Матео Галицький: Вибране

Сніг_на_голову

Байдужість


байдужість  –  найчесніше  пекло,  
у  якому  можна  тонути  вічність,  
відчувши  її  дотик  лише  впродовж  короткої  миті.

байдужість  не  вбиває,  вона  переламує  хребет,
і  навіть  не  змигне  оком  у  твій  бік,
навіть  не  дивиться,  як  ти  повзеш,
звиваючись  по-гадючому.  

байдужість,  однак,  не  лицемірить  і
не  заграє  з  тобою  і  це  найгірше,
бо  ти  все-одно  марно  сподіватимешся
на  крихту  уваги,
все-одно  вповатимеш  на  милосердя.

байдужість  зробить  з  тебе  жертву  і
хижака  одночасно,  бо  зазираючи  їй  в  очі  ,
станеш  жорстоким  до  себе  у  знанні
глибини  дна  безнадійності.

хвилинна  байдужість  в  обличчях  рідних  живе,
доки  живуть  вони,  тобто,
довга  агонія  забезпечена,
бо  за  токсичністю  така  байдужість
може  бути  максимально  радіоактивною,
і  жерти  тебе  поволі.  

байдужість  сліпа  і  глуха  потвора,
яка  наколює  тебе  на  голки,
повертаючись  до  тебе  спиною.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929579
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 02.11.2021


Сніг_на_голову

Агов


Наступного  разу,  коли  з  тебе  знімуть  прозору  шкіру,  
складуть  акуратно  на  витертім  бильці  старого  стільця,  
і  чемно-пречемно  спитають,  в  якого  ти  бога  віриш,  
мовчи,  хоча  би  заради  того,  для  кого  вистава  ця.  

Втиснися  у  лампу,  що  зір  жовто  світлом  яскравим  ріже,
віддайся  просвітленим  лицям  на  ризик  чужий  і  на  страх,
хай  крихтами  солі  всипається  світло  в  зіниці  ніжно  –
принизливий  протяг  витре  сльозини  радо  на  всіх  вітрах.

Наступного  болю  втопи  всі  наступні  сльози  глибоко  в  горлі,
у  вільнім  падінні  не  падай  наївно  у  сонну  любов.  
А  доти  в  перерві  з  тюрми  богів  невідомих  пускай  на  волю
і,  може,  одного  разу  почуєш  якось  сумне  "агов".





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928332
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 02.11.2021


Сніг_на_голову

Вірші падають


складені  на
глянцевій  поверхні  комоду,  
                   наче  виплетені  з  літер
                   колекційні  фігурки,  
причина  для  гордощів,
                                                             заздрощів,
                                                   милування
що  в  якийсь  момент
набувають  рис
набридливого  мотлоху,
         який  муляє  око
сортую  їх,  
за  різними  ознаками
         шикую  рядком
         змушую  рухатись,  утікати
підганяю  їх  пальцем  у  спину  
і  різко  штовхаю
з  краю  комоду
вірші  падають
               з  висоти  зросту  дитини
і  враз  втрачають
                       усю  велич  і  величину
мізерніють  і  марніють
стаються
           намарне
           написаними
чимсь  таким,  що  не  вписалось
ані  у  феншуй,
ані  у  хюґе  мого  простору





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927719
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Сніг_на_голову

Перли


Ти  вишукуєш  в  мене  між  складками  одягу  перли  –
вони  падають  тихо  на  ліжко,  втискаючись  в  тіло.  
Геть  усе,  що  не  ти,  розчинилося,  зникло,  зітліло,  
нащо  очі,  коли  пелена,  і  забарвилось  біло,  
коли  всі  кольори,  що  навколо,  допевне  умерли.
Тільки  руки  твої  ще  шукають  розірвані  перли.

Ти  вихапуєш  пальцями  блискітки  ранньої  втоми
і  вустами  визбируєш  дотики  круглі  поволі,
мов  стираєш  сліди  ледве  чутного  тихого  болю,
наче  ловиш  синиць  й  відпускаєш  по  тому  на  волю  –
лопотіння  їх  крилець  підносить  мене  невагомо,  
а  перлини  ховаються  в  роті  моєму,  як  вдома.  

