https://twitter.com/i/status/1772521969562333539
Вот так стоишь, воединяешь в одно родные берега,
ставные звёзды отражает от тихих вод в раздол река,
раскинув сетчатые крылья в неведомость иных миров,
поёшь, избранник алалии, на азбуке прожекторов.
Когда неведомая сила (по замыслу лихих Богов,
по наущенью ль Гавриила?) сметёт тебя, как насеко~
мое,
оставив на плаву обломки и цепь блуждающих огней
и звень бубенчиков соломки кладбищенских рапунцелей.
OSAlx2о24-о3
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009588
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Кот уверен, что я Наташа,
бот считает меня Полиной,
гей Лехандро – довольно страшной,
гопник Саня – ваще галимой,
юный шиппер – токсичной теткой,
старый бабник – невинной деткой,
а подружка Анжела – чОткой,
а начальник отдела – дерзкой,
а соседка – холодной стервой,
а сосед – юморной и чуткой,
эта девушка – старой девой,
эта бабушка – проституткой.
Ты считаешь меня Джокондой,
Беатриче своей, Лаурой!..
(Плюс добычей своей законной.)
Ну а вслух называешь дурой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009585
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Нахлынули из прошлого картины
И погрузили в странность их миров,
Былых, но так утеряно-старинных,
Похожих на реальность детских снов.
Из дымки, из глубин, из полумрака
Всплывали лица-тени прошлых дней,
Взмывали звуки и они, однако –
Живее были в памяти моей.
И вот опять тот теплый, летний вечер,
И в нем другое, нежное тепло,
И руки ощущают эти плечи –
Реальность на мгновенье унесло.
Уходят наши души в эти дали,
И проживают снова радость, боль,
В моментах, из которых мы сбежали,
В мирах, чья масса – абсолютный ноль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009576
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
«Receive each mild spirit,
New worlds to inherit.
And there the lion’s ruddy eyes
Shall flow with tears of gold….»
(William Blake)
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –
Серце Брахми – засяй на небосхилі
Жадань і мрій.
Коли Місяць був погризений мишею До
Я збирав сухий очерет торішній
Для хати одвічної самоти,
Яку мурував з людьми вересу,
(Наче не чернець я, а вільний муляр)
Для стріхи, де ховалися птахи,
Замовкаючи в передчутті сутінок –
В передчутті тьми вороних коней.
Я нетутешній –
Стою на всіх вітрах березня
Крижаніючи на землі зелених троянд,
Відчував біль, коли дерева плакали,
Згадуючи числа, якими міряли Всесвіт,
А потім малювали його на глині
Фарбами кольорів крові і ночі,
Слухали, як проростає зерно
І очікували повернення жайвора
На пустку заквітчану,
На гостинну камінну пустелю,
Так, мандрівниче, так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009411
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
В'язниця думок
АсоціАція Асоці.Ацій!
Коралові рифми
У грудях.підлозі.ніде!
І тілько у скронях
Ми будемо ЖиТи!
(Вмирати!)
Спускатися вниз........
Я поряд, я тут
це ВічНість!
АнтиАпатій?!
...Розчиняюсь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006377
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 20.03.2024
надання переваг,
перелік важливих подій.
ніхто не бажає
бути «отим».
зроби те що ніколи
не зробиш для інших:
набий моє фото,
напиши мені вірш.
назви незрівнянним
серед своїх кєнтів.
прокричи про кохання,
про ненависть теж прокричи.
запиши годинний подкаст
про вплив на твою особистість,
й стан твоєї душі.
я не хочу повторів,
бути в «категоріях»
чи на планах.
я хочу
відчувати
виняткову
увагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008827
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Коли християни - католики готувалися до Різдва Христового 1980 року, коли святковий настрій витав над багатьма більш-менш цивілізованими країнами, коли "АББА" набирала сили для прощального акорду в Японії, у лігві кремля на аномальних болотах зібралися головні злочинці імперії зла, аби вкотре підтвердити статус брутальних престарілих збоченців.
- Идея...- якось мляво заледве вимовив 73 - річний ватажок цієї агресивної зграї.
- Какая идея, дорогой леонид ильич ?..- соратники бузувіра намагалися зрозуміти хід його думок, але марно.
- И де я сейчас нахожусь ?..- проснувшись раптом, випалив той.
- На пленуме ц к...
- Пора хоккей идти смотреть. Сегодня мой любимый "ц с к а" играет...
- У нас ещё есть очень важные политические дела. Нужно наши войска ввести в Афганистан...- старці жваво почали
обговорювати резонансну справу.
- А зачем ? - перепитав генсек, що в той момент був схожий радше на чорта, аніж на людину.
- Укрепить дружбу советского и афганского народов и дать решительный отпор любым проискам вражеского империализма.
- Тогда вводите, чего вы меня спрашиваете ?..- червоний генсек брежнєв вже подумки перебував на спортивному майданчику, де червоноармійці перемагали чергового опонента. Так, хокей в с р с р був ідеологією.
- Но Афганистан ещё никто не смог победить. Это горная специфическая страна с очень своенравным народом и властью исламистов - талибов, которые никому не подчиняются на протяжении веков...- спробував заперечити один адекватний високопоставлений військовий Варенников, котрий реально та тверезо оцінював міжнародну обстановку.
- Надо показать после Чехословакии наконец нашу твердость и решительность в борьбе строительства коммунизма во всем мире...
Дикція головного комуніста й мисливця по сумісництву не витримувала жодної критики. Він перекручував слова як тільки міг. Але фатальне рішення таки прийняли. Бідолашні звірі, в яких на полюванні раніше стріляв одіозний диктатор, у ту трагічну мить стали нещасними людьми - афганцями але в геометричній прогресії. Усе пішло шкереберть. Так звана "епоха застою" закінчувалася. Далі підуть цинкові труни з далекої гірської специфічної країни, яку ще ніколи ніхто не завоював на протязі віків. Знищені кишлаки та поселення місцевих мешканців, численні смерті й каліцтва з обох сторін учасників конфлікту, ганьба збоку демократичної спільноти, врешті обвал ціни на енергоносії, падіння престижу самої структури к п р с, крах економіки, що мала шалені видатки на окупацію чужих територій, та інші чинники привели до розпаду совєтського тоталітарного режиму. Твердість розсипалася в друзки...
А поки школярі старших класів збиралися в школах влаштувати новорічні ранки, солдати строкової служби мріяли про жаданий дембель. Але згодом багато з них опиняться під палючим сонцем у справжнісінькому пеклі виконувати свій "інтернаціональний обов'язок" за примхами ненажерливого вищого керівництва. Катастрофа наближалася і вже ніщо не могло її зупинити...
Небо теж не могло спокійно дивитися на шокуючі події і надіслало "дорогому іллічу" важку металеву балку, яка вдало впала на нього 23 березня 1982 року під час робочої поїздки до ташкентського авіазаводу, прискоривши кончину тирана.
Похорони показувало телебачення в прямому ефірі, ще б пак, "велика шишка". Хтось сумував, дітлахи ж тішилися, бо заняття відмінили. Можна байдикувати - краще аніж здобувати "знання", просякнуті шовіністичними тезами.
Саме слово "Афганістан" у вісімдесяті роки минулого століття увійшло до лексикону найбільш страхітливих. Осиротілим матерям, що втратили дітей у цій кривавій бійні, навіть не дозволяли говорити про це. Юнаки старалися будь-якими способами уникнути військової служби, бо та асоціювалася не тільки з "Афганістаном". Саме у ті роки в армії "розквітла" так звана "дідівщина" - ще одне ганебне явище із життя совка. Боже, скільки там отого божевілля. А з виду і не скажеш одразу. Люди ходять собі, говорять про щось. Аж зненацька виринає "лєнін", за ним "большевики" мов слуги сатани...І до цих пір оте усе триває..."Мізки де ?" - спитаєте Ви. Важко сказати. Можливо, через постійне надмірне споживання міцного алкоголю витекли природнім шляхом...Можливо, їх там ніколи не було. Вічна загадка отої геть незрозумілої нормальним людям мокшанської "душі".
"я кров свою змиваю
і хмари стають червоними
і небо стає червоним
і лебеді білі - червоні
але - це лиш початок"
Тарас Мельничук (Князь роси)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008558
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Все, что я хочу, когда рыдаю горючими слезами ненависти, —
уверенность в том, что меня слушают, даже если все, что я говорю, —
это «Х-х-х-н-н-н-р-р-г-г-г-х-х-х».(с)
Анне Горенко(Карпа)
Писала о том, что чувствовала сама,
писала о том, что чувствовали другие,
писала, писала... пока себя
не вываяла в царском порфире.
Среди аллей в кацавейках зимы,
сливающийся со словом 'нежность,
алей в прогалке аллеи, цветок глубины,
вытопленном прованским елеем.
Не понимала ни себя ни других,
непонимание донимало,
чувствовала как сопатый стих
насморком, гноем изъязвлённых полип,
гланд воспаленных зреет,
кашлем душит, розовой пеною рта,
всхлипом смертным вбирая сердце,
на белоснежности тонкого льда
проталиной неизбежности.
Не принимала ни себя ни других -
не такие и не такая,
фатум! эмоции междометий! и -
проталиной неизбежности -
такие таки и такая.
Как собачонка малая, скули не скули,
волки вокруг, голодомордая стая.
Ты, собачонка малая, накорми
алчущих телом своим, нежным живым,
малостью не камлая.
Бе́з толку что камлать пустое,
в ведра утлые воду лить,
в бубен звонкий, в такт лун родовое
приговаривая, бить.
Слов разноцветных острые остья
в монохромную глину льдин,
шариков козьих мыльные гроздья
кучей навозной в дорожную пыль.
Взнузданный, якорной цепью снежинок
меж столбов смотровых, вольный стих
мечется, за флажки порываясь выдрать
вседозволенный язык.
В прутья плети вплетая воздух,
свищет ветер над телом лозы,
впле́тенной в брошенные птичьи гнёзда,
произрастая в них семенем ржи.
OSAlx2о19-11
Картина. И.Левитан. Дорога во ржи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008479
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
згідно з оригіналом,
посада, прізвище, підпис.
не вийшов маргіналом,
закінчую десятий лист.
бухгалтерська лірика,
дивненький вийде зміст.
не знав що вона кохала,
або вона не бажала.
й ти знав.
світло падає на шафу -
ти сидиш в сутінках,
заряджаєш настільну лампу.
увага припадає на інших -
ти знову в сутінках,
пʼєш без молока каву.
шукаєш свого хребта,
а його вже кілька років
нема.
спершу наче забув образу,
потім промовчав одразу.
для тебе вони зверху,
а ти знизу,
й так кожного тепер разу.
комфорт для інших,
а ти диванчик.
але добрячий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008465
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Сон
Буває, так, що сон тебе торкне
Серед читання, в ніч, приспавши очі
І потім враз прокинувшись себе
Питаєш сам, о боже і навіщо
Відважився на вбивсто? Як посмів?
***
І
Похмурий ліс близького повечір’я здавався храмом осені.
І лопіт крил в склепінні темних крон поволі тихнув.
Стояли там, високі темні постаті
Над мертвим тілом дівчини,
Обез-
Головленої жриці. Кров її
Лилася по землі, по листю, персах
Стікаючи у зморений живіт
І хтось сказав: тепер виймайте серце!
І ехом прокотилось в голові:
Виймайте серце!
Боже, милий — вбивці! І словом перекреслюючи дійсність,
Я кілька кроків шурхотом назад
Подався, мов вагаючись тікати,
Як голос повторив: бери ножа.
І я оглянувся: була на ньому маска,
А біля ніг дівоча голова
З відкритими очима і волоссям,
Яке немов зміїлося. Тоді ж,
По праву руку нахилився третій:
«Якщо не може, ти за нього ріж».
І ось тоді почувся знову лопіт,
Скрипіло дерево і біснувався птах,
І чулося мені: «Тікай убивце, тікай нещасний,
Геть від них тікай».
І я побіг.
ІІ
...Але куди ця стежка?
І шурхіт листя і густий туман,
(Коли це він так низько опустився?!)
І ці птахи — я чую як летять
Вгорі над головою. Чи наснилось?
Чи може, як над озером стояв
Усе придумав і злякався яви?
Тепер біжу наляканий стрімглав
Між нефами в яких цей дикий храм
Справляє чорну месу повечір’я?!
Позаду хтось... Чи то мені здається?
Та ні ж, нікого. А голодний страх
Змальовує хортів, що пруть на здобич,
А цей триклятий полохливий птах
Немов навмисно вказує на мене.
Чого це ти? Яка ще вбіса жриця —
Чого б це я їй голову стинав?
А ліс скрипить: «Убивця, вбивця,
Вбивця! Ти вбив її!»
«Замовкни, не вбивав!»
І падаю. Встаю. Задкую. Морок.
Холодна тиша і нервовий сміх.
Це я сміюсь чекаючи на напад,
Та птах пропав, як бісові хорти.
Дивлюся за спину, — а ось нарешті й вихід.
ІІІ
Тепер я вдома. Ніч, що за дверима
Вбирає все в одну жахливу тінь,
А тут при світлі чорна невідомість
Залита сяйвом люстри. Тиша стін
Предметами вселяє певний спокій,
Мов коло розуму описує квадрат
І все зникає за його порогом.
А тінь до спальні тягнеться, щоб там
Забутись сном, — прокинутись від того,
Що ширився уявою, бо згодом
Повз ніч легку для явлення химер,
Удосвіта, постане сміхотворним.
Але він тут. Сирий, вільготний подих
Довкола дому, чується мені,
Біля дверей хтось знову тінню ходить,
А інша тінь ввижається в вікні.
І раптом тріск, — і скло в дрібних осколках
Мов хто здоровим каменем розбив
І у вітальні, бачу на підлозі,
Криваве серце жриці, а під ним
Написано кривавою рукою:
«Не смій обмовитись інакше біль твоя
Ув’язнить серце і помре з тобою».
ІІІ
Тепер вони ідуть від дому геть,
Мов дві примари в серці сновидіння
Де в місячному сяйві парк міський
Ховає їх у темних володіннях;
До чортового колеса веде.
Якщо це сон то я за ними: «Гей!
Скажіть мені, що все це означає?»
І я іду за ними слідом в парк,
Та в парку тиша, їх уже немає.
Та хто ж вони такі? Адепти культу?
Сектанти, що справляють ритуал
І п’ють лиш сон свого безсмертя смертю,
Тоді вселяють міф. Чи я читав
Про Ацефала, а тепер жахаюсь
Залізши між бентежні сторінки
Вразливої уяви та шукаю,
Як вибратися з лабіринту слів?!
Та якби не було — уже світає,
І безліч чорних постатей ідуть
Алеями і тихо розмовляють.
Я злегка чую зшерхлі голоси:
«Коли йому несли картоплю фрі,
То хтось писав десятки монографій»,
«Тепер оця байдужість у тобі»,
«У колі тексту — нікуди тікати».
А парк розваг запалює вогні
І колесо заходиться іржею.
IV
Тепер я бачу — це насправді сон.
І все в словах розсіяних довкола,
І постаті — приховані слова
У мантіях зі слів і кожен стовбур
Словесною корою оброста,
І крони їхні теж гнучкі слова,
І гайвороння творене словами
Алеї всі, весь парк, його трава —
Усе в словах, і навіть небокраєм
Слова чиїсь написані, а — там —
І колесо поскрипує словами.
І знову птах сполоханий вгорі,
І знову голос промовляє: «Вбивця!».
Невже це я з таких складаюсь слів
Яких чомусь не можу роздивитись?
І я біжу де хлюпає фонтан.
Фонтан зі слів і плещеться словами
І відображення мого у нім нема
Немов мене до себе не приймає.
Що в біса відбувається, скажіть?
Чіпляюсь тих хто парком повз проходить,
І всі вони розвалюються вмить,
На смужки слів від дотику легкого.
І раптом птах спускається згори
На статую, що в центрі водограю,
Лишень з двох слів він сплетений:
«Життя»
Та «Істина» і кличе: «Йди за мною».
І я іду.
V
А він веде мене.
Повз колесо в кімнату з дзеркалами,
І я заходжу разом з ним туди
І бачу відображення та пляму
Отам де серце, наче пустота
Наскрізь прошила скривлену фігуру.
І птах наказує: «Стань ближче та заглянь
У чорноту, у ту чорнильну яму».
Підходжу ближче і читаю:
«Тут
Є безліч вивісок для вашої реклами».
03.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007959
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Arthur Rimbeaud «Ophelie»
[color="#11113d"][b] I
Між чорних хвиль, у зоряній дрімоті
Як біла лілія, Офелія пливла
В прозорому серпанку – незбагненній цноті -
Де в хащах лісових сурмить імла.
Так декілька віків, як марево сумне
Білявки привид темрява краде
Та віковічно вздовж ріки снує,
Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.
Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,
В оголені перса цілує, мов коханець.
Верба тремтить та плаче, душу крає;
Схилився очерет - понурий бранець.
Зім’яте латаття зітхає біля неї;
В вільшанику проснувся ранній птах -
Тремтінням крил Офелію стрічає
Під дивний спів… і зорепад в очах.
II
Офеліє бліда! Чудова ти, як сніг!
В бурхливій річці твоя цнота згасла!
Вітри, що дмуть з північних криг,
Свободи терпкої донесли гасло;
Цей подих вітра, що скуйовдив коси,
В твоїх думках здійняв буремний вир;
І серце чуло, як спадають роси
Під шелест лісу, де чатує звір.
Цей буревій, як божевільний в'язень
Зламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;
Тьмяніє ранок – квітень, блідий красень
Схилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.
О Боже! Кохання, воля – марево сумне!
Твоє жадання, наче сніг в багатті тане
Ті сумні марення твій розум не збагне
Та жах безодні в твої сині очі гляне.
III
Мріяв поет про зорепад, а вранці
- Де ти на березі собі вінок плела –
Там поверх хвиль в прозорому серпанці
Біла Офелія, як лілія пливла…[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910131
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 24.02.2024
Бабченко Владимиру
Однажды прилетели воробьи
и облепили дерево стоящее напротив,
конечно воробьи не соловьи,
но всё равно, друзья, как здорово же вы поёте,
то резкое - чир-чиррр, то оброни-
ли - джив! ф-фьюю-и!ть... оптимистичные тона рапсодий.
однажды прилетели воробьи
и облепили дерево стоящее напротив
Пыталась разглядеть какие вы,
домовый воробей не чтец восторженных мелодий,
он больше по-простому - чик-чирик -
роняет с клюва ноты скудные себе под ноги,
они барахтаются там в пыли,
лишь изредка слагая пару тавтологии.
пыталась разглядеть какие вы,
домовый воробей не чтец восторженных мелодий
Как маковые зёрнышки глаза,
берет каштановый, фрак скромный в талии заужен,
откуда вдруг рождают голоса
коих и в сладкогласых соловьях не обнаружить,
откуда зрелый певческий талант
у волей пьяных, вскормленных степным зерном пичужек?
как маковые зёрнышки глаза,
берет каштановый, фрак скромный в талии заужен
И, погрузясь в фанфарозвучный звон,
что к полной жизни всех отчаявшихся возрождает,
я ощутила - временной эон
мой разум истиной и смыслом высшим наполняет.
Как дивный птах, я трелью издаю
гортанные вибрирующие - чир-чир-р-р - звуки,
вливаясь в воробьиную семью,
фанфарным звоном наполняя немоту округи.
и погрузясь в фанфарозвучный звон
OSAlx 2о19-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006310
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Блаженний, хто відвідав світ
У рокові його хвилини,
Запрошенний він всеблагими,
Як співрозмовник на обід.
Блажен, кто посетил сей мир
В его минуты роковые.
Его призвали всеблагие
Как собеседника на пир.
Фёдор Тютчев
Нарешті ти з'явилась, Муза,
Щоб не зникати вже нікуди,
Коли війна по всій окрузі
Завила вмить на повні груди.
Нас знищить хочуть вражі "друзі".
Немов ввірвався лютий холод,
Морозить душі, все навколо.
Не всі тепер під Богом ходять.
А є смертельні хороводи, -
Втягнув антихрист в своє коло
Тьму душ нечистих. Легіони
Їх розвертаються у марші.
Ніхто не може буть стороннім.
Нема середин, не інакше,
Бо розділились Тьма і Світло.
Не пізно ще, поки не пізно!
Потрібно згуртуватись Світу
І зупинити тьму зловісну!
Ось чому ти з'явилась, Муза,
Коли навколо сутеніло,
З тим, щоб вказать - де ворог, друзі
І щоб вдихнути в Слово сили,
Щоб тим озброїлися Словом
Всі душі світлі перед Богом
Й нечисті сили зупинили.
Хай сяє в Слові іскра Божа!
Хай сила Правди переможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005479
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Зрештою, це всього лишень дитинний страх,
Жах перед кружінням люстри,
Заціпеніння.
Оплески, що не стихають, немов би у твоїх руках
Спинити хаос кришталевої світлотіні.
І вона врешті сповільнюється.
Сонце скрипить дверима відкритого стриху
Схожого на черево корабля,
А на картоні
Старого фотоальбому, на якому малюю тебе
Грифелем
Ці тіні з’являються знову і корабель мій тоне,
Потопає в закрут-світах
Часовиння. І потому,
Вибираючись звідти світ здається уже не тим,
Що був,
Він гойдається в люстрах, розтріскується, втрачає форму,
Що і я вже тебе і свій страх мимоволі забув
І дивлюся на нього примружено, і з іронією.
А тоді, виявляється – голос, що поряд – не твій,
І місто в руках Перуна і голодного Велеса,
І слова не мої, навіть погляд в мені чужий,
Упійманий хіттю вдивляється в ромб Міхаеліса.
А люстра гойдається, іскри її кришталю
Розливаються в море вогню і зриваючись долу,
Вона
Залишає гігантську вирву, криваву війну
Розпанахавши юність у жовтогарячому полі.
