H&N: Вибране

Андрій Люпин

блошинно дешеве

як  щеня  у  картонній  коробці
крізь  блошину  лавину  ринку
гамівна  до  хреста  ополонка
випив  моря  свого  половину
а  до  вуха  пришпилили  скотчем
ціну

як  на  мінному  полі  оступ
в  ковилово  полиновім  марші
наваксовані  вчора  холошні
і  пилюкою  вкриті  капці
розцвітають  у  спалахах  зумерів
папараці

а  мене  не  підняли  з  підлоги
упираюсь  тягни  за  шнурок
полем  бруду  давно  зафутболеним
в  чорний  пластиковий  мішок

це  блошинно  дешева  історія
криз  німого  у  хорі  і  край
я  не  смерті  боюсь  а  любові
бо  повір  уже  знаю  що  рай
це  лиш  пекло  із  незапароленим
wi-fi
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675572
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 02.07.2016


petra pan

Закрита лікарня для пам’ятників

Пам’ятнику  треба  заклеїти  рота.
Щось  він  розбазікався  геть,  
може  зрадник,  а  може  
про  минуле,  
                                 яке  хоче  бути  забутим?  

Пам’ятник  має  померти  
У  нього  обличчя  з  колоди  катів
чи  героїв.  А  ви  не  знали,
пам’ять  –  це  просто  гра  в  карти?  
В  нього  обличчя  
не  засудженого,  не  покараного    
До  нього  прийшли  по  справедливість.  
   Чи  помсту?
                                                   

Пам’ятники  не  відбиваються.  
Не  мають  гранатометів,
 З  пам’ятниками  весело  воювати.
Вони  не  мають  часу  на  захист.  
 Не  мають  часу.
                                   Історія  –  це  гра  в  помсту?                    

Пам’ятники    не  відчувають  ні  болю,  ні  каяття.  
Зовсім  без  совісті  і  без  стида.  
Всі  пам’ятники,  навіть  не  психопатам,  –  психопати.  
А  може  вони    неoсудні?
                                 А  може  їх  треба  лікувати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662963
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Андрей Кривцун

Умерла сегодня Земля…

Умерла  сегодня  Земля  -  
Та,  которую,  раньше  знал.
Схоронил  сегодня  тебя  -  
Ту,  которой,  я  жил-дышал.

Выл,  как  пёс,  твой  законный  муж.
Утирала  слёзы  родня…
А  когда  все  ушли,  средь  луж
На  колени  упал
Я…

Целовал  этот  тёмный  холм,
Лепетал  бесконечный  бред,
Обнимал  твой  последний  дом,
Как  тебя,  когда  телом  грел.

Соловей  не  пел,  а  кричал.
И  казнили  всех  без  суда...
Я  хотел  испить  из  ручья,
Но  там  пепел  был  -  не  вода!

Я  хотел  о  тебе  писать,
Но  ломались  строчки,  как  жизнь...
Ливнем  падали  небеса,
Капли  ранили,  как  ножи.

Помнишь,  как  уверял,  что  ты  -  
Наилучшее  из  чудес
Я,  чьи  волосы  так  седы,
А  по  рёбрам  гуляет  бес?

Помнишь,  как  у  нас  началось?
Как  ручей  вдруг  стал  -  водопад?
Как  смешалось  всё,  переплелось  -  
И  живая  вода,  и  яд,

И  запретных  касаний  мёд,
И  горячих  лобзаний  плен?
Как  шептала  ты:  «Не  живёт
Тот,  кто  так  любить  не  умел».

Помнишь,  как  мы  ели  халву,
Раскрошив  её  на  постель,
Как  из  пятки  моей  иглу
Доставала  почти  весь  день?

Как  царапила  спину  мне
От  того,  что  так  ХОРОШО-О-О!
Как  однажды  над  нами  снег
Прямо  в  комнате  взял  да  пошёл…

А  теперь  надо  мной  -  дождь.
А  под  этим  холмом  -  ты…
Я  приду  к  тебе,
Подождёшь?
Мне  недолго  осталось  быть.

9  июня,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олег Соломонов

Стреляй в меня, русский солдат…

Стреляй  в  меня,  русский  солдат!  Поскорей!  Не  тяни!
Пока  не  узнал  я,  как  знает  «бандеровец»  львовский,
На  что  я  готов,  чтобы  землю  свою  сохранить
От  мною  незваных  спасителей  и  миротворцев.

Не  дай  мне  узнать  каково  ненавидеть  своих,
Увидеть,  что  брат  мой  вчерашний  –  мой  враг  и  убийца,  
Теперь-то  мне  ясно,  зачем  эти  маски  на  лица  -
Под  ними  легко  не  стыдясь  превращаться  в  чужих.

Стреляй  и  не  парься  –  хотел  ты  того,  не  хотел  -
Приказ  есть  приказ,  да  и  цели  светлы  и  гуманны:
«Твоих»  обижают  предатели  и  басурманы.
Спасай  их,  мой  «старший  братишка»,  глядящий  в  прицел.

Всего  и  делов,  отстрелялся  и  с  песней  домой,
Где  мама,  семья  и  отечества  сладкие  дымы,
Даст  Бог  наградят  там  медалькой  «За  взятие  Крыма»,
И  льготной  путевкою  в  здравницу  каждой  весной.

Но,  все  же  я  верю,  однажды  в  ночной  тишине,
Как  будто  во  сне  наступив  на  случайную  мину,
Ты  вспомнишь  об  этой  безумной,  ненужной  войне,
И  ясно  увидишь,  как  сам  себе  целился  в  спину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483352
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Аня Муравська

Україно, схоже ти вже вмерла…



доповнення  коментарів  на  «бандеровские
подвиги  (документы)»,  які  нам  -  українцям
не  полінувався  вишукати  Сумрачный  Гений  Эпохи.
Скоріше  навіть  -  Гений  Сумрачной  Эпохи.


Україно,  схоже  ти  вже  вмерла,
Бо  чому  ж  тоді  не  ставиш  свічі
По  загиблих  від  руки  Бандери?
Чи  тому,  що  їх  не  перелічиш?

І  чому  так  легко  проковтнула
Блекоту  про  суть  голодоморів?
То  нациста  забуття  піґула
Про  його  «содоми»  і  «гомори».
..............................

Кричіть,  волайте  -  «Слава  Україні!»,
Я  ж  промовчу,  або  й  заплачу  стиха...
Як  стільки  душ  загублено  невинних,
Чи  слава  та  для  вас  уже  не  лихо?

Боялись  і  бояться  мовить  правду
Отут  у  Львові  й  в  батька  на  Волині.
Страшну,  що  з  неї  лиш  здригатись
Як  і  від  крику  –  «Слава  Україні!»

Той  страх  не  згине  разом  із  останнім,  
років  мордерств  звірячих,  очевидцем.
«Братаймося!»  -  звучить...  Я  ж  інше  знаю
Ягня  з  вовків  не  може  народиться.

Я  знаю  це,  як  знаю  свого  батька,
Як  матір,  що  давно  вже  поховала.
Бандерівці  душили  й  немовлятко,
Бо  із  колиски  не  кричало  «Слава!»

А  вчительку,  коли  ішла  до  школи,
Щоб  вчити  діток  грамоті  і  дружбі...
Ой,  матінко..!  Чому  старі  тополі  
при  тій  дорозі  так  надривно  тужать..?


Мордерства  -  вбивства

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478029
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Юлія Похолюк

Гравітація

Душа  втрачає  гравітацію,
Коли  всі  рахунки  оплачені,
Виходьте,  остання  станція,
Ви  на  пункті  призначення.

Виходьте,  остання  станція,
Постіль  кладіть  на  полиці,
За  послуги  наші  квитанція,
Потяг  у  рай  о  17.30.

P.S.
Табличка  на  касі:
"Касир  у  відпустці"
Квитки  розкуплені,
Зв'язок  відсутній...́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472487
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014


Тесса Колейс

Республіка імені Нас

Нездоланний  порив  у  сотні  кілометрів.  Твої  польські  поетичні  будні  невимушено  змушують  мене  втрачати  свідомість.  Обездолене  дитя  сучасної  реальності,  народжене  прокуреним  потягом  до  Варшави.  Людний  вокзал  рідного  містечка,  звідки  кожен  вирушає  шукати  кращої  долі  і  де  я  все  ще  чекаю  на  тебе  з  клятої  Речі  Посполитої.  Вона  забрала  тебе,  промовивши:  "Ти  його  не  повернеш.  Він  у  моїх  тенетах"...Кожного  дня  отримую  листи  з  твоїми  віршами.  Присвячені  "Любій  Тессі"...Ти  ніколи  не  знав  мого  справжнього  імені,  привчив  до  міцної  кави  у  львівських  кав'ярнях,  ніби  вже  тоді  знав,  що  не  повернешся...Стрімголов  біжиш  по  рельсах,  в  руках  букет  орхідей  і  збірка  поезії  "Любій  Тессі"...Твої  обійми  варті  більше,  ніж  мільйони  слів.  Дотик  твого  серця  і  сліпуче  сяйво  Республіки  імені  Нас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457966
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 23.12.2013


Без Квітів

Списана правою рукою лівши Душа

Прокрокована  сотнею  грубих  солдатськіх  чобіт
Списана  правою  рукою  лівши
Душа              
Відвертим  поглядом  оцінювали  всіх  в  радіусі  одного  кілометра.
Жоден  не  засвітився  зеленим
Вона  перехожого  клала  до  себе  в  ліжко  і  читала  йому  поеми.

Іноді  їй  так  раптово  кортіло  обіймати  чужих  дітей
І  Вона  не  знала  чи  кортить  комусь  обійняти  її  лише.
Вона  про  нього  колись  напише,
А  він  ніколи  не  впізнає  її  лице  і  переплутає  з  іншою.
І  не  доїде  однієї  станції
І  не  доп*є  горнятка  кави
В  кульмінації  власних  програшів  
Вона  натхненно  кричатиме  «БРАВО!»  

Вона  погляди  ловить  .на  колінах  за  помічу.
Її  хочеться  пхнути  у  спину  з  моста
ЇЇ  тіло  жадане  і  важко  збагнути,  
Як  у  тілі  її  ніхто  не  літав.

Від  тепла  того  тіла  сходили  з  розуму  
і  самі  на  коліна  ставали
Бо  так  
лиш  могли    дочекатись  
Щоб  вона  клала  голову    
На  невідомій  спині
Лишала  свій  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370914
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012


Ветра

все прекрасно (с Ланой Сянськой)

В  продолжение  (из  комментов  к)    "все  неплохо"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352814
А  соавтор  -  здесь
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
--------------------------------------------

Так  прикольно...  я  даже  теперь  совершенно  не  плачу.
Я  брожу  по  бульварам,  даю  по  пятерке  бардам.
Копошится  июль  там,  внутри,  но  уже  ничего  не  значит,
как  и  звезды  на  небе  -  мне  по  фиг,  что  их  миллирды.

Я  танцую...  но  вальс  или  брейк  -  я  наверно  не  знаю.
Я  не  слышу  ни  музыки,  ни  лоскутов  тишины,  ни...
Потому  что  во  мне  заглушает  меня  же  скупое  "скучаю"...
Я  не-пла-чу  уже.  Не  могу  больше  так...  ты  прости  и...

Все  прекрасно!  Прекрасно!  Ты  знаешь.  Все  в  луч-шем  ви-де.
Без  каких-то  замен  настроений,  без  глупости,  слез.
Я  читаю  все  также  (о...  нас?)  по  ночам  эти  книги
и  все  также    хочу  принимать  нежность  в  строках  всерьез.

Только  утро  сжигает  рассветом  чужие  мне  звезды,
все  рисунки  на  небе  спешит  (от  тебя?)  вытирать.
Режет  солнце  лучами  глаза.  Я  не  плачу  -  ведь  все  несерьезно.
Но  зачем-то  все  время  пытаюсь  тебе  рассказать

о...  а  все  же  я  знаю  -  что  слышишь...  что  ты  меня  слышишь.
Только  что-то  так  больно  стучится  в  моих  висках...
Мне  все  кажется  -  ты  мне  в  ладони  надышишь...  
отыскав..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353395
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012


inki

распяться на провайдерах стихами

распяться  на  провайдерах  стихами
и  вынести  как  книгу  из  огня
вечерний  город
обожжёнными  руками
поглаживая  детского  тебя
в  глазах  уснувших  сыновей
вей  ветер
опрокинь  дорогу  к  свету
на  правый  бок
где  идолы  не  спят
кульками  запакованных  конвертов
а  дух  и  день  живут  наоборот
минуя  грань  таможни  от  эфира

там  можно
рассказать  однажды  всем
что  схемы  полетели  у  чудил
и  мир
каким  он  был  или  хотел
останется  помадой  в  косметичке
герметика
не  тайна  симметричности
а  время  проливаемое  всем
из  чаши  водолеевой  России
разнёсшей  твое  имя  по  ветрам
так  мучиться
конечно  не  просили
мы  сами
как  обычно
по  углам
рассыпали  приманки  для  героев
и  сны  неопалимости  души
когда-то
нас  опять  не  стало  трое
и  Троя  перепачканная  НАТО
названиями  бурьками  пустынь
в  стакане  опрокинутом  в  растратность
Гомера  разозлила  до  возврата
зарвавшихся  вояк  в  пыли  святого
искусства
для  своих  похабных  целей
не  зная  цену  красок  на  крови
чужим  мозолем  мир  поставить  на  кол

Горгона  мне  сестра
за  то  что  в  Марте
ты  верил
и  вернул  меня
как  будто
остались  оправдания  ключи
забытые  для  этих  возвращений
и  создал  бог  не  женщину
мужчину
услышавшего  внутренним  биеньем
чужое  сердце
ставшее  родным
как  будто  с  этой  нежности  паленой
гамета  разделилась  пополам
родство  души  за  камень  философский
отдав  бесплатно  в  откуп  за  года
полыни  и  попятные  слова
где  враг  достоин  солнца
а  не  пятен
танцующих  по  снам  из  силикона

пусть  голову
в  словах  сломают  наших
где  каждой  запятой  что  не  стоит
пропущенный  зародыш  нам  понятен

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343897
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Попутчик

Це більше ніж поєзія

Це  більше  ніж  поезія,
коли  блукаєш  скрипкою
На  фоні  чорно-білому
Як  Чарлі  Чаплін  фільмами

Це  ближче  ніж  еротика
Оголеного  клену,
В  диму  осінніх  роздумів
вистругував  поему
Англійський  Незнайомець,
Кохав  повію  з  Прагою
На  жовтому  човні  
Вигадував  вірші    
Та  будував  кораблики
Приречених  з  народження
І  відправляв  їх  в  плавання.

Це  все  старіше  музики
Коли  немає  юності  
Нема  чого  соромитись,
Слова  дитячих  образів
з'являються  у  зрілості,
Як  зуб  ,тягар  всій  мудрості
Та  вибухають  Моцартом
І  подорож  загубиться
Бодай  на  час  припиниться
Народжений  в  поезії
В  закінченні  застрілиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292724
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Галина Глина

Міль не птаха!!! Шедевральний шедевр!!!

Міль  не  птаха,
Це  маленька  колібрі,
У  пожовклих  від  вічності  астрономічних  альманахах,
І  зіпрілих  у  прах  сторінках  старозавітної  Біблії,
Ми  знаходили  собі  те  що  вважалось  необхідне,
В  те  що  ми  вірили  сліпою  вірою,
Нам  воно  здавалося  таке  рідне,
І  ми  й  далі  міряли  це  мірою  сірою.

Міль  не  птаха,
Це  маленькі  дракончики  і  летючі  змії,
Іменами  різними  від  Ягве  до  Аллаха,
Посередині  десь  загубилися  і  наші  з  вами  мрії,
Ледь  про  те  незабутнє  що  забули  ми,
Я  не  знаю  а  чи  буде  ще  така  інша  можливіть,
Так  повільно  змінюються  на  планеті  цій  її  доні  і  сини,
Умираючи  з  часом  те  їхне  коли  вони  були  щасливі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286862
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Dragon`s_smiles

Участник_№3

НОМИНАЦИЯ  СТИХОТВОРЕНИЙ  НА  КОНКУРС  ОТКЛИКОВ!!!


Василиса  Кощею  (синдром  заложницы)

Печален  Ваш  пронзительный  был  взгляд,
Но  столько  жизни  в  худощавом  теле…
Чувств  рой  своих  выстраивая  вряд
Держали  страсть  усильем  на  пределе.
(Сей  страх  перед  эмоцией  так  мил).

Все  ж  мучились.  Пытаясь  покорить
К  ногам  бросали  серебро  и  злато,
Но  оборвал  ухаживаний  нить
«Спасением»  Царевич  глуповато.
…Ну  кто  его  об  этом  вот  просил?..

Иван  –  мой  одноклеточный  герой:
Банальность  ласк,  да  и  слова  скупые,
Обрюзг,  храпит,  в  глазах  укор  немой:
Мол  мало  ценят  подвиги  былые…
Вчера  опять  в  себя  пол  литра  влил…

Измотана:  «заложницы  синдром»
(По  крайней  мере,  все  симптомы  схожи)  –
Забыть  не  в  силах  Ваших  губ  излом
И  утонченность  черт,  пергамент  кожи
Нежнее  лилии,  белей  белил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286551
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011


ImmortalPsycho

Нерівномірна Правота Кафки

|Сумно  почуватись  комахою,
яка  здатна  тільки  на  те,
щоб  відчувати  присутність
чужих    віршів.|




Інколи/зазвичай/  
   буває/ніколи/
трапляється
 (практично  рідко)
що  книга  яку  ти  читаєш  
   завжди\умовно\
вивчає  тебе  як  і  ти  її  
краще(ніж  будь-хто)
     
Інколи(повсякчас)
буває
зовсім/ніколи/
трапляється  рідко
(практично)
     що  книга
                             яку  ти  читаєш
читає  тебе  й  вивчає  твою
 стилістичну  органіку
проте  сприймає  це
           краще  ніж  будь-хто

Інколи  зазвичай  
   За  умови  “Завжди”
залишається  
     потяг  з  майбутнього
де  ніколи(інколи)  
     на  папері  коліями  
горизонталі
із  цукру  вказують  
печінковими
           оргіями    тест
 на  
 казковість  смерті  героя  
 книги  
що  вивчала  
його  за  Доби  Ренесансу

Ін  коли/Не  за  баром/
     Часом(Ні  коли?)
Людина  у  чорній  краватці
             із  келихом  поміж  нігтів
„Закопаного  у  землю  
Cтендаля”
сприйме(прийде)  
по  метаморфози
твоїх  слів  із  ванної  келії
поміж  книг  живе  тіло  жевріє
серцем  римованих  скринь  із
товстезних  літер  на  
 обшитій  деревами  палітурці
   живий  шлунок
порине  у  ендоскопію
інтерпульованості  пташиних  зірок  
Шизофренія?
 
Там  де  французький  єпископ
скаже  
„Ні”  
англійський  письменник  
усміхнено  відповість  
„Так”
Історія  не  має  початку
ані  збагненного  кінця
   як  і  загробне  життя
           комахи  що  потрапила  у  світ
у  ролі  письменної  дитини
з    нігілістичним  набором  волосся
та  дірявими  аксіомами  
вересня

Час-Пік-Потік–Час  
приготувати  сніданок
чи  просто  підібрати  новий  капелюх
щоб  розвішувати  аерофотознімки  її  ніг
не  вдивляючись  у  шосейні  перехрестя
мегалополісів  
викурювати
чи  просто  викурвлювати  десять  сигар
після  втомливих  облудливих  рук
О  Маріє,
 як  Живий  мертвяк  

Час-Пік-Потік-Із-  
Алабамових  зіниць  
Час  приготувати  Обід-
Час  нагодувати  втому  
сухими  фруктами  власного  
шлунковоого  
соку
намагатись  не  впасти  під  пожовклу
гезету  із  листям  на  внутрішній  стороні
травма-я,
що  раптовістю  може  позбавити  життя  усіх:
чорного  велосипедиста
та  навіть  кота  по-прізвиську  „Бім”
який  часто  слухає  реггі-т
не  задумуючись  чи  приносить  музика  
   Боба  Марлі
мир,
у  цей  дивовижний  засраний  ссюреалізмом
буденності  світ
     а  чи  просто
             вставляє  як  „музика  світла”
й  молодих  афро-американських
повій  
Бобе,  ви
раста-африканський
                 кумир-
взірець  для  
       багатої  на  духовну  культуру
                       сучасної  молоді
Джамайка  із  сухої  майки
для  якої  людська  шкіра  
все  що  якісний  туалетний  папір

Час  сходити  у  душ
сходити  у  душ  із  книжкою  про  анатомічну  будову
 люциферових  столів
для  загального  розвитку
знайти  корінь  зла  і  викоренити  його
 свіжою  бритвою  снів
Не  забути  ввімкнути  FM-  хвилю  власноруч
придбаних  заготівок-
кісток
кісток
що  трощаться-засмічуються  
та  проте  ще  легко
трансформуються  у  дрібно  чи  багато
масштабні  фігурки  -  ефект  орігамі:
Головне  не  забути  вимкнути  воду
щоб  не  замочити  священних  гінців,
що  виповзатимуть  із  неї  та  пригощатимуть
вечерею
коли  покине  твій  розум  цей  cвіт?

Час-Пік-Потік  –  час  приготувати  вечерю  
самому
річ  у  тім
Що  Беніто  плаче,
коли  потрапляє  у  прямий
ефір  згубна  для  його  дядька
річ  про  те  що  Гітлер  „Ідіот”
чи  просто  як  сказала  б  сучасна  інтелігенція  
„Дибіл”
         А  моя  люба,
а  моя  мила,
я  не  Пікассо
чи  Далі
   я  бажаю  тебе  просто  
зараз
у  цю  хвилину  як  бажає  
 моя    плоть  знань  
із  внутрішніх  
       ребер  риби
вільно  плаваючої  посеред
Тибетських  Гір  мого  душі-
душу  моєї  душі

Потік  вільно  розкиданих  днів
наче  акваріум    з  трансверсалей,
де  кожен  міст  переповнений  
їхнім  рухом  -  рухом    людей
мене  там  не  знайдеш,  люба  
мене  вже  там  не  існує    
пам'ятай  про  мене
пам'ятай  моє  слово-мої  ніжні  вуста
я  перетворився  на  орігамі  –  таргана
що  мило  повзає  та  викурює  десять  сигар
десять  куполів
десять  стягів
десять  заміських  кущів  
колючого  терну

Колись,  коли  ми  ще  курили  
соудепівську  траву
Беніто  розповідав  мені
що  ніякий  Гітлер  не  Іідот-
просто  невизнаний  геній
я  ж  відмовляв:  
“Адік  -  звичайне  
не  обчислене  графічно  тьмяне
зображення  доби  Декадансу
та  проте  тільки  завдяки  його  працям

Дисконтні  знижки  не  перетворились  
на  бібліотечну  цвіль  а
перейшли  в  часті(чисті)  
депозити  від  
смертей
для  тих  хто  часто  дивиться  у  дзеркало”

інколи/зовсім  ніколи  /я  бачу  тебе/
самітною  поряд  з  
трамвайними  коліями,
ти  граєшся  із  світлом  від  моїх  рим  та  
кістлявих  анафем….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285112
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


синешкафье

Лунные кошки

А  у  него  под  сердцем  живут  два  солнца,  И  им  не  тесно,  ничуть  не  жарко,  Он  перекатывает  их  по  аркам  Моих  немыслимых,  невесомых,  Неупомянутых  всуе..
А  у  него  под  сердцем  живут  два  солнца,  И  можно  прятать  себя  в  ромашки,  И  можно  карты  гадать  рубашками,  Переворачивать  вверх  тормашками  Такой  осенний  и  неделимый,  Иксом  искомым  "Как  я  тоскую"..
А  у  него  под  сердцем  живут  два  солнца,  Он  сам  придумал  себе  такую,  Чтоб  непохожа  и  непрохожа,  С  глазами  грустными  и  одежей  Из  шоколада  осенних  снов,  И  взгляд  с  корицей,  а  не  укоризной,  Чтоб  растаможен,  почти  безвизов
Был  (пре)восходный  его  "Привет"
А  у  нее  под  сердцем  -  сплошные  луны,  И  мерзнут  пальцы,  когда  по  струнам
Чуть  тихо  льется  ее  ответ,  А  значит,  мир  будет  белым-белым,  Когда  осеннею  колыбелью  Качнется  в  сторону  ноября,  И  будут  солнца  под  сердцем  биться,  И  снова  встретит  лисенок  Принца,  
Чтоб  льдам  сердечным  их  растопиться..

"Зачем  под  сердцем  живут  два  солнца?".  -  
Он  в  шарф  закутает,  носом  ткнется,
(Почти,  как  кошка)  
пройдет  вдоль  струн  под  занавес  лун..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285143
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


alla.megel

СЕМЬ МИНУТ (почти эротический рассказ)

