Родвін: Вибране

Маг Грінчук

Фальші спів

Скільки  слів  і  мови?  Скільки  сили  і  хисту?!
Стільки  друзів.  Стільки  мислять  багато  сторін.
Хтось  із  букв  складає  рядки  і  пише  з  колін.
Розійшлися  думки,  які  не  мають  смислу...

Чорною  фарбою  змащують  текст  на  папір.
Тиснуть  роботою  преси  великих  грошей,
Де  малює  всю  словесну  красу  іудей
І  одвіку  клює  наші  права  фальші  спів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932496
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Все б віддала

Зашумить  садок  раненько,
А  ти  вийдеш,  люба  ненько,
Вже  відеречко  з  тобою
Скоро  буде  вмить  з    водою

Побіжиш  по  милій  стежці,
Як  привабливій  мережці,
Там  тебе  чекають  квіти,  
Як  маленькі  твої  діти

Пригортаєш,  розмовляєш,
Ніжно  пісню  їм  співаєш,
Пестиш  локони  рукою,
Поєднавши  їх  з  красою

Поливаєш  світ-листочки
Та  чарівні  пелюсточки,
Ой,  як  ніжно  розквітають,
Світлом,  радістю  вітають

Все  милуєшся  ти  ними,
З  їх  красою  вся  щаслива,
Ніби  в  очі  заглядаєш,
Погляд  ніжний  там  шукаєш

Змалювалася  картина,
Чуєш  дихання  дитини,
Все  б  віддала  за  обійми,
Щоби  поряд  бути  з  дітьми.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932215
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Світ чорнобривців

Голубкою  згадалась  ти  мені,
Як  тихо  спочивала  у  садочку,
А  на  рідненькій,  дорогій  землі
Квітки  сіяли  ніжно  у  рядочку

Те  миле  сяйво  -  чорнобривців  світ,
Я  знаю,  їх  любила  до  нестями
І  неповторний  образ  й  милий  квіт
Він  так  чарівно  поєднавсь  з  піснями

Схилялась  тихо,  ніжно  до  краси
Та  шепотіла  дивно  та  грайливо,
Всміхнувшись,  ненько,  гладила  листки
І  знову  відчувала,  що  щаслива

Голубкою  згадалась  ти  мені,
Як  тихо  спочивала  у  садочку,
А  на  рідненькій,  люблячій  землі
Світ  чорнобривців  вабив  у  рядочку.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930735
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Веселенька Дачниця

Іскринки життя- 8

                                                                       
І  що,  склерозна,  наробила!                                          Хай  кожен  день  буде,  як  свято,
У  кофе  кетчупу  налила…                                                  Бо  є  таких  людців  немало,      
Хоч,  мабуть,  відчуття  уже  не  ті…                          Хто  хоче  ранити,  зім’яти…
Та,  вже  попробую  і  це  в  житті!                                Я  -  за  світло,  щоб  тьми  не  стало!    
                     *      *      *                                                                                                              *      *      *
Кіт  щось  мурличе  на  підвіконні,                            Коли  мала  дитина  заплаче  -
Гріє  бабця  на  сонечку  зуби…                                    Душа  здригається  неначе…
Як  пережити  дні  оці  важкі?                                          Коли  ж  велика  вже  заридає  -
Щоби  у  весну…  без  дум  і  шуби...                        Душі,  що  здригалася  -  немає…
                                                                                         *    *      *
                                                               Якщо  кипить  душа  людини  -
                                                                     Пережди  тії  хвилини:
                                                                 Гніву,  розпачу,  чи  болю…
                                                           Не  дай  безглуздим  словам  волю!        
                                                                                                                                   В.Ф.-  21.  11.  2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932485
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Svitlana_Belyakova

Осінні акварeлі …

Осінні  акварелі    мальовничих  картин,
відкрили  свої  двері  в  царство  небесних  країв.
Наше  життя,  як  дивний  сон,
але  ж  коли  ми  прокидаємося,
корисними  діями  займаємося.
Пізнай  себе  -  пізнаєш  успіх  та  Всесвіт.
Але  ж  ми  такі  різні:
у  одних  фінанси  співають  романси,
у  інших,  навпаки,  вдається  життєвий  політ,
як  пташиний  переліт.
Навчись  радіти  невеликому,
тоді  й  велике  не  за  горами.
На  жаль,  не  всі  ми  альтруїсти,
але  ж  всім  хочеться  попити  та  поїсти.
Не  завжди  життя  цукор  та  мед,
але  знайди  сили  змінити    його  на  краще,
хоч  на  половину.
Не  стій  опустивши  долу  руки,
не  живи  стинаючи  від  скуки,
а  зірви  з  небес  зірку  щасливу  свою,
з  надією,  що  вона  вже  в  тебе  є,
рятує,  оберігає,  загинути  не  дає.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932471
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Lana P.

ПРОЩАЛЬНІ ЛИСТКИ

Світло  місяця  лимонне,
Крізь  пітьму  сторіч,
Сіє  сяйво  монотонне
В  листопадну  ніч.

Вітер  здмухує  осінніх
Кольорів  шматки  -
І  летять  крилаті  тіні  -
Скручені  листки.

На  віконних  шибах  світу  
Підписи  сумні  
Залишають  без  одвіту,
У  прощальні  дні.                                              25.11.21

*Світлина  з  Pinterest

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932436
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Lana P.

РІКА

Коли  торкаєшся  вустами
І  відкриваєш  диво  світ,
Мене  запрошуєш  в  політ  -
Земля  танцює  під  ногами.

Я  розливаюся  рікою  -
Не  відчуваю  берегів,
І  течією  гомінкою
У  вирі  мчуся  почуттів

Через  моря  -  до  океану,
Де  зустрічаєш  мене  ти  -
Свою  омріяну,  жадану
Врятовуєш  від  самоти.

І  ми  єднаємось  з  тобою  -
В  обіймах  пристрасті,  тепла.
Нам  небо  хилиться  дугою,
Щоби  ріка  чуттів  текла.                                  28.11.21

На  світлині  -  Island  Dream  -  Jim  Warren  Studios

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932435
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Ніна Незламна

Я хочу довго…

Я  хочу  довго...  поблукати  в  лісі
Поміж  оголених  дерев  і  кущів
Лиш  в  срібних  краплях,  скрізь  гілочки  лисі
Ледь  почорнілі,  від  вразливих  дощів

Вони  напевно,  від  смутку  дрімають
Що  поскидали  золотисте  вбрання
Що  їх  птахи,    ранком  не  привітають
І  не  зігріє  дзвінке  щебетання

Я,  як  колись,  хотіла  б  теж  почути
Від  того  співу,  серце  завмирало
Іще  і  досі  не  можу  збагнути
Чому  так  швидко,  літо  відбуяло

Не  раз  спинюся,  озирнусь  довкола
Проміння  сонячне,  ніби  й  яскраве
Чому  в  дерев,  душенька  охолола
Хоч    сонце  гріє  й  доволі  ласкаве

На  все  свій  час,  як  і  в  житті  буває
Подібно,  як  чотири  пори  року
Весна  від  роду  -  дитинство  втішає
А  згодом,  молодість  радує  око

Бо  вже    ідеш,  тим  шляхом.  Літню  красу
За  щастя  сприймеш,  ти    мудрість  і  зрілість
Сміло  в  супротив,    буремному  часу
Життя  пізнаєш,  не  відчуєш  слабкість

Готовий,  досягти  найвищих  вершин
Сім*ю  замати,    благословить  дітей
Чомусь,  так    замало  для  тебе  хвилин
Сповна    вселити,  задум  своїх  ідей

Пора  осіння,    онуки  на  руках
Срібляться  коси,  думок  забагато
Ще  обійняти,    їх  годен,  ніби    птах
І  влаштувати,  для  них    дивне  свято

Коли  при  зустрічі,  ті  оченята
Сяють  зірницями  і  усмішки  на  обличчях
І  в  захваті,  тепленькі  рученята
Чола  торкнуться,  вже  й  сльози  на  очах…

Серце  співає,    ти  пізнаєш    радість
Та  час  летить,  осінь  скидає  листя
Хмариться  небо,  підступає  старіть
Та  не  бажаєш,  ти  із  цим  змириться

А  згодом,  зимонька  так  захурделить
Із  вітром,    заспіває  колискову
Хоч  і  доріжки,    снігами  застелить
Іще,  зустрінеш  зіроньку  ранкову

Надій  не  втрачу,  поблукати  в  лісі
Де  кучугури  в  сонячному  сяйві
На  якісь  миті,  загублюся  в  часі
Щоб  не  догнали,  думки  жалкі    й  зайві…

                               24.11.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Катерина Собова

Домашня психологiя

Ян    -    відомий    всім    нероба,
Не    виходив    навіть    з    хати,
Все    придумував    хвороби,
Щоб    ніде    не    працювати.

Лікарю    уже    набридло
Час    на    нього    витрачати,
До    психолога    направив
Пацієнта      виправляти.

Молода    психологиня
Стала    з    Яном    говорити:
Двісті    гривень    за    годину
Мусив    тут    же    заплатити.

Хлопу    зразу,    безумовно,
Стало    прояснятись    дещо:
Ці    питання    безкоштовно
Задають    дружина    й    теща!

Кожен    день    його    морально
Так    навчились    проробляти,
Що    за    їхні    всі    прийоми
Вчений    ступінь    треба    дати.

Від    фізичної    розправи
Треба    тіло    рятувати,
Хоч-не-хоч,    а    треба    завтра
На    роботу    вирушати.

Ян    забувся    за    лікарню,  
Зрозуміло    стало    нині,
Що    вправляють    мізки    вміло
Вдома    дві    психологині!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Останній штрих

Як  сади  покрив  осені  туман,
Вечір  написав  від  душі  роман,
Образно,  як  світ  ніжність  додавав,
Мабуть  у  житті  він  також  кохав

Покривав  луги  та  творив  дива,
В  сріблі,  як  колись  дихала  трава,
В  позолоті  снів  дивно  на  весь  світ
Чари  навкруги  дарували  квіт

Ніжний  і  п'янкий  осені  порив,
З  запахом  квіток  й  ароматом  злив,
Ось  останній  штрих  пані  додала,
Бо  за  крок  уже  зимонька-зима.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932440
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А листопад все хмуриться

А  листопад  все  хмуриться  від  холоду  й  дощу,
Вже  сірі  стали  вулиці  і  вітер  не  ущух.
То  осінь  з  нами  грається,  випробування  шле,
А  Грудень  прокидається  і  в  гості  до  нас  йде.

Він  кине  снігу  білого  і  морозцем  дихне
І  птаху  білокрилого  він  у  полон  візьме.
Примчить  Зима  -  хуртелиця  на  білих  скакунах,
В  саду  моїм  оселиться  та  тільки  не  у  снах.

У  снах  моїх  ще  літечко,  співають  солов'ї,
І  розквітають  кві́точки  і  гомонять  рої.
Несе  у  дзьобі  ластівка  обід  для  пташенят,
І  оксамитом  падає  в  долоні  зорепад...

Як  вранці  я  прокинуся,  то  зазирну  в  вікно,
До  нього  доторкаюся  замерзле  вже  воно.
На  нього  я  подихаю  й  побачу  білизну,
Пташки  уже  під  стріхою,  прокинулись  від  сну.

Не  жданно  і  не  гадано  упав  біленький  сніг,
На  серці  стало  радісно,  він  осінь  переміг.
Сховались  кудись  крапельки  холодного  дощу,
Сльоти  більше  осінньої  я  в  серце  не  впущу...

Автор  Тетяна  Горобець












пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932472
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А листопад все хмуриться

А  листопад  все  хмуриться  від  холоду  й  дощу,
Вже  сірі  стали  вулиці  і  вітер  не  ущух.
То  осінь  з  нами  грається,  випробування  шле,
А  Грудень  прокидається  і  в  гості  до  нас  йде.

Він  кине  снігу  білого  і  морозцем  дихне
І  птаху  білокрилого  він  у  полон  візьме.
Примчить  Зима  -  хуртелиця  на  білих  скакунах,
В  саду  моїм  оселиться  та  тільки  не  у  снах.

У  снах  моїх  ще  літечко,  співають  солов'ї,
І  розквітають  кві́точки  і  гомонять  рої.
Несе  у  дзьобі  ластівка  обід  для  пташенят,
І  оксамитом  падає  в  долоні  зорепад...

Як  вранці  я  прокинуся,  то  зазирну  в  вікно,
До  нього  доторкаюся  замерзле  вже  воно.
На  нього  я  подихаю  й  побачу  білизну,
Пташки  уже  під  стріхою,  прокинулись  від  сну.

Не  жданно  і  не  гадано  упав  біленький  сніг,
На  серці  стало  радісно,  він  осінь  переміг.
Сховались  кудись  крапельки  холодного  дощу,
Сльоти  більше  осінньої  я  в  серце  не  впущу...

Автор  Тетяна  Горобець












пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932472
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Два келихи червоного вина ( слова до пісні)

Два  келихи  червоного  вина
І  пурпуро́ва  гілочка  калини.
Довколо  листопаду  дивина,
Кружляє  нас  в  осінній  хуртовині.

Приспів:

Якщо  прийде́  негадано  зима
І  кине  своє  срібло  на  волосся.
Втішатися  вона  буде  дарма́
Її  з  тобою  ми  не  боїмо́ся.

Питаєш  ти,  чи  холодно  мені,
Не  холодно,  тобі  я  промовляю.
Для  мене  то  найщасливіші  дні,
Зі  мною  ти  і  я  тебе  кохаю.

Я  так  люблю  -  летять  увись  слова,
Вони  торкають  місяця  у  небі.
В  смарагдах,  ще  виблискує  трава,
А  я  щаслива,  так  тулюсь  до  тебе.

Два  келихи  червоного  вина
І  пурпуро́ва  гілочка  калини.
Тепер  я  знаю,  в  світі  не  одна,
Коханий  біля  мене  і  єдиний.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Олег Крушельницький

ОСІННЯ СПОВІДЬ

На  осінніх  ланах  свіжий  вітер  гуляє,
Так  висвистує,  ніби  схолов  від  нудьги.
Розфарбованим  золотом  землю  вкриває,
Шле  останній  привіт  від  п'янкої  пори.

Потопає  оранж  у  сріблястій  калюжі,
Та  виблискує  промінь  в  краплинах  роси
На  сухих  пелюстках  у  тендітної  ружі,
Як  невтішний  коханець  в  полоні  журби.

Оксамитовий  ліс  в  кольорах  пекторалі  
Стелить  долом  на  трави  вбрання  дорогі,
Висікає  вогнем  намистини  -  коралі,
Розмальовує  воском  листки  золоті.

Ця  фієрія  фарб  й  нотки  зрілого  трунку
Залишають  на  згадку  той  присмак  дощу,
що  пролився  з  небес  вересневого  ранку
Та  й  омив,  наче  сповідь,  остиглу  красу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 29.11.2021


Олег Крушельницький

КАКАЯ РАЗНИЦА

Скажи-но  брате,  милий  мій,
Чого  так  в  світі  повилося,
Що  там  де  моня*там  і  гній?!
Чи  так  лише  мені  здалося?

Чому  на  чорній  скибі  поля
Родючий  родить  урожай,
А  у  людей  нікчемна  доля?
Піди-но  правдоньку  пізнай…

Бо  хтось  Вкраїну  щиро  любить,
Вона  рідненька,  бо  своя,
А  інший  за  копійку  журить,
Йому  не  жаль,  йому  —  чужа.

Здере  останнє  та  й  до  біса…
Все  за  кордон  в  швейцарський  банк,—
Суха  земля,  Карпати  лисі,
А  по  стерні  ворожий  танк.

Гребе  з  населення  мільйони
Та  розгодовує  боки,
А  волонтер  купуй  патрони,
Щоб  не  зійти  до  сліз  ганьби.

Давай-но  Ненько  —  прокидайся,
Збирай  під  стяг  свої  полки!
Твори,  долай  та  не  здавайся,
Об’єднуй,  віруй  та  бори!!!

Моня*  —  Молоко.(Українська)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931643
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Олег Крушельницький

ПІСНЯ CАМОТНОСТІ

Сама,  сама,  сама,  сама,
Сама  живу,  сама  кохаю,
Сама  виховую,  люблю…
Чому  сама?  —  Сама,  не  знаю.

Чому,  чому,  чому,  чому,
Чому  в  самотності  згоряю?
Чому  я,  гніваюсь,  не  сплю,
Чому  тривожусь?  —  Я,  Не  знаю.

Кому,  кому,  кому,  кому,
Кому  ж  раділа  —  говорила?
Кому  ж  довірила  журбу,
Кому  ж  отдалась  —  завинила?
 
Молю,  молю,  молю,  молю,
Молю  я,  Господа  та  Небо,  
Молю  я,  доленьку  свою…
Молю  щодня  —  любити  треба.

Нехай,  нехай,  плете  лоза,  —
Нові  живиці  на  розхрестях…
Тепер  я,  зовсім  не  сумна,
Немає  зради  та  безчестя!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931243
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Олег Крушельницький

ЗАГУБИЛОСЬ

Туди  не  дійти,  де  не  втримають  ноги!
Зачинені  двері  —  забутий  рояль.
Тернові  стежки  на  оббиті  пороги,
Закутані  квіти  у  чорну  вуаль.

Стоять  темні  тіні,  схилились  од  віку,
У  брамі  чавунній  палає  вогнем…
Не  впустить  провидець  старого  каліку,
Він  теж  божевільний  й  махає  мечем.

А  муза  втомилась,  лежить  на  узбіччі,
Така  синьоока,  голодна,  худа…
Пройшло  позаочі  величне  сторіччя,
Колись  загубилось  та  й  досі  —  нема.

Вблагаєш  —  вблагай,  голоси  та  вимолюй,
Ставай  на  коліна  та  милість  проси!
Та  все  ж,  не  кляни  та  не  шкірся  на  долю,
Свій  дух  підійми  та  й  надалі  неси!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930290
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 29.11.2021


Олег Крушельницький

ЗА МОРЕМ БЕЗСОННЯ

Розтанули  сни  у  осінніх  туманах,
Спустились  на  землю  жнива  золоті.
Зашторили  хмари  небеснії  рани.
Пливуть  прілі  квіти  по  чорній  воді.

Сховалося  сонце  за  зморений  обрій,
В  остиглому  серці  ще  крапля  тепла.
Он  місяць  здійнявся,  мов  витязь  хоробрий,
Вдивляється  в  душу,  там  сива  зима.

Осріблений  пил  по  куткам  підвіконня,
Стежина  у  небі  плете  золота...
Родилася  мрія  за  морем  безсоння,
Мов  зіронька  світить  з  небес  молода.

Зоріє  надія  за  сірим  обманом,
Де  милість  Господня  вкриває  вівтар!
Прокинеться  віра  навколішках  рано
Й  безсмертям  запалить  небесний  ліхтар!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929908
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 29.11.2021


ТАИСИЯ

Воскресенье.

Воскресенье.      Лес    осенний.

Славный    выдался    денёчек.
Привлекает    лес    осенний.
Возле    пня    нашла    грибочек.
Лучший    отдых    -    воскресенье.

Увлеклись    друзья    грибами.
Так    опасно    заблудиться.
Перекличка    голосами
Заставляет    возвратиться.

Возле    камня,    на    поляне
Оборудована    печка.
Восхищаются    Земляне  –
Лучше    не    найдёшь    местечка.

В    рюкзаках    у    всех    припасы.
Всё    выкладывай,    ребята!
Повара    -    спасенье    наше!
В    супчик    -    славятся    опята.

Повар    знает    дело    туго!
Ароматом    привлекает.
А    помощница-супруга  
«Самобранку»      расстилает…

Вдруг    гитара    зазвучала!
Голосистый    лес    осенний.
Чтоб    поляна        не    скучала    -
Будем    здесь    по    воскресеньям.
05.  11.    2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932267
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Штука

Думки наче хвилі

Де  гори  в  тумані,
Ні  горя,  ні  лиха,
Сиджу  під  вербою,
Дихаю  тихо.
Думки,  наче  хвилі  
З'явились..зникають.
Чи  то  доганяють,
А  може  тікають.
І  роки  за  ними
Поволі  спливають.
Дивлюсь  і  дивуюсь,
До  верби  схиляюсь.
І  ніби  в  дитинстві
Листочками  граюсь,
Пускаю  на  воду,
Пливуть  та  зникають.
Куди  занесе  їх,
Маленькі  не  знають.
І  нас,  наче  листя  
На  хвилях  гойдає.
По  річці  пливемо,
За  обрій  зникаєм.
Мандруємо  світом,
В  заплавах  блукаєм.
І  десь,  зупинившись,
Коріння  пускаєм.
Ростемо,  зростаєм,
Родина  та  діти
І  ніби  все  добре,
Нема  що  хотіти.
Та  часом  так  хочеться
В  даль  полетіти,
Із  вітром  на  хвилях
Про  щось  гомоніти.
На  березі  річки  
Тихто  сидіти,
Де  верба  зелена,
Де  трави  та  квіти,
Де  роси  казково  
Будуть  бриніти.
Де  гори  синіють
Промінням  омиті,
Де  граються  хвилі
А  з  хвилями  діти.
27.11.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932310
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Капелька

Храни тепло души своей

Когда  уменьшится  душевность
И  в  мире  станет  холодней,
Не  потеряй  любовь  и  нежность,
Храни  тепло  души  своей.

Когда  увидишь  беззаконье,
Когда  в  законе  будет  зло,
То  не  "рогатое  отродье",
То  испытание  твоё.

Всё  дальше  призрачные  цели,
Всё  ближе  испытаний  час,
Вновь  где-то  пули  просвистели,
А  ведь  могли  попасть  и  в  нас.

Сценарий  жёсткий  кто-то  пишет,
Людьми  играясь  на  Земле,
Возможно  он  и  не  услышит,
Что  стало  холодней  вдвойне...

Когда  уменьшится  душевность
И  в  мире  станет  холодней,
Не  потеряй  любовь  и  нежность,
Храни  тепло  души  своей.

                         12.11.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932270
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021


Маг Грінчук

…Бути вільним громадянином

Кожна  людська  істота  будь-якої  національності,
Будь-яких  віку  і  статі,  віри,  навіть    кольору  шкіри
Має  право,  щоб  ставились  до  неї  всі  відповідально.
А  порушень  -  прикладів  багато.  Свідком  стали  розум,  зір.

Почуття  свободи  -  вроджена  цінність,  складова  гідності.
Спроба  відняти  її  -  це  злочин  проти  звання-  Людина,
Котра  має    власне  ім'я  і  свої  особливості,  рід.
Бо  народжена...  І  прагне  бути  вільним  громадянином.

Не  статистика  людина,  навіть  не  засіб  виробництва.
Кожний  її  подих  -  це  життя  повстання  проти  темноти.
Чистим  оком  поглядає  люд  ,  розвиває  душу  в  днині.
Що  миную  я,  минуєш  ти,  і  як  не  думай,  не  крути...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932153
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Рядків торкнулася рука (акровірш)

[b]Р[/b]озмову  розпочну  в  своїм  листі,
[b]Я[/b]  знаю,  що  сказати  буде  важко,
[b]Д[/b]овірюся  лиш  серцю  і  душі,
[b]К[/b]рильми  взмахну  і  полечу,  як  пташка.
[b]І[/b]  зачерпну  сміливість  в  далині,
[b]В[/b]сміхаючись,  хоча  зовсім  ще  сумно,

[b]Т[/b]ривожно  стало  на  душі  мені,
[b]О[/b]хоплена  думками  так  безшумно.
[b]Р[/b]оздумую  над  словом,  що  пишу,
[b]К[/b]раєчком  ока  бачу  вже  картину,
[b]Н[/b]езнаю,  чи  назавжди  залишу
[b]У[/b]  цім  листі  таку  сумну  хвилину?
[b]Л[/b]ише  думки  перебираю  вслух,
[b]А[/b]  згодом  допишу,  бо  ще  вагаюсь,
[b]С[/b]томилась  мабуть,  втратила  той  дух,
[b]Я[/b]  з  ним  постійно  з  тих  хвилин    змагаюсь.

[b]Р[/b]озмова  незакінчена  в  душі,
[b]У[/b]  ній  лишились  трепетні  фрагменти,
[b]К[/b]оли  ж  я  лист  відправлю  вже  тобі,
[b]А[/b]  в  нім  ще  недописані  моменти?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932120
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Рядків торкнулася рука (акровірш)

[b]Р[/b]озмову  розпочну  в  своїм  листі,
[b]Я[/b]  знаю,  що  сказати  буде  важко,
[b]Д[/b]овірюся  лиш  серцю  і  душі,
[b]К[/b]рильми  взмахну  і  полечу,  як  пташка.
[b]І[/b]  зачерпну  сміливість  в  далині,
[b]В[/b]сміхаючись,  хоча  зовсім  ще  сумно,

[b]Т[/b]ривожно  стало  на  душі  мені,
[b]О[/b]хоплена  думками  так  безшумно.
[b]Р[/b]оздумую  над  словом,  що  пишу,
[b]К[/b]раєчком  ока  бачу  вже  картину,
[b]Н[/b]езнаю,  чи  назавжди  залишу
[b]У[/b]  цім  листі  таку  сумну  хвилину?
[b]Л[/b]ише  думки  перебираю  вслух,
[b]А[/b]  згодом  допишу,  бо  ще  вагаюсь,
[b]С[/b]томилась  мабуть,  втратила  той  дух,
[b]Я[/b]  з  ним  постійно  з  тих  хвилин    змагаюсь.

[b]Р[/b]озмова  незакінчена  в  душі,
[b]У[/b]  ній  лишились  трепетні  фрагменти,
[b]К[/b]оли  ж  я  лист  відправлю  вже  тобі,
[b]А[/b]  в  нім  ще  недописані  моменти?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932120
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Катерина Собова

Народний iдеал

У    суспільства    є    потреба:
Дивлячись    на    всяку    моду  –
Ідеал    створити    треба,
Щоб    був    вихідець    з    народу.

Вносили    усе    в    комп’ютер  –
Розрахунки    і    поправки,
Врахували    працездатність,  
Як    впливають    ночі    й    ранки.

Вчені    тут    усе    зробили,
Щоб    програма    працювала:
Конституцію    втулили,
Всі    закони    врахували.

Технології    сучасні
Обробили    всі    ці    дані,
Через    день    було    все    ясно:
Прийшли    висновки    жадані.    

Це    -    людина:    раб    покірний,
Що    працює    безвідмовно,
Шефу    і    дружині    вірний,
Не    порушив    закон    мовний.

Чесно    скрізь    платив    податки,
До    грошей    відчув    відразу,
Для    сім’ї    мав    скромні    статки,
І    в    політику    не    влазив.

Все,    що    треба,    щоб    у    Бога
Ця    людина    попросила,
Біля    Ради    й    на    Майдані
Злиднями    щоб    не    трусила.

Правило    держава    вводить:
-Якомога    менше    жерти,  
Як    до    пенсії    доходить  –
Ця    людина    має    вмерти.

Вчені,    як    дивились    в    воду,
В    один    голос    всі    сказали:
-Прості    жителі    з    народу
В    нас    давно    вже    ідеали!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Катерина Собова

Нетерплячка

Дуже    хоче    дівка    Люся
З    мамою    поговорити,
Лащиться:    -Моя    матусю,
Хоч    нам    добре    удвох    жити,

Та    пора    уже    настала
Мене    заміж    віддавати:
Хочу    вийти    за    Степана  –
Ти    повинна    його    знати.

-Це    отой,    що    в    магазині
Стоїть    в    дверях    в    охороні?
Бачила    його    я    нині,
Не    підеш    за    нього,    доню.

В    нього    батько    косоокий,
Баба    -    дурнувата    Настя,
Мати    -    видра    кривобока,
То    у    кого    він    удасться?

-Ну    пусти    мене,    мамусю,
Тут    же    близько,    недалечко,-
Обіймає    її    Люся,-
Заспокой    моє    сердечко.

Не    обманю    тебе,    люба,
Це    швиденько,    я    клянуся,
Трішечки    побуду    в    шлюбі
І    до    тебе    повернуся.

Що    й    до    чого    у    заміжжі
Я    вже    трохи    буду    знати,
А    тоді    уже    щось    путнє
Будем    разом    вибирати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Катерина Собова

Садистка

-Я    сьогодні,-    каже    Лола,-
Буду    в    образі    садистки.
Очі    вилупив    Микола,
Очманів    від    тої    звістки.

-Роздягайсь,-    вона    сказала,-
І    турнула    Колю    в    ліжко,
Батогом    оперезала,
Прив’язала    вже    до    ніжки.

Так    на    ньому    гарцювала,
Виробляла,    що    завгодно:
Скрізь    щипала    і    кусала,
Запевняла,    що    це    модно.

Коля    з    світом    вже    прощався,
Думкою    до    Бога    линув:
-Дай    же,    Боже,    мені    шансів
Врятувати    ноги    й    спину.

Щоб    пощупати    це    вим’я,
То    повинен    бути    битий?
Якщо    вирвуся    живим    я  –
Буду    в    храм    святий    ходити.

Поможи    мені,    Всевишній,
Заспокой    моє    сердечко,
Зрозумів    я,    що    це    лишнє,
Так    до    смерті    недалечко.

Хай    Бог    милує    й    боронить
Звечора,    вночі    і    зранку!
Це    смертельно:    опинитись
В    ненаситної    коханки.

Всім    клянуся,    що    віднині
Обмину    цю    силу    вражу,
І    своїй    дружині    милій
Я    ніколи    вже    не    зраджу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже    доросла    дівка    Ната
Веселенька    встала    з    ночі
І    сказала:    -Мамо,    тату,
Я    сама    пожити    хочу.

-Це    розумно,-    мама    каже,-
Двадцять    вісім    років    маєш,
Самостійності    навчишся,
Трохи    досвіду    придбаєш.

Раді,    доню,    ми    за    тебе:
Ти    відчуєш    справжню    волю,
Вдовольниш    свої    потреби
І    зустрінеш    свою    долю.

Із    порадами    своїми
Втрутився,    як    завжди,    тато:
-Щось    надумаєш    робити  –
То    не    думай    відступати.

Дівка    потягнулась    смачно:
-Так,    кароче,    всьо    понятно,
В    цьому    ділі    я    обачна,
Поступаю    акуратно.

Речі    ваші    я    зібрала
Вам    пора    уже    отчалить,
Тож    швиденько    одягайтесь,
Чуєте?    Таксі    сигналить!

Беріть,    тату,    цю    валізу,
Кості    зранку    розминайте,
Мамі    -    сумка,    й    пакет    влізе,
Пока.    Чао.    Не    скучайте!    

Та    не    стійте,    як    статуї,
Ворушіться,    мамо    й    тату,
Будьте    певні,    тут    я    точно
Вже    не    буду    відступати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 27.11.2021


Маг Грінчук

Якщо змога

Особистий  інтерес  знову  керує    людьми.
Не  один  факт  приховує  повсякденне  життя.
Це  потреба  в  одязі,  житлі,  насолоді  буття,
А  за  звичай  спонукає  і  шлунок.  Хто  ж  є  ми?

Хто  проливає  кров  людини,  той  проллє  свою.
Убивство  -  це  образа  для  сім'ї  і  для  Бога.
Мій  розум  закликає  усіх  до  діалогу,
Назад  повернутися  до  миру  в  нашім  краю.

Отримавши  владу,  стався  до  усіх  по-людськи.
Цінуй  інших  людей  -  це  честь  і  норма  етики.
Турбота  про  інших  -  це  твій  вищий  авторитет.
Якщо  змога,  передайте  депутатам  рядки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932092
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Букет троянд

Не  питай  мене,  чому  сумна
І  які  думки  у  моїм  серці?
Не  питай  мене,  чому  весна
Зачинила  так  раненько  дверці?

Білий  квіт,  як  ніби  той  вінок
І  букет  троянд  у  чарах  милих,
Під  дощем  легесенько  промок
І  на  згадку  залишив  щасливих

А  буває  серце  защемить
Та  згадає  дорогу  хвилину
І  букет  троянд  вмить  забринить
Під  дощем,  що  зрошував  стежину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932028
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Моя  принцесо,  королево!
Візьми  троянду  цю  до  рук.
Приїхав  я  з  країни  Лева,
Почуй  кохана  серця  стук.

З  тобою  хочу  обвінчатись,
Дружиною  моєю  будь.
До  тебе  важко  так  дістатись,
А  почуття  так  серце  рвуть.

Спустися  з  замку  я  благаю
І  руку  дай  мені  свою.
Красуне,  я  тебе  кохаю,
Під  замком  цілу  ніч  стою...

Вона  всміхнулася  до  нього
І  тихо  мовила  слова.
Кохати  буду  лиш  одного...
А  втім...  уже  кохаю  я.

Пробач,  благаю  чужестранцю,
Не  доля  в  парі  бути  нам.
Не  вартий  мого  ти  рум'янцю,
Не  вірю  я  твоїм  словам...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932055
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Маг Грінчук

Живе, як віл…

В  чому  причина  хвороби    людського  суспільства?
Зло  на  широкому  руслі  несе  нам  отруту.
Тільки  хтось  до  правди  байдужий  і  живе,  як  віл...
Це  фундаментальний  дефект  нашої  культури.

Впливи  "культурні"  -  це  фактор  головних  злодіянь.
Люди  понині  зраджують  своїй  Батьківщині.
Влада  сіє  всюди...  Народе  ,  відкрий  очі,  глянь!
...Брак  моральної  організації  людини.

Де  та  універсальна  контанта  справедливості?
Розкажи,  солдатику,  не  сердься,  правду  нам.
Ми  почуємо  і  побачимо  майбутнє  з  лиць.
Думаєш  життя  буде  довге-довге,  мов  пам'ять?!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930453
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Катерина Собова

Колготки

Господиня    спритна    Галя
Урожай    розприділяла
І    старі    свої    колготки
Перед    мужем    розтягала.

Засвітились    очі    в    Гриця,
Молодецька    грає    вдача:
-Ох    і    хитра    ж    ти    лисиця,
Я    в    них,    знаєш,    що    побачив?

-Що    ж    тут    знати?    -  Галя    каже,-
В    тебе    мислення    вузеньке:
Бедра    уявив    ти,    враже,
Або    ноги    коротенькі.

Я    це    чую    від    ледаща,
Що    не    вартий    навіть    дулі…
Знай    надалі:    це    найкраща
В    людей    тара    для    цибулі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Катерина Собова

Фiзикиня

У    десятий    клас    прислали
Фізикиню    молоду.
-Бідна,-      в    школі    всі    казали,-
Взнає    лихо    і    біду.

З    інституту,    непогана,
Хіба    справиться    вона?
Там    бандити,    хулігани,  
Мають    пристрасть    до    вина.

Є    ще    й    інші    в    них    пороки:
Хтось    на    гроші    в    покер    грав,
Учнів    цих    на    всі    уроки
Сам    директор    заганяв.

А    цю    зразу    полюбили,
В    класі    -    повна    тишина  !
Тут    колеги    затрубили:
-Чим    же    їх    взяла    вона?

Хлопці    вже    не    грають    в    карти,
Із    дзвінком    біжать    у    клас,
Пруться    всі    за    перші    парти,
Кожен,    наче    входить    в    транс…

Не    трудіться    марно,    люди,
Я    скажу    вам    тет  -а  -тет:
-Шостий    розмір      в    неї    груди,
І    у    цьому    весь    секрет!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Катерина Собова

Хитрий дiд

Виглядала    баба    Ліда
Із    вікна    своєї    хати
На    подвір’я    до    сусіда
(Треба    ж    все    її    узнати).

За    парканом    проживає
Старий    лікар,    безнадійний,
Дні    останні    добуває,
Скоро    буде    вже      покійний.

Дружно    з’їхалися    внуки  –
П’ятий    день    уже    товчуться,
Не    доходять    їхні    руки,
Щоб    до    діда    простягнуться.

То    під    грушею    всі    вклались,
Видно,    що    часу    не    гають,
То    на    лавку    перебрались  –
Якийсь    аркуш    розглядають.

Вже    дорослі      дяді    й    тьоті
Зранку    спокою    не    мають:
Що    вони    в    такій    роботі
В    тому    аркуші    шукають?

Пояснила    баба    Віта,
Що    за    дідом    доглядала:
-Старша    внучка    з    заповітом
Чорновик    десь    розшукала.

Почерк    лікаря    не    кожен
Прочитати    може    зразу,
Третій    день    вже    розбирають
Зашифровані    ті    фрази.

Не    знайшли    себе    у    списку,
Посварились    і    побились,
Хтось    у    когось    кинув    миску,
Верещали    і    хрестились.

Дід    ще    жартувати    хоче  –
Пустив    чутку,    що    вмирає,
Он    стоїть    в    вікні,    регоче,
Що    робити    далі    -    знає.

Всі    поїдуть    звідси    нині,
А    свої    всі    заповіти
Дід    напише    на    латині  –
Розбирають    нехай    діти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 06.11.2021


Не Тарас

В душі розлука стогне мукою

Її  побачив  серце  в  п"ятках,
яка  гарнюня,маленька  і  моя.
Нарешті  внучка  мала  Міланка,
моя  кровиночка,моя  сім"я.

Вона  не  плакала,мабуть  признала.
пішла  на  руки  до  діда  -вусаня,
дочка  раділа  буде  нова  няня,
і  я  радів  немов  мале  дитя.

Учились  повзати  старе  й  маля,
вдвох  веселіше  і  знайома  справа,
вусатий  нянь  професія  моя.
а  бавить  внуку  то  приємна  справа.

Уже  й  купали  з  дочкою  удвох,
на  десять  днів.то  ж  поміч  буде,
то  крик,то  сміх.аварій  цілий  блок,
але  ж  з  малих  ростуть  поволі  люди.

Їй  дев"ять    місяців,а  вже  береться  йти,
а  дід  тихенько  підтримує  малу,
звичайно  більше  старається  повзти,
та  скоро  піде.вірю  й  тим  живу.

З  тих  пір  минуло  майже  два  рочки,
а  дід  із  бабою  в  режимі  телефоннім,
кожного  дня  бувають  у  дочки,
а    наживо  побачити  не  можуть.

Той  клятий  "ковід"  як  стіна,
червона  зона-в"їзд  до  Криму,
і  як  надовго  нас  доля  розвела,
анексія,війна,політика,причини.

Бабуся  плаче,дід  мовчить,
тяжкі  думки  викручують  нам  руки,
така  історія,та  будемо  терпіть,
переживем  разом  і  біль  й  розлуку.

Мала  Мілана  вже  "видає"  слова:
"Дід,баба,мама.тато.блат  і  кися".
Наша  красуня  швидко  підросла,
ще  пару    місяців  і  буде  говорити.

Злетіти  б  птицею  у  безперешкодний  переліт,
і  нам  із  бабцею  надихатись  онукою,
забуть  що  є  оцей  жорстокий  світ,
і  що  в  душі  розлука  стогне  мукою.

І  ми  із  внучкою  в  її  садочку,
збираєм  ягоди  і  граємось  в  піску,
і  бачимо  свою  щасливу  дочку,
в  такий  от  світ    залюбки  полечу.

Коли  відкриють  пункти  переходу,
щоб  із  Херсонщини  і  прямо  в  Крим,
коли  вчорашню  я  вдихну  свободу,
щоб  скинуть  маску  і  відмити  грим.́



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929756
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Валентина Ярошенко

Вичерпана тема / байка/

На  болоті  в  очереті,
Десь  зустрів  Комар  Лелеку.
Погудів  над  нею  трішки,
Підійшов  до  неї  пішки.

І  давай  ту  дорікати,
Різні  версії  шукати.
-Ти  живеш  в  селі  дівахо,
Пожалій  мене  комаху.

-Що  повинна  я  зробити,
Не  потрібно  сльози  лити.
Біду  повідаєш  свою,
Чим  зможу  я,  допоможу.

-Живе  Жаба  на  болоті,
Сама  вся  у  позолоті.
Так  ненавидить  комарів,
Все  мати  більше  їй  землі.

Ігнорує  всі  закони,
Не  веде  з  нами  розмову.
Не  дає  нам  вільно  жити,
Знищує  кожної  миті.

В  мить  задумалась  Лелека,
Справедливість  нам  далека.
-Ще  мені  його  проблеми?
На  жаль  вичерпана  тема.

Бідувала  й  я  доволі,
Стільки  ми  зазнали  горя.
Тепер  щастя  маю  море,
В  депутатах  мій  Григорій.

Ще  сказати  Вам  посмію,
Кожен  має  свою  мрію.
Добитися  щоби  мети,
Надійся  лиш  на  себе  ти...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929741
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Білоозерянська Чайка

ПРОЛИВНОЙ

Ноябрь  лишь  только  к  службе  утверждён,
Как  день  осенний  от  тепла  избавлен.
Чечётку  в  ливнях  выбивают  капли,
А  я  едва  удерживаю  зонт.

Осадки  мастер  сохранил  на  холст.
Он  пишет…  Тише,  капли,  не  трезвоньте!
Под  кистью  появились  я    и  зонтик,
Ажурный  лист,  что  от  капели  сполз.

И  так  вокруг  свежо  и  хорошо!
Люблю  смотреть,  как  проливной  резвится:
Ты  радуешься  мелочи…  вещице…
Как  будто  в  дождь  душою  погружён.

Танцуй,  дождинка!  Жёлтый  лист  кружись!
Ведь  в  это  не  влюбиться  –  невозможно.
Добавьте  красок  солнечных,  художник!
Любите,  люди,  и  цените  жизнь!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929729
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Променистий менестрель

Журавлі вже десь далеко



Понад  річкою  тумани,
Вогка  осінь  спить  –
В  павутинні  краплям  гарно
В  кришталеву  мить;
Так  погойдує  їх  вітер,
Наче  в  гамаку,
В  споминах  про  тепле  літо,
Щастя  острівку...
Журавлі  вже  десь  далеко
В  споминах  летять,
Покидають  край  лелечий,
Весну  знов  чекать.
Й  нам    зима  хіба  сюрпризів
Торбу  принесе  –
Родять  файно  різні  кризи
Й  весь  осінній  сенс.

02.11.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929697
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Lana P.

У Ваших очах…

Ворожить  осінь  на  вітрах   -

Тремтить,  немов  билинка.

У  Ваших  я  тону  очах 

І  тану,  як  сніжинка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929699
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


НАДЕЖДА М.

ПІЗНЯ ОСІНЬ ІЗ ДОЩАМИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wfaMOU8UvDM[/youtube]

Вже  пізня  осінь  із  дощами,
Упав  останній  жовтий  лист.
І  вже  зайомими  стежками,
Веде  у  зиму  падолист.

Похмурі  дні  ще  щось  чекають,
В  надії  -  промінь  промайне.
Але  вони  це  добре  знають,
Якщо  ще  й  буде,  то  -  мине.

Осінній  сон  -  дерева  в  сплячці,
Які  ви  бачите  все  ж  сни?
Лишився  лист  он  на  гіллячці,
Торкнув   душевної  струни.

В  задумі  й  вітер,  що  чекає?
Нащо  струсив  з  дерев  листву?
Та  він  помилку  свою  знає,
Не  повернутись  їм  в  весну...

Зберіг  він  землю  від  морозів,
Що  буде  спати  до  весни.
Їй  збереже  тепло,  він  в  змозі,
Тому   й  не  бачить  тут  вини...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929684
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Маг Грінчук

До спеки думок

Хочу  знати  світ.  Чому  на  сонці  є  "родимі"  плями,
Звідкіля  досконалість  маленьких  пальчиків  немовлят.
І  чому  зоряне  небо  -  втіха  творіння  природи?
Нащо  байдужих  істот  розвелося?  І  що  їх  плодить?

Світ  живий  -  джерело  майстерності  мудрого  розуму.
Це  інстинкт  горлиць,  регулятор  тиску  в  жирафа  мозку...
Механізми  вражають  уяву  своєю  складністю,
Як  клітина  бактерій,  вагою  в  трильйонну  частку  грама.

І  кому  ми  зобов'язані  нашим  диханням,  життям,
Інтелектом,  генетичним  кодом,  ковчегом  майбуття,
Тими  нервовими  зв'язками  у  головному  мозку.
Все  записано  у  наших  клітинах  до  спеки  думок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929683
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Тебе я розбудила

Тебе  я  розбудила  ніжним  подихом,
Торкнула  так  чарівністю  вуста
І  осяйнула  тихим  милим  дотиком,
Як  ніби  посміхнулася  весна

Чарівно  привіталася  із  долями,
Війнула  ароматами  квіток
І  романтично,  ніби  з  неба  зорями
Схилила  дивовижністю  думок

Тебе  я  розбудила,  хоч  й  вагалася
І  місяць  вже  освічував  поріг,
Тобі  весною  ніжно  посміхалася
З  таких  далеких  і  близьких  доріг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929677
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 02.11.2021


Валентина Ярошенко

Біжить, біжить час уперед

Біжить,  біжить  час  уперед,
А  стільки  бачить  він  смертей.
Все  на  словах  не  передати,
Нам  ще,  не  хочеться  вмирати.

Біжить,  біжить  час  уперед,
Куди  ж  він  нас  всіх  приведе?
До  радощів,  що  є  у  світі?
Порадують  весняні  квіти?

Біжить,  біжить  час  уперед,
Гірке  промовлене  слівце.
Опір  чинить  все  в  надії,
Довіра  є,  здійсняться-  мрії.

Біжить,  біжить  час  уперед,
Нехай  всіх  в  коло  нас  збере.
Вмирати  нам  немає  часу,
Проблеми  є  у  нас  по  газу...

Біжить,  біжить  час  уперед,
Разом  із  нами  він  гряде.
Ще  світло  будуть  вимикати,
Каганець  будемо  включати...

Біжить,  біжить  час  уперед,
Він  нас  у  рабство  приведе.
Згадаємо  вісімдесяті,
Були  здорові  всі  й  завзяті!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929652
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


Людмила Григорівна

Вухастий перевертень


           
Жив-був  у  лісі  бідний  Зайчик
Беззахисний  і  боязкий.
Прорив  нору  у  дикій  хащі  —  
Ховавсь  від  Лиса  і  вовків.

Малих  звірят  було  багато:
Єноти,  миші,  борсуки,
А  правила  у  лісі  влада
Зубастих  грізних  хижаків.

Все  між  собою  поділили:
Туди  не  можна,  ні  сюди,
Стежини  всі  загородили
І  до  травички  й  до  води!

Так  “насолила”  хижа  влада,
Що  лісовий  голодний  звір
Зібрався  на  “Майдан-нараду”
Щоб  перевибрать  хижаків!

Ведмедя  скинути  із  трону,
І  вибрать  Зайчика  в  царі  —  
Він  справедливий,  щирий,  скромний,
Він  наш,  із  бідних  трударів!

Він  наші  знає  всі  печалі,
Повадки  знає  хижаків.
Він  правду  в  лісі  уладнає,
Щоб  кожен  лиш  травичку  їв!

Зима  і  літо  пролетіли,
Цар  —  Зайчик,  а  в  міністрах  —  Лис,
Ведмідь  —  суддя,  а  вовки  сірі
Всі  в  депутатах,  як  колись.

А  Зайчик,  бач,  зазнався  дуже,
Розвісив  вуха  “на  пробір”,
Завів  із  хижаками  дружбу  —  
Сват  в  нього  —  Вовк,  
кум  —  підлий  Тхір.

Полює  Лис  на  Сіру  Мишку,
З'їв  чоловіка  й  мишенят,
А  Вовк  з  Ведмедем  тишком-нишком
Збирають  подать  із  звірят.

До  Зайчика!!!  Він  —  наш  обранець!...
...  Та  охорона  не  впуска
Не  то,  щоб  в  офіс,  а  й  ганок,
Став  Зайчик  “ЦЯЦЯ”,  он  яка!

Не  впізнає  він  Мишку  Сіру,
“Не  бачить”  брата  —  Вушканя,
Є  в  Зайця  “тачка”,  є  квартира,
Є  чималенька  зарплатня!

А  ще  пішли  чутки  зловісні,
Що  обернувся  в  хижака!
Що  став  курчат,  ягняток  їсти
І  мітить  оком  на  Бика!

Готують  знов  “Майдан”  звірята,
Бо  помилилися,  на  гріх,

І  будуть  владу  обновляти
Не  поодинці,
зразу  —  всіх!
2017

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929631
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


Білоозерянська Чайка

Трамвай у осінь

/слова  для  пісні./

Маршрутом  їдемо  усоте,
Трамвайчик  дзенькає  й  трясе.
Проміння  сонячне  золо́тить
Дерева,  рейки  –  геть  усе…

А  ми  удвох  такі  щасливі!
Бо  листопад  любов  приніс.
Навіщо  ж  щастя  відвезли  Ви?
Мовчить,  не  чує  машиніст.

[i]Приспів:
Роки  в  віконці  швидко  промайнули  всі,
Кохання  серця  листям  замело.
Коли  ж,  скажіть,  ми  з  Вами  розминулися?
Кому  лишили  юності  тепло?

Давно  несе  вагон  самотня  колія,
Душа  тріпоче,  ніби  лист  сухий  .
Чомусь  за  осінь  з  Вами  вдячна  долі  я,
Хоч  несумісні  наші  два  шляхи.[/i]

Ви  якось  вийшли  на  зупинці
І  в  інший  втрапили  вагон.
Питала  осінь  в  мене:  «З  ким  це
Учора  бачила  його?»
_
Не  докорятиму  за  це  Вам,
а  відітну  любов  серпом.
Скажу:  «Бувайте,  Вам  –  кінцева.
Трамвай  прямує  до  депо…»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929624
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


Білоозерянська Чайка

Трамвай у осінь

/слова  для  пісні./

Маршрутом  їдемо  усоте,
Трамвайчик  дзенькає  й  трясе.
Проміння  сонячне  золо́тить
Дерева,  рейки  –  геть  усе…

А  ми  удвох  такі  щасливі!
Бо  листопад  любов  приніс.
Навіщо  ж  щастя  відвезли  Ви?
Мовчить,  не  чує  машиніст.

[i]Приспів:
Роки  в  віконці  швидко  промайнули  всі,
Кохання  серця  листям  замело.
Коли  ж,  скажіть,  ми  з  Вами  розминулися?
Кому  лишили  юності  тепло?

Давно  несе  вагон  самотня  колія,
Душа  тріпоче,  ніби  лист  сухий  .
Чомусь  за  осінь  з  Вами  вдячна  долі  я,
Хоч  несумісні  наші  два  шляхи.[/i]

Ви  якось  вийшли  на  зупинці
І  в  інший  втрапили  вагон.
Питала  осінь  в  мене:  «З  ким  це
Учора  бачила  його?»
_
Не  докорятиму  за  це  Вам,
а  відітну  любов  серпом.
Скажу:  «Бувайте,  Вам  –  кінцева.
Трамвай  прямує  до  депо…»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929624
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


НАДЕЖДА М.

НЕ ПОКИДАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ktfm3-hQ_z8[/youtube]
Не  покидай  свій  рідний  край,
Як  важко  не  було  б  тобі.
Немає  кращого,  це  знай,
Його  кидають  лиш  слабі.

Не  взнаєш  ти  на  чужині
Того,  що  дома  покидаєш,
Бо  ви  для  всіх  отам  чужі,
Радій  тому,  що  дома  маєш.

Там  гроші  виплакані  слізьми,
Думки  у  край  свій  повертають.
І  не  щасливий  ти  грішми,
Душевним  сумом  огортають.

Спішіть  додому,  до  сім"ї,
Батьків  не  кидайте  старих.
Дітей  жалійте  ще  малих,
Вони  без  матері  -  це  гріх.

Поки  ви  там,  вони  ростуть,
Виходять  вас  все  виглядати.
Так  швидко  роки  і  дні  стечуть,
Діти  самі  і  пустка  в  хаті.

Роки  назад  не  повернеш,
Нікого  гроші  не  врятують,
Дітей  своїх  не  пригорнеш,
Послухай  серце,  що  диктує.

Нема  сумнішої  печалі,
Як  сум  за  рідним,  милим  краєм.
Це  кажуть  ті,  що  там  бували,
І  гіркі  сльози  витирали...

Та  час  пройде,  не  зупинити...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929622
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


Наталі Косенко - Пурик

Милі дві панянки

У  саду  вишневім  загубилась  осінь,
Відшукать  чарівну  я  не  можу  й  досі,
Загляну  в  гайочок,  може  там  притихла
Де  стоїть  калина  ще  зовсім  не  стигла

Але  там  немає,  лиш  її  слідочки,
Де  встеляла  листям  ніжно  килимочки,
Тож  пройдусь  по  стежці  у  лісок-заграву,
Може  відшукаю  осені  появу

Ось  уже  лісочок,  дивина-поляна,
Поряд  ще  струмочок  виграє  сопрано
І  вже  бачу  пані,  тихо  так  здригнулась,
Глянула  у  вічі.  ніжно  посміхнулась

І  тепер  в  обіймах  милі  дві  панянки,
Зустрічаєм  разом  дивовижні  ранки,
Я  дарую  мову,  чарівні  рядочки,
А  вона    із  листя  стелить  килимочки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929592
дата надходження 01.11.2021
дата закладки 01.11.2021


Мирослав Вересюк

МОЄ КОХАННЯ - МАРЕВО ІЗ МРІЙ

Моє  кохання  –  марево  із  мрій,
А  ти  у  ньому,  як  чарівна  фея.
В  буденнім  вирі  часу  і  подій
Бувало  з  розпачу  питаю,  -  де  я?

В  якому  світі  я  тепер  живу,
Це  твердь  землі,  чи  в  небесах  витаю?
Ти  марево,  чи  бачу  наяву,
Це  під  гіпнозом,  чи  тебе  кохаю?

Противитись  уже  не  було  сил,
Щемить  душа  розхристана  вітрами.
Я  у  небес  кохання  не  просив,
Воно  прийшло,  немов  розряд  між  нами.

Отой  розряд  від  погляду  очей,
Прошив  наскрізь  і  в  грудях  запалало.
Згубився  в  часі,  втратив  лік  ночей,  
Мене  до  тла  кохання  спопеляло.

По  іншому  і  бути  не  могло.
Не  сприйняла,  повірить  не  схотіла.
Своє  життя  у  кожного    було,
Лікує  час.  Душа  вже  заніміла…

 31.  10.  2021  р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929575
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 01.11.2021


Таня Яковенко

Ветреный нрав

В  сизом  утреннем  тумане
В  сладкой  неге  дремлет  сад.
Что  в  затишье  назревает?
Спад,  а  может,  листопад?!

Это  лишь  предположенье.
Ветер  весточку  принёс.
Не  лишен  и  он  сомнений.
Но  страшится  женских  слёз.

А  особенно  берёзки.
Он  её  беречь  готов.
Не  готовит  ей  подножку.
Скажет  пару  лестных  слов.

Успокоит,  обнадёжит!
Для  неё  он  друг  и  брат.
Обвинять  его  негоже.
Как  красив  её  наряд!

Но  меняется  погода.
Ветер,  словно  ураган!
О  чужих  забыл  тревогах.
Поменял  вчерашний  план.

В  сизом  утреннем  тумане
Вновь  берёзку  разглядел…
Листья  сорваны!  Печально!
До  чего  доводит  гнев!
Трудно  ветром  быть,  поверь!

Он  подвластен  всем  стихиям.
Неуёмный,  резкий  нрав!
Позабыл  и  о  любимой.
Даже  сам  себе  не  рад!
А  дороги  нет  назад!

31.10.2021
©  Copyright:  Виктория  75,  2021
Свидетельство  о  публикации  №121103109202  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929574
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 01.11.2021


Это_я_Алечка

Имя им - легион.

С  утра  оставила  окно  открытым  -
Так  свежесть  ласково  сочилась,
Из  неги  жаром  не  залитой...
И,  надо  же,  закрыть  забылась.

Дела-дела,  звонки  и  грядки
Вернулась  в  дом  и  офигела:
Ждала  охота  и  зарядка
И  мухобоечка  на  дело.

Им  имя  было  -  легион,
Жужащим  и  летящим  тварям!
Окно  моё  им  -  бастион,
А  кухня  -  вход  в  ворота  рая...

Вот  это  квест!  Гонять  с  хлопушкой
За  хитромудрой  тварью  -  мушкой!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796275
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 31.10.2021


Галина Лябук

Будемо з врожаєм.

Осіння  хмарка  пропливала
В  небі  на  світанку.
Бачить,  люди  орють  землю
Іще  спозаранку.

Під  озимую  пшеницю
І  ячмінь  вусатий.
Жито  сіють  теж  озиме  -
На  врожай  багатий.

За  трактором  во'рон  ходить,
Бо  харчі  шукає.
Помагає,  видно,  й  людям,
Шкідників  збирає.

Хмарка  і  собі  рішила
Свою  лепту  вкласти  :
Дощиком  поморосила,
Стала  поливати.

Ущухає  дощик...  Миттю
Помагає  сонечко.
Хоч  й  осінні  промінці,
Пестять,  гріють  полечко.

Швидше  проростуть  зернинки
Зима  не  лякає.
Втішатимуть  нас  ростинки  -  
Будемо  з  врожаєм  !  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929309
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Галина Лябук

Розставання.

Збираються  в  зграї  лелеки
Й  полинуть  у  теплі  краї  :
-    Чому  так  летіти  далеко,
Лишаючи  рай  на  землі  ?

Ще  світить  так  лагідно  сонце,
Гніздо  покидаєте,  двір...
Зі  смутком  дивлюсь  у  віконце.
У  відповідь  чую  :    -    Повір,

Вже  осінь,  зима  у  дорозі,
За  холодом    -  голод  уже  навздогін.  
Лелекам  прожити  не  в  змозі,
Тому  й  оставляємо  дім.

Дітям  покажем  дорогу,
"Зимівлю"  в  чужій  стороні.
Буде  для  них  засторога  :
Нелегко  прожить  в  чужині.

-    Летіть  же  щасливо,  лелеки,
В  заморські  квітучі  краї  !
Додому  вертайтесь  здалека,
Стрічатиму    вас  -  навесні.


                                             Примітка  :    за  народним  повір'ям    лелеки    відлітають  у  вирій
                                         19  серпня  (на    Спаса).  
                                                                                               Недаром  народна  мудрість  каже.  :    прийшов  Спас    -    готуй  рукавиці
                                                                                                 про  запас.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923577
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.10.2021


Галина Лябук

Гордовита вдача.

На  клумбі  Соняшник  -  такий  пригожий  !
Зріс  з  насінинки,  дощик  поливав.
Ідуть  милуються,  у  захваті  прохожі...
Він  -  гордовитим  і  пихатим  став.

В  його  оточенні    -  звабливі  квіти  :
Флокси,  лілії,  троянди  чарівні.  
Так  мило,  що  й  очей  не  відвернути  :
Стрункий  і  пишний  у  смарагдовім  вбранні.  

Привітно,  ніжно  голову  схиляє,  
Бо  вбрався  в  золотий  вінець.  
Себе  звеличує  і  красенем  вважає,  
Не  думає  :    й  красі  прийде  кінець.  

Так  швидко  десь  промчало  літо,  
Майори  квітнуть,  чорнобривці  скрізь.  
Стоїть  наш  Сонях,  правди  ніде  діти  :
З  обвислим  листям,  головою  вниз...  

Коли  ще  молодість    -    не  зазнавайся  дуже  :
Краса  буяє    й    кров  кипить...  
Достойно  з  нею  попрощайся,    друже,  
І    вчись    зі    старістю    повік  дружить.  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928377
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Ніна Незламна

Заради тебе ( рим. проза)

Прикарпаття    в  буйноцвіті,  високі  трави,  мов  у  намисті…  Роса  холодна,    обпікала  ноги  ,  вона  босоніж,  немає    іншої  дороги.  І  навіть    до  хатини,  рідної  стежки,  густий  спориш,  порозстеляв  мережки.  Кущі  шипшини    одягнуті  в    зелені    ягоди  –  корали.  Гілки    з  шипами,  на  ногах  лишали  рани.  Чи  й  відчувала,  а  чи  й  ні,  від  хвилювання,  душа  ніби  в  вогні.    Спішить  до  сина,  не  бачились  два  роки.  Певно  піднявся  тиск,  пашіли  щоки.  Ой,  що  ж  життя,  ти  робиш  з  нами.  Із  чоловіком    стали    чужаками.    Обіцяла  приїде  пізніше  та  зібралась  швидко,  вийшло  раніше….  
     Ще  раз  погляне,  ялини  і    пишні  смереки,  широко  вряд,    а  там  подалі  уже  виднівся  й    сад.    Дерева  густо,    ніби  прикрашають  гори.  То  зблизька,  а  то,    аж    здалеку,    чути  звук  сурми.  За  мить,  трембіта  вигравала  весело.  Уже  просиналося,      рідне,  напівпусте  село….
   Неподалік,    попереду,    свекрухина  хатина,  як  не  зайти,  тож    вже  давно  родина.  Адже  про  неї  теж  не  забувала,  кожного  місяця  гроші  посилала.  Вона  ж  стара,  немічна,  вже  років  п’ять,    лежача.  Хоч  й  часто  чула  вслід  слова,
-Ой,  сину  -  сину,    а  твоя  Софія  ледача.    І  що  то  в  школі  за  заробітки,  чи  не  навчаться  самі  дітки?  Пісень  співати  та  шити  й  вишивати,  в  кожній    хатині,  цього    навчить    мати.  Нехай  би  їхала  на  заробітки.  А  ти  б  пішов  до    Наталкиної    тітки.  Вона    ще  має  силу,  за  мною    пригляне.
У  відповідь,  ледь  стримуючи  сльози,  з  під  лоба  гляне.  Все  промовчить,  а  під  серцем,  щем  до  болю.  І  вже  не  вперше,  дорікає  долю.  
     Але  ж  кохала  і  він  клявся  в  коханні.  Їм    соловей  співав,  спадали  роси  ранні.    Роман  все  руки  потирав,  тож  молоденька  й  на  це  кохання,  дала  згоду  ненька.  Щоби  молодшу  брав,  проторочила  всі  вуха.  І  зразу  нею,  втішалася  свекруха.  Ніби  все  добре  й  народився  синок  Богдан,  на  жаль  вже  згодом,  ніби  в  оселі  був  шаман.  На  пустім  місті  сварки  і  все  частіше,  кудись  чоловік    зникав.  Малим  Богданчик,    її  часто  за  рукав  смикав,
-  Мамо,    а  тато  в  тітки  Наталки,  рубає  дрова,  а  я  туди  боюся  йти,  там  висока  кропива.  Вона  ж  пекуча,  а  йти  куди  не  знаю,  де  можна  обійти.  Та  й  тато  кілька  раз  мене  тягав  за  вуха,  кричав,  щоб  за  ним  не  йшов  та    щоб  його,      я    завжди  слухав.  
І  по  щоках,  стече  не  одна  сльозина,  поцілує,  приголубить  сина,
-Поглянь  синочку,  які  в  нас  чисті  небеса!  А  ні  хмаринки,  тож  не  журимося    й  ми.  Я    любий,  напевно  скоро    поїду  в  найми.  Подамсь  до  Польщі,  будеш  з  татом    й  бабусею  пару    років.
А  він  до    її  щічок  притуляв  руки,
-Хай  тато  їде,  ти  ж  маєш  тут  роботу,  вчителюєш.  Принаймні  гроші  ж  заробляєш.  А  він  вдома  і  вдома,  чому  його,  бабуся  не  пускає?
Обійме  сина,    знов  душенька      страждає.  Ледь  стримуючи  сльози  доводить  сину,
- Ой    любцю,  зима  попереду,  нам  дров  треба,  тож    в  його  силі  є  потреба.  Дрова  закінчилися,  піде  в  ліс,  привезе  машини  дві  –три,  тоді  вже  й  про  це  можна  позбутися  жури.  Бачиш  й  бабусі  кожного  для  все  гірше  й  гірше,  чи  й  дочекаємося,  коли  стане  ліпше.  Боюся  зовсім  перестане  ходити,  не  знаю  синку,    як  ми  далі  будем  жити.
Біля  вікна  не  раз  задумалась…  І  нащо  ця  Наталка  десь  взялась.  Жила  в  Росії,  певно  років  десять,  може  й  більше,  батьки  не  раз  казали,
-Добре  живе,  каже,що    їй  там  ліпше.
Але  приїхала,  ні  грошей,  ні  дитини.    Хвалилась  людям,
-  Може  б  там  і  була,  якби  не  було  війни.
 Це  однокласниця  його,  можливо  в  них  було  кохання?  Але  відразу    відганяла  думку,  на  краще    мала  сподівання.  Можливо  допомагає  так,  по-  сусідськи.Тож  завжди    дружньо  жили  їхні  батьки.
           І  рік  за  роком  так  минав,  синок,  вже  ранець  у  руках  тримав.      Навчався  добре,    із  сумом,  матусю  обіймав,  за  походеньки  батька  давно  знав.  Вона  ж  ховала  лице  в  долоні,  висушувала  сльози  ті,  солоні.    Думок  багато  та  одного  разу  так  допекло!    Свекруха,  майже  лежача,  щось  гучно  буркотіла  й    лаючи  її,  
-Софіє!Ти  ба  чого  захтіла!  Покинь    ці  надії!  Хай  він    вдома  господарює,  а  ти  їдь.  Кажу  ,  його  я  не  пущу,  про  це  і  думати  забуть!  Богдан  уже  підріс,  бач,  справжній  Муромець  росте.  Не  буде  ж  ходити,  як  циганське  дитя  обдерте.  За  мене  не  журися,  хоч  вам    і    набридли  мої    охи  та  я,    іще  поживу  трохи.
Вона  вже  зібралася  в  дорогу,  валізу  підвезла  до  порогу.  Тремтіло  серце,  як  покинути  хатину,  то  іще  нічого,  але  ж  дитину!  Та,  який    вихід,    іншого    ж  не  має.  Цікаво,  адже  й  чоловік,  чомусь    не  відмовляє?  
       По  кутках  гляне,    ніби  скрізь  залягла  журба.Чому  ж  настало  таке  важке  життя?    А,  що  кохання,  -  то  напевно  все  міраж,    думки  джмелині  -  підкрадався  мандраж.
-О,  мамо,  я  вже  тут,  я  встиг!  Як  добре,  ще  не  поїхала  ти!  
До  хати  забіг  Богдан,  кинувся    обіймати.
-Ой,  синку-  синку,  що  ж  я  за  мати?!Бачиш,  автобус  за  годину,  я  вже  зібралась,  поїду  сину.  Ти  ж  зрозумій  ,  це  тільки  заради  тебе.  Щоб  ти  найкращий  був  у  мене.  Щоби  навчався,  як  годиться!  Можливо  й  татко  твій  зласкавиться.    Чомусь  на  мене  дивиться,  як  на  тінь..
-О!  Мамо,  але  ж  тітка  Наталка  і  він…
Не  дала  договорити,  долонею  уста  прикрила,
-  Помовч  синочку,  я  це  знаю,      з  тобою  уже  говорила.
     У  Польщі,    їй    і    справді  повезло,  мабуть  що  усім  бідам  назло.  Вона  потрапила  до  поважної  пані,  що  мала  статки  непогані.  Побачивши  диплом  учительки,  гувернанткою    її    взяла  і      невагаючись,    аванс  дала.  Навіть  подарувала  кілька  суконь  із  своїх  старих,  дубових  скринь.  Пані  -  художниця,  тож  часті  гості.  Кинула  оком,  
-Це  щоби      мала  гарний  вид,  мені  й  тобі    не  мили  кості.
   Згущались  хмари,  вбиралась  осінь  у  барвисті  кольори.  А  згодом,  за  вікном  морозні  вечори.    Минали  довгі,  зимові  дні…  У    смутку.    А  почує  голос  сина,    мріє  про  відпустку.  Панянка,    влітку  мала  летіти  в  Ізраіль    на  відпочинок.    Вона  ж,  календарні    дні  лічить,  в  своїй  кімнаті  проронить  кілька  сльозинок.    А  син  телефоном,  вкотре  підтримає  словами,
-Мамо,  ти  не  турбуйся,  все  добре  і  з  бабусею,    і  з  нами.
   Так  час  спливав….    Роки  минали,  бувала  вдома  кожного  літа,  в  цей  час  панянка  мандрувала  по  світу.  Лиш  охоронець  залишався  в  будинку.  Вона  ж  втішалася  таким  довгим  відпочинком.  Хоч  по  приїзду,  доводилося  добре  попрацювати.  Тож    треба  побілити  дві  хати.    Та  й    на  зиму    якісь    закрутки  зробити    й  дитину  вечорами    приголубити.    А  Роман,  знаючи  про  її  приїзд,  ховавсь  від  зустрічі,  певно  боявся  сварки,  подивитись  у  вічі.  Йшов  на  вирубку  лісу,чи  комусь  ремонт  зробити.  Тож  треба  теж  якусь  копійку  заробити.  Але      було  інколи  і  зустрічались,  по  приїзду,  на  стіл  клала  гроші,  він  всміхнеться  й  відзразу  сховає  очі.  Але  похвалить,
-А  ти  молодець!  Бачу  задоволена,  гарні  гроші  заробити  вдається.
І  більш  ні  слова,  як  і  що?  Себе  втішала,  добре,  хоч  не  думає    казнащо.  Напевно  ж  про  все  вивідав    в  сина.  А  він  щирий,  розкаже,  тож  дитина.              А  ,  що  ж    кохання?!  Десь  заблукало,  як  відлуння  і  не  повернеться,    вже  немає  й  сподівання.  
         Софія  поспішала,    давно  цей  день  чекала.      Ласкавий  промінь    ніжно  торкнувся  її  обличчя.  Від  думки,  на  мить  здригнулась,  ну  от,  лиш  два  місяці  й  будем  прощатися.    Від  хвилювання,      на  скронях    помітно  здулися    вени.  Різко  зупинилась,  але  ж  все  добре,  син  вдало  склав    екзамени.    Вона  досягла  своєї  мети,    в  училищі  навчатиметься.  В  душі  з  розсіяними  думками,  назад    оглянеться.  Роки  прожиті    в  подружжі  згадає,  адже  давно  втрачене    кохання,  серце  страждає.  Тоді,  вже    буде  краще    розірвати  всі  стосунки.  А  сину,    з  Польщі  надсилатиме  гроші    й  подарунки.  Заради  нього  служитиме  панянці,  хоч  давно  зникли  з  обличчя  рум`янці.    І  ніби    пізня  осінь  вплітає  в  коси  сиві  павутини,  але  вона,    на  все  згодна  -    заради  дитини.
     Аж  ось  і  стежка…  Нема    на  клумбі    квітів,  відцвівший  кущ  бузочку  від  вітру  шелестів.  То  ніби  зустрічав  її  привітно.  За  мить  хитнулась,  поглянувши  в  вікно.  Наталю  вздріла,  в  своєму  фартухові.  До  обличчя  відчула  прилив  крові.  На  мить  завмерла  та  все  ж  вирішила  зайти.  Але  ж  не  втече  кругом  хати.  То  ніби  в  серце  ніж  та  треба  гордість  мати.  Адже,    хоч    й    колишнього  коханого  та    все  ж  роками  була  мати.  
 Стискало  в  горлі,  важко  говорити,  все  ж    наважилась    двері  відчинити.
Відразу,    в    ніс  вдарив  запах  м*яти  й  чебрецю,  уздріла  розчервонілу  молодицю.  Та  махнула  рушником  й    косо  позирнула  до  свекрухи,
-Піду  в  себе  знайду  липучку,  знов  налетіли  мухи.
Й  ледь  не  спіткнувшись,    вискочила  з  хати.  Думка-  стріла  -  Хай  краще  так,  навіщо  щось  брехати.  
     З  пустою  тарілкою  в  руках,  стара  сиділа  в  ліжку,побачивши  невістку,  в  очах  з`явився  страх  і  похапцем  потягнула    на  себе  рядюжку.  Злісно  звернулася  до  неї,
-Ану,    забери  тарілку!  Три  дні  поспіль,  варениками  годують.Подай  води,  зап`ю  пігулку.    Але  ж  пенсію  мою  одержують.  Кажуть  ледве  на  ліки  вистачає.  А  їм  то  що,  напевно  може  брешуть,  тож  Роман  гроші  заробляє!  Це  добре,  що  приїхала,    гроші    чи  долари  поклади    в  шухляду,  я  ж  притомилася,  замучили,  нехай    приляжу.    Та  допоможи,  накрий  простирадлом  ноги.  Ти  знаєш,  не  можу  позбутися  тривоги.  Богданчик  теж,  пішов  з  ним  у  ліс    працювати.  Грошей  катма,  чому  мало  заробляєш,  що  ти  за    мати?!
В  очах  вогонь  та    знову  мовчала,  образи  ті,  вдала    непомічала.  А  серце  гупало,    шаленіло.  Одне  бажаня      втекти    -    душеньку  гріло.  Ні…  ні    -  помисли,  погляд    у  вікно  до  неба.  Дай  Боже  сили  нині  змиритись  треба.  Ніби  не  чула  тих  образ,  колючих  й  не  бачила    тих  поглядів,  зміючих.  Думка  оса  -  Ба,  що  захтіла,  знову    долари  на  ліки!  О,  їй  би  сліз  пролить  ріки.  Та  лиш  одна  сльозина  затремтіла  на  віях,  думки  холодні,  ніби  в  сніговіях.  Адже  ці    гроші  заробляла  для  сина,  ні,  не  віддам,  хоча  ми  і  родина.  І  тихо,  наче  й  в  хаті  не  була,  в  душі  раділа,  нарешті  змогла!  Все  ж  кілька  раз,  як  йшла  додому  озирнулась,  із  болем  в  душі,  криво  посміхнулась.  Чому  раніше    рішучості  не  мала?  Навіщо  молодість  згубила,  все  прощала?
     Вже  за  вікном  стемніло…    вона    чекала  сина  й  чоловіка.  Дивилась  до  ікон,  молилась,  що  вдома,  сину  буде    втіха.  Образи  з  смутком,  у  вечірній  млі  втопила,  наскороруч  пельменів  наліпила.
   Стрілки  годинника    бігали    на  циферблаті,  важке  чекання,    на  устах,  раз  у-  раз    відчувала  сльози,  солонуваті.  Нарешті,  різко  відчинились  двері,  геть  відступили,  думки  химерні.
   Теплі  обійми  матері    й  сина,  сповзла  на  плечі  шовкова  хустина.  Син  -  легінь,  ніжно  в  очі  заглядав,
-Матусю,  люба,  я    так    тебе  чекав!
-  Як  ти  підріс,  любий  мій  синочку!Дай    же  погляну,  постій    хвилиночку!  Дай  надивлюся  моє  янголятко!
Й  погляд  на  двері,
-А  де  ж  наш  татко?
Це    запитання,  йому  одне  із  неприємних.  Якщо  не  мають  почуттів  взаємник,  то  що  шукати  винних?
-Та  зараз  розповім,  він  у  бабусі.
Тільки  тепер,  помітив  сивину  в  її  волоссі,  
-Мамо  пробач,  я  нічого  не  зміг  зробити,  він  там  з  Наталкою,  сказав  не  прийде,  там    залишиться  жити.
       Вставало  сонце  і  сідало…  Серденько  спокою  бажало…  І  задивлялась  нічкою  в  зірниці,  здавалося,  позбулася  в`язниці.  У  піднебесся  здіймались  світлі  мрії.  Минуло  кілька  клопотливих    днів.
   Літній    день,  хоч  і  сонячний  ,  привітний,  все  ж  навівав  смуток.  Всі  образи,  Софія  намагалася  зібрати  в  жмуток.  І  по  дорозі  до  автобуса,  ніби  на  вітер  викинути,  в  небуття,  щоб  той  розвіяв,  а  вона  думала  лише  про  майбуття.
Посеред  хати  дві  валізи  на  колесах.  Сидячи,  руки  схрестила  на  грудях,  бриніли  сльзи  на  очах,
-Синку,    пробач  мене    і  не  суди  строго,  подякуймо  цьому  порогу.  Попереду  на  нас  чекає  дорога.  Квартиру  винаймемо  в  місті,  згодом  будеш  навчатися,    а    я,  в  Польщу  подамся  в  серпні.  Звичайно  ти  не  будеш  жити  в  розкоші,    доки  навчатимешся,  висилатиму  гроші.
Вже  не  маленький,  за  неї  син  у  душі  страждав,  почервонів  та  все  ж  несміло  запитав,
-Мамо,  а  якже  твоє  особисте  життя?
Ледь  вгамувала  часте  серцебиття.    І  ніжний  материнський  поцілунок  у  чоло.
-О  синку,    любий,  моє  кохання    давно  відцвіло.  Все  що  було,  вже    давно  полином  проросло.  Лиш  гіркоту  я  відчуваю  на  устах,  гляну  на  тебе,  солод,  бо  попереду  шлях.  Твій  шлях  синочку,      в  світле  майбуття,  заради  тебе,  твого  щастя!  Я  народила  тебе  на  цей  світ,  тільки  шкода,  терпіла  скільки  літ!  Отих  принижень,  зрад  і  неповаги,  одна  у  ліжку,  безсонні  ночі,  часті    тривоги.  Тільки  заради  тебе  терпіла  сину,  топтала  свою  гордість,  грішми  підтримувала  батькову  родину.  А  може  ти  не  пам`ятаєш,  окрім  бабці  й  сестрі  перепадало.
-Та  ні    матусю!  Просто  знаєш…    Мене  це  довго  дивувало.  Чому  задовго    все  терпіла,  пробач,  вже  бачу  посивіла…    А  що  ж  далі,  після  навчання?
-Та  я    ж    маю  сподівання.  Поїдемо  в  Польщу,  ні    це  не  жарт,тобі  зробимо  закордонний  паспорт.  Думаю  там  і  ти  знайдеш  роботу.    Я  вже  маю  дозвіл  на  постійне  проживання.  Звичайно,  якщо  ти  будеш  мати  таке  бажання.  Ну,  а  захочеш  з  батьком  спілкуватись,  я  буду  тільки  на  краще  сподіватись.  Твоє  життя  -    тож  сам  вирішувати  будеш.  Все  ж  сподіваюсь  і  про  мене  не  забудеш.
     Широка  траса,  автомобілі  в  два  ряди…  Себе  втішала,  що  їде    не  назавжди.    Та  нині,  заради  сина  зароблятиме    гроші  ,    щоби    його  умови  життя  -    були    ліпші.  Та  ніби  здалеку,  підпливала  думка  за  Україну.  Шкода,  що  змушена  покинуть  свій  край,  родину.  Поки  що  краще  там,  хоч    й  важко  та  треба  виживати.  Заради  тебе  синку,  бо  я  ж  твоя    мати!
                                                                                                                                                                                               20.09.  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Веселенька Дачниця

Коли шкура дорога


Кротисько  виліз  із  нори  -
Почав  галасувати:
«Що  воно  тут  за  жара,
Аж  пече  у  п’ятки?
І  бджоли  всюди  носяться,
Наче  дурнуваті,
Хоч  би  інших  поважали  -
Не  дають  поспати!

Он  народ  чудакуватий
Копає  якісь  грядки…
Чи  немає  інших  справ,
Чи  це  лише  зарядка?  
І  кому  вони  здалися
Ваші  буденні  справи?
У  мене  шуба  дорога
Не  на  ці  забави!»…

Кріт  ще  довго  щось  кричав
І  ногами  тупав,
Та  лопатою  хтось  взяв
І  прищемив  пупа…

І  як  тута  не    згадати
Народне  прислів’я?
Коли  шкура  дорога  –
Не  псуй    дарма  повітря!
                                                                           В.Ф.-  21.10.  2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929546
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Катерина Собова

Божi помiчницi

’’Бог    все    бачить’’  -    прочитала
Другокласниця    Наталя,
Над    цим    довго    міркувала
І    матусі    розказала:

-Бог    все    бачити    не    може,
І    він    просить:    -Мої    рідні,
Хто    мені    тут    допоможе?
Дуже    сищики    потрібні.

Біля    кожного    під’їзду
Господь    виявив    турботу,
І    бабусь    туди    цікавих
Посадив    він    для    роботи.

Щоб    на    лавочці    не    просто
Вони    так    собі    сиділи:
Всі    гріхи,    які    хто    має,
Щоб    помітити    зуміли.

Наша    баба    Зіна    знає,
Бачить    все      і    перша    чує:
Хто    із    ким,      коли    гуляє,
Хто    що    їсть,    і    де    ночує.

Чого    Віктор    з    кумом    бився?
Де    бродила      тьотя    Алла?
А    Петренкова    Марися
Вдома    знов    не    ночувала!

І    в    поліції    хвалили,
Що    бабусі    усе    бачать,
І    вкінці    наголосили:
-Вам    сам    Бог    за    все    віддячить!

-І    я    теж,    як    постарію,
За    цю    службу    не    забуду:
Серед    всіх    бабів    на    лавці  –
Найактивнішою    буду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Таня Яковенко

Осеннее сомнение

Октябрь  завершает  последний  свой  круг,
Очерченный  дымкой  тумана.
Не  ведает  он,  что  такое  испуг,
Несбыточность  давних  желаний.

Подхваченный  ветром  крылатых  надежд,
Спешит  на  заслуженный  отдых.
Ноябрьскому  брату  передана  весть:
Пора  принимать  эстафету.

Берёт  изначально  ускоренный  темп!
И  в  срок  достигает  границы.
Зима  не  посмеет  ему  навредить,
Ноябрьскую  вырвав  страницу.

Не  раз  приходилось  ему  горевать!
Сдавать  декабрю  раньше  срока
Свои  полномочия!  Бросит  тетрадь,
В  которой  лишь  грустные  строки.

Последние  строки  в  осенний  мотив
Вливаются  с  явной  тревогой.
На  помощь,  усилия  объединив,
Луч  солнца  спешит  на  подмогу!

В  осенних  сомнениях  есть  и  резон:
Зима  может  раньше  открыть  свой  сезон!

