Білоозерянська Чайка: Вибране

Катерина Собова

Свята книга

Був    Микола    дуже    грубий,
Часто    гримав    на    дружину:
-Щоб    жона    корилась    мужу!-
Повторяв    їй    без    упину.

-Цей    закон    не    я    придумав:
Біблія    про    це    сказала!
Щоб    мені    не    огризалась,
Вище    мене    не    скакала!

-Зрозуміла,-    каже    Галя,-
Потягнулася    манірно,-
Все,    що    будеш    вимагати  –
Буде    зроблено    покірно.

І    як    тільки    в    гніві    Коля
Посилає    десь    дружину,
Вона    рада,    очі    сяють  –
Вмить    зникає    за    хвилину.

Задоволена    приходить
(Зберігається    інтрижка),
Чоловіку    не    перечить:
Біблія    -    найкраща    книжка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 08.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 08.02.2024

Катерина Собова

Мавпи розумнiшi

Вже    годину    вчив    школярик,
Що    таке    прийменник,
Розчаровано    дивився    
На    книжки    й    щоденник.

-Треба    вчитись,-    кричав    батько,-
Пам’ятай,    Андрію,
Тоді    в    тебе    всі    здійсняться
Заповітні    мрії!

І    навчатись    ти    повинен
Радісно,    завзято,
В    рідну    школу    кожен    ранок
Бігти,    як    на    свято.

Скільки    он    істот    на    світі  –
Всі    заповнять    ніші,
А    людина    на    планеті
Є    найрозумніша.

-Це    неправда,-    учень    каже,-
І    про    це    всі    знають:
Щодо    розуму,    то    мавпи
Нас  переважають.

Все    вони    обміркували
І    навчились    жити:
Перестали    між    собою
Вголос    говорити.

Всі    домовилися    зразу,
Що    найкраще    буде,
Щоб    про    це    ніде    й    ніколи
Не    дізнались    люди.

Мавпи    можуть    показати
Усім    дупу    голу,
І    ніхто    їх    не    примусить
Йти    щодня    у    школу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Сюрприз для шефа

Із    проханням    йде    до    шефа
Працівник    Кирило,
Хвилювався,    як    ніколи  –
Всього    потом    вкрило.

Витер    лоб,    в    кишеню    швидко
Заховавши    хустку:
-Ось    заява,    хочу    взяти
Тижневу    відпустку.

-Не    дозволю!-    шеф    гарикнув,-
Ні    по    якій    квоті!
Ти    що,    дурень,    і    не    бачиш  –
В    нас    завал    в    роботі!

-Та    у    мене    є    причина,
Треба    відлучитись:
Щоб    не    було    далі    лиха  –
Мушу    одружитись.

-Хто    вона,    ота    дурепа?
Що    це    за    робота,  
Що    погодилася    вийти
Враз    за    ідіота?

Тут    Кирило    випнув    груди,
Зразу    взявсь    за    діло,
Знав,    що    гірше    вже    не    буде,
І    промовив    сміло:

-Зберегти      під    час    відпустки
Я    прошу    зарплату,
Бо    погодилася    вийти
Ваша    доня,    тату!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Обрiзання

До    Мойсея    прийшов    Ізя
Просто    так    -    поговорити:
Часу    вільного    багато,
Треба    якось    скоротити.

Розказав,    що    чув    від    Сари,
Кого    бачив    по    дорозі,
Що    співали    під    гітару,
Які    ціни    на    Привозі.

-Чув    я    вісті    таки    гарні
(Нехай    вистачить    в    вас    сили),
Чув,    що    в    Києві    в    лікарні
Обрізання    вам    робили.

Хоч    ця    справа    делікатна,
Куди    саме    ви    ходили?
Знаю,    послуга    ця    платна:
Під    наркозом    хоч    робили?

Як    пройшла    вся    процедура?
Чи      ця    штука    не    боліла?
Оплатили    все    в    натурі,
А    чи    зроблено    до    діла?

З    кухні    визирнула    Ціля,
Захіхікала      єхидно:
-Обрізання    те    згадаю,
Таки    робиться    аж    стидно.

Лікарі    в    операційній
Нахилилися    всі    скопом:
В    Мойсі    щастя    те    шукали
Під    великим    мікроскопом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 21.11.2023

Катерина Собова

Виправився

Тракторист    Богдан    вже    зрання
П’яний      вийшов    на    роботу,
Головний    механік    зразу
Заявив    протестну    ноту.

Товариський    суд    зібрався:
Водії    всі    виступали,  
Трактористи,  комбайнери
Боді    проповідь    читали.

Бригадир    сердито    мовив:
-Ти    повинен    пам’ятати,
Що    ніхто    тут    не    дозволить
П’яним    за    кермо    сідати.

Можна    жити,    веселитись,
І    у    всьому    міру    знати,
Треба      пити    з    головою,
Так,    щоб    розум    не    втрачати.

Вийшов    Бодя    після    суду,
Дружки    зразу:    -Що    казали?
Слава    Богу,    що    ти    з    нами,
Що    нікуди    не    забрали.

-Та    казали,    хлопці,    діло:
Щоб    я    пив    із    головою,
А    я,    дурень,    не    знав    цього  –
Пив,    Миколо,    із    тобою.

Тепер,    друзі,    вибачайте,
Все    виконувати    мушу:
З    керівництвом    пити    буду  –
Вирок    суду    не    порушу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 20.09.2023

Катерина Собова

Доня з досвiдом

Позавчора    каже    мама
Своїй    доні    Маргариті:
-Дещо    з    теми    виховання
Вже    пора    обговорити.

Тобі    завтра    вже    шістнадцять,
І    я    хочу    запитати:
Чи    симпатію    до    хлопців
Почала    ти    проявляти?

Може,    хтось    в    твоєму  класі
Мовчки    скоса    позирає…
Ти    -    дитя    ще,    і    не    знаєш,
 Чого    хлопчик    той    зітхає.    

-Зараз,    мамо,    на    таких    я
Вже    уваги    не    звертаю,
І    про    хлопців,    чоловіків
Свою    думку    я    вже    маю:

Недотепи,      і    повільні,
Як    столітні    черепахи,
І    у    ліжку,    і    в    роботі
Всі    ледачі    і    невдахи.

Чоловіки    всі    злиденні:
Замість    яхти    -    моторола…
У    свої    шістнадцять    років
Я    до    них    вже    охолола!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993471
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 20.09.2023

Катерина Собова

Офіцiант перестарався

Те,    що    в    кухаря    Тиграна
Різнобічні    є    таланти,
Знали      бармен,    помічниці
І    усі    офіціанти.

Все    було    тут    під    контролем:
Він    не    корчив    кислу    міну,
Усміхався,    та    сувору
Вмів    тримати    дисципліну.

А    сьогодні      шеф    зірвався
І    кричав    що    було    сили,
Верещав    офіціанту:
-Де    тебе    чорти    носили?

Тобі,    йолопе    дебільний,
Скільки    буду    я    казати,
Що    на    вулицю    клієнтів
Тут    не    можна    викидати!

Хоч    який    він    буде    п’яний,
Приповзе    сюди    зарані  –
Пам’ятай,    що    ти    працюєш
У    вагоні-ресторані!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 20.09.2023

Катерина Собова

Іменинний торт

В    поліклініці    учора
Хвиля    радісна    настала:
Окулістка    Роза    Львівна
Ювілей    свій    відзначала.

Пригощались    шашликами
І    заморськими    дивами,
Запивали    коньяками
Й    Розу    Львівну    вихваляли.

З’їли    виноград,    банани,
Дочекалися    хвилини:
Хірургиня    й    травматолог
Іменинний    торт    відкрили.

Це    -    вершина    всіх    десертів
(Витвір    кулінарів    путніх):
Там    -    блакитні    очі    з    крему
Усміхались    до    присутніх.

А    сьогодні    кардіолог
(Тут    працює    літ    багато)
Відзначає    іменини  –
Тож    продовжилося    свято.

Їли    вишукані    страви,
Із    грибів    були    лисички,
Торт    на    столику    припхали    
Захмелілі    медсестрички.

Все    жіноцтво    облизалось
(Вмить    забули    про    фігури),
Зверху    -    викладене    серце,
В    квітах,    з    стрілами    Амура.

Після    всіх    із    подарунком
Гінеколог    наш    з’явився,
Подивився    на    це    диво
І    холодним    потом    вкрився.

Тупцював,    як    ті    спортсмени,
Що    на    тенісному    корті,
Уявив,    яку    скульптуру
Викладуть    на    його    торті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 04.09.2023

Катерина Собова

Влип сантехнiк

Слюсаря    Петра    Кувала
Слідчі    зразу    допитали,
Показання,    як  злочинця,
В    протокол    занотували:

-Ви    чого    ото    в    підвалі,-
Слідчий    зразу    розкричався,-
Проти    влади    виступали?
І    писати    швидко    взявся.

