* * *
Сонет дощу читають клени.
У римах крапель сум зелений.
Каштанів цвіт, як вир шалений,
Тче дощ у травня гобелени.
Цілує небо сонні квіти,-
Легеньке скерцо трав і тиші.
Бузок любов’ю ніжно світить,
І будять серце крапель вірші.
24.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984142
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
Давай про мир, про гнізда пташенят,
про тишу ночі, голосінь світанку,
про сміх, усмішку, очі немовлят,
про літнім вітром зірвану фіранку,
про першу риболовлю з дідусем,
про перший поцілунок і розлуку,
про те, як вперше рюкзаки несем
і гострим стріли з дерева до лука,
давай про шум Карпат і шепіт хвиль,
про пісню буків стримано-мрійну́,
про танець, що веде в степу ковиль -
про що завгодно, лиш... не про війну!
Бо що вона, болото, піт, іржа,
уламки в плоть зі звуком контрабаса? -
Не варта ні найменшого вірша!
...(лиш вміє виривати серце з мʼясом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983213
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Бо люди своє не цінили.
На мапах - криваві арени,
Війни переконливе слово.
Щоб більше не чути сирени,
Любіть Україну і мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983152
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Вспоминай меня, любимый,
встречи к сердцу прижимай
и в рассвет январский стылый,
и в пьянящий, нежный май!
Вспоминай меня без боли...
С птахом грусти повенчав,
развела судьба с тобою.
Но, пока горит свеча,
с памятью не молкнет чат -
помню небо голубое
в будничной рутины чад.
Вспоминай, мой лада, песней
не допетой пылкость губ
в их слияньях бесконечных
под разгул ветров апрельских,
вешних вод повсюду гул.
Вспомни наших чувств безбрежность
в тот нежданный поцелуй...
Вспомни их в настырный скрежет
ворона в ночную мглу -
"Nevermore!", - вещает нежить,
только правды абсолют
лет лавиной не задавлен
и звучит из давних-давен
нам зовущее ЛЮБЛЮ!
8-11 мая 2023 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983090
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023
Проклинаю вас! Мрази! Сволочи!
Больше нет в этой теме табу!
Наша месть без раздумий, горечи
Ни одну не пропустит избу.
Проклинаю вас! Твари! Нелюди!
Я хочу, чтобы всех вас нашёл
Лом железный сзади. А спереди -
Заострённый осиновый кол.
Здесь не прятки вам! И не салочки!
Вам лежать не на койке, в тепле,
Не у Золкина, да вразвалочку,
А гниющими в нашей земле.
Если кто назовёт вас братьями -
В путешествие за кораблём!
Осыпаю и их проклятьями,
А солдат наш на фронте - огнём!
Занесёт свой меч правосудия
Украинская наша рука
Без прощения, словоблудия!
Будьте прокляты вы на века!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982965
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 12.05.2023
[color="#00aaff"]..Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру![/color] [color="#ff0080"]Екклезіяст 3:1-8 . Біблія.[/color]
[color="#6b4178"]
Прадавні гештальти, минулого шпальти..
Вже кинуто карти. Не бійся, не варто …
На вічнім погості хтось крає у кості
Із душами . Злості нема . Ми – лиш гості
Під вічним. Під небом. Не бійся. Не треба.
У світі метафор – зрадливі порядки.
Чи кара, чи фатум – ти невинувата.
Світ втратив всі рамки. В зворотнім порядку
Крізь страх передбачень, крізь темінь без ранків
Ти мусиш пробратись, народження бранка,
Біль вклавши у мито, крізь лінію зіткнень
До тихого світла – чи нового літа...
І знов залоскоче нірвани торочка.,
І днів розмаїтість триватиме вічність,
І в долі вервечках старі добрі речі –
М’які суперечки, весела малеча.,
Долонь візерунки, буденності трунки -
Ти маєш прожити ще своєму світу.
Крізь всі теревені і схлипи фальшиві –
До нової смерті ти знову щаслива
Ще Будеш..
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982714
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Збирає пінку відьма з плеса ночі.
Портал живих пронизують жахи.
Поживу обирає потороча
Гадюк в траву кидає за шляхи
Йдуть ними в ранок люди-манекени.
Схопився простір щебетом з нічого.
На силуети кришиться пітьма.
Під одяг потойбіччя ллє вологу.
Завісу театрально підійма
Буття по третьому гудку сирени.
Порожнє тіло просить кварту світла.
З гарантій виживання лиш ланцюг.
Себе в собі відкопувати пізно.
Злітає час на друзів, подруг, слуг…
Себе згубив в величності блаженній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982043
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
1.Цей бузок – мов осіннє дивацтво,
В жовтні тихо мрійливо зацвів…
Нагадав про палке він юнацтво,
Про кохання мені розповів…
Приспів:
А як хочеться ще повернутись
У хвилини оті хоч разок,
Щоб у серці і в грудень, і в лютий,
Серед холоду квітнув бузок!
2.Сивини позабувши про просинь,
Ним милуюся, ніби малий…
Осінь, де заблукала ти, осінь!
Може дні ще твої не прийшли?
3.Ось весна повернулась і літо
Повернеться ізнов золоте…
Небувалим іще зорецвітом
І кохання моє зацвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 01.05.2023
Відпалають останні акорди.
Зотліє трава.
Ще болітиме довго… (до часу, пташино, до часу)
Не римуються більше ні кров, ні любов… і слова
шкутильгають повільно й незграбно,
мов бідний на касу.
…іще стрінеться хтось,
що вітри у долонях несе
…ще спізнається той, що водицю освятить студену
Не розхитуй пітьму, бо у тебе є, зрештою, все --
і небесна блакить,
і весна, і твій вихід з Едему
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971717
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 29.04.2023
А ти заснув у мене на руках,
Маленький син, що рідко бачить тата.
А я молюсь, щоб ця війна проклята
Була для тебе тільки у книжках...
Ти вибач, що всього лиш кілька днів
У мене, щоб побачитися з вами,
Я буду повертатися ночами
В казковий світ твоїх дитячих снів.
А завтра знову як зростаєш ти
Я зможу слідкувати лиш по фото
Вдивляючись у них, напевно, всоте
Старатимусь твій образ зберегти...
Та вірю я що вже близька та мить,
Засяє в небі наша перемога.
Я повернусь до рідного порогу.
І будем жить. Ми просто БУДЕМ ЖИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954588
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 26.04.2023
Дары свои методом тыка
природа порой раздаёт:
талантлив иной, но вглядись-ка -
в поступках - духовный урод.
И боль накрывает до крика,
строфы обостряя надрыв.
Ведь он же тебя за те тридцать!
А ты ему душу открыл...
* * *
Случается: по жизни стал примером,
но принял смерть дрожащей мышью серой...
А кто-то, миг земной угробив на запои,
встречает смерть однако же достойно.
* * *
Даже самые близкие
не поймут до конца,
хоть стремление искренне,
не откроешь лица -
век забралом бряцать,
совершенно же снять -
все надежды бессмысленны.
Сможешь лишь приподнять.
* * *
Строки, строки, строки,
где ваш смысл глубокий?!
Но опять, опять
под событий ливнем
выжить помогли мне –
значит – исполать!
17-21 апреля 2023 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980877
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 23.04.2023
Бентеги, роздуми тяжкі
навіяв світ омани.
Думок послабивши віжки,
ранковий Буг в тумані
у вогкій тиші слухав я,
вдивлявся в сивий безмір.
В очеретах, - я чув, - стоять
січовики кремезні...
Тютюн у люльках пихкотів,
немов туман в тумані.
Я бачив бузьких ватажків,
козацьких отаманів...
Ранковий Буг, неначе Стікс.
Ось човен, перевізник.
Та рано ще на інший бік -
ні знань, ні звань, ні візи.
© Сашко Обрій.
24.12.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979876
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 09.04.2023
свобода
вона не про те
як гасити час
свобода
вона не про те
з ким ділити ліжко
не впала пожертвою
хтивих плаксивих фраз
за лестощів тлінність
на рвала
на струни кишку
свобода
вона не сваволя
вона свята
і вчинок
і слово
і подвиг твій
всесвіт пише
свобода
це тіло в оренду
душі віддав
і горнеш рукою
блаженну
могутню тишу
намацуєш ніжність
і плинність
у космах хмар
віддався стихіям
поправка
на рух планети
свобода
найбільший
безцінний
безплатний дар
твій вибір
є воля
вважай
маєш все для злету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979077
дата надходження 03.04.2023
дата закладки 03.04.2023
На бездоріжжі
Зроби сам крок до себе
І побачиш шлях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979036
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 03.04.2023
***
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
На членистоногих, ще істот,
розпач упаде дощем залізним.
І завиє хижо їхній ліс.
І здригнуться болота й вампіри.
Тільки помста. І ніяких сліз!
На струні розтрощеної ліри.
Оживатиме моя земля.
Райдуга назустріч вийде людям.
Не для смерті – для життя поля!
Бачиш косарів? Пливуть погруддя.
І опише влучно Геродот
скіфську силу в тонкощах ленд-лізу.
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978152
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Буслиний березень бажа́ний,
Блищить блакиті браво баня.
Берези брови благовісні:
Бринить бруньками бонус-бісер.
Банкет березотоку близько.
Біжать, біжать бальзамом бризки.
Бузьки буяють березілем,
Баранчики буцають білі.
Барвінок барвами бадьорить,
Билинки бовваніють борше.
Безмежні бархатисті брили.
Бусини буднів - білокрилі.
( Борше - швидше)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977971
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
У нашому мовленні ми не так часто використовуємо звук Б—це легко можна довести, перечитавши будь-який текст. Але помічаємо часте його використання в «БОГОРОДИЦІ». Я спробувала «пропіарити» звук Б таким-от віршем.
Бринить блакить безхмарна, безборонна,
Бубнявіють бруньки, булькоче березневиця.
Брунатне бадилиння бджілкодзвонить,
Береться барвограями, бо березневиться.
Буравить буроземи борщівник буравчиком.
Банкет? Бум будівельний берестянок!
Босоніж, борюкаючись, бравують братики
Близенько балеринок болотянок.
Березовиця б’є брівцятами барильце,
Біобальзам беруть барвінки брильцями.
Березовиця-березовий сік.
березневиця-рух струмків.
березневиться-синонім до "весніє"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977749
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
Підсніжник
П-ідсніжник ніжністю сповитий
І в сонячних обіймах квітне.
Д-оклав усіх зусиль з-під снігу.
С-вітало - і пробивсь крізь кригу.
Н-аспівує весняний вітер,
І легко, ледь торкає квітку
Ж-иття тендітне, світлу радість
Н-а диво, це прикраса саду.
И(Й) росинка уляглась прозора,
К-расу ми споглядали вчора.
Первоцвіти
П-ервоцвіти, первоцвіти.
Е(Є)- секрети в ранніх квітах.
Р-іки сині проліско́ві,
В-олохатий сон казковий.
О-свіжає все навколо
Ц-віт підсніжника на волі.
В-абить ніжною красою,
І всміхається весною.
Т-и не рви красу чудну́
И( Й) збережи, немов весну.
Крокус
К-рокуси жовті і сині
Р-анні весня́ні квіти.
О-чі милуються ними
К-віти гойдає вітер.
У-смішка цвіту казкова,
С-онце з ними у змові.
Сон-трава
С-имвол спокою, кохання
О-біймає дні весни.
Н-ам дарунок і послання
Т-ихо шепче уві сні.
Р-анком вмиється весною,
А-ромат свій рознесе.
В-сі милуються красою,
А-втор створює есе.
Пролісок
П-ролісок із синіми очима
Р-адує галявину весною.
О-глянувся промінь, сяйвом блимнув.
Л-егкість цвіту, звабливість красою.
І стебло чомусь схилилось...хмара.
С- віт притих. І дощ пішов...примара
О-свіжив синяві очі цвіту.
К-раплі-діаманти - бризки квіту.
( Весна, 2021р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975970
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Де плачуть, там немає вже краси
П.Грабовський
Налюбована,
набрунькована,
пречудовною здавна наре́чена,
погордована
і зацькована
тінню йде нарече́на прире́чена.
Розтривожено
й насторожено
зазирає у плеса з гребінками:
«Хай знеможена—
все ж пригожа я
у блакитнім віночку барвінковім.
Загартована,
забинтована,
пересічною маючись жінкою,
певна: зможемо,
переможемо…
Відчуваю себе українкою».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945345
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 05.03.2023
Ілля загинув на війні, захищаючи нашу країну! Сьогодні йому виповнилось би 31... Чуйний, вразливий поет і музикант. Цю пісню Ілля співав неперевершено! Вічна пам'ять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950166
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 28.02.2023
Ты стоишь за моей спиной
И ты знаешь: я точно выживу.
Ты всегда за меня стеной.
Даже там, где поземка выжжена,
Даже там, где горит слеза,
Где матерые волки зарятся.
Путь вперед или путь назад –
Я прошу: будь со мной, пожалуйста!..
Даже если я не права
И веду себя как ребенок,
Если кружится голова,
Если нервы плывут и стонут,
И цепями в груди звенят,
Где кареткой зависло сердце...
Ты всегда, знаю, за меня,
Мой единственный страстотерпец!
Научи меня быть собой,
Не оставь меня в этой стуже.
Что ни день – бесокрылый конь
Подбирается ближе, глубже,
Чтоб туда увезти, где стынь,
Лютый холод и медь молчанья…
Защити меня!
...Захисти
І навчи пісень покаяння.
І я знатиму – щастя ось,
Де мій прихисток і свічадо.
Сльози ріками, наче Рось,
Нищать греблю мого мовчання.
І печаті летять в золу,
І лишаються тільки трави.
Ти – мій ангел. І я люблю.
Бог у серці єдино правий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975264
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
ГЕТТО
Курят гашиш арабы.
Кельты приносят жертвы.
Движутся иудеи тридцать девятый год.
Вешаются малолетки
На сухостое смерти.
В мир потрясенно глядя, плачет Чеширский Кот.
Мама, война не где-то.
Мама, случилось с нами
То, что давно пророки в Книгах вещали нам.
Мама, вокруг же – гетто!
Мы под крылом цунами.
Мама, такая карма: в нас мировой цунам.
Ангелы, Херувимы –
С птицами улетели!
Мама, какой красивый строится в небе клин...
Мы на тропе военной.
День идет за неделю.
И тот, кто самый смелый, – сам станет херувим.
Волосы спали наземь,
И не глаза – глазницы:
Жизнь покачнулась тонко, в руки взяла скрижаль.
Вороны крячут бурю –
Буря спешит убийцей.
Мама, давай поищем место – переезжать!
Сны – как дороги ветра
В райские кущи душам.
Ящик нам всем покажет призрачный компромисс.
Мама, дай обниму я!
Всех в этом мире плющит.
Здесь потерять рассудок – самый реальный риск.
Рая не обещали.
Или мы пропустили.
В мороси мира жребий: ласковый свист свинца
Или едва знакомый
Посвист родной свирели.
Войны, что безначальны, знаем – и без конца.
Лиц у войны хоть много –
Ни одного не видно.
Тонет в пучине эха голоса трубный звук.
Мама, вдали ракета –
Спутником на орбите.
Мама, глаза закроем, не разжимая рук.
Нам за границы – стремно.
Здесь – ни ломать, ни строить.
Рая не обещали: слишком тяжелый крест.
Если вокруг ад, знаешь,
Жизнь ничего не стоит...
Но если путь чистилищ – значит, надежда есть.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672065
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 27.02.2023
Радуга выгнула небо над степью –
Вдаль уходя.
Падали тёплые – с неба на землю –
Капли дождя.
Шлёпал намеренно – прямо по лужам,
Мальчик босой.
Лет четырёх – нет, за руку не нужно:
Мам, я больсой!
…
Мама… усталые, нежные руки…
Капли воды…
Призрачность времени… отблески звуков…
Эха следы…
………………..
…………..
…….
.
Так не бывает – чтоб полно и пусто,
Сам и вдвоём.
Что-то чужое! А помнится чувством –
Будто своё.
Что-то зарытое вечности дальше –
Там, где кресты!
Или забытое в «вечности» фальши
И суеты.
Чтобы вот так вот! в разлуке, в молчанье,
В полном нигде.
Чтоб возникало на вечной печали,
В павшей звезде.
Вечно стоящее, между тобою,
И пустотой.
Нежно звучащее, вечной любовью!
И немотой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850317
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 25.02.2023
Зажурливо, спершись на тин, стоїть батьківська хата
У вікна заглядає вишня й листатий горіх.
Яка ж вона світла була і на радість багата,
Коли вся родина збиралась на рідний поріг.
Джмелі на подвір’ї гули у засіяних квітах
І жваво цвірінькали днями смішні горобці.
Собака з котом притулялись до баби та діда,
Купаючи дружно свої язики в молоці.
Злетіли роки, мов до вирію білі лелеки,
Позвали старих у небесну і вічну блакить,
По різних дорогах роз’їхались діти далеко.
Замок на дверях тягарем непомірним висить.
Цієї зими дах полатаний став протікати.
Припало давно пилюгою віконце бліде.
Не вийде білити причілок напровесні мати
І батько горище змітати уже прийде.