30.10  –  31.10.2021
©  Copyright:  Виктория  75,  2021
Свидетельство  о  публикации  №121103106745  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929539
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Любов Іванова

ДНЕЙ ВОЛШЕБНОЕ МОНИСТО

[b][i][color="#875105"]Д-ворик  укрыли  опавшие  листья,
Н-о  листопад  продолжает  процесс.  
Е-сть  у  природы  пора  -  насладиться
И-стиной  сказкой  из  поля  чудес.

В-етер  качает  раздетые  кроны,
О-сень.  Раздолье.  Рябины  янтарь
Л-исьи  тропинки,  березы  и  клены,
Ш-алью  туманной    укутана    даль.
Е-ли  и  в  оттенках  зеленых  сапфиров,
Б-ор  не  заимствовал  охровый  цвет.
Н-ебо  над  лесом  таких  переливов
О-сень.  Ей  равных  времен  года  нет.
Е-зженный  тракт  уже  меньше  пылится,

М-аревом  смотрится  дальний  закат.
О-сень...  Буран  по  особому  злится,
Н-у...  так  ведь  этого  ждет  листопад.
И-  у  рябины    созрели  рубины,
С-отни  их,  тысячи  иль  миллион.
Т-очно  сам  Бог  пишет  эти  картины
О-н  в  леди  Осень  бесспорно  влюблен...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929523
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Lana P.

Голубине…

Коли  торкаєшся  крилом,

Як  ніч  панує  голубина,  -

Я  засинаю,  як  дитина,

Tвоїм  yкутана  теплом.


Коли  воркуєш  про  любов,

У  ніжно-пристрасній  розмові,

Злітають  ноти  загадкові,

В  судинах  закипає  кров.


Коли  вигойдуєш  слова  -

Серцям  співаєш  колискову,

Бо  добре  знаєш  їхню  мову  -

У  грудях  пісня  ожива...


Як  досягаємо  мети  -

Крилатим  би  торкнутись  неба,

Негаснуча  для  двох  потреба...

Лечу  з  тобою  у  світи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929499
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Віктор Варварич

Крокує листопад

Вже  поспішає  листопад,
У  дивовижні  наші  мрії.
Запрошує  нас  на  парад,
Пише  золотом  у  сувії.

Стелить  багряні  килими,
Пригощає  нас  п'янким  вином.
Буде  із  нами  до  зими,
Закружляє  під  нашим  вікном.

Милий  листопад  -  падолист,
Чудові  спогади  дарує.
Він  талановитий  артист,
Особливі  ролі  лаштує.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929497
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Irкina

. . Дивись . .

   
   Дивись  на  мене…
         Знаєш,  я    була  -
   Невиснена  ще,  мабуть,  до  сьогодні  -
   Колись  в  тобі  …      І  в  відблисках  тепла                              
     Ще  тане  иній  на  вікні  безодні..
                                                                                   

   Дивись    крізь  нього  -
             в  наше,  те  –  «Про  нас»  …    
   Про  тільки  нами    молені  молитви,                                                              
   Про  той  навальний,  невблаганний  час,
     Що  тихо  викрадав  у  вікнах    світло..                                


   Про  обмін  
               божевіллям  існувань
   Крізь  імпульси  шептань,    сп’янінь    -  кохання..
   Про  нашу      недорівненість  рівнянь,
     Про  вмовленість  тодішнього  мовчання..


   Про  всю  солону  
                       терпкість  давніх  сліз,
   Про    подихів,  торкань  таємні  мантри,
   Про  те,  що  -  як  горіло  -  не  зберіг
     Ніхто  вогню  у  танці  саламандри..                                                                          


   Про  недопитий,  врешті,  нами  мед    ..      
           Про  лагідність  ночей,    теплінь  світанків  ..
   
       ..    Минулого  мінливий    силует..      
                                                           

       Ти  спи.  
                     Я  снюсь.  
                                 Дивись  мене  до  ранку..






.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929450
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Таня Яковенко

Очень спешит ноябрь

Почерком  осени  зрелой
Новый  наносится  штрих.
Твёрдой  рукой  умело
Яркий  рисунок  возник.

Листья  в  мелодии  ветра.
Желто-багряный  фрагмент.
Более  стойкие  ветви
Держатся  прочностью  лент.

Ленты  пестреют  на  солнце.
Преобразилась  земля.
В  лиственном  ветреном  споре
Стала  участником  я.

Щедрый  запас  у  осени.
Неисчерпаем!  Пейзаж,
Великолепно  сложенный,
именно  здесь  и  сейчас.

Мысль  под  диктовку  Вселенной
Путь  открывает  словам.
Увековечить  мгновенье
Вдруг  посчастливится  нам?!

В  поиске  вечном  истины
Стал  вопросительным  взгляд.
Близок  к  декабрьской  пристани,
Свой  изменяя  наряд,
очень  спешит  ноябрь…

28.10  –31.10.2021            
   ©  Copyright:  Виктория  75,  2021
Свидетельство  о  публикации  №121103006846  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929428
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Три долі

Як  тихо  у  полі  блукали  три  долі,
У  далі  вдивлялись  привітно  чудові,
Шукали  частинку,  свою  половинку
Щоб  душі  відчули  приємну  хвилинку

Тополя  -  це  перша,  а  друга  -  береза,
На  стовбурі  сміло  залишив  хтось  леза,
А  доленька  третя  -  приваблива  вишня,
У  полі  зростала  у  сумі  де  тиша

І  кожна  чекала  та  тихо  благала,
Щоб  доля  щаслива  до  них  завітала,
Всміхалися  любі  усі  через  сльози,
Хоча  у  серденьках  гриміли  вже  грози

Отак  до  цих  пір  блукають  три  долі
І  щемні  до  болю,  і  дуже  чудові,
Шукають  частинку,  свою  половинку,
Щоб  душі  відчули  приємну  хвилинку.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929481
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


ТАИСИЯ

Под одеялом.



От    простуды    помогает    эффективное    леченье.
Укрываюсь    одеялом.    Происходит    облегченье.
Но    не    всё    так    однозначно.    Поделюсь    своим    секретом.
Над    картошечкой    горячей    я    вдыхаю    пар    при    этом.

Так    уютно    в    той    берлоге,      аппетит    порой    приходит.
Можно    выпить    рюмку    водки,    или    килечку    позволить…
После      этого    леченья,    засыпаю    сном    я    сладким.
Бодрым    утром    просыпаюсь,  а    синдром    тот  «  смазал    пятки.»

31.  10.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929487
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Віктор Варварич

Розвіються тумани

Осінні  дні  огорнули  тумани,
Сріблясті  води  невтомно  гомонять.
Лишень  у  душі  звучать  барабани,
Пекучим  болем  моє  серце  ятрять.

Посеред  осені  мій  сум  блукає,
Залишає  на  серці  свої  сліди.
Він  пазли  життя  докупи  збирає,
І  випробовує  дозрілі  сади.

Руйнують  міцну  скелю  сильні  дощі,
Роблять  глибокі  і  болючі  рани.
Усе  це  чинять  нелюдські  заздрощі,
Одягають  нас  у  свої  кайдани.

Однак,  сильна  воля,  жага  до  життя,
Знищить,  огидні  людські  пересуди.
Викине  бруд  і  обман  у  небуття,
Сіятиме  свою  любов  повсюди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929484
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2021


Білоозерянська Чайка

ІНТИМНО- СТЕПОВЕ

І  знову  стогін  рветься  з-під  пера,
Його  відлуння  перекаже  степ  наш.
«  О,  доле!  За  любов  ти  не  карай,  –
у  думці  шепочу,  –  туга  нестерпна…»

Здається,  мовить  тихо  ковила,
Бо  я  не  маю  сили  говорити.
Самотній  ґанок  осінь  замела.
«Ет,  наламали  дров,  –  процідить  вітер,  –

Коханий  різав  серце  без  ножа,
Давно  спалити  кораблі  вже  треба,
І  дати  нечестивцю  відкоша,
А  ти  готова  прихилити  небо.»

«Як  вирвати  його  із  серця?  Як?!»,  –
впаду  в  траву  пожовклу  та  густу  я.
Кричить  у  почуттях  душа  моя,
голосить,  кличе,  в  горі  лементує.

Вкраїнський  степ  затишно  цебенить,
в  шовки  вгортає,  щоб  не  гримав  вітер:
«Пробач  його…    життя  –  коротка  мить,
Ходи  сюди,  дай  сльози,  доню,  витру…

Ти  голову  від  суму  не  втрачай  –
Ніч  довго  не  триває  горобина.
Прошу,  всміхнись!  Не  личить  ця  печаль,
ще  знайдеться  лише  твоє,  дитино.»

…Відкривши  друге  дихання  в  мені,
 розрадить  степ  теплом  жовтогарячим.
І  з  вітром  ти  моє  почуєш  «Ні!»
А  він  від  себе  ще  й  додасть:  «Удачі!»  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929423
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Віктор Варварич

Осінні мотиви

Співає  птаха,  день  минає,
Невтомні  ріки  біжать  у  даль.
Осіння  мить  уже  втікає,
Хвилює  душі  юний  скрипаль.

Із  падолистом  втома  летить,
Осінь  тче  золоті  килими.
Місяць  дивовижно  струменить,
Зріла  осінь  чекає  зими.

Вже  холод  ночами  крокує,
Іній  окутує  світанки.
Сонечко  теплом  провокує,
Сушить  білосніжні  фіранки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929422
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Не Тарас

Піду в осінь

Змарнувавши  останні  дні  літа,
піду  в  осінь,там  скільки  див,
вирвусь  зі  спеки  задушної  кліті,
у  осінній  туман,чи  то  дим.

Ртутний  стовпчик  сповзає  все  нижче,
поле,сад  у  нових  кольорах.
І  частіше  по  розбійницьки  свище,
вітер,пан  у  таврійських  степах.

Котить  осінь  своєю  дорогою,
хризантемовим  шармом  п"янить,
хоч  і  знає,що  десь  там  за  рогом,
місяць  грудень  у  черзі  стоїть.

Її  суконь  не  треба  від  Прадо,
бо  сама  он  модняча  яка,
в  коси  жовтень  вплела  з  листопадом,
пані  осінь  земна  красота.́

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929321
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Справжні почуття

А  справжні  почуття  народжуються  в  серці.
Енергія  приливом  і  прибій.
То  ж  їм  дано  усе  без  масок  і  гримерки,  
Ні  за́  що  не  покинуть  прагнень,  мрій.

А  справжні  почуття  не  ліхтарі,  не  гаснуть.
Не  замерзають  льодом,  не  вода.
Любов  в  душі  не  потребує  крику  й  гасла,
Прозора,  світла,  чиста,  мов  слюда.

А  справжні  почуття  ми  бережемо  міцно.
Вузлом  незримим  зв'язані  давно.
Таїна  в  них  небес  і  зоряність  космічна,
Цупкий  сувій,  із  щастя  полотно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 17

[b][color="#140882"]В  день  святой  жених  храбрый  Аркадий
Уплетал  в  нашем  доме  оладьи
А  о  свадьбе  -  молчок,
А  его  -  под  бочок!!
Шли  сватОв,  как  нибудь,  да  поладим...

Дед  Силантий  поймал  таки  йети
До  того  натянув  всюду  сети.
Дочь  его  -  сорок  лет,
Женихов  рядом  нет....
А  тут  -  зять!!!  Будет    свадьба  и...и  дети...

Ибрагим,  продавец  из  Китая,
Намекал  о  любви  у  сарая...
А  в  подсобке  прижал
Вот  де  сущий  нахал!!!
Я  тряслась,  вроде  точно  больная...

Предложил  мне  Ашот  пожениться,
Все  за  час  уже  знали  в  станице.  
Соглашусь,  коль  Ашот,
Не  скупец  и  не  жмот!
Я  за  свадьбу  не  в  Арске,  а  в  Ницце!!

Парикмахер  Джамшут  С  Амстердама
Стал  объектом  всеобщего  срама...
Был  озвучен  контекст,
То,  что  делал  за  секс
Он  прически  интимные  дамам...

Томас  Миллер  из  штата  Невада
Богател  на  проценты  от  вклада.
Много  ль  это  -  вопрос,
Да  совсем  с  гулькин  нос.
Десять  баксов...  а  больше  не  надо.

Я  подарок  послала  админу
"Тетраком"  -  массажировать  спину.
У  меня  -  просто  шок!
Ведь  всего  за  часок
Как  он  резво  вскочил  на  перину!

Егерь  Федор  со  старой  заимки
От  безделья  строчил  анонимки.
Но,  кол  хочешь  -  пиши.
Вешай  больше  лапши...
Но  зачем  делать  пошлые  снимки?

Новый  год  ожидали,  как  чудо
Объяснять,  что  в  итоге,  не  буду.
Стол  накрыть  мне  облом.
Пьяный  муж  под  столом.
Оливье  -  на  все  случаи  блюдо.

Зарекалась  в  Новый  год  Несмеяна
Улыбнуться    десять  раз  без  обмана.
Только  тут,  как  на  зло,
Снова  щёки  свело.
Получилось  -  пьяный  еж  из  тумана.

Я  админу  подарков  не  слала
Чем  закончится  это  -  не  знала!
Взбунтовался  он  вдруг
Заказал  двести  штук...
Сорок  штук  VIP-подарков  сначала!

Шел  Олегыч  тропой  Бонапарта
В  день  какой!!!  Двадцать  третьего  марта...
По  следам  шел  за  ним,
Наш  физрук  Никодим
Через  форточку  в  класс  и  по  партам!

На  Крещенье  наш  батюшка  с  Тулы
Помогал  всем  мужчинам  сутулым.
Каждый  с  проруби  той
Вылезал,  как  герой.
Хоть  рисуй  всех  красавцев  с  натуры.

А  в  купели  водица  святая
А  свекровь  у  меня  сильно  злая.
Я  за  космы  её
Притянула  на  лёд!
И  держать  буду  в  лунке  до  мая!!

Я  купила  фазенду  в  Сибири,
А  чего  сидеть  летом  в  квартире?
К  ней  пол  тыщи  кэмэ
Мой  супруг  офицер.
Обещал  сделать  мне  харакири!
[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854896
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 30.10.2021


Валентина Ярошенко

Крокує жовтень в листопад

Крокує  жовтень  в  листопад,
Роботу  він  завершив  вправно.
Провів  осінній  маскарад,
Хоч  розпочався  він  недавно.

На  землю  стелиться  туман,
Ховає  сонце  за  стіною.
Уже  того  тепла  нема,
І  день  все  зменшує  собою.

Сумний  стоїть  осінній  сад,
Злетить  останнє  жовте  листя.
Складе  все  вітер  не  у  лад
Калині  одягне  намисто.

Щодень  веде  усе  на  спад,
Прямують  дні,  ідуть  за  жовтнем.
Відкриє  двері  листопад,
Усміхнено,  чи  зайде  мовчки.

Спливає  швидко,  летить  час,
Все  більше  холод  обіймає.
Та  буде  ще  усе  гаразд,
Весна  пізніш  нас  привітає.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929413
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Ніна Незламна

Вітання з мобілки……. .

                                                   Цей  дзвінок
                                               відволік  від  думок
                                                   надихнув  написати...

***
Вітаємо!  Ви  накопичили  -    шістсот  гривень
Мені,  нині  з  мобілки,  прислали  такий  привіт
Та  йди,  так  хочу  сказать,-До  біса!  Ба  одкровень
Чекає.  Думає,  якщо  жінці  немало  літ
По–  іншому,    уже  сприймає  навколишній  світ?

Цей  світ  в  якому,    на  жаль,  стало  побільше  брехні
Безкарність  бродить  по  окрузі,  ото  лихачі
Шукають  лохів,  дам  дулю.  Й  стане  тепло  мені
Так  на  душі,  хоч  й  не  бачать  шахраї  ледачі.

Та  хтось  таки,    все  ж  поведеться,  це    я    десь  чула
А,  як  шкода,  що  є  прості  довірливі  старі
В  надії  вижити,йдуть  на  компроміс,  ждуть  чуда
Що  хтось,  подарить  їм  більше  грошви,    в  спокусі  мрій
Жаль  голі,  лишаться    в  цій  химерній,  зрадливій  грі.

І  що?    Телефонів  використання    й  смартфонів
Покращать,  життя  доволі  старої  людини?
То  курям,  все  це  на  сміх!  Шкода  нема  кордонів
Комусь,  щоб  ненаносить  шкоду,  геть  без  причини
Посеред  ночі  СМС,*Привіт*-  позбавить  снів.

Та  молодь  тішиться,  шукає  марнових  грошей
Закони  знають,  та  хто    виконує  їх  у  нас?
В  країні  знань,  пізнають  багато  нових  ідей
І  вихваляються,  що  живуть  у  прекрасній  час
Що  обдурити  можуть  навіть  по  телефону…

Прошу  вас  люди,    невидіться  на  такі  дзвінки
Занадто  дорогі,  можуть  стати    подарунки…

                                                                                                       30.10  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Тетяна Мош

Жіноча примха

Собі  дозволю  думати  про  нього,
Хоч  він  не  мій  –  чужий  він  чоловік.
І  різні  з  ним  простеляться  дороги
Віднині,  й  завтра,  й  потім,  і  навік.

За  нього  я  змагатися  не  буду
З  тією,  що  знайома  й  не  чужа.
Хай  гоїть  рани,  зцілить  хай  застуду  –
Нехай  не  рветься  в  здогадах  душа!

А  я  для  нього  стану  тимчасово
Вином,  таким  грайливим  і  хмільним.
Ні  помсти  я  не  хочу,  ані  змови!
Жіноча  примха  –  просто  бути  з  ним!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929390
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Маг Грінчук

Хороший гість

Гість  хороший  завжди  своєчасно  приходить.
Ненастирливо  стукає,  дзвонить  у  двері.
...Розважати  себе  не  примушує  сходу,
Всіх  чарує  культурою,  як  гіпнотизер.

Сам  готовий  приділяти  іншим  увагу...
Розповість,  щось  цікаве,  на  чомусь  зіграє.
За  проханням  жінок  і  пісні  заспіває.
Справу  знає  -  горілку  усім  наливає.

Бути  ласкавим,  навіть  веселим  подбає.
Настрій  поганий  не  варто  демонструвати.
Зілля,  як  воду  не  п'є,  та  не  куняє...
Залишає  господарів  вчасно  пенати.

Загадкова  душа  довго  все  пам'ятає.
Руку  зрілої  втоми  вік  кладе  на  плече.
Ставить  місяць  ледь  видимі  лижі...  Світає.
Скрипка  замовкла,  заніміла  віолончель.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929389
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Зваблива краса

А  ти  прийшов,  коли  уже  все  спить,
Торкнулась  ніч  вуаллю  з  наммистинок
І  вже  роса  на  квітах  не  бринить,
Лише  у  тінях  сон  краси  хвилинок

Затихло  все,  лиш  інде  мерехтять,
То  ліхтарі  та  із  небесся  зорі,
Як  ніби  роки  пройдені  щемлять
У  далях,  заблукавши  в  світі  долі

А  ти  прийшов,  коли  усе  дріма
Під  чарівними  ковдрами  в  спокусі,
Яка  ж  це,  любий,  зваблива  краса,
Що  забриніла  так  тендітно  в  лузі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929370
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ

                       [i]Світлій  пам’яті  Данила  Заболотного*
[youtube]https://youtu.be/QnMw2oUH3Go[/youtube]
[b][color="#098072"]Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  прісні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарі́внім  сні.
Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї**  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!
Життя  поклав  на  медицини  плаху,
щоб  людство  неушкодженим  жило,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.
Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  радіили  нам  дарованій  весні!  [/color][/b]

28.10.2021
_________
*Д.К.Заболотний  (1866-1929  рр.)-  вчений    
 мікробіолог-епідеміолог,  Президент  ВУАН,
 засновник  Інституту  мікробіології  і  епідеміологі
 (нині  Інститут  мікробіологі  і  вірусології  в  системі  
 НАН  України),    що  носить  його  ім'я,  жертвував  
 собою,  віддано    борючись  з  епідеміями  чуми  і  
 холери  в  країнах    Азії  і  Африки(1896-1921  рр.).  
 Ввійшов  в  історію  як  один  із  фундаторів  світової  
 науки,  засновник  низки  медичних  установ  і  кафедр  
 мікробіології  вишів  України  і  Росії.  Похований  на  
 Батьківщині  -  в  с.  Чоботарка  (Заболотне)  на  Поділлі.
                 Цього  року  виповнються  155  років  від  дня  
 народження  вченого,  на  вшануванні  пам'яті  якого
 27-28-го  жовтня  побувала  група  вчених  Національної  
 АН  та  створеного    акад.  Заболотним  Інституту,  серед  
 яких  був  і  автор  та    презентував  Музею  Заболотного
 свою  книгу  "Відданість  науковій  істині"  і  цю  посвяту.

***Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

[b]На  світлині  [/b]автора  -  вшанування  вченого  біля  
пам'ятника  на  могилі  Данила  Заболотного.[/i]
                                   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929354
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Lana P.

Зоріє місяць…

Зоріє  місяць  у  безлистім  верховітті  
В  осінню  ніч  -  вчепив  намисто  золоте.
Я  знаю  -  Ви  один  такий  у  цілім  світі  -
Із  ким  душа  моя  трояндою  цвіте.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929349
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Lana P.

Kартина

Із  павутинок  осінь  тче  вуаль  -
Яка  зваблива,  неповторна  даль,  
Коли  краса  вібрує  в  кожній  ноті,
Хмільні  листки  кружляють  в  позолоті!

Отак  би  бігла  милому  навстрі́ч  -
Немає  сумнівів  та  протиріч.
Так  говорила  листопа́ду  днина.  
В  уявах  малювалася  картина...

*  Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929347
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Валентина Ярошенко

Урок из жизни ты возьми / с юмором /

А  я  тебе  говорила,
Цени  любовь,  что  есть  милый.
А  ты  бегал  по  девчатах,
Оставался  у  них  на  ночь.

Меня  не  слышал,  дорогой,
Сто  лет  ты  думал  проживёшь.
Всегда  будешь  ловким  й  дюжим,
Такой  и  мне  теперь  не  нужен.

Ты  оставайсь  сейчас  один,
Как  у  бутылке  Алладин.
Желанья  все  исчерпаны,
С  любовью  не  повенчаны.

А  я  с  тобой  говорила,
У  любви  есть  только  сила.
У  клетке  Льва  ты  не  дразни,
Урок  из  жизни  ты  возьми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929345
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


синяк

Не судять

Прихилися  плечем
Чи  підтримай  рукою,
У  душі  ніжний  щем:
На  край  світу  з  тобою.
Поведи,  обніми,
Розкажи  про  кохання,
Захисти  від  біди
І  не  стримуй  бажання.
Та  не  слухай  ніколи,
Що  за  нас  кажуть  люди,
Як  підемо  по  колу
Без  кохання  заблудим.
І  скажи,  що  назавжди,
Ти  моїм  лише  будеш,
Бо  одна  лише  правда:
За  кохання  не  судять.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929339
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021


Білоозерянська Чайка

Пройде ніч над нами горобина

/терцина./

Мово  українська,  солоде  дитинства!
Промовляєш  серцем  в  маминих  устах,
Жебониш  джерельно,  милозвучно  й  чисто.

Лебедить  молитва  щира  та  проста:
Від  дурного  ока  та  лихого  слова,
Наймиліші  звуки  чую  крізь  літа.

О,  премудра  нене!  Згадую  я  знову:
-  Розкидатись  словом,  доню,  ти  не  смій!
Зрониш  слово  –  думай,  слово  –  не  полова…

Карбувала  розум  із  дитинства  мій
Мудрість  покоління,  що  зрікала  мати,
І  лягала  в  серце  літеплом  з-під  вій.

-  Будуть  поряд,  мила,  різне  ґерґотати    :
Лаятися,  кпити,  драти  язика  –
Не  неси  сміття  те  до  своєї  хати…

Глянь,  яка  співуча,  красна,  гомінка
Українська  мова  –  рідна,  найсвятіша,
У  житті  хай  буде  замість  маяка.

Фарб  рясну  палітру  вислови  у  віршах,
Обійди  балачку  –  ту,  що  ріже  слух,
Намагайся  словом  запалити  інших.

В  мові  –  зміст  народу  і  родинний  дух,
Надбання  коштовне,  досвіду  скарбниця,
Голос  Кобзаревий,  він  –  крізь  час  не  вщух!

Змовкне  на  пів  слові,  хто  духовно  ниций,
Хто  двох  слів  не  зв’яже  –  набереться  знань,
Не  зміліє  мудра,  дорога  криниця.

Будуть  дивувати  м’якістю  звучань
Древнього  фольклору  чарівні  глибини,
Колорит  якого  –  мов  дзвінкий  ручай.

Пройде  ніч  над  нами  темна,  горобина,
До  гнізда  повернуть  діти  з  чужини  –
Променем  маяк  їм  завжди  з  України.

І  уже  не  буде  мору  та  війни,
Заведуть  веснянку  річка,  степ  і  гори  –
Справді,  як  за  радістю  скучили  вони!

...Чуєте?  Вкраїна  з  гідністю  говорить
Музикою  слова  мам  і  татусів.
І  стоїть  за  рідне  захисник  суворий,
 Він  –  недремне  око  пращурів  усіх!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Закохана в море

Бестолковые опечатки 18


Обучение  по  углу[b]п[/b]лённой  программе

***

Ранг  чрезвычайного  и  полномочного    'осла

***

В  полночь  кур[b]с[/b]анты  бьют  12  раз

***

Адрес  по'учателя

Адрес  от'равителя


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Svitlana_Belyakova

Зима, обними мeня за плeчи…

Зима,  обними  меня  за  плечи,
приголубь  любовью  долгожданной  встречи.
Гуляет  на  просторе  старый  приятель  снежок,
стелит  свой  волшебный  лужок,
поземку  гонит,  в  сугробы  наметая,
глаз  не  отвести  феерия  какая.
Когда  гаснет  день,  засыпает  страна,
кометой  летящей  звенит  мечта.
От  себя  никуда  не  деться,  не  скрыться,
листаю  не  сбывшуюся  любви  страницу.
Шепчу,  не  скрывая,  чего  хочу.
Хочу,  как  каждая  из  нас,  тепла  и  ласки,
чтобы  не  было  это  заоблачной  сказкой.
Хочу  счастья  и  благодарения,
успеха,  умиротворения.
Хочу  Мира  в  душе,  семье,  доме,  на  Планете,
изменить  к  лучшему  своё  мироощущение.
Хочу  благополучия  детям  и  внукам,
хочу  избавиться  от  житейской  скуки.
Хочу  расправить  руки,  как  крылья,
не  страдать  от  безсилья,
чувствовать  любви  дыханье,
верить  Вечности  Мирозданья.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929301
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Svitlana_Belyakova

Яблонeвый цвeт…

Яблоневый  цвет,
после  дождя,
словно
жизнерадостная  песня.
Капли  скатываются  вниз,
как  росинки,
в  танце,  вместе.
Свежесть  цвета,  белизна,
ярче  не  бывает,
ароматом  пьянит,
нежностью  лепестков
забавляет,  манит.
Тычинки,  в  каждом  цветке,
солдатиками  в  ряд,
весенний,
головокружительный  наряд.
Яблоневый  цвет,
настроение  несёт
великолепное,
влечёт  ароматом
цвета  не  обыкновенного.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929300
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пригадалась наша осінь ( слова до пісні)

Пригадалася  коханий  наша  осінь,
Наша  осінь  пригадалась  золота.
Листопад  трусив  нам  листя  на  волосся,
Вітерець  косички  вербам  заплітав...

Не  було  для  нас  тоді,  днів  щасливіших,
Коли  ми  з  тобою  поруч,  я  і  ти.
Я  писала  лиш  тобі  коханий  вірші,
І  просила  в  них  кохання  берегти.

Посміхався  ти  і  пригортав  до  себе,
Стукіт  серця  в  твоїх  грудях  шаленів.
Промовляла:"  Я  щаслива!  Чуєш,  небо!"
Кожен  з  нас  коханням  дорожити  вмів...

То  чому  ж  скажи  в  життя  ввірвалась  злива,
Захолонули  враз  почуття  твої.
Громовицею  взяла  їх  спопелила,
Текли  сльози  по  щоках  гіркі  мої...

Витирали  їх  тихенько  вітер  й  осінь,
Не  журись  прохав  мрійливий,  листопад.
Стрінеш  щастя  ти  своє,  ще  на  порозі,
Коли  буде  танцювати  снігопад...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929303
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Любов Іванова

ЧИ Ж ТО ХВОРОБА? (ГУМОРЕСКА)

То  хвороба,  чи  дурниця
у  сусідки  Галі?
Що  не  день  -  втече  від  Гриця
й  сидить  в  гральній  залі..

Чи  здуріла  молодиця,
чи  з  дуба  зірвалась?
Програла  свиню  й  телицю,
лиш  коза  зосталась..

Люди  кажуть,  мов  -  безпутня,
справжнє  безголов"я..
Наче  ж  біль  в  ній  не  присутній,
є  міцне  здоров"я..

Гриць  узяв  би  для  дружини
найдорожчі  ліки..
Та  чи  дасть  щось  медицина,
чи  є  такий  лікар?

Якщо  треба  до  лікарні  -
там  велика  черга..
Підказали  -  помагає
Домка  Островерха..

..Порадила  бабця  Домка
щоночі..  кохання...
Лиш  воно  почне  обом  вам
життя  рятування..

Та  й  життя  здоровий  спосіб  -
то  дуже  важливо..
Ви  про  це  забули  зовсім..
Як  бо  це  жахливо!

..Наступало  дуже  швидко
одужання  Галі..
Тепер  Галю  вже  не  видко
в  жодній  гральній  залі..

Л.Іванова                          28.10.2011  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289204
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2021


Маг Грінчук

Продажний слід…

Людино!  Осмисли  в  світі  своє  місце    з  докором
І  усвідом,  що  життя  людське  -  особлива  цінність!
Та  розглядай  його,  як  священне  недоторкане...
Це  не  предмет  чийогось  смаку,  воно  -  не  насіння!

Обман  не  відповідає  тому,  що  є  насправді
І  через  це  підриває  соціальну  безпеку.
Тож,  нестабільність  набула,  наче  наш  ворог  чекав.
Ще  не  нажерлись  чинодрали...Всім  горіти  в  пеклі.

Валютою  приборкувана,  мабуть,  у  них  совість,
І  поведінка  владних  брехунів  нам  про  це  свідчить.
Верховна  Рада...  Ціниться  не  розум  і  не  сором.
Політика  і  бізнесмена  голос!  Продажний  слід...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928938
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Віктор Варварич

Осіння мить

Холодна  хвиля  листопаду,
Посеред  просторих  променад.
Грає  вечірню  серенаду,
У  душі  моїй  наводить  лад.

Стихло  птахів  голосіння,
Серед  дощів  крокуєш  ти.
До  нас  йде  ясне  прозріння,
Крихта  людської  теплоти.

Примхлива  ніч  спила  самотність,
Ясний  місяць  душу  осінив.
Кудись  утекла  безтурботність,
Світанок  зірниці  погасив.

Новий  день  серця  стривожив,
Кохання  вічне  розпалив.
Почуття  наші  помножив,
В  філіжанки  кави  налив.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925186
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 29.10.2021


Білоозерянська Чайка

Лабіринт

[i]Я  загубилась  в  хитросплетах  лабіринту,
Шляхи  знайти  тепер  непросто  втікачу…
У  плутанині  замкнутих  стежин  тих
Все  кличу  в  темряві  тебе:  «Почуй!»[/i]

Життя  –  спіраллю:  то  підйоми  й  справжні  злети,
А  то  закрутить  в  скруту  вузол  протиріч.
І  я  кричу:  «Почуй  мене…  ну  де  ти?»
Самотня  й  безпорадна    в  глупу  ніч.

[i]Допоможи  мені,  не  дай  в  пітьмі  упасти,
Почуй  думок  тяжких  шалено-впертий  рій.
Бо  ти  ж,  коханий  -  мій!  Хоч  я  й  у  пастці!
Відлуння  суперечить:  мій,  мій,  мій…[/i]

Аж  раптом  бачу  серед  темряви,  о  Бо́ги!
В  кінці  тунелю  рятівну  ясну  свічу...
Вже  б’ється  поряд  вірне  серце-вогник  –
Почув…  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926693
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 29.10.2021


Веселенька Дачниця

Мелодія дощу


Заслонив  небо  й  розходився  дощ,
Немов  та  баба,  що  курей  ганяє,
Як  той  із  печі,  ще  киплячий  борщ,
Що  з  баняка  в  тарілки  аж  стрибає!

Чого  шумиш  так  буйно  і  ретиво?
Чом  неспокійно  в  тебе  на  душі?
Свою  роботу  ти  роби  красиво,
Щоби  раділи  навкруги  усі,

А  ти  заллєш,  зламаєш  живі  квіти,
Наробиш  лиха  матінці  -  землі,  
Хіба  ж  від  цього  будеш  ти  радіти,
Коли  он  плачуть  і  старі  й  малі?

Задумавсь  дощ…  напевне,  поспішив  я…
Хотів  наввипередки  з  вітром  гопака,
А  що  зробив?  Все  потрощив,  дурило!
Робота  й  справді  не  годиться  отака.

І  дощ  принишк…  залюбки  поливає
Чарівні  квіти,    зрілі  врожаї…
Коли  з  любов’ю  зроблена  робота  –
В    душі  співати  будуть  солов’ї!
                                                                                                         В.Ф.-  10.  10.  2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928986
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Валентина Ярошенко

Дитячий сміх - що буває кращим

Комусь  життя  дає  щасливу  мить,
Найбільше  -  своїм  онукам  раді.
У  щасті  нам  до  старості  прожить,
Хоч  інколи  втомлені  до  впаду.

Дитячий  сміх  -    що  буває  кращим,
Ясні  усмішки  й  моря  цілунків.
Їм  вдається  знайти  нашу  слабкість,
Отримують  безліч  подарунків.

Ще  постійно  чекають  сюрпризів,
Побільше  приділяти  уваги.
Бувають  де-коли  й  капризи,
Енергію  мати  в  запасі.

Колись  життя  дає  щасливу  мить,
Хай  вона  знаходить  нас  частіше.
Ніколи  щастя  за  кошти  не  купить,
Бо  любов  й  повага  важливіші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929295
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Ніна Незламна

Вона пішла ( присвячую подрузі )

Схилялись  хмари,  все  нижче  до  землі
В  небі  зоря,  згасала  в  чорній  імлі
За  мить  заплакав,  вітер  з  падолистом
Ніби  дорогу,    їй  встелив  намистом

Вона  пішла,  з  нами  не  попрощалась
Хотіла  жити,  дуже  сподівалась
Що  переборить,страшенний  вірус  цей
Адже  всім  серцем,  любила  світ,  дітей

Світліла  мрія,  зробить  ще  кращим  дім
Щоби  любов  й  щастя  панували  в  нім
І  на  лиці,  теплі  усмішки  завжди
Молилась  Богу,берегла  від  біди

Сміх  онучат,  в  будинку  придавав  сил
Та  не  спроможна,    була  підняти  крил
З  надією,  прихилялась  до  ікон
На  жаль,  душа  злетіла  у  вічний  сон…

Ще  не  знайшли,  жодній  людині  безсмерття
Майже  два  тижні  ти  боролась  зі  смертю
Моя  душа,    болить,  не  має  спокою
         Кумасю  -  подруго,  плачу  за  тобою…
Від  серця  зичу,  всій  родині  співчуття
Нехай  же  їй,  буде  пухом  рідна  земля.
***
Скоро  зима,  потемніли  дерев  крони
Про  біди  каркають  горласті  ворони
А  вірус  тішиться,  одяга  обнови
Ніяк  не  хоче  позбутися  корони
І  все  частіше,  нам  несе  печалі..

                               28.10.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Запах осені

Запахло  осінню  мені,  духмяно  й  світло,
Розфарбувалося  в  душі  натхнення  сміло,
Як  ніби  пензлем  провела  -  уже  картина,
Чарівна  осені  краса,  як  та  дівчина

Стоїть  ошатна  і  струнка  -  краса  та  й  годі
І  сукня  ніжно  виграє  уся  по  моді,
Волосся  спілих  колосків  вже  розпустила,
А  листом  жовтим  із  дерев  світ  притрусила

Солодким  голосом  вела  в  гаю  розмову,
Я  все  вслухалася  в  красу  і  чарів  слова,
Заполонила  увесь  світ  -  стоїть  та  грає,
Її  чарівність,  як  завжди  нас  надихає

Запахло  осінню  мені,  пишу  картину,
Непропустити,  хоч  на  мить  земну  хвилину,
Вібрати  пензлем  кольори  усі  в  природі,
Щоб  поселитись  назавжди  у  насолоді.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929271
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Irкina

Я ще Є в ТОБІ. . ?

Переспів  пісні  [color="#ff0055"][b]LP  -  Lost  On  You[/b]  [/color]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hn3wJ1_1Zsg[/youtube]


[color="#ff00c8"]Куплет  1  [/color]  [color="#1da11b"]Коли  ти  станеш  старшим,  кращим  -                                                      
                         
                         Чи    пам’ятатимеш  ті  наші                                                                                                      
                         
                         Дивні  дні  ?      
                                                                                                             
                         Тоді  вугіллям  ми  палали,        
                         
                         Летіли  вільно  -  не  згорали                                              
                         
                         У  вогні

                         Скажи  мені….



                         Закури,  доки  є  що…Лиш  не  згорай..
                         Ти  -  це  все,  що  прагнула  я
                         Вже  ніколи  не  потраплю  у  твій  рай..              
                         Тож  -    вип’ємо  до  дна  -


                         За  все,  що  втратила  в  тобі..    
                       
                         Скажи,  чи  щось    лишив  мені  ?
                           
                         Якщо  ще  можеш  -  віднови    
   
                         Все  те,  що  втратила  в  тобі́
                           
                         Втратила  чи  ні?

                         Це  ще  є  в  тобі́?
                                                                                       
                         Милий,  хоч  на  дні    

                         Я  ще  є  в  тобі?                        
[/color]
                       

[color="#ff00c8"]Куплет  2      [/color]  [color="#1da11b"]Знаю  всю  болісність  чекання,
                             
                               Твої  інтриги,  сподівання  –

                               Це  прийми..

                               Обмани,  що  в  тобі  ще  кохання  -
 
                               Більш  за  нена́висть  і  востаннє

                               Обійми..
                             
                               Все  ще    -  мій...  -



                             Закури,  доки  є  що…Лиш  не  згорай..
                             Ти  -  це  все,  що  прагнула  я
                             Може,  повернемось    знов  ковтнути    рай  -                      
                             І  вип’ємо  до  дна…


                               За  все,  що  втратила  в  тобі..  
                                                 
                               Скажи,  чи  щось    лишив  мені  ?      
                       
                               Якщо  ти  можеш  -  віднови  -        
                                 
                               Все  те  ,  що  втратила  в  тобі́..

                               Втратила  чи  ні?

                               Це  ще  є  в  тобі́?                                

                               Милий,  хоч  на  дні

                                 Я    -  ще  є  в  тобі  ?[/color]

                                 





[color="#0073ff"]
[Verse  1]When  you  get  older,  plainer,  saner
Will  you  remember  all  the  danger
We  came  from?
Burning  like  embers,  falling,  tender
Longing  for  the  days  of  no  surrender
Years  ago
And  well  you  know
[Pre-Chorus]  Smoke  em  if  you  got  em  'cause  it’s  going  down
All  I  ever  wanted  was  you
I’ll  never  get  to  heaven  'cause  I  don’t  know  how
Let’s  raise  a  glass  or  two        а
[Chorus]To  all  the  things  I’ve  lost  on  you
Tell  me  are  they  lost  on  you
Just  that  you  could  cut  me  loose
After  everything  I’ve  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
Baby  is  that  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
[Verse  2]Wishin'  I  could  see  the  machinations
Understand  the  toil  of  expectations  in  your  mind
Hold  me  like  you  never  lost  your  patience
Tell  me  that  you  love  me  more
Than  hate  me  all  the  time
And  you’re  still  mine
[Pre-chorus]
So  smoke  'em  if  you  got  'em  'cause  it’s  going  down
All  I  ever  wanted  was  you                                                                                                                                                                                                                          Let's  take  a  drink  of  heaven,  this  can  turn  around
Let’s  raise  a  glass  or  two
[Chorus]To  all  the  things  I’ve  lost  on  you
Tell  me  are  they  lost  on  you
Just  that  you  could  cut  me  loose
After  everything  I’ve  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
Baby  is  that  lost  on  you
Is  that  lost  on  you
[Instrumental  &  solo][/color]







.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928802
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Valentyna_S

Бентег по вінця й так в житті

Осіння  днина,  будня  й  ненатхненна,
Коня  хапає  за  вузди  й  стремена:
—  Стиш,  гливий,  свій  шалений  біг.
У  стомі  жовтень  опустив  рамена.
Невже  цей  листограю  рай  даремний
І  витрухне,  немов  моріг?

Ті    гобелени,  викладені  з  хистом,
Звуть    шемранням  беззубої.  Без  зиску
Їх  смуток  звірчить  у  сувій,
І  прийде  інша,    чиста,  норовиста,
У  парі  з  груднем—витязем  плечистим
Й  пломіння  кине  в  сніговій.

…Була,  була  ж  залюблена  у  осінь,
В  гаї  притихлі,  майже  безголосі,
В  поділ  калюж—колиску  хмар.
Тепер  мені  більмом  і  сонце  косить,
Мовляв,  дивись:  а  небо-то  не  росить—
В  карафках  Божих  весь  нектар.

Не  росоточі  вечори  й  світанки,
Не  пахнуть  ними  ночі  м’ятно  й  п’янко,
Та  знаю:  річ  не  в  тім.  Не  в  тім…
…На  сплін  цей  посміхнулись  колежанки:
—У  вірші  драма?  Прикра  забаганка.
Бентег  по  вінця  й  так  в  житті

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Капелька

Вновь белоснежной красотою

Вновь  белоснежной  красотою
Земля  укрылась  и  дома.
Вновь  захрустел  снег  под  ногою
И  побелели  небеса.

Идём  по  жизни,  след  оставив
На  этой  чудной  красоте,
Частицу  радости  прибавив,
А  может  горести  вдвойне.

Все  оставляют  след  по  жизни,
Но  главное-  не  наследить.
Не  очень  ценятся  "капризы",
Ведь  лучше-  верить  и  любить.

Сменяются  опять  эпохи,
Пусть  будет  в  сердце  не  зима.
Хотя  бы  маленькие  крохи
Любви,  гармонии,  добра!

               22.11.2020года

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895823
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 29.10.2021


НАДЕЖДА М.

ХТО М*ЯКО СТЕЛЕ - ТВЕРДО СПАТИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U_xayZNX2nE[/youtube]

Хто  м"яко  стеле  -  твердо  спати,
Звучать  в  народі  ці  слова.
Таких  нам  треба  обминати,
Щоб  не  застала  нас  біда.

Між  друзів  недругів  узнати,
Обходить  треба  стороною.
І  за  спиною  не  тримати, 
Іти  упевнено  ходою.

Якщо  ударять  вас  у  спину,
Зумійте  на  ногах  встоять.
Свою,  не  бачачи  провину,
Не  треба  сварку  тут  вчинять.

Ти  йдеш  попереду,  ти  -  перший,
Пробач  тому,  хто  не  правий.
Душею  нього  ти  багатший,
В  руках  себе  тримать  умій.

Ти  переможеш  добротою,
Терпінням,  розумом  своїм,
І  ти  побачиш  -  за  спиною,
Не  буде  більше  вже  руїн.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929234
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чарівниця

За  горами  світ  долина,
Походжала  там  дівчина,
Врода  мила  світанкова,
Чарівниця  ще  й  казкова

Заплела  природа  в  коси,
Як  стрічки  ранкові  роси,
Додала  пелюстки  з  квітів
І  чарівність  милих  вітів

Походжала  та  й  співала,
Голосок  чарівний  мала
Та  ще  й  мову  мелодійну,
Неповторну  солов'їну

Розмовляла  із  садами,
Із  розкішними  лугами
Та  з  струмочком  у  дуеті
Вигравала  на  кларнеті

За  горами  світ  долина,
Походжала  там  дівчина,
Врода  мила  світанкова,
Чарівниця  ще  й  казкова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929167
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Lana P.

Коли читав…

Читав  сьогодні  ти  вірші  --
Вслухалася  у  кожне  слово,
Пливла  усмішка  загадково,
І  стало  тепло  на  душі,
Коли  читав  мені  вірші...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929210
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Lana P.

Пахощі осені

Запахнула  вишневим  глеєм  осінь
В  повітрі,  що  тяжіє  в  гущі  кав,
І  першим  сіном,  що  лягло  в  покоси
Та  умліває  в  розмаїтті  трав...

Глитвейном  з  прянощами:  кардамону,
Гвоздик,  мускатів,  перцю,  плюс  імбир,
І  свіжістю  приємного  озону  -
У  пахощах  дає  орієнтир.

Корицею  із  яблуками  в  струдлі,
Свіжозапеченім,  що  дух  п'янить...
Моя  ти  осене,  у  свято,  будні
Я  дихаю  тобою  кожну  мить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929211
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливості царина

Слова,  як  листя  зірване  із  гі́лля
Розніс  безжально  вітер  навсебіч.
В  полоні  осені  усе  привілля,
Туманний  подих,  журавлиний  клич.

Дощу  безбарвний  накрапає  бісер,
Дрібний  цокоче,  мов  слова,  слова...
Не  гасне  жовте  полум'я  узбіччя:
Кущі,  дерева  вбрані  і  трава.

Нічого  не  лишилось,  тільки  осінь
Стирає,  ніби  губкою,  слова.  
Мінливості  царина  і  без  лоску,  
Як  ніч  міняє  день,  не  спить  сова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Ніна Незламна

О, скільки бід…

У  переході  музика  звучала
Журливі  ноти,  як  осіння  днина
Сидів  безногий,  душенька  кричала
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

А  скрипка  грала  -  ніби  плач  дитини
То  завивала,  як  вовк  одинокий
Душа  у  відчаї,  як  сиротина
О  скажи  Боже,  чом  світ  такий  жорстокий?

По  сходах  листя,  летить  ніби  в  прірву
З  ним  вітер  грає,  то  здійме  й  знов  кида
Не  може  протистояти  лукавству
В  житті  зневіра,  ніби  в  серці  кинджал

Війна  позаду…За  що  боровся  я?
І  тягне  руку,  дайте  хоч  копійку
А  шурхіт  листя-  тихий    шепіт  здаля
Кому  тепер,  потрібен…  ти  братику?

Смичок  здригався,  тремтіли  сльозини
Знов  спомин,  серце  крає  про  вояків
Бліндаж  бомбили  майже  щогодини
Жалів,  навіщо  єдиний  уцілів  ?

Всі  перехожі  кудись  поспішали
Хтось  посміхався,  є  й  в  чорній  хустині
Скорботний  звук,  час  від  часу  вривався
Ковід  по  світу,  бешкетує  нині..
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

28.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Svitlana_Belyakova

Хочeтся быть слабой…

Хочется  быть  слабой,
как  лёгкое  дыханье  ветерка.
Нежной,  как  невесомая  снежинка.
Таять,  как  росинка,
летящая  с  листка.
На  миг  робея,
слезу  прятать,  ресницами  укрывая.
Дрожа,  как  ковыль  полевой
серебристый,  лучистый.
Душой  звеня  колокольчиком,
сердцем  алой  розой  пылая,
стать  слабее  дождинки,
осенней  паутинки,
капели  сосульки  талой,
лепестка  цветущей  сирени,
в  аромате  тая,
ну,  скажи  мне,
зачем  тебе  другая?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929185
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніхто не покохає так, як я ( слова до пісні)

Я  так  люблю  щасливу  нашу  осінь,
Вона  обох  до  пари  нас  звела.
Вінок  кохання  заплела  у  коси,
У  казку  нас  за  руку  повела.

Приспів:
Ніхто  не  покохає  так,  як  я,
Молитвою  звучить  любов  моя.
А  серце  виривається  з  грудей,  
Як  поглядом  торкаєшся  очей.

Я  так  люблю  щасливу  нашу  зиму,
Горить  багаття  у  каміні  знов.
Вслухаємось  з  тобою  в  хуртовину,
А  серце  зігріває  нам  любов.

Приспів:
Ніхто  не  покохає  так,  як  ми,
Цілунками  зігріємось  весни.
Вона  у  нас  у  серденьку  живе,
І  кожен  день  дарує  щось  нове.

Я  так  люблю  щасливу  нашу  весну,
Коли  сади  буяють  у  цвіту.
Вони  для  нас  встеляють  цвітом  стежку
І  ти  мене  кохаєш  лиш  одну.

Приспів:
Ніхто  не  покохає  так,  як  ти,
Ми  будем  почуття  ті  берегти.
Летять  у  височінь  твої  слова,
Лебідонько  моя  ти  чарівна.

Я  так  люблю  щасливе  наше  літо,
Воно  нас  гріє,  як  твоя  любов.
У  келихи  вино  уже  налито,
То  нашого  кохання  ніжний  зов.

Приспів:
Ніхто  не  покохає  так,  як  ти,
Ніхто  не  покохає  так,  як  я.
Всміхається  нам  небо  з  висоти
І  береже  нас  матінка  -  Земля.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929198
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


НАДЕЖДА М.

ЛОВЛЮ Я ПОГЛЯД ОСЕНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3sCqLunVXjM[/youtube]

Дивлюся  часто  я  в  вікно,
Ловлю  я  погляд  осені.
Думки  в  нас  різні  всеодно,
Приходять  незапрошені.

І  кожен  ранок  ти  не  та,
Краса  повільно  тане.
Зима   холодна  наступа,
Так  швидко  все  ж  нагряне!

І  в  час  холодної  зими,
Я  думаю  про  тебе.
Не  вкриють  білі  килими,
Душевні  ці  потреби:

Згадати  голос  ніжний  твій,
Гарячих  рук  стискання.
Почути  в  котрий  раз:  Я  -  твій!
В  очах  одне  і  теж  питання.

Душа  твоя  все  буде  ждать,
Чеканнями  сповита.
Не  буде  мрія  покидать,
Що  буде  спрагле  літо.

І  стане  все  на  своє  місце,
Думки  вже  будуть  кольорові.
І  порадіє  знову  серце,
Бо  дочекалося    любові...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929187
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Катерина Собова

Без проблем

Зажурилась    мама    нині:
-Нема,    доню,    нам    добра!
Дорікала    Василині:
-Уже    дівка    ти    стара.

І    зітхаю    я,    і    плачу,
Ох,    думки    тяжкі    мої…
Я    вже    виходу    не    бачу,
Так    і    будеш    без    сім’ї?

Я    б    і    зятя    шанувала,
Був    би    він    мені,    як    син,
І    онуків    доглядала    б,
Коли    в    яслах    карантин.

-Старомодна    ти,    матусю,
Ширше    подивись    на    світ,
Я    гуляю    й    не    печуся,
Що    минуло    тридцять    літ.

І    твої    прохання    марні  –
Жити    чесно,    не    гулять,
Ці    дівки    -    старі    й    негарні
Зараз    всі    міняють    стать.

Швидко    зміниться    картина:
Там    не    буде    вже    проблем,
Коли    стану    з    Василини
Бравим    хлопцем    Василем.

Будеш    ти    тоді    багата
І    щаслива    на    виду,
Невісток    тобі    я    в    хату
Скільки    хочеш    приведу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Lana P.

Дощі у жовтні

Пiшли  дощі  у  жовтні,
Лежать  листочки  жовті  -
Намоклі  і  опалі,
Обрамлені  в  опалі.
Під  вітровію  скрегіт
Відчутно  грому  регіт.
Мигають  блискавиці
Очима,  як  вовчиці.
Колотить  відьма  воду
В  осінню  непогоду.



https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929151
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Valentyna_S

І знову чорна пелена…

І  знову  чорна    пелена,
Як  та,  що  застилає  очі.
Миттєво    іскри    поглина,
Пожадливо,    по-вовчи.

В  пітьмі  розтала    далечінь,
Хтось  зоренята  наполохав,
Відрікся    місяць  володінь  —
Могла    їх    викрасти  й  Солоха.

Тривога  піниться,  росте.
Здається,  що  у  тім  такого,
Коли    над  головою  склеп
Нараз  навис  льодовиково.

Кричи  хоч  криком  в  темноту:
—Ні,  не  гасіть  вівтар  небесний!
Що  ж,      розмалюю  пустоту                                      
 У  кольори  сама.  Словесно.    

І  соняхами    спалахне  
Пітьма  вечірнього  безмір’я,
Косматий  місяць    муліне
Розшиє  в  нім    жар-птиці  пір’я.

А  замість  тінявих  примар--
Птахи  барвисті  в  леті  схилом.
…Якби  ж  писать  ще  мала  дар
Марії  Приймаченко  стилем.

Дякую,  друзі,  за  Ваші  експромти-продовження.
Я  теж  вирішили  завершити  недосказане.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Маг Грінчук

Винні!

Знищення  природнього  середовища  в  країні.
Горе...  Забруднюються  ґрунти,  ріки,  атмосфера.
Масові  вирубки  лісів  проводяться  і  нині.
Сратегічні  об'єкти  держави  -  чиясь  "кар'єра".

Геноцид  пенсіонерів  і  незаможних  людей
Та  знешкодження  розвитку  медицини,  освіти...
Меле  дробарка  неучів  "зелень"  і  завтрашний  день.
І  куди  погляд  не  кинь:  обриви  й  обірваний  дріт.

Владні  люди  на  шляху  тяжких  державних  злочинів.
Наслідки  діянь  не  обійдуться  без  покарання.
Пізно  їм  замислюватись,    закон  порушений  злом!
Не  потрібна  таким  система  перевиховання...

Це  навчання  для  інших,  профілактика  злочину!
Вирок  суворий  відповідає  кожній  провині.
Знали  вони,  що  їх  вчинки  суперечать  почесті
І  здійснили  їх  не  мимоволі!  Вдумливо...  Винні!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929173
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Білоозерянська Чайка

Пам'яті Лєни Сафронової

Упала  зірка…  покотилась…  згасла…
Лишивши  вірші  між  осінніх  злив.
Пішла  від  нас  раптово,  передчасно,
І  змовкла  муза  стомлена,  коли
тільки  вітри  засмучено  гули.

Душа,  яка  в  поезії  співала,
Злетіла  ввись…  і  холод  пронизав.
Згасило  свічку  незборимим  шквалом,
Який  невідворотністю  терзав,
Тік  стеарин…  в  розтоплених  сльозах…

Та  світлі  вірші  не  лишають  Всесвіт  –
Вони  між  друзів  та  близьки́х  живуть.
Тонка  душа,  вразлива,  безтілесна,
Зібравшись  в  дальню  подорож  нову,
Зринає  в  небо…  в  вічну  синяву.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929141
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021


ТАИСИЯ

Дамоклов меч.



«Ничто    не  вечно    под    луною»!  *    
Сей    постулат    висит    над    нами,    как    дамоклов    меч.
Но    так    начертано    судьбою.
Никто    никак  не    может    избежать    со    смертью    встреч.

Об    этом    узнаём    мы    с    детства.
И    эта    неизбежность    отравляет    нашу    жизнь.
Весьма    обидно,  что    нет    средства.
Закон    небесный    человек    не  в  силах    изменить…

Пугает  быстротечность    жизни.
Никак    не    удаётся      повернуть    нам    время    вспять.
Надо    успеть    ещё    до    тризны
Достойный    труд    создать;    надежды    Бога    оправдать.

Азарт      с    годами    угасает.
Года    бегут    и    человек    -    на    финишной    прямой.
Молитва    к    Богу        вдохновляет.
В    этот    период    главное  –  суметь    владеть    собой.

С  годами    мудрость    обретаешь.
Твой    светлый    разум    пусть      тебя      ничем    не    огорчит.
Ты    неизбежность    осознаешь.
Тогда    твоя    Душа        спокойно    в    небеса    взлетит.
==========                                                  ==========
А    впрочем,    смерть    не    так    ужасна.
Когда    ты    осознаешь    о    бессмертии  души.
Твой    дух    избавится    от    страха…
А    потому    пока  живёшь  -  твори,  стихи    пиши.
И    в    мир    загробный    не    спеши.

*  В.    Шекспир.

15.  02.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904927
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 27.10.2021


Ніна Незламна

Дві чашки кави

Місячна  нічка,  потішилась  зірками
Вже  уступила,  надала  шлях  світанку
А  він  малиновий,  здавалось  ласкавий
Припадав  ніжно,  на  рожеву  фіранку….

Переливались  кольори,  вигравали
То  веселково,  то    ледь  з  сірим  відтінком
І  ніби  настрій,  вони  наш  відчували
Я  все  ж  втішалась,  твоїм  щирим  цілунком...

Поспішав  ранок…  Як  і  твої  обійми
Теж  такий  теплий,    як  сонячне  проміння
Дві  чашки  кави,  паруючі  між  нами
Їх  аромати,  приводять  до  сп`яніння!

                                                                                             28.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Irкina

МІСТО. .


     На  подвір'ї  гуляє  осінь,
Розкошує  у  повні  прав..
..У  сандалях  на  ноги  босі
Ти  шукаєш  пахучих  трав..    


       Сонце  злегка  цілує  чистий
Обрій  відблисками  заграв..
..А  дорога  приводить  в  місто
Храмів,  де  вже  нема  відправ..


     Там    -  фортеці  і  цитаделі
З  твоїх  марень  і  світлих  снів..
Там  у  сонячні  акварелі
Розпливаються  спектри  днів..


     Там,  затоплена  вся  в  світанні,
В  свіжість  дня  легко  тане  мла..
Там  -  у  ранках  твоїх  рум’яних  –
Щасно  люблена  ти  була..      


     Там  -  в  сліпучо-вродливім  квіті        
Яблуневий  сміється  сад..
І  так  хороше  все  у    світі..
(Далі  -  буде..Та  вже  не  так..)


     Молоде,  осяйне,  пречисте      
Золотіє  у  тиші  брам
Там  нестерте  твоє  дитинство.
(Я  ще  тут,  обійми-но,  мам!  )


……

..Все  засипало  падолистом..
У  бруківку  роки  вплелись..            

Попід  брамою  твого  міста
Є  сандалі  твого  дитинства..    
     
Ти  забула  їх  тут  колись..






.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929120
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


НАДЕЖДА М.

БІДА НАВЧИТЬ ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=No7XMEf-boY
[/youtube]
Сидить  шпачок  на  то́́ненькій  жердинці,
І  думає:  чи  втримає  його?
Сидів  би  зараз  у  своїй  хатинці,
Та  він  не  слухав  жаль  ніко́го.

Хотів  побачить  зовсім  інший  світ,
Упав     з  гнізда  -  утримала  гіллячка.
Це  перший  у  житті  його  політ.
І  раптом  стало  на  душі  так  лячно.

За  ним  весь  час  дивилася  сорока:  
Тобі  тут  краще  зараз,  ніж  в  гнізді?
Не  інший  світ  побачив,  а  мороку,
Зарадь  тепер  ти  сам  оцій  біді!

Біда  навчить,  коли  батьків  не  слухав,
Помалу,  потихенько  до  гнізда.
І  нашорошив  шпак  маленькі  вуха,
Не  раз  оцю  пораду  він  згада...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929119
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Озеро кохання

Огорни  мене  скоріш  любов'ю,
Бо  без  тебе  сіро  все  і  мрячно.
Лілії  цвіли  -  торкалось  слово.
Озеро  кохання  вже  у  рясці.

Тихе-тихе,  мовчазне  уранці.
Квіти-поцілунки  -  спогад  помарнілий.
Не  загоїть  серпня  вечір  рани.
Ночі  у  безсонні  -  тіні  лілій.

Огорни  мене  скоріш  любов'ю.
Сам  колись  казав,  що  вдвох  тепліше.
Слово,  лиш  твоє,  єдине  слово,
Й  озеро  кохання  в  цвіті  лілій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923595
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 27.10.2021


Валентина Ярошенко

Є в кожного подібна мрія

Нехай  Ковід  від  нас  заплаче,
Зустріне  він  недобру  днину.
А  нам  дає  Бог  всім  удачу,
Зазнає  втоми,  не  спочину.

Нехай  втікає  з  України,
Гуляє  в  горах,  чи  долинах.
Лишаться  з  нього  одні  тіні,
А  ми  набудемо  всі  сили.

Нехай  здоров'я  в  нас  міцніє,
То  сильна  буде  й  Україна.
Нас  сонечко  теплом  зігріє,
Є  в  кожного  подібна  мрія.

Нехай  Ковід  від  нас  заплаче,
Несе  в  собі  жорстку  провину.
Нам  з  кожним  днем,  все  буде  кращим,
Бо  хліб  дає  мала  зернина.

Живе  надія  -  не  згасає,
Її  у  нас  не  відібрати.
Нехай  держава  процвітає,
Вона  для  всіх  є  рідна  мати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929099
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Забути не змогла

Я  тебе  забути  не  змогла,
Хоч  роки  так  швидко  пролетіли.
Почуття  морозила  зима,
А  вони  все  душу  мою  гріли.

Я  тебе  забути  не  змогла,
Не  забула  очі  волошкові.
В  тебе,  я  закохана  була,
Лише  не  купалася  в  любові.

Я  тебе  забути  не  змогла,  
Як  тільки  в  житті  не  намагалась.
Із  під  ніг  тікала  десь  земля,
Коли  на  стежині  зустрічалась.

Я  тебе  забути  не  змогла,
Ти  пробач,  пробач  мені  коханий.
Все  життя  весна  в  душі  цвіла,
Лікувала  біль  мені  і  рани.

І  любов,  що  в  серденьку  цвіла,
Своїм  поцілунком  доторкалась.
Я  тебе  забути  не  змогла,
Вірна  почуттям  своїм  осталась.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929084
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Ненька-земля

Як  побачиш  ти  слід  на  моєму  вікні,
То  згадаєш  привабливу  квітку,
Аромат  чарівний  передавсь  і  мені,
Пам'ятаю  його  ніжно  влітку

На  зеленій  траві  там  де  грає  струмок,
Яскравіла  така  мила  втіха,
Пригортала  до  себе  чарівний  листок,
Що  всміхався  непрохано  світу

А  навколо  пашіли  розкішні  поля,
Утопаючи  в  росах  ранкових,
Як  же  кликала  сміло  нас  ненька-земля,
Щоб  відчули  красу  її  знову.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929062
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021


Олег Крушельницький

ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ

Це  наше  життя,  це  наша  земля,
тут  наша  любов  та  розлука.
Це  наша  печаль,  бо  їхня  війна,
а  наша  країна  розруха.
Це  наші  діди  та  наші  батьки  
ходили  голодні  й  побиті,
Це  їхніх  онуків  та  їхніх  дітей  
знаходили  спухлими  в  житі.

Це  наші  хліба  та  наші  хати,
палали  вогнем  —  від  фашистів.
Це  наші  солдати  поклали  життя
за  скровлений  стяг  комуністів.
На  їхніх  руках,  на  їхніх  горбах,  
трималося  скривджене  царство.
На  щедрих  полях  в  тяжких  трудоднях,
людей  заганяли  в  митарство.

На  наших  очах  по  наших  серцях
Проїхалась  танком  Росія,  —
По  наших  кістках,  по  наших  сльозах…
Та  й  кажуть,  що  їде  месія.
Це  наша  земля,  тут  наша  рідня,
Тут  наших  могили  та  слава!
Тут  наше  коріння,  бо  наша  душа,  —
Свята  Українська  держава!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929001
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Карнавал осінній

Карнавал  осінній  не  шкодує  ласки,
З  охри  і  буршти́ну,  злотоперу  -  теж.
І  дерева,  ніби  персонажі  казки.
Видумка  природи  ще  не  має  меж.
Кущики  калини  пурпурові  нині,
Терен  темноокий,  в  яблунь  -  ліхтарі.  
Вітерець  у  танці,  небеса  -  у  сині,
Осінь-чарівниця  грає  попурі.
Саду  сукні  модні  і  костюми  лісу.
Ексклюзив  строкатий  -  мчить  жовтневий  кінь.
Листокрут  в  повітрі,  десь  -  підкрався  лисом.
Карнавал  осінній  -  з  сонячних  краплин.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Легкою ходою крокує вже пані (акровірш)

[b]Л[/b]іта,  ніби  птахи  злітають  у  вирій,
[b]Е[/b]нергію  вміло  сплітають  у  мирі,
[b]Г[/b]отуються  тихо  у  небо  злетіти,
[b]К[/b]расою  сумління  душею  прозріти.
[b]О[/b]хоче  злітають,  щоб  щастя  піймати,
[b]Ю[/b]рливо  осінню  красу  зустрічати.

[b]Х[/b]орошим  манерам  -  нетреба  учити,
[b]О[/b]біймами  осінь  потрібно  любити,
[b]Д[/b]одати  у  настрій  любові  ще  келих,
[b]О[/b]здобити  ніжно  красу  її  велич.
[b]Ю[/b]пітером  навіть  прикрасити  небо,

[b]К[/b]етяги  калини  та  силу  лелеки.
[b]Р[/b]оздмухать  повітря,  полинку  здійняти,
[b]О[/b]біймами  ніжно  весь  світ  обійняти,
[b]К[/b]расу  милих  квітів  з'єднати  із  листям,
[b]У[/b]  далеч  злетіти  маніжну  і  чисту.
[b]Є[/b]  море  любові  у  світі  безмежнім,

[b]В[/b]еселка  заграє  у  серці  бентежнім,
[b]Ж[/b]оржина  всміхнеться  -  осіння  красуня,
[b]Е[/b]легію  чути  чарівним  відлунням.

[b]П[/b]олинем  з  тобою  у  чари  осінні,
[b]А[/b]  далі  подружимось  зовсім  нарівні,
[b]Н[/b]отатки    з  красою  зберем  у  рядочки
[b]І[/b]  ніжно  впіймаєм  її,  як  листочки.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928969
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Lana P.

Край неба…

Край  неба  палає  -
То  сонце  згорає  -
І  так  кожен  вечір.

У  спалахах  -  сила!
Розпушують  крила
Хмарини  лелечі,

У  світлі  -  рум'яні,
Горять,  полум'яні,
А  попіл  --  на  плечі  

Нічним  сновидінням...
Мережаться  тіні,
Снуються,  чернечі.

Тумани  уранці
Принишкли  в  мовчанці,
Готові  до  втечі  -

Чекають  предтечі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928859
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Lana P.

Бабине (індіанське) літо

Сонячним  сяйвом  спалахує  простір,
Місяць  тьмяніє  у  вранішній  млі.
Осінь  покликала  літо  у  гості    -
В  небі  журливо  ячать  журавлі  -

Бабине  чи  індіанське?  Як  знати?  -
Дивлячись  хто  і  як  саме  нарік  -
Рідні  лишають  крилаті  пенати,
Де  павутини  летять  з  року  в  рік...

Тіло  розніжує  тепла  погода,
Спокій  вселяють  помірні  дощі.
Зріла  пора  -  для  душі  насолода...
Світлим  багрянцем  палають  кущі.


Joe  Dassin  -  Indian  Summer:

https://www.bing.com/videos/search?q=indian+summer+joe+dassin&view=detail&mid=EF3BB2D34033B90B7A7DEF3BB2D34033B90B7A7D&FORM=VIRE

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928861
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я б до тебе полетіла

Я  б  до  тебе  полетіла  чайкою  у  даль
Та  немаю  крил  злетіти,  ох,  як  серцю  жаль,
Щоб  душею  доторкнутись  рідного  чола
І  тобі  подарувати  ніжності  тепла

Я  б  до  тебе  полетіла  навіть  де  зима,
А  серденьком  посміхнулась,  як  сама  весна
І  тобі  б  подарувала  сині  небеса
Та  красу  де  заховала  ранішня  роса

Полетіла  б  і  у  гори,    аж  за  небосхил
Та  немаю  крил  злетіти  і  немаю  сил,
Зупинюся  у  долині  де  бринить  краса,
Знаю,  що  ти  відшукаєш  де  моя  душа

Доторкнешся,  обігрієш  -  ось  казкова  мить,
Зберегти  любов  зумієш,  серденько  щемить
І  захопиш  на  світанку  всю  земну  красу,
У  чарівному  серпанку,  що  тобі  несу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928876
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021


Валентина Ярошенко

А чи правда так було / продовження/

           Нещастя  спонукало...

Пожалів  Комар  ту  Муху,
Та  проклинав  усе  життя.
Бо  "лапша"  тисла  на  вуха,
Були  недобрими    слова.

Усе  життя  тягар  нести,
Сплачував  все  більшу  суму.
Він  виручав  її  з  біди,
Бо  не  кожен  про  те  думав.

-Так  не  може  більше  бути,
Була  кохана  й  дорога.
Бачити  не  хочу  й  чути,
Лишилась  ненависть  одна.

Прощавай,  недобра  Мухо,
Пропаще  все  моє  життя.
Недарма  ходили  слухи,
Й  відпочивала  голова.

Що  допоможе  в  лихий  час?
Коли  в  лісі  заблукали.
Забити  певно  в  долю  цвях,
Бо  нещастя  спонукало.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928826
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 165

[b][color="#0812cf"]А  у  нас  такая  скука,
С  карантином  все  сложней.
По  утрам  стал  муж  мяукать,
Молочка,  мол,  мне  налей!

Я  сегодня  злая  очень..
Молочка  ему  дала.
А  он,  ***  жрать  не  хочет
Слабит,  видите  ль,  козла!!

Учудила  бабка  наша
Ну  не  бабка,  сущий  цирк!
Из  кумыса  варит  кашу
Внуки  ржут,  как  жеребцы.

Муж  в  Москве,  жена  в  поселке
К  ней  толпа  через  плетень,
До  чего  ж  раздолье  тёлке,
Новый  хахаль  каждый  день

Что  ты  прячешь  за  сараем
Сквозь  забор  мне  все  видать,
Я  здесь  баба  коренная.
Ну  а  ты  -  всего  лишь  зять!!

Весь  на  нервах,  исхудал,
Ревность  и  заскоки.
Дед  на  бабку  в  суд  подал
А  правнуки    -    в  шоке.

Вот  такая  нынче  мода
Деньги  важные  в  судьбе.
Переводят  за  полгода
Со  счетов  дедов  себе!!

Своему  миленку  Нилу
Угождала,  как  чуме.
И  кормила,  и  поила
А  он  жить  ушел  к  куме.

Мы  затеяли  разборки,
Распотрошили  весь  склад,
Двадцать  ящиков  икорки
Ночью    спер  какой-то  гад...

Завертело  в  попе  шило,
Зачесалось  между  ног.
Выйти  замуж  поспешила,
Прогадала,  видит  Бог!!

Я  посеяла  петрушку,
Аж  вспотел  кудрявый  чуб.
Позову  сейчас  подружку,
И  бегом  на  танцы  в  клуб.

Семь  потов  сошло  с    Любаши
Я  скажу,  не  ошибусь!!
Эта  девка  коль  уж  пашет,
То,  как  трактор  "Беларусь".

Вот  те  раз!  Какое  чудо!!
Приготовлю,  что  за  труд?
Ела  я  такое  блюдо
Оливье  его  зовут.

Неужели  скоро  лето,
Настежь  мы  откроем  дверь!!
Кот  наставил  в  доме  меток,
Летом  метит  во  дворе.

Где  ты  бродишь,  девка  гарна?
Скоро,  вон  поди,  обед.
Приходил  к  тебе  пожарный,
Чё    хотел,  пожара  ж    нет![/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 24.10.2021


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 166

[b][i]Я  вчера  с  одним  гуляла
По    аллейке  у  вокзала.
Но  его  супруга  Зоя
Отлупила  нас  обоих.

Говорят,  что  через  год
Замуж  Клим  меня  возьмет!
Хватит,  ждать  его  не  стану
Дам  согласие  Ивану.

Что  же  будет    этим  летом?
Все  терять  решили  вес
Сели  дружно  на  диету
Кто  с  котлетами,  кто  без...

Нынче  муж    портрет  повесил,
Был  бы  мой  -  молчала  б  я..
Так  на  нем  -  пять  голых  бестий
И  дружок  его,  судья.

Как-то  к  знахарке  приехал
Всем  знакомый  депутат.
Та  яйцом  его  для  смеха
Обдала  до  самых  пят!!

А  мне  милый  изменил,
Дьявол  с  ним,  с  рогатым...
Мне-то  парень    очень  мил
Из  соседней  хаты!!!!

Сели  мы  на  карусели
Это  был  из  детства  зов!
И  с  разгону    улетели
За  кусты  в  глубокий  ров!

Развернись,  моя  гармошка
Чтобы  вздрогнули  меха.
Пусть  станцуют  три  матрёшки
Жёнка,  дочка  и  сноха.

Девки-дурочки  визжат
Нинка  и  Натаха,
Вот  возьму-ка  автомат,
Нагоню  им  страха.

Я  на  крыше  загораю
Но  сниму  халат  едва!
Что  поделать,  если  в  мае
Ночью  -  ноль,  а  днем  -  плюс  два.

Тёща  зятя  ублажала
То  шашлык  ему,  то  кекс.
Баба  глупая  не  знала.
Что  ему  во  благо  -  секс

Огородами  вприпрыжку
Догоняла  Танька  Мишку...
Да  гореть  бы  ей  на  пне!!.
Он  же  двигался...  ко  мне!!

Ох  и  шустрый  ты,  Ванюша!
Жаль,  меня  не  хочешь  слушать.
Не  послушался  -  и  вот,
В  трех  деревнях  твой  приплод.

Подарил  мне    муж  скакалку
Проявил  свою  смекалку.
Я  теперь  весь  день  скачУ,
А  работать  не  хочу!!

На  вокзале  две  цыганки
Грабанули  после  пьянки.
Понял  я,  мне  в  водке,  блин  
Растворили  клофелин![/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928822
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


НАДЕЖДА М.

НЕДІЛЬНИЙ ДЕНЬ, ДРІМАЄ ІЩЕ ОСІНЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_v6gd0kJRzA[/youtube]

Недільний  день,  дрімає  іще  осінь.
Куди  спішить?  Ще  встигне  все  зробить.
Та  відпочить  -  найкращий  тепер  спосіб,
Хоч  трохи  треба  в  спокої  пожить.

Купається  в  проміннях  теплих  сонця,
Розніжена,  як  жінка  молода.
Із  мріями  тепер  лиш  наодинці:
Чому  так  швидко  стала  вся  руда?

За  це    її  тепер  усі  так  лають,
За  те,  що  інший  колір  навела?
І  в  цій  біді   одну  її  вбачають,
На  них  сьогодні  зовсім  і  не  зла.

За  осінь  вітер  вирішив  помститись,
І  влаштував  шаленний  буревій.
Він  не  дозволить  осені  журитись.
Тож,  сумувати,  осене,  не  смій!

Знялася  завірюха  враз  осіння,
Яка  закрила  ніби  увесь  світ,
Зазнала  вся  природа  потрясіння,
Бо  вітер  уже    знявся  у  політ..



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928791
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Валентина Ярошенко

Тринадцять літ- багато значить

                                                 Вітання  Надії  М.

Тринадцять  літ-  багато  значить,
Стільки  недоспаних  ночей.
В  цей  час  були  разо́м  із  нами,
Пісні  співав  Вам  соловей.

Зростала  з  часом  поетеса,
Писала  вірші  залюбки.
Угору  Ваш  успіх  несеться,
Він  мав  величність  всі  роки.

Єднали  нас  у  одне  коло,
Оті  зустрічі  бажані.
Одна  мелодія  у  словІ,
Ще  й  добром  з  коментарями.

Дозвольте  нам,  Вас  привітати,
З  цією  датою  в  житті.
Щоб  читачі  -    вірші  читали,
Були  вони  на  висоті.

Щодень  Вас  Муза  зустрічала,
Даруйте  нам  красу  віршів.
Творче  натхнення  Вас  вітало,
Щоб  не  були  на  самоті.

Про  Вас  хай  старість  забуває,
Було  здоров'я  ще  міцним.
Людське  тепло  Вас  зігріває,
І  кожен  день  буде  ясним.

Добра  і  щастя  Вам  в  додачу,
Палких  й  гарячих  почуттів.
На  зустріч  йде  до  Вас  удача,
І  безліч  радісних  подій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928793
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я знов прийшла до тебе

Ну  здрастуй  ліс!  Я  знов  прийшла  до  тебе,
Стежиною  мене  ти  вів  у  глиб.
Між  крон  дерев  виднілось  в  хмарах  небо,
В  опавшім  листі  заховався  гриб.

Художниця  для  тебе  постаралась,
Прибрала  в  золотаві  кольори.
Вона  до  свята  гарно  готувалась,
Листочки  рясно  сипала  згори.

Я  так  люблю  обнятися  з  тобою,
Блукати  і  вдихати  радість  дня.
Хто  милувавсь  природою  такою,
Для  того  ліс  у  серці,  мов  сім'я.

Ось  дуб  розлогий  жолуді  дарує,
Калини  нахиляється  гілля.
Ліс  у  повітрі  кожен  шелест  чує
І  відчуває  дихання  земля.

Чиїсь  сліди  лишились  на  стежині,
Хтось  мабуть  дуже,  дуже  поспішав.
Вони  належать  лісовій  тварині,
Яку  мій  ліс  від  хижака  ховав.

А  ось  красуня  у  зеленій  сукні,
Колючі  гілочки  торкають  враз.
Які  ж  ці  дні  з  тобою  незабутні!
Та  швидко  так  чомусь  спливає  час.

Прощатись  нам  уже  пора  з  тобою,  
Всеж  обіцяю,  знову  я  прийти.
В  зимову  тишу,  поведем  розмову,
Мені  розкажеш  про  пригоди  ти...

Автор  Тетяна  Горобець


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928784
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


ТАИСИЯ

Лихолетье.


С    каждым    годом    теряем  надежду,
Что  придёт    «золотая    пора».
Вспоминаем    всё    чаще,  как  прежде
Жизнь    добрее    и    проще    была.

Отмечали    мы    праздники    шумно.
Целый    город    не    спал    в    эту    ночь.
Всё    же    утро    встречали    разумно.  
Отводили    в    детсад    нашу    дочь.

Мы    общались    с    соседями    тесно.
«Забивали    козла»    в    домино.
А    картёжный    дурак,    всем    известный.
Отвлекал    от    походов      в    кино.

Сыновей    мы    на    фронт    провожали.
И    сдержать    было    слёзы    невмочь.
Сообщали    они    про    медали…
Ликовала    лишь    младшая    дочь.

Пронеслось    по    стране    лихолетье.
Не    дождались    возврата    ребят…
Нет    покоя    теперь    на    планете.
До    сих    пор    ещё    пушки    гремят.
Злобный    вирус    всех    косит    подряд.

«Трын-траву»      раньше    зайцы    косили.
А    мы    пели,    что    «нам    всё    равно»!
Но    сегодня    на    скорбной    могиле    -
Мы    застыли.    Немое    кино.
Смерть    с    косой    не    щадит    никого.              23.  10.  2021.

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928781
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Катерина Собова

Гiрше за ковiд

Медики    з    усього    світу
Знов    тривогу    скрізь    забили:
-Якщо    щеплень    від    ковіду
Ви    ще    досі    не    зробили  –

Є    серйозна    заковика
(Це    підтверджують    експерти),
Що      ймовірність    є    велика
Вам    від    вірусу    умерти.

Я    хвороби    не    злякався  -
В    мене    гірша    катастрофа,
Бо    кредитів    я    набрався
Став,    як    та    собака    в    блохах.

Всі    банкіри    й    кредитори
З    мене    погляду    не    зводять,
Де    я    тільки    повернуся    -
Так    слідом    за    мною    ходять.

Від    ковіду    в    цьому    світі
Не    дадуть    мені    умерти,
Відкачають,    паразити,
Щоб    позичене    все    здерти.

Обіцяли    мені    в    банку
І    колектори-бандити  :
З    заробітками    такими
Я    ще    довго    буду    жити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

А ти знаєш?

А  ти  знаєш,  той  смак  восени,
Що  п'янить  неповторно  і  ніжно?
І  звабливі  осінні  листки,
Опадають  так  дивно  і  втішно

Розлітаються,  ніби,  як  сон
Та  бентежать  красою  у  нічку,
Доторкаються  ніжно  долонь
Та  доносять  всі  запахи  річки

Як  кораблики  дивні  такі,
Ніжно  граються  тихо  на  хвилях,
Ох,  приємно  стає  на  душі,
Ніби  щастя  впіймала  у  милях

А  ти  знаєш,  той  смак  восени,
Що  п'янить  неповторно  і  ніжно?
І  звабливі  осінні  листки
Опадають  так  дивно  і  втішно.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928768
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Білоозерянська Чайка

З підслуханого у тополь

/рондель./

Стрункі,  замріяні  тополі…
Верхівки  –  ніби  купола,
Їм  осінь  зо́лота  дала,
З  туманів  зріти  блідочолих.

Сади  в  покорі  похололі  –
Вона  зухвальцям  лист  зняла.
До  неба  тягнуться  тополі
Верхівки  –  ніби  купола.

Жагучій  пані  на  престолі
Жовтневий  вітер  оду  склав  –
Вогню,  шаленства  справжній  сплав:
Скриплять  рядки  їй  мимоволі
Стрункі,  замріяні  тополі…

/Надихнула  картина  Віктора  Крижанівського  "Задумались"/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928701
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Lana P.

У поцілунках…

Пристрасть  спалює  несмілість,

У  глибинних  та  приємних,

Найдорожчих,  сокровенних

Поцілунках,  потаємних,

Де  пливе  рікою  ніжність...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928718
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


НАДЕЖДА М.

