Це стан душі, коли ніщо не хочеться,
Це повний штиль у вітрякових крил.
Падуть дощі, солені із очищення_
Це спокій із майбутніх, дивних сил...
...
Це просто є, коли вітри мовчать.
Сьогодні загорнуло жалем душу,
У плед мовчань із затишку, прости_
Я в завтра повертатися не мушу...
Що так і не здійснилося... могло,
В твоїх словах, обіцяних про щастя,
Що там... колись і втомою спливло
Прощатися_ це завжди є найважче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974316
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 20.03.2023
От великой любви у меня не рождаются дети,
От великой любви я схожу по ступенькам с ума,
Выходя босиком на Проспект Безнадежд на рассвете,
Безуспешно пытаясь из сердца ножи вынимать.
Пока кто-то в церквях дочерей/сыновей своих крестит,
Я кресты возвожу на могилах искромсанных чувств,
От великой любви у меня не рождаются дети,
Может быть, потому что не слишком их рьяно хочу?
Я травлюсь поцелуями (брошенных после) любимых,
Приношу себя в жертву, забрызгавши кровью алтарь,
Я убила десятки зачатых в мечтах херувимов,
Подменяя стихами некупленный школьный букварь.
Каждый прожитый день несмываемо рунами метит,
Выводя на ладонях отчетливый символ «не мать!»,
От великой любви у меня не рождаются дети,
Мне гораздо привычней во имя неё умирать!
12.03.2023, Барселона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976941
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 14.03.2023
Так дихати, щоб боляче було
Й триматися, вхопившись за повітря_
За стержень мрій, всю душу проколов
І простягати в небо своє віття,
Із дерева життя терпких надій
Благати сонце щедро засвітити
Щоб світ прийдешній більше не болів_
Навчи мене всім дням новим радіти...
02.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972681
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 10.02.2023
А ви не допускали думки, що людей придумали, для того, щоб комарі не померли з голоду?
Тоненька шкіра, мінімум волосся... і кров.
А що тебе люблять часом лиш до того моменту доки ти не скажеш, що кохаєш, а тоді все йде шкереберть?
Ти просто промовляєш це, а в людину вже вселяється якась курка, якій хочеться гребтись в купі протилежної статі.
А ти дивишся на нього і жадаєш крикнути йому: "Досить!". Але просто говориш: "В тебе щось заплуталось в волоссі!"
Дбайливо дістаєш павутинки і думаєш: "Ох і зараза! Хотіла його заманити і не подумала ні разу!
Нічогісінько про нього не знає!
То не курча після душу в його волоссі, але спершу і мені так здалося.
То аеродром для дощових крапель і якщо його під час дощу погладити навпаки, то на його голові заведуться їжаки.
Не знає як він цікаво мружить лоба або як всякі дурниці носить в собі.
Як йому личать джинси з діркою і піджаки.
Як він хоче зробити як краще, а виходить навпаки.
Які в нього пальці на ногах і з дикими зарослями груди.
Як він може бути далеко, але ходить зі мною всюди.
Як вітру не треба, щоб роздувались його ніздрі.
Що він часом як погляне, то в погляді тому вірші, які написав сам Іздрик.
А я йому мовчки кричу: "Не відводь погляд, дивися!" Хай хтось і згори не посміє сказати тобі: " Спинися!"
Давай я в твоєму погляді втону, а ти в моему. І будемо сперечатися, хто як дурний закохався і кожен наполягатиме на своєму.
Вона навіть не знає, яка в ньому музика грає!
Як хочеш, то вчи його й забирай, як піде, бо я його не тримаю.
Кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950519
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Зазирнула у твої очі, хотіла побачить себе
Марно
Ти гойдав своїми речами як сто років тому
Гарно
Обвівав обличчя, ворушив вітрами подихів
Коси
Та покрили всі твої чари прозріння
Роси
Я була біля тебе як річка й берег
Близько
Ти про себе казав високе та був так
Низько
Я століття, щоб ти прийшов
Чекала
А чи знаєш, чому так довго
Не відкривала?
Бо усе, що в тобі я любила
Пропало
Ніби тиша довкола, коли громи
Пролунали
Я себе, що кохала чого нема,
Пробачу
Відтепер любитиму те, як красиво
Бачу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950307
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Я не прошу поцелуев утром ..
