дотику,
В кожнім погляді, схрещених пальцях, в оцій атмосфері.
Я смертельно закохана в твою хронічну екзотику.
Сліпо вірю тобі – найхимернішій моїй химері.
Все ж мовчу лиш тобою, і хай там між нами планети
Нездійсненності снів, ілюзорності літніх сезонів.
Я ніколи не знатиму, хто ти, для кого і де ти,
Бо у всесвіті звично не бачити твоїх кордонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442502
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 10.08.2013
липне липень до тіла як чорна смола
календар виокремлює простір датами
дощопадом промокли твої рукава
сьома спека кілометру дев'ятого
докипають піски поранені морем
ми були в тому році каліками
одягають спідницю покошені гори
залишаючи нас перед хвірткою
і кипить десь між подихом твоя сльоза
понад лісом тремтливими буднями
вперто небо крокує в новіших очах
щоб втопитись у батьковій студні
і коли виливається літо у кров
я навмисне до тебе глухну
жовті рими на кленах бавляться в гру
хто чекатиме нас до лютого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437507
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 17.07.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
я люблю рахувати лінії на
твоїй долоні
спертися ніжно на сильне
плече
і, заплющуючи очі, бути думками
в записнику серця
я хочу знати, що ти бачиш в моїх
очах
засоромлення?
бажання?
а може, байдужість?
нічого не треба.
просто зігрівай одним лише
поруч
буду
мені здається, що ти мене проклинаєш
мрієш вигнати, забути
ніяк не вийде.
любов – це здивування, але лише
двічі
зі мною?
саме вона?
доля пише диктанти без помилок
водить машину без аварій
а ми – перешкода:
то ручка не пише
то бензину нема
зараз не час для крапки
я просто хочу рахувати лінії
на твоїй долоні
бо знаю:
одна з них – це я.
і що б не сталося після
ми знову виникнемо нізвідки
я вкотре спруся тобі на
плече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427129
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Байдужими дорогами,німими
Оббитими асфальтами образ
Душа заблукана шукає щастю рими
Для змісту треба кілька вдалих фраз
І раз-у-раз
Проходячи обриви
Вбиває сумніви й бажання впасти вниз
Щоб грішне тіло обмивали чисті зливи
Життя вже тліє,наче рішень хмиз…
страшний каприз
Минаючи пустелю
Бездумно лине в вогняні піски
І дивиться на небо,мов на стелю
від болю палко стиснувши виски
життя мазки
Наносячи на карту
Для себе має мов орієнтир
І почуття,поставивши під варту
Ховається в самотності квартир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420682
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 14.05.2013
Давайте не будемо грати у драмі «життя»
Щодня задихатись від браку овацій
Скажено ловити брехню інтонацій
І лестощів ницих вживати безсмертне пиття
Давайте напишемо власну,але мелодраму
Без надлишку всіх пунктуацій
Закрившись від хибних нотацій
Творивши спонтанність,а не пентаграму
Не будьмо акторами,це вже не так актуально
Відкинемо гаму фрустрацій*
Без всіх ейфорій й аплікацій
Бо бути собою не так вже смертельно тотально
*фрустрація-розчарування
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424841
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Світи,світи!Тільки не гасни марно!
Будь сонцем посеред сезонного дощу
Щоб день за днем ішов собі безхмарно
Якщо тебе знайду,то не впущу!
Будь місяцем серед глухої ночі
В якій нечутно навіть співу птиць
Здійсни усі колишні сни мої пророчі
Й знайди мене серед стандартних лиць
Веди через стежки іще не стерті
Через безодню і над прірвою лети
Бо сенс пізнати хочеться до смерті
А жити…хіба можна без мети?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424840
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Я хочу надихатись щастям
удосталь,поволі
Щоб кров перейнялась цим чистим
сплетінням надій
Вбивають намарні цитати
та пошуки долі
На небі є начерк,а тут…
тільки вихор подій
На небі є начерк,але не фінальна картина
Це задум творця і легкий силует олівцем
Та навіть тепер це довершено-цінна перлина
І копій немає,бо ти сам працюєш митцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423362
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 14.05.2013
інколи Мойри плетуть вінки
і коли вона шила квіти а з їх пелюсток скапувало холодне молоко хмар
довкола все перетворювалось на крапку
з них легко робити коми і з’єднувати розпечені долоні
в кулаки
а потім шиби венозно тріскались
палились мости
будувались нові продовження весен
таких же розпатланих і хмільних
таких же комусь писаних і продивлених зсередини
таких же димких і перенаповнених бузком
вона шила квіти
а він цілував повітря
що торкалось її рук
навзаєм люблячи ліхтарі старого міста
і в той час
її повіки здатні були розсікати простір
бо ж все справжнє
просто
коли вона шиє квіти
а він лише ними вміє дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 06.05.2013
виливаю у глечики залишки ночі зеленої
що під ліжком сховалась
у нулі від останку вчорашнього
облущити картонні слова
як по дереву скальпелем
як по відстані яблуком
як по мені сповивальним сумлінням
і несеш мене десь своїми ногами
поки глибше просочуюсь в білість
отвір вічності світиться
перев’язами нитки червоної
поміж нашими п’яними далечами
заціловує вітер кордони обіймів
виливаю у глечики залишки півдоріг непроїханих
що сховались у лікті достиглими квітами
щоб хоч там
незабудками
жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420126
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Ти ж вибухнеш, люба, якщо перестанеш писати.
Всі твої дуелі безглузді без доторку рим.
І хай твої вірші немовби з солодкої вати,
Римуй і надалі. Життя без мистецтва - то дим.
Пиши якнайшвидше, бо скоро скінчиться чорнило.
Ти ж можеш не встигнути вилити все на папір.
Бо поки ти пишеш, хоч як би в душі там дощило,
Ти житимеш, дівчинко, всіх не латаючи дір.
Знай: ти збожеволієш, щойно закінчаться рими.
Без них ти не зможеш у світі штампованих душ.
А з віршами ти перебудеш замріяні зими.
Ти тільки пиши, люба, тільки цю тишу поруш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419825
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
З відчуттів, котрими прокисла ручка, я видам колись словник.
митець що ліпив з нас статую
напевне не вірив у синтез
крил забинтованих полином
міцнозаварених митей
він не думав
що неістоти-іменники
таки можуть жити
і навіть ловитись антенами
на висоті шумохворих чистот
він не знав
що у статуй своя кровоносна система
свої рецидиви
і антологія сну
коліщатка завжди миготіли
за схемою
однорідно фіксуючи суміжність домінантних рядів
калькування прямих запозичень
у валентнозалежних долонь
а спорідненість душ
слугуватиме місцем поєднання невивчених мов
що сприймались лише на дотик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413725
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 14.04.2013
Коли промінь сліпить, неначе скажений,
Коли ти вожак, а позаду твій прайд,
Ти не можеш втекти, як отой прокажений,
А в тобі уже - Джекіл і Хайд.
Хоч звик до поразок ганебних одвіку,
Чи знав ти про своє червиве нутро?
Ти можеш чекати і гвалту, і крику,
І сліз, допиваючи третє вино.
А поки ти стелишся вниз нікотином,
Сьогодні твій вибір - знебарвлений "лайт",
Ти можеш злякатись і вмерти під тином,
З тобою ж загинуть і Джекіл та Хайд.
Та й вбити їх зовсім ти поки не в змозі,
Варіанти ганебні, як твій кругозір,
Коли цитадель твоя в лютій облозі,
У тобі крім карлика лютий ще звір.
І чесність співпаде, як скаже монета,
Ти темний чи світлий, суцільний "clean white",
Незмінно під вечір чекає карета,
То хто ти сьогодні, Джекіл чи Хайд?
Слабкість вчергове вилазить назовні,
Коли сонце полудня впа́де в зеніт,
Між світлом і тінню всі корені кровні,
Між тими й тобою давно спільний рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416745
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
[i]вірність[/i]
пахла твоїм волоссям
пила вишневий сік
ходила на краю
визираючи
[i]справжність[/i]
яка була на іншій стороні
слухала музику
гралася з сусідкою
[i]любов[/i]
хотіла романтичного стресу
малювати на вікнах
щоб з далека це побачила
[i]чесність[/i]
стара відьма
пороків двуликості
Це чотири ока взаємно закоханої пари. Два - її, два - його. 2+2=4 - пара.
Кожний погляд - назва нової історії в їхніх стосунках.
Будь-яка іскра ховається над правилом "четвірки".
Вони діляться своїми очима, щоб відчути пам'ять вчорашнього, щоб по-новому подивитися в майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416030
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
не молчи|м
у молчаний двоих
привкус ваты и сдавленных слов
ветер криков затих
вечер гаснущих звёзд
в небе взглядов
начинается днём и кончается пеплом
на крышах голов
незаконченным сном
и прощальным падением слёз
мелким градом
подожди|т
пока снег не вернётся и стены забудут тепло
нам тогда не придётся
вспоминать холода вместо них
и бояться весны
мир не так уж и плох
без любви и без чувства вины
за отсутствие звёзд на безнебье
без ветра
он с ними
|затих|
*фоновая композиция –
Mélancolie «Блаженство Небытия»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397530
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 20.03.2013
Намалюй мою тишу на вічно зимових фіранках
І мовчи філігранно, допоки згоратиме рай.
Я втомилась шукати тебе у холодних світанках.
Та і ти не знаходиш мене, тож, напевно, це край.
Опиши краще вічність, яка завмирає у прозі.
Це ж не наше буття, та і що тепер значать слова?
Ще раховані дні – і замерзну. Душа на морозі.
Календарність вбиває, і віра немов нежива.
Розкажи про дороги, якими хворію хронічно
І які починають боліти не лиш восени.
Я лишаюсь з тобою. І байдуже, що не логічно.
Ти – єдиний, з ким зможу втекти до нової весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410204
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
що тобі сниться?
коли я дихаю протертим до блиску повітрям
галасливо витрушую зайві акровірші на густі ворсини килиму
впиваюся протягом вулиць і записую кожен ланцюг світу
у сумнозвісний життєпис міст-привидів
коли моя мова перенасичена запозиченнями
діалектами і холодними перстенцями
а я гублю себе досі у долонях зраненої кулі
жінка
вона ж навіть у відчаї малюватиму губи в червоний
коли у моєму ліжку солодко спить березень
а всі сюжетні лінії
ідеї
і приховані змісти повістей
заповстались у жмутку торішнього вересня
знаєш
я чимось схожа до дерева
котре щороку скидає тебе
гірчичним листям
відганяє вороння
і знову народжується повним місяцем
задивляється в небо стоячи десь між
тім'ям і мозком її величності осені
знаєш
я чимось схожа до себе
тривожачись за твій спокій
коли снюсь тобі
втомленому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409525
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
ти чомусь лиш м'які приголосні складав у шухляду,
а мені так твердих треба: для прийняття рішень.
ти завжди між очей моїх шукав свою правду,
залишаючи крихти відвертостей і вибачень.
ти ніколи не приходив, коли я хворіла -
завжди відсилав поштою квіти,
а мені так хотілось трішки білого
аби взимку обміняти його на вітер.
ти пояснював все симптомом меншовартості,
старими записничками і забутими адресами,
і твій ранок приходив опівночі,
щоб відправитись месою.
ти вчив, що моя філософія
може ненароком луснути
від зашкарублих теорій
і перебору мудрості,
від відсутності макіяжу
і високих підборів,
від тавтологій,
зворотів,
звертань,
ескізів,
і
болі.
знаєш, іноземною легше жити
там твердих вдосталь,
частку «не» пишемо без літер
і знаку м’якого нема -
закритий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387512
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 10.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 04.03.2013
і всі наші причетності висіваю в пересічні сліди:
позбуватися імені завжди легше в старих передмістях,
досипаючи в чай усамітнень, гвоздики і гри,
засинати собі на старому горищі.
кожна терпкість сліпих мішанин,
що повисли словами на твоїм піднебінні,
перемелюють сотні причин,
щоб кивками дістатися півдня.
сто сімнадцять подвійних гріхів
прогризатимуть вправно твої глибоченні кишені,
і сукенка, в яку закохається міль,
прикриватиме нам покалічені гени.
позбуватися імені завжди легше в старих передмістях,
плюсувати всі дембелі і розчинники кпин,
сортувати повітря на крихке і опісля,
зашнуровує наслідки оголених спин.
всі маршрути протестів
роздмухують метамову небес,
марнотратство коханців захмелілого спокою,
щоб відбувся хоч натяк на встигання
у власний експрес -
позбуватись його,
позбуватись,
викидаючи попіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405975
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
А я звикну до тиші так само, як звикла до кави,
Хоча завжди нестерпно любила лише чорний чай.
Просто справді набридли до болю дешеві вистави,
Не наблизили нас ще до пункту призначення "Рай".
І що далі - не знаю, та поки рахую години,
Що лишились до літа чи, може, усе ж до весни.
І щоб жити тобою, записую навіть причини,
Але як бути поруч, коли поміж нами - півсни?
А я звикну до цього чекання, як звикла до метрів,
Хоча ті часто ділять людей, та не завжди навік.
Треба душу закутати в ковдри чи в кілька ще светрів,
Рахувати секунди та порухи твоїх повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405050
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
коли темінь настільки густа і валентна
що камінь впаде їй на груди
і не скалічить мовного кордону
коли всі її катастрофи цвістимуть
в одному букеті із
чортополохів та заходів сонця
коли вона перенасичена
часовими поясами
неповерненнями додому
і відвертими поглядами з усіх балконів світу
опускатиметься сідничним нервом
я ненароком скалічу палець
а ти відріжеш шмат літа
щоб вкрити її розмиті повіки
нагодувати мій розкуйовджений крик
з-під міміки рук
алегорій
і умиротворення
мінімум блукаючих слів
що згубились у серцевій сумці
магістралей протертих титрів
старого фільму
і яблуневих тропів
у димі твоєї цигарки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401999
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
я досі ночую у твоїй голові
на підлозі
під старою шафою
зриваю з паркету дерев’яні вірші
і очі обмотую ватою
ходжу там щоранку у твоїй сорочці
готувати на кухню сніданки
підливаю вазони
приймаю ванну
вітаюсь до твоїх сусідів
а ті проводжають мене і мою червону сукню
тримаючи на гаку свою
ідеальність без рами
і я досі ночую у твоїй голові
ти кілька разів мене виокремлював
змінював злетну смугу
випалював квітень з весни
і навіть дзеркала затемнював
я ж вперто
лишаюсь у твоїх скронях
пульс відповідно до моїх рухів
продовжує
дихати кремнієм
світ сходиться клином на зупинках потягу
ти сходиш з розуму
від мого запаху
а той провокує пам’ять і викиди ошпарених емоцій
забувай вже мене
або свою голову
я слухаю там музику
надто голосно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401210
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Плачь, губами я буду целовать твои слёзы,
Ведь ты и есть мой окончательный предел.
Мой Джа, ты так пронзительно смотрел,
Давай вот точно так смотреть на звёзды,
На то, как мир наш падал и чернел.
Ты – ахиллесова пята моей души беспечной.
И я погибну, как бесстрашный Ахиллес.
Ты заплети мне в волосы лазурь небес
И расскажи об избавлении от боли вечной.
Ты не читал роман «Норвежский лес»? –
Мне кажется, что мы герои этой драмы.
Мой Джа, ведь у всего же есть предел? –
Ты мой. И если ты настолько смел –
Безудержно целуй же мои слёзы, мои шрамы.
Любить и умирать – наверно, это наш удел.
Ты – боль, сродни моей последней сигарете,
Последний долгожданный воздуха глоток.
Не кровь, а нефть внутри горит, и бьётся ток.
За приручённых нами только мы в ответе.
Мой Джа, но мы устали, и мы сбиты с ног.
Ты плачь, я буду слёзы целовать губами
Так нежно, безутешно, как срывая лепестки.
Давай друг друга стянем как в тиски.
Мой страх скрывается за этими мольбами:
Давай расстанемся безропотно близки,
Давай расстанемся с тобой друзьями,
Оставив друг от друга лишь ошмётки и куски,
Смертельные на память оставляя раны.
15.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216464
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 13.02.2013
~альфа центавра~
Мне не узнать, какая участь ожидает завтра.
Сгорев дотла, смогу ль я возродиться?
Вовек меня им не достичь! Мне снится,
Я – далёкая Альфа Центавра.
май 2011
~мои стихи~
Что будут делать мои стихи, когда я умру?
Как они будут жить, а меня не станет?
В каждой строчке заложена память
Из того, что уже никогда не сотру…
июль 2011
~по лезвию~
Я пытаюсь прозу жизни превратить в поэзию,
Но для этого приходится бежать по лезвию…
июль 2011
~мои агонии~
Любой порт будет хорош
Для лодки, которая тонет.
Простираю я к небу ладони,
Снимая тысячи кож,
Проживая сотни агоний…
июль 2011
~день рождения~
23-ий день рожденья
С пистолетом у виска –
Я ищу своё спасенье,
Я искореняю страх…
13.08.2011
~выдерживать Ад~
Так странно загорается закат –
Кровавым небом омывая землю.
Я каждой капле поднебесной внемлю,
Я каждый день выдерживаю Ад…
август 2011
~пропасть~
Я испишу обои именем твоим, Mein Liebe,
И комнату раскрашу краской цвета твоих глаз.
Как думаешь, стать ближе мы могли бы? –
Но пропасть в наших душах разделяет нас…
ноябрь 2011
~сердце~
Придут ниоткуда и вывернут наизнанку,
Потом уйдут, как ни в чём не бывало.
А внутри заполняется чем-то алым –
Это сердце течёт из открытой ранки…
ноябрь 2011
~путник~
Одиноким путником скитаться
Я вынужден, ведомый лишь порывом.
Я как сапёр, что должен не взорваться
И обезвредить бомбу в эпицентре взрыва.
декабрь 2011
~полнолуние~
При свете Луны просыпается грусть –
По карнизу ходить начинаю во сне.
Протянешь ли руку ты мне,
Когда я нечаянно в пропасть сорвусь? –
И я падаю.
Мне не страшно.
Клянусь.
январь 2012
~отдать небеса~
Снег на солнце сверкает алмазной пылью,
Слепит глаза.
Я за тебя сложу свои крылья,
Отдам небеса.
декабрь 2012
~королевский шут~
Я письма нежные пишу
О том, что душа истончилась.
Я был королём, но так получилось
Теперь королевский шут.
Ты слушаешь, как я дышу?..
10.02.2013
~сверхнова~
Я сбрасываю непосильные оковы.
Освобождение моё необратимо.
Я вспыхиваю беззаветно и неотвратимо:
Я – яркий свет сверхновой.
09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400799
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Треба вірити трохи, хоч трохи у все несказанне.
Бо чекання, по суті, вбиває хіба що слабких.
Моє щастя тремтливе і, знаєш, мабуть, філігранне.
Воно просто живе і тікає від всіх "не таких"
Треба вірити, вірити. Просто це те, що лишилось.
І шукати тебе серед цих неримованих днів.
Поки щастя в руках, поки небо іще не розбилось,
Залишатися разом й тонути в полоні цих снів.
Треба вірити, чуєш? Лиш вірити в те, що все буде.
Просто йти вже вперед і тримати щастя за руку.
І зима ця ніколи, ніколи більш нас не забуде.
Ми ідемо, а поки навколо не чути й звуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397677
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Ти таки повернувся дощем, повернувся додому,
Увірвався в цю зиму, а потім пішов без прощань.
Ти поставив три крапки, а я... А от я лише кому.
І, насправді, нікому не треба було нарікань.
Ти таки повернувся дощем і порушив цю тишу.
Я забула про спокій, закреслила той листопад.
Знаю: ти не читатимеш те, що тобі я напишу,
Ти, як завжди, заплющивши очі, щось скажеш навгад.
Ти таки повернувся дощем, і до чого тут рими?
Ти підеш в нікуди, будуть мерзнути знов зап'ястя.
Але поки всі дні не здаються до болю пустими.
Ти таки повернувся. Знаєш, напевне, це щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396872
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Від нападу до захисту одна година полем,
Всі ранки тут заповнені таким похмільним болем,
Що душі розпадаються на атомне сміття.
І хтось ще тут шукатиме при цьому сенс життя?
Даруйте, я відкланяюсь, та повернуся лісом,
Допоки сонце зійде я обернуся бісом,
Нефритовою ящіркою я відповзу назад
У темні підземелля і тому буду рад..
Криваве попелище лишивши наостанок,
Осяйливим прозрінням в мені зійде світанок,
Та дзеркала уламками урізавшись в очах,
Порве глибокі рани по моїх ніжних снах.
Й щоразу це болючіше, вставати й знову йти,
Від сходу та й до заходу зірвали всі дроти,
А труби – ті витримують такий безмежний тиск,
Що дивно де знаходиться ще досі впертий блиск.
Від нападу й до захисту один наплив мігрені,
Коли весь світ знаходиться десь в радіоантені,
Птахами відлітатимуть думки в прямий ефір,
А з крана підкрадатиметься дикий хижий звір,
То й я за ним утоплюся в очищеній воді,
І висохну пустелею безкрайньою тоді,
Покрию сірим пилом сосновий горизонт,
Тут звідси і до старості один суцільний фронт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391723
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Хочеться вилляти банку лимонного соку
Пофарбувати твій вицвілий погляд
Дзеркало вже не примушує жмурити очі
Коли у метеликах повно сонця
Вирвати жмут трави десь посередині травня
І прикладати до кожного фото
Може весняна зеленість, хоч трішки віддасться
Твоя байдужість відчутна на дотик
Хочеться взяти серце твоє в долоні
Ти повинен відчути, як то "в полоні"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395986
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Одягну на голе тіло серпанок солодких цілунків
Умиюсь аж до думок чарівними квітами мрій
Вдягну сонцесяйні кульбаби, бо жовтий то не розлука
Ти кажеш, що я русалка, що розум украла твій.
Я просто залишила крила в сараї, щоб не злякати
І знов одягнути не можу, і зовсім не хочу
Можливо й русалка, якщо її гріх - тебе так кохати
Не вернусь на небо, і скажу - забула дорогу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393860
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Ти так рідко мовчиш і рахуєш між нами міста.
Та й тобі все одно: ти ж бо звик. І це безкомпромісно.
Може, я трохи інша або таки зовсім не та.
Все ж без тебе, повір, мені дихати навіть вже прісно.
Ти так рідко мовчиш і, як правило, губиш слова.
Несказанне болить і лишається завжди з тобою.
Ми, мабуть, вже не вміємо вірити просто в дива.
І ця осінь, по суті, тепер для нас буде пустою.
Ти так рідко мовчиш й не шукаєш для мене ще рим.
В нас нема репетицій - суцільні прямі тут ефіри.
Що лишилось навколо? Безмежжя чи просто цей дим?
Вибирати лиш нам. Та якби хоча б трішечки віри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392442
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Ти ще віриш у те, що дощі не розділять нас знову?
Або в те, що я зможу спокійно тримати баланс?
Моя муза, мабуть, невзаємність взяла за основу
І так вперто не хоче давати іще один шанс.
Ти ще віриш у те, що мости між містами безмежні?
Або в те, що минуле живе у мені віршами?
Всі сезони душі чомусь були вкрай необережні,
Не хотіли так відпускати, кусали думками.
Ти ще віриш хоч в щось, ще шукаєш якоїсь опори?
Намагаєшся виправляти всі фрази невдалі?
Знай: тебе пам'ятають буденні, тісні коридори.
І це місто тече в твоїх венах. Що буде далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391956
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Я би тільки хотіла, щоб ти був банально поруч
І щоб дні починались не з поглядів на календар.
Знаєш, замість дороги впред я пішла все ж ліворуч,
Щоб побути з тобою ще мить і сховатись від хмар.
Я б хотіла, щоб час не тікав отак невблаганно,
Щоб мовчалось від щастя, а не від нестачі цих слів.
Та якщо у житті і надалі буде туманно,
Я б хотіла лишитись з тобою. А ти? Ти б хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392166
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
по крупицам разобрали. рас-кро-ши-ли.
зачем так жестоко? (ведь без наркоза).
вырвали резко чувства. швы кое-как наложили,-
теперь болит. кровоточит. требует снотворного дозу.
чтобы уснуть. забыться. хоть на минуту.
будто всё, что происходит - это не с тобой.
берешь в руки градусник. там ртутью
показатель тепла. (комнаты). а для сердца есть ли такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392108
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2013
Між нами - табу недослів,
Між нами - канва недомовок,
Хао́с повесняних вітрів,
Що з неба злетіли раптово
І, змівши з душі супокій,
Закутали серце імлою...
О, скільки мовчання в тобІ!
О, скільки несказано мною...
А доля низинно веде,
Вигладжує смуту стібками -
Суцвіття пожовкло-рябе,
Таке суголосе з думками.
Таке одностайне журі,
Що піниться онде в заплаві,
Тугих недослів тягарі,
Що краплями стати не вправі
Цілющого живо-питва
І сонцем налити світання.
Табу межи нами, канва
Неслів’я, канони мовчання...
(10.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391489
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
в вечном покое нет места страданиям
значит я всё еще тут
пусто внутри
еще теплого здания
я тебя всё еще
|жду|
ты стала мной
и моим одиночеством
мир где мы вместе
|умрем|
счастье лишь сон
и проснувшись не хочется
помнить приснившихся
в нем
волны-слова разбиваясь приливами
глубже впиваются в мозг
память-река не наполнится
ливнями
сердцем я насмерть
промок.
*фоновая композиция –
Diary of Dreams «Butterfly: Dance!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386929
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 06.01.2013
Зі світом мене розділяють всього лише штори.
Мабуть, театральні, що тихо рахують вистави.
В житті таки не вистачає якоїсь опори.
Її ж чомусь часто шукають в горнятах для кави.
З тобою мене розділяють назустріч два кроки
І ще кілометри, що завжди в думках на світанку.
Знайти б ту опору в тобі та й не мати мороки.
А музу вже гріти цим чаєм, немов коліжанку.
Із небом тепер розділяє, напевне, лиш вічність.
І поки єдина опора для мене - підлога.
За планом у нас ще дощі і твоя нелогічність.
Та інколи навіть поразка - нова перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390394
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Тільки ангелам дозволено
обсипати маною крупою
величезну праву і ліву
півкулю планети,
забинтовувати денце раненої душі
заповнювати мелодією
в антракті після дощу -
трьох акордні струни серця.
Тільки ангелам дозволено перед світанком -
протирати від пилу зірки,
а часточки іскорок розсипати
по найтемнішим вулицям,
аби зрослися - утворюючи сузір’я в небі.
Тільки ангелам дозволено цілувати
на ніч маленькі чада юних світлячків,
бажаючи їм солодкого ніжного спокою
тримаючи їх за руки,
згортати в трійцю ніжні пальчики рук,
промовляючи слова молитов,
спостерігати за тим як ми ростемо
Тільки ангелам дозволено проводжати
нас на кінцеву станцію нашого шляху,
витирати холодний піт з наших долонь -
- захищаючи нас перед Богом.
Але тільки ми можемо
залишити опісля себе щось хороше.
В гранулах теплого повітря
згусток енергії
що утворився опісля нас.
05.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390139
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Ти помітив, що все догорає навколо нас?
Неримована осінь, раховані дні та ночі.
Нас усіх поглинає великий маестро Час.
Ми не виняток, чуєш? Дивися вже правді в очі.
Ти помітив: сяйво зірок тепер зовсім бліде?
І гірлянди у душах світять не надто яскраво.
Ми шукаємо щось, але небо втратили. Де?
Нам потрібні казки. У реальності нецікаво.
Ти помітив, що ми зовсім інші, чужі, пусті?
Треба більше цитат, своїх слів, як бачиш, замало.
Ми зламали себе, збайдужіли. Зовсім не ті.
Подивись на годинник. Скільки ще там до фіналу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388634
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Мы встретимся - я обещаю!
Я не могу так больше жить.
И не боюсь судьбы, ведь знаю –
Мне всё подвластно покорить.
За сотни вёрст к тебе примчуся
На вороном своём коне,
Так нежно-нежно улыбнуся,
Крепко прижав тебя к себе.
Я буду целовать вам ноги,
О гордости своей забыв,
И пусть накажут меня боги
За сей безумный мой порыв.
И когда время расставанья
Укажет пальцем мне на дверь,
Я прошепчу тебе признанья,
Ты только, ангел, мне поверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384918
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Я б дивилася твої сни, наче телесеріали,
Викидаючи з них цілі тонни дурних спецефектів.
Як би ми не хотіли, та нами керують вокзали.
Та й у наших думках забагато осінніх дефектів.
Я б читала усі твої сни, як класичні романи,
Розбираючи надто складні й божевільні сюжети.
Та чи винні ми в тому, що всюди - ці самообмани,
Що життя розділяється лиш на занепади й злети?
Я б писала про всі твої сни безкінечні поеми
І для тебе шукала би виключно свіжі ще рими.
Бо буває і так, що ламаються всі ці системи,
Бо буває і так, що чужі стають нам "саме тими".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384904
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
А між нами зима, і заметені снігом дороги,
І міста, які ділять все навпіл, шукаючи жертву.
Повертатись до осені більше немає в нас змоги,
Та чи й варто тривожити віру і так напівмертву?
Вкотре їхати з глузду, тримаючи нові ще рими,
Намагаючись щось відшукати серед заметів.
Як набридло постійно лишатись назавжди не з тими,
Безперервно кудись утікати від силуетів.
А між нами зима і занадто багато мовчання,
Недописані мрії та тонни несказаних слів.
У нас інша релігія: ми ж бо обрали чекання,
Та сніги заховали цей світ неримованих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384728
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
было бы проще, если б ты, милый, жил чуть поближе...
ведь в этих чёртовых поездах так много времени для раздумий!
я еду к тебе, и мой пульс отсчитывает железнодорожные мили.
да, расстояния приумножают любовь в кубе. или же - сводят
к нулю. перед простым числом 2 ставят знак минус...
видеться раз в год и слепо верить, что когда-нибудь,
вопреки всему, но я буду с тобой счастливой?..
не это ли самая большая в моей жизни глупость?
мимо плывут переезды, мосты, вокзалы... и населенные пункты,
в которых ( тоже ) живут люди. просто живут. над чем-то
смеются, плачут. наверное, тоже кого-то любят...
нет, не как мы, конечно! мы же - избранные. так -
больше никто любить не может! ( дура, заткнись. ну хотя бы раз -
честно! давай без фальши? от иронии - тошно и хочется выть, в голос ).
лучше смотри в слепое окно. молча кусай пересохшие губы...
поезд, он ведь - как дом для всех? ну что же...
пусть никто не заметит моих сомнений. а если спросят -
то возвращаюсь домой, к любимому ( пусть - не мужу )...
горло дерет от предчувствия первой затяжки...
как тебя звать, полустанок, чтобы не к ночи вспомнить?
э-эх! наплевать бы на всё ( и на чемоданы )
и просто остаться здесь - на карте точкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381757
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Проникаю у твого мовчання фонеми,
Усвідомивши щирості всю необхідність.
Осінь недописала останні поеми,
У рядочках розсипавши гідність.
Відпускаю із пам"яті цілі фрагменти
Листопадних фантазій та мрій.
Осінь вже відкидає усі сентименти,
І чекає, що хтось скаже: "Стій!
Зачекай! Не губися! Не йди! Не втікай!"
Післязавтра зима, хоч цвітуть хризантеми.
Осінь йде. Не допивши цукрований чай.
А я знов проникаю у твого мовчання фонеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381307
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Мені листопадно, та, мабуть, оце тимчасово.
Бо осінь мине і залишить лиш кілька фрагментів.
Та знаєш: я зовсім не хочу, щоб було казково,
Я не потребую зізнань, віршів чи сентиментів.
Бо бути зі мною, повір, набагато складніше.
І краще мовчати, хто кому потрібен киснево.
Нам зараз непросто. А разом, мабуть, щасливіше.
Повіримо в казку? Тоді, може, стане груднево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381303
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Журнали радять все почати спочатку з Нового року,
Креслити минуле, байдуже дивитись назад,
Чекати казна-чого, не робити першого кроку
І ніколи більше не діяти просто навгад.
Усі чогось мліють від запаху мандарин,
Складають списки тих, кого треба привітати,
Рахують до Нового року кількість годин
І думають, яке б то бажання загадати.
А скоро масово збожеволіють від ялинок,
Напишуть графіки роботи на кожен день,
Не буде куди дітись від новорічних картинок,
Доведеться вислуховувати сотні набридлих пісень.
А мені, може, хочеться зовсім іншого Нового року.
Без оцих телевізійних ритуалів і культів годин.
Просто відкинути усю цю передсвяткову мороку
І врешті-решт повірити, що ніхто з нас не буде один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381298
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада,
Бо неможливо чіплятись за неї весь час.
Хай вже згоряють хвилини іще листопада.
Осінь чужа. Та й її уже досить із нас.
Хай вона йде. Знай: мені анітрохи не шкода.
Все, що тоді принесла, - сподівання і біль.
Може, для неї ця гра - то була насолода.
Осінь на рани так щедро насипала сіль.
Хай би минала пошвидше. Бо скільки вже можна?
Холодно в руки, кусають вітри за живе.
Осінь - улюблена, але, як бачиш, не кожна,
Хоча завжди починає щось справді нове.
Я не люблю, коли йдуть, та за осінь лиш рада.
Не сподіваюсь, що буде казкова зима.
Просто чекати - то дуже сумнівна розрада,
Але ще гірше, як того чекання нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379584
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Якби я мала можливість переродитися , чи матеріалізуватися чимось, я б стала родимкою на твоєму передпліччі лівої руки, бо вона ближча до серця. Десь там, коло точки пульсу, обабіч шкіряного ремінця твого годинника, який невпинно щогодини повторює своє незмінне "Пік-пік!"
Я б пахла твоїм запахом. Частіше імбирним маслом, яке практично не вивітрюється. Іноді - лавандою - це у ті дні, коли ти хочеш побути мною і натираєшся моїм улюбленим лавандовим кремом ручної роботи.
Щоразу, коли ти дивитимешся котра година - мимохіть звернеш увагу і на мене, а то й торкнешся-погладиш вказівним пальцем правої руки, задумливо вДИВляючись у таємні світи поза фізичним тілом.
Я б постійно слухала мелодію твого серця, пританцьовуючи в такт пульсу. Впивалася б кожним пришвидшенням ударів, кожному вищому градусу розпалетої мріями крові, при твоїй згадці про мене...
А вночі, опиняючись у обіймах твого соннго тіла, я б співала тобі колискових, нашіптувала дивовижні кольорові сновидіння і тихо завмирала б від твого диханя...
І прокидалася би разом з тобою, цілуючи в лівий кутик губ, посміхаючись кожному ранковому пробудженню!
Це було б так Чудово!!!
***
"Трррр!"
- Привіт, кохана! Уявляєш? У мене на лівій руці, на пульсі, з"явилася родимка! Дивовижа!!! Я назвав її - Кохана!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379145
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Останні торки осені... Під ноги
Покірно осипається жовтінь.
Сповзають із плечей барвисті тоги,
Застелюючи листограйно рінь.
І темноокі смутоброві хмари
Збираються вгорі на свій банкет
У залі сиворунної кошари,
Де дотліває вічності ранет.
А у вітрах над урвищами часу,
Мов неутримне мариво зі снів,
Зірвавшись із омрійного Парнасу,
Покірним дихом на губах лісів
Говіє проща - тиша і моління,
Обійми сухозліткових прощань.
Цілунками кошлатого проміння,
Півголосом обтрушених зітхань -
Останні торки осені... На стежі
Хурделить позолоту листопад
І світу зовсім іншому належить
У чаші неба сонця рафінад.
(5.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379139
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
(В.Ш)
Зіграй мені маленькими мінорними нотками
повість свого життя.
Нехай звуки пестять мої руки,
прилипають до мого тіла
нотками солодкого чорного шоколаду,
з приправами ніжності , власності,
проникаючи в усі закутки душі
знову і знову,
викликаючи в мене залежність
в черговий раз
бажання знову спробувати
бажання слухати Тебе, думати про Тебе,
бути ближчими однин до одного
щоб були списані наші серця
чорнильними буквами любові.
Щоб в черговий народжуватись
новою піснею,новим словом
всередині Тебе.
Зіграй мені маленькими мінорними нотками,
щоб наші очі могли побачити
безмежну красу
сонячного дня
любові
що почалась
всередині кожного з нас
ми ж носимо найдорожче
завжди всередині себе.
І кожного разу коли
маленькі дози чогось хорошого
проникають у жили
наших сердець,
оживають солодкі спогади
ми ж носимо всередині себе
найдорожче.
Зіграй мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379119
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
А як це, коли ні́кого взяти за руку?
Коли завжди холодно й мерзнуть долоні?
Коли тільки вітер щоранку цілує у скроні.
Коли два дні без нього - уже розлука.
Як це, коли по житті чи то одна, чи самотня?
Як це, коли ти байдужа усім і завжди?
_
Це до біса болить і ні́кому сказати "зажди/не йди",
Це коли остання хвилина справді невідворотня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378929
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Я знову вночі повернусь у свої недосни.
Закутаю в ковдру думки, задрімаю о першій.
Мені б дочекатись, як мінімум, десь до весни.
Тоді, сподіваюся, стане хоч трішечки легше.
По суті, нескладно. Режим «понеділок – четвер».
Буває і важче, я мала би це зрозуміти.
Дощі не рятують нітрохи. І навіть тепер
Лише твої рядки іще можуть мене зігріти.
До п’ятниці так небагато лишилось хвилин.
Аж дивно бажати, щоб час не ішов повільніше.
І навіть на відстані ти вже не будеш один.
Лише повернися. Боротися разом – простіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377525
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Все-таки ця осінь дуже холодна,
Що б не казали про аномальне тепло.
А я лишаюсь така ж старомодна
І досі зважаю на все те, що було.
Все-таки осінь добралась до рядків,
Хоча казали, що буде легше з часом.
Вона вкрала транскрипції моїх снів
І порадувала новим викрутасом.
Все-таки осінь обрала самотність,
А якщо щастя - то тільки у п'ятницю.
Вона змила з душі цю безтурботність,
Почала вважати мене за зрадницю.
Все-таки ця осінь дуже холодна,
Бо несвідомо таки розділила нас.
За живе вкусила. Була голодна?
Та йду далі: ти пообіцяв: прийде час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374161
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
...твоя звичка жити така ж пагубна як і моя-вірити
семиструнна тиша спровоковує серця ритмічно битися
ми з тобою останні зраджені власними душами лірики
змушені коритися...
будні вилікуються самообманом та постом
зруйнований простір надмірних бажань щезне
і буде вечір особливий та просто
відчуватимеш п'ятами землю яка мерзне...
а власне про що я?..
осінній полудень частує яблуневим димом
секундна стрілка наближає час одкровення
я під ногами твоїми хочу бути
землею Єрусалиму
містити у собі віру та благословення...
ніч немов кровотеча
заливає безсонням повітря
і тривога подушечками пальців торкається
правди...
я всього лише жінка я всього лише пастка
я всього лише лезо
яке торкнулось твого зап'ястка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370253
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 27.10.2012
больше не будет звенящих
пустот тишины,
заполняемых выдохом-вдохом...
больше не будет под кожею
нервно натянутых струн...
больше не будет падений,
что крылья твои
превращали в полёты...
больше не будет похмелья
рассветного
от невозможности " мы "...
больше не будет... смирясь
с нестерпимой потерей,
волю найдя, чтобы жить,
где-то внутри продолжаю
отчаянно верить
в то, что не в силах забыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373702
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Тобою прокурена пам’ять, щоки і губи.
Як це, чекати маршрутку на останні рейси?
чекати тебе, такого рідного і доволі грубого,
і збирати поцілунки у шкіряні кейси.
Дихати з тобою на одній хвилі,
мріяти про речі, які не збувалися..в інших людей.
І не шукати нашим виправданням мотивів,
Бо ж то в голові недописаних скільки ідей…
…недоговорених слів…Стоп!Все, здаюся,
Помовчи хвилину, це варто, це не сни.
“Я люблю тебе”, і знаєш навіть не злюся,
Що так важко це саме відповісти.
Тобою прокурені вокзали, написані рими.
Чи пам’ятаєш, ці пісні, що співали п’яними…
Як обіцяв, що ми ніколи не станемо чужими,
Як і близькими ми вже ніколи не станемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373114
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Сприйми як належне оцю недописану осінь.
Живи календарно, рахуючи парні числа.
Ця осінь не наша, а я не змирилася досі.
Вона ненароком ці душі холодом стисла.
Вважай, що ця осінь - фрагмент, що лише звеселяє,
Ця відстань - то не кілометри - раховані дні.
Без нас наша віра вже тане і тихо зникає.
Без нас наше місто втрачає казкові вогні.
Забудь те, що думав колись ти іти руйнувати.
Закреслені спогади не розбивають світи.
І пам'ять про нас бережуть ті численні кімнати.
І я бережу, поки поруч зі мною є ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372419
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Розсипати всю ніжність по сходах
На шляху до осіннього затишку.
Чай із запахом м'яти. Без льоду.
На сторінках - емоції в надлишку.
Розгадати дощів нерозгаданість.
Одягати знов спогади зношені.
В шарфи кутати свою прив'язаність
Чи до тебе, чи, може, до осені...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Викидати на папір душу і ніби легше стає. Відкриватись комусь зовсім чужому, далекому...не тому, що слабкий. Просто кіпить. Так нестерпно. Здається все так спокійно, здається минуло, здається переболіло.. а ні. Просто чекало потрібної миті, щоб вийти назовні бурхливим потоком думок і капризною істерикою. Ти болиш....Десь всередині. В кожній думці і далеко поза нею. А я лікувалась. Чесно. Я намагалась, а потім зрозуміла, що мені подобається бути хворою. Подобається страждати, подобається зривати себе посеред ночі, подобається марити, подобається мучитись новими порціями старих образ, подобається відтворювати з пам"яті до болю потрібні дотики та погляди, подобається травитись наївними надіями. Хоча...Не те щоб подобається. Просто по-іншому я не хочу, не можу. Я застрягла десь між щасливим минулим і пустим сьогоденням. Дні перетворились в календарні цифри. А спогади - наркотик, що розмальовує сіру, безглузду, примітивну реальність та змушує робити кволі та незграбні кроки вперед..туди... в майбутнє. До дідька майбутнє! Навіщо воно? Скажи. Чому? Чому воно мені так огидне? Все, що в мене є..це шматочки минулого. Складаю кожного дня докупи. Бережу, плекаю. Нікому не віддам. Шматочки з життям...шматочки з тобою. Розчиняюсь в них, віддаюсь їм повністю, існую в них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371328
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Так буває…
що неможу заснути ,і сни прогризають дири в подушці
мігрень вливає каплі аналгетиків в горло
і всі думки змішуються нафталіном із цукром у кружці
...
