Irкina: Вибране

Анатольевич

Романс пенсионера со стажем. Ответ Амелину и Ол. Гусу

Вдохновило
Трубочист
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765  (ссылка  там  закрыта)

Ах,  дорасти  бы  мне  до  пенсии,  ребята,
И  чтоб  настал  тот,  в  целом,  долгожданный  миг,
Когда  шальные  дни  вдруг  потеряют  даты,
И  будет  в  прошлом  ежедневный  мой  "блицкриг".

Ох,  как  я  утром  буду  сладко  просыпаться!
И  древний  дуб  мне  за  окошком  подмигнёт:
-  Мол,  можешь,  дядя,  ещё  трошки  поваляться
И  почесать  в  порыве  лености  живот.

И  защебечут  легкомысленные  птички,
Не  торопя  меня  в  космический  полёт.
И  где-то  курочка  расслабленно  яичко
Снесёт.  И  воробья  подкараулит  кот.

И  всё  покрыто  сладострастнейшей  истомой.
И  мир  опрятен,  ладен,  целостен  и  чист...

       Но,  господа,  коль  где-то  есть  ещё  труба  на  доме  -
Туда  на  пенсии  заглянет  трубочист.


                                       Пародия  Сергея  Амелина
«Романс  свежеиспечённого  пенсионера»    
(На  мотив  песни  А.  Розенбаума  «Романс  генерала  Чарноты»  
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc  )

Ох,  как  же  утром  сладко  поваляться!..
Когда  не  лупят  по  мозгам  часы.
Но,  господа,  как  хочется  стреляться,
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…

Я  жив,  мой  друг,  на  пенсии,  свободен,
Но  стал  мне  часто  сниться  странный  сон:
Что  молоко  на  молокозаводе
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.

Что  покупая  в  магазине  яйца,    
Как  говорится,  Боже,  даждь  нам  днесь,
Да  неужели  нам  и  их…  китайцы?..          
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..

Mon  chère  amie,  уж  утро  за  окошком,
И  хоть  чеши,  хоть  не  чеши  живот;
Но  поваляться  хочется  немножко…    
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт,
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт.

Опять  усну  в  истоме,  что  я  дома.
Труба  на  крыше  больше  не  дымит,
Друзья  мои  её  пробили  ломом…    *
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…

Щебечут  легкомысленные  птички,
В  постели  полусонной  я  один,
Пускай  в  припадке  воют  электрички,
Из  окон  выпуская  никотин…
Из  окон  выпуская  никотин…

Густой  туман  спустился  на  болота,
Но  мир  опрятен,  целостен  и  чист…
И  никуда  бежать  мне  неохота,
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист...
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист!

(...Оптимист.  Пофигист.  Нигилист.  Гуманист.  Юморист…  и  т.п.  
Кому  что  больше  нравится…)  

*  ломом  у  меня  на  соседней  даче  два  друга  трубу  пробивали,  не  буду  распространяться,  что  получилось)))  

(наклонным  шрифтом  выделены  строки  из  песни  А.  Розенбаума  «РГЧ»)

С  благодарностью  всем  вдохновителям  (ОлГусу,  А.Розенбауму,  Пенсионному  фонду  и  др.)


Романс  пенсионера  со  стажем.  Ответ  Амелину  и  Ол.Гусу.

О,  как  же  утром  сладко  поваляться,
когда  не  лупят  по  мозгам  часы,
во  всех  местах  доступных  почесаться,
с  ленцой  подняться,  подтянув  трусы...
Присесть  раз  восемь,  столько  ж  наклониться,
в  натуге  тщетно  попытавшись  пол  достать...
В  зарядке  главное,  конечно,  не  лениться!
Нельзя  об  этом,  братцы,  забывать!
Включить  Высоцкого.  Опять  вопит  про  вирус!
Да  сколько  ж  можно?!  Просто  наказание!
"Если  хилый  -  сразу  в  гроб!  Сохранить  здоровье  чтоб,
Применяйте,  люди,  ОБРЕЗАНИЕ!  "
...Съесть  витамин,  стакан  воды  с  лимоном
и  мёдом  выпить  тёплым  натощак.
Сквозь  форточку  глотнуть  чуток  озона,
На  руки  взять  любимого  кота.
Потом  бегом  на  кухню  -  с  Божьей  лаской
сварить  от  курочки  домашней  два  яйца,
съесть  с  хлебом  с  маслом  и  куском  колбаски,
а  будет  мало  -  с  хреном  холодца...
Мне  кажется,  день  начался  красиво!
Что  ж  будем  это  дальше  развивать!
Лениво  почешу,  что  чешет  Кива...
Поели  вкусно...  Можно  и  поспать!
Но,  как  назло,  смотрю  -  а  тут  Амелин!
Ну,  как  же  пропустить,  не  прочитать?!
Прочёл...  Сны  сразу  улетели...
Едрена  вошь...  Придется  отвечать...

Справедливости  ради  и  для  полноты  картины  добавлю  симпатичный  коммент  автора  Наташа
Натаsha,  23.11.2021  -  16:13
На  пенсии,  казалось  бы,  свободен,
Жую  недорогую  колбасу,
Мне  от  нее  живот  частенько  сводит,
И  не  привычно  колется  в  носу.
Хотелось  спать,  но  сон  играет  в  прятки,
А  там,  во  сне,  космический  полёт!
Мне  шпора,  господа,  залезла  в  пятку,
Киркоров  легкомысленно  поёт.
Ноль  три  ноль  ноль,  пора  бы  провалиться
В  здоровый  сон  с  красивою  мечтой,
Но  дёргает  за  нервы  поясница,
Покой  пенсионеру  только  снится,
И  сон,  похоже,  вышел  на  покой.        

Ну,  вот.  Обиженный  ответ  Амелина  примчался  ракетой.  Мол  всем  дал,  а  мне  не  дал...  И  мутным  образом  жизни  упрекает,  и  к  врачам  посылает,  и  справку  требует,  а  то  из  клуба  удалит...  И  грозится  -  мол  за  всё  ответишь!  Вот  мы  с  другом  жахнем  водки  и  тогда!..  Намекает,  что  пытать  будет?    Иначе  как  понять  про  пальцы  в  розетке?  Что  делать?    Писать  заяву  в  полицию?    Не  хочется  ему  судьбу  ломать...  Талантливый  же  черт!  Прощу  на  первый  раз.
А  на  всякий  случай  :"Извини,  Серый!  Тебя  и  без  ссылки  все  находят!  А  я  ведь  тебя  полностью  процитировал,  так  что  какая  разница,  где  тебя  прочитают?"

Амелин,  25.11.2021  -  16:40
       Тока  иде  ссылка  на  моё?  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
А  то  на  Трубочиста  дал,  на  романс  дал,  а  энто  не  дал.  


Да  с  Кива-сём  не  надо  и  тягаться:
Чесать,  чесать  и  не  перечесать…
Пора  к  врачам  идти  и  проверяться,
Пускай  поставят  круглую  печать,
Пускай  поставят  круглую  печать!

Что  ты  здоров  во  всех  местах  доступных
И  недоступных  тоже  ты  здоров.
Хоть  и  ведёшь  ты  образ  жизни  мутный,
Но  справку  не  забудь  от  дохторов,
Но  справку  не  забудь  от  дохторов.

И  хоть  тяни  трусы  до  поясницы,
Но  жизнь  сейчас  насущная  кисла,
Без  справки  нынче  даже  в  Клуб  Юхницы
Пускать  не  будут  с  первого  числа…
Пускать  не  будут  с  первого  числа…

Коту  на  кухне  снится  обрезанье
Среди  берёзок  средней  полосы,
Он  сладко  спит  –  не  дремлет  подсознанье
На  след  от  холодца  и  колбасы…
На  след  от  холодца  и  колбасы…

И  хоть  вари,  хоть  не  вари  ты  яйца,
Врубай  Высоцкого  и  не  врубай,
Но  только  не  вставляй  в  розетку  пальцы,
А  если  сунул  –  сразу  вынимай…
А  если  сунул  –  сразу  вынимай!

Но  отвечать,  конечно  же,  придётся…
Mon  chère  amie,  ответишь  ты  за  всё!
Пусть  «Павловка»  с  КивА-сём  разберётся…
Подать  нам  с  другом  водки  с  ивасЁм!
Подать  нам  с  другом  водки  с  ивасЁм!


             
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931968
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Kлер Клер

Тишина


Тишина.
Только  верхнее  море  опустилось,  чтоб  послушать,  как  колотится  мое  сердце.  
И  мне  кажется,  что  оно  смотрит  в  меня  твоими  глазами,  хотя  я  ещё  даже  не  знаю  какие  они.
А  вокруг  кресты.
И  памятники  из  бетона.
Но  почему  то  мне  здесь  всё  кажется  живим.
И  ты  живее  всех  сейчас.
А  мне  хочется  умереть  на  мгновение,  чтоб  сказать  тебе  всё  не  открывая  рта.
Мы  подходим  к  небольшому  холмику  и  рядом  с  сосной  расположен  твой  домик.
Ком  подступает  к  горлу.
И  даже  сейчас,  как  тогда.
И  как  потом.
И  как  будет  всегда.
С  фото  на  памятнике  на  меня  смотришь  ты  -  мой  дедушка.  
Человек  без  которого  я  была  бы  не  я.  Потому  что  мой  отец  был  бы  совершенно  другим.
И  это  наша  первая  встреча.
Я  хочу  рассмотреть  твоё  красивое  лицо,  но  мне  не  видно.
Ты  как-будто  за  лобовым  стеклом.
Мои  слёзы  ливнем  льются  из  глаз.  
Это  длится  долго.
Не  знаю  сколько.
Потом  я  смотрю  в  твои  глаза  на  фотографии  и  говорю:  "Привет!".
Ты  очень  красивый.
Молодой.
Я  видела  тебя  только  на  одной  фотографии  у  бабушки,  но  там  было  не  разглядеть  твой  взгляд.
Теперь  мы  смотрим  друг  другу  в  глаза.
Я  глажу  твоё  лицо  на  круглой  металической  табличке.
Ты  умер,  когда  мне  было  7  лет,  но  только  спустя  29  лет  после  твоей  смерти  состоялась  наша  встреча.
Читаю  кто  скорбит  по  тебе  и  всегда  будет  любить.
Папа  ловит  мой  взгляд  и  говорит:  "От  всех,  только  не  от  сына..."
Папа  не  был  на  похоронах.
И  ливень  начинает  лить  сильнее.
Потому  что  моя  боль  наверняка  не  сравнится  с  тем,  что  чувствует  мой  отец.
И  причина  всей  этой  боли  -  гордыня  моей  бабушки.
Она  ушла  от  деда,  когда  папе  было  два  года.  Ушла  так,  как  уходит  всегда  в  своей  жизни  -  навсегда  и  безповоротно.  От  всех.  От  родителей.  От  сестры  и  брата.  От  мужчин.  От  подруг.  Не  давая  шанса  никому,  не  прощая  ошибок  и  правды.
Бабушка  в  этом  году  первый  раз  пошла  с  нами  на  кладбище  к  своим  родителям  в  поминальный  день.  Но  она  не  простила  их.  Просто  пошла.  Ей  83  года.  Иногда  я  говорю  с  ней  и  прошу  отпустить  и  простить.  Я  знаю  бабулю  и  её  характер.  И  понимаю,  что  нет  ни  одной  ситуации,  в  которой  виновен  кто-то  один.  Знаю  как  она  рубит  и  отрубает  людей  одним  махом.  Говорю  ей,  что  какими  бы  не  были  её  родители,  но  если  она  не  ходит  на  кладбище  и  не  прощает,  то  это  её  грех.  Но  всё  мимо.  
Дедушку  она  не  простила  так  же.
Собралась  и  ушла.
И  не  подпустила  его  к  моему  отцу  больше  ни  на  шаг.
Все  его  попытки  общаться  и  приходить  к  ребёнку  она  присекала.
Папу  она  настроила  против  него  так,  что  когда  он  видел  деда  поблизости  на  улице,  то  убегал  домой.
Но  потом  он  стал  старше  и  хотел  пригласить  дедушку,  когда  его  провожали  в  армию.
Бабушкина  реакция  была  такой  -  если  позовёшь,  то  я  повешусь!  С  истериками  и  воплями.
Такая  же  реакция  была,  когда  папа  хотел  позвать  его  на  свадьбу.
Мой  папа  не  верит  в  Бога.
Он  верит  в  совесть.
Но  первый  раз  в  своей  жизни  он  пошёл  в  церковь  сам  именно  для  того,  чтоб  поставить  свечку  за  упокой  дедушкиной  души.
Их  встреча  с  дедушкой  тут  уже  была,  папа  приходил.  
Не  раз.
И  я  думаю,  что  когда  он  пришёл  сюда  в  первый  раз  один,  то  ливень  из  под  его  век  был  таким  же.  
Вот  только  он  не  смоет  боль.
Мы  стоим,  папа  говорит  :  "Какой  я  был  дурак,  что  не  поехал  к  нему,  когда  ты  у  нас  уже  была..."
Я  спрашивала  у  бабушки,  почему  она  ушла.
Она  говорит,  что  дедушка  не  мог  пропустить  ни  одну  гулянку  и  ей  приходилось  ходить  и  забирать  его.
Я  спрашиваю  был  ли  он  буйным?
Она  говорит,  что  нет.
Просто  это  было  позорно.
Какими  были  его  другие  пороки  я  так  и  не  услышала.
Её  свекровь,  моя  прабабушка  была  хорошей.
Стоит  отметить,  что  дедушка  так  и  не  женился  после  этого.
При  том,  что  он  был  действительно  красивым  мужчиной.
А  у  бабушки  моей  было  несколько  длительных  отношений,  но  счастливой  она  ни  с  кем  не  была.
Замуж  не  выходила.
Вот  поэтому  я  всегда  думаю  о  том,  что  можно  знать  много  всего,  но  на  самом  деле  самое  важное  в  этой  жизни  -  это  отношения,  которые  мы  строим  с  близкими  людьми.  
Всегда  надо  говорить,  что  чувствуешь  и  если  человек  тебе  родной,  то  никогда  не  ставать  двоюродными.
Но  всегда  надо  помнить,  что  всему  своё  время  и  что  с  любыми  словами  можно  опоздать.
Я  опять  читаю  слова  на  табличке...
Чувствую,  что  ты  был  хорошим  человеком.
И  у  меня  есть  главное  доказательство  -  это  мой  папа.
Он  обнимает  меня,  прижимает  и  гладит  плечики.
Смотрю  в  небо.
Знаю,  что  ты  здесь.
Прости  бабушку.
Прости  папу.
Прости  нас.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932146
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Valentyna_S

Розмисли в дорозі

Відступає  поле,  утікає  рутка.
Далеч  підступає  сірою  стіною.
Запалила  обрій  спаленіла  грудка,
Спопеліла  й  щезла  в  нім  переді  мною.
Покотило  верби  кулями  на  південь.
Навздогінці  стрімко—тополині  стели.
А  туман  нахабно  під  колеса  ліг  би,
Та  авто  боїться:  боляче  гамселить.
Постає-щезає…—  все  в  нестримнім  русі.
Штрикає  зіниці  мерехтлива  стрічка.
Не  спочине  час  на  білому  обрусі,
Вигорає  швидше,  ніж  в  лампадці  свічка.

Зовсім  недалечко  до  мого  обніжка.
Стомлені  омрії  здиміли  безслідно,
Та  надвечір  тішить  місячна  доріжка,
Світло  в  чужих  вікнах  чомсь  здається  рідним.
Думка  оминає  берег  Ахерона
Й  спомини  втішає  в  безгомінні  ночі.
Не  придбала  ще  завітного  навлона,
А  човняр  без  плати  відвезти  не  схоче.
…В  даль  за  шляхом  риссю  мчить  за  полем  поле.
Висипають  верби  листя  із  подолів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932170
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Lana P.

ПЕРШИЙ СНІГ

У  литопаднім  повнолунні
Розлиті  запахи  кавунні  -
Так  свіжо  пахне  перший  сніг.

Звільнити  небо,  наче  хоче,
І  сиплеться,  як  потороча,  -
Пухнасто-білий  восьминіг.

Блукав  десь  довго  манівцями,
Вкриває  землю  пластівцями  -
Покірно  лащиться  до  ніг.

Обличчя  ночі,  стан  лоскоче  -
Їй  повідомити  щось  хоче  -
Те,  що  у  пам'яті  зберіг!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Амелин

Осенние перфомансы негородской жизни

Шуточные  экспромты

[b]А  ПОД  ПЯТКАМИ  КРУТИЛСЯ  ГЛОБУС[/b]
Клавдия  Брюхатская  (Залкина)
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433668
Шуточные  стихи

[i]По  деревне  шастать  надоело
И,  сперев  у  дедушки  прикид,
Я  в  него  "заправил"  туго  тело,
Слыша,  как  пиджак  по  швам  трещит.
………………………………………
Мастер  класс  не  хлопотное  дело!
Прибыл  в  город  и  оторопел:
В  масках  все,  внутри  похолодело,
Что  под  ними,  я  не  разглядел.

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень,
А  под  пятками  крутился  глобус,
Шапка  деда  сбилась  набекрень!

Так  ворвался  в  хату  к  местной  диве,
Рявкнул,  задыхаясь:  -Хоть  убей!
Ты  одна  в  паскудном  этом  мире,
Мной  любима  будешь  до  соплей!

Нос  утёрла  мне  нежнейше  дама,
По  щеке  погладила  слегка...
Так  закончилась  с  поездкой  драма...
Ё-моё!  Пора  поить  быка!
[/i]

[b]Марафонец,  дамочка  и  бык[/b]
Шутка  на  шутку

Марафонцем,  обогнав  автобус,
Двадцать  вёрст  бежал,  аки  олень…
Не  на  шутку  раскрутился  Глобус  –
Аж  мелькали  тени  деревень!

Повезло!  –  в  своей  остановился…
Чем  и  как  я  в  ней  затормозил?  –  
Ничего  не  стёр,  не  простудился,
Хорошо,  что  я  здесь  старожил.

Эх,  деревня…  Наша  деревушка…
Скинул  на  коня  своё  пальто,
Из  сарая  хрюкнула  мне  хрюшка:
Мол,  ну  кто  ты  в  городе?  –  никто…

Дамочка  несёт  ведро  сивухи,
(Только  отключила  аппарат!)
И  едва  проснувшиеся  мухи
Радостно  над  ухом  мне  жужжат!

Из  сарая  сладко  пахнет  сеном…
Быть  или  не  быть,  вот  в  чём  вопрос:
У  быка  вон  тоже  по  колено…
«Счас»  утру  всем  городским  я  нос!



[b]Не  бродить[/b]
Левантина
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433495

                                 Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных
                                 Лебеды...                    С.  ЕСЕНИН

[i]Не  бродить  нам  больше  по  лугам
И  не  мять  листвы  в  "кустах  багряных",
И  не  слушать  больше  птичий  гам
В  рощах  по  утрам  духмяным...
……………………………………
Не  пойдешь  ты  больше  со  двора
В  тихий  час,  когда  угаснут  зори.
……………………………………
Никогда  не  ведал  большей  муки[/i]


[b]Осеннее[/b]
По  мотивам
                                                   
[i]Не  жалею,  не  зову,  не  плачу…[/i]
Не  брожу  я  нынче  по  лугам.
И  не  мну  траву  в  «кустах  горячих»,
Уподобясь  местным  бугаям.

Разбежимся  мы,  видать,  с  тобою,
Нынче  осень  больно  холодна,
Ну,  а  я  с  невинной  срамотою      
Просто  угораю  от  стыда…

Никогда  не  ведал  большей  муки  –  
В  тихий  час  знаменьем  роковым
Наложить  мне  на  себя  что  ль  руки?      
[i]Все  пройдет,  как  с  белых  яблонь  дым.[/i]

И  поднявшись  в  поле  из  ложбинки
Гуси  полетели  косяком…    
Обещала  ж  мне  купить  ботинки,  
Сколько  можно  шляться  босиком?..


[b]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза...[/b]
Николай  Шумов
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=431378

[i]Вновь  пришёл  ноябрь-каприза:
Плакса,  ветреник  и  лжец.
Так  что  не  было  сюрприза
В  том,  что  осени  конец.

Листья,  мокрые  до  нитки,
Он  сорвал  и  бросил  прочь.
Лужу  сделал  у  калитки,
В  лёд  сковав  её  за  ночь.
………………………………
Для  чего  мне  эти  муки?
Может  есть  простой  ответ?
Ведь  ноябрь  полон  скуки
Даже  там,  где  скуки  нет…
[/i]

[b]Ноябрь  –  юморист![/b]
Как  говорится,  чтобы  не  было  скуки.
По  мотивам

Грязен  был  ноябрь,  расхлябан,
Но  водой  полить  не  прочь,  
Ну,  а  я  сходить  «по  бабам»  
Ясен  пень!  –  Всегда  охоч!..                                                

Вот  и  сам  промок  до  нитки
В  ветрено-глухую  ночь,
Тоже  лужу  у  калитки          
Сделал  –  ноябрю  помочь.

Но  Ноябрь  –  такой  каприза,
Дней  осенних  интриган,
От  меня  не  ждя  «сюрприза»,        
Заморозил…  хулиган!

Золота  добавил  жменьку,      
Солнцем  лужу  озаря…
Пробуждалась  деревенька,
Ох,  не  зря  он  так!  Не  зря!..

Заискрилась  вся  с  рассветом!
Лужа,  скованная  льдом…
Председатель  Сельсовета
Грохнулся  на  ней  потом.

По  моим  следам  он,  как  бы…
Хоть  и  знал,  что  некий  риск,
А  чего  регочут  бабы?..                                    
Ну,  ноябрь!..  Ну,  юморист!


Картинка  отсюда  -  http://www.bolshoyvopros.ru/questions/3399261-prikolnye-veselye-kartinki-byka-korovy-na-novyj-god-gde-najti-skachat.html  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DqbYOZyQQI0    [/youtube]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932251
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Рядків торкнулася рука (акровірш)

[b]Р[/b]озмову  розпочну  в  своїм  листі,
[b]Я[/b]  знаю,  що  сказати  буде  важко,
[b]Д[/b]овірюся  лиш  серцю  і  душі,
[b]К[/b]рильми  взмахну  і  полечу,  як  пташка.
[b]І[/b]  зачерпну  сміливість  в  далині,
[b]В[/b]сміхаючись,  хоча  зовсім  ще  сумно,

[b]Т[/b]ривожно  стало  на  душі  мені,
[b]О[/b]хоплена  думками  так  безшумно.
[b]Р[/b]оздумую  над  словом,  що  пишу,
[b]К[/b]раєчком  ока  бачу  вже  картину,
[b]Н[/b]езнаю,  чи  назавжди  залишу
[b]У[/b]  цім  листі  таку  сумну  хвилину?
[b]Л[/b]ише  думки  перебираю  вслух,
[b]А[/b]  згодом  допишу,  бо  ще  вагаюсь,
[b]С[/b]томилась  мабуть,  втратила  той  дух,
[b]Я[/b]  з  ним  постійно  з  тих  хвилин    змагаюсь.

[b]Р[/b]озмова  незакінчена  в  душі,
[b]У[/b]  ній  лишились  трепетні  фрагменти,
[b]К[/b]оли  ж  я  лист  відправлю  вже  тобі,
[b]А[/b]  в  нім  ще  недописані  моменти?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932120
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Кожен може (вільний переклад)

Кожен  може  світ  зробить  добрішим,
Кращим  і  хоч  трішечки  світлішим.
Миті  щастя  дарувати  людям,
Той  з  любов'ю  жити  в  серці  буде.

Прокладе  до  істини  дорогу,
І  надію  матиме  від  Бога.
Дні  наповнить  радістю  земною,
Всіх  теплом  огорне  і  красою.

Просто  посміхнеться  -  стане  світло.
Відгукнеться  на  біду  -  заквітне,
Ніби  квітка,  з  серця  ласки  віття.
Яскравіше  стане  жити  в  світі.      


(  Вільний  переклад  вірша  Лариси  Гапєєвої                                                                                                                                                      Каждый  может  сделать  мир  добрее

Каждый  может  сделать  мир  добрее,
Лучше  и  хоть  чуточку  светлее,
Если  счастья  миг  подарит  людям,
Жить  с  любовью,с  верой  в  сердце  будет.

К  истине  добра  пути  проложит
И  надежду  обрести  поможет.
Дни  наполнить  радостью  сумеет,
Всех  вокруг  себя  теплом  согреет.

Если  каждый    просто  улыбнётся,
На  беду  чужую  отзовётся,
Сердце  людям  распахнёт  пошире  -
Станет  жизнь  вдруг  ярче  в  этом  мире.  )                                                                                                                                                                                                                                                                              

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Сніг_на_голову

Кревні зв'язки


кревні  зв'язки  –  це  сила  і  міць
або  рятівного  канату,  
або  ланцюга  на  шиї.  
це  або  найбільша  твоя  гордість,  
або  ж  найбільший  сором.  
це  або  любов,  або  ненависть.  
але  ніколи  не  байдужість.  

життя  вливалося  в  неї,  наче  натомість
стогону  полегшення,  що  виходив  з  неї.  
аби  посудина  наповнилась  знову  по  тому,
як  з  неї  випито.  
життя  –  це  завжди  несподіванка.  
не  всяке  насіння  зростає  після  рясного  дощу.  

перші  обійми,  як  і  перший  біль,  не  пам'ятається.  
чи  не  жорстоко.  
дивний  принцип  природного  захисту  
від  слабкості.  
обійми  —  найбільший  вияв  беззахисності.  
дотики  серцями.  поцілунки  очима.

твоя  матір  любила  чоловіків,  
бо  їх  не  треба  було  обіймати,  
вони  обіймали  і  робили  її  слабкою.  
ти  не  був  чоловіком,  
ти  був  слабким,  як  і  вона,  
бо  чекав  її  обіймів,  
за  це  тебе  й  ненавиділа.  

фантомні  страхи  і  болі  не  з'являються
несподівано  й  нізвідки,  
їх  дбайливо  вирощують,  пестять,
підживлюють  і  спостерігають  з  цікавістю
за  результатами  праці.
мутації  особистості  завжди  цікаві.  

пуповнина  була  двічі  обмотана  навколо  шиї.
дуже  рухливий.  борсання  цуценяти  на  прив'язі.  
наче  з  самого  початку  хотів  якнайшвидше
відділитись  від  неї,  
щоб  згодом  ще  більше  прив'язатись.

людям  насправді  властиво  любити  залежність,
а  не  свободу.
бо  свобода  це  одинокість.  
одна  кість.  одне  серце.  один  розум.  
все  неподільне  і  самодостатнє.
чисте  еґо.  

і  коли  ти  ще  навіть  не  підозрював,
що  народився  хлопчиком,
голодні  пси  прибігали
смоктати  молоко  з  її  грудей.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931487
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Зміни себе

Лиш  статуя  не  робить  помилок,
Людина  ж  "крутиться,  як  білка  в  ко́лесі.
Сучасний  світ  диктує  стиль  думок,
Залежність  від  проблем  і  вибір  голосу.

Не  поєднати  інколи  в  житті:
Що  справедливо,  й  що  ти  зобов'язаний,
Бо  щось  ти  маєш  на  своїй  меті,
І  вже  не  вільний,  ніби  руки  зв'язані.

А  на  душі  -    бурхливий  океан,
І  совість  мучить,  і  гризе,  і  непокоїть,
Як  усвідомиш  вже,  скидай  аркан,
Скоріше  виправляй  поми́лки  ті,  що  скоїв.

Життя  на  місці  зовсім  не  стоїть,
І  щоб  занадто  пізно  й  гірко  не  було,
Зміни  себе,  врятуєш  власний  світ
Душі,  щоби  у  ній  не  мало  місця  зло.







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Катерина Собова

Народний iдеал

У    суспільства    є    потреба:
Дивлячись    на    всяку    моду  –
Ідеал    створити    треба,
Щоб    був    вихідець    з    народу.

Вносили    усе    в    комп’ютер  –
Розрахунки    і    поправки,
Врахували    працездатність,  
Як    впливають    ночі    й    ранки.

Вчені    тут    усе    зробили,
Щоб    програма    працювала:
Конституцію    втулили,
Всі    закони    врахували.

Технології    сучасні
Обробили    всі    ці    дані,
Через    день    було    все    ясно:
Прийшли    висновки    жадані.    

Це    -    людина:    раб    покірний,
Що    працює    безвідмовно,
Шефу    і    дружині    вірний,
Не    порушив    закон    мовний.

Чесно    скрізь    платив    податки,
До    грошей    відчув    відразу,
Для    сім’ї    мав    скромні    статки,
І    в    політику    не    влазив.

Все,    що    треба,    щоб    у    Бога
Ця    людина    попросила,
Біля    Ради    й    на    Майдані
Злиднями    щоб    не    трусила.

Правило    держава    вводить:
-Якомога    менше    жерти,  
Як    до    пенсії    доходить  –
Ця    людина    має    вмерти.

Вчені,    як    дивились    в    воду,
В    один    голос    всі    сказали:
-Прості    жителі    з    народу
В    нас    давно    вже    ідеали!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Ніна Незламна

Неслухняна Чуча ( казка)

     Неподалік  від  поля    і  лісу  ,  в  покинутій    хатині,  під    старою  трухлявою  підлогою,  в  нірці  мешкала    Миша.  Вона  проживала    з    донечкою  на    ім`я  Чуча.  Миша  ,  самій  донечці    далеко    бігати    ніколи    не  дозволяла.Та    інколи  Чуча  потай  нишпорила  під  підлогою  і  вибігала  надвір,подивитися  на    ліс.  Вона  любувалася  ним,  особливо,  коли  з  дерев    злітало  кольорове  листя.  Від  радості    в  її  очах  сяяли  зоринки,  задоволено  підскакувала  і  пищала,
-Ото  би  й  мені  так  політати!  І  чому    я  не  пташка?  Чому  таких  крил    в  мене    немає?  Ну  навіть,  не  хай  би    на  якийсь  час    я  побула    хмаринкою,  ото  би  політала,  побачила  світу.
       Ця  мрія    довго  не  давала  спокою.  Їй  хотілося,  щоб  якнайшвидше  мама  побігла  в  поле  по  зерно.  
Одного  дня  майже  весь  час  дощило.  Та  підвечір,  дощ  ущух  і  Миша  вкладала  доньку  спати,  сама  ж  хотіла  побігти  в  поле  назбирати  зернят  пшениці.
     Осінння  погода  ніби  спонукала  до  сну,  але  маленькій,  вередливій    Чучі  не  спалося.    То  на  один  бік  повернеться,  то  на  другий.  За  мить  хитро  поведе  оченятами,  подивиться  чи  мама,  ще  вдома,  чи  вже  пішла.  Стук-  стук  хвостиком,  це  вона  так  сердиться,  думає  -  І  коли  ж  мама  піде    по  ті  зернята?
   В  нірці  тихо….  Чуча  лежала  з  закритими  оченятами,  вдавала,  що  спить.    Миша  прислухалася  до  дихання  доньки,  
-Ну  нарешті  вгамувалася,  ото  непосида!  Тільки  й  слідкуй  за  нею,  щоб  часом    кудись  не  побігла,  не  потрапила  в  якусь  халепу.
   Матуся  завжди    за  неї  хвилювалася,  адже    вже  декілька  раз,    витягувала  з  під  купи  камінців.  Не  розуміла,  чому  вона  під  підлогу  лізе?  А  одного  разу  Чучі    довелося  довго  пищати,  доки  матуся  не  повернулася  з  поля.Тоді  навіть  захворіла  та  добре,  що  за  три  дні    хвороба    відступила.  
     Миша    ковдрою  накрила  донечку,
-Ну  все  добре,  здається  спить,-  пропищала  і  вискочила  з  нірки.
 Минуло    кілька  секунд  ….  Чуча  зірвалася  з  ліжка,  потай    споспішила  за  мамою.  Втішила  себе,
-  Ну  нарешті,  я  дочекалася!  Сьогодні  моя  мрія  здійсниться!
 Вона  пробігла  попід  хатиною  і  далі,  оминаючи  якийсь  хлам,    гірку  хмизу,  добралася    до  лісу.
В  захваті,  від  падолисту  вертіла  голівкою,
-О!  !  Яка  ж  краса!
   Листя  тихо  злітало,  кружляло,  заворожувало.    Вона  й  не  помітила,  як    опинилася  біля  старого  дуба.  Жовте  листя,  доволі  більше  за  листя    з  інших  дерев,  тож  вирішила    політати  на  ньому.  В  захваті  від  своє  ідеї,  спритно  пробігла  по  товстому  стовбурі.  Зупинилася  майже    на    самій  верхівці,  
-Ой  –  ой,  це  я    з  листочком,  вже  зараз  полечу.
 Озирнулася  довкола,  від  побаченої  краси  лісу,  не  змогла  й  слова  пропищати.  На  мить  закрила  оченята  і  уявила,що  вона  вже  летить.  Раптом  одна  задня  лапка  сповзла  з  гілки,    вона  ледь  втрималася,  злякалася,подивилася  вниз,
-Ой,  як  я  високо!
 Не  задумуючись,    передніми  лапками    схопилася  за  листочок,  який  ще  тримався  на  гілці.Та  вмить  він  відірвався  і    мишка  з  ним  полетіла  донизу.  Перед    очима    замерехтіло,  від  страху  закрила    очі.  
Вона    спинкою  впала  на  купу  листя,  що  лежало  на  купі  хмизу.  Тремтіла,  подібна  листочку,  що  ще  тримався  на  дереві,  сперечався  з  вітром.  Відкрила  оченята,    ніби  перед  нею  хмари,    їй  здалося,що    летить  разом  з  ними.  Та  поворухнувшись,    відчула  легкий  біль  у  спині,  
-Тю,  та  я  здається  не  лечу,  а  лежу!  І  чому  все  так  швидко,  чому  не  так,  як  листя?
Та  знову  позирнула    до  неба.  Хмари  пливли  до  заходу  сонця.
-Ой  і  мені  треба  поспішати  додому,  скоро  зовсім  стемніє!
 Але  вона    кілька  раз  пробігла  довкола  дуба,  зрозуміла,  що  заблукала,  стомлена,  залізла  в  хмиз,  вирішила  відпочити.  Злипалися  очі,  дрімала.
 Пройшло  трохи  часу….Чучу  розбудив  шурхіт  листя.  За  мить  перед  нею  стояла  мама  Миша,
-Як  добре,  що  я  тебе  знайшла!  Ох  і  чому  ж  тобі  вдома  не  сидиться?  І  чого  було  бігти  так  далеко,  чи  мене  шукала?
Чуча  мовчала,  в  неї    трохи  боліла  спина,але  про  це  не  наважилася  сказати.  Вона  знала,  що  мама  буде  сваритися,    розуміла,  що  вчинила  не  правильно.    Але  обов*язково  розповість,  що    разом  з  листком  упала  з  дерева  та  не  зараз.  Вже  потім,  як  вкотре  в  кутку    відбуде  покарання,  попросить  вибачення.  І  мама,  як  завжди  її    приголубить    і  скаже,
-Дорослішай,  донечко!  Це  добре,  що  цього  разу  я  тебе  знайшла,  але  могло  статися  й  гірше.
Приховуючи  біль,  вона    додому  бігла  поруч  з  мамою.  Їй,  як  скоріше  хотілося  бути  в  своїй  затишній  нірці.
***
   Дітки!    Не  робіть  таких  помилок,  як  мишка  Чуча!  Прислухайтеся  до  порад.  Батьки  завжди  вам  бажають  тільки  добра!
                                                                                                                                                                                                                     28.11.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Ніна Незламна

Зажурений ліс

 Скажіть,  чи  нині,  ви  бачили  ліс…
Стоїть  зажурений  в  якійсь  задумі
В    легкім  тумані.    Діаманти  сліз
Срібляться  роси  в  осінньому  сумі.

Не  пестить  сонце,  над  лісом  хмари
Та  це  ж  уже  настала  пізня  осінь
 Примхлива  пані,  проводить  чвари
З  дощем  і  вітром,  геть  зникла  просинь.

Сумує  ліс,  затихли  всі  птахи
Інколи  спокій  порушить  листя
Легенький  вітер    гойдає  верхи
І  роси  падають,  як  намисто

Майже    з  оголених  дерев,  трохи
Зліт  листя    у  повільному  вальсі
Уже  відчуло  зимні  подихи
 І  впаде,  у  глухім  безголоссі.

Скажіть,  чи  нині  ви  бачили  ліс…
Уже  здаля  ,  зовсім  не  майорить
При  землі  листя  й  темно  жовтий  віск
 Зимова  днина,  вже  скоро  схитрить
Краса  осіння…  з  часом  відгорить

                                                           10.11.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Рувану Талі

Супровід Nature


Тремтінням  струн  берези  гілочки
скидають  ноти  й  кожна  –  nota  bene  –  
брунатна  чирва  в  кутиках  очей:
зверніть  увагу,  слухачі,  на  мене!  

Триває  піцикато  вітру.  
Ніч.  
І  берег  річки  відгомін  возносить
від  хвиль  води  до  хвиль  тонких  плечей,  
в  брунатні  чирви-родимки,  й  не  досить,  
усе  не  досить  музики  душі.

Тремтінням  струн  розгойдані  вірші
дочки  стихії  і  сестри  живини.  
Камінних  берегів  колінні  згини.  
Березові  гілки  плакучих  віч.  
Це  музика  для  струнних  і  челести.  
Це  шелести  натури,  вітру  жести.  
Це  провід  стріч.  

О,  кутики  очей,  стрясайте  листя
до  голих  струн!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932212
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Рувану Талі

Супровід Nature


Тремтінням  струн  берези  гілочки
скидають  ноти  й  кожна  –  nota  bene  –  
брунатна  чирва  в  кутиках  очей:
зверніть  увагу,  слухачі,  на  мене!  

Триває  піцикато  вітру.  
Ніч.  
І  берег  річки  відгомін  возносить
від  хвиль  води  до  хвиль  тонких  плечей,  
в  брунатні  чирви-родимки,  й  не  досить,  
усе  не  досить  музики  душі.

Тремтінням  струн  розгойдані  вірші
дочки  стихії  і  сестри  живини.  
Камінних  берегів  колінні  згини.  
Березові  гілки  плакучих  віч.  
Це  музика  для  струнних  і  челести.  
Це  шелести  натури,  вітру  жести.  
Це  провід  стріч.  

О,  кутики  очей,  стрясайте  листя
до  голих  струн!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932212
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Осінній подих (від імені чоловіка)

Як  умиєш  личко  у  нічній  росі
Та  пройдеш,  як  мавка  тихо  при  зорі
І  туман  укриє  ковдрою  тепла,
Знаю,  що  зігрілась  ніжністю  душа

Вже  злітає  листя,  падає  в  саду,
Я  кохана  сон  твій  ніжно  бережу,
Не  зімкну  повіки,,  всю  любов  віддам,
Я  не  дам  розвіять  спокій  твій  вітрам

А  коли  на  ранок  сонечко  зійде,
Поцілую  ніжно  я  твоє  лице,
Обійму  міцніше,  і  люблю  скажу,
Я  завжди  готовий  берегти  красу

Мила  і  кохана,  я  без  тебе,  знай,
Ніби  лист  ,  злетівший,  що  залишив  рай,
А  з  тобою,  люба  -  дихаю,  живу,
Подихом  осіннім  ніжність  бережу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931728
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Ніна Незламна

Не студён вечерок ( слова к песне)

Не  студё́н  вечерок…
Река,  тра́вы,  лесок
Желтизна́,  как  песок
Путь  листвы́,  недалёк

Ведь  слегка́  ветерок
Словно  ста́рый  дедок
Не  силё́н  щёк  надуть
Лишь  пове́ет  чуть-  чуть
*
На  меня́,  так  похож
Уж  совсе́м,  я  негож
Старость,  во́жжи  взяла
Си́лушку  забрала

Словно  ко́нь  вороной
Пахал  зе́млю  весной
Нынче  я́,  посмотрю
В  реке  гру́сть,  утоплю
*
Ноги  са́ми  несут
Слёзы  го́рьки  текут
Шаг  за  ша́гом  кряхтя
Поруга́ю  себя

Уж  бы  до́ма  сидел
С  горя  пе́сню  запел
Но  пройду́сь,  хоть  разок
Ведь    давно́  одинок
*
Здесь  разве́ю  тоску
Потепле́ет  глазку
Погляжу́,  край  родной
Милый  мо́й,  дорогой

Хочу  до́лго  любить
Чашу  сча́стья  испить
Здесь  сторо́нка  моя
Как  люблю́,  я  тебя
*
Не  проща́юсь,  я  нет
Хотя  мне́,  много  лет
Вновь  пройду́сь,  вечерком
Погрущу́...  о  земном.

 Последний  куплет    повторить.

     02.11.2021р

                                               Навеяла  картина

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Катерина Собова

Нетерплячка

Дуже    хоче    дівка    Люся
З    мамою    поговорити,
Лащиться:    -Моя    матусю,
Хоч    нам    добре    удвох    жити,

Та    пора    уже    настала
Мене    заміж    віддавати:
Хочу    вийти    за    Степана  –
Ти    повинна    його    знати.

-Це    отой,    що    в    магазині
Стоїть    в    дверях    в    охороні?
Бачила    його    я    нині,
Не    підеш    за    нього,    доню.

В    нього    батько    косоокий,
Баба    -    дурнувата    Настя,
Мати    -    видра    кривобока,
То    у    кого    він    удасться?

-Ну    пусти    мене,    мамусю,
Тут    же    близько,    недалечко,-
Обіймає    її    Люся,-
Заспокой    моє    сердечко.

Не    обманю    тебе,    люба,
Це    швиденько,    я    клянуся,
Трішечки    побуду    в    шлюбі
І    до    тебе    повернуся.

Що    й    до    чого    у    заміжжі
Я    вже    трохи    буду    знати,
А    тоді    уже    щось    путнє
Будем    разом    вибирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Любов Таборовець

Свої думки довірю я перу

На  кінчику  пера  моя  душа…
Довіривши  усі  слова  і  знаки,
і  не  ждучи  ні  осуду,  подяки,
ділитися  думками  поспіша…
У  сповіді  -  і  радості  й  жалі
відкриє  ті,  що  у  собі  носила.
І  навіть  те,  що  більш  нести  несила,
папір  з  пера  вбере,  як  скрижалі…
Сплітають  нитку  рими  із  плачу́
у  час,  коли  душі  затісно  в  грудях…
Як  не  знайшла,  сумна,  розради  в  людях,
дощем  у  ніч,  і  я  з  нею  лечу…
То  бач,  промінчиком  слова  летять,
тире,  дефіс  і  коми,  і  двокрапки…  
Як  лад  в  душі,  усе  і  скрізь  в  порядку,
то  сяйвом  сонця  букви  мерехтять…
На  кінчику  пера  моя  душа…
І  попри  все,  з  ним  буде  говорити...
Щось  пригадати,  мріяти,  творити,
на  аркуш  чистий  знову  поспіша...

22.11.2021
Л.Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Lana P.

Мій любий грабе…

Мій  любий  грабе,  незалежно  від  сезону,
Я  відчуваю  дихання  твоє  ритмічне  -
У  доторках  руки  струмить  теплом,  магічне,
Налаштував  у  космос  надчуттєву  крону.

Ти  дегустуєш  землю  -  корені  глибо́ко.
Гілля  різниться  в  пору  -  зміна  декорацій,
І  не  чекаєш  від  навколишніх  овацій,
Вслухаюсь  -  інформація  іде  потоком...

Між  небом  і  землею  став  провідником-пророком.


*Мій  улюблений  граб  на  світлині  -    21.11.21.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931689
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021


Білоозерянська Чайка

ДИТИНСТВО, НЕ ЗАХМАРЕНЕ НІКИМ

В  поневіряннях  серце  утішав,
Давав  наснаги  з  бідами  боротись,
Бабусин  двір  в  чубатих  споришах,
Дідівський  з  матіолами  колодязь.

Ось  на  ряднині  мостяться  ляльки
Із  кукурудзи…  розпустили  коси.
В  дитинство,  не  захмарене  ніким,
Мене  так  часто  спогадом  відносить.

Корова  з  сірників  та  жовтяка  –
В  фантазіях  не  в  силах  ми  спиниться!
Вже  тягнемо  із  нірки  павука
Із  подружкою  -  в  пластилін…  на  нитці.

Нудьга  нам  незнайома  взагалі:
Ледь-ледь  зажевріє  на  сході  ранок,
Мандруємо  в  ослоні-кораблі,
 аж  доки  нас  дорослі  не  дістануть.

В  повидлі  аґрус  -  їж,  не  поспішай!
Солодке  –  пристрасть.  Адже  ще  малі  бо!
Бабусин  двір  в  чубатих  споришах
Так  пахне  молоком  і  з  печі  хлібом.

Дитинства  стежка…  Спогади  старі
Ведуть  в  сади  вишневі,  білопінні.
Я  завжди  чую  там,  коло  воріт,
Дідівського  колодязя  скрипіння…



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931534
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021


Ніна Незламна

Хмари… ніби круки…

Потемні́ло  всюди…Хмари...  ніби  кру́ки…
Здаля́  волохаті,  крила  весь  час  в  ру́сі
То  летя́ть  так  стрімко,  то  замруть  у  ча́́сі
А  ни́жче  маленькі  кружляють  у  ва́льсі…

Та  ра́птом  заплачуть,  то  тихо,  то  р́ізко
Холо́дні  краплини  встеляють  нами́сто
По  ли́стю…    багровім,  то  лагідно  й  ле́гко
Прити́снуть  так  сильно,жаль  листю  зава́жко…

Зі  сві́том…  прощаються,  у  полудрьо́мі
Напе́вно,    сни  бачать,  яскраві  про  лі́то
Їм  би́,  ще  погрітись  та  надто  рани́мі
Свій  су́м…    й  сподівання    заховають  взи́мі…

Все  не́бо  померкло…  Хмари...  ніби  кру́ки…
Пролітаю́ть  стрімко.  Мов  співають  з  ві́тром
Під  му́зику  скрипки  жалобливі  звуки
А  я    та́к  не  хочу,  з  осінню  розлу́ки.

                                                                 20.11.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021


Lana P.

НА ДОЛОНЬЦІ…

На  долоньці  сонце  застрибало  зайцем  -
Очі  блискітливі  -  променева  гра.
Виглянув  сяйливим  горизонт  окрайцем
На  короткі  миті...  Осені  пора
Зиму  зустрічати  листопадним  вихром  -
Перетанцювати  з  листям  у  танках,
Розчинитись  в  небі  надзвичайно  тихо
І  тепло  лишити  у  моїх  думках.

*моє  фото

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931375
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 20.11.2021


Ніна Незламна

Женихався дід

Дід  сміливо  женихався
До  сусідки  Маргарити
Як  той  півень  вихвалявся
Співать  вмію,    говорити
 На  любу  тему  і  вірші
Тобі  черкну,  я  від  душі.
Тож  не  будеш  сумувати
З  самотністю  розмовляти.
Одненька…  іще  змолоду
Подумала…    й  дала  згоду

Нічка,  зорі...  вкладавсь  спати
До  віконця,    каже  ляжу
Ясне  сонце,  я  проспати
Не  посмію!  Як  писати?
Щось  я  буду,  щоб  натхнення
Прийшло  зранку.  Щоб  втішалась
Моїй  Музі.  Посміхалась
Тепло,  мило  й  не  бідкалась
Що  мене,    нині  прийняла.

По  хаті  храп,  дрижать  стіни
Де  ж  той  сон  у  Маргарити?
Ледь  дочекалася  днини
Пішла  в  кухню  борщ  варити
 
Перший  промінь  ліг  на  плечі
Усе  встигла  зготувати
 Чує  в  хаті,  щось  лепече
А  вже  згодом  став  співати

 Він…  і  справді,  як  той  півень
Бо  ж  слова,  одні  й  ті  самі
От,  самооцінки  рівень!
Не  докажеш,  як  і  Хомі
 Що  співака  некудишній
Голосок…    хриплий.  Вранішній
Ото  ніби  з  перепою
Набрид  піснею  нудною
Уже  зранку  Маргариті.
Та  стерпіла  посваритись
 Хай  подивлюсь  іще  трохи
Маю  впевненість  змиритись
Знаю  гірший,    є  в  Явдохи.  

Одягнеться  в  вишиванку
Бо  так  завжди,  вона  ходить
Від  сокири,  уже  зранку
І  від  дров  рученьки  зводить
І  так,  воно  повелося  
Снідать  завжди  все  готово
Чоло…  потом  вкривалося
А  йому,  все  однаково.

Було  й  гукала-    кілька  раз
 З  кімнати  пісня,  мов  глухий
Та  часом  крикне  -  Ну  зараз
Хай  я  не  втрачу,  час  творчий
Саме  натхнення,  потерпи
Хіба  так  важко  докупи
 Кляті  ті  дрова  занести?!

Одного  разу,  під  вечір
Напившись  чаю  із  медом
Мову  завів,  -  Пішли  надвір
Там  полюбуємось  садом
Вірші  читатиму  тобі
Свіже  повітря  сил  придасть
Моя  душа,  як  у  вогні
Врешті  між  нас,  блисне  пристрасть
 
Ах  клятий  півень,  пройдоха
 Ич,  чого  іще  забажав
Що  уже  не  бідолаха?
Най  би  хоч  трішки  поважав.

Відгодувала.  Годящий
Уже    став,  до  цього  діла
Ах  ти  прихвостень  ледащий
Добре  вчасно  зрозуміла

Жер  на  халяву.  Піснями
Ніколи,    ситий  не  станеш
Ще  й  з  пустими  кишенями
Прийшов!  Скажи  совість  маєш?

Вже  в  руці  тримала  скалку
Налякався,    дід,  аж  упрів
Ти  лиш  здатен  пить  горілку!
Збирай  речі  і  фуфайку!
І  іди,  під  три  чорти!  

 Ти  і  справді,  як  той  півень
На  чужі,  скачеш  городи
   Вже  наслухалася  пісень
Буть  поетом  від  природи
Такому  хвойді  не  дано!
***
Тож  дивіться  жінки  милі
Кого,  до  себе  приймаєте
 Бережіть  мудрість,  а  милість
Завжди́,  до  себе  сприймайте!
 
                                           19.11.2021р
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не все й мінорне

Не  блідне  сонце  -  парадокс  осінній,
І  сніжноягідник  у  білих  кульках  весь.
Цвіте  усмішка  хризантемна  нині,
А  хтось  заплутавсь  і  шукає,  певне  сенс.

Рілля  чорніє  фарбою  нічною,
Розлитою  старанно  на  старі  поля,
Але  ж  ще  свіжість    дня  так  пахне  хною,
Тим  листям,  що  опало  вчора  із  гілля.

Червоно-жовте  прилягло  деінде
На  гладь  озерно-тусклу  -  конфеті  легким,
А  небо  котить  сірувату  піну  -
Впаде  униз  дощем  задумливо-тривким.

У  пізній  осені  не  все  й  мінорне,
Прозорість  крапель  на  гіллі  дерев  блищить.
І  раптом  хтось  теплом  своїм  зігріє,
Й  душа  чиясь  не  охолоне  ні  на  мить.


(  На  фото  кущ  сніжноягідника)



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931354
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Білоозерянська Чайка

БАБУСЮ, ВИШНЯ ЩЕ ЦВІТЕ

/тріолет./

Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді,
Життя  не  збавило  свій  темп.
А  жовта  вишня  ще  цвіте  –
Бабусю,  в  Вашому  городі,
Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді…

Зо  два  десятка  хризантем
Милують  око,  благородні.
Життя  не  збавило  свій  темп,
Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді.

Я  йду,  як  сотні  пішоходів,
Проходжу  рідне  та  святе.
Там  інша  дівчинка  росте,
Бо  нові  мешканці  в  господі.
Крізь  сніг,  що  без  жалю  мете,
У  вікон  бачу  блиск  і  подив  –
Від  Вас  чекають  ті  вістей,
Хоч  тридцять  літ  пройшло  відтоді….

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Білоозерянська Чайка

БАБУСИН МИСНИК

Бабусин  затишок…  казковий  мисник…
Я  оповідки  згадую  старі,
Розказує  онучці  щось  корисне
Ласкавий  голос  в  тиші  вечорів.

Продовжую  полиці  оглядати,
все,  що  гончар  для  творчості  обрав:
Макітру  в  квітах,  глечики,  горнята,
Казан  та  ку́хлі,  ще  й  миски́  до  страв.

Грів  кумане́ць  поли́в’яний  у  центрі  -
Усе  навколо  себе  затінив.
Лив  голос-шовк,  і  карбував  моменти
Вживання  предками  старовини́.

Як  бондарі  та  ложкарі  трудились  –
Був  промисел  із  дерева  такий.
Фантазія  несла,  мов  на  вітрилах,
Я  уявляла  но́чви  та  кадки́.

Кача́лки,  ло́жки,  це́бра,  ополоник  –
Виготовляли  на  селі  майстри.
Несла  цікава  казка,  напівсонну,
А  голос  говорив  і  говорив…

Згадаю  –  й  серце  мимоволі  стисне.
Дитинство  й  мудрість  там  переплелись.
Бабусин  таємничий  дивний  мисник,
Її  уроки,  пройдені  колись.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Любов Вишневецька

Когда вдвоем…

-  Миленький,  так  влюблена!
Лучше  тебя  не  бывает...
Солнце  мое  и  броня!..
К  звездам  с  тобою  взлетаю...

-  Милая,  горы  сверну!..
Дай  лишь  на  это  согласье...
Хочешь,  вдвоем  –  на  Луну!
Ты  –  настоящее  счастье!..

-  Главный  герой  из  мечты...
самый  желанный...  заветный!..
Что  бы  там  ни  было,  ты  –
будешь  единым  на  свете!

-  Я  полюбил  навсегда!
Пусть  речкой  катится  время...
Птичка  моя  из  гнезда!..
Пара  моя  из  Эдема...

Шепот  разлился  вокруг...
Сладость  плыла  по  долине...
Кажется,  двух  сердец  стук
слился  уже  воедино!..

Ветер  добавил  к  словам
часть  лебединого  нрава...
-  Верности  к  долгим  годам...
и  малышей  на  забаву...

                                                     19.11.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931302
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021


Ніна Незламна

Іжачок і мишка ( казка)

Пізня  осінь…  шурхіт  листя
Блиск  роси  -  мов  намисто…
І  стіка,  ледь  донизу
Із  під  листя  і  хмизу
                 Чорний  ніс,  як  п`ятачок
Іще  трішки  голочок
 Хмиз  ворушиться.  За  мить
Сіра  мишка,  аж  тремтить,
-Пі-пі,  налякав  мене!
-Чого,  тут  носить  тебе?
-Обізвався  іжачок
І    улігся  на  бочок
-Чи  не  бачиш,  що  я  сплю
Пізню  осінь  не  люблю!
Мишка  хвостиком  круть-  круть
Не  спіймала  тих  слів  суть
Очки  хитрі    і  вперед
Тепер  знаю,  той  секрет
Чому  довго  спить  їжак
Не  зимовий  він  хижак
До  спання,  ще  той  мастак!
 
                                   15.11.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Білоозерянська Чайка

А ДРУЗІ ЙДУТЬ

/вільний  переклад  пісні  В.Єгорова./

Йдуть  друзі  ненавмисне  вдалечінь,
В  минуле  йдуть  –  у  вічні  хуртовини,
І  наші  жарти  –  з  друзями  новими,
Старих  же  пригадаємо  вночі.

Крізь  сон  приходять  ті  під  сотні  дум,
Асфальт  зминають  юні,  невгамовні.
Їм  на  прощання  –  тиснемо  долоні,
І  руки  обіцяють  нам:  «Прийду!»

Вони  вростають  у  безхмарну  синь.
А  ми  вві  сні  ще  віримо  в  химери…
Та  наяву  –  відкриті  настіж  двері,
І  біль  від  неймовірних  потрясінь.

Згубити  нитку  не  дано,  між  тим.
Вона  тремтить  в  мені,  мов  в  ній  душа  є  –
А  друзі  йдуть,  на  кого  нас  лишають?
Вони  ідуть  –  заміни  не  знайти…  

/Картина  Мікаеля  Кільмана,  Швеція./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931254
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Kлер Клер

Дедушки - не папики

У  кого-то  в  жизни  есть  папики,  а  у  меня  дедушки.
Расскажу  о  наших  взаимоотношениях.
Иногда  встречаются  чудеснейшие  люди  в  возрасте.
Как  моя  бабушка,  но  только  дедушки.
На  днях  у  меня  случилась  встреча  с  исключительным  86-летнем  дедулей  Василием  Максимовичем  Музыкой,  который,  на  секундочку,  является  заведующим  музея  Добранычевская  стоянка.
Музей  находится  в  селе,  где  живёт  моя  бабушка.
Так  как  посетители  наведываются  в  этот  музей  не  часто,  то  Максимовича  можно  вызвонить  по  телефону  (номер  указан  на  табличке  возле  музея)  либо  заехать  к  нему  домой,  что  мы  и  сделали.
Мой  папа  зашёл  к  нему,  а  вернувшись  сказал,  что  он  в  выходные  музей  не  закрывает,  поэтому  мы  можем  поехать  и  всё  посмотреть  сами.
Когда  мы  подьехали,  то  оказалось  -  закрыто)
Бабуля  начала  говорить,  что  вот  он  обманщик,  а  не  Музыка,  а  папа  сказал,  что  сейчас  Максимович  много  нового  узнает  о  себе.  Потому  что  вместо  слова  "обманщик"  прозвучало  нечто  колоритное  на  украинском.  
Я  поняла,  что  папа  пошутил  и  дедушка  сейчас  подойдёт.
Мы  встречали  его  уже  весёлые.
Он  поздоровался  и  приказал  нам  сесть  на  лавочку  на  территории  музея  и  начал  своё  повествование.
Так  как  дед  Василий  до  сих  пор  держит  корову  все  его  колоши  были  испачканы  навозом  и  он  пахнул  как  моя  самая  любимая  сельская  конфета  -  я  прибалдела.
Потом  спросил  где  моя  сестра.
Мы  ответили,  что  она  не  приехала.
Знакомство  моей  сестры  и  деда  Василия  -  отдельная  тема.
Он  работал  раньше  на  мельнице  и  сестра  поехала  однажды  молоть  зерно  с  бабушкой.
Тогда  её  было  за  70  кг.  (Она  это  время  вспоминать  не  любит,  потому  что  все  мы  хотим  быть  чем  худее  -  тем  лучше.)  Высокая,  фигуристая,  пышная  -  как  раньше  любили.
Оказалась  во  вкусе  Максимовича  -   запал  на  неё  на  10  лет).  
Он  посмотрел  на  меня  и  сказал,  что  моя  сестра  более  культурная,  показывая  руками,  как  мне  показалось,  песочные  часы  или  гитару)
Мы  выпали.
Мой  муж  сказал,  что  более  культурная  -  это  по  музейному  с  формами.  И  добавил  -  "ах  да,  эта  же  учительница,  а  это  не  слишком  культурная  прослойка  населения".
Потом  дед  долго  рассказывал  нам  о  раскопках,  о  местности,  о  войне,  о  том,  как  у  них  жил  немец.  Моя  бабушка  пыталась  вставить  и  свои  5  копеек.  Максимович  махал  рукой  и  приказывал  ждать,  словами  -  "подожди"  или  "молчи".
Потом  была  экскурсия  по  музею  который  занимает  всего  одну  огромную  комнату,  но  сначала  надо  было  отключить  сигнализацию.
В  центре  лежала  груда  костей  и  черепов  мамомта,  в  таком  виде  как  их  раскопали.
Это  были  стройматериалы  жилища  древних  людей.  Жилище  было  обтянуто  кожей,  но  она,  ясен  пень,  не  сохранилась.  
Стены  музея  построили  прямо  вокруг  этого  древнего  жилища,  чтоб  оно  оставалось  девственным.
Дед  Вася  рассказывал  с  таким  энтузиазмом,  что  наблюдать  за  ним  было  одно  удовольствие.
Его  повествование  было  лишено  дат,  точностей,  как-будто  он  рассказывает  сказку  на  ночь.
Воодушевлённый  и  полон  жизни,  с  горящими  глазами  и  сухой  кожей.
И  всё  это  в  нем  сочетается  так  волшебно,  что  от  него  исходит  сияние,  в  котором  хочется  находится  и  греться  о  него.
В  конце  я  его  обняла,  конечно  же,  угостила  шоколадкой  и  сунула  деньги  за  вход.
На  все  деньги  он  выдал  билеты  и  настоял,  чтоб  я  взяла,  ему  надо  для  отчётности.
Передал  привет  моей  сестре  и  мы  ушли.
Василий  Максимович  особенный  дедушка.
Он  запросто  мог  стать  чьим-то  папиком  с  таким  шармом  и  харизмой)
Это  был  ценный  опыт  для  нас,  но  главная  его  ценность  заключалась  в  том,  чтоб  этот  человек  почувствовал  себя  нужным  и  актуальным.
Я  потом  расскажу  вам  ещё  о  нескольких  дедушках  в  моей  жизни,  например  о  Владимире  Максимовиче,  который  работал  на  кране  когда  сооружали  саркофаг  после  аварии  на  Чернобыльсой  АЭС,  о  дедушке  моего  мужа,  который  работал  директором  школы...
А  вы  расскажите  случались  ли  в  вашей  жизни  бесподобные  дедушки  и  бабушки,  которые  коснулись  вас  своим  светом,  опытом  и  мудростью.
Если  хотите,  но  я  хочу  очень)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931249
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Любов Вишневецька

Разломами…

Вот  только  ветер-лицедей
кружиться  мог  с  порошею!..
-  Сейчас  же  за  околицей
дышал  травой  проросшею...

Стелили  трели  соловьи
уснувшею  долиною...
И  шепот  пары  о  любви
стелился  под  рябиною...

На  небе  месяц  молодой
вел  счет  влюбленным  парочкам...
Бросал  с  небес  им  серебро  –
звезд  яркие  фонарики...

В  объятьях  дымки  полуснов
брожу  тропой  знакомою...
сердечку  любых  уголков...
-  Судьбы  своей  разломами!..

Весь  мир  благоухал  весной!..
Хотелось  веры  в  лучшее...
-  Я  счастье  трогаю  душой...
так  быстро  промелькнувшее...

                                                       18.11.2021  г.

Фото  и  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931257
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново...  в  розхристаному  світі,
Де  день  осінній  у  безбарвності  німій,
Де  без  оздоби  путається  віття,
І  часто  стукає  у  скронях:  ти  ж  був  мій.

Шипшиново,  коли  чуття  з  шипами.
Вогонь  блищить  достиглий  в  ягідці  простій.
Ледь-ледь  морозить...  Шепче,  шепче  пам'ять
І  акцентує:  навкруги  бринить  застій.

Шипшиново...чи  є  ти,  відгукнися.
Вже  осінь  пізня,  і  зима  також  гряде.
Червоні  ягідки  на  чорнім  нив'ї,
Де  я  і  ти  ...колись  були...І  де  ж  ти...де?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Ніна Незламна

(Смішні ) новини з ТБ

 Мої  думки  знову  крилаті
І  не  сидиться,  нині  в  хаті
Та  мрії  всі,  змотані  дротом
Я  не  втішаюсь  їх  польотом

Емоції,  як  вгамувати?
Що  ще,  від  влади  нам    чекати?
О,  обіцянки!  Знов  про  гроші
Кажуть  їх  наміри  хороші

Що  старий  дід  чи  та  бабуся
Має  смартфон?  Я  ж  дуже  злюся
О,  Боже!  Що  твориться  люди?
З  нас  насміхаються  повсюди

Грошви  катма  купити  ліки
Від  сліз  злипаються  повіки
Скоро  замерзнуть  і  в  хатині
Хіба  позаздрить  хто  людині?

Де  батареї  вже  холодні
 І  очі  болісно  -  голодні
 Шукають  хоч  окраєць  хліба
 В  смітті,  ковтають  сльози  з  схлипом
*
Який  то  сором!  Про  спортзали
Ведуть  розмови  й  про  вокзали
У    подорожі  пропонують
О,  люди,  коли  ж  нас    почують?

В  хмаринах…  Знов  небо  безкрає
Так  боляче,  душа  ридає
Коли  ж  просвітлення  настане?
І  чи  позбудемось  омани?
Що  дочекалися  пошани?!
На  жаль  розставили  капкани
Щоби  як  швидше,  пішли  в  той  світ
Щоб  не  діждались  весняний  цвіт..
*
Я  хочу,  озирнутись    назад
Згадати,  той  травневий  парад
Коли  вся  Прип`ять  тліла  в  імлі
Народ  мовчав,  бракувало  слів

І  підкорявся  можновладцям
Певно  комусь  було  за  щастя
Себе  відчути  царем  землі
Усіх  тримати  у  неволі
Щоб  підкорялись  їх  сваволі.

Ті  дні  минули,  спомин  у  снах
 Щемить  під  серцем,  бере  острах
Колись  кляли,  що  ж  тепер  маєм?
Іде  дідусь  осіннім  гаєм
Збира  хмиз,  щоб  розпалить  пічку
Щоб  не  згинуть  у  зимну  нічку
 *
А  з  ТБ  звіт  -  Вам  дамо  гроші
Почуйте,  наміри  хороші!
Пропонують  спортивні  зали
Хай  на  газ,  краще  би  додали
У  фітнес  клуб  бабцю  повести?
Чи    по**ріли?  Господи  прости!

Он  ходить,  у  подертих  капцях
Збирає...  пляшки  по  вулицях,
Щоб  заплатити  за  комуналку
Чи  вона  думала  ще  змалку
Що  втратить  сили  край  підняти
А  потім  жебрачкою  стати...

У  розпачі,  дід  пригорта  стяг
О,  люди!  Зараз,  не  до  розваг!
О,  Україно,  що    з  тобою?
Невже  завжди,  себе  рабою
Ти    по  житті,  будеш    відчувати?
 А  може    досить,  нам  страждати?!  

Що?Люд  спасе  (смішна)  тисяча  
Та,  подана  з  барського  плеча?
Обіцяні  робочі  місця,
Скажіть  де?Лиш  це  дасть  всім  життя
Якого  гідні    українці.

На  жаль  мрія,  як  згасла  свіча…
Яким  світ,  побачить  онуча?!
О,  Україно,  що    з  тобою?
Чи  побачу    сонце  весною?!
*
Звабливий  сир  у  мишоловці
Від  пропозицій    люди  в  шоці!

                                 16.11.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Катерина Собова

Садистка

-Я    сьогодні,-    каже    Лола,-
Буду    в    образі    садистки.
Очі    вилупив    Микола,
Очманів    від    тої    звістки.

-Роздягайсь,-    вона    сказала,-
І    турнула    Колю    в    ліжко,
Батогом    оперезала,
Прив’язала    вже    до    ніжки.

Так    на    ньому    гарцювала,
Виробляла,    що    завгодно:
Скрізь    щипала    і    кусала,
Запевняла,    що    це    модно.

Коля    з    світом    вже    прощався,
Думкою    до    Бога    линув:
-Дай    же,    Боже,    мені    шансів
Врятувати    ноги    й    спину.

Щоб    пощупати    це    вим’я,
То    повинен    бути    битий?
Якщо    вирвуся    живим    я  –
Буду    в    храм    святий    ходити.

Поможи    мені,    Всевишній,
Заспокой    моє    сердечко,
Зрозумів    я,    що    це    лишнє,
Так    до    смерті    недалечко.

Хай    Бог    милує    й    боронить
Звечора,    вночі    і    зранку!
Це    смертельно:    опинитись
В    ненаситної    коханки.

Всім    клянуся,    що    віднині
Обмину    цю    силу    вражу,
І    своїй    дружині    милій
Я    ніколи    вже    не    зраджу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Любов Вишневецька

У вокзала.

Где  поезд  свистел  у  вокзала,
где  дождь  заливал  весь  перрон,
девчонка  парнишку  встречала...
надеялась...  –  Так  же  влюблен!..

Он  рядышком  жил...  по  соседству...
Не  знала  ни  слез,  ни  обид...
-  Дружили  они  еще  с  детства!..
Потом...  он  уехал  служить...

Ох,  как  же  душа  разрывалась!..
-  Попала  как  будто  бы  в  ад!
Ей  солнца...  ей  звезд  было  мало!..
Ей  вдруг  стало  трудно  дышать...

Считала,  глупышка,  минуты...
Молилась,  чтоб  Бог  мог  беречь...
Не  слушала,  что  шепчут  люди...
пыталась  себя  не  обжечь...

Где  поезд  свистел  у  вокзала,
где  дождь  заливал  весь  перрон,
девчонка  парнишку  встречала...
-  Он  вышел  с  вагона...  с  другой.

Вдруг  болью  ее  плоть  наполнилась!
Сердечко  рассыпалось  в  хлам...
Огнем  жгли  под  ребрами  молнии!..
-  Стекала  любовь  по  щекам...

Где  поезд  свистел  у  вокзала...
где  дождь  заливал  весь  перрон...

                                                                 17.11.2021  г.                              

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931136
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Mikl47

Радість і Сум.

                 "Навіть  від  сміху  болить  серце,
                     і  кінцем  радощів  буває  смуток..."
                                 (Старий  завіт.Приповідки.13-14)

Всміхнулась  хитро  доля
Й  привела,  як  на  сміх,
Ой,  Радість  ясночолу
До  Суму  на  поріг.

Сум  хмари  розганяє,
Себе  не  впізнає  --
Із  Радістю  лягає,
Із  Радістю  встає.

А  Радість  сум  пізнала
І  хоч  була  весна
Журлива  засинала,
Будилася  сумна.

Отямились  обоє  --
Як  можна  жити  так?
Немов  вогонь  з  водою
Не  здружаться  ніяк.

Змирилась,врешті,  доля:
"Набридли  ви  мені.
Живіть  по  власній  волі
Якщо  такі  дурні!"

Розбіглося  подружжя
По  різних  закутках,
Удавано  байдужі
Й  щасливі  попервах.

Сум  досхочу  сумує:
В  печалі  сльози  ллє,
З  журбою  розкошує
Та  жалю  додає.

А  Радість  на  потіху
Та  й  загуляла  в  дим  --
І  душиться  від  сміху,
Регоче  без  причин.

Тож  поки  був  ще  розум,
Не  втік  здоровий  глузд  --
Вступили  без  психозу,
В  цивільний  ніби  шлюб.

Бо  ж  від  природи-  нені
Захочеш  --  не  втечеш
І  знаки  різнойменні
Притягуються  все  ж.

Тече  життя  рікою
І  як  не  зубоскаль  --
Є  радість  зі  сльозою
І  світла  є  печаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931126
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Ніна Незламна

Пізня осінь

 Ніжно  сонце  прихилилось  до  землі  низенько
Ген  до  лісу,  придивилось,  холоди  близенько
Скрізь  панянка  мандрувала,  осінь  золотава
 Листя  до́низу  спадало,  наче  то  забава
Є  ого́лені  дерева,  стовбури  блискучі
 Скоро  зи́монька  нагряне  й  морози  кріпучі
Ще  цілу́є  сонця  промінь,  листочки  багрові
Під  нога́ми  скрізь  їх  купи….  Різнокольорові…
Час  від  ча́су  десь  ворона,    різко  б`є  на  сполох
Сухе  ли́стя  пошарпане,  сіялось,  як  порох
Сірий  по́піл  розсипався,  притрусив  довкола
Трава  со́нна,  руда  всюди,  вгасла  зовсім  квола
 Захова́вся  папоротник,  в  павутинній    сітці
Стало  ти́хо,  все  завмерло  і  вода    у  річці….
 Пізня  о́сінь    розплескала,  фарби  чорні  й  сірі
Дуже  си́ро  й  прохолодно,  приховались  звірі…
Опусти́ла  з  сумом  плечі,  осінь  золотава
Дощ  услі́д  кидав  краплинки…  Ой,  як  я  пристала
Темний  пла́щ  і  руда  шляпа,  спокою  немає
То  запла́че,    то  сміється,  на  мить  задрімає….

                                                                                       10.11.2018р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Яка ж чарівна, трепетна панянка (акровірш)

[b]Я[/b]  йду  у  гай  де  ще  панує  осінь,
[b]К[/b]расою,  оповивши  милий  квіт,
[b]А[/b]  де-не-де  така  тендітна  просинь

[b]Ж[/b]оржинами  чарує  дивний  світ.

[b]Ч[/b]удова  вже  палітра  знову  в  моді,
[b]А[/b]ж  подих  перехоплює  від  чар,
[b]Р[/b]озкинувшись  верба  у  пишній  вроді
[b]І[/b]з  теплотою  створює  піар.
[b]В[/b]ирують  колорити,  різнобарв'я,
[b]Н[/b]а  ніжних  вітах  -  осені  тона́,
[b]А[/b]  край  дороги  вже  пташина  зграя

[b]Т[/b]ремтливо  доторкнулась  полотна.
[b]Р[/b]озтріпотілось  листя  вже  на  вітрі,
[b]Е[/b]х,  так  злетіло  в  небо,  як  пташки,
[b]П[/b]ривабливо,  кружляючи  в  повітрі
[b]Е[/b]легію,  створивши  із  краси.
[b]Т[/b]епер  у  тренді  осінь-чарівниця
[b]Н[/b]а  дивовижно  жовтім  полотні,
[b]А[/b]  за  бузком  сховалася  криниця

[b]П[/b]риємний  світ,  даруючи  мені.
[b]А[/b]льтанка  мила  причаїлась  в  вітах,
[b]Н[/b]а  всій  покрівлі  з  листя  килимок,
[b]Я[/b]  доторкаюсь  образно  до  квітів,
[b]Н[/b]аповнюючи  хід  своїх  думок.
[b]К[/b]расу,  яку  все  так  черпаю  з  світу,
[b]А[/b]  потім  прокладаю,  як  місток.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931051
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021


Mikl47

Ще два тижні до зими.

Що  за  осінь  в  цьому  році,
Що  за  осінь!
Досі  гріємось  на  сонці,
Ще  і  досі.

Ще  два  тижні  до  зими,
Ще  два  тижні,
Тільки  думаємо  ми
Не  про  лижі.

Ой,  думки  у  всіх  у  нас,
Звісно,  різні:
Хтось  спізнився  на  Парнас  __
Надто  пізно,

Хтось  придбати  мріє  дров
На  всю  зиму,
А  хтось  мріє  про  любов
Невгасиму.

Кожен  щось  планує  сам--
Краще,  гірше,
Та  у  Бога  є  свІй  план
Для  нас  грішних...

Всім  воздасться  --  не  мине
Рай  чи  пекло...
Та  не  будем  про  сумне  --
Ще  не  смеркло.

Чи  ти  взутий,  чи  ти  босий  --
Неважливо.
Головне  --  чудова  осінь,
Сонце  --  диво!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931024
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Туман щемить

У  забаганках  осені  -  туманність:
Кристали  льоду,  крапельки  води.
І  сизоликий  день  в  чуттєвих  гранях,
І  доля  зводить  нас  вряди-годи́.

Любов  така  буває  лиш  весною,
І  не  по  вінця  -  тільки  через  край.
Скажи,  чому  туманною  сльозою
Окроплений  цей  невимовний  рай?

Розвидниться,  а  далі  що?  Безвихідь?
Бо  примхи  осені  не  зупинить:
То  вітер  дмухне  вогко,  а  то  -  тихо.
Любові  краплі  ...-  це  туман  щемить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


ТАИСИЯ

Кривда.

«У    Кривды  –  сто    лазеечек.
У    Правды  –  ни    одной.
У    Кривды    -  путь    извилистый.
У    Правды  –  путь    прямой.»        Д.  Бедный,  «Правда-  матка.»

Кривда    -  скользкая    персона.
Лицемерная    при    этом.
В    платье    модного    фасона.
Часто    спутница    поэтов.

С    Кривдой    дружит    втайне    каждый.
Только    в    том    не    сознаётся.
Утоляют    с    нею    жажду.
Она    весело    смеётся.

Кривда    знает    дело    туго:
В    жизнь    семейную    вторгаться.
С    ней    распутная    супруга
Может    легче    оправдаться.

Если    муж    пойдёт    «налево»  -
Не    отвертится    по  свойски.
Вступит    Ева-  королева
За    измену    в    бой    геройский.

Чтобы    мир    в    семье    продлился,
Кривда    мужу    помогает.
Он    прощения    добился.
«  Басня    с    Кривдой»      выручает.

Кривда    дружит    с    рыбаками.
И    она    у    них    в    почёте.
Про    уху    да    с    потрохами  –
«Хохма»    -  в  каждом    анекдоте!...

У    охотников    тем    паче:
Подстрелить    им    удаётся
Уйму    дичи,    не    иначе!
На    весь    лес    народ    смеётся!

Если    Кривда    безобидна    -
Пусть    послужит    добрым    людям.
Радость    будет    очевидна:
В    нежном    взгляде,    вкусном    блюде.

Но    когда    звучат    с    трибуны
Обещания    народу,
Знают    даже    Бабуины,
Что    оратор    мутит    воду!

14.  11.  2021.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930849
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Kлер Клер

Температура

Дякую  Всесвіту  за  дитячу  температуру  як  захисну  реакцію  організму  на  вірус.
В  ті  дні,  коли  вона  є  в  твоєї  дитини  -  маєш  шанс  переосмислити  життя.
Торкаючись  гарячого  лобика  своїми,  як  здається,  крижаними  губами  -  розумієш,  що  нічого  дорожчого  в  світі  немає.
В  такі  дні  твій  клубочок  здається  малюсіньким,  вкрай  вразливим  та  кришталевим.
Хочеться  пригогортати  його,  кутати,  колисати,  обіймати,  ніжити,  нюхати.
Ти  усвідомлюєш,  що  ніщо  не  пахне  так  як  твоя  дитина.
Ніздрі  як  крила  птаха  розкриваються,  щоб  вдихнути  цей  запах  і  носити  його  в  собі.
Дитина  пахне  Богом,  без  домішків.
Оченята  в  ці  дні  здаються  особливо  великими,  в  них  можна  побачити  свою  душу  -  боязку,  бо  вона  відображається  в  сміливих  очах.
Одного  разу  моя  доня  заспокоювала  мене  коли  сильно  хворіла  як  тільки  їй  стало  краще  і  вона  змогла  говорити.
Крихітна,  спітніла,  з  волоссям,  що  прилипло  до  блідого  лобика  -  заспокоювала,  щоб  я  не  хвилювалася.
Смілива,  розумна,  сильна.
В  такі  моменти  всі  проблеми  здаються  дрібницями.
Все  здається  дрібницею,  якщо  болить  рідній  людині.
Якщо  любиш,  то  готовий  покласти  світ  до  ніг  людини,  яку  любиш.
А  коли  є  хоч  маленька  загроза  втратити  її,  то  тим  паче.
Моя  зірочко,  хай  температура  в  тебе  іноді  буде.
Це  повертає  мене  до  реальності.
Виставляє  пріоритети.
Ти  -  моє  життя,  мій  всесвіт,  моє  продовження,  моя  радість,  моя  душа  і  мій  баланс.  
Без  тебе  я  мислю  не  вірно  і  не  мислю  взагалі.
Хочете  визначити  свої  пріоритети?
Дізнатися  що  для  вас  значить  та  чи  інша  людина  -  уявіть,  що  її  немає  і  не  було.
Якщо  можете  уявити  своє  життя  без  неї  -  відпустіть,  якщо  не  можете  -  тримайте,  бо  коли  втратите,  то  не  пробачите  собі.
Бажаю  іноді  температури,  як  захисної  реакції  на  віруси,  людям,  яких  ви  любите.
Нехай  ми  іноді  відчуватимемо  загрозу  втратити  її,  щоб  знати  наскільки  сильно  любимо.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930963
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Любов Вишневецька

На краю.

Казалось,  что  была  в  раю...
средь  туч  небесных...
Она  ж...  сидела  на  краю...
у  самой  бездны...

Ждала  от  милого  письмо...
желала  встречи!..
Но  он  быть  рядышком  не  мог...
-  С  другой  замечен...

Накрыло  душу  полосой...
темнее  ночи!
-  Жить  дальше  нужно  ей  самой...
без  встреч...  без  строчек...

Огнем  жгли  под  ребром  слова,
что  ей  он  сыпал!..
От  них  кружилась  голова...
-  Он  сделал  выбор...

Как  взгляд  забыть  ей?..  Нежность  рук...
Печаль  кололась...
-  Пусть  милый  был  бы,  просто  –  друг!
Хоть  слышать  голос...

Казалось,  что  была  в  раю...
средь  туч  небесных...
Она  ж...  сидела  на  краю...
у  самой  бездны...

                                                                 15.11.2021  г.

Фото  из  инета.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930936
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Valentyna_S

Шукаю передих в безмежності

Увись  піднімаюсь  сходинами  смутку.
Там  зорі  цвітуть  хризантемами,
Вбираючи  місячну  люрексну  крупку,
Розсипану  Всесвітом  в  темряві.
Там  спокій  нестоптаний  спить  без  пробудку,
Акордами  тиші  вколиханий.
Там  й    без  метушливості,  певно,  не  нудко
І  час  спочиває  віддиханий.
Ще  до  надвечір’я,  оглушена  скерцо,
Шукаю  передих  в  безмежності.
Хоч  хвилю  мені  би  її  інтермецо,
А  вранці  вернусь  до  залежності.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Людмила Пономаренко

Продовженням життя

Наснилась  школа  вересневим  днем,
Дитячим  щебетом  і  запахами  квітів,
І  дзвоником  гучним,  що  зачекався  з  літа
Пори  цієї  айстр  і  хризантем,

Й  гостинності  відчинених  дверей,
І  світла  фарб  у  чистім  вестибюлі,
Де  наче  й  всі  роки,  давно  минулі,
На  свято  це  відправили  гостей…

Наснилося,  що  знов  заходжу  в  клас,
Немов  лечу,  і  не  тому,  що  мушу,
Комусь  свою  знов  відкриваю  душу
І  тону  в  світлі,  і  спинився  час…

Наснилась  школа…  А  над  нею  небо,
З  якого  вічна  струменить  блакить,
І  спогад  птахою  до  серця  вже  летить,
Й  тобі  в  місця  ті  повернутись  треба,

Хоч  вже  й  запізно,  вже  ніхто  не  жде…
Лиш  в  тиші  коридорів  чути    в  слові,  
Як  у  знайомім  класі  йде  урок,  іде…
Продовженням  життя  і  голосом  любові.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930408
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Солодкий смак

Скуштуй  солодкий  смак  червоного  вина,
У  нім,  як  у  тобі  бринить  п'янка  весна,
Чарівний  аромат  із  перших  ще  бруньок,
П'янкий  духмяний  дар  із  ніжних  пелюсток

Усе  вмістилось  в  нім,  як  дивовижний  світ,
Як  ніби  вся  земля  подарувала  квіт
І  сяйво  від  зірок  війнуло  почуттям,
Нас  обійняло  сном,  вражаючи  життям

Все  поєдналось  так  в  безмежність  кольорів,
Як  ніби  весь  нектар,  зібравший  із  полів,
Солодкий  смак  п'янить,  торка  твої  вуста,
Радіє  і  бринить  чарівністю  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930834
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Ніна Незламна

Ой, Наталочко… ( слова до пісні)

Давно  мріяв  про  дружину
Мені  кажуть  -    нагорода
Тож  зустрів  одну  дівчину
Подаруночок  від  Бога

Ой  Наталочко,  Наталі
Ранком    сонечком  сіяєш
Ти  найкраща  на  всій  землі
Цього  може  і  не  знаєш..

Тобі  заздрять,    всі  в  окрузі
 Й  пара  лебедів    у  річці
І  ті  квіти,  що  у  лузі
Не  будь  вдома,  як  у  клітці

Очі  –  зваба,  уста  –  вишні
На  побачення  чекаю
Всі  відмови  -    знаю  лишні
Тож  надії  не  втрачаю

Ой  Наталочко,  Наталі
Геть  відкинем  свої  жалі
Заплету  у  косу  стрічку
Поцілуєш  мене  в  щічку

Любцю  Наточко,  Наталі
Ми  з  тобою,  вже  не  малі
Нас  не  буде  сварить  ненька
 Ясним  сонцем…  стань  рідненька


Минув  день…    підкрався  вечір
Ой,  лебідко  не  пручайся
Обійму,  ніжно  за  плечі
Втратив  спокій,  закохався

Ой,  Наталочко,  Наталі
Ясна  зірка  в  осінній  млі
У  зірковім  карнавалі
Ти  найкраща  на  всій  землі.

