Згасла давно Віфлеємська зірка Твоя, Маріє, –
тільки багряний Марс у хмарах зловісно тліє.
Дальні вибухи чутно, стогне у сні земля…
Діво Маріє! Де Твоє Немовля?
Може, в Твоєму місті поблизу теплого моря –
місті-руїні, де камені чорні від горя?
Отам під уламками (був не один приліт) –
там, де іще читається слово «ДІТ…»
З неба зійди, Маріє, поглянь з високої кручі, –
мабуть, загрався Він на тихих двориках Бучі,
де котиться містом червоний від крові м’яч?..
Ну ж бо послухай – чий то лунає плач?
Шукай Його у підвалах, де забідовані діти
синіми лезами губ шепчуть «мамо» і «пити»;
шукай під завалами, де ще димиться груз, –
той скривавлений хлопчик – не Твій Ісус?
Шукай серед міст, де казилися орди ворожі, –
кажуть, в Ізюмі Його бачили перехожі?
Ні, в Ірпені, де дорогу присипало скло, –
в тій автівці, що кулями посікло!..
Сльози вгамуй, Маріє, та поспіши до перону,
поки не пізно Дитинку рятуй від полону:
хоч жоден про це не попереджав звіздар,
знов немовлят вигублює Ірод-цар!
Наш вік збожеволів, його затопило війною,
хвилі ростуть до небес крижаною стіною,
вже не спасе ні ковчег, ні повітряний флот,
Голуб завмер над хаосом темних вод.
О Матінко Божа, Пречиста Діво Маріє,
поглянь, подивися, що там на воді біліє,–
там, де стрімкого виру чути звіриний рев,
де течія ламає хребти дерев?!
Бризки цілують зіниці, личко – сяюча цятка;
у мертвих обіймах – мокре сліпе цуценятко;
кров охолола, і тіло – немов снігове, –
хто за водою лілією пливе,
ніжним сріблястим човником, рибкою неживою,
а зблідле сузір’я – мов вінчик над головою?..
… Тихий місяць над світом світиться, як дукач;
дощ накрапає… Плач, Благодатна, плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985883
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
Дописано до слів Джека Лондона.
Щастя приходить різними путями
і навіть зустрічається на роздоріжжі
коли його нарешті побачимо серцями
тоді опинимося на затишному узбережжі...
Щастя приходить різними путями
але закоханих очікує на острівці
завжди знаходиться разом з почуттями
напевно ховається у простякнутій руці...
Щастя приходить різними путями
хоча у неї однакова точка призначення
воно пов'язане з нашими життями
вирішує тільки...майбутнє побачення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955823
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 09.08.2022
І я писав.
Писав я так багато,
що з ві́ршів цих колись складу роман.
Писав щодня, стакато і завзято:
отак родився п'я́ний графоман.
І я писав.
Писав про те минуле,
яким щодня не дихати не зміг.
А скільки ж ти, моя німа зозуле,
кувала світлих і прекрасних літ?
І я писав.
Писав щодня, нікчемно.
Наївність слів, одна́ковий мотив.
Було це все туманно і даремно,
хоча насправді, в цих вірша́х я жив.
І я писав.
Писав аж до сьогодні.
Тепер, мабу́ть, візьму якийсь антракт,
бо на спектаклі більше не спроможний,
і кожна п'єса вже втрачає такт.
І я писав.
Колись продовжу, потім,
але не зараз, досить вже хворіти.
Так прикро, що лишився тільки попіл,
який не може знову прогоріти.
І я писав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953704
дата надходження 19.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Серед усіх дверей,
укриттів і підземель,
де можна сховатися
від тривоги гучнішої
за гуркіт магнітних потягів
довіряю серцю твоєму,
як найкращій із двох осель,
але в ньому нема
аварійного виходу…
У ньому є щось таке,
що незумисно кріпко
тримає і робить вільною,
джмеліють у ньому
вишневі сади
які завше на ранок
пахнуть зливою.
І коли насувається вир
і пустеля коли вигорає у тріщини.
Ти говориш мені: «Просто вір -
добрі сни бувають віщими»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953032
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Вона була з тих, хто відчуває холод існування і стук зсередини
З собою завжди збірка Стуса, пружна хода, круасан в кав'ярні щосе́реди
Вміла дивитись вперед, не бачити перешкод і зігнутих знаків "стоп"
Вірила в те, що скоро скінчиться війна і може весна бути як в кіно
Мала в думках своїх ширший ніж обрій космос і глибші за ніч озера
За ароматом згадувала людей, що плавили об її очі крила і пера
В собі тримала маленьке руде лисеня, годуючи його римами
На розі біля парку тисячі вогників ставали її власними мріями
Він невідомо як і коли вижив на фронті який називають "Клуб двадцять сім"
І сім ран лишились потому, тейповані втомою під лопатками, завжди з ним
Пив свою чашу відчаю як вино, зашиваючи черговий спогад в міцний шов
Кожну весну розбивав годинник щоб спитати час, чому той іще не прийшов
Правду свою шукав по частинках в містах, де вірність щойно кинули на звалище
Зневажав нетрі мислення, цінував щирість і свободу як природнє явище
Музика і вірші тримали докупи життя і розряджали навушники
Коли в випраних кишенях паспорти і пальці, то ввечері чай із сушками
Так і зустрілись, де тисячі вогників і на розі ліхтар блимав кварцево
Робили тепер сінабони замість сушок, і без слів все сказане й несказане
Вона обережно зігріла в його руках мрії, чайник і знайдений спокій
Він показав їй як сходить сонце, коли не одному а вдвох дивитись на обрій
Стали ділили порівну смуток і радість, опівнічне мовчання і спів
Знали що завжди будуть разом, в кожній краплині дощу і в кожному із життів
І поки він збирав для її лисеняти рими під літніми зливами
Вона навчилась лікувати голосом рани, а чашу відчаю вилила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947163
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
не плач, будь ласка,
негайно не плач!!!
небо ще має сотні задач …
тобі заховало
найліпшу зорю
і сонця промінчики з кришталю
барви веселки
й колібрі спів …
… безліч емоцій і тисячі снів
бджолами зараз
рояться в тобі
ноти тужливі й над міру сумні
ні! не ховай!!!
посміхнись їм у очі
день вже минає і лине до ночі
очі-волошки ж
не для плачу …
СВІТ ТЕБЕ ЛЮБИТЬ
і я ТЕЖ
ЛЮБЛЮ:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936598
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 30.04.2022
Дикуни
Імперії *
Тероризують
Обрій.
Від
Божевілля
Ирода
Виріс
Цвинтар
Янголят.
* Імперія - неофіційна назва росії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943685
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022
Живу із війною у серці тепер,
І, навіть, у снах бачу військ силуети.
Живу я із вдячністю в світі химер,
Колись перестану боятись ракети.
Живу я і бачу майбутнього флер,
Уява малює натхненні сюжети.
Живу у часи, коли світ весь завмер
Від старості у депресивних тенетах.
Живу я у вакуумі, зламаний нерв,
Колись зацвітуть перемоги букети.
Надія живе, хоч і відчай помер,
Та й я існуватиму далі без втечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941759
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
В лютий увірвалася весна,
У людськім уявленні - не пара!
