Тетяна Мош: Вибране

Вікторія Т.

Паралелі

То,  звичайно,  мара,  ненадійна  чуттєва  кипінь.
Що  здавалось  цілим,  по-весняному  швидко  розтало.
Я  повірю  сьогодні  в  освячене  право  хотінь,
це  для  згуби  достатньо  і  для  воскресіння  –  немало.

Я  заходжу  у  храм,  де  напружена  в  тінях  луна
й  чоловічого  голосу  купольне  владне  склепіння,
що  по  нім  архаїчні  досвітні  біжать  письмена,
повні  тьмяного  золота  і  шепіткого  веління.

І  коли  все  закінчиться  --  буде  лиш  сірість  і  брук  --
і  ми  зійдемо  п’яно  на  землю  з  незримої  скелі,
попід  небом  усе  ще  тремтітиме  пристрасний  звук
поєднання  раптового  двох  неземних  паралелей.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931907
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021


Дружня рука

Для гідності один лишили день

Для  гідності  один  лишили  день,
А  усі  інші,  мабуть,  на  поклони,
Для  од,  хвальби  і  трішки  для  пісень,
А  завтра  знову  спогади  й  прокльони  …
Як  на  Майдані,  сцена  і  народ,
На  сцені  ті,  що  прагнуть  нагород,
А  тут  внизу  -  від  Львова  до  Луганська,
Кому  не  світить  доля  панська  …  
Мені  це  все  якось  зчужіло  враз,
Не  виставляю  болю  напоказ,
І  двоє  друзів,  що  лежать  в  землі,
Ввижаються  тут  поруч  у  імлі  …
Чужі  думки  і  прагнення  чужі,
А  поховали  де  свої,  скажіть,
Чому  чекаєте  на  виступи  вождя,
Куди  прогнали  власні  відчуття?
Четвертий  вже  минув  у  нас  Майдан,
Ставав  все  більшим  на  Майдані  тім  екран,
І  тільки  перший,  де  студентство  у  вогні,
Несе  найбільше  гордості  мені  …
А  той  останній?  Той  тільки  болить,
Душа  Майданом  тим  нерідко  снить,
Він  так  багато  в  себе  увібрав  …
Той  дух  ожив,  спіткнувся  і  пропав  …
А  далі  зло  із-зовні  принесло,
У  зла  таке  звичайне  ремесло,
Майдан  мовчить,  бо  надворі  війна,
Не  має  іншого  в  Майдану  нині  сна  …  
Та  все  ж,  я  гордий  з  тебе,  краю  щирий  мій,
Окрадений,  ображений  і  злий,
Я  знаю,  на  коліна  не  стаєш,
І  тільки  так,  Вкраїно,  ти  живеш!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931568
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021


Mikl47

Про що цвіркочуть цвіркуни?

Про  що  цвіркочуть  цвіркуни
В  своїй  одвічній  колисковій?
Що  люди  справжні  дикуни  --
Ніяк  не  можуть  без  війни...
А  світ  загине  без  любові?

Чому  галактики  і  ті,
Немов  ріднесенькі  по  крові,
Летять  в  обійми  ризикові?
Бо  й  зорям  сумно  в  самоті,
І  зорям  хочеться  любові.

Хто  знає  скільки  вже  церков
Ми  збудували  суєслови,
Та,біороботи  немов,
Запрограмовані  на  кров
Вбиваємо  в  ім'я  любові??..

Забули  СЛОВО  "НЕ  УБІЙ!"
Людину,звіра,гай,діброву...
Не  ти  життя  дав,  тож  не  смій
Це  на  планеті  голубій!
Добра  не  буде  без  любові.

Це  знають  мудрі  цвіркуни.
Про  це  й  співають  нам  вони.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926629
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 14.11.2021


Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже    доросла    дівка    Ната
Веселенька    встала    з    ночі
І    сказала:    -Мамо,    тату,
Я    сама    пожити    хочу.

-Це    розумно,-    мама    каже,-
Двадцять    вісім    років    маєш,
Самостійності    навчишся,
Трохи    досвіду    придбаєш.

Раді,    доню,    ми    за    тебе:
Ти    відчуєш    справжню    волю,
Вдовольниш    свої    потреби
І    зустрінеш    свою    долю.

Із    порадами    своїми
Втрутився,    як    завжди,    тато:
-Щось    надумаєш    робити  –
То    не    думай    відступати.

Дівка    потягнулась    смачно:
-Так,    кароче,    всьо    понятно,
В    цьому    ділі    я    обачна,
Поступаю    акуратно.

Речі    ваші    я    зібрала
Вам    пора    уже    отчалить,
Тож    швиденько    одягайтесь,
Чуєте?    Таксі    сигналить!

Беріть,    тату,    цю    валізу,
Кості    зранку    розминайте,
Мамі    -    сумка,    й    пакет    влізе,
Пока.    Чао.    Не    скучайте!    

Та    не    стійте,    як    статуї,
Ворушіться,    мамо    й    тату,
Будьте    певні,    тут    я    точно
Вже    не    буду    відступати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021


Сніг_на_голову

Інклюзія

Хлопець  любив  гострі  предмети.
Вони  надавали  руху  та  барв  речам.
Якщо  собаку  сильно  тицьнути  виделкою,  
той  починав  скавуліти  і  жваво  вигинатись,
й  припиняв  прискіпливо  і  сумно  дивитись  в  очі.
Напевне,  псові  ставало  веселіше.

Хлопець  ненавидів  очі.
Він  не  розумів  їхньої  природи,
бо  ніхто  ніколи  не  міг  їх  торкнутись.
Вони  зі  скла,  блищать,  тверді,  як  льодяники,
і,  напевне,  дуже  дорогі,  
якщо  навіть  мама  не  дозволяє  їх  помацати  –
боїться,  щоб  не  розбив.

Хлопець  знався  на  крові.
Вона  тепла  й  волога,
часто  текла  йому  з  носа.
Це  нагадувало  миті,
коли  він  забував  сходити  до  туалету  –
ставало  тепло  і  вогко,  так  само  було  й
коли  інші  діти  спорожнялись  у  його  кишені.

Хлопець  був  звичайним  аутистом,  
доки  одного  разу  мама  не  назвала  його  особливим,
вихователь  –  покликаним,
панотець  –  вибраним,
вічно  заплакана  молода  пані  з  10-го  поверху  –  дитиною  дощу.
Ті  чотири  означення  зруйнували  його  світ.
До  того  часу,  коли  інші  діти  звертались  до  нього  «ідіот»,
він  чітко  розумів  своє  «Я».  


2017  р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900225
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 29.10.2021


Lana P.

Пахощі осені

Запахнула  вишневим  глеєм  осінь
В  повітрі,  що  тяжіє  в  гущі  кав,
І  першим  сіном,  що  лягло  в  покоси
Та  умліває  в  розмаїтті  трав...

Глитвейном  з  прянощами:  кардамону,
Гвоздик,  мускатів,  перцю,  плюс  імбир,
І  свіжістю  приємного  озону  -
У  пахощах  дає  орієнтир.

Корицею  із  яблуками  в  струдлі,
Свіжозапеченім,  що  дух  п'янить...
Моя  ти  осене,  у  свято,  будні
Я  дихаю  тобою  кожну  мить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929211
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Владимир Рянзенский

Реинкарнация

Ты  сильно  заболел  войной,
Остатков  души  деградация,    
Спокойно  спущенный  курок
И  ты  сурок  -
Реинкарнация.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928827
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Сніг_на_голову

Історія без моралі


вчора  бачила  невійськового
                       у  військовому  камуфляжі,  
тобто,  у  тому  вбранні,
яке  носять  у  армії.  
       він  емоційно  розмахував  руками,
       всміхався  широко,  
       тяг  макулатуру.      

інший  невійськовий  у  невійськовому
буденному  одязі  спитав:
                                           у  вас  все  так  погано?!  
витяг  гроші,  мовчки  простяг
невійськовому  у  військовому
камуфляжі,  
       той  посміхнувся  ще  ширше,  і
       не  дякуючи,  закрокував  бадьоріше,
сповнений  гордощів.  

за  п'ять  хвилин  до  цього,
ще  один  чоловік  –  
             військовий  у  невійськовому  одязі  –
обіцяв  продати  тому  невійськовому
                                             у  військовому  камуфляжі
ще  й  теплий  військовий  бушлат,
до  штанів  і  балаклави,
щоб  був,  ну,  майже  повний  комплект.  

той  військовий  у  невійськовому
               буденному  одязі  казав,  що  це  нічого,
що  на  бирці  його  ім'я  і  прізвище,
можна  відрізати.  

двоє  невійськових  чоловіків
у  невійськових  вбраннях  спостерігали
разом  зі  мною,
         як  розходились  двоє  інших  чоловіків:
радісний  невійськовий  —  
сповнений  гордощів
у  військовому  камуфляжі,  
                         і  військовий  —  з  опущеною  головою
                         у  звичайному  буденному  одязі.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928820
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Світла(Світлана Імашева)

День струмує…

День  струмує    поміж  вітрами
У  потоках    осінніх    сліз,
І    прощально    ляга    між  нами
Лист    останній    нагих    беріз…

Передзим’я    байдужий  спокій,
Прохолода  –  невже?  –  в  серцях…
Синій    погляд    небес  високих  -
Й    сподівання    в  твоїх    очах…

Відпалала    любовна    ватра…
Перетліло    все,    відбуло?
Тільки  мариться:  будеш    завтра
Й  вуст  твоїх    молоде    тепло...

Віє,    лиє    і  прохолодить…
Почуттів    нелогічний  зміст.
Осінь  долею  хороводить,
Грає  жовтень  -  рудий  артист

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928745
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Марамі

Із вірою в вірність

Пошарпані  двері,  облущена  фарба
Кімната  з  відтінками  болю
А  я  ж  обіцяла,  я  справді  старалась
У  пальцях  стискаючи  волю

Ні  кроку  назад,  не  плачу,  лиш  хрипну  
Поки  порожнеча  ув'язнює  душу
Я  стала  ще  більш  учорашня  і  звична
Та  більше  не  каюсь,  я  грішна,  я  мушу...

Я  можу  спинитись,  під  шкіру  шипами
І  в  вени  дурману  із  вірою  в  вірність
Та  тиша  п'янка  лиш  правдою  ранить
Найгірша  без  тебе  вічність...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928776
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021


НАДЕЖДА М.

ТРИНАДЦЯТЬ РОКІВ Я НА САЙТІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zpFA5xK_4Qs[/youtube]

Тринадцять  років  я  на  сайті,
Училась  тут  я  віршувать.
Моменти  різні  пережиті,
Та  хочу  я  про  це  сказать:

Зустріла  тут  хороших  друзів,
Які  припали  до  душі.
Вони  приємні,  не  байдужі,
Талант  високий  до  віршів.

А  як  нипишуть,  з  ними  плачу,
І  в  них  шукаю  щось   своє.
У  них  немає  порожнечі,
І  точно  знаю   це  -  моє.

Я  знає  їхні  таємниці,
Любов  підносять  над  усе.
І  так  напишуть,  як  годиться,
Що  в  душу  радість  принесе.

В  них  теми  різні:  про  життя,
Про  рідну  неньку  Україну.
(Читаю  їх  -  серцебиття,)
І  про  лиху  нашу  годину...

Хіба  отут  про  все  розкажеш,
Одне  скажу  -  ви  всі  талант!
На  все  тут  відповідь  знайдеш,
Вірші  хороші  -  ваш  гарант!

Я  вдячна  вам  за  доброту,
Для  мене  ви  друга  сім"я.
Ще  за  душевну  простоту,
ПОЕТ    -  ВИСОКЕ  ЦЕ  ІМ"Я!

За  роки  дещо  тут  придбала:
Вірші  училася  писать,  пісні.
Що  ви  підтримаєте  -  знала,
І  так  приємно  це  мені.  

Бувало  різне,  що  тут  скажеш,
Нерозуміння  було  теж.
Але  найбільше    таких  вражень,
Хороших  спілкувань  не  було  меж...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928706
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021


Микола Соболь

Лист до осені

Серед  осінніх  листопадів
є  лист  написаний  тобі,
який  згубився  в  вертограді
де  неба  далі  голубі.
Перекидає  вітер  листя
(і  це,  напевно,  неспроста).
Борвій  сьогодні,  як  сказився,
мого  шукаючи  листа…
Чоловіки  усі  ревнивці.
Та  шанс  дорівнює  нулю.
Знайти  листа  прекрасній  жінці,
що  починається  на  –  лю…
17.10.21р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928168
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Лада Квіткова

Послідовниця горобин

А  природа  хизує  модами,  
зимно  стало  в  її  душі;
Біля  берега,  понад  водами,
Мов  ті  свічечки  —  комиші.

Замерза  на  щоці  цілунок,  
То  для  віршів  пора  якраз
І  для  тебе,  у  подарунок,
Є  прихованих  кілька  фраз.

Відіслати  б,  бо  люди  вперті,
Таємницю  у  трьох  словах.
Та  наразі  листи  в  конверті,
Як  в  повітрі  підбитий  птах.

І  думки,  як  туман,  імлисті,
Не  накликали  б  ви  біди.
У  воді  так  багато  листя,
Хоч  негайно  по  ній  ходи.

І  не  складно,  але  й  не  просто,
Відійти  від  холодних  днин.
Я  осінніх  сплетінь  Апостол,
Послідовниця  горобин.

І  блукаю,  як  тінь.  Навмисно
Заплітаю  свої  сліди.
Та  все  гублю  своє  намисто,
Щоби  зміг  ти  мене  знайти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927192
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021


Лада Квіткова

Вогонь Шамана

Вогонь  розвела…Як  же  палко  і  згубно
Розквітло  червоне  латаття.
Я  чула  шамана,  і  танці  із  бубном
Я  бачила  в  тому  багатті.

І  бачила  Світ,  і  на  цей  він  не  схожий.
Не  сон,  не  уява  -  свобода.
Я  там  не  чужа,  не  якийсь  перехожий,
Я  частка  великого  роду.

Я  знову  жива,  хоч  померла  вже  двічі,
Лиш  змінюю  сили  тотемні.
Забуті  слова,  звіру  дивлюсь  у  вічі  —
Ті  смерті  були  недаремні.

В  мені  був  твій  дух,  було  серце  твоє
І  долі  поєднані  наші,
Я  все  розриваю.  Вертаю  своє.
І  п’ю  з  ритуальної  чаші.

Я  в  шкурі.  Я  вовк.  Чую  кров  за  версту.
Я  чую  за  милі  чужинця.
Обрала  дорогу  собі  не  просту.
Я  силою  повна  по  вінця.

Танцюю  вже  свій  обрядовий  танок,
Та  пламені  пальці  все  ближче.
О,  як  мені  личить  пекельний  вінок  —
На  ранок  буде  попелище.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927160
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021


ЛУЖАНКА

Мелодекламация

Благодарю  талантливую  незнакомку  из  просторов  интернета  по  имени    Наталина  за  чудесный  и  неожиданный  подарок  -  декламацию  моего  стиха  "Когда-то..."  ❤️

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926855
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Білоозерянська Чайка

За весну!

[i]У  недалекі  весни  босоногі
Ганяла  по  воді  стрімкий  кораблик.
Сусід  з  рогатки  цілився  з-за  рогу,
А  я  сварила  хлопчика-нахабу.[/i]

У  літо  юне  мамин  голос  строгий
Вичитував  нам  за  нічну  гітару.
Ми  дивувались:  ну  і  що  ж  такого,
Запівніч  «боєм»  струнами  ударив?!

[i]…Костюм  солідний.  Статус  педагога.
Папери  скрізь…    Любов  до  біжутерій…
Це,  мабуть,  осінь  до  мого  порога?
Піду,  відкрию.  Справді,  хтось  у  двері…[/i]

Дивлюсь  швиденько:  чи  блищить  підлога?
Чи  по  місцях  все?  Й  раптом  –  чую  регіт.
Не    бачать  гості  взагалі  нічого:
Бринчить  гітара…    це  –  мої  колеги!

[i]Вручили  квіти...і  в  очах  –  волога.
Зими  –  не  буде...  осінь  теж  ослабне.
Бо  юні  серцем  справжні  педагоги,
А  діти  наші  –  у  весну  кораблик.[/i]

Ось  на  природі  пахкотить  тринога  –
Чекає  друзів-однодумців  каша.
Щаслива,    шепочу  подяку  Богу:
Спасибі  за  весну  у  душах  наших...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926857
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Star boy

БУРШТИНОВА ОСІНЬ


Бурштиновий  промінь  осіннього  дня,
Крізь  хащі  дерев  пробирався  на  волю.
В  бурштиновім  сяйві  палає  стерня,
І  вітер  гуляє  в  бурштиновім  полі.

Бурштиновий  камінь  в  високій  скалі,
Птахам  не  дає  підлетіти  до  неї.
Маяк  бурштиновий,  немов  в  кришталі,
Пульсує,  як  чудо,  із  Гіпербореї.

Бурштиновий  шлях  у  осіннім  саду,
Веде  по-бурштиновім  листі  вогнистім.
І  я  по-бурштиновім  полі  іду,
Милуюсь  красою  в  осіннім  намисті.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926543
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 30.09.2021


Білоозерянська Чайка

Бульбашкове кохання

[i]Облітала  любов  
почуттєвим  рясним  листопадом
просто  в  ноги  тому,
 хто  не  бачив  в  ній  більше  краси.[/i]
І  червоне,  мов  кров,
 що  застигла  у  жилах  від  зради,
листя  вкрило  пітьму  –  
в  морок  дощ  все  посохле  косив.

[i]Одинак  –  жовтий  лист  
тріпотів  уночі  сумовито.
Світле  й  тепле  з  життя  
 хтось  жорстокий  зім’яв  без  жалю.[/i]
Все  зітхав  він:  «Коли  ж
 і  чому  перестали  любити?!»
 А  палке  почуття
 у  безодні  зникало  калюж.

[i]Геть  розмило  стежки  
по  маршруту  вчорашніх  коханих.
У  глибинах  води  –
 краплі  міряли  відчаю  дно.[/i]
Почуття-бульбашки  
розривали  сполоханий  ранок,
Я  благала:  «Не  йди!»  –  
та  з  тобою  цей  дощ  заодно…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926605
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Антон Ступка

80-ті роковини трагедії Бабиного Яру

Євреї  йдуть  до  синагоги,
Для  українців  -  піп  та  храм,
Цигани  просто  йдуть,  небоги,
А  мусульман  веде  імам.

Молитись  нарізно  ходили,
Зібрав  їх  разом  Бабин  Яр,
Десятки  тисяч  -  до  могили  -  
Усіх:  жінок,  дітей  –  кошмар!..

Жаль,  біль,  цього  не  може  бути,
А  виявляється  –  було.
Не  через  те,  що  Гітлер  лютий,
Не  з  пекла  вирвалося  зло  –

Із  серця  німця  лють  щосили  
Аж  бризкала,  неначе  кров.
До  кірхи  німці  не  ходили,
«Зік  хайль»  кричали  знов  і  знов!..

Давно  було,  а  жах  донині
І  плач  розстріляних  дітей  
Ти  пам'ятаєш,  ми  єдині,
Сьогодні  кожен  з  нас  єврей!..
 29.09.21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926612
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


sandra martini

ПРИМХИ ОСЕНІ

Примхлива  вдача  в  осені  рудої!
То  тепла  радість  "бабиного"  літа,
З  мереживним  промінням  між  листвою
І  лагідними  дотиками  вітру…

То  хмар  густих  похмурі  ображу́льки,
Відтінків  антрациту  чи  маренго…
А  згодом  -  дощ!  І  у  калюжах  бульки
Купаються  у  відблисках  веселки…

Зама́нливі  пейзажі  кольорові!
Ліричний  нотний  стан  на  павутині…
А  запах  тиші…  свіжості…  віднови?..
Та  ледь  відчутний  шарм  меланхолії…

Бувають  дні  холодні  і  морозні…
Думки  тремтять  під  памороззю  смутку…
Тумани  фуги  виграю́ть  мінорні…
Я  все  одно  люблю  тебе,  подру́жко!

Коли  душа  в  обіймах  непогоди,-
На  двох  глінтвейну  те́рпкого  замо́влю!
І  десь  в  одній  з  старих  кав'ярень  Львова
Послухаємо  джаз  дощу  з  тобою…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926597
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021


Мила Машнова

Может губы - ярче, волосы - в зелёный

Может  губы  -  ярче,  волосы  -  в  зелёный,
Пирсинг  (лучше  пару)  в  правую  ноздрю,
Если  секс,  то  только  секс  незащищённый,
Может  так  тебя  я  сходу  покорю?

Или  же  напротив  (  это  будет  ближе
Для  тебя  по  духу,  что  ни  говори):
Краситься  в  блондинку,  крайний  случай  -  в  рыжий,
Быть,  как  замарашка,  и  давить  угри.

Если  платья  пялить  -  only  барахолка,
Главное,  чтоб  снято  с  барского  плеча,
Никаких  порядков  на  домашних  полках,
Никакой  готовки  -  есть  вода  и  чай.

Или  стать  невинной,  как  в  свои  16?
Робко  отстраняться  от  тебя,  смутясь,
Дабы  ты  заметил  сцепленные  пальцы,
И  решил:  ну,  вот  же  -  роковая  связь!

Или  ты  мечтаешь,  всё-таки,  о  леди?
Красные  дорожки,  шпильки  и  колье...
Может,  я  заеду  прямо  на  карете
За  тобой  в  пивную?  Будь  моим  мосье!

Что  тебя  заденет?  Что  за  душу  тронет?
Как  решить  проблему,  не  попасть  впросак?
В  золотой  короне  и  на  царском  троне,
Мне  вполне  комфортно  без  тебя  и  так!

 (19.09.2021)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925614
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 29.09.2021


blackberry_poems

твій голос від мене хрипне

пальці  в  крові
я  хапаюсь  за  ниточку
серце,  не  бийся,
будь
ти.хо.
руки,
тримайтеся  місця,
мої.
твій  голос
від  мене.
хрип.не.

чуєш,  нарешті  
берег  знайшла.
але  я  так  хочу  вто.питись.
знаю,  тебе
теж  шалено  гребе:
краще  в  той  бік  не
ди.ви.ти.сь.

по  шкірі  мороз  і  по  венах  
розряд
я  ледве-ну  ледве  мовчу
тиша  в  очах,  тиша  в  твоїх  руках
забути.
себе.
на.в.чу.

10.04

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833427
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 28.09.2021


Микола Соболь

Бабине літо

Бабине  літо  чи  осінь  жіноча?
Сонячні  дні  відпускати  не  хочеш.
Пахнуть  духмяною  кавою  ранки,
гріє  долоні  твої  філіжанка,
легіт  фіранкою  грає  на  кухні,
віти  давно  на  деревах  пожухли…
Спомини  крають  чи  думи  пророчі?
бабине  літо,  як  осінь  жіноча.
17.08.21р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922703
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021


Lana P.

МОРСЬКЕ

Розсипа́лись  бризки  на  дисперсні  краплі,
Води  прибережні  бились  об  причал,
Розправляли  крила  гордовиті  чаплі,
Звук  морський  підсилив  чаєчок  кагал.

Ми  спивали  літо  в  пристрасних  цілунках,
Тамували  спрагу  в  морі  сподівань,
Розливалось  небо  в  сонячних  малюнках,
Надихали  хвилі  вічних  поривань  —

Ті,  що  поспішають  цілувати  пляжі,
Щоб  відчути  ласку  в  круговерті  дій.
Радо  нам  в  обійми  падають,  відважні,
Ніжать  спраглі  душі  бризами  надій.                

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922587
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021


majra

Високе літо

Високе  літо  в  апогеї  року,
Дзвенять  отави  косами  в  лугах.
Пшеничний  колос  поважнів  -  нівроку!
І  пломеніють  маки  у  житах.

...Село  будили  півні  голосисті,
Туман,  як  сон,  у  виярки  втікав.
Стояли  квіти  в  росах,  як  в  намисті,
І  промінь  сонця  день  благословляв.

До  неба  доростала  кукурудза,
Сміялись  в  вуса  пишні  ячмені.
Ми  -  безтурботні!  літо,  я  і  друзі,
Ото  й  були  найщасливіші  дні!

А  далі  -  школа,  непрості  науки,
Бо  й  працювали,  як  дорослі  ми.
Вручала  доля  зустрічі  й  розлуки,
Щоб  ми  були,  як  люди  між  людьми.

...А,  як  співали!  -  ген,  там  під  горою!
А  ми,  малі,  вже  знали  всі  пісні!
Стелився  вечір  по  селі  -  луною,
Що  аж  хотілось  плакати  мені.

Так  гарно  -  про  криницю  і  відерце,
Яке  козак  дівчИні  діставав.
І  тріпотіло,  і  щеміло  серце,
Бо  так  ніхто  ніде  більш  не  співав.

Чи  -  туман  яром,  туман  долинОю,
Виводили  на  різні  голоси.
...Спинялась  мить  над  Вічною  рікою,  
Світ  завмирав  від  захвату  й  краси.

...Я  знов  прийду  в  село  після  розлуки,
Коли  весна  повернеться  в  сади.
Щоб  знали  діти  і  мої  онуки
Цілющий  смак  криничної  води.

А  потім  разом  дружно  заспіваєм,
Аж  буде  чутно  в  другому  селі!..
Попід  горою  або  десь  за  гаєм,
Заграють  нам  небесні  скрипалі.

Нехай  хоч  в  мріях  -  полечу  додому,
Хоч  піснею  -  до  серця  притулю,
Мій  рідний  край  у  часі  золотому,
Бо  я  його,  як  і  життя  -  люблю!
08.04.2019

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922060
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 13.08.2021


Mikl47

ЛІСОВА ТАЄМНИЦЯ

У  час,  коли  перлами  грає  роса,  
А  в  лісі  ще  пахне  дощами  
Й,  мов  скупані,  чисті  вгорі  небеса  ,  
Пішов  по  гриби  я  стежками.  

Уважно  вдивлявся  кришталем  зіниць
В  життя  таємничого  лісу  :
Он  краплі  червоні  солодких  суниць  
Блищать  крізь  травинок  завісу,  

З  під  листя  здивовано  зирка  на  світ
Грибок  молодий,  свіжовмитий,  
Потрісканий  пень  доживає  свій  вік  
Над  давнім  окопом  залитим...

Війна,..  тут  казилась  війна,  
А  пень  цей  був  красенем  дубом.  
І  може  когось  врятував  він,  хто  зна,  
Широкі  підставивши  груди.  

Я  довго  очей  не  відводив  від  пня,  
Забувши  гриби  і  суниці,  
А  потім  тихенько  пішов  навмання,  
Розгадуючи  таємницю.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875577
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 12.08.2021


Dark Lord

Бой петухов

Бой  петухов

Вне  веков,  вне  времен  и  лет,  
Среди  воя  холодных  ветров,  
На  скале,    куда  хода  нет,  
Крест  стоит  меж  огня  костров.

Орды  воинов  на  холмах
Павших  в  битвах  сжигают  там.
И  две  тысячи  лет  на  крестах
Войско  Тьмы  распинает  Христа

И  две  тысячи  лет  война
Не  за  правду  и  не  за  любовь.
Там  мечем  Свет  пронзает  Тьма,  
Свет  там  Тьмы  проливает  кровь.

И  две  тысячи  лет  идет  спор  –  
Есть  ли  Тьма  у  Светлых  в  крови,  
Правда  ли,  или  только  вздор,  
Что  бежит  Свет  по  жилам  Тьмы.

И  две  тысячи  лет  идет  бой,  
Бой  длинною  не  в  жизнь  и  не  в  две,  
И  клинок  да  пребудет  с  тобой,  
Если  знаешь,  на  чьей  ты  стороне!

Бой  длинною  не  в  жизнь  и  не  в  две,  
Меж  костров  у  подножья  креста.
Так  права  ли  была  тогда  Смерть,  
Когда  в  гроб  загоняла  Христа?

Где  же  правда  и  где  же  ложь,  
И  на  чьей  стороне  пулемет?
И  у  Светлых  в  руках  есть  нож,  
Да  и  мрак  не  вечно  уж  врет...

И  две  тысячи  лет  на  пролет  
Продолжается  бой  петухов,  
Только  крест  на  скале  уж  гниет,  
Да  из  ран  льется  алая  кровь...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22
дата надходження 10.03.2004
дата закладки 12.08.2021


Mikl47

ГРОЗА

Мов  гарба  з  гарбузами  по  бруку,
Безугавно  гримить  над  селом,
Лиже  пес  мені  злякано  руку
Червонющим  своїм  язиком.

Спалахнуло  пів  неба  --  і  тихо,
А  за  мить  тарарахнуло  так,
Що  земля  застогнала  на  лихо  --
Грішні  душі  обнишпорив  страх.

То  гарба  та,  утративши  гальма,
Висікаючи  іскор  снопи,
Шандарахнула  в  скелю  захмарну,
Твердь  небесну  струснувши  таки.

Розкотились  дива  гарбузові,
Розбивались  на  друзки  дрібні
І  цілющі  їх  соки  озонні
Спрагло  пили  простори  земні.

Пес  тулився,  мабуть,з  переляку,
Своїм  носом  торкався  лиця.
Я  сприймав,  розумів  це,  як  дяку,
І  споріднено  бились  серця.

Дуже  гарно  що  скінчилось  гарно!
Певно  Бог  поки  милує  нас.
Доброта  твоя,  Боже,  безкрайня.
Дай  рабам  твоїм  ще  один  шанс...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921600
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Dark Lord

Осязание Света

Когда  ночь  окутает  холодом
Позови  меня  тихим  шелестом,
Капли  меда  душистым  золотом  -
Я  приду,  как  туман  над  вереском..

Прикоснусь  дыханием  нежности,  
Отогнав  от  сердца  неистовство.
Ты  ведь  тоже  заложник  вечности,  
Хоть  для  мира  и  "Ваше  величество".

Тишина  занозой  осиновой
Поселилась  давно  в  груди  твоей.
Я  любви  настойкой  малиновой
Исцелю  тебя  от  рутины  дней.

А  когда  твое  счастье  вешнее
Обогреет  пламени  трепетом
Ты  вернешься  назад,  к  миру  прежнему,
Я  же  вновь  стану  дымкой  над  вереском.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6908
дата надходження 04.04.2006
дата закладки 12.08.2021


sandra martini

ЛЬОДОВИКОВА ЕРА

Як  часто  сльози  перетворюються  в  лід…
І  кволе  серце  кам'яніє  від  зневіри!
Ох,  і  нелегко  розморозити  тоді
Крижини  радості,  любові  і  довіри!..

Льодовикова  ера  у  душі́!
Повимирали  мамонти-надії…
Померзли  ящури  бажань  і  почуттів…
В  снігах  закля́кли  динозаври-мрії…

Душа  мов  айсберг:  зовні  ще  жива,
Квітуча,  життєрадісна,  красива…
А  усере́дині  -  холодна  й  кам'яна…
Достукатись  до  неї  неможливо…

Дрейфують  айсберги  у  океанах  сліз…
Холодні,  заморожені  створіння…
І  десь  у  глибі  мерзлої  душі
Глобального  чекають  потепління…

23.08.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921580
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 10.08.2021


Mezu Svitlana

Будни интроверта

Двадцать  первый  век  –  смартфоны,  Интернет,  WhatsApp.
Грустит  сегодня  интроверт  –  ему  нужно  позвонить,  
От  этой  новости  он  уже  устал.
Пол  дня  ходил  задумчивый,  не  зная  что  сказать,
Подбирал  слова,  пытаясь  предложения  связать.
Подбирал  момент  для  важного  звонка,
На  часы  посматривал,  считал  минуты  издалека.
И  вот,  наконец,  решился,  настал  торжественный  момент,
Всю  храбрость  и  силу  собрал  в  большой  кулак,
Взял  телефон,  дрожащею  рукой  набрал  контакт.
Гудки...гудки...ответ...все  как  в  тумане...

Звонок  окончен,  наконец,  можно  раслабиться  на  большом  диване.






P.S.  Не  маю  наміру  образити  інтровертів,  це  просто  самоіронія)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920683
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 06.08.2021


Malunka

Безсонна ніч

Безсонна  ніч  топилася  у  зливі,
Земля  вбирала  неохоче  воду.
Небесні  оплески  громів  лякливі,
Овації  виставі  про  негоду.

Ти  кликав  сон  мене  заколисати,
Твій  голос  це  солодке,  спіле  манго.
Та  впертий  він,  додому  не  загнати,
Коли  вже  почалось  природнє  танго.

Світанок  готував  пахучу  каву,
І  новий  день  відкрив  свою  сторінку.
Вологу  через  дощ,  але  цікаву,
Якогось  романтичного  відтінку.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920118
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 06.08.2021


Vlodek

Долі такі скрипучі

Долі  такі  скрипучі,  слова  вже  не  мають  значень
Скінчилися  поцілунки  колишніх  його  пробачень
Сонце,  вже  стало  світлом,  темрява  –  тінню  ночі
Розум,  згубивши  мрії,  шукати  їх  більше  не  хоче

Якість  -  не  стала  мірою,  кількість  -  не  стала  ціллю
Все,  що  було  йому  зайве,  виводилось  тільки  біллю
РвАло  шматками  події,  давило  часу  коліщатами
Ховалося  щастя  за  спиною,  або  за  міцними  ґратами

Трохи  тримало  відчаєм,  дозуючи  «за»  і  «проти»
Або  інстинктивно  рятуючи  кидало  його  в  турботи
За  руку  вело  над  прірвою,  крізь  сутінки  і  тумани
А  він,  гордівливо-віддано  носив  свої  власні  кайдани

Що  то  була  за  памороч  ,  що  то  була  за  хвороба?
Якась  помилкова  інтенція  ,  життя    несвідома  спроба?
Якийсь  варіант  продовження  того  -  що  втрачає  силу?
Таке  собі  перевтілення  людини  -  в  частинку  пилу.

Частинку,  що  мала  розум,    тіло,  що  мало  ім’я
Але  не  давало  спокою  власне  загублене  "Я"
І  ось  він  від  спраги  пошуку  в  тишу  безодні  кинувся
І  той,  що  комусь  наснився  ,  від  сну  сновидінь  прокинувся...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921276
дата надходження 03.08.2021
дата закладки 03.08.2021


Alena G.

Тату

Це  те,  що  не  вдягають,як  прикрасу
Твоя  зарубка  на  усе  життя
Щоб  пам'ять  не  забула  того  часу
Коли  душа  згасала  в  небуття

Ти  там  вже  був,  туди  тобі  не  треба
Ти  відривався  від  землі,  але  дарма
Страждав,  як  тужить  птах  без  свого  неба
Та  подруга  була  лише  журба

Пірнав  у  воду,  набирав  повітря,
Але  тягар  засмоктував  на  дно
Життєвих  фарб  розмазана  палітра
Не  яскравіла,  як  колись  давно

Хватав  біду  та    вирізав  ножем
Стирав  сліди  від  болю  і  оту
Бридоту  сУму  відмивав  дощем
І  в  перемозі  над  собою...бив  ТАТУ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915437
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.08.2021


Олександр Обрій

ДІРОЧКА

З  двох  боків  порепані  кросівки.
Дірочка  на  спині  й  на  трусах...
Що  ж,  чуваче,  в  дечому  просів  ти,
доки  метушився,  мов  прусак.

В  битві  за  високі  ідеали  
стерся,  здувся,  видохся,  змарнів.
Лісом  йдіть,  ікари  і  дедали.
Щастя  й  тиші  хочеться  мені.

Вийшовши  з  апатій  і  прострацій,
в  мир,  достаток,  злагоду  ввійти.
Ти  б  латала  дірочку  на  сраці.
Я  би  чаклував  коло  плити.

І  гасали  б  радісно  по  хаті
юні  спиногризики  у  нас.  
Поки  що  ж:  пахати  і  пахати.
Штопати  труси  й  серцевий  м'яз.

©  Сашко  Обрій.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920906
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021


Ніка Гордон

Столітній дуб зустрівся з буревієм…

Столітній  дуб  зустрівся  з  буревієм
в  двобої,  коли  виживе  один.
Сміється  вітер,  б'ється,  шаленіє.
Жбурляє  небо  океан  краплин.

А  дуб  стоїть...Потоки  сліз  тамує.
Тримає  небо  на  своїх  плечах...
Бушує  буря,  з  всіх  сторін  штурмує.
Блиск  світла  в  небі  -  битва  на  мечах...

Він  вистоїть...  Йому  ще  жить  і  жить.
Попереду  незлічено  баталій,
яскравих  спалахів,  небес  блакить,
днів  сонячних  і  грозових  реалій...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918225
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 22.07.2021


Ніка Гордон

Шаховий етюд

Ми  просто  люди.  Хтось  тура  чи  кінь.
Квадрати  білі,  чорні  паралелі...
Король  кидає  погляд  в  далечінь.
Пішак  застиг  у  програній  дуелі.

Все,  як  у  світі:  битви  і  свавілля.
Твій  хід  вперед  на  шостому  чутті.
Себе  віддати  в  жертву  добровільно.
Ми,  як  ті  шахові  фігури  у  житті!

Колись  буває  і  дебют  невдалий.
Не  кожна  пішка  вийде  у  ферзі.
Часом  зробити  треба  шах  зухвалий.
Боротись  можна  навіть  на  межі...

Бо  час  пішов.  Зроби  нарешті  вибір.
Перед  тобою  розфарбований  квадрат.
Усі  фігури  цінні.  Всі  ми  витвір.
І  може  саме  ти  колись  поставиш  мат...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920240
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021


sandra martini

ФІЗИКА КОХАННЯ

Твій  літак  прибуває  о  восьмій…
Час  завмер  у  чекальній  залі…
Заблукали  думки  у  просторах
Безкінечних  знакі́в  питання…

Чи  той  са́мий  ти?  Чи  призначений?
Вартувало  того  чекання?
Чи  відчуємо  при  побаченні
Електричний  розряд  кохання?

За  годинником  -  пів  на  восьму…
Як  поволі  повзуть  хвилини!..
За  теорією  відносності  -
Видаються  мені  годинами!..

За  теорією  ймовірності  -
Нашим  долям  судилась  зустріч!
Таким  різним,  але  спорідненим!
(Гравітація  плюс  везучість).

Твій  літак  приземлився  о  восьмій…
Ніжні  руки  мене  стискають…
За  теорією  емоцій  -
Відчуваю,  що  я  кохаю…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918733
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 16.07.2021


Окрилена

Літо пахне…


Вони  оживають,  
а  ти  -  мовчазний…
Притишився  всесвіт  
крилатий.
У  ягідну  пору,  
мій  янгол  
земний
шовковицю  білу  
збирати
завзято  береться.
А  липень  крихкий
як  скибка  
гречаного  хліба…
як  мед  ще  гарячий,
й  від  того  терпкий,
як  бринза  солена  і  біла…

Вони  оживають  ,  
У  тихих  садах,
де  свій  по  своє  
повертає…
Вже  пахне  у  скирті  
трава  молода.
А  крил  все  нема,  
все  немає…

@Наталя  Мрака

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919139
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021


Ulcus

#мій_дзен

я  не  бачу,  де,  я  не  знаю,  як
зустрічаю  день,  відчуваю  знак
ледь  помітний  звук,  мов  сріблястий  дзень
твого  серця  стук,  мій  блаженний  дзен
я  не  знаю,  з  ким,  я  не  бачу,  хто
наче  білий  дим,  сніг  із  пелюсток
поміж  синіх  хвиль,  поміж  сивих  снів
крутить  водевіль,  сипле  сніг  до  ніг
я  не  вірю  в  те,  я  не  хочу  так
бо  любов  -  святе,  хоч  весь  світ  -  бардак
на  твоїй  прямій  певна  точка  -  я
ти  навіки  мій,  я  -  лише  твоя

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857478
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 07.07.2021


Lana P.

ТАКА ЛЮБОВ…

Така  любов  буває  раз  в  житті,
А,  може,  й  зовсім  не  буває,
Як  небо  двох  благословляє,
Де  почуття  єднаються  святі.

Підносить  дух  —  не  на  один  аршин  —
Незрима,  а  відчутна  сила,
Гаптує  незбагненні  крила  —
Нірваною  ширяти  до  вершин.

Собою  надихає  спраглий  світ,
В  мовчанні  —  таїна-розмова  —
Між  душ  існує  інша  мова…
Таку  любов  відчуєш  між  орбіт!                          29/06/21


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918353
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 03.07.2021


sandra martini

ВОЯЖ, ВОЯЖ

Які  грайливі  очі  у  мандрівок!
І  свіжий  подих  радісних  пригод!
Універсальні  ліки  -  відпочинок!
Від  суєти,  від  стресу,  від  турбот!

Як  ма́нять  гори,  море  і  походи!
Як  спокушають  сакури  сади!
Місця  чекають  дикої  природи,
Розкопки,  піраміди,  острови!

Краса  землі  і  різнобарв'я  світу
Чарують  зір,  тамують  подих  аж!
Які  грайливі  очі  у  мандрівок!
Й  душа  наспівує:  "Вояж,  вояж..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918415
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Ulcus

…самотність (18+)

дві  краплі  стікають  від  гострих  ключиць
важкі  і  округлі,  наповнені  світлом
милується  місяць  і  блідо  мовчить
від  заздрощів,  що  не  для  нього  налито…
торкається  сяйвом  волосся  і  пліч  
соромить  промінням  цнотливий  трикутник
той  місяць  зрадливий  закоханий  в  ніч
та  іншої  ради  готовий  забути...
заплющені  очі,  солодкі  вуста...
розквітнули  стегна  в  густому  чеканні
на  мить  одкровення,  а  правда  проста  -
самотня,  як  ніч,  і  на  жаль  -  не  остання
не  пити  нікому  її  наготи
метеликів  вій  об  щоку  лоскотати
не  суть,  не  судилось,  не  стрілись  світи...
і  краплі  стікають  на  простиню...  спати...

музичний  фон  -  мінусівка  «the  silence»  Manchester  Orchestra

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 02.07.2021


Сніг_на_голову

Цей день


Цей  день  мені  бреше,  що  інший,  що  зовсім  інший,    –
штовхає  у  спину  все  тими  ж  стежками  і  сходами,  
і  тицяє  носом  в  портали  і  затхлі  ніші:
тікай,  заховайся,  забудься,  подихай  свободою.

Він  кидає  в  горло  повітря  і  трохи  спраги,  
а  потім  тамує  словами,  немов  алкогольними,  
і  блимає  світлом  в  очі:  увага!  увага!,  
і  тішить  колінами  здертими  або  мозолями.

У  колесі  часу  й  далі  біжу  марафони,  
де  кожну  хвилину  насправді  обкладено  митами.  
Упасти  б  додолу  в  тишу  спокійно-бездонну...  
Цей  день  є  стабільним,  це  я  невиправно  розхитана.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918221
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 02.07.2021


Аманда Блек

Дві малесенькі долоні

Йому  було  вісімдесят  шість  років.
Виходив  кожний  ранок  в  магазин.
Похмурий,  нещасливий  і  самотній.
І  цього  разу  теж  він  був  один.

Проходив  крізь  прилавки  і  вітрини,
А  слідом  порожнеча  й  самота.
Немає  більше  рідної  людини,
Крім  тої,  що  торік  пішла  з  життя.

Поклав  у  кошик  їжу  для  тваринок,
(У  чоловіка  вдома  кішка  й  пес),
Для  себе  ж  забагато  не  потрібно!
Ще  трішки  проживе...  не  в  їжі  сенс...

Аж  раптом  дві  малесенькі  долоні
До  нього  потягнулися  з  землі,
І  обійняли,  наче  із  безодні
Нарешті  сердце  витягли  у  світ.

Перед  очима  дівчинка  маленька
Гукає:  "Мамо,  це  новий  мій  друг!"
Настільки  серцю  затишно,  тепленько,
Що  у  житті  не  стало  темних  смуг...

Вони  утрьох  пішли  із  магазину
Дідусь  відчув,  що  більше  не  один!
Він  має  рідну  дівчинку.  Людину,
Що  повернула  в  світ  за  п'ять  хвилин!

Так  кожен  день  було...  разом  сміялись
І  розмовляли  з  нею  про  життя.
Старий  навчився  жити!  Посміхатись!
Завжди.  Ще  поки  є  серцебиття.

Навчився  бути,  просто  далі  бути.
І  дихати.  Він  полюбив  людей.
Бо  дівчинка  допомогла  збагнути
Що  щастя  є.  Це  просто  кожен  день.

Вони  і  досі  разом  розмовляють
Дідусь  один  не  ходить  в  магазин.
Він  з  нею,  і  цукерки  їй  купляє...
Так.  Він  ніколи  більше  не  один.

Одне  добро  життя  рятує  людям.
Одне  добро  рятує  від  біди.
Нехай  у  кожного  долоня  буде
Що  просто  поряд.  Просто  назавжди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912903
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 01.07.2021


Tina Volnikova

Мої потріскані губи

Я  дивилася  вслід  літакам  і  птахам
Ти  сказав,  що  у  мене  потріскані  губи
Я  їх  часто,  бува,  віддаю  вечорам
Вони  вабити,  нищити  холодом  люблять

Я  спитала:  чому  опустив  сумно  плечі?
Ти  сказав:  та  тому,  що  це  зрада.
Вибачай,  бо  для  вітру  в  морозяний  вечір
Мої  губи-єдина  розрада.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547997
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 26.06.2021


Амадей

Сьогодні вкотре снилась ти мені

Сьогодні,  вкотре,  снилась  ти  мені,
Ти  простягла  до  мене  свої  руки,
І  ми  клялись  обоє  уві  сні,
Що  вже  не  буде  більш  між  нас  розлуки.

Цілунки  ми  пили,  немов  вино,
І  серце  в  сні  від  щастя  завмирало,
В  житті  давно  такого  не  було,
Душа  кричала:"Мало,мало,мало"!

А  потім  потяг  знову  тебе  віз,
І  ми  з  тобою  знову  розлучились,
І  лиш  подушка  мокра  вся  від  сліз,
Засвідчує,  що  це  мені  приснилось.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917883
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021


Олег Крушельницький

ІСТИННА ЛЮБОВ

Повільно  опустились  руки
На  твій  тендітний  ніжний  стан.
Два  елементи  для  сполуки
Готові  злитись  у  нектар…

Вином  розлитись  по  підлозі,
Налити  чарами  єство.
Зустріти  вічність  на  порозі,
Відкрити  Всесвіту  вікно.

Намилуватися  зорею
У  тій  бездонній  висоті…
Піднятись  паром  над  землею
На  крилах  вільної  душі.

Злетіти  птахом  в  сине  небо
У  ті  незаймані  поля…
Там  вже  ховатися  не  треба,
Там  тільки  вічність  —  ти  і  я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917509
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Рувану Талі

Півонії

Серце  –  вітер  північний  –  беру  в  долоні  і
заспокоюю:  буйне,  тихо  ти!
Та,  коли  він  дарує  мені  півонії,  
я  забуваю  дихати.

Переспілі  суцвіття,  складайте  голови,
наче  вражим  мечем  відсічені.  
Бо,  коли  він  всипає  пелюстям  вколо,  ви  –  
всі  до  одної  злічені.

У  пелюстю  вся  просторінь,  кущ  на  повівах  
з  двох  роздійнятих  рук  –  приманкою.  
Тож,  коли  він  поверне  з  цих  дивних  ловів,  ах,  
буду  йому  коханкою!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917445
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Dark Lord

Выход из безысходности

Моя  луна  -  бетонный  потолок  -    
Осклизлой  известью  дневного  освещенья  
Терзает  тень,  что  скорчившись  у  ног  
Ко  мне  прильнула  с  верой  во  спасенье.  
 