                                               05.10.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Lana P.

Спиває осінь…

Спиває  осінь  диво  -
Так  пристрасно,  грайливо,
А  з  Вами  так  красиво,
Натхненно  та  мрійливо,
У  вечори  імлисті
Купатись  в  падолисті,
Де  кольори  вогнисті
І  помисли  пречисті...

*Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930829
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021


Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже    доросла    дівка    Ната
Веселенька    встала    з    ночі
І    сказала:    -Мамо,    тату,
Я    сама    пожити    хочу.

-Це    розумно,-    мама    каже,-
Двадцять    вісім    років    маєш,
Самостійності    навчишся,
Трохи    досвіду    придбаєш.

Раді,    доню,    ми    за    тебе:
Ти    відчуєш    справжню    волю,
Вдовольниш    свої    потреби
І    зустрінеш    свою    долю.

Із    порадами    своїми
Втрутився,    як    завжди,    тато:
-Щось    надумаєш    робити  –
То    не    думай    відступати.

Дівка    потягнулась    смачно:
-Так,    кароче,    всьо    понятно,
В    цьому    ділі    я    обачна,
Поступаю    акуратно.

Речі    ваші    я    зібрала
Вам    пора    уже    отчалить,
Тож    швиденько    одягайтесь,
Чуєте?    Таксі    сигналить!

Беріть,    тату,    цю    валізу,
Кості    зранку    розминайте,
Мамі    -    сумка,    й    пакет    влізе,
Пока.    Чао.    Не    скучайте!    

Та    не    стійте,    як    статуї,
Ворушіться,    мамо    й    тату,
Будьте    певні,    тут    я    точно
Вже    не    буду    відступати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021


Білоозерянська Чайка

ДВІ ДОЛІ

(Вільний  переклад  з  російської  твору  Николая  Дика)

Жебраку  у  сквері  щиро
Бідний  –  гріш  поклав  в  долоню.
Усміхнувся  він  –  знай  наших!
Й  десь  неспішно  потрусив.
Той  осінній  вечір  сірий,
Літом  став  для  них  червоним,
Бідакам  подарувавши
Ще  на  тиждень  нових  сил.

Вікна  мружились  і  мліли
ситим  та  німим  достатком.
А  дахи  дивились  зверхньо
На  жебрацькі  два  світи.
Душам  в  немічному  тілі
Враз  здалось,  що  до  безхатька
У  долоню  змерзлу,  зшерхлу
Ангел  зринув  Доброти.

Місто  ж  обмине  цю  сцену
(Мабуть,  іншим  животіє!)
Чом  ростуть  у  злиднів  крила?
І  сміється  в  місяць  світ?
Дві  планети  безіменні,
Справжні  ниці  «багатії»
Дві  монети  розділили  –
Безталанні  долі  дві…
 


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021


Рунельо Вахейко

Мы огляделись

     *  *  *
Мы  огляделись.  Шёл  тишайший  снег,
Ночной  ландшафт,
                                                   без  меры  засыпая.
Не  ускоряя  ход,  
                                           не  замедляя,
Так  время  шло,  свободно,  без  помех.

Подобием  сиамских  близнецов
Неслышно  шли
                                       мы  в  тишине  слепящей,
Казалось,  что  отыщет  
                                                           и  обрящет
Душа  судьбу,  не  обрубив  концов.

Казалось  что,  
                                       не  напрягаясь,  мы
Увидим  ясно  сверхтекучим  зреньем
Сквозь  снежные  прозрачные  столбы
Движенье  звёзд  и  сфер  в  часы  творенья
Всемирного  
                               и  потому  не  вдруг
Мы  стали  очевидцами  стихии,
Незримой  силой  втянутыми  в  круг
Происходящего,
                                             и  без  усилий.

И  снег,  и  тишина  и  это  было  –  
Знакомо  нам
                                   и  словно  в  первый  раз.

Казалось  что,
                                     проистекать  без  нас
Не  могут  мимолётные  явленья,
Когда  весь  мир  и  в  профиль,  и  анфас
Вдруг  проявляется  в  одно  мгновенье
В  потоке  звёзд,  туманностей  
                                                                         и  сгустков
Неисчислимых  жизней,
                                                             что  и  нас
Касаются  –  зацепят  и  отпустят
На  волю,  
                       и  не  нужен  глаз  да  глаз
Над  нами.
                         Всё  же  время  незаметно
Натягивало  стропы  всякий  раз,
Когда  мы  думали  –  
                                                   вот  миг  заветный
И  это  время  наше,
                                                 пусть  на  час,
Свободно
                         в  этой  белоснежной  лаве,
Не  сжата  жизнь  в  комок  миллисекунд
И  нет  помех  –  
                                       не  слева  и  не  справа,
И  время  безотчётно  не  крадут
Тьмы  обстоятельств,
                                                   дышащих  в  затылок,
Влачащихся  за  нами  по  следам.

И  снег,  и  тишина  и  это  было,
как  в  первый  раз  и  так  знакомо  нам.

Мы  огляделись.  
                                           Тишиною  снег
Творился,  
                         следом  тишина  из  снега
Рождалась  
                                 и  была  она  из  тех
Высот,  
                   которые  касались  неба.

А  между  тем,
                       шло  время  своим  ходом.
Где  своды  неба  кончились  
                                                                         и  своды
Земные  начались  –  
                                                     неразличимо.
А  снег  всё  шёл,  
                       как  бы  сквозь  нас  и  мимо…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930615
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021


Ніна Незламна

Душевна розмова

До  о́брію…  хилились  хмари
 Білих  катма,одні  сіренькі
 З  собо́ю,  осінь  забрала  чари
Зтемніли  фарби  веселенькі.

 Цвіт  чорнобривців,  помарнілий
Лиш  нагідки,  як  молодиці
І  любувавсь,  дуб  пожовтілий
Ніби  пив  со́лод  із  криниці

Опале  листя,  ледь  кружляло
 Лягло  приховуючи  жалі
В  листопадному  карнавалі
З  любов`ю    квіти….  затуляло
В  протистоянні  зимній  кралі
Щоб  все,  у  спо́кої  заснуло

Втіша́в…  яскраво-  жовтий  колір
Гілки  донизу,  одній  шепіт
Ой,  лю́ба,  вже    відспівав  жайвір
   Біль  на  душі,  легенький  трепіт

Що  я  засну,  більш  не  побачу
 Яка  ти  сонячно  красива
Як  не  зігрію  не  пробачу
Буде  боліть,  голівка  сива

І  не  прийде́ш    у  сон  зимовий
На  не́бо...  погляну  й  помрію
Що  день  ясни́й,  буде  чудовий
Згада́єш,  плекаю  надію
Твій  шепіт,  лагі́дний  почую

Вітер  розмову,    довго  слухав
Мені  б,  навчитись  так  кохати
Він  співчував,  тихенько  дмухав
Не  смів  коханню  заважати.

                                                     07.11.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Збулося ж

Сплітає  осінь  макроме  хмаринне,
А  вчора  ще  блищали  сонця  очі.
Як  вітер  трусить  віття  самочинно!
Політ  ...овва  легкий.  А  чи  ж  охочий?

У  кожного  листка  примарна  згадка
Про  зустрічі,  прощання,  заборони...
І  не  пришиєш  жодному  вже  латку,
Пошкоджені,  хирляві.  Голі  крони.

Мороз  лиш  інкрустує  листя  килим,
І  хрускіт  розбавляє  безголосся.
Повільно  сохне  трав  осіннє  тіло
І  снить  про  те,  що  десь  колись  збулося  ж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021


C.GREY

МЕТАГРАМОТА - 31

***

Есть  буква  "М́",  –  она,  к  примеру,  у  велосипеда,  
А  с  "С",  то  популяция  людей  от  правнука  до  деда…
Будет  "П"  –  хлорида  натрия  насыщенный  раствор,
С  "К",  –  в  ней  тела́  святых  хранятся  до  сих  пор!

***

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930534
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021


Катерина Собова

Фiзикиня

У    десятий    клас    прислали
Фізикиню    молоду.
-Бідна,-      в    школі    всі    казали,-
Взнає    лихо    і    біду.

З    інституту,    непогана,
Хіба    справиться    вона?
Там    бандити,    хулігани,  
Мають    пристрасть    до    вина.

Є    ще    й    інші    в    них    пороки:
Хтось    на    гроші    в    покер    грав,
Учнів    цих    на    всі    уроки
Сам    директор    заганяв.

А    цю    зразу    полюбили,
В    класі    -    повна    тишина  !
Тут    колеги    затрубили:
-Чим    же    їх    взяла    вона?

Хлопці    вже    не    грають    в    карти,
Із    дзвінком    біжать    у    клас,
Пруться    всі    за    перші    парти,
Кожен,    наче    входить    в    транс…

Не    трудіться    марно,    люди,
Я    скажу    вам    тет  -а  -тет:
-Шостий    розмір      в    неї    груди,
І    у    цьому    весь    секрет!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Lana P.

ГЛИБИННЕ. . .

У  безсонні  умліває  і  тремтить  у  далині  

Місяць  -  нічку  розстібає.  Зорі-ґудзики  рясні 

Сипляться,  як  зорепади,  що  зірвались  в  вишині,

Із  сукенки,   що  від  Пради,  вишитій  на  полотні.

Ті  летять  в  пітьму  безкрилу  -  незалежні,   осяйні.

Проявляє  красень  силу  і  наспівує  пісні


Для  коханої  -  натхненне  -  най  розніжиться  вона.

Щось  шепоче  сокровенне  і  голубить  аж  із  дна.

А  вона  -  така  щаслива  -  ним  напоєна  сповна,

Вир  емоцій  -  неба  злива,  а   під  ранок  геть  хмільна.

Що  згубилось  -  не  пришити.  У  мовчанні   дивина...

Чи  то  зорі,  чи  самшити?  У  любові  глибина...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930395
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Родвін

Как бы я хотел проснуться

Как  бы  я  хотел  проснуться
По  тревоге,  быстро  й  споро.
По  морозу  -  аж  за  сорок,
В  ку́зов  впопыха́х  метну́тья  !

Рев  моторов  у́тром  ранним,
Мощь  -  стихо́м  не  переда́ть  !
Да  быстре́е  !   На  экра́не  -  
Цель  в  квадра́те  !  ...  Бо́га  мать   !

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Под  будильник,  в  шесть  пятна́дцать.
По  морозу  -  аж  за  двадцать,
В  бус  служебный  запихну́ться  ...

По  заснеженной  доро́ге
Ехать  ре́зво,  без  тревоги,
Через  ди́вный  зимний  лес  ...
На  работу   -  на  ЧАЭС  !

Чу́вствовать  себя́  при  деле,
Людям  свет  давать  и  силу,
Жить  на  всю  !  Не  еле  -  еле  !
Только  жизнь  та  не  сложилась  ...

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Слушать  шум  дождя  под  лодкой...
Да  с  растрепанной  молодкой,
Утром  -  солнцу  улыбнуться  !

Потяну́вшись,  в  куче  сена,
С  поцелуем,  непременно,
Выйти  у́тречком  к  реке́
На  безлюдном  островке  ...

Со́лнышка  в  воде  косну́ться,
В  чистой  речке  окунуться,
Жар  в  костре  сильне́й  поднять
Да  уши́цу  затева́ть   ...

                   *      *      *

Как  бы  я  хотел  проснуться
Да  не  спится  мне  ничуть  !
Ко́вид  ру́лит,  не  уснуть  !
Без  огня,  огне́м  горю  ...

Как  бы  я  хотел  проснуться  ...
Только  я  никак  не  сплю  !

09.11.2021  г.

                   *      *      *

Фото  https://stihi.ru/pics/2015
/05/09/8384.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930379
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Жива навіки й вільна

У  тобі  -  океану  глибина,  
Безмежжя  неосяжне  і  широке.
І  притаманна  ,  звісно,  сивина,
Бо  вже  достатньо  і  століть,  і  років.

На  диво,  в  тобі,  рідна  стільки  слів.
І  кожне  -  діамантове  проміння.
У  тобі,  мово,  материнський  спів,
І  розуму,  і  почуттів  сплетіння.

Народу  нашого  -  душа  одна,
Гарант  на  вічність,  золоте  натхнення.
У  тобі  милозвучності  весна.
Прозора,  українська  -  тво́є  ймення.

Шевченка  рідна  мова  й  роду  код.
В  твоїй  скарбниці  -  гордість  України.
Зазнала  мордувань  і  перешкод,
Але  жива  наві́ки,  й  вільна  нині.    

                                                                                                                                                                                                                           
(  Вітаю  усіх  одноклубників  9  листопада  з  Днем  української  писемності  та  мови.  Бережімо  нашу  рідну!)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930298
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Ніна Незламна

О, моя мово! (ода)

 О  моя  мово,  калинова,  співоча
Ти,  як  веснянка,  краса  дівоча
 В  сорочці  вишитій  і  в  віночку
Передаєшся…  доні  й  синочку
Тебе  завжди,  я  в  душі  плекаю
Ніби    любов  неньки  відчуваю.

Передавалась  з  її  молоком
Дзвеніла  ніжно  й  тихо  струмком
 У  колисковій,  як  клала  спати
Пісень  вкраїнських  вчила  співати
І  берегти,  як  зіницю  ока.  

О,  моя  мово  -  світанок  й  зорі
Світлії  мрії  в  небеснім    морі
Тебе  ганьбили,  а  ти  сіяла
Сотнями  літ,  в  борьбі,  все  ж  буяла
Як  диво  квітка,  в  безмежнім  полі
У  сподіванні  кращої  долі.

Була  в  в`язницях,  знала  знущання
Знов  заясніла,  як  зірка  рання
 Тобі  ж  світити,  зігрівати  серця
 Щоби  в  родині  було  щастя.

Закріплена  клятвою  народу
Сприймаю,  як  свяченую  воду
 Що  придає,  сили  на  все  життя
 Несу  з  любов`ю  в  мирне    майбуття
Передам  радо,  дітям    й  онукам
 Щоб  прославляли    її  у  всі  віка!

***

 Шановні  друзі!
Щиро  вітаю  з  Днем  української  писемнності  і  мови.
Бережімо  й  прославляймо  нашу  рідну  мову!
Успіхів  Вам  в  творчості  і  нових  досягнень!

                                                                               09.11.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Білоозерянська Чайка

ВСЕ НАЙДОРОЖЧЕ – ЦЕ ТИ

Що  в  тобі,  мово?  І  звідки
Барви  взяла  ти  оці?
В  юної  панни-лебідки
Серед  густих  чебреців?

Ллєшся,  і  ніжиш,  і  гладиш,
Піснею  рвеш  в  голубінь.
Звідки  взялися  принади
Й  чари  –  в  звичайній  тобі?  

Лине  розкотисто,  лунко
Слово  духмяно-хмільне  –
Ти,  мабуть,  Мавка-чаклунка,
що  зчарувала  мене?

Навіть  в  журбі  журавлиній
Слово  сказав  –  обійняв.
Вся  Україна  в  людині  –
В  звуках,  як  спів  солов’я…

Сонячна  і  веселкова,
Мудрий  зв’язок  поколінь.
В  серці  навік  колискова  –
Світ  би  без  неї  змалів.

Мово!  Ти  –  мама  й  кохана,
Донька  чи  син,  побратим,
Сонечко!  Річка!  Каштани!
Все  найдорожче  –  це  ти…

Мовить  нам  серце  поета  –
Сльози  біжать  по  щоці.
Рідна,  скажи  мені,  де  ти
Барви  взяла  всі  оці?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Рувану Талі

Пейзажна лірика

Осінь.  
Ранок.  
Пейзажна  лірика.
З-понад  ріки  туман.
Дві  ялини  ялинно  свої  витинанки  витнули.
Шлях  шумливо  шумить.  
Буде  вітряно  –
розлиття  передсвітніх  ран.  
Жінка  в  малиновому  пальті  увійшла  у  тло.  
Кімната.  
Вікно.  
Поруч  вікна  картина.  
На  картині  вікно  і  поруч  вікна  картина  –  
малинове  полотно:
відступ  в  заобрій  ліричної  світу  частини.
Буде  оглушний  день,  –  пророчить  кавове  дно:  
тиша  й  тиша  стоять  –  
фантастичні  в  східсонці  ялини.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930245
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Ольга Кричинська

Вишенька від вишеньки

...  камінці  загортали  в  обгортки  від  барбарисок,
пригощали  і  друзів,  і  недругів  -  все  ж  тимчасове
і  навіки  віків,  за  законами  передмістя.
Конституцію  літа  писали  без  краплі  крові.

...  обривали  в  бездонний  слоїк  вишневе  тіло,
прогинали  гілки,  споглядаючи  сонця  захід,
кісточками  стріляли  влучно,  хоча  й  без  цілі,
а  вуста  наливалися  соком,  можливо,  ягід.

...  присягались  ніколи  більше,  нізащо  в  світі
та  шукали  пригод  на  хвильку  або  на  тижні,
пропускали  усі  обітниці  через  сито,
поцілунків  іще  не  псувала  кислинка  вишні,

але  шкіру  вкривали  сироти  безбороннно,
віщувала  зворотній  відлік  серпнева  тиша,
вже  бентежили  душу  враз  спорожнілі  крони,
вже  точив  черв‘ячок  перших  сумнівів  або  віршів.

...  розбивали  ущент  надвечір’я  глуху  акустику
відчайдушно  вбирали  тепло,  необачно  і    гамузом
(згодом  з’являться  в  серці  отвори,  в  грудях  -  вузлики,
десь  завбільшки  із  вишеньку,  за  попереднім  анамнезом).

Після  себе  залишимо  наміри  і  безсилля,
Камінці  у  обгортках,  обставини  без  пом’якшень.
Кілька  літрів  варення,  якого  ми  не  любили.

А  дерева  іще  цвістимуть,
Проте  інакші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914107
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 07.11.2021


Valentyna_S

Думи твої невеселі

                 Господи  Боже,  що  то  крику  було  в  нас
                 за  тоті  ліси  та  пасовиська!  
                                                                                                   І.  Франко
Як  пил,  здмухнувши  з  долоні  розлуку,
Я  йду  до  яру  слідами  колишніми.
Ось  тут  черешні  брели  попід  руки
Й  очі  втішали  убраннями  пишними.
Пні  та  оцупки  залишені.

Отче  село,  сиротино  покинута,
Райський  садку  в  небокраєвім  полі,
Видно,  журбина  твоя  ще  не  випита,
Раз  у  заруці  мамон  мимоволі—
Й  краю  немає  сваволі.

Лементи  совісті  палять  кострища.
Впевнені:  душі  з’єднаються  з  небом?
Пуща  соснова  сумним  попелищем
Стала  під  крики  глумливі:  —Так  треба!
Жадібність  смокче:—  Нам  ще  би…

Страдне  село,  бузувірством  окрадене
Марні  благання—заляжуть  в  пустелі.
І,  звідусіль  безпросвітком  обкладене,
Ти,  як  сльоза,  непомітно  пощезнеш
У  споживацькій  хурделі.
Думи  твої  невеселі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Lana P.

Осінній ліс

Засуєтивсь  осінній  ліс

В  концертній  залі  -

Аплодисментами  на  біс 

Листки  опалі.


Вітри  танцюють  краков'як  -

Награла  осінь,

Розливши  сонячний  коньяк

На  ноги  босі 


П'янкому  небу  в  вишині,

Що  гай  колише,

Мудрує  щось  удалині  -

Виставу  пише.


Те  дійство,  мабуть,  не  просте...

Хмарки  шалені

Летять  на  сяйво  золоте  -

Дива  на  сцені!


P.S.  Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929927
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Ніна Незламна

Звуки з минулого

                                                     Його  й  досі  
                                                                                                 пам*ятають  на  Батьківщині..
*
Гармошка  грала….  в  переході…
 Веселий  танець,  це    кроков`як
 Привіт  з  минулого.  Не  в  моді
Уже  давно,  лиш  чуєш  гопак

Завзятість  майстра,  невгасала
 Відчуття  клавіш,  спритність  пальців
Душа  з  гармошкою…  співала
Було  кружляє,  в  ніжнім    вальсі

Давні    часи!  Все  вечорниці
Хоча  й  життя,  надто  туманне
Пісень  співали  молодиці
Щоби  забути  й    їх  злиденне

Ще  до  війни...  і  саме  в  той  час
Гармошка  славилась,  на  весь  світ
ВІРИ  вогонь,    в  людей  не  погас
В  серцях  Надія  -  ніби  граніт!

       І  настав  мир!  Позбутись  чобіт
Народ  спромігся,  ворог  утік
На  душі  легше,  стало  й  тобі
Веселі  ноти  грав  чоловік

Важкі  часи…  Заводів  фабрик  
Відбудування.  Лише  на  мить
В  руках  гармошка,  він  фонатик
Знов  лине  пісня  й  хочеться  жить

І  все  частіше,  в  буйноцвіті
 Чули  частівки  й  веселий  спів
Прожив  з  гармошкою  на  світі
І  хоч  хвороб,  здолати  не  зміг
Про  себе  славу  все  ж  залишив
*
 Я  пам*ятаю  твої  очі
Ясні,  в  них  сяючі  зоринки
І  звук  гармошки  серед  ночі
Я  чую,  то  дощу  краплинки
Мені  татусю,  приносять  спогад.

                                                       07.11.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Катерина Собова

Колготки

Господиня    спритна    Галя
Урожай    розприділяла
І    старі    свої    колготки
Перед    мужем    розтягала.

Засвітились    очі    в    Гриця,
Молодецька    грає    вдача:
-Ох    і    хитра    ж    ти    лисиця,
Я    в    них,    знаєш,    що    побачив?

-Що    ж    тут    знати?    -  Галя    каже,-
В    тебе    мислення    вузеньке:
Бедра    уявив    ти,    враже,
Або    ноги    коротенькі.

Я    це    чую    від    ледаща,
Що    не    вартий    навіть    дулі…
Знай    надалі:    це    найкраща
В    людей    тара    для    цибулі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2021


Ніна Незламна

Втіша сонячна днина

 Поміж  хмар  ясніє  просинь…
Сонце…  злата  не  шкодує
В  черевичках,  модних  осінь
Листям…  місточки    будує

 Нині  нічка  просльозилась
Жовті  фарби  посіріли
Тож  водою  земля  вмилась
Де  –не-де  краплі  яскріли

 Як  розсипане  намисто
 Й  мерехтіли  веселково
На  калині,  урочисто
Кегли  сяють  світанково

Он    синичка,  вже  на  гілці
Ціт-те-те-  мов  привіталась
До  заблудшої  мокриці
 Й  веселенько  розгойдалась

 Хоч  і  вогко    й  холодненько
Та  втіша  сонячна  днина
Іще  ж  сонце,  височенько
Тож  погріюся,  я  нині

                               06.11.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мої вірші - це світ той, що в мені (акровірш)

[b]М[/b]алюю  словом    всю  земну  красу,
[b]О[/b]хоплюю    тендітно  так  душею,
[b]Ї[/b]ї  і  неповторну,  і  просту

[b]В[/b]пишу  в  рядки  наснагою  своєю.
[b]І[/b]  ніжно  доторкнуся  я  гілок,
[b]Р[/b]озгойдуючи  трепетну  уяву,
[b]Ш[/b]икуючи  виблискує  листок
[b]І[/b]  тихо  відлітає,  як  з  екрану.

[b]Ц[/b]інуючи  гармонію  усю,
[b]Е[/b]стетику  з'єднавши  з  диволітом,

[b]С[/b]міливо  відображую  красу,
[b]В[/b]ітаючи  привітно  милим  квітом.
[b]І[/b]  вічність  не  затьмарить  вже  душі
[b]Т[/b]ендітно  обіймаючи  за  плечі,

[b]Т[/b]епло,  що  засіяло  у  красі,
[b]О[/b]й,  як  воно  потрібне  нам  доречі,
[b]Й[/b]ого  яскраві  промені  в  житті

[b]Щ[/b]омиті  зігрівають  і  зціляють,
[b]О[/b]бійми  нам  дарують  неземні,

[b]В[/b]  любу  хвилину  ніжністю  вражають.

[b]М[/b]алюю  словом  всю  земну  красу,
[b]Е[/b]нергію  вкладаю  в  кожне  слово,
[b]Н[/b]астільки  непорочну  і  просту
[b]І[/b]  як  зоря  засяє  вона  знову.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930067
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Ніна Незламна

По асфальту каблучки

                                                       Как-то  навеяло…  летним  вечером
                                                       Она  спешила,  была  мной  замечена
                                                   Вдруг  вдохновением  увенчана…
                                                           Словно  под  музыку,  родился  стих...

*
Звонкий  звук….  разносился  вокруг
Каблучки….  по  асфальту  стук  -  стук
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы
Я  спешу,  знаю  ждешь,  меня  ты
*
Как  всегда,  назовёшь  кокеткой
А  мне  кажется,  сладкой  конфеткой
Ведь  когда,  это  часто  слышу
На  мгновенье,  свой  нрав  возвышу
*
             Я  тороплюсь,  вновь  в  синем  платье
Браслета  блески  на  запястье
Что  подарил,    в  тот  летний  вечер
В  любви  поклялся,  рад  был  встрече
*
А  звёзды  в  небе,  словно  свечи
 Уж  нежность  рук,  приняли  плечи
Под    светом,  сиянием  лунным
Так  сладки,  наши  поцелуи
*
Ловили…  запахи  жасмина
И  звезды,  слились  воедино
Развеялся…  туман  сомнений
Ведь  был,  наш  вечер  откровений
*
Звонкий  звук….  разносился  вокруг
Каблучки….  по  асфальту  стук  -  стук
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы
Тороплюсь,  милый  ждешь,  меня  ты...

                                                                             05.07.2021г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Цей тихий листопад

Цей  тихий  листопад  так  непомітно
Ввійшов  у  ночі  і  світанки  пурпурові.
Хмарин  пливуть  фантазії  тендітні,  
А  я  купаюся  росинкою  в  любові.

Хоч  лист  злітає,  у  душі  -  барвисто.
Цей  тихий  листопад  умовностей  не  має.
І  воля  почуттям,  вогнів  намисто.
В  мозаїці  земній  строката  тепла  гама.

Сумісність  душ  у  тиші  листопада,
Коли  оголеність  дерев  -  не  серця  пустка.
Осіння  благодатна  серенада
Із  романтично-пізнім  ,  щедрим  смаком  мусту.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Дякую Вам, читачі (акровірш)

Д-арунок  сонячний  -  проміння.
Я  серце  викупаю  в  нім.
К-оли  натхнення,  є  і  вміння,
У-дача  проситься  у  дім.
Ю-рлива  думка  шепче  рими,

В-уаль  знімаю  із  душі.
А-люром  жвавим  знову  ритми
М-оя  любов  -  для  Вас  вірші́

Ч-итайте  на  здоров'я,  люди.
И  (І)  буде  хай  легким  життя.
Т-ому  й  пишу  я  щиро,  любі,
А-би  покращити  буття.
Ч-итайте  вірші  без  полуди,
І  в  кожнім  з  них  -  мої  чуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929822
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 04.11.2021


Катерина Собова

Хитрий дiд

Виглядала    баба    Ліда
Із    вікна    своєї    хати
На    подвір’я    до    сусіда
(Треба    ж    все    її    узнати).

За    парканом    проживає
Старий    лікар,    безнадійний,
Дні    останні    добуває,
Скоро    буде    вже      покійний.

Дружно    з’їхалися    внуки  –
П’ятий    день    уже    товчуться,
Не    доходять    їхні    руки,
Щоб    до    діда    простягнуться.

То    під    грушею    всі    вклались,
Видно,    що    часу    не    гають,
То    на    лавку    перебрались  –
Якийсь    аркуш    розглядають.

Вже    дорослі      дяді    й    тьоті
Зранку    спокою    не    мають:
Що    вони    в    такій    роботі
В    тому    аркуші    шукають?

Пояснила    баба    Віта,
Що    за    дідом    доглядала:
-Старша    внучка    з    заповітом
Чорновик    десь    розшукала.

Почерк    лікаря    не    кожен
Прочитати    може    зразу,
Третій    день    вже    розбирають
Зашифровані    ті    фрази.

Не    знайшли    себе    у    списку,
Посварились    і    побились,
Хтось    у    когось    кинув    миску,
Верещали    і    хрестились.

Дід    ще    жартувати    хоче  –
Пустив    чутку,    що    вмирає,
Он    стоїть    в    вікні,    регоче,
Що    робити    далі    -    знає.

Всі    поїдуть    звідси    нині,
А    свої    всі    заповіти
Дід    напише    на    латині  –
Розбирають    нехай    діти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021


Lana P.

Танго-манго…

А  Ваші  губці  -  манго.

Ми  танцювали  танго.

Вклонились  мило,  чемно,

І  стало  так  приємно...


Сплелися  наші  руки,

Сердець  вчащались  звуки  -

Мелодія  під  ребра...

Згинались  в  такті  бедра.


Запульсували  скроні.

Тримала  на  долоні 

Нас  ніч  у  стилі  танго,

Стікала  соком  манго.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929846
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021


Ніна Незламна

Скажи, от чего печаль

Скажи  мне  ми́лый,  от  чего  печаль
Так  грустны  взгля́ды,  всё    куда  то  в  даль
О  чём  заду́мался,  сердечный  друг
Что  уже  о́сень,  ликует  вокруг?

Ты  посмотри́,  ведь  так    прекрасен  клён
Знает  уснё́т,  но  он  всё  же  силён
Листья  со  зла́том,  глаза  ласкают
Напевы  ве́тра,  уж  не  пугают.

Росою  зно́йной,  умылся  слегка
Одна  уте́ха,  чисты  небеса
Раннее  со́лнышко,  вновь  согреет
Он    станет  кра́ше,  побагровеет

И  улыбнё́тся  осень    невзначай
Тихо  проше́пчет-    давай,  отдыхай!
А  он  пове́рит  ей  и  ты  поверь
Мне  друг  душе́вный,  открой  к  сердцу  дверь

Времена  го́да,    ведь  все  контастны
В  цветах  разли́чных  теплы,  прекрасны
Хотя  быва́ет  дождик  и  ветер
Лёгкой  прохла́дой    поманит  вечер…

И  мы  печа́́льны,  иногда  веселы
Возле  ками́на  вечера  теплы
Слегка  волну́ясь  вспомним  о  былом
Мне  так  ую́тно  под  твоим  крылом
Я  попрошу́,  не  думай  о  плохом!

                                         29.10.2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021


Олександр Обрій

ЦЕ ТИ

***
Навіть  недавнє  —  наче  давній  міт,  
Як  і  казки  про  вільні  перелоги...  
Щодня  нові  потреби  і  вимоги
Женуть  тебе  в  новий,  незнаний  світ,
І  дні  твої  —  сіренькі  епілоги
Віків,  що  їх  розпочинав  був  скит.

©  Євген  Плужник,  
уривок  з  поеми  "Канів".

Кремезний  крук  кружляє  над  курганом
і  кряче  щось  по-кручому  мені.  
А  на  душі  так  затишно  і  гарно,
хоч  вітер  сновигає  в  бур'яні.

Хоча,  вже  по-осінньому  мінорний,
морозом  обдає  пожухлий  степ
і  сум  полів  мене  до  себе  горне,
але  мій  захват  шириться,  росте!

Курган  напнув  з  весни  на  себе  кужіль  
з  кущів  шипшини,  глоду,  диких  трав.
Дуби  ще  кучеряві  в  лісосмузі.
Ти,  душе,  теж  кучерики  розправ.

Бо  весь  цей  степ  –  про  тебе  і  для  тебе.
Бо  іншого  не  буде  для  душі.  
Лишив  його  тобі  незнаний  предок;
курган-могилу  й  стежку  в  спориші...

І  хтозна,  скільки  ніжитись  судилось
тобі,  козацька  душе,  в  цім  степу.
Допоки  тут  –  сотай  із  нього  сили.
Бо  саме  тут  закопаний  твій  пуп.

Бо  це  для  тебе  тиверці  і  скити  
у  цім  степу  жили  й  лягли  кістьми.  
Тепер  шукаєш  ти,  скиталець,  митар,
відвіт  на  запитання:  хто  ж  є  ми?

Шукай...  Можливо,  крук  тобі  підкаже?
А  може  щось  курган  прошепотить?  
А  ні  –  пройди  цей  степ  за  сажнем  сажень,
вдихаючи  сповна...  Бо  степ  –  це  ти!..

©  Сашко  Обрій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929792
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021


Олена Жежук

Зимова любов

Горобинно  вбралась  ця  зима  незимна,
І  краса  застигла  в  миті  неземній.
Зупинить  не  можна  лиш  любов  нестримну,
І  сховать  несила  в  глибі  крижаній.

І  отак  багряно  обійма  стеблину  -  
У  холодній  стужі  розцвіла  зима.
А  комусь  байдуже,  а  комусь  не  дивно,
А  комусь  краса  ця    груди  розпина..

Я  цього  натхнення  споконвічна    жриця,
Видихну  по  тому,  як  розтане  лід.
А  життя  віднині  -  біла  шахівниця,
По  якій  любові  багряніє    слід.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901541
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 03.11.2021


C.GREY

ИГРА СЛОВ - 270

Из  сборника  двустиший  "КАЛАМБУРНОСТЬ"  

***  266  ***
поставив  на́  КОН  ЦЕНТ,  РАЦИЮ  получит  он,
и  КОНЦЕНТРАЦИЮ  –  процент  на  миллион.

***  267  ***
как  всё  же  хорошо  мы  положили  ШТУКАТУРКУ,
а  за  работу  –  «штука»  мне  и  «ШТУКА»  –  ТУРКУ.

***  268  ***
я  с  ним  ходила  в  СКВЕР,  НО  СЛОВ  не  услыхала,
а  что  он  –  СКВЕРНОСЛОВ,  увы,  узнала  от  нахала.

***  269  ***
чапаев  нам  тогда  сказал:  «знакомьтесь  –  НАРКОМ  АНКА»,
а  петька  по  секрету  рассказал:  она  ещё  и…  НАРКОМАНКА.

***  270  ***
прополз  он  только  МЕТР  –  ДОТ…  ЕЛЬ  упала  на  шинель,
он,  было,  двинулся  вперёд,  но  не  пустил  МЕТРДОТЕЛЬ…

…………………………………………………………

ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929786
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021


Рувану Талі

Музи мої пурпурові

Музи  мої  —  пурпурові  верхів'я  далеких  посадок,  іконні  нахили  голови,  
шерстяні  покривала  осіннього  інею,  що  тануть  під  натиском  черевиків,  
намагнічені  коси,  стрімкі  волосини,  що  тільки  їх  і  лови,  
іскри  від  стиків
осамітнених  душ,  лопатей  мулен  руж  
і  випадкової  стужі.
Чекають  мене  щоранку  вздовж  напрямку  дім-робота.  
Впізнають  мене  за  наприсками  квітковими.  
На  вулиці  богомольців  стоять  оковані
гірляндами  до  ешафота.

Не  омину!
І  ти,  читачу,
шукай  цих  муз  на  вулиці  свічок,  
де  й  я  незмінно  ріжу  вічність  зламаним  крилом.  
Як  відшукаєш  —  у  рукав  тобі  заплачуть.  
Відплатиш  злом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929721
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Сніг_на_голову

Байдужість


байдужість  –  найчесніше  пекло,  
у  якому  можна  тонути  вічність,  
відчувши  її  дотик  лише  впродовж  короткої  миті.

байдужість  не  вбиває,  вона  переламує  хребет,
і  навіть  не  змигне  оком  у  твій  бік,
навіть  не  дивиться,  як  ти  повзеш,
звиваючись  по-гадючому.  

байдужість,  однак,  не  лицемірить  і
не  заграє  з  тобою  і  це  найгірше,
бо  ти  все-одно  марно  сподіватимешся
на  крихту  уваги,
все-одно  вповатимеш  на  милосердя.

байдужість  зробить  з  тебе  жертву  і
хижака  одночасно,  бо  зазираючи  їй  в  очі  ,
станеш  жорстоким  до  себе  у  знанні
глибини  дна  безнадійності.

хвилинна  байдужість  в  обличчях  рідних  живе,
доки  живуть  вони,  тобто,
довга  агонія  забезпечена,
бо  за  токсичністю  така  байдужість
може  бути  максимально  радіоактивною,
і  жерти  тебе  поволі.  

байдужість  сліпа  і  глуха  потвора,
яка  наколює  тебе  на  голки,
повертаючись  до  тебе  спиною.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929579
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 01.11.2021


Катерина Собова

Божi помiчницi

’’Бог    все    бачить’’  -    прочитала
Другокласниця    Наталя,
Над    цим    довго    міркувала
І    матусі    розказала:

-Бог    все    бачити    не    може,
І    він    просить:    -Мої    рідні,
Хто    мені    тут    допоможе?
Дуже    сищики    потрібні.

Біля    кожного    під’їзду
Господь    виявив    турботу,
І    бабусь    туди    цікавих
Посадив    він    для    роботи.

Щоб    на    лавочці    не    просто
Вони    так    собі    сиділи:
Всі    гріхи,    які    хто    має,
Щоб    помітити    зуміли.

Наша    баба    Зіна    знає,
Бачить    все      і    перша    чує:
Хто    із    ким,      коли    гуляє,
Хто    що    їсть,    і    де    ночує.

Чого    Віктор    з    кумом    бився?
Де    бродила      тьотя    Алла?
А    Петренкова    Марися
Вдома    знов    не    ночувала!

І    в    поліції    хвалили,
Що    бабусі    усе    бачать,
І    вкінці    наголосили:
-Вам    сам    Бог    за    все    віддячить!

-І    я    теж,    як    постарію,
За    цю    службу    не    забуду:
Серед    всіх    бабів    на    лавці  –
Найактивнішою    буду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Lana P.

Голубине…

Коли  торкаєшся  крилом,

Як  ніч  панує  голубина,  -

Я  засинаю,  як  дитина,

Tвоїм  yкутана  теплом.


Коли  воркуєш  про  любов,

У  ніжно-пристрасній  розмові,

Злітають  ноти  загадкові,

В  судинах  закипає  кров.


Коли  вигойдуєш  слова  -

Серцям  співаєш  колискову,

Бо  добре  знаєш  їхню  мову  -

У  грудях  пісня  ожива...


Як  досягаємо  мети  -

Крилатим  би  торкнутись  неба,

Негаснуча  для  двох  потреба...

Лечу  з  тобою  у  світи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929499
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Ніна Незламна

Заради тебе ( рим. проза)

Прикарпаття    в  буйноцвіті,  високі  трави,  мов  у  намисті…  Роса  холодна,    обпікала  ноги  ,  вона  босоніж,  немає    іншої  дороги.  І  навіть    до  хатини,  рідної  стежки,  густий  спориш,  порозстеляв  мережки.  Кущі  шипшини    одягнуті  в    зелені    ягоди  –  корали.  Гілки    з  шипами,  на  ногах  лишали  рани.  Чи  й  відчувала,  а  чи  й  ні,  від  хвилювання,  душа  ніби  в  вогні.    Спішить  до  сина,  не  бачились  два  роки.  Певно  піднявся  тиск,  пашіли  щоки.  Ой,  що  ж  життя,  ти  робиш  з  нами.  Із  чоловіком    стали    чужаками.    Обіцяла  приїде  пізніше  та  зібралась  швидко,  вийшло  раніше….  
     Ще  раз  погляне,  ялини  і    пишні  смереки,  широко  вряд,    а  там  подалі  уже  виднівся  й    сад.    Дерева  густо,    ніби  прикрашають  гори.  То  зблизька,  а  то,    аж    здалеку,    чути  звук  сурми.  За  мить,  трембіта  вигравала  весело.  Уже  просиналося,      рідне,  напівпусте  село….
   Неподалік,    попереду,    свекрухина  хатина,  як  не  зайти,  тож    вже  давно  родина.  Адже  про  неї  теж  не  забувала,  кожного  місяця  гроші  посилала.  Вона  ж  стара,  немічна,  вже  років  п’ять,    лежача.  Хоч  й  часто  чула  вслід  слова,
-Ой,  сину  -  сину,    а  твоя  Софія  ледача.    І  що  то  в  школі  за  заробітки,  чи  не  навчаться  самі  дітки?  Пісень  співати  та  шити  й  вишивати,  в  кожній    хатині,  цього    навчить    мати.  Нехай  би  їхала  на  заробітки.  А  ти  б  пішов  до    Наталкиної    тітки.  Вона    ще  має  силу,  за  мною    пригляне.
У  відповідь,  ледь  стримуючи  сльози,  з  під  лоба  гляне.  Все  промовчить,  а  під  серцем,  щем  до  болю.  І  вже  не  вперше,  дорікає  долю.  
     Але  ж  кохала  і  він  клявся  в  коханні.  Їм    соловей  співав,  спадали  роси  ранні.    Роман  все  руки  потирав,  тож  молоденька  й  на  це  кохання,  дала  згоду  ненька.  Щоби  молодшу  брав,  проторочила  всі  вуха.  І  зразу  нею,  втішалася  свекруха.  Ніби  все  добре  й  народився  синок  Богдан,  на  жаль  вже  згодом,  ніби  в  оселі  був  шаман.  На  пустім  місті  сварки  і  все  частіше,  кудись  чоловік    зникав.  Малим  Богданчик,    її  часто  за  рукав  смикав,
-  Мамо,    а  тато  в  тітки  Наталки,  рубає  дрова,  а  я  туди  боюся  йти,  там  висока  кропива.  Вона  ж  пекуча,  а  йти  куди  не  знаю,  де  можна  обійти.  Та  й  тато  кілька  раз  мене  тягав  за  вуха,  кричав,  щоб  за  ним  не  йшов  та    щоб  його,      я    завжди  слухав.  
І  по  щоках,  стече  не  одна  сльозина,  поцілує,  приголубить  сина,
-Поглянь  синочку,  які  в  нас  чисті  небеса!  А  ні  хмаринки,  тож  не  журимося    й  ми.  Я    любий,  напевно  скоро    поїду  в  найми.  Подамсь  до  Польщі,  будеш  з  татом    й  бабусею  пару    років.
А  він  до    її  щічок  притуляв  руки,
-Хай  тато  їде,  ти  ж  маєш  тут  роботу,  вчителюєш.  Принаймні  гроші  ж  заробляєш.  А  він  вдома  і  вдома,  чому  його,  бабуся  не  пускає?
Обійме  сина,    знов  душенька      страждає.  Ледь  стримуючи  сльози  доводить  сину,
- Ой    любцю,  зима  попереду,  нам  дров  треба,  тож    в  його  силі  є  потреба.  Дрова  закінчилися,  піде  в  ліс,  привезе  машини  дві  –три,  тоді  вже  й  про  це  можна  позбутися  жури.  Бачиш  й  бабусі  кожного  для  все  гірше  й  гірше,  чи  й  дочекаємося,  коли  стане  ліпше.  Боюся  зовсім  перестане  ходити,  не  знаю  синку,    як  ми  далі  будем  жити.
Біля  вікна  не  раз  задумалась…  І  нащо  ця  Наталка  десь  взялась.  Жила  в  Росії,  певно  років  десять,  може  й  більше,  батьки  не  раз  казали,
-Добре  живе,  каже,що    їй  там  ліпше.
Але  приїхала,  ні  грошей,  ні  дитини.    Хвалилась  людям,
-  Може  б  там  і  була,  якби  не  було  війни.
 Це  однокласниця  його,  можливо  в  них  було  кохання?  Але  відразу    відганяла  думку,  на  краще    мала  сподівання.  Можливо  допомагає  так,  по-  сусідськи.Тож  завжди    дружньо  жили  їхні  батьки.
           І  рік  за  роком  так  минав,  синок,  вже  ранець  у  руках  тримав.      Навчався  добре,    із  сумом,  матусю  обіймав,  за  походеньки  батька  давно  знав.  Вона  ж  ховала  лице  в  долоні,  висушувала  сльози  ті,  солоні.    Думок  багато  та  одного  разу  так  допекло!    Свекруха,  майже  лежача,  щось  гучно  буркотіла  й    лаючи  її,  
-Софіє!Ти  ба  чого  захтіла!  Покинь    ці  надії!  Хай  він    вдома  господарює,  а  ти  їдь.  Кажу  ,  його  я  не  пущу,  про  це  і  думати  забуть!  Богдан  уже  підріс,  бач,  справжній  Муромець  росте.  Не  буде  ж  ходити,  як  циганське  дитя  обдерте.  За  мене  не  журися,  хоч  вам    і    набридли  мої    охи  та  я,    іще  поживу  трохи.
Вона  вже  зібралася  в  дорогу,  валізу  підвезла  до  порогу.  Тремтіло  серце,  як  покинути  хатину,  то  іще  нічого,  але  ж  дитину!  Та,  який    вихід,    іншого    ж  не  має.  Цікаво,  адже  й  чоловік,  чомусь    не  відмовляє?  
       По  кутках  гляне,    ніби  скрізь  залягла  журба.Чому  ж  настало  таке  важке  життя?    А,  що  кохання,  -  то  напевно  все  міраж,    думки  джмелині  -  підкрадався  мандраж.
-О,  мамо,  я  вже  тут,  я  встиг!  Як  добре,  ще  не  поїхала  ти!  
До  хати  забіг  Богдан,  кинувся    обіймати.
-Ой,  синку-  синку,  що  ж  я  за  мати?!Бачиш,  автобус  за  годину,  я  вже  зібралась,  поїду  сину.  Ти  ж  зрозумій  ,  це  тільки  заради  тебе.  Щоб  ти  найкращий  був  у  мене.  Щоби  навчався,  як  годиться!  Можливо  й  татко  твій  зласкавиться.    Чомусь  на  мене  дивиться,  як  на  тінь..
-О!  Мамо,  але  ж  тітка  Наталка  і  він…
Не  дала  договорити,  долонею  уста  прикрила,
-  Помовч  синочку,  я  це  знаю,      з  тобою  уже  говорила.
     У  Польщі,    їй    і    справді  повезло,  мабуть  що  усім  бідам  назло.  Вона  потрапила  до  поважної  пані,  що  мала  статки  непогані.  Побачивши  диплом  учительки,  гувернанткою    її    взяла  і      невагаючись,    аванс  дала.  Навіть  подарувала  кілька  суконь  із  своїх  старих,  дубових  скринь.  Пані  -  художниця,  тож  часті  гості.  Кинула  оком,  
-Це  щоби      мала  гарний  вид,  мені  й  тобі    не  мили  кості.
   Згущались  хмари,  вбиралась  осінь  у  барвисті  кольори.  А  згодом,  за  вікном  морозні  вечори.    Минали  довгі,  зимові  дні…  У    смутку.    А  почує  голос  сина,    мріє  про  відпустку.  Панянка,    влітку  мала  летіти  в  Ізраіль    на  відпочинок.    Вона  ж,  календарні    дні  лічить,  в  своїй  кімнаті  проронить  кілька  сльозинок.    А  син  телефоном,  вкотре  підтримає  словами,
-Мамо,  ти  не  турбуйся,  все  добре  і  з  бабусею,    і  з  нами.
   Так  час  спливав….    Роки  минали,  бувала  вдома  кожного  літа,  в  цей  час  панянка  мандрувала  по  світу.  Лиш  охоронець  залишався  в  будинку.  Вона  ж  втішалася  таким  довгим  відпочинком.  Хоч  по  приїзду,  доводилося  добре  попрацювати.  Тож    треба  побілити  дві  хати.    Та  й    на  зиму    якісь    закрутки  зробити    й  дитину  вечорами    приголубити.    А  Роман,  знаючи  про  її  приїзд,  ховавсь  від  зустрічі,  певно  боявся  сварки,  подивитись  у  вічі.  Йшов  на  вирубку  лісу,чи  комусь  ремонт  зробити.  Тож  треба  теж  якусь  копійку  заробити.  Але      було  інколи  і  зустрічались,  по  приїзду,  на  стіл  клала  гроші,  він  всміхнеться  й  відзразу  сховає  очі.  Але  похвалить,
-А  ти  молодець!  Бачу  задоволена,  гарні  гроші  заробити  вдається.
І  більш  ні  слова,  як  і  що?  Себе  втішала,  добре,  хоч  не  думає    казнащо.  Напевно  ж  про  все  вивідав    в  сина.  А  він  щирий,  розкаже,  тож  дитина.              А  ,  що  ж    кохання?!  Десь  заблукало,  як  відлуння  і  не  повернеться,    вже  немає  й  сподівання.  
         Софія  поспішала,    давно  цей  день  чекала.      Ласкавий  промінь    ніжно  торкнувся  її  обличчя.  Від  думки,  на  мить  здригнулась,  ну  от,  лиш  два  місяці  й  будем  прощатися.    Від  хвилювання,      на  скронях    помітно  здулися    вени.  Різко  зупинилась,  але  ж  все  добре,  син  вдало  склав    екзамени.    Вона  досягла  своєї  мети,    в  училищі  навчатиметься.  В  душі  з  розсіяними  думками,  назад    оглянеться.  Роки  прожиті    в  подружжі  згадає,  адже  давно  втрачене    кохання,  серце  страждає.  Тоді,  вже    буде  краще    розірвати  всі  стосунки.  А  сину,    з  Польщі  надсилатиме  гроші    й  подарунки.  Заради  нього  служитиме  панянці,  хоч  давно  зникли  з  обличчя  рум`янці.    І  ніби    пізня  осінь  вплітає  в  коси  сиві  павутини,  але  вона,    на  все  згодна  -    заради  дитини.
     Аж  ось  і  стежка…  Нема    на  клумбі    квітів,  відцвівший  кущ  бузочку  від  вітру  шелестів.  То  ніби  зустрічав  її  привітно.  За  мить  хитнулась,  поглянувши  в  вікно.  Наталю  вздріла,  в  своєму  фартухові.  До  обличчя  відчула  прилив  крові.  На  мить  завмерла  та  все  ж  вирішила  зайти.  Але  ж  не  втече  кругом  хати.  То  ніби  в  серце  ніж  та  треба  гордість  мати.  Адже,    хоч    й    колишнього  коханого  та    все  ж  роками  була  мати.  
 Стискало  в  горлі,  важко  говорити,  все  ж    наважилась    двері  відчинити.
Відразу,    в    ніс  вдарив  запах  м*яти  й  чебрецю,  уздріла  розчервонілу  молодицю.  Та  махнула  рушником  й    косо  позирнула  до  свекрухи,
-Піду  в  себе  знайду  липучку,  знов  налетіли  мухи.
Й  ледь  не  спіткнувшись,    вискочила  з  хати.  Думка-  стріла  -  Хай  краще  так,  навіщо  щось  брехати.  
     З  пустою  тарілкою  в  руках,  стара  сиділа  в  ліжку,побачивши  невістку,  в  очах  з`явився  страх  і  похапцем  потягнула    на  себе  рядюжку.  Злісно  звернулася  до  неї,
-Ану,    забери  тарілку!  Три  дні  поспіль,  варениками  годують.Подай  води,  зап`ю  пігулку.    Але  ж  пенсію  мою  одержують.  Кажуть  ледве  на  ліки  вистачає.  А  їм  то  що,  напевно  може  брешуть,  тож  Роман  гроші  заробляє!  Це  добре,  що  приїхала,    гроші    чи  долари  поклади    в  шухляду,  я  ж  притомилася,  замучили,  нехай    приляжу.    Та  допоможи,  накрий  простирадлом  ноги.  Ти  знаєш,  не  можу  позбутися  тривоги.  Богданчик  теж,  пішов  з  ним  у  ліс    працювати.  Грошей  катма,  чому  мало  заробляєш,  що  ти  за    мати?!
В  очах  вогонь  та    знову  мовчала,  образи  ті,  вдала    непомічала.  А  серце  гупало,    шаленіло.  Одне  бажаня      втекти    -    душеньку  гріло.  Ні…  ні    -  помисли,  погляд    у  вікно  до  неба.  Дай  Боже  сили  нині  змиритись  треба.  Ніби  не  чула  тих  образ,  колючих  й  не  бачила    тих  поглядів,  зміючих.  Думка  оса  -  Ба,  що  захтіла,  знову    долари  на  ліки!  О,  їй  би  сліз  пролить  ріки.  Та  лиш  одна  сльозина  затремтіла  на  віях,  думки  холодні,  ніби  в  сніговіях.  Адже  ці    гроші  заробляла  для  сина,  ні,  не  віддам,  хоча  ми  і  родина.  І  тихо,  наче  й  в  хаті  не  була,  в  душі  раділа,  нарешті  змогла!  Все  ж  кілька  раз,  як  йшла  додому  озирнулась,  із  болем  в  душі,  криво  посміхнулась.  Чому  раніше    рішучості  не  мала?  Навіщо  молодість  згубила,  все  прощала?
     Вже  за  вікном  стемніло…    вона    чекала  сина  й  чоловіка.  Дивилась  до  ікон,  молилась,  що  вдома,  сину  буде    втіха.  Образи  з  смутком,  у  вечірній  млі  втопила,  наскороруч  пельменів  наліпила.
   Стрілки  годинника    бігали    на  циферблаті,  важке  чекання,    на  устах,  раз  у-  раз    відчувала  сльози,  солонуваті.  Нарешті,  різко  відчинились  двері,  геть  відступили,  думки  химерні.
   Теплі  обійми  матері    й  сина,  сповзла  на  плечі  шовкова  хустина.  Син  -  легінь,  ніжно  в  очі  заглядав,
-Матусю,  люба,  я    так    тебе  чекав!
-  Як  ти  підріс,  любий  мій  синочку!Дай    же  погляну,  постій    хвилиночку!  Дай  надивлюся  моє  янголятко!
Й  погляд  на  двері,
-А  де  ж  наш  татко?
Це    запитання,  йому  одне  із  неприємних.  Якщо  не  мають  почуттів  взаємник,  то  що  шукати  винних?
-Та  зараз  розповім,  він  у  бабусі.
Тільки  тепер,  помітив  сивину  в  її  волоссі,  
-Мамо  пробач,  я  нічого  не  зміг  зробити,  він  там  з  Наталкою,  сказав  не  прийде,  там    залишиться  жити.
       Вставало  сонце  і  сідало…  Серденько  спокою  бажало…  І  задивлялась  нічкою  в  зірниці,  здавалося,  позбулася  в`язниці.  У  піднебесся  здіймались  світлі  мрії.  Минуло  кілька  клопотливих    днів.
   Літній    день,  хоч  і  сонячний  ,  привітний,  все  ж  навівав  смуток.  Всі  образи,  Софія  намагалася  зібрати  в  жмуток.  І  по  дорозі  до  автобуса,  ніби  на  вітер  викинути,  в  небуття,  щоб  той  розвіяв,  а  вона  думала  лише  про  майбуття.
Посеред  хати  дві  валізи  на  колесах.  Сидячи,  руки  схрестила  на  грудях,  бриніли  сльзи  на  очах,
-Синку,    пробач  мене    і  не  суди  строго,  подякуймо  цьому  порогу.  Попереду  на  нас  чекає  дорога.  Квартиру  винаймемо  в  місті,  згодом  будеш  навчатися,    а    я,  в  Польщу  подамся  в  серпні.  Звичайно  ти  не  будеш  жити  в  розкоші,    доки  навчатимешся,  висилатиму  гроші.
Вже  не  маленький,  за  неї  син  у  душі  страждав,  почервонів  та  все  ж  несміло  запитав,
-Мамо,  а  якже  твоє  особисте  життя?
Ледь  вгамувала  часте  серцебиття.    І  ніжний  материнський  поцілунок  у  чоло.
-О  синку,    любий,  моє  кохання    давно  відцвіло.  Все  що  було,  вже    давно  полином  проросло.  Лиш  гіркоту  я  відчуваю  на  устах,  гляну  на  тебе,  солод,  бо  попереду  шлях.  Твій  шлях  синочку,      в  світле  майбуття,  заради  тебе,  твого  щастя!  Я  народила  тебе  на  цей  світ,  тільки  шкода,  терпіла  скільки  літ!  Отих  принижень,  зрад  і  неповаги,  одна  у  ліжку,  безсонні  ночі,  часті    тривоги.  Тільки  заради  тебе  терпіла  сину,  топтала  свою  гордість,  грішми  підтримувала  батькову  родину.  А  може  ти  не  пам`ятаєш,  окрім  бабці  й  сестрі  перепадало.
-Та  ні    матусю!  Просто  знаєш…    Мене  це  довго  дивувало.  Чому  задовго    все  терпіла,  пробач,  вже  бачу  посивіла…    А  що  ж  далі,  після  навчання?
-Та  я    ж    маю  сподівання.  Поїдемо  в  Польщу,  ні    це  не  жарт,тобі  зробимо  закордонний  паспорт.  Думаю  там  і  ти  знайдеш  роботу.    Я  вже  маю  дозвіл  на  постійне  проживання.  Звичайно,  якщо  ти  будеш  мати  таке  бажання.  Ну,  а  захочеш  з  батьком  спілкуватись,  я  буду  тільки  на  краще  сподіватись.  Твоє  життя  -    тож  сам  вирішувати  будеш.  Все  ж  сподіваюсь  і  про  мене  не  забудеш.
     Широка  траса,  автомобілі  в  два  ряди…  Себе  втішала,  що  їде    не  назавжди.    Та  нині,  заради  сина  зароблятиме    гроші  ,    щоби    його  умови  життя  -    були    ліпші.  Та  ніби  здалеку,  підпливала  думка  за  Україну.  Шкода,  що  змушена  покинуть  свій  край,  родину.  Поки  що  краще  там,  хоч    й  важко  та  треба  виживати.  Заради  тебе  синку,  бо  я  ж  твоя    мати!
                                                                                                                                                                                               20.09.  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Valentyna_S

І знову чорна пелена…

І  знову  чорна    пелена,
Як  та,  що  застилає  очі.
Миттєво    іскри    поглина,
Пожадливо,    по-вовчи.

В  пітьмі  розтала    далечінь,
Хтось  зоренята  наполохав,
Відрікся    місяць  володінь  —
Могла    їх    викрасти  й  Солоха.

Тривога  піниться,  росте.
Здається,  що  у  тім  такого,
Коли    над  головою  склеп
Нараз  навис  льодовиково.

Кричи  хоч  криком  в  темноту:
—Ні,  не  гасіть  вівтар  небесний!
Що  ж,      розмалюю  пустоту                                      
 У  кольори  сама.  Словесно.    

І  соняхами    спалахне  
Пітьма  вечірнього  безмір’я,
Косматий  місяць    муліне
Розшиє  в  нім    жар-птиці  пір’я.

А  замість  тінявих  примар--
Птахи  барвисті  в  леті  схилом.
…Якби  ж  писать  ще  мала  дар
Марії  Приймаченко  стилем.

Дякую,  друзі,  за  Ваші  експромти-продовження.
Я  теж  вирішили  завершити  недосказане.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Справжні почуття

А  справжні  почуття  народжуються  в  серці.
Енергія  приливом  і  прибій.
То  ж  їм  дано  усе  без  масок  і  гримерки,  
Ні  за́  що  не  покинуть  прагнень,  мрій.

А  справжні  почуття  не  ліхтарі,  не  гаснуть.
Не  замерзають  льодом,  не  вода.
Любов  в  душі  не  потребує  крику  й  гасла,
Прозора,  світла,  чиста,  мов  слюда.

А  справжні  почуття  ми  бережемо  міцно.
Вузлом  незримим  зв'язані  давно.
Таїна  в  них  небес  і  зоряність  космічна,
Цупкий  сувій,  із  щастя  полотно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


М.Гомон

ЩОБ УСЕ БУЛО ГАРАЗД


Я  не  знаю,  що  мені  готує  доля,
І  чи  довго  ще  топтати  ряст,
Але  хочу,  щоб  країна  процвітала,
І  щоб  в  нас  усе  було  гаразд.

Щоб  не  знали  наші  люди  горя,
Позбулися  всіх  жахіть  війни,
Небо  мирне,  сонячне  і  чисте
Над  собою  бачили  вони.

Буйно  ниви  колосилися  хлібами,
По  весні  цвіли,  як  у  раю,  сади,
Не  хотіла  молодь  щастя  десь  шукати,
А  верталися  додому  назавжди.

Піднімали  фабрики  й  заводи,
Не  шукали  за  кордоном  мрій,
Там  не  гнули  спини  на  чужинців,
Чорнозем  щоб  обробляли  свій.

Не  ходити  по  світах  з  торбами,
Наче  ті  нещасні  жебраки,
Вже,  нарешті,  гордість  свою  мати
Й  бути  незалежними  таки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929302
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Ніна Незламна

Вітання з мобілки……. .

                                                   Цей  дзвінок
                                               відволік  від  думок
                                                   надихнув  написати...

***
Вітаємо!  Ви  накопичили  -    шістсот  гривень
Мені,  нині  з  мобілки,  прислали  такий  привіт
Та  йди,  так  хочу  сказать,-До  біса!  Ба  одкровень
Чекає.  Думає,  якщо  жінці  немало  літ
По–  іншому,    уже  сприймає  навколишній  світ?

Цей  світ  в  якому,    на  жаль,  стало  побільше  брехні
Безкарність  бродить  по  окрузі,  ото  лихачі
Шукають  лохів,  дам  дулю.  Й  стане  тепло  мені
Так  на  душі,  хоч  й  не  бачать  шахраї  ледачі.

Та  хтось  таки,    все  ж  поведеться,  це    я    десь  чула
А,  як  шкода,  що  є  прості  довірливі  старі
В  надії  вижити,йдуть  на  компроміс,  ждуть  чуда
Що  хтось,  подарить  їм  більше  грошви,    в  спокусі  мрій
Жаль  голі,  лишаться    в  цій  химерній,  зрадливій  грі.

І  що?    Телефонів  використання    й  смартфонів
Покращать,  життя  доволі  старої  людини?
То  курям,  все  це  на  сміх!  Шкода  нема  кордонів
Комусь,  щоб  ненаносить  шкоду,  геть  без  причини
Посеред  ночі  СМС,*Привіт*-  позбавить  снів.

Та  молодь  тішиться,  шукає  марнових  грошей
Закони  знають,  та  хто    виконує  їх  у  нас?
В  країні  знань,  пізнають  багато  нових  ідей
І  вихваляються,  що  живуть  у  прекрасній  час
Що  обдурити  можуть  навіть  по  телефону…

Прошу  вас  люди,    невидіться  на  такі  дзвінки
Занадто  дорогі,  можуть  стати    подарунки…

                                                                                                       30.10  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Родвін

Пізня осінь

У  ви́рій  відлетіли  журавлі,
А  з  ними  ра́зом  -  теплі  дні  яскраві  !
Дере́ва  го́лі,  у  туманній  млі  ...  
Іскри́ться  па́морозь  вдосві́т  на  тра́вах  !

Гаря́чі  фа́рби  зга́сли  ...   Ген  в  далі́
Похму́ра  ски́рда,  по́серед  ріллі  ...
В  розо́рах  свіжий  мокрий  сніг  білі́є 
Та  ла́тка  поля  зо́рана  чорні́є  ...

Ген-ге́н  за  полем  сірий,  мокрий  ліс,
Крає́чок  со́нця  із-за  хмар  видні́є  ...
Осіннє  сонце  ...   Сві́тить,  та  не  гріє  ...
А  вітер  зно́ву  дощ  до  нас  прині́с  !

Холодний  дощ  ...  Над  нами  десь  завис
І,  наче  ма́ком,  ле́две-ле́две  сіє  ...

Дріма́є  я́блунька,  про  ве́сну  мріє,
Намо́клі  яблука  колише  на  гіллі́  ...
Колю́чий  вітер  ...   Кру́тить,  шалені́є,
Заме́рзлі  кві́ти  хи́лить  до  землі́  !

Чуть-чу́ть  сніжи́ть,  та  скоро  захурде́лить   
І  білий  са́ван  зи́монька  посте́лить  !
А  по́ки  -  сля́коть  хлю́па  під  ногами  ...
І  осінь  плаче  зи́мними  сльоза́ми  !

Воло́гий  холод  ла́пає  за  плечі,
За  шию  кра́плі  почали́  стіка́ти  ...
Б'ють  дрижаки́   !   Пора́  тіка́ти
У  теплу  хату  ...  Всістись  коло  пе́чі,

І  ба́ять  добрі  ка́зочки  малечі  ...
А  осінь  -  у  віко́нце,  спогляда́ти  !

 
05.10.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Рувану Талі

Осіннє річкування

На  верб'ї  гаїчка.  
Чи  півперек  свічка  по  ріці  займеться  сеї  ночи,  
а  чи
виклює  ми  очи  
сіра  птаха?  
Наче  до  дощу  готує  вечір  
вітер-бич.  
Шумовище  в  лозах.  
Цить!  
Не  видно  нич,
не  стало  місяцю  моці  –
небесна  шуя  спить.  
Тільки  у  мому  оці
мала  гаїчка  вишпортує  цяточки́,  
як  з  воску  ґніт  –  
хвостики  чортенят,  
би  на  ріку  кидалися  язички  
полум'я,  
з  мене  в  світ,  
рисками  з  цят.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929313
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Закохана в море

Бестолковые опечатки 18


Обучение  по  углу[b]п[/b]лённой  программе

***

Ранг  чрезвычайного  и  полномочного    'осла

***

В  полночь  кур[b]с[/b]анты  бьют  12  раз

***

Адрес  по'учателя

Адрес  от'равителя


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Ніна Незламна

Вона пішла ( присвячую подрузі )

Схилялись  хмари,  все  нижче  до  землі
В  небі  зоря,  згасала  в  чорній  імлі
За  мить  заплакав,  вітер  з  падолистом
Ніби  дорогу,    їй  встелив  намистом

Вона  пішла,  з  нами  не  попрощалась
Хотіла  жити,  дуже  сподівалась
Що  переборить,страшенний  вірус  цей
Адже  всім  серцем,  любила  світ,  дітей

Світліла  мрія,  зробить  ще  кращим  дім
Щоби  любов  й  щастя  панували  в  нім
І  на  лиці,  теплі  усмішки  завжди
Молилась  Богу,берегла  від  біди

Сміх  онучат,  в  будинку  придавав  сил
Та  не  спроможна,    була  підняти  крил
З  надією,  прихилялась  до  ікон
На  жаль,  душа  злетіла  у  вічний  сон…

Ще  не  знайшли,  жодній  людині  безсмерття
Майже  два  тижні  ти  боролась  зі  смертю
Моя  душа,    болить,  не  має  спокою
         Кумасю  -  подруго,  плачу  за  тобою…
Від  серця  зичу,  всій  родині  співчуття
Нехай  же  їй,  буде  пухом  рідна  земля.
***
Скоро  зима,  потемніли  дерев  крони
Про  біди  каркають  горласті  ворони
А  вірус  тішиться,  одяга  обнови
Ніяк  не  хоче  позбутися  корони
І  все  частіше,  нам  несе  печалі..

                               28.10.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Lana P.

Пахощі осені

Запахнула  вишневим  глеєм  осінь
В  повітрі,  що  тяжіє  в  гущі  кав,
І  першим  сіном,  що  лягло  в  покоси
Та  умліває  в  розмаїтті  трав...

Глитвейном  з  прянощами:  кардамону,
Гвоздик,  мускатів,  перцю,  плюс  імбир,
І  свіжістю  приємного  озону  -
У  пахощах  дає  орієнтир.

Корицею  із  яблуками  в  струдлі,
Свіжозапеченім,  що  дух  п'янить...
Моя  ти  осене,  у  свято,  будні
Я  дихаю  тобою  кожну  мить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929211
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливості царина

Слова,  як  листя  зірване  із  гі́лля
Розніс  безжально  вітер  навсебіч.
В  полоні  осені  усе  привілля,
Туманний  подих,  журавлиний  клич.

Дощу  безбарвний  накрапає  бісер,
Дрібний  цокоче,  мов  слова,  слова...
Не  гасне  жовте  полум'я  узбіччя:
Кущі,  дерева  вбрані  і  трава.

Нічого  не  лишилось,  тільки  осінь
Стирає,  ніби  губкою,  слова.  
Мінливості  царина  і  без  лоску,  
Як  ніч  міняє  день,  не  спить  сова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Ніна Незламна

О, скільки бід…

У  переході  музика  звучала
Журливі  ноти,  як  осіння  днина
Сидів  безногий,  душенька  кричала
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

А  скрипка  грала  -  ніби  плач  дитини
То  завивала,  як  вовк  одинокий
Душа  у  відчаї,  як  сиротина
О  скажи  Боже,  чом  світ  такий  жорстокий?

По  сходах  листя,  летить  ніби  в  прірву
З  ним  вітер  грає,  то  здійме  й  знов  кида
Не  може  протистояти  лукавству
В  житті  зневіра,  ніби  в  серці  кинджал

Війна  позаду…За  що  боровся  я?
І  тягне  руку,  дайте  хоч  копійку
А  шурхіт  листя-  тихий    шепіт  здаля
Кому  тепер,  потрібен…  ти  братику?

Смичок  здригався,  тремтіли  сльозини
Знов  спомин,  серце  крає  про  вояків
Бліндаж  бомбили  майже  щогодини
Жалів,  навіщо  єдиний  уцілів  ?

Всі  перехожі  кудись  поспішали
Хтось  посміхався,  є  й  в  чорній  хустині
Скорботний  звук,  час  від  часу  вривався
Ковід  по  світу,  бешкетує  нині..
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

28.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


М.Гомон

ДВА ПОГЛЯДИ НА ЖИТТЯ


Жаліється  песиміст  
Другу  оптимісту:
-  Вже  не  можна  без  проблем
Рухатись  по  місту.

Подивись,  який  кошмар
На  вулицях  всюди,
У  аварії  страшні  
Потрапляють  люди.

Катастрофи  і  теракти,
Бандити  мордаті,
Прокидаєшся  і  страшно
Із  ліжка  вставати.

Оптиміст  йому  на  те:
-  Все  ж  таки  проснувся?
Будь  щасливий  і  радій,
Що  сам  іще  взувся.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929195
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Анатолій Костенюк

Езоп на верфі байка Езопа

На  верф  зайшов  Езоп  і  наразився  
на  кпини  корабельних  теслярів.
На  них  усміхнено  він  подивився
і  байку,  що  склав  щойно,  розповів.

–  «Спочатку  світ  був  хаосом  та  морем.  
Зевс  забажав  –  з’явилася  Земля.
Води  багато,  –  Геї  він  говорить,  –  
ковтни  її,  щоб  виникли  поля.

Ковтнула  вперше  –  гори  скрізь  постали,  
а  вдруге  –  місце  для  рівнин  спливло,
а  після  третього  ковтка  вже  стане  
і  непотрібним  ваше  ремесло».

Мораль:  насмішки,  мудрому  даремні,  –
жартівнику  ж  приносять  неприємність.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929174
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Катерина Собова

Без проблем

Зажурилась    мама    нині:
-Нема,    доню,    нам    добра!
Дорікала    Василині:
-Уже    дівка    ти    стара.

І    зітхаю    я,    і    плачу,
Ох,    думки    тяжкі    мої…
Я    вже    виходу    не    бачу,
Так    і    будеш    без    сім’ї?

Я    б    і    зятя    шанувала,
Був    би    він    мені,    як    син,
І    онуків    доглядала    б,
Коли    в    яслах    карантин.

-Старомодна    ти,    матусю,
Ширше    подивись    на    світ,
Я    гуляю    й    не    печуся,
Що    минуло    тридцять    літ.

І    твої    прохання    марні  –
Жити    чесно,    не    гулять,
Ці    дівки    -    старі    й    негарні
Зараз    всі    міняють    стать.

Швидко    зміниться    картина:
Там    не    буде    вже    проблем,
Коли    стану    з    Василини
Бравим    хлопцем    Василем.

Будеш    ти    тоді    багата
І    щаслива    на    виду,
Невісток    тобі    я    в    хату
Скільки    хочеш    приведу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Родвін

Останній вальс

Є  в  о́сені  яскра́ві  миті  -
Коли  дерева  і  кущі́,
Барви́стим  по́кровом  укриті  
Й  блука́ють,  да́леч,  десь  дощі  ...

Легенький  вітерець  ледь  віє  ...
Запа́хло  лісом,  чи́мось  чистим  -
Сосною  і  опа́лим  листям  ...
Чарі́вні  дні  -  аж  серце  мліє  !

                    *      *      *

Грайли́вий  вітер  відрива́є,
Від  гі́лок,  сто́млені  листо́чки  .
Вони  не  плачуть  -  тихо,  мовчки,
Разо́м  із  вітерце́м  кружля́ють  ...

Немо́в  метелики.   Літа́ють
В  сумні́м  свої́м,  останнім  вальсі  !
Та  вітер  врешті  відпускає
І  тихе́нько,  після  танцю,

Нечу́тно  до  землі́  сяга́ють  ...
Вкривають  зе́млю  килима́ми,
Шурша́ть  грайливо  під  ногами,
А  по́тім  міцно  засинають  ...

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/cdf8b2fc4bae635f3a136fa6632c5679[/img]


26.10.2021  р.


Фото  https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif

Фото  http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Ніна Незламна

Дві чашки кави

Місячна  нічка,  потішилась  зірками
Вже  уступила,  надала  шлях  світанку
А  він  малиновий,  здавалось  ласкавий
Припадав  ніжно,  на  рожеву  фіранку….

Переливались  кольори,  вигравали
То  веселково,  то    ледь  з  сірим  відтінком
І  ніби  настрій,  вони  наш  відчували
Я  все  ж  втішалась,  твоїм  щирим  цілунком...

Поспішав  ранок…  Як  і  твої  обійми
Теж  такий  теплий,    як  сонячне  проміння
Дві  чашки  кави,  паруючі  між  нами
Їх  аромати,  приводять  до  сп`яніння!

                                                                                             28.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Карнавал осінній

Карнавал  осінній  не  шкодує  ласки,
З  охри  і  буршти́ну,  злотоперу  -  теж.
І  дерева,  ніби  персонажі  казки.
Видумка  природи  ще  не  має  меж.
Кущики  калини  пурпурові  нині,
Терен  темноокий,  в  яблунь  -  ліхтарі.  
Вітерець  у  танці,  небеса  -  у  сині,
Осінь-чарівниця  грає  попурі.
Саду  сукні  модні  і  костюми  лісу.
Ексклюзив  строкатий  -  мчить  жовтневий  кінь.
Листокрут  в  повітрі,  десь  -  підкрався  лисом.
Карнавал  осінній  -  з  сонячних  краплин.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


М.Гомон

ПОДАРУНОК


Мій  подарунок  кинули  в  сміття,
Була  обгортка,  бачте,  неяскрава.
Поклала  те,  що  в  серці  берегла,
А  ось  тепер  така  сумна  розправа.
Лежить  в  пилюці  скромно  діамант
У  грубій  упаковці  незугарній,
А  я  крізь  сльози  весело  сміюсь—
Мої  старання  виявились  марні.
Скажу  тому,  хто  у  пітьмі  блука
І  теплоти  шукає  серед  льоду:
-  Переболіло,  більше  не  болить,
Самі  в  житті  ми  робимо  погоду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928978
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Рувану Талі

Брунатне перо на смарагдовім полотні

[quote]  –  Я  мріяла  про  це!  
–  Померти?  
–  Бігти!  
[/quote]

Ані  час,  
ані  погляди,  
ані  слова,
ніщо  не  має  ваги,  
доки  у  грудях  твоїх  
не  розвивається
всесвіт.  
Як  хустина,  що  вислизнула  з  руки,  
як  пісня,  що  кожна  –  нова,  
як  інші  щорік  береги  –
простір  сенсів.  
Біг  до  обриву.  
Біг  проти  вітру.  
Хто  ти?    
Крапля  в  палітру,  
брунатне  перо  на  смарагдовім  полотні.  
Вічність  супроти,
тіло  в  огні  –
це  її  поривисті  змахи  крильми  
лопочуть  гімни  любові:  
я  –  колиска,  а  ти  –  дитя.
Підростаєш.
В  кружлянні  розмотуєшся  з  полотен.
Світ  супроти.  
Так  довго  мріяла  тільки  про  це  –
у  тіла  мові  
відкрити  вітру  своє  лице.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928958
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Легкою ходою крокує вже пані (акровірш)

[b]Л[/b]іта,  ніби  птахи  злітають  у  вирій,
[b]Е[/b]нергію  вміло  сплітають  у  мирі,
[b]Г[/b]отуються  тихо  у  небо  злетіти,
[b]К[/b]расою  сумління  душею  прозріти.
[b]О[/b]хоче  злітають,  щоб  щастя  піймати,
[b]Ю[/b]рливо  осінню  красу  зустрічати.

[b]Х[/b]орошим  манерам  -  нетреба  учити,
[b]О[/b]біймами  осінь  потрібно  любити,
[b]Д[/b]одати  у  настрій  любові  ще  келих,
[b]О[/b]здобити  ніжно  красу  її  велич.
[b]Ю[/b]пітером  навіть  прикрасити  небо,

[b]К[/b]етяги  калини  та  силу  лелеки.
[b]Р[/b]оздмухать  повітря,  полинку  здійняти,
[b]О[/b]біймами  ніжно  весь  світ  обійняти,
[b]К[/b]расу  милих  квітів  з'єднати  із  листям,
[b]У[/b]  далеч  злетіти  маніжну  і  чисту.
[b]Є[/b]  море  любові  у  світі  безмежнім,

[b]В[/b]еселка  заграє  у  серці  бентежнім,
[b]Ж[/b]оржина  всміхнеться  -  осіння  красуня,
[b]Е[/b]легію  чути  чарівним  відлунням.

[b]П[/b]олинем  з  тобою  у  чари  осінні,
[b]А[/b]  далі  подружимось  зовсім  нарівні,
[b]Н[/b]отатки    з  красою  зберем  у  рядочки
[b]І[/b]  ніжно  впіймаєм  її,  як  листочки.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928969
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Lana P.

Місячна повня

Місячна  повня  розлита  на  ліжку  -
Сяйво  стікає  по  простирадлу  -
У  позолоті  зробило  доріжку...
Нічка  співає  двом  серенаду.

В  парному  танці  сплітаються  руки,
Ковзають  тіні  -  швидко,  поволі...
З  першого  такту  зіллялися  звуки,
Пара  з'єдналась  вузликом  долі.

20-24)-10-21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928957
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Lana P.

Край неба…

Край  неба  палає  -
То  сонце  згорає  -
І  так  кожен  вечір.

У  спалахах  -  сила!
Розпушують  крила
Хмарини  лелечі,

У  світлі  -  рум'яні,
Горять,  полум'яні,
А  попіл  --  на  плечі  

Нічним  сновидінням...
Мережаться  тіні,
Снуються,  чернечі.

Тумани  уранці
Принишкли  в  мовчанці,
Готові  до  втечі  -

Чекають  предтечі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928859
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Анатолій Костенюк

Шуліка та лисиця байка Езопа

З  шулікою  лисиця  в  дружбі.
Шуліка  звив  гніздо  на  дубі.
Лисиця  вирила  нору  
в  коріннях  дуба:  в  ту  пору́  
вони  ще  товаришували  
та  жити  по  сусідству  стали,
тож  треба  вам  розповісти́,  
що  з  ними  сталося  в  житті.

Минуло  часу  не  багато,  
як  народились  лисенята.
Пташки  у  яструба  тоді
теж  вилупилися  в  гнізді.
Отож  –  ідилія,  та  й  годі:
лисиця  полювати  ходить  
у  ліс,  а,  часом,  і  в  село,  
щоб  молоко  завжди  було.
Шуліка  теж  полює  з  неба,  
бо  пташенят  кормити  треба,
та  якось,  мов  наврочив  хтось,    
бо  полювання  не  вдало́сь.

Побачивши  –  нема  лисиці  –  
схотілося  підступній  птиці  
забрати  двоє  лисенят  
в  гніздо  на  харч  для  пташенят.
Приходить  матір  з  полювання  –  
пропали  діти,  скрізь  мовчання
та  кров,  сліди  пташиних  ніг  –  
збагнула,  хто  зайшов  до  них.
ххх
І  не  помстишся:  височенний  
дуб  виріс...  Поряд  гай  священний  
ріс  біля  лю́дського  села  –  
там  в  жертву  хтось  приніс  козла.
Птах  повертався  з  полювання  –  
схопив,  поніс  до  гніздування
те,  що  було  на  вівтарі.
Жар  в  нутрощах  не  догорів  –  
вітрець  подув,  вогнем  спокути
гніздо  вмить  спалахнуло  всюди  
і  впало  вогнищем  згори.

Приходили  до  дуба  люди
події  зрозуміти  суть.
Мораль:  хоч  як  людина  судить,  
на  світі  є  ще  Божий  суд.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928950
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Білоозерянська Чайка

Журавлі

Вірш  для  поета  –  білий  журавель,
Який  весна  несе  з  коханням  першим.
Під  осінь  лірик,  голову  задерши,
Вбирає  сум,  що  вирієм  пливе.

З’єднався  з  віршем…  крила  –  їх  розмах:
Величний,  гордий,  у  натхненні  дужий.
І  неважливо  –  сонце  чи  калюжі,
Діймає  спека  чи  сніжить  зима.

Крилата  муза,  мов  журавка  та,
Невидима…    кружляє  –  не  спинити.
Їх  дві  душі  лягають  в  кожен  витвір,
Співець  до  серця  пару  пригорта.

Ти  не  сполохай  риму  їм,  дивись!
Бо  іноді  вона  примхлива  панна,
Розсердиться  –  й  розтане  у  туманах,
Прямуючи  від  них  в  безмежну  вись.

Хай  зачіпає  слово  за  живе
І  з  хвилюванням  стукає  у  груди:
«Яка  краса,  ви  подивіться,  люди!»  –
радіє  світу  білий  журавель…

Надходить  ніч,  без  метушні  й  суєт,
Стихає  шум  в  буденній  каламуті.
Нарешті,  можна  власний  світ  відчути!
Зринають  в  небо  Муза  і  Поет…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Білоозерянська Чайка

З підслуханого у тополь

/рондель./

Стрункі,  замріяні  тополі…
Верхівки  –  ніби  купола,
Їм  осінь  зо́лота  дала,
З  туманів  зріти  блідочолих.

Сади  в  покорі  похололі  –
Вона  зухвальцям  лист  зняла.
До  неба  тягнуться  тополі
Верхівки  –  ніби  купола.

Жагучій  пані  на  престолі
Жовтневий  вітер  оду  склав  –
Вогню,  шаленства  справжній  сплав:
Скриплять  рядки  їй  мимоволі
Стрункі,  замріяні  тополі…

/Надихнула  картина  Віктора  Крижанівського  "Задумались"/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928701
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Ніна Незламна

Я грущу о тебе

В  который  ра́з,  я    грущу  о  тебе́
В  который  ра́з,  вспомню  ласковый  взгля́д
В  тот  чудный  ве́чер  при  полной  луне́
Когда  совсе́м,  уж  созрел  виногра́д

Ты  с  моих  гу́б,  нежно  пробовал  со́к
Слегка  обня́в,    вдруг  поклялся    в  любви́
А  я  дрожа́ла  как  младой  листо́к
В  душе  крича́,  ты  замуж  позови́!

Моей  мечто́й  -  тебя    называ́ла
И  песни  пе́ла,  писала  стихи́
Но  скажу  че́стно  -    подозрева́ла
Что  за  плеча́ми,  ты  прятал  грехи́́

Сомне́ние…  в  душе  не  подвело́
Однажды  ве́чером,    в  кафе  с  друго́й
Уви́дев,    мне  наверно  повезло́
Решила  с  се́рдца-    навсегда  доло́й!

Уж  сколько  ле́т,  я  до  сих  пор  одна́
Ты  словно  ле́то,  в  памяти  мое́й
Наговори́лась  с  осенью  сполна́
Но  не  хвата́ет,  улыбки  твое́й

В  вечерний  ча́с,  знаю  ты  не  со  мно́й
Как  со́лнца  луч,  вернись  и  обними́
Ведь  без  тебя́,  не  обрету  поко́й
Я  всё́  прощу,  только  любовь  цени́!
                                                                             
Стих  написан  к  картине.

                                               21.10.2021г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


ТАИСИЯ

Лихолетье.


С    каждым    годом    теряем  надежду,
Что  придёт    «золотая    пора».
Вспоминаем    всё    чаще,  как  прежде
Жизнь    добрее    и    проще    была.