Журавлина пісня голосна,
Кличе сонце одинока хмара.
Ніжністю підсніжник задививсь
У блакить очей безмежжя неба.
Ой, який сьогодні ти смішний,
А мені такого саме й треба.
Бо до тебе серцем пригорнусь.
Слухай, казку нову світ придумав:
«Так тебе кохаю!» - озирнусь…
Туляться розхристані дерева.
І нема у світлі протиріч.
Протилежні міцно поєднались.
У любові безліч є облич,
А весна в обнові йтиме далі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940414
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022
*** *** ***
Стільки мертвих --
Холодних світів,
Довкола,..
А ти стоїш,
На морозі --
У сяйві
І... дивишся на зірки,..
Щоби зігріти
Життям,
Як зможеш --
Того..,
Хто бачить тебе --
Крізь час і віддаль,
У своїй мрії,
Як дійсні
Гадки...
-------------------------------------------
30.01.2022; Paris (A-a)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938766
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
[color="#5f1563"].. Знаю, будуть тоді вогні -
Там, на площі, побіля брам…
Світла - полум’я дасть мені -
Щоб вказати дорогу в Храм
.. Знаю, буде це навесні,
Коли в день переходить ніч -
Серед шерхоту кажанів
В небі з’явиться Ангел мій
Злегка схилиться і зітхне,
Весь знесилений, в крилах – злам..
Скажу – Легітно втіш мене -
Розкажи, чи чекають там ..?
.. Заколише духмяна ніч
Вільним шелестом тонких крил..
І засмучений Ангел мій
Тихо вимовить - Ти - любив ...
Скаже він – Не загоїш ран -
В вирій твій вже тобі пора..
Скоро знайдеш дорогу в Храм -
Ти вже знаєш, чи варта гра
Всіх свічок, що ти засвітив,
І згасив ( необачно вкрай ) …
Нові крила даю – лети
Там побачиш, чи є твій рай..
І злечу я - до всіх світань,
Його прощень, моїх молінь..
Знаю, буде це в світлу рань
На останній моїй зорі..
.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935797
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
[color="#ff0000"][b]У кожнім з нас, - своє єство,
неповторима - «Я» - сторінка,
свій день народження, число,
але, то тільки половинка.
Ще є у світі, десь друга,
душі, споріднена частинка,
Ще не обізнана, чужа,
Життя минулого стежинка….
Чомусь не якісне Життя,
поки не впізнаний той інший,
бо в ньому, - наше каяття,
наступний день, з ним буде ліпший…
03.01.2022[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935815
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Життя – навіщо?
Кроки...
Площина...
Думок розбрід...
Попереду – стіна.
Спиваючи свою гірку до дна,
Дощем бринить розірвана струна.
Та по зимі надходить знов весна,
І – тільки Ти.
Блаженство.
Тишина...
2021-11-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934774
дата надходження 24.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Через осоку, через полин
Ішов по степу Блудний син
Ішов до дому Блудний син
Один
Вітер в кишенях у спині ножі
Зрадили всі, він сам на межі
Час повертатись в рідний дім
Усім
Через пустелю, через ліси
Блудного сина ведуть сліди
У рідну хату яку залишив
Без слів
Розтратив спадок
Програв війну
Знайшов у болі долю свою
І без щита вертається в дім
Чийсь син
Вже сотні років і віків
Іде до дому Блудний син
Коли залишився один
Один
Після холодних довгих зим
Знову побачиш з хати дим
Тож не барися Блудний син
Чийсь син....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934128
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Істина в тобі, – усередині й невідкрита,
Іскристо жевріє,
Заповнює душу вщерть.
Інтрига життя – назавжди вбита,
Бо в кінці нас очікує –
Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932550
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 01.12.2021
«… Там мрію чеканять інакше,
Ніж тут, де міняють в пітьмі
Забуття й чудотворство…»
(Пауль Целан)
Дні завершення осені –
Наче мальовані амфори
В які забули налити вино.
Лускокрила епоха:
Все так ефемерно,
Таке нетривке
Все – навіть істин абеткових рій,
Тих, маленьких, банальних, зачовганих
Наче сандалі дивака Архімеда,
Що снив Сіракузи як берег
Сліпця Поліфема. І деспота мідного.
Істин
Які як монети з дельфіном на золоті.
Коли осінь глуха –
Я помираю,
Стаю нерухомим, німим:
Навіть мім
Сказав би відверто деревам
Поснулим і голим,
Тільки не я (бо мовчу),
Бо кров тужавіє і гусне
В епоху метеликів
Коли осінь глуха,
Бо небо синіє чужим,
Бо хризантеми біліють крижинами,
Бо час помирати
Співакам-цвіркунам
До весни.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931896
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Позаду догорають ще мости,
А ти, не оглядаючись, ідеш.
Чи досягнеш жаданої мети,
Бо від пожеж тих обгоріла теж?
Хтозна чекає що там в далині,
Можливо блисне ще не раз сірник,
І запалають рятівні вогні...
А, поки, шлях до ніг ліг, як рушник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931913
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Відболить, відгорить
сяйва мить,
Білий спалах зірок -
в час назначений.
Тала крижа в цю мить
душу так окропить...
Так призначено.
Відпусти, відпочинь
під крижинами,
Сяйво нових думок
пробіжить полонинами.
Обіцяй, не ділить....
Сяйва мить з половинами.
Цілий день, ціла ніч,
Будь і ти з цілим серцем,
Із цілими диво-людинами.
Якщо, тільки-но згасне вогонь,
Якщо, тільки-но сум
Доторкнеться до скронь...
Відпусти що болить,
відпусти... догорить полонинами.
Твій вогонь - сяйва мить,
Твій вогонь - смутку мить...
Не ховай, хай горить
Днями-тинами.
Стане щирим той шлях...
Не стежинами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931149
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2021
Шляхи Господні просто незбагненні,
а ми шукаєм рішення дилем,
складаєм гроші у кишені...
А душі поповняємо нулем...
Не віримо, не ждемо.... А колись
коли на терезах хитнеться доля.
Чиясь душа летітиме увись,
когось потягне у безодню долар....
Ти серед буднів просто озирнись.
Думки летять шаленими вітрами.
І може в цьому світі хоч комусь
ти забинтуєш невигойні рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924782
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Радше весна, а не літо -
шарж, невротичний ескіз.
Сукня із неба пошита,
дощ, парасоля, каприз.
Виросте сонце з півоній
Вихлюпнуть груди сумне.
Та не тепер... не сьогодні
Будда черешні зірве.
Ти підійдеш обережно,
Зловиш пітьму на вуста.
Скажеш: ,,Для чого одежа?
Краще носи небеса...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915960
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
Я пройшла через біль,
Як здавалося йти вже не сила,
Я словами мовчала,
Хоч від болю стогнала душа,
Я в дорозі своїй,
Стільки пар черевиків зносила:
І за спиною чула:
"Всміхається - як молода..."
Та було і таке -
Один Бог подавав мені руку,
Обнімав за плече:
"Ти все зможеш, тримайся руки.."
Я трималась плеча
Коли підкрадались розлуки,
Коли плакало серце
І просилися в гості думки.
