: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2023
Пора додому
Дорогою взяти морозиво
А над головою грому
гул і моросиво
дощу хвилями
мокровітряними
теплими привітними
Літніми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991212
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 13.08.2023
Маковий дощик в полив’яний горщик.
Аж дві веселки вчепились за корчик.
Серпень смакує квасолевий борщик ,
Женчик: доспіле у плетений кошик.
День, як настоянка: трави та перчик.
Коник на полі, в руці гуліверчик.
Сонце достигло з вірою в серці,
Лебеді-зорі в нічному озерці.
Дощик ожиновий, теплий, шовковий.
Горщик малиновий, кошик медовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990998
дата надходження 10.08.2023
дата закладки 10.08.2023
Як минула моя ніч?
Тихо. Сумно. Що опівніч
я шукав на небі зірку
Вони ж спала в себе в ліжку
Її мрії в небесах
заряджаються в пульсарах
пропадають в чорних дірах
і стикаються в квазарах
Цю ніч місячну і срібну
я не бачив ні одну
щоб скотилась небосхилом
Не здійсниться моя мрія
Не сьогодні.Тоді в сад
пошукати зорепад
вийду завтра серед ночі
Я згадаю твої очі
серед мерехтливих зір
що підморгують мені
тихим зовом в далечінь
Де Черкаси, де Волинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990927
дата надходження 09.08.2023
дата закладки 09.08.2023
...Влітку 1999 року подорожував Німеччиною.
Ще тою, демократичною.
Увечорі потягло потанцювати.
Тоді ще грала жива музика.
У Берлінському ресторані все сяяло.
Оркестранти наярювали щось млосне.
Я запросив дівчину.
Вона сумувала, самотньо.
За маленьким столиком, із склянкою води.
Білява у біленькому платті, вона підвелася.
Сумно посміхнулася.
На високих каблуках вона була одного зросту зі мною.
Поклала руки мені на плечі.
Ми рушили.
І поволі гойдаючись, пройшли коло.
- Sie sind so schöne Frau! – сказав я їй.
- Ich bin Prostituirte.- відповіла вона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989910
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 28.07.2023
Зранку важко встаєш, маленька моя.
Без кави не бачиш світлого дня.
Соннні, заспа́ні твої оченята
Щоранку так хочеться поцілувати...
Ніжно торкнутись тремтячих повік.
Під ними ще сонних ністагмів лік.
Губами покличу тебе в цей світ
і мій "Привіт" залишить гарячий слід...
На вушко "Муррр".
А ти мені "Гррр".
Між нами мир.
Це просто жар.
Ранок для пар
особливий жанр
ранкових страждань
прекрасних бажань
Вітання й прощань
у їх поєднанні...
Кавою стати для тебе мрію.
Гарячою, солодкою, ніжною.
Помолу грубого. Терпкою.
І з сильною прожаркою.
Стану для тебе самим ранком...
Щоб з радістю чекала світанку.
Спала і снила маленькою принцессою.
А прокидалась моєю драконессою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988879
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Танóк
Я розкажу вам цю байку
Повну сміху і пригод,
Як спіймали повно лайків
Опинившись серед вод,
Серед вод, та не тепленьких,
Як поїдеш – буде слід,
Тому це не побрехенька,
Як ми вийшли всі на лід.
Приспів:
Зроблю крок, крок, ще раз крок,
Ковзанярський це танок.
Зроблю крок, крок, ще раз крок,
Ковзанярський це танок.
Ковзани хутенько взули
І помчали ми на лід,
І усе, усе забули,
Навіть вийти на обід,
Наганялись, накрутились,
Непомітно линув час
Ще і на ніч би лишились,
Та батьки забрали нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988468
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
Прошу, не відпускай мою любов!
Тобі вона послужить ще не раз!
Через роки із нею я пройшов,
Хоч і не знав... І от настав той час,
Коли відкрив Господь мені й Тобі
Зелені й карі очі на життя!
Нам сяє сонце в небі голубім,
Бо ми йдемо в щасливе майбуття!
Зійдуться два шляхи в одну дорогу,
Незвідані шляхи Господні - знає світ!
Його я відчуваю допомогу,
З тих пір, як написав Тобі "Привіт..."
Минуле нас ще інколи лякає,
Його примари ще тривожать душу...