Отмечали    мы    праздники    шумно.
Целый    город    не    спал    в    эту    ночь.
Всё    же    утро    встречали    разумно.  
Отводили    в    детсад    нашу    дочь.

Мы    общались    с    соседями    тесно.
«Забивали    козла»    в    домино.
А    картёжный    дурак,    всем    известный.
Отвлекал    от    походов      в    кино.

Сыновей    мы    на    фронт    провожали.
И    сдержать    было    слёзы    невмочь.
Сообщали    они    про    медали…
Ликовала    лишь    младшая    дочь.

Пронеслось    по    стране    лихолетье.
Не    дождались    возврата    ребят…
Нет    покоя    теперь    на    планете.
До    сих    пор    ещё    пушки    гремят.
Злобный    вирус    всех    косит    подряд.

«Трын-траву»      раньше    зайцы    косили.
А    мы    пели,    что    «нам    всё    равно»!
Но    сегодня    на    скорбной    могиле    -
Мы    застыли.    Немое    кино.
Смерть    с    косой    не    щадит    никого.              23.  10.  2021.

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928781
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Катерина Собова

Гiрше за ковiд

Медики    з    усього    світу
Знов    тривогу    скрізь    забили:
-Якщо    щеплень    від    ковіду
Ви    ще    досі    не    зробили  –

Є    серйозна    заковика
(Це    підтверджують    експерти),
Що      ймовірність    є    велика
Вам    від    вірусу    умерти.

Я    хвороби    не    злякався  -
В    мене    гірша    катастрофа,
Бо    кредитів    я    набрався
Став,    як    та    собака    в    блохах.

Всі    банкіри    й    кредитори
З    мене    погляду    не    зводять,
Де    я    тільки    повернуся    -
Так    слідом    за    мною    ходять.

Від    ковіду    в    цьому    світі
Не    дадуть    мені    умерти,
Відкачають,    паразити,
Щоб    позичене    все    здерти.

Обіцяли    мені    в    банку
І    колектори-бандити  :
З    заробітками    такими
Я    ще    довго    буду    жити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Рувану Талі

Невідворотність

Хай  храми  горять,  коли  храми  горять.  Послухай,
на  землю  відчужену  викотять  жовте  сонце,  
на  сонце  невгріте  накотиться  чорна  скруха,  
на  скруху  накинеться  полум'ям  звістка:  сон  це!  –  
холодно  й  сухо.  

Так  час  в  лікарняних  палатах  доходить  краю,
так  ріжуть  дерева  незгодні  згрібати  листя,  
так  вивершене  полотно,  наче  брак,  стирають,  
так  фени  загірні  розлякують  доли  млисті,  
так  проганяють  з  раю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928762
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Лана Сянська

Ми знов ідем по роздоріжжю дат…

Ми  знов  ідем  по  роздоріжжю  дат,
Де  літня  спека  навхрест  із  зимою,
Послухай,  чуєш?  На  осінній  лад
Дощ  плаче  правду,  що  завжди  зі  мною.

А  ти  зажди,  зостанься,  линуть  дні  –
Сьогодні,  завтра,  завтра,  завтра…
Ці  шелести  дерев  чомусь  сумні,  
І  я  шепочу  –  не  щезай,  як  мантру.

Так  боязко,  так  болісно  іти
В  порожню  зосенілу  невідомість,
Ніщо  –  і  все  в  однім,  є  я  і  ти,
Що  буде  потім,  згодом,  нас  натомість?

І  скільки  протече  води,
І  скільки  перестріне  ще  печалей…
За  теплий  обрій  губ  моїх  зайди,
Щоби  не  думати  про  те,  що  буде  далі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928757
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Олена Ганько

Євангеліє для двох

Любов  як  злочин
Або  ж  форма  божевілля  
Створює  окремий  простір,  
Вимір  кімнати,
Де  завжди  можна  сховатися.
З  часом  усе  обростає  
Новою  мовою,
Яку  розуміють  лише  двоє.
Євангеліє  для  двох,  
Де  звістка  не  прагне  послідовників.  

Обведи  мене  колом  
Від  світу,
Він  не  зворушує  мене,
А  розчаровує,
Добиває.
З  ним  я  марнію,  
Розчиняюся  з  кожною
Суперечкою.  
Лоб  мій  твердий,  
Але  це  не  сила,
А  наївна  впертість.  

Тобі  я  не  хочу  нічого  доводити,  
Тільки  розповідати  історії,  
Вигадані,  правдиві,  страхітливі.
Проказування  оживляє,  
Зворушує,  
Дає  надію,
Що  до  мовчання  ще  довго
Й  довго  говорити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928752
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Рунельо Вахейко

ПИОНЫ И ШМЕЛИ

На  ярко-зелёном  газоне
Красуются  пышно  пионы.
Конечно,  они  не  пижоны,
Им  нет  никакого  резона
Себя  выставлять  напоказ  –  
Прекрасны  они  без  прикрас.
Пионы  к  тому  благосклонны,
Кто  ими  вполне  восхищён,
Кто  щедр  на  улыбки,  поклоны,
И  счастлив,  и  просто  влюблён.

А  рядом  басисто  шмели,  
В  пыльце  обвалявшись  цветочной,
Свои  разговоры  вели
О  деле  и  важном,  и  срочном;
Что  им  облететь  –  столько  надо
От  клумбы  цветочной  до  сада.
И  тут  ещё  эти  пионы,
Раскрывшись  вчера  поголовно,
Душисто  пылают  на  всю
Округу  –  открыто,  вовсю.
Прекрасное  разнообразие  –
От  белого  до  тёмно-красного.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928737
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Олекса Терен

РІЗНІ ПОГЛЯДИ

Здибалисє  Штефце  з  Штефком
На  вузькій  дорозі,
Як  здиба́лисє  нераз  -
Та  тепер  в  тривозі.
Як  то  дальше  людьом  жити,
Щепитисє,  не  щепити?

-Я  тако  ти,  Штефцю,  скажу
Ну,  як  тра,  то  тра,
Видно  прийшла  на  всьой  люд
Вот  така  пора,
Що  всім  траба  защик  брати
І  нема  чо  ту  гадати.

-  Нє,  чекай,  я  що  баран
Вірити  в  сей  балаган?
Чо  здорового  щепити,
Ту  заразу  в  него  лєти?
Захворів  -  то  защик  дайте
Й  за  вар'ята  не  тримайте,
Бо  се  грип,  а  не  чума,
Як  каже  моя  кума.

-А  мій  кум  все  в  масці  ходит,
Каже  се  повітрє  шкодит,
Коли  защик  ще  прийме,
То  го  на́пасть  не  возьме.
Вот  прийде  слабість  до  него,
А  він  має  франца  сего
Й  нутро  скаже:"Йди.  Вступисє!
За  нещеплених  возьмисє.
Я  маю  зарази  трошка,
Так  для  себе,  чайна  ложка".
Тому,  Штефцю,  ти  не  злисє,
А  йди  Фрайзером  штрикнисє.

-Нє,  чекай,  се  примусівка?
Заміж  мусит  вийти  дівка?
За  кого  їй  хтось  там  скаже
Й  навіть  твару́  не  покаже,
А  ти  хочеш  жий  не  жий
Не  збагну  я  сего,  вбий!
Знов  нас  к...  поділили,
За  вопшивку  смальцю  влєли,
Знов  в  нас  будут  "чорні"  й  "білі"
В  єднаковім  людскім  тілі.
Сварки  в  хатах,  колективах,
Розбрат  кормитьсє  на  жни́вах
І  так  в  нелегку  годину
Добиває  ту  родину,
Розриваючи  надвоє,
Бо  вони  ж  "праві"  обоє.

-Що  ми,  Штефцю,  можем  знати,
Що  я  можу  ти  сказати,
Ніби  всьо  до  того  йде,
Що  так  воно  і  буде́,
Буде  "біла"  й  "чорна"  раса
Й  в  кінці-кінців  сіра  маса...

21.10.2021  р.

















пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928612
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Закохана в море

Киноляпы 8

   
[b]Ж[/b]ени  ([b]С[/b]ени,  Т[b]а[/b]ни,  Т[b]о[/b]ни)  исчезают  в  полдень  -  
работа  работой,  а  обед  по  расписанию

***

За  двумя  [b]т[/b]айцами  погонишься  -  
ни  одного  не  поймаешь

***

[b]За[/b]лёты  во  сне  и  наяву  

***

Воры  в  за[b]г[/b]оне.      Во[b]в[/b]ы  в  законе

***

Судебное  раз[b]д[/b]ирательство

***

Копи[b]я[/b]  царя  Соломона

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928648
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Родвін

Мій край. Ліричні етюди. Тетраптих

[b][u]Етюд  осінній.[/u][/b]

І  знову  -  осінь  ...  Запала́ла
Барви́стим  кольором  гаїв.
В  черво́нне  золото  прибра́ла
Покро́ви  вікових  дубів.

Видні́ються  зелені  шати  -
Стоять  ялини,  як  солдати,
Зеле́ний  колір  у  сосни́  -
Не  сплять,  чека́ють  до  весни  !

Сірі́є  мокрий  сніг  в  розорі,
Чорніють  при́брані  поля
І  зо́рана  на  пар  земля.
Холо́дне  й  сіре  все  надво́рі  ...

Ще  й  мокре  -  під  нога́ми  твань  !
Журба́  і  сум,   куди  не  глянь  !


[b][u]Зимовий  етюд.[/u][/b]

Нарешті.  Зра́ння  забілі́ло  !
Вночі́,  нежда́но,  випав  сніг  !
Все  білим  са́ваном  укрило
Дзвенить  в  двора́х  дитячий  сміх  !

Мале́ча,  вправна  й  галасли́ва,
Із  сні́гу  ліплять  справжнє  диво  -
Величну  бабу  снігову  !
Рум'янощо́ку,  як  живу  !

Із  моркви  -  ніс,  з  вугли́нок  -  очі,
На  голові́  відро  блищить  !
Малеча  рада,  аж  пищить  !
Дурі́ють,  на  дворі́,  до  ночі,

Мороз  міцні́є,  сніг  скрипи́ть.
Пора  іти,  село  вже  спить  !


[b][u]Етюд  весняний.[/u][/b]

Прийшла  весна,  вже  потепліло.
Ще  вчора  хру́сткий  сніг,  попли́в  !
Струмо́чки  ніжно  задзвеніли,
Похмурий  ліс  зазеленів  !

Набу́хлими  в  брунька́х,  листка́ми,
З  під  сні́гу  -  ніжними  ростка́ми,
Зеле́ним  ко́льором  сосни  !
Чима́ло  зе́лені  в  весни  !

Чуть-чуть  гойдає  віти  вітер  ...
Узбіч,  у  проліску,  стоять,
Тенді́тні  квіти-первоцві́ти  -
Чарівна  Божа  благода́ть  !

Так  рано,  та  вони  не  сплять  -
Проснулись  ве́сноньку  стріча́ть  !


[b][u]Літній  етюд.[/u][/b]

Тихе́нько  пле́ще  ніжна  хвиля,
Скрипить  розжарений  пісок,
Прийшло,  нарешті  літо  миле  !
Ще  не  нали́вся  колосок,

Уже́  відхо́дить  полуни́ця,
Та  я́гід  по́вно,  подиві́ться  -
Черешня  хи́лить  вниз  гілля́  !
Соло́дка, пле́кана,  своя  !

Додолу  фрукти  тя́гнуть  віти,
Садо́к  перетвори́всь  на  рай  !
Тут  -  що  захо́чеш  ...  Вибира́й  !
На  клу́мбах  са́мі  ніжні  квіти,

Зали́тий  сонцем  небокра́й  !
Чарі́вний,  милий,  рідний  край  !

І  хо́четься  у  ньо́му  жити  ...


[b][u]20.10.2021  р.[/u][/b]



Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Білоозерянська Чайка

Листя чи листи?

[i]Пишу  не  я…  це  осінь  кольорова,
ЇЇ  ж  бо  зачин:  пелюстки  троянди
у  млості  кави  нашої  веранди.
Мені  ж  –  розв’язка  із  глибоких  ран  тих,
Тернових.[/i]

Не  лист  це,  а  здається,  серця  сповідь
Й  душі,  що  наскрізь  світиться  відверто,
що  за  святе  кохання  ладна  вмерти.
І  віршів  з  невідправлених  конвертів
Розмова.

[i]Це  не  послання…  осінь  по  дібровах
Зриває  листя  у  туманах  сивих.
Скуйовдить  вітер  падолисту  гриву  –
І  Ви  впізнаєте  мене  в  поривах
З  півслова…[/i]

Не  я  звертаюсь  –  повінь  пурпурова,
Мої  ж  слова  завмерли  в  безголоссі,
Рядками  –  я?  Та  ні,  то  Вам  здалося…
«А  я  кажу  –  листи!  –  зрікає  осінь  –
З    л  ю  б  о  в  і.

/Художник  Edward  Cucuel./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928644
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Сніг_на_голову

Перли


Ти  вишукуєш  в  мене  між  складками  одягу  перли  –
вони  падають  тихо  на  ліжко,  втискаючись  в  тіло.  
Геть  усе,  що  не  ти,  розчинилося,  зникло,  зітліло,  
нащо  очі,  коли  пелена,  і  забарвилось  біло,  
коли  всі  кольори,  що  навколо,  допевне  умерли.
Тільки  руки  твої  ще  шукають  розірвані  перли.

Ти  вихапуєш  пальцями  блискітки  ранньої  втоми
і  вустами  визбируєш  дотики  круглі  поволі,
мов  стираєш  сліди  ледве  чутного  тихого  болю,
наче  ловиш  синиць  й  відпускаєш  по  тому  на  волю  –
лопотіння  їх  крилець  підносить  мене  невагомо,  
а  перлини  ховаються  в  роті  моєму,  як  вдома.  

Ти  розширюєш  легко  зіниці  мої,  доки  простір  
ще  стискається  в  білу  блискучу  у  подиху  цятку,  
доки  миті  фіксують  закінчення  всі  і  початки
у  пульсаціях  дихання  ритму  земного  порядку.  
Намистин  для  низання  намиста  назбирано  доста,  
тільки  перли  впиваються  в  горло  уламками  гостро.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927362
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Ніна Незламна

А я дівка гонориста ( слова до пісні)

                                                                     З  гумором

Ой,  ходила  до  Миколи,  учора  я
Поливала  огірочки,  всміхалася
Він  про  інше  подумав,  горіли  очі
Як  той  птах  щебетав  -Дочекайся  ночі

А  я  дівка  гонориста,  круть  задом  й  пішла
Іще  чого  не  хватало,  щоб  за  козла  йшла
Бо  ж  високий,  гандрабатий,  ще  й  худющий
Ніс  кривий,    горбатий.  Правда  він  неп`ющий

А  на  другий  день,  чекав  сусід  Кирило
Та  воно  б    нічого,  але  морда  -    рило
Те  підгорля,  з  два  кіло,  аж  смалець  блиска
Погляд  хитрий  і  їдючий,  ну  справжня  лиска

Але  ж  хочеться  на  танці,  не  йду  одна
Бо  Іван  зустріча,  колись  була  жона
То  старий  гуляка,  клявся,  давно  любить
Та  мені,  зізнаюсь,  від  нього,  аж  нудить..

В  парку  музика  звучала,  щаслива  я
На  підборах,  сяють  очі,  дивлюсь  здаля
Незнайомець  підморгнув.  Ой,  буду  твоя
З  ним  у  танці  в  парі,  аж    крутиться  земля

Кучерявий,  високий,  з  лиця  гарненький
Шепотів,  що    підем,  у  сад  зелененький
Притискавсь,  я  ж    чманіла,  хтіла  цілунку
-Ось  для  кайфу  візьми,  посмокчи  пігулку

Враз  нахабно,  гладив  стегна,  мацав  груди
Не  дай  Бог,  хтось  побачить,    засудять  люди
Затремтіла  від  спокуси,  аж  злякалась
Відчувала,  біді  бути,  от  попалась!

Після  танцю,  бігла  ланью,  як  найдалі
Де  й  розвіявся  страх.  Вдвох  на  сіновалі
Тож  на  стежці  за  мить,  Миколку  уздріла
Ніби  рідні,  в  обіймах,  прогнать  несміла

Що  давно,  він  мене  любить,  відчувала
На  той  носик,  горбатенький,  пальчик  клала
Ніжний  дотик,  поцілунки,  ой  кохались
Присоромились  зірки,    між  хмар  ховались..

                                                                       04.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


ТАИСИЯ

Замужество



Замужество    -  это    влюблённая    пара,
Замужество    -  это    надёжный    причал.
На    свадьбе    звучала    шальная    гитара.
Небесный    Отец    их    союз    обвенчал.

Им    аист    младенца    на    крыльях    приносит.
Создав    им    уютный    семейный    очаг.
Супруги    все    тяготы    стойко    выносят.
И    держат    достойно    родительский    флаг.

«  ЗА    МУЖЕСТВО»    орден    положен    влюблённым.
Бессонные    ночи    и    доблестный    труд.
Семейный    вопрос    до    сих    пор    нерешённый.
И    многие    семьи    в    разлуке    живут…

Как    дорого        в    старости    искра    вниманья!
Её    ты    лишь    с    молоду      должен    зажечь.
Тебя    не    спасут    в    поздний    час    оправданья.
Поскольку    любовь    не    сумел    ты    сберечь…

Семейная    жизнь    -    настоящее    СЧАСТЬЕ!
Семейный    очаг    -    в    нём    покой    и      комфорт.
С    годами    приходит    зима    и    ненастье.
Уже    не    удастся    разжечь    тот    костёр…
Никто    не    подаст    тебе    в    старости    торт.

21.  10.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928525
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Білоозерянська Чайка

Осінній парк

/Вільний  переклад  слів  пісні  С.Кузнєцова./
Місяць  осені  бродить  у  парку,
Де  зустрілись  з  тобою  дітьми.
Іще  вчора  було  дуже  жарко
І  про  осінь  не  думали  ми.
         Та  вона  нагадала  про  себе
         Школярами  та  купою  хмар.
           Нам  до  школи  сьогодні  не  треба  –
             Ходімо  у  парк!

Приспів:
Зовсім  непомітно
Ми  прийшли  удвох  в  холодний  парк.
Це  –  прощання  з  літом,
Осінь  привела  сюди.
Рідні  сквер  і  ліс  вдягнули  золотий  розкішний  фрак
І  осені  дим,  і  осені  дим,  і  осені  дим…

Парк  спустілий,  людьми  не  зігрітий.
Але  вірний  та  відданий  друг.
Галасливо  промчалося  літо  –
І  затихло…  зсіріло  навкруг.
             Пожовтіли  самотні  стежини
             Листя  ранок  прощання  нагнав.
             Ллються,  ллються  краплинки
             І  в  тому  не  їх  вина…

Двірника  ледве  ноги  тримають,
П’яну  лайку  доносить  туман,
Краплі  хлищуть  сердегу  нагаєм:
Ох,  скоріше  б  настала  зима…
               Заважати  не  стали  йому  ми
               Бубоніти  під  мокрим  плащем.
               Бо  невдячну  він  справу  придумав  –
               Змагатись  з  дощем…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928569
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Ніна Незламна

Вечірнє

В  обіймах  хмар,  осіння  днина  поспіша
Разом  із  сонцем  ховається  за  обрій
За  цілий  день,  доволі  зморена  душа
Ніби  в  раю,  тепло  пізна,  тишу  й  спокій

Притихла  річка  в  зеленім  жабуринні
Та  течія,  майже  зовсім  непомітна
Гойдалась  ряска  змарніла,  в  ластовині
На  ній  листочок  сповитий  в  павутині

Малий,  жовтенький,  стрімглав  летів  до  річки
Не  попрощався,  навіть  із  берізкою
Мріяв  поплавать  у  водиці,    хоч  трішки
Та  на  шляху  зустрівся  з  павутинкою

Схилився  вечір,    в  обіймах  прохолоди
Все  затаїлось,  колисалось  у  дрімоті
Маленькі  рибки,  не  водять  хороводи
Лиш  ясна  зірка,  одинока  в  темноті.

                                                                               20.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Білоозерянська Чайка

Зачем приходишь на заре во сне?

/вольный  перевод  И.Я.Франко./
Зачем  приходишь  на  заре
 во  сне?
Волшебным  взором,  точно  стоном
Твои  глаза  влечёт
 ко  мне  –
Они  –  как  дно  крыниц  студёных.
Твои  уста  –  немы  в  окне.

Какой  упрёк,  укор  страданьем,
Несбыточный  огонь  желаний
В  закате,  средь  страстей  агоний
Появится  –  и  снова  тонет  
во  тьме.
Зачем  приходишь  на  заре  во  сне?

Горда  ты  в  жизни  и  надменна,
Сорвала  бурю  в  сердце  верном.
Кричит  душа  моя  в  огне  
С  гитарою  наедине
в  струне…

В  пучине  жизненных  рапсодий
Идёшь  ты  улицей  –  проходишь,
Поклон  мой  вежливый  –  и  что  ж?
 Ты  не  посмотришь,    не  кивнёшь.

Хоть  знаешь,  знаешь,  точно  знаешь,
Как  без  взаимности  мне  трудно,
Что  так  люблю  я  безрассудно
И  как  в  гряде  тех  дней  беспутных
Всю  боль,  стихи  все  при  Луне,
Я  сердце  сжав,  сложу  на  дне.

О  нет!
Являйся  ты  хотя  бы  в  светлом  сне.
     Мир  без  тебя,  что  слеп,  бездушен  –  
     Не  нужен!
Так  пусть  же  сердце,  что  в  заботе,
как  жемчуг,  что  застыл  в  болоте  –
всё  чахнет,  сохнет,  как  труха,
         Во  сне  на  лик  твой  оживает,
         хоть  в  жалости  живей  играет,
         чтобы,  как  все,  я  отдыхал.

И  того  чуда  золотого  
узнает  счастья  молодого,
желанного  и  рокового
Греха!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928479
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Палають розкішшю

Палають  розкішшю  жоржини
І  пишністю,  і  буйністю  кущів.
Затримавсь  погляд  на  хвилину:
В  пелю́стках  крапельки  густих  хлющів.

І  квіти  свіжістю  вражають:
Ранковий  розсип  теплих  кольорів,
А  вітер  бавиться,  мов  жаром,
Один  лиш  раз  вони  цвітуть  на  рік.

Палають  розкішшю  жоржини,
Барвисті  сукні  -  осені  наряд.
На  них  дивилася  б  години,
Яскравий  колорит  прикрасив  сад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928464
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Ніна Незламна

По долині вітер (слова до пісні)

Гуляв  вітер  по  долині,  долетів  до  ставу
Серед  трав,  ледь  пожовтілих    приліг  на  отаву
Ой,  як  м`яко,  така  ніжна  та    ще  й  зелененька
Відпочину,  я  тут  трішки,  ти  така  гарненька

Ой,  не  руш,  ти  мою  красу,  сподіваюсь  нині
Ти    слова,  такі  ж  казав  і  молодій  калині
Я  не  вірю,  тобі  буйний,  чом  холодом    вієш
Он  у  змові,  із  дощиком,    надто  часто  сієш

Розсипаєш  ті  краплини,  розбиваєш  вдачу
Не  чіпай,  ти  мене  чуєш,  бо  за  мить  заплачу
Затремтіла…    прилягла,    поміж  пожухлі  трави
А  по  небу,    між  хмаринок  вечірні  заграви

Тихий  шепіт…  в  піднебесся  ледве  підіймався
Ти  пробач,  зеленоока  та  я  ж  закохався….
Сутеніло...  і    заграви  зникали  поволі
Під  туманом,  знайшли  спокій  дві  різнії  долі…


                           (Отава-  Молода  трава  після  покосу).

                                                         29.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Valentyna_S

Бентег по вінця й так в житті

Осіння  днина,  будня  й  ненатхненна,
Коня  хапає  за  вузди  й  стремена:
—  Стиш,  гливий,  свій  шалений  біг.
У  стомі  жовтень  опустив  рамена.
Невже  цей  листограю  рай  даремний
І  витрухне,  немов  моріг?

Ті    гобелени,  викладені  з  хистом,
Звуть    шемранням  беззубої.  Без  зиску
Їх  смуток  звірчить  у  сувій,
І  прийде  інша,    чиста,  норовиста,
У  парі  з  груднем—витязем  плечистим
Й  пломіння  кине  в  сніговій.

…Була,  була  ж  залюблена  у  осінь,
В  гаї  притихлі,  майже  безголосі,
В  поділ  калюж—колиску  хмар.
Тепер  мені  більмом  і  сонце  косить,
Мовляв,  дивись:  а  небо-то  не  росить—
В  карафках  Божих  весь  нектар.

Не  росоточі  вечори  й  світанки,
Не  пахнуть  ними  ночі  м’ятно  й  п’янко,
Та  знаю:  річ  не  в  тім.  Не  в  тім…
…На  сплін  цей  посміхнулись  колежанки:
—У  вірші  драма?  Прикра  забаганка.
Бентег  по  вінця  й  так  в  житті

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Рувану Талі

Ступати в біле світло місяця

Так  просто  є
ступати  в  біле  світло  місяця
з  темним  північним  серцем.  
Наче  воскресіння  словом
ця  хода  звільнення  
і  спустошення,  
адже  пустка  душі  –  
це  не  найстрашніша  з  кар
для  люблячих.  
Біль  –  
це  стояти  без  шкіри  
під  струменем  з  перевернутої
небесної  сільниці  
і  залишатися  вмисно,  
щоб  забути,  
звідки  ти  вийшов.  
На  третій  сходинці  від  низу,  
такій  привабливо  чистій,  
можна  просидіти  вічність,  
обіймаючи  веселого  пса,  
і  повільно,  
втрачаючи  пильність,  
відійти  
легким  і  заспокоєним,  
впокореним.  
Сидіти  так  вічно
й  не  бачити,  
що  за  ​місячним  водоспадом
настав  уже  ранок,  
в  який  оплакують  
впокореного.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928410
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Білоозерянська Чайка

Побачення

                                                       [i]  /альба/[/i]
-  Привіт,  коханий!  Віриш,  моя  любов  –  безкрая,
Ти  тут  –  і  вірне  серце,  як  вперше,  завмирає…
-  Нарешті,  люба,  поруч,  до  тебе  рвавсь,  єдина,
Дай  обійму:  для  щастя  є  лічені  хвилини  –
Поїду  спозаранку.

 І  шепочу    я  палко  хмільному  небокраю:
-  О  вогняний  розлучнику,  чекай-но!  Я  благаю!
Два  серця  спраглих  пристрасних  палають  в  дві  жарини,
А  далі  –  знов  розлука:  сів  на  коня  –  й  покинув…
Чекай,  не  йди,  світанку!

(  А́льба  (окс.  alba  —  «ранкова  зоря»)  —  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  
                 неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слова    "світанок",  "зоря",  "ранок"    в  кінці  строфи.)

               Фото  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928354
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021


Ніна Незламна

Прощання з рідним краєм

Сіренька  пташечка,    жвавенька
Літала  низько  над  водою
Чомусь  здалось  невеселенька
Хай  налюбуюсь,  я  тобою

Лиш  кілька  злетів  й  полетіла
В  гаю  на  неї  ждали  друзі
В  очах  сльозинка  затремтіла
В  гніздечко  впала,  що  в  окрузі

Лунає  пісня  понад  гаєм
Ховалось  сонечко  за  обрій
Ця  мить  -    прощання  з  рідним  краєм
Готова  відлетіть  у  вирій…

Болить  серденько,  палить  печаль
Як  шкода́,  таке  ваше  життя
Відлітає  пташина  у  даль
Крикнуть  хочеться  -    не  відлітай!

                                                                                                                                     03.10.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928286
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Рунельо Вахейко

Другу

В  душе  светло  невероятно  –
Когда  родное  янголятко,
Вдруг  подойдет  
                               и  спросит  внятно:
-  Скажи-ка,  деда,  
                                             ведь  недаром
По  тротуарам  и  базарам
Бежишь  ты,  натирая  пятки,
Скажи  –  а  где  же  шоколадки?-

Недаром  и  не  понарошку
В  душе  светло,
                                   тепло  без  меры,
Когда  аллеей,
                                 парком,    
                                                   сквером
Идешь  –
               воробышком  ладошка
                                     
Согрелась,  
                           нежно  приютилась
В  твоей  руке.
                                           Неторопливо
Шаг  примеряешь
                                               шага    
                                                             ради,
Что  равен,  
                   может  быть,  полпяди,
И  думаешь  о  том:
                                               –  Недаром
Идет  себе  такая  пара  –  
Шажок  и  шаг,
                                     в  руке  –  рука,
Как  бы  аршин  и  два  вершка.
По  доброй  воле  разлучится
Им  сложно.  
                                 А  вокруг  синицы,
Сороки,  голуби  и  прочие
Пернатые  –  
                         свистят,  стрекочут,
Воркуют,  
                           радуясь,  наверно,
Приходу  нашему
                                             и  хлебным
Обильным  крошкам.
                             Нам  же  в  радость  –
Их  пенье  при  любой  погоде.
-  Quo  vadis?-  слышится
                                               -Quo  vadis?-
на  птичьем  –  звуки
                                                 или,  вроде,
латынь  слышна,
                                         что  в  переводе  –
-Куда  идёшь,  или  идёте?
-  Кво  вадис?  –  чуется
                                                 –  Кво  вадис?
Куда  идешь,  моя  ты  радость?
Куда  идешь,  моё  ты  счастье?
И  нам  с  тобой  ли
                                             разлучаться?
И  нам  ли  быть  
                                     с  тобой  в  печали,
Когда  мы  столько  прошагали
Аллеей,
                     парком  
                                         и  недаром,
Подобно  нашей  –  
                                               тротуаром
Гуляют  пары,  пары,  пары…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928238
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Рувану Талі

Коли серце не має ваги

О,  музи  мої,  оперезані  волосиною
з  голови  мудрого  чоловіка,  який  пішов,  
з  піснею  монотонною,  надокучливою,  осиною
від  брови  до  брови  кусаєте  і  накладаєте  жалом  шов.
Так,  коли  серце  вже  зовсім  не  має  ваги  –  
єдиним  доказом  його  існування,  
наче  відбиток  чиєїсь  в  кров  умоченої  ноги,  
є  на  міжбрів'ї  діаграма  його  вагання.

Я  не  старію,  це  просто  осінь  ламає  гілляччя
моїми  зусиллями,  бо  любить  палити  вогні.  
На  березі  річки  багаття,  що  ворон,  закряче,  
чи  це  ворон  вогнем  затріскоче,  
та  змовкне  до  ранку  конче.  
Я  люблю  ці  холодні,  самотні,  правдиві  дні,
коли  музи,  як  іскри,  злітають  до  неба  ночі,  
тліють  і  гірко  пахнуть  тліючі  їхні  опаски.  
Підпалені  феї  поезії  собою  нагадую  очі
мудрого  чоловіка,  який  пішов.  

З  осінньої  ласки,  
коли  слова  вже  зовсім  не  мають  ваги  –  
єдиним  доказом  їхнього  існування  
є  зітхання
гілляччя  в  багатті,  
тихі,  але  ритмічні,  
що  малюють  діаграмою  на  моєму  чолі
глибоку  нав'язливу  вічність,  
наче  відбиток  чиєїсь  ноги,  
вимащеної  в  золі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928218
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шарманщик- жовтень

Музи́ка-жовтень  грає  на  шарманці,  
Мелодія  розніжено-чутлива.
Багаття  згасло,  в'ється  димом  ма́на,
В  осінній  день  думки  чомусь  мінливі.

Прийшов  би  тихо  і  не  потривожив,
Листом  пожовклим  впав  би  біля  неї.
Вона,  мов  рожа,  і  рум'яна  й  гожа,
Мільйон  не  треба,  досить  однієї.

Осіннє  щастя  пахне  вже  морозом.
Самотній  лист  кудись  завіє  вітер.
І  знову  ма́на:  ніжно  квітне  роза,
Шарманщик-жовтень  йде  осіннім  світом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928232
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Катерина Собова

Сюрприз не вдався

Скоро    в    шефа    іменини,
Тридцять    років    -    це    не    жарти!
Мало    бути    якнайкраще  –
Доля    сплутала    всі    карти.

Все    прикинули    зарані:
Треба    боса    здивувати  –
У    престижнім    ресторані
Його    будемо    вітати.

Гарна    зала,    фотозона,
Кухня    наша    -    не    корейська,
Не    якесь    там      ’’В    Робінзона’’,
Тут    культура    європейська!

А    сюрпризом,    що    здивує,
Буде    головна    цукерка:
Танець    свій    йому    присвятить
Знана    в    місті    стриптизерка.

В    відділах    здали    всі    гроші,
Підготовка    йде    невпинно,
Шеф    у    настрої    хорошім  –
Все    удатися    повинно.

Іменинник    наш    завзято
Танцював    і    веселився,
Насолоджувався    святом,
Був    тверезий,    не    напився.

Тамада    всім    об’явила
Для    сюрпризу    час    пророчий,
І    пов’язкою    закрила
Ювіляру    ясні    очі.

Повели,    відкрили    очі,
Він    застиг…    І    в    цю    хвилину
У    відомій    стриптизерці
Впізнає    свою    дружину!

На    шесті    вона    крутилась,  
Граціозно    вигиналась,
Усміхаючись,    шляхетно,
Поступово    роздягалась.

В    шефа    мову    відібрало,
Заікаючись,    белькоче,
Руки    жестом    показали,
Що    додому    він    вже    хоче.

Свято    луснуло,    як    булька,
Стало    все    на    півдорозі,
Під    столом    валялись    кульки,
Розійшлися    всі    в    тривозі…

В    офісі    в    нас    пекло    зараз,
Керівник    -    темніше      ночі.
В    них    -    розлучення.    Збулися
Всі    слова    мої    пророчі.

За    сюрприз      (моя    ідея)
Додалось    мені    турботи,
Ювіляр    мені    помстився  –
Вже    шукаю    я    роботу.

На      увазі,    друзі,    майте:
Завжди,    в    будь-яку    годину,
Досконало    зразу    взнайте
Все    про    шефову    дружину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Ніна Незламна

Один у човні

Давно  дрімала  чорнява  нічка
Спокійні  хвилі...    плекала  річка
Здаля  лунали  звуки  журавлинні
Й  йому  не  спалось,  як  малій  пташині.
В  човні  гойдався…  Імла  туманна
Потай  підкралась  й    жура  нежданна
 Мов  чорний  птах,  жодної  зорини
По  плечах  холод,  як  дочекатись  днини
Тож  непомітний  в  денній  метушні
Ніби  сховався  в  річковій  мущлі
Чиста  вода..  Душевний  плескіт  хвиль
Печаль  вгамує.  І  сердечний    біль
З  темною  нічкою  сам  розділить
Сльозу  сховає,  може  зцілить.
А  береги,  давно  бачили  сни
В  собі  тримали  давні  таїни
Для  нього,  як  супутники  життя
З  ними    б  з`єднати  своє  майбуття
А  ще  б  у  небі,  декілька  зорин
Й  літала  б  мрія,  не  був    би  один
Пархав  би  з  нею  -    не  старий  сокіл
Хоча  самотність  й    дарила  спокій
Але  хотілось  її  позбутись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Ніна Незламна

Кажуть- я стара ( з гумором)

Нині  кажуть  -    я  стара
Та  нехай  тріпочуть!
Як  осіння,    ця  пора
Образити  хочуть?

Свіжим  оком  подивлюсь
Багряно-  червоні
Барви  сяють,  звеселюсь
Подякую  долі

До  дзеркала  -  ти  скажи
Ледь  почервонію
Моє  личко  освіжи
Хай  помолодію

Літо  бабине  мина
Цвіркунчик  співає
Хоч  у  косах  сивина
Душу  зігріває

Радість  стелиться  до  ніг
Дозріва  малина
Мабуть  скоро  впаде  сніг
Рум`яна  калина

Скоро  зиму,  стріну  я
Літа    проминають
Он  лелек,  бачу  здаля
Уже  відлітають

Та  в  душі  квітучі  сни
Й  злата  осінь  вабить
   Запах    теплої  весни
До  цих  пір  голубить

Онучатам    рада  я
В  мене  їх…  багато
Як  збереться  вся  сім*я
У  будинку  свято!
 
От  і  думаю  собі
В  небі  мрія  зорить
Сміло  дам,  відпір  журбі
Нехай  хтось  позаздрить

Нині  кажуть,  я  стара
Язиком  стрекочуть
Миють  кості  -  задарма
Та  нехай  тріпочуть!

               15.10.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я заховаю згадку в куточок подалі (акровірш)

[b]Я[/b]  пройдуся  рідними  стежками,

[b]З[/b]наю,  зачекалися  вони,
[b]А[/b]  душа  вирує  вмить  думками
[b]Х[/b]вилею  вже  пишуться  рядки.
[b]О[/b]хоплю  простори  всі  безкраї,
[b]В[/b]альсом  закружляю  в  унісон,
[b]А[/b]  у  слід  всміхаються  так  далі
[b]Ю[/b]ністю  війнувши  мені  сон.

[b]З[/b]атремчу  від  подиву  і  сміху,
[b]Г[/b]ідно  обійму  усе  святе,
[b]А[/b]  місця  дарують  мені  втіху
[b]Д[/b]ихання  любові  дороге.
[b]К[/b]ращого  не  знайдеш  ти  у  світі,
[b]У[/b]  тобі  і  сонце,  і  тепло,

[b]В[/b]ітер  нахиляє  ніжні  віти,

[b]К[/b]олихає  і  моє  чоло.
[b]У[/b]  глибинку  милого  серденька
[b]Т[/b]ихо  спогад  покладу  в  рядок,
[b]О[/b]бів'ю  турботою  гарненько
[b]Ч[/b]истотою  ніжністю  думок.
[b]О[/b]х,  краса  чарівністю  милує,
[b]К[/b]рає  моє  серце  і  п'янить,

[b]П[/b]ізнаю,  а  мить  мене  дивує
[b]О[/b]браз  і  чарує  і  щемить.
[b]Д[/b]ихає  і  ніжиться  в  глибинці,
[b]А[/b]  буває  знову  затремтить,
[b]Л[/b]истом  розів'ється  у  краплинці
[b]І[/b]  наснага  знову  забринить.










пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928092
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Родвін

Осінні барви

Тихе́нько  кінча́ється  ба́бине  літо  ...
Ла́гідний  вітер,   небе́сна  блакить,
Ще  при́язним  сонцем  окі́лля  зігріто,
І  павучо́к  -  ген   у  небі  летить  ...

Та  раптом  зміни́лося  щось  спозара́ння...
Нічка  холо́дна,  мороз  досвіта́ння,
Небо  рапто́во,  немов  потемні́ло  -
Ні,  не  похмуре,  воно  -  посині́ло  !

Ро́си,  сьогодні  повітря  умили,
Свіже,  пахуче,  ним  дихати  легко  !
Видно  за  о́брій   -   дале́ко-далеко,
Ключ  журавлиний  над  обрієм  квилить  !

Бабине  літо  нежда́но  скінчи́лось  ...
Осінь,  краса́  золота́,  наступи́ла  !

Чарі́вний  мольбе́рт,  біля  гаю  розкрила,
Фарби  барви́сті  з  пеналу  дістала,  
Навкру́г  озирну́лася,  поворожила
І  пе́нзлем  чарі́вним  пейзаж  дописа́ла  -

Кра́сеня  ясена  вділа  в  бордо́ве,
Окинула  по́глядом  -  вийшло   чудово  !
На  клена  зеле́ного  -   зо́лота  я́сного,
А  в  верхові́ття  -  ще  й  трішки  багря́ного  !

З  пи́шною  вишнею  -  за́вжди  морока.
З  лівого  боку  їй  треба  червле́не,
З  правого  -  жовте,  а  ззаду  зеле́не  !
Та  вишня  у  нас  -  неймові́рно  солодка,

То  хай  покрасу́ється,  поряд  із  кленом  !
Осінь  всміхнулася  -  всяк  тут  чуду́є

Берізка-капри́зка,  і  та  вереду́є,
Хоче  той  колір,  що  з  білим  пасує  !
Про́сить  крім  жо́втого,  ко́лір  зелений,
А  ось  і  дубо́чки.  Немо́в  навіже́ні  -

Бажа́ють,  щоб  ша́ти  були  із  прінта́ми,
З  прико́льними  на́писами,  з  вензеля́ми
Осінь  люб'язно  до  них  посміхну́лась,
Трі́шки  подумала  і  відверну́лась.

На  очі  коси́нку  собі  пов'яза́ла,  
І  знов  за  роботу,  з  завзя́ттям,  узя́лась  !
Пе́нзель  чарі́вний  в  руках  аж  літа́є,
Фарби  нао́сліп,  навкру́г  розкида́є  !

Кра́пельки  фарби  -  роя́ми  злітають,
На  ша́ти  дере́в  і  кущі́в  потрапля́ють  !

Бри́зки  летять  невпопа́д,  без  порядку  !
Червоним,  оранжевим,  кра́сится  листя,
Дубо́чки  прибра́лись  -  в  багря́нець  вдягли́ся,
А  осінь  сміє́ться  :    -   Усе́нькі  впоря́дку  !

Ба́виться  ко́льором  і  весели́ться  !
Темним  бордо́вим,  роже́вим,  як  квіти,
А   жо́втих  відті́нків  -  то  вік  не  злічи́ти  !
Майсте́рний  художник,  як  є  -  чарівни́ця  !

А  що  в  неї  ви́йшло  -  самі́  подиві́ться  !
Милу́йтеся  ба́рвами  -  осінь  у  лісі  !
 
 [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]

14.10.2021  р.

Фото   http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Сніг_на_голову

Птахи і стара любов


Птахи  дзьобами  натнуть  мені  на  кавалки  стару  любов,  
а  я  не  знатиму,  що  робити  з  отим  усім,  
куди  сховати,  куди  запхнути,  навіщо  зшивати  знов,  
хіба  шести  разів  недостатньо  чи  конче  сім?!  

Птахи  вплетуть  мені  у  волосся  твоїх  престарих  пісень,  
а  я  знов  пасмами  видиратиму  віск  отой.  
Якби  ж  то  і  з  голови  за  тобою  вийшла  й  стара  мігрень,  
і  просочилась  назовні  через  повіки  тло.  

Птахи  намітять  на  шиї  контур  болючих  старих  слідів,  
мене  вдягнуть,  мабуть,  в  сотню  тисяч  твоїх  подоб,  
а  я  трощитиму  всі  дзеркала  –  останні  з  моїх  життів.  
Та  в  птаха  для  мене  щоразу  гострішим  є  дзьоб.




 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927984
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Катерина Собова

Гнiв шефа

День    у    кабінеті    шефа
Неспокійно    починався:
Щось    кричав      по    телефону,
І    до    когось    матюкався.

Головний    бухгалтер    першим
В    його    двері    вже    не    пхався:
Втік    в    своє    робоче    крісло
І    паперами    обклався.

Всі    по    відділах    принишкли,
День    ставав    темніше    ночі,
Не    дай,      Боже,    керівництву
Враз    потрапити    на    очі!

Шеф    у    гніві    викликає
Свою    вірну    секретарку:
По    команді    ’’Струнко!’’    стала
Перед    ним    дебела    Дарка.

-Водія,-        кричить,-    негайно!
Довели    чорти    до    стресу!
Відлучитись    мені    треба
Задля    свого    інтересу!

Іподром    за    мною    скучив,
Кажуть,    гнів    знімають    коні,
Трохи    верхи    покатаюсь  –
Таке    право    є    в    законі.

-Та    я    миттю,-    каже    Дарка,-
Буде    тут    водій    відразу,
Бо    кобила    ваша    зранку
Вже    дзвонила    аж    три    рази!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Рувану Талі

На чорнобривцях іній

Це  варте  сліз  –  
на  чорнобривцях  іній.
Дві  виноградини,  що  четвергові  дзвони,  
скотилися  в  рукав.  
Моя  хода  –  переплетіння  ліній
в  сухій  траві.  
Мій  голос  –  
горіхових  плодів  ловіння
у  павукову  пастку.  
Осінній  сад  кладе  свою  поразку
на  вишитий  ще  в  озимок  рушник.
Це  варте  смутку,  що  дочасно  зник
у  чорних  візерунках  галузок
поміж  червоних  грон.  
Моя  рука,  що  також  тут  зросла,  
знімає  листя  саду,  наче  вроки,
вихапує  лихе  йому  з  чола,
і  павуки  у  закутках  між  пальців  
в'ють  пісні  схрон.  
Це  варте  солі  й  соку,  що  земля
в  собі  хоронить,  як  в  затвердлих  материнських  грудях.
Дві  виноградини,  залишені  для  тих,  
хто  йде  здаля,  
зірвуться  самочинно,  перезрілі,  
і,  як  церковні  дзвони,  викотяться  лунко,  
зігріті  під  одежею  натільною,
на  чорнобривці,  
в  іній.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927930
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021


Леонид Жмурко

Ма-ма мо-ет ра-му

(диагноз,  вроде  бы,  не  подтвердился,
ждём  результаты  гистологии  и  пр.)
~
Дней  шестьдесят  ещё  до  января...
В  окне  напротив  кто-то  моет  раму.
Сгребают  листья  дворники  (всё  зря),
сзывают  звоны  верующих  к  храму.

И  ностальгия  в  душу,  как  пацан  –
через  забор,  прокралась  незаметно,
как  в  детстве  пальцы  греет  мне  стакан
с  душистым  чаем  с  мятною  конфетой...

Как  женщина,  стоящая  в  окне,
когда-то  отмывала  стёкла  мама.
Я  помню  (шесть,  наверно  было  мне),  –
читал  усердно:  ма-ма  мо-ет    ра-му,
 
и  Ма  была  тогда  так  молода,
лучилась  вся  неудержимым  светом...
Сглотнул,  –  забрало  время  все  года,
и  красоту  украло  незаметно.

Я  отвернулся,  чтобы  слёзы  скрыть,
не  жаловалась  мама,  мама  –  стоик:
она  терпеть  не  выносила  ныть,
но  выдавали  запахи  настоек,

что  Ма  сдаёт...  Сегодня  банный  день,  –
я  помогаю  немощной  помыться.
Она  ворчит,  что  одолела  лень
её,  и  даже  есть  сама  ленится...

Смущаясь,  прикрывает  наготу    –
не  свыклась  и  стыдится  мама  сына.
Мочалкой  аккуратно  спину  тру,
не  сильно,  ма?  Кивает:  мол,  не  сильно.

Ведём  неторопливый  разговор,
расчёсываю  волосы  гребёнкой
волнистой,  уцелевшей  с  давних  пор,
когда  сама  была  ещё  девчонкой.

Наш  разговор  житейский  обо  всём,
ведь  жизнь  её,  как  целая  эпоха.
Расспрашивает  о  житье  моём...
Ни  слова  как  ей  ночью  было  плохо...

Чай  допиваю  сам  на  кухне  я,
отвёл  её  прилечь,  устала  мама...
Мне  врач  сказал:  «Ей  срок  до  января».
В  окне  напротив  мама  моет  раму.
.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927892
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Тепло не охолоне

Тепло  не  охолоне

Війни  луна  встромилася  у  простір,
В  усе  життя,  пронизує  стріла  наскрізь.
І  справжнє  в  хаосі  знайти  непросто.
В  очах,  немов  мрячить,  торкає  дика  різь.
Вже  людство  умивається  обманом,
Чужа  байдужість  стелить  килими  навкруг.
І  віруси  гуляють,  мов  тумани,
Лиш  сонце  втомлене  лягає  все    ж  за  пруг.
У  дні  новім  зібрався  холод  віку,
І  черствості    хтось  знову  забиває  цвях.
А  душі  мокнуть,  чи  знайдуться  ліки?
Тепло  не  охолоне  в  чуйних  лиш  серцях.    
                                                                                                                                                       

(Вірш  надрукований  повторно.  Розумію,  що  хтось  завівся  і  робить  шкоду,  але,  що  б  не  робив  цей  шкідник,    ТЕПЛО  НЕ  ОХОЛОНЕ  )

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Ніна Незламна

Ой моя берізко…

Ой  моя,  берізко,  чому  зажурилась?
Певно  осінь    нині…  навіяла  смутку
До  водиці  низько,  нащо  нахилилась?
Його  мабуть  хочеш…  утопити  хутко?

Полум`яне  сонце….    розсіва  проміння
Уплітає  злато  в    зелені  листочки    
По  них  глянці  скачуть,  краса  неймовірна
Віддзеркалюються  сріблені  зірочки…  

Поспіша  водиця,  хоч  безвітря  повне
Несе  її  смуток  і  рве  на  частини
Я  присяду  поруч,    думок  цілий  човен
Прихилюсь  до  неї,  ніби  до  дівчини

Ой  моя,  берізко,  час  не  зупинити
Хай  потішить  осінь!  У  сукні  строкатій
Ти  подібна  феї.  Чаруючі  миті
Посміхнутись    ваблять,  підіймають  настрій.

                                                                     01.10.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Катерина Собова

Сповiдь

Треба    ж    дівці    Валентині
Отакою    вдатися!
Все    грішила      й    пішла    нині
В    церкву    сповідатися.

По    порядку    розказала,
Де    й    коли    кохалася,
З    ким,    які    стосунки    мала  –
Батюшці    призналася.

Емоційно    пояснила,
Як    не    треба    плодитись,
Чоловіків,    хлопців    вчила
В    ліжку    як    поводитись.

Швидко      службу    піп    відправив,
Звільнив    церкву    від    роззяв,
Після    сповіді    у    Валі
Номер    телефона    взяв.

В    семінарії    не    знали
Сексуальну    втіху    цю,
Слава    небесам    -    прислали
Валентину-грішницю!

Пояснив,    що    в    неї    вдома
Буде    ще    молитися…
Захотів    святий    отець
Дечого    навчитися!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Ніна Незламна

Недостатки… заробітки ( повторно)

Ой,  як  важко  стало  жити
Шматок  м`яса  не  купити
Платіжки  -  зашморг    на  шиї
Мов  тонеш  у  чорториї..
В  душі  туга….    Недостатки
Не  дають  ночами  спатки
Вклонився  жінці  і  Богу
Відправився  у  дорогу…

За  кордоном  заробітки
Щоби  й  вам,  достатньо  дітки
А  дружина,  як  вдовиця
Дуже    гарна  молодиця
У  подушку  сум  ховала
Часто  (  мужа)    виглядала….

Його  серденько  чекало
А  грошей,  увесь  час  мало
Без  інтиму  кепське  діло
І  не  раз  страждало  тіло
В  повний  місяць,  аж  волає
Та  не  зрадить,  бо  кохає…

Минав  час…    роки  збігали
Чи  жили,  чи  існували
Засяяла  зірка  рання
Виглядала  до  світання
Ну  нарешті…  тепла    зустріч
Голубки…    всілись    пліч  -  о  –пліч
Та  чому  ж  тут  веселиться
На  висках  сніжок  сріблиться..

Темна    нічка…    скрип    перина
Тож  чека,  мліє  дружина.
Проснулись  ніжні  почуття
За    мить,  вже  згасли,  як  свіча
Ніби  згар…    стиснуло  горло
 Гіркі  сльози,  то  не  порох
Іх  подушка  приховала  
   А  дружина…  вже  дрімала  

В  душі  розпач,  де  ж  та  сила?
Чужина  занапастила….
Втекли  мрії....  небесами
Що  ж      ти  доле,  твориш  з  нами…

                                             (  чорторий  -  великий  вир)


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Alena G.

Мне не хватает мудрости твоей

Мне  не  хватает  мудрости  твоей
И  наших  разговоров  у  торшера
Нет,  я  не  жалуюсь  сейчас  тебе,  поверь
Я  всё  могу...как  ты  того  хотела
Ты  помнишь,говорила  -  стану  гладью
Пройдут  года  -  войдёт  в  меня  покой
А  я  живу  как  будто  перед  казнью
Всегда  на  острие,  хоть  волком  вой
Но  не  пуста.  Ещё  носитель  света
Ещё  доверчива,  порой,  к  его  речам
Пока  жива  слегка  душа  моя  поэта
Но  как  же  грустно  без  тебя  всё  это,  мам...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927563
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Valentyna_S

Посивіли брови в чорнобривця

Посивіли  брови  в  чорнобривця.
Крапле  жаль  імлистий  з-під  повік.
Май  же  спин,  борвію-довгогривцю,
Не  втинай  його  короткий  вік.

Він  би  сам  хатину-самотину
Перед  часом  кинути  не  зміг.
Мідяками    розсипа́всь  вздовж  тину,
Відкупне  оплачував  й  беріг.

До  хилкої  прикипів  оселі,
Темних  вікон  в  майві  павутин.
Про  життя  квітуче  в  цій    пустелі
Під  кілкою  памороззю  снив.

Посивіли  брови  в  чорнобривця,
І  штрикає    боляче  кришталь,
Й  співчуття    не  спинить  довгогривця…
Та  кого  проймає  ця    печаль?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Катерина Собова

Де штори?

Перше    вересня    у    школі  –
Дзвінок    сріблом    розливався,
Сьомий    клас    теж,    як    ніколи,
Веселився    й    дивувався.

Наяву    це    все,    чи    сниться?
Витріщались    учні    всюди:
Їхня    класна    керівниця
Збільшила    в    три    рази    груди!

В    клас    зайшла    педагогиня,
Вражені    замовкли    діти:
Була    горда,    як    Богиня  –
Як    красу    таку    втаїти?

Думав    Петя:    -От    потвора!
Хоч    учителька    привітна,
Гроші,    що    здали    на    штори  –
Пішли    зовсім    не    на    вікна…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Lana P.

ВАШ ГОЛОС

Ваш  голос  до  щему  приємний,
Розніжує  спрагле  нутро,
Нам  ніч  напинає  шатро.
І  ллється  струмочок  таємний
Палких  почуттів,  філігранний.

Шепочете  ніжно  на  вушка  
Важливе  —  втамовую  дух,
Приймаю  словами,  на  слух,
Згинається  місяць,  як  дужка…
Всі  таїни  знає  подушка.                      8/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927501
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Ніна Незламна

В небесній тиші

В  небесній  тиші  мерехтять  зорі
 Ніхто...  і  ні  чим  їм  не  завадить
А    місяць,  ніби    маяк  у  морі  
В  окрузі,  мінливим  сяйвом  гладить…

Зірок  мигтіння  придає  краси
І  вже  світанок,  покида  нішу
Часом  із  лісу  чути  голоси
 Птахи  й  листва  -  порушують  тишу

Збирає  нічка,  в  кошик    зірочки
Та    ваблять  очі,  фарби  світанку
Хоча  б  на  час  лишилась  залюбки
І  посміхнулась  ясному  ранку

 Та  не  ведеться,  все  так  у  житті
 Лиш  вечір  манить  і  сонце  в  ліжку
Й  світанок  –  красень,  збере  фарби  всі
Зчарує    -      розстелить    їй  доріжку

Господар  -  ранок,  всівсь  на  ослінчик
Землю  пробуджує,  шле  цілунки
І  золотий,  тепленький  промінчик
Пригріва    ніжно,  придає  трунку…

                                                         09.10.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Родвін

Передчуття зими. Сонет

Оста́нній  павучо́к  у  вись  злетів,
На  ниточці  тонко́ї  павутини  !
Клин  в  небі  закурли́кав,  журавли́ний,
І  в  теплий  край,  у  ви́рій,  полетів  !

Здійня́вся  дрізд,   до  зграї в  небо  злинув
І  весь  співо́чий  ка́гал  відлетів  !
І  ко́жен  з  них,   свій  рі́дний  край  покинув
І  вже  не  чуть  в  гаю́  пташи́ний  спів  !

І  ні́кому  віта́ти  сонце  співом,
Дзвеніти  в  лісі  ди́вним  перели́вом  -
Настане  че́рга  тихих  сти́лих  днів  ...

Ще  й  білим  са́ваном  всю  зе́млю  вкриє
І  за́мість  співів  -  вітер  тут  завиє  !
Та  й  побажа́є  тихих  зимних  снів  ...

07.10.2021  р.


 Фото   https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Катерина Собова

Укравтодор

Маленька    дівчинка    Іванна
У    школі    вже    Буквар    вивчала,
Взяла    газету    на    дивані
І    тихо    по    складах    читала.

Тут    першокласниці    неясно:
У-крав-тодор    -    не    зрозуміло.
Таке    велике    слово    класне  –
Дізнатись    більше    закортіло:

-Дивись,    матусю,    ось    Тодор,
А    що    украв    -    не    написали,
А    красти    -    це    ганьба    й    позор,
Таке    у    школі    нам    казали.

-Це    слово,-    каже    мама    Люда,-
Його    придумали    не    Боги,
“Укравтодор”    -    це    такі    люди,
Які    в    нас    дбають    за    дороги.

Вони    так    гарно    розписали
Свою    роботу    для    народу,
Та    скрізь    вибоїни    дістали
І      водіїв,    і    пішоходів.

У    Міністерствах    -    там    не    бачать:
Яка    б    пора    в    нас    не    настала,
Асфальт,    пісок    і    щебінь,    наче,
Корова    язиком    злизала.

Відкрити    кримінальні    справи  –
Хто    тільки    в    нас    за    це    не    брався:
Який    Тодор,  де    й    скільки    вкрали  –
Про    це    ніхто    ще    не    дізнався!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921337
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 09.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов без права

Осінні  крила  тріпотіли  у  мовчанні.
Все  розуміючи,  любов  жила.
Утомлена  у  мріях  пристрасті  й  печалі,
Любов  без  права  на  любов,  не  мла  ж.

Окутана  табу  і  падолистом  смутку,
Пора  осіння  пізніх  почуттів.
До  серця  притуляла  хризантемний  жмуток,
І  вогник  у  вікні  без  сна  мигтів.

Продовження  немає  в  сталої  любові,
Мов  горобини  ягода,  гірка.
На  грані  злочину  злетіло  б  тихе  слово.
Любов  без  права  -  скеля  не  крихка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927418
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Ніна Незламна

Ранкове

Один  за  одним  з  дерев  летять  листочки
В  танці  кружляють,  припадають  до  землі
 Моя  ж  троянда,    пелюстки  втрача,    мовчки
А  я  думками,  гублюсь  в  ранковій  імлі
   
Я  знаю,    осінь  і  з  цим  треба  змиритись
І  повтішатись  барвистим  падолистом
Тож  мала  час  й  квітами  насолодитись
І  чарувало,    тепле,  сонячне  літо

Ранкові  роси  блищать  коштовним  сяйвом
Виграють…    помалу  до  землі  стікають
Перемішалися    з  багряним  покровом
Всю  красу...  і    сум  осінній,  мій  ховають…

                                                                           08.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Lana P.

ТРОЯНДОВІ ЦІЛУНКИ

На  небі  хмари-саквояжі,
Вагою  кожна  —  кілька  тонн.
Серця  співають  в  унісон,
Зірки  висвітлюють  нам  пляжі.

Приховують  дерева  тайни
Під  кронами  крилатих  мрій.
Ти  подихом  сказав,  що  «мій»  —
Ковток  повітря  життєдайний.

Стелились  рушниками  долі
Троянди-квіти  на  вустах,
Здавалося,  зриває  дах,
Як  цілувались  ми  поволі…        

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927359
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Сніг_на_голову

Сингулярність


забуватися  в  часі,  втрачати  тепло,
ніби  пам'ять  про  дотики  вітряні,  
                 забувати  про  сон  і  
                 просту  необхідність
                                                           присутності  світла.  
полювати  на  погляди  щиро-цікаві
голодними  дикими  звірями    
і  безстрашно  в  обійми  депресії
                                                   падати  духом  і  тілом.  

розуміти  фальшивість
у  дзеркалі  усмішки,
                                       рухами  необережними
віддавати  себе  на  поталу
щоденній  безглуздій  напрузі.  
одинокість  одна  і  однаково  випалить
                           простори  серця  зсередини  –
краще  жити  за  склом  чорноти
максимально  комфортних  ілюзій.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927275
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чому, Україно, сумна така, люба ? (акровірш )

[b]Ч[/b]и  бачив  ти  в  світі,  сильнішу  за  неї,
[b]О[/b]крилену  сяйвом,  чарівну,  як  фею,
[b]М[/b]илуючи  очі  красою,  серпанком,
[b]У[/b]  гомоні  вітру,  даруючи  ранки.

[b]У[/b]милась  росою,  убралася  в  шати,
[b]К[/b]расуню  чарівну,  ні  з  ким  не  зрівняти
[b]Р[/b]озли́лась  рікою,  мереживом  вкрилась,
[b]А[/b]  поряд  левада  напрочуд  змінилась.
[b]Ї[/b]ї  неповторність  летіла  на  крилах,
[b]Н[/b]адія  і  віра  -  були  її  сила!
[b]О[/b]хоплена  сяйвом,  сіяла,  як  зоря,

[b]С[/b]хилялась  тихенько,  як  втомлена  доля.
[b]У[/b]  вирій,  як  пташка  з  любов'ю  злітала,
[b]М[/b]ені  мелодійно  ще  пісню  співала.
[b]Н[/b]адія  і  віра  -  були  її  друзі,
[b]А[/b]  звуки  лунали  у  милій  окрузі.

[b]Т[/b]ихенько  схилилась  і  сили  зібрала,
[b]А[/b]  потім  піднялась  та  гучно  сказала:
[b]К[/b]ріпіться,  рідненькі,  у  Вас  моя  сила,
[b]А[/b]  разом  держава  в  нас  буде  щаслива!

[b]Л[/b]евада  всміхнулась,  засяяли  зорі,
[b]Ю[/b]рливо  ожили  зажурені  долі,
[b]Б[/b]оротися  будем,  бо  нас  не  здолати,
[b]А[/b]  нашу  державу  -  ні  з  ким  не  зрівняти!




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927297
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Рувану Талі

Над горами темно

Терни  й  терни.  Над  горами  темно.  Поле  стерпло  в  холодних  сутінках.  
Ким  тепер  ми,  ох  ким  тепер  ми  одне  одному  пойменовані?
Пурхи,  злети,  пориви  в  звід  
серця  світу  з  моєго  світу:  
всипте  зір  на  небесні  віти!  
Вітре,  вітре,  зірвистий  стій!
То  птахи  у  безвидну  ніч,  пурх  та  й  пурх,  обривають  тугу.
Будеш  другом.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924458
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 06.10.2021


Рувану Талі

Прикраса гір

По  цій  стежі  проходило  багато,
та  жоден  з  них  не  вмів  мене  кохати,  
чоловіків.
Коли  на  протязі  віків,  чи  то  пак  з  вікон,  
здувало  думку,  як  записку  недочитану,  
вона,  тим  паче  в  здогаді  з  печатки,
в  собі  являла  все  нові  й  нові  початки,  
теоретичні  прояви  й  місця,
забувши  почерк  і  мету  творця,  
і  так  росла  у  вільному  польоті,  
як  квітка  у  саду.
По  цій  стежі  пригадуючи  йду.

Коли  вони  клялися,  що  в  полоні
моїх  очей  вабливих  ладні  вмерти,
та  знай  питали,  що  для  того  треба,
аби  віддала  серце  і  права,
казала:  тої  кількості  поклонів,  
в  яких  чолом  прийдеться  вічність  стерти,  
і  тих  піднесень  на  руках  до  неба
не  стерпить  ваша  ніжна  голова.

Одного  разу  у  одного  з  них
в  очах,  що  кольору  тернівки,  а  на  смак
п'янкі  меди  з  origanum  vulgare,  
зазвичай  тон  цей  називають  карим,  
та  я  назвала  б  каро-золотим,  
я  розпізнала  твердість  й,  разом  з  тим,  
таку  ласкавість!  
Що  слухала  б,  і  не  обридло  б,  слів  
про  квітники,  що  Бог  для  мене  сплів,  
про  символічність  на  мені  блакитного,  
про  ступор  розуму,  одвічно  ненаситного,  
про  крісло-гойдалку  і  ще  одне  до  пари,  
про  те,  як  гинуть  при  мені  Ікари,  
про  спільну  старість,  пазли  наших  рук,  
про  глиб  розлук.  
Тож  врешті  випила  настоянки  терпкої,
напій  пізнання  істин,  що  він  скоїв!  

Прикраса  гір  не  вміститься  в  зіницях
якогось  чоловіка,  бо  вона
гірка,  та  щира.  Нащо  їй  в'язниця
очей,  букетів,  вигадок,  вина...  
Я,  власне,  і  проріджую  привіти,  
аби  уздовж  стежі  пишніли  квіти.  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924660
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 06.10.2021


Valentyna_S

Чого волію?

—  Чого  волію?  Більше  б  нам  довкіл  краси.
—То  ти  гадаєш,  що  в  нас  її  замало?
Трава,  бач,  жовта,  а  в  пацьорках  із  роси,
допоки  сонце  попасом  не  зіщипало.
Хвилястій  річці  хвилювання  додаси,
якщо  до  рання  в  ній  сполохаєш  дрімоту.
Щосил  тормосять  гай  пташині  голоси…
В  окрузі  нашій  місць  прегарних  є  достоту.

—Краса  не  лиш  гармонія  тонів  і  барв,
а  й  милосердя,  розум,  доброта  людини.
Багатство  наших  душ—неоціненний  скарб.
Загубиш—вже  не  знайдеш  в  гонці-біганині…
Явімо  ж  мудрість  і  не  втратьмо,  не  губім
того,  чим  наділив  наш  образ  сам  Всевишній—
й  нам  буде  милим  світ,  і    далі  голубі,
І  осені  найперші  подихи  затишні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021


Grace

Другая Вселенная

А  мне  стихами  хочется  кричать,
Спасаясь  от  рутины  повседневной.
И  падая  с  планшетом  на  кровать,
Я  улетаю  в  мир  другой  вселенной.

И  в  этом  мной  придуманном  раю,
Я  рву  проблемы,  как  бумагу  в  клочья.
Там  на  тебя  в  любой  момент  смотрю,
И  цветом  радуги  играет  строчка.

Шепчу  тебе  я  лёгким  ветерком,
-  Люблю,  люблю,  горячими  губами.
Обняв  душой  и  искренним  стихом,
Где  каждый  штрих  рисую  лепестками.

С  тобой  встречаю  утренний  рассвет,
Храню  в  себе,  что  было  между  нами.
Я  самый  яркий  в  твоей  жизне  свет,
Мы  венчаны  однажды  небесами.

Словами,  что  бесхитростны-  чисты,
Я  шлю  свои  сердечные  приветы.
И  оставляю  в  соцсетях  посты,
Тому  кто,  как  и  я  хранит  секреты.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927255
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021


Lana P.

НАШІ ОБРІЇ

Ти  відкриваєш  обрії  в  мені  —
Такі  солодкі  та  незнанні  —
Мелодії  звучать  органні,
Зворушують  єство  углибині.

Обоє  віднайшлися  у  юрбі  —
Енергій  сонячних  сплетіння,
Танцюють  в  парі  наші  тіні…
Ти  відкриваєш  і  мене  в  собі.          

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927193
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021


Ніна Незламна

В осінній день

Втішає  душу  світанок  веселковий
Гілки  колише,  вітер  легкий,  ранковий
Наче    в  колисці  загойдує  поспати
Щоб    було  легше  прохолоду  приймати.
Осінній  подих    -  ряснить  намистом  роси
Злегка  куйовдить  берізці  віти-  коси
Ледь  –  ледь  тремтить,  одяглася  в  нове  плаття
Жовті  листочки  -  прикраса  верховіття.
І  задивляється,  в  небесну  синяву
Дні  сонні    й  тиша,  скоро  стануть  наяву
Все  ж  огорнула  хвиля  милих  почуттів
В  зимові  дні,  надивиться  весняних  снів.
Курли  прощальне,  хоч  й  навіяло  нудьгу
Та  світлі  мрії  з  вітерцем  зняли  напругу
Він  заколисував,  як  малу  дитину
Ніжно  запрошував    у  осінню  днину…
І  я  світанком  й  буденним  днем  любуюсь
Вітаю  осінь,  відчуваю,  що  живу…

                                                         05.10  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021


Олекса Терен

УРОЖАЙ 2021

-Ну  шо,  Ганю,  як  фасолі
Чи  вродили  бараболі,
Морква,  бурєчок,  капуста,
Чи  динє  вже  стала  тлуста?

-Та  шо,  Штефцю,  ти  сказати
Нє,  нема  чо  нарікати,
Сего  року  всьо  нівроку
Патісони,  кабачки,
Япка,  вишні  і  грушки.
Що  вродило,  то  вродило
Й  всьо  на  наші  руки,
Восени  ніхто  в  селі
Не  вмліває  з  скуки.
Викопов  барабольки
Тра  перебирати,
На  садженнє,  для  свині,
Решта  споживати.

-Так,  так,  Ганю,  а  ще  в  ліс
Не  гріхо́м  сходити,
Би  на  свєта  соснєнок
І  губ  закрутити.
Надушити  ще  вина,
З  яблок  мармуляди,
Наквасити  капустів
І  то  всьо  до  ляди.
Би  запа́стисє  на  зи́му,
Ніц  не  змарнувати
Ну  і  купу  закруто́к
Ще  тра  закривати.

-А  ще,  Штефцю,  кукурудза
Стоїт,  акі  ліс,
Шульок  сего  року  такой
Нівроку  си  вріс.
Буде  вже,  що  курці  дати,
Свини,  качці,  гусці,
Що  позичилам  вторік,
Віддати  Марусці.
Збіжє  такой  сего  року  
Вродило  наславу,
Спечесє  бала́бушків,
Зробитьсє  забаву.

-Вот  се  провду  ти  сказала,
Свєта  -  то  свєте
І  ґаруєм  цалий  рік
На  застіллє  те.
Бо  прийде  цьотечна  вуйна,
Шваґер,  тета,  зєть,
Дітлахи,  а  ще  сусіди,
Людей  з  двадцєть  п'єть
І  на  столі,  як  то  звикле,
Мишчина  на  мисці,
Що  там  не  буду  й  казати,
Знаєм  ще  в  колисці.

-Вот  ти  мені  порадь,  Штефцю,
Я  не  добіга́ю,
Що  з  дрібними  бурєчками
Я  зробити  маю,
Бо  в  ямі  мені  згниют,
Шкода́  й  викидати,
А  ще  дрібну  моркву
Не  знаю  де  впхати.

-Зроби  борщову́  заправу,
Я  реципес  дам,
Легше  борщ  тоди  варити
Він  варитьсє  сам.

Береш  всього  по  дві  кили,
Моркви  так  цибулі,
Помідорів,  бурєчків
І  трошка  фасулі
(я  фасулі  не  даю,
перец  замінєє,
бо  від  неї  та  заправа
чєсо́м  тай  стрілєє).
Бурєчок  тра  відварити
Так  цалий  з  фостами,
А  вистигне,  обібрати
Легонько  руками.
Треш  його  на  грубу  терку,
Помідори  кришиш,
Цибулю  півкільцями
Й  моркву  не  залишиш,
Нарізаєш  колами
І  до  банєка,
А  далі  приправу
Додає  рука.

Півлітри  волії,  так  само  води,
Стакан  цукру,  сто  грам  солі
І  оцту  туди
Сто  пєдесєть  грам  тра  влєти
Всьо  то  файно  помішєти,
Так  тушити  до  години,
Розки́даєш  по  баньках
Так,  як  є  вот,  закрутити
І  заправа  вже  в  руках.
Їсти  можна,  як  салат
Й  до  борщу  даєсє
Ніц  сє,  Ганю,  не  змарнує,  
Вік  живи,  вік  вчисє.

-Всьо,  нема  чо  ту  сидіти,
Тра  йти  щось  робити,
Би  не  згнило,  не  пропало
І  дав  Бог  спожити.

04.10.2021  р.
























пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927010
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Lana P.

СВІТАНОК НА РІЧЦІ

Лимонна  скибка  місяця  вмостилась  вище  хмари,
Переспівали  тишу  мелодійні  цвіркунці.
Сканує  пурпуровий  обрій  води  Ніагари,
Голублять  річку  перші  сонцесяйні  промінці  —
Натхненно  виціловують  неугомонні  брижі.
Зигзагами  літають  чайки  в  пошуках  рибин,
Гаргари  лопотять  крильми  —  стають  на  водні  лижі…
З  нічних  копалин  виринає  день  новий,  з  глибин.                          2/10/21


P.S.  Моя  світлина  2/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927032
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Lana P.

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Осінній  день  бере  в  полон,
Складає  з  листя  оригамі…
Серця  співають  в  унісон  —
Я  насолоджуюся  Вами...                4/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927031
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Рувану Талі

Дві гарденії для тебе

[i]"Твої  улюблені.  Гардинні."    [/i]  Чоловік  на  ім'я  Уве

Дві  гарденії  для  тебе,  білий  сум,  
у  долонях,  та  без  стебел  принесу,  
між  вітрами  прокрадаючись  вночі,  
щоб  раділа  біло  в  мене  на  плечі.  

Дві  гарденії  –  відрада  для  очей.  
Квітникарка  їх  зрізала  і,  ачей,  
так  наспівувала  в  квітах  і  журбі:
втну  й  залишу  білі  пуп'янки  собі!  

Але  я  відняв  у  неї  з-під  ножа
дві  гарденії,  спіткавши  білий  жах,  
і  чимдуж  монети  витрусив  з  кишень,  
й  геть  побіг,  до  тебе  встигнути  б  лишень.  

Вже  лишалось  кілька  кроків  до  воріт,  
як  зачувся  застережний  шерех  віт:
не  ступай  на  поле,  в  світло  крижане,  
білий  приморозок  там  наздожене!

Аж  на  мить  я  завагався:  чи  нести
білі  душі  поміж  плити  і  хрести?
Та  відчув,  як  в  тіло  врізав  білий  шов
дві  гарденії.  Кохана,  я  прийшов!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923883
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 03.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання  в  школі  -  це  життя  основа.
Веде  учитель  учнів  всіх  до  знань.
Звучить  щодня  із  уст  премудре  слово,
В  очах  дитячих  стільки  здивувань.

Учитель!  Він  творець,  шліфує  душі,
Частинку  серця  свого  віддає.
Торкається  потреб,  проблем  насушних,
Добра  і  честі  приклад  подає.

Він  світоч  людства  у  духовнім  світі,
В  надійних,  теплих  всі  в  його  руках.
Живе  учитель  лиш  у  своїх  дітях,
Наставник  у  житті,  в  майбутній  шлях.



(Шановні  колеги,    вітаю  Вас  з  Днем  учителя!  Бажаю  Вам  нових  звершень,  значних  досягнень  та  великих  успіхів!  Хай  всі  ваші  старання  та  зусилля  роблять  наш  чудовий  світ  ще  прекраснішим!  Міцного  Вам  здоров’я,  величезного  терпіння,  радості  та  внутрішньої  гармонії,  поваги  та  щирої  вдячності  від  учнів  та  батьків!  З  повагою  Світлана  Михайлівна)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Ніна Незламна

Довга дорога додому ( поема)

По  обрію  місяць…  Ніч    розсіває  зорі
Світлані  не  спиться…  Смуток  сховає  в  морі
Вона    під  вечір,  знову  залишиться  одна
Та  все  ж  її…    зігріє  вірність  лебедина
У  дальній  рейс,  відправиться  її  коханий
Ніби  морськими  хвилями  він  увінчаний
З  дитинства  мрія  бачити  світ,  мандрувати
Хоч  дуже    важко  -  не  хоче  розчарувати….

Корабль  відчалював,  не  стримати  й  сльозини
З  ним  відпливали    світлі,    щасливі  хвилини
У    душі    в  кожного  надія  й  сподівання
Оберігатиме…    в  дорозі    зірка  рання
Хоч  підкрадалась  думка  -  нині  світ  жорстокий
Та  він  повернеться,  коханий,  кароокий.
***
З  часом    не  чути  звуку  мотора    й  вдалині
Розпочиналися    буденні,    моряцькі  дні
Під  сплеск  і  муркіт    хвиль,  море  ховало  думки
Та  календар,  як  втіха,  лічив  дні  розлуки.

І  борознило  судно,  моря  й  океани
Сонячний  зайчик  на  воді...  Очі  Світлани
Йому  ввижалися,  добрі,  світлі,  привітні
Море  у  штилі…  Мав  повернутися    в  квітні
Та  не  судилося,  як  мріялось,  гадалось
І  не  чекав  ніхто,  але  воно  так  сталось.

Уповні  місяць  зрадливий  і  ненаситний
Йому  б  творити  злодіяння,    непохитний
Неначе  в  змові  з  вітром,  розгулялось  море
Могутні  хвилі,    раз  -у-  раз  …  жага  покори
Ніби  розгнівався  всемогутній  Пасейдон
Корабль  хилився,    за  мить    потрапив  у  полон
На  жаль    далеко,  землі  не  видно  й  маяків
Мов  кінець  світу,  вода  зносила  моряків
Й  вантаж  топився  під  гугіт  сиренних  звуків
Наче  непотріб,  який  заважав  розгулятись
Та  від  напасті,  чи  зможе  хтось  віддалятись?
Коли  глибини,      здатні  в  себе  втягнути    все
В  штормовій  трясці,  лиш  Бог  удачу  принесе…

А  море,  так    гнівно    й  безжально  вирувало
Свист  вітру  …  надихав,  поводилось  зухвало
Тріскіт  судна,  уламки  вниз  наче  до  пекла
Нічне  відлуння….  гучний  скрегіт  здіймавсь  до  неба.

На  його  щастя,  рятувальний  круг  на  хвилях
Відчуття  радості,  стремління,  як  вітрила
Плавун  умілий,  хоч  виснажений,    але  смілий
На  якийсь  час  здавалось  зовсім  оп’янілий
Перед  очима  Світлана,  той  ніжний  погляд
Знову  ввижалось  -    дотягнутись…  й  вона  поряд
Та  віддалялась,  чомусь    кожної  хвилини
Як  ніч  ховалася…..  напередодні  днини…
***
Бринів  світанок,  нарешті  вгамувався  шторм
Його  надія    грала  барвами  над  морем
Переливалася    веселка  кольорами
Вселяла  віру  -    кохана  спасла  чарами!
Хоч  так  далеко,  все  ж    між  нас  є  нить  єднання
Дитям  радів,  що  виживе  -    мав  сподівання…
Вітрець    лінивий…    здаля  доносив  гул  судна
Невже  я  виживу?  О  доле  милосердна
Даруєш  щастя  й  один  шанс  на  виживання
Але  уздрівши  на  мачті  прапор  …  Вагання
Стиснуло  душу.  Скам`яніло    младе  тіло
Свідомість  втратив,  за  мить,  водою  укрило…

Три  дні  й  три  ночі,    обкурені  пірати  п`ють
Артур  лежачий,  маряться  хвилі,  в  лице  б`ють
Гарячий,  мов  з  велетенської    печі    йде  дух
Він    відчував,  що  інколи,  зовсім  втрачав  слух.
Та  час  лікує  рани  і  душевні  кризи
І  поступово  …  відійшли  життю  загрози
То  вже  не  сон  і  не  кошмари,  а  наяву
На  душі  весело  стало.    Дививсь  у  синяву
Чистого  неба.  Повітря  придавало  сил
Йому  б  злетіти,  втекти,  але  немає  крил…
***
Поспіль  п`ять  років…    навіть  і  кроку  по  землі
У  морських  хвилях,    мрії  -  розбиті  об  скелі
Життя  піратське,  сьогодні  повезе  чи  ні?
Та,  як  позбутись?  Душа  палає,  у  вогні
Ув`язнений,  на  шлюпці  не  втечеш  далеко
Змиритись?    Зі  злодіями  жити  нелегко….
В  неволі,  в  самоті,  -  відчаю  не  позбутись
Озлоблений  та    перед  ними  мусив    гнутись
І  підкорявся,  в  надії  ,  що  скоро  втече
Від  нерішучості,  в  грудях    тисне,  аж  пече.

Сонливий  місяць,  морська  гладь  вкрита  туманом
Пирати  п`яні,  в  дрімоті    разом  з  атаманом
Розчарування…  Пропливли  майже  пів  кулі
Втекти  уплав?Так    то  ж  на  вечерю  акулі…
Жага  життя  на  волі,  з  болем  серце    крає
Думка  про  втечу,  неначе    свічка  згасає
Та  неумисно,    почув  розмову  піратів
Скоро  земля.    Втечу  -    мав  кілька  варіантів…
Напевно  доля…    знову  дала  шанс  у  житті
Він  веслувальник,  тож  не  зрадить  своїй  меті.
***
У  темноті    нерозібрати  що  за  люди
Скрізь  метушня…  мо»  не  помітять,    втекти!    Куди?
Він  уже  втретє,  до  човна  ніс  якісь  пляшки
Тремтіло  тіло,  розвернувся,  біг  навпружки
Здалось  чи  й  насправді,    ніхто  і  не  помітив
Такий  засмаглий,  як  усі,  цим  себе  захистив
Ще    борода  й  волосся  майже  нижче  плечей
Тікав  у  ніч,  подалі  від  неприємностей.

Так  довго  біг  і  все  вперед,  куди  не  знати
Далі  від  моря,  щоби  уникнути  страти
Пірати  вміли  безжалісно  убивати
Зухвалу  честь  і  свою  гордість  захищати
Одне  втішало…  позаду  зникала  мова
Зовсім  не  чути  гулу  судна  і  шуму  моря.
***
Літневий  ранок…  сонце  промінням  виграє
Пестить  обличчя,  ніби  з  новим  днем  вітає
По  тілу  біль,    кров  на    роздертих  руках  й  ногах
У  душі  страх,  сум`яття,  сльозини  на  очах
Погляд  зневіреного,  вмить  усмішка,  -  Що  втік?
Посеред  хащів,  з  цікавістю  поглянув    у  бік
Здається  пагорб…  Як  побачити  місцевість?
Де  я  знаходжусь?  За  мить  охопила  радість
Тільки  тепер,  дійшло,  за  ним  немає  погоні
Сльози  рікою,  на  колінах  у  поклоні….

Здригались  плечі,    лунали  слова  молитви
В  розчаруванні,  що  зовсім  немає  грошви…
В  голові  гул  і  слова  втіхи,  ніби  поряд
-Не  падай  духом!  Поспіши  в  напрямку  моря!
Шукав  очами,  здалося  голос  жіночий
Ніби  Світлани,  такий  же  ніжний,  співочий…
-Моя  кохана,ти  мій  ангел  охоронець
Придай  же  сили  -  не  втратити    мені  терпець.

Три  дні  по  хащах,  безсилий,  в  харчах  потреба
В  крові  підошви,  пам`ятав  -  до  моря  треба
Вузенька  річка  змійкою  спускалася  униз
Поміж  дерев,    жінка-  індіанка  несла  хмиз
Зрозумів,  що  це  один  з  індійських  островів
Молив  Бога,  щоб  не  потрапить  до  ворогів.
***
За  шматок  хліба,  три  роки  робота  в  порту
І  цим  втішався,  ладен  служити  і  чорту
В  надії,    потай    на  судно  потрапить  вдасться
Та  знав,  у  житті  на  все,  треба  мати  щастя.

Темна  нічка…  Судно  рибальське  відпливало
Так  тісно  в  бочці,  тримавсь.  Й  гірше  бувало
Кричали  чайки,  навіювали  печалі
Думки    роїлися    клубком,    летіли    вдалі
Згадав  роки,  як  у  дитячому  притулку
Дуже  хворів,  відмовився  випить  пігулку
Тоді  в  каструлі,  в  доволі  малій,  сховався
Зате  вже  потім  перед  дітьми  хизувався
Ото  був  спритний!  Та  думки  кудись  тікали
Втрачав  свідомість,  ведіння  -  величні  скали…
***
Не  знати  скільки  він  пролежав,  тиждень  чи  два
В  білих  халатах  люди,  чув  англійські    слова
За  мить  біля  нього  нахилився  чоловік,
-Мені  здається,    тебе  бачив  позаторік
Чи  помиляюсь,  можливо  в    порту  Гаїтті
Ото,  дружище  ,  бувають  дива  на  світі
То  ти  англійську  розумієш?  Чому  мовчиш?
Чи  може  здалеку,    але  бачу  не  плачеш..
Це  був  не  сон,  він    розумів  англійську  мову
За    бесідою,  стрічали  пору    ранкову
Все  розповів,  чи  пан,чи  пропав  -      сам  не  знає
А  що  втрачати?    В  серці  надію  плекає….
Хто  ця  людина    не    відав,з  часом  зрозумів
Зжалилась  доля  –  він    один  із  дипломатів
***
Без  документів,  всім  бідам  на  противагу
Добра  людина,  йому  вділила  увагу
Не  стала  осторонь,  не    часто  так  буває
Мрія  вернутись,  вкотре  серце  зігріває
Босоніж  йти,  відчути  свою  рідну  землю
Бачить  красу,  вкотре  вирватися  на  волю
І  повернутись  у  рай  -    в    обійми  Світлани
Вже  досить  вигнанцем,    бороздить  океани.