Лиш молитва для мене була,
Тим єдиним спасінням,
Мене слухав Господь
Коли інші лишались глухі,
Розпускалися квіти,
Цвіли між туманом осіннім
І в далекі краї
Мою тугу несли журавлі.
Я вклонюсь небесам,
І подякую Богу та долі:
Ще долаю свій шлях,
І душа незчерствіла в путі.
Доказала собі я,
Один воїном буде у полі,
Якщо Янголів та Охоронців
Бог йому посилає в житті.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915340
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Стара береза вбралася у листя,
Хоч прямо не росте, та не вмирає.
Весна віршам надасть нового змісту -
Смарагдами рядки у них заграють.
Та чи знайду себе в зелених залах?
Чи вихід з лабіринтів відшукаю,
У чарах мрій і відчаю примарах,
Де від зими самотня я блукаю?
У травах пісня вітру ніжно лине,
Луною відбивається питання.
Нехай ця зелень нас усіх поглине,
І перетворить силою зростання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914117
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Весна штрихує холодом цей ранок ,
Завмерли ніжні сакури в мінорі.
Моргає в небі місяця уламок,
Що вже зникає у безкрайнім морі.
Шукаєш захисту від холоду в кав'ярні,
За мить і дихаєш уже на повні груди.
Чомусь очікування теплоти примарні,
Коли весни відчула я холодні губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913215
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Усе колись переболить,
Розтане, як туман ранковий,
І прийде день новий, чудовий,
І щастям в дзвони задзвенить...
А нині з болем сам-на-сам,
Хоча кругом снують мільйони,
В душі накреслила кордони,
Віддалась ночі і сльозам...
Але і це колись пройде,
Як дощ чи сніг, чи вітер лютий,
Вуста згадають сміх забутий,
І сонце над життям зійде.
Он час стікає по лозі,
І скоро все...це все минеться,
Любов не зникла з мого серця,
Лише скупалася в сльозі,
Що на щоці, мов лист, тремтить,
Вчепилась сіллю, мов руками,
За мить згубилась під ногами...
Усе колись переболить...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912917
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 07.05.2021
На дворі – ані місяця, ані зірок.
Тільки дощ монотонний та мокре гілля.
У мене давно не має жодних думок
Про приховану цінність буття.
Мене давно не приваблює зміст
Буденних романів, загорнутих в сітки.
Моя душа вже не уловлює вміст тих подій,
Що розгортаються у межах сходової клітки.
Холодно. Тільки ніч огортає теплом
Розпечених вуглів неприкритої правди.
Самотньо. Тільки ніч дарить радість розмов
З оповісниками Священної Тайни.
29.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912475
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 30.04.2021
У пошуку гармонії й балансу,
Між вічним злом й оманливим добром.
Нажаль на втечу не лишалось шансу,
Неначе був прикутий ланцюгом.
У пошуку гармонії і щастя
В тенетах беззмістовних молитов
Заплутався й сховався від причастя
Забувши, що насправді є любов.
У пошуку порозуміння з Богом
Без совісті, що душу нам шкребе.
Насправді зовсім не знайшов нічого,
В цих пошуках я загубив себе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911863
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 24.04.2021
По_одиноко краплі
падають додолу.
Тонкими струнами
прив'язуючи
Небо до Землі...
Вітер, ледь чутно
ніжним цілунком
доторкнувся скроні,
співаючи мелодію німу
давно забутих мрій...
Нічний, майже
весняний, Дощ
змива торішній
брудний сніг,
пам'ять яскравих снів...
Долоню я вкладаю
у долоню в Надії,
бо знову заблукала
у хвиль обіймах
Океану людських слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911881
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021
Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.
Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.
І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.
Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.
Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.
І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.
Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Спустошена душа без цінностей і мрій,
Розбите серце, втрачена любов,
З брехні й ненависті бджолиний рій,
Німі думки ґвалтують щастя знов.
З реальності створився лабіринт
Без виходу…та й входу вже нема,
В полоні сподівань й пересторог
В безодні я залишилась сама…
Ніхто мене не помічає там,
Де в темряві вже світить каганець,
Де нитка Аріадни що веде
Загубленого в радісний кінець.
Мовчання, тиша і сердечний біль,
Ступити важко, а як далі йти?
Як втриматись і пережити все?
Хтось допоможе…та нажаль, не ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787752
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 20.04.2021
Колиса нас життя
У буття зашкарублих долонях,
Серед бід і звитяг
Нам гартує характери, дух.
Сивиною літа
Зацвіли ув осіннім полоні.
Тільки час не верта,
Доки роки стежину прядуть.
Вічна загадка – час
Прочита сторінки невідомі,
Доки фініш-свіча
В сиву вічність укаже нам путь.
На землі ж залиша
Кожен слід і невипиту втому,
Поки тіло й душа
Перед Господом іспит здадуть.
19.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911562
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Коли у серці зламана струна,
Коли вона не може знов заграти,
Коли мелодії в душі твоїй нема,
А серцю ще так хочеться співати -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
Коли у серці втомлена печаль
І ніжну душу туга огортає,
Коли думками линеш ти у даль
туди, де твого щастя вже немає -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
Коли кохання серце обпекло
І вічний спогад йому дорікає,
Коли ще й досі щастя не було,
А серце все чекає і чекає -
Зрони сльозу з очей своїх, зрони,
Нехай вона покотиться рікою,
Нехай торкнеться хворої струни
Незайманою тихою журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911482
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Поезія – блаженний стан душі,
Поєднання натхнення і любові.
Коли не маєш цього – не пиши,
Бо не розчулиться вона у слові.
І не відкриє потаємних дум,
Осягнення всевічного й людського.
І буде викликати осуд й глум,
Як щось далеке від земного,
Одягнута в привабливі одежі,
Із лейбою новітніх Кутюр’є.
Зруйнує швидко естетичні вежі,
Про вічне і святе, що в серці є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911232
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021
(!)
***
Слава..,
Або смерть..,
Бо мертві,
Вже --
Стиду не мають
І лиш несуть
Відповідальність
За тих,
Хто життям,
Своїм --
Докладають
У перемогу солдата,
Якого
Братством святим
Охороняють,
Де --
Слава,
Або смерть..,
Якої страх --
Вірою правди,
Перемагають...
Бо..,
За чорнило політиків..,
Кров героїв --
Цінніша,
Яку вони -- вірою
Та любов'ю
До України-матінки,
Проливають...
--------------------------------------------
04.04.2021; Paris (A / a)
=======================
(!)
"Не можна домовлятися з тим, хто прийшов тебе вбивати"
----------------------
(Голда Меїр -- перший президент держави Ізраїль, яка народилася в Україні)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910349
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Зоре моя вечірняя, зійди над горою,
Освіти сріблястим сяйвом місто під собою,
В котрім дивного, нового техно-віку діти,
Вчаться, подих заховавши, з новим лихом жити.
Подув вітер із чужини, приніс бід немало,
Світлі мрії, сподівання були, та й не стало.
Важкі думи носить в собі старший за дитину,
За стареньку матір – донька, батько – за родину.
Обступають чорні злидні, крячуть, мов ворони,
Потерпають українці від лещат «корони».
Та Закон добра пильнують: допомога в скруті
Збереже в тобі Людину в часи темні й люті.