«Снова  дождь  за  окном,  снова  дождь…  Люблю  этот  тихий,  таинственный  шелест,  шепот,  шлепанье.  Шум  льющейся  с  неба  воды.  Он  умиротворяет,  убаюкивает.  Делает  переживания  и  страсти  такими  ма-а-аленькими  и  несерьезными,  как  будто  смотришь  с  высоты  орлиного  полета  на  разбежавшихся  по  полю  кроликов.  И  хочется  сочинять  тихие  стихи.  Нет,  вовсе  не  грустные.  Смиренные  и  отстраненные,  как  чистое  знание.  Хочется  прижаться  к  плечу  очень  родного  человека  и  говорить  о  больших  вещах:  о  таинственности  мироздания,  о  могуществе  Бога,  о  будущей  жизни  там,  за  чертой,  о  тысячах  потерь  и  сотнях  встреч.  В  такой  вечер  по-особому  ощущаешь  любовь  –  щемяще  –  ко  всему:  деревьям,  дождю,  детям,  бомжу,  который  сидел  под  магазином  сегодня,  -  такое  фантастически  нездешнее  лицо...  К  тому,  единственному,  с  кем,  кажется,  никогда  не  наступит  старость.  Но  его  еще  нет.  Вернее  меня  еще  нет  в  его  жизни.  Я  только  буду…  А  дождь  -  есть».  Я  закрыла  дневник  и  погрузилась  в  атмосферу  дождливого  вечера.  Хорошо.  Дождь  еще  со  времен  студенческой  неприкаянности  ассоциируется  у  меня  с  уютом:  дождь,  чистая  постель,  шорох  занавесок,  рассеянный  свет  лампы  на  тумбочке,  любимая  книга…
-  По  закону  жанра  самое  время  для  телефонного  звонка,  -  никогда  не  замолкающий  спасительный  юмор!  Накаркал,  зараза!  Мягкая  мелодия  мобильного  в  этот  раз  звучит    противно-пронзительно.    Неужели,  я  ее  выбирала?  Надо  сменить.  Мамочки,  как  вы  мне  все  дороги!  Ну,  кто  там?  Сережа.  Это  еще  куда  ни  шло.  Галя  -  моя  лучшая  подруга  -  называет  его  моим  пажом,  он  моложе  лет  этак  на  двенадцать  и  меня  обожает.  Молча,  только  глазами.  Но  моя  наблюдательная  Галина  все  усекла.  Иногда  подсмеивается.  Однако  когда  я  за  какую-нибудь  очередную  глупость  грожусь  его  прогнать,  уговаривает  меня  этого  не  делать.
-  Да,  Сережа!  –  прощай  беззаботный  вечер...
-  Алла,  у  Вас  есть  для  меня  пару  минут?  –  взволнованный  голос.
-  Ты  же  знаешь,  у  меня  всегда  есть  для  тебя  пару  минут  и  даже  больше.
Сережа  –  спрашивает?!  Видать,  что-то  серьезное  стряслось,  обычно  он  не  особо  церемонится.
-  Можно  я  заеду?  –  А  вот  это  уже  никак  на  него  не  похоже.  Который  час?  Половина  одиннадцатого.  Я,  естественно  не  в  лице  и  не  в  прическе.  Сколько  у  меня  есть  времени,  чтобы  нарисовать  счастье  на  лице,  учитывая  расстояние  и  скорость  его  «Фольксвагена»?
-  Сейчас?  –  глупая  попытка  оттянуть  неизбежное,  -  Хотя  чего  я  спрашиваю,  давай,  жду.
Как  же  мне  тяжело  быть  всегда  готовой  всех  выслушивать,  давать  советы,  ведь  я  и  сама  нуждаюсь  в  них  ничуть  не  меньше,  и  потом,  мне  уже  не  так  мало  лет.
-  Так,  дамочка,  соберитесь!  –  опять  включился  спасительный  юмор,  -  кто  только  что  рассуждал  о  любви  ко  всему  на  свете?  Вот  Вам  и  шанс  проявить  эту  любовь  на  деле,  теоретик  Вы  мой.
Теория  про  теоретика  тоже  принадлежит  Гале.  Она  считает  меня  великим  теоретиком  счастливой  жизни,  не  особо  старающимся  воплотить  свои  умозаключения  на  практике.    Ну,  ладно,  смиряюсь,  Сережа  ведь  не  самый  худший  вариант  для  проявления  любви  к  ближнему.  Стоп  –  стоп,  куда-то  опять  не  в  ту  степь.  Нужно  хотя  бы  основные  черты  лица  навести.  Процесс  превращения  полузаспанного  ужастика  в  леди  происходит  почти  на  автопилоте.  Хотя  я  еще  и  не  в  том  возрасте,  чтобы  красить  губы  в  лифте  на  ходу,  но  уже  потихоньку  приближаюсь.Так,  теперь  сменить  смешную  пижамку  с  медведиками  на  широкое  домашнее  платье  с  огромными  цветами  и  маленькими  колибри  (все  джунгли  на  одной  отдельно  взятой  фигуре),  провести  щеткой  по  волосам,  хорошо,  что  они  не  вьются.  Взгляд  в  зеркало  из-под  ресниц:  
-  Свет  мой-зеркальце,  скажи,  -  королева!
-  Да  уж,  явно  не  принцесса,  -  ядовито  каркнул  вместо  зеркала  спасительный  юмор.  Быстрее  заткнуть  ему  рот,  чтоб  не  совался.  И  -  велкам!
А  вот  и  мой  любимый  мальчик.  Его  широкий  шаг  легко  расслышать  в  ночной  тишине  подъезда.  Без  семи  одиннадцать.  Распахиваю  дверь  за  секунду  до  стука,  -  надо  бы  звонок  поставить  -  да  недосуг,  как  недосуг  закончить  ремонт  в  коридоре.  У  Сережи  всегда  первым  заходит  нос.  Нет,  нос  у  него  вовсе  не  длинный  –  очень  даже  приличный  нос.  Длинный  как  раз  сам  Сережа.  Уж  не  знаю,  сколько  в  нем  росту,  хоть  он  когда-то  и  обнародовал  заветную  цифру,  но  дышу  я  ему  аккурат  в  диафрагму.  Кроме  того,  он  еще  и  неслабо  худой.  Не  ест  ничего.  Мои  попытки  исправить  положение,  как  корабли  о  рифы,  разбились  о  его  комплексы,  –  накормить  его  мне  не  удается.  Разве  что  напоить  кофе.  Это  –  всегда  и  в  немереных  количествах.  Может  быть,  до  встречи  со  мной  это  кофепитие  и  не  было  его  привычкой,  но  я-то  умею  заразить  ближнего  какой-нибудь  сибаритской  ерундой.  О,  опять  спасительный  юмор!  Спал  бы  ты,  что  ли.  Самой  примечательной  чертой  Сережи  являются,  бесспорно,  его  уши.  Мало  того,  что  они  м-м-м  великоваты,  они  еще  раз  и  навсегда  развеяны  по  ветру.  Эти  его  уши  и  стали  первопричиной  нашей  странной  дружбы.  Два  года  назад,  когда  он  был  в  числе  моих  первых  стажеров  на  тренингах  для  менеджмента  компании,  именно  эта  часть  его  мне  жутко  не  понравилась.  А  когда  мне  что-то  не  нравиться,  я  всегда  пристально  вглядываюсь.  Вот  я  и  всмотрелась  в  обладателя  столь  примечательных  ушей.  Он  оказался  первоклассным  специалистом  и  вообще  очень  обаятельным  и  умным  парнем.  С  совершенно  потрясающей  манерой  смотреть  на  женщин.  Те,  кто  хоть  раз  уловил  на  себе  этот  особенный    бархатный  взгляд  огромных  темно-карих  глаз,  чем-то  напоминающих  грустные  глаза  сенбернара,  никогда  не  смогут  его  забыть.  Попалась  и  я.  Выручил,  как  всегда,  спасительный  юмор,  ядовито  взвесивший  все  существующие  разницы.  Мы  как-то  быстро  стали  общаться  вне  работы,  выбрав  приютом  миленькую  кафешку.  Но  и  сейчас,  спустя  два  года,  несмотря  на  взаимные  откровения  и  разочарования,  мы  все  еще  не  совсем  близки.  Недавно,  снова  мучительно  спрашивая  себя,  почему  я  не  пошлю  этого  барина  на  все  буквы  алфавита,    я  вдруг  поняла  главное.  Сережа  –  в  какой-то  мере  противоположность  меня.  Он  –  молод  и  наивен,  у  меня  –  осень  и  мудрость  (недавно  Галя  ошеломила  меня  этим  фактом).  Он  -  мужчина,  со  всеми  качествами,  которые  я  ценю  в  мужчинах:  умен,  вальяжен,  обходителен,  умеет  молчать.  Элегантен  бывает,  как  рояль.  И,  вдобавок,  в  нем  есть  то,  что  глубоко  скрыто  во  мне:  романтичность,  старомодность,  огромная  потребность  в  любви  и  необычайная    ранимость,  почти  физически  ощутимая.  Так  что  на  вопрос,  как  кого  я  люблю  этого  мальчишку,  есть  однозначный  ответ:  как  себя.  И  никакой  эротики.  Ну,  почти  никакой.  Главное,  чтобы  он  не  догадался.  Однако  все  это  не  дает  ему  права  врываться  в  мою  квартиру  среди  ночи,  так  что  сделаем  строгое  лицо:
-  Ты  при  памяти,  который  час?
-  А  который?  –  он  еще  шутит,  значит  не  все  так  радикально  плохо.  Приглашать  его  не  приходится,  путь  на  кухню  совершается  на  автопилоте.  Я,  как  всегда,  берусь  за  чайник:
-  Почти  одиннадцать  –  это  тебе  не  время?
-  Время.  Детское.  А  Вы,  видится  мне,  уже  не  ребенок.
Все,  попали  в  колею  взаимных  подколок,  если  немедленно  не  выедем,  разговор  не  получится.  С  Сережей  всегда  так  –  я  его  знаю.
-  Сережа,  не  тяни,  -  время  и  впрямь  не  детское.  Что  случилось?
-  Не  знаю...  Я  уже  совсем  ничего  не  знаю  и  не  понимаю...  Я  Вас...  разбудил?
-  Нет,  -  автоматически  отвечаю  на  его  вопрос,  потихоньку  понимая,  что  тоже  ничего  не  понимаю.  Так  же  автоматически  заливаю  кипяток  в  колбу  с  заваркой  чая,  лезу  в  холодильник  за  сладким.  Беру  чашки  и  блюдца  из  шкафа.  И  вдруг  ловлю  себя  на  мысли,  что  боюсь  повернуться  к  нему  лицом.  Эта  пауза  после  "Я  Вас"  мешает,  как  камешек  случайно  попавший  в  туфлю.  Там  следом  другое  какое-то  слово  намечалось...И  ясность  обрушивается  вдруг,  как  лавина  горячего  снега.  Именно  так  -  горячего  снега.  Спасительный  юмор,  ты  где?  Ну,  что  ты  молчишь?  Выручай,  брат!
-  Спокойно,  старушка!  -  фух,  живой,  слава  Богу!
Глубоко  вдохнув,  медленно  считаю  свои  годы,  поворачиваюсь,  и,  не  глядя  в  глаза,  присаживаюсь  к  столу.  Он  задумчиво  вертит  в  руке  пустую  чашку,  и  это  спасает,-  нужно  налить  в  нее  чай.  Так,  налила.  Что  дальше?  Сахар?  Стоп,  а  вдруг  я  ошиблась?  А  вдруг  это  всего  лишь  пауза,  чтобы  собраться  с  мыслями?  А  вдруг  -  ничего  такого?  В  груди  становиться  немножечко  свободней,  дышать  легче.  Еще    пару  секунд,  и  все  бы  прошло,  как  проходило  до  этого  вечера.  И  тут  на  стол  в  паре  миллиметров  от  моей  ложиться  его  рука.  Дураки  работают  в  "Плейбое"!  Они  почему-то  за  столько  десятков  лет  не  разгадали  ни  одного  даже  самого  маленького  женского  секрета.  Показывают  нам  торсы,  лица,  попы  и  попы  -  вид  спереди.  В  голову  никому  не  приходит,  что  самая  эротичная  часть  мужского  тела  -  руки.  Особенно  у  Сережи.  Как-то  я  спросила  его,  почему  он  не  носит  перчатки,  и  он  ответил,  что  нет  мужских  таких  узких  и  женских  таких  длинных.  А  сейчас  эта  длинная  узкая  рука  подрагивая  лежит  рядом  с  моей.  И  я  вижу,  как  она  ждет  от  моей  -  нет,  даже  не  движения,  просто  намерения  подвинуться  на  эти  неуловимые  миллиметры.  И  тогда...
Тогда  они  встретятся,  и  его  тонкая  почти  женская  ладонь  не  по-женски  сожмет  мою  -  крепкую,  почти  мужскую.  Пальцы  перепутаются,  и  снежная  лавина,  накрывшая  нас  обоих  начнет  закипать.  И  в  этом  пару  и  дыму  мы  не  заметим,  куда  побросали  нашу  одежду,  не  станем  задумываться,  как  он  -  такой  худой,  смог  так  легко  подхватить  меня  -  такую  не  худенькую.  Мы  не  услышим  моего  вскрика:  "Уронишь!"  И  только  запомниться  его  движение  -  уронить!  -  и  мои  руки,  крепко  ухватившиеся  за  шею.  И  смех.  Смех  останется  навсегда:  мой  -  шутливо-испуганный,  и  его  -  победный.  А  дальше  джунгли  и  колибри  с  моего  платья  закружат  нас  и  унесут  в  сказочную  страну,  где  не  будет  других  жителей,  только  мы.  Наши  руки,  губы,  тела  будут  жить  там  в  своем,  загадочном,  сладком  ритме  отдельной  от  нас  таинственной  жизнью.    
А  на  утро  я  проснусь.  Тихонько  отодвинусь  от  него,  крепко  спящего.  Подхватив  платье  (ах,  эти  джунгли!),  скользну  в  ванную.  Буду  долго  разглядывать  себя  в  зеркале  и  пойму,  что  уже  давно  на  себя  так  не  смотрела,  что  давно  не  видела  себя  и  не  знаю.  И  что  я  -  не  "очень  еще  ничего",  а  "вполне  еще  ого-го".  Вот  только,  для  него  ли?  Он  слишком  молод.  Я  буду  долго  так  стоять,  боясь  войти  в  спальню,  пока  голос:  "Ну,  что  ты  там  возишься,  я  не  могу  пить  кофе  без  тебя!"-  приведет  меня  в  чувство  и  вернет  ощущение  закипающего  снега.  Таким  будет  теперь  каждое  утро.
А  днем...  Днем  я  не  буду  обращать  внимания  на  удивленные  взгляды  соседей.  Я  проигнорирую  ехидное  замечание  продавщицы  на  рынке:"  Какой  у  Вас  красивый  сын!"  Я  переживу  молчаливое  сочувствие  Гали  и  не  услышу  ее  очаянного  вопроса:  "Что  ты  творишь?"  Мы  будем  ходить  на  работу  отдельно.  Он  раньше,  я  позже.  Я,  типа,  начальник,  мне  можно.  Пересекаясь,  мы  старательно  будем  делать  вид,  что  ничего  не  происходит,  "шифроваться",  как  будет  посмеиваться  он.  И  однажды,  в  редкую  отчаянную  минуту,  он  скажет  мне  такое,  что  я  пойму:  эта  шпионская  игра  нужна  мне,  а  вовсе  не  ему.  Тогда  мы  уедем  к  морю.  Я  скажу  родителям,  что  мы  -  коллеги  и  я,  де,  пожалела  его,  мальчишку,  никогда  не  видевшего  моря.  Будем  жить  вдвоем  на  пустой  большой  даче,  бродить  по  пляжу,  пить  по  утрам  кофе  за  столиком  у  кромки  Ахтиарской  бухты  и  любоваться  заходящими  в  нее  парусниками.  И  в  свете  восходящего  солнца  все  паруса  будут  отливать  для  нас  алым.  Мне  будет  нравиться  в  нем  все:  привычки,  ужимки,  словечки.  Только  совсем  немного  будет  раздражать  его  игра  в  "любишь  -  не  любишь".  Если  я  буду  его  хвалить  и  заботиться  -  "любишь",  если  критиковать  -  "не  любишь".  После  четвертого  или  пятого  гейма  мой  спасительный  юмор  сдастся  и  уйдет.  Не  знаю,  куда.  Может,  в  подсознание.  Но  полный  мрак  подступит  лишь  однажды.  На  экскурсии  к  водопаду  Серебрянные  Струны,  запыхавшаяся  после  долгого  подъема  в  гору,  я  поймаю  его  взгляд,  брошенный  исподтишка  на  молоденькую  попутчицу,  легко,  как  серна,  прыгающую  впереди,  зазывно  покачавая  бедрышками,  как  будто  и  не  было  этого  изнурительного  подъема.  И  я  не  пойду  купаться  под  струи  водопада  "на  счастье",  а  буду  сидеть  на  холодном  камне,  обжигаться,  отхлебывая  из  пластикового  стаканчика  душистый  травяной  чай  и  страдая  от  нахлынувшего  вдруг  возраста.  И  вспоминать  некогда  любимый  роман  Франсуазы  Саган  "Любите  ли  Вы  Брамса?"
А  потом  случиться  неизбежное.  Я  встречу  его.  Того,  о  ком  думала,  кого  ждала  все  восемь  лет  своего  вдовства.  А  может,  и  всю  жизнь.  Это  произойдет  на  набережной.  Мы  будем  гулять  по  импровизированной  выставке  картин,  рассматривая  нарисованное  море  и  сравнивая  его  с  настоящим.  У  белых  колонн  театра  Луначарского  будет  пушисто  благоухать  ленкоранская  акация.  Огромные  чайки,  как  прирученные  собаки  будут  брать  из  рук  кусочки  специально  для  них  купленой  булки.  И  ленивые  волны  так  же  прирученно  будут  купать  каменное  основание  Памятника  Затопленным  Кораблям.  Избалованная  регулярными  походами  в  музей  картин  Айвазовского,  я  буду  высматривать  на  здешних  полотнах  тот  неповторимый  свет,  кторый  из  глубины  своей  души  отражает  рассветное  море.  И  я  споткнусь  вдруг  об  этот  свет.  Остановлюсь  и  с  упоением  жаждущего  у  холодного  ключа  залюбуюсь  смелым  широким  мазком,  чистотой  и  насыщенностью  цвета.  Я  увижу,  как  вся  душа  художника  выплеснулась  на  полотно.  Вся  любовь,  вся  печаль,  вся  вера!  За  мгновение  наступившей  в  мире  тишины  я  пойму  сколько  в  ней  -  незнакомой,  но  такой  близкой  душе  -  нерастраченной  любви,  сколько  несокрушимой  веры!  "Сумасшедший,"  -  прошепчу  я  и  кто-то  тихо  ответит  рядом:  "Угу,  все  кто  любит  меня  так  говорят".  "Ну,  ни  фига  себе!"  -  внезапно  отзовется  спасительный  юмор.  Уррра!  Вернулся!  Я  и  не  ожидала,  что  так  соскучусь  по  нему,  моему  некогда  неумолкающему  спасительному  юмору.  А  художник,  заглянув  в  мои  глаза,  решит,  что  эта  радось,  этот  восторг  узнавания  принадлежат  ему.  И  в  ответ  его  зеленые  глазищи  накроют  меня  теплой  волной  того  самого  неповторимого  света,  который  я  так  безрезультатно  и  долго  искала.  И  меня  совсем  не  возмутит  это  его  самонадеянное  "кто  любит".  Я  буду  знать,  что  полюблю.  Эту  чистую,  открытую  всем  ветрам  душу,  эту  ясность  в  глазах  и  словах.  И  этот  прямой,  бесхитростный  и  такой  глубокий  ум.  Наплевать,  что  он  ростом  с  меня,  наплевать,  что  одет,  как  бомж,  наплевать,  что  руки  -  крепкие,точеные,  точные  руки  -  в  краске,  въевшейся  под  кожу  навечно.  Это  все  не  важно.  А  что  важно?  Важно,  что  мой  мальчик  рядом  так  пристально  засмотрится  на  море.  И  в  его  огромных  как  сливы  глазах  будет  плескаться  огромное  синее  горе.  В  отличие  от  меня,  он  никогда  не  задумывался  о  том,  что  этот  день  когда-нибудь  наступит.  Конечно  же  он  справиться.  Хоть  поначалу  и  спрячется  в  молчание  и  нежность,  будет  лихорадочно  обнимать  и  бояться  отпустить  хоть  на  минутку.  И  страдать.  А  потом,  когда  я  таки  уйду,  всегда  и  всех  сравнивать  со  мной.  Нет,  не  потому  что  я  такая  классная.  А  потому,  что  я  старше,  и  просто  в  силу  возраста  -  умнее,  мудрее  всех  девочек,  что  встретятся  на  его  пути.  А  это  не  честно.  И  тогда...
И  тогда  моя  рука,  так  и  не  преодолев  те  роковые  пару  миллиметров,  потихоньку  соскальзывает  со  стола.  И  душа  моя  снова  возвращается  в  дождь.  Я  поднимаюсь,  отхожу  к  окну  и  тихо  говорю:  "Прости,  я  не  могу  тебе  помочь".  Одиннадцать.  Он  уходит,  унося  кусок  моей  жизни.  Только  что  за  семь  минут  я  прожила  этот  кусок.  А  у  него  будет  другая  жизнь,  и  другая  половинка.  У  самых  дверей  я  набираюсь  мужества  заглянуть  в  эти  полные  боли  глаза.  И  они  упрекают  меня:  
-  Не  любишь!
-  Нет,  -  отвечаю  я  только  глазами,  -  ты  не  понимаешь.  Вот  это  и  есть  любовь.
А  за  окном  идет  дождь.  И  я  погружаюсь  в  него  и  вижу  того,  с  кем  никогда  не  наступит  старость.  Но  его  еще  нет.  Вернее,  меня  еще  нет  в  его  жизни.  Я  только  буду.  А  дождь  -  есть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250862
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 25.09.2011


Dragon`s_smiles

Участник_№33

ЗАКОН  ПЕРЕХОДУ  КІЛЬКОСТІ  В  ЯКІСТЬ

Наша  зустріч  так  швидко  пройшла,
Знов  було  мені  тепло  з  тобою.
Відчуваєш,  як  кількість  тепла
Переходить  у  якість  любові?

Тихо  тануть  відлуння  зітхань
Під  склепінням  порожніх  вокзалів.
Чуєш,  друже,  як  кількість  прощань
Переходить  у  якість  печалі.

Семафори  в  пітьмі  маячать,  –
Це  моє  добровільне  вигнання.
Бурштином  загусає  печаль,
Переходячи  в  якість  чекання.

«Ти  не  тут  –  я  не  там»  –  перестук,
Паровозне  ритмічне  стаккато.
Чим  обернеться  кількість  розлук,
Якщо  довго  чекати
чекати?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282354
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011


alla.megel

МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ. ІСТОІЯ ТРЕТЯ. БЕЗ ДОКУМЕНТІВ.

Прокляття  те,  неначе  камінь,
який  Сізіф  уже  віками
під  гору  пхає,  а  вгорі
сидять  сліпії  кобзарі
і  тужну  пісню  про  свободу
співають  для  свого  народу...
(поет  Борода)

Історія  пишеться  по-різному:  буквою  документів,  сторінками  літописів,  монографій,  підручників.  Трудовим  потом  полів,  ферм,  підприємств.  Кров’ю  боїв  і  тюремних  мурів.  Життями  й  долями.  А  сьогодні  я  пишу  її  з  голосу.  Дуже  сумного,  тихого  чоловічого  голосу  з  динаміка  мого  старенького  комп’ютера.  Нехай  каже  хтось,  що  історія  -  це  державні  здобутки  чи  прорахунки,  нехай  хтось  стверджує,  що  історія  -  це  кордони  й  політика.  Справжня  історія  -  це  життя  людей,  їх  страждання  і  радощі,  перемоги  і  втрати.  Їх  сльози,  їх  діти,  історія  їх  родин.
Як  же  різниться  кіношно-книжна  червонопрапорна  історія  Радянського  Союзу  від  життя  у  ньому  людей!  З  точністю  до  навпаки  різниться!  То,  може,  те,  що  нам  показували,  те,  чому  нас  вчили  у  школах  і  вузах  -  і  не  історія  зовсім?  Може  то  вигадка?  Така  вправна  і  вигідна  комусь  брехня,  де  "единый  и  могучий"  -  сам  по  собі,  а  люди,  що  у  цьому  могучому  жили  -  окремо  -  у  своєму  горі,  своїх  втратах,  своїх  долях.  Вивчаючи  ці  долі,  розмірковуючи  над  цими  життями,  плачучи  і  співпереживаючи  можна  вивчити  історію.  Справжню,  невигадану  історію  нашого  народу.  Без  документів:
-  Мій  дід  до  революції  був  заможним  селянином.  Мав  пару  волів,  пару  коней,  плуги,  увесь  потрібний  у  господарстві  реманент  і  навіть  пасіку.  Дід  був  майстром  на  всі  руки,  не  було  у  господарстві  такої  роботи,  яку  б  він  не  вмів  робити,  навіть  чоботи  шив.  Під  час  революції  родина  дідової  дружини  -  моєї  баби  -  розділилась:  частина  залишилась  на  Черкащині,  а  частина  емігрувала  до  Америки.  Дідові  після  революції,  як  міцному  господарю,  дали  великий  наділ  громадської  землі.  Тоді  всім,  хто  міг  обробити,  землю  давали.  Люди  не  бідували.  Однак  у  29  році  почалась  колективізація  і  у  нас.  Землю  забрали.  І  дідові  нічого  не  залишалось,  як  піти  у  колгосп  добровільно.  Він  здав  худобу  -  коня,  вола,  реманент  і  пасіку.  Пішов  працювати  у  колгосп.  У  тридцять  третьому  голодному  році  мої  були  такими  ж  колгоспниками,  як  і  всі.  І  так  само  голодували.  У  діда  з  бабою  було  четверо  дітей,  найстарша  донька  вже  була  заміжня  і  жила  окремо.  Щоб  врятуватись  від  голодної  смерті,  бабця  відправила  мою  маму  (тоді  мамі  було  16  років)  на  роботу  в  один  із  радгоспів  Одеської  обл.  Мама  там  працювала  на  різних  роботах  буквально  за  харчі.  Часто  згадувала,  що  голодували  всі  так,  що,  коли  чистили  моркву,  то  намагались  із  багнюкою  відрізати  шматочок  шкірки  й  ховали,  щоб  не  бачив  наглядач.  А  потім  викопували  й  їли.  У  їдальні  давали  їм  пшоняну  юшку,  бабця  наказувала  мамі,  щоб  вона  не  їла  тої  юшки,  а  виливала  потихеньку.  Голодна  мама  не  могла  ослухатись,  так  вірила  старшим.  Виливала  юшку,  а  якщо  хтось  із  жінок  бачив,  то  забирав  і  з’їдав.  Мама  була  дуже  худа,  але  вижила,  а  ті,  що  їли  ту  рідку  юшку,  попухли  й  повмирали.  А  ще  наша  сім’я  вижила  завдяки  тим  родичам,  що  емігрували  у  Америку.  Бабин  брат  Ілько  слав  звідти  зрідка  посилки  й  долари.  Баба  міняла  їх  у  торгсині  (були  такі  установи,  типу  магазинів  валютних)  на  їжу.  Родич  писав  нам  листи  українською  мовою,  а  адресу  на  конверті  англійською,  щоб  йому  відповісти,  потрібно  було  у  районі  заплатити  гроші  на  пошті,  щоб  адресу  на  конверті  написали.  Родич  цей  став  у  Америці  заможний,  мав  невеличку  фабрику  й  не  мав  дітей.  Він  допомагав  нашим  до  самої  війни.  Останній  лист  ми  отримали  після  перемоги,  дядько  просив  озватись  тих,  хто  залишився  живий.  Але  наші  тоді  були  у  великому  горі,  відразу  не  відповіли  й  лист  з  адресою  загубився.
У  тридцять  сьомому  році  по  селах  почали  полювати  на  ворогів  народу.  Була  навіть  рознарядка:  стільки-то  з  району  потрібно  "ворогів"  знайти.  Мого  діда  звинуватили  у  тому,  що  він  нібито  потруїв  бджіл  на  пасіці,  хоч  усі  в  селі  знали,  що  бджолині  сім’ї  загинули  через  недбальство  одного  із  працівників.  Сам  же  цей  працівник  -  він  вхожий  був  до  сільради  -  і  написав  донос  на  діда.  Першого  травня  -  на  день  трудящих  -  мого  діда  й  заарештували.  Разом  із  ним  забрали  ще  десятьох  чоловік.  Їх  усіх  у  одній  машині  вивезли  згодом  із  села,  накривши  шинелями,  щоб  ніхто  не  бачив,  кого  й  скількох  везуть.  Заарештованих  розстріляли  (так  казали  люди)  у  Козачанському  лісі.  Коли  моя  бабця  дізналась  про  розстріл  діда,  вона  так  горювала,  що  стала  навіть  трохи  несповна  розуму.  Її  доправили  у  Київ,  у  психіатричну  лікарню.  Методи  лікування  (чи  може  впливу?)  були  такими  ізувірськими!  Наприклад,  хворих  годували  солоними  оселедцями  й  не  давали  їм  води,  щоб  вони,  окрім  спраги,  ні  про  що  не  могли  думати.  Важко  припустити,  щоб  так  можна  було  вилікувати  душевнохворого.  А  от  інакомислячих  привести  до  тями  й  залякати  можна,  на  це  й  спрямоване  було  подібне  "лікування".
Мій  батько  пішов  добровольцем  на  фронт  у  перші  дні  війни.  Справа  в  тому,  що  ця  війна  була  вже  для  нього  третьою.  Першою  -  фінська,  де  він,  маючи  плоскостопість,  служив  у  кавалерії.  Потім  була  польська  кампанія.  Ніде  він  навіть  поранений  не  був.  А  у  вітчизняній  дійшов  до  Угорщини  і  там  загинув,  помер  від  ран.  У  сорок  четвертому  році  прийшла  похоронка  з  документами  й  повідомлення  про  нагороду  -  медаль  "За  відвагу".  Саму  медаль  нам  отримати  так  і  не  вдалось...
Під  час  війни  я  був  малий,  але  пам’ятаю,  як  ми  ховались  від  артнальотів  та  бомбардувань  у  льоху  в  сусідів.  Взимку  там  було  дуже  холодно.  Мама  нас  із  старшим  братиком  закутувала  у  кожухи  й  ховала  у  солому.  Однак,  ми  все  одно  застудились.  Братик  захворів  на  дифтерію  й  помер.  Я  добре  пам’ятаю,  що  під  час  похорону  тітка  Ліда  тримала  мене  на  руках.  Навколо  точився  бій,  а  ми  поклали  братика  замість  труни  у  ящик  з-під  снарядів  і  закопали  у  нашому  садку.  Так  я  залишився  єдиною  маминою  надією.  Після  тих  сидінь  у  льоху  я  хворів  три  роки.  Хоч  довго  лікувався,  але  став  інвалідом.  Після  війни  із  Германії  повернулась  одна  з  маминих  сестер  -  Тетяна.  Її  вивезли  німці  на  роботи,  слава  Богу,  що  вона  залишилась  жива.  Тітка  була  дуже  гарна,  я  пам’ятаю,  що  навіть  у  ті  часи  -  хлопців  по  фронтах  загинуло  багато  -  а  за  нею  упадали  місцеві  чоловіки,  аж  поки  вона  не  віддалася  заміж.  Її  чоловік,  поранений  на  війні,  працював  у  бібліотеці.  От  цей  дядько  Микола  носив  мені  хворому  книжки  додому.  Дякуючи  йому,  я  полюбив  читати,  й  перечитав  багато  серйозної  літератури,  бо  дитячих  книг  у  бібліотеці  майже  не  було.  Зовсім  малим  я  читав  Стендаля,  Мопассана,  завдяки  цьому  маю  гарний  літературний  смак  і  пишу  вірші.  Мама  по  війні  працювала  у  колгоспі  за  трудодні,  як  тоді  казали,  "за  палички".  Відпрацьовані  дні  позначались  у  відомостях  паличками,  грошей  тоді  не  платили.  Ми  продавали  все,  що  родив  город  і  садок,  щоб  сплатити  немаленькі  податки  й  хоч  якось  прожити.  Я  довго  не  міг  за  станом  здоров’я  ходити  у  школу.  Але  мені  було  дуже  шкода  маму,  я  багато  читав  і  вчився  самостійно.  Трохи  одужавши,  вступив  до  Чигиринського  технікуму  бухгалтерського  обліку  і  після  його  закінчення  працював  у  колгоспі  бухгалтером.  А  потім  закінчив  Київський  інститут  народного  господарства  і  до  пенсії  працював  економістом.  
Після  війни  син  мого  репресованого  діда  -  дядько  Максим  -  почав  вимагати  перегляду  дідової  справи.  І  домігся,  що  йому  показали  документи  у  КДБ.  Висновок  так  званої  "трійки",  якого  у  ті  часи  було  достатньо  для  того,  щоб  засудити  людину  до  розстрілу,  у  дідовій  справі  був  написаний  хімічним  олівцем  на  обривку  газети.  От  за  такими  "документами"  розстріляли  як  ворога  народу  (якого  ворога?  якого  народу?)  мого  діда,  що,  замість  виїхати  у  революцію  до  Америки,  вступив  добровільно  у  колгосп  і  до  смерті  хресної  добросовісно  у  ньому  працював.  Мав  руки  майстра  -  не  міг  працювати  інакше.  У  тій  же  худенькій  теці  із  кількома  папірцями,  які  коштували  діду  життя,  лежав  і  напівграмотний  донос  односельця.  Так  ми  точно  дізнались,  хто  він.  Заарештовано  діда  було  1  травня,  а  29  травня  датовано  постанову  про  його  розстріл.  Не  так,  як  зараз:  можна  обжалувати  вирок,  суду  потрібні  докази  вини  людини,  розслідування  провадяться  роками.  Дядько  Максим  таки  домігся  повної  реабілітації.  Він  навіть  отримав  згодом  компенсацію  за  здане  дідом  у  колгосп  майно  -  коня,  вола,  реманент.  Аж  сімсот  рублів  отримав  -  така  була  компенсація  -  людям  на  сміх  -  наче  знущання  держави  над  долею  моєї  родини.
Бабця,  зломлена  горем,  померла  рано.  Так  само  рано,  не  від  старості  -  від  пережитих  нещасть:  смерті  батька,  сина,  чоловіка  -  померла  моя  мама.  Мало  у  них  в  житті  було  не  те  що  щастя  -  просто  світлих  і  ситих  часів.  Без  страху,  без  тяжкої  праці,  без  злиднів.  
У  мене  вже  й  очі  від  сліз  попухли,  а  голос  у  динаміках  все  звучав  і  звучав,  виводячи  просту  й  страшну  водночас  лінію  долі,  звичайної  родинної  історії.  Скільки  таких  історій  навіки  поховає  час!  А  скільки  їх  вже  забуто,  понівечено  брехнею  й  страхом,  викинуто  з  нашого  ментального  простору,  наче  їх  ніколи  й  не  було.  То  що  ж  таке  історія  радянської  України?  Розповідь  про  поступ  і  звершення?  Хто  хоче  ще  мені  сьогодні  розповісти,  як  добре  колись  жилось?  Хто  хоче  сказати,  що  для  гарного  життя  нам  Сталіна  не  вистачає?  Хто  доведе,  що  комунізм  і  фашизм  по  духовній  суті  своїй  хоч  чимось  відрізняються?  А  голос  Миколи  Антоновича  Верещаки  з  міста  Черкаси  -  дитини  війни,  онука  репресованого  за  доносом,  сина  загиблого  у  третій  своїй  війні  батька,  літнього  чоловіка,  найяскравіший  спогад  дитинства  у  якого  -  похорон  брата  у  ящику  з-під  снарядів  -  цей  голос  тихо  закінчував  свою  сумну  історію:
-  Вибачайте,  Алло,  якщо  я  був  непослідовним,  Ви  вже  самі  змонтуйте  текст,  як  потрібно.  Даруйте  також,  що  я  робив  паузи,  -  то  від  хвилювання,  і  від  сліз.  За  стільки  часу  я  не  навчився  це  все  спокійно  згадувати.  І  не  навчуся,  мабуть,  ніколи.  
Дай  Боже  нам  всім,  Миколо  Антоновичу,  ніколи  не  навчитись  спокійно  й  байдуже  згадувати.  У  всіх  у  нас  -  одна  історія.  Вона  -  така.  Немає  іншої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275523
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 15.09.2011


Леона Вишневська

Романс

Вона  може  працювати  в  супермаркеті  24  години  поспіль.  
Бачити  сотні  долонь,  які  простягають  їй  гроші  і  яким  вона  віддає  решту.  
Вона  вже  декілька  років  не  змінює  власну  постіль  і,  здається,  
що  у  її  квартирі  давно  вже  ніхто  не  мешкав.  
Там  завжди  холодно  і  в  повітрі  пропалена  цигарками  сирість.  
Там  замість  меблів  -  картонні  коробки,  
а  на  стінах  щось  віддалено    схоже  на  шпалери  або  на  їх  рештки.  
У  неї  часто  болять  мигдалини,  раковина  на  кухні  забита  брудним  посудом.  
В  холодильнику  консервовані  оливки  і  книжки  Франсуази  Саган.  
Вона  не  носить  панчохи  з  мереживом  і  майже  не  вірить  у  Господа,  
Періодично  забуває  вимкнути  на  кухні  кран  з  водою,  тому  сусіди  завжди    
бажають  їй  або  покалічитись  або  просто  вмерти.  
Її  душа  давно  фригідна,  сохне  в  судомах,  ніби  невинна  жертва.  
Вона  як  інший  бік  місяця  -  моторошний  і  нікому  невідомий...  
Не  відчуває  втоми,  наче  запрограмований  механізм,  
виконує  завдання,  приймає  рішення,  хворіє  мігренями,  
ненавидить  лілії,  бо  вони  коли  в'януть,  починають  пахнути  
плоттю.  
Проводить  по  тобі  паралельно  лінії,  робить  у  власній  шкірі  маленький  отвір,  
щоб  стікати  абсентом  до  твого  рота.  
Вона  не  бачить  жодного  сенсу  у  тому,  щоб  їсти.    
Ніколи  не  плаче  під  титри  старих  мелодрам  в  кінотеатрах,  
тримаючи  попкорн  між  обдертих  колін.  
Її  думки  -  антагоністи,  їх  важко  з  пам'яті  стерти.  Вони  лишають  по  
собі  важкі  сліди.  Ти  ідеш  по  них...  
Вона  стає  однією  з  тих,що  приречені  бути  щасливими  тепер  і  назавжди.  
Поки  в  серці  рватиме  струни  Сплін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279808
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 15.09.2011


Хаген

Литургия часов

Каждую  ночь  ты  говоришь  об  одном:
мне  нужен  мужчина,  названый  в  честь  
Чарльза  Буковски,
я  буду  звать  его  Хэнк,
и  у  него  всегда  найдется,  что  выпить.
Затем  ты  прислоняешь  к  своей  бледной  щеке  
разрезающий  шторы  свет  двадцать  первого  века
и  наверняка  думаешь  
о  размерах  моего  подбородка.
В  эти  моменты  я  никогда  не  смотрел
в  твой  глаз,  в  тот,  который  не  был  закрыт  
бутылкой  теплого  джина,
меня  больше  вдохновляли  самолеты,  
так  низко  кланяющиеся  нашим  окнам.
А  ты  перекидывала  ноги  и  иногда  курила,  
вполне  осознавая,  что  эти  сигареты  не  так  уж  и  дёшевы.
Каждая  ночь  и  каждый  ее  час,  казалось,  
перебирает  тебя  на  части,
играет  в  тебя,  видит  и  слушает  тобой.  
Так  мне  казалось.
Ты  говоришь:  
милый,  принеси  одеяло,  я  хочу  укрыть  этот  город.
Но  в  это  время  умирали  фонари,  
и  ты  делала  лишний  глоток.
Милый,  я  бы  смогла  любить  тебя,  если  настанет  утро?
Наступало  утро,  и  ветер  сдувал  пепел
от  дорогих  сигарет  
в  чужую  вселенную.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278596
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 15.09.2011


gala.vita

Чекання

Гудки…
Очі  всесвіту  заглядають  у  вікна,
Присвячуючи  оди  чеканню.
Шоколадні  дахи  тліють  в  його  долонях,
Стіни  фортець  нікого  не  гріють.
Смагляве  небо  сіється
Вогкими  цілунками  долі
На  плечі,  на  вуста  цілиться
Крик  твій:  тебе  хочу!!!
В  спину  дихає  безсоння
Томами  віршів  моїх  і  класиків…
І  двері  втомились
Берегти  остогидлу  незайманість…
Куди  від  світу  втекти,
Потупивши  очі  з  виразом  несвідомим,
Куди?!  
Від  «люблю»  куди  ?
І  тягнеться  павутиння  від  іржавого  слова  «чекаю…»
І  плетуть  слиняві  сіті  міжгалактичні  стосунки
Розумово  відсталі  будні,
Сіпають  в  агонії  лапками
Змерзлі  на  самоті
Любовні  імпульси,    мов  потруєні  дустом  жуки…
В  анабіозі  чекання  розмагнічені  сивіють  думки…
Доволі!
Досить  !  
Струмом  Вищого  Розуму,
Дефибриллятором
моєї  жаги  запускаю  колайдера,
Щоб  вибухнуть  в  тобі!..
Рухомий  простір.
Жилаві  руки  дротів  тягнуть    мій  голос
В  пластмасову  мушлю
Кібернетичного  ідола…
Пітніють  долоні.
Чекання  …

15.09.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280687
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2011


Bспых

Всем стрекозам и бабочкам-однодневкам

Всем  стрекозам  и  бабочкам-однодневкам  посвящается.

Огневолосым  плясуньям  нужно  немного:
Шарфы,  браслеты,  блёстки,  пара  помад,
Горстка  страстей,  мечта  и,  если  в  дорогу  -  
Май  или  март.

Огневолосым  плясуньям  часто  не  спится  -
Незачем,  некогда  -  нужно  успеть  везде.
С  ними  легко  и  на  них  невозможно  злиться.
Им  горизонт  –  неизбывный  земной  предел.

А  всё  остальное:
Алмазные  россыпи,
Маски,
Цари
Народы  –
Всего  лишь  видение,  
Утренняя  роса.
Огневолосые  даже  легко  уходят  –
Бог  забирает  их  в  свой  небесный  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264856
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Птицын Анатолий

Я люблю Его молча я люблю Его немочи масок

.