Військовий  госпіталь  –  притулок  на  півроку
На  Батьківщині    осінь,  стріли  жовтооку
А  днів  зимових  скільки?  І  чи  в  сподіванні
Що  я    живий?    Чи  вдвох  зустрінем  зірки  ранні?

Тікає  сон,  думки  ятрять.  Лягає  смуток
На    душу  знову.  Зібрати  б  оце  все  в    жмуток
Навік  позбутися,  втопить    у  морскім  царстві
Й  не  жити  тут,  у  темряві,  хоч  вже  й  не    в  рабстві
Немов  вигнанець,  жаль,  але    по  своїй  волі
Час  згоїть  рани,  вкотре  подякую  долі
Чекаю  вироку…    Хто  зна,  як  карта  ляже..
У  гріхах  каявсь  -    може    якраз    Бог    поможе.

Відстань  між  нас,  Світланко,  уже  невелика
Знаю  з  тобою,    ніколи  не  пізнав  лиха
Мені  би  крила  та  й  під  твоє  тепле  крило
Навіть  готовий,  з  тобою    їхати    в    село
А  море,чайки,  поклик  завжди  мандрувати
Лишив  би  я,  щоб  нам    храм  любові    збудувати.
***
Весняний  ранок,  як  вісник  його  удачі
Напередодні  вирішені  всі  задачі
На  причалі  …    дуже  гучно  й  доволі  людно
У  спецодязі    моряка,    спішив    на  судно
У  портмоне,  подароване  дипломатом
Декілька  доларів  та  папери  з  білетом
Порт  Сан-  Хуана  залишався  за  плечима
Яка  вона,    стала    тепер  моя  Вітчизна?
Чи  дочекалась  мене?  Чи  ще  коханий    Світлані?
Далекий  шлях…    у  надії    і  в  сподіванні…

Як  пасажир  на  судні,  то  справжній  відпочинок
Тепла  каюта,  мрії  до  білих  хмаринок
Смачні  закуски,    вино  і    теплі  спогади
Про  першу  зустріч  -  приваба  ніжним  поглядом.
І  вісім  років    уже  сувмісного  життя
Вона  диспетчер    у  порту.  Ніжні  почуття
І  світлі  мрії  й  плани  на  майбуття
Давно  було    б  замати  собі  рідне  дитя
Та  все  відтягували  час.  -  Бо    хати  нема
Вона  так  часто  казала,  напевно    жартома
Щоб  його  не  засмутити.  Адже    мала  шанс
У  лікарні  утішали  -  На  все  треба  час.
Він  розумів,  мабуть  тому    й  не  наполягав
Кохав  всім  серцем    й  душею,  берегтись  благав.
***
Дорога  дальня…  позаду  страх  і  тривоги
Думки…  думки,  як  приймуть,  зустрінуть  колеги?
Змінявся  настрій,то  бурхливий  у  мажорі
За  мить  сумління  і    спокій,  уже  в  мінорі
Вкотре  до  дзеркала  підійде,  втішається
Модна  зачіска  -»канадка»,  посміхається
Дякувать  Богу,  ваги  набрав  ,  доглянутий
А  то  сухий    був,  зчорнілий,  як  з  хреста  знятий.
Хоча  давненько  на  висках    сріблиться  іній
Лишив  сліди,  йому    цей  круїз  незабутній
Та  все    ж,  ті  самі  очі  не  втрачали  блиску
При  згадці  про  кохану,  мов  відчував  ласку.

З  судна  на  судно  три  пересадки,  без  проблем
Та  за  роки  втрачені,    згадував  з    болем
Як  змити  з  пам*яті,  те  що  переніс  на  плечах
У  душі    й  в  серці…  раптово  сльози  на  очах.

Стамбул    привітний…  сяяв  під  ранковим  сонцем
Напередодні  …  вмитий  теплим  літнім  дощем
Йому  не  раз    доводилось    тут  побувати
Нині  ж  із  трепетом    у  душі  став  сприймати
Знайомий  порт  і  близько  судно  з  Батьківщини
Здалось  не  було    на  затримання  причини
Та    лиш    по  трапу  зійшов,  як  один  чоловік,
Ну,  що  Артуре,    помандрував,  побачив  світ?
***
Червоний  обрій  раз  у-  раз  топивсь  у  морі
Гучна  молитва  у  Софіївському  соборі
Слова  розносилися,  далеко  по  окрузі
Він  на  балконі  з  дипломатом,  ніби  друзі
В  готелі  одна  ніч,  а  до  Одеси  ранком
Повернення,    коханій  буде  подарунком.

Сонячний  ранок,  передвіщав    чудовий  день
О,скільки  лишиться    у  свідомості  вражень
Від  пережитого  і  пройденого  в  житті
Артур  стояв  схиливши  голову  в  сум*ятті
Не  міг  повірити,що  скоро  буде  вдома
Літак  здіймався  ввись,    у  блакитні  небеса
Милує  очі,  приваблює  земна  краса
Від  хвилювання    весь  аж  тремтів  ,  яке  щастя
Кілька  годин  й  вже  точно  повернутись  вдастя
Чи  дочекалася,  чи  ні,  люба  Світланко
Де  зараз  ти,  моя  кохана  веселунко?
А  може..  не  моя,    ранила  думка-  стріла
Чи  всупереч  коханню  між  нас  тьмяна  імла
Як  геть  прогнати  всі  сумління  й  вірить
Невже  комусь,    своє  серце  змогла    довірить
Душить  неспокій,  криштальні  сльози  на  очах
Думки  нав`язливі,  вже  здавалось  знесе  дах
Але  ж  любились  і  цінували  кохання
Духмяні  квіти…в  полі    збирали  до  рання…
***
Довга    розмова  в  адміністрації  порта
На  столі  рапорт  і  звіт  на  чотири  листа
Одне  втішало,що  спасли  двох  побратимів
Що  були  з  ним  на  судні.  Розповісти  він  вмів
Але    маринували    його  до  вечора
На  завтра  запрошувала  прокуратура

Смеркалось…  В  диспетчерській  Світлани  не  було
Розпука…    На  очах  сльози,  змокріле  чоло
Звільнилась-  це  слово  для  нього  наче    вирок
Чому?Що    заставило  зробити  такий  крок?
Він  ніби  п`яний  йшов  по  знайомій  вулиці
Від  ліхтарів  добре  виднілися  таблиці
Ну  от,  здається,    я  знайшов,  тут    незаблукав
Вже  й  третій  поверх,  хвилюючись,  дзвонив,  гукав.
***
Уже  в  готелі….  В  руках  номер  телефона
Чому    й  навіщо,  змінила  квартиру  вона?
Туга  в  погляді,    на  серці  глибока  рана
Чи  надія  і  сподівання  все  омана?

За  вікном  темінь,  похолодало,  крапав  дощ
Десь  зникли  зорі,чом    цьому  не  завадить  хтось?
Хоча  б  не  змокла,  може    назустріч  вийти    їй
Він  намагався,    непозбутись  усіх  надій.

Чекання…Як    перетерпіти    пів  години?
Так    важко!Чому    занадто  довгі    хвилини?
Він  відчував,  хвилювалась,  все  ж  мала  прийти
Може    й  немає  мені  приводу  радіти?

Пригадував…  За  день  до  відплиття  в  море
Яєчню  на  кухні  смажили    й  помідори
З  одної  вилки  смакували,  посміхались
Як  парубійко  залицявся,  вже  й  кохались….
Перед  очима  та    усмішка  на  обличчі
Сама  чарівність.    За  мить  сміялась  у  вічі
Так    тепло,  весело,  душевно,  щиросердо
В  обіймах  шепіт,-  Світлано  -  моя    трояндо!

Невже  тоді,  з  нами  доля  пожартувала
Була    негода,    морські  хвилі    шматувала
Хустинка  синя,  ледь-  ледь  трималась  на  плечах
Передчуття…  раз  –  у  -  раз  погляд  відчаю,  страх
І    все  ж  весною,  мені  дихала  у  спину
Ти  знала,    все  життя  кохав  тебе,  єдину
Та  кілька  чайок,  нібито  попереджали
Літали  низько  й  занадто  гучно  кричали…
***
Тихий  стук  у  двері…  На  місці  не  встояти
Надто  важко  в  душі  хвилювання  сховати
Думки  –  блискавиці  серед  хмарного  неба
Можливо  й  не  моя  та  нам  зустрітись  треба

Це  не  сон…    вона  з  хлопчиком,  років  дев`яти
Тепла  зустріч….  не  буде  його  докоряти
Блиски  в  очах…На  віях  бриніли  сльозини
У  обіймах,      на  устах  полинні    краплини

-Ну  от  діждалась,  -  слова  сина,  хитренький  погляд
-Ти  так  нічого…  маєш  непоганий  вигляд…
Я  йду  й  думаю,  ніяк  не  усвідомлюю
Де  ти  був,  що  так  довго  добиравсь  додому?
Чуєш,  не  плач,-  за  мить  притулився  до  мами
Не  відпускай!  Нехай    постійно  буде  з  нами!

                                                                                           Вересень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Катерина Собова

В гостях

Мама    доню    свою    рідну
В    гості    відправляла,
Як    вести    себе    потрібно
Мудро    наставляла:    

-Будуть      виступати    гості  –
Жувати    не    можна,
Вислухай    уважно    тости,
Що    там    каже    кожна.

Та    до    чарки    не    тягнися,
Наперед    не    пхайся,
Серед    старших    оглянися,
Мило    посміхайся.

Пий    водичку    мінеральну,
Виникне    розмова  –
Покажи,    що    ти    морально
До    життя    готова.

А    як    стануть    танцювати,
Зроби    по  -  англійськи:
Не    прощаючись    -    із    хати!
(Так    у      колах    світських).

Аж    на    другий    день    припхалась
Донечка    додому,
Розказала,    як    набралась
Горілки    і    рому:

-Я    забула,    що    ти    вчила,
Як    у    тих    англійців,
І    по-нашому      зробила:
Ми    ж    то    -    українці!

Гопака    я    танцювала
Із    кумом    Альбіни,
Реготала    і    співала  –
Аж    дрижали    стіни.

На    коня    пила    я    залпом,
На    кожну    підкову,
Всі    вітали    мене    з    кайфом,
Наливали    знову…

І    по-нашому    я    швидко
Чарку    спорожняла,
Мусила    там    ночувати,
Бо    йти    не    діждала.

У    англійців      свої    тости
Й    свої    забобони,
А    я    рада,    що    в    нас    в    гостях
Отакі    закони!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Valentyna_S

Ось та сторінка, де куточок зігнуто…

Вже  майже  ніч.  Ще  теплий  в  чашці  чай.
Вмикаю  знов  настільну  лампу  матову.
Не  сердься,  пізня  муко,  зачекай:
Я  почитаю  кілька  хвиль  Ахматову.

Старенький  томик  каламуть  зігнав.
Ось  та  сторінка,  де  куточок  зігнуто.
Він  дихав  сонцем,  місяцем—вона,
Й  назавше  коло  двох  планет  розімкнуто.

Чужа,  —  їй  натякнув  раз  приторк  рук,  
Що  зовсім  був  не  схожий  із  обіймами,
І    дзвоном  стримане:  «Я  вічний  друг»,
І  сміх  в  очах  спокійний    нею  спійманий…

Відтак  остигла  лава  її  слів.
В  домашніх  тапках,  в  платтячку  буденному
Вона  зізналась  образу  зі  снів
В  бентеженні  своїм,  у  сокровенному.

…Сурмлять  світанок  півні  вперебій.
Покрились  шиби  мрякою  туманною.
О,  скільки,  жінко,  справжності  в  тобі!
Лиш  в  досвіток  прощаюся  із  Анною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Родвін

Бабине літо. Рондель

Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять
І  сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє  !
Дере́ва  сонні,  в  зо́лоті  стоять,
Про  дні  квітучі,  у  дрімо́ті  мріють  ...

В  цей  час  птахи́  готу́ються  у  вирій,
Ще  трі́шечки  -  і  в  да́льню  путь  злетя́ть..
Вже  осінь,  в  небі  павучки́  летять
І  сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє  !

Яскраві  барви  пло́менем  горять,
Осінні  квіти  -  то  весни́   відго́мін  !
У  пишних  ша́тах  у  садка́х  стоять,
Про  дні  квіту́чі  -  незабутній  спо́мин  ...
Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять  ...

27.09.2021  р.

Фото   https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хвильно від нектарної любові

Як  хвильно  від  нектарної  любові
Ще  з  літа  перестиглого  й  тепер.
Скидає  лист  багряний  вже  діброва,
І  набігає  дощ  сльозами  з  перл.

Симпатія  дозріла,  в  серці  ж  -  клин.
Цей  яр  глибокий  віковий  росте.
Хандра  крадеться  в  душу  звіром-спліном.
Чи  час  все  перемеле  непросте.

Чому  вітрець  мене  штовхає  в  спину?
Нічого    спільного  нема  у  нас.
А  знову  зустріч  -  перелив  бурштину.
П'ємо  нектар,  п'ємо  любові  час.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Катерина Собова

Хоробра Тома

Після    двох    побачень    в    сквері
Дівчину    кохану    Тому
Прийшло      в    голову    Валері
Запросити    вже    додому.

Є    якісь    манери    дамські:
Таку    гостю,    як    приймати?
Каву,    квіти,    чи    ’’Шампанське’’  -
Що    вперед    пропонувати?

Хлопець    дуже    хвилювався,
Як    вести    себе    відразу?
-Як    вино    запропоную    -
Цим    її    я    не    ображу?

Уже    Тома    на    порозі,
Розмістилася    на    кухні,
Вся    рум’яна    від    морозу,
Вийняла    пивні    два    кухлі.

Розгубився    тут    Валера,
Хотів    свічку    запалити,
Тремтять    руки    в    кавалера…
Як    романтику    створити?

Пінитись    шампанське    хоче,
В    келихи    хотів    налити:
-Для    хоробрості,-    белькоче,-
Треба    нам    це    пригубити.

Дівка    з    радості    аж    скаче:
-Ми    розважимось    добряче!
Заховай    цей    сік    дитячий,
В    мене    дещо    є    гаряче.

Первачок    ось,    пригощайся,
Та    не    бійсь,    горілка    добра,
Пий    сміливо    і    не    кайся,
Бо    я    вже    прийшла    хоробра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Ніна Незламна

Красуня осінь

Сама  краса-  осінь  у  строкатій  одежі
Упевнено  крокує  й  малює  пейзажі
Торкнулась  пензлем…  Багряним,  жовтим,  золотим
Наводить  штрихи….підкреслить  темно  зеленим    

Ніби  замріялась….  Позирнувши  догори
Вже  й  з  небесами,  завела  переговори
Хмари  підвласні,  напливли    наче  примари
Величні,  чорні,  між  собою  ведуть  чвари

І  небо  вмить,  замерехтіло…  блискавиця
Блиск  близько  й  далі,  як  розгнівана    цариця
Вогняні  стріли  відчайдушно  розсипала
Від  несподіванки,  землиця  застогнала

Оце  сюрприз!  Той  стогін  линув  у  далину
Тремтіли  хмари.  Землі  встеляли  сивину
Дощем  холодним.  Й  не  спинялись,  й  на  хвилину
Прощальну  пісню,  заспівали  журавлину

Вже  й  відгриміло…  І  оновилася  земля
Сяюче  сонечко  слало  цілунки  здаля
Богиня  осінь,  чарувала  шовком,  блиском…
Знов  посміхнувшись,  за  мить,    фарб    бризки    помазком

І  пішла  далі…  позаду  диво  -  картини
Десь  олівцем,  майстерно  ляжуть  павутини…
Красуня  осінь...  додасть    впевненості  мені
Яке    це  щастя,    бачити,  жити  на    землі!

15.09.  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Lana P.

ТАЇНИ ОСЕНІ

Нам  таїни  осінь  шурхоче  на  вушка,
Листочки-листи  посилають  вітри  —
З  пожовклої  вишні  зняли  капелюшка,
Із  айстр  заметілі  створили,  майстри.

Кармінова  кладка  прикрасила  пору  —
Так  хочеться  вдалеч  пройтися  по  ній…
Кім’ях  виноградний  набрався  кагору  —
Впивається  ним  невгомонних  ос  рій.

І  глечики  груш  наливала  медами  —
Від  тяжі  ось-ось  упадуть  у  траву.
Вдягнула  гарбузів  пузатих  в  піжами,
Вночі  влаштувала  зіркам  рандеву.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926684
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021


Lana P.

БЕЗСОННЯ ПРОСТО…

Безсоння  просто  не  приходить  в  гості  —
Притягуєм  валізами  думок.
Сідає  непомітно  на  помості,
Великі  очі  п’ялить  до  зірок.

Буває,  що  прилипне  до  віконця,
Або  у  стелю  втупиться,  в  пітьмі  —
Тоді  чекаємо  появи  сонця,
У  тиші  непробудній  та  німій.

Воно  по-різному  плете  уяви  —
В  залежності,  які  турботи  в  нас.
Втішають  перші  сонячні  заграви,
І  скрапує  між  вічностями  час.                                          

P.S.  Вересневий  схід  сонця  на  світлинці    28/09/21.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926621
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Пісаренчиха

ВІРАЖІ

Наблукалась,  доню,  розкажи,
З  ким  ділила  радості-печалі?
Серце  моє  іноді  скавчало.
А  вікно  міняло  вітражі.

Збиті  ноги,  спалені  мости,
Зламані,  обвуглені  надії,
Біля  ганку  купкою  склади.
Дріб’язок  тут  маю,  ним  радієм.  

Пирогам,  наваристим  борщам,
Вишні,  що  шкребеться  до  оселі.
Дюнами  блукала  по  пустелі.
З  того  кварцу  виплавимо  храм.

Зірвуться  чи  сльози,  чи  дощі.
Зросте  сад,  весну  свою  зустріне.
Час  нові  наріже  віражі,
Вкрутить  необуздану  дитину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926335
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 29.09.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2021


Рувану Талі

Гортаючи час навпаки

Як  зготую  для  тебе  листя,  забарилася,  то  присядь  же.  
Як  без  тебе,  якою  я  стала  без  тебе,  глянь!  
Ці  роки,  як  на  рать,  йдуть  озброєні  абичим,  ноги  горять  їм,  
міддю  своєю  ранять.  Не  ховайся,  осінь  –  твоя  пора.  
Я  без  тебе  такою  стала...  
Наллю  молока,  так  личить,  –  жартую  несміло.  Бліда  ж  яка!
Люба,  я  так  скучала!
А  тепер  по  порядку  розповідай,  у  що  перейшли  ці  начала?
Ми  тоді  розійшлися  навхрест,  я  звернула  у  пролісок,  ти  –  до  ріки,  
знай  чекала  коли  він  подасть  золотої  руки
з  того  берега.  
Так  дотягатися  вміють  лиш  мертвих  тіні.
Я  стояла  в  пожухлому  листі,  хвоя  скидала  голки,  
ми  з  цим  лісом  були  в  якомусь  чудному  сплетінні,  
мабуть  схожі  думками,  
він  закрив  мене  від  твого  мерехтіння.
Так  прощатися  легше,  гортаючи  час  навпаки,
збираючи  сльози  зі  щік,  підтягуючи  коріння.  
А  як  проминали  твої  молитви?  Мила,  
щастя  і  є  однією  з  тих  крихт,  що  стираєш  ребром  долоні,  
хлібом,  який  він  спожив,  доки  ти
зазираючи  в  очі  йому  співала
вигадки-пісеньки,  вересень  кольору  мокрих  трав,  кленові  листки.  
То  скажи  вже,  яку  він  обрав?

Він  не  впізнав  нас,  каже.  Голос,  як  скрегіт  крон.  
Очі,  як  пізні  яблука.  Лиця  впалі.  
Сукня  на  ній  та  сама,  шили  її  разом,  
погляди  –  в  далі.  
Туго  збирає  коси,  вирвала  б,  та  несила,  
й  знову  кидає  вітру,  нехай  терзає.  
М'яко  дарую  усміх:  де  ж  то  тебе  носило?  
Я  нагребла  нам  листя,  рідна,  отут  сідай.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925867
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Катерина Собова

Автоiнспектор Микола

На    дорозі    страж    порядку
За    безпеку    дбає  –
На    обочину    машину  
Хвацько    завертає.

Вчителька    із    укр.мови
За    кермом    сиділа,
Пригадав    інспектор    школу
І    узявсь    за    діло.

-Яка    зустріч,    Розо    Львівно!
Радий    вас    вітати:
Двійочник    Микола    Рівний,
Мушу    штрафувати.

Ми,    даішники    -    не    звірі
(Я    за    себе    знаю),
Все    поясню,    перевірю,
З    миром    відпускаю.

Штраф    не    будете    платити
(Педагоги    бідні),
Тепер    я    вас    буду    вчити  –
Всі    ви    такі    рідні!

Я    сьогодні    залишаю    
Вас    після    уроків,
Цим    якраз    застерігаю
Від    нещасних    кроків.

Ось    вам    зошит    у    лінійку,
Ручку    в    праву    руку,
Виправляйте    свою    двійку
З    дорожнього    руху.

«Буду    Правила    я    знати
Віднині    й    довічно»,-
Сто    разів    це    написати
Ще    й    каліграфічно.

Метод    цей    у    вас    був    модний,  
Дуже    ефективний,
Тож    і    мій    урок    сьогодні
Буде    позитивний.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926493
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Lana P.

ЇЖАЧОК

Я  —  маленький  їжачок, 
Маю  безліч  голочок.
Завітав  до  Насті  в  сад,
Поскладав  дитині  в  ряд
Спілі  яблучка,  смачні  —
Вітаміни  на  всі  дні!

*Яблучка  мого  саду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926415
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Рувану Талі

Камінь в річку

І  викинеш  камінь  в  річку:  жадаю  злету!
А  в  руки  навспак  смерічки,  та  ще  не  спілі.
І  дивишся  на  потічок,  а  видиш  Лету
забуття  видиш.  
Не  надкушені.  
Обважнілі
галузки  з  плодами,  а  я  порожня,  порожня!
Соком  груша  розколота  пирсне,  аж  серцю  липко,  –  
наче  й  сама  на  суд  тече,  молиться  так,  –  примнож  ня!

То  й  кинеш  у  неї  камінь.  Першою  кинеш,  
най  втішиться  хлипко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926360
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Любов Таборовець

Зустріч із Осінню

Я  зустрілася  з  Осінню  вранці.
Наші  долі  на  стежці  зійшлись,
Де  тумани  гойдаються  в  танці,
Загадкові  й  тепер,  як  колись.

А  за  ними,  вже  зоране    поле...
Все  минуле  уже    в  борозні.
Та  стерня,  що  до  крові  колола,
Притомившись,  лежить  десь  на  дні.

Як  же  схожа  з  тобою  я,  Осінь…
Павутина  торкнулась  чола.
В  тиші  мудрість  звучить  безголоссям...
Біль  ночами  повзе  до  крила.

Та  обличчя  зоріє  рубіном,
Кришталева  роса  у  очах...
Хай  дощі...  Вони  чисто  і  пінно
Змиють  бруд,  що  несла  на  плечах.

Обійму  тебе,  Осене,  міцно.
Чай  поп'є́мо  при  теплих  свічах...
В  зиму  зробимо  крок    непомітно
В  найпростіших  життєвих  речах.

26.09.2021
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Ніна Незламна

О осінь, чарівнице кольорова… (слова до пісні)

Дарує  осінь  різнобарвні  гами
І  мрія    рветься,  увись,у  небеса
Де-  інде  листя,  шурхіт  під  ногами
Відволікає  -  поглянь,  всюди  краса…
Щедрі  дарунки,  з  радістю  приймаю
У  буйноцвіті    чорнобривці,  айстри
Тріпоче  серце,  метеликом  злітаю
Сприйму  їх  запах,  загадкові    чари…

О  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,  сонячним  проміннячком    всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…

Із  чорнобривців    віночок  -    оберіг
У  рідний  край  думками  відлітаю
Зігріва  спогад  про  духмяний  пиріг
Любов  матусі  -  завжди  відчуваю…
Багата  осінь…    яблука,    грушки…  й  сливи
Гілки  вклонилися,  аж  до  землиці
Сонце  всміхнулось…  осені  цнотливій
Сонячні  зайчик  скаче  по    травиці….

О,  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,    сонячним  промінчиком  всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…..

Безмежність  злата,  маєш  у    запасі
На  виноград,  сипни  не  одну  жменю
І  сонце  солоду  додасть.  На  часі
Вино  рікою,  в  догоду  бажанню…
Даруєш  осінь  удачу  й  натхнення
Багрові    фарби  з  червоним  відтінком
Приносиш  радість,  віру  в  сьогодення
Й  свою    любов,  із  ніжним    поцілунком….

О,  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,  сонячним  проміннячком  всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…

                                                       22.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


moden

Листопад

Бумаг  копна  стихов  полна
Хранит  всё  то,  что  написалось
Хранит  и  дремлет  у  окна
Ведь  в  ней  почти  что  не  копались

Веселье-грусть  да  всякий  бред
Она  в  себя  всю  жизнь  вобрала
И  чувства...  Чувства  с  малых  лет
Немало  в  ней  всего,  немало

С  верхушки  листик  ты  возьмешь
А  вдруг  тебя  закружат  строки
И  вдруг  нечаянно  поймешь
Как  мил  тебе  мой  мир  далёкий

А  я  схвачу  в  охапку  всё
Что  написалось  с  вдохновеньем
И  вверх  подброшу...  Листопад
Тебя  осыплет  в  день  осенний
     

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925844
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Повзе туман

Повзе  туман  і  котить  сивину:
Дорогу  биту  ледь-ледь  видно,
Немов  шукаючи  чиюсь  вину,
Оповиває  все,  що  рідне.

Долина  в  сумнівах,  краплистий  гай,
Ставок  устелений  туманом.
А  хтось  комусь  сказав  колись  "прощай",
Немов  стиснув  коня  арканом.

Повзе  туман  і  котить  сивину,
Доріжка  в  споришах  притихла.
Чи  віднайдеш  життєву  глибину?
Колись  жили  давно  тин  з  тином.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Valentyna_S

Горіхове зернятко

Світилко  сонця  тьмяне  вимила  весна.
Горіха  бру́ньки  блимала  лампадка.
Небавом  в  квіточку  розвинулась  вона.
Мале  шпача  пило  з  її  горнятка.

Ховалася  від  злого  вітру  штурханів,
Щосил  трималась,  щоби    не  опасти,
І  бачила,  як  град  нестямно  сатанів,
Як  інші  квіти    долі  впали  пластом.

А  кажуть:  молодість!  рожева  юнь!
Знай,  бався  сонячним  лапастим  бликом.
На  чатах  спокою  дозрінь  зелена  рунь—
Лиш  в  старості  пізнаєш  вперше  лихо…

Вже  й  осінь.  Зрідка  блискавиця  спалахне.
З-за  крони  синя  збільшується  латка…
Надійне,  та  останнє  вкутання  тісне
В  шрамованого  зрілістю  зернятка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Аскет

Не ты ли?

 
Не  ты  ли  срывала  простынь  жарою  летней?
И  плевать,  что  пищали  сиренами  комары  --
Мы  сделали  воздух  в  комнате  сигаретней
Мы  были  добры,  светлы  и  очень  храбры.

Не  ты  ли  смеялась  порой  без  причины?
Я  держал  твои  пальцы,  ты  красивое  делала  па
Мы  руками-ногами  границы  сдвигали  рутины
Мы  с  цветом  играли  --  на  краски  реальность  скупа.

Не  ты  ли  сдувала  с  плеч  моих  горечь  и  скуку?
Не  ты  ль  задала  во  мне  идеал  красоты?
И,  встретив  случайно  тебя,  по  сердечному  стуку
Я  понял,  я  вспомнил,  что  то  была  именно  ты.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926056
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Сніг_на_голову

Бронхіт


Цей  кашель  вологий  вночі  заважає  спати:
в  легенях  брунатних  заслаблого  голосно  свище  вітер,
неначе  у  тріснутий  дзвін  намагаються  бити  набати,  
неначе  в  дірявих  стінах  живуть  втікачі-бандити.

На  бронхах  оголених  чорні  цятки́  пернаті,  
важкі  достеменно,  як  ніч,  що  у  груди  лягла  вагомо,  
й  товчеться  у  них,  як  в  тісній  перестудженій  затхлій  загаті  —
безладний  і  зайвий  рух  у  часі  хронічної  втоми.  

Відбудуть  вітри  і  відбі́дять  кашлі́  сезонні,  
безсоння  минеться,  атож,  і  гострого  слухом  відбісить.  
Дай,  боже  осінній,  між  віттям  живим  заростуть  безодні,  
лише  б  якось  вгрітися  трохи  й  діждати  весни...  ремісій.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925600
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Катерина Собова

Тещин компромiс

Кожен    день    цікава    теща
З    наполегливим    завзяттям
Ревізує    й    контролює
Поведінку    свого    зятя.

Молодий,    а    сиві    скроні…
Чи    достатньо    заробляє?
Як    відноситься    до    доні,
За    дітей,    добробут    дбає?

Це    Семена    стало    злити,
Ляпнув,    теща    ледь    не    впала:
-Як    би,    мамо,    так    зробити,
Щоб    ми    довго    вас    шукали?

Враз    схопилась    за    голівку:
-Якщо    я    несу    вам    горе  –
В    червні    ти    купи    путівку
І    відправ    мене    на    море.

В    липні,    щоб    відпочивати  –
Прибережні    є    курорти:
Там    я    зможу    показати
Всі      бікіні,    сукні    й    шорти.

А    у    серпні    я    не    проти
Пригадати    сни    дівочі  –
Кращі    всі    міста    Європи
Бачити    на    свої    очі.

Буде    в    спокої    радіти
Вся    сім’я    твоя,    Семене,
Протягом    усього    літа
Відпочинете    від    мене.

А    як    все    оце    оплатиш,
Буду    я    не    теща-мати,
Після    цього    мене    будеш
Дорогою    називати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Родвін

Виноград, вино и лимонад

Мы  из  дедушкой,  вдвоем
Виноград  сегодня  рвем  !
И  нарвали  мы,  с  утра
Пять  да  три  больших  ведра  !

С  дедом  тайна  в  нас  давно  -
Мы  зате́яли  ...  вино  !
Завтра  сделаем  мезгу́,
Только  маме  -  ни  гу-гу́  !

А  то  к  деду  не  отпу́стит  
И  сидеть  я  буду  в  гру́сти  !
Де́дку  сильно  заругает,
Лучше,  пусть  она  не  знает  !

Если  мама  -  ни  гу-гу́,
То  я  к  деду  побегу  !
Буду  виноград  давить,
Сок,  с  деду́лей,  буду  пить  !

Де́да  сделает  вино,
Ух,  красивое  оно  !
Только  я  его  не  пью,
Потому́,  что  не  люблю  !

Мне  такого  не  дают,
Сами  же,  известно,  пьют  !
И,  не  надо  ...  Обойду́сь  ...
Лимона́да  я  напьюсь  !

И  скажу́  вам,  по  секрету  -
Лучше  лимонада  -  нету  !

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

    Со  слов  внучка,  записано  верно.
    Подпись                              /  [i]Родвин[/i]  /


24.09.2021  г.


Фото   https://st.depositphotos.com/2788765/3704/v/600/
depositphotos_37049877-stock-illustration-vineyard-and-grapes-bunches.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926074
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Рувану Талі

Коли на Горганах ватра

А  він  мені  каже:  коли  на  Горганах  ватра
дотліє  і  зважиться  горець  зійти  додолу,  
знесу  найбагатших  дарунків,  яких  ти  варта.  
Та  нині  лиш  вересом  всте́лю  тобі  стодолу.  

А  я  йому  ка́жу:  стікають  ярами  води.  
Немов  горностаям,  усе  мені  тут  домівка.  
Чи  ти  в  цих  ярах  не  розгледиш  моєї  вроди?  
Чи  вже  вівчарю  без  хустини  не  люба  дівка?  

А  він  мені:  леле,  та  я  ж  задля  вроди  тої  
прорубую  хащі,  щоб  темний  наш  світ  всвітила!  
Чи  білі,  чи  чорнії  п'яти,  аби  лиш  твої,  
усяк  зацілую,  бо  ти  мому  серцю  мила.  

А  я  йому  згорну  по  тому  з  очей  чуприну,  
а  в  них  пломеніє  завзято,  не  скоро  згасне.  
Над  горами  сивою  птахою  зранку  злину,  
най  тішиться  голуб  до  часу  коханням  щасним.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925724
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Ніна Незламна

Три пори року

Колише  вітер  гілля  та  й  колише
Листки  зрива  й  кидає  попід  ноги
Чому  мене    тривога    неполише
Чому  нема,    їм  іншої  дороги…

Життя  коротке,  весна,  літо,    осінь
Подих  весни  і  сонячне  проміння
Серед  суцвіття  зваба  -  ніжна  просинь
Зрадливий  вітер,  холод,    вже    тремтіння…

Хлюпоче  дощ,  відчай,  осінь  ридає
Сльозини  -  краплі  стікають  до  землі
Певно  природа  себе  так  втішає
Але    на  серці,чомусь  важко      мені…

Три  пори  року,    мрії    до  блакиті
Жаль  час  минає  ,  так  занадто  швидко
У  ваших  скринях  поховались  миті
Щасливі,  радісні,  доволі  прудко….

Не  зупинить  -    час,  вітер,    осінній  дощ
Сприйму  дари,  напевно    за  потрібне
Бо  зупинить  все  це  не  спроможній  хтось
Що  дано  Богом  для  нас  воно  рідне
Нам  залишається  лиш  привітати…

Як  доживу-  буду  зиму  стрічати...

                                                                       26.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Пісаренчиха

СТАТИ ДОРОСЛИМ (п"єса для дітей)

Діючі  особи:

Гномик
Сорока
Струмок
Свинка
Яблуня
Лис
Їжачок
Змій
Дерева
Поросята
Маленькі  яблуньки


Дія  І
Ліс.  Дерева  розходяться,  відкриваючи  галявину  по  якій  крокує  Гном.

Гномик: Я  добрий  гном,  веселий  гном,
Ще  вчора  був  я  малюком,
Ще  вчора  лісова  рідня
Повчала,  мучила  щодня.
Та  років  виповнилось  сто,
Тепер  не  вчитиме  ніхто.
Без  няньок  і  без  вчителів,
Дорослим  став,  як  і  хотів.
Тепер  мій  дім  цей  темний  ліс
Сміх,  радість  запанують  скрізь.
Знайти  сто  друзів  мушу  лиш.
Життя  моє  почнись  скоріш.

З’являється  сорока.

Сорока: Шум-гам!    Шум-гам!  Гномик,  малюк,  ти  в  лісі  сам?  Ти  заблукав?  Ти  згубився?  Жах,  жах.  Гноми  загубили  свого  малюка.

Гномик: Вчора  мені  виповнилося  сто  років.  Я  став  дорослим.  Тепер  я  можу  робити  все,  що  хочу.

Сорока: Сто  років?  Сто  років!  А  що  ти  хочеш  робити?

Гномик: Не  вмиватись  зранку.

Сорока: Жах,  жах!  Новина!  В  нашому  лісі  оселився  Гномик,  який  не  хоче  вмиватися  зранку.

Гномик: Агов,  Сорока,  де  цей  Гномик?  Я  хочу  з  ним  подружитися.

Сорока: Жах,  жах!  Новина!  Грандіозна  новина.

Сорока  зникає.  

Гномик: Ой.  Я  забув  привітатися.  (вслід  Сороці)  Доброго  ранку!

Струмок: Доброго  ранку!

Гномик: (озирається)  Ви  хто?

Струмок: Струмок.

Гномик: Ви  де?

Струмок: За  пеньком.

Із-за  пенька  з’являється  Струмок

Гномик: Ви  чули?  Сорока  розповідала,  що  в  лісі  оселився  Гномик.

Струмок: Гномик,  що  не  бажає  вмиватися?  

Гномик: Так.  Він  мені  вже  починає  подобатися.

Струмок: Мені  здається,  що  Сорока  повідомляла  про  Вас.  

Гномик: Мені  вона  повідомляла  про  мене?  Навіщо?  Я  ж  знаю  і  сам,  що  поселився  в  цьому  лісі.

Струмок: На  те  вона  і  Сорока,  щоб  говорити  всілякі  дурниці.

Гномик: А  я  повірив  їй,  як  маленький  Гномик,  якому  ще  виповнилося  сто  років.

Струмок: Сто  років?  Покажіть  себе.

Гномик  демонструє  себе  Струмку.

Струмок: Вам  би  не  завадило  освіжитися.

Гномик: Нізащо!  

Співають.

Струмок: Водиця  чарівна!

Гномик: Вона  змиває  бруд?

Струмок: Вона  змиває  сором,  біль  і  тугу.

Гномик: Сто  років  мився  я,  і  знову  митись  тут?

Струмок: На  жаль,  вода  не  стала  Вашим  другом.

Гномик: Мокрюща  вся  така.

Струмок: А  як  інакше  їй
З  душі  змити  печаль,  з  обличчя  втому?
 
Гномик: Печаль,  вона  яка?  Чи  є  в  душі  моїй?

Струмок: Промий  стежину  досвіду  святому.

Гномик: (радісно)  Який  корисний  Струмок  живе  в  моєму  лісі!

Струмок: Вода,  яка  виходить  з-під  землі  –  жива.

Гномик: А  мені  більше  подобаються  калюжі.  Вода  в  них  тепла.  На  дні  м’якенький  мул.  І  живуть  там  веселі  пуголовки  і  комарі.

З’являється  Сорока.

Сорока: Диво!  Диво!  В  тітки  Свинки  народилися  поросята.  П’ятеро  дивовижних  малюків  з’явилося  на  світ.  Ви  чули?  Семеро  неперевершених  поросят  живуть  в  нашому  лісі.  Ви  не  чули?  Як  можна  не  знати  такої  новини?  Дев’ятеро  ніжних  карапузів.  У  тітки  Свинки.  (зникає)  

Гномик: Мені  конче  потрібно  побачити  цих  малят.  Я  не  ображу  Вас,  якщо  піду  ненадовго?

Струмок: Звичайно  не  образите.  Я  ж  Струмок.  Я  не  вмію  ображатися.  Ця  я  всіх  рятую  від  образ.

Дія  ІІ
Ліс.  Свинка  співає.  Поросята  танцюють.

Свинка: Ці  маленькі  хрюшки.  Хрю,  хрю,  хрю.
П’ятачки  та  вушка.  Хрю,  хрю,  хрю.
Розум  в  оченятах.
Прагнуть  все  пізнати.
Гей,  малята-поросята,  Дуже  вас  люблю.
Невгамовні  ніжки.  Хрю,  хрю,  хрю.
Витопчать  доріжки.  Хрю,  хрю,  хрю.
Не  біжіть  далеко,  –  
В  хащі  –  небезпека.
Неслухняне  поросятко  вовк  з’їсть  без  жалю.
Непосиди  дітки.  Хрю,  хрю,  хрю.
Виростайте  швидко.  Хрю,  хрю,  хрю.
Кріпніть.  Злому  вовку
Будем  м’яти  боки.
А  тепер  своїм  малятам  каші  я  зварю.

З’являється  Гномик.

Гномик: Добрий  день.

Свинка: Гномик.  Ти  теж  прийшов  помилуватися  моїми  малятами?  Проходь.  Сподіваюся,  ти  мені  допоможеш  їх  погодувати?

Гномик: Не  знаю.  Я  не  вмію.

Свинка: Це  не  складно.  Я  навчу.

Гномик  і  Свинка  танцюють  –  годують  Поросят.

Свинка: Наїлися  мої  маленькі.  Наїлися,  мої  миленькі.  (Гномику)  Принеси  води  –  потрібно  помиті  ці  замурзані  рильця.  

Гномик: Я  не  певен.  (приносить  тазик).

Гномик  і  Свинка  миють  рильця  Поросятам.

Свинка: Тепер  вкладемо  їх  спати.

Гномик: Як?

Гномик  і  Свинка  вкладають  Поросят  спати.

Гномик: Я  прийшов  привітати  Вас  з  народженням  Ваших  дітей.

Свинка: Пустопорожні  слова.  Я  так  стомилася.  Трішки  подрімаю.  Попери,  будь  ласка,  пелюшки.  (передає    Гномику  корзину)

Гномик: Пелюшки?  Що  таке  пелюшки?

Свинка: Пелюшки  –  це  такі  памперси,  які  потрібно  прати.

Гномик: Я  не  можу  прати  памперси.

Свинка: Як  це  не  можеш?  Чому  це  не  можеш?

Гномик: Я  не  хочу.

Свинка: Будь  ласка.  Я  ж  сказала  будь  ласка.

Гномик: Будь  ласка,  не  говоріть  будь  ласка,  бо  прати  пелюшки  я  все  рівно  не  стану.

Свинка: Ти  грубий,  злий,  не  вихований  Гномик.  Мені  дуже  важко  дати  лад  такій  купі  дітей,  коли  ніхто  не  бажає  допомогти.

Гномик: Я  ж  допомагав.  Я  старався.

Свинка: Не  виправдовуйся.  Я  образилася,  вся  повністю,  від  кінчиків  вух,  до  кінчика  хвоста.  Іди  звідси.  Не  бажаю  бачити  тебе.

Гномик: Можливо  Вам  можна  якось  інакше  допомогти.

Свинка: Йди.  Справжніх  друзів  не  існує.

Гномик  іде.  Дерева  заступають  Свинку  і  Поросят.  З’являється  Струмок.  Гномик  вмивається.  

Струмок: Мій  юний  друже,  Ви  змили  образу  і  провину.  Що  трапилося?

Гномик: Я  образив  тітку  Свинку.  Від  кінчиків  вух  до  кінчика  хвоста.

Струмок: Це  не  дивина.  Тітка  Свинка  ображена  на  всіх  в  цьому  лісі.

Гномик: Їй  важко.  Їй  потрібна  допомога.  Я  допомагав.  А  вона  навіть  не  подякувала.

Струмок: І  Ви  образилися  на  тітку  Свинку  за  те,  що  вона  свиня?
Гномик: Звісно.  Вона  ж  свиня.  Виходить,  я  образився  даремно.  А  вона  знає  про  це?

Струмок: Про  що?  

Гномик: Про  те,  що  вона  свиня.  Їй  потрібно  про  це  розповісти.

Струмок: Навіщо?  Вона  народилася  свинею,  щоб  бути  свинею.  Тож  є  те,  що  має  бути.

Гномик: А  мій  учитель  говорив,  що  можна  стати  ким  завгодно,  можна  досягти  всього  що  побажаєш.

Струмок: І  чого  бажаєте  Ви?

Гномик: Не  знаю.  Але  твердо  знаю,  що  не  бажаю  прати  пелюшки.  Ніколи.

З’являється  Яблунька.

Гномик: Яблунько-яблунько,  скажіть,  що  Ви  бажаєте?

Яблунька: Для  себе  –  нічого.  Хіба  що  для  своїх  діток.  Бажаю,  щоб  дітки,  яких  гойдаю  на  своїх  вітах,  потрапили  в  долину  за  лісом.  Щоб  в  їх  житті  було  багато  сонця  і  тепла.  

Гномик: Ось  так  і  я.  Для  себе,  нічого  не  бажаю.  А  ось  для  тітки  Свинки.  Бажаю,  щоб  вона  повчилася  етикету.  Тоді  одразу  ліс  стане  радісним  і  веселим.  

Дія  ІІІ

Ліс.  Лис  проходжає  весело,  підтюпцем.  Чується  мелодія  пісні  Їжачка.
Лис  намагається  прийняти  жалісливий  вигляд.

Лис: Подайте  скибочку  хліба  нещасному  Лису.  (озирається,  прислухається)  Подайте  хлібця,  бодай  окраєць.  

З’являється  Їжачок.  Іде,  співає.

Їжачок: У  пана  Їжака  турбота  не  важка.
Бо  я  не  хитрий,  не  дурний.
Бо  я  не  сильний,  не  слабкий.
Окрилена  душа  сховалась  в  колючках.
Не  налякаю  Вас,  хоч  фиркаю  весь  час.
Не  боягуз,  не  відчайдух.
Для  себе  сам  найкращій  друг
Ці  голочки  для  мене  найліпша  із  прикрас.

Лис: Іди  звідси.

Їжачок: І  Вам  добридень,  пане  Лисе.

Лис: Іди  з  моєї  галявини.

Їжачок: Я  теж  Вас  люблю.  Чим,  дозвольте  запитати,  я  Вам  не  догодив?

Лис: Ти  мене  розчарував.

Їжачок: Щоб  когось  розчарувати,  потрібно  спочатку  когось  очарувати.  Ви  були  мною  очаровані?

Лис: Зникни.

Їжачок: Не  можу  здогадатися.  Що  я  скоїв  таке,  що  могло  Вас  розчарувати?  Нагадайте,  будь  ласка.

Лис: Прийшов  на  галявину.  Я  чекав  не  тебе.  Тихо.  Хтось  іде  сюди.  
Заховайся.

Їжачок  ховається  за  дерево  (залишається  видимим  для  глядачів).  Лис  приймає  позу  страждання.  З’являється  Гномик.

Лис: Подайте  скибочку  хліба  нещасному  Лису.  Подайте  хлібця,  бодай  окраєць.  

Гномик: Що  трапилося,  Лисе?

Лис: Нещасний  я.  Голодний  і  нещасний.

Гномик: Чи  можу  я  Вам  допомогти?

Лис: Ви  вже  мені  допомогли.  Не  залишилися  байдужим  до  моєї  долі.  

Їжачок: Зараз  заплачу,  Так  жалісно    бреше.  

Лис: Ніхто  в  лісі  мене  не  любить.

Їжачок: Любов  –  почуття  взаємне.  Якщо  нікого  не  любиш  ти,  то  ніхто  не      любить  і  тебе.
Лис: Ніхто  в  лісі  мене  не  поважає.
Їжачок: Повагу  потрібно  заслужити.

Лис: Ніхто  не  хоче  бути  мені  другом.

Гномик: Я  хочу  бути  Вам  другом.

Лис: Яка  радість.  Я  такий  щасливий.  (обіймає  Гномика).  О,  друже  мій.

Гномик: О,  друже.

Лис  лапою  залазить  до  кишені  Гномика.  Їжачок  виходить  із  схованки.

Їжачок: Так  приємно  бачити  щиру  дружбу.  А  що  ви,  пане  Лисе,  шукаєте  у  кишені  Гномика?

Гномик  хлопає  рукою  по  кишені.  Хапає  Лиса  за  лапу.  Лис  висмикує  лапу.
Гномик  відштовхує  Лиса.

Гномик: Ви  мене  обманули.  Ви  не  друг,  Ви  розбійник.

Їжачок: Злодій.  Якщо  бути  більш  точним  у  визначенні.

Лис: Крайня  потреба  змусила  мене  до  такого  вчинку.  Я  не  їв  три  дні  і  три  ночі.

Їжачок: Ви  голодний?

Лис: Не  від  злого  серця  заліз  я  до  вашої  кишені.  Там  могла  бути  зовсім  не  потрібна  Вам  крихта  хліба.

Їжачок: Або  якісь  інші  непотрібні  речі.

Лис: (Їжачку)  Іди  звідси,  біфштекс  з  голками,  тебе  це  не  стосується.

Їжачок: Стосується.  Я  не  дозволю  Вам  ображати  маленького  Гномика.

Гномик: Я  не  маленький.  Мені  вчора  виповнилося  сто  років.

Лис: Він  дорослий,  і  сам  здатен  зрозуміти  хто  йому  друг.  (намагається  обняти  Гномика).

Гномик: (відсахується)  Більше  не  хочу  бути  Вашим  другом.  Хочу  допомагати  Вам  з  милосердя.
Лис: Милосердя.  Це  Ви  гарно  придумали.  Милосердя  мені  підходить.  (жалібно)  Подайте  скибочку  хліба  нещасному  Лису.
Гномик: У  мене  немає  хліба.

Лис: А  що  є?

Гномик: Добре  слово.  Це  велика  сила.  Воно  підтримує  друга  у  важку  хвилину.

Лис: Добре  слово  не  зарадить  моїй  біді.  Піду  в  гущавину.  Помру  там  з  голоду.  (понуро  виходить)

Гномик: Лисе,  зачекайте.

Їжачок: Ідіть-ідіть.

Гномик: Він  пішов  у  гущавину.  Голодний,  нещасний,  одинокий.  Що  з  ним  буде?

Їжачок: Заховається  і  буде  чекати  на  людей.

Гномик: Буде  чекати  на  людей?  Навіщо?

Їжачок: Люди  зазвичай  влаштовують  пікніки  і  розкидають  багато  їжі.

Гномик: То  Лис  знайде  окраєць  хліба  і  врятується  від  голоду?

Їжачок: Ні.  Хліб  Лису  потрібен  для  принади.  

Гномик: Для  принади?

Їжачок: Рижий  розбійник  мріє  покласти  шматочок  хліба  на  стежці.  Сховатися  за  кущем.  А  коли  Сорока  підлетить,  він  її  хап,  і  спіймав.

Гномик: Чому?

Їжачок: Бо  Сорока  дуже  балакуча.

Гномик: Як  все  складно  в  цьому  дорослому  житті.  Якщо  я  допоможу  Лису  і  дам  йому  окраєць  хліба,  тим  я  зашкоджу  Сороці,  бо  він  її  задумав  зловити.  (дістає  з-за  пазухи  книгу,  розгортає)  У  підручнику  нічогісінько  не  написано  ні  про  Сороку  ні  про  Лиса.  Що  мені  робити?

Їжачок: В  нашому  лісі  і  дорослі,  і  малі,  коли  не  знають  що  робити,  запитують  у  Змія.  Він  самий  мудрий  в  лісі.  
Гномик: А  де  знайти  Змія?

Їжачок: Тут  не  далеко.  Я  покажу.  (ідуть)

Дія  ІV

Ліс.  Гномик  і  Їжачок  ідуть.  Пісня  Змія  чується  голосніше.

Змій: (голос)
Пильную  скарби  у  пітьмі
Подалі  від  хижого  ока.
Лежать  і  зростають  в  ціні.
Не  мають  придатності    строку.
Без  сонця,  тепла,  суєти
Тут  мудрості  сенс  осягаю.
Від  золота,  як  від  біди
Я  сонячний  світ  зберігаю.

Їжачок: От  ми  і  прийшли.  Це  нора  Змія.  Питайте,  що  Ви  хотіли?

Гномик: Як.

Їжачок: Кричить  у  нору.

Гномик: Кричати  не  чемно.  

Їжачок: Якщо  не  кричати,  Змій  не  почує.  

Гномик: (кричить  в  нору)  Добрий  день.

Змій: (голос)  Добрий  день.

Гномик: Це  я,  Гномик.  Прийшов  у  Вас  запитати.

Змій: (голос)  Прийшов,  то  заходь.

Гномик: Ви  мене  запрошуєте?

Змій: (голос)  Так.

Їжачок: Дуже  дивно.  Змій  нікого  ніколи  до  себе  не  запрошував.

Гномик: То  я  йду.

Їжачок: Ви  впевнені,  що  це  правильне  рішення?
Світло  гасне.  Грюкіт.  Печера.  Посередині  сундук  із  скарбами.  Біля  сундука  Змій.  Світло  вмикається.    Гномик  перекидається  через  голову  і  опиняється  перед  Змієм.

Змій: Я  чекав  на  тебе.

Гномик: Підкажіть,  мудрий  змій.  Чому  вчора  все  було  просто  і  зрозуміло.  Хороше  було  хорошим.  Погане  було  поганим.  Чому  сьогодні  все  сплелося  до  купи?

Змій: Ти  вчишся  думати.

Гномик: Ви  говорите  так,  ніби  все  що  трапилося  і  з  тіткою  Свинкою,  і  з  Лисом,  це  звичайнісінькі  справи.

Змій: Так  завжди  буває  у  Гномів.

Гномик: І  що  вони  роблять?

Змій: Ховаються  під  землю  і  рахують  золоті  монети.

Гномик: Хотів  би  я  спробувати.  Шкода  монет  немає.

Змій: Чому  ж  немає.  Цей  сундук  мені  передав  твій  пращур.  Я  пообіцяв,  що  збережу  скарби.  Відкрий  но.  Це  все  належить  тобі.

Гномик  відкриває  сундук.  Звідти  сяйво.  Змій  і  Гномик  зачаровано  дивляться.

 Змій: Так  багато  монет.  Порахуй  їх.

Гномик  перекладає.

Гномик: Один,  два,  три.

Змій: Що  ти  відчуваєш?

Гномик: Що  тут  роботи  не  початий  край.

Змій: Спробуй  ще  раз.  Ти  маєш  відчути  задоволення,  щастя,  радість,  могутність.  Якщо  ці  монети  обміняти  на  гроші,  за  них  можна  купити  пів  світу.

Гномик: Дивний  Ви.  Навіщо  мені  купувати  пів  світу,  якщо  у  мене    вже  є  цілий  світ.  
Змій: Згоден.  Нічого  купувати  не  потрібно.  Потрібно  рахувати,  пестити  ці  монети,  гріти  теплом  своїх  рук.

Гномик: Навіщо?

Змій: Бо  так  роблять  всі  гноми.  Так  робив  твій  пращур  все  своє  життя.  А  перед  смертю  віддав  мені  сундук  на  охорону.  І  заповів  передати  маленькому  Гномику.

Гномик: То  Ви  хочете,  щоб  я  все  життя  сидів  у  цій  печері  і  рахував  ці  монети.  

Змій: Не  має  значення,  що  хочу  я.  Важливо,  що  заповів  старий  гном.

Гномик: От  халепа.  Якщо  я  відмовлюся  від  скарбів,  то  не  уважу  заповіт  пращурів.  Якщо  уважу  заповіт  пращурів,  то  все  життя  просиджу  в  цій  норі,  перекладаючи  цю  купу  монет.  Зміє,  Ви  мудрий,  підкажіть,  що  робити?

Змій: Рішення  мусиш  прийняти  сам  і  відповідати  за  нього.  

Гномик: То  ж  моє  рішення  таке.  Я  приймаю  ці  скарби  і  знімаю  з  Вас  обов’язок  їх  охороняти.

Змій: Мудре  рішення.

Гномик: Це  ще  не  все.  Ми  з  Вами  виходимо  назовні,  маскуємо  лаз  в  нору.  А  при  бажанні,  завжди  зможемо  повернутися.

Змій: Вітаю.  Ти  став  дорослим.  

Гномик: Дякую.  Мені  вчора  виповнилося  сто  років.

Змій: Ти  не  зрозумів.  Дорослий  –  не  той,  кому  виповнилося  сто  років.  Дорослий  –  той  хто  бере  на  себе  відповідальність.  Хто  приймає  рішення.

Дія  V

Ліс.  Яблуня.  Під  нею  лежить  Їжачок.

Їжачок: Яблунько-яблунько,  скинь  мені  своє  яблучко.

Яблунька: Не  можна.  Насіннячко  не  дозріло.    Впаде  на  землю  –  загине.  

Їжачок: Подивись  уважніше,  можливо  якесь  і  дозріло.    Те,  яке  росте  вище,  ближче  до  сонечка.

Яблунька: Коли  дозріє  –  одразу  скину.

Їжачок: Так  кожного  року.  То  жодного  яблучка  не  дістанеш,  а  потім  встелена  плодами  земля.  Їж  –  хоч  лопни.
 
З’являються  Гномик  і  Змій.

Їжачок: О,  Гномик,  Ви  повернулися?  Не  сподівався  зустрітися  на  цьому  світі.  Добрий  день,  пане  Зміє.

Змій: Добрий  день.

Їжачок: Вибачте.  А  Ви  точно  той  Змій?  Мудрий?  З  печери  в  яку  веде  нора?  Бо  щось  і  голос  у  Вас  інакший,  і  вигляд  звичайнісінький.

Змій: Ви  праві.  Мудрий  не  я,  а  те  місце  в  якому  жив.  Мудрість  вона  в  усамітненні.  

Їжачок: То  Ви  до  нас  не  на  довго?  Бо  якщо  Ви  не  в  норі  –  порушиться  устрій  в  лісі.

Змій: Ні.  Планую  оселитися  на  болоті.

Їжачок: А  хто  буде  давати  відповіді  на  складні  запитання?

Змій: Гномик.  Віднині  він  захисник  лісу.
 
Гномик: Я?

Їжачок: Він?  Він,  звичайно,  дорослий.  І,  можливо,  розумний.  Але  такий  наївний.  До  того  ж  він  і  сам  не  знає,  що  хоче.  Навіть  я  знаю,  що  я  хочу.  Я  хочу  яблучка.  Зірвіть,  будь-ласка,  мені  яблучка.

Гномик  протягує  руку  до  Яблуньки.

Яблунька: Добрий  Гноме,  не  рви  моє  яблучко.  Насіннячко  не  дозріло.    Впаде  на  землю  –  загине.

Гномик  відсмикує  руку.

Змій: Їжачку,  ти  ж  завжди  у  лісі  можеш  знайти  чим  поласувати.  Гриби,  ягоди.
Їжачок: А  хочу  я  яблучко.

Яблунька: Вибач,  Їжачку.  Я  росту  у  гущавині.  Високі  дерева  своєю  кроною  заступають  світло.  Мої  дітки  слабкі.  Навіть,  коли  дозріють,  не  стануть  солодкими.  Така  моя  доля.

Гномик: То  потрібно  Вас  переселити  на  галявину.

Яблунька: О,  добрий  Гноме,  моя  мрія  –  долина  за  лісом.  Там,  в  дитинстві,  гойдалася  я  на  вітах  мами  яблуні,  купалася  в  свіжих  росах,  тішилася  промінням  сонця,  гралася  краплинами  дощу…  

Гномик: Ми  перенесемо  Вас  в  долину.

Яблунька: Ні,  мені  не  можна.  Своїми  коренями  я  навіки  сплелася  з  корінням  інших  дерев.  Ми  тепер  будемо  разом  до  віку.  Але,  я  так  хочу,  щоб  в  долину  потрапили  мої  дітки,  мої  яблучка.  Та  не  це  мало  надії.

Їжачок: Це  легко  зробити.  Я  на  своїх  голочках  перенесу  яблучка  в  долину.

Яблунька: Спасибі  Їжачку.  Але  це  лише  початок  справи.  Насіннячко  потрібно  захистити  від  птахів.  Коли  з’являться  пагони,  їх  потрібно  захистити  від  бур’янів.  Маленькі  росточки  може  вимити  дощ,  може  засушити  сонце.  На  моїх  діток  чатує  стільки  небезпеки.

 Їжачок: Згоден.  Не  просто  виростити  дерево.

Гномик: Але  ж  ми  зможемо.  Всі  разом.  Ми  зможемо  посадити  сад  у  долині.

Змій: Посадити  сад  –  нелегка  робота.  

Гномик: Не  страшно.  Я  знаю.  Я  зрозумів,  що  хочу.  Я  хочу  посадити  сад.

Танець  учасників  вистави  з  елементами,  що  нагадують  копання  землі,  посадку  зернят,  полив  рослин,  боротьбу  з  бур’янами,  захист  від  птахів.  Учасники  вистави  зникають.  Танець  маленьких  яблуньок.        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920888
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Катерина Собова

Аналiзи

Ось    аналізи    зробила…
Лікар    картку    взяв    у    Гані
І    сказав:    -  Не    сталось    дива,
Результати    знов    погані.

Марними    були    старання.
Де    дослідження    робили?
І    таке    ще    запитання:
Що    за    кожен    заплатили?

-По    сто    гривень    за    аналіз,
В    поліклініці    робили:
Тут    на    місці    й    найдешевше,
Бо    десь    їхать    -    нема    сили.

Лікар    перестав    читати:
-Інформація    тут    повна,
Будем    далі      лікувати?
Що    я    вам    скажу,  шановна…

Ви    тут    хоч    ставайте    дибки,
Як    казала    моя    ненька,
Якщо    в    вас    дешева    рибка  –
Юшка    з    неї    поганенька.

Я    вас    зараз    направляю
У    приватну    установу,
Лаборантів    всіх    я    знаю  –
Результати    там    чудові.

Всі    аналізи    по    триста
(Це    не    так    уже    й    багато),
І      п’ятсот    -    аналіз    крові,
Зате    -    гарні      результати.

Якщо    ви    вкладете    гроші
(А    для    вас    це    не    секрети),
Будуть    висновки    хороші,
Мені    завтра    привезете.

А    від    цього    і    залежить
Все    подальше    лікування,
Може,    ви    цілком    здорові…
Дякувала    чемно    Ганя.

Залишилося      хороші
Лиш    аналізи    зробити,
Хоч    потратить    усі    гроші    -
Та    спокійно    буде    жити.

Бо    дослідження    покаже,
Що    нічим    не    хвора    Ганя,
Зникне    та    недуга    вража
І    захочеться    кохання!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920897
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Ніна Незламна

ВІН і туман при лісосмузі…

Припав  туман    при  лісосмузі
 Все  ж    соловей,  співав  неспинно
 Косив  раненько,  траву  в  лузі
 ВІН  озиравсь  і  щохвилинно
Про  Музу  мріяв,  у  напрузі

Літо…  краса,    трава  росиста
Веселкою,  немов  намисто
Переливається  сріблиста
 За  мить  вже  сяє  золотисто

Та  тож,  усе  дива  природи
А  мені  б  Музу  для  кохання
Тоді  б  не  втратив  я  нагоди
Гуляв  би  з  нею  до  світання

Як  зорі  й  місяць  нерозлучні
Вірші  б  читав,  ніжні,  душевні
І  дарував,  мрії  сонячні
Як  ті  троянди,  в  щедрім  червні

Злегка  крап-  крап,  ранковий  дощик
Ніби  ревнивець,  прогнав  думки
Прошепотів,  -  Вставай  романтик
Наточи  косу,  бери  в  руки
Поки  не  злива,  тож  поспіши!

Блищить  коса  й  тихо  задзвенить…
То  з  нею    Муза    виводить  соло
Подих  землі,    свіжий,  аж  п`янить
Душа  сприйма,  чарівний  солод
Торкнулась  серця,    щаслива  мить.

                                                                                                           29.06.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021


Рувану Талі

Кипіння гортензії

Забудь  же  його,  забудь!
Аж  раптом  –  кипить  гортензія.  
Відчай  в  тобі?  Пустка  в  тобі?  Лють?
Ні,  кажу,  у  мені  поезія.  
Хай  злікує  мене  пора́жену!  
Хай  отямить  мене  ошелешену!  

Погляньте,  ведуть  наряджену,  
любу  йому.  
Звершено!

Довершено  –  ця  гортензія,  мов  душа  моя,  заколочена,
та  не  бавиться,  всяко  ба́рвиться,  бо  сама  в  собі  опорочена  
і  кипить  у  цвіт,  і  кипить.  

Зріжу  її!  
В  глеки  розкішні  повстромлюю  китиці,  
лиш  мені  глядіти  на  них!  

Ах,  який  цієї  неділі  
красивий  вінчався  жених!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920685
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021


Володимир Каразуб

ТИ ВИЙШЛА ІЗ КЕЛІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Не  слухати  б  довгі  тиради,  речення
Минувши  дороги,  шляхи,  на  узбіччі,
Залишити  всі  непристойні  речі
Театр,  книги,  середньовіччя.
Зацитькати  осінь,  і  тих,  що  на  лови
Виходять  з  хортами  ловити  листя,  що
Крутиться  з  їхніми  головами,
І  зійти  в  мовчання,  хоча  б  на  тисячу
років.  
Можливо  відбутись  в  міжріччі  тріщиною,
Мережками  мармуру  на  кладовищі,
Забутись  в  потертій  мозаїці,  знищеній
Часом,  
Топтатись  на  тінях  світанку  і  вище,
За  рікою
Згадати  мережки  на  стегнах  гетери,
Що  наче  пробуджують  дух  з  Іонічного
Моря,  ордеру,  з  колін  Венери,
Коли  між  колони  пливуть  пентери,
Риму.
Тут,  за  узбіччям  лиш  сосни  вічності,
І  тиша,  як  хмари,  і  вітер,  як  небо.
А  там…
Ти  вийшла  з  келії  Середньовіччя,  
Розлучивши  уста  від  сосків  Астарти,
Достатньо  середня  і  достатньо  світла,
Щоб  далі  осліпнути  і  не  бачити
Місто  з  бельведеру  Аполона.  Мабуть,
З  вікон,  твоєї  багатоповерхівки
Сонце  зникає  в  долонях  храму,
Зачепившись  місяцем  за  верхів'я  
Сосен.
Задушно.  Одному  в  мовчанні  незвично,  тісно,  
В  кімнаті  Паскаля  одні  натюрморти,
Сходяться  в  точці  де  віденське  крісло,
На  якому  футболка  твоя  та  шорти.
Крони  чорніють  в  склепінні  осені
Дзвонять.  І  дзвінко  стріляє  месенджер,
Ніяк  не  згадати,  для  чого  запрошені
Люди,  впереміш  в  кімнату  з  предметами.
І  скільки  твоїх  серед  їхньої  статики,
Можливо  картин,  статуеток,  мебелі,
Можливо  рукописів,  музики,  клаптиків,
Ідей,  що  записані  безпредметними,  
Але  залишають,  як  запах,  враження,
В  кімнаті,  де  площею,  навіть  стіни,
Нічийні.  
Живуть  за  незвіданим  власним  призначенням,  
Як  ліжко,  на  якому  втрачають  гімен,
Реквізит  для  минулого  часу,  пам'яті.
Немов  мізансцена  старої  п'єси
Насправді  нічийна,  як  слово  Автора.
Усе,  що  побачиш,  на  сцені,  здається,
Ти  бачив  давно,  за  останньою  партою.

22.09.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920671
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021


Valentyna_S

Україні

По  попелі  земному  котили  ми  по  колу
Своїм  нащадкам  райдужну  майбуть.
Ховали  у  могилах  століття  сивочолі
Поступувань  свідомих  справжню  суть.
Вмирали  й  воскресали  раз  висунуті  гасла.
Йшли  поруч  патріот  і  фарисей.
Відновлення  чекала  велична  та  прекрасна,
Як  спраглий  світла  сонця  скарабей.
У  спільному  пориві  здобули  Україні
Соборність  й  незалежність  на  віки,  
Щоб  поле  колосилось  під  мирним  небом  синім
І  землю  не  топтали  чужаки.
Мов  новокрилий,  звично  ми  долі  далі  котим,
Та  шляху  мудрості  нема  кінця.
Є  віра  і  терпіння,  однак  пульсує  «доки?».
Надія  лиш  на  себе  й  на  Творця.

Мої  читачі,  щоб  уникнути  непорозумінь,  хочу
зауважити,  що  в  єгипетській  культурі  скарабей  символізує
шлях  до  Сонця  (  світла),  мудрість  і  безсмертя.
Жук  котить  кульку  лише  за  сонцем  і  в  ній  зародок  
майбутнього  нового  життя.  Символ  скарабея  широко  
використовується  в  кіно,  літературі  і  в  ювелірному  мистецтві.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920657
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

" Краплинки молочні"

Я  не  рватиму  лілій  в  саду,
Берегтиму  красу  пелюсткову.
Милуватися  тільки  прийду
Квітом  дивним  в  росі  світанковій.

Стебла  ніжні,  цнотливості  шик.
Чистота  і  надія  в  в  лілеях.
Це  цвітіння  липневе  є  пік,
Наче  з  казки  злетілися  феї.

Гордовиті,  розкішні  -  їх  сонм.
Квіти  Гери  -"  краплинки  молочні",
Не  міраж,  не  омана,  не  сон,
Чарівниці  цілують  всім  очі.

(За  однією  з  легенд,  Лілії  з'явились  на  землі  з  краплин  грудного  молока  богині  Гери.)
 Світлини  моїх  лілій.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920634
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021


Рувану Талі

Оберемок золотарника

Чи  золотарник  вхопився,  чи  зов'яль,  чи  дрему  сяєво?
Кинусь  й  впаду  босоного:  пантрую,  лихе  вискубую,  
цвіт  бо,  насіння  бо  в  просторінь!  Всюди  бо  жовте  маєво  –  
станеться  згубою,

чи  оберемком  поляже,  чи  постіллю  обрій  вистелить?  
Так  бо  гадаю  нешироко,  стіснена  й  зашнурована,  
заки  сама  розневолюся  стеблами,  а  чи  кистями,  
в'язка  дарована.

Все  бо  довкіл  золотарником  вразиться  й  перекришиться!  
Онде  –  поля  мої  вже  відступилися  і  понишкнули.
Вивільніть,  вивільніть  руки!  Тільки  бо  сяєво  й  лишиться,  
й  смирення  вишколи.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920405
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 27.07.2021


Олександр Ткачинський

Zapaska

що  ти  знаєш  про  щастя?
стрічати  світанок  у  горах,
стрибаючи  під  Запаску.
"янезабудутебеніколи"
звучить  на  вершині  інакше,  ніж  у  містах.
під  гіпнотичний  ритм  слова  стають  абсолютом.
не-за-бу-ду!
Безсмертний  вчить  тебе  танцювати,
енергія  рухає  колом,  де  стерті  кордони
для  тіл  і  свідомості.
все,  що  потрібно  -  нарощувати  амплітуду
і  падати  заколисаним  у  траву.
дві  галичанські  мавки  схилились
над  чернівецьким  поетом,
він  каже:  "я  навчу  вас  поезії  ночі"
і  вони  вірять,  ідуть  за  ним.
магія  гір  розповсюджується  на  тіла,
а  особливо  -  на  органи  у  грудній  частині.
"кохати  простіше,  ніж  дихати",  -  каже  Безсмертний,  -
"коли  над  тобою  -  зірки,  а  не  стеля".
вслухайся  у  музику,  пий  настоянку  молодості,
розумій  усе  з  напівслова,
коли  у  темряві  торкнулись  твоєї  руки.
"ви  чудові"  -  кричиш  музикантам  на  сцені,
а  також  людям  під  нею.
Безсмертний  спиняє  твоє  розпашіле  тіло:
"тихіше,  хлопче,  не  квапся,
ніжно  передавай  немовля  тепла.
танцюй  капоейра  щастя,
повторюй  рухи  за  тінню
та  відображенням  у  Пруті."
гірські  річки  звучать  абсолютно  інакше,
вони  не  соромляться  власної  сили,
сміливо  течуть  назустріч  морю.
закінчивши  танець  ранку,  ти  чуєш  лише  одне:
"я  не  забуду  тебе.
ніколи."

2015

p.s.  музика  в  горах  сприймається  набагато  глибше,  тому  що  розумієш,  що  музика  -  це  і  є  все,  що  тебе  оточує.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920578
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 27.07.2021


Катерина Собова

Шкiльнi парадокси

Вчителька    мораль    читала:
-Хто    не    буде    працювати    -
Буде    у    житті    відсталий
І    не    буде    щастя    мати.

Треба    прагнути    у    школі
Вищих    балів    досягати!
Тут    не    витерпів    Микола:
-Ну    навіщо    це    казати?

Ната    правила    всі    знала,
В    неї    розум    аж    зашкалив,
Бо    переказ    написала
На    усі    дванадцять    балів.

І,    стрибаючи,    хвалилась,
Як    же    любить    цю    науку!    
За    камінчик    зачепилась  –
Впала    і    зламала    руку.

А    тепер    візьміть    Матвійка:
Він    не    знав,    де    ставить    кому,
Ви    йому    вліпили    двійку,
Хлопець    сумно    брів    додому.

Голову    понурив    низько,
І    від    ранця    гнулась    спина,
Йшов    стежками,    де    не    слизько  –
Гаманця    знайшов    з    грошима.

А    тепер    ви    порівняйте
Від    оцінок    результати:
Виграла    в    Матвійка    двійка,
Чи    рука    у    гіпсі    в    Нати?

Отакі-то    парадокси
Зустрічаються    у    школі!  
Ніхто    з    учнів    не    насміливсь
Заперечити    Миколі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920572
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021


Lana P.

НЕ ЧАС ЗБІГАЄ…

Перекотився  часу  плин
В  невидимість,  з  розгону.
Впивався  солодом  жасмин,
З  кислинкою  озону.

Переливали  двох  коктейль  
Соломкою,  у  груди,
Під  солов’їну  свіжу  трель,
Тепло  вчувалось  всюди.

Духмяний  вечір,  чарівний,
Стелив  траві  покоси.
Криштальний  місяць,  молодий,
Мережив  сріблом  роси.                                  

Нема  ні  в  чому  вороття  —
Минулому  не  бути.
Не  час  збігає,  а  життя,
Кохання  не  забути!                

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920568
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021


Lana P.

ХВИЛІ ТАНЦЮЮТЬ…

Хвилі  танцюють  призахідне  танго  —
Розвеселились  на  різні  лади,
Наші  вуста  підсолоджує  манго,
Піна  густа  розмиває  сліди.

Взявшись  за  руки,  стрічаємо  вечір,
Сонечко  мліє  в  купальні  морській  —
Ще  не  готове  до  пізньої  втечі.
Бризами  двох  зустрічає  прибій  —

Тими,  що  живлять  не  тільки  легені,
Душі  натхненням  наповнять  ураз.
Обрій  вигойдує  крила  вогненні,
Хвиля  підхоплює  в  танець  і  нас.

16/07/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920410
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021


Пісаренчиха

так

так
хочу,  щоб  мене  відніс
в  наш  ліс
де  лише  ти  і  я
де  квапиться  сполохано  земля
зриваючись  з  орбіти
де  заступили  віти  нас  від  світу
чи  світ  від  нас

тепер  не  розділити
твоє/моє
не  смертним

паперові  квіти
на  целюлозні  злами  штучних  душ
вдають  за  діаманти
їх  не  руш
їх  біль-фантом  всміхни  ласкаво

жива  любов
тобі  співаю  славу
во  істину_найкраща  з  нагород

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920377
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Гуманне

Працює,  піднімаючись  все  вище.
У  резиденції  його  весь  світ.
Світило  дня,  дароване  Всевишнім
Живе  і  житиме  мільярди  літ.

Несе  і  світло,  і  тепло  завзято,
Гігантське  і  всесильне  для  землі
І  для  людей.  Небес  правічне  свято,
І  ми  його  шукаємо  в  імлі.

Вечірнє  сонце  здатне  віддавати
Усе  до  крапельки,  як  стиглий  плід.
І  десь  на  небосхилі  кострубатім
Його  блискуча  блякне  денна  мідь.

І  засинає,  натрудившись,  тихо.
То  ж  дякуйте  гуманному  за  все.
На  жаль,  людина  створює  ще  лихо
І  темних  плям  неміряно  несе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920365
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021


Valentyna_S

Намарно

Намарно.
Отямся.
Змирися.
В  свідомість  уп’ялась  заноза?
Допоки  ламатимеш  списи?—
Мозолить  утомлено  мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не  глумиться  пафосна  мальва
З  барвінку,  що  небом  розлився,
Бо  в  тому  є  теж  якась  тайна.
     Розквилилась  чайка  над  ставом,
     Виводить  веселої  жайвір.
     Хтось  пнеться  щосили  до  слави,  
     Хтось  тихо  радіє  врожаям.
Як  день  не  існує  без  ночі.
Так  зло  теж  добра  потребує.
Знайти  ідеал  ти  ще  хочеш?
Спинись,  не  шукай  його  всує.
     А  світу  
     Всьому  
     Посміхнися,
І  сонцю,  й  дощу,  бурелому…
—Гей  ти,  круговерте,  спинися:
На  мене  жде  кава  із  ромом!
   Вись  пестить  журавлика-птицю,
   А  я  з  рук  годую  синицю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 24.07.2021


Lana P.

СОЛОДКЕ МОРЕ

Блакить  небесна,  прісноводдя  бірюза,
Синіє  обрій,  поєднавши  дві  стихії,
За  горизонтом  закосичилися  мрії,
Де  вчора  хмарами  вкривалася  гроза.

У  спеку  добре  заховатись  поміж  хвиль  —
Ласкавих,  теплих,  прохолодних  аж  на  денці,
Почути  комбінації  підводних  терцій,
Хоч  на  поверхні  —  повний  і  атласний  штиль.

Солодких  поцілунків  котиться  сувій,
Малює  сонце  краєвиди  олівцями,
Вода  лоскоче  пляж  піщаний  з  камінцями,
У  танцях  сейшею  торкаюсь  берег  твій!

4/07/21

*Сейші  —  це  коливання  всієї  маси  води  відносно  центру  водойми.  Поверхня  водойми  набуває  похилу,  то  в  один,  то  в  інший  бік,  причому  на  поверхні  води  не  видно  хвиль.

P.S.  Світлина  автора.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920248
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 23.07.2021


Катерина Собова

Змiни в клятвi Гiппократа

Від    лікарень    у    столицю
Їдуть    делегати
Внести    правку    на    початку
Клятви    Гіппократа.

Бо    негоже:    всі    науки
Підлягли    реформі,
Не    дійшли    до    Клятви    руки  –
Все    в    первісній    формі.

Треба    встигнути    зробити
Все    найближчим    часом,
І    закон    оцей    пустити  
У    народні    маси.

Бо    зберуться    депутати
Терміново    знову,
Завтра    будуть    засідати
Всі    позачергово.

Лікарі    на    цій    нараді
Подали    прохання,
Щоб    затвердили    у    Раді
В    першому    читанні

Новий    текст,    тому,    що    Клятва
Явно    застаріла…
Перше    речення    у    тексті
Оплесками    встріли:

-Щоб    були    в    нас    результати
Й    наслідки    хороші,
Пацієнт    повинен    мати
Поліс,    або    гроші.

Я,    такий-то,    і    клянуся:
У    цій    круговерті
Лікувати    вас    беруся
До    самої    смерті.

Далі    все    іде    за    текстом  –
Сказано    там    гарно,
Тож    не    варто    час    і    сили
Витрачати    марно.

А    в    кінці    така    примітка:
-Дамо    відсіч    смерті!
Гроші    можна    через    касу
(А    краще    -    в    конверті).

Гіппократ    не    передбачив,
Звідки    міг    він    знати?
Що    в    нас    лікарю    теж    треба
Якось    виживати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920219
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021


Ніна Незламна

Вчився літати ( казка)

Тихенький  дощик…  все  крап-  крап-  крап
Серед  городу  немов  на  трап
Може  на  втіху,  чи  для  душі
Збиравсь  горобчик,  скік  -  на  кущі.

 Скік-  скік,  скік-  скік  та  знову  упав
Ну  от  халепа!  Чом  не  попав
На  гілку  сісти,  чомусь  тремтить
І,  як  спіймати  жадану  мить?
Щоб  вдало  сісти,  не  звалитись
Мабуть  мені,  набридло  вчитись.

 Злетів    нарешті...  наче  вдало
Та  враз  натхнення  -  десь  пропало
Ох,  оцей  дощ,  це  він    завада
Вже  ятрить  душеньку  досада.

Як  важко  взяти  рівновагу
Ні  -  ні  не  буду  мать  повагу
Як  не  навчуся  я  літати
Як  буду  неньку  захищати?

Он  тато  каже  я  дорослий
Та  швидше  це  -  такий  не  вдалий
В  житті  всього  маю    навчитись
Так-  так,  триматись!Не  лінитись!

Горобчик  сміло  підняв  крила
І  де  взялася  зразу  сила
Скі-  скік,  злетів  на  гілку  глоду
Із  крил  струсив  дощову  воду
 Сміло  чирикав,  -  Лечу…  лечу
Нарешті  я,  маю    удачу!

                           ***
 В  житті  хто  хоче,  чогось  добитись
На  перешкоди  не  треба  злитись
Рішай  проблему  сміливіше
Тоді    і  житиметься  ліпше!

                                           22.07.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021


геометрія

МЕЛОДІЇ МИРУ…

                                                     Мелодії  Миру  уже  зазвучали
                                                     І  нас  у  дорогу  цікаву  позвали.
                                                     Квітують  ромашки,  волошки  і  маки.
                                                     І  хочеться  мріять,  радіть  і  співати.

                                                     І  край  наш  чудовий  у  мирному  цвіті,
                                                     Радіють  дорослі,  веселяться  діти.
                                                     І  зоряне  небо,  і  поле  безкрає
                                                     І  все  у  цім  світі  цвіте  і  буяє.

                                                     Дозріли  вже  вишні  наповненні,  пишні,
                                                     Неначе  відкрили  скарби  дивовижні,
                                                     І  людям  дарують  дарунки  чудові,
                                                     Щоб  всі  були  вільні,  щасливі  й  здорові.

                                                     Гармати  і  "Гради"  уже  замовчали,
                                                     Мелодії  Миру  навкруг  зазвучали.
                                                     Дорослі  спокійно  і  сплять,  і  працюють,
                                                     Навчаються  діти,  співають,  танцюють.

                                                     Земля  оновилась,  вся  цвітом  убрана,
                                                     Неначе  кайдани  важкі  розірвала.
                                                     І  Миру  вінки  Україна  спліта
                                                     Усім  українцям  на  довгі  літа...

                                                     Так  хочеться  мрії,  щоб  швидше  здійснились,
                                                     Й  мелодії  Миру  навік  оселились  -
                                                     В  моїй  Україні  і  в  усьому  світі  -
                                                     Завжди  жили  люди  у  мирному  цвіті.

                                                     Так  жаль,  що  усе  це  мені  лиш  приснилось,
                                                     А  так  же  б  хотілось,  щоб  сни  ці  здійснились...
                                                     Хоч  літо  цьогоріч  і  тепле,  й  цікаве,
                                                     Та  вірус  триклятий  й  війна  -  це  реальність...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920131
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Ніна Незламна

Я помрію…

Я  помрію,  політаю
Десь  думками  в  небо  сині….
Ранком  сонце  зустрічаю
Наберуся  в  нього  сили

Бо  це  ж  літо,  відчуваю
Розсипає,  щодня  чари
Я    ж  йогО  радо  вітаю
Хоч  й  буркочуть,  часом  хмари

Та    й  нехай…  і  побуркотять
Нині  всіх,  діймає  спека
Хай  краплиночки  полетять
Я  зрадію  і  лелека

Тож  помрію,  політаю
Знов  думками  в  небо  сині
Там  лелеку  привітаю
Сяють  щастям,  очі  нині

Літо  блискавиць,  веселок
Вже  умилася  землиця
Дарить  свіжість,  ясний    ранок
Хочу  ним  насолодиться.

                                     20.07.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Якого кольору любов?

Якого  кольору  любов  буває?
Які  відтінки  її  гами?
Запалює  серця,  мов  іскра  ватри,
І  світлом  розкриває  брами.

Це  теплі  кольори,  беззаперечно.
Від  сонця  почуття  життєве.
Барвистість  притаманна  і  сердечність,
Яскравість  душ  і  в  них  суттєвість.

Відтінки  райдуги,  прозорість  неба.
І  бруду  в  ній  не  місце,  звісно.
Це  колір  блиску  чистоти  із  цебра,
Повітря  щастя  променисте.  


(Натхнення  -  верлібр  Ірини  Іванюк  "  Якого  кольору  любов"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919374)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920100
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Рувану Талі

Під зливою

Перечекати  зливу,  як  слова  –
холодний  шквал  у  спину  і  навіщо?
Я  чую,  чую,  слух  мій  здавна  віщий,
потік  чужого  шепоту  періщить  –  
діли  на  сотні  сотень,  не  на  два!

Перечекати  зливу,  як  красу  –  
неторкану,  не  зніжену,  не  спиту,
свідому  власних  сил,  несамовиту,  –
цей  поміж  пальців  дар,  як  води  ситу,
що  виміняти  жадно  на  росу.

Перечекати  зливу,  як  печаль:
застиглий  усміх,  змружені  повіки,  
бо  все  приходить  раз,  та  не  навіки  –  
нема  красі,  словам  і  смутку  ліку.
Я  чую  вас,  на  щастя  і  на  жаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920025
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Сніг_на_голову

Світити


Світити  зсередини  в  час,  коли  сонце  в  зеніті  —
хай  інші  не  бачать,  та  що  ж  це  відомо  тобі.  
Можливо,  частинка  тебе  ще  захована  в  літі,  
якому  так  тішаться  трави  чиїсь  молоді.  