І над нею птахи, і над нею обвуглений обрій
Безвість слів, що лягають на серце в останній момент,
І привиддям вгорі колихаються зціпленим болем,
Давні люстри страхів, що не в силах спинити поет.
02.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005108
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Ні, то не фатум, не таємна
ворожість безіменних сил,
не чорна змова злих світил,
не грішних предків помста темна, –
то доля пробує на зуб –
чи [i]справжнє[/i] золото твоє?..
Ще є надія в серці, є,
хоч не злічити втрат і згуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004296
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
«Autumn is over the long leaves that love us…»
(William Butler Yeats)
А ви любите літати
Там, де кружляє вихор?
Той самий – вихор радості,
Трохи лускатий – як риба,
Яку зловив Одіссей
Для німфи Каліпсо,
Трохи злодійський – як сонети Нептуна
Проспівані в день солоний –
День віскі.
Збудував собі крипту –
Для квітневої повені –
Весняної як відпочинок.
Світ шкутильгає,
А я за ним дибаю,
Наспівую, щось мугикаю
Про овечок глиняних
Та про журавлів троянських
Про яких можна лише пошепки –
Навіть мені – сивому,
Навіть мені – флорентійцю північному,
Що на дворику італійському
Споглядає забаву паяців фарбованих
І шукає очима зимове небо –
Там, вгорі. Там, між баштами –
Між Torri Petrarca.
У соляній шахті
Слухаю серце світу – стукає,
Пишу про імена забуті,
Про тіні вершників
Над Понтом Евксинським.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004226
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
«Кожна спроба розуміння затягуватиме Вас все глибше»
Enol «Діти обіцянки»
Читаєш отаке – й мимоволі виникає питання: невже нейромережі нарешті перетнули межу, що відділяє їхні смислові колажі (легко упізнавані поробки) від справжньої творчості? Бо, здається, саме так могла б писати нейромережа, якби вдалося якимось дивом закласти в її код творчу волю з дещицею хаосу. Є, є така спокуса – оголосити це все пришестям ШІ. Принаймі, якусь неясну літературну містифікацію підозрюю й досі (колектив авторів? маска?); причина ж, мабуть, значно банальніша – геніальність. (Чому б не подражнити гусей цим сакраментальним в усіх відносинах словом?)
Найчастіше Боженька робить геніїв за найпростішим рецептом: залишити нечисленне, забрати решту і зачекати, поки нечисленне заповнить собою пустоти. Не дивно, якщо випадок автора «Дітей обіцянки» саме такий. Життєве середовище поета (під словом «поет» тут маю на увазі дух) – якийсь наглухо замкнений колапсуючий простір, оточений безліччю світів, про яких замурований у цьому просторі, в чорній його утробі, дух дещо знає, але ні доторкнутись до них, ні навіть побачити їх не в змозі: «Я – плід високоенергетичної замкнутої системи»; «я розчинився у потоці часу»; «мене спопелило власне світло»; «мене відволікає чітке бачення»; «якби я мав свої очі – я б не побачив нічого, окрім власне себе». (Тут можна б вжити слово «монада» і ще багато не менш розумних слів, та не хочу.) Не дивно, що провідною темою тексту є повна, довершена, майже онтологічна самотність. Тема ця включає в себе кілька інших тем і мотивів, що цілком логічно з неї виходять: тема трагедійністі буття – часопростору і часоплину (наукові поняття химерно, але дуже органічно переплітаються тут з міфами); тема «вічної жіночності», що розкривається у образах реальних, напівреальних та уявних істот: древні богині, образ матері, прикмети якої ніби розчинені у всьому сущому, образ «відьми» – аніми, внутрішньої дівчини героя, виокремленої і виплеканої з його «я» (не секрет, що усі ми трохи гермафродити, крім випадків, що виходять за межі норми), якісь гарненькі дівчата й жіночки, Лолітки-Лесбії – гарненькі і, здається, пустенькі (не надто серйозна вада для жінки – пустота: чи не є вона найсуттєвішою ознакою отієї «вічної жіночності»; та й що, скажіть, робити повноті з повнотою?). Чи не найсвітлішим у книзі здається мені образ батька, він сприймається як благе божество, що покинуло створений ним світ під впливом темних сил, фатуму. Простежується й тема конфлікту героя зі світом. Причина цього конфлікту іноді перекладається на сам світ, попри те, що герой ніколи не забуває про свою у ньому чужерідність, несвідомо чи свідомо викохану. Неабияку роль відіграє у книзі тема сп’яніння як пізнання – сп’яніння це, за недвозначними натяками автора, має наркотичний характер (фанам Кастанеди напружитись); втім, чим там себе дурманить герой – грибами, сомою, сушеним цвітом папороті чи пігулками від печії – в наш час, коли мало не під кожною купкою собачого лайна можна надибати закладку, то все вже не так цікаво, як могло би бути, скажімо, в 90-ті. Книга взагалі трохи дивує своїм неспівпадінням з часом, подібні твори зазвичай з’являються наприкінці сторіч, коли світ, передчуваючи майбутні катаклізми, глушить ці передчуття набором класичних принад декадансу: морфієм, «фам фаталями», поетичними оргіями, садомазохістичною рефлексією, проповідуванням надлюдини і таким подібним. (Хоча «невідповідність епосі» аж ніяк не вада, і часом книги, в яких жодним словом не згадувалася, скажімо, революція чи інша якась чума епохи, свідчили про цю чуму значно красномовніше, ніж сто томів ідейної кон’юнктурщини.) Загалом кажучи, мені здається, що це одна з тих книг, котрі знаходять собі мало читачів серед сучасників, та і в майбутньому їх не так охоче читають задля безпосереднього задоволення процесом читання, проте такі книги з азартом цитують та інтерпретують, бо вони несуть щось принципово нове – концептуально чи стилістично.
Щодо образу героя книги, то він повстає у двох іпостасях, кожна з яких у свою чергу роздвоюється. Насамперед, це дух-мандрівник, що прошиває часи і світи у марних пошуках – божества? істини? – і раптом відчуває прикмети цього божества у собі: «Я є бог, і ім’я мені – поняття / Славте словами моє втілення», – тут вже парадоксально проявляється, якщо можна так сказати, світлий бік темряви. Земна іпостась героя – аскет, відлюдник, мало не пустельник, фундатор і адепт нового вчення, положення якого він проповідує – відьмам? цнотливкам? цікавим жіночкам?.. Тут святий відлюдник («Хрест на мені парує чорним полум’ям». «Чорне серце моє бачить красу лише у твоїй темряві!») починає відбивати тінь – відьмак, маніяк, павук, Локіс.
Загалом же складається образ поета на кшталт А.Рембо – голодного серця, з дитинства отруєного книгами. До речі, перше, що пригадується під час читання – саме «Осяяння» та «Літо у пеклі», тексти, які неможливо ані наслідувати, ані розвивати, бо отримаємо лише епігонство і тотальний герметичний тупик, – таланти й талантики добре те усмвідомлюють і в ці двері не пхаються. Та автор «Дітей обіцянки», здається, тим не переймається, як і комфортом читача: читати його книгу – важка праця. Не буду розводитись про стиль письма, творчу манеру і т.д. – най цим займаються профі. Відмічу тільки найхарактерніший його прийом – нехтування крапкою; ця нехитра, на перший погляд, штука надає текстові особливої смислової гнучкості через можливість читати його ще й за принципом ренга. І тут з твердої суші ступаємо наче на непевні океанські хвилі: слова виблискують безліччю відтінків, набувають нових значень, думки зіштовхуються, перетікають одна в одну, розсипаються на друзки і бризки, – а оскільки ходити по воді ми не навчені, то рано чи пізно здаємося й пливемо за різновекторними течіями тексту, напівоглушені, напівосліплені, не завжди усвідомлюючи, що перед нами – водорость, нитка медузи, полотняні вітрильні лахміття, пасмо хвостатої спокусниці, пластикова дрігва… Коли ж приб’ємось до берега (тобто втечемо в реальність, припинивши нарешті читання), то нагородою нам буде фізична втома й духовне знесилення, якийсь ментальний білий шум: наш мозок переїв і душу ми натрудили. Хто в дитинстві приміряв бабусині окуляри, пам’ятає, як стрімко розпливався у пляму і до болю бив по очах змінений товстими скельцями світ. Запозичивши в автора його «окуляри» – його нетипове світобачення, ми отримуємо шанс мов крізь тьмяне магічне скло угледіти й вгадати речі, що, здається, іще не мають чітких визначень у жодній з мов, навіть у мові чисел; справжнє й уявне, звичне й неможливе переплітаються, видозмінюються, міф перетворюється на один із численних вимірів буття, світобудова розгортається неосяжним безкінечним фракталом і гуде від лету світів – на всі голоси й часи.
То про надземне. Земне ж відбувається на землі – тій, з якої і в яку усе і всі; можна копати в ній нори, ліпити з неї божків, цеглини, миски; нею присипано, припорошено все – аж хочеться змахнути оті сухі крупинки з екрану. (А, то літери.) Певно, вітри не мають спокою в цій місцевості. Що це, до речі, за місцина, що за земля? Україна? Можливо. Сучасна – або часів Трипілля. (Час річ відносна, як відомо.) Схоже й на Шумер, котрий згадується героєм як правітчизна. А могли б бути й Арденни Рембо – деякі прикмети, здається, співпадають. Імовірніше ж то біблійний Едем (після гріхопадіння, звісно ж) – повільно, трохи повільніше, ніж в інших куточках планети, та все ж незворотно деградуючий рай.
Гріхопадіння, гріх – цілком реальні поняття у всесвіті цієї книги. Більше того – вони протилежні святості, котра, якщо не помиляюсь, тотожна тут істині й цноті. А тому, панове постмодерністи, автор «Дітей обіцянки» покидає ваші лави, щоб розповісти світу ще одну версію древньої драми про Фауста – з гонитвою за примарами пізнання та тугою за примарами земних радощів, з самотнім пошуком чистої істини, котра відкривається (та й закривається) у Маргариті / Єлені / «відьмі», – драми, що розгортається на «фрактальній сцені посеред духовного вакууму». (До речі, і Фауст і Рембо – то, здається, один і той самий дух, що проявив себе у двох різних культурах, германській і романській.)
Найцікаішим є те, що Фауст нашого часу є по суті Антифаустом, Фаустом без Мефістофеля та реальної Маргарити, з самою тільки їх ідеєю. Повністю відмовившись від впливу на реальність, максимально абстрагувавшись і відсторонившись від реального життя, він спрямовує всю енергію пізнання на внутрішнє, а не на зовнішнє, – не знаю, чому саме так виходить; можливо, то прикмета часу, і в цю суто європейську фаустіанську легенду потроху просочується Схід.
Чим же зайнятий Фауст? Звісно ж, він будує. Думки, поняття, образи цеглина за цеглиною складаються у велетенську вежу. Як і всі подібні споруди вежа ця – вавилонська, з наміром сягнути вище хмар, вийти за останню межу, – тож, згідно законів жанру, добудованою не буде, хай і подарує демон-час у подобі Мефістофеля будівничому все необхідне для цього: є натури, що при будь-яких обставинах ростуть не вгору і навіть не вшир, а виключно вглиб. І мені здається, «Діти обіцянки» – одна з тих книг, які автор продовжує якщо не писати, то переживати її і зазнавати її впливу на протязі всього життя. Втім, навіть окремі цеглинки цього тексту-вежі значущі та вражають непідробною, трохи суворою красою. Чудово було б завжди мати під рукою паперову версію цієї книги, час від часу відкривати її навмання і вихоплювати очима з десяток рядків – цілком достатньо, щоб окрилити душу і налаштувати мозок на складне і непересічне. От лише декілька цитат, що одразу випромінюють струм:
«Прогрес» – ось і знайшла синонім ентропії
Прогрес хаосу, нульовий рух усіх учасників»
«Людство – мокра книга»
«Душі гравців розчинено у відчутті гри»
«Врода – симетрія, зло над нею рветься»
«Ватерлінія відчувається петлею»
«Пішак – найсильніша фігура, бо ходить першою»
«Ці бур’яни – древні квіти посеред подиху голоду»
«Собаки – персоноїди, люди ж – мультивсесвіти»
«Смерть придумали люди для розпаду фінальної форми
Але вона не кінець, як і народження – не початок»
«Яка обкладинка нинішньої глави буття зараз у тебе на обличчі»
«Ти мій Убік, поворот убік зі шляху холоду ентропії і смерті»
«Я забув, чого боявся, тепер боюся всього»
«Чи я ганяюсь за примарою
Чи так і має відчуватися надія…»
Багато ще можна привести цитат. Та завершу цією: «Він змушує мене думати / А це означає – що і жити».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003782
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Святий Макарій Великий (Олександрійський)
і святий Макарій Великий (Єгипетський) навіть три роки
жили разом.
Надто великі!
Микола ЛукАш — носій генія і поет в житті
"Поліглот, який за три тижні міг вивчити найскладнішу мову. Інтелектуал, який пам'ятав взагалі все, що бачив, почув або прочитав. Дисидент, здатний на мужній вчинок. Перекладач, який спромігся іншим народам розтлумачити глибину творів їх літературних геніїв. Українець, який відроджував і розширював можливості рідної мови. І при цьому чоловік, який дитиною до 4 років був німим, окрім книжок нічого матеріального не вважав за цінне, невибагливий до побуту, тонкий лірик, дотепний жартівник, але сором'язливий у стосунках з жінками, палкий футбольний фанат.
Про Миколу Лукаша казали, що знає 30 мов. А він уточнював, що добре — лиш 18. Себе вважав не перекладачем, а поетом. Не згіршим, аніж його сучасники Ліна Костенко чи Микола Вінграновський. Його улюбленою лайкою було: — Ви, перекладачі!
Маючи неймовірне відчуття слова та талант лінгвіста, Микола Лукаш міг стати геніальним поетом або письменником: його вірші з зошита інтимної лірики "Розмова
з нею" (1963 р.) вражають своєю образністю та тонким ліричним звучанням. Проте свідомо обрав переклад.
Важко в це повірити та народився він німим і до 4 років не міг говорити, зазнавав принижень однолітків. Лукаш згадував: "Я все розумів, але сказати нічого не міг". Коли в його рідний Кролевець, що на Сумщині, заїхав циганський табір, то Микола весь час проводив з циганчатами. І коли табір виїхав з містечка, він зник. Помандрувавши довший час з табором він повернувся додому, набувши навиків жабрака... і опанувавши мову ромів. Згодом, вдома, заговорив українською.
До школи Микола потрапив випадково. У перший клас пішов його брат Іван. Микола долучився до брата і сів поруч нього за парту. Ніхто його не зміг відмовити та згодом зарахували на навчання. Отримав дві освіти - історика і педагога, правда, з перервою на війну.
Ще в студентські роки одного разу його запросила до себе однокурсниця Фаїна, напів'єврейка-напівгрузинка. Її бабуся необачно на ідіш сказала: мало нам твого тата-грузина, а тут ще цей слов'янин-плебей! Лукаш тут же відповів давньоєврейською і завершив на ідиш. Бабуся остовпіла, а він гордо забрався геть.
Під час війни двічі був поранений.
Потім вчителював, викладав у виші, вчителював і працював у редакціях журналів. Протягом життя він ніколи не вдягав пальта, за будь-яких морозів, шокуючи всіх, хто бачив його вперше. Коли Лукаш вчителював, якось його покликав директор школи і питає: - "Миколо Олексійовичу, Ви матеріаліст? – Так, а що? – А чого ж Ви поширюєте ідеалізм серед населення? – Як? – А от послухайте, що кажуть у селі: "Він або святий, або з ним нечиста сила, якщо він у такий мороз так ходить..."
Для друзів і колег він був не Микола, а ЛукАш.
"Всє хахли і адінакі - Вори да ізмєннікі. Раньше шлі у гайдамакі А теперь - в пісьмєннікі". В п'єсі "Народний Малахій" Миколи Куліш назвав українців нацією "дядьків і перекладачів", нездатних на власну творчість. Та Лукашеві переклади були такі, ніби вони в оригіналі були написані українською.
Йому вказували, що слід бути ближчим до оригіналу. — Та я перекладаю не з української, а на українську, — відповідав.
Переклад "Фауста" Гете лежав у рецензентів три роки. Докоряли, що його "Фауст" стилізований під козаччину, бо лиш козаки зверталися одне до одного "пане-брате". А Лукаш мовчки показував на рядок оригіналу - "Herr-Bruder".
Лукашів переклад "Фауста" був визнаний Німецькою академією наук найкращим у світі.
Гете писав «Фауста» понад 40 років і жоден перекладач не спромігся перекласти його до кінця. Утруднювали переклад різностиль, віршований розмір та використання Гете брутальної німецької лайки. А фантасмагорію другої частини цього шедевру не могли розшифрувати самі німецькі дослідники.
Лукашів переклад тривав майже 20 років до 1952 року.
Він єдиний, хто зробив повний переклад "Фауста".
Лукаш наполягав на тому, що "Фауст", "Дон Кіхот", інші світові шедеври написані "дуже німецькою", "дуже іспанською" тощо – отже, й перекладати треба "дуже українською". Його переклади найчастіше були багатші за авторські твори.
Приміром, у Маяковського: "Шел я верхом, шел я низом, строил мост в социализм".
У Лукаша звучить: "Йшов я верхом, низом ліз, міст мостив в соціалізм". Він жив в той час, коли українську мову спрощували і уніфікували до мови московитів.
А Лукаш, навпаки, вважав російську мову запозиченою українською. Й казав, що пора позичене забирати. Навіть хрущовська "кузькина мать" — наш вислів, і нічий більше. Із такими висловлюваннями він міг легко опинитися там, де кінець географії - на сибіру серед "буржуазних націоналістів".
Та зліпити з Лукаша ідеологічного ворога було непросто. Бо всі мали його хоч і за геніального, але дивака. Його дотепні діалоги ставали легендарними, швидко поширювались і були у всіх на язиці.
В Ірпені Лукаш зустрічає прозаїка С. І питає: - А що Ви зараз робите? - Пишу мемуари. - А Ви вже нарешті дійшли до того місця, де позичили у мене 200 карбованців?
Микола Лукаш сварився з головним редактором "Барвінка" за те, що цей дитячий журнал почав видаватися у нас і російською мовою. - Так Ви тоді грамотно за словником перекладіть і свою назву. Знаєте, як ця квітка "барвінок" називається угро-фінською московською мовою? - Ні, - здивувався той. - "Могільнік!"
Видавництво "Дніпро" якось запропонувало Миколі Лукашеві перекласти "Як гартувалась сталь" Островського. - Перекласти? - здивувся той. - Для цього треба, аби автор бодай чогось наклав!
Іншого разу на загальних зборах зобов'язали Лукаша, щоб він вибачився перед М.М. за публічну образу, пославши його в гузно. - Гаразд, - каже Лукаш, - добродію я Вас послав, аби Ви йшли в гузно, то Ви тепер можете із нього вийти!
Один із найпотужніших інтелектуалів не мав ученого ступеня і не вважав за потрібне його мати.
В Миколі Лукашеві поєднувалось непоєднуване: він обідав у ресторанах і голився лише в перукарні та був байдужим до побуту; вдягався благенько та водночас екстравагантно; був душею компанії та мовчазним самітником. Він виніс із дому газову плиту, бо бракувало місця для книжок і величезної картотеки української лексики, яку він зберігав у ящичках означеними певними літерами. У ящичку на літеру "Г" він нібито зберігав гроші, які не так часто, але траплялися.
Якось зазирнув у ящичок на літеру "Щ" і побачив там живу мишу. Дуже був сердитий, що вона забралася не під властиву літеру.
Знайомі якось попросили його перекласти інструкцію до якогось імпортного товару. Він швидко переклав. А коли запитали, якою ж мовою написано, відповів: — Я її не знаю. Мабуть, котрась з скандинавських. Хоча мови знав на рівні діалектів і часових відмінків.
Коли партійним діячам викрикали “ура”, Лукаш лише лукаво посміхався, бо знав, що в перекладі з тюркської це означає “бий!”. Коли кегебістські провокатори віталися з ним “Христос Воскрес”, Лукаш відповідав: “слава кпсс”.
Ще одна бувальщина, яка шириться інтернетом як анекдот, насправді, з життя ЛукАша, - "Було це на пло¬щі Калініна, біля Головної пошти, на зупинці таксі. Я зайняв чер¬гу та й щось собі читаю. Коли це бачу, двоє хлопчаків втислись переді мною. Я їх відшив, читаю далі. Дивлюсь, аж двоє дам пе¬реді мною з’явились поза чер¬гою, гадаючи, ніби я не заува¬жив їхньої з’яви. Я поглянув на них та й питаю: «Цікаво, куди це такі гарні жіночки квапляться?». А одна з них: "А ми на етом хохляцком тєлячьєм язикє нє поні¬маєм". «Хорошо, я вам переве¬ду: «Куда вы, бл*ди, претесь?». Черга репнула з реготу, а їх як корова язиком злизала. Симпа¬тія черги була на моєму боці".
Був азартним чоловіком. Серед улюбленого: футбол, більярд і доміно. "Гляньте лишень, - говорив ЛукАш, - яке море емоцій. Де ще чистокровний русак після вдалого для динамівців матчу може тикати в бік Москви дулі й щосили кричати: «На!.. Викуси!".
У ЛукАша були юнацькі пристрасті, але по-справжньому і безнадійно закохався у студентку КДУ. Вона була коханням усього його життя. Більше він нікого й ніколи не любив. Вона чотири рази була заміжня і мала четверо дітей. Коли вона розлучилась з третім чоловіком-п’яницею, Лукаш вчергове сватався до неї, щоб узяти її з дітьми. Відмовила, але до самої смерті приязнилася з ним і підтримувала дружні стосунки. "Хто більше, хто менше ─ ми всі Дон Кіхоти, Самі собі створим своїх Дульсіней. Хоч це нас вганяє в сердечні сухоти, Зате піднімає над рівнем свиней”.
Працював несамовито. Перекладав тільки з оригіналу.