Взгляд  деревьев  обвил    –    за  ласки  тут  дарят  дукаты
А  за  гроб    одиночество    за  огонь    чикатиловский      стон
Воздух      спертый    как  камень    в  легких  низенькой  старенькой  хаты
Мы  ночуем  отдельно  –  Он    или    Я  или  Он  

Облетая  поля    те  что  были  долеплены  воском
Льдины    слов  раскололись  –    там    владелец    отныне  иной
Мы    мечтаем  о  встрече    под  ногтями    бесцветными      мозга
Но  следы  под  порогом  постоянно  сливает  водой

Я  люблю    Его  молча  я  люблю    Его    немочи      масок
Его  тень  под  глазами  и  нимба  терновый  венец
Я  его  проклинаю  как    в  экстазе    языческий  жрец
И  как  дурень  туземец    я    жру      Его  тело  на    пасху

Так  форели  в  посуде    без  звука    ложатся  на  дно
Так  таращатся    новые      мертвые        что  за    страшила
Я  как  душу  ночами  насквозь  раздираю  окно
Чтобы  хата  вдохнула    тот    воздух    что    было  …    что  было

Но  приходят  деревья  и    втупивши      очи  в    огни  
Осыпают      за  ласку  дукаты  сантимы  пистоли
Мне  плевать  в      Твою    маску  плевать  в  Твои  нудные  роли
Обними  меня  Господи  просто  меня  обними

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264400
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011


Al Panteliat

Моцарт не жил в моем окне

Моцарт  никогда  не  жил  в  моем  окне,  выходящем  на  некую  стройку.  Оно  на  чердаке.  Мое  окно.  Отражается  в  половине  дома  напротив.  Этот  дом  уже  построили,  пока  я  на  него  смотрел,  и  теперь  я  в  нем  отражаюсь.  А  позади  него  строятся  какие-то  другие  дома,  почти  каждый  день  строятся,  и  я  смотрю  почти  каждый  день,  как  они  строятся.  Хоть  и  вряд  ли  я  смогу  в  них  отражаться.  Ну,  разве  что  когда-нибудь.    А  Моцарт  в  моем  окне  и  вправду  никогда  не  жил.  В  это  трудно  поверить,  но  это  правда.  Тринадцать  квартир  поменял,  а  вот  с  моей  не  вышло.  Даже  не  знаю,  в  чем  здесь  дело.  Может  быть  в  чердаке.  Как  говорится,  высоко  мое  оконце,  не  достанешь  перстеньком,  я  проснусь,  увижу  солнце  ,ну  а  потом.  Потом  кто-нибудь    обязательно  проснется  с  моим  лицом,  и  точно  также  подумает,  что  Моцарт  в  его  окне  никогда  не  жил.  Скажем  прямо,  Моцарт  и  не  смог  бы,  по  большому  счету,  жить  в  моем  окне.  Во  первых  в  нем  сейчас  живу  я.  Я  живу  слишком  долго,  чтобы  Моцарт  смог  бы  со  мной  ужиться.  Мне  бы  пришлось  постоянно  оглядываться,  чтобы  он  смог  меня  заметить.  А  оглядываться  я,  прямо  скажем,  не  очень  люблю,  бывает  оглянешься  а  там…Вобщем  не  смог  бы  я  с  ним  ужиться,  уж  поверьте.  Никто  не  жил  в  моем  окне,    ни  Моцарт,  никто,  только  я.  А  до  меня  тоже  я  жил.  А  Моцарт  жил  в  своих  тринадцати  квартирах,  и  пускай  продолжает  в  них  жить,  ведь  кому-то  из  нас  это  нужно.  Скорее  всего  ему,  ну  или  разве  что  кому-нибудь  из  тех,  кто  живет  в  тех  домах,  что  сейчас  строятся.  Как  только  дом  начинают  строить,  в  нем  сразу  же  появляется  жилец,  не  успели  и  планировку  сделать,  еще  и  фундамент  не  заложили,  а  он  уже  там.  Тот,  кому  это  может  быть  нужно.    Я  и  сам  таким  был.  А  вот  Моцарт  мог  и  не  быть.  Но  то,  что  он    никогда  не  жил  в  моем  окне,  это  уж  точно.  Уверяю  вас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257282
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011


Ляля Бо

переклад вірша H&N - все хорошо + бонус) )

переклад  вірша    H&N  -  все  хорошо
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256677

усе  добре,  тільки  весна  xуйова  сьогодні,  так,  уся  справа  в  ній
вона  в  планах  зазначена,  вписана  навіть  такою  у  підсумковий  рахунок
не  важливо,  хто  загубив,  хто  знайшов,  хто  друзів,  хто  ворогів,  
хто  себе,  обітявши  крила,  (не)зловивши  цілунок  кулі...
це  просто  сніг  березневий,  квітневий  дощ,  ти  повір
слизькі  грані  дзеркал  і  сотня  відбитків  у  випадкових  уламках
порізатись  так  само  легко,  як  і  безкровно  -  вийти  за  двері
і  затриматись  там:  не  на  видих  і  вдих,  а  назавше...
обсипаються  квіти  травневими  днями  на  помисли  і  діяння
за  плечима  тепло:  від  згорілих  мостів  і  зіркових  вогнів
і  усмішка  розсипана  крихтами  по-після  вітання
усе  добре,  тільки  весна  xуйова  сьогодні,  так,  уся  справа  в  ній...

оригінал  

все    хорошо,    только    весна    xуевая    нынче,    да,    все    дело    в    ней
она    значится    в    планах    и    вписана    даже    такою    в    итоговый    счет
и    не    важно,    кто    потерял,    кто    нашел,    кто    врагов,    кто    друзей
кто    себя,    оступившись,    обрезав    крыла,    (не)нажав    на    курок...
это    просто    мартовский    снег    и    апрельский    дождь,    ты    поверь
скользкие    грани    зеркал    и    сто    отражений    в    случайных    осколках
порезаться    столь    же    легко,    как    и    бескровно    -    выйти    за    дверь
и    задержаться    за    ней:    не    на    выдох    и    вдох,    а    надолго...
цветы    осыпаются    майскими    днями    на    мысли    и    действия
за    спиною    тепло:    от    сожженных    мостов    и    звездных    огней
и    улыбка    рассыпана    крошивом    по-после    приветствия:
-    все    хорошо,    только    весна    xуевая    нынче,    да,    все    дело    в    ней...

+  бонус  (навіяне)

xуйова  сьогодні  весна,  хоч  бери  привези  піску  і  зарий  в  ньому  голову,
увімкни  собі  Штрауса  і  відчуй  себе  страусом!  га?  нічого  не  сталося!
ти  олрайт.  чому  синій?  та  так,  від  кисневого  голоду.
ми  настільки  втомились,  що  вже  і  мовчати  як  слід  не  годні.
ще  придумати  би,  як  брехатиму  на  сніданок  сьогодні...
а  ти  чув,  пацієнтом  у  божевільні  є  дві  вільні  вакансії
може,  то  влаштуватись  туди  нам  з  тобою  на  літні  вакації?
ми  б  співали  до  хрипоти  під  акомпонемент  пищиків  із  акації.
ті  глушили  б  наш  спів  свистом,  воно  грали  б  Штрауса,  звісно.
восени  тебе  випишуть,  а  мене  просто  звільнять  і  матимуть  рацію.
два  гріхи  по  ціні  одного  -  в  божевільні  початок  весняної  акції!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256772
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2011


Вовчиця Анью

Асоціативний етюд на "Чорнобильську мадонну"

Іржавий  ліс  вкритий  снігом.  Зона  відчуження.  Одинока  жива  хата  серед  мертвого  селища.  Сірий  ранок.  Стара  жінка  виводить  свою  корову  на  двір.  Обидві  загорнуті  у  целофан.
 Виходять  на  лісову  стежку,  що  веде  до  сховища  сіна.  По  обидва  боки  від  стежки  за  двадцять  метрів  -  мотузки  з  червоними  прапорцями  -  від  вовків.
 Стара  відкриває  сховище  і  заходить  туди  з  коровою.
 Тихо  підкрадається  до  беззахисної  здобичі  вовча  зграя.  Починає  сипати  тихий  сніжок.  Піднімається  вітерець,  приводить  у  рух  прапорці.  Вовки  куці,  худі,  злі  й  голодні.  Їм  начхати  на  природний  страх  перед  вогнем,  який  їм  ввижається  у  прапорцях.  Їх  залишилось  небагато  -  не  всім  вистачає  їжі  і  сил  аби  вижити,  полювати  вже  майже  нінащо.
 Сніг  сипле  вже  сильніше.  Стара  з  коровою  виходять  зі  сховища  і  йдуть  назад,  до  мертвого  села.
 Вовки  підступають  все  ближче.  Сніг  робить  їх  непомітними  для  здобичі.
 Десять  метрів.  Вовки  переглядаються,  переходять  із  кроку  на  рись.
 П'ять  метрів.  Починають  бігти.  Старенька  помітила  їх  і  на  хворих  ногах  намагається  втекти  від  здурілих  вовків,  корова  теж  побігла.
 Два-три  стрибка  -  і  четверо  вовків  уже  роздирають  целофан  і  коров'ячу  шкіру,  двоє  інших  -  звалюють  з  ніг  стару  і  перегризають  їй  горло.  Людина  встигла  крикнути,  корова  -  заревти.  Мертвий  іржавий  ліс  і  сніг  поглинули  ці  звуки.
 Вовки  накинулися  на  їжу.
 Через  дві  години  не  залишиться  на  землі  жодного  вовчого  сліду,  жодної  плями  крові.  Усе  замете  сніг.  Вовки  рушать  далі.  За  здобиччю.  Подалі  від  цього  проклятого  іржавого  кольору  смерті.
 Цим  вовкам  уже  все  байдуже,  на  них  подіяла  радіація  з  четвертого  енергоблоку  ЧАЕС,  вони  вже  не  бояться  смерті.
 Вони  і  є  -  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251479
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011


inki

чтобы свеча опять в движениях погасла

уйти  в  отставку  и  писать  о  тонком  ветре
присушкой  света  вытравляя  всем  обиды
там  не  романа  сюр  не  повесть
неевклидов
фантом  добра
и  прирастаний  артефакт
столпы  суббот  и  супостаты  соглашений
давно  не  верую  ни  в  фатум  ни  в  юдоль
и  нам  фата
дымок  осеннего  костра
и  семядолевые  листья  от  Ван  Гога
трахея  слов  укрыв  мысок  надежд  под  фартук
последних  слов  пусть  не  отпустит
ни  обратно
ни  навсегда
ни  на  колени  обмелевших  берегов

я  у  твоих  летящих  в  верное  ладоней
хочу  пить  завтра  до  агоний  пустоты
мне  колом  в  горле  сушь  поста  и  стылый  завтрак
как  высоко  твои  висячие  мосты
тень  в  города  проникнет  медленно  и  верно
так  погружается  кораблик  в  прорезь  волн
и  острый  ножик  в  мякоть  сливочного  масла
и  голос  твой  меня  лаская  иноверно
где  я  прошу
ещё  один  короткий  сон
чтобы  свеча  опять  в  движениях  погасла
я  так  люблю  когда  ты  чиркаешь  и  спичка
пускает  серный  дух  шипастой  невротички
сгорает  в  пламени  до  чёрных  рун  души
я  буду  ждать  на  вечность  дальше  
как  машина
когда  хозяин  электронные  замки
не  вскроет  свистом
и  мы  отпразднуем  победу  у  Тироля
и  тролли  выронят  не  зеркало  а  сны
там  первый  раз  романтик  розу  революций
не  сдал  в  публичный  дом  заезжим  подлецам
держись  Полковник  до  победного  гонца
мы  здесь  помолимся  стихами  за  начало
освобожденья  африканского  песка
от  лицемеров  европейского  портала
обамовидного  оскала  у  конца
нефтепроводного  …

душа  не  обмельчала
у  тех  кто  помнит  вкус  железа  и  свинца

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248533
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011


Лунная соната

ДВОЕ В ОДНОМ ГОРОДЕ.

Мы  с  тобой  люди  
                         одного  города.
Мы  с  тобой  родом
                           из  одной  осени.
Не  очень  стАры,
                           не    очень  молоды,
И,  очень  может,  
                       ходили    близко  мы.


Вниз  по  теченью  –  
                   в  жизни  проблемы.
Плыли  неспешно
                 со  своим  грузом.
Что-то  не  сделав,
                     что-то  успели.
Ты  был  женат,  я
                       тоже  за  мУжем.


Часто  страдали,
                     порой  веселились.
Долго  искали  
                     кого-то  и  где-то.
Не  находя  их,  
                     всевышним  молились
И  зависали  
                 в  сетях  Интернета.


Мы  с  тобой  были
                 разного    теста.
Не  далеко  и
                   не  очень  близко.
Две  светлых  фразы
                     одного  текста,
Два  слабых  блеска  
                   от  одной  искры.


За  нашей  ленью  
                     действий  и  мыслей,
По  нежеланью  
                 перестановки
Вверх  по  теченью
                     ручейка  жизни
Что-то  не  виден
                     пункт  остановки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248555
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011


Ляля Бо

останній романтик

останній  романтик  у  всьому  шукає  логіку,  вірить  у  Бога
і  робить  усе  для  того,  
щоб  його  перестали  вважати  останнім  романтиком.  
він  не  любить  приземленості  кар'єристок,  брехні  у  бантику.  
він  приховує  свої  статуси,  дуже  пізно  лягає  спати,  
емоційно  буває  втомлений  і  нікого  собі  не  шука  
(або  впевнено  робить  вигляд)  серце  -  полум'я,  очі  -  крига,
цілий  Всесвіт  в  його  руках.  
Останній  романтик  не  ласий  на  різні  забавки,  
багато  охочих  його  закадрити  чи  звабити,  
і  усмішок  ціла  кишеня,  і  лестощів  повне  відерце...
а  він  ні  на  що  не  ведеться,  напевно,  спрацьовує  досвід
чи  внутрішній  індикатор.  
останній  романтик  не  зовсім  останній  -  інколи  просто  
приходить  та  мить,  коли  набридає  шукати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011


inki

обряд прощаний горькое вино

обряд  прощаний  
горькое  вино
искать  
кто  лучший  выход  всем  укажет
возможно
не  отснятое  кино
пылится  на  горошине  и  в  каждом
не  кадре
жизни  клеть  и  полотно
железное
где  рельсов  параллели
на  плёнке  двух  дорожек  негатив
обняли
чтобы  те  кто  не  сгорели
не  утонули
или  не  были  пристрелены
могли  до  расставания  дойти
из  памяти  оставленного  сада
о  пепле  поцелуев  на  руках
и  прошлом  испечаль  меня
не  надо
жалеть  любовь  на  этих  проводах
прохладная  подкожно  льётся  дрожь
и  самострел  в  висок  летящей  фразой
дымком  твоих  ресниц  наискосок
так  легче  и  спокойнее  сойти
с  подножки  бывшей  жизни  
ведь  ни  разу
не  встретились  на  ломаном  пути
прости  мои  напыщенные  стразы
я  в  ломке  и  лексически  сорю
сейчас  глагольной  рифмой  опозорюсь
болею
и  ещё  сильней  люблю

туда  где  сад  камней  и  тень  природы
любви  как  лучевой  болезни  нерв
ударная  волна  потерь  испуга
где  наперво  теряет  гордость  зубы
целуя  фотографию  во  сне
спасибо
что  заплачешь  обо  мне
единственным  не  зрителем  ютуба
играющим  актёром  на  войне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247464
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011


БиВэ*

ПЕС

У  слабого  кусок  не  отбирал,
Хоть  не  было  его  на  мусорнике  круче,
Он  сам  искал  еду  в  отбросов  кучах,
И  знал  людей,  и  хлеб  от  них  не  брал.

Когда  хотелось  –  сук  бездомных  крыл,
Хотелось  –  спал  в  снегу  под  стоны  вьюги,  
Когда  хотелось  –  сам  ночами  выл,
Пел  песни  для  Луны,  своей  подруги.

Его  свобода  –  жить  и  умереть
В  бою,  от  голода,  болезни  или  жажды,
Он  кусан,  резан,  бит  был  не  однажды,
Он  знал  один  закон  -  «свобода  или  смерть».

Но  как-то  выбрал  жизнь.  От  голода  сдыхая,
Он  взял  из  рук  кусок,  -    не  дух,  но  плоть  слаба.  
И  вдруг  ошейник,  украшение  раба,
Надела  ловкая  рука  людская.

Ах,  как  потом  он  рвался,  цепи  грыз,
Не  ел,  и  выл,  оплакивал  свободу,
И  рвался  горло  разорвать  тому  уроду…
…И  снова  не  подох.  И  снова  выбрал  жизнь…

Теперь  –  в  приличной  конуре  живет,
И  голос  подает,  когда  попросят,  
И  руку  лижет,  что  еду  приносит,
Хотя  она  его  нередко  бьет.

Из  миски  собственной  два  раза  в  день  он  жрет,  
И,  в  общем-то,  дела  его  неплохи,
От  прежней  вольной    жизни  -  только  блохи.
Луне  теперь  он  песни  не  поет.

Но  по  ночам  -  один  и  тот  же  сон:
Он  снова  голоден,  и  снова  –  «либо-либо»,
И  каждый  раз  он  совершает  выбор,  
И  каждый  раз  один  и  тот  же  он.

Кусает  руку,  цепи  рвет,  бежит,
Взмывает  к  звездам  легкими  прыжками,
И  видит:  высоко,  меж  облаками,
Луна  -  подруга  вместе  с  ним  летит.                                      Январь,  2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247207
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011


Тамара Шкіндер

Ти бачив, вітер гвалтував тополю?

Ти  бачив,  вітер  ґвалтував  тополю?
Як  упивався  нею  досхочу…
Вона  здригалась  з  розпачу  і  болю,
Ридала  гірко  краплями  дощу.

Від  бурі  гнулася  дівочим  станом,
Сплітала  руки-віти  од  жалю…
Здавалося,  що  чую  невблаганне:
«Що  робиш,  вітре?  Я  ж  тебе  люблю!»

А  дощ  й  собі  періщив  без  упину,
Як  міг  шалено  вітру  догоджав.  
Геть  промочив  тополі  сорочину,
Зелене  листя  з  люттю  обривав…

Розхристана!  Обтріпані  геть  віти  
Оголеними  нервами  були…
Та  ні,  то  просто  дощ,  і  просто  –  вітер,
Й  дерева,  що  під  вікнами  росли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140346
дата надходження 06.08.2009
дата закладки 08.03.2011


МАРИЯ

Тебе… (пожелание)

Тебе  спокойно  без  любви.  И  осторожно
Идёшь  по  жизни  с  тысячью  причин.
И  одиночество  привычно  и  надёжно
Хранит  от  сердца  ржавые  ключи.

Живёшь  смирившись,  -  "было  всё  и  ладно,
Что  суждено,  то  сбудется  само".
Твоя  любовь  -  бескрылый  падший  ангел,
Глядит  с  улыбкой  грустною  в  окно.

И  от  тоски,  а  может  быть  от  скуки,
Нарушив  самый  строгий  твой  запрет,
В  последний  раз,  раскинув  свои  руки,
Твоя  любовь  шагнёт  на  парапет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245522
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011


Олександр Гриб

В'язень пустих провулків

Ти  в'язень  пустих  провулків,  
Крокуєш  у  ритмі  з  вітром  
У  тиші  знайомих  звуків,  
В  густих  лабіринтах  світла.  

Втрачаючи  присмак  волі  
Ти  будеш  помітно  іншим.  
Ти  зміниш  небес  паролі  
І  станеш  на  мить  Всевишнім.  

У  виріях  падолистів  
Пожовклих  осінніх  чарів  
Ти  станеш  відлунням  міста  
У  відблисках    тротуарів.  

Тебе  не  лякають  грози  
І  вітру  холодний  подих.  
Ти  в  сонце  вплітаєш  лози,    
Ти  більше  ніж  просто  поряд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245248
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011


Лана Сянська

Малювати Високість Твою…


Якось  взявши  мольберт,  я  щодня  малювала  потрет,
Лиш  на  ньому  не  профіль  Твій  навіть,  й  цілком    не  анфас,
Скажеш,  -  може  навіяне  все  це  парадом  планет?
Але  то  все  з  уяви,  намулене    в  простір  і  час.

Я  малюю  кавалки  зчерствілі    буденних  пустот,
Ржаві  садна  глибокі  немислимих  тих    розставань,
Двоголосся  часів,  що  обернене  в  цілісність  нот,
І  перервані  лети,  втамовані  біллю  зітхань.

Шал  невистиглих  ночей,    як  смутку  земному  контраст,  
І  химери    дощу    на      застуджених    лапах  ялин,
Теплі  дотики  рук    до      душі,  що  знімають    баласт,
Залишаючи  осені  щем  і  дощів  тихоплин.

Охру  суглинків  шляху,  кленову  камідну    печаль...
Малювати  я  хочу  і  буду  Високість  Твою,-    
Доки  подих  мольберт  відчуває  і  в  віршах  звучать
Щирі  сповіді  ці,  що  в  минувшину  ниті  снують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245127
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.03.2011


Boniel

Берегите Ее.

Жила  осень..
А  казалось..  
что  лето..
Им  было  восемь…
Так  много  вопросов..
И  мало  ответов..
Им  было  восемь…
Она  была  его  амулетом..
Как  та  игрушка  дорогая,
Страшным  запретом..
Им  было  восемь….
Он  был  всегда  рядом….
Прятал  крохотными  ладошками…
Ее  куклу  от  града..
Делился  пряничными  крошками..
Ее  поцелуй  в  щеку  был  бесценной  наградой…
Им  было  восемь…
Она  не  обращала  внимания  на  его  выпчканные  грязью  руки…
И  бросалась  искренне  в  объятия  от  скуки…
Им  было  восемь…
Он  таскал  для  нее  конфеты  из  дома…
А  она  подарила  ему  маминого  садового  гнома…
Он  не  уставал  толкать  ее  качелю
Когда  она  говорила  :  «Смотри,я  лечу,  как  фея!»
Им  было  восемь…
Он  говорил,  что  любит  ее,  как  мамины  пироги…
Несмотря  на  то,что  минуту  назад  были  враги…
Она,смутившись,  наливалась  румянцем…
А  глаза  сияли  божественно-голубым  глянцем…
Наконец  настало  долгожданное  лето…
Но  дрянь-зима  поселилась  глубоко  где-то…
Им  было  восемнадцать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244723
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011


L. Dimmel

Маленький бог

Маленький  бог  с  веселым  лицом
Тихо  склонился  над  мягкой  кроватью.
Окутал  ее  полумраком  и  сном
И  разучил  тишине  удивляться.
Сплел  паутину  обмана  и  лжи,
Опутал  ее  словно  пустошь  ковылью,
И  разучил  любить  эту  жизнь,
И  научил  ее  сравнивать  с  пылью.
Соткал  сеть  из  фальши,  набросил  кольцом,
И  ничего  ей  не  объясняя,
Маленький  бог  с  веселым  лицом
Легко  прилетел  и  легко  улетает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244416
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 02.03.2011


Фелем Ящірка

Шістнадцять дітей при дорозі чекають весну

Коли  до  міста  М.  прийде  весна,
Все  зеленітиме  і  квіти  проростуть,
З  теплом  птахи  повилітають  і,  мабуть,
Усе  як  завжди  буде,  тільки  що  не  тут.

Прийдуть  вітри,  комахи  гомонять,
Пил  в  очі,  сонце,  зливи  на  вікно,
Так  буде  всюди,  тільки  не  у  нас,
Все  досить  схоже,  тільки  не  воно.

Блукатимуть  потоками  кульбаби
І  коники  травою,  як  незграби,
Десь  там  від  необачності  помруть  –  
Та  тільки  тут  безсмертні  є,  мабуть…

У  місті  сон,  гроза…  і  дітлахи
Малюють  на  асфальті  літаки,
Від  посмішок  старих  дерев  тополь
Коріння  ріже  їх  шістнадцять  доль.

Сидять  у  колі,  темно  навкруги,
Поснуло  сонце,  все  змінилося  й  граки,
З  дерев  скидаючи  горіхи  та  кістки
Додали  віку...  й  постаріли  дітлахи.

Тепер  малі  у  зморшках  на  дорозі,
Старенькі,  бородаті,  на  підлозі,
Хоча  й  такого  розміру  лишились,
Рахують  зорі,  що  з  орбіти  збились.

Їх  вигляд  має  років  сімдесят,
Весна  поверне,  може,  тих  назад,
Та  більше  я  не  бачу  на  картині
Старих  дітей  з  портфелями  на  спині...

І  знову  світло,  весняне  тепло
Камінці  цього  року  принесло,
Вони  літають  тихо  навкруги,
У  товщі  світу  –  кам’яні  птахи,  
Там  є  і  нори  і  дірки,  
Та  тільки  щезли  дітлахи…

Гуляє  рись  мала  вночі  по  снігу,
Там,  де  вони  сиділи  й  малювали,
Коли  каміння  до  небес  здіймали
Та  марили,  що  квітне  абрикос.

Весна  холодна  –  з  павутиння  й  снігу,
Давно  чекали  її  діти  й  зникли,
Чи  їх  машина  тут  зустріла,
Чи  вони  вмерли,  захворіли?  Стихли…

Дороги  точно  застарілі...

На  камінь  обернулися  з  журби,
Шістнадцять  доль…  пусті  світи  
Шукає  рись  мала  в  холодних  зорях,
Копає  лапами  та  скоро
Знаходить  квітку  на  льоду,
Як  ту  надію  на  весну.
А  з  нею  на  повернення  малих  –  
Каміння  зникло,  тане  сніг…  

Шістнадцять  дітей  при  дорозі  чекають  весну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244006
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 28.02.2011


Алёна Теплова

Давай будем друг у друга?!

Давай  будем  друг  у  друга?!
Это  знаешь  как...  Ты  позвонишь  однажды  просто,  и  будешь  молчать  в  трубку  и  я  пойму,  что  ты  скучаешь.

Или  пришлешь,  короткое  слово  "привет",  а  я  напишу  тебе  о  том,  какая  сегодня  погода  и  в  чем  я  одета.

Будет  день,  когда  ты  будешь  счастлив,  ты  расскажи  об  этом  мне.  Я,  правда,  порадуюсь  вместе  с  тобой.  

И  я  буду  у  тебя.  Когда  тебе  будет  очень  плохо  и  никого  не  будет,  я  постараюсь  оказаться  рядом.  Хотя  бы  виртуально...
Смотреть  на  твой  аватар  и  писать,  что  завтра  будет  всё  иначе......

Я,  может  даже,  позвоню  тебе,  поздно  ночью,  пьяная,  веселая  и  буду  смешить  тебя.  А  под  утро  засну  с  телефоном  в  руке.

И  я  хочу,  знать,  что  ты  у  меня  есть.
Только  обязательно  добрый  и  внимательный  ко  мне.

Представляешь,  я  пришлю  тебе  днем  "  Приходи,  мне  так  плохо"  и  ты  придешь.
Просто  так.  Без  слов.  И  обнимешь.  Пожалеешь.

Давай  иногда  просто  встречаться  и  есть  мороженое,  смотреть  комедии.

А  если  в  твоей  жизни  или  моей  появиться  кто-то  другой,  то  мы  все  равно  давай  будем  у  друг  друга?!
Хотя  бы  воспоминанием.

Я  все  так  же  буду  писать  красиво  о  нашем  общении.
Оставлять  тебе  короткие  фразы.

Я  хочу,  быть  для  тебя  другой.  Новой.  Чтобы  ты  восхищался,  как  раньше.
И  я  обязательно  буду.  Веришь?!  Буду.

И  давай  никому  о  "нас"  не  расскажем.  Никому.  Никому.
Это  будет  только  между  нами.  Это  будет  наше  общее.  Нежное.  Светлое.  Теплое.  Счастливое.
Давай  просто  будем  у  друг  друга?!
Пожалуйста.
Мне  это  нужно.
Не  теряй  меня  до  конца.  Не  надо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241837
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


ВЛВ

щоб далі жити

Котра  година?
Щось  тобі  знову
Не  спиться,
Найближча  людина?
Заводим  розмову.
Чи  ти  змінився?

Як  там  без  мене?
Мабуть,  непогано.
Чому  ж  приходиш,
Моє  шалене
Відмерле  кохання?
Чи,  може,  злодій?

Давай,  скажи  щось!
А  ти  все  мовчки.
І  очі  в  очі.
Чи  що  не  вийшло?
Чом  виєш,  вовче,
Посеред  ночі?

Чи  доторкнешся?
Невже  посмієш
Чуже  займати?
Чого  смієшся?
Гарчанням  грієш
Залізні  грати.

Що  тобі  треба?
Ти  зруйнував  все:
Не  воскресити.
Є  тільки  небо
І  кволий  ангел,
Щоб  далі  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241827
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


hazef

Встала сирая старуха…

*    *    *
Встала  сирая  старуха  
Поутру.
Воет  вьюга-завируха…
Не  к  добру.
Снегу  к  окнам  навалило,
Мать  честна!
Печку  бабка  накалила
Докрасна;
Воду  в  выварке  нагрела
И  в  тазу
Кипятком  пытала  тело
На  слезу.
Чисто  вымылась  старуха,
Впору  цвесть…
Где-то  в  суднике  краюха,
Надо  съесть.
С  хлебца  скудного  краюшки  
Полкуска  -
Много  надо  ли  старушке…
Ох,  тоска!
После  хлебца  подкрепилась
Молоком,
Долго,  истово  молилась
У  икон.
…Воет  вьюга.  В  печке  вьюшка
Вьёт  тоску.
И  пошаркала  старушка
К  сундуку.
Там  припасенный  мешочек
У  неё,
В  нём  неношеный  платочек  
Да  бельё;
Платье  с  латочкою  хилой
На  боку…
Ничего-то  не  скопила
На  веку.
Причепурилась,  оделась  –
Хоть  к  венцу,
И  чуток  душой  согрелась,
Всё  к  лицу.
Воет  вьюга  зло  и  клято
По  дворам…
Оглядела  бабка  хату  –
Всё.  Пора.
Молча  духом  укрепилась
И  легла.
Пальцы  в  горсть…  
Недокрестилась.
Умерла.