в цю мить розсипаються зорі на холодне покривало
між пальцями коляться поломані відчаєм дні
в грудях серце вистукує правду закривавлено
і з очей льється відфільтрована сіль
я неможу заснути пульс вибиває наче вічність години
що миті совість випалює думки штрихпунктиром7
щось мене так нещадно виїдає із середини
наче душа просочена нерозбавленим хлором
руки тремтять наче в тому жахливому сні
де немає нікого лиш місяць підло посміхається в спину
там колами ходять пустезні чорнющі трамваї
в яких що хвилини я знову..знову наодинці гину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371039
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Поняття "невдала осінь" набуло нов́ого змісту.
Без тебе так сумно й досі, так холодно цьому місту.
Бо, знаєш, невдала осінь не завжди до нас приходить.
Вона підкрадаєься тихо, з розуму мовчки зводить.
Ніколи невдала осінь тебе не попереджає.
Вона полюбляє сюрпризи, графіків більш не має.
Досить невдала, осінь сидітиме на підвіконнях,
Бажаючи лиш зруйнувати тебе в своїх безоднях.
Невдала, невдала осінь ламає вже навіть сильних.
Їх віддає у полон безкінечних тих опер мильних.
Невчасно невдала осінь тепло твоє забирає.
Вона дуже любить гратись із тими, хто виживає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370656
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Вона його
під милий бік просила:
- Не залишай мене,
без тебе жить несила…
Вмовляла кожен раз,
благала слізно,
та він казав:
- Піду додому,
пізно…
Ішли роки,
минали дні за днями.
Вона його! любила до нестями:
- Чи будеш ти моїм?
скажи, єдиний,
бо я від тої безвісті
загину….
І він також любив її неначе…
але обачним був,
тому казав:
- Побачим…
не поспішай… не підганяй коней…
іще не вечір… встигнем…
ще – гей-гей!
і от від горя,
чи від іншої причини,
її гукнула владно домовина…
і на могильнім камені
в одчаю!
нашкрябав він:
«я згоден!.. я кохаю!..»
прокинувсь вітер,
і по соснах
грізно
пробігло цвинтарем:
- Іди додому.
Пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 30.09.2012
***
Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...
О де, в яких світах блукали ми,
Що вже голівонька безрадно сива?
Лиш очі... Очі пломенно горять,
Тремкі уста - в жаданні поцілунку!
У небі хмари сіро лопотять,
Шукаючи од болю порятунку.
Але нема... В квітастих пелюстках
Ховає долю осінь русогрива.
Так пізно-пізно стрілись у світах,
Що й пригорнути любляче несила...
(20.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366423
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Берега нет. А есть только соль и ветер.
и синева. Ни вверху, ни внизу нет дна...
Есть только миг - предначертанный, чтобы вместе
нам утонуть или плыть. И судьба одна...
На расстоянии взгляда-потока мысли
есть лишь прозрачность / капельками росы /.
Не дотянуться до тверди. Итоги виснут
где-то за гранью выдуманной полосы...
Пепельно-розовым льются с небес закаты,
вот и черта, за которой не "я", а "мы".
Там в моё имя вплетает кто-то крылатый
имя твоё. Ангел лИ?.. Демон лИ?..
Необъяснимость срывается острой стрелкой
с вечных часов, что измерить умеют жизнь.
День догорает. Но в наших руках не меркнет
хрупкое-яркое-нежное слово "мы"...
Благодарна за вдохновение и соавторство автору Soul/ ID:8425
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365175
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Кеди. Асфальт. Заримована осінь.
Вірші у венах. Розплетені коси.
Гуркіт машин. Телефонні розмови.
Рецензії снів. І нікому ні слова.
Навушники. Кроки. Осипане листя.
Безлад в думках. Розірвалось намисто.
Вулкан почуттів. Нагнітання емоцій.
Вірші. Асфальт. Заримована осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364834
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Бажання Сонця розбивалося об осінь
Під светри лізли холод і думки
Вітер шмагав розпущене волосся
Перегортав пожовклі сторінки
На лавках в парку щастя не сиділо
Люди ховались в панцирі квартир
Страждали тим що завтра понеділок
В кожній душі свій власний монастир
Лист за листком спадали попід ноги
Осінній смуток з краплями дощу
І я стою...сама серед дороги
Під мокрим небом ночі...і мовчу
Згадати все не вистачить терпіння
Очі намокли...байдуже...дощі
Сама-самісінька промерзла і осіння
Я в осінь кутаюсь...а люди у плащі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364508
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Ти залишив в моєму ліжку…
Чуєш?
Ти залишив в моєму ліжку…
Душу.
Лягаю з нею спати, поруч
Колись хотіла, зараз просто мушу.
ЇЇ цілую на ніч, роздягаю.
Лягаю поруч, прокидаюсь зранку.
Цікаво, хто для неї я – дружина?
Чи просто всіми проклята коханка.
Ти залишив в моєму ліжку…
Чуєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363718
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Клаптики пошерхлого паперу -
Безнадійно-хламно на столі.
І душа - у вицвілість етеру,
І свідоме - згубою в імлі...
Ніби ранок розчинився в стінах,
Необтяжених тавром надій.
То ж яке важке від долі віно -
Мій ти зусебІчно і... не мій.
Наче камінь, роздражне́не слово -
В раму темну (шибки вже нема)!
Ножиці в роботі: шерх на мову
Знов пересипають крадькома...
І брову насупила утома -
Скільки за дверима ще жалів?!
Лускає захмарена оскома,
В пригорщі нахлюпавши дощів.
Розриває аркуш біль сердечний -
Те знесилля, та печаль між вій...
У дари́ пошлюбні з неба гречно -
Мій ти усеціло і... не мій.
(8.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363069
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Коли ти поїхав, я чомусь перестала писати.
Урагани думок не впліталися вперто в рядки.
І хотілось щодуху тікати з цієї кімнати,
В якій переплелися не зовсім казкові світи.
І коли ти поїхав, ввірвалася в мрії ця осінь,
Розділила життя кілометрами і віршами.
І хотілось летіти від світу. Подалі. Назовсім.
Просто стерти цю відстань, що володіє містами.
Знай: коли ти поїхав, то я перестала любити.
Не тебе, безперечно, - всі безкінечні дороги.
Досі я не забула, як це - лиш далекими снити.
Й, якщо чесно, забути не мала жодної змоги.
І коли ти поїхав, усе залишивши позаду,
Я ще пообіцяла, що буду тебе чекати.
Сподівалася: зна́йду у віршах якусь хоч розраду,
Та коли ти поїхав, я перестала писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363012
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Я б хотіла сказати так просто: "Мені тебе треба"
І мовчати змістовно, частіше торкатися неба.
Вчитись мріяти й жити, читати ранкові газети,
Час від часу балакати з щастям, цікавитись, де ти.
Додавати в життя нові барви. Неначе поети
Все ділити на будні і свята, занепади й злети.
Уночі щось писати, своє божевілля творити.
Власне кажучи, просто почати по-новому жити.
Малювати пейзажі, а інколи й твої портрети.
Для душі, як завжди, щось читати. Можливо, сонети.
Додавати реальність у мрії або ж навпаки.
І не рвати вже небо на крихітні щастя шматки.
Відпускати без жалю все те, що лиш крила ламає.
І тримати міцніше всіх тих, хто тебе відчуває.
Але втім є у мене одна надважлива потреба.
Головне, щоб ти знав, як насправді мені тебе треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361627
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Копилка жизни быстро наполняется:
Монетки-дни ложатся всё плотней.
Их ценность, как известно, поменяется
Когда-то, на исходе зимних дней.
Перемешались медяки с червонцами,
На некоторых давности налёт.
Однажды на осколочки расколется
Копилка... и никто не соберёт
Монетки-дни. Они же затеряются,
Исчезнут в моём прошлом навсегда.
Родным на память обо мне останутся
Надежда, вера и любовь моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361608
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Може, не варто знову шукати рими.
Віршами, кажуть, жити не треба. Не вір!
Просто завжди залишатись потрібно з тими,
Хто у душі поза межами чорних дір.
Я не люблю починати все вкотре спочатку,
Жити для здійснення мрій, безпорадно німих.
Душу потрібно ставити на підзарядку,
В неї не варто бездумно впускати чужих.
Ще не навчилася жити, як треба, класично.
Часто поради знаходжу у смітниках.
Просто не вмію для себе, егоїстично.
Просто чомусь я не бачу неправди в рядках.
Може, не варто знову шукати рими.
Інколи треба всім діяти наперекір.
А головне - залишатись назавжди з тими,
Хто не боїться серцевих й душевних дір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358596
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2012
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Cліпі художники малюють надзвичайно
До серця струн торкаються вони
Так вдало барви передать весни
Та й лиш у них виходить так охайно.
Глухий музика написав черговий хіт
Це все йде від душі, і людям довподоби,
Щоб навчитись, він робив спроби
Хотів довести й душею розквіт.
У тебе є все ж дві руки та дві ноги,
Але на що в житті цьому спроможен?
І що, як батько в тебе не заможній?
А хіба люди на землі - усі боги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357547
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Я осколок, я капля дождя…
Их так много на Вашем окне.
По стеклу неуклюже скользя,
Притворяюсь я вновь, словно мне
Безразличны и Вы и Ваш дом,
Что всего я лишь сгусток воды,
А сама с беспощадным трудом
В темноте различаю следы…
Здесь листы Ваших творческих мук
И любимой на стенке портрет,
За столом курит трубку Ваш друг,
Лишь меня тут нисколечко нет.
Впрочем… Есть! Только снова стекло
Как судьба разлучает лишь нас.
Время встречи, увы, истекло-
Капля в пропасть сорвется сейчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357159
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
***
Висмикнула спомину стеблинку
Із копиці пам’яті своєї -
І розквітли в серці на хвилинку
Пишнотілі щастя клекоцеї.
І лелеки, замість відлітати,
Узяли́ся лаштувати гнізда!
Замість осені - весна до хати,
Хмар натомість - ясночолі звізди...
Тільки мить... І хруснула небога,
Немічна стеблинка, наче спиця.
Озирнулась: а довкруг - нічого,
Тільки темна вицвіла копиця...
(13.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357140
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
Просто киснево необхідно знову туди
Пройтися вуличкою і вдихнути запах
Кав*ярні кличуть-манять до них зайти
Улюблені серцями обвела на мапах.
Просто потрібно побачити ці обличчя
Щирі до кінчиків пальців сьогодні вони
Хочу зробити тату на передпліччі
Щоб згадувати про все це й восени.
Просто дивитись з вікна на магістралі
Їхати експресом, останнім сьогодні
Поринути в себе й думки якнайдалі
Мені байдуже на ваші умови погодні.
Просто іти, навіть не знати дороги
Палко любити і ніжно всміхатися місту
Вести з незнайомцями пусті діалоги
Неквапно іти минаючи твої передмістя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356919
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
я усе ще грішу
телефонним "тебе_хотінням",
есемесними "вибач",
безкоштовними "передзвоніть"...
допиваю мартіні,
у слухавці чую шум...
так буває, коли не любов, але ще магніт,
так буває, коли відчайдушне "не залишу"
затіняє бажання чергової порожнечі
флегматично-вологе, повільне, самозабутнє...
просто губи спраглі цілунків, обіймів плечі...
просто розум не вміє вірити у майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356784
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Зів'ялі квіти, кажуть, викидають.
А разом з ними й втрачені роки.
І спогади із пам'яті стирають,
І недописують початі вже рядки.
Зів'ялі квіти завжди викидають.
Навряд чи хтось від цього постраждав.
І без минулого прекрасно виживають,
Якщо воно таки минуло. Ти не знав?
Зів'ялі квіти справді викидають.
Бездушно і безжалісно. Навік.
Невчасно все спочатку починають,
А потім думають, хто їх на це прирік.
Зів'ялі квіти люди викидають.
В душі також бувають смітники.
Як правило, коли усе втрачають,
То там шукають напівмертві вже думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356456
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
ти ховаєш себе за тоною мокрих складів і болю
замотуєш підсвідомість свою в клубок на вузли
ти всі свої безглузді вчинки спихаєш просто на долю
а потім так безнадійно намагаєшся від неї втекти
римуєш все те що відчуваєш на дотик душею
розрідженою кровю замість пера гострені голки
і всі ось ці думки закінчуються словом «самотньою»
а на зап’ястях стискають підпухлі ланцюгом жилки
ти сумуєш за кимось кого стирає кінцівками дощ
і кілометри почутів так вливаються в завтра
і все тобою сказане на дні стоптаних підошв
все немає значення і навіть недочитана мантра
лиш тонна спогадів лоскочуть лімфатичні вузли
і сни що й подосі сняться тими темними ночами
в них він ти і всі думки «а ми могли»!
але все це ніщо ,
нічого нема лиш пустота що живе між цими рядками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Ти можеш скільки завгодно змінювати колір волосся,
Фарбувати червоним губи, впиватися бренді-колою...
Він хоче для тебе зробитися щастям, що не збулося,
Він твоє "назавжди" перекреслює на "ніколи".
Ти дзвониш йому уперше, вдвадцяте, всоте,
Пишеш довгі листи, ночами ридаєш ридма.
Дівчинко, хто ж отак здобува висоти?
З вічним твоїм ниттям, переламом ритму,
З тихим твоїм "Будь ласка, ментоловий "Кент" ",
(Та є вісімнадцять, диви, які очі змучені!...)
І ти б збайдужіла, та як можливо таке,
Коли невідомо, там тепло без тебе йому чи ні?
І ти б перестала, коли б він сказав "перестань",
А як тут мовчати, коли він і сам мовчить?!
Тому ти цілуєш відстань, ледь привідкривши вуста
І тихо питаєш у Бога: "Там тепло йому, чи..."
/ілюстрація: Іринка Лісова (фотограф Julia Voloska) /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012
***
Я так хотіла б Вам повірити...
То ж вихор вчора відкружляв.
Душі утрат його не зміряти,
Замрій обдертих не злеліяти...
Останній промінь день програв
Пихатій ночі за помостами.
Під зорями кружляє сон...
Крилатими, од серця, тостами,
Ідеями, вже майже гостами -
Сокаті краплі темних грон
В мої долоні... Липне думкою:
Он зазоріє стигло лан!
Впаду маленькою голубкою,
Хмаринкою - надії грудкою
Із неба долі в руки Вам...
(30.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354073
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Відпускати минуле не вмію. Прощатись також.
Просто я зовсім інша. Тобі непотрібна. Що ж...
Намагаюсь забути постійно і до останку.
Безперервно в режимі "дожити до нового ранку".
Відчувати людей не вмію. Всім надто чужа.
Все життя як одвічне ходіння по лезу ножа.
Наче клоун. Навколо всі раді. Мені лиш не смішно.
Знаєш, я і без драм... Про таке й навіть думати грішно.
Завжди кажу замало. В думках я ж насправді кричу.
Ця ляльковість дістала. Дивися-но: я лечу.
Я ховала ті крила. Зіграла цю роль бездоганно.
А в душі препаскудно. І в мріях все надто туманно.
Де ж бо моя реальність? Її я би пила до дна.
І між нами тоді б не з'явилась ця клата стіна.
Та пора вже звикати. Дощі не врятують ніяк.
А тобі геть байдуже турботливе моє "Ти як?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353866
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Дякую всім Близьким, осбливо тобі кохана, за те, що допомогли перебороти мою хворобу і за те, що не помічали, що я хворий...
Кохана коли, коли мені наркоз
У мозок, серце, в кожну вену.
Не жалій голок, шприців і доз.
Врятуй від болю душу полонену.
Я вже в думках помер - убив себе,
Повішався, втопився, падав з даху.
Лиш твій наркоз від ночі береже,
Мене ховає від святого жаху.
Я всі дзеркала розбивав очима,
Втрачав контроль, здирав із себе шкіру.
Лиш твій наркоз знайшов де моя сила.
Лиш твій наркоз всилив у мене віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271525
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 27.07.2012
***
Ляклива постать ночі, ледве зрима,
Ховає день за сивими дверима
І тільки пальчик росяної тиші
Останній промінь хмарками колише...
Десь там, де вись у шалі круговерті,
Дражливі тіні поспіхом затерті
Рукою вітру - місячного Кая...
Моя душа-самітниця блукає
В обіймах неба сонними зірками
Молочними надіями-стежками...
(26.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353042
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Хочеться вірити – ти теж сумуєш.
Пишеш маленькі етюди про мої руки.
Бо різні країни – це ще не привід
Різні країни не до розлуки.
Я сподіваюсь на те, що ти любиш.
В комп’ютерних іграх шукаєш наші історії.
Раптом хтось переписував наше життя…
А тепер у нас різні території…
Маю надію, що твої дороги ведуть праворуч.
Бо зліва лише несправжні. А ми обмежені ріками.
Ранена відстанню я загоююсь твоїм голосом…
Як найдорожчими ліками….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352427
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Я з тінями. Я зовсім не сама.
Тому мені не треба співчувати.
Про тебе в мене більше мрій нема.
Між іншим, я люблю собі брехати.
Цілком щаслива. І без твоїх слів
Вже навіть краще. І повітря свіже.
Я більше не рахую наших днів.
Лише як згадую, всередині щось ріже.
Я з тінями. З минулим. Не сама.
Та знов відтворюю уривки наших фраз.
А за вікном то літо, то зима.
Все, як раніше. Тільки без образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348418
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Я сподіваюсь: осінь буде дощова.
Хай б'є вона і за живе кусає.
Хай доведе, що я іще жива.
Я - та, що вже тепла не відчуває.
Я сподіваюсь: осінь буде дощова.
Асоціацій хай не викликає.
Хай забирає всі твої слова.
Мене повільно й болісно вбиває.
Я сподіваюсь: осінь буде дощова.
Тоді уникну спогадів на миті.
І вдам, що моя казка вже нова,
Але герої в ній якісь розмиті.
Я сподіваюсь: осінь буде дощова.
Хай зливи кутають мене ще від початку.
Закінчаться тоді мої дива.
Нічого не залишу я на згадку.
Я сподіваюсь: осінь буде дощова.
Хай крає все й нічого не лишає.
Хай недописаною буде ця глава.
Хай все минуле у мені вмирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352255
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
в моєму домі вже не пахне аквареллю
мелісою життям і кофеїном
і спокій наніч я тепер не стелю
не ходжу пішки по своїх руїнах
четвертий кут то пристань не навічно
годинник б"є дванадцять в центрі міста
я так і залишилась опівнічна
та щастя є ще... грам приблизно триста
в моєму домі сни не прижились
і я сьогодні з Місяцем не плачу
така я була...зовсім як колись
монетки в небо...певно на удачу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351933
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Між нами кордони. На жаль, це не тільки на карті.
Ми просто далекі. Напевне, то я помилилась.
У нас щось не так. Зрозуміли ми це не на старті.
Звичайно, шкода́, що надія тендітна розбилась.
Між нами кордони. І небо об'єднує тільки.
То, може, воно для нас стане єдиним спасінням.
Ще трішечки часу нам треба. Якби ж знати, скільки,
То я би змогла запастися безмежним тернінням.
Між нами кордони. Чи то ми самі їх створили?
І нас розділяють не межі, а лиш переляк.
Навіщо ж тоді та любов, яку боготворили,
Як ти від хвилини розлуки банально закляк?
Між нами кордони. Ми можемо їх зруйнувати.
Півкроку достатньо. Лиш варто відкинути страх.
Давай ми почнемо. Набридло моменту чекати.
Ти ж знаєш прекрасно, що щастя у наших руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351562
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
будь зі мною коли це потрібно
коли очі слозяться червоні
коли кровю стікає коліно
коли гордо дивлюсь, в долоні
набираю воду з криниці
забуваю твої аромати
будь зі мною на кінчику пекла
щоб до раю рукою дістати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345068
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
І ми обрізані троянди
без запаху і без очей
без колючок поміж плечей
полишені на автостраді
людськими пальцями невміло
під дощ намокло наше тіло
під шини болю до колін
і ми залишивши по собі
калюжі соку - тої крові
по згину душ по згину днів
ти нас покинув і волів
назад ніколи не вертати
я варта того щоб кричати
як всі обрізані троянди
вмираю на останнім слові
ти вбив мене... спинись доволі
вбивати нас наївних пані
з духами й до колін думками
вдихати з нас солоні дії
і пелюстки зривати з тіла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341449
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 19.06.2012
расставаться - такая плохая привычка,
возвращаться - такая плохая примета.
расстояние до невозврата так близко -
алой полоской до точки рассвета...
только сейчас говорить о разлуке не время,
могут услышать нас боги, вершащие судьбы,
если придется расстаться, то только лишь с мыслью -
я не забыта! меня где-то любят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345026
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
нефритовое, абсентовое, ледяное
как Северный Ледовитый -
одиночество. в глазах твоих зеленых
прочитанное, мне приговором...
не слышать мне по утрам
твое молитвенное:
" Боже, какая же ты красивая..."
важное, главное -
вдруг на вторые роли,
понижено в звании,
унижено.
" Ты - моя королева!"
нет, горничная...
наложница,
от милости зависящая...
" Я люблю тебя..." -
больше не истина непреложная,
больше не смысл твоей жизни...
я пока еще с этим справляюсь,
и слёзы давно уже высохли.
ночь, застиранное дождями
небо цвета индиго -
слишком тесная рамка
для моих беспощадных мыслей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343891
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Я тобі не потрібна. На жаль чи на щастя - не знаю.
Просто я з тих людей, котрі вірять в щось довго й дарма.
Мені не все одно, що ти скажеш: "Пробач, не чекаю".
Але інколи в світі нікого, крім тебе, нема.
Може, краще байдужість й одвічні старання забути?
Я не знаю, занадто загублена в своїх думках.
Просто іноді все, що потрібно, - то голос твій чути.
Просто інколи хочу назавжди втонути у снах.
Я тобі не потрібна. Ти думаєш, досі не знаю?
Я лиш та, що завжди допоможе, тебе зрозуміє.
Тут так просто й банально. Я знаю, що вже втрачаю.
А від тебе натомість лиш холодом й тишею віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343916
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
...знаешь, а расстояния уже ничего не меняют,
я лишь рабыня жалкая своих многолетних привычек...
я так люблю разговаривать с тобой на ночь,
в час, когда дождь серебристый стучит по крышам.
в час полуночный, который так долго считали своим мы,
в час, где четыре нуля, как отсчет безупречного мира,
между вчера и завтра. мы ведь друг другу не снились?..
мы были рядом... странно звучит, а время течет дальше...
я уже от тебя отвыкаю, сама под дождь засыпая,
но мне не хватает тебя. и сказок твоих наивных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343823
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Мне жаль, что нельзя теперь вас обнять
И кружится вдвоем до упада
Мне жаль, что тогда не посмел вам сказать
Провожая вперед тусклым взглядом
Мне жаль, что не можем вдвоем мы стоять
Смотреть на безумство закатов
Мне жаль ,что я глупый… пришлось мне страдать
Укрыться тоскою и мраком
Мне жаль, что не будем мы танцевать
Под капель дождя канонаду
Мне жаль, что не буду я ощущать
На ваших устах вкус помады
Мне жаль, что не будем на крыше сидеть
Улыбаться созвездиям ночи
Мне жаль, что я не могу посмотреть
Как закрываются очи
Поздно… очень
Запятых было много, но стали они жирной точкой
Тропы… кочки
В ящике чувств остался на дне лишь песочек
Сердцу… больно
Но вера живет в то, что смерть еще не конец
Жизни… соло
Исполняет автор судьбы… подлец.
Мне жаль, что не буду я уставать
Писать тривиальные строки
Мне жаль, что теперь остынет кровать
Запылится она одиноко
Мне жаль, что не будет жар с ваших уст
Обжигать мои юные руки
Мне жаль что под утро в комнате звук
Будет голосом скуки
Мне жаль, что в июльскую ночь на зоре
Для меня вы дыхание ветра
Мне жаль, что победе не быть на войне
Неувязок где километры
Поздно… очень
Запятых было много, но стали они жирной точкой
Тропы… кочки
В ящике чувств остался на дне лишь песочек
Сердцу… больно
Но вера живет в то что смерть еще не конец
Жизни… соло
Исполняет автор судьбы… подлец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176812
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 13.06.2012
Я скучила. Господи, милий, скучаю
І ще хоча б раз подивитись тобі в очі
Піду на кухню й заварю дві чашечки чаю
Можеш приходити. Але ж ні.. ти не хочеш.
Це хоча б раз доторкнутись до теплих долонь
І на прощання, в останнє тебе обійняти
Та куди вже тобі, дівча. Охолонь
Мабуть ти його просто сьогодні не варта.
Я скучила за сміхом тим щирим твоїм
Заразним, як грип, що до мене сьогодні прийшов
Температура піднялась від спогадів як був моїм
Я самотня сиджу. Ти мене не шукав. Не знайшов.
Ще хоча б раз почути твій голос на вушко
Ніжно шепоче "хороша-хороша моя"
Я за цю мить віддала б усе. Відчайдушна?
Спогади хоч в мені і болять - тану я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341512
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Маленькие слезы уставшие,
толи просто пыль, за заборами,
прятали улыбки пропавшие,
а потом терялись с аккордами.
Старенькие песни, забытые,
утром вспоминали, а гордые,
птицы от дождя не укрытые,
плакали, как прежде над городом.
Где-то перевал запорошенный,
суетливо звал, золотистые,
волосы по ветру взъерошены,
капли на ресницах игристые...
Вечером смеялись с закатами,
шли и без причины, вдруг радуясь,
не пугаясь грома с раскатами,
рисовали кистями радугу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342589
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Кардіограма Юля Фінковська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342026
Серцю, що звикло кричати –мовчати важко,
Серцю,що звикло горіти –згасати дивно.
Небо очей закорковане в буднів пляшку,
Дихати тісно і голос тремтить надривно.
Вічність –це крок, щастя – це лиш миттєвість,
Тіні, асфальти і зради не зупинити…
Треба триматись,хапаючись за чуттєвість,
Серце, яке вміє вірити легко вбити.
Очі заплющити…Бачити інтуїтивно.
І не дозволити подих замкнути в пляшку.
Просто іскристому серцю згасати дивно,
Серцю,що звикло кричати –мовчати важко!
__________________________________________________________________
Сердцу-глашатаю , что клокотало пылко,
Вдруг затаиться, стихнуть, умолкнуть – противно.
Глаз синева засургучена тьмой бутылки,
Дышится трудно, и голос дрожит надрывно.
Вечность – лишь шаг, счастье – всего мгновенье,
Черные тени предательств и лжи не унять,
Выстоять , цепко сжав, повода откровенья,
Сердце, что верит в любовь, так легко растоптать.
Крепко зажмуриться, двигаться лишь на ощупь.
Не допустить, чтобы дух погребли в бутылке.
Жить и искриться лучистому сердцу проще,
Нежели сдаться. Пускай зажигает пылко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342102
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Не турбуйте мене: просто я зараз зайнята дуже.
Я будую життя із уламків, із моїх руїн.
Не звернете на мене уваги, пройдете байдуже,
Не помітите зовсім зруйнованих щастя стін.
Та і хто я для вас? Ще одна, яка претендує
На омріяне місце під сонцем, на світу дива.
Може, саме тому мого крику ніхто не чує.
Певне, ось чому тишею стали мої слова.
Не віддам своїх мрій і залишу шматочки віри.
Вже не здамся так просто, житиму далі я.
І не знатиме моя любов ні кордонів, ні міри.
Все поверне назад лише посмішка щира твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331848
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 03.06.2012
Стільки всього написано, вигадано і побачено.
Я доведена до божевілля мовчанням і пустотою.
І ніхто не вгадає, що ще для нас там призначено.
Все минуле вже втрачене, дихаю тільки тобою.
Стільки всього омріяно, згадано і не забуто.
Все почато спочатку, ніби й рухатись далі пора.
Стільки сподівань, сліз, стільки досвіду нами здобуто.
Обернешся назад і не скажеш, що це була гра.
Мені зайвий театр: я хочу дурної реальності.
Хай колюча і зла. Хай поранити може вона.
Тепер час відійти від стандартів, від ідеальності.
Мені найголовніше сказати тобі пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336270
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 03.06.2012
не отпускай! притяжение не властно
только над теми, кто счастлив...
не отпускай! воздуха твердь
так обманчива...
заклинаниями магическими,
шепотом: " Я люблю тебя...",
преврати меня в птицу,
чтоб в ладонях твоих -
сердце лебедя ( не синицы! ),
белоснежное, верное,
сердце Ангела - билось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341196
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...
В твоєму серці мрійно розчиняюсь,
Лишаючи до сонця тихий слід.
В змаганнях ночі - сонні намистини...
Я ж до світанку, першої зорі
В твої обійми ластівкою лину!
Де світляки, дражливі ліхтарі,
Неначе цвіт надії за порогом...
Моя любове, безприсяжна длань,
Ну чом життя, вколихане на Бога,
Веде в сади, де пустота зізнань?
Чому у грудях щастя - вітровійно?
А я молю́, усе молю́, молю́...
В твоєму серці розчиняюсь мрійно,
І так люблю, без пам’яті люблю!
(31.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341082
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Там, де немає Тебе
Фарби серця втрачають колір
І малюють на аркушах душ лиш бездарний прозорий ескіз
Ноти гинуть в архівах, і струни
Безнадійно самотньо ржавіють без люблячих рук..
Там, де немає Тебе………..
Там, де немає Тебе
Не співають пісень і не грають мелодій
Не народиться там навіть тихий і болісний звук..
Листя там чують осінь, й смиренно лягають на вітер
Клонять голови втомлені, наче вночі, і осліплені квіти…
Там, де немає Тебе
Сонце мерзне, вдягається в темну хмару
Що не може вронити ні краплі своїх дощовитих сліз
А по дзеркалу вказують очі чужої людини-примари,
Дикий страх розбиває його на шматки непотрібного скла
Там, де немає Тебе......
Там де немає Тебе
Вже не пишуть віршів, і поети
Повертаються з сьомого неба, де лишають натхнення і рими
...................................................................................
Там зламалася кулькова ручка, з неї вийшов востаннє увесь її зміст
Та, що була «поетом» лиш у Твоїй вельможній руці,
Лиш Твоєї частинкою , вже дописаної, Поеми.............
(дякую Всім,хто відчував зі мною)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340807
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Проливаюсь на долоні скуйовджені,гіркими ,анабіозними
думками, які не хочеться чути а ні на мить,поломані стебла волошок,
биті керамічні вази спогадів,в обличчя з розбігу
бринять в голові дзвінкими звуками до тупості,перенасиченості.
Не хочу бути ,просто бути ,не знаю…котяче серце скрипить
І томиться в мені ,чи я помиляюсь…це просто моє ПМ.с
Потік думок як макіяж на фарфоровому обличчі китайської ляльки
слідами від списів що застрягли між ребрами ,іїїїїї
складами,НЕ /НЕ ДО /литими НЕ ДО відчутими
відчуттями від яких лише подряпини на ключицях
від твого ім’я,чи псевдоніму,і від тебе в собі.
Сприймати ,марити тобою,
розсипатись галактично на мікрочастинки
це як хороша доза гормону ендорфілу
в ранковій каві з шоколадом на обдертому підвіконнику бажань
була…
я ..я огорнусь пір’ям білих чайок ,зігріюсь
тими думками і приступами римо токсикозу
що і по досі плавляться в мені рідким парафіном емоцій,
що стікають в брудні ріки Нілу
і стрягнуть морськими зірками на дні каналізації
Спазмують думки від відсутності аналгетиків…
Я могла бути правдою. Але нажаль не така.
Я лише дратівливість
відчуваю...перевідчуваючи…перенасиченістю думок
Або недооооо /до тебе/_____недовідчула
Хмари плачуть крихтами рожевого бісеру
а я плачу тобою…плачу м’якими наголосами
і знову,ти
ти
ти
це все моє ПМс,
я заблукала в собі
втрачаюсь
із мелодією сприймається/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340501
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Вечером
Звенела музыка в саду
Таким невыразимым горем.
Свежо и остро пахли морем
На блюде устрицы во льду.
Он мне сказал: "Я верный друг!"
И моего коснулся платья.
Как не похожи на объятья
Прикосновенья этих рук.
Так гладят кошек или птиц,
Так на наездниц смотрят стройных...
Лишь смех в глазах его спокойных
Под лёгким золотом ресниц.
А скорбных скрипок голоса
Поют за стелюшимся дымом:
"Благослови же небеса -
Ты первый раз одна с любимым".
Ввечері
Дзвеніла музика в саду
Таким невисловленним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюді устриці в льоду.
Сказав мені: "Я вірний друг!"
Й до сукні доторкнувся нишком.
Не схожі на обійми й трішки
Легенькі дотики цих рук.
Кішок так гладять чи птахів,
Так дивляться на вершниць статних...
Лиш очі усміхатись здатні
Під легким златом його вій.
Скорботних скрипок голоси
Звучать за димом сіротканним:
"У неба щастя попроси -
Ти перший раз одна з коханим".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340078
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Уйти нельзя остаться...
Кто правильно поставит точку?
Любить нельзя прощаться...
Как быть: с тобой иль в одиночку?
Забыть нельзя запомнить...
Ты в моей жизни след оставил.
Начать нельзя закончить...
Нашу игру без честных правил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339299
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Опів на сьому ти мене розбудиш:
«Коханий, на роботу вже пора...»
Та сухо так прошепчуть мої губи:
«Кохана, вибач, але в мене рак...»
І ми лежатимем в постелі до опівдня,
Ти розумітимеш...і мовчки пригорнеш...
Тікають твої мрії про весілля,
Лиш двері в невідоме вже навстеж...
Ти заспокоїлась і почала про ліки,
Про операцію, про шанси на життя,
А я мовчав...Схилилися повіки,
Бо розумів, що часу вже нема...
Ми вирішили більш не говорити
Про це смертельно близьке каяття...
Ти посивіла...Я ж вирішив не мстити
Діагнозу ціною у життя...
Та йшли ті дні, зливалися у місяць,
А далі рік за роком вже пройшов,
Ми одружилися і зїздили на Світязь,
І я чомусь із світу не ішов...
А потім нам сказали, що помилка,
Що діагностика, буває, підвела,
І нам відкрились часу зливки,
Без страху, а з надією життя...
І ми живем, немов душа з тобою,
Понад усе люблю твоє буття,
Лишень волосся, що вкрилось сивиною,
Як спомин і як правди каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339180
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Я спраглими віями
доторкаюсь чола,
І миті ловлю,
наче сто літ без тебе…
В погляді твоїм,
стільки тепла,
що ним можна зігріти навіть частинку нЕба…
А долоні твої,
пахнуть цвітом бузку,
що в садах на весні
так нестримно буяє,
Ти знай ,тепер ,
ти тримаєш душу мою боязку,
так тримай,
що без тебе весь час так нещадно згорала…
І в обіймах твоїх наче,
в тих оксамитових мріях…
які ніжать
дотиками серце тремтяче…
і сни ,що раптом ожили
на засипаних вічністю віях,
наївністю моєю,
що далеко зовсім недитяча.
ти тримай,говори що твоя...
а я вічність віддам
аби поруч з тобою
загадувати бажання ,
коли падає нова яскрава зоря...
і просипатись що ранку ,
на обличчі з твоєю теплою рукою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338354
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Фарфорово- загадочное утро
И с ощущеньем, что нужна кому-то
Зачем-то я проснулась до рассвета…
Тускнеют звезды, робкий лучик света
Едва окрасил контур горизонта
Зажег зарёю небосвода зонтик
А я прислушиваюсь к сердцу,
мне тревожно
И объяснить всё это невозможно,
Но точно знаю, что свершится чудо
Не знаю где, зачем, когда, откуда…
Но знаю, что придёт и постучится…
Я даже не успею удивиться
Новерное твои шаги я слышу…
А может это дождь стучит по крыше?
А может быть мне просто сон приснился,
Что ты в любви сегодня объяснился…
Глаза закрою, пусть мой сон продлится
Я так хочу душою породниться
С твоей душой…
Мне большего не надо
Хочу чтоб просто был со мною рядом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337872
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Ніжний дотик, тихий шепіт,
І по тілу променад,
У кінцівках знову трепет
І чуттєвий зорепад…
Він за плечі обіймає,
І цілує у живіт,
Мої ноги зігріває…
Хто це? Ну, звичайно, КІТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337466
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Одне життя на двох...
Холоне чорна кава.
Між пальцями думок -
Незграбне конфеті.
Димком чужих сигар
Глумлива днів отара
Під вибілений тин,
Де сходяться святі...
А може й не святі?
Віщунки та мольфари,
Поділені навпіл
Ідеями вітрів!
Судинами - не кров,
Вечірні святузвари
До серця - одного́
Між стогону світів...
Мовчи, мовчи, душе!
І тільки темні очі -
Уже не від бажань,
Не від жаги чуття...
Остання крапля мрій,
Останні спраглі ночі...
На двох - одна печаль,
І кава, і життя...
(14.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337421
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
на память - узелки на гриве ветра,
на память - зарубки на теле сосны,
на память - картины из Зазеркалья,
созданные из песка и воды...
на память - отпечатки теней на скалах,
на память - капли дождя в лицо,
перебираю воспоминания...
я помню о тебе - всё!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336789
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Я сегодня почти одиночка,
Я сегодня почти заболела.
Я не знаю на сколько все мощно
И на это душа вся подсела
Я сегодня почти одиночка
На безликом влиянии улиц,
На бездонной площади неба
В безразличии бледных мужских лиц.
Я сегодня почти одиночка,
Алкоголь уже мне не поможет
Это как Ахиллесова точка,
Ветер в волосах мысли встревожит
И по точкам, по этим, все люди
Так стремяться ударить больнее!
Я сегодня почти одиночка,
Я-одна, значит, чуть-чуть сильнее!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336751
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Цей дивний погляд в нікуди і сльози мимовільні
Сьогодні навіть німа тиша гучніша за думки
І загубились серед правди надії божевільні
В безодню із очей моїх так стрімко б*ють струмки
Паралізована. Мовчу. Втомилася кричати
Закінічився прямий ефір… напруги вже нема
Пусте. Ніяк. Ніщо. Ніде. Немає сил страждати.
Інферно. Все. Зникає сенс. Усе було дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336501
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Чи бачили як плаче в травні камінь?
Як на світанні він струмками сліз
там відмиває стели з іменами
і враз темніє в спогадах граніт.
Чи бачили мовчазну ту величність?
Чи зрозуміли заклик той німий?
Не потривожте ту скорботну вічність!
Помолимось за мертвих...і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Не думаю про Вас, а Вами серце зігріваю,
Торкаюсь струн, і веснами між осінню цвіту.
Простіть, так часто мрії в віршах тихо заховаю,
Натомість Вам пришлю в конверті крапельку дощу...
Ви бережіть її, вона торкає серцем небо,
А потім на асфальті десь нагадує мене.
Мені в житті дарунку більш палкішого не треба,
Як бути краплею, що в Вас стікає по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Я не хотіла в Тебе закохатись,
Кажу ж Тобі, я зовсім не хотіла.
Хіба світанків спраглих дочекатись
І губ Твоїх торкатися несміло.
Я просто була другом найдорожчим
І на віки ставала незамінна.
В той час, як щастя ось таке жіночне
В руках Твоїх творилось неодмінним.
Я так боролась, падала, втікала,
А Ти мене відроджував спочатку.
Чомусь душа у Тебе закохалась,
Чомусь тремчу, Тебе боюсь втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336020
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Ви чули, як сміється листопад?
Як розриває груди пале листя?
Той сміх, гіркий мов чорний шоколад,
Блищить в очах аж страшно золотистих.
Ви знаєте, як дихати дощем?
Як поцілунками творити осінь?
І через примху спалювати вщент
Себе і всесвіт. Знову як назовсім.
Малює вісімки від втоми час.
По колу зрада зваблює довіру.
Жорстокий рік цинічно відмічав
В календарі агонію пресіру.
І кожний раз за пристрасть золоту
Сам листопад примушує платити.
За смертю на примарну висоту
Злітає осінь, болем оповита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327822
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 07.05.2012
Драбиною в небо піднятись, щоб світ помістився в долоні.
А можна рукою торкнутись гарячого шовку небес.
Лизнути блискучий край зірки: солодка вона чи солона?
Зривати і вниз відпускати, щоб більше ставало чудес.
А можна на місяць залізти – сидіти, вниз звісивши ноги.
Мрійливо плести колискову для тих, що шурхочуть внизу.
Або обхопивши руками небесний ліхтарик дворогий,
Казками його зігрівати про землю, дощі і грозу.
А ще звідти видно планети: як ходять по них невідомі
Й, зрізаючи промені світла, їх в’яжуть у жовті снопи.
А сонячну кулю тим часом везуть на ранковім паромі.
І поки вона ще далеко, ти спи, моя зіронько, спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335750
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Вода обжигает плечи, целует руки.
Сжимает запястья, медленно покоряя.
Она не пытается все разговоры слушать
/она и без слов все доподлинно понимает/ -
как тонут пески, что считали твои минуты,
как пальцы хранят тепло их. Как дышит берег.
Ты плачешь в ладони во'лнам и почему-то
пытаешься смыть водой безуспешно веру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335642
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Додай у душу дрібочку себе -
Додай і більш ніколи не міняйся
(Життя в неволі істину знайде),
Та з сумнівом навіки попрощайся.
06.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335504
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
***
Ви нині спомин, мій болючий спомин,
Моєї юні невблаганний сон...
Так пахкотить душа, неначе комин,
І стелиться під ноги сірий тон
Сумних думок - невиплаканих марев…
Листів пожовклих тіні навесні.
Господь свічу у серденьку зоставив -
І Ви свічею тлієте в мені
Крізь пасмо літ, повз інших круговерті…
Тремка троянда, на вікні - півтон.