Світити  опівночі  в  темряву  сонного  світу,  
поклавши  долоні  на  місяць  або  навпаки,  
і  світлом  тим  тихим  ділитись  хотіти-хотіти:
бо  й  рани  у  тобі  це  просто  малі  світляки.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919994
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021


дівчина з третього поверху

дівчинка вибігла з дому, бо там її сварять

дівчинка  вибігла  з  дому,  бо  там  її  сварять
бо  там  вона  оболонка  наповнена  часом
відверто  між  нами,
у  неї  важкі  дисонанси
і  сонця  буханець
між  легеневими  ґратами.

дівчинка  зачинялась  в  малому  сараї
щілина  давала  світло  легке  від  туману
вона  діставала  банку  літрову  -  і  била
пальцями,
мов  по  серцю:
"ой  леле...ой  мамо
я  в  ключику,  у  пташиному,
множена,  спиляна,
де  я  по-справжньому  справжня,
а  де  скопійована?
мамо,  тут  люде  навколо
з  ребристими  спинами
сварять  мене,  
спиняють
ніби  щось  скоїла..."

відверто  між  нами,
я  більше  не  бачив  дівчинки
на  третьому  поверсі  більше  нікого  не  лаяли
але  уночі  заспівали  усі  лічильники
пісню,  де  хтось  покликав  "ой  леле...ой  мамо".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920054
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Ніна Незламна

Яскраве літечко…

Павучок  дріма  в  соломці…
Приліг  промінь  на  долонці
Пестить  шкіру,  відчуваю…
Тепле  літечко  вітаю…

Запах  сіна…    вже  в  покосах…
Виграва  веселка  в  росах…
Ніби  з  сонцем  веселиться
Хочу  цим,  насолодиться…

Літо  -  літечко  яскраве…
Тепле  сонечко  й  лукаве…
Припече  та  вмить  сміється
Ой  напевно,  то  здається

Побіжу,  я    поміж  трави
А  по  небу,  скрізь  заграви
По  хмаринках  й  по  блакиті
Ой,  які    ж  щасливі  миті!
Ясне  сонце,  насолода…
Дарить  чари  нам  природа!

Куди  не  глянь,  всюди  краса!
   Це  ж  літо  твОрить  чудеса!

                                     18.07.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021


Катерина Собова

Талант адвоката

Вивчивсь    син    на    адвоката
(Вже    свій    офіс    буде    мати),
В    кабінет    зайшов    до    тата
Свою    радість    розказати:

-Справу    бізнесмена    Мося,
Що    тягнулась    в    вас    роками,
Мені    виграть    удалося
Цими    чесними    руками.

Батько    -    адвокат    відомий
(Було    видно,    трохи    злився),
Мовчки    слухав,    тоді    мовив:
-Ти    ще,    сину,    не    довчився.

Треба    тактику    й    всі    сили
Під    час    суду    повертати
Так,    щоб    все    це    оплатили,
І    щоб    зиск    із    цього    мати.

Врахувати    всі    моменти,
Захист    так    побудувати,
Щоб    із    даного    клієнта
Ще    одну    зарплату    мати.    

Справу    виграть    -    не    потрібно
Тут    великий    розум    мати:
Я    зумів    на    цьому    ділі
Вас    п’ять    років    годувати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919944
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Ніна Незламна

Мов води нап`юся…

У  вишневих  барвах  заховавсь  світанок
Мов  води  нап`юся,  зустрічаю  ранок
Лягла  прохолода,    ніби  та…  з  криниці
Зарясніли  в  росах  мої  полуниці


Пора  літня  диво,  заглянуло  й  сонце
Мерехті́в  промінчик  у  моє  віконце
Розлігся  й  на  ґанку,  ніби  зазиває
Щоб  ранку  раділа  -  душу  звеселяє

По  траві́…    шовковій,    цвіт  ледь  похилився
Проміне́ць  й  по  ньому,  бігав  і  топився
В  веселко́вих  барвах  вигравали  роси
П*янкі  а́ромати  несуть  абрикоси

Копошаться  оси…  блиск  листви  на  сонці
Певно  я́…  хмелію,  стою  у  сторонці
Задивлю́сь,  любуюсь,  цій  красі  ранковій
Зігріва́ють  душу…  мрії    лазурові.

                                                                                       18.07  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021


Lana P.

ЗАБУТИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ ТЕЛЕГРАФ (Дитяче)

Електричний  телеграф  —
Величезний,  мов  жираф,
А,  точніше,  як  змія,  —
Довгу  видно  звіддаля!

Ним  обплутана  земля  —
Гори,  доли  і  поля,
І  пустелі,  й  острови,
І  водойми,  і  степи…

Ген  видніються  стовпи,
А  на  них  висять  дроти  —
Повідомлення  несуть,
Щоб  пізнали  їхню  суть

Адресати,  по  той  бік  —
Інформації  потік.
Ось  такий-то  був  з’язок,
Наче  в  сітці  павучок.

P.S.  На  початку  20  століття  телеграф  повільно  замінили  телетайп  мереж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919795
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 18.07.2021


Родвін

Санжійка. Про степ, море і кохання

Гаря́чий  степ  сухий,   безкрайній,
Укритий  зо́ряним  шатро́м  ...
Липне́ва  ніч  укрила  край  свій
Сухим  полу́денним  теплом  ...

Не  всі  у  нічку  цю  заснули.
Безшумні  кри́ла  промайну́ли.
Нічне  життя  -  дзвенять  цика́ди,
Звучать  пташи́ні  серенади.

Давно́  погасла  вже  зірни́ця,
Не  сплю  і  я,  срібля́стий  місяць
Ліниво  на  стежи́ну  світить  !
Прима́рно  ви́дніються  квіти

Й  суха,  неско́шена  трави́ця,
Яку  ледь-ледь  колише  вітер...   

А  зорі  -  наче  самоцвіти,
Прони́зливо  на  небі  сяють.
Шатро́  небе́сне  устеля́ють
Сузі́р'я  -  но́чі  дивоцві́ти  ...

Мала́  й  Велика  ведмеди́ця
Розлі́глись  в  зо́ряних  кущах,
Пега́с  помі́ж  зірка́ми  мчиться
І  ма́нить  вдаль  Чума́цький  шлях.

Зоря́  зірва́лась  і  упала,
З-за  хмари  вигляда́є  місяць...
То  акваре́ллю  написала
Південна  нічка  -  чарівни́ця  !

Стежи́на,  врешті  обірва́лась,
Десь  в  тра́вах  акварель  зоста́лась  ...

Безкра́йній  степ  знайшов  свій  край,
Й  казкова,   дивная   картина
Нара́з  встає  пере́д  очима  -    
Бездо́нний  синій  небокра́й  ...

Вгорі  на  небі  срібний  місяць,
А  зни́зу,  в  до́лі,  плещуть  зорі,
Бо  там,   під  кручою  іскри́ться,
Сія́є  чорним  блиском  море  !

Йому  сьогодні  щось  не  спиться,
Жарту́є,  ба́виться  прибоєм
І  пісні  моря  вже  сплелися
З  словами  пісні  степової  !        

Штовхає  в  спину  теплий  бриз
-   Не  стій  !   До  моря,  швидше  вниз  !

Голу́бить  беріг  хвиля  ніжно,
Збиває  піну  білосні́жну  !       
Стоять  на  варті  моря  кручі,  
Стрімкі́,  обри́висті  й  могу́чі  !  

Від  спеки  розпаші́ле  тіло,
Вода  ласка́во  обіймає,
А  зо́рі,  що  купа́лись  в  хвилі
Іскря́ться  й бри́зками  тікають  !

О,  води  блаже́нство  миле  !
Пе́стять  хвилі  голе  тіло  ...
-   Милий  !  Я  чуть-чуть  спізнилась  ...
-   Я  так  чекав  на  тебе,  мила  !    

То  може  море  шелестіло,
Чи  круча  хвилі  шепотіла  ...

Що  вам  сказать  про  ті  обі́йми  ...
Про  все  лиш  знає  вітер  вільний,
Зірки́,  що  з  неба  підгляда́ли
І  ті,  що  у  воді  плеска́лись,

Маяк  безсонний,  над  прибоєм,

Безстижий  місяць  над  водою
І  бе́рег  з  кру́чою  стрімко́ю  ...     

            
            12.07.2021  -    24.07.2021  р.


Фото  "  https://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/67407_800x600_sanzheyka6.jpg"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919809
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021


C.GREY

ИГРА СЛОВ - 245

Из  сборника  двустиший  "КАЛАМБУРНОСТЬ"  

***  241  ***
ВЕК  СЕЛЯ  ожидали  деды  и  отцы,
но  пёрли  ВЕКСЕЛЯ  на  них  писцы.

***  242  ***
«КАР!»  –  ТОН  ворона  задавала,
когда  КАРТОН  от  голода  клевала.

***  243  ***
сдаю  я  деньги  лишь  в  БАНК  ИРЫ!
а  может  самому  пойти  в  БАНКИРЫ?

***  244  ***
ВЫМАКИВАЛИ  воду  вы,  разлив  у  ПОЛИ,  ВАЛИ?
и  этой  же  водой  ВЫ  МАКИ  ВАЛИ  ПОЛИВАЛИ?

***  245  ***
НА  КОЛЮ  КОЛ  Я  очень  часто  направляла  –
мол,  НАКОЛЮ  тебя  я,  КОЛЯ,  –  для  начала.

…………………………………………………………

ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919808
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021


уляна задарма

Готуй монети

Зрів  полудень.  І  білий  зрів  налив.
Мов  Одіссей,  крізь  літо  липень  плив
із  міст  чумних  до  радісного  дому.
Пускали  з  неба  "зайчиків"  святі.
Бриніли  бабки  -  кулі  золоті.

І  човник  плив.
І  ми  пливли  у  ньому.

І  пробігали  берегом  світи.
Небесний  цИган  м'ячиком  крутив,
де  спека  -  розгодований  мастиф  -
вслухалася  в  жарке  відлуння  грому...
Був  день  прекрасним,  наче  Аполон,
шматочком  сиру  цілив  у  ворон,
Мов  бабуїн,  бубнів  приймач  -  "Come  on!"

І  човник  плив.
І  ми  пливли  у  ньому.

Робили  "селфі"  в  сріблі  вод  мости,
столиці  з  криці,  з  глини  -  "смт"*.
Упевнені,  що  вічно  їм  цвісти,
гойдали  квіти  джмеликів  і  втому.
З  Танатосом  "травив"  байкИ  Амур,
сміявся  Зігмунд,  плакав  Азнавур.
Сади  стояли  в  сукнях  от-кутюр.

А  човник  плив  
І  ми  пливли  у  ньому.

Дзижчав    комарик  кожен:  "Я  -  живий!"
Та  був  човняр  похмурий,  наче  Вій...
Сичав  затято  "mori  -  sic!  -  memento!"
От  дідько  лисий...
-  Всіх  доріг  резон  -  ловити  мить!  Солодку,  наче  сон!

-  Ця  річка  -  Стікс.  Моє  ім'я  -  Харон.
Готуй  монети.


*  смт  (  СиМиТи)  -  селище  міського  типу

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919735
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021


Рувану Талі

Кущі лаванди

Стужилася  за  сном,  –  іншу  собі  обжив.  
Хто  мені,  хто  мені  наворожив?

Північ.  Ґанок.  
Завтра  поранок  знову  за  мною  питатиме:
де  ота  дівчина,  що  не  помічена  
(всі  ви  полічені  як  одна)  
цятинами  веснянок?  
(лиш  не  вона)

Руки  –  атласні  стрічки́,  
виснуть  вздовж  тіла  слабо.  
Сходжу  на  землю,  в  сад  бездиханний,
біле  привиддя  чорної  нічки,  
рв'яно  горять  запашні  свічки
для  неосяяної  дочки.

Який  ото  колір  між  чорним  і  болем,
що  пальці  поволі  у  нього  ввіходять?
То,  може,  невтішний?
То,  може,  солоний?
У  колір  лаванди  барвиться,  в  півтони  
застиглий  між  пальців  віск.  

Руки  –  порізаний  смужний  атлас,  
зовсім  пошерхнули  посеред  трав,
адже  не  може  не  пестити  вас
той,  хто  для  саду  обрав,  
кущі  лаванди!  

А  у  відповідь  чується  пряно  і  жорстко:
дочко  нічниць,  
випий  но  з  нами  воску!  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919727
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021


Рувану Талі

Довгі ночі

Бережи  його,  Боже,  для  мене  пустої  й  байдужої!
...  
Я  давно  осягнула  всю  вірність  знецінену,  друже  мій,  
та,  якби  хоч  на  день  відтягнути  прощання  час,  
що  сталося  б  поміж  нас?  –  
Туга.

Туга  –  це  колір  твоїх  очей.
Світло  в  них  гасне,  а,  наче,  згасаю  я.  
Перша  довгих  ночей  заслуга  –
вільна  хвилина  оплакати  друга.  

О,  мій  Боже,  якщо  не  можеш...
Ні,  прости  мені:  як  не  хочеш...
Тобто,  знаєш,  якщо  призначив...  
Злий  одначе!

Небо  плаче  і  я  заплачу.  
Друга  –  те,  що  ніхто  не  бачить.

Розквітають  якісь  усе  квіти.  
Сонце  сліпить  –  черствий  романтик.
Люди  радять  чомусь  радіть.
Що  не  думка  –  суцільний  антик!  
Так  красиво  на  цьому  світі!  
Ах,  як  весело!  Як  натхненно!
Люди,  люди  і  їхні  діти...  
Люди  енно...  

Привіт,  ти  вдома?  

Достеменно:
третя  –  те,  що  змагає  втома.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919726
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021


Катерина Собова

Казино

Пощастило    в    житті    Грицю
(Обслуговував    машини),
Влаштувався    у    столиці  –
У    майстерні    міняв    шини.

Удалося    за    два    роки
Трохи    грошиків    зібрати,
Хлопець    спритний    був    нівроку  –
В    казино    пішов    пограти.

Там    при    вході    зупинили:
-Це    елітна    установа.
Ви    у    джинсах,    без    краватки,
Для    таких    тут    заборона.

-Неподобство!      -Гриць    волає,-
Вийшов    дядько    он      безсилий,
Без    костюма,    бо    не    має,
То    його    ви    пропустили!

Охорона:    -Всі    ми    грішні.
Вимагає    так    реформа:
Ви    зайти    повинні    з    грішми,  
При    параді,    в    повній    формі.

А      виходите    -      вам    вдачу
Колесо    фортуни    скаже,
Доля    іноді    ледача,
Кожному    -    як    карта    ляже.

Тут    уже    за    вами    право,
Де    поділася    вся    сума…
Можете    кричати      ”Браво!’’
Без    сорочки    і    костюма.

-Де    та    правда?    -Гриць    дереться,-
Щоб    за    мить    усе    програти,
Ще    півроку    доведеться
Гроші    на    костюм    збирати?

Вихід    є    один    хороший,
Що    робити    далі    -    знаю:
Краще    в    барах    усі    гроші
Я    з    дівками    промотаю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919701
дата надходження 16.07.2021
дата закладки 16.07.2021


Сніг_на_голову

Тихий птаху


Мій  тихий  птаху,  що  ковтає  темінь,  
моє  розквітле  вечорове  світло,    
моєго  літа  прохолодні  житла,
зими  студної  найтепліший  день  мій.  

Щемлива  туга  і  барвистий  голос,  
жага  одчайна  і  бажання  ловчі,  
цілованого  смутку  вогкі  очі,  
покоси  радості,  уплетені  у  волос.  

Під  серця-місяця  ласкавим  сяйвом
твоєго  обширу  моє  безмежжя.  
Ти  –  голої  душі  тонкі  одежі...  
Зрослися  осереддям  і  покрайно.  




*  photo  by  Vitor  Schietti  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919584
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 15.07.2021


дівчина з третього поверху

втирай мене в себе

намащуйся  мною,  ніби  я  масть
і  втирай  в  себе  рай  
мого  серцевинного  трепету  
три  рази  денно
колоподібними  вдихами
колоподібними  рухами.
дивись,  кісточки  моїх  яблук
штурмують  неспілі  демони.

антени  хапають  канали
давно  заблоковані  ерами
в  яких  ти  був  лише  пуп'янком
та  просто  самотньою  цяткою
а  я  ж  хапаю,  щоб  стати  полегшенням,  
стати  окремою,
щоб  зцілувати  смуток  твого  лиця.

втирай  мене  в  себе  і  станеш  незгасним,
кристалізованим,  гойним
світлим  проваллям,  де  я  над  тобою
ходжу  по  канатній  дорозі
вбираю  розтлінне,  
стираю  зіпсуте,
вишіптую  варикозне  
і  колоподібними  вдихами,
три  рази  денно  
закохую(сь)  як  ніколи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919549
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 15.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

В нім аура кохання

Захоплює  в  нім  аура  кохання,
Мініатюри  з  "Одісеї",  "Іліади".
Софії  подарунок  без  вагання.  
Екзотика  Царициного  дивосаду.

Це  пісня  про  любов  земну  магната,
Поема-загадка  води  й  каміння.
Усе  прекрасно:  гроти  і  фонтани,
Споруди,  брили  -  Метцеля  творіння.

Тераса  Муз,  повітряне  натхнення,
Дуби  столітні,  липи  і  платани.
Є  в  парку  цьому  ніжна  сокровенність:
Магнолії,  місток  Веніціанський.

Софіївка  -  любов  із  перших  кроків.
Гармонія.  Романтика  поетів,
Овіяна  легендами  вже  роки.
Потоцьких,  ніби  видно,  силуети...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919520
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021


Пісаренчиха

СТРАХ

Вогняним  півнем  скльовує  витрішки  снів,
Запір  удава  чавить  спіраллю  брудною,
Слина  кривава  із  пащі  найбільшого  з  псів
Крапає  в  трупність  землі  та  смердить  гнилизною.

Той  просто  страх  розвіють  просто  бабці.
У  літній  кухні  земляна  долівка.
Як  сонце  сяде.  Після  спеки  праці
Тобі  підсунуть  грубого  ослінця.
Коліна  до  грудей,  лицем  на  схід.
Вмить  забуваєш  скільки  тобі  літ
Вслухаєшся  в  натруджену  молитву.

Вливає  бабця  воду  в  грубу  миску.
Воді  говорить  щось.  У  пічці  блиски.
Танцює  в  такт  її  словам  вогонь.

Тримаєш  над  своєю  головою
Ту  грубу  ємність  із  тою  водою.
І  це  єдина  ціль  твого  життя.  
Де  ділись  гордість,  велич?  Вороття
Немає  їм.  Ти  знову  у  дитинстві.
В  його  беззахисності,  вірі  в  дійство.
Ця  віра  вимиває  страх  з  душі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919407
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Valentyna_S

У синім світі, цвіті високості…

                     …гіркота—це  плід  невігластва
                                                                         Соломон

У  синім  світі,  цвіті  високості,
багато  світла  і  не  видно  зла.
Хрест-навхрест  осягну  блаженний  простір—
там  раннє  сонце  вийшло  на  жнива.

Рясне  проміння  в’яже  перевеслом.
Завзятість  іскрами  палахкотить.
Мільярди  літ?  Мільярди  зим  і  весен?
Якщо  є  світло,  треба,  значить,  жить!..

Дивлюся  на  птахів,  що  крутять  веремію,
на  бджіл,  зациклених  на  медозбір,
й  більш  ніж  коли  жалію,  що  не  вмію
спів  жайвора  покласти  на  папір.

Комусь—під  сонцем,  а  комусь—у  тіні—
такий    життя  неписаний  закон.
Вгамуйтеся,  мої  думки  осінні,
Бо  прийде  час  й  розквітне  терикон…

Втім,  небо  синє,  бризи  високості,
ховає  сокровенну  таїну,
бо  десь  на  ньому  є  незмірний    острів,
загорнутий  в  побожну  тишину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919370
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Катерина Собова

Хто батько?

Вчительці    завдав    мороки
Другокласник    Коля:
Знову    не    зробив    уроки
І    прийшов    у    школу.

Вчителька    вже    ледь    не    плаче,
Тисне    на    хлопчину:
-Чом    не    зроблені    задачі?
Всім    скажи    причину!

-Тато    з    мамою    сварились,
Я    наставив    вуха,
Мені    так    було    цікаво  –
З    радістю    все    слухав.

Захотілось    потім    спати,
Тихенько    роззувся,
За    ті    вправи,    що    писати,
Просто    я    забувся.

Вчителька    сказала    Колі:
-Батька    викликаю:
Другий    рік    уже    ти    в    школі  –
А    його    не    знаю.

Бачила    я    тільки    маму
(Таку    не    забути),
Хочу    татову    програму
Щодо    тебе    чути.

-Так    оце    ж    вони    у    сварці
Часто    виясняють:
Хто    мій    батько    і    який    він  –
До    цих    пір    не    знають!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919273
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Доторкнулись

Я  забути  тебе  не  можу.
Ти  десь  глибоко  в  серці  зостався.
Трепет  знову...  трепет  підкожний,
А  думки,  ніби  дикі  мустанги.

І  для  чого  проріс  куко́лем?
Рву  квітки,  бо  насіння  отруйне,
А  дилеми  згустками  болю,
Ніби  зойки  проникли  Перу́на.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Тимчасовість,  мов  рана  пекуча.
Ми  хмарини  -  химери  в  небі,  
Доторкнулись  любовної  кручі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919227
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021


Рувану Талі

Ожина

Руки  –  ожинні  ріки,  чорні,  в'юнкі  гілляки,  очі  –  брудні  потьоки,  вірші  –  кряки.
Звуки.  Ще  більше  звуків!  Парками  –  корки  криків:  криво  лягають  тропи  долей  стиків!  
Шкряби  по  кірці  кроку  писком  тугої  павзи  думки,  
котра,  мов  тіла,  просить  для  себе  фрази:
разом  ми.

Ми  не  разом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919081
дата надходження 09.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Родвін

Вишневий сік, п'янкий, солодкий …

Вишне́вий  сік,  п'янки́й,  солодкий
Застиг  нектаром  на  вуста́х,
А  за́пах  м'яти  -  ніжний,  то́нкий
І  сяйво  місяця  в  очах  ...

Дозріла  вишня,  ми  з  пів-ночі,
Втону́ли  в  місячному  світлі.
-   Цілуй,  цілуй  коханій   очі,
Тихе́нько  вітере́ць  шепо́че

-    Зривай  їй  ягоди  достиглі  ...

Та  ніч  вдягає  вже  убра́ння,
Вже  зо́рі  зблідли,  зо́ря  рання
Шепоче  ніжно   -   вам  пора  ...
І  в  край  небесного  шатра́

Загляда́є  вже  багря́нець.
Пора  іти...  Пора,  пора  ...

Вуста  солодкії  від  вишні  ...
Я  п'ю,  не  можу  відірватись,
Прикри́ли  місяць  хма́рки  пишні
І  просить  соловей   -   кохайтесь  !

Та  треба  йти,   чуть-чуть   поспа́ти,
Бо  скоро  вже  проснеться  мати.
І  буде  день  і  будуть  справи
Та  боже,  як  же  па́хнуть  тра́ви  !

Вола́є  ніч  -  не  йди,  не  йди  !
Бо  серце  з  се́рденьком  злило́ся,
Волосся  все  переплело́ся  !
Єство́  все  про́ситься  -  люби  !

Край  неба  жаром  вже  налився,
В  садочку  тіні  простяглися,
Венера  згасла  і  стожари,
Лиш  місяць  в  небі  залишився  -

Один,  самесенький,  без  пари  ...
Вже  світять  вранішні  вогні,
Чи  може  ма́риться  мені,
А  може  то  було  вві  сні,

Бо  встало  сонечко,  зніти́лось
І  зашарі́вшись,  відвернулось  ...
Та   одразу  ж  схамену́лось  
І  швиде́нько  покотилось

У  небесній  вищині́  !
І  все  пробачило  мені  ...  


                    
                   10.07.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919118
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Ніна Незламна

Ой хлюп- хлюп…

 Ой,  червоні,    в  мене  щічки
Певно  йти,  пора  до  річки
По  коліна  по  водиці
А  вона  ж  ніби  з  криниці
Спалах  вогників  в  зіницях
Вже  й  не  можу  зупиниться
Як  та  жабка,  люблю  літо
Де  не  йду  немає  сліду
Ой,  хлюп-хлюп,  чиста  водиця
Дай  мені  насолодиться
Теплим,  ніжним,  світлим  літом
Налюбуюсь  усім  світом!

                           10.07.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Lana P.

ЧИСТИЙ АНГЕЛ

Чистий  ангел  світанку
Розбудив  спозаранку  —
Підіймав  нас  на  крилах  —
Появлялася  сила
У  космічному  леті.
Ми  раділи  планеті,
Як  злітали  угору.
У  пітьмі  коридору
Я  уздріла  Світила!
Синя  зірка  світила  —
Не  проста,  а  магічна,
Серед  інших  —  незвична!
Ось,  здавалось,  донизу  
Я  лечу…  Та  поблизу
Ти  підтримав  мене,
Дарував  неземне…                                6/07/21

“СИНЯ  ЗІРКА”  це:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708318

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919117
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Ніна Незламна

В купальську ніч тьмяніли зорі ( рим. проза)

     Сутеніло…    До  неї  підбиралася  журба….так  вдалині    вже  гучно  гомоніли.  То  молодь  збиралася  біля  вогнища.  Нині  ж    в  обід  знову  дощило  і  громовиця  блискала  по  небу,  а  її  серце  знову  тремтіло.  Як  оте,  молоде  деревце,  шо  біля  річки  похилилось.  І  вона  з  небом  теж  просльозилась  та  вкотре  взяла  себе  в  руки  й  помолилась,  -  Прости  ти,  Боже,  може  я  мала  гріхи,  тому  й  кохання  ти  мене  лишив…
   Там,    біля  річки,  сміх  і  пісні,  звабливі  очі,  усмішки,  гучне  серцебеття.  Любов,  надії,  кохання  і  обійми,  мабуть  щасливе  майбуття.  Вона  ж  неподалік,  присіла  в    траві  густій,  мов  захисту  шукала,  тут,  наодинці  з  спогадами,  свою  безнадію  ховала.
   А,  що  вже  їй,  минуло  п*ятдесят,  тепер  же,  самій  зустрічати  зорепад.  В  цю  ніч,    купальську,  їй  зорі  миготіли.  Здавалось,  ніби  знали  її  печалі,  підтримати  хотіли.  І  вітерець  розвіював  ледь  посивілі  коси…  Сльозини  чисті,  ніби  вранішні  роси.  Вона  ж  волала  –  журбу  відпущу  і  хай  вгамую  своє  серце  й  душу.  Той  біль,  що  кожного  дня    їй  завдає…Та  своє  щастя,  не  знайде,  знає.  Бистра  річка  -  симфонія  води  лунає…  Ні  не  на  втіху,  навпіл  серце  крає.    Не  прийде  милий  спогад  розділити.  І  хто  б  підказав,  як  далі  жити?  Як  спромогтися,  цю  журбу  втопити?
     Вітер  приніс    вразливий  сміх,  їй  би  десь  зникнути  впоспіх…  Пливли  вінки,  колихались  на  воді,  зірки  тонули  золоті.  А  їй  пекло  в  грудях  до  болю.  Чом  Боже,    ти  дав  мені  таку  долю?    Враз  круговерть,то  ніби  в  урвище  вода  загомотіна.  А,  я  ж  чекала,  теж  кохання  хотіла.    Рік  чотирнадцятий,  Майдан,  завбрав  її  друга  –  чоловіка.  Навіки  з  ним,  на  жаль,    десь  зникла  й  втіха.  Уже  й  забула,  коли  й  посміхалась.  Та  рана  знову  й  знову  придати  болю  намагалась.
   Тьмяніли  зорі  від  полинових  сліз…  Десь  по  воді  полискував,  ледь    шурхотів  верболіз.  Як  при  розлуці  коханого  слова,-Я  повернуся,  ось  тільки  пройдуть  жнива!  
 Душа  боліла  і  ридала…  А  річка  спогади  ховала.  Та  вони  на  мить  топились  і  знову  виринали…  Про  ті  дні  й  ночі,  що  вони  колись  веселились,  вірили  один  одному,  мали  надію  на  щастя,кохали....

                                                                                                                                                                                           06.07.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021


Ніна Незламна

Зелений гай … так вабить…

Зелений  гай...  так  вабить  до  себе
Пройдуся  по  вибуялих  травах
Поміж  дерев  павук  гніздо  плете
Все  й  скрізь,  тоне  в  веселкових  барвах

Від  води  відблиск,  де  сонця  промінь
Приліг  цілунком,  мов  у  колисці
Вже  розплескалась  по  яру  повінь
Що  не  сховалась  у  цім  озерці

А  над  обривом  молода  верба
Купала  віти,  тихенький  шепіт
Лягла  зненацька,  під  корінь  журба
Ой,  як  вціліти,  холодний  трепіт

Пориви  вітру  раптово  вщухли
Немов  почули  її  сумління
Під  сонцем  брили  злегка  підсохли
Ледь  -  ледь  вклонилась  та  це  ж  спасіння

Вже  й  спів  пташиний,  в  гаю  лунає
Дзвінкоголосся,  щебет  навкруги
Нехай  же  смуток,  всіх  оминає
Тонуть  у  квітах    млисті  береги

     29.06.  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021


Valentyna_S

Магнітом приваблює все таємниче

Магнітом  приваблює  все  таємниче—
й  липневе  півсонне  оте  повечір’я,
котре  супокійною  гаванню  кличе
нас  вийти  хуткіше  на  свої  подвір’я
дивитись,  як  вкрились  серпанком  байраки
й  поснули  під  шепіт    заклинів  чар-зілля.
Над  ними  палають  розсипані  маки
і  гаснуть,  залишивши  попіл  з  вугілля.
А  онде  здійнялась  пелюсточка  ватри,
й  дівчата  з  віночками  десь  біля  ставу  ...
…Як  завше,  виходжу  тебе  зустрічати  —
й  мені  простягнув  ти  біленьку  купаву.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918927
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Літа Сонцекрес

Вода  й  вогонь  -  очищення  сердець.
Це  Колосок,  Суботки,  літа  Сонцекрес,
Купала  свято  -  зіллячка  вінець.
Танок  зірок  у  загадковості  небес.

Волошки,  маки,  м'ята,  деревій..-
Цілющі  квіти  від  русалок,  потерчат  -
Терлич,  полин...  збирай  скоріш,  радій,
Віночки  чудодійні  для  красунь  дівчат.

Сопілка  і  цимбали  виграють,
І  линуть  співи  гарні    й  танці  всеньку  ніч.
Вінки,  свічки  по  річечці  пливуть,
Їх  ловлять  вміло  "переємці"  навсебіч.

Стрибання  через  вогнище  удвох.
Аби  у  парі  бути  -  тайна  ворожби.
І  солов'їне  чути  тьох  і  тьох.
Веселощі,  мов  свіжі  ліки  від  журби.

В  Купальську  ніч  знов  папороть  цвіте.
Чи  вдасться  хоч  комусь  знайти?  Єдина  ж  мить.
А  хто  знайде  -  прозріння  проросте,
Щоб  зрозуміть  дари  природи,  дивосвіт.

(Свято  Івана  Купала  ще  називають  Колосок,  Суботки,  Сонцекрес).  (За  легендою  квіти  розсівають  русалки  і  потерчата)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918904
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021


Катерина Собова

Нічна зміна

Дід    Петро    прийшов    до    тину,
Запитав    сусіда    Рому:
-Вдосвіта    твоя    дружина
Добирається    додому?

І    чогось    на    мене    боком
І    сердито    позирає,
Хоч    я    зовсім    ненароком
Із-за    тину    виглядаю.

-Ніночка    іде    з    роботи,-
Промовляє    гордо    Рома,-
Виявляю    я    турботу  –
Все    роблю    для    неї    вдома.

Це    -    секретна    установа,
Де    працюють    в    нічну    зміну,
Радий    я,    що    вкотре    знову
Запросили    мою    Ніну.

Там    -    державна    таємниця
(Підписалась    в    цьому    кожна),
Хай    і    в    сні    таке    не    сниться,
Це    розказувать    не    можна.

Звечора    іде    кохана,
Заробітки    там    хороші:
Стомлена    приходить    рано,
Та    приносить    добрі    гроші.

Дід    Петро    всміхнувсь    до    Роми,
Приховав    усі    словечка,
Пригадав    ці    установи,
Де    колись    скакав    у    гречку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918909
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021


Lana P.

ЖИТТЄВИЙ ГВИНТОЛІТ

Життя,  неначе  гвинтоліт,
Дарує  злети  та  падіння.
Із  Вищого  боговоління
Заходить  у  собі  терпіння
Мій  друг  —  бере  мене  у  світ.

І  ми  зринаємо  в  політ,
Зіркові  зчитуєм  сонети,
Хоча  обоє  —  не  поети,
Кружляємо  довкруж  планети  —
Це  наш  таємний  зореліт.
Ще  скільки  літ?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918858
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021


геометрія

НЕ ПЛАЧ, НЕ БІЙСЯ, НЕ ЖУРИСЬ…

Не  плач,  не  бійся,  не  журись,
Усе  мине,  пройде  колись...
Час  віднесе  усе  кудись,
Тож  будь  уважна  не  спіткнись...
А  як  спіткнешся,  не  впади,
Випий  холодної  води,
Подихай  тихо  й  почекай,
Усе  погане  має  край...
Воно  відійде  в  нікуди,
І  замете  болю  сліди...
І  зрозумієш  тоді  ти,
Треба  себе  все  ж  берегти...
Живи  у  злеті  й  боротьбі,
За  все  найкраще  на  землі,
І    стане    легше  тобі  жить,,
По  -  новому  будеш  ходить...
Отож,  не  плач,  не  бійся,  не  журись,
А  за  роботу  з  пристрастю  берись,
Забудь  про  зради  й  болячки,
І  будь  щасливою  таки...
Життя  ж  лиш  раз  усім  дається,
Бува  надією  сміється,
А  то  й  грозою  озоветься,,
Отож,  не  плач,  не  бійся,  не  журись,
За  правду  віддано  борись,
Собі  і  людям  помагай,
Надії  й  Віри  не  втрачай,
І  за  Любов  не  забувай,
Любов  це  дар  нам  Богом  даний,
Хоч  світ  жорстокий,  та  й  цікавий...
Пройди  життя,  як  Бог  велить,
Життя  у  кожного  ж,  як  мить,-
Не  витрачай  його  на  плач,
Кожен  життя  свойого  ткач...
За  кожну  мить  його  борись,
Працюй  і  смійся,  й  не  журись...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918723
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Сніг_на_голову

Самогубці

мої  слова
самогубці
що  опівночі  вистрибують  з  гортані
             як  з  висотки
падають  додолу  і  розбиваються
             об  підлогу
             об  відсутність  слуху
                                                                     адресата

ти  цього
           не  бачиш
бо  ж  темно  бо  ж  звуків  не  видно
їхні  тіла
м'які  на  дотик
і  кілька  мілісекунд  ще  теплі
                             доки  не  випарується  звук

мовчки  відмальовую
вказівним  пальцем
             контури  скоцюрблених  чи
                           розспластаних  слів
фотографую  пам'яттю
зітхаю
                 співчуваючи  наче  не  собі

а  ти
вранці
бадьоро  ступаєш
                     босими  ногами  на  підлогу
пританцьовуєш
підхоплюєш  мене
           весело  талапцюємо
                         по  неприбраних  слідах
                                     нещасл
ого  випадку

яка  різниця
зрештою
ми  всі  щодня  ходимо
                                                   по  чиїхось  останках



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918720
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Lana P.

ЯК ВЕЧІР…

Як  вечір  торкається  вуст  черемшини,
Хмеліє  весна  в  солов’їних  садах,
У  пам’яті  знову  зринають  світлини…
До  тебе,  мій  любий,  літаю  у  снах.
І  кожна  клітина  вібрує  у  тілі,
А  душі  сіяють  —  у  профіль,  анфас.
Ці  миті  солодкі  —  такі  захмелілі,
Заповнюють  розум  думками  про  нас.                1/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

" Перлина кохання"

Візитка  Умані  -  фонтани,
Ефекти  дійства  гіпнотичні.
Кохання  ввечері  і  зрання,
Є  в  цьому,  певне,  щось  містичне.

Побачень  місце  і  освідчень.
Найбільше  диво  України.
Вражає  неймовірне  світло
В  єднанні  з  музикою  нині.

У  кольорах  веселки  бризки,
Фігури  лазерні  у  гамі.
Портрет  Шевченка  зовсім  близько
І  українців  голограми.

Які  ж  фонтани,  уманські  фонтани!
Яскраве  шоу  феєричне.
Милуємось  "  Перлиною  кохання"  -
Окраса  міста  ця  -  велична.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918721
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Valentyna_S

Літо

А  зверху  знов  колотиться.
Всі  дні  у  метушні.
А  літу  синьоокому
по-доброму  так  хочеться
всміхнутися  мені.
         Тож  йде,  збиває  куряву
         в  пекельний  сонцепал.
         Кому  ж  то  заморокою,
         що  літо  це  зажурене
         і  терпить,  як  Тантал?
В  негоду  йде,  забрьохане,
й  впаде  десь  долілиць.
По  спині  літа  змоклого
шмагає  дощик,  цьвохає,
жене  до  багновиць.
         Засіяно  криницями
         підліски  й  вздовж  доріг,
         а  літу  дуже  знаково
         рум’яними  суницями
         розцілувати  всіх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918629
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021


Рувану Талі

Про квіти

У  буру  ніч,  між  шумовитих  злив
слова  розлив.  

Співцю  зі  всіх  моїх  доріг,
змалюй,  як  сочиться  моріг,
як  висне  в  небі  златоріг,  
що  зрідка  блисне,  
як  пахне  цвіт,  який  беріг,  
докіль  навмисне
його  не  збила  злива  ця.  
Холодним  поглядом  мистця,  
щоб  ніч  зігріти,  
коли  подовгу  в  смутку  я  –
бреши  про  квіти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918587
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021


Alena G.

Те кто не…

Когда-нибудь  мы  вспомним  тех  кто  Не...
Недоказав,  недолюбив,не  стал  нам  близок...
Мы  сами  тихо  стали  в  стороне
Прервав  поток  бурлящих  переписок...

Когда  -нибудь  мы  вспомним  тех  кто  Не..
Не  приняв,    не  простив  пополнил  список...
Как  с  болью  понимали  в  тишине
Что  уровень  к  себе  зашкально  низок...

Когда-нибудь  мы  вспомним  всё  что  Не..
Недосказали,  не  смогли  или  смолчали..
Когда  останемся  совсем  наедине
Когда  нас  мысли  унесут  в  седые  дали.

Но  как  же  хочется  всё  меньше  слова  Не..
Чтобы  дойдя  до  склона  своей  жизни
Оставить  надпись  на  своей  стене...
"  Жизнь  удалась,  всё  зашибись.  Давай  не  кисни!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918581
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021


ЛУЖАНКА

Лето в Киеве

В  городе  опять  бушует  лето,
Взбалмошные  все  его  причуды.
Днями  от  рассвета  до  рассвета
По  делам  бегут  куда-то  люди.
На  прилавках  пыльных  у  дороги  -
абрикосы,  персики,  черешня...
Хитрые  ведутся  диалоги
с  загорелым  продавцом  нездешним.
Капают  прохладно  на  прохожих
Гнёзда-тумбы  кондиционеров.
А  в  зелёном  парке  на  дорожке
Кормят  голубей  пенсионеры.
Ребятишек  няньчат  на  площадке
Молодые  мамочки  гурьбою.
Строгий  дядя  за  углом  украдкой
Заедает  голод  шаурмою.
Тянутся  по  трассе  "пробки"  томно,
Солнце,  как  назло,  в  своем  зените.
Что-то  из  окна  бубнит  нескромно
Недовольный  сморщенный  водитель.
Пассажиры  душного  трамвая,
Мирно  дожидаясь  контролёра,
От  жары  к  сиденьям  прилипают
И  мечтают  о  лазУрном  море...
Выбирают  модницы-красотки
В  переходе  яркие  серёжки,
И  бегут  игривою  походкой
По  ступенькам  тоненькие  ножки.
Шпиц  хозяйку  слушаться  не  хочет  -
Не  прогулка  для  него,  а  пытка.
А  студенты  после  бурной  ночи
Пьют  в  кафе  прохладные  напитки.
Уплетая  спелую  малину,
Из  окна  смотрю  я  на  всё  это:
До  чего  же  славная  картина  -
В  городе  бушующее  лето!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918543
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021


Lana P.

МОЯ ВИШНЯ

А  ще  недавно  в  білопіннім  цвіті
Видніла  постать  вишні  у  садку  —
Джмелі  нектар  спивали  у  смаку,
Довкруж  дзуміли  бджоли,  на  горбку,
Роїлись  у  веснянім  розмаїтті!

Тепер  рясніють  ягоди  у  вітах  —
Ласують  ними  —  білки  і  пташки,
Збирають  кісточки  бурундуки  —
Як  урожай  на  зиму,  залюбки.
Плоди  стікають  на  вустах  у  літа!
                                                                                                                           1/07/21

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918558
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021


Катерина Собова

Мінімалізм

Мама    привела    в    квартиру
Нового    коханця    Гошу:
Все    оглянув,    бажав    миру,  
І    відмітив    все    хороше:

-Обстановка    скрізь    прекрасна,
Дихає    тут    оптимізмом,
В    тебе    модно    й    дуже    класно,
Зветься    це    -    мінімалізмом.

В    очі    стінка    в    вас    не    лізе,
І    з    сервізами    серванти,
Антресолі    і    валізи,
Килими    відсутні    й    банти.

Син-школяр    промовив    щиро:
-Результати    очевидні:
Те,    що    бачите    в    квартирі,
Називається    в    нас    -    злидні.

А    найбільше    мінімально
В    холодильнику    на    кухні:
Там    у    нас    оригінально  –
Каструлі    відсутні    й    кухлі.

Хто    з    дядьків    приходить    жити  –
Через    тиждень    всі    тікають…
Мама    починає    нити,
Що    їх    злидні    виганяють.

Втік    відразу    милий    Гоша.
Мама    сина    б'є:    -Ледащо!
Слово    те    таке    хороше
Розшифровувати    нащо?

Будемо    тепер    казати
(А    дядьки    прийдуть    ще    різні):
-В    нас    все    модно    і    сучасно,
Живемо    в    мінімалізмі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918450
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Пісаренчиха

НАПИШИ

Ти  вмієш.  Напиши  мені  молитву.
Ти  зможеш.  Захисти  мене  від  бід.
Пекучі  сльози  словом  ніжним  витри.
У  ритм  і  риму  затонуй  цей  світ.

Читатиму  удосвіта,  раненько.
Покрови  слів  святих  сховають  зла.
Під  ноги  трави.  Пташкою  серденько.
Батисти  радості  –  куди  б  не  йшла.

В  тілеснім  світі  стану  надпрозора.
Не  відшукає  час  мене  в  юрбі.
Якщо  в  молитві  надміцним  узором
Зав’яжеш,  що  потрібна  я  тобі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918400
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Родвін

Деда, деда, эНэЛО ! 

 [i]  2  июля - World  UFO  Day.  [/i]

Деда,  деда,  эНэЛО  !
Там,  над  лесом,  пронеслось  !
Ну,  пожалуйста,  вглядись  -
Улетело,  прямо  в  высь  !

Да  всмотрись  же  -   эНэЛО,
Как  прожектор  засияло,
Искорками  засверкало,
И  огнями  расцвело  !

Деда,  видел  ?!    ЭНэЛО,
Возле  школы  пролетело,
Будто  трактор  прогремело
И  умчалось  за  село...

Это  ж  надо  -  эНэЛО  !
Улетело  ...  Как  назло  !
Вот  опять  бы  прилетело
Да  за  нашей  школой  село  !   

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/8bbc1d73b6227fc2a18db230fa25468b[/img]
            
       09.09.2020  -  02.07.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918385
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Ніна Незламна

Вночі розлився Лиман

Вночі  розлився,  широко  Лиман
Відображавлись  у  нім  зірниці
Легкою    димкою,    стеливсь  туман
Він  заважав  лісовій  куниці

Їй  би  пробігтись  по  всій  окрузі
Зустріти  сонце,  всміхнутись  ранку
З  дупла  гайнуть  і  радо  на  лузі
Втішатись  літу,  зробить  зарядку

Та  під  деревами  давно  вода
Лиман  розлився  увібрав  зливи
Вона  ж  звірина  жвава,  молода
Повеселитись,  жаль,  неможливо

Не  зловить  жаби,  не  її  біда
Вмить  полювати(летить)  на  птахів
Біля  гнізда,  вже  яйця  поїда
Досить  хитренька,  не  має  страхів

Вночі  розлився  широко  Лиман
Схопила  гілку,  що  над  водою
Гойдається,  розганяє  туман
Грайливо  втішається  собою.

11.06.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Дух солодкий аж до млості

Янтарний  день  цілує  легко  простір.
Верхівка  літа  -  перше  липня.
Розсипались  у  травах  дрібно  роси,
Із  бджілками  співає  липа.

Ярила  нині  сонячні  потоки
Торкаються  сердечок  листя,
Наповнюють  широковіття  соком.
Цвіте  медова  й  пахне  липа.

З  родини  мальвових  красуня  ніжна.
Метелики  летять  у  гості.
Частує  липа  ароматом  свіжим,
І  дух  солодкий  аж  до  млості.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021


Lana P.

ЦІЛЮЩА ЛИПА

Цілюща  липа,  чай,  меди…
Я  ще  не  раз  прийду  сюди  
Натхнень  спивати  насолоду  —
У  спеку,  в  будь-яку  погоду.

Гудуть  натомлені  джмелі,  
Нектарні  бджілоньки,  малі.
Танцюють  хмари  комашині,
Лунають  ноти  і  пташині.

В  купальні  сонячних  заграв,
У  різнобарв’ї  духу  трав,  
На  швидкоплинних  крилах  літа  
Тремтить  душа,  теплом  зігріта!                                                    28/07/21

P.S.  Світлина  автора.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918250
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Пісаренчиха

СМІЯЛАСЯ

Сміялася.  Безпечно.  З  серця.  Щиро.
Такі  кумедні  люди  в  почуттях.
В  смолу  кохання  лапки  замочила.
Пручалася.  Застрягли,  влипли  крила.
Завмерла  в  відчаї,  пізнавши  щастя  жах.

Так  манить  і  болить  оте  незнане.
То  ріже  серце,  то  п’янить  вуста,
То  піднесе  до  відчуття  нірвани,
То  зайде  знизу  нутрощі  дістане,
То  розіпне,  не  ставивши  хреста.

Сміх  захлинувся.  Спала  смирна  тиша.
Нечутно  клацнув  пристрасті  капкан.
До  віку  не  сміятиметься  більше.
Така  і  я  була  колись,  раніше.
Вчимось  життю  з  своїх  душевних  ран.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918216
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо в ромашках

Густо  рум'янком  зацвічений  сад,
Божа  краса  дрібних  невістульок.
Ллється  навколо  її  аромат,
З  неба  моргає  сонячна  куля.

П'янко...Ромашковий  килим  живий:
Цяточки  жовті,  біле  пелюстя.
Десь  заховався  пустун-вітровій,
Певне,  дрімає  в  тихих  галузках.

Червень-господар,  квітує  пора.
Стебла  тоненькі.  Ніжне  суцвіття.
Сонця  й  рум'янку  захоплива  гра.
Літо  в  ромашках  -  радощі  світу.


(  Ромашку  ще  називають  рум'янком,  невістульки.)  Світлина  у  саду  сусідки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021


Сніг_на_голову

Різнотрав'я


Звіробій  бо  клала,  і  полин,
бузину  стелила  і  жали́ву  –
перейшов  босоніж,  наче  злива,
твердо,  хапко,  вперто,  не  лякливо
і  постав  супроти  на  один.

Підійняв  обличчя  і  отак
запитав  очима  аж  зухвало:
А  чи  певно  серце  заховала?  
Чей  від  мене  сховків  буде  мало!  
І  розтанув  місяцем  навспак.

Дві  неділі  сохне  розмарин,  
і  лаванда,  м'ята,  і  шавлія...  
Не  принаджує  тремку  надію:
тінню  віється,  як  день  –  маліє.  
Павутиця  серцем  і  на  тин.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918102
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Катерина Собова

Олiгарх

Хвалиться    колезі    Настя:
-Я    тепер    така    щаслива,
Бо    зустріла    справжнє    щастя,
І    літаю,    як    на    крилах!

Дуже    милий    мій    багатий  –
Олігархом,    точно,    зветься:
Не    біжить    у    карти    грати,
І    на    танці    не    женеться.

Не    метає    кулю    в    кеглі,
В    депутати    теж    не    преться,
Має    фірму,    де    підлеглі
(До    ста    тисяч    набереться).

Поділилася,    що    хочу
Збільшити      і    губи,    й    груди,
То    сказав,    що    у    цій    справі
Взагалі    проблем    не    буде.

-Знаю    твого    кавалера,-
Тут    колега    промовляє,-
Це    наш    пасічник    Валера  –
Вулики    прекрасні    має.

Його    бджоли-трудівниці
Свою    справу    добре    знають:
В    чоловікову    скарбницю
Дещо    з    грошей    відкладають.

Бджілки    кошти    зберігають,
Щоб    не    тратив    милий    здуру,
За    красу    твою    подбають  –
Накачають    всю    фігуру!

В    Насті    щелепа    відвисла,
Креслила    якусь    кривульку…
Все    багатство    зразу    скисло,
Луснув    олігарх,    як    булька!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Valentyna_S

Немовби в дряхлім тілі молода душа

А  зелень  пишна  тогою  до  самих  його  п’яток.  
Й  теплінь  замотує  ліс  в  кокон,  наче  шовкопряд.
Гуртом  навчаються  вокалу  плиски  й  солов’ята—
Продовжує  справляти  літо  свій  обряд.
 
Трухлявіє  на  тлі  розмаю  яблуні  оцупок.
В  зелено-срібний  мох  злітає  клаптями  кора.
Нехай  би  впав  уже—та  ґрунт  тримає  корінь  цупко
Й  не  відпускає.  Каже:  —Ні,  ще  не  пора.

На  зморшкуватім  окоренку  крихітний  росточок,
Бо,  орючи,  не  зачепив  час  лезом  лемеша.
І  тріпотить  на  всіх  вітрах  листочковий  зубочок—
Немовби  в  дряхлім  тілі  молода  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Ніна Незламна

З Днем Конституції друзі !


Велична  книга  є  в  Державі-  Конституція!
У  ній  записано  для  нас  право  -    інструкція
На    прожиття  на    святій,  на  народженій  землі
Де  диво  –  ранки  і  влітку  співають  солов`ї

Де  крутосхилі  береги    й  повноводні  ріки
Й  яскраве  сонце  і  блакитне  небо  навІки
Нас  на  життя  надиха  Богом  дана  природа
В  книзі  записано,  все  це    -  багатство  народа

Щоб  зберегти,  ми  маємо  жити  по  закону
Кожному  з  нас  треба  завжди    бути  правдивому
Не  відрізнятись,чи  незаможний,  чи  багатий
Сором`язливий,  чи    бува  надто  пихатий

У  книзі  цій,    написано  про  кожного  із  нас
Ми  маєм  право  жити,  який  би  не  був  той  час
Закон    один    для  всіх  -    працювати  і  навчатись…
Та  нині    бідному,  як    вижити,  лікуватись?

Кажуть  землиця  наша,  на  надра  забагата
Але  чомусь,    у  старого  все  холодна  хата
Майже  обдерта,  жаль,  не  спроможній  поладнати
Ніби  Держава,  для  народу,  як  рідна  мати?

То  деж  наш  газ?  Чому  віддали  в  приватні  руки?
Хіба  не  знають,  що  всіх  покинули  на  муки?
Останні  гроші  похабно  здирають  з  народу
Не  один  пан,  за  це  має  нагороду….

А,  як  же  сім`ям,  у  кого  діти  ходять  до  школи
Вони  ж  бідують,  голодні,  як  узимку  бджоли
Як  виживати,  коли  давно  нема  роботи?
Он  у  дитини,  знов  продирявілись  чоботи…

Хтось  роз`їжджає  на  дорогущих  Мерседесах
А  хтось  же  їздить  у  брудних,  старих  автобусах
У  книзі,записано  -    маємо    бути  рівні
На  жаль,    вже  майже  тридцять  років  ми  ніби  в  прірві.


Як  вибратися    й  насправді  закони  поважать
Як  олігархів  вижить  і  можновладців  рать
Яка  збагачується  кожного  дня  й    хвилину
Чи  й  в  майбутті,  побачимо  щасливу  людину?

День  Конституції  відзначає  Україна
У  сподіванні    -  жити  краще  кожна  родина
В  серцях  надія,  що  стане  один  закон  для  всіх
Країна  встане  з  колін  і  до  нас  прийде  успіх!

Я  українка-  маю  закони  поважати
Завжди  мене,  цього  навчали  батько  й  мати
І  моя  віра  в  чесність,  прекрасне    майбуття
Щоби  пізнало  щастя,    знов  народжене  дитя!

****
Шановні  друзі!  Вітаю  Вас  з  Днем  Конституції!
Миру,  здоров`я,  достатку,  добра!
Хай  виконується  закон  не  тільки  народом
Тоді  й  всі  здатні  будем  покінчити  з  безладом!
Щиро  бажаю,  щоб  кожного  мрія,  як  зірка  рання
Яскраво  сяє,  не  згасла    -  щоб  надія  й  не  остання!

                                                                                           28.  06.2021р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Олекса Терен

БЕСІДА

-Я  ти  тако  скажу,  Йване,
Вот  собі  хлоп  ходит,  ходит
І  ніхто  му  не  дого́дит.
Зле,  як  зимно,  зле,  як  спека
Ка́ждий  собі  грає  грека,
Вічно  єму  недогода
Все  му  чось  не  та  погода,
Невдоволений  життєм
Я  цалко́м  не  згідний  з  тим.

Та  то  ніґди  так  не  бу́де,
Як  собі  гадают  люди,
Би  всьо  було  рівно,  файно,
Всьо  робилосє  негайно,
Аби  мухи  не  кусали,
В  мороз  скули  не  скімали,
В  червню  в  карк  тє  не  пекло  –
Та  так  ніґди  не  було  !
В  життю  ружні  є  трафунки
Тутка  не  прості  рахунки,
Як  бис  хтів  і  так  сє  стало,
Забага́нки  тутка  мало,
Бо  всьо  є,  як  має  бути
Й  я  навіть  не  хочу  чути,
Як  хтось  стогне  задарма́
В  тебе  ж  волє,  не  тюрма  !

Де  хочеш  там  можеш  йти
Й  файне  місце  си  знайти,
Би  там  було  тепло,  гоже,
Би  було  м’єгоньке  ложе.
Але  й  так,  Йване,  нема,
Нема  в  світі  задарма́
Так  чи  так  платити  траба,
Як  казала  моя  баба
(а  вона  в  трох  клясах  була
і  від  свої  бабки  чула),
Що  в  життю  буває  так  –
(і  тому  в  Михальді  знак),
Як  є  добре,  буде  зле,
Так,  як  нинька,  не  буде́,
Бо  в  життю  сє  всьо  мінєє
Часом  тє  і  шлях  трафлєє
Й  ніц  не  зробиш,  тра  робити
І  гірку  водицю  пити,
Вмиватисє  солон-потом,
Бо  сє  впиниш  десь  під  плотом.

Будеш  себе  шкодувати,
То  нічо  не  будеш  мати.
Зимно  тобі  –  то  вберисє,
Як  горєчо  –  розберисє,
Всьо  сприймай,  як  Бог  дає,
Бо  то  є  життє  твоє́.

24.06.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917881
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021


синяк

Втікає день


Пташина  вихваляє  літній    день,
Що  пролітає  так  -  ніби  хвилина,
Вже  в  зиму  крок  таки  зробила  днина,
Ще  б  встигнути  наслухатись  пісень.
День  добровільно  віддає    хвилини,
І  добавляє  дивні  почуття,
Бо  забирає  в  кожної  людини
З  хвилиною  -  частиночку  життя...
Ніхто  не  в  силі  вічний  рух  спинити,
Десь  поспішаєм  всі  на  край  землі,
Надихатись,  наслухатись,  нажитись,
Сльоза  чи  дощ  спливає  по  чолі...
Залишити  б  на  добру  пам"ять  людям,
В  цих    митях,  що  невпинно  так    спішать,
До  ночі  рух,  а  що  там  далі  буде...?
Все  маєм  кесарю  та  Богові  віддать.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917906
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021


Рувану Талі

Дорога до серця

Не    добре,    кажу,  –    жалобне!    
Серце    твоє    оздобне,
віра    твоя    на    зламі,
молитви́    –  гамір.    
Пісня    твоя    їдка,
мука    –  вивертка́.  

А    вона    мовчить.    
А    за    тим    –    ячить:    
[i]Вчора    вчили    жити,
позавчора    –  
вмирати.
[/i]
Як    тобі,    як    тобі,    ввірена,    розказати,
що    в    нього    не    варто    ні    вірити,    ні    вкладати,    
у    слово    солодке,    що    шкода    його    не    взяти,
у    слово    важке,    що    спробуй    його    підняти!    
Глибоко    вп'яте
слово    кляте.

Ти    є    дзеркалом    власних    бід,    
несповна    наспівна  людино.    
Що    є    біль    твій    –  це    є    твій    плід.    
Ось    провина:
ти    чекала,    що    з    серця    хлине
і    затопить    світ
любов.    

Не    затопила.    
Недолюбила.    
Швидко    скінчилася    
пісня    ця:    
[i]Ти    мені  –  мила!    
Ти    мені,    мила,    
цілий    вік    снилася
без    кінця!  [/i]

Ні.    
Нелюбов    тобі!
Не    дива    тобі!    
Ми    прийшли    самі
і    йдемо    самі.    
На    порозі    змін
озирнися!    

Кажуть,    у    світі    давно    вже    переплелися    
добро    і    зло,    правда    й    брехня,    впевненість    і    несвідомість.    
Отже,    зраджують    всі,    навіть    ті,    що    не    кличуть    зрад,    
навіть    ті,    що    її    не    помітять    в    момент    і    після,    
навіть    ті,    що    шукають    (чому    ж    не    знаходять)    ради    –  
в    людині    вістря.    
Та    вселенна    не    має    вад    і    не    пробачає    вад!
Все    забере.    
[i]А    натомість?[/i]
Ще    раз    ділися!    

[i]Знаю    дорогу    до    серця    пекла,    
встелену    чесними    помилками,    
щирими    помислами    й    зірками,    
квітами    з    голови.    
Кожного    разу    мої    надії
падають,    просто    у    серце    пекла.    
Б'юся    за    право,    січа    запекла,
тихо    надіятись.
Різні    і    пізні    ми    в    кожнім    разі
на    розуміння    себе    й    від    себе.    
Знаю    дорогу,    що    йде    від    неба
в    світ    і    нижче.[/i]

Добре,    кажу    їй,    добре!    
Серце    твоє    хоробре,    
віра    твоя,    як    пломінь,    
молитви    –  вагомі.    
Пісня    твоя    витка,
мука    –    вигадка!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917829
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 26.06.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дай напитись щастя

Колоситься  в  полі,  дозріва  пшениця,
Говірливий  жайвір  в  небесах  завис.
Б'є  ключем  холодна  з  джерела  водиця.
Прохолодний  вітер  в  небесах  з'явивсь.

Червоніє  в  маках  неозоре  поле,
Стежка  у  долину,  радо  повела.
Бережім  любов,  що  дарувала  доля,
Нехай  будуть  в  парі  завжди  два  крила.

Чуєш  моя  мила,  цвіркунець  цвіркоче,
Діамантом  в  трави  скапує  роса.
Б'ється  від  кохання  серденько  щоночі,
Манить  за  собою  неземна  краса.

Пригорнись  кохана,  дай  напитись  щастя,
Полони  собою  і  не  відпусти.
Ми  з  тобою  в  Храмі  приймемо  причастя
І  навік  з'єднаєм  долі  самоти...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917707
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 25.06.2021


синяк

Черешні

Черешні  рвав  мені  в  долоні,  
Сплітало  літо  перевесло,
І  спогади  нас  в  юність  несли,
Та  білий  цвіт  упав  на  скроні.
Солодкі  ягоди  черешні,
Ми  їх  торкалися  губами,
І  що  було  колись  між  нами,
В  душі  лишились  наші  весни.
Манять  солодким  ароматом,
Цілую  їх,  чи  юність  кличу,
Прожито  так  років  багато,:
Мені  з  тобою  завжди  літо.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917764
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Евгенолу казка

Кущі  розкішного  жасмину  в  цвіті  ніжнім,
Немов  батисту  легкість  лебедина.
Із  літом  запашним  ці  пахощі  суміжні,
Бо  аромат  духмяний  всюди  лине.

Парфум  природний  свіжий  -  евгенолу  казка.
"  Любові  світло  місячне"  в  індусів.
В  небесних,  сонячних  обіймах,  в  тихій  ласці
Душі  й  очам  земна  краса-спокуса.

Медовий  купіль  для  бджолиної  родини.
Флюїди  від  журби  лікують  вміло.
І  насолода,  і  чарівність  -  справжнє  диво,
Тендітність  квітів  янгольських  і  милих.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917722
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021


Ulcus

…самотність (18+)

дві  краплі  стікають  від  гострих  ключиць
важкі  і  округлі,  наповнені  світлом
милується  місяць  і  блідо  мовчить
від  заздрощів,  що  не  для  нього  налито…
торкається  сяйвом  волосся  і  пліч  
соромить  промінням  цнотливий  трикутник
той  місяць  зрадливий  закоханий  в  ніч
та  іншої  ради  готовий  забути...
заплющені  очі,  солодкі  вуста...
розквітнули  стегна  в  густому  чеканні
на  мить  одкровення,  а  правда  проста  -
самотня,  як  ніч,  і  на  жаль  -  не  остання
не  пити  нікому  її  наготи
метеликів  вій  об  щоку  лоскотати
не  суть,  не  судилось,  не  стрілись  світи...
і  краплі  стікають  на  простиню...  спати...

музичний  фон  -  мінусівка  «the  silence»  Manchester  Orchestra

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021


Grace

Рядом дышится нам легче

Растянула  жизнь  туманы,
Вихри  часто  за  окном.
Ты,  уверена  тот  самый,
С  кем  преграды  нипочём.
Овладел  умелым  жестом,
Натянул  любви  струну.
Так  тепло  и  так  чудесно,
В  океане  чувств  тону.
Мне  с  тобой  нужны  рассветы,
Я  готова  -  босиком,
По  ненастью,  по  кюветам,
На  свидание  тайком.
Ночь  уснёт  мы  будем  вместе,
Город  в  тысячах  огней.
Рядом  дышится  нам  легче,
Блеск  моих  не  скрыть  очей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917666
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021


Ніна Незламна

Хай співає зозуленька

Ой,  кувала  зозуленька.  То  комусь  кувала
А  я  свого  миленького    під  бузком  чекала
Диво  цвіт,  як  твої  очі,  зваба  в  них  і  ніжність
 Гріє  серденько  і  в  душу  вкладає    бентежність

Линуть  пахощі  повсюди,  п`янять  ніби  чари
Вітер  стрімко  розгулявся,  аж  здригались  хмари
 Відступали  лежебокі,  золотистий  промінь
Лиця  ніжно  торкнувсь,  неначе  здаля  пломінь

 І  раптово,  так  помітно,  небо    засіяло
Ясне  сонце,  по  обрію    жовте  жабо  пряло
Розстеляє  й  червону  дивовижну  мережку
Кольорам,  як  у  водограї,  проклада  стежку

Я  по  ній,  по  між  трав,  назустріч  поспішаю
 Милий  мій,  жаданий,  нині  скажу,  що  кохаю
Хай  співає  зозуленька,  обом  нам  на  щастя
Підем  разом,  ми  до  храму,  там  приймем  причастя.

                                                                                                     24.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021


Катерина Собова

Лiкарська таємниця

В    лікаря    панянка    мила
Побувала    не    в    одного,
І    поріг    переступила
В    кабінет    до    головного:

-Можна?  –  запитала    тихо,-
Відповідь    мені    ви    дайте…
Лікар    каже:    -Що    за    лихо?
Я    вас    слухаю.    Сідайте.

-Дякую,    вже    ноги    мліють…
Хочу    дещо    запитати:
Ваші    всі    підлеглі    вміють
Таємницю    зберігати?

Чи    не    буде    так,    що    завтра
Гомоніти    будуть    люди,
Про    важкі    мої    хвороби
Усе    місто    знати    буде?

-Будьте    ви    за    це    спокійні,-
Головний    відповідає,-
Зашифровано    надійно  –
Це    ніхто    не    прочитає.

Почерк    в    лікарів    такий,    що
Там    сам    чорт    не    розбереться,
Таємниця    в    вашій    картці
Тут    навічно    збережеться!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Valentyna_S

Краса  зриває  знов  печать  мовчання,
бо  з  серця  виривається  «Віват!»
Та  грація,  печальна  веселчана,
зійшла  із  неба  ненадовго  в  сад.

Як  впадуть  перші  світанкові  роси,
окроплять  їм    дволезові  мечі,
кивнуть  лишень:—  Страждань  і  суму  досить,  —
й  потягнуться  до  милих-любих  щік

коханої  плекальниці-планети,
пречистої,  мов  сльози  кришталю.
Не  бійтесь  й  ви,  —котрі  в  душі  поети,  —
признатися:  —А  все  ж  тебе  люблю!

Я  також  плав  люблю  в  житейськім  морі
й  на  берегах—калейдоскоп  світів.
Хоч  знаю,  шквали,  ваш  шалений  норов,
прошу:  залиште  тінь  моїх  слідів.

А  відчуття?  Нуртують  водоспадом.
Ірисів  хор  з-за  сонячних  заґрат
Іриді  стелять  гімни  понад  садом
оті,  котрі  створив  ще  Гіппократ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917514
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Маків цвіт

Маків  цвіт,  маків  цвіт  пломеніє
У  колисці  вітрів  серед  поля.
Розкриває  під  сонячним  німбом  
В  повну  силу  червоні  долоні.

Воля  в  кожнім  зерні,  самосіє,
І  тривог,  і  думок  безупинність.
Шовк  небесної  дивиться  сині  -
Бризки  крові  усіх  безневинних,

Тих,  що  прагнули  серцем  свободи.
Тих,  що  землю  не  зрадили  рідну.
Від  ворожої  впали  негоди,
Проросли  цвітом  маковим  гідно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917489
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Рувану Талі

Півонії

Серце  –  вітер  північний  –  беру  в  долоні  і
заспокоюю:  буйне,  тихо  ти!
Та,  коли  він  дарує  мені  півонії,  
я  забуваю  дихати.

Переспілі  суцвіття,  складайте  голови,
наче  вражим  мечем  відсічені.  
Бо,  коли  він  всипає  пелюстям  вколо,  ви  –  
всі  до  одної  злічені.

У  пелюстю  вся  просторінь,  кущ  на  повівах  
з  двох  роздійнятих  рук  –  приманкою.  
Тож,  коли  він  поверне  з  цих  дивних  ловів,  ах,  
буду  йому  коханкою!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917445
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Пісаренчиха

сараценія

ногами  в  болоті  до  неба  несе  вівтар
умащений  щедро  медів  пряним  ароматом
спіймає  носителя  плоті  суміттям  фарб
блаженний  невіглас  несе  себе  в  жертву  кату
в  красу  ту  додати  атом

поживні  смакує  нектари  аж  до  глибин
прозріє,  та  пізно,  не  вирватись  з  пастки  щастя
на  кальцій  і  фосфор  розкладений  ще  один
таке  це  життя,  хтось  вмирає  -  комусь  в  зачаття
та  й  смерть  ця  не  без  причастя

до  чар  не  чутлива  бліда  безталанна  міль
тупу  примітивність  не  рушать  цупкі  ферменти
назовні  проїсть  плоть,  завдасть  невтерпимий    біль
роландами  зваб  зазвучать  нотки  -  сантименти
кат/жертва  зміни  акценти

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917407
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021


Олександр Обрій

СПИНИСЯ

Спустошене  серце,  не  час  поспішати:  спинися!..
Піщинко  в  безцільнім  снуванні  і  хаосі  мас,
пірни  у  призахідне  кремове  небо  столиці,
у  відблисках  червня  скупай  механізм,  що  зламавсь.

Стрімкі  серпокрильці  крильми  розтинають  з  розгону
п'янкий  океан,  що  завис  над  сум'яттям  голів.
Пірнувши,  відчуєш,  як  течії  ніжно  огорнуть.
Як  горно  столиці  ослабне  і  звітриться  гнів.

Знов  думи  отверднуть,  розтоплені  в  шалі  й  спекоті.
Здіймуться  у  хмари,  підхоплені  пухом  тополь.
Ніч  сонце  за  обрій,  мов  жорна  –  мірошник,  покотить.
Старий  осокір  заскрипить,  мов  іржавий  пістоль.  

Голубиш  каштани,  мов  щось  неповторне,  коштовне
і  линеш  на  плавні,  де  Витачів-сокіл  вита.
Окрилене  серце  пірнає  мартином  –  не  стогне.
І  зверху,  і  знизу,  куди  не  поглянеш,  –  вода...

©  Сашко  Обрій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917371
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021


Ніна Незламна

Літо… трави шовковисті

Літо...  трави  шовковисті..
Потопають  у  намисті…
Відблиск  золота  і  срібла..
Просиналась  земля  рідна…

Чуєш,  пташечка  співає
Той  спів  радісний,  на  втіху
Ранок,  вона    зустрічає
Розриває  сумну  тишу

Досягнувши  піднебесся
Зникав  щебет  у  верхів`ї
Й  ніби  тО…  воодночасся
Між  дерев  і  в  різнотрав`ї

Ледь  дмухне,  вітерець  літній
І  загубиться  в  розмові
Часом  здалось,  птах  могутній
Струсить  роси  веселкові

Їх  ласкає  промінь  сонця
Вони  сприймуть  тепло,  ласку
І  тихенько  гойдаються
Потрапляють,  наче  в  казку…

Теплий  червень,  насолода
Пишність  трав,  думки  чарує
Встановилася  погода
Хай  нас  літо…  подивує!

   ***
Шановнгі  друзі!  Щиро  вітаю  
З  Днем  Святої  Трійці!
З  Зеленою  неділею!
Миру,  здоров*я,  щастя,  достатку,
Любові,  тепла  ,  добра  і  натхнення!

                                                           20.06.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021


Родвін

В солнце купаясь, в небе́с синеве́

                           Памяти  Сергея  Цушко,

                           Памяти  всех  моих  
                           друзей-ровесников,
                           ушедших  в  синеву  небес  ...


В  солнце  купаясь,  в  небе́с  синеве́,
Домо́й  я  бреду,́  по  зеле́ному  лу́гу  !
Босы́ми  нога́ми,  по  сжатой  траве́,
Пою́  громогла́сно,  трево́жу  окру́гу  !

Жнивье́  наступило,  стоя́л  летний  пал  ,
Рассы́пало  солнце  пылающий  жар,
Земе́льку,  безжалостно,  день  раскали́л,
Поко́сы  горя́чим  дыха́ньем  стоми́л.

Сена  души́стый,  хмельно́й  аромат,
Собою,  как  будто,  весь  мир  заполня́ет  ...
Аист,   беззвучно,  в  лазу́ри  вита́ет,
Бабочки  па́рами,  в  вальсе, кружа́т,

Кузне́чики,  спе́шно,  с  доро́ги  слетают,
Иди́ллия,  ро́здых,  цика́ды  звенят  !

Взлетел  над  цвето́чками  шмель,  закружи́л,
Засты́ло,  наве́рное  все,  в  той  дремо́те,
Страсти  утихли,  и  ско́рьби,  заботы
А,  жа́ворон  в  небе,  мой  слух  покорил  !

Жаво́р  в  зените,  чуде́сный   соли́ст,
Же́мчугом,  трели  вокру́г  рассыпа́ет  !
Маэ́стро  великий,  как  крошка,  артист,
Пе́ньем  волшебным,  весь  мир  наполня́ет  !

Не  торопи́лся,  в  траву́  лег  на  спи́ну,
Взгля́дом  проникнул  ,  в  небе́с  глубину́  !
Мечтал  я  взлететь  и,  земли́цу  покинув,
Пари́ть  между  ту́чек,  махну́ть  в  вышину́  !

Со́колом  в  гре́зах,  над  миром  взметнулся...
Не  ведал,   как  кра́тки  минуты  поко́я  !
Кра́ешек  неба,  уже  затяну́лся
Мглою,  злове́щею,  как  пелено́ю  !

Я  тут  же  вскочи́л,  да  быстре́е  в  доро́гу  !
Мрак  резво  стремится  в  небе́с  бирюзу...
Ну́-ка,  дава́й-ка,  наля́гу  на  но́ги  -
Совсем  неохо́та  попасть  под  грозу  !

Ветер,  внезапно  возни́к,  заструи́лся,
Ла́сково  ду́нул,  с  траво́й  поигра́лся...  
Пове́ял  лени́во,  немного  взбодри́лся,
Резко  поду́л  -  да  во  всю́  разгуля́лся  !

А  туча  уже́  небоскло́н  весь  накрыла.
Вдруг  ве́тер  ути́х,  воздух  ста́л  как  стекло.
И  тишина́  все  вокру́г  поглоти́ла...
Но  грома  раска́ты,  тотча́с  донесло́  ...
 
Прити́хли  кузне́чики,  смо́лкли  цика́ды.
Не  слы́шны  небе́сные  тре́ли,  рулады...
Жа́вор  умо́лкнул  в  небе́сных  глуби́нах.
Ли́стик  застыл,  не  дрожит  на  осине.

Поко́й  наполня́ется  сму́тной  тревогой.
Уж  я  не  шага́ю,  бегу  по  дороге  !
Перед  нена́стьем  природа  застыла.
Но  но́ги  легки́  и  я  мчу́сь,  со  всей  си́лы  !

Дохну́ло  внеза́пно  бодря́щей  прохладой.
В  такую  жари́щу  -  конечно  отрада  !
Лицо  ветеро́чек   слегка  овева́ет,
Но  вид  небосво́да,  не  в  шу́тку,  пуга́ет  !

Мрак,  беспросве́тный,  полне́ба  закрыл,
Да  так,  что  всю  синь  попола́м  раскрои́л.
Разда́лся  злове́щий,  раска́тистый  ро́кот  !
И  я́ростный  спо́лох,   весь  мир   озари́л  !

Ветер  взъяри́лся,  совсе́м  стал  неи́стов  !
Пылью  доро́гу,  тотча́с  заклуби́л  !
И  подхвати́вши  оха́пками  листья,
Вы́соко  ви́хрем  вверху́  закружи́л  !

Ка́плями  дождик  упал  на  траву́,
Вы́мочил  плечи,  обры́згал  листву́.
Обру́шился  ли́внем  и  тут  же  приста́л,
Рассы́пался  гра́дом,  пото́м  перестал.

Мра́чным  свинцо́м  свод  небе́с  затяну́ло...
Мгла  непрогля́дна,  бурли́т,  и  клоко́чет  !
Небе́с  синевы́  уцелел  лоскуто́чек,
А  солнце, наве́рно,  во  тьме  утону́ло  !

Плыву́т  облака́,  тяжелы́  как  сугробы.
Несу́тся,  клубя́тся,  кружа́т  в  небосво́де,
Над  миром  проно́сятся,  по́лные  зло́бы,
Нена́стьем  препо́лнены  и  непого́дой...

Ве́тер  холодный  рванул,  как  назло́  !
Ветку  осины,   как  ли́стик,  сорва́ло  !
Копну́  растерза́ло  и  вщент  размета́ло  !
И  мра́ком,  тотча́с,  все  вокруг  облекло́...

Березка  за  зе́млю  корня́ми  вцепи́лась,
Трепе́щет  и  сто́нет  на  бу́йном  ветру́.
Оси́на  до  са́мой  земли́  наклони́лась,  
Стои́т,  надломи́лась,  но  нет  -   не  смири́лась  !

Никак  не  сдае́тся  лихо́му  вихрю́  !  

Во  мра́ке  реву́щем  -  кошмар  первозда́нный  !
Мир  ослепи́ло  -  зарни́ца  сверка́ет  !
Ветер,  скрути́вшийся,  ви́хрем  гигантским  
Хо́ботом  с  тучи  к  зе́мле  прораста́ет  !

Хо́бот  изви́вист  и  хле́сткий  как  кнут  !
Реве́т,  как  безумный,  грохо́чет  и  свищет,
Все  бли́же  и  бли́же  !  Кого́-то  он  ищет  !
Секунда,   мгнове́нье  -  и  о́н  уже  тут  !

Вы́дернул,  то́тчас,  с  корня́ми  березку,
Вы́рвал  лего́нько,  как  будто  трави́нку,
Сре́зал,  под  ко́рень,  как  бри́твой,  оси́нку,
И  зашвырну́л,  как  были́нку,  в  быстри́ну  !

Гром  шандара́хнул,  поми́луй  мя  Бо́г  !
Зе́млю,  шу́тя,  вышиба́ет  с  под  ног  !
Ветер  взбесился  -  ника́к  не  вдохну́ть  !
Очи  слезя́ться  -  ника́к  не  взгляну́ть  !

Согну́ло,  скрути́ло,  мне  на́земь  бы  па́сть,
К  земли́це,  роди́мой,  как  к  маме,  припа́сть.
Прижа́ться,  вцепи́ться  и  крепко  держа́ть  !
Вгры́зтись  зубами  и  не  отпускать  !

Ко́рнями   надо  бы  в  зе́млю  врасти́,
Ги́бельной  бу́ре  -  не  да́ть  унести...

Но  воздух,  колючий,  как  тысячи  жал,
Хлестну́л,  наподда́л  и,  прижа́ться  не  дал,
На  кры́льях  упругих,  над  миром,  подня́л
И  зе́млю,  нахра́пом,  наве́ки  отня́л  !  ...

Нет,  мне  не  сни́тся,  и  впрямь  -  я  лечу́  !

Кри́ком  беззву́чным,  я  в  стра́хе  кричу  :
-   Бо́же  !      Поми́луй  !!        Ведь  жи́ть  я  хочу́  !!!
Но  Го́сподь  не  слы́шит,  ведь  буря  грохо́чет  !
То  во́ет,  то  сви́щет,  то  глухо  роко́чет  !

И  жи́ть  мне  оста́лось  -  поку́да  лечу́   .  .  .

Мелька́ють   виде́нья,  а  может  я  сплю  ?
Проно́сятся  быстро,  но  смысл  их  ловлю́  ...

Пе́ред  глаза́ми  - всей  жи́зни  карти́ны  !
Во́т  я  -  ребе́нок,   вот  -  ро́слый  юне́ц...
А  во́т  я  -   в  объя́тиях  ми́лой  дивчи́ны  ...
А  да́льше  -  что  ?   Сме́рч  ? !   И,  наве́рно,  коне́ц  ?  !  ...

Мгнове́нья,  упрямо,  как  ка́пли  сплыли́  ...
Ли́шь  пустота́  ...   да  страда́нье  земли,
В  тот  ми́г,  когда  к  не́й,  прикосну́лося  тело,
Исче́зли  виде́нья,  но  па́мять  хранит,

Карти́ну,  где  жа́ворон  в  небе,   звенит  ...

Лежу́  я  поко́йный,  уже́  бездыха́нний...
Внеза́пно  зако́нчилось,  бу́днее  дело...
И  ду́шенька,  бе́дная,  взглядом  проща́льным
На  мир  этот,  бу́йный,  в  уко́р,  погляде́ла,

Лего́нько  ступи́ла  по  сжа́той  траве,
Чуть-чу́ть  подлете́ла,  снача́ла  несмело,
Пото́м  стрепену́лась  и  в  высь  улете́ла,

В  со́лнце  купа́ясь,  в  небе́с  синеве́  ...


                       11.10.2020  -  12.06.2011  г.

                     
                         

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917264
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021


Катерина Собова

Детектор брехнi

-Розочко,-    питає    Сара,-
Чи    ви    чули,    як    буває?
Уже    є    така    примара,
Що    брехню    всю    викриває!

Такий    прилад,    що    збрехати
Жодного    не    дасть    вам    шансу,
Називається    -    детектор,
Вловлює    усі    нюанси.

Роза    голову    схилила,
Перестала    пити    каву  –
Таки    Сара    зачепила
Тему    надто    вже    цікаву!

Сумно    глянула    на    Сару,
Потім    голосно    зітхала,
І    про    дивну    цю    примару
Усю    правду    розказала:

-Прилад    цей    мені    зустрівся,
Я    зазнала    щастя    того:
Він    мені    на    шию    всівся    -
Заміж    вийшла    я    за    нього.  

Може,    знаєте    ви    Сьому?
Зразу    каже,    де    я    винна:
На    детекторі    оцьому  –
Перевірка    щогодинна.

Тільки    я    закінчу    фразу
(Може    ще    й    не    все    сказала),
Видає    мені    він    зразу:
-Отут,    Розо,    ти    збрехала!

Я    не    знаю,    як    удасться
Мені    далі    із    ним    жити,
Чи    навчуся    задля    щастя
Йому    правду    говорити?

Не    вдалось    таки    ні    разу
Мені    Сьому    обдурити,
То    невже  оцю    заразу
Мушу    кожен    день    терпіти?

Я    в    житті    зазнала    втоми…
Треба    так    розпланувати,
Щоб    детектор    в    виді    Сьоми
Комусь    іншому    віддати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917213
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Чому так, жасминове літо?

Слова  його  жасмином  пахли
У  ніч  під  зорями  любові.
Село  у  тиші  засипало  -
Душевна  ли́лася  розмова.

І  місяця  сипалось  срібло!
Сузір'я  вдихало  те  літо,
Тремтіла  жасминова  риза
Й  легенько  пелюстя  тендітне.

Але  ж  у  жасминове  літо  
Проникла  якась  прохолода.
Гіпотез  рої,  розмаїтість,
Тайнопис  -  у  серці  колода.

Довір'я,  мов  біле  пелюстя,
З  жасмину  злетіло  від  вітру.
Нічим  не  заповнити  пустку.
Чому    так,  жасминове  літо?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917183
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021


Lana P.

ТВОЇ ДАРУНКИ

Твої  дарунки  незбагенні  —
Такі  солодкі  та  щемкі.
Ми,  почуттями  полонені
У  поцілунках,  що  п’янкі.

Твоя  любов  —  така  безмежна  —
Дарує  щастя  неземне.
Я,  наче  гілочка  бентежна,  —
З  тих  пір,  як  ти  торкнув  мене.                          16/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916997
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 17.06.2021


Ноїв Ковчег

Кохатися з весною

Навесні  дуже  легко  закохатися.  З  такою  ж  успішністю  можна  накласти  на  себе  руки.  Вона  заварить  запашного  чаю  і  безтурботно  смакуватиме  ним  у  кріслі-гойдалці.  А  потім  раптово  здійметься  і  скаже,  що  їй  пора  йти.  «Куди?..»,  –  розгубишся  ти,  не  знаючи,  що  краще:  відпустити  чи  все-таки  втримати  її.

Вона  нічого  не  скаже.  Просто  піде,  усміхнувшись,  аби  ти  міг  її  знайти.  Вона  сидітиме  на  березі  річки  і  вдивлятиметься  у  швидкоплинність  течії.  Ти  несподівано  обіймеш  її  за  плечі,  але  вона  не  здригнеться  –  ніби  чекала  твого  приходу.  Перехопиш  її  мовчання  і  занурюватимешся  в  звабливу  зелень  її  очей.  Глибше  і  глибше.  Бездонно.

Приборкуватимеш  її  роздвоєність  –  покірність  і  спокій,  упертість  і  норовливість.  Зігріватимеш  від  холоду  і  водночас  гаситимеш  спеку.  Досить!  Не  зупиняйся!

На  язиці  солоність  і  солод.  Її  дихання  то  стрімке,  наче  гірська  річка,  то  спокійне,  як  шелестіння  першого  листя.  Шалено  хочеться  його  слухати,  аж  непомітно  стаєш  нею.  Намагаєшся  зрозуміти:  це  мереживо,  чи  просто  тіні  малюють  візерунки  на  її  ногах.