ТРИНАДЦЯТЬ РОКІВ Я НА САЙТІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zpFA5xK_4Qs[/youtube]

Тринадцять  років  я  на  сайті,
Училась  тут  я  віршувать.
Моменти  різні  пережиті,
Та  хочу  я  про  це  сказать:

Зустріла  тут  хороших  друзів,
Які  припали  до  душі.
Вони  приємні,  не  байдужі,
Талант  високий  до  віршів.

А  як  нипишуть,  з  ними  плачу,
І  в  них  шукаю  щось   своє.
У  них  немає  порожнечі,
І  точно  знаю   це  -  моє.

Я  знає  їхні  таємниці,
Любов  підносять  над  усе.
І  так  напишуть,  як  годиться,
Що  в  душу  радість  принесе.

В  них  теми  різні:  про  життя,
Про  рідну  неньку  Україну.
(Читаю  їх  -  серцебиття,)
І  про  лиху  нашу  годину...

Хіба  отут  про  все  розкажеш,
Одне  скажу  -  ви  всі  талант!
На  все  тут  відповідь  знайдеш,
Вірші  хороші  -  ваш  гарант!

Я  вдячна  вам  за  доброту,
Для  мене  ви  друга  сім"я.
Ще  за  душевну  простоту,
ПОЕТ    -  ВИСОКЕ  ЦЕ  ІМ"Я!

За  роки  дещо  тут  придбала:
Вірші  училася  писать,  пісні.
Що  ви  підтримаєте  -  знала,
І  так  приємно  це  мені.  

Бувало  різне,  що  тут  скажеш,
Нерозуміння  було  теж.
Але  найбільше    таких  вражень,
Хороших  спілкувань  не  було  меж...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928706
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Олег Крушельницький

У ПІДНІЖЖЯ СВЯТОЇ ГОРИ

На  зоряній  вежі  куються  мечі
Та  гОстряться  списи  сталеві…
Від  самого  ранку,  як  в  пекла    печі
Палають  знамення  на  небі.    

Скував  обладунки  Небесний  Зброяр,
Повісив  на  хрест  біля  сонця.
Для  битви  напевне,  ще  час  не  настав,
А  смерть  зазирає  в  віконце.

Бо  тут  у  підніжжя  Святої  Гори
Орли  свої  крила  здійняли
В  самісінькій  прірві  на  деці  чарИ*
Скипають  у  магмі  Стожари…

Безбожний  —  безбожному  пазухи  рве
та  серце  живцем  розтинає…
Отримали  демони  пійло  своє,
Отруєну  кров  допивають.

Стогни,  не  стогни,  ще  твій  час  не  настав!
Терпінням  нездоланні  муки…
Господь,  ще  своєї  війни  не  почав  —
За  зраду  заплатять  онуки.

ЧарА*  –  сковорода  на    Поділлі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928709
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Білоозерянська Чайка

Стривай, паровозе, спини ти колеса…

/вільний  переклад  народної  пісні./

Стривай,  паровозе,  спини  ти  колеса,
На  гальма  дави,  провіднику.
Там  матінки  очі,  глибокії  плеса
Чекають  на  мене  у  садку.

Дарма  сподівання  на  рідного  сина  –
Я,  мамо,  непевний  шлях  обрав…
Загроза  і  ризик  –  чомусь  мої  стежини,
Життя  ж  бо  для  мене  –  вічна  гра.

Якщо  ж  до  в’язниці  потраплю  за  грати,
Розбити  решітки  до  снаги.
Під  місяць  зрадливий  я  стану  втікати  –
Устигнути  б  в  рідні  береги…

Якщо  ж  вартовим  я  потраплю  на  очі  –
Впаде  із  очей  печаль  скупа:
Тривога  і  постріл…  щось  груди  лоскоче  –
То  я  під  острогом  тим  упав.

Чекатиму  смерті  у  ліжку  казеннім
І,  як  би  я,  рідна,  не  хотів,
Тебе  не  пропустять  до  біглого  мене
Побачитись  ще  раз  при  житті.

Минає  наш  потяг  долини  і  гори,
Летить  він,  не  знаючи  куди.
Та  я  поспішаю,  голодний  та  хворий,
До  матінки,  де  б  я  не  блудив.

Встигай,  паровозе,  спинити  колеса,
Щоб  долю  змінити  заважку.
І  доки  ще  не  пізно  зробити  цю  зупинку  –
На  гальма  дави,  провіднику.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928694
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


НАДЕЖДА М.

ОСІНЬ, ТЕБЕ ЛЮБИМО БЕЗМЕЖНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qkd_xpPe9FM[/youtube]

Осінь  не  наводить  зовсім  смутку,
Просто,  особлива  ця  пора.
Як  і  все,  проходить  дуже  швидко,
Часто  ще  й  торкається  пера.

Ти  буваєш  різною,  майстрине,
І  не  раз  примушуєш  страждать.
Але  це  буває  лиш  хвилинне,
Настрій  свій  нам  можеш  передать.

Із  дощами  проливаєш  сльози,
Невідомо,  плачеш  ти  за  чим.
Зрозуміти  ми   тебе  не  в  змозі,
Бо   не  знаєм  всіх  твої  причин.

Маєш  хист  до  всього,  непростий,
Вишиваєш  нитками  картини,
Надто  любиш  колір  золотий,
Ще  роси́  вкидаєш  намистини.

Вчора  вишивала  все  старанно,
Підбирала  різні  кольори.
І,  здавалось,  все  тут  бездоганнно,
Вишиванка  вранці  на  землі.

Не  відірвеш  від  краси  очей,
І  по  ній  проходим  обережно,
Золото  збираємо  з  алей.
Осінь!  Тебе  любимо  безмежно...









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928688
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


НАДЕЖДА М.

ОСІНЬ, ТЕБЕ ЛЮБИМО БЕЗМЕЖНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qkd_xpPe9FM[/youtube]

Осінь  не  наводить  зовсім  смутку,
Просто,  особлива  ця  пора.
Як  і  все,  проходить  дуже  швидко,
Часто  ще  й  торкається  пера.

Ти  буваєш  різною,  майстрине,
І  не  раз  примушуєш  страждать.
Але  це  буває  лиш  хвилинне,
Настрій  свій  нам  можеш  передать.

Із  дощами  проливаєш  сльози,
Невідомо,  плачеш  ти  за  чим.
Зрозуміти  ми   тебе  не  в  змозі,
Бо   не  знаєм  всіх  твої  причин.

Маєш  хист  до  всього,  непростий,
Вишиваєш  нитками  картини,
Надто  любиш  колір  золотий,
Ще  роси́  вкидаєш  намистини.

Вчора  вишивала  все  старанно,
Підбирала  різні  кольори.
І,  здавалось,  все  тут  бездоганнно,
Вишиванка  вранці  на  землі.

Не  відірвеш  від  краси  очей,
І  по  ній  проходим  обережно,
Золото  збираємо  з  алей.
Осінь!  Тебе  любимо  безмежно...









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928688
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Ох, як люблю!

Ох,  як  люблю,  ох,  як  люблю  поля!
Такі  вже  милі  і  для  серця  рідні,
У  них  моє  зворушливе  життя
Та  світ  чарівний  і  найкращі  миті

Пройдусь  по  них,  а  там  бринить  роса,
Купає  колосочки,  ніби  діток,
Ой,  рідні  -  це  небачена  краса,
Що  нам  дарує  неповторне  літо!

А  скільки  там  волошок  голубих
І  маків  поцілунків  чарівливих?
Я  більш  ніде  не  бачила  таких,
Які  ж  вони  тендітні  і  красиві!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928678
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Катерина Собова

Гнiв шефа

День    у    кабінеті    шефа
Неспокійно    починався:
Щось    кричав      по    телефону,
І    до    когось    матюкався.

Головний    бухгалтер    першим
В    його    двері    вже    не    пхався:
Втік    в    своє    робоче    крісло
І    паперами    обклався.

Всі    по    відділах    принишкли,
День    ставав    темніше    ночі,
Не    дай,      Боже,    керівництву
Враз    потрапити    на    очі!

Шеф    у    гніві    викликає
Свою    вірну    секретарку:
По    команді    ’’Струнко!’’    стала
Перед    ним    дебела    Дарка.

-Водія,-        кричить,-    негайно!
Довели    чорти    до    стресу!
Відлучитись    мені    треба
Задля    свого    інтересу!

Іподром    за    мною    скучив,
Кажуть,    гнів    знімають    коні,
Трохи    верхи    покатаюсь  –
Таке    право    є    в    законі.

-Та    я    миттю,-    каже    Дарка,-
Буде    тут    водій    відразу,
Бо    кобила    ваша    зранку
Вже    дзвонила    аж    три    рази!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 23.10.2021


Любов Іванова

ВАЛІЗА РОКІВ

[b][i][color="#ff00fb"]До  року  рік  складаю  у    валізу
І  ревізую  часом  цей  багаж.
Прийде  пора...  у  труднощі  чи  кризу
Літа  візьмуть  мене  на  абордаж...

Усіх  подій  не  перерахувати
Були  сумні,  хвилюючі  й  смішні.
Є  ті,  що  варто  швидше  забувати,
Або  ж  такі,  що  дуже  дорогі.

Я  за  усе  безмежно  вдячна  Богу
За  неба  синь  і  за  красу  долин
І  за  мою  заквітчану  дорогу
Ось,    до  відмітки  шістдесят  один...

Люблю  людей  і  вірю,  що  взаємно
Радію  сонцю,  як  мале  дитя...
Живу,  сміюсь,  римую  не  даремно
У  цьому  й  є  мій  справжній  сенс  життя....[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 23.10.2021


Валентина Ярошенко

А чи правда так було / байка /

Прилетів  Комар  до  Мухи,
Вечір  з  нею  провести.
Та  схопився  він  за  вуха,
За  столом  сидять  Жуки...

То  пузаті,  то  смугасті,
Стіл  накритий  через  край.
Посміхається  всім  часто,
Тости  різні:  "  Наливай!  "

Така  там  "  нерозбериха",
-Куди  думає  попав?
Відчуває  близько  лихо,
Прощавайся  й  відлітай.

Та  не  встиг  з-за  столу  вийти,
Муха  його  обняла.
-Будемо  в  любові  жити,
Нехороші  тут  діла.

Я  багато  коштів  винна,
І  де  була  голова?
У  Весні  я  "Вишня  зимна",
Не  зігріють  вже  слова.

-Що  ж  мені  тепер  робити?
Яку  суму  винна  ти?
-Буду  все  життя  любити,
Мене  з  рабства  відкупи.

Пожалів  Комар  ту  Муху,
Бо  кохав  уже  давно.
Там  ходили  такі  слухи,
А  чи  правда  так  було?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928657
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021


ТАИСИЯ

ЧИСТЮЛЯ.



Я    всегда    слыла    чистюлей,
С  мылом  чистила  кастрюли.
Как  злой    вирус    появился,
Он    со    мною    не  ужился.

Жить  со  мной    ему    уныло.
Он    не  терпит    спирт    и    мыло.
Я    на    этот  счёт    строптива.
Прочь    прогнала    «злое    диво».

Но,  однако,    он    упрямый.
Сеет    всюду    смерть  и  драмы.
Возвращается    вторично.
С    изменением    обличья.

Безопасно    чтобы    было.
Подружиться    надо    с    мылом.
Ведь    чистюли    нынче    в    моде.
Вирус    близко    не    подходит.

Но    пока  что    Люди    Мира    
Ищут    средства    от    вампира.
В    США    нашёлся    «Файзер».
Не    мечтал    о    нём    и  Драйзер.

И    Россия    отличилась.
Раньше    всех    поторопилась.
Узнаём    о    ней  в  эфире,
Что    вакцин    уже    четыре.

25.  05.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914919
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 22.10.2021


Маг Грінчук

Стануть артефактами

Хоче  хтось  керувати  ритмами  еволюції.
Наші  люди  стають  об'єктами  експериментів
І  свідомо  -  біологічно-годинних  аргументів
Впливом  на  особистість,  інтелект,  поведінку.  Лють...

Потенційний  ефект  доль  генної  інженерії
Перевищує  всі  маштаби  впливу  на  організм.
Тягнеться  за  цим  небезпека  світу,  зміни  гучні...
І  спадає  на  думку,  що  істота,  як  дерево.

Сенс  життя,  моральність,  культура  не  мають  контактів.
Це  останній  тріумф  світського  підходу  людини
Вже  сліпої,  та  позбавленої  долі  тварини.
...Люди  не  будуть  людьми,  а  будуть  артефактами!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928653
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Валентина Ярошенко

Стільки нам для щастя треба

Стільки  нам  для  щастя  треба,
Хоч-би  трішечки  любові.
Щоб  птахи  літали  в  небі,
І  тепло  у  кожнім  слові.

Щоб  ще  сонечко  сіяло,
Білий  світ  перед  очима.
Пшениці  й  жита  буяли,
Були  крила  за  плечима.

Щоб  ми  мали  силу  й  вроду,
І  пісні  разо́м  співали.
Всі  забули  про  хворобу,
Щастя  і  достаток  мали.

Було  свято  в  кожнім  домі!,
Негаразди  всі  минули.
У  дітей  щаслива  доля,
Про  війну,  як  сон  забули.

Безкоштовна  медицина,
І  навчання  в  Вищих  ВУЗАХ.
Вся  увага  для  людини,
Щоб  у  Раді  нас  почули.

Стільки  нам  для  щастя  треба,
Було  в  нас  всього  доволі.
Щоб  відмови  у  потребі,
Не  було  у  жоднім  слові.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928547
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Білоозерянська Чайка

Листя чи листи?

[i]Пишу  не  я…  це  осінь  кольорова,
ЇЇ  ж  бо  зачин:  пелюстки  троянди
у  млості  кави  нашої  веранди.
Мені  ж  –  розв’язка  із  глибоких  ран  тих,
Тернових.[/i]

Не  лист  це,  а  здається,  серця  сповідь
Й  душі,  що  наскрізь  світиться  відверто,
що  за  святе  кохання  ладна  вмерти.
І  віршів  з  невідправлених  конвертів
Розмова.

[i]Це  не  послання…  осінь  по  дібровах
Зриває  листя  у  туманах  сивих.
Скуйовдить  вітер  падолисту  гриву  –
І  Ви  впізнаєте  мене  в  поривах
З  півслова…[/i]

Не  я  звертаюсь  –  повінь  пурпурова,
Мої  ж  слова  завмерли  в  безголоссі,
Рядками  –  я?  Та  ні,  то  Вам  здалося…
«А  я  кажу  –  листи!  –  зрікає  осінь  –
З    л  ю  б  о  в  і.

/Художник  Edward  Cucuel./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928644
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Вікторія Манойленко

Стежечка

Стежечка,  стежечка  в'ється,  як  змієчка,
І  до  ставочка  веде.  
Швидко  біжить  нею  юна  Гафієчка,
Серце  аж  рветься  з  грудей.
Він  не  кохає  –  і  жити  не  хочеться.
Де  відшукати  розмай?
Верби  стоять  над  ставочком,  шепочуться,
Що  тим  стосункам  вже  край.
Тиха  вода,  наче  очі  коханого,
Може,  пірнути  у  них?
Душу  сховати  із  рваною  раною
Від  тих  пліткарок  усіх.
Ось  вже  готова  стрибнути  Гафієчка,
Крок  ще.  Водичка  блищить.
Раптом  почула,  що  десь  серед  гіллячка
Хтось  наче  тихо  пищить.
Ніби  розбуджена  звуками  дивними,
Швидко  пішла  навмання,
Та  у  кущах,  що  здалися  чарівними
Біле  знайшла  цуценя.
Як  намистиночки,  ті  оченяточки,
В  душу  дивились  вони.
Песик-хмаринка  без  жодної  цяточки,
Як  подарунок  весни.

Стежечка,  стежечка  в'ється,  мов  змієчка,
І  від  ставочка  веде.
Швидко  біжить  у  лікарню  Гафієчка,
Серце  аж  рветься  з  грудей.
Ось  і  ветклініка  вже  відчиняється.
Можна  іти  на  прийом.
Ветеринар   молодий  посміхається:
–  Добре  все.  Не  перелом.
Песик  здоровенький,  трохи  наляканий.
Буде  чудово  усе!
Треба  радіти  і  годі  вже  плакати.
Вітер  хай  сум  унесе.

Стежечка,  стежечка  в'ється,  як  змієчка,
І  до  ставочка  веде.
Часто  гуляє  там  наша  Гафієчка.
Із  чоловіком  іде.
Ветеринар  він.  Дружині  всміхається.
З  ними  і  песик  той  білий.
Не  цуценя  вже.  Підріс  добре,  грається.
День  зустрічає  щасливий.
17.10.2021
Вікторія  Манойленко

/фото  poltava.to/




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928630
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Закохана в море

Киноляпы 8

   
[b]Ж[/b]ени  ([b]С[/b]ени,  Т[b]а[/b]ни,  Т[b]о[/b]ни)  исчезают  в  полдень  -  
работа  работой,  а  обед  по  расписанию

***

За  двумя  [b]т[/b]айцами  погонишься  -  
ни  одного  не  поймаешь

***

[b]За[/b]лёты  во  сне  и  наяву  

***

Воры  в  за[b]г[/b]оне.      Во[b]в[/b]ы  в  законе

***

Судебное  раз[b]д[/b]ирательство

***

Копи[b]я[/b]  царя  Соломона

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928648
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Білоозерянська Чайка

А циган іде…

[i]/вільний  переклад  слів  пісні  із  к/ф  «Жорстокий  романс»  /[/i]

Кошлатий  джміль  –  на  духм’яний  хміль,
Чапля  сіра  –  гульк,  в  очерет.
А  циганська  дочка  все  з  коханим  блука:
За  живе  мандрівний  дух  бере.

Так  вперед,  де  циганські  зірки  кочові
Змінять  сонце  змарніле,  бліде.
Чорні  очі  –  печалі  й  журби  вартові,
Ніби  зорі  оті  де-не-де…

Щоб  не  дав  для  них  Бог  –  по  стежині  удвох  –
Не  гадаючи  в  пекло  чи  рай.
За  коханим  їй  йти  в  невідомі  світи,
Хоч  до  краю  землі,  хоч  за  край.

Так  вперед,  де  циганські  зірки  кочові  
Світ  побачень  хмільних  стережуть.
Де  удосвіта,  в  штиль,  на  рожевості  хвиль
Промінь  сонця  малює  маршрут.

Так  вперед,  де  б  циганська  зоря  не  зійшла,
З  почуттям,  що  для  милих  –  святе.
Там,  де  бурі  імла,  ніби  Божа  мітла,
Вічний  пил  океанський  мете.

/Ілюстрація  з  к/ф  "Табор  уходит  в  небо"./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928619
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


ЛУЖАНКА

Дождь для поэта

Сгущались  сумерки  помалу,
Затрепетала  неба  высь
И  серым  ватным  одеялом
На  город  ливни  пролились.

Смывали  осени  покровы  -  
Багрянца,  золота  тона,
Оставив  серую  основу
В  оправе  мокрого  окна.

Но  в  такт  с  угрюмыми  дождями,
Под  тусклой  лампой,  чуть  дыша,
На  белоснежный  лист  стихами
По  слову  капала  душа...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928617
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Ніна Незламна

А я дівка гонориста ( слова до пісні)

                                                                     З  гумором

Ой,  ходила  до  Миколи,  учора  я
Поливала  огірочки,  всміхалася
Він  про  інше  подумав,  горіли  очі
Як  той  птах  щебетав  -Дочекайся  ночі

А  я  дівка  гонориста,  круть  задом  й  пішла
Іще  чого  не  хватало,  щоб  за  козла  йшла
Бо  ж  високий,  гандрабатий,  ще  й  худющий
Ніс  кривий,    горбатий.  Правда  він  неп`ющий

А  на  другий  день,  чекав  сусід  Кирило
Та  воно  б    нічого,  але  морда  -    рило
Те  підгорля,  з  два  кіло,  аж  смалець  блиска
Погляд  хитрий  і  їдючий,  ну  справжня  лиска

Але  ж  хочеться  на  танці,  не  йду  одна
Бо  Іван  зустріча,  колись  була  жона
То  старий  гуляка,  клявся,  давно  любить
Та  мені,  зізнаюсь,  від  нього,  аж  нудить..

В  парку  музика  звучала,  щаслива  я
На  підборах,  сяють  очі,  дивлюсь  здаля
Незнайомець  підморгнув.  Ой,  буду  твоя
З  ним  у  танці  в  парі,  аж    крутиться  земля

Кучерявий,  високий,  з  лиця  гарненький
Шепотів,  що    підем,  у  сад  зелененький
Притискавсь,  я  ж    чманіла,  хтіла  цілунку
-Ось  для  кайфу  візьми,  посмокчи  пігулку

Враз  нахабно,  гладив  стегна,  мацав  груди
Не  дай  Бог,  хтось  побачить,    засудять  люди
Затремтіла  від  спокуси,  аж  злякалась
Відчувала,  біді  бути,  от  попалась!

Після  танцю,  бігла  ланью,  як  найдалі
Де  й  розвіявся  страх.  Вдвох  на  сіновалі
Тож  на  стежці  за  мить,  Миколку  уздріла
Ніби  рідні,  в  обіймах,  прогнать  несміла

Що  давно,  він  мене  любить,  відчувала
На  той  носик,  горбатенький,  пальчик  клала
Ніжний  дотик,  поцілунки,  ой  кохались
Присоромились  зірки,    між  хмар  ховались..

                                                                       04.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


НАДЕЖДА М.

ХОТІВ ХТОСЬ ГОЛОС ТВІЙ ПОЧУТИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vycVII0qibU[/youtube]

Дзвенить  так  гучно  телефон,
Розрізав  тишу  пополам.
І  десь  подівся  міцний  сон,
Немає  спокою  думкам.

Можливо,  хтось  це  помилився,
Щось  ти  насмілився  сказать?
Чому  ж  це  так  ти  запізнився?
Хотіла  я  в  тебе  спитать.

Ну  підійди,  почуй  цей  голос,
Він  так  благає,  відгукнись.
Свій  зупини  душевний  хаос,
І  словом  ніжним  доторкнись.

Біжать  хвилини,  ніч  надворі,
Все  ж  підійша...мовчок,  ні  звуку.
Всміхались  зорі  мимоволі:
Хотів  хтось  голос  твій  почути...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928601
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Солодила ніжно м'ята

Солодила  ніжно  м'ята  за  моїм  вікном,
Дарувала  аромати  свіжістю  й  теплом,
Говорила  й  промовляла  трепетні  слова,
Від  її  тепла  і  ласки  в  чарах  вся  душа

Говорила,  що  вже  чула  осені  мотив,
Неповторні  колорити  та  капризи  злив,
То  пригріє  ніжним  сонцем,  то  дощем  піде,
Каже  тихо  ,  що  у  неї  диво  неземне

Що  чекати  нам  від  неї  у  чарівні  сни?
Розфарбовані  тендітні  осені  листки,
Позолоту  на  пелюстках,  їх  чарівний  тон,
Що  чарівно  доторкнеться  до  моїх  долонь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928600
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Капелька

Корона подчиняет мир

Опять  угроза  на  планете
-Корона  подчиняет  мир.
В  "намордниках"  отцы  и  дети
Попали  в  современный  тир.

Но  не  они  в  нём  командиры
Ведь  на  прицеле  ныне  шприц.
Играй  в  Голодные  здесь  игры,(1)
Что  посложнее  "янки,  фриц".

Вопрос  ребром,  ребро  для  Евы.
Закручен  лихо  весь  сюжет.
"Проект  Библейский,  в  нём  есть  все  вы."
-Вещают  нам  так  много  лет.

Смешались  в  кучу  кони,  люди.
Вакцины-  право  в  мире  жить.
Всё  чаще  наступают  будни
И  всё  сложнее  их  любить.

Кругом  Британская  Корона
И  президенты-  пешки  в  ней.
От  пандемии  оборона
-Быть  чистым,  верным  и  умней.

Голодные  игры-  
                       фантастический  фильм
                                           (Трилогия).

                         27.09.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928572
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021


ЛУЖАНКА

Лучшее свидание вслепую

Разгорелся  в  закате  вечер  -
Хоть  бери  да  молись  о  чуде...
Ты  ждала  той  заветной  встречи,
Всё  гадала,  каким  он  будет.
Представляла  в  анфас  и  в  профиль
В  голове  рисовала  образ:
Безупречен  он,  без  подвохов  -
Губы,  руки,  глаза  и  голос.
И  давали  совет  подруги,
Только  ты  обо  всё  забыла.
От  волненья  дрожали  руки,
Непослушное  сердце  билось...
Длились  месяцы  ожиданий,
А  сейчас  это  всё  случилось!
Это  лучшее  из  свиданий,
Ты  навеки  теперь  влюбилась!
Вы  лежите  с  ним  тело  к  телу.
Ты  целуешь  его  ладони.
Он  -  прекраснее,  чем  хотелось,
Твой  сынуля  новорождё́нный.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913962
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 22.10.2021


ТАИСИЯ

Замужество



Замужество    -  это    влюблённая    пара,
Замужество    -  это    надёжный    причал.
На    свадьбе    звучала    шальная    гитара.
Небесный    Отец    их    союз    обвенчал.

Им    аист    младенца    на    крыльях    приносит.
Создав    им    уютный    семейный    очаг.
Супруги    все    тяготы    стойко    выносят.
И    держат    достойно    родительский    флаг.

«  ЗА    МУЖЕСТВО»    орден    положен    влюблённым.
Бессонные    ночи    и    доблестный    труд.
Семейный    вопрос    до    сих    пор    нерешённый.
И    многие    семьи    в    разлуке    живут…

Как    дорого        в    старости    искра    вниманья!
Её    ты    лишь    с    молоду      должен    зажечь.
Тебя    не    спасут    в    поздний    час    оправданья.
Поскольку    любовь    не    сумел    ты    сберечь…

Семейная    жизнь    -    настоящее    СЧАСТЬЕ!
Семейный    очаг    -    в    нём    покой    и      комфорт.
С    годами    приходит    зима    и    ненастье.
Уже    не    удастся    разжечь    тот    костёр…
Никто    не    подаст    тебе    в    старости    торт.

21.  10.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928525
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

А чим пахне любов?

А  чим  пахне  любов,
Чи  ти  зможеш  мені  розказати?
Лише  той  хто  пройшов  
І  любив  так,  як  рідная  мати

В  ній  вмістилось  усе,
Те,  що  в  серці  можливо  вмістити,
Неповторне  й  святе,
Що  по  справжньому  вміє  любити

Неосяжна  краса,
Що  захоплює,  вабить,  вражає,
Як  чудова  весна
І  чарує  завжди  й  надихає

Ніби  паросток  сну,
Що  зроста,  як  маленька  дитина,
Ніби  ніжну  весну
Я  в  ній  бачу  красу  щохвилини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928521
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Любов Іванова

ЗАБЕРИ ВІД ОСЕНІ МЕНЕ

[b][i][color="#730991"]Забери  від  осені  мене
Поверни  назад  в  яскраве  літо.
Де  буяють  мальви  дивним  цвітом
І  нехай  те  щастя  не  мине.

Відвоюй    мене  у  днів  сумних,
Де  дощі  з  небес  течуть  крізь  сито,
І  вітри  пророче  і  сердито
Хочуть  геть  заполонити  сни.

Проведи  мене  в  весняний    рай
Де  роса  бринить  на  буйних  травах,
А  проміння  лагідне  й  яскраве,
І  ріки  казковий  водограй.

Укради  у  сходжених  доріг,
Їх  у  мене  досі  вже  чимало,
Хай  зневіра  не  торкнеться    жалом,
Не  пусти  її  на  мій  поріг.

Не  віддай  мене    лихій  зимі
Я  ще  юна  у  думках  і  мріях
Хай  на  скроні  вже  лягла  завія,
Я  не  згодна  жити  у  пітьмі[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021


Svitlana_Belyakova

Хочу, чтобы Мир вокруг мeня…

Хочу,  чтобы  Мир  вокруг  меня,
обрёл  ясность  Света  
и  трезвого  ума.
Когда  мы  обращаемся  к  другим,
музыка  имён  ,  для  них  звучит,
как  Гимн.
Какая  доминирует  в  именах
стихия?
Если,  Огонь  -
с  активной  жизненной  стезёй.
Когда,  Воздух  -
в  контактах  лёгкий  и  свой.
Если,  Земля  -  материально  очень
зависим,  а  если  Вода  -
доверчив,  без  "задних  мыслей".
У  каждого,  из  нас,
стабильное  Начало,  важно,
чтобы  оно  не  подкачало.
Вечна  борьба  Света  и  тьмы,
добра  и  зла.
Мы  -  активная  Сила,
как  равные  Земле  и  Небу,
посланцы  Планеты.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928456
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Валентина Ярошенко

Скоро прийде зимня днина

По  долині  вітер  віє,
Йде  полями  навпростець.
Волею  він  володіє,
До  тепла  дасть  морозець.

Він  спочатку  невеличкий,
Градусів  зо  два,  зо  три.
Замерза  вода  в  криничці,
Наближає  до  зими.

Носить  вітер  листя  парком,
Та  складає  залюбки.
Він  працює  все  ж  не  марно,
Готується  до  зими.

Та  ще  сонце  згори  сяє,
Зігріває  всіх  теплом.
Холод  в  затінках  кусає,
Веселіше,  щоб  було.

Скоро  прийде  зимня  днина,
Снігом  все  заволоче.
Хоч  із  холодом  картина,
Всіх  у  казку  приведе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928470
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Палають розкішшю

Палають  розкішшю  жоржини
І  пишністю,  і  буйністю  кущів.
Затримавсь  погляд  на  хвилину:
В  пелю́стках  крапельки  густих  хлющів.

І  квіти  свіжістю  вражають:
Ранковий  розсип  теплих  кольорів,
А  вітер  бавиться,  мов  жаром,
Один  лиш  раз  вони  цвітуть  на  рік.

Палають  розкішшю  жоржини,
Барвисті  сукні  -  осені  наряд.
На  них  дивилася  б  години,
Яскравий  колорит  прикрасив  сад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928464
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Катерина Собова

Шкiдлива робота

Дві    бабусі    -    Зіна    й    Катя,
З    ними    був    ще    дід    Тарас,
Про    професії    й    заняття
Повели    розмову    враз:

-Є    шкідливі    виробництва,
Сильні    люди    туди    йдуть,
Найшкідливіша  робота
У    політиків,    мабуть.

Як    зберуться    депутати  –
Скільки    нервів    йде    у    них!
Для    здоров’я    це    шкідливо
Від    думок    таких    лихих.

Чогось    бились    у    тій    Раді,  
Наче    в    них    вселився    біс…
-Правду    кажеш,    скільки    шкоди
Нам    ніхто    ще    не    приніс!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928457
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Irкina

Остання (напевне) любов. .


[color="#ad4d1a"]Дні  осені  сліз  стікають  в  пісок..
Меланж  зовсім  зблід  
на  вітті..    А  жаль..

Остання  любов,  сьогодні  ми  -  вдвох..
Осіння  любов..  
Забута  печаль..

А  вітер  листом  шепоче  з  вікном...
Над  твоїм  виском
 блищать  серебром

Прожиті  роки  –  солодкі  й  гіркі  ..
А  в  них  -  наші  дні,  де  ми  ще  такі
щасли́во  -  дурні,  
зовсі́м  молоді..

У  вікнах  туман  знесвічує  день..
І  в  тиші  торкань
я  чую  тебе..

Я  знову  живу.  Збуваюсь  в  тобі…
І  шавлії  дух  
в  цілунку  твоїм

Із  осені  сном,її  полином
злітає  весь  сонм  
наболених  втом  …


..Злегка  шелестить  в  годиннику  час,
затягує  мить,
зсипається  в  нас..
Остання  любов..Осіння  печаль..

І  знову  цей  дощ..

       Початок  начал..  
[/color]





.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928491
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Олег Крушельницький

НА ПОКРОВА

Хмара,  хмара  —  чорна  хмара  білий  світ  накрила.
Б'ються,  б'ються  та  тріпочуть  соколині  крила.
То  душа  козацька  —  чиста,  спокою  не  знає,
Біль  -  журба  за  Україну  в  серці  не  минає.

Сиві  гори,  сине  море  та  Дніпровські  кручі,
Та  й  кургани,  наче  рани,  мов  печаль  —  пекучі.
Та  де  ж  то  браття  тая  воля,  а  чи  честь  згубили?
Тільки  чорту  була  б  в  радість  козака  могила.

Слава  хлопці!  Ваша  слава  —  по  степам  гуляє...
Не  спіткнуться  ваші  коні,  бо  віра  святая!
Закипіла  в  жилах  дужих  молодецька  сила,
Попід  лісом  у  ярочку  вже  вовчиця  вила!

Воля  браття,  ваша  доля    —  на  хресті  розп'яття.
Запаліте  на  Покрова  на  Січі  багаття!
Гріє,  гріє  —  хай  зігріє  всіх  вогонь  небесний,
Ваші  душі  не  зотліють,  у  віках  воскреснуть!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928463
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Ніна Незламна

По долині вітер (слова до пісні)

Гуляв  вітер  по  долині,  долетів  до  ставу
Серед  трав,  ледь  пожовтілих    приліг  на  отаву
Ой,  як  м`яко,  така  ніжна  та    ще  й  зелененька
Відпочину,  я  тут  трішки,  ти  така  гарненька

Ой,  не  руш,  ти  мою  красу,  сподіваюсь  нині
Ти    слова,  такі  ж  казав  і  молодій  калині
Я  не  вірю,  тобі  буйний,  чом  холодом    вієш
Он  у  змові,  із  дощиком,    надто  часто  сієш

Розсипаєш  ті  краплини,  розбиваєш  вдачу
Не  чіпай,  ти  мене  чуєш,  бо  за  мить  заплачу
Затремтіла…    прилягла,    поміж  пожухлі  трави
А  по  небу,    між  хмаринок  вечірні  заграви

Тихий  шепіт…  в  піднебесся  ледве  підіймався
Ти  пробач,  зеленоока  та  я  ж  закохався….
Сутеніло...  і    заграви  зникали  поволі
Під  туманом,  знайшли  спокій  дві  різнії  долі…


                           (Отава-  Молода  трава  після  покосу).

                                                         29.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Надія Башинська

МРІЯЛА БЕРІЗКА

Мріяла  берізка,  щоб  клен  доторкнувся  
до  її  грайливої  руки.
І  сама  до  нього  часто  простягала  
свої  ніжні  руки-гілочки.

А  клен  усміхався.  Так  хотів  обняти…  
Та  росте  далеко.  Не  дістать.
«Підростай,  берізко!-  шепотів  кленочок.
Час  прийде,  нам  треба  почекать.»

Раділа  берізка  тим  словам  кленовим,
вірила  все  більше  з  кожним  днем.
Одягнув  кленочок  святкову  сорочку,
збудеться  бажання  їх    тепер.

Осінь-  чарівниця  розсипає  чари,
тихо  ходить,  листям  шелестить.
Ось  злетів  кленовий  листок  золотавий,
на  долоньці-гілочці  тремтить.

Ніжиться  у  ласці  кленовій  берізка,  
відчуває  рук  його  тепло.
Її  зігріває  дотик  золотистий,
на  його  чекала  так  давно.

Дивиться  у  очі  кленові  берізка,  
бачить  його  усмішку  ясну.
Часто  так  буває,  що  дарує  осінь
тим,  хто  любить,  сонячну  весну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Білоозерянська Чайка

Сіромаха

[i]Зжовтіло,  зсохлось,
Ніби  спалене  живцем,
Віддати  соки
Мало  для  берізки.
«О  моє  листя!-  тужить  деревце,-
Рве  вітер  коси…  й  гомоніти  ні  з  ким.»[/i]

Природа  –  сонна.
Тільки  ноту  голосну
Взяла  ворона  –
Хриплий  спів  зимовий.
Берізка  ж  кличе  лагідну  весну,
Де  солов’ї  співають  про  любов  їй.

[i]Ключем  лелеки
За  весною  линуть  вслід.
Вона  далеко
Йде  погостювати.
Стоїть  Безлиста,  ница,  в  сумі  віт,
А  люди  й  ті  –  сховалися  до  хати.[/i]

"Спи,  сіромахо,  -
вбогій  відповім,  -
повернуть  пта́хи
Ве́сну  променисту.
І  в  теплий  дощ,  під  урочистий  грім
Розкішні  коси  забуяють  листям…"


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928451
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


НАДЕЖДА М.

ПРИГОДА ЛИСТОЧКА ( ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1c_I84QCDPQ
[/youtube]
Упав  листок  і  озирнувся,
Нове  у  нього  вже  житло.
Удачно  ніби  приземлився:
Навколо  золото  й  срібло.

Пухка  перинка,  що  й  казати,
Тепер  я  тут  не  пропаду.
Я  потім  буду  сніг  чекати,
Нове  життя  так  проживу.

Та  раптом  шорох  серед  листя,
Куди  спішить  цей  їжачок?
Його,  мабу́ть,  десь  тут  обійстя,
Багато  в  нього  колючок!

Поклав  їжак  листок  на  спинку,
От  тільки  б  вітер  не  зірвав.
Вмістив  його  під  боки  синку,
Дитя  до  зими  готував.

А  поряд  яблучка  смачненькі,
Так  пахнуть  грушки  і    сливки.
Маленька  хатка  й  чепурненька,
Живе  сім"я  тут  їжачків.

Оце  попав,-    листок  подумав,
Цього  я  зовсім  не  чекав,
Тепер  я  клопоту  зазнав,
Повільно  страх  оцей  зникав.

Лежить  листок  у  теплім  ліжку,
А  в  нірці  затишно  і  тепло.
Їжак  читає  синку  казку...
Та  треба  спати...  уже  темно...




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928442
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Веселенька Дачниця

І знову я з тобою, друже!

                                                                             
           Лечу,  біжу,  їду  до  тебе,  мій  безцінний,  мовчазний,  самий  надійний  друже!  
Я  так  скучала  за  тобою  всеньке  літо,    думками  літаючи  по  кожній  доріжці  і  тих  непомітних  маленьких  стежинках,  де  не  кожна  людина  ходити  осмілиться...  
           А  я  -  бачиш,  ходжу,  бо  добре  тебе  знаю:  ти  надійний  і  не  дуже  говіркий…  умієш  держати  людські  секрети.  Цим  ти  мене  й  полонив.
         Все  думала,  як  ти  переносиш  жарке  літо,  чи  буревії  тобі  не  нашкодили,    чи  буде  нагода  зустрітися  хоч    осінньою  порою.  Влітку  стояла  жара  і  мені,  як  напевне,  і  тобі,  було  не  до  зустрічей…
         Дякувати  Богу,  що  дощі  порадували  в  кінці  літа,  напоївши  добре  землю,  ще  й    перші  осінні  дні  постаралися  -  задощили…  Мої  думки  і  надії  про  нашу  зустріч  ожили,  як  квіти  після  тихого  дощу.  Значить,  доля  дає  шанс  нам  зустрітися...      
           Недовгі  збори  в  дорогу,  бо  радість  переповнює  душу.  Вперед,  на  зустріч!  
Швидше  б  вирватися  за  місто,  а  там  вже    свобода,  бо  двадцять  кілометрів  для  машини  –  не  велика  відстань!          
           У  дорозі  також  бувають  приємні  моменти.  Рівна  гладь  асфальту  аж  здивувала!  Минулого  року  тут  машини  стрибали  по  таких  вибоїнах,  що  в  мене  зуби  цокотіли,  бо  все  не  міг  «Автодор»  закінчити  «великий  ремонт»  20-ти  кілометрової    дороги,  яка  пролягла  в  сторону  Лебедина.  Ремонт  затягувався  роками.  А  цього  року,  слава  Богу,  сталося  диво  –  закінчили  ремонт  і  головне  –  без  «залишків  якихось  слідів»,  як  було  раніше:  то  десь  «не  залатали»  кусок  дороги,  чи  дорожні  знаки  швидкості  руху  забули  зняти,  які  поставили  ще  при  ремонті  дороги.  
Все  зроблено  «чинно  і  благородно»,  аж  гордість  переповнює  душу  за  наш  «Автодор».    Подумалось,  що  «як  захочуть,  і  не  вкрадуть»,  то  в  нас  також  можуть  зробити  не  гірше,  ніж  в  Європі.
         Тож,  з  першими  промінцями  осіннього  сонечка  і  гарним  ранковим  настроєм  зустрічаюся  зі  своїм  давнім  мовчазним  другом.  Він  уже  змужнів  за  ці  роки,  скільки  його  пам’ятаю,  а  це  більше  четверті  століття,  але  такий-же  стрункий    і  мовчазний.  Не  кажу  про  себе,  як  я  змінилася  за  цей  час,  бо  хіба  жінкам  більше  нічого  робити…  
       -  Вітаю  тебе,  мій  друже!  Як  ти  живеш?  Бачу  дощики  напували  тебе,  он  ще  невеличкі  калюжі    стоять  у  ямках…  і  молоденький  мох  зеленіє.  
           Десь  високо  вгорі  легенько  загойдалося    соснове  верхів’я,  немов  вітаючись…
           Свіже  соснове  повітря  аж  п’янить…  і  пахне  грибами…  значить,  веселою  буде  наша  зустріч!  
           І,  ступаючи  по  м’якому  моху,  пішла  до  знайомих  сосон  -  сестричок,  берізок  і  дубків  по  давно  ходжених  -  переходжених  стежинах…  
           Високо  десь  у  верхівці  сосни  обізвався  дятлик,  напевне,  теж  вітається  з  відвідувачами  лісу.  Дятлику,  доброго  ранку  тобі,  рання  птахо!  Так  високо  забрався,  що  не  знайдеш  його  у  високому  сосновому  верхів”ї,  тільки  нагадує  про  себе  розміреним  тук  -  тук,  тук-тук  .
         Тут  і  сонечко  піднялося,  освітило  лагідним  промінням    знайомі  доріжки  і  прослало  світло  аж  до  землі.
         Яка  чарівна  благодать  отак  спокійно  походити  в  сосновому  лісі!  Яка  велич  і  краса  навкруги!  А  повітря,  свіже  і  легке,  тільки  в  сосновому  лісі  воно  таке…  Дихаєш  і  не  надихаєшся,  аж  захоплює  подих!    
         Отак,  тихенько  переступаючи  з  одної  містини  на  другу  знаходжу  грибочки:  білі,    польські,  трапляються  маслюки,  піддубники,  сироїжки  та  інші.    Мене  цікавлять    тільки  білі  та  польські.  Знайдеш  красеня  білого  чи  польського  і  обов’язково  шукай  поруч  другого,  бо  вони  ростуть  в  парі,  а  то  й  сімейками…  
Щоби  якось  орієнтуватись,  не  нашкодити  природі,  де  знайшла  гриб  -  ставлю  відерце    і  ходжу  навкруги  того  місця,  примовляючи  «де  росте  один,  там  і  другий,  де  другий  –  там  і  третій»...
         Обов"язково  потрібно  дякувати  тій  місцині,  дереву,  небу,  за  подаровану  радість.  Так  само  у  них  попросити,  якщо  грибів  не  знаходите.    Обійму  сосну  чи  берізку  і  попрошу  їх:  «підкажіть  сестрички,  де  у  вас  тут    грибочки  сховалися»?  І  обов’язково  підкажуть.    Ці  золоті  правила  майже  завжди  спрацьовують,  за  винятком,  коли  грибів  у  лісі  майже  немає.  Ні  в  якому  разі  не  виривати  кусками  мох,  наче  дикі  свині!  Для  зручності  -  вибрати  невеличку  палку,  щоби  відгорнути  десь  листя,  кущі  папоротнику  чи  кропиви,  гілля  і  т.п.,  не  причиняючи  природі  шкоди.
           Не  вважаю  дивним  говорити  з  природою:  деревами,  кущами,  квітами,  небом  чи  землею.  Натрудилися  ноги  чи  очі,  стану  коло  сосни  чи  берізки,  обійму  її,  подякую  за  подаровану  радість  і  красу  і  обов’язково  знаходжу  поруч  гриби.  
           Улюблена  приказка  про  те,  що  «твій  гриб  тебе  жде»  також  перевірена  і  підтверджена  великим  досвідом.    Не  важливо,  в  яку  годину,  чи  день  збираєш  гриби.  Важливо  –  ЯК!    Коли  народ,  мов  стадо,  пробіг  по  лісу,  порозривав  мох,  позбивав  гриби,  насмітив  і  поїхав  –  це  не  тихе  полювання…  і,  напевне,  природа  так  і  віддячує  «таким  горе  -  любителям  природи»…  
         Радію  кожному  знайденому  грибочку,  а  вони  (немов  зі  мною  граються),  поховалися  то  під  кущиком,  то  в  кроні  сосни,  то  з  м’ягкого  моху  висунулась  коричнева  шляпка,  то  в  ямці,  де  більше  вологи.  А  білий  знайшов  собі  схованку  в  купах  сухого  гілля,  йому  тут  комфортно:  і  тепло,  і    вологи    з  сухих  гілок  можна  попити  і  головне  –  ніхто  з  «бігунів»  не  зіб’є,  не  наступить  ногою  на  шляпку.
         Часто  люди  вихваляються  кількістю  зібраних  грибів.  До  цього  питання  ставлюся  спокійно,  з  філософським  підходом.  Скільки  тобі  виділено  -  за  це  й  дякуй!  Сьогодні  –  на  сковорідку,  завтра  –  повне  відро  чи  три!  Витрати  на  поїздку  окупляться    кількістю  зібраних  грибів  –  відмінно!  Не  окупляться  –  нічого  страшного.  Головне,  то  інше  –  безцінна  насолода  побувати  в  тихому  сосновому  лісі!            
         Відпочивши  душею,  надихавшись  свіжим  сосновим  повітрям,  аж  голова  кружиться,  виходжу  із  лісу  з  вірою,  що  скоро  знову  зустрінемось…
         Дякую,  мій    вірний  друже,  за  гостинність,  подаровану  Тобою  радість  і  красу,  те  неоціненне,  що  називається  одним  словом  –  Благодать!
         Вірю,  що  не  раз  ще  зустрінемось  тихою  осінньою  порою.    Он,  бачиш!  При  під’їзді  до  Тебе  висить  гасло  «Ввійди  в  ліс  –  другом!"    Мудро  сказано,  я  навіть  в  думках  замість  тире  поставила  собі  букву  «з»  …    гарно  було  б,  якби  більшість  людей  задумалась  і  змінила  своє  споживацьке  ставлення  до  Тебе.          
                                                                                                                                                                     В.  Ф.  –  30.09.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927839
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Ніби осінь чарівні листки

Ти  мене  на  світанку  розбудиш,
Посміхнешся  ласкаво  мені
І  ніколи  мене  не  забудеш
У  отій  неповторній  красі

Заплетеш  миле  сяйво  у  коси,
Проведеш  при  ранковій  зорі,
Як  же  ніжно  торкаються  роси
Все  лоскочучи  ніжки  мої

Візьмеш  руку,  коханий,  так  ніжно
І  покриєш  цілунком  її,
Як  же  зразу  стає  мені  втішно,
Ніби  я  янголя  на  землі

По  стежині  пройдемо  з  тобою,
Там  так  швидко  злетіли  роки,
Перев'ємо  красу  із  журбою,
Ніби  осінь  чарівні  листки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928345
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021


Веселенька Дачниця

Сила краси

Чогось  так  сумно,  аж  душу  млоїть,
Сидить  вороння  на  свіжій  ріллі…
Нам  рання  осінь  журбу  приносить  -
Сум’яття    людські  великі  й  малі.                        

Днина  гірчить,  не  гуртуючи  радість,
Сум  із  журбою,  як  осіння  ніч,  росте…
Люди,    не  птахи,  їм  важко  піднятись
Одиноко  рішати  –  діло  не  просте.  
       
У  тихій  дрімоті  райдужні  подвір’я,
Такі  розмаїті  в  своїй  красоті,
А  чорнобривців  із  айстрами  очі  -
Наче  ясні  зорі  на  сивій  землі.

Уже  не  вабить  погляд  височінь  небес,
Бо  напнуто  завісу  з  туману  та  хмар
Душу  зігрівають  айстри  веселкові  
Й  радують,  мов  сонце,  в  дні  суму,  примар.

Браві  чорнобривці  в  колоритних  шатах  -
Прохолодним  ночам  красу  не  злякати:
Ні  буйному  вітру,  ні  дощам  колючим,
Бо  сила  краси  –  лише  владарювати!
                                                                                         В.Ф.-  12.  10.  2021



           

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928328
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 19.10.2021


Irкina

ЙВАНКОВА МАРІЧКА

[b][color="#f26113"]За  мотивами  повісті  М.М.Коцюбинського  "Тіні  забутих  предків"[/color][/b]
                   [color="#68a62b"][b]"Ой,кувала  зозуленька  Та  й  коло  потічка
                         А  хто  ісклав  співаночку?  Йванкова  Марічка"...[/b][/color]


[color="#57a13f"]    В  тім  краю,  де  хвилі-гори  голубіють  в  небі,        
   Ранок  подихом  прозорим  огорта  смереки,
   Там,  де  в  сонячнім  промінні  -  зелені  долини,
   Живе  чарівна  Марічка  -  співуча  дівчина
                                                           
   В  тім  краю,  де  є  неде́ї  і  тоненькі  пла́ї,
   З-за  галузок  золочених  сонце  виглядає  –
   Цвіте  терен  ..  Живе  легінь  -  тонкий,  як  смеречка.    
   Має  Йван  густі  куче́рі  .  Має  чисте  серце..

   В  за́плітках  дівчина  слі́чна  дуже  йому  люба  -                                                                                                      
   Чорноокая  Марічка      -  серця  його  згуба
                                                                                                                                                                                                     
…Десь  у  висі  тане  місяць  у  гірських  потічках...
   Ой,  любились,так  любились  Іванко  й  Марічка..

     Заграв  милій  на  флоярі  -  громом  оксамитним
     Обізвались  в  горах  хмари,  маки  скрізь  розквітли..
     Гори  дишуть  синьовою  у  зелень  царинок...
 -  Солодашко    моя  мила,  я    без  тебе  -  згину..
 -  Я  навічно  тебе,  Йване,  милий,  покохала..        
     Чом    на  серці  журбу  маєш?Що  з  тобою  сталось?

 -  Мушу  ввись  іти  -  крайнебо  -  ген  на  полонини
 -  Ой,  Іваночко,  без  тебе  не  зживу  і  днини..
 -  Милая  моя  Марічко,  не  тужи  за  мною,                          
     Спи  спокійно  свої  нічки  -  будемо  з  тобою  !  
 -  Маю  йти  -  доки́  є  сила  -у  далекі  найми..
 -  Грай  мені  -  твоя  трембіта  мене  обіймає..                        
 
 ...  Пішов  Йван  в  зелену  волю  крізь  бистрі  потоки  -
 І  понеслась  їхня  доля  у  вирій  глибокий...


     Ричать  громом  гірські  ве́рхи,  б'ють  плови  весняні..
 -  Ой,  як  моє  серце  терпне  без  тебе,  Іване!
     Чи  набутись  нам,  Іванко,  разом  із  тобою?
 -  Не  плач,  моя  мила  пташко,  на  все  Божа  воля…

     Грає  Щезник  на  флоярі.Танцює  Чугайстер..
-    Чи  ми,  милий,  будем  в  парі  -  Бог  лиш  тільки  знає...


     Заридали  десь  трембіти...  Плачуть  в  танці  нявки..

     Так  кохали,так  любились  Марічка  з  Іванком...[/color]






.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928305
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 19.10.2021


Білоозерянська Чайка

Мавка

/тріолет/
Наївні  очі,  в  колір  очерету,
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім.
Душа  правічних,  чарівних  лісів
І  людяність  змагаються  в  ній  вперто.

Ось  Лукаш  із  сопілкою  присів.
Не  рвись,  наядо…  будеш  ним  роздерта!
Чужа,  незрозуміла,  дивна  всім,
Наївні  очі,  в  колір  очерету.

Ні!  Без  кохання  Мавці  краще  вмерти!
Піду  за  ним…  під  осуд  голосів,
Під  погляди  колючі  та  косі́  –
Він  не  такий…  Його  душа  –  шляхетна.

Надуманий  він…  не  такий  зовсі́м,
Отямся,  німфо,  безневинна  жертво!
…  Зніміли  у  оскверненій  красі
Наївні  очі,  в  колір  очерету…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928284
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти повір

Надихнув  Володимир  Шевчук  своїм  віршем  "  Баграніє  у  осені  сад"

Не  забула,  слова  ті  живуть,
В  її  серці,  як  осінь  приходить.
Як  хмаринки  у  небі  пливуть,
Як  увечері  сонце  заходить.

І  як  ранок  кидає  росу,
Залишаючи  мокрії  сльози.
І  як  день  посилає  грозу,
Вона  все  це  забути  невзмозі...

Ти  її  так  багато  сказав,
А  вона  усе  серцем  відчула.
Листопад  їх  в  намисто  знизав,
А  воно  бурштино́м  спалахнуло.

Так  й  кохання  горить  до  сих  пір
І  його  загасити  неможна.
В  нього  лише  прошу  ти  повір,
Хоч  за  вікнами  осінь  вельможна...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928292
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Променистий менестрель

…Ах какие мы были, Ах какие мы есть…

  *          *          *

...Ах  какие  мы  были,
Ах  какие  мы  есть...
В  годы  яркие  бились
Вёсен  гроздья  торжеств!
Возвращайтесь  родные,
Незабытый  наш  рай  –
В  эти  дни  цифровые,
С  нами  здесь  побывай.
В  этих  сленговых  кущах
И  названьях  на  англ.,
Где  имущ,  неимущий
Уж  нашедши  свой  фланг.
Так  откройте  фрамуги,
Так  вдохните  сюрприз  –
Город  схватит  сторуко,
Чем  был  хуже  Чингиз?
...Ах  какие  мы  были,
Ах  какие  мы  есть  –
Осень,  здравствуй,  приплыли,
Червь  ждёт  завтра  иль  кресть?
Веселее  –душа  ведь
Молода,  как  всегда,
Дом  теперь  наша  заводь,
Лопухи  лебеда...
Преданный  взгляд  собачий,
Самый  верный  наш  друг.
Паутинка  удачи,
Табакерка  заслуг  –
Улетучилась  в  небыль
Ну  и  Бог  с  ней,  пока.
Небо  шлёпнет  свой  вензель
На  листе  дневника  –
Но  звезда  не  потухнет,
Вечность  ждёт  впереди.
...Мысли...  Чай  ждёт  на  кухне,
Нежным  взглядом  лучи
И  любовь,  моя  сказка,
Тронула  за  плечо  –
Пусть  и  не  скалолазка,
Поцелуй  горячо!
Этих  глаз  поволока
С  первой  встречи  пленит,
Жизни  нашей  уроки
И  мгновений  магнит...
...Помню  велосипед  твой,
За  колючкой  мой  пост,
Впереди  ещё  Пед*  мой  –
Поезд  не  вертолёт;
Провожанья  и  встречи,
Те  два  года  мечты...
Свадьбы  тут,  там  и  свечи,
А  в  глазах  только  ты...
...Ах  какие  мы  были,
Ах  какие  мы  есть  –
Сколь  вершин  покорили,
Совесть  знаем  и  честь.
Функции  переменной
От  времён  на  дворе  –
Отхлебнём  в  мигах  бренных
Осени  в  октябре...

осень  21-го

Пед*  -  Пединститут



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928280
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


НАДЕЖДА М.

ЖОВТИЙ ЛИСТ УПАВ НА РУКУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4x-4JOI5Qo[/youtube]

Жовтий  лист  упав  на  руку,
Про  що  думав,  як  летів?
Жалкував  ти  про  розлуку,
Зовсім  падать  не  хотів  ?

Подивився    вверх  в  польоті,
Листя  всі  махали.
Ти  ж  один  був  в  позолоті,
Вслід  тобі  зітхали.

Ти  ж  маленький,  хоч  жовтенький,
Все  ж  життя  дорожче.
Ти  покинув  любу  неньку,
Це  тобі  найтяжче.

Ти  удачно  опустився,
Сів  на  мою  руку,
У  теплі  ти  опинився,
Забув  про  розлуку.

Ти  здалека  прилетів,
Знаю  -  лист  від  ТЕБЕ.
В  нім  сказати  щось  хотів,
Здогадатись  треба.

Я  візьму  тебе  до  себе,
Будеш  жити  в  хаті.
Піклуватимусь  про  тебе,
Бо  ти  лист,  як  свято..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928270
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Золота перлина

Мій  любий  краю,  дорога  домівко,
Перед  очима,  ніби  фотоплівка,
В  моєму  серці  -  золота  перлина,
Як  ніби  неповторна  Україна!

Мій  любий  краю,  з  рідною  землею,
Я  поєдналась  так  тихенько  з  нею,
Співучі  ріки,  рев  Дніпра  могучий,
Здригаючі  від  шуму  рідні  кручі

Мій  любий  краю,  дорога  домівко,
Зворушлива  від  щастя  фотоплівка,
Ти  в  моїм  серці  -  золота  перлина,
Як  ніби  неповторна  Україна!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928268
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Білоозерянська Чайка

Моє кохання душу Вам не рве

/Вільний  переклад  М.Цвєтаєвої./

Моє  кохання  душу  Вам  не  рве,
І  Ви  не  є  герой  мого  роману.
Земля  з-під  наших  ніг  не  попливе,
Бо  я  для  Вас  ніскільки  не  жадана.
         Ви  можете  торкати  за  живе,
         В  сваволі  грати  у  слова  не  стану.
         Не  з’явиться  рум’янець  із  давен  –
       Той  дотик  рукавів  –  лише  омана.

Подобається  бачити  мені,
Як  іншу  Ви  стискаєте  в  обіймах.
І  Ви  мене  не  спалите  в  вогні,
Коли  цілую  іншого…  не  мій  Ви.
               Моє  ім’я  не  вимовите  –  ні!
               Вночі  та  вдень  закохано-лелійно.
               Вінчальні  нам  не  зазвучать  пісні
               Під  «Алілуя!»  дивне,  мелодійне.

Тож  дякують  Вам  серце  і  душа
За  те,  що  я  пульсую  в  Ваших  венах,
Що  любите…  за  спокій  мій  і  шал,
За  нетривалі  зустрічі  шалені.
                 За  наші  не-гуляння  в  споришах,
                 За  сонце  не  над  нами  те  червлене,
                   За  те,  що  вечір  інший  прикрашав,
                   І  за  чекання  Ваші  не  на  мене…



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928258
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Маг Грінчук

Паросток дум…

Існування  людини  у  Всесвіті  -  паросток  дум...
Може,  -  це  просто  гра  долі,  чийсь  лагідний  "струм"?!
Може  випадковий  сплеск  у  космічній  драмі!
Чи  історична  випадковість  життя  "мурахів"?

Ні,  істота  -  факт  фундаментальної  значимості!
Ми,  не  тривіальна  деталь  для  когось  призначена.
Ми  усі  наділені  свідомістю  з  даром  -  жити.
Ми  не  позбавлені  мети  з  честю  справи  вершити!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928267
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння журба

Знову  плачуть  дощі,  
Серед  темної  ночі,
Осінь  пише  вірші  
І  прощатись  не  хоче.

Листям  десь  шурхотить,  
В  хризантемах  блукає.
Все  гуляє  не  спить,
Вітер  в  неї  питає.

Чом  ти  осінь  сумна,
Чом  така  не  весела.
Завжди  ходиш  одна,
По  лісах  і  по  селах.

Давай  в  парі  удвох,
Вальсом  ми  закружляєм.
Під  ногами  листок,
Кроки  ці  відчуває...

Чую  тиху  ходу
І  струмочків  розливи.
Серця  чую  мольбу,
Не  потрібні  нам  зливи...

Осінь  ти  не  журись,
Вранці  сонце  засяє.
Буде  так,  як  колись,
Новий  день  привітає.

Полетить  вище  крон,
Звук  мелодії  в  небо.
То  звучить  саксофон,
Люба  осінь  для  тебе...







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шарманщик- жовтень

Музи́ка-жовтень  грає  на  шарманці,  
Мелодія  розніжено-чутлива.
Багаття  згасло,  в'ється  димом  ма́на,
В  осінній  день  думки  чомусь  мінливі.

Прийшов  би  тихо  і  не  потривожив,
Листом  пожовклим  впав  би  біля  неї.
Вона,  мов  рожа,  і  рум'яна  й  гожа,
Мільйон  не  треба,  досить  однієї.

Осіннє  щастя  пахне  вже  морозом.
Самотній  лист  кудись  завіє  вітер.
І  знову  ма́на:  ніжно  квітне  роза,
Шарманщик-жовтень  йде  осіннім  світом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928232
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Soteira

Дежурство

(  песенка  ночного  сторожа)

По  долгу  службы...  убиваю  время.
Казенный  стол,  горячий  чай,  листок  бумаги...
Беды  не  чуя,  старый  пес  у  двери  дремлет,
А  надо  мной  -    часы  скрестили  шпаги.

 Чем  завершится  схватка  этой  ночью?
 Вничью  поляжем,  откупиться  ли  сумеем?
Часов  на  восемь  станет  жизнь  к  утру  короче,
 И  на  неровных  восемь  строк,  длиннее

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645848
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 17.10.2021


Маг Грінчук

Прагни бути людиною

Знаю,  що  головна  мета  в  житті  сьогодні  і  зараз  -
Розвиток  душі  і  характеру,  ще  -  не  бути  зайвим.
Знову  нам  треба  намагатися  захистити  себе  ,
Діяти  і  реагувати  на  події  під  небом.

Як  би  не  склались  вони,  знешкодьте  лакуз  диявола,
Прагніть  бути  людьми  і  вірте  в  Бога,  та  більше  ніяк.
...Пекла    врата  відкриті,  змінились  обставини  життя.
Із  полону  треба  нам  вийти  і  покласти  край  смертям.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928150
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Валентина Ярошенко

На що здатний чоловік? / З гумором /

Заболіла  голова
Закололо  в  боці,
На  перину  прилягала
Заплющила  очі.

Ой,  як  швидко  летів  час
Вже  й  сонце  сідало,
Прийшов  додому  Тарас
Є  цибуля  й  сало.

-Накривай,  дружино  стіл,
Наливай  гаряче.
За  весь  день  я  зголоднів
І  втомивсь  добряче.

-Та  гарячого  нема,
Щось  кололо  в  боці.
Розболілась  голова,
Все  на  одній  ноті.

Він  цибулю  нарізав
Подрібнив  ще  й  сало.
Не  радів  і  не  співав
Духу  було  мало.

А  дружині  дай  одне,
Молода  й  завзята.
Дороге  й  ніжне  слівце,
Гарно  покохатись.

Та  утомлений  Тарас,
До  ліжка  добрався.
Нема  сили  вже  в  запас,
У  сні  посміхався.

Зла  у  мить  стала  вона,
-Чому  відвернувся?
Нічка  місячна  яка,
Та  секс  не  відбувся.

-Зготуй  мені  на  обід,
Смачний  борщ  і  кашу.
Накрий  стіл  мені,  як  слід
Вся  ніч  буде  наша.

Нащо  здатний  чоловік,
Коли  він  голодний?
Ніжне  ім'я  її  в  сні,
Дитя  безтурботне.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928221
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Білоозерянська Чайка

На відстані

/онєгінська  строфа/

Йдеш  вулицею,  жінко-таємнице,
Промінням  ллєш,  вслід  думають:  «Роман…».
Така  не  одному  поету  сниться,
а  поруч,  у  житті,  його  нема.

Пірнаєш  в  молоці  між  хвиль  туманів,
парфумів  шарм  підібраний  старанно,
заграви-очі  –  звабні,  неземні,
От  тільки  в  серці…  в  серці  вічний  сніг.

Залишила  забутій  та  слабкій
далекий  світ  загублених  побачень.
У  кризі  спить  з  дівочим  та  гарячим
довіра  між  заплутаних  клубків.

Ти  конкуруєш  з  осінню  красою,
І  марять  всі,  на  відстані,  тобою…

/Картина  «Осінній  вітер»  Моніки  Луньяк,  Польща./  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928213
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Катерина Собова

Сюрприз не вдався

Скоро    в    шефа    іменини,
Тридцять    років    -    це    не    жарти!
Мало    бути    якнайкраще  –
Доля    сплутала    всі    карти.

Все    прикинули    зарані:
Треба    боса    здивувати  –
У    престижнім    ресторані
Його    будемо    вітати.

Гарна    зала,    фотозона,
Кухня    наша    -    не    корейська,
Не    якесь    там      ’’В    Робінзона’’,
Тут    культура    європейська!

А    сюрпризом,    що    здивує,
Буде    головна    цукерка:
Танець    свій    йому    присвятить
Знана    в    місті    стриптизерка.

В    відділах    здали    всі    гроші,
Підготовка    йде    невпинно,
Шеф    у    настрої    хорошім  –
Все    удатися    повинно.

Іменинник    наш    завзято
Танцював    і    веселився,
Насолоджувався    святом,
Був    тверезий,    не    напився.

Тамада    всім    об’явила
Для    сюрпризу    час    пророчий,
І    пов’язкою    закрила
Ювіляру    ясні    очі.

Повели,    відкрили    очі,
Він    застиг…    І    в    цю    хвилину
У    відомій    стриптизерці
Впізнає    свою    дружину!

На    шесті    вона    крутилась,  
Граціозно    вигиналась,
Усміхаючись,    шляхетно,
Поступово    роздягалась.

В    шефа    мову    відібрало,
Заікаючись,    белькоче,
Руки    жестом    показали,
Що    додому    він    вже    хоче.

Свято    луснуло,    як    булька,
Стало    все    на    півдорозі,
Під    столом    валялись    кульки,
Розійшлися    всі    в    тривозі…

В    офісі    в    нас    пекло    зараз,
Керівник    -    темніше      ночі.
В    них    -    розлучення.    Збулися
Всі    слова    мої    пророчі.

За    сюрприз      (моя    ідея)
Додалось    мені    турботи,
Ювіляр    мені    помстився  –
Вже    шукаю    я    роботу.

На      увазі,    друзі,    майте:
Завжди,    в    будь-яку    годину,
Досконало    зразу    взнайте
Все    про    шефову    дружину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


НАДЕЖДА М.

НАТОЧИТИ ТРЕБА ЗУБИ (ГУМОРЕСКА)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rhe3Pvx7pdk[/youtube]

Наточити  треба  зуби,
Щоб  вкусити  цей  пиріг.
Чи  пробачиш  мене,  любий?
Все  ж  ти  в  цьому  допоміг.

Ти  казав:  солодкі  губи,
З  краю  ліжечка  приліг.
І  довів  мене  до  згуби,
Я  й  забула  про  пиріг.

Ніжно  -  ніжно  обіймав,
Все  було  чудово!
Та  пиріг  усе  чекав,
Бо  він  був    медовий.

Все  ж  ми  з"їли  той  пиріг,
На  зубах  хрумтів.
Ти  пробач  за  цей  наш  гріх,
Кіт  все  бачив  й  муркотів..



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928193
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


НАДЕЖДА М.

ЯКЩО МРІЯ БЕЗ НАДІЇ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V1v02HaTUug
[/youtube]
Якщо  мрія  без  надії,
Це  -  усе  пусте.
Треба  ще  в  душі  засіять,
Взнай,  чи  проросте?

Не  спішить,  повільна  хо́да,
Хай  часи  пройдуть.
Щоб  тоді  не  було  шкода,
Як  слізьми  впадуть.

Проклинатимеш  ти  долю,
Не  туди  вела.
Завдала  ця  мрія  болю,
Та  й  не  зацвіла.

Замість  паростків   -  колю́чки.
Сиди,  вибирай.
Це,  душе,  за  заморочки,
Винна  ти!  Це  знай!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928184
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Ніна Незламна

Один у човні

Давно  дрімала  чорнява  нічка
Спокійні  хвилі...    плекала  річка
Здаля  лунали  звуки  журавлинні
Й  йому  не  спалось,  як  малій  пташині.
В  човні  гойдався…  Імла  туманна
Потай  підкралась  й    жура  нежданна
 Мов  чорний  птах,  жодної  зорини
По  плечах  холод,  як  дочекатись  днини
Тож  непомітний  в  денній  метушні
Ніби  сховався  в  річковій  мущлі
Чиста  вода..  Душевний  плескіт  хвиль
Печаль  вгамує.  І  сердечний    біль
З  темною  нічкою  сам  розділить
Сльозу  сховає,  може  зцілить.
А  береги,  давно  бачили  сни
В  собі  тримали  давні  таїни
Для  нього,  як  супутники  життя
З  ними    б  з`єднати  своє  майбуття
А  ще  б  у  небі,  декілька  зорин
Й  літала  б  мрія,  не  був    би  один
Пархав  би  з  нею  -    не  старий  сокіл
Хоча  самотність  й    дарила  спокій
Але  хотілось  її  позбутись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Любов Іванова

ЖЕЛТАЯ ЛИСТВА

[b][i][color="#69730b"]Ж-илет    октябрьского  леса
Е-два  окрашен  в  охры  цвет
Л-етящих  паутин    завеса
Т-кёт  на  кустах  осенний  плед.
А-  впереди  еще  ноябрь
Я-нтарь    средь  веток  бросит  вмиг

Л-ес,  как  огромнейший  корабль
И-з  всех  оттенков  пишет  лик.
С-  картин  сошедшие  узоры
Т-ишь,  благодать  среди  стихий.
В-  дубравах    птичьи  разговоры.
А-  нам  наводка  на  стихи...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928176
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мить, яку не повторити

Як  пахнуть  восени  чарівні  вечори
Де  лист  кружляє  ніжно  з  нами  в  парі
Та  прокладає  шлях  в  привабливі  світи,
Милуючись  тендітністю  появи

У  милій  тишині  де  бавляться  луги,
Красу  спостерігали  мої  очі,
Чарівність  ось  така  буває  восени,
Яка  веде  сміливо  нас  у  ночі

Запам'ятаю  мить,  яку  не  повторить,
Лише  змалюю  образно  картину,
Хвилиною  завжди  потрібно  дорожить
І  берегти  душею,  як  дитину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928166
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Білоозерянська Чайка

Гріх

[i]Жовтіли  смутком  стоптані  алеї:
у  ніч  осінню  хтось  любов  шукав.
Вона  ж  оси́палась…  уже  не  склеїш,
Мінорить  осінь…  їй  печаль  близька.[/i]

Листом  осіннім  падає  безсило
забуте,  згасле,  виснажене  вщент.
Сльозиться  велич  почуттів  знімілих,
а  так  хотілось  квітнути  їй  ще!

[i]Якби  ж  назад  минуле  повернути,
що  кожен  в  себе  глибоко  сховав,
то  не  вплелись  би  в  осінь  ноти  смутку,
відо́ме  грало  б  лиш  мені  та  Вам.[/i]  

Зірвався  лист  пожовклий  та  тремтячий,
у  прах  йому  зітліти  в  бур’яні…
Останній  ключ  прощально  в  грудях  плаче,
а  я  благаю:  не  щезай  же…  ні!

[i]Блукаймо  разом  по  алеях  міста
В  омані  зір,  дивацтвах  ліхтарів.
Чому  все  так?  Невже  хто  відповість  нам?
Шепоче  лист  той:  «Не  судилось…  гріх…»[/i]

 /Надихнув  пейзаж  чудового  художника  Леоніда  Афремова./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928120
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


ТАИСИЯ

Компромисс

Приехал    сын  –  десантник    и    казак,
Чтоб    маме    скрасить    одиночество.
Но    пыл    борьбы    не    мог    забыть    никак.
Победный    дух  -    его    высочество.  
 
Сражение    за    шахматной    доской
Вполне    заменит    рукопашный    бой.
У    мамы    -  хобби.    Жить    нельзя    с    тоской.
И    принял    бой    воинственный    герой.

Но    не    ударит    мама    в    грязь    лицом.
Азарт    сраженья    трудно    передать.
В    турнирах    держит    марку    «молодцом».
В    семье        царит    задор    и    благодать.

Ведь    нынче    сложный    судьбоносный    век.
Сыт  «  не    единым    хлебом»    человек.
И    одиночество    свелось    «  на  нет».
Общенью    в    помощь    создан    интернет.

Но    видит    Бог    -    плачевный    всё    ж    итог!
Нам    карантин    мешает    встреч    с    роднёй.
Когда    для    всей    семьи        пекли        пирог,
Врывался    в    дом    «бомонд»    большой    семьёй!

16.  10.  2021.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928128
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Любов Іванова

ОСЕНЬ У ЛЕТА ОПЯТЬ ПОЛУЧИЛА НАСЛЕДСТВО

[b][i][color="#1ba106"]Осень  у  лета  опять  получила  наследство
Без  документов...  такой  у  природы  закон.
Ярко  зеленых  и  огненных  листьев  соседство
Ивовых  веток  земной  и  глубокий    поклон.[/color]
[color="#b08b07"]
Осень  у  лета  взяла  не  взаймы,  а  по  праву
Алый  закат  и  по  небу  ключи  журавлей,
Дымку  над    полем  и  туч  золотую  оправу,
Ночи  с  прохладой,  туман  и  потоки  дождей.[/color]
[color="#1ba106"]
Осень  -  преемница    множества  летних  капризов,
Ярких  полян  и  богатства  осенних  цветов.
И  госпожа,  объявившая  сразу    свой  вызов
Листьям,  гонимым  капризною  силой  ветров.
[/color]
[color="#b08b07"]Лето  оформило  все  это  нотариально,
Зная,  что  осень  скорей  балагур,  чем  педант.
Из  года  в  год  не  по  акту,  а  больше  реально,
Главное  то,  что  Господь  в  этой  сделке  гарант[/color].[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927859
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю…

Ми  з  тобою  в  зеленому  гаю,  
Більш  немає  такої  краси.
Солов'ї  для  нас  радо  співають,
Линуть  в  небо  дзвінкі  голоси.

Ляжуть  промені  сонця  на  руки,
Нас  зігріє  сердечне  тепло.
Де  кохання  -  немає  розлуки,
Щастя  птах  підставляє  крило...

І  хоч  лист  пожовтіє  осінній,
Відірветься  й  на  землю  впаде.
Чи  притрусить  зима  білий  іній,
Нас  кохання  обох  віднайде.

Не  відпустить,  не  зрадить  я  знаю,
Бо  у  ньому  жаринки  вогню.
Серце  кожного  дня  зігрівають
І  шепочуть  уста:  "  Так  люблю"...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 16.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохався

Легенька  шаль  і  шляпка  до  лиця,
Шляхетна  пані  в  кружев'яній  сукні.
Диво  -  малюнок  справжнього  митця,
Мені  лишає  риси  незабутні.

Блакитні  очі,  моря  глибина,
Русяві  завиточки  із  волосся.
Поміж  усіх  людей,  вона  одна,
Її  таку,  зустріти  довелося.

Уста    всміхалися  мені  щораз,
Як  на  стежині  з  нею  зустрічались.
Хотілось  декілька  сказати  фраз,
Та  літери  весь  час  кудись  дівались.

А  серце  виривалося  з  грудей,
Невже  у  пані  цю  я  закохався.
Цей  голос,  як  співає  соловей,
Щоночі  уві  сні  мені  ввижався...













пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892475
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 16.10.2021


Світлана-Світлана

Пробач її і відпусти

Пробач  її  і  відпусти,
Пробач  колишніх  й  тих,  що  будуть…
Із  нею  лиш  страждаєш  ти  –  
Від  ревнощів  всякчас  марудить…

Із  серця  вирви  та  хай  йде,
Мов  пташка  вилетить  із  клітки…
А  ти  живи  собі,  живи,
Хоч  у  душі  й  зів’яли  квітки…

Не  плач  за  нею,  бо  жива  –  
Здорова,  молода,  красива…
Та  не  для  тебе,  не  твоя  –  
Від  того  голова  і  сива…

Не  переймайся  й  не  журись  –  
Лікує  час,  хоч  і  повільно…
Ти  ж  сильний  духом  чоловік,
А  як  поводишся  безвільно…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928064
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Віктор Варварич

Осінь вистеляє килими

Вже  осінь  кружляє  серед  нас,
Золотом  листочки  малює.
Вистеляє  килими  з  прикрас,
Казкову  красу  нам  дарує.

З  туманом  долину  покрила,
Заховала  смуток  у  полі.
Листям  душу  позолотила,
З'єднала  закохані  долі.

Усміхається  так  привітно,  
Із  вітром  дерева  гойдає.
Дарує  нам  місячне  світло,
У  мрії  стежки  прокладає.

Йде  із  росою  у  світанки,
І  обіймає  нас  за  плечі.  
Грає  роль  слухняної  бранки,
Танцює  з  зірками  підвечір.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925535
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 16.10.2021


Маг Грінчук

Люди не воли

Вчуй,  зникла  наша  цілковита  гласність  правди.
Немає  сили  всенароднього  контролю,
Хоч  наш  народ,  ще  не  прощав  нікому  кривди.
...Куди  хилить  вітер,  туди  і  гілля,  і  ствол.

Критичність  у  степу  -  забуте  голе  слово...
Це  мов  забутий  запах  степної  ковили.
Лоскоче  ніздрі  дим  брехні  -  скирти  соломи.
І  хочеш  чи  не  хочеш  -  все  ж  люди  не  воли.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927834
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Маг Грінчук

Поширилось джерело…

Кому  дозволено  -  нічого  не  заборонено...
Таким  не  існує  меж,  то  ж  не  існує  відносин.
Вони  роблять  злочини,  неправильні  вчинки,  кроки.
Більш  люди  багаті  порушують  простір  і  осуд.

Поширилось  джерело  зла  на  нашій  рідній  землі.
Ми  бачимо  несправедливість  в  політиці  й  бізнесі
З  корупцією,  насильством,  з  убивствами  -  взагалі.
З  моральним  тиском,  геноцидом,  з  радою  Вітчизни.

Породжують  пороки  злобне  самовдоволення.
Характер,  звичаї  і  уявлення  вже  не  Етнос...
Помітно  неозброєним  оком  -  люди  зболені.
Народ  сам  собі  сьогодні  тупо  ламає  хребти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927700
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Білоозерянська Чайка

Україночці

У  будь-якому  віці  Ви  красуня:
В  життєві  будні,  файні  чи  невдалі,
Магнітом  очі  –  подихи  із  юні,
Під  нескінченне  полум’я  коралів.

В  шнурочках  брів  –  волошки  дві  ясняться,
Цей  погляд  –  ніби  відбирає  мову.
Смаглява  шкіра  в  білій  вишиванці,
А  голос,  мабуть,  пісня  колискова…

В  орнаментах  святкової  запаски,
У  сіряку,  вінку  чи  в  грубій  свиті,
В  намітці  й  хустці  –  завжди  Ви  прекрасні:
Весела,  ніжна,  горда,  працьовита.

Комусь  Ви  прикрашали  світлом  ранки,
Для  нас  же  –  залишились  на  портреті.
Звичайна  україночка,  селянка  –
Вродлива,  повна  грації,  шляхетна.

В  саду,  на  полі,  як  жнете  Ви  жито,
В  коморі,  льоху,  в  сінях  чи  у  клуні  –
У  тих  волошках  хочеться  згубитись,
У  будь-якому  віці  Ви  красуня…

/Картина  В.М.  Ізмайловича  "Українська  дівчина"/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928104
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Lana P.

Три подарунки від милого…

Три  білих  голуби  воркують  на  подвір'ї,

У  чисто-світлому,  біліше  цвіту  пір'ї.

Один  туркоче  про  нев'янучу  надію,

А  інший  --  про  незгасну  віру,  ніжну  мрію.

Мовчить  лиш  третій,  бо  приніс  любов  на  крилах,  --

Це  подарунки  долі,  щоб  відчула  мила...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928111
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Ніна Незламна

Кажуть- я стара ( з гумором)

Нині  кажуть  -    я  стара
Та  нехай  тріпочуть!
Як  осіння,    ця  пора
Образити  хочуть?

Свіжим  оком  подивлюсь
Багряно-  червоні
Барви  сяють,  звеселюсь
Подякую  долі

До  дзеркала  -  ти  скажи
Ледь  почервонію
Моє  личко  освіжи
Хай  помолодію

Літо  бабине  мина
Цвіркунчик  співає
Хоч  у  косах  сивина
Душу  зігріває

Радість  стелиться  до  ніг
Дозріва  малина
Мабуть  скоро  впаде  сніг
Рум`яна  калина

Скоро  зиму,  стріну  я
Літа    проминають
Он  лелек,  бачу  здаля
Уже  відлітають

Та  в  душі  квітучі  сни
Й  злата  осінь  вабить
   Запах    теплої  весни
До  цих  пір  голубить

Онучатам    рада  я
В  мене  їх…  багато
Як  збереться  вся  сім*я
У  будинку  свято!
 
От  і  думаю  собі
В  небі  мрія  зорить
Сміло  дам,  відпір  журбі
Нехай  хтось  позаздрить

Нині  кажуть,  я  стара
Язиком  стрекочуть
Миють  кості  -  задарма
Та  нехай  тріпочуть!

               15.10.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Людмила Григорівна

Октябрь-красавец


Октябрь-красавец,  середина  осени,
Ещё  тепло,  не  мучит  летний  зной.
Побыть  подольше  с  нами  часто  просим  мы,
Любуясь  красотой,  как-будто  неземной!

Октябрь!  
Весенние  звенят  в  нём  голоса,
Но...  разные  у  них  с  Весною  полюса.    
2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928099
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


НАДЕЖДА М.

БІЛА ПТАШКА СІЛА КРАЙ ВІКНА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9GMIPVvEim4[/youtube]
Біла  пташка  сіла  край  вікна,
Поклювала  зерня  й  полетіла.
Знаєш,  мила,  це  вже  не  весна,
Бережи  в  польоті  свої  крила.

Прилітаєш  часто  в  гості  ти,
Знаєш,  що  піклуюся  про  тебе.
Ти  не  бійсь  холодної  зими,
Хай  мене  розважить  й  взимку  щебет.