Не смію з пам’яті, одначе, стерти,
Ні Вас, ані отой щемливий сон...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335363
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
- Алло... Добрий ранок...
Зв’язку павутинка...
А серце - шалено в небес молоко!
Усесвіту вічного щемна перлинка
Долає безмежжя чуттєвим стрибком.
- Як спалося, любий? Що снилося?
Зорі
Принишкли в захмарних альтанках своїх.
Які ж бо світанки тоді кольорові,
Коли доторкає твій сонячний сміх!
- Кохаю...
Мовчання...
- І я – дуже-дуже!
Ще хвилька... Короткі... Смарагдова даль...
Бузкове п’яніння... Пелюстками ружі
У грудях видзвонює щастя кришталь…
(3.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334735
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
На Ви із Вами серцем говорили...
І тихо плакали думками в унісон.
Як щиро Ви мене чужу любили,
А я до Вас сама приходила крізь сон...
На Ви торкались мріями до вІршів,
І рими між рядками заплітались.
Для Вас у серці Вашому розцвівши,
Я буду осінню, що веснами
світає..
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
***
Маленький каганець його чуттів...
А я все вірю, невгамовно вірю!
Весняна квіто-пишна заметіль
Кружляє обезкрилену надію...
Лякливі тіні віхол на вікні -
То, може, подих янголів кохання?
О, скільки слів немовлених в мені!
О, скільки у мені того мовчання!
Ввірветься вітер, шибка задзвенить:
"Тихіше, рідний, іскор не згасити б!"
Мені повік його не розлюбить...
Йому ж мене, мабуть, не полюбити...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334285
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
Загорнути думки у фольгу не так легко,
Щоб цвіла мигдалем намальована ніч.
Розставляти крапки віднімання далеко,
Щоб зустрілися зорі собі віч-на-віч.
Малювати у серці свою постнадію
Так, щоб образи й фрази плелись ексцентрично,
Так, щоб очі горіли, як зорі, уміє
Лиш закохана осінь пшенична...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333650
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Такий рідний, аж страшно, хоч наче і зовсім не мій.
І ця осінь – нарешті – нестримно лунка і привітна:
Загортає минуле в гіркого туману сувій,
Зігріває долоні іще одним спаленим літом,
Закарбовує в жестах, в кількох випадкових словах,
Проростання взаємне, просякнуте сонячним сяйвом
І я знов відчуваю повітря – я знову жива…
Така рідна… не бійся. На щастя, це справді буває)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294993
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 27.04.2012
Ну ось,наша з тобою війна зійшла нанівець.
Хто переміг,чи хто програв - не так неважливо.
Важливо що я,як і ти,відчуваю кінець,
Всього,що,зрештою,завжди було неможливим.
Все можливо-сказав хтось,аби дати надію.
Не повірю нізащо тобі і цьому комусь.
Досить віри,надії,любові!Хіба в мріях...
Повторю це ще раз.І криво собі усміхнусь.
Я вірила в долю,вірила в невипадковість,
Але твій погляд суворий довів протилежне.
Ненавиджу!..Але,перш,ніж кану в невідомість,-
Бажаю щастя.І хай воно буде безмежне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333500
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Я втратила щось..
десь між зефірними снами і ранком без кави
звикла до тебе,так і не навчившись відпускати і прощати
Я вже не можу..це як не прокинутись одного ранку
І зупинитись десь на межі між серця і шкірою
Наче мене і не має…і ніколи не було.
Переплелась, прив’язалась пальцями ,волоссям ,
до крові
істерики
до анемії… пустоти…в мені…
І до роздертих на склади слова на ліктях
що топляться в мені…
не-ви-сказаними думками
скусані пальці знову лізуть в горло нагло
І нафталіном насичується кров,і зіниці.
невже я знову зникну …
зникнеш ти…
пульсують дні години хвилини не_виносимо без тебе
і легені наповнюються днями твоєї відсутності
Бентежить мене я втрачаю
А що…
тебе в собі…
так і не навчившись кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Я щаслива, безмежно з Тобою щаслива,
Пригортаю до неба всі втомлені мрії.
І хоч знову у весни вплітається злива,
Ти цілунком у снах доторкаєшся вії.
А Ти знаєш, без Тебе осінь зовсім не та,
Не звучить під ногами весняним мінором.
Чуєш?.. Така незбагненна усім простота...
Я в обіймах Твоїх неповторно щаслива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333126
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Вагітніють думками сірі дні,
Знесиліла в очах твоїх- полоні,
Шалений пульс зриває в шмаття скроні,
Оголена душа в твоїй руці.
Ти як тавро чи доля,вже не знаю,
За сотні миль я поряд відчуваю,
Твоє тепло,до гіршого звикаю,
А ти не йдеш...а я все відпускаю...
Так сталось...ти дорожчий за життя,
І відректись,мабуть,уже не сила,
І навіть якби доля дала крила,
Без тебе вже злетіти б не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326132
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 24.04.2012
Я святкую життя, яке пахне Твоїми руками,
Твоїм зболеним, змученим, щирим, привітним обличчям.
Хай би відстані всі відболіли далеко між нами,
А я кожного дня одягала б з цілунків намисто.
Я святкую життя, яке терпне Твоїми думками,
А між ними ростуть десь закохані в осінь тюльпани.
І дарма, що весною вмиваються тихо сльоза ́ми,
Я крізь грози пройду і для Тебе назвуся Кохана.
Я святкую життя, а ти знову у снах десь втікаєш.
Може іншій несеш хуртовиння із айстр білосніжних.
Скільки часу пройде́- не збагнеш і ніколи не взнаєш,
А Костенко напише ще сотні близьких мені ві ́ршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332825
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Я не мрію тобою,не марю - втомилась...
Не іскриться від щастя повік водограй,
Не до тебе чуття у віршах моїх лились,
Не з тобою у Бога просила свій рай...
Я із тих що кохають лиш раз,а не двічі,
Ти із тих,що чекають того,що нема.
У мої не дивися так жалібно вічі,
У неволі,мабуть,ще застрягла душа.
Ти із тих,ким не можна не дорожити,
хто приносить весну коли в серці зима,
Я навчусь,коли-небуть,безмежно любити!
Ну а поки... з тобою,але... не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324624
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.04.2012
моя кохана,
зараз буде злива
солодких вражень і торішніх снів
любила ти мене чи не любила
відчути я не зміг чи не схотів
ридали ранки синім перламутром
ридали ночі в темряві пустій
плелись твої бажання хитромудро
на безкінечну нитку сірих днів
пекучий біль розплавленого сонця
дрижачий стук
розтерзаних сердець
ти зберегти тепло моє не вміла
я ставлю крапку.
все.тепер кінець?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81405
дата надходження 27.06.2008
дата закладки 24.04.2012
А я й не хочу знати Вас, ні бачити, ні чути,
І мрій на склі для Вас у снах не малювати.
Я просто хочу одну вічність Вашою побути,
А в іншій- з Вами серцем вчитися мовчати.
А я й не прагну Вас щодня тримати біля себе,
Ні мить, ні вічність, й навіть жодную хвилину.
Ви просто незбагненними побудете для мене,
І з Вами в мріях щастя пригублю краплину.
А я й не знала, що в життя назавжди увійдете,
Що Ви- це я в вірша ́х на аркуші паперу.
Тепер боюсь, що в мріях Ви для іншої живете,
А я дарма відкрила серця сво ́го двері... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332415
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Почитай меня тихо в открытом пространстве ночи,
Почитай же, не бойся, не так уж я плохо пишу.
Помню, раньше на детских площадках был чудный грибочек,
Залезай под него, а я тебя поищу.
Поаукаю громко, смешно, удивлю прохожих
Они утром проснутся, с улыбкой вспомнят меня.
Это ночь будет слишком на правду, на жизнь похожа
Я шаманскими танцами подвину начало дня.
А потом я найду тебя
Молча
И сяду рядом,
Под грибочком так тесно, так славно – прижмусь к тебе
И ты станешь кормить меня небом и шоколадом,
И о звездах рассказывать, их странной и страшной судьбе.
Звезды смертны?
Зачем? Неужели и это правда?
Что же вечно тогда? И кем нам с тобою стать…?
И я тихо усну,
И пускай наступает завтра…
И подумаю
«Звезды ведь тоже могут устать»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331729
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Сонный дождь монотонно ласкает
Твоё сердце, больное ангиной.
Боль всё глубже в него проникает,
Обнимая своей паутиной.
В зеркалах на асфальте не видно
Кто следы этой боли оставил.
Может солнце прожгло безобидно?
Может кто-то играл против правил?
Сонный дождь? Он не дождь - это слёзы...
Слёзы сердца, больного ангиной.
Сделай сердцу укол белой розой,
Сделай чай ему с красной малиной.
P.S. Ответное. Анна Диде "Сонный дождь"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329985
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Дозволь тобі писати хоча б зрідка
Називними реченнями, бо у них так просто,
А у мене в житті все занадто складнопідрядно,
І я шукаю ці дивні обставини причини і способу дії.
Я ніколи не зможу зробити синтаксичний розбір нашої долі.
Неможливо визначити тебе як частину мого життя і любові.
Й ким ти є? Безперечно, підметом,
А я однорідна і рівноправна з тобою.
Давай ти напишеш мені у листі
Всього одне дієслово сентиментального змісту,
А я вивчу його напам'ять і цитуватиму при нагоді.
Хочеш такої популярності?
Давай не ускладнювати наше просте речення.
Навіщо нам та словесна бравада і безглузді обіцянки,
Коли я тобі вірю, а час має свої правила?
Це зовсім зайве, нікому не потрібне.
Ми ніколи не будемо частинами складносурядного речення.
Вони вільні, а ми так залежимо від думок своїх та чужих.
Але я намагаюся відкинути всі заперечення,
А ти з мого життя досі не зник.
Тож давай будемо разом.
Навіки і не зважаючи ні на що.
Будемо єдиним винятком із правил.
А наше життя не змінимо на будь-що.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330935
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Ми довго не заснем сьогодні..знаю..
Будем дивитися на різні стелі..
Я ненормальна..ще тебе чекаю..
А ти засни..один..в своїй пустелі..
Потім кричи..коли затисне болем..
І бий стіну..я аж тоді засну..
Дзвони..буди..можливо поговорим..
Але мені не вернеш ту весну..
Ми довго не заснем сьогодні..пусто..
На кухні..вдома..в ліжку..у душі..
Усюди пусто..В пам"яті негусто..
Час викладає дати в колажі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264330
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 15.04.2012
Таких як ти завжди не вистачатиме..
Такого тембру і захриплих слів..
І в той момент коли пітьма кричатиме
Я накраду для тебе ліхтарів..
А ти мовчатимеш..
Таких як ти завжди цілують наніч
Їм варять каву і вмикають джаз..
Тому коли ти від життя відстанеш
Я зупиню лічильник..тобто час..
Та ти не станеш..
Таким як ти присвячують вірші..
Присвячують себе..і без остачі..
Себе тобі до капельки душі..
До струн емоції..без здачі..
Рука до щік..
Таким як ти байдужість як..готівка..
Таких як ти між пальці не впускають..
Якщо загубишся то просто йди по стрілках
Що я розставила..А інші хай не знають..
Ну все..до понеділка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281892
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 15.04.2012
Не запитуй Любов про неписані ві́рші
І Весну не питай про засніжені болі.
Може я, може ти, може ми стали інші...
Ще зустрінеш колись, ту що буде Тобою.
Ти ще є, десь торкаєшся подихом неба
І чаруєш словами всі відстані й мрії.
Зрозумій, мені інших цілунків не треба,
Лиш Твої доторкають усмі́шкою вії...
Не питай, не заходь у зачинені двері,-
Там всі сумніви прагнуть любов розлучити.
Просто глянь,- в мому серці- обійми для тебе,
Просто будь, а я буду крізь терни любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319240
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 14.04.2012
Не дивуйся, не в снах не могла не любити,
І не ти не цілуєш не заспані очі.
Не з Тобою учора не вчилася жити,
Не в обіймах Твоїх не стрічала всі ночі
Не надійся, не треба казати всім правду,
Не заснеш не під сонні осінні октави.
Не від вчора не Ти не торкаєшся спрагло,
Не сьогодні, не завтра, не ли́шусь назавжди...
P.S. Не відпускай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310261
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 14.04.2012
До Тебе б доторкнутися крізь сни,
Щоб подихом на волі зазвучати.
Я Осінню побуду до Весни,
А Ти навчись минулому прощати.
До Тебе б долетіти до зірок,
І падати,і тишу пробачати.
Десь ближчою ставатиму на крок,
Щоб літом у душі Твоїй лишатись.
До Тебе б переплисти океан,
І відстані усі відревнувати.
До Тебе бігти б через сни й туман
Щоб ві́ршами на аркуші звучати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311818
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 14.04.2012
І не кажи, що весни плачуть мріями,
Що це зима у всьому винувата.
Якби любив і я була надією,
Хіба б хотів на мить утратити?
І не кажи, що відстань все ламає,
І не шукай терпких мені причин.
Хай літній сніг за вікнами кружляє,
А весни плачуть тільки восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316602
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 14.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Мороз візерунково малює рукою,
на шибках сонних,ранкових маршруток,
оповите серце незбагненною журбою…
закутаю в’язаним шарфиком смуток.
Холод безжально виколює кінцівки,
замерзає від вітру обличчя …не відчуваю чола,
і знов ранок на заїжджених платівках…
стискає коліна холодна зима.
Засніжені ліхтарі рахують хвилини,
сипле сніг на обвітрені вуста…
дім ,між тим навчання ,роботи хвилини…
на зупинках замерзають початки ніби то нового дня.
а мені б подихом твоїм зігрітись…
давить груди,така нестерпна самота,
вдих …видих,думок вже майже не чути
знав би ти,як мені не_вистачає твого тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309955
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 12.04.2012
Ми знов на Ви, але ти мій навіки.
Змиває дощ утомлені сліди...
Помовчимо - не піднімай повіки.
Цілюща тиша - ліки. Лиш не йди.
Отак лишись у пам'яті - коханим.
Дозволь ще мить подихати удвох,
Допоки в серці не відкрились рани
І не проріс гіркий чортополох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329076
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
А я б хотіла….
сипатись ніжністю
на твої долоні,
тендітно оксамитовими
віями доторкатися скроні…
хотіла б ,
пірнути у небо,
в легкості з тобою тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись фіалковим буревієм ,
і в тобі метеликом затихнути…
насититись подихом,
щілинками просочених губ…
ніжністю… ласкаво
горнутись обличчям до рук….
дихаючими дотиками,живими
вздовж шиї ненароком блукати…
з плечей стікати
краплинками янтарного сонця
що пахне тобою…
і кусочками свіжої м’яти
щоб лишень у твоїх обіймах …
у тобі ,в трьох кроках до раю…
лиш на твоїх руках засипати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Цей дощ захоплено цілує мої очі.
Він щирий і сумний, як ця погода.
Давно він не приходив в мої сни щоночі.
Такий простий і справжній, як свобода.
Цей дощ так ніжно пестить мої вії.
Ніжніший він за дотик твоїх рук.
Приносить спогади. Дарує мрії.
Присвячує мені свій кожен звук.
Цей дощ захоплено вплітається у вірші.
Стрімкий, як танець, пісня, гармонійний рух.
Цей дощ. Він справжній. Завтра будуть інші.
Цей дощ - не просто муза. Він мій друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326743
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Нам було так холодно,
Далеко від небес..
Від землі..
Назавжди...
В лабіринтах вічності,
Коридорах снів..
Ми знайшлись..
Два птахи...
Далі рука в руку -
Грім не розірве!..
Не розітне..
На шматки..
За морем біла скеля,
Там чекає дім..
Без вітрів..
Без війни...
За два кроки від кохання,
Ми на відстані зіниць,
Замикаємся у коло.
Ми навколо...
Наша віра не гранітна,
Ми як зграя тих синиць,
Загубилися у небі.
Ми удвох...
Світ весь
Один на двох!..
Хоч старий..
Але наш...
Наша молодість скінченна,
І стрімкі є наші дні,
Мов нанизані на нитку.
Мов на дні...
Але магія у фото,
І у часі фора є,
Доки радіо ще грає,
Ми ще є...
Світ весь
Один на двох!..
Хоч старий..
Але наш...
Може бути страшно
Нам у час грози..
Прорвемось..
До мети...
І лиш далі разом
Вище злетимо..
Не людьми..
Але ми...
Не людьми..
Але ми...
Не людьми..
Але ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326420
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
небо плачет, - ведь мы разучились прощать.
затвердели сердца, словно камень.
и любимых своих заставляем страдать,
вверх подняв своей гордости знамя.
небо плачет. а мы просто смотрим в окно,
ненавидя такую погоду.
льются слезы небес, ну а нам всё-равно,-
мы на плен поменяли свободу.
небо плачет!- ты слышишь? - рыдает навзрыд!
почему стали мы так жестоки?
может всё же попробуем просто любить
и прощать, позабыв про упреки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326376
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Коли ще був маленьким немовлям,
Страшний діагноз \"рак\" заволодів тобою.
Ти весь цей час між смертю і життям,
Вже довгих вісім років боротьби із тьмою.
У душу закрадаються питаня,
А відповідь не можеш відшукати:
\"Чим завинив, за що це покарання
І за чиї гріхи я змушений страждати?\"
Попри всі прогнози лікарів
Із серця відкидаєш важку думку.
Ти бачитимеш світло ліхтарів,
Не будеш йти лиш з мамою за руку!
Для всіх ти став зразком борця,
Стійкий і непідвладний болю.
Твій приклад волі до життя
Назавжди залишається зі мною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326065
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
мое утро начинается с тебя,
и чашки с ягодами чая…
сидя на подоконнике у окна ,
я немножко, но скучаю.
мыслями догоняю радужное солнце ,
а на крыше облака с ангелами играют,
думая о тебе и о чем то общем ,
волосы темные с плеча спадают…
как будто тебе с наивной нежностью,
вдаль городов улыбаясь,
кошке мурчащей у подъезда,
мыслями твоих щек касаясь…
нежно обнимая к груди прислоняюсь ,
я знаю ты почувствуешь я немножко стесняюсь,
посмотрю в окно ,ветер играет с деревьями,
делясь о чем-то со мной впечатленьями…
и небесными гранями думаю ,мечтая
вдумчиво что-то читаю, рисую, пишу
В тесных пределах уютного, теплого рая
там пропитанный воздух по особенному дышу
там на дне кружки кусочки сладостей пальчиками
трепещут, колотят внутри меня,согревая,
дотрагиваясь руками окна…будто твоей ладони
мое утро это ты…
и еще глоток с ягодами чая=)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325512
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Налий у келих місячного сяйва,
Закрий ворота у буденний світ.
І скинь граційно із душі все зайве,
Нехай п’янить свідомість дивоцвіт.
Я буду поруч. Поцілую в серце.
Трояндами засиплю сни твої.
Застигне час. І буде вічний серпень,
І снитимуть натхненням солов’ї.
Забудь про все. Жагу до краплі випий.
Відчуй вогонь безмежності в крові.
Ти не почуєш долі злого скрипу,
Допоки мрії у душі живі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325351
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
а як це мріяти, коли в руках стиснені струни?
і серце, сховане в шухлядці,так кричить...
та вирватись би...А куди тепер..в нікуди??
до тебе…моя душа на пів дорозі згорить…
краплинки суму розвіються вітром ...
по плечах що затерплі стомились від болю
душа розсиплеться крихтами мірти і літа...
як лише серця торкнутися свого дозволю…
а як це, мріяти про когось ночами?
коли душа тремтить і вовком скулить
боячись, відкритись знову…до гола
та вирватись би раз...туди...до тебе
_____________ні... боюсь...згорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324159
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Невидимо з тобою буду поряд,
Хоч і до краю зморена душа…
Розлука мою відданість не скорить.
Я буду близько, хоч тепер чужа…
Тебе не потривожу навіть звуком
Душевних струн, натягнутих на біль.
Нечутно лиш візьму тебе за руку,
Солодшою у сльозах стане сіль…
І поцілую злегка я, безгрішно,
Уста твої. І доторкнусь до скронь
Метеликом замріяності ніжним,
Хай нас тепло єднає – не вогонь…
В тісних думках не спати вкотре мушу,
Вдивляючись в картину протиріч.
Там привид щастя випиває душу,
А може, і не душу, - просто ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323653
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Слова...слова і стіни. Ми одні?
Так пусто...пусто й тісно. Я на дні?
Думки...думки. Не вірю. Ви мої?
Зітхання, втрати - важко. Всі свої.
Чекаю. Знаю марно. Ну не йди...
Зламай мене чи викинь. І знайди..
Хоча.. не треба. Забирайся! Хоч кудись..
Як хочеш - зникни. Ні? - то зупинись.
Я винна. Знаю.. Знаю? Чесно? Ні!
Де можна заховатись від власної брехні?
Ігнором вперто бігти навпростець...
Це був початок? Чи це був кінець?....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323548
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій. (М.Коцюбинський «Intermezzo»)
Якесь примарне відчуття щастя
Мене ліниво штовхає у спину,
Усе проходять люди крізь серце
Без жодних пауз, зупинок, упину…
Агов, люди! Спиніться! Зробіть зупинку!
Бо усе ж іде не за планом, усе ж не так!
Маю звичайну потребу відпочинку,
А годинник вперто скандує тік-так…тік-так...
Я хоча б на мить відречуся від світу,
Ковтну тої свободи бодай на хвилину –
Так боюсь, аби серед галасу й гніту
Ненароком не втратити в собі людину.
Ви не маєте на мене жодного права
З безкінечними «мусиш», «треба», «повинна»,
Дозувати дні і встановлювати рамки,
Я ж така як і ви – звичайна людина.
Досить! Я подарую свою відсутність,
Хай інші штрихують вам порожнечу,
Аби просто не втратити власну сутність
Маю право на безстрокову втечу.
Intermezzo – перерва, відпочинок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318526
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Я знаю, це був ти. Пів-небокраю
Розмалював у пристрасні знамена.
Прекрасний, як Нарцис. На лоні раю
Твій образ сяяв. Розливав по венах
Натхнення забороненого плоду.
Я питиму повільно, аж до ранку
Його шалену й ніжну насолоду.
В тобі зникати хочу без останку.
Тебе кохати хочу, як востаннє,
Із уст зривати дикі орхідеї,
І серцем споглядати до світання
Картини у небесній галереї.
Я знаю, будеш мій. Обійми ночі
Нас заворожать, доведуть до краю…
Застигне світ. А я почути хочу
В солодкій невагомості: «Кохаю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322453
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Все наше небо на проводах висит
Я жду не встречи, а расставания...
Миг...
И как всегда в окно стучатся провода...
Дождем. всплакнула. каплями,
стихом
Не слышишь...Далеко!
Лесами, морем, - в снах легко
Добраться:
До мечты! остался шаг, миг.
Ты где, герой безлик?
Исчез! А пустота бегущих дней
Неслышно дышит у дверей
Входи!
И как всегда, полям мешают провода
Как мысль теряются года...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239032
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 13.03.2012
***
Запалімо вогонь на прощання...
Ти мене відпускаєш сьогодні
Під мелодії серця - звучання
Безсловесної півнелюбові...
Розколисаний місяць у хмарах.
Ниті пам’яті. Долі облуда.
Під санскритне ледь-чутне: не пара...
Ледь-вловиме прощальне: не буду...
Вітер полум’я стелить під ноги.
Незабудки зітліють, пов’януть...
Ми розплутуєм нині дороги,
Що нев’язане тулять і в’яжуть.
І далеким озветься відлунням
Небувале... Захмарна безодня.
Під мелодії серця безструнні
Ти мене відпускаєш сьогодні...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321279
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Мій телефон вже третій день мовчить.
Чекаю я, та ні дзвінка від тебе.
А час повзе: година тягне мить,
І тільки вітер гонить хмари небом.
Мій телефон - у зоні покриття.
Надворі ніч - і зірка щастя впала...
Щодня сюрпризи нам несе життя:
Мобільна фея, певно, закохалась.
Мій телефон забутий усіма:
Тобою, любий, феями з мережі.
А за вікном знов сльози ллє зима...
І спів дзвінка у просторі безмежнім.
Мій телефон щасливу пісню ллє -
Прокинулася фея стільникова.
"Алло! Кохана, серденько моє!"
І я щаслива тебе чути знову!
13.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234537
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 12.03.2012
Я прошу, відпусти!.. Відпусти!!! Відпусти мою руку!
Я уже не твоя! Та і ти не належиш мені.
Лиш довірся, що це не занадто трагічна розлука!
Просто термін скінчився на наші з тобою вже дні…
В мене інша любов! І твої не розчулюють сльози!
У кохання мого в оченятах цвіте малахіт…
Зрозумій! Не прив’яжеш мене, люба зимо, морозом!..
Просто термін скінчився… І серце належить весні…
8 березня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320718
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
боязнь потерять тебя..
сильная...
страх умереть...
не так уж важен,
для меня.
пульс учащенный…
опережая мысли …
в два дня…
в минуту …
я задыхаюсь,
то ли от болезни,
то ли от страха тесного помещения ,
и от сужения объятий...
или вида из окна ...сквозь хрустальное стекло...
ударами в запястье ,
в затылок по горлу ..
миллиметрами зимы, вдыхая через рот
воздух влажен...
или как ето там
... свежевдыхание ..
. кажется мята...
мне больше не надо ..
только утро…и тебяяяяяя
не важно какое имя будет иметь этот день
не важно как снова будет одета улыбка
или с какой ноги будет начинаться утро ..
кофе точно не будет ...
и холодно тоже .. может немного прохладно ...
важно то
что с тобой мне дышится ...
если только ты ...
если только тебя…
________--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320630
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Я не стану писати віршів на видряпаному до пустоти асфальті,
так як давно стерла пальці до крові і надлишку емоцій,
втискати в них немічну і кволу мораль нікому не потрібно,
вона давно схожа на пошарпані і зношені капрони.
.
Не буду дальше гвалтувати дощові і пасмурні дні
як незайману дівчину на мокрому покривалі старого ліжка,
так як болить до втрати свідомості і анемії
кричати до надірваних звязок у горлі і серця,навіщо.
Хочу просто без віршів де присутня рима,
без болі яка скоро почне роздирати стіни ,
просто бути трішечки не такою і стирати дні календаря
до дня коли на мить,моя обручка перестане стискати горло
і я знову на хвилинку навчуся літати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288257
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 10.03.2012
Я мріяла про кольорові сни
підкинувши в каву жменьку зілля
хотіли просто від усіх втекти
таємниця...скажеш божевілля!
Дощ по склу..сни в долонях
думки відривали від землі ..вуста
а тепер сум заплутався у скронях
візерунки ніжності..я вже мабудь не та...
Свій світ,діалоги,вірші,думки
пристрасть,мрія-як терпка отрута
ласкавим дотиком ніжної руки
торкались снів... яка тепер покута?!
Це як магічний лабіринт,куди йти
без кохання....забули..непросили
закричати б в тишину...від усіх втікти
а вирватись,..невистачає сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283640
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 10.03.2012
А вона так хотіла заснути і прокинутись поруч із тобою,
Щоб не згадувати це все що хочеться забути перед сном,
Щоб ранковий день на білосніжному покривалі,
Обіймав і пестив своїм неодруженим теплом...в твоїх обіймах...
Відчула лише аромат незробленої кави на чужій кухні,
А ти терпкість сліз на її спраглих до болі вустах,
заблистіла на мить її стерта обруча і погляд, прощай...
Вона не твоя і ніколи нею не стане ..на жаль...
і прокинетесь вже самотніми...але рідними...в різних чужих містах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298932
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 10.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 08.03.2012
Чи це був сон, чи, може наяву
Ти простягнув мені шовкові крила?
Тією ніччю й досі я живу,
Що нас, неначе дикий шторм накрила.
Той серпень зір насипав у серця.
В сузір’ї лева нам було щасливо.
Сп’янила до безумства пісня ця,
Тонка й щемлива, і рясна, мов злива.
І простір був замріяно-пухкий...
Ти поглинав у себе без остачі.
Твої долоні – ніжні пелюстки,
А серце – лева – сильне і гаряче.
Цій ночі не вернутися назад.
Вона одна – для пам’яті скарбниця.
Давно завіяв сніг квітучий сад,
Мені ж і досі дивний серпень сниться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319705
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Вона досі прокидається щоранку від тієї самої мелодії на будильнику.
Її посмішка досі наївно-щира, а очі - глибоко задумані. Задумані про щось своє. Мабуть, як завжди, про тебе.
Вона досі фарбує нігті перламутровим лаком і до вечора здирає його наполовину. Мабуть, від нервів.
Вона досі носить високі підбори, слухає ту ж саму пісню і пише вірші про кохання.
Вона досі повторює твої улюблені фрази, так, ніби смакує їх щоразу по-новому.
Вона досі тримає в шкатулці твою зів'ялу незабудку (в цьому, мабуть, є щось символічне).
Вона досі щовечора милується зоряним небом і згадує про тебе.
Вона досі черпає натхнення зі спогадів, і ніхто не здогадується, що вона досі блукає в невизначеності.
Вона досі щаслива без тебе. Але ж з тобою була б іще щасливіша!
Вона досі чекає весни, хоча по-справжньому любить осінь.
Вона досі щовечора переглядає усі фотографії та гіпнотизує телефон.
Вона досі молиться за тебе.
Вона досі кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319648
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Я завжди буду красти Вас у неї,
У неї – не важливо в кого саме.
Ви ж неосяжний… Запахи єлею
Торкають серце Вашими вустами…
Любов моя – безглузде орігамі.
Ні, не любов, а просто клич протесту…
Від Вас на душах не злічити шрамів,
А я готова цю спокуту нести.
Я завжди буду Вами напиватись,
Як вистояним соком винограду,
Ви ж всемогутній… І солодкі грати
Затримали мене під Вашу владу.
Ви отруїли кров мою бажанням
Свободи у полоні заборони.
І кожен раз я п’ю Вас, як востаннє,
Як королева на чужому троні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319166
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
добре пише пригорівши біль ,
скусаними губами…
здружується із так званим твором про тебе,
покалічене серце,
саме краще лягає на папір…
вимальовуючи кров’ю зрізаних вен…
край неба..
сльози застигають в тріщинах рядків,
і немає значення тепер…
де я…
де ти …
дЕ ми…
я мовчання затисну в уривках слів,
списані вже ними вистраждані поеми,
ще одна зима ділиться фрагменти
і твоя відсутність знову,
складає нові теореми…
так,
в тобі була моя потреба…
мабуть ти так хотів…
а тепер ….
я присяду,
ось тут…
на кінчику вигаданого мною неба…
знявши паперові крила…
з листочком і ручкою…
ти знаєш…
а мені більше й не треба….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318247
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Ти просто вір у мене, просто вір:
Як віриш ти - тоді усе можливе...
З ліловим вітром світ мені довір,
А разом з ним життя таке щасливе.
Ти просто вір у мене, просто вір,
Нічого в тебе далі не попрошу.
На сході Сонця вибіжу надвір
Щоб скинути з плечей зневір’я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318022
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Я розчинюся в тобі, мов грудочка цукру в гарячому чаї.
Поглинатиму віями погляд твій з-посеред інших, чужих.
Ніби кожен твій дотик гарячий на своїх губах відчуваю.
Затискаю в долонях колючі уламки емоцій гірких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317889
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Вечірня тиша. Прохолода. Зорі.
Моїм волоссям ніжно вітер грає.
Емоції, як на межі мінору,
Хочай причин для сумоти немає.
Я розчиняюся серед сніжинок,
Уже, мабуть, останніх в цьому році.
Я уникатиму старих зупинок,
Нізащо не зупинюсь на півкроці.
Завмерло все в очікуванні дива.
І серце мало не спиняє стук.
Лише мелодія зими правдива.
Сніжинкою бринить останній звук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317484
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
набряклі повіки прикривають тусклий біль ,
заховає скляний погляд у вологі долоні,
це все сталося так як ти хотів...
пригнічено сльози впивалися в скроні.
а ти мовчання за пазуху собі заховав
нагло розвернувши голову в бік і мовчиш
не говори...
вже не треба...
мабуть ти добре все сам знав,
те що ти в грудях її давно печеш і болиш...
і ти жало мовчання встромив їй у спину,
її всі слова на себе приймала холодна стіна,
а вона казала тобі,
…чуєш..
кричаааала!
те що згиииину! …
якщо незупинеш,
зруйнується все...
вже відчутний хруст під ногами руїнами життя...
а вона не припиняє щось там писати,
хоча її погляд в листок ,випалює очі...
заплакані щоки...
беззмістовно рукою пишуть слова..
а знаєш...
вона не спатиме цієї ночі,
тому що боятиметься прокинутись тобі чужа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316488
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
***
Лиш гості за столом - чужі в чужого...
Акації в снігах давно вже сплять.
І свічка через скло – слова до Бога,
Між душами німі уста кричать!
За образа́ми вишита недоля,
Дубка півгілки, липи - тільки тінь...
І ніби, то життя сьогодні - воля!
А вийдеш в двір - самотня заметіль.
А стрінеш очі - і тікаєш приттю:
Нема очей, лише байдужий дим,
Та снігурі, гарячкою налиті...
Хіба ми в світ оцей прийшли за тим,
Щоб тільки в спини щирості вдивлятись?
Гойдає гілка кла́поті снігів...
Не знаю, як до Бога докричатись,
Не знаю, де шукати силу слів...
(17.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315906
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Подарунок до Дня закоханих
для Юлії Фінковської
Оригінал - 13 horses - Олександр Рибак
Переспів - О. Шнуренко
**********************************
13 коней пливуть у морі,
Чекаючи, що хто-небудь знайде їх.
Їх корабель на дні -
тепер вони одні,
навколо водяні простори ...
Людей порятували
з корабля,
Як раз до того, як він загорівся.
Тепер вони в безпеці,
А їхні друзі-коні чекають допомоги,
і вірять - люди повернуться ....
13 коней пливуть у морі,
Не розуміють, що це безглуздо ...
Але у коней - особлива гордість,
Але цей раз вона не допоможе ....
Вони були могутніми
і раптом стали такі беззахисні!
Двоє з них відстали,
Скоро вони загубляться в безодні -
Кому до того діло?
Сьогодні коні всі загинуть -
Цієї ночі вони приречені!
11 коней пливуть у морі.
Здавалось їм,
що море - просто річка ....
Вони до неї звикли ...
А, може, це все перегони…
Ця думка трохи їх втішала…
Але де фінішна пряма?
Ніч наповзає без зупинки,
Їх тіло вимагає відпочинку,
Важко дихати ....
І все одно, з останніх сил старалися
хотіли жити, скільки, не важливо,
Вони вже всі напевно догадалися -
Майбутнє їх жахливе ...
Вже тільки 7 коней пливуть у морі,
Чекаючи, що хто-небудь знайде їх ...
Вони не озираються назад,
немає сенсу,
Адже позаду них лиш смерть ...
Вони благають про допомогу,
Але допомога не прийде ....
Вони не знають, ні куди плисти,
Ні звідки утекти старанно намагаються ...
Ще хочуть проплисти багато,
Та раптом виникає паніка -
Вони пливуть до берега,
лише в своїх думках ....
Останні коні помирають в морі,
На допомогу кличуть порожнечу ...
Вони народжені перемагати,
Вони кричать від болю,
сто кінських сил,
Готові до двобою....
Зійшло у небі сонце ...
Всюди птаство ...
Вони літають високо в повітрі ....
Як гарно жити, життя таке прекрасне! ...
Один ще кінь пливе, здається, це останній ...
Він завжди був найкращий,
І господиня буде ним пишатися,
але тепер кінь хоче відпочити,
Він хоче повернутися додому,
де дівчинка знов буде годувати
і скаже "Молодчинка!",
а потім будуть разом гарцювати....
13 коней пливуть у морі ...
вони вже скоро назавжди щезнуть,
Але поки вони пливуть,
то в серці є ще дещо -
надія, та що не вмирає ....
Вона ніколи не вмирає,
Ніколи не вмирає ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313282
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Зірки не родяться просто так…
Зірки тільки падають. Зриваються та зі дзвоном, скреготом розбиваються об землю, чи об блискучу гладь водяних дзеркал. Уламки зірок часто розлітаються і губляться. Такий уламок може стати талісманом. Якщо його знайти.
Хтось колись сказав, що зірки - то вогняні кулі газу? Дурня, дурними же озвучена. Повір, в них не так багато вогню, і ще менше газу. Але вони таки вміють гріти і вміють світитись. Не для всіх звичайно, зоряні ночі також бувають холодними, але для тих, хто не побоїться взяти її у руки, зірка може бути чудовою знахідкою. Бо зірки надійно вбирають у себе отой жар і бліде мерехтливе світло, при якому вони родяться, усе те натхнення та старанність, ввесь блиск ударів і гучний металевий дзвін. Бо вони родяться чітко і по календарю, для конкретної мети. З конкретною зав’язкою.
Зорі легкі. Їх легко тримати в руці. Лише не легко втримати.
Вони по вінця наповнені небом. Тільки не тим небом, що куполом висить над головами, а справжнім, живим небом. Цілком твердим, котре стійко пахне зоряним пилом. Хоча насправді то навіть навпаки.
Зорі наповнені дзвоном. Адже вони не суцільні і не гладенькі, а вкриті блискучим металевим пір’ям. Це безцінні витвори мистетства, в яких кожна пір’їна вручну викувана, вигнута, вирізьблена і покрита абсолютно унікальним орнаментом. Кожна частинка зірки окремо вироблена і ідеально підігнана. Кожна її частина пам’ятає тепло рук. Бо тільки так зорі можуть літати.
Зорі не родяться будь-де. Вони наскрізь просочені жаром печі та пружним світлом Майстерні, яке вони випромінюють до кінця свого зоряного життя. Шиплячі газові лампи проникають в середину тіл і це єдиний газ, котрий заставляє їх сяяти, обігрівати, манити до себе в темряві чорних ночей. І видно їх не завжди через густу сіру пилюку, якою вкрита дерев’яна підлога Майстерні, що забиває блиск металу та робить їх холодними, матовими і колючими. Не всі ж знають, що вона запросто здувається. Але так бажає Майстер...
Ти правильно зробила, коли зловила зорю. Так, з нею буває дивно, але поганого вона не принесе. Максимум – вона може просто розсипатися чи розбитись. Ти ж будеш обережна?
Хтось боїться такого світла. Вони нищать зорі. Просто влучно збивають їх камінцями з рогаток. Їм не потрібне зоряне світло, вони задовольняються звичайним мерехтінням… Ось, бачиш цю свічку? Задуй її. Ти задуєш так свою зорю? Це буде складно. Подумай над цим. Бо ті, котрі збивають зорі, люблять задувати свої свічки. Запалив, погрівся, зробив своє діло і пуффф.. світла немає. Зручно і легко. А коли свічка закінчилась, чи зламалась в кишені – просто викинув її і взяв наступну.
Інші же пускають слину від чудесного мерехтіння зірок, думають, що вони із золота, обворожуються, як скарбами Ельдорадо. Такі невігласи дотягуються до зірок, лапають їх і не втримують. Не одна зоря так була розтрощена необережністю. Вони призначені не для всіх.
Ти правильно зробила, що зловила зірку. І вона це знає.
Колись Майстер робив багато зірок. І кожній він добре пояснював, що вона повинна робити. Ніч тоді була блискучою, неба було багато і зірки вірили людям. Тепер Майстер старий. Його руки поморщені і тремтливі. Його молот може невдовзі затихнути. І ніхто не буде співати панахиду. Думаєш хтось помітить відсутність зір?
Зорі не родяться просто так. І не родитимуться. Але зорі падають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313197
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
а я тоскую, а он даже не знает,
молча, сижу у тетрадки, что-то пишу,
сочиняя стихи, иногда рифма хромает,
мысли ковыряя, ручку грызу,
чернилам испачканы щеки, пальцы теребя...
смешно,почему то на языке не родном,
с ошибками глупыми, тени рисуют Тебяяяяя...
и слова с изъянами, выдергивая из груди ком,
и с грустью странно туплюсь в пол,
отведу взгляд ,посмотрю в окно,
кто-то за краткое время стал почти родной…
брошу мысли с плеча, от них тяжело…
сочиняю, ведь так не скучно грустить!
в мыслях ухмылка, хлопнула дверь,
ведь не надо при грусти улыбку носить,
Правда? мой потрепанный плюшевый звёрь!
P.S
.И грустить иногда можно ведь красиво!
с корицей и яблоками на губах
кружкой цветочного чая с мелисы в руках
краплями мандарин...
молча говоря Спасиииибо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313065
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Обірвалась серця ще одна струна,
пустка...а я на краю цього життя...
намалювати б собі на спині крила!
навіщо...немає в цьому світі мені каяття.
,
Я знову гойдаюсь на нитках емоцій
ще мить ,доривається, і я знову впаду,
нетреба,нетреба ваших овацій!
на кінці там я тіло своє віднайду…
там сиро і практична невідчутно дна,
без світла, лиш на стінах лякливий сніг,
там не думається і нічого не сниться,
лише сирість землі липне до ніг…
я знала що воно мене вбивало
але нагло закривши рот логіці на замок,
йшла вперед,тому що серце в пориві кричало!
"Хочу! Хочу! дай тепла хоча б ковток…"
І що тепер,почуття непотрібні нікому
сиджу на одинці видряпую пусті вірші,
пишу,хоч від них заробила оскому!
але краще писати,а ніж на одинці рахувати онімівші дні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312339
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
***
Тримай пакунок, то - моя душа...
Я віддаю тобі в користування...
Ні не прошу за те ані гроша,
Лише півкубка справжнього кохання!
Ти користуйся нею, як прийде,
Накручуй дулі, натирай синцями.
Вона живуча, в Рай не відійде,
Не зажує образу між млинцями.
А часом тим, віддай мені любов,
Сама її у срібло запакую,
Щоби лихий не вичув, не знайшов,
Не торгувався... Просто віджартую!
Та я її так буду берегти,
Як ніби ще вціліла і з душею,
Вляглась на землю між гучні вітри,
Останній біг самотною межею...
І тільки грим, за гримом - тільки гріх,
Хоча за "так", хоча не торгувати!
Якщо вже доля - лиш дірявий міх,
То й обмін весь веде лишень до втрати.