                   17  февраля  2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241783
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011


Звір із Лісу

Диявол малює аквареллю

Ми  кохаємо,  бо…  і  ніяких  роз’яснень  не  потрібно…  ми  просто  кохаємо

Диявол  малює…    Ніхто  й  не  здогадався  би  ніколи,  що  зло  буде  займатися  мистецтвом…  Ніхто  із  смертних  не  бачив  цих  малюнків,  але  кожний  здогадується,  що  малюнки  ці  злі…  Він  зображує  війни,  він  зображує  смертні  гріхи  на  полотні.  Малюнки  пов’язані  зі  світом  живих,  бо  малює  він  усе  зло,  яке  він  встиг  занести  у  наш  світ.
Простора  галерея…  тисячі  факелів  кидають  своє  тьмяне  світло  на  полотна,  які  розкинулися  на  невідомій  нікому  площі.  Два  тисячоліття  він  заповнював  картинами  свою  пекельну  галерею,  де  відвідувачів  і  критиків  ніхто  й  не  чекає.  Проте  вглибині  своїх  думок  диявол  хотів  би  похвалитися  своїми  здобутками,  але,  що  душі  можуть  сказати…  Він  їх  полонив,  і  кожній  людині  за  роки  свого  існування  пообіцяв  багато  чого  і  виконав,  але  з  диявольським  своїм  підступом…  Він  із  огидою  ставився  до  тих  хто  продав  йому  свою  душу  за  прості  життєві  блаженства.  Чого  за  його  пам’яті  не  було,  кожного  століття  бажання  смертних  змінювалися…  Хтось  бажав  статків  і  слави,  для  когось  жаданим  була  вода  в  пустині…  Проте  шкодує  він,  бо  втратив  декілька  тисяч  душ  через  не  виконання  обіцянок…  Він  взагалі  виконував  усе,  кожному,  але,  лише  на  декілька  днів,  далі  він  забирав  у  них  душі.  Шкодує  через  бажання  людей  у  почуттях,  дуже  багато  смертних  хотіли,  щоб  дівчина  чи  хлопець  закохалися  в  них,  але  на  зло  нечистому,  йому  кохання  не  підкорювалося  віками.  Кохання  не  було  під  його  владою,  але  він  був  одного  разу  під  владою  кохання.  Сталося  це  декілька  століть  тому…
В  часи  коли  особиста  честь  була  вище  за  будь-що,  коли  лордів  та  королів  вбивали  в  законній  дуелі.  Жила  вона,  майбутнє  кохання  колишнього  ангела,  самого  диявола.  Одного  разу  він  у  подобі  людини  з’явився  на  землю.  Він  часто  відвідував  різні  країни,  він  прагнув  поповняти  свою  пекельну  колекцію  новими  людьми…  В  той  день  йому  потрібні  були  бідняки,  прості  англійські  жителі.  Запримітивши  невеличке  поселення,  розпочав  свій  план  отримання  їхніх  душ.  Він  знав,  що  їм  потрібно…  і  давав  їм  усе,  що  вони  в  душі  бажали.  Щодня  бідний  люд  отримував  королівські  бенкети  й  шикарний  одяг,  він  зробив  із  них  багатих,  але  їх  душі…  їх  душі  бідні.  Він  давав  їм  усе,  ще  трішки  такого  блаженства  і  вони  ладні  були  продати  душу  за  те,  щоб  це  тривало  до  кінця  їхнього  життя.  Серед  бідняків  була  вона,  Даяна,  блакитноока  дівчина  із  прекрасним  сонячним  волоссям,  кожний  мешканець  селища  добивався  її  руки.  Були  спроби  взяти  її  силоміць,  але  в  супереч  того,  що  вона  дівчина,  все  таки  дала  їм  відсіч.  Протягом  часу  перебування  Волсата,  як  він  назвався  їм,  вона  стала  ще  кращою  ніж  була  до  того.  Вона  не  знала  хто  він  був  насправді,  вона  бачила  його  людиною,  яка  робить  добро  її  рідним  та  близьким,  їй  не  були  відомі  справжні  домисли  невідомого  чоловіка.  Вона  закохалася  і  закохала  його  у  себе…  Цим  була  вирішена  доля  усіх  жителів  селища  на  півдні  Англії.  Диявол  відмовився  від  задуманого  і  деякий  час  проживав  серед  них  із  Даяною.  Через  рік  вона  завагітніла…  народився  син,  але  Даяна  через  важкі  роди  померла.  Він  хотів  забрати  її  душу,  але  вона  була  настільки  чистою,  що  після  смерті  потрапила  до  раю.  Він  звинуватив  у  смерті  своєї  коханої  Господа  і  всіх  жителів  поселення.  Спопеливши  всю  округу,  він  забрав  із  собою  душі,  затаївши  образу  на  свого  суперника.  Лише  через  два  роки  він  повернувся  із  сином  до  свого  царства,  намалювавши  єдину  не  пекельну  картину,  на  якій  зобразив  свою  Даяну.
В  галереї  панувала  тиша,  жоден  звук  не  проникав  у  середину.  Він  стояв  перед  картиною,  що  висіла  окремо  від  усіх  і  щось  собі  гадав.
-Андрек!!!
Масивні  двері  до  галереї  відкрилися  із  глухим  скрипом.  До  приміщення  увійшов  хлопчина  на  вигляд  двадцяти  років,  закривши  за  собою  двері  він  підійшов  до  диявола.
-Ви  кликали,  батьку.  –  Вимовив  хлопчина  й  кинув  погляд  на  картину.  –  Хто  це?
-Це…  Цю  картину  намальовано  шість  століть  тому…  це  твоя  мати,  сину.
-Мама?!...  але…,  -  з  його  очей  збігла  сльоза,  -  Чому  ви  ховали  її  від  мене?  Де  вона,  де?
-Вона  померла…  і…  зараз  там  де  я  не  маю  влади.
-Ти  ж  диявол,  батьку…,  -  викрикнув  з  передсердя  Андрек.  –  Ти  ж  всесильний.
-Замовкни…  все…  геть  звідси,  зроби  щось  корисне…  приведи  мені  душу  студентки-українки.
-Батьку…
-Йди,  сказав.
Андрек  зник,  розчинився  у  повітрі,  перенісшись  на  поверхню  до  живих.  Він  у  той  момент  шкодував,  що  його  батько  відоме  зло  у  світі.  Коли  його  слід,  також,  розчинився,  Волсат  накрив  простирадлом  портрет  Даяни.
-Арзент,  -  вимовив  спокійним  голосом  сатана,  але  ніхто  не  з’явився.  –  Де  ти,  стара  твоя  голова?
В  кутку,  куди  не  потрапляло  світло  від  факелів,  з’явився  сивий  дідок.  Його  волосся  волочилося  по  землі,  руки  та  ноги,  скоріш  були  кістяками  на  які  туго  натягнули  шкіру,  з-за  густим  волоссям  показувалися  чорні,  мов  ніч  очі,  що  хитро  оглядалися  по  сторонам.  Він  незграбно  ступив  до  володаря,  зупинившись  на  межі  світла  від  факелів  та  темноти  в  кутку,  вимовив  своїм  писклявим  голосом.
-Я  слухаю  вас,  пане.
-Де  ти  був!?  –  гнівно  викрикнув  Волсат.
-Я…  я…,  -  знервовано  перебираючи  пальцями  дідок  хотів  виправдатися,  але  був  перебитий  володарем.
-Годі!  Йди  за  моїм  сином  і  доповідай  мені  про  всі  його  успіхи.
-Пане…
-Ти  ще  тут!  –  його  очі  загорілися  пекельним  вогнем.
Арзент  зник  у  темноті.  Диявол  залишився  один  із  своїми  картинами.  Він  зняв  із  полотна  простирадло,  дивлячись  у  очі,  які  були  зображенні  так  майстерно,  що  видавалися  живими,  він  заплакав,  із  його  очей  спустилися  гарячі  сльози,  що  могли  знищити  все  живе.

Андрек  був  радий,  що  залишив  свою  домівку,  яка  йому,  а  ні  трохи  не  подобалася,  йому  не  подобалося  збір  душ  на  який  посилав  батько,  йому  набридло  життя  в  пеклі  та  здібності,  якими  він  володів.  Після  короткої  розмови  з  батьком  в  його  голові  закрутився  вир  нових  думок,  він  думав  про  матір,  якої  ніколи  не  мав,  бо  був  обманутий  батьком,  який  говорив,  що  він  створений  ним  із  чистого  зла,  що  він  породження  пекла.  Він  гадав,  що  вічно  буде  скитатися  пеклом,  але  він  уже  знає,  що  в  нього  є  шанс  бути  нормальним,  бути  людиною.  В  даний  момент  Андрек  вважав  себе  нею,  думка  про  матір  його  не  полишала.  Збір  душ  було  хоч  і  для  нього  мерзенним  заняттям,  але  якщо  він  не  розпочне  пошук,  то  його  батько  миттєво  поверне  назад  до  пекла.  Він  міг  відмовити  батькові,  але  тоді  він  втратив  би  шанс  бути  людиною,  батько  покарав  би  його,  як  завжди,  і  лише  через  декілька  років  він  зміг  би  повернутися  у  цей  світ  де  він  відчував  себе  набагато  краще,  ніж  там  у  низу.

Україна…  ці  землі  йому  були  знайомими.  Його  дивувало,  як  український  народ  ще  досі  існує.  Він  знав  їх  історію  краще  за  будь-які  інші  землі.  Зараз  він  у  Кам’янці-Подільському,  місто  з  давньою  історією.  Вперше  він  потрапив  сюди  в  1666  році,  відтоді  він  це  місто  відвідує  часто.  За  період  свого  існування  він  був  ким  і  чим  завгодно.  Сьогодні  він  студент,  що  перевівся  з  Львівського  національного  до  Кам’янецького.  Вже  три  дні  він  вибирає  жертву,  але  йому  це  важко  виходить,  бо  в  кожній  студентці  він  вбачає  щось  цікаве  або  корисне  для  світу.  Проте  тягнути  далі  не  можна,  він  не  хотів  втрачати  шансу…  Він  вирішив  це  буде  остання  душа,  яку  він  занапастить,  і  ось  тоді  він  шукатиме  вихід,  як  відректися  пекельного  свого  минулого  й  стати  людиною.

Андрек  прогулювався  вулицями  міста,  він  знав  кожний  провулок,  кожний  дім…  часи  забирали  цілі  будівлі,  вулиці  змінювали  назви,  але  він  все  це  пам’ятає.  Він  прямував  до  фортеці,  де  полюбляв  на  схилах  помріяти  про  життя  в  подобі  людини.  Була  приблизно  десята  година  вечора,  біля  фортеці  та  на  схилах  нікого  не  було.  Проте  він  помітив,  що  на  його  місці  знаходяться  люди…  Він  розвернувся  і  хотів  уже  піти  звідти,  але  вловив  думки  однієї  з  них.  Він  чув  благання  про  допомогу  і  молитву,  яку  промовляла  дівчина,  що  знаходилася  серед  тієї  групи.  Скориставшись  своїми  здібностями  він  перенісся  за  три  метри  від  них.  Справді,  його  допомога  була  потрібна.  На  землі  лежала  дівчина,  її  обличчя  було  покрите  синяками,  вона  ледве  дихала  й  не  могла  підвестися,  щоб  відбиватися  від  чотирьох  нетверезих  парубків.  Вона  витратила  всі  сили,  але  вони  почали  лупцювати  її,  щоб  та  не  змогла  заважати  підступним  планам.  Він  ступив  крок  до  цієї  шайки.
-  Доброї  ночі,  панове  волоцюги.
Четвірка  перелякано  глянули  в  сторону  Андрека,  але  побачивши,  що  він  сам,  почали  підходити  до  нього.  Кремезний  парубок,  що  ледь  тримався  на  ногах  голосно  розсміявся.
-Ось  тут  ти  й  патрапив  не  туда…  Даре…,  -  його  мова  обірвалася  на  пів  слові,  він  робив  спроби  щось  сказати,  але  жодного  звуку  його  язик  не  зміг  видати.  Запанікувавши,  він  подав  жестом  руки  іншим,  щоб  ті  схопили  цього  одинака.  Четверо  дебелих  парубки  кинулися  на  Андрека,  проте  були  підкошені  невідомою  силою,  яка  змусила  їх  попадати  на  землю.  Їх  тіла  звивалися,  немов  змії,  в  агонії.  Вони  кричали,  але  крики  були  тільки  в  думках,  бо  не  мали  мови.  Можна  було  тільки  уявити,  що  біль  у  їх  голові  пекельний.  Андрек  впустив  у  їхні  думки  найстрашніше,  що  він  бачив  –  пекло.
Він  опустився  на  коліна  перед  дівчиною,  вона  була  непритомна.  Її  пульс  ледь-ледь  бився…  її  обличчя  йому  було  знайоме.  Він  прогортав  у  пам’яті  всіх  смертних,  але  не  зміг  здогадатися  коли  він  її  бачив.  Де?  Хто  вона?  Взявши  її  на  руки,  він  перенісся  до  лікарні,  він  бажав  сам  вилікувати  її,  але  його  сили  не  могли  дарувати  зцілення,  він  міг  тільки  вбивати.  Він  залишив  дівчину  в  лікарні,  там  його  ніхто  не  бачив,  медсестри  дивувалися,  як  непритомна  дівчина  могла  з’явитися  в  палаті  й  ніхто  не  побачив  цього.  Андрек  чекав  під  стінами  лікарні  виловлюючи  думки  лікарів  та  медсестер,  але  вона  не  прийшла  в  себе,  тому  він  зник  звідти.  Подію  біля  фортеці  спостерігав  Арзент,  який  миттєво,  по  її  завершенні,  перенісся  доповідати  володарю.

-…він  використав  проти  них  свої  сили…  пане,  він  врятував  її  і  до  того  ж  залишив  її  в  лікарні…,  -  на  його  обличчі  була  єхидна  посмішка,  розповідаючи    дияволу  про  його  сина.
-Що!  Зробив  добро!
Диявол  підійшов  до  краю  безодні,  в  якій  знаходилися  тисячі  душ.  Це  була  його  колекція,  всі  душі,  які  продали  йому  колись  люди.  Знизу  були  чути  жахливі  крики,  від  яких  людина  померла  би,  але  Волсат  насолоджувався  ними.  Він  кинув  додолу  камінь,  душі,  які  знаходилися  вище  від  усіх  накинулися  на  нього,  але  у  них  не  вийшло  схопити  цей  твердий  шматок.  Камінь  був  відправлений  на  вічне  падіння.
-Добро…  мій  син  зробив  добро…  Не  може  такого  бути…
-Так,  пане,  -  підлещувався  Арзент.
-Знайди  мого  сина  і  скажи  йому  що…,  -  він  замовк  поглянувши  в  безодню,  –  я  хочу  душі  тієї  дівчини.
Арзент  знову  заховався  в  темноті,  лише  тоді  перенісся  на  верх.  Волсат  знав  про  недолік  слуги,  він  не  вмів  переміщатися  без  свого  зілля,  тому  так  часто  ховався  в  темряві.  Проте  здібностям  диявола  не  було  меж,  він  добре  бачить  у  пітьмі.
-Мій  син  зробив  добро,  добро…  не  може  такого  бути…  Не  може!
Останнє  слово  він  викрикнув  із  такою  силою,  що  пекельні  стіні  затряслися  від  нього,  а  душі  в  безодні  кинулися  в  низ  від  страху.  Вони  зникли  в  глибині,  супроти  того,  що  їх  мучив  постійний  страх,  голод,  спрага.  Їх  також  терзав  вічний  біль  за  вчиненні  гріхи.

Арзент  передав  слова  батька  Андреку.
Він  знав,  що  якщо  відмовиться,  то  батько  забере  його  назад,  а  отримати  душу  він  доручить  комусь  іншому.  Він  згодився,  бо  хотів  дати  шанс  тій  дівчині,  але  як,  він  ще  не  знав.  Сьогодні  він  повинен  показати,  що  він  щось  робить.  Він  чув  від  медсестер  ім’я,  він  знав  де  вона  навчається,  зараз  він  її  шукає.  Був  сонячний  день,  вона  сиділа  одна  на  лавочці  перед  університетом  і  читала  книгу.  Це  була  вже  не  та  дівчина  із  побитим  обличчям,  а  зовсім  інша  із  білосніжним  волоссям,  що  відбивало  сонячне  проміння  і  веселим  обличчям,  що  горіло  легкою  дитячою  наївністю.  Він  уже  знає  де  він  її  бачив.  Вона  схожа  на  матір,  яку  зобразив  батько  на  картині.  Його  серце  нервово  закалатало,  він  вагався  підійти  до  неї,  він  вагався,  бо  уже  був  впевнений,  що  не  віддасть  цієї  душі  батькові.  Що  йому  зробити  і  як  врятувати  цю  невинну  дівчину,  яка  вразила  його  серце,  цього  він  знав.  В  його  голові  були  слова  батька  і  думки,  про  людське  життя.  Все  таки  він  підійшов  до  неї.
-Привіт.
Дівчина  відірвалася  від  читання,  посміхнулася  глянувши  йому  в  очі.
-Привіт  Андрій.
-А  звідки  ти  знаєш,  як  мене  звати?  –  здивовано  запитав  він.
Вона  знову  посміхнулася.
-Новини  про  нових  студентів  у  нас  на  факультеті  поширюються  швидко,  -  посміхаючись  відповіла  вона.
Він  був  вражений  її  веселим  обличчям,  її  ніжний  голос  був  для  нього  насолодою.  Його  полонила  її  щира  усмішка  та  очі,  що  сяяли  тією  веселістю,  яку  ніколи  не  можна  було  побачити  в  пеклі.  Він  забув  задля  якої  мети  підійшов  до  неї,  бо  бачив  у  ній  не  жертву,  хоча  він  ніколи  не  вважав  нікого  нею,  він  не  бачив  у  ній  дівчину,  якій  потрібна  допомога.  Вона  для  нього  стала  пристрастю,  його  майбутнім…  У  сина  всесвітнього  зла  пробудилися  чисті  почуття,  що  сильніше  за  зло,  яким  наділив  його  батько.  Він  банально  закохався  у  цю  вродливу  дівчину.  Андрек  присів  біля  неї.
-Красиве  у  вас  місто.
-Так,  місто  гарне…  Я  його  дуже  люблю,  -  вимовила  вона  з  тією  самою  усмішкою  на  устах.
-І  я  дуже…,  -  Андрек  хотів  сказати  про  те,  що  він  також  закоханий  у  місто  сонця,  але  звідки  любов,  якщо  він  за  її  думками  новачок  і  ніколи  не  був  у  цьому  місті.  –  І  я  дуже  хотів  би  полюбити.
-Може  прогуляємося  разом,  я  розповім  про  нього.

Він  розмовляв  із  нею,  але  ця  розмова  мала  бути  на  початку  простим  фарсом,  Андрек  знав  це  місто,  він  пережив  всю  історію  від  початку  заснування  і  до  сьогоднішніх  днів.  Він  розгубився  всупереч  того,  що  психологію  людини  і  спілкування  з  нею  була  досвіді  загартована  столітнім  досвідом.  Спілкуватися  йому  доводилося  з  незнайомими  людьми  безліч  раз,  він  розмовляв  на  рівні  з  філософами  Греції,  але  з  дівчиною,  що  сидить  біля  нього  на  відстані  подиху,  це  було  доволі  важко,  в  її  присутності  не  просто  вимовити  слово,  а  в  даному  випадку  він  мав  брехати  цій  красивій  дівчині  зі  схилів  Смотрича,  його  серце  хоч  і  мало  в  глибині  зло,  але  сьогодні  ним  керувало  добро,  що  передала  йому  його  матір,  яка  померла  фактично  через  нього,  він  винив  себе  за  все  зло,  яке  він  зробив,  він  винив  себе  за  те,  що  він  є  саме  зло,  син  диявола,  в  дану  мить  його  ненависть  до  батька  зросла  в  тисячі  раз,  бо  він  став  для  нього  перепоною,  яка  заважала  йому  кохати  дівчину,  яка  полонила  його,  яка  занесла  у  його  наполовину  диявольське  серце  шматочки  добра,  своїм  теплим  і  добрим  серцем  вона  полонила  не  тільки  його,  а  й  душу  якої  він  колись  не  мав.

Пройшов  уже  місяць,  після  знайомства  Андрека,  або  як  він  назвався  в  університеті,  Андрія  з  дівчиною,  що  ранила  його  серце  своєю  чистотою.  Щоденно,  після  першої  прогулянки,  він  і  вона  ходили  містом,  щоденно  вона  розповідала  йому  багато  цікавого  про  цей  сонячно-дивовижний  край,  а  він  слухав  і  вдавав,  що  йому  цікаво.  Проте  йому  було  цікаво  чути  її  голос,  він  залюбки  слухав  її  розповіді  про  легенди  Кам’янця  з  її  уст.  З  дня  у  день  він  і  вона  проводили  час  разом…  Він  кохав  і  вона  покохала  його,  її  манила  до  себе  його  таємничість  та  веселість,  яка  пробудилася  в  нього  вперше.  Він  вперше  забув,  що  його  дім  пекло,  а  батько  диявол…  Вона  зробила  з  нього  людину,  що  кохає.  Він  дарував  її  троянди…  Щоранку  він  приносив  її  букет  до  кімнати,  пробуджуючи  в  подруг  заздрість.  Він  почав  писати  її  вірші,  як  його  колись  надихали  Павличко  та  інші  поети  з  якими  він  мав  можливість  спілкуватися.  Вперше  він  кохав  і  вперше  кохали  його,  але  його  мучило  одне,  він  говорить  їй  неправду  хто  він,  і  що  він.  Вона  проявляла  до  нього  взаємність,  місяць  їхнього  знайомства  зробив  з  них  залежних  один  від  одного.

Арзент  усе  бачив,  він  спостерігав  за  ним  і  за  нею,  але  щоденно  диявол  чув  від  нього  –  «Ваш  син  дія,  пане…  Ще  трішки  і  її  душа  буде  ваша»,  але  він  говорив  неправду  не  заради  Андрека,  він  просто  прагнув,  щоб  усе  дійшло  до  найвищої  точки.  Цей  момент  настав,  син  диявола  кохав  дуже  сильно  і  його  кохала  вона.  В  Арзента  були  плани  щодо  цього  кохання,  воно  було  йому  на  руки.  Він  просто  хотів  зробити  те,  про  що  мріяв  віками  -  скинути  диявола  і  посісти  його  місце.  В  пеклі  було  похмуро,  як  завжди,  диявол  стояв  біля  прірви  і  слухав  стогони  та  крики  з  її  безодні.
-Ти  вже  тут?
-Так,  пане,  -  з  темряви  вийшов  Арзент.  –  У  мене  погані  новини,  пане.
-Погані,  у  деяких  випадках  для  мене  це  милозвучно,  але…  Що  сталося,  старий  пройдисвіте?!
-Андрек…
-Що  Андрек?!
-Він…  він  закохався  в  неї.
-Закохався…  в  неї…,  -  він  глянув  у  сторону  галереї.  –  Не  бути  цьому  коханню.
В  його  руці  з’явилася  прозора  різнокольорова  куля,  він  поглянув  у  неї  і  щось  промовив.  Куля  почала  тьмяніти,  вона  ставала  чорною  мов  ніч.  Він  протягнув  її  Арзенту.
-Ти  знаєш  що  з  нею  робити…  Іди…
-Так,  пане.
Волсат  не  любив  програвати,  він  може  повернути  сина  назад  до  пекла  і  не  дозволяти  повертатися  на  поверхню.  Проте  він  не  хотів  цього  робити,  бо  він  знав,  що  кохання  сильний  суперник,  і  він  не  міг  дозволити  страждати  своєму  сину.  Він  просто  хотів  стерти  почуття  в  неї,  і  можливо,  вони  зникнуть  у  його  єдиного  сина.

На  небі  зійшло  сонце,  до  кімнати  увірвалося  яскраве  проміння.  Вона  щойно  прокинулася,  а  до  неї  вже  хтось  постукав.  Це  була  Марина,  найкраща  подруга.
-Увійдіть.
-Доброго  ранку,  сонце.
-Привіт,  Марюнька.
-У  мене  погані  новини.
-Погані…  Чудово  ранок  розпочався.  Це  які  вже  новини.
-Ти  повина  залишити  Андрія.
-Чому  це?
-Він  тобі  зраджує.
-Зраджує…  я  не  вірю  тобі.
-Це  правда  сестро,  я  бачила.
-Не  вірю…  це  не  правда.
-Ти  повинна  покинути  його.
-Ні!  Я  кохаю  його.
-Залиш…
-Я  кохаю…
-Я  сказала  покинь  його,  бо  буде  гірше.
-Кохаю…
Земля  здригнулася,  небо  загорілося  пекельним  вогнем.  Все  довкола  перетворилося  на  руїни,  всі  люди,  тварини  та  птахи  попадали  намертво.  Він  стояв  перед  нею  в  своїй  пекельній  подобі,  його  очі  палали  сліпучим  вогнем…
-Я  сказав  облиш  його…  Я  сказав…  бо  я  диявол.
-Я  кохаю,  кохаю…,  -  вона  прокинулася.  –  Я  кохаю.
Все  знайоме,  в  кімнаті  нікого  не  було,  подруги  завтра  тільки  приїдуть  до  гуртожитку.  На  її  обличчі  зявився  жах,  вона  тремтіла  від  побаченого  сну,  вона  промовляла  молитву.  До  кімнати  хтось  постукав,  вона  відчинила  та  одразу  тремтячи  обняла  Андрека,  який  увійшов  до  неї  із  новим  букетом.
-Що  сталося?  Що  з  тобою?
-Андрію…  Андрію,  мені  приснився  диявол.
Андрек  кинув  троянди  на  землю  та  взяв  її  на  руки,  він  положив  її  на  ліжко.  Підіймаючи  троянди  він  дістав  з-під  ліжка  диявольську  кулю  за  допомогою  якої  його  батько  потрапляв  у  сни  до  смертних,  та  підійшовши  до  прочиненого  вікна  викинув  цей  подарунок  від  батька.
-Спокійно,  красуне…  це  тільки  сон.
Він  приліг  біля  неї  обнявши  та  поцілував…
-Це  тільки  сон.

Волсат  був  у  гніві,  його  злість  була  направлена  на  його  єдиного  сина.  Стискаючи  шматочки  розбитої  кулі,  він  дмухнув  на  них  і  на  його  руці  вони  переродилася  новою.  Після  декількох  слів  закляття,  вона  знову  набула  свого  пекельно-чорного  відтінку.
-Він  пішов  проти  свого  батька  …  він  розбив  кулю…  е,  ні,  сину…  якщо  ти  не  віддаси  мені  цієї  душі,  то  я  сам  її  візьму…  Арзент!
-Я  тут,  пане.
-Підкинь  цю  кулю  знову  їй,  негайно…

…Вона  повинна  була  зустрітися  з  Андреком  у  супермаркеті,  але  трішки  запізнилася,  тому  бігла  до  місця  зустрічі  швидко.  Нічого  не  натякало  на  щось  погане.  Автоматичні  двері  відкрилися  перед  нею,  біля  каси  стояв  її  коханий  і  ще  один  невідомій  їй.  Невідомий  чоловік  розпочав  суперечку  з  касиркою,  Андрек  хотів  його  заспокоїти  але  той  вийняв  із  кишені  пістолет  і  вистрілив  у  нього.  Вона  кинулася  до  Андрека,  але  він  лежав  на  підлозі  весь  закривавлений  і  не  дихав.  З  її  очей  скотилася  сльоза,  вона  знепритомніла…
-Чого  красуне  плачеш?
-Він  мертвий…  я  не  можу  без  нього  жити.
-Спокійно…  Хто  мертвий?
-Андрій…  Андрій,  -  вона  плакала.
-Це  все?  –  розпитував  її  дідок.  –  Не  плач,  я  можу  тобі  допомогти.
-Як…  він  мертвий…  не  хочу  жити.
-Ти  хочеш  бути  там  де  й  він?
-Так.
-Тобі  потрібно  лише  одне,  погодитися  на  мою  пропозицію.
-Я  згодна.
-Ти  згодна  продати  свою  душу  за  те,  щоб  бути  там  де  й  він.
-Так,  так…
-Якщо  так,  то  будеш  там  де  й  мій  син,  в  пеклі.  –  Він  голосно  зареготав.
Диявол  зробив  те,  що  хотів.  Він  навіяв  їй  два  сни,  які  були  для  неї  реальністю.  В  першому  він  вбив  свого  сина,  а  в  другому  здобув  її  душу  шляхом  обману.  Вона  була  готова  на  все,  щоб  бути  із  своїм  коханим  і  тому  не  прокинулася.

Сьогодні  Андрек  прийшов  уперше  з  купленими  за  свої  гроші  квітами,  він  захотів  бути  по-справжньому  людиною,  тому  не  скористався  своїми  силами,  щоб  створити  квіти.  Він  постукав,  ніхто  не  обізвався,  він  ще  раз  постукав,  але  до  його  єства  донісся  запах  смерті.  Його  думки  огорнув  страх,  невже  батько  здобув  її  душу,  невже  вона  мертва.  Він  перенісся  до  кімнати.  Вона  лежала  на  ліжку,  її  обличчя  було  вологе  від  сліз,  а  на  руці  була  печатка  диявола…
-Ось  так  потрібно  діяти,  мій  вірний  слуга…  Вона  сама  захотіла  продати  душу  за  бажання,  так  я  його  виконав,  до  того  ж  це  навічно…  Мій  син  породження  пекла…
Біля  диявола  зявився  Андрек.
-Ні…  ти  мені  не  батько…
Він  хотів  накинутися  на  нього,  але  це  була  марна  справа,  бо  диявол  його  зупинив  думками.
-Що,  сину,  вирішив  повстати  проти  батька…  Забудь  її,  вона  мертва  і  більше  не  повернеться…  Вона  моя,  її  душа  вже  належить  мені…
-Ти  здобув  її  шляхом  обману.
-Так,  і  що  з  того…  така  моя  диявольська  натура…  Геть  звідси,  тобі  заборонено  повертатися  на  землю  впродовж  століття.
-Я  краще  помру.
Андрек  зник.
-Ну,  спробуй…  безсмертний  мій  синочку…  Помре…  Ха-ха-ха…

Андрек  знав,  що  вона  там  у  низу,  там  її  душа,  а  тіло  він  переніс  у  своє  таємне  місце  з  сподіванням,  що  зможе  повернути  своє  кохання  до  життя,  але  як,    якщо  диявольській  силі  не  можливо  цього  зробити.  Він  стояв  над  прірвою  і  плакав,  його  сльози  не  були  батькові,  пекельні,  він  пустив  живу,  людську.  Його  серце  стискала  журба,  яка  терзала  його  жахливішою  силою,  він  відчував  біль  за  втраченим  коханням,  ще  гірший  ніж  душі  в  безодні.  Він  плакав,  бо  знав,  яку  біль  переносить  її  душа.  Він  винив  себе  за  це,  бо  якби  він  не  зустрів  її,  то  вона  жила  б,  але  доля  цього  бажала,  щоб  він  врятував  її  на  схилі…  Врятував,  але  де  вона  зараз,  невже  її  покарано  за  кохання  до  сина  диявола.  Він  не  хотів  жити,  він  хотів  померти,  зникнути  з  цього  світу.
-Я  хочу  бути  з  тобою,  -  сказав  він  ступивши  крок  у  прірву.
В  той  момент  до  зали  з  безодньою  увійшов  Арзент,  він  миттєво  випив  свого  зілля  та  перенісся  слідом  за  Андреком,  витягши  його  на  поверхню.
-Бовдур…  Що  ти  робиш,  так  ти  її  не  повернеш…
-Я  не  можу  інакше,  я  хочу  бути  з  нею.
-Одурманена  твоя  голова,  ти  забув  хто  ти  є,  і  що  ти  вмієш.  Тобі  тільки  подумати  про  інше  місце,  як  ти  одразу  повернешся  назад…  Ти  що  задумав  постійно  стрибати  туди,  навіть  якби  не  переносився  нагору  то  батько  одразу  тебе  витягував  би  звідти…  Вона  тебе  не  пам’ятає…  Це  тільки  її  душа,  яка  страждає…
-Я  її  кохаю…
-Це  людське  почуття,  ти  не  можеш  кохати…  Ти  ж  породження  пекла…
-Батько  кохав  мою  матір,  я  наполовину  людина.
-Людина…  Батько  кохав…,  -  Арзент  посміхнувся.  –  Я  можу  тобі  допомогти.
-Як?!
-Не  питай…  Слідуй  за  мною.
Арзент  зник,  залишаючи  за  собою  слід,  Андрек  перенісся  за  ним.  Його  серце  калатало  швидко,  він  очікував  того  моменту  коли  буде  з  нею.  Він  усім  серцем  надіявся  на  допомогу  слуги  диявола.  Він  не  бачив  у  його  допомозі  ніяких  підступів,  бо  палко  кохав  смертну  дівчину.
Арзент  переносився  звивисто  прагнучи  заплутати  шлях  до  місця  куди  вони  направляються.  Він  відвідував  кожну  частину  пекла,  аби  їх  слід  випадково  не  помітив  диявол,  що  міг  завадити  його  планам  посісти  трон  та  володіти  усім  злом  світу.  Він  зупинився  в  просторій  залі  із  стелажами  книг  на  яких  віками  осідав  пил.  Це  була  бібліотека,  але  Андрек  тут  вперше,  бо  йому  заборонено  заходити  в  цю  частину  пекла,  до  моменту  поки  йому  не  виповниться  тисячоліття.
-Де  ми?
-Це  бібліотека,  Андреку…  пекельна  бібліотека.  Тут  знаходиться  вся  древня  магія,  тут  описано  все  зло,  що  було  і  буде  в  світі…
-Як  повернути  її?  Говори…,  -  перебивши  Арзента  запитав  Андрек.
-Чекай…
Арзент  промовив  пошепки  декілька  слів.  Посеред  бібліотеки  з’явився  стіл,  на  якому  були  книга  покрита  грубим  шаром  пилу  і  ніж  із  рукояткою  у  формі  ангела.  Він  взяв  книгу,  перегортаючи  її,  промовляв,  щось  собі  під  ніс.  Він  відкрив  книгу  на  сторінці  із  заголовком  “Смерть  диявола  та  його  дітищ”,  на  його  обличчі  з’явилася  посмішка.
-Воно…
-Що,  розповідай.
-Чекай…  сказав,  -  промовив  уже  не  писклявим,  а  грізним  голосом.
Він  перегорнув  сторінку.
-Потрібна  твоя  кров.
-Але  як?  Мене  не  поранить  жодна  з  існуючих  зброй.
-Цей  ніж  створений  декілька  тисячоліть  тому,  щоб  вбити  твого  батька…  Він  поранить  тебе,  але  тільки  ти  з  батьком  можете  до  нього  доторкнутися.  Візьми  його…
Арзент  почав  читати  щось  на  невідомій  Андреку  мові,  він  знав  усі  мови  світу,  але  ця  для  нього  була  новою.  Навколо  слуги  почало  з’являтися  коло  із  вогню,  його  язики  тягнулися  до  Андрека,  він  відчував  його  жар.  Арзент  продовжував  читати  текст,  ніж  зник  з  Андрекових  рук  і  з’явився  в  центрі  цього  вогняного  кола.  Він  почав  промовляти  текст  на  латині.
-Sanguis  Devil's…  і  бути  цьому,  -  він  закрив  книгу  і  глянув  на  Андрека.  –  Ввійди  в  коло  та  візьми  ніж…  розріж  ним  руку.  Думай  про  неї  і  місце  де  її  тіло  зараз,  залиш  думку  в  цьому  колі…  Ти  забудеш  її,  але  в  тебе  ще  один  день  будуть  твої  сили,  тому  перенесешся  до  неї.  Будь  біля  неї,  просто  закарбуй  в  своїй  голові,  що  тобі  потрібно…  це  важливо.  Вона  має  поцілувати  тебе  і  лише  тоді  ти  згадаєш  все.
Андрек  переступив  коло,  вогонь  огорнув  його  тіло,  він  відчував  уперше  біль  від  опіків,  рукоятка  ножа  обпікала  його  руку.  Він  розрізав  долоню,  вогонь  повільно  почав  згасати  від  крові,  що  потрапила  на  нього.  Арзент  стояв  збоку,  на  його  обличчі  з’явилася  зловісна  посмішка,  коли  вогонь  згас  він  поставив  книгу  на  стіл.
-Все…  ти  смертний,  поклади  ніж  на  книгу.
-Що  далі?
-В  пеклі  ти  ще  пам’ятаєш,  але  там,  на  верху,  забудеш…  Запам’ятай,  ти  маєш  бути  біля  неї.
-Дякую…
Андрек  зник  із  думкою  про  неї,  його  серце  веселилося,  ще  трішки  і  він  буде  з  нею…  ще  трішки  і  він  буде  людиною.
-Це  тобі  дякую…,  -  Арзент  голосно  розсміявся.
Він  підійшов  до  столу,  із  легким  острахом  він  потягнувся  рукою  до  ножа,  але  не  відчувши  ніякої  болі,  він  схопив  його  обома  руками  і  ще  гучніше  зареготав
-І  тобі  дякую…  Ха-ха-ха.