-З    ваших    слів    я    запишу    все,
Тільки    чесно    признавайтесь:
Які    злочини    вчинили?
І    в    гріхах    своїх    покайтесь!

А    сантехнік    ледь    не    плаче:
-Оглядали    ми    підвали,
Не    самі    туди    полізли  –
Нас    начальники    послали.

Труби    й    крани    я    оглянув,
Фразу    висловив    у    тему,
Тільки    крикнув:    -Все    прогнило!
Треба    всю    мінять    систему!

А    одна    цікава    баба
Заглядала    скрізь,    ходила,
І,    почувши    мої    крики,
Вам    швиденько    подзвонила.

Полісмени    посміялись,
Протоколи    всі    порвали,
Дядю    Петю    відпустили
І    мовчати    наказали.

Тепер    майстер    зціпив    зуби
(Хай    живе    система      вража),
Мовчки    скрізь      міняє    труби,
Навіть    матюків    не    каже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992364
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 04.09.2023

Катерина Собова

Нова гра

У    пісочниці    в    садочку
Старші    діти    розважались:
Було    весело    й    цікаво  –
В    ’’Колобка’’    всі    дружно    грались.

Баба    плакала    із    дідом,
Бо    у    них    велика    втрата…
А    тим    часом    хлібний    виріб
По    доріжці    став    петляти.

До    фіналу    прийшли    швидко:
Хитра    лисонька    Марійка,
Завдяки    словам    солодким,
З’їла    колобка-Андрійка.

-Це    старе,    і      вже      набридло,-
Вередлива    каже    Ната,-
Нову    гру    у    депутатів
Зараз    будемо    всі    грати.

-Я    не    вмію,-    каже    Коля,-
Про    таку    не    чув    ніколи,
Навіть    брат    мій    теж    не    знає,  
Хоч    навчається    у    школі.

-Я    навчу    вас,-    каже    Натка,-
Ви    повинні    уявити,
Що    я    ваша    депутатка,
І    повинні    так    робити:

Я    в    вас    буду    забирати
Іграшки    і    все,    що    зможу,
А    ви    дякуйте    й    надійтесь
Лиш    на    себе    й    ласку    Божу.

Сидіть    тихо,    як    ті    миші,
Не    подумайте    сопіти:
Вам    нічого    не    залишу,
А    ви    мусите    терпіти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992804
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 04.09.2023

Артур Дмитрович Курдіновський

Прошу! Не помирай! (квартон)

"Прошу  тебе!  Не  помирай!"  -  
Слова  відверті  та  безцінні,
Коли  здається,  що  каміння
Востаннє  вкрило  небокрай.

Красива  рятівна  надіє,
Прошу  тебе!  Не  помирай!
І  не  потрібен  вогнеграй  -  
Маленький  вогник  теж  зігріє.

Бажанням  добрим  та  поганим
Давно  покладений  був  край.
"Прошу  тебе!  Не  помирай"  -  
Казав  і  я  своїм  коханим.

Хоч  Там,  хоч  тут  -  суцільний  рай
Мені  пообіцяла  осінь.
Можливо,  хтось  мене  попросить:
"Прошу  тебе!  Не  помирай!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991517
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 17.08.2023

Артур Дмитрович Курдіновський

Війна та зірки

Зірки  не  знають  про  війну.
А,  може,  знають  та  мовчать.
І  загадкове  мерехтіння
Зустріне  літо  і  весну.
Крізь  зими,  крізь  дощі  осінні
Я  вкотре  відлік  розпочну
І,  простягнувши  руки  вгору,
Кричу:  "Почуйте  про  війну!
Спиніть  суцільного  мінору
Цей  вбивчий,  божевільний  струм!
На  гнів  змінивши  тихий  сум,
Карайте  заздрісну  потвору!
Вбивайте  цю  ворожу  зграю,
Якій  нема  кінця  та  краю!"

Колись  була  блакить  небесна,
Тепер  -  густа  і  тиха  синь.
Зірки!  Ваш  вирок  буде  чесним:
За  сірі  та  залізні  весни,
Розстріляні  та  чорні  зими,
За  те,  що  замість  сонця  -  тінь,
А  замість  слів  -  криваві  рими  -  
Смерть  кровожерливій  тварині!

Зірки,  що  сяють  в  глибині
Над  братом,  матір"ю,  вдовою,
Над  жінкою  і  над  сестрою,
Заради  світлої  весни
За  праведну  взялися  зброю.

За  жовте  поле,  білі  крила,
За  світло  вільної  дороги
Зірки,  засяявши,  створили
Сузір"я  світле:  "ПЕРЕМОГА"!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985229
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 17.08.2023

Катерина Собова

Злодюжка

Охоронець    в    олігарха
Чесно    гроші    заробляє:
Опівночі    ходить,    бродить  –
Сад    великий    оглядає.

Тінь    помітив,    що    на    груші
Притиснулась    між    гілками,
І    за    стовбур    учепилась
Невеличкими    руками.

Сторож    упізнав    в    бродяжці
Підлітка    -    сусіда    Гриця
(Його    предки    не    працюють
І    заядливі    п’яниці).

-Злазь,    поганцю,    акуратно,
Грушечці    не    дай    упасти,
Я    тебе    навчу,    злодюго,
Як    в    людей    порядних    красти!
       
-Навчіть,    дядю,    вас    благаю,
А    то    я,    як    не    старався,  
Все    робив,    як    навчив    тато,
І    вже    в    третій      раз    попався!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Катерина Собова

В генделику

У      генделику      сільському
Тьотя      Валя    працювала:
На    розлив    горілку    й    вина,
Як    годиться,    продавала.

Валечка    до    всіх    привітна
І    веселу    має    вдачу,
Розсипає    компліменти
І    не    завжди    дає    здачу.

-Не    соромтесь,    замовляйте,
Гарно    йде    торгівля    нині!
-Пляшку      ’’Хортиці’’    подайте,-
Каже    Гриць    до    продавчині.

-Вам    з    собою?    -    запитала
(Гриця    аж    звела    судома),
-Ні,    без    вас,    хай    Бог    боронить,
В    мене    є    така    вже    вдома!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 18.07.2023

Катерина Собова

Помiнялися ролями

-Як    воно    живеться,    куме?-
Питає    Микола,-
Чи    кума    жива,    здорова?
Донька    піде    в    школу?

-Всі    нещастя    в    мене,    куме:
Зникла    десь    заначка,
Помінялися    ролями
Жінка    і    собачка.

Іноді,    буває,    рачки
Доповзу    до    хати,
Як    дихну    я    на    собачку  –
Вона    іде    спати.

А    дихну    я    на    дружину  –
Ночую    на    ганку,
А    вона    вже    без    упину
Гавкає    до    ранку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978874
дата надходження 01.04.2023
дата закладки 18.07.2023

Катерина Собова

Опитування

Завітала    в    двір    до    баби
Гарна    молодичка,
Розпитала    про    здоров’я,
Напилась    водички.

Пояснила    бабі    Єльці
Про    такі      візити:
-Для    статистики    потрібно
Правду    всю    відкрити.

Тому    треба    опитати
Всіх    людей    хороших,
Чи    в    них    є    така    можливість  –
Відкладати    гроші?

Емоційно    бабусенька
Вже    відповідає:
-Є    така    можливість    в    мене,
Та    грошей    немає.

А    то    будуть    депутати
Голову    ламати:
Як    прибутки    в    баби    Єльки
За    законом    зняти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023

Катерина Собова

Усмiшка Джоконди

-Був    я    вчора    в    галереї,
Розглядав    картини,-
Розказував    кум    Валерій
Кумові    Мартину.

-Були    гарні    і    не    дуже…
Кругом      люди    бродять,
Ці    шедеври    розглядають,
Диспути    проводять.

Бачу:    юрба    зібралася,
Всі    -    наче    завмерли…
Я    подумав:      -Що    за    диво
Всіх    сюди    приперло?

Витріщились,    як    блондинка
На    новеньку      ’’Хонду’’,
Виявилось:    всіх    цікавить
Усмішка      Джоконди.

Розглядають    зблизька,    збоку,
Потім    десь    відходять,
Милуються,    і    з    портрета
Всі    очей    не    зводять.

Я    теж    стояв    і    дивився…
На    що    час    свій    трачу?
Все    буденне    і    знайоме  –
Щодня    таке    бачу.

Посміхається    так    само
Моя    жінка    Міла,
Коли    я    її    питаю,
Куди    гроші    діла.

А    усмішка    її    мами
Щось    таке    ховає,
Там    не    те,    що    прості    люди  –
Сам    Бог    не    узнає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023

Катерина Собова

Слушна порада

Каже    дівка    Маргарита:
-Порадь,    тату,    що    робити?
Бо    прийде    Микола    завтра
Про    весілля    говорити.