Ти  розширюєш  легко  зіниці  мої,  доки  простір  
ще  стискається  в  білу  блискучу  у  подиху  цятку,  
доки  миті  фіксують  закінчення  всі  і  початки
у  пульсаціях  дихання  ритму  земного  порядку.  
Намистин  для  низання  намиста  назбирано  доста,  
тільки  перли  впиваються  в  горло  уламками  гостро.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927362
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Сніг_на_голову

Сингулярність


забуватися  в  часі,  втрачати  тепло,
ніби  пам'ять  про  дотики  вітряні,  
                 забувати  про  сон  і  
                 просту  необхідність
                                                           присутності  світла.  
полювати  на  погляди  щиро-цікаві
голодними  дикими  звірями    
і  безстрашно  в  обійми  депресії
                                                   падати  духом  і  тілом.  

розуміти  фальшивість
у  дзеркалі  усмішки,
                                       рухами  необережними
віддавати  себе  на  поталу
щоденній  безглуздій  напрузі.  
одинокість  одна  і  однаково  випалить
                           простори  серця  зсередини  –
краще  жити  за  склом  чорноти
максимально  комфортних  ілюзій.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927275
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Сніг_на_голову

По неділі


Здиба́лися  студені  і  тремкі,  
розходилися  –  всу́ціль  палахтіли:
палючий  сплав  у  скронях  і  по  тілу
ставав  початком  дужої  ріки.  
А  мжичка  ледве  сіялась  несміла  –
бо  то  неділя.

Щось  билося  живе  помежи  нас,  
шукало  входу  до  нутра  уперто,  
і  кидалося  в  двері:  чи  заперті,  
чи  вкоренилася  озимина
чуттів  бентежних  вільних  надодвертих,  
чи  ще  не  мертва.  

Вітри  маліли  тихо  навісні,  
збігали  ша́ли  і  ріка  міліла,  
завої  хмарні  барвились  на  біло,  
миналися  хиткі  сльотаві  дні,  
а  ми  щораз  то  дужче  студеніли.  
Вже  по  неділі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924673
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Сніг_на_голову

Швидкісне реагування


Відчувши  дрібне  тремтіння  –  встромляй  собі  в  скроню  голку,  
всиляй  в  неї  довгу  думку  і  латай  осердя  вбоге.  
Розхитуй  в  собі  людину,  обрубуй  глиняні  ноги,
в'яжи  міцно-міцно  сумнів,  розплутуй  свої  дороги.  
Не  мрій,  що  лиш  раз  –  не  більше,  не  думай,  що  вже  ніколи.  

Мовчи  і  тримайся  вітру  —  ніхто  не  розкаже  де  ти;
вслухайся  у  тишу  неба,  не  вір  у  мовчання  вовче;
надійся  на  голос  крові  –  на  Бога  таки  не  конче.  
Як  тільки  побачиш  сонце  –  поквапся  прикрити  очі  –
фільмуй  зором  чорні  діри  і  згаслих  зірок  скелети.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924398
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Сніг_на_голову

Торочила ряднину


торочила  ряднину  що  нею  вкривалися  двоє
і  мотала  замовчані  дні  у  колючі  клубки
засмальцьовані  місяцем  ночі  встелялися  лоєм
у  чеканні  тремтіли  повітряні  тіні-думки

і  густішала  тиша  і  липла  до  вуст  і  до  пальців
виплітала  слова  що  ніколи  не  мовить  йому
у  відчинені  вікна  летіли  нічниці-коханці
піруетами  смерті  у  пісню  її  неживу

завмирала  в  задумі  аж  падала  скровлена  шпиця
біль  до  тями  приводив  –  з  нутра  просочилась  іржа
проклинала  й  молила  про  сон  щоби  в  ньому  наснився
і  колола  метеликів  кінчиком  свого  ножа




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924182
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Сніг_на_голову

Хард-осінь


Перший  листок  упаде  на  землю,  як  збитий  кулею  –
вітер  шаліє  на  стрільбищі  знов  просто  неба,  
кожного  дня  рахунок  веде  і  зранку  обнулює,  
цілитись  в  сплячих,  направду,  доволі  ганебно.  