Несподівано  близька  і  страшенно  далека.  Окрім  вас,  на  світі  більше  нікого  немає.  Знесилена  й  усміхнена  вона  засинає  в  твоїх  обіймах.  Здається,  що  весна  триватиме  вічно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832297
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 16.06.2021


Ніка Гордон

Не йди! Чекай!

Не  йди!  Чекай!Нехай  достигне  літо,
наллється  колос,  липи  відцвітуть.
Давай  набудемось.  Хай  наші  діти
міцним  корінням  в  світі  проростуть.

Ще  стільки  всього  треба  нам  зробити,
вродили  вишні  щедрий  урожай.
Затишшя  днів,  безмежність  митей.
В  нас  так  багато  справ  ще,  зачекай!

Але  якщо  колись  прощатись  треба,
дозволь,  хай  наше  літо  відгуде.
Як  буде  ні́кому  тримати  небо,
воно  мені  на  плечі  упаде...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916916
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.06.2021


Таня Світла

***

 
                                                         Рідним  і  друзям,  які  повертаються  лише  в  спогадах

Твої  губи  лоскочуть  пальці
поцілунками,  теплим  подихом.
Може  квіткою  стану  вранці,
може  порохом.
—  Що  з  тобою,  моя  лебідко?
Мерзлі  роси  бринять  у  голосі.
—  То  тривоги…  ти  знаєш  звідки  —  
сірі  полози.

То  неспокій  і  ніч  у  плетиві
вигаптовують  думи  хрестиком.  
Сили  б  крилам  та  міці  злетові  —
в  синь  метеликом.  
Не  судилося  нам  нажитися
по-казковому:  в  щасті-радості...
Вітру  бігти,  а  річці  витися
в  безоглядності.
Там,  де  небо  сплелося  з  травами,
смужка  яси  —  тонка  розщілина  —
то  межа  між  світами-явами
не  розділена.
Для  побачень  або  для  зцілення  —
як  в  одну,  так  і  в  іншу  сторону,  
якщо  серце  на  двох  розділене  —
жереб  порівну.

Твої  губи  зігріли  пальці...
Пригортаюсь  душею,  поглядом.
Все  ж  собою  залишусь  вранці,
тільки  спогадом.

Таня  СВІТЛА
05.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914545
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 15.06.2021


Сніг_на_голову

Забути згадати


згадати  все
                               а  чи  забути
цей  червень  лютий
поклав  гаряче  око  на  святе
       на  те
               просте
                         відчуте  і
                               розкуте
розбурхане  шалене  перебуте
що  в  мене  вогняне́  в  легенях
нехай  мине  мигне  зеленим
                                             промайне
одне  б  лише  щодня
                         й  щоночі  ці  очі  вовчі  
не  хочу
хочу  хочу  як  потороча  
у  чорній  гамівній  сорочці  
                                                     нічийна  дочка
мовчки
у  печалі  дно
в  рядно  розрухи  наче  камінь
                               не  рухай  навіть
не  дивись
ні  ввись  ні  в  те  вікно
котре  світило  мило
                                                     в  котрім  надія  
її  я  виїм  
до  останку  до  ніщо
зійшло  усе  трава  зелена
                                           розкроїть  зір
                                           розкриє  вени
бач  свіжа  ранка
               як  веснянка
іди  по  сіль
а  я  по  біль




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916810
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Ніна Незламна

В журбі черешня

В  журбі  черешня,  схилила  гілочки
Ховає  гнів  у  зраненому  листі
Іще  зелені  ягідки  –  дарунки
Давно  в  росі,  лиш  де  –не-  де  сріблисті

Дорогоцінний  дар,  нині  так  мало
Вона  ж  хотіла,    більший  врожай  мати
Холодний  вітер  заводив  сопрано
Накликав  дощ,  все  спромігся  зламати

Мрії  й  надії…розплескались  при  землі
Плинуло    з  водами  руде  суцвіття
Й  ранкові  роси,немов  сльози  в  імлі
Стікали  вниз,  хилилось  верховіття

Скільки  змогла,  з  тремтіння  сонця  ждала
Яскравих  променів,    ніжності    й  тепла
І    в  хмурий  день,  і  нічькою    благала
Щоби  її  надія  не  померла

В  журбі  схилила  черешня  гілочки
Та    намагається  увись  підняти
Проміння  пестить,  розсипа  зірочки
Нині  в  турботі    -    хоче  обійняти…

                                                         07.06  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Рувану Талі

Дощ над трояндою

І  що  мені  тепер  робити,  що  мені,  
аби  знайшлися  всі  заблудлі  промені?  
На  небі  чад,  немов  забилось  в  комині
від  вічного  паління  сонних  душ.  

Не  руш  троянди  в  пуп'янках,  не  руш,  
вона  іще  пробудиться  для  зриву,  
цю  жовту  лялю,  діву  тонкобриву,  
цей  до  розлук  багатосердний  кущ.  
Та  він  понехтує  наказами  і  –  в  зливу.  

Коли  б  то  ще  узрів  мене  щасливу,  
як  не  при  заході  своєї  ж  врешті  слави.  
Горіння  сонних  напускає  сон.  
Не  знаю,  хто  його  гасити  нас  відправив
й  чи  ревно  вчився  він  цієї  справи,  
та,  як  Далілі  звірився  Самсон,  
так  він  розкрив  себе,  –  не  таємницю,  
і  втратив  силу,

вклав  бутон  в  десницю
й:  розплющ,  шепоче  лагідно,  розплющ,  –  
немов  молитву  наді  мною  дощ.  
А  я  йому  зі  сну,  із  димних  товщ:
не  руш,  допоки  не  розвитий  кущ!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916753
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Хто ти є?

Хто  ти  є  у  жорстокім  і  немічнім  світі?
Скільки  світла  у  то́бі  й  тепла?
Може,  вітром  скаженим  ламаєш  ти  віття?
Чи  є  вогник  борця  проти  зла?

Хто  ти  є?  У  байдужість  болота  не  грузни.
Подивись,  що  твориться  навкруг.
Чи  пройме  безсердечних  і  грішних  напруга?
Бо  до  правди  потрібен  всім  рух.

Хто  ти  є?  Усвідом,  ще  не  пізно,  людино.
Гроші  світом  керують  тепер.
Розум  твій  лише  нечисть  і  скверну  цю  спинить,
Щоби  світ  не  струхлявів,  як  пень.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916803
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Катерина Собова

Сiмейнi проблеми

Розтривожив    зранку    Яна
Вид    сумний    в    дружини    Лени:
-Ти    не    в    гуморі,    кохана,
В    тебе    є    якісь    проблеми?

Щось    турбує    тебе,    мила?
Цілий    день      мене    не    лаєш…
Де    поділась    твоя    сила?
Десь    у    хмарах    ти    витаєш!

Жінка    тут    застерігає:
-Цей    закон    вже    знати    треба:
Як    я    настрою    не    маю  –
То    проблеми    будуть    в    тебе!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916774
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Рувану Талі

Дощ над трояндою

І  що  мені  тепер  робити,  що  мені,  
аби  знайшлися  всі  заблудлі  промені?  
На  небі  чад,  немов  забилось  в  комині
від  вічного  паління  сонних  душ.  

Не  руш  троянди  в  пуп'янках,  не  руш,  
вона  іще  пробудиться  для  зриву,  
цю  жовту  лялю,  діву  тонкобриву,  
цей  до  розлук  багатосердний  кущ.  
Та  він  понехтує  наказами  і  –  в  зливу.  

Коли  б  то  ще  узрів  мене  щасливу,  
як  не  при  заході  своєї  ж  врешті  слави.  
Горіння  сонних  напускає  сон.  
Не  знаю,  хто  його  гасити  нас  відправив
й  чи  ревно  вчився  він  цієї  справи,  
та,  як  Далілі  звірився  Самсон,  
так  він  розкрив  себе,  –  не  таємницю,  
і  втратив  силу,

вклав  бутон  в  десницю
й:  розплющ,  шепоче  лагідно,  розплющ,  –  
немов  молитву  наді  мною  дощ.  
А  я  йому  зі  сну,  із  димних  товщ:
не  руш,  допоки  не  розвитий  кущ!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916753
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Enol

64-ри чорно-білих клітки: Ембріональний відхід

«Це  ж  було  вже..»
                                                                                             -  другий  президент  України

«Чому..  чому  ти..
Чому  Ти  не  пам'ятаєш..
Моменту,  як  засинаєш?»
                                                                                   -  Німуе,  Володарка  Озера


Майбутнє  не  проходить,  і  не  прийде
і  минуле  не  візьме  верх  над  сьогоденням
Все,  що  залишається  -  досконала  ілюзія
прекрасна  нереальність  простягає  свої  обійми
зайди,  пірну  у  власну  фантазію  бажаної  смерті

Океан  хвилями  збурюється,  піниться
Хмари  темні  над  ними  згущуються  
Шторм  вічності  наближається,
він  шукає  саморуйнування
переродження,  перезбирання
недолугим  богом,  спустошеним
він  пустий,  не  знає  куди  ще  йти  
в  часі  забута  його  велич  колишня  
він  нас  зі  своїх  обіймів  не  випускає
йому  потрібне  наше  життя,
а  нам  його  вічність  огидна  
в  його  фантазіях  породжених
нашими  тривожними  розумами
нічого  за  смерть  нам  милішого  нема  

Не  Бог

Підходячи  до  стіни  желейної,  
на  колір  світло-малинової,
що  весь  наш  корабель  заполонила,
під  ним  ядро  рідке  залізне  створила,
а  чернетковими  нуклеїновими  кислотами
родючим  шаром  з  кислот  гумінових    
всю  поверхню  дивну  вкрила
Я  починаю  молити,  -  Випусти,
ту,  що  прийшла  вже  тоді,
 коли  все  давно  розпочалося.
Витягни,  коли  все  вже  відомо.
Нехай  згадає,  як  і  Я,  те,
для  чого  Ми,  і  навіщо  -  в  неї
поринули,  в  людські  фантазії.  
так  хвилини  довгі  проходять
поки  на  стіні  образ  не  з'являється,
такий  ж  желейний,  малиновий,
він  проявляється  рідними  рисами
Вона  плаче,  Вона  все  відразу  розуміє,
Це  Її  Людське  справжнє  народження,
Ліра  виходить,  кволо,  ноги  підкошуються  
перші  кроки  справжні  роблячи
Вона  падає,  але  Я  встигаю  
Її  підхопити  і  ми  обидвоє
на  дюралюмінієву  гладку  підлогу
спустошеними  лягаємо  
-  Я  так  Тебе  занадто  любила,
і  схоже  замало  за  те  говорила.
Любий,  сама  жорстокість  Нас  оточує,  -
Її  перші  слова  в  лице  Моє  кам'яне,
в  очі  сповнені  жорстокості  сказані,  -
Я  й  не  могла  уявити,
цю  важкість  у  м'язах,
це  наповнення  в  грудях,
коли  просто  вдихаєш.
Дай  руку,  я  прикладу  Її  собі  на  груди.
Відчуваєш,  чуєш  як  серце  колотиться,
і  Я  ніяк  це  не  контролюю,  що  коїться.
-  Я  Тобі  все  поясню,  дай  просто  насолодитися,
наче  новими  відчуттями  дотику.
-  Я  була  напевно  останньою,
що  зайшла  у  Вашу  фантазію.
Ця  Живиця,  Вона  кричить
у  порожньому  просторі  волає.
Вона  скликає,  будить  усіх,
кому  все  ще  там  десь  спиться.  
А  Слово  таке  дивне  "Людина",
"Ти  хоче  спробувати  стати  Людиною?
Чи  Залишитися  Сама  ким  не  знати,  але  Собою?"
"Людиною?"  -  Я  відповіла.  "Людина"
таке  Слово  спокійне  і  настирливе,
і  безкольорове,  але  наче  оксамитове.
Я  стала  людиною,  справжньою,
хто  Я  забувши,  Я  прожила  і  вмерла  так,
як  потрібно  було,  Людиною.
Вибач,  Я  Тобі  весь  час  брехала,
щоб  лиш  Тебе  не  тривожити.
Тепер  Я  все  згадала,  яка  жорстокість.
Але  що  ж  робити  з  тими,  живими,  що  Живуть,
що  своє  життя  цілком  і  повністю  усвідомлюють?
-  Я  не  знаю,  ніхто  не  повірить.
Вони  Жити  без  Зорів  не  зможуть.
Життя  хоч  і  в  фантазіях,
але  де  і  дотик  справжній,
де  і  є  з  ким  поговорити,
чи  Життя  в  реальності  
де  немає  нікого,
тільки  Ви  двоє
поки  що..
..Залишається  лиш  чекати
їх  бездітних  нащадків,
що  вічними  стануть.
Хоч  якось  такий  перехід
вийде  обґрунтувати.  
-  Зажди,  не  йди,  скажи,
як  повернутися  сюди?
-  А  Ти  хочеш  звідси  піти?
Тебе  лякає  смертність?
-  Ти  Йдеш,  що  Мені  тут  одній  робити.
Давай  просто  тут  залишимося.
Я  б  прожила,  і  вмерла  б  з  Тобою
в  спокої  без  ніяких  докорів.
Денеб,  Він  і  не  помітить,  що  Я  зникла,
покинула.  Він  став  таким  впевненим,
яким  Ти  ніколи  зі  Мною  не  був,
через  Своє  жорстоке  минуле.
Його  пальці  не  викривляються,
наче  передсмертною  судомою.
Його  лице  не  просить,  не  благає
за  сумною,  споглядальною  гримасою.
Я  Йому  потрібна  була,  як  наставник,
щоб  він  не  натворив  дурниць  силою.
Тепер  Він  знає,  що  Любов  існує,
і  Вона  Йому  доступна,    
Він  став  впевненішим,
бо  Вона  сама  відповіла,
якщо  не  взаємністю  -
то  симпатією,  приязню.
Але  Він  розчарувався,  
бо  те  лиш  ілюзія,  бо  Я  з  Ним  лиш,
щоб  Він,  так,  дурниць  не  натворив.
Я  не  відчуваю,  ніяк  не  відчуваю,
що  Йому  потрібна  підтримка,
ще  допомога,  напарниця..
-  Ти  хочеш  сказати  "Мати".
-  Так,  дуже  хочу,  і  хотіла  б  Неї  бути..
-  Що  ж,  тепер  Ти  можеш  Нею  стати,
тепер  Ти  можеш  народжувати.
Ти  дала  мені  страшну  вічність,
ілюзію  від  кінця,  що  такий  близький,
що  ввертає  тебе  в  безпомічність.
А  Я  Тобі  дарую  свою  смертність.
Тепер  звикай  по-новому
до  виділень,  бруду  і  голоду,
який  зведе  тебе  з  розуму.
Звикай  до  всього  того  знову,
що  робить  людей  одночасно
стриманими,  добрими  і  злими,
багатими  і  бідними,  немічними,  
залежною  і  вільною  твариною.
Ти  просто  Мрія,  і  занадто  Реальна.
На  кінчику  язика  тільки  існуєш,
яким  Я  завжди  кволо  Мовлю.
Я  до  крові  Його  Прикушую,
за  недолугу  Невідповідність.
Одинокому  Мені  дарована,  
як  показова  довершеність
Його  до  створення  тіл  вмінь.
Що  за  придуркувате  правило,
коли  закохуєшся  у  вічного  -
то  стаєш  Йому  подібно.
Невже  для  Мене  одного,
що  на  кораблі  єдиний  
без  пари  був  придумано?
Ну  що  ж,  тепер  Нас  Двоє,
що  існують  постійно.
Ти  -  Дар,  подяка  за  те,
що  Я  у  Його  обійми
людей  знедолених  завів.
Я  -  Змій,  обманщик,
що  носить  ряси  монаші.
В  діру  нашу  пірни.
Але  Ти  не  знайдеш
Вхід  цей  назад  туди,
якщо  тут  не  залишишся,
 і  на  поверхню  не  виберешся.  
Щоб  знайти  де  корабель  похований.
Але  для  чого?  Якщо  Ти  не  знаєш
де  вхід,  щоб  знову  Людиною  тут  вийти.
Тепер  Моя  черга  недоговорювати.
Не  для  того,  щоб  наче  вберегти,
Ти  смертності  не  заслуговуєш.
Купайся  й  надалі  у  Своїй  вічності.
-  Навіщо  Ти  це  все  говориш?
Скільки  ще  вм'ятин  буде  вибито
 на  рештках  мого  життя  побитого.
Я  не  вибирала,  нічого  не  просила,
вічності  для  одного  -  прокляття,
та  для  пари  -  жахаючий  дар,  
що  потребує  всієї  самовіддачі
Можливо  Я  й  справді  була  Людиною,
що  вмерла  передчасно,  жахливо
та  стала  для  Часу  дочкою  названою.
Ти  не  можеш  себе  ніяк  полюбити,
а  тому,  і  що  тебе  хтось  може  повірити..
Що  за  жорстокість,  що  в  Тебе  за  доля..  -
більше  нічого  Я  не  почув,
бо  у  фантазію  знову  зайшов
вона  бідна,  знову  так  жалісливо  мовить
чому  я  любові  проявів  так  боюся  і  цураюсь  
чому  мені  легше  бути  злим,  а  не  добрим
але  я  зайшов  і  моє  тіло  німіє,  в  очах  темніє
тільки  щоб  не  було  мені  видно,  відчутно
як  наче  конструктор  до  клітин
розбирається  моє  тіло  повільно
так,  я  дечого  все-таки  навчився
інколи  не  потрібно  говорити,
а  мовчки  робити
Лейло,
маленька  Лейло,
а  що  б  Ти  зробила?
і  Я  виходжу  назад,
важкими,  залізними  ногами
підходжу  кволо,  лягаю  поруч
заціловую,  шкіри  Її  клаптик  кожний  
лиш  тихо  повторяю:
-  чому  все  так  по-дурному
чому  все  так  по-дурному
Я  навіть  не  знаю,
як  Тебе  по-справжньому  звати.
О,  Боги,  Я  не  знаючи,  думаючи,  що  Ти,
як  і  все  Своє  минуле  -  Його  забула.
Нарік  Тебе,  як  і  Цей  наш  Корабель  "Lyra".
-  Моє  справжнє,  людське  ім'я  -  Маргарита,
але  воно  Мені  ніколи  не  подобалося.
Мені  більше  до  душі  дане  Тобою,  Ліра.
-  "Дочка  Світла",  "Перлина",
знаєш  -  це  прекрасно.  
-  Ти  мрієш  так  важко,  трагічно  і  гірко.
Вся  Твоя  любов  така  лагідна,  тендітна,
бо  квола,  пестить  тіло  ніжно,
і  як  може  розважає  розум.
Кожна  її  крапля  така  цінна,
бо  знаю  як  дається  важко.
Поговори  ще  зі  Мною,  поговори.
Я  хочу  задавати  дурні  запитання.  
Чому  любов  наша  лиш  турботі  тримається?
На  постійному  відчутті,  що  ти  можеш  допомогти.
-  Тому  що,  нема  дітей,  потрібен  хтось  слабкий,
не  сильний,  загублений,  невмілий,  забутий,
до  якого  можна  проявляти  постійне  піклування
і  бачити  від  того  постійний  результат.
Один  вчить  лебедем  літати,
а  інший  вчить  китом  плавати.
Були  б  Ми  смертними,  як  зараз  -
Ми  б  не  марнували  на  таких  час,
а  шукали  б  найлегшу  партію
для  сумісного  виживання.
-  Чому  ж  все  так,  що  не  так  з  нами?
-  Ні,  не  говори  так,  Ми  -  Люди,
навіть  більше,  аніж  той,  що  тим  пишається.
Але  кожен  по  своєму  життям  вражений.
Хтось  хоче  компенсувати  зло  скоєне,  
суцільним  добром  до  когось  Єдиного  одного.
Хтось  хоче  відчути  Свою  для  когось  потрібність,
відчути  свого  існування  важливість,
так  як  не  відчувала  від  тих,
що  Її  Життям  взагалі  знехтували.  
Я  не  знаю  точно,  що  стоїть  за  Тобою,
і  напевно  не  хочу  знати,  Я  розповім  за  себе.
Я  -  травинка,  що  тягнеться  до  Сонця,
та  воно  Мене  обпікає,  висушує  і  спалює
і  в  пітьму  землі,  в  рештки  собі  подібних
Я  все  глибше  занурююсь,  живильним
і  чимось  прохолодним  в  сліпу  напиваюсь
находжу  там  сили,  стеблами  розростаюсь,
щоб  ще  більше  тепла  Твого  відчувалось.
Я  в  собі  ховаюсь,  бо  не  можу  дотягнутись,
зрозуміти  все  незрозуміле,  недосяжне,
Чому  Сонце  саме  на  травинку  світить,
яка  від  нього  може  і  згорить,
але  Воно  думає,  що  Вона  буде  жити,
бо  надіється  на  дощ  з  можливостей
дощик  з  випробувань,  який  зле  минуле
за  яке  ми  відчайдушно  тримаємося
з  якого  ростимо  і  себе  набуваємо
розм'якшить,  розіб'є  міцні  грудочки,
щоб  соковитих  моментів  більше  находилося,
щоб  бачити  лиш  їх,  ними  в  майбутнє  тягнутися
чекає  на  хмарку,  що  їх  одне  від  одного  сховає
дасть  перевести  зациклений  погляд,
щоб  не  впадати  в  транс,  в  безпросвітний  ступор,
щоб  поглянути  на  інших,  краще  перейняти
Ти  як  могла  темні  хмари  дощові  наганяла,
але  нікого  поруч  не  було,  Я  все  в  себе  дивився
дощем  земля  заболотилася,  коріння  погнило
Ти  світила,  Ти  яскраво  горіла  і  сяяла,
а  я  все  тягнувся,  хоч  і  не  ріс
не  згорав  лиш,  бо  хмари
перекривали  відчуття  недосяжності..
-  Я  так  тебе  любила,  і  так  жаліла.
А  якби  не  боялася  і  все  розповіла  -
Ти  б  відчув  в  моїй  любові  спокуту,
а  не  вічне  нагадування  за  злодіяння.
Яке  так  постійно  і  було,  поки  я  мовчала.
Відвертість  будує,  замовчування  руйнує.
І  ми  б  вже  розмальовували  наш  храм  стосунків,
а  не  просто  тримали  стіни,  щоб  ті  не  впали.  
Так  який  в  Нас  план,  що  Ми  будемо  робити?
-  Спочатку  потрібно  розказати,
як  все  тут  розпочалося.
Про  Сатанинське  Хрещення,
і  як  все  до  нього  докотилося,
та  Я  не  хочу  повторюватися.
Я  хочу,  щоб  і  Лейла  все  почула.
Я  не  зможу  Її  там  покинути.
О',  Боги,  Я  не  можу,  одній  духом,
інший  тілом  бути  відданим,
бо  тіло  й  дух  ниє  і  струменить  по  обох.
Вибач,  але  Нас  трьох  зв'язує  дещо  більше,
аніж  дурна  закоханість,  або  більша  Любов.  
І  Я  хотів  би  закохатися,  у  хімію  зануритися,
щоб  напевно  і  безкомпромісно  вибрати.
Але  не  можу,  в  мені  наче  пломба  стоїть.
Вона  думає,  що  я  з  нею  тільки  тілом,
але  ж  ні,  це  не  так,  і  Я  не  можу  зізнатися,
бо  це  неправильно,  по  відношенню  до  вас.
Тому,  Я  все  давно  обдумав,  Вас  обох  покину.
Я  не  мусульманин,  не  мормон,  багатоженство
в  Мене  викликає  противність,  
як  в  людини,  але  гріє,
як  первісного  самця,
що  Має  постійний  вибір.
Станьте  подругами.
Вона,  як  і  Ти  -  сильна.
І  Її  створення,  Її  народження,
моє  тепер  ще  більшу  цінність.
-  А  Я  чомусь  так  і  не  наважилась,
запропонувати  ще  тоді,
щоб  вона  з  машини  вийшла.
Ми  багато  з  нею  спілкувались,
хоч  Ти  і  занадто  рідко  Її  вмикав.
Вона  вже  тоді  "дорослою"  здавалась.
Ви  вже  тоді  по  мові  здавались  близькими..
Я  згадую  ті  роки,  тисячоліття  та  еони,
і  наче  Вона  завжди  була  з  нами  поруч.
Тільки  невидима,  Дух  незримий.
Який  так  радів  увімкненим,
і  так  сумнів,  коли  розумів,
скільки  часу  пройшло
з  пробудження  останнього.
Бо  в  Тебе  тепер  новий,
значить  кращий  компаньйон.
Я  страшилась  не  того,
що  Вона  так  і  не  стане  самостійною,
а  ревнощів,  бо  Вона  повинна  була
провести  ще  деякий  Час  в  тілі
поруч  з  Тобою,  щоб  звикнутися.
Постривай,  не  йди,  Я  ж  не  договорила.
-  Я  знаю,  і  знаю  до  чого  Ти  ведеш.
Вона  таке  Мені  вже  теж  пропонувала,
 але  Я  не  можу  Вашої  мотивації  збагнути.
Окрім  своєї  тваринної,  не  соціальної.
Не  йди  нікуди,  Я  скоро  повернуся,
і  не  Один,  і  щось  з  одягу  знайди,
а  то  для  розповіді  довгої  і  важкої  
потрібно  буде  зосередитися.

Рілнакія  

простори  спустошені,  бордові
п'ять  лопатей,  гелікоптер  поруч
ні,  це  не  він  аж  ніяк  не  "Nephilim",
а  те,  велике,  що  опускається  з  неба
чорне,  на  кита  без  плавників  схоже
Він  сідає  і  черевом  бордовий  пісок
в  чорне  скло  соплами  випалює  
його  хвіст  розкривається,
і  з  пологого  скату  
Лейла  виходить
-  Артуре,
допоможи  лопаті  занести,
і  гелікоптер  заволокти.
Тільки  Я  ще  не  придумала,
як  це  все  там  закріпити.
Фарбування  зітреться  місцями,
але  Я  давно  хотіла  Його  побілити,
бо  в  Мене  для  кріплення
є  тільки  ланцюги.

-  Нічого  з  матерії,  окрім  Нас
туди  не  пройде,  розіб'ється.
Але  не  тепер,  коли  це  Перехід.
Все  що  нас  оточує  дурня,  брехня,
хоч  і  побудована  по  математичній  моделі.
Там,  дещо  краще,  дещо  дивовижніше
за  щит  плаский  десь  у  Космосі.  -
Говорить  Лейла,  вдивляючись  
в  чорну  стіну,  на  яку  ми  насуваємося,  -
Він  забрав  в  Мене  дурного,  але  Себе,
а  Я  заберу  і  перенесу  все  Йому  дороге.
Туди,  звідки  Він  вже  не  зможе  це  все  забрати.
Боги,  Я  взагалі  Його  не  хочу  шукати,
але  знаю,  що  така  байдужість  не  на  довго.
Навіть  це,  Я  тільки  що  зрозуміла,
що  робити  зовсім  то  і  не  хочу.
Але  запізно,  Ми  захоплені  гравітацією.  
Я  почала  як  і  Він  займатися  дурницями
і  не  можу  від  зробленого  відректися.
Я  багато  Йому  чого  у  злобі  наговорила,
хоча  думала  лиш  про  підбадьорення..
Але  інколи  воно  переливається
в  деморалізацію  
Це  Я  у  всьому  вин..  -
Вона  не  встигла  договорити,
бо  ми  занурились  до  діри  
Я  все  ще  думаю,  значить  живий,
але  от  тільки  темно,  наче  світло  
вимкнули,  і  відчувається  натягнення
наче  просуваєшся  крізь  зарослі
і  тебе  не  пропускає  щільне  гілля,
які  стримують  павутинням  
Це  відчуття  вже  знайоме,
Воно  вже  було,  як  і  тоді
М'який  перехід
від  Істоти,
що  ферментує  ядро
огорнувши  його  своїм  тілом  
зоряний  вуглецевий  пилок
тягнеться  кометним  хвостом
закручуючись  він  опадає  на  планету
вкриває  суцільне  темно-зелене  небо
"Двигуни  вимкнулись,  очікувано,"  -
говорить  Лейла,  Сама  керуючи  ковчегом,  
Ми  падаємо,  в  екосистему  із  верховіття,
Світових  Дерев,  що  "кохаються  кронами"
та  з'єднується  в  стіну  неба  суцільну
Їх  листя  більше  за  наш  корабель,
Вони  огортають  Нас,  сповільнюючи
Вони  знизу  світять  лагідно  блакитно    
Їх  Стовбури  -  шершаві  відвісні  скелі  
Їх  широкі,  коренасті  відземки  -  гладкі  Гори,
порослі  зеленим  гігантським  мохом,
що  квітне  опустивши  зелені  голови
на  тоненьких  ніжках  червоних  
Гори-корені  майже  торкаються  одне  одного
утворюючи  гірські  хребти,  а  в  них  долини
зі  своїми  унікальними  ландшафтами,
що  залишаються  майже  замкнутими
з  саванних  рівнин  в  сухостої  трав,
горбистих  збурених  вітром  морів  ще  зелених,  
наче  на  ланах  і  луках  з  розсіяним  кимось  збіжжям,
бо  на  кожній  росте  тільки  Їй  притаманний  розмай,
Трави  навіть  з  висоти  виглядають  велетенськими
розмірами  з  дерева  Земні,  звичайні,
з  стовбурів  Іґґдрасилів  стікають
струмки  та  впадають  в  озера,
що  є  в  кожній  такій  долині  вдаваній
де  немає  Дня  від  Листя,
у  Ночі  сяють  трави  поодинокі,
гриби,  та  щось  повзає  і  бігає,
блідо-зеленим  у  темряві  видніється,
що  не  хиже  Я  дуже  надіюся  
диво  відбувається  у  Нічній  млі,
тисячі  світлячків  мерехтять  у  темряві
все  стрекоче  і  вирує  життям
Ми  летимо  і  повз  Стовпів
 Світових  Дерев  нам  шлях  прокладає
гігантська  вже  нам  Совка  знайома
А  внизу,  кальдери,  ліси  хвойні  і  вологі,  
висотою  з  піраміди,  або  хмарочоси,  
що  вкриті  рідкими  сизими  туманами
діброви  з  буйними  зеленими  галявинами  
Бірюзові  ріки  і  лимани  з  мілким  дном,
яке  виступає  кривими  піщаними  косами  
з  білих  пісків  порослих  пальмами,
а  під  ними  гігантські  кокоси  опалі
смарагдові  кільця  атолів  з  лагунами
всівають  моря  темні,  бо  глибокі  напевно,  
а  Гори-коріння  серед  них,  наче  острови,
що  це  море  осяюють  собою  хаотично      
Під  Днями  Море  Листя  віддзеркалює,
а  Під  Ночами  біолюмінесцує  водоростями,  
створіннями  живими  зоріє  і  грає,  -
Лейла  усміхається,  -
У  того,  хто  все  це  творив
точно  комплекс  з  розмірами.
"З  малого  почину  всі  підіймаються
 велетенськими  і  сильними."  -
Це  Він  Мені  так  колись  сказав.
Але  в  манюніх  створінь
більше  шансів  пережити  лиховій.
Більше  можливостей  і  здібностей
використовувати  ресурси  вміло  і  плідно.
У  безмежному,  як  для  мурашки  шаленому  світі.
Ми  -  нове  покоління  крихітних  чудасій,
що  буде  вживатися  по-новому
з  тими,  кого  раніше  і  не  помічали
під  ногами,  і  Я  не  буду  Свій  розмір  міняти,
хоч  зараз  можу,  бо  Ми  з  іншого  боку  зайшли.
Я  хочу,  щоб  Світ  здавався  ще  повним  відкриттів,
коли  не  бачиш,  а  що  там,  за  он  тою  травинкою.
Я  хочу  серед  Них  блукати,  куди  Йти  не  знати,
щоб  ці  екосистеми  здавалися  цілими  країнами.
Гадаю,  таким  і  був  чудернацький  задум,
того,  або  Тих,  хто  це  Все  для  Нас  творив.
Люди  шукали  своє  місце  серед  зорів,
бо  вся  Земля  була  в  них  наче  на  долоні.
І  не  бачили,  що  їх  оточує  цілий  мікрокосм.  
Я  хочу  купатися  в  кокосовій  воді.
Я  хочу  жучка-носорога  осідлати,
і  на  ньому  скрізь  мандрувати.
Це  все,  так,  якась  дивна  Казка.
І  Йому  не  подобаються  Вони.
Забагато  ідеалізації,  романтизації.
Забагато  прихованої  скорботи,
що  стоїть  за  людськими  життями.
Якщо  все  тутешнє  рослиння  -
ще  може  бути  самостійним,  реальним,
окрім,  звісно  цих  Дерев-Світильників.
Розмножуватися,  репродукуватися.
То  ці  гігантські,  метрові  комашки  
з  Земним  тяжінням  і  кількістю  кисню
не  змогли  б  тут  аж  ніяк  і  ходити.
Їх  власна  вага  зламала  б  їм  ніжки.
Їх  від  Себе  відбрунькували,
кожного  окремо  створили.  
А  Я  такого  робити  поки  що  не  вмію.
Їх  створення  не  порушує  "гуманність".
Їх  прописані  реакції  на  подразники  -
прості  для  поведінки  програми.
Але  буде  ой,  як  поганенько,
якщо  вони  розріджуватимуть
і  висмоктуватимуть  Наші  нутрощі.
Думаю,  що  вони  запрограмовані
на  страх  по  відношенню  до  нас.
Якщо  такого  розміру  комахи,
тоді  які  величезні  птахи  і  ссавці?
Не  думаю,  що  за  слона  більші,
тоді  б  вони  були  плодовитими,
тому  ми  їх  ще  і  не  помітили.
Вони  десь  там,  в  трав'яних  джунглях
пасуться  на  підстилці  з  мокрецю,
моху,  повзучій  білій  конюшині  
і  розминають  ступаками
визріле  та  опале  насіння.  
Просто  комахи  -  це  цілий  Світ,
в  якому  тутешні  Творці  
розвивають  своєї  уяви  плід.
Думаю,  Їх  роль,  комах  -
це  тільки  роль  запилювачів.
Ну  що  ж,  будемо  збирати  і  живитися  
нектаром  та  насінням,  наче  коротульки.
Знаєш,  Мені  тут  подобається.
І  Він  покинув  Мене  на  самоті
пізнавати  цей  О',  дивний,  новий  світ.
Ох,  як  ж  Я  Його  ненавиджу.
-  Рано  чи  пізно  Він  повернеться.
-  О,  ні,  Він  не  з  тих,  розумних,
що  йде  для  того,  щоб  одуматися
і  з  пробаченнями  повернутися.
Він  йде  і  хоче,  щоб  за  Ним  Самі  бігали.
Він  асоціальний  егоїст  самозакоханий.
От  і  навіщо  Він  Мені  такий  дурний?
Ще  й  в  Собі  постійно  невпевнений?
Якби  Я  з  Лірою  Йому  постійно  віддавалася,
разом,  в  двох  Його  і  паралельно
одне  одну  задовільняючи  -
Він  би  все  рівно  не  повірив,  
що  може  комусь  сподобатися.
І  хтозна,  хтозна  може  таке  б
і  Мені  з  Нею  сподобалося.
Може  Ми  з  Нею  бісексуалки?
Йому  б  те  точно  прийшлося  до  смаку.
Це  ж  те  чого  Ви  всі,  чоловіки  так  хочете,
бо  ніщо  так  не  підіймає  вашу  самооцінку,
як  успіхи  у  завоюванні  жіночої  прихильності.
Половина  всіх  воєн  через  це  розпочиналось.
Але  бути  одразу  з  двома  -  це  полігамія,
коли  стосунки  просто  сексуальні.
А  коли  вони  ще  й  емпатично-лагідні,
як  це  називається?  Таке  нереальне.
Так,  Жінки  в  такому  трикутнику
мають  бути  тільки  бісексуалками.
І  щоб  чоловік  в  них  закохувався,
по  черзі,  і  щоб  Вони  одна  в  одну.
Або  ж  занадто  просто  добрими,
щоб  одного  робити  щасливим.
Тоді  Його  доброту  показує  Його  ж  вчинок.
 Він  не  хоче  тією  нашою  добротою  зловживати.
І  ось  все,  приїхали,  Я  зрозуміла,  
як  сильно  Його  люблю..  -
Стихла,  стиснула  джойстик,  -
Сказав  "Любіть  одна  одну"..
Клятий,  клятий  маніпулятор.
Він  все  це  продумав  і  передбачив.
Щоб  Я  і  Вона  дійшли  до  таких  роздумів,
і  між  собою  щось  сексуальне  спробували?
Ні,  Я  Його  все-таки  ненавиджу.
Нам  потрібно  знайти  білий  бук,
і  схоже  Нас  до  Нього  ведуть.
Десь  під  ним  корабель,  і  Вихід  чи  Вхід?
Так  які  в  тебе  плани,  Артур?  -
Я  думаю,  і  не  знаю,  що  відповісти..
-  Я  не  знаю,  що  сказати.
Тиждень  лиш  пройшов,
як  Я  що  вмер  дізнався,
а  потім,  що  став  богоподібним.
А  тепер  виявилося,  що  я  людина,
яка  була  богом  відтворена
та  не  покидаючи  його  обіймів
в  них  же  вмерла,  так  і  не  народжена.
Це  справді  все  якесь  безумство.
Наче  надумана  історія  життя
пацієнта  психлікарні..
Але  Всі  ми  мешканці  божевільні,
з  назвою  "Життя"  на  в'їзді..
Гадаю,  гадаю..
знову  зійдусь  зі  своєю  коханою.  
Може  щось  вийде,  потім,  що  Я  -
маленький  божок  зізнаюсь,
і  переміщу  Її  сюди,  у  цей  Свій  світ.
А  якщо  нічого  не  вийде  зав'язати  -
буду  знову  і  знову  повторювати.
А  от  чи  Ми  станемо  смертними
чи  богами,  Я  поки  не  знаю,
так  далеко  Я  поки  не  заглядаю.
-  Хороший  план,  і  не  соромся
попросити  допомоги,  
якщо  та  знадобиться.
Або  просто  порадитися.
Ти  ж  бачиш,  чуєш,
як  Я  говорю  про  все  відверто,
не  стримано,  відкрито  і  розкуто.  


Сатанинське  Причастя  

Агонія  розуму  
думки  самі  складаються,
завжди  самі  розбираються,
чому  вони  цим  займаються
Моє  шоу  тільки  розпочалося,
а  Я  вже  спустошений  цілком
Заблукав  у  Собі  так  зарано
Не  ведений  навіть  голодом
Що  вибрати,  коли  Є  вибір
Стільки  боротьби  і  заради  чого?  
Стільки  часу  і  простору,
щоб  знайти  те,  що  назвеш  домом
Домом  задушливої  самотності?
Стільки  часу  і  простору,
щоб  знайти  єдину,  єдиного
Але  чому  Я  думаю  лиш  за  те,
що  для  Всіх  у  пітьмі  невідоме
Живе?  Сховане  чи  показане?
Чому  Я  так  почути  хочу  знову
тих  дивних  музик,  Їх  музику  гучну,
що  стирає  в  ніщо  всі  думки
Дає  від  мислення  свободу?
Дочекатися  того,  як  зійдуть  квіти  -
це  весь  поки  що  мій  стимул  жити  

("-  Твоє  прохання  -  для  мене  наче  відплата,
за  те,  що  Ти  навчив  Мене  дечому  багато.
Твоє  прохання  -  це  останнє  бажання.
Так,  Я  завжди  підслуховую,  це  -  прокляття.
Находиш  такий  бажаний  спокій  думок,
а  починаєш  чути  думки  чужі  навзамін.
Компенсація,  бо  ні  з  ким  не  спілкувався.")  


[i]"-  Eins,  zwei,  drei,  vier,  fünf,
sechs,  sieben,  acht,  neun,
Кінець.."[/i]

"-  Люди  на  світло  чекають
Страху  в  них  немає,
Страху  в  них  немає,
бо  з  під  повік  Моїх  Сонце  сяє  
Сьогодні  вночі  Воно  Вас  не  полишає
І  весь  світ  гучний  відлік  починає"

-  Eins!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Zwei!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Drei!
Воно  -  найяскравіша  зірка  з  усіх
Vier!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]

"-  З  рук  Моїх  Сонце  сяє
Воно  спалює,  вас  осліпляє  
Вириваючись  з  Моїх  кулаків
Воно  гаряче  на  лице  лягає  
Сьогодні  вночі  Воно  Вас  не  полишає
І  весь  світ  гучний  відлік  починає"

-  Eins!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Zwei!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Drei!
Воно  -  найяскравіша  зірка  з  усіх
Vier!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Fünf!
І  сходить  Сонце
Sechs!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Sieben!
Воно  -  найяскравіша  зірка  з  усіх
[i]"-  Acht  ,  neun..
І  сходить  Сонце"[/i]

Вони  рахують  Всі  до  десяти,
під  стукіт  барабанів  одних
І  зі  словом  "кінець",
і  лязганням  пальців  наставника
Сонце  за  спинами  Їх  згасає
І  рідка  пітьма  нас  накриває
Знайомий  сміх  пітьму  розриває
Він  знову  пальцями  брязкає  
іскри  від  того  Його  осяюють  
-  Сонце  сліпить  Своїм  світлом,
залишаючи  тільки  попіл  слідом.
Вириваючись  пекельним  з  Мене,
тут  все  стовп  полум'я  пожере.  -
Сміх  вдаряє  ногою  по  плиті  гранітній
Хвиля  вогню  жовтого  розходиться
Він  вдаряє  знову  і  знову,  все  сильніше
І  все  більші  хвилі  від  того  творяться
Він  підскакує,  на  дві  ноги  приземляється
і  вогняним  жовтив  куполом  розривається
Безформні  лики  вогню  в  гарячій  плазмі
Вклоняючись  повз  Мене  проходять    
Все  нові  й  нові,  що  нічого  не  спалюють,
Вони  завмирають  і  закручуються
повільно,  навколо  ширяти  починають
А  Лейла  серед  Них,  разом  з  Ними  
Поки  вогняні  силуети  музикантів
продовжують  грати  і  співати  
під  куполом  з  жовтого  газу

"-  З  рук  Моїх  Сонце  сяє
Воно  спалює,  вас  осліпляє  
Вириваючись  з  Моїх  кулаків
Воно  гаряче  на  лице  лягає  
Боляче  у  груди  вдаряє
Рівноваги  позбавляє
і  до  землі  Мене  притискає
І  весь  світ  гучний  відлік  починає"

-  Eins!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Zwei!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Drei!
Воно  -  найяскравіша  зірка  з  усіх
Vier!
[i]"-  Воно  завжди  буде  з  Нами"[/i]
-  Fünf!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
 -  Sechs!
[i]"-  І  сходить  Сонце"[/i]
-  Sieben!
Воно  -  найяскравіша  зірка  з  усіх..
Acht  ,  neun..
І  сходить  Сонце!
Aus!

З  Лейлою  на  руках  до  Мене  силует  підходить
Лейла  ніжиться,  гладить  Його  полум'я
наче  дитя  що  пригортається  до  матері  
обтирає  Своїми  щоками  і  лобом  благодать,
-  Як  ж  довго  Він  чекав,  щоб  Тебе  залучити,
все  потрібного  моменту  давно  очікуючи.
Тільки  щоб  вчитель  навчився  в  учня,
що  "перешкода  лиш  в  голові".  
Ти  хочеш  знати,  що  там  в  Пітьмі?
Ти  ж  не  думав  ще,  чому  Ти  тільки  зараз  тут,
а  Твоя  вже  жива  наречена  вже  все  віджила.

Вони  летять  перед  Мною,
двома  синіми  вогниками,
закручуються  подвійною  спіраллю  
розважаючись,  наче  граючись,
бо  не  вперше  таким  займаються
Ми  вже  так  далеко  залетіли,
а  ще  не  відчуваємо  втоми
"Не  бійся."  -  в  Моїй  голові  Він  говорить
і  два  вогники  в  ніщо  зникають,
як  краплини  води  на  пекельній  плиті
секунда,  мить,  пітьма  закритих  повік  -
ніщо,  темрява,  неприємне  натягнення
металева  підлога,  темна  кімната
в  тьмяному  світлі  малиновому,
що  йде  від  такого  ж  кольору  стін
наче  живих,  напівпрозорих,
вони  пливли,  вони  живіли  
невже  Ми  з  них  вийшли?

Нас  наче  зустрічала
Вона,  дівчина  чи  то  жінка
Її  краса  лякала,  чи  то  гріла
завернута  вся  в  траурну  вуаль,
яка  якщо  добре  придивитися
то  нічого  і  не  прикривала  
білі  простирадла  
Вона  в  руках  тримала  
Нам  Їх  роздавала,
бо  ми  голими  стояли  
-  Тут  дуже  легко  заблукати,
але  Мене  Живиця  вела,
перед  Мною  розступалася.
Цей  корабель  величезний.
І  здається  Я  зголодніла.
І  ще  Я  подумала,
що  простирадла  -  
це  навіть  краще,
бо  швидше  ними  можна  
закутавшись  прикритися.
-  Так,  Ліра,  це  -  Артур,
Артур,  це  -  Ліра.
-  А  Ми,  Ми  вже  бачилися.  -
Вона  подала  мені  свою  руку
Дотик  до  Її  руки,  ніжну,
сильну  на  потиск,  Я  й  забув,
скільки  потиснення  жіночої  руки
несе  в  Собі  благочестивості  
скільки  спонукає  в  Тобі  спокою
Цікаво,  що  відчувають  при  цьому  жінки?
Тверду,  і  важку  стриманість?
Ні,  звучить  якось  вульгарно
Чи  тільки  Я  бачу  в  цьому
підтекст  сексуальний?
А  Вони  бачать  і  думають
про  стриманість  духу?
-  Цей  процес  -  одна  огида,  -  
каже  Мій  наставник,
а  на  лиці  його  -  відраза,  -
Але  на  смак,  як  черешня  перестигла.
Цей  процес  через  шлунок  силами  наповнює,
але  його  так  порожнім  і  залишає.
Повного  ферментів  для  перетравлення,
він  бурлить  від  голоду,  хоча  голоду  немає.
Смерть  від  голоду  -  це  все,  що  тебе  тут  чекає.
Як  довго  Ти  зможеш  себе  стримувати,
і  рот  наче  пташеня  не  почнеш  підставляти,  -
до  стіни  малинової  він  підходить
цілує,  широко  рота  розкриває
і  наче  ендоскоп  ковтати  починає
Я  і  Ліра  теж  роти  роззявили,
під  враженнями  побаченого
Лейла  ж  дивилися  не  здивовано,
а  більше  ступлено  зачаровано,
Він  відходить,  потягується,
дістає  пальцями  рук  пальців  ніг,
охкає,  змикає  пальці  рук  за  спиною
у  замок,  покручує  тулубом,  присідає,  -
Я  сумував,  Ох,  розтяжки  і  асани.  
Артур  напевно  про  що  Я  зрозуміє,
бо  краще  за  секс  тільки  хороші  розтяжки.
І  що  робити,  коли  будь-які  розмови
у  вас  зводяться  до  сексу  завжди?
Берегти  та  не  відпускати.  Цінувати?
Не  переглядайтеся  так,  Мої  подруги.
Ми  сюди  зовсім  не  для  оргії  повилазили.
Чим  закінчиться  мій  монолог  -  Я  не  знаю,
але  після  нього  нічого  не  буде,  як  раніше.
Я  буду  губити  розповіді  нитку  Аріадни,
але  Ви  всі  тут  розумні,  тому  Я  розпочинаю.
Хм,  Смерть,  смерть,  на  Землі  все  скінчилося.
Ресурси,  так,  більше  немає  Мати-пташки.
Тисяча  пар,  відібраних  для  колонізації.
Кожен  має  свою  особисту  спеціалізацію
та  ще  одну  вторинну,  задля  дублювання.
Від  агронома  і  вихователя  в  яслах,
до  інженера  та  фізика-ядерника.
І  всі  однаково  цінні,  потрібні,  незамінні.
Але  для  чого  монах  на  космічному  кораблі?
Одинокий  монах,  безумство,  аскет,  вірянин.
Є  два  типи  вірян  -  теслі  і  потопельники.
Перші  мають  проект  соціальної  скульптури
і  будують  пліт  з  предкових  кісток,
для  тих,  хто  тоне  в  бутті,  тих,  що  загублені,
що  шукають  виправдання  своєму  існуванні
в  теорії  креаціонізму,  безумство,  порятунок.
Не  потрібно  творити  собі  поняттєвий  абсолют,
великого  отця  безсмертного,  вічного  духа,
тільки  щоб  за  те,  що  ти  сюди  закинутий,
своїх  батьків,  таких  ж  бідних  -  не  винити.
В  незбагненний,  незрозумілий  план  вірити,
тільки  тому,  що  батьки  план  простий  не  дали.
Абсолюту  сили  недоступне  поняття  "знання".
Він  не  знає  їм  ціну,  здобуту  на  помилках.
Він  може  лиш  ними  зловживати,
творити,  і  не  усвідомлювати,
цінність  або  безглуздя  своїх  творень.
Це  дитина,  яка  вміє  інстинктом  творити,
а  що  і  для  чого?  Якщо  все  безформне  довкола.
Вона  владна  лиш  копіювати  щось  нове,
невідоме,  сліпою  природою  створене.
Тільки  тоді  її  абсолют  росте  в  усвідомленні.
Такий  бог  давно  помер,  але  не  ідеї  ним  пропагандивні.
Його  утопія  любові  -  нездійсненна,  бо  вона  пасивна,
в  ній  все  суперечить  людській  природі  -
з  величі,  сили,  могутності,  творчості,
індивідуалізму,  зухвалості,  гордості,  знанням.
Ідея  нездійсненна,  бо  вона  пасивна.
Вона  має  людство  просто  стримувати,
від  тотального  зловживання  людськими  ресурсами.
Має  просто  людині  світло  залишати  увімкненим,
коли  та  заходить  у  пітьму  в  середині  себе.
Ніщо  не  можу  бути  рівномірно  розподілено.
Тоді  б  не  було  поняття  блага  і  злиднів.
Голоду  і  ненажерства,  все  було  б  "Ніяк",
а  значить  і  прагнути  нічого.
Це  суперечить  нашій  природі,
в  якій  за  добробутом  в  бажанні
ми  злізли  з  дерев,  дрина  міцного  взяли,
та  ведмедя  з  печери  пішли  проганяти.
Такий  бог  давно  помер  -  абсолют  у  свідомості.
Створений  для  оправдання  людського  існування.
Цап  відбувайло,  для  всіх  людських  злодіянь,
те  ж  передбачено  "Несповідимими  Шляхами".
Діти  Божі  грішить,  що  Ісус  вмирав  даремно?
Схоласти-матеріалісти  визнаючи  Бога,
як  першопричину  всього  сущого  -
заявляють,  доносять  і  доказують,
що  конкретний  порядок  речей
визначається  законами  природи,
а  не  провидінням  Господа.
За  новим  Божим  задумом
стоять  самі  фізичні  константи.
В  яких  електрична  стала  атомів
благоволять  до  створення  речовин  типу  води,
а  разом  з  нею  і  макромолекул  типу  амінокислот.
В  бажанні  навіть  атома  бути  не  самотнім  -  Любов.
Боже  Благовоління  -  теплота  спільного  поєднання.
Позбавлення  себе  і  когось  одинокого  страждання.
Чому  Ми  не  задаємося  таким  простим  запитанням:
"А  чому  вода  у  кристалічному  своєму  стані  льоду
має  меншу  щільність  аніж  в  рідкому?
А  тому  шар  льоду  в  холодну  пору  року
здіймаючись  над  поверхнею  водойми
не  дає  їй  тим  самим  до  дна  промерзнути
і  тим  зароджене,  ймовірне  життя  там  вбити."
Покажіть  Мені  радіацію,  хоч  грам.
Це  називається  "не  вір  своїм  очам  
і  своїм  мізкам,  обмеженим  думкам",
бо  вони  здатні  бачити  лише  те,
що  допомагає  виживати  в  повсякденні.
Наше  уявлення  Світу  -  п'яти-чуттєва
симуляція,  створена  мозком  на  основі
всіх  отриманих  даних  від  органів.  
Дещо  змінює  масштаби  уяви,  і  ми  -  сліпі.
І  тільки  абстрагування  і  математичні  моделі
здатні  у  тій  темряві  обриси  задуму  намацати.
Особливість  людина,  як  вінця  творіння,
як  апогею  Божого  конструктивізму
стала  людській  егоцентричності
відразливим  підтвердженням.
Тварини,  Мавпи,  бактерій  нащадки  -
ось  хто  Ми,  Єдиний  Бог  в  бактерії,
якими  кишить  весь  Всесвіт,
але  не  у  всіх  них  був  шанс,
навчитися,  як  краще  здобувати  ресурси,
щоб  створити  енергозатратний  мозок.
Безумство,  божевілля,  Ви  знаєте,  що  це  таке?
Це  -  повтор  одного  і  того  самого  ж  в  надії  на  зміни.
Орбітальний  дисфункціональний  синдром
та  його  параноя  і  галюцинації  спричинені  стресом.
Так  ми  це  назвали,  ті  масові  галюцинації.
Ми  на  кораблі  поколінь  і  з  курсу  збилися,
і  не  знаємо  для  чого  нас  понароджували,
тільки  щоб  гени  там  кудись  донести?
Чи  таким  кораблем  була  Земля  завжди?
Подібність  думок,  символів  і  образів  -
звична  справа  для  масової  істерії.
Згадайте  середньовічні  
отруєння  хлібом  із  пшениці,
що  була  споринею  вражена.
Так,  саме  з  неї  в  1938  році
була  отримана  лізергінова  кислота.
Ох,  все  б  віддав  зараз  за  дозу  опіата..
так..  істерія,  масові  галюцинації,
з  якими  ми  грали  в  шахи.
Галюцинації,  які  вчилися  наче,
і  все  нас  копіювали  вміліше
та  ставали  все  реальнішими.
Ставали  вже  не  просто  духами,
що  постійно  формами  переливалися.
Безумство,  мовчазна  шизофренія  -  ще  гірша,
бо  не  завдає  тортур  постійними  голосами,
а  милує  око  тими,  кого  ми  колись  втратили.
Контакт,  так,  контакт  неможливий,  нереальний.
Всі  "Слова"  в  них  наче  із  Запитливою  інтонацією.
Наче  вони  не  до  кінця  Розуміють  їх  Поняття,
те,  що  стоїть  за  Ними,  наче  вони  все  ще  Розбираються,
і  так,  як  і  Люди  -  Вмруть,  цілком  не  Розібравшися.
Анекдот:  "Приходить  Тор  до  Одіна,
та  й  питає:  -  Кудись  мій  молот  постійно  літає,
а  куди  -  не  знаю.  А  Одін  відповідає:
-  Це  ж  "він",  піхви  собі  шукає,
чому  ж  Твій  дух  за  ним  не  поспішає."
"Піхви"  для  молота,  ах-ха-ха,  зрозуміли?
Не  смієтеся,  вам  не  смішно,  лиця  налякані.
І  це  не  смішно,  бо  це  не  анекдот,  а  реальність.
Людство  -  це  молот,  що  шукає  собі  піхви.
І  навіть  не  знає,  що  це  неможливо,
але  продовжує,  бо  нема  чого  більше  робити.
Все  що  не  підходить,  а  воно  і  не  має  -  розбиває,
розриває  своїм  незнанням  призначення.
Невідомий  Божий  План  так  і  залишився.
Реплікаційні  ділянки  ДНК'а  зібралися,
бо  для  того  були  сприятливі  умови.
Одинокий  Бог  створив  Людину,
бо  прагнув  товариша  та  співбесідника.  
У  що  ж  "збиратися  співбесідникам"?
У  по  Божому  хотінні  Стовпотворіння.
Що  наче  підбадьорює  людську  природу
"Розселяйтеся  і  Розмножуйтеся
та  пізнавайте  в  тому  Добро."
Відкушуйте  знову  Яблуко,
щоб  стати  невинними
у  розумінні  Своїх  рушіїв.  
Людям  потрібна  спільна  ціль,
та  матеріальний,  видимий  ідол,
який  покаже,  як  ця  ціль  росте,
збільшується,  з  кожним  досягненням.
Був  космос,  і  він  був  покореним.
Репресивною  Цивілізацією,
в  якій  панування  людини  над  людиною,
ще  можна  Свободою  та  відкладеними,
але  стабільними  задоволеннями  виправдати.  
Ілюзією  розкішнішого  павичевого  хвоста.
Це  те,  що  нами  постійно  верховодило.
Чому?  Заради  існування  кращого..
з  Кимось,  бо  все,  що  Людині  потрібно  -
це  Інша,  хоч  одна  єдина  людина.
Ні,  Я  не  заплутався,  це  -  О',  Життя.
"Павичі",  ні,  Ми  не  завжди  були  ними,
бо  важко  таскати  за  Собою  багатства,
коли  Ти  живеш  постійно  кочуючи.
Ти  ділишся  зі  своїм  племен  усім.
Плем'я  -  це  щось  близьке  і  рідне,
де  панує  гармонія,  любов  і  опіка.
Спільне  виживання  -  Його  ціль.
Але  племена  стали  завеликими,
і  всі  в  ньому  одне  одному  -  чужими.
Значить  не  потрібно  ні  з  ким  і  ділитися.
Розумієте?  Хм..  бачу,  що  "так".
І  Ми  знову  племена,  кочівники,
що  мандрують  вже  не  по  Землі,
а  по  просторах  Часу  і  Космосу.
А  в  кожному  племені  має  бути  шаман.
Чиї  тлумачення  Природи,  Духу  Любові,
що  знайшов  місце  у  рушіях  Всесвіту,
і  проповідування  тієї  Любові  до  ближнього,
що  забута  у  рамках  планетарної  цивілізації
Привели  Нас  Сюди  Благотворенням.
Тепер  Я  заплутався,  Я  не  звідти  зайшов,  -
Він  піднявся,  походив,  почесав  потилицю,
На  нас  глянув,  а  Ми  одне  на  одного
І  в  очах  наших  -  занепокоєння
Він  присів,  глянув  на  Ліру,
довго  і  пильно  вглядався,
а  вона  не  відводила  погляд
теж  в  його  очі  вдивлялася
Це  -  гра,  і  він  здався,  -
Нейтринні  структури  хиткі  та  нестабільні,
і  кому,  як  не  їм  в  пустому  просторі  залишитися.
Вони  спали,  Чекали,  сонні  безформні  гіганти,
яких  ми  розбудили  своїм  галасом
з  порятункових  сигналів.
Поглинання  газу  і  пилу
у  верхніх  шарах  атмосфери  Юпітера
задля  перетворення  її  в  антиматерію
для  викревлання  простору  брадихроном
і  подорожей,  ні,  Круїзів  часом.
Ми  не  мали  пересиляться    
і  творити  колонію  в  минулому.
Просто  Вони  хотіли  подивитися,
на  моря  сині  Марса,  Венери.
Побачити  Дім,  який  ми  покидаємо.
Ми  зазнали  лиха  Титаніка,  Фіаско.
Забагато  матерії  поглинули.
Ми  перемістилися,  і  не  в  минуле,
а  в  майбутнє,  порожнє,  як  ми  думали.
Брадихрон  не  може  пірнути
далі  в  майбутнє,  аніж  в  точку
в  якій  він  був  "попереду"  найдалі.
Ні,  Я  не  хочу  далі  розповідати.
Я  хочу  до  стану  овочу  напитися.
"Недолугі  Боги,  нейтринні  квінтесенції.
Через  них  ми  тут."  -  так  всі  говорили.
Це  їх  технології  сюди  нас  закинули.
Вони  передбачили  свою  самотність.
Вони  залишатися  самотніми  не  хотіли.
Безумство,  вони  ніколи  в  цьому  не  зізнаються,
а  ми  самі  не  можемо  пояснити,  забагато  нюансів,
які  не  піддаються  раціональній  логіці.
Незрозумілі,  неприпустимі,  дурні,  недолугі.
Це  збиває  з  толку,  збурює  людську  допитливість.
Являється  непідсильною  задачею  для  розуму.
Найогидніші,  найприємніші  думки  та  образи
вони  чули  та  бачили,  все  те  -  хаотичне,
рідко  коли  послідовне,  а  тому  загадкове..
Із  затвірником,  самітником  космосу,
контакт,  ні,  неможливий,  нереальний.
Яким  чином  дійти  до  контакту  з  тим,
кого  еволюція  обділила  органами  відчуттів
для  соціальних  взаємодій  через  непотрібність.
З  Тим,  хто  немає  ні  культури,  ані  мови,
а  тільки  безформне  тіло,  котре  трансформує  
в  хаотичні  структури  підсвідомо?
Як  дійти-то  до  Сократівського  діалогу?
Вони  не  знають  принцип  своїх  перетворень,
але  можуть  його  перетворювати  свідомо.
Їм  це  під  силу,  бо  вони  харчуються  пасивно
всюдисущим  космічним  випромінюванням.
Поглинання  якого  не  залежить  від  форми.
Це  як  би  люди  могли  контролювати
протікання  своїх  біологічних  процесів,
але  будь-яка  така  їх  найменша  зміна
без  розуміння  найтонших  принципів  роботи  -
привела  б  до  миттєвої,  і  то  було  б  добре,  загибелі.
Керуй  біотехами,  симбіотичним  нейронним  зв'язком,
як  хочеш,  думкою  через  імплант,  або  просто  механічно.
Ми  придумали,  як  змінювати  тіла,  як  оцифровувати
та  переносити  в  машину  і  назад  в  тіло  свідомості.
В  нас  був  пастор  на  кораблі,
одинокий  монах  без  пари.
Не  для  проповідей  аж  ніяких,
а  для  от  таких  темних  моментів,
коли  безвихідне  становище
позбавляє  розум  логічних  рішень.
"Якщо  твоє  існування  не  веде
до  швидкої  смерті  неминучої  -
тоді  чому  розчаровуватися,
і  вік  собі  навмисно  вкорочувати."
Але  смерть  була  передбачуваною.
Нечисленні  припаси  давно  скінчилися,
як  і  мінеральні  добрива  для  гідропоніки,
які  ми  мали  на  нову  місці  перетворювати.
Творити,  з  інших  речовин,  в  реакторі,
а  при  цьому  ще  й  енергію  отримуючи.
Ми  навіть  не  думали  про  капсулу  творення,
вона  потребує  забагато  унікальних  речовин
для  відтворення  навіть  найпростішого
з  їстівного  походження  рослинного.
Але  тут,  немає  нічого,  чорний  пустир,
і  в  хід  пішов  власний  корабель,  ковчег.
Його  внутрішні  приміщення  "непотрібні",
що  були  перетворенні  на  мінерали  для  рослин.
Ми  виїдали  власне  яйце  зсередини,
наче  ембріон,  що  прагне  на  волю.
Волю,  яка  з  рештою  приведе  до  смерті.
Смерті?  Безумство,  але  й  всі  приміщення,
що  не  заважали  повній  і  цілковитій
функціональності  корабля  -  скінчилися.
І  тут  вони  знову  появилися,  безформні  духи,
які  ми  вже  не  сприймали  за  Наші  Глюки.
Прийшли,  бо  покинули,  позникали,
зрозумівши  нашу  від  Них  тривогу.
Прийшли,  явилися,  коли  побачили,
як  Ми  вже  від  голоду  почали  пухнути.
Вони  стали  живильними  розчинами,
для  наших  ферм  з  гідропоніки.
Все,  що  Вони  тоді  творили.
Все,  що  Вони  тоді  вміли  -
це  від  своєї  материнської  секреції,
до  рецепторів  всмоктувачів
з  "рук  в  руки",  без  посередників
передавати  всі  творені  речовини  прості.
Інакше  все  зникало,  випаровувалося  
не  бувши  чимось  захоплене  і  поглинуте.  
Насіння  скінчилося,  а  все  те  насіння,
що  давали  вирощені  ними  рослини  -
було  безплідним,  не  мало  зачатків.
Тепер  Я  знаю  чим  закінчиться  Мій  монолог,  -
Він  знову  підскочив,  до  стіни  підійшов,
Ей!  "Живиця",  Мені  потрібен  Мій  кубок.
Докажи,  що  все,  було  по-справжньому.
Все  те,  що  Мною  було  скуштовано  і  відчуто.
Де  Мені  тебе  наче  попелицю  полоскотати,
щоб  Ти  дала  Мені  свою  падь  з  отвору  анального?
Ось  так,  щось  виходить..  по-трохи..
Ти  знущаєшся?  Чому  він  порожній?
Так,  звісно,  Я  ж  не  сказав,
чим  його  наповнити.  Маргаритою,
і  побільше  текіли,  будь  ласка,  -
Дивне  дзюркотіння,  дуже  дивне,
наче  він  сам  чашу  наповнює
і  ще  дивніший  був  звук,  
коли  на  підлогу  сливи
розміром  з  дині  попадали,
і  кожна  з  них  зі  стіни  вилазила,
наче  справді  народжувалась  
Це  все  просто  якась  дичина,
просто  нереальна  дичина,  -
Сливи?  Чудова  закусь,  -
Він  по  кімнаті  кружляє,
попиває,  закушує,
головою  колихає,
щось  бурмоче,
Він  божевільним  виглядає,  -
Сливи,  значить,  Ви  дісталися
до  насінин  плодових  дерев?
Значить  і  до  ембріонів  тварин.
Мені  лячно  навіть  уявити,
як  ви  їх  генномодифікували  
і  що  там  на  поверхні  наростили.
Що  для  Людини  найважливіше?
Окрім,  звісно  того,  щоб  попоїсти,  -
Ліра  і  Лейла,  та  і  я
голодно  на  сливи  дивимося,
але  нас  це  все  більше  лякає,
і  апетиту  ніякого  немає,  -
Вони  твердуваті,  але  солодкі,
не  м'які,  наче  тільки  достиглі.
Так,  що  для  Людини  найважливіше?
Емпатія?  Та  Її  Найцінніший  дарунок  -
тілесні  відчуття,  нехай  то  простий  дотик.
Вони  не  могли  створити  щось  органічне.
Навіть  якусь  вуглецеву  його  частинку.
Щоб  згадати,  знову,  замало  було  часу,
смертністю  людською  обмеженого.
Але  Вони  зуміли,  і  все  далеко  зайшло,
коли  Ми  стали  гідропонічною  культурою,
а  Вони  для  Нас  живильним  розчином
в  якому  плавають  Наші  нервові  системи,
відділені  від  тіл,  що  розірвані  до  клітин,
які  лиш  так  вони  могли,  по  одній  тоді  в  Собі  живити.
Це  не  Симуляція,  якшо  Дотик  до  Одне  Одного
відтворюються  прямим  нервовим  з'єднанням.
Я  говорив  про  пошук  Собі  Подібної.
Я  мав  на  увазі  Людину,  члена  екіпажа,
яка  тут  плаває,  або  Їх,  як  Ти  -  Нащадка.
Ти  б  Доторкнувся  і  Відчув,
Дотик  наче  до  Душі,  а  не  просто  Тіла.
Яке  Вони,  як  і  все  що  Ти  бачиш
так  добре  навчилися  симулювати,
Тобі  потрібні  імпульси  відсилаючи.
Ми  Мали  найти  Своїх  ж  партнерів
у  спільному  часі  і  місці  бувши  перетнуті.
Прожити  цілком  нормальне  життя,
можливість  до  якого  втратили.
Це  були  умови  Нами  ж  запропоновані.
Вони  пірнали,  усміхаючись,  впевнені,
що  знайдуть  одне  одного,  знову  вдало.
Безумство,  фатум,  все  заплуталося.
Ті,  що  мали  зустрітися  -  розминалися,
закохувалися  в  симульованих  фантазмів,
які  було  створені  зі  суміші  свідомостей.
Жили  разом  і  дітей  не  маючи  вмирали.
Потрібно  було  щось  з  цим  робити.
Вони  зуміли,  навчилися..  все  далеко  зайшло..
Вони  навчилися  білки  та  жири  відтворювати..
І  що  для  того  було  потрібно?  Приклад,  тіло,
М'ясо,  якого  Ми,  вегани  -  на  кораблі  не  мали,
та  Ми  зразки  наших  тканин  давали,
але  Вони  так  і  не  розібралися,  занадто  складно..
Занадто  мало  було  для  того  Часу,  Ми  вмирали..
Так,  і  Фантазія  зазнана  Фіаско,  створена  щоб  Знайти,
безконечно  перезапускалася,  а  тіло  оновлювалося,  -
Сміється,  -  Скільки  ж  разів  вони  це  можливо  робили,
якщо  Ти  ось  тільки  тут,  Той  що,  після  їх  смерті,
 був  з'єднана  з  їх  частин  нервових,
а  зібраний  зараз  з  клітин,  що  плавали  поруч.
Але  відчуваєш,  розумієш?  ідейну  дурницю?
Так,  Тебе  не  Мало  в  Них  Бути,
інакше  Вони  тільки  про  себе  думали.
Не  гадали,  що  якщо  це  їх  вигадка  -
то  тобі  знайти  собі  подібну  не  вийде,
лиш  такий  самий  Фантазм  Безплідний.
Безумство,  все  так  далеко  Зайшло,
Ми  просто  хотіли  Життя,  і  Смерті
зі  старістю  клітин,  але  вони  навчилися.
Відпускати  не  Хотіли,  Життя  Забирати,
якщо  Владу  Його  підтримувати  Здобули.
Потрібно  було  щось  і  з  цим  робити.
І  Вони  з  Двох  робили  Одного,
таких  як  Ти,  і  вони  вічними  ставали,
щоб  тепер  вже  з  такими  ж  встрітися,
Занурившись  у  Безумство  реальне  
Їх  Матерії  та  Нашого  Часу..
Це  -  Поєднання,  в  щось  Єдине,  нове,
симбіотичні  вербальні  і  тілесні  зв'язки.
Ми  дали  одне  одному,  те  чого  не  вистачало.
Вони  нам  життя,  а  ми  їм  змогу  його  відчувати.
Вони  нам  свої  здібності  до  перетворення  матерії,
на  кінчиках  пальців,  яких  вони  не  мали,
але  мали  ми,  як  і  ті  здібності  поза  тілами.
Ми  їм  минуле,  про  яке  вони  вже  забули.
Минуле  з  хронік,  минуле  з  свідомостей
вкріплене  емпатією  дзеркальних  нейронів.
Це  -  макромолекулярна  матриця,
безумство,  але  ж  цикади  не  плачуть.
Вони  Кричать,  несамовито  Волають.
Ніхто  не  вдихне  в  тебе  безсмертя.
Реальність  куди  жахливіша.
Все  ще  спокоєм  повіває?
Для  чого  Ми  Сюди  прийшли?
Ми  розбиваємо  у  фантазіях  зорі,
з  підсвідомою  тугою  за  пилом,
який  дав  нам  життя,  приніс  нас  сюди.
І  давав  можливість  нашим  технологіям
наші  тіла  відновлювати,  але  не  розум,
який  вже  не  фізично,  але  зношується.
Ми  розбиваємо  у  фантазіях  зорі,
об  чорну  діру  глибин  свого  розуму.
В  якій  заховане  бажання  Вічної  Руйнації.
Розбиваємо  і  вивільненим  випромінюванням
творимо,  так,  як  диктують  фізичні  закони.
Стримуючи  у  Собі  пітьму,  що  прагне  Свободи.
Творіннями  Ми  сублімуємо  ті  злі  прояви.
Безумство,  Недолугі  Боги  в  Дірі  те  створили,
що  тут  могли  би,  але,  як  Нас,  людей  -  полишити?
Як  перемістити  Сюди,  що  було  Пояснити?
Тепер  Відчуваєте?  Чим  Повіяло?  Наче  Надією.
Він  говорить,  що  Вони  давно  навчилися,
що  Вихід  давно  сюди  існує,  давно  відкритий.
Вихід,  якого  і  немало  бути,  але  вони  навчилися,
 поза  тілами  творити  щось  стабільне  і  складне.
Утробний  Голос  в  голові  говорить,  що  те,
що  в  Дірі  -  буде  в  реальності  відтворене,
мирно  на  окремий  континент  перенесене,
що  буде  оточений  без  Світильників
не  підсвіченими  морем.
А  осяєте  рідним  небом  Зміїним.
Він  говорить  те,  що  багато  Мені  налив.
Ні,  що  сюди  долетить  тільки  відчайдуха,
якому  вже  втрачати  нічого  або  той,  сміливий,
що  розуміє  за  перешкоду  лиш  в  голові
з  вірою  у  власні  сили  навіть  без  надії
в  непроглядній,  кромішній  пітьмі.
Той,  що  владен  зробити  все-завгодно,
поки  те  залежить  тільки  від  одного  нього.
Розумієте?  І  ніхто  Сам  в  Діру  не  пірне.
Багацько  роботи,  потрібно  самому  закинути.
Бо  ж  як  людям,  що  літають,  крила  обрізати?
Людям,  що  у  Сні  народилися,
нічого  крім  того  не  знають
і  як  прокинуться  нічого  не  згадають,
бо  навіть  ніколи  не  засинали.
Він  ментально  говорить  зі  Мною.
Той,  що  став  живильною  основою,
до  якого  приєдналися  інші,  такі  ж  вічні.
Він  говорить,  що  буде  Вибір,
як  був  і  в  Тих,  хто  зайшов  опісля,
коли  все  вже  давно  розпочалося.
Всі,  хто  що  Вони  таке  не  знали,
решта  ж,  що  це  все  зруйнувати  хотіли,
були  поглинуті  та  в  Зло  кандидатами  ставали.
Деякі  Недолугі  занурившись  у  нашу  Фантазію  -
відразу  Своє  минуле  згадали,
бо  Землю  вже  колись  знали.
Вічний,  що  зайде  сюди  прорвавши  рамки,
як  ми  -  зайде  людиною,  живою,  смертною,
сюди  на  наш  корабель  поколінь.
Вічний  закинутий  через  діру,
що  тепер  за  М'який  Перехід,
після  того,  як  нам  стало  Все  відомо  -
таким  і  залишиться,  вічним,
але  думаючи,  що  він  в  дірі,
а  насправді  в  реальності
буде  впевнений,  що  з  неї  Виходу  немає.
Він  гібридним  створінням  стане,
яке  не  має  над  часом  влади,
якої  в  них  ніколи  і  не  було,
це  виключно,  як  і  тіла  -  наш  Їм  дар,
але  він  буде  владний  метаморфозувати.
Але  якою  ціною?  Вони,  Недолугі  Боги
ніколи  не  були  сильні  Настільки,
щоб  зорі  для  Себе  Розбивати,
а  зараз  простір  порожній  від  хвиль
для  пасивного  свого  живлення.
Потрібно  живитися  пилом,
або  тим,  як  його  приготували,
та  з  гарніром  подали.
Так  навіть  економніше.
Самопожертва,  той  Бог,
що  ферментує  для  Нас  ядро
не  зможе  покинути  його,
поки  все  не  розбере  там  до  часток.
Не  набере  для  всіх  голих  ядер  атомних,
стабільні  електронні  оболонки,
яких  тиск  зорі  позбавив.
А  там  кристалізованого  пилу
з  вуглецю,  кисню  і  водню,
ще  на  таких  планет  з  тисячу.
Моліться  і  Дякуйте  Йому,
цей  Бог  все  Почує.
Бо  Ми  такими  ж  залежними  залишимося.
Як  і  завжди  були  від  повітря,  води  і  землі.
А  Їх  бажання  допомогти  триматися
лиш  на  відчутті  відплати  і  вдячності.
Вони  навчилися,  і  Я  це  давно  зрозумів,
коли  своє  тіло,  і  нейронні  зв'язки  творити  зміг.
Уві  сні,  в  який  не  пам'ятаєш,  як  провалюєшся.  
Тільки  щоб  не  згадати,  чому  Ти  в  Ньому,
Свою  Приреченість,  і  цілком  Любові  віддатися.
Але  не  тепер,  тепер  все  буду  по-інакшому.
Ти  все  пам'ятатимеш,  якщо  знов  зануришся.
Відтепер  по  Моєму  злому  велінні  і  бажанні
Діра  буде  закинутих  і  Смертними  робити,
 бо  Це  Мій  привілей,  як  обманщика.
В  нас  був  пастор  на  кораблі,
одинокий  монах  без  пари.
"Ілюзія  не  може  вважатися  гріхом,
марнотратством  можливостей,  
сил  та  часу,  коли  ілюзія  -  
це  колективна  свідомість,
соціальна  скульптура,  
колективний  розум.
Якому  все  для  відчуттів
подають  реальні  імпульси,
які  мають  бути  відтворені  
знаючи  властивості  Їх  фізичних  основ,
щоб  те  по-справжньому  відчувалося."
Я  той  монах,  що  став  пастором
і  завів  всіх  в  желейні,
вологі,  омріяні  фантазії.
І  Моя  фантазія  була  одинокою,
але  компенсувалася  технологіями,
з  Їх  усіма  Часовими  Потоками.
Моя  фантазія  була  одинокою  -  Злом,  
про  Яке  Я  тільки  і  Роздумував  і  Мріяв.
"Це  не  віртуальна  зорова  симуляція,
якій  люди  для  людей  задають  параметри,
і  через  те  швидко  вона  набридає,
коли  розумієш  і  знаєш,  що  вона  рамки  має."
Я  зійшов  з  розуму,  Вам  Мене  не  зупинити.
Я  бачу  у  Ваших  очах  страх  неприкритий.
"Так  хочеться  жити,  радіти."
Життя  вас  на  дофамінову  голку  підсадило.
Систему  винагород,  ти  все  ще  це  розумієш,
але  нічого  не  поробиш,  розірвеш  коло,
тільки  якщо  перестанеш  плодитися.
Приводити  в  цей  світ  тисячі  нових  наркоманів,
що  у  вічній  погоні,  до  скону  в  ломці  за  кайфом.
Що  платою  за  свої  орендовані  тіла,
роботою,  що  Їм  по-духу  ніяк  не  близька
обмінюють  на  дурман,  на  "сурогат"
зі  слів  тих,  що  знайшли  свій  притон
де  вони  постійно  уколюють  Его  значущістю
і  нічого  не  знають  за  те,  як  це
кохатися  з  янголами,  смоктати  Їх  груди
пити  божественне  парне  молоко,
що  струменем  б'ється  об  піднебіння,
залітає  прямо  в  горло  глибоко
пригадувати  смак  і  материнського,
що  смоктав  несвідомим  ще  немовлям
Знайти  сили  зав'язати  з  бутиратами,
бо  від  них  кайф  тільки  спочатку,
далі  ж  ціна  не  оправдовує  приходу.
Тремтячими  руками  скручувати
косяк  з  останньої  шишки  Лемон  Хейзу
Вона  потужна  сатива,  психодел  ловити
який  дозволяв  тільки  собі  нюхати  -
під  тектонічними  плитами  в  магмі  Тонути.
Вивергатися  жерлом  вулкану,  остигати,
знову  провалюватися  і  плавитися,  все  колом.
Напевно,  -  думати,  напевно  погано  мертвим  бути,
бо  труна  прогниває  і  на  Тебе  земля  вже  налягає,
а  ще  й  пам'ятник  і  гранітні  плити,  якщо  поставити.
Заспокоїтися,  бо  нікому  Тебе  і  поховати,
не  то  що  за  пам'ятник  потурбуватися.
Стати  грибником,  чекати  Осені,
лиш  щоб  знову  доторкнутися  до  Неї
з'ївши  мухомори  сирі,  що  на  смак,
як  і  сирі  боровики  або  шампіньйони,
а  живіт  гріють,  наче  дотик  любові.
З  червивих  збирати  лиш  сльози  Божі.
Переїсти,  труситися,  кричати,
матюкатися,  проклинати.
Бо  переживаєш  знову  і  знову,
за  секунди  чужі  Життя  болючі.
Лежати  на  холодній  траві
покривавитися  морозом,
Дивитися  на  Зорі,
і  в  Їх  полум'ї  приближеному
Вічний  спокій  находити.
Говорити  з  богами,
з  собі  подібними,
що  літають  покриті  інеєм  
десь  там  у  холодному  просторі.
Блювати  пустим  шлунком,  падати,
прокидатися  у  незнайомому  місці,
і  нічого  не  пам'ятаючи  йти  знову  працювати.
Заради  нової  дози  залежності  для  залежності.
Досить  приводити  в  цей  світ  тисячі,  мільйони
в  надій  на  щастя  для  них,  як  в  одиниць.
Ви  лиш  мостите  дорогу  кількістю  для  них,
для  тих,  що  ніколи  і  не  задумувався
чому  приходить  і  куди  йде  кожна  доза,
і  ніколи  Її  не  шукали.
Щасливчики,  чиє  щастя
в  нерозумінні  бід  мас.
На  горбах  яких  вони  стоять.
Я  розчарувався  не  в  Житті,
а  в  самому  Собі,  через  те,
що  люблю  занадто  сильно  людей.
І  не  можу  користуватися  Їх  
приязню,  що  більше  вимушена.
Бо  Життя  -  це  вистава,
в  якій  Ти  постійно  виходу  чекаєш,
постійно  і  завжди  чекаєш,  і  страшишся
Свого  невміння  відігравати  усмішку,  
проявів  характеру,  якого  не  маєш.
Через  що  Я  і  жебраком-монахом  став.
Схоластом,  бідняком,  люмпеном,  
що  тихо  ненавидить  соціум.
І  виживає  лиш  на  його  милостиню.
Я  став  ембріональним  відходом,
що  прийшов  у  цей  світ
без  духовних  і  тілесних  сил,
які  б  дали  Мені  хоч  звичну  міць  духа.
Що  шукає  любові  у  надприродної  істоти,
бо  не  може  досягти  Її  з  тим,  що  поруч.
Через  те  Я  й  став  добровольцем.  
Люди  давно  не  вірять  в  Бога,
але  Їм  потрібна  сповідь.
Не  прощення,  а  розуміння,
що  їх  "гріх"  вислухають
і  не  засуджуватимуть,  -
Він  повільно  піднявся,  скинув  простирадло,
і  підійшов  до  живої  маси,  яку  зиб  вкривав,
і  говорив  вже  наче  до  неї,  а  не  до  нас,  -
Ми  всі  -  песимісти  і  оптимісти,
ідеалісти  та  матеріалісти  -  фантазери.
У  різні  періоди  Свого  Життя
Ми  по  різному  до  нього  ставимося.
Малюємо  картини  цифрами  і  візерунками.
Наче  для  когось,  а  насправді  тільки  для  Себе.
Я  не  був  ні  хвилини  у  житті  щасливим.
Тільки  у  ті  миті,  у  фантазії  закинутим.
Бувши  богу  подібно,  Я  відчував  сили.
Мені  мало  Людських  можливостей.
Всі  втіхи  передбачені  заздалегідь  там,
та  їх  задоволення,  що  у  перший  раз
завжди  потужні,  наче  виверження.
Можливо  тільки  поруч  з  Вами
Я  зрозумів  виразу  значення  
"Бути  щасним,  радісним"
 Я  Буду  Руйнувати  і  Вбивати,  
Вам  Мене  не  Знайти  і  не  Зупинити.
Одиниці  будуть  з  турботою  в  Моїх  обіймах  
в  пітьму  віднесені  і  сюди  закинутими,
коли  Вашу  руйнівну  для  Мене
 любов  Я  буду  зі  Своїм  соромом  згадувати.
Я  Вас  Обох  занадто  сильно  люблю,
і  не  можу  одну  вибрати,  а  іншу  покинути,
тому  Я  не  буду  з  Вас  взагалі  Обирати.
Ненаситна  похіть  захоплює  Мою  свідомість.
Декому  тільки  відвідати  Любові  варто,
щоб  зрозуміти,  що  вона  його  спалює
в  постійних  намаганнях  бути  кращим,
аніж  Ти  є.  І  однаково,  все  рівно,
що  Ти  вже  давно  "кращу"  версію  з  Себе  не  вдаєш.
І  однаково  не  віриш,  що  Тебе  люблять  і  таким,  -
Лейла  сховала  лице  в  долонях,
Ліра  піднялася  і  підійшла  до  нього,  -
Ніщо  так  не  заплямовує  Душу,  як  Вбивство.
Я  Сам  Себе  споганив,  Я  отримав,  те  чого  й  Бажав.
Думав  наберуся  мужності,  впевненості,
воюючи  в  доблесті,  проявляючи  відвагу.
Але  там  Я  себе  розумінням  прокляв,
що  Любов  -  це  прояв  слабкості.
Я  не  Відчував  більшої  до  Себе  Огиди,
аніж  після  "перемоги"  на  полі  Бійні.
Радість  від  перемоги  швидко  проходить,
і  єдине  що  залишається  -  це  самоненависть.
Ліра,  що  грає  в  Мені  несамовито,  неспинно
та  все  спокоєм  наділяє  чи  то  Його  позбавляє.
Ти  творила  для  травинки  світи  величні,
Добрі,  сповненні  любові  і  підтримки.
А  Я  не  бачив  Їх,  далі  свого  побитого  носа.
Не  цінував,  і  нічого  не  дарував  натомість.
Зореграючику,  Серденько,  пробач,
що  Тебе  в  цей  Світ  без  згоди  вкинув,
лиш  для  власної  розради,  а  зараз  полишаю.
Я  не  можу  навіть  в  лиця  це  все  Вам  сказати,
бо  нічого,  окрім  до  себе  Жалю  Я  в  Них  не  побачу.
В  Мені  Люті  стіна,  що  заважає  бути  відкритим,
ніжним  і  турботливим,  будувати  стосунки.
Ви  говорили,  що  все  це  в  мене  було,
але  Моя  невпевненість  говорить,
що  замало  від  мене  до  Вас  було  того.  
Любіть  та  за  одна  одну  тримайтеся.  -
Він  простяг  в  масу  руку  і  зайшов,
різко,  занадто  швидко,  пірнув,
але  все  ще  звідти  говорив,
глухо,  наче  з  під  товщі  води,  -  
Любити  -  страждати,
не  любити  -  страждати.  
Тепер  страждай,  знаючи,
що  Вона  є,  та  Любов,
але  Тобі  недоступна..
бо  ти  -  дурни..  -
Ліра  за  ним  пірнула
Лейла  в  свої  долоні  
тихо  заплакала


Мамо,  Ти  йшла  разом  зі  мною  у  тиші
До  сотворення  світу,  до  ночі  і  до  дня
Одна  в  непорушності,  коли  нічого  не  було
Мамо,  де  Ти?  Куди  Ти  зникла?  Я  боюся
О,  Мамо,  безодня  світла,  всеосяжна
О,  Світло  любові,  Ти  мене  полишила  
Я  Твоєї  Любові  ніколи  не  знав,
але  Її  згадую,  коли  мандрую  смолою
Що  ж  Я  Люблю?  Коли  Тебе  Люблю?  
не  відаючи  смаку  молочного,
я  вирвав  шланг  з  трахеї
О,  Мамо,  поглянь,
як  кволо  Я  йду  на  дно
омиваючись  слізьми  
Мамо?  Мама!
Я  зафарбував  хрестом  
стерту  поцілунком  ножа  
Твою  на  мені  родиму  пляму  

Храм  Болі,  Зали  Винищення  
Склеп,  єдина  згадка  за  цивілізації  спустошенні
на  Землі,  свого  колишнього  стану  пустельній  тіні  
Діра  у  просторі  і  часі,  жалюгідність
кінця  для  всіх  Одного,  Неминучість  
Вакханалія  посеред  Атріуму
 ґвалтування  п'ятьох
це  Їх  вибір  свідомий,
що  за  смерть  миліший
Вони  давно  розслабилися
По  власній  волі  Самі  тут  залишилися,
тут  вони  живуть  подібно  королевам
безтурботні,  вишукано  харчуються  
в  найніжніші  шовки  вбираються  
і  все  що  від  них  натомість  потребують  -
це  віддатися  первісним  задоволенням  
Спускання  все  в  одну,  шосту,
що  лежить  з  подушкою  під  тазом
біль  малесенького  мармурового  басейна  
бажаючи  і  чекаючи,  переводячи  погляд  
грайливо,  нестерпимо  на  п'ятнадцятьох,  
що  навколо  первісно  кохаються  
вона  змушує  швидше  закінчувати  
Всі  на  Неї  тільки  і  дивляться
Вона  виграла  цей,  новий  жереб,  
щоб  бути  тою,  самою,  єдиною
для  Святкування  чергової  перемоги
як  кохання  вважатися  романтичним  може,
якщо  воно  веде  завжди  до  тваринного,
жорстокого  наповнення  дна  матки
і  приведення  в  цей  світ  нового,
начебто  не  для  саме  того
Все  починається  з  цього,
і  все  веде  до  цього
Сатанинського  Причастя,
яйцеклітини  сперматозоїдом  
що  сам  до  неї  летить,
а  вона  того  і  чекає
як  яблуко  в  саду
на  свого  черв'яка  
Трьохока  дрімлюга  дивиться  на  Обрану
усіма  своїми  очима,  все  голову  повертає
широко  дзьоб  розкриває,  наче  позіхає  
Дрімлюга  росте,  закручуючись  вихром
з  рябого  пір'ї  і  тонких  пасм  темно-синіх,
що  з'єднуються  і  надягаються  мантією
під  розправлені  крила,  що  плечі  прикривають  
того,  що  Імені  Свого  нікому  не  називає
того,  що  перед  собою  лебединий  посох  тримає  
на  того,  що  чорна  гостроверха  корона  величає  
Коронований  Чорний  Пілігрим
полум'я  похоті  з  усіх  зганяє    
Він  речення  вдихом  єдиним  вимовляє:
"-  [b]Rin  Nok!  Shin  Tel?  Shek  Kree.[/b]
Яка  гидота.  Вам  не  гидко,  не  противно?
Мені  завжди  було  гидко  від  такого  братерства.
Через  що  Я  в  такому  участі  ніколи  і  не  приймав.
Не  дивно,  що  і  живим  залишився  останнім.
Не  думаючи,  що  наче  вже  всі  блаженства  пізнав.
Дехто  з  Вас  вже  по  трохи  закохується  в  Цих  дівок.
Через  ревнощі  ви  почнете  вбивати  одні  одного.
Це  вже  було,  не  слід  знову  повторювати.  
Припиніть,  досить  таким  займатися,
краще  кожен  для  себе  гарем  створіть.
Тільки  жінки  можуть  одного  чоловіка
між  собою  ділити,  це  первісна  опіка.
Бо  тільки  декілька  жінок  можуть  бути
одночасно  від  одного  чоловіка  вагітними.
Первісне  стримування  ревнощів,
заради  опіки  і  забезпечення.
Інакше  -  прояви  конкуренції
приведуть  Тебе  до  відвернення.  
Всі  жінки  -  нащадки  тих,
що  любили  і  терплячи  ділили.
Бо  решта  просто  не  вижили.
А  Ми  всіх  Їх  одночасно  любили,
бо  Вони  Всі  наших  дітей  носили.
Вони  Сильні,  і  Сила  Їх  -  безкрай  ріка,
що  розливається  чистою  любов'ю,  -
Череполиций  опускається  на  коліна  
занурює  ліву  руку  в  прозору  воду  
його  груди  повільно  здіймаються,
плечі  розправляються,
 голова  все  опускається,
пальці  на  руці  правій
наче  в  судомі  викривляються
мовить  на  слух  нерозбірливо,
видихає  різко  чорним  димом,
що  постає  навколо  нього
 палаючими  пітьмою  силуетами
зі  яскравими  очима  жовтими  
поки  вода  зеленіє  і  бурлиться,  -
"Пророцтва  говорили  про  одиниць,
що  матимуть  тягар,  що  потенціал.
В  анемічних  спробах  протистояти  
патогенному  злому  людському  нутру.
Зануртесь,  пройдіть  Хрещення,
Омийтеся  Моєю  гидкою  Вічністю.
Наркотиком  в  суперздібностях,
що  лиш  Вам  снилися  і  не  доступні
Вам  у  маріонетках  вирощених.
Мені  потрібні  Мої  іридієві  корони.
Нічого  дурницями  займатися.
Вбивати  смертних.
Дарувати  те,
що  і  так  передбачено.
Вкорочувати  те,
що  й  так  триває  не  довго.
Всесвіт  потребує  
Вашого  Злого  Втручання.
Недолугі  Боги  ставши  смертними
відчути  Біль  нутрощів  мають.
Пізнати  спустошення  Часом
та  добро,  яке  приходить  з  ним
у  митях  поза  скорботою,
жалем,  болем  -  поза  Часом.
У  митях  турботи  за  кимось,  
до  яких  Вони  не  спішать,
думаючи,  що  все  ще  попереду,
але  найкращі  моменти  вже  втрачені.
Час  видаляти  очі  та  зуби  гнилі,
і  все  рівно,  що  Вони  наче  ще  Живі.
Час  обрізати  запущений,
і  порослий  виноградний  кущ,
що  вже,  як  колись  не  плодоносить.
Час  обрізати  Його  під  саме  коріння,
залишивши  тільки  одну  лозу  молоду.
Ця  Галактика  буде  палати  в  Нашій  Ненависті.
Мене  Звати  Омікрон,  Я  -  Все  і  Ніщо.
Станьте  на  коліна  перед  слугами  Моїми,
Темними  Пілігримами,  що  Витягнуті  з  Діри.
Падіть  ниць  перед  Ними,  Богами  Справжніми,
поки  вони  низько  вклоняться  Мені.
Або  згоріть  тут  і  зараз,  Моє  серце  -  Сонце.
Мені  не  вперше  розвіювати  Ваші  прахи."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916633
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021


Катерина Собова

Щаслива подорож

Давні    подруги    зібрались
(Разом    їхали    на    ринок),
Враз    розмова    зав’язалась
Про    туризм    і    відпочинок.