Полетіла!  Чом  же  так  спішила,
Чи  чекає  хтось  тебе  в  гнізді?
Може,  пташенят  там  залишила,
Ти  їх  не  залишиш  у  біді.

У  гнізді  маленькі  пташенята,
Знаю,  що  це  зовсім  не  твої.
Дивляться  на  тебе  оченята,
Їсти  хочуть,  хоч  вони  чужі.

Це  тобі  підклала  їх  зозуля,
Знала,  що  не  кинеш  їх  в  біді.
І  тепленька  буде  в  них  ночівля,
Тепло  їм  і  затишно  в  гнізді.

Прилетіла,  знову  поклювала,
Полетіла  -  годування  час.
А  зозуля  поряд  кукувала,
Чи  згадає  про  дітей  хоч  раз?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928101
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Променистий менестрель

на просвет

                   
и  катился  шар  по  свету
в  бело-розовых  мечтах
там  сменялись    –  осень  лето
нежность  в  тембре  то  металл

песенность  и  онеменье
грустно-трепетная  быль
так  прелестные  колени
и  скамейки  серый  быт

горизонты  пирамиды
Ойкумены  вёрсты  вдаль
с  ниоткуда  Артемида
и  цейлоновый  сандал

россыпь  камушков  прибрежных
лунности  прозрачный  свет
котиков  сны  безмятежны
сколько  промелькнуло  лет

шар  в  придуманность  поэта
закатился  со  двора
и  остался  силуэтом
как  словесная  игра

осень  21-го


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928097
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Ніна Незламна

Нині так дощило ( рим. розповідь)

Ти  на  зупинці…  Нині  так  дощило…
 І  парасольку  вітер  раз-  у-  раз  здіймав
Твій  ніжний  погляд  подарував  крила
Та  почуття  на  якийсь  час,  все  ж  я  прогнав
Хоч  і  спромігся,  але  ж  така  мила
Тільки  б  тобі,  букети  квітів  дарував….

Ліхтар  гойдався….  Пора  вечорова…
Ховались  очі,  ніби  зорі  між  хмарин
Все  ж  встиг  розгледіть  личко,  чорноброва
Нам  не  зустрітись,  мабуть  не  стало  причин  
І  я  б  хотів  тебе    бачити  знову
Весна  буяє,  шкода,  в  пошуках  один…

   У  пошуках  щастя,  в  цей  похмурий  час
Забилось  серце  так  гучно,  неспокійно
Весна…  певно  сипала  чари    між  нас
І  вітер  віяв,  здавалось  мелодійно
Якби  ж,  ми  в  барі,  запросив  би  на  вальс
І  на  душі,    мабуть    би  стало  спокійно…

Та  гул  трамваю  прешвидшив  серця  стук
Ти  поспішала,  вже  й  відчинились  двері
Відчув  відразу  у  скронях  перестук
Як  попередження,  збудження  артерій
 Від  хвилювання,    на  ходу,  як  павук
Схопивсь  миттєво  за  чоловіка,-  Вперед!
Прошепотів  на  вухо,  торкався  рук
Ледь  –  ледь  пропхався,  замість  нього  наперед.

Вона  підняла  волошкові  очі
 І  в  цей  момент  легенький  дотик  до  плеча
Як  порятунок,  враз  взялась  охоче
За  його  руку,  здригнулась,  як  дівча
Думка-  стріла  -І  вона  цього  хоче…

Легкий  рум`янець,  перевела  подих
Він  відчував,  нарешті  це  вже  не  сон
З  тремтінням  слухав  її  серцебиття
Душа  співала  неначе  в  унісон
 І  мила  усмішка  осяяла  обличчя….

 У  скронях  тисло,  так  пульсувала  кров
Чомусь  нестримно,  хотілось  щось  сказать
І  притиснутись  та  себе  поборов
Ні  не  позволить.  Краще  ім.`я  спитать
Може  вона,  здатна  подарить  любов
 І,  як  хлопчисько,  врешті  закохаюсь…
Зігріва  душу  втіха  –  сподіваюсь…

Різко  торкнулась,-  Ну  пішли  зі  мною
Прошепотіла  і  почервоніла
Заворожила  своєю  красою
Як  та  троянда,  навесні  розцвіла
Та  враз  продовжила,  -  Сто  баксів  досить
Якщо  ти  маєш,  гайда  сміливіше!
Слова  болючі,  мов  напали  оси
Вмить  відсахнувсь.  На  серці  холодніше…

Чи  знов  опікся?Що  ж  ти  робиш  доле?
Чому  обходить  щастя  стороною
А,  я  ж  хотів  кохання  і  неволі
А  не  інтрижки!  Й  хитнув  головою
-Не  та  адреса,    люба  –  помилилась
Тож  прОшу,  вибач,  нам  не  по  дорозі
У  храм  би  краще  йшла  та  й  помолилась
Покайся,    перед  Богом  за  пристрасті
За  всі  гріхи,  а  мене  ж  зараз  відпусти!

 Думки,  як  рій  –  що  не  принесли  радість
Обличчя  -  маска  й  ті  очі  –  омана?
Чом  не  розгледів  і  проявив  слабкість?
А  я  ж  гадав,    буде  моя  кохана
Надія  зникла,  як  вранішня  роса…

Лиш  гул  трамваю  заполонив  тишу
Дивився  вслід,  дякував    долі  й  Богу  
А  дощ  все  лив,    спромігся  змить  афішу
І  притупляв  сердечний  біль  й  тривогу
Так  краще  -  зразу  розійшлись  дороги!

                                                                 Квітень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 16.10.2021


ЛУЖАНКА

От би до діда

Дмухає  холодом  вечір  осінній,
Струшує  листя  з  густих  верховіть.
От  би  до  діда  у  теплі  обійми  -
Поглядом  рідним  душу  зігріть.

Дід  у  старому,  як  всесвіт,  кожусі
Візьме  мене  під  незриме  крило.
Лютих  вітрів  я  тоді  не  боюся  -
Маю  у  серці  любові  тепло.

Пе́чена  пахне  картопля  у  грубі,
В  по́пелі  миска  і  пальці  -  дарма́!
Так  нам  раде́сенько,  за́тишно,  лю́бо,  
І  щасливі́ших  у  світі  нема!

Дід  пригадає  всіляких  історій,
Стільки  розкаже  про  світ  у  казках!
Тільки  не  долю.  Не  хоче  про  долю,  -
З  піснею  буде  іти  на  вустах.

Стелиться  мрякою  вечір  осінній,  
Лізе  під  комір  вогкий  туман.
От  би  до  діда  у  теплі  обійми...
В  спогадах  -  ось  він,  а  в  хаті  -  нема...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925740
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 16.10.2021


ТАИСИЯ

"У природы нет плохой погоды. "



Я    не    люблю    оголённую    осень.
И    не    скажу    ей,    что    «милости    просим».
Стыдно    смотреть    на    раздетую    рощу.
Не    возлюбил    зять    сварливую    тёщу.

Лучше    пускай    уж    ноябрь    завьюжит,
Чтобы    снежком    припорошило    лужи.
Пледом    нарядным    укроется    поле.
Будет    туристам    на    лыжах    раздолье.

Так    что    имейте    к    погоде    терпенье!
И    у    неё    ведь    бывают    затменья.
И    у    людей    с    этим    делом    проблема:
Им    угодить    -    бесполезная    тема.

Вечно    ругают,    клеймят    непогоду.
Броду    не    зная,    а    лезут    ведь    в    воду.
Так    что    разумнее    дружбу    наладить.
И    помогать  ей,    но    только    не    гадить.

Многого    слаженно    можно    добиться.
Не    выражайте    природе    амбиций.
Вместо    того,    чтобы    лаять    и    злиться  –
Будьте    приверженцы      добрых    традиций:
Бережно    всё-таки    к    ней    относиться.

05.10.  2021.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927144
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така дивовижна природа

Не  можна  потрапити  в  осінь  -  без  літа
І  в  літо  не  можна,  минувши  весну.
Природа  рішила  усе  гордовито
І  кожному,  пору  вручила  свою.

Зимі  -  дарувала  санчата  і  шубки,
А  ще  білосніжний,  пухнастий  сніжок.
Щоб  грілися  всі  біля  теплої  грубки,
А  звірі,  щоб  смикали  в  полі  стіжок...

Як  будуть  дзюрчати  струмочки  веселі,
То  сонячні  промені  збудять  весну.
Вона  прибере  в  первоцвіти  оселі,
Прокинеться  все  від  пробудного  сну.

Червоні  черешні  даро́вані  -  літу,
Птахів  щебетання  веселе  в  саду.
І  сонячні  промені  в  шепоті  вітру,
Ми  чуємо  нічки  таємну  ходу.

І  ось  задощило,  в  руках  парасолька,
Струсив  хтось  під  ноги  пожовклий  листок.
То  осінь  найменша  сестриця  і  донька,
Лишає  по  вулицях  й  скверах  свій  крок.

Така  дивовижна  у  світі  природа,
Без  неї  нам  жити  так  сумно  було  б.
Дарована  кожній  порі  своя  врода,
Чарівна  й  цілюща  -  немов  джерело.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927935
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я заховаю згадку в куточок подалі (акровірш)

[b]Я[/b]  пройдуся  рідними  стежками,

[b]З[/b]наю,  зачекалися  вони,
[b]А[/b]  душа  вирує  вмить  думками
[b]Х[/b]вилею  вже  пишуться  рядки.
[b]О[/b]хоплю  простори  всі  безкраї,
[b]В[/b]альсом  закружляю  в  унісон,
[b]А[/b]  у  слід  всміхаються  так  далі
[b]Ю[/b]ністю  війнувши  мені  сон.

[b]З[/b]атремчу  від  подиву  і  сміху,
[b]Г[/b]ідно  обійму  усе  святе,
[b]А[/b]  місця  дарують  мені  втіху
[b]Д[/b]ихання  любові  дороге.
[b]К[/b]ращого  не  знайдеш  ти  у  світі,
[b]У[/b]  тобі  і  сонце,  і  тепло,

[b]В[/b]ітер  нахиляє  ніжні  віти,

[b]К[/b]олихає  і  моє  чоло.
[b]У[/b]  глибинку  милого  серденька
[b]Т[/b]ихо  спогад  покладу  в  рядок,
[b]О[/b]бів'ю  турботою  гарненько
[b]Ч[/b]истотою  ніжністю  думок.
[b]О[/b]х,  краса  чарівністю  милує,
[b]К[/b]рає  моє  серце  і  п'янить,

[b]П[/b]ізнаю,  а  мить  мене  дивує
[b]О[/b]браз  і  чарує  і  щемить.
[b]Д[/b]ихає  і  ніжиться  в  глибинці,
[b]А[/b]  буває  знову  затремтить,
[b]Л[/b]истом  розів'ється  у  краплинці
[b]І[/b]  наснага  знову  забринить.










пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928092
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021


Valentyna_S

Є дуби, є й лоза… (ефре)

Всякому  місту  звичай,  права,
                   Всяка  тримає  свій  ум  голова
                                                               Г.Сковорода

Клен  худорлявий  мов  франт  в  сердоліках,
Прийшлий  з  сивин  попередніх  віків,
А  навкруги  шаленіють  шуліки,
Кра́дуть  скарби—  й  до  своїх  куферків.

Показ  якраз  почала  горобина,
Палкість  єства  викриває  ґердан.
Яблуня  щедрою  бути  повинна,
Щоб  похвалив  примхуватий  гурман.

Носить    ялина  довічну  сорочку,
Чистить  й  голками  зшиває  щораз—
Одіж    буденна  і  без  заморочок.
Взимку  хіба  сам  пришпилиться  страз.

Жи́лавий  дуб  хоче  втримати  небо:
Гуси  розквацяли  летом  впротяж.
Жолуді  сипле  на  проріст  круг  себе.
Сам  на  сторожі—  й  вдягнув  камуфляж.

Хміль  потягнувся,  шукає  підпори.
Жалить,  як  словом,  глуха  дереза.
Свій  мікрокосмос  в  рослин  без  розбору.
В  нім,  як  в  людей:  є  дуби,  є  й  лоза…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Svitlana_Belyakova

Осінь мила…

Осінь  мила,  чим  я  завинила?
Радощі  життя  пролітають  мимо.
Шепочи  на  вушко,  рідна  коліжанко,
дай  пораду  на  світанку.
Різнобарвна  твоя  краса  облітає,
ніби  у  купелі  листячком  купає.
Небо  хмари  в  полон  взяли.
Осінь  красою  вражає.
Зима  ж  їй  вже  коси  заплітає.
Краплі  дощу  б'ють  у  вікно  на  вдачу.
Десь  чужий  кіт  муркоче,
зеленоока  осінь  його  ніби  лоскоче...
Мамина  прасила  додає  життєві  сили...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928055
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Білоозерянська Чайка

Селянське щастя

В  господарстві,  як  годиться,
Підсвинок  і  кури.
Тільки  наші  молодиці
Ладять  манікюра.

Лаяв  шеф  наш  бригадирку
Довгі  нігті  здер  би  –
Та  тепер  лиш  скоса  зиркав:
«Дояр»  є  на  фермі.

Із  доїльним  апаратом
Дні  пішли  веселі:
І  на  фермі,  кажуть  жартом,
Ми  –  немов  моделі.

А  Ромашки  та  Мартусі
Блимають  очима:
Де  поділися  бабусі?
Що  за  дами  з  ними?

Світські  stories  –  теревені  
Слухають  всі  масті.
Отаке  до  нас  шалене
Привалило  щастя!

Варта,  як  у  депутата
В  «дояра»,  повірте:
Хочеться  його  зламати
Нашим  благовірним.

Свині  порають,  курчата  –
(Знають  «нігтів»  ціни!)
Тож  ходімо  пантрувати  –
В  ніч  сьогодні  зміна!      

P.S.  Вітаю  з  Міжнародним  днем  сільських  жінок!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928057
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Irкina

МИЛАМері

Мила  Мері  тонко  пахла
Свіжим  ранішнім  бутоном..
Мала  губи  пелюсткові,
Мала  очі  світозарні..
…Все  дивилась-виглядала

Джона..


Мила  Мері  мала  перли,
Мала  суконьку  лілову,
Мала  ніжність  фіалкову..
В  сад  виходила  за  двері  -
..Так  чекала  мила  Мері
 
Джона


Мила  Мері  в  сяйнім  німбі
Сонця  золота  в  волоссі
Тихо  плакала  в    порозі...
Мері  -  дівчинка  тендітна,
А  в  очах  прозорі  й  світлі  -

Сльози..


Час  так  швидко  проминає..
Он  в    саду  кущі  троянди
Скоро  зовсім  вже  зів'януть..
Сонце  в  обрій  йде  червоний..
Мила  Мері    все  чекає..
Та  немає,
Все    немає
Джона..






.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928045
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Валентина Ярошенко

Розкажи мені тумане

Ой,  тумане...
Розкажи  мені  тумане
Куди  завжди  поспішаєш?
Й  стелися  землі  до  ніг.

Ой,  тумане...
Сивий  та  розкішний  пане
Простирадло  розкидаєш,
Прямо  з  ранку  на  поріг.

Ой,  тумане...
На  коні  їдеш  полями
З  ким  гуляєш,  отамане?
Своє  військо,  ти  ведеш.

Ой,  тумане...
Здобувай  завжди  ти  славу
Десь  далеко  за  гора́ми,
Перемога  тебе  жде.

Ой,  тумане...
Зберігай  ще  вірність  звану
Чорнобровая  й  кохана,
Виглядає  все  ж  тебе.

Ой,  тумане...
Сам  боїшся,  ти  оману
Що  аж  серце  твоє  в'яне,
Собі  іншого  знайде.

Ой,  тумане...
Є  в  прогнозі  такі  дані
Прийде  сонечко  весняне,
Теплом  тебе  прожене.

Ой,  тумане...
Не  знівечать  тебе  рани
Любов  житиме  віками,
І  страх  її  не  візьме́.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928043
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Олег Крушельницький

КОРАЛІ НАМИСТЕЧКО

Місяць  засмучений,  ріженьки  зубчиком.
Радісна  доля  з  милим  голубчиком.
Стелиться  стежичька,  полем,  туманами…
Зорено  серденько  свіжими  ранами.

Листячко  падає,  вітер  полохає…
Туга  минає    —    серденько  тьохкає.
Не  дочекалася  втішної  звісточки,  
Ніч  розірвала  коралі  -  намистечко.  

Ранок  надіями  світить  в  віконечко,
Новими  мріями  блиснуло  Сонечко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928027
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


НАДЕЖДА М.

РАНОК ВЕЧОРА МУДРІШИЙ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Тихо  -  тихо  непомітно 
Ранок  змінить  ніч.
Сонце  лагідне  й  привітне,
Скине  темінь  з  пліч.

Що  боліло  ще  учора,
Новий  день  зітре.
І  загадка  вечорова,
Рішення  знайде.

В  чому  дуже  сумнівався,
Не  давало  тобі  спать.
Та  на  ранок  все  ж  дізнався,
Як  проблему  розгадать.

Не  спіши  казати  НІ,
Вечором  осіннім,
Бо  мудріші  ті  думки,
Ранок  є  спасінням.








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928023
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Променистий менестрель

там де Божий дар для серця


ось  за  пагорбом  дорога
через  степ  в  душевний  краю
весь  в  передчутті  тривоги
там  сім'я  лелек  киває
і  акації  з  під  неба
придивляються  чи  взнають
любі  я  ж  іду  до  себе
чи  околиці  впізнаю

край  села,  що  звався  Кряків
жаб  піснями  знаменитий
в  річечці  плотва  і  раки
берег  сонцем  перемитий
там  жили  ласкаві  люди
бабусі  в  неділю  святом
на  стільцях  в  платочках  всюди
у  роки  ті  п'ятдесяті  

а  Дід  Курський  швець  й  рибалка
зрання  з  вудкою  до  річки
де  городи  через  балку
на  бригаду  з  сіном  бричка
розігнавшись  битим  шляхом
пісня  шин  велосипедних
вже  лечу  подібно  птахам
край  батьківський  заповідний

о  стежини  вірні  й  рідні
через  сотні  кілометрів
обійму  вас  й  пірамідний    
світ  тополь  на  шелест  щедрий  
побувавши  віртуально
там  де  Божий  дар  для  серця
я  з  тобою  сповідальна
туя  де  могилки  в'єшся    

тож  простіть  мене  небогу
душі  що  літають  в  небі
з  вами  вічно  в  діалогу  
Боже  стрінемося  в  Тебе

15.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928010
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Надія Башинська

ОЙ У ГАЮ ЗЕЛЕНОМУ ДІВЧИНА ГУЛЯЛА

Ой  у  гаю  зеленому  дівчина  гуляла,
із  рясною  калиною  вона  розмовляла:

"Скажи  мені,  калинонько,  чом  зелені  ґронця?
Чи  журба  в  тебе  велика,  чи  замало  сонця?

Скажи  мені,  калинонько,  чом  схилилась  низько?
Може  знаєш,  де  мій  милий,  далеко  чи  близько?

Може  знаєш,  калинонько,  де  мій  милий  ходить?
Чом  до  мене  молодої  довго  не  приходить?

А  без  нього,  калинонько,  ой  сумна  ж  є  днина.
Коли  милого  зустріну  й  буду  з  ним  щаслива?"

А  калина  відказала:  "Квітну  білим  цвітом.
Ягідочки  зелененькі  ще  дозріють  літом.

Я  ще  нижче  нахилюся,  коли  осінь  прийде.
Будеш  з  миленьким  стояти  доки  сонце  зійде.

Знай,  дівчинонько,  що  доля  милого  приводить.
Прийде,  як  мої  ягідки  мороз  підсолодить."

Ой  у  гаю,  де  калина  віти  нахиляла,
обнімав  козак  дівчину,  що  його  чекала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928009
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021


Білоозерянська Чайка

Увечері

/Вільний  переклад  вірша  А.Ахматової/

Весь  сад  від  музики  лунав
Дівочим  невгамовним  горем,
Та  свіжий,  гострий  запах  моря
Від  устриць  з  льодом…  дивина́.

Він  просто  друг…  Під  серця  звук
Торкнувся  сукні.  Я  ж:  Зігрій  –но!
Та  як  несхожі  на  обійми
Байдужі  ті  торкання  рук…

Так  птахів  люблять  чи  котів,
На  вершниць  дивляться  –  панянок.
І  тільки  усмішка  вогня́на
Повіки  бавить  золоті…

А  скрипки  голос  не  згасав,
Виводив  щось  для  двох  старанно.
Благословляли  небеса
Її…  що  вперше  із  коханим.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927792
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Білоозерянська Чайка

ПОЗОЛОТА

/канцона./

Кружляє  лист.  Коштовна  позолота
Осиротілу  покриває  пристань,
Краса  її  торкає  за  живе.

Любов  згасає,  опадає  листям,
Так  холодить  самотніх  жовтий  дотик,
Палке  перетворилось  в  снігове.

Бо  кожен  думав:  інший  хай  позве  -
Нове  життя  листом  заграло  чистим,
Вірш  почерком  веду  каліграфічним

Про  пристань  у  безсонні  цілу  ніч  я.
Крізь  призму  років  не  забути  вже
Самотній  силует  Ваш  на  узбіччі.

Порожній  берег  –  як  німотний  присуд:
Розсипався  кохання  слізний  бісер…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927780
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


НАДЕЖДА М.

ГОЛОВА ЗАВЖДИ ПРАВА

Голова  завжди  права,
Кажуть  у  народі.
Має  всі  на  те  права,
Вкаже  місце  в  броді.

Як  придума  вона  щось,
(Як  їй  без  роботи?)
Не  послуха  якщо  хтось!
Вміє  побороти.

Більше  всіх  страждають  ноги,
Йдуть,  де  й  не  чекали.
Оббивають  ті  пороги,
Що  колись  минали.

А  думкам  -  найбільше  всіх,
Коли  їй  не  спиться.
Навіть  сон  збороть  не  зміг...
Може,  так  й  годиться?

Голова,  як  і  душа,
За́вжди  у  роботі.
Це  таке  у  них  життя,
Весь  час  у  турботі...




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927772
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Валентина Ярошенко

Очі нам дарують світ

А  очі  нам  дарують  світ,
Свій  погляд  несемо  ласкавий.
Побачити  весняний  квіт,
Красу  у  розповідь  вкладати.

Поїхати  в  далекий  світ,
Розважитись  на  синім  морі.
Зустріти  там  казкову  ніч,
Ще  місяць  в  небі  й  ясні  зорі.

А  кольори  -  різні  в  очей,
Є:  карі,  сині  ще  й  зелені.
Із  розуму  краса  зведе,
Ту  владу  мають  наречені.

А  очі  нам  дарують  світ,
Читати  можемо  й  писати.
Мати  в  житті  потрібно  ціль,
Хоч  з  перешкодами  -  долати.

Вони  зростають  з  кожним  днем,
Та  найбільше  гнітять  ціни.
До  чого  ж  все  нас  приведе,
Здоров'я  зберегти  зуміти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927757
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Ніна Незламна

Ой моя берізко…

Ой  моя,  берізко,  чому  зажурилась?
Певно  осінь    нині…  навіяла  смутку
До  водиці  низько,  нащо  нахилилась?
Його  мабуть  хочеш…  утопити  хутко?

Полум`яне  сонце….    розсіва  проміння
Уплітає  злато  в    зелені  листочки    
По  них  глянці  скачуть,  краса  неймовірна
Віддзеркалюються  сріблені  зірочки…  

Поспіша  водиця,  хоч  безвітря  повне
Несе  її  смуток  і  рве  на  частини
Я  присяду  поруч,    думок  цілий  човен
Прихилюсь  до  неї,  ніби  до  дівчини

Ой  моя,  берізко,  час  не  зупинити
Хай  потішить  осінь!  У  сукні  строкатій
Ти  подібна  феї.  Чаруючі  миті
Посміхнутись    ваблять,  підіймають  настрій.

                                                                     01.10.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Слова написані душею

Нехай  слова  написані  душею,  
Торкнуться  серця  люблячого  вмить.
Засвітять  зорі  в  небі  над  землею,
Бо  вони  тако́ж  вміють,  ще  любить.

І  місяць  буде  ясний,  без  туману,
Щоб  ми  змогли  зустрітися  при  нім.
Природа  подарує  ніжний  ранок,
Скупає  нас  в  промінні  золотім.

Блакить  небесна  буде  посміхатись,
Хмаринки  в  далечінь  нас  позовуть.
Ми  будемо  з  тобою  сподіватись,
Адже  закоханих  у  казці  ждуть.

Казковий  світ  з  своїми  чудесами,
Завжи  чекає  люблячі  серця.
Торкнеш  мене  гарячими  устами,
Яка  ж  для  нас  красива  казка  ця.

Щасливий  той,  хто  все  це  відчуває
У  кого  в  серці  завжди  доброта.
Хто  вірить  і  по  справжньому  кохає
У  кого  фальші  не  несуть  уста.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927751
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Катерина Собова

Сповiдь

Треба    ж    дівці    Валентині
Отакою    вдатися!
Все    грішила      й    пішла    нині
В    церкву    сповідатися.

По    порядку    розказала,
Де    й    коли    кохалася,
З    ким,    які    стосунки    мала  –
Батюшці    призналася.

Емоційно    пояснила,
Як    не    треба    плодитись,
Чоловіків,    хлопців    вчила
В    ліжку    як    поводитись.

Швидко      службу    піп    відправив,
Звільнив    церкву    від    роззяв,
Після    сповіді    у    Валі
Номер    телефона    взяв.

В    семінарії    не    знали
Сексуальну    втіху    цю,
Слава    небесам    -    прислали
Валентину-грішницю!

Пояснив,    що    в    неї    вдома
Буде    ще    молитися…
Захотів    святий    отець
Дечого    навчитися!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


Олег Крушельницький

СКАЖИ НО БРАТЕ

Чого  ти  кажеш  воювати?
Ти  кажеш:  треба  всіх  прощать?
Он  запитай,  йде  сива  мати
у  цинку  сина  проводжать.

Ти  кажеш:  є  любов  на  світі.
Я  кажу  теж,  та  не  для  всіх:
он  діти,  в  савани  сповиті,
а  ті  жирують  від  утіх!

Ти  кажеш:  що  є  сила  в  правді!
Я  кажу  теж,  коли  для  всіх!
Найбільше  я  кажу  це  владі,
що  підлість  —  то  є  смертний  гріх.

Ти  кажеш  всім,  що  все  минеться,
що  світло  ось  прийде  до  нас.
Мені  так,  брате,  не  здається,
бо  труїть  душі  чадний  газ.

Ти  не  кажи,  що  сила  в  грОшах,
що  мир  врятують  королі.
Рятують  ті,  що  он  на  ношах
несуть  поранених  братів.

Ти  кажеш:  всім  людська  свідомість
надасть  шляхетності  та  сил.
Я  кажу  —  ні!  Бо  тільки  совість
та  море  праведних  могил!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927767
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021


НАДЕЖДА М.

НЕ РАЗ ПРОЧИТУЮ ЦЕЙ ЛИСТ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bst2xkDgSZc[/youtube]


Здійнявся  сильний  буревій,
Лама  дахи,  дерева.
Колись  писав  ти:  я  лиш  твій.
Ця  згадка  кришталева.

Не  раз  прочитую  цей  лист,
Сторінка  пожовтіла.
Писав  красиво,  мав  ти  хист,
Роки  вже  відлетіли.

Та  ніби  знову  поруч  ти,
Я  чую  тихий  голос.
Пройшли  неначе  вже  віки,
Не  раз  поспів  у  полі  колос.

Повільно  стих  і  буревій,
Оговталась  природа.
Почуй  мене:  ти  тільки  мій!
Все  ж  не  почуєш  -  дуже  шкода...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927663
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021


Променистий менестрель

душа летает без преград

               *          *          *

душа  летает  без  преград
крылатой  птицею  в  пространстве
там  где  в  Божественном  убранстве
под  ровным  светом  неба  град
невежество  здесь  на  земле
без  чести  совести  любови  
в  грехом  наполненном  алькове
зло  расточая  в  полумгле

пока  мы  служим  почвой  злу
подвержены  всем  искушеньям
и  тонем  в  призрачных  сомненьях
в  капкан  попали  в  кабалу
душа  сему  удивлена
ей  жить  в  Божественной  свободе
привычно  так  на  небосводе
такими  ж  видит  нас  она

10.10.2021г.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927654
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Загадай бажання

Загадаєш  бажання  ти  із  самого  ранку,
Заховаєш  подалі  у  чарівнім  серпанку,
А  коли  час  прилине,  то  дістанеш  тихенько,
Поговориш  душевно  та  попестиш  легенько

Ось  і  збудуться  мрії,  треба  вміти  чекати
Та  зуміти  бажанню  свої  мрії  сказати
І  воно  неодмінно  посміхнеться,  як  сонце,
Що  так  ніжно  засяє  у  рідненьке  віконце

Та  прокаже  сміливо  -  ось  і  мрії  збулися,
Підніми,  любий  погляд  та  тепер  посміхнися,
Ось  прилинуло  щастя,  що  так  вірно  чекала,
А  тобі  мила  доля,  як  зоря  дарувала.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927651
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021


Віктор Варварич

Осінь серця золотить

Ось  осінь  змахнула  крилом,
Птахою  в  сад  полетіла.
Окутала  гай  за  селом,
І  казку  нам  розповіла.  

Юна  володарка  світів,
Красива,  як  королева.
Цариця  нічних  холодів,
Її  душа  кришталева.

І  вона  серця  золотить,
А  барви  нас  зігрівають.
Жовті  трави  вона  сріблить,
Які  на  сонечку  сяють.

Із  вітром  сади  гойдає,
Наливає  зріле  вино.
У  мрії  шлях  прокладає,
Малює  барвисте  панно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926181
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 10.10.2021


НАДЕЖДА М.

ЩО СНИТЬСЯ, ОСЕНЕ, ТОБІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZiCVYmdC3DI[/youtube]

Ти,  осінь,  щедра  на  дари,
Укрила  листя  золотом.
Та  це,  звичайно,  до  пори,
Ошпариш  швидко  холодом.

Мінливий  настрій  зіпсує
Оте,  що  дарувала.
Що  подаруєш  -  забереш,
І  скажеш  -  жартувала.

Роздягнеш  сад  -  залишиш  голим,
Ну  чим  прикрить  цю  наготу?
І  залишається  безсилим,
Сховає   тільки  гіркоту.

Та  осінь  тут  права,  що  скажеш?
На  все  у  неї  є  свій  план.
Щоб  залишити  море  вражень,
Для  цього  треба  мать  талан.

Укриє  землю  жовтим  листям,
Сама  в  нім  зможе  полежать,
Дерева  хай  качають  віттям,
Приємо  буде  так  й  поспать.

Що  сниться,  осене,  тобі,
За  чимось  ти  жалкуєш?
Була  колись  ти  у  журбі,
За  тим,  що  ти  руйнуєш?

Чи    ти  закохана    у  сум,
І  нам  його  даруєш?
Чи  в  тебе  є  такий  задум,
І  нам  це  демонструєш?..




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927601
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Білоозерянська Чайка

Світ прокинувся дитинно

/вільний  переклад  пісні  «Здравствуй,  мир!»  Слова  В.Кострова,  музика  Л.Квінт./
Світ  прокинувся  дитинно:
Сонце  –  в  світлі  синяви.
Скаче  коник  по  рівнині
У  шовковості  трави.
Сяють  грива  і  окрас  той,
Срібна  зірка  на  чолі.
Світе,  хочеш  мати  щастя?
Мирним  будь  ти  на  Землі!

Приспів.
Хай  живе  добре  все:
В  колі  друзів  –  світ  пісень.
Бо  життя  пройде  вмить,
Будьмо  ж  добрими  людьми!
Добрий  день,  дім  і  даль,
Світла  радість  та  печаль.
Прийде  щастя  земне,
А  погане  –  все  мине.

Якщо  світ  піснями  дзвонить
І  вві  сні,  і  наяву,
Хай  навчить  усіх  нас  коник
В  сонце  вірити  й  траву.
І  казки  ловити  й  вірші
В  невід  справді  золотий.
Хочеш  бути  найгарнішим?
Будь  же  мирним,  світе,  ти!
/Дякую  за  чудове  фото  М.Барській./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927602
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


ТАИСИЯ

БУДЬ ГОТОВ!

Когда    невидимый    злодей
Уносит    множество    людей,
Родные    ходят    словно    тень,
Не    различая    ночь    иль    день?

Цените,    люди,    каждый    вдох!
Цените    воздуха    глоток!
Мгновенно    время    пролетит.
Оно    наш    главный    дефицит.

Зря    тратить    время  –  страшный    грех.
Оно    ведь    множит    твой    успех.
Друзей    при    жизни    уважай.
Без    них    погибнет    урожай.

Их    потеряешь  –  не  вернёшь.
Без    них    тоскливо    проживёшь.
Без    них    тебя    охватит    дрожь.
Надёжнее    с    друзьями    всё    ж.

Друзья    ушли        в    небытие.
И    сердце    ранили    моё.
Их      не    вернуть,    за    них    молюсь.
Как    перст    один    я    остаюсь…

Лишишься    друга    иль    жены  –
Поймёшь    -    им    не  было    цены.
Хандру      гони!    И    в    клочья    рви!
Вакцину    в    помощь    призови!
10.  10.  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927605
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Надія Башинська

ОСІНЬ ЗОЛОТА

Чарівниця  осінь  сіється  дощами,
вересом  розквітла  і  пахне  грибами.
А  днів  золотистих  їй  дано  доволі,
хазяйнує  в  лісі,  у  саду  і  в  полі.

         Осінь  золота.  Осінь  золота.
         Розчесала  коси  вербам  біля  річки.
         Червоній  калині  підрум'янить  щічки.

Золоте  волосся  в  неї  й  карі  очі,
золотом  засяють  й  зорі  серед  ночі.
Журавлів  зібрала  осінь  в  небі  синім,
щоб  в  гурті  зміцніли  і  набрались  сили.

Одягла  розшиту  золотом  сорочку,
виграє  на  флейті  осінь  на  місточку.
Музика  чарівна  колисає  хвилі,
ще  вони  грайливі  і  як  небо  сині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2021


Svitlana_Belyakova

Бeзотвeтная любовь…

Любовь,  не  мучай  меня,  не  мучай.
Отпусти  душу  на  покаяние.
Послушай  мое  сердце,  послушай,
и  избавь  от  боли  и  страдания.
Любви  просила  у  Бога  и  ждала.
А  когда  пришла  –  испугалась.
Уже  не  надеялась  встретить  ее,
а  она  -  в  Душу  ворвалась.
Безответная  она  –  не  тронь,
а  верить  в  это  не  хочется.
По  капле  отдаю  свою  кровь
за  то,  чтоб  сбылось  пророчество.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927581
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Любов Іванова

ХОЛОДА СТУЧАТСЯ В ДВЕРИ К НАМ

[b][color="#12089c"]Х-одит  фея-осень  под  моим  окном,
О-тражаясь  златом  в  дождике  косом.
Л-ес  благоухает,  весь  одет  в  парчу,
О-сень  золотая-  тихо  ей  шепчу....  
Д-ни  уже  короче,  больше  серых  туч,
А-  коль  взвоет  ветер,  он  как  монстр,  могуч.

С-ыпет  щедро  небо  дождик  на  поля,
Т-ак  ведь  просит  влаги  матушка-земля.
У-баюкал  ветер  ивы  над  рекой,  
Ч-ародейки  ели  встали    чередой...  
А-  ведь  всем  понятно  -  ветер  нынче  храбр,
Т-опает  к  нам  в  гости  господин  ноябрь.
С-телется  туманом  в  балке  за  селом
Я-ркость  солнца  блекнет,  все  же  -  перелом.

В-  каждом  дне,  в  природе  ,  и  во  всех  делах,

Д-обрый  друг  декабрь  ждет  уже  в  санях.
В-  балки  и  овраги  колкостью  залез,.  
Е-жится  от  стужи  озеро  и  лес
Р-адость  ждет  детишек,  снежные  деньки!
И-гры,  санки,  лыжи,    клюшки,  лед,  коньки!!

К-лассно  ждать  морозца,    красоте  внимать

Н-едалече...  рядом  матушка  зима...
А-  кого  пугает  стужа  за  окном.
М-ожно  выбрать  другом  ваш  уютный  дом...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927567
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Ніна Незламна

Недостатки… заробітки ( повторно)

Ой,  як  важко  стало  жити
Шматок  м`яса  не  купити
Платіжки  -  зашморг    на  шиї
Мов  тонеш  у  чорториї..
В  душі  туга….    Недостатки
Не  дають  ночами  спатки
Вклонився  жінці  і  Богу
Відправився  у  дорогу…

За  кордоном  заробітки
Щоби  й  вам,  достатньо  дітки
А  дружина,  як  вдовиця
Дуже    гарна  молодиця
У  подушку  сум  ховала
Часто  (  мужа)    виглядала….

Його  серденько  чекало
А  грошей,  увесь  час  мало
Без  інтиму  кепське  діло
І  не  раз  страждало  тіло
В  повний  місяць,  аж  волає
Та  не  зрадить,  бо  кохає…

Минав  час…    роки  збігали
Чи  жили,  чи  існували
Засяяла  зірка  рання
Виглядала  до  світання
Ну  нарешті…  тепла    зустріч
Голубки…    всілись    пліч  -  о  –пліч
Та  чому  ж  тут  веселиться
На  висках  сніжок  сріблиться..

Темна    нічка…    скрип    перина
Тож  чека,  мліє  дружина.
Проснулись  ніжні  почуття
За    мить,  вже  згасли,  як  свіча
Ніби  згар…    стиснуло  горло
 Гіркі  сльози,  то  не  порох
Іх  подушка  приховала  
   А  дружина…  вже  дрімала  

В  душі  розпач,  де  ж  та  сила?
Чужина  занапастила….
Втекли  мрії....  небесами
Що  ж      ти  доле,  твориш  з  нами…

                                             (  чорторий  -  великий  вир)


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Спів Орфея

Вже  прокинулась  осінь  на  волі,
Сяють  барви  багряно  червоні,
Гомонить  дивним  голосом  фея  -
Я  стою  і  любуюся  нею

Опадають  пожовклі  листочки,
Килимочком  малюють  рядочки,
Шепотять  вересневі  вже  віти,
Ніби  дружно  зібралися  діти

Чути  співи  чарівні  Орфея,
Засіяла  в  мотивах  алея
І  у  світі  де  осені  чари
Грають  сяйвом  небесні  стожари

Чарівниця  -  осіння  панянка,
Обіймає  тендітно  із  ранку
І  у  тінях,  що  сховані  в  листі
Вже  кружляють  мотиви  барвисті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927553
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Веселенька Дачниця

Сороміцько - жартівливі частівки-2

                                                                                   
                                                                                     
Я  би  тобі  рада  дати…                                                                                Карантин  –  сидимо  вдома...                                  
На  сто  грам  горіхів,                                                                                    Нічого  робити!  
Якби  лінь  не  обуяла                                                                                  Усі  маски  позшивали    
Від  твоєї  втіхи!                                                                                                  Виноград  цідити!  
             *      *      *                                                                                                                                *      *      *                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
Ой,  красиві  дівчата                                                                                    У  Максима  і  Данила  -
З  нами,  хлопці,  були!                                                                              Кабанів  жирнючі  рила!
Ноги  спереду  помили,                                                                            У  Санька  і  Даньочки
А  ззаду  забули!                                                                                              Із  зубів  –  одні  пеньочки!
             *      *      *                                                                                                                                      *      *      *
Наш  кумасик  груш  об’ївся  -                                                            Замріяно  поглянула
Літає,  як  птаха,                                                                                              На  світ  наш  широкий…
То  на  сіно  по  драбині,                                                                            У  вікно  занесло  запах
То  донизу…  ахать!                                                                                      Кнура  –  лежебока!
           *      *      *                                                                                                                                *      *      *
Козак  дівчину  сподобав,                                                                    На  лугу  реве  бугай  -
До  неї  залицявся!                                                                                        Сорока  скрекоче,  
Підсунула  гарбуза  –                                                                                Мутні  очі  у  корови  -
З  переляку  в….ся  !                                                                                    До  бугая  хоче!
         *      *      *                                                                                                                                      *      *        *
Бодай  тебе  когут  клюнув                                                                Щоби  тобі,  чоловіче,
Тай  у  теє  місце,                                                                                            В  носі  закрутило!  
Звідки  в  людей  ростуть  ноги,                                                    Бо  у  тебе  з  перепою,
Щоб  не  могла  сісти.                                                                                Не  лице,  а  рило!
         *        *      *                                                                                                                                  *      *        *
Набирала  баба  воду                                                                                Позавчора  був  горох…
Тай  нагнулась  раком,                                                                            І  сьогодні  –  горох!
Козел  ззаду  підійшов                                                                            Прийшов  кум  –  посиділи…                                                                                                                                                                                                                    
Й  боданув  у  с…у.                                                                                        Постріляли  удвох!
                                                                                                                                                                                           В.Ф.-  01.  10.  2021


                                                                                 
                                                                                 
                                                                                                                                                                                                     

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927596
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Валентина Ярошенко

Радість стелиться до ніг

А  радість  стелиться  до  ніг,
Коли  в  домі  усе  добре.
Та  не  тоді  в  душі  той  сніг,
Добра  в  нас  й  щастя,  море.

Коли  є-  порозуміння,
Разом  п'ємо,  запашний  чай.
Іде  кудись,  усе  сумління,
Якщо  зустрілось,  невзначай.

Щастя  йде  із  нами,  поряд.
Ти  тільки  руки  простели.
Не  потрібна,  там  розмова,
Разом  були  з  тобою,  ми!

В  ту  мить  погляди  зустрілись,
Серця  забились  в  одну  мить,
Щоби  збулися  удвох  мрії,
Нам  ради  чого  було  жить.

А  радість  стелиться  до  ніг,
Коли  в  домі  усе  добре.
Та  не  тоді  в  душі,  той  сніг,
Добра  в  нас  й  щастя  море.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927532
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Valentyna_S

Посивіли брови в чорнобривця

Посивіли  брови  в  чорнобривця.
Крапле  жаль  імлистий  з-під  повік.
Май  же  спин,  борвію-довгогривцю,
Не  втинай  його  короткий  вік.

Він  би  сам  хатину-самотину
Перед  часом  кинути  не  зміг.
Мідяками    розсипа́всь  вздовж  тину,
Відкупне  оплачував  й  беріг.

До  хилкої  прикипів  оселі,
Темних  вікон  в  майві  павутин.
Про  життя  квітуче  в  цій    пустелі
Під  кілкою  памороззю  снив.

Посивіли  брови  в  чорнобривця,
І  штрикає    боляче  кришталь,
Й  співчуття    не  спинить  довгогривця…
Та  кого  проймає  ця    печаль?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Катерина Собова

Де штори?

Перше    вересня    у    школі  –
Дзвінок    сріблом    розливався,
Сьомий    клас    теж,    як    ніколи,
Веселився    й    дивувався.

Наяву    це    все,    чи    сниться?
Витріщались    учні    всюди:
Їхня    класна    керівниця
Збільшила    в    три    рази    груди!

В    клас    зайшла    педагогиня,
Вражені    замовкли    діти:
Була    горда,    як    Богиня  –
Як    красу    таку    втаїти?

Думав    Петя:    -От    потвора!
Хоч    учителька    привітна,
Гроші,    що    здали    на    штори  –
Пішли    зовсім    не    на    вікна…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Irкina

Мій СВІТЛИЙ… (. . Колискова. . )

 

   [color="#6200ff"]Вечір..  Над  водою  влежані  тумани

   Скрізь  золоточубий  жовтень  простелив…  
                       
   Скоро  буде  нічка,  срібний  місяць  встане,    

   Леготом        розвіє    тихий  зоревій..    
 
   Спи,  мій  милий  сину…Біля  тебе  -  мама      
 
     В  небі  -  твої  зорі…    Поруч  -  ангел  твій  !

                                                                                                           
                                                                                                 
   Десь  у  небовисі    сяє  ясний  вогник  -    

   Світоч  твій..    А  птиці  в  вирії  летять..

   Вітерець-бешкетник  хмари  розкуйовдив…  
                       
   Спи,мій  світлий  зайчик..Хай  все  буде  гойно!  

   Хай  все  буде  щасно  !    Спи,  моє  дитя..

   Завтра  чисті  дзвони,  паморозь  блакитна      
         
   Розпочнуть  барвистий  самий  новий  з  днів..    

   Поки  спи,  мій  сину,  серця  мого  світло..      

     Місяць    в  світ  розсипав  жменю    тихих  снів..  
 

       
   Зшептує  свій  шелест  листопад  осінній..

   Вкрило  темний  обрій    зоряне  шиття..

   Зранку  буде  небо  -  знову  синє  -  синє..

   
   Завтра  буде  сонце..    А  поки  що    -  спи,  мій

   Самий  світлий  зайчик,  Самий  милий  сину..


       Спи,моє  дитя..


[/color]




.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927515
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Білоозерянська Чайка

Кохання не зректись краси

/Вільний  переклад  В.  Тушнової./

Кохання  не  зректись  краси,
Воно  –  життя  всього  основа.
Чекати  буду  вже  без  сил,
Коли  ти  з’явишся  раптово,
Кохання  не  зректись  краси.

Ти  прийдеш  в  ніч,  коли  вікно
Все  від  хурделиці  збіліло,
Коли  згадаєш,  як  давно
Ми  одне  одного  любили  –
Вночі  збіліло  все  вікно…

І  так  захочеш  ти  тепла,
Що  не  хотів  колись  прийняти  –
Залишиш  чергу,  що  була  
Із  трьох  осіб  до  автомату,
Ось  так  захочеш  ти  тепла.

Повзтиме,  ніби  на  протест,
Трамвай,  метро,  не  знаю,  що  там…
І  сніговій  все  замете,
Та  знайдеш  ти  мої  ворота,
Бо  я  молитимусь  за  те…

В  будинку  тиша  пробере,
Що  шурхіт  книги  вловиш  слухом,
Коли  підійдеш  до  дверей,
Пробігши  поверхи  щодуху,
От  так  та  тиша  пробере…

За  це,  коханий,  все  віддам!
І  віра  з  почуттям  ростиме,
Тож  і  чекати  не  шкода́
Весь  день  під  нашими  дверима  –
За  це,  коханий,  все  віддам!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Lana P.

ВАШ ГОЛОС

Ваш  голос  до  щему  приємний,
Розніжує  спрагле  нутро,
Нам  ніч  напинає  шатро.
І  ллється  струмочок  таємний
Палких  почуттів,  філігранний.

Шепочете  ніжно  на  вушка  
Важливе  —  втамовую  дух,
Приймаю  словами,  на  слух,
Згинається  місяць,  як  дужка…
Всі  таїни  знає  подушка.                      8/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927501
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Людмила Григорівна

Самый лучший подарок



Хочешь?  Подарю  тебе  себя?
Я  свободна,  вовсе  не  спесива,
И  хотя  не  так  уж  молода,
Но  ещё  есть  и  задор,  и  сила.

Волею  Небес  судьба  дана:
Было  всё  расставлено  по  жизни,
Но...  и  ты  один,  и  я  одна
На  пороге  неизбежной  тризны.

Хочешь...  Подари  себя  мне  ты!
Первый  шаг,  кто  сделает,  неважно,
…  Но  ведь  сказано:  нельзя  войти
в  одну  ту  же  воду  речки  —  дважды!

Ну  приму  подарок  я.  Иль  ты...
А  готовы  ль  на  уступки,  жертвы:
Подавлять  желания,  мечты,
Усмирять  характеры  и  нервы?!

Ведь  чего  хочу  от  жизни  я?
Да,  бывает  скучно.  Не  скрываю.
Но  звонят,  приходят  сыновья,
Внуки  бабушку  не  забывают.
…..........................................................

А  давай  освоим  виртуал!
Тоже  жизнь,  на  нашу  не  похожа,
Но  зато  прогресс  научный  дал
Нового  общения  возможность.

Можно  и  по  СКАЙПу  поболтать,
А  по  «Месенджеру»  сбросить  фотку
Надоест?  Что  ж,  выйдем  погулять
К  речке,  в  парки,  в  тихую  погодку.

Ах,  подарки!  Их  не  перечесть!
Так  давай  дарить  друг  другу  дружбу
Если  друг  надёжный  в  жизни  есть,
Лучшего  подарка  и  не  нужно!
2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927498
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Фея щастя та любові

Маленька  Фея  щастя  та  любові,
Присіла  на  трояндовім  кущі.
Земля  і  небо  десь  були  у  змові,
Слова  кохані  линули  з  душі.

Вони  летіли  з  уст  її  медових,
Торкали  серця  солодом  своїм.
Ховалися  у  мріях  кольорових,
Лягали  на  папір  з  казкових  рим.

Маленька  Фея  -  серденько  гаряче,
У  ньому  полум'ям  горить  вогонь.
Сьогодні  вперше  я  її  побачив,
Торкаючись  малесеньких  долонь.

Бажаю  й  вам  зустріти  таку  Фею,
Щоби  в  цей  вечір  сумно  не  було.
Щоби  і  ви,  теж  подружились  з  нею,
Любов  відчули  і  її  тепло...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927499
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Ніна Незламна

В небесній тиші

В  небесній  тиші  мерехтять  зорі
 Ніхто...  і  ні  чим  їм  не  завадить
А    місяць,  ніби    маяк  у  морі  
В  окрузі,  мінливим  сяйвом  гладить…

Зірок  мигтіння  придає  краси
І  вже  світанок,  покида  нішу
Часом  із  лісу  чути  голоси
 Птахи  й  листва  -  порушують  тишу

Збирає  нічка,  в  кошик    зірочки
Та    ваблять  очі,  фарби  світанку
Хоча  б  на  час  лишилась  залюбки
І  посміхнулась  ясному  ранку

 Та  не  ведеться,  все  так  у  житті
 Лиш  вечір  манить  і  сонце  в  ліжку
Й  світанок  –  красень,  збере  фарби  всі
Зчарує    -      розстелить    їй  доріжку

Господар  -  ранок,  всівсь  на  ослінчик
Землю  пробуджує,  шле  цілунки
І  золотий,  тепленький  промінчик
Пригріва    ніжно,  придає  трунку…

                                                         09.10.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


НАДЕЖДА М.

НЕМАЄ ЦЬОМУ ШАНСУ

Дякую  за  ідею  :
    Білоозерянська  Чайка  -  Лист  в  нікуди

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
----------------------------------------------------
Пишу  листа  у  нікуди,
Тремтить  рука  незвично.
Сльози  розмилися  сліди,
А  на  душі  так  лячно.

А  за  вікном  глибока  ніч,
Вже  хороводить  осінь.
Кидає  вітер  врізновіч
Берізки  довгі  коси.

Як  написать,  щоб  ти  відчув,
Хоч  вже  немає  значення.
Колись  цього  ти  не  збагнув,
Уже  не  жду  пробачення.

Тебе  нема  вже  скільки  літ,
Це  доля  так  схотіла,
І  повела  у  інший світ,
Життя  вже  догоріло.

Віддам  цей  лист  я  журавлям,
Вони  знайдуть  адресу. 
Чи  будеш  радий  цим  вістям?
Нема  вже  цьому  шансу...








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927493
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Променистий менестрель

чари осені

                   

над  нами  квилять  журавлі
а  небо  мліє  й  тихо  плаче
живе  й  чутливеє  неначе
і  поклоняється  землі
а  в  нас  мелодія  звучить
бо  серце  п'є  печаль  небесну
тож  в    цих  осінніх  гобеленів
красоти  ніжні  не  мовчить

шовки  прозорі  павутин
малюнком  так  різноманітні
на  кольорових  висне  вітах
в  промінні  сонячних  лавин  
громи  з  годинників  небес
дощів  косу  передвіщають  
про  холоди  уже  кивають
в  прощаннях  журний  полонез

08.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927491
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Маг Грінчук

Прислухайся

Обурення  з  приводу  морального  зла  -
Підстава  для  реальності  норми  життя.
Існуюче  -  незвана  проблема  буття.
Це  вроджена  жадоба  вузлом  ожила.

Де  наше  те  реальне  мірило  добра!?
Чому  вмирає  в  потоці  байдужості?
Одні  страждають,  інші  -  радіють  дужче.
Тут  генетична  реплікація  -  не  гра!

Людина  -  не  добра,  не  зла  та  нещадна,
Але  чомусь  сліпа,  земна  і  байдужа.
Прислухайся!  Встань    народе,  з  сльозних  калюж.
Не  жити  нам  із  цими  муками  "щастя".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927489
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Svitlana_Belyakova

Радію початку нового дня…

Радію  початку  нового  дня  :
похмурий  або  сонячний  -
вічність  для  мене.
Швидкоплинний  час  -  хвилини,  години,  роки.
Адже  не  помічаємо  цієї  краси.
Тільки  дивлячись  в  дзеркало,  ми  усвідомлюємо  -
час  пролітає,  як  вода  в  пісок.
Його  не  утримаєш,  як  не  намагайся,
його  не  обдуриш,  як  не  старайся.
Адже  воно  -  свідок  жорстоких  подій,
і  мірило  тяжких  пережитих  днів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927479
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Svitlana_Belyakova

Дeнь - одушeвляющая сила…

День  -  одушевляющая  сила,
озаряющая,  передаюшая  тепло,
с  солнечными  лучами  за  одно.
Широк  диапазон  ,  связанный
с  Светом  и  Теплом,
с  Силой  солнечного  зноя,
Душой  и  Судьбою.
Время  с  днём  в  сговоре,
энергия,  как  волна  в  Океане.
Энергию  солнца  собирают  и  деревья,
всё  имеет  электронное  поле.
Слово  же  -  вербальная  терапия.
Здоровайтесь  с  деревьями,  цветами,
они  подарят  свой  аромат
и  будут  дружить  с  вами.
Давайте  жалеть  и  животных,
у  которых  другой  Мир,  иной,
но  только  свой.
В  нас  же  течёт  очень  древняя  кровь.
Влияние  оказывает  на  нас  всех  -
Парад  Планет.
Нужно,  Душой  не  возгордиться,  а      
не  забывать  молиться  и    соблюдать  чистоту
душевную  и  моральную.
 
   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927481
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Тебе люблю

Тебе  люблю,  ти  найдорожча  в  світі,
Початок  твій  з  колиски  і  маля,
Купаєшся  завжди  в  веснянім  квіті,
Даруючи  життя  і  почуття

Ти  вмієш  говорити  і  співати,
Як  і  акторка,  і  співачка  в  такт
Та  дивовижно  до  ладу  збирати,
Як  ніби  вікіпедію  в  томах

Ти  філігранна,  ти  і  мелодійна,
Як  ніби  сяйво  місяця  й  зірок,
Ти  наймудріша  і  в  житті  надійна,
Сама  краса,  що  лине  до  думок

Тебе  люблю,  бо  ти  найкраща  мова!
У  світі,  і  у  серці,  і  душі,
З  тобою  подружуся  знову  й  знову,
Щоб  слід  свій  залишити  на  землі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927474
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021


Вікторія Манойленко

Чтобы глазками стрелять

Чтобы  глазками  стрелять,
Нужно  их  тренировать:
Глазки  в  кучку,  глазки  врозь.
Чтобы  весело  жилось,
Настреляю  женихов.
Первый  вон  уже  готов!
21.05.2020
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927438
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Valentyna_S

Вже нікуди без неї

Заросли  полинами  шляхи  журавлині    
Й  підбирає  шлейф  крику  птахів  чужина.  
А    у  вереса      повні  бокали  вина,
Яке    жовтень  не  випив,  а  спити  повинен.
Журавлина  застигла  в  поклоні    смутна.

Як  наточене  вістря  клинопис  осінній,
І    на  спліні  глевкім  почіткішав    рельєф.
Допікає    поблажливий  сміх  й    решильє,
Котре  вив’язав    ранком  сполошений  іній.
Із  отих    подаянь    холод  кубла  зів’є.

Нашвидку  осінь  пише  тривожні  есеї,
Заодно    літо  бабине  прихапцем  тче.
А  воно,  мов  роки,  поміж  пальці  тече
І  щезає  десь  там,  де    крилаті  антеї…
Жовта  стуженька    руку  кладе    на  плече.
Вже  нікуди  без  неї.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927445
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Білоозерянська Чайка

Лист в нікуди

/Вільний  переклад  М.Цвєтаєвої./

Зривається  лист  і  вкриває  могилу
В  догоду  зимі.
Послухайте,  мертвий,  послухайте,  милий,
Ви  все-таки  мій.
Всміхнулись:  в  благенькій  дорожній  я  свитці  –
Мов  місяць  зіткав.
Без  сумніву  –  мій  Ви.  Мені  це  не  сниться:
Візьміть,  ось  рука!

В  лікарню  йду  з  вузликом,  Вас  не  покину
в  ранковій  порі.
Ви  просто  поїхали  в  інші  країни,
До  теплих  морів.
Я  Вас  цілувала!  Скажіть,  молодому
Навіщо  білет  на  той  світ?
Ви  –  вмерли?  Не  вірю!  Вертайтесь  додому
Й  –  живіть!

Хай  листя  обсипалось,  змиті  і  стерті
На  жалібній  стрічці  слова.
Якщо  ж  і  для  цілого  світу  Ви  мертві  –
Я  теж  нежива…
Я  завжди  Вас  бачу  та  чую  усюди,
З  благанням  вдивляюсь  в  людей.
Я  Вас  не  забула  і  Вас  не  забуду
Ніколи  й  ніде!

Безмежне  кохання  покличе  з  далечі,
Бо  Ви  там  один.
Цей  лист  –  в  порожнечу,
Цей  лист  –  в  нескінченність,
Цей  лист  –  в  нікуди́…
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Svitlana_Belyakova

Пишатися в Житті не треба…

Пишатися  в  Житті  не  треба,
чи  є  чим  ,  чи  не  має.
Нехай  здоровий  глузд  перемагає.
Вітерець  жене  за  щастям,
за  котрим  стліваю.
Образи  не  тримаю.
Вболіваю  завжди  за  тих,
хто  поруч  Душею  та  серцем.
Ціную,  бо  життя  було  з  гірким  перцем.
Зла  не  тримаю,тепло  їхнє  зберігаю.
Бо  коли  рідні  та  близькі  люди
йдуть  з  життя,тоді  до  ліктя  вже  не  дістанеш,
журбу  не  сховаєш.
Цінуйте  кожен  день,  на  вагу  золота,
бо  вороття  часу  не  має,
він  стрімко  біжить,нас  не  питає,
лише  справжню  любов  навіки  зберігає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927427
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Олег Крушельницький

Я ЗНАЙДУ ТЕБЕ

Я  знайду  тебе  в  небі  зорянім,
Там,  де  сонце  сховалось  за  плин.
В  горизонтах  остиглої  осені
По  слідах  з  кров'яних  горобин.

На  стежкАх  між  березами  білими,
На  полях,  де  розхрістана  тінь,
У  блакиті  небес  над  дібровами,
В  пелюстках  золотих  мерехтінь.

Серце  стішить  пташиними  співами
Й  падолист,  що  встеляє  лани.
Нас  закутає  в  листя  калинове
У  свої  розфарбовані  сни.

У  тих  снах  намилуємось  чарами,
Де  проллються  за  обрій  меди,
Затанцює  безкрайність  стожарами
У  відлунні  земної  краси!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927420
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов без права

Осінні  крила  тріпотіли  у  мовчанні.
Все  розуміючи,  любов  жила.
Утомлена  у  мріях  пристрасті  й  печалі,
Любов  без  права  на  любов,  не  мла  ж.

Окутана  табу  і  падолистом  смутку,
Пора  осіння  пізніх  почуттів.
До  серця  притуляла  хризантемний  жмуток,
І  вогник  у  вікні  без  сна  мигтів.

Продовження  немає  в  сталої  любові,
Мов  горобини  ягода,  гірка.
На  грані  злочину  злетіло  б  тихе  слово.
Любов  без  права  -  скеля  не  крихка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927418
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


НАДЕЖДА М.

ЖИТТЯ ЛЮБОВ*Ю ВСЕ ЗАСІЯТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IcJaGvBDKyA
[/youtube]

Вуаллю  скриті  наші  мрії,
Ніхто  чужий  їх  не  збагне.
І  лише  грітимуть  надії,
Колись  омріяне ж прийде.

Воно  прийде  вночі,  чи  вранці,
Це  буде  осінь,  чи  зима.
Реальні  будуть  забаганки,
То  ж  не  чекали  ми  дарма.

Що  буде  потім,  хіба  знаєм,
Чи  нову  мрію  знов  пригріть?
І  знову  вихід  тут  шукаєм,
Бо  не  дамо  душі  старіть.

Душа  у  пошуках,  шукає,
Щоб  мала   мрія   інший  зміст.
Робота  душу  наповняє,
До  цього  має  уже  хист.

Хай  буде  мрія  про  любов,
Яка  найкраща  в  цілім  світі.
Нехай  прийде  із  молитов,
І  щоб  була  у  буйноцвіті.

Нехай  ще  буде  кольорова,
Щоб  пахла  ніжно,  як  весна.
Та  не  така,  що  тимчасова,
А  божевільна,  запашна.

Про  що  тоді  ще  можна  мріять,
Бо  ти  ж  щасливий   від  усіх.
Життя  любов"ю  все  засіять,
Це  -  мрія  з  мрій  усіх  людських...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927419
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Променистий менестрель

дим із рідних димарів

*          *          *

дим  із  рідних  димарів
як  тебе  не  пам'ятати
те  єство  моєї  хати
і  тепло  з  тобою  днів
там  були  усі  ми  разом
думали  так  буде  в  часі
майя  все  ж  забрала  дань
відцвіли  бузок  й  герань    

мудрість  хоче  йти  вперед
щось  хапає  знов  за  поли  
то  стежки  твоєї  долі
там  полинь  і  дикий  мед  
хоч  повчально  все  ж  тривожно
гірко  розставатись  Боже
дошкуляє  тяжкий  гріх
Батька  не  зберіг  поріг

07.10.2021р.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927410
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Ніна Незламна

Ранкове

Один  за  одним  з  дерев  летять  листочки
В  танці  кружляють,  припадають  до  землі
 Моя  ж  троянда,    пелюстки  втрача,    мовчки
А  я  думками,  гублюсь  в  ранковій  імлі
   
Я  знаю,    осінь  і  з  цим  треба  змиритись
І  повтішатись  барвистим  падолистом
Тож  мала  час  й  квітами  насолодитись
І  чарувало,    тепле,  сонячне  літо

Ранкові  роси  блищать  коштовним  сяйвом
Виграють…    помалу  до  землі  стікають
Перемішалися    з  багряним  покровом
Всю  красу...  і    сум  осінній,  мій  ховають…

                                                                           08.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Олег Крушельницький

СУТІНКИ

На  зоряну  стріху  хтось  місяць  повісив.
Закутані  сріблом,  пульсують  зірки.
В  мережеві  сяйва  краплинки  розвісив,
Блистять  в  павутині  нічні  павучки.

Ковзнула  блакить  за  захмаренний  обрій,
А  сонце  горошком  скотилось  униз.
Воно  потонуло  в  небесному  морі,
Залишив  на  згадку  медовий  каприз.

На  тім  перехресті  орбіт  у  бездонні,
На  місячній  стежці,  де  сонячний  слід,
Зоставило  мрію  на  водах  безсоння,
РозтАнувший  в  сльОзах,  розтоплений  лід.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927215
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Останній тон

Я  твої  чую  прекрасні  слова,
Дихає  ніжно  в  просторах  земля,
Тихо  вбирає  вологу  роси
Милі  краплинки  земної  краси

Чути  в  словах  вже  мотиви  казок,
Сміло  торкають  душі  і  думок,
В  світ  неповторний  мене  провели  -
Бачу  злітають  краси  пелюстки

Літо  дарує  останній  свій  тон,
Що  пролетіло,  як  ніби-то  сон,
Знову  в  душі  такі  дивні  думки,
Ніжно  на  стежку  лягають  листки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927381
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Lana P.

КОСМІЧНЕ

«Ти  —  мій  омріяний,  а  я  твоя…»—
Співала  місяцю  ясна  зоря,  —
«Між  нами  стільки  неосяжних  див!»
У  всесвіті  він  так  її  любив…
Втішалась  ніч  —  дивилася  на  них  —
Тремтіла  в  зорепадах  осяйних.                                                  7/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927360
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Lana P.

ТРОЯНДОВІ ЦІЛУНКИ

На  небі  хмари-саквояжі,
Вагою  кожна  —  кілька  тонн.
Серця  співають  в  унісон,
Зірки  висвітлюють  нам  пляжі.

Приховують  дерева  тайни
Під  кронами  крилатих  мрій.
Ти  подихом  сказав,  що  «мій»  —
Ковток  повітря  життєдайний.

Стелились  рушниками  долі
Троянди-квіти  на  вустах,
Здавалося,  зриває  дах,
Як  цілувались  ми  поволі…        

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927359
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Маг Грінчук

Не плід уяви

Істина  вирішується  шляхом  сили,  грошей?
Інститути  влади  суперечать  самі  собі.
З    їхніх  шліфовок  немало,  ще  вийшло  "пороші".
Скільки  років  вже  пролетіло  безцільно  в  ганьбі?!

В  закликах  справедливості  і  толерантності
Перекреслена  мораль  і  зникло  уявлення
І  про  те,  що  хороше  й  про  все,  що  не  правильне.
Пагін  -  від  букви  до  букви  не  плід  уяви.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927345
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


НАДЕЖДА М.

СПАХНУЛО СОНЦЕ, НІБИ ВАТРА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t6sS7EZcKMI[/youtube]

Спахнуло  сонце,  ніби  ватра,
Розчервонівся  горизонт.
Це  безперечно  -  зійде  завтра,
До  ранку  вкраде  його  сон.

Навколо  й  тиша  спочиває,
Ніщо  ніде  не  шелесне.
На  зміну  місяць  випливає,
І  нічну  тишу  осяйне.

У  річку  кине  срібну  стрічку,
Невже  когось  сумлінно  жде?
І  так   в  надії  кожну  нічку,
Він    так  терплячий  -  підожде.

Та  хто  осмілиться  ступити,
Кому  свого  життя  не  жаль?
У  кого  можна  уточнити,
Чи  справді  має  він  бажань?

На  Мавку  дивиться  з  любов"ю,
Це  їй  доріжку  він  кидав.
Та  все  скінчається  журбою,
Давно  за  нею  він  впадав.

Зірки,  що  поруч  -  нецікаве,
Його  мани́ть  людське  життя.
Він  береже  слова  ласкаві,
Сказать  не  може  допуття.

Торкнеться  місячним  промінням,
І  досить  вже  для  теплоти.
Лиш  так  здійсняться  всі  бажання,
Немає  й  сліду  самоти...  




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927336
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021


Svitlana_Belyakova

Скільки слів промовляю до Неба…

Скільки  слів  промовляю  до  Неба,
воно  таке  велике  -  мій  Земний  Раю.
Шепочу  чи  кричу,волаю  чи  благаю,
серцем  промовляю  чи  душею,
з  вірою  чи  із  життєвою  стратегією,
сумна  чи  не  дуже,весела
чи  зі  сльозами  ,  мов  калюжа.
Всіляка  буваю,міцна,  як  кремінь,
слабка,  як  подбитая  лебідь.
Сумую  -
тягну  руки  до  Неба,
прошу,  молюся.
Судьбі  корюся,
шукаю  порятунку,
та  чи  знайду.
Шукаю  любові,  та  чи  дочекаюсь.
Лише  одного  боюся,
не  залишитися  зайвою
на  цьому  Святі  Життя  та  Буття.
А  в  серці,  ніби  струмок  журчить,
грайливо  фотографує  все  навкруги  -
не  мовчить.
Ніби  море  душі  б'є  волною  ніжно,
бутімто  колискова  пісне.
Відчуваю  аромат  кожної  квітки  -
рози,  матіоли  ніжної.
Поцілунок  на  губах  відчуваю,
у  цій  мелодії  себе  щиро  купаю.
прошу  Господа  не  поспішати,
смерть  за  мною  не  посилати,
багато  ще  хочу  свого  Світла  віддати.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927312
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Svitlana_Belyakova

Тайна ль рождeния стиха…

Тайна  ль  рождение  стиха,
как  тайна  рождения  ребёнка.
Захочет  родится  короче,
а  захочет  длиннее.
Захочет  родится  легче
иль  тяжелее.
Захочет  родится  от  души,
а  захочет  от  сердца,
но  всё  же  найдёт  своё  место.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927310
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Білоозерянська Чайка

А дні мої – осінній листопад…

Жовтіє  листям  день,  що  так  беріг:
Не  вдіяти  тепер  із  ним  нічого.
Так  облітає,  сохне  давній  спогад,
В  прощальний  вальс  при  світлі  ліхтарів.

Жовтіє  сум  задавнених  світлин,
Обличчя  я  розгледіти  не  в  змозі.
Згубили,  розтрусили  по  дорозі,
Ті  миті,  де  щасливими  були.

В  старих  гірляндах  сяяв  Новий  рік…
Альбоми  всіх  родинних  фотографій
Ще  інколи  –  запилені  у  шафі,
А  хтось  і  зовсім  викинув:  старі…

В  мобільному  –  нагадування  дат.
(Їх  пам’ять  досить  часто  не  тримає.)
Не  розумію  осені  сама  я  –
За  що  вона  вчинила  листопад.

У  навісному  темпі  -    завжди  біг,
Той  ритм  спіймати  зараз  все  складніше.
Останній  шурхіт  листя.  Мертва  тиша.
...Здається,  зовсім  скоро  буде  сніг.

/Фото    з  мережі  інтернет  Ірини  Філіпової./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927317
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Білоозерянська Чайка

Дон Кіхот

Ти  безшумно  ступаєш  рядками,
Тільки  зліва  –  штовхаєш  під  ребра.
Я  цілую  шматок  твого  неба,
Бо  для  мене  він  сонячний  самий.

Розсипаються  стиглі  тумани.
Сум  злітає,  мов  листя  торішнє.
Світлий  настрій  і  пульс  мого  вірша  –
Це  слова  твої  ніжні,  коханий.

Я  тепер  зрозуміла  вже,  хто  ти  –
бо  схвильовано  мариш  рядками
І  воюєш  з  думок  вітряками,
Нарікаю  тебе  Дон  Кіхотом.

Вхопиш  мрію  –  на  крилах  за  нею!
У  минуле    зминають  злі  жорна.
Тільки  ти,  як  раніше  пригорнеш
Між  рядками  –  свою  Дульсінею…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927315
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Любов Іванова

СОХРАНЮ ТАЙНУ

[b][i][color="#083787"]С-отню  баксов,  лишь  бы  я  молчала,
О-тстегнул  сосед  сегодня  мне.
Х-одит  он  к  куме,  а  я  узнала,
Р-ассказать  намерилась  жене!!
А-спид!!  Как  просил  держать  в  секрете
Н-ебо  мне  готов  был  наклонить.
Ю-ношеский,  мол,  повеял  ветер

Т-ак    решил  супруге  изменить.
А-за  деньги  я  молчать  готова
Й-  не  грех  мой,  а  грешно  гулять!
Н-у  и  что  же,    я  -  хозяйка  слова!
У-молкаю,  плату  жду  опять  !![/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927299
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чому, Україно, сумна така, люба ? (акровірш )

[b]Ч[/b]и  бачив  ти  в  світі,  сильнішу  за  неї,
[b]О[/b]крилену  сяйвом,  чарівну,  як  фею,
[b]М[/b]илуючи  очі  красою,  серпанком,
[b]У[/b]  гомоні  вітру,  даруючи  ранки.

[b]У[/b]милась  росою,  убралася  в  шати,
[b]К[/b]расуню  чарівну,  ні  з  ким  не  зрівняти
[b]Р[/b]озли́лась  рікою,  мереживом  вкрилась,
[b]А[/b]  поряд  левада  напрочуд  змінилась.
[b]Ї[/b]ї  неповторність  летіла  на  крилах,
[b]Н[/b]адія  і  віра  -  були  її  сила!
[b]О[/b]хоплена  сяйвом,  сіяла,  як  зоря,

[b]С[/b]хилялась  тихенько,  як  втомлена  доля.
[b]У[/b]  вирій,  як  пташка  з  любов'ю  злітала,
[b]М[/b]ені  мелодійно  ще  пісню  співала.
[b]Н[/b]адія  і  віра  -  були  її  друзі,
[b]А[/b]  звуки  лунали  у  милій  окрузі.

[b]Т[/b]ихенько  схилилась  і  сили  зібрала,
[b]А[/b]  потім  піднялась  та  гучно  сказала:
[b]К[/b]ріпіться,  рідненькі,  у  Вас  моя  сила,
[b]А[/b]  разом  держава  в  нас  буде  щаслива!

[b]Л[/b]евада  всміхнулась,  засяяли  зорі,
[b]Ю[/b]рливо  ожили  зажурені  долі,
[b]Б[/b]оротися  будем,  бо  нас  не  здолати,
[b]А[/b]  нашу  державу  -  ні  з  ким  не  зрівняти!




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927297
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Надія Башинська

СОНЦЕ ЩАСЛИВЕ!

 Кажуть,  що  в  сонечка  доньок  чотири:  веснонька,
літечко,  осінь,  зима.  Воно  красою  їх  наділило.
         В  квітах  барвистих  приходить  весна.  Вишні  так  ряс-
но  цвітуть  біля  хати…  Яблуні,  груші  у  пишнім    цвіту
радують  всіх  п’янким    ароматом,  тому  по-праву  всі  лю-
блять  весну.
         В  літа  віночок  із  житнім  колоссям.  В  ньому  волошки
й  ромашки  ясні.  Літечко  щічки  рум’янить  суничкам.  Со-
нячним  сяйвом  зігрііті  всі  дні.
         Осінь  жоржини  нам  радо  дарує,  і  чорнобривці  всміха-
ються  всім.  Золотом  осінь  всю  землю  вкриває.  Із  позоло-
тою  в  осені  дім.  Гнуться  від  плоду  сади  навкруг  …  щед-
ро  осінь  розвісила  свої  дари.  Хоч  вже  вплітає  бабине  літо
в  золото  осені  срібні  сліди.
         Теплу  сорочку  зітче  білосніжну,  вкриє  діброви,  ріки,  
поля…  ще  й  колискову  співатиме  ніжну  неньці-землі  кра-
суня-зима.
Сонце  щасливе,  що  доньки  веселі  і  працьовиті.  Ледачих  
нема.  Радують  кожного  веснонька  й  літо,  осінь  чарівна
і  сніжна  зима.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Valentyna_S

Чого волію?

—  Чого  волію?  Більше  б  нам  довкіл  краси.
—То  ти  гадаєш,  що  в  нас  її  замало?
Трава,  бач,  жовта,  а  в  пацьорках  із  роси,
допоки  сонце  попасом  не  зіщипало.
Хвилястій  річці  хвилювання  додаси,
якщо  до  рання  в  ній  сполохаєш  дрімоту.
Щосил  тормосять  гай  пташині  голоси…
В  окрузі  нашій  місць  прегарних  є  достоту.

—Краса  не  лиш  гармонія  тонів  і  барв,
а  й  милосердя,  розум,  доброта  людини.
Багатство  наших  душ—неоціненний  скарб.
Загубиш—вже  не  знайдеш  в  гонці-біганині…
Явімо  ж  мудрість  і  не  втратьмо,  не  губім
того,  чим  наділив  наш  образ  сам  Всевишній—
й  нам  буде  милим  світ,  і    далі  голубі,
І  осені  найперші  подихи  затишні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 07.10.2021


Білоозерянська Чайка

Пісня серця журавлина

[i]Під  журливі  ноти
листя  облітає.
У  Лимані  -  праця
спозаранку.[/i]
Розуміє  жовтень:
Осінь  золота  є,
а  у  нас  –  в  рум’янцях,
мов  лиманка!

[i]Линуть  в  теплі  далі
Журавлі  й  лелеки.
Крізь  осінні  зливи
сонця  просять.[/i]
Тільки-но  стрічали  –
й  знову  шлях  далекий,
Те  «курли»  тужливе  –
їхні  сльози.
[i]
В  пісні  переливах
буде  сум  їм  братом.
Журиться  пташина
між  туманів:[/i]
«Людоньки!  Щасливо
Вам  відзимувати!»
І  полинуть  клином
із  Лиману…

[i]Зимонька-майстриня
снігом  вкриє  дрібно  –
не  страшить  негода
односельців.[/i]
Пісню  журавлину
тягне  голос  срібний  –
про  весну  виводить,
серце  рветься...

/квадратне  римування./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927039
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Білоозерянська Чайка

Все буде згадкою про мене

[i]/квартон/[/i]

Все  буде  згадкою  про  мене:
Розкішні  клумби  з  морозця́ми,
Прощальний  усміх  теплих  кленів,
Цей  парк,  що  вже  без  нас  із  Вами.

Схід  сонця,  озеро  в  тумані,
Все  буде  згадкою  про  мене.
І  ніжності  слова  останні
В  зажурі  ляжуть  до  катренів.

Сердечна  зніченість  шалена
Під  звук  дощу  чи  сум  мелодій.
Все  буде  згадкою  про  мене  –
Кохання  в  осінь  не  відходить.

В  звичайний  Ваш  порожній  вечір
Зворушать  смутком  лист  червлений
Два  силуети  із  далечі  –
Все  буде  згадкою  про  мене…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927038
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Таня Яковенко

Осеннее мгновение

Диапазон  осенний  шире.
Багрянцем  вспыхнет  новый  лист!
Всё  больше  красок  в  яркой  нише.
На  солнышке  узор  игрист.

Рисунок  сделанный  умело
рукой  Небес  на  полотне.
Там  белка-попрыгунья  смело
потешит  зрителя  вполне.

Её  пушистый  рыжий  хвостик
сольётся  с  прочей  желтизной.
Проложенный  сентябрьский  мостик
спешит  на  встречу  с  октябрём.

Октябрь  же  знает:  с  листопадом
ему,  пожалуй,  повезёт.
С  ноябрьской  встретится  прохладой.
А  далее  –  декабрьский  взлёт!

Уйдёт  осеннее  мгновенье…
Слетит  последний  лист  сухой.
Изведав  долгих  бурь  гоненье,
усталый,  обретёт  покой.

Тяжелый  лиственный  покров…
Полным  полна  скрипит  телега.
Откроется  зимы  засов.
Покроет    белизною  снега.  

17.09.2021  17.00-18.00

©  Copyright:  Виктория  75,  2021
Свидетельство  о  публикации  №121100404881

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927034
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Lana P.

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Осінній  день  бере  в  полон,
Складає  з  листя  оригамі…
Серця  співають  в  унісон  —
Я  насолоджуюся  Вами...                4/10/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927031
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Svitlana_Belyakova

Одинокий лист…

Одинокий  лист  берёзы
на  ветру,
улететь  боится,
стихии  противится.
На  кого  ж  он  похож?
Да,  на  нас  с  Вами,
ведь  мы  тоже
за  прошлое  держимся
обеими  руками.
И,  если  даже
оно  безперспективно,
удерживаем  ещё  крепче,
чтоб  не  было  обидно.
Знаем,  что  отпустить
его  нужно  ,
чтоб  на  его  место
новое  пришло,
но  принять  нам  это
сложно  всё  равно.
Может  год  Быка
поможет  и  всё  прошлое
отпустит  и  отдельно
сложит.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927016
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Променистий менестрель

Осеннею красой


   
верлибр

о  ровный  сердца  стук
и  дня  добро  желанье
осеннею  листвой
пленились  небеса
и  взгляд  как  солнца  луч
роняя  благозвучье
всё  будит  на  душе
печальную  струну

остывшая  река
несёт  цветные  воды
подарок  рощи  сей
свой  отраженья  сон
гогочут  в  вышине
прощаясь  с  краем  милым
и  с  неохотой  в  клин
лететь  от  зимних  стуж

о  время  перемен
в  сердцах  неравнодушных
откликнешься  опять
ответною  душой
кружащая  листва
ковром  под  ноги  стелет
а  веток  кружевам
с  терпеньем  ждать  весну

 04.10.2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927007
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чарівно осінній буклет

Як  стукає  ранок  у  миле  вікно,
Дарує  нам  чари  та  ніжне  тепло,
Приносить  загадку  та  світ  таїни́  -
Буває  чарівність  така  восени

Фарбує  листочки  й  квіток  дивину
Та  їх  пелюсточки  лоскоче  в  рядку,
Збирає  до  купки  у  милий  букет,
Створивши  чарівно  осінній  буклет

Беру  і  листаю  його  сторінки,
Із  образом  бачу  натхненні  рядки,
Лоскоче  мій  погляд  красою  душі,
Даруючи  дотик  прекрасний  мені.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926996
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мамині руки

Мамині  руки  -  пахнуть  хлібами  
Ласкою  ,  ніжністю  і  пелюстками  ,
Радістю  ,  щастям  ,  незвичною  силою  
Мамині  руки  ,  нас  роблять  щасливими

Росами  ранніми  ,  сонця  промінням  
І  у  житті  ,  дивовижним  умінням  ,
Де  б  не  були  ,  а  вони  зігрівають  
Мамині  руки  ,  втоми  не  знають

Їхню  красу  ,описать  неможливо  
Мамині  руки  ,  неймовірно  красиві,
Люблячі  ,  милі  ,  єдині  у  світі  
Мамине  щастя  -  це  ми  її  діти

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845683
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 03.10.2021


Білоозерянська Чайка

ЛЮДЯМ СВІТЛА

Зарум’янилось  віконце  –
Осінь  змінює  плаття́.
Йде  із  Жовтнем-охоронцем
 привітати  освітян.

Від  голів  розумних  й  рук  їх  –
Стаємо  усі  Людьми.
Грає  у  святковій  сукні,  
Із  калини  –  оксамит.  

Педагог  несе  в  свідомість
Зерна  істини,  любов.
Він  в  усі  часи,  відомо,
Завжди  в  ногу  з  часом  йшов.