Хтозна, коли нові господарі за́йдуть до хати,
Чи будуть латати й наводити знову красу.
Тріпоче схвильовано вишня з горіхом листатим.
Стираючи росяну з вікон вечірню сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847469
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 25.02.2023
Каток войны ползёт по душам,
телам и судьбам, не щадя,
с ним "Азъ воздам" всё глуше, глуше...
В слезах кровавого дождя -
прилётом детский сад разрушен -
завет библейский режет уши.
На пепелищах ожиданий,
сквозь хрипы смертные надежд
отмщенье поднимает меч,
слепящий остротою стали,
маниакальностью желанья
(как все века велось допрежь)
догматом веры пренебречь.
Сияет меч - отлит на совесть,
а чистоты в нём - родниковость,
с небесной мерится она;
ведь то, что красным пишет повесть -
врагов, а не его вина.
Спокойствие лесов и пашен
стране подарит звон меча,
где миром дышит стебель каждый,
под солнцем ласковым зачат;
цветенья майского безбрежность
и долгожданность сентябрей,
их светлой грусти безмятежность;
любимых губ тепло и нежность
и долголетье матерей.
Рази ж захватчика! Победным
будь каждый звон твой, каждый взмах,
заветный меч, наш меч отмщенья!
Ты к праху добавляешь прах
и к тлену - вражьей плоти тлен
ВО ИМЯ ЖИЗНИ НА ЗЕМЛЕ!
19-22 февраля 2023 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974624
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 22.02.2023
По шагреневой коже слеза,
Прокатившись оставила след.
Между нами, дружище Бальзак,
Темный Стикс и еще - двести лет.
Но, когда-то Харону смогу
Заплатить пару медных монет,
Чтобы встретить на том берегу,
Тех, которых поблизости нет.
На шагреневый берег сойдя,
Я шагну в затуманную тишь.
И на коже следами дождя
В перекресток сойдутся пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974404
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 20.02.2023
Ти затям: я не бідна,
не знедолена, ні!
Маю все необхідне –
і достатньо мені.
Маю думку і волю,
в серці – пісню дзвінку.
Маю, голубе, долю.
Другорядне – яку…
Маю світлу надію,
що розтане імла,
бо змиритись не вмію
з безкінечністю зла.
Маю спогадів квіти,
снів гранатовий сад.
Сонце, райдугу, вітер,
водограй, зорепад!..
Паперовий квадратик
на старому столі
(мого простору клаптик
на цій щедрій землі)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973955
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Як небо опинилося внизу,
Здавалось, ніби ніж встромили в груди.
Війна - це божевілля. Гинуть люди.
Кричить душа, ковтаючи сльозу.
Як сонце почорніло - ніби й я
Зчорніла. Вмерло в серці все наївне
Й родилося бунтарне, зле і гнівне.
Як нібито душа вже й не моя.
Чи винний вік, чи винна в тім війна -
Не час, мабуть, шукати в тому винних,
Що зникло десь усе моє дитинне,
Що ще жива, та ніби кам'яна.
Настане день - і мирний вітерець
Повіє... Знов розквітнуть в полі квіти
І знов життю земля буде радіти,
І я всміхнусь, щаслива, накінець.
15.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973457
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Загубилося сонце
в мереживі квіту й гіляк,
розплескалося небо
за обрій рясними дощами...
Телефон оживає
простеньким питанням «ти як?»,
не формальним тепер, –
як пароль «чи живі?», поміж нами.
В двох словах, – ні, не світ –
хвилювання, турбота земна,
в час коли переплутались
долі, молитви, країни,
в час коли над землею
лютує безжальна війна,
і людей розкидало
як вітром лелечі пір’їни...
Цінувати ми стали життя,
за яке не даси
копійчину щербату,
не те щоб все золото світу.
Дивовижно – війна,
а знаходимо час для краси:
ми дивуємось тиші, світанкам,
травневому цвіту...
Ми дивуємось тому,
що досі живі, що ми є,
що настав день новий,
бо тепер кожен день ми цінуєм.
Та радіємо відповіді
на питання своє:
«Все гаразд. А, як ти»?..
«Все гаразд. Обіймаю й цілую».
.
збiрка ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ, 2016-2022 рр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954157
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 09.02.2023
Мережать, манять мапи мітки,
Мандрує Муза мегасвітом.
Мажор-мінор - метаморфози,
Мадонна мила, мов мімоза.
Митець-мороз малює містом,
Міркують мундрагелів мізки.
Моментом - менестрелів мрії,
Міцніє мовна миттю міра.
Мінливості манери, мрева,
Мигтіння морем - мана меви.
Мугиче Муза міфо-мантру,
Мелодію магічну мандрів.
(Мундрагель - той, хто багато роздумує, обмірковує. Менестрель - мандрівний поет-музикант. Мрево-марево. Мева - чайка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972967
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 07.02.2023
Бережи його, Боже, куди б він не йшов,
Куди б не лягала життєва дорога.
Зішли із небес благодатний покров,
Щоб доля його оминала сувора.
Веди його, Боже, у дні, коли тьма
Ховає в тенетах удачу та сили.
Якщо на шляху раптом стріне журба,
Архангел Святий хай боронить щосили.
Коли його серце наповнить печаль,
Хай тут же Твій Ангел несе йому втіху.
Злорадства якщо хтось накине вуаль,
То ти йому дай лиш причини для сміху.
Хай буде здоровим і тіло, і дух.
А віра його нехай буде незламна.
Хай, Боже, не буде в один бік розлук.
І відстань не ляже якась нездоланна.
Пошли йому, Господи, добрих людей.
І мудрості дай, щоб був сам справедливим.
А ще поміж всіх його планів й ідей
Вкажи на такі, щоб лишився щасливим.
Предовгі літа йому, Боже, даруй.
Хай лишиться ясним і серце, і розум.
У вирі життя його дух загартуй,
Але не впусти в рідну душу морозу.
Амінь!
16.01.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973011
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 06.02.2023
Друг поэт меня обидел.
Я решила - не общаться…
Он такого не предвидел:
Я не в силах с ним расстаться…
Почему так происходит?
Где-то гордость затерялась?
Или чувства верховодят?
Я в любовный плен попалась.
И недаром воспевают
«Женский плен» в стихах поэты.
В той борьбе ЛЮБОВЬ сверкает
Как великий символ света!
Это чувство не подвластно
Никакому обсужденью…
И безумно! И прекрасно!
И не ждёт освобожденья.
31. 07. 2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954921
дата надходження 31.07.2022
дата закладки 04.02.2023
Віриш, мала? Колись знов закує зозулька,
наче ніколи - чуєш? - і не було війни.
Нас понесе літак в сонячне Акапулько,
де океан гойдає срібні свої човни.
Будуть високі гори і мексиканське диско)
Я - у літах сеньйора. Ти - мов ясна весна.
Я клишоного так квакатиму англійською,
аж ти насупиш брови " Знов за своє? Ну мам!"
В спеку покличуть нас храму химерні стіни,
де милосердна Діва - світла la Soledad
втішить твою печаль, стишить мою провину,
над океаном Тихим станеться зорепад.
Поки ж - весна, війна... Сумно на серці, мулько,
корки, дороги, рейки... В хакі військовім Львів...
Вірю, настане день - в сонячне Акапулько
полетимо з тобою...
Знаєш, ти також вір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949701
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 02.02.2023
Січень. Війна.
Свіча, як сльоза – черлена…
Серце від болю вижбухує,
Дев’ятим валом – нена́висть…
Хата затаєно слухає –
Устя грає Шопена…
Сладосте незбагненна,
Вічна любовна парость…
Темне вино пролите
В зойках розлук необачних.
Тінь у Саду Гетсиманськім –
Чаша скорбот відпита…
Хто заборонить любити
В цих міріадах плачних,
В цім безголоссі крику –
Хто заборонить любити!!
Томно душі… черлено…
Тане свіча на покутті,
Вірші, з ланців розкуті –
Хочеться жить шалено!
В хаті, в зими на розпутті
Устя грає Шопена –
Вічна любові парость,
Сладосте незбагненна…
27.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972166
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Опам'ятався ледве після бою,
присипаний землею, поряд зброя.
Будяччя закололо в ліву руку.
Нікого поруч, небо...і ні звуку.
Своє лиш чути серце, стукотіло.
Хоча б маленькі відростити крила,
то полетів би звідси до хатини.
...Вже перша зірка сяє, і родина
збирається до столу на Святвечір-
діду́х, кутя із медом. Ось предтеча,
Бо Божий Син родився. Спів вертепу...
Молитва і думки в холоднім степі,
що дав йому притулок серед ночі.
- Земля сира, не м'яко, - він шепоче. -
Де ж побратими? (Раптом ...кроки чути.)
- Здалося. Він покинутий, забутий.
Ліхтарик засвітив в обличчя прямо.
- Живий хлопчина! Ніби руки мами
Торкнулися, пі́дняли і поне́сли.
Врятований! Усмішка в піднебесся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970551
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 25.01.2023
Душе моя, чи ти іще жива?
Чи падолист не вбив тебе ще болем?
Бо он краплинка крові із крила,
бо он сліди скривавлені над полем.
Бо там війна, і тут також війна...
Бо там розруха й тут безмежжя муки.
Бо ця Земля свята - на всіх одна -
тримає небо за холодні руки
В тобі, Душе, сьогодні скільки свіч -
не зрахувати і не загасити!
Та буде день, коли відступить ніч,
просіявши усе крізь болю сито.
А ти живи, не дайся, ані-ні!
Ти - добрий воїн під знаменом Бога...
На цій війні, на цій страшніій війні
воюй і вір - за нами Перемога!
9.11.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965413
дата надходження 12.11.2022
дата закладки 20.01.2023
Не кружляйте, ворони,
над моєю хатою!
Тут міста намолені,
під живою вартою.
Білий птах над комином,
синій над криницею.
Воля в небі соколом —
золотою птицею.
Плазунам та погані
ні доріг, ні підступів:
стежки замасковані,
нездоланні відстані.
А нам небо — стріхою,
Шлях чумацький — сволоком*,
прихистком і втіхою,
обережним пологом.
Земле, стань для злодіїв
тванню-трясовицею,
обпали всіх іродів
громом-блискавицею.
Захисти, ріднесенька,
охоронців-воїнів,
а жива водиченька
стане у пригоді їм.
Зринуть хуги стрілами
з колчанів Перунових.
Стануть ріки з горами
захисними мурами.
Білий птах над комином,
синій над криницею.
Воля в небі соколом.
Дух народний — крицею.
*Сволок — балка, яка підтримує стелю
в будинках, символічний захист і оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971167
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 19.01.2023
Побрязкувала зброя в темноті
І гільзи кулеметні під ногами.
Бувалі у жінок і холості,
Ішли бійці, пошарпані боями.
Під місяцем - сніги і Соледар,
На всю рівнину спалені руїни...
Подавиться кремлівський недоцар
Ковтаючи шматочок України.
Містечко не здає за просто так,
Хто витримав під Києвом облогу.
І в відступі ще юний холостяк
Вбачає стратегічно перемогу.
Сковтне боєць у горлі гіркоту.
Ще правило спрацює чоловіче.
На втрачену недавно висоту
Комбат його піднятися покличе.
В чужу ріку бригадівський понтон
Саперна рота кине в передмісті.
І рветься нетерпляче батальйон
Руїни дотліваючі зачистить.
Не змиряться з поразкою стрілки,
Вчорашні петеушники і старші.
На точці вогневій чоловіки
Коробки набивають для реваншу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971394
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 19.01.2023
Выискивая в каждом ноябре
На новый март прозрачные намеки,
Привычно простудившись и намокнув,
С поребрика соскальзываю в бред.
Туда, где можно вдоволь погрустить
И не искать дешевых оправданий
Своим стихам, сомнениям и тайнам,
Синице, задохнувшейся в горсти.
Там день чуть-чуть длиннее рукавов
Смирением пропитанной рубашки.
Под каждой шляпой прячутся барашки,
У всех есть Лис. И Роза. И Любовь.
А в ласковой беспечной тишине -
Уйти в себя до точки невозврата
И сожалеть о гибели заката
В озябшем зарешеченном окне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559168
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 14.01.2023
Когда глаза привыкнут к темноте
До различимой в профиль черной кошки,
Я вспомню..? Вспомню, может быть, о тех,
Кто с трепетом стучал в моё окошко.
О тех, кто ждал и верил под дождем,
Что для него качнулась занавеска,
Что не напрасно верит он и ждёт,
Что выглянет капризная невеста.
О тех, кто мне в окно бросал цветы, -
Не розы, не люблю признаний в алом.
Скажи мне, если это был не ты,
Другие-то вообще существовали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623176
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 14.01.2023
Когда вокруг всё так бесчеловечно,
Когда устал тереться в суете,
Попробуй просто размышлять о вечном,
Не забывая чайник на плите…
Когда забыл, как вёл себя беспечно,
Как копошатся мысли в темноте,
Не стоит убиваться бесконечно, -
Притормози на жизненной версте…
Тогда, быть может, всё не так тоскливо
Окажется средь неурядиц дней
И прояснится жизни перспектива,
И даже будет чуточку теплей…
январь 23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970368
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 07.01.2023
Безмежна сила. Трепетна вразливість.
Крилом малює небо синій птах.
В нас різні гнізда. В кожного свій шлях.
Однак заручниця. В тім Божа милість.
Мої слова молитви – ваша доля,
Ганебні вчинки – вашій кармі гніт.
Сваволя, воля і святий обіт,–
Є вибір. Руки зв’язані любов’ю.
Сама в собі. Змирилася з роками.
Із тіла для душі мурую храм.
Глядіться, горю продиху не дам.
Грішитиму, як хто злим оком гляне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970009
дата надходження 03.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Добраніч, маленька.. насниться нехай синій космос...
Зірки-чарівниці там людям ворожать любов...
Чекатиму ранку... Щоб знову почути твій голос..
Чекатиму ранку і наших душевних розмов...
Ці зорі-ворожки в петельках земної рутини,
Божественним чином, нам долі витками сплели,
Метеликам ніби... І маємось в їх павутині...
Нам бути не разом судилося ще до коли ?...
Добраніч, маленька... А вітер шугає по даху,
Холодний пронизливий враз, як завиє сичем !..
І раптом у душу ввірветься проникливим страхом,
І болем самотнім по серцю, як ніж упече...
Добраніч... Щоночі для тебе римую поеми !
Та ти їх не чуєш, я сон бережу твій ясний.
Добранічки, мила... Ти Янгол в моєму Едемі,
Далекий, манливий і невідворотно не мій.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969977
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 02.01.2023
[color="#ff0000"][i][b]Вітаю всіх посестер зі святом Весни!
[/b][/i][/color]
Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
Клич стозвукого щастя,
що ллється з джерел омолоджених,
Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
Я дарую своє найтепліше Любові вітання
Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.
Цій весняній землі…
і жінкам, що весняно розквітли,
Бо в високому березні все неповторне… і світле…
8 березня 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781030
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 30.12.2022
"Двоє убито і вісім поранено за добу.
Внаслідок обстрілів знову пошкоджено ряд мереж..."
Діду під сотню...Він пережив колись Світову...
Слухає радіо, мріє і цю пережити теж.
Тітка крутить педалі. Чує, де ГРАДи торохкотять.
Руль у пайках, пакетах, на пле́чах іще й рюкзак.
Клята війна внесла корективи в її життя.
"Я не жаліюсь, - сміється, - без мене вони - ніяк "
По бездоріжжю у двір маневрує велосипед.
Діда застала з цигаркою в темноті.
"Як Ви тут?" Пауза... Подих... "Та добре все...
Дякую, що не лишаєш старість на самоті".
"Ось вам продукти, пенсія і обід.
Воду внесла. По дому допомогти?.."
"Просто посидь біля мене, - просить ласка́во дід. -
Вкупі отак побудемо: радіо, я і ти.
Очі сліпі давно, не розгледжу твого лиця...
Рідною стала мені, звеселяєш дім"...
Тітка жартує і свіжого подає млинця,
Їй пора далі, таких ще чекає...сім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968814
дата надходження 20.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Біженці — бід женці…
без племені,
без роду,
Без майських снів автохтонних,
без вотчин,
без див,
З гомоном літ у жменьці,
вдягнені в скрутоту:
Від Нені — в сіті чужин
тягне вік поводир.
Зимно…
— А чи знав хто тай з них?
неРай далина — тужбиниця:
Таврує-таврує своїми канонами спомини, дні;
(Кривдно)
виполіскує душі,
сушить в кострищі журниці, —
Марніють мрії
і
чахнуть чагрі* уповань **
(у вигнанні).
В’ються тінями вслід весни і мрев паролі,
А сум склеює «Завтра»
з ностальжи
черепків…
Галайдують*** в за-світ-край перекотидолі:
В мінор —
в обійми мачухи
липкіˊ.
--------------------------------------------------
*Чагрі (діал) — чагарник
**Уповання (заст) — надія
***Галайда (діал.., заст.) — бродяга, мандрівник, скиталецъ, бездомний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967966
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022
валька, та що — "півстакана",
Щось підслухала в шамана.
