Емілія Вега: Вибране

majra

Ти прийшла

Ти  прийшла,  листопадова  осінь!
Хоч  згасає  вже  тло  золоте.
Прикрашаєш  росою  волосся
І  в  саду  хризантема  цвіте.

Повний  місяць  зійшов  над  горою,
Задивився  на  землю  з  небес.
Нам  тепер  по  дорозі  з  тобою,
В  нас  попереду  безліч  імпрез.

Зачаруєш,  а  потім  залишиш,
До  небес  помолитись  святих.
І  напишуться  проза  і  вірші
В  дивних  храмах  твоїх  золотих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893674
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 02.11.2020


Маріанна Вдовиковська

Одна

Яка  любов  моя  була  колись  висока:
Найвища  із  смерек  на  вищій  із  вершин,
що  діставалась  місячного  ока,
колола  і  текла  з  небесних  ринв.  
Яка  вона    тепер    -  тонка  травина,  
Закута  у  асфальт  стрімка  струна.  
А  Ти  для  неї  та  одна  краплина  
й  смереки  тінь  найвищої...  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893682
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020


Котигорошко

останній скрін

Коментар  до  твору  Ulcus  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891884

жовтень  лабає  шансон  і  виспівує  хрипло,
губи  замерзли,  і  ллється  розлогий  мат,
осінь  його  методично  протерла  крізь  сито,
скоро  стартує  молодший  нахабний  брат
жовтень  лабає,  листопад  вшнуровує  берці,
сірий  вдягає  плямований  камуфляж,
струни  тремтять  у  шалено-жовтневому  скерцо,
мріє  на  вітрі  жовтими  полами  плащ
зовсім  вже  скоро  затопчуть  рифлені  підошви
листя  пожухле  і  неба  останню  синь,
жовтень  приречено  міряє  кроками  площу,
кеди  на  листі  -  останній  жовтневий  скрін

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892032
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 31.10.2020


Ольга Калина

Життя як день

Життя  як  день,  а  день  як  ціла  вічність.  
У  вічності  це  є  всього  лиш  мить,  
Як  цяточка  в  складОвій    -  безкінечність;
В  вервечці  цій  вперед  вона  летить.  
І  значення  не  мають  вже  бажання,  
І  намагання  наші  щось  змінить,  
І  хвилювання  наші,  та  страждання,  
Тому  потрібно  –  просто  в  світі  жить.  
Щоб  цятка  ця  завжди  була  ясною,
Й  блищала  так,  як  відблиск  кришталю,
То  намагайся  стежкою  земною  
Йти  з  правдою,  й  відходить  без  жалю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 31.10.2020


Валентина Рубан

ТЕБЕ ЧЕКАЮ

Давно  не  по  моїх  стежках  думками  ходиш…
Своїми  пестощами  іншу  з  ума  зводиш.
Все  розумію,  відчуваю,  знаю…
Та  все  ж,  як  і  колись,  Тебе  чекаю.

Вітрами  лагідними  не  мене  голубиш…
І  знаю  –  зовсім  Ти  мене  не  любиш.
Для  іншої  Твоє  серденько  б»ється,  знаю.
Та  все  ж,  як  і  колись  Тебе  чекаю

30.10.20  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893433
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 31.10.2020


Alisson

spiral architect

генератори  божевілля  продають  мені  свій  час.
якесь  боже  дитя,  сидячи  на  осонні,
дарує  мені  внутрішній  спокій.

на  чорному  засніженому  небі
творяться  вигадливі  спокуси;
[i]сум  вбиває  навіть  надлюдину[/i],  –
плачуть  наші  батьки.

існує  багато  речей,  які  я  ціную  найбільше.
я  зазираю  до  себе  всередину,  і  зауважую,
що  там  –  мій  світ,  і  він  облаштований  добре.
я  роблю  все  належним  чином;
я  роблю,  що  мені  належить.

нинішнє  століття  –  століття  забобонів.
хіба  ви  не  бачите,  як  уповільнився  час?
відділяючи  притомність  ручним  сепаратором,
наглядаючи  за  дітьми,  що  підростають  та  граються,
синхронічний  гробокопач  благословляє  небо,
де  срібні  кораблі,  омиті  холодною  плазмою,
намотують  спіралі  й  змагаються  з  радіохвилями.