Освітянина  таланти  –
Ніби  сонечко  згори.
Милий,  чемний  та  галантний,
Він  –  зразок  для  дітвори!

Сіє  слово  та  культуру,
Поліглот  –  усе  читав!
Осінь  вид  зняла  похмурий  –
В  глянцю  й  лоску  Золота.

Запалила  щедро  айстри  –
Вірний  Жовтень  їх  припас.
-  Люди  світла!  Всім  вам  –  щастя!
Хай  усі  цінують  Вас!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926929
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Irкina

Давай пограємо у ВІРШІ…

У  нашім  домі,  в  нашій  тиші,    
             Де  кожен  кутик  нами  дише,  
                 І  де  удвох  з  тобою  лиш  ми..  -
І  тільки  місяць  за  вікном  -                      
       Давай  пограємо  у  вірші..  
           Вгадаю,що  ти  зараз  пишеш  .  .  
                   В  очах  твоїх  легка  усмі́шка  -
                           Напевне,  знову  про  любов.    
     І  ще,напевне,щось  про  ніжність..  
             Що  ми  з  тобою  -  це  наріжне.
                       І  що  у  домі  так  зати́шно,  
                   Коли  ми    разом    -    нам    обом..


     Легенький  протяг  на    горищі      
         У  комин    щось  шепоче  нишком  ..                                      
                     І  ще  -  старі    читає  кни́жки,
             Що  в  спогад  час    нам  залиши́в.
   Тверді  нелущені    горішки,  
           Такі  однакові  і  різні,  
                 Легенько  тріскають  на  призьбі
     І  чемно  слухають  вірші..

В  віршах  тепленько  ..  Все  колишнє    
       Присяде    майбуттю  на  ліжко  ..
             І  скаже  -  знову  буде  літом        
Осяйно  -    зе́лено    усе!
Серпанком  сонця  оповите  ,  
         Все    мелодійно  -  соковите,  
             Те    літо  впишеться  і  Літу,  
                 У  давні  добрі  світу  свити,
   Новим  зпроміненим  віршем!
   І    бу́де  ще  багато  сміху..  І  в  наших  душ  завітні  міхи  -
                   Хоча  в  них  є  дрібні  проріхи  -
                       Нових  щастинок  нанесе!


Давай  біля  цієї  ватри  згадаємо,що  вірші  варті,
 Щоб  чути  їх.  І  це  -  не  жарти..
                   А  тиша  добре  знає  це..

P.S.
           Ще  наостанок  -    дописати..-    
         У  долі  гарно  впали  карти!
         Коли  ми  разом  -  те́пле    -  все..





.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926948
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Променистий менестрель

Сергею Есенину

Сергею  Есенину
126  годовщине  со  дня  рождения

Эка  жизнь  и  годы  ваши
В  светло  синих  облаках,
Дни  которых  нету  краше,
Дни,  не  видеть  бы  и  в  снах.

Ах  ты  матушка  Россия
Иль  буянить,  иль  гулять  –
годы  трудно  выносимы,
душу,  сердце  утомлять.

Кто  не  ищет  равновесья  
В  неприветливых  краях?
Время  таяло  в  сомненьях
сотни  лет  в  календарях...

Но  земля  рождала  нежность,
Боль  пьянила  красота,
Зарождалась  здесь  мятежность,
помнит  смуты  береста.

Слов  твоих  неброских  ласка,
Братских  чувств  страдальцам  дней  –
Превращалась  вдруг  савраска
В  чудо  буйных  лошадей.

И  являл  ты  здесь  тальянку,
Белоствольных,  средь  берёз,
Лет  беспечных,  хулиганских  –
Чувственно  сердечных  слёз...

Навсегда  остался  с  нами
Средь  мозаик  дней  былых,
Счастье  пополам  с  грехами
В  снах  семейно-холостых.

Ах  ты  матушка  Россия
в  вечном  поиске  пути  –
вся  в  мечтах  небесно-синих,
край  бескрайнее  ль  найти?

3  октября  2021г.

Песни  на  стихи  С.Есенина:
https://www.youtube.com/watch?v=YUBFiCbOKCs

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926936
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання  в  школі  -  це  життя  основа.
Веде  учитель  учнів  всіх  до  знань.
Звучить  щодня  із  уст  премудре  слово,
В  очах  дитячих  стільки  здивувань.

Учитель!  Він  творець,  шліфує  душі,
Частинку  серця  свого  віддає.
Торкається  потреб,  проблем  насушних,
Добра  і  честі  приклад  подає.

Він  світоч  людства  у  духовнім  світі,
В  надійних,  теплих  всі  в  його  руках.
Живе  учитель  лиш  у  своїх  дітях,
Наставник  у  житті,  в  майбутній  шлях.



(Шановні  колеги,    вітаю  Вас  з  Днем  учителя!  Бажаю  Вам  нових  звершень,  значних  досягнень  та  великих  успіхів!  Хай  всі  ваші  старання  та  зусилля  роблять  наш  чудовий  світ  ще  прекраснішим!  Міцного  Вам  здоров’я,  величезного  терпіння,  радості  та  внутрішньої  гармонії,  поваги  та  щирої  вдячності  від  учнів  та  батьків!  З  повагою  Світлана  Михайлівна)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Веселенька Дачниця

Як не крути завісу часу

Як  не  крути  завісу  часу,
Хоч  із  водою,  а  чи  з  квасом,
І  як  би,  сильно,  ти  не  хотів  –  
Не  станеш  господарем  тих  днів,

Що  пролітають,  мов  жар-птиці,
Чи  кубляться,  як  в  рукавичці…
Те,  що  було  –  не  повернути,
Що  не  збулося  -  треба  забути,
 
Щоб  не  ятрить  минулим  душу
Теперішнім  думати  мусиш…
Бо  наше  майбутнє  -  лише  мрії,
Тож,  за  світлі,  щасливі  надії!                  В.Ф.  -  30.09.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926932
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Ніна Незламна

Довга дорога додому ( поема)

По  обрію  місяць…  Ніч    розсіває  зорі
Світлані  не  спиться…  Смуток  сховає  в  морі
Вона    під  вечір,  знову  залишиться  одна
Та  все  ж  її…    зігріє  вірність  лебедина
У  дальній  рейс,  відправиться  її  коханий
Ніби  морськими  хвилями  він  увінчаний
З  дитинства  мрія  бачити  світ,  мандрувати
Хоч  дуже    важко  -  не  хоче  розчарувати….

Корабль  відчалював,  не  стримати  й  сльозини
З  ним  відпливали    світлі,    щасливі  хвилини
У    душі    в  кожного  надія  й  сподівання
Оберігатиме…    в  дорозі    зірка  рання
Хоч  підкрадалась  думка  -  нині  світ  жорстокий
Та  він  повернеться,  коханий,  кароокий.
***
З  часом    не  чути  звуку  мотора    й  вдалині
Розпочиналися    буденні,    моряцькі  дні
Під  сплеск  і  муркіт    хвиль,  море  ховало  думки
Та  календар,  як  втіха,  лічив  дні  розлуки.

І  борознило  судно,  моря  й  океани
Сонячний  зайчик  на  воді...  Очі  Світлани
Йому  ввижалися,  добрі,  світлі,  привітні
Море  у  штилі…  Мав  повернутися    в  квітні
Та  не  судилося,  як  мріялось,  гадалось
І  не  чекав  ніхто,  але  воно  так  сталось.

Уповні  місяць  зрадливий  і  ненаситний
Йому  б  творити  злодіяння,    непохитний
Неначе  в  змові  з  вітром,  розгулялось  море
Могутні  хвилі,    раз  -у-  раз  …  жага  покори
Ніби  розгнівався  всемогутній  Пасейдон
Корабль  хилився,    за  мить    потрапив  у  полон
На  жаль    далеко,  землі  не  видно  й  маяків
Мов  кінець  світу,  вода  зносила  моряків
Й  вантаж  топився  під  гугіт  сиренних  звуків
Наче  непотріб,  який  заважав  розгулятись
Та  від  напасті,  чи  зможе  хтось  віддалятись?
Коли  глибини,      здатні  в  себе  втягнути    все
В  штормовій  трясці,  лиш  Бог  удачу  принесе…

А  море,  так    гнівно    й  безжально  вирувало
Свист  вітру  …  надихав,  поводилось  зухвало
Тріскіт  судна,  уламки  вниз  наче  до  пекла
Нічне  відлуння….  гучний  скрегіт  здіймавсь  до  неба.

На  його  щастя,  рятувальний  круг  на  хвилях
Відчуття  радості,  стремління,  як  вітрила
Плавун  умілий,  хоч  виснажений,    але  смілий
На  якийсь  час  здавалось  зовсім  оп’янілий
Перед  очима  Світлана,  той  ніжний  погляд
Знову  ввижалось  -    дотягнутись…  й  вона  поряд
Та  віддалялась,  чомусь    кожної  хвилини
Як  ніч  ховалася…..  напередодні  днини…
***
Бринів  світанок,  нарешті  вгамувався  шторм
Його  надія    грала  барвами  над  морем
Переливалася    веселка  кольорами
Вселяла  віру  -    кохана  спасла  чарами!
Хоч  так  далеко,  все  ж    між  нас  є  нить  єднання
Дитям  радів,  що  виживе  -    мав  сподівання…
Вітрець    лінивий…    здаля  доносив  гул  судна
Невже  я  виживу?  О  доле  милосердна
Даруєш  щастя  й  один  шанс  на  виживання
Але  уздрівши  на  мачті  прапор  …  Вагання
Стиснуло  душу.  Скам`яніло    младе  тіло
Свідомість  втратив,  за  мить,  водою  укрило…

Три  дні  й  три  ночі,    обкурені  пірати  п`ють
Артур  лежачий,  маряться  хвилі,  в  лице  б`ють
Гарячий,  мов  з  велетенської    печі    йде  дух
Він    відчував,  що  інколи,  зовсім  втрачав  слух.
Та  час  лікує  рани  і  душевні  кризи
І  поступово  …  відійшли  життю  загрози
То  вже  не  сон  і  не  кошмари,  а  наяву
На  душі  весело  стало.    Дививсь  у  синяву
Чистого  неба.  Повітря  придавало  сил
Йому  б  злетіти,  втекти,  але  немає  крил…
***
Поспіль  п`ять  років…    навіть  і  кроку  по  землі
У  морських  хвилях,    мрії  -  розбиті  об  скелі
Життя  піратське,  сьогодні  повезе  чи  ні?
Та,  як  позбутись?  Душа  палає,  у  вогні
Ув`язнений,  на  шлюпці  не  втечеш  далеко
Змиритись?    Зі  злодіями  жити  нелегко….
В  неволі,  в  самоті,  -  відчаю  не  позбутись
Озлоблений  та    перед  ними  мусив    гнутись
І  підкорявся,  в  надії  ,  що  скоро  втече
Від  нерішучості,  в  грудях    тисне,  аж  пече.

Сонливий  місяць,  морська  гладь  вкрита  туманом
Пирати  п`яні,  в  дрімоті    разом  з  атаманом
Розчарування…  Пропливли  майже  пів  кулі
Втекти  уплав?Так    то  ж  на  вечерю  акулі…
Жага  життя  на  волі,  з  болем  серце    крає
Думка  про  втечу,  неначе    свічка  згасає
Та  неумисно,    почув  розмову  піратів
Скоро  земля.    Втечу  -    мав  кілька  варіантів…
Напевно  доля…    знову  дала  шанс  у  житті
Він  веслувальник,  тож  не  зрадить  своїй  меті.
***
У  темноті    нерозібрати  що  за  люди
Скрізь  метушня…  мо»  не  помітять,    втекти!    Куди?
Він  уже  втретє,  до  човна  ніс  якісь  пляшки
Тремтіло  тіло,  розвернувся,  біг  навпружки
Здалось  чи  й  насправді,    ніхто  і  не  помітив
Такий  засмаглий,  як  усі,  цим  себе  захистив
Ще    борода  й  волосся  майже  нижче  плечей
Тікав  у  ніч,  подалі  від  неприємностей.

Так  довго  біг  і  все  вперед,  куди  не  знати
Далі  від  моря,  щоби  уникнути  страти
Пірати  вміли  безжалісно  убивати
Зухвалу  честь  і  свою  гордість  захищати
Одне  втішало…  позаду  зникала  мова
Зовсім  не  чути  гулу  судна  і  шуму  моря.
***
Літневий  ранок…  сонце  промінням  виграє
Пестить  обличчя,  ніби  з  новим  днем  вітає
По  тілу  біль,    кров  на    роздертих  руках  й  ногах
У  душі  страх,  сум`яття,  сльозини  на  очах
Погляд  зневіреного,  вмить  усмішка,  -  Що  втік?
Посеред  хащів,  з  цікавістю  поглянув    у  бік
Здається  пагорб…  Як  побачити  місцевість?
Де  я  знаходжусь?  За  мить  охопила  радість
Тільки  тепер,  дійшло,  за  ним  немає  погоні
Сльози  рікою,  на  колінах  у  поклоні….

Здригались  плечі,    лунали  слова  молитви
В  розчаруванні,  що  зовсім  немає  грошви…
В  голові  гул  і  слова  втіхи,  ніби  поряд
-Не  падай  духом!  Поспіши  в  напрямку  моря!
Шукав  очами,  здалося  голос  жіночий
Ніби  Світлани,  такий  же  ніжний,  співочий…
-Моя  кохана,ти  мій  ангел  охоронець
Придай  же  сили  -  не  втратити    мені  терпець.

Три  дні  по  хащах,  безсилий,  в  харчах  потреба
В  крові  підошви,  пам`ятав  -  до  моря  треба
Вузенька  річка  змійкою  спускалася  униз
Поміж  дерев,    жінка-  індіанка  несла  хмиз
Зрозумів,  що  це  один  з  індійських  островів
Молив  Бога,  щоб  не  потрапить  до  ворогів.
***
За  шматок  хліба,  три  роки  робота  в  порту
І  цим  втішався,  ладен  служити  і  чорту
В  надії,    потай    на  судно  потрапить  вдасться
Та  знав,  у  житті  на  все,  треба  мати  щастя.

Темна  нічка…  Судно  рибальське  відпливало
Так  тісно  в  бочці,  тримавсь.  Й  гірше  бувало
Кричали  чайки,  навіювали  печалі
Думки    роїлися    клубком,    летіли    вдалі
Згадав  роки,  як  у  дитячому  притулку
Дуже  хворів,  відмовився  випить  пігулку
Тоді  в  каструлі,  в  доволі  малій,  сховався
Зате  вже  потім  перед  дітьми  хизувався
Ото  був  спритний!  Та  думки  кудись  тікали
Втрачав  свідомість,  ведіння  -  величні  скали…
***
Не  знати  скільки  він  пролежав,  тиждень  чи  два
В  білих  халатах  люди,  чув  англійські    слова
За  мить  біля  нього  нахилився  чоловік,
-Мені  здається,    тебе  бачив  позаторік
Чи  помиляюсь,  можливо  в    порту  Гаїтті
Ото,  дружище  ,  бувають  дива  на  світі
То  ти  англійську  розумієш?  Чому  мовчиш?
Чи  може  здалеку,    але  бачу  не  плачеш..
Це  був  не  сон,  він    розумів  англійську  мову
За    бесідою,  стрічали  пору    ранкову
Все  розповів,  чи  пан,чи  пропав  -      сам  не  знає
А  що  втрачати?    В  серці  надію  плекає….
Хто  ця  людина    не    відав,з  часом  зрозумів
Зжалилась  доля  –  він    один  із  дипломатів
***
Без  документів,  всім  бідам  на  противагу
Добра  людина,  йому  вділила  увагу
Не  стала  осторонь,  не    часто  так  буває
Мрія  вернутись,  вкотре  серце  зігріває
Босоніж  йти,  відчути  свою  рідну  землю
Бачить  красу,  вкотре  вирватися  на  волю
І  повернутись  у  рай  -    в    обійми  Світлани
Вже  досить  вигнанцем,    бороздить  океани.

Військовий  госпіталь  –  притулок  на  півроку
На  Батьківщині    осінь,  стріли  жовтооку
А  днів  зимових  скільки?  І  чи  в  сподіванні
Що  я    живий?    Чи  вдвох  зустрінем  зірки  ранні?

Тікає  сон,  думки  ятрять.  Лягає  смуток
На    душу  знову.  Зібрати  б  оце  все  в    жмуток
Навік  позбутися,  втопить    у  морскім  царстві
Й  не  жити  тут,  у  темряві,  хоч  вже  й  не    в  рабстві
Немов  вигнанець,  жаль,  але    по  своїй  волі
Час  згоїть  рани,  вкотре  подякую  долі
Чекаю  вироку…    Хто  зна,  як  карта  ляже..
У  гріхах  каявсь  -    може    якраз    Бог    поможе.

Відстань  між  нас,  Світланко,  уже  невелика
Знаю  з  тобою,    ніколи  не  пізнав  лиха
Мені  би  крила  та  й  під  твоє  тепле  крило
Навіть  готовий,  з  тобою    їхати    в    село
А  море,чайки,  поклик  завжди  мандрувати
Лишив  би  я,  щоб  нам    храм  любові    збудувати.
***
Весняний  ранок,  як  вісник  його  удачі
Напередодні  вирішені  всі  задачі
На  причалі  …    дуже  гучно  й  доволі  людно
У  спецодязі    моряка,    спішив    на  судно
У  портмоне,  подароване  дипломатом
Декілька  доларів  та  папери  з  білетом
Порт  Сан-  Хуана  залишався  за  плечима
Яка  вона,    стала    тепер  моя  Вітчизна?
Чи  дочекалась  мене?  Чи  ще  коханий    Світлані?
Далекий  шлях…    у  надії    і  в  сподіванні…

Як  пасажир  на  судні,  то  справжній  відпочинок
Тепла  каюта,  мрії  до  білих  хмаринок
Смачні  закуски,    вино  і    теплі  спогади
Про  першу  зустріч  -  приваба  ніжним  поглядом.
І  вісім  років    уже  сувмісного  життя
Вона  диспетчер    у  порту.  Ніжні  почуття
І  світлі  мрії  й  плани  на  майбуття
Давно  було    б  замати  собі  рідне  дитя
Та  все  відтягували  час.  -  Бо    хати  нема
Вона  так  часто  казала,  напевно    жартома
Щоб  його  не  засмутити.  Адже    мала  шанс
У  лікарні  утішали  -  На  все  треба  час.
Він  розумів,  мабуть  тому    й  не  наполягав
Кохав  всім  серцем    й  душею,  берегтись  благав.
***
Дорога  дальня…  позаду  страх  і  тривоги
Думки…  думки,  як  приймуть,  зустрінуть  колеги?
Змінявся  настрій,то  бурхливий  у  мажорі
За  мить  сумління  і    спокій,  уже  в  мінорі
Вкотре  до  дзеркала  підійде,  втішається
Модна  зачіска  -»канадка»,  посміхається
Дякувать  Богу,  ваги  набрав  ,  доглянутий
А  то  сухий    був,  зчорнілий,  як  з  хреста  знятий.
Хоча  давненько  на  висках    сріблиться  іній
Лишив  сліди,  йому    цей  круїз  незабутній
Та  все    ж,  ті  самі  очі  не  втрачали  блиску
При  згадці  про  кохану,  мов  відчував  ласку.

З  судна  на  судно  три  пересадки,  без  проблем
Та  за  роки  втрачені,    згадував  з    болем
Як  змити  з  пам*яті,  те  що  переніс  на  плечах
У  душі    й  в  серці…  раптово  сльози  на  очах.

Стамбул    привітний…  сяяв  під  ранковим  сонцем
Напередодні  …  вмитий  теплим  літнім  дощем
Йому  не  раз    доводилось    тут  побувати
Нині  ж  із  трепетом    у  душі  став  сприймати
Знайомий  порт  і  близько  судно  з  Батьківщини
Здалось  не  було    на  затримання  причини
Та    лиш    по  трапу  зійшов,  як  один  чоловік,
Ну,  що  Артуре,    помандрував,  побачив  світ?
***
Червоний  обрій  раз  у-  раз  топивсь  у  морі
Гучна  молитва  у  Софіївському  соборі
Слова  розносилися,  далеко  по  окрузі
Він  на  балконі  з  дипломатом,  ніби  друзі
В  готелі  одна  ніч,  а  до  Одеси  ранком
Повернення,    коханій  буде  подарунком.

Сонячний  ранок,  передвіщав    чудовий  день
О,скільки  лишиться    у  свідомості  вражень
Від  пережитого  і  пройденого  в  житті
Артур  стояв  схиливши  голову  в  сум*ятті
Не  міг  повірити,що  скоро  буде  вдома
Літак  здіймався  ввись,    у  блакитні  небеса
Милує  очі,  приваблює  земна  краса
Від  хвилювання    весь  аж  тремтів  ,  яке  щастя
Кілька  годин  й  вже  точно  повернутись  вдастя
Чи  дочекалася,  чи  ні,  люба  Світланко
Де  зараз  ти,  моя  кохана  веселунко?
А  може..  не  моя,    ранила  думка-  стріла
Чи  всупереч  коханню  між  нас  тьмяна  імла
Як  геть  прогнати  всі  сумління  й  вірить
Невже  комусь,    своє  серце  змогла    довірить
Душить  неспокій,  криштальні  сльози  на  очах
Думки  нав`язливі,  вже  здавалось  знесе  дах
Але  ж  любились  і  цінували  кохання
Духмяні  квіти…в  полі    збирали  до  рання…
***
Довга    розмова  в  адміністрації  порта
На  столі  рапорт  і  звіт  на  чотири  листа
Одне  втішало,що  спасли  двох  побратимів
Що  були  з  ним  на  судні.  Розповісти  він  вмів
Але    маринували    його  до  вечора
На  завтра  запрошувала  прокуратура

Смеркалось…  В  диспетчерській  Світлани  не  було
Розпука…    На  очах  сльози,  змокріле  чоло
Звільнилась-  це  слово  для  нього  наче    вирок
Чому?Що    заставило  зробити  такий  крок?
Він  ніби  п`яний  йшов  по  знайомій  вулиці
Від  ліхтарів  добре  виднілися  таблиці
Ну  от,  здається,    я  знайшов,  тут    незаблукав
Вже  й  третій  поверх,  хвилюючись,  дзвонив,  гукав.
***
Уже  в  готелі….  В  руках  номер  телефона
Чому    й  навіщо,  змінила  квартиру  вона?
Туга  в  погляді,    на  серці  глибока  рана
Чи  надія  і  сподівання  все  омана?

За  вікном  темінь,  похолодало,  крапав  дощ
Десь  зникли  зорі,чом    цьому  не  завадить  хтось?
Хоча  б  не  змокла,  може    назустріч  вийти    їй
Він  намагався,    непозбутись  усіх  надій.

Чекання…Як    перетерпіти    пів  години?
Так    важко!Чому    занадто  довгі    хвилини?
Він  відчував,  хвилювалась,  все  ж  мала  прийти
Може    й  немає  мені  приводу  радіти?

Пригадував…  За  день  до  відплиття  в  море
Яєчню  на  кухні  смажили    й  помідори
З  одної  вилки  смакували,  посміхались
Як  парубійко  залицявся,  вже  й  кохались….
Перед  очима  та    усмішка  на  обличчі
Сама  чарівність.    За  мить  сміялась  у  вічі
Так    тепло,  весело,  душевно,  щиросердо
В  обіймах  шепіт,-  Світлано  -  моя    трояндо!

Невже  тоді,  з  нами  доля  пожартувала
Була    негода,    морські  хвилі    шматувала
Хустинка  синя,  ледь-  ледь  трималась  на  плечах
Передчуття…  раз  –  у  -  раз  погляд  відчаю,  страх
І    все  ж  весною,  мені  дихала  у  спину
Ти  знала,    все  життя  кохав  тебе,  єдину
Та  кілька  чайок,  нібито  попереджали
Літали  низько  й  занадто  гучно  кричали…
***
Тихий  стук  у  двері…  На  місці  не  встояти
Надто  важко  в  душі  хвилювання  сховати
Думки  –  блискавиці  серед  хмарного  неба
Можливо  й  не  моя  та  нам  зустрітись  треба

Це  не  сон…    вона  з  хлопчиком,  років  дев`яти
Тепла  зустріч….  не  буде  його  докоряти
Блиски  в  очах…На  віях  бриніли  сльозини
У  обіймах,      на  устах  полинні    краплини

-Ну  от  діждалась,  -  слова  сина,  хитренький  погляд
-Ти  так  нічого…  маєш  непоганий  вигляд…
Я  йду  й  думаю,  ніяк  не  усвідомлюю
Де  ти  був,  що  так  довго  добиравсь  додому?
Чуєш,  не  плач,-  за  мить  притулився  до  мами
Не  відпускай!  Нехай    постійно  буде  з  нами!

                                                                                           Вересень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Катерина Собова

В гостях

Мама    доню    свою    рідну
В    гості    відправляла,
Як    вести    себе    потрібно
Мудро    наставляла:    

-Будуть      виступати    гості  –
Жувати    не    можна,
Вислухай    уважно    тости,
Що    там    каже    кожна.

Та    до    чарки    не    тягнися,
Наперед    не    пхайся,
Серед    старших    оглянися,
Мило    посміхайся.

Пий    водичку    мінеральну,
Виникне    розмова  –
Покажи,    що    ти    морально
До    життя    готова.

А    як    стануть    танцювати,
Зроби    по  -  англійськи:
Не    прощаючись    -    із    хати!
(Так    у      колах    світських).

Аж    на    другий    день    припхалась
Донечка    додому,
Розказала,    як    набралась
Горілки    і    рому:

-Я    забула,    що    ти    вчила,
Як    у    тих    англійців,
І    по-нашому      зробила:
Ми    ж    то    -    українці!

Гопака    я    танцювала
Із    кумом    Альбіни,
Реготала    і    співала  –
Аж    дрижали    стіни.

На    коня    пила    я    залпом,
На    кожну    підкову,
Всі    вітали    мене    з    кайфом,
Наливали    знову…

І    по-нашому    я    швидко
Чарку    спорожняла,
Мусила    там    ночувати,
Бо    йти    не    діждала.

У    англійців      свої    тости
Й    свої    забобони,
А    я    рада,    що    в    нас    в    гостях
Отакі    закони!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


НАДЕЖДА М.

СПЕРЕЧАЛИСЬ ЦАП Й БАРАН

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sn8IOuXnjVY[/youtube]

Сперечались  Цап  й  Баран,
Хто  з  них   розумніший.
Швидко  склали  вони  план,
Для  обох  був  втішний.

Хто  з  них  швидше  пробіжить,
Не  впаде  в  дорозі,
Той   розумним  буде  жить,
Буде  в    всіх  в  повазі.

Стали  суддів  вибирать, 
Треба  знайти  чесних.
Можна  всіх  отут  назвать:
Мавпа,  кіт-  судді  всі  чудесні.

І  побіги  всі  щодуху,
Хто  ж  тут  буде  першим?
Бігти  ще  немало  шля́ху,
Був  він  не  з  найлегших.

Довго  біг  цей  Цап  і  впав,
Лежить  на  дорозі,
Та  одного  він  не  знав,
Чом  усі  в  тривозі?

Бо  баран  стоїть  на  ніжках,
Зовсім  не  зморився.
Він  пробіг  лиш  зовсім  трішки
Тут  і  зупинився.

Далі  я  не  буду  бігти,
Бачите  -  старенький.
Не  зламав  я  свої  кігті,
Значить  -   розумненький.

Нащо  бігать,  сиди  дома,    
Зараз  це  сучасно.
Жити  легче  все  ж  дурному,
Й  Барану  це  ясно...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925145
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 03.10.2021


НАДЕЖДА М.

Лаштую настрій не осінній

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]

Лаштую  настрій  не  осінній,
На  літній  спробую  ще  лад.
Розсіє  вітер  в небі  синім,
Душі  осінній  перепад.

Нехай    буяє  усе  світле,
Добавлю   трохи  кольорів.
Любов,  цвіти  рожевим  цвітом!
Осіннє  диво  серед  див.

Тримай  міцніш  мене  за  руку,
Підем  назустріч  всім  вітрам.
Нехай  не  взнаємо  розлуки.
Ми  збережем  любові  храм..

---------------------------------
Натисніть  на  картинку


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849027
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 03.10.2021


Валентина Ярошенко

Підемо ми у край везучий

Підемо  ми  у  край  везучий,
Де  пісня  є  і  соловей.
І  буде  слово  нам  співзвучне,
Там  буде  звучність  всіх  пісень.

Все  поєднає  нас  в  єдине,
І  спів,  і  слово  й  майбуття,
Там  солов'їна  пісня  лине,
І  кращим  буде  в  нас  життя.

І  ми  розкажемо  всім  словом,
Де  правда  є'  і  є  брехня.
Щастям  є  для  всіх  основа,
І  кращим  буде  в  нас  життя.

Підемо  ми  у  край  везучий,
Не  буде  війн-  мир  навкруги.
Бо  залунає  край  співучий
Завжди  чекали  його  ми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926902
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Svitlana_Belyakova

Помолимся…

Помолимся  за  Небесного  Отца
и  Мать  -  Богородицу,
помолимся  за  Земную  Мать
и  Отца  Земного,
и  свою  Родину.
Помолимся  за  Планету,
пока  она  зелёно  -  голубая,
как  отголосок  далёкого  неземного  Рая.
Помолимся  за  детей  и  родных,
чтоб  счастье  на  Земном  Пути
не  обмануло  их.
Сохраним  все  чувства  земные  в  букете,
чтоб  не  были  мы  друг  другу
слепые  и  глухие.
Страшно  представить  ,
сколь  век  наш  короток,
а  мы  ведь  планируем  на  сто
лет  вперёд,  пренебрегая
сроком.
Сколь  велики  ожидания,
обращённые  к  небесам,
в  минуты  покаяния.
Так,  будем  же  жить  здесь
и  сейчас,  не  израсходывая
бесплодно  жизненный  запас.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926913
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

І вже більшого щастя не треба

Як  милує  той  квіт,  опадає    з  дерев  і  злітає,
Доторкається  ніг  та  чарівність  назавжди  лишає
І  тендітно,  як  сон  пробирається  тихо  в  глибинку
Та  у  світі  долонь  відображує  милу  хвилинку

Як  же  вабить  краса,  аромати  розносяться  в  далі,
А  чарівна  весна  вже  мотив  виграє  на  роялі,
Гілка,  ніби  рука  витанцьовує  ніжно  та  вміло,
Як  тендітна  душа  опускає  чарівність  на  тіло

Зачарований  світ  та  і  я  в  нім  така  неповторна,
Ніжна  пісня  звучить  мелодійна  і  дуже    змістовна,
Ніби  крила  ростуть  і  здійнятися  хочу  у  небо,
Захопивши  весь  світ  і  вже  більшого  щастя  не  треба.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926911
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Маг Грінчук

Не дасть рятунку Божий суд

Генетика  суперечить  здоровому  глузду
І  роду  людському  про  непідтвердженість  даних,
Та  не  залежить  від  того,  чи  чуєм  відлуння,
Щоб  зрозуміти  елементи  контрактних  благань.

Чимало  хвороб  вже  має  сучасне  суспільство,
Які  деградацією  людини  зумовлені?!
Проблеми  статевої  моралі,  війн,  насильства...
Злочинність  і  бідність  в  Україні  оновлені.

Нові  фундаментальні  ці  етичні  проблеми.
Пов'язані  тут  з  генною  інженерією,
Із  клонуванням  людини  у  світі  буремнім,
Коли  маса  людей  втратила  норми  планетні...

Істоти  підпадають  під  вплив  інших  теорій.
Ідеї  ростуть  про  те,  що  в  людині  відсутнє...
Увірують  божевільні  й  ситі.  Тиснуть  хором.
Хитнувся  світ.  Тремтить...  Не  дасть  рятунку  Божий  суд!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926916
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


НАДЕЖДА М.

ПРОЖИВАЛА В ХАТІ МИШКА ( ДЛЯ ДІТЕЙ )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fI0v9QCF3ys
[/youtube]

Проживала  в  хаті   Мишка,
Очі  сірі,  тонкий  хвіст.
Та  ходила  вона  тишком,
Ще  була  мала  на  зріст.

Якось  сталася  біда,
І  незчулась,  як  це  сталось,
Закохалася  в  Кота,
І  щасливою  здавалась.

Був  той   Кіт  такий  добряк,
Дозволяв  він  їй  усе.
Не  робив  їй  переляк,
Бо  для  нього  це  пусте.

Мишка  лазила  по  спині,
І  кусала  пухкий  хвіст.
Разом  спали  на  ряднині,
Непоганий  життя  зміст..

Разом  гралися  в  ловитки,
Мишка  першою  була.
Розкидали  все  в  кімнаті,
Довго  дружба  ця   жила.

Стався  стрес  для  Мишки  якось,
Вкрала  м"ясо  зі  стола.
І  ця  дружба  похитнулась,
Бо  хазяйка  була  зла.

Та  отримав  за  це  Кіт,
Та  хіба  він  винуватий?
Потемнів  у  Мишки  світ,
Бо  надав  їй  Кіт  пухнастий.

Мишка  вскочила  у  нірку,
Кіт  присів,  дістать  не  міг.
Хіба  влізе  він  у  шпарку?
Він  почув  із  нірки  сміх...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926142
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 02.10.2021


Svitlana_Belyakova

Одинокиe люди…

Одинокие  люди,
мы  чувствуем
друг  друга  тонко,
нам  не  нужна
определённая  обстановка,
это  на  уровне  сердца  и  души.
Натуры,  искупленные  слезами,
погрязшие  в  не  сбыточных  мечтах,
с  осторожностью  делаем
каждый  свой  шаг.
Даже  полностью
довериться  людям  боимся,
чтоб  обманом  не  пораниться.
Терпеливые,  одинокие  человеки,
счастье  нам  дано  на  веки,
но  будто  оно  за  нас  забывает
или  однобоким  бывает,
но  верить  хочется  в  Фортуну
и  Судьбу,
пусть  лучшее  в  Жизни  сбудется,
как  в  награду  ,
за  жизненную  прямоту,
за  пройденного  одиночества
долготу.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926837
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Променистий менестрель

В жизни есть профессия

С  Днём  учителя,  дорогие  коллеги  –
успехов  и  радости  на  часто  
не  предсказуемых  тропинках  профессии

             В  жизни  есть    профессия  

В  жизни  есть    профессия  –  деток  обучать,
Коль  в  тебе  поэзия  –  душу  юных  знать;
Их  любовь  и  преданность  нам  завоевать,
Чтоб  смогли  любимым  учителем  назвать...

Не  искать  здесь  лёгких  дорог  учителям  –
В  глазках  яснооких  есть  парус  кораблям.
Ох  уж  эти  тропки,  тайны  их  сердец...
А  тетрадок  стопки  –  времени  ловец.

октябрь  2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926848
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


ЛУЖАНКА

Мелодекламация

Благодарю  талантливую  незнакомку  из  просторов  интернета  по  имени    Наталина  за  чудесный  и  неожиданный  подарок  -  декламацию  моего  стиха  "Когда-то..."  ❤️

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926855
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Білоозерянська Чайка

За весну!

[i]У  недалекі  весни  босоногі
Ганяла  по  воді  стрімкий  кораблик.
Сусід  з  рогатки  цілився  з-за  рогу,
А  я  сварила  хлопчика-нахабу.[/i]

У  літо  юне  мамин  голос  строгий
Вичитував  нам  за  нічну  гітару.
Ми  дивувались:  ну  і  що  ж  такого,
Запівніч  «боєм»  струнами  ударив?!

[i]…Костюм  солідний.  Статус  педагога.
Папери  скрізь…    Любов  до  біжутерій…
Це,  мабуть,  осінь  до  мого  порога?
Піду,  відкрию.  Справді,  хтось  у  двері…[/i]

Дивлюсь  швиденько:  чи  блищить  підлога?
Чи  по  місцях  все?  Й  раптом  –  чую  регіт.
Не    бачать  гості  взагалі  нічого:
Бринчить  гітара…    це  –  мої  колеги!

[i]Вручили  квіти...і  в  очах  –  волога.
Зими  –  не  буде...  осінь  теж  ослабне.
Бо  юні  серцем  справжні  педагоги,
А  діти  наші  –  у  весну  кораблик.[/i]

Ось  на  природі  пахкотить  тринога  –
Чекає  друзів-однодумців  каша.
Щаслива,    шепочу  подяку  Богу:
Спасибі  за  весну  у  душах  наших...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926857
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Віктор Варварич

Крокує жовтень

Дарує  жовтень  золоте  намисто,
І  палітра  барв  у  всій  його  красі.
Ступає  по  землі  так  урочисто,
І  купається  у  вранішній  росі.

А  вітерець  дерева  чепурить,
Барвисте  листя  із  них  скидає.
Осінь-королева  шлях  золотить,
В  наші  мрії  стежки  прокладає.

Одна  мить,  сховається  за  горою,
Невдовзі  повіють  сильні  холоди.
Зріла  осінь  зустрінеться  з  зимою,
Пухнастий  сніг  замете  її  сліди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926862
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Білоозерянська Чайка

Как же касаетесь души Вы…

/квартон./

Как  же  касаетесь  души  Вы!
Искусно,  ласково,  умело,
И  чувств  мучительных  изгибы
Не  защищает  крепость  тела.

Удары  сердца  замирают  –
Как  же  касаетесь  души  Вы.
Без  Вас  для  мира  я  чужая:
В  рубцах,  царапинах,  ушибах…

И  даже  музыка  фальшивит,
Когда  без  Вас  кружусь  я  в  танце.
Как  же  касаетесь  души  Вы,
Что  не  могу  сопротивляться.

Душа  ранимая  раздета
В  наш  век  безжалостный  и  лживый.
И  всё  же  с  тонкостью  эстета,
Как  же  касаетесь  души  Вы…

/Художник  Анна  Разумовська./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926867
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Valentyna_S

Ось та сторінка, де куточок зігнуто…

Вже  майже  ніч.  Ще  теплий  в  чашці  чай.
Вмикаю  знов  настільну  лампу  матову.
Не  сердься,  пізня  муко,  зачекай:
Я  почитаю  кілька  хвиль  Ахматову.

Старенький  томик  каламуть  зігнав.
Ось  та  сторінка,  де  куточок  зігнуто.
Він  дихав  сонцем,  місяцем—вона,
Й  назавше  коло  двох  планет  розімкнуто.

Чужа,  —  їй  натякнув  раз  приторк  рук,  
Що  зовсім  був  не  схожий  із  обіймами,
І    дзвоном  стримане:  «Я  вічний  друг»,
І  сміх  в  очах  спокійний    нею  спійманий…

Відтак  остигла  лава  її  слів.
В  домашніх  тапках,  в  платтячку  буденному
Вона  зізналась  образу  зі  снів
В  бентеженні  своїм,  у  сокровенному.

…Сурмлять  світанок  півні  вперебій.
Покрились  шиби  мрякою  туманною.
О,  скільки,  жінко,  справжності  в  тобі!
Лиш  в  досвіток  прощаюся  із  Анною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


ЛУЖАНКА

Розкажи мені казку

Я  сьогодні  слабка  і  квола...
Розкажи  мені  казку,  мамо,
Про  безмежну  любов  довкола
І  про  мир  між  двома  світами.

Про  чарівну  якусь  країну.
Хай  добро  переможе  знову!
Я  думками  туди  полину
І  повірю  у  кожне  слово.

Пролітатиму  храм  Софії,
Де  вікують  Любов  і  Віра
І  вберу  там  живу  Надію
Кожним  атомом  свого  тіла.

Згине  горе  усе  достоту!
Нагребу  повні  жмені  щастя
І  розсиплю  поміж  народом,  -
Хай  на  славу  життя  удасться!..

Мерехтить  кришталями  небо,
Наче  просить:  молись,  будь  ласка,  -  
Де  ж  ти,  нене?  Мені  так  треба
Твою  добру  почути  казку...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926662
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 02.10.2021


Веселенька Дачниця

І що його робити (постійна реклама по радіо)

                   
І  що  його  робити,  як  болять  суглоби?
Я  вже  птиці  не  держу,  продала  худобу

На  лавочці  всядуся,  коло  свої  хати,
На  чотири  сторони  насіння  лузати...

Біля  того  радіо    і  днюю,  й  ночую  -
В  господарстві  лиш  собака  з  голоду  виє...

Раніше  й  не  замічала  де  ті  болячки,
Як  реклами  наслухаюсь  –  нападає  с….а,

То  в  коліні  десь  штирхне,  під  ребром  заколе
Не  обійдусь,  мабуть,  я  без  сусіда  Миколи.

Візьму  ліки  народні  –  пляшечку  горілки,
Разом  полікуємо  суглоби  й  гомілки!

Він  розімне  мої  кості  -  масажист  хороший,
Розжене  по  тілу  кров...  і  не  на  вітер  гроші!    
                                                                                                                                       В.Ф.-  17.  09.  2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926702
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 02.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Дивограй

Ти  шуми,  мій  рідний  дивограй,
Бережи  всі  сили  і  мотиви,
Вечори  сумні  лиш  проганяй,
Щоб  усі  в  житті  були  щасливі

Можеш  закружляти  в  вальсі  ти
Де  ступали  тихо  наші  кроки,
Щоб  у  водевілі  всі  листки
Стали  лиш  мудрішими  за  роки

Підніми  у  вись  пелюсток  квіт,
Закружляй  із  ними  у  таночку,
Передай  ти  осені  привіт
Та  іще  чарівному  струмочку

Ти  шуми,  мій  рідний  дивограй,
Бережи  всі  сили  і  мотиви,
Вечори  сумні  лиш  проганяй,
Щоб  усі  в  житті  були  щасливі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926829
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Олег Крушельницький

РОМАШКИ НЕ ВИННІ

Невинні  ромашки  загублені  в  полі,
Духмяний  віночок  нездійснених  мрій.
Попали  під  жорна  жорстокої  долі,
Заплетені  в  коло  невтішних  подій.

Вони  проростали  під  небом  на  полі
В  яскравому  світлі  липневого  дня,
Але  їх  зірвали,  жбурнули  додолу,
Отак  для  утіхи,  на  смерть,  навмання.

Лежать  білі  квіти  в  небес  під  ногами,
Зів'яли  під  сонцем  тонкі  пелюстки,
А  так  би  зростали  на  волі  віками
Та  тішили  око  цвітінням  своїм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926753
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ

Біль  Чорнобиля  -    серце  не  покине,
Він  лишиться  у  ньому  на  завжди.
Ми  з  болем  цим  живемо  щохвилини,
Він  невідпустить  нас  ніколи.  Ні.

Кричить  душа,  неначе  та  лелека,
По  рідних  та  насиджених  місцях.
Вже  стільки  літ  іде  цей  біль  з  далека
І  залишає  в  серці  нашім  жах.

Стоять  сумують,  зубожілі  хати,
Полином  заросли  до  них  стежки.
Чорнобиль  –  ти  заставив  нас  страждати,
До  отчого  порогу  -  не  прийти.

В  дворі  не  пролунає  сміх  дитини
Й  дзвінок,  який  до  школи  кликав  нас.
Похилено  стоять  самотньо  тини
І  відлік  відбиває  страшний  час.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272297
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 02.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

ПОРАНЕНА ЮНІСТЬ

Афганістан  –  це  грізне  слово,
Це  біль  у  серці  назавжди
І  мамина  наставна  мова:
"Господь!  Синочка  збережи.
Не  дай  загинуть  на  чужині,
І  злую  кулю  відверни.
Верни  мені  ті  очі  сині,
Додому,  сина  поверни!"

І  знову  бій,летять  гранати.
І  кулеметний  шквал  вогню.
І  гинуть  молоді  солдати,
В  пекельнім  і  страшнім  бою.
 
На  Батьківщині,  мама  й  тато,
Дружина  і  мале  дитя.
А  тут  стискаєш  автомата,
Й  виборюєш  своє  життя.

Коли  ти  закриваєш  очі,
То  бачиш  друзів  і    село.
І  там  лиш,  дома  –  тихі  ночі,
І  смак  дитинства,  що  пройшло.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269577
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 01.10.2021


Закохана в море

Любителям шоколада




Содержание    кака*-продуктов    в    шоколаде
 
(масло-кака*    и    кака*-порошок)    -  

не    менее    80%

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926775
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хвильно від нектарної любові

Як  хвильно  від  нектарної  любові
Ще  з  літа  перестиглого  й  тепер.
Скидає  лист  багряний  вже  діброва,
І  набігає  дощ  сльозами  з  перл.

Симпатія  дозріла,  в  серці  ж  -  клин.
Цей  яр  глибокий  віковий  росте.
Хандра  крадеться  в  душу  звіром-спліном.
Чи  час  все  перемеле  непросте.

Чому  вітрець  мене  штовхає  в  спину?
Нічого    спільного  нема  у  нас.
А  знову  зустріч  -  перелив  бурштину.
П'ємо  нектар,  п'ємо  любові  час.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Любов Іванова

ЛЕТО!!! НЕ УХОДИ!!!

[b][color="#338a0e"]До  чего  не  хочется  прощаться
Лето!!!  Погоди,  не  уходи!
Неужели  дни  тепла  и  счастья
Остаются  где-то  позади.

Неужели  в  прошлом  полевые
Самые  красивые  цветы?
Спрятал  август  лето  в  кладовые
Осени  отдав  свои  бразды

Смотрят  в  реки  плачущие  ивы
Сбрасывает  лес  и  парк  наряд
Только  ели  с  соснами  красивы
Выстроились    возле  парка  вряд..

Скрыта  гладь  озер  сентябрьской    рябью,
Опустилась  в  воду  вЕрбы  прядь...
Возвращайся  к  нам  хотя  бы  ...  бабьим
Лето...на  денек...на  три...  на  пять.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926790
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Повзе туман

Повзе  туман  і  котить  сивину:
Дорогу  биту  ледь-ледь  видно,
Немов  шукаючи  чиюсь  вину,
Оповиває  все,  що  рідне.

Долина  в  сумнівах,  краплистий  гай,
Ставок  устелений  туманом.
А  хтось  комусь  сказав  колись  "прощай",
Немов  стиснув  коня  арканом.

Повзе  туман  і  котить  сивину,
Доріжка  в  споришах  притихла.
Чи  віднайдеш  життєву  глибину?
Колись  жили  давно  тин  з  тином.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 01.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжності мотиви

Соловей  щебече  у  зеленім  гаю,
Про  кохання  наше  всім  розповіда.
Як  тебе  люблю  я,  як  тебе  кохаю,
Ніжна,  синьоока  зіронько  моя.

Вітерець  розносить  співи  солов'їні
І  летять  мов  птахи  в  далечінь  вони.
А  я  все  вдивляюсь  в  твої  очі  сині,
Коли  ти  приходиш  казкою  у  сни...

Простягаєш  руки  і  ведеш  до  гаю,
У  якім  на  вітті  соловей  співа.
Я  тебе  кохана,  ніжно  обіймаю,
Шепочу  на  вушко  лагідні  слова.

Солов'їна  пісня,  солов'їні  співи,  
Дочекавшись  ранку,  спати  не  дають.
І  торкають  серця  ніжності  мотиви,
За  собою  люба  нас  вони  ведуть...

Відкриваю  очі  все  кудись  зникає,
Серце  сильно  б'ється,  а  тебе  нема.
Буду  я  чекати  ночі  знову,  знаю,
Нехай  сон  на  крила  обох  підійма.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926757
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


ТАИСИЯ

Бодрость духа.

 

Укатило    лето    на    свою    ночлежку.
В    душу    пробирается    мерзкая    хандра.
Сочиню    куплеты,    совершу    пробежку.
У    меня    спасенье    есть  –  в    шахматы      игра!

Ищем    мы    рецепты    от    тоски    и    скуки.
С    этими    персонами    нам    не    по    пути.
Мы    любовь    спасаем    от    змеи-  разлуки.
Очень    трудно    осенью    радость    обрести.

Не    теряйте,    люди,    вашу    бодрость  духа.
Если    потеряете  –  трудно    разыскать.
Может    вы    в  разлуке…    подвела    житуха…
Значит    вас    покинула    Божья    Благодать…
==========================


В    гордом    одиночестве        вянет      человек.
Плохо    циркулирует    в    его    жилах      кровь…
Осень    посоветует    в    наш    жестокий    век...
Взять    билет,    куда    зовёт    пылкая    ЛЮБОВЬ.

01. 10.  2021.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926756
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Катерина Собова

Хоробра Тома

Після    двох    побачень    в    сквері
Дівчину    кохану    Тому
Прийшло      в    голову    Валері
Запросити    вже    додому.

Є    якісь    манери    дамські:
Таку    гостю,    як    приймати?
Каву,    квіти,    чи    ’’Шампанське’’  -
Що    вперед    пропонувати?

Хлопець    дуже    хвилювався,
Як    вести    себе    відразу?
-Як    вино    запропоную    -
Цим    її    я    не    ображу?

Уже    Тома    на    порозі,
Розмістилася    на    кухні,
Вся    рум’яна    від    морозу,
Вийняла    пивні    два    кухлі.

Розгубився    тут    Валера,
Хотів    свічку    запалити,
Тремтять    руки    в    кавалера…
Як    романтику    створити?

Пінитись    шампанське    хоче,
В    келихи    хотів    налити:
-Для    хоробрості,-    белькоче,-
Треба    нам    це    пригубити.

Дівка    з    радості    аж    скаче:
-Ми    розважимось    добряче!
Заховай    цей    сік    дитячий,
В    мене    дещо    є    гаряче.

Первачок    ось,    пригощайся,
Та    не    бійсь,    горілка    добра,
Пий    сміливо    і    не    кайся,
Бо    я    вже    прийшла    хоробра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Катерина Собова

Хоробра Тома

Після    двох    побачень    в    сквері
Дівчину    кохану    Тому
Прийшло      в    голову    Валері
Запросити    вже    додому.

Є    якісь    манери    дамські:
Таку    гостю,    як    приймати?
Каву,    квіти,    чи    ’’Шампанське’’  -
Що    вперед    пропонувати?

Хлопець    дуже    хвилювався,
Як    вести    себе    відразу?
-Як    вино    запропоную    -
Цим    її    я    не    ображу?

Уже    Тома    на    порозі,
Розмістилася    на    кухні,
Вся    рум’яна    від    морозу,
Вийняла    пивні    два    кухлі.

Розгубився    тут    Валера,
Хотів    свічку    запалити,
Тремтять    руки    в    кавалера…
Як    романтику    створити?

Пінитись    шампанське    хоче,
В    келихи    хотів    налити:
-Для    хоробрості,-    белькоче,-
Треба    нам    це    пригубити.

Дівка    з    радості    аж    скаче:
-Ми    розважимось    добряче!
Заховай    цей    сік    дитячий,
В    мене    дещо    є    гаряче.

Первачок    ось,    пригощайся,
Та    не    бійсь,    горілка    добра,
Пий    сміливо    і    не    кайся,
Бо    я    вже    прийшла    хоробра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Ніна Незламна

Красуня осінь

Сама  краса-  осінь  у  строкатій  одежі
Упевнено  крокує  й  малює  пейзажі
Торкнулась  пензлем…  Багряним,  жовтим,  золотим
Наводить  штрихи….підкреслить  темно  зеленим    

Ніби  замріялась….  Позирнувши  догори
Вже  й  з  небесами,  завела  переговори
Хмари  підвласні,  напливли    наче  примари
Величні,  чорні,  між  собою  ведуть  чвари

І  небо  вмить,  замерехтіло…  блискавиця
Блиск  близько  й  далі,  як  розгнівана    цариця
Вогняні  стріли  відчайдушно  розсипала
Від  несподіванки,  землиця  застогнала

Оце  сюрприз!  Той  стогін  линув  у  далину
Тремтіли  хмари.  Землі  встеляли  сивину
Дощем  холодним.  Й  не  спинялись,  й  на  хвилину
Прощальну  пісню,  заспівали  журавлину

Вже  й  відгриміло…  І  оновилася  земля
Сяюче  сонечко  слало  цілунки  здаля
Богиня  осінь,  чарувала  шовком,  блиском…
Знов  посміхнувшись,  за  мить,    фарб    бризки    помазком

І  пішла  далі…  позаду  диво  -  картини
Десь  олівцем,  майстерно  ляжуть  павутини…
Красуня  осінь...  додасть    впевненості  мені
Яке    це  щастя,    бачити,  жити  на    землі!

15.09.  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Наталі Косенко - Пурик

Згадка милої хвилини

Я  тобі  на  плечі  так  схилюсь,  рідненька,
Люба,  найдорожча,  наймиліша  ненька,
Доторкнусь  волосся  трепетно  рукою,
Сивина  рядочком  з'єднана  з  журбою

Жаль,  що  ненько,  швидко  побіліли  скроні,
Зморшечки  покрили  личко  і  долоні
Та  чому  ж,  рідненька,  час  біжить,  як  ріки,
Від  розлук  і  смутку  знітились  повіки

Ти  не  плач,  матусю,  ще  всміхнеться  літо,
Прилетять  з  чужини  до  хатини  діти
І  заплачуть  очі,  вже  від  щастя,  мила,
Будеш  ти,  рідненька,  знову  ще  щаслива

Бережіть,  плекайте,  поки  в  Вас  є,  ненька,
Лише  з  нею,  любі,  Ви  іще  маленькі,
Бо  коли  немає  -  ти  вже  не  дитина,
Лиш  лишиться  згадка  милої  хвилини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926729
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Променистий менестрель

Это Крым ребята осень

       *          *          *

Это  Крым  ребята  осень
Любит  нас  а  мы  её
Улыбнётся  отголосит
Мы  ей  песенку  споём
О  цветастых  переливах
В  паутиновых  мечтах
Скоротечности  былинной
Нежной  сказки  на  устах

Хрустнет  ветка  под  ногою
Птица  вскрикнет  за  кустом
Вот  с  водичкой  ключевою
Родничок  небес  окном
Там  в  распадках  горных  кряжах
Дно  прародины  морей
Спят  урочища  и  пляжи
Отголоски  пропастей

Мы  волшебною  тропинкой
Все  внутри  твоих  страниц
Настроение  пушинкой
Осень  ты  во  много  лиц
На  коленях  пред  тобою
Излечила  от  сует
Красотою  тишиною
Нам  здоровья  даришь  свет

Это  Крым  ребята  осень
Энергетика  здесь  сосен
Дуб  кизил  и  стройный  бук
Шум  листвы  и  дятла  стук

29.09.2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926601
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Розкидана краса

Як  солодко  ти  спиш,  у  ту  казкову  ніч,
Де  ніжно  об'єдналися  сузір'я
І  неповторним  сном  у  дивовижі  свіч
Кружляє  у  зірках  усе  подвір'я

Розкидана  краса  у  ніч  де  ти  і  я,
Привітно  нас  запрошує  в  гостину,
Доповнює  сповна  до  нашого  життя,
Даруючи  на  згадку  нам  перлину

У  спокої  земля  також  уже  дріма,
Природа  колисає,  ніби  ненька,
Попереду  у  нас  і  осінь,  і  зима,
Де  радощі  великі,  і  маленькі

Як  солодко  ти  спиш,  у  ту  казкову  ніч,
Де  ніжно  об'єдналися  сузір'я
І  неповторним  сном  у  дивовижі  свіч
Кружляє  у  зірках  усе  подвір'я.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926545
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


ЛУЖАНКА

Голосила тітка Ліда

Голосила  тітка  Ліда:
-  Ну  скажіть,  чия  вина,
що  у  цім  буремнім  світі
я  однісінька-одна?
Мов  билинонька  у  полі,  
доживати  маю  вік.
Чи  прокляття  то,  чи  доля?
Був  сусід  -  і  той  утік.
Під  вікном  стара  Калина
загойдалась  у  журбі:
Як  це,  тітко?  Ми  ж  -  родина,
всі  плоди  мої  -  тобі!
Обізвалася  Сопілка:
Знаєш  ти  мене  давно,
я  тобі  щасливу  пісню
подарую  перед  сном.
Затремтіла  сторінками
мудра  Книга  на  столі:
-  Я  тебе  вожу  світами
Крізь  уяву  по  землі.
Занявчав  пухнастий  Котик,
(ніжно  тулиться  до  ніг):
Ну  облиш  свої  турботи,
вийди,  тітко,  на  поріг.
Там  до  тебе  промовляють
Дивним  співом  солов'ї.
А  на  небі  Сонце  сяє
в  одинокості  своїй.
Придивися  і  побачиш,
як  шовковий  день  звучить.
То  чому  ж,  рідненька,  плачеш,
якщо  поряд  -  цілий  Світ?!
Не  втрачай  життя  у  смуті,
Глянь,  як  Сад  тобі  цвіте!
А  самотнім,  знаєш,  бути
Можна  і  серед  людей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926506
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Білоозерянська Чайка

Немов люстерко осені вода

Немов  люстерко  Осені  –  вода,
Етюд  створила  на  озерній  гладі.
Манірну  панну  теплий  Вітер  сватав  ,
Осінній  кралі  в  очі  заглядав  –
Вона  ж  –  на  сміх  все…  ох,  вже  ці  дівчата!

Ліс  у  багрянці  вітер  пронизав  –
Юнацька  пристрасть…  як  не  зрозуміти?
Сердешний  тільки  стогне  сумовито:
Тверда  красуня…  маю  гарбуза…
Ех,  ті  дівчата!  Завиває  Вітер…
Розкішна  Квітко!  В  плесі  тихих  вод
Красу  твою  жагучу  буду  пити  –
От  тільки  я  для  тебе  епізод.

Останню  згадку  рве  невгаслий  сум
Солодку  млість  в  прозорому  люстерці:
Енергію  у  відданому  серці
Навіки  я,  закоханий,  несу
І  все  прошу,  будь  поряд,  змилосердься!

В  красі  дзеркальній  тихого  озерця
Осіння  пава  ладить  гардероб,
Дме  вітер…  не  лишає  вічних  спроб  –
Але  ж  красуня  вперта…  не  здається.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Надія Башинська

ОЙ КУПИЛА ЧЕРЕВИКИ

Ой  купила  черевики  та  й  пішла  я  на  музики,  
Танцювала,  танцювала…  аж  підбори  позбивала.

Довго  музика  дзвеніла,  лиш  з  одним  я  гомоніла.
Він  дививсь  не  на  підбори,  а  на  личко  й  чорні  брови.

Потім  мене,  чорноброву,  проводжав  милий  додому.
Хоч  близенько  йти  до  хати,  та  чекала  довго  мати.

Без  підборів  черевички  повели  обох  до  річки.
На  місточку  ми  сміялись…    черевички  там  зостались.

Нагулялись,  видно,  вволю,  бо  ходили  ще  й  по  полю.
Не  схотіли  й  ти  до  хати…  ото  ж  самі  винуваті.

А  нащо  ж  було  бродити,  по  діброві  нас  водити?
А  нащо  ж  так  танцювати,  щоб  підбори  позбивати?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926515
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


НАДЕЖДА М.

ТЕБЕ ЗАПРОШУЮ НА ЧАЙ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRxm_NvntMU[/youtube]


Тебе  запрошую  на  чай,
Душе  моя,  давай  посидим.
Прошу,  мене  ти  вибачай,
Не  часто  час  такий  знаходим.

З  тобою  ми  одна  рідня,
Скажу  простіше  -  одне  ціле.
Все  ж  ти  володарка  моя,
Послухай,  що  так  наболіло:

Чому  примушуєш  страждать,
Тріпаєш  часто  мені  нерви?
Як  цю  загадку  розгадать,
Чи  це  твої  такі  манери?

Та  ні!  Хіба  я  нарікаю?
Були  ще,  знаю,  кращі  дні.
Чого  мовчиш?  Я  все  ж  чекаю!
Надай  цю  відповідь  мені.

Можливо,  тортик  ще  до  чаю,
Варення,  цукру,  молоко?
Чому  ж  ти  зустрічі  шукаєш,
Кого  пора  зубуть  давно?

Мовчиш?  Я  слухаю  уважно.
Крім  мене  серце  в  тебе  є.
Тобі  диктує  все  поважно,
Для  тебе  вірний  шлях  знайде...

,

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926512
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Вікторія Манойленко

Снова небо в ярких точках

Снова  небо  в  ярких  точках.
Всем  желаю  доброй  ночки!
Интернет  уже  зевает,
Только  спать  не  отпускает.
Шепечет  мне  клавиатура:
«Что  за  буйная  натура?
Стерла  пальцем  алфавит.
Клацаешь.  Башка  болит!»
Зарычал  системный  блок:
«Я  терпел  уж  сколько  мог!
Спит  в  кладовке  даже  мышь!
Только  ты  у  нас  не  спишь!»
И  заплакал  монитор:
«Это  вовсе  перебор!
У  меня  уже  сейчас
Нервно  дергается  глаз!
Может,  кто–нибудь  придет,
Горемычных  нас  спасет!»
Электричество:  «Привет!»
Раз  –  и  вырубился  свет!
21.09.2020
Виктория  Манойленко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926492
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

А запах молока війнув, як згадка (акровірш)

[b]А[/b]  я  на  мить  поринула  в  дитинство,

[b]З[/b]емна  краса  -  чарівна  благодать,
[b]А[/b]  у  душі  малесенька  колиска,
[b]П[/b]риємно  з  неї  спогад  діставать.
[b]А[/b]  так  мені  щемить  вона  у  серці
[b]Х[/b]вилина  незабутня  знов  і  знов,

[b]М[/b]атуся  відчинила  в  хату  дверці
[b]О[/b]біймами,  даруючи  любов.
[b]Л[/b]иш  мить  одна  і  вже  дитя  щасливе,
[b]О[/b]хоплене  найкращим  почуттям,
[b]К[/b]олиска  заколихує  грайливо,
[b]А[/b]  аромат  насичений  життям.

[b]В[/b]еселкою  всміхається  щаслива
[b]І[/b]  ніжний  дотик,  як  літневий  сон,
[b]Й[/b]ого  душа  так  трепетно  манила
[b]Н[/b]атхненно  доторкаючись  долонь.
[b]У[/b]  милих  тінях  де  сховались  миті,
[b]В[/b]  солодких  ароматах,  неньки  рук.,

[b]Я[/b]  бачу,  як  любов  і  ніжність  звиті,
[b]К[/b]расою,  об'єднавшись  в  один  звук.

[b]З[/b]ахоплююсь  побаченим,  почутим,
[b]Г[/b]райливо  все  милуюся  життям,
[b]А[/b]  так  мені  хотілося  побути
[b]Д[/b]е  б  я  себе  відчула  ще  дитям.
[b]К[/b]расу  і  аромати  всі  вдихнути,
[b]А[/b]  душу  ще  наповнить  почуттям.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926226
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Катерина Собова

Тещин компромiс

Кожен    день    цікава    теща
З    наполегливим    завзяттям
Ревізує    й    контролює
Поведінку    свого    зятя.

Молодий,    а    сиві    скроні…
Чи    достатньо    заробляє?
Як    відноситься    до    доні,
За    дітей,    добробут    дбає?

Це    Семена    стало    злити,
Ляпнув,    теща    ледь    не    впала:
-Як    би,    мамо,    так    зробити,
Щоб    ми    довго    вас    шукали?

Враз    схопилась    за    голівку:
-Якщо    я    несу    вам    горе  –
В    червні    ти    купи    путівку
І    відправ    мене    на    море.

В    липні,    щоб    відпочивати  –
Прибережні    є    курорти:
Там    я    зможу    показати
Всі      бікіні,    сукні    й    шорти.

А    у    серпні    я    не    проти
Пригадати    сни    дівочі  –
Кращі    всі    міста    Європи
Бачити    на    свої    очі.

Буде    в    спокої    радіти
Вся    сім’я    твоя,    Семене,
Протягом    усього    літа
Відпочинете    від    мене.

А    як    все    оце    оплатиш,
Буду    я    не    теща-мати,
Після    цього    мене    будеш
Дорогою    називати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Катерина Собова

Автоiнспектор Микола

На    дорозі    страж    порядку
За    безпеку    дбає  –
На    обочину    машину  
Хвацько    завертає.

Вчителька    із    укр.мови
За    кермом    сиділа,
Пригадав    інспектор    школу
І    узявсь    за    діло.

-Яка    зустріч,    Розо    Львівно!
Радий    вас    вітати:
Двійочник    Микола    Рівний,
Мушу    штрафувати.

Ми,    даішники    -    не    звірі
(Я    за    себе    знаю),
Все    поясню,    перевірю,
З    миром    відпускаю.

Штраф    не    будете    платити
(Педагоги    бідні),
Тепер    я    вас    буду    вчити  –
Всі    ви    такі    рідні!

Я    сьогодні    залишаю    
Вас    після    уроків,
Цим    якраз    застерігаю
Від    нещасних    кроків.

Ось    вам    зошит    у    лінійку,
Ручку    в    праву    руку,
Виправляйте    свою    двійку
З    дорожнього    руху.

«Буду    Правила    я    знати
Віднині    й    довічно»,-
Сто    разів    це    написати
Ще    й    каліграфічно.

Метод    цей    у    вас    був    модний,  
Дуже    ефективний,
Тож    і    мій    урок    сьогодні
Буде    позитивний.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926493
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Irкina

КАМІНЬ в річку…


…Лиш  просто  бути...  Лиш  просто  -  бути  -

Злегка  по  краю  життя  сковзнути,

Попасти  в  небо,  вплестися  в  звуки  -

Чи  кинуть  камінь  в  гладінь  блакитну  -

Туди,  де  поруч  латаття  квітне..

     Напевне,  хвилі  сягнуть  спокути
     
     І  злинуть  скоро    в  той  вир  завітний        
 
     На  дні  цієї  стрімкої  річки,

     Що  в  море  вплине  -  хоч  невеличке  ..
   
     До  океану  стече  з  водою,

     Коли  не  стане  нас  із  тобою..


Візьмеш  камінчик  -  успій  шепнути

Про  все  далеке  і  незабуте..

Тихенько  нишком  скажи  до  нього  
   
Про  свої  мрії  ,  про  свого  Бога,


Про  насолоди  твої  і  жа́хи

Про  все,  що  важко  переказати..

Про  терпкий  запах,  про  легкий  дотик

Про  літній  ранок  ,  про  стиглі  роси

Про  теплу  ковдру.  Про  мами  руки  -

Про  все  хороше  і  незабутнє..

Про  перламутри  світіння  ночі,

Про  ті  тумани  -  такі  молочні..

Про  те,    що  ніжні  в  осонні  трави,

Як  в  літній  спеці  -  все  золотаве

Про  захід  сонця  -  весь  у  загравах..


Отож,  як  в  руки  береш  камінчик

І  кинеш  в  воду  -  то  знай,  віднині  –

Він  може  стати  трішки  магічним  –

І  десь  на  тайнім  своєму  диску

Все  світле  в  тобі  запише    Вічність...




І  ти  не  бійся,  що  тільки  вітер  шепоче  листом

Сухим  привітом  до  твого  світу








.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926470
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Променистий менестрель

Філософія осені



Не  викапай  осінь...  Ті  злотії  очі
Твої  незабутні  –  і  досі  в  мені...
Вони  і  сумують,  та  серце  цілують,
Як  топові  вдаль  корабельні  вогні...

В  тобі  снить  розлука,  усім  нам  наука,
Що  все  є  примарне  –  лови  доки  є?
На  крилах  лелечих  і  там  не  є  втеча,
Життя  як  той  спалах  а  далі  жниво?              

На  те  Божий  усміх:  "Вам  тяжко  при  умить
Зиск  вічного  Всесвіту  лиш  всіх  життів  –  
Від  тих  філософій  наліт  лиш  терновий,
І  є  дилетантських  думок  лейтмотив..."  

28.09.2021р.                

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926466
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Людмила Григорівна

Ода осени

И  хоть  пришла  уже  "не  лётная"  погода,
Но  Осени  златой  пою  я  "Оду":

ОДА  ОСЕНИ

***
Вот  и  снова  осень!  Сколько  их  мелькнуло
Проливая  слёзы,  и  стучась  в  окно,
Но  печаль  отбросив,  всё  равно  люблю  я,
Её  щедрость,  ласку,  красоту  обнов.

***
Ещё  сентябрь  не  покидал  порога,
Для  октября  уже  готовы  строфы!
Ах,  эти  поэтессы  и  поэты!
Так  влюбчивы!
Прям  сладу  с  ними  нету...

***
Ах,  осень!  Я  люблю  тебя  не  зря,
Собрав  щедрот  земли  за  целый  год,
Ты  нас  ведёшь  по  тропкам  октября,
И  пусть  в  конце  зима...,
и  год  уйдёт...
Проходит  всё.  И  в  том  ничья  вина,
Не  мы,  а  нам  жизнь  дарит  времена...

***
Кем  бы  ни  был  ты  в  жизни  и  в  мире,
Осень  всех  уравняет,  примирит,
Уведёт  от  мирской  суеты...
...  А  зима  запорошит  следы.

***
Не  стоит  печалиться,  Время  спешит,
Стирая  чудесные  краски.
Всё  в  Прошлом:  весна,  лето,  осень...
И  жизнь
Когда-то  сотрёт  без  опаски.
Не  стоит  бояться  Зимы,  ведь  она
Закончится.  Нет  в  том  сомнения,
И  снова  победно  воскреснет  Весна!
Как  вечный  пример  воскрешения.

 2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926456
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Lana P.

ТАНЦЮЙ МЕНЕ!

Танцюй  мене  під  вітру  пісню,
Люби,  як  дику  квітку,  пізню  —
Яку  так  важко  осягнути,
Але  ніколи  не  забути!

20/06/21

*На  світлині  -  пізня  дика  орхідея)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926424
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Lana P.

РОЛІ СВІТИЛ

Сяйво  сиплеться  крізь  жмені  —
Вийняв  місяць  із  кишені
Позолочені  монети.
Зацікавились  планети:
«А  яка  ж  наступна  дія?»
Бачать,  срібний  зорі  сіє
На  нічному  небополі…
У  світил  —  серйозні  ролі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926416
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Lana P.

ЇЖАЧОК

Я  —  маленький  їжачок, 
Маю  безліч  голочок.
Завітав  до  Насті  в  сад,
Поскладав  дитині  в  ряд
Спілі  яблучка,  смачні  —
Вітаміни  на  всі  дні!

*Яблучка  мого  саду.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926415
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


НАДЕЖДА М.

БАЖАЮ ВСІМ ХОРОШОГО НАСТРОЮ НА ЦІЛИЙ ДЕНЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Осінній  день  нахмурив   брови,
Чомусь   в  ненастрої  він  був.
І  влаштував  він  сонцесхови,
Свою  мовчанку  увімкнув.

Про  що  ти  в  час  такий  міркуєш?
Чи  надоїв  цей  листопад?
Дивися  -  голуби  воркують,
Хоч  і  безлюдний  давно    сад.

Вони  тебе  не  розважають,
Тобі  сьогодні  все  одно?
Давно  всі  сонечка  чекають,
Його  нема  давним  -  давно.

За  всим  уважно  споглядаєш,
Ну  як  покращить  настрій  твій?
Твою      загадку  розгадаєм:
Виходь  же  швидше  з  своїх  мрій!

Ти  не  сумуй  за  днем  вчорашнім,
Пішов  у  безвість  на  цей  час.
Осяй  людей  ти  сонцем  краще.
Зроби  щасливими  ще  нас.
         
             [img]https://postila.ru/resize?w=500&src=%2Fdata%2Ff4%2Fc3%2F83%2Ff7%2Ff4c383f74a7212a0d0c5fb1eb15dbe24141bb6b1f562f581d852e2284c6bee70.gif[/img]

         (  НАТИСНІТЬ  НА  КАРТИНКУ  )

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926438
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Прийміть насолоду!

Я  світ  розмалюю  всіма  кольорами,
Його  обійму  так  тендітно  руками,
Спасибі,  рідненький,  що  можу  я  жити,
Красу  ніжну  бачить  та  вірно  любити

В  поля  мандрувати,    купатися  в  росах,
Красу  відчувати,  вплітаючи  в  коси
І  що  ще  потрібно  для  щастя  людині  -
Вбирати  світ  чарів  з  прекрасної  днини

Та  знаю,  не  кожен  -  це  може  відчути,
Зануритись  в  казку  та  в  чарах  побути,
Тож  будьте  добріші,  цінуйте  природу,
А  в  відповідь,  любі,  прийміть  насолоду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926435
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Валентина Ярошенко

Ще покажемо себе

Стільки  є  людей  чудових,
А  недобрих  більшість  є.
Вони  різні  й  не  похожі,
Видають  самі  себе.

Колись  жадність  проявили,
Не  підтримали  тебе.
Ти  тримаєшся,  щосили,
Та  не  всім  завжди  везе.

Ті  багаті,  вже  не  друзі,
У  них  своє  коло  є.
Ти  натхнення  маєш  в  Музі,
Прояви  самий  себе.

Доведи,  що  ти  людина,
Бо  пізнання  різне  є.
І  настане  краща  днина,
Ще  покажемо  себе.

Хоч  ми  їм  давно  нерівня,
Бо  заїлися  вони.
Прийде  правда,  хоч  і  пізня,
Та  разом  із  нею  ми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926404
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Білоозерянська Чайка

Бібліотеці

Скільки  книг  завмерло  на  полицях,
Як  перечитати  їх  усі?
Кожна  праця  думкою  в’юниться,
Грає  слово  в  величі-красі.

Кожен  твір  –  немов  до  себе  кличе:
Ось  підручники,  що  в  школі  вчать,
Глибиною  розуму  сторіччя
Вабить  том  до  себе  читача.

Словники-джерела  не  змовкають,
Правила  трактують  для  людей,
Бо  глибинний  досвід  у  віках  є,
Він  крізь  книгу  до  сердець  іде.

Про  країни  теплі  та  далекі,
Океани  та  материки
Дітям  розповість  бібліотека,
Про  історій  хід  такий  стрімкий.

А  митці  й  письменники  місцеві
Скличуть  зал  у  творче  рандеву,
Тут  почуєте  про  них  усе  Ви,
Про  таланти,  що  між  Вас  живуть!

Джерелу  цьому  не  замулиться  –
Зібрання  сьогодні  чимале!
Хай  лунає  ж  слово  в  цій  світлиці
Не  один  ще  сотий  ювілей!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926392
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Білоозерянська Чайка

Ніколи книга не виходить з моди…

Ніколи  книга  не  виходить  з  моди  –
Словник,  підручник,  класиків  шедевр.
Живий  зв'язок  –  паперу  теплий  подих,
Той  аромат,  що  з  аркуша  іде…

Бібліотека  -  світ  палких  фантазій,
Книжкове  царство  для  чарівників,
Багатий  серцем  ти,  якщо  одразу
Опанувати  зміст  її  зумів!

В  романтику  несуть  легкі  вітрила,
У  казку  ту,  що  між  людей  жива.
Мені  весь  світ  Поезії  відкрила,
Плетіння  стерте…  зернами  -  слова!

Хоч  зараз  світ  сучасних  технологій
Друковане  в  папері  і  жене  –
Без  книги  людство  сіре  та  убоге,
Без  досвіду,  культури,  без  манер…

Картки  абонементні  знов  заводить
Бібліотекар  й  книгу  видає.
Вона  ніколи  не  виходить  з  моди  –
Не  мусить  вийти,  доки  люди  є!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926394
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Білоозерянська Чайка

Бабусина любов

[i]А  я  у  тебе  виросла,  бабусю,
І  не  забулося  нічого,  рідна!
Пташам  малим  до  тебе  притулюся:
Жили  ошатно,  чисто,  хоч  і  бідно,[/i]

Смакую  з  хлібом  молоко  козине,
У  насолоді  припадаю  банки.
А  поряд  Мурчик  аж  ковтає  слину,
Його  «Мур-няв»  –  знайомі  ноти  ранку.

[i]З  рудим  іде  сніданок  з  апетитом,
Ти  докоряєш:  «З  банки?  Щоб  прокисло?!»
А  усміх  каже  інше:  «Пийте,  діти!»
Це  найсвітліший  спогад  про  дитинство.[/i]

І  ось  вже  ситі  на  подвір’ї  друзі,
Обійми-муркотіння  ті:  «Не  сердься!»
Спасибі,  що  доглянула,  бабусю,
Твоя  любов  живе  зі  мною  в  серці.

/Дякую  за  чудову  картину  художниці  Анастасії  Чудаковій./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925146
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 28.09.2021


Маг Грінчук

Люд їй до "балди".

Зрозумійте,  люди,  нас  усіх  стосується  проблема  зла.
Досить  зі  спостеріганнями  впадати  ниць.  Сказ  цей  власний!
Не  продовжуйте  вкладати  в  порочність  світу  внесок  свій.
Репутація  розуму  стогне  і  зникає  відвіку.

Тож  істоті    лакузи  продажні  несуть  лиш  горе  й  шкоду.
Люд  піддався  спокусі  влади,  грошей,  розладдю  свободи.
Наче  ворог  з  нами  поруч,  лютує  серед  нас  щоднини.
Слух  іде:  "  Політика,  торгівля  прагнуть  глибини  війни".

Кожному-по  дозі  і  людина  на  прицілі.  Волі  -  крах.
Панування  скривавіло,  мов  плаха.  Ідуть  закони  прахом.
Легше  інших  розпинати  та  ще,-  накликати  біди.
...В  неуцтві  і  Рада.  Не  думай,  не  крути  люд  їй  до  "балди".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926361
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Вікторія Манойленко

Коль поймать хотите птичку

Коль  поймать  хотите  птичку,
Вам  поможет  Интернет.
Напишите  коту  в  личку  –
Он  детальный  даст  совет.
Кот  уже  матерый  юзер,
И  соцсеть  ему  как  дом.
Он,  сметану  спрятав  в  пузер,
Вам  расскажет  обо  всем.
Он  колбас  администратор
И  молочный  Архимед,
Замечательный  оратор,
Орнитолог,  мышковед.
23.05.2020
Виктория  Манойленко

/рисунок  Ирины  Зенюк/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926366
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Ніна Незламна

О осінь, чарівнице кольорова… (слова до пісні)

Дарує  осінь  різнобарвні  гами
І  мрія    рветься,  увись,у  небеса
Де-  інде  листя,  шурхіт  під  ногами
Відволікає  -  поглянь,  всюди  краса…
Щедрі  дарунки,  з  радістю  приймаю
У  буйноцвіті    чорнобривці,  айстри
Тріпоче  серце,  метеликом  злітаю
Сприйму  їх  запах,  загадкові    чари…

О  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,  сонячним  проміннячком    всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…

Із  чорнобривців    віночок  -    оберіг
У  рідний  край  думками  відлітаю
Зігріва  спогад  про  духмяний  пиріг
Любов  матусі  -  завжди  відчуваю…
Багата  осінь…    яблука,    грушки…  й  сливи
Гілки  вклонилися,  аж  до  землиці
Сонце  всміхнулось…  осені  цнотливій
Сонячні  зайчик  скаче  по    травиці….

О,  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,    сонячним  промінчиком  всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…..

Безмежність  злата,  маєш  у    запасі
На  виноград,  сипни  не  одну  жменю
І  сонце  солоду  додасть.  На  часі
Вино  рікою,  в  догоду  бажанню…
Даруєш  осінь  удачу  й  натхнення
Багрові    фарби  з  червоним  відтінком
Приносиш  радість,  віру  в  сьогодення
Й  свою    любов,  із  ніжним    поцілунком….

О,  осінь  …  чарівнице  кольорова
Умієш,  сонячним  проміннячком  всміхатись
Як  день…    ясніша,  пора  ж    вечорова
Похмура    -    не  завада  любуватись
Майстерністю  твоєю  утішатись…

                                                       22.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я така ж, як осінь

Моя  мила  осінь,  полети  у  місто
І  листком  кленовим  в  руки  упади.
Хай  шепоче  вітер  слова  урочисто,
Буде  в  кожнім  слові  хай  любов  цвісти.

Підійми  коханий,  свої  очі  в  небо
І  знайди  на  ньому  ясную  зорю.
Я  свої  цілунки,  передам  для  тебе
І  промовлю  тихо,  що  тебе  люблю...

Як  я  хочу  милий,  впасти  у  обійми,
У  твої  обійми  й  більше  не  чиї.
Твої  поцілунки,  уста  мої  приймуть,
А  в  душі  співати  будуть  солов'ї.

Я  така  ж,  як  осінь  з  нею  дуже  схожа,
Бува,  що  радію,  а  бува  в  журбі.
Я  її  попрошу,  нехай  допоможе,
Почуття  гарячі  передасть  тобі...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926345
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


НАДЕЖДА М.

БЕЗСОННЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LV3VZQaKPgg[/youtube]

Всю  ніч  у  хвіртку  стукав  вітер,
А  дощ  підтримував  цю  гру.
Кидав  краплини,  ніби  бісер.
У  ніч   таку,  хіба  засну?

Чому  ж  тобі  не  спиться,  вітер?
Тебе  гнітить  щось  в  самоті?
Чи   довго  ще  терпіть  твій  витвір,
В  твоїм  щось  трапилось  житті?

Прислухавсь  вітер,  занімів,
Тихенько  гілля  вже  качає.
Невже  він  слухати  умів,
Сказати  -  слів  не  вистачає?

Стікають  краплі  по  вікні,
Це  їм  вторить  холодна  осінь,
Чомусь  не  сумно  все  ж  мені,
Можливо,  жалко  чогось  трохи.

Що  так  летять  роки  життя,
Не  все  було,  як  я  хотіла.
У  сні  іде  все  в  забуття,
Тепер  заснуть  так  й  не  зуміла.

Та  сон  миліший  над  усе,
Повільно  він  зморив  і  вітер.
І  що  болить,  у  сні  -  пусте,
На  мить  якусь   цей  сон  все  витре.