Ніколи не перекладав на замовлення. Лукашеві можна було замовляти виключно те, що він сам собі замовляє... Але траплялося й йому байдикувати, що у свою чергу породило популярний в творчих середовищах термін “злукАшитися”, тобто за відсутності натхнення впадати в неробство. За це у Спілці письменників його називали безпутним генієм.
Після виходу у 1964 році Лукашевого "Декамерону" вся українська література розділилася на долукашівську і післялукашівську. В "Декамероні" Бокаччо, де він відреставрував українську мову середніх віків, до всіх приказок і афоризмів Боккаччо Лукаш знайшов точні українські відповідники – переклав їх лемківськими та бойківськими діалектами.
Микола Лукаш створив шість словників, зокрема, словник фразеологізмів.
Свого часу він уклав словник українських матюків "Моя матюкологія". Коли його не стало, його рідна сестра, викладачка української мови та літератури, знайшла цей словник і спалила його. За лист на підтримку Івана Дзюби, якого засудили за дослідження "Інтернаціоналізм чи русифікація?" Лукаша називали українським Дон Кіхотом. В листі він написав: ""прошу ласкаво дозволити мені відбути замість вищевказаного Дзюби І.М. визначене йому судом покарання". Заяву не прийняли. Але Спілці письменників згори наказали: виключити Лукаша із членів спілки. Кілька разів голосували, але не набиралася більшість голосів за виключення. Тоді його виключили наказом. "Вліз, як сліпе теля в яму" — звучало у письменницькому середовищі.
Невибагливий у побуті, непристосований до життя, Микола Лукаш виявився здатним на мужній вчинок, коли йшлося про гідність та честь. Хоча і сам про себе іронізував: "Гей, Миколо, і охота з себе корчить Дон Кіхота?". Він таки був дисидентом, але і в цьому відрізнявся від інших учасників опору: легковажний, самоіронічний і дотепний. Та й не могло бути інакше, бо перекладач – за своєю природою космополіт, а за родом занять – націоналіст.
У найскрутніші моменти свого життя Лукаш рятувався гумором - писав, як він їх назвав "шпигачки". Закономірно, що після "відлучення від Спілки" його "шпигачки" розцвіли буйним цвітом. Після фактичної заборони друкуватися і згадувати його ім'я в пресі він вдався до своїх "шпигачок" і псевдонім обрав собі відповідний - Микола Нежурись. * * * Коли якась душа німа, То значить - вже її нема. * * * У вас якийсь паскудний звих, Що голову морочите: Я пам’ятник собі воздвиг, А ви собі як хочете. * * * Прекрасний цей світ тим, що інших нема: Моя вільна, моя добровільна тюрма. * * * Десь є Досьє. * * * Дуже важко в сірій масі Не згубитись сіромасі. * * * Він ще живе, старий пошляк... Коли його вже трафить шляк? * * * Усмішка-відписка, усмішка-розписка Ніколи не сходить у нього із писка. * * * Не позичай ні в кого грошей, Це розрахунок нехороший: Береш на день, на рік, А віддаєш навік.
* * * Хто б як там не хотів,
Це ясно кожній миші:
Часи уже не ті,
А стануть ще не тіші.
* * * Бувають же такі дебіли — не зна, де чорне, а де біле!
Міг і таке утнути: "Коли коваль ковалисі коваленят кує, ковалиха ковалеві ковадлом керує".
Два десятиліття вимушеного безробіття ерудит світової слави носив на барахолку безцінні книжки з своєї бібліотеки, ходив напівголодним. Допомагали справжні нечисленні друзі і підробітки під чужим ім'ям. Саме в цей час у Лукаша з'явився потяг до “пляшки-пузашки, відради душі”. Але навіть у цьому знав свою міру і дотримувався певних принципів: належну йому дозу горілки виливав у фужер, примовлячи: "Ми з тобою не п’яниці, цяпати чарками нам не годиться". Тільки у 1979 році Лукашу зняли "заборону на професію" і знову дозволили публікувати переклади. Тричі Лукаша висували на здобуття Шевченківської премії і тричі його кандидатуру відхиляли.
1984 року вийшла збірка його перекладів віршів Гійома Аполлінера про яку він традиційно зіронізував, що поезії Аполлінера "самі французи не можуть перекласти французькою". На той час Гійом Аполлінер сповідував відмову від розділових знаків.
ВІДПОВІДЬ ЗАПОРОЖЦІВ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ: Царя небесного харцизе Високорогий сатано Не годимося ми в підлизи Жери-но сам своє лайно Воно нам в пельку не полізе Крамарю грецький просмердівсь Ти тюлькою на честь ісламу І палями обгородивсь Швидка напала твою маму І ти в дрислинах уродивсь Подільський кате струп’я вкрило Тобі все тіло мов шпориш Конячий зад свиняче рило Побережи дурний свій гріш На масті та святе курило (Переклад Миколи Лукаша)
Ще через два роки з'явилася остання велика робота Лукаша – переклад п’єси Вільяма Шекспіра «Троїл і Крессіда». Він започаткував "барокову" традицію українського перекладу і довів, що є постаттю світового рівня.
Перекладацька спадщина Миколи Лукаша спростувала московитський міф про "меншовартість", загумінковість і вторинність української культури. Лукаш не встиг закінчити переклад “Дон Кіхота”. Згодом її з дотриманням Лукашевого стилю завершив Анатоль Перепадя. А свою давнішню мрію - здійснити переклад "Гаргантюа і Пантагрюель" Микола Лукаш уже не встиг. (З інтернету.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003511
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Слова повинні бути промовлені.
Хіба ти не чуєш, як відчайдушно
Намагаюсь придумати для тебе пісню;
Як перебираю просіяні слова, що ходили із уст в уста
Випиваючи з перевернутого келиха неба причастя терпких історій.
Хіба ти не чуєш шепіт отих сторінок, що витають над нами!?
Вони тільки й чекають,
Аби поселитися в бібліотеці твоїх грудей,
Щоб хтось пострушував їхній попіл у ніч
Читаючи сни одкровень, змотуючи тумани нітратних плівок,
Розкопуючи книги, мов складаючи колони
З уламків коннелюр патетичного храму вічності.
Хрестик на твоїх персах колихається
Повторюючи порух коштовної люстри серця
В нефах грудей, що переливається нотами
Після гобою бажання.
Коли воно роздивилося сонце і розправило пелюстки,
Поночі, я вливатиму промені поетичної згадки йому
Зриваючи шовковий цілунок, як свою плату.
Коли опускається паволока ніжності
І тебе пробирає щемливий спогад,
Ти зодягаєшся в оксамит.
Слова розшивають бісером підібгане плаття:
«Любов»,
«Переливи»,
«Ще»,
Розкажи мені ще про сплави до мого серця.
Звідки, скрадаючись вузькою смужкою погляду,
Дізнався, що саме вибито на ньому його зрадниками?
Хто цей чоловік, що дивиться на себе,
Весь у піні з надією на послух твоєї юності?!
Він тягне перелицьовану стару пісню і лоскоче
Легковажним «а що коли», наче піря’м солодке пів марево,
А тоді розвіює його і топить погляд в гладі мутного озера.
Дивиться мов на стару літографію запевняючи себе,
Що він бачив отой краєвид, і оті постаті на березі
Знайомі йому. Власне це він і є. Там його дитина грається в сніжки,
Дружина тулиться до плеча, а з його волі кружляє пухнастий сніг.
І саме тоді, він не хоче відводити погляд у вікно ванної.
30.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003221
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
В тобі є щось, що багатьох лякає,
Складне всередині, мов довгий монолог,
Написаний весь п’ятистопним ямбом,
В якому мудрагельствує герой,
Все про своє, далеке, запланетне
І прагне далі. Далі! Уявіть!?
Зануритись в міжгалактичний Всесвіт
І вимагати в інших – розуміння
Того у чому певності і сам
Немає. Господи, одне лиш белькотіння
Про світ піднесений і світ низький, про те,
Що він зітхає вічністю, а решта
Воліє лиш розбещених розваг,
До слова, забуваючи, що врешті
Йому було дароване життя
Простою смертною,
Що він так само смертний!
Он знов почав про витоки матерій,
Що сонце всім, і очевидно те,
Вбираючи його проміння більше
Він став прокляттям тим, кому не
Треба, відповідати за його пориви.
Уявляєте? Чи ж він не божевільний?
Він каже: що повторює сюжет,
І я, і всі: партер, балкон, гальорка –
Одне і теж плетуть, одне і теж,
Що він помре побитий язиками
І тими ж язиками – піднесеться,
І вже тоді, колись, його словами
Знеславлять іншого. Що він...
Яка ж нудота...
07.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003135
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Шаленіє вітер колихає віти
Пожовтіле листя в небо піднялося
А мені здалОся, а мені здалОся
Вітер розкуйовдив золоте волосся.
Листя пожовтіле не вернути вітам
І не повернути проминуле літо
Відчуває серце дикий порух вітру
Обплітає душу золота палітра.
12.10.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002473
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Глава 2
В сіренькому костюмі він
Шість тижнів був у нас,
На нім крикетний був картуз,
В ході запал не згас,
Та я не знав когось, щоб був
Таким сумним в той час.
Нікого я не знав, щоб був
З тим поглядом, мов сніг,
На синій клаптик угорі,
Що "небом" звати б міг
І хмар розпатланих мов шерсть
Спостерігав забіг.
Він не ламав як інші рук –
Безумці ті, хто смів
Плекати залишки надій
Між розпачу штормів,
На сонце він дивився лиш
Й повітря ранку пив.
Рук не ламав і не ридав,
Й не хвилювався він,
Та пив повітря, наче в нім
Був еліксир з рослин,
Відкривши рот він сонце пив,
Неначе краще з вин!
І я, й стражденні душі ті,
У колі не тому,
Одразу забували всі –
Тут кожен з нас чому,
Очей не зводивши з того,
Гойдатися кому.
І дивним те було, чому
В ході запал не згас,
І дивним погляд був його,
Таким сумним в той час,
І дивним думати було,
Що борг він свій віддасть.
У дуба й в'яза навесні
Все листя опаде,
Похмурий шибениці стовп
Подію іншу жде,
Коли зелений чи сухий
У інший світ піде!
Небес престолу благодать
Тут кожен би обрав,
Та хто б в шарфу із конопель
На ешафоті став,
І крізь нашийник вбивці вверх
Востаннє споглядав?
Під скрипку танці милі нам,
Коли кохають нас
І флейта з лютнею зовуть
Потанцювати вальс,
Але не милий ловких ніг
В повітрі перепляс!
З цікавістю на нього ми
Дивилися щодня,
Крутилося в уяві в нас –
А що робив би я?
Червоне Пекло дум його –
Незнана нам земля.
Нарешті мрець не ходить тут,
Гуляєм ми самі,
І знав я, де стояв він сам –
Чекав кінець в пітьмі,
І що у світі Божім він
Не стрінеться мені.
Він кораблю подібно в шторм,
Курс перетнув з моїм,
Ні слів, ні жестів не було,
Та й звідки взятись їм?
Ми не в святу зустрілись ніч,
А в день ганебний з ним.
Між стін в'язниці ми удвох
Ізгоями були,
Світ викинув із серця нас,
До Бога ж не дійшли,
Залізні щелепи Гріха
Схопили нас коли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002825
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
«… Стань же, якщо хочеш,
на рівному місці
і звели поставити навколо себе
сотню дзеркал…»
(Григорій Сковорода)
Бачити – це значить хотіти,
Жадати: споглядати шматочок вічності
На межі руїн замку часу
І вихору на схилах пагорбу поглядів.
Бачити – значить відчувати плин
Журавля мрій над морем буття,
Ластівки споглядань над містом плачу:
Апокриф – ні, не читати, лише відчувати,
Наче ящірка, що біжить в затінку лавру,
Який тільки мріє цвісти надіями (слів).
Хотіти – це хвалити гонорового Одіссея,
Що відшукав Ітаку подихів та олив:
Ось, тільки куди віднести мені дар
Навісного Сонця плачу порад,
Гонорового, наче золота монета,
Яку відшукав сліпець прощань
Між сторінками манускрипту чаклуна-папи:
Обраний дивак Герберт і прозаїк зітхань.
Назавжди. Просторіка подяк
Зорезнавець фортуни, що цвяхував маренням
Два Сонця ілюзій якось у понеділок:
Краватка дивака Караваджо:
Яскравими фарбами
Малювати на полотні сірості –
Такої ж як сьогодення буденності.
З томиком Петрарки під подушкою
Мріяти про Флоренцію – ненароком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002716
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Оповідаючи про історію давніх гуцульських родин, що споконвіку жили в Карпатах, неможливо оминути рід, що здавна звався Вервега. Цей рід завжди, навіть в найтемніші часи вважався одним із найшляхетніших і найавторитетніших гуцульських родів. Недарма саме ватажки цього роду в різні часи – і в XIV – XVII століттях, і в новітні часи, починаючи з 1825 року очолювали Раду Гуцульських Ватажків. Крім цього, Вервеги тривалий час були суддями, а то і головували в Суді Ведмедя – вищому суді, що розбирав найважливіші питання буття і взаємин різних родів горян на основі традиційних звичаєвих законів. Зрештою, найдавніший голова Суду Ведмедя про якого нам відомо, це Силан Вервега, що мав більший авторитет в Карпатах, аніж самі князі карпів, бастарнів і білих хорватів і очолював Суд Ведмедя більше півстоліття: у 763 – 815 роках. І нині в Суді Ведмедя головує з 1992 року Микола Вервега. У давні часи рід Вервег володів землями біля Косова, Кутів і мав замок на горі Кліфи – один із найбільш потужних і неприступних замків в Карпатах в епоху раннього середньовіччя. Символами роду здавна були ведмідь і гілка буку. Основний колір вишиванок – жовтий (золотистий). Гасло роду: «Так хотів Бог». Гуцульський рід Вервег не слід плутати з бойківським родом Вервег, що має зовсім інше походження і який володів землями біля нинішніх сіл Ясень та Липовиця, що в Західних Ґорґанах. Про бойківських Вервег слід розказати окремо.
Авторитет роду Вервега в Карпатах пояснюється в першу чергу тим, що ватажки цього роду неодноразово володіли троном і короною князів білих хорватів. Про своє походження Вервеги розповідають наступне. Князь білих хорватів Непобор Довгий Меч, що жив десь у V столітті до н. е. (якого всі історики вважають особою легендарною, і про якого розповіді явно носять казкових характер) мав чотирьох синів: Світослава, Далібора, Хвалимира та наймолодшого Вервегу. І від цього Вервеги і пішов рід Вервег. Саме слово «Вервега» гуцули пояснюють як «затятий», хоча, насправді, на давньослов’янській мові воно означало «бадьорий».
Ще у ІІІ – VI століттях про Вервег було чути як про суддів, законників, жерців (волохів), вісників, пророків, музик та поетів. Згідно легенди, «Книгу Чорного Сонця» уклав Синьооок Вервега, і саме він як суддя і жрець Дажбога приймав ватажків гуцульських родів, що складали присягу на вірність князю білих хорватів Боєславу І Сильна Рука (340 - 366), що запанував над Карпатами, і ватажки креслили свої родові знаки у тій книзі. Саме цим і пояснюють той факт, що знаку роду Вервег (стилізованого зображення ведмедя) у «Книзі Чорного Сонця» немає – вони були родаками князя Боєслава.
Рід князів білих хорватів неодноразово уривався, і тоді на трон та корону претендували ватажки бічних гілок князівського роду і часто верх у тих суперечках брали саме Вервеги. Так, згідно давніх переказів, у 372 році троном білих хорватів заволодів Всевид І Великий Камінь (372 - 399), що належав саме до роду Вервег. Про нього та його синів розповідають дві легенди. Вони настільки своєрідні, що варто навести їх повністю, у тому вигляді, в якому вони до нас дійшли. Історичність подій, викладена в цих легендах більш ніж сумнівна. Крім того, що багато подій, описаних там явно казкові і вигадані, у багатьох гуцульських легендах ті самі події приписуються зовсім іншим персонажам. І різні гуцульські роди розказують ті самі легенди (щоправда, в різних варіантах) які стосуються саме їх предків або ті самі події розказуються абсолютно інакше – розбіжності суттєві, іноді різні перекази чи легенди одна одну заперечують. У легендах та переказах роду Вервег крім князя Всевида І Великий Камінь згадуються князі білих хорватів Боєслав ІІ Кметь (399 - 410) та Добромисл ІІ Бескид (410 - 431), оповідається там про боротьбу за владу та війни між різними карпатськими племенами, хоча ці князі згадуються в римських та готських хроніках (зокрема, згадуються в «Історії готів» Кассіодора та «Гетиці» Йордана) більше як супротивники готів, гетів та гунів. Можливо, не всі легенди і перекази до нас дійшли, може саме ці події вважалися тодішніми оповідачами найважливішими. Перша легенда зветься «Смерть князя Боєслава Кметя». Ось вона:
«Прийняв одного разу владу над Карпатами шляхетний і шанований всіма князь Всевид Великий Камінь з роду Вервег, син Поляна Вервеги. При собі мав він дружину, Милодару, дочку Семирада, князя уличів. І принесла вона князю Всевиду чотирьох синів: Боримира, Тригоста, Стояна та Острозора. І був у нього ще один син – Недан – наймолодший, син служниці Квітослави. Одного разу побачила княгиня Милорада сон, наче перетворились четверо її синів в чотирьох хижаків: Боримир в лева, Тригост у вовка, Стоян у ведмедя, а Острозор в собаку. І почали вони сваритись і гризтися між собою. І спочатку вовк здолав лева, але потім лев скорив всіх, і підкорились вони йому без ненависті і непослуху.
Розказала Милорада про цей сон Ладолюбу, волхву, що приносив треби Сварогу на капищі на горі Горде.
- Воістину, - промовив він, - стане Боримир з нащадками своїми наче ярий всеруйнуючий лев, наче могутня зброя проти зла ворогів. Відіб’ють вони будь-який напад. Буде Тригост і його нащадки наче вовки битв. Нападе він на Боримира, але потім Боримир піде війною на нього. Розбрат та ворожнеча буде між ними, і буде переходити князівська влада від нащадків одного до нащадків іншого. І все ж переможуть нащадки Боримира, і дістанеться князівська влада лише його синам. І стане Стоян гірським ведмедем і зажадає володінь братів своїх, і земель їхніх, і стад їхніх, і влади їхньої. А від Острозора не лишиться нічого, окрім знедоленого обтяженого даниною, і ніхто не дізнається про нащадків його.
Незабаром помер князь Всевид Великий Камінь. Почали тоді сперечатися п’ятеро синів за його спадок – Недан в самотині супроти чотирьох синів Милоради. Коли побачила Милорада, що не бути князем над усіма Карпатами її улюбленому синові Боромиру, то вирішила чародійством примусити білих хорватів віддати владу її брату – Боєславу Кметю, сину Далібора Хороброго, а Боримира відправити до полян на береги Дніпра вчитися мистецтву володіння зброєю, щоб став він великим воїном і відвоював собі Карпати.
Вирушив Боромир на дніпрові кручі і став вчитися воювати в князя полян Світояра Сильна Рука, сина Вогнедара, доки не став він майстром меча і всілякої військової справи. Коли завершив Боромир навчання, то по завершенню семи років повернувся він в Карпати, став він тоді мужем міцним і сильним руками, звитягою дев’ятьох і володінням зброєю рівною обома руками. У той час лишався князем білих хорватів та усіх Карпат Боєслав Кметь, а Милорада журилась, що не став князем Боромир. А тим часом вирушив Боєслав Кметь в князівське полюддя збирати данину з підвладних земель. Ось яким був шлях князя білих хорватів: з князівського замку, що стояв в ті часи на горі Ґрегіт, рушив він на Горгани, а потім на Бескиди в землі бастарнів, а потім в долину Дністра і по Дністру йшов аж до земель тиверців. А тим часом сини Милоради почали між собою сварку, почали між собою війну та грабунок і розділили між собою землі білих хорватів на три частини. Дізнався про це Боєслав Кметь, вирушив назад в Карпати, зібрав військо по Дністру, щоб прогнати синів Милоради зі своїх володінь. Виступив він в похід і зупинився табором там де Черемош впадає в Прут. Тоді задумала Милорада наступне: вирішила вона влаштувати бенкет для брата свого в місцині, що назвали потім Чортория на березі Черемошу, запросити на той бенкет Боєслава Кметя, наче і не воював він тоді з її синами, а там дати йому отрути, щоб зробився князем білих хорватів Боромир.
Вирушила вона тоді до князя Боєслава, щоб ніби то помирити зі своїми синами, а потім повела його на бенкет. Коли ж поставили перед ними чаші з вином хмільним, піднесла Милорада брату своєму золоту чашу з отрутою.
- Не торкнуся я чаші сієї, - сказав Боєслав Кметь, - якщо не вип’єш ти з цієї чаші першою.
Відпила тоді з тої чаші Милорада, а за нею випив те вино і Боєслав. І трапилась так, що померла в туж ніч Милорада, в ніч Свята Середини Осені – Свята Черлених Кленів. Це і є смерть Милоради-чаклунки. Тому-то і називають люди без роду і племені Свято Середини Осені святом Милоради-чаклунки, бо була вона направду могутньою чаклункою та відьмою, доки жила у плоті. Так повелося в Карпатах, що з того часу люди без роду і племені і дочки ворожбиток звертаються до неї в ніч Середини Осені, коли Місяць оповні.
А тим часом вирушив Боєслав Кметь в Карпати до князівського замку на горі Ґрегіт, але не доїхав до нього, а помер у місцині, що зветься нині Уторопи. Приїхали туди і батько Боєслава, старий князь Далібор Хоробрий, якому на той час було вже дев’яносто літ, і мати Боєслава Ладислава Білокоса і його годувальниця і почали оплакувати загиблого. Там і померли вони всі троє, про що і співали потім горяни:
Маленька гора біля Уторопів, де ти?
Так співали нам сивочолі волхви:
Насипали могилу князю Боєславу Кметю,
Поросла та гора чебрецем та королицею
Небо ронить сльози свої
За князем великим, незборимим воїном.