Він  пам’ятав  це  місце,  тут  він  провів  багато  днів  у  роздумі,  але  що  йому  тут  потрібно,  хто  це  лежить  на  кришталевому  ліжку,  що  за  дівчина,  він  не  знав.  Він  тільки  розумів,  що  йому  чомусь  потрібно  тут  бути.  Вона  прокинулася,  Андрек  підійшов  до  неї.
-Андрій!  Ти  живий…
Вона  обняла  його,  він  відчув,  як  її  серце  нервово  вистрибувало  з  грудей.  З  її  ніжно-блакитних  очей  збігла  сльоза.
-Ти  живий…,  -  повторювала  вона  і  поцілувала  його.
Він  все  згадав…  В  його  голові  з’явилися  перша  зустріч,  всі  дні  які  провів  із  нею…  він  згадав  усе  до  дрібниць.  Він  пам’ятав  уже,  як  батько  вбив  її…  Він  згадав  Арзента  і  його  допомогу.
-Так,  і  більше  я  тебе  не  покину.
-Твій  батько…  Ти  повинен  повернутися…
-Що…,  -  вимовив  здивовано  Андрек.
-Я  знаю  хто  ти,  хто  твій  батько,  я  знаю  все…  і  пам’ятаю,  як  ти  стояв  над  прірвою.
-Звідки,  такого  не  може  бути.
-Я  не  знаю  чому,  але  пам’ятаю  все  що  відбувалося  там,  в  пеклі.  Я  добре  пам’ятаю  все,  що  було  сказано  біля  безодні…  Ти  повинен  повернутися…
-Чому?
-Твій  батько…  Йому  загрожує  смерть.
-Він  безсмертний.
-Ти  забув…  його  можна  вбити  тим  ножем.  Я  чула,  як  той  чоловік,  що  врятував  тебе  з  безодні,  говорив  у  голос  про  твого  батька…  Він  хоче  посісти  його  місце.  Іди  вже,  він  твій  батько…  зі  мною  буде  все  впорядку…


Диявол  стояв  мовчазний  біля  прірви,  його  очі  горіли  тим  же  пекельним  вогнем.  Він  думав  про  свого  сина,  його  розум  затьмарювали  спогади  про  Даяну...  наперекір  усіх  його  думок  діяло  його  єство,  яке  знищувало  все  і  переносило  його  у  гнів.  Він  був  злий  на  свого  сина,  але  він  не  міг  зрозуміти  як  дівчина  ожила,  це  не  можливо.
-Як!?  Що  сталося!  Арзент!
-Я  тут,  пане.
-Скажи  як…  Це  не  можливо…  Яким  чином  вона  воскресла…  Що  сталося,  -  говорив  він  гнівним  тоном.
-Не  знаю,  пане,  але…
Арзент  замовк,  він  вийняв  з-під  поли  свого  плаща  ножа,  заховавши  його  за  спиною  він  підходив  до  диявола.
-Пане…  Я  думаю,  що…
-Не  зволікай,  говори!
-Я  думаю…  я  думаю,  що  час  змінити  владу  в  царстві  пекла.
Він  замахнувся  ножем,  лезо  якого  вже  майже  дісталося  до  його  тіла,  але  на  щастя  для  диявола,  Андрек  з’явився  вчасно.  Він  накинувся  на  Арзента,  схопивши  його,  потягнув  із  собою  в  безодню,  в  боротьбі  з  ним  вихопив  його  зілля  та  відштовхнув  від  себе.
-Бувай,  підлий…  і  дякую  тобі,  -  сказав  Андрек  переносячись  на  поверхню.
Він  повернувся  до  батька,  який  стояв  над  прірвою  і  бачив  усе,  що  там  відбувалося.  Його  очі  наповнилися,  ще  більшою  злістю…  Він  думав,  прийде  час  і  він  поверне  назад  підступного  Арзента  та  помститься  йому.  Його  зараз  тривожило  одне  –  думка  про  сина,  який  щойно  врятував  його.
-Ти  врятував  мене…  Мовчи…  Сьогодні  я  тебе  відпущу,  але  знай,  що  прийде  час  і  твоя  з  її  душею  будуть  мої…  Геть  звідси…

Він  любив  свою  галерею  із  її  жахаючими  картинами,  тому  після  цієї  події  попрямував  до  неї.  Це  було  вперше,  коли  він  не  скористався  диявольською  силою  переміщення,  а  просто  зайшов,  мов  смертний,  відкривши  стальні  двері  до  своїх  надбань.
-Він  мій  син,  я  повинен  відпустити  його  заради  Даяни…  Кохання  мені  не  підсилу…  Я  ж  кохав  і  повинен  його  зрозуміти.
Він  був  готовий  відпустити  Андрека,  але  його  внутрішній  світ  загартований  злом,  і  не  любив  диявол  програвати…  Взявши  у  руки  портрет  Даяни,  він  глянув  в  останнє  на  її  очі  та  промовив…
-Це  ти  вина…  Він  помре…  Я  знищу  його,  чхати  на  те,  що  він  мій  син…  в  нього  від  мене  нічого…  і  вона  помре,  згори  і  ти  в  пекельнім  вогні.
Картину  в  його  руках  огорнув  вогонь,  обличчя  Даяни  повільно  зникало,  коли  очі  перетворилися  в  попіл  він  підняв  у  галереї  вогняну  бурю,  яка  знищувала  його  тисячолітні  творіння.
-Він  помре…,  -  повторив  він.

Вона  чекала  Андрека  на  тому  самому  місці.  Коли  він  з’явився  вона  кинулася  до  нього,  обнімаючи.
-Що  там…  все  в  порядку.
-Так,  я  врятував  його,  але  даремно…  він  повернеться.
Андрек  глянув  на  неї  і  посміхнувся.
-Ти  схожа  на  мою  матір…  і  це  нам  допоможе.
Він  бачив  портрет  матері,  він  пам’ятає  ніжні  акварельні  тони  та  одяг  у  який  вона  була  одягнена.  Він  промовив  щось  у  думках,  на  її  стрункім  тілі  з’явився  пишна  червона  сукня,  її  волосся  зробилося  звивистим  і  вигравало  в  сонячнім  промінні.  Андрек  відтворив  з  неї  точну  копію  його  матері.
-Я  думаю,  це  допоможе…
Він  не  встиг  розповісти  план  їй,  його  перебив  запах  сірки,  що  заповнив  все  довкола.  Андрек  пригорнув  її  до  себе,  щоб  вона  не  бачила  того,  що  зараз  буде  перед  ними.  Диявол  з’явився  миттєво,  але  не  у  людській  подобі,  а  у  своїй  справжній.
-Ні,  сину…  ви  не  будете  жити,  -  вимовив  він  грізним  тоном.
Вона  вирвалася  з  обіймів  Андрек  і  заговорила  спокійно  до  диявола  не  жахаючись  його  вигляду.  Це  був  для  неї  кінець  їхнього  життя  з  Андреком,  тому  вона  вирвалася  з  обіймів  коханого  й  заговорила  до  диявола  спокійним  тоном  не  жахаючись  його  вигляду.
-Зупініться,  він  ваш  син…
-Даяна!
Вона  не  встигла  сказати  всіх  слів,  що  мала,  бо  диявол  перебив  її  побачивши  в  ній  ту,  яку  кохав.  Вона  схожа,  безумовно,  мов  дві  каплі  води.  Диявол  цього  не  очікував,  хоч  його  віками  надихали  вогні  пекла,  але  він  глянув  на  неї  та  сина,  посміхаючись,  зник.
-Це  все…  все  закінчено…  скажи  мені…
-Ні  моє  сонечко,  він  ще  повернеться…  не  сьогодні,  але  повернеться,  -  він  обійняв  її.  –  Я  зроблю  все,  щоб  він  більше  нас  не  потурбував.

Його  рука  робила  легкі  рухи,  він  проводив  пензлем  по  полотну.  Його  обличчям  скочувалися  сльози…  На  полотні  появлялися  тонкі  ескізи,  а  за  ними  сама  картина…  Він  знову  намалював  Даяну,  єдине  його  кохання.  До  нього  донісся  запах  добра.
-Що  тобі,  небесний  посланцю.
-Ти  повинен  полишити  переслідувати  їх,  -  вимовив  ангел
-І  чому  це  так…  він  мій  син  і  на  вік  буде  моїм.
-Ти  не  зможеш  отримати  їх  душі,  бо  в  них  своє  призначення.
-Призначення?
-Так…  Вона  вагітна.
-Від  мого  сина,  -  він  перестав  малювати.  –  Ти  кажеш  мені,  що  я  стану  дідом.
-Так…  з  цією  дитиною  прийде  утопія,  світ  буде  заповнений  добром.
-Я  проти…,  -  викрикнув  диявол.
Він  хотів  закінчити  портрет,  але  він  зник,  так  саме,  як  і  ангел,  що  прийшов  сповістити  його  про  новину.  Небесний  посланець  кинув  у  його  думки  останні  слова.
-Погоджуйся  і  ти  будеш  із  нею,  з  Даяною.
Цього  було  достатньо,  колишній  ангел,  диявол,  сказав  і  своє  останнє  слово.
-Я  згоден.

Народилася  довгоочікувана  дитина,  справді  світ  став  чистий  від  зла.  Диявол  лишився  жити  серед  людей  із  Даяною,  яку  повернули  з  благою  справою,  стримати  зло  його  єства.  Він  зажив  із  нею  ставши  відомим  художником,  що  малював  нові  для  людських  думок  картини.  Арзент  усе  падав  у  безодні,  з  якої  зникли,  майже  всі  душі,  але  розповідь  про  нього  і  диявола,  це  вже  два  нових  комічних  життєвих  шляхи.

Світом  вже  не  править  зло…  і  лише  картини  диявола  нагадують  про  те,  на  скільки  краще  жити  в  добрі.

13-15  лютого,  Кам’янець-Подільський.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241346
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011


Ляля Бо

Щ Л. Дванадцяте лютого.

Сьогодні  із  тими,  хто  поряд  серцем,  домашня,  розніжена,  закутана  в  плед.
Подарували  букетик  підсніжників,  просто  так,  на  хороший  день.  Рада,
Вже  й  забула,  як  гарно  п'яніти  від  першовесняних  квітів.  Чуттєвий  злет...
У  колонках  щось  ностальгічне,  близьке...  як  минулих  життів  кадри.

І  лампа  не  горить,  і  бреше  календар...*  за  вікном  мете  оскаженіло...
Лялин  погляд  наскрізь,  в  нікуди,  відсторонений,  ніби  із  позачасся...
Небо  не  в  гуморі,  вітряно  так,  холодно  і  безжально  зранку  сніжило,
А  сніжинки  нагадують  зорі,  коли  в  темряві  мчиш  по  трасі...

*  "Сплін",  пісня  "Романс"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240653
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011


Любовь Козырь

Предложение совместно издать сборник

Уважаемые  друзья!!!!

У  меня  к  Вам  некоммерческое  предложение!  :)
Ищу  коллег  по  цеху  и  единомышленников  для  совместного  издания  сборника.

Кратко  о  предлагаемом  проекте:
-  формат  книги  -  А5,
-  160  страниц,  из  них  150  под  поэзию,
-  мягкий  переплёт,  ламинированная  полноцветная  обложка,
-  чёрно-белая  печать  внутри,
-  офсетная  (белая)  бумага,
-  тираж  -  600  экземпляров,
-  изданию  будут  присвоены  коды  +  совершается  рассылка  по  библиотекам,
-  язык  издания,  предварительно,  русский  (но  всё  обсуждается),
-  15  авторов-участников,  каждому  из  которых  отводится  10  страниц  под  публикацию  стихотворений,
-  для  всех  поэтов  условия  и  формат  участия  (количество  страниц,  фото  и  т.п.)    -  одинаковы,  чтобы  издание  имело  солидный  вид  и  не  превращалось  в  сборную  солянку.

Приблизительная  стоимость  участия  каждого  из  авторов  -  800-900  грн.  с  человека.  Если  договоримся,  может  получится  и  дешевле.  Все  расходы  на  издание,  предпечатную  подготовку,  корректорскую  работу,  рассылку  по  библиотекам  -    делятся  поровну  между  участниками.

Что  Вы  получаете  за  эти  деньги?
-  10  страниц  для  Ваших  стихотворений  в  сборнике,
-  Ваше  фото  и  краткое  обращение  к  читателю  (или  биография)  всё  обсуждается.
-  38  экземпляров  книги  на  руки:  дарите,    раздавайте,  продавайте  (у  каждого  свои  пути  реализации)...  То  есть,  вы  оплачиваете  (фактически)  не    страницы  публикации  (как  на  Стихи.ру  или  Золотой  строфе),  а    готовые  экземпляры  сборника,  которые  получите  на  руки,
-  публикацию  в  официальном  издании,  то  есть  фиксацию  авторского  права  путём  печатной  публикации,
-  возможность  порадовать  себя  и  своих  близких,  а  так  же-  познакомиться  с  творчеством  коллег-поэтов.

Скажу  сразу,  что  рассматриваться  будут  только  те  стихотворения,  которые    соответствуют  определённому  уровню  поэтического  мастерства.  То  есть,  вариант  "любой  каприз  за  ваши  деньги"  не  принимается!

Если  у  Вас  есть  координаты  издательства,  которое  может  воплотить  сборник  в  жизнь  на  меньшую  сумму,  буду  благодарна  за  наводку!

Если  есть  желающие  -  пишите  в  личку  или  в  рецензиях.  с  радостью  обсужу  все  "за",  "против",  предложения  и  замечания.

С  уважением,  Люба.

P.S.  Если  вы  знаете  того,  кому  это  предложение  может  быть  полезным  и  интересным,  очень  прошу  поделиться  ссылкой  или  информацией.  Заранее  благодарна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239926
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Лана Сянська

как Вам будет угодно… / плэйкаст /

Плэйкаст  от  AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1550362/3ea8fa0d1548fabab466fac68a2d0c05df2b11e2pl
                                           ***


А  Вы  приходите…  Прошу  и  кричу:  «Ну  пожалуйста!»
Приходите…  Дождем,  или  снегом,  или  прошедшим  летом,
Шепчу:  «Приходите»…  Без  Вас  как-то  очень  пууусто,
Молю  и  молюсь,  не  Богу,  а  Вам,  моему  Поэту…

Не  можете  днем…  Приходите  утром,  или  на  рассвете,
Или  вечером…  Когда    ТОЛЬКо  Вам  будет  удобно,
Не  придете…  Я  знала…  Я  верила  в  эти    приметы…
Уже  не  придете…  Что  же,    как  Вам  будет    угодно.

Но  я  буду  ждать  Вас,-  во  Львове,  в  Париже  в  Дамаске,
Когда    дождь,  или  зной,    или  вечер  осеннее-серый,
Помните?  УзнаЕте?  Если  даже  я  буду  в  маске,
В  парандже,  неглиже,  в  толпе…  На  улице  опустелой.

Вот  возьмите,  -  все,  что  есть,  у  меня  –  на  ладони,
Мертвые  бабочки  из  Ваших,  очень  осенних,  стихов,
Обрывки  несказанных  фраз  рябиновой    боли,
И  Ваших  кровавых  камелий    несколько  лепестков…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239043
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011


ars

19 поштовхів

19  ПОШТОВХІВ

Через  дев’ятнадцять  поштовхів
Серце  каже,  що  зупиниться,
Серце  каже,  що  стомилося,
Час  малий  дає  на  роздуми.


Перший  поштовх...
                   Я  здригаюся.
До  кінця  не  розуміючи,
Аж  до  другого  бездіючи,
Все  збагнути  намагаюся.


Третій  поштовх...
                   Жити  хочеться.
Он  четвертий  наближається,
А  мені  вже  смерть  ввижається
І  душа  моя  тріпочеться.

П’ятий  поштовх...
                     Все  згадалося:
І  дитинство,  і  народження,
Випускний  і  нагородження,
Як  жилося  і  кохалося.

Шостий  поштовх,  
                     Аж  до  сьомого:
Діти,  школа,  їх  одруження,
Всі  хвороби  та  одужання.
Вистача  в  житті  вагомого.

Восьмий...
                     Рухаюсь  до  старості.
Пам’ятаю  й  посміхаюся,
Цим  періодом  пишаюся,
Всім  бажаю  стільки  ж  радості.

Дев’ять...  Десять...
                       Руки  трусяться.
Чи  самі,  чи  серце  бавиться
І  зупинкою  цікавиться
Та  на  зло  мені  вовтузиться?

Одинадцятий  відлунює...
Сил  не  стало,  слів  не  вистачить.
Вороги  мене  хай  вибачать,
Друзі  в  пам’ять  щось  подумають.

До  п’ятнадцяти  темнішає
І  тунель  тепер  ввижається.
Рай  чи  пекло  наближається?
Розумію,  не  безгрішний  я.

Я  сто  років  жив,  не  каявся,
Та  шукав  своє  призначення...
Вісімнадцять...
                     Посміхаюся...
Дев’ятнадцять...
                     До  побачення...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238954
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011


pestunchyk

РЕКВІЄМ

Запам’ятався  тільки  недоречний  сміх.
Кривавий  погляд  в  серце  увірвався.
Переступаю  кволо  сумнівів  поріг,
Я  вже  втомилась.  Ти  не  сподівався?

Вчорашня  злива  змила  почуття.
Я,  наче  гілка  дерева,  тремчу,  ламаюсь.
Кохання  гасне  поступово,  як  життя.
Я  вільно  дихаю,  я  просто  усміхаюсь.

Запам’ятався  тільки  пафосний  дзвінок,
Слова  банальності  без  розділових  знаків.
У  серці  збережу  лиш  ідеальний  крок,
Той  вечір,  коли  ти  без  мене  плакав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238844
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 04.02.2011


Biryuza

На межі з реальністю

..  запальничка  відлякує  темряву  боязко,
ти  павуком  на  стінах  нудьги  й  неодмінності.
В  задачі  відсутні  старі  варіанти  розв"язку,
притрушені  пилом  і  втрачені  марно  цінності.
Моє  підземелля  приховує  хмари  обурення,
відчужена  майже,спростовую  спокій  і  злочини.
Занурення  в  казку,  у  себе  безглузде  занурення-
списки  майбутнього  сліпо  й  натхненно  скорочено.

Для  початку  позбулась  усіх  натяків  на  безсоння  -  списані  клаптики  зими  горіли  яскраво  і  мовчки.  Чоловічі  сорочки  завжди  здавались  теплішими,  особливо  коли  в  клітинку.  Вперто  намагалась  вмістити  в  тих  клітинках  свої  задуми,  паперовість  сподівань  стала  надто  звичною-звідси  нові  надії.  Шкода  витрачати  час  на  сон,  краще  на  безсоння.  Вікна  дрімотно  чекають  погляду  на  вулицю  і  тоді  мені  здається,  що  я  теж  колись  була  вікном  і  ненавиділа  зими.    В  ті  часи  хтось  замріяно  в  мене  вдивлявся  і  радів  життю,  бачив  крізь  мене  щось  казкове.  Та  це  було  дуже  давно...скло  мабуть  розтрощили  чиїсь  руки  -  чи  то  з  поганих  намірів,  чи  то  просто,  щоб  стало  весело-не  знаю...Справа  в  тому,  що  на  моєму  підвіконні  не  могли  рости  квіти.  Спочатку  сонце  їх  пестило  і  вони  жили,  а  коли  я  насичувалась  сторонніми  поглядами  -  помирали.    Скільки  їх  загинуло  тоді...і  все  через  мене.  Може  каміння  було  заслуженим  чи  все  це  було  сном?  Неважливо,  але  квітів  не  люблю  досі.
   Під  час  одного  з  безсонь  я  чітко  почула  сонячний  голос,  який  розповів,  що  ненавиджу  я  квіти  тому,  що  сама  колись  була  квіткою.  Моє  життя  було  довшим  ніж  у  звичайної  рослини,  але  якийсь  погляд  мене  полюбив  і  зірвав.  Яка  різниця  -  була  я  вікном  розбитим  чи  зірваною  квіткою?  Цей  голос  нічого  нового  мені  не  сказав,  але  чомусь  я  почала  його  чекати  кожного  безсоння...
     Тоді...
темрява  світилась  зеленими  пагінцями
надмірне  чекання  було  необхідністю.
Мінялись  з  тобою  на  вічність  місцями-
в  долонях  прозорість  з  пісочною  ніжністю.
Розплетені  вІрші  тобі  стануть  зброєю
і  голос  звучатиме...буде    надією.
Допишеш  за  двох  нашу  дивну  історію
на  білих  снігах  необхідністю  сірою.


Потім  ти  почав  звучати  кожного  зіркового  неба  і  читати  мої  записи  прямо  з  сорочки.  Дрібними  дотиками  вивчав  картину  вигаданої  реальності  і  здається  полюбив  мене.  Ця  історія  про  те,  як  я  була  квіткою,  щоразу  була  особливою,  але  завжди  пахла  ромашками.  Я  не  любила  квітів  і  зараз  їх  не  люблю.  Навмисне  мій  світ  був  вишневим,  лише  іноді  ягідним,  без  жодної  квітки.  А  ти  казав,  що  я  була  квіткою...може  навіть  й  ромашкою,бо  звідки  цей  запах?  Тоді  вперше  відчула  страх  і  біль  зірваних  пелюсток  (любить  -  не  любить).  Знаки  питань  сипались  боляче,  а  ти  мовчав.  Відповідь  на  головне  питання  була  в  твоєму  голосі,  який  тішив  кожне  зіркове  небо  своєю  присутністю...

Вкрадені  літом  -  хотіли  любити,
боялись  зими,  наче  втоми.
В  кишенях  заховані  квіти-
обіцянки  вголос  Нікому.
Номер  з  майбутнього-
зараз  відсутнього-
майже  усе  ми  змінили-
сили...бракує  сили.

Це  було  схоже  на  безсилля.  В  те  зоряне  небо  я  поклала  у  вазу  величезний  букет  квітів  і  чекала  на  голос  вкотре.  Ти  відчував  вишневу  неможливість  мого  квіткового  майбутнього,  але  все  ж  не  покинув  мене.  Обручка  відпочивала  від    шкіри,  а  кімната  наповнилась  новим  сподіванням.  Білий  колір,який  я  ненавиділа,  мав  мене  гріти  на  святі  розбитих  келихів.  Ця  спроба  хоч  якось  повернути  минуле  вбила  ще  кілька  рослин.  Шкода.
   Наближення  дати  літньої  змусило  розлюбити  безсоння  і  ти  більше  не  звучиш.  Та  вранці  мені  подумалось,  що  свято  не  заслуговує  мене  і  краще  цей  світ  отримає  ще  одне  розбите  вікно  ніж  сон,прирученої  голосом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237278
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 27.01.2011


Rekha

А ветер бывает ручным…

Дороги  застывшими  реками  тают  в  ночи,
снежинки  на  них  в  эту  пору  особенно  падки.
Поверь  мне,  свобода  на  вкус  еле  слышно  горчит,
отшельником  быть,  диким  ветром,  я  знаю,  не  сладко,

совсем  неуютно  –  вокруг  лишь  полынь  да  ковыль.
И  что  остаётся  –  опять  перечитывать  память,
раскрашивать  полночь  дыханием  сонной  травы,
озябшие  тучи  меняя  на  небе  местами?

А  что  остаётся?  –  На  прочность  испытывать  нить,
связавшую  души  так  крепко  и  необъяснимо.
В  судьбы  лабиринтах  учусь  я  и  верить,  и  жить,
и  благословляю  всю  боль  и  тебя,  мой  любимый.

А  ветер,  поверь  мне,  он  тоже  бывает  ручным,
он  просто  мечтает  ласкать  твои  тонкие  пальцы
и  робко  терять  поцелуи  на  юге  спины,
и  жадно  и  трепетно  губ  твоих  нежных  касаться.

Зачем  этот  ветер  тебе  –  ты  решай  это  сам.
Прогонишь  –  он  снова  умчится  в  бескрайние  степи.
А  что  остаётся?  Любовь  отпускаю  к  ветрам  –  
она  возвращается,  но  возведённая  в  степень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226119
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 26.01.2011


Натали Зеленоглазая

Ты оступилась… Гордость… (22. 01. 2011)

Строчки  сорвались  вниз.  Мысли,  как  в  преисподней.  
Скользкий  дрожит  карниз.  Время  быть  просто  гордой.  
Чувства  опять  вразрез  миру  без  сновидений.  
Пусто  в  театре.  Мест  нам  не  хватает.  Стены.  
Давят  слова.  Прости.  Я  позабыла  нежность.  
В  зале  чужой  мечты  стала  напрасной  свежесть.  
«Вместе»,  «Всегда»,  «Любовь»  -  глупые  наши  игры.  
Ты  забери  из  снов  –  не  залатаешь  дыры.  
Знаешь,  устала  лгать  -    «Верю»,  «Тебе»,  «Навечно»…  
Ноет  моя  тетрадь,  путь  растворился  Млечный.  
Звёзды  погасли.  Вспять  радуга  в  ночь  сбежала.  
Я  промолчу  опять  -  слов  из  души  так  мало.  
Кофе  горчит,  и  чай  мне  не  заменит  утро.  
Ты  без  меня  скучал?  /Только  не  лги  минутам/  
Руки  мне  греешь  –  брось!  Ты  –  запятая!  Sorry…  
Хрупкою  стала  ось  и  захлебнулось  море.  
Вечер  для  нас  двоих.  Снова  молчу  устало.  
Дай,  прочитаю  стих:  «Веришь,  люблю…  А  мало?»  
Сплин  на  всю  громкость.  Ты  куришь  в  окно,  как  прежде…  
Дым  не  спасёт  мечты…  Счастье…  Ну,  где  же?..  Где  же?..  
Будто  бы  невпопад  стану  нежней…  И  ладно…  
В  спину  мне  снегопад  скажет:  «Терпи!  Так  надо!»  
Нежность  на  полчаса,  чтобы  потом  под  утро  
счастье  вернуть  назад,  вместе  считать  минуты…  
Просто  и  наугад  –  «Мы»,  «Навсегда»  и  точка…  
Ангел?  Крыла?  Назад?  Позже  подарит  дочка.

Строчки  дождями  вниз.  В  чашку  стекает  морось.  
В  памяти  лишь  карниз.  Ты  оступилась…  Гордость…  

©  Зеленоглазая,  2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236358
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 23.01.2011


Богдан Ант

МЕРКУРИЙ КАК МИФ И ЭМБЛЕМА ХАРЬКОВА

Есть  два  традиционных  воззрения  на  эмблему.  Одна  традиция  утверждает:  вначале  был  объект,  затем  в  силу  его  особой  значимости  человеческое  воображение  с  целью  подчеркнуть  эту  значимость  и  запечатлеть  ее  в  неком  гордом  образе  подобрало  к  нему  наиболее  подходящую  с  точки  зрения  его  смысла  и  значения  красивую  этикетку.  Вторая  гласит:  вначале  было  Слово,  идея,  впоследствии  воплотившаяся  в  объекте  (или  целом  ряде  однородных  по  каким-то  признакам  объектов),  а  ее  значение,  квинтэссенция  ее  содержания  кристаллизовалась  в  графическом  образе,  выражающем  ее  смысл  и  по  праву  ставшем  эмблемой  объекта.  Оставляя  споры  по  этому  поводу  желающим  насладиться  искусством  общения  подобного  рода,  мы  лишь  заметим,  что  разница  в  значении  явления  естественного  происхождения  и  вещи  искусственного  происхождения  (от  рук-ума  человека)  –  по-прежнему  как  от  неба  до  земли.  Желание  же  сопоставить  эмблему  Харькова  и  его  жизнь  исходит  из    живого,  непритворного  интереса  к  месту  своего  обитания,  оно  естественно,  как  поиск  самоидентификации,  потому  и  ставит  во  главу  угла,  как  опору  для  ума,  представление  о  примате  мифа  над  объектом.