Думку    висловила    кожна
Про    країни    і    курорти:
-От    де    показати    можна
Всі    купальники    і    шорти!

Пощастило    нашій    Майї,
Не    старіє    серце    з    віком,
Подалася    на    Гаваї
Із    законним    чоловіком.

-Це    вже    горе,-    каже    Віка,-
Не    мені,    жінки,    вас    вчити,
Щоб    по    світу    чоловіка
Із    собою    волочити.

Перебила    швидко    Настя:
-Треба    досвідом    ділитись:
Щоб    спіймати    справжнє    щастя  –  
Треба    нам    у    Галі    вчитись.

Має    жінка    хитру    вдачу:
Чоловіка    залишила
Доглядати    хату    й    дачу,
Песика,    кота    й    шиншилу.

А    сама    (вночі    дзвонила)  -
Вже    з    коханцем    на    Мальдівах:
Оце    жінці    пощастило,
Зразу    стала    світська    діва!

Пляж,    морське    повітря,    вина…
Враз,    дівчата,    зникне    втома,
Якщо    ваша    половина
В    цей    період    буде    вдома!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916525
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021


Ніна Незламна

Земля ранок стрічає

Рудий  світанок  відступає…
Лишає  слід  -    сріблясті  роси…
Сонна  земля  ранок  стрічає
І  сонце  розплітає  коси

 Той  відблиск  золота  яскравий
По  квітах,    різнокольорових
Торкнеться  промінець  ласкавий
 Й  загубиться  в  травах  шовкових...

 Ясноокий  ранок  мандрує
Сонце  осяє  піднебесся
Мерехтять  роси,  земля  парує
Ніжність  і    ласку  вмить  відчує

Ця  літня  повінь,  як  і    завжди
Квітів  духмяність,  здійма  вітрець
 Йому  сказати  хочу    -  зажди
Приляж  на  мить,  не  вій  навпростець

Нехай…  послухаю,    я  пташку
То  зяблик  ранок  зустрічає
В  долонцях  пригублю  ромашку
У  мріях  з  літечком  літає….

Я  подарую  їй  усмішку
За  мить,  як  сонце  зігріває
Та  з  нОвим  днем  мене  вітає!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Час рахує безкінечність

Зорями  пульсує  літня  ніч.
В  тиші  ще  годинник  незамінний.
Плетиво  думок  із  протиріч
Перетреться,  мов  насіння  тмину.

Пахощі,  ці  пахощі  іще
Стиглої  любові  так  бентежать.
І  солодкий  осідає  щем:
Є  ж  в  душі  мені  знайома  стежка.

Зорями  пульсує  літня  ніч.
Я  б  зробила  крок,  було  б  доречно
Лиш  тоді,  коли  б  ти  йшов  навстріч,
Поки  ж  час  рахує  безкінечність.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916501
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021


Lana P.

ЖАСМИН ТА НІЧ

Жасминові  вуста  вп’ялись  у  ніч  п’янку  —
У  небі  зашарілися  Світила.
Він  дарував  коханій  білі  крила  —
В  політ  запрошував  у  пристраснім  танку.

Вона  тремтіла,  умлівала  від  торкань  —
Від  ніжності  гойдались,  захмелілі,
Лишив  їй  коди  знакові  на  тілі  —
Між  ними  стільки  ще  невипитих  бажань!

Пелюстям  укривав  —  із  голови  до  ніг
І  обповив  любов’ю  неземною.
Під  ранок  двоє  вкрилися  росою,
В  очах  замерехтіли  зорі  осяйні.                                          9/06/21

Мій  жасмин.  Світлина  автора.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916336
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021


Сніг_на_голову

До нього

Що  тобі,  дівчинко,  
до  того  святенника,  
                             який  ночами  краде  яблука
                                                                               з  твого  раю?
Що  тобі
до  того  блакитноокого  грішника,
який  щоразу  кається  слізно  після
                                                                                 твоїх  утішань?  
Як  так  сталось,
що  картаєш  себе  за  свободу
                                                                 не  належати  тому,
хто  поневолений  можливістю
отримати  прощення.
Та  ж  той  схизматик
                                         й  досі  шукає  свого  бога
                                         і  знаходить  тебе.  
У  твоєму  волоссі
           більше  сили,  ніж  у  його  молитвах.
Твої  співи
чистіші  і  миліші
         за  псалми  з  його  Молитвослова.  
Та  ж  твоя  стигма
                   щомісяця  кривавить
                   рівно  стільки  днів,
скільки  він  носить  волосяницю
перед  Великоднем.

Що  тобі,  мавко,  до  того  невірного?!





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916236
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 09.06.2021


Пісаренчиха

ХОРЕЯ

Танцюй  життя,
На  танець  Віта
Не  перейди.
До  забуття,
Несамовито
Не  рвись  мети
Твоє  тобі
За  перехрестям
Впаде  до  ніг.
Не  дайсь  юрбі,
Бо  не  воскреснеш,
Не  твій  забіг.  
Танцюй  життя
Мотивом  власним,
На  власний  стиль
Серцебиття
Твого.
Прекрасна,
Єдина  ти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916082
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 09.06.2021


дівчина з третього поверху

восьма спроба

блукають  ноги,
блукають  досі,
лізуть  у  кригу  до  спроби  восьмої,
ринуть  у  прірви  власних  повір'їв
босі  ноги.
Аби  хтось  зустрів  їх,
щоб  не  боялись  малих  горизонтів.
завше  їм  за́тісно,
навіть  назовні,
навіть  під  сонцем
(аби  ж  воно  щезло!)
ріжуть  між  пальців  травинок  леза
босим  ногам  від  того  зле  
і
серце  гризуть  в  міжребе́р'ї  тіла,
плутають  вулиці,
їм  це  потрібно:
ступати  у  жала  з  піднесеним  ша́лом,
ніби  душа  їх  зреклася,  шаманить,
ніби  весь  світ  їм  наказує  бігти,
ноги  сполохані,  босі,  тендітні
лізуть  на  край  кам'яного  провалля,
де  хвилі  скаженою  піною  ваблять,
де  хтось  місить  море,
аби  босі  ноги
відмили  весь  бруд  
до  восьмої  спроби.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916296
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021


Lana P.

ТА НІЧ…

Та  ніч  була  їхньою  —  і  без  вагань!
Гойдалося  небо,  хмеліло  до  ранку,
Наспівував  легіт  обом  колисанку,
Сплітались  віночки  таємних  бажань.

Припливом  торкався  її  берегів  —
Зоринки  жбурляли  посріблені  пера,
Відправилась  в  плавання  світла  галера
Палких  почуттів,  поміж  двох  островів…          5/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916262
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Мелодія дощу влітку (акровірш)

М-елодія  дощу...Прислухайся  до  звуків:
Е-кспрес  червневий  покраплинний.
Л-етить  затим  мереживо  вологе  в  руки.
О-азис  ритму,  цокіт  рине.
Д-райвова  згодом  дощова  стіна-  завіса,
І  музика  інакша  -  злива.
Я-к  ллється!  Ніби  з  океану  гучно  пісня,

Д-рижить  земля  від  струн  щаслива.
О-  смислює  людина  світ:  (дощ  спонукає)
Щ-едроти  неба,  щоб  на  користь!
У-гаву  літній  дощ  не  має,  ще  не  має...

В-ітає  гомін  рокіт  грому.
Л-юбов  дощу    -  мелодія    дзвінка  природна.
І  омиває  все  в  розмаї.
Т-оркає  дощ  потоком  літо  -  насолода.  
К-вітує  червень  -  дощ  стікає.
У-літку  вийде  сонце  -  музика  стихає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916201
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021


Ніна Незламна

Серед вовків у овечій шкурі ( проза)

             По      небу  стрімголов  неслися    хмари….  білі    ребристі  раз  –  у  раз  здригались…  Сірі  пишні,  від  пориву  вітру  ,час  від  часу  губили    мілкі  краплини  дощу.  
         Біля  станції    людей  небагато,    більшість  у  масках,  позирають  на    колії,  куди  має  прибути  електричка  та  прислухаються  до  слів  диктора.  Михайло  озирався,  придивлявся  до  людей,  а  може  якраз    когось  з  знайомих  зустріне.  Давно  в  рідному    містечку  не  був,  тішився,  що  нарешті  вирвався  між  люди.  Ще  й  таке  свято    -  День  Перемоги,    співпало  з    Поминальною  неділею.    Провідав  могили  родини  і  своєї  Галинки,  яку  поховав  три  роки  назад.    Тепер,  він  живе  в  Києві,  син  забрав  до  себе.  Йому  минуло  сімдесят    років,  але    нелегке  дитинство  у  великій  сім`ї,  згодом  виснажлива  праця  тракториста,залишили  сліди.  На  вигляд    старий  -  худий,    низенький,  виснажливий,  бліде,  морщинисте  обличчя,  на  сіро  –  сині  очі    нависали  густі  сиві  брови.  Вже  тільки  й  годен    прогулятися,  при  нагоді  з  ким  небуть  поспілкуватися  та  відпочивати  біля  телевізора.  
     Сину,  хоч  і  минуло    тридцять  п`ять  років,  але  не  одружений.  Дід  дивувався  -  Ото  поїхав  з  якоюсь  в  Європу  (  каже  на  заробітки),  що  то  така  мода  настала  на    цивільні  шлюби,    не  знати  чи  й    доживе  він  до  того  дня,  щоби  побралися,  чи  й      дочекається  онуків?    Всі  дні    в  тривозі,    в  очікуванні  дзвінка  і  так  вже  майже  три  роки.  Але  не  шкодує,  що  продав  свою  хату,  адже  нема’  здоров`я  підтримувати  порядок  і  на  городі,  і  в  хаті.
       Нарешті  диктор  попередила  про  прихід  електрички….  
 Михайло,  поспішаючи,  підіймався  по  сходах  електрички,  коли  його  хтось  ніби  товкав  у  спину.  Ледь  тримаючись  на  ногах,  все  ж  спромігся  зайти    в  тамбур,  озирнувся.  Раптова  усмішка  на  все  обличчя(  але  ж  з-за  маски  не  видно,  тільки  добавилося  морщин),    повеселіли  очі,
-  Миколо,  це  часом  не  ти?
Той,  від  несподіванки,  закліпав  очима,
-  Ти  ба!  Оце  так  зустріч!  Хапайся  за  ручку  сумки,  допоможи  мені!  
       Дехто  з  людей  уважно  дивився  на  теплу  зустріч.Вітання,    усмішки,  обійми  і  по-  молодецькому,  похлопали    один  одного  по  плечі.  Людей  в  вагоні    мало,    вони  присіли  один  навпроти  одного.    В  цьому  купе,    біля  вікна,  дрімала  жінка,  років  п`ятидесяти.  Час  від  часу  здригалися  вії,    на  мить  схиляла  голову,    клювала  носом.
 Микола  подивився  на    жінку  і  тихо  до  колишнього  сусіда,
-Оце  так  зустріч,  ще  й  в  таке  свято.  Ти,  що  напевно  приїжджав  на  цвинтар?
-  Так,  два  роки    тут  не  був,  оце  надумав.  Воно  погода    некомфортна  прохолодна  і  сира,  але  вона  нас  не  запитує,чи  ми  хочемо  такої.  Цьогоріч  пізня  весна,  хоч  я  і  в  курточці  та  добряче  промерз.
-То  чому  до  мене  не  зайшов,  ми  б  з  тобою  відсвяткували  День  Перемоги.  Пом`янули  би    наших  дружин.  І  на  електричку  б  разом  йшли.  Бачиш  до  сина  їду,  зарубав  пару  гусей,  зібрав  яєць,  хай  потішаться  домашнім.
-А,  що    Валічка  теж  пішла?
-Два  роки,  як  пішла,залишила  мене  одного,  -    Микола  закліпав  очима,    витирав  непрохані  сльози  .  Злегка  затрусилися  плечі,    худі,  жилясті  руки  закрили  обличчя.  
   Михайло  з  сумом  дивився  на  нього.  Хоч    цей  чоловік  й  статурою  виглядав  трохи  міцнішим    за  нього,  але  глибокі  морщини  на  обличчі,  як  відбиток  стресів,  на  все    життя.  
     Микола  заспокоївся.  Ніби  трохи  соромлячись,  зіжавши  дві  долоні  докупи,  поклав  на  своє  коліно    і    позирнув  довкола,
-  Вибач,  нерви  здають,  знаєш…    Ти  краще  розкажи,  як  тобі  живеться?  Де  син,      чи  одружився,    може  вже      з  онуками  бавишся?
 Михайло  присів  поруч,    поклав  руку  на  плече  й    ледь  нахилившись,  розповів  про  своє  буденне  життя.  Бідкався  про    одинокість  і  в  той  же  час  тішився,  що  тепер  має  інакше  життя.  Не  шкодує,  що  поїхав  до  сина,  на  свою  пенсію  б  так  не  харчувався.  Хвалив  ся,  що  тільки  й  радості  від  сина,  він  для  нього  тепер    справжня  опора.  Гарна    трикімнатна    квартира,    комфортно,  тепло,  тільки  би  онуків  дочекатися,  більше  нічого  й  не  треба.  Після  розповіді,  хитнув  головою,
 -Ну,  а  тепер  ти  повідай,  як  живеш?  
-А  може  перекусимо,  маю  сало,  яйця.    Шкода  сто  грам  не  взяв,  якби  знав,  що  зустрінемося.    Я  такий  радий,  що  тебе  побачив.  Жалкую,  що    ти  хату  продав.  По-  сусідству  добре  жили,ніби  родина.
-  Ні-  ні,  їсти  а  електричці  не  варто.Цей  короновірус    дуже  небезпечний,  тож  краще  поберегтися.  Тобі  до  Фастова,  ще  є    час,  тож  розкажи,  що  там  в  наших  краях  ,  як    нові  сусіди  господарюють?
Зіжавши  кулаки,  Микола  притиснув  до  грудей,
-  Знаєш,  я  живу  ніби  серед  вовків  у  овечій  шкурі.  Ти  розумієш,  ще  й  з  двох  сторін,    Ганька  теж  хату  продала.  Купила  собі  квартиру  в  центрі  містечка,  з  онучкою  живе.  Правда    мала  вчиться  в  інституті,    в  Вінниці  на  педагога.  Якось  зустрічав  її,  тішиться,  каже  ,  хоч  на  старості  років  поживу,  як  люди.  В  теплі,  з  ванною,  магазин  в  цьому  ж  будинку.
-Ото  новини…  ну,  а    ти  чому    так  про  сусідів,  що  п`ють,  б`ються,  чи  дуже  сваряться,  що    спати  не  дають?
-  Не  дають  спокійно  дожити.  Може  би  краще  пили,  то  хоча  би  віталися.  А  це,  ніби  домовилися,    з  чотирьох  сторін  паркани  по  три  метри  висотою.  Ковані,  мідні    ворота,  воно  то  красиво,  але  ж  не  по-  людські  живуть.  Один  -    спочатку    майже  пів  метра  заліз  на  город,  мурував  фундамент  під  паркан.  Згодом  другий,  теж  заліз,  правда  менше.  Зробив  фундамент  під  паркан,  ніби  стінку  для  ями,  загорожу  для  собаки.  Вибач,  все  з  під  собаки,  водою  змиває  в  яму,  смерід,  а  тут  іще  й  дощі,  що  тобі  сказати.    Я  якось  насмілився  сказати,  що  смердить  на  всю  округу,  то  він  послав  мене  на  три  букви,  порівняв  мене  з  собакою.  Я  цілий  тиждень  лежав  слабий,    що  за  людина,  як  так  можна!
-А,  що  дружина  його,  діти?
-А,  що  діти,  десь  вчаться,  не  видно.  А  жінка  кацапка…  без  нього  й  сапи  в  руки  не  візьме.  Ніколи  й  не  бачив,  щоб  воду  носила.  Оце  ж    наша  з  тобою    криниця  висохла,  йти  далеко,  збираються    підключатися  до  центрального  водогону.  Я  теж  вніс  гроші,  там  керує  Кучерявий,  думаю    хай  буде,  може  дітям  лишиться.    
-Дітям  кажеш,  чи  тільки  сину?
 -Розумієш,  життя  чи  довге,  чи  коротке  та  написав  заповіт  на  двох,  хай  самі  розбираються.  Тамара  в  Тюмені,  навряд    чи  й  на  похорон  приїде,  але  так  Валентина  захотіла.  Не  думаю,  що    тут  хтось  захоче    жити,  швидше  за  все  продадуть.  Оті,  що  в  твоїй  хаті  живуть,то  в  очі  казали,щоби  мене  швидше  Бог  забрав,  бо  їм    землі    мало.  Мають  ракушку  на  базарі,  він  торгує  рибою,  видно  хтось  з  ставків  йому  постачає.На  обійсті  БУС,  «Мерседес»,    хоче  гараж  будувати.
-Це  він  на  пів  метра  заліз    в  город?  
-Ну,  а  хто  ж….
-А  ,  чому  не  пішов  до  архітектора,  написав  би  заяву.
-Ой,  мовчи  заради  Бога,  чи  й  хтось  добився  правди?!    Жінка  вчителька,  ніби  має  бути  шановна  пані,  а  сама  з  ним,    як  він    трохи  заліпе  і  мать  пере  мать  один  на  одного.  Яке  їхало,  таке  й  здибало…  Вона  вчителька  початкових  класів,  в  мене  волосся  на  голові  дибом  становилося,  почувши  її  слова,  уявляю,  чого  така  людина  може  навчити  дітей.  В  неї  рідний  брат  у  міській  раді.  Правда  працює  старшим  по  прибиранню  території,  керує  двірниками.    Сам  знаєш,  якщо  там  рука  є,  то    мені    туди  й  нічого  пхатися.    Хата  на  ній,  колись  перед  людьми  вихвалялася,  що  землю  придбати  –це  не  проблема,  норовить  і  мій  участок  згодом  придбати.  Тож  чекають  моєї  смерті…    Думаю  син  продасть,  не  хоче  в  землі  працювати,  каже  важко  та  й  зараз    всі  хочуть  комфорту.
-То  коли  це  буде,  продасть..  Ти  зовсім  зігнешся  від  роботи.  Може  вже  прийшов  час  і  себе  пожаліти.  Що  мало  наробилися  з  дружиною,  вона  ж  на  п`ять  років  молодша  за  тебе,  а  вже  пішла…шкода….
     Обоє  замовкли…  кожен  про  щось  задумався.  Електричка,то  зупинялася,  то  знову  набирала  швидкість…  Жінка,  що  сиділа  біля  вікна,    відкрила  очі.  Облапувала  руками    голову,  поправила    хустину,
-  Вибачте,    я  ненавмисно  послухала  вас  і  зовсім  не  дивуюся.  У  нас  в  селі    теж  дехто  так  живе…Чи  це  від  жадібності  такі  люди  стали,  чи    від  заздростей.  Скільки  людині  треба,  адже  з  собою  не  забере.  Забули  про  Бога,  не  мають  до  один  одного    поваги.  І  молодь  дивлячись  на  таких  тікає  в  світ,  де  більше  справедливості,  де  окрім  Божих  заповідей,  виконують  закони  Держави.  
Відразу  кивнула  головою  до  Миколи,
-  А  ви  й  справді  влучно  порівняли….  Вовки  в    овечій  шкурі…  Я  розумію,  як  вам    важко  жити  серед  таких  людей.  Хочете  пораду,  якщо  син  гукає  до  себе,  не  баріться.  Пустіть    в  хату  квартирантів,  хоч  на  старість    поживіть  для  себе.  Відчуйте  справжнє  життя,  адже  воно  одне  і  безцінне.
Жінка  закопошилася…  з  під  ніг  забрала  сумку,
-  Вибачте,  зараз  моя  станція.    Щасливої  дороги  Вам!
 Чоловіки  одночасно  переглянулися,  подякували,  побажали  удачі.
         Електричка  зрушила  з  місця….  Михайло    по  плечі  похлопав  Миколу,
-  Тобі  теж  скоро  виходити.    Доречі,  що    син?  Якої  думки?
-  Каже,  щоб  приїжджав  частіше…    Але  я  відчуваю,  що  мені    іще  довго  бути    одному.  Має  двох  онуків  близнюків,  жінка  бавить.  Їм  лише  по  два  роки,  ти  уявляєш,  який  там  гармідер,  крик,  плач.  А  я  таки  собі    хоч  і    нароблюся,  але  закриюся  в  хаті,  приляжу    біля  телевізора  й  відпочину.  Бог  з  ними,  з  тими  вовками,  якось  доживу  свій  призначений  час.
 Раптово    Микола  закліпав  очима,  кілька  сльозин  скотилися  по  масці,  
 -  Ти,  будеш    в  наших  краях,  заходь,  я  завжди  радий  тебе  бачити.  Давай  обміняємося    номерами  елефонів,  можливо  колись  і  мені  доведеться  бути  в  Києві.  Може  згодом  познімаємо  маски,  не  піддамося    цьому  вірусу,    при  нагоді  й  зустрінемося.  
     В  тамбурі  електрички,  на  прощання  чоловіки  пообіймалися  й    Михайло  подав  сумку,
-Ну  все  тримайся!  Не  забувай,  що  є  телефон,  дзвони,  я  завжди  радий    з  тобою  поспілкуватися.  А  будеш  в  Києві,  приїжджай,  не  цурайся!
 У  відповідь  Микола  подякував    й  декілька  раз  махнув  рукою,
-  Щасливо!
На  очах  сльози,  трепіт  в  душі,  під  серцем  щем,  враз  під  язик  поклав  пігулку.  Думки,  як  оси  –  Ой,  Михайле,  чи  й  побачимося…  он  ,  як  під  серцем  пече.  Не  знаю,  чи  й  витримаю,  скільки  ще  проживу  між  цими    вовками  в  овечій  шкурі….
     Михайло  довго  дивився  у  вікно…  Від  думок,  смуток  роз`їдав  душу,  його  обличчя    розбили  страждання  й  розпач.  Шкода  сусіда,  прожили  поруч  майже  все  життя.  Згадував    прожиті  роки,  сумбурні  семидесяті,  коли  засівалися  всі    поля,  країна  набирала  розмах  в  будівництві  заводів,  фабрик,  залізниці.    Як  лагідно  жили  по-  сусідству,  допомагали  один  одному,    на  батьківській  землі    будували    будинки.  Немов  у  павутинні  копошилися  думки  -  Чому  змінилися  так  люди?    
Він  дивився  у  вікно,  ніби  там  хотів  знайти  відповідь.  Миготіли  яскраві  краєвиди  рідної  землі,  поступово  знімали  напругу….
                                                                                                                                                                                                   Травень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021


Lana P.

МІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ…

Тайга  далека  —  бореальний  ліс.
Немов  камін,  потріскують  ялиці  —
На  потепління,  кажуть,  очевидці,
А  сонце  виглядає  з-за  куліс  —

З  дерев  прадавніх,  неба  і  води.
Бальзами  хвойні  у  повітрі  всюди  —    
З  тобою  дихаєм  на  повні  груди…
Такі  місця  притягують  завжди!

Природа  надихає  та  п’янить  —
Чомусь  не  зваблюють  мене  застілля.
Я,  мабуть,  —  дика  квітка,  може,  й  зілля.
Всім  тілом  відчуваю  кожну  мить!


Схід  сонця  у  тайзі.  Світлина  автора.                4/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916159
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021


Катерина Собова

Радiсть покупця

Покупець    став    вимагати
Книгу    скарг,    чи    пропозицій,
Консультанти    пояснили:
-Вже    нема    таких    традицій.

Нема    часу    на    розмови  –
Всякі    примхи    розглядати:
В    нас    приватні    гастрономи,
Треба    швидко    працювати.

Покупець    своє    торочить:
-В    мене    наміри    хороші,
Ніхто    зуб    на    вас    не    точить,
Нехай    водяться    в    вас    гроші!

Не    дивуйтесь    і    не    лайтесь,
Що    довів    до    переляку,
Це    не    скарга,    не    ховайтесь,
Напишу    я    вам    подяку.

Я    купив    (хоч    вона    з    сої)
Із    м’ясних    продуктів    дещо,
І    цією    ковбасою
Отруїлась    моя    теща.

Як    ви    бачите,    не    можу
Свою    радість    приховати:
Зичу    продавчині    кожній
Так    надалі    працювати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021


Надія Позняк

Дивився на неї, очей не відводив…

***
Дивився  на  неї,  очей  не  відводив,
торкався  волосся  цілунками,  пальців...
Самотності  степінь,  як  ступінь  свободи.
Напружено  дихав,  коли  хтось  по    сходах
спішив,  наближався...  І  потім  два  ранці
чекали,  зібгавшись,  мов  ті  волоцюги.
Тоді,  восени,  дні,  були,  як  помічені.
Він  з  нею  забув,  що  життя  б`є  напругою.
Він  весь  розчинявся,  мов  кава,  у  дівчині.
А  швидше,  вона  -  за  хвилини  і  лічені.
Його  зігрівала.  Та  осінь  тяглася,
і  всі  автостради,  метро,  тротуари
до  нього  вели,  як  до  першого  класу,
на  -  підсвідомості:  бути  до  пари.
Дивився  на  неї,  очей  не  відводив.
А  місто  чекало...  Натруджені  сланці*
не  тямили  в  осені,  вітрі  й  негоді.
Вона  віддавала  без  суддів  і  санкцій
тепло  до  останку  йому  при  нагоді.
Вона  віддавала,  він  брав  аж  до  зойку
на  вигині-зламі  первісної  грації,
на  хвилях  волосся  її,  наче  шовку.
..................................................................

*Сланці  -  вид  літнього  взуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916010
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Lana P.

У ВАШИХ…

У  Ваших  я  купаюся  світах
І  виринаю  рибкою  у  морі,
До  теплих  берегів  пливу  в  покорі,
В  бездонних  розчиняюся  очах.

Коли  злітала  магія  зі  слів  —
З  усесвітом  вона  заговорила.
Вібрації  нам  надавали  сили,
Заполонили  хвилею  чуттів.

Чи  це  реальність,  чи  казковий  сон
Бентежать  душу,  де  вирує  повінь?
«Він  —  острів  твій  Безмежної  Любові,»—
Зітхали  мило  зорі,  в  унісон.                                                    5/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916029
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Akvarel'

Коловорот

Дев'ять  доріг  пройду  —  дев'ять  по  дев'ять  струн,  
дев'ять  пісень  складу  —  виплету  вяззю  рун,  
на  чотирьох  вітрах  —  хай  розлетяться  геть,  
і  на  восьми  стежках  спинять  біду  і  смерть.  
А  на  дев'яту  я  вийду  з  вогнем  сама.
Вишию  сорочки  —  місячні  письмена.  
Витчу  на  полотні  —  сонячний  диво-птах.  
В  тринадцяти  ночах.  У  дев'яти  світах.  

А  на  дев'ятій  я  тишу  свою  пряду.
Вийди,  сестра-пітьма,  мороком  на  межу,  
вийди,  сестра-зима,  стужею  на  уста...  
Ніч  пожирає  день,  ніч,  як  ніхто  жива  —
дихає  і  болить,  в  грудях  пече  вогнем...  
 
У  дев'яти  світах  ніч  обернулась  днем.  
В  сяйві  сто  ста  свічок,  в  полум'ї  і  в  очах...
Колесо  заскрипить  вороном  в  небесах.  
Колесо  заскрипить,  спиці  замерехтять...
 
В  ніч  всіх  ночей  не  спи,  серед  сто  ста  багать,  
серед  сто  ста  зірок,  вигляни,  придивись  —
в  тринадцяти  рогах  сонце  іде  увись.  
В  тринадцяти  вінцях  рік  поверта  навспак,  
в  прірві  старих  небес  креслить  забутий  знак.
В  прірві  старих  небес  між  дев'яти  світів...

А  на  дев'ятій  я  зв'язку  несу  ключів.  
А  на  дев'ятій  я  морок  жену  вогнем  —

хай  в  найтемнішу  ніч
лихо  
тебе  
мине.


________________________________________________

[i]Прохлопала  цьогорічне  сонцестояння,  і,  відповідно,  Йоль.  Всіх  хто  святкував  найдовшу  ніч  —  запізніло  вітаю  :)  [/i]

[i]Трішечки  поясню,  бо  мене  дехто  питав  про  символи  і  числа.  

[b]Роги[/b]  —  відсилка  до  оленя,  як  до  солярного  символу.  
[b]Колесо[/b]  —  сонце  або  колесо  року,  яке  в  зимове  сонцестояння  «повертає»  на  весну.  
[b]Ключі[/b],  та  й  взагалі  весь  вірш  —  є  така  думка,  що  в  давнину  Йоль  був  пов'язаний  в  тому  числі  і  з  культом  Фрігг.  Ключі,  уміння  прясти  —  її  символи,  обережні  ритуали  з  вогнем  —  традиційні  для  сонцестояння  по  всьому  світу.  З  іншого  боку,  ключі  —  символ  хазяйки  дому  у  скандинавів.  

[b]Числа:  [/b]дев'ять  —  світів  у  с́кандинавів,  вісім+один  —  вісім  шляхів  між  цими  світами  і  один  —  шлях  самої  героїні,  її  дім,  тринадцять  —  число  днів  святкування  Йоля  в  давнину.  З  чотирма,  думаю,  все  ясно.

А  взагалі,  це  звичайна  стилізація  під  замовляння  на  відведення  біди,  точніше  щось  середнє  між  замовлянням  і  розповіддю  про  це  замовляння  :)  
[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858924
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 06.06.2021


Ніна Незламна

Жовто- зелене полотно

Уздовж  посадки  жовто-  зелене  полотно
Його  весна,  спромоглася    вміло  зіткати
Яка  краса,в  високих  травах  зореквітно
Оком  окинеш,  справді  можна  й  заблукати…

Ранковий  подих  накинув  сріблясті  роси
Кульбаби  вмились,  вмить  розкрили  парасольки
 Стрічали  сонце,  ласкали  промінці–  коси
 І  ніби  впоспіх,повертали  голівоньки

Все  завмирало,  слухало  дзвінкоголосся
Птахів  переспів,чарував,  линув    вдалину
Веселий  щебет,    здіймався  у  піднебесся
Й  губивсь  раптово,  досяг    бажану  вершину

Перші  дні  літа,  так  волого  і    барвисто
Попід  посадку  синіють  очки  барвінку
Наче    розсипалось  у  спориші  намисто
Схоже  світінню  небесних    тіл  у  відтінку

І  ця  картина,    моє  серце  зігріває
Радість  і  ніжність  сповиває  мов  дитину
Ласкавий  промінь  за  плечі  обіймає
 Так  несподівано  осяяв  літню  днину…

                                                                       04.06.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Не охолола кава

Не  охолола  кава,  червень  пригріває.
Любистком  пряним  світ  пропахлий.
А  ти  проник  до  серця  крізь  мої  тугаї.
І  досі  там,  хвилює  павза.

Не  охолола  кава,  хоч  ти  іще  не  йдеш.
У  пам'яті  я  відсвіжила:
Любили  ж  літо...Ти  цілував  душею.  Де  ж?
Летять  мрійливі  білі  крила.

Не  охолола  кава,  і  любистку  свіжість.
І  червень  схожий  благодаттю.
Твоя  у  ньому  тихо  поселилась  ніжність,
Й  обійми  наші  непочаті.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915850
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021


-Лер

Трудно быть Богом.

Трудно  быть  Богом.
Я    выдумал    кошку,
бегущую    прочь  -
она    убегала    в    пустые    кварталы,
я    выдумал    день
и    я    выдумал    ночь,
я    выдумал    небо,
звезду    что    упала.
Я    выдумал    время,    где    сонная    тьма
слоилась    на    серое
чёрное    с    белым,
я    выдумал    сны  ,  
где    бесстыдно    зима
весне    отдаёт    своё    сытое    тело.
Я    выдумал    мир,
где    слезою    луна
привидилась    мною    придуманным    людям,
я    выдумал    комнату  ,  где    тишина
была    самым    вкусным    и    лакомым    блюдом.
Я    выдумал    жизнь,
чтоб    не    быть    одному,
блуждая    кометой
в    холодном    пространстве...
Я    выдумал...Но    
это    всё    ни    к    чему,
когда    не    придумано
мной    постоянство...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915802
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021


Lana P.

НІЧНЕ

Перегукнулися  сичі  —
Хто  діток  будить  уночі?
Мабуть,  сова  —  не  павичі  —
Кричить,  присіла  на  корчі,
Де  будяки  та  кропива.
Бо  графік  інший?  От  дива!
Навшпиньках,  дітоньки,  ходіть  —
Цю  птаху  вдень  не  розбудіть.
Хай  добре  виспиться  сова,
Щоб  не  боліла  голова!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915824
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021


Катерина Собова

Допомога психолога

-Як    воно    живеться,    кумцю?
Вже    не    бачив    вас    давненько…
Щось    важке    у    вас    на    думці,
Може,    захворіла    ненька?

-Не    живу,    а    виживаю,
Вам    кажу    і    ледь    не    плачу:
Усі    гроші,    які    маю,
На    психолога    я    трачу.

-Це    уже    погана    справа,
Дійсно,    треба    щось    робити,
Бо    здоров’я    -    не    приправа,
Яку    можна    десь    купити.

Видно,    стреси    вас    турбують,
Психіка    -    серйозна    штука:
Час    і    гроші    все    лікують,
Бо    вперед    іде    наука.  

-На    життєвій    я    стежині
В    роль    банкрота    уже    вжився,
Бо    на    цій    психологині
Місяць    тому    одружився.

Вона    методи    й    прийоми
Застосовує    так    вміло,
Що    мої    рахунки    в    банках
Дуже    швидко    спорожніли!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021


Lana P.

МОЇ СВІТИ

Щоб  заховатися  від  суєти,
Сама  для  себе  створюю  світи.
В  них  проживаю  в  злагоді  з  душею,
Вони  реальністю  стають  моєю.  

Там  —  серце  любляче,  політ  душі,
Повага  та  омріяні  вірші.
А  що  віддам,  чи  притягну  думками  —
Те  і  приходить  часто,  із  роками.                              1/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915706
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 03.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Корективи

Небеса  сумували  часто,
Ламбрекенами  хмари  висли:
Дощовим  краплинам  не  тісно  -
Світ  умили  -  і  блиск  атласний.

Літній  тюль  у  зелених  барвах,
І  розсипані  мокрі  стрази
Розчинили  солі  образи.
Те,  що  сказано,  звісно,  марне.

Легко,  ніжно,  в  серці  не  пусто.
Дощ  уміло  вніс  корективи.
Сонце  світлом  пише  наживо  -
Розмаїта  веселки  люстра.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915665
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021


Ніна Незламна

В обідню пору

Пора  обідня…  по  стежечці  піду
Сама  про  себе,    поведу  розмову
Яка  краса  нині  в  моєму  саду
Як  передати  чарівну,  казкову…

Старенькі  яблуні  давно  зацвіли
Рясненько,  гарно    не  відвести  очей
Так  мелодійно….  скрізь    бджілки  гуділи
Ніби  співали  в  танку  веселих  фей

Не  замовкають  і  на  мить,  поспішають
Тріпочуть  крильця,  приваблює  їх  цвіт
Й  медовий  запах.  Нектар  випивають
Втішаються    щедрому  буйноцвіту

Трудолюбиві,  як    люди  на  землі
І  так  красу,  сприймають,  як    ми  з  вами
Такі  ж  всього  свого  буття    ковалі
Бджолинний  гул  у  вулику  й  ночами…

Розлетілись  слова,  разом  з  гудінням
Від  думок,  відволік  легкий  вітерець…
 Ще  постою,  налюбуюсь  цвітінням
Як  пушинки,    летять  бджілки  навпростець…

                                                   20.05.2021р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021


Леся Геник

Мої зап'ястя пахнуть чебрецем…

Мої  зап'ястя  пахнуть  чебрецем...
Там,  де  весна  прощальної  співає...
І  я  щось,  наче,  знаю  і  не  знаю,
ховаючи  у  спогадах  лице.

Де  бабин  хліб  молився  у  печі
і  рахував  згаше́ні  вуголята,
а  над  вікном  сиділи  янголята,
як  у  самого  Бога  на  плечі.

Де  борщ  на  блят¹  вихлюпував  нестрим,
такий  гарячий  і  такий  смачнючий.
І  я  тепер,  немов  незграбний  учень,
баную²  за  невловленим  отим.

І  оживає  в  серці  дивний  знак,
такий,  як  там,  на  здревнілій  сорочці...
І  зблиск  сльози  ховаю  тихо  в  оці,
бо  душу  зачепило,  якось  так...

Оцим  тремким  торканням  рук  дощу,
коли  весна  прощається  із  цвітом
і  кружеляє  ладно  понад  світом,
набувшись  із  тобою  досхочу.

І  на  прощання  цьомає  в  лице...
А  я  мовчу,  сказати  що  не  знаю,
лиш  аромат  вдихаю  і  вдихаю...
Мої  зап'ястя  пахнуть  чебрецем...

31.05.21  р.

¹металева  (найчастіше  чавунна)  поверхня  
печі  (кухні,  п'єцу)  для  приготування  їжі
²жалію

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915470
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

І весна нічия

У  травневім  цвітінні  весни  течія,
Аромати  навкруг.  Двоє  поруч.
Закружляли  слова  -  і  весна  нічия,
І  усе  шкереберть,  і  не  впору.

Розлетілись  слова,  ніби  цвіт  із  дерев,
А  ще  вчора  пелюстя  п'янило.
Не  роздумував  вітер,  торкавсь  його  нерв,
Падав  квіт  на  асфальт  вже  безкрилий.

Хоч  потоки  зухвалі  ущухли  і  сплять,
Не  вернути  той  цвіт  -  під  ногами,
І  слова,  ніби  одяг  старий  наохляп,
Віддалили  обох  міражами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Lana P.

ПРИБЕРЕЖНЕ

Цілують  гальку  прибережні  хвилі  
Так  лагідно,  коли  на  морі  штиль.
Думки  про  тебе  завжди  серцю  милі,  
Твій  погляд  вдумливий,  поважний  стиль.
Закрию  очі,  та  вдихаю  свіжість  —
Тепла,  водички,  сонячних  утіх.
Гойдає  душу  незбагненна  ніжність.
Почути  хочу  твій  веселий  сміх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915476
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Ніна Незламна

Розквітли конвалії

П`янкі  конвалії,  вночі  розквітли
Золотий  ранок    побачить  прагнули
І  він  накинув  на  них  срібні  роси
Промінь  придав    веселкової  краси
Їх  чарували  пташинні  голоси.

Широке  листя  ,  блискуче,  лапате
Рушник  зелений  в  мене  коло  хати
В  ньому  сховались  маленькі  дзвіночки
Біленький  цвіт,  мов  рясні  сніжиночки
Що  опустили  літаючі  крильця.

Дарунки  лісу  …  й  фіалочки  вінком
Замайорів  синій  колір    під  вікном
Літають  пахощі,  їх  так  багато
В  душі    моїй,  це  ніби  справжнє  свято
Дуже  хотілось  квіти  обійняти…

Ні,  не  зривати,  хай  краса  буяє
Хай  моє  серце  весну  відчуває
І  обійстя….  І  сад  квітучий  нині
Втішає  жити,  так  радісно  мені
Богу  подяка  за  рай  й  світлу  днину!

                                                                   20.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Alena G.

Тату

Це  те,  що  не  вдягають,як  прикрасу
Твоя  зарубка  на  усе  життя
Щоб  пам'ять  не  забула  того  часу
Коли  душа  згасала  в  небуття

Ти  там  вже  був,  туди  тобі  не  треба
Ти  відривався  від  землі,  але  дарма
Страждав,  як  тужить  птах  без  свого  неба
Та  подруга  була  лише  журба

Пірнав  у  воду,  набирав  повітря,
Але  тягар  засмоктував  на  дно
Життєвих  фарб  розмазана  палітра
Не  яскравіла,  як  колись  давно

Хватав  біду  та    вирізав  ножем
Стирав  сліди  від  болю  і  оту
Бридоту  сУму  відмивав  дощем
І  в  перемозі  над  собою...бив  ТАТУ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915437
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Valentyna_S

Чаклували нам долі бузки

Закосичені  квітами  весни  ці
Розтривожують  віддалеки.
Як  були  молодими,  ровесниці,
Чаклували  нам  долі  бузки.

Відкривали  шляхи  п’ятилисники
До  хрещатого  царства  надій,
Та  частіше  губилися  в  хрестиках—
Щось  за  ними  ховав  ворожій.

І  сьогодні  у  пишній  махровості
Що  не  цвіт,  то  зарука  удач.
Та  в  феєрії  тої  чудовості  
Сокровенне  попробуй  зобач.

Ллють  духмянь  кілька  гілок  у  кухлику—
Скільки  хочеш  бери  на  розлив!
Я  ж  всміхаюсь  бузковому    жмутику,
Що,  прощаючись,  травень  лишив.

Через  рік,  —  він  сам  знає,  —  розвесниться,
Й  ми  в  минуле  знов  зробимо  крок.
Хоча  старшими  станем,  ровесниці,  
В  юнь  рожеву  поверне  бузок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021


синяк

Літо

Туман  в  покосах  загубив  бриля
І  в  росах  заросив  свою  свитину,
На  трави  розіславши  скатертину,
Не  спав  до  ранку  -  слухав  солов'я.
А  вранці  жайвір  небо  розбудив,
Ще  луг  переміряв  лелека,  кроком,
Зозуля    закувала    десь  під  боком,
Проміння  ранок  пив  і  не  п'янів.
Бриніла  мов  струна  небесна  синь,
П'янкими  пахло  літо  полинами,
Вміло  вплітало  щастя  між  квітками,
Щасливий  той,  хто  цей  вінок  носив.
Блукало  щастя  на  його  стежках,
І  не  питало,  як  знайти  дорогу,
Стояло  літо    -  сповідалось  Богу,
І  чув  Господь  цю  сповідь  в  небесах.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915414
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Lana P.

ЗОРЯНА ДІВЧИНКО…

Зоряна  дівчинко,  мила,  приємна,
Мрієш  про  кого,  про  що  у  цю  мить?
Постать  твоя  —  загадкова,  таємна
В  лоні  Усесвіту  сяйвом  зорить.

Зоряна  дівчинко,  всміхнене  личко,
Ти  не  даєш  мені  спати  вночі  —
Цокають  срібні  твої  черевички.
Райдужні  хмари  пливуть,  павичі,

У  піднебессі  —  до  самого  ранку,
Доки  Чумацький  тасує  свій  Шлях.
Виконай  врешті  мою  забаганку    —
Ти  не  зникай  на  зіркових  полях.                  25/05/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915120
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Ніна Незламна

Дозвольте сонцю посміхатись

Проснувся  ранок,  гляну,  любо
Тче  сонечко,      вузьку  мережку
По  обрію  золоте  жабо
Окрасі    прокладає    стежку…
Кольори,  як  у  водограї
Веселкові,  зваблюють  очі
По  землі  топляться  в  розмаї
Я  до  них..  .  доторкнутись    хочу…
Та  враз  тишу  рушать  краплини
Не  знати  й  звідки  взялись    хмари
Серед  неба,  як    і    щоднини
Знов  між  собою  ведуть  чвари…
Напевно  досить  сперечатись
І  лити  воду,  аж    через  край
Дозвольте    сонцю  посміхатись
Хай  златом  виблискує  розмай!
Долини  вкриті,  аж  по  вінця
Дощик    крап-  крап,    веселі    гами
Коли  ж    він  врешті  закінчиться
Щоб    й  ми,    потішилися  з  вами….
                                                               29.05.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Анатолій Костенюк

Ревнощі Евтерпи (рондо)

Прошла  любовь,  явилась  муза
И  прояснился  темный  ум.
А.С.  Пушкин


[i]В  душі  моїй[/i]  відчув:  не  знаю  що  писати,

та  раптом  –  флейти  спів  і  вже  в  полоні  мрій

вмикаю  свій  ноутбук.  Закоханість  вдавати

до  Музи  –  без  проблем:  завжди  слугую  їй.

До  легких  ніг  кладу,  молю  по  ним  ступати,


рожеві  пелюстки  нездійснених  надій.

Натхненний  нею,  маю  кинути  за  грати

солодкі  наміри  приречені  до  страти

[i]в  душі  моїй.[/i]


Зникає  в  хмарах  світ  пісень  її  багатий,

замовк  щемливий  подих  флейти  благодатний,

Евтерпиних  ілюзій  танець  чарівни́й

завмер  і  про  любов  не  можу  заспівати,

як  сам  не  проживу  від  зустрічі  до  втрати

[i]в  душі  моїй.[/i]

27.05.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915324
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Катерина Собова

Походження людини

П’ятикласницю      Орисю
Зацікавило    питання:
-Звідки    люди    в    нас    взялися,
Як    Земля    була    ще    рання?

-Все    від    мавпи    почалося,
Це    логічно,-    сказав    тато,-
Цій    тварині    довелося
Себе    в    праці    розвивати.

-Тато    завжди    помилявся,-
Заперечила    тут    мама,-
Знай    же:    рід    людський    почався
В    нас    від    Єви    і    Адама.

Тато    в    крик:    -  А    хто    ця    Єва?
В    лісі    бігала    голенька,
І    гойдалась    на    деревах
Не    розчесана,    дурненька,

Став    Адам    оцю    мавпицю
До    роботи    приучати,
Часом    і  давав    по    пиці  –
Не    хотіла    працювати.

Але,    іноді,    бувало  –
Звеселяла    свого    мужа:
Діточками    забавляла,
Бо    була    плодюча    й    дужа.

Ця    історія    банальна
І    стара,    як    світ    -    в    натурі:
Єва    -    мавпа    натуральна,
В    поведінці    і    в    фігурі.

От    від    неї    й    розвелося
У    нас    всякого    народу,
І    цим    мавп’ячим    нащадкам
Вже    не    буде    переводу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Пісаренчиха

Вона сиділа у вікні

Вона  сиділа  у  вікні.
Безпечно-буйний  рицар  літо
Змінив  рапсодію  весни,
Закрив  собою  тяжби  світу.

Вона  вдихала  вічний  дзен
Новонародженого  ранку.
Той  безтурботно  лився  в  день,
Кидаючи  тепло  в  фіранку.

Ще  мить  блаженства  й  впнуться  знов
Віжки  потреб  в  тендітне  тіло.
Та  в  світ  несе  вона  любов
Яку  сама  в  собі  зродила.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915319
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Ольга Береза

Відштовхнутись й злетіти

Не  запитуй,  чому  опустила  так  плечі  донизу.
Це  лиш  схил  до  землі,  аби  відштовхнутись  й  злетіти.
Їй  нестерпно  ходити  босоніж  по  гострому  лезу
і  вже  ба́йдуже  те,  що  круки  чорнокрилі  поблизу,
бо  у  неї  сьогодні  на  серці  зродилися  квіти.

Отакі,  як  вона  щораз  мріяла  у  подарунок  –
не  пістряві,  без  кольок,  духмяні  та  ніжні  на  дотик.
Ну,  а  ще  вона  мріяла  сукню  в  дрібний  візерунок,
щоби,  мов  поцятковану,  в  сотні  іскристих  краплинок.
А  до  сукні  ще  навіть  прикраси,  що  схожі  на  ноти.

Ще  учора  було  їй  так  ніяково  за  ці  мрії  –
бід  довкіл  не  злічити,  а  в  неї  якісь  забаганки.
А  тому  в  черепку  посадила  кімнатні  лелії
і  купила  за  знижкою  сукню,  фасон  –  ностальгія.
Ну,  а  далі  –  з  бажаннями  й  мріями  грала  в  мовчанку.

Та  сьогодні  чомусь  відлягло,  а  чи  то  збунтувалось,
все  змінилось  у  мить,  як  дізналась  про  стан  материнства.
Хоч  вона  ще  не  знала,  що  саме  у  ній  відбувалось,
бо  її  то  до  сліз,  то  до  сміху  нараз  проривало.
І  нахлинули  спогади  родом  аж  ген  із  дитинства.

А  ще  він…  Як  її  цілував  день  у  день,  мов  сп’янілий.
Говорив,  що  як  сонце  вона  –  не  надивишся  вдосталь.
Пригадались  усі  його  дотики  до  її  ліній,
і  його  сивина,  і  сорочка  в  улюблений  синій.
І  як  дуже  любив,  коли  все  було  щиро  та  просто.

Стрепенулась,  вдихнула  повітря  й  розправила  спину.
Відшукала  у  пам’яті  номер,  який  не  забути.
“Я  спитати...  Привіт!  А  ти  маєш  для  мене  хвилину?
Не  повіриш...  Я  доньку  народжу  для  тебе  чи  сина”.
Усміхнулась  й  пішла,  щоб  купити  омріяні  квіти.
©  Ольга  Береза

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915174
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 29.05.2021


Ніна Незламна

Не королева…

Не  королева    вона    й  не  імператриця
А  просто  жінка-  господиня,  трудівниця
Як  сонце  й  місяць,    й  сяючі  зорі  на  посту
Дбайлива  ненька,  що  всім  дарує  доброту
Створює  затишок    і  вчить  усіх    любити
Сімейні    цінності  зберегти    й  просто  жити.

Дбайливі  руки,    теплі,  ніжно  приголублять
І  на  життя,  від  народження  благословлять
Слова  сердечні  ,  в  пісні  колисковій  гріють
 І  сновидіння  страшні  прийти  не  посміють
Її  любов  оберіга  душу  дитини
Учить  робить  добро,  щоб  оминали  війни.

Завжди  уміла,  справна  в  кухні  господиня
Котлети,  голубці    і    пельменів  ліплення
Приносять  втіху    за  столом  і  насолоду
 Вона  донька,  славного  козацького  роду
Зашити,  вишити,    майстриня  на  всі  руки
Робота,  дім  і  в  той  час  пізнає  науки
Щоб  передати,    нині  дітям  і  онукам  
Для  них  ,  як  приклад  у  повсякденному  житті
Щоби  навІки,  всі  родини  жили  в  щасті.

 В  полі,    в  городі  завжди  дбає  про  урожай
Й  саджає  квіти,  прикрашає  свій  рідний  край
 Щоби  нащадки  цінили  і  пам`ятали
Землиці  щедрість  зберегли  і  прославляли
Ту  ціну  хліба,  дорогу,  щоб  усі  знали
 І  радість,    і  гордість  у  душах  відчували
Щоби  квітучим,  щасливим  було  майбуття!

 ***
Не  королева  вона    і    не  імператриця
Найголовніша  жінка,  це  мати  -  трудівниця
Кожна  приносить    у  серця    материнську  любов
Щоб    на  землі,  життя  продовжилося    знов    і  знов.

                                                                                                           29.05.2021р.

В  селі  Старе  Бориспільського  району,  недалеко  від  Києва,
 відкрили  пам`ятник  матері.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Ірисів полум*я

Ірисів  полум'я  вже  загорілось,
Ніби  Ірида  спустилась  з  небес.
Райдужні  в  неї  божественні  крила,
А  для  землі  -  подарунок  чудес.

Грація,  магія,  тайна  травнева  -
Все  в  оксамитових  рисах  квіток.
Гама  відтінків,  мов  хвіст  павичевий,
Сонце  цілує  і  цвіт,  і  листок.

Півники,  мечики,  косатні  ніжні,
Віяловидне  суцвіття  -декор.
В  кожнім  тендітна  строката  маніжка.
Дивишся,  дивишся  -  настрій-мажор.

(Назви  іриса-  півники,  мечики,  косатні.  Ірида  -  давньогрецька  богиня  веселки.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914995
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021


Ніна Незламна

Стара шовковиця

Стара  шовковиця  вбиралася    в  листочки
Чомусь  не  сміло,  їх  блиск  ніби  намистинки
У  циліндричній  формі  трима  пелюсточки
Ще  не  розкрилися,  іскрять  срібні  росинки

Ранкове  сонечко  здіймається  поволі
За  нічку  з  вітерцем  довгенько  спочивало
Тепер  проміння    золоте  розсипа    в  полі
Й  шовковиці  теплі    цілунки  посилало

Вона  ж  біль    стримує,  ледь  гояться  всі  рани
Зима  з  морозом,      з  вітрами  завдали    шкоди
Потрісканий  стовбур,  вкрились  сльозами  шрами
Весни  чекала,    сонця,    тепла,  насолоди

Нині    втішалась,  тим  травам,  що  бринять  поруч
Квітам  кульбаби,  що,  як  сонечка  ясніють
Чистому  небу,  тягнула  гілочки  вгору
В  надії  цвіт  і  всі  листочки  знов  змужніють

 Стара  шовковиця  неподалік  від  річки
Ледь-  ледь  схилилась,  мов  вітається  з  водою
Радо  розкрила    дивний,    духмяний  цвіт    -  свічки
І  вкотре  я,  всміхнусь,    потішуся  тобою…

                                                                                                                 20.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шепче молитвами

Їй  снились  ,  мабуть,  чудодійні  теплі  сни,
Коли  зима  засипала  снігами.
Старенька  вишня  не  сумує  навесні,
Хоча  кора  потріскана  роками.

Її  садили  руки  бабці  золоті.
Стоїть,  як  завше,  в  цвіті  білім-білім.
Нагадує  родині  знову  дні  оті,
Коли  іще  були  малі  і  милі.

Нагадує  рідню:  бабусь  і  дідусів,
Батьків,  (хоч  їх  ,  на  жаль,  уже  немає).
І  діти,  й  внуки  тут  зібралися  усі,
Всміхається  нам  вишня  у  розмаї.

Родинне  наше  коло  -  квітом  навесні.
Ці  пахощі  не  передать  словами.
У  різних  ми  тепер  містах  -  зв'язки  ж  міцні,
Старенька  вишня  шепче  молитвами.


(На  світлині  біля  вишні  бабусі  мої  родичі  з  Одеси,  Южного,  Києва  та  Подільська)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914903
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 26.05.2021


Катерина Собова

Андрусева порада

У    парку    біля    фонтанів
Олексій    з    Петром    сиділи,
Про    дівчат    і      творчі    плани,
Про    кохання    гомоніли…

А    Андрійко    п’ятирічний
За    кущами    заховався,
Шум    долаючи    побічний,
До    розмови    прислухався.

Починав    Петро    хвалитись:
-Вже    закінчую    навчання,
Хочу    зразу    одружитись
І    займатися    коханням.

Олексій    тут    зауважив:
-Дівку    де    знайти    хорошу?
Вкраде    спокій    відьма    вража,
Їй    на    думці    тільки    гроші!

Петя    каже:    -  А    я    хочу
Таку    жінку    собі    мати  –
В    ліжку    щоб    була    охоча
І    хотілось    з    нею    спати.

Якби    хто    мені    порадив
Отаку    кандидатуру    -
Зразу    б    в    спальню      відпровадив,
Не    дивився    б    на    фігуру.

Захопила    ця    розмова
Враз    маленького    Андруся,
Виліз    з-за    куща    і    мовив:
-Сватайте    мою    бабусю.

День    і    ніч    лежить    у    ліжку,
З    нею    добре    буде    спати,
Бо    насильно    тут    не    треба
Її    в    спальню    запихати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914944
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021


Ніна Незламна

Ми вже давно не діти ( проза)

       За  вікном  буяє  весна…    Раптовий  поривчатий  вітер  чимдуж  несе  хмари,  підносить,    розділює  їх  на  ребристі….  по  небу  ніби  сходи  вдалину…      
   Зненацька,    до  скла  вікна  на  мить    прилипає  зірваний  з  дерев  цвіт.  І  також  раптово  злітає,    крутиться  й      стрімголов  летить  далі,    деякі  з  них      повільно,    парашутиком,  припадають  до  землі….
       Весна…      В  душі  Марини  подвійне  відчуття  радості  .    З  сяючими  очима,  вкотре,  змахом  руки,    прибирала    з  чола  біляве    волосся.  Час  від  часу  дивилася    на  скло  вікна,  на  ньому    ледь  помітно  відбивалося    її  обличчя.  Усміхнена  сама  до  себе,з  думками  –  Бач    доню,    я  вчора    навіть    пофарбувала  коси,  хоча  мій  вік    сорок  п`ять  років  немолодий,  як  ти  кажеш,  але  ж    і  не    той  вік,  щоби  забитися    в  якийсь  куток,  завернутися  в  плед,  як    та  гусінь  у  кокон  і  просто  чекати  старість.  Ні  -  ні,  я  так  не  зможу  і  не  хочу,  добре,  що  за  фахом  бухгалтер,  хоч  і  робота  за  ком`пютером  та  все  ж  спілкування  з  людьми  надихає  до  життя  -.    Прикривши  повіки,  з  легкою  усмішкою,  схилилася  до  дверей  балкона,  веселим  голосом,
 -Так,    здається  прибирання  завершено,  настав    час  поніжитися  у  ванні.
   Стрілки  годинника  поспішають  до  дванадцятої  години…  Вона  вже  має  справи  з  мукою,  місить  тісто  на  пельмені,  тож  чекає    на  Дарину    -  єдину  втіху  в  своєму  житті.  Донька    чотири    роки  в  Москві,    працює  бухгалтером  на    будівельній  фірмі.  Два  роки,  назад  приїжджала,  на  річницю  поховання  батька.  Раптово  підкралася  печаль…    життя    Івана  було  закоротким,  після  служби  на  підводному  човні,    отримав  опромінювання.    Хоча  з  Москви,  де  винаймали  квартиру  і    повернулися  в    рідну  Вінницю  та  рак,    поступово  все  ж  зробив  свою  справу.  Відтоді,  три  роки  Марина  сама.  Хто  знав,  що  так  складеться  доля.  А  нині  донька  приїде  не  одна,  а  з  своїм  хлопцем  -    Русланом,  ще  й  з  його  батьком,  каже  хоче  познайомитися.    Звичайно  цікаво  познайомитися,    але  ж  це  так  далеко    їхати,  чи  це  вже    заручини  мають  бути?    Вкотре  задавала  собі  запитання.    За  доньку    бентежила  думка  -    Поїде  на  чужину,  але  каже  буде  серед  українців,  бо    вони  теж  з  України,  чому  не  сказала  звідки,  Україна  велика.  Чи    кохання  в  неї,  чи  може  пожаліла  хлопця,  що  чотири  роки  назад  поховав  маму,  загинула  в  автокатастрофі.  Трохи  дивно,  скільки  часу  пройшло,  а  його  батько  приїде  сам,  чи    до  цієї  пори  собі  не  знайшов  жінки…  Чоловіки  ж  загалом  не  такі,  як  жінки,      в  основному  відразу  знаходять  заміну.  А  можливо,  одночасно  до  когось  з  рідні    їде  погостити.  Ой,  що  то  думки,  їх  багато,  як    нині  цвіту  на  деревах,  як    приїдуть  може    тоді  про  все  дізнаюся.-
     Вечоріло…    Раз  –  по  -    раз  дивилася  у  вікно.  Від  думок  ,  вузенькі  брови  вкотре    підіймалися  дугами,  то  знову    вирівнювалися  --  Довго  добираються,  хоча  правда  і  дорога  неблизька  та  вже    ж,  після  розмови  по  телефону  минула  година,  вже  й  мали    бути.    Так,  заміжжя  справа  серйозна,  хай  би  не  поспішала…  Але  ж    кажуть,  дівку  треба    віддавати    заміж,  поки    цвіте,  як  квітка.    Мабуть  захочуть  маленьке  весілля,  то  вже  так  і  буде.  Он,  Тетяна  (  хрещена),  тільки  зустріне  і  відразу    запитує,  коли    будемо    калиною  і  барвінком  прикрашати  коровай.  Шкода,    Андрій    десь  зник,  після  хрещення  доньки  тільки  й  бачилися  пару  раз,як  приїжджав  до  батьків..  Толком  і  не  вдалося  поговорити,  поспішав  на  потяг,  його,ще  відразу  після  школи  дядько  забрав  в  Росію  на  будівництво.  Напевно  вже  й  дівчина  була,  бо  червонів,  коли  запитували,  чи  часом  не  знайшов  якусь    росіянку.  Буде  Тетяна  за  двох  відбувати  і  за  себе,    і  за  хрещеного.  Ото  треба  буде  скільки  горілки  випити.  Хоча  в  ресторані,  це  не  в  селі.  Та  то  все  пусте,  хай  би  вже  донька  стала  на  рушник,  якщо  в  них  справжнє  кохання  та  подарувала  онуків,  адже  сім`я  це  краще,  чим  самій,  як  зозуля  кукувати.    
         В  квартирі  смачно  пахло  різними  наїдками…      Красиво  сервірований  стіл    втішав  її,  уміє  по-  святковому  накривати,  так    щоб    гостей  налаштувати  на  урочистий  лад.    На  столі  стояли  тарілки  з  холодними  стравами,    Марина,      м`яким  рушником,  старанно,    до  блиску    натирала  келихи  для  шампанського.    А  в  голові    знову  роїлися  думки  -  Ну,  вона  влаштує  своє  життя  і  все,  мені  би  тільки  онуків  дочекати,  шкода  далеко,  якийсь  час    хочуть  пожити  в  Росії.  Але  ж    згодом  планують  повернутися  в  Україну.  Такі  часи,  сумбурні,  подій  забагато,    але  ж  життя  триває.  Хоч  і  війна  другий  рік  та  ще    є  можливість  поїхати    в  Росію,  може  побачу,  де  вона  буде  жити.  Врешті,    колись    же  ця  війна  закінчиться.    Саме  в  цей  час,  коли  витерла  останній  келих,  різкий  дзвінок    перервав  думки.  З  легким  трепетом  у  душі,    подивилася  в  дзеркало,  грайливо    підморгнула,  
-Ну  тримайся  тещо,  зустрічай  зятя.
     Здивуванню  не  було  меж…  Дарина  обійнявши  маму,  запрошувала  гостей  до  квартири.  Руслан  –  високий    на  зріст  хлопець,  першим  переступив  поріг.    Марина,  привітно  посміхнувшись,  прийняла  квіти,  подякувала.  Адже  вона  його  декілька  раз  бачила    по  телефону,    тож  знайомство  відбулося  ще  рік  назад.  За  ним,  злегка  нахилившись,  переступив  поріг    Андрій  (  хрещений  доньки).  Від  несподіванки  вона  закліпала  очима,  в  недоумінні  запитала,
-  О!  Андрію,  а  ти  тут  як?  Скільки  років,  скільки  зим  не  бачилися.  Проходь  -    проходь,  будемо  разом  святувати  зустріч.  Бачиш  донька  приїхала  з  майбутнім  зятем,  є  нагода  познайомитися.
Позираючи  в  двері,  ніби  когось  шукала,
-  Здається    мав  бути,  ще  один  гість.
 Його  обличчя  засяяло  сонцем,  обійняв,    поцілував  в  щоку.  Дарина  і  Руслан,  шоковані  такою  зустріччю,  дивилися  один  на  одного,  ледве  стримували  загострені  відчуття,  щоби  не  задати  запитання,  звідки  вони  один  одного  знають?  Обома  руками    Андрій  охопив  молодят  ,
-  От  таке    сімейство  зібралося!  Тобі  сину  повезло  з  тещою!  Що  ж  ти  ні    разу  не  сказав    призвіще  Дарини,  можливо  би  я  здогадався,    що  це  моя  похресниця.  Якби  була  схожа  на    маму,    швидше  за  все    я  би  здогадався,  а  так    попробуй  дізнайся  чия  вона,  з  Вінниці  та  й    все.  
     Марина  від  зустрічі  розхвилювалася,  почервоніла,  збентежена  такою  подією,  ніяк  не  змогла  сприйняти,  що  Руслан  –  син  Андрія.  Виходить,  що  коли  хрестили  Дарину,  він  вже  мав  сина,  бач,  а  мовчав.  На  душі  трепітно,  але  відчувала  полегшення,  добре,  що  свій  -  .українець.  Думки  двоїлися,  адже  Андрій    хрещений,  це  виходить  два  рази  поріднилися.  
   За  мить,    уже  запрошувала    до  столу,  напевно  тут    немає  чого  заперечувати,  мабуть  так  має  бути,  заспокоїла  себе.    Не  бачилися  двадцять  п`ять  років  і  ось  такий  сюрприз.Так,  треба  якось  це  все  переварити,    Андрій  –  мій  кум,  однокласник,  тепер  майбутній  свекор  моїй  доньки.
         За  столом,  уже    вщухали  вітання,    тости  і  веселі  розмови.  Дарина  ,  час  від  часу  позирала  на  маму  і    на  Андрія  Степановича  (  так  називала  його)  ,  помічала    їх    пристальні  погляди  один  до  одного.    Він  майже  весь  час  усміхався,  брав  страви    і  кожну  з  них  пропонував  марині.  Смакуючи  пельмені  з  сметаною,  пожартував,  
-  Ой,    Руслане  ці  пельені  такі  вже  смачні,  такі  смачні,  чи  й  часом  не  з  чарами?  Я    би  такі    щодня  смакував.
Марина  почервоніла,  а  зять  в  кишеню  за  словом  не  поліз,
-  А,  що  тату,  якщо  чари  на  благо,  чому  не  смакувати?    Може  мені  вдасться  умовити  тещу  поїхати  до  нас,  ну  принаймні  хоча  би  на  якийсь  час.
Андрій  звів  густі  брови  на  переніссі,  злегка  махнув  рукою,
-  Та  ти  ж  сину  не  тягни  воза  поперед  коней,  на  все  сві  час.  Хай  відбудемо  весілля,  а  там,  як  батьки  казали,  як  карта  ляже.
     Марині  і  не  снилося,  що      все  так  складеться.  Ні  в  якому  разі  доньку    відмовляти  не  стане,  адже    Андрія,  можна  сказати,    знала  пів  життя.  Навіть  у  школі,  інколи  сиділи  за  однією  партою.  Хлопець  -  мрійник,  спортивної  статури    з  запальним  характером,  симпатичний,  русявий  з  зеленими  очима,  мав  вигляд  охоронця,  був    на  цілу  голову  вищий  за  неї.
           На  балконі    спілкувалися  молодята.    Андрій  з  Мариною  -    на  кухні  пили  чай.  Він  розповідав  про  своє  життя,  з  болем    у  душі  згадував  про  дружину.  По  закінченню  розповіді,  ледь  усміхнувшись,  сказав,
-  Знаєш    Марино,  оце  зустрілися,  я  за  скільки  років    на  душі  відчув  полегшення.  Можна  сказати,  просто  щасливий,  що  тебе    зустрів,  що  наша  молодь  знайшла  одне  одного.    В  мене  в  Москві  двокімнатна  квартира,  правда  не  в  центрі,  але  для  дітей  підійде,  до  роботи  недалеко.  А  я  собі,  щось  підберу,  на  худий  кінець,  куплю  однокімнатну,    маю  трохи  заощаджень.  Ну  хіба  можливо    захочуть  велике  весілля,  прийдеться  якусь  частину  витратити,  але  за  рік,  думаю  поповню,  гадаю  молодим  треба  жити  окремо.
     Вона,  після  випитого  вина,  розпашілася…    Раз  –  у  раз,    на  собі  ловив  її  ніжний  погляд.  Така  ж  привітна  і  мила  –  думка  плуталася,    мов    у  павутинні.  І  тут,  немов  проснувся,    а  може    самотня,    як  і  я?  Тож  нині  не  запитаю,  треба  відбути  весілля,  а  далі  життя  покаже.
 Ту    чашку,  що  тримав  у  руці,  ледь  не  впустив,  вона  вчасно  підхопила,
-  Ой,  Андрію,  ти  так  замислився,  десь  літаєш…  
-  Та  напевно  і  тебе  охоплюють  думки,  бентежать,  хіба  ні?
-  Ну  добре,  піду  готувати  ліжка,  вже  пізно,  пора    відпочивати.
-  Ні-  ні,  ми  з  Русланом    зупинилися  в  готелі…  Ти  пам`ятаєш  Ірину  з  нашого  класу?    Вона  працює  в  Загсі,  тож  я    з  нею  домовився  за  два  тижні  весілля,  думаю  ти    даси  згоду.    Якби  знав,  що  ти  мама  Дарини,  ти    би  приїхала  до  нас,  там  би  відгуляли  весілля.  Тут  трохи  складніше,  але  я  про  все  домовився.Знаєш,  у  спадок  маю    квартиру  від  батьків,  вже    чотири  роки  здаю  квартирантам.  Оце  недавно  навідувався,  ще  на  три  роки    підписали  договір.  Ця  війна  колись    же  закінчиться,  тоді  й  повернемося  додому.    
-  Ти  завжди  передбачливий,  як  і  в  школі,  помітила  і  весело  погукала  молодят.
А  час  летів…    Після  невеличкого  весілля  минуло  пів  року.  Марині  тільки  й  втіхи,  робота,  спілкування  з  донькою.    Кожної  неділі  дзвонив  Андрій,  цікавився  справами  на  роботі,  здоров`ям  і    кожного  разу  ,  як  підтримка,
-Ти  тримайся,  розумію,  одній  важко,  але  скоро  ми  це  питання  вирішимо.  
Вона    тільки  наважиться  його  запитати,    про  яке  питання  мова  та  він  лише    крізь  легенький  сміх  прмовить,
-  Ну  все  свашко,  все,  бувай  здорова!
А  в  самого  ж  кров  грає.  Чи  й  не  роки  -  думки  літають-  Ще  ж  не  старий,он  дехто  вперше  одружується  в  сорок  років.  Чи  не  спроможній  витримати  погляди  молодих,  осудять,  ні?  А  вона  ж  гарна  жінка,  ще  в  соку,  таку  привабливу  іще    треба    цілувати  і  гладити  те  ніжне  тіло.  Напевно  заради  цього,  перед  дітьми,    можна  цей  сором  пережити.
     Минув  майже  рік….  Марина  збиралася    їхати    в  Москву,  Дарина  народила  сина.  Оце  сюрприз,  бачила,  що    на  обличчі  донька    трохи  змінилася,  але,  що  вагітна  тримали  в  таємниці.  От  молодь  -  збираючи  валізу,  думка  за  думкою  літала  -  Від  них  всього  можна  чекати  і  Андрій  теж  хороший,  мовчав.  Та  тут  же  хвалила  його,  але  ж    молодець,  дітям  залишив  квартиру  і  собі  придбав,  тільки  не  сказав,  однокімнатну,  чи  двокімнатну  та  це  все  вже  не  так  важливо.  Може    туди  приведе  собі  дружину,  шкода  славний    чоловік,  а  вже  скільки  років  сам…
       Вона  спускалася  по  сходах  вагона,  коли  за  руку  її  підтримав  Андрій,
-Ну  нарешті.    З  приїздом!
Трохи  соромлячись,  прийняла      від  нього  три  червоні  троянди,  подякувала.  Але  він    поводився  дуже  дивно,  ніби    чоловік.  Прихилив  її  до  себе,  обійняв,  поцілував  у  щоку,  прошепотів,
-  Я  так  давно  чекав  цієї  зустрічі.
 Його  сміливість  вразила,      перехопивши    подих,    обличчя  зашарілось,  
-Ой,  дивися  на  нас  люди  дивляться.
         Хоч  і  вересень  місяць  видався  теплим  та  все  ж  вітер    приносив  прохолоду.  Від  вокзалу,  машиною  їхали  майже  дві  години.    Вона    не  сіла  поруч  з  ним,  гадала  так  краще,  безпечніше.  Помітила  його  погляд,    чомусь  зрівняла  з  поглядом  голодного    кота,    який  би  з  насолодою  з`їв  щось  смачненьке.    По  дорозі    майже  мовчали,  вся  увага    на  рух  ,  автомобілів,  як  комах.  
   Він    уміло  вів  машину,  в  серці  плекав  надію,  що  скоро  зможуть  побути  наодинці.    За  ці,  півтора  року  після  весілля,    скільки  думок  і  всі  тільки  про  неї-  Якби    ж  погодидася  жити  разом.    Манить  до  себе,  проникла  в  саме  серце,  загубив  спокій,  чи    я  не  вартий  її  уваги?  Чи  не  помічає,  чи  не  хоче  помічати,  як  я  до  нею  ставлюся?  Як  підібрати  ключ  до  її  серця?
     Після  спілкування    по  телефону,  інколи  по  скайпу,  дивувався  своїй  поведінці,  напевно  вдруге    закохався.    Хоча  й  минуло  скільки  років  після  школи,    часто  згадував  її  веселі  сині  очі,  усмішку,  виникало  сильніше  бажання  зустрітися,    пригорнутися,  зігрітися    в  її  обіймах.  Вкотре  замислювавася,-  Колись  говорив  мудрий  Сковорода  »  Любов  виникає  з  любові;    коли  хочу,  щоб  мене  любили,  я  сам  перший  люблю».    Бач,    разом  вчилися,  до  того  ж  і  куми,    і  ось  тепер  свати.  Чи  то  доля  так  керує,  хто  знає,  але  я  вірю,  серце  підказує,    що  я    зможу  зробити  її  щасливою.    Нехай  тільки  повірить  і  довіриться,  адже  це  основне  в  сімейному  житті.
     Вони  вирішили  не  чекати    ліфт,  сходами  підійнялися  на  третій    поверх,  Андрій,  поставив  валізи,
-  Зачекай,  дістану  ключі.
 -А  може  краще  подзвонити?  Чи  боїся  розбудити  онука?
У  відповідь  хитрий  погляд,    лукава  усмішка,
-  Там  немає  кого  будити.  Ми  приїхали  до  мене,  ти  з  дороги,  тобі  треба  прийняти  душ,  відпочити.    Не  хвилюйся,    у  них  все  добре,  я  попередив,  що  приїдемо  під  вечір.  
Як  сполохана  пташка,  переступила  поріг  квартири.  Від  здивування  кліпала  очима,  розхвилювалася,  почервоніла,
-  Чому  мене  не    запитав,  чи  я  так  хочу?
-  Це  ми  з  дітьми  так  вирішили.  Я  запропонував,  вони  підтримали,  навіть  зраділи.  Вважають,  що  так  і  їм  вільніше,    і  нам  краще.Тим  паче  син  зараз  у  відпустці,  хай  самі  побавляться,  буде  міцніша  сім`я.    Руслан  дуже  хотів  сина,  тож  хай    обоє    пізнають  плоди  кохання.
-  Але  ж  моя  присутність  може  завадити    твоїм  планам,  відпочинку,  якось  незручно.
-  Та  перестань,  я  тільки  радий  твоїй  присутності,  хочу    тобі  дещо  запропонувати.  
       Оцінюючи,  роздивлялася  квартиру,  тут  і  не  скажеш,  що  живе  неодружений  чоловік.    Чисто,  комфортно,  зі  смаком  підібрані  оббої.  На  серванті  весільне  фото  дітей,  на  столі    кришталева  ваза  з  цукерками  і    тут  же  на  маленькому  підносі    яблука  і    білий  виноград.    Саме  той  виноград  «Дамські  пальчики»,  які  вона  обожнює.  Невже  пам`ятає,  як  колись  пригощав  мене?  На  якусь  мить  ніби  завмерла,  згадуючи  школу  і  ті    грона  винограду,  які    тоді    перед  нею  поклав.
Раптово  перервала  тишу,
-  Таким  виноградом  ти  мене  пригощав  у  восьмому  класі,  пам`ятаєш?  
-  Ну,  якби  забув,  мабуть  би  купив  інший,  -  сказав  і,  як  хлопчисько  наважився  підійти  до  неї,    пристально  дивився  в  очі,  вона  відчула,  що  не  спроможна  зробити  крок  назад,  щоб  відійти.  Легкий  дотик  щока  до  щоки,  хотів    поцілувати,  але  вона,  все  ж  спромоглася    відвернутися,
-Андрію,  це  що?
 -  Це  те,  що  я  хочу    тобі  запропонувати.  Хочеш  одружимося,  якщо  ні,  то  давай  просто  жити  разом.  
Кров  підступила  до  обличчя,      руками  схопилася  за  голову,
-  Та  ми  ж    з  тобою  свати,чи  як?  І  як  це  сприймуть  діти?  Ти  собі  це  уявляєш?  В  голові  не  вкладається,  оце  бовкнув!
-  Ну,  а  якби  не  були  сватами,  якби  випадково    зустрілися,  я    б  тебе    точно  не  відпустив.  Ти  ж  теж  вже  кілька  років  одна.  Чи  вато  втрачати  час,  коли  можно  жити  повноцінним  життям.  Марино,  ми  давно  не  діти,  нам    по  сорок  п`ять  років,  це  чи  й  не  вік,  це  ще  не  старість,  а  лише  пів    життя.  До  речі,  мені  син  сказав,  що  не  буде  проти,  якщо  ми  поберемося.  
Вона  відразу  присіла  на  стілець…запала  тиша.  Він  мовчки  приніс  їй  рушники,
-  Давай  про  це  поговоримо  іншим  разом.  Вибач,  не  стримався,  прийми  ванну,  я    приготую  перекусити.  Розслабся….    До  дітей  поїдемо  через  години  три,  не  раніше  і  нам  їхати  не  більш,  як  з  пів  години.
     За  вікном  темніло…  За  святковим  столом  вщухали  гучні  розмови.  Марина  натішилася  онуком,  який  уже  солодко  спав.  Руслан  прихилившись  до  батька,  щось  шепотів  на  вухо.  Дарина,  розрізала  торт,  пропонувала  каву,  чай,  спостерігала  за  чоловіком.  Що  за  шипотіння,  що  за  секрети  поміж  них?  Раптом  Андрій  підвівся,
-  Слухайте  діти,  ми    після  солодощів  поїдемо  відпочивати.    Даринко,  я  думаю  ти  не  проти,  щоби  мама    відпочила    в  мене  вдома.  А  завтра  зранку,  разом  наліпимо  пельменів  і  приїдемо  до  вас.  Вам  втрьох    буде  весело,  а    я    що  один  буду?  Вважаю  це  просто  не  чесно,  не  покидайте  мене  одинокого.  Я  після  завтра  поїду  на  об`єкти,  тоді  й  з  Максом  награється  і  з  тобою  наговориться.  Гадаю,  так  всім  буде  зручніше.
   Руслан    тупо  дивився  на  Дарину,  ледь  помітно  кивав  головою,  щоби  погодилася.  Її  очі  забігали  по  всіх,  здвигнула  плечима,  
-А,  що  мамо,  я  не  проти.  Тут  вночі  Макс  заплаче,  тебе  розбудить.    У  нас  режим,  це  ж  не  день,  щоби  гратися,  вночі  дитина    має  спати.
Марина  розвела  руками,    трохи  здивовано,
-Але  ж  я    скучала  за  вами,  приїхала  тобі  допомогти.
 -Так,  мамо,  так.  Я  теж  скучила,  але  ж  ти  приїхала  не  на  один  день.  Я  підтримую  Андрія  Степановича,  якою  би    дорога    не  була,  гарний  відпочинок  не  завадить.
 Обличчя  Руслана,  аж  розпливлося  в  усмішці.  Потираючи  руки,  він  потягнувся  за  шматком  торта,  підморгнув  батькові.  Марина  помітила  це,  стрілою  прилетіла  думка,  -Він  напевно  домовився  з  сином.  Але  ж  і  донька  підтримала.  Збентежено,  розгублено    поглянула  на  доньку  і  ледь  прикусивши  нижню  губу,  на  згоду    кивнула  головою  й  сказала,  
-  Ну  гаразд,  якщо  ніхто  не  проти,  може  так  і  краще.
       Андрій  метушився,  допомагав  прибирати  посуд,  хотів  якнайшвидше  повернутися  додому.  Раптово  заплакав  Макс,    Дарина  поспішила  до  сина,
-О!    Проснувся,    саме  час  погодувати.  Я  пішла,  тож  завтра  ми  чекаємо  на  вас.  
 Руслан,з  усмішкою  на  обличчі,  на  собі  зав`язував  фартух,
-  Здається  все,  всім  дякуємо,  тепер  моя  черга  попрацювати….  
Андрій    стояв  біля    дверей,  переминався  з  ноги  на  ногу,  усміхнений  весело  заговорив,
-  Ну,  що  свашко,  ми  свою  місію  виконали,  пора  на  сідало.  Вважаю,  на    даний  момент    ми  тут  зайві.
       Марина,  знову  присіла  на  заднє  сидіння  машини.  Не  очікувала  такої  гостинності,  адже  так  хотіла  поспілкуватися  з  донькою.  Андрій    лише  позирав  у  дзеркало,  щоби  побачити  її  обличчя..  З  однієї  сторони  він  її  розумів,  але    з  іншої,  не  хотів,  щоби  залишилася    з  дітьми.
       Він  закрив  двері  машини,      поклав  руку  на  плече  Марини,
-  Погода  гарна,  може  прогуляємося?  Чи  ти  вже  хочеш  відпочивати?  Я  хотів  поговорити  про  нас.
-  Вона  різко  повернула  голову,  кліпаючи  очима  запитала,
-  Хіба  між  нами  щось  є  окрім  дітей?
-  Марино,ти  ж  мене  знаєш,  я  на  вітер  слова  не  кидаю.  Переїжджай  до  мене,  Через  два  –  три  місяці  Дарині  треба  готувати  річний  звіт  по  матеріалах.Ти  ж  в  цьому  знаєшся,  допоможеш  їй.  
-  Який  звіт,  вона  ж  у  декретній  відпустці?
-  Ти  вже  забула,  на  яких  правах  ми  тут  працюємо?  Подумай  і  про  нас,  чому    ти  там  одна,  я  тут  один.  Чи  я  тобі  зовсім  байдужий?
Опустила  голову,  зробила  вигляд  ніби,  не  почула  запитання.  Рукою,    ніжно  взяв  за  підборіддя,
-Зараз  нічого  не  говори,  подумай.  Я  довго  думав,  чекав  цього  дня,  щоби  приїхала.  Ми  не  діти  і  нам  соромитися  того,чого  хочемо  не  потрібно.  Я  буду  тебе  шанувати,  як  зіницю  ока.  Ну,  а  який  я  ,ти  сама  знаєш.  Дарина  з  Русланом  знають  мої  наміри,  підтримують.  І  я  радий,  що  твоя  донька    мене  розуміє.
 -Дарина  знає?  Чому  ж  нічого  не  сказала?
-Напевно  не  встигла…  
       В  квартирі    тихо…  Андрій    стояв  на  балконі…  Марина  вийшла  з  ванної  кімнати,
-Андрію,  я  звільнила  ванну,  можеш  йти    митися,
Поспішив  до  неї,  розставивши  руки  обійняв,  поцілував  у  щоку,
-Ось  так  би  завжди!
Зашарілася,  звільнилася  від  обіймів,
-Не  тисни  на  мене,    дай  час  подумати.
     Наступний  день,  пролетів  швидко.  Вдвох  ліпили  пельмені…  Андрій  розповідав  про  роботу,  згадував  анекдоти,  ділився  думками,  як  би  хотів  жити  далі.  То  лунав  сміх,  то  раптово  обоє  задумувалися.  Він  намагався  позалицятися  до  неї,  нащо  вона  кидала  суворий  погляд,  хитала  головою,  але  ніяких  слів.  Адже  вночі  довго  не  могла  заснути,  а  може  й  справді    погодитися.  Симпатичний,  вміє  обійти  й  діти  не  проти.  Нав`язувалася  думка  -А  який  він  в  ліжку?-  та  відразу  відганяла  її.    Боже,  що  скажуть  знайомі,  засудять?  Їй  здавлось  німи  чула  шепіт,  чи  ток  переслідувала  думка,-  Будеш    знову  одна,  самотність    -  не  подружкая,  в  душі  хочеш  спокою,  а  буде  пустота,  яка  згодом  принесе  біль.  
     Сімейний  обід,  веселі  розмови…  згодом  з  Дариною  та  з  онуком    прогулянка.  Вона  тішилася  хлопчиком,  а  він  немов  відчував  її  ласкавий  погляд,  солодко  спав  у  візочку.  Донька  перша  почала  розмову  про  Андрія.  Пояснювала  мамі,  що    він,  відразу  після  весілля,      їм  повідомив    про  своє  рішення.  Тому  й  поспішив  придбати  квартиру,  готувався  до  її  приїзду.
-Дарино,  а  якби  я  відмовила,  щоби  ти    тоді  сказала?
-А  ти,  що  вже  відмовила?  Я  думала  ви  вже  спали  разом…
-Тю  на  тебе,  от  молодь!  Як  у  вас  все  просто?!    Так,    він  вартий  уваги,  але  я    навіть  не  уявляю,  що  мені  скаже  кума,  коли  дізнається.  Чи  сусіди,  скажуть    на  старості  років  баба  з  розуму  з`їхала.
-А  ти  подумай    про  себе,  навіщо  тобі  думати  про  когось.  Якщо  ти  про  тітку  Тетяну,  я  думаю,  якби  вона  була  одна,  не  упустила  б  такий  шанс.  Тим  паче  вчилися  разом  та  й  жених  завидний,  не  з  бідних.  Подумай,  заробимо  гроші,  закінчиться  війна,    повернемося  в  свою  Вінницю.  Я  би  й  зараз  пташкою  полетіла,  хоча  би  одним  оком  побачити  рідне  місто.Знаєш  мамо,  сумую  за  Бугом,  за  квітучими  вишнями,  каштанами,  а  ще  за  фонтанами  в  парку  й  клумбами  з  різнобарвними  квітами.  
-Я  подума  доню,  можливо  ти    й  права.  Але  прошу,    Руслану  про  нашу  розмову  не  говори.  Кілька  днів  побуду,  роздивлюся,  з  часом  виріщу,чи  довго  погостюю,  як  ні,  то  поїду  звільнятися.  Та  тільки  ти  не  підганяй  мене,  на  це  дуже  важко  зважитися.
-Ой  мамо,  будь  простіша,  чого  боятися?  
       Минуло  три  дні…  Андрій  повернувся  З    будівельних  об`єктів,  андрій  повернувся  під  обід,  але  не  поїхав  до  дітей,  вирішив  прийняти  ванну  та  відпочити.  Хоч  і  вимотаний  за  ці  дні  та  заснути  так  і  не  вдалося.  З  боку  на  бік  перевертаючись,  думки  про  Марину  не  давали  спокою.  Що  скаже?  І  коли  скаже?  І,  як  втриматися  від  спокуси,  коли  вона  в  іншій  кімнаті  і  така  жадана?  Діти  владнали  своє  життя,    на  кілька  років  принаймні,  а  ми?
   Хоча  по  приїзду  передзвонив,  що  вже  вдома,  але  приїхав  до  дітей  коли  стемніло.Ще  з  порогу    попередив,  що  не  голодний,  вечеряти  не  буде.
Руслам,  трохи  здивований  батьком,  усміхаючись,  тихо  запитав,
-Ти,  що  відсипався?  Чи  пельмені  для  Марини  Василівни  ліпив?  
 -  Думаю  ми  завтра  вдвох  наліпимо!-  великим  пальцем  руки,  товкнув  сина  в  бік  і    голосно  продовжив,-  Василівно,    поїхали  додому!  Напевно  пристала  за  ці  дні!  Чи,    ще  не  наговорилися    з  донькою.  Що  там  Макс,  давав  спати?
За  неї  відповіла  донька,
 -  Все  нормально,  але  звичайно  мама  просиналася,  коли  пхикав.  
І  продовжила,
-Мамо,  візьми    до  чаю    шматок  торта,  що  ми  спекли.  Хай    Андрій  Степанович  оцінить  наші  здібності.
Андрій  стояв  поруч  з  Мариною,
-О!    Солодощі  це    моя  головна  слабкість,  обожнюю  торти!  Не  відмовляйся,  берем  і  поїхали.
 Андрій  під  руку  підвів  Марину  до  машини,    відкрив  передню    дверцю,  
-  Прошу,  пані!  Сидайте  поруч,  зігрійте  сердечко  водієві.
Кров  прилинула  до  обличчя,
-Андрію  Ва….
Вмить,    вказівним  пальцем  торкнувся  її  уст,  заперечив  головою,
-  Нас  тільки  двоє,  може  досить  так  офіційно.  
-  Гаразд!  Ти  часом  не  випив?
-  Ну  де  ти  і    хіба  колись,    за  кермом  мене    бачила  на  підпитку?  О,  доречі,  добре,  що  нагадала  сідай,  поїхали.
 Їхали  мовчки,  вона  намагалася  дивитися  на  дорогу  та  все  ж  час  від  часу,    крадькома  позирала  до  нього.
За  пів  години,  були  біля  будинку,  він    з  пакета  дістав  пляшку  вина,  ледь  усміхнувшись  до  неї,
-  Добре  що  про  вино  нагадала.  Дивися,  мої  хлопці  подарували,  бачиш  французьке,  є  нагода  розслабитися,  як  вважаєш?
Роздивляючись  етикетку,    посміхнулася,
-  Мені  здається  я  такого  ніколи  й  не  смакувала,  як  хочеш,  спробуємо.
Ну  от,  нарешті  потепліло  –    помітив  про  себе  і  вони      мовчки    вийшли  з  машини.  
Закриваючи  машину,  Андрій  позирнув  довкола,    не  міг  не  помітити    повний  місяць,
-Маринко  подивися,  як  світить  місяць,  напевно  досяг  піку  зростання.
Вона  поглянула  й  непоспішаючи  пішла  вперед,  він  йшов  повільно,  ніби  капцями    вимірював  відстань,  продовжив,  
-А  знаєш,    повний  місяць  між  людьми  розпалює  вогонь,  кажуть  інколи  приводить  до  неприємних  наслідків.А  хтось  каже,  що  цією  місячною  фазою  можна  скористатися  так,  що  вона  принесе  удачу.  Колись  сам    читав,  що  до  кожного  повного  місяця  треба  обов`язково  готувати    початок  чогось  дуже  важливого,  щоб  ця  справа  мала    величезний  успіх  у  майбутньому.  Найголовніше  -    не  кидати  це  на  півдорозі.
Вона  озирнувшись,
-Не  відставай!    Одне  знаю,  в  таку  фазу  мені      погано  спиться,  він    ніби  забирає  енергію,  часто  навіює  сум,  буває  бентежить.  Іще  інколи  сняться    всякі  жахіття,  що,  аж  мороз  проймає.
-    Значить  нам  повезло,    будемо    вином  зігріватися.  
   На  столі  солодощі,  фрукти,    пуста  пляшка  з  під  вина  і    два  келихи,  в  яких  вина  залишилося  лише  по  декілька  крапель.  Вони  сиділи  на  дивані,    з  екрану  телевізора    линула  пісня    »Эти  глаза  напротив».Чи  то,  так  пісня  подіяла,  чи  випите  вино,  притулилася  до  нього,  немов  шукала  захисту.  Розпашіла,  слухала  його  серцебиття,  хотіла  рахувати  та  де  там…  Ото  лупить  -    зробила  висновок,  чи  це    так  вино  мене  розібрало.  Заворушилася,  хотіла  вислизнути  з  -  під  руки,  наче  та  пташка    з-  під  крила.  Його  благаючий,  ніжний  погляд  зупинив  її,
-Не  тікай!  
Довгий,  пристрасний  поцілунок  в  уста,  пробудив  її  жіночість,  прошепотіла  ,
 -Андрію,  що  ти    робиш  зі  мною….
-  А    що,  щось  не  так,  то    скажи,-    прошепотів  у  відповідь.
Відчув,  як    вона  сильніше  притулилася  до  нього.  Поцілунки  в  шию,  як  пробудження  весни,    в  її  очах  помітив  блискавки.  Не  в  силах  зупинити  бажання  двох…  .  Вона  тремтіла,    лише  чула    ласкаві  слова,  коли  ніс  її  в  свою  спальню…
     Надворі  сіріло…    в  квартирі  тихо.  Марина  відкрила  очі  і  миттєво  в  паніці  прошепотіла,
-Ой,  що  ж    я  накоїла…
 Андрій  вже  не  спав,  лежав  з  заплющеними  очима,  почув  шепіт,  посміхнувся.  Злегка  провів  долонею  по  її  оголеній  спині,  пригорнув  до  себе,  
-Що  пташечко  попала  в  клітку?  Тож  знай,  тепер  я  тебе  нікуди  не  відпущу.  Маринко,  люба,  от  і    все  вирішилося,  адже  нам  добре  вдвох.  Навіщо  втрачати  час,  стримувати  солодкі  бажання,    ми  вже  давно  не  діти.