Котенком  малым  огонек  свечи  
Пушистой  мордочкой  уткнулся  мне  в  ладони.  
Коснулись  кожи  теплые  лучи,  
Напомнив  о  давно  сгоревшем  доме.  
 
Моя  кобыла  бродит  по  кольцу,    
Свободный  взор  опять  зажали  стены...  
Опомнись,  Брат,  неужто  нам  к  лицу  
Белесый  грим  и  вспоротые  вены?  
 
Паркетный  пол  скрипит  под  каблуком,    
Твой  шаг  подобен  поступи  пантеры...  
Вокруг  толпа,  что  верным  кулаком    
Возводит  стены  на  осколках  веры.  
 
Им  все  равно  зачем  и  за  кого  
А  мы  меж  них  но  в  параллельном  мире    
Они  падут  от  взгляда  твоего  
Но  ты  не  станешь  тратить  даром  силы  
 
Погаснет  день,  откроется  портал.  
Две  жизни  врозь  прожиты  не  напрасно  
Присядь  со  мной  меж  диких  черных  скал,  
Спроси  меня  и  я  скажу  "Согласна"...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8759
дата надходження 21.11.2005
дата закладки 18.06.2021


Сніг_на_голову

Кораблі припливуть над ранок

Кораблі  припливуть  у  гавань  лише  над  ранок,  
у  тумані  сховають  обличчя  й  обшарпані  тіні.
Не  зустріне  ніхто,  не  засмутиться  їхній  зміні,  
не  задзвонить  у  дзвін,  не  наповнить  порожній  дзбанок.

Пришвартуються  в  берег  нечутно,  як  смерть  у  тіло,  
наче  ніж  гільйотини  –  додолу  вітрильне  шмаття,  
покидають  на  дно  якорі,  на  чиєсь  та  щастя,  
їхні  туші  іржаві  більш  не  придатні  до  діла.

І  у  сітях  не  буде  німих  і  покірних  самок,  
і  голодні  убивства  не  жертимуть  власні  душі.  
Тихі  риби  услід  за  мерцями  потягнуть  на  сушу.  
Кораблі  припливуть  у  гавань  лише  над  ранок.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916995
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 16.06.2021


Дружня рука

Тобою вранці розмовляє місто

Тобою  вранці  розмовляє  місто,
Тобою  ночі  вражено  мовчать,
Шепоче  теж  тобою  в  парку  листя,  
Тобою  хмари  в  безвітрів'ї  сплять.

Тобою  гріє  дуже  щиро  сонце,
Про  тебе  пташка  в  небесах  кричить,
Не  посмутніло  вранішнє  віконце,
І  вечір  теж  тобою  тихо  снить  ...  

Я  за  тобою  може  й  не  встигаю,
Така  швидка,  мрійлива  і  близька,
Буває,  бачу  лиш  пташину  зграю,
І  десь  на  мить  одну  твоя  рука  ...

Про  тебе  ввечір  шепотіння  клавіш,
І  саксофон  про  тебе  одізвавсь,
Ну  де  ж  таку  між  квітів  тих  поставиш,
Я  й  не  помітив,  день  новий  почавсь  ...

Несеться  світ  та  й  сам  не  зна  навіщо.
Засмутиться.  Так  сталось.  Не  туди.
А  потім  раптом  дощ  чужий  вперіщить.
І  змиє  всі  твої  й  її  сліди  ...    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916925
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.06.2021


Олександр Обрій

ЄРЕТИК

Хоч  як  би  ви  не  скалили  роти
й  у  гніві  не  записували  в  юди,  —  
я  був,  і  є,  і  буду  єретик,
оскільки  за  природою  —  відлюдник.

Всевишній  дав  мені  такий  талан.
Оскільки  білий  ворон  я  —  з  дитинства.
Хай  зачекають  Біблія  й  Коран,
оскільки  не  для  них  я  народився.

Оскільки  найпростіше  —  те,  що  є,
за  правду  на  озброєння  узяти.
Тоді  як  в  лоба  істина  клює,
коли  вже  затісні  старі  догмати.

І  каже:  в  цій  системі  щось  не  так.
Де  грають  в  Бога  —  там  немає  Бога.
І  в  золоті  закупаний  мастак,  —
не  божий  проповідник  —  тінь  убога.

І  кожна  хресна  вулична  хода  —
заплутаний  вінець  спецоперацій.
Ворожа  агентура  свій  удар
наносить  неспроможним  опиратись.

І  всі  таблички,  ряси  та  хрести  —
безбожницький,  брудний,  цинічний  мітинг.
Хрещатик  під  колоною  хрустить.
Рояться  воцерковлені  терміти.
 
Кишить  юрба  ошуканих  сердець.  
Попи-вожаті  паству-піонерів
"розводять"  на  новенький  "Мерседес"
у  робото-космічну  крипто-еру.

Кричать  "За  мир!"  і  мастять  миром  люд.
І  скріплюють  брехню  гарячим  воском.
І  ллють  на  нашу  землю  вражу  лють.
А  потім  —  врозтіч,  сівши  в  поповозки.

Тож  навіть  не  надійтесь:  не  притих!  —
Ще  буде  Бог  між  нами  й  будуть  люди!
Якщо  є  вибір,  Бог  —  це  єретик.
А  всі  раби  —  покірні  слуги  Юди.

©  Сашко  Обрій.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916960
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 16.06.2021


Білоозерянська Чайка

Зимовий маршрут

Без  тебе  душу  сковують  льоди,
І  тихий  сон  до  мене  йти  не  хоче.
Коли  ти  йшов,  промовила:  іди…
З  тих  пір  заповнив  смуток  дні  і  ночі.

А  сніг  печаллю  засипає  світ,
Душа  даремно  рветься  із  заметів.
А  паморозь…  немов  іржі  наліт,
Шнурує  в  грудях  все  живе  в  корсети.

Приспів:
Наш  сніг  раптово  переходить  в  дощ,
Так  плаче  скло  останнього  трамвая…
І  мерехтить  життя  вогнями  площ,
Моє  кохання  свічкою  стікає…

Доріжку  місяць  по  снігу  веде,
Знов  зорі  почуття  маскують  гримом.
Даремно  я  ховала  від  людей
Усе  святе,  що  вкрили  вічні  зими.

Проклав  колись  по  серцю  ти  маршрут,
Кохання  все  живи́ло,  ніби  струмом.
В  депо  сніги  дорогу  заметуть  –
Скрипить  старий  трамвай  одвічним  сумом…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897732
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 07.03.2021


Люцифер

Прости за те, що - не я…

Прости..  за  те,  що  вже  давно  не  я  
тривожу  твої  губи  поцілунками
жагучими..  жаданими  дарунками,  
п'янкими,  наче  марочний  коньяк...
І  справа  тут  не  в  тім,  що  я  -  пияк,  
та  все  зміряю  шклянками  і  трунками,  
а  в  тому,  що  з  тих  пір  я  -  за  лаштунками..  
запал  не  згас,  та  вже  -  злегка  обм’як...  

Прости..  що  всі  ці  роки  вже  не  я
бентежу  твоє  серце  пориваннями
свого..  по  вінця  повного  бажаннями
далекими..  немов  старий  маяк...
І  байдуже,  що  -  не  міцний  моряк  
я,  й  поступ  мій  не  грає  коливаннями  -
зарівно  -  вечорами  чи  світаннями  -
мій  курс  -  завжди  до  Тебе,  як-не-як...

Прости..  що  цілу  вічність  вже  не  я
хвилюю  твою  душу  небайдужістю
своєї..  незрадливою  присутністю,  
мов  клятий,  божевільний  маніяк...  
І  начебто  -  досвідчений  вояк..  
одна  холера  -  битись  з  непорушністю
судьби,  чи  то    -  потугою,  чи  -  мудрістю  -  
покищо  все  даремно,  хтозна-як...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906395
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 04.03.2021


Irкina

ДИСКОТЕКА!



     Тут-дискотека!Вогників  мільйони!          
У  танці  все  сплелося  -  рухи  тіл,
Ударні,квіти,конфетті  з  картону  -
І  кожен  з  нас  у  завтрашнє  хотів!

     Солодкий  аромат  простої  гумки,
     Шлейф  запаху  із  поту  і  парфум..
   Ми  прагнули  скоріше  у  майбутнє  -
     Воно  дивилось  в  нас  з  дзеркальних  куль.

   Світились  кулі  тихо  над  танцполом  -    
І  сипався  з  них  дощиковий  дим..
Життя  крутилось  шумним  дивоколом
І  гарно  було  бути  молодим!

       Одягнуті  в  старі  протерті  джинси,
       Лак  на  волоссі,юність  в  голові  -
       Ми  прагнули  в  незвідане  скоріше  -                                  
       І  розлетілись  на  його  вогні.                                                              


   І  нові  люди  нового  танцполу                                                          
Танцюють..Світло  всюди..  Ніч  як  день.                      
В  минуле  не  повернешся  ніколи.
І  сяють  кулі...І  життя  іде!                      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906371
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021


majra

Минув цей день

Минув  цей  день,  як  кожен  день  минає,
Вечірнє  сонце  землю  обійма.
В  вікно  промінчик  теплий  посилає.
...Своє  "прощай!"  сказала  нам  зима.

Щось  зміниться!  я  серцем  відчуваю,
Я  вірю  в  диво  і  в  пророчі  сни.
Останній  вечір  лютого  стрічаю,
Залишилось  півкроку  до  весни!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906423
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021


Тарас Комаринський

У смерті смак гіркого полину

[i]До  річниці  Чорнобильської  трагедії.[/i]

У  смерті  смак  гіркого  полину,
Її  ніхто  не  бачив  за  дверима,
Коли  прийшла  у  чорну  ту  весну,
Незрима  й  дужа,  що  й  бетон  не  втримав.

У  смерті  смак  ганьби,  брехні  і  зрад,
Страху  лакеїв  і  партапарату  —
Всіх  тих,  хто  люд  зганяли  на  парад,
Аби  її  надихався  з  достатком.

Та  про  смаки  не  думали  в  ті  дні
І  без  вагань  прощалися  з  життями
Ті,  хто  тоді  у  згубному  вогні
Боролись  з  нею  голими  руками.

А  час  іде...  У  сиву  давнину
Забрав  з  собою  він  подій  багато,
Та  смак  того  гіркого  полину
Весь  світ  ще  довго  буде  відчувати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873444
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 23.02.2021


Тарас Комаринський

Кочегари

Я  кинув  погляд  кудись  за  хмари,
Шепнула  тихо  на  вухо  ніч,
Що  десь  на  Сонці  є  кочегари,
Бо  хтось  же  має  топити  піч.

Гарують  влітку  без  гонорару,
А  взимку  всі  у  відпустки  йдуть.
Нема  кому  піддавати  жару,
Тому  морози  впадають  в  лють.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905766
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 23.02.2021


Каминский ДА

Босоногое детство

Худо  и  бедно  моё  босоногое.
Голод,  лишенья  и  беды  кругом.
Нары,  хламиды,  да  ласки  немногие.
В  зиму  спасенье  –  земляночка-дом.

Было  обычным  явленье  такое  –  
Дома  и  в  школе  –    везде  босиком.
Дело  обычное,  время  лихое  –  
Война  мировая  вошла  в  каждый  дом.

Школа  начальная  в  трёх  километрах.
В  школе  две  комнаты  –  класс  и  жильё.
Печка  одна,  да    дрова  –  кубометры.
В  комнате  с  топкой  –  учитель  с  семьёй.

Помню  я  также  (в  седьмом  то  уж  было!),
Осень,  грязища,  а  я  опоздал.
Глянул  учитель  на  ноги  босые,
Молча  кивнул,  ничего  не  сказал.

В  день  тот  ненастный,  холодный  и  с  ветром
На  перемене  ответ  я  нашёл:
В  школе  и  в  классе  босых  я    не  встретил.
Стыдно  мне  стало,  к  доске  не  пошёл…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705275
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.02.2021


Котигорошко

тіні зникають з півнями

камін.  тріщить.  світляками
іскри  вмирають  у  комині...
могли  би  сплестись  руками
хоч  би  і  геть  незнайомими
зіниці  такі  великі,
ховають  зелені  райдужки,
кохання...  воно  -  дволике,
та  Богові  з  того  байдуже,
а  полум'я  сушить  очі,
нестерпно  хочеться  кліпнути...
все  зникне  -  плече  дівоче
і  груди  нахабно  випнуті,
дрова,  глінтвейн  у  долоні,
марою,  фата  морганою
зникає  роса  на  лоні,
і  та,  кого  звав  коханою
зникне.  А  на  підвіконні
приляже  само́та  в  спідньому
грітись,  мов  кіт  на  відсонні...
а  тіні  зникають  з  півнями



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893557
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 06.02.2021


Надія Таршин

А хата, як людина…

А  хата,  як  людина,
Вмирає  помаленьку.
Немає  уже  тину,
Уже  не  чепурненька.
Бур'ян  навкруг  буяє,
Гілля  вростає  в  стіни,
Усе,  ніби,  волає
На  поміч  до  людини.
На  вікнах  чорна  плівка
І  комину  скорбота…
Була  колись,  як  дівка,
Нині  німа-німота.

13.04.2018р.  Надія  Таршин

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799339
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 06.02.2021


Тарас Комаринський

Клятва поета-початківця

Перед  входом  в  поезії  храм
Я  клянуся  своїм  читачам
Словники  відкривати  частіше,
Щоб  бур'ян  не  потрапив  у  вірші.

Рахувати  і  розмір,  і  ритм,
Дбати  про  чистоту  й  колорит.
Хай  мене  геніальні  сюжети
Зроблять  справді  великим  поетом!

Усі  сили  віддам  я,  аби
Мої  вірші  росли,  як  гриби.
Хай  їх  Муза  боронить  від  мату
А  мене  від  спокус  плагіату!

Обіцянки,  мов  криця,  тверді!
Як  порушу  цю  клятву,  тоді
Хай  Пегас  мені  несамовито
Межи  очі  зацідить  копитом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903800
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021


Ірин Ка

Фейкомізкотрус

Занадилась  лисиця  у  курник,
Зникали  кури,  півень  захисник
Щоночі  бився  та  усе  дарма.
У  ворога  підступність  та  пітьма
Були  потужністю  у  сто  чортів.
Звернувсь  нарешті  півень  до  хортів.
Руда  відчувши  лихо  та  мороку
У  спільниці  взяла  собі  сороку,
Та  мала  в  арсеналі  наклепньюс,
У  головах  створили  мізкотрус.
От  понеслося  із  усіх  усюд,
Що  півень  справжній  кукурікоблуд.
І  в  курнику  лисиці  не  було,
Й  дорогу  вже  забула  у  село.
Мов  янголятко  -  не  образить  мушку,
А  півня  до  колодки  та  у  юшку.
Старалася  сорока  не  дарма,
Люстерко  й  брошку  принесла  кума.
І  ледь  хорти  не  винесли  вердикт:
Що  у  пернатих  внутрішній  конфлікт.
Не  зачинили  півня  мало  у  льоху
Але  розгледіли,  та  ж  морда  у  пуху,
В  рудої  шельми,  хоч  вуста  медові.
На  лапах  залишились  краплі  крові.
Не  дивлячись  на  хитро-мудрий  план
Потрапила  лисиця  у  капкан.
І  був  сороці  чи  то  вирок,  чи  урок
На  дзьоб  повісили  за  наклепи  замок.

Негідники  мотають  хай  собі  на  вус
Їх  від  розплати  не  врятує  фейконьюс.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903777
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Ірина Свірзінська

не кажи

Не  кажи,  що  слова  -  то  пусті  береги,
Що  ховають  за  спинами  слід  або  межі.
Хто  розкаже,  ми  друзі  чи  злі  вороги?
Просто  неба  сидим  чи  ми  замкнені  в  вежі?

Хіба  море  сховає  всі  наші  сліди?
Може,  сонце  зігріє  й  загоїть  всі  рани?
Краще  тихе  і  ніжне  на  вухо:  «Не  йди…»
Ніж  дивитися  в  очі  крізь  зорі  й  екрани.

Що  завадить  ділити  нам  ліжко  на  двох
І  ховати  під  ковдри  оголені  стани?
Ці  життя  як  періоди  різних  епох,
В  яких  ми  не  раби  й  не  титани.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901435
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 05.02.2021


Ася Оксамитна

Мурочка перфекціоніст

"Невдячна  справа  чийсь  лизати  хвіст,  –
Про  себе  часом  Мурочка  гадала,  –
А  якщо  ти  ще  й  перфекціоніст,  
То  краще  й  не  дивись  тоді  в  дзеркала.  

Шляхи  до  ідеалу  нелегкі,  
І  фінішу,  до  речі,  в  них  немає.  
Ми  всі  не  ідеальні  –  та  такі,  
Якими  кожен  з  нас  себе  сприймає.

Пухнастим,  білим  важко  бути  скрізь,  
Напевно  краще  обкуватись  жерстю.  
Але  не  треба  іншим  лизь  та  лизь,  
Бо  вдавишся  колись  чужою  шерстю".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903671
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021


Valentyna_S

Піки схрестилися…

Піки    схрестилися,  падає  грюкіт
В  гру  безперервну    градиного  рою.
Б’ється  об  поли,  заламує  руки,
Плач  розливає  верба  над  сестрою.

Та  уже    лігма  лежить,  от-от  стихне.
Голий  маслак  обтягла  мокротеча.
—Вижити  треба,  вербиченько.  Дихай,  —
Пролепетала  хвиляста  малеча.

Не  вгомонилася    сива  вербиця.
Лихові  цьому  не  зна,  як  зарадить:
—  Корінь  один  в  нас,  рокито-сестрице,
Й  прагнення    жити    ніхто  не  украде.

Воду  поділю  всю  навпіл,    до  краплі—
Й  хлине    живиця  твоєю  корою.
Сил  набиратиме  гіллячко  чахле,
Й  спокій  сестринський  прикрию  собою.  

Мріють    над    ставом  дві  дружки-сестриці.
Сильна  скалічену  вкрила  від  трощі.
Долі  змішалося    трав’я,  мокриці,
Й  віття  верби  дощ  до  блискоту  лощить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903446
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 03.02.2021


вольдык

Река времени

Ушедшие  когда-то,  на  века,
Придут  в  зените  славы  и  достатке,
Вернёт  их  к  жизни  времени  река,
Чтоб  навести  у  нас  свои  порядки.

Сойдут  они  с  гранитных  постаментов
В  следах  от  птиц,  в  посмертных  орденах.
Сметут  пустых  тщедушных  президентов,
Стоящих  ели-ели  на  ногах.

К  себе  приблизят  дельных  и  разумных,
По  чести  выберут  господ  земель,
А  из  претензий  к  Богу,  обоюдных,  
Отстроят  правовую  цитадель.

И,  выполнив  своё  предназначенье,
Вернутся  на  исходные  места.
Пришедшие  на  смену  поколенья
Начнут  грешить,  но  с  чистого  листа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903305
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021


Redivivus et ultor

…а вірші - то тільки абстракція

...а  вірші  -  то  тільки  абстракція,
свідомості  тінь  невиразна,
локація...  сублімація...
такі...  паперові  оргазми

а  віра  -  то  тільки  ілюзія,
комфортна  та  затишна  шпарка,
інклюзія...  чи  дифузія,
чи  й  просто...на  полі  ремарка

кохання...  кохання  -  то  вічність:
з  тобою,  самотньо,  без  тебе,
в  статичності...  динамічності...
з  потребою  й  без  потреби



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814576
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 02.02.2021


Redivivus et ultor

патріотизм

патріотизм  -  не  в  вишиванці,
не  в  рамці  "двадцять  п'ять  відсотків",
не  в  українській  колиханці
і  не  в  "горілці"  замість  "водки"

патріотизм  -  не  в  бризках  слини,
не  в  поливанні  опонента,
не  в  тім,  що  вже  нема  людини  -
лише  "істоти"  та  "агенти"

що  неугодна  журналістка  -
"продажна  с...ка"  та  "підстилка",
що  апокаліптична  звістка  -
бо  хтось  назвав  виделку  "вилка"

патріотизм  -  не  сміх  злорадний,
коли  розбивсь  літак  "Росфлоту"...
патріотизм  -  занадто  складно
для  "вишиватних"  патріотів

Давно  не  ношу  вишиванку,  носив  її,  коли  з  того  сміялись,  коли  тицяли  пальцями,  тоді  це  був  протест.  Зараз  носіння  вишиванки  -  це  тренд  і  я  не  хочу.
Ніколи  не  творив  собі  кумирів  і  не  "обрамляв"  свої  аватарки  рамками  на  кшталт  "25%"
Не  тішився  смерті  колишньої  депутатки  Ірини  Бережної,  бо  вона,  бач,  "ригівська  підстилка  і  так  їй  і  треба".  Вона,  насамперед,  молода  жінка,  чиясь  донька.
Мені  вкрай  неприємний  колишній  депутат  Олег  Царьов,  але,  коли  його  били,  то  відчув  огиду  і  відразу,  бо  били  його  натовпом.
Дотримуюсь  принципу,  що  мову  на  хліб  таки  не  намажеш  і  наразі  це  не  найкритичніша  проблема  в  Україні.  Мовні  квоти  на  радіо  та  тб  -  дурниця.  Як  сказав  Олег  Скрипка:"Якщо  пісня  -  гі...но,  то  неважливо,  якою  мовою  вона  звучить,  треба  створювати  якісний  контент,  а  не  впроваджувати  квоти"
І  т.д.,  і  т.д.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902581
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Зими урок

А  день  пройшовся  холодом  і  сумом.
Мороз  пробрав,  сльоза  німа  замерзла.
Шукала...не  знайшла  його    у  тлумі.
Не  вийти  взимку  знову  на  Говерлу.

Сніжить  довкола.  Ось  висить  бурулька.
На  серце  впала  снігова  лавина.
Це  не  повітряна  літає  кулька  -
Журба  і  біль  розлуки  -  двох  провина.

Морозна  проза,  ще  й  з  колючим  вітром...
...Почувся  скрип  дверей  і  тихі  кроки.
Торкнулись  одне  одного,  мов  віття,  -
Цей  день  пройшов  для  них  зими  уроком.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Lana P.

ВПИВАЮТЬСЯ…

Впиваються  нектаром  бджоли  в  квітті  —
Збирають  найдухмяніші  меди.
Я  знаю,  Ви  —  один  такий  у  світі,
Прийдете  на  побачення  сюди.

Прийдете  обережно,  непомітно,
І,  навіть,  не  залишите  свій  слід,
А  на  душі  так  стане  тепло,  світло,
Розтане  врешті  кришталевий  лід.

Розтане,  потече  весни  струмками,
Плескатись  буде,  наче  водограй.
Щось  відбувається  давно  між  нами…
Веселкою  засяє  небокрай.                                        15/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901550
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Вєра Євгеньєвна

Трави полинові

Шукай  мене  у  травах  полинових,  
Де  вітер  теплий  ніжним  оксамитом,  
Де  будемо  з  тобою  разом  знову,  
Десь  там,  де  літо,  тільки  наше  літо.  

Озер  блакить  наповнена  журбою,  
Старі  дуби  насупились    в  тривозі  -
Цей  спогад  заберу  я  із  собою,  
З  минулим  попрощатися  не  в  змозі.  

Навіки  тут  залишуся  душею,  
Де  буде  тільки  наш  з  тобою  ранок.  
Я  все  старанно,  обіцяю,  склею,  
Хай  б'ється  скло  старезних  фоторамок.  

Летить  у  даль  мій  погляд  -  сіра  птаха.  
Той  краєвид  навколо  -  неозорий.  
Зітхають  верби  -  ніжні  бідолахи,  
На  небі  невблаганно  сходять  зорі.  

Ти  обіцяв,  чекатимеш  роками.  
Безчесний  мій,  ловлю  тебе  на  слові.  
Вкривають  роси  тьмяними  сльозами
Самотні  наші  трави  полинові.  








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903155
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Неначе завітала Арктика

Неначе  завітала  Арктика  до  нас,  
Бо  білий  колір  нині  в  моді.
Несе  хурделиця  свій  сніговий  запас,
Циклон  гуляє  на  свободі.

В  зимовім  ареалі  зайці-біляки,
Мов  притаїлись  під  кущами.
Полярні,  ніби  залягли  навкруг  вовки  -
Намети  білими  пластами.

Ведмідь  кошлатий,  леопард  і  білий  лев
Вляглись  сугробами  на  землю.
Сова  полярна  всілась  на  гіллі  дерев,
Мороз  розсипав  з  лоском  зерна.

А  на  верхівках  сосен  -  екстремал  макак.
Пролізла  ласка  у  щілини.
Сніжить  повсюди,  повний  вже  зими  гамак.
Зимовий  подих  справжній  нині.

(  Полярний  вовк,  ведмідь,  леопард,  білий  лев,  ласка,  сова  полярна  -  тварини  білого  кольору,  а  макак  має  назву  "сніжний").

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 31.01.2021


Олька Оленька

с і м е й н о н а с и л ь н е

Я  над  згарищем  хочу  ніжності
Що  змінилося,  окрім  прізвища?
Що  змінилося,  окрім  слабкості?
Щось  змінилося,  та  не  склалося  
Продірявлені  душі-пустоші
Я  ридаю  посеред  вулиці
Розпорошена  вся  по  дурості
Я  занедбана  зона  відчуження
Виростають  у  грудях  кратери
Вибухають  в  мені  реактори
Я  не  хочу  бажати  зла  тобі
Так  вже  сталося,  просто  вдарив  ти
Охолола  гаряча  лінія
Подзвонила  їм  й  трубку  кинула
Перемелена  в  тебе  вірою
Загубила  все,  окрім  Ирію
І  хотілось  себе  порізати
Щоби  вилізти  з  необхідності
Вигризати  шматочки  гідності
Я  стомилася,  відчепіться  всі
І  у  всьо́му  як  за́вжди  ви́нна  я
І  ні  чорта,  ні  бога,  ні  короля
Розпелехана  і  розтрощена
"Я  ударив  -  проси  про́щення"
Твої  репліки  -  в  груди  палиця
Просто  вдарив  ти,  так  вже  сталося
Я  на  вулиці  вся  зридалася
Ні  кохання,  
Ні  болю,  
Ні  жалості...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897045
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 31.01.2021


Lana P.

ПЕРЕСТИГЛА ОСІНЬ

Перестигла  осінь  усміхнулась  тепло  —
Сонцем  вигравала  на  хмільних  вустах.
Легіт  оксамитний  дарував  стиль  ретро,
А  свободу  небо,  мов  крилатий  птах.

Ми  літали  в  мріях,  ласували  спокій  —
Видохам  і  вдохам  тішилось  єство.
Танцювала  хмарка  на  горі  високій.
Зустріч  дарувала  світле  торжество.

Упивались  губи  чародійним  соком,
Сканувались  тіні  в  профіль  і  анфас.
Просвітив  очима  душу  ненароком,
Перестигла  осінь  здивувала  нас.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896378
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 30.01.2021


Lana P.

ХВИ+ЛІ

Тримай  мене,  Хви,  та  вигойдуй!
Я  —  ніжність  твоя,  звуся  Лі.
В  собі  ти  упевнений,  гордий,
Безстрашний,  як  ті  кораблі.

Ми  довго  блукали  у  морі  —
Мрій  острів  обох  прихистив,
Світили  нам  лагідно  зорі,
Вчували  кохання  мотив.

А  сонце  тепло  дарувало,
Як  ніжились  вдень  на  піску,
Здавалось,  того  зовсім  мало
На  нашім  хвилястім  віку.

Раптово  зірвались  у  мандри,
В  поривах  здіймаючи  шал,
Нам  вітер  нашіптував  мантри,
І  бився  об  груди  причал.

І  знову  розлука  на  волі,
Омріяна  пензлем  митця.
Ми  —  хвилі  з  водички  та  солі,
Наповнюєм  людські  серця.

Бентежим,  оживлюєм  душі,
Шукаєм  себе  у  житті.
Ми  —  свіжість  у  спеку  для  суші,
Натхнення  земне  у  злитті!                                  25/01/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902537
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Рувану Талі

В мене стало негусто друзів

Я  –  останнє  ягня  в  отарі  і  від  мене  чекали  шерсти,  
та  згубила  свою  сережку,  –  як  не  мічена,  то  нічийна.  
Ми  з  вівчаркою  йшли  у  парі  пів  життя  і  чотири  версти.  
Ставив  він  на  орла,  та  решку  я  впіймала  й  всміхнулась:  вий  на...

Тож  на  першім  узліссі  сльози  повтирала  собі  об  вовну,  
відсікла  його  погляд  вірний,  похрестила,  як  просить  звичай.  
Він  хазяйські  зачув  повози,  чи  осілості  тягу  кровну,  
аж  погас:  і  заклад  тут  спірний,  й  відступати  отак  не  личить.

Та  у  мене  на  кожнім  згині,  повороті,  чи  навіть  зламі
і  життя,  і  доріг,  і  долі  прокидається  певний  геній,  
що  боронить  лишатись  в  нині,  відсилати  листівки  мамі,  
і  нашіптує:  тільки  в  полі  буде  щастя  тобі  шаленій!  

В  мене  стало  негусто  друзів,  я  їх  пряла  собі  на  потім,  
зберігала  в  сухому  місці,  щоб  на  довше  лишались  гожі.  
Тож  не  було  в  моїй  заслузі,  що  собака  цей  з  прутом  в  роті,  
погубивши  найліпші  вівці,  дарував  мені  буйні  рожі.  

Був  травневий  погідний  ранок,  загорялося  вище  й  вище,  
і  у  мене,  подібно  сонцю,  загорялося  у  очицях.
Я  йому  випікала  рану,  власне,  вірність  собаку  й  нищить,  –  
відтепер  нас  обох  єднає  тільки  злочину  таємниця.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903041
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Катерина Собова

Репетитор

З    репетитором    удома
Розмовляє    батько    Вови:
-Як    так    можна    помилятись  –
Аж    три    рази    в    кожнім    слові?

Я    пів    року    Вас    наймаю,
Хочу    мати    результати!
Що    я    Вову    не    питаю  –
Він    не    може    розказати.

Бо    правопису    не    знає,
Диктант    пише    з    помилками,
І    весь    текст    пересипає
Лайкою    і    матюками.

-Прогрес    є,-    учитель    каже,-
Син    всі    ляпи    відчуває,
І    як    може,    на    папері
Свою    злість    відображає.

Хлопчик    дуже    емоційний,
Все,    що    думає,    те    й    пише,
А    це    зараз    дуже    цінно:
Він    -    не    просто    сіра    миша.

Я    багатий    досвід    маю:
Матюки    -    це    не    завада,
Багатьом    допомагають
Бути    у    Верховній    Раді.

Ну,    а    там,    скажіть,    навіщо
Той    правопис    Вові    знати?
Коли    вся    його    робота  –
Вчасно    кнопку    натискати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 30.01.2021


Тарас Комаринський

Депресивно-святкове

Шикуючись  у  вивірений  ряд,
Пливуть  думки  під  цокіт  часоплину
Зі  швидкістю  незмінних  шістдесят
Секунд-моментів  рівно  за  хвилину.

І  день  за  днем  новий  старіє  рік,
Втрачаючи  святкову  актуальність,
Реальність  ріже  десь  неподалік
Всі  тости  на  заїжджену  банальність.

Докупи  ноти  сміху  та  ридань
Злились  і  в  носі  стало  щось  крутити
Від  запахів  зіпсованих  бажань,
Які  завжди  лінуємось  здійснити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900151
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021


Мандрівник

Пластилін

Письменництво  мов  пластилін  :
ліплю  слова  дитячою  безпосередністю,
наче  солдатиків  на  полі  бою,
які  повинні  захопити  фортецю  уяви,
що  вивищується  над  головою.
Ще  трохи  й  зав'яжеться  битва
за  ваш  час  та  увагу.
Ну,  не  битва,  а  майже  гра...
Хоча  поранені  ілюзії  вже  просять  допомоги,
тоді  як  правда  та  справедливість,
суцільно  перебинтовані  від  попередніх  сутичок,  
заледве  шкандибають,  скрегочуть  нервами,
але  надихають  своєю  впертістю,
незламністю  піднесеного  духу,
жаги  до  остаточного  повалення  зла  на  Землі.
Такі  собі  командири  армії  опору
в  безладді  теперішнього  ладу.
Саме  на  них  рівняється  весь  творчий  світ.
Їм  співчувають  зорі,  допомагає  віра,
виблискуючи  новими  перлами  -  
рушницями,  з  яких  от-от  вистрілять  квіти
і  пелюстками  засиплять  біду...
Легко  складати  химерне  військо,
коли  маєш  досвід  емоцій,  практику  пережиття.
А  вони  відбиваються  від  агресивного  середовища,
пізніше  переходять  в  контрнаступ.
Візьміть  їх  до  себе  переночувати,
нагодуйте  ситими  розмовами,
підбадьорте  їх  у  непростому  часі,
засвітіть  каганець  щирості  та  співчуття...
Ті  фрази,  рими,  рядки  перемагають  буденність  життя  !!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897341
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020


3^4

Паніка

Вас  так  багато...
Чому  вас  так  багато?
На  вулицях,
в  будинках
і  в  піснях
Чому  іду  я  знову  винувато,
невдалим  текстом,  що  його  вже  зжато
й  кидає  по  чужих-своїх  шляхах?

Ви  такі  різні...
І  як  ви  такі  різні?
На  вигляд,
в  мріях
і  в  думках
Одні  як  дротики  різкі,  залізні,
а  інші  -  ті  м'які  та  ніжні,
бо  в  кожного  свій  досвід  у  руках

За  вас  молитись...
Поки  лиш  молитись  -
на  посмішках,
віршами
і  у  снах
Щоб  кожному  було  де  прихилитись,
щоб  більше  не  було  вам  сенсу  злитись,
а  тільки  розквітати  на  очах

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891660
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 26.10.2020


Анна Шульке

Сезонні фрукти

Скільки,  доню,  хочеш  за  гниле?
Бог,  ти  чуєш?  Що  ж  тоді  не  плачеш?
Пошепки  дрібну  рахує  здачу,
Безпорадна,  як  дитя    мале...
Сумка  у  руці  стара  тремтить,
І  тремтить  старечий  голос  тихий...
Бог,  ти  бачиш?  Скажеш,  це  не  лихо,
Гаманець  дірявий  і  пустий?
Спину  вік,  як  дерево  зігнув,
В  окулярах  мовчазне  прохання...
Бог,  чи  милосердне  це  вмирання?
Хай  і    за  провину  чи  вину?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889134
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 20.09.2020


Анна Шульке

Книжковий черв'як

І  вечір,  і  тиша,  і  соло  заводить  цвіркун...
Ніхто  і  ніщо  у  цей  час  на  заваді  не  стане.
Зніміть  окуляри,  у  букви  закоханий  пане,
Почуйте  акорди  живих,  хоч  невидимих  струн!
Дозвольте  життю  здивувати  фантазію  й  слух!
І  встати  між  вами  і  світом  отим  паперовим...
Щоб  зморшка  сувора,  що  ваші  роз'єднує  брови
Всміхнулася...Легко  і  радісно  стало  чолу...
Ви  бачите,  щастя  в  дрібницях...І  щастя  живе...
М'ячем  пролітає  повз  вас,  не  проґавте,  спіймайте!
А  мудрість  летка...І  вона,  ви  про  це  пам'ятайте,
В  повітрі  розчинена  ви́соко  в  небі  пливе...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888879
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 17.09.2020


Микола Холодов

Зашифрований непотріб

                   Нехай    жодне    слово    гниле
               не    виходить    із    уст    ваших  ...
                                             Євангеліє.    Еф.  4  :  29

     Бува    в    розмовах    тільки    й    чути
     приблудне    слово  -  паразит.
     Для    зв*язки    слів    бач    має    бути
     цей    "неодмінний    реквізит".

     Словечки    різні    свого    часу
     були    у    моді.    Й    кожен    раз
     вживали    їх    немов    "прикрасу"
     під    час    пустопорожніх    ляс.

     Сьогодні    ж    просто    ріжуть    вуха
     слівця    з    дитячих    навіть    уст
     такі    як    "блін",    чи    "бляха  -  муха".
     Таж    хай    би    їх    познищив    дуст!

     З    них    будь  -  яке    ---    то    звичне    слово.
     В    його    ж    корінні    лайки    стук    ---
     слух    пізнаЄ    безпомилково
     в    нім    зашифрований    матюк.

     Уважні    ж    будьмо,    добрі    люди,
     в    своїй    розмові!    Завдяки
     отій    увазі    зАвжди,    всюди
     хай    з    мови    никнуть    матюки.        

           

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888606
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Анна Шульке

Приходить осінь

Тихо-тихо  приходить  осінь...
Непомітно  темніють  ночі...
А  вона  ні  про  що  не  просить,
Тільки  дивиться  сумно  в  очі.
Вітер-друг  прилітає  часто
І  гойдає,  немов  колиску.
Добре  весело  зустрічати,
Та  підводити  важко  риску...
Діти  виросли...  Не  радіють
Їй,  як  в  гості  приїдуть  зрідка.
-Це  нормально.  Ну  що  тут  вдієш,-
Каже  яблуня  їй,  сусідка,-
Яблук  теж  вже  не  хочуть  рвати,
Хочуть  жити  майбутнім  роком...
Пам'ятає  вона,  як  звати
Всіх...І  їхні  дитячі  кроки...
Хтось,  буває,  усе  ж  присяде:
-Тут  вода,  дощик  був  неначе...
Просто  гойдалка  дуже  рада,
І  від  радості  тої  плаче...
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888586
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Вікторія Павлюк

Осінь

Прощається  літо  і  знову  минає  ,
За  руку  тримаючи  осені  час  ,
Хвилини  його  до  кінця  добігають  ,
І  аркуш  новий  вже  чекає  на  нас  .

Осінь  закрутить  у  вихорі  листя  ,
Пензликом  жовтим  його  розмалює  ,
Дерева  стоять  мов  дівчата  в  намисті  ,
А  вітер  легенько  їх  коси  хвилює  .

Золотом  осінь  всю  землю  накриє  ,
До  літа  нового  ховаючи  квіти  ,
Спраглі  ліси  ніжно  дощиком  вмиє,
Легенько  розчеше  довгі  їх  віти  .

Осінь  -  красуня  гуляє  по  полю,
Десь  зиму  за  лісом  шукати  ,
Знаючи  вже  наперед  свою  долю,
Білу  царівну  іде  зустрічати  .

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888486
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020


Білоозерянська Чайка

Розквітає полотно

     Жіночі  руки  «пишуть»  полотно,
В  орнаменти  вкладаючи  узори,
Фантазія  майстрині  –  неозора,
У  рукоділлі  символи,  мов  зорі  –
Божественним  началом  є  воно…

У  оберегах  –  символах  життя
Красуються  коди  –  народу  сила.
Так  українці  магію  творили  –
Вода  й  Вогонь  у  крапочках  та  хвилях,
Людини  та  природи  це  злиття.

Уявлення  про  Всесвіт,  Землю,  смерть,
для  нашого  народу  є  святими.
Життєва  філософія  незрима,
 і  кольором,  і  знаками  своїми
Розкаже  всім  про  українську  твердь.

Калина  з  Сонця,  Місяця  й  Зорі…
Розповідає  Трійця  нетямущим,
в  оздобленні  цей  оберіг  цілющий
палає  кров’ю  Роду  невмируще,
як  Коло  Сонця  вічного  вгорі.

Дуб-візерунок  в  сиву  давнину
Стрічався  на  сорочках  парубочих,
Він  силу  й  мужність  у  віках  пророчив,
Благословення  й  відданість  жіночу,
Козацьку  міць  увічнив  кам’яну.

Лілеї  цвіт  –  це  символ  чистоти,
І,  безперечно,  світлий  знак  кохання.
Ще  –  ружі-зорі  –  з  космосом  єднання,
Сімейну  злагоду  і  сподівання
Віншує  хміль…  вже  на  поріг  –  свати…

Сад-виноград  –  сімейний  оберіг,
Багрянцем  Мак  на  білому  палає,
Мов  кров,  що  пролилася  в  ріднім  краї.
Вся  вдячність  серця  –  тим,  кого  немає,  
Хто  волю  нам  святу  в  віках  зберіг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888360
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 11.09.2020


Анна Шульке

На краю землі

Поволі  тане  вранішній  туман,
Вже  видно  протилежний  берег  річки...
Вмивається  ретельно  коло  пічки
Пухнастий  кіт...Підійде  до  вікна
І  пустить  в  хату  свіжість  від  трави
Старенька  господиня  цього  світу.
І  все  оте  веселе,  добре  літо,
І  промінь  сонця  жвавий  і  живий...
Під  світлом  жовті  квіти  зацвітуть
На  скатертині,  вицвілій  з  роками...
Ловити  буде  кіт  із  павуками
Нахабних  мух  серпневих  на  льоту...
І  буде  тихо  на  краю  землі,
Де  хата  ця,  садок  і  ліс,  і  поле...
Й  по  небу  все  котитиметься  коло,
Жовтаве,  як  ті  квіти  на  столі...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887843
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 07.09.2020


Анна Шульке

Чаювання

В  болоті  сирість...  І  печаль...
І  мул  на  дні...
П'є  Водяни́к  з  меліси  чай
На  мілині...
Зелена  ряска...Каламуть...
І  череда...
Судився  цілий  світ  комусь,
Йому-вода...
Серпневий  вечір...  Вічний  спокій
Лісовий...
Якогось  звіра  тихі  кроки
У  траві...
Вже  небо  в  зорях...Чай  допито...
Спати  час.
Волога  свіжість...Тане  літо,
Як  свіча...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887566
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 07.09.2020


Анна Шульке

Дисидент

Не  діждатися  істини  
Між  людей  і  в  судах...
Бути  совістю  чистому-
Божевілля  й  біда.
Бути  короткозорому-
То  в  житті  благодать.
Хай  з  страшними  потворами,
Хліб  би  був  та  вода...
У  свободу  повірити,
То  є  злочин,  не  гріх.
Ось  Вам  одяг  із  дірами,
Ось  у  травні  Вам  сніг...
Ось  Вам  стіни  без  зручностей,
Ось  Вам  рік  самоти...
В  совість  чоботом  влучити
Все  ж  не  вміють  кати...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888010
дата надходження 06.09.2020
дата закладки 06.09.2020


Людмила Григорівна

Промінь слова

Поздоровляю  усіх  з  початком  навчального  року!


ПРОМІНЬ  СЛОВА

Із  збірки  "Душа  у  спадок"  і  альманаху  "Кременчук  літературний"

У  морі  мрій  мій  олівець-весельце
Під  парусом  фантазій,  диво-снів,
Слова  шукає  у  скарбах  веселки
З  найкращим  розмаїттям  кольорів:

Одне  -  блакитне,  як  погожий  ранок,
А  інше  -  помаранчами  сія,
Те  -  жовте  сонце,  те  -  зелені  трави,
Як  синє  море,  і  як  кров  моя,
Як  фіолетовий  туман  осінній...

Зібравшись  разом,  кольори-слова
засяють  чистим  променем  всесильним!
І  рідна  мова  в  ньому  ожива.

Що  слово?
Звук?
Чи  на  папері  символ?
О,  ні!  То  -  закодовані  діла,
То  -  стиснені  націлені  пружини,
Початок  усього:
Добра,
і  зла...

2012

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887928
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020


Котигорошко

потім

...а  потім  все  у  тебе  буде  добре,  
бо,  зрештою,  кохання  -  це  не  мус,
ще  сонце  не  покотиться  за  обрій  -  
на  плечах  вже  розтане  важкий  груз
чи  то  -  баласт,  чи  то  -  нелегка  ноша,  
чи  непотрібний  недолугий  дар,
не  гнутиме  додолу  довше  й  довше
неходовий,  залежаний  товар,
все  буде  добре...  птах  злетить  на  волю
в  відкрите  море  випливе  дельфін,.
ніхто  вже  не  клястиме  кляту  долю,
не  витиме  поміж  товстенних  стін,
все  буде  добре...  і  нові  знайомства,
у  грудях  буде  щемний  холодок,
все  так  і  буде,  всього  буде  вдосталь
і  зникне  рій  обридливих  думок,
розсмокчеться  запалений  фурункул,
відновиться  міцний  захисний  мур,
а  серце  -  несформований  гомункул
змуміфікується  від  завданих  тортур

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886989
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 01.09.2020


Анна Шульке

Курган

На  землю  сонце  упаде...
Курган  підніме  сиві  брови
В  той  час,  коли,  чи  то  діброви  
Шумлять,  чи  сильний  дощ  іде...
Без  ліку  зустрічав  світань,
Знав  тисячу  поважних  зміїв.
А  скільки  він  піску  розвіяв...
А  скільки  поховав  бажань...
Заручник  вічного  життя
На  честь  колись  чиєїсь  смерті.
Він  не  частина  круговерті,
Він  гість  до  нас  із  небуття.
Під  небом  степ...  Минають  дні...
А  в  снах  його  гостює  річка,
Так  схожа  на  гадюку  стрічка.
Гіркий  полин...Сумні  пісні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887380
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020


Калєва Тетяна

ти віриш у Бога

ти  віриш  у  Бога
ти  палиш  мої  книги
ти  ріжеш  моє  небо
на  смачні  шматки,  наче  торт...

ти  віриш  у  ботів
ти  ковтаєш  дим,  як  молитву
ти  шепочеш  мені:  не  треба
качати  сумнівний  софт

ти  віриш  у  силу  електрики,
наче  божественний  тесла...
в  наступному  нашому  світі
тесла  народиться  знову

його  оголосять  богом
збудують  до  неба  вежі
елекрика  стане  їжею
і  питвом  новмх  істот

усіх  причащатимуть  тілом
божественного  і  прекрасного:
електричним  ковтком
і  електричним  вином...