Все мине. Залишать спогад вчинки та й могили.
Переможуть сильні Духом, почерпнувши силу
В тих джерелах, де віками черпають надію.
Ще у нашій Україні доленька наспіє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910104
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Дні життя вже полічено...
І ця жалість в вічі,
та інші непотрібні речі
не розбавлять приреченість.
Палата, крапельниці, тиша...
Те, що потрібно найбільше.
Опіум - омана лише,
лікар сьогодні випише.
Бог дарував терпіння й сили,
як я й завжди просила.
А тепер я прошу радості,
не для себе, для всіх бажаючих.
А тепер я прошу емоцій,
не для себе, для всіх охочих.
Сенс життя - в досвіді.
У кожного свій госпіталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910109
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
« Біля парадного під’їзду...»
Парнасу
Рвонули неофіти у поети
і... нібито нема уже війни...
вітіювато пишуться сонети
про насолоду, пахощі весни.
І якось не до Музи, і не варто
описувати грішне і смішне,
коли серйозне – це уже не жарти,
а явне заміняє потайне.
Велике не стає сьогодні перше...
зелене вилізає із пітьми
і... де його стосується найменше,
метає блискавиці і громи.
Засокорили півні голосисті...
Ось-ось уже й зозуля закує,
сорока украде чуже намисто,
ворона передивиться своє.
Зоїл і дятел забажає миру,
хоча навколо стогне, і реве...
Коли війна, то якось не до ліри,
та... де-не-де поезія живе.
Адже її не викосиш косою,
аби запам’ятали небеса,
що не буває зайвою краса...
а туга за вечірньою імлою –
це Божа кара і гірка роса,
орошена солоною сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909728
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Слабке ліхтарне сяйво,
Густа пітьма навколо.
Тут рухи будуть зайві,
Тут зайва буде мова.
Тяжка гірка хвилина,
Сира брудна погода.
Згадала: я - людина.
Всередині - свобода.
Вологі теплі сльози,
Відбиток на люстерці.
Які б не були грози,
Знайду я світло в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909699
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Нема пророка в рідній чужині.
Немає серцю втіхи у вигнанні.
Виблискують колючі й крижані
життя непричепуреного грані.
Чужинці, патріоти, крадії:
усе перемішалося й сплелося.
Я вперто все ж вимріюю Її,
голублю, мов коханої волосся.
Під грім революційних канонад
не раз новий тиран та устрій падав.
Та, попри все, лишається вона
у крихітній криївці перикарда.
Собі і їй так затишку б хотів!
Та в ній мечем вибрязкує Аттіла.
Я завжди проклинав її катів.
Вона ж завжди хронічно їх... хотіла.
Я так хотів би їй надати крил
і в неї на крилі до хмар злетіти!
Подалі від крові, страждань і кривд
вплітати їй у коси свіжі квіти.
Та зносить нас епохи течія:
краян і побратимів, односельців...
Її, мов іскру, виплекаю я
в чиємусь неокраденому серці.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909419
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2021
Намалюю тобі візерунки під зоряним небом -
Хай червонії маки усіють дрібні вітражі.
Розлетяться скалки, піде дивна луна твоїм степом
І відлуння не знає своєї дороги й межі.
Кушпела піднялась, зорі вкрилися сивим туманом,
Вітер зілля погнав у прозорих думок далечінь.
Покотилася рима, зірвала мазки ураганом -
Твої очі між хмарами дивляться у височінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909060
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Що буде, коли мене не буде?
Як сонце вранці зустріну я?
Хто буде, коли мене не буде
Тут доживати моє життя?
Що стане, коли мене не стане
І моє тіло поглине земля?
Чи душа також моя розтане?
Чи знайду когось на небі я?
Як бути, коли болить набуте,
Коли немає сил жити й здатись?
Як бути, коли болить забуте,
Коли немає сил, щоб піднятись?
Я лиш піщинка у цій системі,
А Всесвіт бачить мене, як атом.
Я заблукала в життєвій схемі,
А смерть всерівно в житті це фатум.
Живу в роботі, живу, щоб жилось.
Заміну швидко знайдуть, забудуть.
І, наче, щастя колись просилось,
Але й за нього мене осудять.
Я сліз немаю, нема в них сенсу.
Я не знаходжу себе у собі.
Вже так багато було контексту
І зовсім мало життя в основі.
І як вмістити життя у пам'ять?
І як зі спогадом далі жити?
Мої думки мене тихо спалять...
Чи я ще вмію життя любити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908272
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021
Если ты поэт, то души мембрана
От любого шороха дрожит,
Дал Господь тебе силу, чтоб словами
В мире зла добру ты мог служить.
Если ты поэт, твоё сердце — рана,
Что берёт в себя чужую боль,
Не приемлет ложь, и за слово правды
Не колеблясь, жертвует собой.
Если ты поэт, не ищи сочувствий,
Мир — театр, и каждый в нём — актёр,
Не живи игрой, правду жизни чувствуй,
И не жди, чтоб подсказал суфлёр.
Если ты поэт, не гонись за славой,
Озаряй любовью белый свет.
В истине сгореть — наделён ты правом.
Если ты действительно поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908281
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021
Душа сивіє повільно...
Коли їй холодно й страшно,
Коли відсутні обійми,
На тілі не має мурашок.
Коли вже не хочеш уваги
І ніжності теж не хочеш,
Не маєш уже наснаги,
Ти слів головних не шепочиш.
Коли смак втрачає кава
І впевненість враз втрачаєш,
Коли не така вже й ласкава
І очі ти вниз опускаєш.
Коли до людей не тягне,
Бо наскрізь ти їх бачиш,
Коли ти нічого не прагнеш
І навіть нічим не завдячиш.
Душа сивіє безмовно...
Без криків, істерик, скандалів,
Без галасу...безумовно,
Без битих в підлогу бокалів.
Без з'ясування відносин,
Тихенько собі сивіє,
Ніби вчиняючи злочин -
Потім ночами виє.
Душа сивіє завчасно...
Коли їй холодно й страшно,
Коли відсутні обійми,
На тілі не має мурашок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908257
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 17.03.2021
Вогник свічі відбивався листом пожовклим
В темних очах, мов попіл згорівших мрій.
Він пером заплітає слова, аж доки камінням коштовним
Впаде роса, в якій заблищить новий схід.
І серед сотень, мабуть, ним написаних рядків,
Що їх складав тоді, коли мовчали вуста,
Дівчина, яка любила квіти, тож не плела вінків,
Та босоніж туди, де прекрасна й коротка весна.
Юний митець римував вічність і мить,
Де інших цікавили тільки газети та букварі.
Вони пояснили формулами цілий світ,
Поки він писав, що зір не видно за спалахом ліхтарів.
А під шаром пилу все тьмяніють барви
І листя промережане кислотою.
За стрілами гострих фраз – натільні шрами.
Майже кожна людина – лиш відлунок пісні чужої.
Писав про захід, ними ж власноруч відбитий
Кров’ю багряною по землі. Там воїн востаннє
Погляд підвів до полотна, що сріблом розшите,
А за секунду дихання поле туманом навік заховає.
Про того, хто не знайшов достойної зброї
Проти кинжалу самої долі,
Програв хворобі, не став героєм своєї дороги,
Але зберіг усмішку на вустах і зостався на волі.