На концерт кобзона дід,
Натворивши в світі бід,
Все-таки зібрався врешті,
Не чекаючи арешту.
Всі в нас в курсі що івани
Рвуть на поминках баяни.
Тож, щоб все було як слід,
Не воскрес щоб раптом дід,
Десь почувши балалайку,
валька "рве на грудях майку".
В кожен клуб по три баяни,
Поминали щоб івани
моль гебешну від душі,
Ревучи про камиші.
На додачу ще гармоні,
Щоб брикали наче коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967648
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Змій заморський, кострубатий
На імперство, газ багатий
Все куйовдився на троні:
Землі то мої, ісконні,
А не іншої держави!
Чухав голови шершаві!
Нечисть всю зібрав з боліт
Мовив: Нам належить світ!
За три дні - все по програмі,
Нас чекають там з «цветамі!»
Та й поперся воювати,
Ніби щоб «своє» забрати.
А жили у тій державі,
Хлопці та дівчата браві.
Подивились, кажуть: Тю!
Ми то добрі по життю…
Різні в оберемках квіти,
Є «піони», «гіацинти»
Іноземні є в букеті,
Бо як пишуть в етикеті,
Для «гостей» найкраще все
І найменший принесе.
Наш Котигорошко навіть
Задля України Слави
Взяв гвоздику - булаву
Та й пішов у ЗСУ.
Здивувались «прихожани»
Від такої от «пошани»
І до змія під крило,
Ну, а той в своє кубло
В підземелля десь зарився,
Та від злоби сам вдавався…
Аби не траплялось драми
То не пхайтесь за «цветами»
Бо посадять на могили
Вам їх наші ЗБРОЙНІ СИЛИ!
Вітаємо зі святом, рідненькі!
Дякуємо за кожен день нашого життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967594
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Байдужий всесвіт до моїх вітань,
Бо студенцем торкнувсь долоні.
Спав місяць і в солодких снах літав,
Зірок лічив на оболоні.
– Агов! Пастуше, прокидайсь, не спи!
Пливи між брижами човенцем
І пригорщю срібляників насип
На ніччю вислане ряденце.
І не вагайся: вартий труд чи ні,
Коли вже зір не забагаю,
Доріжкою твоєю не мені
Шукати в передзимок раю.
Ти свою душу місячну розкриль –
Й романтик юний в хвилі тиші
Натхнеться на серцезворушний стиль
Й коханій вперше вірш напише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967442
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Что смотришь на меня опять уныло:
Судьба не те вручила семена?!
Не говори, что раньше лучше было,
Что трудные настали времена.
Каков посев – такие стали всходы,
По сроку камни с поля собирать,
Но не прошли впустую наши годы –
Спасла от топи созданная гать.
Спасет ли урожай пустая клятва -
Мертвы без дел всесильные слова,
Покажет, сколько строить житниц, жатва,
Кому коренья, а кому ботва…
И не смотри ты с завистью на нивы
Чужих хлебов, вкушая "горький” плод,
Пойми, что те во истину счастливы,
Кого любовь по пажитям ведёт.
©Вадим Странник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966577
дата надходження 25.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Незабудка
Разве можно забыть, то что было,
Что тревожило душу мою…
Пташку ту, что на ушко мне пела –
Незабудка…. Незабудкой зову.
Оборвались звенящие струны,
Приутихла пастушья свирель.
Долго в жизни зализывал раны.
До сих пор, как бы …раненый зверь!
Разум требует… жить: успокойся!
Но душа шаловлива…болит.
В заколдованном буйстве не ройся,
Всё прошедшее – тленно, сгорит.
Безрассудность, в потёмках печали
Не приносит страдальцу покой…
Даже чайки над пирсом кричали –
Не отдай свою душу другой.
Пролетели года… безвозвратно:
Не вернуть, не достать, как Луну,
Но влюблённому сердцу приятно
Ощутить средь зимовья весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950258
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 25.11.2022
Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем,
Якщо буде зимно, зігрійте своїх любов'ю,
Якщо буде важко, підтримайте тих, хто поруч
І в непростий час, станьте для когось опорою.
Напевне є хтось, хто нині не має де спати,
Напевне є хтось, хто вже не побачить матір,
Напевне є хтось, хто вже не обійме сина,
А в когось сьогодні не стало близької людини.
Всім добре відомо, війна забирає кращих,
Та попри біль втоми і як би не було важко
Усе відбудуємо, станемо ще сильнішими,
Безмежно сумуємо, за тими, хто в небі світить нам!
Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем,
Тримайте за руку, завжди говоріть відверто,
Лише подивіться, наскільки ми стали сильними
І вже дуже скоро назавжди будемо вільними!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966173
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022
На музыкальную тему "Сладка ягода".
Осень ранняя в новом платье
Ковш прохлады мне поднесла.
Розведу вночі я багаття,
Може, вигорить трохи мла.
У красавицы поступь лисья,
Полон лёгкости каждый шаг.
Хоч зелене ще всюди листя,
Просить іншого вже душа.
Песню старую ветер носит,
Хлещет нотами по щекам
Я чекав тебе, люба осінь,
Як нікого так не чекав.
Небо выслалось черной тканью,
Так, что месяц под ней угас.
Та далеко ще мить остання,
Де розлука обійме нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958821
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 19.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2022
1.
запах винила в воздухе жидком
нет звуков… ни влаги
гарь в альвеолах…
Мир Собака ком
не овечает!
на дороге млечные флаги…
как включить время
звезды знают
2.
море билось соленым телом
о пристань разлук
на которой уже ничего не случится...
все корабли ушли в плаванье
еще летом…
в прошлое мира
утонувшего в черных дырах
созвездия псов
облизавших мне руки
когда отпускала себя
в зеркало лужи
с отражением черного неба
самой глубокой
из ностальгий
которую никогда не переплыть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285005
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 18.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2022
Індіанське літо,
сонечком зігріте,
розтулило жмені
на хустині кленів
лагідної днини.
Сітку з павутини
заплело уміло,
відпустило сміло.
Додало принади
в нитку Аріадни,
кинуло між нами -
полетить світами! 27.10.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964292
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 17.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2022
Зодяг туман водицю у манто,
Утаємничує світанок з ночі,
Сховав слова несказані, пророчі.
"Не вірю, що для тебе я - ніхто," -
Латаття квітка зізнавалась ставу,
А він погойдував її поставу.
* Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965000
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Да, неправда ли, что-то ведь в этом есть,
Вызывая на бой, забываешь, что было до,
И не вспомнить, была ли когда-то честь,
Применяя приёмы словесного айкидо?
Бьёшь наотмашь, до хруста пустых костей,
Не жалея задиристых слов и бесстыжих фраз,
Что же там было до?...Он мечтал о ней,
Восхищался пытливым умом, красотою глаз.
До они целовались. Цветы. Кино.
Он читал ей простые стихи, называл звездой,
А Она, что ей холодно и темно,
Если Он не придет, не обнимет её порой.
Он красив, улыбается...но не ей.
Идеально бы было, но ревность всему итог.
И Она, разозлившись и осмелев.
Вызывает на бой, позабыв, что он царь и бог.
И не важно, что было у них там до...
Она точит язык, забивает слова под дых,
Он не дышит...Он умер бы, сто пудов...
Она плачет, смеётся и пишет свой грустный стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915522
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 05.11.2022
Ты слезою нежданной дрожишь на ресницах,
Я в тумане опять твоего забытья,
Что ты хочешь сказать, продолжая мне сниться,
Бесконечно далекая юность моя?
Что я стала скучнее, расчетливей, строже,
Прежним смехом и плачем уже не зайтись,
Парусов не поднять и морозом по коже
Не проймут, как когда-то, ни строчка, ни стих.
И уже никогда не взлететь на качелях
Так, чтоб дух захватило, в рассветную высь,
Не войти в позабытое утро апреля,
Где надежды с предчувствием счастья слились…
Только вниз и с горы и лимиты на чувства,
Будто хлебные пайки военных блокад,
В чьей-то грусти и радости не повторюсь я,
Мне звучит метрономом судьбы: никогда!
Ну а память дана, чтоб острее потерю
Ощущать на оставшемся кратком веку,
Так с годами ошибки былые виднее,
В свете звезд своя бренность больней мотыльку.
28-29 ноября 2016 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964697
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
Всього згадати стільки треба нам,
Бо часу квапиться ріка!
Бабусина долоня репана
Мою, дитячу, потиска.
Змарніла і у праці зморщена,
Суха і темна, шкарубка –
Та хто смачніше зварить борщика?
У вправних все горить руках!
В макітрі на пару варенички,
Сметана вабить – йде обід!
А працьовиті руки з величчю
Ллють кухоль молока тобі.
Щоб добриво підлити банкою
Йдемо удвох, аж за село.
Рука моя, крізь час, в серпанкові,
Стару шукає – із теплом.
Бувало, розмовляли різко ми,
Та стали руки рятівні,
Непоказні, весь вік потріскані –
Опорою життя мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964687
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
Знову зустрінемось, знаю, о восьмій в серпні.
В інших лаштунках і з іншими іменами,
Але так само закохані і нестерпні,
Пристрасні душі з таємними письменами.
В тих письменах закодовані наші вірші.
Руни незвичні - то нові слова-паролі
Їх зрозумієш-но, тільки в руках зігрівши,
Доля запише їх рисками на долоні.
Все буде іншим - і світ, і слова, і дати,
Рідно-знайомі залишаться тільки очі.
Пам`ять карбує, в майбутньому щоб впізнати,
Сині - твої, а мої - зелено-жіночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919587
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 04.11.2022
Хочешь быль о солнце, что на песке,
Начертило мелом своим ручьи?
О беспутной жизни на волоске,
И о горах. Горы...они ничьи.
Видишь, это зрелище? Здесь зима,
Всё уснуло, спит непробудным сном,
И у волн песочных не тот размах.
И что под барханом найдешь свой дом...
Не замёрзни ночью.. здесь нет земли,
Наметут пески над тобой курган,
Здесь плывут горбатые корабли,
Гонит их чумазенький мальчуган.
Он у солнца выиграл два пари,
Знает, где находится старый град.
На закате - мальчик совсем старик,
Город тот старинный зовётся Ад.
Встретив солнце, молвит: "давай, держись"
Дёрнет руку, корабль пойдет вперёд.
И в Аду, наверное, можно жить,
С переменным чувством, то жар, то лёд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930306
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 04.11.2022
Ну, і де твої вірші? Немає мій друже нема
Бачиш лютий панує, і літом крокує зима
Завмирає пташина у кроні розстріляних груш
Бог зсуває кордони країни загублених душ
Закотилося слово мов сонце лишилось виття
Виє звір і сирена запрошує всіх в укриття
Оселилося горе за тінню розтрощених стін
Час спинився. Йде відлік страшних нерозірваних мін
Боже, де мої вірші? Які підібрати слова
Щоб війну зупинити щоб стала щаслива вдова
Щоб яскраво горіли прокинуті в пекло мости
Щоб родилися люди і в їхньому серці був Ти!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957588
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 04.11.2022
А если умирать -
тогда под свет свечей
за ужином в зашторенной квартире,
забыв о том, что делается в мире,
о сонных днях, бессоннице ночей.
Налить в бокалы яркого вина,
обнять твои испуганные плечи,
так, словно это сотня человечеств
в объятиях моих защищена.
И тихо – тихо музыку включить,
чтоб никого вокруг не потревожить -
(достаточно сирены вой бульдожий)
и продолжать нам, как ни странно, жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957027
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 31.10.2022
Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.
М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...
І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.
До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...
24.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963719
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 24.10.2022
Уже по-осеннему день постаревший кружится,
и в парке безлюдном опять листопадная власть...
А листья летают, летают, как желтые птицы,
и вздрогнешь невольно: откуда такая взялась?
Расставила осень свои золочённые сети,
но как-то не хочется в эти объятья пока...
А время торопит и, словно безжалостный ветер,
пытается вырвать из мыслей моих облака.
Кудесница осень... И листья, как будто жар-птицы,
сидят на ветвях и шуршат, но совсем не поют...
В багрянец раскрашены нынче " берёзовы ситцы "
и так полыхают как самый последний салют.
Луч тонкий дрожит на прозрачной ладони заката,
как линия жизни и в завтра ведущая нить...
А осень срывает с берёз золотые дукаты,
и кружатся, кружатся в вальсе последнем они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962248
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022
Только взглядом скользнул - и пропала навеки,
будто кто-то прошёлся по краю души...
И теперь можешь жить лишь с одним человеком,
а с другими по жизни - лишь только грешить.
С ним бываешь такая, как Бог тебя создал,
только с ним так легко и болеть, и дышать,
и от счастья летать даже выше, чем звёзды,
если только услышишь: " Как ты хороша! "
По ночам у окна, если где-то в дороге,
закрывая глаза, представлять сотни бед
и вымаливать в страхе у грозного Бога,
каждый раз на коленях давая обет...
И когда он стоит, наконец, на пороге,
будешь роли играть, затмевая актрис:
то доступнее всех, то почти недотрога,
чтоб от скуки с тобой никогда не раскис.
Две минуты врасплох, две минуты на грани,
и закружится ночь на всех струнах души...
Если он пожалел, что рассветы так ранни,
это значит: он - твой! И теперь ты дыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894805
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 30.09.2022
Не хватает ни нервов, ни матов, ни сил
Пересматривать свежие новости.
Новоявленный русско-фашистский "игил"
Разрастается с крейсерской скоростью.
В той абсурдной стране смысл жизни в войне,
Перевёрнуто всё с ног на голову.
И хоть большая часть прозябает в г..вне,
Превозносят правителя голого.
А мою планомерно кусок за куском
Обрекли на садистские пункции,
Игнорируя право, порядок, закон
И невинности детской презумпцию.
Да и с той стороны всё идёт не спеша,
Черепашьими двигаясь темпами,
А хвалёный ленд-лиз из могучего США
Задержался, похоже, на кемпинге.
Сколько громких визитов и пафосных слов,
Возложений венков и эпитетов,
Но в реальности мы для больших игроков
Инструменты глобальной политики.
То, что ближе им к телу рубашка своя,
Нам понять это вроде не сложно как,
Но пока они тихо в сторонке стоят,
Наш народ у маньяка в заложниках.
И от этого сердце сжимается в ком,
Завывая от мук и бессилия.
Наше право на жизнь положили на кон,
Украину по кругу насилуя.
И куда нам свернуть, где найти этот путь,
Не заваленый теми же граблями,
Чтобы воздух свободы и мира вдохнуть,
Пробежав под дождём между каплями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954565
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 30.09.2022
Дощ носить хмару замість капелюха
і розпускає коси до землі,
осінні пісеньки йому над вухом
курликають журливі журавлі.
Він шле поетам з вересневим вітром
свої багряно-золоті листи,
навшпиньках пробирається між віттям –
і шатами шовково шелестить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960117
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 23.09.2022
Ночі серпневі - тиха моя пора,
Гусне повітря м'якоттю слив та ожини.
Просто допити це літо до дна й сповна,
І запастися теплом, щоб не стати чужими.
Осінь впустити, осінь така молода,
Сум пересіяти, і перемножити радість .
Пити і повінню стати - жива вода.
Сонцю вклонитися, як це робив прапрадід.
Пахне чорнозем - тепла ж яка земля!
Перецідити мовчання і впасти в обійми
Ночам серпневим. Сміятися звідтіля...
Чом же на ранок терпкими стають ожини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957927
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 29.08.2022
На музыкальную тему А. Новикова.
Одно из немногих моих произведений
в авторском исполнении.
Очень старое, почти мною позабытое стихо.
Если спросит лукаво ветер:
Как тебе, мальчуган, спалось?
Не задумавшись, тот ответит:
Сны друг другу - такая рознь.
И захочешь, не позабудешь
Винограда хмельную гроздь,
Возлегающую на блюде,
Да глазёнки туркмена вкось.
Смотрит злобно вспотевший чайханщик,
Рукавом вытирая слюну.
И мечта отодвинулась дальше
Чем желанье потрогать луну.
Заподозрен был, не иначе,
Взгляд голодного паренька.
От того торгашом был схвачен
Я отчаянный за рукав.
Бил он больно в лицо ичигом!
Так заведено с давних пор,
Что голодных хватают мигом,
Да несут впопыхах топор.
Лай толпы, словно кошку поймали,
Чей-то крик: по руке топором!
Как сбежал, я припомню едва ли
И, растаял в проходах дворов.
Померещилось всё, а значит,
Крепко спать я - большой мастак.
Может, к хлопотам снился мальчик,
Что тянул виноград к устам?
Не с того ль полюбилось нынче
Мне глаза заливать вином,
Что к раздумью я стал привычен
От таких вот недетских снов?
Засыпаю, и снова от крика
Убегаю в заброшенный двор.
Презирая народную дикость
И глазища туркмена того.
Если спросит лукаво ветер:
Как тебе, мальчуган, спалось?
Не задумавшись, тот ответит:
Сны друг другу - такая рознь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957985
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022
Хмари черлені сховались в глухі ліси.
День догоряє. Жінко, ковтай оскому.
Руки схрести і молися чи голоси -
Не віддавай до світанку цей світ нікому.