ми  перезаряджені  заново
новим  поколінням  атомів
настроєні  на  хвилі  всесвіту
станемо    рівними  з  теслою...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887370
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020


BeZodnia

Капустинка

Заглядалась  пані  Капустинка
В  дзеркало  цілісіньку  годинку:
—  Красуватимусь  серед  городу,
Чим  підкреслить  капустЯну  вроду?
Одягнуть  сукенку  найпишнішу?
Може  цю  зелену?  Чи-то  іншу?!
   Стати  найгарнішою  хотілось  —
Одяг  весь  нап‘ялить  умудрилась.
—  Відтепер,  —  втішалася  наївна,  —
Буду  не  Капуста  —  Капустівна!
Заздрять  всі  мені!  І  я  це  знаю!  —
Гардеробчик  немаленький  маю!
Потріпай  вбрання  легенько,  вітре!  —
   Підставляє  небу  личко  хитре.
                             .......................
—  Ой!  Яка  краса!  —  спинився  Зайчик,
Заховав  надгризений  окрайчик  
І...  залишив  їй  одні  проблемки:
В  Капустівни  —  жодної  сукенки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835920
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 29.08.2020


Анна Шульке

Прощання

Бачиш,  сумною  постаттю,
Все  у  зоряному  пилу,
Далі  й  далі  іде  в  імлу
Літо...Доброю  гостею...
Залишає  привітний  став
І  багатоголосся  жаб...
Яблуневі  гілки  дрижать...
Клен  все  шле  за  листом  листа...
Час  прощання...І  грона  сліз
Сенсом  сповнюють  мить  лози.
Літо  йде  в  переддень  грози,
Йде  кудись  без  речей  й  валіз...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886983
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Наталі Косенко - Пурик

Осінній спів нас зачаровує в садах (акровірш)

[b]О[/b]станній  подих  ніжно  літніх  днів
[b]С[/b]тає  ранкова,  тиха  прохолода
[b]І[/b]  ніби  звук  із  далеку  морів
[b]Н[/b]есе  у  світ  уже  осіння  врода
[b]Н[/b]а  полі  незакінчені  жнива
[b]І[/b]  квіт  волошок  не  такий  яскравий,
[b]Й[/b]ого  здолала  осені  краса,

[b]С[/b]ягнувши  в  володіння  дивослави
[b]П[/b]рийшов  літневий,  зірковий  рубіж
[b]І  [/b]  тільки  тихо  походжає  пані,
[b]В[/b]еселку  ми  чекаємо  скоріш

[b]Н[/b]а  полонині  у  ліричнім  стані
[b]А[/b]  поряд  неповторнії  сади
[b]С[/b]томились  від  спекотної  години,

[b]З[/b]атінені  привабливі  плоди,
[b]А[/b]  аромат  чарує  щохвилини
[b]Ч[/b]ерез  паркан  стрибає  дітвора,
[b]А[/b]  стежка  в"ється  де  осіння  втіха,
[b]Р[/b]озносяться  по  саду  всі  слова
[b]О[/b]біймами  закохані  у  літо
[b]В[/b]ечірня  прохолода  кличе  в  сад,
[b]у[/b]  далеч  відлітає  літня  спека,
[b]Є[/b]днає  із  піснями  зорепад,

[b]В[/b]сміхаючись,  прощається  лелека

[b]С[/b]ади  приготувалися  до  сну,
[b]А[/b]  поряд  річка  грається  у  хвилях,
[b]Д[/b]авно  вже  чути  спів  в  моїм  саду,
[b]А[/b]  завтра  вже  природа  в  нових  стилях,
[b]Х[/b]оваючи  у  затінку  красу.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886878
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Білоозерянська Чайка

Кондитерська душі

   [i]  Як  затишно  в  кондитерській  за  рогом,
У  затінку  розлогого  каштану.
Осіння  кава,  з  присмаком  духмяним,
Байдужим  не  залишить  тут  нікого.

До  тебе  всі  ведуть  мої  дороги,
Я  шепочу  тобі:  "Привіт,  кохана!
Як  затишно  в  кондитерській  за  рогом,
У  затінку  розлогого  каштану..."

У  кавово-вершкових  діалогах
Проводять  час  закохані  гурмани,
До  кави  –  тарталетки  й  круасани    –
В  солодких  поцілунках  до  знемоги.
Як  затишно  в  кондитерській  за  рогом...[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886864
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Котигорошко

ми оминаємо драконів

ми  оминаємо  драконів
і  не  тривожимо  тотемів,
щоб  заховати  в  напівтоні
німе  й  закутане  у  темінь,
ми  живемо,  як  в  Бога  в  приймах,
ми  не  подружжя  і  не  друзі
нас  світ  колись,  напевно,  впійме,
не  в  першім,  то  в  десятім  крузі,
ми  не  ламаєм,  к  бісу,  грати,
нові  будуєм  перепони,
ми  кличем  час  бездушним  катом
й  кладем  цеглини  в  бастіони,
і  береги  в  нас  протилежні,
і  ріки  наші  різнойменні,
ми  наполохані  й  бентежні,
розкидані  по  Ойкумені,
ми  не  чужі,  ми  надто  рідні,
щоб  стати  будь-коли  чужими,
ох,  квітню...  що  зробив  ти  квітню...
хіба  ж  не  знав,  що  Богу  в  прийми?
***
ми  оминаємо  драконів
і  не  тривожимо  тотемів,
ми  вимикаєм  телефони
і  мовчки  плачемо  у  темінь

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886874
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Анна Шульке

Небесна вата

Щоб  людину  здивувати,
Хтось  розклав  пухнасту  вату...
Просто  в  небі  купу  сіру,
Де-не-де  в  блакитних  дірах...
Білі  купи  над  ланами
Живлять  тих  своїми  снами...
В  ваті  затишно  і  тихо,
Ні  тривог  у  ній,  ні  лиха...
І  звучить  розмова  глухо,
Щоб  хтось  зайвий  не  підслухав.
А  можливо,  хмари  з  вати,
Щоб  м'якенько  спочивати
Мрії  в  них  могли  великі,
Доки  їх  ніхто  не  кликав...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886689
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Білоозерянська Чайка

Коханці /альба/

-            Зажди,  не  йди…  то  й  що  тепер,  що  я  коханка?
               Може  в  останнє,  то  хоч  поглядом  зігрій.
- Мені  пора…  (Цілунок  по́хапцем  на  ґанку,
               ти  повертаєшся  у  свій  домашній  стрій.
               І  вже  сумує  за  твоїм  теплом  альтанка…)
- Не  хочу  я  приходу  ранку!…  Мій  час  з  тобою  –  до  світанку.
- Ти  ж  знаєш:  дім,  сім’я…  А  хочеш  –  колисанку?
- Ні,  час  тобі  вже  йти…  Бувай,  коханий  мій!
- Прощай,  кохана  серця,  промінь  вічних  мрій!
               Цей  шал  кохання  до  останку  на  вкраденому  кимсь  світанку.


                 (  А́льба  (окс.  alba  —  «ранкова  зоря»)  —    ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  
                 неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слова  
                 "світанок",  "зоря",  "ранок"    в  кінці  строфи.)


               Фото  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885757
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Вікторія Павлюк

Я - українка

Я  -  українка  !  -  цього  не  змінити,
Я  -  українка  !  -  пишаюся  цим,
Народжена  з  сонцем,скупана  в  житі  ,
Стяг  синьо-жовтий  у  серці  моїм.

Я  українка  !  -  донька  України,
Частинка  маленька  держави  ції,
Хоч  буваю  далеко  від  Батьківщини,
Та  думки  і  душа  на  вкраїні  мої.

Я  -  українка  !  -  квіточка  в  полі,
Під  величної  неба  блакиті,
Я  ще  раз  і  ще  раз  дякую  долі,
Що  красою  осяяна  кожної  миті.

Я  -  українка  !  -  навічно  й  назавжди,
Тут  моє  серце  й  душа  ,
Рідна  земля,тільки  тут  добре  завжди,
Тільки  тут  тіло  сум  полиша.

Я  -  українка  !  -  промовлю  це  дзвінко,
Хай  голос  почує  весь  світ,
Я  -  українка  !  -  сильно  і  стрімко,
Дзвенить  хай  він  сотнями  літ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886834
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Білоозерянська Чайка

В осокорах

                           (алфавітний  вірш.)

[b]А[/b]  в  осокорах  є  ще  трохи    літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя  сонця,  що  вдивляється  у  воду.
[b]В[/b]  ставку  купається  в  качиній  насолоді
[b]Г[/b]олодний  виводок,  що  мама  привела.

[b]Ґ[/b]азда  їх  випустив  –  тут  поряд,  кілька  хат,
[b]Д[/b]одому  близько  –  хай  в  ставку  збирають  ряску.
[b]Е[/b]кватор  спеки…  тільки  мами  -  качки  ляскіт.
[b]Є[/b]диний  звук,  що  втихомирює  малят,

[b]Ж[/b]овтіють    мокрі  та  кумедні  черевці́….
[b]З[/b]а  мить  –  усі  в  ставку  шукають  корм  натужно.
[b]І[/b]  –  раз!  Вони  наїлись,  зчублені  та    дружні    –
[b]Ї[/b]х  качка  хвалить:  всі  навчились,  молодці!

[b]К[/b]оли  вже  сонечко  сховається  по  вінця  –
[b]Л[/b]овці  йдуть  вервечкою  на  пташиний  двір.
[b]М[/b]ені  здається,  що  ставок  і  осокір,
[b]Н[/b]емов  бальзам  душі  –    для  кожного  вкраїнця…


 Фото  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020


Білоозерянська Чайка

Навіяне кручами

   [b][i]  Ми  знищили  палке  кохання  голіруч,
У  кожного  -  своє  життя  строкате.
Закрию  душу    я  знекровлену  під  ключ
І  не  залишу  іншим  дублікати.

Якщо  кохав,  то  більше  спогадом  не  муч.
Минуле  тепле  ще  ...  і  снів  багато.
…  Милуюся  красою  неозорих  круч  –
Згорає  обрій  в  річці  винувато…[/i][/b]

Сициліа́на  (октет)  —  восьмирядкова  строфа  з  двома  четвертними  римами,  розташованими  за  схемою:  абабабаб,  переважно  про  кохання.


Світлина  -  з  нашими  неозорими  Зміївськими  кручами  над  Сіверським  Донцем,  м.Зміїв,  Харківщина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020


ЯВІТА

Живи в цю мить…

Чи  досить  віку,  щоб  Любити,
Чи  стане  Сили,  щоби  Жить?
Не  існувати  і  не  нити,
А  цінувати  кожну  мить.
Чи  досить  віку,  щоб  Чекати,
Той  саме  час  і  той  момент,
Щоби  талан,  судьбу  творити
І  на  Житті  робить  акцент!
Втікає  Час,  злітають  роки
І  ніби  змінюється  Світ.
І  зір  не  той,  і  важчі  кроки
І  вже  не  так  буяє  цвіт...
Живи  сьогодні,  в  цю  хвилину  -
Плекай,  Люби,  Твори  і  Дій!
Не  залишай  свої  Бажання
Пилитись  на  поличках  мрій...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886476
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020


Анна Шульке

Рука

Не  вбивства  знаряддям,  а  органом  праці,  рука
Шляхом  еволюції  мало-помалу,  та  й  стала...
І  камінь  взяла.  А  для  чого  взяла,  не  спитала.
І  вийшло,  щоб  вбити  того,  в  кого  кістка  тонка...
І  палку  взяла.  Щось  дістати...Ідея  проста.
Але  замахнулась,  й  по  комусь  ударила  влучно...
Жага  до  насильства,  виходить,  була  неминуча.
І  їй  підкоряються  вік  і  освіта,  і  стать...
Звичайно,  що  більшість  не  буде  бруднитись  в  крові.
Але  її  вигляд  перві́сно  притягує  очі...
Та  людство  цю  хижість  в  собі  побороти  не  хоче,
Бо  мертві  цікаві,  так  сталося,  більш,  ніж  живі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886330
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 21.08.2020


синяк

Плакало небо зорями

Плакало  небо  зорями
Падали  сльози  чи  роси,
В  ті  роси  б  ногами  босими
Туди  де  пахнуть  покоси.
Кохати  небо  поглядом
Ніжність  травам  віддати,
Та  впав  ти  в  полях  неораних
Під  Іловайськом,  солдате...
Болючий  цілунок  кулею
Кривавий  слід  під  ногами,
Летіла  до  тебе  зозулею
Над  полем  в  молитвах  мама.
І  сонце  з  журбою  світить
Не  буде  продовження  роду,
Як  після  цього  нам  жити
Гірчить  вже  від  сліз  свобода.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886316
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Круглов Роман

42-ая параллель…

Сорок  первая  уходит  параллель,
ждёт  меня  уже  сорок  вторая…
Было  всё:  и  солнце,  и  метель,
и  война  стучалась  в  дверь  седая.

И  менялся  круг  знакомых  лиц,
и  отцом  успел  я  стать  в  квадрате.
Хоть  судьба  устраивала  блиц,
находил  ответы  в  аттестате.

И  ценю  я  в  людях  гуманизм,
мир  в  семье  —  в  большом  приоритете.
Помогал  всегда  мне  оптимизм
и,  надеюсь,  передался  детям.

И  не  важно,  сколько  нам  дано
параллелей  и  меридианов…
Ведь  с  годами  понял  лишь  одно,
что  любовь  залечивает  раны!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879888
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 19.08.2020


I.Teрен

Міграція в осінь

Уже  і  зелень  в'яне  біля  хати.  
Нема  мокви  на  порцію  борщу.  
І  думаю,  –  [i]кому  би  написати  
мелодію  осіннього  дощу.  
[/i]
Згасає  вечір  сонячної  днини,  
стихає  шум,  спадає  спекота,  
щезає  світ  і  місяця  уста  
спивають  у  зеніті  чорні  тіні,
на  небі  –  зорі,  роси  –  у  долині...  

Душі  не  заважає  суєта.  

Але  і  їй  не  вистачає  місця  
у  мороці  німої  самоти,  
де  чується,  –  [i]лети  уже,  лети...  
пустелі  неосяжної  не  бійся...  
[/i]
Кружляє  вітер,  як  опале  листя,  
до  осені  написані  листи.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886294
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Anna Hotenko

Яблуня

На  пальчики  ставала,  щоб  уздріти,  
Чи  звідти,  
З-за  дев'ятої  гори,  
Не  лине  дощ,  аби  збудити  літо  
Веселим  дзвоном  радісної  гри.  
Дощ  надійшов,  
Але  коли  вже  листя  
Дочасний  подих  осені  зривав.  
Дощ  доспівав  над  нею  пісню  чисту,  
І  морок  ночі  співом  розігнав,  
Овіяв  її  свіжістю  й  красою,  
Осипав  блиском  найніжніших  слів,
 Цілунками,  гарячою  сльозою,
 Благальною  печаллю  оповив.  
Та  не  відчула  яблуня  нічого  —  
Ні  радості,  
Ані  жалю  без  меж...  
Дощ  срібний,  
Дощ  пресвітлий,  
Дощ  розлогий,  
Коханий  дощ,—  
Та  надто  пізній  все  ж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886304
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Анна Шульке

Пихата пані

Чого  ви,  пані,  такі  пихаті?
Бо  є  достаток  у  Вашій  хаті?
Бо  є  смарагди  й  рожеві  перли,
І  хутро  з  когось  для  вас  іздерли?
Чи  ви  шляхетного,  пані,  роду,
П'єте  вино,  коли  інші  воду?  
Чи  щось  сакральне,  лиш  вам  відомо?
Чи  принц,  вас,  пані,  чекає  вдома?
Пихатим  бути  напрочуд  просто.
Ходити  світом,  задерши  носа,
І  зневажати  усіх,  крім  себе.
Ніяких  більше  зусиль  не  треба...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886164
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


євген уткін

Років розгульних відголос

Сидить  на  парапе́ті  дід  стари́й.                                                                      
Прийшло́сь    у  ста́рості    жебракува́ти,                                                      
Лишився  він  і    без  сім'ї,  й    без  ха́ти                                                        
Безпо́мічний,  зане́дбаний,  чужий.                                                          

Гірку  сльозу  змахне  вряди́-годи́.                                                                    
Мов  сніг  на  голові  рідке  воло́сся                                                                
Розгу́льних  літ,  безпу́тних,    одголо́сся                                            
Пустопоро́жній  погляд  в  нікуди́                                                                    

Був  посадо́вцем,    мав  вагу́  й  чини́.
Була  пиха́  й  доступні  забага́нки
Продажні  друзі,  дорогі  коханки
Тепер  ніхто.  В  кліщах  самотини́.

Одполові́ла  молодість  давно.                                                                              
Мов  хризанте́мна  осінь  листопа́дом.                                                        
Хмільні́  роки́    запо́внені  безла́дом                                                          
Тепер  по  ві́нця  вто́птані  в  багно́.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873585
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 17.08.2020


Маргарита Ф.

День ніч

Час  іде  собі  тихо  по  лінії
день  ніч  захід  світанок
то  не  хмари  то  білі  лілії
то  не  сонце  а  золотий  збанок

Я  не  можу  зловити  рукою  вітер
але  серце  його  відчуваю  на  шкірі
у  далекому  домі  верхів  розігрітих
озера  грають  на  соколиному  пір’ї

Барани  поспіхом  збігають  по  течії
і  верба  мов  пастух  молиться  лагідно
то  не  зірки  на  небі  то  східні  спеції
присмачнюють  ніч  заманюють  тайною

І  тиша  лікує  дзвінкими  етюдами
завтра  знову  світанок  воскресне  у  кольорі
а  зараз  ніч  торкає  ніжними  звуками
цілує  тулиться  до  мене  скронями

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886106
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 17.08.2020


Наталі Косенко - Пурик

Стати пташкою вмить…

Я  у  поле  піду,  припаду  до  колосся  пшениці
Та  відчую  росу,  яка  тихо  бринить  на  травиці,
Обійму  колоски,  пригорну  любо,  мило  до  себе,
Погляд  вмить  підняла,  а  мені  посміхається  небо

Звеселяє  весь  світ,  синява  охопила  простори
Та  йому  мило  в  слід  зачаровано  дивляться  доли,
Жаль  лише,  що  небесся  від  мене  далеко  -
Стати  пташкою  вмить  та  полинути  в  синєє  небо

Доторкнутись  хмарок,  що  пливуть  у  чудову  годину,
Милуватися  знов,  бо  така  неймовірна  картина,
Насолоду  вбирать,  бо  в  чарівності  хочеться  жити,
Цінувати  життя  та  красу  до  нестями  любити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886062
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020


Анна Шульке

Ялина

Я  вклоняюся  ялині,  що  струнка  і  все  зелена,
Бо  ніщо  мороз  їй  й  спека...
Дивиться  вона  звисо́ка  і  розноситься  далеко
Спів  її.  Й  летить  до  мене...
А  про  що  вона  співає  на  своїй  ялинній  мові,
Кожен  чує,  що  захоче...
Про  веселі  дні  під  сонцем,  про  безмежну  мудрість  ночі,
Чи  про  мрії  вечорові...
Народилась  від  союзу  світла  і  землі  моєї,
Поважає  час  і  простір...
І  мене  того  навчила,  і  тебе  навчить.  Ти  просто
Попроси  про  це  у  неї...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885980
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


синяк

Вже яблуками нас чарує сад

Вже  яблуками  нас  чарує  сад,
Вони  червонощокі  як  дівчата,
Це  осінь  повернулася  назад
Як  і  не  йшла,  та  й  стала  біля  хати.
Між  квітами  красується  в  траві
Така  ажурно-ніжна  павутина,
Шкода,  що  прийдуть  хмари  грозові,
І  ця  краса  за  якусь  мить  загине...
Та  сонце  пестить  ще  усе  навкруг,
Заглядає  промінням  ніби  в  душу,
Птах-чорногуз  вже  переміряв  луг,
Спритні  шпаки  ласують  стиглі  груші.
Ще  п'ю  тепло,  мов  воду  я  з  долонь,
І  зачарована  ще  заходом  барвистим,
Калина  в  лісі  як  палкий  вогонь,
І  райдуга  під  небом  коромислом.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885966
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Володимир Каразуб

МИС ЛЮБОВІ

Повільно  дрейфують  слова,
По  душах  в  розломах  речень.
Серце  -  півострів  гарячих  течій,
Розкололось  на  острови.
На  одному  із  островів,
Мис  Любові  заходить  в  море,
Де  в  глибинах  його  прозорих
Кладовище  старих  кораблів.
Там  покрита  іржою  корма,
Там  канати  -  завиті  коси,
Там  бодлерові  альбатроси,
Тягнуть  мертві,  на  крилах,  слова.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885938
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020


синяк

Розлукою між нами стала осінь

Розлукою  між  нами  стала  осінь
І  почуття  холонуть  як  земля,
А  я  все  пам'ятаю  навіть  досі
Як  ми  ходили  разом  у  поля.
Я  пам'ятаю  небо  -  ніч  у  зорях
І  тиху  річку  з  дзеркалом  води,
Ми  відчували  кожен  серця  порух
І  все  як  в  казці  там  було  завжди.
Так  промайнуло  літо,  чи  кохання,
Стіною  хмари,чи  сльоза  розлук...
Впаде  зоря  -  загадую  бажання
Відчути  ще  тепло  від  твоїх  рук.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885967
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


Олег Князь

Оточення

Складних  багато  і  простих,  суб’єктів  як  в  кіно,  а  відпускать  потрібно  тих,  хто  тягне  нас  на  дно!  Один  шумить,  інший  затих,  на  згоду  брехунам,  тримайте  біля  себе  тих,  хто  свято  вірить  нам!  В  житті  сюрпризів  безліч  є,  приємних  й  навпаки,  достатньо  тих,  хто  з  ніг  зіб’є,  і  друзів  на  віки!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885968
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


синяк

Несло літо десь букет із квітів

Несло  літо  десь  букет  із  квітів:
Розгубило  всі  їх  у  траві,
Серпень  спав  туманами  укритий
На  такій  заквітчаній  землі.

Забриніли  на  тих  квітах  роси
Ніби  налили  їх  у  кришталь,
Літо  айстри  заплело  у  коси
Із  жоржин  накинуло  вуаль...

І  помандрувало  собі  в  поле,
Вітер  грав  на  сонячній  струні,
Гнав  кудись  ще  перекотиполе
А  куди,  він  не  сказав  мені...

Я  дивилась,  як  минало  літо
Йшло  собі  повз  мене  без  жалю,
Не  дано  мені  його  спинити,
Як  життя...  Хоч  так  його  люблю...
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885964
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020


tru

Танцовщица

Полтора  с  лишним  месяца  боли
И  без  недели  месяц  тихих  слез
Но  я  не  сдамся  и  не  скрою
Что  соберу  в  кулак  остатки  нервов
Страха,  моего  упрямства,  воли
И  в  зеркале  еще  увижу  застывшую
Себя,  на  фоне  танцевальных  поз

Перемешалось  все  во  мне,  клокочет
Лететь  так  вольной  птицей
Танцевать  так  напролет,  всю  ночь
Струной,  натянутой  своими  жилами
Закрученой  так  прочно,  выдам  ноту
И  вторя  зову  сердца,  ни  на  йоту
Себя  я  не  предам.  Не  оступлюсь...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885931
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Зелений Гай

Танець бабака.

Схопив  вовчисько  якось  бабака  за  бік.
Гризун  до  вовка:    "Зупинись  шановний.  
Я  здобич  не  проста.  Бабак  я  знатний.  VIP.
Я  танцюрист  заслужено-народний.

У  лісі  темному  ти  лютий  дикий  звір
Далекий  від  естетики,  культури,
А  я  найкращий  майстер  танців  всіх  степів.
Шалені  легко  па  кручу  й  фігури.

Тож  зачекай  хвилину,  ще  мене  не  їж.
Таких  не  бачив  рухів  ти  ніколи,
Бо  так  і  проживеш  своїм  життям  пустим,
А  я  директор  бальних  танців  школи.

Ти  бік  мій  відпусти,  сумирно  стань  дивись,
Не  гай  свій  час,  отримай  насолоду,
Станцюю  я  тобі  останній  раз  в  житті
Зжереш  мене  і  кинеш  кості  в  воду."

Послабив  хватку    вовк:  "Ну  що  ж,  мастаче,  скач
Здивуєш,  за  тобою  я  поплачу"
Гризун  у  танець  той  всі  сили  свої  вклав,
Не  впав  у  відчай  -  мріяв  про  удачу.

Він  очі  вирячив  ще  й  звісив  язика
І  вовка  це  спочатку  налякало
Та  вгледівши  танок  пухкого  бабака
Від  сміху  хижаку  погано  стало.

Не  раз  йому  у  сни  приходитиме  мить
Як  цибала  над  степом  торба  з  хутра
Від  сміху  відійшовши  довго  злющий  вив  -
Бабак  сховався  в  нірку  дуже  хутко.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885871
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Анна Шульке

У деяких людях

Незгасаюча  іскра  у  темряві  долі,
Є  у  деяких  людях  небесний  вогонь.
Особливо  у  затишку  теплих  долонь,  
Він  тихенько  горить  і  зростає  поволі...
На  освітленні  штучному  деякі  люди.
Денним  світлом  укриють  усе  навкруги,
Необачно  залізши  в  космічні  борги,
Особливо,  як  витрати  бу́ли  в  нікуди...
Йдуть  у  світлі  чийомусь,  не  відають  того,
Ті  незрячі,  на  дотик  що  світ  пізнають.
Що  зорі  провідної  лиш  їм  не  дають,
Все  вони  нарікають  на  фатум,  на  Бога...
Ти,  проскочив  що  лівою  смугою,  хто  ти?
Хто  ти,  в  черзі  у  касу,  за  ким  я  стою?  
Можна,  я  уявлятиму  сутність  твою,
Ти,  що  зник  із  очей  за  крутим  поворотом?





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885800
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Леся Утриско

Колишу море на долоні

Колишу  море  в  своїй  долоні  -
Чарівна  мить,
Торкаю  сльози  його  солоні,  
Нехай  шумить.
Біжить  за  обрій  чарівність  далі  -
В  ній  міражі,
Малює  сонце  вітрила  неба  -
В  них  вітражі.
Містичність  вітру  гойдає  хвилі  -
Малює  штиль,
Розлиє  колір  морськоі  гладі  на  сотню  миль.
Манить  у  далі,  у  світ  чудес  -  у  блиск  вітрів,
Там  день  дзвенів,  співала  ніч  -  в  них  штиль  зомлів.
Враз  заколишу  в  своїй  долоні  чарівну  мить,
Відбиток  сонця,  вітрила  неба  -  гладь  мерегтить.
В  них  нескінченність  -  злились  в  єдине,  і  мить,  і  сон,
Чарівність  моря...  в  нім  колискова  -  все  в  унісон...

(С)  Леся  Утриско  (Воробець)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885851
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020


Анна Шульке

У збитих вершках

Кохання  вбирають  у  збиті  вершки,
І  сік  полуничний  по  ньому  стікає...  
Ну  що  би,  здавалося,  дні  і  роки,
Воно  у  вершках  не  псується  віками...
У  тім  середовищі  що  йому  ще,
Поживно  і  солодко,  навіть  красиво.
І  ба́йдуже  всім,  що  зневоднене  вщент,
Й  сумне,  і  від  білих  вершків,  наче  сиве...
В  звичайній  воді  з  нього  змити  усе
Що  тягнеться  й  липне,  лишаючи  плями.
Лиш  чистим  ту  щирість  воно  принесе,
Яка  так  висо́ко  цінується  нами...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885704
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Анна Шульке

Про листя

Давай  підкидати  листя    вище  і  вище,
Щоб  вітер  його  підхопив  і  життя  вдихнув...
Іще  один  жовтень  котом  рудим  промайнув,
Іще  один  грудень  став  невмолимо  ближче.
Давай  із  лап  кленових  букети  збирати,    
Нехай  живою  їм  стане  вода  з-під  крану...
Листопад  нас  не  у  казку  веде,  в  оману,
Вихід  із  неї  лише  крізь  морозні  грати.
Давай  вінки  із  листя  пускати  на  воду.
Тоді  через  рік,  як  крига  на  річці  скресне,
Воно  зможе  першим  ту  привітати  весну...
Воно  зможе  першим  ту  оцінити  вроду...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885624
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Анна Шульке

Восени

Я  так  люблю  осінній  світлий  день,
Жовтневе  небо  вільне  і  холодне
Під  супровід  улюблених  пісень,
Тих,  несучасних,  та  давно  немодних...
Люблю  кленовий  лист  всіх  кольорів,
Від  нього  тепло,  як  від  чашки  чаю.
Іще  на  рік  будинок  постарі́в,
На  щастя,  він  того  не  помічає.
А  люди  ..  Я  люблю  їх  восени,
Мудріших  і  привітніших  до  долі.
Люблю  осінні    мальовничі  сни  
І  дим  багать,  в  якому  присмак  болю.
І  велич  засинання...  Й  спокій  той,
Якому  дощ  дрібний  приносить  втіху.
Люблю  осінній  дуб,  бо  він  листом
Своїм,  я  вірю,  захистить  від  лиха...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885415
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Білоозерянська Чайка

Багряний септет

 [b][i]  Багряні  лози  винограду
понуро  віти  опустили  –
не  має  вже  кохання  сили,
всі  літні  почуття  позаду.
 Зали́шилась  підступна  зрада.
 Зриває  вітер  листя  в  просинь  –
Зарано  серце  лине  в  осінь…

Знов  королівськими  рядками
Шепоче  Осінь  вірші  Долі.
В  риданнях  падає  додолу
кохання,  що  цвіло  між  нами
 троянди  чудо-пелюстка́ми.
З  казковим  цвітом  тим  опалим,
вмить  світле  назавжди́  пропало.

Як  шкода  серцю:  все  квітуче
Тепер  у  вогнищі  згоріло,
Кохання  змовкло,  заніміле…
Усе,  що  душу  мою  мучить,
у  осінь  прагне  неминуче.
Залишивши  одну  розраду  –
багряні  лози  винограду…[/i][/b]

(Септет  або  чосерівська  строфа.)

Фото  -  інтернет.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Сумирний

Лабораторія для молодого літератора

Художній  образ    там,  де  текст  пройнятий  мислю,  чіткий  і  виразний.  У  цьому  ще  раз  переконався,  читаючи  твори  нової  збірки.  Це-довгоочікуване,  принаймні  мною,  видання  Віснику  міжнародного  конкурсу  на  кращий  художній  твір  “Наше  серце”.  Конкурс  відбувся  з  нагоди  170  ліття  від  дня  народження  французького  письменника  Гі  де  Мопассана.  І  поки  триває  ще  оцінювання  торів  поважним  журі,  висловлю  декілька  своїх  думок.  Неупереджених.  Простих.    Почну  із  географії  авторів...  Завжи  цікавить  авторська  активність  областей  нашої  Батьківщини  та  закордоння.  А  фоліант  віснику  доволі  об*ємний:  293  сторінки,  формат  книги  А-5.
Найбільшу  кількість  авторів  (проза,  поезія)  нарахував  із  Київщини:  33.
Волинська  10,  Львівська  7,  Одеська  6,  Харківська    7,  Полтавська  5,  Хмельницька  4...  Інші  регіони  -значно  меньшу  цифру  показали.  А  Черкащина  -  й  поготів  представлена  одним  автором...  І  то,  автором,  якого  я  знаю  по  Харкову...  

Невже  "лани  широкополі  і  Дніпро  і  кручі"  не  спромоглися???  Скільки  знайдеш  у  переліку  членів  обласної  спілки  письменників  шевченкового  краю  ПІБів...  До  сотні.  А  учасників  -  один...    Панове,  члени,  можна  довгі  роки  писати  вірші  і  не  бути  поетом...  Адже,  як  казав  Андрій  Малишко,    кожна  людина,  хоч  би  з  невеличкою  освітою,  уміє  підбирати  рими  і  складати  віршики...  Агов,  поети  Черкащини,  чи  створюєте  ви  ще  справжню  поезію???  

Та  перейдемо  до  суті,  приємної.

Приємно  вже  те,  що  поміж  106  авторів  я  зустів  імена  колег  по  КП.  Тож,  вважаю  цей  допис  буде  вжитковим.  

Труд  письменника,  поета  може  поєднуватися  із  красою  словотворення  у  єдине  ціле.  У  такому  разі  текст  набуває  філософського  синтезу...  Того,  що  давно  хвилювало  й  хвилюватиме  повік  не  одного  художника  слова,  справжнього  митця...

От  і  назву  ряд  авторів  віснику,  що  справили  на  мене  добре,  почасти  й  незабутнє  враження.  Йду  за  алфівітом  (я  ще  читаю  вісника.  Дійшов  до  половини  книги)  у  переміжку  прозаїків  та  поетів:  Апальков  О.  (єдиний,  доречі  пердставник  Черкащини),  Біла  Вікторія  (Івано-Франківськ),  Васильчук  Віктор  (м.Коростень),  Вергеліс  Олег  (Київ),  Вертієва  Анна  (Харків),  Грицан  Тетяна  (Закарпатська  обл.),  Донець  Денис  (Одеса),  Карпець  Ярослав  (Київ),  Левіна  Оксана  (м.Хорол,  Полтавщина),    Лещинська  Оксана  (Івано-Франківськ)...

Дещо  повернемося  до  прочитаного  матеріалу.  Неможу  не  подякувати  Вергеліс  Олегу  за  його  нарис  "Старая  актриса  на  роль  миллиардерши".  Навіть  не  розмірковуючи  над  його  літературними  принадами,  дякую  авторові,  знаному  у  світі  театральної  критики,  за  світлу,  збережену  пам*ять  про  Нону  Копержинську...  Водночас  -  рекомендую  усім  небайдужим  прочитати  цей  нарис-портрет.  Згадєте  одразу  і    Рогнеду  Карпівну  із  "Королевы  бензоколонки"  і  Секлету  Лемериху  із  "За  двома  зайцями"...  Пам*ять  -  то  великий  скарб.

Молодь  завжди  "акселєрувала".  От  і  у  збірці  якось  вражають  рядки  Гризан  Дар’ї,  із  простенького  віршику  "Искра".  Не  зразу,  але  -  замислишся...  Це  пише  дівчина  у  свої  10  років...  "...Что  мне  делать,  скажите,  с  любовью?/Может,  просто  уйти  в  никуда?"  

Звісно,  дитячі  спроби  варті  похвали.    Інща  справа,  коли  вже  зрілі  поети  і  поетки  "верзають"  твори,  захоплені  однією  строною  руху  пальців  по  тестатурі.  На  кшталт  спроби  піднести  власну  вузьколобість  до  особливої  цноти...  Ще  гірше,  коли  дівки,  чоловіки  і  чоловічиці  римують  дієсловами...  Без  совісті,  стидання  й  міри.    Тут,  найбільш  насущне  завдання  будь-якого  критика  -  висміювати  таку  творчість.  Що  роблю  і  я,  мірою  сил  і  можливості...

Та,  повернемося  до  першоджерела  -віснику.

Киянка  Маркс  Марина  у  творі  "Розлучниця"  йде  джеролом  драматично-романичної  пригоди.  І  їй  це  вдається.    Образ  розкриття  людського  характеру...  Нині  такий  хід  використовують  автори  (тексти  яких  я  читав)  рідше,  ніж  образ  для  змалювання  суто  подій  життя...    

Варто  окремим  абзацем  згадати  твір  Анатолія  Крима  "Чорт".  Це  комедія  для  театру.  За  мотивами  оповідання  Гі  де  Мопасана,  маститий  автор  створив  чудовий  привід  для  дійства  у  5-ти  сценах.  Раджу  всім  прочитати.  Гумор  -  б*є  через  край...

Мірою  читання  відкривається  світ  нових  образів.  Тож,  раджу  прочитати  у  збірці  твори  ще  таких  авторів  як:  Лілії  Кузьменко,  Юлії  Левін,  Олени  Постнікової,  Анатолія  Сергієнка,  Володимира  Стасюка,  Владислава  Таранюка,  Василя  Харченка...  Авторам  вдається  зачіпити  читача,  змусити  його  міркувати  за  текстовим  дійством  далі,  самотужки...  

Зрозуміло  і  те,  що  якась  частина  текстів  вісника  починається  і  кінчається  халтурою.  Однак  і  дешеві  поробки,  попри  свою  невгасиму  малозначущість,  теж  становлять  частину  літературного  процесу.  І  з  огляду  на  це  будуть  ще  написані  критичні  нарисі  більш  маститими  спеціалістами  ніж  я.  А  я  раджу  усім  авторам  долучатися  до  подібних  проектів.  Адже,  більшість  класних  (добротних)  творів  -стає  прикрасою  літературного  змагання,  змагання  наживо.  Тут  і  зараз.  А  це  -мов  бігти  навипередки  із  чемпіоном...  У  буль  якому  разі  побіжиш  швидше,  ніж  біг  би  за  таким  як  сам...

Щасти  всім!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885460
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Білоозерянська Чайка

КЛІТКА

[b]    [i]  Від  хлору  сліпну,  серце  рветься  на  свободу.
Я  –  не  екзотика!  Дельфін  –  не  акробат!  
Плавник  б’є  сітка…
 Я  хочу  жити  в  лоні  дикої  природи!
В  неволі  ж  –  знову  шкіру  точить  хімікат.
Здавила  клітка…

…  Дресирування  –  немов  завчені  тортури.
Постійний  голод,  відчай,  стрес  на  самоті.
Всі  рухи  –  кволі…
Я  б’юся  тілом  об  людські  жорстокі  мури.
І  лине  крик,  останнє  соло  у  житті.
…  Нарешті,  воля!  [/i][/b]

(Копла.)

(Світлина  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Володимир Каразуб

КАЖАНИ

Дощ  починався  тричі:  
вперше  полопотів  кількома  краплями
упавши  на  листя  яблуні,  
що  устами  ночі  прошепотіли:  
ти,  
ти,  
ти.
Тоді  об'явився  вдруге,  
мов  лис,  що  забіг  на  подвір'я
і  перестрибнувши  через  прямокутник  живоплоту  -
високо  задер  хвоста.
Втретє,  дощ  накинувся  кажанами,
І  ніч  пролетіла  шурхотом  їхніх  крил.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885531
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Петро Рух

РУХ

Шляхи,  дороги,  кроки  духу.  Рух.
Це  вічна  подорож.  Вона  цікава.
Вона  неспинна,  як  неспинний  дух.
Душа  куштує.  Досвід  —  її  страва.
Душа  куштує  здійснення  бажань.
Від  здійснення  одних  вона  страждає
І  зазнає  розчарування  й  жаль,
Сама  себе  на  котрі  наражає.
Душа  куштує  ті  чи  ті  смаки,
Допоки  не  дістанеться  цієї
Любові  й  волі  чистої  ріки,
Допоки  не  почне  живитись  з  неї,
Допоки  нею  не  стає  сама.
На  цьому  пошук  щастя  закінчився.
Неповноти  у  серці  більш  нема.
Дух  все  знайшов.  Усьому  він  навчився.
Він  рухається  в  щастя  повноті
З  метою  її  з  кимось  розділити.
З  різницею  лише  в  смаку  й  меті
Рух  —  те,  що  відбувається  щомиті.

[i]02.08.2020,  автобус  Чернігів-Київ[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885533
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Наталі Косенко - Пурик

Так мудро облаштоване життя

А  ти  полинув  у  чужі  краї
За  горизонт  незнаний  так  далеко
і  у  твоїм  небаченім  житті
Нас  розділяє  і  земля,  і  небо

І  долі  розійшлись,як  кораблі,
Чи  як  птахи  у  вирій  відлетіли,
Як  ніби  дві  півкулі  на  землі,
Які  з"єднатись  просто  не  зуміли

У  кожного  уже  своє  життя
Поділене  на  різнії  етапи,
Вбирає    досвід  серце  і  душа
І  роздає  життєвії  поради

То  біла  смуга  тихо  підійде,
То  чорна  налетить,  як  ніби  хмара
І  знову  сонце  милеє  зійде  -
Заповнить  душу  незабутня  зваба

Так  мудро  облаштоване  життя
І  хоч  закине  доля  нас  далеко
Та  знаємо,  зустріне  нас  весна
І  у  краях  поселиться  лелека.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885516
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Володимир Каразуб

ДЕНЬ РОЗГОРІВСЬ ЧЕРКНУВШИ СІРНИКА

День  розгорівсь  черкнувши  сірника
В  лампадку  бляклого  світання  Сходу,
І  вітер  дмухав,  змішував  тепло,
В  просіяний  досвітній  холод.
День  починався  шелестом  тополь.  
Спадав  туман,  зникаючи  безслідно,
В  дрімучий  ліс.  А  там  сто  тисяч  доль,  
Тягли  в  юдоль  старий  лекалом  ідол.
Тривожив  сич  і  сполох  крил  в  тобі…
І  ти,  вже,  як  давно  будуєш  місто,
Як  ідоли  всі  крапочки  над  і,
Горять;  немов  сірник,  мов  сонце  конформіста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885421
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Анна Шульке

Восени

Я  так  люблю  осінній  світлий  день,
Жовтневе  небо  вільне  і  холодне
Під  супровід  улюблених  пісень,
Тих,  несучасних,  та  давно  немодних...
Люблю  кленовий  лист  всіх  кольорів,
Від  нього  тепло,  як  від  чашки  чаю.
Іще  на  рік  будинок  постарі́в,
На  щастя,  він  того  не  помічає.
А  люди  ..  Я  люблю  їх  восени,
Мудріших  і  привітніших  до  долі.
Люблю  осінні    мальовничі  сни  
І  дим  багать,  в  якому  присмак  болю.
І  велич  засинання...  Й  спокій  той,
Якому  дощ  дрібний  приносить  втіху.
Люблю  осінній  дуб,  бо  він  листом
Своїм,  я  вірю,  захистить  від  лиха...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885415
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Адажіо любові

Ескорт  зірок  зійшов  на  небо  серпня,
Ще  й  місяць  річці  легко  ллє  медовість.
І  чути,  чути  шепіт  тихий  серця.
З  тобою  ніч  -  адажіо  любові.

Душа  в  полоні  ніжних  поцілунків,
А  потім  стільки  їх,  немов  лавина.
Малює  ніч  чуттєві  візерунки.
Мелодія  кохання  п*янко  лине.

Я  в  очі  надивитися  не  можу,
Неначе  льону  голубінь  розквітла.
В  них  чародійну  силу  я  знаходжу,
Адажіо  моє  любові  й  літа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885356
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020


Світла(Світлана Імашева)

Конкурс завершено!

ШАНОВНІ  ДРУЗІ,  УЧАСНИКИ  КОНКУРСУ  ВІРШІВ-ТАВТОГРАМ!  
Протягом  тижня  тривав    неофіційний    поетичний    конкурс    на  кращий  вірш-тавтограму  на  сторінках  ФБ.    Дякую  вам  усім  за    любов  до  рідної  мови,  знання  її  невичерпних  словесних  скарбів.      Для  поета  мова  –  його  найтонший  і  найсильніший  інструмент,    добре  володіння  мовою  –  наше  все.  Конкурс  можна  назвати  Всеукраїнським,  оскільки  в  ньому  брали  участь  майстри  слова  з  багатьох    областей  України.
 У  конкурсі  взяли  участь    19  поетес  і  2  поети  (хвала  їм!).  Враховувалися  бали  за  два  твори,  розміщені      у  групі  «Українська  поезія»  та  на  домашніх  сторінках  авторів.  
Вітаємо  авторів,    твори  яких  стали  найпопулярнішими.    Це  Наталія  Сливка,  Ірина  Турик,  Христина  Давидчак,  Олег  Хромченко,  Леся  Мундур,  Тетяна  Леонтьєва,  Марина  Зозуля,  її  дочка  Віра  Зозуля.
         Заспівом    конкурсу    стали  поетичні  рядки  Світлани  Імашевої:  «МОВОЮ  МАТЕРІ  МОВЛЮ:  МУДРІСТЬ,  МЕЛОДІЯ,  МИСЛЬ  –  МАГІЯ  МЕЛОСУ  МОВНОГО…МРІЙ,  МОЯ  МИЛА,  МОЛИСЬ!»    Першою  на  пропозицію  написати  вірш-тавтограму  відгукнулася  Лідія  Гонишнюк  із  Житомирщини    твором  «  Полум"яно  посміхнулась  природа»,    чим    дала  добрий    початок  конкурсу.        Осявають  душу  слова  Ірини  Турик  ,  що  народилася  у  м.Ковелі:  «Стиглого  сонця  скибку  серпень  смакує  спросоння…»  (352  бали).    Хвилюючою  молитвою  звучать  слова  Наталії  Сливки    із  Дрогобича:  «    Бережи  ,  Боженьку,    Будинок    батьківський.    Батьківщину,  брата,  Батечка,  бабусю…»  (415  балів).  Голосом  дощу    озивається    поезія  молодої  поетеси  із  Львівщини  Христини  Давидчак:  «Джазом  дощ  долина́  –  дивина…Духмяні́є  діброва  довкола,  Дзюркотить  джерелом  далина́,  Дзеленчи́ть  дзвонарем  дрібночоло…»  (171бал).    Народний  майстер  і  поет  з  м.Андрушівки  на  Житомирщині,  мій  земляк  Олег  Хромченко    приваблює    оптимістичним  світосприйняттям:  «Диміла    димкою  дорога.  Деркач  доспівував  ду-  ду.  Диск  диво-кола,  диск  Дажбога  дарив  довкола  доброту».  (114  балів).  Молода  поетеса  із  Херсона  Тетяна  Леонтьєва  з  усмішкою  продовжила  тему  про  Пегаса,  у  її  творі  поет  «Пегаса  почав  приручати,  підлив    поетичний    первак    із    присмаком    прози  й  печалі  –  Пегас  полетів,  наче  птах!»  (97б.)  .  Поетеса  Леся  Мундур    зачарувала  образами  рідної  природи:  «Самошиті  спіднички  суничок.  Самотканні  сувії  струмка.  Соловейка  саморобний  смичок  -  сольнострунна  скрипочка  сумна».  (88  б.).  А  поетеса-педагог  з  Харківщини  Марина  Зозуля  (Білоозерянська  Чайка)    розтривожила    душу    рядками:  «Старий  скрипаль  смичком  сльозу  самотню  солодкому  світанню  сколихнув»(64  б.),    її  юна  15-річна  донька-поетеса  Віра  Зозуля    вразила  всіх  поетичним  хистом,    відтворивши      історію  почуттів:  «Перегорів  панич,  перегорів,  -прошепотіло  пильне  піаніно,  підкинувши  палаюче  поліно  під  прихисток  погаслих  почуттів»  (43  б.)        До  речі,  ще  одна  поетеса  і  вчителька    з  Андрушівки,  Ірина  Шишкова,  однією  з  перших  написала  добрі,  світлі  рядочки,  чим  надихнула  на  творчість    інших    колег  по  перу:  
             Самоцвітами  стелю  стежку  стоверстову  .
               Світлом  сонячним  сяйну  ,  скажу  своє  слово  .
             Сумом  синім,  споришем  спокій  свій  сповию,
             Стану  стійким  світлячком,  старанно  –сміливим…    (47  б.)  
           Несподіванкою      виявилися    прозові  твори-монофони    Марії  Карнаух  із  м.Шепетівки,  що  також  зацікавили  читачів  і  були  гідно  оцінені  (74б.)    З  посмішкою    описала    процес  поетичної  творчості    Світлана    Імашева:  «Поети    поламали    пера,  псуючи    пафосно    папір».    У  її  іншій  поетичній  замальовці  співають  лебедині  крила:  «ЛАГІДНІ    ЛАГУНИ  -  ЛЕБЕДІ  ЛЕТЯТЬ,  ЛЕГКОКРИЛІ  ЛУНИ    ЛІТОМ  ЛОПОТЯТЬ…»  (103  б.)      Слід  сказати    добре  слово    про  твори  і  досвідчених,  і  молодих  авторів,  які    «перегортали  тонни    словесної  руди»,  щоби    створити  вірші-тавтограми,  бо  непросто    досягти  гармонії  змісту  і  форми,    використовуючи  слова    лише  на  одну  літеру.  Цікавими,  змістовними  є  поезії    Ольги  Калини,  Антоніни  Подмогильної,      Анни  Карпенко-Кортіко-вої,  Ніни  Бойко,  Марії  Гринько  ,  Ірини  Ференц,  Тетяни    Савчук,  Наталії  Петрук,  Еда  Герасименка.    Усі  учасники  конкурсу  –  натхненні  шанувальники  українського  слова,  багато  з  них  –  учителі  за  професією,  як  і  я,    вони  передають  свої  знання    і    любов    до  рідної  мови    юним  громадянам  України.    Дякую  усім  вам,  друзі!  Здоров’я  вам  і  творчого  натхнення!