Кому казали : «Не існує ліків.» Знову чекати ранку.
А він не наступить; проміння у вікні не заграє.
Рум’янець обличчя небо вкраде на світанку.
Скільки ж за час одного удару серця вогнів згасає?
Писав про почуття, що метеликом з клітки,
А одразу й не покаже істинної подоби.
Таке різне для всіх, в житті єдине, мов сніжинки,
Проте не розтане ні з настанням весни, ні через кілька років.
Його не зруйнує епоха; переможець ще до початку бою.
Воно – сонцем на місці хмар і блиском в очах.
Все начебто в шахмати грає з тобою.
Знаєш, в кінці воно ледь чутно скаже: «Шах і мат.»
Він писав, що «пізно» - то найстрашніше зі слів,
А найкраща пісня – колискова.
Жодною мовою не підкорений шелест вітрів.
Його заглушити навіть одна машина спроможна.
Писав, що нехай не існує драконів,
Мов у казках, їх можливо перемогти.
Він був автором п’єси в світі акторів,
Творив своє тихе мистецтво під чужі голоси.
Його колись не стане. І згасне навпроти свічка,
Та лінія ритму серця все буде витись
Серед написаних ним рядків, що стануть для когось сяйвом далекої зірки,
Яка давно згасла, а досі дарує світло, аби зі шляху не збитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906628
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
М.: Привідкрилась вiконниця в пам́ять, припорошена давністю літ.
Як живеш, моя по́друго давня? Шлю тобі з мого серця привіт.
Поділися життєвим напо́єм , як у юності було між нас -
Чи солодким, чи згірклим настоєм... пригадаймо, смакуючи, час.
Н.: Так, подру́го, а пам'ять ожила...щемним спогадом давності літ,
Наша молодість да́ла нам крила, наша мудрість нам да́ла політ.
А життя... плин думок безупинний, сірість буднів, радість свят, шлейф турбот,
Друзі, рідні... І все це неспинне, що вирує, як коловорот.
М.: А менi пригадалось навчання...безтурботне, щасливе, п́ янке,
Звуки музики, перше кохання, римування несмiле, хитке...
Пригадалися першi невдачi, пригадався i смак перемог -
Пам́ятаєш, пiзнали удачi, коли пiсню створили ми вдвох?
Н.: Це були наші мрії, бажання, наша юність - прекрасна пора.
Хоч і важко було у навчанні, та ти поруч, подру́го, була.
Час злетів, залишив теплий спомин. Все розставив в житті на місця.
Але дружба не зникне ніколи, бо занадто міцною була.
М.: ...Знову сонце заходить за обрiй. Час закрити вiконниць стежки,
Заховати пахучий гербарiй, що зiбрали у пригорщi ми.
А колись, знову музики чари, принесуть на вiтрах його дух
Ми вiдбудемо в пам́ятi хмари, заповiльнивши спогадiв рух...
02.03.2021
Марiя Дребiт - Надiя Думанська
Португалiя - Україна
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906608
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
***
Думки --
Це мова нашого розуму,
Як слова підсвідомості,
Де
Всі наші почуття --
Вже є мова нашого тіла,
Що шукає виходу
Можливості,
Бо всі біди починаються,
Тільки --
В нашій голові,
Де потрібна
Ціленаправленість
На здійснення своєї
Методики успіху,
Як
Мистецтво відуалізації
Здійснення реальної
Та каждоденної своєї
Мрії...
--------------------------------------------
25.02.2021; Paris (A / а)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906073
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
На роздоріжжі історії – битва,
Битва за нас, за життя і на смерть.
Кулі летять прямо в вічі молитвам,
Гідність тримає в руках щит і меч.
Навіть як вб’ють – не впаде на коліна,
Буде стояти вона на весь зріст,
Там, за спиною – її Батьківщина,
Там – у майбутнє прокладений міст!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905496
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Ми зіткані із протиріч,
З ниток хаосу у послідовності,
Просякнуті блакитним кольором самотності,
Хоч маємо багато знайомих нам облич.
Ми всесвіт, що у Всесвіті живе,
Що бачить крізь мільярди років світлових,
Але правду на днах океанів загадкових
Все шукає і ніяк не віднайде.
Ми маримо, як марять кораблі
В бажані причалити до берегу надії,
До спокою, та ведуть нас мрії
Знову й знову крізь шторми.
Ми знову ми
Такі дивні і такі знайомі,
Такі тремтячі і непідвладні втомі,
Ми знову ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905212
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Щоб себе знайти, потрібно себе розірвати,
На шматочки, на куски і до пилу розтерти,
Усі бажання, мрії і так звані «правильні» шляхи.
Сльоза немов би дощ на пустельну землю,
Заповнить пустоту і мир та спокій принесе.
І в болоті серед грязі тебе нарешті віднайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904956
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
*** ***
"Любов — це пізнання
Людини людиною..,
Коли людині хочеться відкрити
Іншій людині свою душу,
Таїни свого серця, і...
Взяти щось відкриттям,
Бо —
Все це можна зробити лише
При допомозі тих почувань,
Які ми звемо
Світлим прекрасним коханням..,
Коли,
У мудрих і розважливих людей,
Навіть,
Сліпа любов — видюща
Повагою та сердечним
Взаєморозумінням !" —
Так скажу я всім,
У резюме --
Життям...
-------------------------------------------------------------------------
07.11.2007-24.04.2018; Paris (M° 11 / "C.P")
==============================================
https://uamodna.com/articles/-ilaquo-lyuboviraquo/
==============================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904655
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Сади стояли і пили блакить
Чарівне небо - мов зійшло з картини,
А серцю так хотілося любить:
Наче на крилах ми в блакить полинем.
Весна будила приспані гаї,
Співала так - немов дзвеніли струни,
До ранку плакали-сміялись солов"ї,
І цілий світ зробився ніжним, юним.
А сік з беріз бринів - як в жилах кров,
Всі причащались ним ніби причастям,
Сади пили блакить - серця любов,
Ми і земля, разом купались в щасті.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904120
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2021
***************
Йшли двоє...
Через порожнечу --
Самі в собі...
Об дорогу
Збиваючи Душі
Свої...
Несли,
Окремо,
Одну надію,..
Одну тривогу --
Одну мрію
І стукало серце,
А жалість у горлі,
Як куля
У скроні...
Злість і ніжність,
Слабкість та туга --
В горлі грудкою
Жме,..
Та ніщо не зупинить
Тих
Хто в собі віру
Несе,
Бо.,.
Можливо, якось --
По провулках незнайомих…,
По бездоріжжю розумних фраз,
В павутинні запорошених буднів,
Коли пообіцявши в який вже раз --
Не вірити ні Богам, ні людям..,
І в сірість вічності дивлячись --
У палітрі замкнутого кола
Бігли двоє..,
Від себе кудись,..
Щоби зрозуміти
Істину одну цього дня --
Наодинці питанням,
Як зміст всього життя, --
Що могли б розминути
Свою зустріч вони,
Якщо б заснули
В собі,..
По тиші вулиць,..
По тиняві байдужості,
По ямах душі,
Якщо б не вернули --
На спалених мостах,
Обоє --
Тої одної-єдиної,
Всієї надії --
Життя можливості...