-Парубок    Микола    гарний,
Добрий,    чемний    і    багатий…
Не    впирайся,    давай    згоду,
Будеш    щастя,    радість    мати.

-А      мені    здається,    тату,
Для    заміжжя      мало    цього,
Є    недоліків    багато
У    характері    у    нього.

Самовпевнений,    пихатий,
Хіба    вміє    він    любити?
От    візьми    такого    в    хату,
Як    з    таким    я    буду    жити?

Він    не    вірить    в    Рай    і    Бога,
І    в    небесні    подарунки,
І    для    нього    не    існують
Всякі      відьми    і    чаклунки.

Має    розум    недалекий
І    уява    не    багата:
Відкидає    всяке    пекло
І    що    буде    там    розплата.

Засміявся    батько    щиро:
-Оце    в    цьому    вся    причина?
Переродиться    твій    милий,
Все    вирішується    чинно.

З    мамою    ви      доведете  –
Він    повірить    в    протилежне,
Що    існує    відьма    й    нечисть,
І    сприйме    це,    як    належне.

В    цьому    пеклі    для    Миколи
Буде    праведна    дорога:
Сам    придумає    молитви
Й    з    ними    звернеться    до    Бога!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978437
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 06.05.2023

Катерина Собова

Спритна дачниця

Вчора    дачниця    Маринка
Вдень    додому    поспішала:
Швидко    й    вигідно    на    ринку
Продала    цибулю    й    сало.

За    кермом    сама    в    машині,
Навіть    хочеться    співати,
Бо    до    вечора    ще    встигне
Всю    картоплю    просапати.

Шурхотіли    по    асфальті
Нові    шини    у    ’’Славути’’,
Мріяла,    щоб    пощастило
Завтра    кріп    і    моркву    збути.

На    дорозі    страж    порядку
Раптом    зупинив    машину:
-Ваша    швидкість    вища    норми,-
Приголомшив    він    Марину.

Жінка    тут    не    розгубилась,
Усмішку    подарувала,
Із    сидіння    враз    схопилась,
З    сумки    гаманець    дістала.

-Я    свій    транспорт    розігнала,
На    посту    щоб    вас    застати,
Дуже-дуже    поспішала
Двісті    гривень    вам    віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979970
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 06.05.2023

Катерина Собова

Вiддячили

-Я    до    вчора    був    щасливий,-
Хваливсь    другові    Микола,-
Вірив,    що    кохання    -    диво:
Не    закінчиться    ніколи.

Симпатична,    мудра,    добра  –
Любов    очі    засліпила:
Я,    як    з    ланцюга    зірвався  –
Зупинити    вже    не    сила!

Белькотів    про    місяць,    зорі,
Що    живі    всі    ласки    хочуть,
Про    ті    хвилі,    що    у    морі
Тіло    лагідно    лоскочуть…

А    учора    так    раптово
Почуття      мої    накрились:
З    переляку    у    провулку
Серце    ледь    не    зупинилось.

Разом    втрьох    вони    зібрались:
Симпатична,    мудра    й    добра,
І    розправу    влаштували,
Ці    -    змія,    акула    й    кобра.

Били    довго    і    завзято,
Обіцяли    ще    додати…
Що    кохання    -    це    не    свято,
Буду    довго    пам’ятати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Катерина Собова

На прогулянцi

В    Петрика    сьогодні    свято
(Нехай    заздрять    всі    малята),
На    майданчик    погуляти
Вийшов    хлопчик    вперше    з    татом.

Не    минуло  й    пів    години,
Аж    захекалась    дитина,
Прибіг    мамі    розказати,
Чим    закінчилося    свято:

-За    щось    тато    зачепився
(Наче    хтось    підставив    ніжку),
Із    розгону    усім    тілом
Тяжко    гепнув    на    доріжку.

-Ситуацію,    синочку,
Зможеш    ти    переказати?
Тільки    матюки    і    крики
Ти    повинен    пропускати.

Враз    синок    напружив    лоба,
Й    пролунало    з    вуст    Петруся:
-Якщо    так,    то    тато    тихо
Згадував    чиюсь    матусю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 27.03.2023

Катерина Собова

Бажання i можливостi

Через    тиждень    по    весіллі
Задоволена    Марина
Змійкою    уже    звивалась
Біля    свого    Костянтина:

-Розділю    з    тобою,    милий,
Усі    радощі    і    горе,
Ти    для    мене,    як    фортеця:
Будуть    в  нас    курорти,    море,

Бутіки,    басейн,    салони…
Друзі,    гості    -    регулярно!
В    вищих    прошарках    я    буду
Креативна    й    популярна.

Все    життя    для    мене    будеш
Теплим    і    яскравим    сонцем,
Ангелом,    коханим,    рідним,
Спонсором    і    охоронцем.

Кость    зітхав,    усе    це  слухав
(Довгий    список    його    мучив),
Мовчки    тім’я    своє    чухав
І    свій    висновок    озвучив:

-Все    для  тебе,    моя    мила,
Дарувати    світ    я    прагнув:
Якщо    будеш    ти    щаслива,
То    я    довго    не    протягну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 22.03.2023

Ніна Незламна

Повірити в себе ( проза)