серед  речей,  що  ціную  в  житті  найбільше,
є  дорогі  мені  спогади:  теплі,  приємні  –  всілякі.
чому  я  про  це  згадав?  просто  щоб  трохи  погрітися
і  щоб  було  приємно.

спостерігальні  очі  з  фольги  та  целулоїду
моргають  і  підказують,  як  тобі  жити.
це  –  метафора,  а  насправді  всі  ці  життєві  поради
відтворює  мій  програвач:  give  peace  a  chance,  bastard!
сміх,  поцілунки,  любов  провадять  мене  все  далі.
я  –  спіральний  міський  архітектор,
я  будую  за  ваші  гроші.

з  усіх  речей,  які  я  ціную  найбільше,
найбільше  я  ціную  рідну  землю.
я  відчуваю,  як  від  неї  йде  тепло,
і  радію,  бо  це  –  дуже  добре    

spiral  architect,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=lkx7SQ4Wuh0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893391
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 31.10.2020


Ulcus

#мій_дзен

я  не  бачу,  де,  я  не  знаю,  як
зустрічаю  день,  відчуваю  знак
ледь  помітний  звук,  мов  сріблястий  дзень
твого  серця  стук,  мій  блаженний  дзен
я  не  знаю,  з  ким,  я  не  бачу,  хто
наче  білий  дим,  сніг  із  пелюсток
поміж  синіх  хвиль,  поміж  сивих  снів
крутить  водевіль,  сипле  сніг  до  ніг
я  не  вірю  в  те,  я  не  хочу  так
бо  любов  -  святе,  хоч  весь  світ  -  бардак
на  твоїй  прямій  певна  точка  -  я
ти  навіки  мій,  я  -  лише  твоя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857478
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 31.10.2020


палома

СИМФОНІЯ ДОЩУ


Вслухаюся  в  симфонію  дощу…
Сьогодні,  як  ніколи,  суголосся.
Від  «до»  і  «до»  у  вітру  пригорщу
І  нотним  станом  звільнене  волосся.
Живі  краплинки  ніжно  тчуть  парчу
Дощу.

В  обіймах  вітру  лину  на  край  світу,
У  водах  чистих  мій  дієз-  бемоль,
Удвох  з  природою  творю  палітру
Єства,  бо  в  тім  –  моя  сакральна  роль.
І  рук  не  вистачає  вже  пюпітру
Край  світу.

Краплинкою  і  ноткою  –  у  бриз,
У  буревій,  як  напнуті  вітрила.
Сама  для  себе  –  загадка,  сюрприз,
Коли  із  вічності  зростають  крила
І  не  боїшся  вже  скотитись  вниз
У  бриз.

Єство  твоє  –  у  крапельці  дощу.

                 5  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892970
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 29.10.2020


палома

СИМФОНІЯ ДОЩУ


Вслухаюся  в  симфонію  дощу…
Сьогодні,  як  ніколи,  суголосся.
Від  «до»  і  «до»  у  вітру  пригорщу
І  нотним  станом  звільнене  волосся.
Живі  краплинки  ніжно  тчуть  парчу
Дощу.

В  обіймах  вітру  лину  на  край  світу,
У  водах  чистих  мій  дієз-  бемоль,
Удвох  з  природою  творю  палітру
Єства,  бо  в  тім  –  моя  сакральна  роль.
І  рук  не  вистачає  вже  пюпітру
Край  світу.

Краплинкою  і  ноткою  –  у  бриз,
У  буревій,  як  напнуті  вітрила.
Сама  для  себе  –  загадка,  сюрприз,
Коли  із  вічності  зростають  крила
І  не  боїшся  вже  скотитись  вниз
У  бриз.

Єство  твоє  –  у  крапельці  дощу.

                 5  березня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892970
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 29.10.2020


Серго Сокольник

Що у вас гарячого?