--------------------------------
29.01.2020; Paris
===================================
https://uamodna.com/articles/-gj/
===================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902126
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Одноманітний біг епох
Спинитись ні на мить не хоче
І ти , із розпачем удвох
На дійство це поту́пив очі
Життів несхожих променади
Десь починаються , десь рвуться
А в тих життях одвічні вади
І щирі мрії самогубців
Тут цінностей шумлять каскади
Досягнень смілих і провалів
І все, що зустрічав ти радо
І все, що тут колись тримало
Тепер я , на Землі , о, Боже
Свій світ, як замок, близь води
Будую. Та вода знов схоже
Його зруйнує і сліди
Тоді для чого щось лишати?
Зусилля ки́дати навіщо!?
Дарма питання задавати
Коли довкруг зловіща тиша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901740
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Одноманітний біг епох
Спинитись ні на мить не хоче
І ти , із розпачем удвох
На дійство це поту́пив очі
Життів несхожих променади
Десь починаються , десь рвуться
А в тих життях одвічні вади
І щирі мрії самогубців
Тут цінностей шумлять каскади
Досягнень смілих і провалів
І все, що зустрічав ти радо
І все, що тут колись тримало
Тепер я , на Землі , о, Боже
Свій світ, як замок, близь води
Будую. Та вода знов схоже
Його зруйнує і сліди
Тоді для чого щось лишати?
Зусилля ки́дати навіщо!?
Дарма питання задавати
Коли довкруг зловіща тиша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901740
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Хочу вірити... Хочу бачити....
Хочу знати, що...МОЖУ значити...
Мрію жити...а не коритися ...
Натворити ....наговоритися...
А ще... снити....і посміхатися...
Покохати ... І не боятися...
Перетнути межу ... пробачити...
Відчувати, ЩО можу значити...
Вголос думкою... чи молитвою...
Добрим словом...чи все ж бритвою...
Як вже станеться... так, вагаюся...
Але більш за все... сподіваюся...
4 серпня... 2020...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901445
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
серце неслухняне
серце аритмія
сплутані глибокі
злякані медузи
дум_ми
фарби розчиняєш
димчастих ілюзій
маяки малюєш
тепло обігріву
станція у танці
танці тихохвилі
пелюстками вітру
стеляться по небу
пурпуром зефірним
сонце розтікає
по твоїм легеням
молоком згущеним
апельсином зстислих
кавових
рапсодій
по легеням глибше
вільними
обійми
плине морем тиша
хресною водою
с_тане тепла
радість
і медузи сяють
і тепер не жалить
в.вірю і люблю
тихий натюр.мор.т
..надверчір'я..
..дивних..
..може?змін..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900643
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 14.01.2021
в глибоких очах світи́
котрийсь із них наш напевно
у першому - дивний ти
в останньому - я. а древні
століття пливуть без нас
майбутні - нас теж не бачать.
і ли́ше в цю мить хоч раз
тебе я зустріла! значить
всі вíйни і змови й боги
у поті чола ці рóки
згинали з історій дуги́
і слали все нових пророків
щоб кожен із нас згадав
щоб кожен із нас повірив
у те що великий дар -
стояти поряд і мріяти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900670
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Швидкість світла для землян вражаюча,
Зоря померла, ніччю небом дрейфуюча.
Від нас до Місяця світло летить секунду.
Без тіла загубиться моя душа блукаюча.
3 жовтня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899844
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Життя летить і «Пошук!» – твій девіз.
Мелькають дні, події, кілометри…
А ти сама його волочеш віз,
мажу буття свого у стилі ретро…
Сумбур думок: колажі, вітражі,
рожеві хмари, гойдалка до неба…
Кохання потайки, картинно, на межі,
але чи є ота межа у тебе?!.
Стереотипу спекатись? Табу!
Його уже позбутись неможливо
і ти міняєш «Лексус» на гарбу,
та парасольці все ж пасує злива.
Емоцій злива, вражень, почуттів,
новий, незвичний, креативний стержень –
щоб вистачало образів і слів,
і музики без будь-яких обмежень!
27.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899500
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
"Як живеш ти, друже? Як у тебе справи?
Ми давно з тобою вже не розмовляли.
Кожен день в роботі, у земних ділах
Ти, а Я чекаю в день й по вечорах.
Ти ж готуєш їсти, іноді прасуєш,
А Мій стук у серце твоє - ігноруєш.
Знай, Я терпеливий, Я до нині жду,
І не як людина, більш тебе люблю.
Бачу твої рухи: як встаєш й сідаєш,
Знаю, скільки часу в день ти розмовляєш.
Жаль, не говорили ми уже давно.
Ти мовчиш, й до Мене тобі всеодно.
Я ж не залишаю, шанс тобі даючи,
Може поговориш, хоча би ідучи?
Ти проблем не маєш, кажеш: все окей.
І твоя надія на себе й людей.
Я тобі не рідний поки що, Я знаю,
На твою ж погибель плану теж не маю.
Без Мене загинеш, щастя у Мені, -
Любов спонукає це писать в листі.
Ранок в тебе? Вечір? Любий, прокидайся!
Словом життєдайним даром наповняйся!
Слово на початку було, Слово - Я,
Тобі подарую вічнеє життя.
Я твій Бог й Спаситель. Чи у це ти віриш?
Маю ще надію, Біблію відкриєш.
Буду говорити і ти щось скажи.
Я помер за тебе. Друже, не мовчи!“
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899199
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Останній бій —
Це ще не перемога,
І поцілунок долі —
Це ще не любов.
Останній бій.
У серці б‘є тривога,
Коли в атаку йдеш
З самим собою.
Останній бій.
Чи є іще припаси?
Коли мовчання
Вибухів страшніш.
Останній бій.
Боєзапасу духу
У вбитого товариша
Позич.
Останній бій.
Листи не дописали,
Ти власноруч допишеш,
Що люблю.
Останній бій.
Кому їх надсилати?
Зворотній адрес
Згинув у бою.
Останній бій.
Це мрії перед смертю,
Остання куля,
Останні сірники.
Останній бій...
Недопалки останні.
Людські останки
Тліють на землі...
Олександр Кармишев
15.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898564
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 22.12.2020
[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Коли у серці тисне тонна болю,
Не бійся, пам'ятай, що я з тобою.
Як в самоті душа твоя страждає,
Обіймаю всіх, хто зараз це читає.
Здавалось, що нічого вже не зміниш,
Настав той час: у себе ти не віриш...
Ти не один, мій друже, я з тобою,
Дай мені руку... І стане менше болю!
Друзі, в кожного з нас бувають важкі моменти, коли здається, що всі проти нас. Хочу присвятити цей вірш усім, хто почуває себе виснаженим, розчаруваним, приниженим, відкиненим! Пам'ятай: ти не один!
З любов'ю
Ф.С.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883911
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 10.12.2020
Як одинокий парус у морі голубім
Розправив свої крила у світі не земнім.