     Зимовий  вечір….      В    кімнаті    прохолодно.  Анастасія,схожа  на  капусту,  як  колись  їй  говорила  мама.    Сама  худенька,  а  два  светри  на  ній,  один    синенький,  махровий,  тоненька  в*язка.  Другий    светр  коричневого  кольору,    в*язаний    товстою  шерстяною  ниткою.  На  ноги  натягла  старі,  ще  мамині  бурки.  Тішилася  -    Добре,  що  не  викинула.  То  ніби  знала,що  колись  потрапить  у  такі  обставини.  На  термометрі    плюс    вісім,  а  здається,  ніби  вже    мінус.  -І  чого  це  серце  не  гріє?  –  майже  щодня  себе  запитує.  В    кімнаті  включений  телевізор,  чути  голос  ведучої  каналу  один  плюс  один.  Вона  в  кріслі,  по  пояс  огорнулася  пледом,  бо    часом    ніби  мороз  охоплював  все  тіло.  То  напевно  слухаючи  новини,  так  діє  хвилювання,  кожного  разу  намагалася  відволіктися,  займалася  в*язанням.
   Мабуть    не  кожна  людина  має  хобі,  але  має  свою  улюблену  справу,чи  малювати,  чи  вирощувати  квіти,чи  вишивати.    Вона  ж  знаходила  віддушину  у  в*язанні,  інколи    гачком,  а  частіше  спицями.  Маленький  син  тішився  новим  речам,  які  зв*язала  матуся.  Та  й  чоловік  радів,  коли  вбирався  в  щойно  зв*язаний  светр.
     Після  виснаженої  роботи  в  багажному  дворі  на  залізниці,  вона      ніби  знаходила  себе.  Відчувала,  що    імено  це  захоплення  позитивно  впливало  на  її  здоров*я.Та  й  відколи  пішла  на  пенсію  від  своєї  роботи  отримувала  моральне    задоволення,  наче  заряджалася  енергією.  Зв*язавши  кілька  пар  шкарпеток,  продавала  на  базарі.
     Нині  війна  та  й  роки  вже  не  ті,  до  базару  добиратися  важко,  а  їхати  автобусом  невигідно.  Все  ж    продовжила  свою  справу,  шкарпетки  і  рукавички    віддавала  в  дитячий  притулок.  Розуміла,  в  такий  важкий  час,
 кожен  дорослий  повинен  підтримати  осиротілих  дітей  війни.  Вирішила  -  матусині  руки  не  зігріють  дитинча,  то    хоч  на  якийсь  час,  в  прохолодні  дні  і  ночі  в*язані    речі  зігріють  молоденьке  тіло.    
     На  душі  тривожно…  зима,    якби  ж  мороз  не  кріпчав.  В    будівлях  прохолодно  та  вода,  що  потрапляє    від  ТЕЦ  до  труб,  ледь  тепла.  Ще,    як  день,  швидше  проходить  час,  а  ночі…    інколи    без  світла,  занадто  довгий.
Буває  охоплює  якась  негативна  енергетика…сповиває  смуток.  Йде  на  балкон,  подивиться  на  алею,  на  перехожих.  Бажання  відволіктися  від  воєнних  подій.  Важко  знайти  сили,  щоби  не  тріпотіло  серце  й  не  підіймався  тиск.  От  вчора,  навіть  сонячні  промені    освітили  фіранки.  То  ніби  промені  надії.  І    посміхнулася,  мабуть  це  вперше  за  пів  року.  А  напередодні,  ще  й    почула  новини,  про  нові  наступи  ЗСУ.  А  щоби  не  слухати  новин,  то  як  жити?    І  так  сама  залишилася.  Спогад  за  сина  –  то  біль,  сльози  полинні,  сама  в  собі  кричала,  ридала  душа.  Навіщо  я  його  народила  на  світ?  Він  зрадник,  зрадив  матері,Україні.  Хоч  і  давно  мешкає  в  Іркутську,  але    в    такі  важкі  години  міг  би  повернутися  на  рідну  землю.  Чому,  коли  почув,  що  почалася  війна  вимкнув  телефон?  Чому?  Та  недосяжність  душу  розрива.  Зморена  важкими    душевними  терзаннями  і  перевтомою  думок.  А  чого  було  й  чекати?  Два  роки  назад    помер  чоловік,  ніхто  не  приїхав.  Ну  хай  би  діти  ,у  них  проблем  побільше,  дружина    на  роботі,  але  ж  вирвався  би  сам.Так  ні!  На  похорон  прислав  двісті  доларів…та  краще  би  він  їх  не  висилав,а  сам  приїхав!  І  в  телефоні  жадібний  до  теплих  слів.  «Тримайся  мамо!  Таке  життя  «    -  і  більш  ні  слова.  Вона  ж  чекала  запитання    -Як  ти  там?  Але  ж  ні,  шкода,  чому  таким  черствим  став?  Єдиний  син…  на  жаль  нема  опори.  Але  зробила  висновок,  рідну  кровинку  не  викинеш  з  серця,  а  треба  просто  відпустити,  самій  же  боротися  з  негараздами,    витримати  їх    і  просто  жити.
От    у  в*язанні  і  знаходить  розраду.  Буває  настрій,  як  погода,  все  небо  у  холодних  тонах.  Подібна  миші,  забитися  би,  десь    у  куточку,  послухати  тишу,  а  не  події  про  війну.
       Її    психіка  сприйняла    війну,  як  катастрофу  для  життя.    Сімдесят  п*ять  років  за  плечима,  а  такою  безпорадною    себе  не  пам*ятає.  Бідкалася,  де  взяти  силу  волі,  щоби    важкі  новини  незашкодили  здоров*ю.    Жаль…  від  війни  не  втечеш,  якби  ж.  Але  ж    й  на  секунду  не  сприймала  думки,  поїхати  до  сина.  Хоч  і  рідна  кров,  все  ж  засуджувала  його,  зрадив  родину,  рідну  Україну,  а  чи  й  зрозуміє  колись,брав  сумнів.
Кожного  вечора,  лягаючи  в  ліжко,  молилася  до  Бога  і  твердила,  -Ні  -  ні,  я  маю  бути  сильною,  основне  вірити  в  себе.
   Напередодні  війни…  сни  віщали  недобре.  То  поле  переоране  зі  снігом,    місцями  чорне-  чорне  болото,  то  по  полю    розкидане  окровавлене  м*ясо.  А,  як  велике  вогнище  наснилося,    ліс  горів,  прокинулася  від  почуття,  ніби  вона  в  тому  пеклі.  Огортав  смуток,    в  голові    шуміло  »  може  захворію»  ,  а  тут  найстрашніша    новина  –  війна.    Від  звістки  жахливе  слово  породило  страх,  переживання,  сльози.  Ой,  Боже,    на  жаль  біда  приходить  неждано  –  негадано.І  чого    ж  хоче  ця  русня?  
 Напевно  вона  не  одна,  така  серед  одиноких  жінок,  які  й  не  думали  про  війну.    З  п*ятого  поверху    важко  спускатися,ото  тільки  й  поспілкується  з  вихователями  та    з  дітьми  з  притулку,  коли  приходять  за  черговою  партією  в*язаних  речей.  Кожного  разу    з  секенхенду  приносять  в*язані  светри,  от    і  знову    вона  мала  чим  займатися.
   Сьогоді  повітряна    тривога  не  лунала  і  це  її    трішки  втішало.  Але  побачивши    по  телевізору  загинувших  воїнів,  знову  розхвилювалася,
-  Такі  ж  молоденькі…  їм  би  жити  ще  й  жити.  О,  як  же  витримає  материнське  серце…
       Спало    на  думку  вийти  на  балкон.  По  старій    звичці,  подивитися  на  алею,  на    людей  ,  відволіктися  від  воєнних  новин.  Полюбуватися    хоч  і  невеликим  покровом  снігу,  сивим    інеєм,  що  злегка  прикрасив  дерева.
         На  голові  в*язана  шапочка,  все  ж  подивилася  до  дзеркала,  зверху  зав*язала  стареньку  пухову  хустку  й  до  себе,
-  Ось  так  краще  бабусю!  Не  захворій,  шануйся.!  Охо-хо…    нема  кому  за  тобою  ходити.
Уже  за  мить  одягнута  в  дідовий  кожух,  підв’язалася  ремінцем.  Снували  думки    -      Ось  так  не  промерзну  !  Втечу  від  свого  сумління,  що  я  нездатна  пережити  всі  негаразди  і  жахи  війни.  Основне  повірити  в  себе  і  дасть  Бог  дочекаюся  перемоги.
       Холодне  повітря  вдарило  в  обличчя.  З  очей  покотилося  кілька  сльозин,
-Ого,    ніби  й  вітру  немає  і  мороз  лише  мінус  сім  градусів,  а  здається  всі  п*ятнадцять.  Ох,  як  нам  студену  зиму  пережити,  щоб  не  замерзнути,  як    люди    в  другу  світову  війну…
Від  думок  відволікло  небо…  здається  воно  висить  над  самою  головою.    Місяць  ніби  ховається,  але    по  між  хмар    його  сяйво  де  –  не-  де  пробивається,  навкіс    підсвічує  їх.  
Красиво,  що  сказати,    як  би  ж  Бог  дав  миру,  можна  й  потішитися.  Внизу    помітила    пару  молодих  людей.  Напевно  чоловік  щось  розповідав,  з  висоти    такий  кумедний,    до  жінки  раз  –  у  -  раз  повертав  голову  і  розмахував  руками.  Відразу  пом*якшав  вираз  її  обличчя,  з*явилася  усмішка.  Кілька  хвилин    дивилася  вдалину,  виднілася  центральна  дорога.  Раз  -  по  -  раз    проїжджали  автівки,  світлом  фар    освічували  дорогу.
Раптовий  звук  сирен  заставив    здригнутися.  По  центральній  дорозі,  одна  за  одною  мчали    карети  швидкої  допомоги.
 Відчула  неприємне  поколювання  в  серці,
-О,  Господи,  напевно  знову  в  лікарню  везуть  поранених.  Збережи  їх  Боже!  Пошли  до  них  ангелів  охоронців!
Скотилася  сльоза…  важко  на  душі  -  Ні-  ні,    від  війни  не  втекти,  а  треба  триматися.  Я  ж  маю  нитки,  маю  роботу,  значить  іще  комусь  потрібна.
 З  такими  думками  повернулася  в  кімнату,  пила  ліки.
 Умовляла  себе,    основне  треба  повірити  в  себе,  я  справлюся.  Ми  українці  -  вільна,    сильна  нація!  Всі  маємо  пережити  цю  кровопролитну  війну.  Маємо  справитися  з  своїми  емоціями.  Все  буде  добре!

                                                                                                                                                 Грудень  2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970941
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 22.02.2023

Ніна Незламна

Квіти - вісники любові й кохання ( проза)