В сонных ресницах любовь тая,
я улыбаюсь в твой шёпот, будто
мир твоим голосом слышу я.
Я не прошу твоего блаженства
в тихом течении наших дней,
где мы с тобой - в промежутке жеста
(и тем счастли́вее, чем тесней).
Не прикажу, если б был неправ ты,
слать извинения среди строк.
Не попрошу никогда не вставить
между ключицами злой упрёк.
И не молю защитить от сплетен -
чтоб на глазах жестокой толпы
просто сжимал мою руку крепче!
Не предавал, не бросал! Любил!
Я не прошу, чтоб на ру́ки взял ты,
шлейф всего прошлого оторвав..
Стала, наверное, бы напрасной,
наша любовь, перейдя в слова,
лучшее наше - не родилось б,
если б Ты - явно или негласно -
Меня не слышал - во Мне .. Без просьб..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933077
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Нет больше страха в грязь упасть лицом,
Доказывать, что я — красивей всех,
И выступать для женщин образцом,
Изображая счастье и успех.
Нет жажды состязаний за корону
(сомнительный, на самом деле, приз!)
Глупцы пусть в атрибутах этих тонут —
Я уступлю дорогу в Парадиз!
Быть может, я кого-то даже трону
Подобным жестом или удивлю.
Дышать хочу, но мантии и троны
Набрасывают душную петлю.
Нужды нет больше умный делать вид,
Чтоб не сочла толпа меня смешной.
Отныне я — свободный индивид,
Лишённый социальных параной!
28.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932299
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[color="#bf00ff"] [b]На вулиці моїй вже котрий рік. Белла Ахмадуліна[/b][/color]
На вулиці моїй - вже котрий рік -
я чую кроки – йдуть у безвість друзі,
повільно переходячи поріг,
що темрява дає нам по заслузі.
Занедбані всі справи.. В їх домах
немає ані музики, ні співу,
лиш, як колись, дівчатка від Дега
блакитне своє оправляють пір'я.
Ну що ж, нехай вас не розбудить страх,
беззахисних, серед цієї ночі.
Лише таємна пристрасність до зрад,
вам, друзі мої, застилає очі.
Гірка самотність, твій характер - злий!
Поблискуючи циркулем залізним,
ти коло замикаєш холодів,
не слухаючи всіх запевнень пізніх.
Тож ти поклич мене й нагороди!
Бешкетник твій, обласканий тобою,
я втішуся, притулюсь до грудей,
умиюсь холоднечею ясною.
Навшпи́ньки стану в лісі твоєму́,
на тім кінці вповільненого жесту
знайду я листя, приязне лицю,
відчую це сирітство, як блаженство.
Ти тишу подаруй бібліотек,
мотиви непоступливі концертів,
і - мудра стану - я забуду тих,
хто ще живе - і тих, хто вже є мертві.
І я пізнаю мудрість і печаль,
таємний зміст довірять всі предмети.
Природа, доторкнувшись до плеча,
мені дитинства видасть всі секрети
І ось тоді — із сліз, із темноти,
з неві́гластва, що вже давно минуло,
я знов побачу друзів риси ті,
що з'являться і зникнуть - як не було..
[color="#bf00ff"]По улице моей который год…[/color]
По улице моей который год звучат шаги — мои друзья уходят.Друзей моих медлительный уход той темноте за окнами угоден.// Запущены моих друзей дела,нет в их домах ни музыки, ни пенья,и лишь, как прежде, девочки Дега голубенькие оправляют перья.// Ну что ж, ну что ж, да не разбудит страх вас, беззащитных, среди этой ночи.К предательству таинственная страсть,друзья мои, туманит ваши очи.//О одиночество, как твой характер крут!Посверкивая циркулем железным,как холодно ты замыкаешь круг,не внемля увереньям бесполезным.//Так призови меня и награди!Твой баловень, обласканный тобою,утешусь, прислонясь к твоей груди,умоюсь твоей стужей голубою.//Дай стать на цыпочки в твоём лесу,на том конце замедленного жеста найти листву, и поднести к лицу,и ощутить сиротство, как блаженство.//Даруй мне тишь твоих библиотек,твоих концертов строгие мотивы,и — мудрая — я позабуду тех,кто умерли или доселе живы// И я познаю мудрость и печаль,свой тайный смысл доверят мне предметы.Природа, прислонясь к моим плечам,объявит свои детские секреты.// И вот тогда — из слёз, из темноты,из бедного невежества былого друзей моих прекрасные черты появятся и растворятся снова.