Перший  цілунок  на  губи  стиглі  укусом  жадібним,  
біль  й  запах  крові  насправді  розпалюють  спрагу.  
Хеві  амерікан-сингл  таки  ідеально-матірний,  
що  ж,  роздягання  на  швидкість  цікава  розвага.  

Запах  дощу  алкогольний  змінює  суть  дорослості,  
ніздрями  ловиться  рвучко  наркотик  осінній.  
Тільки  б  надихатись  вповні,  тільки  б  не  жити  холосто,  
доки  ще  є  набої,  доки  в  очах  не  іній.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921920
дата надходження 11.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Сніг_на_голову

Лише б


Лише  б  не  поверталися  вітри,
які  Вас  знову  приженуть  до  мене
і  зафарбують  небо  у  зелене,
й  наллють  чогось  жагучого  у  вени,
і  змусять  говорити  Вам  на  ти.

Лише  б  не  стріти  знов  того  дощу,  
що  зблизить  наші  дихання  і  руки,  
і  скопіює  точно  серця  стукіт,  
слова  заглушить  в  тому  перегуку:
–  Іди  нарешті!  –  Ні,  не  відпущу!

Лише  б  той  самий  місяць  не  впіймав
у  коло  магії  тремкого  диво-злету,  
коли  дахи  високі  й  парапети
відходять  за  межу  суцільно  стерту
й  немає  недосяжного,  нема.  

Лише  б  не  чути  злої  тишини,  
яка  на  шиї  в'яже  жмут  чекання,  
вимучує  у  смертному  бажанні
побачити  Вас  знову  –  знов  востаннє,  
торкнутися  кохання  і  вини.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921422
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Сніг_на_голову

Лише б


Лише  б  не  поверталися  вітри,
які  Вас  знову  приженуть  до  мене
і  зафарбують  небо  у  зелене,
й  наллють  чогось  жагучого  у  вени,
і  змусять  говорити  Вам  на  ти.

Лише  б  не  стріти  знов  того  дощу,  
що  зблизить  наші  дихання  і  руки,  
і  скопіює  точно  серця  стукіт,  
слова  заглушить  в  тому  перегуку:
–  Іди  нарешті!  –  Ні,  не  відпущу!

Лише  б  той  самий  місяць  не  впіймав
у  коло  магії  тремкого  диво-злету,  
коли  дахи  високі  й  парапети
відходять  за  межу  суцільно  стерту
й  немає  недосяжного,  нема.  

Лише  б  не  чути  злої  тишини,  
яка  на  шиї  в'яже  жмут  чекання,  
вимучує  у  смертному  бажанні
побачити  Вас  знову  –  знов  востаннє,  
торкнутися  кохання  і  вини.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921422
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Сніг_на_голову

Глухонімі

твоє  мовчання
                   позбавляє  голосу
                           вириває  зв'язки
                                     шрамує  піднебіння
                                               відтинає  язика
вчусь
не  чути  твого  мовчання

мій  плач
             позбавив  тебе  голосу
                     вирвав  зв'язки
                               пошрамував  піднебіння
                                         відтяв  язика
ти  навчився  
не  чути  мого  плачу

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921344
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Сніг_на_голову

Тінь ілюзії


резонансами  трансів  розхитане  снитиме  місто
та  безсонними  скронями  лава  тужава  думок
нам  з  тобою  незручно  між  іншими  снами  затісно
твій  чи  мій  усередині  першим  задзвонить  дзвінок

ми  під  різними  фазами  місяця  завше  не  вдома
дах  дарує  лише  ненадовго  ілюзії  тінь
то  не  порухи  змучених  рук  а  допевне  судоми
в  намаганнях  впіймати  початок  надій  мерехтінь

ти  назвеш  поіменно  полічені  пальцями  ребра
там  всередині  чутно  машинний  уривчастий  гул
я  давно  захворіла  хронічною  втомою  неба
хто  сказав  що  самотностям  краще  живеться  впритул



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921264
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 04.08.2021


Сніг_на_голову

Піти

Піти.
Так  тихо,  як  дерева  ходять,
як  дихають  водою  рибозвірі,
як  птах  злітає  вперше,  лиш  по  вірі,
й  росте  каміння  без  пихи
у  льоді.