         Організатор  Конкурсу  -  Світлана  Імашева

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885293
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Анатолій Костенюк

Чоловічі думки

Ми,  часом  відкриваємо  книжки,  
чи  відшуковуємо  в  інтернеті  
романи,  вірші  визначних  поетів,  
прочитуємо  перши  три  рядки,  
кидаємо  і  біжимо  у  справах  
нагальних,  забуваючи  ту  мить  
назавжди,  тільки  часом  защемить:
щось  пропустили  про  життя  –  цікаве,
ту  відповідь,  що  кожен  з  нас  шукав,  
та  не  знаходив  у  навалі  справ.

А  відповідь  була  така  важлива
та  поряд,  тільки  руку  простягни;
ту,  що  так  нас  манила  з  далини,  
вуаль,  яка  нам  істину  повила,  
підняти  б  одним  помахом  руки  
і  зрозуміти  про  таємний  фатум,
про  ціль  життя,  про  самоту,  про  втрату,  
що  як  відбудеться,  то  на  віки…  
Такі  думки  не  раз  в  нас  Жінка  будить,
коли  проходить  через  наші  будні.
07.08.2020р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885274
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Ulcus

#жити

ховаємось  з  бідою  від  біди,
очима  -  в  землю...  сором,  Боже,  сором...
врятуй  нас,  Всемогутній,  відведи
самих  від  себе  і  від  свого  горя...

не  відведеш  -  заклякли  у  сльозах,  
бо  втеча  -  то  сестра  жаскої  зради,
хитає  пам‘ять  біль  на  терезах  
і  пахне  кров‘ю  солодкавий  ладан

немає  сонця  в  соняхах  сухих,
немає  хліба  в  спопелілім  житі,
якщо  тоді  ти  вберегти  не  зміг,
то  дай  тепер  із  цим  нам  якось  жити...

фото  з  нету

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 07.08.2020


Руслана Сапронова

Цей літній вечір



Цей  літній  вечір  наче  сон-
Кричать  цикади  за  вікном,
Але  не  в  тому  зовсім  річ,
А  в  тому,  що  прийшла  ця  ніч,
Така  сумна  й  така  проста,
Така  ошатна  й  молода,
А  вітерець  легкий  приніс
Цей  запах  моря,  його  бриз
І  я  щаслива,  що  це  все
Природа  лагідна  несе:
Цей  вечір,  що  вже  ніччю  став,
І  звук  цикад  і  запах  трав,
І  запах  моря-  у  вікно,
Ось  є  блаженство,  ось  воно.
Зник  шум,  що  мегаполіс  ніс
І  я  щаслива  аж  до  сліз,
Що  є  природа,  небо,  ніч
І  ця  природна  тиха  річ.
06.08.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885232
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Фруктовий літа натюрморт

Позолотило  яблук  круглі  боки
Серпневе  сонце  в  нашому  саду
І  груші  налились  солодким  соком
Та  стиглі  сливи  просяться  до  рук.

Донизу  звисли  винограду  грона  -
Смачнющі  сині  й  білі  ягідки,
Плодів  під  абрикосом  також  повно,
Ваги  їх  не  витримують  гілки.

Це  літо  осінь  зустрічає  радо
І  стелить  вишивані  рушники
Та  натюрморт  воно  подарувало
Своїй  сестрі-красуні  отакий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885244
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Кожен - коваль свого щастя

Кожна  людина  коваль  свого  щастя  -
Так  кажуть  в  народі.Погоджуюсь  з  цим.
Якщо  досягти  чогось  комусь  вдасться,
Це  ним  заплановано,більше  ніким.

А  коли  хтось  руки  чомусь  опускає,
Не  прагне  іти  все  вперед  і  вперед,
То  щастя  і  справді  він  так  й  не  зазнає,
Полин  загірчить  у  душі,  а  не  мед.

Якщо  ж  ти  труднощі  вперто  долаєш,
Хвороби  й  невдачі.І  волю  в  кулак,
Тоді  і  великого  щастя  зазнаєш,
Ніхто  на  заваді  не  стане  ніяк.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885143
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Володимир Каразуб

РОЗА ВІТРІВ

Коли  б  я  міг  зв’язати  словом  серце,  
Ваше,  слова  б  в’язали  линвою  вітрил,
І  ви  б  за  вітром  дихала  грудьми,
Пасатами  наливши  білі  перса.
Коли  б  я  міг  писати,  так,  як  кіль,
Веде  пером  та  розтинає  хвилі,
То  перед  носом  хлюпали  б  дельфіни,
Де  погляд  ваш  їх  вабить  з  гальюна.
Коли  б  я  міг  любити,  так,  як  любить,
Кричати  чайка  вище  висоти,
Де  щогли  марс,  де  виглядає  юнга,
Забутий  берег  вашої  землі.
Я  став  би  вашим  вірним  капітаном,
А  ви  моєю  розою  вітрів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885158
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Микола Коржик

Вінсент

     Вінсент

Із  глека  голови  схиливши
зав'яли  соняхи  в  журбі,
іриси  серце  веселивши
зронили  пе́люстки  тобі.
Пшеничне  поле  сліпить  очі,
залитий  кров'ю  виноградник,
кружляють  зорі  серед  ночі,
а  ти  лежиш  тут  безпорадний.
Осколок  сонця  в  животі.
Зі  спраглих  губ  ледь  шепіт  чую...
Прошу,  як  не  просив  в  житті,  —
його  розріжте,  вийміть  кулю.

06.08.2020  р.




 




     

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885156
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Анна Шульке

Не пляма

У  кожній  долі  є  свій  хрест,  свій  шлях,
І,  певно,  зміст  заховано  таємний.
Невипадково,  значить,  недаремно
Тримає  чи  бере  когось  земля...
У  кожній  долі  щастя  є  й  біда,
Не  більше  і  не  менше,  скільки  треба.
І,  значить,  смуток  зайвий,  коли  небо
Не  завжди  і  не  тим  відповіда...
У  кожній  долі  неповторність  є,
Таких  ще  не  було  і  вже  не  буде.
І,  значить,  хоч  би  що  казали  люди,
Не  пляма,  а  зоря  життя  твоє...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885150
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020


Володимир Каразуб

В ОЧАХ ЇЇ – НОЧІ

В  очах  її  –  ночі,  в  очах  її  –    спиці,
і  в’яжуть    тумани  прадавніх  билин.
Герої  приходять,  героям  не  спиться,
герої  зникають  усі,  як  один
в  її  темних  косах,  і  в  чорних  зіницях,
ідуть  чередою  та  просять  вони:
-  Поглянь  же,  кохана,  на  змучені  лиця,
і  щастя,  забутим,  назад  поверни.
І  чується  голос,  і  чується  –  злиться:
-  Забула  героїв,  про  лицарів  я.
Забудьте  про  мене,  хай  інша  насниться,
хай  інша  дарує  вам  ваше  життя.
В  очах  її  –  ночі,  в  очах  її  –    спиці,
і  в’яжуть    тумани  прадавніх  билин.
Герої  приходять,  героям  не  спиться,
герої  зникають  усі,  як  один.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881936
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.08.2020


Вєра Євгеньєвна

ЧОРНОБИЛЬ

     [b]  Чорнобиль…місто-привид,  місто-пустка,
Тридцять  чотири  роки  в  самоті.
І  тільки  зелень  розрослася  густо,
Та  без  людей  їм  –  порожньо  в  житті…

     Охопить  око  кинуті  хатини
Що  сиротами  люд  домашній  ждуть.
В  зоні  відчуження  -  лише  тварини  
У  розмаїтті  трав  тепер  живуть.

     Буяє  ліс.  Співають  дзвінко  птахи,
З’явилися  олені  та  вовки.
А  смерть  дріма  тепер  під  саркофагом,
Біди  нам  наробивши  на  віки…

     Забруднені  –  колись  родючі  землі,
Занедбані  –  і  села,  і  міста.
І  стільки  вже  квітучих  весен  теплих
Ніхто  з  людей  сюди  не  поверта…[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873161
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 05.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова спокуса

Світанок  жагою  спокуси  мене  обійняв,
З  небесної  далі  видніються  валики  з  вати.
А  ранок  напоює  чаєм  із  присмаком  м'яти
І  стелиться  в  ноги  велюровим  спокоєм  трав.

Всміхається  сонце,  цілує  солодкі  уста,
Легенько  торкає  промінчиком,  зголені  плечі.
У  небі  луною,  дзвенять  переливи  лелечі,
Шле  радість  у  серце,  картина  оця  непроста

Торкається  вітер,  ще  сонного  зовсім  листа
І  ніжним  теплом  в  передзвоні  квітучого  літа.
Загадкою  настрій,  свої  нам  дарує  привіти,
У  білих  туманах  сховалась  хмарин  густота.

Розгубленим  поглядом  знову  шукаю  тебе,
Ще  спогади  літо  кристалами  сипе  на  вії.
В  строкаті  конверти  кладу  затихаючі  мрії
А  десь  у  душі,  наче  гілка  по  шибці  шкребе...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Анна Шульке

Наосліп

Спокій  неба  порушено  криком  пташиним  навік,
Хаотично  кружляють  вони,  наче  доля  людська.
Звідки  йде  і  куди  той  високий  худий  чоловік...
Заклопотана  жінка...Чого  вона  в  світі  шука...
Кажуть,  щастя...  А  що  воно  є?  Може  скриня,  мішок?
Чи  якась  рідина?  Чи  прадавня  премудра  скрижаль?
Все  би  просто  було,  кожен  точно  своє  би  знайшов.
В  цьому  ж  квесті  доводиться  грати  наосліп,  на  жаль.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885054
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020


Анна Шульке

Ви

Ви,  багаті  душевним  теплом
Чи  своїм  гаманцем,  і  веселі,
Замість  вікон  поставте  в  оселях
Почуттів  кольоровеє  скло!
Ви,  красиві  без  винятку,  всі
І  щасливі  можливістю  бути,
Щоби  справжності  трохи  здобути,  
Душ  ранковий  приймайте  в  росі!
Ви,  розумні,  бо  знань  без  кінця
По  високих  книжкових  полицях,
Ваші  власні  будуйте  столиці,
Щоб  не  красти  чужого  вінця...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884713
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Анна Шульке

Обличчя добра

В  добра  обличчя  стомлене,  старе...
І  мучить  ревматизм  ще  з  Ренесансу,
І  серце  не  радіє  вже  романсам  ,
Й  тремтить  рука,  як  в  неї  щось  бере.
Старіє  все  у  світі...Ось  воно  
За  кілька  тисяч  років  постарі́ло.
І  ті,  застряглі  здавна,  в  спині  стріли
Набридли...І  терновий  той  вінок...
Така  у  нього  доля,  що  живи
Й  терпи  усе,  чи  хочеш,  чи  не  хочеш...
Хоч  піт  червоний  заливає  очі,
Хоч  шлях  неле́гкий  й  повсякчас  кривий...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884832
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020


Sukhovilova

В старенькому трамваї…

А  я  в  старенькому  трамваї
Життям  в  задумі  їду  вдаль,
Летять  до  хмар  пташині  зграї,
І  грає  пісню  десь  скрипаль.
Блищить  бруківка,  наче  глянець
В  вечірніх  променях,  рудих,
Приліг  розніжений  рум'янець
На  тло  будиночків  блідих.
Виходять  люди,  знов  заходять,
І  компостуючи  квитки,
Розмови  про  життя  заводять,
Про  всякі  справи  і  плітки.
А  я  кудись,  сама  не  знаю
Все  їду...їду  навмання,
З  вікна  очима  проводжаю
Фрагменти  пройденого  дня.
Летять  в  хмарках  пташині  зграї,
Складає  скрипку  вже  скрипаль,
А  я  в  старенькому  трамваї
Життям  в  задумі  їду  вдаль.
***

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884499
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Юрій Цюрик

Болгарія - філія раю на грішній землі…

Болгарія  -  філія  раю  на  грішній  землі.
Тут  затишно  й  мило,  тут  море  блакитно  прозоре.
Повільно  літають  над  квітами  сонні  джмелі
І  всюди,  куди  не  поглянеш,  замріяне  море.  

Тут  все  дивовижно  прекрасне;
Прям,  спокій  святий...
Барвисті  пейзажі;  дерева  усюди  соснові.
Здається,  і  справді,  сипучий  пісок  -  золотий...
Із  дотиком  сонця,  засмаги...  й  твоєї  любові.

Ти  ніжно  вдивляєшся  в  цю  розмаїту  красу;
В  це  дике,  й  водночас,  привітне  усміхнене  море.
А  смак  поцілунків  нагадує  тірамісу,
У  цій  дивожній  мандрівці,  що  зветься  Love  Story...

Золоті  піски,  липень-2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884510
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


ullad1

Український Ґарик 713

[color="#590559"][i]За  мотивами  І.  Губермана[/i]

[b]Вже  сумніви  душу  поранили,  
а  розум  ще  тихо  кумека:
як  славно  жилося  б  в  ІзрАїлі,  
якби  не  євреї  і  спека.[/b]
[/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882537
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Аліна Олійник

Доля


Чи  доля  у  наших  руках  чи  долі  немає?
Що  насправді  нас  вірного  курсу  тримає?
Хто  обирає  нам  напрям  і  правильний  шлях?
Ми    самі  -  капітани  на  власних  стремлінь  кораблях?
Де  той  яскравий  маяк,  щоб  не  збитися  з  курсу?
Де  віднайти  копальню  снаги  і  ресурсу?
Як  не  зійти  з  дистанції  на  пів  дорозі?
Сила  -  у  слабкості?  Слабкість  -  у  марній    тривозі!
Радість  натхнення  –  мов    музика  радіостанцій,
Щастя    -    оплата  згідно  небесних  квитанцій,
Шанс  –  це  можливість  підставити  вчасно  долоні,
Час  –  пасажир,  що  терпляче  стоїть  на  пероні…
Мабуть  втомився,  чекає  свій  потяг    в  надії
Встигнути  вчасно  дістатись  далекої  мрії,
Бісер  миттєвостей  вправно  нанизує  вітер,
Доля    -  це  вибір    потрібних  чисел  і  літер.    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884396
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Анна Шульке

Оте кохання

На  те  й  кохання  в  світі,  що  воно
До  кожного  колись-то  завітає...
Постукає  під  ранок  у  вікно
Чи  буде  подарунком  Миколая...
Або  у  лісі  знайдеться,  як  гриб,  
Або  потрапить,  як  піщинка  в  око...
Із  нетерпінням  всі  чекають  гри,
Нехай  вона  й  обе́рнеться  уроком...
Дізнатися  всі  хочуть,  звідки  йде
Те  сильне  перше,  чи  палке  останнє...
Ніщо  так  не  поєднує  людей
Й  не  розділяє,  як  оте  кохання...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884417
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Посух

Чисті. Легкі. Прозорі.

У  лікарні,  старенькі,
Чим  ближче  до  смерті,
Тим  вони  більш  прозорі,
Тим  вони  більш  відверті.

Там,  вдивляючись  в  юність,
Вже  не  бачать  назовні,
Ні  обдерті  обої  …  плісняви  в  підвіконні.

Задивляючись  в  вічність,
Гіпнотично  щасливі.
Повсякчасно  сварливі
І  прискіпливо  милі.

Оминаючи  старість,
«Вмотивований»  лікар
Коротенько  призначить
Вже  не  діючі  ліки.

Медсестрички,  можливо,
Не  проігнорують.
Стільки  зайвого  клопоту,
А  старі  не  «цінують».

Вже  вони  біля  Бога.
Вже  вони  близько  Неба.
І  лікарні  убогої,
Наче  їм  вже  й  не  треба.

Вже,  вдивляючись  в  Небе
І  не  бачачи  зорі,
Очі  –  просто,  як  душі.
Чисті.  Легкі.  Прозорі.

Ю.П.
2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884405
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Анна Шульке

Посмішка неба

У  когось  є  хата,  велика,  багата...
У  когось  є  діти,  життя  його  квіти...
У  когось  дорога,  в  ній  радість  й  тривога...
У  когось  надія  росте  і  радіє...
А  в  когось  є  все,  і  дорога,  і  діти,
Та  він  відмовляється  цьому  радіти.
І  хата,  й  надії  у  ній  вище  даху,
А  він  невдоволений  все,  бідолаха.
Люби,  що  у  світі  твоє  лиш  і  в  тебе,
Бо  то  подарунок  і  посмішка  неба...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884329
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


majra

Замовкли солов"їні трелі

Замовкли  солов"їні  трелі,
Серпневий  пал,  новий  пейзаж.
Яскраві  літні  акварелі,
Поволі  змінює  гуаш.

Зникає  зелень  із  палітри,
Все  більше  золота  й  парчі.
І  струни  мальв  в  поривах  вітру
Дзвенять  в  мінорному  ключі.

Над  хатою  старий  лелека
Вчить  молодих  -  ширять  в  блакить!
Здавалось,  осінь  ще  далеко,
Але,  жар-птиця  вже  летить!..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884301
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Новоградець

Фото

Його  приклеїв  наш  комроти
Під  броньовим  перекриттям  -
Дівча  задумливе,  на  фото,
На  підвіконні,  з  котеням.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній,  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт,
В  очах  синеньких,  на  стіні,
Блистить  життя  німим  контрастом
Навпроти  смерті,  у  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи,
Вмостившись  з  котиком  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  списаний  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 29.07.2020


Світлана Воскресенська

Обсипається літо

Обсипається  літо  пелюстками  шовковими,
Тихо  падає  зорями  в  простір  світу  земний,
Озивається  в  тиші  голосами  казковими
І  дарує  із  квітів  букет  запашний.

Літо  грається  з  променем  безтурботно  і  радісно,
Прохолодою  ранки  огортає  ясні,
А  за  обрієм  серпень  підкрадається  заздрісно
І  наспівує  потайки  ніжні  липню  пісні.

Обдаровує  літо  веселковими  барвами,
Ніжить  погляд  пейзажами  і  прибоєм  морським,
Пада  вранці  під  ноги  росянистими  травами
І  повітрям  напоює  соковито  -  п'янким.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884310
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Світлана Воскресенська

Щасливий кіт ласкаві п'ялить очі

Шкодливий  кіт  на  дереві  вмостився,
Задер  хвоста,  лиш  мить  -  і  на  гіллі!
Про  цей  порив  у  горобців  дізнався,
А  може  квітень  виніс  на  крилі.

Щасливий  кіт,  він  ніжиться  на  гілці,
В  його  очах  виспівує  весна,
Для  нього  вітер  грає  на  сопілці,
І  ніжить  цвітом  яблуня  рясна.

Щасливий  кіт  ласкаві  п'ялить  очі,
Хапає  нишком  сонця  промінці,
А  миші  тягнуть  в  нірки  темні  ночі,
І  затихають  чемно  горобці.

І  кіт  зліза,  плететься  неохоче,
Шкребеться  в  двері,  просить  відчинить,
І  по  ногах  господаря  лоскоче,
А  вечір  чемно  в  сутінках  мовчить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873592
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 29.07.2020


Ulcus

краса і… не сила (16+)

Я  пожаліюсь,  друзі,  вам,  
Хоч,  може,  то  і  тупо...
Між  первоцвітів  хтось  наклав
На  квітникові...  купу!
Тендітні,  білі  пелюстки
На  фоні  тих  фекалій
Іще  ніжніші  й  навпаки  -  
Ніяк  не  постраждали.
Отак  собі  я  узяла
З  оказії  науку  -  
Краса  у  світі  завжди  йшла
З  простим  гівном  під  руку...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781527
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 28.07.2020


Ulcus

Все просто

Моє  кохання  -  у  простих  домашніх  капцях  
В  тісненькій  майці,  у  м'яких  х/б  штанцях
Ледь-ледь  в  щетинці,  поруч  -  кава,  таця
Із  бутербродами,  в  стіні  -  іржавий  цвях

На  нім  -  аркушик  А-четвертий  із  портретом
Написаним  графітним  олівцем  
Тяжкий  мигдальний  запах  "амарето"
Аж  попід  стелю.  Темним  острівцем

Дубовий  стіл,  книжки,  дисплей  старенький
З  програм  відкритий  лиш  якийсь  там  Word
Рядки  друковані  численні  та  дрібненькі
У  риму  вплетені,  мов  в  синтетичний  корд

Моє  кохання  без  претензій  на  високу  моду  
Екстравагантність,  лоск,  понтовий  шик
З  делікатесів  вибере  лиш  хліб  та  воду
Моє  кохання  то  -  звичайний  чоловік

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745248
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 28.07.2020


Наталі Рибальська

Осень собрала охру…

Осень  собрала  охру,  сурик,  бордо,  индиго,
Кисти  и  мастехины,  чтобы  раздать  их  феям.
Время  готовить  пледы,  терпкий  кагор  и  книгу
Скоро  дожди  и  ветры,  ворох  листвы  на  алеях.

Солнце  убавит  яркость  до  эконом  режима,
День  сократится  вдвое,  кутаясь  в  серый  вечер.
Дым  от  костров    вмешает  в  ночь    густоту  сапфира.
Кажется,  что    с  печалью  впору  сравнить  бесконечность.

Только  на  утро  синим  ярким  проснется  небо
И  отразится  в  лужах,  под  островками  листьев.
Это  привет  прощальный  нам  отправляет  лето...
...Феи  готовят  краски,  крылья,  пыльцу  и  кисти...
28.07.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884241
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Володар снів

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
Зустрітися  не  можемо  з  тобою.
Заполоняє  душу  мою  сум
І  ранить  серце  гострою  стрілою.

На  землю  ніч  накинула  вуаль,
Сховати  сни  вона  мої  хотіла.
Та  зорі  з  оксамиту  сплели  шаль
І  вітер  підхоптив  її  на  крила.

Ось  знову  сон,  той  самий  сон  і  ти...
До  мене  перешкоди  всі  долаєш.
І  навіть  недосяжнії  мости,
Сміливим  кроком  ти  перемагаєш.

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
До  тебе  я  звертаюся  з  любов'ю.
Ти  забери  з  душі  моєї  сум,
Щоб  накінець  зустрілися  з  тобою.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884210
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вічний природи кругообіг

Сіє  й  сіє  СІЧЕНЬ  снігом
І  дивує  своїм  бігом,
Ну,  а  ЛЮТИЙ  все  лютує
Та  морозом  всіх  гартує.
Сонцем  БЕРЕЗЕНЬ  всміхнеться,
Може  йому  заманеться
І  поплакати  дощем
Та  вдуші  лишити  щем.

КВІТЕНЬ  килими  квіткові
Простелить  уже  готовий,
Тьохка  ТРАВЕНЬ  солов"ями,
Де  густі  зелені  трави.
А  суницями  запахло  -
ЧЕРВНЯ  вже  пора  настала.
Зацвітає  буйно  липа  -
В  розпалі  спекотний  ЛИПЕНЬ.

СЕРПЕНЬ  йде  в  брилі  широкім,
Яблукам  рум"янить  щоки,
Верес  зацвіта  блакитно  -
ВЕРЕСЕНЬ  мандрує  світом.
А  багряним  листом  й  жовтим
Нас  усіх  віншує  ЖОВТЕНЬ.
Коли  лимт  той  пада  й  пада,
Тоді  ми  із  ЛИСТОПАДОМ
Подаємо  руку  ГРУДНЮ
І  йдемо  замерзлим  груддям,
Щоби  СІЧЕНЬ  привітати,
Все  спочатку  розпочати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884207
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Анна Шульке

Дощику, хочеш…

Дощ  невтішно  плаче,  як  дитя,
Вмив  уже  сльозами  день  і  вечір...
Хочеш,  мокрий,  обніму  за  плечі?
Хто  твої  образив  почуття?
Може  хтось  у  тебе  щось  украв,
Іграшку  улюблену  чи  долю?
І  образа  проситься  на  волю,
До  землі  привітної  і  трав...
Може  невзаємність,  нелюбов?
Чи  втомився  ти  іти  по  світі,
Бачити  голівки  мертвих  квітів
В  вазах.  Й  сумувати  знов  і  знов...
Дощику,  як  хочеться,  ти  лий
Сльози.  То  надія  у  безвихідь...
Хочеш,  розкажу  я  казку  тихо,
Де  в  кінці  всі  в  мирі  зажили́...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884212
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Mariami

Ожидание

Не  задавайте  глупые  вопросы.
Не  становитесь  лицемерными  лжецами.
Не  надо,  не  чекист  вы  на  допросе,
вы  ни  над  кем  не  властны.

Я  знаю,  вы  несчастны,
но
не  просите  времени  и  встречи.
На  эту  встречу  не  придет  никто,
а  временем  делиться  -  это  слишком
долго,
страшно,
тяжело.

Вы  будете  расстроены  конечно.
Вы  разнесете  вдребезги  квартиру,
в  которой  убирали  так  поспешно.
В  которой  вы  сидели  трое  суток
и  ждали  вашей  встречи  с  Человеком,
а  Человек  пошел  на  встречу  с  миром,
и  вашу  злобу  вы  так  прятали  стыдливо
все  это  время.

И  когда  Человек  придет,  а
вы  его  вечность  ждали,
вы  накроете  сладкий  стол,
вы  закроете  входы  и  выходы
(вы  ведь  так  без  него  страдали!)
Вы  заклеите  щели  в  стенах,
вы  поставите  парапет.
Вся  квартира  -
это  ваша  с  ним  сцена.
А  на  сцене  -  печальный  дуэт.

И  вы  станете  проводить  допросы.
И  опять  вопрос  на  вопросе.
И  Человек  в  вашей  полной  власти.
И  Разговоры  про  вечное  прошлое,
про  части  когда-то  целого
уже  никогда  не  закончатся.

Вот  так  вы  отплатите
за  свое  одиночество.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884216
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Білоозерянська Чайка

Духмяна елегія

     [b][i]Тієї  кави  млосно-терпкі  аромати
 В  душі  пораненій  –  вбиває  крихта  ночі.
 Як  боляче  чуття  це  відкидати,
все  те,  що  кров  мою  теплом  лоскоче.
     Та  зранені  тобою  серця  шмати,
Не  склеїти  вже  більше  …  не  з’єднати…

…  В  задумі  я  й  духмяний  мій  Еspresso…
Той  холод  рук…    тремтіння  їх  від  стресу…
Кафе  затишне  на  пустій  зупинці…
Думки…  і    одкровення…  наодинці.
А    почуття  до  тебе  всі  примарні  –
Залишила  я  подрузі  -  кав’ярні.

В  гірко-чуттєвій  ароматній  благодаті
вона  зітхала…  співчувала  моїй  втраті…[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Lana P.

ПОЧАТОК ОСЕНІ

Розлився  цикорій  в  небесній  блакиті,
Тяжіють  безкраї  лани  кукурудзи,
Округлились  гордо  пузаті  гарбузи,
І  літо  збігає  за  лічені  миті.

Роса  начищає  травичку  до  лиску,
Чванливо  на  зустріч  іде  горобина,
Вдягнула  червоні  коралі  калина,
Вкладає  ніч  спеку  в  осінню  колиску.

Зібрала  вологу  в  кишеню  криничка,
Кущі  і  ліси  загорілись  багрянцем,
Шаріються  квіти  вогненним  рум’янцем,
Міняє  у  плесі  свій  колір  водичка.

Тріпочуть  на  крилах  метеликів  мрії,
Погойдує  вітер  тонкі  павутинки,
Поважно  збирає  яскраві  зоринки,
І  лагідний  спокій  лягає  на  вії.        2012

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361297
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 28.07.2020


Новоградець

Земля

Летить  по  небу,  крутиться  планета,
Кружляє  із  супутником  своїм,
І  на  орбіті  круглим  силуетом
Відблискує  промінням  голубим.

Зима  зміняє  літо  з  кожним  колом,
Веде  світила  оберт  по  кривій,
І  точно  не  дізнатися  ніколи
Що  бачити  доводилося  їй.

Пливуть  сусідки  поряд  -  ледь  жевріють,
Планети  безнадійно  неживі,
А  ти,  Земля,  лісами  зеленієш
І  тонеш  в  океанській  синеві.

В  тобі  одній,  у  зоряній  безодні,
На  рідній,  на  єдиній  і  своїй,
Біліє  сніг  на  Півночі  холодній
І  в  тропіках  хлюпочеться  прибій.

Лиш  ти  гудеш  постійними  штормами
В  ревучій  сороковій  широті.
І  ти  одна  над  стиглими  хлібами
Ганяєш  вітром  хвилі  золоті.

Для  нас  ти,  обертаючись,  плането,
Відводиш  час  для  щастя  і  біди,
І  вміло  підбираючи  сюжети,
Ти  зводиш  двох  в  єдино  назавжди.

Ми  день  з  тобою  знову  зустрічаєм
В  надії,  що  сьогодні  пощастить,
А  поле  диким  маком  розцвітає
І  бір  сосновий  кронами  шумить.

З  тобою,  лиш  єдиною  на  світі,
Загублені  в  космічній  глушині,
Ми  по  своїй  проходимо  орбіті,
Кружляємо  у  Всесвіті  одні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 27.07.2020


Ооооо

Плин

А  він  летить,немов  страшна  потвора,
Неначе  ураган  летить,завжди.
Що  мало  бути  "завтра"  -  стало  "вчора",
І  шаром  пилу  вкрилися  сліди.

Махнув  крилом,  неначебто  для  втіхи,
Нестримний  час  і  полетів  вперед.
І  зникли,вмить,  очеретя́ні  стріхи,
На  болотах  лишивши  очерет.

Недавно  ще  колгоспи,  вже  в  руїнах.
Летять,летять  милуються  птахи,
Як  бузина  росте  в  конторських  стінах,
Крізь  вікна  вибиті  й  провалені  дахи.

Сам  подивись  наліво  і  направо,
Куди  не  глянь-  на  заході  й  на  сході
Беззубим  ротом  посміхається  держава,
Пеньками  чорними  зруйнованих  заводів.

Зкрививши    рота  ностальгічним  сміхом,
Спинився  час,  щоб  подивитись  трохи
Як,  в  хвилях  шиферу  недорозталим  снігом,
Щирять  будівлі  проминулої  епохи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870585
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 27.07.2020


Дружня рука

Нікчемний світ коли людина – безцінь

Нікчемний  світ  коли  людина  –  безцінь,
Ударити,  штовхнути  без  проблем,
Ще  гірше,  як  немає  заперечень
У  неї  на  такий  букет  систем  …
Нікчемний  світ,  коли  її  свобода
Залежить  від  тугого  гаманця,
Коли  йде  на  базар  дівоча  врода,
Нікчемністю  стає  усе  життя  …
Коли  кивають  всі  разом  і  вчасно,
І  оплески  під  диригента  знак,
Коли  в  очах  завчасно  промінь  гасне,
Обов’язковий    харч  –  чужий  несмак  …
Коли  комусь  за  радість  удавання,
Й  немає  сил,  щоб  гримнути  дверми,
Коли  останні  ще  зірки  –  бажання
Померли,  коли  ще  були  дітьми  …
Ми  там  були  і  майже  там  лишились,
Кістляву  руку  хтось  по  нас  простяг,
Повземо  у  багні,  уже  втомились,
Порвався  на  шмаття  наш  перший  стяг  …
А  це  ж  так  просто  вирватись  на  волю,
Почати  жити  наче  вільний  чоловік,
Але  нікчемність  всюди  має  долю,
Тече,  вищить  нікчемності  потік  …
Вона  ж  не  тільки  там,  де  все  тьмяніє,
Вона  і  там,  де  все  чомусь  блистить,
Величне  слово,    та  чомусь  не  гріє,
Наче  й  живе,  а  розібратись,    спить  …
Це  ж  так  важливо,  коли  кожен  найцінніший,
Кожне  життя  –  величне  і  близьке,
Що  з  того,  що  про  тих  не  пишуть  вірші,
Важливо  те,  що  ти  живеш,  ти  є  …  

*фото  -  кадр  з  фільму  "Colony"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884074
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020


Білоозерянська Чайка

Афродіта

     [b][i](Рондель.)

...  Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…
В  піні  хвиль  –  я  немов  Афродіта,
що  згубила  чарівний  пасок…

     Подих  моря  голубить  мій  крок,
розчиняюсь  в  блаженному  літі.
Оксамитом  торкає  пісок…
Б’ються  хвилі  за  день  перегріті…

     Я  звільнила  себе  від  думок…
Тільки  море  і  я…  в  цілім  світі…
Захід  сонця  рожево-привітний,
що  у  хвилях  чуттєвих  тих  змок,
     оксамитом  торкає  пісок…[/i][/b]

     (Картина  -  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Ооооо

Ширма

Спортивний  костюм  приховує  біль  у  спині.
Краваткою  хтось  ненаситне  нутро  прикрива.
Помада  природну  красу  ретельно  ховає.
Під  золотом,часто,ховається  не  достаток.
То  хто  ж,тоді,ходить  в  порвані  свитині?
Чиї  босі  ноги  лоскоче  холодна  трава?
Ніхто  в  цілім  світі,здається,не  знає
Що  щирість,завжди,живе  серед  латок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869988
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 26.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний вальс ( слова для пісні)

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Звучить  посеред  саду.
Мадам!  Пробачте!  Можна  вас!
Озвався  голос  радо.

Вона  всміхнулась...  Залюбки!
І  закружляла  пара.
Він  з  легкістю  торкавсь  руки,
Душа  у  них  співала.

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Немов  роман  любові.
Він  пригортав  і  ніжив  нас,
У  танці  й  кожнім  слові.

Летів  і  падав  цвіт  до  ніг,
Хурделиця  квіткова.
Весниний  вальс  для  нас  беріг,
Ці  миті  веселкові.

Весняний  вальс,  весняний  вальс,
Блакить  в  очах  небесна.
Пташині  співи  водночас,
Пора  така  чудесна.

Ласкає  й  ніжить  вітерець,
Усмішка  на  обличчі.
Закоханих  торка  сердець
До  танцю  усіх  кличе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884018
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Новоградець

Ведмедиці

Затьмарила  землю  і  небо  покрила
Сріблястими  зорями  ніч.
Зі  сходу  на  захід  повзуть  небосхилом
Мільйони  палаючих  свіч.

Пливуть  вони  дружно,  мигають  звисока,
Не  сходять  зі  шляху  ніде.
А  з  ними  сузір'ям,  завжди    одиноким,
Велика  Ведмедиця  йде.

Далеко  на  Північ,  проходить  по  небу
Маленька  сестричка  одна,
І  з  нею  Великій  зустрітися  треба,
Та  тільки  не  може  -  сумна.

Їх  в  просторі  космос  з  своєї  колиски
Розкидав  ще  зовсім  малих.
Під  розміром  різним,  горінням  і  тиском
Вирує  життя  своє  в  них.

Летять  вони  двоє,  кружляють  по  колу,
По  тверді  своїй  голубій,
І  жаль,  що  не  зможе  Велика  ніколи
Потиснути  лапку  Малій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 26.07.2020


Рясна Морва

Архівне кіно

Хочеш  помріяти  -  досить  простору,
Видно  Поділ  весь  і  всю  Оболонь.
Знизу  облизує  Києва  гору
Зарість  бузкова  -  травневий  вогонь.
Де  ви  поділися,  горді  бувальці
Обри,  варяги,  і  хан,  і  каган?
Ваші  дружини,  мов  порох  крізь  пальці,
В  полі  розсіялись,  в  морі  слов*ян.
Скільки  земель  цій  горі  підкорилось!
Скільки  й  відпало  від  неї  давно!
Все  -  ніби  казка,  ніби  наснилось,
Ніби  дивлюся  архівне  кіно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883968
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Анна Шульке

Прибульці

Наука  про  космос  вивчає  прибульців  ймовірних,
Які  вони  з  себе,  як  з  ними  дійти  діалогу...
І  ці  пошукові  думки  викликають  тривогу
У  зовсім  безбожних,  буддистів,  у  вірних  й  невірних.
А  раптом  вони  хижаки  й  їхні  шлунки  порожні,
Чи  в  рабство  обернуть,  чи  пустять  всіх  разом  на  мило...
Звичайно,  такого  кінця  би  собі  не  хотіли
Усі,  особливо  пихаті  і  дуже  заможні.  
Чи  будуть  вони,  чим  не  грається  чорт,  комуністи,
І  підемо  разом  усі  до  мети  голопузі...
Не  хочуть  цього  вороги,  не  бажають  і  друзі,
І  ті,  особливо,  що  люблять  пристойно  поїсти.
Невпинно,  невтомно  все  пошуки  людством  ведуться
Чогось  на  межі,  чи  того,  чого  в  світі  немає...
Існують  вони,  я  напевно,  я  точно  це  знаю.
Ми  всі  на  Землі  одне  одному  справжні  прибульці...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883888
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Ольга Калина

Житомир ( диптих)

Спомин  про  Житомир

Житомир,  Житомир,  Житомир
На  березі  велич  –ріки,
Приходиш  до  мене  у  спомин
Й  вертаюсь  в  думках  я  сюди.  

В  це  місце,  де  юність  бурхлива
Шалено  неслась  крізь  роки,  
Наївність  проста,  метушлива,
Зі  сходів  дала  паросткИ.  

Дбайливо  збирала  з  них  досвід,  
Набутий  в  життєвих  стежках.  
Його  пожинаю  ще  й  досі,
Дарую  у  теплих  віршах.  








Житомир  з  моєї  весни

Житомир,    Житомир,    Житомир..
Пройшли  тут  найкращі  роки.
Приходить  так  часто  у  спомин
Це  місто  з  моєї  весни.  

Тролейбус,  трамвай  і  маршрутка
Летіли  з  кінця  у  кінець.  
Завжди  на  Михайлівській  людно  -  
Ходили  по  ній  навпростець.  

Бо  вулиця  ця  -  пішохідна
Манила  до  себе  завжди.  
І  «Жовтень»,    «Франка»,    «Україна»,  
Щодня  всім  відкриті  були.

З    Богунії,    Крошні  у  центр,  
Спішили  сюди  у«  кіно»,  
 Й  вистави  були  в  драмтеатрі..
О,  як  же  чудово  було!

Мальованка  й  вся  Корбутівка  –
Студентства    шалений  цей  рай.  
«ЖПІ»    -  це  престижна  візитка,  
Лиш  стежку  свою  вибирай.  

А  вдень,  вже  як  сонце  пригріє,  
Могли  ми  до  річки  піти,  
Бо  тут  Гідропарк  уже  діяв,
То  часто  так  бігли  сюди.  

І  Тетерів  –  річка  шуміла,  
Розносила  хвилі  навкруг.
Турбаза  людьми  ейфоріла  –
З’їжджались  сюди  звідусюд.

А  як  тут  в  Гагаріна  парку
Ті  липи  духмяні  цвіли!
Пташки  в  нім  співали  ще  зранку  –  
У  захваті  люди  були.  

І  тут,  де  в  нас  «ПЕД»  і  де  «  АГРО»
Так  пишно  красується  парк.  
Студенти  увечері  й  зранку
Гуляли,  й  іще  поміж  пар.  

Бо  вабила  в  місце  чарівне
Фонтану  прозора  вода,  
А  міст  підвісний  пішохідний
Увагу  усіх  привертав.  

Тут,  мабуть,  найкраще  у  світі
Буяла  розмаєм  весна.    
Ще  досі  (  куди  правду  діти)
До  себе  так  манить  вона.  









пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Амадей

В квітучий сад тебе я поведу (пісня)

До  тебе  я,  так  ніжно  пригорнусь,
Моя  єдина  і  моя  жадана,
І  ніжності  твоєі  я  нап"юсь,
Моя  кохана,  квітко  полум"яна.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

Там  повний  місяць  вигляда  з-за  хмар,
І  стелить  нашу  долю  рушниками,
Й  твої  зелені  очі  повні  чар,
Душу  мою  наповнюють  піснями.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

І  під  вінець  тебе  я  поведу,
Нам  буде  вічно  доленька  всміхатись,
Від  тебе  я  всі  біди  відведу,
Й  наповниться  піснями  наша  хата.

В  квітучий  сад  тебе  я  поведу,
Де  нас  чекає  яблуня  креслата,
Для  тебе  квітку  щастя  я  знайду,
І  буду  все  життя  тебе  кохати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884025
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Анна Шульке

Одинока жінка

Тебе  не  цікавить,  чи  любить  тебе  він,  чи  ні...
Й  його  світобачення  точно  тебе  не  цікавить.
Бентежить  лиш  запах  ранкової  свіжої  кави,
Який  дуже  сумно  вдихати  на  кухні  одній...
Так  хочеться  просто  торкатись  руки  чи  плеча
Без  вибачень,  сорому,  без  червоніння  всім  тілом...
Покликав  би  тільки,  не  йшла  би  до  нього,  летіла...
Та  злий  телефон  все  мовчить,  як  і  за́вжди  мовчав...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884019
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020


Олексій Благослов

Світ весь навиворіт.

В  жовтні  -  грудневі  морози,
В  грудні-жовтневе  тепло.
Аномалії,примхи  природи,
Війни,стихії,рак,ГМО.

Справжнє  і  добре  всихає,
Гібридне  і  штучне  цвіте.
Світ  весь  навиворіт.Присмаком  раю
Зваблює  зло  усе  більше  людей.
                     25.12.15.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631407
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.07.2020


Олексій Благослов

Файний Листопад

 
Дощик,мжичка.
Аж  незвично.
Файний  Листопад!
Сонце  рідко,
що  й  не  видко
вже  три  дні  підряд.

Хмари  низько.
Марить  листом
Сад  у  стилі  ню.
Сходить  жито-
Будем  жити!
Припиніть  війну!!

Дощик  ,мряка.
Богу  дяка!
Все-з  Його  руки!
Осінь...Мрії...
Серце  мліє,
струменять  думки.

03.11.17.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758486
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 25.07.2020


Олександр ПЕЧОРА

Липнева ніч…

Липнева  ніч  намовила  грозу  
та  й  напустила  спраглим  нивам  зливу.
А  потім  звично  народилось  диво  –
рум’яний  ранок  ворушив  росу,
веселкою  вклонявся  шанобливо.

Озвались  владно  промені  в  мені,  
гойднулися  та  й  підняли  мій  подив.
В  ту  мить,  можливо,  народився  подвиг  –
веселка  згасла  в  когось  на  війні,  
померк  останній  заповітний  подих.

Плането-мати,  зіронько  жива,  
хай  буде  вічною  твоя  орбіта,  
щасливими  народжуються  діти,  
допоки  сонця  –  пахнуть  небом  квіти,  
а  в  Україні  славляться  жнива!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882983
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Котигорошко

Все буде добре ( з давнього)

Все    буде    добре,    може,    навіть    краще.
Ти,    певне,    вже    збираєш    камінці,
Що    квітень-чарівник    метав    із    пращі
Кудись    у    світ?    Синиця    у    руці,
А    журавель…    Кружляє    та    кружляє,
Розносить    крИльми    білих    хмар    акрил.
Чи    жар    долонь    його    внизу    чекає,
Чи    просто    –    два    жакани    поміж    крил?
Все    буде    добре,    може,    навіть    мило.
Все    лишиться    на    влежаних    місцях.
Живим    –    життя,    а    мрець    зійде    в    могилу
У    вересом    заквітчаних    полях.
Все    буде    добре,    далі    буде    осінь,
По    мокрому    асфальту    шелест    шин…
Варшава,    Бельсько-Бяла,    Краків,    Познань?
Я    –    one    of    many,    з    багатьох    один…
Промоклі    ноги    і    горілка    з    перцем,
Чомусь    у    скронях    стугонить    канкан.
Вкололо    в    грудях    голкою…    У    серці?
Ні…    Ворухнувсь    між    крилами    жакан…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883877
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Білоозерянська Чайка

Почуй мою тишу…

 [b]  [i]Я  читаю  тебе  з  року  в  рік,
відчиняю  міжпросторну  браму.
Розумію  тебе  так  же  само  –
через  відстані,  пам’ять  і  вік.

   В  хвилях  серця  вирує  потік,
то  квітує  кохання  між  нами.
Йде  воно  того  літа  слідами,
вже  той  слід  моє  серце  пропік…

   Серед  суміші  трепетних  снів,
Безкінечно-стрімких,  неозорих  –
Розумію  тебе  я  без  слів.

   Почуття  –  розливаються  морем,
Вітер  хвилі  безкраї  колише…
…Я  прошу:  ти  почуй  мою  тишу.[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Білоозерянська Чайка

Потвора

       [b][i]Кажуть,  Горгона  –  та́  іще  потвора,
та,  поміркуймо,  хто  її  зробив  такою?
За  що  красуня,  донька  Бога  моря,
Несла  зміїний  німб  над  головою?

Обманута  жорстоким  Посейдоном
у  храмі  мудрої,  та  мстивої  Афіни  –
   Вона  в  гнітючій  темряві  до  скону,
повинна  жити  в  образі  зміїнім.

Та  від  наруги  все  ж  знайшла  спасіння  –
Красивий  погляд  всіх  карав  своїм  гіпнозом.
Живе  все  –  оберталось  на  каміння,
Бо  спечені  на  камінь  серця  сльози…

…Став  прихистком  горгонам  острів  в  скелях,
Там  небезпеку  сестри  точно  не  чекали,
Поява  ж  швидкокрилого    Персея,
З  щитом  дзеркальним  –  був  для  них,  як  спалах.

Відсік  серпом  їй  голову  одразу,
І  народила  вона  сина  Хрісао́ра
та  ще  крилатого  коня  Пегаса  –
й  сконала  в  муках,  бідна  та  потвора.

Образа,  подив,  гнів,  жіноче  горе  -
в  застиглім  погляді  останньому  у  неї...

…І  прославляють  у  віках  Персея,
За  знищення  жахливої  потвори.[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883822
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


rutzt

Критик

На  сайті  без  бруду  політик,
Де  струни  ридають  душі,
Гуляє  закоханий  критик
(у  критику,  не  у  вірші).
І  дивиться,  як  там  поети?
Чи  з  неба  спустилися  вниз?
Чи  правильно  пишуть  сонети,
Як  критик  порадив  колись?
Чи  твори,  нарешті,  їх  схожі
На  диво?  Чи  без  помилок?
Чи  хтось  не  затис  (не  дай  Боже!)
Великий,  підступний  CAPS  LOCK?
Слова  його  –  наче  огнище,
Біблійних  історій  скрижаль.
Та  тільки  зразкового  вірша
Він  сам  не  напише,  нажаль.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697262
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 24.07.2020


Oxana Levina

ПРО ГУСАКА ГУСЮ І БАБУ МАРУСЮ

ПРО  ГУСАКА  ГУСЮ  І  БАБУ  МАРУСЮ

Чалапають...  Чалапають  удвох...
За  ними  стільки  сходжених  стежинок.
Та  не  сидять,  герої  мов  з  книжок
Бо  не  потрібен  їм  іще  спочинок.

Бабусі    майже  90  літ,
А  гусаку  -  17  на  цю  весну.
Він  й  досі  гусенят  пасе,  як  слід,
Хоч  по  пташиних  мірках  дуже  древній.

І  баба  Муся    рано  устає.
До  сходу  сонця  -  так  ще  змалку  звикла.
Хоча  її    фігурка  за  роки
Від  літ  прожитих  до  землі  поникла.

Чалапають.  Тихесенько  ідуть,
Вона  до  нього  тихо  розмовляє:
"Що  Гусю,  крутять  ноги,  дощик  ждуть?"
Він  дзяволить,  мов  щось  відповідає.

17  літ  живе  він  на  землі,
По  людських  мірках  -  це  життєвий  ранок.
А  по  пташиних  він  би  зник  давно
У  суп,  чи  борщ,  для  наших  запіканок.