Ще  чарчину  подає  гарсон...
Як  не  пити,  де  себе  подіть?
...у  тривожний  опівнічний  сон
Надійшла  до  мене,  мов  тоді,
Як  були  весняно-молоді,
Ти,  моя  коханко  чарівна,
Диводіва  зоряних  надій
Виливу  шаленого  вина,
Що  жагою  прозване  людьми,
Спрагою  чуттєвих  насолод...
...я  загою  цю  останню  мить,
Біль  і  сум,  що  снами  надійшло
Із  порталу  всесвіту  мені,
Де  жарини  пам"яті  вогню
Тліють-догорають...  Тільки-  НІ!
Що  у  вас  гаряче  у  меню?
Свіжості  на  витончений  смак,
Без  якої  неможливо  жить!..
За  сусіднім  столиком?  Сама?..
Полум"я  з  оливою...  Кажіть!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120102708604  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893092
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020


Lana P.

СЕРЦЕБИТТЯ ОСЕНІ

Відчула  нутром
Серцебиття  осені
У  падолисті.                              20/10/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893002
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020


Alisson

iron man

чого  йому  треба?  він  що,  божевільний?
що  він  тут  бачить?  він  що,  сліпий?
я  думаю,  він  взагалі  не  вміє  ходити,
або,  коли  й  піде,  то  зразу  впаде.

цікаво,  а  він  живий  чи  мертвий?
що  він  собі  думає  своєю  головою?
найкраще  нам  його  ігнорувати  –
а  й  справді,  яке  нам  до  нього  діло?

він  був  нормальним,  а  став  залізним,
потрапивши  в  значне  магнітне  поле
там,  у  майбутньому.  він  подорожував
у  часі  з  таємною  гуманітарною  місією.

тепер  він  просто  дивиться  на  людство  –
ніхто  його  не  слухає,  ніхто  не  визнає.
він  –  невдоволений,  він  вирішив  помститися,  –
лиш  треба  розгорнути  ту  помсту,  що  він  приніс.

справді?  –  справді,  й  цей  час  настав!
час,  аби  сіяти  страх,  жах  і  глобальну  паніку.
залізний  чоловік  добув  свою  помсту  з  могили
вбивати  людей,  чиє  майбутнє  врятовано.

ніхто  його  не  слухає,  ніхто  його  не  бачить.
всі  просто  відвертаються  і  затуляють  вуха.
ніхто  його  не  славить  і  не  вихваляє,
ніхто  не  допоможе  чавити  цих  людей.
 
його  важкі  чавунні  черевики
наводять  переляк  на  села  та  міста.
рятуйся,  хто  може!  втікайте  щодуху!
залізна  людина  зруйнує  цей  світ

iron  man,  black  sabbath

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892920
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020


Сергій

Згадуючи Оруелла

Мовчи,
Працюй  і  не  кажи  ні  слова.
Мовчи,
Бо,  не  дай  Боже,  скажеш  щось  не  те.
Мовчи,
Працюй  і  будеш  Ти  здоровий.
Мовчи.
Великий  Брат  про  тебе  знає  все.
Мовчи
І  ворогів  ненавидь,  як  усі  ми.
Мовчи  
І  будь,  як  всі,  бо  всі  ми,  як  один.
Мовчи
І  почуття  свої  притримай.
Мовчи,
Якщо  не  хочеш  вмерти  молодим.
Мовчи
І  пам’ятай:  свобода  –  то  є  рабство.
Мовчи
І  знай,  що  мир  –  то  є  війна.
Мовчи,
Терпи  начальників  й  їх  хамство.
Мовчи
І  пам’ятай,  що  надворі  зима.
Мовчи
І  знай:  незнання  –  то  є  сила.
Мовчи
І  пам’ятай:  історія  –  брехня.
Мовчи
Невігластво  нам  розпрямляє  крила.
Мовчи
Й  іди  на  бойню,  як  ягня…

Але  колись  прозріє  люд  й  брехню  відкине
Розпустить  Мініправ  і  Мінікох,
Великий  Брат  втече,  як  боягуз,  з  країни
І  розжене  народ  поліцію  думок.
Я  вірю:  люди  розумніші,  ніж  вважають.
Я  знаю,  що  брехня  недовговічна.
На  жаль,  політики  на  це  наразі  не  зважають,
Проте  історія  іде  собі  маршрутом  звичним…

січень  2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777995
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 26.10.2020


In love with sunset

Живу

І  я  живу  як  і  до  цього
В  пориві  мрій  і  сподівань.
Лише  одна,лише  для  себе
Шукаю  береги  зітхань.