Безсоння  -  це  людська  реальність,
Думки  товпляться  у  цей  час.
Можливо,  скаже  хтось  -  банальність,
Та  хтось  знайде  в  безсонні  шанс...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926336
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Тепла краплини

́Картину  намалюю  словом  я,
Що  відчуває  вся  моя  душа,
Розкрию  Вам  безмежний  дивосвіт,
Красу,  яку  дарує  безліч  літ

Я  проведу  тихенько  у  садок,
Що  виграє  чарівністю  квіток,
Де  у  плодах  всі  яблуні  стоять
І  груші  ніжним  солодом  п'янять

А  потім  поведу  сміливо  в  гай
Де  ще  загрався  співом  дивограй
Та  вже  відчутний  осені  порив,
Непроханих  таких  холодних  злив

Я  занотую  теплі  дні  на  мить,
Хай  ще  душа  по  літньому  бринить,
Вберу  все  до  останньої  частини,
Щоб  гріли  восени  тепла  краплини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926325
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Вікторія Манойленко

Улыбайтесь!

Улыбайтесь,  улыбайтесь!
В  серый  дождь,  в  жару,  в  мороз,
В  суете  не  растворяйтесь
И  не  лейте  глупых  слез!
Улыбайтесь,  улыбайтесь,
Пусть  проблем  гора  видна!
Все  равно  не  огорчайтесь,
Жизнь–то  ведь  всего  одна!
07.03.2020
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926259
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Ніна Незламна

Три пори року

Колише  вітер  гілля  та  й  колише
Листки  зрива  й  кидає  попід  ноги
Чому  мене    тривога    неполише
Чому  нема,    їм  іншої  дороги…

Життя  коротке,  весна,  літо,    осінь
Подих  весни  і  сонячне  проміння
Серед  суцвіття  зваба  -  ніжна  просинь
Зрадливий  вітер,  холод,    вже    тремтіння…

Хлюпоче  дощ,  відчай,  осінь  ридає
Сльозини  -  краплі  стікають  до  землі
Певно  природа  себе  так  втішає
Але    на  серці,чомусь  важко      мені…

Три  пори  року,    мрії    до  блакиті
Жаль  час  минає  ,  так  занадто  швидко
У  ваших  скринях  поховались  миті
Щасливі,  радісні,  доволі  прудко….

Не  зупинить  -    час,  вітер,    осінній  дощ
Сприйму  дари,  напевно    за  потрібне
Бо  зупинить  все  це  не  спроможній  хтось
Що  дано  Богом  для  нас  воно  рідне
Нам  залишається  лиш  привітати…

Як  доживу-  буду  зиму  стрічати...

                                                                       26.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Мене вража і зачаровує

Як  дивно  світ  отак  влаштований  
І  так  багато  в  нім  тепла,
Мене  вража  і  зачаровує  
Ця  неповторная  краса

То  досконалість  ,  то  незграбність,
Щоб  порівняти  ми  могли,
А  світ  же  має  таку  здатність,
Щоб  ми  зуміли  в  нім  рости

Зростать  і  досягать  вершини  
І  будувать  своє  життя,
З  тієї  малої  дитини  
Так  гордо  рухать  в  майбуття

Надать  терпіння  і  наснаги  
Загартувати  нас  в  житті,
Надать  йому  добра  і  зваби
Отій  омріяній  меті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843180
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В ОБІЙМАХ ТВОЇХ

Засяяла  в  небі  далека  зоря
Ясний  місяць  у  небі  з’вився,
Доносилась  пісня  кохання  здаля  
Світанок  водиці  напився.

Як  хочеться  впасти  в  обійми  твої
І  смаку  кохання  відчути,
Як  місяць  дарує  кохання  зорі,
В  обіймах  твоїх  лише  бути.

І  сонцем  зігріті  хай  будуть  серця,
Вогонь  хай  у  грудях  палає.
Кохати  і  з  вірою  йти  до  кінця,
Закоханим  зіронька  сяє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267145
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.09.2021


Маг Грінчук

Сіяться дні

Світ...Аналізуючи  етичні  норми  і  практики
З  починаючих  принципів  до  спільних  складних  моделей,
Ми  знаходимо  відповіді  у  своїй  Галактиці.
Сіяться  всі  дні  через  сито  на  кожній  "  паралелі".

Визначив  тут  хтось,  що  таке  добре,  а  що  є  погане.
Підкорив  диктату  культуру,  не  для  мудрих  роздумів.
Відобразив  власні  смаки,  пріоритети  на  екрані.
Де  ж  життя  в  мирі  і  злагоді,  наші  простори  без  "гроз"!?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926028
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Вікторія Манойленко

Царевна–лягушка стрелу потеряла

Царевна–лягушка  стрелу  потеряла.
Ныряла  в  болото.  Искала,  искала.
Ну  как  же  такое  могло  с  ней  случиться?
Царевич  уже  не  захочет  жениться.
И  кто  же  теперь  будет  суженым  ей?
Наверное,  только  бедняга  Кощей.
Он  слишком  худой  и  морщинок  так  много.
Храпит.  И  хромает  на  левую  ногу.
Но  даже  Кощей  может  не  согласиться
На  скользкой  квакушке  вдруг  взять  и  жениться.
От  мыслей  таких  вот  лягушке  взгрустнулось.
Она  лишь  вздохнула  и  сразу  проснулась.
И  вмиг  на  душе  так  спокойненько  стало.
Стрелу–то  она  ведь  вообще  не  теряла.
Какое  же  счастье,  что  все  это  сон!
Царевич  придет.  Вот  шаги.  Это  он.
И  тут  прилетел  к  ней  вдруг  камушек  гладкий.
Царевич  пришел.  Но  не  с  луком.  С  рогаткой.
07.06.2020
Виктория  Манойленко


/фото  Рустэма  Галиакберова/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926163
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Вікторія Манойленко

Как хорошо гитарой звонкой быть

Как  хорошо  гитарой  звонкой  быть
И  полностью  веселью  отдаваться,
И  от  разлук  с  любимым  не  грустить.
Гитарам  ведь  не  свойственно  влюбляться.
23.08.2021
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926162
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Я  закохалася  у  тебе
У  твої  очі  голубі.
Всміхалось  ніжно  мені  небо,
А  я  всміхалася  тобі.

У  філіжанках  наших  кава,
А  душу  зігріва  любов.
Ця  ніч  для  нас  така  цікава,
З  тобою  ми  зустрілись  знов...

Ти  цілував  мої  долоні,
На  вушко  шепотів  слова.
Так  пульсували  наші  скроні,
З  під  ніг  тікала  десь  земля.

З  тобою  ми  такі  щасливі,
Моя  рука  в  твоїй  руці.
Твій  поцілунок  справжнє  диво,
Назавжди  лишивсь  на  щоці...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898781
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 25.09.2021


Любов Іванова

В ЗВЕЗДНОМ БАРХАТЕ НОЧИ

[b][color="#1f08a1"][color="#c90a34"]В[/color]ечер...  и  волшебный,  и  красивый,

[color="#c90a34"]З[/color]а  горой  ложится  солнце  спать.
[color="#c90a34"]В[/color]се    заволокло  туманом  сивым,
[color="#c90a34"]Е[/color]сть  земная  в  этом  благодать...
[color="#c90a34"]З[/color]а  рекой    во  мгле  токует  филин,
[color="#c90a34"]Д[/color]нем  он  среди  веток  тихо  спал,
[color="#c90a34"]Н[/color]у  а  мрак  с  отливом  темно-синим
[color="#c90a34"]О[/color]н  нас,  словно  маг,  очаровал.
[color="#c90a34"]М[/color]ы  идем  густой  травой  вдоль  речки,

[color="#c90a34"]Б[/color]ерег  утопает  в  камышах.
[color="#c90a34"]А[/color]  на  небе    зорьки,  словно  свечки...
[color="#c90a34"]Р[/color]адостью  наполнена  душа.
[color="#c90a34"]Х[/color]оровод  из  ярких  самоцветов,
[color="#c90a34"]А[/color]    понятней  -  просто  млечный  путь...
[color="#c90a34"]Т[/color]ам  встречают  часто  Муз  поэты,
[color="#c90a34"]Е[/color]стеством  свою  наполнив  грудь...

[color="#c90a34"]Н[/color]ебо...  и  светящиеся  точки,
[color="#c90a34"]О[/color]чи  наблюдают  лоск  и  гладь...
[color="#c90a34"]Ч[/color]ерный  шелк  без  разных  фалд  и  строчек
[color="#c90a34"]И[/color]ли  кров,  что  дарит  благодать.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912173
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 25.09.2021


Любов Іванова

ПОРА ГРИБНАЯ НАСТУПАЕТ

[b][i][color="#780707"]П-од  березой  прячет  в  листиках
О-круглившийся  бочок.
Р-азберусь  сейчас,  не  мистика  ль?
А-  вот  нет....Боровичок!!

Г-лянь-ка...  шляпка,  как  панамочка,
Р-ядом  -  вкусный  белый  груздь.
И-  лисичка,  аки  панночка
Б-ез  утайки  кажет  грудь.
Н-а  поляночке  под    елями
А-ж    рябится  от  маслят
Я-  бы  пригоршнями  целыми

Н-абрала  всего  подряд.
А-  вокруг,  под  каждым  деревцем
С-ыроежек  столько  -    страсть!!
Т-очно  ткань  в  расцветке  стелется,
У-спевай  в  кошелку  класть.
П-онесу  домой  я  из  лесу
А-ппетитные  дары..
Е-сть  места,  где  можешь  выплеснуть
Т-ы  охотничий  порыв.[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923943
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Любов Іванова

ЛЮБИ, ПРОСИЛА Я ТЕБЯ

[b][i][color="#236b04"][color="#d60da7"]Л[/color]-ето  как-то  спешно  пролетело,
[color="#d60da7"]Ю[/color]-рко  наше  счастья  унесло.
[color="#d60da7"]Б[/color]-едное  сердечко  то  и  дело  
[color="#d60da7"]И[/color]-сподволь  хранит  твое  тепло.

[color="#d60da7"]П[/color]-амять  не  убить  и  не  разрушить,
[color="#d60da7"]Р[/color]-еет  она,  как  на  мачте  флаг.
[color="#d60da7"]О[/color]-тчего  ж  бетонной  глыбой  душит  
[color="#d60da7"]С[/color]-ердце,  предвещая  чувствам  крах.
[color="#d60da7"]И[/color]-  мольбу  мою  уносит  ветром,
[color="#d60da7"]Л[/color]-абиринты  путают  следы,
[color="#d60da7"]А[/color]-  слова  "Дыши  мной!"-без  ответа,

[color="#d60da7"]Я[/color]-вно  -  их  теперь  сковали  льды.

[color="#d60da7"]Т[/color]-о,  что  зародилось  в  нашем  лете,
[color="#d60da7"]Е[/color]-сть  и  будет  вечно  жить  в  сердцах,
[color="#d60da7"]Б[/color]-ог  на  небе  среди  звезд  отметил,
[color="#d60da7"]Я[/color]-  хранить  не  брошу  до  конца...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925562
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Любов Іванова

В ГОСТИ К ОСЕНИ

[b][color="#6e0303"][color="#06c9c3"]В[/color]  каждом  огородике-садочке

[color="#06c9c3"]Г[/color]роздья  дарит    спелый  виноград
[color="#06c9c3"]О[/color]сыпает  вниз  свои  сорочки
[color="#06c9c3"]С[/color]тарый  наш,  родной,  любимый  сад.
[color="#06c9c3"]Т[/color]олько  -только  мы  собрали  сливы
[color="#06c9c3"]И[/color]    спешили  внуков  угостить.

[color="#06c9c3"]К[/color]ак  за  ними    груши  спеют    живо

[color="#06c9c3"]О[/color]чень  скоро    в  погреб  их  носить.
[color="#06c9c3"]С[/color]ледом    сбор  на  зиму  спелых  яблок,
[color="#06c9c3"]Е[/color]жевика    зреет  на  кустах,
[color="#06c9c3"]Н[/color]у  какой  же  вкус    у  ягод  сладок...
[color="#06c9c3"]И[/color]  сентябрь  как  всегда    в  трудах.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925843
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 25.09.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2021


НАДЕЖДА М.

ЛІКУЄ ЧАС, ВСІ ДОБРЕ ЗНАЄМ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tx26QcPfgE0[/youtube]

Лікує  час,  усі  це  добре  знаєм,
Те,  що  болить,  колись  переболить.
Воно  повільно,  ніби  сніг  згасає,
Та  іноді  у  грудях  заскімлить.

Це  час  і  пам"ять  мають  таку  звичку,
Допомогти  стражденній  тій  душі.
Здається  їм,  що  це  усе  дрібнички,
Забудуться  в  життєвій  метушні.

І  віддаляють  кроки  те  минуле,
І  відцвітає  колір  тих  очей,
Що  без  жалю  колись  ми  відштовхнули,
Це  коштує  безсонних  цих  ночей...

Що  час  лікує,  знаємо  ми  всі,
Та  не  завжди  ми  хочемо  в  це  вірить.
Все  більше  віримо  гіркій  сльозі,
Що  в  час    такий  ніколи  не  обдурить...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926137
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Надія Башинська

ЗБИРАЄ ОСІНЬ ЯБЛУКА РУМ'ЯНІ

Збирає  осінь  яблука  рум'яні,
і  сливи,  й  виноград,  і  грушечки  духмяні.
Старались  всі...  й  весна  рясніла  цвітом,
налило  плід  веселе  сонце,  літом.

Купались  щедро  в  сонячній  ми  ласці,
то  ж  пильно  придивись...  живем  насправді  в  казці,
де  руки  працьовиті  творять  диво,
й  земля  за  труд  віддячує  уміло.

Гаптує  осінь  золотом  діброви...
Радійте.  Тіштеся  та  будьте  всі  здорові.  
А  щоб  поля    шуміли  знов  хлібами,
злотоволоска  сіється  дощами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Катерина Собова

Подiл майна

Довела    Марися    мужу:
-Досить    нам    уже    казитись.
Я    сказати    тобі    мушу:
Буде    краще    -    розлучитись.

Отака    ось    катастрофа!
За    порадою    помчалась
До    куми    своєї    Софи
(Та    вже    тричі    розлучалась).

-Скоро    суд.    Я    переймаюсь,
Щоби    в    дурні    не    пошилась,
У    розлученні    не    каюсь,
Щоб    майно    мені    лишилось.

За    сім    років    ми    надбали,
Кумонько,    добра    багато:
Трохи    грошей    назбирали,
Є    машина,    діти,    хата…

Гроші    в    нас    на    депозиті:
Я    боюсь,    щоб    так    не    склалось,
Чоловіку    -    паразиту,
Щоб    ці    кошти    не    дістались.

Кума    Софа    професійно
Мудру    голову    схилила,
Точно    і    прямолінійно
Все    в    деталях    пояснила:

-В    цьому,    головне,    Марисю,
Розділити    майно    й    хату,
А    за    гроші    не    журися  –
Їх    поділять    адвокати.

Будуть    рішення    читати,
Що    повинна    ти    радіти:
Найдорожче    будеш    мати  –
Тобі    лишаться    всі    діти!

А    житло,    майно,    машина  –
Все    на    плечі    чоловіку,
Із    проблемами    такими
Нехай    мучиться    довіку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Дихає осінь

Тіні  зникають  опівдні,  дихає  осінь  у  слід,
Дні  розпочались  осінні,  що  зачаровують  світ,
Вже  відлетіла  і  спека,  ніби  у  вирій  птахи
І  зустрічають  світанки  радісно  всі  дітлахи

Ніжно  золотить  красуня,  кидає  фарби  у  гай,
Літечку  тихо  шепоче,  сміло  давай  прощавай,
Милу  розмову  з  квітками  дивно  в  садочку  веде
Та  неповторно  листками  стежечку  нам  прокладе

Серце  не  хоче  пірнути  в  осені  світ  глибину,
Просто  не  може  забути  ніжно  літневу  красу,
Милі  обійми  тендітні,  що  залишили  свій  слід,
Як  же  без  них  ми  зігрієм  хрупкий  до  тонкощів  світ?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926132
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


ТАИСИЯ

КОТ- клептоман

КОТ  –  КЛЕПТОМАН.
(юмореска)
В    добротной    усадьбе    вдова    проживает.
Прекрасной    хозяйкой    округа    считает.
Трудилась    в    своём    огороде    активно.
Растила    цыплят    и    различную    живность.

Соседский    же    кот    не    давал    ей    покоя.
Цыплят    воровал    и    что    было    съестное.
Кормил    он    хозяина,  как  бедолагу.
Тот    выпить    любил    «за    былую    отвагу».

Когда    же    иссякло    у    дамы    терпенье,
Оформила    иск    она    за    преступленье.
Но    суд    не    признал    инвалида    виновным.
А    кот    воровал    всё,    что    было    съедобным.

Рыжий    кот  –  нахалюга    вконец    озверел.
Петушка    молодого    похитить    успел.
Всю    то    ночь    пировали:    хозяин    и    кот.
«Дело»      приняло    сразу    крутой    поворот.

Рыжий    кот  –  обормот    натворил    массу    дел.
Местный    СТАРОСТА    быстро    пресёк    беспредел.
Он    выносит    достойный    и    мудрый    вердикт.
«Чтоб    все    дыры    заделать,    чтоб    кот    не  проник!»

Хозяину    строгий    наказ    прописали:
Беседу    с    котом    провести    обязали.
Чтоб    воля    хозяина    впредь    выполнялась.
В    соседском    дворе    быть    коту    запрещалось.

Теперь    у    хозяина    повод    явился:
Общался    с    соседкой,    за    всё    извинился.
Он    может    помочь    ей.    Быть    хочет    полезным.
Кота    на    засов    запирает    железный.

В    ОКРУГЕ    теперь    мирный    дух    воцарился.
С    непьющим    соседом    народ    помирился.
Кот    рыжий    прощенья    не    сразу    добился…
К    охоте    на    ловлю    мышей    подключился…

25.  09  2021.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926131
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Valentyna_S

Диво

Цю  нитку  днів  без  спину  й  снів
Пряде  спонтанно  Вічність-пряля.
Вдихає  Всесвіт  її  спів.
Чого  в  нім  більше:  втіхи?  жалю?

Без  збою  абриси  сфер-кіл
Уперто  креслить  веретено.
Тим  рухом  ставлено  на  кін
Буття,  що  є  й  було  до  мене.

Віки    куделею    кружляв
У  висі  вітровій  думливий,
Аж  поки  випадком  пиля
Припало  (  обране?)до  дива.

Хто  знає,  скільки  ще  часу
Захоче  втримувати  нитка.
Лиш  бути—  щастя  справжня  суть,
Хоч    ми  картаєм  долю  зрідка…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926111
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 25.09.2021


Веселенька Дачниця

Чи оказія, чи лихо

Щось  не  спиться  й  не  лежиться,              
Немов  кусають  блохи,
Давай,  бабо,  із  тобою
Пограємось  хоч  трохи!
 
               ПРИСПІВ:
Чи  оказія,  чи  лихо,
Як  любов  немолода?
Хочеться,  щоб  вино  грало,
А  воно  –  лише  вода!

А  дід  бабу  рипав  –  рипав,
Аж  шуруп  із  ліжка  випав,
Попадали  на  підлогу,
Обійшлося…  слава  Богу!

             ПРИСПІВ:
Чи  оказія,  чи  лихо,
Як  любов  немолода?
Хочеться,  щоб  вино  грало,
А  воно  –  лише  вода!

Що  ж  ти,  бабо,  так  жартуєш,
Чим  ти  її  там  затулиш?
Чи  заслінкою  закрила,
А  мені  не  говорила…

           ПРИСПІВ:
Чи  оказія,  чи  лихо,
Як  любов  немолода?
Хочеться,  щоб  вино  грало,
А  воно  –  лише  вода!

Що  ти  мариш  іще  блудом,  
Я  винить  тебе  не  буду,
Тільки,  діду,  ти  ори  -
Бороною  не  шкреби!

           ПРИСПІВ:
Чи  оказія,  чи  лихо,
Як  любов  немолода?
Хочеться,  щоб  вино  грало,
А  воно  –  лише  вода!
                                             
                                         В.Ф.-  19.09.  2021  
 








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926070
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Чайківчанка

Іду осінніми стежками

В  надії,  як  дитя...  чекаю,  чуда,  дива
Здається,  що  зустріну  тебе  в  житті.
У  мріях  розправляю  лебедині  крила
Шукаю  всюди  твої  сліди  на  землі.

Моє  сонечко  згасло  на  долонях  землі
А  літо  відлетіло  за  журавлями.
Без  тебе  самотньо  і  ностальгія  в  душі
І  довжелезна  відстань  є  поміж  нами.

Завітала  осінь  непривітна,  холодна
І  окутала  небо  в  сизі  тумани.
В  цей  час  природа,  як  людина    безвладна
Пливуть  хмари,  йдуть  дощі...та  все  в'яне.

Притомлений  сірий  день  голову  опустив
Вітер  із  віття  зриває  жовте  листя.
Ніби,  вчора  літній  сад  яблуками  гостив
Нині,  осінь  вкриває  все  падолистом.

Я  осінніми  стежками  іду  в  Листопад
Промокла  наскрізь  під  холодним  дощем.
Із  моїх  очей  котяться  сльози  немов  град
Я,  сумую  за  тобою    і  в  душі  щем.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926063
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Svitlana_Belyakova

Нехай тобi присниться…

Нехай  тобі  присниться
у  цю  зіркову  ніч,
мій  увесь  сердешний  Світ.
Пташиний  вирій  і  той  розуміє,
та  щирі  думки  у  Велич  Небесну  несе,
крізь  хмари  у  цій  висі,
береже  мої  мрії.
В  царині  земній,
куди  впала  моя  сльоза,
там  нехай  бринить
чарівна  роса.
Земна  карусель  -  Життя,
кружляє,  зупину  не  знає,
Господа  за  це  прославляє...
Кожна  моя  ранкова  зоря,
є  ніби  нове  життя...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926061
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишукані чари

Яка  ж  ця  осінь?  Наче  свіжа  пісня,
Завзято  враз  обвітрює  обличчя.
У  різнобарв'ї  вся,  вона  не  прісна,
Калинове  намисто  їй    так  личить.

Буває  у  дощах  єство  сховає.
Холодна  інколи,  а  то  зваблива.
Палає  вдома  ніжно-тепла  ватра,
І  відчувають  це  лише  щасливі.

З  глінтвейном,  кавою,  зі  смаком  груші,
З  духмяною  шарлоткою  і  чаєм.
Мов  павутиною  єднає  душі,
Бо  діють,  звісно,  вишукані  чари.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Віктор Варварич

В гостях у осені

Нас  осінь  у  гості  запросила,
Налила  ароматного  вина.
Стежку  жовтим  листям  притрусила,
І  душу  насолодила  сповна.

І  виноградом  нас  пригощала,
Дарувала  цю  неповторну  мить.
Веселу  пісню  свою  співала,
Про  неозору,  небесну  блакить.

В  далекі  мрії  нас  повернула,
І  де  пробігли  дитинства  -  роки.
У  теплі  спогади  зодягнула,
Розклала  багаття  біля  ріки.

Розвіяла  втому  в  сивих  полях,
Із  сонцем  серця  наші  зігріла.
У  світле  майбутне  проклала  шлях,
Свої  історії  розповіла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926054
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Променистий менестрель

Сессии мелькали там


Лепика  тридцать  три  а
С  незабытых  лет,
Далеко  ещё  финал  –
В  жизнь  был  наш  билет...

Сессии  мелькали  там,
А  года  гурьбой  –
С  книгой  бег  по  этажам,
Помним  всё  с  тобой...

Встрепенись  же  песнь-душа,
Не  роняй  слезу  –
То,  что  с  нами,  довершат
Взлёты  на  звезду...

О  где  не  были  в  мечтах  –
Достижимо  всё!
Просыпались,...  быль,  но  в  снах,
Милый  режиссёр.

Но  теперь  читаем  путь,
Свой  в  пучине  лет  –
Ангел  смог  перелистнуть
Поворотов  Свет.

Всё  хранит  нас  от  беды,
Судеб  первый  чтец;
От  невзгод  и  от  вражды,
Неба  удалец...

Заглянул  в  тумана  дым,
Что  исчез  давно...
Будят  нас  порой  следы
Тропкой  "суждено..."

24.09.2021г.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926040
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оксамитовий вересень

Оксамитовий  вересень  тішить,
Він  дарує  своє  нам  тепло.
Іще  листя  не  скинули  вишні
І  трояндове  квітне  стебло.

Позолотою  фарби  лягають,
Білі  хмари  у  небі  пливуть.
Сонця  промені  ніжо  торкають,
Журавлів  проводжаючи  в  путь.

А  в  дворі  у  червонім  намисті,
Посміхнулась  калина  мені.
І  листочки  вишнево  -  барвисті,
Наче  вишиті  на  полотні...

Осінь...  Вересень...  Бабине  літо...
А  за  ними  прийдуть  холоди.
Сльози  дощик  свої  буде  лити,
Залишаючи  мокрі  сліди.

Автор  Тетяна  Горобець

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926045
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


НАДЕЖДА М.

ХОЛОДНА ОСІНЬ ЦЯ І НЕПРИВІТНА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iIIfOmswcHY[/youtube]
Холодна  осінь  ця  і  непривітна,
Скупа  на  подарунки  і  тепло.
Моя  ж  душа  чутлива  і  тендітна,
В  надії,  щоб  ще  сонце  припекло.

А  мрії  ці  всі  виткані  з  туману,
І  з  сонячним  промінням  не  в  ладу.
Ховається  від  сонця  він  старанно,
Та  я  назустріч  сонцю  все  ж  іду.

Не  спить  вже  осінь,   тихо  не  дрімає,
Лаштує    навкруги  на  свій  вже  лад.
Вона  комусь  дарує,  чи  ламає,
Веде  у  зиму  всіх  нас  наугад.

І  ми   сумуєм  за  коротким  літом,
За  тим  теплом,  що  так  бракує  нам.
Але  в  душі  квітує  самоцвітом,
Де  ми  колись   сховали  тепло  там.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926032
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Ніна Незламна

Ой чому ж життя…

                                     
Ой,чому  ж    життя,  ніби  в  річці  вода
Дуже  стрімко  і  швидко  спливає
Озирнуся  назад  -  була  молода
Ніби  вихір  все  тіло  проймає

Все  пережито,  що  доленька  дала
Трохи  мудрості    і  впевненості
Запал  глушила  і  загартувала
Я  печалі  пізнала  й  радості

 Цвіт  бузку,  натхнення  дарував  й  любов
Ясні  зорі  -    давали  надію
 Почуття…  закипала  в  судинах  кров
Суть  життя…  не  згубила…  ще  мрію

Хоч  сього́дні,  вже  літо  здало  кермо
У  піднебессі  зникає  просинь
Ми  обра́зи,  упевнено  залишмо
 Їх  золотиста,  сховає    осінь…

 Тож  живи!      І  не  забувай  мій  друже
Життя    рікою,  часті  пороги
Все  цінуй!  З  роками  ти  став  мудріше
Даються  долею,  нам  дороги…

Кажуть  Бог,    нам  на  все  дає  іспити
У  сподіванні,  спроможні  пройти
Своє  тіло,  спраглу  душу  зміцнити
І  далі  гордо  йти,  щоби  не  впасти!

                                                                               29.08.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926034
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я Вам пишу

Я  Вам  пишу,  думки  всі  розлетілись,
Як  ніби  пта́хи  в  сині  небеса
І  Ваші  очі,  як  вогні  зоріли,
Бо  Ви  пізнали  справжні  почуття

Скажу  відверто,  що  я  все  вагалась,
Сміливий  крок  -  писати  та  ще  й  Вам,
Та  я  всю  ніч  із  гордістю  змагалась,
Спочатку  все,  довіривши  лиш  снам

Прошу  пробачить,  що  немала  сили,  
Бо  відійшла  чомусь  на  задній  план
Та  знаю  я,  що  Ви  давно  просили
Довершить  недописаний  роман

Хоч  засмучу  та  я  ще  не  рішила
І  ще  зовсім  не  зважила  життя
Та  знаю,  що  душа  моя  згрішила  -
Бо  піддалась  на  справжні  почуття

Я  вибачаюсь,  що  немала  волі,
Торкнути,  хоча  б  подихом  душі,
Але  й  за  це  скажу  спасибі  долі,
За  неповторно  трепетні  вірші.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926021
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Маг Грінчук

Сіяться дні

Світ...Аналізуючи  етичні  норми  і  практики
З  починаючих  принципів  до  спільних  складних  моделей,
Ми  знаходимо  відповіді  у  своїй  Галактиці.
Сіяться  всі  дні  через  сито  на  кожній  "  паралелі".

Визначив  тут  хтось,  що  таке  добре,  а  що  є  погане.
Підкорив  диктату  культуру,  не  для  мудрих  роздумів.
Відобразив  власні  смаки,  пріоритети  на  екрані.
Де  ж  життя  в  мирі  і  злагоді,  наші  простори  без  "гроз"!?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926028
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Синьоока врода

Літневий  вечір  і  легкий  туман,
Я  так  люблю  волошки,  їхню  вроду,
Про  них  можливо  написать  роман
І  закохатись  до  нестями  знову

Стоять  у  синіх  сукнях,  як  завжди,
Чарівністю  захоплюють  мій  погляд
І  байдуже  не  можу  я  пройти,
Щоб  не  піймати  їхній  милий  подих

А  сонечко  промінням  виграє,
Торкає  так  грайливо  пелюсточки,
Як  ніби  легінь  дивно  заграє,
Тендітно,  обіймаючи  листочки

Літневий  вечір  і  легкий  туман
Та  я  люблю  так  синьооку  вроду,
Про  них  можливо  написать  роман
І  закохатись  до  нестями  знову.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925946
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 23.09.2021


Lana P.

ЗІРКИ ДУШІ…

Зірок  душі  твоєї  не  злічити  —
Фонтаном  бризгає  любов.
Тобі  вдалося  вщент  заполонити
Єство  моє,  що  від  основ  
Належить  більше  не  собі  віднині…
Крилаті  зринули  в  політ  —
Зигзаги  креслять  в  небі  журавлині  —
Пунктирами  летять  у  світ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925940
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 23.09.2021


Маг Грінчук

Кожен з нас…

Кожен  з  нас  живе  у  світі  почуттів  і  роздумів
Та  приймає  рішення,  логічно  аналізує  проблеми,
Йде  Чумацьким  шляхом,  йде  у  безпорадну  дорогу
Для  розпізнавання  намірів  і  мотивів  життя  з  мечем.

Кожен  з  нас  усвідомлює,  за  що  переживає.
Формулюючи  проблеми  буття,  мріє  під  зоряним  небом.
Розвиваючи  ідеї,  робить  вибір,  чекає...
Потім  не  знає  спокійних  днів  і  ночей  від  буденних  потреб.

Розум  шепоче:  "Що  ж  ми  маєм?  Лиш  брак  правдивих  слів!?"
На  Землі  зневіра  круком  кряче.  На  душі  безсилля  плодить.
Тягарем  задуха  брови  супить,  залишаючи  слід.
Обсідає  горе  із  висот,  нечисте  діється  в  природі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925808
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Білоозерянська Чайка

ЗАВОРОЖИЛА

[i]Кохання,  милий,
Не  звести  моє,
Роками  сила
Ллє  непереможна.
Як  не  гасила  –
Промінь  не  дає.
«Заворожила!»  –
Так  сказав  би  кожен.[/i]

Жовтіє  листя…
Вже  мій  шлях  такий:
Святе  та  чисте  –
На  стежках  осінніх.
До  болю  тиснуть
Списані  рядки,
З  минулих  іскор  –
Вітру  голосіння…

[i]Дарунки-квіти
В  серці  зберегла,
Усе  прожите  –
На  замку  в  шухляді.
Під  стогін  вітру
Доторкнуся  скла:
Вже  не  спинити
Літа  листопаду…[/i]

«В  кров  ноги  збила,
Місяцю  блідий!
Під  небосхилом
Згубимося  в  травах…»
Кохання  сила
Привела  сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра  в  любов  –  без  правил…

[i]/квадратне  римування/[/i]

Дякую  М.Ведихову  за  чудовий  пін  "Пейзажі"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923286
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 22.09.2021


Білоозерянська Чайка

Біля паркану

[i]Сльози  відчаю  стікали  по  паркану,
В  безнадії  краплі  хлипали  весь  час.
Біль  душевний  тис  обох  безперестанку  –
Я  прощалась…  я  втрачала,  любий,  Вас.[/i]

Гіркота  текла,  приреченість  розлуки,
Мов  вихлюпувала  осені  дощем,
Крізь  паркан  тулились  із  тремтінням  руки  –
Не  могли  все  усвідомити  іще.

[i]Не  було  у  нас  докорів,  слів,  емоцій,
Вкляклі  душі  розмовляли  тет-а-тет.
Захлиналося  в  брудному  водостоці
Почуття  людьми  надломлене,  святе…[/i]

Крик  душі  гасила  співчутлива  злива  –
У  розпечене  лила  струмки  води:
-  Щастя  Вам!
-  І  ти,  кохана,будь  щаслива!
От  і  все…  
               Тобі  вже  час…    
                                                               Іди…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924883
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 22.09.2021


Ольга Білицька

Краса

Коли  я  дивлюсь  на  красу,
То  бачу  саму  лиш  росу,
Що  в  променях  сонця  бринить,
І  щезне,  безцінна,    за  мить.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917168
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 22.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Добро вражає

У  час  стрімкий  ,  шалений,  час  смартфонів
Спілкуємось  частіше  в  Інтернеті.
Ніяких  не  існує  нам  кордонів.
Людина,  мов  незвідана  планета.
Пізнати,  зрозуміти  її  важко,
А  ще  й  на  відстані  такій  великій.
Це  ж  ніби  в  небесах  літає  пташка,
Удалині  тріпочуть  її  крила.
Читаєш  повідомлення,  вникаєш
У  суть,  у  світлу  її  щиру  душу.
І  думаєш:  міраж  це,  а  чи  казка?
Оазис  в  тому  серці,  а  не  суша.
І  безкорисливість,  добро  вражає.
Нехай  щастить  в  усьому  цій  людині.
Для  мене,  мов  співучий  поруч  жайвір,
Його  добро  я  відчуваю  й  нині.

                                                                                                                                                                                                 (  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925778
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Валентина Ярошенко

Муха в сітці Павука / байка /

Залетіла  Муха  в  хату,
Жили  дід  старий  і  баба.
Куди  ж  подівся  спокій  в  них?
Що  панував  завжди  в  старих.

Усім  вона  набридала,
На  харчі  їхні  сідала.
То  на  мед,  що  на  тарілці,
На  обличчя  старій  жінці.

Не  могли  вже  наздогнати,
Щоб  вигнати  її  з  хати.
У  ніч  вона  засинала,
Рано-вранці  дошкуляла.

Залишили  старих  сили,
Допомоги  скрізь  просили.
Муха  їм  уже  ввижалась,
Краще  смерть,  чим  з  нею  старість.

Та  перемога  йшла  сама,
Ось  Муха  в  сітці  Павука.
Старі  почули  дивний  звук,
Її  страждання  й  біль  від  мук.

Затихла  Муха  назавжди,
Добре,  що  є  ті  павуки.
Хто  допоможе  нам-старим?
Бо  світ  стає  все  більше  злим.

Яким  є  захист  у  людей?
Котрий  до  відчаю  веде.
Добра  й  здоров'я  павукам,
На  допомогу  прийдуть  нам.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925774
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Ніна Незламна

Ой ти Олю…. (слова до пісні)

Ой,ти  Олю,  Олю
Не  ходи  по  полю
Моя  синьоока
Ти  ж  не  одинока…
Квітка  молоденька
До  того  ж  гарненька
Лиш  махни  рукою
Я  піду  з  тобою….

Запала  тривога
Не  йди  босонога
Як  ніжки  пораниш
Серденько  покраєш
Покидай  ці  звички
Куплю  черевички
Нехай  підем  разом
Повтішаймось  садом


Ой,  ти  Олю,  Олю
Забери,  в    неволю
Чи  підеш  за  мене?
Не  зможу  без  тебе!
Буду  ніжки  мити
Все  життя  цінити
Солод  з  уст  -    збирати
Все  життя  кохати

Пора  жнив  настала
Пташка  заспівала
Підем  разом  Олю
По  рясному    полю
Ти    ж  найкраща  в  світі
Подарую  квіти
Й  колосків  повненьких
Щоб  дітей    миленьких
Замала  зі  мною
Щоб  щастя  рікою!

           16.08.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Надія Башинська

ВИПЛИВ МІСЯЦЬ ІЗ-ЗА ХМАРИ…

Виплив  місяць  із-за  хмари,  зірочки  розсипав.
Молоденький  козаченько  дівчиноньку  кликав:

«Вийди,  дівчино,  до  мене…  вийди,  моя  рибко.
Дай  почую  голосочок,  ніжна  моя  квітко!

Дай  на  тебе  надивлюся,  подивлюся  в  очі.
Із  тобою,  дівчинонько,  ой  короткі  ж  ночі.

Дозрівають  рясні  вишні  в  саду  біля  хати.
Я  твої  вуста  медові  буду  цілувати.

Пригорну  тебе,  дівчино,  до  свого  серденька.
Проведу,  як  приспить  нічка  в  саду  соловейка.»

Виплив  місяць  із-за  хмари,  зірочки  розсипав.
Молоденький  козаченько  дівчиноньку  кликав.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925818
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021


Віктор Варварич

Осіння мелодія

Осінь  співає  пісні  мелодійні,
І  торкається,  так  ніжно  сердець.
А  нас  зцілюють  слова  спокійні,
Золота  осінь  чудовий  співець.

І  їй  підспівує  холодний  дощ,
Так  майстерно  на  листях  танцює.
А  розлившись  посеред  міських  площ,
Відзеркаленням  небо  дарує.

Виграють  барвами  юні  клени,
Вічні  дуби  на  сонці  струменять.
Осінь  тче  золоті  гобелени,
Які  красою  серця  полонять.

Осінь,  як  розкішна  королева,
Своєю  красою  ув'язнила.
Поважно  крокує  містом  -  Лева,
Смачною  кавою  пригостила.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925706
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Надія Башинська

ВЛАШТУВАЛИ КОНКУРС В ЛІСІ

         Влаштували  конкурс  в  лісі,  щоб  вибрать  найкращих.
Готувались  всі  ретельно,  не  було  ледачих.
От  зібралися  ранененько,  стали  придивляться.  А  зійшло-
ся  чималенько.  Кому  ж  всміхнеться  щастя?
         Вийшла  першою  Лисичка  в  новій  вишиванці,  із  кора-
лями  на  шиї…  влаштувала  танці.  Хвостик  вправо,  хвостик  
вліво,  лапками  дрібоче,  посміхається  ласкаво.  Перше  міс-
це  хоче.  Лиска  шубку  гарну  мала,  їй  аплодували,  а  скіль-
кох  вона  загризла  –  те  не  рахували.
         Потім  Вовк  на  сцену  вийшов.  Він  клацав  зубами  і  сер-
дито  так  дивився.  Правда  був  без  мами.  Та  всі  знали,  хто  
є  мама  і  хто  його  тато,  то  ж  голосували  дружно,  як  за  де-
путата.
         Тут  на  новій  іномарці  (чуть  не  в’їхав  в  сцену)  молодий
Ведмідь  приїхав.  Подобавсь  він  Пантері.  А  вона  була  в  жю-
рі  разом  з  гарним  Левом.  Говорили  в  лісі  всі,  що  й  той  був  
кавалером.  
Всі  дивились  на  Ведмедя.  Він  лиш  посміхався  та  притопту-
вав  чомусь.  В  цьому  й  було  щастя.  Бо  сказали:  «Які  лапи…  
і  яка  усмішка!»  Ото  ж  третім  був  Ведмідь,  називали  «Міш-
ка».  
А  на  сцену  вийти  більше  не  дали  нікому.  Білки,  Зайці,  Їжа-
ки  поплелись  додому.  Міркував  кожен,  чи  він  там  не  поми-
лився?  Бо  ж  не  один  після  цього  сльозами  умився.  
         Поховалися  й  сиділи  у  дрімучій  хащі,  бо  робили  що  хоті-
ли  всі  оті  «найкращі».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Svitlana_Belyakova

Осeнь заявила свои права…

Осень  заявила  свои  права,
умолкли  трели  соловья,
спрятался  пчелиный  рой,
опали  лепестки  роз,
драгоценными  камешками  
дрожит  роса,
отпорхали  красавицы  бабочки.
В  туманном  ореоле  мерцание  звёзд.
Чаще  дрожание  свечей,
в  окнах  не  сбывшихся  встречь.
Ярче  бушующее  пламя  камина,
пришла  пора  его  любимая.
Тяжёлые  облака  -
осенних  дождей  поволока,
с  бездны  неба  срывается  жестоко.
Багряный  листопад  царит  повсюду.
Багровый  лес  ним  окутан.
Только  чистый  родник
бьёт  без  изменения,
серебром  дрожит  в  лучах,
брызгами  дарения.
Аромат  осени  повсюду,
но  лето  ,я,  конечно,
не  забуду.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925651
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Svitlana_Belyakova

Как больно бываeт душам…

Как  больно  бывает  душам,
как  больно  бывает  сердцам,
когда  их  никто  не  слышет,
наши  чувства  превращая  в  хлам,
в  плену  желаний  властных,
с  горечью  на  пополам.
Как,  хочется,  встретиться  
с  любимыми  глазами,
бездонными  вратами  страсти,
спасением  от  чувственной
напасти.
Потонуть  бы,  в  них  взглядом,
прикрываясь  ресницами,
как  пеленой  тумана  -  обмана,
растаяв  десницею.
Жизнь  полна  крутых
поворотов  -  водоворотов.
Мог  стать  моей  половинкой,
а  застыл  сердечной  грустинкой.
Омут  души  -  душевное  поражение,
сильный,  страшный  приговор,
изводит  до  изнеможения,
стынет  в  венах  кровь.
Бездна  самости  страшна,
тянет  нас  с  пути  к  обочине.
Смысл  Жизни  -  в  силе  Души,
а  её  дают  нам  -  радость,
любовь,  мудрость.
Они  ,  делают  нас  Космосу
более  доступными,
детьми  разумными.
Цель,  на  жизненном  Пути,
досягаема,  только  с  верой,
волей  и  надеждой,
работает  на  отдачу,
и  чистая  любовь  -
фильтрует  сердца  кровь,
несёт  доброту  в  Мир,
и  радость,  как  сладкий
манящий  сон.
Любовь  окрыляет,
даёт  силу  Духа,
без  неё  не  Жизнь,
а  маятня,  сплошная
непруха.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925650
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняний гріх

Зливаюсь  з  осінню  своїм  єством,
А  ти  весною  дихаєш  у  спину.  
У  вересня  золочене  шитво,
Твої  дороги  у  мережках  днини.

У  тебе  розквіт  сонячний  в  душі,
А  я  терпку  зриваю  знов  тернину.
Любов'ю  переповнені  ковші.
В  легких  обіймах  свіжість  павутини.

Весна  і  осінь  разом?  Це  ж  абсурд!?
Осінній  дощ.  Думки  про  парасолю.
В  душі  моїй  журливо...власний  суд:
Весняний  гріх  проник  в  осінню  долю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925671
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Валентина Ярошенко

Разом твоє й моє

Потрібно  жити  і  любити,
Яким  не  був  би  стан  душі.
Завжди  життя  своє  цінити,
Й  надалі  писати  вірші.

Тим  настрій  інших  підіймати,
Найкращі  знаходить  слова.
Вірні  шляхи  усім  здолати,
Дай  Боже  краще  майбуття.

Що  краще  буде  у  нас  доля,
Співати  будемо  пісні.
Поверне  щастя  до  нас  знову,
Засяють  зорі  нам  ясні.

Досягнення  вершин  кохання,
Нехай  холодний  вітер  є.
У  кожного  своє  завдання,
Завжди  ра́зом  твоє  й  моє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925489
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Закохана в море

гастроКОМИЧЕСКОЕ 2

сациви    из    курицы    с    [b]г[/b]решками

***

борщ    постный    [b]г[/b]олодный

***

сыр    соевый    -    Т[b]Ь[/b]ФУ

***

килька    мало[b]х[/b]ольная

***

сельдь    атл[b]е[/b]тическая

***

вино    "[b]К[/b]ислинг",    "Б[b]у[/b]рдо"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925492
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


НАДЕЖДА М.

КРАПЛЯ КОХАННЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lHvDOVnskDs
[/youtube]
Я  пам"ятаю  твої  очі,
Такі  ласкаві  і  сумні.
Сказати  хочу,  що  щоночі,
Я  часто  бачу  їх  у  сні.

І  ти  приходиш  в  ніч  без  стуку,
Сідаєш  мовчки  край  вікна.
Твою  тремтячу  беру  руку,
Зникає  десь  нічна  пітьма.

Я  хочу  в  очі  подивитись,
Чому  вони  такі  сумні?
І  намагаюсь  пригорнутись...
Чи  справді  сниться  це  мені?

Та  ти  мовчиш  ні  звуку,  слова,
Зітхаєш  тільки  раз-у-раз.
Така  у  нас  нічна  розмова,
І  швидко  підеш  без  образ.

Лиш  поцілунок  на  останок,
Обнімиш  ніжно  за  плече.
А  за  вікном  сіріє...  ранок,
А  що  наснилось  -  все  втече..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925488
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Вікторія Манойленко

Сказочка

На  дворе  сверчок  играет,
Звездочка  летит  с  небес.
А  куда  –  сама  не  знает
То  ли  в  поле,  то  ли  в  лес.
Может,  жаждет  приключенья,
Иль  сбегает  от  чего.
И  скользит  ее  свеченье
В  темноте,  где  никого.
Упадет  она,  мерцая,
Растворится  в  тишине.
Станет  блеклая  такая
И  замрет,  как  в  полусне.
В  одиночестве  безумном,
Дням  своим  теряя  счет,
Будет  спать  при  свете  лунном,
Пока  кто–нибудь  найдет.
То  ли  конный,  то  ли  пеший.
Или  кто  ещё  иной,
Может  быть,  печальный  леший,
Одичавший  и  худой.
Он,  бредя  лесною  чащей,
Вдруг  увидит  тусклый  свет.
Очень  странный  и  манящий,
Ведь  в  лесу  такого  нет.
Подойдет  он,  удивляясь,
В  травке  звёздочку  найдет,
И  от  счастья  улыбаясь,
Он  к  груди  ее  прижмет.
А  она,  раскрыв  ресницы,
Пробудится  ото  сна,
И  у  них  любовь  случится.
Зацветет  в  сердцах  весна.
А  потом  родится  лешик,
Закричит  на  всю  избу.
Весь  зеленый,  как  орешник,
И  со  звездочкой  во  лбу.
25.01.2021
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925275
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Вікторія Манойленко

Надену плащик цвета солнца

Осенний  день.  Взгляну  в  оконце.
Вот  улетел  последний  грач.
Надену  плащик  цвета  солнца
И  дождику  скажу:  «Не  плачь!»
Ещё  есть  желтые  сапожки,
И  шапочка,  ну  просто  в  тон!
И  зонтик  –  солнышко  на  ножке,
Вещь  нужная  в  такой  сезон.
И  буду  я  гулять  по  свету
С  улыбкой,  нечего  грустить!
Возьму  с  собою  две  конфеты  –  
Себе,  и  друга  угостить.
Когда  подует  ветер  сильный,
Ему  скажу  я:  «Не  балуй!»
И  вслед  отправлю  очень  стильный
Большой  воздушный  поцелуй.
30.11.2020
Виктория  Манойленко  

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925365
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Вікторія Манойленко

Мой город будто бы подрос

Весна.  Цветенье    абрикос.
Пьянят  закаты  и  рассветы,
Мой  город  будто  бы  подрос
В  стремленьи  к  солнечному  свету.
Он  улыбается  весне,
В  душе  своей  таит  надежду,
Что  скоро  в  мирной  тишине
Он  сбросит  черную  одежду,
И  силой  бьющихся  сердец
Он  осушить  сумеет  слезы,
А  гильзы  страшные  кузнец
Нам  превратит  в  стальные  розы.
25.04.2020
Виктория  Манойленко
 
/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925453
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Svitlana_Belyakova

Остановите Зeмлю, я сойду…Л. Дeрбeнeв

От  счастья  обалдев,  тоскуя  или  ссорясь.
В  один  из  рядовых  обыкновенных  дней.
//Возьмите  карандаш  и  напишите  СОВЕСТЬ
И  вспомните  когда  вы  думали  о  ней.
 
На  что,  на  что.  На  что  мы  время  тратим.
Куда,  куда!  Куда,  мы  мчимся  как  в  бреду.
С  меня  довольно,  надоело  хватит.
Остановите  землю  я  сойду.
 
Порою  страшно  так,  что  сердце  замирает.
И  снова  день  за  днём,  то  каюсь  то  грешу.
На  дудочке  кривой  я  знаю  -кто  играет.
Но  всё-таки  пляшу,  под  дудочку  пляшу.
 
На  что,  на  что.  На  что  мы  время  тратим.
Куда,  куда!  Куда,  мы  мчимся  как  в  бреду.
С  меня  довольно,  надоело  хватит.
Остановите  землю  я  сойду.
////
Жить  надо  высоко  душою  звёзд  касаясь.
Поскольку  эта  жизнь  лишь  эпизод  в  судьбе.
//Из  пропасти  земной  где  правит  ложь  косая.
Возьми  меня  ГОСПОДЬ,  возьми  меня  к  себе.
 
На  что,  на  что.  На  что  мы  время  тратим.
Куда,  куда!  Куда,  мы  мчимся  как  в  бреду.
С  меня  довольно,  надоело  хватит.
Остановите  землю  я  сойду.
//////

Прослушайте,  пожалуйста  на  Ютуб    https://youtu.be/UG04l0RBQWY

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925474
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Ніна Незламна

Оце так улов! ( проза)

     Напрочуд  теплий  серпневий  ранок….  Легкий  туман  ледь-  ледь  припав  до  землі…Здаля  виднілися  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не  де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблинок  ніби  підглядали  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирав  довкола  і  закидав  вудочку    в  ставок.  За  звичкою,  озираючись  потирав  руки.  За  мить  догнала  думка  -  Щось  так  клює  паршиво  -  і  чи    здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,    нині    мав  бути?  Здається  звечора  ,  один  я  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдався  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябила,  переливалась  і  перший  відблиск  сонця    відбивався  в  його  очах.
     Зникав  туман,  топився  в  воді.  А    чагарник,  пробуджувався  від  сну,  листочки  скидали  росу,  ледь  помітно  підіймалися,  тягнулися  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води…  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стояла      молода  жінка.  Довге,  солом`яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-  по  -  раз  руками,      бризкала  воду  на  плечі.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка    -  підкралась  думка…  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе…  Що  за  чортівня!      Поглянув  на  поплавок  ,  той-  все  гойдався,  здавалось  з  вітром  сперечався,  ніби    проявляв  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  роздвинув  листя  чагарника.    Оголена  жінка  долонями  торкалася  води,  повільно  поверталася  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    роздвинув  пальці  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують…
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кинулася  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  лягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання      -  іще,  хоч  раз,  подивитися.  Закляк  на  місті,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка  –  врешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня…
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  підіймалися  і  опускалися,  одночасно  мінливо  виблискували  на  сонці.
       Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш…  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось…    Колись  з  дружиною  доволі  накупався.  Насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи…сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився…
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми…    Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  торкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильніший  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирала  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
     Кілька  секунд…    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-    у  -  раз,  то  топився,  то  виринав..  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпалася  щука.  
-Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагалася  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду,    тріпалася  на  траві.  На  його  обличчі    розплевлася  усмішка,    в  захваті  дивився  на  неї,  
-Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                                             30.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Білоозерянська Чайка

Незабутня Квітка

[i]За  життя  твоє,  Квітко,  не  чула  пісень
Україна,  що  голос  виводив,  мов  скрипка.
Білий  спів  українського  серця  став  скриком,
що  Карпатами  душу  безмежну  несе.[/i]

Тато  –  досить  відомий  скрипаль-музикант,
у  війну  із  родиною  став  емігрантом.
Хоч  в  Америці  свій  розкривала  талан  ти  –
та  сопрано  тягло  океаном  назад…

[i]Були  опера,  джинґли  з  реклами  та  блюз,
І  за  пісню  «заморську»  отриманий  «Оскар»,
У  родинному  колі  або  коли  тоскно  –
Ти  співала  народну,  вкраїнську  чомусь.[/i]

Коломийки  лунали  та  «Два  кольори»,
Про  рушник,  козаченька  та  «Верше  мій,  верше»,
З  твоїх  уст  Івасюк  так  звучав  ніжно  вперше,
Мовби  ангел  у  тембрі  твоїм  говорив.

[i]Поламав,  на  півслові  тебе  обірвав
ураган...  Незбагненна  хвороба  зловісна,
Над  яскравим  життям  опустила  завісу...
Тільки  в  пісні  вкраїнській  ти,  Квітко,  жива  –
Розсипається  краєм  коштовне  намисто,
То  джерельно-замріяний  голос  твій,  Цісик..[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925456
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


ТАИСИЯ

Храни любовь!

В    нашу    личную    жизнь    никого    не    впускали.
Мы    любовь    охраняли    как    только    могли.
И    признаться    должны:    эгоистами    стали.
Мы    влюблённые    чувства    вдвоём    сберегли.

Но    с    друзьями  общались    и    это    логично.
Золотым    торжеством    увенчался    наш    век.
Мы    по    жизни    прошли    срок    довольно    приличный.
От    взаимной    любви    счастлив    был    человек.

Ведь    ничто    не    бывает    надёжным    и    вечным,
Но    живёт    память    сердца    и    в    нём    наш    роман.
Ты    ушёл    от    меня    в    эту    даль,  в    бесконечность…
Я        одна    погружаюсь    в    ночной    океан….    
 
Вывод    должен    быть    всем    и    понятен,    и    ясен.
Даже    смерть    не    смогла    погасить    тот    огонь.
Наш    любовный    тандем    и      живуч,    и    прекрасен.
Память    сердца    храни,    береги    и  не    тронь.

В    моём    творчестве    вновь    тот    роман    оживает.
В    нём    ночами    не  сплю,    им    живу    и    дышу.
Память    сердца    любовный    сюжет    воскрешает.
И    об    этом    в    стихах    откровенно    пишу.
18  09.  2021.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925455
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Катерина Собова

Вiдчуття з перцем

Був    Микола,    як    пружина,
І    пригод    шукав    вже    зрання,
Тож    звернувся    до    дружини
Із    химерним    побажанням:

-Відчуттів      я    хочу    з    перцем,
І    емоцій    цілу    нішу,
Щось    скажи,    щоб    моє    серце
Враз    забилося      сильніше.

Жінка    вивернулась    в    ліжку,
Загадково    усміхнулась,
Ковдрою    прикрила    ніжку
І    ліниво    потягнулась:

-Ну,    якщо    вже    доведеться
Розв’  язати    цю    задачку  –
Твоє    серденько    здригнеться:
Я    знайшла    твою    заначку!

Поки    ніжився    ти    в    ванні  –
Есемески    прочитала…
Твоя    видра    непогані
Компліменти    надсилала.

Тепер,    милий,    ти    без    грошей,
Хай    вона    надалі    знає:
Ресторанчик,    мій    хороший,
В    вас    надовго    відпадає.

На    сьогодні    досить    перцю,
Бо    якщо    я    стану    злитись,
То    твоє    слабеньке    серце
Перестане    зовсім    битись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Святий подарунок

А  місячна  нічка  лоскоче  зірками,
Схилилась  низенько  і  тихо  над  нами,
Шепоче  так  ніжно  -  зворушна  хвилина
Та  все  обіймає,  як  ненька  дитину

Говорить  привітно  приваблива  мова,
Як  ніби  в  колисці  промовлене  слово,
Так  ніжно  співає,  схиляє,  щоб  спати,
Ох,  трепетна  нічко,  ти  ніби,  як  мати

Як  навіть  заплаче,  доросле  дитятко,
Душі  неповторне  краси  янголятко,
А  нічка  так  мила  утішить  цілунком,  
Для  нас  буде  казка  святим  подарунком.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925423
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Віктор Варварич

Знаю, ти мене любиш

Знаю  кохана,  ти  мене  чуєш,
Хоча  між  нами  розлуки  -  стіна.
Особливі  картини  малюєш,
Знай,  моя  квіточко,  ти  не  сама.

Я  хочу,  щоб  небо  було  синім,
І  ти  кохана  від  щастя  цвіла.
Ти  будь  завжди  у  серці  єдинім,
Щоб  моя  любов  у  тобі  жила.

Я  хочу,  щоб  вітер  гойдав  хвилі,
І  літнім  теплом  тебе  зігрівав.
Я  цілую  вуста  такі  милі,
І  тебе  навіки  я  покохав.  

Я  знаю,  що  і  ти  мене  любиш,
Потону  у  синіх  очах  твоїх.
Ти  у  думках  до  серця  голубиш,
І  малюєш  на  картинах  своїх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925420
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Valentyna_S

Надто скоро

Чорний  ворон  ночі  ходить  долом  пішки
І  зірок  збирає  золоті  горішки.
Де  лежать  ціленькі,  де  готова  луща…
В  них,  як  у  людей:  слабші  є  і  дужчі.

На  тарелі  ставу  лакомі  зернята—  
Не  вмочивши  крила,  дзьобом  не  дістати.
Мавкам  до  світання  частування  буде—
Хай  лиш  з  очерету  виплинуть    облуди.

Жалібне  ячання  лебеділо  вчора.
Визріло  вмирання.  Скоро,  надто  скоро…
Темне  мряковиння  цідиться  крізь  сито.
У  гаю  витає  реквієм  за  літом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925459
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021


Надія Башинська

ОЙ ПОСІЮ ГРЕЧКУ…

Ой  посію  гречку,  хай  росте  густенька.
Сама  піду  погуляю,  бо  я  ж  молоденька.

Піду  у  гайочок,  там  грають  музики.
Озую  свої  червоні  нові  черевики.

А  один  музика  чуб  чорнявий  має.
Вже  давненько    він  на  мене  пильно  поглядає.

У  танок  я  піду,  ніженька  притопне.
Молоденький  козаченько  знов  мені  підморгне.

Проведе  додому  мене  чорнявенький.
Цілуватиме  в  садочку,  бо  й  він  молоденький.

Ой  посію  гречку,  хай  росте  густенька.
Сама  піду  погуляю,  бо  ж  я  молоденька.

Як  виросте  гречка,  станемо  збирати.
Буде  милий  мій  до  мене  сватів  засилати.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925244
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Віктор Варварич

Осінь полонить серця

Так  ніжно  кружляє  падолист,
І  повільно  летить  до  землі.
Він  ще  той  особливий  артист,
Проводжає  в  небі  журавлі.

Веселить  осіння  мелодія,
Яка  у  вальсі  закружляла  нас.
Оця  романтична  прелюдія,
Тривожить  наші  серця  одночас.

Серця  стук  твого  відчуваю,
У  ньому  блукає  кохання.
І  від  любові  я  згораю,
Спиваю  її  до  світання.

Відчуємо  особливий  екстрим,
Вустами  впіймаєм  насолоду.
А  у  лоні  молоднечім  твоїм,
Поєднаємо  нашу  природу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925230
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Таня Яковенко

Думка-чаклунка

Мов  птаха  яснокрила,
майнула  в  слово  думка!
Неждано  прилетіла!
Володарка-чаклунка!

А  слово  –  у  рядочок!
Шукає  шлях  до  річки
через  швидкий  струмочок.
Напитися  водички.

Рядочки  у  куплети.
Зцілити  прагнуть  душу.
Народжують  сюжети.
Тож  поспішати  мушу.

З  Небес  надходить  знову
(Записую  негайно)
якесь  цікаве  слово.
Звучить,  неначе  файно.

Та  шліфувати  треба,
бо  рима  не  класична.
А  поетичне  кредо  –
не  зовсім  справа  звична.

Закрию  творчу  скриньку!
Лети,  чаклунко-птахо!
Пора  до  відпочинку.
Вже  пізно!  Хочу  спати!

12.09.2021
©  Copyright:  Виктория  75,  2021
Свидетельство  о  публикации  №121091508597  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925214
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Зустріч

Я  зустріла  тебе,  коли  ніжність  весна  дарувала,
На  чарівне  лице  тихо  промінь  ласкавий  кидала
І  у  милій  красі  я  була  і  близька,  і  далека,
А  у  небі  яснім  пролітала  рідненька  лелека

В  неї  зустріч  також,  до  домівки  вона  поверталась
Та  у  серці  тривог    мимоволі  від  смутку  здригалась
І  не  знала  вона,  що  чекає  її  в  ріднім  краї,
Як  шуміли    гаї,  що  лишились  без  неї  подалі

Ось  ще  трішки  і  все  -  чути  рідні,  душевні  мотиви,
Як  чекала  вона  неповторно  приємні  хвилини
І  рідненька  земля  обіймала  лелеку,  як  мати,
А  пташина  душа  в  милій  ласці  лягла  спочивати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925130
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я поїду в далекі незнані краї (акровірш)

[b]Я[/b]  полину  туди,  де  іще  не  бувала,

[b]П[/b]одолаю  маршрут  не  знайомий  мені,
[b]О[/b]бійду  всі  місця  де  краса  чарувала,
[b]Ї[/b]ї  трепетна  ніжність,  сховавшись  в  росі.
[b]Д[/b]олинають  до  мене  чарівні  трембіти,
[b]У[/b]  чудових  місцях  чую  їх  голоси,

[b]В[/b]иринають,  як  ніби  із  сутінків  квіти,

[b]Д[/b]е    не  бачила  я  ще  такої  краси.
[b]А[/b]  ось  тут  неподалік,    сопілка  заграла,
[b]Л[/b]иш  додала  мотив  до  чарівних  трембіт,
[b]Е[/b]х,  краса,  я  її    з  серіала  згадала,
[b]К[/b]илимком  звуковим  устелила  весь  світ.
[b]І[/b]  на  крилах  лечу,  посміхаюся  літу,

[b]Н[/b]едоречні  стають  і  слова,  і  думки,
[b]Е[/b]стетичний  мотив  додає  мені  втіху,
[b]З[/b]алишаючи  в  серці  приємні  сліди.
[b]Н[/b]е  забуду  мандрівку    в  чудові  Карпати  ,
[b]А[/b]  із  ними  увесь  неповторний  їх  світ,
[b]Н[/b]езабутні  мотиви  трембіт,  як  карати
[b]І[/b]  завжди  пам'ятатиму  безліч  їх  літ.

[b]К[/b]олихають  гілки  -  я  уже  відлітаю,
[b]Р[/b]озкажу  про  чарівність  і  ніжні  дива,
[b]А[/b]  всі  чари  Карпат  -  я  завжди  пам'ятаю,
[b]Ї[/b]х  п'янку  неповторність  вібрала  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925231
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


НАДЕЖДА М.

ЦЕ ТОБІ ЗА САЛО… ( ДЛЯ ДІТЕЙ )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eQT-tX350WQ[/youtube]

Мурчик  встав  сьогодні  рано,
Умив  личко,  лапки,  хвіст.
Поглядає  на  сметану,
Чоловік  її  приніс.

Глянув  кіт  в  свою  тарілку  -
Там  вечірнє  молоко.
Це  й  штовхнуло  на  помилку,
Ось  тоді  усе  й  пішло..

Котик  вигнув  колом  спинку,
Помахав  пухким  хвостом.
Проковтнув    швиденько  слинку,
Вже  сидить  він  за  столом.

На  столі  сметанка  в  блюдці,
Поряд  пахне  і  сальце.
Для  кота  -  це  все  у  згадці,
Кіт   на  стіл  уже  повзе.

Що  ж  було  тут?  Стид  і  срам!
Наший  Мурчик  оступився.
Нема  совісті  і  грам!
Будеш  битий  -  провинився!

З  чого  ж  тут  почати  їсти,
Що  найперше  скуштувать?
Бо  йому  дістались  кістки,
Треба  ж  голод  вгамувать.

Язичком  лизав  сметанку,
Трошки  сала  відкусив.
Ротик  вимив  він  старанно.
Все!  Він  голод  загасив.

Смакував  він  так  недовго,
Бо  господар  ось  іде.
Пам"ятатиме    кіт  довго,
Якщо  він  його  знайде.

Спритно  скочив  під  диван,
Вигдядає  звідти  нишком.
Розуміє  він  свій  стан,
Він  не  з"їв  же  сіру  мишку.

Довго  думав  він  про  гріх,
Совість  дорікала.
Довго  там  сидіть  не  міг,
Все  ж  дістав  за  сало..





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925247
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Катерина Собова

Вiддячив

Не    вдається    зятю    Славі
З    тещею    у    мирі    жити:
Дармоїдом    обізвала  –
Захотілось    відплатити.

Зранку    настрій    був    хороший
(Байдики    набридло    бити),
Вирішив,    сховавши    гроші,
Мамі-тещі    подзвонити.

-Адо    Власівно,    вітаю,
В    доброму    здоров’ї    бути,
Я    за    вас    переживаю,
Бо    два    дні    щось    вас    не    чути.

Ви    ж    не    дуже    зазнавайтесь,-
Мова    зятя    ллється    срібна,-
Адо    Власівно,    признайтесь,
Вам    плита    яка    потрібна?

Теща    сяє,    все,    як    звично
(Зять    сьогодні    вже    не    бидло),
-Газова    і    електрична!
Ти    бери    мені    обидві.

Перевір,    не    помилися,
Буде    в    мене    кухня    славна,
В    газовій    передивися,
Щоб    була    духовка    справна.

-Буде    вам    плита    зарані,
Будьте,    тещенько,    здорові,
В    нас    тут    знижки    непогані,
То    узяв    я    мармурову.

Я    усі    передивився:
Були    кращі,    були    гірші…
Думаю,    не    помилився  –
І    узяв    для    вас    найбільшу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924828
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Катерина Собова

Лiза i Бабай

На    двох’ярусному    ліжку
Зверху    -    п’ятирічна    Ліза:
Тут    стрибають    її    ніжки  –
З    шафи    вже    летить    валіза.

Знизу    спить    сестричка    Рая,
Мама    ледве    її    вклала:
Насварилась    на    Бабая
І    про    монстрів    розказала:

-Хто    не    буде    спати    тихо,
Неслухняним    буде    в    ліжку,
То    до    того    прийде    лихо:
Злий    Бабай    відкусить    ніжку.

А    ту    дівку,    що    плигає
І    ніяк    не    вгомониться,
Зла    зміюка    покусає,
Бо    на    діток    таких    злиться.

-Я    спокійна,-    каже    Ліза,-
Монстр    сюди    не    добереться,
Він    до    мене    не    полізе,
Бо    сестрою    нажереться!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925181
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Вікторія Манойленко

Ґудзик і нитка

Якось    ґудзик  каже  нитці:
-  Так  набридло  це  пальто!
Навіть  уві  сні  вже  сниться.
Звідси  втік  разів  би  сто,
Та  не  можу  відірватись.
Ти  вчепилась,  ну  як  кліщ!
Довго  будеш  так  триматись?
Я  з  тобою,  наче    прищ.
Ти  мене  вже  не  цікавиш!
Швидше  дай  мені  свободу!
Ти  притягуєш  і  давиш,
І  нав'язуєш  цю  моду.
Все.  Стосунки  розриваю!
Прямо  зараз  йду  кудись!
І  про  тебе  не  згадаю.
Нитка  каже:  "Ну  й  котись!"
13.09.2021
Вікторія  Манойленко  

/фото  з  відкритих  джерел  Інтернету/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925097
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Білоозерянська Чайка

Поцілунок

   [i]Прошу,  віддай!  Тобі  воно  навіщо?
На  волю  хочу…  Силою  тенет
Тримаєш  серце.  Згляньтесь,  сили  вищі!
Верніть  до  тями  змучену  мене.[/i]

Твій  поцілунок  –  і  не  стало  волі,
Вже  підсвідомо  в  тій  жазі  обійм.
Міцним  арканом,  сплетеним  з  любові
Затягуєш  у  пристрасті:  ти  –  мій…

[i]Палає  все…  Хоч  вдвох  ми  на  вітрищі…
Невже  жертовне  серце  не  шкода́?
Прошу,  віддай…  тобі  воно  навіщо?
Віддай  мене  мені,  прошу  –  віддай![/i]

/Надихнула  картина  південноафриканської  художниці  Марії  Магдалени  Остхейзен./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925088
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


ЛУЖАНКА

Чудеса

Когда  приходят  чудеса?
Когда,  казалось  бы,  не  веришь.
Когда  устал  упорно  ждать
И  день  за  днём  считать  потери.
И  не  полос  черёд,  а  тьма,
В  душе  извечная  простуда.
Где  новый  день  тебе  -  тюрьма,
Какое  тут  уж  будет  чудо?
Нет  ни  желания,  ни  сил
И  к  жизни,  в  общем,  нету  страсти.
Когда  устал  и  отпустил...
И,  вдруг,  как  снег,  свалилось  счастье!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925084
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Маг Грінчук

Як механізм…

Мораль  у  процесі  життя  не  бере  й  участі.
Людина,  врешті  -  решт,-  ніщо  інше  вже,  як  механізм.
Наділений  душею  шмат  матерії  сучої,
Яка  не  знає  цінності  і  у  сивій  далині.

Для  влади  люд  вже  ніщо  інше,  як  добрива  масса.
Чому  життя  новонародженого  немовляти
Таке  бідне,  що  зраджують  рідні:  батько  і  мати.
Та  залишають  на  дорозі,  ідуть  без  оглядки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925082
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Білоозерянська Чайка

Молю, щоб доля доброю була…

[i]/акровірш./[/i]

Молю,  щоб  доля  доброю  була,
Оси́пала  щедротами  своїми:
Любов  до  віршів,  твій  палкий  талан,
Юнацький  хист  нехай    вплітає  в  рими.

Щоб  не  торкався  біль  твого  чола,
Ота  душа  –  вразлива  та  нестримна,
Безсилими  сльозами  не  текла,

Довіри  розгубивши  всі  сантими.
Одна  у  мене…  захисту  від  зла,
Людей  розпізнавати  за  дверима,
Я  вчила…  знаєш,  доню,  як  могла…

Дитинство  ж  відлітало  невловимо.
Ось  зараз  ти  –  троянда  в  дзеркалах  –
Бутон,  який  от-от  уже  цвістиме.
Раптово  виросла  кровиночка  мала  –
О,  як  не  стрітися  з  людьми  тобі  лихими?
Юрба  бездушна,  щоб  бридким  не  обплела

Боюся  я…  й  молитвами  святими
Укрию  від  біди  в  краю  тепла,
Лише,  щоб  допомогу  прийняла  –
А  я  з  тобою,  скільки  сил,  ітиму…  

/Картина  італійської  художниці  Елізабети  Тревізан./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925079
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Svitlana_Belyakova

Подальшe от плохих…

Подальше  от  плохих,
а  ближе  к  хорошим.
Мне  дошло  под  грузом
житейской  тяжкой  ноши...
Нащи  Души  бродят,
как  слепые,не  тех  обнимая,
счастливые  дни  теряя...
В  ночную  тишину
одинокий  вопль  Души
кричит  не  молчит.
Напрасная  трата  сил
смущает,дорогу
к  счастью  не  знает...
Учусь  радоваться  мелочам.
Смелая  "балована"  стала.
Смесь  горечи,  любви  и  страсти,
гремучая  болючая  смесь,
вся  в  поиске  счастья...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925068
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


НАДЕЖДА М.

У ЛІСІ ВОВК ЗІБРАВ ГРОМАДУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6xYY2LhFimM[/youtube]

У  лісі  Вовк  зібрав  Громаду,
Сказав   суворо   він  усім:
Це  Лев  надав  мені  посаду,
Щоб  повідомив  я  усіх.

Про  вас  я  буду  піклуватись,
Тільки  смиренні,  щоб  були.
І  навіть  можем  побрататись,
Лиш  зрозуміть  мене  могли.

Узнайте,  що  я  полюбляю,
І  що  куштую  на  обід,
І  чесно  всім  вам  заявляю:
Зі  мною  вам  не  буде  бід.

Коли  поїм  -  люблю  поспати,
Мене  тоді  так  клонить  сон.
Прошу  мене  не  турбувати,
Це  вимагає  цей  сезон.

У  лісі  тиша,  всі  в  увазі,
Ну  що  робить  з  Вовком  оцим?
Та  раптом  чують  у  цім  часі,
Тут  суне  Лев  страшний  такий.

Він  чув  ці  Вовчі  настанови,
І   лють  його  така  взяла.
Коли  сказав  цей  Лев  промову  -
В  кущі  Громада  подалась.

А  швидше  всіх  тікав  Вовчисько,
Бо  він  боявся  більше  всіх.
А  Лев  почув,  що  щось  нечисто:
Як  Вовк  права  украсти  зміг?!.

А  Вовк    кричить:  Рятуйте!  Лихо!
(  Ще  й  хвіст  набрався    реп"яхів  )...
Хтось  шепотів  на  вухо  тихо:
Це  лихо  сам  собі  зробив...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925066
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Променистий менестрель

там серця струни

     

краї  мої
де  серця  струни
заграють  лише  приторкнись
там  сплять  мої
дитячі  луни
рожева  Батьківщини  вись

там  найсвятіші  
народини*
душі  причетної  землі
і  перший  крок
під  небом  синім
іще  незвіданих  велінь

роса  в  кришталі
промінь  сонця
крик  півня  в  світанкову  рань
і  погляд  Нені  
у  віконці
та  ластівок  пісенна  дань

суть  майбуття
у  росту  крилець
життєвих  схильність  подолань
поріг  батьківський
де  навчились
любити  край  куди  не  глянь

те  все  в  тобі
як  вдих  і  видих
що  пронесеш  в  своїм  житті
і  лиця  всі
околиць  види
за  болі  й  радість  заплатіть

14.09.2021р.
*Народини:  свято  з  приводу  чийогось  народження.
У  перший  день  народин  священик  вичитує  
з  требника  над  породіллею  встановлені  молитви..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925051
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


ЛУЖАНКА

Берізка

Іще  палають  айстри  під  вікном,
Лелеки  в  небі  ще  не  клекотіли,
Не  впали  сиві  зливи  на  село,
А  ти  уже  здалася  -  пожовтіла...

І  стільки  в  то́бі  золота,  краси  -
Усе  життя  б  дивився  невичерпно.
Горить,  палає  листя  -  не  згасить,
Немов  свята.  Свята,  та  не  безсмертна...

І  жовтий  килим  стелиться  до  ніг,
І  стогнуть  віти,  та  ніхто  не  чує.
Шепоче  вітер:  скоро  білий  сніг
Холодними  губами  зацілує...

Зима  не  вічна!  Будуть  ще  літа́!..
То  чом  же  смуток  душу  огортає?
Щемить  у  грудях,  бо  берізка  та  -
Це,  на́че,  не  хто  і́нший,  як  сама́  я...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925041
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Душевна картина

В  тихім,  ріднім  краю  де  ромашки  встелили  все  поле,
Я,  як  мавка  в  вінку  обіймала  привабливу  долю,
Хоч  і  дощ  моросив  та  мені  не  хотілось  прощатись,
У  мотивах  краси  я  веселкою  буду  всміхатись

А  на  зустріч  мені  десь  дівчатко  мале  заблукало,
В  неповторній  красі  шепотіло:"Матусенько,  мамо"
Потягнулась  рука,  щоб  зігріти  його,  обійняти,
Захистити  маля  та  слова  з  теплотою  сказати

Забриніло  усе,  малювалась  душевна  картина,
В  рученятах  дитя  я  побачила  милу  світлину,
А  на  ній,  як  зоря  посміхалась,  ріднесенька  ненька,
І  згадала  літа  де  була  я  ще  зовсім  маленька

Що  сказати  про  це,  моє  серце  ще  більш  защеміло,
А  в  уяві  моїй,  неньки  ім'я,  як  пісня  бриніло
І  у  сяйві  п'янкім  де  з'єднались  в  дуеті  мотиви,
Лише  поряд  усі  до  нестями  були  так  щасливі.







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925033
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Новоградець

Український прапор

Є  прапор  на  світі  лиш  тільки  один  -
Твій  рідний,  в  твоїй  Україні;
Відмінні  від  стягів  сусідніх  країн
Його  кольори  жовто-сині.

Тризубом  на  ньому  красується  герб  -
Знак  древнього  княжого  роду.
Не  раз  його  варвар  у  битвах  роздер,
На  захід  ідучи  зі  сходу.

Спливали  роки  і  на  київський  вал
Дружина  виходила  знову.
І  князь  воєводі  наказ  віддавав,  ,
Гриміли  по  бруку  підкови.

Здіймалася  з  попелу  Київська  Русь,
Возводила  храми  і  стіни.
І  стяг  жовто-синій  у  небо  тягнувсь  -
Відроджений  символ  країни.

Століття  промчали  стрілою  з  тих  пір,
Змінялися  в  землях  народи.
Ординська  навала  змінялась  на  мир,
Стікали  в  Славутичі  води.

Та  знає  незмінно  навколишній  люд,
Засвоїли  чехи  і  фіни
Хорошу  прикмету  -  князівський  тризуб
На  двох  кольорах  України.

Допоки  піднято  наш  прапор  увись,
Не  будуть  ні  в  якому  разі
По  схилах  брукованих,  вгору  і  вниз,
Котитися  танки  у  Празі.

Не  змінять  чужинці  на  молот  і  серп
Нашивку  на  формі  солдата.
Тризубець  на  Сході  -  наш  київський  герб,
І  стяг  України  піднято.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923081
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 14.09.2021


Lana P.

ЦМИН

Вкривають  пагорб
Котячі  жовті  лапки.
Цвітіння  цмину.                                    13/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924971
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Вікторія Манойленко

Когда хозяева уедут

Когда  хозяева  уедут,
Я  буду  дома  отдыхать.
Противных  кур  отдам  соседу,
Чтоб  не  мешали  утром  спать.
Потом  в  приют  я  сдам  Барбоса,
Чтоб  на  меня  он  не  рычал.
Не  строил  из  себя  тут  босса,
И  прав  здесь  больше  не  качал.
Мне  в  доме  лишнего  не  нужно.
Я  даже  выброшу  будильник.
Мы  будем  жить  вдвоем  здесь  дружно  —
Я  и  любимый  холодильник.
12.06.2020
Вікторія  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922959
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 13.09.2021


Вікторія Манойленко

Трехколесный лисапет

Трехколесный  лисапет  –
Лучший  друг  наш  детских  лет!
В  летнем  красочном  пейзаже
Нет  важней  детали  даже!
Он  легко  проехать  может
Сто  тропинок,  сто  дорожек.
По  сухому  и  по  лужам.
Лишь  дави  педаль  потуже!
Все  надежно,  безопасно,
Едет  быстро,  очень  классно!
Небо,  солнце,  нежный  ветер!
Что  ещё  хотеть  на  свете?!
Натянув  сильней  панамку,
Лихо  объезжаешь  ямку,
И  промчавшись  между  кочек,
Видишь  полевой  цветочек,
А  потом  второй  и  третий...
Нужно  их  собрать  в  букетик!
И  тогда  уже,  с  цветами,
Можно  ехать  прямо  к  маме!
15.04.2021
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924962
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Вікторія Манойленко

Вы представьте на минутку!

Вы  представьте  на  минутку,
Сколько  малый  муравей
Делает  шажков  за  сутки?
А  за  пару–тройку  дней?
Трудоголик  он,  бедняжка,
Ножками  все  топ  да  топ.
Урожденный  работяжка,
Он  не  знает  слова  «стоп».
Муравейчики–малютки
Все  бегут  своей  тропой.
Жаль,  не  возят  их  маршрутки
На  работу  и  домой.
04.04.2021
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924964
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Lana P.

ЦЕ МОРЕ ДЛЯ ТЕБЕ…

Коханий,  це  море  для  тебе  —
Найкращих  моїх  почуттів.
У  ньому  гойдається  небо
І  місячний  шлях  зазорів!

На  рифах  —  квітучі  корали;
Джерела  невтомних  натхнень,
Співзвучні,  могутні  хорали  
Мелодій  палких  сокровень.

Цілуються  хвилі  бентежні  —
Розніжують  пляжі  чекань,
Вигойдують  мрії  безмежні,
В  чуттєвих  акордах  торкань.

Стрічаються  радісно  шхуни,
Вітаються  сяйвом  вогнів,
А  пляжі  приховують  дюни  —
Ніжніших  за  шовк  почуттів.

У  ньому  хвилюються  води,
Нуртрують  і  душі,  й  тіла,
А  бризи  —  морські  нагороди,
В  просторих  обіймах  тепла.

У  ньому  купається  сонце  —
Танцює  із  хвилями  в  лад.
Я  буду  твоїм  охоронцем
У  морі  ласкавих  принад!                    25/08/21

Chris  Rea  «And  You  My  Love»

https://www.youtube.com/watch?v=wTgWX_62paE

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923227
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 13.09.2021


Lana P.

У ЧАС ЗМІН…

Це  ж  треба  народитись  у  час  змін  —  
Земля  страждає  від  утоми,
Збивають  віруси  оскоми  —
Атаки  на  людей  з  усіх  сторін.

Це  ж  треба  народитись  між  епох  —
Ідуть  егоїстичні  війни,
Віддалені  стрічань  обійми,
Які  благословляє  Бог  для  двох.