Але не принесло Милораді очікуваного ні зрада свого брата, ні прийнята нею смерть, бо не став князем Боромир, а отримав князівську владу над усіма Карпатами Недан, син князя та служниці Квітослави. І нарекли його білі хорвати, коли одягли йому на голову срібну корону білих хорватів Добромислом Бескидом, бо добро він замислив вчинити горянам, бо стояв як Бескид боронячи край. Але повстав проти нього Боромир, почав руйнувати та палити, забирав усюди в Карпатах заручників та данину. Потім помандрував Боромир у землі тиверців і захопив владу над ними, а Тригост захопив землі на Бескидах в долині річки Стрий і збудував собі замок Круг-Городище. Але Боромир невдоволений був, що брат не визнав його владу і захотів заснувати осібне князівство, пішов на нього походом. Зійшлися в битві Боромир та Тригост в долині річки Турянка, де переміг Боромир Тригоста та сина його Непобора. Врятувався Непобор втечею, а Тригост потрапив в полон до князя Добромисла Бескида. Але потім почалась війна між Боромиром та Непобором. Стояв Боромир табором у верхів’ях Дністра, де впадає в нього ріка Млинівка, а Непобор йшов на нього з військом з гір. Прийшов до Боромира його волхв Добривод, і спитав його князь, чим завершиться битва з Непобором. І напророчив волхв, що отримає Непобор перемогу, і захопить всі землі Бескид та всі землі тиверців. Потім привели до Боримира його синів, і тоді благословив Боромир їх і оголосив після себе князем старшого на ім’я Милодар. А всього в Боромира було двадцять чотири сини, про що і співали горяни:
Боромир, син Всевида
Сини його міцні як скелі
Славне військо – щит до щита,
Не темні, синьоокі, чисті душею
Двадцять чотири в Боромира сини.
Потім благословив Боромир найменшого сина Вербана і прорік, що його нащадкам судилася влада князівська. І прийшов Непобор оружний туди, де стояв Боромир зі своїм невеликим військом, і почався між ними жорстокий бій. Переміг Непобор і погнав залишки війська Боромира в гори та ліси дрімучі аж до гори Кам’яний Копець. Там поліг Боромир від меча Гарнослава, сина Вогнедара, але той і сам поліг від руки Земислава, сина Боромира. Там і поховали Боромира – на вершині тієї гори.
Добромисл Бескид випустив Тригоста з поруба, де тримав його і дав йому владу над тиверцями і наказав збирати з них для нього данину. І пішов він походом на тиверців і взяв з собою брата свого Стояна. Тиверці ж попросили очолити їх військо сина князя Боєслава Кметя Сонцелика і попросили помочі в готів. Воістину, славним воїном був Тригост, героєм меча, а мудрість його гасила чвари та усобиці, вирішувала суперечки про землі. Був він лицем шляхетний, а його волосся були такої довжини, що сягали плечей. Тому і називали його Тригост Патлатий.
Почали битися з ним тиверці з готами між ріками Дністер та Прут, і завдав тоді важку рану Трогосту готський воїн Вандаларіх. Але розбиті були вороги Тригоста, рятувалися втечею, а Тригост зібрав данину і привіз її князю білих хорватів Добромислу Бескиду. Коли ж приїхав Тригост в Карпати, помер він від своєї рани біля гори Лебедин. Там і вирили йому могилу, і звершили тризну, вибили знак його роду на кам’яні брилі, і волохи звершили біля того каменя требу. І в цей час пролетіли над горою лебеді, а волхви побачивши їх вигукнули: «Ох!» І сказав тоді один волхв: «Нехай ця гора довіку зветься Лебедин, а земля навколо зветься землею Ох!»
Але Стоян потрапив в полон до Сонцелика, сина Боєслава Кметя, що із залишком свого війська пішов в землі підвладні готам. Але не хотіли терпіти цього тиверці, бо хотіли, щоб ходив він в походи на чужі краї і поширив би на них владу князя тиверців. Тому завдали вони Стояну жорстокої рани від якої він і помер. Почалась тоді війна між білими хорватами, тиверцями, готами, даками. І кожен воював за себе і всіх інших бачив ворогами. А землі на схід і північ від Дністра захопив силою Снага Гора, тому і звуться ті землі «Жорстока Земля Снаги Червона Рука». А над усіма Карпатами запанував Добромисл Бескид і ніхто не зміг його здолати. Ось яка оповідка про смерть Боєслава Кметя, сина Далібора Хороброго, Милоради, дочки Семирада, та трьох синів князя Всевида Великого Каменя - Боримира, Тригоста та Стояна».
Друга гуцульська легенда, що оповідає про рід Вервег називається «Сини Всевида Великого Каменя». Вона носить більш казковий характер, менше історичних алюзій і стосується тих самих подій, що і в попередній легенді (наведу цю легенду повністю, знову вибачаюсь перед читачами за таку велику цитату, але воно того варте:
«Володів колись Карпатами великий і славний князь Всевид Великий Камінь родом Вервега. П’ятеро синів було в нього – Боромир, Тригост, Стоян, Острозор та Недан. І була матір’ю Боромира, Тригоста, Стояна, Острозора Милорада, дочка князя Семирада, а матір’ю Недана – Квітослава, що була роду шляхетного, але була в замку князя за служницю. Зненавиділа княгиня Недана, бо не від неї, а від Квітослави зачав князь Всевид сина. Багато злого терпіла Квітослава від княгині, так, що мусила сама носити воду до князівського замку, як роблять то невільники. Примушувала Милорада працювати Квітославу навіть в той час, коли носила вона Недана, щоб помер хлопчик в утробі її.
Нарешті прийшов час їй народити, але і тут не було їй спокою. І ось на полонині біля гори Ґрегіт народила вона хлопчика, але не посміла підняти його з землі і лишила як здобич для птахів. І не наважився ніхто з горян забрати його звідти від страху перед Милорадаю, бо велика була в неї чаклунська та відьомська сила її, і великим був жах горян. А тим часом йшов тою полониною співак та музика Водограй і побачив дитя та птахів навколо. Підняв Водограй дитя, притиснув його до грудей, і тоді відкрилось йому все, чому судилося бути. І тоді сказав тоді він:
- Вітаю тебе, юний госте, наречу тебе Неданом, бо ніхто не дав його нам, сам я знайшов його і порятував, будеш ти князем усіх Карпат Добромислом Бескидом. Прийде час і зафарбуєш ти меч свій ворогів кров’ю. Розчистиш долини, не будеш брати заручників, бо й так без заручників підкоряться тобі всі, переможеш всіх ворогів у битвах. Високий князь замку гори Ґрегіт, ватажок всіх військ білих хорватів. Двадцять та ще один рік володіти тобі Карпатами і навіки даруєш ти владу нащадкам своїм. Бо славний початок і славний кінець могутнього князя, доки не загине він в битві від руки ворога.
Взяв з собою Водограй немовля та виховав його, з того часу ні один співак, ні один музика не наближалися до гори Ґрегіт, доки не стало хлопчику стільки років, щоб міг він княжити. Тоді і принесли його в князівський замок на гори Ґрегіт. Зустрілась їм тоді Квітослава, що носила воду.
- Залиш це, - сказав їй тоді Недан.
- Не смію я із-за княгині, - відповіла та.
- Не буде мати моя служницею, - сказав Недан, - мати князя усіх Карпат.
Тоді повів він її з собою в князівський замок і одягнув у плаття шите золотими нитками. Охопив тоді гнів княгиню Милораду із-за такої неслави. Але говорили всі горяни, що має стати князем білих хорватів Недан після батька свого. Сказала тоді Милорада князю Всевиду Великий Камінь:
- Вирішуй, хто з твоїх синів повинен стати князем!
- Не мені про то судити, нехай це розсудить волхв Дажбога Дарибог, - відповів князь.
Тоді покликали вони Дарибога, що був ковалем і жив біля гори Ґрегіт. Знали його як мудрого волхва, ворожбита та провидця. І підпалив він кузню, коли зайшли туди брати – сини князя Всевида Великий Камінь.
Першим вийшов з палаючої кузні Недан і виніс звідти ковадло.
- Судилося йому навіки бути могутнім ковадлом в Карпатах, всіх переможе він, стане князем усіх Карпат! – сказав волхв.
Потім вийшов з кузні Боромир, тримаючи в руках молот.
- Буде Боромир героєм і славним воїном! – мовив волхв.
Потім вийшов з кузні Тригост і тримав в руках відра та ковальські міхи.
- Краса і розум будуть завжди з Тригостом, - прорік волхв.
Потім вийшов з кузні Стоян з мечами в руках, які кувалися в цій кузні.
- Месником стане Стоян, буде вершити він помсту за братів своїх! – прорік волхв.
Нарешті з’явився Острозор з оберемком сухого хмизу та тисовою гілкою серед хмизу.
- Висохне Острозор! – сказав волхв.
Так і сталося, бо недобрі були нащадки Острозора, не рахуючи одного Колодара Комонника. Тому і говорять в Карпатах: «Тисова гілка серед оберемку хмизу».
Так співали про це в Карпатах:
П’ятеро синів Всевида Великий Камінь,
Недан – могутнє ковадло,
Боромир – молот на полі бою,
Тригост – подих вітру,
Стоян – спис піднятий для помсти,
Острозор – висохла гілка.
Здалося це Милораді ганьбою та безчестям.
- Зобразіть, ніби сваритесь між собою, - сказала вона синам своїм, - і тоді прийде Недан рознімати вас, а ви вб’єте його.
І почали брати сваритись.
- Піду розніму їх, - сказав Недан.
- Ні, - відповів йому Водограй, - нехай будуть спокійними сини Милоради.
З тих пір так і кажуть в Карпатах: «Спокійні були сини Милоради».
Тоді сказала Милорада, що не виконає таке рішення. І відправила вона всіх синів князя до Дарибога, щоб отримали від нього брати зброю. І пішли вони до коваля, але найкращу зброю вклав коваль в руки Недадана, іншу віддав братам його.
- Тепер ідіть на полювання і випробуйте це! – сказав коваль.
Пішли вони на полювання, і трапилось так, що заблукали вони, і ніде не могли знайти стежки. Коли втомились вони блукати, запалили брати ватру, приготували їжу, їли доки не наситились. Але потім захотіли вони пити, бо не могли вгамувати спрагу після їжі.
- Нехай один із нас піде пошукає води, - сказали вони.
- Я піду, - відповів Острозор.
Пішов він і знайшов джерело, яке стерегла стара страшна відьма. З голови до ніг кожний суглоб був у неї чорніший за вугілля. Наче хвіст дикого коня росло в неї сіре розтріпане волосся на тім’ї. Зелену гілку дубу гризли її зелені зуби, що росли в неї в роті від вуха до вуха. Чорні очі були в неї і довгий зігнутий ніс. Стегна криві були в неї і вивернуті. Величезними були коліна в неї, а нігті були зеленого кольору. Жахливим був вигляд її.
- Ти охороняєш це джерело? – запитав Острозор.
- Воістину так, - відповіла стара.
- Чи можна мені зачерпнути трохи води? – запитав юнак.
- Дозволю тобі, - відповіла стара, - якщо поцілуєш мене.
- Ні! – відповів Острозор.
- Тоді не отримаєш ти води, - відповіла стара.
- Слово моє, - відповів юнак, - краще загинути мені від спраги, аніж я поцілую тебе!
Повернувся він то того місця, де чекали брати його, і сказав їм, що не знайшов води. Тоді пішов Стоян і знайшов те саме джерело. І він теж не захотів цілувати стару і повернувся до ватри ні з чим. Потім пішов старший з братів Бромир, побачив джерело, теж не захотів цілувати стару і повернувся з порожнім казанком. Потім пішов Тригост, побачив джерело та стару відьму і попросив води.
- Дам я тобі води, - відповіла стара, якщо поцілуєш мене.
- І не один раз поцілував би я тебе за це, але… - відповів Тригост.
- Бути тобі в князівському замку на горі Ґрегіт, - сказала стара.
Так воно і сталося, бо двоє з нащадків Тригоста володіли Карпатами – Любомир Самотній та Світозар Залізний, а з нащадків Боромира, Стояна, Острозора – ніхто. І повернувся Тригост назад без води. Тоді пішов шукати воду Недан і побачив те саме джерело.
- Дай мені води, жінко! – сказав він.
- Добре, - відповіла вона, - але спочатку поцілуй мене.
- Я поцілую тебе і ляжу з тобою вночі, - відповів їй Недан.
Потім він заплющив очі і поцілував стару. А коли розплющив очі, то побачив замість старої молоду дівчину, прекраснішої за яку не знайти на всьому світі білому. Білим, наче сніг було її тіло, м’якими були руки її, пальці довгі й тонкі. Сандалі були в неї зі світлої бронзи між її м’якими білосніжними ногами і землею. Був на ній плащ пурпуровий зі срібними застібками. Наче перли сяяли в неї зуби, прекрасними були її великі очі, червоні, наче горобина, уста.
- Неможливо відірвати від тебе погляду, дівчино! – вигукнув Недан.
- Воістину так, - відповіла вона.
- Хто ти? – спитав юнак.
- Я сама Влада, - відповіла вона і заспівала:
Княже могутній, володарю Ґреготу,
Володарю усіх Карпат,
Пре велике благо тобі повідаю,
Принесеш ти Карпатам волю і перемогу
Над ворогами всіма.
- Іди тепер до своїх братів, - сказала дівчина, і візьми з собою воду. Віднині буде в тебе влада над Карпатами і в нащадків твоїх. І будуть твої нащадки князями уличів та дулібів, древлян та тиверців. Якою ти побачив мене раніше, жахливою та потворною, дикою та звірячою, така от влада і є, бо часто дістається вона війною та битвами, але для князів праведних стає вона прекрасною та доброю. Не дай води братам своїм, доки не піднесуть вони тобі дари – не визнають тебе старшим серед них і не визнають твоє право піднімати зброю на лікоть вище за них.
- Так і зроблю, - відповів Надан.
Потім попрощався він з дівчиною, приніс води братам, але не дав їм води напитись, доки не пообіцяли вони йому все, що він просив. Звелів присягнутись, що вовіки не стануть вони оружно проти нього і нащадків його.
Потім пішли вони в князівський замок на гору Ґрегіт. Біля замку підняли вони зброю свою, але вище від іншої була на цілий лікоть героя зброя Недана. Сів Недан на ложе серед братів своїх, і почав князь розпитувати їх. Розповів йому Недан, як ходили вони по воду, знайшли джерело та жінку і яке було пророцтво її.
- Чому не розповідає про це Боромир, старший з вас? – запитала Милорада.
- В обмін за воду віддали ми Недану старшість і владу над собою, - відповіли брати.
- Навіки віддали це, бо віднині він і нащадки його будуть володіти Карпатами, - сказав Дарибог.
Так воно і сталося, бо ніхто не володів Карпатами і короною білих хорватів довше, аніж нащадки Недана. Двадцять шість нащадків Недана були князями Карпат».
Ось такі дві легенди збереглися про князів білих хорватів з роду Вервег. У якихось інших історичних джерелах підтвердження цього немає. Більше того, багато гуцульських родів приписують належність того чи іншого князя білих хорватів IV – X століть саме до їх роду, а не до роду Вервега. Прояснити це питання неможливо, хоча б тому що гуцульські роди родичалися, і родовідні древа заплутані і суперечливі. Крім того, відомо, що починаючи з 568 року ватажки роду Вервега сиділи в замку Ведмежий кіготь на горі Кліфи, мали власну династію ватажків роду, що не співпадала з династією князів білих хорватів, і якими були взаємини цих князів з ватажками роду Вервега – незрозуміло. Про князів білих хорватів Всевида І Великий Камінь (372 - 399), Боєслава ІІ Кметя (399 - 410), Добромисла ІІ Бескида (410 - 431) та його сина Всевида ІІ Мовчазного (431 - 449), належність яких до роду Вервега всіма гуцулами вважається незаперечною, відомо з римських та візантійських джерел, що вони успішно воювали з готами і завдяки їх блискучим перемогам влада готів не поширилась на землі білих хорватів, дулібів та тиверців. Зокрема, в «Хроніці» («Chronicon») Марцелліна Коміта в розділі, що описує правління римських імператорів Флавія Феодосія та Флавія Гонорія Августа згадується про одного з «ватажків варварів»: «…dux barbarorum, qui dictus est Magnus Lapis, qui Omnia Uidet, pugnauit cum Gothis et eiecit eos de montibus Sarmaticis…» («…ватажок варварів, якого називали Великий Камінь, що Все Бачить, воював з готами і прогнав їх з гір сарматських…»). Щодо гунів – тут про карпатських князів мовчать як гуцульські легенди так і римсько-візантійські хроніки. Можливо, просто гуни оминули Карпати і не вважали за потрібне завойовувати той важкодоступний край, коли ласою метою були для них багаті землі Римських імперій – Західної та Східної.
В епоху аварських війн найбільш відомим ватажком роду Вервег був Радован Велике Поле – полководець князя білих хорватів Любомира Х Синьоокого (786 - 819). Судячи по всьому він був не просто правою рукою князя, а ще й видатним дипломатом свого часу. Він уклав спілку білих хорватів з каганом болгар Крумом Страшним (802 – 814 роки правління). Сумісно вони почали війну з Аварським каганатом у 805 році – болгари з півдня, а білі хорвати з півночі і повністю каганат знищили – авари (обри) зникли з історичної арени.
Замок ватажків Вервег на горі Кліфи, що звався Ведмежий Кіготь вистояв і під час нескінченних сутичок різних родів горян, і під час нападів печенігів на Карпати. Оборона замку під час набігу печенігів на Карпати в 951 році стала легендою, а загони печенігів, що взяли замок в облогу були оточені і розбиті в Карпатах в місцині, що і досі зветься Печеніги. Оборону замку тоді тримав ватажок роду Вервега Зборислав Затятий, що був найбільш відданим боярином князю білих хорватів Мирославу ІІ Золотий Меч (948 - 967).
Прийняття християнства родом Вервег у 999 році мало вирішальне значення для християнізації Карпат – ватажки роду Вервег були довгий час суддями Суду Ведмедя і користувались серед різних родів гуцулів авторитетом. Можливо тому в наступні віки серед людей роду Вервега було багато церковних діячів. Так, при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла (1130 – 1187) був священик і проповідник Теодор (в миру Роман Вервега) (пом. у 1186 році), а серед берладників знаний отець Прокопій (в миру Іван Вервега), що збудував в Берладі церкву святого Петра 1178 році.
У грамотах князя Юрія II Болеслава Тройденовича (1298 – 1340) згадується якийсь Вишеслав Вервега, якому князь доручив «…боронити кордон в Карпатах та князівську дорогу від розбійників та лиходіїв» і який мав осідок десь на березі Черемошу, можливо десь біля нинішніх Кут. У 1436 році отець Мефодій (в миру Данило Вервега) вершив службу божу в церкві Святого Михаїла в Косові, яка потім згоріла під час великої пожежі Косова 1498 року. Його власноручні записи збереглися в церковній книзі, яка зберігалась в архіві Перемишля і пропала під час Першої світової війни. Автором «Повісті про Манявський скит» (історичної хроніки цього монастиря 1398 – 1479 років) був монах Ієрофант Схимник (в миру Теодозій Вервега). Ця книга не зберегляся, але про неї згадує в своїх записах Ян Радзивіл Бородатий (1474 - 1522) - син Миколая Старого, великий маршалок литовський.
Серед опришків теж були свої священики, яким опришки сповідалися. Так у загонах опришка Івана Печеника (друга половина XVII століття) був священик Ігнатій Вервега з Космача, що зброю опришків освятив і «благословив їх у боротьбі за віру і правду», як писав сучасник – анонімний писар з Коломиї. Розказують, що наприкінці свого життя цей Ігнатій Вервега сказав, що йде назавжди від людей, зайшов до печери Проклята Прірва на Чивчинах і більше його і не бачили, а в ту печеру боялися люди навіть зазирнути – ходили чутки, що всі хто в ту печеру заходить, назавжди пропадає і не вертається. Сталося це ніби то в 1699 році.
Серед Вервег були і відомі гутники-склодуви. Одним із найвідоміших був Прокопій Вервега (1701 – 1790), що мав гуту в Косові, а потім в Коломиї. Його скляні вироби цінувались навіть у королівському дворі в Стокгольмі. Король Швеції Адольф Фредрік І особисто замовив йому виготовити кришталеві келихи для бенкетів. Розказують про Прокопія Вервегу таке. Одного разу один молодий панич Штефан Замойський купив у нього кришталеву чашу тонкої роботи і любив довго споглядати її. Одного разу під час такого споглядання Штефан загадково зник і з’явився так само несподівано через десять років і запевняв, що всі ці роки він перебував в чаші, і що там є цілий загадковий світ з містами і селами, замками і храмами. І що там він одружився, володів землями, був покликаний тамтешнім королем на війну, мало не загинув – у ту мить як його наздогнала ворожа куля він знову опинився в оцьому світі в своєму домі.
У ХІХ столітті знаним в Карпатах був ґазда Федір Вервега (1791 – 1888), що мав чималі стада овець і випасав їх на Чивчинах. Він же був у той час ватажком роду Вервег і мав обійстя в Косові, Космачі та в Буркуті, які потім передав своїм дітям та племінникам. Він запевняв, що в нього збереглися реліквії князів білих хорватів: золотий перстень, срібна корона з синім діамантом, меч з написом на ньому невідомою мовою. Ці реліквії начебто бачив студент краківського університету Олександр Рігенштоф, що гостював у Федора Вервеги у 1873 році і мав з ним якісь комерційні справи. Федір Вервега запевняв, що ці реліквії він заховає, коли відчує наближення смерті, бо нема кому їх передати – нащадки не оцінять і продадуть, чого робити категорично не можна. Коли він помирав, то сини запитали його на смертному ложі: «А скарби де?» А він відповів: «Заховав так, що не знайде ніхто довіку, аж поки не прийде їхній час».