Бабуся  береже  його  за  те.
Що  гусенят  уміє  він  глядіти.
Якщо  весною  пташенят  нема.
То  у  сусідів  може  їх  відбити.

І  в  приклад  ставить  п’яницям  батькам:
«Дивіться  яким  треба  бути  татом.
Та  він  і  очі  видере  всім  вам,
Якщо  йому  хтось  скривдить  гусеняток.»

Такий  чудний  цей  Гуся,  та  й  усе.
Вони  удвох  реліквії,  святині.
Колись  він  внука  ще  малим  щипав,
А  внукові  17  вже  в  родині.

По  внукові    й  рахують  ці  роки,
Адже  гусак  на  рік  від  нього  старший.
Малим  тікав  від  Гусі  навтьоки,
Бо  попадало  Владикові  завжди.

Та  вже  нездужа  бабця  доглядать
Свого  улюбленця  і  віддає  до  доні.
Щоб  гусенят  у  неї  догладав,
Це  недалеко  -  поряд  на  осонні.

Приходить  в  гості,  по  межі  іде,
І  тільки  Гуся  голос  її  чує.
Він  через  тин  завжди  перестрибне,
І  біля  баби  Мусі  бешкетує.

Других  щипа,  за  руки  за  носи,
До  неї  тулить  голову  цибату.
Ну  де  скажіть  взялась  оця  любов
В  простої  птиці,  диво-гусеняти?

Чалапають...  по  вигону  удвох.
Три  гусеняти  водять  за  собою.
Бо  й  він  уже  здавати  трішки  став,
Як  батько,  вже  не  справиться  з  юрбою.

Подивишся,    всміхнешся,  і  завжди
Здоров’я  зичиш  цій  чудовій  парі.
Хай  сотні  літ  бабуся  ще  живе,
І  Гуся  хай  живе  в  здоров’ї  й  славі.
                                                         16    травня  2013  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621458
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 24.07.2020


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 23.07.2020


меланья

Не склалося

Осідлати  б   життя
і  прожить  до  пуття,
щоб  звершити  людський заповіт:
свій  будинок  звести,
в  ньому  сина  зростить,
і  щоб  сад  за  будинком  розквіт...
Щоб  будинок  світивсь,
щоби  сином  гордивсь,
і  щоб  серцем  лишавсь  молодим,
щоби  дух  не  підвів,
коли  чуб  посивів,
а  дерева  давали  плоди...

Не  приборкав  життя,  
а  роки  все  летять...
Рано  в  серце  закралась  зима,
бо  у  домі  не  так,
та  і  син  не  козак,
та  і  саду  давно  вже  нема...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861441
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 23.07.2020


Ulcus

… про безсоння

а  я  не  сплю  і  думаю  про  нас  -
про  те,  що  розділяє  і  єднає,
про  те,  як  невблаганно  плине  час,
про  те,  що  є  і  те,  чого  немає...

а  я  не  сплю...  не  йде  до  мене  сон,
пульсує  думка,  мов  набат,  у  скронях,
і  лиш  сердець  невпинний  унісон
несе  кохання  в  зімкнутих  долонях

а  я  не  сплю  і  наші  почуття
кладу  в  прості  та  неслухняні  рими,
вони  такі  ж,  як  все  моє  життя  -
банальні,  але  вперто  нескоримі

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 23.07.2020


Redivivus et ultor

прихильниці Іздрика

 ну,  що  тобі  Іздрик,хіба  він  простягне  каву,
чи,  може,  під  вечір,  заварить  імбирний  чай?
ні...  може,  з  ним  й  справді  було  би  якось  цікаво,
та  скільки  тих  Іздриків  -  ген,  непочатий  край...
так,  я  -  не  той  Юр,  не  дотепний,  не  колоритний,
простий,  посполитий,  не  супер,  на  авангард,
а,  може,  у  нас,  в  нас  з  тобою,  чай  не  налитий,
не  намальований  ще  до  кінця  боді-арт,
так,  я  -  не  той  Юр,  я  не  в  міру  похабний  Іздрик,
та  ти  -  моя  зваба,  мій  янгол,  моя  банші
і  ти...  так  чутливо  розширюєш  очі  й  ніздрі
від  мОїх  обіймів,  а  не  від  його  віршів

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856866
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 23.07.2020


Redivivus et ultor

… бо діти пахнуть молоком

…  бо  діти  пахнуть  молоком,
Сорочка  прана  пахне  вітром,
Бо  сонце  котиться  клубком
За  обрій  десь,  в  подІл  крайсвіту,
Бо  губи  теплі  та  п’янкі,
Немов  глінтвейн,  та  ледь  вологі,
Бо  у  замерзлої  ріки
Завчасно  почались  пологи,
Немов  весна,  хоч  за  вікном  –
Плечиста  та  дебела  осінь
Вкриває  світ  брудним  рядном,
Плете,  похмура,  сиві  коси.
А  десь  –мигдаль,  а  десь  –  печаль
І  плачуть  гірко  пізні  квіти,
Закуті  в  крижаний  кришталь…
Чомусь  так  смачно  пахнуть  діти

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 23.07.2020


Ulcus

… про запах

[i]коментар  до  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119  [/i]

а  ти  мені  солоно  пахнеш  морем
а  ще  тим  вітром,  що  співає  в  горах
тим  сонцем,  що  пекельно  влітку  шкварить
дощем,  який  сльозить  в  грозу  із  хмари
ти  пахнеш  дотиком  із  теплого  сатину
мурашками,  що  обсипають  спину
шаленим  пульсом  на  моїм  зап‘ясті
тепер  я  знаю,  що  так  пахне  щастя...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 23.07.2020


Ерох2

У КОГО ОЧІ - ОКЕАНИ

У  кого  очі  -  океани,
Немов  троянди  лагідні  вуста,
Їм  не  потрібні  чаклуни  й  шамани,
Щоб  чарувати  вродою  міста.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870785
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 23.07.2020


Rekha

Золото

Наше  молчание  мудрое  -  золото...
Утро  заварено.  Небо  надколото.
И  высыпаются  строчки-горошины,  
чтобы  совсем  позабыть  наше  прошлое,
чтобы...  раздать,  записать  и  избавиться,  
чтоб  меж  "сегодня"  и  "счастье"  -  знак  равенства,  
чтобы  уже  не  вернулись  мы,  прежние,
в  листике  в  клетку  -  все  строчки-черешины...
Долго  обдумывай,  пробуй...  И  золото
щедро  дари  мне.  А  небо  надколото,
и  высыпаются  строчки...  рябинины,
лишь  об  одном  -  всё  во  мне  половинное...  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883671
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Крихітка Добро

Тихенька меланхолія

Її  усмішка  зігріває  мою  душу
І  геть  не  душно,
Та  і  я  геть  нікому  не  мушу,
Але  лізу  в  чужі  бур'яни
По  напівзелені  абрикоси.
Для  неї.

Поки  ховрашок  їсть,  я  міркую
І  струшую  липкі  реп'яхи.
Вона  сміється  говорячи:"Дякую"
Ми  йдемо  в  нікуди.
Розумію,  нам  разом  не  бути.

Я  безмежно  задоволений  
Нашими  пустими  розмовами,
Нашими  простими  поглядами,
Бо  ж  я  сам  простий.

Точно  знаю  зустрінемось  якось  ще.
Йду  додому  й  пишу  це,
І  останні  реп'яхи  трушу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883688
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Микола Коржик

Самурай

                                                   Самурай

Зібравши  волю  свою  в  руку
я  на  колінах,  на  татамі...
ось  кусунгоба  для  сеппуку,
життя  неначе  орігамі.

І  сакура  укрита  снігом  білим...
я  розчарований  у  вірі,
стою  з  волоссям  посивілим,
готовий  вже  зробити  харакірі.

Тут,  щось  не  так  …  я  бачу  це  давно.
життя  не  склалось  «від»  і  «до».
Лиш  харакірі  –  вихід  все  одно,
мене  штовхає  –    бушідо.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874350
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 23.07.2020


rutzt

Я буду щасливим…

Весна  розкидає  ляпки
Прозоро-сріблястих  хмар,
Я  буду  щасливим.  Крапка.
Я  вільний  від  зла  і  чвар.
Я  –  задум,  я  –  дух,  насіння
Миттєвостей  і  годин,
І  тішиться  небо  синє,
Бо  ще  врятувавсь  один.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782399
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 22.07.2020


Lilafea

ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ

Невже  коханим  Чорний  Лебідь  не  буває?
Він  чорним  народивсь  не    для  біди…
Чому  ж  тоді  так    завжди  символічно,
В  листівках  шлюбних  тільки  білими  вони…

А  Чорний  Лебідь  теж  шукає  пару…
Так  часто  вірності  в  нім  більше  і  краси,
Але  в  романтиці,  чомусь,  йому  замало,
Знаходим  слів,  щоб  факт  цей  донести…

Пісень  так  мало  чорному  співають
Та  елегантність  не  змальовують  в  книжках,
Тому,  напевно,  сум  пекельний  відчуваю
Якщо  його  бува  стрічаю  на  ставках…

Невже  коханим  Чорний  Лебідь  не  буває..?
Ще  й  як  кохає    і    надвірність  береже,
Тому  так  часто  в  сни  його  впускаю,
Де  мою  душу  від  спокуси  стереже…

22.07.2020
#поезія_Іванна_Осос

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883638
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


rutzt

Полювання

Без  найменшого  вагання,
вигнувши  хвоста,
Миша  йшла  на  полювання
зранку  на…  кота.
Взяла  різочку  солону,
погляд  –  без  страху.
Хай  нявчить  у  себе  вдома,  
а  не  на  даху!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880883
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 22.07.2020


Анна Шульке

Зморшки

Що  заховано  в  зморшках  у  сивої  тої  бабусі...
А  в  старечих  руках,  що  тремтять  навіть  в  стані  споко́ю...  
Уяви  на  хвилинку  її...  Уяви  не  такою...
Молодою  красивою  жінкою  в  вічному  русі...
Уяви  між  дітьми  й  пирогами  із  сиром  чи  з  маком...
Чи  в  театрі  у  сукні  вечірній  в  партері,  чи  в  ложі...
Звісно,  образи  ці  між  собою  нітрохи  не  схожі,
Звісно,  зморшки  лише  довжини,  а  не  змісту  ознака...
Злою  відьмою  жити  могла  би  та  літня  особа,
За  собою  лишити  розорені  душі  і  хати...
Споглядання  до  роздумів  має  талант  надихати.
А  її,  чомусь,  доброю  більш  уявлять  до  вподоби...



 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883595
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


laura1

Нап'єшся знов нектару

О,  бджілко  золотава,  маленька  трудівнице!
Не  відаючи  втоми,  летиш  в  полон  левад.
Де  липа  медоносна  й  червона  медуниця
довкола  розсівають  медовий  аромат.

Нап'єшся  знов  нектару,  чаклунко-мандрівнице.
Скупаєшся  в  акордах  пташиних  серенад.  
Поніжишся  в  блискучій,  смарагдовій  травиці,
занурившись  у  співи  розчулених  цикад.

Та  раптом  хмари  в  небі  розірве  громовиця.
І  ти  втечеш,  забравши  медовий  лиш  цукат.
Ховаючись  від  зливи,  спочинеш  у  домівці,
щоб  потім  знов  вернутись  в  магічно-райський  сад.

О,  бджілко  золотава,  малесенька  служнице!
Виблискує  в  загравах  твій  сонячний  наряд.
Життя  твоє  коротке,  мов  рання  зоряниця,
яке  безжально  краде  невтомний  часопад.

Полинеш  в  потойбіччя,  забравши  таємницю.
Загубишся  в  безмежжі  під  срібний  зорепад.
Наступного  вже  літа  нова  твоя  сестриця
збиратиме  нектари  на  просторах  левад.

22.  07.  2020                          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883579
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Ася Оксамитна

Ти зустрічав

Ти  зустрічав  мої  руді  світанки.
До  мене  шлях  –  далекий,  непрямий.
В  обіймах  ночі,  темної  коханки,
Ти  сумував  закохано-німий.

Могли  з  тобою  просто  говорити.
Ніколи  не  рахуючи  годин.
М'які  слова,  мов  ніжні  оксамити,
Ми  слали  на  гіркий  життя  полин.

Життя  і  мрії  –  не  одне  й  те  саме,
Й  ти  знов  в  обіймах  відблисків  заграв,
І  з  нашими  німими  голосами
Рудого  сонця  захід  проводжав.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883569
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Ганна Верес

У кожного своя стезя

Біль  супроводжує  народження  і  смерть  –
Таке  вже  є  природне  існування:
Хтось  пив  життя  і  не  напився  вщерть,
А  інший  про  фінал  свій  шле  прохання.

У  нас  у  кожного  своя  стезя  у  світ:
Тому  –  шовками  встелена  тонкими,
Тому  ж  –  стернею,  хоч  і  мало  літ.
Життя  не  схоже  на  персидський  килим.

Воно  –  випробувань  складних  потік,
Коли  ти  то,  як  птах,  стаєш  крилатий,
То  проклинаєш  свій  непевний  вік,
Не  розуміючи,  що  це  за  щось  розплата.
16.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883562
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020


синяк

Одягнуся у щастя

Одягнуся  у  щастя  -  воно  мені  личить
І  життям  покрокую,  мов  в  заквітчений  сад,
Ніжні  промені  сонця  торкнуться  обличчя
Моя  доля  -  весна,  а  твоя  -  листопад.
Я  до  щастя  іду  і  в  любов  лише  вірю
Ти  ніколи  не  знатимеш  цього  в  житті,
Все  тому,  що  це  ти  обманув  нашу  мрію
І  пішов  собі  десь  навпрошки  -  в  манівці.
Не  ображусь  тепер,  що  не  спільні  дороги
Ті  образи  в  минулому,  я  залишила  всі,
В  листопаді  -  де  ти,  не  суди  мене  строго
Я  щасливо  живу  в  цій  квітучій  весні.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883585
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Надія Позняк

Безмежна синь: оптична далина…

***
 
Безмежна  синь:    оптична  далина,
обмежена  конструкцією  фото.
Початок  червня:  пісня  голосна
розлита  вколо  солодко  і  просто.

Поліфонія  ранку,  мов  яса
для  струдженого  серця.  Як  відрада.  
Для  тебе  сяє  вранішня  роса,
тобі  співає  армія  перната.
 
Немає  ні  проблем,  ані  питань.
І  нас  немає...  Ми  були  і  будем!
Є  світла  мить  про  те,  що  відліта
єдиним  спалахом  і  падає  в  нікуди.

Автор  фото  Надія  Позняк

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879264
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 22.07.2020


Надія Позняк

Забарабанив дощ

***
Забарабанив  дощ.  
Хоч    ми  в  автомобілі
хотіли  утекти,  
та  вийшло  навпаки:
потоки  водяні    
настигли,  як  обійми,    
і  заливали  скло,  
пливли    на  «двірники».

Ті  стрілки  розмітали  
воду  відчайдушно.
Чи  вистоять  вони,  
ніхто  не  обіцяв.
По  мокрому  шосе  
несло  машину-мушлю:                  
романтика  для  двох  
під  захистом  дверцят.            

Насправді  все  було  
доволі  прозаїчно:
ти  –  за  кермом,  а  я  –  
за  паспортом  жона.
Повір,    єднає  Бог  і…  
«  Anything  you  need,  you…»*,  -
Рой    Орбісон    в  авто  
зненацька  залунав.  

І  злива  вже  мене  
ніяк    не  хвилювала.
а  ти  йому  за  мить  
підспівувати  став.
Є  музика  життя,  
якої  так  замало!
А  є  такі  дощі,  -  
як  істина  проста.

.........................................................................................
 *«  Anything  you  need,  you…»    -  «  Все,  що  вам  потрібно,  ви…»  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883577
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


ю

Я себе подарил еще год…

Я  себе  подарил  еще  год!
Разменял  уже  энный  десяток...
Кто  постарше  -  меня  он  поймет,  
Поубавились  речи,  стал  краток.
Появилась  усталость  и  лень,
К  переменам,  как  прежде,  не  падок,
Каждый  прожитый  будничный  день
Принимаю,  как  жизни  подарок...
Есть  семья,  и  враги,  и  друзья,
Их  нажил  и  умом  и  делами...
Стало  больше  всего  мне  "нельзя",
Возрастное,  приходит  с  годами...
Стал  я  больше  друзей  уважать,
И  терпимей  ко  всем  относиться,
Перестал  пустяки  замечать,
Улыбаться  стал  чаще,  чем  злиться...
Я  с  судьбой  стану  снова  дружить,
И,  хотелось  бы,в  здравом  рассудке
Часть  оставшейся  жизни  прожить,
А  не  чахлым  цветком  -  незабудкой!

                                                                                                                       15.11.2009.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155880
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 21.07.2020


Оксана Квитка

А, на Сході немає надії

А,  на  Сході  немає  надії,
а,  на  Сході  немає  безпеки.
Воєдино  зібралися  мрії:
хоч  би  гуркіт  зостався  далеко.

Виїджали  хто  міг,  повернулись,
та  здригаються  від  мінометів.
Тут  домівка  пустуючих  вулиць,
та  багато  годин  у  наметах.

Хто  не  бачив  це,  не  зрозуміє,
що  війна  ця,  без  назви  -  страшенна.
По  кварталам  жилим  скаженіє,
люта  смерть  і  лиха,  і  щоденна...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529703
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 21.07.2020


Оксана Квитка

Навіщо ці безглузді напівзаходи

Навіщо  ці  безглузді  напівзаходи?
Я  пропоную  вилітіти  птахами.
Я  пропоную  різати  безжалісно.
Інакше,  виглядає  все  це  пафосно.

Навіщо  обіцянки  та  пробачення?
Навіщо  додаткові  ті  побачення?
Злітаємо  у  протилежні  сторони.
Неначе  не  коханці  ми,  а  ворони.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883446
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Ілля Шуменко

Нічний сон

У  полі  нічка  темною  ходою,
іде,  не  кваплячись  й  на  мить,
в  ставку  виблискує  водою  -
найкращий  час,  щоб  відпочить.

Лягти  у  яр,  що  край  дороги,
прикрити  ясні  очі  полотном,
іти,  уже  не  мавши  змоги,
насолодитися  чудовим  сном.

З'явилось  сонце  -місяць  відступає,
усе  навколо  оживає  мов,
потроху  сон  собі  зникає,
аж  поки  не  настане  нічка  знов.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883492
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


tatapoli

КОХАТИ…

Минуло  нас  бабине  літо,
на  кухні  небес  -  збій  системи...
Натомість,    милують  всіх  квіти
осінніх  садів  -  хризантеми,
жовтаві,  бузкові  та  білі,
останні,  тому  і  чудові.
Здається,  душа  ледве  тліє,
бо  прагне  всім  серцем  любові,
яка  не  зів'яне,  і  цвітом
не  стане  під  ноги  спадати.
Й  шепочуть  разом  квіти  з  вітром...
-Кохати...    кохати...    кохати...
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455084
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 21.07.2020


Ксенія Подільська

У твоїх долонях…

Стук  підборів  по  шкірі  асфальту,
Віддається  пульсом  у  скронях.
Вже  давно  забуте  контральто...
Лиш  рука  у  твоїх  долонях.

Нерозгадані  звуки  природи.
Хвилювання  струмом  по  тілу.
Лиш  рука  у  твоїх  долонях  
І  душа  кудись  відлетіла.

Лиш  на  мить  торкнутись  рукою
До  сторінок  твого  майбуття...
Не  рука  у  твоїх  долонях
Там  давно  моє  життя!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348266
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 21.07.2020


grotath

У джунглях міста я не відчуваю волі

У  джунглях  міста  я  не  відчуваю  волі,
Дитячі  мрії  розчинилися  старі,
Як  в  світлі  ліхтарів  погасли  ясні  зорі,
Зосталась  лиш  безодня  чорна  там  вгорі.

Мені  так  хочеться  втікти  кудись  подальше,
Хоча  б  на  мить  побути  ближче  до  зірок.
В  них,  на  відміну  від  людей,  немає  фальші,
Не  допускають  непоправних  помилок.

Набридли  за  вікном  машин  стрімкі  потоки,
Холодні  вулиці,  що  вічно  уві  сні.
Лунають  у  швидкому  темпі  тихі  кроки,
А  вечорами  п'яні  крики  і  пісні.

Поїду  звідси,  а  куди  і  з  ким  -  дрібниці,
Без  компасу  за  вільним  вітром  навздогін.
Чи  потягом,  чи  автостопом  -  без  різниці.
Подалі  від  обшарпананих  бетонних  стін!

Здається,  тут  мені  немає  більше  місця,
Колись  давним-давно  я  загубив  себе
На  вулицях  такого,  вже  немов  чужого  міста,
Яке  ніяк  не  хоче  прийняти  мене.

Я  поховав  свої  наздійснені  всі  мрії,
Із  сонця  заходом  палають  ті  вогнем.
На  краще  завтра  не  залишилось  надії,
Зосталася  в  минулому  з  вчорашнім  днем.

І  та,  котру  кохав,  з  ким  був  немов  в  Едемі,
Лиш  розтопилася  сльозою  на  щоці  -
Найяскравіша  зірка  у  моєму  небі
Тепер  для  іншого  вже  світиться  вночі.

Пішла,  по  собі  залишила  серце  в  ранах,
Гарячий  слід,  котрий  ще  досі  не  остив.
Закарбувались  щастя  спогади  у  шрамах,
За  них  я  кров'ю  так  багато  заплатив.

Тому  мене  нічого  більше  не  тримає,
Навколо  все  тепер  мені  таке  чуже.
Втечу  кудись  туди,  куди  ще  й  сам  не  знаю,
І  більше  вже  ніхто  ніколи  не  знайде.

21.07.20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883474
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


grotath

Ноктюрн

Холодний  місяць  світиться  вгорі,
Накрила  мертва  тиша  все  навколо,
Лежить  пергамент  білий  на  столі,
А  я  сиджу  і  дивлюся  на  нього.

Безмежна  кількість  в  голові  думок,
Та  вибрати  лише  одну  так  важко...
Перо  в  руці,  а  на  столі  листок
І  поряд  вже  напівпорожня  пляшка.

Так  темно  й  загадково  за  вікном,
Навколо  спить  все,  морком  покрите,
А  небо  десь  за  чорним  полотном,
Що  зорями,  мов  голками  пробите.

Десь  там  собачий  гавкіт  в  далині
Лунає  і  ніяк  не  вгомониться,
Горить  самотнє  світло  у  вікні,
За  ним  сьогодні  теж  комусь  не  спиться.
 
В  полоні  тих  нав'язливих  думок
Так  сумно,  наче  місяцю  на  небі,
Одному  серед  безлічі  зірок,
Що  світять,  та  не  гріють  при  потребі.

Я  виглядаю  з  моря  відчуттів
Натхнення  мого  золоте  вітрило,
Та  якось  все  не  вистачає  слів,
І  струни  на  гітарі  вкрились  пилом.

Немає.  Не  прийшло  -  то  створю  сам.
Ковток  вина  спроможний  все  змінити,
Він  здійснює  незнані  чудеса,
Коли  мені  так  хочеться  творити.

Холодний  місяць  світиться  вгорі,
Лиш  мертва  тиша  за  вікном  навпроти,
Думок  безмежна  кількість  в  голові,  
Поезія  в  устах,  на  пальцях  ноти.

12.07.20

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882662
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Анна Шульке

Хліб

Хмарина  сіра  повз  вікно  повзла,
Їй  випадково  в  очі  зазирнула.
В  них  не  було  рішучості  і  зла,
Лише  безмежна  туга  за  минулим...
Минулим  днем,  бо  він  пройшов  і  все,
Минулим  роком,  бо  його  прожи́то...
В  поля  цю  тугу  хмара  віднесе,
Напо́їть  досхочу  пшеницю  й  жито...
Зберуть  врожай  багатий  з  тих  полів
І  зроблять  хліб  невтомні  добрі  руки.
Від  дощової  туги  на  землі
Він  весь  з  легеньким  присмаком  розлуки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883358
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Анна Шульке

Озеро

Низько-низенько  над  озером  вечір...
Спить  дивовижна  принцеса-лілея...
Місяць  наважився,  навіть,  на  втечу,
В  воду  пірнув  просто  поряд  із  нею...
Зморшок  легких  проплива  павутина,
Що  ж,  і  водойми  старіють,і    люди...
Озеро  спить  як  маленька  дитина,
Голову  вклавши  на  берега  груди...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878644
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 21.07.2020


Анатолій Костенюк

Балада про Північний курс

Я  бачив  –  зранку  в  море  вийшли  
три  бриги  повз  гучний  прибій.
Вітрила  їх  були  біліші  
за  хмари  в  далечі  морській.

Один  з  них  курс  узяв  на  захід,
з  них  другий  повернув  на  схід,  
на  північ  третій  линув  птахом  
через  підступний  гострий  лід.

–  «Щасти»  –  всім  трьом  бажали  рідні,  
та  все  ж  гадати  не  берусь
чому  на  північ  не  на  південь  
той  корабель  отримав  курс?
 
За  рік  два  кораблі  у  піні  
у  порт  прийшли  здолавши  вир,  
а  третій,  що  поплив  на  північ  
чекають  рідні  ще  з  тих  пір.

Коли  вночі  штормові  хвилі  
несуть  уламки  на  пісок,
здається,  що  це  той  вітрильник  
в  порт  повернувся  від  зірок.

В  житті  буває,  нас  лишають  
кохані  люди  нам  близькі̀,  
нас  залишаючи,  рушають
у  даль,  де  світять  їм  зірки.    

А  ми  в  турботах  принагідно  
п'ємо  зірок  далекий  блиск,  
бо  дуже  віра  нам  потрібна,  
що  ще  зустрінемось  колись.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883475
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Tina Volnikova

Можливо я не математик

Можливо  я  не  математик,  
Не  фізик,  хімік,  чи  ще  хтось
Я  не  географ,  не  історик.
Може  хоч  трохи?  Ні,  здалось

Я  в  біології  далека,  
я  не  малюю  як  Моне
І  з  претендентів  на  відзнаку,  
навряд  чи  вибрали  б  мене

Можливо.  Але  я  умію  
лічити  зорі  в  небесах
Та  що  мені  ті  теореми,
Коли  я  бачу  інший  шлях?

Я  формули  ще  вивчу,  справді
Не  в  математиці,  в  житті
Я  буду  знати  бездоганно
Без  нотних  грамот  всі  пісні

Так,  не  розв’яжу  я  задачу
Це  краще  зробить  інший  хтось
Я  просто  запитаю  сонця
А  сонце  скаже:  навчимось.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568337
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 20.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Схилився день…

Схилився  день  легенько  на  ціпок
Та  позіхнув  й  пішов  тихенько  спати,
А  вечір-парубок  гайнув  аж  до  зірок
І  нумо  з  ними  знову  жартувати.

Тут  нічка-мати  стала  на  поріг,
Сипнула  роси  на  зелені  трави,
Що  холодом  торкнулись  босих  ніг,
А  мали  б  бути  теплі  і  ласкаві.

І  колихала  нічка  всіх-усіх,
Лагідним  співом  сни  кликала  дивні,,
Щоб  до  світанку  ми  дивились  їх,
А  вранці  прокидалися  щасливі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883347
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020


rutzt

Коваль

Я  цвях  гострив.  Робота  не  тяжка,
Настільки  примітивна  –  учень  зможе,
Стирала  піт  замащена  рука,
І  місяць  у  вікно  дививсь  вороже.
Він  знав  для  чого  плід  моїх  трудів,
Тому  і  не  приховував  емоцій,
Палав  червоним  неприкритий  гнів
Та  вітер  застигав  на  кожнім  кроці.
А  я  гострив.  Для  мене  то  був  хліб,
А  не  забава  зовсім,  не  спокуса,
Залізна  крапка  до  віджитих  діб  
Якогось  хлопця.  Кажуть,  що  Ісуса.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 19.07.2020


rutzt

Заробітчани

То  є  не  примари,
І  не  міражі,
Блукають  європами
Діти  чужі.
Їм  треба  не  неба,
Їм  треба  земне,
Допоки  удома
Усе  не  мине.
А  там  все  минає  –  
Роки  і  батьки,
І  погляди  гаснуть,
Тьмяніють  зірки,
І  час  неугавний
Стирає  сліди,
І  вже  повертатись
Немає  куди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761741
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 19.07.2020


Дружня рука

Тухля

Мені  б  так  зовсім  не  хотілось,
Щоб  мрія  ця,  простий  роман,
Від  часу  пилом  тільки  вкрилась,
Тепер  так  модно  -  все  у  бан    …
В  ніщо  життя,  мудрий  Захаре,
І  Мирослава,  і  Максим,
Громади  мов  якісь  отари,
Не  виживуть  і  кілька  зим  …
Як  важко,  в  край  чужий  поїду,
Незручно,  ворогу  вклонюсь,
Болить,  та  не  покажу  виду,
Піду  для  спокою  нап’юсь  …
Щезають  села  по  Вкраїні,
Вже  Львів  немов  якесь  село,
О  ні,  ще  ходять  всі  картинні,
В  очах  мутніє  наче  скло  …
Ростуть  будівлі  і  палаци,
По  місту  бродять  боржники,
Сидять  у  ратуші  паяци,
І  тільки  в  совісті  дірки  …
А  десь  принишкла  рідна  Тухля,
А  десь  замовк  старий  Захар,
Громада  львівська  мов  потухла,
Черговий  злодій  –  супер-стар  …
По  місту  ходять  німі  тіні.
Не  залишаючи  слідів.
Чекають  вибори  осінні.
Немов  париж  сліпих  котів  …
Колись  Франко  собі  намріяв,
А  з  ними  намріяли  і  ми,
В  музей  до  нього  на  подію
Ходили  щойно  брехуни  …  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882987
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 18.07.2020


Анна Шульке

Осінній вечір

Місяць  зазирає  у  вікно...
Вечір  запалив  тихенько  зорі...
Стомлених  будинків  доміно...
І  дерева  без  листків  прозорі...
Таємниця  смерті  і  життя...
Осінь  безнадійна  і  безмежна...
Щось  навік  піде  у  забуття,
Щось,  звичайно,стане  неналежним...
Віддалиться  щось  на    рік  іще
Добрий,  молодий,  або  неповний...
Осінь  змиє  все  дрібним  дощем,
Що  було  несправжнім  і  умовним...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878380
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 17.07.2020


Анна Шульке

Вечір

Зорі  одвіку  сумують  до  нас  з  висоти,
З  ними  у  часі  зійтись  не  ведеться  нам  зроду.  
Вечір  долоні  свої  над  Дніпром  опустив,
Пальці  вмочив  в  безтурботно  дрімаючу  воду  ...
Дивно,  з  яких  неосяжно  далеких  часів
Лине  вода,  і  у  ній  відображене  небо...
Глянь,  на  пісок  оксамитовий  вітер  присів,
Листя  підняв  і  легенько  жбурнув  їм  у  тебе.
Чом  саме  в  мене,  питаєш  зі  сміхом  в  очах,
Ти  ж  бо  високий,  поцілити  легше  в  такого.
Дивно,  як  вічність  живе  у  звичайних  речах...
Дивно,  що  мить  одночасно  усе  і  нічого...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875959
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 17.07.2020


Vita V-D

Стежка в націю

[b][i]
Стежка  в  націю  йде  від  хатини,
Де  колиску  майструють  діди...
Перше  слово  де  чує  дитина
І  найперші  лишає  сліди...

Шлях  той  в'ється  крізь  колискову,
Що  матуся  співа  (не  артист),
Крізь  молитву  цілодобову
Про  маляти  здоров'я  і  хист.

Путь  лежить  проз  садочки  і  школи,  
Де  є  вчителю  шана  народу,
Бо  ж  не  сходив  із  плаю  ніколи  -
Вміє  націю  вивести  з  броду...

...Нам  гуртом  ті  шляхи  торувати
Й  вистилати  дороги  від  роду,
Щоб  навік  в  забуття  не  загнати
Всі  досягнення,  мрії  й  свободу.

16.07.20
Ілюстрація:  Берегиня.  Юрій  Нагулко.
[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882960
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Анатолій Костенюк

Природа

Всі  ми  живемо  за  рахунок  майбутнього.  
Не  дивно,  що  його  чекає  банкрутство.
Крістіан  Фрідріх  Геббель

Вона  якусь  заразу  підхопила  
від  зневажаючих  її  людей,
але  птахам  все  ще  дарує  крила  
ще  підведеться  з  ліжка  та  піде…

Для  неї  це  глибоко  особисте  –
не  легко,  та  така  вже  в  неї  суть:
то  першим  снігом,  то  зеленим  листям  
нагадувати  людям  про  красу.

Серед  людей  помічників  немає,  
та  Техноген  не  скрізь  ще  переміг.  
Вона  цвіте,  народжує,  спасає...  
А  що  з  людьми  –  чи  рятувати  їх?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882857
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Катерина Собова

Пiсля весiлля

-Доброго    здоров'я,    куме,
Й    довго    Вам    прожити,
Віддали    Нікусю    заміж  -
Можна    й    відпочити.

-Та    який    там    відпочинок!
Ви    ж    знаєте    Ніку...
Буду  людям    через    неї
Відроблять    довіку.

Скільки    коштів    ми    вгатили
Тільки    на    застілля!
Брали    ж    участь    у    проекті
“Чотири    весілля”.

Довелось    продати,    куме,
Новеньку    автівку,
Думав,    виграють    на    щастя
Весільну    путівку.

Та    ця    радість    обминула
Мою    доцю    Ніку,
Вона    там    же    влаштувала
Концерт    чоловіку.

Накаркала    тоді    сваха
(Як    в    воду    дивилась),
Бо    Нікуся    через  місяць
Уже    й    розлучилась.

А    ми    з    жінкою    дурієм,
Де    тепер    що    брати?
Позичили    двісті    тисяч  -
То    треба    ж    віддати!

Донька    добре    погуляла:
-Давай    гроші,    тату!
Та    й    повіялась    у    Київ
Женихів    шукати.

Отут,    куме,    у    індійців
Треба    нам    повчитись,
Бо    там    жінка    з    того    жиру
Не    буде    біситись.

Чоловіку    на    весіллі
Дарують    рушницю,
Не    для    того,    щоб    підстрелив
Зайця    чи    лисицю.

Жінка    там    себе    поводить,
Як    те    янголятко,
Бо    на    лоба    її    зразу
Ліплять    жирну    цятку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799608
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 14.07.2020


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 14.07.2020


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 14.07.2020


меланья

Галині

Для  мене  Америка,  мабуть,  і  є  кінцем  світу  -
не  віриться,  навіть,  що  можна  добратись  туди,
а  ти  прилітаєш,  як  ластівка,  кожного  літа  -
вдихнути  повітря,  з  криниці  напитись  води.

Комусь  забаганка  -  побути  в  раю  на  Мальдівах,
відчути,  що  в  світі,  бува,  оживають  казки,
а  ти  прилітаєш  найбільше    побачити  диво:
як  внуки  зростають  і  перші  читають  книжки.

Час  лине  так  швидко,  що  місяць  неначе  хвилина,
вбираєш  очима  родину,  стежину,    сади...
А  душу  свою  залишаєш  в  житах  України,
і  це  вже  навіки,  Галино...  І  це  назавжди...

Згадаєш  далеко  як  пахнуть  чебрець  і  меліса,
і  в  гарному  домі  сльозою  впече  чужина...
А  ти,  мов  вовчиця,  що  поглядом  завжди  у  лісі,
до  нас,  в  Україну,  ночами  літаєш  у  снах...

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857209
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 14.07.2020


Білоозерянська Чайка

Вперте минуле

[b]...  У  тиші  краплями  збігає  час…
Він  стрілки  сонні  підганяє  вперто.
Історію  вже  пишуть  не  для  нас  –
На  тлі  безсоння  -  змазані  сюжети.

Залізно  діє  правило  життя  –
Що  заварив,  то  те  вже  і  вихльобуй.
Душа  німіє…а  коли  б  знаття,
Що  той  порив  лишить    пітьму  по  со́бі!

Жагу  вогню  на  сплату  тих  боргів
не  залишили  б...  серця  сподівання,
а  не  брехню,  як  правду  б  в  серці  грів…
 щосили…  зберігаючи  кохання.

Але  ж  відчула:    серце  кам’яне  –
Глухо-німе  до  болю  та  образи...
...  Минуле    вперте  стрілка  прожене
і  рани  долі  зарубцює  …з  часом…[/b]

(Фото-  інтернет.)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882842
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Микола Коржик

Читаючи Ліну Костенко

       Читаючи  Ліну  Костенко  

Читаю  на  дозвіллі  Ліну…
своїх  емоцій  не  таю,
її  поезію  нетлінну
неначе  в  спеку  воду  п'ю  
Її  мелодію  незриму,
що  так  п'янить,  бентежить  душу,
отриману  від  бога  риму,
ніяким  чином  не  порушу.
Слова,  як  істина  звучать.
А  роздуми  —  моїм  співзвучні.
Цього  не  можна  замовчать
усе  у  ціль,  всі  стріли  —  влучні.  

09.07.2020р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882796
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


НАДЕЖДА М.

Середина літа

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g0ygKcx2YJY[/youtube]
По  крапельці  стікає   тепле  літо,
Повільно  час  спливає,  як  в  човні. 
Та  все  тепло  у  душу  перелито.
Так  літа  залишаються  сліди.

Дивлюсь  на  календар  -  вже  середина,
Не  хочеться  так  літо  відпускать,
Та  що  поробиш  -  осінь  за  плечима.
Душа  про  це  не  хоче  чомусь  знать.

Душе  моя!  Чому  ти  так  вразлива?
Не  всі   квітки  ще  відцвіли.
Ще  буде  їх  багато  -  ціла  злива,
Чимало  їх  даровано  були.

Осінні  дні  привабливі,  спокійні,
Помірно   день  за  днями  попливуть.
Хоч  трішечки  вони  меланхолійні,
Та  не  даремно  золотими  їх  зовуть...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882700
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмова у думках

Ти  говорив  зі  мною  у  думках,
Волосся  прибирав  з  мого  обличчя.
А  тоді  ніс  у  поле  на  руках,
Воно  у  гості  нас  з  тобою  кличе...

Духмяні  трави  соком  налились,
Кидає  нальоту  нам  щастя  пташка.
Ромашки  у  вінки  густі  сплелись,
А  ти  мене  несеш...  Тобі  не  важко?

"Не  важко  люба"  -  чую  голос  твій,
Ось  так  усе  б  життя  лише  б  з  тобою.
Потрапити  в  кохання  заметіль,
Прийняти,  що  назначене  судьбою...

Ти  говорив  зі  мною  у  думках,
Хотілося  побути  ще  з  тобою.
Я  відповідь  лишу  на  сторінках,
В  своїх  думках,  що  недають  спокою...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882686
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Анна Шульке

Не нехтуй

Не  нехтуй  повсякденним,  тим,  що  є,
Коли  в  думках  підкорюєш  вершини...
Не  вимагай  злетіти  від  машини,
Якщо  пілотом  бути  не  твоє...
Нема  нічого,точно,  у  житті
Не  вартого  уваги  чи  простого...
Не  треба  більше  свят  просить  у  Бога,
Ти  будні  полюби,  вони  святі...
Єдині,  неповторні  на  землі  
Для  кожного  у  певнім  розумінні.
Обмежені  у  часі  тільки  й  тлінні  
І  у  бідноти,  і  у  королів...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882698
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Анатолій Костенюк

Ворожіння на вдачу

В  Андрія  ніч  до  дзеркала  з  водою  
ти,  свічку  запаливши,  підійди,  
поглянь,  чи  не  стоїть  хто  за  спиною  
у  плюскоті  дзеркальної  води,

помітивши,  нехай,  хоч  краєм  ока,  
її  у  темряві  –  ледь  видну  тінь,  
ти  раптом  повернись  до  неї,  доки  
не  скочила  в  дзеркальну  глибочінь,

і  вигукнувши:  –    Подаруй,  що  маєш!  –
її,  як  можеш  швидко,  ти  хапай
і  доки  не  попросиш,  що  бажаєш,
нікуди  вже  її  не  відпускай.

А  як  не  встигнеш  ти  її  зловити
то  й  не  покращиться  стан  власних  справ.
Хотів  не  раз  за  хвіст  її  вхопити  –
ні  разу  так  її  і  не  спіймав…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882687
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Анна Шульке

Кущик

Буває  в  світі  щось  і  на  віки...
Принаймні,  це  прийняти  нам  неважко.
Собака  до  відкритої  руки
Завжди  іде...Летить  у  небо  пташка...
Серед  людей  трапляється  і  так,
Що  ти  до  друга  линеш  дужче  й  дужче,
І  раптом  розумієш,  ти  дивак,
А  замість  дуба  дружби,  виріс  кущик.
Сухий,  колючий,  без  листків  й  квіто́к,
Й  шкода  часу́,  і  соромно  за  щирість...
Від  дружніх  посиденьок  і  пліток
Спіши  сховатись  у  своїй  квартирі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882440
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 13.07.2020


Марія Демянюк

Пахощі ночі

Твоя  величність  білошоколадна,
П'янкодухмяна,  ноти  кардамону,
І  я  до  вуст  твоїх  торкаюсь  ніжно,
Полетимо  у  височінь  бездонну...

Два  птаха,  дві  зорі,  і  темінь  неба,
І  світ  в  задумі  дивиться  у  вічі:
Чому  як  вогники  палають  поруч,
То  кожен  з  них  сяйливіший  удвічі?...

Моя  величність  чорношоколадна,
З  корицею  і  запахом  ванілі,
Давай  полетимо  у  небо  швидше,
Туди,  де  наші  прабатьки  зоріли...

Сумлінно  нічка  в  небесах  працює,
А  місяць  -  то  її  станок  для  пряжі,
Давай  з  тобою  в  небо  помандруєм,
Нехай  вплітає  в  ковдру  долі  наші...

Ти  кажеш,  ніч  ця  пахне  кардамоном,
А  всесвіт  з  ніжноподихом  малини...
В  обіймах  твоїх  глибочінь  бездонна,
І  я  зорею  в  наше  небо  лину...

...вчені  стверджують,  начебто  всесвіт  пахне  малиною...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882482
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020


Анна Шульке

Звичайна річ

Милиці  й  матрац  на  смітнику,
Пам'ятник  життю,  яке  минуло...
Ще  підлога,  певно,  не  забула
Ту  ходу,  повільну  і  важку...
Стіни  ще  несуть  в  собі  тепло...
У  кутку  живе  відлуння  сміху...
Кіт  з  диваном  розмовляють  тихо,
Плющ  в  скорботі  опустив  чоло...
Двері,  як  почесні  вартові,
Непорушні  по  місцях,  суворі...
Й  байдуже  вікну,  що  там,  надворі,
Хтось  дві  лави  встановив  нові...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882221
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Анатолій Костенюк

Знайомому сектанту

Стережіться  лжепророків,  що  
приходять  до  вас  в  овечій  одежі,  
а  всередині  –  вовки  хижі.
Євангелія  від  Матея  7:15-21

Чи  можна  стільки  турбувати  Бога?
Чи  не  образлива  така  «любов»  
настирлива,  чи  ждана  допомога  
від  нього  не  приходить  знову  й  знов?

Скромнішим  будь,  проси,  та  не  за  себе,  
а  то  в  молитві  чути:  «я»,  «мені»,  
немов  узурпував  так  шлях  на  небо,  
що  не  проб’ються  інші  вже  пісні.

Як  Богу  чути  зранку  і  до  ночі  
твої  моління  про  любов  свою,
хоч  він  і  Бог,  теж  відпочити  хоче,  
та  тільки  все  моля́щі  не  дають.

Ми  створені  подібними  до  Нього
і  щоб  зустрітися  з  Ним  у  раю,
прослав  ділами,  Всеблагого  Бога.
Слав  мовчки.  Він  почує.  Зуб  даю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882224
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020


Анна Шульке

Єнот

Цікавість,  милий  внутрішній  єнот,
Вже  лізе  у  кишеню  вправно  дуже...
Дивись,  гортає  задумів  блокнот,
Наробить  він  там  справ  тобі,  мій  друже.
Боїться  зла  й  ховається  в  кутку...
Товстий  й  лінивий,  в  душу  не  полізе...
Та  ніжну  ручку  шкіряну,  тонку
Лишень  пусти  в  якусь  свою  валізу...
Помиє  все,  й  бабусині  кістки,
Й  вставну  стару  щеле́пу  твого  діда...  
Прогрес  і  еволюція,  й  віки
Ідуть...А  той  єнот  із  нас  не  піде...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882110
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Валерій Яковчук

Теодор Траянов, Далеке життя

Вночі  на  галявинах  тихих,
в  блакиті  розлог  мовчазних,
лунають  нечувані  крики  
примарних  дівчат  водяних.

Хто  є,  їх  ім'я  і  родину
ніщо  не  назве  до  пуття,
лиш  в  кучерях  сяйні  перлини
утримують  спогад  життя.

Чи  вітер  нічний  з  лісу  віє,
зганяючи  з  озера  сон,
чи  я  це  в  нові  світлі  мрії
неждано  попав  у  полон?

Той  схований  біль  викликає
останній  незбутній  завіт?
Я  марно  молю  і  питаю,  –
не  маю,  не  чую  відвіт.  

Пливе  у  горішній  пустині
ясний  караван  зірковий,
без  сну,  забуття,  без  стремління,  
без  спогадів,  –  ледве  живий.

Теодор  Траянов  
Далечен  живот

По  тихите  нощни  поляни,
по  тихата  синкава  шир,
понисат  се  възгласи  странни
на  деви  из  призрачен  вир.

Тук  нищо  не  казва  кои  са,
ни  име,  ни  техния  род,
но  в  грейнал  из  къдрите  бисер
занизва  се  спомен  живот.

Не  са  ли  те  нощният  повей
на  лес,  в  езера  отразен,
не  съм  ли  у  сънища  нови
попаднал  нечакано  в  плен?

Не  са  ли  те  болката  скрита
на  скъп  неизпълнен  завет,
напразно  се  моля  и  питам,
аз  няма  да  чуя  ответ.

А  горе,  в  пустините,  плава
спокойният  звезден  керван,
не  търси  ни  сън,  ни  забрава,
ни  спомен,  едва  ли  живян.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882078
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Сокольник

Сумна замальовка

Сиротіє  пустіюча  хата...
Он  хазяйки  душа  подалась
У  краї,  до  яких  вирушати,
Кожен  має  відмірений  час.

По-сирітськи  безколірно-сіра
Сукня  в  шафі  чекає  тепла...
Треться  кішка  об  ноги,  не  вірить,
Що  хазяйка  навіки  пішла...

Будуть  речі  виносить  потрохи-
Треба  вчасно  звільнити  житло.
Концентрований  запах  епохи
Відійде,  як  життя  відійшло...

Бог  його  неосяжно  відміряв,
Мов  тканину  на  сукню  тобі.
У  калюжі,  безколірно-сірій
Наче  сукня,  розхлюпано  біль...

Вітерець,  навісніюча  дівка,
Рознесе  по  подвір"ю  нараз
Непотрібні  нікому  листівки,
Цей  розкиданий  долі  пасьянс...

Зберігання  іх  змісту  не  має
Без  потреби  у  них  діточкам...
Лиш  кицюня  сидить  і  чекає,
Що  хазяйка  наллє  молочка...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116100501203  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692515
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.07.2020


уляна задарма

Ріо-ріта

...тонуть  в  легкім  шардоне
марципанові  губи...
Тане  морозиво  -
біла  вершина  Монблан...
Сонце  -  веселий  п"яничка
з  обличчям,як  бубен,
з  дозволу  МОго  ,-  з  розгону!  -
пірнає  в  стакан...