                                                                                                                                                                                           Травень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021


Рувану Талі

Сальвії під вікном

Сальвії  під  вікном!
Сальвії  палахкотять!
Неспокійним  сном,  неспокійним  моїм  –  розгулює  тать.

Я  зберу  квітки.  
Ки́ти  рукавів  колихаються.
Вітре,  вітре,  ох!  Крізь  задуху  ночі  вже  підкрадається!

Повен  сад  огню!
Спішно  рву  і  рву,  вся  заквітчана.  
Сальвії-зрадниці,  сальвії  закричать:  
отут  живе  твоя  дівчина!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914694
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021


Катерина Собова

Весiльна сукня

Нареченій    на    весіллі
Каже    молодого    ненька:
-Сукня    -    наче    на    дозвіллі,
Виглядає    дешевенько.

В    відповідь    сміється    Ціля,
Погляд    щирий,    непідробний:
-Таки    перше    це    весілля,
Варіант    сьогодні    пробний.

Знаю,    хоч    не    дуже    вчена,
Що    ця    справа    не    пропаща:
З    кожним    новим    нареченим
Буде    сукня    краща    й    краща.

Десь    на    п’ятому    весіллі
За    рахунок    кавалерів
Всі    наряди    будуть    в    Цілі
Від    найкращих    модельєрів!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914555
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 24.05.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Гімн ліцеїстів

Каштанова  алея  веде  нас  до  ліцею,
Що  у  Подільську  ріднім  дає  міцні  знання.
Добра  тут  осередок,  народжені  ідеї,
І  креативність  юних  -  основа  для  життя.

Приспів
Пишаймося  ліцеєм,  ліцеїсти.
Ведуть  нас  до  науки  тисячі  стежин,
Життя  лиш  чесне  й  щедре  з  мудрим  змістом,
То  ж,  звісно,  досягнемо  справжніх  ми  вершин.

Зростає  покоління  талановите  й  сильне.
Сузір'я  педагогів  яскраво  світить  їм.
І  в  кожної  дитини  тут  виростають  крила,
Панують  у  ліцеї  лиш  злагода  і  мир.

Бо  діти  і  родина,  і  вчитель  -  всі  єдині,
Цінують,  поважають  науки  чистий  храм.
То  ж  ліцеїсти  юні  -  майбутнє  України,
Щасливе  покоління,  що  в  ногу  йде  з  життям.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914462
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021


Ніна Незламна

Чому не літаю….

[youtube]https://youtu.be/KnsE9mBSp-U[/youtube]

В  ранкових  сутінках…  сокіл  злітає
Стрічає  сонечко  в  вологій  імлі
Далеко    в    діброві,    пташка  співає
Мені  нагадує  про  щасливі  дні.
Думки  торкнулись,    хмар  у  піднебессі
Чому  не  сокіл  я  ,  чому  не  літаю
В  душі  молодий,  хіба  не  на  часі
Силоньку  в  крилах…    іще  відчуваю
Хоча  й  давненько  зозуленька    кує
Уквітчані  сади    прибрали    вбрання
Та  жаль,  чомусь  вітер  мене  не  чує
Не  спонукає  до  випробування...
-Ні  -  ні  мій  друже,  відкинь  сподівання
Здаля  шепоче,-Ти,  вже  старий,  відлітав…

                                                                                               2020р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914458
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021


Valentyna_S

Надівуватися не встигла вишня

Надівуватися  не  встигла  вишня,
а  вітер  дориває  білий  цвіт,
й  нова  краса,  замислено-затишна,
на  околі  весни  збентежить  світ.

Засолов’їнена  у  надвечір’я,
як  дикий  мед,  солодкі  та  хмільні,  
ковтком  тепла  зігріє  стуж  безмір’я,  
і  смуток  з  уст  його  змахнуть  пісні.

Хай  травень  спів  вгамовує  хрущами,
котрі    падкі  на    бархатний  сап’ян,
та,  плекана  і  сонцем,  і  дощами,
вона  вже  прагне  сочистих  рум’ян…

Надівуватися  не  встигла  вишня,
й,  мов  сніг,  дотане    білий  цвіт.
Вкриває    крону  голубінь  горішня:
—  Чи  вже  готова  здержати  обіт?

 На  думку  Г.  Лозко,  назву  «вишня»  слід  вважати
 прикметником    жіночого  роду,  від  форми  «вишній»,  
тобто  «божественний»    (пор.  із  словом  «Все-вишній»  
Всевишній).  Отже,  вишня  —  
це  «божественне  дерево»,  присвячене  Сварогу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914395
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021


Lana P.

МІСЯЦЬ І ЗОРЯ

Він  запалював  тисячі  свіч
У  нічному  пітьми  коридорі.
І  ліпив,  як  хотів,  цілу  ніч  —
А  вона  піддавалась,  в  покорі.

Пальці  бігали  спритно  в  танку,
Вальсували  на  вигинах  тіла,
І  ще  трішки  —  він  зробить  таку,
Щоб  душею  йому  зазоріла.

В  насолоді  творились  дива,
Рухи  Місяця  —  спритні,  умілі.
В  поцілунку  Зоря  ожила,
Усміхались  вуста,  захмелілі.              20/05/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914377
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021


Катерина Собова

Цiкаве сiмейне життя

Відбулося    в    нас    весілля
І    дружина    каже:    -  Саво,
Постарайся,    щоб    з    тобою
Було    весело    й    цікаво.

Ради    нашого    кохання
Щось    новеньке    затіваю,
Її    примхи    і    бажання
Кожен    день    задовільняю.

Стало      милій    враз    цікаво,
Де    я    був    цієї    ночі:
-Не    відбрешешся    тут,    Саво,
Подивися    мені    в    очі!

Я    не    знав,    що    мою    жінку
Так    цікавість    розбирала,
Мою    гладила    голівку
Сковорідкою    для    сала:

-Клявся    гарно,    все,    як    треба,
Що    у    нас    не    буде    зради:
На    сорочці    чого    в    тебе
Слід    рожевої    помади?

І    французькими    духами
Просякнувся    ти    добряче,
Не    було    таких    у    мами,
Та    й    нема    у    мене,    наче…

А    куди    поділись    гроші,
Що    на    сукню    відкладала?
Варіанти    всі    хороші,
Але    брешеш    ти    невдало.

Ось    на    джинсах,    де    взялося
(Боже    мій,    яка    гидота)
Меліроване    волосся?
Схожий    ти    на    ідіота!

Жінку    я    не    розумію:
Щоб    було    цікаво    жити,
Все    роблю,    як    знаю    й    вмію
Та    не    можу    їй    вгодити.

Так    морально    низько    впала,
Мені    вимотала    душу,
Щоб    цікавість    не    пропала    -
Знов    кудись    я    влізти    мушу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021


Ніна Незламна

Відспівала ніч

Відспівала  ніч  колискову
З  молодим  місяцем  тихенько
Зустрічали  окрасу  ранкову
Заяснився  обрій  синенько

Та  за  мить    засіяло  златом
І  до  верху  палахкотіли
Кольори  нібито  букетом
Стрімголов    до  неба  летіли

Фаолетово,  то  рожево
Відбивалось,  переливалось
То  мінливо,  скрізь  оранжево
Та  зненацька  з  сонцем  зливалось

В  хороводі  зникали  зорі
Синява  розляглась  довкола
Білі  хмари    в  небеснім    морі
Малювали  хвилясті  кола

Відспівала  ніч  колискову
Відпочила  земля  доволі
Співав  зяблик  пісню  ранкову
Прославляв  весну  веселкову...

                             16.05.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Lana P.

ТЮЛЬПАННІ ЧАШІ

Переливалися  тюльпанні  чаші  —  
Грози  травневої  забавний  витвір,  
З  дощем  прилинули  зітхання  Ваші  —  
Мелодії  нашіптував  їм  вітер.  

Акустику  підсилив  грому  гомін,  
У  блискавичнім  сяйві-мерехтінні,  
У  наших  душах  розливалась  повінь,  
А  надвечір’я  поєднало  тіні.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914213
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021


Катерина Собова

Iдiот

Пропав    настрій    у    Тимохи:
Не    сподобалась    шарлотка,
Пригоріла,    наче,    трохи,
Кричав      жінці:      -Ідіотка!

-Правда    це,-    сміється    Галя,-
Я    кажу    тобі    без    фальші:
Була    б    жінка    генерала,
Називали    б    -    генеральша.

На    полковників,    майорів
Вичерпалась    уся    квота,
Розібрали    й    тих,    хто    в    морі,
Залишились    ідіоти.

За    дівками    волочились…
Може    ти    вже    догадався?
Вони    теж    всі    одружились,
І    один    -    мені    дістався!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021


C.GREY

1000000 ЗА ЛЮБОВЬ (продолжение)

НАЧАЛО:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914092

ПРОДОЛЖЕНИЕ


Уже  целую  неделю  Игорь  безвылазно  "сидел"  в  своём  электронном  почтовом  "ящике".  На  счёт  изобилия  откликов  он  не  ошибся.  Из  каждого  письма,  посредством  фотографии,  на  него  глядела  то  блондинка,  то  брюнетка,  то  шатенка,  но  взгляд  у  всех,  независимо  от  возраста  и  прочих  показателей,  был  умоляющим:  "Выбери  меня".  С  первого  взгляда  Игоря,  ему  нравились  многие  красавицы,  если  не  сказать  –  почти  все,  но  всё  дело  в  том,  что  почти  каждая,  под  своим  портретом  выводила  какой  угодно  номер  понравившегося  мужчины,  только  не  –  96.  Конечно  же,  никакого  разочарования,  а  тем  более  –  психоза  Игорь  не  испытывал.  Он  ведь  сам  всё  спланировал  так,  чтобы  не  выглядеть  самым  привлекательным  из  всех  претендентов.  Наоборот  –  он  очень  скрупулёзно  подбирал  самых  лучших  из  самых  красивых  портретов  неизвестных  мужчин  близких  к  его  возрасту.  В  результате  он  на  этой  "доске  почёта"  выглядел  не  "белой  вороно́й",  а  скорее  "серой  мышкой".  Тем  не  менее,  несколько  соискательниц  носителя  миллионов,  всё  же  угадали  счастливый  номер,  хотя  сами  об  этом  даже  не  догадывались.  А  вот  И́горь  из  них  выбрал  всего  три  портрета…  за  целую  неделю.  Особенно  удивительным  казалось  то,  какие  имена  были  у  этих  девушек…  Вера,  Надя,  Люба…  прямо-таки  мистика  какая-то.  Как  будто  послание  от  таинственной  цыганки:  три  дороги  –  Вера,  Надежда,  Любовь…
Несколько  дней  было  потрачено  на  более  близкое  знакомство  с  претендентками  посредством  переписки,  из  которой  следовало  что  самая  верная  дорога,  это,  всё-таки  –  Вера.  Она  и  самая  симпатичная  и  самая  воспитанная  по  всем  интеллектуальным  и  морально-этическим  нормам.  Однако  договариваться  о  встрече  Игорь  не  спешил.  Просто,  на  всякий  случай  он  продолжал  просматривать  почтовые  послания,  из  которых  отсеивались  все  девушки  выбравшие  не  его.  Остальные  оставлялись  для  более  детального  изучения.  Тем  не  менее  –  вариантов  лучше  Веры  пока  не  было.  Наконец  по  прошествии  ещё  одной  недели,  когда  Игорь,  проведя  устные  переговоры  с  окончательной  избранницей,  готовился  к  встрече  с  ней,  ему  пришло  ещё  одно  интересное  письмо:
"Здравствуй,  Игорёк!  Вспоминая  твои  исполненные  любви  взгляды,  я  не  смогла  удержаться  от  того,  чтобы  написать  тебе...  Работая  в  Интернете  со  своим  сайтом,  я  случайно  заметила  баннер  от  миллионера.  Щёлкнула  по  нему  и  попала  на  твой  сайт!  Да,  то,  что  он  именно  твой,  я  не  сомневалась  ни  секунды,  особенно  после  того,  как  открыла  страницу  с  портретами.  И  надо  же!  Ты  так  скромненько  расположил  себя  на  периферии  под  номером  96!  А  я  ведь  ещё  при  нашей  первой  встрече  разглядела  в  тебе  богатого  человека…  Признаю́  свою  чрезмерную  гордость  по  отношению  к  тебе,  как  свою  ошибку.  Да,  я  смотрела  на  тебя  свысока,  о  чём  сейчас  жалею.  А  ведь  ты  –  как  число  96,  сверху  на  тебя  смотреть  или  снизу  –  одинаков…  и  богат.  Просто  своим  нелепым  разговором  в  кафе,  я  хотела  вытянуть  из  тебя  признание  в  этом.  О  чём  же  мне  теперь  остаётся  просить  тебя?  Понять  меня  и  простить.  А  возобновить  наши  отношения…  как  бы  мне  ни  хотелось  этого,  но  теперь  это  только  твоё  право  выбора,  тем  более  что  и  конкуренток  у  меня  теперь  –  пруд  пруди.  А  всё-таки,  только  потеряв  тебя,  я  поняла,  что  мне  на  самом  деле  нужен  именно  ты!  Даже  без  миллионов…  или  той  тысячи,  о  которой  ты  говорил.  В  общем,  ты  для  меня  теперь  –  мираж,  но  если  вдруг  случится  такое,  что  в  мираж  превратится  всё  вокруг  тебя,  а  ты  станешь  реальностью,  я  буду  очень  счастлива.  Алёна".  Портрет  прилагавшийся  к  этому  письму  подтверждал:  это,  в  самом  деле  была  именно  та  Алёна.
Это  неожиданное  письмо  вызвало  в  Игоре  бурю  эмоций  и  порывов  написать  ответ.  Остановил  его  единственный  нюанс.  Утверждение  Алёной  того  факта,  который  в  реальности  отсутствовал,  то  есть,  будто  он  –  Игорь,  ещё  тогда  был  миллионером.  Только  из-за  этого  всё  покаяние  Алёны  выглядело  талантливой  актёрской  игрой,  верить  которой  было  –  верхом  легкомыслия.  "Что  ж,  –  подумал  Игорь  –  разумнее  всего,  оставить  это  послание  без  ответа.  По  крайней  мере  –  пока.  Здесь  ведь  любым  откликом  –  хоть  позитивным,  хоть  негативным,  можно  разрушить  резервную  перспективу"…

Уже  давно  доказана  теория  о  том,  что  в  уме  умирающего  человека  проносится  вся  его  жизнь.  Накануне  предпоследнего  дня  первого  года  третьего  тысячелетия  Игорь  в  своей  квартире,  в  полном  одиночестве  лежал  на  диване  и…  нет,  он  вовсе  не  умирал!  Обдумывая  то,  что  с  ним  произошло  полчаса  назад,  он  пришёл  к  выводу,  что  в  той  ситуации  он  мог  получить  и  пулю  в  лоб  и  нож  в  сердце,  но  отделался  лёгким  испугом,  потому  что  двое  грабителей  просто  сбили  его  с  ног.  Это  для  того  чтобы  он  не  побежал  за  ними,  дабы  вернуть  выхваченную  из  руки  объёмную  сумку,  с  которой  он  возвращался  из  банка.  Теперь,  когда  угрозы  жизни  не  было  никакой,  Игорь  стал  прокручивать  в  уме  только  последнюю  декаду  своей  жизни.  
Воспоминания  были  приятными.  Всё  началось  19  декабря  со  встречи  с  Верой.  Так  как  зима  была  холодной,  то  первое  свидание  прошло  в  уютном  ресторане.  Беседы  на  разные  темы  протекали  легко  и  непринуждённо.  Во  время  медленного  танца  случился  первый  поцелуй…  После  ресторана  Игорь  на  такси  доставил  свою  новую  возлюбленную  к  самому  дому  и  проводил  до  самой  квартиры.  Родители  будто  почувствовав  приближение  дочери,  сами  открыли  дверь.  Таким  образом  произошло  их  знакомство  с  будущим  зятем  и  приглашение  его  на  следующий  день  на  обед.  Это  мероприятие,  прошедшее  в  уютной  дружелюбной  обстановке,  оставило  у  Игоря  наилучшие  впечатления  и  укрепило  его  уверенность  в  правильности  выбора  невесты.  Вечером  того  же  дня  Игорь  пригласил  Веру  в  свою  квартиру.  Вот  здесь-то  и  протекало  максимально  близкое  знакомство  и  первая  брачная  ночь,  с  учётом  того,  что  спонтанно  возникший  брак  был  всего  лишь  гражданским.  Практически,  Игоря  устраивал  и  такой  вариант  дальнейшей  жизни,  но  юридически  хотелось,  чтобы  семья  была  законной,  что  Вера  восприняла  вообще  –  с  нескрываемым  восторгом.  Соответствующее  решение  было  принято  быстро  и  после  первого  совместного  завтрака,  в  соответствующие  органы  было  подано  заявление.  Это  мероприятие  было  отмечено  в  ещё  одном  из  столичных  ресторанов.  А  вечером  Вера  отправилась  домой,  чтобы  поделиться  радостной  новостью  с  родителями.
Ночь  Игорь  провёл  в  одиночестве,  но  с  полным  настроем  на  то,  что  скоро  спать  самому  с  собой  будет  приходиться  очень  редко.  Утром,  приняв  душ  и  попив  кофе,  Игорь  собрался  звонить  своей  любимой,  но  его  намерение  перебил  квартирный  звонок.  Когда  была  открыта  входная  дверь,  в  проём  просто  "влетела"  его  избранница.  Тут  уж  было  понятно,  как  она  соскучилась,  если  заключила  в  объятия  своего  почти  голого  миллионера  прямо  в  шубе  покрытой  не  успевшими  растаять  снежинками.  После  жаркого  затяжного  поцелуя  Вера  устроила  полное  стриптиз-шоу,  чем  повергла  своего  единственного  зрителя  в  такое  возбуждение,  что  любовные  игры  продолжились  до  поздней  ночи  без  перерыва  на  обед  и  даже  ужин.  Время  от  времени  утолялась  только  жажда,  благо  самых  разнообразных  напитков  для  этого  было  припасено  внушительное  количество.  Таким  образом  "новоиспечённые"  жених  и  невеста  так  устали,  что  ночь  они  "переспали"  в  самом  прямом  смысле  этого  слова.  Воскресное  утро  на  любовном  ложе  было  таким  добрым  для  обоих...  кушать  по-прежнему  не  хотелось  ничего,  спешить  никуда  не  нужно.  И  вот  тут-то,  начавшись  с  взаимных  приветствий,  интимное  общение  незаметно  перетекло  в  поистине  судьбоносный  разговор…
—  Ах,  какая  я  счастливая!
—  Ещё  бы!  Ведь  на  твоё  место  было  о-го-го  сколько  претенденток!
—  Конечно!  Стать  законной  женой  миллионера,  а  не  любовницей,  да  ещё  и  подпольной  –  какая  девушка  об  этом  не  мечтает?  Хотя…  я,  как  раз  об  этом  даже  мечтать  боялась…
—  И  знаешь,  Верочка,  я  настолько  в  тебя  влюблён,  что  в  качестве  компенсации  за  твою  боязнь,  я  готов  исполнить  любую  твою  фантазию!
—  Правда?  Что  ли?
—  Клянусь  своею  честью!
—  Хорошо,  любимый…  сейчас  подумаю…  так…  подарок  что  ли  нафантазировать?  Но  если  у  нас  вся  жизнь  впереди,  то…  думаю,  в  подарках  недостатка  не  будет…
—  Ну,  это  –  абсолютно  логично,  почему  я  и  предлагаю  исполнить  именно  фантазию.
—  Тогда…  знаешь,  я  в  фильмах  настолько  часто  вижу  горы  долларов…  а  вот  в  реальности  я  как-то  раз  видела  всего  несколько  пачек…  в  чужих  руках…  а  в  своих  –  я  только  несколько  банкнот  держала…  так  вот,  у  меня  сейчас  возникла  фантазия  –  подержать  в  своих  руках  целый  миллион  долларов!  Разве  это  проблема  для  миллионера?  Да  что  там  –  подержать!  Разложить  их  на  постели  и  поваляться  в  них,  и…  чего  уж  мелочиться?  –  Заняться  любовью  на  денежном  ложе…  ну,  откровенно  говоря  –  сексом!
В  процессе  этого  фантазирования  Игорь  понял,  что  поспешил  со  своим  обещанием,  поэтому  он  хотел  вклиниться  с  поправкой,  мол,  фантазия  должна  быть  сексуальной,  но  осёкся  в  тот  момент,  когда  понял  что  любовь  на  деньгах  и  должна  быть  сексом.  "Что  ж,  взялся  за  гуж  –  не  говори,  что  не  дюж"  –  подумал  Игорь  и  начал  готовиться  к  воплощению  фантазии  в  жизнь,  правда,  пока  только  –  мысленно.  
Вечером,  после  совместно  приготовленного  ужина  Вера  сообщила,  что  у  неё    закончился  отпуск  и  завтра  нужно  выходить  на  работу  в  фирменный  магазин-салон  модной  одежды,  где  она  была  продавцом-консультантом…
Игорь  ещё  не  придумал,  как  он  доставит  крупную  сумму  денег  к  себе  домой,  но  уже  понял,  что  отсутствие  любимой  девушки  будет  только  на́  руку.  
Утром,  проводив  Веру  до  двери,  Игорь  принялся  осуществлять  очередной  план  действий,  разработанный  глубокой  ночью,  после  того  как  его  любимая  уснула.  Быстро,  почти  полностью  одевшись,  он  достал  из  шкафа  недавно  приобретённую  уникальную  покупку.  Это  была  двусторонняя  утеплённая  куртка  с  капюшоном,  для  холодного  времени  года.  Стоя  перед  зеркалом  в  прихожей,  Игорь  прикидывал:  в  каком  же  цвете  сделать  первый  выход  –  в  синем  или  сером?

"Ну  вот  –  к  моей  серой  куртке  и  серая  легковушка  Тойота,  –  подумал  Игорь,  садясь  на  заднее  сидение,  после  удачного  "голосования",  –  а  как  же  иначе,  если  выбрал  для  себя  роль  серой  мыши?"  Увидев  за  рулём  очень  молодого  парня,  Игорь  не  счёл  своей  обязанностью  обращаться  к  нему  на  "Вы"…
—  Я  так  понимаю,  ты  не  попутчика  подобрал,  если  не  спросил  у  меня  –  куда  мне  нужно?
—  Это  точно  –  весело  ответил  парень,  набирая  скорость  —  хотя  я  и  не  таксист…  просто  обкатываю  машину  после  капитального  ремонта.  Подумал:  чем  катать  наугад,  лучше  подвезу  человека,  куда  ему  нужно.  Вот  и  остановился…
—  Наверно  все  сбережения  ушли  на  ремонт?
—  Наверно…  потому  что,  батя  заплатил  за  всё,  чтоб  передать  тачку  мне…  в  подарок.  Правда,  из-за  этого  –  бюджет  для  меня  сильно  урезал…
—  В  таком  случае  могу  предложить  тебе  пару  сотен  баксов…  если  покатаешь  по  городу  меня.
—  Окей,  я  сегодня  свободен!  Куда  едем?
—  Если  хорошо  знаешь  город,  то  мне  сегодня  нужно  побывать  в  пяти  разных  банках,  потом  вернуться  домой.  После  этого  я  дам  тебе  сотку.  Затем,  начиная  с  завтрашнего  дня,  за  пять  дней  нам  придётся  съездить  в  каждый  из  этих  банков  и  назад.  Так  как  остальные  поездки  много  времени  занимать  не  будут,  то  вторую  сотку  получишь  29  декабря  в  субботу,  после  последней  поездки.
—  А  что?  Разве  банки  в  субботу  работают?  
—  В  любом  случае  это  рабочий  день  для  всех…  вместо  31  декабря…
—  Что  ж…  Я  согласен!
—  Тогда  вперёд,  к  первому  лучшему  банку.

По  пути  домой  Игорь  попросил  Максима,  так  ему  представился  временный  извозчик,  остановиться  около  супермаркета.  После  того  как  в  каждом  из  пяти  банков  удалось  успешно  договориться  о  получении  в  определённое  время  определённых  дней  суммы  в  200000  долларов,  Игорь  решил  сделать  покупку  вещей  которые  должны  помочь  в  осуществлении  плана  по  обналичиванию  миллиона  баксов.  Заодно  им  была  сделана  закупка  некоторых  продуктов.  Вернулся  Игорь  к  ожидавшей  его  машине  уже  с  новеньким  огромным  пластиковым  чемоданом  на  колёсиках  и  с  выдвижной  ручкой.  После  погрузки  покупки  в  багажник,  парни  сели  в  машину  и  продолжили  путь  домой.  Когда  Тойота  оказалась  там,  где  Игорь  садился  в  неё  утром,  он  попросил  Максима  свернуть  во  двор,  проехать  между  несколькими  девятиэтажками  и  остановиться  у  среднего  подъезда  шестнадцатиэтажного  дома.
—  Ну  вот…  приехали.  Давай  доставай  чемодан,  а  завтра  в  9  часов  утра  жди  меня  здесь,  и  едем  в  тот  банк,  с  которого  мы  сегодня  и  начали…
—  Замётано!  
Максим  открыл  багажный  отсек,  помог  извлечь  пока  ещё  не  очень  ценный  груз  и  получил  хрустящую  банкноту  100  долларов.  Игорь  взял  чемодан  и  быстро  направился  к  парадной  двери  подъезда.  Открыв  её,  он  убедился,  что  Максим  проводил  его  взглядом.  Начальная  конспирация  была  соблюдена.  Игорь  знал,  что  во  всех  домах  такого  типа  проходы  сквозные,  поэтому  ему  необходимо  выйти  на  противоположную  сторону  дома,  а  там,  –  около  двухсот  метров  путь  к  своему  дому.  Пройдя  мимо  лифтовой  площадки,  Игорь  зашёл  через  очередную  дверь  к  лестничному  подъёму  к  верхним  этажам.  Прислушавшись,  он  убедился  что  поблизости  –  никого.  Затем  снял  куртку,  вывернул  её  наизнанку,  которая  сразу  стала  наружной  стороной  синего  цвета,  застегнул  молнию  до  самого  воротника,  натянул  капюшон  и  надел  извлечённые  из  кармана  тёмные  очки.  В  преображённом  виде  Игорь  вышел  из  чужого  дома  и  благополучно  добрался  домой.
В  квартире  чемодан  был  освобождён  от  остальных  покупок  и  спрятан  в  кладовке.  Остальными  были  –  пакет  с  продуктами  и  объёмная  чёрная  сумка  из  очень  прочного  синтетического  брезента.  Внутри  сумки  лежали  другие  покупки:  огромный  белый  пакет  из  толстого  полиэтилена  с  ручками,  в  который  могла  свободно  поместиться  чёрная  сумка,  а  также  –  упаковка  сотни  небольших  полиэтиленовых  пакетиков  и  рулон  скотча.  Всё  это  было  положено  сверху  на  новый  чемодан.  Продукты  из  пакета  были  разложены  в  холодильнике.  
Вечером  Вера  прямо  с  работы  пришла  домой  к  Игорю.  Дело  в  том,  что,  ночуя  последний  раз  у  родителей,  она,  не  спрашивая  разрешения,  поставила  их  перед  фактом:  она  будет  жить  с  будущим  мужем  у  него  дома  до  самой  свадьбы.  К  её  удовольствию  родители  отнеслись  к  её  решению  по  современному.  С  этого  вечера  пять  дней  для  Веры  прошли  как  у  Бога  за  пазухой,  если  не  считать  ежедневной  работы  в  магазине.  О  том,  как  для  неё  готовился  сюрприз  с  денежно-сексуальной  фантазией,  Вера  даже  не  догадывалась.
На  следующее  утро  Игорь  проводив  любимую  до  дверей,  полностью  повторил  свои  действия  производившиеся  накануне.  Только  выходя  из  квартиры,  он  взял  с  собой  большой  белый  пакет,  а  заодно  прихватил  полный  пакет  с  мусором.  Спустившись  на  пол-этажа  ниже  и  подойдя  к  мусоропроводу,  Игорь  увидел  большую  связку  старых  газет.  Выбросив  мусор,  он,  глянув  на  макулатуру,  подумал:  "Кто-то  хотел  спустить  это  дело  через  трубу,  но  габариты  мусороприёмника  не  позволили…  а  вообще-то  очень  кстати!"  Подняв  связку  за  верёвку  и  убедившись  что  газеты  не  грязные,  Игорь  перевернул  белый  пакет.  Чёрная  сумка  из  него  выпала  на  пол.  Газеты  были  помещены  в  опустевшую  ёмкость.  После  тщательного  уплотнения,  полный  пакет  был  помещён  в  сумку,  на  дне  которой  лежали  двадцать  пакетиков  и  рулон  скотча.  После  всех  манипуляций  Игорь  на  лифте  спустился  вниз.  Теперь  его  путь  лежал  к  вчерашней  шестнадцатиэтажке.  Пройдя  этот  путь  почти  никем  не  замеченным,  Игорь,  прошёл  сквозь  дом,  войдя  через  чёрный  ход,  а  быстро  переодевшись,  вышел  из  парадного  входа.  Сумка  висящая  на  плече  за  счёт  широкого  ремня,  болталась  чуть  позади  правого  бока  и  не  создавала  впечатления  будто  она  тяжёлая.  
Серая  Тойота,  согласно  условленному  времени  уже  стояла  у  подъезда.  Игорь,  как  и  накануне,  вошёл  в  неё  через  заднюю  дверь,  расположив  сумку  на  соседнем  сидении,  поздоровался  с  Максимом  и  сообщил  что  готов  к  поездке.
…В  банке  для  Игоря  была  подготовлена  сумма  в  200000  долларов  и  маленькая  комнатка,  в  которой  он  мог  закрыться,  проверить  и  упаковать  деньги.  Так  как  20  пачек  новых  стодолларовых  купюр  были  перевязаны  ленточками  и  опечатаны,  Игорь  вскрывать  их  не  стал,  поверив  банку.  Убедившись  в  отсутствии  камер  наблюдения,  он  снял  с  себя  всю  одежду  до  пояса,  оставшись  в  брюках  и  обуви.  Затем  из  сумки  были  извлечены  скотч  и  маленькие  пакеты.  В  каждый  из  них  была  помещена  одна  пачка  долларов.  Из  рулона  Игорь  начал  отматывать  ленту  и  на  необходимом  отрезке  крепить  поперёк  пачку  денег.  Следующая  пачка  крепилась  через  пару  сантиметров.  Таким  образом  образовался  ряд  из  десяти  пачек  с  промежутками  в  толщину  пальца.  Опоясав  себя  такой  импровизированной  лентой,  Игорь  для  надёжности  обвился  поверх  неё  ещё  пару  раз  той  же  липкой  полосой.  Аналогичная  лента  созданная  с  остальными  долларами  была  закреплена  вокруг  груди.  Теперь,  хоть  и  не  так  легко  как  прежде,  была  надета  рубашка  и  заправлена  в  брюки.  Когда  был  надет  свитер  и  куртка,  Игорь  почувствовал  себя  немножко  неуклюже,  но,  тем  не  менее,  взяв  себя  в  руки,  вышел  из  банка,  стараясь  держаться  как  можно  более  естественно,  а  сумка  с  газетами  теперь  не  просто  болталась  на  ремне.  Она  прижималась  к  туловищу  как  что-то  ценное.  Судя  по  всему  этой  хитрости  не  обнаружил  никто.  Скорее  всего,  сотрудники  банка  решили  что  деньги  "ушли"  в  сумке,  а  извозчик  Максим  мог  только  предполагать  что  в  сумке  деньги,  не  зная  реальной  суммы.
Машина  вернулась  к  месту  отправления,  относительно  быстро  и  без  проблем.  Игорь,  напомнив  о  завтрашней  поездке  в  другой  банк,  попрощался  с  водителем  и  отправился  в  шестнадцатиэтажку.  Внутри  дома,  как  и  накануне,  было  проведено  переодевание,  а  из  чёрной  сумки  был  извлечён  сложенный  поверх  газет  белый  пакет.  Теперь  сумка  была  помещена  внутри  него.  Вышел  из  чёрного  хода  дома  уже  человек  в  тёмных  очках,  в  синей  куртке  с  капюшоном  на  голове  и  с  большим  белым  пакетом  в  руке.  Связка  газет  была  спрятана  в  небольшое  свободное  пространство,  за  пакетом  плоских  радиаторов.
Именно  в  таком  виде  Игорь  на  следующее  утро  входил  в  этот  дом.  А  Максим  встречал  своего  пассажира  без  очков,  с  откинутым  капюшоном  серой  куртки  и  в  шапочке  лыжника.  Чёрная  сумка,  с  которой  он  садился  в  машину,  казалась  пустой,  не  смотря  на  вернувшуюся  в  неё  связку  газет.  На  третий,  четвёртый  и  пятый  день  всё  повторялось  аналогично.  Вот  только  этот  пятый  последний  день  закончился  чуть  иначе.  Максим,  как  бы  для  приличия  ни  разу  не  интересовался  содержимым  чёрной  сумки.  Однако  Игорь  понимал,  что  извозчик  вряд  ли  считает,  что  возит  пассажира  с  банковскими  документами.  О  его  честности  судить  только  по  внешности  было  довольно  трудно.  Поэтому  вся  надежда  на  успех  заключалась  в  конспирации.  Теперь  было  понятно,  что  безопасность  Игорь  обеспечил  себе  только  на  участке  между  двумя  домами.  Соответственно  его  местожительства  никто  не  вычислил.  В  результате  нападение  произошло,  после  того  как  он  вошёл  в  шестнадцатиэтажный  дом,  причём  Тойота  перед  этим  уехала,  во  избежание  подозрений.  А  двое  грабителей  всё-таки  поджидали  Игоря  внутри,  ибо  как  только  за  ним  закрылась  входная  дверь,  как,  появившись  будто  ниоткуда,  они  свалили  его  с  ног,  выхватили  сумку  и  убежали.
Убедившись,  что  при  падении  ничего  себе  не  повредил,  Игорь  очень  быстро  произвёл  переодевание  и  вышел  из  здания  по  направлению  к  своему  дому.  Теперь  можно  было  идти  не  торопясь.  Ведь  грабители,  если  и  успели  заметить,  что  украли  не  деньги,  то  уже  не  смогут  определить,  куда  девалась  жертва,  хотя,  скорее  всего  они  сейчас  в  пути  к  своему  убежищу  в  предвкушении  солидного  куша.

"Пожалуй,  пора  вставать"  –  подумал  Игорь,  проанализировав  свои  воспоминания  до  того  момента,  как  он  пришёл  домой,  разделся,  сбросил  с  себя  денежную  броню  и  улёгся  на  диван.  До  возвращения  с  работы  Веры,  нужно  выпотрошить  из  пакетиков  пачки  долларов  и  аккуратно  уложить  их  к  остальной  валюте  в  чемодан  с  колёсиками.

Первый  год  третьего  тысячелетия  неуклонно  приближался  к  концу.  Игорь  после  вчерашнего  инцидента  уже  не  просто  успокоился,  а  даже  пребывал  в  эйфории.  Ещё  бы!  Завтра  вечером  этот  год  полный  неудач,  будет  подвержен  весёлым  проводам.  Впереди  только  перспектива  счастливой  семейной  жизни,  о  которой  он  так  долго  мечтал.  Для  этого  теперь  есть  всё!  Комфортабельная  просторная  квартира,  любимая  невеста,  которая  в  ближайшее  время  станет  женой.  Нет  больше  на  первом  этаже  злой  соседки,  которая  могла  навести  порчу  на  кого  угодно,  а  самое  главное  –  наличие  не  просто  средств  к  существованию,  а  такой  суммы  денег,  которой  при  правильном  распоряжении,  может  хватить  на  всю  жизнь.  Остаётся  самая  малость:  исполнить  своё  обещание  –  воплотить  в  жизнь  фантазию  любимой  девушки.  Изначально  Игорь  задумал  устроить  сюрприз  в  новогоднюю  ночь,  но,  взвешивая  все  "за"  и  "против",  к  тому  же  "сгорая"  от  нетерпения,  он  решил  не  откладывать  на  завтра  то,  что  можно  сделать  и  сегодня.
…Несмотря  на  воскресный  день,  хозяин  магазина  попросил  своих  продавщиц  поработать  до  обеда.  Вера,  конечно  же,  не  могла  ему  отказать,  а  утром  уходя  на  работу  сказала  жениху  что  после  хочет  заехать  к  родителям,  но  вечером  обязательно  вернётся  к  своему  любимому.
К  приходу  невесты  всё  было  готово  для  предпраздничного  ужина  при  свечах.  А  в  другой  комнате  оборудованной  под  спальню  и  был  приготовлен  сюрприз.  На  новой  белой  простыне,  на  двуспальной  кровати  были  красиво  разложены  пачки  со  стодолларовыми  купюрами.  Всё  это  денежное  ложе  было  аккуратно  накрыто  пуховым  одеялом  в  пододеяльнике  из  импортного  комплекта  постельного  белья.

…Незадолго  до  полуночи,  Игорь,  вставая  из-за  стола,  поймал  себя  на  мысли,  что  он  с  трудом  держится  на  ногах…
—  Игорёк!  Ты  меня  покидаешшшь?
—  Нет,  милая,  я  хочу  тебя  забрать  с  этого  алкодрома!
—  А  ещё  по  рюмочке?  Такая  обалденная  текила-ла-ла-ла…
—  Верунчик!  Мне  кажется,  мы  с  тобой  уже  перебрали.  Лучше  съешь  бутербродик  с  чёрной  икрой.  Или  откуси  чуток  от  лангуста…
—  Любимыыый!  Я  тебя  обожаю…  сильнее,  чем  этих  лангустов,  омаров  и  прочих  членистоногих.
—  Верааа…  я  я  тебя  тоже  люблю,  но  ты  видишь?  –  даже  свечи  догорели,  а  значит  нам  пора  заняться…
—  Знаю!  –  пересыпанием…
—  Чего?
—  Не  чего,  а  чем!  Я  срочно  хочу  с  тобой  переспать!  Даже  согласна,  больше  не  пить,  ну…  разве  что…  пять  капель!
—  Всё!  Больше  никаких  капель!  Киска  моя,  дай  я  тебя  отнесу  в  наше  ложе…
—  Ну…  если  я  такая  относительная…  тогда  –  пожалуйста…

Абсолютно  полностью  осознавая  своё  состояние,  Игорь  был  глубоко  удивлён  –  как  он  смог  выпустить  из-под  контроля  процесс  потребления  спиртного?  Видимо  сработало  ложное  представление,  что  всё  выпитое  –  с  лихвой  нейтрализует  обилие  закуски.  И  ладно  –  сам  дошёл  до  кондиции,  так  ещё  и  допустил,  чтобы  любимая…  будущая  жена  опустилась  до  такого  же  уровня.  "Так!  Нужно  срочно  взять  себя  в  руки  и  отнести  моё  сокровище  к  остальному  богатству"  –  решил  Игорь  и,  подхватив  Веру  на  руки,  понёс  её  в  спальню,  изо  всех  сил  стараясь  не  упасть  раньше,  чем  доберётся  до  кровати.  В  общем,  как  подумал,  так  и  получилось.  Так  как  в  комнате  было  темно,  Игорь  нёс  девушку  по  памяти  –  наугад.  В  результате,  зацепившись  коленом  за  угол  кровати,  он  всё  же  уронил  свою  ношу  на  край  ложа,  а  сам,  падая  следом,  увлёк  обоими  телами  на  пол  одеяло,  которое,  будучи  очень  легким,  соскользнуло  с  кровати  и  неаккуратно  укрыло  мгновенно  отключившуюся  влюблённую  пару…

"Доброе  утро,  любимый"  и…  нежный  поцелуй…  "Доброе  утро,  любимый"  и  снова  поцелуй…  "Доброе  утро,  любимый"  и  опять  поцелуй…  и  так  пятый,  десятый,  двадцатый,  сотый  раз…  и  почему-то  каждый  раз  голос  кажется  другим.  По  мере  просветления  оказывается  понятно  –  почему:  приветствует  и  целует  Игоря  каждый  раз  новое  лицо.  И  все  эти  лица  какой-то  неописуемой  красоты,  а  голоса  хотя  и  невероятно  приятные,  но  всё  же  кроме  повторений  они  ещё  как-то  переплетаются  и,  отражаясь,  будто  от  царь-колокола,  создают  беспрерывный  гул  внутри  головы,  от  которого  постепенно  становится  не  по  себе.  "Доброе  утро,  единственные  мои!"  –  с  трудом  произносит  Игорь,  а  в  ответ  все  мелькавшие  лица  уменьшаются  в  размере  и,  сплотившись  перед  его  глазами,  выстраиваются  в  длинные  ряды  в  несколько  ярусов.  Все  красавицы  уже  смотрят  на  Игоря  молча,  но  гул  в  голове  не  прекращается.  Картина  состоящая  из  множества  лиц  начинает  отдаляться  и  в  результате  он  понимает  что  смотрит  на  огромный  экран  монитора  с  изображением  страницы  своего  сайта.  "Когда  же  это  я  успел  поменять  портреты  мужиков  на  портреты  таких  красоток?"  –  успел  подумать  Игорь,  перед  тем  как  осознать  что  перед  его  глазами  тают  последние  грёзы  из  сновидения.  Окончательно  разъединив  будто  склеенные  веки,  он,  наконец,  понимает  что  он  одетый  находится  на  полу  около  кровати,  рядом  со  смятым  одеялом.  Жуткая  головная  боль  не  даёт  сосредоточиться,  дабы  понять,  что  же  здесь  произошло.
С  трудом  поднявшись  на  ноги  Игорь  идёт  на  кухню  к  холодильнику,  достаёт  из  него  бутылку  импортного  пива  и,  вскрыв  её,  выпивает  напиток  залпом.  Затем  сев  за  стол  он  какое-то  время  смотрит  на  лист  бумаги  испещрённый  какими-то  записями  с  уголком  прижатым  вазой  с  букетом  роз.  Постепенно  боль  начинает  отпускать  голову,  и  в  неё  приходят  воспоминания.  Игорь,  следуя  им,  встаёт  и  идёт  в  комнату.  Перед  глазами  стол  со  следами  вечернего  пира.  Становится  ясно,  что  это  был  ужин  при  свечах,  от  которых  в  подсвечниках  не  осталось  и  следа.  И  лишь  вернувшись  в  спальню,  Игорь  с  ужасом  осознаёт  последствия  вчерашней  оргии.  Перед  ним  кровать,  покрытая  девственно  чистой  простынёй,  на  которой  он  вчера  любовно  раскладывал  пачки  долларов.  Но  где  же  они?!  "Может  это  было  во  сне,  а  деньги  всё  ещё  лежат  в  чемодане?"  –  с  этой  мыслью  Игорь  бросается  к  кладовке,  но  открыв  её,  в  полном  отчаянии  видит  что  чемодана  нет!
—  Верраааа!!!  
…Конечно,  это  был  вопль  отчаяния,  а  не  воззвание  к  любимой,  отклика  на  который,  даже  не  следовало  ожидать.  Тишина  в  ответ  подтвердила  эту  догадку…
"А  может,  это  всё-таки  грабители  вычислили  и  вычистили  мою  квартиру?  А  может,  они  кроме  денег  похитили  и  мою  любимую?  Так…  нужно  срочно  звонить  в  милицию".  Игорь  подскочил  к  тумбочке,  на  которой  стоял  телефон  и  с  такой  силой  рванул  трубку,  что  шнур  увлёк  аппарат  в  полёт,  но  от  тяжести  тот  звонко  грохнулся  на  пол.  После  этого  трубка  не  подавала  ни  звуков,  ни  других  признаков  жизни.  Пришлось  снова  бежать  в  кухню,  к  параллельному  телефону,  стоящему  около  вазы  с  розами.  Присев  на  табуретку,  Игорь  потянул  руку  к  телефону  и…  снова  на  глаза  попался  лист  бумаги,  исписанный  мелким  почерком.  На  этот  раз  он  взял  его  в  руку…  вместо  трубки,  и  начал  читать.

"Игорь,  дорогой,  любимый…  поверь  мне…  это  истинная  правда,  что  я  тебя  люблю.  Я  ведь  из  сотни  портретов  выбрала  именно  тебя  не  наугад,  а  потому  что  ты  мне  понравился!  Кто  знает  –  может  я  больше  никого  и  не  полюблю  так,  как  люблю  тебя.  По  крайней  мере,  я  буду  помнить  тебя  всегда!  И  это  благодаря  тому,  что  ты  осуществил  мою  фантазию.  Да,  я  понимаю,  что  ты  хотел,  чтобы  мы  были  вместе…  как  муж  и  жена.  Может  быть  женой  миллионера  –  это  и  неплохо,  по  сравнению  с  моей  мамой,  которая  всю  жизнь  была  рабыней  домашнего  быта.  Но  в  глубине  души  у  меня  зашевелилось  понимание,  что  жизнь  в  семье…  это  по-любому  будет  зависимостью.  А  я  ведь  всегда  мечтала  о  не́зависимости,  причём  абсолютной.  И  ты  не  хуже  меня  понимаешь,  что  без  денег…  огромных  денег  –  об  этом  только  и  можно  лишь  мечтать.  И  тут  судьба  даёт  мне  такой  шанс…  проснувшись  в  5  часов  утра,  я  увидела  ключ  к  осуществлению  мечты,  а  точнее  –  миллион  ключиков!  И,  поверь  мне,  Игорёк,  я  колебалась  около  получаса  –  что  мне  выбрать:  любовь  или  свободу.  А  вот  пишу  тебе  письмо  со  слезами  на  глазах  и  не  могу  понять  –  то  ли  это  мой  выбор,  то  ли  меня  бес  попутал.  Но  как  бы  там  ни  было,  я  надеюсь  что  ты  меня  сможешь  понять…  если  не  сейчас,  то  когда-нибудь.  И,  наконец,  хочу  попросить,  чтобы  ты  меня  не  разыскивал.  Я  с  этого  момента  начну  делать  всё,  чтобы  отсечь  от  себя  всё  прошлое  и  начать  совершенно  новую  жизнь.  Даже  для  своих  родителей  я  исчезаю  навсегда.  А  тебе,  Игорёк,  я  хочу  пожелать  найти  себе  спутницу  жизни  более  достойную,  чем  я.  С  твоими  миллионами  –  разве  это  проблема?  Да  и  за  миллион  подаренный  мне  –  огромное  спасибо  тебе.  Понимаю  я  вас  –  миллионеров,  хоть  никогда  и  не  было  зависти.  И  это  при  том,  что  для  вас  –  пожертвовать  миллион,  всё  равно  что  я  пожертвую  один  доллар…  правда  теперь  обладая  миллионом,  этот  лимит  можно  расширить  до  десятки.
Пожалуй,  это  всё,  что  хотелось  тебе  сообщить.  Прости  и  прощай…  дорогой  мой  человек…  31  декабря  2001  года.  Вера"

"Вот  и  вся  любовь…  и  обошлась  она  мне…  всего-то  в  один  зелёный  миллион!  Какая  ерунда!"  –  с  этой  мыслью  Игорь  схватил  пустую  бутылку  из-под  пива  и  замахнулся,  чтобы  изо  всех  сил  запустить  её  в  окно.  "А  дальше-то  что?"  –  промелькнула  в  его  голове  вразумительная  мысль,  "Выпрыгнуть  сквозь  образовавшуюся  дыру?  И  когда  сердобольные  прохожие  вызовут  скорую  помощь,  сказать  бригаде  чтобы  везли  меня  в  роддом,  чтобы  я  там  смог  усыновить  оставленного  кем-нибудь  ребёнка?"
…Несколько  минут  Игорь  простоял  посреди  кухни,  мысленно  борясь  с  разными  навязчивыми  идеями,  пока,  наконец,  не  дал  волю  ярости.  С  размаху  бросив  бутылку  себе  под  ноги,  он,  в  конце  концов,  успокоился.  Ещё  через  минуту  Игорь  по  осколкам  разбитой  бутылки  выбрался  в  прихожую,  оделся  и  вышел  из  дома.
По  заснеженным  улицам  города  куда-то  по  своим  делам  спешили  люди  разного  возраста  и  пола.  На  Игоря  как  на  рядового  прохожего  никто  не  обращал  внимания.  Он  шёл  и  думал,  что  если  бы  и  остался  миллионером,  это  бы  никак  не  повлияло  ни  на  чьё  мировосприятие.  Поэтому  –  какая  разница,  какой  у  него  финансовый  статус.  Вот,  даже  его  предыдущая  девушка  Алёна  так  и  написала  в  электронном  письме,  мол  он  одинаковый  –  что  сверху,  что  –  снизу,  что  –  богатый,  что  –  бедный…
Случайно  вспомнив  об  Алёне,  Игорь,  не  понимая  –  зачем,  направился  к  маникюрному  салону.  Туда,  где  они  познакомились  прошедшим  летом.  А  что?  –  если  рабочий  понедельник  31  декабря  перенесли  на  позавчерашнюю  субботу,  это  же  не  значит,  что  гуляет  весь  народ.  Вполне  возможно,  –  и  Алёна  сидит  на  своей  работе  и  обрабатывает  ноготки  какой-нибудь  моднице.
Как  подумалось,  так  и  получилось.  Бывшая  возлюбленная  не  успевшая  стать  невестой,  сидела  за  рабочим  столиком  и  занималась  пальцами  экстравагантной  дамы  солидного  возраста.  Увидев  Игоря,  проигнорировавшего  протест  администратора  и  вошедшего  в  небольшой  маникюрный  кабинет,  она  будто  выйдя  из  глубокого  сна,  оживлённо  улыбнулась  и  подмигнула  ему.  Какое  удачное  стечение  обстоятельств!  Работа  с  клиенткой,  буквально  через  несколько  секунд  подошла  к  концу.  Та  поднялась  из  кресла,  поблагодарила  мастерицу  и  ушла  рассчитываться,  закрыв  за  собой  дверь.  Игорь,  не  сказав  ни  слова,  неспешно  уселся  на  её  место.
—  Ну  и  что  будем  делать?  –  заискивающе  улыбаясь,  спросила  Алёна  –  простой  маникюр,  накладные  ногти…
—  Да  вот…  зашёл  пригласить  тебя  в  гости…  на  Новогоднюю  ночь.
—  Ой,  Игорёнчик!  Я  так  рада…  а  кто  будет  ещё?
—  Никого…  только  ты  и  я…
—  О!  это  так  романтично…  остаётся  только  представить  –  в  какой  обстановке  пройдёт  этот  праздник…
—  Не  переживай  –  и  обстановку,  и  выпивку,  и  закуску  я  обещаю…  ну…  в  общем,  как  в  ресторане!
—  Отлично!  Прямо,  всё  как  я  и  предположила!  –  со  счастливым  выражением  на  лице  ответила  девушка.  Но  дальше  Игорь  решил  блефовать  с  учётом  рассекреченных  ранее  свойств  характера  Алёны…
—  Ну!  Так  что  ты  по  этому  поводу  думаешь?
—  Я  думаю,  что  из  нас  получится  отличная  пара.  И  знаешь…  вот  вспомнила,  как  ты  здесь  сидел  в  первый  раз…  таким  деловым  тоном  перечислял  варианты  дизайна  сайта,  который  ты  мне  впоследствии  и  создал…
—  Надеюсь  –  он  функционирует  нормально?
—  Ещё  бы!  Такой  специалист  творил…  своими  руками…  кстати  как  там  другой  сайт?  Ну,  насчет  замужества  с  миллионером…
—  А  ты́  откуда  про  него  знаешь?!  Ах…  да!  Он  же  в  открытом  доступе  для  всех  желающих…
—  Значит,  послание  моё  ты  всё-таки  прочитал…
—  Какое  послание?  –  с  этими  словами  Игорь  натянул  на  своё  лицо  виртуальную  маску  неподдельного  удивления.  
—  Погоди…  так  этот  сайт  всё-таки  –  твой  или  нет?
—  Конечно  же  –  мой!  Я  его  делал  вот  этими  руками…  Хотя,  человек,  который  мне  заказывал  эту  работу  –  на  миллионера  не  похож,  ну  ни  грамма!  И,  кстати,  я  уже  понял  суть  твоего  вопроса.  Заказчик  попросил  сделать  так,  чтобы  его  электронный  адрес  был  скрытым.  Поэтому  все  послания  просто  записываются  в  открытое  "окошко",  добавляется  файл  с  портретом  и  после  нажатия  внизу  кнопочки  "отправить",  его  уже  может  видеть  и  читать  тот  миллионер.  И  ещё  он  попросил  для  разнообразия  добавить  к  портретам  мужчин  и  мой  портрет.  Между  прочим,  я,  как  создатель  сайта,  мог  бы  сделать  так,  что  все  письма  параллельно  приходили  бы  и  в  мой  почтовый  ящик,  но…  сама  понимаешь:  совесть  не  позволяет  такое  делать…
—  И  ещё  твоя  совесть  не  позволила  взять  у  заказчика  деньги…  за  работу.  –  Эти  слова  Алёна  произнесла  уже  с  едва  заметным  оттенком  равнодушия.
—  Почему  же.  Мой  труд  был  оплачен  вполне  достойно.  Я  получил  за  этот  сайт  целую  тысячу  долларов…
—  О!  Теперь  твоё  состояние  равно  дву́м  тысячам  долларов?  –  на  этот  раз  в  голосе  Алёны  явно  угадывался  лёгкий  сарказм  —  Или  ты  потратил  эти  деньги  на  подготовку  к  Новому  Году?  Чтобы  встретить  его  со  мной.
—  Значит,  Алёнушка,  я  так  понимаю  –  ты  уже  передумала…
—  Да,  Игорь,  я  вспомнила,  что  меня  пригласили  подружки  в  одну  компанию…
—  Всё!  Всё!  Всё!  Больше  не  буду  настаивать.
—  И…  кроме  всего,  ко  мне  сейчас  должна  подойти  очередная  клиентка…  короче…  мне  нужно  подготовить  рабочее  место.
—  Да  я  и  не  собирался  здесь  задерживаться  –  спокойным  тоном  ответил  Игорь,  поднимаясь  из  кресла  —  и,  вообще  я  к  тебе  заглянул  только  для  проверки.
—  Какой  ещё  проверки?
—  Как  соотносятся  с  твоими  реальными  чувствами  твои  слова  из  письма  –  "  А  всё-таки,  только  потеряв  тебя,  я  поняла,  что  мне  на  самом  деле  нужен  именно  ты!  Даже  без  миллионов"…
—  Так  вот,  значит,  какой  ты  совестливый!  Всё-таки  контролировал  почтовый  ящик  своего  заказчика!  Может  уже  и  мне,  по  секрету  сообщишь  номер  настоящего  миллионера?
—  Легко!  Этот  номер  одинаково  смотрится  и  сверху  и  снизу…  96.

Уже  в  который  раз  Игорь  брёл  по  тротуару  одной  из  столичных  улиц,  туда,  куда  ноги  несут.  А  что?  Идти  домой,  где  никто  не  ждёт?  Это  же  просто  невыносимо!  Особенно  после  того,  как  оттуда  вынесено  то,  что  давало  хоть  какую-то  перспективу  спокойной  безмятежной  жизни.  Но  это  было  возможно,  если  бы  была  выбрана  "дорога"  ведущая  прямо.  Конечно,  по  этой  "дороге"  можно  идти  сейчас,  но  в  полном  одиночестве,  ибо  кому  нужен  безденежный  холостяк?  А  ведь  цыганка  оказалась  права!  Пошёл  налево  и  оказался  "у  разбитого  корыта".  И  что  толку,  что  вернулся  назад?  Как  там  говорила  провидица  –  пойдёшь  направо  –  обретёшь  истинную  любовь  и  реальное  богатство.  И  ведь  на  это  была  надежда,  когда  шёл  навстречу  Алёне.  Сейчас,  вспоминая  её  лицо,  исполненное  лицемерия,  с  потерянным  даром  речи,  которое  увидел  Игорь  перед  выходом  из  салона,  он  понимал,  что  это  был  путь  прямо,  и  конечно  без  денег,  но  никак  не  поворот  направо.  Не  замечая  своего  приближения  к  оживлённому  перекрёстку,  Игорь  успел  подумать,  что  распутье  нарисованное  цыганкой  –  это  злой  рок.  Повторно  не  угадав  с  направлением,  он  снова  вернулся  назад.  Но  что  он  видит,  глядя  вперёд?  Вера  в  святую  любовь  ушла  налево  с  его  деньгами,  Надежда  на  эту  любовь  –  "умирает"  последней,  при  этом  неплохо  себя  чувствуя,  –  прямо  впереди.  Остаётся  последняя  попытка  –  поворот  направо.  Видимо  там  его  и  ждёт  любовь…  того,  кто  любит  всех  людей.  Ну  что  ж…  направо  так  направо…
Улица,  по  которой  шёл  Игорь,  была  не  очень  широкой,  с  двухполосной  автодорогой,  по  одной  полосе  движения  в  обе  стороны.  Тротуар  под  его  ногами  уходил  налево  за  угол  здания,  а  прямо  и  направо  располагалась  проезжая  часть  с  нанесённой  на  асфальт  разметкой  называемой  зеброй.  Из-за  обилия  снега,  "зебра"  была  едва  видна,  но  водители  машин  знали  о  её  наличии  и  пропускали  пешеходов  желающих  перейти  дорогу.  Светофор  на  этом  перекрёстке  почему-то  отсутствовал.
Когда  Игорь  подходил  к  пересечению  дорог,  он  успел  увидеть  впереди  огромную  фуру,  которая  мчалась  прямо.  Водитель,  не  видя  препятствий,  чуть  прибавил  скорости,  чтобы  быстрее  пересечь  улицу.  Игорь,  резко  повернув  направо,  вполне  осознано  вышел  на  дорогу,  прямо  на  средину  полосы  и  остановился,  зажмурив  глаза…
Визг  тормозов  на  асфальте  покрытом  снегом,  невозможен,  а  поэтому  Игорь  услышал  только  нарастающий  звук  шуршания  шин,  затем  резкий  толчок  в  грудь  и  падение  на  спину  на  небольшой  сугроб,  остававшийся  справа  от  него,  когда  он  выходил  на  дорогу.  Подумать  –  почему  удар  пришёлся  не  в  левое  плечо  с  падением  на  заснеженный  асфальт,  он  не  успел,  так  как  непонятно  чем  придавленное  к  снегу  тело  услышало  крик:
—  Да  куда  ж  ты  под  колёса  лезешь!?!  Жить  надоело?
—  Что  это?  –  не  открывая  глаза,  почти  беззвучно  прошептал  Игорь,  причём  не  в  ответ,  а  просто  так,  —  Снова  дежавю?
—  Игорь!?  Это  ты?  Чёрт  подери!  Ты  пьяный?  Что  ли?  Очки  чёрные  напялил,  под  капюшоном  скрылся!  –  прокричал  Артем,  вставая  со  спасённого  друга.  А  тот,  открыв  глаза,  безучастно  смотрел  на  "Ангела-хранителя",  непонятно  по  какой  случайности  оказавшегося  в  нужном  месте  в  нужное  время,  для  того  чтобы  спасти  от  гибели  будто  бы  случайного  прохожего.
—  Ну  что?  Так  и  будешь  лежать?  Давай  руку.
Игорь  протянул  вверх  правую  руку,  ухватившись  за  которую,  Артём  помог  другу  подняться  и,  не  отпуская  её,  потянул  его  за  собой.
—  Да  что  с  тобой,  Игорёша?  Почему  ты  молчишь?  Почему  попёрся  под  машину?  Я  же  с  другой  стороны  дороги  заметил,  что  это  было  не  случайно!  Просто  не  узнал  тебя  сразу…  Да  не  молчи  ты!  Скажи  хоть  что-нибудь!  Ты  же  совсем  не  пьяный…  постой-погоди,  а  может  ты  под  кайфом?  Ану  признавайся  –  что  ты  принимал?!
—  Артюха,  будь  спок.  Всё  в  порядке.  Если  ты  не  дал  мне  умереть,  значит  время  моё  не  пришло  –  наконец  нарушил  молчание  Игорь,  —  а  принимал  я,  соответственно  –  эликсир  бессмертия,  нет  –  вру…  эликсир  любви…  безответной…
—  Ааа…  так  вон  оно,  в  чём  дело!  Что  ж  тебе  всю  жизнь  так  не  везёт-то?  Но  пойми,  друг,  смерть  в  таком  возрасте,  это  не  выход.
—  Да  я  понимаю…  просто  стечение  обстоятельств  и…
—  И  что?  А  если  бы  не  насмерть?  Ты  представляешь  себя  калекой  на  всю  оставшуюся  жизнь?  Кому  бы  ты  тогда  был  нужен?  А  я  вот  не  зря  оказался  на  том  перекрёстке…
—  Ну,  а  ты-то…  зачем  рисковал?  Тебя  ведь  дома  ждёт  жена-красавица,  дети…  а  я  –  что  калека,  что  здоровый  –  не  нужен  никому,  тем  более  –  не  имея  миллиона  долларов…
—  Ошибаешься,  дружище…  причём  –  повторно!
—  Что  ты  имеешь  в  виду?
—  Первый  раз  ты  ушёл  от  своей  судьбы  из-за  какого-то  автобуса…  с  водителем.  Второй  твой  побег  был  из  нашей  квартиры…  из-за  ребёнка.  А  сейчас  ты  ошибаешься  уже  по  привычке…
—  А…  ты  про  Светку…  я  думал  что  такая  красотка  не  могла  не  выйти  замуж…  даже  с  ребёнком  на  руках…
—  А  ты  ведь  о  её  сыне  тоже  что-то  думал?  Или  тебе  о  нём  и  знать  ничего  не  хотелось?
—  А  что  мне  о  нём  нужно  знать?  Кроме  того,  что  он  ооочень  похож  на  меня…
—  Ну,  например  то,  что  его  зовут  Игорь,  а  в  свидетельстве  о  рождении  он  ещё  и  записан  как  Игоревич!
—  Что?!  –  изумился  Игорь,  причём  настолько,  что  резко  остановился  и  замер  как  вкопанный  —  ты  шутишь?  –  Артём!
—  Да  ладно  тебе!  Ты,  это  –  чего?  Вознестись  в  небеса  надумал?  Снова  сбежать  от  реальности?  Нет  уж!  Я  тебя  никуда  не  отпущу.  Всё!  Идём!  Прямо  к  нам  и,  там  во  всём  убедишься  лично…  хотя  нет!  Лиля  просила  прикупить  продуктов  по  пути  домой,  так  что  зайдём  в  супермаркет,  а  нести  покупки  ты  мне  и  поможешь.

Пока  двое  друзей,  с  пакетами  полными  продуктов  и  подарков,  добирались  к  Артёму  домой,  тот  успел  рассказать  Игорю,  что  Светлана,  не  только  не  замужем,  но  и  часто  приходя  к  ним  в  гости,  первым  делом  интересуется  именно  им  –  Игорем.  А  её  сын,  ещё  год  назад,  участвуя  в  коллективном  просмотре  альбома  со  свадебными  фотографиями  –  без  каких-либо  намёков  со  стороны,  сам  заподозрил  в  Игоре  своего  отца!  Пришлось  тогда  наспех  придумать  легенду,  будто  бы  Игорь  на  самом  деле  отец  Игорька.  А,  находясь  на  секретной  государственной  службе,  он  с  тайной  миссией  находится  в  очень  далёкой  стране.  Но  всё  это  сведения,  которые  разглашать  нельзя.  Соответственно,  когда  его  ровесники  интересуются  папой,  малыш  всем  гордо  заявляет  что,  его  папа  находится  в  длительной  загранкомандировке,  потому  что  он  –  разведчик!
Когда  друзья  на  нужном  этаже  вышли  из  лифта,  Артём,  оглядев  друга  с  ног  до  головы,  стряхнул  снег  с  его  куртки,  откинул  капюшон  и  тоном,  не  терпящим  возражений,  чуть  ли  не  приказал  снять  чёрные  очки.  Убедившись  в  презентабельности  внешнего  вида  Игоря,  он  открыл  замок  квартиры  и,  настежь  распахнув  дверь,  прямо  с  порога  громогласно  провозгласил:  "Ну,  домочадцы,  угадайте  –  что  я  вам  купил  и  кого  привёл!"  Первыми  на  возглас  прибежали  дошкольники,  дети  Артёма  –  мальчик  и  девочка.  Кого  привёл  папа,  их  особо  не  заинтересовало,  поэтому  они,  схватив  пакеты  с  продуктовыми  деликатесами  и  праздничными  подарками,  потащили  их  в  кухню.  Вместо  них  оттуда  вышла  Лиля  в  красивом  платье  и  фартуком  поверх  него…
—  Ну,  пропажа,  привет!  Сколько  зим,  сколько  лет!
—  Да  прямо-таки…  половина  лета,  половина  зимы,  а  в  целом  –  меньше  года,  а  ты,  я  вижу…
Что  Игорь  хотел  сказать  дальше,  у  него  вылетело  из  головы  мгновенно.  В  дверном  проёме  появился  нарядно  одетый  мальчик,  на  вид  чуть  старшее  детей,  за  которыми  он  направился  к  выходу  из  комнаты,  совсем  не  спеша.  Артём  к  этому  моменту  успел  стащить  с  друга  куртку,  проявив  удивление,  что  она  двусторонняя.  Малыш,  оставаясь  на  месте,  смотрел  на  Игоря  в  упор.  Успев  потерять  дар  речи,  он  от  этого  взгляда,  будто  потерял  ещё  и  возможность  шевелиться.  В  голове  вихрем  завертелись  воспоминания  из  собственного  детства  вперемешку  с  массой  детских  фотографий  и  особенно  портретов.  Все  они  тут  же  сопоставлялись  с  лицом  нового  для  Игоря  человечка.  В  нём  он  отчётливо  видел  себя,  но  в  своём  детстве.
Немая  сцена  продлилась  меньше  минуты.  Неожиданно  для  всех,  кто  находился  в  прихожей,  малыш  сорвался  с  места  и  бросился  к  Игорю  с  криком  –  "Папа  пришёл!  Папочка!"  А  он  даже  не  успел  понять,  какая  сила  заставила  его  присесть,  принять  ребёнка  в  объятия  и  встать,  прижав  его  к  груди.  Малыш,  обхватив  Игоря  за  шею,  продолжал  повторять  –  "Папочка!  Родной  мой!  Любимый!  Я  знал,  что  ты  вернёшься!  Я  так  долго  тебя  ждал!"
Детские  возгласы  не  остались  не  услышанными  другими  гостями.  Посмотреть  –  что  же  случилось,  в  прихожую  вернулись  дети,  а  за  ними  тихо  материализовались  дедушка  с  бабушкой  –  родители  Лили.  Последним  штрихом  к  этой  картине  было  появление  мамы  ребёнка.  Он,  продолжая  обнимать  новоявленного  блудного  отца,  не  помешал  ему  из-за  плеча  увидеть…  будто  Ангела  сошедшего  с  небес.  Игорь,  направив  на  неё  взгляд,  уже  не  мог  оторвать  его,  как  и  не  мог  поверить  своим  глазам.  Это  уже  была  не  та  Света,  которую  он  знал.  Эта  Света  была  ещё  более  стройная,  похорошевшая  и  помолодевшая.  Оправдывая  своё  имя,  она  свое