Шепіт, мов сіль, роз'їдає густу пітьму,
Випече серце й стече зі щоки додолу.
Небо порепане прийме печаль німу
І розхитається після весняним громом.
Пройдуть крізь тебе слова, мов гірка вода.
Викотиш сонце по полю іще рудому,
Витрусиш повні пелени своїх ридань -
Висієш маки. Верне́ться твій син додому.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948999
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 20.08.2022
Крізь розбите вікно я крокую в розбещену ніч.
Хоч на небі зірок, та вона все одно чорнокрила.
І чому ти така в ці часи до вподоби мені?
Може з того, що чорне я більше, ніж біле, любила?
Рахувати зірки, протираючи місяць від плям,
Так хотіла дівчина, що мешкала десь на Арбаті.
Та її не пускала раніше від себе земля,
Доки шабаш відьмачій не стався вночі на Горбатій.
Хто загасить тепер в небі відьми осяяний слід,
І піймає нарешті за коси це диво сріблясте?
Не існує такої істоти на грішній землі,
Окрім того, кого Маргарита окликує: Майстер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956543
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 16.08.2022
А літо за серпнем
в сукенці з серп’янки іде,
Ще й силянка з глоду уп’ялася боляче в тіло.
Полин посивілий притисло, мов сум, до грудей.
Своєщини тло позатиллю ледь-ледь бовваніло.
Жоржинна досада заглипала вслід через тин,
Спориш підтягнувсь, щоб з порізником гоїти рани.
Та все то дарма, бо сховає у лоно бурштин—
Хоч плач, хоч не плач, що ще рано йому, ой, як рано.
А завтра, як вчора, запалить півобрій світань.
Світач з-піднебесся відпустить стрічки серпантину.
Життя повелить залишитись
чи йти поза грань.
Кінець дасть початку розгін—і ось так без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956521
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 16.08.2022
Краплини сонця на землі
Збирає літо у букети.
Малює променем портрети
На скатертині на столі.
І пахне золотавий мед,
І сяють тепло абрикоси,
Дзумчать у ейфорії оси,
Солодкий граючи сонет.
Погожий день, як Божий дар,
Цикад звучить п'янка сюїта.
Блаженно на верхівці літа
Гортає липень календар...
13 липня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954623
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 28.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2022
Кудись ми завжди спішили,
Кудись постійно летіли...
На що ми тратили сили?
Та щось захмарне хотіли...
... Тепер все буде простіше,
Аби лиш літо - без грому...
Найбільше щастя - це тиша!
А ще - дорога додому!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951946
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Застигле небо, мов каррарський мармур,
Який от-от опуститься плитою,
Масивною, загрозливо важкою,
Та літню ладність зчахлить до безбарв’я.
Пашать простори спекотою.
Помлілі вишні просять подаяння.
Їх зори—в триптихи потухлих вікон.
Ті ж мов боввани. Вечір сірим віком
Пригашує тиск шквару аж до рання.
Із попелу зродилось зірок трійко…
Четверта, п’ята…— й разом альбіноски
Все вище й вище піднімають небо.
Вже й місяць виліз ясеню на гребінь,
За велетом вся зелень лляє роси…
Своїх нам досить.
Сльози лий для себе.
Тобі їх треба.
За легендою, коли ще не було роси, один
з останніх велетів регулював дощ,
притягуючи хмари.Та він захворів і помер.
Усе, що було живе на землі, —дерева, кущі, трави—
почали за ним плакати. Їх сльози стали росою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951936
дата надходження 30.06.2022
дата закладки 01.07.2022
Той мир тепер сіяє раєм
Немов вісні який не вкрали
Акацій липи і корали
І тихий ласкавий прибій
Велосипеда шини шелест
Ромашок в Космос білий пеленг
Та солов'я любовних трелей
І світ як білі роси свій
16.06.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950670
дата надходження 16.06.2022
дата закладки 16.06.2022
У иконы мамины глаза -
замечаю в церкви ставя свечи...
Как же много хочется сказать!
Только молчаливые здесь речи...
Тихо я зажгу свою свечу,
с горечью промолвлю в мыслях: "Мама,
сколько я сказать тебе хочу,
самой дорогой и верной самой!
Были не страшны мне холода,
да и октябри не так дождливы,
когда ты всю жизнь могла отдать,
чтоб моя чуть-чуть была счастливей...
Покрестив украдкой каждый раз,
провожала в дальнюю в дорогу ...
Мамочка, я знаю: и сейчас
ты прощенья молишь мне у Бога..."
"У иконы мамины глаза ,
как до боли мне они знакомы! "
Хочется, чтоб сын мой так сказал,
вглядываясь в лик святой иконы. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863560
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 13.06.2022
Я хворію щодня, аж рипить з аритмією серце,
Полином перегірклим товчуться думки в голові...
Про війну... і про Бога...І дуже нагадує все це,
Що здійснились слова:"мертвим заздрити будуть живі..."
Вузлуватий горіх заховав пташенятко у жмені,
Груша плачеться тихо - воєнне життя допекло...
Я сиджу під вікном і ліплю для синочка пельмені,
Щоби гідно зустріти живого, "смертям всім назло"
Так вже сталось, чомусь, що красиві слова розгубила,
А солоні думки лиш вразливими роблять вірші...
Тільки бухкає тиском у скроню, що майже вже біла,
І стікає життя, наче віск, у гінкі спориші.
На присохшім кленку вітер ніжну надію колише,
Насторожену тишу зірвало сирени виття...
- Це нічого, синочку, що декілька днів вже не пишеш...
Я чекаю, я сильна -...Й заплакала наче дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950462
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Як квітне степ… Горби, яри та балки
Хвилює трав махрова цілина.
Сюди, здається, не дійшла війна –
Терпкий полин сховав в лиман русалку.
Ось суховій завив, немов заплакав:
Поніс типчак і хвилі ковили,
Умить до фарб художника лягли
Шафран, волошки, горицвіт і злаки.
Фіалки степові в блакитті льону
Не зірвані, не здушені ніким,
В байраках – дерези чагарники,
Квіт терну, що дрімає напівсонний.
Вогонь від маків блисне – не згасити,
Та вкрив гінкий їх, сизий тонконіг.
Природа – посміхається мені
Суцвіттям розпашілих гіацинтів,
Промінить світле й тепле зсередини!
Усе навкруг буяє і цвіте!
Хай буде мирним твій квітучий степ,
Красуне, чебрецева Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950439
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Рожеве золото сакур
розлилося нині Львовом,
красою вмиваючи зранку,
щоб ми відчували знову,
де зерна, а де полова.
Запалює Київ вільний
цвітіння каштанів, як свічі.
Перлини рожеві й білі
Хрещатик сонливо лічить.
Це місто — коштовне й вічне.
Бузок — аметистові зорі —
вдивляється в небо чи в космос.
В Херсоні тихенько говорять:
«Герої очистять цей простір,
свобода розчеше нам коси».
Сяйливі тюльпани-рубіни
розкрились, як правда між нами,
бо Харків — жива Україна,
єдина, рідненька, незламна.
Ця сила відновлює храми.
Магнолії краплі збирають,
а світло підсвітить їх сріблом.
Нестримно крутий Миколаїв
ще в тиші казатиме: «Рибко,
ловися маленька й велика,
до столу із щастям і хлібом».
Постане новий Маріуполь
сяйнистим сталевим цвітінням.
Героями створений купол —
немов оберіг жовто-синій
для всіх славних міст України.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947816
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Не хочу пам'ятати скільки лиха
В роках минулих випито було.
Нехай душа співає - щастям тихим
Й дзвенить її поезій джерело.
Я хочу, щоб світанки надихали...
Хоча зі скронь не зникне сивина
Та й сліз на долю випало немало,
Але ж іще живе в мені весна.
Навіщо пам'ятати скільки лиха,
Навіщо виміряти скільки сліз?..
Мені б не загубити щастя тихе,
Що ти в моє життя колись приніс.
Нехай років лишилось - на долоні,
Я хочу відчувати їх красу
Й не думати: чому сивіли скроні,
Бо ж в іншому - і цінності, і суть...
Важливий - ти. Важливі - син і доня.
Важливо - що я в світ земний несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947691
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Думки над болем,
Думки над кров’ю,
Зелені, жирні.
Із пекла лона,
Із жерла прірви
Герої дивні.
Час не рахує
Ні дні, ні ночі,
Живих і мертвих.
Лиш кача плине
Та сич пророче
І ворон впертий.
В бетону пудру
Ввійшло по груди
Сталеве тіло
Залізним свистом
Рве небо, нудить
Осатаніло.
Зростає слава
З печалі-смутку.
Б’ють в барабани
Рогаті чорні,
Чмеленим риком
Звуть саксагани.
Їм не зламати
Роджених з світла
Води та вітру.
Героям статись
Героям бути
На захват світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947596
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Настанет время - и вы проснётесь
И содрогнётесь от подлой лжи.
Вам не покажется правда солнцем,
Когда расколятся муляжи
Фашистских свастик безумной власти.
Чтоб пропаганда: "иди убей"
Не обернулась для вас несчастьем -
Поберегите своих детей.
Где горы трупов, войной сожжённых -
Такую правду не утаить.
А чьи-то матери, дети, жёны
Хотели - мира! Хотели жить.
Вы все виновны. Виновен - каждый,
Кто слепо льёт понапрасну гнев.
Вас Бог забытый за всё накажет,
Ведь поклоняетесь - сатане.
Но вы проснётесь... И ваша совесть:
Стыдом и болью зажжёт в груди.
А ваши внуки напишут повесть:
"Не навреди..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947490
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Молімось, людоньки, молімось,
Аби не бу́ло в нас війни́,
До Бога серцем пригорнімось,
Розбиймо плани сатани.
Молімось, людоньки, молімось,
У Бога з вірою живім,
В молитві ми усі збері́мось,
Вінець із молитов сплеті́м.
Молімось, людоньки, молімось,
Щоб повернути знову МИР,
Усі до Господа звернімось,
Щоб відступив від нас упир.
Молімось, людоньки, молімось,
Хай нас зали́шить сатана,
Всі молитва́ми огорнімось –
Тоді закі́нчиться війна.
Молімось, людоньки, молімось,
Повірмо в Господа усі.
Без молитов не обходімось,
Й не будем жити у страсі́.
Молімось, людоньки, молімось,
Молім за все, що нас болить,
За ласку Господу вклонімось,
Бо нас орді не полони́ть.
11.05.2022р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947464
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
***
А діти горлиці покинули гніздо:
затихло у рожевому суцвітті.
Дві грудки ніжні попелясто-світлі
каштан облюбували. На Різдво
батьки малят сиділи точно так,
вдивлялися в морозно-сніжний простір.
Пливла зоря в таємній високості.
Ще не було війни, її ознак.
Тепер піднявся їхній молодняк.
Великий світ – мов яблуко достигле.
І білим квітом вишня сипле, сипле...
Прошу Всевишнього за цю красу щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947300
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Божій Матері
і жінкам-мироносицям,
надійнішим і люблячішим за апостолів,
присвячується в любові
На війні дух — найперша річ...
(Білецький)
діток — щоб не помстились...
все красти
гвалтувати
дівчат
лиш на очах в батьків
а матерів вбивати —
вже на очах...
Що чули курсанти?
оце, — продовжують навчати окупантів
їхні як ніби-то жінки —
безмозклі гуси
і осоружні* мами...
Курсанти в храмі:
дивляться й слухають церковні
письмена
і Дух їх любить і єдна...
і спокій духу і просвічення
їх дна...
І зійдуть як із корабля
на паперть храму...
всім сяючи ще мимохідь!!
Війна?
На них
не написалась ще
війна
08.05.2022, свято жінок-мироносиць,
Київ —
третій вибір Богородиці
* - остогидлий, немилий; огидний, гидкий;
(ворог) ненависний, клятий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947201
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Найкраще село! - ця дорога в долину,
Барвінок і ряст на узбіччі цвітуть.
І Буг, як життя, пропливає невпинно,
До моря свій вічний продовжує путь.
Ця гребля, і млин в чужині мені сниться,
Дитинство і юність я тут провела...
Чекає на мене прадавня криниця -
Свята Берегиня посеред села.
Води зачерпнути - мов щастя напитись!
- Впізнала мене - вся аж сріблом сія!..
А в синьому небі - чи душі, чи птиці,
Бо тут спочиває родина моя...
Вдивляюсь в минуле, все добре згадала,
Багато у Бузі води утекло...
Я рада, що хоч у думках завітала
В своє найпрекрасніше в світі село!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946442
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 30.04.2022
У бомбосховищах – притихли малюки,
Притислася до неньок зграйка жвава.
Ти ж слухаєш… нескорений, близький,
Як немовля в підвалі мати бавить.
Дивуються сполохані зірки
Яскраві.
Звитяжний стрій тримає «Азовсталь»,
Не може ворог вдіяти нічого.
Бо українські села та міста,
За Маріуполь моляться до Бога,
Здається, дух всіх пращурів повстав
За нього.
В руїнах весь… нескорений… близький…
Здригнувся світ від ран твоїх кривавих.
Тривожні весни принесли бузьки,
О Маріуполю, в тобі – уся держава,
Козацький дух, незломлений ніким
І – слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946146
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Укрепляйся, мужество
сталью и свинцом…
Э.Багрицкий "Нас водила молодость" (1932)
Переплавься, ненависть,
на броню и сталь,
ратниками древними
о бок с нами встань!
Закаляйся, мужество,
пламенным стихом!
В мире, злом контуженном,
будь, строка, оружием,
в строй вставай заслуженно
наравне с бойцом.
Чтоб с рассветом далями
разливалась тишь.
Чтоб от ласки маминой
жмурился малыш,
не шептал затравленно:
"Пронеси!", - снарядам он.
Чтоб не стоном сдавленным
длился мой закат;
чтоб тебя дождалась я
со щитом назад;
чтоб секунды малостью
не бывать нам врозь,
в непроглядной хмарности
доставать до звёзд…
23-26 апреля 2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946062
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022
***
До Києва – рачки, до Сум – на колінах,
до Харкова йтиме на милицях кат!
В судинах його, у хрящах і клітинах
застрягнуть відлуння ракет і гармат.
Тепер не могутній "язык" і не ноги –
до Києва сором його доведе.
Отруйними зміями ляжуть дороги,
і сніг погребальним рядном упаде.
Птахи зацвірінькають: Це наше небо!
І вигукнуть звірі: Це наша земля!
Під зад пожене його вітер натхненно
у напрямку збоченого корабля.
09.03.2022
Фото - з мережі Інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942736
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 25.04.2022
Такие же – солнце и небо,
и облачных айсбергом глыбы!
Перины воздушные – слева,
а справа – ковры голубые.
И вишни торжественно белы,
и девственно зелены травы.
Деревья в папахах омелы, –
как горцы весной, моложавы.
Вот-вот облачатся в наряды,
вот-вот затанцуют лезгинку…
Курганы – как будто бы рядом,
Днепровские воды – так близко!
Но стройной и странной колонной
встают ветряки, словно стены,
зовут дон-кихотов законно
ломать нефтяные системы.
Ряды их сородичей-вафель
приветствуют мира основы.
Давно уже солнце призвали
не верить ордынскому слову.
Оно показало грузинам
свои настоящие лица,
теперь и мою Украину
избить и унизить стремится.
Там те же дожди отшумели,
и ветры подули сквозные.
Такие сосны и ели,
но буки и грады – другие…
Простите, тевтонские земли,
я сердцем сегодня не с вами.
Спасибо за то, что согрели,
спасибо за то, что позвали!
09.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945932
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 25.04.2022
Запах сена с душистой мятой,
Хор ленивый соседских пчёл,
Облаков грозовые латы,
Скоро дождь. Так чего ж ещё
Жаждет сердце? Быть может, песни
Соловьиной в огарке дня?
Эх, соловушка, спели б вместе,
Кабы голос был у меня.
От того не пою я вовсе
И, бродя по стезе мирской,
Прохожу мимо лета в осень,
Но вот-вот обрету покой.
Может, степь приютит скитальца?
Не пропащий же я совсем.
И кукушка мне век по пальцам
Досчитает, в ладони сев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74396
дата надходження 16.05.2008
дата закладки 23.04.2022
Гніздиться ніч у сірій млі,
і вже відчутна тиша.
Пристали хмари-кораблі
до церкви на узвишші.
У низині́ туман лежить
кошлатим алабаєм.
Остання вечора блакить
ховається за гаєм...
Вже скоро, скоро світла мить
на нашу землю зі́йде.
Чекання свята вже п'янить:
Христос в серця уві́йде.
Вгорі небесна глибочінь
ховає таємниці...
І линуть дзвони вдалечінь
з церковної дзвінниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945798
дата надходження 23.04.2022
дата закладки 23.04.2022
Благодатний вогонь, запалавши над Сином Твоїм,
У Господньому Храмі вірянам надію подав:
Згине зло, як воскресне! Віщує нам Єрусалим –
Щезнуть війни, печалі – Твоя, Боже, воля тверда.
Хай незгасна лампада творить Всемогутній вогонь,
Кожен з нас понесе свій життєвий зароблений хрест.