[color="#bf00ff"][b]А ти думав що також така я. Анна Ахматова[/b][/color]
А ти думав, що та́кож така́ я,
Як не стане в тобі вогню -
Заблагаю тебе, заридаю,
Кинусь в ноги гнідому коню.
Або стану просити в знаха́рок
З заговорених вод корінець
Або - дивним пахучим даром -
У хустинці пришлю гребінець.
Будь же про́клятий.Стогоном й криком
Я своїми тебе не торкнусь,
Присягаюся ангельським ликом,
Чудотворством ікони клянусь,
І ночей наших полум'ям диким -
Я до тебе вже не повернусь..
[color="#bf00ff"]
А ты думал - я тоже такая...[/color]
А ты думал - я тоже такая,
Что можно забыть меня,
И что брошусь, моля и рыдая,
Под копыта гнедого коня.
Или стану просить у знахарок
В наговорной воде корешок
И пришлю тебе странный подарок -
Мой заветный душистый платок.
Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930991
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Забыть тебя — как вырваться наружу
Из долгого сырого заточенья,
Забыть тебя — сходить на званый ужин
И вызвать поголовно восхищенье.
Забыть тебя — как заново родиться,
С прерогативой впредь не ошибаться.
Встречая лиц безликих вереницы,
Не зачислять себя в ряды страдальцев.
Забыть тебя — как встать с колен на шпильки,
Изящно дефилируя неспешно,
Забыть тебя — как выйти из курилки,
Где дым табачный лёгкие мне режет.
Забыть тебя — ожить, восстать, воскреснуть,
Смахнув с ресниц печали мёртвой иней.
Забыть тебя — проснуться утром в кресле
И не вскочить, твоё услышав имя.
08.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930380
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Я хочу писать о тебе не так,
Но для этого мало быть просто поэтом.
Надо уметь летом умирать так,
Чтоб зимой воскресать с каждым рассветом.
Горы мало слушать, надо ими стать,
Вдохнуть в себя всю вековую пыль,
Перед ветрами столетними устоять,
Согреться солнцем и познать земную быль.
Мало быть морем, надо переплыть океан,
Из последних сил, батерфляем, брассом, кролем
Нахлебаться воды соленой в хлам,
Быть на берег выброшенной прибоем.
Побывать в центре земного ядра,
Быть молниеносным лучом солнечного света,
Бродить как самое выдержанное вино,
Пройти траекторию хвостатой кометы.
Я хочу писать о тебе не так...
А так как больше никто не напишет.
Да и это не важно, я хочу писать так,
Чтоб Бог сказал - блин, он чудесный, слышишь?
Авторська начитка https://youtu.be/Y8mllmmIgQc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929598
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 02.11.2021
Дивись на мене…
Знаєш, я була -
Невиснена ще, мабуть, до сьогодні -
Колись в тобі … І в відблисках тепла
Ще тане иній на вікні безодні..
Дивись крізь нього -
в наше, те – «Про нас» …
Про тільки нами молені молитви,
Про той навальний, невблаганний час,
Що тихо викрадав у вікнах світло..
Про обмін
божевіллям існувань
Крізь імпульси шептань, сп’янінь - кохання..
Про нашу недорівненість рівнянь,
Про вмовленість тодішнього мовчання..
Про всю солону
терпкість давніх сліз,
Про подихів, торкань таємні мантри,
Про те, що - як горіло - не зберіг
Ніхто вогню у танці саламандри..
Про недопитий, врешті, нами мед ..
Про лагідність ночей, теплінь світанків ..
.. Минулого мінливий силует..
Ти спи.
Я снюсь.
Дивись мене до ранку..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929450
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 13.10.2021
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 07.10.2021
Не муж...
Сука!.. даже не любовник...