Молитва щира лиш допомагає,
Як сумнівами спокій ми порушим.
З Тобою ми, як в морі кораблі,
Що оминають айсберги спокуси.
Таке життя на грішній цій землі,
Що труднощі завжди долати мусиш.
Дає Творець нам віру і надію,
Щоб зберігали щедрий дар любові.
Його завіт порушити не смію -
Веселки в ньому барви кольорові!
Усмішок не злічити, там де щастя
Душа душі дарує знов і знов!
Всміхаються нам з неба зорі ясні!
Прошу, не відпускай мою любов!
26.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988400
дата надходження 10.07.2023
дата закладки 10.07.2023
Почуття, думки і букви.
склади, слова й речення.
Послідовність звернення
чогось зсередини до Яві?.
Душа то, серце, підсвідомість?
Дух чи голос Ангела?
Чи гормони плетуть повість
свого світобачення?
Невідомо, незнайомо,
буде вічно та́їною
як думки матеріальними
народжуться в Слово.
Постають на аркуші -
можна доторкнутись.
Устами сколихнутись
в потужній вібрації.
На екрані знаками...
В пам'яті - відбитками.
В душі бурею, штормами.
В серці - завмираннями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988179
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
Дійсність строката й красовита. Навіть коли гримлять громи війни. Все минає -писав Шевченко, - й сліду немає... Письменник -це колекціонер, збирач. Так і я, пробачте пафос, широко відкриваю очі. Уважно дослухаюся до ліричного діалогу героя того чи іншого твору. Особливо -у поетиці. Тож сьогодні декілька порівнянь та побажан. Вони ні для кого не вказівка. Так, мимо відкритих мені панорам...
Поїхали... Ось візьмемо вірнш Івана Кушніра "Віват, Поезія!"
І слухати,
і відчувати й розуміти,
І іншого довіритися слову,
За втраченим із ним побігти,
Догнати, повернути знову…
Не так чужий і світ чужий,
Не завжди твоє і своє ,
І гірко щоб не сумував
І вічно щоби не тужив,
Поезія для цього є.
ID: 987611
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 13:40:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 13:40:42
автор: Ivan Kushnir-Adeline
Ну, все чудово. Втім, навіщо це "є"? Що воно дає? Оте "є"?...
Похідна старожитність -із здичавілого старонімецького словоліплення... Ми ж не німці? Чи вже німці? Тільки мурмизимо іншою семантикою... Своя мова -своя доля. І свій шлях широкий.
Зненацька влучив віршотвір Юхниці... І, наче, маститий словотворець... Аж - наступає час - і він скоро залишається тільки сам. Неначе не взмозі подивитися на себе збоку... Ну, хай тоді -у дзеркало рефлектора. Що ж далі -стити відображенням самого себе? Забратися у свій світ, маленький, конюнктурний... Шкода таланту. Вміє ж писати... Шкода. А шож я читаю:
Холодний борщ з буряка на сирівці
Наготувала бабуся поліції,
Яка знайшла її півня в сусідки -
Аж у поселенні іншому, влітку.
--Сідайте, я і моцьо́к вам із шлунку
Одзьо нарізала, і хлібчик не че́рствий!, -
Дядькам й не йде об’їдати маму́ньку –
Але, присіли на хвильку почесну.
А за́ мить - дві пташки до шибки злетілись,
І гуртом - співати концертом підлісним,
Немов, сюди запросив Бог їх - артистками…
30.06.2023р.
*Моцьок – їжа, сальтисон із шлунку свинки
ID: 987601
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 01.07.2023 11:31:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:31:42
автор: Юхниця Євген
Моцьок, оцьо.... - все на поталу часу. Він втрачає себе. Втрачає інших. Тому й вподобань такому творові -нуль... А таланту таки шкода...
Мені подобається 0 голоса(ів)
В саму ціль поцілила Лана Краска. Із своїм
ХОКУ під номером 1 (Традиційне)
коли вимагають від тебе
бути не просто дощем , а грозою
стань снігом....
2023 рік.
ID: 987581
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 08:11:45
© дата внесення змiн: 01.07.2023 08:12:54
автор: Лана Краска
БРАВО! БРАВІСІМО! БІС!