Та сьогодні ми, грішні, вітаємо Сина Твого –
Що во істину Божу зі смертного ложа воскрес.
На Голгофі за людство Син кров на Хресті проливав,
Україна втрачає в бою відчайдушних дітей.
Мудрий Отче Всесильний, ти праведні робиш дива –
Захисти наших діток, хай кожне у мирі росте!
У руїнах та шрамах, вдивляємось з вірою в синь,
Світло істини з правдою шириться межи людьми.
Світ увесь – у молитвах до Господа: «Іже єси…»
Хай злетить білим голубом, просимо, сонячний мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945804
дата надходження 23.04.2022
дата закладки 23.04.2022
Всі маски знято. Всі рамки стерто .
Ще вік - до страти. Чи мить – до смерті.
Ще маєш шанси. Вже знаєш сенси.
В короткі станси лягають меси.
Гудять тривоги. Лунають сурми.
Всьому живому - зриває струни.
Тьмяніє сонце. Ридають зорі.
Шаліють орки. Їм треба крові.
Рвуть коси бо́ги від тво́рень своїх .
За перемоги – платня - війною.
Земля і небо – як поле битви.
Хтось ім'я шепче твоє - в молитві..
Ще маєш час ти , ще маєш вірші..
..А може, завтра, все стане іншим ?
Пройдеш пороги до нових істин .
Знайде́ш дороги народжень - з тризн.
Тут, на Землі ти, чи в наднебессі -
Цей світ любити – нови́м - воскреснеш..
Небес заграви вдихнеш у груди -
..І зійдуть трави... І будуть - люди...
[color="#ff0000"] УКРАЇНА - ПЕРЕМОЖЕ!!![/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942585
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.04.2022
У XXI сторіччі
Ми досягли всього сповна:
У космос линемо велично,
Дісталися морського дна.
Диктатору ж цього замало:
До неба ангели летять…
Війну криваву розв’язала
Найкровожерливіша рать.
Забула заповіді Божі:
«Живи по правді й не вбивай!»
Прийшли до нас часи тривожні,
Закрила хмара небокрай.
Сльозами Україна сходить,
Грабіжник рве, зжирає плоть.
Повстали проти зла народи –
З усіх країн і всіх широт.
Хороше згинути не може!
Весна поверне на добро –
Щодня іде зі словом Божим
На захист рідного народ.
Крізь горе, біль та руйнування
Гартується незламний дух.
І прийде день війни останній –
Розсіє темряву й біду.
Козацьку міць, як щит одвічний,
Тарасова ростить земля.
У XXI сторіччі
Солдат рятує немовля…
/На світлині - 19-річний солдат рятує немовля у м.Ірпінь./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945066
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Я пригорщі сонця
Із серця віддам українцям,
Черпатиму в жмені
Все тепле, що тільки я маю,
За всіх Охоронців
Молюся при тьмяній Божниці:
«Від орд навіжених
Звільніть нас у рідному краї!»
Хай вимете легіт
Поганські загарбницькі лави.
І стихне загроза
Для світлої долі дитини.
Ми є оберегом
Для світу в двобої кривавім,
То ж висуши сльози,
Всевишній, моїй Україні.
Наш Харків потоне
В квітковій красі, як раніше.
Азовським прибоєм
Озветься палкий Маріуполь.
І сонце в долонях
Всміхнеться заквітчаній вишні:
«Пишаюсь тобою,
О, земле моя, щедра й люба!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944994
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Коли слово важке, мов брила,
Коли гнів розправляє плечі,
Ніжні музи згортають крила,
І не пишеш чуттєвих речень,
І на паузу ставиш сльози,
Відключаєш опцію болю,
І скидається вірш на прозу,
І здається, що власна доля –
Лиш відлуння долі країни,
Що виборює право бути,
Відбуваючись крізь руїни,
Розриваючи давні пута.
Від орди незагойні рани,
Але злу не здолати Бога.
А серця і слова відтануть
Після нашої Перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944896
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Вітри навалились на острів -
гуляють, неначе пірати, -
усіх не посадиш за ґрати,
бо стріли у них дуже гострі.
Розхитують хвилі у шалі,
плюндрують священні надбання -
немає для них оправдання -
навіяли біди, печалі.
Природа нашесть таємнича -
сюрпризи із фронту і тилу -
дає неабияку силу
і мужність, якщо войовнича.
Лишитись наза́вжди не зможе -
затихне ворожа стихія,
і збудеться сонячна мрія -
мій край у борні переможе! 9.04.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944541
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2022
Я шла к метро, весны не замечая,
а в голове: ни мыслей, ни идей...
С любимой кошкой, недопитым чаем...
В толпе совсем растерянных людей.
Я шла к метро...Проклевывались почки,
в ушах стоял истошный вой сирен..
Смешалось все: и птички, и цветочки,
и крыска, и собачка, и свирель...
И вновь глаза встречают: СОКИ, ВОДЫ!
А на стене написано углем
то, что последним стало писком моды:
Иди, орк, *** вместе с кораблем!
Над головами что-то просвистело,
и в небо взвились тысячи костров...
Казалось, что душа рассталась с телом...
Но как-то мы зашли, таки, в метро...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856253
первый вариант
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943674
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022
***
Коли земля палає у вогні -
Міста у попелі та гинуть люди,
Круки завзято розпинають груди -
Зібрались поживитися зусюди,
Натомість, щоб сказати: "ні війні!"
Колаборанти хижі, ви - іуди! 28.03.22
***
Гірчать слова, коли іде війна,
Змагаються з небом ракети.
Їдучий дим, як хмара навісна, -
Ворожих куль та градів злети.
Картина, навіть, для вітрів сумна -
Розвіюють попіл планети. 28.03.22
***
Терміти точать нашу хату
І перетворюють в руїни....
Нас, волелюбних, не зламати,
Ворожим силам не здолати -
Отримають за це розплату!
Героям Слава України! 19.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943478
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Слова, слова та й більш нічого,
Товпляться всі у голові.
Та що сказать тобі такого,
Щоб накінець дійшло тобі?
Як важно вміти слова слухать,
Що йдуть від серця, від душі.
Не пропускати їх повз вуха,
Не забувать у метушні.
Вони живі, їм треба воля,
Уважно слухать, зрозуміть.
В душі хорошій їм роздолля,
Коли захочеш їх впустить.
Якщо душа черства, безлика,
Нема таланту когось слухать,
То брак душі тут завеликий,
А в голові лиш завірюха.
Вчимося слухать тих, хто поряд,
І болі їм не завдавать.
Даруйте їм свій ніжний погляд,
Слова красиві роздавать...
Слова такі не для архіву,
Де павутинням обросте.
Вони, як зерня для засіву,
В надії, що в серцях зійде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940545
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
[b][i]Сама собі упасти я не дам…
Нехай крило пошкоджене вітрами –
Я приземлюсь до джерела і там
Живу водицю прикладу до рани…
І хай, можливо, вже не полечу…
Та будуть сни, а в снах також літають!
Й нехай романтизую я «чуть-чуть»,
Та ті, хто в чудо вірять, виживають!
І вірю я, що я́кось по весні
Внизу на ґанку заскриплять поруччя…
Це ти, крилатий, принесеш мені
Аж два крила...
Новісінькі...
І зру́чні!
13.04.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 15.02.2022
Зустрілися тут Мудрість і Любов,
Зустрілася Надія всього світу,
До цього теж народжувались діти,
Та на цю зустріч саме Він прийшов.
Відчуло серце - не просте маля,
Душа радіє в зверненні до Бога:
Життя тримало на землі старого,
Спасителя зустріла тут земля.
До Бога очі й руки піднялись:
"Нині мене Ти відпускаєш, Боже!"
Наказів ще не слухала сторожа
І дерево на хрест зростало ввись.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940274
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
двадцять шоста нуль-нуль. годинник
чув благання, розтягує день.
маєш час для пошуку винних
відмовляючись від ідей.
сорокова шістнадцять майже
скільки років твоя доба?..
недосипом поб’є, розмаже
той, хто викрикне: «Дайте два!»
триста сьома година ночі
просиш світла в тунель хоч раз
видозмінений тамагочі
не пробачить дурних образ
без п’ятнадцяти дев’ятсота
сліз немає. і часу теж.
нуль секунд нуль хвилин без дрота:
оживати без пут і меж
вісім тисяч о пів на п’яту
ти встигаєш? ану ж бо, ну!..
перш ніж клятву собі давати
чи виконував хоч одну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938387
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 13.02.2022
Привіт! Слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
Кохання пробивається у слові,
Нехай до тебе лист зі світла йде
В любові.
У мряку вдвох не сиро, а утішно.
Романтикою дощ для нас звучить.
Упертий вітер свій порив притишить –
Бо хлюпне із очей, мов копійчин,
Безгрішним.
Як хороше ділилась журавлями
З коханим я, побачивши ключі.
Веселики тоді нам промовляли:
«Нехай не гасне полум’я свічі
Між нами.
Шануйте, як і ми, глибоку святість –
Розквітне почуття в мільйон суцвіть.
Підступний дощ розмиє на асфальті
«Люблю тебе!» – Ви ж – знову напишіть
Й – кохайте!»
Ніколи не забуду слів тепер цих,
Тому щодня листи тобі пишу.
Затятий дощ періщить по шосейці,
Посилює коліс безбарвний шум
Ритм серця.
Ось, чуєш: зашмагав, забив, застукав,
Щоб кожне слово линуло в імлі.
Морзянку дощ друкує про розлуку,
Сердечка-краплі створюють на склі
Ці звуки.
А я пишу… повітрям ллється мова…
Мій лист, повір, не згубиться ніде.
Як у дощі, купаюся в любові,
Чекаючи на тебе з дня на день.
Мої слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939925
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 12.02.2022
Коли закриє лютий сиву браму,
прийде весна... Іще одна весна...
І знову треба буде мити раму,
зажуру відганяти від вікна.
І, згадуючи молодість, зітхати,
бо навіть о цій радісній порі
уже не маю змоги закохатись...
А так іще не хочется старіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939491
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 11.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2022
Сохрани мя, грешного, Дево Богородице,
В немощах упавшего пред тобою ниц,
Не презри Моленная ты на тех, кто молится,
Покаянье катится каплями с ресниц.
Наша ты Заступнице пред мирскими сварами,
Сохрани пред бесами, яко слаб и наг.
Умоли ты Боженьку не спешити с карами,
Обрати же дланею сжатый мой кулак.
Цвет неувядаемый Дево Богородице,
В кротости, в смирении припадаю ниц.
Грешное создание неумело молится,
Покаянье катится каплями с ресниц.
21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939647
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 08.02.2022
У глеки налито світанок
Замість вина снігових елегій,
Замість черлених краплинок літа,
Замість води, що стає кров’ю лози,
Коли майстер наметів пустель
І тесля кедрових воріт (які зачиняють)
Благословляють весну:
А ми отой трунок ковтками –
Питво зимових світанків –
Білих, як ожеледь, гострих як Сіріус –
Голкою в скроню – зірка холодних вітрів
Краю тирси і хліба, криниць і лошат,
Срібних як ранок сонного Сонця зими
(Прокидайся)
Серце моє – гірка ягода.
Для чого тебе зірвали з куща колючого,
Для чого тебе заморозили
В озері зозулястому серед січня сухих очеретів
(Життя – це рогозовий пух над водою),
Коли крига синіє, а Оріон мисливцем злим
Мітить стрілою в кожного
Хто світанком зимовим напоєний,
Хто сонне Сонце криком мовчання будив,
Хто пса білого небесного з руки годував,
Хто снігом босоніж йшов
До криниці забутих слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938357
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 07.02.2022
Залишається в Вічності те, що написане болем –
Кров’ю серця свого – не барвисті пусті словеса.
Отче любий, Ти знаєш, Ти бачиш усього доволі –
Лиш в Тобі і у Тебе безмежна, одвічна краса.
2021-12-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935568
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 03.02.2022
Вклоніться жінці! В ній святе – життя.
Вона нове несе у лоні серце
і відлік поки йде у межах терцій
та вже зійшлися всі світи у герці,
а хтось шепоче: «Матінко свята.»
О, так! Свята! У цю блаженну мить
освітить промінь вічну тьму Ереба,
сонм янголів хай сповіщає небо
і межи зір їх розлетиться щебет,
і на пологи Бог благословить.
02.02.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938972
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022
Блакитну спідницю, гаптовану зорями й зіткану з латок
гірської трави не рви. Століття минуло, як я вийшла з ладу,
нервові клубки намотала, а нитку дала лиш тобі,
новітній ти мій фінікійцю, залишила ліві сліди,
а праві ти маєш із homo пройти, мов сліпим поводир,
Бо рух твій — це стигла енергія сотні глибинних турбін.
Стовпи Геркулеса – то руки, протока - моя аорта,
що живить. Живи, поки я поглинаю пакети та згортки
на згадку нікому/прибульцям/нащадкам. На щастя, на жаль,
я бачу тебе на скрижалях, майбутнє — в сепійних малюнках.
А час прослизає повз тебе в сірчано-задушливі дюни.
Біжи за слідами, як той, хто тікає від леза ножа.
Байдужо, безглуздо, безжально бруднити те місце, де спиш.
Скажи це їм, поки я сію по колу родючий спориш.
Спідниця чорніє від нафти. Сміття проростає довкола.
Сказись і скажи, бо сьогодні лиш чують юродиво-дивних,
блаженно-скажених, якими керують припливи й відпливи.
Ти виєш на місяць з вовками, вдихаючи їдкість фенолу.
До болю калатає музика дзвонів: тінь-тінь-ти, тінь-тінь-я.
Повільний ти мій фінікійцю, я – Теrrа, мій танець – тремтіння.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909952
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 01.02.2022
Ти тонко шепочеш «не розумію цих дивних віршів»,
що топлять у звуках язик і зринають лататтям,
сховавши між сенсів коріння глибиннохвостате.
Ти — сяйво, укотре дивуюсь, чому в цій кімнаті
завжди стільки світла, коли я з тобою — не з іншими.
Вкриватися разом пледом, образи збивати з пір’ям,
аби лиш злетіти в сни, в яких ми з тобою — сила,
в яких ми — легкий метал: рука у руці застигла.
На нас ще полює щастя (мчиться, як лапки бігля).
Ти — легіт, а потім — смерч, та я не ховаюсь, повір, я
дивуюсь брехні прогнозів, сміюся і плачу щиро.
У мене є жмені слів, які я собі зростила,
бери їх, я поділюся. Якщо набивати стигму
то тільки в тату-салоні. Якщо розмовляти стиха,
то тільки в гучних обіймах, що крутять і крутять виром.
Ти тонко шепочеш: «Я відчуваю ці дивні вірші.
І тільки в обіймах я справжній. З тобою — не з іншими».
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911840
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 01.02.2022
[Акт 1. Музика звучить]
Мій майстре, усе як завжди:
не знаю, куди хочу йти…
Екватор — оманливе коло.
Як полюс, прекрасний і голий,
ведеш аж у холод ілюзій,
мене викликаєш як музу.
У музику пальці вп’ялися…
ДО пастки додати п’ять-вісім
РЕчей, що підживлюють пам’ять.
МІж пальцями пальці ще палять.
ФАктично ми мало-помалу
СОЛЬфеджіо рухів вивчали.
ЛЯгай біля мене, у вихор.
СІ — «так» по-іспанськи. Так тихо…
[Акт 2. Морозне згасання]
ДО прірви ілюзій — заманлива стежка. Торкання тривожить нейрони.
Впади в мій потік, але так обережно, щоб ми об’єднались в акронім.
У мене є сила, знеструмлена страхом: так лячно іти в невідомість.
Ця музика стихне повільно чи раптом. Що тишу заповнить натомість?
Зів’яли гербери й відлуння від клавіш, у мене — погана й хороша:
так добре буває недовго, ти ж знаєш, та кожен з нас вчитель, як О́шо.
Мій майстре, я відьма або дивна муза, яка не навчилась літати,
дорогу до себе сплела в зимний вузол, аби відкладати на завтра.
Уміла давати хороші поради усім, окрім себе, це ж треба…
Розквітли у вікнах крапки снігопадів, на склі — лиш закручені стебла.
Свідомість малює морозну палітру. Звільни мій потік обережно.
Мій майстре, дивися, я можу летіти: дороги без тебе безмежні.
(с) Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933286
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 01.02.2022
Найкращий фільм, з тобою і сьогодні,
Найкраща новина, з знайомих вуст,
Найкращий день, коли у всіх все добре,
І світ без тероризму і розпуст.
Найкращий об’єктив – зіниця ока,
Найкращий клік – це дотик твоїх рук,
Найкраща пісня, то душевний спокій,
І серця безперервний тихий стук.
Найкращий янгол завжди за спиною,
Найкращий рік, коли наступний є,
Найкращі друзі – це коли стіною,
І ніч найкраща, коли спать дає.
Найкраща думка, проростає в дію,
Найкращий запах, запах рідних місць,
Найкраща справа та, яку ти вмієш,
І посмішки найкращі – рідних лиць.
Найкраще небо, що над головою,
Земля найкраща, що у наших ніг,
Й життя найкраще, що у нас з тобою,
Ти ж іншого пізнати і не міг.