Змінитися  на  краще  треба  нам:
Творити  щиро  добрі  справи  —
Не  ради  вигоди  чи  слави,
З  енергій  світла  в  душах  звести  храм.                9/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924708
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Променистий менестрель

братам і сестрам долі

 

у  краю  життєвім
вирії  летючі
ми  крильми  торкаючись
в  обрій  летимо
а  земля  все  крутиться
з  нами  неминуче
на  землі  й  у  вирії
все  чогось  ждемо

хтось  із  строю  вибув
не  знайти  заміну
десь  ведуть  статистику
всім  продовжить  лет
о  знайти  б  душі  моїй
злоту  середину  
кожен  щоб  родитися
в  черзі  взяв  білет  

чи  рідніше  можна
сестро  й  брате  милі
в  час  знаменний  Всесвіту
ми  зустрілись  тут
бо  серцями  з'єднані
голуб  сизокрилий
в  майбутті  чекав  би  ще
споріднений  маршрут

13.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924952
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Променистий менестрель

братам і сестрам долі

 

у  краю  життєвім
вирії  летючі
ми  крильми  торкаючись
в  обрій  летимо
а  земля  все  крутиться
з  нами  неминуче
на  землі  й  у  вирії
все  чогось  ждемо

хтось  із  строю  вибув
не  знайти  заміну
десь  ведуть  статистику
всім  продовжить  лет
о  знайти  б  душі  моїй
злоту  середину  
кожен  щоб  родитися
в  черзі  взяв  білет  

чи  рідніше  можна
сестро  й  брате  милі
в  час  знаменний  Всесвіту
ми  зустрілись  тут
бо  серцями  з'єднані
голуб  сизокрилий
в  майбутті  чекав  би  ще
споріднений  маршрут

13.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924952
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Променистий менестрель

братам і сестрам долі

 

у  краю  життєвім
вирії  летючі
ми  крильми  торкаючись
в  обрій  летимо
а  земля  все  крутиться
з  нами  неминуче
на  землі  й  у  вирії
все  чогось  ждемо

хтось  із  строю  вибув
не  знайти  заміну
десь  ведуть  статистику
всім  продовжить  лет
о  знайти  б  душі  моїй
злоту  середину  
кожен  щоб  родитися
в  черзі  взяв  білет  

чи  рідніше  можна
сестро  й  брате  милі
в  час  знаменний  Всесвіту
ми  зустрілись  тут
бо  серцями  з'єднані
голуб  сизокрилий
в  майбутті  чекав  би  ще
споріднений  маршрут

13.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924952
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


НАДЕЖДА М.

ЩЕ ПРИПІКАЄ СОНЦЕ ЛІТНЄ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-DzgcWA0nVk[/youtube]
Ще  припікає  сонце  літнє,
Щоб    не  забули  теплі  дні.
Для  нас  хай  буде  незабутнє,
Врятує  нас   у  дні  сумні.

Відкриємо  в  серцях  скарбнички,
І  впустим  сонячне  тепло.
А  взимку  витратим  по  звичці
Уміло,  довго  щоб  було.

Частинку  подаруєм  друзям,
Якщо  забракне  теплоти.
Не  може  серце  буть  байдужим,
В  серцях  так   вдосталь  доброти.

І  зацвітуть  в  душі  фіалки,
Дарма,  що  за  вікно  зима,
Ще  кави  вип"єм  філіжанку,
Вже  не  зима  -  цвіте   весна.

А  на  душі  знов  стане  тепло,
Дивись  -  і  паростки  підуть.
І    соловей  пісні  знов  клепле,
Проблем  ніяких  -  відпадуть..




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924949
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Мирослав Вересюк

БАГАТО ТАК ЗАЛИШИЛОСЬ ПОЗАДУ

Багато  так  залишилось  позаду,
Та  ще  чимало  є  бажань  і  мрій!
Одне  із  них  –  твою  губну  помаду
Хоч  раз  відчути  на  щоці  своїй.

Невинний  поцілунок,  просто  в  щічку,
Не  губи  в  губи,  чи  як-то  взасос…
Та  двічі  вже  не  увійти  у  річку,
Це  лиш  бажань  юнацьких  відголос.
   
У  мене  все  в  фантазіях  і  мріях,
А  наяву  ж,  нічого  не  було!
З  тобою  й  досі  нерішучий  в  діях,
Що  вже  казати  як  тоді  було…,

Не  смів  тобі  у  вічі  подивитись,
А  доторкнутись?  Ти  ж  як  божество!
У  тебе  до  безпам’ятства  влюбитись,
Було  за  щастя,  чи  не  повезло?

Кохання  це,  завжди  в  душі  яріло,
Було  за  талісман  і  еталон.
Ти  вибач,  що  поводився  несміло,  
Я  твій  невільник,  що  попав  в  полон.

Життя  пройшло.  Його  вже  не  змінити!
Воно  таке  у  кожного  як  є.
Але  чи  міг  так  хтось  тебе  любити?!
Я  не  питаю…  Згадую  своє…

12.  09.  2021  р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924943
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Тепла згадка

Я  лист  пишу,  схилившись  над  столом,
Думки  збираю  тихо  до  дрібнички,
Хоча  багато  часу  так  пройшло,
Я  доторкаюсь  образно  травички

До  милих  місць  і  дорогих  стежок
Де  пам'ять  залишила  теплу  згадку,
Смієтться  ніжно  із  бузку  листок,
Легенько,  опускаючись  на  кладку

Проходжу  далі,  берег  і  ріка,
Що  в  спеку  дарували  прохолоду,
Приємна  освіжаюча  вода
Так  розкривала  матінку-природу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924936
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Віктор Варварич

Хай пам'ять їх береже

Пам'ятаємо  про  тих  кого  нема,  
І  нехай  пам'ять  про  них  не  зів'яне.
У  душі  звучить  мелодія  сумна,
Серце  від  болю  стає  дерев'яне.

Згадаймо  їхне  тепло  і  любов,
Які  ніжно  рясніли  між  нами.
Їхні  слова  складались  з  молитов,
І  палко  крокували  серцями.

Їхні  душі  полинули  до  Бога,
І  вони  тепер  у  обіймах  Отця.
Навіки  зникли  біль,  смуток,  тривога,
Вони  пройшли  своє  життя  до  кінця.

Тож  молімось,  друзі  за  них  завжди,
Хай  молитва  наша  не  згасає.
Вони  залишили  свої  сліди,
І  любов,  що  одвічно  палає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924933
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Маг Грінчук

Не ситі очі

Звертаємось  ми  до  аналітичних  питань  про  буття.
Ніхто  не  повинен  мати  влади  над  життям  і  смертю.
Приходимо  ми  в  цей  світ  без  свого  рішення,  без  тями.
Наділені  розумом  розкрити  істину,  замети...

Свободою  волі  наділені,  щоб  вірити  в  правду.
Та  завдяки  чому  виникло  все,  що  нас  оточує...
Куди  не  глянь  -  злоба,  живе  пора  поневірянь  і  брань.
Старе  й  мале  не  дійшло  до  згоди  і  не  ситі  очі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924914
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Valentyna_S

Венеро, ти знала…

Вродлива,  а  може,  звичайна—як  знати…
У  кожного  з  нас  є    свої  ідеали.
Суперниці,  певне,  наклали  прокляття
щоб  руки  богині  більш  не  обнімали
і  не  колихали  ніколи  дитяти…
Закляття,
                         прокляття,  що  гірше  розп’яття.

З  голівки  хтось  зняв  мармурову  тіару,
а  хтось  уподобав  сережки  й  браслети.
Парисе,  царевичу,  за  що  їй  ця  кара?
Путивку  їй  давши,  провину  міг  взяти  б
на  себе.  Розплата—це  Троя  у  баграх,
що  мліла  літ  десять  від  стріл  з  арбалетів.  

А  може,  Венеро,  ти  знала  про  смерті
і  знала  напевне  про  Трої  падіння?
Як  всі  небожителі,  ти  знала  пожертву
і  чула  жіночі  й  сиріт  голосіння.
Тебе  й  прокляли  за  воїнство  мертве…
Безруку  крутійку  не  мучить  сумління?

А  може,  богині  не  вміють  страждати,
бо  цього  не  дано  красуням  гризеткам?
Народжені  лишень  режисерувати,  
Скажімо,  театриком  маріонеток…
Набридне—то  ляжуть,  зітхнувши,  поспати.
Не  варті  земляни,  бач,  їхніх  підметок.

І  жалість  в  душі,  співчуття  і  сум’яття:
Покара  богині  ця  гірша  розп’яття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924915
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 13.09.2021


Валентина Ярошенко

Мамина молитва

Мамина  молитва,
Ще  завжди  із  нами.
Тримає  нас  усі  роки,
Не  роками,  навіть  днями,
Вона  зігріває  завжди.

Де  тепер  живемо,
Там  хмаринки  сині.
Свої  сім'ї  завели,
Дарує  тепло  й  до  нині,
Рідне  мамине  крило.

Вона  з  нами  завжди,
Де  б  в  той  час  не  були.
На  відпочинку,  чи  в  полі,
Її  любові  завдяки,
Знайшли  щасливу  долю.

Мамина  молитва,
Ще  разом  із  нами.
Тримає  нас  усі  роки,
Не  роками,  навіть  днями,
Вона  зігріває  завжди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924894
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Винуватиця (гумор)

Опинився  Петя  вдома,
Добре,  що  не  впав  у  кому.
Ліхтарі  під  кожним  оком,
Ніби  вдаривсь  ненароком.

-  Восьме  березня  настало,
Серце  аж  закалатало.
Крем  купив  "Коняча  сила",
Щоб  раділа  краля  Міла.

Олі  -  крем  "Моя  корівка",
Та  й  не  бачив,  де  домівка.
Лупцювали  в  кожне  око,
Я  б  в  якийсь  сховався  кокон,  -

Каже  Петя,  -  бо  ж  повірив,
Став  ураз,  як  та  офіра.
У  сльозах  обличчя  мами,
Винуватиця  -  реклама.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924874
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Веселенька Дачниця

Побула на риболовлі

Побула  на  риболовлі;    ох,  ох,  ох  !
З  карасиком  змагалися  ми  удвох,

Хто  із  нас  скоріше  клюне,  він,  чи  я,
Бо  він  –  ротом,  а  я  –  носом…  Затія  !!!

У  ставочку  він,  як  вдома,  красота!
А  на  мене  нападає  дрімота...

А  природа  тихо  шепче  –  подрімай!
Сонце  гріє,  співа  пташка  –  наче  рай!

Тут  рибак,  якийсь  нечемний    «згадав  мать»,
Аж  водою  пішла  хвиля  погулять!

Змовкли  птахи…  квадратні  очі  в  карасів,
На  місцях  своїх  рибалки…  наче  всі!

Карасика  упіймати,  ой,  кортить!
Репутацію  рибачки  -  не  мочить!

По  бережку  ходжу  –  у  воду  не  стрибаю,
Риба  зовсім  не  клює,  аж  черв'як  ридає!  

Щось  сіпнуло,  потягнуло  аж  на  дно,
Такого  дива  на  ставку  ще  не  було!

Вудилище,  гне  дугою,  аж  гойдає
Із  ряскою  черепаху  витягаю…

Щоб  велику  черепаху  з  гачка  зняти  –  
Головне  -  від  труда  кума  відірвати…

Кум  згорнувся  колобочком  і  дрімає,
Що  робити  з  черепахою,  не  знаю?

У  відро  її    пустила  –  хай  сидить!
Кум  почув,  бо  вже  проснувся,  тай  летить…

Черепаху  гуртом  спасали  від  біди  
Більше  не  ходимо  рибалити  туди…

Сиджу  на  кладці  самотою  тай  прохаю  –
Куме,  швидше  повертайся  -  боюсь,  не  знаю,

Як  бути,  коли  зловлю  рибину  велику?!    
Бо  без  тебе,  куме  я,  немов,  без’язика!
                                                                                                     В.Ф.-  20.08.  2021  

                                                         
                                                 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924865
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Віктор Варварич

Вчорашні спогади

Утекло  дитинство  босоноге,
У  вчорашні  заквітчані  мрії.
І  воно  було  доволі  строге,
Записало  спогади  в  сувії.

Стежки  заросли  бур'янами,
І  тільки  пам'ять  ясно  зорить.
Зігрівало  тепло  рук  мами,
І  батько,  який  підбадьорить.

Чисті  води  струмка  біжать  у  даль,
Як  колись  у  дитинстві  втікали.
Сиві  смереки  сховали  печаль,
Павуки  втому  в  сітку  зіткали.

Сині  гори  серце  молодять,
Наповняють  любов'ю  квіти.
Милі  спогади  душу  ятрять,
І  шлють  особливі  привіти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924271
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Віктор Варварич

Літо в осінь завітало

Сьогодні  літо  в  осінь  завітало,
І  ясним  промінням  сад  оповило.
А  прудке  птацтво  мило  щебетало,
Під  вечір  полетіло  ген  за  село.

Сонечко  гріло,  ніжно  лоскотало,
Наповнило  вином  юний  виноград.
Срібле  павутиння  небом  літало,
Коли  натомилось  окутало  сад.

Осінь  турботливо  літо  вкривало,
Золотила  дерева,  пишну  траву.
Літо,  осені  тепло  дарувало,
І  порівняло  їй  кудряву  брову.

Літо  і  осінь  добре  святкували,
І  нас  розмалювали  своїм  пером.
Ароматним  чаєм  всіх  частували,
І  зібрали  друзів  за  своїм  столом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924876
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


НАДЕЖДА М.

ЗРОБИЛИ РИЖИКУ БУДИНОК ( ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l03RKEVclK0
[/youtube]
Зробили  Рижику  будинок,
Він  любить  вдень  й  вночі  там  спать.
Найголовніше  -  відпочинок,
Та  їсти  треба  все  ж  вставать.

Поїсть  смаченьку  він  ковбаску,
Поп"є  тепленьке  молочко.
Найбільше  любить  мою  ласку,
На  пташок  дивиться  в  вікно.

Він  любить  диню,  кукурудзу,
Творог  домашній,  сало,  хліб.
Для  нас  він  зовсім  не  обуза,
Чимало  в  нас  живе  він  літ.

Надвір  його  не  випускаєм,
Чомусь  його  всі  б"ють  коти.
Але  порядок  завжди  знає,
Мастак  нашкодить  і  втекти.

Отак  усі   гуртом   живемо,
Сумуєм  -  радість  принесе.
Його  ми  любим,  бережемо,
Нехай  на  радість   в  нас  живе...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924827
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


sandra martini

"БАБИНЕ" ЛІТО

Ти  обі́ймеш  мене  за  плечі…
Пролетіло  життя,  мов  літо…
Опускає  завісу  вечір…
Ще  не  осінь…  Ще  пахнуть  квіти…

Ще  мереживно  світить  сонце
Крізь  барвистої  долі  листя…
Срібло  променів  у  волосся
Заплітає  грайливо  вітер…

Літо  "бабине"  на  порозі…
У  хустині  із  павутини…
Зачекайте,  дощі  й  морози!
Я  тепла  зачерпну  й  надії…

Пелюстками  спадає  смуток…
Лиш  хороше  запише  спомин!
Тихо  грають  душевні  струни
Пісню  вдячності  і  любові…

Ти  крилом  обійме́ш  за  плечі,
Сивий  янголе…  В'януть  квіти…
Опускає  завісу  вечір…
А  душа  залишилась  в  літі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922346
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 12.09.2021


sandra martini

БОРДОВІ МАЛЬВИ

Вишневий  пляцок…  Два  горнятка  кави…
Твоя  рука  тремтить  в  моїй  руці…
А  за  вікном  грайливо  і  ласкаво
Осіннє  сонце  пестить  мальви  цвіт…

В  пелю́стках  оксамитово-бордових
Палає  пристрасть  перших  почуттів!
А  світ  навкруг  -  казково-кольоровий!
Застигла  кава…  І  застигла  мить…

В  ошатних  помаранчевих  жупанах
Підморгують  з  городу  гарбузи…
Шепочуть  мальви  з  вітром  про  кохання…
Блищить  надія  в  крапельках  роси…

З  пожовклим  листям  падали,  кружляли
Твої  слова…  уривки  теплих  фраз…
Вишневий  пляцок...  Філіжанка  кави...
Бордові  мальви...  Спогади  про  нас...

19.11.2019

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924777
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Людмила Григорівна

Всьому голова



Є  в  світі  цім  речі  священні  й  величні,
В  народу  їх  цінність  одвічно  жива.
Від  прадіда-діда  буденно  і  звично
Сприймаємо:  хліб  -  то  всьому  голова.

Хліб  на  рушнику  -  так  гостей  зустрічаєм,
Весілля  вінчає  теж  хліб  -  коровай,
Без  хліба  обідати  не  починаєм,
Хлібами  зовуть  зернових  урожай.

Колись  в  давні  роки  зі  мною  те  сталось:
Прийшлось  пережити  голодних  три  дні,
Не  борщ,  не  ковбаси  і,  навіть  не  сало,
Скориночка  хліба  ввижалась  мені.

Черства,  зашкарубла,  зігнулась  вже  трішки,
І  смак  відчувався,  і  запах  стояв...
Згадалось:  дідусь  мій  збирав  з  столу  крихти
І  клав  їх  до  рота  -  творив  ритуал!

З  віків  хліб  святий.  Хліб  -  життя  означає,
І  мудрість  народна  правдива  й  жива.
Колоссям  герби  і  знамена  вінчають.
Хліб  БУВ,  Є,  і  БУДЕ  всьому  голова!

                               2009

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924371
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 11.09.2021


синяк

На краю літа

Добігло  літечко  до  краю,
Ще  поглядом  його  ловлю,
Гукаю  в  небо  журавлю:
"Ти  повертайся,  я-  чекаю!"
Всміхнулося,  теплом  війнуло,
І  дощиком  сумним  сплакнуло,
Та  й  подалося  десь  на  шлях,
Що  грибним  запахом  пропах.
Мене  лишило  на  краю,
Згадати  молодість  свою,
На  мить  душа  засумувала,
За  літом  я  помандрувала:
Збирала  теплі  промінці,
Жоржини  з  айстрами  в  руці,
Червоній  кланялась  калині,
Зустріла  осінь  на  стежині.
Тепер  не  сумно    -  ми  ж  удвох,
Я  вдячна,  що  дарує  Бог,
Кожна  пора  для  мене  -  свято,
Якого  щастя  ще  бажати?
Тому  й  радію  кожній  миті,
Іду  до  осені  крізь  літо,
Які  яскраві  кольори!
Чотири  в  році  є  пори,
За  те  і  дякую  я    Богу,
Що  маю  у  життя  дорогу.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923438
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 11.09.2021


Валентина Ярошенко

Будь щедрою осінь для всіх

Будь  щедрою  осінь  для  всіх,
І  не  роби  переполох.
Нам  принесла  холодні  дні,
Забуло  сонце  про  тепло.

Холоду  наче  злякалось,
Виглядало  з-за  хмарини.
Що  в  природі  нашій  сталось?
Ми  чекали  теплу  днину.

Завжди  вміло  це  робила,
І  дарувала  нам  тепло.
Посміхнися  усім  мило,
Ще  прожени  у  даль  все  зло.

Адже  ти  красива  й  люба,
Вдягни  природу  залюбки.
Пофарбуй  спочатку  дуба,
Подаруй  кле́нові  листки.

Йди  садами  і  полями,
Та  залишай  в  природі  слід.
Пора  в  мить  пролетить  днями,
Свій  подарує  зима  сніг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924801
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Маг Грінчук

Їм не потрібно актів

В  мисленні  -  дефект  людського  розуму,  живе  без  теми.
Та  описує  устрій  Всесвіту  і  його  закони...
Розум  створює  абстрактні  математичні  системи  -
Це  питання  усвідомлення  життя,  його  докору.

Істина  існує,  і  вона  може  бути  відкрита,
Хоч  отримує  натиск  впертих  сьогоднішніх  фактів.
Будучи  реалістом  -  усе  перевірено  світом.
Дуже  важливо  розуміти  -  їм  не  потрібно  актів...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924799
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дай напитись щастя

Колоситься  в  полі,  дозріва  пшениця,
Говірливий  жайвір  в  небесах  завис.
Б'є  ключем  холодна  з  джерела  водиця.
Прохолодний  вітер  в  небесах  з'явивсь.

Червоніє  в  маках  неозоре  поле,
Стежка  у  долину,  радо  повела.
Бережім  любов,  що  дарувала  доля,
Нехай  будуть  в  парі  завжди  два  крила.

Чуєш  моя  мила,  цвіркунець  цвіркоче,
Діамантом  в  трави  скапує  роса.
Б'ється  від  кохання  серденько  щоночі,
Манить  за  собою  неземна  краса.

Пригорнись  кохана,  дай  напитись  щастя,
Полони  собою  і  не  відпусти.
Ми  з  тобою  в  Храмі  приймемо  причастя
І  навік  з'єднаєм  долі  самоти...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917707
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 11.09.2021


Valentyna_S

Жоржини

Вже  серпень  погладжував  вуса  пшеничні
Й  копицю  чуприни  під  брилем  ховав,
А  квіти  кулясті,  мов  підситки,  звично
Лише  почали  розквітання  дива.

Я  ближче  підходжу  підслухати  говір
Подільський,  сільський—аж  пронизує  дрож—
Втаїли  голівки  в  гофрований  комір
За  модою  стильних  іспанських  вельмож.

Червоні,  бузкові,  рожеві  жоржини,
Вам  личить  барвиста  розкішна  фреза.
У  непогодь  першу  ви  тільки  змужніли,
Бо  вересень  стійкістю  оперезав.

Ну,  що  ж.    Ці  квітки  не  предмет  лихоманки,
Та  зустрічі  з  ними  приємні  завжди.
Нам  стали    своїми  давно    мексиканки,
Їх    в  лона,  як  рідних,  приймають  сади.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924791
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


НАДЕЖДА М.

ПЛІВ ПАВУТИННЯ ПАВУЧОК ( ДЛЯ ДІТЕЙ)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6RqQ6_3DBbg[/youtube]


На  деревині  павутиння,
Павук  це  мріє  про  обід.
Пора  надворі  вже  осіння,
Про  осінь  думати  не  слід,

Старанно  виплів  він  картинку,
Щоб  заманити  кого  слід.
І  вже  чекає  не  хвилинку,
Осінній  день  давно  вже  зблід.

Сиділа  мушка  на  гіллячці,
Її  манила  ця  краса.
Та  поборола  її  сплячка,
Тихенько  вітер  колиса.

Та  павучок  чекає,  звісно,
Яка  уперта  муха  ця!
Та  раптом  крапунув  дощик  рясно,
Пропала  мрія  павучка.

Голодний,  мокрий  аж  до  нитки,
А  де  б  сховатись  тут  на  ніч?
Побачив  всі  свої  він  збитки,
А  сон  ковтнув  його  всю  злість...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924783
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Білоозерянська Чайка

Усікновення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана

Від  Луки  нам  розкаже  Євангеліє,
Як  у  цей  світ  прийшов  Іван-пророк.
В  Єлизавети  та  отця  Захарія
Знайшовся  вже  в  літах  малий  синок.

Дружина  праведна  була  безплідною,
Архангел  Гавриїл  серед  псалмів
Розкрив  у  храмі  Боже  чудо  гідним  їм,
Та  від  зневіри  батько  онімів…

З  уст  ангела  дізналась  й  Богородиця,
До  родички  вагітної  прийшла.
Важка  відчула:  Духом  Світлим  повниться,
Хвала  тобі,  о  Господе!  Хвала!

Дав  батько  для  майбутнього  Хрестителя
Ім’я,  як  Бог  велів  тоді  –  Іван.
І  сталось  диво:  зміг  заговорити  він,
Про  Божу  милість  справдились  слова.

Дитя  росло  й  скріплялося  у  дусі,  як
В  пустелі  голос  Бог  йому  подав:
- Хрести  людей,  аж  доки  не  з’явлюся  я,
Змивай  гріхи  з  них  у  ріці  Йордан.

У  проповідях  щирих  та  достойних  тих  
Учив...  На  Сина  Божого  вказав...
За  Нього  поплатився  головою  він  –
На  блюді  Іроду  внесли  її  у  зал.

Цар  поступився  чарам  Соломеєним,
Чим  вирок  смертний  власний  підписав.
Померла  танцівниця,  вслід  за  нею  всі  –
Його  цариця  й  нечестивець  сам.

В  народі  зветься  день  Головосікою,
З  молитвою  віряни  на  вустах.
В  скорботі  перед  втратою  великою
Того,  хто  охрестив  колись  Христа!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924762
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Білоозерянська Чайка

Лезгинка

[i]Знает  Осень:  там,  за  дверью,
Всё,  о  чём  она  мечтает.
Шепчет  Ветер:  «Просто  верь  мне!
Дай  мне  руку,  Золотая!»[/i]

Лист  станцует  ей  лезгинку,
Угодит  ей,  меднокосой.
И  подарит  сентябринки
Очень  стойкие  к  морозам.
[i]
Как  уж  тут  запахнуть  стужей?
С  кружевами,  в  паутинках,
Осень  дверь  откроет:  «Ну  же!»
В  танце  пламенном  закружит
С  Ветром  страстным  под  лезгинку…[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924779
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Любов Іванова

ПОРНОФИЛЬМ. . Юмореска.

Привез  детям  мужичок
С  города  конфеты.
Себе  -  новый  пиджачок
И..порнокассету.

И  пока  с  женой  одни,
(На  прогулке  дети),
Захотелось  порнофильм
В  обед  посмотреть  им.

Влипли  глазами  в  экран,
Смотрят,  не  мигая.
-  Сколько    прожили  мы,  Мань,
Ничего  не  зная.

Ну,  а  вечерком  мужик
Вернулся  с  работы.
-  Мань,  у  тебя  видно  -  сдвиг?
Смотришь  до  сих  пор  ты?

Слёзы  ручьями  из  глаз,
В  иступленьи  полном.
Еды  нет,  на  кухне  грязь.
Она  ж  смотрит  порно!

Ваня!  Не  кино,  а  бред.
Объясни  мне  внятно.
Поженились  или  нет
Они...  Не  понятно!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11004078648

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207289
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 11.09.2021


Любов Іванова

НА ЭКСКУРСИЮ В СЕКС-ШОП

На  экскурсию  в  секс-шоп
ПришкандЫбал  дед  Прокоп.
-"Мне  сто  лет  за  месяц  будет,
А  я  ничё  не  видел,  люди!
Лишь  трудился,  спину  гнул"
Дед,  кряхтя,  присел  на  стул.
Оглянулся  по  салону
И  изрек...  подобно  стону!
"Днем  трудился  я  в  артели,
Ночью  -  с  бабкою  в  постели.
И  не  ведал,  старый  пень
То,  что  есть  такая  "хрень"!!
Лучше  б  я  купил  не  трактор
Бабке  -  фалло-имитатор!
Что  б  сама  себя  любила
А  меня    и  не  будила...
А  то,  спал  не  спал  -вставай..
Долг  супружний  исполняй...
Поубавил  долг  тот  лет
Аж  всплакнул  несчастный  дед:
-  "До  чего  дошла  наука..
Ведь  нужна  такая  штука..,
В  каждом  доме  и  семье
Особливо  на  селе!!"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734437
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 11.09.2021


Lana P.

ЯК ЗЕМЛЮ…

Як  землю  марево  накрило,
Ніч  закохалась  у  світило.
О,  як  же  лагідно  світило!
Йому  співала  колисанку,
Він  грався  з  нею  аж  до  ранку  —
Стекла  росою  на  світанку.                    20/08/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924755
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Svitlana_Belyakova

Тече Дніпро-річечка…

Тече  Дніпро-річечка,
як  та  строката  стрічечка.
Качечки  з  каченятами  малими,
облюбували  його  мило.
Чайки,  як  малесенькі  літаки,
не  бояться  висоти.
Смужечка  ряски    квітне
біля  берегів.
Поодинокі  чаплі  у  очереті  густому.
Рибальське  щастя  випробовують  чоловіки,
тут  ні  спека,  ні  дощі  їм  не  страшні.
Вирує  життя  на  річці.
Облюбували  її  кияни  та  гості.
Вечірні  вогні  Дніпра  -
це  також  радість  жива...
Вони  бентежать  почуттів  пожежу,
немов  стійкий  стожар...



Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924754
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


НАДЕЖДА М.

ОСІННІЙ СУМ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T-4IONt338o[/youtube]

Сумує  грушка  у  саду,
Зітхає  в  позолоті.
Щоб  заспокоїть  цю  біду,
Розклала  пташка  ноти.

І  ту  полився  дивний  звук,
Щоб  заспокоїть  грушку.
Пташок  почувся  перегук,
Зникав  цей  сум  потрошку.

Спадає  лист  в  журбі  осінній,
Йому  не  до  пісень.
Бо  це  політ  його  останній,
Удачно  приземлитися  лишень.

Висіла  грушка  на  вершечку,
Такі  холодні  дні!
А  поряд  пташка  в"є  гніздечко,
Співає  їй  пісні...

Для  кого  грушку  береже,
Хазяїна  ж  немає?
Однак,  колись  й  вона  впаде,
Вона  це  добре  знає...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924753
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Svitlana_Belyakova

Одному - пeнку с молока…

Одному  -  пенку  с  молока,
а  другому  –  на  сдачу  пятака.
Одному  -  нежного  котика,
а  другому  -  дырочку  от  бублика.
Одному  счастья  воз,
а  другой  сам  выпал  на  мороз.
Одному  пути  дороги,
а  другому,  как  подбили  ноги.
Один  полон  сил,  а  у  другого  была  сила,
когда  мать  до  ветру  носила.
Один  живет  напоказ,
другой,  как  из  рук  не  очень  добрых  глаз.
Почему  же  так  не  одинаково
иль  беременная  мать  судьбу  проплакала?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924756
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Ніна Незламна

Ой дівчино, моє серце. . . ( слова до пісні)

Ой  дівчино,  моє  серце
Тепле,  ніжнеє  озерце
 Тебе  люблю,  моя  пташко
 Принесу  букет  ромашок...

Ой,  дівчино,  моя  люба
   Тож  зустрінь,  поблизу  дуба
Будем  пелюстки  зривати
Вітерець  музики  грати...

Ой  дівчино-  чарівнице
Моя  радість,  лебедице
Чи  треба,    нам  ворожити
Без  тебе,    мені  не  жити...

Ой  дівчино,  цвіт  калини
Ми  ж  такі,    щасливі  нині
Пелюстки,    в  твоїй  долоні
Поєднались  наші  долі….

Ой,  дівчино,  моя  люба…
Не  цурайсь,  торкнися  чуба
Поглянь  сонечком  у  очі  
Цілуватиму  щоночі…

 Ой  дівчино,  моє  серце…  
Ти  життя,  чисте  джерельце
Святу  воду  буду  пити…
І  тебе  завжди    цінити

Ой  дівчино,  зірка  рання
Поміж  нас,    давно  кохання
Життя  -    повноводні  ріки
З  тобою,  разом  навіки…

                       11.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Вікторія Манойленко

Жукосчиталочка

Раз  жучок,  два  жучок  –
Полосатый  пиджачок.
А  потом  и  три,  четыре.
Открывают  ротик  шире.
Пять,  шесть  –
Будут  есть.
Семь,  восемь  –
Вас  не  спросят.
Девять,  десять  –
Много  весят.
Сто  жуков.  Едят  без  ложки.
Все.  Финита.  Нет  картошки.
31.05.2021
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924700
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чорно - біла любов

Коли  любов  приходить  в  кольорах,
Ти  бачиш  радість  у  її  очах.
Птахи  пісень  в  душі  співають
І  ніжно  квіти  розквітають.

Коли  любов  приходить  в  кольорах,
То  зорі  нам  встеляють  сріблом  шлях.
Любов'ю  пишуться  романи,
Від  болю  не  ятряться  рани...

Та  не  завжди  вона  у  кольорах
Її  чатує  хитрість,  навіть  страх.
І  біль  щоразу  дошкуляє,
Від  того  серденько  страждає.

Брехні  багато  і  не  правди  теж,
Та  ти  її  у  торбу  не  зметеш.
Не  "викуриш"  її  мітлою
І  не  заллєш  її  смолою.

Вона  чатує  душі  кожен  раз
І  ось  душа  отримує  наказ.
Когось  образити  у  тиші,
Облити  брудом  найчастіше.

І  вже  летять  образливі  слова,
Ну  а  любов  в  куточку  помира.
Її  чомусь  не  захистили,
Любов  лишилась  чорно  -  біла...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924557
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Неповторний образ

А  там  у  долині  калина  стояла
І  ніжно  красою  серця  чарувала,
Білеє  личко  та  чорні  брови  -
Всі  милувались  нею  діброви

Приваблива  сукня,  краса  неймовірна,
Така  дивовижна,  до  феї  подібна,
На  тонкім  стані  -  пояс  чарівний,
Сплетений  з  перлів  снів  неймовірних

Хто  ж  так  неповторно  зміг  диво  створити,
Щоб  вмить  до  нестями  усіх  підкорити?
З  тої  пори  вже  кожна  дівчина  -
Вроду  бажає  лиш  від  калини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924743
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Ніна Незламна

Домовленість ( проза 2ч. )

                                         Домовленість  (проза  2  ч.)

Янош  полегшено  перевів  подих,  на  обличчі  мелькнула    тінь  усмішки,  підстерегла  думка  -  Які  заручини  і    з  ким?  Здається,  тут  все  само  собою  вирішиться.  Він  зацікавлено  подивився    в  сторону  Марини  й  Артура.  Вони  в  розмові  навіть  не  помітили,  як  усміхнені,  щасливі  Віола  з  Баро  зникли  з  поля  зору.
 Старий  спішив  назустріч  Дмитрові,  хотів  з  ним  поговорити.  Той  нічого  не  зрозумівши  в  поведінці  Віоли,  здвигнув  плечима,  щось  бурмотів  собі  під  ніс.Чорні  очі  блищали,  у  них  світилася  невтішна  думка,  він  різко  розвернувся,  поспішив  до  Анжели.
 За  кілька  секунд,  Янош  грав  на  скрипці,  заспівав  циганську  пісню.  Марина,  ніби  всім  тілом  обперлася  на  Артура,
-  Гарно  грає  дядько,  ще  й  співає!    Хай  би  дожив  до  нашого  весілля,  я  би    з  тобою  радо  станцювала  весільний  танець.А  ти?  Я  тобі  подобаюся?
 Артур  пригадав  розмову  з  батьком,  що  можливо  домовляться  про  весілля  і  тут  же    перед  очима  тупий  погляд  Віоли.  Ніби  джмелі    гуділи  в  голові  -  чи  я  не  так    зрозумів,  чи  переплутав.  Але  ж    мати  купила  кольє    для  Віоли,  казала  їдемо  на  заручини.  Вмить  пригадав,  що  в  авто,  для  Марини    лежить  червоне  намисто.    В  метушні,  він  про  це,  чомусь    просто  забув.  Замість  відповіді,  ледь  посміхнувшись  до  неї,    прошепотів,
-  Пішли,  я  для  тебе    маю  подарунок.
 Арсен  помітив,  як  син  з  Мариною  пішов  до  автівки.  Цікавість  ятрила  душу,  потай  підглядав  їз-  за  бузку.  Артур  одяг  на  неї  намисто.  Вона,    зразу  схиливши  голову,  ніби  замислилася  та  це  лише  на  якісь  кілька  секунд.  Вже  розчервоніла,    обійняла  його,  він  припав  у  поцілунку.      Такий  розклад  подій  Арсена    вибив  з  колії  -  Що  ж  це  коїться?  Змарніло  обличчя,  очі  налились  кров`ю    -  Як  же  домовленість?  Він  знову,  вирячивши  очі,  дивився  на  молодих.  Артур  обіймав,    притискав  її  до  себе.    Закривши  очі,  вона  підкорялася  йому,  як    роса  танула  на  сонці.  Підкрався  відчай  -  Чорт  забирай,  вона  ж  менша  за  Віолу,  ніби  тихеньке  янгеля,  а  тут  -  на  тобі!    Йти  проти    домовленості?  Сказати,  що  засватаємо    Марину,  але  ж  не  годиться    меншу  доньку    першою  віддавати  заміж.  Це  ж  Дмитро  знає  та,    як  сказати  йому,  як  розпочати  розмову?
   В  цей  самий  момент  з  будинку  вийшла  Надія.  Помітивши,  що    її  чоловік    ніби  за  ким  підглядує,  ледь  пригнувшись,  непоміченою,  підкралася  до  нього.  Що  ж  там  такого  цікавого,  що  він    так,  потай  позирає?  Від  хвилювання,  здавалося  і  не  дихала.  Стала  навшпиньки,  подивилася  поверх  чоловічого  плеча.  Побачивши  сина  в  обіймах  з  Мариною,  зблідла,  закам`яніла,  не  змогла  й  слова  сказати.  Сердитий  Арсен,  від  відчаю  зіжав  кулаки  й    різко  розвертаючись,  зробив  крок  вперед,  збив  Надію  з  ніг.  Обоє  очутилися  на  траві.    Похапцем  здіймалися  на  ноги,  мовчки  позирали  в  різні  боки.  Мабуть  на  їх  щастя,    на  обійсті  нікого  не  було.  Надія    товкла  чоловіка  в  плечі,  сварилася  циганською  мовою.  За  будинком,  витерши  спітніле  обличчя,  запитала,
-  І  куди  ти  дивився?  Що  тепер    робитимеш?
Розчервонілий,  спересердя  різко    махнув  обома  руками,  ніби  між  ними  поставив  залізну  загорожу.
-  Помовч  жінко!    Хай  подумаю,-..  поспіхом  попрямував  до  садка.
Паморочилась  голова,  знервовано  потирав  руки  –  але  ж    з  цієї  катавасії  треба  якийсь  вихід  знаходити!
       У  садку,  погойдуючись  на  кріслі  –  качалці,  сидів  Янош.  Задумливий,  раз    –  у  -  раз  випускав  кільця  диму.  Почувши  чиїсь  кроки,  озирнувся,
-  О,  це  ти  Арсене!  Чому  розчервонівся,  щось  бентежить?
Той,  з  розмаху,  гепнувся  у  крісло  навпроти,
-  Це  добре,  що  ти  тут!Хочу  порадитися…  Коли  ми  ,  ще  всі  були  разом,  домовилися  з  Дмитром,  що  одружимо  своїх  дітей,  ну  Артура  і  Віолу.  А  тепер  і  не  знаю,  що  йому  сказати,  розумієш,  проти  сина  не  хочу  йти.  А  він  вже  з  Мариною  цілується,  ти  собі  це  уявляєш…
-  То,  що  ж  тут  поганого?  Молоді,  кров  грає…  Себе  згадай…
-  Так  ми  ж  домовлялися  про  Віолу.  За  невістку,  я    її  хотів.
 -  Хотів!  Знаєш  хотіти  не  шкідливо!  Але,  як  так  дуже  хотів,  чому  було  заручини  не  зробити?
-  Ну,  ти  ж  розумієш,  хотілося  впевнено  стати  на  ноги,  тоді  вирішити  це  питання,  Думав  сьогодні  поговоримо,    оголосимо  про  заручини.
 -  Ну    і  в  чому  справа?  Поговоріть…  думаю  в  присутності  Артура  це  буде  краще  зробити.  
-  Що  та  молодь  дуже  знає!  Він  матиме  таку  освіту,  йому  треба    мати  видну  дружину.  
-  А  ти  знаєш,  Марина  саме  й  буде  йому  парою,  гарно  вчиться,  мріє  й  після  школи  вчитися.  Якщо  не  помиляюсь,    я  кілька  раз  в  неї  на  столі  бачив  Конституцію  України.  Що  худенька,то  нічого,  рік  -    два,  вбереться  в  тіло,  тоді  й  відгуляєте  весілля.
-Чи  зрозуміє  Дмитро?  От  в  чому  запитання.
-Ти  Арсене,    не  гарячкуй!  Знаєш,  коли  дріжджове  тісто  зо  два,  чи    три  рази  добре  підійметься,  тоді    й  хліб  буде  вдалий.  Тож  час  покаже  синку,  а  зараз  наберись  терпіння.
***
     Щасливий  подією,  Баро  вже  проїхав  кількома  вулицями  містечка.  Мав  бажання  поспілкуватися  з  дівчиною,  хотів    дещо  запитати.
 Віола  ж  ніби  пташка,  що  вирвалася  з  клітки,    осяяна  усмішкою,  раз  –  у  -    раз,  то    визирала  у  вікно,  то    з  легкою  іронією  і  з  гордо  піднятою  головою  позирала  на  нього.
   Окинувши  поглядом  салон  авто,  на  задньому  сидінні  помітила  гітару.  Як  було  витримати,  не  запитати,    тут  цікавість  перемогла  гордість,  легка  усмішка  покрила    її  лице,  кілька  раз  кліпнула  очима,  здивовано  запитала,
-  О!  Незрозуміла…  А  ти  що,  може  на  гітарі  граєш?  
-  А  що?    Хіба  я  не  циганської  крові?  Не  тільки    граю,  я  для  тебе    іще  й  нашої  заспіваю.    Пам`ятаєш,  як  вечорами    збирався  весь  табір  і  жінки  співали  різних  пісень.  Починали  з  сумних,  а  закінчували  веселими,  завзятими,  потім  танці  до  упаду…  .Ото  було  життя.
-  Ні,  я    той  час  смутно  пам`ятаю,  так  лише  декілька  моментів.То  ми  ще  довго  будемо  гаяти  час  по  вулицях,  тобі  це  цікаво?
-  Я,  мріяв  про  нашу  зустріч,  хотів  з  тобою  побути  наодинці.  Тут  є  якась    річка,чи  став?
Вона  розмахувала  рукою,
-  Ні,  це  в  іншій  стороні,  це  далеченько,  он  туди  за  пагорб,  там  парк,    за  ним  і    став.  Давай…  їдь  трохи  далі,  тоді    вліво,  бачиш  стежку,  я  покажу  де  збираються  всі  роми..Це  дядько  Янош    тут  править,  він  же  барон.  До  нього  люди  часто  приходять    за  порадами.  Але  він  завжди  радиться  з  батьком,  каже  вже  старий,  життя  змінилося,  інші  погляди.  Знаєш  іноді  нас  з  Мариною  називає  онучками  та  то  нічого,  він  добрий,  ми  до  нього  звикли.…
   Запала  тиша…  Він  замислився,  шукав  слова  з  чого  почати,  як  донести  їй  своє  бажання,  бути  навіки  разом.  Чи  зрозуміє,  ще  ж  молоденька,  як  не  злякати,  а  часом  я  не  був  у  її  планах?  Як  підійти  з  своєю  пропозицією?
   В  душі  енергія  бурлить,  шматує  серце    раз  -  у  раз,  шукає  щастя.  Настигла  думка  й  вголос,
-  Можливо  серед  цих  ромів  ти  вже    нареченого  маєш?
-  Ні-  ні,  де  ти  бачив,  вони    якісь    трохи  інші…  Можна  сказати  бідніші  та  і  не  такі  працьовиті,  як  батько.  Бачу,  ти  теж  молодець,  круте  авто,  значить  десь  працюєш,  не  думаю,  щоб  маком  займався.
-  Мислиш  в  правильному  напрямку,  я  собі    не  ворог,  щоби  загриміти  у  в’язницю.  Сучасні  менти  не  ті,  що  були  раніше.  …Та  й  хочеться  жити  спокійніше,  не  відрізнятися  від  інших  людей,  які  мене  оточують.
   Баро  закінчив  розповідати  про  своє  життя.    Віола  з  захопленням  слухала  його,  інколи  скоса  позирала  й  морщила    кирпатого  носа,  посміхалася.  Вони  їхали  повз  посадку  за  нею  виднілось  кукурудзяне  поле,  ближче  на  пагорбку,  в  густій  траві  губилася  вузенька  стежка.  
За  кілька  хвилин,  вона  вийшла  з  авто.  Усміхнений,  прикував  до  неї  свій  погляд.    Вона  ж,    ніби  навмисто,  зробила  кілька  стрибків,  озирнулася  й  стала  в  граціозній  позі.  Він  різко  відкрив  двері  авто,  на  ходу  у  кишеню  ховав  каблучку,  поспішив  за  нею.
Раз  -  у  -  раз  вітер    здіймав  її  волосся…  Сонячні  промені  торкалися  її  усміхненого  обличчя…  Від  глибоких  вдихів  і  видихів,  здіймалися  і  опускалися  груди,    вона  з  захоплення  роздивлялася  навкруги,  розводила  руками,
-  Ось…  подивися,  яка  краса!  Наше  містечко,    як  на  долоні!    Мені  тут  подобається.  Знаєш,  коли  дядько  Янош  грає  на  скрипці,    в  мене  серце  завмирає.  Мені  здається  його  всі  чують,  замовкають  птахи,  навіть  гавкіт  собак  вщухає.    На  свята    тут  доволі  весело;    пісні,  танці,  традиційне  вогнище.
Продовжувала  розповідати  де  знаходиться  залізничний  вокзал,  невеличкий  завод,  центр  міста,  храм,  лікарні.  Він  все  пропускав  повз  вуха,  любуючись  нею,    підійшов  так  близько,  що  вона  почула  його  гучне,  прискорене    серцебиття.Забракло  сил  боротись  зі  своїми  почуттями,  став  безпорадний  проти  її  чарів  -  так,  наче  його  п`янив  якийсь  її  запах.  Довгий  поцілунок….    По  її  тілу  теплий    струм,  як  пробудження    природи  навесні.  Вмить  почервоніла,  довкола  озирнулася.
Його  очі  заграли,сипнули  іскорками,  раптово  вирвалося  з  вуст,
-  В  яких  стосунках  ти  з  Артуром?
 Її    очі  миттєво  округлилися,  посерйознішала,
-Ой,  не  мели  дурниць,    -  сухо  скривилася,  наче  з`їла  кислицю.  Що  в  мене  з  ним    може  бути?!  Яка  я,  а  який  він,  ніби    молодий  гороховий  стручок.  Він  же  батькової  статури,  змужніє,  теж  буде  з  животиком,  ніби  на  шостому  місяці  вагітності.
 Баро  так  розсміявся,  аж  присів,
-  Ну  й  порівняння  зробила!  Ми  з  роками  теж  змінемося,ти  про  це  не  подумала?
-  Не  думала  і  не  хочу  думати.  Хочу  бути  вільною,  хочу  за  кордон  поїхати,  побачити  світу  та  думаю    батько  не  відпустить.
 І  пригладивши  ногою  траву,  присіла  на  неї,  
-  Коліна  не  болять?  Сядь  поруч,  хай  полюбуємося  природою.  Люблю    коли  довкола  буяє  зелень,  коли  тепло  -  люблю  ходити  босоніж.  Це  я  так  взулася  в  ці  капці,  для  годиться,  тож  гостей  зустрічала.  
За  мить  присів  поруч,  однією  рукою  обійняв  за  плече,
 -Я  думаю,  ще  рік  і  тобі,  як  і  всім  дівчатам  в  такому  віці,  треба    буде  заміж  вийти.  Знаючи  твого  батька,  він    це  не  відкладе  в  далеку  шухляду.    Ти  ж,  ще  не  заручена,  наскільки  я  знаю.  От    якби  перед  тобою  стояв  вибір  –  я,  чи    Артур,  за  кого  би  пішла?!  Кому  б  віддала  своє  серце,  довірилася?
-  Ото  запитання!  Зараз  погадаю….
Повільно  закривши  очі,  вона    крутила    вказівними  пальцями,  потім  розвела  руки  і  намагалася    зіткнути  пальці  один  до  одного.  Ну,  як  дитина  –  подумав  він  і  схопив  її  за  руки,  повалив  на  траву,  ледь  не  торкаючись  уст,  
-Що  за  вигадки?!  Віоло  тут  життя  вирішується,  а  в  тебе  жарти,  якісь    дитячі  забави…
Трохи  обурено,  кліпаючи  очима,    
-  Ха!    Що  не  можна  й  пожартувати.
Вмить,  з  привітною  усмішкою,  подалася  до  нього  пишним  тілом,  знову    повільно  закрила  очі,  ніби  подала  знак  -  цілуй  мене,  цілуй.    Його  теплі  долоні  торкнулися  її  обличчя,  пристрастно  поцілував.  Коли  ж  його  губи    відпустили  її,  запитав,
-  Віоло,  мій  сонячний  зайчик,  ти  підеш  за  мене?  Ти  тут  сувора,а  тут    вже  й  ніжна,  яка  ж  насправді    стала  ти?  А  я    тебе  єдину,  ще    з  дитинства  кохаю.  Скажи  чи  я  потрібен  тобі?  Ти  мені  віриш?
Її  несмілі  кінчики  пальців  торкнулися    його  чола,  посміхаючись  куйовдила  густу  чорну  чуприну,
-  О,  за  дешево  ти  мене  хочеш,  думаєш,  як  браслет  подарував,  поцілував  і  я  тобі  вже  про  все  розповім,  кинуся  на  шию.
-    Не  спокушай  до  хріха,-  приліг  поруч,  -Браслети,  намиста,  це  не  основне,  що  ти  відчуваєш  до  мене?  Ти  в  Молдавію  поїдеш  зі  мною?  За  мене  заміж  підеш?
-В  Молдавію?  А  ти,  що  на  постійно  там  влаштувався?
-  Так,    зроблю  ще    пару  ходок  за  кордон,  придбаю  квартиру.  Будеш  господинею.    А  пізніше    я  планую  перейти  на  туристичні  автобуси.  Поїхала  би  зі  мною,  побачила    Європу.  Ось  уже  і  збулася  би    твоя  одна    із  мрій!  
Запала  тиша…  Але  вона  хотіла,  щоб  він  більше  поспілкувався  з  нею,  на  грудях  поправила  локони  волосся,  підняла  руки  догори,
-  Баро,  подивись  на  небо!  Яка  краса!  Білі  хмаринки  мов  пір`їнки,  ніби  підморгують  мені.  Яскраве  сонце  щиро  посміхається,  пестить  моє  рум`яне    личко,  дарує  яскраві  теплі  промінчики.  Ти  знаєш,  я    люблю  дивитися  на  небо,  ось  так  лежачи.  Мені  здається  я    лечу  разом  з  тими  хмарами,  чую  своє  гучне  серцебиття,  ловлю  повітря,  насолоджуюся  життям.  О!    Подивися  туди,  -  показала  рукою,  -  Бачиш,    з  заходу  чорна  хмара  насувається,  ще  й  може  бути  дощ.
Спершись  на  лікоть,
-  Вона  далеко  від  нас  та  й  ми  ж  на  авто.
І  прихилився  до  неї,
-  Ото  розмріялася…  Лечу…  Ти  ж  не  дитина,  а  дівиця!  Ось  виходь  за  мене,  будеш  моя  цариця,  озолочу…    Кохатиму,  як  лебідь  лебідку!
-  Та  ти  що!  Це  жарти,  чи  справді  просиш  моєї  руки?  То  де  ж  каблучка  на  заручини?
Ніби  тільки  раз  кліпнула  очима,  перед  нею  тримав  каблучку,  
-  Даєш  руку,  чи  ні?!  Підеш  за  мене?
Так  несподівано  -  мелькнула  думка    в  її  голові  -  а  чи  й  не  сниться  все  це  мені?  Пристально  дивилася  в  його  чаклунські  очі,  легке  зітхання  вирвалося  з  уст,
-  Піду…  Піду  Баро!-  трохи  замислившись,  продовжила,-  Та  напевно  ж  не  зараз,  коли  школу  закінчу.
Від  хвилювання  ледь  тремтіли  руки,  він  одяг  їй  каблучку,  пригортаючи  до  себе,    поцілував  її    довгим  ніжним,  тремтячим  поцілунком.
 -  Сонце  моє,  мій  дорогоцінний  діамант,  ми  заручилися  з  тобою!  Тепер  нас  ніщо  і  ніхто  не  посміє  розлучити!
Звільнившись  від    його  обіймів,  прошепотіла,
-  Ти  так  цілуєш,  що  я  хмелію,  ніби  випила    вина.
Розкинувши  руки,  дивилася  на  небо.  Він  різко  встав,  попрямував  до  авто,
-  Я  зараз,  зачекай!  
Повертаючись,  Баро  кілька  раз  доторкнувся  до  струн  гітари    і  поставив  перед  нею  коробку  цукерок  Рафаело,
-  Пригощайся!  На  жаль  вина  не  можна,  думаю  сама  не  будеш,  а  я  ж  за  кермом…
-    Ой,  такі  цукерки  я  бачила  по  телевізору,  це  ти  звідки  їх  привіз?
Сяючими  очима  дивилася  на  нього,  ласувала  цукерку,  прицмокувала  та  вмить    нагадала,
-Ой,  ти  що  будеш  грати,  але  ж  нам  треба  повертатися.
-  Думаю  встигнемо…
 Лунала  пісня  про  кохання  і  їй  здалося,  що  не  тільки  вона  її  слухає,  а  й  все  містечко.  Легенький  вітер  куйовдив  її    кучеряве  волосся.  В  очах  зоринки,  на  душі  тепло,  серцю  хочеться  радіти,  не  відпускати  цю  щасливу  мить.
***
   Непомітно  підкрадався  вечір…  В  садку  чоловіки  грали  в  доміно…Дмитро  вкорте  позирав  на  годинник  –  не  раз  настигала  думка  -Вже  й  пора  повернутися,  ох  Віоло  -  Віоло,  що  ж  ти  коїш.  Поки  вас  повіддаю  заміж,  зовсім  посивію.
 Янош  спостерігав    за  ним,  вирішив  втрутитися,  прошепотів,
-Ти  би  Марину  з  Артуром  послав    за  ними,  думаю  вона  знає  де  вони,  так  довго  можуть  бути.
Закінчивши  ігру,  Дмитро  спішив  знайти  Марину.
     В  будинку,  час  від  часу,  чути  розмови…    Жінки    знову  готували  салати,    накривали  стіл  пахучими  стравами.    Але  ті  розмови    майже  ні  про  що,  трохи  про  моди,  про  погляди  на  життя.  Надія  чекала  розмову  про  дітей,  думки,    як  оси,  в  голові  гуділо…  що  ж  буде  далі?  Анжела  ж,  жінка  мудра,  виважена,  наспівувала    циганську  пісню.    В  усьому  довіряла  чоловікові,  тому  й    про  дітей  ні  слова..  
     В  одній  із  кімнат,  Марина  розповідала  Артуру  про  навчання.  Хлопець,  побачивши  на  столі    Конституцію  України,  здивовано  запитав
-  А  це  тобі  навіщо?  
-  Ну  ти  ж  вивчаєш  «Право»,  а  хіба  мені  не  можна?  Якщо  чесно,  хочу  все  життя  бути  поруч  з  тобою.
Він  ніби  й  не  чув  цих  слів,  позирнув  у  вікно,
-  Десь  Баро  з  Віолою  пропали?  
-  Вона  тобі  така  важлива?
-  Та  ні,  я  би  вже  дещо  перекусив.
     Кілька  секунд  і  Марина    перед  ним  тримала    бутерброд  з  копченою  ковбасою  і  сиром,  припрошувала,
-  Ану,  давай  скуштуй!  
 Вони  по  черзі,  відкусювали  маленькі  шматочки  і  посміхалися.  Коли    з  бутербродом  було  покінчено,  обняла  його  за  шию,
-  А  тепер  дякуй!
-  Ти  така  проста,  як  дрова.  Але  ж  приваблива!
Він  тільки  торкнувся  її  губ,  як  в  кімнату  зайшов  Дмитро.  Де  стояв,  там    і    якусь  мить  і  закляк,    очі  мало  не  віилізли  на  лоб,  важко  перевів  подих,                                                        
-  Артур!  Що  ти    собі  дозволяєш!  Це  тобі  не  іграшки!
Марина  притулилася  до  Артура,
-  Тату,  а  може    ми  заручимося  з  Артуром,  що  скажеш?
-  Це  з  яких  пір  дівчата  перші  про  це  говорять?    Це  він  має  вирішити,  а  не  ти!
Донька  ледь  зблідла,  зніяковіла,  косо  позирнула  на    хлопця.  В  одну  мить,  ніби  спалахнуло  багаття  й  полум`я  торкнулося  його  обличчя.
Та  Дмитро  не  звертаючи  уваги  різко  звернувся,
-  Ти  хлопче  краще  сядь  за  кермо  авто  та  поїдь  з  Мариною,  знайдіть  мені  ту  пару  голубів,  де  вони  можуть  так  довго  вештатися.  Ви  всі,  ще  як  діти,  тож  треба  навчитися  поважати  і  інших,  а  не  думати  тільки  про  себе.
   Артур,  як  слухняне  телятко,  не  проронивши  ні  слова,  опустивши  плечі,  попрямував  до  авто.  Дмитро  гнівно  подивися  в  очі  доньки,
-  Давай,одна  нога  там  -  друга  тут,  щоб  швидко  мені.  Що  теж  заміж  не  терпиться?!  Ох,  дівота-  дівота,  ранні  пташки!
***
     Слухаючи  пісню,  Віола  від  задоволення  примружувала  очі.  Раптом  звідкись,  наче  здалеку  до  них  донісся  грім.  Водночас  привернула  до    себе  увагу  Волга,  яка  неподалік  зупинилася  навпроти  них.  Дівчина  різко  піднялася  на  ноги,  торкнулася  плеча,
-  Вставай  !  Чуєш  вже  гримить  і  здається  до  нас  гості.
З  авто  вийшло  троє  молодиків.  Не  поспішаючи,  перший  високий,  як  жердина,  білявий,  зсутулившись    потирав  руки,
-  Ану-  ану…  і  що  це  за  краля  тут  відпочиває?
Побачивши  чужинця,її    наскрізь  пронизав  страх,  холодні  мурахи  пробігли  по  тілу,  спиною  притулилася  до  Баро,
-  Це  не  з  наших…
Слідом    за  білявим,  йшов  нижчий  за  зростом  хлопець  ромської  національності.  Дівчина  уважно  придивлялася  на  нього,  але  зрозуміла,  що  він  не  з  містечка.  За  мить  почула  знайомий  голос,  полегшено  перевела  подих.  Останнім  за  ними  йшов  Яник  Ворон,  саме  той  хлопець,  що  вподобав  Марину.  Він  розвів  руками,
-  Віоло!  Тобі,  що  наших  хлопців  замало,  що    ти  сюди  чужинця  привезла?  Е-  е  –  е    дівчино,    так  не  годиться….  
Віола  встигла  прошепотіти,
-  Цього  я  знаю,  він  залицяється  до  Марини.
 Баро  віддав  їй  гітару,
-  Знаєш  роме,  життя  така  штука,    воно  постійно  змінюється,  обертається  навколо  своєї  осі,  ми  з  тобою  можливо  й    за  весільним  столом  зустрінемося,  породичаємося,-    протягнув  руку  і  продовжив,  -  Будемо  знайомі,  я  Баро  -  наречений  Віоли.
Білявий  різко  розвернувся,  відхилив  руку  Баро,  став  поміж  них,
-Ша-ша,  що  за  розклад…  Яник,  що  за  дівка  й    чия  вона,  що  я  не  знаю.
-  Так  тебе  ж    тут  два  роки  не  було.  Це  онучка  нашого    барона.  старша  донька  Дмитра,  бачиш,  як  виросла.
На  лиці  білявого  розпливлася  єхидна  усмішка,  погляд  голодного  вовка  пронизав  Віолу  з  ніг  до  голови,  став  навпроти  неї,
-А  може  він  зіграє,  а  ти  нам  заспіваєш  і  потанцюєш.  Може  я  першим  буду  в  твоєму  ліжку.
Після  цих  слів  Баро  весь  напружився,  стиснув  кулаки,  
 -  Ти  ж  хоч  і  пофарбувався,  правда  не  знаю  для  чого,  але  ж  маєш  знати  наші  звичаї.  
-  Та  досить  про  звичаї,  не  той  час…  Гарненька,  пишненька,  даси  цицьки  посмоктати?
Баро  миттєво  різко  викрутив  йому  праву  руку  назад,той,    хитаючись,  впав  на  коліно.  Намагаючись  піднятись,  вуха  різонула  гучна  лайка,  потім  хрипло  сказав,
-  Що  може  позмагаємося,  хто  виграє,  того  й  дівка.  
Яник  підійшов  до  другого  хлопця,
-  Так  не  годиться,  ми  ж  з  одного  містечка.
У  відповідь  той  здвигнув  плечима,
-Та,  що  я  та  й    хто    я  проти  нього,  якась  мурашка.Сьогодні  тут,  завтра  десь.  Я  з  кочівників,  устрягати  не  буду.
Баро  вирішив,  що  краще  домовитися,  розійтися  по  –  мирному,  злегка  відпустив  руку  білявого.  Той,  як  півень  скакав  перед  ним,  вже  в  руці  крутив  доволі  товстий  залізний  ланцюг,
-  Ну  що  давай,чи  боїшся?!
Яник  знервовано  закрутив  головою,  крикнув,
-Ні-  ні!  Хлопці  не  треба!
***
   Об`їхавши  вулицями  і  побувавши  в  парку,    Марина  з  Артуром    не  знайшли  авто  Баро.  Дівчина    нервувалася,  показувала  дорогу    і  розповідала,  де  ще    вони  можуть  бути.  
     Авто  підіймалось  на  пагорб,  де  ввечері  збираються  роми,  вона  помітила    два  авто,
-  Дивися    наші  там,  давай  швидше,  піддай  газу!
     В  ці  хвилини,  від  хвилювання  обличчя  Віоли  зблідніло,    вся  тремтіла,  серце  ледь  не  вискакувало.  Білявий  прийняв  образ  нападаючого  ведмедя,  махнув  ланцюгом  перед  обличчям  Баро,  той  ухилився.  Артур  вчасно  засигналив  і  різко  направив  на  них  авто.  Хлопці  розбіглися  в  різні  сторони.  За  мить  Артур    вискочив  з  авто,    на  білявого  націлив  травматичний  пістолет,
-  Тобі  прочитати  статтю,  за  якою    підеш  за  грати,  чи  підеш  з  миром?
Біля  Яника  вже  стояла  Марина,  кулаками    товкла  його  в  груди,
-  А  ти,  що  стоїш  дивишся?!  Це  ти  такий    боягуз,  а  іще  хочеш,  щоб  я  з  тобою  дружила?!
   Ніхто  й  не  помітив,  як  надійшла  чорна  хмара.  Майже  над  ними,  небо  навпіл  розрізала  ясночола  стріла,  сліпучо  і  біло  усе  освітила,  Все  здригнулося  від  гучного  грому.  Неподалік  від  Волги,  блискавиця  влучила  у  старий  граб,  який  миттєво  зайнявся  полум`ям.  На  якусь  мить  всі  заклякли,  страх    стис  їм  горла,  перехопивши  подих  у  легенях.  Сім  пар  очей  округлилися,  дивилися  на  вогонь,  як  на  примару.
Великі  краплі  дощу  приводили  до  тями,  білявий    крикнув
-Ой,  це  ж  не  моє  авто!  
 І  кинувся  до  автівки….
Знову  загриміло…      Марина  заволала,
-Гайда  -  гайда!  Автівки,  як  приманка  для  блискавки,  хутко  тікаймо  звідси!
     Віола,    все  ще  здригалася  від  страху,  намагалася  опанувати  себе,
-Можна  сказати,  це  нам  пощастило,  адже  блискавиця  могла  вцілити    в  любе  авто.
Баро  висловив  свою  думку,
-Нам  повезло,  що  обійшлося  без  бійки,  не  люблю  коли  так  намагаються  вирішити  питання.  Молоде,  зелене,  до  того  ж  і  не  виховане,  а  корчить  із  себе  господаря…  Ох  чому  деякі  наші  роми  такі  задирикуваті,  шукають  собі  пригод,  чи  то    така  вада….
-  А  що  ж  ти  хочеш,  он,  через  три  будинки  від  нас  живе  сім`я.  Мають  дев`ятеро  дітей  і  ні  один  з  них  не  ходить  до  школи.    Як  думаєш,  хто  з  них  виросте?!    За  які  статки  живуть  не  знати.  Он  батько,  вже    два  роки  поспіль  взяв  у  аренду    невеличке  господарство,  вирошує  поросят.  І  людям  дає  роботу  і  ми,  можна  сказати,  не  бідуємо.  
     Марина  в  захваті  від  Артура.  Вона  дивилася  на  нього  з  широко  розкритими  очима,  любувалася.  Дівчина  не  на  стільки  злякалася  блискавиці,  її  більше  втішала  реакція    і  сміливість,  вона      поцілувала  його  в  щоку,
-  А  ти  молодчина!  Я  з  дитинства  мрію  про  такого  чоловіка.  Ти  такий  запальний,  рішучий,  сміливий!
   Змахнувши  краплі  дощу  з  чола,  хлопець  зауважив,
-Ой,  не  перехвали!  Краще  не  відволікай,  бачиш  дорога  мокра.
***
     Баро  натиснув  на  гальма...  на    обійсті  нікого.
 -  Ну  от  ,  тепер  можна  й  розслабитися,  ми  на  місці.
-  Дивися    й  дощ    майже  вщух,  маленький  січе,-  підтримала  Віола.  
Він  обома  руками  обійняв  її,  притиснув  до  себе.
-  Що  сонечко,  дуже  злякалася?
-  За  тебе  злякалася!.  
Зненацька  засигналив  Артур,  підігнав  авто  майже  впритул.
 За  мить  з  будинку  вийшли  батьки.  Нерозбірливо  доносилися  гучні  слова    циганською  мовою.  Посеред  них  став  Янош,
-  Так,    припиніть  базар!  Чи  свою  молодість  забули?!
Марина  з  Артуром  зупинилися  біля  дверей  авто.  Чекали    доки  Віола,  невпоспіх,  вилазила  з  авто.
 Баро,    вже  підхопив  її  за  руку,
-Давай  допоможу.
-  Та  я  заплуталася  в  цих  волана…  зачекай!
 Янош  підняв  руку,  сердито,
-Діти  і  де  ваша  повага  до  батьків?!Чи  незадовго  ви  десь  розважалися?
Віола  вирячила  очі,  думка  –  стріла  -  як  зняти  цю  напругу?    Вона  зробила  крок  вперед,  показуючи    каблучку,  підняла  руку  догори,
-Ви  всі  можете  нас  привітати!  Баро  попросив  моєї  руки  і  я  піду  за  нього.  Ось,  він  одяг  мені  каблучку.  Тату!  Тож  ми  заручилися,  а  через  рік,  забере    мене  в  Молдавію.
 Баро  ж  міцно  тримав  її  за  другу  руку,  хоча  про  це,  сам  мав    бажання  поговорити  з  Дмитром.  За  їх,  так  званими  законами,  жінки  мають  більше  мовчати,  ніж  говорити.Особливо  у  вирішенні  серйозних  справ.  Хоча    Баро  розумів,  що  Віола  поквапилася,  все  ж  не  наважився  її  зупинити.  Арсен  і  Дмитро  ніби  домовилися,  одночасно  нахилилися  до  Яноша,
-  А  як  же  домовленість?
Янош  підвів  брови,  озирнув  всіх  довкола,
 -Що  за  розмови  Віоло?!  Тобі  хтось  давав  слово?
Всі  переглянулися…  Барон  поглянув  на  небо,
-Здається  дощу  не  буде,  ану  хлопці,    всі  за  мною.  А  ви  цокотухи,  всі  сидіть  у  будинку,  чекайте  на  наше  рішення.
   Неподалік  від  будинку,  Янош,  Арсен  і  Дмитро  розсілися    в  альтанці,  хлопці  ж,  для  себе  принесли  лавку,  розмістилися  під  яблунею.  
 З  дерев  спадали  краплі,  навіювали  думки  і  за  якийсь  час  проганяли  їх.    Артур,  сам  по  собі  мовчкуватий  хлопець,    майже  не  хвилювався,  він  зрозумів,  що  Віола  не  для  нього,  як  батьки  не  проти,  то  й  батьків  попросить  за    Марину.  При  спілкуванні  з  нею,  зрозумів,  що  дівчина,  хоч  і  багато  говорить  та  розумна.    Саме  така,  що  все  життя  піклуватиметься  про    нього,    кохатиме  й  цінуватиме,  втішало,  що  не  гордячка  й  симпатична.  Що  худенька,  то  не  біда,  розцвівша  квітка  -  не  зразу  пишна.
   Розчервонілий  Баро,    сидячи  на  лавці,  раз  –  по  раз  -  потирав  руки,  розумів,  що  йому  дістанеться  найбільше.
 Минуло  з  пів  години...  Янош    з  чоловіками  говорив  тихо,  раз  -  у  -  раз  подивлявся  в  сторону  хлопців.  Занепокоєний    Баро,  прислухався  до  слів,  але  так  і  не  міг  зрозуміти,  про  кого  більше  мова.  В  голові  ніби  молотом  гупало-  Віола  буде  моя!  Вона  моя  -    нікому  не  віддам!
   Янош  раз    -  у  -  раз  позирав  на  чоловіків,  переводив  погляд  до  хлопців,  
-  Ви  думаєте  буду  молодих  сварити.  Ні!  Це  ви  так  виховали  своїх  дітей.  Раніше    старші  вирішували  кого  з  ким  одружити.  І  сім`ї  були  міцніші  і  поважали  наші  звичаї.  Щож  тепер?!  Пожинайте  те,  що  зростили.  І  не  ображайтеся  один  на  одного,  що  порушили  домовленість.  Бачу  всеодно  породичаєтеся…  Чи  хтось  з  вас  проти?
Дмитро  і  Арсен  знали,  що  замало  приділяли  уваги  вихованню  дітям.  Але  ж  і  час  змінився,  кожен  в  душі  ніби  себе  оправдовував.  Та  наважитися,  заперечити  барону    не  посміли.
Арсен  піднявся  з  лавки,
-Оскільки  я  маю  синів  і    тоді  була  моя  пропозиція,тож  напевно  я  першим  маю  право  на  слово.  Не  хочу  йти  наперекір  бажанню  синам,  їм  жити,  хай  самі  вирішують  свої  долі.  Ми  чого  прагнули  –добились,  тож  хай  і  їм  повезе  в  житті.
Він  до  Дмитра    протягнув    руку,  той  радісно  подав  руку,
-Я  радий,  що  ми  порозумілися.
Янош  кожному  на  плече  поклав  руку,
-Тоді  гуляймо  заручини!  
Нарешті-  майнула  думка,  коли  Баро  помітив  рукостискання.
     Арсен  йшов  першим  -  як  важко  зробити  цей  крок!Адже  це    на  все  життя  і  хочеться,  щоби  діти  були  щасливі.  Баро,  стиснувши  кулаки,  ледь  тупотів  ногами  –  терпіння  й  спокою  -  вселяв  собі.Хай  рідному  сину  скаже  рішення.
Артур,  побачивши  батька,  в  недоумінні  поглянув  на  Баро,  піднявся  з  крісла.,
 -Артуре,  синку!  З  Баро  все  зрозуміло,  він  Віолі  подарував  каблучку,  що  ти  на  це  скажеш?
 Ніби  шукаючи  підтримки,  здвигнув  плечима,  несміливо,
-Якби  я  зараз  мав  каблучку,  подарував  би    Марині.Чи  ти  скажеш  зарано?
 -Та  ні,  як  кажуть  -  »  Куй  залізо  поки  гаряче»,  думаю  краще  зразу  зробити  заручини,  а  то  дивися,  ще  й  викрадуть  твою  дівчину.
То  ніби  сонце  засліпило  очі,  Баро  від  щастя  їх  на  мить  закрив  і  уявив  сяючі  очі  Віоли.
       За  столом  всі  весело  гомоніли…  жінки  припрошували  скуштувати  страви,  чоловіки  вкотре  підіймали  келихи.  Заручені  пари,  як  голуби  вуркотіли  один  до  одного.  А  на  обійсті,  згадуючи  успіхи  і  падіння,  все  прожите  життя,  Янош  з  натхненням  грав  на  скрипці…

                                                                                                                                                                             Літо  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 10.09.2021


Ніна Незламна

Домовленість (проза 1 ч. )