Сьогодні щирість виглядає непритульно. А жаль. Або ж література зникає (висихає), а краще вичерпується... Перетворюючись на мілководдя почуттів... Або ж, чи - чи автор в очікуванні страшного удару долі...
Вдало, вкорай вдало тут віршотекстія ( саме те слово!) -не мудрствуя лукаво... від Sofi Remen.
Не жаль мені
Не позичать мені для вас любові
Ні в голоді,ні в самоті,
Як той колодязь,що водиці повен
Не дам засохнути через віки.
Не жаль мені для вас любові
Ні в темряві,ні в тишині,
Як та свіча,що в склянці зморена
Не згасну у солоній зливі вашої журби.
Не позичать мені для вас любові
Ні з близька,ні з далечини,
Як той останній день у материнській хаті
Закарбуюсь й буду гріти всі подальші дні.
ID: 987599
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 01.07.2023 11:09:15
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:09:15
автор: Sofi Remen
Мені подобається. І я додаю свій ще голос.
Письменник хоче бути сучасником. Він не облишає поле літературних змагань, без бою. І продовжує описувати та критикувати події, що відбуваються... Вдало ілюструють це нові вірші Шостацької Людмили...
КВІТИ ДИТИНСТВА
Маки біжать за авто,
Маки гукають: «Спиніться!»
І не чує їх крику ніхто,
Всеньке літо в червоних спідницях
Маки біжать за авто.
Здоганяють моє дитинство
Там волошки і сокирки,
Де ромашки живуть урочисто,
Роки потягом над швидким
Здоганяють моє дитинство.
Утікає воно щодуху,
А за ним – дорогі обличчя,
І ні взору мені, ні слуху,
Й не вернути їх з потойбіччя…
Утікають кудись щодуху.
ID: 987696
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.07.2023 13:58:42
© дата внесення змiн: 02.07.2023 13:58:42
автор: Шостацька Людмила
Мені подобається. Додаю і свій голос!
Дійсно, "не вернути із потойбічча" нічого... Строкатість віршотворення, навіть на одному цьому сайті КП, свідчить про строкатість життя. Хворобливу і безпритульно-складну.
Свого часу, перглядаючи фільм Тіма Гилена «МОНОПОЛІЯ: кому належить світ?» - дибки ставало волосся... Затим із нетрів І-нету виплив "Лист Спартака" - свого роду панегірик та епітафія (два в одному). А далі - пішли нариси автрів (відомих, дуже відромих і зовсім невідомих), які будили свідомість... Наведу лише уривок...
«COVID-19 — Лист спартака» спочатку був розміщений на docdroid.net, але з тих пір було видалено. Ще одну копію можна знайти на mega.nz. The Automatic Earth і ZeroHedge також опублікували лист повністю. Лист починається словами: «Мене звуть спартак, і з мене досить»:
«Ми спостерігаємо, як медичний істеблішмент буквально уприскує отруту мільйонам наших співвітчизників-американців без бою. Нам сказали, що нас звільнять і позбавлять коштів для існування, якщо ми відмовимося від вакцинації..."
Спроба вкладати свої думки та почуття в художньо-образній формі - це альфа і омега поезії. Всіх часів і народів.
Ідеї пасивного, втім живого супротиву будь-якій формі людського знищення проявлені у багатьох творах ресурсу КП. Я ж наведу, найновіший (за часом оприлюднення) -це чотиривірш автора Orlovsky:
Синочку, мені сказали…
Синочку, мені сказали,
Що більше тебе нема.
Листа і печать прислали,
І вдома тепер зима...
Рідненький, та я ж не вірю,
Не може такого буть!
Ти десь полетів у вирій,
Додому не знайдеш путь...
Ти десь загубився в полі,
Рятуєш своїх братів,
І борешся задля волі,
І нищиш орду катів...
Довіку тебе чекати,
Дивитися із вікна
Крізь спогади, ніби ґрати.
Будь проклята ця війна...
ID: 987748
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 03.07.2023 01:22:38
© дата внесення змiн: 03.07.2023 01:22:38
автор: Orlovsky
Мені подобається. Хоча у цій "дирикторії" поки що стоїть 0 голоса(ів)...
Невдачі, втрати, нещастя - в інтерпретаціях багатьох талановитих авторів КП - не романтичні категорії... Вони, доволі часто, дійсно неначе крах усіх надій та самого життя. Тут кордони між особистим і публічним словосповіданням зникають...