...Вип"єм  Цей  День-
в  ньому  стільки  
Гарячого  Літа!
Юна  бджола  вже  
танцює  хмільний
пасодобль...
...крутится  в  серці
забута  колись  Ріо-Ріта  ...
...котиться  Сонце
під  білі  дахи  
 парасоль

в  літнім  кафе,
 де  завмерла,
чекаючи,злива:
 ніжність  не-сказаних
слів  ще  -  на  відстані  вій...
...вСУпереч  сотням  розлук
я  -  шалено  красива!
ВСУпереч  тисячам  війн  -
Ти  вернешся  -  ЖИВИЙ!

...я  зупиняю  секунди
зусиллями  волі  -
жовта  бджола  завмирає
в  повітрі  на  мить...
Ким  би  не  став  ТИ  -  
дарунком
чи  вироком  долі,  -
День  Цей  -  я  знаю!-
від  куль  Тебе  ТАМ  
захистить...

День  Цей  із  присмаком
губ  -марципанове  
Літо...
День  -  карамелька,
малиновий  Вічності  смак,
де  на  пів-світу  лунає    
в  мені  -  РІО-РІТА...
ТИ  -поверНЕшся!  Бо  я  ТЕБЕ...
я  ТЕБЕ...  ТАК...









 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 05.07.2020


Єлена Дорофієвська

Пішло, не погукало за собою

Пішло,  не  погукало  за  собою
Навіяло  тяжіння  сірих  дум
Пішло  туди,  де  ми  колись  з  тобою
Казали  вперше  ніжнеє  "люблю"

У  серці  снігом  смуток  закружився,
У  серці  льодом  вічність  застига
І  стало  білим,  що  було  барвистим.
Чому  зникає  все,  коли  зима?

Любов  до  тебе  інеєм  візьметься
І  значення  не  матимуть  слова.
Колись  ця  крига,  може,  й  розіб"ється,
Але  нічого,  крім  снігів,  в  душі  нема.


_______
З  далекого  минулого  :)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620933
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 05.07.2020


Нелл Грін

Життя

Яке  це  щастя  –  просто  бути,
Сидіти  в  затишку  гілля,
Не  чути  слухом,  серцем  чути
Помах  пташиного  крила.

Яка  це  радість  –  просто  жити,
І  споглядати  безліч  див:
Проміння  сонця  на  блакиті
Й  колосся  неосяжних  нив.

Душі  як  тепло  відчувати
Себе  частиною  буття
І  без  слів  Комусь  казати:
«Спасибі  за  моє  життя!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881779
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Анна Шульке

Оса

Зараз  вжалю,  вибач,  я  не    люблю  людей.
На  безпеку  з  вами    годі  чекати    всім.
Не  було  інакше  ще,  не  було  ніде...
Ти  не  бійся,  тільки  вжалю,  цілком  не  з'їм.
Не  кричи,  бо  слів    до  тями  я  не  візьму́,
А  руками  рухай  більше,  дражни  мене...
Я  ображу  тебе,  людино,  тебе  саму,
І  втечу,    мене  ніколи  не  доженеш...
Я  помщусь  тобі  за  все,  що  зазнало  зла
Від  руки  твоєї,  хижих  твоїх  думок...
У  мені  себе  самого  хоч  раз  впізнай,
Жало  й  я  тоді  ховатиму  під  замок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881745
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


Miafina

Моєму суспільству

Я  чула,  що  вони  не  відчувають  болю,
Їм  зручно  у  клітках,  не  просяться  на  волю.
Казали:  фуа-гра  –  смачненька  страва.
Я  чула  й  те,  що  в  них  немає  права…
Рекламували:  шуби  зараз  модні.
Брехали  вчора,  брешуть  і  сьогодні.
Хтось  стверджував:  «У  них  душі  немає.
Це  засіб  тестування.  Ніхто  не  постраждає».
Я  чула  сміх  в  місцях,  де  плакали  дельфіни…
Моє  суспільство,  необхідні  зміни.
Моє  суспільство,  я  шокована  тобою,
Жорстокістю,  брехнею  злою.
Моє  суспільство,  ти  мене  шокуєш.
Тобі  не  можна  з  них  знущатись.  Чуєш?
Моє  суспільство,  ну  чому  ж  ти  негуманне?
Тебе  колись  вважала  бездоганним,
Та  зараз  все  оцінюю  критично,
Борюсь  за  рівність  видів  фанатично.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875270
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 04.07.2020


Новоградець

Синій дощ

В  далекій  савані,  де  спека  щодня
Стоїть  на  засохлій  рівнині,
Розказує  друзям  своїм  левеня,
Що  взимку  дощі  ідуть  сині.

І  слухає  зграйка  маленьких  котів  -
Ще  левами  стануть  не  скоро  -
Як  шторм  голубий  в  небесах  хлюпотів
І  падав  у  кратері  Нгоро.

Роззявивши  ротики,  тихо  сидять
На  сонечку  діти  звірині,
В  думках  уявляють  як  хвилі  шумлять,
В  озера  спадаючи  сині.

Аж  раптом,  буває,  верхівки  дерев
Здригнуться  від  окрику  тата.
Гарчить  на  малечу  розсерджений  лев:
-  Заткніться  там,  годі  брехати!

Не  котяться  хвилі  морські  з  висоти,
А  падають  крапельки  сірі!
Затихніть,  бо  зараз  начищу  хвости,
Сопливі,  дурні  іще  звірі!  -

Малята  на  ноги  і  ходу  мерщій  -
Подалі  від  грізної  зграї.
І  знову  розмову  про  сині  дощі
Одне  з  левенят  починає.

Бо  хоч  і  сліпими  родились  вони
В  останні  пориви  циклону,
Є  все-таки  досвід  життєвий  у  них,
Знання  дощового  закону.

Он  озеро  синє,  і  неба  блакить
Розкинута  зверху  над  ними,
А  значить,  і  дощик  зимовий  шумить,
Краплинками  йде  голубими.

І  хай  скільки  хоче  гарчить  із  кущів,
Про  сірі  доказує  тато,
Не  хочуть  таких,  непотрібних  дощів,
А  ждуть  голубих  левенята.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 04.07.2020


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 04.07.2020


Анна Шульке

Щасливе дитинство

Щасливе  дитинство  це  там,  де  печуть  пиріжки,
І  озеро  радо  дарує  свою  прохолоду...
Де,  просто,  від  ліжка  свій  шлях  починають  стежки́
В  чарівні  світи.  Обирай  ту,  що  більше  підходить...
Це  там,  де  хороші  книжки  про  хороших  людей,
Де  мрії  збуваються  всі  і  збуваються  вчасно..  
Де  вчителька  перша  в  майбутнє  за  руку  веде,
І  в  кожнім  горобчику  бачиш  жар-птицю  прекрасну...
Це  там,  де  живуть  кольорові  твої  олівці,
А  лялька  твоя  розмовляє  з  тобою,  як  схочеш...
Щасливе  дитинство  в  щасливих...І  спогади  ці
У  снах  кольорових  вони  проглядають  щоночі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881632
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020


Анатолій Костенюк

Пророцтво

На  березі  моря  в  таємному  гроті  
піратські  знайдеш  ти  думки  золоті.  
І  потім  на  радощах,  чи  у  скорботі  
платитимеш  ними  за  все  у  житті.

Прийматимуть  люди  їх  за  твої  власні,  
цінитимуть  їх,  дивуватимуть  їм.  
В  них  будуть  уяви  смарагди  прекрасні,  
світитимуть  перли  натхненням  палким.

І  ти  загадковий,  як  граф  Монте-Крісто,  
прославишся  мудрим,  як  той  Соломон.
Цитати  твої  цитуватимуть  чисто  
освічені  люди  і  навіть  Закон.

Та  тільки  розгубиш  думки  всі  багаті,
як  будеш  кохану  про  зустріч  благати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880964
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 04.07.2020


Люцифер

Вона — моя Евтерпа і Ерато

Вона  —  моя  Евтерпа  і  Ерато…  —  
акорди  із  екстрактів  почуттів,  
що  хаосом  у  серці  б’ють  стакато…  

Вина  появи  внутрішніх  світів  —  
Вона,  нащадок  Тигра  и  Євфрата,  
цариця  анархічності  бунтів…

І  глас  її  —  знетямлена  кантата  
емоцій  неабияких  сортів  
з  нещадною  півусмішкою  ката…  


Вона  —  моїх  безкрайностей  плантатор…  —  
думок-лісо-степів  та  слів-садів,  
коли  в  судинах  так  мерзлякувато…  

Свідомо-підсвідоме  асорті  —  
Вона,  якій  ім'я  —  Аннунціата,
володарка  чужих-своїх  життів…  

І  згляд  її  —  розсудку  самострата,  
побачення  не  дюжини  чортів  
з  єством  своїм  —    її  ілюмінатом…  


О,  Ти  —  винагорода  і  розплата,  
сіяння  проміж  мороку  хрестів…  —  
коли  простиш  незрадного  фаната?..



[i]16,06,2020


*  Аннунціата  -  Лат.  Annunciata,  від  annunciare,  звіщати.  Жіноче  ім'я:  благовісниця.
*  Ілюмінат  -  Лат.  Illuminati  -  «освічений»,  «просвітлений»[/i]  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881469
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Таня ШерепКо

Жіноча мудрість

На  щастя,  вже  давно  часи  минули,
Коли  жінок  нікуди  не  пускали,
Посади  управлінські    і  освіта
Для  них  тоді  немов  не  існували.

Та  мудрі,  сильні  і  сміливі  жінки
Довели,  що  все  можуть  подолати,
Що  їх  наснага,  вміння  і  таланти
Поможуть  їм  себе  застосувати.

Робити  відкриття  нові  в  науці,
Та  вправно  рухати  політики  кермо,
Найважливіші  піднімать  питання,
З  усіх  боків  скидаючи  ярмо.

Чоловіки  слабкіші  їх  бояться,
Ллють  бруд  на  них,  доклавши  всіх  зусиль,
Всі  засоби  до  цього  долучають,
Палки  в  колеса  ставлять  звідусіль.

Образ  отрута  ранить  не  навічно,
Коли  попереду  є  те,  для  чого  йти,
Хай  вороги  поводяться  двобічно,
Це  не  завадить  руху  до  мети.

Освіти  є  для  всіх  загальний  доступ:
Свої  надбання  компетенцій  й  знань
Присвятимо,  зробивши  гідний  поступ,
Ми  світу  без  віддачі  й  сподівань.

Всі  приклади  від  Жанни  Д'Арк  до  Тетчер,
Від  Роксолани,  Ольги  та  Кюрі,
Нам  допоможуть  вірити  у  себе,
Тримаймо  їх  у  серці  й  голові.

А  щодо  виховання  наших  діток,
Ця  справа  надважлива  повсякчас,
Якщо  навчимо  жити  гідним  чином,
То  будемо  пишатися  не  раз.

А  донечкам  пояснимо  окремо:
Що  щастя  -  це  не  затишок  і  дім,
А  пошуки  себе  у  цьому  світі,
Не  порівняти  ці  скарби    ні  з  чим.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874502
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 02.07.2020


Д З В О Н А Р

А СЛОВО УЧИТЕЛЯ В ВАШИХ ДУШАХ ВОСКРЕСНЕ . . .

Учитись,  учитись  і  ще  раз  учитись  -
Такий  у  людей  найвищий  закон.
Щоб  дурнем  життя  усе  не  прожити,
Школа  дітей  всіх  бере  у  полон...

Там  спочатку  лиш  букви,  а  потім  знання,
Кладуть  їм  у  розум  за  шаром  шар...
Ця  безцінна  наука  -  життя  надбання,
Буде  в  майбутнім  для  них,  як  нектар...  

А  учитель  розумний,  як  добрий  пастух,  
Учнів  проведе  по  дебрях  наук  -
І  розбудить  їх  сумнів,  укріпить  їх  дух,
І  багатство  душі,..  і  міцність  рук...

А  добра  наука  дасть    багатий  врожай  -
Пам'ять  збереже  учителя  труд...
Цю  науку  життя,  і  душевності  рай  -
Учні  у  душах  своїх  пронесуть...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753223
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.07.2020


Д З В О Н А Р

УКРАЇНА ЧЕКАЄ МЕСІЮ . . .

І  хто  ж  зоре  простори  України,
Щоб  вивести    увесь  "бур'ян",..
Щоб  народились  вже  потрібні  зміни,
А  ще  розбудить  всіх  краян?..

Де  довгожданий  ходить  наш  "Мойсей",  
Бо  в  нас  кругом  одні  гапони*?..
І  кожний  з  них  прекрасний  фарисей  -
Сім'я  у  нього    закордоном...

В  кожного  тут  "персональний  огород",  
Де  "косить"  він  любиму  "зелень"...
Йому  потрібний  наївний  лиш  народ,  
Та  декілька  простих  поселень...

Уже  давно  продав  він  нашу  Неньку.
Тепер  він  тягне  тільки  час...
І  ще  співає  пісеньку  простеньку,  
Що  десь  давно  чекають  нас...

Ой,  як  їх  багато  -  цілий  колектив,
Об'єднаний  "палким"  бажанням
Будівничих,  ілюзорних  перспектив,..
Та  пісня  їхня  вже  остання...
..............................................
...  Бо  то  не  нива  -  один  лише  бур'ян...
Чи  буде  зріти  там  зерно?..
Бо  у  нас,..  що  не  будяк,  то  важний  пан,  
А  для  народу  лиш  ярмо...

 P.  S.
О,  Боже  сили  й  розуму  нам  дай
Утриматись  в  тяжку  хвилину...
Бо  найцінніший  наш    блаженний  край
Несемо,  як  малу  дитину...

*    -  Гапон  Г.  А.  -  піп,  який  в  1905р.  повів  демонстрантів  під  кулі  поліції;

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677427
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 02.07.2020


Fills Agler

Каплі щастя.

Мені  більш  нічого  не  хотілось.
Лиш  той  погляд  в  небо  
Крізь  вікно  в  кімнаті.
Лиш  теплої  пари  та  чашки  кави,

Та  так  щоб  крізь  відблиск  у  її  зіниці
Щоб  забутись  до  краплі,  віддатися  загадці.
Щоб  з  всією  ніжною  любов'ю  поряд,
Щоб  легко,  романтично  і  щоночі.

Та  ось  наодинці,  пишу  самотньо  ,
Як  щоночі  ось  так  гортаю  помилки,
А  на  моїм  підвіконні  погляд  і  очей  дві  пари,  
І  ті  повні  відчаю  і  різного  роду  печалей.

Одні  дивляться  на  мене  
Пробираючи  все  до  кісток  серця,
Інші  крізь  них  на  чисте  небо,  
Шукаючи  зорі,  питаючи  поради.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881385
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


синяк

Двері в душу.

Є  завжди  поряд  з  вами  ті,
Що  знають  краще  як  вам  жити,
І  вам  порадять  як  любити
Як  ненавидіти  в  житті.
Свою  не  згадують  й  на  мить  -
До  совісті  вас  закликають,
От  де  своя  живе  не  знають
Чужа  біда  їм  все  "болить".
Бо  що  ви  знаєте  про  них  -
Це  їм  про  вас  усе  відомо,
Заходять  в  душу  як  додому
Щоб  негатив  там  залишить.
Всміхнуться,  руку  подають
Та  навіть  скажуть:"Як  ти,  друже?"
Хоча  відомо  -  їм  байдуже,
Що  тільки  Бог  може  судить.
І  не  кажіть,  вони  є  скрізь,
Що  лізуть  в  душу  наче  в  хату,
Ключів  не  варто  довіряти
Бо  хтось  захоче  наслідить.
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881325
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Юрій Шибинський

Чом, вояче, не спиш

Шелестить  потихеньку  нічний  очерет,
Мовби  річку  вгамовує  і  присипляє...
Чом,  вояче,  не  спиш  у  диму  сигарет?  –
Швидкоплинно  ж,  як  мить,  нічка  літня  минає.

–  Учорашній  згадався  розжарений  бій,
У  якім  побратима  "кістлява"  скосила.
Він,  мов  паросток  зрізаний,  ліг  у  пирій,
Бо  життя  пломінке  злива  куль  загасила.

Мріяв  він:  "Я  додому  коли  повернусь,
Перекреслю  знегоди,  мов  сон  із  жаха́ми
І  з  дочкою  нараз  до  театру  пройдусь,
Подивлюся  комедії  різні  і  драми"...

Розписав  він  докладно  своє  майбуття,
Долю  гідну  свою  серед  чесного  люду,
Та  сказав  я:  "Вернись  до  земного  життя!".
Він  –  мені:  "Вибачати  злочинців  не  буду!".

Ну  а  потім  бісився  й  ревів  хижо  бій.
"Брате,  вниз!"  –  загубився  в  нім  гук  мій  нервовий...
І  сліпа  куля  шлях  віднайшла  вбивчий  свій,
Бо  життя  на  війні,  то  –  каприз  випадковий...

Порожнина,  мов  лезо,  спекла  душу  вмить,
Серце,  наче  в  лещата  холодні,  здавило...
Телефон  побратима  знов  гучно  бринить...
"Татку,  ти  мій  герой"  –  в  есемес  прилетіло...

Шелестить  потихеньку  нічний  очерет,
Мовби  річку  вгамовує  і  присипляє...
Чом,  вояче,  не  спиш  у  диму  сигарет?  –
Гінко  ж  нічка  світанок  новий  зустрічає...

Сюжет  Anatoly  Anatoly  Anatolii

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881354
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020


Котигорошко

кохаю тебе (16+)

кохаю  тебе,  дурепу,
хоч,  може,  і  сам  -  придурок
і  затхлим  смердючим  склепом
під  дуууже  тонажним  муром
здається  цей  світ  без  тебе...
а  ти  -  Все  чудово!-  регочеш,
хоч,  може,  і  є  потреба,
й  так  само,  як  я  ти  хочеш
"забити"  на  всі  образи
послати  у  дупу  тони,
щоби  стугоніти  разом,  
як  локомотив  з  вагоном,
та...  гордість  твоя  і  впертість
й  моя  невсипуща  дурість...
нам  легше  було  б  померти,
бо  я  ж,  блін,  великий  пуриць*,
а  ти  -  невкохать  принцеса,  
манірна  й,  капець,  чутлива
і  правимо  дивну  месу,  
в  онлайні,  отак,  наживо.
слова  -  то  цупке  батіжжя
і  ляпаси,  як  цілунки...
О,  Так!  Ти  мені  -  в  міжніжжя,
ох,  відьмо  моя,  чаклунко...
а  я  -  навідліг  з  правиці,
в  підставлені  вдало  губи,
о  феє  моя  білолиця,
о,  доле  моя,  о  згубо...
люблю  я  тебе,  дурепу,
хоч,  може,  і  сам  придурок,
я  здохну,  я  лусну,  репну
без  тебе...  чи  диким  туром
ревітиму  до  світання,
мочитиму  простирадла,
таке  воно,  бл..дь,  кохання  -
приємне  й  болюче,  падло

Великий  пуриць  -  людина  з  високим...  як  українською  "самомнение"???  ото  саме  воно

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861499
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 01.07.2020


Катка

чорна магія

Чорна  магія  чи  мана,
а  не  світла  остання  крапля.
Говорили:  усе  мина,  
а  воно  не  мина  –  і  крапка.

Кілька  кроків  –  а  там  ріка.
Я  не  крикну  –  зірветься  голос.
Хочеш  дихати  –  утікай,
хочеш  знати  –  ставай  у  коло.

Тут  такий  у  нас  хоровод:
я  мовчала,  і  всі  мовчали,
а  із  темних  глибоких  вод
брало  небо  своє  начало.

Але  десь  є  усьому  край,
там  напевне  не  знають,  хто  я.
Хочеш  дихати  –  утікай.
Хочеш  бути  –  виходь  із  кола…



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767114
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 30.06.2020


Катерина Собова

Шкiльна дружба

Вже    не    бавилась    казками
Молода    красуня    Лера,
Познайомити    з    батьками
Привела    в    дім    кавалера.

-Познайомтесь,    мамо    й    тату,
Міша    так    мене    кохає,
Він    успішний    і    багатий,
І    життєвий    досвід    має.

В    тата    борода    тряслася,
З    радості    от-от    заплаче  –
Однокласника    Михася
Тридцять    років    він    не    бачив.

Мама    враз    червона    стала
Через    ті    хлоп’ячі    звички:
Пригадала,    як    Михайло
Її    смикав    за    косички.

А    майбутній    зять    доводить:
-Живе    заповідь    нетлінна:
Шкільна    дружба    переходить
У    наступні    покоління!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020


Катка

Принци й коні

                                                                                                         Коні  не  винні,  що  принци  спізнюються

Я  не  чекаю  коня  і  принца  (здався  мені  той  герой  із  казки).
Це  все  дурний  застарілий  принцип:  має  прийти,  на  коліно  впасти…
Я  не  чекаю  погоди  з  моря.  В  мене  стабільно  –  думки  на  вітер.
В  мене  нікого-нікого  поряд.  Я  не  повинна  нікого  гріти.

Я  не  складаю  на  завтра  планів.  Як  уже  вийде,  а  там  побачу.
Кажете,  я  загадкова  пані?  Може,  спочатку…  А  так  -  навряд  чи.
Я  б  не  хотіла  усе  й  одразу.  В  мене  бажання  –  прості  і  скромні.
Я  не  міняю  життя  на  казку.  Принци  спізнились.  А  винні  коні?

2013

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673356
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 30.06.2020


Котигорошко

я - Агасфер

я  -  Агасфер,  я  -  Вічний  Жид,
хто  зна,  ще  скільки  агасферів
бреде  із  хлипом  чи  навзрид
по  кулі,  може,  чи  по  сфері
земній.  Горить,  палає  твердь
і  палить  жар  підошов  струпи,
бо  відступне  у  Бога  Смерть  
взяла  окремішньо  чи  вкупі...
***
я  -  Агасфер,  я  -  Вічний  Жид
і  ніц  мені  нема  до  інших  -  
від  Єршалайма  до  Бескид,
напівсвятих  чи  тричі  грішних,
таких,  як  я.  Украла  ніч
окраєць  сонця  вкотре,  знову,
упхала  похапцем  у  піч
і  сіє  зоряну  полову
із  комина,  мов  з  рукава,
квітчає  златом  тіло  чорне,
і  я  живий,  і  ніч  жива,  
і  сонце  плавиться  у  горні...

***
а  я  -  бреду,  я  -  Агасфер.
Кузьма,  Дем'ян,  Андрій,  Микола  -
то  неважливо  вже  тепер,
бо  в  мене  ще  імен  доволі,
й  вони,  на  диво,  не  мої...
я  -  всі  й  ніхто,  спокута  вічна,
це  я  -  той  виродок  в  сім'ї
чи  торба  із  гріхом  заплічна...
у  Бога?  в  Сатани?  в  людей?!
авжеж,  потроху  всі  носили,
мастились  в  миро  чи  єлей...
а  я  -  все  йду,  тираню  жили...
***
бо  -  Агасфер,  бо  -  Вічний  Жид,
а  ти  -  Єлена  чи  Європа,
чи  -  плід  із  саду  Гесперид,
Ні!  Все  не  те...  Ти  -  Пенелопа
чи  Ярославна...  Все  одно
я  йду,  а  ти  мене  чекаєш,
мій  жереб  -  світ,  а  твій  -  вікно,
чекання  й  біг...  крізь  час...  без  краю...
єдино-в  нас-утробний  гріх,
ти  плачеш  й  я  скімлю  на  повню,
й  у  відповідь  -  все  той  же  сміх,
і  свити  в  нас  з  жорсткої  вовни...
***
я  -  Агасфер...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880211
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Ulcus

усього лиш день

скубуть  світанок  жваві  горобці
і  мухи  крутять  у  повітрі  сальто
стискає  день,  як  повідок  в  руці  
дитину-урбан    міста  і  асфальту

а  час  біжить,  штовхаючи  двигун
бажанням  стимулюючи  потужність
минаючи    висоток  кітч-пиху
майстерно  маневруючи  й  не  дуже

куди  спішить?  від  долі  не  втечеш  -  
усе  його  від  вчора  і  до  завтра
життя  ж  не  бачить  визначених  меж
воно  -  як  ніж  в  руках  свободи  Сартра

ганяють  мух  нахабні  горобці
дитина-урбан  тре  червоні  очі
збігає    день,  минає  манівці
і  віддається  неминучій  ночі

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881088
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Котигорошко

Хто зна…

Хто  зна,  напевне,  й  ти  такий,  як  я,
Такий,  як  я,  чудний,  зеленоокий,
А,  може,  в  нас  одне  на  двох  ім’я,
Й  горілку  ти  мішав  з  томатним  соком,
Як  я,  в  пропорції  один  до  двох,
Читав  ті  ж  самі  у  дитинстві  книги,
Так  само  думав,  що  ти  геній-напівбог,
Хоч    тимчасово  взутий  у  вериги*?
Так  само  свою  любу  обіймав,  
Так  само  цілував  кохані  очі,
Вдивлявся  в  небо,  влігшись  поміж  трав
В  напоєні  духмяним  літом  ночі,
Так  само  ніжно  до  грудей  тулив
Свою  новонароджену  дитину,
Так  само  захлинавсь  потоком  слів
Чи  кутався  в  мовчання  пелерину.
Один  і  той  же  слухали  хіп-хоп,
Його  читав  обом  той  самий    репер.
Все  так  і  є…  Та  я  тобі  –  «укроп»,
Все  так  і  є…  Лиш  ти  для  мене  –  «сепар».
Так,  ти  не  звір,  ми  –  люди,  ти  і  я,
На  «свій-чужий»  розбиті  вододілом,
У  кожного  –  окрема  течія,
І  ти,  і  я  –  обидва  під  прицілом.
З  тобою,  може,  стрілися  б  не  раз,
Мабуть,  знайшлися  б  швидко  спільні  теми,
Та  «мушка»**  й  «цілик»***  -  наш  дороговказ,
Ми  –  вороги,  і  в  тім  нема  дилеми.
Ти  вб’єш  мене,  як  буде  зручний  час
Та  й  я  натисну  плавно  на  гашетку****.
***
З  тобою,  може,  й  випили  б  не  раз,
Та…  Вороги…  Така  проста  абетка.


*Вериги  (верига  —  «ланцюг»)  —  різного  виду  залізні  ланцюги,  смуги,  пута,  кільця  на  голому  тілі  для  смирення  плоті;  залізний  капелюх,  залізні  підошви.
**  Мушка  —  частина  механічного  прицільного  пристрою  стрілецької  зброї.
***  Ці́лик  —  частина  прицілу
****  Гашетка  -  гачок  для  спуску  зведеного  курка  вогнепальної  зброї.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779436
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 29.06.2020


синяк

Мрія


В  дитинство  хочу  -  хліба  з  молоком,
Окраєць  з  цукром  змоченим  водою,
І  миттю  в  двір  веселою  юрбою
В  луги  зелені,  в  поле  за  селом.
Або  до  річки  -  коси  там  свої
Купають  верби  в  голубому  плесі,
До  ранку  не  змовкають  солов"ї,
І  все  літа  кує  зозуля  на  березі.
В  дитинство  -  босоноге  та  смішне,
Далеке,  безтурботне  і  веселе,
Де  наче  із  картин  сміються  села,
Де  всі  любили  й  пестили  мене.
Я  там  завжди  літала  уві  сні:
Здавалося,  що  за  спиною  крила,
Ще  й  досі  сниться  скатертина  біла
І  молоко,  й  хлібина  на  столі...
Галина  Грицина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880929
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Наталка Долинська

Привіт, Безсоння!

Привіт,  Безсоння!  Ти  вже  тут,  як  тут…
А  я  тебе  сьогодні  не  чекала…
Бо  кажуть  люди  продуктивний  труд
Снодійне  гарне.  Нині  я  не  мало
Здолала  справ  домашніх.  Цілий  день  
Робила  щось,  а  менше  не  ставало
З  самого  ранку  лиш  будильник  «дзень»
Бур’ян  полола,  їсти  готувала.
Прання,  і  прибирання.  Посуд  мий.
Весь  день  по  колу.  Знову  все  спочатку.
І  має  день  цей  назву  «Вихідний»
Спішу  відпочивати  я  на  грядку.
Ура!  Прорвала  моркву,  буряки!
Цибулі  пір’я  вдячно  затріпоче.
А  там  картоплю  знову  «жруть»  жуки!
Оприскувач  вдягаю  неохоче.
Звичайний  день  суботній.  Вихідний.
Із  чоловіком  марафоним  знову.
Казала  ж:  «  не  багато  моркви  сій!»
Рачкуй  тепер  по  ній,  лови  судому…
На  вечір  ледве  в  хату  забредеш,
Скупатися  і  впасти  аж  до  ранку.
Та  тільки  де  там…  Ти  до  мене  йдеш,
І  сон  втече  в  діряву  філіжанку.
З  Безсонням  до  півночі  прокручусь.
Думки  свої  збираючи  до  купи.
А  як  нарешті  сном  уже  зморюсь,
Будильник  розметає  сну  шкарлупи.
Привіт,  Безсоння!  Ти  до  мене  знов?
А  я  тебе  сьогодні  не  чекала…
Та  мабуть  тут  взаємна  в  нас  любов.
З  тобою  в  парі  вірш  я  написала…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880905
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020


Дмитрий Дробин

Обманчива Любовь лингвистов.

Обманчива  Любовь  лингвистов.  
Они  познали  языки.
И  переводят  очень  быстро
И  от  поэтов  далеки.
Поэты  лишь  Любовь  рождают,
Одетую  в  стихов  сорочки.
Лингвисты  только  подражают
И  иногда  не  очень  точно.
Не  важно  на  каком  наречьи
Свои  ты  чувства  изъясняешь.
Когда  ты  любишь,  то  беспечно
Любой  язык  ты  понимаешь.
Не  в  буквах  тонут  чувства,  -  в  звуке,
А  знаки  только  для  письма.
И  как  в  объятья  ловят  руки
Так  песня  в  музыке  слышна.
И  толстых  словарей  страницы
Не  смогут  все  же  заменить
Твои  дрожащие  ресницы
И  их  нельзя  переводить…

09.11.12  Дмитрий  Дробин

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597226
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 25.06.2020


Дмитрий Дробин

Параллели

Мы  плывем  целый  день  кораблями,
Что  порой  накрывает  волной.
Мы  живем  за  чужими  стенами
И  нас  очень  тянет  домой.
Мы  с  тобою  как  две  параллели  –
В  перспективе  пересекаемся.
Мы  друг  другом  переболели  
И  теперь  нам  это  икается.
На  метро,  на  такси,  на  автобусе,
Самолете,  вагоне,  пешком
Мы  найдем  друг  друга  на  глобусе  
И  поэтому  вечера  ждем…

10.06.2011  Дмитрий  Дробин

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877054
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.06.2020


Юлія Рябенко

Всюди Єви

Ніщо  не  робиться  миттєво,
Садок  так  швидко  не  росте.
Поглянь  навколо  –  всюди  Єви,
А  фруктів  обмаль.  Щось  не  те.
Не  стало  яблук,  всі  згоріли
В  очікуванні  співчуття.
Душа  давно  уже  без  тіла,
І  не  болить  таке  життя.
Вужі  клянуть,  та  не  кусають,
Навіщо  їм  ковтати  ртуть.
Отруйних  не  беруть  до  раю,
Кого  ж  тоді  туди  беруть?!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880695
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Дмитрий Дробин

Учительница продленного дня

Чего  ты  желаешь?
Мой  хитрый  товарищ.
Меня  возбуждаешь.
И  сам  это  знаешь.
Как  скалы  раздвинешь  
Покорные  ноги.
Одежду  всю  снимешь.
Мы  будем  как  Боги.  
Забытое  имя  
Кричу  я  в  экстазе.
Прости  меня,  Дима,
«Спалилась»,  зараза:
Все  ставни  открыты!
Куда  ты  заглянешь?
Я  очень  сердита.  
Ну  что  же  ты  тянешь?
К  холодной  стене
Прислоняюсь  я  голой.
Но  кто-то  в  окне  
Нам  машет  из  школы.
Давно  не  давала
Такого  урока.
Продленка  кричала.
Меня  било  током.
Немея  на  грани  
Оргазма  -  испуга
Стояли  мы  сами
Прижавшись  друг  к  другу...

26.10.2015  Дмитрий  Дробин

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878062
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 25.06.2020


Анна Шульке

Донька ворожки

"Тільки,  Раю,  гроші  не  бери.
То  є  гріх,  як  Божий  дар  продати...
Чуєш,  доню?  Прошу,  повтори."
-  Кожен  день  її  повчала  мати.-
"Хліб  візьми,  як  схочуть  одарить,
Яблука,  то,  доню,  Божі  мрії...
Тільки,  прошу,  гроші  не  бери,
Бо  і  не  помітиш-  постарієш...
Помирать  завжди  нелегко  нам,
Ми  ворожки  біль  людський  збираєм...
Із  грошей  же  виросте    стіна
Між  тобою  і  можливим  раєм."
Мати  вмерла  тихо,  як  жила...
Йдуть  роки,  вона  все  пам'ятає:
"  Як  уже  комусь  допомогла,  
Не  бери  з  людини  гроші,  Раю..."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876708
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 24.06.2020


Анна Шульке

Серце

Ти  знаєш,  камінь  все  ж  таки  живий.
В  куточках  кристалічних  ґраток  б'ється,
Хоч  кам'яне,  та  справжнє  добре  серце...
Це  диво  собі  тільки  уяви!
Воно  болить,  тріпоче  і  пече...
Сльозою  лиш  пролитися  не  може  ,
А  кам'яніє  більше  з  болем  кожним
Під  синім  світлом  зоряних  ночей...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880588
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Дмитрий Дробин

Бандуристи

Я  брехунів  не  поважаю.
Політики  до  цього  здатні.
Я  розповім  про  те,  що  знаю,
Що  чув  я  в  бесіді  приватній.
Хворів  я  раз  на  пневмонію.
В  палаті  був  зі  мною  дід.
Він  знав  багато  про  Росію  –
Був  репресований  весь  рід.
Одне  зі  спогадів  згадалось:
Як  назбирали  бандуристів,
Щоб  у  Росії  заспівали
Їх  на  гастролі  десь  так  триста.
Їх  завантажили  на  потяг
І  вивезли  у  чисте  поле,
Де  їх  чекала  яма  чорна  –  
Страшна  «гастрольна»  їхня  доля.  
Всі  полягли  там  в  вишиванках
З  простріляними  у  руках  бандурах.  
Їх  закопали  і  співанки
Землі  накрили    кучугури.
Тепер  я  чую  де  б  не  був  я,
На  жита  кожному  лані
Бандури  голос  незабутній
І  вишиванки  ті  самі.
Чи  любимо  ми  Україну?
Чи  пам’ятаємо  убитих?
Бандури  музику,  що  лине,
Ту,  що  не  можна  не  любити!?

22.05.2020  Дмитро  Дробін

P.S.  На  фото:  Тара́с  Миколайович  Лазурке́вич  —  (  11  травня  1971,  м.  Львів)  заслужений  артист  України,  член  Національної  спілки  кобзарів  України.  Випускник  Львівської  консерваторії  (1994).  Учень  проф.  В.  Герасименка.  Лауреат  міжнародного  конкурсу  ім.  Гната  Хоткевича.  Учасник  ансамблю  «Бандурна  розмова»  разом  з  О.  Созанським.  Один  з  небагатьох  в  Україні  знавців  харківського  способу  гри  на  бандурі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876905
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.06.2020


Анна Шульке

Бурштинова фантазія

В  скам'янілій  смолі  я  прийшла  із  прадавніх  давен,
Я  потрапила  в  пастку,  звільнилась  в  бурштинову  вічність...
Наче  човен,  на  грудях  твоїх  саркофаг  мій  пливе,
Влітку  сонце  збирає  тебе  зігрівати  у  січні...
У  очах  моїх  мріє  картинка  останніх  хвилин...
Не  жалій  мене,знаєш,  тут  зовсім  безпечно  і  сухо.
Та,  звичайно,  назад,  як  дозволить  таке  часоплин,
Полетіла  би...Слово  даю  мезозойської  мухи.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880551
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Дмитрий Дробин

Сирень

Тебя  я  как  сирень  вдруг  заломаю.
Ты  нежно  мне  подаришь  все  цветы.
Ты  вся  дрожишь  нагая,  
Но  не  от  страха,  от  мечты.
Я  ног  твоих  чулочные  побеги
Как  ветви  смело  разогну.
И  ты  застонешь  в  томной  неге.
Взорву  тебя  и  тишину.
И  долго  ароматом  наслаждаться
Мы  будем  после  этого  вдвоем.
И  только  ты  умеешь  так  отдаться,
Что  я  взрываюсь  после  этого  СТИХОМ!!!

20.05.2011  Дмитрий  Дробин

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875807
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 22.06.2020


Наталя Хаммоуда

Кохання як воно є.

Їх  зустріч  не  була  раптовим  шалом,
До  неї  йшли  вони  багато  днів:
Вона  його,  насправді,  покохала,
А  він  її  нестримно  захотів.

У  найманій  кімнаті  темінь-сутінь,
Дві  постаті  між  купи  простирадл:
Межу  єдиним  рухом  перетнути  б,
Ущерть  забувши  про  тягóти  зрад.

Не  було  сили  пристрасть  зупинити,
Напнувся  і  тремтів  він,  як  струна,
Бо,  пестячи,  немов  востаннє  в  світі,
До  зір  його  возносила  вона.

Без  зайвих  слів,  без  каяття,  без  бесід,
Покинули  вони  кімнату  ту:
Вона  ішла,  й  несла  під  серцем    Всесвіт,
А  він  порожнім  йшов  у  пустоту…

Н.  Хаммоуда.
21.06.2020.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880488
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Анна Шульке

Минає день

Минає  день  і  в  цьому  моєму  дні
Тебе  немає,  просто  не  має  бути...
Нема  різниці,  як  це  болить  мені,
Але  цікаво,  зміг  ти  мене  забути...
Були  і  інші,  перед    були  й  під  час...
Були  і  після,  то  є  людська  потреба...
Та  от  ніяк  не  згасне  ота  свіча,
Яку  в  душі  чи  ти  запалив,  чи  небо...
Цікаво  знати,  в  тебе  вона  горить...
Але  пусте,  бо  хто  мені  це  розкаже...
Приходь  у  снах  ,  нічого  не  говори
Бо  нащо  нам  з  тобою  тих  зайвих  вражень  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877878
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 22.06.2020


Володимир Верста

Стихія тиші (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

***
Мовчу.  Ім’я  моєї  музи  –  Тиша.
Пекуча  і  гучна  лавина  мрій
Пустелю  ночі  у  душі  залишить.
В  чорнилі  оніміє  гріх  і  грім.

Мовчи.  Хай  душу  до  кінця  розчинить
Вино  ілюзій  та  нектар  зі  сліз.
Розсій  по  небу  золоті  перлини.
Думками  не  торкнися  до  землі.

Мовчання  нас  погубить  і  врятує.
Віддам  я  вітру  безсловесний  лист.
Не  промовляй  ім’я  любові  всує…
Хай  вічно  в  тиші  мріє  і  болить.

***
Моє  мовчання  і  твоя  байдужість
Змикаються  в  обіймах  самоти.
Я  замерзаю  у  пекельній  стужі
Між  мертвих  фраз,  які  тепер  нести.

Несказані  мотиви,  як  і  вірші,
Давно  розтали,  наче  перший  сніг,
І  ми  удвох  серед  німої  тиші
Героями  зробились  інших  книг.

Я  залишаю  ці  блокноти  датам  —
Нехай  розкинуть  вірші  в  календар.
Я  зачиняюсь  у  пустій  кімнаті
З  тобою,  музо...  Вип’ємо  нектар?..

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858529
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 21.06.2020


Олександр Мачула

Скажені пси*

Їх  убивали  підло,  поодинці,
але  та  смерть  була  не  випадкова  –
лише  за  те,  що  родом  українці,
за  наші  древні  звичаї  і  мову!

Згас  Симоненко  ніби  та  свіча,
бо  на  заваді  стало  його  слово  –
вмер  від  побоїв  ката-палача,
а  людям  правлять  –  мовби  випадково!

Як  тільки  піднялася  в  них  рука
на  те  криваве  і  страшне  паскудство?
Повісили  скоти  Івасюка
й  кивають  на  банальне  самогубство!

Загинув  Стус  в  гулазьких  таборах
за  Україну-неньку,  її  долю.
Кати  звіріли,  та  ховали  страх,
бо  не  змогли  його  зламати  волю!

Минуло  все,  пройшли  значні  часи,
але  того  не  можна  забувати,
бо  краєм  знову  бродять  дикі  пси
і  поодинці  нас  продовжують  вбивати.

Скажіть  лише,  добродії,  кому
смерть  знадобилась  В‘ячеслава  Чорновола?
Не  важко  здогадатися,  чому
та  ДТП  була  як  випадкова!

А  де  взялись  оті  скажені  пси,
ті  люті,  кровожерливі  шакали?!
Здавалося  б  уже  пройшли  часи,
коли  за  слово  правди  убивали…

Чому  загинув  Ігор  Білозір,
який  співав  пісні  на  рідній  мові?
Митця  загриз  черговий  хижий  звір
у  серці  України…  Так,  у  Львові!

А  згодом  хто  віддав  команду  „Фас“
Гонгадзе  вбити?  Також  всім  відомо.
Та  до  сих  пір  за  дурнів  мають  нас  –
суспільству  брешуть  нагло  і  свідомо.

В  Одесі  знов  убили  юнака.
Кого  за  душу  звістка  зачепила?
Максима  Чайку  люта  смерть  така
теж  випадково,  в  двадцять,  підкосила?!

Убили  підло  хлопця  лиш  за  те,
що  палко  вболівав  за  Україну.
Кати  любові  почуття  святе
йому  безвинному  поставили  в  провину.

І  наостанок  ДТП  візьму,
щоб  завершить  картину  цього  ладу  –
звели  зі  світу  співака  Кузьму,
що  викривав  в  піснях  злочинну  владу!

Що  ж  за  таку  державу  бідним  нам
вдалось  за  чверть  століття  збудувати,
що  дозволяє  тим  скаженим  псам
нас  поодинці,  вибірково,  убивати?!

І  на  чиїй  сторожі  оті  пси,
хто  визначає  кожну  їхню  жертву?
Ще  не  настали  мабуть  ті  часи,
коли  природно  кожен  може  вмерти…

Тож  не  мовчи,  народе,  загризуть,
найбільшу  палю  виламай  із  тину  –
без  нас  з  тобою  псів  не  розженуть,
ніхто  крім  нас  не  звільнить  Україну!

осінь  2016

[i]*  За  мотивами  твору  без  назви  невідомого  автора.
[/i]

http://politinfo.com.ua/staty/6616-nas-ubyvayut-poodyntsi-duzhe-sylnyj-virsh-bery-sobi.html
http://moyaukraine.livejournal.com/654439.html

21.06.2020:  Висловлюю  щиру  вдячність  пану  Дмитру  Кібичу  за  надану  інформацію  стосовно  авторства  Мирослава  Вересюка  відносно  вірша  "Без  нас  не  звільнять  Україну!",  який  став  предметом  цього  переспіву.

©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116120208960  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704211
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 21.06.2020


Дружня рука

По іншу сторону від сцени на Майдані

По  іншу  сторону  від  сцени  на  Майдані
Стояли  люди  посірілі  і  сумні,
Стояли  ті,  що  у  буденності  звичайні.
А  виявились  зовсім  не  такі  …
Вночі.  Вогонь.  Чи  можна  тут  присісти?
Я  лиш  на  мить.  Я  зараз  знову  йду.
Десятки  голосів,  щоб    відповісти.
Багато  світлого,  щоб  відвести  біду  ….
Оцей  з  Полтавщини,  а  цей  з  Кривого  Рогу,
Дівчата  з  Києва  щось  знову  принесли,
Ніхто  не  дякує  вже  їм  за  допомогу,
Бажають  тільки  щастя  до  краси  …
Розсівся  мер  якийсь  з  Хмельниччини  у  кріслі,
І  від  розмови  вже  не  утекти,
А  цей  поля́к,  він  взагалі  з  –  над  Вісли,
Прийшов,  бо  внутрішньо  вже  зрозумів:  брати  …
Вербицький,  Нігоян,  Костенко  Ігор,
Вас  забувають,  бо  комусь  це  аж  пече,
І  Чміль  застив,  час  холоду  і  снігу,
Вже  не  обійме  друга  за  плече  …  
Хтось  дань  зібрав  з  Вкраїнського  народу
В  такий  жорстокий  спосіб,  мов  в  тиски
Стиснули  нас,  закоханих  в  свободу,
Рвали  на  клапті,  рвали  на  куски  …
Наш  біль  зробив  для  себе  хтось  товаром,
Як  розпродали,  то  вже  не  з  руки
Обличчя  Сотні  діставати  з  –  поза  хмари,
І  ділять  нашу  волю  на  струмки  …
По  іншу  сторону  від  сцени  на  Майдані,
Стояли  люди  посірілі  і  сумні,
Пам’ять  про  Вас  я  ні  за  що  не  витру,
Вона  вогнем  горітиме  в  мені  ….  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880260
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Анна Шульке

Монолог сливи

Я  була  молодою,  ходила  до  школи  вітрів,
Припливали  ,  бувало,  дощі  і  вели  семінари...
Покохав  мене  аґрус,  одразу,  як  тільки  зустрів,
Ми  були  еталоном  садово-городньої  пари...
Я  його  затіняла,  вірші  він  для  мене  складав,
Сперечалися  ми  про  корисні  властивості  груші...
І  морози  були,  і  посухи,  й  весняна  вода,
Наші  віти  сплелися,  в  них  наші  кохалися  душі...
Час  спливав,  сад  старів  ,  в  рукавичці  безжальна  рука
Нас  водночас  убила  обох,  як  його  прибирала.
Свіжозрита  земля-  поминального  обрис  вінка...
Працьовита  рука  із  граблями  і  це  в  мене  вкрала.
Я  тепер  не  цвіту,  бо  душа  нам  дається  лиш  раз
І  вона  надчутлива  до  болю  близької  рослини...
Знай,  людино...Дерева  не  знають  образ...
Тож  зроби  собі  лавку  з  моєї  сливової  спини...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880234
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Катерина Собова

Гей-парад

Поліцейські    бабу    Олю
Чогось  раптом    оточили,
Просто    так,    не    в    протоколі,
Зауваження    зробили:

-Ви    порушили    порядок,
Навіть    нам    таке    не    снилось…
Ви    чого    на    гей-параді
У    колоні    опинились?

-Бачу    зранку  -    повно    люду,
Це    кажу    вам    без    обману,
І    брехати    вам    не    буду  –
Щось    подібне    до    Майдану!

Розгорнула    своє    гасло,
В    мене      там    «Героям    слава!»
(Ще    та    іскра    не    погасла),
В    голові    колони    стала.

Усі    слогани,    що    скажуть,
Я    завжди    кричу    щосили,
Щоб    всі    бачили    і    чули,
І    щоб    потім    заплатили.

Я    тут    задніх    теж    не    пасла,
Правда,    всі    на    нас    плювали…
Взяли    хлопці    моє    гасло
І    склад    «ро»    замалювали.