                                                                                                           1
       Ледь  –  ледь  світало…
На  якісь  миті,  веселково  замайоріло  небо    -  навкруги  світліло.  Враз,  по  небу    стрічки  фіолетового  кольору,    уже  й  стемніло.  А  на  землі,  крізь  темінь,  деінде      біліють  маленькі    купки  снігу….
   Як  завжди,    не  поспішаючи,  Олена  йшла  обережно,  щоб  не  нашкодити    квітам,  що  лежали    у  кошику.  Інколи  кліпала  очима,  придивлялася  під  ноги,  щоб  ненароком  не  підслизнутися.  Невтішна  погода,  ніби  й  трохи  примерзло,  а  місцями  наче  й  ні.  
 Крок  за  кроком…  підстерігали  думки  -  Вчора  випав  перший  сніг,  не  впевнений,  ну    звичайно,    тож  іще    не  на  часі.  Місяць  листопад,  не  грудень,  куди  й  навіщо  поспішати,  але  ж  не  ми  керуємо  погодою,  а  вона    дивує  нас    своїми  сюрпризами.  Може  сьогодні  вдасться  продати  квіти,  хоча  би  знову  не  лунала  повітряна  тривога.  Війна  -  це    горе  і  страждання,  сльози  і  смерть,  біда,  нещастя.  Шкода  людей,  які  знаходяться  під  артилерійськими  пострілами  та    під    ракетним    бомбардуванням.  Бідолахи,  як  вони  там  виживають…  
     Олена  займалася  квітами,  навесні    вирощувала:  фіалки,  нарциси    тюльпани.  А  літом,  всю  увагу  приділяла  трояндам.  Біля  хати    скляна  веранда,  на  перший  погляд,  справжня  оранжерея.  Троянди:  білі,  жовті.  рожеві,червоні,  оранжеві  -  як  нелюбити  таку  красу?    З  ними  вела  розмови,  ділилася  буденними  справами.
     З  Києва  люди    купили  хату    по  сусідству  років  три  тому,  дивувалися  нею  -    одна  весь  час  й  одна.  Але  добре  мати  таких  сусідів,  привітні,  в  особисте  життя  не  втручаються.
     Влітку,  доволі  раненько,  Олена  поспішала  до  транзитних  потягів,  носила  квіти  на  продаж  Інколи  і  в  обідню  пору  поспішала,  і  навіть  під  вечір.  Нині  не  завжди  вдавалася  торгівля    і  потягів  стало  менше,  ще  й  часті  сирени,  ходила  тільки  зранку.  
   На  вокзалі,  де    чоловіки  й  жінки,  щось  продають,  між  собою  називають  «манежем».  А  що  ж  робити,  коли  роботи    немає?  Якось  треба  себе  знаходити,  бути  комусь  потрібним.  А  інколи  й  поспілкуватися,  хтось  скаже  привітне  слово,  а    раптом  й    квіти  купить.  Хоч    війна,  але  дні  народження  ніхто  не  відміняв,  чи  інші    якісь  свята.Чи  просто  так,  на  знак  уваги,    коханій,  чи  дорогій  людині    подарувати  квіти.
     Їй  недавно  минуло  тридцять  п*ять  років.  Втрачала  надію,  що  зможе  зустріти  друга,  про  кохання  уже  й  не  мріяла..  Інколи  згадувала  шкільний  випускний  бал,  де    усі  усміхнені,  щасливі.  Та  з  тими,  хто  подобався  не  мала  нагоди  продовжити  спілкування.  Думками  ділилася  з  квітами,  себе    втішала  -    мабуть  не  судилося.
   На  жаль  і  сімейне  життя  не  склалося.  Як  зустрічалися,  то  ніби  сонце  освітило  шлях  до  щастя,    все  було  до  ладу,  а  як  побралися  підстерігла  біда.  Чоловік  полюбляв  перехилити  чарчину  горілки,    а  згодом,  її    пив  наче  воду.  Душа  боліла,  у    ліжку  страждала,  не  раз  вмивалася  сльозами,  щодня  втрачала  надію  на  краще  життя.  Так  десять  літ  та    врешті  –  решт  терпіння    урвалося,  покинула.  Тепер    мешкає  у  батьківській  оселі,  вони,  від  початку  війни  виїхали  в  село,  у  хатину  своїх  пращурів.  Боліло    й    серце,  бідкалася  про  дитя,чом  Бог  не  дав?  У  смутку,  вечорами  задивлялася  на  зорі,  потай  ховала    гріховні  думки    -  Може  й  на  краще?
                                                                                                                 2  
       Здавна  багато  уваги    приділяла    квітам.  Ось  і  сьогодні,  ледь-  ледь  накривши  щільним  папером,    у  кошику  лежало    три  букети    білих  хризантем.
   Тридцять  хвилин  ходи,…уже  й    небо  посвітліло.  Але  з  усіх  сторін  воно  затягнуте  сірою  пеленою.  Знову  віщало  похмурий  день,  щото  осінь,  така  ж  сумна,  як  і    настрій,  як  сьогодення.
   Біля  стежки,  що  вела    до  вокзалу    погасли  ліхтарі….  Метушаться    люди  з  валізами.  Тут  верує  інакше  життя…    коли  потяг  подають  на  платформу,  про    все  забувається.  Штовхаючи  один  одного,  усі  поспішають  до  потяга.  За  мить,    кожен    жваво  пропонує  свій  товар,  яблука,  грушки,  напої,  в  баночках    консервовані  салати,    огірки,  помідори,  квашена  капуста.
На  підносах  смажена  риба,    пиріжки  на  любий  смак.  Хтось  із  каструлі  продає  вареники,чи  пельмені.  Поряд  веселий  гамір,  задоволений  молодик,  у  пакет    набирає  блинчики  з  сиром.  То  де  ж  тут  щось  та  й    не  купити,  коли  літають  такі  пахощі.    Враз  хтось  усміхнений,    зачарований  пишнотою  квітів,  підійде,  скаже  привітне  слово  й  купить.  Смуток  розвіюється,  тішиться  душа.
     В  тунелі  людно..    вона    підіймалася  по  сходах…  раптово    за  руку  торкнув    молодий  чоловік,  поспішаючи,  
-Кажуть  у  вас  квіти?
 За  кілька  секунд,  щасливий  вдачею,  з  букетом  квітів,  по  сходах    поспішив  вниз.  
-Так,  таки    удача,    йому    й  мені  ,  -  ледь  посміхнулась  й  про  себе    подумки  -  Комусь  буде  приємно    і  квітам  у  приміщені  комфортніше.
Таке  воно  життя..  навіть  коли  сторонню  людину  побачиш    усміхненою    й  самому  на  душі  стає  приємо.  Але  ж    здавалося  ніби  це  дрібниці.  Та  людині    потрібні  квіти,  вони    ж,  як  вісники  радості,  любові,  кохання,  доброти.  Надихають  до  життя,  знімають  стреси,  дарують  ніжність,  заворожують  красою,  подають  надію  на  краще.
 Біля  вагонів  пасажирів  зовсім  мало….  
Вона    вдруге  пройшлася  вздовж  потяга,  з  останнього  вогона  вийшла  провідниця,
 -Ану  покажіть,  що  сьогодні  нам  принесли?  
Поспіхом,  все  ж  ніжно  долонею  підтримувала  квіти,  
-Сьогодні  білі  хризантеми,  справжні  красуні!  Подивіться,    хіба  ні?
 Враз  у  очах  провідниці    радість,  взяла  букет,
-І  справді  краса!
 І  ось,  Олена    полегшено  перевела  подих,    в  кошику  накрила  останній  букет.  Ще  один  потяг,  чи    вдасться  продати,  чи  ні,  але  й  так  пощастило  та  що    ж  далі  буду    робити?  
     Думки…  думки…    -  Мабуть  останні,  сімейні  хризантеми  здам  у  магазин,  все  ж  якась  копійка.  Зате  на  душі    відчую  спокій,  не  буду  мерзнути  та  й  квітів  шкода  тримати,  мороз    підступний,  втрачатимуть  красу.
   До  платформи  під*їжджав  останній  ранковий  потяг.  Звичайно    йшла    з    бажання  продати  квіти,  шкода  якщо  прийдеться  принести  додому.  Але  і  ввечері    до  інших  потягів  вона  не  піде.  Як  пасажирів  мало,  ще  й  лунатимуть  повітряні  тривоги,  то    який  сенс  мерзнути,    чого  чекати..…  
     Не  поспішаючи,  з  тунеля    вийшла  на  платформу.  Холодний,  пронизливий  вітер  вдарив  у  обличчя.  Злегка  почервоніла,  взяла  у  руки  кошик,  обійняла  двома  руками,  для  квітів    намагалася  зробити  затишок.    Біля  одного  з  вагонів,    стояла  провідниця,    з  тамбура  виглядала  білява,світлоока,  років  десяти  -  дванадцяти  дівчинка.  Здивовано  дивилася  на  натовп  широко  розплющеними  очима.  Люди    пропонували    вареники,  картоплю,    вона  у  відповіть,  трохи  соромлячись,  хитала  головою,
 -Ні-  ні!  Мені  би  квіти,  бабусі  день  народження...
 Саме  в  цей  час  помітила    хризантеми.  Мило  усміхнулася,  махнула  рукою,
-Квіти…квіти…
Провідниця  подала  їй  руку,
-Он  подивися!  Та  жінка  часто  їх  носить,    бачу  білі  хризантеми.
Дівчинка  хутко  підбігла,  любувалася  квітами,
-Ой,  які  красиві!    Вони  такі  пишні,  іще  й  махрові.  Зачекайте,  я    зараз  покличу  тата.  Ви  нікуди  не  йдіть,  ми  обов*язково  купимо,  тільки  в  нього  гроші.  Зачекайте!
 Озирнулася,  за  мить  зникла  у  вагоні.
                                                                                                                           3