Наводжу приклад. Він самиий простий, але влучний. Цей вірш написав Андрій Лагута.
Кохай
Досить чекати від когось авансів,
чого б ти не хотіла,
чого б ти не хотів.
Кохай, навіть, якщо нема шансів,
навіть, якщо загубилась (загубився)
серед своїх почуттів.
ID: 988567
Подібна уявна сцена і пояснення, безриторичне не напонена брехливим пафосом (що буває типовим для подібного жанру). За це автору -респект...
Був такий турецький поет Зія Гекалп. Він говорив, що різниця між людиною і твариною полягає у тому, що у людському суспільстві існує моральність. Етичні засади створюють освіта і виховання. Порядність – єдиний суддя над совістю, непідкупний.
Непоганий вислів. Чи не так?
Нині, нажаль, пишуть багато зайвого. Абищо... І виходить - марно шукати високої майстерності у більшості читва... Не слід чекати високих роздумів від кожного, хто бере у руки кулькову ручку, або сідає за "клаву" геджета... Нажаль, повторюю, безліч творів пусті. Вони написані на поталу часу. Вони можуть викликати у читача лише принизливе ставлення до словотворення. Чи спонукати до натхи...
Саме тому, приємно натрапити на добрий, добротний текст. Ось і нині, на КП -знайшов перлину. Ділюся. Це 12 рідків, дванадцять... автор, що пише під ніком Paulinter:
Найпростіші речі
Не люблю складних, хитромудрих сюжетів,
Закручених слів та заплутаних фраз,
Хвилястих історій, незграбних предметів,
Обтяжених безліччю дивних прикрас.
І масляне масло недобре смакує,
Лишає по собі ще й присмак гіркий.
Тому простоту я природню ціную,
Що справжнє і вічне ховається в ній.
Відверто скажу — відчуваю з роками,
Що радість життя в найпростіших речах:
В усмішці дитини, у спокої мами
Та проміннях сонця в коханих очах.
ID: 989226
Мені подобається. І я додаю свій голос до симпатиків цього твору, хай буду й першим... Браво!
Далі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987613
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 01.07.2023
Драконом би стати
І полетіти
Хмари зібрати
Погнати в Черкаси
Де твої квіти
так просять дощу
Лиш задля тебе у небо злечу.
Повітряну товщ сколихну, розсічу
Розмах на пів-неба крил грозових
Закриють лик сонця і неба блакить
Вітер шалений, і грім і світ вогняних
Блискавиць грізно співають благую вість
спразі кінець
Йде дощ рятунець
Я йду, мій Митець
Для тебе цей герць
Дивись і радій
Твори. Живи. Мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987073
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023
Він не знає слова "Ненависть"
і вибуху емоцій напасть.
Його стриманість
стяжала свою плату.
Вогнем. А не златом.
Наука, чи фатум
його міцні лати
кували етапно.
Гарячим металом,
Щоб прилипало
рівно по формі панцирем литим.
Який не пробити.
Став давно шкірою,
живою і вірною
своїй справі.
Лиш рідко в щілини
трапляють піщинки,
що вибивають
рудимент поведінки.
2-3 сльозинки,
Латками новими на обладунок
з тверезих думок,
натомість римованих слів у короткий рядок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985457
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 07.06.2023
Яка ж бо гарна!
Яскрава. Блискі́тлива.
Так ніжно й тендітно вона
Виглядає на відстані.
Манить відчути на дотик…
А уява малює зі спогадів
Найкращий момент, коли котик
Під пальцями муркотів,
Гладенькою шерсткою ластився.
Спав і бачив солодких снів.
Вітром би назвався я
І полетів.
Якби ж умів!
Змінити б хотів
Її справжній покров
До основ
Розібрати тверду броню
Що боронить кров
Від вогню!
За гладенькою зовні красою
Тверда міць оборонних споруд.
До ударів чека звідусюди,
І постійно шукає де Брут.
Її шкіра стійка до погоди,
Відбиває промені злі
Чужих поглядів заздрісних й мови,
Що вона не така як усі.
Захистити від всякої шкоди
У обіймах і вдень і вночі
Так і просить моя природа
І у відчаї пише вірші.
(Фото автора Лана Краска :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984379
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023