07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 01.02.2022
Грядём к истоку ты да я,
Нащупав связь в Его решеньях,
На разных гранях бытия,
Мы просвещались в заблужденьях.
Не сбыть, как факт, и не сберечь,
Раз существуешь, - значит мыслишь?
Скудна людская, право, речь, -
Названья нет, тому, что ищешь.
Отбросив приязность судьбы,
Найди в проклёнах нить согласий,
В трудах неистовой борьбы,
На разных гранях ипостасей.
Под стягами чужих имён,
Прийти к истоку слабый метил,
В потоках прожитых времён
Плести нервущиеся сети.
Ещё не понятых вчера,
Явя́т всю суть в души удачах,
Где цели главной вектора,
Изменчива судьба в задачах.
Следы искали ты и я,
Астральных тел в слоях эфира,
На светлых гранях бытия,
Мы заблуждались в сути мира.
P.S. If you want to be come happier, its much more useful to read from the bottom up!
30.10.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938650
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Остывший музы скорбный лик в моём сознании возник,
Пусты, безжизненны уста, её земная красота
Не бередит уж струн души, посредь мирской, земной глуши.
Её парящий легкий стан восхитит истинный Тристан,
Сведущий в правилах стрельбы; сердца пустые, без мольбы,
Не видят милости Небес, – ликует Ад, и пляшет бес.
Сердец изорванный гранит, лишь только тлеет, не горит,
И где-то рядом тёмный рок, и выдох ровный, спуск, курок,
Ведь осень плачет неспроста…
Долготерпению Христа башка не отдаёт отчёт,
Но скоро всем предъявят счёт,
И дебет с кредитом сведёт… Восьмидесятый миномёт.
Ах музы, музы – горе вам, опричник – новая морока, –
Не пораздав стихи листам, поэты вновь уйдут до срока…
Под благодатным омофором, в отмщении честном, крепком, скором,
Мне на неверные пути, не допусти Господь сойти.
Я возношу свои глаза на Преподобных образа,
И к покаянию, скорей, живу лишь милостью Твоей.
Прости мне блуд моих очей, гордыню сердца моего,
Я ведь не стою ничего, я – трупный яд, и смерть, и прах,
В грехах, пороках, как в шелках, под солнцем света Твоего,
Не прогони меня взашей, пред честной кровию Твоей,
За то, что вновь сошел, не в ногу, я на неверную дорогу.
28.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938422
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Не плачь Хранитель, Бога ради, как это страшно – согрешить,
И Божьей милости лишить себя, ты видишь крик немой во взгляде?
Вот бесов сонм, как на параде, все тычут пальцами, вопят,
И я бесстыжий прячу взгляд, нет сил к тебе поднять очей,
Я как оторванный, ничей, прогнивший плод в Эдемском саде.
Весь канул в ночь, испил из рога; на помощь, Ангеле, спеши,
Забито пеплом дно души, не сокрушайся, ради Бога,
Что усложняется дорога к чертогам Господа Творца.
Холодный пот и скорбь лица не отразит всей той беды,
Как рыба дохнет без воды, так я упал в «подвал острога».
Низвержен, в пепелище втоптан, не плачь, одежды все в золе,
В который раз прибит к земле, все истины утратил тропы,
Вознёсся гордым мизантропом, задрав гордыни острый клюв,
И на секундочку моргнув, слетел с натруженных высот,
Вкусивши сладость тухлых сот, и восхищен был злым потоком.
Погибель с Та́ртара призвал, и надо мною кру́жит ворон,
Как в кандалы, в грехи закован, а ведь я слышал, как Ты звал,
Как струны рвал души кимвал, взывая к помощи небес,
Когда хранимый к бездне лез, перста засунувши в костер,
Навстречу блуду взор простер, и в сотый раз я погибал.
Бреду вновь к берегу реки, с дебелым сердцем за прощеньем,
Пресытившись огня паденьем, но очи грешника сухи,
На благодать легли замки, не отходи, о Ангел мой,
Молись, и я молюсь с Тобой молитвой к Богу Преблагому,
Чтоб вновь обресть дорогу к дому; встаю, молюсь, конец строки.
12.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938310
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Стрів Микола куму Ганку,
Такий радий, не сердитий:
-Оце йду, кумо, із банку,
Ось - оформив два кредити!
Ганка каже: -В магазині
(Хоч тепер дороговизна),
Прямо зараз йдіть у відділ
Чоловічої білизни.
І купіть труси найкращі
(А не жінці м’ясорубку)!
Здивувавсь Микола: -Нащо?
Дуже дивна ця покупка…
А щоб куму було ясно,
Мудра Ганка пояснила:
-Зразу буде в вас прекрасно,
Далі стане світ немилий.
Різними вам кредитори
Заспівають голосами,
Віддасте борги, а тіло
Хоч прикриєте трусами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
В Зейнаб-ханум – зелений «келагáй», *
рясна спідниця пілок на дванадцять.
На голові – із глеком срібна таця.
Заграй, музико, жіночці, заграй!
Скрутив геть в’язи караван-сарай.
Чайханщик залишив на хвильку працю.
В Зейнаб-ханум – зелений «келагáй», *
рясна спідниця пілок на дванадцять.
Ханум на них не дивиться. Гай-гай!
Пливе – як пава – грація із грацій.
Нечутно, мов настирний папараці
За нею слідом котиться курай.
В Зейнаб-ханум – зелений «келагáй».
* - келагáї – традиційний шовковий платок азербайджанки
(на полотні Джангіра Рустамова дівчата в білих келагаї)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930497
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 25.01.2022
В такую ночь на землю ангел сходит,
Вы слышали взмах крыльев в вышине?
Не говорите, милые, не показалось мне,
Уж рядом, по траве бесшумно ходит,
Отраду дивную все ищет, не находит.
Дай, Боже, задержаться в дивном сне.
Но с утренней зорёй все сны растают,
Но не сменить белесого крыла,
На жизнь, которую, которая… Была.
Быть может по земле они скучают?
Незримый образ постепенно, тихо тает,
Иль, может Матушка на службу призвала?
Здесь больше не поют, а раньше звонко пели,
Лишь прячут лучезарно-светлый взгляд,
Молчат, убрав слезою форменный наряд.
Касание слезы сольется в звук капели,
Святые слышат эхо дивной трели,
Но нам не слышать ровный звуков ряд.
Грустит теперь и места не находит,
Но не спешит покинуть здешний край,
Не шевелись, послушай, не мешай,
Душою виждь, мгновения проходят…
В такую ночь на землю ангел сходит,
И ночь прошла, исчезло все… Вставай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938089
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
В моїх споминах чистих
Знов дитинство і дім.
Там танцює в намистах
Мама з татом моїм.
Жаль, давно вже немає
Спільних днів і ночей.
І ніхто не втирає
Сльози з вікон-очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928582
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 23.01.2022
Оранжевой волною сентября
Захлестнуты дорожные сплетенья,
Спешащие, хотя бы на мгновенье,
Окликнуть то, что прожито не зря.
Где маялись предгрозием стрижи
В тропическом дыхании июня
И плавились тропинки, словно струны,
Впитавшие тепло твоей души.
И ритму танго вверившись, луна
Нашептывала сны и заклинанья,
Разлитые по вереску желаний,
Затем ли, чтоб печалиться сполна..
И полниться, раздаривая хмель,
В объятьях южных звезд и синих нордов..
Увы, но в этом пламени аккордов
Уже не закружиться нам теперь.
Как не сложить мозаики огней
Из потускневшей гальки и ракушек-
Вздыхает море, явственней и глуше,
Озябшим эхом в партитуре дней.
И небо еще плещется в строке..
Торопится куда -то листьев стая,
Оранжевой волною вспоминая
Тебя в своем далеком далеке..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23538
дата надходження 27.03.2007
дата закладки 23.01.2022
Вот стою, заледенев я
От пришедшего рассвета.
Нешто птицы на деревьях
Обглодали плоть до веток?
Ни листка. Последний сброшен,
Облетел и где-то сгинул.
Дождь прохладою горошин,
Словно дробью, прямо в спину.
Преклонил свое колено.
И взаправду ранен, что-ли?
Знаю, осень, ты нетленна,
Просто, временна до боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933862
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 22.01.2022
Вот и первый мороз, а савраска все тянет свой груз.
Подгоняема ветром, звенит бубенцом на рассвете.
Но, на морду ее, словно тень, опускается грусть,
В дни похмелья ямщик иногда забавляется плетью.
Двести верст в оба края и нет ни души на пути.
Небо хмурое. Вьюжится. Эдак с погодой бывает.
Так и вышло, про жизнь и про поле, что не перейти.
Лошадей спохмела ямщики иногда загоняют.
Среди поля разлёгся зловещий заснеженный ком.
Не всегда хорошо завершают рассказчики сказки.
Замело. Не видать ни следа, ни саней с ямщиком.
Не слыхать бубенца и усталого хрипа савраски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932647
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 22.01.2022
Вечер тухнет, и ночь на порог
Тихо крылья свои опустила.
Вперемешку сигару и грог
Я вкушаю под лунным светилом.
Эта ночь не спроста хороша,
Путь на небе, по-прежнему, млечен.
Но, хмельной поэтический шаг
Растревожил пугливые свечи.
Не задуть бы мне вас до утра,
Канделябра извечные слуги.
Ветер носит дыхание трав,
Да ночную молитву печуги.
Дописать бы успеть, и покой
Пусть тогда в голове воцарится.
Но, глаза не прикроешь рукой
От стремглав пробежавшей зарницы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886295
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 22.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2022
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 18.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2022
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.01.2022
Он у каждого свой – эксклюзив непреложностью,
вариантом единственным каждому дан…
Погляди из окна – там клубится тревожностью
неизвестности дней именной твой Майдан.
Он и дар, он и плаха. Покой – иллюзорностью,
обретенья – в потерях, катарсисом – стыд,
ненавидя, постигнешь сакральность любви…
Как ночами бескрайними, позднеосенними
невозвратность былого кровит и кровит!
«Невозможно исправить прожитое», - тернием
мысль впивается в грудь, обвивается вервием,
глючит мозг, зависает сознание бреднями -
в бездне ночи удушлив и жалок твой скит.
Поутру ж вновь туманность Майдана встречаешь ты –
не разделишь с другим, не развеешь… В пути
то с надеждой идёшь, то Стрельцом неприкаянным,
чтоб в итоге к себе ли, к Нагорному Храму ли
по брусчатке и топям Майдана придти.
А, быть может, две цели в единую сплавлены –
не достигнешь одной, на второй крест поставленный.
14-17 января 2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937285
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Голубь снова пришел на балкон
И пытался мне что-то сказать.
Я же просто прогнал его вон,
Мне пора начинать прогонять.
Голубь все не уймется, не сгинет,
Он боится меня отпускать.
Но меня уже больше не клинет,
Я теперь не хочу умирать.
Голубь долго стучался снаружи
И пытался смотреть мне в глаза,
И кричал "Отворяй же мне! Ну же!
Ты не видишь? Ну вот же слеза!"
Но мне слез его больше не надо,
Мне не надо его тёплых слов.
Мне одна теперь в жизни награда,
Лишь одна, среди всех берегов...
У неё сероватого цвета
Столь родные теперь мне глаза,
В ней вся яркость грядущего лета
И ее лишь важна мне слеза...
Ее руки любых мне нежнее,
Ее губы, слова и мечты.
Она всех во всем мире теплее,
Для неё все на свете цветы.
Для неё вся та нежность, забота,
Теплота, вся та мягкость, что я
Так давно хоронил от кого-то
Глубоко, в самом центре себя.
Для неё все слова и моменты,
Для неё все, что смог раздобыть:
Все хорошее, все комплименты,
Для неё я умею любить...
Ну а голубь мне больше не нужен,
Я его не впустил на балкон.
Я ей напрочь, до боли простужен,
Ей одной. Остальное все - вон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874740
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 13.01.2022
Відчини мені, мила Софіє,
Най зайду в твій освітлений двір,
Про який кожен глибоко мріє,
Під землею втрачаючи зір.
Моя мила, далека Софіє,
Я надихався дизельних стін,
Де із кожного закутку віє
Чимось диким, де хрусткіт колін
Вже мене не дивує з пів-року,
Де палю замість бачити сни,
Де із кожного темного боку
В мене кидають жало вини...
Відчини мені, мила Софіє,
Най поп'ю зовсім трохи води,
У дворі, про який кожен мріє,
І піду, затоптавши сліди...
Забывай меня, Сонечка, детка,
Пусть я буду лишь бледным пятном.
Я - касание, голая ветка,
Что скрипит за дождливым окном.
Забывай меня, Соня, навеки,
Докури, докричи и допей.
Не теряйся в одном человеке,
Забывай меня, Соня, скорей.
Відчини мені, мила Софіє,
Но готовься навек отпустить.
У дворі, про який кожен мріє,
Дай напиться. Не стоит грустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901018
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2022
Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
"Як, бабусю, Ви? Гаразд?"
Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.
Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.
"Слід цибулю закосичить."
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.
Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.
Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.
… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.
/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936747
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Я прикрашу життя тобою!
Вбогу душу вдягну в свято!
Після літ пустоти і болю
Я дозволю собі кохати!
Я дозволю собі радіти,
Дню прийдешньому посміхатись!
Просто так, як радіють діти,-
Кожній квіточці чи комашці!
Я прийму тебе, як причастя,
Як дарунок після покути!
Ми запросимо в дім щастя!
Третім зайвим воно не буде!
10.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936511
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Руки потерпли...
Ржавіють суглобики,
пальчиків не розігнути,
стільки роботи в житті перероблено...
Звечора годі заснути.
Онде сорочка
ще недовишивана,
светрик дрімає в клубочках,
як же усе це устигнуть завершити...
Жаль, та нема в мене дочки.
Ми би із нею
намистом нанизали
зоряну посмішку літа,
де був мій розум, прости мене, Боженьку...
Рана у серці відкрита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936148
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2022
Ще довго пливти нам в одному човні
І бачити хрест споглядаючи рею
Аби не заносило вбік течією
Знаходити істину в хлібі й вині
І попри цей холод супроти води
Долаючи кола тамуючи голод
Ладнати заплати на дошки дубові
Які об каміння розкришує повінь
І ласо гризуть гострозубі льоди
Допоки Ти поруч у кожному дні
Вдягаємо поручі й сила зростає
І доки цілуємо руки навзаєм
Ти з нами – тому нам не гнити на дні
Ми чуємо голос де річка як твань
Де урвища нівечать човен розколом
А ворог встромляючи тисячу голок
Мов зашморгом тягне попинкою горло
Затерпле від сповідей і сповідань
Нам вже не звернути – немає куди
Водимі не страхом що хтось покарає
Пливтимемо далі проте не за раєм
На зустріч Тому – Хто водою ходив
[i]Марґо Ґейко
Зі збірки "Каліграфія долі"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935990
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Хай жінки ідуть служити
(Рівність гендерну вручили),
Та із вибором професій
Декому не догодили.
-Який нелюд безсердечний
Під законом підвів риску?
Я професії своєї
Не знайшла у тому списку!
Подалась до військкомату
Вкрай обурена Марія:
-Хто це вирішив, що в війську
Не потрібна вже повія?
Маю з гордістю казати,
Що і в Раді мене знають:
При потребі депутати
На роботу викликають.
Закон каже, що на облік
Всіх жінок потрібно брати,
А я чесна й благородна
Вже готова працювати.
Чоловіків в кабінетах
Треба нам оберігати,
Україну своїм тілом
Буду мужньо захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934967
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Надышавшись кислородом,
Ветер спит - к луне лицом,
Дело пахнет новым годом,
Хреном, луком, холодцом.
Пахнут звёзды небом талым,
Жисть - весёлый кавардак,
Снег, упав куда попало,
Не уляжется никак.
Нынче ночка - высшей пробы,
Хоть бери - от счастья вой,
Пахнет будущее сдобой,
А минувшее - халвой.
Воздух пахнет мягким знаком,
Буквой А разит и Б,
Призадумавшись, собака
Тихо писает себе.
Становясь мудрей и краше,
Дед мороз транжирит смех,
И, подпортив маслом кашу,
Я замаливаю грех.
Грусть - убойна, как полено,
Но надежда - наш конёк
И в углу большой Вселенной
Твой мерцает огонёк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934918
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Забути можна все- брехню і зраду,
закон Ньютона чи столицю Гондурасу,
кохання перше, батькову пораду
і вірш «Мені тринадцятий…» Тараса.
Буває, що забудеш обіцянку
розмову залишити «поміж нами».
Будь що забудеш, звечора чи зранку,
ніколи не забудеш тільки маму.
16.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934291
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Миколай йшов сьогодні окопами
і тужливо так стало йому,
називаємось ніби – Европою,
зупинили московську чуму.
Не просили нічого у дідичів
ці потвори – глухі та німі!
І буржуйки в землянках, і світочі
резервісти робили самі.
Не багато благаю у Господа.
І на серці не маю олжи.
Миколаю, молю тебе, досвіту
Ти солдату життя вбережи.