У новітні часи відомо про Степана Вервегу (1892 – 1938), що був у Січових Стрільцях під час Першої світової війни. Був поранений в бою біля містечка Козова у 1916 році, перебував у шпиталі у Львові, у 1917 році знову у війську, у 1918 році брав участь у Листопадовому зриві, воював у лавах УГА, з 1919 року в армії УНР, брав участь в боях під Києвом та Житомиром, у 1920 році був у Станіславі, потім знову на фронті – боронив Львів від більшовиків в серпні 1920 року в лавах Третьої Залізної дивізії під командою генерал-хорунжого О. Удовиченка. Після війни опинився у Празі, де перебивався випадковими заробітками, у 1929 році повернувся в Косів. В останні роки життя захопився містикою. Помер читаючи апокриф (Євангелію від Фоми) – не витримало серце. Жителі Косова кажуть, що його забрав тоді Бог, бо бачили вони тоді над його хатою крилатого ангела вбраного в біле та золоте.
В лавах повстанців був сотник Петро Вервега з Ворохти (псевдо «Сіроманець») – воював з 1942 року, діяв в Чорному лісі, загинув в бою 14 серпня 1946 року. Список репресованих людей з роду Вервег величезний. Згадаю тільки про Данила Вервегу з Космача (1913 – 1982). Він був заарештований в липні 1946 року, засуджений по статті «Антирадянська пропаганда» в Коломиї на десять років таборів. Здійснив втечу з табору в Забайкаллі в 1948 році, зумів якось дістатися додому, потім нелегально перетнути кордон (не один), горами та лісами дійшов аж до Австрії в американську зону окупації. Потім виїхав до Аргентини, працював електриком Буенос-Айресі, потім в телефонній компанії «Cóndor plateado» майстром. Наприкінці життя придбав невелике ранчо, де жив на самотині і спілкувався тільки з гаучо, грав вечорами на гітарі емоційні мелодії мілонги споглядаючи вечірню заграву.
У 1891 – 1898 роках багато Вервег емігрувало до Бразилії, переважно вони осідали в естадо Парана. Серед Вервег, що жили там і живуть, найбільш відомим став Володимир Вервега (1910 – 1994), що успішно вирощував каву на своїй фермі і навіть вивів новий сорт кави «Розалінда», що вважається і донині одним із найбільш вишуканих і запашних сортів кави південної Бразилії. Цей сорт кави особливо цінував президент Бразилії Жуан Баптіста ді Олівейра Фігейреду (João Baptista de Oliveira Figueiredo) (1918 — 1999). Володимир Вервега опікувався виданням «Українська газета» та притулком для сиріт «Каса де пахарітос» («Casa de pajaritos»), зайнявся дослідженням павуків Бразилії, опублікував роботу в журналі «Naturalista brasileiro» по систематиці павуків родини Anyphaenidae під псевдонімом Рамірес Санчо Вердадейро (Ramírez Sancho Verdadeiro).
Історія триває (як це не дивно) і про рід Вервег ще буде написано чимало історій і складено буде багато нових легенд. Я впевнений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002278
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Серый сумрак и красный морок накрыли мир,
и только на кладбищах радужно от венков.
Эстетика морга. Эпоха неоVампир.
(А потом – вереница довольно средних веков…)
На экранах воют и чавкают зомбаки,
навевая терпилам бараноидальный бред.
Население с властью режется в поддавки:
белая «Лада» в обмен на черный пакет.
В Нищебродске вновь не заметили роста цен.
Шелестят доносы. Храм переделан в склеп.
Маршируют старухи. Дети стреляют в цель.
Бутылка и швабра – нету надежней скреп!
Упыри, урча, запихивают в автозак
перепуганную девчонку с плакатиком «нет войне».
…Он лежит в бетонном гробу, на время закрыв глаза,
розовея лицом, причмокивая во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000658
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 25.12.2023
I
Я повинна написати тобі листа,
Довгого, темного на смак, як попіл,
Навмисно чорнилами. Чорнилами шкрябають вдумливо
І пишуть повільно без зопалу. І тому
Коли опускаються руки —
слід сідати за власний літопис.
Послухай…
Все переплуталось: виссю пливе замшілий матрац,
Перевернуті хмари мавпують міські фонтани,
І тікає з-під ніг небесами прозора земля,
А зорі мов мушлі виблискують в океані.
Мов квіти в травах – арабська в’язь
І щоб не загубитись у цьому світі,
Серед дикості образів я повертаюсь до
Зав’язаних вузликів власної пам’яті.
Пам’ятаєш...
Ти зрізав квіти і набравши води
У порцелянову вазу залишив букет на столі.
А тепер, я не розрізняю де квіти із саду,
І арабська в’язь почерком насталік.
Я ходжу по сухому листі перекладу перських поетів,
І серце моє, наче самотнє яблуко знічене осінню,
І тіло моя наче яблуня, що скинула шати,
І робота моя недописана. «Ґулістан» так і не розквітне,
Я більше, здається, не зможу перекладати.
І моє «здається», як арабське in šāʾ aḷḷāh,
Що так мені подобалось в кінці кожного речення,
Залишаючи можливість, на іншу можливість,
Особливо в маршрутах подорожі, а частіше в маршрутах любові.
Ти пам’ятаєш, як пожартував?
Мовляв, що я на бенкеті наїлася слів,
Немов верблюдИця, що власних горбів не бачить,
Що я неуважна, і соте ім’я б нерозчула
Із уст пророка. А я посміхнулась:
- То значить — я горда?
І ти закивав головою: - Горда.
Я ви-па-ла…ла-ла-ла… язиком забиваю цвяхи слів від дощок
Які згоріли, скла-ла-ла-дами, що осточортіли та все ще на язику,
Крутяться, і щезнуть вже тільки тоді коли виговоришся, виплюнеш їх із слиною,
Що наче чорнильна отрута, яку висмоктуєш із серця.
Осточор-ті-ло все. Змішалося, перевернулося догори дриґом.
А тому, здається, що й мої слова наповнені вщерть безглуздим криком.
ІІ
Гордості більше немає. Стільки всього вивчила, стільки всього прочитала,
Що наситилась і більше нічого достовірно не пам’ятаю.
Хоча залишились руїни мого неуцтва і нестерпний сморід диму.
Я помилялась, а гірше, що ти помилився. А ще,
Я впевнилась в тому, що більше не стану перекладати і читати твою поезію.
Я б хотіла зірвати квітку і просто вдихнути її аромат,
Щоб сідаючи за стіл, за спиною був ти, на столі порцелянова ваза,
У вазі свіжозірвані квіти, а за вікном — чуйний пейзаж.
А головне — ти-ша. Ти.
Боже, як усе надумано! Страшно, страшно, безповоротно.
ІІІ
Згадую вечір, наповнене шумом тарілок кафе.
За сусіднім столиком, якась жінка ледь не плакала
Розповідаючи, що втомилась бути актрисою,
А навпроти сидів, здається, римо-католик —
Якийсь семінарист, — пахло лілеями, душно.
Ми підслуховували їх. А тепер на тому місці я
За столиком. Та раптом: «клац» — і одна у своїй кімнаті.
І матрац просідає, наче тягне мене в свою,
Пружиною розпорпану кролячу діру
Напхану ватою. І все довкола летить шкереберть за мною у безодню:
Плаття з безголових вішалок, кружляють
Пружини і ніжки постелі, що вдягають
Прозорі панчішки, пустившись у вихорі в тан,
Лиця коханців покриті і потом, і смертю,
Шумить піаніно партитурами в круговерті
І клацає світло... даремно. Хтось бавиться з бра.
А за вікном кімнати, бачиш – дівчинка подібна мені,
Гойдає ніжками в молочних гольфах,
На гойдалці і не дивиться у моє вікно, але на озеро
Де птахи рухаються за подихом вітру.
Тепер я працюю поблизу того кафе.
Будеш сміятися — у крафтовій пекарні!
І мої бездріжджові круасани куди кращі
За твої бісквітні кремом перемащені мадригали.
Я сміюсь, бо згадала твій голос, джмелю.
ІV
Немає виходу. Небо згорає топазом,
Та кажучи правду не знаю якого кольору небо,
Ані імла, чи бронза води — сіро-зелено-жовто-коричневе щось, —
Я ніколи, по-справжньому і не вдивлялась;
Наче полюси слів раптом втратили вісь
І злетіли, як колеса старого велосипеда.
Ось — м’яч, що ганяють надворі хлопчаки.
Світ уявний, придуманий, перекладений і зовсім недосконалий.
Тільки я поза грою, а тому хто «за полем» —
Залишається тільки аналіз.
Та з моєї точки не розсудиш чи точний удар
м’ячем залітає в дев’ятку у’явних воріт.
Та щоб розпочати гру потрібні правила, ілюзія, фантом, міт.
V
А міт — це осмислене минуле теперішнього,
гербарій між сторінками книг, і самі сторінки.
Те листя, мов сухі скибки серця, що залишила я
Читаючи якось в саду, кольору осені,
Кольору плаття в якому сиділа тоді
І волосся моє колихалось послушно за вітром.
І тільки тепер, пригадавши, я створюю міт,
Збагнувши, що він, це можливість відчути повітря часу
Забути про книгу, яку бездумно гортаєш в одному напрямку,
Ковзаючи тягучими літерами наче вузькоколійкою історії,
Що змальовує мене в саду за тією книгою.
Можливо там говорилося, щось про можливості інших світів,
Бо пригадую — щоразу поверталася на початок сторінки.
Можливо, виною тому спів сусідки
З її захаращеного виноградом саду,
Що колихалась на широкій гойдалці у величезному солом'яному брилі.
І я оторопіла.
Я думала про головний убір тієї панянки,
І про те, що можливості інших світів — це бажання торкнутися міту,
І жити в солодкому маренні, а насправді вони серед нас,
У вертепі несправжніх масок, зі співом сусідки-іншопланетянки.
Хіба я не знала, що станеться із Саломеєю?
Хіба не підтвердить ту історію Офелія і тисячі тих, хто читають,
Як і я, в саду, навмисно відволікаючись від суті свого життя?!
Дивно. В котрийсь із днів батьки збиралися на покупки
І перед тим, як піти до саду і зануритись у читання, я почула від них:
- Не захоплюйся. Дивись, не забудь про відчинені двері, - і додали:
- Бо немає нікого вдома.
От, що прибило мене на берег роздумів тоді.
Я так і не змогла прочитати книгу.
Немає нікого.
Я стала немов картиною, придатком для їхнього дому,
Персонажем непрочитаної книги. Тоді я подзвонила тобі.
Я сказала: - Приходь, нікого немає вдома.
Поезія — це занадто страшний будинок
З чудернацькими вікнами, дверима
Іноді без дверей, без даху, фундаменту,
Тому я боюся тебе, розумієш?
VI
Що стало крапкою? Мабуть Один поет.
Він написав вірша, якого я переклала.
І так полюбила його. Я читала тобі:
Дерева проганяли тишу висохлим листям,
І все ж була тиша. Був простір позбавлений голосів,
Обтесане повітря в якому вітер не розносив
Стружку автомобільних сирен.
І я побачив, як блискавка розчахнула дерево.
А тоді дістав нотатник і записав:
Усі люди подібні олівцям в руках долі
І списуються на папері витканому з павутини сну.
Я заридала від його слів.
А коли зустрілася із ним, він сказав мені:
Цей вірш більше ваш ніж мій. Сказав, як ті, що
під кінець століття розплітають волосся автора
вплітаючи лиш вітер публіки, її аплодисментів.
Тоді все прояснилося. Відкрилися очі, любий, що
Я, як перекладачка прийшла туди куди змогла прийти,
Як жінка, як людина, що шукає початок шляху,
Як та актриса в кафе.
Здається, я намацала ту нитку, що виведе мене із лабіринту.
Тому дозволь спитати:
Чи не відкриєш двері, що ведуть до тієї,
Що перестала перекладати і марити поезією,
Де безліч дверей можливих світів,
В якому ти не поет, але все ще існує поезія?
VII
Я наче дивлюся у дзеркало хаосу.
Усмири мене, приборкай, припни,
Але ти приходиш і розповідаєш про можливі світи,
Про які я не дочитала і яких так боюсь.
Твої правила гри фатальні.
Я не хочу танцювати під льодом, чи співати за течією ріки,
А зіграти в ту гру, що закінчиться звично із зрозумілими правилами,
Не вигадуючи любові, жахливого порозуміння і всепроникнення.
Раніше я б і не подумала вірити вигадкам моралістів,
Що придумали сюжет та літературу і кинули на берег голову Орфея,
Тепер я більше вірю і менше хочу знати.
Мене розпишуть фарби твоїх слів, і вип'є горло твоє поцілунком,
І я впаду засохлими пелюстками у вогонь покірності, та я не хочу цього!
Я хочу мати можливість сказати:
- Нікого немає вдома, тому, хто читатиме в саду.
2021 - 19.08.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991644
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 19.08.2023
Буває в темні , хмурі ночі
Думки висвічуються світлі,
Немовби яблуні суцвіття.
І вітерець легкий пророче,
Щось лагідне на вухо стиха
І забувається, що лихо
Чатує десь там серед ночі.
Буває в темні-темні ночі
Засвітить місяць свій ліхтарик ,
І вітерець із вуст ні пари,
Цикади лиш навкруг стрекочуть.
І безтурботності омана
Заволодіє серцем нишком,
І тиша тягнеться до тиші,
Туман напустить ще туману.
І думка зустрічає думку
Таку ж і світлу, і негнівну.
І чути, - серце ночі стука
Десь, наче поряд,- тихо, рівно.
Й далеко ще до третіх півнів.
SMS
Давай зустрінемось опівдні,
Десь там в Парижі , або в Відні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990854
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 09.08.2023
В кімнаті на виріст де креденс музей історії,
А фланги шухляд дзеленчать нержавійкою та алюмінієм
Весь периметр обставлений меблями, як стіни Трої,
Армією, списи якої, важливіші за написане Вергілієм.
Озирнися довкола. Від вишитих рушників,
До старих фотографій, підлоги дощатої, й далі
Від вікна, що оберігає від холоду, бурі й дощів,
Зустрінеш над ліжком заступників горизонталі.
Можливо, ти перший хто тикав би пальцем у дім
Де ховається Публій, щоб кинути вслід: Парфеній!
Вже точно, що краще війна і запеклий бій,
Аніж поетичний, нехай і новаторський геній…
Тут стоять дерев'яні підсвічники на столі,
І свічки запалюють не щоб освітити кімнату, —
Як пам'ять,
І щоб роздивитися бога в тремкому вогні,
І молити його, щоб позбавив страху надалі.
Війна не жаліє речей, їх розриває снаряд
Із середини, нутрощі вириваючи пухом на зовні,
Чи кров'ю в якій захлинається воїн-солдат,
Пригадавши свій дім і відправивши смерть додому.
Він ходить і никає поглядом зверху-униз,
Шукає у власнім соку консервовані груші,
І бачить, що — мертвий. І кроком назад — "повернись",
І кроком назад до дверей: "мам, я повернувся!".
18.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990310
дата надходження 02.08.2023
дата закладки 02.08.2023
Голос жінки торкнувся мого плеча,
Моєї руки, що взялася за корінець книги,
Як зараз пам’ятаю – «Гри в бісер», і я оглянувся.
«Ви завжди вибираєте серйозну літературу», — сказала вона.
І повітря легким пір’ям залоскотали «завжди» і «серйозну».
Так починається історія. Так починається...
Мене кинуло в жар. Автори з усіх полиць зашепотілися
І їхні голоси переплелися: «Це Галатея, це Єлена, це сама Беатріче.»
Вона стояла у класичній позі контрапосто, як Леда,
Її мова підкреслювала пунктуацію погляду,
Її поява – наче вихід героїні з вистави на сцену вулиці.
Я торкнувся її своїм голосом і вона зрозуміла,
Що межа потойбічного розширилась до картини діалектики,
Відкидаючи язик риторики.
Чарівна моя панно, хіба можу не любити вас;
Хіба не прикро, що повинен відступити від мармуру вашого стегна,
Аби не залишити на ньому поцілунку
Рівноцінного трактату про містичну троянду Всесвіту.
В лабіринтах книжкової крамниці
Сторінки пролопотіли крилами любовних епох.
Стріли чорних рядків наповнили кімнату,
А від просіяних літер проросло чорне гілля осені,
Сухі гілки, що були під ногами тріщали майбутнім вогнищем,
Від якого грітиме руки красива варварка і ваш щасливий варвар.
17.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989498
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 23.07.2023
Если видишь на картинке
Из подсолнухов букет,
Или драные ботинки,
Или старый табурет,
Или просто пациента
Из палаты №6 –
Кисть великого Винсента
Сотворила эту жесть.
Если в центре на картине
Шоколадные тела,
Справа фикус ярко-синий,
Слева рыжая скала,
А вдали на жёлтой кляче
Голубой абориген –
Это значит, это значит
Кисть опробовал Гоген.
Если видим на картине
Кавалера в парике,
Или даму в кринолине
С панталонами в руке,
Или голую наяду,
Или нимфу в неглиже –
Одного хватает взгляда,
Чтоб узнать месье Буше.
Если видим на картине
Изобилие колонн,
А за мраморной богиней
Злобный прячется Нерон,
И ведут на истребленье
Триста тысяч голых дев –
Перед нами, без сомненья,
Семирадского шедевр.
Если видим, что картина
Демонстрирует усы,
Или кучу пластилина,
И парящие трусы,
Иль маньяка, что бесстыдно
Фонтанирует вдали –
Совершенно очевидно:
Это творчество Дали.
Если дама на картине,
Длинноноса и гола,
На малиновой перине
Ногу шеей обвила
(Ротик маленький, как прыщик,
Вместо глазика овал), –
Значит эту красотищу
Модильяни рисовал.
Если видишь на картине
Непонятную фигню –
То ли муху в паутине,
То ли бабу в жанре ню,
То ли страуса на яйцах,
То ли с носом колесо, –
Ничему не удивляйся:
Это – поздний Пикассо.
Если видишь на картине
Размягчение мозгов:
Мельтешенье всяких линий,
Закорючек и мазков, –
Отойди на пару метров –
Стог увидишь на копне!..
Вот такой прикол от мэтра
Клода О́скара Моне.
Если видим на картине,
Посерёдке в аккурат,
Чёрный, белый, красный, синий
Или розовый квадрат –
Значит в творческих бореньях,
Не щадя кистей и глаз,
Это дивное творенье
Казимир писал для нас!
Если видим на картине
Откровенный плагиат:
Чёрный, белый, красный, синий
И оранжевый квадрат –
Не спешите фыркать носом,
Как невежда и профан:
Гениально, хоть и просто,
Крал сюжеты Мондриан.
Если снова на картине
Видим тот же плагиат:
Чёрный, белый, красный, синий
И сиреневый квадрат,
А ещё – червя, редиску,
Крестик, нолик и пятно –
Для потомков сам Кандинский
Разукрасил полотно.
Если видишь, что с картины
Грустно смотрят алкаши,
Сбоку пыльные гардины,
Мрак, абсент и беляши;
Или скачет балерина,
Кривонога и нага, –
Это чОткая картина,
Рисовал её Дега.
Если странная картина
Озорной имеет вид,
И рогатая скотина
Там по воздуху летит,
И мужик летит вдогонку,
Гравитацию попрал,
То понятно и ребёнку:
Имя автора – Шагал.
Если тётка на картине
Жрёт арбузы и плоды
(Видно, хочется фемине
Скинуть лишние пуды),
Пьёт чаи для похуденья –
Осушила вёдер пять, –
Мог сие произведенье
Лишь Кустодиев создать.
Если в центре на картине
Гуслям струны рвёт Баян,
Иль дерутся на равнине
Богатырь и басурман,
Иль Кащей в короне вышел
Для чего-то на крыльцо
(Русским духом, видно, дышит), –
Значит автор – Васнецов.
Если видим, что с картины
Демон сумрачный глядит:
То несётся над стремниной,
То на корточках сидит,
То над бездной изогнулся,
То Тамару приобнял,
То с Казбека навернулся –
Это Врубель рисовал!
Если видишь, что картины
Грусть наводят и хандру,
Если сирые осины
Там сереют на ветру,
Иль берёза депрессивно
Изогнула тонкий стан, –
Так уныло и красиво
Рисовал лишь Левитан.
Если видим на картине –
Рожь посеяна в лесу,
Или ель оделась в иней –
Аж сопля звенит в носу,
Или три мимишных мишки
Дуб сломали вековой, –
Без сомненья, это Шишкин.
(И у вас висел такой.)
Если волны на картине
Затопили серый мол,
Тонут яхты, бригантины
И огромный ледокол, –
Даже тумбы и киоски
В море смыл девятый вал! –
Несомненно, Айвазовский
Этот сюр нарисовал.
Если видишь на картине
Необъятную красу:
Толстопопые богини
Подбородками трясут
(Вся фигура в целлюлите,
На плече лежит щека),
Понимает каждый зритель –
Это Рубенса рука!
Если видишь на картине
Или просто на стене
Бодибилдера в бикини,
Культуристку в простыне;
Все: младенцы, дяди, тёти
Накачали мощный пресс, –
Значит кисть Буонарроти
Натворила нам чудес.
Если лезет из картины
Адский хоррор и хардкор,
Выползают образины
Изо всех щелей и нор,
Жарят девушек несчастных,
Пацанам выносят мозг,
То картину – это ясно –
Рисовал сердитый Босх.
Если видишь на картине –
Оголённый индивид
На пузатой мандолине
Томно струны теребит:
В волоса́ воткнул цветочки,
Губки бантиком сложил, –
Караваджо – это точно –
Гея нам изобразил.
Если дева на картине,
Симпатична и мила,
Бородатому детине
Бошку саблей отсекла,
Или дед с ухмылкой мерзкой
К малолетке пристаёт –
Феминистку Джентилески
Выбор темы выдаёт.