Підказали,    щоб    гукала,
Що    в    нас    рівність    і    свобода!
Деякі    були    в    колготках…
Пояснили:    -Така    мода.

Вже    поліція    не    рада,
Що    із    бабою    зв’язалась,
Та    для    неї    не    завада  -
Не    на    жарт    розперезалась:

-Хочеться    вам    дать    по    пиці!
Будете    мене    ще    вчити?
Тоді    спробуйте    в    столиці
На    дві    тисячі    прожити!

Я    була    на    всіх    Майданах,
Де    казали,    що    ми    -    сила!
Та    на    цьому    гей-параді
Я    найбільше    заробила!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858005
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 19.06.2020


Eva1904

Кросс

За  закатом  придет  рассвет,
Радость  сменится  влагой  слёз.
Люди  бегают  столько  лет
К  «лучшей  жизни»  тяжёлый  кросс.

А  выносливость  все  слабей...
И  в  наушниках  стар  мотив,
Но,  бегут  его  все  быстрей,
Чтобы  сдать  этот  норматив.

Разгоняются,  шире  шаг,
Зоркий  тренер  отважно  бдит.
Даже,  финиша  яркий  флаг,
Где-то  там  впереди  манит.

За  закатом  придёт  рассвет,
Цвет  затмит  седина  волос...
Но,  в  конце  «лучшей  жизни»  -  нет.
Жизнь  и  есть  этот  самый  кросс.

AnnaVi🧘‍♀️#annvishtak

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879529
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 19.06.2020


Мила Машнова

Маскарад

Она  критикует  меня,  полагая,  что  круче.
На  ней  дорогое  шмотьё  и  Montale  вместо  Gucci,
Характер  не  то  что  не  сахар,  а  прям-таки  сучий,
Но  жизнь  эту  сте-рву,  похоже,  ни  грамма  не  учит.

В  руке  левой  -  айкос,  а  в  правой  бутылочка  "Джека",
Она  -  совершенство,  она  -  эталон  человека,
Масштабу  ума  позавидовать  мог  бы  Сенека!
Она  безусловная  Альфа,  другие  -  Омега.

Талантлива.  Что  там!  Её  целовали  все  боги.
Не  то  что  меня  -  Мельпомена  в  припадке  тревоги
(на  теле  болят  до  сих  пор  поцелуи-ожоги)
...Талантлива,  да.  Но  бесславна  в  конечном  итоге.

С  мужчинами  тоже  всё  складно:  удачные  браки.
Умело  деваха,  видать,  забивает  им  баки,
Без  всяких  заклятий,  обрядов,  язычества,  магий...
(и  как  они  терпят  её  истерию,  бедняги?)

Спросить  бы  её:  "ну  чего  тебе,  деточка,  надо?
Откуда  в  тебе  столько  зависти,  злости  и  яда?"
Ответ  очень  прост:  не  спасают  ни  цацки,  ни  Pradа
От  чувства,  что  вся  её  жизнь  -  просто  часть  маскарада.

18.06.2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880090
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Сумирний

Про куркульство та лихварство аторів КП

Спробую  цим  нарисом  подати  певні  підсумки  свого  споглядання  та  сприйняття  текстів,  що  розмістилися  останніми  днями...  Я  не  зловживатиму  кредитом  вільного  часу  авторів.  
Час  треба  витрачати  на  відпочинок.    Саме  тому,  без  усякого  плану,  довільно,    працюватиму  над  цією  темою  з  місяць..

Тож  почнемо.  Хай  першою  буде  дама  -  Надія  Башинська.  Ось  уривок  із  ії  віршу:

 ...То  ж  майже  все  віддав  Бог  дітям  і  наказав  цві-
сти,  як  квітам.  Дорослим  так  сказав:  «Втішайтесь.  
Дітьми  у  душах  залишайтесь.  А  якщо  будете  ,  як  
діти  –  життю  зумієте  радіти.»
ID: 878186
ТИП:  Вірші
СТИЛЬОВІ  ЖАНРИ:  Оповідний

Мені  подобається  надолужувати  такі  ламентації  римованих  дієслів  дореформеною  епохою  (1861),  яка  викликала  появу  торгівельного  і  лихварського  капіталу  не  лише  в  економіці,  а  й  навколо-літературній  царині.    Оповідній...  


Народ  не  може  мовчки  терпіти  примхи  долі.  І  тут  поглянемо  на  уривок  із  тексту  криптоніму  Yellow  Flame  "Ти  знаєш?"


"Пройшли  з  тобою  ми  дорогу  різну  ось  пролетіло  вже  3  роки  
І  я  не  чую  в  голові  емоції..."
 
ID: 878181
ТИП:  Вірші
СТИЛЬОВІ  ЖАНРИ:  Ліричний
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика


Мені  подобається  це    "не  чую  в  голові  емоцій...".  Це  ж  треба...    Природнім  результатом  цього  є,  мабуть,  непомірна  поширенність  можливості  -отак  -  запросто  публікувати  все,  що  у  голову  спаде...    І  сунути  його  у  "філософську  лірику"...  Я  теж  -  сую  цей  нарис  туди  ж...  


Залишки  середньовічча  подає  твір  "Гюррем"  від  Ivan  Kushnir-Adeline.

...Я  відаю,  що  перед  нею  тисячами
Замовкли  б  всі  і  впали  долілиць
І  зціпеніли  би  перед  сумирними  очами,
Тіпаючись  в  ярмі  мережева  зіниць.

ID: 878170
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика


Мені  подобається  -  тут  є  слово  "сумирними",  трохи  схоже  на  моє  прізвище.  Однак,  думав-думав  над  речетативом    "Тіпаючись  в  ярмі  мережева  зіниць".    Прийшов  висновку:    станова  замкнутість  селянської  общини,  прикріплення  селян  до  наділу,  кругова  порука  -  так  -середньвічча  передано...

Коли  на  дворі  проглядає  сонце  -  непомірно  поширюються  "ніжні"  і  "гарні"  форми    нищого  і  гіршого  капіталу  римарства  (  тут  -  утворення  рим).    Не  плутати,  адже  у  моєму  Харкові  є  прекрасна  вулиця  Римрарська...  Несе  зовсім  інше  значення  слова.  Так  от,  повернемося  до  наших  римотворців.  Візьмемо  рядки  із  картини  "Мелодія  дощу",  від  Кордиш  Уляни:

"...Оркестр  музику  сумну
Так  мелодійно  й  ніжно  грає,
В  дивній  мелодії  дощу
У  грудях  серце  завмирає..."

ID: 878245
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика
 

Мені  подобається  ОЦЕ  стімголове  римування  дієсловами...  Все,  що  перше  під  пальці  попалося  -ген  -  через  тестатуру  -  перегналося  на  сайт...    Можливо,  двісті  років  тому,  нечісленні  заможні  селяни,  перебуваючи  серед  маси  "маломіцних"  і  прочиали  б  такі  рядки  із  завмиранням  серця,  тулячи  у  свої  голови  слова    по  складам...  Нині  -неминуче  -  індефирентність...

Коли  трапляється  "шедевр",  його  слід  подавати  цілком.    Ось  -  він  зветься  "Забуття",  від  авторки  Тетяни...

Забуття,  нема  забуття
Шукати  дарма.  Нема.
Забуття  і  кров  каяття
Проллється  дарма.  Катма.
Від  буття  втікати  з  життя
Стікає  вина.  До  дна.
З  небуття  і  до  забуття
Дороги  нема.  Дарма.

ID: 878293
ВИД  ТВОРУ:  Верлібр


Мені  подобається  його  обзивання  верлібром...  Тут  не  можна  проігнорувати  зв*язок  літературного  куркульства  з  розкладом  мізків  усім  чтачам.  Коли,  здається,  хто  прочитає  цей  мантровий-верлібр-катма-життя-до  дна,  той  перетворится  на  сільського  лихваря-глитая  та  на  щось,  може,  й  інше...  Мізерний  наділ  площі  тканини  тексту  -  бодай  едина  його  принада...  

Щастя  коли  попре,  то  вже  попре...  Раз  -  і  натрапив  на  ще  один  шедевральний  опус.  Причому    -  із  епіграфом,  розлогим,  біблійним.    Підепіграфський  твір  мав  би  розширити  та  поглибити  віковічний  текст...  Ну,  так,  задається,  треба.  Бо,  навіщо  цитування?

Тепер  -  поглянемо,  якому  розвою  піддалася  авторка  Лілія  Мандзюк

"Ти  до  церкви  записався,
Добровільно  приєднався.
З-зовні  праведним  здаєшся.
“Лицемір”,  -  у  Бога  звешся...

Друже,  Бога  не  обманиш,
Бо  Його  найперше  раниш.
Залиши  своє  лукавство,
Бо  не  ввійдеш  в  Боже  Царство.

Досить  сліпо  шкутильгати,
Знаєш:  треба  щось  міняти.
В  цьому  Бог  тобі  поможе!
Змінить  серце  зле  й  негоже.

ID: 878296
ТЕМАТИКА:  Інша  поезія  натхнення

Мені  подобається  сама  тематика  "поезія  натхнення".  Може,  букву  "т"  замінити  на  "д"?  Експлуататори,  а  ще  ліпше  -експлуататарки  біблейних  уривків,  закабаляють  (від  еврейского  вчення  "каббала")    неміряний  простір  і-нету,  роздачею  у  позику  шику-римування  a  la  записався-приєднався-маниш-раниш-кутильгати-міняти  -поможе-негоже...  Красота!  c'est  un  chef-d'œuvre,    як  кажуть  одеські  французи...    

От  де  твір,  що  охоплює  усю  нашу  тему,  водночас.  "Шампань  -  партнёр-фигурист!"  від  Євгена  Юхниці

К  поспелой  клубничке  шампанское  взял
Прихожу,  и  звоню.
---Не  сорвана  я  ещё,  значит,  нельзя
Приближать  болтовню,  -
Такое  послышалось  через  окно.
Дом  её  –  прям  стальной…

Тогда  уже  ей  пишет  сам  мой  айфон
В  её  ча́тельный  комп.

«Клубничка,  где  спряталась  ты  под  листочком,
Давай,  покажись!
Шампань,  фигуристке-клубничке  в  платочке  -
Партнёр-  фигурист!»

ID: 878503
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика

Мені  подобається  те,  як  Юхниця  Євген  дванадцятирядковиком  ув*язує  торгівльно-лихварський  капітал  міста  із  залишками  селянської  праці  кустарного  промислу  -  вирощення  полуниць...  І  читач,  приміром  я,  вбачає  своерідний  наріст  на  організмі  вже  вкрай  запомороченого  карантинованого  життя  -  прояв  народної  непокори.  Непокори    народного  виробництва:  шампанського,  полуниць  і  віршування  (доволі  вдалого,  слід  визнати...)

Аж  -  говть  -  і  знову  пішло  на  звуження  творчого  браншу  -  звужуючи  тим  самим  попит  на  силу  віршованого  слова...  Маю  на  увазі  ось  такі  рядки  опусу  "Схилився  ранок  в  роздумах  при  вході"  від  Вікторії  Волі...

...Прокинсь  людино,  заблукана,  далека  
Від  ніжності,  легкості,  краси,
Посміхнись,  хай  мрія  злетить,неначе  лелека
І  розіллються  довкола  світла  голоси
 
Не  бійся  поглядом  торкнутися  неба,
Нехай  в  душу  загляни  синьоока  блакить,
Відкинь  поспіх  ,  бо  найбільша  в  світі  потреба  –
Відчути  як  сенсом  наповниться  мить.

ID: 878506
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

І  звернув  я  більше  уваги  на  несамостійне  оброблення  матеріалу...  У  затінку  лінощів  автореси  запали  гарні  наміри...    У  теоретичному  відношені  полягає  сторона  мого  погляду,  у  практичному  -  шкода    нерозвинутого  сюжету,  не  мертвими  словесами...  А  ще  "філософська"  лірика...  Скоріше  Фіхте  у  його  німецькому  текстолозі  відповідає  цій  дирикторії...  

А  при  хаотичному  стані  публікацій  КП,  -  надзвичайні  лови  "перлів"  поетотворень...  Ось  -  ще  одне.  Знайшов,  утнула   Катерина  Собова:

...  Перестань    всього    боятись,
Пора    уже    знати:
Ти    повинен    намагатись
Хоч    щось    світле    мати!

ID: 878601
ТЕМАТИКА:  Іронічні  вірші

Мені  подобається  сама  іронічність  до  написаного!  Насамперед  дане  текстотворення  несе  спільну  порожнечу  із  словом  "вірш",  просто  так.    Нічого  не  можна  заперечити  проти  вакууму.  Мене  дивують,  неупинно  -  потуги  авторів  дієсловити  за  будь  що...  Зносного  оброблення  мислі  у  таких  текстах  -  ані  чичирк...  Вони  запруджують  сайт,  як  пластикові  пляшки  русло  річки...  Такий  от  підсумок...  Від  слова  сум...

У  кожному  творі  переховується  його  автор.  Коли  б  фіскальні  установи  не  мордували  заможне  селянство  і  бідноту  -  у  нас  би  не  було  пауперів.    І  це  доводтить  текст  "БУРЯЧКИ"  від  Пісаренчихи.

Сапаю  бурячки.  Схотілось  кави,
Какао,  кісілю,  кампоту  ще.
І  розумію  ж,  путає  лукавий,
Нашіптує:  "Побалуйся  борщем"
Якби  курила,  то  з  розумним  видом
Пускала  б  кільця  диму  в  небеса.
А  так,  або  сапай,  або  обідай,
Інакше  ж  не  пробачиш  собі  сам.
Розумна  жах  -  удачу  обхитрила:
Сховалась  в  затінку  й  пишу  вірша.
Що  не  кажи,  мистецтво  таки  сила:
Радіє  тіло,  бавиться  душа.

ID: 878839
ТЕМАТИКА:  Гумористичні  й  жартівливі  вірші

Мені  подобається    доволі  вдалий  пейзаж  і  жанр.  От  аби  більшість  авторів  повернулася  "обличчам"  до    сучасного  суспільства  несправедливості...  Де  про  даних  верств  населення  (тих,  що  самотужки  сапають  бурячки)  не  пишуть  забронзовілі  вже  забужки,  сняданки,  дереши,  кокотюхи  тощо...  А  добре  було  б  послаити  цей  клан  на...  на  буряки,  аби  не  вживати  іншого  слова...  


Тематика  села  -життя  на  лоні  природи  та  спогадів  -  благодатна  нива.  Нема    жодного  літератора,  що  обминув  цю  стежину,  ностальгічну.    У  цьому  бранші  звернув  увагу  на  дванадцять  рядків  "Заховані  думки"  від  Наталі  Косенко  -  Пурик.

Як  вабили  мене,  оті  стежки,
Що  вилися,  як  ниткою  до  хати,
Бо  там  були  заховані  думки
І  слід  відчутний  де  стояла  мати

Ось  образ  я  малюю  ніжно  словом,
Біжить  вже  виглядати  у  віконце,
Так  день  розпочинається  все  знову,
Коли  в  висотах  сходе    миле  сонце

І  погляд  вже  направлений  у  світ,
Де  розлетілись  діти,  ніби  пта́хи
Та  опадає  той  останній  квіт,
Але  завжди  чекає  рідна  мати...
ID: 878832
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  самий  початок    і  останні  чотири  рядки.  У  них  -  сіль  і  смак    почуття.    Розклад  селянства  -становище  жахливе...  Жихливе  тим  недбалим  ученням  наших  керманичів-державників,  яке  довело  до  спустошення  сіл...  І  це    останніми  рядками,  як  "той  останній  квіт"  -  передано  природно,  добре.    Середина  -  знівечена  римою-затасканою  "віконце-сонце"(  бо,  багато  авторів  лінується  таки  пошукати  іншу)...  А  банальна  рима  -  банальний  зміст...  Мені  очевидно.  А  чи  бачить  це  авторка?
   

Напевно,  хапаються  за  глову  модератои  КП...  Та,  нічого  не  вдієш:  за  хаотичного  стану  самопросування  -  ліпляться  поробки  на  КП,  як    наприклад  такий-собі  перл:

Одна  думка

Якже  хочеться  єднатись,
Дарувавати  оті  рідні  слова.
У  добрі  завжди  перемагати,
Щоб  у  нас  була  думка  одна.
.......
Щастя  зустрічалося  щодня,
Подяка  і  краса  у  кожному  слові.
Єднала  нас  думка  одна,
Бо  найкраща  наша  українська  мова...

ID: 878932
ВИД  ТВОРУ:  Поема
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика
автор: Валентина  Ярошенко

Мені  подобається  відсутність  хоч  якогось  зносного  оброблення  цих  рядків...  Неначе  писане,  як  пальчики  по  тестатурі  клацали  й  клацали...  Поки  не  стомилися...  Думаю,  що  подібні  віршотворці  ніколи  не  проводять  і  гадки  у  собі:  "навіщо  пишу?".  Ось,  мариться  "добре"  бажання:  "Якже  хочеться  єднатись..."  (далі  -  рима  -  незрима),    а  насамкінець  -  "Бо  найкраща  наша  українська  мова..."  Коли  наша  мова  така  найкраща,  то  шукайте  словоодяги  для  висловлення  ваших  і  наших  почуттів...  Лише  у  вже  застарілому  трохи  словнику  синонімів  Святослава  Караванського  подано  близько  15  000    синонімів...  Українська  мова    жива  -  як  море,  як  океан,  як  безмежність  фарб  і  тонів,  і  тканин,  і  тд...  Ви  ж,  пані  Валентино,  думаю,  не  носите  одне  й  те  саме  плаття...    Доброта  ж  у  Вас  присутня...  Аж  он  на  цілу  поему  мали  види...  Хай  пощастить  наступного  разу...
   

Обмежуючись  наведенням  коротких  підсумків,  де  змішую  матеріал  порівняно  вдалий  із  абсолютно,  чи  відносно  недостославним,  дивуюся...

Обчисліть  середній  оборот  одного  дня  віршопояв  на  КП,  аж  дух  запнеться...    Такі  є  дні  -  плодовиті...  Ось  плодоносить  і  авторка  Віра  Торська  "новизною"  віршописа  "Бывают  дни  когда…"

Бывают  дни,    когда  не  дышиш,  
Бывают  дни,    когда  поеш,  
Моментами  ты  видиш  и  не  слышиш,  
Моментами  ты  чувствуеш,    но  лжеш.  
И  утром  искренне  приняв  решенье,  
К  обеду  изнываеш  от  тоски.  
А  к  вечеру  усильем  воли,  
Идеш  и  ищеш  выход  впереди.    
Рожденная  в  сознанье  бодрость
Вдруг  устает...  приходит  лень.  
Тогда  уж  никакая  колкость
Не  тронет..    хоть  коли  весь  день.  
Когда  слова  написаны  под  вялость,  
Не  верь  им  милый,    добрый  друг.  
Тут  в  каждой  букве  лиш  усталость
Пишу...    а  вдруг  поможет,    вдруг.  

ID: 878929
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  визнання  самоє  поетеси  про  свої  словопади:  "Не  верь  им  милый,    добрый  друг./  Тут  в  каждой  букве  лиш  усталость  /Пишу...    а  вдруг  поможет,    вдруг..."    Такі  сповідальні  рядки  ми  читаємо,  що  аж  у  магазин  піти  хочеться.  Узяти  пляшку  і  заспівати,  під  п*янючий  супровід  фо-но  старого  Макаревіча:  "Бывают  дни,  когда  опустишь  руки,  и  нет  ни  слов...".    А,  між  тим,    авторка  носить  таке  живе  ім*я  ВІРА!  Тож,  зичу  я  їй    -  звести  до  купи  всі  розкидані  бодрячки  "сознания"  і  бути  щасливою...  


Аби  схаменутися,  досить  прочитати  останні  чотири  рядки  із  нового  тексту  "Зелен  зелений",  що  утнула  Оксана  Батицька  у  тематику  філософської  лірики:

...Літо  буяє
Знову  душа
В  благодаті  чистилища
Духом  Святим
запричастилася.
ID: 878963
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика
 
Мені  подобається,  феноменально  рядок  "В  благодаті  чистилища...".  Хоч,  я  і  не  католик...  А  кому  ж  це  із  католиків  не  сподобається...  Он  і  папа  Борджія  і    його  наступні  субсеквенти  покинули  б  це  розпливчате  вчення  про  40  днів...,  аби  прочитали  цю  флексаніму...  Вітаю  з  продукцією!

А  цей  твір  від  Білоозерянської  Чайки  несе  течіїю  мислі  -  попри,  під  і  через  "МОСТ  ЛЮБВИ".  Він  настільки  стрімкий,  що  треба  ставитися  з  огляду  на  його  міражну  стрімкість  дуже  обережно.  Наведу  лишень  уривки.  Хто  захоче  -  перечитає  увесь  на  сторінці  авторки.

...Все  мысли  –  в  том  далеком  мираже,
в  тех  тропах  счастья,  часто  нами  хоженых.

Влекут  волшебной  силою  
                                                                       те  берега
Что  к  солнцу  в  гости  нас  с  тобой  водили,
все  чувства  раскрывали  донага,
Мы  вместе  все  печали  в  них  топили...
....  А  мост  влечет  смятением  –  
                                                                             душа  к  душе,
И  чувства  вечные  -  несет  течением...

ID: 878954
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика

Мені  подобається  спогад  про  пісню  "Несёт  меня  течение".  Чарівні,  неповторно-простенькі,  втім  -  вкрай  щирі  і  вдверті  слова  якої  написав  Віктор  Дюнін.  Пісня  та  живе  й  понині  -  від  далекого,  вже  минулостолітнього  1975  року.  Цю  цифру  не  мжна  порівнювати  із  цифрами  наших  фабрично-кустарного  виробництва  пісняків    Лісапетного  батальйону,  вінників  тощо.  Спасибі  авторці    "МОСТа  ЛЮБВИ"  за  спогади  про  прекрасне.  Врешті-решт  література  для  цього  й  винайшлася  нашими  пращурами,  коли  у  них  вже  відпадали  хвости...

І  дещо  до  теорії  реалізації  творчго  задуму  хочу  навести  на  прикладі  уривка  із  тексту  "Я  не  заплачу  від  злослів*я",  що  виклала  НАДЕЖДА  М.  Це  зробила  вона  до  Дня  Друзів...  У  нас  же  нині,  що  не  день  -то  якийсь  день...  Скоро  ніхто  й  на  роботу  не  ходитиме...  А  відтак,  як  заартачився  свого  часу  Струве  проти  "письменників"  -  не  стільки  по  суті,  скільки  помилковим  уявленням  про  поезію...  

...Не  буду  плакать  я  знечів"я,
Для  сліз  є  приводи  другі.
Я  не  заплачу  від  злослів"я,
Для  цього  сльози  дорогі.

Чи  дош,  чи  сльози  знову  ллються,
Сміюсь  крізь  сльози  їм  на  зло.
Та  головне,  щоб  не  спіткнуться,
Найбільш  боюся  я  цього.

Слова,  як  стріли  металеві...
ID: 879055
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  визнання  самоє  авторки,  що  слова  цього  твору    "як  стріли  металеві...".  Колючі,  холодні...  І  все  "ллються...,  щоби  не  спіткнуться"...  Ще  колись,  давно,  на  початку  пошесті  модернового  віршотворення,  буржуї  розпатякували:  продукти  обмінюються  на  продукти...  І  були  праві...  На  який  продукт  може  обміняти  цей  витвір  пані  НАДЕЖДА  М?  Адже,  вірш  -    теж  продукт.  І,  навіть,  доволі  непростий:  бо  ще  учора  його  не  було  на  всій  землі,  а  сьогодні  -  він  створений...  І  ось  він    є...  З  цього  огляду  я  завжди  дивувався  і  дивуюся  "байдужості"  авторів  до  кропіткого,  сердешно-духовного  творіння  свого  продукту...  Як  не  критикуй,  не  аналізуй,  не  підказуй,  навіть  по-доброму,  більшість  віршописців  не  робили  ніякого  з  цього  аналізу  висновку...  А,  навпаки,  енергійно  огризалися...

Коли  цілком  визнається  беспомічність,  її  терплять.  Свого  часу  Адам  Сміт  зробив  навіть  крок  назад  у  порівнянні  з  фізіократами...  Я  ж  приділю,  однак,  хоч  і  повтор  -  нетерпець.

Нетерпець  публікації  гнобить  будь-який  твір.  І  ось  прикладом  -  текст  "Час  іде"  від  Вікторії  Павлюк.

А  час  так  стрімко  йде,  невпинно,
Лиш  вперед  у  нього  шлях  .
Як  вода  він  швидкоплинний,
Летить  немов  у  небі  птах.

Час  робить  величезні  кроки,  забирає  наші  роки  ,
Щоб  думати  про  після  і  згадувати  доки.
Розміром  з  життя  він  має  папірець,
На  ньому  є  дорога  лиш  в  один  кінець.

Хоч  шлях  цей  буде  непростим,
Тернистим,повен  бід  ,печалей  ,
Та  головне  йти  не  одним,
Щоби  в  дорозі  зустрічали....

ID: 879040
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  тут  те,  щоб  з*ясувати  гарячку  віршопису,    перегляду  пробілів  між  словом  та  комами  (ставилися  вони,  певно  одразу,  як  і  писалися  -  прямо  "на  сайт")  -  просто  прочитайте  кінцівки  т.з.  рим...  "навпинно-шивидкоплинний,  роки-доки,  папірець  -кінець..."  Як  -  не  треба  й  Tableau  poetic,  аби  пожаліти  авторесу  і  побажати,  дружньо  "Щоб  думати  про  після  і  згадувати  доки"  буде  у  неї  бажання  віршувати...  Як  писатиме  молода  авторка  далі,  поживемо-побачимо.  Хай  їй  пощастить.


І  безмена  та  площина  вітіївитих  віршів  ні  про  що...  І  цитувати  марно,  втім  -  обіцяв  -  пиши...    Ось,  неначе  у  вже  згадану  дорефермену  (1861)  епоху  забовванівся  "новий"  вірш  "Душею  прикипіла"  від  Калиноньки...

Я  на  хуторі  родилась  і  зростала...
Душею  прикипіла  до  полів,
Польових  квітів  врода  чарувала
І  тьохкання  вечірніх  солов'ів.

Сплітала  я  віночки  в  житі,
Де  маки  і  волошки  розцвіли,
Ранішними  росами  омиті...
До  мене  усміхалися  вони.

Дзвеніло  тихо  золоте  колосся
 І  ніжно  лоскотало  за  чоло,
 Легенький  вітер  цілував  волосся...
 Як  гарно  ,  і  як  затишно  було  !
 
 Цей  спогад  й  досі  гріє,  наче  сонце,
 Він  такий  світлий  ,  теплий  і  легкий.
 Хатинка  біла,  світиться  віконце...
 І  мами  погляд  рідний  й  дорогий.

ID: 879041
ТЕМАТИКА:  Пейзажна  лірика  й  вірші  про  природу

Коли  читаєш  навіть  дитячі  твори  Михайла  Пришвіна  відчуваєш  пейзаж  і  настрій.  Там  усюди  вимальовуються  і  природа  і  людина  в  ній...    Пані  Калинонька,  розлучіться  із  середньовічними  римами  "колосся-волосся,  сонце-віконце"  і  вірш  виграє  від  того.  Замисел  у  Вас  є.  Наповніть  текст  живими  фарбами  слів,  а  не  шаблонами  із  "пісочніци".    І  все  буде  ладом!


І  -  невгасима  жага  у  дівчат,  особливо  писати  прямо  у  "філософську  лірику"...  Головне,  аби  -  на  люди...  Туди  ж  і  Ганка  Поліска  із  риторичним  ламентуванням  "БЕРЕЖИ  СВОЇ  КОСИ".    Подавати  суцільне  тло  тексиу  не  стану,  обмежусь  уривком.  Тут  дієслівні  римов*зи  аж  тріщать...

   ...Нехай  бурі  зловіщі  кресають,
Нехай  безсиль  по  швах  тріщить;
Вони  міці  такої  не  мають,
Щоби  справжню  любов    згубить.

ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається    як  казав  мій  друг  єфрейтор  Журба:  "  Ну  нахіба  так  писать?".

Бути  живим  -  це  динамічне,  не  статичне  поняття.  Ще  психолог  Еріх  Фром  помітив.  Помітив  і  я,  читаючи  прожогом  текст  "Люблю  життя…"  авторки  Катерини  Мотуз.    Наведу  уривки.  Бо  треба  дотримуватися  регламенту,  угорі  ж  мною  і  зазначеному.

...Люблю  руками,  щось  робити,
Не  можу,  просто  так  сидіти,
Як  маю  час  -  пишу  вірші,
На  різні  теми  -  для  душі...

І  дачу,  дуже  я  люблю,
Хоч  і  чимало  там  роблю,
Але  на  втому,  не  зважаю,
Душею  я  відпочиваю...

ID: 879221
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,  що  нині  більшість  дівчат  у  філософську  лірикують  рубрику.  Не  подобається  байдужість  до  самовираження  незатасканими  словами...  А  ще  тревіальне  вживання  дієслівних  псевдо-рим  -    тягарем  втягує  будь-який  твір  на  дно.  На  саме  дно  болота  певних  суспілтьних  класів  -  початківців.  Із  цим  слід  боротися,  шановна  пані  Катерино...    Природнім  результатом  такої  боротьби,  повірте  мені,  буде  Ваш  успіх!  

Серед  усіх  наук,  здається,  найважлівішою  -наука  про  життя...  Втім,  антропологія  немислима  без  поетики,  ніколи.  У  кожному  вірші,  навіть  самому  незначному,  присутня  певна  історія  розвтитку  людини.  Чи  то  -фізична,  фізіологічна,  духовна,  естетична...  У  цьому  -  той  грунт,  на  якому  народжуються  таланти,  творчі.    Та  -  ближче  до  тіла,  -  як  казав  Мопасан,  вустами  Остапа  Бендера...    Ось  коротка  мережка    із  дванадцяти  радків  "Я  не  я",  що  з*явилася  недавно  під  ніком  Wicenta.

Я  схожа  на  рослину
Мені  потрібен  дощ,
Людині  потрібна  людина  
І  мені  здається  також…
Я  схожа  на  птаха
І  хочеться  літати,
Ця  птаха-бідолаха
Лиш    може  щебетати
Я  схожа  на  машину
В  якій  відмовили  гальма,
Просто  потрібно  людину
Та  поки  її  ще  нема  ….

ID: 879266
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  те,  що  у  данному  випадку  все  співпадає.  Навіть  філософічність  і  сама  поетична  безвідповідальність  авторки  до  самої  себе.  Інакше  поезія  і  не  зветься  цим  совом.  Будь-яка  справжня  література  творится  заради  щастя.  А  щастя  досягається  діяльністю  і  прекрасними  вчинками...  Тож,  сподіватимусь,  альтер-его  ліричної  героїні,    -  Wicenta  діятиме,  прекрасно  і  з  успіхом.  Радий  був  прочитати  і  перечитати  ці  12  -  рядків,  сповнені  сенсу  і  почуття,  справжнього.  І,  користуючись  нагодою,  раджу  авторці  узяти  участь  у  нещодавно  розпочатому  (як  мені  відомо)  літ-конкурсі  "НАШЕ  СЕРЦЕ".    Я  братиму!  Докладно    на  сайті:  https://zeitglas.io.ua/s2740391/  Думаю,  тікий  твір  матиме  успіх.
 
Внаслідок  прогалини  яскравих  змін  у  житті  країни,  втрачається  оптимізм.  Це  ми  споглядаємо  кожного  дня.  На  вулицях,  із  екранів  ТБ,  моніторів  PC,  планшетів,  просто  -  поглядом  у  вікно...  Однак,  далеко  не  кожна  людина  здатна  висловитися  про  це  лаконічно  і  влучно...  І  от  тут  я  наведу  меткий  тівр  "Безмежна  синь:  оптична  далина…"  авторки  Надії  Позняк.

Безмежна  синь:    оптична  далина,
обмежена  конструкцією  фото.
Початок  червня:  пісня  голосна
розлита  вколо  солодко  і  просто.

Поліфонія  ранку,  мов  яса
для  струдженого  серця.  Як  відрада.  
Для  тебе  сяє  вранішня  роса,
тобі  співає  армія  перната.
 
Немає  ні  проблем,  ані  питань.
І  нас  немає...  Ми  були  і  будем!
Є  світла  мить  про  те,  що  відліта
єдиним  спалахом  і  падає  в  нікуди.

ID: 879264
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  поєднання  філософічного  міркування  та  конкретного  споглядання  пейзажу,  побачене  струдженим  серцем  поета.  Думаю,  що  пані  Надія  насамперед  відрізнила  однорідність  начеб-то  "відсутності  проблем"  і  широчінь  "оптичної  далини"  погляду  й  поміслів  людини.  Чи  не  ясно  вже  із  першого  прочитання,  що  тут  йдеться  про,  нажаль,  тривале  падіння  світлої  миті  в  нікуди...  Коли  б  я  був  радником  нашого  президнента,  я  приніс  би  й  поклав  цей  вірш  на  зелене  сукно  коштовного  робочого  стола  керманича  найбільшої  у  Євпопі  країни,  за  територією  і  потенціалом...  

У  продовж  теми  наведу  уривок  достойний  уваги.    Це  -  фрагмент  із  тексту  "А  ти?"  Ольги  Ратинської.  (  Втім,  раджу  читачам  перечитати  увесь  тівр  на  сайта  авторки!)

Чому  так  радієш,  доню?  
Так  гасне  багато  зірок,  
Подію  подія  гоне,  
Щурячий  рік,  миші  в  рок  
Женуться  за  голим  намистом,  
Від  сірості  я  вже  пнусь,  
Не  знаю,  куди  глядіти...

Мамо,  моя  мамо!  
Вже  рутка  розквітла.  
З  гори,  ...і  я  не  дивлюся,  
Канали,  в  каналах  отих,  
Крім  нори,  ..і  ви  не  ведіться,  
Люба,  ..
Читайте  любовний  роман!  
Навіщо  Вам  серденько  грубе!...

ID: 879272
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  щирість,  вірність  і  показовість  реалій,  творчо-перегнана  крізь  мозок  і  серце.  Причому,  йдеться  діалогом  про  звичайне...  Звичайне  безбарвно-сіре  спливання  нашого  життя...  Цей  вірш,  навіть  в  уривчастому  моєму  цитуванні,  доводить  НЕПЕРЕБОРНИЙ  факт:  людина  -  значно  ширше  культури,  що  нав*язує  їй  "колективна  угода",  виписана  державниками:  часто  -звичайнісенькими  дебілами...    Вірш  вартий  найширшої  читацьекої  уваги.  Вже,  навіть  з  огляду  на  начеб-то  несвідому  мотивацію  дитини:  "і  я  не  дивлюся,  /Канали,  в  каналах  отих,  /Крім  нори,  ..і  ви  не  ведіться,/Люба...".  Такий  твір  -  знахідка,  у  кращому  розумінні  цього  слова.  Хочеться  ще  писати  про  нього,  але  -обіцяв  бути  лаконічним...  Дякую.  


Декілька  разів  переглядав  доробки,  що  викладали  на  КП  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський.    І  не  знаходив  полемічного  характеру  іх  системи  написання  дуплетом.  Щоправда,  пригадувалося  гоголівське:  "  А  ти  спробуй  грати  дуплетом,  от  доді  б  я  подивився..."  (  Ноздрьов  до  свого  зятя  Мєжуєва).  Як  відомо  із  подальшого  -  нічого  із  того  дуплету  не  вийшло  виграшного.  Суперечність  двоавторства  -  зв*язана  з  споживанням  літератури  пригодницького  та  гумористично-викривального  напрямку.  

Поглянемо  на  доктрину  тексту  "Пробачення  і  прощення"  від  вищеназваного  дуету.

Приходимо  малими  в  світ,
Кажуть  -  гріха  тоді  нема,
А  він  з"являється  пізніш,
Людина  ж  бо  грішить  щодня.

Росте  разом  із  нею  й  гріх,
Вона  цього  не  помічає,
А  найболючіше  близьким,
Яких  постійно  ображає.

Вважає,  що  це  все  дрібничка
У  душу  ближньому  плювать,
Як  в  тую  чистую  криничку,
З  якої  воду  потім  брать.

А  згодом  чується  "пробач",
Буває  ж  боляче  пробачить.
Наприкінці  його  життя
Тяжко  без  прощення  вмирати.

ID: 879399
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  сам  вальсоподібний  ритм    філософемних  кінцівок  "помічає-ображає-плювать-брать",  а  на  сам  цінець  -  сбивка  "пробачить  -вмирати".  Чи  не  правда  -  схоже  на  хто  в  ліс,  а  хто  по  дрова...    Можливо,  цьому  тандему  було  б  краще  танцювати,  а  вони  вірувати  заходилися?  Хто  зна...  Однак,  у  кожної  людини  є  можливість  творчого  зусилля,  що  дозволяє  вибратися  із  тупика  своєї  невдачі.  Тож,  сподіваюся  на  це.

По  мелодійно-ритмічності  ще  декілька  речень.  І  тут  поглянемо  на  12-ть  рядків  псевдоніма  Lana  P.  "-ЦЕЮ…"

Схилився  вечір  у  садку  чорни-
цею,  вгорі  запалює  вогні.
Твої  вуста  пашіли  полуни-
цею  —  солодкими  здались  мені.

Струнка  постава  видавалась  гли-
цею  —  просканував  сновида  тінь.
Гаряче  тіло  пахнуло  кори-
цею  на  фоні  диких  шамотінь.

Поласував  тобою,  мов  суни-
цею,  а  очі  —  джерела  глибінь.
Була  для  мене  в  миті  ці  зірни-
цею  між  пересічних  мерехтінь.  
     
ID: 879394
ТЕМАТИКА:  Любовна  лірика

Мені  подобається  приховане  питання  про  зовнішню  торгівлю  переносами...  Переносами  там,  де  це  немає  ніякого,  окрім  зовнішнього  зиску.    Перевірте:  чорни-цею    так  само  римується  із  полуни-цею...  Однак,  запустивши  уяву  -  можна  припуститися  що  йдеться  тут  про  якусь  ницість...    Спробуйте  самі,  читачі  мого  опусу,  тим  паче,  що  далі  йтиметься    про  горяче  тіло  -  та  ще  на  "фоні  диких  мерехтінь"  ...    Уявляєте?  До  16+.    Свого  часу  писам  Маркс  -  показати  в  так  би  мовити,  ідеально  середньому  типі...  Оттака  вона    -любовна  лірика  від  Lana  P...


Людина  частенько  дожидається  теплого,  веселого  слова...  Здебільшого,  такі  слова  трапляються  у  привітаннях  та  некрологах.  Останнє  не  чіпатимемо,  поглянемо  на  перше.  Прикладом  слугуватимуть  декілька  рядків  із  "  Привітання  від  "щирих"  зусиль…",  що  написала  Тетяна  Рейне

Не  забудь  мені  завтра  сказати,  
Привітання  від  "щирих"  зусиль.
Знаю  важко  знайти,  й  побажати,
Побажання  у  "пів  сотні  миль".

Там  здоров'я,  удача,  натхнення,
Доброти,  вірних  друзів,  краси.
Мішок  грошей,  чи  євро  пойменно,
Дім,  машину  у  двір  завести.

І  роботу,  і  яхту  на  морі,
Тепле  сонце,  пісок  просівний.
Океан  подарунків  і  зорі,
"Гаман.."лейбовий,  шкіряний....

ID: 879390
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  ізнову  філософство  жіноче.    Воно  веде  і  приведе  значно  швидше  до  загибелі  "ескадри"  нового  віршування  за  старими  звичками...  Вітання  -  немов  тост,  коли  вже  всі  під  добрячим  шофе:  лементуймо,  що  у  голову  взбреде,  всі  будуть  раді...  Головне  -не  забути  згадати    про  "Гаман.."лейбовий,  шкіряний...  Справжнє  куркульство.  Массове  ж  розуміння  якого  неменуче  веде  до  визнання...

Сьогодні  слово  "емансипація"  звучить  дещо  старомодно.  Однак,  вимоги  нового  часу  не  цілком  виконані...  Це  я  так,  "иносказательно".  А  по-суті  хочу  навести  вдалий  вірш,  що  написала   Анна  Шульке  "Пророк".

Білі  волоски  на  скроні  днів,
Як  на  тілі  застарілі  шрами...
Ти,  продутий  усіма  вітрами,
Якось  мені  в  двері  подзвонив...
Людяності  склянку  попросив
І  тарілку  добрих  слів  гарячих...
Ти,  що,  певно,  все  у  світі  бачив,
Може,  крім  камінної  роси...
Втамувавши  голод  й  спрагу,  ти
Вийшов  непоміченим  з  квартири.
Та  ще  довго  чувся  голос  ліри,
Подруги  твоєї  самоти  ...

ID: 879518
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

А  тепер  повернемося  до  емансипації...  Маю  на  меті  -  показ  цима  12-ма  рядками  тої  потужної  творчої  сили  авторки,  що  ДОВОДИТЬ  справжній  талант  висловлення,  чемність  мислі,  напругу  події  (хай  і  абстрактної,  але  -  живої)...  От,  героїня  твору  стикається  із  тими  ж  проблемами,  які  стояли  перед  жінками  і  старшого  покоління,  й  до  того...  Тоді,  коли  серце  і  душа  починає  задумуватися,  як  можна  поєднати  простий  і  безбарвний  інколи  навколішній  світ  із  захватом  поезії...  І  при  цьому  не  втратити  правди,  сподівань  і  віри  у  добро.  Щиро  дякую  авторці.


Що  існують  чисельні  іманентні  суперечності  (коли  все  внутрішньо  притаманно  предметам  або  явищам,  бо  випливає  з  самої  їхньої  природи)  відомо  давно.  Вони  -  усюди.  Он  і  Зеленський  обіцяв  одне,  чинить  інше.  Все  виплило  із  його  природи...  Був  "криворожаном",  став  "галичаном"...  Се  ля  ви...  Зберігаючи  свою  попередню  думку  про  емансипацію  як  Sache  in  sich,  отримую  розширення  діапазону  у  текстах  "Приоритеты",  які  розставила  на  КП  Eva1904.


Приоритеты  расставляя,
Пренебрегать  не  стану  впредь
И  буду  чувствовать  -  живая...
В  миг  жажды  сердца  умереть.

Внутри  меня  большая  сила
На  созидание  и  любовь.
Но  боль  ее  -  невыносима,
Порою  так,  что  стынет  кровь...

Извечно  в  топе  хит-парадов
Мольба  о  счастье  до  небес,
Но  по  аллее  променада
Поспешно  двигается  бес...

Танцует  вальс  на  панихиде
Больших  несбывшихся  надежд
И  возле  склепов  в  «пирамиде»
Всех  концентрирует  невежд.

Душа  порою  укрощает
Бесовский  неуемный  нрав,
А,  иногда,  и  так  бывает,
Что  он  неоспоримо  прав.


ID: 879528
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика


Мені  подобається  жага  дівчат  до  філософії.  Шкода  тільки,  що  справи  замальовані  у  квартах  при  цьому  зовсім  не  вигадані...  Просто  спрообуємо  помоделювати  будь-які  рядки  твору  по-новому,  наприклад  так:  
И  возле  склепов  в  «пирамиде»,    
Поспешно  двигается  бес...
Танцует  вальс  на  панихиде
Мольба  о  счастье  до  небес...

І  знову  -  усе  так,  як  у  нашому  сьогоденні...  Співпадає?    
Втім,  найекспромтніше  враження    справляє  невеликий  текст  на  основній  сторінці  авторки  (Там,  де  стоїть  напис:  Про  себе:)  Це  -  продовження,  чи,  може,  самий  початок  приоритетів.    Наведу  його:

От  страсти  у  мужчины  кровь  бурлила
И  женщина  с  улыбкой  на  устах
Сказала,  что  себя  бы  разрешила
Поцеловать,  Но  только  в  двух  местах

О  мужики,  святая  простота!
Он  к  женщине  подвинулся  поближе
И  попросил  быстрей  назвать  места
Она  сказала  -  в  Риме  и  в  Париже!
   
Якось  мити  Михайла  Пришвіна  скаржилася:  "Свиней  продавать  стали.  Раньше  всё  ели  сами,  а  теперь  продают,  чаевой  народ  пошел,  мертвый..."  Вона  мала  свій  погляд.    Авторка  Eva1904  має  теж  погляд  свій.  Цього  я,  звичайно,  і  не  думаю  заперечувати.  А  ви,  читачу?

А  на  справжні  суперечності  і  перепони  вказує    вірш  "Музей  залишився  без  музи",  що  подарував  своїй  коханій,  нам  і  дійсно  -всьому  світу  поціновувачів  справжньої  поезії   Чорнобривець.

Музей  залишився  без  музи
Тут  стало  порожньо  тепер
Немов  шарам  більярдним  лузи
Не  вистачатиме  тебе

Мені  зосталися  на  пам'ять
Недомальований  сюжет
«Остання  битва  з  вітряками»
І  твій  чарівний  силует…

ID: 879543
ТЕМАТИКА:  Інтимна  лірика

Мені  подобається  у  цьому  творі  щирість,  лекий  сум  крізь  гумор  та  самоіронічність  толкового  письменника,  який  знає  як  писати  і  вміє  це  вбирати  у  живі  слово-картинии  кожного  рядка.  Тут  немає  поділу  на  "внутрішній"  і  "зовнішній"  зиск.  Є  творча  краса,  стильна.


Третіми  особами  раніше  називали  селян-землеробів...  Оскільки  вони  розкладалися,  розкладаються  і  будуть  розкладатися  на  кляті    класи,  підкласи,  прошарки  "нашого-ще"  суспільства...  Відтак,  на  матюки  землеробів  звертали  увагу  народники,  соціалісти,  марксисти,  уклоністи,  комуністи,  націоналісти  і  різні  ще  істи...  Втім  -  аж  занадто  приділяли  цьму  уваги  -  маоісти...  Причому  матюки  у  сьогоднішньму  тлуміаченні  й  пішли  із  китайскої,  самої  звичайної  мови...  Їх  ніхто  й  не  придумував...  Коли  Тамерлан  привів  через  пустелі  і  степи,  подолавши  і  Дніпро  і  кручі,  аж  до  берегів  Москва-річки  своїх  активістів...  Прийши  й  мовні  з  ними  реформи  реформи...  Приміром,  просто  китайські  слова,  зовсім  не  матюки,  -  сентнції,  назвемо  це  так:  "Nahuiya"  із  китайскої  перекладається  просто,  аж  буденно:  "цього  не  може  бути!"...  Не  вірите,  перевірте...  І  такі  іразочки  -ще  "цветочки"...  Втім,  усе  за  смислом  відповідає...    Се  ля  ві.  

Цю  тему  мені  оновили  рядки  "Матюки",  що  утнула  на  КП  Арі  Кінлем-Задворна...

Матюки  придумав  той,
Хто  ударивсь  об  двері  мізинцем,
Розповів  як  у  нього  болить,
З  особливим  для  того  натхненцем.

«Обмежений  словниковий  запас»,
«Некультурно»,  «невиховано»…
Ох,  часом  краще  матюками  один  раз!
Накипівше  висказати...