На ешафот байдужості... Стрімглав!
Якщо нема, то вже йому й не бути!
Самотня тінь без щастя і без прав,
Що обпила́ся мріями отрути...
(21.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311260
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
За мотивами твору
"Ребенок акварелей Декабря"
автор - Юля Фінковська
Переспів О. Шнуренко
* * *
You're a child of watercolors in December,
A baby of color touches – full of drama…
You are in capture of cold winter calendar,
But in your eyes, there is a taste of summer ...
Snowflakes are falling dropping magic sound,
Scenes made of ice remind me ages…
My snow angel, and my friend of light,
My tenderness is burning like a pipe ...
Heavy snow is stealing my breath,
And I'm drowning into amber remnants.
You look at me and I escape. But I remember
You're a child of watercolors in December ...
* * *
Ребенок акварелей Декабря,
Дитя прикосновений цвета.
Среди зимы в плену календаря,
А у тебя в глазах – вкус лета …
Снежинки падают, чуть оброняя звук,
Сюжеты льда напоминают вечность.
Мой снежный Ангел и мой светлый Друг,
Моя несбыточная нежность…
Дыхание ворует сильный снег,
И я тону в остатках янтаря.
Твой взгляд – мой от себя побег,
Ребенок акварелей Декабря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310992
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012
А ти мене впізнаєш у туманах сірих?
Знайдеш мене у натовпах шаблонних масок?
А блиск моїх очей із-поміж тисяч інших
Відшукаєш? Я ж не із чарівних казок!
Звичайна я. Не королева, не царівна.
Наївна трохи і закохана у небо,
Прозоро-синє, неосяжне і чарівне.
Закохана у небо. І трішки навіть в тебе…
Хто я така? Спитай у сонячних світанків,
Ніжнопрохолодних, тихих, наче літо.
Спитай у крапельки роси, яка щоранку
Бринить на пелюстках бузку. Спитай у квітів!
Йди запитай в дощів осінніх, тонкосльозих,
Або в сніжинки, що замерзла на гілках.
Послухай, що тобі розкажуть літні грози,
Що вітер тихо прошепоче, наче птах.
Нехай вони тобі розкажуть, хто я. Мрія?
Забутий сон? Скажи вже, що ти там знайшов,
В моїх очах? Мовчиш? А я не червонію.
Невже ти ще не зрозумів, що я Любов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310889
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Я так спрагло дивлюся на небо, вікно обійнявши,
Я рахую зірки... Так банально рахую зірки!
Я на дні у нічній лиш надпитій засніженій чаші,
Що й до ранку не стане спустошена зовсім ніким...
Я вже п'яна, хмільна, наковталася чару нічного,
Я вже вкотре збиваюсь, рахуючи зорі старі!..
Я обманута знову: гадала, що близько, за рогом
Той, що перед дверима до неба трухлявий поріг.
Я сама покарала себе за дитячу наївність,
Я сиджу під замком, чи, точніше сказати, вікном...
Я вслухаюся в серце, що стукає в груди нерівно...
Може, також сумує за небом, як я, вже давно???
31 січня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310440
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Поверталися додому,
Говорили сотні слів,
І стікали вниз водою,
Залишками наших днів...
Та додому не вернутись,
Як назад вже не піти,
Можна тільки завмирати,
Або далі йти і йти...
Тож лети!
Вдаль лети...
Все хороше вмерло зранку,
В двадцять років, мов діди,
Серед попелу і криків
Жити зараз значить йти...
Дні повільно зітлівають,
І від цього не втекти,
Можна тільки не здаватись,
Жити зараз значить йти...
П-пів:
Жити значить йти!
Наче все це сон...
Жити значить йти!
Це все наш полон...
Розбігалися назавжди,
Наче роки - то віки,
Наче вічно ми живемо,
І не дасться це взнаки...
Всі роки!
Всі роки...
Нам назад нема дороги,
Крізь туман нам не пройти,
Ми включаєм дальні фари,
Жити зараз значить йти...
Тож невже весь шлях даремно
Замітали ми сліди?
А в долонях наше небо,
Жити зараз значить йти...
П-пів.
Сон...
той...
в унісон...
дон..дон..дон....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307703
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012
ВСІМ, З КИМ СПІЛКУЮСЬ ТУТ НА САЙТІ...
*************************************
МЕНЕ ЗАВЖДИ ЗАВОРОЖУЄ ГАРМОНІЯ
МІЖ ВІРШЕМ І МУЗИКОЮ!!!
ЦЕ ЯК МІСТОЧОК, АБО ЯК КОРОМИСЛО,
ЯКЕ ТРИМАЄ ПОВНЕ ПО ВІНЦЯ
ВІДЕРЦЕ МОГО СЕРЦЯ!
ЯК ПОЦІЛУНОК МЕЛОДІЇ І СЛІВ,
Я ТУТ ВИКЛАДАЮ НА САЙТІ
ДУШІ ЧУЖОЇ ПЕРЕСПІВ...
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ СИМФОНІЯ СВОЯ,
І КОЖЕН З НАС ОСПІВУЄ СВОЄ ЖИТТЯ...
* * *
Я ЛЮБЛЮ ВЕСНУ, БО НАРОДИЛАСЯ У ТРАВНІ!
А ОСІНЬ - ЦЕ МОЄ НИНІШНЄ ЖИТТЯ -
ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ…
* * *
ХОТІЛА Б ЗНОВУ ОСВЯТИТИСЬ
ОБРІЄМ ЙОГО ОМРІЯНИХ ДОЛОНЬ,
І ПЕРШИМ СНІГОМ ДОТОРКНУТИСЬ
ДО НІЖНО-СИВИХ СКРОНЬ…
НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА ТЕ,
ЩО КОХАННЯ - ЦЕ ПРЕКРАСНА ПРИСТРАСТЬ,
РАНО ЧИ ПІЗНО ВОНО СТИХАЄ, АБО ЗНИКАЄ...
І ТУТ ВАЖЛИВО СТВОРИТИ ТАКІ СТОСУНКИ,
ЩОБ БУЛО ВСЕ ОДНО ТЕПЛО І ЗАТИШНО ВДВОХ...
АЛЕ ЦЕ НЕ ЛЕГКЕ ЗАВДАННЯ...
* * *
РІЗДВО - ЦЕ СВЯТО СВІТЛОЇ ЛЮБОВІ,
ПОЧАТОК РАДІСНОГО, НОВОГО ЖИТТЯ!
НЕХАЙ ВІРШІ ЛЕТЯТЬ НА ВОЛЮ
І СЛАВЛЯТЬ НАШЕ СЬОГОДЕННЯ,
ВЕДУТЬ ЗА РУКУ В КРАЩЕ МАЙБУТТЯ!!!
* * *
СЬОГОДНІ У МОЛИТВІ, ВСІ
ЗВЕРТАЙМОСЯ ДО НЕБА,
ЩОБ БОГ ПОСЛАВ НАМ СНІГ,
ЙОГО УСІМ НАМ ТРЕБА…
ДУЖЕ ДОБРЕ, КОЛИ ЛЮДИ ЗА ВАС РАДІЮТЬ,
А НЕ ТІЛЬКИ ВІД ЗАЗДРОЩІВ МЛІЮТЬ.
Я ЗАВЖДИ РАДА НОВИМ ДРУЗЯМ ЩИРО -
БАЖАЮ ВАМ НАСНАГИ, ЗЛЕТУ, МИРУ!
****************************************
На-д-е-ж-да
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
(ЦІ СЛОВА, ЯКІ НАПИСАЛА НАДІЯ,
ДЛЯ МЕНЕ ЯК ДОРОГОВКАЗ)
* * *
СТИХИ КРАСИВЫЕ У НАДЕЖДЫ,
КОТОРЫЕ ЗВУЧАТ В УНИСОН
СТИХАМ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ...
ИНТЕРЕСНО ЧИТАТЬ ТЕКСТЫ
И СЛУШАТЬ ИСПОЛНЕНИЕ ПЕСЕН!
* * *
"IgorKo"
Солодкі звуки фортепіано -
І її серце сите й п‘яне.
Даруйте квіти не дорогі -
хай вони будуть польові.
Усмішка - це найголовніше!
Пишіть побільше позитивних віршів!!!
* * *
МЕТЕЛИК ЩАСТЯ ЦІЛУЄ КВТКУ,
КОХАННЯ СПРАВЖНЄ ВЕСНОЮ Й ВЛІТКУ!
* * *
ІГОРЕ, У ВАС НАДЗВИЧАЙНО ГАРНА
ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА!!!
Трава пожухла - минула тепла осінь,
Прийшла зима - холодна неба просінь...
Мережка спогадів мене зігріє -
Читаю ваші вірші і серце моє мліє…
* * *
"Марина Морская"
О. Шнуренко за Т. Гірич
Переспів з російської
Така витончена і ніжна,
Білим аркушем наворожена,
У ритмі вальсу запорошена
Печаль твоя білосніжна…
Загублена у муках творчості,
Снігами білими стривожена…
Пухнасту, замість самотності,
кладе на плечі шаль тобі...
* * *
Моїй мамі
Не вірю, що батьків немає –
Ця думка моє серце крає,
І хата рідна ночами сниться –
Калини кущ біля криниці,
А на порозі рідна ненька,
Усміхнена й така рідненька…
* * *
"SELENA"
В КАПРИЗНОМ СПЛЕТЕНИИ СЛОВ,
В ЛАБИРИНТАХ ЧУДЕСНЫХ ОБРАЗОВ,
Я ВИЖУ ТВОЮ ЛЮБОВЬ,
РАСПИСАННУЮ ПО НОТАМ…
* * *
Мы с тобой - всего лишь тени
В призрачном театре бытия.
Странная игра, но в изумлении
Стоя рукоплещем – ТЫ и Я.
А когда они уйдут со сцены,
В эхо превратятся голоса,
Кровь застынет в наших венах.
Занавес – окончена игра…
* * *
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЗАЛЕТІЛА,
ЯК ЛАСТІВКА НА ЛЕГКИХ КРИЛАХ,
ГІРЛЯНДАМИ ЧАРІВНИХ СЛІВ
ТИ НАС, СЕЛЕНО, ЗВЕСЕЛИЛА!
І МИ ВІДЧУЛИ ТВОЄ ЛІТО,
В ДУШІ ФІАЛКАМИ ЗІГРІТЕ!
СМАРАГДОВІ СЛОВА ПРОРОЧІ,
НЕНАЧЕ ВЕСНЯНИЙ ВІНОЧОК…
* * *
СЛОВА КОЛИШУТЬ ГАМИ - так мелодійно!
ВІТРАМИ РОЗНОСЯТЬ СОН - звучить в унісон.
РОСИ ВІЩІ - люблю я твої вірші.
СЛОВА ЯК СПОКІЙ - про це давно я мрію.
РЯСНИСТИЙ НОВИЙ ДЕНЬ - мене зігріє!
СМАКУЮ НЕОЛОГІЗМИ, АРХАЇЗМИ,
ЗАПИВАЮ П"ЯНКИМ ВИНОМ -
ПРИЄМНО ХМЕЛІЮ І ПОРИНАЮ
У ДИВНО-КАЗКОВИЙ СОН…
* * *
Краешком мысли проникаю в строчки,
Чувствую изморозь твоих слов.
Вместо запятых одни лишь точки -
в израненном сердце догорает любовь…
НО НЕЖНЫЙ ЗВУК ЛЮБВИ РОЖДАЕТ МАНТРА,
И РАСЦВЕТЕТ ЛЮБОВЬ НА ПОКРЫВАЛЕ ЗАВТРА!
* * *
ПЕРЕспівую вкотре - ТРЕПЕТНО,
ПЕРЕчитую спогади - БОЛІСНО,
ПЕРЕкличу ТЕБЕ - НЕЗРІВНЯНОЮ,
ПЕЕРЕплачу - Й ПІДУ В НІРВАНУ Я…
* * *
"oduvan4ik"
Гарно, обдаровано, чисто-сніжно,
пухнасто, легко, тендітно,
музично і феєрично звучать твої слова…
* * *
ТВОЇ ВІРШІ ЗВУЧАТЬ МИЛОЗВУЧНО,
ЕПІТЕТИ Й ОБРАЗИ ЗАВЖДИ ВЛУЧНІ,
ЧУДОВІ ОДИ ПАЛКОМУ КОХАННЮ -
ЗВУЧАТЬ ТАК ЩИРО СЛОВА ЗІЗНАННЯ!
* * *
ВІРШІ ЧИТАЮ, ЗАТАМУВАВШИ ПОДИХ,
ОТРИМУЮ РЕАЛЬНУ НАСОЛОДУ!
У ВІРШАХ КРІМ ЖАЛЮ - ДОСТАТНЬО КРИШТАЛЮ...
УСЕ ЛІКУЄ ЧАСОПЛИН - БІДА РОЗВІЄТЬСЯ, ЯК ДИМ,
ЗІЙДЕ НА ТЕБЕ БЛАГОДАТЬ НЕБЕСНА,
КОХАННЯ ЗНОВ В ДУШІ ВОСКРЕСНЕ!!!
* * *
Пересипати сни, пересіяти, перетліти
І ДАЛІ ЛЕТІТИ!
Кружляти, вальсувати, зірки торкати
І СОЛОДКО СПАТИ!
Зривати, долати, бути з життям на ТИ
І ДАЛІ У СНАХ ПЛИВТИ...
* * *
ЯКЩО БАГАТО ПРОТИРІЧ,
ТО МОЖЕ НЕ ВТІКАЙ?
КОХАННЯ ДУЖЕ ДИВНА РІЧ -
ЕМОЦІЙ ЧЕРЕЗ КРАЙ!
* * *
Білосіжні верби-пави
враз мене зачарували.
Висріблені довгі коси,
кришталеві змерзлі роси -
Гарну казку написала,
На душі світліше стало!!!
* * *
"Валькірія"
СИНОНІМИ Й АНТОНІМИ ЖИТТЯ,
ЛУНАЮТЬ ЧАСТО АФОРМИЗМИ...
ТАКЕ ВОНО НАШЕ ЖИТТЯ -
ТО ЗЛЕТИ, ТО ГЛОБАЛЬНІ КРИЗИ…
* * *
СЕНС НАШОГО ЖИТТЯ -
ЦЕ ВІРА В МАЙБУТТЯ
І РОЗДУМИ ПРО СЬОГОДЕННЯ -
А ЩЕ ВАЖЛИВЕ КАЯТТЯ
Й СЛОВА ЗІЗНАННЯ...
* * *
"Soul"
СЧАСТЛИВОЙ БУДЬ В ЖАРУ И СТУЖУ,
В ДЕНЬ ЯСНЫЙ И КОГДА ПОВСЮДУ ЛУЖИ!
СНЕЖИНКИ ТАЮТ НА ЩЕКАХ, А НЕ СЛЕЗИНКИ,
БУДЬ СЧАСТЛИВА ВСЕГДА, И БЕЗ СЛЕДА
В ГЛАЗАХ ТВОИХ ИСЧЕЗНЕТ СЛЕД ГРУСТИНКИ,
И ПУСТЬ НЕ СТАРЯТСЯ ТВОИ ГОДА!
* * *
ДОЖИВЕМО, ЯКЩО ЗАХОЧЕМО ЖИТИ!
СИЛИ ОРГАНІЗМУ ЩЕ НЕ ВИВЧЕНІ ДО КІНЦЯ...
БАЖАННЯ ЖИТИ НІЧИМ НЕ ЗАМІНИТИ -
ЦЕ КРАПЕЛЬНИЦЯ ВІД УСЬОГО - ГОЛОВНА!
* * *
"Патара Бачія"
ВИ ДИВОВИЖНА, НЕПОВТОРНА
РОЗУМНА, ЩИРА, НЕЗРІВНЯНА!
ЛІРИЧНО-ІРОНІЧНА, ОРИГІНАЛЬНА!
ХАЙ ВАШЕ ЖИТТЯ ЩАСТИТЬСЯ,
ХАЙ МРІЯ ВАША ЗДІЙСНИТЬСЯ!
ЗДОРОВ‘Я НА МНОГІЇ ЛІТА,
МАЙБУТНЄ ХАЙ БУДЕ ПРИВІТНИМ!
* * *
"АнГеЛіНа"
ТИ ЯНГОЛ, ЩО СПУСТИВСЯ З НЕБА,
ДЛЯ ТЕБЕ МИ, НЕМОВ СІМ’Я!
ВЕЛИКОДУШНЕ СЕРЦЕ, ДУША ЧИСТА
ТАЛАНОВИТА, НЕЗРІВНЯНА ПОЕЗІЯ ТВОЯ!!!
* * *
В ТЕБЕ, АНГЕЛІНОЧКО, ЗРІЛІ І ПРАВИЛЬНІ
ДУМКИ СФОРМОВАНОЇ ЮНОЇ ОСОБИСТОСТІ!
САМЕ ТАКІ, ЯК ТИ, ЯНГОЛЯТКО - СВІТЛЕ
МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!
ЦЕ НЕ ПРОСТО СЛОВА ЗІЗНАННЯ -
А ГЛИБОКІ МОЇ ПЕРЕКОНАННЯ!
ЗАВЖДИ, КОЛИ ЧИТАЮ ТВОЇ ВІРШІ,
ПЕРЕД ОЧИМА ЩИРА УКРАЇНОЧКА
У ВІНОЧКУ І ВИШИВАНЦІ...
ТИ НАША ЗІРОЧКА -
ВІД НАС ТОБІ П"ЯТІРОЧКА!
* * *
"insolito"
У ТЕБЕ ДИВОВИЖНА ПАМ‘ЯТЬ,
КОЛИ ТИ ПИШЕШ ПРО КОХАННЯ!
ТАКА ЖАГУЧА ПРИСТРАСТЬ!
ЗАШКАЛЯЮТЬ РЕАЛЬНІ ПОЧУТТЯ,
БО ЦЕ МИТТЄВОСТІ ТВОГО ЖИТТЯ!
* * *
СЬОГОДНІ ПОДАРУЮ ГАРНІ КВІТИ -
ТАК ХОЧУ ДУШУ ТВОЮ ЗІГРІТИ!
ХАЙ БУДЕ БІЛЬШЕ КВІТКОВИХ ВІРШІВ,
ЖИТТЯ ХАЙ СТАНЕ ВЕСЕЛІШЕ!
* * *
"Світанок"
ДИВОВИЖНИЙ У ВАС ПСЕВДОНІМ!
ДЛЯ МЕНЕ ЗАВЖДИ СВІТАНОК -
НЕ ПРОСТО СОНЯЧНИЙ РАНОК,
ЦЕ ВСЬОГО СВІТЛОГО ПОЧАТОК,
НАРОДЖЕННЯ ТАКОГО ЧИСТОГО,
ІСКРИСТО-СВІТЛОГО, П‘ЯНКОГО...
СУМУЄМ МИ, КОЛИ КОХАННЯ МАЛО,
КОЛИ КОХАННЯ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ,
ДУША ЯК ВОГНИЩЕ ЗГАСАЄ...
ДЛЯ МЕНЕ ДІЙСНО, ЯК СВІТАНОК,
ІСКРЯТЬСЯ СОНЕЧКОМ ТВОЇ СЛОВА.
ДУША ВІД ЩАСТЯ ЗАСПІВАЛА
ВІД ТВОГО СВІТЛОГО ВІРША!
* * *
Тетяна Луківська
ЛЮБЛЮ Я ВАШЕ ВІРШУВАННЯ,
ЦІНУЮ ІДЕАЛЬНЕ РИМУВАННЯ.
ВІРШІ ЗВУЧАТЬ, НЕНАЧЕ ГАМИ,
ЗАВЖДИ ТАК МЕЛОДІЙНО Й ГАРНО!
* * *
"Romantic lady"
Чудові образи, слова виблискують сліпучо-ніжно,
оптимістий настрій, вірші звучать як пісня…
* * *
"Графиня"
КОЛИ ПОВІТРЯ ДИХАЄ КОХАННЯМ,
ТАКИМ СОЛОДКО-ЩЕМНИМ ПОЧУТЯМ,
ТИ ЩЕ НЕ ЗНАЄШ - ЩО, КОЛИ І В КОГО..
ХАЙ СПРАВДИТЬСЯ ТВОЄ ПЕРЕДЧУТТЯ!!!
* * *
Юлія Фінковська
Багата кольором поезія твоя,
Звучать натхненно росяні слова,
промінням сонця зігрівають читача,
і кришталевим блиском западають в душу!
Твоя любов до музики барвиста,
ніжна, глибока, емоційна і чиста!
* * *
Akiliana
ТВОЇ ВІРШІ ЩИРІ, ПРАВДИВІ, ВІДВЕРТІ!!!
ВИСОКОХУДОЖНІ, ФІЛОСОФСЬКІ, ПСИХОЛОГІЧНІ!
НЕ питай, чому в неї заплакані очі,
Чому серце так тужить дівоче -
Бо в очах його НЕБО лишилось,
І кохання кудись поділось...
Стань над світом і веселково
Усміхнись поетичним словом!
* * *
СоНеЧкО
Дуже гарна лірика,
слова проникають в душу,
в кожному слові мінорність,
але є промінчик надії,
що настане сніжна пора,
і СОНЕЧКО знову
буде переливатися
золотими промінчиками
на білосніжному покривалі землі...
* * *
Валя Савелюк
Якби навіть не було посилання на рубрику,
все рівно всі вірші твої, ВАЛЮ, сприймаються,
як філософські роздуми про чисте і глибоке почуття,
про високі стосунки, про духовні потреби людини,
яка переоцінила земні цінності, осмислила суть життя,
відкинула всякий другорядний непотріб і бачить,
що є головне, і що є цінне; що людину звеличує,
а що принижує; що дає реальну найвищу насолоду...
Є багато ще запитань, на які треба шукати відповіді;
є багато ще справ, які ми не доробили,
тому треба продовжувати жити, любити і творити...
ТВОРЧОЇ НАСНАГИ ТОБІ, ВАЛЮ!!!
РАДУЙ НАС СВОЇМИ ЗМІСТОВНИМИ, ПРОФЕСІЙНИМИ
І ТАЛАНОВИТИМИ ВІРШАМИ!!!
Хай пребуде Вселюблячий Бог з усіма нами!
Хай життя не остудить в серці вогонь!
І ніколи життя льодяними вустами
не остудить палку і щиру,
твою світлу й духовну ЛЮБОВ!
**********************************
P. S. Я НАМАГАЮСЬ ЗРОЗУМІТИ ПОЕТІВ,
ЯКІ ПИШУТЬ ЗАНАДТО СУМНІ
І БЕЗНАДІЙНІ ВІРШІ, АЛЕ ЦЕ НЕЛЕГКО…
Я ВСЕ ЖИТТЯ НА САМОТІ,
АЛЕ САМОТНЬОЮ СЕБЕ НЕ ПОЧУВАЮ!
Я ТАКОЖ ВТРАЧАЛА РІДНИХ,
КОХАНИХ І БЛИЗЬКИХ -
БЕЗ ЦЬОГО ЖИТТЯ НЕ БУВАЄ…
Я НЕ ВІРЮ, ЩО Є ТІЛЬКИ ОДНА
ПОЛОВИНКА У БІЛОМУ СВІТІ -
БО СВІТ ТАКИЙ ПОЛІГАМНИЙ…
ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВІД ЛЮДИНИ,
ВІД ЇЇ БАЖАННЯ ЖИТИ, МРІЯТИ,
ЛЮБИТИ Й ТВОРИТИ!!
НЕ ЗАМИКАЙТЕСЯ В СОБІ,
ВІДКРИЙТЕ ЛЮДЯМ СВОЄ СЕРЦЕ
І ВАМ НЕ БУДЕ САМОТНЬО
ПОПРИ ВСІ НЕГАРАЗДИ...
БАЖАЮ ВАМ ЩАСТЯ,
КОХАННЯ, ЗДОРОВ‘Я І РАДОСТІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306138
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012
а я просто
хочу его
видеть
слышать его
хрипловатый
голос
не в скайпе
и не
в телефоне
а рядом -
в своем доме
который без него
так пуст
но он не может
себе этого
позволить
считает
что я для него
роскошь
и он меня не достоин
заражая меня
хронической
неизлечимой
болью
он беспощадно
выносит мне
приговоры
и тут же
их исполняет
не зная
что значит
жалость
а может быть
наоборот
слишком уж
хорошо
зная...
его откровения
не даются
мне даром
они оставляют
на моем сердце
шрам за шрамом
а мне ведь так мало надо
просто быть рядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305173
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Священний вогонь із небес та й між люди
Палаючим даром, мов ґнотик єства,
Що єнання подихом і поцілунком
Є акт передачі клаптей тепла;
То жар Прометея з високих Олімпів
Та множиться вірно по душах в низи,
По факелах віри і поглядах дяки
Народжує дим, як наслідник грози;
Безцінниим дарунком від серця у інше
Ніким не помічений вчинок злиття
На мить воєдино, навіки у кармі,
Залишений клаптик чужого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305021
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Любов, брехня, усе аплодисменти,
Закочується відсіч майбуття,
Сидять у тюрмах гучно дисиденти,
А правди як не було, так й нема.
Життя іде платівкою по колу,
Зажованості тут немає меж,
А так хотілось спробувати волі,
Проте по нас проїхався кортеж.
Життя іде - потрібно вперто встати
І випростати спини накінець!
Та годі вже на долю нарікати -
Старання ворога зведімо нанівець!
04.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304128
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Під серпантином хмільного дощу
І попід рваним сірим шовком неба
Я всі свої печалі залишу,
Бо в новий рік жалів мені не треба...
Під бій курантів, буйний феєрверк
Мене й майбутній рік щомить зближає...
А я старому дякую за все,
Лиш за печалі тихо докоряю...
30 грудня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303434
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Вітер
(хлопцям –
вітрам присвячується)
Знічев’я пестив коси
Вітер вербі,
Цілував срібні роси
Шептав: «Все - тобі».
Серцем летіла,
Де його душа
Радісно шелестіла
Незнала, що чужа.
Що він її не любить,
Досхочу грається,
Знічев’я голубить
поза очі насміхається.
Вітру ж нема.
Верба сумує журливо
Лишилась одна -
Нічого не мило
Листячко облетіло,
Зів’яла врода
Потьмяніло біле тіло
Ох, пішла краса в воду
А вітер все літає
Долами, лісами,
Дівиць – красунь спокушає,
Кидає з сльозами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242630
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 31.12.2011
Метелики, які летять на світло –
Це вогники твоїх маленьких мрій…
Хотіла би, щоб серце твоє квітло,
Як човен що не стане на прибій.
Той шурхіт крил змінив мене раптово,
Залишив тишу що була в Тобі
І світлий дотик музики, і слово
Переплелись навіки у журбі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298562
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 26.12.2011
-Ты такая красивая! Кто Ты? Откуда взялась?
-Я - Фея...
-Добрая? Впрочем, ясно и так... Глаза, полные Света...
-Я в твоих снах.
-Я чувствую запах лета...
-Да, милый. Это пахнет солнце, отражаясь в водах реки. Цветы на том берегу, камни горячие и пески...
-Я давно забыл, как это...
-Почему? Не вижу причин.
-Ты мне снишься?
-Да. Но ты не один в этот миг сна!
-Присядь рядом. Не уходи - молю!
-До утра еще час. Не уйду. И на яву - вспомнишь!
-Дай коснуться твоей руки... Теплая и живая... Посланница Рая?
-Нет. Я только Свет. Но о главном - я исполняю желания.
-Все?
-Нет. Только самые сокровенные.
-У меня их больше нет. Ты ведь рядом!
-Так что же, выходит, я зря пришла? И Сила моя не нужна людям? Не хочешь быть счастливым?
-Это не в Твоей власти. Хотя - я уже счастлив!
-Но этого мало! Чего ты хочешь?
-Как все... Любимую рядом, дом и детей.
-Так немного? Ты не жаден.
-Зачем мне больше? Быть,как все... Жить,как все... Забыть о боли... Босыми ногами бежать по росе - с Тобою... Можешь?
-Буду стараться.
-Ничего не происходит...
-Дождись Завтра.
-Я не хочу просыпаться! Только останься!
-Все исполнится. Верь!
Не скрипнула дверь - с Ее уходом... Словно и не было... Он утром проснулся - и вспомнил всё.Всё сбылось... Счастье, дарованное Феей - просто Здоровье и Любовь. Надо лишь верить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302066
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Один дзвінок. І ти вже інший.
І ти вже втрачений для всіх.
Тобі хотілося все більше,
Тих почуттів і перший сніг.
Один дзвінок. І всі зітхання.
Глибокі, що не мають меж.
Це відчай, сум, та не страждання,
Хоча воно напевно теж.
Один дзвінок - усе й нічого.
Я не існую. Чому так?
Шукати ліки? Та від чого?
Маскую біль - поганий знак.
Один дзвінок. І ти не віриш.
Наївність б"є вже через край.
Твої думки не перевіриш.
Набридло слово "Зачекай".
Один дзвінок. Чого чекати?
Ти втрат не витримаєш знов!
Чому тобі кортить тримати,
Того, хто лише труїть кров.
Ну звісно! Ти будеш страждати.
Тобі ж подобається це...
Віршами тонко натякати,
Бо правду не сказать в лице.
І вийшли вже гарячі сльози.
Вони мов залишок надій,
Та замерзають на морозі...
І десь зникають з твоїх вій.
Нехай зникають. Буде краще.
Ти не пускай їх у свій світ.
Вони тягар, із ними важче.
Вони є наслідком всіх бід.
Такі безпомічні і бідні...
Вагаємось зробити крок.
Від тих, хто були нам як рідні,
Ми все чекаємо дзвінок.
А щастя все ж було так близько,
Ховало нас від бід та мук.
В долонях наших стало слизько,
І щастя вислизнуло з рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301242
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
а нема ні музики, ні поезії, все змінилося, дівчинко, все пропало
плакати марно, більше скажу тобі - плакати мало!
все загубилося, зникло, розсипалось... чи ж було?
де оті сили щоб бути і рватися всім на зло?...
як і в минулому: сльози, навушники, Вакарчук...
дівчинко, я не лукавлю, не скиглю і не гірчу,
градом хай сипляться іскри в очах, салюти:
те, що на небі скріплене - не роз"єднають люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300449
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
По битому склу босоніж.
В спину -ніж.
Біль і страх.
У очах.
Все так просто. Урок.
Від життя.
Перший крок,
другий крок.
І у вічність лечу.
Не мовчу.
Кричу...
Боюся людей.життя.
Це так.
Тільки страх.
І відчуження.
В Твоїх очах.
В моїх очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241282
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.12.2011
Цим теплим вітром із Стокгольму,
Цим жовтим маревом вогнів,
Поміж цеглинами бруківок
Я залишитися б волів;
Безмежністю блискучих рейок,
Та непохитністю камінь
У собі вперто набирати
Колодязь весь чужих видінь;
Звиванням нот акордеону,
Як і солодкий звабний дим,
Повільно й довго видихати,
І відлітати разом з ним;
Кружлянням кавової пінки
Навколо долей і сердець,
Та зграєю літати ѓорлиць,
Вдивлятись в небо, у Стрілець;
А потім снігом опадати,
Ставати валом парасоль,
Той зупиняючи вмить спокій,
Лишати площі ноту "соль";
Та ще самотністю монети,
Де досі грав акордеон,
Неспішно волі привикати,
І поринати в довгий сон.
07.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298842
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Світанок. Пахощі ванілі.
Морозне сонце за вікном
гаптує промені несмілі –
здається все чарівним сном...
Як пахне кава! – прокидаюсь:
вітаю день – чудовий день!
Йому я щиро посміхаюсь,
співаю Стінгових пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298124
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Господь подарував тобі свої фарби,
Навіщо тоді ти тікаєш від себе,
Навіщо тобі ті хореї і ямби,-
Якщо без них ти бачиш небо?!!!
яКЩо без них ти бачиш світло,
Якщо без них ти відчуваєш вись,
Обіймаєш долонями сонце привітне,-
І НЕ боїшся знову впасти вниз!
Якщо ти вже на вершині,
Не озирайся-вперед іди!,
А сумніви... вони слабкі і швидкоплинні,-
Якщо ти бачиш зірку власної мети!
02.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298226
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Ущент засохлими сльозами,
Та т́ерпким браком мудрих слів
Мене просочує ледь спів -
Ось так вмирає пізня осінь,
Як ватністю вушних тампонів,
Між нот блукає тишина,
І порятунком смак вина,
Теплом від льодяних законів,
І помарнілого вже листя,
Що не дождавшись полягло,
Та впалим тілом вкрило місто,
Хоч обіцялось їм тепло
Та тепла ковдра, наче тісто,
Надії ж вітром рознесло..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297509
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Вони вдвох жваво пензлювали прямісінько через яскраво освітлену і обпалену сонцем площу, як через безмежну пустелю, провіяну вітрами і просіяну ситами десятків джинів, які тримали її за кінці. Вони неосяжно раділи цьому дню і цій миті, самі не розуміючи причини, але радість їхня була протяжна і швидка. Вони неначе шалено кудись спішили. Неначе від спізнення щось залежало, і залежало глобально і безповоротно. їх ніс через рівнину пронизливий вітер, а чи й не один, а багато різних, багато незгуртованих і грубих вітрів, що на кшталт диких байкерів несли за собою груз всіх тих хмар пилюки та планів, які неодмінно втратили свою важливість та розлетілись жалюгідними кущами перекотиполя. А у вухах весело дзвеніли гітари дивних і підступних дядьків, що мали сміливість назвати себе "Rolling Stones". І під цю незрозумілу музику вони жадібно всотували в себе кожен квант жагучого світла, роблячи це все на ходу, зі страхом зупинятись та озиратись.
Він гордо тримав хвіст трубою, адже ніяк не міг виглядати слабким в очах своє малої. Він всім своїм виглядом намагався показати, що при потребі здатен миттєво випустити кігті, які безсумнівно у нього грізні й бездоганно наточені. Йому здавалося, що він жахливо переконливий і відкрито гордився цим. Він вів цей танець. Він любив танго.
Вона ні на крок не відставала від нього, твердо визначаючи шлях. Він не знав куди вони прямують, але повинен був думати, що обирає напрямок. А те, що буде вкінці мало бути сюпризом. Тому вона покірно трималася за його руку і час-від-часу терлася об нього стегнами. Вона знала, що це його заводить. А ще його заводив цей темп, з яким вони кудись ледь не бігли. Вона красиво попадала в кроки, однак тільки чекала моменту, щоб перейти на вальс. Або на білий танець.
- Гарячий мій Киць, - шепотіла вона,
проводячи по ньому рукою і він ввесь від цього аж пружинився, відчуваючи наче по венах розливається гарячий глінтвейн, та, на диво, це чудово смакувало й при такій сонячній погоді. Він хотів щось відповісти, але слів було забагато для цього, тим більше красномовність не личила молодому леву. Він просто вдивлявся крізь шелестке повітря вперед, шукаючи очима далекий край площі, який виднів ген за горизонтом і водночас он тут, прямо під носом. Наче ось він є, а ось його вже й немає, залишений далеко позаду, забутий, закинутий і пройдений. Але музика ще не повинна закінчуватись і, хоч кожен з них хотів танцювати свої такти, їх обох тягнув за собою настирний рок-н-ролл. Однак рок-н-роллу ще ніхто не опирався.
Вона добре відчувала, як горять вежі над ними і як гудять люди в проводах. Вона завжди їх боялась, місто не було її стихією, вона була окутана легким й нарочисто літнім платтям, але поруч з ним цей страх притуплювався, адже тут все було його домом. Це все було його, до найменших деталей, неначе раптом стало зрозуміло кому належить ввесь цей світ, куди занесло не так давно життя. І цей хтось їй явно подобався, бо був незрозуміло теплим, навіть гарячим місцями. Вони щойно знайомі, але грітись поруч було приємно, ні в яке порівняння з меланхолійною прохолодою її квартири, де завжди лунав стійкий марш.
Він вдоволено посміхався. Його тішила та кольорова пляма від випадкового променя в верхньому правому кутку, блік над їхніми головами, котрий аж ніяк не міг їх затулити чи розділити, але служив просто прекрасним свідком їхнього безупинного щастя. Він чудово передавав ту його райдужну впевненість, й точно так само виходив за рамки дозволеного, рвучись кудись догори в небо, хоч і не вміючи вийти за встановлені рамки. Такий собі джазовий клаптик, неочікуваний, але цілком доречний.. Він тримав свою знахідку за руку. Поки що він не бажав її відпускати. Він вірив, що це тільки його привілей.
... І тоді фотограф відвів об'єктив. Вийшла красива фотографія, з безмірною площею і двійкою палаючих у сонці кущиків перекотиполя. Гарна пара. Але тільки одна фотографія. Він перегорнув її і став роздивлятись наступну. Наступне життя. В магнітолі почала грати інша пісня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295710
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
І знову чую кроки...кроки...кроки...
Вони відлунюють у тиші з болем,
Немов загублені тобою роки,
Несуться тихим перекотиполем.
Вони крізь морок дихають минулим,
Гортають днів прожиті сторінки...
І знову кроки спокій сколихнули,
Торкнули душу спогадом гірким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294221
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Як проміння з високості -
Твої коси, твої коси...
Огортаючі, казкові,
Шовковисті, пречудові...
Намиловані, кохані...
І спокійні, як в нірвані,
І розвіяні на вітрі,
Наче самби палкі ритми...
Наче танці де латино,
Моє серце полонили...
Наче подих високості...
Я закоханий в волосся,
Що підносить над Землею...
Ні, не дівчини, а феї!
Незабутня, бездоганна...
І усмішка зчарувальна...
І волоссячко привітне...
У безхмар'ї неба-світла,
Під дощем і словом грому
Хочу викупатись в ньому!
Сонця препогідне сяйво...
Наче із картини мальва,
Чи ромашка миловидна,
Лілія, що неба гідна!
Королева.
Справжня панна...
Ти - це пристрасна троянда!
Прохолода - свіжі роси -
Це твоє полон-волосся...
Погляд милий обеззброїв:
Я - заручник пред тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293139
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Ми проходили через кристалічно чисті провулки. Проходили повільно і без церемоній, так, щоб ніхто не звернув на нас зайвої уваги. Увага - це, звісно, приємно, але тільки у загальнопоширеній формі гротескного захвату, або ж ненав'язливого взаємосолідарного примирення. Нам, в основному, підходив другий варіант, тому ми нікуди не спішили, ми просто прямували з провулка в провулок, зупиняючись біля смітників, аби викинути чергову бутилку/серветку/пакетик/обгортку/совість/соплі/нав'язливі спогади, а чи іншу річ, що ставала непридатною для вжитку і обтяжувала нашу прогулку по цьому морозному вечірньому місту від одного поодинокого острівка блідо-золотистого світла ліхтаря до наступного, і так до того моменту, доки нам би вщент не обридло, або повіки не стали вже надто важкими, замерзлими і оп'янілими, щоби продовжувати цю сонну процесію й нам би довелося вертати додому. Однак до того було ще доволі далеко, тому ми старанно намагалися ступати в одну ногу та не залишати обрубаних слідів..
Давно вже хотілося снігу, підсвідомість вже змирилась і остаточно приготувалась до викладання мокрих шкарпеток на батарею, центнерів гарячого чаю з лимоном та гіпнотизуючих реклам "Кока-Коли" по ТВ, однак погода була впевнена, що для цього ще рано й тому доводилося задовільнятися тою незрозумілою мжичкою та густим вечірнім туманом, хоча, в принципі, нам цілком вистачало і цього. Ми просто були романтиками, нам прагнулось чогось нового і цікавого. Нас мучила спрага..
Зверху над нами горіло променями сотень вогнів небо вічного мегаполісу, однак ми його не бачили, для нас воно було тільки темним і мокрим. А все тому, що небо нас не помічало. І то, думається, було й на краще, бо ми залишалися в тіні, нам здавалося, ніби ми тут одні й неповторні (ну або принаймні нас таких вельми мало, як на космічну масштабність Всесвіту), нас наповнював відносний спокій і затишок від цієї обмеженості нашого кругозору; адже ж така природа людей:чим меншим є їх особистий простір - тим вони в ньому краще почуваються, впевнені у приватності та недоторканості свого обжитого клаптика реальності. Саме через це волога на губах і хриплуваті голоси були до неможливості інтимними та рідними..
Ми були задовго до того зв'язані. Нас міцно стягували нерозривні тенета мобільних зв'язків та бездротових комунікацій, жахало усвідомлення, що ця прогулянка не перша і не остання, що всі наші почуття давно оцифровані й запущені по циклу, і все вже було, і все ще буде. А хотілося надіятись, що та вода, котра спроможна втамувати спільну для нас спрагу не оцифрована ще теж, що десь за рогом є стара, однак досі робоча помпа, й саме з неї ми нап'ємся, обпікши горлянки та серця, заробивши протяжну застуду, якщо не запалення..
Кожен наступний провулок був темним, підозрілим й цим притягучим для нас. На котрійсь хвилині того вечора настала потреба в ліхтарі і я не став зволікати, мені не було шкода світла. Точніше, я не був жлобом. Я відверто ділився своїм світлом, доки воно було у мене, така вже моя вдача. Звичайно було усвідомлення, що світло з часом закінчиться, та це буде потім, не зараз, не вже. А все, що не вписується в межі одного провулку - не важливе. Важливими були ми і було світло. І краплі, що моросили з невідомості, і ліхтарі, і потріскана шкіра.. і повільне дихання.. і звислі шарфики.. і тепло наших пальт.. і наша дорога.. і що було потім..
Хоча ні, воно вже не важливе, воно було потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292226
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
І ті що падали
І ті, що йшли,
Невпинно проходили через райські сади,
І ті, що втратили,
І ті, що віднайшли,
Їх листям осипані для рівної ходи,
І ті, що були сильними,
І ті, що не були,
Всього лише крутилися між гіллям золотим,
І ті, що вкрали все,
І ті, що здобули,
На них лише дивилися поглядом значним..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291373
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
А він ніколи і не знав хто така мама
Й солодких снів ніхто не побажа
Він відчував себе непотребом, і до нестями
Хотів втекти… Ці вулички і цей вокзал.
Ніхто не бачив як він посміхався
І щирості не відчував в людських словах
Усі лиш знали, щоб тикнути в нього пальцем
А він (хоч й молодий) старавсь, тримавсь.