Представление  о  мифе  или  легенде,  запечатленных  в  некоторой  эмблеме,  заложенной  в  основание  тех  или  иных  объектов  окружающего  мира  –  эмблеме,  сфокусировавшей  в  себе  смысл,  предназначение  и  специфику  объекта  и  потому  интересной  с  точки  зрения  раскрытия  его  внутреннего  содержания,–  старо  как  мир.  Его  древность,  основательность  и  устойчивость  на  протяжении  тысячелетий  нашей  истории  невозможно  объяснить  ни  человеческим  суеверием,  ни  причудливой  игрой  воображения,  ни  какой-либо  прихотью  случая.  Основательность,  укорененность  в  человеческом  сознании  символического  проникновения  вглубь  формы,  за  ширму  знака  свидетельствует  о  непреложной  необходимости  такого  мировидения,  утверждает  его  как  структурно-функциональную  особенность  человеческого  мышления  и  сознания  как  такового  и,  наконец,  диктует  нам  понятие  о  безусловной  реальности  эмблемы  и  всеобъемлющем  концептуальном  влиянии  скрытого  в  ней  мифа  на  представляемый  ею  объект.
Отсюда,  из  этого  представления,  берут  свое  начало  геральдика,  гербовая  традиция,  номиналистика.  В  последнее  время  в  обществе  возрос  интерес  к  описанию  с  этих  позиций  городов:  их  структуры,  специфики  социальной  жизни,  особенностей  экономической,  образовательной  инфраструктуры,  научного  потенциала,  развития  искусств,  моды,  географического  расположения,  архитектурной  застройки,  истории  и  других  аспектов  и  черт  городского  портрета.  Думается,  весьма  показательным  может  быть  опыт  описания  Харькова  в  свете  его  исконной  эмблематики  –  города,  на  гербе  которого  красуется  Кадуцей  –  жезл  Меркурия.
Смысловое  значение  Меркурия  определяется  не  только  его  положением  в  Солнечной  системе,  как  ближайшего  спутника  Солнца  –  звезды-жизнедателя  для  земной  природы  и  ее  обитателей.  Общеизвестны  следующие  характеристики  Меркурия,  отражение  которых  на  образе  города  самоочевидно:
1) Меркурий  –  покровитель  торговли:  в  Харькове,  известном  своим  Барабашовским  торговым  комплексом,  рынок  –  буквально  на  каждом  перекрестке.
2) Под  управлением  Меркурия  просвещение:  Харьков  –  действительно  гигантский  центр  образования,  и  не  только  по  украинским  масштабам.  Здесь  открыт  второй  по  счету  в  Российской  империи  университет.  В  наши  дни  в  городе  студентов  и  профессоров  сосредоточено  около  сорока  высших  учебных  заведений.
3) Символизируя  собою  интеллект,  Меркурий  способствует  развитию  науки:  город  вне  конкуренции  в  этой  области.  Интеллектуальному  и  научному  центру  Черноземья  не  приходится  доказывать  свое  превосходство:  о  нем  свидетельствуют  Нобелевские  премии  (Л.  Ландау,  С.  Кузнец,  И.  Мечников),  десятки  Государственных,  расщепление  атомного  ядра,  жизнь  и  научная  деятельность  основоположников  научных  дисциплин  по  отраслям  знания:  А.  Потебня  (этимология),  В.  Вернадский  (наука  о  ноосфере),  Ю.  Кнорозов  (письмо  древних  майа)  и  др.
4) Меркурий  управляет  путями  сообщения  –  транспортом  и  средствами  связи:  исторически  так  сложилось,  что  Харьков  стал  в  полном  смысле  слова  перекрестком  важнейших  транспортных  магистралей,  что,  в  частности,  обусловило  расположение  в  городе  Управления  ЮЖД.  Авиационный  завод  –  гигант  гражданского  и  военно-транспортного  самолетостроения  –  также  достояние  Харькова.  Плюс  к  тому,  с  Харьковской  радиостудии  начался  украинский  радиоэфир.
Заметим,  что  это  только  наиболее  явные  проявления  Меркурия,  лишь  те,  что  отражены  на  макросоциальном  срезе  действительности,  далеком  от  мифологического  и  оккультного  аспекта  Меркурия-Гермеса.  И  коль  уж  они  имеют  столь  явное  отражение  на  картине  городской  жизни,  то  и  все  более  высокие  и  универсальные  аспекты  также  должны  быть  отражены.
Обратимся  же  наконец  собственно  к  мифу.  В  человеческой  системе  представлений  о  мире  немного  наберется  символов  столь  емких  и  универсальных,  как  Меркурий.  Вот  некоторые  из  его  имен-ипостасей,  расово-мифологических  идентификаторов:
Тот  (в  Древнем  Египте):  Хранитель  Божественного  Знания,  Сокровенная  Мудрость;
Гермес  (в  Древней  Греции):  Толкователь  Божьего  Глагола  и  собственно  Логос  в  его  проявленном  аспекте;
Будх,  или  Будха  (в  Древней  Индии):  Мудрость.
Представляя  собою  мысль  Божества,  Меркурий  не  имеет  собственной  значимости  /  личности.  Возможно,  поэтому  попытка  сделать  из  Харькова  столицу  не  увенчалась  успехом.  Элитарность  и  светскость  не  присуща  этому  городу,  Дворянское  собрание  здесь  никогда  не  играло  той  роли,  что  в  других  городах;  благотворительность,  спонсорство,  меценатство  в  Харькове  существовало  за  счет  купцов  и  коммерсантов.  Наверное,  как  и  везде,  да  только  в  этом  городе  и  купечества  как  собранного  в  известных  признаках  и  традициях  сословия  никогда  не  было…
Думается,  не  случайно  город  отмечен  мещанскими  вкусами  и  идейной  разновекторностью.  Здесь  основная  проблема  богемы  в  том,  что  она  свои  основные  стереотипы  и  стратегемы  общения  заимствует  не  из  академгородка  или  университета,  а  с  Благовещенского  базара.  И  если  говорить  о  какой-то  коллективной  рефлексии,  об  осмыслении  своей  идентичности,  то  она  такова,  что  любой  творческий  человек  ведет  себя  не  как  физик,  охотно  обменивающийся  идеями  в  своем  кругу,  а  как  благбазовский  барыга,  думающий  о  своей  выгоде.  Если  так  будет  продолжаться,  то  можно  бы  подозревать  опасность,  что  в  конечном  итоге  мы  все  коллективно  проиграем.  У  харьковской  интеллигенции  нет  сложившегося  понимания  своего  кастового  достоинства,  и  есть  подозрение,  что  этого  понимания  никогда  и  не  будет.  Но  что  парадоксально:  похоже,  оно  ей  и  не  нужно…
Многие  харьковские  черты,  пытаясь  их  обобщить,  можно  обозначить  полифоничностью  и  толерантностью,  а  можно  –  той  же  безвкусицей,  только  не  эстетической,  а  интеллектуальной.  Специфический  город.  Город  ярких  единичных  проявлений:  Дунаевский,  Вернадский,  Мечников,  Кнорозов,  Потебня  –  на  весьма  прискорбном  общем  фоне.  Думается,  потому,  что  для  харьковских  прогрессивных  представителей  характерно  долгое  неторопливое  развитие,  основанное  не  на  наркоманских  аффектах,  не  на  созвучных  нашему  времени  маргинальных  психозах,  дающих  человеку  спорный  шанс  быстро  вырваться  и  быстро  сгореть,  а  на  неотторжимой  потребности  разработать  внутреннюю  философскую  методику  бытия,  основанную  на  каком-то  исконном,  не  подверженном  временным  изменениям  и  сословным  маркерам  достоинстве,  дисциплине  ума,  что  дает  возможность  в  конечном  итоге  совершить  большой,  основательный  прорыв.
 Сравнить  Харьков  с  контрапунктом  в  пространстве  идей  и  взглядов  имеет  столько  же  оснований,  сколько  и  возмутиться  его  бесстыжей  беспринципностью.  Для  харьковского  миросозерцания  на  один  и  тот  же  вопрос  существует  как  минимум  два  ответа,  и  все  они  равноценны.  В  этом  смысле  к  Харькову  ассоциативно  применимы  сравнения  с  перекрестком,  сервером  или  с  кафедрой,  на  которой,  как  на  грядке,  расцветают  одуванчики,  розы,  кактусы,  малина,  нарциссы,  фиги  и  репейник.
Придерживаясь  теории  Л.  Гумилева  –  «этнос  есть  проекция  ландшафта  на  личность»,–  нельзя  не  заметить,  что  ландшафт  здесь  также  примечателен  схождением  климатических  поясов  и  природных  зон.  Достаточно  вспомнить  школьные  географические  атласы.  На  этом  месте  даже  ледник  остановился  –  до  50-ой  параллели  дополз  и  замер.  Между  районами  города  разница  в  температуре,  влажности,  скорости  ветра  не  укладывается  в  представление  о  должном,  ведь  Харьков  город  компактный,  даже  сверхкомпактный,  здесь  нет  таких  просторов,  как  в  Москве  или  Киеве.
Тогда  можно  ли  говорить  о  харьковчанах  как  об  отдельном  этносе?  Скорее  –  снова-таки  –  как  о  пересечении  этносов  и  их  взаимообогащении,  через  культуру,  быт,  традиции.  Здесь  нет  ничего  устоявшегося,  нормативного,  канонического  –  и  этноса  (русского,  украинского,  еврейского)  тоже  нет.  Этот  космополитизм  объясняется  именно  схождением  в  данной  географической  точке  принципиально  различных  ландшафтов,  что  обусловило  сосуществование  в  одном  месте  народов  столь  несводимых  одна  к  одной  социальных  форм  самоорганизации,  как  оседлых  земледельцев  и  кочевников-скотоводов.  Здесь  они  воевали,  торговали,  заключали  браки  –  и  так  вырабатывали  стиль  жизни,  ныне  называемый  харьковским.
Харьков  весь  на  границах,  поэтому  любые  границы  здесь  стираются  временем.  Год  создания  Харькова  –  год  объединения  Украины  и  России.  Город-граница.  В  архитектуре  в  частности.  Синагога  Бродского  считается  образцом  синагогальной  архитектуры,  что  отмечено  и  в  энциклопедических  словарях  (у  Брокгаузена,  например),  и  в  специальных  справочниках,–  а  Благовещенский  собор  в  каталогах  церковного  зодчества  приводится  как  образец  вопиющего  смешения  стилей.  В  конце  ХХ-го  столетия  его  переплюнул  разве  что  ХАТОБ  (театр  оперы  и  балета  –  народное  название  «сундук»),  от  эклектики  которого  у  эстетов  зубы  сводит.  Глядя  на  него,  ничего  не  остается,  как  только  признать  это  «смелым  решением».  Как  и  мрачный  угловатый  Госпром,  который  также  считался  прорывом  в  архитектуре  30-х  годов.  Но  для  харьковчан  в  каждом  из  названных  сооружений  «что-то  есть»,  потому  что  харьковчане  в  массе  своей  ко  всему  относятся  умозрительно,  ведь  в  здешнем  городском  устройстве  и  способе  бытования  отражается  миф  о  Меркурии,  а  не  о  Венере,  к  слову  сказать.  И  это  дает  нам  эксклюзивную  возможность  наблюдать  окрест,  в  ограниченном  локале,  разностилевую  манеру  письма  некого  Зодчего,  сквозь  которую  вдумчивый  созерцатель  может  усмотреть  тот  Источник  вдохновения,  что  вообще  не  отмечен  еще  гранями  и  углами  жанрово-стилевой  формы,  но  чреват  ими  всеми  сразу.  
Быстрый  как  мысль,  Меркурий  аморфен,  не  имеет  формы  –  подобно  ртути,  названной  в  его  честь.  Скорость  мысли  выше  скорости  света:  наверное,  как  пел  В.  Высоцкий,  «здесь  и  время  течет  по-другому».  Добавим:  и  пространство  ведет  себя  странно…
Очевидно,  все  дело  в  этой  сверхкомпактности,  которую  следует  понимать  не  как  метафору,  а  именно  как  свойство  материала.  Опишем  его  как  стремление  объекта  пронизать  своими  чертами  и  характеристиками  другой  объект  и  предоставить  свое  пространство  для  адекватного  проникновения  со  стороны  –  со  всех  сторон.  Не  есть  ли  это  оккультный  закон  о  взаимном  исчерпывающем  отражении  части  в  целом,  со  всеми  его  частями,  и  целого  в  каждой  части  своей?  Закон  в  действии,  в  проявлении,  в  движении?  Не  потому  ли,  с  точки  зрения  Евклидовой  геометрии,  харьковское  пространство  следует  признать  искривленным  и  деформированным?
Элементарное  направление  развития  процесса  –  не  по  прямой,  а  по  спирали,  в  виде  вихря.  Что  ж,  будете  в  Харькове  –  обратите  внимание  на  перекрестки:  здесь  все  углы  скруглены.  Не  было  городов,  где  все  углы  скруглены,  это  непрактично!  Всем  известно,  почему  капля  круглая,  а  ртуть  –  металл  –  похлеще  прочих  жидкостей  стремится  принять  форму  шара.
Показательна  карта  города,  в  которой  можно  увидеть  –  она  и  вправду  такой  выстраивается  с  годами!  –  пятиконечную  звезду  с  лучами,  загнутыми  по  часовой  стрелке.  А  карта  области  своими  очертаниями  напоминает  сердце.  В  Древнем  Египте  Тот  считался  сердцем  Ра-солнца…  И  тогда  –  может  быть,  так  и  надо:  город  является  энергетическим  центром  окружающей  ойкумены  как  жизньутверждающего  пространства?..
В  самом  центре  города  располагается  площадь  Свободы  (неслучайное  название!),  вокруг  которой  собираются  окраины,  как  хутора  вокруг  пустого  места.  Потому  что  по  площади  никто  не  ходит  –  она  как  святыня.  Ходят  вокруг.  По  Красной  площади  гуляют,  а  нашу  огибают  по  периметру.  Эта  первая  по  величине  площадь  в  Европе  –  ни  один  другой  город,  безотносительно  к  своим  размерам,  не  может  такого  себе  позволить!  –  попросту  нарушает  допустимые  средним  горожанином  границы  –  и  с  точки  зрения  свободы,  и  с  точки  зрения  сверхкомпактности.  Можно  сказать,  что  она  не  воспринимается  сознанием  харьковчанина  как  объект  бытования,–  а  можно  понять  этот  феномен  как  идол,  воздвигнутый  в  ознаменование  типично  харьковского  отношения  к  жизни:  громадный  неорганизованный  простор  в  центре  нашего  обиталища,  чреватый  любыми  формами  –  по  нему  гуляет  ветер  эфира!  –  и  есть  наше  представление  о  должном.  Хаос?..  Анархия?..  Возможно.  Но  все  как-то  держится  именно  вокруг  этой  дыры  в  пространстве…
Между  прочим  –  о  здешнем  времени.  Миф  вообще  не  имеет  времени,  а  в  городе,  в  котором  расщепили  атом,  похоже,  расщеплен  и  миф,  в  результате  чего  Харьков  превратился  в  реактор  –  генератор  идей,  которые  излучаются  им  по  всему  миру,  как  гамма-частицы.  Здесь  «радиоактивно»!  Сами  черты  и  атрибуты  Харькова,  в  купе  с  его  обитателями,–  как  мыслеформы  единой  вневременной  идеи,  детали  и  нюансы,  ее  составляющие.  Харьков  –  пространственная  развертка,  3D-представление  некой  поликоординатной  фигуры  речи,  форум,  в  который  вылилась  вечная  тема.  
Можно  наконец  возразить,  что  кое-что  из  сказанного  уместно  отнести  ко  многим  другим  городам,  если  не  к  каждому.  Но  это  и  не  отрицается,  суть  в  другом.  Как  свойство  влажности  присуще  многим  вещам  и  явлениям,  но  воде  –  более  всех,  и,  очевидно,  от  нее  происходит  само  понятие  о  влажности,  так  и  Харьков  концентрированно  выражает  бесконечную  многоаспектность  и  поливариантность,  локализованную  в  видимых  пределах.  Назовем  ли  мы  это  моделью  мира  или  как-то  еще  красиво  и  пафосно  –  дело  не  в  словах,  а  в  Слове,  что  толкует  харьковский  Гермес.
Мощь  речи  Меркурия  заставила  средневекового  схоласта  Евсевия  сказать:  «Гермес  есть  эмблема  Слова,  которое  создает  и  объясняет  все»,  ибо  это  Слово  Творящее.  В  алхимии  Меркурий  символизирует  принцип  влажности  –  Первичная,  или  Элементарная,  Вода,  содержащая  Семя  Мира,  оплодотворяемое  солнечным  светом.  (Наверное,  надо  перестать  удивляться  столь  высокой  влажности  здешнего  климата  вопреки  всем  «остроконтинентальным»  правилам).
Наиболее  широко  известен  Меркурий  в  своей  функции  посланника  богов.  В  его  близости  к  Солнцу  и  скорости  обращения  вокруг  светила  мыслители  древности  не  усматривали  ничего  случайного.  Секретарь  и  ближайшее  доверенное  лицо  Владыки  Солнечной  Системы,  Меркурий  был  оснащен  крыльями,  чтобы  выразить  попечение  о  Солнце  и  идею  вездесущести  мысли  Творца.
В  древнейшей  божественной  Триаде  Солнце  –  Отец,  Луна  –  Мать  и  Меркурий  –  Сын.  Все  теологи  древности  были  согласны  в  том,  что  Меркурий  и  Солнце  едины.  Меркурий  есть  Мессия  Солнца,  Ангел-вестник,  посланный  своим  Отцом  к  людям  со  Словом  Божьим.  Он  же  и  проводник  душ  человеческих  в  Гадес,  на  Божий  Суд.  Символы  Гермеса-Меркурия    помещались  на  перекрестках  или  вдоль  больших  дорог,  так  же,  как  водружались  кресты,  и  эти  символы  были  тоже  крестообразны.
Крест  –  символ  единства  мужского  (вертикаль)  и  женского  (горизонталь)  –  основа  всякого  движения  и  эмблема  любви  как  бесконечного,  никогда  не  прекращающегося  Акта  Творения  Мира.  Случайно  ли  Будх  –  внебрачный  ребенок?  Мифологически  его  мать  Тара  –  жена  Брихаспати-Юпитера,  олицетворения  ритуализма  и  буквы  Закона  в  противоположность  его  живому  духу,–  представленная  как  символ  почитателя  святости,  тем  не  менее  предпочитает  эзотерические  истины  их  пустой  оболочке,  ритуализму  –  потому  она  показана  похищаемой  Сомой,  Духом  Луны.  Мифологическая  традиция,  чтобы  ее  не  забыть,  запечатлевается  в  ритуале,  а  Харькову  ритуал  не  только  не  свойствен,  но  противен.  Это  значит,  что  здесь  такое  отношение  к  жизни,  что  нечего,  по  большому  счету,  забывать,  как  и  запоминать,  а  самое  главное  всегда  о  себе  напоминает.
Мать  Меркурия  зачала  своего  сына  от  Духа  спутника  Земли  –  так  является  к  людям  Мудрость,  Логос,  Меркурий-Христос.  Благодаря  чему,  между  прочим,  Меркурий  –  сводный  брат  Земли,  чья  мать  тоже  Луна,  только  в  ее  женском,  телесном  аспекте.  Он  как  прообраз  того,  чем  Земля  является  –  или  чем  она  призвана  явиться  в  итоге.
И  снова-таки  перекресток.  Один  человек  скажет  «плод  греха»,  другой  –  «непорочное  зачатие».  И  оба  по-своему  будут  правы,  и  в  Харькове  более,  чем  где  бы  то  ни  было.  Таков  Харьков  во  всем.  Здесь  нет  каких-то  особенных  устоявшихся  традиций,  тенденций  развития,  по  большому  счету,  нет  лица  (личности),  как  есть  у  Полтавы,  например.  Город  растет,  но  не  столько  развивается,  сколько  раскрывает  новые  аспекты  своего  мифа,  универсальность  которого  лишена  четкой  конкретики,  узнаваемой  всеми  (кроме,  пожалуй,  отдельных  словечек:  сявка,  тремпель  и  пр.).  Он  словно  находится  в  некой  нейтральной  точке  равновесия  и  идет  сквозь  время  по  равнодействующей  всех  сил  и  влияний,  в  общем  устраивая  всех  и  каждого,  но  ничем  при  этом  не  выделяясь  особенно.  Один  скажет,  что  это  хорошо,  другой  –  плохо,  но  каждый,  наверное,  в  душе  с  благодарностью  отметит  невесть  откуда  берущееся  под  этим  небом  ощущение  интеллектуальной  свободы,  не  перерастающей  почему-то  в  квазиуродливые  формы,  как  в  других  городах  и  местах  в  обозримой  ойкумене.
Харьковский  миф  глубок  и  многогранен,  и  соответствия  некоторым  из  его  лейтмотивов  в  городской  жизни  найдешь  не  сразу,  но  отнести  это  следует  разве  что  на  степень  развития  нашей  способности  распознавания,  видения  сквозь,  ведь  в  том,  что  черты  харьковского  портрета  неслучайны  и  эмблематичны,  сомнений  быть  не  может.  С  другой  стороны,  наверное,  не  все  из  них  проявились.  Что  ж,  если  так  –  проявятся  позже.  И  мы  можем  лишь  предполагать,  как  именно…
Итак,  Сома,  подобно  Парису,  похищает  Тару,  эту  Елену  индусского  звездного  Пантеона,  у  ее  супруга.  Этот  акт,  как  и  следовало  предполагать,  становится  причиной  великой  борьбы  на  Небесах:  одни  Боги  идут  войной  на  других  Богов.  На  стороне  оскорбленного  супруга  –  Шива,  Великий  Принцип  Разрушения.  На  стороне  Сомы  –  Венера-Любовь.  Что  было  дальше,  мы  знаем  из  Иллиады  Гомера,  да  и  не  только.  Ведь  все  последующие  национальные  традиции  были  построены  на  этой  легенде,  заимствованы  из  экзотерических  рассказов  о  Священной  Войне  в  Небесах  между  Асурами  и  Богами.  Та  же  Война  Титанов,  это  древнее  свидетельство  страшной  борьбы  между  «Сынами  Бога»  и  «Сынами  Тьмы»,  борьбы  нарождающейся  Пятой  Расы  ариев  с  отходящей  Четвертой  Расой  атлантов...  Человечество  прошло  через  Армагеддон  и  Потоп  –  так  утверждалась  Раса  Меркурия-Будха.
Страшиться  будущего  для  ария  нелепо.  Ведь,  как  утверждает  миф,  люди  Будха  бессмертны  –  благодаря  своей  Мудрости.  Да  и  город,  в  котором  расщеплен  такой  Миф,  просто  обязан  его  синтезировать  вновь.  И  каждый  из  харьковчан,  так  или  иначе,  вносит  в  это  Великое  Дело  свою  лепту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235676
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011


СавчукМикола

Грудневе жертвоприношення

А  сонце  грудневе  річним  поросям
Беркицьнулось  й  більше  не  хрюка.
В  багрянці  небесна  куфайка  уся.  
Зарізали...  Тихо...  Ні  звуку...
А  промінь  останній  стримить,  наче  ніж
Із  сонця,  немов  з  поросяти.
...І  батько  руками  розвів:  –  Ріж  -  не  ріж.
 Ми  ледь  дотягнули  до  свята...
На  тому  й  минулась  історія  вся.
Святковано  свято,  будновано  будні.
Та  сонце  жертовним  річним  поросям
Мені  видається  у  грудні.
Той  промінь  останній  стримить,  наче  ніж...
 ...  Річ  батька:  –  Малий,  посторонься...
Я  тихо  благаю:  ти  свинку  не  ріж.
І  крик  мій,  як  промінь  із  сонця.
 ...Знов  сонце  пищало  в  призахідний  час,
Що  аж  відбивалось  у  скронці.
Ми  зоряних  ще  напечемо  ковбас
З  свинини  грудневого  сонця.
Народиться  сонце  у  грудні  нове,
Сальця  нагуляє  і  рік  проживе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235211
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 17.01.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2011


Елена Луч

Короткі біографічні відомості…

"Короткі  біографічні  відомості

Життя  Василя  Стуса"...  -

Тридцять  три  дати...

Чи  це  багато...

...Аби  життя  твоє

Взяти,  брате,

Та  спресувати

В  тридцять  три  дати?...

Три  -  на  дитинство.

Одна  -  на  юнацтво...

Чотирнадцять  дат  -

На  роботу  й  працю.

Дві  -  на  виступи,

Правду  й  протести.

Ще  дві  -

Позначують  арешти.

Потім  шість  дат  -

На  суди,  на  знущання,

На  заслання  та  на  відбування.

Одна  дата  -  

на  одруження.

Одна  -  на  повернення...

Одна  -  на  останнє  побачення.

І  ще  одна  -  на  ніч,

Ту,  що  смертю  позначена.

Є  там  ще  одна  чорна  дата,

Про  яку  осоружно  й  писати!!!

Страшно  й  боляче  уявити,

Як  на  світі  ще  можуть  жити

Ті,  що  варті  могили  палити!?

Та  засуджувати  не  буду:

Всі  ми  дістанемось

Вищого  Суду...

Сорок  сім  років...

Тридцять  три  дати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233369
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011


Ляля Бо

Щоденник Лялі. Друге січня.

ти  живи...  життя  -  то  найкраща  із  медитацій
                                       мій  персональний  Будда      

День  роздумів,  самовизначення,  розставляння  пріоритетів.
Знову  був  дивний  сон  із  відмінною  графікою  та  чіткими  деталями.
"...в  тебе  очі  лісової  мавки..."  -  згадки  плином  часу  перетерті...
Дивна  ти,  Лялю,  дивна.  ...а  відьом  колись  спалювали.

Ти  уявляєш  крапку.  Крапка  -  зріз  лінії.  Лінія  -  зріз  квадрата.
Квадрат  -  це  зріз  куба  і  розширюєш  простір  далі...  
Щоб  чогось  досягнути,  треба  ставити  планку  і  весь  час  її  посувати.
Вгору,  куди  ж  іще!  Що  за  смішні  питання,  Лялю?

Ляля  вірить  у  СВОГО  Будду  і  у  те,  що  все  в  неї  буде.  Жоден  сумнів,
Її  не  відвідує,  навіть  зовсім  маленький  і  кволий.  
Просто  Ляля  не  дивиться  фільми,  мабуть  снами  це  компенсує.
...часом  декілька  слів  можуть  зовсім  вибити  з  колії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232570
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011


Эллен Грин

(Я сьогодні фотографувала небо)

Я  сьогодні  фотографувала  небо,
Уявляючи  твої  очі
Кілька  променів  сонця  -  треба?..
Кілька  подихів  вітру  –  хочеш?..
Я  вглядалася  в  нього  довго
Так  хотілось  спитати  як  ти…
Та  там  зовсім  нічого  нового,
Крім  жалю,  літаків  і  правди.
Кілька  хмар  і  холодна  синява
Вічуваю,  що  змерзли  руки.
Ніби  все,  що  було  в  мені,  вийняла
Ця  ненависна  дика  розлука.
Скільки  часу  пройшло,  а  все  байдуже.
Ні  дзвінків,  ні  питань,  ні  користі.
Я  слідів  твоїх  тут  не  знайду  вже,
Ти  давно  не  в  моїй  невагомості.
Я  сьогодні  фотографувала  небо.
Жаль,  до  нього  ближче,  ніж  до  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229394
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 02.01.2011


Даша Кучеренко

ПРОЩАЮТ ДАЖЕ СМЕРТЬ

Я  тебя  люблю  –  и  этого  не  отменить.
Скулить  под  дверью  брошенной  собакой.
Fuck  you!  –  но  этим  не  решить  проблем.
Зачем  же  усложнять  всё  так?
И  об  косяк  пораниться  виском,
Чтобы  потом  забыть  обрывки  из  вчера.
Пора  вернуться  и  проснуться  ото  сна.
А  весна…  никогда  не  наступит.

Нас  погубит  это  чувство:  нужно  быть  осторожным,
Не  став  заложником  собственных  мыслей.
Выстрел  –  в  самое  сердце  –
Выжить,  возможно  ли?
Мы  –  корабли  утонувшей  веры,
Мы  –  короли  разрушенных  королевств
Вместо  тех,  кем  были  вначале.
Мы  одичали,
Стали  непохожими  на  нас  самих.
От  сих  пор  мы  не  станем  прежними.
Без  надежды  мы.

Я  рвала  его  на  части  –
Отчасти  это  правда.
Я  рвала  это  сердце,  не  зная  зачем,
Чем  не  крайняя  степень  жестокости?
Одинокости  –  так  вернее.
Ведь  ангелы  не  знают  слова  «боль»,
Их  роль  быть  воинами  света.
А  мы  с  тобой  поселимся  в  средине  лета
Где-то  между  прошлым  и  будущим,
Будем  слушать  оперетты,
Не  искать  ответов,
Вето  наложив  на  всё,  что  было  ранее.

А  раненым  прощают  даже  смерть…
27.12.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231703
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010


Ляля Бо

Щ Л. Двадцять п'яте грудня.

Ляля  мокне  під  львівським  дощем,  позирає  на  свій  годинник
І  чекає  трамвая  з  магічним  номером.  ...хтось  сьогодні  святкує  Різдво.
Від  перестановки  дощів  /чи  людей/  результат  незмінний.
Ляля  нічого  не  має  і  не  має  чого  втрачати...  Тільки  небо  одне.  На  двох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231225
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2010


Йожеф Фламберг

Чи знаєте, як виростають крила?

Люди  не  літають,  це  факт...  Люди  -  не  янголи,  це  також  факт.  Люди  скоріше  споріднені  з  мурахами.  Справи,  робота,  сім`я,  навчання,  перекваліфікація,  демонстрації...  Мурашник  живе,  ворушиться,  росте,  хворіє...  В  цьому  мурашнику  панують  закони  добору.  Безлика  мураха,  тобіш  громадянин,  скована  ланцюгами  закону,  моралі,  етики,  естетики...  В  нас  запрограмовано  величезну  кількість  програм-убивць.  Вони  працюють,  поки  ми  відпочиваємо(  з  реклами  здається).  В  житті  є  ціль.  Ми  ліземо,  топчемо  других,  душимо,  обпльовуємо,  обгиджуємо...  Доходимо  до  цілі...  Бац  -  облом!  Що  то  таке?  Куди  я  дерся  по  трупах?  І  тут  настає  найцікавіше..  Людина  без  цілі  -  труп.  Сила  волі  -  відсутня,  жага  життя  -  відсутня,  сили  поставити  нову  ціль  нема...  Життя  на  автопілоті...

     Ви  помічаєте  лише  зворотну  сторону  медалі,  лише  темні  тіні  і  напівтіні.  Живете  в  царстві  мороку.  Через  призму  кришталика  світло  перетворюється  в  сірість.  А  чи  насправді  то  є  світло?  Чи  може  щось  сколихнути  тепер  уже  мертвий  світ  душі?  Питання  до  трупа...  Йому  все  одно,  він  вже  нічого  не  хоче,  нічого  не  може...  Поки  щось  не  змете  гори  сміття  в  похмурому  світі  тіней,  не  струсоне  вибухом  усе  єство.  Аж  тоді  могутня  енергія  розіллється  по  тілу,  зайде  в  кожну  клітину,  в  кожну  молекулу  здавалося  б  мертвого  організму.  І  тоді  виростають  крила...

   Я  йшов  вночі  по  вулицям  міста(  не  буду  казати  якого  -  всі  вони  однакові  за  суттю).  Нічна  прохолода,  така  жадана  після  денної  спеки,  така  необхідна,  щоб  остудити  гарячу  голову,  розбурхані  думки.  Місто  відпочивало,  світилось  вогнями  набережної,  вітринами  магазинів,  бігбордами.  Краса  одним  словом.  Але  що  ховається  за  цим  світлом?  Немов  світло  на  кінці  "вудки"  риби  вудильника...  Ніч,  таємнича,  чарівна.  Ніч  під  музику  Вагнера...  Боротьба  добра  зі  злом.  Спокуса  нічних  утіх.  Іду  і  відчуваю  силу  ночі,  неначе  струм  проходить  крізь  мене.  Брутальність  і  ніжність,  грація  тваринного  єства  людини.  Я  впиваюсь,  купаюсь  в  нічних  відчуттях....

       Йду  по  мосту.  Ріка  несе  свої  темні  води.  Ліхтарі  освітлюють  шлях,  створюють  красиву  нічну  картину  -  немов  грає  хтось  невидимий  на  скрипці(а-ля  Ванесса  Мей)  або  на  гітарі(  а-ля  Iron  Maiden).  На  мосту  нікого.  Ні,  хтось  в  темному  шкіряному  плащі(  влітку!)  таки  є.  Молода  дівчина.  Обличчя  красиве.  Волосся  світле.  Такий  тип  дівчат  завжди  мені  подобався.  Висока,  струнка.  Так  і  хочеться  підійти  і  поцілувати  (  ах,  молодість!  ).  Дівчина  подивилась  на  мене,  і  пальчиком  кокетливо  позвала  до  себе.  Підхожу.  Тихо,  немов  боячись,  що  хтось  підслухає,  вона  каже  мені  тільки  одну  фразу:  "Ти  знаєш,  в  мене  виросли  крила!".  Після  цього  стрімко  вискочила  на  поручні  і  стрибнула  вниз,  у  тихі  чорні  води  ріки.  Плескоту  я  не  почув...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230150
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010


vasyl

У МЕНЕ ПОРВАЛИСЬ СТАРІ ЧЕРЕВИКИ

У  мене  порвались  старі  черевики,
І  в  них  мені  соромно  в  школу  ходить.
В  матусі  зарплата  зовсім  невелика,
Ще  й  тато  до  того  в  лікарні  лежить.

Штанці  мої  стали  короткі  для  мене,
Я  ніби  лелека  по  школі  ходжу.
Всі  кажуть,  що  в  мене  обличчя  зелене,
Тому  що  півдня  я  не  ївши  сиджу.

В  портфелі  ношу  я  дві  книжки  хороші,
Які  мені  вчителька  наша  дала.
Ще  три  мама  мусить  купити  за  гроші,
Та  я  вже  казав,  що  зарплата  мала.

Сестричці  вже  сім,  але  в  школу  не  ходить,
Бо  двох  не  потягне  матуся  ніяк.
Та  літери  в  зошиті  гарно  виводить,
Бо  я  її  вчу,  хоч  я  сам  ще  третяк.

Я  з  вересня  місяця  літа  чекаю,
Бо  влітку  не  треба  ніяких  обнов.
Я  рибки  на  юшку  у  річці  впіймаю,
Про  нашу  корівку-Ласуню  подбаю....
„  Петренко,  до  дошки!  Ти  що,  захолов  ?  „

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230103
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 21.12.2010


Катя Желева

Культ отражения

Исступлённо  ребёнок  болезный
В  зазеркалье  любуется  мной.

В  ставни  неба  стучать  бесполезно  –
Опечатаны  белой  луной.

Красота  зимней  ночи  завяла.

Давит  ветер  в  оконный  рубец.

Не  сумел  пригубить  и  начало
Тот,  кто  ждал  мой  паршивый  конец.

Тени  лижут  обмякшие  стены.

В  темноте,
Где  для  снов  лазарет,
Желторотая  лампа  надменно
Имитирует  солнечный  свет.

В  чистом  поле  на  белые  пашни
Утро  льётся  расплавом  свинца.

Что  на  свете  действительно  страшно  –
Своего  не  припомнить  лица.

А  с  ребёнком  зеркальным  похожа
Я  по  сути  лишь  только  одним  –
Никогда  он  поверить  не  сможет,
Что  не  брошен  и  даже  любим.



20  декабря  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230073
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010


Пиранья

Письмо к Себе от себя.

А  я  же  сильна.  не  плачу.  
Я  Бога  ищу  -  странно.  
В  остывшей  воде  ванны  
По  коже  течёт  горячим.  
Вибрируют  чем-то  связки:  
-вд-ох  -  в-ыд-о-х  -  в-до-х  -  в-ыдох-х  -  вд-о-х  -  выд-о-х.  
Ищу  В  СЕБЕ  бога.  напрасно.  
не  видно  -  не  видно  -  не  видно.  
на  коже  застыло  мыло.  
Впитало  в  себя  кожу.  
А  памяти  чёрной  чернила  
(тру)  Отмыть  этим  мылом  можно?!!  
С  размаху  бью  воду  ладонью  
Умри!!!!!  -  Замирает  на  вдохе.  
Но  память  не  слышит  и  помнит,  
Всех  помнит  и  вся,  кроме  Бога.  

                                                                                                     18-19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229760
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 19.12.2010


hysterical soul

любовь (привычка)

она  беспринципная  леди,  пьянеет  от  крепкого  виски,
сидит  до  двенадцати  в  баре  и  смотрит  футбольные  матчи.
она  не  спешит  на  квартиру,  здесь  с  черного  хода  ей  близко,
не  слышит  звонки  на  мобильном,  звучащем  из  черного  клатча.

он  ждет  её  дома,  и  может  сварить  три-четыре  сосиски,
скурить  пачку  "винстон",  а  также  прочесть  её  ранние  письма.
он  знает,  что  нужно  поставить  -  любимейший  Моцарт  на  диске;
и  вс́е  равно  в  этом  не  видит  ну  даже  малейшего  смысла.

они  знают  цену  своим  уже  дружно-затертым  объятьям
и  на  ночь  ложатся  хоть  рядом,  но  вместе  всего  лишь  в  кавычках:
он  в  тех  же  семейных  трусах,  она  в  розовом  свадебном  платье.
как  жалко:  исчезла  любовь,  появилась  всего  лишь  привычка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229474
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2010


Prost

когда допоёшь

когда  допоёшь-
убей  меня,  милая.
мнимые  образы,
спуски,  перила.
чёртов  театр
и  актёры  от  бога.
рваные  кресла
в  пустом  гардеробе.

жалостный  взгляд,
собирательный  образ-
“он  не  дорос,  
он  недоносок”.
тихо,  пронзительно.
струнами  –  иглами.
как  допоёшь-
убей  меня,  милая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229207
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010


Михаэль

Забытая игрушка (2010)

Забытая  игрушка  на  скамейке
Под  градом  или  даже  под  дождём
Всё  ждёт  дитя  в  зелёненькой  кофтейке
Что  отнесёт  её  в  уютный  дом

Всё  ожидает  игр,  веселья,  плясок
Компании  из  плюшевых  зверей
Чудесных  персонажей,  что  из  сказок
Им  всем  бы  было  вместе  веселей

А  время  пролетает  и  проходит
Не  происходит  на  скамейке  ничего
За  ней  никто  к  скамейке  не  приходит
Забыли  или  бросили  её?

И  плакать  не  возможно  -  не  живая.
Глазёнки-пуговки  и  ваты  целый  ком.
Пусть  никого,  но  мы  с  ней  точно  знаем
За  ней  придёт  ведь  кто-нибудь.  Потом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228080
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 11.12.2010


Marry Lis

Пропасти

Молчание  золото,  когда  его  нет.
Но  на  мои  вопросы,  оно  не  дает  ответ.
Молчание  золото,  но  я  серебро  люблю.
Смотрю  в  твои  глаза,  и  вижу  пустоту.

Пропасти,  пропасти,  огромные  как  небеса.
А  я  тебе  вру,  что  останусь  рядом  до  конца.
И  то,  что  в  голове  моей  больной  появились  мысли  эти,
Означает,  что  не  избежать  конца  нашего  света.

Кто-то  из  нас  должен  быть  первым.
Кто-то  из  нас  должен  быть  менее  нервным.
Мы  выросли  из  нас,  нам  уже  не  по  пути.
Кто-то  должен  первым  уйти.  А  ты  меня  прости.

Пропасти,  пропасти,  я  не  верю  вам.
Это  все  глупости,  пропадайте  к  чертям.
Вы  не  можете  вот  так  вот  своим  существованием  одним.
Перечеркнуть  мою  любовь,  отдать  меня  другим.