ID: 879748
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  утискання  подібних  текстів  у  лоно  філософської  лірики...  Я  цілком  приєднуюся  до  зауваження  ще  славно-  і  сумно-звісного  пана  Струве  про  те,  що  ніякої  принципової  різниці  між  внутрішнім  і  зовнішнім  ринком  для  "натхненців"  не  існувало    й  не  існуватиме...,  як  то  утверджує  необхідність  третіх  осіб...  Адже,  нагадаю,    бути  живим  -  це  динамічне,  а  не  статичне  поняття.  А  матюки-завжди  у  русі...  Наголос  можна  ставити  на  будь-якому  складі  останнього  слова.


Якщо  селяни  -  "треті  особи"  у  сенсі  землеробства  і  розпродажу  земель  олігархату,  то  звичайні  домашні  птахи  -  символи  споглядання...  Споглядання,  озлобленого  своїм  же  куркульством...    Тому  ілюстацією  коротка  замальовка-притча  "Вільний  лебідь"  Тетяни  Мош.

Кури  лебедя  образили,
Закудахтали  красу.
Птах,  підтятий  злими  фразами,
Змив  у  синю  висоту.
Кури  на  землі  лишилися
Щось  шукати  у  смітті.
Промайнув  щасливо  крилами
Вільний  лебідь  в  висоті.

ID: 879823
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,  вже  традиціна  тяга  дівоцтва  до  філософського  розділу,  як  відділку  поліції...    Якщо  існують  ортодоксальні  учні,  здатні  вчитися  на  творах  Езопа,  Глібова,  Крилова,  то  вина  цілком  на  таких  учнях  -  у  їх  диаметрально  протилежному  висновку.  Адже,  нічому  не  вчаться...  А  текст  -  попри  його  традиційність  і  риторизм  -  корисний.  Мораль  його,  здається  мені  така:  "  Погані  новини  сьогодні,  можуть  перетворитися  на  добрі  завтра..."  


Етика,  як  вже  зазначалося,  -  це  прикладна  психологія.  Поетичний  твір  завжди  частина  етики.  Хоча  б,  самого  автора.  Я  ставив  собі  задачу,  починаючи  цей  нарис,  не  повчанням  чи  критикою  творів,    скоріше  -  вивченням  (для  себе)  певної  еволюції  "сучасного  стану"  публікацій  на  КП.  А  те,  що  нарис  мій  дещо  деформувався  -  то  не  його  слабкість,  то  -  втручання  самих  текстів  у  моє  життя.  І  в  цьому  -  знову-таки    -  етичний  вплив...    Такий,  приємний  вплив  відчув  я  у  творі  Тетяни  Ященко  "Спокій"

Я  –  спокій.
Коли  згубились  ключі  від  минулого.
Коли  зупинились  вітри  і  потоки.
Коли  помилки  і  провини  обнулені.

Я  просто  вода  в  озері.
Не  видно  дна,  так  глибОко.
Це  десь  поза  вітром  і  грозами.
Уяви?  Безкінечний  спокій.
 
Нібито  від  підлоги  відклеєні  стопи.
Нібито  нема  ні  часу,  ні  строків.
А  спробуй  так  само  відчути?
Ти  –  спокій.

ID: 879929
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  дійсне  відчуття  того  слова,  яким  озаглавлено  цей  невеличкий  за  обсягом,  але  об*ємний  текст.  Його  можна  й  слід  перечитувати  декілька  разів.  А  можна  й  запам*ятати.  Останнє  -  це  сама  вірна  ознака  поезії.


Коротенька  правда  часто  виявляєтьсь  простим  "мещанством".  Але  й  такий  підхід  -свого  роду  внутрішня  ідеологія.    З  цього  приводу  за  ілюстративний  матеріал  подаю  текст  Наталії  Косяк  "Тебе  желаю  счастья"

И  пусть  сгорает  сердце  до  конца,
Пусть  душу  жжёт  невидимая  сила,
Я  помню  очертания  лица,
Того,с  кем  жизнь  уже  не  раз  сводила.
Пусть  пишет  он  другой  по  вечерам,
И  так  же  как  и  мне  в  любви  клянётся,
Воспоминания  свои  я  не  отдам,
Быть  может,в  нем  когда-то  тоже  отзовётся
Укроет  пусть  его  любви  волна,
Ну...или,бьёт  ручьём,безумной  страсти,
Пусть  жизнь  теперь  у  каждого  своя,
Ему  желаю  я  простого  счастья.
ID: 879970
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  философський  натяк  на  щастя:  "Укроет  пусть  его  любви  волна,/  Ну...или,бьёт  ручьём,безумной  страсти...  Коротенька  правда    не  хитає  велику,  а  лише  саму  себе...    І,  все  ж,  вона  відповідає  правді  прообразу  жінки,  яку  вигнали  із  Раю...,  щоправда,  разом  із  чоловіком...  Можливо,  й  під  пісняка:  "Мы  желаем  счастья  вам,  счастья  в  этом  мире  большом..."


Слово  "проза"  йде  від  грецької  "вперед".  Слово  "вірш"  ("стих")    -  від  "ряд",  "порядок".  За  цією  градацією  поглянемо  на  вірш  "Уже  дощі  записані"  від  Лани  Сянської

Уже  дощі  записані  до  word  (у)
Вірші  про  щось  замовчують  з  шухляд,
Торішніх  злив  дзвінку  веселу  воду
Скупий  поглинув  прілий  листопад.

Ба,  кажуть  літо  справді  календарне,
У  місті  йдуть  трамваї  за  дощем,
Загляне  вечір  нишком  до  кав’ярні,
Сховавши  сум  під  захисним  плащем.

Вікно  обіч  трамвайних  паралелей  -
Комусь  на  згадку  знімок  «про  було»,
Портрет  з  дощем  в  насидженій  оселі,
В  якій  чи  я,  чи  просто  лише  тло?

ID: 880129
ТЕМАТИКА:  Вірші,  що  не  увійшли  до  рубрики  

Мені  подобається  самовизначення  авторки  про  те,  що  такий  вірш  складно  обмежити...    Адже,  із  наведеного  12-ти  рядковика  видно,  як  мова  художнього    тексту  поділяєтьс  на  дві  частини,  внутрішньо  й  зовні.    Із  самого  початку  розмова  йдеться  вільно-організована,  а  дедалі  -  певна  (виправдана)  підкоренність  помислу  (внутрішнього  погляду-згадки)  -відповідному  строю  і  ритму:  у  яких,  здається,  оглядаєються  і  повертаються  схожі  одна  із  іншою  частини...  І  навіть,  слова  ...    Весифікація  споглядання-спомину,  дуже  вдала!  Відчутно  музичність  замальовки,  поетичнї.  

Приємно,  коли  натрапиш  на,  навіть  самий  нескладний  вірш,    мова  якого  відповідає  нормам  живої  говірки.  І,  здається,  що  твір  такий  -  дитячий.    А  чи  не  згадуємо  ми  наше  дитинство,  як  найкращий  час...  Чому  найкращий?  Брехали  менше...  Ось  там,  мені  здається,  і  виник  текст  твору  Тетяни  Горобець  (MERSEDES)  "Літо  в  гості  кличе"

Доторкне  твого  обличчя,
Промінець  ласкавий.
Літо,  літо  в  гості  кличе
І  шовкові  трави.

Берег,  річка,  ліс  казковий,
Птахи  голосисті.
І  твої  слова  любові,
Ніжні  й  такі  чисті.

Підніме  хмаринка  в  небо,
Де  гуляє  вітер.
І  приго́рне  день  до  себе,
Всі  пахучі  квіти.

Ми  неначе  одне  ціле
І  кохання  з  нами.
Лиш  би  сонечко  світило,
В  небі  над  ланами.

Лиш  би  мир  у  вьому  світі,
А  війна  -  ніколи.
Щоб  завжди  раділи  діти,
Пахли  матіоли...

ID: 880133
ТЕМАТИКА:  Пейзажна  лірика  й  вірші  про  природу

Мені  подобається  перехід  від  оспівування  природи  та  ритму  рухів  нейтральних  -  до  заклику  загально-громадянського  значення,  вселюдського.    Цей  текст  можна  покласти  на  піню,  будь  якого  жанру.  І  вона  піде  в  люди...

Здається,  найближче  завдання  прихильників  карантину  -тепер  у  перехідному  періоді...  На  нього  мало  хто  зауважує...  Однак,  все  відбивається,  бодай  і  несвідомо,  у  творах  КП-шників.    От,  прогляньмо  текст  "Я  не  боюся…"  від  Далекої  Зірки

Я  не  боюся  більше  самоти.
Із  нею  я  недавно  подружились.
До  стану  цього  треба  дорости.
У  ньому  -  тиха  радість  особлива.

У  ньому  бачу  я  себе  і  світ.
І  пізнаю  з  натхненною  жагою.
Яке  це  диво  -  ЖИТИ  на  землі.
Яка  утіха  -  згода  із  собою.

ID: 880627
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається,    що  ліричнна  героїня  не  перестає  існувати,  вона  тільки  заглиблюється  у  себе...  Може,  для  того,  аби  зібратися  з  силами  і  поставити  справу  об*єднання  всіх  само-занурених  на  твердий  грунт  доростання...

Коли  жіноцтво,  цнотливе,  не  боється  того  чи  іншого,  міцне  чоловіцтво  дає  задки.  Так  буває.  Особливо  із  огляду  на  загальний  стан  життя...  Даю  окремого  текста:  "  От  ще  би  дим  від  сигарет…",  що    уклав  у  філософську  нішу  КП  Андрій  Толіч:

От  ще  би  дим  від  сигарет  і  був  би  справжній  сплін
А  на  стіні  мертвий  поет  завмер,  чекає  рим
В  душі  свідомий  чоловік  втікає  від  подій  
Життя  біжить  за  ним  одним  та  стадо  гонить  з  ним

Усі  біжать  у  майбуття  якого  вже  нема
Сьогодні  лиш  одна  гроза  втішає,  як  слова  
А  на  стіні  ожив  поет  з  відразою  в  очах
В  душі  свідомий  чоловік  враз  розуміє  страх...

ID: 880666
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  -  контрастування  до  тексту  попереднього  -  раз.  Кустарним  виробництвом  -два.  Боротьбою  думок  із  самим  собою  -три.  Теоритичною  і  практичною  біганиною  втечі  від  подій  -  чотири...  Тут  самий  рух  і  дух  -  дуже  небезпечний  щодо  будь-яких  алюзій  та  ілюзій.  У  значенні  як  зразка  для  всієї  стадії  стогнації  мертвого  поета,  що  завмер...  Цей  твір,  на  мою  думку,  прийшовся  б  до  вітальної  адреси  будь-якому  із  мерів  нашої  державно-самоврядувальної  ланки...  Без  стану  остраху  перед  мертвими  поетами,  місцева  робота  лишатиметься  вузьким  кустарництвом...  Пробачте  загрубіле  старезне  слово...  Але  ж,  воно  живе  із  нами...


Критик  не  може  обійтися  без  грубощів.  Про  це  ще  Бернард  Шоу  писав...  Адже,  критик  бореться  з  усіма,  а  всі  -  борються  із  ним.  До  того  ж  останні  -  ведуть  "боротьбу"  даремно....  Поясню.    Критикуючи  той  чи  інший  твір,  критик  тим  самим  уже  доводить,  що  текст  твору  не  лишив  його  байдужим...  А  це  в  літературі  красного  слова  чогось-то  й  варте...  

Так  само  й  мені  -  безпристрастність  не  властива.  
Зазачу  на  втіху  всім,  чиї  тексти  я  тут  піддав  розгяду,  що  непересічні  поети  (від  Есхілу  до  Юхниці)    -  були  і  є  музично-чутливими...  А  це  означає,  простою  мовою,    звертали  увагу  і  повагу  до  уяви  про  їх  творчість,  напряму.    Філософічно  це?  Можливо...  

Ми  можемо  зустрічатися  із  своєрідним  явищем  втрати  епітетів...  На  КП  -таке  -  праворуч  і  ліворуч.  Але,  повернуся  до  конкретики.    Ось  твір  -із  всього  одним  постійним  епітетом:    "Тревожный"  чемоданчик.  За  авторства  псевдо  Птица  Радость:

"Тревожный"  чемодан  мой  собраный  стоит.
Всё,  что  по  жизни  нужно,  в  нем  так  давно  лежит:
Книг  стопка  самых  лучших,
Тетрадь  и  карандаш,
Гитара  шестиструнка
Альбом,  мелки,  гуашь...

Букетик  незабудок,  что  с  Родины  моей,
И  фото  самых  близких,  родных  моих  людей.
И  если  вдаль  дорога  меня  вдруг  позовет
"Тревожный"  чемоданчик  возьму  с  собой  в  поход.

Там  все  есть,  что  для  счастья  в  далекой  стороне.
Там  все  моё  богатство.  Там  всё,  что  нужно  мне.  

ID: 880728
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  не  ригоризм  тексту.  Тут  -  усе,  як  завжди.  Але,  "тривожний"  -  настільки  тісно  зростається  із  прив*язаним  спершу  до  нього    казенним  словом,  що  під  кінець  стає  невіддільним...  Хоча,  за  конкретним  сенсом  поетичного  життя-буття  його  героя  -  несумісний  із  ним...  Герой  не  рятується,  а  йде  "в  поход"...    Може,  стильове  й  традиційно  співвіднесене  написання  не  яскраве...  Але  рядок  "там  всё  моё  богатство"  -тягне  на  повагу,  коли  це  чесні  слова...      
 
   У  міркуваннях  кожної  людини  є  частина  ітин...  А  ще  більше  -  помилок.    Втім,  очі  (справжні,  не  п*яниці  і  не  політика)  промовлятимуть  істинами.  Простий  зразок  -в  уривку  з  тексту  "В  глазах…",  що  подала,  "не  мдрствуя  лукаво"  Марина  Чиркова:  

...Глаза  скрывают  все,  что  есть  в  душе,
но  мы  так  редко  смотрим  прямо  в  душу.
Мы  все  боимся  что-то  не  прочесть,
боимся  не  огонь,  увидеть  -  стужу...

ID: 881008
ТЕМАТИКА:  Філософська  лірика

Мені  подобається  намагання  висловитися  про  внутрішній  присуд...  Ці  рядки  написані  неквапно  з  огляду  на  клас  гри  літературної,  однак  -  умотивовано  щиро...


Я  не  намагався  надати  характеристики  всій  творчості  КП.  Вона    -  багатолітня.  Вже  складає  у  посторі  і  часі  певний  бранш.  Отже,  ресурс  став  реальністю.  Водночас  хотів  і  хочу  "нагнати"  авторів,  чиї  твори  розглянуто  у  цьому  нарисі,  аби  їх  потуги  набрали  поетичних  образів.  Як  казали  раніше  "пройнялися  мислю",  стали  чіткими  й  виразними.    Адже  -  мірилом  ставлення  до  художнього  слова  був  і  залишатиметься  труд  автора,    його  дерзання  і  його  активність  зв*язку  із  читачем  -  народом...

Хочеться,  як  казав  Андрій  Милишко,  аби  написана  поезія  -  палала  у  серці...  Земною  любов*ю  до  всього  хорошого  і  живого...    Була  богатою  і  чесною...

Дещо  філософічно...  Ну,  що  ж...

А  з  огляду  на  те,  що  більшість  розглянутих  текстів  (все  ж  таки)  подавалося  у  рубрику  "філософська  лірика",  хочу  звернути  увагу  молодих  талановитих  авторів  КП  на,  як  мені  здається,  справжнє  втілення  філософської  лірики  через  рок-виконання:  https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0ZV0TcjU5kBkgNCJKlb5LebCu1NCuTTE53-ynOE-oqLKvVlrcXnXMieQQ      

   З  огляду  на  те,  що  мій  нарис  "Про  куркульство  та  лихварство  аторів  КП"  узято  до  друку  одним  із  українських  часописів,  я  завершив  короткі  оглядини.

Остаточний  варіант  публікації  буде  дещо  розширено  й  поновлено.  Втім,  сама  суть  нарису  лишатиметься...    
У  нарисі  я  не  намагався  характеризувати  творчість  усіх  авторів  КП.  Вона    -  багатолітня.  Вже  складає  у  посторі  і  часі  певний  бранш.  Отже,  ресурс  став  реальністю.  Водночас  хотів  і  хочу  "нагнати"  авторів,  чиї  твори  розглянуто  у  цьому  нарисі,  аби  їх  потуги  набрали  поетичних  образів.  Як  казали  раніше  "пройнялися  мислю",  стали  чіткими  й  виразними.    Адже  -  мірилом  ставлення  до  художнього  слова  був  і  залишатиметься    авторський  труд,  його  дерзання  і  його  активність  зв*язку  із  читачем  -  народом...


Щиро,  до  нових  зустрічей,    І.Сумирний.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878187
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Олекса Удайко

Не з нами

Чи  стрічали  ви  ранками  сонце?
Чи  пили  з  пелюсток  ви  росу?
Чи  весну  виглядали  в  віконце?
Чи  вдихали  ви  хліба  красу?

Може,  обсіч  дістали  ви  зорі?
Чи  розхристані  дули  вітри
В  ваші  лиця  у  полі,  в  дозорі
У  нескореність  ваших  вітрил?

Чи  збудили  ви  в  серці  кохання?
Чи  стриножили  милиці  зла?
Чи  вітали  хоч  раз  на  світанні
Пустотливе,  щасливе  маля?..

Як  цього  у  житті  ви  не  знали,
Не  пройшли,  не  змогли,  не  дали,
Ви  жили  на  цім  світі  не  з  нами,
На  землі  ви  
                                     зовсім  
                                                             не  були.

17.03.2001

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393118
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.06.2020


НАДЕЖДА М.

Вище себе ти не скочеш

Вище  себе  ти  скочеш:
Є  талант  -  пиши,
А  якщо  писать  не  можеш-
Краще  помовчи.
          ****
Лити  бруд  на  інших  -  гріх,
Якщо  віриш  в  бога,
Не  мети  на  інших  сміх,
Бо  душа  у  тебе  вбога..
          ****
Люди  добрі  все  пробачать,
Не  пробачить  бог,
Він   з  небес  усе  це  бачить,
І  не  нехтуй  засторог.
             *****
Всі  ми  люди,  маєм  серце,
Так,  як  ми  -  живе.
Не   мішай  його  із  перцем,
Ліків  не  знайдеш.

Напої  його  любов"ю,
Посміхнись  до  всіх.
Щастя  ти  собі  удвоєш...
Написала  не  для  втіх...
--------------------------------
Друзів  прошу  продовжити
і  написати  свої  думки.
Дякую!!




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880029
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Мессір Лукас

ЧОМУ?

Відвернулися  всі,  я  один  і  нема  тому  ради!
Та  хоча  б  і  помер,  пом’янути  не  буде  кому.
Я  смирявся  як  міг,  за  поезію  слухав  тиради,
Не  обручку  носив,  а  якийсь  сантехнічний  хомут.

А  тепер  я  на  волі,  пишу  про  усе,  що  захочу!
Про  любов  і  про  кров,  про  морозы  і  розы  пишу,
Досхочу  шепочу  в  полуночі  про  очі  дівочі
І  ніхто  не  кричить,  що  я  «мямля,  алкаш,  соплежуй»

На  моєму  вікні  засихає  незграбне  алое,
На  городі  рясніють  коноплі,  аніс  і  полин,
Відтепер  і  на  скрипці  я  гратиму  виклично  боєм,
І  не  буде  відбою  од  всяких  Анфіс  і  Полин.

Та  як  Сонце  виходить  з-за  хмар,  відганяючи  туги,
Час  на  працю,  доїти  курей  та  косити  бабло.
Не  до  смузі  мені,  пацани,  не  до  вирв  лісосмуги.
Не  до  жайвора,  в  мертвій  петлі,  із  артритним  крилом.

Два  проклятих  відра,  що  мені  прогинають  коліна.
І  від  прадіда  вила,  й  від  бабці  лискучі  граблі.
Я  тепер  –  сіль  землі,  а  мої  найкоштовніші  вина
При  нагоді  розлиють  сусіди,  ще  ті  куркулі.

Та  Пегаса  несе,  що  від  нього  втікли  й  конокради,
А  мені  хоч  би  хни,  я  на  слем  поспішаю  в  корчму,
Я  тепер  лавреат  і  надія  сільської  естради!
Тільки  хто  ж  підписав  мій  диплом  –
"ПОЕТИЧНОМУ  ЧМУ  "
?

ЗбірЛука  «Поносъ  й  оуничижéнїе»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879927
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020


Міха Невідомський

дівчинка втратила зуби

дівчинка  втратила  зуби,
розірваний  одяг  і  нерви
перед  нею  лежали  трупи,
які  "випадково"  вмерли

дівчинка  втратила  зуби,
не  втратила  честь  і  цноту
з  дитинства  любила  лезо,
і  вміла  чинити  спротив

дівчинка  втратила  зуби,
не  мала  ні  грама  стрАху
молитва,  балончик,  ножик  -
Давидом  стає  мураха

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879900
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

 [i]    Латинь.  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  [b]Homo  sapiens[/b],  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,  радянських  людей
   називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  таких
   "жартівників",    європейців  я  іменую  як  Homo  civilicus,  північ-
   но-східних  сусідів  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),
   а      жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  має  свої,  прита-
   манні  лише  жінці  риси.  На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...            [/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес:  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  "та"  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
               є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  заклання  герці.
Бо  в  то́бі  
                   є  надійні  ліки  від
                   пе-рер-вно-сті  –  
                   несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
                   Любове,  молимося  ми  –
                   ті,  хто  себе  не  мислить  
                   без  Любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  вкрай.[i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 16.06.2020


Анатолій Штанько

Літня спека!



Літня  спека!
Літня  спека!
На  заборі  півень  хека.
Літня  спека!
Літня  спека!
Сонний  впав  з  стовпа        лелека.
Пилюга  стоїть  стовпом,  
Сонне  поле  за  селом,  
Сонце  карою  висить,  
Іще  трішки  –  все  згорить!
Літня  спека!
Літня  спека!
Десь  коза  все  мека  й  мека.
Літня  спека!
Літня  спека!
Знову  впав  з  стовпа  лелека!
Пилюга  все  вище  й  вище,  
Сонце  наче  ближче  й  ближче.
Над  ставком  вода  парує,  
Все  задухою  вирує.
Літня  спека!
Літня  спека!
Баба  гріє  поперека.
Літня  спека!
Літня  спека!
Під  стовпом  заснув  лелека…
Жа-арко…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839063
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 15.06.2020


Волинянка

Ромашка

Я  сьогодні  побуду  ромашкою,
Щоб  ти  зміг  на  любов  погадати.
Проросту  над  твоєю  стежкою  –
Йтимеш  поряд  –  як  не  зірвати?

Хай  пелюстки  летітимуть  з  вітром,
Як  заручники  древніх  повір’їв…
Як  награєшся  ти  білим  цвітом
І  підеш  до  чужих  подвір’їв.

Серцевина  гаряча,  як  сонце,
На  стежині  буде  чекати,
Їй  так  треба,  потрібно  конче,
Щоб  спинився  її  підняти.

Хай  в  саду  розцвітають  троянди
І  півонії  в  платтях  червоних,
Не  чекай  від  тепличних  правди,
Під  копірку  цвітуть  бутони.

А  ромашка,  вона  по  правді
Нагадає,  чи  «любить-не  любить».
Не  зважаючи  на  завади
Чи  на  те,  «а  що  скажуть  люди?»

Я  сьогодні  побуду  ромашкою,
Як  ти  будеш  додому  вертати
Тою  ж  самою,  нашою  стежкою,
Поцілую  –  спробуй  зірвати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879721
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020


rutzt

У Чорному лісі…

У  Чорному  лісі  –  зима  і  вовки,
І  боязко  надто,  і  холодно  дуже.
Там  чорні  сидять  на  деревах  круки,
І  дивляться  мовчки  в  самісіньку  душу.
В  палаці  казковий  живе  Берендей,
Ключі  у  коморі  від  літа  ховає,
Та  в  Чорному  лісі  немає  людей,
А  отже  і  підлого  в  ньому  немає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879677
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустріч

Серед  поля  широкого,  де  густі  пшениці,
Стріла  хлопця,  як  сокола  із  букетом  в  руці.
Усміхнувся  до  мене  він  і  букет  простягнув,
А  хмаринний  у  небі  клин,  у  той  час  свідком  був.

Зародилось  коханнячко,  зародилась  любов,
Зустрічі  до  світаннячка  і  багато  розмов.
Була  зірною  ніченька,  ми  щасливі  були,
Зорі  в  небі  мов  свічечки,  нам  любов  берегли.

Доторкалося  літечко,  кожен  раз  до  плечей,
Обпікала  мов  свічечка,  не  відводив  очей.
І  цілунки  купалися  у  солодких  медах,
А  коли  цілувалися,  солодили  уста.

Шепотів:"Моя  ластівко,  моє  ціле  життя,
Огорну  тебе  ласкою  і  ти  будеш  моя".
Зустріч  не  випадковою,  та  у  полі  була,
Щастя  разом  з  підковою  їм  у  руки  дала...


Серед  поля  широкого,  де  густі  пшениці,
Стріла  хлопця,  як  сокола  із  букетом  в  руці.
Усміхнувся  до  мене  він  і  букет  простягнув,
А  хмаринний  у  небі  клин,  у  той  час  свідком  був.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879615
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Любов Граб

Я ВСЕ ЗМОЖУ!

Не  зникне  посмішка  моя,  я  не  дозволю!
Заборонила  я  собі  страждання.
Тривогу  й  смуток  випущу  на  волю,
У  серці  знову  полум'я  кохання.

Собі  я  знову  повторю,  що  я  все  зможу!
Що  перешкоди  на  шляху  я  всі  здолаю!
Свої  страхи  я  легко  переможу,
Бо  завжди  поруч  Бог!  І  я  це  знаю!

Ніяк  без  віри  в  серці    не  прожити,
Без  віри  в  краще  світле  майбуття,
Давайте  будемо  разом  добро  творити!
Щоб  запалали  радістю  серця!

Сказати  хочу  зараз:  "НІ!"  стражданням,
Перебороти  страх,  прогнати  смуток,  біль,
Віддатись  новим  мріям,  сподіванням,
Відчути  серцем  радість  звідусіль.


Світлина  з  інтернету

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879470
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Тарас Комаринський

Алергія на вірші (гумореска 18+)

Маю  досвід  у  стосунках  я  із  кобелями,
Добре  знаю,  що  ся  коїть  в  них  межи  ногами.
Навіть  з  банку  окрутила  віце-президента.
Та  було  найбільше  вражень  в  мене  від  агента,
Як  займалися  з  ним  сексом  голі  з  пістолетом.
Для  колекції  ще  тільки  прагнула  поета.
І  таки  недавно  зовсім  на  концерті  в  клубі
Одного  такого  стріла  для  своєї  згуби.
Заарканити  поета  зовсім  і  не  складно:
Трохи  дупою  крутнула  —  він  вже  безпорадний.
Затягла  його  додому  і  з  порога  в  спальню,
Швидко  одяг  весь  стягнула.  Тіло  ідеальне.
Я  від  пристрасті  вже  мокра,  дико  ошаліла,
А  він  тільки  декламує  Байрона  й  Шекспіра.
Потім  трішки  розпалився  і  дійшов  до  діла,
Я  уже  до  того  часу  мало  не  зомліла.
Тут  я  стала  відчувати:  скоро  вже  розв’язка,
А  у  нього,  щоб  він  згинув,  вже  нова  відмазка:
Муза  разом  із  Пегасом  дарували  рими,
Тож  він  з  мене  зліз,  щоб  разом  працювати  з  ними.
А  коли  десь  за  годину  в  спальню  повернувся,
Вірш  читав  новий  ліричний,  але  враз  заткнувся,
Бо  побачив,  що  від  злості  я  осатаніла,
Кров  з  обличчя  відійшла  вся,  зразу  стало  білим.
«Щоб  твого  десь  біля  мене  не  було  і  сліду,
А  побачу  —  межи  очі  кулаком  заїду!
Хай  відкине  десь  під  плотом  твій  Пегас  копита,
Музі  крила  обскубу  всі  —  в  гніві  я  сердита!»
В  руки  —  швабру.  Він  благає  лиш  про  порятунок.
Аж  труси  лишив  під  ліжком.  Мабуть  в  подарунок.
З  часом  стала  забувати  вже  про  цю  подію,
Але  досі  ще  на  вірші  маю  алергію.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874500
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 13.06.2020


Пісаренчиха

ПОПЕЛЮШКА

Мрія  збулася:  я  тепер  принцеса.
Принц  –  чоловік,  цілий  палац  за  дім.
В  житті  багато  світла,  їжі,  сексу
І  королева  –  мать  в  житті  моїм.

Тримати  чашку  і  тримати  спину…
Комусь  всміхнися,  а  комусь  –  не  смій.
За  титулом  сховалася  людина.
Всі  грають  гарно  роль  в  журбі  німій.

Лише  на  кухні  щирість  б’є  джерельна:
Радість  –  від  серця,  злість,  так  від  душі.
Все  зрозуміло,  а  не  гра  по  нервах.
Сховаєшся  на  мить  і  знов  спішиш

На  церемонії,  де  я  забава,
Стою  опудалом,  чекаю  мить,
Коли  скінчаться  королівські  справи.
На  кухні,  між  людей,  зможу  спочить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879321
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Серго Сокольник

ЕРОТИЧНЕ МЕНЮ

Лід  у  серці  розтанув,
Мов  морозиво...  П"єм
Ми  напій  не  останній,
Що  гар...сон...  подає.
Відлаковані  мантри
Прейскуранту  кохан-
ню...  І  з  вишуком  тантри
Еротичне  меню
Охолоджених  доти-
ків...  Цукати  в  моро-
зиві...  Вдачею,  о,  ти
Ресторан!..  Не  бістро...
Погурманити  право
Надає  ресторан
До  гарячої  страви...
До  гарячої  спра...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120060908925  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879154
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Дантес

Я вертаюсь домів

По  стежині  батьків,  що  вже  довго  ночами  не  снилась,
Крізь  серпанок  смерек  і  тривогу  осінніх  димів,
З  тягарем  подарунків,  прожитих  років  і  помилок,
Я  вертаюсь  додому,  як  кажуть  гуцули:  домі́в.

Я  вертаюсь  домів,  і  дай,  Боже,  щоб  це  -  не  востаннє,
Бо  я  серце  своє  назавжди  залишив  Верховині...

Я  вертаюсь  сюди,  щоби  знову  поглибити  рани,
Які  точно  ніколи  вже  не  заживуть  на  чужині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582434
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 10.06.2020


Ольга Калина

Сінокіс

Пора  косить  високі  трави:
Милує  око  буйноцвіт.
У  свіжоскошених  отавах
Туман  встеляється  до  ніг.

І  ти  удосвіта  з  косою
Ідеш  по  лугу  навпростець,  
Де  унизу,  понад  рікою,  
Гуляє  тихий  вітерець.  

Він  розмовляє  із  вербою,
Що  похилилася  в  журбі
І  у  тумані  над  рікою
Ховає  гілля  у  воді.  

Ось  вже  коса  зганяє  вправно
Всі  трави  у  один  покіс.
Цей  дзвін  і  шум,  що  із  туману,  
Наш  вітерець  кругом  розніс.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878616
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 10.06.2020


majra

Сповідь

У  двадцять  літ  -  якраз  на  виданні,
Встигала  все  робити  і  любити.
І  в  той  момент  здавалося  мені,
Що  цілий  світ  я  зможу  підкорити.

Моря  і  ріки  я  перепливу,
І  гори  зрушу  (звісно,  якщо  треба)
Я  тішилась,  що  на  землі  живу,
А  мріями  торкалася  до  неба.

...Спливали  ночі  і  минали  дні,
Згасали  в  буднях  радощі  кохання.
Волошки,  маки  в  серпні  на  стерні
Несли  в  собі  печаль  розчарування.

...Та  плакати  мені  не  до  лиця,
І  я  не  звикла  опускати  руки.
Життя  -  це  шлях  з  початку  до  кінця,
Все  по  спіралі  -  радощі  і  муки.

Життя  -  це  книга,  в  кожного  своя,
І  кожен  пише  долю,  як  зуміє.
Барвисту  сповідь  написала  я,
По  -  іншому  не  хочу  і  не  вмію.

Я  бачила,  як  падала  зоря,
Що  сходила  і  сяяла  для  мене.
Поля,  степи  і  ріки,  і  моря,
Для  мене  все  -  святе  і  сокровенне!

Я  маю  невичерпне  джерело,
Як  поділюсь,  то  -  "аз  мені  воздасться".
Я  вдячна,  що  в  житті  моїм  було
Таке  велике  і  маленьке  ЩАСТЯ!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879004
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Глянцев Сергій

Душемер

Придумайте  прибор  нам:  "  Душемер".  
С  градацией  мельчайшею,  до  сотки.
Чтобы  узнать,  души  любой,  предел
Иль  силу  волн,  иль  чистоту  находки.
Чтоб  знать,  душа  жива  в  тебе,  иль  нет,
Иль  продана,  за  ценности  мирские.
Сиюминутный,  сладкий  звон  монет
За  славу,  тленную,  за  крайности  людские.
Как  соизмерить:  Вечность  и  предел?!  
Добро  и  зло?!  Отзывчивость  и  мщенье?!
Ах,  если  б  был  придуман  "Душемер"
Он  точно,  даровал  бы  нам,  прозренье.
Мы  б  знали  души.  Что  они,  хоть  есть,
Не  атрофировались,  не  гниют  на  свалке
Узнали  б  чистоту,  величье  душ
И  то,  насколько,  низки  души,  жалки.
Увидели  б  мы  истину,  в  лицо
Узнали  б  тех,  кому  душа  не  надо.
И  поверяли  б  "Душемером",  зло
Ему  давалась  бы,  достойная  награда.
И  страшно  уж  подумать  мне,  о  том,
Как  "Душемером",  мерять  прокуроров
Чиновников,  судей  и  то  ворьё  
Что,  обошлись  с  душёй,  своей,  как  с  сором.
Политиков,  которым:  "Веры  нет!"
Не  от  того,  что  мы  вообще  не  верим,
А  лишь  за  их,  солёно  –  сладкий  бред
Найдя  в  них  душу,  мы  её  поверим.
Катастрофический  и  горький  результат
Статистикой,  записанный  в  таблицы
Народ  увидев,  ой  не  будет  рад
И  развенчаются  о  душах,  небылицы.
Да  и  прибор,  хотя  он  и  стальной
Устанет  мерять,  подлые  душёнки
Показывать,  на  сколько  кто  больной
Или  на  сколько,  наши  души  тонки.
И  что,  нам,  эти  знанья  принесут?!
Когда  узнаем,  что  нет  в  людях  духа.
Чиновник  –  гад.  Политик  –  паразит.
И  из-за  них,  у  нас,  в  стране,  разруха.
И  вроде  бы,  полезен,  тот  прибор
Необходимый,  как  в  пустыне  влага.
И  если  "Душемер",  мы  создадим
Используют,  ли  сей  предмет,  во  благо  ?!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878961
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Анна Шульке

У що ти віриш…

У  що  ти  віриш  літньої  пори,
Коли  шумлять  в  садах  черешні  й  груші,
І  твій  літак  кудись  на  південь  рушив
Й  вечірне  сонце  як  вогонь  горить...
А  восени,  коли  короткі  дні
Та  ностальгія  мокне  у  калюжаж...
Ти  віриш,  хтось  далекий,  мудрий  дуже
Цю  зустріч  спланував  тобі  й  мені...
А  взимку  вітер  виє  за  вікном
І  мерзне  все,  здавалося  б,  і  плаче...
Ти  віриш,  хтось  усім  усе  пробачить,
Що  кров'ю  змили  й  запили  вином...
А  навесні  в  нарцисових  полях
Чи  віриш  ти  в  безсмертну  нашу  душу,
Яка  у  Вічність  неодмінно  рушить...
Яку  не  візьмуть  полум'я  й  земля...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878943
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


C.GREY

АНАГРАММАНИЯ-340

из  одноимённого  сборника  одностиший  


331. ЛИЦУ...  чуть  юридическому  –  УЛИЦ  не  хватает!

332. ты  сам  летишь  на  МАРС?  –  вот  это  СРАМ!

333. на  НАРЫ  урка  взгромождает  только  РАНЫ.

334. РУНО  ушло  в  НОРУ?  –  какой  УРОН!

335. на  нашей  ЮРТЕ  РЕЮТ  всех  племён  знамёна.

336. в  наш  ФОРТ  привозят  ТОРФ  лишь  содержащий  ФТОР.

337. не  одолели  ТАНКИ  ТКАНИ  –  НИТКА  помешала.

338.  я,  бросившись  во  ТЬМУ,  подумал:  ну  и  МУТЬ!

339.  какая  ТЁРКА  у  тебя!  ты,  видимо  –  АКТЁР?

340.  ...бродя  по  ЗАЛАМ,  МАЗАЛ  глаз,  теперь  он  как  АЛМАЗ!

.......................................................................
*  ИГРА  БУКВ  *  ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870659
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 08.06.2020


Анна Шульке

Щастя павука

Щастя  павука  спіймати  муху...
Щастя  мухи  утекти  скоріш.
Та  вона  наробить  зайвих  рухів
І  життя  утратить  ні  за  гріш...
Так  і  люди  іноді,  як  мухи,
Замість  взяти  паузу  на  мить,
Відчайдушно  роблять  різні  рухи,
Аж  допоки  в  вухах  зашумить...  



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878530
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарований танець

Я  кожен  раз  танцюю  в  сні  з  тобою,
Той  вальс,  який  не  станцювали  ми.
Він  гріє  лебединою  любов'ю
І  розквітає  квітами  весни.

Я  відчуваю  твої  теплі  руки
І  чую  тихе  ди́хання  твоє.
Такою  довгою  була  розлука,
Але  любов  у  серденьку  живе.

Вона  не  лише  в  сни  мої  приходить,
Вона  крокує  поруч  все  життя.
Буває  навіть  з  розуму  так  зводить,
Бажає  знов  коханого  злиття.

Та  час  минув,  нічого  не  поробиш,
Чекаю  ночі  я,  щоб  знов  у  сні.
Мене  за  плечі  ти  тихенько  збудиш
І  танець  подаруєш  цей  мені...
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Дружня рука

Фейсбук чи хто там ще

Короткі  фрази.  Так  навчив  фейсбук.
Чи  хто  ще  там  тепер.  Бо  діти  люблять  вайбер.
Вставляють  смайли,  дужки  і  махання  іграшкових  рук.  
Супутники  злетять.  І  з’явиться  новий  супер  –  провайдер  …  
Заполонив  життя  скупий  стандарт.
Вже  на  перерві  диспути  з-за  парт.
Буденна  хроніка:  хто  що  кому  сказав.  
Кого  образив,  бо  не  відписав  …  
Задовга  книга.  Навіть  електронна.
Емоцій  краще  взагалі  не  помічай.
О  третій  ночі  істота  загадкова,  сонна
З  солодких  фото  ліпить  власний  рай.
Що  заглибоко,  то  не  варто  втрат  уваги.
Там,  де  глибоко,  там  серйозні  противаги.
А  так  усе  стандартна  простота.
Як  покопатись,  глухонімота.
Вривається  в  фейсбук  щось  чужорідне.
То  тут,  то  там  вплітаються  вірші.
Тут  звикли  ні  про  що.  А  раптом  рідне.
Глумиться  хтось,  бо  не  про  бариші.
Байдужі  фото  розкошей  й  реклама.
Байдужа  вдавана  нещира  мелодрама.
Байдужа  злість,  розкидана  одна  на  всіх.
Байдуже,  що  раптово  іншість  стала  гріх.
Серед  десятків  тисяч  хтось  шукає  рідне.
Таке  знайти  –  то  рідкість.  Дуже  часто  пізно.
Вітрам  безглуздя  на  поталу  ніжність.
На  сцену  увірвалась  юна  непокірність.      

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781475
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 06.06.2020


Анна Шульке

Родзинка

В  житті  завжди  є  місце  таємниці,
Вона  родзинка  в  кексі  маяття...
Джерела  віри  і  надій  криниці  
Деінде  виринають  з  небуття  ...
Я  знаю,  є  брехлива  в  світі  святість
І  є  брехня,яка  рятує  день...
Буває  й  друг  стає  комусь  заклятим,
А  ворог  до  кінця  із  кимось  йде...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878756
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Олеся Лісова

Дощовий скрипаль

Гойдає  дощ  лаштунки  моїх  дум,
У  теплу  ковдру  заповзає  спокій,
Під  музику  тонких  небесних  струн
Промокла  ніч  стирає  денні  кроки.

Перлиночки  дощу  тук-тук,  тук-тук  
Відмірюють  по  крапельці  наркозу…
Зі  стелі  опускають,  з  божих  рук
Намисто  мрій  захмарні  віртуози.

Лоскоче  серце  дощовий  скрипаль,
Цілунку  сну  чекають  спраглі  губи,
Закутуюсь  в  тонку,  прозору  шаль
Де  дрімота    ніжнесенько  голубить.

Спускаюсь  в  задзеркальну  глибочінь
Під  чарами  Морфеєвого  трунку
У  магію  солодких  сновидінь
Нектар  яким  несе  весна-чаклунка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Virka

Травень

Знов  шаленіють  в  танці
краплі  на  підвіконні
грім  голосних  овацій
наче  ножем  по  скронях

Дивні  весни  забави
грози  вже  правлять  світом
байдуже  їм,  що  травень
і  що  позавтра  -  літо

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877803
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Він подзвонив

Він  подзвонив  й  промовив  тихо:
"Для  мене  ти,  моє  життя!
Тебе  кохати  ціла  втіха,
Пробач,  так  помилявся  я".

Вона,  хвилини  дві  мовчала,
Знайомий  голос  прозвучав.
Їй  пригадалось,  як  кохала,
А  він  кохання  розтоптав...

Більш  повертатись  не  хотіла,
В  минуле  і  у  ті  часи.
Згадала,  як  душа  боліла,
Як  напилася  сліз  з  роси...

"Ти  вибач"  -  мовила  тихенько,
Та  більш  кохання  в  нас  нема.
Вже  захолонуло  серденько,
В  нім  поселилася  зима...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875489
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В ОБІЙМАХ ТВОЇХ

Засяяла  в  небі  далека  зоря
Ясний  місяць  у  небі  з’вився,
Доносилась  пісня  кохання  здаля  
Світанок  водиці  напився.

Як  хочеться  впасти  в  обійми  твої
І  смаку  кохання  відчути,
Як  місяць  дарує  кохання  зорі,
В  обіймах  твоїх  лише  бути.

І  сонцем  зігріті  хай  будуть  серця,
Вогонь  хай  у  грудях  палає.
Кохати  і  з  вірою  йти  до  кінця,
Закоханим  зіронька  сяє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267145
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 28.05.2020


Анна Шульке

Бджола

Я  обрана  Богом,  у  мене  чотири  крила.
У  мене  є  жало,  нема  розуміння  болю...
Я  гвинтик,  цеглинка,  я  робоча  бджола.
Моя  власна  воля  то  колективна  воля...
Мій  вік  коротенький,  маю  літо  одне.
Мої  обов'язки  те  ж  саме,  що  і  права.
Квітка  мине,  літо  мине,  осінь  мине...
Глянь,  я  в  банці  меду  наче  жива  ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877626
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець любові

Так  грайливо  каблучки,
Відбивали  серця  стук.
Він  торкавсь  її  руки,
У  думках  торкався  губ.

Танець  з  нею  танцював,
Аромат  п'янив  його.
Так,  як  він  її  кохав,
Не  кохав  її  ніхто.

Сукня  -  моря  голубінь
І  глибоке  декольте.
Очі  -  наче  неба  синь,
Танець  у  вінок  сплете.

З  зали  чулись  голоси,
Квіти  падали  до  ніг.
Надзвичайної  краси,
Танець  був  на  сцені  їх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877590
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Леонид Жмурко

Алгебра


--------------------------------------------------
Всё  начинается  «с  мам,  я  сама»...
Дочка  домой  к  десяти  не  явилась.
Мама  не  спит.  Мама  сходит  с  ума,
мама  звонила  и  не  дозвонилась

к  ней,  на  подружек  её  номера...
Мама  глотает  от  сердца  таблетки,  
глаз,  не  смыкая  совсем  до  утра.
Дочь  возвратится,  
соврав,  что  у  Светки

делали  алгебру,  что  телефон
сломан...  Но  выдадут  губы  и  очи:
«Нокиа»,  Светка  совсем  ни  причём
к  этой  сердечно-таблеточной  ночи.

Дочь  безмятежно  поест  и  уснёт.
Мама  украдкой  на  кухне  поплачет,
зная,  что  дочка  про  алгебру  врёт,
помня,  что  губы  припухшие  значат.
.
Леонид  Жмурко
сборник  СТЕКЛО,  2020

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877517
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Ігор Крикотун

Лютує вітер за вікном

Лютує  вітер  за  вікном  –
Гойдає  тіні  полохливі.
Земля,  завдячуючи  зливі,
Позбулась  хворощів  і  втом.
І  вабить  вулиць  філігрань  –
Заплутана,  мов  павутиння  –
У  цю  безмежну  ніч  осінню
Пірнути,  вирватись  за  грань.
На  чорний,  наче  смерть,  асфальт
Ніхто  в  цей  час  не  заблукає.
Обличчя  міста  прозирає  –
Тьмяне  –  немов  з  розмоклих  шпальт.
За  містом  –  сосни  вікові
В  задумі  кронами  хитають.
Не  відгукнуться,  не  спитають  –
Чи  вмерли  ми,  чи  ще  живі?
Зацьковані  лісовики
Вдивляються  в  вогні  химерні.
Їх  світ  –  ніщо  вже  не  поверне.
За  ними  –  правда  і  віки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877540
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Дружня рука

Її очі і сльози як золото

Захотілося  раптом  дощу,
Що  змиває  з  душі  весь  непотріб,
І  тоді  без  потреб  по  кільцю,
Не  потрібно  усього,  що  в  роздріб  …
Хай  болить,  хай  стискається  все,
Бо  у  справжнього  часом  жахливе  лице,
Як  зловив,  то  гадаєш,  що  не  відпущу,
А  потрібно,  бо  знову  не  цю  …
Так  хотілося  грому  і  блискавки,
Щоб  лишилося  справжнє,  сховалось  чуже,
Але  це  так,  для  приказки,
Десь  пролізе  нікчемне  слівце  …
Все  пройшло,  стало  холодно,
І  десь  трішки  вже  вітром  торкає  лице,
Її  очі  і  сльози  як  золото,
Моє  місце,  де  серце,  пусте  …

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868351
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 27.05.2020


Дружня рука

Це так красиво, коли жінка любить

Це  так  красиво,  коли  жінка  любить,
Багаття,  небо,  …  все  в  її  очах,
Вона  мовчить,  та  щось  шепочуть  губи,
І  так  багато  в  цих  несказаних  словах  …
Вона  умить  готова  обійняти,
Вона  не  помічає  Всесвіт  навкруги,
Не  смійте  в  неї  почуття  це  відібрати,
Ще  буде  час  на  заметілі  і  сніги  …
Люблю  дивитись,  коли  жінка  любить,
Так  зовсім  ненароком,  тільки  мить,
Вона  у  собі  щось  таке  розбудить,
Нікому  це  не  в  силах  зупинить  …
Яка  вона  тоді  стає  красива!
О  ні,  красивою  вона  була  завжди.
Ні,  відчайдушна,  чарівна,  смілива.
Не  оминай  таку.  Їй  серцем  посвіти  …

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877535
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020