І завжди як же хтось проходив мимо
Він відчував зневагу в їх очах
Для них він був немов і не людина
І люди ці, породжували страх.
Але він зміг утриматись, встоявши
На цих крихких недоліках своїх
Він з гордістю ходив і лиш всміхався…
О, ні! Не людям, що викликали сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288794
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Зелений чай,
як просвіток джерельний,
Вдає цю свіжість,
Вдає цю ніжність,
Дає тепло!
Як небокрай,
всуціль увесь пастельний,
Розтікся Сонцем
Ввесь аполонцем
Кричить Алло!
Землі привіт.
Ефірів кружка повна,
Хоч до світанку
Ще далеко,
Життів зо сто!...
Такий є світ.
Така вода жертовна.
Без перестанку,
І без останку,
Як молоко..
Зелений чай,
що з ним не є сумісний,
Та по чаїнках,
Мілких стежинках
Тече крізь час;
А всьому край,
шепоче майже прісний,
Бо холодніше,
Все мілкіше,
І слід погас.
Не стало пари.
Тож зараз де та кришталевість?!
І де прозорість,
Де просторість?
Лише криві!
Пустої тари;
Лише одна місцевість.
І чи намарно,
Так було гарно?
Ех, C,est la vie.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287699
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
«Родители-дети»,
или «Конфузы терминологий»
«Мам, а мне принтер - понравился...»
Папа, из спальни: «Ну хватит!...
Я, этих спринтеров ста́йерстых
Скоро бревном «от-уха́тю»...»
Дочка: «ну, папа...»
- «Что папа?
Мало тебе ухажёров???
Скоро, к балкону – и трапы,
Лестницы, трассы - проложат...
Дочка: «Да папа!..»
- «Терпи!
Рано – во взрослую жизнь!
Я тебе - принтер купил? -
Вот и молчи! И учись!..»
20.10.11 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287379
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Осінній дощ на листі розмиває
Не висохлі іще чорнила мрій,
І місяць жовті сни свої ховає
У хмар гіркотних загустілий рій.
Старезна ніч, самотня і похмура,
В плащі сирому по землі бреде,
І між людьми будує грізні мури,
Сама-бо не утішиться ніде…
Замерзлі квіти спогадів і втрати
Жбурляє в душі кам`яна пора.
І біль в долоні плеще так завзято…
Кричить: «Твоя скінчилась гра!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286623
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Розкажу казку про кота Мурлику
Тварину боягузливу і дику
Який невдач та бід в житті не знав
Аж поки вже сивіти не почав...
Мурлика був красивим та пухнастим
І кожен день здавався йому ясним
Веселе сонечко,смачний обід і квіти
Любов хазяйки---нікуди подіти!!!
Здоровий сон і ранок без зарядки
Коту здавалося- все завжди в порядку
Не їв мишей і шинку-жирну,свіжу
Він не сприймав настільки калорійну їжу
Роки минали,кіт ставав все більшим
Нестерпнішим,гарнішим та наглішим
Добра й любові в ньому було мало
Короче,зіпсувався бідний кіт...помалу
Всіх статків вічно не хватало,не хотів радіти
Роки ішли...Мурлика став старіти...
Почав сивіти,зіпсувались зір та слух
І навіть їжу не сприймав уже на нюх
Розвинувся склероз і звичним стало-забувати
Накопали Мурлику вдома і прогнали з хати
Бідненький котик розгубився.Що ж робити?
А він хотів ще трішки на Землі пожити...
Пішов у гай ,поплакав,глянув на смерічку
Посунувся на березі й упав в бурхливу річку
Вхопився за брусок,щоб не втонути і зумлів
Під вечір він кудись приплив,на бережок зійти зумів
Пішов оглянути те місто,за одно й просох
Бо якби не висох...то точно би здох
А в місті боло все так гарно й красиво
Не бачив ніколи такого,вважав-це все диво
На щастя тоді панувало ще літо
Іда завжди була,дерева всі вдіто
Коту стало весело!Можна так жити!
Прийшла жовта осінь...почало дощити
Мурлика без дому не жив вже давно
Він сам таке бачив хіба що в кіно
А ще й кіт домашній,не вміє і вмитись
Прийшлось йому заново всього навчитись
Хоч було важкенько,як не крути
Били Мурлику тамтешні коти...
Минули роки,місяці та години
Не гаяв котяра тепер ні хвилини
Став сміливішим,добував їжу
Хоч не завжди якусь добру та свіжу...
Згодом владнав всі промлеми великі
Знайшлася й хазяйка і вже не був дикий
І потім до нього помалу дійшло...
Що лиш він змінився,погане-пішло!!!
Мораль тут проста але трішки повчальна
Мінятись на краще потрібно негайно!!!
Бо гордість та хамство ще й вічна лінивість
Не дуже то й кличуть життя свого милість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226884
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 15.10.2011
Мабуть, найгірше бути безхребетним,
І гнутися туди, куди нагнуть,
І грати роль в абсурдному сюжеті,
Впустивши в душу мілину і муть;
Розносити усім і подавати
Нудного підлабузництва вино,
Що замовляють – так оте й співати,
Спустити гідність на гниюче дно.
Мабуть, найгірше втяти вільні крила,
За харч і пійло зрадити себе,
Не бачити, як шлях ганьба покрила,
І він у прірву небуття веде…
Найгірше йти покірно, наче вівці,
Нести у жертву ідолу козла,
І долями йому встеляти східці
На трон фальшивий, на вершину зла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
В електриці м'ятній стрункого повітря,
Між крапель дощу, що ось тільки почався,
Злим громом роздавшись, неначе би вістрям
Сотень мечів та у землю угнався!
Тоді, як навколо все стало вертепом,
І актом народження нових калюжок,
Тоді, як окутавшись хіттю і степом,
Рве вітер цей день на тисячі смужок!
Струмками стікаючи світом додолу,
Кожною краплею стікши і вмерши,
Та разом із листям злетівши по колу,
Скинув всі шати, і знову, як вперше!
Між ниток тканини важкою водою
Міцно і ніжно людину онявши,
Щоб потім, колись, відлетіти імлою,
Віддавши всю сутність, тепло лиш забравши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285240
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Я вірую. Так, о я вірую
В трепетний подих світанкових плес!
Я вірую зараз у невідворотність,
Чи швидше невмовність ще сонних небес.
Я вірую. Ще вірую в себе.
І сил же яких ця віра несе,
І як я щасливий в свідомості зримій,
Що віра жива ще і долі тече.
Та хай би і долі, то що ж?
Зате цей струмок заливає рівнини,
Виснажує скелі, дамби ламає,
Із міст споконвічних змиває години,
І в течії з ним, так, я вірую!
В чаруючу зелень нетоптаних трав.
У вітер ранковий осінньої длані
Та в святість предивну наземних оправ;
У що ще? У Сонце.
В сліпучого й дикого ідола світла,
Що сипле надію
Й мені додає ще хоч трохи тепла;
Я твердо ще вірую в листя,
У впале й не зовсім з осінніх дерев,
Що в танці кружляє настільки шалено,
Мов знає про смерть та витівки дев;
Я вірую в попіл.
А також в безмежний й нескорений дим,
Який так повільно і граціозно
Злітає в нірвану, в мій сон, та есенцію зим!
Та в Валгаллу, в Едем,
Та у сорок воріт, їх сфер між ефіру,
Сорок радостей світу,
В їх золото інків, їх музику лір...
Бо то все є віра. То все є блюз.
То все є те, в чім я нині тону.
Бо нині я вірую, і це головне,
Та молюся світу, щоб вірив до скону!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283458
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Сором'язливо клавіші торкаю -
Тремтить, немов п'яніючи, рука...
Мене напоїть Ніч солодким чаєм -
Вона ж не любить кави, що терпка,
А свіжий сік, чи фреш (так зараз модно)
Барвистий надто для нічних принад!..
Дивлюсь на зорі - всі такі холодні,
А місяць, як цукровий мармелад...
Звабливе танго - звуки в безкінечність,
Мене запросить Ніч у танець свій...
Чиїсь слова, про "Думать недоречно!"
Підкинули до мене сотні мрій.
Зі мною Ніч - красуня, наче з Раю,
Тендітна постать, чорна шаль легка...
Сором'язливо клавіші торкаю -
Тремтить, немов п'яніючи, рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282623
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
На різних мовах
- На подвір`ї у бабусі
Різне птаство - кури, гуси,
Ніс в калюжі качка мочить,
Всі по-своєму лопочуть.
- Як зерно старенька сіє,-
Всі бабусю розуміють!
Про подруг
- Розкажи, Катрусе, дочко,
З ким ти граєш у садочку?
Є товаришка найщира,
Хто це - Люба, Оля, Іра?
Посміхнулась хитро Катя:
- Маю подруг я багато,
Та гуртуємось для ігор
Я, Данилко, Петрик, Ігор!
Сватання
- Тітко Надю, не відстану,-
За мене віддайте Ганну!
- Та тобі ж п`ять років, легінь,
Рано ще про наречену!..
- Ганя б їжу готувала,
Шила, прала, прасувала.
Я ж, як тато, на дивані...-
Так доводив тітці Ваня.
Мрії
- Хочу я всі букви знати,
Щоб книжки перечитати.
- Я б хотіла фарби мати,
Щоби квіти малювати.
- Я б хотів війсковим стати,
Щоб Оленку захищати.
Я запитую тихенько:
- Чи не я ота Оленка?
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250200
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 22.09.2011
Самотнім співом серед тиші,
Єдиним світлом в темноті,
Який тягар під дим кадила
Стовпом стояти сироті!
Бо ж вміння здутим дирижаблем,
А вже талан, як сплила пара,
Коли один в своєму роді
Шукаєш правду в хитрих чарах,
Яка спокуса гніт задути,
І опинитись в тьмі-нірвані,
І стане байдуже навіки
В якому кольорі ти й стані!
О вічна тому честь і слава,
Хто не знайде собі спочину,
Та хоч і під глухе відлуння
Не замовчить й втече в шпарину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282119
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
У матері в лоні так ніжно дитина всміхалась,
А снились метелики їй, що сідають на тіло
І голосом неньки ті дотики ніжні зостались
В очах із блакиттю, де щастя небес залетіло.
«Ось-ось уже скоро у світі знов станеться диво,
Всміхнеться привітно до нас ніжно-зоряне небо.
Повірити в щастя величне для мене важливо
І більше нічого у долі просити не треба…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281699
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Ласунка любить поцілунки,
І солоденькі подарунки.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І грати із вогнем уміє,
Бо погляд її завжди діє.
Сміється у голівці думка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
Складають їй віршІ, сонети.
І тягнуть в фліртові багнети.
Вона гнучка неначе гумка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І вже не має змоги бігти -
Вона попала в вовчі кігті.
Чи він попав… мов м’яч у лунку.
Моя хитрунка… Ай Ласунка!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281158
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Поступово фарби дихають осінню,
Втрачає насиченість літній пейзаж,
Ще трішки тепла у бога ми просимо,
Скоро почнеться новий тренаж…
Життя розставляє по іншому фішки,
Хтось має нічого, а хтось геть усе…
І ніби прив’язані руки до ліжка.
Для мене самотність твоя принесе
Надію на те, що ми будемо разом,
І вкотре на зламно стою між вітрів,
Всі роздоріжжя не мову прокази
І я заблукав серед чистих листів!
Ти десь далеко й тут поруч зі мною.
Закоханий інший у тебе… мовчить…
За очі твої він стане горою,
За серце твоє він відмовиться жить.
А я просто встану, і вийду з кімнати,
Останню цигарку з курю до кінця…
Ще б трохи тепла, твого упіймати
І посмішки щирої з твого лиця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279398
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 11.09.2011
«Скажи мені, мамо, це правда, що рай є на небі,
І щоб долетіти туди - крил дитині не треба?
Устелений сонцем, теплом і стежинкою світла,
І той хто попросить всім серцем, здійсниться молитва.»
Цілую дитину в чоло і до себе її пригортаю.
«Так, доню моя. Бог усіх береже, і про всі нужди знає.
Душа, мов кораблик, пливе по життю. Бог нас любить.
А той, в кого в серці добро – він цього не загубить».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275747
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 07.09.2011
Напитися б неба з очей твоїх голубих,
Торкнутися пальців твоїх тихим вітром,
Залишить для тебе відблиск святих
Теплих днів, що навіки зостануться літом…
Зіграти б весну на старенькій гітарі,
І склеїти осінь із пазлів своїх почуттів,
Можливо тоді закохав би тебе я у карі
Очі свої, що згубились між сотень світів…
Залиш мені просто відчинені двері,
Я сам прокрадуся в куточки твоєї душі…
Я просто глядач, що чекає тебе у партері,
Після вистави холодних осінніх дощів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278972
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
У тебе я закоханий безтямно
І серце калатає все сильніш,
Тобі присвячую шалені ямби -
Без тебе я не можу жити більш.
Усі думки віддав навік буремні,
Без них, напевно, вже не стане гірш -
Із ними може стану надто темним...
Коли тобі їх посилаю - все тепліш.
Тебе кохатиму, рідненька, до знемоги,
Земля нехай пульсує і завжди кипить,
Тобі віддам усе, що маю нині змогу -
Лиш серденько нехай ніколи не болить!
І хай гладенькі стеляться тобі дороги -
Так радісно з тобою, леле, сонце, жить!
25.08.2011 року с. Гребенів, Львівської області
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278581
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Ти -вся бунт,ти вся сміх,
ти вся -непокірність)))
Ти не знаєш,що таке гріх,
Але знаєш,що значить вірність!
Мавка-дивовижна і неймовірна,
Дитя волі і лісів!
Чудова,ніжна,завжди вільна-
Дитя сонця і вітрів!
Ти любиш танцювати під дощем,
Теплим,ніжним,літнім!
І мрієш про того,хто став би для тебе плечем,
Хто став би для тебе чудом новітнім!
22 серпня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277943
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Коли блукаєш ти в моїх думках,
нічна зоря тремтить як в лихоманці,
а вітер мрій танцює дикі танці
і цілий світ тоді в моїх руках,
коли блукаєш ти в моїх думках…
Коли цілунком дихаєш мені
у спину вітром, струшуючи листя,
зриваючи з очей сльозинки чисті,
я оживаю сонцем уві сні
і оживаєш сонцем ти в мені!
Коли приходиш ти у мої сни,
сідаєш на краєчку мого ліжка,
я п’ю до дна хмільну твою усмішку
і небо вмить стає мені тісним,
коли приходиш ти у мої сни.
Коли тобою плаче зорепад,
роса сльози тремтить у павутинні
і воскресають ніжності світлини,
напившись сил очей твоїх свічад...
І знов тобою плаче зорепад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277852
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
І шпарив блюз у голові
Серед сонливої німоти,
Не мавши більше тут роботи,
Як блюз писати по новій.
О ти, шалений буревій!
О дикий і зелений змій,
Ти - мій!
А зверху хмари пролітають
Над в міру цим яскравим світом,
Та промайнувши цілим літом,
Неначе нот вони не знають,
Одначе соло гучно грають,
Одначе серце густо крають.
Й сяють...
І у оцім всім буревію,
І у отій сливій оазі
Я зупиняюся наразі
І душу так-от тихо грію,
І так-от терціями сію,
І хмари сам оті всі вію..
Я мрію.
А вслід за мною йде гітара,
А потім труби і рояль,
І врешті дама скине шаль,
Та ось родилась нова пара,
Неначе т́акож біла хмара,
Як за фальшиву ноту кара,
Бо ти - нездара!!
Бо ти один!
Бо ти не граєш,
Так, як можеш,
й ти це знаєш!!
Ти ж блюзу того сам є син!
І без відмазок, без причин,
Без твоїх всіх старих провин!
Бо ти ж є клин.
Пророк ти блюзу в монотоні,
Всуціль вібрато, як і я.
Отож назви своє ім'я!
І посідай на своїм троні,
І докажи своїй короні,
Що в тебе сльози ще солоні!
Й уста червоні.
Й ти ще є.
Ми -
є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272002
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 12.08.2011
Не ятри собі душу, дівчинко, не ятри,
Не фарбуй аквареллю світанки у колір смутку.
Спомини - пластилін: відриваєш маленьку грудку
І ліпи що завгодно, допоки свіча горить...
І нехай тобі буде щемливо, гірко й нетлінно,
Медитуй на вогонь і на ніч, на тишу в'язку...
В супермаркеті долі немає лишень пластиліну,
Аби щастя зліпити на зорянім мотузку.
Ставлю крапочку. Небо грає всіма відтінками:
Бірюзово-рожеве, і синє, і фіолет...
В ритмі серця невтомно зухвалий годиннник тікає
І усе було б добре, але... багато але.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
Мов тернами вкрита дорога життєва, людська.
Сльоза на щоці – це не водиченька тала.
Хіба ж обійдеш ти, дитину маленьку, зблизька,
Що ручку сонячним зайчиком простягала.
Усі небайдужі давали у жменьку, на хліб,
Та нарікали на Долю, і на державу,
теплом усміхалося сонце між храмів й колиб,
любов даруючи теплу, ніжну й ласкаву …
Швиденько монети збиралися у кулачок,
в той біль очей (без натяку святості німба).
Бабуся хрестилась рукою за всіх діточок,
Вкладаючи у долоньку скибочку хліба.
Та скибочка хліба – неначе молитва свята,
Як усмішка жита й пломеніюча сила.
Долонька світилась. Дитина з очима Христа
В людей-перехожих милостиню просила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270083
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Писати!? я і не поет
та все ж та муза інколи приходить
закине думку в голову слабку
і знов по колу тихо бродить.
***
Мені не часто сняться сни
та й сни нажаль ці не про тебе
у снах моїх то жар то біль
і все проходить, та без тебе,
а як хотілося б хоч раз,
щоб ти прийшла у сни до мене
і пережила те що й я,
та лиш благаю не без себе
без жартів, все оце пройде,
без жартів, ти моя богиня
я молю залишися ще
ти ж моя вічна берегиня
кріз біль ти схрещувала пальці
хоч це не легко знаю сам
за те щоб бути біля тебе
я душу демонам віддам.
***
Коктейль із смаком карамболю,
горілка, нікотин до болю,
в мережі соціальній новий нік
тікав від себе та ніяк не втік,
від тебе кров ще закипає
що відчуваю певно лише небо знає
і фото в паспорті твоє
довік спокою не дає
та скаргуватись я не стану
я сам зробив на серці рану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263330
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 09.07.2011
пишу неначе востаннє
про любов, про печаль, про думки,
так ще хочеться щось написати
лиш для неї, із сумом рядки
розказати про болі й потреби,
про усе що не встиг донести
розказати, як сильно кохаю
й на губах поцілунок нести
залишається образ у серці,
закарбований наче тавром,
він пече, й не дає забувати
я завжди був лиш твоїм рабом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265876
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 09.07.2011
Зранку холодно було без тебе...
Та й з тобою не тепло мені
Мабуть,звикну..повір мені треба
Аби губи були в вині.
Закохалась я в чисте небо
Та сховалась в осінній журбі.
Жовте листя говорить,що треба
Усміхатись немов увісні.
Подивлюся в цю ніч кругом себе
І заплачу:ми не одні.
І на справді в мене є небо
лише небо...Та у неба коханці свої...
(с)Тасія Тес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269257
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Моє село, моя краса.
Ти все в хлібах у маках і волошках.
Нехай в полях виблискує роса,
Така краса лиш для людей хороших.
Іду в полях, лечу, як птах.
Село моє дало дорогу в вирій.
І котить вітер хвилю по хлібах,
І я життю радію, бо щасливий.
Пр. Роки летять, мов журавлі у вирій,
Село моє розквітло й буде довго жити.
Тебе люблю, для мене ти найкраще,
Я буду все життя тебе любити.
Моє село, моя краса.
Ти все в хлібах у маках і волошках.
Тут моя хата, тут моя рідня,
Серед людей трудящих і хороших.
Іду в полях, лечу, як птах.
Бо ти дало мені дорогу в вирій.
І тонеш ти в городах і хлібах,
Я тут родився і тому щасливий.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269045
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ «ПОЧУТТЄВЕ ЖИТТЯ ПОЛЯЧОК»*, ЯКЕ ПРОВОДИЛА ГРУПА IQS НА ЗАМОВЛЕННЯ MATTEL POLAND
Ніжний, пристрасний, той, який розуміє потреби жінок – саме таким має бути ідеальний чоловік на думку 90% полячок. Тим більше – кожна з панянок мріє передовсім про щирого співрозмовника (99%). Не менш важливим є вигляд чоловіка мрії – має бути високого зросту (183 см), брюнетом з голубими чи карими очима.
Окреслюючи риси ідеального чоловіка, полячки на перший план ставлять практичний підхід до життя - 63% респондентів сказало, що партнер має бути передовсім відповідальним, інтелігентним та мати почуття гумору.
Говори до мене ніжно
Хоч говоримо, що чоловіки родом з Марсу, а жінки – з Венери, але то не надто переконливе. Віримо в взаємозв’язок. Для 24% жінок важливою є щирість та правдивість слів. Своїх партнерів цінять передовсім за те, що ті вміють їх потішити та сказати гарне слово, які вміють підняти настрій чи розсмішити (56%). «Кохаю тебе» - це найважливіші два слова, які жінки хочуть почути. Подобаються жінкам також компліменти, які стосуються їхньої вроди чи вигляду. Цікаво, що для багатьох жінок наймилішим є освідчення в коханні.
Але комунікація – це не тільки «ніжні слова». Уміння слухати – це одна з найважливіших рис, на які польки звертають увагу. Тим більше - відсутність даної риси у своїх партнерів декларує майже 30% жінок, хоча частіше це нервує заміжніх жінок, ніж тих, що живуть в неформальних стосунках (відповідно 22% опитаних серед незаміжніх жінок та 32% - серед заміжніх).
Славетним і багатим говоримо «ні»
Очікування полячок є передовсім сучасні і виходять за рамки стереотипу «мачо». Не тягне їх до влади та слави. Впевнено відкидають образ політика як ідеального чоловіка. Вибираючи «партнера життя», вони не цікавляться акторами, хоча найохочіше йшли би на побачення передовсім з кимось із закордонних «зіркових» чоловіків, як, наприклад, Джонні Депп, Джордж Клуні чи Бред Піт (35, 34, 31% полячок відповідно).
*Дослідження „Почуттєве життя полячок” проводилося IQS методом CAWI на замовлення Mattel Poland 2-7 лютого 2011 р. шляхом опитування N: 450 жінок, в трьох вікових групах: 18-29 років, 30-39 років та 40-49 років.
Переклад з польської: Яремко Андрій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268991
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Ще ж пахнуть липи….пробую вірша
(хм…чомусь, здається, пишеться незграбно).
Життя в клітинку виставило шах -
чекає в посмішці єхидно-звабній.
ВискАми - аж натягнута струна -
акорд перебирають пальці стиха.
Від спогадів, мов терпкого вина
чомусь так важко… важко стало дихать.
Крізь листя - сонце в спразі золотій,
Перецвітають у сережках липи,
а я молю у Бога щастя…тій,
з якою полину…і меду випив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268921
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Чорно-біле
з брунатними краплями
з бруньками зелені
дивне життя...
Навпіл поділене
зебрами, крилами,
вишнями стиглими
і аж до злиття...
Бо ж танго чи пого
пророка старого
в очах у курчати,
рахуєм до ста!!
Світло виключи
музику стишивши
носліп малюй
золотого кота!
Або ж черепаху
як символ багатства
як символ багаття
вгорі маяка..
Малюй свого милого
але тільки цілого,
лиш не відрізай
ані ніг, ні хвоста!
Бо ми ще у центрі
своїх лабіринтів
ще недокінчених
вчинків і слів..
Бо ми ще блукаємо
фарби шукаємо,
а фарби загублені
в затишку снів...
Тому білі плями
білим по чорному
маслом по темряві
ляпають слід
І світ так-от крутиться
абстрактною плямою
бездонною ямою
крутиться світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268593
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Час вже прийшов у розбудника дзвін,
Знову вставати на днювальну пору.
Голка годин вколить шкірочку стін.
Час вже іде, стежу обрати котру?
Сон у думках несвідомих примар,
Ранок холодною стежкою в’ється.
Усвідомлення світу, великий то дар,
Циклу епох й осіннього листя.
Хмарка із сонцем щось стиха говорить.
З листочка школяр – новий літачок,
А Посмішка твоя надію сотворить.
Світелко мрій час ще наблизить на крок.
24.03. 11.12. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268460
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011
Ми пили місто кроками щоночі,
Бентежачи собою ліхтарі!
Сором*язливо опускали очі
всі перехожі, тонучи в імлі.
Зупиним світ шаленим поцілунком,
Та замилуєм дотиком зірки.
І знов "Люблю"- до спільного рахунку
несуть вуста твої, солодкі і п'янкі.
За допомогою Юрія Пухнастого!
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268470
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 04.07.2011
Ти далечієш у моїй безодні.
Услід ні звуку голосом тремтячим.
Так холодно мені одній сьогодні.
Ти - містер-Х в моїй пустій задачі.
Я прокладаю протилежну відстань.
Земля навколо сіра і волога.
Не відшукали нашу тиху пристань.
Чом забарилася від тебе допомога?
Здається знов, що твій дзвінок лунає.
То лиш бажання, серця тихий крик.
Твоє тепло за горизонт пірнає.
А мій неспокій до сих пір не зник.
Я не прошу тебе казки писати.
Але де наших трепет почуттів?..
І ще одне. Я просто хочу знати:
Чи всю любов віддати ти зумів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268206
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Святий Августин стверджував, що в жінки немає душі...
(Ярослав Дорожний: Чи має жінка душу?)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125
А сліз не було. І хотілося стати вужем,
Проповзти між трави й відчувати на тілі росу.
І серце моє, мов на друзки розбитий фужер,
У якому, розрізавши простір, тобі не внесу
Ні хмільного, ні меду, ні дьогтю, ні власної крові
І не вип'ю з тобою до дна та на брудершафт...
Я люблю півтони, але сни завжди кольорові.
Як ти думаєш, любий, у жінки теж є душа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268194
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
Різниця не в тому, чи квітень, чи вже листопад, –
Відмінність у тім, ким ви впевнено хочете стати
І страх – це не віра у диво – це кроки назад.
Ніколи не бійтесь; боятися – це не літати!
Душа, що шукає, планує, горить – золота.
В душі, де сто мрій – там насправді сади, ну і квіти…
Як добре, що в серці у кожного тліє мета
І добре, що віра у неї дозволить горіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267847
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
А в житті кольори не такі, як в графічних редАкторах,
Тут не виставиш світло в очах, якщо Бог не виставив.
І уламкам колишніх амбіцій дано передать пора,
Що начхати мені на усі їхні вдавані диспути.
Не рахую чомусь, ні хто перший, ні хто кого більше,
І на дах, щоб стрибати, не лізу, не ріжу ножем вени
Я іще реагую на дотик, та не реагую на біль вже.
Просто я зазвичай "йду на Ви", коли ви - на зелене.
А в житті отаким, як я, мабуть, скоро забракне кисню.
Зроблять з нас електронні версії, щоб зекономити.
І запхнуть у комп'ютер, а той раптово зависне.
Хто ж тоді одержимо строчитиме вірші і коменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Проглянув в телефоні есемески -
така журба спустилась на лице,
Ніхто уже не пише в вирі сплеску,
Ніхто, ніхто не видавить слівце.
Колись писала, що мене ти любиш,
Що в тебе є залежність від пекучих слів,
Що ввечері гуляти ти зі мною будеш,
Коли приїдеш у прекрасний Львів.
Минулося... Лиш друзями лишились
та ніжні есемески плавають в душі.
Життя страшенно вже на мене розізлилoсь -
Занадто швидко все пізнати я спішивсь.
26.06.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267573
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Ти – одружений! Згасли надії.
Ти – жонатий! Яка я сліпа.
В тебе діти, чужі чиїсь мрії,
А я так сподівалась….дарма.
Це вже зараз я все розумію,
Чом завжди прокидалась сама,
Чому ти «працював» у неділю,
Чому друзів у тебе «нема».
Все брехня, до останнього клятого слова,
Кожен подих і погляд – брехня,
Як могла я кохати такого,
Теж казав, що кохаєш – брехня?
Вчора бачила твою дружину:
Щира, добра, гарніша ніж я,
І ти кажеш «її я покину»,
Що потрібна тобі лише я?
Як могла я любить цю тварину,
Ти – тварина! Так, справді, я – зла,
Я розлючена, щось зараз кину,
Пішов геть, бо і слів вже нема.
Пішов геть з мого дому і мозку,
З мого серця і мого життя,
Я зітру все, забуду потрошку,
Час кохання, час щастя і …..зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186213
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 27.06.2011
Одного дня дівча повірить в диво, в повіках заблищать краплини радості,
Без сумніву, вона така щаслива, і в світі вже такої більш не знайдеться.
Загляне в сон відкритим ніжним променем, крізь ранок мальовничої чарівності,
І усміхом незмушеним, нескованим, на крок підійде вдосвіта до зрілості.
І ось дівча стоїть - в руках з кинжалами, від болю ними кволо прикриваючись,
Із спогадами теплими, недавніми, відбитки слів у мороці ховаючи.
Ця дівчина тепер з вітрами сильними зрівняється у мужній неприступності,
Щоб в небо – з неполаманими крилами, щоб в темряву – без натяку байдужості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266932
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
А Боже слово завжди є повсюди
І гнів Його та ласка піднялись
Людину рятувати від облуди
Та тих, хто від Закону віддаливсь.
Він добрий, чуйний, щирий та ласкавий,
Рятує грішників, що збились в манівці.
Хай згине геть в підступності лукавий -
Я хочу в Бозі стежкою іти!
23.06.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266565
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Знов літній ранок сходить десь над ґанком
І золотавий диск підноситься у вись
Такі чудові є закохані світанки
Тут так би й став й на ту красу дививсь.
А півні кукурікають на дворі величаво,
Життя спинило хід в блакитні дні
Так хочеться, щоб це блаженство не зникало -
Прошу, постійте - ви світаночки не йдіть!
21.06.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266322
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Окуляри рожеві на носі.
Враз так любо! Чи, може, здалося?..
І відкрито всміхаються люди,
Лиш Добро, Чесність, Відданість всюди
Десь поділися вічні Проблеми,
Щира Правда засліплює Темінь...
Безтурботним життя моє стало,
Як рожеві вдягла окуляри.
***
Фіолетові ось окуляри -
Божеволіють люди-примари,
Та немає мені до них діла,
Я нічим не займаюся вміло.
І різниці, здається, немає,
Чи людина жива, чи вмирає.
Фіолетово стало... Це справді
Ні сумні окуляри, ні раді.
***
Я зняла окуляри. Погляну
Сумно в очі німому Обману.
Не почую вже срібного Сміху -
Не знайти у буденності Втіхи.
Ну, а Совість у книзі Червоній,
Грошолюбством усі смертні хворі...
Я від відчаю плакати буду -
Це той світ, що створили ми - "люди".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265731
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
І все - таки про слово напишу,
Я не Костенко, і мені далеко.
Але я теж ходив по споришу,
І біля хати в’ють гніздо лелеки.
І в мене теж слова часом мовчать,
Або втікають, чи кудись зникають.
Я їх з душі не хочу виганять,
Нехай часів ще кращих зачекають.
І хоч не варто берегти слова,
Які засіли в душу і страждають.
Я збережу їх, хай вони мовчать,
А прийде час і ті слова засяють!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265631
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Прожито стільки літ і сказано томи,
І ніби розуміємось з півслова…
Ми знов удвох на висохлій траві,
І знову в нас цікава є розмова.
І, як тоді, тихенько про любов,
І про ранкові квіти на світанку.
І, як колись, заграла знову кров,
Ми віддались коханню без останку.
І кожен раз, як сонечко зійде,
Перга заляже з медом у вощині.
Я знову пригадаю ті слова,
Несказані слова моїй дружині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265594
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Вона-непринцеса крокує стежками слідів,
Покинутих кимось, волосся її без бантів,
А я дихаю нею, як гаслом усього навкруг,
Бо ніяка вона не принцеса.
Вона не живе у будинку й не бачила стін,
Дахами не ходить і ще не була в цьому місті,
Ніколи не бачила міста рідніше за те,
Що живе у моїй голові, і звісно
Вона не жує в роті гумку, а очі її лиш широко розкриті,
Бо завше вона полюбляє дивитися в небо,
Де знає, що бачу - вона не принцеса.
На неї сідають птахи, та не роблять на неї те зле,
Адже бачать її-непринцесу,
Й до купи збирають своє
Десь за межами плеч, мого світу...
Вона десь стоїть на великім мості,
Що єднає старенькі радянські машини, ще й жовті,
І дивиться в море...
Колись корабель (досі має той серце, й не чорний двигун)
Забере її звідти далеко... вона відпливе,
Та повернеться знов і з повітряним змієм в руці,
Я ж створив її цю непринцесу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265270
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Чому листів не пишеш, мій синочку?
Пиши частіше, я щодня чекаю.
Хоч пару слів, що ти живий здоровий…
Та не лінуйся… Я прошу! Благаю!
Бо жаль щодня стискає мені груди.
Одна у хаті, поруч лиш сусіди.
Хоча вони і не погані люди,
Їм, зазвичай, байдужі наші біди.
Пиши про внуків, дуже я скучаю…
Як там невістка, як її робота?
Підеш у відпуск, я вас всіх чекаю…
І може поладнаєш вдома плота.
А то криниця вже старенька стала,
І хвіртка покосилася добряче.
В садку від бурі наша груша впала,
Собака часто виє, наче плаче.
Я вже старенька, як і наша хата.
Щодня когось в віконце виглядаю.
Що маю сина, цим я і багата…
Пиши частіше, я тебе благаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265215
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Як важко в світі жити.
Коли ти не такий.
Якийсь дивакуватий.
А може ще й дурний.
Усім потрібні party.
Та тільки не тобі.
Усі кидають жарти.
А ти сидиш в собі.
У всіх є купа друзів.
У тебе ж їх нема.
Тебе не розуміють.
Ти скажеш: "Ну й дарма".
Ще й погляди різняться.
Твої від інших всіх.
За спиною сміяться:
"А може він ще й псих?"
Нема для чого жити.
І рідної душі.
Не вмієш ти любити.
Цю справу залиши.
Скажу відверто, друже.
Тобі не повезло.
До тебе всім байдуже.
Та не підкорить зло.
Живеш ти романтизмом.
Та вже часи не ті.
Дивуєшся сюрпризом.
Чому ти в небутті.
Не вмієш спілкуватись.
З нормальними людьми.
Напевно зоставатись.
Тобі треба самим.
Живеш сором'язливо.
Крім тебе, більш ніхто.
Тож полиши сміливо.
Життєве це лото.
Ти хочеш поміняйся.
І будеш з усіма.
Таким хоч зоставайся.
Один будеш? - дарма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251757
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 14.06.2011
Невже так погано
Закохатися в літо,
Невже так жахливо?
Нехай ненадовго,
Нехай не взаїмно,
Одначе ж правдиво!
Невже так печально
І по-дурному
Просто кохати?
Настільки наївно
І безцеремонно
Чогось чекати?
Невже так погано
Закохатися в літо,
Невже так жахливо?
Просто в траві
Під синім небом
Чекати на диво?
Невже так страшно
І так безнадійно
Мати надію?
Дивлячись сонцю
Прямо у вічі,
Бачити мрію?
Невже так погано
Закохатися в літо,
Невже так жахливо?!
Чекати тепла,
Як хворий проміння,
Як равлик на зливу?!
Невже це так дико -
Очі закрити
Тою любов'ю?!
А хай би і так -
Серце вже рветься
Гарячою кров'ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264600
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 12.06.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Зіронька ясная з неба упала,
Зіроньку ясную в руки узяла.
Бажання хотіла своє їй сказати,
Але чомусь не змогла пригадати.
Забула ти все, що так довго чекала,
Мрію свою в темний ящик сховала.
Сказала, що досить жити в надіях,
Ось так колись умерла твоя мрія…
Та зараз, коли стільки часу пройшло,
Бажання раптово твоє ожило.
І знову ти віриш, у те що все зможеш,
А зіронька в цьому тобі допоможе.
Мрія здійсниться, ти віриш, ти знаєш.
Та більше ніколи її не сховаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264116
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Волошкові жита у туманній красі,
Ніби льонове поле, наче синь озеркова,
Діамантовий блиск у ранковій росі
- Це Полісся моє чарівне і казкове.
А волошки в хлібах, мов небесні зірки,
Ніби витканий килим голубими нитками.
В такий час, моя люба, тебе я зустрів
І по нині не можу вернутись до тями…
Скоро кров’ю із маку заллються хліба,
І дурманом кохання покриється поле.
Поведу я тебе через хлібні поля,
Моя казко поліська – єдина любове!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263961
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Ковток ароматної кави
І думки мої вже на місці,
І ручка взялася до справи,
І місяць лежить у колисці
Сиджу на даху я, як кішка
Не вірю, що ранок вже скоро...
Підкралась сюди тишком-нишком
Дивлюсь на зірок синє море
Із даху я звісила ноги,
Мій зошит лежить на колінах,
А спати душі нема змоги,
Пишу я по різних причинах.
Мене вдома майже шукають
У снах, у блакитних просторах,
Вони і поняття не мають,
Що я тут купаюсь у зорях
Я встала, стою вже на краю
Свобода мене обіймає,
Легкий вітерець відчуваю,
Волосся моє роздуває....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263913
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Я надішлю сотні тисяч листів
Які ти так і не прочитаєш...
Я перейду міліарди мостів
Та не помітиш мене, не впізнаєш...
Я буду пісню співати дзвінку
Та ти пройдеш мимо мене...
Я буду ніч залишати п`янку
Щоб буть думками біля тебе...
Я буду злітати аж до зірок
Щоб знати, що в тебе все добре.
Неначе в дурмані у купі хмарок...
Помиляюсь...уже в котре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263515
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Ти мене не допий, я щось більше, ніж чашечка чаю,
Ти мене не забудь, коли сонце встає за вікном…
Цю кімнату без тебе я з румбою – так, повінчаю!
Та розлуку з тобою не стану поїти вином.
Я не рибка твоя золота… я не казка… Я срібна!
Всі бажання здійснити не можу, та можу одне
(І хоч я учениця у тебе, можливо, не здібна):
Я тобі подарую кохання, святе, неземне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Куди, життя, біжиш не оглянувшись,
Ти крок прудкий на хвилю зупини.
Ось лист осінній з гІлки колихнувшись,
Додолу впав, не з нашої вини.
Сухе гілля додолу обвалилось,
Без сил воно, немає вороття...
У дуба також гілля похилилось,
Стоїть він міцно, все своє життя.
Роки ідуть, кора усе міцніше,
А скільки бур, зустрів він за свій вік...
Він гордим був, а став і ще гордішим,
Хоча своїм рокам давно вже втратив лік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260177
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 04.06.2011
Згордовані шпилі нашого міста
Небо дірявлять краями зубців,
Все ж надто високо, щоби залізти,
Тому хмари вкриті рядками рубців,
Надто величні, щоби опускатись
І надто гострі, щоб бути для всіх,
Тільки вночі їм дан́о обсипатись,
Та викладати свій панцерний сміх,
На них наколені згублені мрії,
А також пір'їни із ангельських крил,
Що падають вниз і порохом тліють,
Стелячи крокам незримий настил,
Шпилі мечами старих вартових,
Сталих давно вже тим самим настилом,
Дають цьому місту знайомих старих,
І вимитих стін по течії Нілом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263332
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Не обтинайте мріям крила,
Нехай мов промінь осяйний
Приносять радість і надію,
Душі розбурханій моїй.
Всі мрії крихти-сподівання,
Чекають відблиск майбуття,
І осявають темні грані
Терпкого присмаку життя.
Витають мрії мов жар-птиці
В солодкім світі мрійних див,
Ти мрій, щоб ти чарівну птицю
За хвіст омріяний схопив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263187
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2011
як забути тебе я не знаю...
як мені тебе розлюбить??
сили в Бога собі я благаю,
не кохати тебе хоча б мить...
ти далеко від мене я знаю...
десь блукаєш по інших світах.
я у ангелів твоїх благаю,
смуток розвять в блакитних очах...
в тих очах, яких більше не бачу...
та у натовпі їх я шукаю...
всі помилки твої я пробачу,
і у тебе прощення прощення благаю...
помилок ми зробили не мало...
та й кохання не зберегли...
воно у нас межі не знало,
а ми загубити його десь змогли...
так потрібні потрібні мені твої руки...
так потрібен міні погляд твій.
ну коли ж вже відійдуть ті муки!?
ну коли ж знову буду я твій!?
моє серце біль розриває,
запитань безкінечна строка...
відповідей на них ніхто незнає,
а ти мабуть вже не сама...
так стражно і гірко любов загубити,
і як відпустити мене ти змогла???
та мабуть нічого уже не змінити...
на зло мені під вінець ти пішла!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262867
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Лілейні, ніжні, витончені квіти,
Посеред трав, і між колоссям жита –
Вони – у сонці скупані ромашки,
Це дітлахи розхристаного літа.
І не пихаті і не гордівливі,
Схилились, мов задумались, на ниві.
Їх скосять… І впадуть вони так важко,
Сп’янілі і зажурено-щасливі.
28 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262294
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Весенний вечер, как всегда…
Я не один, ты не одна…
А за окном лишь тишина…
Мерцают свечи у окна…
И лезут в голову слова…
Я не один, ты не одна…
Быть может, я сошел сума…
Иль много выпил я вина…
И как забыть твои слова…
Ты не один, я не одна…
Прости, но я люблю тебя…
Такая может быть судьба…
Напомнит снова тишина…
Я не один, ты не одна…
Но снятся мне твои глаза…
Как тяжело любить тебя…
Качаясь, вспомнила луна…
Я не один…ты не одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247067
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 26.05.2011
...І знову... Знову цей вулкан всередині... Шалений стукіт серця. Образи. Крики. Страх. І почуття провини. Несила більше це терпіти. Напруживши усі сили, ВОНА вирвалась із задушливої квартири надвір. В одній лише футболці й джинсах. Опівночі. Добре, хоч навулиці тепло, по-літньому. Сльози нестримним потоком хлинули з очей. Мабуть, вперше за останні два роки. Примарні тіні дерев, темні будинки і широка вулиця, залита тьмяним світлом ліхтарів.