19.12.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934316
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
В бабусиній коморі стара скриня,
Дивні по ній розписані квітки,
Багатство - полотняні рушники,
Та сорочки на свято всій родині.
Дитинства мого той магічний знак,
Коли бабуся відкривала скриню,
Я зберігати в пам'яті повинна
Без нього я в майбутнє вже ніяк.
Здавалося, що жив там домовий,
Чи то з казкових снів моїх герої,
Між білих полотняних тих сувоїв
Було там те, що мріялось малій.
Перед святами відкривали скриню:
Для мене магія тодішнього життя,
Все дивувало в ній мене-дитину
І завмирало вмить серцебиття.
Що там все перекладала бабуся,
"Багатством" переповнена ущент,
Як зрозуміла - згадувать боюся,
Був клунок нею складений на смерть.
Нема нічого, спогад пам'ять пише
І навіть скрині теж давно нема,
Залишиться нехай у цьому вірші
В душі моїй від квітів тих весна.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933549
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
/онєгінська строфа/
За кілька тисяч днів – втомила пальці,
Та Вам пишу… слова мої живі:
Картини із минулого сочаться
Чорнилами – слід нитки по канві.
Куди пішла, омріяна любове?
У ковилу зі снів, на двох шовкову?
Чому ж бо серце сум терпкий обплів?
Невже тебе згубили в ковилі?
Там, у степу, як мавка у вінку я,
Кохання голос нашого не стих –
Рукописи продовжують нести,
Життя за нас історію друкує…
І сотні дум – під ковило́вий шум:
Вже кілька тисяч днів для Вас пишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933473
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
[b][color="#067876"]Еще болит и скрыть мне это сложно,
Еще печет у сердца глубоко,
А говорят - забыть с годами можно
Гербарий чувств сложив из лепестков.
Любой совет здесь точно не уместен
Ну а подсказки... грош им всем цена.
Мечта живет изюминкой на тесте,
На дне бокала вкусного вина.
Летят года, собравшись в птичью стаю,
Все дальше кадры юности моей.
А я свое прошедшее листаю
В тревожных снах, в бессоннице ночей.
Не лечит время....это без сомненья,
Не зря об этом пишутся стихи.
И только память, часто сновиденья
Вращают кадры чувственных стихий.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932441
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 09.12.2021
Всім синам України присвячено.
Слова Наталя Хаммоуда
Музика Михайло Герц.
Виконує Марія Іваниця
Я для тебе прихилила б небеса, Я для тебе позривала б зорі з неба, Де у трави зранку падає роса, Я волошкою розквітнула б для тебе.
Приспів:
Де ти зараз? Тільки б голос твій почуть,
Тільки б знати, що живий, і більш не треба.
Я сніжинкою із неба прилечу,
Щоби тільки доторкнутися до тебе...
Я торкаюся легенько милих скронь, І щодня цілую я твою світлину, Ти пробач мені тривоги довгий сон, Ти пробач мені розлуку, милий сину.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933075
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Ніч темряви зродила світло ранку.
Квіткою лотосу розкрилась суть.
Любов – не компромісів ницих бранка
І не маніпуляцій колисанка.
Любов – це немовлята маму ссуть.
Претензії зухвалі. Ніц погорди.
Любов, яка із молока у кров.
Оту п’янку залежність і свободу
Шукатимеш в коханцях. Пройдуть орди.
Не стрінеш. Не буває двох основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933044
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Я пам'ятаю, як вона пішла.
Ще дотепер та мить перед очима.
Ні зайвих слів, ні сліз, ні нотки зла.
Вона пішла, не гримнувши дверима.
Не обернулась. Не спинила крок.
У невідоме йшла без нарікання.
І я мовчав. Лиш дим від цигарок,
За нею в двері "вийшов" на прощання.
Мені б зірватись, вибігти услід,
Мені б їй впасти в ноги чи в обійми.
Її обличчя витерти від сліз,
Торкнутись вуст, які були моїми.
Мені б спитати: ти ідеш куди?
Мені б у слід кричати: зупинися!!!
Та я дивився на її сліди,
Які зникали ув опалім листі.
©Н.Хаммоуда
06.12.2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933036
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Бабусин затишок… казковий мисник…
Я оповідки згадую старі,
Розказує онучці щось корисне
Ласкавий голос в тиші вечорів.
Продовжую полиці оглядати,
все, що гончар для творчості обрав:
Макітру в квітах, глечики, горнята,
Казан та ку́хлі, ще й миски́ до страв.
Грів кумане́ць поли́в’яний у центрі -
Усе навколо себе затінив.
Лив голос-шовк, і карбував моменти
Вживання предками старовини́.
Як бондарі та ложкарі трудились –
Був промисел із дерева такий.
Фантазія несла, мов на вітрилах,
Я уявляла но́чви та кадки́.
Кача́лки, ло́жки, це́бра, ополоник –
Виготовляли на селі майстри.
Несла цікава казка, напівсонну,
А голос говорив і говорив…
Згадаю – й серце мимоволі стисне.
Дитинство й мудрість там переплелись.
Бабусин таємничий дивний мисник,
Її уроки, пройдені колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 05.12.2021
[i]Наряда строгость, шпильки да булавки,
Парфюм элитный, шляпка от Версаче,
Здесь принцип важен: кто кого обскачет,
И слишком высоки у скачек ставки.
Всем правит бизнес… нет друзей, знакомых.
В особняках – напыщенность хозяев.
Тусовки шиком-модой щеголяют,
Их рамки жизни, как на ипподроме.
Аукционы, выставки и залы,
Балы и блеск – грим мира, что бездушен,
Напоминает зрелище с конюшен,
А я приволье, не манеж искала.
Сбегу на волю, рухнут все преграды –
В негодованье, осужденье света.
Туда, где буду бедно я одета,
но чувствами – неслыханно богата.
А сливки общества меня приметив,
Искривятся в презрительной гримасе.
Для них я буду второсортной расой,
Хотя в душе всегда останусь леди.
Я солнцу улыбнусь, упав на травку:
- Ну здравствуй мир! Как хороша свобода!
А эти шляпки, шпильки и булавки
Оставлю для безликого бомонда.
И станет мир цветным из грязной сери,
Уют согреет стен родного дома,
Забуду состязанья ипподрома,
Посмею просто я в людей поверить.
[/i]
/Картина Шерри Валентины Денис, Великобритания./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910913
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 05.12.2021
Прийде додому, закутається у тишу,
Візьме з полиці нечитаний детектив.
Жалі-проблеми "на потім" вона залишить,
Нині немає жодних у них перспектив.
Сьогодні з реалій втеча у неї в планах,
Тож хай усе буде так, що б там не було...
Запах Парижу, настояний на каштанах,
Обволікає... вже вчинене кимось, зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926389
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 05.12.2021
Ты, распыляя боль утрат,
Хранишь обиды - чести ради,
Век неказист и угловат,
Быт - уязвим и непригляден.
Душа, осевшая на мель,
Проточной нежности кувшинки
И западает буква эЛь
В твоей непишущей машинке.
Впадает солнца талый луч
В заколосившееся лето
И тяжелеют стаи туч
Под хрупким куполом рассвета.
В саду приспущен алый флаг
Передоверившихся вишен
И прорастает полумрак
Сквозь покосившиеся крыши.
Я лгу себе - на свой же страх,
Я лгу исправно - время лечит,
Но краем сердца вижу: вечер,
Дождь, васильковая река
И ты - бегущая навстречу
С бумажным голубем в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932638
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Слова раскрошила,
Любя до удушья:
Душа - это шило
И шарик воздушный,
Свет белый в окопе.
Лет вымокших порох...
Душа - это шёпот,
Душа - это шорох.
Мы - порознь, мы - вместе.
Надежд кукарача.
Душа - это крестик
Нательный, прозрачный.
Слипаются звёзды,
Капризна бумага.
Душа - это воздух,
Душа - это влага,
И хрупкая вера,
И жар - до озноба.
Пой, пассия ветра!
Пей, солнца зазноба!
Напасти все - мнимы,
Освистан Иуда.
Душа - это имя
Вселенского чуда.
Петляет дорога,
За осенью - лето,
Душа - это Бога
Невидимый слепок.
Не остов, не остров,
Не точка причала.
Душа - это просто...
(Читайте сначала).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932640
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Стать трижды доктором наук,
Востоком алым кроя запад,
Запечатлеть на фото звук,
Запечатлеть на фото запах
Той ночи, что была дана
В аренду нам радушным Богом,
Переозвучить имена,
Забыть про то, что вышло боком
Стране, уставшей от разлук
И тишины сменившей сервер,
Запечатлеть на фото юг,
Запечатлеть на фото север,
Запечатлеть звезду в руках,
Поведать, ближнюю тревожа,
Об отлетевших облаках
(О птичке вылетевшей – тоже).
Умножить сумму смутных лет
На даты яростных сражений,
Забыть уныние побед,
Припомнив радость поражений.
Запечатлеть на фото сны
И всё, что так и не приснилось,
И медальон немой луны –
Как дар весны и божью милость.
Запечатлеть на фото нас,
Эпохи тягостное бремя,
А после – вымарать рассказ
И засветить, как плёнку, время.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932516
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 02.12.2021
Як перестанеш писати,
(- бо рани не кровоточать),
Приходь, ми не будем спати,
губами вино промочим.
Буде́мо мовчать до ранку,
без світла, надій і муки.
Слова, ніби скла уламки,
калічать серця і руки.
І в світлі багато правди,
- нехай потанцюють тіні.
О, скільки в чеканнях влади,
якщо всі вони осінні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929086
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.11.2021
І прорости,
вчепитися корінням,
Як тільки сила, - ми такі земні...
Твоїм творінням бути - вже везіння,
Твоє ж везіння, Боже, - у мені.
І прорости.
Цвісти, не відболіти
самій собі, не знидіти комусь.
Везіння, часом, - вміти полетіти,
Думками вгору.
Тихо озирнусь,
А там роки-роки...
і за роками
Видніє світло вічної мети.
В життя вчепися впевнено руками
І прорости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929111
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.11.2021
Губилась стежка в полинах,
Що від журби, мов посивіли,
Ген-ген синіла далина,
Жита навколо половіли.
Аж ось і край мого села,
Такий близький і серцю рідний,
Раптово душу звеселя
Гніздо лелече, заповідне.
А он – три сонця над селом –
То церква з диво-куполами,
Ще й кожен – з рятівним хрестом,
І дзвін полився над полями.
Я, мов окрилена, лечу
Вже не по стежці – по городу –
Додому… хочу знов почуть
Матусі голос – голос роду.
Та ні!.. Город не наш, таки,
І двір не той і навіть хата.
Роки даються узнаки,
Хоч можна все це ще впізнати.
Я до криниці підійшла,
Води у жмені зачерпнула,
Знов силу у собі знайшла
Й до церкви мовчки повернула.
Бач, куди стежка привела,
А далі – цвинтар, там могили
Моїх близьких, людей села,
Тих, хто помер і хто загинув.
Вклонюся цим святим місцям,
Бо, чи вернуся ще, - не знаю.
Та стежка в полинах оця
Чомусь постійно серце крає.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 28.11.2021
Волокна неба розірвались після засухи:
зміїне лезо блискавки залізло й виповзло,
залишивши красу, як на полотнах Ба́сукі,
поранило весь світ, поглинуло на мить добро і зло,
щоб потім виплюнути
щось одне.
Вологі вулиці заповнились дзижчанням вуликів,
та ноги досі відчували, що земля потріскана.
Центральна площа у калюжах, наче круглий ківш
з плітками-ліками й липкими відеонарізками,
що вирізають в мізках
озонові діри.
Поволі й сліпо дим з клітин нервових шириться,
та полум’я думок не згасло й тихо тріскає.
Допоки опіки від ляпасів ще жевріли на вилицях,
в прошивку міцно вгризлась сутність блискавки,
що вирізає в темряві
яскраві спалахи.
©Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873062
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 28.11.2021
Не буває терпіння без меж,
Свій у кожного з нас поріг болю
І на рану — своя кількість солі,
І брехні сприйняття власне теж.
До душі, що втомилась від зрад,
Ні достукатись, ні докричати...
І усі на Землі циферблати
Стрілок рух не обернуть назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921152
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 28.11.2021
Здавалось, був – немов граніт,
Бо не лякався й грому.
Шумів той ясен край воріт
Малому і старому.
Кремезний стовбур купу літ
Вшир роздававсь і вгору.
І діда, й прадіда моїх
Забуде ще не скоро.
А я, тоді мале дівча,
Одне про ясен знала:
Удень від сонця захища,
Вночі – шумить зухвало.
Але й без нього теж – ніяк.
Ще б пак, цей ясен – дідів!
Ми з ним – давно одна сім’я,
Ми з ним – направду рідні…
…Порозліталися літа,
Батьки – вже за межею.
Сім'я також давно не та,
Й не бути їй тією.
Відбув своє і ясен наш –
Новий господар зрізав.
Мінлива справді путь земна –
То рано ще, то пізно...
Лишень у спогадах ті дні,
Коли були всі разом –
Діди, батьки і ми, малі,
А біля брами – ясен.
© Надія Бойко
03.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915762
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 28.11.2021
Я,Сонечком кохану називаю,
Вона й насправді сонечко моє,
Щовечора я зустрічі чекаю,
Щасливий, що вона у мене є.
Вона для мене зіронькою з неба,
Цілунки шле, неначе цвіт весни,
Ну що, скажіть, в житті мені ще треба?
Коли так гріють серденько вони.
Я Сонечком кохану називаю,
Без неї важко по житті іти,
Я в Господа одне лише благаю,
Світи для мене,Сонечко, світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932227
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Горить свіча.. Вогонь палає..
І знову в пам’яті спливає
Дитинство. В нім - моя бабуся..
А я ж до рук її тулюся
І тихо слухаю розмову,
Оте тремтливо-щемне слово,
Той відчай, біль її душі,
Що крадькома лиш у тишІ,
Могла тихенько розказати,
Адже повинні пам’ятати
Як пухли і вмирали люди
У той голодний тридцять другий.
Як ті примари, помарнілі,
Худі, знесилені, як тіні,
Де йшли - там падали під тином:
Старий, дорослий, чи дитина,
Ще шепотіли: « Їсти, їсти..»,
Та не могли ні встати, сісти.
І мертвих з хати, чи городу
Збирали мовчки на підводу*,
Й везли́ на цвинтар хоронити.
В людей не було шансу жити.
За колоски, нарвані в полі,
Садили в тюрми і в неволі,
Приречені на смерть, вмирали
І вже додому не вертались.
А так хотіли вони жить..
Ось свічка пам’яті горить
І вже тихенько догоряє..
Ми запалили.. Пам’ятаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932199
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Забрали все -хліб і життя,
Гріх не спинив убивць народу,
Лишили людям тільки воду
В небо молитв серцебиття.
А Бог вродив на полі хліб,
Кати не думали про гріх,
Життя людей - три колоски,
І смерть із людської руки.
Хто вижив не простив катам,
Як заповіт залишив нам,
Щоб не забули крізь віки,
Життя померлих то - зірки.
Тепер на небі ночі й дні
Горять свічок сумні вогні,
Ти їхній пам'яті вклонись,
Це голод їх забрав колись.
Не забувай - забути гріх
Кусочок хліба - мрія їх.
Галина Грицина,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932140
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Сьогодні — день, приправлений сльозами...
Та "спецій" тих в нас більше, аніж "страв"...
Ви, уявіть лиш, скільки їх не з нами,
Тих, кому шансу жити звір не дав.
Вони б могли вродитися в домівці,
Де панував наш український дух,
Де у хліві були корови й вівці,
Де мова рідна милувала слух...
Та шанс, як стерво, кинули до ями,
Де вже лежало більш як пів села...
Тому ці ненароджені не з нами,
А звір плекає далі сили зла.
Нам би гуртом супротив готувати,
Та хтось уперто прагне булави...
А зло уже за плотом, біля хати...
Коли вже глузд дістане голови?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932154
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Вона свічу тримала у руках
та сили не було уже у плоті
і душу краяв непомірний страх,
і пам'ять тихо билась у цейтноті…
А вітер дув сильніше, сатанів,
ятрив невиліковні серця рани…
Пливли обличчя в спогаді катів
котрих нема і ще живих тиранів
які в могилу скинули братів,
які батьків згноїли у Сибіру…
І тільки дзвін поміж хрестів летів,
здавалося у лігвище до звіра.
Окрайчик хліба рідним принесла.
Поклала на могилку снопик жита…
Тут з голоду померлих пів села.
А їхніх вбивць лишила доля жити.
27.11.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932135
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Я іду поміж трав,
там, де хтось помирав,
неодмінно хтось жив
серед війн, поміж жнив.
Тихо йду по стерні —
крики впали до ніг,
пар над ставом застиг,
сформувавши хрести.
Під землею — скарби
тих, хто бачив Сибір,
колоски тихо крав,
щоб померти між трав.
Над землею — слова,
хтось колись їх стирав
і казав: «Це брехня», —
щогодини, щодня.
Чую/п’ю ці слова,
мов брунатний узвар.
Чуєш біль голосів?
Свічку час загасив.