А буйний вітер хвилі гойдає залюбки,
Ми линемо, мов чайки до ніжної весни
І дихає так море, як весь славетний рід,
Єднає, щоби двоє знайшли чарівний світ,
В якому поєднались прекраснії серця,
Щоб чітко вмить відчули приємний смак життя
А хвилі все гойдають, розносять почуття,
Ми летимо до щастя, пізнаючи буття
І в всесвіті безмежнім де є межа і грань
Я янголом прилину твоїх п'янких бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897316
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Помірно так спливає час:
За ніччю - день, та й знову - темінь.
Зі жмутком смутку кожен раз,
Немов стискає серце ремінь.
І як лещата, силоміць,
Зіжали й вогник загасили,
Та звуки брязкоту із герць
Доносять звістку: є ще сили.
Душа волає: - піднімись!-
З кута глухого вийти зможеш.
Не все ще втрачено – борись!
Ти в цім двобої переможеш!
Шукай стежину ти скоріш,
Із лабіринту вибирайся.
Розгубленість, неначе гріх,
Злим силам ти не піддавайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Котитися сльоза не перестане,
Той біль назавжди лишиться в очах.
Волосся сивиною вкрилось мами.
Враз старість доторкнулась до плеча.
А їй пішов, рік, лише сорок п'ятий,
Попереду життя іще й життя...
Та вона встигла сина поховати,
Єдине, що було в неї дитя...
У рамочці в військовому убранні,
Стояло фото в хаті на столі.
Цукерок купка, яблука рум'яні,
Синочку клали рученьки її...
Коли вона його випроводжала,
Від ворога країну боронить.
Вернутися живим вона прохала,
Та обірвала куля життя - мить...
І відбулася зустріч та остання,
Стрічала сина у сльозах вона.
"Не виконав синочку ти прохання,
На світі цім залишилась одна!"
Зібрався люд неначе на весілля,
Та у скорботі і в сльозах воно.
У сина в головах свяченне зілля,
Лишилося не випите вино...
Враз пусткою зали́шилася хата,
Не буде в ній ні радості, пісень.
В останню путь тут провели солдата,
Дощами плакав за загиблим - день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897250
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Обпалене листя поволі з душі опадає,
Оголена правда у серця надію краде.
В німому мовчанні, промерзла, лише споглядає,
Як вітер оголює віття осінніх дерев.
В розчахнуту браму тікає сполохано віра,
Подалі від холоду, лютих зимових вітрів.
Волає душа диким ревом голодного звіра,
Що тільки-но вижити в лісі жорстокім хотів.
Одна лиш любов захистить від нещадного вітру,
Що душу оголену скручує, ніби в клубок,
Лиш тільки вона поверне і надію, і віру,
Й на дереві міцно прив'яже останній листок.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896411
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Все тимчасово.. так радісно і страшно.
В кімнаті темно, у вікнах листопад.
Самотність-панна тішиться поважно..
З грудей зникає страх і повертається назад.
Не знаю… Якось дивно стало все.
Чому так все серйозно? Ще цього не знаю.
Похмуре, біле, скривджене лице.
Гублюсь в гріхах та з Богом розмовляю.
Тай він мовчить. І все мовчить. І знов мовчить.
Така мабуть його священна ласка.
Чи він то вітром в шибки стукотить?
Чи просто гріть прийшла осіння казка.
І скільки ж спогадів вирує зараз в голові..
понабиралися де? І різні.. різні.. різні..:
з тобою літні мандри лісові
і теплі-теплі ночі в ліжку ніжні.
Й твоє таке, як чудеса обличчя..
крихке мов скло заципеніле тіло;
душа-загадка з протиріч величчя..
від чого моє серце затремтіло.
Біда і справді в тім, що це все тимчасово
й тремтяче серце спиниться тремтіти..
чи від кохання, чи страхів нервово..
тихенько спиниться й не буду більше бити.
І знову спогади, з приємних в божевільні.
Самотність-панна тішиться поважно..
Вкотре проблеми стомлюють суцільні.
Ця тимчасовість.. радісно і страшно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896067
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Сколене серце холодом
То зупинився час,
Зболене серце спогадом,
Що не піде від нас.
Як же дивитись можемо
В пам'яті сотні свіч?
Скільки то жертв там зложено,
Скільки забрала ніч?!
Снігом і вітром знесене,
Зло поховало враз,
Білими тими плесами
Аж до нових ураз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895671
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Много нежности не бывает,
Словно покрывало из облаков,
От невзгод тебя укрывает
Чья-то нежность и чья-то любовь.
И летишь в облаках вместе с ветром,
А на душе так легко и тепло,
Это тебя укутали в нежность,
Это тебя вдохновила любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894657
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Приміряли шапки-невидимки вітри,
Малювало на небі проміння ікони,
Бог щоразу дивився на світ цей згори,
На красу неземну і таке ж беззаконня.
Як хотілось Йому зупинити цей час!
І боліла душа від пори сотворення,
І не чули гріхи, як Він плакав за нас,
Як забули лице Його грішні та ймення.
Стогнуть, стогнуть від болю дзвіниці небес,
Замордованих предків заплакані тіні
У шпаринку забитих віконниць навхрест
Зазирають у вічі самій Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893988
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Зоряне небо
Погляд мій потоне у зірках,
а думки — в галактиках далеких,
як росте, росте в моїх роках
самота, немов гірські смереки.
Темрявою став для мене світ,
бо давно вже згасли дні кохання,
що забрали почуттєвий цвіт
з мого серця сонячним смерканням.
Дні минають швидко, та не ночі
бо в житті лиш їх чекають очі,
щоб забути біль, що сіє сонце
втомою, журбою у віконце.
Дивлюся на небо — оживаю,
і себе щасливим називаю,
бо нові народяться думки,
як хоч раз погляну на зірки.
Віктор Цвіт 06.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893898
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
Та з ними в очах я душею не слабша,
На тій же лечу висоті.
І хоч я не бачу, куди несуть крила,
І страшно буває в цю мить,
Наосліп крізь хмари я рвуся щосили,
Туди, де надія горить.
Де мрія живе, де вона не вмирає,
Під тиском спустошених днів,
На смузі сидить і на мене чекає
В рядах посадкових вогнів.
Де сльози кінчаються, пахне любов'ю,
На світі ще є ті місця,
Куди прилітають побиті журбою,
Заплакані, сильні серця.
Що часто від солі стають тільки м'якше,
Хоч зовні - мов скелі тверді,
Звичайно, я плачу, а як же інакше?
Навіщо ж ці сльози тоді?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891683
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Весь Світ в руках – це не можливо,
Бо навіть власний обпікає часто так,
Фортуна, як життям би не крутила,
Та Бог розверне на потрібний шлях…
Ми мов піщинки в Всесвіту польоті,
Й своїм життям не власні управлять.
Пророцтва звук у кожній новій ноті,
Які Господь зуміє вчасно прошептать…
На Колесі Життєвому мандруєм,
Хоч Світ й без нас кудись летить…
Якщо ж Всевишнього не чуєм –
Життя тоді пуста, даремна мить.
У кожного в житті є перевали,
Де спокій, а чи тихий водопад,
Життєве Колесо не має влади,
Якщо буття нікчемне, невпопад…
Усе в житті для чогось задум має,
Не наш, можливо, але в Небесах –
Душа й в зачатті миті не впіймає,
Якщо відчує невимовний страх…
Ми тут сьогодні, бо це Божа Воля
Й лише для Нього ми повинні жить,
Бо навіть промінь, що на підвіконні,
Не просто так з Небес туди спішить…
У кожного в житті свої турботи,
Одні, неначе злидні, хоч в шовках,
А інший рулить й не збавляє обороти,
Свідомо свій шукає справжній шлях.