А ВОНА все швидше й швидше. Немовби втікає. Від кого? Мабуть, від себе... Від огидних спогадів тристарічної давності, їх гіркуватий присмак ще й досі мучить її, особливо у таких стресових ситуаціях... Втікає... Від бурхливих емоцій, які так і розпирають із-середини... Здавалося б, ось-ось вибухне... Ні, це сталось трішки швидше, ще вдома, а зараз ВОНА ніяк не може заспокоїтись... Втікає... Від болючих питань, які гострим вогнем колять всередині:"Чому?" Втікає... Від нав"язливих думок, які ніби ворушаться в голові і ніяк не дають спокою. Здається, після останнього удару вони взагалі перемішалися між собою. Втікає... Від почуття провини, яке хитрим черв"ячком точить серце.
Втікає... Втікає від ЦІЄЇ мелодії. Вона повсюди... В її ритмі надривно б"ється серце й уривчасто пульсує кров у венах... Її голосом виспівують зорі у небі... Її сльозами схлипує вітер... Її обличчям посміхається повний місяць над містом... Ох, ЦЯ мелодія... І звідки вона взялася? Дивно, ЇЙ багато говорили про ЦЮ мелодію, і коли ВОНА послухала її один раз, потім довго не могла відірватися... Але ж відірвалася все ж таки... Здавалося, навіть забула... І чомусь саме в такі болючі моменти ЦЯ мелодія з новою силою лунає знову і знову... Повсюди... Це просто якась нав"язлива ідея! Куди від неї подітися? Біжить... Не бачить нічого крізь сльози. Аж гидко думати, який жорстокий світ...
"Божевільна якась!" - подумала група молодих людей напідпитку, що якраз пройшла повз НЕЇ.
А ЇЙ байдуже... "Нехай думають, що хочуть...Так, я божевільна... Швидше б утекти..."
Біль пронизує все тіло... Біжить... Блукає вузькими темними вуличками. Аж ось... Ця сама мелодія,так близько. Почувся п"яний регіт і розстроєне бренькання гітари. Що це? Причулося, мабуть. ВОНА сповільнила ходу і мимоволі повернула до лавочок на дитячому майданчику. Там сиділа групка хлопців і декілька дівчат. Один із них грав на гітарі. Почувся легкий смішок... Пролунала безглузда фраза про повію... А ЇЙ усе байдуже... Зацікавлені погляди...
"Можна гітару?" - хрипло пролунав ЇЇ голос. - "На хвилинку."
Хвилинне здивування. Хлопці переглянулись між собою. Ще мить і ВОНА вже сидить на незручній лавці, невпевнено перебираючи пальцями по струнах... Дивно, але вийшла ТА САМА мелодія... Бракувало лише клавіш... Усі затихли... ВОНА грала, мабуть, невміло, але так солодко, що навіть вітер стих... Усі зачаровано слухали... Нуль емоцій... Лише гарячі сльози змивали пил з ЇЇ обличчя.
Поруч загас ліхтар... Тепер лише місяць осяював її заплакане лице і руки, що самі бігали по струнах. Вона давно не грала... Мабуть, років сто... Цікаво, скільки минуло часу, поки ця мелодія стихла? Сльози висохли... ВОНА лише мовчки дивилась на небо, не помічаючи захоплених поглядів присутніх...
Помітивши ЇЇ зхвильованість, один із хлопців простягнув ЇЙ пачку сигарет: "Бери! Заспокоїшся хоч трохи..."
Рука мимоволі потягнулась до пачки. Проте перед очима червоним світлом спалахнули давні спогади. Добре навчене сумління і прискіплива принциповість зіграли свою роль... Рука, так і не торкнувшись сигарети, опустилась... Зробила вигляд, що не почула пропозиції...
"Хто ТИ?" - здивовано запитав хтось.
Глуха мовчанка. А що ВОНА могла сказати?
"Ти талант! - захоплено пролунав ще один голос. - Що це за мелодія?"
Невже у цих людях прокинулось почуття прекрасного? Невже в них теж є емоції? Невже вони теж можуть бути добрими? Куди й поділась ЇЇ огида до людей...
ВОНА мовчки відклала гітару, ще раз провела рукою по струнах, відчула останню нотку, підвелась і пішла по вулиці. Мовчки... Повільно, не помічаючи здивування інших. Тепер ВОНА слухала тишу і отримувала від цьоо насолоду. Дивне тепло розливалось по тілу і на обличчі не знати звідки з"явилась усмішка...Зникла тривого, біль, розчарування... ВОНА поспішала додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261618
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Пелюстками троянд застелю плечі синього неба,
захоплю ясну зірку в долоні за хвіст...
і напевне для щастя вже більше нічого не треба,
лише мрії, і долі,танцюючи твіст
Поскладаю,мов дзеркало,в долю піщинки любові,
вкрию світлом і сонцем свій шлях
Глянь,всміхнись,як легко- горять почуття веселкові
і так радісно-весело так))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261478
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011
Я виросту у мрію журавлину,
(хоч тягне до землі Господній хрест).
В червоній, подарованій жоржині
грудьми уткнувся в марево небес.
Кладу її на постіль підвіконня,
в застиглих краплях свіжої роси.
Пробач… що у своїх важких долонях
тобі так мало щастя наносив.
Як в’яне ніч! У спалахах століть!
Дивись - зоря під крила журавлю...
пробач, що тінь під вікнами стоїть,
твої й свої гріхи я відмолю…
хотілось вірить в долю журавлину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261270
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
«Місто, премісто, прамісто моє!
Стойбище людське з асфальту й бетону.»
Ліна Костенко
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.
Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261190
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Цикл "Київські пороги"
І знову сонце котиться на захід,
Дніпро спокійно в далечі біжить...
Там церква, плесо, гідропарки -
Застигла, наче, на секунду мить...
Хрещатик в задумі готується вже спати,
Від сорому почервонів величний Універ,
Тарас Шевченко змучився стояти -
У центрі вічно ходить круговерть.
Каштани і бузок повсюди манять
І сад у ботанічності своїй стоїть.
Дороги, сквери, вулиці, бульвари
Ще довго зможуть у величності прожить.
20.05.2011 року Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261003
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Розриваюся я між двома потойбіччями,
В атмосфері лечу неприкаяно, тихо і стримано.
Хочу в небо... Чомусь не впускає до вічності -
Образ мій не такий, як у ангела з білими крилами.
Між земним і небесним витаю примарою,
І безсоння важке обіймає свідомість тривогою.
Манить небо мене незбагненними чарами,
Але шлях мій у рай заблудився земними дорогами.
Певно, спинюся я в атмосфері запиленій,
Десь заклинить душа між землею і сивими хмарами.
Чи чекатиме хтось там на небі?.. Затримаюсь...
Бо розпилене серце, украдене в небі примарами.
В акварелі небесній картини малюються,
Та слізьми розмиваються… Посмішки падають зорями…
Хочу в небо… Мотив неземний мені чується,
Крик орлиний в душі… Із вітрами на рівних говорю я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260606
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011
На завтра про зустріч мене не проси . Не проси.
Роса на щоці ще гаряча і надто солона.
Життєві задачі розв’язано. Зайві плюси.
На цім перехресті дороги я – біла ворона.
Аж зАдуха в серці, коли на каштанах свічки
під небом згорають у щасті духмяних просторів.
Не варто, не варто чіпати взаємні «грішки»
в прочитаній книзі «Давно пережитих історій».
Джмелі захмеліли в останньому цвіті Землі,
не хочеться вірити, що моє серце холоне.
Я знаю: в цім світі ще десь є долоньки малі,
що душу зігріють, бо я …наче біла ворона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260599
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 20.05.2011
Уламками сорому, впалого з неба,
Покрита земля пластиліновим шаром,
І кожного мучить огидна потреба
Отримати свою амністію даром.
Втім квіти, що виросли в вимерлім грунті,
Тягнуть невпинно пелюстки до сонця,
Та в кожнім сотім заховано фунті
Порух твого із небес охоронця.
Обличчям.. Лицем.. Як із воску
Проходять брижі та секундні ідеї,
До святих сподівань і прісного лоску
Словами людей, що прийшли з Іудеї.
Одначе у цім пластиліновім краю
Заросле шосе до кінця горизонту
Вітає всіх "стопом" при в'їзді до Раю
Й дарує медаллю забутого фронту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260575
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
Розрізали колії місто на двоє.
Снігом пакетів вкрились перони.
Люди літають розпатланим роєм,
Ховаючи крила в зелені вагони.
Моргають вогні ясним фіолетом.
Кричать електрички дратуючи вуха,
Прицілені в ніч немов пістолети,
Будять колесами сонного духа.
Спішить вдалині моя електричка.
Розжарені іскри горять за дротами.
Моя схвильована мріями звичка
Вертатись щодня до тебе думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255042
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 18.05.2011
"У кожної людини свої зорі" ("Маленький принц")
Як часто буває коли душа хоче вирватись з тіла і жити своїм життям. Як часто нам хочеться здаватись сильнішими ніж ми є, витривалішими. Як інколи хочеться когось звинуватити у наших поразках.
Всі ми хочемо здаватись сильними – але так часто засинаємо на подушці мокрій від сліз.
Ми часто думаємо що темнота така сильна – але варто лише одного променя світла, і її могутність долається.Чому ми втручаємося у щастя інших.?
Важко знайти шлях з лабіринту, якщо хтось ламає всі вказівні знаки.?
Важко повірити у правду ,якщо вона заплямована неправдою. Важко відкритись.
Чому дивлячись на сонце - ми закриваємо очі.? Чому важко відпускати те – що давно не гріє наші серця.?
Чому соромимось показати нашу любов - боячись осуду і погляду інших людей.
Чому маючи щось своє ми лазимо у чуже і хочемо це ще більше ніж своє, ламаючи усі перегороди що є на шляху до нещастя.
Ми такі впевнені у своїх силах, ми такі горді і зовсім не боязкі у своїх прагненнях.
Але навіть тоді ми не розуміємо що щастя на чужому горі – не збудуєш.
Хто казав що можна сміятись – коли всі плачуть?
Чому приспів життя не повторюється в вдвічі?
І чому двічі в одну річку не ввійдеш?
Так, ви можете сильно бажати чогось ,думати що це вам дуже потрібне , але чи ви впевнені у тому що роблячи усе щоб бажання здійснилось ви станете щасливими ,якщо ви ідете по „головам іншим”?
Простий монолог самої з собою .
Прості запитання,але чи не складно на них відповісти.?
Всі секрети стають явними. Вся правда рано чи пізно розкривається.
Інколи хочеться щоб вже і зараз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259934
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Не хочу жити в клітці золотій,
Мені достатньо спокою для серця,
Шматочок хліба і води з відерця,
Ковточок волі, жмут простих надій.
А починалося все з погляду колись,
Від поцілунків дихати незмога.
І вибрана на двох одна дорога,
Ніхто тоді й не думав розійтись.
Тепер неначе хтось нас підмінив,
Все ніби є, та злагоди бракує.
І більше пара птахів не воркує,
Своє гніздечко голуб залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011
На протязі довгих годин сподівання,
У протязі шквальнім підкуплених черг,
Під Раю ворітьми прокльоном чекання,
Лиш спогад про річку, спрямовану вверх...
Лавандовий запах пустої кімнати
Із присмаком зради, налитим поверх,
Нагальне бажання летіти крізь грати
До краю ріки, що спрямована вверх...
Вздовж колії в потязі втрачених долей
У сильному потязі знати де верх,
І плачучи сльозами зіграних ролей,
Мов краплі ріки, що спрямована вверх...
Солоність надмірна щоденного плину
Все повнить це море відсріляних черг,
Лишитись в застої чи кинутись в піну
Вздовж русла ріки, що спрямована вверх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259474
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Так багато на світі речей,
що приносять у серце неспокій...
Важко жити без рідних очей...
Без блакитних, ясних, та глибоких...
В них розбавити б ніжність твою,
запалити би полум*ям пристрасть...
На колінах тривожно стою
в блиску рідних очей променистих.
Дай цілунком навік прорости,
розтривоживши ніжністю душу.
Але нащо?.. Навіщо ж іти,
розлюбити навіщо ти мусиш?...
Не зупиниться завтра Земля...
Не згасатимуть, мабуть, і зорі...
Ти ж любитимеш... Знаєш, і я
розлюбити собі не дозволю...
( з вдячністю другу Тарасу Кушніру! успіхів Тобі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259210
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Радій, не плач, не скигли й не журися.
Життя земне - це лиш малий стрибок -
Вважай, бо можна ненароком обпалитись.
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Бо завтра Пекло може в нас настати,
А зло, немов невидимий грибок,
Усіх нас може тихо повбивати.
Радій усьому, що дає сьогодні Бог,
Тим рікам, небу, зорям пречудесним.
Не думай про журбу поміж думок -
Господь Воскрес і ми колись воскреснем!
03.05.2011 року Сокаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258280
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 08.05.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Зацвіли абрикоси і вишні,
Черемшина фату одягнула.
Все холодне, вчорашнє, колишнє
Білим цвітом весна відвернула.
А повітря… Неначе хтось зрання
Покропив теплі роси бальзамом.
Це пора для життя і кохання,
Лиш вона заліковує рани.
Пелюстки – ніби білі сніжинки,
Все летять, наче ноти по стані.
Воскресають від сплячки рослинки,
Навесні всі щасливі в коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258326
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Я вірю в долю,
І думки волю...
Але не в себе.
Мене, спитаєш:
- Чому блукаєш?
- Шукаю небо...
- Навіщо ж в хмари?
Чи ти не мариш?
- Не зрозумієш...
Я волю маю...
І я літаю...
Ти ж просто тлієш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191154
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 07.05.2011
Не псуй мені поганий настрій,
Своїм коханням із погроз.
Я знаю ти у цьому майстер,
Тому букети із мімоз
Прошу, не треба дарувати!
Не лялька Я! І не твоя!
Твої обійми... наче... грати...
Твоїм коханням є не Я!
Навіщо час кидаєш в прірву?
І кажеш знов пусті слова?
Не йму тобі я більше віри!
І більш не вірю у дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205207
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 07.05.2011
Схилімо голову...
Наче птахи летять невблаганно літа,
Залишають свій стрій дорогі ветерани.
У минуле пішла найстрашніша війна,
Та про неї постійно нагадують рани.
З кожним роком все менше і менше стає
Тих людей, які нам здобули Перемогу.
Лише пам'ять забути про них не дає,
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.
Нехай Вічні вогні на могилах горять,
Перед ними завжди на коліна ставайте.
Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257948
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011
Нехай позаду лютий грім,
А спереду - пуста дорога,
Нехай загублений мій дім,
Лякає блискавка стонога,
Нехай збиває вітер з ніг,
А в небі всюди чорні хмари,
Нехай один я не поліг,
Не впав ще, витримав удари,
Нехай пронизав тіло дощ,
Й водою очі заливає,
Нехай самотністю всіх площ,
Порожні милі провіває,
Нехай на спині все життя,
У сумці спогади пачками,
Нехай немає вороття,
І кроки міряю роками,
Нехай так холодно ввесь день,
Натерли люто втрати й сльози,
Нехай рядками із пісень
Я зберігаю шквальні грози,
Нехай все змокло і погнило,
Та струни криються іржею,
Нехай в навушниках спинило
Годин мелодію із нею,
Нехай позаду гніт провини,
Однак я бачу промінь світла,
Нехай воно від фар машини,
Але надія вже розквітла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257825
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
«Счастье найдено нами», - говорят последние люди, и моргают.
_______________________________________________________
Бывает человек...поднимет голову,
Посмотрит тусклыми глазами вдаль,
И вздрогнет летом...словно бы от холода,
И словно бы над ним стоит печаль...
И как бы не старался сострадательный,
И даже самый близкий человек...
Не изменить природы им. Сознательно
Не изменить им шаг — на быстрый бег...
Из заблуждений всех, из всех неточностей,
Есть глупая надежда на людей,
Которые не ведают о мощности
Печальных глаз...и холоде идей.
Кто рад тому, что есть — боится, может быть,
Однажды посмотреть в сырую даль
И оттолкнуть других, и больше не дарить
Фиктивные улыбки, как хрусталь.
Не всем же радость-то... Ведь кто-то видит день
Ночным кошмаром, траурным крестом...
И ваше «счастье»...может, просто плен...
Лишь только пир... во время похорон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257740
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
Сцена III
Суспільство
Людина в масці чекає відповіді Порожнечі. Та вона німує. Як не озивається і Всевишній. Її трусить від холоду. Вона стомлена. В залі мовчанка. Час іде.
Людина в масці:
– Я чую годинник… Тік-так, тік-так… Привіт, Годиннику! Ти тут давно тікаєш. А я тебе не бачу. Я тобі ще не набрид своєю присутністю?
– Тік-так…
– Ні! Зупинись!! Що ж я роблю? Говорю з годинником? От дурість. Мені не потрібна компанія. Годинник тікає. Ну чи й не байдуже мені? Я прийшов до театру, біжучи від людей. То чи потрібен ти мені, Годиннику?
– Ні. От і тікай собі. А я сам по собі… Я один… Мені не потрібне жодне суспільство… Я індивід. Частина Порожнечі. Колишня людина з Байдужістю всередині. Відрікаюсь від жодних знайомств!!!!
Останні слова луною розходяться по театру. Людина в масці відходить з того місця і сідає на табуретку, демонстративно склавши руки на грудях. Вона твердо вирішила бути навіки самотньою. Вона гадає, що тишина – її супутник.
Дуже довго вона так і сидить. Годинник відраховує час. Секунди, хвилини, години, як здається Людині в масці, може й дні, тижні, місяці, роки, століття заплутуються в вирі навколо неї та зникають у безвісти. А годинник справно рахує.
Впродовж часу Людина в масці категорично сидить. Але її терпіння не безкінечне. Вона починає рухатись. Злегка погойдуватись. Потім сильніше. Вона відганяє мух. Вона чухає ніс. Мовчанка нагнітає. Зрештою Людина в масці не витримує.
Людина в Масці:
– Замовкни, Годиннику! Навіщо ти до мене тікаєш? Чи тобі роботи немає? Я ж тут сиджу, нікому не заважаю. Невже так важко залишити мене наодинці? Що ти кажеш, Годиннику? Що?
– Тік-так...
– Так, ти правий, Годиннику. Вибач. Ти виконуєш свою роль. А я виконую свою роль. Я мовчу. Я буду мовчати, доки не злиюсь з Порожнечею і мого праху не залишиться у цьому театрі.
– Що? Ти мені не віриш? Повір. Для цього я сюди прийшов.
– Тік-так…
– Ти лічиш час. Для чого ти лічиш час? Час мені не важливий. Його придумали люди щоб дати виправдання своїм діям… Ти мене розумієш, Годиннику? Хоч ти й лічиш час, але підозрюю у тебе таки є клепка. Ти згідний, що час – велика містифікація людей?
– Тік-так…
– Хихи. Я думаю, що ти мене розумієш. Бо тобі байдуже. Ти лічиш час, та й годі. В цьому ми з тобою схожі. Байдужість – наша чеснота.
Людина в масці усміхається в пустоту. Вона горда собою. Їй здається, що вона зробила перший крок і здобула цю рису. Вона не сумнівається у тому, наскільки їй байдуже. Її настрій покращується.
Людина в масці:
– Може й добре, що ти є тут, Годиннику. Одному тут нудно. А я складу тобі компанію. Я жива душа, що втратила зв'язок з суспільством, але ж ти не жива душа, правда ж? Ти годинник, висиш десь тут і лічиш, лічиш, лічиш… Я тебе навіть не бачу, але нащо це мені? Я сприйму тебе таким, який ти є й не важлива зовнішність. Якщо хочеш – залишайся в тіні. Ти там, а я тут – на сцені. На цьому постаменті моєї довгожданої самотності. В місце, повнім Пустоти…
– Розкажи щось, Годиннику. Що ти бачив, де бував? Чи ти старий оздоблений величезний годинник, битий своїм часом та театральною суєтою? Чи ти звичайний настільний будильник, лише вчора куплений на ринку? Що ти знаєш про життя, крім своєї лічби, Годиннику?
– Тік-так…
– Так, зрештою чи не забагато я вимагаю? Твій уділ – стояти, чи висіти, де лишили і лякати людей власною обмеженістю, ставити їх життя в рамки, будувати кордони. Самому керувати виставою з-за куліс. І тут прийшов я, мабуть, перший, кому потрібен не час, а його відсутність. Чи тебе це не дивує, Годиннику?
– Тік-так…
– Ти хороший знайомий, Годиннику. Тобі явно відомо що таке етика… Але я нав’язався. Вибач… Тобто прошу вибачення. Ти тікай собі в кутку, я не буду заважати. Я залишусь тут, на своїй табуретці. Я ж один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255871
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 03.05.2011
***
Людина в масці продовжує сидіти посеред сцени. Вона слухає годинника та розглядається навкруг. Театр розширюється в її очах, в увагу починають впадати його деталі та особливості. Певний час Людина в масці займається спогляданням цього місця. Слідуючи давній звичці, вона погойдується на табуретці. Зненацька вона падає.
Людина в масці, підхоплюючись на ноги:
– Ой! Що ж це таке! Який же я незграбний, наробив шуму! Ось так впасти тут! Тепер увесь в пилюці!
– Ой! Та я ж і табуретку перевернув!! Вибач мене, Табуретко серед сцени!
Людина в масці піднімає табуретку і ставить її на ніжки.
Людина в масці:
– Я випадково це зробив. Я не збирався нікому шкоди завдавати. Не хотів нікого потривожити. Тиша – це благо для людини тіні! Вибачте мені, о тихий зал!
Зал мовчить у відповідь. Годинник тікає.
Людина в масці:
– Я перекинув тебе, Табуретко серед сцени. Мені справді жаль!!! Доки я сидів – ти виконувала своє пряме призначення. Але я не зважав на це! І ти не впоралась з моїми амбіціями. Я виставив винною тебе, сам того не бажаючи. Адже ж це ти стояла на сцені і саме ти перевернулась. Ти не думай, я тебе не звинувачую… Просто кажу… Мені прикро за це непорозуміння. Ти на мене не гніваєшся?
– От і добре. Розійдемося в добрих стосунках.
Людина в масці усміхається та повертається до порожнього залу.
– А ви всі що скажете? Ви, жителі темного театру? Ви не тримаєте на мене зла?... Не смійтесь з мене! Я дійсно шкодую про те, що зробив.
Зал схвально мовчить у відповідь. Він такий ж, як і раніше – без жодних ознак руху. Людина в масці сприймає це як згоду.
Людина в масці:
– Що ж вам ще сказати?… Ви не бажаєте зі мною говорити?.....
– А, я зрозумів! Я знову демонструю свою невихованість! Я ж говорю із вами з висоти сцени, хоч насправді я лише гість. Ні! Ви не думайте такого! Я не гордий і не високий. Я навіть не філософ чи оратор. Я один із вас.
Людина в масці ще раз поправляє табуретку і спускатися в зал. Вона йде до суспільства. Вона радіє. Вона знайшла тих, хто, на її думку, готовий її вислухати.
Людина в масці опиняється в пітьмі поміж крісел.
Людина в масці:
– Привіт вам. Тепер ми рівні, правда ж? Ви не будете проти, якщо я приєднаюся до вас? Адже в цій самотності залу ми повинні триматися разом. Що? Ну от і добре. Ви не пожалкуєте. Я нікому не буду заважати. Зате мені буде цікаво.
– Давайте знайомитись. Я – Людина в масці. Прийшов зі Світу Поза Театром щоб заховатися від того самого світу. Щоб ви знали – він вельми поганий для проживання. Там надто багато… Всього… Його взагалі багато. Тому я й прийшов сюди, з ціллю побути один. І ось тут є ви – мої нові друзі.
– А як щодо вас? Ось наприклад ти – Крісло з краю ряду, що можеш розповісти? Та ти не хвилюйся, я просто так запитався. Як не хочеш – не відповідай.
– Кажеш, складне твоє життя? Так… І справді – кожен прохожий зачіпає тебе, хтось шпортається, хтось штовхається, а хтось взагалі надто огрядний щоб пролізти далі й сідає у тебе… Але ти не падай духом. Ти не один такий! Думаєш у тебе складне життя? Ха….. Ні. У кожного свій тягар. Просто несімо його з гідністю.
Людина в масці йде далі рядами.
Людина в масці:
– А ти що розкажеш, Крісло з похиленою спинкою? Хто тебе так жорстоко? Дітлахи? Так, це велике зло для будь-якого театру. Повсюди вони знаходять своїх жертв. Я співчуваю тобі, Крісло. Тебе давно пора вже відправити на заслужений відпочинок. Але ж ні. Ви – театральні крісла – покликані довго служити цьому місцю. Твоя спинка вже не така міцна, твоя оббивка не така красива і зручна, а твоя гордість уже підупала, але не один ще глядач буде споглядати дійства в твоїй компанії. Ти повинен пишатися цим!....
– О, і тобі привіт, Крісло з першого ряду! Я тебе відразу запримітив! Гарно виглядаєш! Ти, мабуть, головний у цьому залі, чи не так? У тебе найновіший вигляд, найосвітленіше місце в залі, найзручніше розташування для глядача. Найповажніших відвідувачів у тебе садять. Найбільше піклуються, адже ж ти у центрі зору! Пощастило тобі, Крісло з першого ряду. Але я не сказав би, що заздрю дуже тобі. Тобто я хотів би опинитись на твоєму місці, але мені добре й на своєму. Я краще піду своїм шляхом до Спокою…
– Ти мене хоч слухаєш???
Зал продовжує свою меланхолійну мовчанку.
Людина в масці:
– Що? Ти знову не відповідаєш? Чому я повинен говорити тільки один? Люди з мого суспільства теж завжди мовчали. Навіть говорячи. В самій свідомості!
– Гей, таж мені ніхто із вас не відповів! Скажіть ще хоч щось!!!
Зал мовчки споглядає.
– Вам що байдуже до мене? Ви всі разом, а я чужий тут? Я вам не потрібен?
– Все так, як і завжди в житті…
– Ти, Крісло з першого ряду, надто пихате, щоб слухати мене; ти, Крісло з похиленою спинкою – надто заглиблене у власні біди; ти, Крісло з краю ряду – надто збайдужіле. І всім вам однаково по барабану на мене. Ну і добре! Я буду сам. А ви котіться під три чорти!!!
Людина в масці гнівно скрикує і ображено повертається на сцену. Зал спокійно мовчить.
Людина в масці:
– А ти чого хочеш, Табуретко серед сцени? Геть з дороги!
Людина в масці копає табуретку. Та перевертається, але Людина в масці не зважає. Вона йде до краю сцени й сідає під самими кулісами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257407
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
Як жити, як то навчитися кохати?! А навколо стільки фальші.
Всі люди скажуть: "Ти забуть!", А серце з криком буде пам*ятати!!
А деколи я подумаю: а може б то втекти??сховатись??
Від цих проблем смішних та грішних...
Не бачу я, ні виходу - ні входу,
А треба, треба, тих дверей, де будуть виходи і входи!!
А вона так жадає щастя, а не болі...хоче, кричить, плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255864
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 02.05.2011
Не йди! Прошу тебе, залишся!
На хвильку, на секундочку, на мить...
І розкажи мені, що-небуть,
Без твого голосу вже у вухах дзвенить!
Благаю не лишай мене одну
В цій сповіді величних зірочок,
"А почуття кому? Кому? Кому?"
Кричу тобі, при світлі тих свічок
Та, що ж ти твориш, що ж ти твориш?
Життям моїм маніпулюєш.....
Для кого цей спектакль ти розводиш?
Моє життя у чорне все малюєш!
Вдих.... Видих.... Відпустила....
Я вже все тобі сказала,
Я вже все тобі простила...
Почуття твої віддала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256623
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011
Любителям гумору
В поліклініці бабуся лікаря шукає.
Зупинилась, й чоловіка одного питає…
- От шукаю я доктора, забула, як зветься.
- Ви присядьте, відпочиньте – чоловік сміється.
- Для жінок – це гінеколог, окуліст на очі,
ЛОР – якщо стріляє в усі, чи в горлі лоскоче.
- Та не ті, не ті…Тих знаю – не з цієї групи,
Мені треба… І знітилась… Доктора до дупи.
- Ті бабусю, що назвав Вам, профілю вузького
А всі решту - в нас до дупи, то йдіть до любого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256547
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011
Заплутались мотузками мої думки у хаосі.
Вже ролі всі розібрані. Ну що ж робить? Так сталося.
Не відступити крок назад, лиш уперед – в незвіданість,
Бо не постукає в вікно з майбутнього незнаний гість.
Так хочеться сказать комусь неповертаюче «Прощай!»,
Й піти кудись, де вже ніхто не скаже так: «Заходь на чай!»
Дивитися у вакуум, вже геть осліпнувши від сліз.
«Відстаньте всі!» – Я так скажу. Ще не настав мій бенефіс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255941
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Ковтаю з горя і моря,і гори..
я залишаю все,що байдуже мені
я вже наслухався брудних історій
ну дайте ж нам пожить на самоті!
Ковтаю я дощі,мороз,незгоду..
лишаюсь задоволеним мабуть
проте,невдовзі,лишилася застуда
та чхати я хотів на сіру суть!
Ковтаю з горя сни та океани..
що лились досхочу на дикий жарт
колись я абсолютно вільним стану
як птах..розкрию і талант,і дар!
22 січня,2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252726
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Важке повітря змішували з димом..
Самотні..юні..на жорстких диванах..
Потерті стіни..тонкі вікна..зимно..
Кожен мовчав..і тільки вічність в планах..
Нічого спільного..крім довгого мовчання..
Бажання щастя..пачки сигарет..
Закінчили..пішов етап зникання..
Кожен в собі..всі почуття в конверт..
Гримуча суміш музики і сліз..
Кожен тримався..кожен ще чекав..
Тягар на душу венами заліз..
І там прижився..сіллю розсипав..
А кожен з них колись когось любив..
Допоки не розбилися..об небо..
І кожен п"яним криком говорив..
Що їх давним давно землі не треба..
Але були..на рівні "до" і "до"..
Замолоді для будь якої смерті..
Грішили дико..вже пізнали зло..
Такі ще юні..та жорстокі..вперті..
Блукали містом..існували пусто..
Чогось хотіли..їм ще снились сни..
Кутались в пальта..в гаманцях негусто..
Діти давно минулої весни..
Просили милостиню..в неба..тільки в неба..
Молились через сльози що з очей..
А пересічним їх біди не треба..
По душах покалічених людей..
Їх просто било..рвало на частини..
Злом по серцях пройшло нерозуміння..
Байдужість небом даної людини..
Впустила розпач в душу..як коріння..
А їм би дива..хоч на кілька днів..
Вдихнути щастя..щастя а не дим..
З них кожен своїм болем захворів..
Ще вірять в Бога..проклинають ним..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255465
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 23.04.2011
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Малюнки пальцями мокрими на тобі.У темряві...Ніби випадково
Життя-як поле широке,серед нього ріки і розведені мости,
Мрію відчути подих твій на моїй шкірі,хоч на хвилину,знову...
І пахнути п'янким ароматом незабутньої, чарівної весни
Малюнки пальцями мокрими на тобі.У темряві...Ніби ненароком
Торкнулись світу цього і затаїли почуття,мов у надрах зими
Любов - скрипіння ручки,що не встигала за думками, крок за кроком
Даруючи нам музику світла,згадуючи танець,коли танцювали ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254890
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Дим повільно відлітає,
Закрутившись в вихор сліз,
По дорозі дивній раю
В танці хитрім біль відніс,
Дим та музика лунає
У коньячнім світлі свічок,
І платівка все кружляє,
Заблукавши в лісі стрічок,
Дим всі струни обплітає
У душі та на гітарі,
Та у лови з часом грає
Під мелодію в мінорі,
Дим здіймається й зникає
У імлі незримих па,
Там, у попелі, згорає
Жаль жорстока і сліпа,
У пітьмі лиш затихає
Вся яскравість на мольбертах
І лишень крізь сон волає
Крах всіх спогадів потертих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254754
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Ти боїшся сказати: так,
Щоб не ранило моє ні,
Відчуваєш любов в очах,
Та вустами мовчиш мені.
Хочу дуже тебе одну,
На колінах я – відпусти,
Дай свою мені всю весну,
Ні - забудь мене і іди.
Ти красива, та я не той,
Нам цікаво, та ми чужі,
Не казковий я твій герой,
І все добре лише в вірші.
Відшукаю, та не знайду,
Хочу більше, та не даєш,
Я до тебе знову прийду,
Ненадовго мене візьмеш.
Щоби вкотре - багато раз,
Цілувати тільки її,
І казати, що світ для нас,
Всі багатства мої – твої.
Знаєш серце моє болить,
І погано моєму Я,
Але знову тобі летить,
І говорить твоє ім’я.
Я боюся сказати: так,
Щоб не чути від тебе – ні,
Але в наших усе руках,
У тобі все що є в мені.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011
Услід за весною картатою кригою
Ти серцем новою заплачеш відлигою,
І усмішка буде, як сонячний дар,
Росинами туші, лицем розмальованих,
Дощу самоцвітами в сон інкрустованих,
Бо сон той насправді є подих із хмар,
Та вогником свічки в душі спалахнулого
У твого зимового залі минулого
Лиш легке відчуття п'янкого тепла,
Ти ще не боїшся згоріти у вогнику,
Пливеш цим дощем у весняному човнику,
У човнику щастя до літнього тла.
P.S. Весна тимчасова й минають хвилини,
Секунди летять, мов шовкові хустини,
Їх легко зловити і втратить навік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254313
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Жовто-їжакова розбещеність сонця,
Захована прапором літньої спеки,
Заникана м'ячиком давніх кишень,
Рулить на ровері хлопця-естонця,
Сміється із блиску афіші аптеки,
Облизує настрої люду ввесь день.
Ниткоподібними квантами впливу
На лялькоподібні хмаринки фігурок
Малюючи хитрості барви загар,
Сонце сьогодні підтакує диву,
Кохання мішає в мільйоні мензурок,
І геть не зважає на оптики дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253403
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
Проводжає мене самота
повз вітрини парадного міста.
Ця з неону весна – вже не та,
бо позбавлена кисню і змісту.
Каблуками здригається брук,
на зупинках маршрутного буму
й щирий напис закоханих рук
на будівлі торгового ЦУМу.
Обнулю телефонні дзвінки -
аритмія ж на серці проста.
Спазм у горлі диктує рядки
й обіймає мене самота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253501
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011
А я тебе люблю - не розлюблю...
Жага кохання - кара чи покута?
Душа відлигне - болями болю.
Абсурд! В аптеці!? Є протиотрута?
Надії, наче зорі в сповитку
дрімають у душі не без причини
весна, аж задихається в кутку
сльозами синьоокої дитини...
-Та хлопцем будь, на ниточку сльозу...
(хоч серце б`є морзянкою у груди)
Перечекай, перехворій грозу.
Найкраще - час лікує,- кажуть люди.
Я до ворожки не піду з жалЮ,
(тим паче до чужих таємних Вуду)
Та знай: тебе люблю-не розлюблю,
то хоч віршами згадувати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253293
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
перекодую
всю свою любов
на тишу звуків мантри лабіринтів
пилком жовтогарячих гіацинтів
перекодую
всю свою любов
перекарбую
спогади у снах
любистку назриваю при дорозі
мов вперше цілуватиму в тривозі
перекарбую
ноти в кольорах
перевербую
сили перешкод
і пригорну тебе до свого тіла
щоб ти в руках жар-птицею тремтіла…
…до твого серця підбираю код
перекодую всю свою любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252309
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011
Світанком сміх сховався серед стріх...
Серед сузір'їв Сиріус стеріг,
Співав сонети Сонцю,.. Сотні снів
Солодкими словами стиха сплів.
Сміявся серед соняхів сумних,
Стрічав сорок скрекочучих старих,
Самотній світ смішив солодкий сміх...
Світанком сам сховався серед стріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251244
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 03.04.2011
Твій погляд - ніби почерком пера
Мені хтось написав палке: кохаю.
Хоч сонце в небі майже догора,
Та погляд цей я кожен день чекаю.
Він вдарить, ніби струм, і закипає кров.
Роки… Вони поділись, їх немає…
І ніби ураган знов налетить любов,
Вона не спить, вона мене чекає.
Життя йде до кінця, пустішає перон,
Та серце калатає, просить ласки.
Свою любов не опишу пером,
Вона така, як з чарівної казки.
А коли любиш, то чекаєш дня
І вечір - це пора, що навіть зорі гріють.
Моє кохання – ти, любов моя,
Живу коханням і про нього мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251214
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 02.04.2011
Життя у світ приходить, наче диво:
Адреналін штовхаючи в аорту,
А за кохання чисте і правдиве -
Дівча платило муками аборту .
Цуралася душа німого тіла,
Тремтіло серце, й кулачки від болю…
Чого? Чого ? Чого не розуміла
Довірлива й гірка жіноча доля…
Цвіт облетів в добу тридцять дев’яту
(Життя побивши на траву прим’яту),
Малесенькі… дитячі рученята
Між небом і землею розіп’яті…
А він ? Що ж він... Відмовився проблеми…
Бо йшов по світу пілігримом нóчі,
Й тепер рве з іншою квітки в Едемі…
Скажіть... чому цей гріх - лише дівочий ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250898
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Пробач, що я тебе кохаю,
пробач за мої почуття.
Але ж без тебе я вмираю
й тобі присвячую життя.
Пробач, що я тебе кохаю,
пробач, що ти в моєму серці.
Пробач, що жити заважаю.
Тобі давно набридло все це.
Пробач, що я тебе кохаю,
пробач, що в сні і наяву
про тебе мрію я й страждаю.
Пробач за те, що я живу.
Пробач, що я тебе кохаю,
пробач за те, що я є в світі.
Пробач за те, що я не знаю
як мені без тебе жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250673
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 31.03.2011
Сонячне проміння приємно лоскотало ніс,і я прокинулась. Світанок підкрався непомітно,зануривши мою постіль у сяйво. Я сіла на ліжку,торкнулась ногами холодної підлоги та роззирнулась у пошуках якоїсь одежі. На стільці лежала чиста чоловіча сорочка,і я,недовго думаючи,одягнула її. Відчувши запах яєчні,який доносився з кухні,я тихо розсміялась,уявивши його біля плити. Так і не відшукавши капців,підійшла до дзеркала,затягнула волосся у тугий хвіст та вийшла у коридор.
Всю квартиру,ніби шматок м’яса на шампур,нанизало сонячне проміння,готуючи з неї черговий кулінарний шедевр. З кухні долинав аромат міцної кави,і я швидко прийнявши душ,відправилась на запах. Він стояв біля плити і щось мугикав собі під ніс. У довгому халаті,з якого стирчали босі ноги. В цьому домі що взагалі капців немає?!
- Мені ще ніхто ніколи не готував сніданок,- прошепотіла я.
- А в постіль?- він примружившись посміхнувся,і не зважаючи на мої протести,відправив назад у ліжко,умотивувавши свій вчинок тим,що готує для мене щось незвичайне.
Я,роблячи невдоволений вираз обличчя,лягла на постіль,навіть не подумавши вкритися ковдрою. Сонячне проміння огорнуло мене,зануривши у різноманітні спогади. Запах стиглих яблук,м’яка зелена трава…Згадалось,як колись у дитинстві пекла пиріжки з теплого піску. Тоді здавалось,що найголовніше у житті – мамині руки та жовті сукні(рожевий колір я ніколи не любила). З роками все змінилось. Стало складнішим,але в чомусь і яснішим.
- Соня!- почула я сміх.-А я думав,чекаєш,вмираєш від нетерпіння…А ти!...
Я розплющила очі і зі здивуванням підняла голову. Він тримав в руках підніс з гарячою запашною кавою та яєчнею,жовток якої розплився у формі серця.
- Хм,- я глянула на нього наївно незацікавленим поглядом.-Теж мені незвичайно…
- Вклав усі сили і душу,- він поставив підніс на нічний столик і поцілував мене у щоку.-Скуштуєш?
- Твою душу?-я задумалась. -А раптом не сподобається?Може занадто солодка?
- О,ти мене тішиш,- він впав поряд і обійняв мене за плечі. - Може пересолив?
Я сіла на ковдрі по-турецькі та взяла у руки тарілку. Почавши з сердечка,я вдячно схилила голову і з набитим ротом проговорила:
- Вене не мошна шприймати як квитика. Я з вчорашнього дня нишого не ила!
- А,сподобалось,зрадів він,простягнув мені чашку кави і сказав. –Спробуй. Мій фірмовий рецепт. Таємницю приготування ніколи не розповім!
- А якщо кип’ятком на ноги, сковорідкою по голові, або ножицями по пальцях? –відпивши духмяної рідини,спитала я.
- Навіть під страхом тортур,- гордо піднявши підборіддя відповів він. Я пройшлась пальцями по його ребрах і він засміявся.
- Нічого,- облизуючи губи,я думала. – Вгадаю!
Потім піднесла чашку до носа:
- Пахне…Ммм…Як пахне…Кориця…Шоколад…Ти що хочеш,щоб я стала жирна як слониха?Скільки калорій!Ще щось пахне…Але я не знаю,що це за запах…Такий дивний…
- Ну і нюх,- він з повагою глянув мені у вічі. –Про корицю і шоколад ти вгадала.
- А таємний інгредієнт?- я підсунулась до нього ближче.
Він засміявся,але нічого не відповів і почав збиратися на роботу. Я почула шум води,відкинулась на подушку і відпила ще кави. Від солодко-гіркого смаку,кімната в моїх очах почала кружляти.
- Ти не бачила моєї сорочки?- крикнув він з коридору. – А…- тільки і сказав,зупинившись біля дверей. – Ну,носи,раз зручно. І мені подобається...
- Ахаха,- засміялась я і поставила порожню чашку на стіл. –Хочу ще кави!
- Е,ні…- він взяв піднос та пішов на кухню. – Тобі так багато не можна! Глюкі почнуться! – крикнув він вже з кухні,гримаючи тарілками.
Сонце вже зігріло квартиру,розтікаючись то ній,заповняло кожну щілину теплим світлом. Дивно,але гаряча кава викликала у мене розслаблення та знерухомлення.