Если видишь, что картина
Вся испачкана кругом –
То ли краской, то ли глиной,
То ли грязным сапогом,
Словно кот её пометил
Или хряк на ней лежал, –
Современный гений, дети,
Это чудо создавал!..
*Пародія на вірш О.Кушнера (подібні давно блукають інтернетом; буде круто, якщо поети цього сайту підхоплять естафету та придумають вірші про улюблені картини, особливо - українською).
З Днем художника!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962337
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 10.10.2022
Не проходите мимо –
сколько сегодня их!..
Как головы херувимов –
белых и золотых.
Хозяйка считает мелочь,
поправляет платок –
и вот я беру несмело
золотистый мокрый цветок.
По руслам туманной улочки,
замедляя от счастья шаг,
мимо деток, жующих булочки,
я несу кучерявый шар,
мимо взрослых – серьёзных, сильных,
прущих с ношей и налегке, –
я несу его, как светильник,
в благодарной озябшей руке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962164
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 07.10.2022
Мимо проносятся блеклыми душами сотни похожих домов.
Словно фонарики полупотухшие, люди под маской зонтов.
Дзельквы раздетые тихо сутулятся, мерзнут в порывах дождя.
На сих холодных и брошенных улицах помнит ли кто-то себя?
Помнит ли дворник, в раздумья укутанный? Или прохожий в пальто?
Иль часовщик, что охвачен минутами? Зрители в теплом кино?
Может художник, что блеклыми красками мысли наносит на холст?
Или строители с желтыми касками, что создают новый мост?
Помнит хоть кто-нибудь в доме, за ужином? В поезде, возле окна?
Кто замерзает под ливнями, стужами? Кто утонул в крепких снах?
Шагом неспешным гуляя по улицам, я убеждаюсь сильней:
Помнят лишь дзельквы, что тихо сутулятся где-то в пугающей тьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510058
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 05.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2022
За переказом скіфів, якому вони вірили незаперечно, а Геродот незворушно занотував, у царювання Таргітая, їхнього першого царя та прародителя, сталася пригода, яка визначила долю трьох перших родів, з яких постали три племені скіфів. З неба нібито впали чотири грубі предмети з щирого золота: плуг, сокира, ярмо та чаша. Предмети ті побачили сини Таргітаєві, яких звали найстаршого Ліпоксай, середульшого Арпоксай, а наймолодшого Колаксай. Першим наважився підійти до скарбу («краму», подумки знизав плечима Геродот) старший царський син, Ліпоксай, але полум’я охопило дарунки неба, і він злякався та відступив. Те саме спіткало й середульшого, і тільки наближення до золота Колаксая не спричинилося до спалахів божественного вогню. Тому-то Колаксай і забрав реліквії в своє шатро, хоча потім і завжди вони шанувалися як священні для всіх сколотів-скіфів і рахувалися власністю семи їхніх богів, а не цілого народу, окремого племені або котрогось одного, нехай і родовитого та поважного скіфа.
Та насправді тих предметів було не чотири, а п’ять, і не всі вони були золоті. П’ятим предметом був величезний залізний якір. А треба знати, що скіфи, хоча й жили понад Евксінським понтом і Меотійським озером, хоч і текли їхніми землями такі повноводні та швидкоплинні річки як Борисфен, Гіпаніс і Танаїс, води боялися, тому й мореплавства або річкового судноплавства цуралися. Відтак вони про якір той ніколи не згадували, не розповіли про нього й Геродотові; їхній спосіб життя був так міцно пов’язаний з суходолом і суходільними справами, що вони навіть наважилися зректися дару богів і відтягнули якір подалі та й залишили там, прикидавши землею.
Відтоді брати Таргітаєвичи не знали спокою та щодня чекали на помсту сімох скіфських кровожерливих богів, але ті напевно вважали, що ця страва найкраще смакує холодною. Гнів скіфських богів вистигав аж тисячу років – і лише 512 року до нашої ери вони наслали на скіфів пошесть у вигляді армії Дарія Першого, що мов сарана заполонила Причерноморські степи; що би там не писали історики, а нашестя персів було саме карою небес за зухвальство та зневагу скіфів щодо якоря. Щоправда, боги дещо перетримали свою помсту або обрали для неї ненадійну зброю: Дарій дарма вештався усім Північним Причорномор’ям, а скіфів він навіть не побачив, зате добряче там побідував і повернувся додому зі збитком і смутком. Єдина згадка, яку та навала по собі лишила – то так звана мідійська травичка, які занесли нам перси на своїх черевиках і колесах своїх возів: ми її називаємо люцерна.
Отже, скіфи промовчали про якір, а Геродот як відповідальний історик не перетворив їхню мовчанку на брехню, але через це сам якір не зник. Не варто плекати сумніви щодо його існування, вся ця історія має належні докази та підтвердження. Участь у цій справі богів незаперечна: по-перше, якщо вони впустили з неба плуг, ярмо, чашу та сокиру, ніщо не заважало їм кинути згори ще й якір; по-друге, усім античним богам (на відміну від сучасних небожителів) була притаманна рідкісна мстивість. Достатньо згадати сердегу Міноса, якого за таку саму провину, за нехтування даром небес, спіткали усі негаразди, які тільки могли вигадати критяни, а згодом і греки. Звісно, це лише непрямі докази, але є й бездоганно прямі, навіть документальні.
Якщо такі далекі часи як епоха Таргітая та його синів майже не лишили по собі надійних джерел, то про дещо пізніший час таке джерело існує. На межі VI та V століть до н.е. під еллінським містом Ольвія, що стояло між нинішніми Миколаєвом та Херсоном, мешкав скіф на ім’я Анахарсіс; він був такий розумний, що сам Солон Афінський, до якого завітав Анахарсіс, ходив за тим, як дитя за матінкою, та занотував мало не все, що той казав, а коли скіф зазбирався назад до Ольвії, попросив перевірити записане та засвідчити своїм підписом. До самого Солона елліни та решта тодішніх народів ставилися з великою повагою, тому коли Солон помер, служниця забрала з його сміттєвого кошику всі нотатки, випрасувала, переписала кілька разів і відправила копії з оказіями по всіх усюдах, в тому числі до Олександрійської бібліотеки та дальнім родичам чоловіка у Кумран, що на Мертвому морі; вона з ними не дуже родичалася, але істина, як відомо, дорожча навіть за друзів. Хоча бібліотеку разом із Солоновим спадком згодом спалили фанатики, Кумранські рукописи вцілили разом із нотатками Солона, завдяки чому ми достеменно знаємо, як ставилися скіфи до води та моря, та скільки Солон платив комірного. Ось ці вислови Анахарсіса:
Є три різновиди людей: живі, померлі та ті, що плавають по морях
Найбезпечніший з усіх кораблів – той, що на березі
Дошки, з яких будують кораблі, мають товщину у чотири пальці, тому-то моряки повсякчас на чотири пальця від смерті.
Це розвіює будь-які сумніви щодо того, щобрати Таргітаєвичи сховали якір – аж надто скіфи боялися води, навіть більше, ніж многобожого гніву. Деякі псевдоісторики на підставі тих самих постулатів Анахарсіса стверджують, що скіфи насправді будували кораблі, але пересувалися ними суходолом, тому що так безпечніше. Це твердження правдиве лише частково: скіфські кораблі з дошок у чотири пальці дійсно існували, але пересувалися не суходолом, а повітрям; це спричинилося до появи всіх пізніших казочок про летючі кораблі, а згодом і до виникнення авіації та космонавтики, але наразі йдеться не про повітряний флот скіфів, тому більше про це ані слова.
Ясна річ, що таку потужну річ як дар богів можна викинути або сховати, але відкараскатися від того, що він несе із собою в наш світ, неможливо: як ельфійські застібки, подарунки богів самі собою та просто так з неба не падають. Отже, якір лежав на горбку над Борисфеном і сповнював цілий світ своєю невидимою, але потужно-впливовою присутністю. Якщо коротко, то він тягнув до себе усіх, кому відповідні боги та доля присудили пов’язати життя з морем, тобто майбутніх мореплавців і корабелів. Де би вони не були, якір безгучно кликав їх до себе та до моря – і дехто кидав усе (ярмо, плуг, сокиру, чашу) та йшов одразу, а комусь знадобилося кілька або кільканадцять поколінь, які раз у раз селилися ближче до води, аж доки судноплавство або суднобудування робилося очевидною та вельми привабливою можливістю для того, кому судилося бути людиною моря. Така людина відчувала поклик якоря так само, як стрілка компаса відчуває магнітний полюс, хоч як би страшенно далеко той полюс не був і куди би він не зсунувся.
Цю властивість якоря й таку здатність людей моря випадково намацав письменник на ім’я Олександр Купрін, який тривалий час товаришував і рибалив із балаклавськими греками, прямими нащадками тих еллінів, які зналися зі скіфами. Він помітив їхню здатність безпомилково знаходити напрям на Північ без жодних орієнтирів і компасу та описав її у повісті «Лістрігони» під виглядом гри, яку він нібито сам і вигадав (в тій грі моряку зав’язували очі, крутили кілька разів навколо себе, а тоді треба було показати північ). Насправді ж здатність відчувати Північ – це те, на що у людини моря перетворюється здатність відчувати поклик якоря, коли людина того поклику дослухається та йому підкориться: на вдячність скіфські боги дарують їй відчуття Півночі (а в південній півкулі – відчуття Півдня, але то дарунок якихось інших богів).
Через те навколо якоря весь час купчилися люди, яких тягнуло до моря; потім вони ж заснували поруч із якорем і містечко, тепер відоме як Херсон і колиска нашого судноплавства. Так-так, саме колиска, тому що з цього містечка, як із колиски, щороку виходять новонароджені моряки. Народжуються вони в стінах херсонської Морської академії; хоча офіційно Академія веде свій рід від 1834 року, коли еманації скіфського якоря матеріалізувалися у вигляді херсонського училища торгового мореплавства, насправді варто би рахувати цей славетний і могутній рід, який нині підкорив собі весь Світовий океан, від падіння з неба скіфського якоря. Сталося це за підрахунками скіфів рівно за тисячу років до нашестя персів, тобто 1512 року до нашої ери; отже, херсонська Морська академія є найстарішим навчальним закладом і найдавнішою навігаційною школою в світі.
Скіфський якір зберігся та існує донині; він є потужним талісманом-оберегом міста Херсон, Морської академії та всіх її викладачів, курсантів і випускників, завжди та скрізь, де б тих не заносила хвиля або доля. Це один з якорів, які прикрашають вулиці Херсону, та ніхто не знає достеменно, який з них – саме той.
XII.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933918
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 22.09.2022
Чому мовчиш? Благаю, не мовчи!
Твоє мовчання дихає печаллю
І холодом колючим, смертю навіть
Недавніх мрій, ще свіжих, молодих.
Чому ховаєш погляд свій під стіл?
Недавно в ньому сяяла надія,
Шалена пристрасть полум'ям горіла...
А зараз що? Чи хтось так захотів?..
А, може, осінь? Промінь з-поміж хмар
Не в змозі звеселити жовте листя,
Як і тебе. Не пізно ж - схаменися!
Не вбий себе, натхнення, щастя й дар!
Не раз зійде ще сонце навесні,
Теплом зігріє виснажене тіло.
Почуєш ти, як жвавим булькотінням
Уламки льоду тануть у душі.
Та вибір твій.
Як хочеш, то мовчи...
20.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960359
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 21.09.2022
Тиняється
Обрієм
Музи́ка-
Волоцюга.
Естетика
Йойкає -
Товариш
Сердиться...
Том Вейтс - культовий американський співак, автор пісень, актор. "Поет прохолодної самотності", "Віртуозний збирач уламків американської мрії".
Його хриплий вокал в перемішку з речитативом розповідає про нелегке життя низів суспільства : про розбите серце ловеласа, спустошені мрії бідняка, пригоди у нічному місті і тд.
Музикант долучився до благодійної акції в підтримку України "WE SUPPORT UKRAINE".
Дякуємо музичному розбишаці за правильний вчинок !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959903
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 16.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2022
«Ти юний і ще не збагнеш тепер,
Чом в крику вітру є така туга…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вітер мені кричав,
Коли осінь стала сірою качкою
На холодному озері одкровення,
Вітер мені кричав
Крізь хмару огненну заграви:
«Де ти тепер? Ти – нетутешній,
Ти – вічний блукач,
Що сховав мідну сову
У своїй шкіряній торбі снів даремних
(А ти думав, що то пророцтва,
А ти думав, що там істина,
Серед тіней отих твоїх марень.
А вона тут – серед холодної осені –
Істина краплі води)».
А може то просто луна –
Німфа сумних спогадів
Серед старезного лісу сутінок
В якому я заблукав ще тоді –
Коли чуб був рудим, а не сивим.
Тоді.
Пан заснув до весни.
І замовкла панфлейта
До часів анемон.
А вітер свистав:
Грав ірландську мелодію
На флейті порожніх глеків,
Що лишили
На дерев’яних столах віровідступників
Гості глиняно-жовтого дня:
Доби невідомих радощів.
А я бачу, як олені сфагнових пустищ
Летять у дні майбутні
Крізь страшне сьогодення:
Епохи залізних яблук.
Дерево забутої осені:
Серед моря холодного вітру
Жовті листя думок
Летять в нескінченність
прийдешнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959483
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Богів, життя всього, німий першопочатку,
Могутній океан, могутня Тіамат,
Небес, землі та рік осново та порядку,
Безодне, ти тремтиш в усіх своїх тілах.
А я... розбитий теж, неначе ти, Всесвітня,
Началом став для тих, хто після не любив,
І лиш товче тепер моїх надій суцвіття
У танці гамірнім, без суму, без шляхів.
І я тремчу в серцях – тремчу від люти, Мати! –
Своїх синів-дочок, дітей моїх трудів,
Чекаючи роки хвилин страшної плати.
Та ні, наш час минув, і ми лише провалля,
З якого вийшло все, і наш старечий гнів –
Безплідная луна минулого кохання.
07.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959211
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Війни та сльозинки колися зникнуть –
Вірте, панно, завжди у щастя ревно.
Та і щастя вічним не буде, знайте,
Що б не робили.
Сонце й хмари владні над небом нашим,
Змінюють нерідко вони картину,
Дощ іде сьогодні – прозріє потім –
Вічна мінливість.
Тільки грім ударить на землю знову
Після тиші сяйвом, побє супокій,
Вітер гореносний шуміти стане,
Звалить дерева...
Щастя й горе – то половинки світу,
Все подвійне: смуток у чомусь світлий,
В чомусь радість кисла; ніколи Всесвіт
Іншим не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959212
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 09.09.2022
Я той, чиє чоло увінчане печаттю,
Про кого люд мовчить і душі гомонять,
Кому світи усі даровано в прокляття,
Під ким схилилися плебеї й чорна знать.
Я зло, що хвилі крові сипле на народи,
Чийого імені бояться, як жаху,
Я в ланцюгах тримаю всю людську породу,
Несу я біль дзвінкий і смерть напівглуху.
Тремтіть, гнилі сторіччя: Я йду без упину,
В моїх руках лежать вулкани і моря,
Я цілий світ німий здійму і перекину,
Й мені палатиме скривавлена зоря.
Іде мій Дух страшний, ідуть з ним легіони,
Сто тисяч зол своїх веду я в Вавилон,
Що нині значать усі скіпетри й корони,
Коли мені підвладний Всесвіту закон?
На всіх шляхах висять розбійницькі герої -
Вони рабам несли улесливий дурман.
А я, п’яніючи, палю прекрасні Трої,
І вічність знає нині: я – її тиран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958594
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
«Поле оливами
Густо сивіє –
Глянь, то розгортається,
То згортається віяло…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Ще думки наче зерна
Не падали в зорану землю історії
А вже повітря збирають міхами,
Ненаписані книги проростають з глини
У розломі між двома одкровеннями.
Гостинні солом’яні хижі
Нагадують зіккурати –
Сходинки в Небо, назустріч Місяцю,
Туди, де танцюють маски,
Які одягає темрява
На обличчя своє незворушне.
Так співав очерет:
Тут дізнаються сенс
Слова гіркого «повернення»
І посолять окраєць
Після.
Наче синя риба лагуни тропічної
Небо з мене змиває спогади,
Свою долю називаю трояндою,
Бо забув імена.
Малюю пейзажі
Попелом.
Дарую ці картини сумні
Перелітним крукам.
Виднокіл посипаний сіллю,
Синьоока печаль
Дарує мені
Ключ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958524
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Пливе труна, повільна і несміла,
Уся у квітах, наче у вбранні,
В полотнах щастя, муза моя мила,
Забрали в неї все мої пісні.
Я тільки ніжно, тільки незбагненно
Колись сказав їй про любов свою,
І ті дві крапельки в очах її смиренних
Відтоді в серці трепітно таю.
Її зірки, скрижальки чи терцини -
Усе прекрасне й вічне тільки в ній!...
Та як мені прожити ці хвилини,
Коли я втратив щастя сяйних мрій?
Моя душа, заквітчана й кохана,
Моя зоря, незаймана й свята -
Усе я мав, радів всьому незнано,
А нині путь - як стежечка пуста.
Я вже не в силі - дай піти з тобою,
Ми знайдем щастя хоч у тих світах,
Нема уже і долі нежалкої,
А тільки ти і я в твоїх піснях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958172
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 01.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2022
Ти ще не встиг
договорити звичайну фразу вітання,
коли я закохалася.
Перша думка: «[i]Так[/i] – вперше!»
Друга: «І так – [i]востаннє[/i]!..»
(Втім, так було щоразу…)
Ми сиділи десь на терасі
за столиком; час від часу
я відводила очі від
абсолютно незрозумілого зараз
слова «меню»
(дієслово?),
щоб глипнути вбік, на сонце,
бо воно здавалось мені
не таким сліпучим,
як твоє привітне обличчя…
Щоб приховати
гарячкове тремтіння рук,
я кинула ложку в горнятко
з кавою, вдаючи,
ніби розмішую цукор:
я просто тримала її в руці,
а вона скажено дзеленькала,
б’ючись об фаянсові стінки –
наче серце у грудях моїх!
Ти ще про щось говорив,
а я вже стрімко летіла
на невидимих крилах кохання,
обганяючи світло і час –
аж довелося вхопитись
за білий трикутник серветки
(про всяк випадок,
бо летіти на крилах кохання,
борсаючись у повітрі,
приборкуючи спідницю
та гублячи розум і туфлі,
гірше, ніж впасти з стільця, -
так вважають поважні люди);
ти ще уточнював щось
і записував номер
мого телефону,
який тобі диктували
мої губи, – а моє серце
гупало все гучніше!
Бо були ми з тобою не тут,
а далеко-далеко – в едемі
або десь на краю землі,
на незнаному третьому полюсі,
до якого одвічно спрямовані
пульсуючою любов’ю
намагнічені душі…
Ми з тобою ходили небом,
золотаві зривали зорі,
пірнали в глибини,
сіяли сміх,
зазирали у вічність,
смітили часом;
ми читали вірші,
ліпили сніжки,
спалахували,
згасали,
вмирали та воскресали,
розгадували сканворди
і таємниці світу,
малювали рожеві квіти,
слухали навіжене ячання чайок,
купували чайник,
сварилися,
дарували грішному тілу небесну ласку,
їли паску,
годували з рук
лінивих мегалодонів,
цілували доню,
ростили сина, –
я була твоя наречена,
коханка твоя, дружина.
…Ти подзвонив наступного ранку –
і я пропустила виклик
(твій та долі).
А потім, подумавши кілька секунд,
видалила твій номер.
Не сердься, любий!
Бо все, що лиш мало бути,
було минулим.
То все тахіони кохання,
то їхня провина
у тому,
що наше завтра –
вчорашня днина…
Не сердься, бо згасло сонце.
Лиш сон це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958005
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022
Хотів би стати кажаном
Щоб в темряві нічній, літати
Гуляти небом через сни
Та морок людям наганяти
Не бути скутим своїм тілом
Повітря в туші відчувати
Нарешті хочу стати вільним
Щоб більш ніколи не страждати
Життя завжди мене кидало
У холод сірих сподівань
Несправджених надій кохання
Глубоких шрамів, свіжих ран.
Стояв в сльозах на дев'ятині
Не взмозі рішення прийнять
Чи зможу стати кажаном я
Як з смертю буду танцювать
Струну зірвало, й полетіли...
Багряні краплі на траву
Дивились очі в небо синє.
Чи то було не наяву...?
Розправив крила в мить останню
В моїх очах із тіней звір...
Сплекав собі з хвилин прощальних
Цю казку, з жаху, болю й снів...
Прощавай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957722
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 27.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2022
Вибач, брате, що тебе не спас,
Бо мене добряче зачепило.
Наші браття будуть вже без нас
Цих падлюк гамселити щосили.
Вибач, друже, що тобі не зміг
Хоч якусь надати допомогу,
Бо відчув, - не відчуваю ніг...
Вже без них я вижив, слава Богу.
Слава нашим хлопцям й медбратам
І сестричкам, - витягли із пекла.
Цим падлюкам мало: "Аз воздам!", -
Наші хлопці жарять їх запекло.
Як я чув, що не знайшли тебе;
Я не вірю, що тебе покинули.
Та в душі чомусь весь час шкребе, -
До твоєї не прийти могили.
Поки я живий, - безсмертя є.
Господи, врятуй ти наші душі!
І ніщо мене вже не уб'є, -
Бо тебе я пам'ятати мушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956695
дата надходження 17.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Душа компанії — Микола
Миколі Лучкіну, —
другові в наших
спільних польотах,
присвячується з любов’ю
Так казав святий Григорій
Палама:
тільки Мати Божа
помогла б
занебесне написати!..
Самому надіятись — катма.
Змилуйся, Маріє,
нам
Миколі надіслати б ...
Щонайпершому приснився він — пілоту,
й натякає:
там бензин на твоїй «Дельті»
підтікає!..
Той знайшов і
відремонтував
та й розповів пілотам —
тепер знають.
Друге. Це являється у сні
і каже доці:
«Дочко!