   Когось  чекаючи…    завжди  хвилини  довгі.  Але  й  не  дочекатися,  то  неповага    до  себе,,  втратити    свою  ж  гідність,  тим  паче  коли  попросили.  
 Вся  увага  на  вагон,  лише  на  якісь  секунди    відволікалася,    на  продавчинь,    які  поспішали  до  інших  вагонів.  Нарешті,    по  сходах  вагона    спустилася  дівчинка,  за  нею  йшов  чоловік.  Такий  же  білявий,  як    дівчинка,  доволі  високо  зросту.  Весь  час  уважно  дивився  під  ноги.  Тримав  палицю    в  тій  же  руці,  що  і  шкутильгала  нога.    Їй  відразу  стало  не  по  собі,  підійшла  ближче.  Чоловік  підняв  голову,
-То  де  тут  квіти?
 Олена  уважно  придивилася,    раптово  ледь    зблідла,  
-Андрію…  це  ти?
Від  здивування  його  очі    округлилися,
     -Оленка?!  Оленка  і  квіти!?  Оце  так  подарунок.  Скільки  літ,  скільки  зим!  
   Ану-ну,  дай  я  на  тебе  уважно  подивлюся…така  ж  мила,  як  і  була.
 Неочікуючи    такої  зустрічі,  Олена    засоромилась,  як  дівчисько,
-  Та  не  дивися  ти  на  мене  так,  ще  дружина  приревнує.  А  квіти…    я  просто  вам  подарую,  не  треба  ніяких  грошей.  
-О,  ні!-  заперечив    рукою,    продовжив,
-Бачу  ти  не  змінилася,  така  ж  чуйна  і  добра,  як  була  у  школі.
Злегка    обійняв  доньку,  звернувся  до  неї,
-Маринко!  Йди  одягни  курточку,  бачиш,  як  холодно.
Олена  ледь  хвилюючись,
-  То  уже  й  квіти  забери!  Візьми  з  кошиком,  постав  у  воду,    правда  вони  там  з  мокрою  серветкою.  Але    не  знати  скільки  вам  іще  їхати.
-Та  ми  ж  до  Вінниці,  я  не  сказав.    Одна  година    й  будемо  вітати  бабусю.  Вона  давно  чекає.  
І  знову  до  доньки,
-Йди  сонечко,    обережно  поклади  на  стіл,  а  кошик  принеси.  
Марина  посміхнулася,  поспішила  у  вагон.
-І,  як  там  Євгенія  Михайлівна,  ще  вчителює?
-Та  ні,    Маринку  бачиш  …  з  самих  пелюшок  її  виховала.  Мусила  піти  на  пенсію,  я  навіть  не  знаю,  щоби    без  неї  робив.  Шкода  батька,  важко  переносив  новини  про  війну,  а  потім  переїзд,  уже  п*ять  років    його  немає.  А  так  нічого,  маємо  трикімнатну  квартиру,  працюю,  життя  продовжується.
   -А  де  ж  дружина?Наскільки  пам*ятаю,  ти    жив    десь  під    Донецьком,  вона  ж  звідти.  
-Довга  історія…    Валентини    ще  в    сімнадцятому  році  не  стало.  Життя  забрала  снайперська  куля…  ось  так  і  живемо.  Оце  з  донькою  їдемо  додому,    гостювали  на  Буковині.
-А    що  з  ногою?
 -Я    два  роки  був  на  війні,    захищав  місто,  тепер    на  все  життя    маю  подарунок.  Бачиш,  як  воно  склалося,  рано  одруживсяя.  армія,  війна,  поранення.    Тепер  до  війська  не  беруть  -  став  непридатним.  Так  доля  розпорядилася,    доброго  мало  пізнав.  Але  живемо,  як  живемо.  Оце  сьогодні    мамі  день  народження,    шістдесят  п*ять  років.  Марина  всі  вуха  прожужжала,  тільки  й  мови,
-Візьмемо  таксі,  а  квіти,  де  візьмемо  квіти?  А  тут  бачиш,  нам    так  підфортунило.
Біля  дверей  вагона  помітив  доньку  ,
-Зачекай  хвилину….
Марина    спускалася  по  сходах,    Андрій  взяв  її  за  руку,
-Доню,  в  мене  особиста  розмова,  будь  ласка    постій  тут,  подихай  свіжим    повітрям,  стоянка  пів  години,  тож  маємо  час.
У  відповідь  здивований  погляд,    але  на    згоду  кивнула  головою.
Повернувшись  до    Олени,  Андрій  продовжив  розмову,
-  Ну  гаразд,  про  мене  більш  -  менш  все  знаєш.  А  як  ти?    Бачу  рідне  містечко  не  зрадила.  Працюєш?
 -Та  ні,    в  бібліотеці  попала  під  скорочення.  Окрім  книг,  там  підтримувала    комфорт,  займалася  квітами.  От  тепер    вдома  вирощую  квіти,  треба  ж    якось    виживати.  
-А,  що  чоловік?  Думаю  діти  теж  є.
Гаряча  кров  підступила  до  її  обличчя,
-Та  ні,  не  склалося.  Знаєш,  як  нині  кажуть,  хоч  і  жінка  та  на  виданні.
-Гей,чого  так  почервоніла?  Це  життя.  Знаєш,  я    тебе  часто  згадував,  згадував,  як  ми    їздили  в  парк  у  Вінницю.  Пам*ятаєш  …  ти  їла  вишневе  морозиво,  а  я  бовдур,  ненароком  товкнув,  краплі  потрапили  на  твою  білу  сорочку.
На  її  обличчі  розпливлася  привітна  усмішка,
-Ага,  а  ти  потім  вибачався  та  й  вибачався.  Знаєш,  а  я  часто  згадую  смажені  пиріжки  з  капустою,  що  ти  витяг  з  рюкзака.  Як  мухи    тебе  всі  обліпили,  боялися,  що  комусь  недістанеться.  Але  ж  такі  смачні  були,  Євгенія  Михайлівна  усім  догодила.
Він  дивився  на  неї,    в  долоні  приховував    двісті  гривень,  але    дати  не  наважився.    Раптово,  на  якусь  мить    у  очах  блиснув  лукавий  вогник,  подумав  -  Може  вдасться  провернути  одну  справу,  звернувся  до  неї,
-Олено,  я  думаю  мама  буде  рада  тебе  бачити,  зачекай  хвилинку.
О,  це  що  за  видуми…  хотіла  сказати,  але  промовчала.
Він  підійшов  до  провідниці,  злегка  взяв  під  руку,  відвів  у  сторону,  про  щось  говорив.  Та  у  відповідь  крутила  головою,  все  ж  згодом  кивнула,  ніби  на  щось  дала  згоду.
Усміхнений,  повернувся  до  Олени,  весело  сказав,
-  От  вирішив  одне,  на  ці  хвилини,  найважливіше  питання.  Я  ладен  стати  на  одне  коліно,  попроситити  тебе  поїхати  з  нами.  Ми  о  дев*ятій  годині    будемо    вдома,  погостюєш,  захочеш  ввечері    проведу  на  електричку,  а  ні,    то  завтра  повернешся.  Я    так  зрозумів,  ти    сама  живеш….
Вмить  стиснуті    вуста,  їй  чомусь  захотілося    сміятися,  оце  так  видав,  так  одягнена…  куди?  Ще  висміють…
     -  Ну,Оленко,-    на  плече  поклав  руку,  
-Я  з  провідницею  домовився,  тож  ти  не  виставиш  мене  на  посміховисько.
-Так  –  так,  дай  подумати.Ти    увійди  в  моє  положення.    Я    тебе    розумію,  але  у  такому  вбранні  і  без  подарунку.  Звичайно,  вона  мене  добре  знає,  але  все  рівно  незручно.
-Тю!  Ми  ж  свої  люди!  Нормальне  вбрання.  Штани,  як  штани  й    курточка    новенька,  ще  й  берет  пасує  до  твоїх  карих  очей.  Не  вагайся,  пішли  в  купе,  там  нас  тільки  двох.    Розкажеш  про  своє  життя,  поспілкуємося.
Сама  ніби  в  недоумінні,    до  голови  влетіла  думка  -    А,  що,  може  погодитися?  І  справді,    хто  мене  вдома  чекає…
-Пішли  -  пішли,-    вів  її  під  руку.
 Гроші,  що  тримав  у  долоні,  відразу  потай  сховав  у  кишеню.  Тримав  на  всяк  випадок,    думав,  як  відмовиться  поїхати,  хай  навіть  у  останні  секунди,  непомітно  віддав  би  з  кошиком.  Нехай  би    й  губки  надула,  трохи  образилася,  але    з  часом  би  пробачила,  вона  ж    добра.
     Вони  заходили  у  вагон,  провідниця  посміхнулася,
-Ну  -  ну…  однокласники!
Марина  здивовано  подивилася    на  батька,  поспішила  за  ними.
                                                                                                             4
По  приїзду  у  місто,  Олена  з  Мариною    зайшли  в  магазин.  Дівчинка    така    ж    говоруща,  як  тато.  Майже  весь  час  посміхалася,  в  подарунок  вибрала  плед  з  пелюстками  ніжно  -  рожевого  кольору,
-Оцей  візьмемо,  їй  пасують  світлі  тони,  вона  обожнює  в*язані  речі.
   За  хвилин  п*ятнадцять,    таксі  зупинилося  біля  п*ятиповерхівки.
Андрій  розрахувався  з  водієм,  звернувся  до  доньки,
-Ану  давай,  Маринко,    веди  нашу  гостю,  я  так  хутко  не  зможу,  хоч  і  другий  поверх,  але  йтиму  останнім.
Євгенія  Михайлівна    привітно  зустріла,    не  стримуючи  емоцій,  плеснула  у  долоні,
-Оце  так  гостю  ви  мені  привезли!  Оленко,  дуже  рада  тебе  бачити.  Ви  що  в    потязі  зустрілися?
-Ні,  мамо,  ні!    Зустрілися  на  платформі,  от    умовив    тебе  провідати.  
Вручав  квіти,  поцілував  в  щоку,
-Вітаємо  тебе  дорогенька!  Миру  і  здоров*я,  щастя,    добрих  емоцій.
Маринка  вручила  подарунок,
-  Бабусю,  цей  подарунок  від  нас  усіх.  Це  щоб  ти  не  змерзла…
Евгенія  сама  обійняла  Олену  та  вітала,  бажала    здоров*я  і  прожити  ,  іще  років  п*ятдесят.
Євгенія  ледь  не    просльозилася,