А  ти  десь  там
В  полоні  ночі
Шукаєш  спалені  мости,
Бо  ти  один  і  не  захочеш
Ділити  подих  самоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323917
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 26.10.2020


Genyk Lys

Там де кулі свистять…

Там  де  кулі  свистять  
Й  не  змовкають  ввесь  день  автомати
І  зимою  в  мороз,  в  літню  спеку,туман  і  дощі  ,
Пильно  службу  несуть
Українські  герої  -  солдати,
І  від  рідних  пісень  їм  світліше  стає  на  душі.

Скільки  орд  ворогів
Нашу  землю  купали  у  крові...
Скільки  вірних  синів
Віддавали  за  неї  життя...
Але  всеж  зберегли  свою  честь,  самобутність  і  мову,  
але  всеж  зберегли,  
не  дали  їм  піти  в  забуття.

Закінчиться  війна,  
Повернуться  додому  герої.
Ми  прославимо  їх
В  одах,  маршах,  поемах,  піснях...
Хай  тремтять  вороги,
Рідне  слово  це  теж  сильна  зброя,  
Що  єднає  народ  в  наших  селах  і  наших  містах.

Приспів:

Українські  лунають  пісні
і  в  Криму,  і  в  донбаському  полі,
Вишивані  словами  рядки
Оберегом  на  серце  лягли.
Українські  лунають  пісні
У  боях  за  омріяну  волю,
Щоб  і  діти  і  внуки  віки
Рідну  пісню  співати  могли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892911
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020


Володимир Присяжнюк

Дерева — як люди, і ми — як дерева.

Давно  ця  черешня  вже  не  плодоносить,
Та  стовбур  сухий  височіє  уперто,
Стрічає  смиренно  за  осінню  осінь  —
Стояти!  Не  впасти!  Ні  жити…  Ні  вмерти…

Востаннє  відплакала  білим  цвітінням
Стареньку  хазяйку  старенької  хати…
Лежать  у  подвір’ї  лиш  страчені  тіні,
І  тиша  блукає  в  саду  винувато…

Ніщо  не  буває  в  цім  світі  даремним  —
Це  дехто  із  нас  зрозуміє  нарешті…
Дерева  —  як  люди,  і  ми  —  як  дерева.
Минути  б  нам  долі  цієї  черешні…  
©  Володимир  Присяжнюк
09.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891264
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 25.10.2020


Олександр Обрій

СТЕП

Коли  довкола  все  пусте,
коли  зусібіч  душить  пластик,  
покину  все,  піду  у  степ,  –
піщинку  степу  в  серце  вкласти.

За  обрій  сонце  провести
(безсила  тут  бетонна  пастка!)
й  немов  в  останню  із  гостин,  
до  брил  гранітних  знов  припасти.

Бо  вкотре  з  краєм  степовим
не  встиг  як  слід  побуть,  набутись.
Так  виростаєм  з  пуповин,
лишаєм  дім  в  пориві  бунту.

Останній  вечір.  Ковила.
Бузок  небес  над  бузьким  степом.
Хмаринка  стежку  повела
туди,  де  біль  мій  розпростерто.

Куди,  тамуючи  цей  біль,
не  раз  ще  буду  повертатись.
Будяк,  чебрець  і  деревій.
Та  рідний  Буг,  мов  рідний  тато.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888079
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 25.10.2020


Сіроманка

Ірина Вовк. "І ХТО СКЛАВ ПРИТЧУ ПРО СТАРИХ ВОРОН…"

І  хто  склав  притчу  про  старих  ворон,
І  хто  сказав,  що  око  в  них  вороже.
Он  прилеліла,  сіла  і  тріскоче,
І  сніг  збиває  з  гілки,  онде,  он…
Розважна  вельми  і  поважна.  Може,
Побачила  за  свій  пташиний  вік,
Що  кожен  рік  зима  лютує,  кожен  -  
Але  під  сонцем  гине  рік-у-рік.
...І,  каркнувши  собі  на  повні  груди,
Ворона  підлетіла  до  вікна:
Вуглини  крил  –  і  снігу  білизна…
-  Що  принесла,  вороно?
-  Місяць  ГРУДЕНЬ!

[i](З  першої  збірки  [b]"Дзеркала"[/b].  -  Львів:  Каменяр,1991)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763715
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 25.10.2020