в тебе небезпечно хворі очі,
друг Віталій дасть
тобі на операцію, прийми як
ніби
Миколай дав.
Буде — точно.»
І отак спасли.
Всяк Микола — поміч! дружба!
й точність.
І — Авраменко Наталі: «Перестань ти!
Думаю, ну — завітаю!!
Це ти всі завдання з математики рішаєш??
щось лиши й синам,
чи ти не знаєш?..»
...Несподівано я бачу:
він в красивому — але в холоднім краї!
і в якійсь холодній «бобочці»...
й немов
чекає...
Я — враз асигнацію виймаю —
і даю ,
і він бере, і усміхається, і — промовляє:
«Роби так почастіше!»
Раптом згадав я:
було, за упокій душі його
подав...
О мій Миколо!
у Церкві мало лиш
за себе дбав!!!
усіх любив — усі й любили:
сльоза — подасть же душі сили!..
Це ж Миколай:
для усіх поміч...
11.08.2022,
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956073
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Поема
Богородиці Марії
і великому Іллі-пророку славному,
Другого Пришестя предтечі,
з любов’ю присвячується
Каміння тріщина
і тріщина —
у небо!
мій!
масштаб
чи є багато
тут холодних ваб
приваб
чи ваб
і ваб
холодних ваб...
Чи один ворон
носить хліб
чи інший м’ясо
чи щось неясно?..
чи що б хотів —
нічого вже
не брав
Та й витягався
і гукав
гукав: Хораф!
«ора...»
«ора...»
і я «ора...»
з холодних ваб
й вода —
волога в смерть
й у вогонь і смерть
є мій масштаб
Вогонь і серце —
мій масштаб
такий це перехід...
що — Ти!
і що вогонь
й що голубінь —
це Ти
аби сюди текти
сюди втекти
Я не холодний
камінь!
я без самоти...
таки роздертися
найти
і не «ора...»
а це в Тобі
й садить
мене в потік
Хораф
Як гарно
це: Хораф
камінь й «ора...»
вода — і небо
смерть і церква
мов воскресіння
з смертних
лав...
о як в очищенім! —
Хораф!!!
Щоб дух це знав
прогриз би камінь —
ходи ув церкві
дбав
як Ти
і опускаєш
дух
до катакомб
первенців
в Церкві...
02.07.2022,
Київ —
третій вибір
Богородиці..., свято
Іллі-пророка славного
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955176
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 02.08.2022
Він озирався на схили Акрополя,
І бачив політ куріпки Талоса,
Тримаючи циркуль старий у долонях
Він кроки міряв загубленим голосом
Знаючи Афіни йому не пробачать
Вбивство меншого, слабшого, кращого.
«Та зрештою, що це я, — себе заспокоював, —
Хіба не історія рухає часом?
Хіба не фатальні видіння оракула
Завжди цікавіші для світу, як глас
Великого міфу, бунту, спротиву.
Чому ж я противився?
Піддався страху? Генію серця ще зовсім юного.
Ось, тіні його мов вчепились в сандалі
Наче Еринії в'ються за мною.
Тікати. На Кріт, на острів Міноса.
Там спокій для совісті, там історія,
Там шурхіт хітону, мов хвиль, Пасіфаї —
Мене заспокоїть, вона світлозора
Водою оточить, і сонцем напоїть».
Очі — моря, повіки — вітрила
І теплий берег зійшов до ніг,
Слухай Дедале, як море Егейське
Сходить піною шумними припливами.
Чи чуєш, як чайки викрикують — Талос,
Талос,
Талос
Йдучи за тобою на острів Кріт.
І от вона — твоя історія,
Твоя Пасіфая, цариця твоя
Твоя інженерія вабить для неї
Священного білого, міцного бика
Посейдона.
Похіть стає на коліна у лоно
Корови із дерева обтягнута шкірою
Вона — Пасіфая — стискає в долонях
Священний трепет мінойської віри.
Тепер ти побачив свого Мінотавра,
Якого твій розум приводить у світ,
Що далі Дедале? А далі лиш далі
Ще одна видумка — твій Лабіринт.
А потім Тезей, Аріадна, вбивство
Звіра.
Крила із воску — Ікар твій летить
До сонця, падіння, відлуннями: — Сину
Ікаре! — розходиться небом.
А син мовчить.
04.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954447
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
«For the city rests, and we move.
A tear is proof of that.
For we are leaving, but beauty remains...»
(J. B.)
Вітрильно
І спрагло.
Пишу листи за межі Всесвіту,
За межі часопростору –
Туди, де Ніщо.
А ви пам’ятаєте пісню
Сліпого рапсода про Неприкаянного,
Про знавця дерев’яних коней,
Про вівчаря й окуліста,
Пам’ятаєте?
А я ж так само пливу
Морем вечора, серед Міста –
Архіпелагу будинків –
Кам’яних островів самотності,
Серед тьми вгадую шлях по зорях
У день вина та коней, виднокраю та бджіл
І шаную Епону – я, невгамовний.
Серце наповнене важкістю світу сього,
Кінь цокотить срібними підковами зір,
Дорога курить пилюкою вічності,
Дорога туди – шляхом титана Ітаки –
Онука Автоліка. Того, що з веслом на плечі.
Я йшов навмання
З торбою повною безнадії
Годував з руки крука
На ймення Ніхто.
А тепер листи пишу – клинописом,
Гельською. За межі Всесвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954338
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Яка голубінь!! От для ніг —
покривало:
Твоїх ніг,
бо земля —
так, підніжок...
Простим духом —
аби душам любов затікала,
розумовим —
з Небес —
засівається ніжність!
Душі повній — як Ти навертаєш —
то для неї Усього Себе направляєш,
віддаєш їй Усього Себе...
і це небо Своє голубе!..
Це не все, — є ще духи лукаві.
Чи за те, що я славив,
чи щоб більшою славою більш Тебе славив,
бо Ти блискаєш,
зі словами — діамантами правди,
бо Ти блискаєш!
суєтяться,
метушаться,
розриваєш коштовні оправи
Ти й так це управив!..
може будуть ще люди земні золоті...
то знайшов я свій захист
в глибині — у
Христі,
а якби так не жив —
як би радив?
Але ви не жалійте себе —
і мене —
підкидайте тиради!
Це Бог-Слово — і в любов-слово,
і є радість!
22.07.2022,
Київ — третій вибір Богородиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954034
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
[i](Цикл посвящён художникам Амедео Модильяни, Фриде Кало, Винсенту Ван Гогу, Зинаиде Серебряковой, Кузьме Петрову-Водкину и Пауле Модерзон-Беккер, на творчество которых лёг яркий отсвет личной трагедии.)
[/i]
[b]1 [/b]
[b]***[/b]
[i]– Оппи, купи у меня чемодан!
– Но мне совершенно не нужен чемодан!
– А мне нужно всего десять франков…
В. Виленкин. «Модильяни»
[/i]
– Оппи, купи у меня чемодан!
Знаю, что он тебе нафиг не нужен.
Но мне, понимаешь ли, нужен ужин.
(Перекушу – и слегка поддам…)
– Здравствуйте, Жан, вы сегодня франт.
Покамест гашиш не разъел рассудок,
вот вам – за пару сантимов – рисунок!
(Я полагаю, он стоит франк…)
– Паста божественна, Розали!
Да и бифштекс – тоже очень вкусно…
Я расплачусь как всегда – искусством,
я, к сожалению, на мели.
…Вот из песчаника голова –
нежности столп! Красота и сила…
Публика, впрочем, не оценила, –
что ж, может, публика и права.
– Доброго вечера, господин!..
Кто я такой – отгадать несложно.
Нет, не безумец, а лишь хужожник…
Купите одну из моих картин!
– Я напишу ваш портрет, мадам.
Лица, мадам, это только маски.
(Светят сквозь прорези души-сказки…)
Просто возьмите – за так отдам!..
. . . . . . . . . . .
– Оппи, купи у меня чемодан…
[b]2[/b]
[b]Её портреты[/b]
Боль! Боль!Боль!
Я цветами украшу косы.
Мои руки пусты – неправда,
я держу на руках ребенка,
не рожденного мной ребенка.
Сколько счастья! И сколько боли.
(Яркими, яркими цветами украшу мои косы.)
Мой двойник на холсте надменен,
мой двойник на холсте бесстрашен,
мой двойник на холсте прекрасен, –
помоги же мне стать такою,
помоги же мне стать собою!..
Фрида! Полное боли имя –
черной, алой и белой боли.
(Нежно умирающими цветами…)
Боль.
Боль.
Боль.
…А душа у меня плясунья –
только тело о том не знает.
Оттого-то я и крылата…
[b]3[/b]
[b]Звёздная ночь[/b]
Под утро он взглянул на небеса
(от одиночества простое средство) –
вертушки звёзд и месяц-круассан
над местностью разбрызгивали свет свой.
Там, за решёткой, спал больничный сад,
совсем не расположенный к сиянью
красотами, но не было преград
между воображением и явью.
И он увидел мир, как в первый раз:
всё было Откровением и Тайной.
Впечатались в зрачки голодных глаз
Огонь и Мрак в их прелести случайной.
Как фимиам, курился кипарис,
махал мистраль прозрачным покрывалом,
звезда Венеры улыбалась вниз, –
и сердце окрылённое плясало,
смеясь с недосягаемых вершин
над правилами, стилями, мозгами,
пока суровый холст его души
Бог заполнял горящими мазками!
И, детски благодарен чудесам,
он наконец уснул, припав к подушке,
и видел – водит месяц-круассан
вертушки звёзд, а может быть, ватрушки.
[b]4[/b]
[b]К автопортрету З.Е.Серебряковой[/b]
Совсем серебряное утро:
уютно комната нагрета,
летят по воздуху, как пудра,
пылинки солнечного света, –
покой и умиротворенье,
день будет радостным и ясным.
Остановись, мое мгновенье!
Ведь мы с тобою так прекрасны.
Дай мне еще побыть счастливой…
Увы – молитвы бесполезны,
и грубо и нетерпеливо
стучится в двери век железный.
Вот-вот подхватит и закружит
всех нас всемирное ненастье, –
как домик карточный разрушив
мое бесхитростное счастье.
[b]5[/b]
[b]
***[/b]
Реки, стеклянная их прохлада,
и зеленеющие поля, –
яблоком Божьего вертограда
чуть золотится моя земля…
Зелень смарагда и синь сапфира,
голый мальчишка и красный конь.
(…Скоро изменится облик мира,
скоро прольется с небес огонь.
Скоро умчишься с конницей красной,
на богатырку нашив звезду…)
Ласковы дни, и земля прекрасна –
яблоко в райском святом саду…
[b]6[/b]
[b]***[/b]
[i]Разве праздник станет лучше, если он будет долгим?
Паула Модерзон-Беккер[/i]
Как много в мире красоты!..
В румяных розах. В сером хлебе.
В янтарном солнце, в черном небе,
что с запредельной высоты
роняет белую звезду, –
и в этой искорке хрустальной,
и в этой женщине печальной,
цветок срывающей в саду…
В губах, лепечущих: приди!
В младенчества цыплячьем пухе,
в глазах задумчивой старухи,
сложившей руки на груди.
Летят минуты и года…
Жизнь! Наше время истекает.
Но красота не иссякает,
не убывает никогда.
А значит – ни к чему печаль!
Звезда в окне дрожит и дразнит…
…Но, покидая этот праздник,
я все-таки вздохну: как жаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953454
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 16.07.2022
Небо дивиться в калюжу, а калюжа пне́ться:
- Пізнава́й-но, зве́рхній друже, як мені веде́ться,
Полежи на дні моєму у рідкій багню́ці,
Відчувай копи́та й ноги, а не білі ру́ці.
Небо сонцем посміхнулось і шепоче сти́ха:
- Як би впало я в калюжу, не минути лиха,
Я не впа́ло, я, де й бу́ло, світу цьо́го ве́рхи,
Звідти я й відби́лось нині у твоїй пове́рхні.
Постривай-но: як пригрію, зійдеш ти на па́ру,
І висітимуть над світом небо й в небі хмара.
Калюжи́ська ж белькотіла про своє́, калю́жне:
- Ой, мені небесне все́ньке здавна осору́жне,
І над ба́гнами моїми я - одна влада́рка,
І у небі... - розчини́лась мовчазна́я хмарка.
VII.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953219
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 14.07.2022
***
Ні зіронька ясна, дрібненька,
ні круглий місяць на воді,
ні трави пишні, молоді,
ні вбога яблунька старенька
не знають істину гірку,
що все минає, все минає, –
тому так весело співає
малий цвіркун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952943
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 11.07.2022
Вот и у нас...
сегодня выпал снег
Любовь сильней...
природы многократно
Снег возвращается...
уже не первый век
Любовь врачи...
не возвратят обратно...
Перебираю...
старый чемодан
Читаю...
недописанные строчки
Из прошлого...
событий караван...
А дальше...
только
точки
точки
точки...
Забытые...
расСветы и Надежды
Целованных коленок...
колдовство
По комнате...
разбросаны одежды
И чьё-то...
пережитое лицо
Край ночи...
и начало дня
Не получилося...
романа
Ты растревожила...
меня
Страничкой...
с надписью Нирвана
И я опять...
листаю сайты-страсти
Пусть будут...
до безумья нескромны
Душе и телу...
может быть отчасти
Эмоции...
почти...
возвращены.
ВІД ДРУЗІВ
Патара -
Стара валіза
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938341
Стара, життям пошарпана, валіза
На дні стос давніх вражень береже...
Там паспорти, в яких сумують візи,
На жаль, протерміновані уже.
Там стільки мрій, що заблукати можна,
Якісь збулись, якимсь не до снаги...
Та гріє душу споминами кожна
Відлунням невмирущої жаги.
27.01.2022
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Петро Кожум'яка (Ян Укович),
Стару перебираючи валізу
На дворі зимно -
Випав перший сніг...
Любов сильніш ...
Природи незрівнянно
Ізнову холодно ...
Думки, наче ніж:
Любов колишня ...
Неначе з неба мана
Перебираю...
від речей стару валізу
Читаю...
недописані рядки
Минулого
гортаю купу хмизу ...
Лишились ...
тільки спогади,
й думки ...
Забуті ...
Всі Надії і Світлини
Колінець і грудей ...
звабливий шал
Розірвані сорочки і гардини ...
Кохання
недопитого
бокал
Ніч пролетіла,
ранок засірів -
Пливли у мареві
слова старих ...
романів
І пам;ять борсала...
мене
між тих рядків
і кожен з них
ятрив
у серці рани
Неначе сайти-пристрасті
Масні ...
Я згадую
побачення і
страсті
Душі та тіла ...
ночі вогняні,
Палкі емоції
оманливого щастя ...
19.11.2020
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895511
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 11.07.2022
Довкола твоїх зіниць відтінки усіх небес,
Що були до тепер, що над садом твоїм бовваніли
І пливли, і мінялись, і вдихали уста поетес
Кольорові вітри напуваючи словом тіло.
І здіймалося плаття, спадаючи зеленню вниз
Мов долина весни, де збігають до ніг пасифлори,
І тремтіла роса, чисті роси наболених сліз,
По тернистих вінках наче сонце на бані собору.
Я кохаю тебе Україно моя золота,
Синьоводну, блакитну, волошками піль гарячу.
Ти вдихаєш у серце могутнє коріння життя
Я радію тобі і з тобою нестримно плачу.
10.03.2022
[url=""][/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942075
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 10.07.2022
Десь на краю цього примарного океану уламки твого човна приб’є до її берега.
Хай береже тебе Бог в ночі чорні, пінисті, хвилюючі!
Вона стоятиме на причалі, простоволоса твоя Торілія, наче відбиток змитої молодості, наче тінь затонулих надій, розхристана твоя Торіла.
– Не напивайся до втрати розуму серед цього жорстокого океану, Дюкейне. Розум тобі ще пригодиться, коли шукатимеш шлях додому. До подолка своєї сердечної Торіли припадеш спраглий і висохлий. Впиватимешся її лагідністю, ласками захлинатимешся.
– Я тут, Дюку. Позаду. Лишень не озирайся.
– Торіло! Торіліє! В моїх руках твої руки. Руки твої вічно холодні.
– Так, мої руки!
– Холодні, Торі!
– Мої.
– Твої... От би і мені навчитися бачити лиш те, що полегшує муки душі!
– А ти спробуй зі мною. Ось, Дюкейне: руки мої – вічно холодні в твоїх руках.
– В моїх руках вічно твої холодні руки.
– Мої руки в твоїх руках.
– Вічно.
– От і навчився, радосте!
– Торіло, я бачив і чув тебе в перший день своєї знемоги. Та в другий день своєї знемоги я тільки чув тебе. А на третій день – втратив тебе.
– Я стояла перед тобою в перший день твоєї знемоги, Дюкейне. Я благала небеса, щоб ти взявся за мою руку й підвівся на ноги. На другий день твоєї знемоги я сама взяла тебе за руку, та ти навіть не поворухнувся. Я лягла позад тебе так тонко, як ото тінь під розпеченим сонцем чужого океану, і нашіптувала тобі слова звеселяючі, нібито саме небо звеселяло тебе. Я молила небесну вись і морську глибину, щоб ми підвелися разом. На третій день твоєї знемоги я й сама знемогла дивитися, як ти знемагаєш. Тоді я злилася з тобою і ожила в тобі, душе моя. Аж тоді ти підвівся.
Десь на краю цього безкрайнього океану, як тінь від тіні, тобі примариться дух твоєї відданої Торіли. Захлинайся її лагідністю, лишень не озирайся!
[i]11.07.2017[/i]
[i]*Торіл – битва бога
**Дюк – землероб, мирний[/i]
[i]Картина – Анат Барон Ґілбоа[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952606
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 08.07.2022
«У мертвих крила з щирого моху.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Над Сарматією небо прозоре і чисте,
Над Сарматією вночі зірок намисто,
Але з неба падає металевий дощ,
Люди ховаються від нього в ями
Та в рани Землі, вириті на плоскій рівнині,
У потворних звуках вчувають музичні гами,
Люди одягають недоречні шати,
Однакові, як два іржаві цвяхи,
Маючи замість дороговказів годинники,
Замість куточків затишку плахи,
Прислухаючись до грому серед ясного неба,
Люди звикли вірити в неможливе,
Збирати хвилини у діряві кошики літа,
(Ніякі парасольки не врятують від зливи),
Бо замість дощу з цього неба-дзвону,
Замість життєдайних краплин,
Прозорих як людські душі,
(А ми думали, що життя не спалах, а плин)
Падають шматочки смерті,
Навіщо мені знати, коли впаде мій шматочок,
Коли я стану невидимим птахом,
Зроблю свій останній в порожнечу крочок,
І покину землю Сколотію,
Де навіть дощ – і той залізний,
Де гітара співає про знищення,
Де все нині стало запізно,
Де очі не хочуть все це бачити,
І хочеться жити вигадками,
Гублячись у мурашниках спогадів,
Називаючи неможливе словами
І співати про металевий дощ –
Мені, людині, якій на зранене серце
Причепили чорно-білу мішень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597690
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 28.06.2022
_UU_UU_//UU_UU_UU_U
_UU_UU_;
[i]Pulvis et umbra sumus.
Hor.[/i]*
Ось зеленіють уже за вікном густовіті дерева,
Танець весни гомонить,
Перші птахи майорять, і на ріках розбитая крига,
Наче у вирій пливе.
Світ оживає в цей час, зацвіте на руїнах зимових
І не згадає ніхто
Скоро про білі сніги, що рослини нові напували,
Гинучи в сонці й землі.
Бачиш, повсюди життя, розігралось воно в повні груди,
Щоби не знати біди,
Аж до наступних лихих, несприятливих днів передзим’я,
Аж до наступних снігів.
Друже, триває життя, переходить у інше незмінно,
Тільки байдужим до нас
Стане воно через час, незабаром і ми посивієм,
Як посивіли діди.
Скільки нам часу дано? – Таємниця розкриється потім,
Зараз ми знаєм одне:
Парки уріжуть нитки, безпросвітна зима неминуча,
Вкриє і нас заметіль.
Танути будемо ми, проростуть навесні нові люди,
Взявши води з наших тіл,
І не згадає ніхто; заспівають птахи, як поснемо,
Наче й не було таких.
Марно тікати кудись – все одно нас роки наздогонять,
Де б не ховалися ми.
Візьмемо чарки до рук – подолаємо смуток сп’янінням,
Що подарує вино.
Поки сайтові поетики змагаються у коломийках про паяльник, я написав ось це. Бло. Я плачу. Мені шкода своїх конкурентів.
*Так-так, читачу, це - Горацій оригіналом, так. Місцеві із запинками ранкову промову Зеленського переказують. Відчуй різницю рівнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945298
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 24.06.2022
Поема
Святій Трійці
в здивуванні
присвячується
Чи всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
Тому Росія і Німеччина,
там,
сходу — Польщу розп’яли,
у Другій, у всесвітній...
Тому Росія і Німеччина, підготувавшись,
Україну розп’яли,
у Третій, що розпочалась, —
всесвітній!
(Це Богоматір нам сказала, —
що в 2014 році...)
Й чи всі тепер
від Отця Духа прийняли?
й приймем коли??
Трійця — тож через Сина
і Себе являла,
й Духа світу!..
Він зовнішніх живить
і дає жить
а внутрішньо — чи не засяє,
Він в праведних горить,
майбутнє Сонце всіх, бо всіх
просвІтить!!!
Від Отця Світла прийняли
ви Духа Слави —
Царства, що не від цього світу??
2
Чи всі готові душу класти —
це ж за брата?
готові — це за Україну,
що розп’ята?
за Україну гинуть? — то є любов
свята,
від Духа Свята...
3
Пливуть одні мимо розп’ятого
Бога з калиною (...)
личини, що
не люди — не дозріли до людини
(це росіяни: насолода в них від недоімперіїння —
кати! садисти,
переозвірення,
псевдоармійці — й ще псевдотварини...)
Пливуть й суто збайдужілі —
мимо Бога з калиною (...)