На Волю Божу покладає завжди віру,
Але ніколи просто з течією не пливе,
Бо лиш того Господь прийме офіру,
Хто наріканнями ніколи не живе…
Весь Світ в руках – це не можливо!
Тож научімось управлять своїм –
Вогонь душі підтримуймо сміливо,
Допоки день останній не згорів!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
2.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890477
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Ми, як маленькі надбиті тільця,
з тріснутим серцем
і надщербленою вірою;
Люди, що ходять по світу,
не вірять в дива
і обдирають лусочки кожної мрії
зі шкірою.
Нам би до когось в кишеню погрітись,
бо сіро на вулиці
і трішки холодно.
Та ми не можемо,
бо в нас
надто зачовгані душі
і ми надто багато ходимо.
Мимо ходимо.
Ми непричетні до всього,
забрудненні внутрішньо
і серцевина наша зігнута вчетверо.
Недотична до світла,
надломлена кимось
і ми себе ліпимо
з чого можемо.
Кожний маленький поріз болить,
а на душі зі сліз у нас озеро.
Слизько в ногах?
Піднімайся скоріш,
ти ж бо людина, не бійся,
Бо з Богом кожний маленький крок буде великим.
Ми все в світі зможемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890497
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Невпинно, день за днем, за кроком крок,
штовхаючи і тягнучи щосили,
здійняти мушу незворушну брилу
із глибини до сяючих зірок.
Здирається в лахміття шкіра рук,
і часом від напруги рвуться жили...
Ще б якось зі спини добути стріли,
бо надто уповільнюють мій рух.
А знизу знов кричать про марний труд.
— Не надривайтесь, прошу вас, не треба.
Вдих, видих — поштовх... Вдих. Як давить небо...
Що в порівнянні з ним безпечний люд?
І знову вдих... Гірке від сповідань
повітря розповсюджує покору.
Ні кроку вбік! — Лише вперед і вгору —
із темряви сліпців до світла знань!
Бог більше любить впертих відчайдух.
Іти — єдиний спосіб досягнути.
Хоч легше прикидатися, ніж бути —
потрібно вдосконалювати дух.
Ще поштовх. Ще один... Триває гра.
Вдих, видих. Вдих... Де б відшукати сили? —
Здійняти мушу незворушну брилу,
бо кличе в путь мене моя гора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889512
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
настане ранок
і ти прокинешся
одна
вийдеш на ґанок
боса і сумна
полиєш вазони
помиєш себе
за шибками вітер
жовте листя мете
із гейзирки кава
сонність з повік
земне все минає
самотність
по вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887737
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2020
Коли у серці тисне тонна болю,
Не бійся, пам'ятай, що я з тобою.
Як в самоті душа твоя страждає,
Обіймаю всіх, хто зараз це читає.
Здавалось, що нічого вже не зміниш,
Настав той час: у себе ти не віриш...
Ти не один, мій друже, я з тобою,
Дай мені руку... І стане менше болю!
Друзі, в кожного з нас бувають важкі моменти, коли здається, що всі проти нас. Хочу присвятити цей вірш усім, хто почуває себе виснаженим, розчаруваним, приниженим, відкиненим! Пам'ятай: ти не один!
З любов'ю
Ф.С.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883911
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Упавшая с неба в ладони Звезда
Шепнула, прощаясь навеки:
«Свою молодую любовь отдала
Я Месяцу…» Дрогнули веки,
И слёзы ручьями из глаз полились,
Безрадостных глаз и потухших.
Звезда продолжала: «Мы все родились,
Чтоб вывести к свету заблудших.
Светили мы ночью, надеясь на то,
Что дарим надежду поэтам,
Но мы ошибались: не видел никто,
Как ночь заменялась рассветом.
И мы понимали, что жизнь без любви
Умрёт, не оставив и следа.
И я поклялась, что все чувства свои
Отдам золотому соседу.
Но Месяц холодный ничуть не страдал,
Он даже не знал моё имя,
И тёмною ночью однажды сказал:
- Звезда, ты так схожа с другими…
И веяло скукой от сказанных слов.
Во мне бушевала стихия!
Так пусть же узнают средь звёздных миров
Моё благородное имя!
И я, зарыдавши, сорвалась с небес
И бросилась в пропасть Вселенной,
Но вдруг ощутила, что лучше лететь
И стать навсегда незабвенной.
И вот я в ладонях… Прощенья прошу,
Что, может быть, юный поэт
Свою не увидит на небе звезду…»
И замер в ладонях чуть видимый свет.
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883346
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Если душа катится в пустоту,
То и разум склоняет к провалу.
Если чувствуешь ту тяготу,
То не долго осталось к финалу.
Не держи в себе этот яд,
Пускай по ветру все сомнения.
Тогда сразу отступит тот ад,
И не будет того ощущения.
Нужно жить,
Не терять время впустую.
Иногда себя сторожить,
И не делать это вслепую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881870
дата надходження 06.07.2020
дата закладки 06.07.2020
Ми рідко пишемо вірші, коли нам добре
Коли від ейфорії, наче малюки
Коли ми схожі на квітки, які наїлись добрив
На каченя зухвале по́серед ріки
Не пишемо рядків під час цілунків
У час великих звершень, перемог
Коли від долі ми щоденні подарунки
Буденно розгортаємо удвох
Коли у скронях б'є не кров, а щастя
Тріпоче серце, тіло, і співа душа
Коли кохана одягла весня́не плаття
А навкруги буяє неповторний рай
Чи поспішаємо усе в рядки сховати
На радощах залишити тавро?
Чому лиш сум ми випускаємо із хати?
Чому в віршах і розпач, і нудьга, і зло?
Рясним дощем у римах ллється ту́га
Висмикує у людях співчуття
Існує безліч ліків. Лікує всі недуги
Та чи існують ліки для життя?
20.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545110
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 26.06.2020
Ось тобі ніж - обрізай мої крила!
Небо сміється з невдалих польотів.
Я падав на землю, мов кам'яна брила,
Я заздрив маршрутам сміливих пілотів.
Я був серед тих, хто хмарами дихав,
Хто їм про земне сповідався. І вітер
До себе згори їх тихесенько кликав,
Показував шлях, яким треба летіти.
І друзі охоче втікали у вирій,
А я ж бо латав розідрані крила.
Там їх колихали повітряні хвилі,
Свободою сповнені сині вітрила.
Я більше не можу! Ті крила обріжте!
Я може й не птах, хочу вільно ходити.
Летіть в своє небо, а ме́не облиште,
Людиною дайте спокійно пожити...
08.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642121
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 26.06.2020
В житті завжди є місце таємниці,
Вона родзинка в кексі маяття...
Джерела віри і надій криниці
Деінде виринають з небуття ...
Я знаю, є брехлива в світі святість
І є брехня,яка рятує день...
Буває й друг стає комусь заклятим,
А ворог до кінця із кимось йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878756
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020