И не сказать, что полностью никто...
Невольно несдающийся поклонник?
Ясырь интимно-личностных жгутов,
Нещадно проклят пресвятым перстом?
Навеки обречённый уголовник,
Да сослан в тритринадцатый *чертог?
Клеймёний раб? Слуга? Холоп? Не ровня?..
Вот чушь...
Я же - пристальный садовник,
Ты - роза в измерении цветов...
Я нежно поливаю твои корни,
Я орошаю каждый твой листок..,
Я берегу от сорняков, кустов,
Чтоб не сломал какой-нибудь негодник...
Я рядом, неизменно, а потом -
Я - ангел твой и демон твой, запомни...
Ты - дар...
Я - извековечный конник,
В пустыне снов, безжизненной, пустой,
Измучен от безудержной погони
За призраком, за сладостной мечтой...
Вот мой удел, уже веков как сто -
Отвергнутый Тобой сердцеугодник...
Так кто же я Тебе? Болезнь? Симптом?..
А я-то думал - первокатегорник...
Не лавр...
Сука!.. массовый терновник,
Да свист безостановочных хлыстов...
В конечном счёте - вот он я, виновник,
Отчаянный, назвавшийся Христом...
С последних сил, с невидимым крестом,
Наперекор судьбе, путём господним -
Иду, рождая заголовки хроник,
Да сплетни.., что ж... заслуженный итог (?)
Так кто же я Тебе? Скажи, заполни
Пробел, длиною в толстый, пыльный том..,
Точнее говоря - десятитомник...
Хотя, не суть... ответь, однако, кто?..
[i]*Чертог (древнесловянский термин) – Участок Вселенной, (космического пространства), в котором собраны Созвездия, Солнца, Звёзды, Луны, Звёздные скопления.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921687
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 24.08.2021
На моїй шкірі сотні малюнків,
Сотні спогадів і візерунків.
Багато недомальованих ліній
Пишуть неначе портрет настінний.
Розливаються фарби яскраві й не дуже,
Утворюють веселкові калюжі.
Переплітаються разом і удача і успіх,
А поруч із ними сірий плач і натягнений усміх.
Ось тут, біля серця – маленьке сердечко,
Що лише звикає до цього містечка.
На моїй шкірі сотні малюнків,
Сотні спогадів і твоїх візерунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919594
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 15.07.2021
Все хороше про світ цей, напевне, давно проспіване..
Але скільки живеш - десь у тобі лунає музика!
І ти маєш життю за неї віддячити - віршами,
Розстебнувши душі, здавалось, наглухо вшиті ґудзики..
А колись - все нарозхрист ! Так класно звучало джазами..
Ти літала землею легки́ми ногами довгими..
Граючи́сь, розкладала всі сенси і смисли пазлами -
Їх на музику Всесвіту перекладала молодість
Було.. З веснами,зорями,вітром, лі́та засмагою..
І звучала у світі симфонія щастя - з примхами!
Зелень листя до неба старанно тяглась - і падати
Не збиралась ніко́ли. Тільки бриніти і дихати..
І тобі так хотілось всю свіжість вдихнути в ле́гені..!
Хоч бувало, доводилось раптом упасти з місяця -
Намагалась всі сни віднайти в безпросвітній темряві..
І розчути важливі слова у життєвій пісеньці
А життя все текло - то ранково-привітно й сонячно,
То, ізболене так, що боліти вже було нічому..
Та звучала завжди десь в тобі лиш твоя мелодія..
Ти, як вмієш, заграй її світу - своїми віршами..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918519
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Ступая по твоим невидимым следам
В тебе я без остатка растворяюсь
Как растворяется весною Амстердам
Твоей мечте всецело отдаваясь
Мы покоряемся дыханию цветов
Истории, Мадам Тюссо, Ван Гогу
С тобой все семь прошли , но по второму кругу
Мы сладострастие не назовем грехом
Мы упиваемся друг другом, ясным небом
И наши телефоны недоступны
Мосты, каналы, улочки, секунды
Проносятся и хочется ещё стихов
Меняем паритеты, и в сухом
Находим истину
Немеет влажный воздух.