Уходите,  уходите,  мерзкие  дыры,  я  вам  не  верю.
Ведь  вам  же  известно,  что  я  не  умею  закрывать  двери.
Приходите  к  нему.  Он  сильный  он  сможет  забыть.
Я  знаю,  что  так  лучше,  но  я  не  умею  уходить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227966
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 11.12.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2010


Віктор Нагорний

Дымок сигареты (Борьбе с курением посвящается)

Ты  курил  шестьдесят  с  лишним  сморщенных  лет,
Потреблял  алкоголь  понемногу.
И  бычками  своих  папирос,  сигарет
Расчищал,  ненавязчиво,  к  лору  дорогу.

Жизнь  была  не  фонтан,  помогали  слова
И  простые  аккорды  гармошки.
Но  невидимый  зверь  тебя  вёл  в  никуда,
Он  съедал  твою  плоть  понемножку.

Боль.  Врачи,  яркий  свет  и  глаза  в  потолок...
Непонятка  подошвы  протерла.
Приговор  –  словно  выстрелил  в  белый  висок...
Онкология  верхнего  горла.

Надо  резать,  иначе  поездка  в  тоннель
Без  друзей  и  обратных  билетов.
И  под  нож,  на  холодную  злую  постель
Отправляет  дымок  сигареты.

Работяга  хирург,  выковыривал  звук
Из  большого  отцовского  горла.
Да,  остался  живой,  с  дыркой  в  шее  и  пусть.
Со  слезами,  чтоб  память  не  стерла.

Ты  теперь  не  споешь  для  широкой  души,
Нож  порвал  твои  тонкие  струны.
Жив  и  радуйся,  только  без  песен  пляши,
Под  аккорды  подруги  фортуны.

Знаешь,  многим  соседям  не  так  повезло,
Не  смогли  удержаться  в  обозе.
Пусть  в  порезанном  горле  не  хлещет  вино  –
Ты  почти  позабыл  о  наркозе.

Словно  скальпелем  жизнь  разделяет  черта,
До  порезов  и  после…  Не  скрою:
Удержался,  остался,  не  спрыгнул  с  моста.
Победил,  но  какою  ценою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226373
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010


Юля Фінковська

Самотність або історія на букву " С"

Сон  сп*янив  срібно-синюватий  сироп  світанку.  Сонце  сполохано  сіяло  струмені  світла.  Сумно    снували  стомлені  сірі  стрекози.
   Світлана  самотньо    сиділа  серед  сутінків  своєї  спальні.  Серце  стишило  стук.  Самоосуджено  сповнювала  себе  смолистим  ,  свинцевим  ,  сигаретним  стражданням.  Самотність,  спрагла  суцільна  самотність  сковувала  слабке  строкато-скляне  самовираження.  Сльоза  спокійно  стікала,  стискаючи  серце.
     Сама...Серед  сонячних  світанків  сама...
 Світлану  скував  страх.....  Страх?..  Сугестія?..  Сум*яття?..Сором?..  Сотні  слів,  сотні  сполучень  серед  смертельної  самотності  .
 Спокуса  спілкування  стомлювала,  стискала...  Світлану  спасав  сон....Сон  солодив  сирковим  сріблом,  стирав  суперечливу  снайперську  самотність

   Спокійно  спадали  смородинно-сметанні  сутінки  .    Світлана  солодко  спала....
       Спала  Світланина  самотність.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010


Rekha

Приручаю я сны…

Приручаю  я  сны,  что  слетаются  на  подоконник.
Вспоминаю  слова  полустёртых  из  сердца  молитв.
А  осенние  ветры  сдувают  с  озябших  ладоней
всё,  что  было  и  есть,  всё,  что  так  неуёмно  болит.

Караванами  строчек  уходят  в  тетрадку  закаты,
ночь  подкралась  по  крышам  и  молча  стоит  у  ворот.
В  лабиринтах  судьбы  отыскав  вероятное  завтра,
утро  зреет  неслышно  и  скоро  уже  прорастёт  –  

на  краю  горизонта  незримые  соты  прорвутся,
и  медовые  реки  размоют  небес  берега.
А  пока  что  чернильные  рты  обессиленных  улиц
продолжают  потоки  тоски  прямо  в  ночь  извергать,

и  ноябрьские  ветры  её  между  окнами  носят.
Я  привычно  считаю  недели,  стихи,  этажи.
Приучаю  себя  не  любить  эту  грустную  осень…
Только  мне  почему-то  не  грустно  и  хочется  жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224241
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 24.11.2010


Исаак

Мы не врём друг другу и теперь…/Из цикла "Мемориал любимой"/

Мы    не    врём    друг    другу    и    теперь    
погружённые      в    суровости    реалий,    
когда    с    болью    приоткрылась    дверь    
из    сегодня    в    беспросветность    далей.

Говорим    друг    другу    всё,    что    есть,    
драматично,    но    не    трагедийно!    
потому,    что    знаем  –  только    здесь    
всё    обыденно    и    хрестоматийно.
Т  а  м      не    будет    битв    за    коммунизм,    
головокруженья    от    успехов,    
ни    прощенья    разным    блюдолизам,    
ни    житейских    собственных    огрехов.
В    общем,    даже    может    ничего.

Говорим    об    этом    понемногу.
Знаем    точно,    что    ни    Бог,    ни    чёрт    
нам    уже    сегодня    не    помогут.
И    поэтому    мы      вспоминаем    то,    
с    чем    легко    по    жизни    прошагали.
А    с    диалектичностью    пустой,    
нам    не    разглядеть    грядущей    дали.  

7.12.2000

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224235
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 24.11.2010


Юлія Холод

Над сніговим чолом спинилась мить

Над  сніговим  чолом  спинилась  мить.
Не  зайде  сон  бентежний  під  повіки.
Вже  не  болить.  Тобі  вже  не  болить.
Тепер  мені  болітиме  довіку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223941
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Дмитрий Растаев

Только не в Ерушалиме…

Звёзды  тихо  догорают...  нет,  становятся  другими...
Все  однажды  умирают  -  только  не  в  Ерушалиме.

"Где  предел  пути  земного?  Так  ли  смерть  неумолима?"  -
Этой  ночью  мы  с  тобою  спросим  у  Ерушалима.

Мы  терялись  в  этой  жизни  много  раз  -  но  не  сегодня.
Разве  можно  потеряться  в  мишне  города  Господня?

Разве  может  сердце  чьё-то  быть  любовью  не  согрето,    
На  земле,  где  столько  хлеба  носит  гость  из  Назарета?

Моя  девочка  смешная...  снова  рядом  наши  руки...
Сколько  лет  тебя  я  знаю  -  словно  не  было  разлуки.

Сколько  лет  -  уже  не  важно:  мы  останемся  такими,
Как  нашли  себя  однажды  на  земле  в  Ерушалиме.

Никому  не  отвертеться  от  последнего  допроса,
Есть  у  каждого  на  сердце  своя  Via  Dolorosa.

На  земле,  где  столько  хлеба,  будут  жить  уже  не  с  нами...
Но  смотри,  какое  небо  здесь,  над  гулкими  домами!

В  этом  небе  нам  предложат  от  иного  урожая,
Смертью  смерть  обезоружив,  жизнью  жизнь  преображая.

Звёзды  тихо  догорают...  нет,  становятся  другими...
Все  однажды  умирают  -  только  не  в  Ерушалиме...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222201
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010


AndriiMazur

(047) Все отношения построены на лжи…

Все  отношения  построены  на  лжи    
И  на  доверчивой  душой  манипуляции…    
На  что  же  ты  надеялась?  Скажи.    
На  сладкие  плоды  с  такой  «плантации»?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222030
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010


Джон Капка (Красавцева)

Люди разучились быть счастливыми

Ветер  СКЛАДЫВАЕТ  ребусы
Из  листьев  на  тротуарах  грязных.
Это  сейчас  мы  в  одном  троллейбусе,
А  завтра  можем  оказаться  в  разных.

Вот  теперь  нас  с  тобою  –  поровну.
Только  когда  ты  поверишь  миру?
Это  сейчас  мы  смотрим  в  одну  сторону.
А  завтра  я  могу  поменять  квартиру.

Поменять  на  твою  кровать.
В  те  моменты,  когда  ты  молишься,
Всё,  что  мне  остаётся  –  ждать,
Пока  ты  наконец  откроешься.

Люди  кутают  свои  души  в  плащи,
Стоя  на  остановках.
Тошно  так,  что  башка  трещит
В  их  театральных  постановках.

Дыша  отравами  этого  города  -
Сигарета  за  сигаретой  –
Погибая  от  духовного  голода,
Мы  истощаемся  диетой.

Посмотри,  не  ты  один.
Люди  позабыли  о  доверии.
Люди  пьют  валокордин,
Закрывая  поспешно  двери.

И  кому  хорошо  от  этого?
Ни  тебе,  ни  мне  и  не  им.
Нас  не  могут  застать  раздетыми,
Мы  поспешно  наносим  грим.

-  sin  maquillaje  -  Диме

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216242
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 13.11.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2010


asura_balata

За столом

Вони  сиділи  за  столом
З  бантами,  круглими  очима
Яскравий  ранець  за  плечима,
І  подив,  й  радощі  кругом.
Навколо  щастя  щебетало:
Дитинство  стало  на  порозі,
Була  вже  юність  у  дорозі
Але  вони  про  те  не  знали.
Вони  сиділи  за  столом  –  
Одна  заплакана  і  тиха
Стрілою  серце  перше  лихо
Проткнуло  мов  гнилим  гвіздком.
А  інша  мовчки  обіймала,
Знімала  поглядом,  мов  дивом,
Весь  біль.  Припало  горе  пилом.
За  руку  впевнено  тримала.
Сховалась  юність  за  кутком.
Фата  зими  цвіла  снігами,
І  ось  вони,  щасливі  мами,
Сидять  за  буковим  столом.
За  ароматним  чорним  чаєм
Розмова  в’ється  безтурботно
Але  одна  із  них  скорботно
Таблетки  чаєм  запиває.
Вона  сиділа  за  столом.
Напроти  –  чашечка  порожня
І  серце  тихо  і  тривожно
Гатило  душу  кулаком.
І  все  було  таке  простим
Ніхто  не  дав  ріки  підмоги  -
Закінчилися  дві  дороги-
Лиш  чашка  на  столі  пустім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221129
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010


golod00x

О пользе быстрых прощаний

Паше  Кураре


Прощанье,  долгое  как  лента  пулемёта,  
Конца  и  края  болтовне  не  видно.  
И  очень  хочется  порой  убить  кого-то,  
И  эта  мысль  отнюдь  не  суицидна.  

Взгляд  бродит  средь  охотничьих  трофеев.  
Ты  ищешь  место,  мнёшь  в  руке  полено.  
Прости  мне,  разговорчивая  фея  –  
Твой  нежный  облик  так  украсит  стену!  

Одним  ударом  (хочется  семь-восемь,  
Но  –  вкус!  Но  –  чувство  меры,  стиля!).  
Твой  стрёкот,  дорогая,  так  несносен!  
Финал  комедии!  Шабаш!  Почифирили...

Манто  не  оттереть  –  потёки  крови.  
Колье  –  в  ломбард,  слегка  почистить  лишь.  
Таксидермист  уж  чучелко  готовит.  
Ты  так  мила.  К  тому  же  так  молчишь.
21.03.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220915
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010


Анна Кириленко

Не треба мене вбивати…

Не  треба  мене  вбивати.
Я  сама  з  цим  прекрасно  впораюсь,
І  вранці  я  хочу  спати
І  слухати  осінь  поруч  десь.

Мій  теплий  і  чорний  светр...
Він  пахне  дощем  і  корицею.
А  ще  в  меня  є  секрет,
(А  може  навіть  традиція)

Вже  завтра  піду  на  війну,
Бо  собі  вже  давно  набридла  я.  
Дозволь  сигарету  одну,
Дозволь  тобі  бути  вірною?

Я  буду  стогнати  від  ран,
Я  буду  мовчати  безболісно,
Від  того,  що  в  серці  капкан,  
І  все  ж  проростають  проліски.

Ну  що?  9  грам  свинцю?
І  решта  проблем  -  це  дріб"язок?
Згадаєш  дівчинку  цю?
Чи,  можливо,  тобі  наснилсь  все?

Візьми  мій  духмяний  светр,
(Там  проліски  зліва  побачиш  ти),
Бо  серце  не  любить  тенет,
А  решту  зможеш  пробачити.
.......................................

Я  вранці  любила  поспати,
Відчуто  тепло  його  поруч  десь
...Навіщо  мене  вбивати?
З  усім  самостійно  впоралась.

                                                                                                                   2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219314
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2010


Карл Доммерштерн

Мастер.

Игрушечный  мир  механической  страсти
Покрылся  коррозией,  треснув  внутри.
От  скрипа  спасать  нужно  мелкие  части,
Поэтому  чрево  гордыни  вспори!

Залезь  плоскогубцами  в  сердце  игрушки,
Смени  пару  винтиков,  пару  болтов!
Отставь  всё  ненужное:  листики,  кружки,
Не  трать  понапрасну  эмоций  и  слов.

Бери  то,  что  нужно  для  лучшей  работы
Не  новой,  потрёпанной  куклы  Любовь!
Поставь  батарейки  для  громкости  ноты,
Смени  ей  набивку,  чтоб  вычистить  кровь.

Как  только  закончишь  возиться  ремонтом
Опять  сможешь  смело  играться  в  семью!
Ещё  с  большим  чувством,  ещё  с  большим  понтом,
Бесчувственный  мастер  с  высоким  IQ.

10:43
30.10.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219097
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010


kokabaskin

Сталинград.

Посвящается  книге  Гейнца  "Солдаты  которых  предали".

Сталинград.  Сталинград.
Железо.  Мороз.  Свинец.
С  нами  Бог.  С  нами  Бог...
Мы  давно  не  поем  "Свастику  на  касках".
Подкрепления  умирают  в  пути.
Мы  остервенело  рвемся  в  ад  —  отдыхать.
Сталинград.  Сталинград.

Все  потеряло  смысл.
Мы  умираем  за  подвалы  и  подворотни.
Генералы  спят  на  простынях.
Румыны  не  хотят  воевать.
Награды  вместо  хлеба.
Он  не  уйдет  с  Волги.

Он  не  уйдет  с  Волги  —
Что  делать  нам?
Тонкая  линия  на  картах  —
Генерал  вертит  карандаш  —
Терпко  красный  —  от  нашей  крови.

У  них  есть  хлеб  и  патроны.
У  них  есть  валенки  и  бинты.
А  у  нас  —  Железные  кресты,
Новые  погоны,  обмороженные  пальцы,
Громкие  слова
Да  красный  карандаш  в  руке  генерала.

Великая  Германия,  твои  сыны  защищали  тебя!
Они  нападали,  защищая  тебя.
Они  умирали,  защищая  тебя.
За  что  здесь  умираем  мы?

Сталинград.  Сталинград.
Железо.  Мороз.  Свинец.
С  нами  Бог.  С  нами  Бог...
Мы  давно  не  поем  "Свастику  на  касках".
Подкрепления  умирают  в  пути.
Мы  остервенело  рвемся  в  ад  -  отдыхать.
Сталинград.  Сталинград.

2005  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218508
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010


Вольна Птиця

одна коротенька історія…

Одного  разу  на  простори  Манявського  скиду  приїхали  учні  на  екскурсію.Коли  вони  вийшли  з  автобуса  і  поглянули  на  церкву,  сосни,  гори,  вчителька  запитала:
-  Діти,  чим  вам  тут  пахне?...
-Лісом!,-вигукнуло  мале  худеньке  дівча.
-Горами.-впернено  промовив  чорнявий  з  зеленими  очима  хлопець.
-Дитинством....-розгублено  промовила  русява  дівчина  в  пальто....
         Діти  принишкли  і  захоплено  розлядалися  навколо....
-Б-богом?....-невпевнено  сказала  дівчина  із  натовпу....

         
             Ніколи  святе    та  істинне  не  можна  побачити,  це  можна  лиш  відчути...





29.03.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210561
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010


мирослава

Я—не Тамара, а ти—не Демон,

Місяць  серпом  розрізає  темінь,
Вітер  дерева  до  танцю  просить.
Я—не  Тамара,  а  ти—не  Демон,
І  умовляти  мене  вже  досить.

Перегоріли  злоба  і  пристрасть,
Перетекли  у  спокійний  спогад.
Мов  на  роялі,  в  душі  натисне
Клавіш  печалі  забутий  погляд,--

І  пролунає  мінорна  тема
В  журнім  акорді  прощання-втрати.
Я—не  Тамара,  і  ти—не  Демон,
Нас  і  у  віршах  не  поєднати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207787
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 26.08.2010


Марися Агатівна

Кая. net (e-mail Герды)

Я  прошлась  по  ладоням  твоим
Разорванной  раной
Мне  не  снятся  уже  давно
Берега  теплой  Эльбы
Я  записана  в  книге  твоей
Под  именем  Герда
И  живу  далеко  от  тебя
За  холодным  туманом

От  тебя  ворон  вновь  прилетит
Посидит  на  карнизе
Накормлю  его  мокрой  едой
В  мокрой  одежде
В  моем  доме  льет  дождь  беспрерывно
То  сверху,  то  снизу
Я  привет  тебе  передам:
Все  о’k  как  и  прежде

Как  и  прежде  луна  висит
Незамеченным  сыром
Бесполезно  валяя  по  кругу
Свое  толстое  тело
Как  и  прежде  стараюсь  жить
Не  искать  кумира
Вот  недавно  купила  себе  классный  велик

Выключаясь  по  кнопке  «off»
От  усталости,  дома,
Временами  узнать  себя  в  зеркалах
Пытаюсь
Я  же  вычеркнула
телефонов
номер
Живущего  там  далеко
Милого  Кая

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207090
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 21.08.2010


white_snow

поговори со мной

поговори  со  мной,  Тань.
глаза  темно-сине-бездонные
тихонько  присев  на  диван
сообщает  «новости  года»

я  в  пол  оборота.  спиной.
не  вижу,  мне  это  не  нужно
«тебе,  мам,  пора  на  покой.
и  ночь  за  окном  уже  кружит»

вздохнула,  грустинка  в  слезе,
безропотно:  «ладно,  пойду  я.
мой  сон  уже  там,  на  звезде
на  ней  я  сегодня  ночую»

не  плачь,  Тань,  не  надо.  не  жди
летаю  в  пуху  облаков
метель,  не  видно  ни  зги
но  мне  так  нужна  пара  слов

люблю  тебя,  мам.  как  ты  там?
зайду  к  тебе  в  гости,  встретишь?
расставлено  все  по  местам
«но  я  тебя  жду,  конечно»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153615
дата надходження 05.11.2009
дата закладки 14.08.2010


white_snow

сто первый барашек

моему  любимому  Данечке


она  говорит:  «сделай  это  и  прямо  сейчас,
если  ты  не  растопишь  небо,  мы  все  замёрзнем.
ты  ведь  не  дашь  нам  вот  так  навсегда  пропасть?
сделай  немедленно  или  же…  будет  поздно».

она  говорит:  «я  четвёртую  ночь  подряд
сажусь  спиной  к  зеркалам  и  не  думаю,  кто  я.
каждую  ночь  зеркала  у  меня  за  спиной  горят,
я  вместе  с  ними  горю,  на  улице  ветер  воет».

она  говорит:  «я  заклеила  окнам  глаза  и  рты.
мы  немы,  мы  слепы,  теперь  мы  живём  в  ожиданье.
у  города  кашель,  у  нашего  города  нервный  тик.
я  каждую  ночь  считаю  часы,  собираю  камни.

а  небо  замёрзло,  прилипло  к  моим  глазам,
пока  она  говорит,  мне  умирать  нельзя...  (Блиц  -СИ)


         9октября  2009
         сижу  к  ней  спиной.  Она  видит  моё  лицо,  я  его  –  нет.  Разговариваем  спинами.  Ну  что  ж,  это  не  в  первый  раз.  Из  форточки  пахнет  супом,  который  варит  соседка,  и  ещё  шумом  утренних  людей.
         наш  диалог  непрост,  мы  часто  ругаемся,  она  в  отместку  сверлит  взглядом.  Вообще  не  люблю,  когда  кто-то  за  моей  спиной,  но  это  назло  себе.  Не  могу  ей  отказать  поговорить,  жаль  мне  её.  Уж  очень  доверчивые  глаза  –  копия  моих.  Я  создаю  её  ежедневно,  потому  что  без  неё  меня  не  будет,  а  без  меня  её  ещё  нет.  Вот  так  и  сосуществуем.
       вчера,  например,  она  сказала,  что  хочет  выпить.  Сходил  в  булочную,  купил  рафинад  и  дал  ей  маленький  кусочек.  Вот  так  просто,  став  к  ней  спиной  и  протянув  руку.  Она  жадно  слизала  его  из  ладони  и  пошевелилась.  На  ладони  остались  капельки  её  сладкой  слюны,  по  вкусу  напоминающие  гречишный  мёд.  Спиной  иногда  можно  чувствовать  действия,  иногда  отворачиваться.

         10октября  2009
         сегодня  она  проснулась  раньше  и  стала  будить.  Скорее  всего,  она  никогда  не  спит,  но  когда  ложусь,  просит  спеть  колыбельную.  Иногда  соглашаюсь,  закрываю  глаза  рукой,  накрываю  её  одеялом  и  пою.  Так  и  спим  –  спина  к  спине,  она  ощущает  моё  тепло,  я  –  её  вяжущую  прохладу,  от  которой  мне  неприятно  становится  хорошо.
         А  этим  утром  она  почему-то  стала  тёплой,  или  так  мне  показалось.  Скоро  не  выдержу  этого  напряжения,  скоро  и  она  не  сможет  быть  каждую  ночь  под  моим  одеялом  -  уже  чувствует,  что  происходящее  неправильно,  неуместно  вписывается  в  наше  обоюдное  участие  друг  в  друге.  Как  ни  пытаюсь,  не  могу  ничего  изменить.
         Вчера  купил  новый  плед  из  овечьей  шерсти,  теперь  вместо  колыбельной  она  просит  считать  овечек  до  ста.  Приходится  считать  каждую  ночь,  но  до  ста  ещё  ни  разу  не  получилось  –  всё  время  мешает  сосед  за  стеной,  подслушивает  через  пол-литровую  банку.  Знаю,  что  он  там,  за  стеной  и  начинаю  сбиваться  со  счёта  примерно  на  тридцать  шестой  овечке.  Эта  овечка  у  неё  самая  любимая,  поэтому  просит  остановиться,  чтобы  не  перемешивать  с  остальными.

         11октября  2009
         это  утро  какое-то  сплошное,  вероятнее  -  слитное.  Дождливое,  рассеивающее  влагу  на  осенних  людей.  Они  видны  из  щелей  окна.  Стёкла  давно  выпали,  пришлось  вставить  фанеру  –  дешевле,  и  не  так  светло  по  утрам.  Она  была  не  против,  даже  с  восторгом  отнеслась  к  «безоконной»  стене,  аргументировав  это  тем,  что  на  других  стенах  тоже  нет  окон.  И  стук  дождя  слушать  теперь  намного  приятнее  и  необычнее.
         Когда  дождя  бывает  очень  много,  фанера  разбухает,  и  дождь  перестаёт  стучаться,  тычется  влажным  носом  к  нам,  к  нашим  овечкам,  забираясь  под  одеяло.  Тогда  овечки  начинают  тонуть,  а  она  жутко  кричать.  Хорошо,  что  овечка  тридцать  шестая  –  последней  успевает  выбраться.  Мелко  блея,  окончательно  сбивает  со  счёта.

         12октября  2009
         сегодня  утром  она  сказала,  что  я  псих.  А  потом,  не  дав  мне  придти  к  себе,  опять  попросила  выпить.  В  булочной  напротив  не  оказалось  рафинада,  пришлось  идти  пешком  через  весь  город  –  на  такси  ехать  за  рафинадом  нельзя,  её  слюна  не  будет  пахнуть  гречишным  мёдом.  Поиски  оказались  безуспешными,  вернулся  с  пустыми  руками,  злой  и  несчастный.
         Она  подошла  сзади,  привычно  ткнулась  в  мои  ладони  в  поисках  своего  кусочка  рафинада.  Там  ничего  не  было.  В  моих  ладонях  не  осталось  капельки  слюны  со  вкусом  гречишного  мёда.  Это  было  очень  страшно  видеть,  как  её  рвало  прямо  на  фанерное  окно.  Комнату  сразу  наполнил  запах  новорожденного  ребёнка  –  грудного  молока,  перемешанного  с  каплями  света.  
         а  потом  стал  падать  снег.  Самый  обычный,  какой  бывает  в  октябре  –  огромный,  кусок  за  куском.  Ты  небрежно  кинула,  что  его  через  пару  дней  не  станет  и  фанерное  окно  снова  станет  душить  дождь.  Я  громко  рассмеялся,  потом  плакал.  У  нас  не  было  ни  рафинада,  ни  меня,  ни  тебя.  Ты  впервые  назвала  меня  чужим  именем,  заявив,  что  я  не  похож  на  психа.

         13октября  2009
         целый  день  мы  что-то  искали.  Под  вечер  оказалось,  что  это  тридцать  пятая  овечка.  Без  неё  не  могла  быть  тридцать  шестая.  Наконец-то  нашли.  Она  сидела  в  коробочке  с  рафинадом,  который  я  с  великим  трудом  добыл  у  кассира  сетевого  магазина.  Но  слюна  стала  напоминать  копчёную  скумбрию.
         В  отместку  весь  вечер  сидел  к  тебе  лицом,  а  ты  –  спиной.  Поэтому  мы  совсем  ничего  не  потеряли.  И  я  пошёл  искать  рафинад  в  булочной,  чтобы  ты  не  сомневалась  в  моей  любви.

         14октября.
         забыл  как  тебя  зовут.  Из  форточки  пахло  борщом,  а  сосед  за  стенкой  заварил  в  пол-литровой  банке  бомжпакет.  Никто  не  мешал  по  ночам  считать.  и  сегодня  я  дошёл  до  ста  одного.  Это  был  барашек.

Твоя  спина  стала  лицом  и  всё  прилипло  к  глазам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170704
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 14.08.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2010


grey

Фторнек

Помнишь,  как  мы  голышом  купались  в  небе?  Резвились  в  лучах,  плескались  в  березовом  соке  утреннего  озона.  Я  прыгал  и  визжал,  как  ребенок,  разбрызгивая  свой  смех  по  округе.  А  твои  серые  искрящиеся  нежностью  угольки  источали  аромат  свежести,  бодрости,  и  в  то  же  время  спокойствия,  добра  и  теплоты.  «Это  всё  –  наше»,  -  читал  я  в  них.
     Неужели  Фторнек  не  придет?  Сегодня  же  суббота…  Выходной.  Можно  было  бы…
Каждый  раз  я  словно  боюсь  потерять  этот  шанс  –  снова  быть  вместе.  Может  кому-то  это  и  покажется  не  таким  уж  и  важным,  -  подумаешь,  не  в  последний  же  раз…  А  вдруг!  …  не  дай  Бог!  …  даже  произносить  это  …  губы  немеют…  Последний…  Какая  неуемная  тоска  тянет,  давит  и  душит  при  одной  только  мысли,  даже  тени  мысли,  что  это  последний  раз…
Сигарета  за  сигаретой…  В  пепельнице  сложены  башни,  танки  и  коварно  заходящие  с  тыла  солдаты.  …  Сегодня  суббота.  Где  же  мой  Фторнек,  мой  маленький  Фторнек?  Солнышко,  расплавляющее  сердце  лазурного  неба…  
Потолок  резво  слинял  с  карусели  и  наконец  стал  на  место.  Где  я?  …  …  …  
Есть  идея!
Бегом  хватаю  сумку,  в  ней  блокнот,  в  нем  –  Фторнек.  В  блокноте  –  книге  моих  недопрожитых  днейночейночейдней.  Книжка  в  сумці…  Сумка,  кошелек.  А,  блин,  хоть  бы  ничего  не  забыть.  Всегда  боюсь  опоздать.  Вроде  все.  Ничто  не  забыто!  Вперед!
Автобусы,  поезда,  дороги,  очереди,  пробки.  Жизнь  в  пути…  Но  это  того  стоит!
…  Странно…  Не  повстречались  мне  в  пути  ни  старушки,  которых  надо  переводить  через  дорогу,  ни  голодные  котята…  Неужели  не  повезет?...Повстречался,  правда,  голодный  волк.  Но  я  был  в  автобусе.  Все  бросились  к  окнам  и  тыкали  пальцами.  А  я  думал  и  размышлял.  Что  же  это  такое?  Знаки  судьбы?  А  что  они  значат?  Я  так  боюсь  потерять…  Как  будто  никогда  не  терял.  Горизонт  опустился  так  низко,  тяжелым  покрывалом  нависли  тучи  над  узкой  гранью.
-  Где-то  идет  дождь,  -  услышал  я  сзади,  но  не  хотелось  даже  оборачиваться.  Как-то…  всё  …  никак…  А  где-то  дождь  смывает  все  знаки.  Но  он  –  там,  а  я  –  тут.  
Мы  вьехали  в  город,  как  фашисты  в  красную  деревню  –  внезапно  и  «зрання»,  на  рассвете.  И  так  же,  как  драпающие  оккупанты  кинулись  галопом  из  автобуса.  И  я  тоже  бегом.  Но  не  потому,  что  как  все,  а  потому,  что  ко  Фторнеку.  У  меня  причина  уважительная.  
По  дороге  забежал  купил  семечек  (Фторнек  их  любит).  Не  пережаренных,  крупных,  сам  выбирал.  Глупо,  но  в  душе  ликовал…  Как  в  душе  со  Фторнеком.  Вот  ведь  обрадуется  зайчук!  И  халву  надо  не  забыть  купить.  Где  халва?  Вот  халва.  Свежая?
-  Девушка,  халва  свежая?  –  улыбнулся  на  все  скоко-то  продавщице.  
-  Свежая  будет  завтра.  У  нас  завоз  халвы  раз  в  неделю.  Прямые  поставки  с  Байконура.  Только  по  четвергам.  
-  Чет…  Чёт  не  понял…  Как  по  четвергам.  Вы  же  сказали…  завтра…а  сегодня  что?
-  Молодой  человек,  сегодня  среда  –  Казалось  все  покупатели  огромного  супермаркета  бросили  свои  дела  и  кинулись  обьяснять  мне,  дубу,  что  сегодня  среда,  а  четверг  завтра.  А  напоследок  ещё  и  выстроились  в  одну  шеренгу  и  хором  рявкнули:
-  Сегодня  –  среда,  а  завтра  –  четверг.
И  совсем  напоследок  из  разорванной  цепи  отмороженных  консюмеров  вышла  девочка  с  рыжими  косичками  и  выпалила.
-  А  Фторнек  заФтра.
У  меня,  наверное,  весь  интерфейс  стал,  как  её  косички.  Она  что-то  знает?  Тоже  ведь  именно  так  и  сказала,  -  Фторнек,  а  не  вторник,  как  положено.  Ёмаё,  ёкэлэмэнэ,  ёханый…  Блин,  то  есть,  как  ни  прискорбно,  надо  что-то  с  языком  делать,  -  пересилив  себя  подумал  я,  но  от  этого  снова  вспомнилось  ликование  в  душе  и  ещё  сильнее  загорелся  мой  лик.  А  поскольку  в  магазине  не  было  ещё  и  зажигалок  и  все  желающие  принялись  подкуривать  от  моей  «румяности»,  пришлось  немедленно  остыть  и  ретироваться.
     Плюхнувшись  в  родное  кресло  со  стопкой  водки  и  стаканом  минералки  (на  этот  раз  без  транквилизаторов,  -  закончились,  как  в  магазине)  я  уже  готов  был  страдать  и  страдать  снова.  Но  вдруг  зазвенел  телефон.  Кто  говорит?...  …  …  …  …  Он…
…  Он!  Он!  Он!  Он!  …  …  …  …  …  …  …  …  ОоооооооооооНнннн……
-Малыш,  ну  как  ты?  –  всколыхнуло  воздух  магичское  заклинание…
…  Какие  удивительные  узоры  можна  сложить  в  пепельнице  из  простых,  ничем  не  примечательных  окурков…  Надо  будет  насобирать  к  отпуску.    Хотя  как  раз  теперь  уже  и  не  надо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205827
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 14.08.2010


Samar Obrin

против фарисейства…

Хочешь  расположить  их  в  свою  пользу?  Обратись  к  ним  с  наставлением,  как  к  заблудшим  овцам:  “О,  прости,  прощай  ваш  прежний  путь,  ведь  вы  сошли  с  него!”  Они  следуют  за  каждым,  кто  так  льстит  им.  “Как,  -  говорят  они  про  себя,  -  у  нас  был  путь:  значит,  действительно,  у  нас  был  намечен  какой-то  путь!”
___________________________________________________________

...но  не  было  -  пути
И    цели  -  
Нет...
Бездонный  космос  разыграл  случайность,
В  семь  дней  -  никто  не  создавал  миры,
Был  только  -  взрыв,
Была  лишь  -  безучастность...

Есть  только  -  первый  крик  детей,
Есть  вздох  -  на  смертном  ложе...
И  важен  только  серединный  день  
И  ночь  -  
Конечно,  тоже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205830
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 14.08.2010


лер

КАИН

Голос    зовущего-жизнь    проходящая-
след    на    воде
рядом    идущие-звучно    скорбящие-
след    на    воде

След    на    воде    исчезающий    в    омуте-
даль    не    видна.
Брошены    камни-чего    же    вы    стоите?
омут    без    дна.