-От  і  добре!  Проходьте,  роздягайтеся.  Разом  накриємо  стіл,  будемо  святкувати.    Думаю  в  чотирьох  буде  веселіше.
     У  чужій  родині,  а  ніби    в    своїй  жаданій  сім*ї,    увага,  тепла    розмова.    Євгенія  цікавилася    про    життя    на  Буковині.  Журилася  за    переселенців,  які  були      змушені  покинути  свої  домівки.За  чаєм  обговорювали    останні  події  на  фронті.  А  згодом,  Євгенія  все  ж  поцікавилася  особистим  життям  Олени.  Дізнавшись,  що  вона  живе  одна,  скоса  подивилася  на  сина,  а  він  не  відводив  від  Олени  погляду.    
     Вечоріло…  Олена  сподівалася  поїхати  додому,  про  це  в  розмові  попередила  Андрія.  Згодом  він    на  якийсь  час  зник.    Марина  не  відходила  від  вікна,  побачивши    авто,  усміхаючись    повідомила,  
-Тато  під*їхав,  таксі  подано!
   В  електричці  людно….Олена    задивлялася  у  вікно.  За  прожитий  день  -  не  покидали  дуики    -  Обіцяв  приїхати,  а  чи  й  справді  приїде?  Хоч  і  говорущий,  але  підлості  за  ним  ніколи  не  помічала.  Але  ж  роки  пройшли,  хто  знає,  яким  він  став.  Мають  квартиру,  авто,  хоча  й  старенька  «лада»,  але    добре    доглянута,  на  ходу.  Найбільше  втішало,  що  має  свою  справу,  тримає  магазинчик,  продає  мобілки,  картки  до  них  та  іще  дещо.  Обіцяв  влаштувати    на  роботу,  в  магазин  »Квіти»,  що  неподалік.  Але  ж  їздити  щодня  дорого  й  не  комфортно,  хіба,  що  навесні  погоджусь.  Дивно,  каже  відколи  немає  жінки,  більше  нікого  й  не  мав.    Загалом  чоловіки,  що  були  одружені,  швидко  знаходять  жінку  для  інтиму.  А  тут…    ше  я,    дійсно  бовкнула  неподумавши    -  жінка  на  виданні,  от  халепа.
     А  час  летить…  позаду  два  тижні.
 Вечір…    Євгенія  Михайлівна    сиділа  в  кріслі    читала  книгу,  в  той  же  час    чекала,  коли  син  завершить  телефонну    розмову.
 Нарешті    двері  відчинилися,  він  поспішав  у  ванну  кімнату,
-О!  Ти  не  спиш?
-  Так.!  Оце  дивлюся  на  тебе,    до  пізнього  вечора  розмови  по  телефону.  Ти  напевно    з  Оленою  щось  плануєш,  а  зі  мною  не  ділишся.
-А  ти  щось  маєш  проти?
-Та  ні,  це  твоя  особиста  справа.  Я  буду  тільки  рада  коли  одружишся.
-Ти  ж  знаєш,  я  наперед  ніколи  нічого  не  кажу.  
-Та    все  ж  я    хочу  тобі  порадити,  якщо  щось  вирішиш,  поговори  з  Маринкою,  дівчинці  скоро  дванадцять  років.  Саме    такий  вразливий  вік,  не  знати,  як  вона  сприйме  життєві  переміни.
-Я  знаю,  не  хвилюйся,  все  буде  добре.
 Наступного  вечора,  щільно  закривши  двері,  Андрій    розмовляв  з  донькою.  Мати,  ніби  на  голках  сиділа  в  кріслі.  Хвилювалася,  може  онучка  плакатиме,  чи  про    щось  гучно    заперечуватиме,  але  було  тихо.
Минуло  майже  пів  години…    Андрій  вийшов.
-Ну,  що  там  сину?
 -Все  добре.Знаєш  мамо,  я  так  зрозумів,  що  діти  які    бачили  жахіття  війни,  страждання    людей,  набагато  раніше  дорослішають.  Вона  мене  уважно  вислухала,  усміхалася,  задала    лише  одне  єдине  запитання  чи  можна  Олену    називати    по  імені  та  по  батькові.
-І  все?
 -Так!    Вона  здається  Петрівна,  як  мені  пам*ять  не  зраджує.  Я    ж  казав  все  буде  добре.  На  добраніч!
Наступного  вечора,    Андрій    повідомив  Олені,  що  має  намір  приїхати..
                                                                                                                 5
   До  цієї  пори,  всі  сімейні    хризантеми  Олена    віддала  до    магазину,  гроші  за  них  мала  отримати  після  продажу.  Тішилася…    вдома  мала  заначку,  дещо  придбала  в  магазині,  намагалася  приготувати  гостинний  обід.
   Гостя  чекала  з  електрички,  а  він  завчасно  приїхав  автівкою,  сигналив  біля  будинку.  Почувалася  збитою  з  пантелику,  намагалася  вгамувати  хвилювання.
   Тепла  зустріч,  усмішки,  жарти.  
На  столі,  у  вазі  сім  червоних  троянд,  поряд    пляшка    вина,  коробка  шоколадних  цукерок.
     Після  смачного  обіду,  Андрій      й    слова  не  промовив,  що  поїде  додому.
Разом  роздивлялися  старий  альбом,    з  деяких  фото  сміялися,  згадували  шкільні  роки.
За  вікном  сутінки…    він  позирнув  у  вікно,
-Оленко,    я  авто  на  обійстя    зажену.  Хто  знає  ніч  є  ніч,  ще  хтось  непроханий  поліз.Хоча  й    на  сигналізацію  поставлю  та    думаю,  так  нам  обом  буде  спокійніше.
Очі  забігали,  ніби  шукали  порятунку,  тож  не  спитаю  чому  не  їде,  скаже  випхала    на  ніч.  Ото  так  гостинність!  Від  думок  і  самій  стало  соромно,  
-Звичайно  краще    перестрахуватися.  Навіщо  нам  неприємності.
За  вікном  ніч…  ні  зірок,  ні  місяця.    Їм  не  завада,  відчути  те,  чого  не  мали  декілька  років.  Уста  солодкі…  міцніє  пристрасть  у  поцілунках.  Від  кохання  п*яніли,  в  судинах  закипала  кров  .  Вона  ж    розпашілася,    подібна    розквітлій  квітці,  тихо    благала,-  Ну    досить,  досить…
     Ранок…Андрій  міцно  спав.  Вона    напів  оголена,    проснувшись,  поглинута  думками  про  життя  -  От  хризантеми,  напевно  їм  завдячити,  що  маю  того,  хто  до  душі,  від  кого  почуваюся  щасливою.
Вмить  спохватилася,  а  часом…ой  хоча  би  без  наслідків!
Дивилася  на  нього…  а  він  такий  жаданий,  мужній  і  привітний  солодко  спав.  Все  ж      у  душі,    подумки  себе  картала  –  Про  наслідки  обоє  не  подумали.  Що  ж  буде  далі?
 Осінній  ранок…  сніданок,    розмова,  жарти.
Згодом  прощання…  від  обійстя  від*їхало  авто.  А  в    її  голові  цілий  жмуток  думок,  яких  наразі    важко    позбутися.    Все  ж    прибирання  після  гостя,    відволікло.  Згодом    поспішила  в  магазин  квітів.
   Минуло  два  тижні…вона    й  не  думала,  що  все  так  швидко  вирішиться.  Вечірнє  спілкування  по  телефону  -    ніби  по  графіку.  Та  раптом  звук  сигналу  авто,
-Ти    десь  їдеш?
-Та  ні,  приїхав  !  Знаю  ти  вдома  –  у  вікно  поглянь!
-Оце  так  сюрприз!  Ну,  як  метеор!  Такий  же  спритний,  як  і    в  школі,-  буркнула  про  себе.
 На  ранок…  за  вікном  біліло.  Олена  намагалася    тихенько  встати  з  ліжка,  підхопивши  одяг,  зникла  в  кімнаті.
Поки  одягалася,  він  уже  одягнений  стояв  біля  вікна,
-Оленко!  Доброго  ранку!  Віники  маєш?Я  піду  сніг  змету  зі  стежки  та  з  авто.  Доки  немає  повітряної  тривоги,  будемо  їхати.  Збирай  речі,    валізи    в  багажник  поставимо  а  сумку    на  заднє  сидіння.
-Так-  так!  Я  збираю!  Тільки  давай  щось  перекусимо.
Авто  виїхало  на  трасу,  набирало  швидкість.  На  задньому  сидінні  сиділа  Олена,  вкотре  роздивлялася  на  руці  каблучку  для  заручин.  Її  таємне  блищання  раз  –у  -    раз  привертало  увагу.  Перед  очима  його  ніжний  погляд,    у  очах  благання,  відразу  й    запитання,  -Ти  підеш  за  мене?
Сполохана,  відчувала  гучне  серцебиття,  несміло  відповіла,  -Так!  –  
То  ніби  відбувалося  уві  сні.  Позаду  незабутній  вечір…    а  вона  наче  знову  бачить  перед  собою  його  погляд  сяючих  очей.    Душа  радіє,  як  у  мирні,  весняні  дні.  Серце  наповнене  натхненням,  радістю  і  щастям.  Всі  сумніви  відлетіли  вдалечінь,    дасть  Бог  війна  закінчиться,  попереду  нове  життя.  
Андрій  порушив  мовчання,
-Ти  чого  задумалася?    Не  хвилюйся…    по  дорозі    в  село  заїдемо,  думаю  твої  батьки  будуть  раді    нас  бачити.  Пару  годин  погостюємо,  а  там  і  додому.  Не  забивай  голову  думками,  все  буде  добре!
   На  згоду  кліпнула  очима…  поряд  з  нею  сумка  з  букетом  білих  хризантем.  Ніжно    торкнулася  пальцями    голівки    квітки  -  
 –  Мої    квіти…  мої    ніжні  хризантеми.    Мої  квіти    -  вісники  доброти,  любові    й    кохання,    з  вами  я  віднайшла  долю.
                                                                                                                                                                   Листопад  2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967131
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 11.01.2023

