Ідуть дощі. Вже й змокла осінь.
Дорога, швидкість, мить, двори.
Стоять дерева-генерали,
А дощик падає згори.
Та хмари, хмари-растамани
Враз наступають, кіньми мчать.
Громи-громи, густі тумани.
Стовби, як щогли маячать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925460
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Кристиану два года. Он плачет без сна ночами,
Я кормлю его с ложечки и берегу от бед,
Белокурые пряди лежат на груди лучами
Персонального солнца, которого ярче нет.
Кристиану четыре. Он просит купить кораблик
На свои именины - четвёртого января,
Я, конечно, куплю, хотя в планы входила сабля,
Но последняя, видимо, приобреталась зря.
Кристиану двенадцать. Он хочет стать капитаном,
Но при этом фехтует и в руки берёт кларнет,
Увлеченья меняются часто и так спонтанно,
Что лишь с мягкой улыбкой киваю ему в ответ.
Кристиану шестнадцать. Вчера он ушёл из дома,
Упрекнув меня в том, что не видел в глаза отца,
Я смолчала, как ты его бросил ещё в роддоме -
Всё равно он узнает когда-нибудь это сам.
Кристиан уже взрослый. Как быстро наш мальчик вырос,
У него твои жесты, характер, черты лица...
Он талантлив и дерзок, читает Рембо, Шекспира,
Даже что-то пытается тоже, как я, писать.
Кристиана не стало. Я больше не верю в Бога
И готова сама бросить жизнь и уйти за ним.
Плод любви нашей умер (погиб от разряда тока),
Как принять, что теперь Кристиан носит светлый нимб?
Я ему поклялась рассказать, как тебя любил он,
Каждый день ожидая с верою в дверь звонка.
Лучше б ты, а не он находился сейчас в могиле!
Кристиан возносил тебя, чёрствого мудака!
(13.09.2021)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925393
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Надіємось на краще ми, шукаємо обґрунтування, в когось банкет під час чуми, в інших надія, як остання! Вітер з порожніх дме кишень, зростають неймовірно ціни, надіємось на кращий день, і віримо що прийдуть зміни! Приводимо думки у лад, під ароматну каву зранку, гіркий у тему шоколад, щоб перебити валер’янку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925424
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
На городі Гудзь Михайло
Злодіїв застав.
- Зараз «дам такого перцю»,-
Сам собі сказав.
Глянув ближче, передумав
Їм чогось давати.
Три амбали хоч кого
Можуть налякати.
Так привільно, наче вдома,
Себе почувають,
Їдять його городину
Та ще й випивають.
Флюгера свого відразу
Повернув швиденько:
- Це до мене прийшли гості?-
Обізвавсь любенько.
Та йому отак нахабно
Заявив один:
- Огірки в тебе хрінові,
Гіркі, як полин.
Щоб закуска була добра
І приємно пити,
Треба «Ніжинські» тобі
Було посадити.
Презирливо сплюнув другий:
- Зелені томати.
Міг би ранні посадити
Й попасинкувати.
-Бур’яни, як ліс завів,
Не видно цибулю,-
Третій процідив крізь зуби.
- Знайдеш хіба дулю.
- Отаким своїм нехлюйством
Дуже нас розчарував,
Колобком котися звідси,
Відбивною щоб не став.
То ж Михайло дременув,
Наздогнав би й зайця
Та як злодіям «дав перцю»
Довго вихвалявся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924328
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 15.09.2021