Забути.
Барву  віч,  розлитий  голос,
що  вихолостив  вітер,  стер  вологу,
бо  тамувала  спрагу  надто  довго.
Пустити  серце  скуте
ген,  за  коло.

Побачити  
нове  можливе,  обрій
розкроєний  байдужістю  надвоє.  
Заплющення  очей  світів  не  гоїть.  
На  чатах  дим  –
вогню  долоні  добрі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919368
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 20.07.2021


Ulcus

…самотність (18+)

дві  краплі  стікають  від  гострих  ключиць
важкі  і  округлі,  наповнені  світлом
милується  місяць  і  блідо  мовчить
від  заздрощів,  що  не  для  нього  налито…
торкається  сяйвом  волосся  і  пліч  
соромить  промінням  цнотливий  трикутник
той  місяць  зрадливий  закоханий  в  ніч
та  іншої  ради  готовий  забути...
заплющені  очі,  солодкі  вуста...
розквітнули  стегна  в  густому  чеканні
на  мить  одкровення,  а  правда  проста  -
самотня,  як  ніч,  і  на  жаль  -  не  остання
не  пити  нікому  її  наготи
метеликів  вій  об  щоку  лоскотати
не  суть,  не  судилось,  не  стрілись  світи...
і  краплі  стікають  на  простиню...  спати...

музичний  фон  -  мінусівка  «the  silence»  Manchester  Orchestra

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 20.07.2021


Сніг_на_голову

Тихий птаху


Мій  тихий  птаху,  що  ковтає  темінь,  
моє  розквітле  вечорове  світло,    
моєго  літа  прохолодні  житла,
зими  студної  найтепліший  день  мій.  

Щемлива  туга  і  барвистий  голос,  
жага  одчайна  і  бажання  ловчі,  
цілованого  смутку  вогкі  очі,  
покоси  радості,  уплетені  у  волос.  

Під  серця-місяця  ласкавим  сяйвом
твоєго  обширу  моє  безмежжя.  
Ти  –  голої  душі  тонкі  одежі...  
Зрослися  осереддям  і  покрайно.  




*  photo  by  Vitor  Schietti  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919584
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 15.07.2021


Сніг_на_голову

Що там

що  
у  твоєму  чорному  пакеті,
                                                         дівчинко?  
я  бачив
при  вході
в  будівлю  вокзалу  двох  копів
               вони  когось  явно  шукають
                                         розпитують  людей
навіщо  ти  втікала
щось  накоїла

не  бійся  мене  я  лише  цікавлюся
скільки  тобі
                                             вісім  сім
куди  
збираєшся  їхати  цим  потягом
чому  одна
де  твої  батьки  у  тебе  є  батьки
           може  щось  трапилось
           памятаєш  лише  цікавлюся
просто  вулиці  небезпечні
                               місто  небезпечне
                               люди  небезпечні
                                                       будь  обережна

не  розмовляй
           з  незнайомцями
не  довіряй  їм
                                         тобі  допомогти  якось
                                                         гроші  маєш
але  все  ж  таки
ще  раз  запитую
                           що  там  у  тебе  всередині
                                         в  тому  чорному  пакеті

нічого
самотність


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918820
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 08.07.2021


Сніг_на_голову

Цей день


Цей  день  мені  бреше,  що  інший,  що  зовсім  інший,    –
штовхає  у  спину  все  тими  ж  стежками  і  сходами,  
і  тицяє  носом  в  портали  і  затхлі  ніші:
тікай,  заховайся,  забудься,  подихай  свободою.

Він  кидає  в  горло  повітря  і  трохи  спраги,  
а  потім  тамує  словами,  немов  алкогольними,  
і  блимає  світлом  в  очі:  увага!  увага!,  
і  тішить  колінами  здертими  або  мозолями.

У  колесі  часу  й  далі  біжу  марафони,  
де  кожну  хвилину  насправді  обкладено  митами.  
Упасти  б  додолу  в  тишу  спокійно-бездонну...  
Цей  день  є  стабільним,  це  я  невиправно  розхитана.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918221
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021