Мы Амстердам своею Меккой назовем
Прокладывая путь из Киева по звездам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913606
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 14.06.2021
Смотрю я на вас и любуюсь
Неужели своей прямотой
приглянулись ́вы мне?
Изысканны, не́жны, волшебны
Вне градаций сознания
Вне границ церемоний
Нестерпны
Сквозь туманы ведете меня
Скорпион -- благая Эвтерпа
Что дарует прекрасную высь
И что шепчет "проснись"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916626
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 29.05.2021
[color="#ff00f2"]Ти люби Її так,
Щоби кожна мала пушинка
В обережних цілунках легенько злітала з вій…
Ти люби Її так,
Щоби серце Її - з піщинки -
У перлину кохання зростило би образ твій..
[/color]
[color="#008cff"]Ти люби Його так,
Щоби Він відчував,що небо,
Коли руки тримаєте, ллється аж через край..
Ти люби Його так,
Щоби ви, як лебідка й лебідь,
Легко крильми торкнувшись - разом злітали в рай .. [/color]
[color="#ff00f2"]Ти люби Її так,
Щоб у Ній струменіла ніжність…
Щоб, як в сині небесні, дивилась у синь очей..
Ти люби Її так,
Свою милу,святу ї грішну,
Щоби стала слабкою за міццю твоїх плечей..[/color]
[color="#0059ff"]Ти люби Його так,
Щоб годинника хід спинився…
Щоби серцем вписав Він в таємний молитвослов
Твоє ім’я ,
І ваші щасливі лиця -
На сторінці, де все починається словом «Любов»![/color]
[color="#149c0f"] Задивитись на ваше кохання
Похилиться Всесвіт…
Посміхнеться зати́шно, загорнеться в місячний плед..
Одну лінію долі
На зоряній карті накреслить..
І, як зірочок, діток для нового щастя пришле..[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914967
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
А ты поведай о её надеждах,
мечтах, ожогах от коварных фолов,
о тысячах язвительных иголок,
разбросанных в её судьбе небрежно
дождём, иль ураганом дико-снежным...
О сердце, изувеченном и квёлом,
что под тяжёлый угодило молот
на наковальне чувств, до слёз мятежных,
где что-то до сих пор легонько брезжит...
Иль от чего ей было жутко-больно?
Чего боится тягостно-безвольно?
Где ищет для больной души убежищ?
Не знаешь? Как же ты её удержишь,
когда ей нужно - полностью, не полу...?
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
Да это... - заключение невежды,
скажу я вам, мой друг, из репой полой...
Увидеть душу... без белья... и масок...
непросто... это нужно заслужить...
в одном дыханьи, вместе пережить
кромешность тьмы и яркий отблеск красок
приятных и противно-горьких встрясок...
Не просто... сладострастно ублажить,
а больше... чем в любовных связях жить,
чем физика ничтожных тел-каркасов...
[i]17.06.20[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890726
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 22.05.2021
Что должен чувствовать поэт,
Чтоб передать,не обманув ни разу,
Весь этот мир,веcь этот солнца свет
Всё буйство чувств ,многообразье красок?
Он должен жизнь любить сильнее всех,
Сростись,сродниться с нею каждой жилкой!
Себя отвергнуть,чтоб на суд,на смех
Доверить всем души своей ошибки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908736
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 05.05.2021
снова свобода! снова она не в радость,
сколько веков из памяти ни стирай.
если ты вдруг сумела сбежать из ада,
вряд ли тебе когда-нибудь светит рай.
тот, кто поймал, не бросит свою добычу -
мчится по следу опытным гончим псом.
демон тебя узнает в любом обличье,
вцепится мёртвой хваткой, отравит сон.
знает, какие выбрать и кнут, и пряник.
знаешь, ему приятно тебя ловить.
если успеет, в сердце ножом застрянет.
или придет под видом большой любви.
ты не устала прыгать из тела в тело,
в разных веках и странах рождаясь вновь?
разве такой свободы тогда хотелось?
разве теперь не хочешь судьбы иной?
мир превратился в копию адской клетки,
кажется жизнь не жизнью — дурацким шоу.
вырваться прочь бы с этой дрянной планетки...
слышишь? беги! он снова тебя нашёл!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908983
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 04.05.2021