       Йшов  1998  рік….  Пора  осіння…  З  кожним  днем  частіше  згущались  темні  хмари,  повівав    вітер  зі  сходу,  здіймаючи  на  морі  все  більші  хвилі.    Море    сердилося,    штормило,  було  якесь  непривітне,  сіре,  нагадувало  про  холодні,  моторошні  ночі.  Ніби  підштовхувало  до  думок  -,    треба  наважитися,  уладнати  сімейне  життя…  скільки  можна  кочувати?!Чи  вже  й  табором  можна  назвати  ?!.Залишилося  лише  вісім  сімей  та  пару  старих  чоловіків  -  одинаків.    Неподалік  від  Одеси,  в  декількох  селах  вже  жили  осілі  цигани,  інколи  й  спілкувалися  з  кочівниками,  запрошували  в  гості,  пригощали  чим  мали.  
   Цього  разу,  табір  зупинився  на  узліссі,  біля  старого  крислатого  дуба.  Лише  чуприна,  ще  ледь  зеленіла,  а  інше  ж,    жовто-  зелене  листя  тріпотіло,  сперечалося  з  вітром,  намагалося  втриматися  на  гілках.  
     Вечоріло…  До  заходу  пливли  сірі  хмари,  по  обрію  збивалися  до  купи,  край  неба  прикрасився  в  червоно  -  оранжевий  колір.
Босонога  юрба  дітлахів  (  від  трьох  до  дванадцяти  років),  задоволено  бігала  по  опалому,  багровому  листі,  підкидала  його  високо  догори,  насолоджувалася  свободою.  Діти  грали  в  жмурки,  деякі  старші    хлопці  лазили  по  деревах,  сперечаючися,  хто  з  них    залізе  найвище.
     Біля  щойно    розпалиного  багаття  розсілися  чоловіки.  Гучні  розмови…  слова,  підхоплені  вітром,  здіймалися  і  за  миті  пропадали  в  лісі.  Час  від  часу,  всі  прислухалися,чи    хтось  з  чужинців  не  навідається  до  них,  чи  часом  не  чути  підводи,  якою    з  Одеси  мали  приїхати  дружини.    Журився  кожен  чоловік,  чи  й  буде  вдача?  Ворожіння  така  справа,  сьогодні    гарні  заробітки,  а  завтра  зовсім  інакше,  ніхто  й  гривні  не  дасть,  ще  й  скандал  вчинить.  Набридло  кочувати  -    це  давно  кожен  тримав  у  своїй  душі,    але    почати  першим  розмову  з  них  ніхто  ненаважувався.  Лише  позирали,  то  на  вожака  Яноша,  то  на  старого  цигана  Марка.  Дід  чатував  онука  (  Баро),  який  бігав  з  дітворою.  Всіх,  дивувала    його  винахідливість,  сміливість  й  хитрість.  Хлопчикові  було  лише  вісім  років,  але  кмітливість  і  розум,  можна    сказати,  на  всі    років  дванадцять.  Втішався  старий  маленькою    Маринкою.  Він  рік  назад  привіз  її    з  Молдавії,  сказав,  що  їй  два  роки,  журився  за  її  матір,  що  померла  при  пологах,  а  батько  десь  повіявся.  Можливо  й    кочує,  чи  вже  має  своє  житло,  про  це  ніхто  не  знав.  Дід    часто    палив  трубку,  замислювався-    що  ж    їх  далі    чекає?  Дивлячись  на  кожного  примружував  очі,  ніби    заглядав  у  душу,    раз  –  по  раз  зітхав,  потім  відвертався  від  усіх,    засинав.  Дівчинка  тулилася  до  нього,  прихиляла  голівку  до  грудей,  намагалася  зануритися  в  його  обійми,  відчути  тепло  його  тіла,  врешті    зігрівалася  і  теж  засинала.
   Неподалік    заржали  коні….  Чоловіки    притихли,  галаслива  юрба  дітей  побігла  назустріч,  всі  зрозуміли  -    це  поверталися  жінки.
     На  траві  розстелене  велике  рядно,  по  ньому  розкладені  овочі,  фрукти,  ковбаса,  сир,  яйця.  Майже  біля  кожного,  лежав  нарізаний  великими  шматками  хліб.  Та  ніхто  першим  не  брав,  всі  чекали  на  вожака.  
     Після  вечері,  жінки  заспівали  журливу  пісню,  згодом  притихли,  кожна  у  роздумах.  Діти,  доволі  наситившись,  ніби  пташенята,  горнулися  в  обійми  матерів,  з  бажанням  зігрітися,    ховали  ноги  під  старі  простирадла.  Лише  Янош  спілкувався  з  старим  циганом,  той  розмахував  руками,  щось      шепотів    йому  на    вухо.  Згодом  Янош  підняв  руку  і    голосно  сказав,
-  Роми,  увага!  Хоча    я  являюся  вожаком,  але  даю  слово  старшому  за  віком,  нашому  поважному  діду  Маркові.  Як  він  скаже  так  і  буде.    
       Найближче  до  них,  сиділи  дві  молоді  пари    з  дітьми.  Дмитро  і  Анжела,  весь  час  намагалися  втихомирити  чотирьохрічну  доньку.  Віола    вертілася,  виривалася  з  рук,  хотіла    залізти  на  батькові    плечі.  Одночасно  показувала  язик  шестирічному  Артуру,    який  лежав  на  руках  у  свого  батька.  Поруч,    прилігши  на  бік,  його  мати    Надія,  годувала  грудьми  двомісячну  доньку  Любу.    Ці  дві  пари  були  дружніші  між  собою.  Адже    під  час  пологів  Анжела  ледь  не  померла,  втратила  багато  крові.  Арсен  і  Надія  тоді  й  здали  для  неї  кров.  Їм  дуже  подобалася  ця  весела,  кмітлива,  красива  дівчинка.  Анжела  і  Надія  разом  шили  для  неї  одяг,  тішилися,  називали  її  принцесою.  
Коли  Віолі  виповнилося  три  роки,  Арсен  запропонував  Дмитрові  домовитися,  що  їх  діти  одружаться  за  циганськими  звичаями.
-  А  де  наші  нерозлийвода?-  часом  так  казали  батьки,  коли  діти    десь  зникали  з  очей,    тихенько,  дружно  гралися.  
 А  було  й  таке,  що  не  мирилися.  Тоді  Артур  залазив  на    одну  з  гілок    якогось  дерева,  сідав  й  гойдав  ногами,    лише  позирав  на  Віолу.  Вона  не  йшла  скаржитися,  часто  відкопилить  губу,  махне  рукою  і  тут  же  ляже  на  траву,  дивиться    в  небесну  далечінь,  вдає,  що  не  бачить  його.  А  коли  в  таборі  з`явився  Баро,  став  її  охоронцем  -  нікому  не  дозволяв  ображати.  Артур  часто  отримував  стусани,  бо    інколи    і    навмисно  зачіпав  дівчинку.  То  щіпне,  то  ніжку  підставить,  а  потім  зробить  вигляд,  що  це  не  він.  Звичайно  й  Віола  в  боргу  не  залишалася.  Але    ж  дівчинка  -    так    її  виправдовував    Баро.
   Старий  циган,  постукав  трубкою    по  пальцях,  дивився  вдалину  і  ніби,  щось  згадуючи  почав  говорити,
-  Схоже  прийдеться  нам  прощатися.  У  кожного  з  нас  вже  є  документи,  тепер,  все  частіше,    всі    називають  нас  ромами.  Тож  маємо  не  відрізнятися  від  інших  людей,  вести  культурний  образ  життя.  Знаю,    кожна  сім`я  має  невеличкий  спадок,  чи  золотом,  чи  грошима  від  батьків.  Думаю  всі  поступали  мудро,  не  тринькали  гроші  на  пусті  забаганки.  Тепер  настав  час  вирішити  свою  долю,  осісти  в  якомусь  селі  чи  містечку,  придбати  житло.    Я  повернуся    у    Молдову,  знайду  до  кого  пристати,  а  ви,  хто  зі  мною  не  розділяє  цю  думку,  хочете  кочуйте    й  далі,  а  ні,  то  осідайте  де  забажаєте.  Ми  з  вами    були    у  Чернівцях,    Одесі,  в  Могилів  Подільському,  на  Вінниччині,  у  Молдові.    Не  всі  люди  кочевників,    приймають  дружелюбно.  Але  ці    роми  що  осіли    мають  хати,  зібралися  в  общини,  тож  думаю  і  вас  приймуть  до  себе.  Прошу  -    не  ославте  наш  табір,  не  йдіть  красти,  поводьтеся    обережніше  з  словом,    вливайтеся  в  товариство.  Сенсу  кочувати  й  далі,  я  не  бачу.  Думайте  роми…  думайте…ранком  я  покину  вас.
     На  узліссі,  ще  довго  горіло  багаття…  Кожна  сім`я  вирішувала,  як  бути  далі,  куди    та  в  якому  напрямку  їхати  в  пошуках  щастя.  Поміж  хмар    вирячився  місяць,  ніби  придав  впевненості  ромам.  Марко    заграв  на  скрипці,  зазвучали    прощальні  пісні…..
   ***
             Сіріло  небо,  мжичив  мілкий  дощ…  Янош  вийшов  з  палатки…  ще  всі  спали.  Повернувся  назад,  подивився  на  старого  цигана,  йому  здалося  він  не  дихає.  Від  шарудіння  Маринка  відкрила  оченята,  відразу  рукою  торкнула  старого,
-Малку-Малку!Вже  ланок,  вставай!  Чуєш,вставай!
Від  слів  проснувся    й  Баро,  але  лежав  тихо,  добряче  набігавшись  за  день,  очі  знову  злипалися,  хотілося  спати.
   Дід  ледь  відкрив  очі,  з  уст  виривалися  незрозумілі  слова,  став  часто  дихати,  захлинався.  За  мить  до  нього  нахилився  Янош.  Старий  ніби  прощаючись,  тремтячими  руками  схопився  за  його  шию.
-  Маринку…  Маринку  віддай  Анжелі,  вона  за  нею    добре  пригляне…  Вона…вона  не  чистокровна    циганка,  по  материнській  лінії  гагаузка,  її  батько  колись  кочував  з  нами.  ..  А  Баро…хай,  хай…Ар…
Тремтячі  губи  стулилися  навічно…З  повік  скотилося    кілька  сльозин.  Більше  ні  слова  не  сказав  Марко…  Від    почутого,  Баро  вирячив  оченята,  майнула  думка  -  Оце  так  новина!Та  вмить  хлопець  здригнувся  від  шуму,  здійнявся    сильний  вітер.  Здалося  відлітала  душа  Марка,  прощалась,  плакала  за  світом  -  захлюпотів  сильніший  дощ.
     В  обідню  пору  дощ  вщух,  тут  же  ,  під  дубом  і  поховали  старого  .  
     Янош,  давно  поховав  дружину,  вирішив  поїхати  до  знайомих  в    Могилів    Подільський.  Він  мав  розмову  з  Дмитром  і  Анжелою,  знав,  що  після  перших    пологів,  вона  більше  не  народить  дитину.  Подружжя  втішалося  рішенням  діда,  дівчинку  прийняли,  як  рідну.  Щодо  Баро,  радився  з  усіма,  ті  букви,  що  вимовив  дідй,  стосувалися  двох  імен  -  Арсен  і  Артур,  адже  серед  них  більше  не  було  інших  імен  на  букву  А.  Все  ж    запропонував  малому  поїхати  з  ним.  Але  хлопчик  підійшов  до  Арсена,
-  Дядьку,  я  буду  слухняним,  називатиму    татом…  
 Всі  переглянулися,    загомоніли,  Надія  просльозилася,
 -Ну…  тоді…    тоді  …  тобі,    я  буду  мамою.
     Після  поминального  обіду    прощалися,    розуміли,  що  іншого  виходу  немає.  В  багатті  догоріли  непотрібні  речі.  З  напруженим  до  болю  обличчям    залишки  золи  й  попіл  засипали  землею,  ніби  ховали  все  минуле,  прожите  за  роки.  В  очах  розгубленість  і  відчай,  кожен  умовляв  себе  -  Треба  тільки  наважитися!
   Непомітно  підкрадався  вечір….  Летіли  сірі    хмари,  загравали  з  вітром.  Часом  холодні  краплі  падали  на  плечі,  підганяли  йти  якнайшвидше.  Час  від  часу  чутно  торохтіння  підводи  й  тихий  гул    від  розмов,  ховався  вдалині.  Нарешті    почули    тихий  плескіт  води…    Стомлені,  але  усмішка    скрасила  їх  обличчя,  в  очах    блиск  і  надія  на  краще.
     Осяяне  місяцем  море,  переливалося,  виблискувало,  манило  до  себе.  Інколи  місяць  ніби  топився  в  ньому    та  за  мить  виринав.  Море  здіймало  помірні  хвилі,  по  них,  то  ясніше,  то  тьмяніше    мерехтіли  зорі.  
   Після  холодного  купеля,  всі  переодяглися  в  чисте  вбрання  й    в  нещодавно    придбане  взуття,  адже  серед  людей  намагалися  виглядами  більш-  менш  пристойно.  Попереду,    на  них  чекала  дорога  до  залізничного  полотна.    Одна  сім`я,    з  шести  чоловік,  іхала  підводою  вздовж  залізничного  полотна.  Інші  ж  по  шпалах  поспішали  в  парк  відстою  електропоїздів,  сподівалися  переночувати  у  вагоні  і  ранком  поїхати  в  напрямку  Одесса  -  Київ.
     Доля  розкидала  їх,  на  них  чекали  нові  випробування.  При  прощанні  домовилися,  при  нагоді,  зустрітися    в    умовний  час  та  в  умовному  місті    на  залізничному  вокзалі  у  Хмельницьку.  Янош  в  розмові  з    Дмитром,  змінив  свою  думку,  вирішив  поїхати  з  ними.  Вони    зійшли  на  одній  з  зупинок,  неподалік  від  Вінниці.  Арсен  же  з  сім`єю  мав  намір  зійти  в  Жмеринці,  персісти  на  потяг  до  Могилів  Подільського.
***
 Минуло  одинадцять  років….  Роки  в  надії,  в  клопотах,  метушні  і  сподіваннях.  Янош  і  Дмитро  з  сім`єю,  на    одній  із  вулиць  на  краю  містечка,  придбали  невеличкий,    занедбаний  будинок.  Познайомившись  з  сусідом,  Дмитро  допомагав  ремонтувати  машини.  На  цій  вулиці    та  іще  на  одній,  паралельній  їй,  в  основному  жили  роми.  За  вулицями,  на  пагорбку  тягнулася    довга,    густа  посадка,  ніби  охороняла  містечко.  А    далі,  виднілися    безмежні  поля.  Сусіди  й  більшість  ромів,  років  три  –  чотири,  як  осіли  в  цих  краях.  Кожен  жив  своїм  життям,  виживав,  як  міг.  Деякі  жінки  їздили  у  Вінницю,  займалися  ворожінням,  дехто  їздив  у  Хмельницький  на  речовий  ринок,  просто  купував  речі,  а  згодом  возив  по  селах,  перепродавав  за  більшою  ціною.
   Одного    травневого  вечора,    неподалік  від  посадки  сім`я    розпалила  багаття.  Янош  заграв  на  скрипці,  яка  дісталася  йому  в  спадок  від  Марка.  Залунала  сумна,  а    потім  і  весела  циганська  мелодія.  Частина  її,  легким  вітром    розносилася  над  містечком,  частина    губилася  в  посадці  і  вже  зовсім  тихо  зникала  в  полі.  Ось  так,  завдяки  музиці,  він  зміг  зібрати  усіх  ромів.    Згодом  згуртувалися  в  велику  общину,  бароном  вибрали  Яноша.  Де  багато  вірних  друзів  там  і  живеться  ліпше.  
     Дмитро    закінчив  курси  водія,  став  таксистом,  спочатку  працював  на  орендованій  машині,  згодом  придбав  свою.  За  ці  роки,  сім`я  окріпла,    побудували  просторий  будинок.  Анжела  стала  справною  господинею,  навчилася  готувати  смачні  страви,  займалася  дітьми.  Віола,    розцвіла,  як  квітка.  Пишна  дівчина  з  красивою  формою  очей,  дуже  схожа  на  батька,  закінчувала  восьмий  клас.  Маринка  ж  худенька,    струнка,  як  берізка,  хоч  і  мала  темне  волосся  й  карі  очі  та  все  ж  колір  шкіри  був    трохи  світлішим.  Хоч  дорослі  й  знали,  що  донька  не  рідна  та  дівчаток  не  розрізняли,  все  це    тримали  в  таємниці.  Одного  разу  Віола    запитала    Анжелу,
-  Мамо,чому  вона  така  худорлява,  адже  між  нами  різниця  немає  й    двох  років.  Бачиш  яка  я,  вже  як    доросла,  все  при  мені,  а  вона,  ніби  їй  їсти  не  дають.І  зростом  майже  на  цілу  голову  нижча.
У  відповідь,  та  посміхаючись,  
-  Ти  багато  спиш,  а  вона  он,  яка  непосидюча.А,  якщо  ж  серйозно,  ти  більше  схожа  до  батькової  родини..Але  й  помічу,    Марина  гризе  науки,  а  ти  пропускаєш  уроки,  не  належно  відносишся  до  навчання.
-  Ой  мамо,  кому  потрібне  це  навчання,  основне  вдало  вийти  заміж.  Ти  ж    бачиш,  як  одружуються,  багатші  йдуть  за  багатших.
-  Доню  -  доню!  На  все  треба  мати  щастя!
       Спочатку  Анжела  не  хотіла  дівчаток  віддавати  в  школу    та  Дмитро  наполіг,  щоб  вони  отримали  освіту.  Часто  повторював,
-  Сонце  моє,  не  той  час    щоби  відрізнятися  від  інших  дітей.  Та  й  майбутній  чоловік,  щоб  не  називав  неосвідченою.  
***
 Сім`я    Арсена,  по  приїзду  у  Могилів  Подільський    два  роки  орендувала  житло  з  правом  викупу.  Дві  доволі  невеличкі  кімнати  в  старому  бараці  для  сім`ї  не  принесли  втіхи.    Арсен  складав  гроші,  щоб  купити  гарний  будинок.  У  людей  працював  наймитом,  кому  нарізати  дров,  чи    нарубати,  інколи  й  криницю  викопати,  чи  паркан  побудувати.  Баро    часто  прогулював  школу,  намагався  допомогти  батькові,  прислухався  до  порад.  Арсен  вчив  хлопця,
-  Ти  не  цурайся  любої  роботи,  це  тільки  починати  важко,  згодом  всього  навчишся,  втягнешся  -  буде  легше  працювати..
Надія    виховувала  дітей.  Важче  стало,  коли  Артур,  а  згодом  і  Люба  пішли  у  школу.  Вона  вміла  читати,  але  інших  наук  не  знала,  адже  в  школу  не  ходила.  Їм  часто  допомагав  Баро.  Завдяки  старанню,  кмітливості,  хлопець  навчався  майже  на  відмінно.  Але  згодом,  коли  придбали    авто,  з  цікавістю  читав  книги    по  ремонту,  сам    зумів  її  ремонтувати.  Вже  пізніше  здав  екзамени,  мав  посвідчення  водія.  В  Атаках  знайшов  роботу,  працював  водієм  хлібовозу,  тут  же  зняв  житло.  А  через  рік  мав  посвідчення  водія  -  міжнародника,  влаштувавався  водієм  –  далекобійником.  Славний,  кучерявий    хлопець,    дуже  схожий  на  старого  Марка,  такий  же  розумний  і  працьовитий.  Хоча  й  пройшло  скільки  років  та  він  часто  згадував  Віолу,  згадував  останні  слова  Марка.  Таємницю,  що  Марина  гагаузка  тримав  при  собі.  Іще  мав  одну  таємницю  –    він  ненароком  підслухав  розмову  Арсена  й  Дмитра,  коли  вони  домовлялися,  що,  як    Віола  і  Артур  підростуть,  то  одружаться.  
         За  ці  роки,  дорослі  декілька  раз  зустрічалися,  то  у  Вінниці,  то  у  Хмельницькому,  розповідали  про  своє  життя,  де  в  чому  й  радилися.
     Хоча    розмов  про  домовленість    за  дітей  і  не  було    та  Дмитро  мріяв,  у  надійні  руки  віддати  Віолу.  Інколи  задумувався,  який  він  став  цей  хлопчисько?  Сам  його  бачив  років  три  назад.  Хай  хоча  би  раз  за  скільки  років  побачилися  діти.    Артур  вже  навчався  на    юриста  у  Вінницькому  коледжі  –  це    втішало  його,  така  професія  для  ромів  -  справжній  скарб.
***
       Цього  року  вересень  видався  доволі  теплим…  Погожий  ранок  віщував  про  сонячний  день,  по  небу  лише  де  -  не  -  де  розкидані  перисті  хмари.
   Віола,  вставши  з  ліжка,  відчинила  вікно,  усміхнена,  позирала  довкола,    підкралася  думка  -  Це  ж  так  чудово,  на  моє  день  народження  буде  гарний  день,  ще  й  гості  приїдуть.  Батько  каже,  старі  знайомі  та  я  їх  майже  й  не  пам`ятаю.  Тільки  й  пригадую,  один  сюжет  -  бігла  й  впала,  розбила  губу.  Кучерявий,  чорнявий    хлопчик  умовляв  щоб  не  плакала.  Водою  промив  губу  й  приклав  подорожник  та,  як    його  звати,  точно  не  пам`ятаю,  чи  Баро,чи  Борис?  Іще    Артуром  котрогось  хитрого  з  кирпатим  носом  звали,  пригадую,  весь  час  дражнився  зі  мною.
     В  будинку    веселі  розмови….    Анжела  з  дівчатами  крутили  голубці,  смажили  котлети,  чекали  гостей.  Дмитро  радо  потирав  руки,  трохи  хвилювався,  нарешті  приїде  Арсен  з  дітьми.  Ну  от  і  побачаться  діти.  Гризло  сумління,  домовленість,то  така  справа,  краще  було  зробити  заручини,  чомусь  тоді  про  це  не  подумав  і    Янош  не  підказав.
   А  Янош  в  цей  час  налагоджував  скрипку,  доволі  сива  шевелюра  спадала  на  чоло,  чоловік  постарів    -    роки  зробили  свою  справу.
     За  клопотами  й  час  минає  швидко….  Перед  дзеркалом  крутилася  Віола.На  ній    строкатий,  шовковий    костюм  з  чотирьма  воланами.  Зачарована  ним,  ніби  потопала  в  маках,    любувалася  собою  і  золотим  ланцюжком  з  омулетом,  який  подарували  батьки.
За  мить,  поруч  стояла  Марина,
-Ой,  сестро,  яка  ж  ти  гарна!  Хоч  нині  заміж  віддавай!
-Та  зачекай,    тож  немає  за  кого…
-Ой,  нема  –  нема…    Чекай,  ось  зберуться  гості,  будеш  вибирати.Тож  заручин  не  було,  значить  вільна  пташка!
-Досить  базікати,  не  мине  й  року    й  ти  повністю  вберешся  в  тіло,  он  вже  яка,теж  гарненька,  ще  й  хитренька,    хлопці  теж  будуть  задивлятися.  Хоча  я  вже  помітила,  як  Яник  Ворон,  поглядає.  Пам*ятаєш,  ввечері  на  Зелені  Свята,  коли  нас    батько  не  відпустив  на  ставок.  Я  бачила,  який  він  знервований  ходив,  дізнавшись,  що  ми  не  йдемо,  теж  не  пішов,  хоча  хлопці  його  й    звали  з  собою.
-  Помітила  –  помітила…  Але  він  гарячкуватий,  видно  в  судинах  тече  чиста  циганська  кров  та  й  не  в  моєму  стилі.    Я  хочу  такого,  як  батько  розповідає  про  Артура.  Розумного,  ну  і  звичайно,  щоб  не  лякалися  люди.  А  то,  не  дай  Боже  з  такою  пикою…
 Марина  зажала  губи,  майже  впритул  наблизилася    до  дзеркала,  вирячила  очі,  скорчила  гримасу.  Голосний  веселий  сміх  рознісся  по  кімнаті.  Віола  легенько  ущипнула  сестру  за  руку,
-Ні-  ні,  ти  ж  така  гарненька,  завжди    рум`яні  щічки  і  шкіра  світліша  за  мою.  В  тебе    теж  має  бути  гарний  хлопець.  Не  кривляйся,  тобі  не  личить.  
Марина  погладила  сестру  по  плечі,
- Ну  гаразд,  немає  часу  й  подуріти…Пішли  нарізку  робити.
***
       Тим  часом…  Арсен  з  сім`єю  вже    за  пів  години  мав  приїхати.    Баро  -  теж  мав  запрошення,  передзвонив  батькам  щоб    не  чекали,  за  адресою  сам  знайде  дорогу.  Одягнений  у  білу  сорочку,  накроплений  парфумами,  присів  за  кермо  авто,  дивлячись    у  дзеркало,    заспокоював  себе  -  і  чого  хвилюватися?  Здається  готовий  з`явитися  перед  нею.  Скільки  ж  років  ми  не  бачилися?  Мабуть  років  п`ять…Яка  ти  зараз,  Віоло?
 Дорогою  пригадував  дитинство…    Як  просльозилися  її  красиві  оченята  після  невдалого  приземлення,    як  намагався  втихомирити  й  на  губі  зупиняв  кров.  У  душі  сподівався,  що  в  подарунок  їй  сподобається  золотий  браслет.  Вже  більше  року,  в  бардачку    його  авто,  лежить    каблучка  для  заручин,  в  надії,  що  колись  Віола  стане  його  нареченою.    Інколи,  все  ж  доганяла,  підкрадалася  думка  -  може  вже    й  заручена,  але  тут  же  наполегливо  заспокоював  себе,    напевно  би  такою  новиною  Арсен  точно    би  похвалився.
     Дмитро  був    у  підвалі,  коли  Меrcedes-Benz    під`їхав    до  воріт.  Марина  відразу  кинулася  надвір  відчинити  ворота.  Але  Баро  не  чекав,  усміхнений,    веселою  ходою  йшов  назустріч,  
-Це  напевно  Марина?  Чи  я  помилився?
 На  згоду  дівчина    кивнула  головою,  зміряла  поглядом  із  ніг  до  голови,  під  ніс  прошепотіла,
-  Красень!  А  чуприна,    а  високий…
Хитро  позирнула  й  голосно,-Проходь,  не  соромся.  Віола  у  будинку!  
Йому  здавалося,  що  він  летить,    на  згоду  кивнув  головою.    Марина  залишилась  стояти,  як  вкопана.    Йому  кортіло      відповісти  -  яка  там  сором`язливість,  коли  на  кону  життя  –  але  змовчав.  Про  себе  помітив  -  тримайся  Баро,  попереду  буде,  ще  складніше,  тож  не  поспішай,  на  все  май  терпіння..  
       По  сходах  з  будинку,  непоспішаючи  йшла  Віола.  А  куди  спішити  -    сьогодні,  я  принцеса  на  коні,  тож  іменини.  Не  годиться  летіти  в  обійми,  нехай  почекають,  більше  звернуть  уваги,  помітять  мою  красу.  
Побачивши  її,    Баро  почервонів,  гучно  забилося  серце  -  ну  справжня  троянда,    а    я  без  квітів,  от  телепень,  ото  дав  маху.  Зачарований,  хоч    трохи    й  розгублений,  спішив  назустріч,  не  чуючи  землі  під    ногами,      
-Ну  і  виросла,  що  сказати  -    справжня  леді!
Її  очі  забігали  по  ньому,  кров  вдарила  в  обличчя.
 За  мить,  він  доволі  вищий  за  неї  стояв  поряд.  Їй  довелося    підняти  голову,  щоб  зазирнути  в  його  карі  очі.  Погляд  очі  в  очі…  вона  з  легкою    усмішкою,
-І  хто  це  завітав  до  нас?
 Від  здивування,  очі  піднялись  догори,
-Ану  вгадай    Чи  не  Баро  тебе  в  дитинстві  захищав?
 -Так,  очі  пам’ятаю,  а  от  ім`я…  забула.  Але  ти  перший  гість,  тож  проходь  у  будинок.
-  Е,  ні,  зачекай…  вибач,  що  без  квітів.  Дозволь  привітати  тебе    з  Днем  народження.  Щастя  тобі,  достатку  і  вірного  кохання.
Золотий  браслет  прикрасив  її  руку.  Їй  здавалось,  дорогоцінний  метал  засяяв,  заграв  відблисками,  ніби  передав  її  душевну  радість.
-Цей  подарунок,  не  дуже  коштовний,  але  від  щирого  серця.
Ніжний  поцілунок  в  щоку  на  мить  сполохав  її  молоде  сердечко.
 Ледь  нахилившись,  він  майже  на  вухо  прошепотів,
-  Я  готовий  тебе  викрасти,  що  скажеш?
Враз  зашарілася,  сильніше  почервоніла.  Зажавши  пухкенькі  губи  здвигнула  плечима,  в  очах  сонячні  промені,
-  Дякую,  гарний  подарунок.
Саме  в  цей  час,  з  підвалу  повертався  батько.  Трохи  здаля,  побачивши  їх  разом,  ледь  не  вирвалося  з  вуст  -  Яка  чудова  пара.  Але  тут  же  помітив,  що  це  не  Артур,  вмить  ніби  прикусив  язика.  Цікаво,  а  де  ж  останні?
Він  у  руках  тримав  дві  пляшки  вина,  на  ходу    віддав  Марині,  за  мить  обіймав  хлопця,
-  Баро,  синку,    ти    став  справжній  легінь!  Я  тебе  здаля    і    не  впізнав.  А  де  ж    батьки?
-  Та  я    ж  прямо  з  Атак,  своєю  автівкою.  Я  з  ними    спілкувався  телефоном,  скоро  мають  бути.
Дмитро,  роздивлявся  авто,  прицмокнув,
-  Молодець    сам  купив,чи  батько?
-Ні-  ні,  сам  кручусь…  В  нього  ж  іще  двоє  сидять  на  шиї.  Йому  й  так  скрутно.  А  де  дядько  Янош?
-  Недавно  був  тут,  скрипкою  займався,  може  пішов  відпочити.  Ти  проходь,  не  соромся,  тут  всі  свої.
І  до  Віоли,
-  Марина  пішла,  а  ти  чого  стоїш,  йди  матері  допоможи.
***
   Дмитро  провів  Баро  до  Яноша,  сам  повернувся  до  своїх  справ.  Той,  побачивши  хлопця,    просльозився,  
-Ну  ти  викопаний  дід,  ото  схожість,  треба  ж  такого.
Після  рукостискання,  обіймів,  Баро  трохи  хвилюючись,
-  Дядьку,  я  хочу  з  вами  поговорити,  тільки  наодинці,  якщо  можна.
Той  трохи  здивовано,
-  Що  такий  секрет?  Якщо  так,  пішли  в  садок,  під  старою  яблунею  є    стіл,  крісла,  там  і    поговоримо.
Баро  хвилювався,  раз  –  по  –  раз    стискав  руки,
-  Дядьку,  А,  що  -    заручини  Артура  і  Віоли  були?  
-  Та  ні,    думаю  це  сьогодні  Дмитро  з  Арсеном    мають  обговорити.  Можливо  й  повідомлять…  .    Вона  закінчить  школу,  тоді  й    відгуляємо  весілля.  Дівчина,  як  яблуко  наливне,  саме  бери  й  смакуй.
 Після  перших  слів  Баро  зрадів  та  коли    Янош  закінчив  говорити,  зблід.
-  Та,  я  оце…  Я  іще  з  дитинства  мріяв  одружитися  з  Віолою.  Але  так  сталося,  зовсім  випадково  підслухав  розмову,    вони  домовлялися  про  неї  з  Артуром,  як  підростуть,  тоді  й  зіграють  весілля.    Я  з  батьком  не  хотів  сперечатися,  вмовляти,  щоб  передумав.  Бачиш,  я  сам  досяг  всього,  що  маю.  Скоро  й  квартиру  куплю,  все  це  тільки  заради  неї,  вона  з  дитинства  запала  мені  в  душу.  Її  очі  і  мрії  про  неї,  щосекунди  зігрівають    моє  серце.  А  нині  побачив…  Та,  чи  ти  зрозумієш  мене?  Розумієш,  я    її  кохаю.  Я  так  думаю,  якщо  заручин  не  було,    може  та  домовленість  і  не  в  силі,  що  скажеш?
Янош  дивився  вдалину,  густі,  сиві  брови  насунулися  на  очі,  хитав  головою,
 -  Так  –  так…  Воно    й  справді  -    заручин  не  було.Ти  ж  знаєш,  Артур  вибився  в  люди,  як  у  нас  кажуть.  В  розмові  Дмитро  часто  згадував,  вихваляв  хлопця,    напевно  мріяв  про  такого  зятя.  Навіть  і  не  знаю,  чи  й  вдасться  його  умовити…  Тут  мабуть  треба  з  Віолою  поговорити.  Але  ця  дівка  норовлива,    гонориста.  Ти  навіть  ладен    потрапити  під  її  гостренький  каблучок?  Я  вже  мовчу  за  язичок,  ця  за  словом    у  кишеню  не  полізе.
-  Заради  неї,  як  не  дивно,  я  і  на  це  згоден.  Геть  гори  переверну!  Ощасливлю,    а  її  норовливість    приборкаю,  от  побачиш!
-  Тихо…    зачекай!  Ти  не  гони  коні,  хай  приїде  Артур,  побачаться.  Ну,  якщо  не  захоче  за  нього,    можливо  тільки  тоді  подіє  на  батька.
-  Дядьку,  ти  ж  знаєш,  що  в  наших  сім`ях,      в  основному  все  вирішують  чоловіки.  Хай  Артур  одружиться  на  Марині,  теж  гарна  дівчина,  саме  підросте.  Чи  можливо  Арсен  не  дасть  на  це  згоду,  бо  вона    по  материнській  лінії  гагаузка.  
Янош,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  крісла,  озирнувся  довкола,
-  Тихо-  тихо…ша…  ша..…  .  А  ти  звідки  знаєш?
-  Коли  дід  помирав,  я  не  спав,  чув  його  останні  слова.Та  мить  закарбувалася  в  пам*яті,  згадаю,  ніби  все  це    було  вчора.
-  Ой,  прикуси  язик!  Ти  ж  знаєш  наші  закони,    всі  діти,  що  потрапляли  в  табір  вважалися  ромами.  Забудь!  Чуєш,  забудь,  що  чув!  Окрім    нас,    цю  таємницю    ніхто  не  знає.  Навіщо  дівчині  ятрити  серце,  хіба  вона  винна.  Ти  уявляєш,  який  для  неї  буде  удар?  Вона  ж  така  розумниця,  гарно  вчиться.  І  красою  Бог  не  обділив,  що  худенька,  то  нічого,    одружиться,  округлиться,  народить  дитя  -    увійде  в  силу.    А  непосидюча,  що  тобі  сказати.  Віола  більше  в  ліжку  вилежиться,  а  Марина  і  в  городі  допоможе,  і  на  кухні,  на  все  знайде  час.
Баро  хвилювався,  обома  руками  взявся  за  голову.  Янош  присів  у  крісло,
-  Невже  так  в  душу  запала?  Ох  кохання…  Ти  це,  за  Марину  дай  мені  слово,  цю  таємницю,  забереш  з  собою  на  той  світ,  тоді  я  докладу  зусиль,  щоб  тобі    допомогти.
Хлопець  намагався  вгамувати  замішання,  встав  з  крісла,  нахилився  до  нього,  міцно  обійняв,
-  Дякую!  Домовились  дядьку!  Дякую,  я  присягаюсь!    Даю  слово  -  мовчатиму,  як  риба!.  
         Засигналило  авто,    вони  поверталися  на  обійстя.  
***
     Дмитро  і  Віола  зустрічали  гостей.  Першою  йшла  Надія  з  донькою.  Артур  з  оберемком  квітів  поспішав  за  ними.  Побачивши  його  поряд  з  матір`ю,  Дмитро  здвигнув  плечима,чи  й  не  нижчий  зростом    за  Віолу?  Що  ж  це  він  такий  хилий.  Чи  так  навчання  діє,чи    не  дай  Боже,  хворий!?
Янош  побачивши,  як  Артур  вітає  Віолу,    непомітно  рукою  товкнув  Баро,
-  Для  такої  нареченої,  мені    здається,  цей  хлопець  ростом  не  вийшов.
     Це  помітив  і  Арсен.  Незадоволений  тим,  що  побачив,  примружив  очі,  настигла  думка,  як    оса    –  Чи  на  дріждях  така  виросла?  Але  ж  гарна,  пишна,  як  півонія,  а  ті  очі  так  і  манять  до  себе.  Ой,  деж    та,  моя  молодість!    Буде  гарна  невісточка….
   Він  спостерігав  за  сином,  той  ніяковів  перед  дівчиною,  ніби  чогось    боявся.  Від  думки,    кинуло  в  холод  -  Чи  може  паршук  не  захоче  її,  скаже    висока  й  пишна.  Що  тоді  Дмитро  скаже?  Оце  так  сюрприз,  оце    задача!    
     Здаля,  воно  й  неозброєним  оком  видно  -    Артур    нижчий  за  Віолу.  Він  у  подарунок  їй    підніс  кольє  в  футлярі.    Раніше,  мріяв  його  одягти,  але  побачивши,  як  вона    тупо  гляділа  на  нього,  передумав.  Дівчина  відкрила  футляр,  здивовано  подивилася,  гучно  сказала,
-Дякую!  
І  ледь  нахилившись  тихіше,
-  Але  ж  навіщо  такий  коштовний  подарунок?  Думаю,  що    це  не  позбавить  мене  свободи  в  стосунках  і  до  чогось  зобов`яже?  
-  Ну  що  ти,  звичайно  ні.    Це    в  знак  нашої  дружби!
В    цей  час  Марина  стояла  неподалік,  щоби  побачити  подарунок,  тягнула  голову  догори,  стала  навшпиньки.  Але  не  встояла,  похитнулася,  ледь  не  впала,  вирячивши  очі    й  розставивши  руки,  різко  присіла,  водночас  голосно  випалила,  
-  От  би  мені  такий  на  заручини!  
На  її  слова  всі  озирнулися.  Надія  замешкалась,  ледь  зблідла,  щоб  більше  ніхто  й  нічого  не  сказав,  на  Віолу  накинула  велику  квітчасту    хустку,
   -Дай  мені  привітати  цю  красуню!
Вона  ніби  приготувала  промову,  набажала  їй  скільки  всього  хорошого,  що  Віола,  аж  вирячила  очі,
-Дякую,  дякую,  дуже  приємно!
   Сестра,    дивлячись  на  Віолу,    ледь  -  ледь  стримувала  сміх.  Вона  її  розуміла,  ця  довга  промова  всім  добряче  набридла.  Та  й  Дмитро,  зі  сторони  подивлявся  на  цю  довгу  церемонію,  не  витримав,  усіх  запросив    у  будинок.  
Марина    ж,  поспіхом    прийняла  образ  хитрої  лиски  -    ану,  чекай  –  чекай-  озираючись,  різко  смикнула  Віолу  за  руку,  до  болі  стиснула  в  лікті,  
-  Сестричко,  благаю,  лиш  мені  Артура.  Я  відчуваю,  це    мій  суджений!
У  відповідь  та  закліпала  очима    й  здивовано,
-  Тю,  ти  ж  його  скільки  років  не  бачила,  отак  відразу  закохалася?
-  Отакої,  ти  забула.  Я  два  роки  назад    була  з  мамою    на  базарі  в  Хмельницькому,  бачила  його.  Я  ж  тобі  розповідала….
-  Ой,    маю  пам*ятати,  що  було  два  роки  назад,  не  сміши  мене.
-    Я  тебе  прошу!  Він,  ще  тоді  зачарував  мене.  А  зараз,  як  тільки  вийшов  з  авто,  зрозуміла,  що    я  закохалась,  -    сказала  і  першою  прошмигнула  в  будинок.
 Янош  чатував  чоловіків,  за  стіл  присів  між    Дмитром  і  Арсеном.  Жінки  ж  з  дітьми  сіли    трохи  осторонь..  Як  годиться,    перші  келихи  вина  були  випиті  за  зустріч,  за  дружбу,  за  здоров`я  господарів.  Далі  повелася  розмова  про  життя,  про  події  в  країні,  про  політику.
 Вже  ніби  й  всі  напилися,  наїлися,  Арсен  прошепотів    до  Яноша,
-  Дядьку,  при  всій  повазі  до  вас,  підкажіть,  з  чого  мені    треба  починати,  щоб  поговорити  про  весілля?
Старий    засіпався,
-Почекай,  а  чому  зразу  про  весілля,  може  про  заручини?  Мені  ж  здається  їх  не  було,чи  я  щось  пропустив…    Куди  спішиш?  Он  вийдемо,  перекуримо,  втрьох  підемо  в  садок,  там  і  поговоримо.
В  цей  час  молодь  вже  стояла  осторонь.  В  Арсена  від  побаченого  полізли  очі  на  лоб.  Марина  ніби  повісилася    обома  руками  на  шиї  Артура.  Щось  говорила,  сміялася,  обличчя  хлопця  розпливлося  в  широкій  усмішці.  Він  махав    головою  і  за  мить  гучно  засміявся.
 Ця  поведінка  роздмухала  в  Арсена  іскру  незгоди,  а  деж  Віола?  Очами  шукав  її.  Неподалік,  під  бузком,  вона  стояла  поруч  з  Баро.  
   В  цей  час  Баро  попросив  її  поїхати,  показати  містечко.  Хоч  якийсь  час  вона  й  вагалася,  але  його  очі  підкорили  її.  Не  встиг  Арсен  підійти  до  Дмитра,  як  зненацька  майже  всі  звернули  увагу    на  дзвінкий  голос  Віоли,
-  Ну  гаразд,  умовив!
За  мить,  авто  від`їхало  від  паркану.  

                                                                                               ***
                                                                                       Далі  буде.
     


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 10.09.2021


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ!

Я  под  утро  явилась  с  банкета,
В  чьи-то  плавки  цветные  одета...
Муж  с  порога  мне  в  нос!!
И  такое  понес!!!
Мол,  загул  мой  прописан  в  газетах..
***
Евдокия,  соседка  напротив,
Смесь  ядреная  крови  и  плоти.
Как  тропинкой  пройдет
Да  боками  вильнет...
Мужики  липнут,  как  на  наркотик.
***
Разводилась  намедни  сестренка,
Ей  достался  петух  и  буренка,
Зятю  -Лексус  и  дом,
Десять  бочек  с  вином,
Катер,  дача  и  два  поросенка.
***
Марь  Иванна    из  райисполкома
С  моим  мужем  уж  год,  как  знакома.
Хоть  супружник  мой  псих,
Шуры-муры  у  них..
Ей  плевать,  хоть  кровать,  хоть  солома.
***
По  пороше  бежит  моя  Верка..
Вслед  за  нею  сосед  наш  Валерка
У  меня  в  руках  кнут,
Те  же  оба  орут,
Что  не  секс  был  у  них,  а  примерка.
***
Отто  Шпигель,  майор  контрразведки,
Он  пивасик  любил  и  креветки...
И  девчонок  шальных
С  вечеринок  хмельных,
Вообще,  Казанова  был  редкий.
***
Дикий  мачо  из  дикого  леса
Баб  в  деревне  доводит  до  стресса
Что  им  этот  Тарзан
Из  кустов  показал,
Что  теперь  не  унять  интереса.
***
Проводник  из  шестого  вагона,
Он  ужасно  боится  ОМОна
Коль  зашли  -  быть  беде..
Ведь  шмонают  везде...
Он  молитвы  читает  к  иконам.
***
Разводились  намедни  соседи
Не  развод..  сбор  великих  трагедий!
Что  не  делится  -  жгли,
Но  никак  не  смогли
Распилить  таз  кухонный  из  меди.
***
Как  то  раз  в  середине  недели
Мы  с  любимым  на  небо  глядели,
Я  ему  говорю,
Подари  мне    зарю,
А  он  фигу  достал  из  шинели.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735731
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 10.09.2021


Надія Башинська

ВМІЄ ЖИТТЯ ВЧИТИ…

Чути  в  небі  легкий  клекіт  знов,  журливий.
Виплив  із-за  хмари  журавлиний  клин.
Побачив  синочок  малих  журавляток,
схвилювавсь...  ви  б  чули,  як  втішав  їх  він:

"Ой  летіть,  журавки!  Ой  летіть,  маленькі!
Знайте,  дуже  любим  і  чекаєм  вас.
Хоч  і  посмутніє  гай  наш,  поле  й  річка...
нема  в  світі  краю  кращого,  ніж  наш.

Залюбки  віддав  би  свої  черевички,
теплу  свою  шубку,  шапку  і  піджак,
щоб  прикрили  лапки,  щоб  зігріли  крильця.
Кожен,  якби  можна,  зміг  вчинити  б  так.

Знаєм,  що  летіти  треба  вам,  рідненькі.
Зими  не  жаліють  крилечок  малих.
Та  чекати  буде  з  нами  сад  і  хата,
клекіт  ваш  веселий  у  днях  весняних."

Усміхнулась  мама,  усміхнувся  тато.
Залишивсь  в  серденьку  доброти  урок!
Вміє  життя  вчити...    гарно  і  багато,
щоб  ріс  добрим  й  мудрим  кожен  тут  синок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924713
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Ніна Незламна

Вчився літати ( казка)

Тихенький  дощик…  все  крап-  крап-  крап
Серед  городу  немов  на  трап
Може  на  втіху,  чи  для  душі
Збиравсь  горобчик,  скік  -  на  кущі.

 Скік-  скік,  скік-  скік  та  знову  упав
Ну  от  халепа!  Чом  не  попав
На  гілку  сісти,  чомусь  тремтить
І,  як  спіймати  жадану  мить?
Щоб  вдало  сісти,  не  звалитись
Мабуть  мені,  набридло  вчитись.

 Злетів    нарешті...  наче  вдало
Та  враз  натхнення  -  десь  пропало
Ох,  оцей  дощ,  це  він    завада
Вже  ятрить  душеньку  досада.

Як  важко  взяти  рівновагу
Ні  -  ні  не  буду  мать  повагу
Як  не  навчуся  я  літати
Як  буду  неньку  захищати?

Он  тато  каже  я  дорослий
Та  швидше  це  -  такий  не  вдалий
В  житті  всього  маю    навчитись
Так-  так,  триматись!Не  лінитись!

Горобчик  сміло  підняв  крила
І  де  взялася  зразу  сила
Скі-  скік,  злетів  на  гілку  глоду
Із  крил  струсив  дощову  воду
 Сміло  чирикав,  -  Лечу…  лечу
Нарешті  я,  маю    удачу!

                           ***
 В  житті  хто  хоче,  чогось  добитись
На  перешкоди  не  треба  злитись
Рішай  проблему  сміливіше
Тоді    і  житиметься  ліпше!

                                           22.07.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 10.09.2021


Валентина Ярошенко

З Україною- єдині

Ми  не  збираємось  старіти,
В  душі  ми  завжди  молоді.
І  що  не  робиться  у  світі,
Щасливими  йдуть  наші  дні.

Хоч  нас  гнітять,  ми  виживаєм,
І  настрій  в  нас  веселий  є.
Крізь  сльози  інколи  співаєм,
Тут  своє  рідне,  не  чуже.

Відстоїмо  свою  ми  волю,
Бо  з  Україною-  єдині.
І  буде  краща  в  дітей  доля,
Світить  сонце  в  небі  синім.

Нам  посміхнеться  мирне  небо,
Загляне  свято  в  кожен  дім.
У  те  повірити  всім  треба,
Щоб  вижити  у  світі  цім.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924668
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Валентина Ярошенко

Оживе надії море

Отак  буває  в  нас  щодень,
Ми  по  життю  плануємо.
Завзятих  чекаємо  пісень,
Чиїсь  пісні  ми  чуємо.

І  плине,  плине  отой  час,
А  плани  не  збуваються.
Розчарування  є  у  нас,
Та  дні  нам  посміхаються.

Веселе  сонечко  зійшло,
День  стався  уже  сонячним.
Обід  у  нас,  як  не  було,
В  когось  з'явилась  донечка.

Когось  порадує  синок,
Той  справжній,  український  воїн.
Весною  розквітне  бузок,
Надій  вже  ціле  море.

Надія  в  нас  завжди  живе,
Господар  є  землі.
Мир  і  дружба  оживе,
Не  будуть  лише  міражі.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924631
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Ми цінність збережем!

Цілує  сонце  квіт,
Що  пада  на  поріг,
Лоскоче  пелюстки,
Як  пройдені  роки

Збирає  все  живе,
Як  ніби  неземне
І  мудрості  душі
Диктує  нам  вірші

Про  миті  і  життя
І  як  росте  дитя
Та  мамину  любов,
Що  відчуваєм  знов

Про  смуток  і  печаль,
І  цінностей  портал,
Промінчик  почуття
Де  зачалось  життя

І  вдячності  рядки,
Що  шлемо  у  світи,
За  ласку  і  тепло,
Що  в  серці  ожило

Низенький  наш  уклін
Красою  поколінь,
За  те.  що  ми  живем  -
Ми  цінність  збережем!



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924645
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021


ЛУЖАНКА

Я в ночи то ль спала, то ли бредила

Я  в  ночи  то  ль  спала,  то  ли  бредила,
Старый  месяц  сиял  за  окном.
Я  спросонку  случайно  заметила  -
Моя  Жизнь  пробегала  мельком.

Рассыпала  мечты  мои  россыпью,
Измеряла  шагами  года...
Я  вдогонку  тот  час  за  ней  бросилась
И  спросила:  -  Идешь  ты  куда?

-  В  направлении  солнца  заката
Я  иду  неизвестной  тропой.
И  дорога  моя  -  без  возврата,
И  судьба  выбиралась...тобой!

Лишь  в  конце  путь  становиться  млечным
И  для  всех  открывается  дверь,
Там  двояко  является  Вечность:
Или  Бог  заберёт,  или  Зверь...

-  Без  оглядки  бредёшь  в  полумраке,
За  собою  сжигая  мосты...
Ты  помедли  с  размашистым  шагом!
Ну  зачем  так  торопишься  ты?!

Словно  ведьма  она  хохотала,
Блеск  очей,  будто  пламя  огня:
-  Людям  жизни  всегда  будет  мало,
Не  мечись,  не  догонишь  меня!

Я  вопила:  -  Чего  же  ты  хочешь?
Может,  золота?  Ярких  камней?..
И  бежала  за  ней  что  есть  мочи,
Но  неслась  она  вдвое  быстрей.

-  Я  любое  отдам  награждение!
Стой,  недобрая,  остановись!..

Утром  я  поняла,  что  Движение  -
Это  просто  и  есть  сама  Жизнь

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924408
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 10.09.2021


ТАИСИЯ

Вернись в поэзию, ПОЭТ!

С    печалью      «я    гляжу    на    наше    поколенье».
Когда  ПОЭТ    -    на    финишной    прямой.
Бросает    он    на    произвол    судьбы        творенья,
«Поникнув    величавой    головой».

Трагедия    в    семье    поэта    убивает.
Её    перенести    ему    невмочь.
Или  судьба    подругу    тайно    забирает.
Или    кого-то    близких,    то  ли    дочь.

Иду    к    поэту    на    свидание.
Советую    назад    в    поэзию    вернуться.
Самой    открылось    понимание.
Поможет    снова    в    мир    волшебный    окунуться.

Поэзия    -    ведь    уникальная    возможность.
Выплеснуть    боль    израненной    души.
Друзья    проявят    осторожность.
Оценят    твои    грустные    «вирши».

Участие    в    судьбе    приносит    облегчение.
Ты      боль      души    поведаешь    в    стихах.
Друзей    моральная    поддержка    -    исцеление.
В    поэзии    нуждается    душа.

07.  02.  2021.              

Посвящаю    стихи      моим    друзьям-  поэтам:          Гарри    Ноккард,    Данила  Каминский,  Вячеслав  Алексеев    и  др.





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903966
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 09.09.2021


ТАИСИЯ

ИЗЮМИНКА.

Она  скромна…  насыщенного  цвета…
Не  брезгует  попариться  в  печи…
Она  хранит  изысканный  вкус  лета
От  спелых  гроздьев,  вызревших  в  ночи.

Изюминка  всегда    у  нас  в  почёте.
Особый  вкус  изделью  придаёт.
Приятнее  иметь  её  в  компоте,
Но  можно  и  украсить  анекдот.

Красотка  для  венца  уже  созрела.
Ей  в  этом  не  препятствует    Творец.
Амурчику  он  поставляет  стрелы,
Благословляя  пары  под  венец…

А  женщина  с  изюминкой!  О  Боже!
Совсем  не  то,  что  мымра  без  затей.
Мужчина  с  ней  готов  делить  и  ложе,
И  даже  больше  -    вырастить    детей...

Изюминка  во  всём  незаменима.
Ведь  без  неё  немыслим  интерес.
Но…женщина  с  изюминкой  ранима,
Поскольку    к  ней  неравнодушен  бес.

27.  06.  2014.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 08.09.2021


Вікторія Манойленко

Жирафокот

На  сказочной  планете
Акация  цветет.
Там  стройный,  на  диете,
Живет  Жирафокот.
Он  к  солнцу  шею  тянет,
Жует  зеленый  лист,
Мышей  ловить  не  станет.
Такой  вот  альтруист.
Играет  с  ними    в  прятки,
Им  песенки  поет.
И  кормит  тыквой  сладкой
Мышиный  тот  народ.
Он  имена  их  знает:
Вот  Соня,  вот  Егорка.
Как  ночка  наступает,
Развозит  всех  по  норкам.
Ну  а  потом  при  свете
Большой-большой  луны
На  той  чуднОй  планете
Он  тоже  видит  сны.
14.10.2020
Виктория  Манойленко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924072
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Вікторія Манойленко

Жирафокот

На  сказочной  планете
Акация  цветет.
Там  стройный,  на  диете,
Живет  Жирафокот.
Он  к  солнцу  шею  тянет,
Жует  зеленый  лист,
Мышей  ловить  не  станет.
Такой  вот  альтруист.
Играет  с  ними    в  прятки,
Им  песенки  поет.
И  кормит  тыквой  сладкой
Мышиный  тот  народ.
Он  имена  их  знает:
Вот  Соня,  вот  Егорка.
Как  ночка  наступает,
Развозит  всех  по  норкам.
Ну  а  потом  при  свете
Большой-большой  луны
На  той  чуднОй  планете
Он  тоже  видит  сны.
14.10.2020
Виктория  Манойленко

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924072
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Іди і не спіткнися

До  мене  ти  вже  зовсім  близько-близько,
Лиш  щось  тобі  все  ж  заважає.
А  осінь  човгає,  хоча  не  слизько,
І  думка  осами  не  жалить.

Все,  як  раніше,  в  ритмі  серце  стука.
Любов  не  вивітриш,  не  димна.
Чому  ж  ще  досі  тільки  чути  тупіт,
А  крок  зробити  важко?  Дивно...

Іди...В  чеканні  зоряної  зливи
Я  майже  поруч,  доторкнися.
Ми  ж  у  любові  вже  були  щасливі...
Хоч  сон  це,  йди...  і  не  спіткнися.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924474
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Прощальний поцілунок

Ти  мене  проводжав  на  пероні,
Ніжно  руки  тримав  у  долоні,
Твої  очі  сумні,  невеселі,
Розлились,  як  бліді  акварелі

Серце  важко  отак  стукотіло,
Відпускати  мене  не  хотіло,
Тільки  думка  давала  лиш  змогу  -
Проводжала  в  далеку  дорогу

Дві  спільноти  з  собою  змагались
І  від  смутку  лиш  серце  здригалось,
Той  прощальний  душі  поцілунок
Та  хіба  ж  був  тоді  порятунок?

Ось  уже  об'явили  посадку,
Все  зникало  у  світ  по  порядку,
Тільки  образ  лишався  в  вуалі,
Потяг  швидко  відходив  у  далі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924434
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Тетяна Мош

Маестро Час

Під  шум  дерев,  під  шепіт  падолисту
Мелодію  склада  Маестро  Час.
І  горобин  палаюче  намисто
В  осінній  день  запрошує  на  вальс.

Кружляє  листя,  наче  жовті  ноти
Розсипались  із  стану  до  землі.
Гілки  із  вітром  в  парі  будуть  доти,
Доки  дощі  поглинуть  їх  в  імлі.

А  Час  змахне  в  повітрі  дивним  жезлом  –
І  все  заграє  злагоджено  в  такт.
І  одягне  вдоволений  Маестро
Уже  не  золотий,  а  білий  фрак.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886320
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 08.09.2021


Тетяна Мош

Різдвяні дива


З  роками  менше  віриш  в  світле  диво
І  в  чарівний  з  цукерками  мішок,
Та  раптом  упаде  з  небес  грайливо  
Тобі  на  вії  лагідний  сніжок.

Лунає  в  магазині  Френк  Сінатра  –
І  майже  знаєш  пісню  «Джінгл  Беллс».
Подіяла    уже  різдвяна  мантра  –
І  ти  стоїш  на  старті  до  чудес.

Кутя,  ялинка,  свічка,  подарунки,
Ісус  в  колисці  –  все  чека  Різдва!
Святкова  ніч  ось  вийде  з-за  лаштунків
І  розпочне  омріяні  дива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903149
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 08.09.2021


Катерина Собова

Кросворд

В’ячеслав    після    роботи,
Як    завжди,    відпочиває,
Жінка    поруч,    у    журналі
Сторінки    перегортає.

-У    кросворді    ось    питання,-
Розпирає    радість    Нінку,-
Яке    в    мужа    є    бажання,
Коли    дивиться    на    жінку?

Тут    всього    чотири    букви,
Дуже    легко    відгадати,
Називай,    коханий,    слово,
Я    готова    записати.

-Звісно,    борщ,    і    це    ти    знаєш!
Ніна    почала    сичати:
-Не    туди    ти    загинаєш,
Доведеться    підказати.

Перша    ес    у    слові    цьому,
Така    сама    і    остання,
Тут    вже    ясно    і    тупому  –
Дуже    легке    це    завдання.

-Догадався,-    каже    Слава,-
Слово    соус,    легке,    дійсно.
Ніночка    журнал    відклала,
Перейшла    в    скандальне    дійство:

-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Щоб    тебе    уже    розперло!
Слово    -    секс,    дурному    ясно,
Воно    що,    в    тобі    вже    вмерло?

За    обов’язки    подружні
Щось    почав    ти    забувати,
І    такого    паразита
Я    ще    маю    годувати?

Слава      слухав    речі    жінки,
Жалюгідний    був,    не    гордий,
Проклинав    того    навіки,
Хто    придумав    ці    кросворди!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Lana P.

АКВАРІУМ ЛЮБОВІ

На  двох  акваріум  любові
Побудували  на  основі  —
Яскравих  почуттів,  іскристих  —
Коралів  цінних  та  барвистих.

Пірнали,  наче  дві  рибини  —
Єднались  наші  половини  —
В  дзекальних  водах,  променистих,
Емоцій  надзвичайно  чистих.

Ми  задихались  в  поцілунках  —
Впивалися  солодки  трунком
І  потопали,  виринали  —
Нас  на  плаву  чуття  тримали.                        28/08/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924376
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Master-capt

Эх, судьба моя…

             Эх,  судьба  моя…
Эх,  судьба  моя  –  тельняшка:
Тёмно-бела  полоса!
То  сироточка…  бедняжка,  
То  в  брильянтах,  как  роса;

То  в  цвету  весеннем  бродишь,  
То  –  в  осенней  суете
Грусть  печальную  заводишь
Растянувшись  на  кресте.

Тех,  кого  любил  безмерно  –    
Недоступны,  разбрелись…
С  кем  грешил  коварно,  скверно  –  
Буйства  томно  улеглись.

Затянуть  бы  пояс  страсти
Настрадавшийся  души,
Излечить  зелом  участье  –  
Зов  вопящего  в  глуши.

Предреклось,  молиться  Богу  –  
Врачеваться  на  миру,  
Что  б  в  погостную  дорогу
Проводили…  по  добру.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924388
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Віктор Варварич

Шлях у осінь

Летять,  курличуть  прудкі  журавлі
У  далекі  й  незвідані  далі.
Вже  паморозь  крокує  по  ріллі,
Осінь  вдяга  барвисті  коралі.

Жовте  листя  падає  додолу,
За  обрієм  сховалась  дорога.
А  мрії  пройшлись  по  суходолу,
І  втекла  кудись  оця  знемога.

Одна  мить,  завітає  падолист,
І  волосся  більше  пофарбує.
Зріле  життя  має  свій  сенс  і  зміст,
Наша  мудрість  золотом  карбує.

Зайду  у  сад,  там  весело  мені,
І  пташка  дивовижно  співає.
А  скрипаль  грає  романс  на  струні,
Все  кругом  радіє,  оживає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924386
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Вікторія Манойленко

Ты был так мал и слаб, и хрупок

Ты  был  так  мал  и  слаб,  и  хрупок.
И  волочил  свой  длинный  хвост.
Скучал  в  ночное  время  суток
В  компании  луны  и  звезд.
Ты  слушал  тихий  шорох  ветра
И  колыбельную  сверчков,
И  спал  в  траве,  что  больше  метра,
Вблизи  от  мусорных  бачков.
Ты  днём  объедками  питался,
К  еде  ты  не  был  слишком  строг.
И  на  судьбу  не  обижался,
А  просто  жил  себе,  как  мог.
Ты  так  приветливо  мурлыкал
И  от  прохожих  ласки  ждал.
А  что  они?  Хто  просто  хмыкал,
Кто  бутербродом  награждал.
И  ты  не  знал,  что  будет  осень,
Что  мягкой  травки  не  найдешь,
А  в  листьях,  что  деревья  сбросят,
Ты  врядли  сладко  так  уснешь.
И  чтоб  судьбы  твоей  дорожка
Вдруг  стала  гладкой  и  прямой,
Возьму  тебя  в  свои  ладошки
И  прошепчу:  «Теперь  ты  мой!»
28.07.2020
Виктория  Манойленко

/фото  из  открытых  источников  Интернета/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923489
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 07.09.2021


Вікторія Манойленко

З другом якось напилися

З  другом  якось  напилися,
Спати  в  бур'яни  вляглися.
Бігав  там  сусідський  цап.
Ротиком  травичку  хап.
З  п'яну  другові  здалося,
Що  він  з  пекла  бачить  гостя.
І  прийшов  за  ним  рогатий,
Щоб  його  туди  забрати.
З  переляку  друг  завив
Та  штани  ще  намочив.
І  тепер  мій  друг  Микола
П  'є  хіба  що  кока-колу.
01.08.2020
Вікторія  Манойленко

/фото  з  відкритих  джерел  Інтернету/

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923052
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 07.09.2021


Valentyna_S

Піднялись клапті попелу троянд

Піднялись  клапті  попелу  троянд,  
Здійнялись  ввись  гарячі  приски,
Нап’яли  вздовж  доріг  шнури  гірлянд
На  строгі  шпилі  обеліски.

Зміїться  з  темних  вибалків  туман,
Шукає  гнізд  у  бадилинні.
На  чати  вийшов  місяць-дідуган
І  оком  блимає  совиним,

Чи  десь-то  не  забавилася  ніч,
Чи  вже  прибула  на  відбучу.
Він  сам  почимчикує  їй  навстріч,
Із  зір  нікому  не  доручить…

Ні,  не  гукну  я  їй:  «Ти  де?  Агов!».
Сама  ж  бо  зайде,  мов  додому,
Й,  ні  слова  не  промовивши  нікому,
Збере  із  закутків  утому.
…В  прийдешні    дні  поживок  буде  знов.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924289
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Хоч трішки любові

Як  хочеться  дуже  побути  дитятком,
Таким  неповторним,  малим  янголятком,
Щоб  любо  погладили  татко  та  ненька,
Хотілось  відчути,  що    я  ще  маленька

Та  знаю,  не  буде  такої  хвилини,
Роки  не  вернути  до  кроків  дитини
І  вже  приголубить  не  зможе  і  ненька,
Вона  в  іншім  світі,  а  я  вже  саменька

І  татко  ніколи  мене  не  обійме,
Лише  вітерець  із  дитинства  повіє
І  стиснеться  серденько  щемно  від  болю,
А  так  же  хотілось  хоч  тріщки  любові.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924313
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Знову осінь мій коханий ( слова до пісні)

Знову  осінь,  знову  осінь,  мій  коханий,
В  прохолоді  загорнувся  тихий  ранок.
У  червоному  намисті  вже  калина,
А  у  небі  чути  крики  журавлині.

І  до  вирію  збираються  лелеки,
Їм  летіти  і  летіти,  так  далеко.
Упадуть  дощем  холодним,  дрібні  сльози
І  напише  знову  осінь  свої  прози...

Як  з  тобою  будем  милий,  їх  читати,
Буде  осінь  про  кохання  нам  шептати.
Заволочать  береги,  густі  тумани,
Тільки  я  тебе  любить  не  перестану.

Я  любов'ю  в  пору  цю,  тебе  зігрію,
І  осінню  тугу,  вітром  я  розвію.
Посміхнись  до  мене  милий  -  я  з  тобою,
Ми  посидимо  під  нашою  вербою.

Лиш  вона  про  наші  знає  таємниці,
Вірю  любий,  що  задумано  -  здійсниться.
І  нехай  осінній  танець  нас  кружляє,
Я  скажу  що  моє  серденько  кохає...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924340
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021


Променистий менестрель

Душа и осень, и мораль

 
Какой  простор,  какая  воля
Перстов,  творящих  мир  и  лист,
Небесна  Сущность,  что  изволит
Нас  одарить,  благословить...
Чтоб  этой  осени-царице    
Всех  красотою  удивить:
Её  глаза,  её  ресницы  –
Нас  обожать,  боготворить.

Мы  говорим,  а  кто  Художник
Шедевров  ярких  красок  дней,
Красот  невиданных  виновник,
Природы  источал  кровей?...
На  полотне  душевных  взлётов,
Где  жизни  радость  и  восторг  –
Сердец  поклонники  восходов
В  краю  пленительных  дорог.

Дух  падших  листьев  подневольных
Из  луж  невесело  глядя  –
Весь  в  мороси  дождей  холодных,
Слегка  завидуя  звездам...
В  осеннем  грустном  листопаде
Есть  философии  печаль  –
Колеблется  огонь  лампады,
Любовь,  заблудшая  мораль...

06.09.2021г.        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924249
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2021


Ніна Незламна

Я цим живу…

Я  цим  живу,  напевно  так,  коли  слова  лягають  на  папері
 Коли    душа  втішається    і  мені  Муза  відкриває      двері
 То  ніби  серця  стук,  чи    її  азбука,  дасть  впевненість    й  натхнення
Відкриє  світ  у  майбуття,  думки-  птахи,  засяє  зірка  рання
Сприйму  дари  навколишнього  світу,  вже  освячені  Всевишнім
Йому  подякую    і  щиро  втішуся  оцим  теплом  прийдешнім.
Як  промінь  сонця  ляже  до  землі,  я    вкотре  вклонюся  до  Бога
 Моє  єство,  нехай    підтвердить  і  пелюстками  встелиться  дорога
Якою  я,  йду  з  надією,  що  іще  довго  й  сміливо  буду  йти!

                                                                                                         06.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Білоозерянська Чайка

Я в осінь йшла…

[i]Ми  знали  вдвох:  розлука  неминуча,
що  час  безжально  долі  розведе.
І  плакав  кущ  трояндовий  колючий:
"То  де  ж  кохання  те  подіти,  де?!"[/i]

Я  в  осінь  йшла…  залишивши  із  Вами
в  недужім  серці  здавлений  вогонь.
А  пустку  в  грудях  краплі  заливали,
І  ткаля-Осінь  враз  торкнулась  скронь…

[i]Давайте  зараз  будемо  відверті:
Нам  відчай  душі  міцно  охопив…
Думки  та  вірші,  ввірені  конвертам,
Так  і  не  слали…  холодили  пил…[/i]

Без  Вас  життя  до  болю  стало  звичним:
Буденним,  сірим,  дощовим  щораз.
Троянди  ж  пам’ять  заганяла  шпички,
Кровила,  мучила  та  повертала  час.

[i]Роки  зривала  осінь  непомітно,
У  гості  дощ  некликаний  вчащав.
Цьогоріч  йшли  на  зустріч  наші  діти,
До  ще  красивого  розлогого  куща…[/i]

/Дякую  за  натхнення  художницям-близнючкам  із  Італії  Anna  Elena  Balbusso./

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я полем пройдуся де рідні місця (акровірш)

[b]Я[/b]  полину  туди  де  з  тобою  зустрілись,

[b]П[/b]рипаду  так  низенько  до  милих  стежок,
[b]О[/b]бійму  дивний  край  де  так  ніжно  любились,
[b]Л[/b]егіток  доторкає  зворушно  думок.
[b]Е[/b]нергійно  зберу  насолоду  із  квіту,
[b]М[/b]рійно  ними  устелений  юності  лан,

[b]П[/b]оцілунок  несу  чарівливому  літу,
[b]Р[/b]адість  тихо  захоплює  ніжності  стан.
[b]О[/b]бійме  вся  краса  і  ще  більш  зачарує
[b]Й[/b]ого  милу  тендітність,  як  чарами  рук,
[b]Д[/b]ивно  в  світі  та  згадка  чудова  вирує  -
[b]У[/b]  нічній  тишині  розкривається  звук.
[b]С[/b]яду  тихо,  торкну  зеленаву  травицю,
[b]Я[/b]к  же  серце  від  милої  згадки  тремтить,

[b]Д[/b]ай,  природо,  попити  джерельну  водицю,
[b]Е[/b]х,  життя  ще  сильніш  у  мені  забринить.

[b]Р[/b]ай  та  й  годі  і  слів  вже  нема  передати,
[b]І[/b]  весь  світ  у  душі  і  в  долонях  моїх,
[b]Д[/b]ивна  казка  в  житті  відчувать  і  кохати,
[b]Н[/b]асолоду  вбирати  реальності  й  снів.
[b]І[/b]  такої  краси  я  ніде  не  побачу,

[b]М[/b]оїй  милій  душі  неповторні  краї
[b]І[/b]  легенько  любов'ю  у  серці  позначу
[b]С[/b]вітлом  дивним,  що  ніжно  сіяє  в  мені.
[b]Ц[/b]е  життя,  благодать,  що  заповнять  нестачу,
[b]Я[/b]  так  вдячна  землі  і  природній  красі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923944
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Катерина Собова

Помилилась

Віктор    взяв    дружини    ручку:
-В    тебе    є    коханці?
Чому    носиш    ти    обручку  
Не    на    тому    пальці?

Галя    стала,    як    та    вишня:
А    що    ж    тут    такого?
Хай    всі    бачать,    що    я    вийшла    
Заміж    не    за    того!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924189
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Катерина Собова

Кiнець канiкулам

-Мій    Тарасику    коханий,-
Лежачи    у    гамаку,
Мовила    дружина    Ганя,-
Маю    думку    ось    яку:

Відпочили    ми    чудово,
Турпутівка    -    вищий    клас!
До    дітей    я    вже    готова.
-А    я    ні,-    сказав    Тарас.

Швидко    вересень    крадеться,
Школа    нас    на    підвела,
Хоч    не    хоч,    а    доведеться
Привезти    їх    із    села.

Тяжко    так    зітхнула    Ганя:
-Всі    вважають    вчителі,  
Що    батьки    ми    геть    погані,  
Це    ж    в    столиці,    не    в    селі.

І    директор    слав    ’’вітання’’
(Ще    одне    із    всяких    див):
Недостатнє    виховання,  
Вулиці    якийсь    там    вплив.

Скрізь    прогалини    в    навчанні,
Математик    задовбав,
І    в    щоденниках    погані
Завжди    бали    виставляв.

А    в    селі    -    свої    турботи:
Дід    сьогодні    рано    встав,
Основну    зробив    роботу  –
Всім    валізи    спакував.

Баба    з    радості    тре    руки,
Та    найбільше    дід    радів:
Бо,    нарешті,    любі    внуки
Заберуться    до    батьків!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923945
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чому ти линеш в мої сни?

Чому  ти  линеш  в  мої  сни
І  заглядаєш  в  душу  сміло?
Чи  то  той  квіт,  що  від  весни
Лишив  на  згадку,  щоб  щеміло?

Для  чого  мрієш  ти  про  нас?
Я  ж  говорю:"Що  нас  немає"
Ти  скоротав  чарівний  час,
А  серце  сторінки  листає

Вони  порожні,  як  на  жаль,
Нема  зв'язку  і  поряд  долі,
Я  проведу  тебе  у  даль
Де  світ  черпатимеш  любові

Ось  там  і  будуть  сторінки,
Як  ніби  сад  в  осіннім  листі
І  не  приходь  ти  більш  у  сни,
Там  сторінки  лиш  будуть  чисті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924183
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


НАДЕЖДА М.

ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AcAvLyWW2yc[/youtube]

Топають  маленькі  ніжки  першочка,
Йде  у  школу  ніби,  як  на  свято.
Хіба  знає,  що  наука  ця  важка?
В  школу  йде  із  радістю,  завзято.

І  важкий  рюкзак  несе  на  спині,
Непосильна  ноша  почалась.
І  в   такі    зворушливі  хвилини,
У  світ  знань  дорога  подалась.

У  руках  букет  із  пізніх  квітів,
Хвилювання  видно  на  лиці.
Скільки  ще  пройде  він  лабірінтів,
Доки  взнає  мудрість  у  житті.

В  добрий  путь  тобі,  моя  малеча!
Виростай  і  на  відмінно  вчись.
Розправляй  маленькі  свої  плечі,
І  дивись,  в  житті  не  помились...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924169
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 06.09.2021


ТАИСИЯ

КОНКУРС.

                     КОНКУРС.
«РОБИНЗОНА      КРУЗЕТТИ»
(На    необитаемом    острове.)
           ПЕРВАЯ      СЕРИЯ.
О!    Слава    Богу!    Я    жива!
И    вроде    не    сошла    с    ума!?
Господь    послал    спасенье    мне.
Его    я    видела    во    сне.
Я    вся    в    крови,    и      в    неглиже.
Волна    не    страшна    мне    уже.
Она    меня    бросала    в    дрожь,
Но    наконец        утихла        всё    ж.
Мой    чёлн    поистине    «герой».
Боролся    с    грозною    волной.
Но    вот    уже    закончен    бой.
Здесь    твердь    и    суша    под      ногой.
Ползти      пытаюсь    побыстрей.
На    помощь    позову    людей.
Ау!    Ау!      Нет    ни    души.
Лишь    страх    живёт    в    такой    глуши.
Вторые    сутки    я    бодрюсь.
Не    сплю:      усиленно    молюсь…
Пора    подумать    о    жилье,
Ночлеге,    о    еде,    белье…
Мужайся!    Всё    начни    с    нуля!
Не    зря    профессия    -    швея!
Придётся    мастерить    самой,
Ведь      я    -    и    зодчий,    и    портной.
Устали    ноги    от    ходьбы.
Мой    отдых    -    «хатка»    из    ладьи.
Кружится    аист    надо    мной.
И    попугаев    целый    строй.
Мне    птицы    стали    корм    носить.
Съедобную    подбросят    «дичь».
Тружусь    я    долго    над    костром.
Но    и    рыбачу    я    при    том.
Здесь    ночью        полная        Луна.
На    Солнце    днём    пеку    червя.
Плодов    съедобных    здесь    не    счесть.
На    дерево    легко    залезть.
Седьмые    сутки…    Повезло!
Нашлось      удачное    жильё!
Сплелись    деревья    и    кусты:
ШАТЁР    завидной    красоты.
Бьёт    родничок    из-под    земли,
Съедобные    растут    плоды.
Здесь    даже    камень    «заложён»!
Да    будет    «храм»    сооружён!
(И    если    глину    применить,
Прекрасно    можно    будет    жить.)
Держу    саму    себя    в    руках.
И    вижу    Бога    в    облаках.
Мне    с    ним    увереннее  жить.
Но…страх    ночной    не    укротить…
Шью    одеяло    и    бельё.
Из    листьев    шёлковых    оно.
Прохлада    ночью    достаёт.
Швея    уют    здесь    создаёт…
Поэзия    меня    влечёт.
Стихов    уже    не  мерян    счёт.
А    ЖИЗНЬ    в    заботах    вся    течёт…
Природа  –  мать    меня    спасёт.
                       ВТОРАЯ      СЕРИЯ.
От    нежданного    счастья    балдею.
Мне    волна    принесла    «лотерею».
В    том    портфеле    -    наряды    для    ФЕИ.
И    ещё    бытовые    трофеи…
Узнаю    теперь    в    зеркале    Даму,
Что    когда-то    вела    «Панораму».
А    теперь    я    пишу    репортажи.
Попугаям    понравились    даже.
За    горой    -    неизвестные    звери…
Укрепляю      в        жилище      я      двери.
И      заделаю    всякие    щели.
Безопасный    ночлег  –  в    моих    целях.
В    райский    сад    превратилось    жилище.
Попугаи    приносят    мне    «пищу».
Научились    со    мною    общаться.
Интересно    мне    с    ними    встречаться.
Я      за      морем      слежу!        Им      болею!
И      надежду    на    встречу    лелею.
Вдруг      волною    ЧЕЛНОК    прибивает.
В    нём      ЩЕНОК    от    отчаянья    лает…
Мне    ЩЕНОК    -  ЗНАК    хороший    внушает.
ВЕСТЬ    БЛАГУЮ    Господь    посылает!
РАДОСТЬ    ВСТРЕЧ    мне      и    впредь      обещает!
Явный    ШАНС        у    меня      появился.
А      в      ДУШЕ      вдруг    «РОМАНС»    зародился.
                         ТРЕТЬЯ      СЕРИЯ.
Робинзона      покой    потеряла.
В    её    сердце    тревожная      драма.
Вдруг    на    острове    шторм    разыгрался.
В    облаках        страшный        грохот      раздался.
Сердце      чувствует        страх        и      тревогу.
Она    срочно    бежит        на    подмогу!
Человек      на    песок        приземлился…
Парашют        у    него      не    раскрылся!
Робинзоне    -    привычное    дело!
Она    действует    -    быстро    и    смело.
У    неё    в    этом    навык    получен.
(  Многих    девушек    этому    учат…)
ПОМОЩЬ    СКОРУЮ    вмиг    оказала:
Через      рот      ЕМУ    воздух    подала.
И    надежды    она    не    теряет.
Много    раз    тот    ПРИЁМ    повторяет!
От    бессилия    явно    страдала.
Но    потом    и  сама    зарыдала…
Вдруг    десантник    глаза    открывает…
И    из    фляги    глоток    выпивает…
Это    ЧУДО    ей    послано    Богом.
Наконец    улыбаются    оба.
А      из    сердца    уходит    тревога…
19.    08.  2021.




















пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923645
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 06.09.2021


Маг Грінчук

Змушує замислитись

Владні  люди  стали  подобою  тлінної  людини,
Хижих  чотириногих  і  плазунів  без  Батьківщини.
Досвід  життєвий  змушує  замислитись  Україні,
Чи  потрібні  винахідники  зла  народу,  країні!?

Вони  сповнені  всякої  неправди  ,злоби  ,лукавства,
Зради,  зажерливості,  поганих  звичок  і  пліткарства.
Повні  заздрості,  вбивства,  суперечок  і  владолюбства.
В  кожну  хату  тулять  біду,  обкрадують  нахабно  люд...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924167
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Білоозерянська Чайка

КАВАЛЕР /акро/

   Граційний  Вересень  стрічає  панну,
   Аристократку  він  не  бачив  цілий  рік.
   Лілейна  посмішка…  в  ній  легінь  танув,
   Айстри́ни  пізні  –  коло  серця  грів:
-  Нарешті,  повернулася,  кохана!
   Тендітні  квіти  простягла  його  рука.
   Немов  смарагди  очі-океани:
-  Ич,  який  гарний!  Мабуть  все  ж  чекав…
   Йому  б  зірки́  в  дарунок  зняти  з  неба,
_
   Красуні  гладити  волосся  золоте.
   А  люди  хай  говорять:  місяць  –  теплий,
   Весна  немов  у  вересні  цвіте!
   Але  руда  красуня  –  легковажна,
   Любов  її  –  зі  складу  ефемер.
   Елегія  дощу  про  це  розкаже:
   Римує  Осені  невтішний  кавалер…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924137
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Віктор Варварич

Осінь полонить серця

Осінь  вербі  коси  заплітає,
І  малює  колоритне  панно.
Каштан  листячко  своє  скидає,
А  виноград  наливає  вино.

Світанок  у  мрії  мандрує,
І  плете  сіру  павутину.
Осінь  поважно  шпацерує,
Дарує  чудову  картину.

А  осінній  холод  нас  бадьорить,
Зігріває  літніми  думками.
Срібляста  роса  на  сонці  зорить,
Омиває  листочки  ночами.

Вже  осінь  золотить  природу,
І  прокладає  стежки  до  нас.
Має  таку  казкову  вроду,
І  полонить  серця  водночас.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924122
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Наталі Косенко - Пурик

Проводи літа

Ой,  не  хоче  серце  літо  відпускати,
У  чужі  дороги  тихо  проводжати,
Бо  без  нього  тяжко  буде  в  світі  жити,
Так  ніхто  не  зможе  трепетно  любити

Не  зігріє  осінь,  так,  як  миле  літо
Та  не  подарує  чарівливі  квіти
І  не  приголубить  люблячо  і  ніжно,
Тільки  лише  літо  обіймає  втішно

Променем  ласкавим  доторкає  сміло,
Ніжність  і  турботу,  що  душа  хотіла
Та  грайливо  стиха  заглядає  в  очі,
З  літечком  прекрасні  навітть  темні  ночі

Ой,  не  хоче  серце  літо  відпускати,
У  чужі  дороги  тихо  проводжати,
Бо  без  нього  тяжко  буде  в  світі  жити,
Так  ніхто  не  зможе  трепетно  любити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924123
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Lana P.

НАМ ЛІТО…

Нам  літо  на  вушка  пісні  шепотіло  —
Мелодія  линула  за  горизонт.
Мускатним  горіхом  твоє  пахло  тіло
І  травами  трішечки  —  так  захмеліло…
Прихильним  до  нас  був  яскравий  сезон  —
На  повні  легені  вдихали  озон.
У  нім  залишитися  дуже  кортіло!

У  доторках  ніжних  губились  кордони.
Впивалися  губи  медами  утіх  —
Не  знали  ніякої  ми  заборони.
Під  знаковим  сховом  розлогої  крони
Приховував  двох  зашарілий  горіх.            
Любов  —  це  пожива  для  душ,  а  не  гріх.
У  неї  —  свої  відчуття,  купідони  —
Для  всіх!                                                                                                        10/08/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924109
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021


Irкina

…Простенький ВІРШ (Кава з мрій. . ) …

Небо    -  у  хмар  веремії  –  
Ради  не  дасть  їм..Імла..
Осінь..По  каву  і  мрії  в  своє  в  кафе  ти  прийшла..
                               
За́тишний  тихий  куточок…
В  двері    заходиш,  коли  
Знову  сховатися  хочеш  серед  пустелі  облич..
Мила,маленька,замерзла,  всьому  на  світі  чужа.  .
Кава  з  паруючим  верхом..
 В  скалки  розбита  душа…


       Мрія  десь  тут  -  не  споло́хай  -
       В  зернах  на  денці  живе..  
Бачиш  крізь  скло  –  ненароком  -  Вулицю  біля  кафе
Крізь  заволожені  вікна  Видно  життя  -  досхочу!        
       Видно  вітрини  і  світло,  
       Видно  цей  дощ,  що  не  вщух..
Ти  придивися  уважно
В  зливу  крізь  магії  скло…                                      
Он  -  з  парасолькою,  класний,
             Йде  Твій,  всім    злидням  на  зло!  
                                                                   

Вір  -  Він  підійде  до  тебе.
Скаже:  «Нарешті.  Вже.  Ти  !»
І  розпроміниться  небо,  Ледь  похитнувши  світи!
І  розвесніється  доля
                         Щастям  розпе́нзлить  усе..
             І  під  свою  парасолю
                               Сам  Він  тебе  занесе..






.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920320
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 03.09.2021


sandra martini

ЧЕРВОНА ПАРАСОЛЯ

Львівський  дощик  плаче  за  вікном…
Він  змиває  всі  колишні  рани…
Він  стирає  з  пам'яті  когось,
Хто  був  найдорожчим  і  коханим…

Львівське  сонце  висушить  сльозу…
Вітруга́н  розвіє  хмари  сині…
Рідне  місто!  Так  тебе  люблю!
І  сумую  часто  на  чужи́ні…

Ти  зустрінеш  тепло,  як  завжди́...
Я  куплю́  червону  парасолю!
Від  дощу…  від  спогадів  сумних…
Від  болю…

05.10.2017

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924084
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Ніна Незламна

Летять хмаринки…

Ой  летять  хмаринки…  пливуть,  поспішають…
Це  вони    погоду,    нам  передвіщають
Ой  летять  хмаринки…  сіренькі  перинки
Стрімко-  стрімко    й  низько,    крапають  краплинки

 Ой  летять  хмаринки  і  про  щось  вуркочуть
Це  мене,  хитренькі,  налякати  хочуть
Ой  летять  хмаринки,  ніби  в  круговерті
Крапотіти  досить!  Чому  такі  вперті?!

 Ой  летять  хмаринки,  я  їх  не  боюся
Маю  парасольку,  тому  й  не  журюся….
Мовчазні  хмаринки,  більше  не  сваряться
Ледь  приліг  промінчик,  з  вітром  веселяться.

Попливли  хмаринки,  хутко  та  й  до  річки
Під  сонячним  світлом,  рожевії  щічки
Тож  летіть  хмаринки,  хай  ясніє  небо
 Хай  нам  тепла  осінь,  дощику  не  треба.

                                                                     03.09.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Lana P.

РУКИ ТВОЇ…

Руки  твої,  як  ліани,
Ковзають  в’юнко  по  тілу.
Ми  летимо  крізь  нірвани
В  осінь  тремку,  захмелілу.
В  кожній  клітинці  —  натхнення
Доторків  ніжних,  вібрацій.
Лине  душі  сокровення
Серед  небесних  овацій.              28/08/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924074
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Lana P.

ГАРДЕНІЯ ЖАСМИННА

В  печалі  білій
Гарденія  жасминна.
Журба  за  літом.                                    

2/09/21    Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924065
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Людмила Григорівна

Трюмо

Говорят,  что  зеркала  имеют  удивительную  магическую  силу.  Говорят,  говорят...  Зря  не  скажут.


ТРЮМО

Трюмо...
Поставлено  сюда  давно!
В  глубинах  памяти  оно
Копит  мгновенья.
Мгновенья-кадры,  как  кино,
Что  их  своим  веретеном
Верстает  Время.

Трюмо...
С  тобой  мы  были  заодно:
Глаза  в  глаза  -    с  утра,  и  днём,
И  вечерами.
Друзья!  Но  ты  мне  всё  равно
Являло  правду:  что  со  мной  —  
Где  боли,  шрамы.

Трюмо...
Ты  наших  встретило  сынов.
Сейчас  не  видишь  их.  Давно
живут  отдельно.
Друзья,  и  муж  мой  в  мир  иной
Ушли  из  жизни  суетной,
Покинув  Землю.

Трюмо...
В  твоих  глубинах  тайн  полно:
Что  было,  и  что  суждено
всем  нам.  Поверьте,
Трюмо  —  в  незнаный  мир  окно,
В  нём  —    отраженье  жизни,  но...
В  другом  аспекте...

Трюмо...
Войти  в  твой  мир  мне  не  дано,
не  встречусь  я  в  твоём  кино
со  всеми,  всеми...
…  Кружит,  кружит  веретено,
В  клубок  мотает  нить  давно
В  тугом  тандеме.

Трюмо...
Я  знаю,  близится  мой  срок,
Переступлю  я  твой  порог
В  то  измеренье,
Где  вновь  стремительный  поток
Направит  смотанный  клубок
В  другое  Время...

02.09.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924050
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Надія Башинська

ПЛИВУТЬ ХМАРИНИ В НЕБІ СИНІМ

Пливуть  хмарини  в  небі  синім
біленькі,  ніби  баранці.
Я  простягну  свої  долоні  -
й  вони  ніби  в  моїй  руці.

А  сонце  бачить  і  сміється:
"Красивий,  друже,  в  тебе  край.
Хоч  ти  ще  сам  зовсім  маленький,
в  твоїх  руках  багато.  Знай.

Багато  зможуть  твої  руки  
зробить,  щоб  він  ще  кращим  став.
Щоб  у  труді,  маленький  сину,
ти  миті  радості  пізнав."

Ось  на  долоньці  кущ  калини
і  наша  хата,  й  вишень  цвіт,
і  наша  річка,  наше  поле,
в  небі  лелек  стрімкий  політ.

Як  сонце  сяде  -  місяць  ясний
й  зорі  в  долоні  я  візьму.
А  на  світанку  солов'їні
пісні  у  росах  я  зберу.

А  вранці  сонечку  ясному
назустріч  руки  простягну,
його  зігрію  у  долоньках
і  в  синє  небо  відпущу.

Воно  ж  сміється  завжди  дзвінко,
щойно  просило:"Постривай!
Весь  світ  у  тебе  на  долоньці,
й  мене,  будь  ласка,  потримай."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924048
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021


Это_я_Алечка

улыбка

воды  еще  в  реках  приморожены  
затянул  февраль  туманы  серые
но  уже  так  ласково  по  коже  мне
заплясали  лучики  несмелые
первых  поцелуев  теплым  воздухом
первыми  догадками  ревнивыми
что  не  весь  не  мой  с  цветочным  ворохом
май  вернется  грозовыми  ливнями  
и  апрель  придет  меня  науськивать
лоскотать  по  ступням  новым  клевером
март  стучит  мимозой  и  тюльпанами
чтобы  я  ему  как  прежде  верила

и  поверю
                               пусть  себе  покажется

пусть  себе  привидится  хорошее

что  иду  к  тебе  вовсю  наряженной
под  весенне-зимнею  порошею...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479705
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 03.09.2021


Надія Башинська

ЗЕЛЕНЕ ПОЛЕ, ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ…

Зелене  поле,  зелений  гай…
в  світі  шукає  кожен  свій  рай.
Та  відшукати  не  всім  ще  вдалось,
так  у  житті  вже  давно  повелось.

Хоч  день  минає…  новий  прийде.
А  хто  шукає,  кажуть,  знайде.
От  би  зустріти,  і  в  серці  тримать,
міцно  притиснувши,  не  відпускать.

Не  заховалось  поміж  беріз,
й  вітер  його  не  взяв,  не  поніс.
Щастя  є  з  нами,  знай,  поряд  завжди:
Небо  і  Сонце,  й  весь  світ  навкруги.

Щастя  -    Вкраїна,  рідна  земля,
де  є  родина  дружна  твоя.
Щастя  –  любити  життя  кожну  мить.
Щастя  –  на  рідній  землі  нам  всім  жить.

Зелене  поле,  зелений  гай…
кожному  в  світі  дається  свій  рай.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919018
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 02.09.2021


Надія Башинська

ПІД НЕБОМ СИНІМ

З  Днем  Незалежності,  ненько-Україно!
Щастя  та  радості  всім  твоїм  донькам  та  синам.

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Виконавець:  О.  Данелюк

Під  небом  синім  моя  країна,
вона  у  мене  одна-єдина.
Калина  пишна  тут  ґроном  гнеться,
і  жайвір  в  небі  високо  в'ється.

         Моя  Вкраїно!  
         Яка  ж  ти  гарна.
         Яка  ж  ти  рідна.
         Яка  ж  ти  славна.

Дніпро-Славута  біжить  до  моря,
і  кличуть  нас  всіх  Карпатські  гори.
Співає  дзвінко  тут  соловейко...
Люблю  свою  я  Україну-неньку.

         Моя  Вкраїно!  
         Яка  ж  ти  гарна.
         Яка  ж  ти  рідна.
         Яка  ж  ти  славна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923067
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 02.09.2021


Над