Олекса Pustovit: Вибране

Олена Галунець

Я іду поміж трав (присвячено пам'яті жертв Голодомору)

Я  іду  поміж  трав,
там,  де  хтось  помирав,
неодмінно  хтось  жив
серед  війн,  поміж  жнив.

Тихо  йду  по  стерні  —
крики  впали  до  ніг,
пар  над  ставом  застиг,
сформувавши  хрести.

Під  землею  —  скарби
тих,  хто  бачив  Сибір,
колоски  тихо  крав,
щоб  померти  між  трав.

Над  землею  —  слова,
хтось  колись  їх  стирав
і  казав:  «Це  брехня»,  —
щогодини,  щодня.

Чую/п’ю  ці  слова,
мов  брунатний  узвар.
Чуєш  біль  голосів?
Свічку  час  загасив.

З  правди  зріють  плоди
у  дерев  молодих,
щоб  не  впали  між  трав,
там,  де  світ  помирав.

©  Олена  Галунець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932141
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 02.12.2021


Олена Галунець

Тенета літер

суцвіття  звуків,  тенета  літер
на  тебе  діють  як  антидоти,
гербарій  світу  нитками  зшитий,
гірке  й  солоне  –  крихке  на  дотик

тому  позбався  лимонних  друзів:
ти  вкотре  сиплеш  лиш  сіль  на  рану,
суцвіття  звуків  підвладне  музі,
тенета  літер  –  твоя  нірвана

тенета  літер  –  мов  крові  літр,
який  когось  реанімує  тактом,
для  інших  –  це  токсична  група  світу,
бо  не  збігається  ваш  резус-фактор

тому  позбався  липких  ілюзій:
усім  подобатись  –  дивне  диво,
піди  непрямо  по  рівній  смузі,
себе  відчути  –  це  вкрай  важливо

поради  –  тільки  для  тих,  хто  просить,
а  добрі  вчинки  –  усім  без  черги,
бо  все  по  колу,  бо  все  так  просто,
як  рухи  сонця  над  морем  в  червні

©  Олена  Галунець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891248
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 28.02.2021


Олена Галунець

Привіт

Твоє  «привіт»…У  ньому  сотні  тисяч  звуків:
від  скреготіння  скла  до  шереху  боліт.
Я  стала  безсудинним  мохом,  звідки  ж  стукіт?
Нестримно-хворий  стукіт  там,  де  ще  болить.

Мій  храм  у  грудях  з  хрипом  рухнув,  вибач,  отче.
Горгульї  в  шрамах  нили  без  твоїх  пожеж,
Пішов  —  і  стислись  ночі  до  болючих  точок,  
Стирала  тінь  твою  зі  стін  так  обережно,
що  в  них  вросла  еґреґором  твоїх  сплетінь.
Безмежну  пустку  загорнувши  в  живопліт,
я  стала  цитаделлю  без  кутів.  Хотів
піти  —  іди.  Не  прагну,  щоб  топив  мій  лід,

тому  ти  й  не  почув  у  відповідь  «привіт».

©  Олена  Галунець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902842
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021