И    торопливой    окажется    истина
в    жесте    руки:
глас    вопиющего    дырами    вымостил
наши    виски

След    на    виске    обнаженного    таинства    
брошен    с    небес...
Плачущий    стон    уходящего    Каина
в    нашей    судьбе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205788
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010


Алина Остафийчук

Дорога Солнца

1    
Оледенела  ладонь  –  
горный  хрусталь  января  
светел.  Ни  горе,  ни  боль  
не  потревожат.  Земля  
спящей  царевной  лежит  
в  Божьих,  уставших,  руках.  
Лед.  И  вокруг  –  ни  души.  
Ты  далеко  от  меня…  

2    
Снится  под  нежитью  дней,  
под  одеялом  дорог  
теплое  что-то.  Земле  
видится  нежность.  Но  Бог  
словно  чужой  и  чумной  –    
не  дотянуться  вовек.  
Бесы  толпятся  гурьбой.  
Брежу,  молюсь  о  тебе…  

3    
От  занавески  –  сквозной  
ветер  –  и  ставни  поют.    
В  комнату,  в  явь,  в  аналой  
поля  врывается  –  звук.  
То  ли  архангелов  хор,  
то  ли  –  капель  за  окном.  
Сердце  расхрыстано.  Вот  –  
ты  на  пороге  моем…  

4    
Не  насмотреться  земле  
в  Божью  лазурь  поутру.  
Вместе!  –  и  пятится  смерть.  
Золото  зерен  –  во  тьму  
Леты.  Обнимет  вода,  
и  захлебнется  рассвет  
радостью.  Мимо  –  года.  
Верю  и  внемлю  –  тебе…  

5    
Слишком  дождю  –  хорошо  
в  мякоть  земли  уходить.  
Мается  –  может,  еще  
небо  я  не  долюбил...  
Хлещет  сомнений  гроза  
поле  –  по  жарким  щекам.  
Черным  легла  борозда:  
ты  не  оставишь  меня?...  

6    
Вещие  сны  января    
к  лету  сбываются.  Льнет  
жемчуг  росы.  И  янтарь  
манит  бесстыдным  огнем.  
В  мареве  вольной  любви  
новых  дорог  оберег  
топью  окажется.  Нить  
я  оставляю  –  тебе…  

7    
Может  ли  луч  удержать  
солнце  на  месте?  Летит  
к  небу  живая  душа.  
Пух  тополиной  любви  
мечется,  ищет  –  ладонь,  
чтобы  припасть  и  застыть.  
В  землю  уходит  огонь.  
И  рассыпаемся  «мы»…  

8    
Сотни  осколков.  Стекло  –  
к  счастью.  Зеркальная  блажь.  
Вдребезги  небо!  Покой  
после  смятения.  Пляж  
белый,  песчаный,  пустой.  
Волны  вполне  улеглись,  
пену  оставив.  Тобой  
неразрешаема  –  жизнь…  


9    
Быть  –  это  ветра  быт  
в  поле.  Пылить  –  и  только.  
Зерна  взросли.  Но  пыл  
пеплом  осел  в  ладони.  
Новая  жизнь  –  сильна,  
память  еще  сильнее.  
Мямлит  и  ждет  сентябрь,  
чтобы  ты  вспомнил  –  первым…  

10    
Время  бредет  вослед.  
Осень  к  утру  седеет.  
Город  впадает  в  бред,  
плачут  в  тоске  аллеи.  
И  ностальгии  ком  
в  горле.  Простужен  ветер.  
Листья  легли  в  альбом  
памяти.  Ты  –  не  встретил…  

11    
В  доме  опять  сквозняк,  
только  совсем  некстати.  
Бусы  рябин  звенят  
слишком  тревожно.  Платья  
сброшены  с  тополей,  
в  клочья  платок  изорван  
облака.  Всё  же  мне  
ты  невозможно  –  дорог…  

12    
На  небе  застыла  пена  –  
холодная,  как  душа,  
забытая  Богом.  Время  
идет.  Но  неверный  шаг  –    
один  –  и  зима  навечно  
вернется.  За  нею  –  тьма.  
По  небу  –  Дорогой  Млечной  
спешу  отыскать  –  тебя…  

март  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205534
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010


INFERI

Летящий над пропастью

Как  часто  ты  шагаешь  в  неизвестность,
Опасности  презрев  и  все  преграды.
Ведь  риск  смертельный  для  тебя  –  награда,
Над  пропастью  летящий  в  бесконечность.

Как  хочется  помочь,  плечо  подставить!
Теплом  своим  накрыть  гордые  плечи.
Я  знаю,  не  позволишь  мне,  конечно.
Цепь  ледяная  в  сердце  не  растает.

Надежд  я  не  питаю,  друг  мой  милый:
Не  переделать  твёрдый  монолит.
Хотя  душа  частенько  заболит,
Представив,  как  ты  падаешь  без  силы.

Твой  взор  горящий  сердце  мне  зажёг,
Волнуя  устремлённостью  к  вершине.
Мечты  не  оставляешь  и  доныне,
Переступив  моральности  порог.

Свой  страх  и  боль  ты  скроешь  в  глубине,
А  слабость  показать  –  подобно  смерти.
Над  пропастью  летишь,  блестя  кометой
В  пустой  бесстрастной  неба  вышине.

Недолог  будет  путь  –  сгоришь  в  мгновенья,
И  след  развеет  ветер  над  скалой.
Твоё  величие  и  подвиг  удалой
Погрузятся  в  бездонное  забвенье.

Не  смею  допустить  конца  такого!
Спасу  тебя  и,  хочешь  или  нет,
Исполню  перед  сердцем  свой  обет.
С  откоса  смело  прыгну  я  крутого.

В  беде  неправильно  тебя  оставить.
Над  пропастью  летящему  я  руку  протяну
И  вытащу  любой  ценой  идущего  ко  дну.
Не  смей  передо  мной  барьеры  ставить!

Я  не  держусь  корысти  или  лести:
Поверь  моей  любви  не  самом  деле!
И,  если  не  откажешься  от  цели,
Над  пропастью  лететь  мы  будем  вместе.




Ночь  с  22.  06.  на  23.  06.  2008  года

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205551
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2010


Эллен Грин

(те саме)

Божевіллям  мій  простір  заповнений...
У  квартирі  ще  пахне  ромашками...
Голий  світ  за  вікном  спотворений
Поглядами  чужими  й  двозначними.
Всі  емоції  з  серця  вигнані
Твоїм  мистецтвом  робити  боляче...
З  середини  знов  чую  скиглення  -  
То  душа,  понад  прірвою  стоячи,
Заспокоює  свою  агресію,
Видаляє  чужі  нотації...
Я,  втікаючи  від  депресії
Граю  з  совістю  в  асоціації.
Мимоволі  свою  залежність
Я  у  сотні  разів  збільшую,
Знову  згадую  про  обережність,
Щоб  не  стати  від  тебе  гіршою.
Цвіль  на  серці  чорного  кольору,
В  мої  пальці  струни  впиваються
Як  не  мертвою,  то  хоч  хворою
В  невідомості  залишаюся.
Почуття  вижирають  розум  мій,
Скільки  треба,  стільки  й  витримую
Вхід  у  рай  вже  такий  близький,
Але  знов  перед  носом  дверима  гримають.
За  межами  моєї  реальності,
Десь  над  ніжними  білими  хмарами,
Потерпаючи  від  безпорадності,
Розмовляю  з  тупими  примарами.
Ворожнеча  між  завтра  і  вчора,
Конфіскація  щастя  і  вічності...
Цілі  втрачені,  знову  я  хвора,
Прислухаюсь  до  думки  більшості.
Рию  яму  банальній  трагічності,
Серед  снігу,  та  все  ще  тепло.
Забуваючи  наслідки  звичності,
Відкриваю  очі  на  вході  у  пекло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203154
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010


Quadro.Tony

Моему одиночеству

Одиночество  мерит  меня  шагами.
Снова  еду  в  без́оконном,  старом  и  ржавом  трамвае
В  вены  Вечного  Города.  Люди  забыли  о  солнце
Все  надеясь  на  чудо  –  платить  за  проезд  не  придется,
Но  чуда  не  будет  –  заботились  боги  об  этом,
И  входящие  письма  останутся  просто  приветом
Тобой  непрочитанным.  Смоют  чернила  дожди  –
Я  прощаюсь,  прощаю,  никто  не  кричит:  «Подожди!».
Лишь  дожди  наше  старое  рвут  оригами  –
Одиночество  мерит  меня  шагами.

Одиночество  режет  меня  на  части,
И  ненастье  за  окнами  –  даже  какое-то  счастье.
И  как  будто  в  тумане  проулков  пустых  марафон,
Я  не  знаю  где  явь,  понимая,  где  ты  –  это  сон.
Каждой  наночастицей  счастливые  видя  билеты,
Во  дворах  мокнут  дети,  стреляя  у  труб  сигареты.
Говорят,  что  твой  образ  мне  больше  не  должен  приснится,
И  играют  в  игру  кто  же  лучший  на  свете  убийца.
Я  не  верю  им,  но  на  душе  исчезают  контрасты  –
Одиночество  режет  меня  на  части.

Одиночество  любит  меня  больше  всех,
Каждый  выдох  и  вдох  помнит,  даже  несбывшийся  грех.
И  смотрю  я  на  чаши  весов,  как  на  курсы  валют,
Вновь  желая,  надеясь,  что  непогрешимые  врут.
Чай  остывший,  открыто  окно  и  не  заперта  дверь,
А  в  бумажной  коробке  непрочной  –  сомнения  зверь.
Он  накормлен  и  сыт,  рыжий  котик  с  пушистым  хвостом.
Приласкаешь  –  укусит,  прогонишь  –  накинется  львом.
Снова  азбукой  Морзе  на  фоне  полночных  помех  –
Одиночество  любит  меня  больше  всех.

Пусть  всегда  под  рукой  одиночество,
Но  судьбы  приблизительно  знаю  я  имя  и  отчество.
И  "whatever"  травинкой  застряло  в  зубах  полиглотов,
Не  прощаюсь  ни  с  кем,  также  и  не  встречаю  кого-то.
Пыль  дорог,  рельсы  вен,  громыхание  этих  трамваев
Что  везут  в  пустоту  миллионы  людей,  обещаний  –
Все  циклично,  мой  друг,  в  этой  странной  обители  снов,
Где  осмыслить  пытаюсь  останки  погибших  богов.
И  в  далекой  мечте  посвященном  творчестве
Пусть  всегда  под  рукой  одиночество.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203098
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010


Лана Альковская

Со стихами шутить нельзя

Со  стихами  шутить  нельзя,
Проиграешь,  как  в  карты  шулеру.
Мысль  вернется,  строкой  скользя,  
Но  уже  не  словами  -  пулями.

Извиваясь  кольцом  гюрзы,
Вдруг  ужалит  пророчеств  ядом.
И  ропщи  -  не  ропщи,  грозы
Срок  настанет,  таков  порядок.

Вновь  израненной  вечной  душе
Доведется  испить  ту  чашу.
Все  сбылось,  и  стихи  уже
Жизнь  печатает  кровью  нашей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202206
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 22.07.2010


СавчукМикола

Ода чорному

Чорні  будні  несуть  полохке  сяйво  свят,
Як  тривалий  похід  –  відпочинку  привілля.
Я  не  знаю,  чому  темноту  так  чорнять,
Якщо  в  чорнім  щораз  прокидається  біле?                                                    

Чорний  ворон  накряче  снігів  білину.
Чорна  ніч  навіщує  четвер  білочолий.
Чорний  чуб  переллється  колись  в  сивину.
Чорна  дама  накличе  мені  світлу  долю.

Чорні  хмари  накрешуть  вогонь  блискавиць,
Бо  у  темені  бути  –  нудьга  непритворна.
Срібний  місяць  у  чорній  безодні  вродивсь,
Бо  життя  і  красу  нам  народжує  чорне.

Чорне  поле  народить  смачний  білий  хліб;
В  чорнім  мозку  думки  засвітліють  несміло;
Чом  це  нас  ,  білочолих,  кладуть  в  чорний  гріб?
Певно,  темінь  притягує  світле  і  біле.

І  вогонь,  і  життя  забира  темнота;
І  літа  молоді,  і  пісні  неповторні…
Богом  дана  навік,  жертвоносна,  свята
Інквізиторка-мати,  ця  магія  чорна.

Ось  ідеш  в  до  весняній  нічній  темноті,
Де  алеї  дерев  –  перевернуті  мітли.
Підмети  чорноту.  Зупинися,  постій,
Щоб  думкам  народитися  добрим  і  світлим.

Про  безодню-праматір  мій  зоряний  вірш
Ось  на  білім  листі  доримую  сьогодні,
Підписавшись  природніш,  ясніш  і  простіш:
Білий  Син
                                 Темнозорої  Тайни-Безодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202194
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 22.07.2010


Радченко

*Вечности зов

Об  одном  человечество    спорило    –
Разве  может  быть  грешной  любовь?
Безоглядно,    судами,  да,  скорыми
Осуждало  невинную  боль.

Проклинало  надежды  хрустальные,
Отрицало  любви  торжество
И    чернели  сердца  окаянные,
И  смеялось,  куражилось  зло.

Вопреки  пересудам  и  зависти,
Становилась  сильнее  любовь.
И  проклятий  всех  выше  и  слабости
Чувство  это,  как  вечности  зов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201874
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 20.07.2010


Мантихора

Избранники

Кто  хоть  раз  повстречался  со  смертью,
Кто  хоть  раз  заглянул  ей  в  глаза,
Тем  не  будет  покоя  на  свете  -
В  этих  душах  бушует  гроза.

В  свете  молний  осколочки  прошлого
Разлетятся,  как  будто  не  в  счёт...
Мы  не  помним  плохого-хорошего  -
Только  трезвый  холодный  расчёт.

Серый  дождь  посторонние  взгляды
Остановит,  и  мы  победим.
Нам  не  нужно  особой  награды  -
Громом  сердце  забьётся  в  груди.

Беспокойная  муза  азарта
Заиграет  на  струнах  души.
И  мы  ждём,  как  же  ляжет  нам  карта,
А  она  -  уже  вечность  лежит.

Нам  судьба  предсказала  с  рождения
Кровь  кипящую,  адреналин.
И  мы  рады  большому  везению
В  споре  с  жизнью  один-на-один.

Мы  с  рождения  избраны  смертью,
Мы  не  раз  с  ней  встречались  уже.
Мы  не  верим  -  и  вы  нам  не  верьте!
Нет  сомнений  в  холодной  душе.

(01.10.2001)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196403
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010


Потусторонний

О воле и безволии (навеяно мудрым, ироничным Кадетом)

Как    жить    без  усилий  своей  сокрушительной      воли?
Без  них  только  падать,  теряя  секунды  и  метры.
Не  каждый    способен  такой  себе  отпуск  позволить,
Вонзаясь  в  пучину  поющего  встречного  ветра.

Как  падать  приятно,  падение  –  способ  полёта.
Безволие  -  лишь      извращённая  форма  свободы!
Когда    наконец  своей  волей-тираном    измотан,
Любой  человек  отдаётся  на  волю  природы.

Но  как  же  позорно,    безвольно  скормить  себя  смерти,
Забыв  обо  всём  ,  что  держало  над  миром  великим.
Где      воля    чужая  надгробное    имя  начертит
И  просто  от  сердца,  без  воли,  положат  гвоздики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194474
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 18.06.2010


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010


Андрей Мединский

Стеклянный шар

Белые-белые,  как  медсестры,
ангелы  улетают  сквозь  стены,
холод  вползает  утром  под  простынь
бескрыло  и  внутривенно.

Мальчик  играет  стеклянным  шаром,
смотрит  сквозь  на  горящую  лампу,
видит  на  склоне  Килиманджаро
вечные  льды,  вместо  ампул.

Лысое  солнце  в  цветной  косынке
в  глянец  открытки  с  надписью  «Киев»
ткнулось  и  шепчет:  «Збирайся,  синку,
на  хіміотерапію».

Если  голос  однажды  повиснет
последним  звуком  -  белым  на  черном  -  
станет  ли  то,  что  зовется  жизнью
вымыслом  необреченных?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196378
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010


Leran

"Сказка на ночь" (черновик)

Девочка  пишет  письма  звездному  мальчику.
У  мальчика  нет  крыльев...  он  –  инвалид.
Девочка  знает,  как  мальчику  ночью  плачется,
Девочка  знает,  как  мальчику  не  болит.

Небо-мозаика  вспорото  сетью  оконною,
В  треснувших  сумерках  тает  огрызок  месяца  –  
Млечною  крынкою  льется  светило  сонное...
Девочка  строит  в  небо  бумажную  лестницу.

Девочка  знает:  там  –  высоко  за  тучками  –  
Мальчик  старательно  чешет  до  ссадин  спину,
Трогает  кожу  горящими  звездными  ручками...
Мальчик  –  калечка  увечный...  необратимо.

Девочка  знает...  Но  ей  глубоко  не  важно:
Ночью  по  ночи  в  чернильных  потеках  щеки.
К  стопам  лазоревым  тянется  свод  бумажный.
Звездный  мальчонка  под  утро  уснет  одиноким  –  
И  это  важнее  сотни  умерших  суток!

Нервно  перо  царапает  след  кровавый:
«Ты  прилетай...  А  я  непременно  буду
Тебе  рисовать  красивых  и  сытых  удавов...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194440
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010


Исаак

Перед идолами не преклоняюсь…

Перед    идолами    не    преклоняюсь,    
ненавижу    пресмыкающихся;    
почти    никогда    не    каюсь:    
не    люблю    кающихся.

Поэтому    я    не    в    религии,    
живу    без    слепой    веры.
Все    боги    для    меня    безликие,    
скорее    даже  –  химеры.

И    не    боюсь    наказания    
за    своё    критиканство,    
ведь    в    моём    богонепизнании    
нет    крамолы    и    нет    хулиганства.

Есть    осознанное    неприятие    
с    утверждением:    всё  –  бурда!    
и    религия  –  мероприятие,    
растянувшееся    навсегда.

В    нём    гипноза    великая    сила,    
усыпляющая    мозг    народа.

Не    одна    ты    слепа,    Россия,    
у    людей    в    мире    та    же    природа.

Примечание:    В    школах    России    вводится  
                   курс    обучения    основам    православия.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194342
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010


Світлана Пражко

Знаєш…

Я  кохаю.  чи  пак,  насміхаюся  з  тебе,  поки  ти  перебуваєш  поза  межами  цієї  божевільеої  країни.Кохаю...
Не  приведи  Господи  тобі  звикнути  до  мене  і  полюбити  навзаєм.Ні!...
Але  не  обожнювати  мене  ти  вже  не  зможеш,  якщо  ти  -  законослухняний  громадянин  і  все  таке  ...
Схиляюсь  до  думки,  що  я  вже  готова  жити  у  міцному  скляному  будинку.
І  прозорому,щоб  усі  бачили,  як  я  багато  пишу,  і  як  іще  більше  думаю.
І  міцному,щоб  не  могли  діствтись  до  мене.
...Сиди  навпроти,груди  в  груди,повіки  до...
-Повік!
Тобто  назавжди.
І  Franz  Ferdinand,  та  інше,нехай  буде  і  блідість  облич,м'якість  волосся  і  вино.І  довершеність,але  не  завершеність.попнрду  ще  стільки  шастя!...
Лиш  непотрібність  любити  когось  окрім  тиші,боятись  когось  окрім  тиші.

Тиша  ніжності  скляного  будинку,де  двоє  не  хочуть  говорити:не  бачились  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194310
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010


kotix

Курю

Я  сажусь  на  кусок  бетона,  курю  в  стекло
серых  окон  напротив,  зашторенных  до  утра.
И  не  то  чтобы  очень  тоскливо,  но  запеклось
всё,  что  не  отражалось  в  ровной  линии  рта.

Мне,  не  верящей  в  невозможность  чего-нибудь,
Ткнули  носом  в  список  успехов  чужих:  вот  так
нужно  жизнь  раздавать,  чтобы  право  иметь  уснуть
по  ту  сторону  штор.  А  ты  -  до  нутра  -  пуста.

Ты  не  стоишь  ни  снега  ромашкового,  ни  рук,
заплетающих  в  волосы  солнце  и  облака.
Ты  ведь  -  локти  ободранные,  ты  ведь  -  калёный  звук,
от  которого  горы  крошатся  и  река

Не  рождает  кувшинок.  Куда  тебе?..

...Никуда.
Мне  вообще  никуда.  Вы  позволите  докурить?
Раздавить  сигарету  кедом  и  отогнать
Дым  от  окон,  чтоб  чью-то  нежность  не  отравить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194071
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010


Olechka

Ну що слова?. .

Ну  що  слова?..  –  набір  якихось  літер,
Набір  якихось  звуків  лиш,  а  втім
За  мить  одну  безжально  можуть  вбити,
З  мелодій  перетворюючись  в  грім.

Слова,  слова…  Такі  прості  неначе,
А  повертають  до  життя  не  раз,
А  дивом  серце,  що  невтішно  плаче,
Зціляють,  ставши  сонцем  щирих  фраз.

Ну  що  слова?..  –  набір  якихось  літер…
Але  у  них  є  магія  життя!
Тож  не  кидайте  слів,  прошу,  на  вітер,
Не  перетворюйте  цю  магію  в  сміття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193412
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010


Алексей Смирнов

Черный ангел

Спали  дьяволы  на  завалинке,
Утомившись  в  заботах  адских.
Не  дремал  только  самый  маленький,
Потому  что  любил  он  сказки.

В  тишине  так  приятно  грезилось.
Он  смеялся,  душой  летая,
И  ему  было  очень  весело,
Ведь  мечталось  ему  о  рае.

Но  судьбу  не  выкрасишь  набело,
Лишь  взобьешь  своей  жизни  пену.
Разве  можно  стремиться  в  ангелы
Тем,  кто  служит  рабом  Геенны?

Он  сбежал  в  предрассветой  дымке
С  красным  яблоком  для  обеда.
Он  летел  черной  невидимкой
На  иную  свою  планету.

Он  летел  через  дождь  и  тучи,
Через  злые  судьбы  ненастья.
Он  хотел  жить  намного  лучше
И  дарить  людям  только  счастье.

Своим  яблоком  в  мире  света
Поделился,  души  не  чая.    
А  людей  за  поступок  этот
Бог  навеки  изгнал  из  рая.

Да,  судьбу  не  выкрасишь  набело...
Не  всегда  и  добро  -  отрада.
И  остался  он  черным  ангелом
На  границе  небес  и  ада.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193394
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010


Дума You

И врос Уроборос

И  врос  Уроборос  телом,  большим  и  сильным.
Змеится  земная  жизнь  по  холодным  жилам.
И  горе-вопрос  "зачем"  остается  cыну.
И  снова  огни  Содома  и  Хиросимы.
Виной  разбавлять  вино,  а  осадком  гущу
кофейную,  нагадать  себе  сон  и  душу,
проснуться  и  осознать,  что  курок  не  спущен,
а  значит  ты  -  вечный  путник,  могло  быть  хуже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187645
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 03.06.2010


Марина Киевская

Трефовый король или чаепитие №2

Чай  наш  остыл,  -  устал  выслушивать  все  эти  женские  страсти.
Знаешь,  милая,  я  ведь  не  лучше  тебя.  
                                                                     -  Просто  со  мною  светлей.
Выдался  редкий  случай  -  вытащить  пару  себе  не  по  масти.
Ведьмам  карты  не  врут,  и  трефовый  Король  
                                                                         выпадет  с  Дамой  червей.
 

Мне  объяснять  не  надо  -  чувствую  сердцем,  как  чувствую  кровью.
Видеть  горечь  в  глазах  нестерпимо  и  мне.  
                                                                             -  Не  отвожу  -  я  смелей.
Связана  с  ним  навеки.  Ангелом  -  наша  любовь  в  изголовье.
Знаешь,  милая,  стала  с  годами  сильней,  
                                                                               чище  зеркал  хрусталей.


И  не  спастись,  не  выйти  -  замкнутость  круга.  Что  строить?  -  К  разрухе!
Те  же  выпали  карты,  да  хоть  их  сожги!  
                                                                                 -  Несовместимость  -  кровей.
Ты  приходи  на  чай,  когда  твой  любимый  -  мой  -  будет  не  в  духе.
Знаешь,  милая,  вспомнит  он  в  тысячный  раз  -    
                                                                                             светлую  -  Даму  червей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193342
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010


Жолкевич К

Это любовь

Нам  не  утешиться  слезами
В  ответ  на  то,  что  безответно.
Любовь,  то  дарят  беззаветно,
То  отвергают  чувства  сами
Навсегда.

В  любви  взаимность  -  славный  случай,
Но,  кажется,  довольно  скучно,
Когда  любовь  тебе  послушна,
И  стебель  розы    не  колючий.
C'est  la  vie.

В  любви  взаимность  -  тяга  к  лени,
Отменный  аппетит  и  вялость,
От  гладких  чувств  морит  усталость,
Садится  счастье  на  колени
Без  труда.

Любовь  другая  -  словно  елка,
Вокруг  которой  водят  волки
Кровавый  страшный  хоровод
И  лижут  сладкие  иголки
Любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193361
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010


Salvador

Без визначеного місця проживання (Бомж)

«Не  судіть,  щоб  і  вас  не  судили…»
                                                                                           (Матф.  7:1)  
 

…  Він  лежав  непорушно,  а  поруч  проходили  люди,
І  його  не  цікавив,  здавалось,  довколишній  світ.
Чи  він  думав  колись,  що  по  світі  тинятися  буде
І,  що  юність  змарнує,  загубить  у  розцвіті  літ?  

А  було  ж,  як  у  всіх:  і  родина  порядна,  і  школа,
І  кохану  свою  ніс  щасливий  у  ЗАГС  на  руках.
Не  синиця  в  руках  –  журавель,  щонайменше,  відколи
Двійко  діточок  щиро  всміхались  йому  в  пелюшках.  

Та  ідилії  цій  не  судилось  тривати  довіку:
Чорна  смуга  зайшла  –  не  його  в  тому  була  вина.
Безгрошів’я  заїло.  І  вже  виряджа  чоловіка
У  далекі  краї  ще  кохана  і  вірна  жона.  

Голова  працювала  і  спокою  руки  не  знали,
Він  хапався  за  все,  тільки  б  вдома  нестач  не  було.
До  копійки  копійку  складав.  Стрімко  роки  минали:
Час  настав  і  йому  повернутись  у  рідне  село.  

…Але,  де  ж  його  Горлиця?  Чом  не  щебечуть  пташата?
Впали  з  рук  подарунки,  а  грім  гуркотав  і  без  хмар…
-  Полетіла  за  іншим!  –  крізь  сльози  призналася  мати,
А  йому,  ніби  в  спину  кинджала  смертельний  удар.  

У  шаленому  танці  земля  попливла  з-попід  ніг,
Закричала  душа  і  зірвалась  у  прірву  страшну.
Він  спіткнувся  лиш  раз…  Та  піднятися  більше  не  зміг.
Батьківщину  покинув,  подався  назад  в  чужину.  

"Та,  кому  ти  потрібен?"  -  шептала  довкола  трава.
"Ти  –  ніхто!"  -  насміхались  розкішні  троянди  в  саду.
І  все  нижче  додолу  схилялась  його  голова,
Й  чорні  круки  безжально  йому  накликали  біду.  

Він  позбувся  усього,  в  тумані  його  майбуття.
Він  безмовно  волає,  в  часи  просвітління,  до  Бога.
Не  судіть  його,  люди,  -  його  засудило  життя.
Поможіть,  якщо  можете,  кинути  хибну  дорогу.  

Він  лежав  непорушно,  як  докір  суспільству  німий…
Він  лежав  ще  живий,  та  повільно  душа  помирала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193192
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010


Salvador

Невчасно…

Край  села  на  околиці  свище  розхристаний  вітер  -
Він  колючі  сніжинки  за  комір  кида  подорожнім,
Нахиляє  додолу  старезного  явора  віти
І  ламає  нещадно  колосся,  від  літа  порожнє.  

Лиш  поскрипує  явір  –  він  досить  пожив  у  цім  вирі,
Під  розлогою  кроною  бачив  добро  й  лихоліття.
Сотню  раз  понад  ним  журавлі  пролітали  у  вирій
І  не  менше  –  скидав  він  пожовклі  на  землю  суцвіття.  

…А  цієї  весни  розцвіла  білим  цвітом  черешня.
Він  побачив  її  ген  за  хатою  в  чистім  пориві
І  забулось  минуле  –  він  вірити  став  у  прийдешнє,
І  в  порепанім  серці  забилися  соки  грайливі.  

А  тендітна  черешня  йому  посилала  вітання,
Переймалася  тим,  що  не  може  прилинути  птахом.
Молодій,  їй  хотілося  шалу  палкого  кохання,
Його  мудрість  пізнати  під  спільно  збудованим  дахом.  

Він  би  радий  до  неї!  Та,  як?  Вже  прижився  на  місці,
Вже  несила  йому  щось  міняти  в  житті  кардинально.
Хоч  би  що  він  робив  –  обпадає  непрохано  листя.
…І  її  пелюстки  вкриють  землю  сльозами  печально.  

Не  судилось.  Зима  їхнє  щастя  коротке  поглине.
Кожен  далі  живе…  Тільки  доля  у  кожного  різна.
Їм  весна  не  зарадить.  І  в  тому  ніхто  з  них  не  винен  –
Просто  хтось  народився  заскоро…  А,  може,  запізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193190
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010


Виктория Роше

* * * (Как повезло Спасителю…)

Как  повезло  Спасителю!  Среди
Двенадцати  –  всего  один  предатель.  
Маскировался  под  других,  поди,  
В  последний  вечер  тушею  на  скатерть
Почти  ложился  и  кричал:    “Исус,
А  помнишь  Лазаря?  На  площади  базарной
Я  слышал  новость:  он  вошел  во  вкус  –
И  снова  помер!  Вот  неблагодарный!
Отведай  рыбы.  Я  ее  испек
В  золе  костра  и  этими  руками
Достал  ее  горячей,  чтоб  ты  мог
Свой  голод  утолить.”
                                                                                 Молчал  как  камень
Варфаломей.    Смущался  Симеон,
Но  рыбу  ел.  Филипп  из  Вифсаиды
Толкал  буяна  под  столом,  чтоб  он
Умерил  пыл.  Матвей  не  подал  виду.
А  Он  сказал,    вперед  простерши  длань:
“Я  слышу  плач,  как  будто  бы  оттуда,  
Где  простирается  под  солнцем  Гефсимань
Исходит  зов.  Ты  разузнай,  Иуда.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193038
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010


Настя Цветок

Детство. Хроники одного безумия.

Опять  сирена.  Грохот.  Бомбы  градом.  
Метаморфоза:  небо  стало  адом.  
Удар  о  землю.  Пыльный  вихрь...Осколки.  
Летят...Летят.  Ну  сколько?  Сколько...Сколько?!  

Тавро  из  стали  вбило  в  землю  город.  
Вчера  дышали  ветром  -  нынче  смород.  
Вчера  играли.  А  сегодня  -  бегство.  
Беги...Пригнись!  Беги...  Такое  детство.  

Дома-калеки  -  в  пыльной  лаве  кочки.  
А  между  ними  точки...  Люди-точки.  
Бегут,  стоят,  лежат  и  смотрят  в  небо.  
А  небо  льет  огнем,  оно  ослепло.  

Удар  опять.  "Не  слышу...Где  ты,  мама?"  
Темно  и  тихо,  как  в  приюте  храма.  
"Ты  плачешь?"  В  луже  крови  пыльный  мяч.  
"Прости....  Я  не  успел...Не  плачь...не  плачь".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180494
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 01.06.2010


inki

Еще одна весна пролёткой из Парижа

Сердечный  перестук  отчётливей  и  ближе
И  стрелами  часов  дуга  больных  минут
Задев  за  острие  на  цифре  восемь  лижет
Разомкнутость  петли  затянутой  на  жгут
Еще  одна  весна  пролёткой  из  Парижа
Прокатится  по  снам  и  не  заплачет  шут
Сбежав  в  колоду  карт  и  я  опять  увижу
Как  дамы  и  вальты  меня  жалея  лгут

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193031
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010


Наталі Рибальська

Когда мне больно…

Когда  мне  больно-
                 много  легче  петь
И,  обострившись,  чувства  просят  воли
И  хочется  повыше  мне  взлететь
И  потеряться  в  темном  звездном  поле

И  надышаться  блеском  лунных  облаков,
Почувствовать  вкус  неба  и  покоя,
Парить  у  милых  детских  берегов
И  прикоснуться  к  солнышку  рукою…

И  дать  мечте  свободу,
     Отпустить
И  наблюдать  как  сила  в  ней  проснется
И  вслед  её  еще  перекрестить-
И  обязательно  она  ко  мне  вернется…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193022
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010


Натали Зеленоглазая

Обещал полнолуния вечность… (30. 05. 2010)

Кошкой  черной  скребешься  мне  в  душу,  
одиночеством  стелешь  глаза,  
обещал  мой  покой  не  разрушить...  
За  улыбкой  стекает  слеза.  

Обещал  полнолуния  вечность,  
только  пасмурно  третий  уж  день,  
и  закончились  теплые  встречи,  
отцвела,  как  влюбленность,  сирень.  

Был  за  правым  плечом,  словно  ангел,  
а  сейчас  ты  за  левым  идешь.  
Вместо  солнца  нетлеющий  факел,  
вместо  радуги  -  слякоть  и  дождь.  

©  Зеленоглазая,  2010    

Из  цикла  "Лабиринтами  фраз  и  улыбок"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192773
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 31.05.2010


Татьяна Носова

Оставь меня…

Оставь  меня,  как  свой  удел  последний,
Безропотно,  спокойно  и  легко.
Вдохни  свободный  ветер  глубоко,
Закончив  этот  диспут  многолетний.

Ищи  свой  путь,  неистово,  рискуя,
Найди  себя  -  для  нас,  не  для  меня,
Ведь  ты  рожден,  чтобы  миры  менять,  
А  их  не  сдвинешь  с  места,  критикуя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192755
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 31.05.2010


Голнік

Сегодня понял: мне не быть актёром

Сегодня  понял:  мне  не  быть  актёром.
Мне  тяжело  играть  -  я  презираю  ложь.
Не  делай  вид,  что  чувство  о  котором
Я  так  мечтал,  и  ты  немного  ждешь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192045
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010