- Ну,все,до вечора,люблю тебе, - він чмокнув мене у щоку та вийшов з кімнати. Через хвилину я почула як грюкнули вхідні двері. Хотілося ще спитати про жовті смачні сердечка,але в мене просто не міг відкритися рот,я відчула що заглиблююсь у сон. Ні,не буду спати! Хочеться ще кави.
Подивившись на себе в дзеркало,я вирішила не перевдягатись. Сіла на кухні,ліниво дивлячись на немитий посуд у раковині. Сонце проникало у скляні стакани,будувало там райдужні перспективи з недопитого чаю. За вікном теплий погожий день відкрив свої обійми для мене,і я,недовго думаючи,кинулась у них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240388
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 30.03.2011
В її зіницях піщинки смутку,
Що зостаються на ніжній шкірі;
В її долонях зернинок грудка,
Що із любові зростуть в довірі.
Такі тепленькі і зовсім ніжні
Зібрали в світі всі сльози-роси;
В її долонях скарби чудесні,
Щоб поділитись із тим, хто просить.
Торкнувшись їх – вмить втрачаєш мову;
Рука тремтяча цей скарб ласкає…
Любов, мов пташка, злетіла знову
Щоб поділитись з тим хто чекає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250184
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Долаючи біль,невгамовну тілесну й духовну
На вірну Ти смерть прямував не за свої гріхи
І чашу образ випив без нарікань гірку й повну
А били до крові безжальні й тяжкі батоги...
А Ти все простив,ще й у Бога зумів попросити
Щоб Він не гнівився на нас,на жорстокий народ
Розп*ятий же був,щоби ми могли в світі пожити
Взамін не просивши ніяких собі нагород...
В надії помер,що навернуться люди до Бога
Від зла відкупив,давши в жертву свою плоть і кров
Бо істинна й вірна у світі одна лиш дорога
І справжня та щира єдина до Бога любов
Я дякую дуже,що Ти нас завжди пам*ятаєш
Ісусе,безцінний дарунок,твій викуп---життя
Крізь терна,буває,дорогу до серця долаєш
Прости мене грішну й прийми від душі каяття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250033
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Він на даху. Він готовий стрибати.
Він з висоти вдивляється вниз
очима, що стали вологі від сліз.
Ще мить - і його більше не врятувати.
Він стрибне й закінчиться юне життя.
Він вб'є себе бо не хоче більш жити.
Набридло йому так нещасно любити,
набридли йому ці "святі" почуття.
Він майже готовий із даху стрибати.
Він майже готовий зробити цей крок.
Але він ще досі чекає дзвінок,
який може його врятувати.
Ще мить, ще секунда, одна ще хвилина...
Мовчить телефон...Затихло й життя...
Юний хлопчина ввійшов в забуття.
Через кохання своє він загинув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247738
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Пройду неіснуючою стежкою,
Щоб ніхто не пішов по слідах.
Заховаюсь в безлюдному пустищі,
Бо інколи зриває дах.
Роздягнуся я у тепла тенетах,
Бо надворі уже не зима.
Для весни я залишусь інкогніто,
Бо, можливо, мене й нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249658
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Цей хлопчик любить пити молоко,
І наодинці бути сам з собою,
Дивитися у транспорті в вікно,
Писати вірші лише лівою рукою,
Торкатись неба у мріях своїх,
Нічними вулицями ідучи додому,
Придумувати музику ходою ніг,
Але йому так сумно є самому.
Ніколи він у Бога не просив,
Ні, він благав для себе щастя долю,
Чомусь отримував лиш холод злив,
І серце різалось ножем від болю,
І тільки бачив: там далеко є вона,
Красуня, на яку він мав чекати,
Здалося що та дівчинка є та одна,
Яку він все життя шукав кохати…
Віршами ніжно сонечко поцілував,
Так тепло, знаючи що вона поряд,
Він полюбив її і сильно покохав,
В очах блакитних, наче хвилі моря,
Побачив щось близьке, може себе,
І захотілося йому її одну зігріти,
Люблю-люблю, люблю лишень тебе,
Твоя весна для мене стала квіти.
Це золотце моє, промінчик мій,
Ти диво, наче половинка мого я,
Цей хлопчик буде завжди лише твій,
Моя любов, моя, моя, тільки моя!
19.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248574
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
От уяви собі на мить :
Ти порівняв надію й скло.
І сумнівів, як не було :
Обох так легко їх розбить!..
От уяви собі на мить :
Зробив ти необачний рух
І в тебе захопило дух,
Бо щось скляне униз летить.
От уяви собі на мить :
Стоїш розгублений зовсім.
Простягнеш руку ти, а, втім,
Не зміг ту склянку зупинить.
От уяви собі на мить :
Розбилась склянка - вже нема.
Усе, що зроблено - дарма...
І тільки можна зрозуміть:
Й надії легко так розбить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248397
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Трава лягає скошена до ніг,
Чебрець і лобода зелена у насінні.
Духм’янить м’ята і п’янить полин,
Їх з часом не знайти в сухому сіні.
На цілий рік складемо ми букет,
Бо ж літнє сіно пахне і зимою,
Чи це в стіжку, копиці чи в хліві,
Воно лишається завжди саме собою.
І, як приємно кинувши рядно,
Лягти в цей запах і про все забути
В дитинство, в юність - думкою назад,
Хоча цього ніколи не вернути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247011
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Квіти… квіти такі красиві,
Квіти - торкатись долонь твоїх,
Бачити очі твої щасливі,
Радість, веселий сміх.
Лиш дарувати для тебе,
Сонечка світло яскраве,
Неба блакитного, неба,
І у красі твоїй плавати.
Ніжна така, загадкова,
Світла така у душі,
Дівчинка просто казкова,
Це поцілунки в вірші.
Бачити навіть і знати,
І відчувати твій світ,
Лагідно так обіймати,
Теплий весняний цей цвіт.
Ось тобі серця світанок,
Ніжні солодкі дарунки,
Мій золотавий ти ранок,
Тобі мої поцілунки.
Все лиш тобі, все красиве,
Тепло мені так з тобою,
Будеш, я вірю щаслива,
З моєю тобі любов’ю.
11.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246368
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Ти підставиш долоні під дощ,
й по калюжах малих босонíж.
Теплі плити житомирських площ
парасолі…машини…та вірш.
Метушня…люди йдуть як біжать,
краплі-мАчинки сиплють навскіс
дощ січе як весни сіножать,
ледь твоїх доторкаючись кіс
Не тремтиш - на долонях весна -
Він дзвонив. Говорив… Не прийшов.
(мабуть, я винувата одна)…
Пальці білі з калюж ніби шовк.
Ти не плачеш: під приводом - дощ,
що ховається в пазухах хмар.
В мокрих плитах житомирських площ
ступні босі лишають свій жар…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245486
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Ти одна , ти – єдина на світі
світ не бачив коханих таких,
ти як запах збентежених квітів,
мов пилок золотистий із них.
Ми поснідаєм сонцем з росою,
де хмаринка вчепилась за гай.
- Ти сумуєш, кохана, за мною?
Щастя в пригорщах не розливай.
Заблукаємо в травах, у літі…
Вечір ніч за вуздечку веде
ти одна, ти – єдина на світі,
не стрічав я такої ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242998
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Ми перший день, як народились,
Нам в очі падав білий сніг,
А ми так заворожено дивились
Як він все танув біля ніг.
Нам вітер розвівав волосся,
І в вуха шепотів слова,
А в руки дарував повоззя,
Казав тобі, що ти жива!
Ми перший день, як народились,
Мороз нам губи віднімав,
І ми разом об зиму грілись,
Щоб холод серця не забрав.
І сонце хитро нам світило,
Блистіло ясно на снігу,
Мов срібло золотом покрило,
Мов стало жарити вверху.
Ми перший день як народились,
А хто-зна скільки буде днів,
Й назустріч світлу ми дивились,
Топилися в своїм потоці слів.
Ми жадібно красу вивчали,
Все ж бачили ми в перший раз,
До неба голосно кричали,
Ніхто не міг спинити нас.
Ми перший день, як народились,
Нам музикою вітер став,
Ми радістю навколо так світились,
Що вітер вальс повільний грав.
Ми молоді, іще без крил,
Але з червоними щоками,
Кохати були повні сил,
Немов би буде так роками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240882
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Мов листя осіннє ангели падали,
Із неба спадали в той день,
Зорепадами небо ніч усю плакало,
Плакало небо і вдень.
Люди дивилися, щастям ділилися
Про добрий знак із небес,
А небо світилося, а потім лишилося
Без пір'я, без ангелів, без...
Печальний письменник рукою тремтливою
Писав про добрих людей,
Коли вони падали яскравою зливою,
Він був повен ідей,
Із чашкою кави він вийшов на ґанок,
До світлого світу свого,
Де зовсім без ангелів був теплий ранок,
Який так тішив його...
Мов листя осіннє ангели падали,
Бо їх підбили слова,
Не злість і не гріх їх ослабили,
А тільки правда сама,
Вони всі розбилися об сіре каміння,
Вони зрозуміли одне:
Й на мить не потрібні їхні творіння,
Без ангелів світ проживе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240187
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Ангели плачуть тільки вночі,
За янтарними ширмами долі,
Їх сльози, їх зорі, їхні мечі,
Їхні знецінені ролі...
Їх видно раз́ом із північним ударом,
Їх треба ховати від світла в тіні,
Їхні серця оповиті пожаром,
Їх очі постійно в далекій імлі...
На світлі, мов люди, вони носять маски,
На світлі вони неначе живі,
Та їх постійно мучать поразки,
Та їхнє пір'я в невинній крові...
Тому кожен ранок вони в білій фарбі,
Вдягають німби - блакитні м'ячі,
Лишають сльози забрудненій кармі,
Ангели ж плачуть тільки вночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240183
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Запах дощу у густому повітрі,
У вологій пелені похмурого дня,
Що розводить на настрою мого палітрі
Знайомий колір напруги життя.
Раптовий порив пахучого вітру
Серце пронизує наскрізь ножем,
Й крізь рану із присмаком сидру
Його заливає щастя брижем.
Невидимий вибух в наповнених грудях,
Цілих свободи та сили грози,
Його розриває по втрачених людях
Хвилею радості, сміху й сльоз́и...
А сль́ози із неба текти починають,
Та сльози не з болі, а просто води,
Сльози від щастя думки забирають,
Немотивованим сміхом хочуть втекти.
Немов божевілля раптове зловило,
Вихор емоцій, що душу забрав,
Світлом індиго мить цю покрило,
Музику дивну він блюзом заграв,
А блюз всередині не помістився
Й полився співом в химерний цей день,
Волоссям на вітрі сум розлетівся,
Упавши на землю словами пісень...
Та тіло на вітрі солодко хитає,
Та хмари у небі мене все несуть,
В прозорих краплинах сенс потопає,
Та сенс не потрібен -
потрібна лиш суть.
* * *
І я
З туманом
Уверху
Повільно
Долі
Осідаю,
І моє
Щастя
На вітру
Повільно
Й тихо
Пропадає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239584
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 08.02.2011
Важко з вершини падати - легко лишень рости.
Часто, що з нами твориться знає один Святий.
Ніби думки, як блискавки, десь полетіли в ірій,
Дай мені, Боже, вірити... дай мені, Боже, віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238762
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Давайте з Вами будемо на Ти…
(і в подарунок віртуальні квіти)
хай зіштовхнуться разом Два Світи
у хитросплетенні таємних слів і літер.
Відкритість щира, мила і проста
(даруйте, але я не підлабузник)
за Вас в вогонь, і в воду із моста
для мене ви – і подружка, і Муза.
Веселим сміхом посмішка цвіте,
кохання й розуміння хочу зичити
Ви носите в своєму серці те,
чого ані купить, ані позичити.
Давайте з Вами будемо на Ти
і перевернемо всю шкереберть планету
хай зіштовхнуться разом Два Світи
й хоч не в житті, а на сторінках Інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236276
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Запис старого фонографа
Хиткий спогад фотографа
Білий шум поміж слів...
Музика моди минувшої
Сум платівки забувшої
Докір глин́яних слонів...
Протяг в дверях прочинених
Стукіт в кімнатах зачинених
Душі небажаних місць...
Танець удівця вусатого
Ангела смерті крилатого
Кінець лиш у пісні заїсть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236045
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
«…Бо розплачуся, як злива» - Антоніна Матвієнко.
Для мене твоя усмішка – це знак;
У травових очах – життя шалене.
…Ти радісна! Ти сяюча… Однак
Немає це відношення до мене.
Мені, насправді, щастя немале,
Коли ти у мені – себе впізнаєш.
…Гарнішаєш! Все дужчий шарм… Але
Ти поруч з тим і дальшаєш, згасаєш…
16.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 18.01.2011
Я умер почти 9 лет назад. Но я пишу вам не для того, чтобы рассказать как мне тут живется. Я пишу, чтоб рассказать вам свою историю. Историю моей большой любви. И еще хочу сказать, что любовь не умирает. Даже на том свете. Даже если её пытаются убить, даже если этого захотите вы. Любовь не умирает. Никогда. Мы познакомились 31 декабря. Я собирался встречать Новый год со своей третьей женой у своих старых друзей. Моя жизнь до её появления была настолько никчемной и ненужной, что очень часто я спрашивал себя : Для чего я живу? Работа? Да, мне нравилось чем я занимался. Семья? Я очень хотел иметь детей, но у меня их не было. Теперь я понимаю, что смысл моей жизни был - в ожидании этой встречи. Я не хочу описывать её. Вернее, я просто не смогу описать её, чтоб вы действительно поняли, какая она. Потому, что каждая буква, каждая строчка моего письма пропитана любовью к ней и за каждую ресничку, упавшую с её печальных глаз, за каждую слезинку я готов был отдать все. Итак, это было 31 декабря. Я сразу понял, что пропал. Если бы она пришла одна, я бы не постеснялся своей третьей супруги и подошел бы к ней в первую минуту нашей встречи. Но она была не одна. Рядом с ней был мой лучший друг. Знакомы они были всего пару недель, но из его уст я слышал о ней очень много интересного. И вот, теперь, я увидел её. Когда пробили куранты, и были произнесены тосты я подошел к окну. От моего дыхания окно запотело и я написал: "ЛЮБЛЮ". Отошел подальше и надпись на глазах исчезла. Потом было опять застолье, тосты. К окну я вернулся через час. Я подышал на него и увидел надпись "ТВОЯ". У меня подкосились ноги, на несколько секунд остановилось дыхание... Любовь приходит только раз. И это человек понимает сразу. Все, что было в моей жизни до это дня - была мишура, сон, бред. Очень много слов есть этому явлению. Но жизнь моя началась именно в тот новогодний вечер, потому что я понял, я увидел в её глазах, что этот день - тоже первый день в её жизни. Второго января мы переехали в гостиницу, и планировали купить свой маленький уголок. У нас вошло в привычку писать друг другу на окнах записки. Я писал ей "Ты - мой сон". Она отвечала "Только не просыпайся!" Самые сокровенные желания мы оставляли на окнах в гостинице, в машине, у друзей дома. Мы были вместе ровно два месяца. Потом меня не стало.
Сейчас я прихожу к ней только когда она спит. Я сажусь к ней на кровать, я вдыхаю её запах. Я не могу плакать. Я не умею. Но я чувствую боль. Не физическую, а душевную. Все эти восемь лет она встречает Новый год одна. Она садится у окна, наливает в бокал шампанского и плачет. Еще я знаю, что она продолжает писать мне записки на окнах. Каждый день. Но я не могу их прочитать, потому что от моего дыхания окно не запотеет.
Прошлый новый год был необычным. Не хочу рассказывать вам секреты потусторонней жизни, но я заслужил одно желание. Я мечтал прочитать её последнюю надпись на стекле. И когда она заснула, я долго сидел у её кровати, я гладил её волосы, я целовал её руки... А потом подошел к окну. Я знал, что у меня получится, я знал, что смогу увидеть её послание - и я увидел. Она оставила для меня одно слово "ОТПУСТИ"
Этот Новый год будет последний, который она проведет в одиночестве. Я получил разрешение на свое последнее желание, в обмен на то, что я больше никогда не смогу к ней прийти и больше никогда её не увижу. В этот новогодний вечер, когда часы пробьют полночь, когда вокруг все будут веселиться и поздравлять друг друга, когда вся вселенная замрет в ожидании первого дыхания, первой секунды нового года, она нальет себе в бокал шампанского, пойдет к окну и увидит надпись "ОТПУСКАЮ"...
Если кто нибудь знает автора этого письма, сообщите, пожалуйста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82690
дата надходження 06.07.2008
дата закладки 05.01.2011
Знову кімната затягує м'якістю.
Книжні полиці, віконними тезами
Я не зрівняю із дійсною вартістю
чаю зеленого чашки кремезної.
Вечір подряпано гіллям покрученим.
Фарба зеленістю скніє під'їздами.
Та за дверима, із Вічністю злучними,
Я з почуттями нескорено різними.
Тиша і спокій кочує по теплості
Вітер замовк, зачиняю віконниці.
М'якість диванно стікає в непевності.
Я ж потопаю у вражень околицях.
Ти посміхаєшся в ніч авокадову
Сплеснувши крилами, феньками повними.
Зореподібно в очах міріадових.
Взятий твоїми я залами тронними.
Теплість у обрисах, м'якість у сутності,
погляд сіяючий, посміх віконця.
Всепоглинаюче щастя присутності.
Так я заходив у гості до Сонця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232556
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
Минає рік...і це уже не вперше
Неначе дежавю все знову промайне
Зима,весна...,а на душі не легше
Ілюзій всіх реальність не збагне
А скільки вчинків хочеться забути
І безліч б стерти непотрібних фраз
Я не собою,кимось іншим хочу бути
Рішучий крок зробити б,перший раз
Як все набридло,світ навколо сірий
Наївність,щирість я залишу назавжди
У цьому році вкриє сніг холодний,білий
Чомусь ці риси заважають далі йти...
Буду сама собі тепер допомогати
Лишні емоції...куди ведуть вони???
Не хочу вже чогось від когось вимагати
І не чекатиму аж до наступної зими
Мороз торкнувся сонця,вже не гріє
З життя,мов з книги я спалю закладку
А змін так хочеться,промінчик в серці тліє
В Новому році---все почну спочатку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231977
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Не спіши вриватися у моє життя,
Та я хочу бути поруч з тобою,
Тихо ламається порядок дня,
Я хочу, та не можу залишатись собою..
Ці іскри полум'я у твоїх очах
Мене так зацікавили у моїй безодні,
Я хочу бігти до цих вогників дня,
Вони мене вивертають назовні..
Гарячі кольори на внутрішніх стінах,
Немов хтось розлив помаранчеву фарбу,
Це все відбивається в невидимих змінах
Мого інтимного долі-фарсу..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Тому хтось поруч повинен іти...
Цей день повний крижаною водою,
Я ніби ще сам, але наче й ні,
Дай мені час розібратись з собою,
Ні, пізно, ти тільки не йди!!!
Не спіши вриватися у моє життя,
Хоча зараз ти уже в ньому,
І з кожним словом відстань зника,
Немає коли вертатись додому..
Твої долоні мені не зігріти,
Зате у тебе палає душа,
В твоїй присутності криється літо,
Надто швидко тане зима..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Чомусь все ближче наші шляхи...
Цей день повний нічною грозою,
Ось поруч знову опинилася ти,
Я би хотів ще побути собою,
Але пізно, ти тільки не йди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231748
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 30.12.2010
А сніг паде...вкриває білим пухом
Самотній ліс,який давно мовчить
Повіяло зимовим лютим духом
Відчутно,Новий Рік до нас спішить
Затихло все під снігом білосніжним
Природа ніби мертва,або ж спить...
А інієм гілки дерев укрито ніжним
І листя вже й в думках не шелестить
Мороз виводить гарні візерунки
Прозорим шрифтом на холоднім склі
Зима несе прекрасні подарунки
Які на жаль розчиняться в імлі...
А сніг паде...і навіть не зважає
На те,що все замерзло навкруги
Байдужі дні і казка десь зникає
А так хотілось ще потрапити туди...
Та хай паде,та хай собі літає!!!
Вкриваючи ліси,річки й поля...
Хай дує вітер й спокою не знає
Я вірю в казку й в мене є своя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230106
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Я б хотів тебе і всю собі,
Щоби не ділитися ні з ким тобою,
Усе серце віддаю своє лише тобі,
Хай воно живе твоєю лиш любов’ю.
Я б хотів тебе одну всю вічність, все життя,
Щоб були ми разом: ти і я – єдине ціле,
Це не просто, це кохання, це є мої почуття,
Світло твого сонця буде лиш мені яскраво-біле.
Хочу, хочу все тобі дати більше за світ,
Ти є та одна яку я до нестями так бажаю,
І нехай життя душі твоєї найсолодший цвіт,
Є найкраща квіточка на цій землі яку я так кохаю!
27.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230042
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Не важливо, що ти любиш,
Хочеш можеш йти,
І мене тепер забудеш,
Видалиш листи.
Серця стуку мого більше,
Мої теплоти,
Моїх губ торкання ніжне,
Світла доброти…
Не почуеш ти.
Що тепер? Руйнуєш, нищиш,
Хай усе горить,
Ти тепер уже не блища,
Ураган летить.
Ти говориш що не правий,
А лиш ти права,
Починаєш говорити,
Сльози залива.
Що мені зробити?
Що мені піти?
Може поєднати,
знов наші мости?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229316
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Каштанові повіки
Що стримують сльозу
Ліниві мрії про війну
Відмова приймати ліки
Стільці із бергамоту
Твій чай із синім лимоном
Надихає світлим бетоном
Я втрачаю свою роботу
Стільки часу на самоті
Не потрібні краплі смоли
Ти повернешся...та коли
Якщо я вже по-коліна в багні
Тринадцять крил за спиною
Не можу літати семетрично
Свобода вже продана - теоретично
Засинаю із протезованою рукою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228698
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
Духмяно сиплеться імбир
На сонця таючу тіару.
Уклавши з розкошами мир,
Палає сяюча гітара.
Так світ торкається Різдва,
Так визріває літом колос
І поглина у Храм Єства
Мої молитви любий Голос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227312
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Чарівна ніч,вечірнє місто
Весняний аромат довкола
Блищать на небі зорі,ніжно
Цю мить не стерти з пам*яті ніколи
Освітить місяць тихий шлях
Бруківкою укладені дороги
Із серця радість не візьмеш ніяк
Назавжди зникли всі пусті тривоги
Старий костел красується в цім диві
Все таке рідне,вже вечірнє-не ранкове
Спить рідне місто у добрі приливі
Люблю тебе,єдиний мій Чорткове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228258
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Memento mori
Чудовище найстрашніше,
доки воно під ліжком.
Надмірна цікавість,
Безмірна лукавість,
Сонце в зеніті –
Передвісник біди
“Що таке смерть? Що ми знаємо про неї? Яке її призначення? Ці питання турбували людину ще з того часу, відколи вона розпочала думати. Різні народи, різні культури надавали їй різного значення та різних форм, але сама сутність при цьому не змінювалась. Це явище існувало у природі ще з часу Великого Вибуху, коли зародився сам Всесвіт. Це – окрема стихія, найзагадковіша з стихій.
І щодня, щомиті навколо нас, як повітря, існує незрозуміла сила. Вона визначає час, коли хтось мусить померти, вона витає довкола кожної істоти, доки не зустрінеться з нею. Це – вісник кінця. Більшість називають цю силу Дияволом, однак я б не хотів заводити релігійні суперечки, тож назвемо її просто Смерть.
Отже напрошується висновок, що оскільки Смерть існує повсюди, то вона може чекати кожного з нас в будь-яку мить нашого життя. Так, саме це я й хочу сказати. Вона підкрадається до нас, невидима й нечутна, та до останньої секунди життя ми нічого не підозрюємо. І щоб вижити, і тільки так можна вижити, необхідно вдивлятися за рамки буденного життя, за грані звичної реальності. Адже щоб перемогти невидимого ворога, необхідно бачити його. Але чи всім з вас вистачить духу поглянути смерті прямо у вічі? Над цим слід подумати. Можливо, наступним помрете ви?”
Після цих слів оповідач зійшов з помосту. Надворі був лише початок травня, але сонце уде добре прийнялося за свою справу. Жахлива духота тиснула на голову, розчавлювала усі думки, линучи з похмурого сірого неба, такого незвичного у цей день. Немов відчуваючи це, ввесь пил великого міста почав здійматися в повітря, заважаючи дихати і взагалі розуміти, що б то не було.
Сірі стіни університетської аудиторії зсувалися, здавлюючи і без того розморених присутніх. Десь за вікном гуділи машини, як жахливі металеві страховиська, що ошаліло ревіли від голоду та злісно виштовхували з себе хмари отруйного диму. Перехожі ішли кашляючи поряд, далі прямуючи кожен своєю дорогою з однаково байдужими поглядами, однаково байдужими виразами обличчя та не звертали уваги ні на кого, крім себе і дороги, яка тягнулася й тягнулася вдалину та закінчувалась нічим… А на задньому фоні безкінечно простилалися сірі вулиці центру міста, яке славилося своєю архітектурною красою і барвистістю. По цей бік брудних вікон лунав одноманітний гамір слухачів, блискали апарати репортерів, гриміли похвали старих нудних академіків, усе зливалося в один багатоголосий і багатоликий хор, від якого хотілося тікати, бігти кудись подалі, не озираючись назад. В ці миті було видно кожну щілинку, кожну подряпину на дерев’яних столах аудиторії, і темнота звідти вабила своєю прохолодою. У когось впала книжка. Дівчина років двадцяти біля дверей зламала каблук. Роздався тріском стілець, з якого піднявся поважний тілистий пан. Над головою продзижчала бджола. Все вражало своєю чіткістю і похмурістю.
Професор К. витер долонею піт на чолі. Мимохіть мелькнула привітна усмішка якоїсь дамочки з задніх рядів. Він завершив свою лекцію, однак легше від цього не ставало. Він не потиснув руку ректору університету, не усміхнувся бурним оплескам глядачів, не відповів натовпу кореспондентів, що посунув на нього, він просто обернувся і попрямував до виходу. Яким же довгим був цей десяток метрів до дверей! Та й доводилося ж ще і розштовхувати клятих людей.
Професору було байдуже на реакцію інших щодо його доповіді. Він уже звик. Професор витратив майже половину життя на свої дослідження, і що?... Він захистив декілька дисертацій на різні теми у області паранормальних і загадкових явищ. Він отримав звання доктора наук. Він став справжнім професіоналом у власній сфері. І де результат? Навіщо це все? Усі ж його розповіді – це лише казки для залякування слабонервних та задурювання професорів-мудрагелів. Нічого такого ж у реальному житті не існує! З цього всього немає ніякої користі, усе марне. Який ж він дурень!
Ось нарешті двері виходу, ручка, яка стала його тимчасовою ціллю, хоч насправді у нього не було бажання ні йти, ні залишатися. Професор простягнув спітнілу руку і… на плече лягла долоня котрогось присутнього. Навіть не зауваживши, хто це, професор К. роздратовано вирвався і попрямував на вулицю. Які ж настирні були всі навколо! Так він прочитав лекцію у найпрестижнішому університеті країни, так, це було велике досягнення, особливо враховуючи присутність преси й телебачення. Але чому ж тоді в останню мить йому все настільки осточортіло, чим пояснити цю дивну байдужість, що нахлинула на нього в попередні дні?
Це було в ньому завжди. Професор це знав. Однак він ніколи не випускав свої переживання на волю. Він постійно вдавав привітного ученого, безперестанку усміхався, робив добродушний вигляд. Він добивався хорошої репутації, яка все ж і допомогла добряче його кар’єрному росту. Але ввесь цей час всередині професор К. був інакшим: таким холодним, таким байдужим, таким самотнім. Саме самотність і породила всі інші грані його душі. З собою наодинці він був темною людиною. Так, всередині. Та чому ж, кінець-кінцем, воно вилізло наверх, випливло, як повітряні бульбашки з-під води, та ще й саме зараз?
Професор вийшов на вулицю. В обличчя вдарив остогидлий шум мегаполіса, жахливий сморід міського смогу та, що найгірше, нестерпна жара. Професор К. повільно рушив по тротуару.
Зараз він відчув себе на безлюдному острові. Повз пробігали, кудись поспішаючи, безликі перехожі. Десь загуділа сирена. “Пожежа”,− відчужено промайнуло в думці. Клуби сірого диму валили з труб промислових заводів з окраїн міста і закривали все навкруги темною тугою пеленою, повільно, але постійно, висмоктуючи життя з усього живого. І у повітрі витало щось іще, незвичне, незрозуміле… Тепер не ті обставини, щоб над чимось роздумувати. Професор скинув піджак і повісив собі через плече. Він був мокрий, немов щойно з річки… Долинув уривок розмови молодої пари. Розмова була, як і прийнято, ні про що… Сонце блиснуло з-за хмар гарячим світлом. Проміння відбилося на скляних поверхнях вікон та вітрин… Поруч хтось попросив цигарки. Професор К. не звернув уваги. Він закрив очі й почав розглядати повіки зсередини. Хотілося спати. Бо тільки сон міг хоч ненадовго подарувати забуття… В найближчому храмі бамкнув дзвін. Звук загудів повторно у черепі. Заболіла голова. Забуття…
Професор зупинився. Де він? Хтозна. Мозок відмовлявся працювати, не реагуючи на жодні зусилля. Поруч був перехресток. Різнобарвні автомобілі рухались по своїх маршрутах, як великі мурахи. Професор К. кинув погляд на квіткову лавку, біля якої привітна дівчина голосно закликала клієнтів. Квіти здавалися чимось казковим на фоні чорно-білого міста. Професор відвернувся і рушив до пішохідного переходу. Світлофор йому майже нічого не говорив, тож він і не подумав зупинитися.
Очі поглянули вниз. Зебра на асфальті почала мелькати під черевиками. Сіра полоса, біла полоса… Сіра полоса, біла полоса… Сіра полоса, біла полоса… Сіра, біла, сіра, біла… Комаха поповзла… В животі зробилося недобре. Все почало розпливатися. Земля виповзає з-під ніг… Шалено загуділа котрась машина. Закаркали ворони…
Оглушливий скрип автомобільних шин і собачий гавкіт проткнули транс професора, мов голкою. Він обернув голову. Зіниці професорі моментально розширилися, а тіло застигло у незакінченому русі. Страх розтікся холодом по жилах, викликаючи заціпеніння, зовсім не схоже на солодке марення, що було перед цим. У професоровому горлі застряг комок жаху. Здавалося, час зупинився перед ним, розтягнувши цю долю секунди на цілу вічність та зафіксувавши цей момент перед його очима. Але цей кадр неможливо було б роздрукувати. Не все…
Блакитний легковик стояв менш, ніж за півметра від професора, а між ними на землі попискував збитий собака з каламутним поглядом. Позаду на дорозі виднілися темні сліди від коліс та інші машини, вимушені зупинитися. На вітровому склі переднього автомобіля відбивалося хмарне небо, застилаючи невідомого водія. У повітрі бринів запах паленої гуми. А ще страху…
Але професор злякався не автомобіля і не аварії. Ні! Крім цього тут було ще щось, невидиме, нечутне… Щось, від чого серце падало у п’ятки, а по спині пробігали мурахи… Тінь на вікні, яку бачив лише професор… І моторошне липке відчуття, що обплутувало, обв’язувало душу, викликаючи німу паніку… А ще розуміння. Розуміння, від якого волосся піднімалося дибки…
Ліва дверка автомобіля повільно відчинилася… Блимнув світлофор, переключаючись на зелене світло. Вражені ляди навколо запанікували. З машини вибігла жінка років тридцяти з перекошеним від несподіванки лицем. Вона наблизилась і почала вибачатись та ще щось говорити. Професор нічого не чув. Він і далі без руху стояв та дивився на скло… Вперше за цілий день повіяв раптовий вітерець… Жінка схопила професора за плечі і потрусила, не розуміючи, що з ним. У його світ прорвалися звуки. Прорвалися і накрили з головою, оглушаючи вереском очевидців, гудінням машин та жіночим криком біля вуха. Він ошаліло поглянув на неї. Професора силоміць посадили на землю і запхнули в рот якусь пігулку… Жінка поглянула на скавулячого собаку на землі…
Професор К. мусив померти. Він це знав. Це був його час. І ніякого собаки не повинно було бути. І ось ця жінка не мала встигнути затормошити. Це була випадковість. І таких випадковостей не буває майже ніколи. Це знання прийшло одночасно зі страхом, і знання було гірше. Пес не знав, у що втрутився, вибігши на дорогу. Невідомо, що тепер буде, але можна сказати одне: нічого хорошого. Професор К. опинився над прірвою, а під ногами немає нічого. Його життя круто змінилося за одну долю секунди. Не в кращу сторону змінилося. Тепер у світ ввійшло щось… І це щось уже поруч… Він ніколи по-справжньому не вірив у містику, але зараз свої відчуття неможливо було ігнорувати. Щось в цю саму мить сидить біля нього на асфальті і зазирає йому пряма в очі. Професор заплющився. Йому було страшно, як ще ніколи раніше. Правду кажучи, він ще ніколи по-справжньому не лякався от не пощастило пізнати справжній жах саме так! А найбільш моторошною була невідомість. Бісило, що ворог ховається у тіні,що його не видно. Але, з іншого боку, професор не був впевнений, чи хоче побачити, що сидить поруч. Головне не підпустити його до себе.
Але невже ніхто більше цього не бачить, не відчуває? Чому ніхто нічого не помічає? Невже професор К. – єдиний, хто може знати про це? Так. Доля кинула цей камінь саме в нього. І краще би він помер щойно. Це надто очевидно. Тепер ця загадкова тінь його нізащо не покине. Полювання почалося, і він здобич. Пора тікати, доки йому дають фору. Але ж як не хочеться! Тут, серед людей він у безпеці, тут ця істота його не зробить йому нічого. Не правда. Більше він не може почуватися в безпеці ніде. Чому ж тоді досі нічого не відбувається? Невідомо. Але все ж таки не слід надто довго дражнити фортуну. Що він збирається робити? Точно вже не сидіти на місці. Треба рухатись, а там буде видно. Вперед!
Професор повільно піднявся. Жінка, що збила його, запротестувала, але він не звернув уваги. Він спершу міцно став на ноги, щоб перевірити наскільки твердо може триматися, а тоді трохи розім’явся. Не гоже буде, якщо він посеред дороги втратить свідомість… Пора в дорогу. Війна оголошена і треба шукати стратегію. От біда тільки, що її нема. Не можливо завдати удару ворогу, не знаючи де він і хто він. Тож поки що просто пройдемось. Є надія на те, що це лише сон… Ноги задерев’яніли і не хотіли слухатись. Доводилось заново вчитися ходити. Крок правою, крок лівою, крок правлю, крок лівою, і ще, і ще… Той самий одноманітний тупіт, той самий розмитий гул навколо… Але цього разу все було по-іншому. Цього разу професор не один простував по місту. Цього разу не ті почуття і думки роїлись в голові. І піт був уже навіть не той, холодний, липкий, заставляючий усе тіло крижаніти від холоду. А ще очі, погляд, постійно, незмінно спрямований йому в спину. І жодної сили озирнутись назад і побачити там небезпеку. В цю мить він зрозумів почуття Лота, коли той тікав з Содоми. Однак у випадку професора К., він ніколи не втече, бо не знає, де вихід. Його ніхто не веде… сонце знову блиснуло з-за хмари важким сяйвом. Професор помітив попереду молоду пару, яку зустрічав перед цим. Юнак дарував дівчині квіти. Професор наблизився до них. Вдруге повіяло холодним вітром. Він підійшов впритул. Дівчина вдарила хлопця по лицю, викинула букет у смітник і попрямувала геть. Юнак побіг за нею, кинувши не професора повний ненависті погляд. Ще один шквальний порив вирвав у котрогось пан з рук газету і поніс її геть. Хмари на небі почали набирати все темнішого відтінку. Краєм свідомості професор вловив тихий жорстокий сміх. Зненацька його цілого пройняло мілким тремтінням. І це було пов’язане зовсім не з вітром. Біля нього утворився дорожній затор.
Це не він!.. Не може цього бути. Не його це вина… Це абсурд… Професор К. за все своє життя ні разу нікому по-справжньому поганого нічого не зробив. За що це йому?!... Цього просто не може існувати. Хіба ж не він доводив, що проклять не існує? Хіба ж не він довів це?.. То що тоді з ним? Що відбувається?.. Чому ці почуття, ці питання заповнюють його, несучись з шаленою швидкістю по його серцю, ледь не зупиняючи його? Чому це відбувається з ним, чому так хочеться розірватись, знищити себе, лишень би не чути цих голосів в голові? Цей біль і ця жага!.... цього не існує… Самопереконання, самозабивання. Так, це ж логічно. Самозапевнення,… само… Самознищення!... Та, ні… що ж… Це легко перевірити. Можна і… треба. Слід спробувати… І довести.
Професор К., метаючись, ніби в пропасниці, підняв газету, що неслась повз нього. Він рішуче попрямував до пана на лавці і повернув йому газету. Але той різко вирвав її з рук, гримнув щось, піднявся та попрямував геть, не помітивши, що лавка була пофарбована і тепер усі брюки ззаду набули зеленого кольору… Професору зробилося погано. До горла підійшла хвиля тошноти. Щоби втриматись на ногах він сперся на стовп, але той зараз же повалився. Наростала паніка. Дихання настільки пришвидшилось, що він почав задихатись. Усередині все стало гарячим, ніби його нутрощі плавилися. Раптом професор різко обернувся, пройнятий миттєвою здогадкою, і хапаючись за неї ,як за останню соломинку… Його ноги підкосились, і він сів на ту ж помальовану лавку. Трохи поодалік, відійшовши від професора, молода пара, та сама, знову палко цілувалися… Це кінець… А може?.. Таких співпадінь не буває…
Професор К. піднявся і швидко пішов в напрямку перехрестку. Він спробував зупинити якусь дамочку з дитиною. Та лише відсахнулася і помчала в іншому напрямку. Дитина у неї на руках відчайдушно заплакала. Світлофор, біля якого він стояв, застряв на червоному світлі. Угорі ворони кружляли, описуючи круг навколо нього, утворивши чорний вихор на фоні темного неба. На хмарах ввижався силует двох очей без зіниць. Якийсь автомобіль забуксував поруч і ледь не врізався в вітрину магазину. Десь вдалині блимнула блискавка. Вітер набув неймовірної сили. Насувався шторм. І не лише в небі.
Професор викинув геть піджак, навіть не подумавши прикритись ним, і стрімголов кинувся геть. Бігти! Тікати! Ховатися від цієї проклятої сили, що б воно не було!! Прокляття! Прокляття!!! Він зашпортався за якийсь камінь на землі і упав на коліно та роздер штани. Та далі продовжуючи не звертати уваги ні на що, професор мчав все вперед. Воно женеться за ним! Ні кров на нозі, ні крижаний вітер, що розтріпав його сорочку та рвав волосся, нічого не могло його зупинити. Тікати! Воно вже йде! Щось вже поруч!! Лише бігти! На склі, на металі, в кожному відблиску виднілась поруч чорна тінь. Усі паркани, колодки, стовпи, все валилось вслід за професором, люки провалювались, земля тріскалась, люди падали з ніг. З неба полетіли перші каплі дощу. Професор сприйняв їх пронизуючі дотики, як голки смерті на своїй шкірі. Кінець вулиці. Він швидко проминув перехрестя і кинувся в інший бік. Нестерпне каркання ворон. Дощ посилився. Ввесь одяг професора почав промокати, та той все біг. Поруч показався недобудований багатоповерховий будинок. Грізним гуркотом вдарив грім. Почувся скрип. Тікати, тікати, тікати!!
Бабах!!!!!
За декілька міліметрів від професора К. на землю впав будівельний кран. Величезна металева жовта конструкція тепер розвалена лежала поруч з його ногами та на них. Вона пролетіла зовсім поруч. На кінчику професорового носа виступила краплина крові. Змішавшись з дощем, кров закапала вниз. Малесенький надріз… Він стояв непорушно перед розвалинами, оглушений гуркотом падіння. До нього ще не дійшло, не хотіло доходити, що сталося. Він ще лише стояв. А біля нього далі була Смерть. Ще ближче, ніж досі. І дощ омивав обличчя, вводячи в ступор. Блискавка різала небо на шматки знову і знову. Ехо металевого скрипу в голові. Потоки води, що стікали по обличчю. Невидимий супутник поруч. Темрява, темрява в небі. Та силует очей у небі. Силует був видимий попри дощ, мряку, спалахи, попри воду, що заливала обличчя, попри все. Холод у промоклому тілі, обліпленому важким одягом. І тупий, тваринний страх.
Професор підігнувся і сів просто у калюжу. Спершу здавалося, що дощ змив усі почуття, змив його самого, залишивши пусту оболонку без свідомості. Та тільки спершу. Жах, безмовний жах окутував, тримав, не пускав професора ні на мить. Вже не просто наляканість, не просто паніка, а жах, в найгіршому сенсі цього слова. Чорне, абсолютно зле почуття захопило його зсередини, викликаючи нестерпний хаос , справжнє божевілля і навіть агонію в душі. Раніше професору К. здавалося, що його серце – це камінь. Але тепер виявилось, що воно м’яке, як желе, і його з дивовижною повільністю та майстерністю крають катувальними знаряддями. Муки. Муки, викликані жахом – ось про що лише міг в цю секунду думати він, ось що лише керувало ним. Лише вони отравлювали його існування за пару секунд, як все інше не змогло б і за століття. І водночас зовні був спокій. Цілковитий спокій і незворушність застигли на лиці. Такого спокою не зустрінеш у виразі жодної скульптури. Ніякого руху, ніякої реакції на зовнішнє середовище. Нестерпний спокій. Ураган, який розривав професора на шматки був настільки могутній і дикий, що породжував тишу. Професор К. бажав мчати, кричати, вити, гризти самого себе. Та він не міг. Він був скований собою, не міг проламати власної сили. Він був, як гумовий шар, у який ув’язнили ростуче торнадо. І погляд, невидимий, незмінний погляд у потилицю. Усмішка бурі. Удари дощу. Меч. Палаючий клинок на нитці над головою. Пекло… вгорі.
