Діоніс Степовий: Вибране

Йосип Петрик

Осінній сонет

Туманне  дзеркало  осінньої  води
В  багряно  -  золотій  оправі
Одвічних  спогадів  сліди
Ведуть  під  крони  кучеряві.

Небес  блакитні  орифлами
Гойдає  осінь  в  ранню  мить
Краси  земної  вочевидь
Природа  відкриває  храми

Щоб  ти  подібний  став  спудею.
Зняв  із  душі  страждань  кирею
Єством  відчувши  неба  глас.

Краса,  що  Богом  сотворенна,
Душі  катарсис.  Незбагненна.
Неперевершенний  парнас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960710
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 24.09.2022


Артур Дмитрович Курдіновський

Харківський сонет

Коли  я  зустріч  сам  собі  призначу
Поміж  вечірніх  вікон  на  Сумській  -
Згадаю  я  в  мелодії  простій
Центральний  парк  -  дитинства  милу  вдачу.

Я  по-новому  все  життя  побачу,
Все  збудеться  в  калейдоскопі  мрій.
На  Павловому  Полі  -  буревій,
Північна  Салтівка  тихенько  плаче.

Сирени  -  як  симфонії  тривожні,
А  вулиці  -  розбиті  та  порожні
І  сльози...  Їх  нема  куди  подіти...

Я  тут.  Я  вдома.  А  мені  не  спиться.
Мій  Харків  береже,  як  таємницю
Зелене  та  з  відтінком  болю  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958988
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 20.09.2022


ПЕКЛО — Пол Едуард Келрідж, Лорд Оксфордширський

***

Богів,  життя  всього,  німий  першопочатку,
       Могутній  океан,  могутня  Тіамат,
Небес,  землі  та  рік  осново  та  порядку,
       Безодне,  ти  тремтиш  в  усіх  своїх  тілах.

А  я...  розбитий  теж,  неначе  ти,  Всесвітня,
       Началом  став  для  тих,  хто  після  не  любив,
І  лиш  товче  тепер  моїх  надій  суцвіття
       У  танці  гамірнім,  без  суму,  без  шляхів.

І  я  тремчу  в  серцях  –  тремчу  від  люти,  Мати!  –
       Своїх  синів-дочок,  дітей  моїх  трудів,
Чекаючи  роки  хвилин  страшної  плати.

Та  ні,  наш  час  минув,  і  ми  лише  провалля,
       З  якого  вийшло  все,  і  наш  старечий  гнів  –
Безплідная  луна  минулого  кохання.

07.09.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959211
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 20.09.2022


Софія Пасічник

Із року в рік всі вересні безжальні…

Із  року  в  рік  всі  вересні  безжальні,
Печальні,  хоч  такі  на  біса  гарні..
П'ятірка  чаш  в  розкла́ді  –  не  "вінчальна"..
Коли  вже  розпочнеться  пік  безхмарний?.

То  Трійка  меч,  то  ось  Четвірка  чаш,
Хоча  навколо  кубки  –  так,  любов...
Здобудеш  щось  –  розтратиш  водночас,        
Пустельник  –  ти,  і  Колісниця  знов..        

Жорстокість  вересня  –  мов  та  посвята,                                  
Тріумф  зажу́ри*,  смутку  вознесіння..
Настане  жовтень  –  буде  в  серці  свято,
А  поки..  лиш  надії**  голосіння..


[i]*мінору,  осму́ти,  печалі,  приту́ги,  журбо́ти[/i]
[i]**надії  на  краще[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959742
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 15.09.2022


Артур Дмитрович Курдіновський

Я - не жебрак!

Вимушеним  біженцям  присвячую...

Я  -  НЕ  ЖЕБРАК!

Я  -  не  жебрак!  Я  -  біженець,  панове!
Приїхав  я  сюди  не  від  нудьги.
Будинок  мій  на  вулиці  Чудовій
Вже  місяць,  як  розбили  вороги.

А  доля,  та  жорстока  господиня,
Мені  розбила  вщент  віконне  скло.
Не  кидайте  мені  монети  в  скриню!
Я  -  не  жебрак!  У  мене  все  було!

Повірте,  що  нікому  я  не  зичу
Життя  міняти  на  єдину  мить.
Я  не  ховаю  душу  та  обличчя!
Я  -  чистий,  і  від  мене  не  смердить.

Сусід  одразу  за  кордон  поїхав,
У  нього  там  -  неписаний  закон.
Цей  дядько  шкаралупками  з  горіхів
Вже  засмітив  тамтешній  весь  район.

Сусідка  теж  втекла,  бо  має  гроші.
Було  у  неї  де-кілька  квартир.
У  неї  все  гаразд.  Вона  у  Польщі
Сидить  і  вперто  славить  рускій  мир.

Я  -  не  жебрак.  Я  хочу  працювати!
Не  хочу,  сидячи,  казати  "пас!"
Хіба  я  винен,  що  мене  гармати
Примусили  приїхати  до  вас?

Ніхто  мені  нічого  тут  не  винен.
Я  не  прошу.  Хоча  б  куток  знайти!
Ціна  за  місяць  -  тридцять  тисяч  гривень.
Грошей  нема?  Котись  під  три  чорти!

І  покотився.  Безпритульний.  Знову.
Такі,  як  я,  -  небажане  сміття.
Приїхав  я  на  вулицю  Чудову...
Руїни  мрій.  Розтрощене  життя.

Хіба  мені  багато  було  треба?
Хіба  я  не  дотримувався  меж?
У  нас  -  одне  велике  синє  небо
І  перемога  спільна  буде  теж.

"Допомогти  не  треба  зневажати"
Де  ставити  важливу  кому  тут?
Хто  знає,  як  нас  буде  зустрічати
Великий,  справедливий  Божий  Суд?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959639
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 13.09.2022