бо сліпі гроші — у сліпі офшори
теж готувались знищить нас —
сховавшися від платників... робітників, —
з року 2000-го, тож не вчора
от війна грошей — творить геноцид
і спільний стид
в них шлунки виховані всі євреями,
захованими теж — від себе, гірких...стидних,
й Духа Безсмертя...
бач, знов без Духа, —
були близькі:
євреї і Безсметря...
й лиця стерті
землі ваші будуть стерті!
ваша ніби молитва — не молитва:
молитву Дух дає, —
куди ж ви котитеся світом, і без Духу??
4
А я питатиму:
чи всі Духа Святого прийняли?
цей світ вічна війна
була, де всі були??
цей світ — ніби нацизм — ницизм...
О я питатиму:
чи всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
ницизм — то є не творчість!
Божі троянди у мені розквітли!
вам — доля Гітлерів...
І я запитуватиму — коли
нікого вже не буде...
то всі Духа Святого прийняли
від Отця Світла?
повтор?
повтор!
в різні боки спосіб життя —
хто у Христові, вільна душа,
хто у ницизм
(повтор —
повтор!..)
Блаженні, хто Духом Святим
просвітлені!!!!
13.06.2022, свято велике Духа Святого!!
Київ — третій вибір Богородиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950443
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Не буває як в книгах,
не бува як в романах.
Не розтане вся крига,
хоч в вогні океани,
не розтрощуться камні,
хоч підкладуй фугас...
В останній раз? Останній раз?
Не злетить горобець,
й не розвіє кульбабу
молодий вітерець,
що приніс канонади,
й забере мою душу,
сповнену метастаз...
В останній раз? Останній раз...
Й не зустрінемось знов,
як у книгах, романах...
Серед тисяч основ
ми загрузли в обманах,
розійшлися красиво,
переживши екстаз.
В останній раз. В останній раз.
13.06.2022 - 02:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950413
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
ПІСТ І ЛОВИТВА
Поема
1
Всяка ямка,
всяке душі пониження,
всяка шпари́нка і дірка,
з дуплом
живе й неживе –
яке з ним тяжке зближення!
Всяка впадинка, шепіт
містом підсаджених,
всяке місто-ви́дум, сливе,
ринви – води у безодні впадання,
ринви – звіролюбови впадань:
ув па́даль…
А душа – нарече́на!
душа от не хоче падати…
Кинути промінь світла!
в пальцях Бога воно…
Тільки – вирівнятися б Господеві.
Заломати б ловитві душ веретено́!
О!
О!
Всяка ясність і пісня!–
духа спів – то молитва…
О!
О! я неправильний…
лишив літератури:
діло їх – геть від Бога…
У мені йде ловитва,
світлі й темні – й їх битва!
О! я ще не праведний…
І святе, мов очам сонце, є миле:
Вносить, вносить
і вносить! –
Ще вищії, вищії крила – і –
Крила!!
О! вітер гірний,
слави вітер,
вітер безсмертний повіяв…
Ода Богу!
й уважно чекає Марія…
Дух мій й серце –
летять!
о, я гарний:
земність, земність-+ внизу – все намарне!
Відпадають сумні міліарди,
скрутні міріади…
та – принади…
Грязь за колесом важковика́ –
опада так…
Тісно!!
всі і все, й всі назад –
до холодних безкриль опада́!
Й Царський Спокій
всеспокоєм тихим провіяв…
Цей весь світ – він мене не затримав!
чекає Цариця Марія…
Чуєш! як стаю сяйним і гарним!
Там лиш земність – і все намарне:
клоклаєінесу́нься.
Ніщо тобі не поможе.
Дай Боже.
Як нема любові Ісуса.
2
Слухаються внизу Анти-Господа, –
свого, гаспада́! га́спида…
«Не здавайсь світлу:
правильно, є дно, є вода…
Києву – хана́, озеро рибне.
Не вдавайсь звище: хтозна? –
тобі що більш загибельне…
Чуєте, там небо з замочками,
з духу, не з вод-дум… Ви тут зажили́!
В піст – що ми робили?
ви де вчора тільки були…
План – сорок років – цього замо́вчувать.»
Так що,
духом не вільні?
З Богом не знаєтесь??
І – це ви – на секунду
летючими рибами?..
Що ви, духом не вільні?!
Братці, та ви не літаєте???
Гладкі, жирні,
красиво-погибельні!..
Кажу: духом ще не літаєте? Як –
сповзаєтесь?..
Тридцять три – де то були?
Браття!!! –
так ви не орли???
Так ви – не орли!!!..
Ну знаєте…
Так: змулене озеро рибне!
Так, водна печать…
Як так похибились?
Себе встроїли в рибу: мовчать.
Мовчать!!
всі мовчать – як одна риба.
Очі біліють,
очі стають круглими,
квадратними,
мов аж гу́дзями.
Що ж їх потузить?
Я б підхопив! – і звідси Бог вміє…
Так заглибтесь у духа хоч думою!!.
Мовчать, як би скорчило у трипоги́бельне.
Хана, виходить – місто рибне!
Гади, знекрилені…
Що ж? аж не віриться: то не літаєте?
Може, чогось не знаю ?
Та ж страшно! може, ще навіть –
й поняття не маєте??..
Ви здогадуєтеся!
як – птиця у небо…
Але ж це – єдине, що на потребу!
Ну то й мовчіть, аме́би!!
Як так додуматись,
що ви щось знаєте ?–
як для цього – Святого Бога
не знаєте…
3
Тоді Сонце – живеє світило!– злякалось!
І все мале поникло-тремтіло,
долі своєї чекало:
То ж бо не царськість світила стемня́ють!–
То ж Бога Царя Живого,
Бога за все розпинають!!!
Ви! мінори! мінорнеє море!
всі жаби навкруг – твердо
окрадені в темі!
Поеми? жодної! нема в світу поеми!..
Ну, бо ж темно!!
Булькають в болоті, отемнені…
Дуже щасливо-раді,
Змахує плавниками ощасливлюючи
всіх – ста́ттю – естрада!..
Риба!
Антихристова печать…
Ро́боти –автомати цифроспільнії!
Півмертвії всі.
Ціхопіхотіхоенча́ть: що запитуєте?
Всі мовчать.
А Сонце? – Сонце! — простість дитинна!..
Єдність у Господі – проста й єдина.
Єднодух-цільність: птахи, дерева,
трави, луги з віттям: славлять!
небо, і море, і музика, й все у них –
славлять!
сміються від радощів !
невинні в єдинім привіті:
привітні! – співають…
У світі,
у божому світі нечулих єднають!..
О! що зтемнені!
ваші діти і того не матимуть…
Вас відрізають ? Щось відмикає?
Перевіртесь: розуміти чим маєм? –
Ворог – дітям –
все вже повідмика́є…
Світло – у вірі,
Тепло – через Христа,
Чесно мовте! – встигаєте?...
Ви дітей всіх вбиваєте.
Так!! природа звива́ється, коли сонце…
серцем всі – в душеоте́мненні…
Що всі знаєте про боже
великеє серце!?
Доморощеносправжнісінькі,
природні лиш генії!!
Згляньтесь на своїх дітей:
вже – «щасливі»…
Зливи вам щастя!
Злив! Небесного Бога діти блукли́ві…
Самі здогадаємось? –
аж надщасливі…
4
В Піст –
навіть Сонце сходить
немов на поку́ту…
Розливають нечисті
долом свою отруту!
Богу Усеєдиному –
лийте самі на серце
випари й вина:
Ні, браття,
ліпше лишуся у Дусі –
з Господом Сином.
Раз не постимось – не християни!
Які й з ким суперечки??
Словесник Його,
я в Бога речник.
Дай – хто ще стане.
Дай Боже,
це розкажу прибамба́тим:
полетим на планети:? на зіроньки? –
вчені є ? – сон це…
справжній провидець – півсон це…
Для чого стрибати, задерши носа,
на Сонце,
Як в Піст спіши́ть зіронька – Спасителю співстраждати??!..
Краще –
істинним світилам вселенної
з Богом порозмовляти!..
Краще ж – визнать, просповіда́ти
за вічність гріхи…
Нащо отемнювать
цю всю планету,
насотуючись й намотуючись…
Літати не допускають
тяжкі потрохи…
Лишіть гріхи!!
Глухні –
глухим…
Сину! дай проречу їм –
доганяли б і били їх
по головах корита!!..
Глянувши на Царицю Марію –
не хочу говорити…
Й чого бити?..
5
Ви знаєте?
Що остаток відмолить Марія!
Наскільки по-божому,
довжить Марія…
Але усміхається,
вказує на Миколая.
Сам святий Миколай!–
якого світ цей знає –
бо до нього біжать –
і всіх – мов дітей привітає!
Щось шепочуть, і дивляться,
й моляться, розповідають…
На що іновірці – вірять в казна-що –
а Бог припече – так до Миколая!!..
Якби ж не допомагав –
хіба так буває?..
Каз до кінця:
більше свічок, от чомусь,
біля ікон Миколая…
І веселі, мов ті свічки,
біжать знов, молоді,–
припадають!
Що ти, взагалі, за дивак,
що не знаєш, не кинеш
земний сон цей!
Потрібніший тобі святий Миколай –
Чи стрибки на ракеті на Сонце?
Потрібніші? – Бог, Марія і Миколай?
чи загарбати Сонце?
Бог тебе ж знає…
Поезія ж – незнищенна, нетлінна!
і нескорима!!
Безмежжя – і – о, Поезіє! вдар крила!!
Од Сина натхнення,
не ритми, не пульс, не рими!
І Бог – і я –
і поезія в небо знесла́!!
Кого посилає – кого в перелом
посилає –
Бог знає!..
Земне замикає! –
і як надихає! – небесні краї відкриває…
Відносні науки: поезія – істинна!
Народження вільне – і нескориме !
Бог – джерело і віри і крил:
постираю всі грими:
я у вірі і в слові!
бо мов Бог – я у них і між ними!!!
Однаково у серці –
і ріжуче й гостре –
богомилувати і стина́ть!!
Син Істина! – Поезія – істинна…
Бог – животворчеє Слово – непобориме!
Неухильне!! – побійтесь – непобориме!
Недокориме!..
Горла з вас, стовпи минулого,
позлітають, – а не рими…
Хай бреде тихо в культури –
всяке, неготове к незримому…
Душа!! –
Душа Марії!! – в любов заспіває:
Бог усіх щедро і поїть,
Бог усіх знає…
Бог – усе знає…
В любові – одкрили рота –
закрийте рота –
в любові – співають!
Бог святими співає!
Бог святий.
І що тут? Чи чуєш? – співає…
Березень 2006
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949071
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2022
[i]« Шіляка стляна мая ґадная...»[/i]
П. Робсон
І
Не радують мене ворожі трупи,
засмучує героїка війни...
а хочеться із рідними укупі
ще раз біля вцілілої халупи
послухати мелодії весни.
Аби туди не падали ракети,
аби пізнати тиші іншу суть...
і вечорами, як усі поети,
видумувати оди і сонети
про ті рої, що наче, ще гудуть.
ІІ
Дожовує Америка-Європа
і досі недожовані зв'язки
із мафією раші. Філантропи!
Говорячи на язиці Езопа,
«макронізуються» політики.
Велика допомога і донині
триває... та віщають голоси
старі романси про нові часи –
як не суди, а українці винні,
що на росії мало ковбаси.
І доять, і лікують Україну:
то мир давай, то море розблокуй,
то не марай гидке лице кретину,
то Азії подай свою хлібину,
то Африку від голоду рятуй.
ІІІ
А про бої неначе і не чути...
Тайга палає і валує дим...
Та хай горять буряти і якути
укупі з параноїком своїм.
Ну, а кому ще вистачає глузду
миритися... порада є усім –
напитися цикути і забути,
як догорає уцілілий дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948622
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2022
Життя - лінія на долоні,
Лінія смерті на серці.
Пробач, я сьогодні в полоні,
Ліпше загинути в герці...
Не зник, не полишив не зрадив,
Зі страхами лишився у друзях.
Припиняю давати поради,
Мудрість болем приходить в грудях.
Ех...так хотілось вдихнути на повну,
Пити воду своєї криниці.
Залишатися хліборобом,
Лу́пати свою крицю.
Все..в очі дивлюся небесні,
Залишився один у полі.
Вирок - хлібороб довічно!
Амінь ...я сьогодні в полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948134
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 19.05.2022
Як тихо на небесному горищі...
Лиш чутно, як воркочуть голуби,
Десь грають хвилі , вітер свище,
Простори колихає голубі.
Як тихо-тихо у садах небесних,
Завмер листочок кожен, - не шелесть,
Так тихо, що аж настовбурчилася шерсть
У звірів всіх, в яких страхи воскресли.
І що за тиша в небесах глибинних,
А чи прихід віщує Сина сам Отець?
Відлічує приходу час невпинно
Биття людських знеможених сердець.
А діється таке весь час в окрузі,
Спливають з небуття Гоморра і Содом.
Всі люди ,мов живуть в якійсь напрузі,-
Химерне дивляться кіно, а може ,сон.
І як почути тишу ту нечувану ?
Навколо стільки перешкод, завад...
Як крихти зачерствілих душ розчулити,
Які б настроїлись на тихий-тихий лад.
Й почули тишу на небесному горищі;
І як десь там воркочуть голуби,
Як грають хвилі, вітер свище,
Простори колихає голубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947347
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
«Vaghe stelle dell'Orsa, io non credea
Tornare ancor per uso a contemplarvi…»
(Giacomo Leopardi)
Ловили в глибинах рибу,
А зловили камінь:
Плескатий як сом
І важкий наче спогади:
Принесли його до садиби:
Під вишні квітучі – тоді, на світанку,
Коли все фарбує рожевим
Заграва –
Все, навіть квіти печалі – вишні,
Поклали його – нехай плаває
Серед моря пелюсток весною,
Серед озера золота листя в жовтні,
Серед білого смутку холоду – взимку,
Поклали. Легенько –
Щоб землі не стало боляче,
Щоб ніхто не пускав його в річку –
Плавати
І ковтати наші веселощі –
Уривки вічної радості,
Виринати назустріч Місяцю –
Підступному злодію,
Що краде у нас срібло зірок –
Вічних блукальців в тумані –
В тумані Шляху Чумацького,
Краде у нас срібло Стожар –
У нас, пастухів легенд.
І ніхто в тому селищі
Гончарів та писарів,
Друзів бджіл та зозуль
Не знав, що під каменем-рибою
Поховали ми нещастя останнє –
Надію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947303
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Казалось, что мудрость зависит от прожитых дней,
Но к старости редко становится кто-то мудрей.
Блаженны родители, если с годами
Ничуть не глупее своих повзрослевших детей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946859
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022
[i]« Замітає зима, замітає
все, що вчора лиш було...»[/i]
Бентега
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
човен долі і стає ясніше,
що ніхто не допоможе більше
у кінці як ми самі собі...
маємо на сльози по заслузі,
і гіркаве щастя, і нектар,
і неоцінимий Божий дар –
не лукаві і сердечні друзі.
Невідомо, що там, на межі...
за межею лиш вітри у полі
буйні і нікому не чужі
як зимою айстри і тополі –
наші із дитинства міражі.
Але – як воно, отій душі,
що із тіла вирветься на волю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 04.05.2022
«In these sad lands,
whose epigraph is the victory of mirrors…»
(J. B.)
Дзеркало – то Боже вікно:
Туди зазирає Сущий
(мій старий незнайомий)
І бачить наші втомлені очі,
Які теж глипають в цю шибу,
Намагаючись дізнатися
Де то ота чаша, яку мимо не пронесуть,
Яку наповнять – ось вам!
Яку – ось випийте і до денця
На якому намальована Темрява,
Свічада срібного,
Де оті дівчата, що ніколи не зістаріються,
Бо в тій шибі – в отому світі (як в кіно)
Відображаються спогади,
А не тільки ілюзорна «реальність».
Отой сивобородий справді живе там –
По ту сторону скла:
Я тільки нещодавно довідався,
Що він приклеює бороду та одягає перуку:
Стає сивим як лунь,
Зморшкуватий, наче рілля –
Він молодий, насправді,
Таким завжди і лишиться –
Тоді, як помандрую у засвіти,
Просто не буде людям показуватись:
Бо живе він у світі
Який Бог домислює – досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941113
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 29.04.2022
* * *
Первый в моей жизни опыт бомбоубежища
и у мамы он тоже первый
маме уступили стул принесенный сверху из школы
девочки напротив подвинулись освободили часть двухьярусных нар
и я сел туда со своим костылем
Кашляют неподалеку говорят смеясь
о Германии, в которую не успели уехать
Аэропорт здесь совсем недалеко
ведь город маленький, мы где-то на окраине
перед окружной
но и
центр здесь рядом
И аэропорт крохотный - он может стать важным
если разнесут все остальные
Приходят новые люди с детьми-пятилетками
школьницы говорят друг другу здесь весь девятый класс
Разговоры: мы не японцы
но многому уже научились
а в зале где мы танцуем
огромные зеркала
Множим сто яблок на ноль
получаем ноль
Куда подевались яблоки?
Кто съел их там в пустоте?
Мамо – дівчина теж посміхається –
там три туалети, а зайшла одна жінка
Тобто два вільні – показывает два пальца,
как знак победы
Прикидываю, на каких известных актрис
похожи девчонки
Кажется, на Леа Сейду и Марион Котийяр
но только в профиль
Кто-то включает на телефоне
игру со стрельбой и
полподвала требуют выключить звук
Молятся: нехай буде воля твоя
як на небі так і на землі
Звісно, краще, коли на небі
воля Божа, а не ворожа
Стає трохи нудно - скільки ще чекати?
Даже думаю теперь по-украински,
разговариваю с мамой – не всегда понимает
да и украинский мой не лучшего качества
Можна вважати все це великою прокрастинацією.
Сидел бы в это время за работой
или клевал уже носом, ложился спать
Будет ли так теперь каждой ночью?
Придется ли научиться спать днем, между сиренами?
Приходит малявочка, очень милый
Здається, брат найбалакучої з дівчат
Какое счастье, что мой в безопасности,
в Генуе - разрисовал там тризубами
окна и стены бабушкиной квартиры
Душно, как бы маме не стало плохо
Сегодня дважды пила лекарства от давления,
второй раз – когда собирали тревожный рюкзак
и не нашли ни черта нужного
Вот он, почти пустой, над головой:
только документы на квартиру в другом городе
который скоро оккупируют
Снова звуки сирены, предыдущую
мы здесь не расслышали
Галя-львовянка написала спасите нас
Фриц написал вывезите меня с котом в Тернополь пожалуйста
Я сижу в Тернополе ночь напролет
в школьном подвале
и боюсь представить что теперь в Киеве
Знаете, дорогие европейцы, введите войска
пока не поздно
хотя бы в эти западные земли
раз слабо спасать киевлян
Мы обеими руками за
только вы не ссыте, пожалуйста
А лучше закройте наше небо
чтобы вся эта дрянь по нему не летала
Сегодня говорили с утра
в тимзе с коллегами-швейцарцами
даже попытались перевести им фразу
"Иди на х*й русский военный корабль"
Они удивлялись, что и у них в стране
тоже есть чокнутые, которые верят,
что во всём виноваты американцы и НАТО
"С гражданскими мы не воюем, мы их
освобождаем
денацифицируем
выводим крыс и мышей"
Шмаляйте, джавелины,
таких освободителей
Вышел подышать воздухом, тело ноет
Налет говорят в четыре
На ветках кустов развешаны
бумажные плачущие ангелочки
23-24.2.2022
Первомартовские хайку
1
ночная тревога начинается одинаково
будят не сирены (их можно проспать)
а мамины проклятия путину
2
но дальше есть варианты
или молния в куртке разойдётся
или шнурок в застёжке застрянет
3
собираясь в убежище
по привычке пытаюсь
убить в коридоре моль
01.03.2022
Хайку по дороге в убежище
какой мощный прожектор
все выбоины в асфальте видны
нет, это луна, чуть уже старая
Хайку из школьного подвала
1
младшеклассники
играют в русский корабль
ночью переход на летнее время
2
хорошо спится
после чтения симика
под радушным чучелом оленя
3
над городом ревут самолёты
жители высыпали на школьный двор:
мы в аду или в этот раз обойдётся?
4
долгая история, к сожалению
история болезни
одного странного человека
5
спрашивают: какому богу молиться?
наверное, богу нато
он пока не слышит нас, весь в заботах
Хайку комендантского часа
1
при затемнении
работая над переводами
с трудом нахожу отщепенку - клавишу "ё"
2
так мало сплю ночью
из-за частых воздушных тревог
что днём уснул под бором у зубного врача
3
фейсбук подставляет "чернобыльские
переводы" вместо "черновые"
тонкий знаток событий
Хайку ночного кошмара
1
смерть – ковыляющий сзади прохожий
стоит замешкаться, она догоняет,
вгрызается в рот
2
долго ещё, проснувшись ночью,
отмываешь дёсны с мылом,
пытаясь воспрепятствовать магии войны
Хайку рабочего времени
1
резкий получился бизнес-колл
украинские айтишники настаивали
что сотрудничать с россией нельзя
2
европейской дирекции пришлось отбиваться
дескать мы помогаем больным детям
ведём себя гуманно, как и всегда
3
наши наседали: "нельзя помогать стране
в которой 80 процентов населения
поддерживают войну"
4
"никаких контактов, никакой помощи
подумайте, какими вырастут эти дети
машущие флажками с буквой Z"
5
"помощь эта - новые
рабочие места для страны-захватчицы
новые налоги ей в карман"
6
европейцы были растеряны
но
бизнес есть бизнес
Хайку освежающего сна
полное эмбарго
на нефть и газ
для насильников и мародёров
06.04.2022
Хайку лиги Европы
русский военный корабль
вылетел
в четвертьфинале
Хайку ПВО
ракета лежит
на распаханном поле
как издохший зверь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945812
дата надходження 23.04.2022
дата закладки 28.04.2022