Професор підняв руку і подивився крізь пальці… Щодня, щомиті навколо нас, як повітря, існує незрозуміла сила… З ока потекла сльоза. За що?!.... Розмірений тихий шум дощу. Регіт у розкатах грому. Чому?.. Невже він винний?!... Яка ціна цього покарання?.. Мовчання. Сміх. Присутність. У чому суть?... Яка провина?.. Хвилі у часі. Ривки через простір… Нехай Смерть полишить його!... Він поглянув на руку. Вода і кров з носа. Нехай Смерть полишить його!!... Потік емоцій… Нехай Смерть полишить його!!!... Нехай… Нехай Смерть полишить його!!!! Нехай Смерть полишить його!!!! Нехай… Смерть… полишить… його!!!! Нехай… Смерть… піде… Піде…
Почуття рвалися на волю, та поруч була сила потужніша за них… Слова не мають значення. Не має значення і він сам. Він лише чергова жертва, яка, однак, зуміла вирватися із сіті. Його переслідувачка не залишиться голодна, ні. Щодня до неї в пазурі потрапляють сотні людей. Просто на ньому мітка. Навіть уникнувши першої аварії, він – живий мрець… По той бік вулиці обірвався електричний дріт і впав на землю, електризуючи всі навколишні калюжі і мокру землю майже до професора… Він не хотів помирати… Що таке смерть?... Життя ще ніколи не було таким дорогим для нього. Звідкись несподівано прийшла надзвичайна чіткість і ясність. Крізь пелену дощу він міг роздивитись кожну деталь навкруги. Професор зрозумів, що попри всі вади цього світу втратити його було жахливо… Це питання турбувало людину ще з того часу, відколи вона розпочала думати… десь в найглухішому закутку власної реальності він любив його. З одного боку, професору було нічого, по суті, втрачати, а з іншого, взамін пропонувалось ще менше. Покидати все було шкода. Але цей біль…
Сяюча сітка угорі. Все небо палало, мов у страшному сні. Гуркіт розлюченої грози. Голос душі. Чужої душі. Не з цієї планети. Не з цього видіння. Не з цього ярусу Землі. Воно ввірвалося сюди, і візит ще не завершений. Воно піде. Але ще не зараз. І не одне.
Професор К. дуже повільно почав згинати ноги. Просто сидячи на місці питання не вирішиш. До нього повертався його раціональний розум. Коли таке з ним вже й сталося, коли по нього прийшли з іншого виміру, його дістануть і тут, у цій калюжі… Оскільки Смерть існує повсюди, то вона може чекати кожного з нас в будь-яку мить нашого життя…Невже це правда? Невже він по безглуздій випадковості відкрив істину? Істина збунтувалася. Він перший в історії заглянув по той бік труни, і за це слід заплатити. А чи перший? Чи можливо, щоб він єдиний дійшов вірного висновку? Хто зна… А хоча… Хіба мало трапляється щодня дивних, несподіваних смертей? Хіба люди не гинуть по планеті, як комахи? І нікому нема діла… І якщо подумати.. якщо б він загинув, або ще загине, як от щойно, чи помітить це хоч хтось? Чи завважать щось особливе? Мабуть ні… А таких випадків теоретично могло бути тисячі. То кожен, кому відкривається завіса невідомості, приречений сам зникнути за нею?... Може.. може це лиш спів падіння. Не міг же він винести смертний вирок всім, хто був присутній на лекції! І рідним… може це всього уява? А винний в усьому дурний пес, котрий врятував професора і сам не здох. Тепер на професорові лежить вчинок собаки?!... Якщо й так, легше від цього не стає. В будь-якому випадку тінь іде за ним. “Нещасні” випадки не припиняться. Він це уже зрозумів. Якийсь катаклізм знайде його усюди. Професор К. піднявся. Добратися додому. Ось ціль. Навіщо? Там нічим не краще. Там дім. Туди. І все.
Спалахи блискавок ще участилися. Грізні розкати грому досягли кульмінації. Десь у далеких кінцях вулиці перехожі тікали під дахи, прикриваючись газетами. З-за повороту визирнула жовта машина. Професор кинувся ловити таксі. Ввесь його одяг складали подерта сорочка і брюки, тож він промерз до кісток. Стоп! Він подавив свій порив. У автомобілі не більш, якщо не менш, безпечно. А гроза його і там не полишить… Це – окрема стихія, найзагадковіша з стихій… Вона викликана не природою. Краще піти пішки. Надто довго. Але він піде. Не тому, що вибору немає. Вибір є завжди. Просто так найпростіше. Професор зайшовся задушливим кашлем. Розслабитись і пливти по течії. І надіятись, що потрапиш у потрібне русло. Бо надія помирає останньою.
Він розвернувся і почалапав по болоті вздовж дороги. Погляд тепер був спрямований вниз. Земля. Пейзажі у грязюці. В ній ввижалися якісь невідомі краї. Пустельні краї. Чорні. Безбарвні. Без рослин. Без людей. Без життя. Краї гірші ніж Земля. Почуття ностальгії. Він вже не належить до навколишнього світу. Він мешканець тих країв у болоті. З кожною секундою його все більше засмоктує туди. Там жодного чорта, жодного біса. Але то пекло. Там пустота. І це найгірше. Професору зненацька стало шкода за соковитою зеленню дерев, за ясною блакиттю небес улітку, коли пишні пшеничні колоски злегка колихаються у полі, за безтурботністю буйних лісів, за теплим промінням сонця, за святами й буднями, за барвистістю життя, за всім, що у нього відбирали. Він не вмів цим насолоджуватись. Але в цю мить йому захотілось навчитися. Він хотів змінитись. Та стоячи під зливою за сірим покривалом бурі, професор вдихав у себе цілий світ… І не міг вдихнути. Черговий обман. Він не хотів змінитись. Він хотів жити. І заради цього був ладен на все. Йому було не по силах насолоджуватись життям, коли на п’яти наступає його кінець. Професор дурив самого себе. А перед очима все стояла та пустельна, безлюдна місцина, і жах все більше сковував розум.
… Це вісник кінця… Перед ним стояла дорога. Дорога в нікуди. Це було важко уявити. Зрозуміти, що б ти не зробив, куди б не відправився, все одно все закінчиться нічим. А ніщо прямує ззаду, прямісінько за спиною. Невидиме, нечутне. Але воно було. Так, це вже не щось, а саме ніщо. І професор незмінно наближався до того , що було позаду. Ідучи в протилежну сторону він лише відтягував час. Земля кругла, та обійшовши її навкруги, він все ж таки потрапить у пазурі долі. І ніщо поглине його. Було відчуття прірви. Він немов би падав у темну безодню. Вертатися нагору було пізно, а продовжувати падати – страшно. А думати про інші варіанти мозок просто відмовлявся. Тож професор і прийняв рішення падати та надіятися, що дно вже недалеко… Вона визначає час, коли хтось мусить померти, вона витає довкола кожної істоти, доки не зустрінеться з нею… Жереб. Жереб впав на нього. Нестерпно розуміти, що хтось, чи щось володіє твоїм життям безпосередньо. Мимоволі нагадувало про три сестри Долі з грецької міфології. Судячи по всьому професорова нитка життя порвалась. Та він ще ходить по сущому світу. Тоді все стає на свої місця. І вирок, винесений йому. І всі нещастя. І мисливець позаду. Але в такому разі, як щодо людей, які повернулись буквально з тої реальності? Клінічна смерть і тому подібне? Багато хто ще прожив після цього десятки років. Яка причина? Що тут приховано? Можливо, вони не повинні були помирати? Може, так було заплановано? Незрозуміла сила утворила своєрідний авторитарний режим і контролює кожною секундою твого життя, дає на нього право та забирає його? Можливо…!? Усе, “можливо”,” можливо”. Нічого точного, конкретного. Одні припущення і здогадки. Ніяких фактів. Як же він втомився від цього! Раніше ввесь сенс його існування складали вигадки, але тепер, вперше в житті, щиро захотілося хоч долю правди. Хоч частку відомостей. Але відомості на землі не прочитаєш.
Професор звернув за ріг і все далі прямував мокрим асфальтом. Від неспромоги чимось собі зарадити професор К. постарався відкинути біду. Коли питання надто складні, слід лише забути про них. Або хоча б замкнути у глибині свідомості. Адже… Щоб вижити, і тільки так можна вижити, необхідно вдивлятися за рамки буденного життя, за грані звичної реальності… Хотілося боротися. Але де ті грані, де рамки існування? Як пробитися крізь броневу шкаралупу? Як вирватись з клітки, у якій ти виріс? Не знаючи як, не слід і пробувати. Краще просто втекти від рішень. Відкласти усе на пізніше. Так легше.
І відкинувши все зайве з своєї голови, професор К. все йшов і йшов по вулицях міста… Невдовзі все навколо почало зливатися в одну суцільну пляму. Мокрий асфальт під ногами. Шумні стріли дощу. Свідомість поступово знову відключалася. Він впадав у транс. Але цього разу це було уже не те солодке марення, що вранці. Якщо тоді був сон, то зараз настало нічне жахіття. Не було ніяких сновидінь, ніяких образів, думок, голосів. Була лише пустота, по вінця наповнена надмірним страхом, тривогою, передчуттям. І навіть тут не покидала невидима тінь, темний попутчик і провідник до царства мертвих. З усмішкою професор пошукав копійки у кишені. Плата перевізнику… Між хмарами незмінно бабахкали спалахи. Шкіра вже встигла звикнути до природного душу. По обличчю стікали хаотичні струмки. Поруч мчали автомобілі, сахалися люди. Місто майже спорожніло. Усі поховались від стихії. Усе завмерло… Думки остаточно зникали. Повіки стали дуже важкими і закрилися. Рухи автоматизувалися і вийшли з-під контролю. Гуркіт грому ставав все тихішим, і тихішим, і тихішим… Удари капель об калюжі…. Далекий голос мегаполіса….. Крики… Чиї?....... Сон……. І ……………………………………………………………………………………………….
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Все…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
Коли свідомість повернулася, дощ все ще періщив надворі. І гроза не збиралася ще відступати. Професор дальше кудись ішов. За сірою пеленою нічого не було видно. Але щось вказувало, що він уже багато годин прожує іти. Він це знав на рівні інстинктів. Як і те, що не збився з вірного курсу. Дім ще десь попереду, але безперечно у тій стороні, куди він прямує. З думками повернулася паніка. Нестерпний жах. Ховатися уже не виходило, а реальність була надто жорстокою. Щось потрібно було робити… У антену сусіднього будинку вдарило зарядом. Будинок погас… Безвихідь зловила його у кліщі і намертво затисла. Настала мить вийти з лісу і напасти на ворога у відкриту. Але… Страх… А жінка його, Лотова, озирнулась позад нього – і стала стовпом соляним!...( Буття 19:26; Старий Завіт)… Те, що могло його зустріти, викликало німий параліч. Не було сили! Волі. Кров леденіла від однієї згадки. Спочатку дійти до цілі! Там ілюзія безпеки. Мій дім – моя фортеця.
Через декілька метрів професор К. впізнав вулицю. Уже майже дійшов. Він завернув за ріг і пришвидшив ходу. З кожним кроком бульбашка в грудях росла. З’явилось незрозуміле передчуття. Щось наближалось. Серце говорило, що розв’язка вже не за горами. Вузький прохід між двома будинками. Щось буде… По одній стіні пішла тріщина. Професор звернув увагу. Зіниці розширились. Бетон закришився… Ні!... Нижній балкон затріщав… Втретє! Тікати! Ноги не слухаються! Тіло не підкоряється!.. Балкон разом з кавалком стіни засунувся вниз… Чому ж він стоїть на місці?!... Груда бетону, скла, пластику та металу зірвалися зі стіни… Це кінець. Цього разу остаточний. Ось балкон навис над професором. До зіткнення залишилась секунда… Пів… Четвертина… Обломки перед носом… В останню мить ноги таки підкосилися і його завалило камінням… Земля… Поштовх… Стрибок… Удар… Біль у спині та ногах… Тиск зверху… Відчуття натиску гострих країв… Земля… Волога… Дощ на обличчі… І… Все……
Професор К. не знав скільки він пролежав так. Він і не підозрював, що з ним трапилось та скільки обломків над ним. Він знав лише про обвал. А болю не було. Як не було і волі. Його завалило бетоном, але страх не дозволяв обернутися і поглянути на своє становище. Лише лежати під зливою на асфальті і гадати… Професор лежав так довго. Єдине, що було – це здогадки про те, що він ще живий. І здогадки робили ще гірше. Краще б було хоч цього разу померти. Якого дідька він ухилився?.. Інстинкти, рефлекси… Були б вони прокляті! Ох і добряче він вляпався! Можливо пройшло п’ять хвилин, а може п’ять годин, але холод крижаної землі вже викликав запалення тканин. Чому? Краєм ока професор помітив неподалік Тінь… Його охопила лють. Це все вона! Все через неї! З горла вирвався крик злості. Чорний образ і не ворухнувся. Далі спостерігав, далі насміхався. Далі вичікував…
Емоції ненависті остаточно підштовхнули професора К. Він спробував піднятися. І тільки тепер гостра біль пронизала нижню частину його тіла. Він насилу обернув голову. Вдалині блиснула все та ж блискавка. Повністю ноги і половину спини були завалені камінням. Що було під ним, залишалося тільки гадати, але відчуття були не з найкращих. Особливо кричала ліва нога. Професор опустив голову. Відчай повністю поглинув його. Що тепер робити?.. Тріщина на стіні доходила до верхніх поверхів… Як вибиратись звідси? Кажуть, що в любому випадку слід шукати щось оптимістичне. І де у цій ситуації позитивне? Що робити з цими уламками? Допоможіть же хтось!!!!.. Слід вибиратися. Допоможіть!!!..... Розвалити, розібрати завал. Але як?!!
Долаючи біль, професор припіднявся і почав шалено розгрібати каміння. Це буде довго. Але він про це не думав. Паніка досягала критичних меж. Копати. Копати. Вивільнятися від цих жахливих пут… Вона підкрадається до нас, невидима й нечутна, та до останньої миті життя ми нічого не підозрюємо… Щасливі ті, хто не підозрює. Знання. З одного боку знання – це велика сила в руках людини, а з іншого – горе тому, проти кого вони збунтуються. Інколи, звісно, корисно заглянути у замкову шпарину бібліотеки Всесвіту. Але відкрити вхідні двері – величезна помилка. Є такі речі, про які краще не знати. Для власного ж блага. На жаль, професор К. зрозумів це уже запізно. Тепер усе, що залишалося – розгрібати уламки. Принаймні, він так думав. Від цього залежало його життя.
Копати! Викидати! Ламати! Вибиратися!! Жах на душі. Наближення чергової катастрофи. Гребти!!! Допоможіть!!!! Шалений біль. Фізичний. Та душевний сильніший. Допоможіть!!!!! Вибиратися!!!!!! Скрипучий регіт Смерті. Професор вже майже чув його. Бісові уламки!! Копати!!!!!!! Зараз же!!!!! Швидше!!!!!!!! Швидше!!!!!!!!! Швидше!!!!!!!!!! Однією ногою вже можна було рухати. Тікати!!!!!!!!!!! Згори знову попадали мілкі камінці. Потужний дощ обламував будинок, як іграшковий. Чорт!!!!!!!!!!!!!! Вибиратися!!!!!!!! Жах настільки заволодів ним, що він ледь не вибухав від перенапруженості. Вибиратися!!!!!!!!!!! На шляху опинилися декілька величезних куснів, які професор негайно відкинув кудись вбік, хоча при звичних умовах не зміг би навіть і зрушити з місця. Було не до того. Швидше!!!!!!!!!!!!!!! Після цього тиск значно зменшився, і він зміг вирватися з-під завалу та відповзти вбік. Вигляд власних ніг не надто втішав. Ліва нога була буквально розтерзана, а з великої рани текла кров, інша нога теж не набагато менше ухилилась від травм. Та й не знати, чи не було внутрішніх ушкоджень. Але головне, що професор міг ворушити кінцівками, і тепер його нічого не зупинить. Тепер він би і поповз і без ніг. Вся влада належала страху. Він насилу піднявся і похитуючись пошкандибав подалі звідси. Почали валитися верхні балкони. Та професор вже був поодаль.
Він брів майже наосліп через зливу, сахаючись кожного силуету. Дерева перевтілювались на багаторуких чудовищ, будинки здавалися кам’яними велетнями, вікна – чорними проваллями. До дому залишилося пройти декілька сотень метрів, але ця відстань була найважчою в дорозі. Небезпека ховалася за кожним камінцем, у кожній калабані. Тільки зараз він це справді усвідомив… Навіть не усвідомив… Відчув!... Кожною клітиною власного тіла… все більше і більше рвався уперед. Збільшував швидкість, не зважаючи на жодні протести власних ніг. Зволікання недопустиме! Тікати!! Вперед! Безкінечно. Доки можна буде ворушитися. Звуки грози підганяли ще більше. Ще один поворот. Стопа підозріло затріщала. Вперед! За ним тягнувся кривавий слід на болоті і повітря наповнювалося насолодою переслідувача. Чи ката? Може спостерігача? Своєрідного дослідника? Ученого? Звідки...? хоч би як…, воно насолоджувалось. Ніщо…. Тікати! Пришвидшувати крок. Посеред вулиці утворився міні-потоп. Професор пішов убрід. На одному черевику відпала підошва, а на другому вона ледь трималася. Десь під водою ховався каналізаційний люк… Жах… Бігти! Час уже не гроші. Час – це життя. Ріка. Що тече в одному напрямку… Назад уже не вернеш.
Життя. Багато мудрих людей ламали собі голову над тим, що являє собою життя. Для чого воно. Професор К. ж не знав про життя абсолютно нічого. І у цьому заключалася його перевага. Саме через це, мабуть, для нього воно значило більше ніж для інших. Йому ще слід було пізнати світ. Але, на відміну від інших, попереду в нього не все а нічого… Калюжа залишилася позаду… Тому все втрачає звичне значення. За одну секунду Всесвіт змінився. Перебудувалися всі, без винятку, закони… Забуто всі правила… Залишалась лише ціль… І страх… Жити… Лише заради того, щоб не померти. Вперед! Кінець вулиці. Наступний перехід. Вдалині повинно було проглядатись професорове помешкання. Якби не дощ. І не свідомість. Затуманена. Емоціями. Нестерпними емоціями. Але вони були.
Нижня частина тіла стала скидатися на безформне місиво. Професорові рухи суперечили всім уявленням. Але професор змінив уявлення. Хаотичні думки. Накази. Собі. Тікати! Мокра дорога. Перехід. Переступити через щойно обвалений шифер. Підійти до під’їзду. Страх! Зайти у тісну печеру входу. Піднятися по сходах. Як у горді міфічного кашалота. Один поверх, другий, третій… Двері. Замок. Професор потягнувся за ключами. Вони у піджаку… Чорт! Що ж тепер робити? З-за дверей почувся тріскіт. Слід було туди попасти чимскоріш. Як? Можна було виламати. Але професор був надто ослаблений для цього. Він подивився крізь вічко. Звичайно нічого не побачив, але розрізнив дивні спалахи. Треба подумати. Для думок немає ані часу, ані можливості. Він шарпнув за ручку. Закрито. Невже це кінець подорожі? Він стиснув кулаки. Це нечесно. У якій завгодно історії кінцівка повинна бути не такою. Глухий кут. Не за правилами. Ну так, звісно! Правил ж немає. Тоді слід встановити нові. Чи це не залежить від нього? Де ж вихід? Тобто вхід. Професор К. згадав про пожежну драбину. Ні! Він відкинув цю думку, як настирну комаху. Він не зможе знову спускатися вниз, а потім підніматися вгору. Фізично не зможе. Він сповз по стіні. За віконцем під’їзду били далекі блискавки. Гуркоту вже не було чути. Тишина. Самотність. Ніщо не викликає такий страх, як самотність. Людина – абсолютно колективна істота. Коли вона опиняється одна, то перестає бути людиною. У ній з’являється ніщо… Те саме. Різниця лише в тому, що те ніщо належить цьому світу і не намагається відверто затягнути свою ціль у нікуди. Виходу немає. Може, покликати на допомогу? Ні! Його не зрозуміють. Та й не допоможуть. Надто поганий вплив викликає прокляття. На всіх. Згадати хоча б оту пару ще у парку. Як давно то було. Не вірилося, що колись було спокійне, безтурботне, незатьмарене життя. Професор мимоволі почав розглядати сходову клітку. Як тісно. І брудно. Запилюжено. Темно. І страшно. Все більше. Розбита лампа цього поверху. Її вже два тижні поміняти не можуть. Бруд на склі. Павуки у кутках. Погляд у хмарах. Що був видимий і крізь стелю. Холод. Протяг. Паніка. Знову паніка. Наростаюча до неможливих меж. Очі покосилися на двері. Звичайні дерев’яні лаковані двері. Замкнуті. Ледь перекошені. З номером… Перекошені? Він поглянув на завіси. Вони були зірвані і прилаштовані абияк. Величезними зусиллями як рук, так і скалічених ніг професор спромігся піднятися. Промайнуло підсвідоме застереження. Він підійшов до них. Поклав долоню на ручку. Прислухався до звуків великого будинку… Бути чи не бути – ось питання… Вибір не великий. Є ціль. Дурна. Непотрібна. Але ціль. Він зібрався. Що буде, то буде… Шарпнув з усієї сили на себе.
Двері з гуркотом повалилися додолу. Радість. І ще щось. З цією перешкодою впало разом і щось важливіше. Останнє, що відділяло професора від… Від чого? Поки що не відомо. Але уже скоро. Рішення крутиться у нього в голові уже досить довго. Але мозок не міг сприйняти цю інформацію. Чи не хотів. Професор К. обернув погляд всередину у квартиру. Серце з п’яток упало ще нижче. Ну звісно. Щасливих випадків не буває. Все у видимій з передпокою частині помешкання було перекидане, перекопане, перевернуте. Дверцята сейфу серед хати. Пограбування? Після сьогоднішніх подій і не дивно. А ще зі сторони кухні поширювалася пожежа. Електричні кабелі палали та іскрилися. Професор стояв, як укопаний. Що з ним?!! Не можна зволікати!!! Невдовзі все підніметься в повітря!!! Він відірвав ступні від підлоги і пошкандибав у прихожу. Тут усе було шкереберть, але це не найважливіше. Лише важче пробиратися. Зайві труднощі на шляху. Як завжди. Нарешті він осилив цю дорогу. Оперся на шафу. Щоб перепочити. У кухні усе було пройняте вогнем. Дивно, що полум’я ще не перекинулося на інші кімнати. Жодна деталь кухні не врятувалася від жорстоких катувань. Треба спасати їх. Чимось тушити. Професор попрямував в протилежну сторону, до ванної. Коридор. Вузькі стіни. Ковбик. Розкидані речі. Біль у ногах. Зуби стиснуті. Образи світла у очах. Пошкоджені шпалери. Дим, що сковував легені. Довгий шлях. Ще зусилля. Вхід. Повернути круглу ручку. Він поглянув всередину…
…Ванни не було… Взагалі… На місці приміщення… ніщо… Не темрява. Не світло. Ні образів, ні кольорів, ні постатей… Ні ванни… Ніщо… Відсутність реальності… І простору… Часу… Усіх вимірів і всього відомого людям Всесвіту… Маленький клапоть, вирваний матерії буття… Крізь нього у світ рвалося щось нове… По нього… Звідти валили могутні сили… Для них професор – мікроб… Але він їм потрібен… Він − частина їх… Маленька пісчинка у пісках пустелі… Крапля, яка летить з небес в океан. І ось-ось злиється з водами… Він не хотів бути чимось. Він був професором К. й ніким іншим. Та бажано ним і залишитися. По можливості… Реальність перед ним аж затряслась і почала розсуватися. Він позадкував назад. Повільно. Рятуючись від забуття. Свідомість не могла сприйняти того, що відбувалося з ним та верещала від болю… Світло в кінці його тунелю стрімко зменшувалося… Відчуття зникли… залишилося лише розуміння небезпеки. Інстинкт самозбереження. І воля до життя… Підлога під ногами розчинялася. Ситуація виходила з-під контролю… Професор панічно потягнув руку назад… Крок насилу вдавався. Усе зникало. У напівтемряві відчайдушний рух… Пальці наткнулися на клямку дверей… Він шарпнув за неї. Двері підкорилися… Ніщо потягнулося за ним… Ривок… Він збіг у кімнату. Захлопнув двері…
Ляскіт… Шалене дихання… Кут. Глухий… Рев стихій поза дверима… Йому кінець. Цього разу немає куди тікати. Він сам заманив себе у пастку… Звичайна кімната… Поки що… Він приперся спиною до входу, ніби це могло втримати нападника. Усіма силами втиснувся в дерево… Що робити?!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Красиво умебльована кімната, що завжди уособлювала спокій і безпеку, тепер викликала жах… Це буде місце його смерті… Стоп. Щось в останній фразі є. Щось.. Остання надія… По спині побігло кригою. Професор відсахнувся від дверей. Поламаний телевізор зненацька увімкнувся… Зловісний білий шум. Уособлення страху. По екрану побігли образи… Його минулого… Кажуть, перед смертю у голові пробігає усе життя… Кутки приміщення завуглилися… Професор все далі і далі відходив до дальньої стінки… Люстра захиталася… Стіни покрилися тріщинами… Шум екрану… З-піж ліжка потяглися “руки” темряви. Професор К. вистрибнув зверху на нього… Двері по той бік кімнати пробігли хвилями… Він забився у дальній кут ліжка, скрутився і почав тремтіти. Нерви ледь не лопали. Розум тримався на останніх ресурсах. Усе?
У цю мить професора осяяло. І як він не здогадався досі? Це ж очевидно для кожного йолопа. Хоча, ні. Не для кожного. А все таки. Він ж не кожен… Щоб перемогти невидимого ворога, потрібно бачити його… Звичайно… Потрібно бачити його… Як? Тепер він нарешті зрозумів. Обернутися у лице. Скинути плащ-невидимку. Вийти на рівних. Ввесь цей час у нього в рукаві був кинджал. Зброя знання. Це лише треба було усвідомити. Відкрити погляд. Усе геніальне – просто. Відповідь, як завжди, ховалася під носом. У власних словах. У власних думках. Слід було просто зупинитися на мить і озирнутися. Все було позаду. Постійно. Можна було уникнути… Можна і тепер… Мабуть… Чи можна? Не можливо дізнатися не перевіривши. Хто не ризикує, той не п’є шампанського. Тож… Вибір поставлений. Дві дороги. Навіть три. Дві ведуть до смерті. Третя до… Невідомо. І усі три шляхи приховані туманом. Слід вибирати. Часу обмаль. Роздуми тут не допоможуть… Щоб вижити, і тільки так можна вижити, необхідно вдивлятися за рамки буденного життя, за грані звичної реальності… А що він там побачить? Чи варто туди зазирати? Назад дороги не буде. Квиток в одну сторону. Але вороття не має в любому випадку. Тож, вперед? На Берлін? Зібрати сили? Відкрити карти? Зазирнути в лице?... Але чи всім з вас вистачить духу поглянути Смерті пряму у вічі?... Хороше питання. Це найбільше бентежить. Головна перешкода. З кинджалом проти кулемета. Невесела перспектива. Та де інший вихід? Тут чорного ходу немає. Тільки чесна дуель. Хтось буде переможцем, а хтось − переможеним. Час покаже. Якщо час ще є. Піти на це?... Над цим слід подумати… Нема чого думати. Вибір очевидний.
Йому не вдасться… Він не зможе… Він завжди був боягузом. А після цього дня останки його духу розчавило, як м’ясорубкою. Він просто просидить так у кутку, доки ворог не ввірветься. Ні!!! Не цього разу. Тепер все буде по-іншому. Тепер від нього залежить його життя. А може й не тільки. У критичних ситуаціях людина спроможна на дивовижні речі. У випадку професора вже не критична ситуація. Щось більше. Цього разу він зможе. Він мусить змогти… Двері вгнулися від неймовірного удару… Страх вперше послужить на користь. Професор К. більше не буде переховуватися. Він вийде на бій. А якщо це буде посліднім боєм у його житті, то він помре з гідністю. Постарається.
Професор К. піднявся. Зі стелі закришилося. Телевізор спалахнув вогнем, не перестаючи працювати. Двері вже ледь не лопали. Він зібрав усю свою силу в кулак. Він не боягуз. Він кидає виклик силі за стіною. Усе закінчиться у цій спальні. Він зліз з ліжка і попрямував до виходу. Страх підкорився змужнівшій волі. Очі вперше віддзеркалили справжню рішучість. Він мав би попрощатись зі всім. Але не хотів. Нехай прогнозів не буде. На цю битву ставок немає. Виживе сильніший. Професор підійшов до дверей і зупинився перед ними. Вперше і востаннє він сам став силою… Руки все ще тремтіли… Честь… Це буде останнє його слово. Він стиснув долоні. Закрив і відкрив очі. Смерть. Зціпив зуби. Приготував ноги. Усе. Професор вдихнув на всі груди, напружився і відкрив двері…
За вікном місто наповнювалось свіжим повітрям. Дощ нарешті припинився. З-за хмар визирнули промені призахідного сонця. Жителі з полегшенням зітхали і складали парасолі. Усі вибиралися зі своїх схованок назустріч чистому вечору. Назовні повилітали мілкі комарі і вечірня мошкара. Поширювався запах легкості. Гроза закінчилась. Усе пройшло. Нічого поганого уже скоро не буде. Можна бути спокійним. Теоретично…
…Можливо наступним помрете ви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227103
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Час іде...невпинно,невблаганно
Не зупиняючись і не вертаючись назад
І замітаючи сліди минулого старанно
Він не жаліє нас і не дає порад
Найкращий лікар і найкраща допомога
Погані миті неможливо просто стерти
Потрібно жити далі і настане перемога
Це краще,ніж кидати виклик смерті
Життя-безцінний дар,воно єдине
Немає сенсу вічно шкодувати
Прекрасне все...усі його години
А час-ніколи не потрібно марнувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226684
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 05.12.2010
Присвячено моїй найкращій подрузі Фінковській Юлі!
Спасибі за все і за те,що ти завжди зі мною
Коли в серці мороз,а на щічці легенька сльоза
Коли ще один крок,вже давно оповитий пітьмою
Ти для мого життя,мов прозора цілюща роса
Ти-весна,неймовірно прекрасна та ніжна
В твоїм погляді стільки любові й тепла
Ти єдина така,тане сніг,тане лід,вже не сніжно
І полонить серця голос твій та краса
Ти мов сонце,яке згодом і зійде для когось
Наче зірка,яка сяє завжди на шляху
І прошу,залишайся назавжди собою
Я люблю та ціную тебе саме таку
Ти принцеса із мрій,із чарівної казки
Я обожнюю твори твої й ніжний спів
Вибач всі мої вчинки погані,будь-ласка
Бо насправді ціную тебе дуже-дуже,повір
А на дворі зима,сніг,мороз,дує вітер
Настрій зник і погода доволі проста...
Проте ні,з нею завжди в душі цвітуть квіти
Юля-лагідна,вічна та ніжна ВЕСНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226205
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 03.12.2010
Ну от і все, ми розійшлися,
І дуже боляче мені,
Хоча ти знову мені снишся,
І про тебе думаю вночі.
І моє серце б’ється швидше,
Коли тебе згадаю я ,
Але розумію я все більше,
Що ти давно вже не моя.
І у ночі я прокидаюсь,
У холодному поті,
Бо знову ти мені приснилась,
І моє серце в самоті.
Це не життя, а існування,
Існую просто на землі,
А хочу почуттів, кохання!!!!
А доля шепче слово ні…….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225825
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Світ-це не вигадка,він є реальний
Нажаль не духовний-матеріальний
У ньому цінуються гроші та влада
Скарби та багатство-єдина принада
Щоб вижити в ньому є два варіанти
Змінитись самій,чи змінити стандарти
Стандарти життя,які світ нам диктує
Усі перспективи,що він нам малює
По білому чорним,по долі людини
Він змінює нас від малої дитини...
Показує шлях,всі дороги й доріжки
Вже краще змінитись самій,ще залишилось трішки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225012
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Я подарую тобі блюз
На тлі нічної тиші,
Нехай нас забере
Солодкий сірий дим.
Я подарую тобі блюз
Із ароматом кави,
І до світанку заберу
Тебе в цей сірий дим.
Я подарую тобі блюз
Немов бокал вина,
Відчуй цей теплий подих -
Солодкий сірий дим.
Я подарую тобі блюз,
Я подарую тобі радість,
Забудь минулий день -
Це тільки сірий дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225045
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Все лишити в минулому...
І тихо піти...
З тихими сльзами...
Спаливши мости...
З розбитими крилами...
Вже не мавши мети...
Зі згадками милими...
У нові світи...
У серці гарячому
Радість знайти...
Зібрати кусочками...
Скласти й згребсти...
Незнаними стежками
В майбутнє зійти...
Й довгими днинами
Без неї жити.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224442
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Ця блискавка в небі,
Спалах сірого дня,
Хтось з громом у хмарах
Пише моє ім’я,
Хтось вигукує світом
Заклик у бій,
І палаючим цвітом
Вогонь квітне мій,
Поза гранею горя,
За межею добра,
Нова вища свобода,
Нові вищі чуття,
Та в зіницях могутність,
Розплавлена кров,
Неарійської раси
Гордість ця знов,
Й дорога до раю,
Слава і честь,
Сміливість до краю
Наклеп і лесть.
Ця блискавка в небі,
Спалах сірого дня,
А в тім урагані
Замкнутий я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224036
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Омиває береги бурхлива річка
І тече на південь стрімко,агресивно
Вється світом,немов синя стрічка
І радіє дню та сонцю сильно-сильно
А вода в ній кришталева,бездоганна
Там змальовано усе безмежне небо
І погода на дворі доволі гарна
Ну чого іще для щастя треба?
В далині пливе кораблик,білий-білий
Він не знає ні турботи ,ні печалі
І для нього світ іще такий привітний
Він не думає про те,що буде далі...
Що бувають на шляху й великі хвилі,
Вітер та вода лютують часто
Що не всі довкола такі милі
і будуються мости-не все прекрасно!
Лютує вітер,річечка співає
Шалені хвилі омивають береги
А вдалині кораблик пропливає
Ледь-ледь не зачіпаючи мости...
Кораблик наших мрій,пустих ілюзій
Не в силі зруйнувати ті мости,
Які для нас будують на майбутнє,
Або які будуємо і ми...
Це все пуста фантазія та мрія,
Таких річок насправді не буває
Вже майже зникла будь-яка надія
Проте кораблик все ще пропливає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225015
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Ю.Ф.
На пагорбі покритому туманом,
куди я відсилаю свої зливи,
природою написаним романом
я бачив очі Місячної Діви.
Вона стояла оку невловима,
вона одна - непереможне диво.
Волога півночі накрила мої рими,
я бачив очі Місячної Діви.
У неї стан віків і віра в небо,
вона зірки захоплює за гриви.
Мені тепер і сонця вже не треба,
я бачив очі Місячної Діви.
На чорній сукні плями від ночей,
вона засіює сльозами мої ниви.
Немає в світі з вічності речей.
Я бачив очі Місячної Діви.
Її я так благав зі мною йти,
до ніг піднести найсвітліші дива...
У пічці спогадів я спалюю листи.
Я бачив очі Місячної Діви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224858
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Трояндовий вальс
на Замку станцюємо.
Білий.
Під музику вітру
кружлятимем пристрасно ми
між кленів самотніх,
що листя давно загубили,
і мудрих каштанів,
котрі вже чекають зими...
Трояндовий вальс
під зоряним небом бездонним –
лиш сяючі очі
і тихе твоє:
– Раз – два – три...
А потім – щасливі –
ми містом блукатимем сонним,
і стукіт сердець
підійматиме нас догори!
Трояндовий вальс –
як виклик грядущим морозам!
Ми знаєм напевно:
їм не подолати вже нас!
Трояндовий вальс –
в очах твоїх радісні сльози...
Трояндовий вальс,
Трояндовий вальс,
Вальс..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211747
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.11.2010
Ви дійсно є на світі тім найкращі -
Лікуєте нам, хлопцям, душі і серця.
Ми можемо на Вас покластись в дні найважчі -
Піднімете з землі побитого гравця.
Ми можемо розлізтись в погляді, усмішці
І закохатись дуже в Ваш прекрасний рід
Та дивуватись Вашим подвигам. Ще трішки
Ми перейдем всі океани вбрід.
Ми гори стиснемо таки докупи,
Сплетем містки незнаного життя...
Навіщо нам моральнії халупи?
Без Вас ми б не дійшли до каяття.
Без Вас ми б згинули на білім світі,
Зістарілись самотніми в своїх думках,
Не досягли би успіху того зеніту,
Й померли б без шаленого ковтка.
16.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223060
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
OLIVIYI
Не плач же серденько і нині не тужи -
Життя ще опроміниться неждано добротою.
Погано часто є, проте ці хуги пережди -
Усе внормується на обрії само собою.
В усіх бувають довгі нелегкі часи,
Проте їх треба мужньо людям побороти.
Ти тугу в серці неодмінно погаси
Й заграють водограєм превеселі ноти.
Не плач. І горе ворогам своїм посій,
Шукай в поезії свою німу розраду,
Нехай збуваються твої думки усі
Й підтримують всі починання друзі радо.
І як потрібно, в бідах завжди помогти
Не раз тобі зумієм, серце, неодмінно.
Усе складеться. Ти ще трішки потерпи -
Життя ж таке прекрасне, світле і невпинне!
16.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222496
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Коли не бачиш - не побачиш браку.
Коли не чуєш - не почуєш фальші.
Коли без серця - не помреш від ляку.
Коли на службі - маршируєш в марші.
Коли без розуму - біда тебе чекає.
Коли без ніг - любий наздоганяє.
Коли без рук - роботи не зробити.
Коли нема душі - тоді не варто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221525
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 11.11.2010
Ванільний присмак вечора над нами
Вже пробує нависнути. Лиш ми
Шукаєм щастя, погляду. Роками
Не всі лишаються коханими людьми.
Життя - це спів, кохання - наче пісня,
Яку не виспіваєш в тихому саду.
Нехай любов над світом нашим висне -
Тебе, Кохана, я назавжди украду!
Ніколи зрадити Тебе я не посмію,
Я буду пестити до старості Тебе,
Від погляду Твого, зозулько, завжди млію -
Єдине Ти коханнячко моє!
Втопитись хочу у очах твоїх незвичних,
У доброті купатись чистій, як кришталь,
Повсюди признаватися в коханні цім лірично
І губи цілувати ніжні, мов вуаль!
06.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220578
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Примари, примари, примари...
Женемось не знати куди.
Секунди, хвилини, як чари,
Спливають скоріше води.
Шумної, швидкої, гірської...
Ти їй не здавайся! Живи!
Чомусь такі різні з тобою,
Чомусь притягаємось ми.
А поруч довкола спокуси
Вичікують, тільки проспи.
Чому вони завжди у дусі?
Бо шлях твій не буде простий.
Життя проживають сміливі -
Байдужі - поповнюють прах.
І поки живем, поки щирі
Ми долю тримаєм в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220332
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Усмішка., усмішка, усмішка,
Це личко, волосся і стан...
Так палко, так сильно і вічно
Кохаю нестримно вуста.
Усмішка, усмішка, усмішка...
Як щічки і губи горять!
Милуюсь... Милуюсь... ще трішки
Й забуду слова, щоб сказать...
Як ранок не сходить утішно,
Як степ не буває без трав...
За твою чарівну усмішку
Усе би на світі віддав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219295
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010
(замальовка)
Дощі все лиються стіною наді мною,
Ховаючи в безодні мокрі острови
І ранок впевненою десь ходою
Цілує перші сонця промінці...
28.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213361
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Іду услід за дивним відчуттям,
Що маю щось нове в житті зробити,
Але не знаю чим це пояснити
І що вчинити із оцим буттям.
Я так живу і далі почуття
Продовжують мене усе косити
Й не можу їх ніяк я упросити,
Щоб дали спокій хоч для каяття.
І крутить все невпинна течія
Та нищить камінь нашого прозріння...
Лиш щось зі мною...Наче я не я -
Немов живу в новому поколінні
І чую, що життя моє нетлінне
Продовжує шукати далі пізнання...
18.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211487
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Кричащим втратам Юлії Фінковської
Поетесі поетичного сайту
Нівелювання “кохань”, ..незграбних...
Чи викликання рятувальних порівнянь
Від почуттів, порізаних в шмаття́,
Подружнім склом холодним і нерівним
Кричалося на все сухе життя
І билося об тапчани́ журни́м коліном
Перед не гріючим, як піч, палким каміном.
...От - що не закричиш, коли пече.
Як охолоне – й не згадаєш, мабуть.
В маршрутці каблуком Хтось як втовче –
То наче біль – вселенського масштабу,
А з часом...позабудеться незграба.
11.09.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210494
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Щасливе серце, яке люблять...
Воно ж бо б’ється для когось!
Його ніщо в світі не згубить!
Коли взаємно любить хтось...
Нещасне серце, що кохає,
Коли взаємності нема,
Коли воно щось відчуває...
А в серці милої – зима...
Щасливе серце, що кохає,
Що б’ється з чиїмсь в унісон!
Воно найбільше в житті має –
Любов й кохання – то є сон...
Багато-хто його побачить,
А мало-хто його відчув...
Адже любити – то це значить:
Шукати, доки не знайшов...
Не в тому сенсі, що красиву,
Не в тому сенсі, що багату –
Шукай собі таку Людину,
Щоб раз знайшов. І не шукати!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183435
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 10.09.2010
Якби ти знала, що таке любов,
То б не сміялась знов і знов,
І, може, б лагіднішою стала…
Якби ж ти тільки покохала!
Тоді б, напевно, зрозуміла,
Що в світі є велика сила,
Що рухає планети, зорі,
І прирікає жить в неволі…
В неволі власних почуттів
Я мучуся впродовж всіх днів,
Я мучуся вже місяці…
Скажи, кохана, ти мені:
Чи граєш просто почуттями?
Чи щось, можливо, є між нами?
Я прошу: вибач за усе,
Не покидай, не покидай мене…
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=q4nUCbJEI7Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183436
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 10.09.2010