З правди зріють плоди
у дерев молодих,
щоб не впали між трав,
там, де світ помирав.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932141
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Палає свічка димом вгору
Сьогодні як ніколи,
Стікає віск сльозами горя
За знівечені долі,
За діток, що просили їсти,
У згореної мами,
За вбитий голодом нарід мій
Горить земля свічками,
За спустошілі хати й села,
Де правив бал диявол,
В розорені гнізда-оселі
Круки злітались нагло,
За тими, в кого хліб забрали,
Политий своїм потом,
Свідомо голод насаджали
Не люди, а сволота.
За що трудящий люд карали-
За їх же тяжку працю,
І вільних у рабів ламали,
Бо мали з тим невдачу.
Хто щастя вижить мав із пекла
Голодомору цього,
Розповідав нащадкам чесно,
Який був серп і молот…
Палає свічка димом сірим,
Бо в ній кати згорають,
А мучеників України
Забрав Господь до раю.
27.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932162
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Який короткий день...
А пам'ять нескінченна
Подіями минулих поколінь...
Вогонь свічі палає...
Кров в жилах застигає,
Коли чиясь благає,
Чи з-під небес,
Чи з-під землі:
"Ніяк,ніяк не забувай
Ті чорні дні."
Зов предків спокою не дасть:
Життя і хліб сплелися воєдино...
Зловіщим круком нависала смерть...
Згасали вогнища родинні...
В родині, де народилась
27.03.1918 р. моя мама
Остапчук Мотря Микитівна
було 9 дітей.
В живих залишилось троє
Житомирська обл.
Черняхівський р-н
с.Некраші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932171
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
В старій хатині… Син і мати…
Опухлі, та живі… Лежать…
Їх доля хоче доконати…
До фінішу… вузька межа…
Недоля в закутку регоче
Над матір'ю й її дитям…
«Мамо, я їсти, хлібця хочу…»
«Якби ж могла своє життя
Тобі віддать, моя дитино, –
Ця думка б'ється, не втиха:
Дай, Боже, цю лиху годину
Нам пережити без гріха…»
А смерть вже руки простягає,
Смачним дратує калачем…
Синочка жінка не встигає
Урятувати і плачем
Зайшлася, бідна…
Сон чи дійсність,
Ніяк не може зрозуміть…
І крик сича десь лиховісний…
«Моєї хати лиш не міть, –
Кричить, знесилена до краю,
І чує: голос теж ослаб, –
За що ж нас, Боже, ти ка-ра-єш?»
Остання хата це села…
Недоля в запічку регоче:
«Та й що, синочка підняла?»
У сина вже… закриті очі,
А сита шашіль* ніжку точить
Колись багатого стола…
24.11.2021.
* – коричневий жук завдовжки 2—3 мм, личинки якого, живуть і розвиваються переважно у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо).
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932174
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
О земле родюча, о, скільки покути!
О, скільки покошених нив...
Хто право би мав про весь біль той забути?
- Лиш той, хто його пережив.
А ти ні на мить, ні на жодну хвилину
Не дай їм піти в забуття.
Бо тільки ця пам'ять дозволить людину
Вписати на дошку життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932177
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Примружені очі, голодний погляд -
Важкими чобітьми ступає цар Голод.
Нікого й ніколи немає поряд,
Якесь зачароване дідькове коло.
Цар Голод похмурий, не знає він ласки,
Мітлою червоною все загрібає.
Зубами скрегоче, аж чується ляскіт,
Між жорнами тими зерно просипає.
Спадає колосся під ноги цареві,
Десь п'ять колосків загубилось.
Здригнулась земля в тому дикому реві:
Не здатні тирани на милість.
Зернина, що впала, вчепилась у землю,
Нахабно й натужно, що було сил.
Цар Голод всміхнувся, поплентавши в Кремль,
Й залишив по собі мільйони могил.
27 листопада 2021 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932175
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Дні осінні подалися в даль
Он зима у вікна заглядає,
А дощів така сумна вуаль
Все кругом журбою накриває.
Чи то пісні хочеться душі,
Чи вина, що в келиху іскриться,
Щось сумні все пишуться вірші:
З старістю не хочеться зустріться?
Ні, неправда - старість як презент,
Не для всіх цей подарунок буде,
Зрозумієш враз, в один момент,
Що не всі зрадіють щастю люди.
В кожен вік свої є переваги,
Є у кожної пори свої права,
До життя не притупити спраги:
Дякуючи Богу, що жива.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932139
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
Не шкодуйте, за тим, що було
Не усі відцвіли ваші квіти
Безліч шрамів і лишні кіло...
І рілля на чолі - долі титри
Звісно є, вам пишатися чим
Ви пручаєтесь долі поволі
Жити є, понад сотні причин
Хоч і рухи не ті, уже кволі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932125
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2021
Коли дорослі діти,
З поваги до батьків
Ідуть по їх орбіті,
В дім Янелох забрів.
З каструлі виїв кашу,
Напісяв у компот,
Все в домі, що є краще
Кусає, пхає в рот.
Хто свариться, чи плаче,-
Він виганяє геть.
Неадекватний з вдачі,
Кусючий, що той ґедзь.
Ви зможете, малята.
Не слухайтесь батьків,
Читайте книг багато,
Позбавтесь нелохів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931872
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Бажаю щастя, люди, вам усім,
Найбільшого і кожному - свойого,
Гучного як весняний перший грім
І тихого, в молитві перед Богом.
Бажаю щастя вам відчути мить,
Безмежного як океан чи Всесвіт,
Цим щастям чиюсь душу освітить
І, поділившись ним, ніби, воскреснуть.
Бажаю щастя вам, так як собі,
Не оминуть хай вас щасливі миті,
І кожен, щоб віддав комусь, тоді,
Щасливих стане більше в цьому світі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931854
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Пишу листа, а серце завмирає,
Думки переплелись з усім життям,
А доля сторінки усе листає
Щемливо, поєднавши з почуттям
На хвильку зупинюся, такі милі,
Оті місця в яких не раз були,
Де роки пробігали так щасливі,
Що залишили трепетні сліди
І серце защемить де ті стежини
Та згадка сміло звуком пробіжить,
Так дорогі ріднесенькі хвилини -
Хотілося би їх іще прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931855
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Сердитий рев комбайнів не скасує
цей біг її, – немов пташиний спів!
Пливе нечутно нивами косуля, –
володарка розораних степів.
Копитом б'є об скелі й голі стерні,
ковтаючи свободи млосний дух.
Стрибки її, граційні і майстерні,
не відають вагань, жалів, недуг.
Вона біжить... Цей біг їй так пасує!
Парує степ опісля косовиць.
За обрієм міста гасають всує.
Вона ж... немов за мить злетить увись.
Із нею мчать косулі-побратими,
крізь коси нив, що, скошені, лежать.
Вона біжить од бігу, од рутини,
туди, де ряботіє сіножать.
Де мріють-даленіють лісосмуги,
де сонно бовваніє, наче бриль,
курган-могила, в балки і яруги,
в каньйони, в край дідів – гранітних брил.
Не Галиччю, Поділлям чи Посуллям, –
Побузьким рідним степом мчить вона,
його струнка володарка, – косуля, –
щоб з ним одним набутися сповна!
© Сашко Обрій.
04.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931867
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Букет трояндовий в піску
Лежить самотньо в хвилі слізній.
Ти сварку припини різку,
щоб потім не було запізно…
Я криками не захищусь –
Не бачу, справді, сенсу в цьому.
Ростуть бо квіти із дощу,
а не з розкотистого грому.
Слова складаю до ладу,
чи зрозумієш що із них ти?
Як ні, то вибач, я – піду,
бо ти не любиш ні на крихту.
Не хочу чути грубий крик
і звинувачення нервові.
Піду крізь осені вітри,
не завершивши цю «розмову»…
Зміню життя звичайний курс
(Хоч важко буде пережити!)
Та знай: назад не повернусь!
Лишу я хвилям білі квіти.
Подумай, а не гарячкуй,
Не кривдь, не ображай любові,
щоб не кровили на піску
слова образливо-тернові.
Замовкла. Враз забракло слів.
Дощ лоскотав обличчя: «Вперта!»
А ти стояв, мов онімів,
У хвилях розглядав букет той.
Обняв… і біль одразу вщух…
Ти певен?! Будеш вік любити?
«Не бути грому! Йти дощу!» –
А на піску сміялись квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931828
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Які знайти віршовані слова,
Щоб вам про сокровенне розказати,
Як йшла від щастя кругом голова,
Або коли хотілося мовчати.
Вписати все в римовані рядки,
Про радість, що у кожнім дні, як море,
Як оглядались мені вслід чоловіки,
Чи про таке, про що і не говорять.
Не варто душу в спогадах ятрить,
Не всі розгадані життєві теореми?
Й тепер, порою, хочеться летіть,
Порою впасти... Та це інша тема...
А то подумаю;"Навіщо я віршем,
чи каюся, чи то молюся Богу?"
Кому потрібний мій душевний щем,
Хтось зрозуміє... Хтось осудить строго.
Та я пишу, народжую рядки,
Все без прикрас, без фальші та вуалі,
Відверто, інколи, пишу слова гіркі,
Не знаючи, що з ними буде далі.
Іду до вас я в щасті та журбі:
Мене не буде,то й рядків не буде...
Але я, Боже, дякую Тобі,
Що мою сповідь все ж читають люди.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928882
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 23.11.2021
Чому не сталось, а могло би бути,
Коли добро перемагає зло,
Коли душа поділеться теплом,
Ніби, нап'ється чистої спокути,
Ріку життя не перейти у брід,
Не перепишеш з чистої сторінки,
Але колись нам виставлять оцінку
Залишиться чи зникне навіть слід.
Неначе зірка - впасти щоб згоріть,
На мить життям, щоб освітити небо
І видно в цьому ціль - життя потреба:
Своїм вогнем, щоб ще когось зігріть
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929382
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 23.11.2021
Війнувши листям золотим
Ходила осінь по стежинах,
Ховалась між гілок ялини,
Туман стелила ніби дим.
Якось зустрітись довелося,
Бо перетнулися стежки,
Палало полум'ям волосся,
Злітало листя мов птахи.
Ми зупинились на узліссі
Дві жінки-осінь - я й вона,
В душі в нас ще цвіла весна,
Але зима шукала місця.
Про що в нас та була розмова?
Секретів цих не видаю:
Вона пішла по стежці знову,
Я зачарована стою.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929554
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 23.11.2021
Переосмислення життя:
Думок то мало, то багато,
Що в цім житті дороговарте,
А що полова чи сміття?
Це Бог чи доля знак дають,
Щоб зупинитись на хвилину,
Усе, що цінне для людини,
Враз обнулити чи збагнуть.
І зрозуміти в цей момент:
Ти є тут праведник чи грішник,
Можливо, щось між ними гірше,
І твій завершено сюжет.
В таку ось мить здивує світ:
Радієш від життя і плачеш,
І зрозумієш, чи побачиш,
За що насправді даси звіт.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931598
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 23.11.2021
[b][i]
последний лист кленовый не зачах...
сквозь березняк пока сочится просинь...
и календарь ещё пророчит осень...
и солнце день лелеет всё в лучах...
зима пришла, раскрылась словно лист,
прошлась по полю, улеглась у леса,
у озера повисла вдруг завесой,
и берег стал вдруг тих и камышист...
еще вчера её никто не ждал...
ну, вспоминали, мол прибудет скоро!..
но, чтоб не спать, а ждать ее декора,
глотать в волненьи фенобарбитал!..
она пришла спокойно, тихо, днём...
шел мелкий дождь и вдруг его не стало...
пошел снежок, затем похолодало,
покрылся льдом притихший водоем...
пожалуйста, на улице зима!
обычно так они к нам и приходят:
дождит, дождит, туда-сюда всё водит,
а после - вот! явилась я сама!
как будто бы висела надпись "СТОП"!
и словно бы её не допускали,
а как-то раз, так заперли в подвале,
хоть кол теши, а хоть колом тем в лоб!..
пришла, откуда? кто бы это знал...
из тех краёв, где родина метели,
где кончились уже все параллели,
и где никто не выстроил вокзал...
последний лист кленовый не зачах...
сквозь березняк пока сочится просинь...
и календарь ещё пророчит осень...
и солнце день лелеет всё в лучах...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931777
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Осінній вечір, шелестить діброва,
Калина похилилася на тин.
Замість лаванди розцвіла покрова,
І світиться в саду ультрамарин.
Там дівчина в червоному намисті
За руку жовтень в листопад веде.
І день минулий шарудить у листі,
Чи день новий до осені іде?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927955
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 23.11.2021
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 22.11.2021
Велика грішнице із раю,
заступнице всіх поколінь,
бунтарко, звабо і святая,
цей перший пролісок тобі
Блаженим сяйвом грілось небо.
веселкою стелився шлях.
Цей світ земний придумано для тебе,
благословенна у віках!
Цей світ земний Творцем придумано для тебе,
благословенна у віках!
Бракує барв, щоб описати
красу душі і тіла теж,
сестра, сподвижниця і мати -
достоїнствам немає меж!
Володарко чудових ролей,
ворожко весен, феє мрій,
жадана, мила, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
Жадана, мила, люба, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407071
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 22.11.2021
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.11.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.11.2021
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910830
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 22.11.2021
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Я не грущу, что всё давно прошло.
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
И распускалось, словно листья с почек,
То чувство, что всю жизнь, казалось, ждёшь.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
Наполнен солнцем этот день весенний
Прохожих свет… гам птичьей болтовни…
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
…Вот с набережной лязг идёт трамвайный,
Старушка в парке хлеб для птиц кроши́т.
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души....
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909181
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 22.11.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі, 2рази другий катрен
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів – 2 рази четвертий катрен
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі: 2 рази шостий катрен
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
НЕ ЗДОЛАТИ ВІРНОСТІ ЗИМАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908352
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 22.11.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі, 2рази другий катрен
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів – 2 рази четвертий катрен
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі: 2 рази шостий катрен
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
НЕ ЗДОЛАТИ ВІРНОСТІ ЗИМАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908352
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 22.11.2021
Маленька дівчинка Іванна
У школі вже Буквар вивчала,
Взяла газету на дивані
І тихо по складах читала.
Тут першокласниці неясно:
У-крав-тодор - не зрозуміло.
Таке велике слово класне –
Дізнатись більше закортіло:
-Дивись, матусю, ось Тодор,
А що украв - не написали,
А красти - це ганьба й позор,
Таке у школі нам казали.
-Це слово,- каже мама Люда,-
Його придумали не Боги,
“Укравтодор” - це такі люди,
Які в нас дбають за дороги.
Вони так гарно розписали
Свою роботу для народу,
Та скрізь вибоїни дістали
І водіїв, і пішоходів.
У Міністерствах - там не бачать:
Яка б пора в нас не настала,
Асфальт, пісок і щебінь, наче,
Корова язиком злизала.
Відкрити кримінальні справи –
Хто тільки в нас за це не брався:
Який Тодор, де й скільки вкрали –
Про це ніхто ще не дізнався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921337
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 20.11.2021
Давно мріяв про дружину,
Мені кажуть - нагорода,
Тож зустрів одну дівчину,
Подаруночок від Бога.
Ой Наталочко, Наталі,
Ранком сонечком сіяєш,
Ти найкраща на всій землі,
Цього може і не знаєш.
Тобі заздрять, всі в окрузі,
Й пара лебедів у річці,
І ті квіти, що у лузі,
Не будь вдома, як у клітці.
Очі – зваба, уста – вишні,
На побачення чекаю,
Всі відмови - знаю лишні,
Тож надії не втрачаю.
Ой Наталочко, Наталі,
Заплету у косу стрічку,
Геть відкинем свої жалі,
Поцілуєш мене в щічку.
Любцю Наточко, Наталі,
Нас не буде сварить ненька,
Ми з тобою, вже не малі,
Ясним сонцем… стань рідненька.
Минув день… підкрався вечір,
Ой, лебідко не пручайся,
Обійму, ніжно за плечі,
Втратив спокій, закохався.
Ой, Наталочко, Наталі,
У зірковім карнавалі,
Ясна зірка в осінній млі,
Ти найкраща на всій землі.
05.10.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 19.11.2021
В ущелині рифа
Там де глибина
Зелена мурена
Живе геть одна.
Самотня
Нудьгує
Аж лід ув очах,
Заглянеш в ті очі
Охоплює страх.
Зелена мурена
Це риба-змія
Їй також потрібні
Любов і сім'я.
Під рифом ростити
Малих муренят,
Зелених веселих
Дівчат і хлоп'ят.
В тропічному морі
Їй мало тепла
Тому її радість
З очей утекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929471
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 19.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Надихнула би ласувать ніжність ,
Та спиняє примхлива мінливість,
тої жінки, що любить заважає...
Сподівалась душа на прихильність,
та найменша у мене ймовірність,
що дружина віддасть й не кохає...
Ти заплутане диво - жаданість,
твої очі обмріяна мрійність,-
у в-ві сні нас любов надихає...
Імовірно, ти здатний на вірність,
та не бачиш безслівну можливість, -
Та й життя нас чомусь не єднає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862963
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 19.11.2021