Ніна Незламна

Відверта розмова ( продовження)

                                                                                         1
         Сонячні  промені    торкалися    землі….
 Марина,  злегка  примруживши  очі,  вийшла  з  літньої  кухні.    Окинувши  поглядом  обійстя,  про  себе  тихо,
-  Пішла…    ох,    голубко  моя,  що  ж  ти  вирішиш  та  коли,  але  ж  час    так  швидко    летить.
       В  світлиці  сонячно  і  тихо….  Серед  кімнати    круглий  стіл,  покритий      білою  вишитою  скатертиною.  Посеред  столу,  в  скляній  вазі  стояли  білі  троянди.    Червоні  кетяги  калини,    з  зеленими  листочками,  вишиті  на  скатертині,  підчеркували  красу,  ніжність  кожної  квітки.
Переступивши  поріг,    їх  відразу  помітила.    Ледь  посміхнувшись,  майнула  думка  -  О!  Ба,  навіть  букет  розв*язала.    Так  красиво,  вміло    розділила  їх,  не  те,  що  раніше.  Було  всуне  квіти  в  банку  й  скаже,  -    У  вазу  потім  поставлю.  Згодом  і  додому  поїде,  так  їх  і  залишить.  Нині  мабуть    таки  сердечко  йокнуло.  
 Затаївши  подих,    маленькими  кроками,      підійшла  до  спальні.  Від    здивування,  аж  закліпала  очима.  Тихе  схлипування  приголомшило  стару.    -  Оце  так  -  так!    Те  що  відбулося  і  справді  на  краще.    Пташечко  моя,  може  корисно  й  поплакати,  скоріше  в  собі  розберешся.    
 Навшпиньках  вийшла  з  кімнати.  –  Ні  -ні,  зараз  краще  не  чіпати!-
     Проживши  життя,  багато  чого  навчишся.  Часто  згадувала  своє  життя    прожите  разом      з  батьками  чоловіка.  Колись,  щось  і  сказати  треба,  а  колись  і  змовчати.  Життя,  як  річка,  то  повноводна,то    замулюється,  То    швидкий  потік  води,    а  то  ледь  помітний,  всього  буває.
       В  літній  кухні  ледь  привідчинені  двері…    по  обійсті  розносився  запах  смажених  котлет.  Неподалік,    кіт    вже    насолоджувався  своєю  порцією.
 А  пес,    раз  -  у  –  раз    ревниво  позирав    у  його  сторону,    ловив  запах.  Все  ж  втішався  своїм  частуванням,  кліпаючи  очима,  лапами  тримав    кістку,  вгризався  в  неї.  
-  Ну  от,    здається  вже  обід  готовий,    що  там…    встала  моя  пташка,  чи    спить,  чи  просто  вилежується  ?
Не  встигла  й  подумати,  як  двері  відхилилися.  Між  дверима    і  луткою  показалося  обличчя  Дарини.  Вона  ніби  й  намагалася  посміхнутися,  але  погляд    і  вирази  лиця  мінялися  бистро.  Ніби  боролася  сама  з  собою,  намагалася  приховати,  що  в  неї  на  душі.
Марина  зробила  вигляд  ,  що  непомітила  її  стурбованості,
 -  Гайда,  пообідаємо  та  піду  приляжу,  трохи  відпочину  .  Ти  ж    додому  завтра  їдеш…
-Ні!  –  Поспіхом  перебила,  -  Я  пообідаю  і  йду  на  автобус.  Вдома  достатньо  справ.    Ти  казала,  що  сало  передаси    волонтерам…..
-  Я  не  забула.  Он  у  кутку,  бачиш    банки.
-  Що  дві  даєш?
-  Так,  що  є  те  й  даю.  Може  банку  огірочків  візьмеш,  думаю  донесеш.
Нехай    хлопці  на  здоров*я  їдять,  сало  -  сила,    а  огірочки  до  якоїсь  каші,  важко  їм  там.  Хоч  якась  поміч  від  мене.
-  А  ми  з  мамою  перечислили  гроші  на  рахунок  допомоги.  Оце  хотіла  тобі  сказати,    до  нас  у  офіс  знову  приходили  волонтери,  мене  до  себе  запрошують.    Кажуть,  зараз    дуже  скрутно,  не  встигають  все    зібрати.
 Марина  ледь  здригнулася,  похололи  ноги,
-  А  мовчала….    як  сніг  на  голову!  Що  підеш?
 Покищо  міркую…  навіть  батькам  і    Миколі  не  казала.  З  тобою  все  простіше,  без  істерики.  Час  покаже….
     З  села  до  траси  дорога  встелена    вапняною    крихтою.  Деінде  виямки  і  калабані  води.Час  від  часу    автобус  погойдувало,    Дарина    задумливо  дивилася  у  вікно.Чи  то  зелененьке  поле,  чи  посадка,  чи  вряд  кущі    шипшини  і  глоду    -    мелькали,  залишалися  позаду,    їй  було  не  до  них.  Згрібала  всі  думки  до  купи  -    Мабуть  в  моєму  житті    розпочнеться  нова  сторінка.                
                                                                                                                                   2
         Микола  ,    захистивши    дипломний  проект,  попередив  керівництво,  що  викликають  у  військкомат.  Якщо    диплом  не  вдасться  забрати,  то  хай  хоч    довідку  дадуть,  про  закінчення  вузу.
     Вночі  пройшов  густенький  весняний  дощ…  Вздовж  дороги  широка  стежка  до  військкомату.    По  ній  калюжі,  то  маленькі,  то  більші.  Дарина  йшла  по  стежці…    здаля,  горобчики  зграйкоюперелітали  з  куща  на  кущ,  з  дерева  на  дерево.  Знову  й  знову  скакали  по  молодій  травичці,  підлітали  до  калюж.  Горобці  жваво  підіймали  крильця,  розплескували  воду.
 А  по  дорозі,  раз  –  у  -    раз  в  сторону  військкомата    їхали  автівки.  
 Вона  притишила  ходу  -  Як  цих  малих  пернатих  обійти,  щоб  не  злякати,  хай  би  насолоджувалися  своїм  купелем.
 Та  лише  мить,  цвірінькаючи,  горобці  хутко  покинули  калюжу.  Ніби  даючи  їй  дорогу  -  йди  сміливіше,  ми  тобі  не  завада.  
Вже  й  настрій  покращився,  від  думок,  недоспаних  ночей  в  голові  гуділо
-Восьма  ранку,  може  вже  Микола  там?  Може  я  запізнююсь?  –
Вкотре  поглянула  на  телефон.  -  Ні  здзвінка,  ні  СМС,  що  ж  далі?-
 Та  зажавши    в  руці  телефон,  ніби    долинули  чиїсь  слова  -  ти  сильна,  якщо    кохає,  то  подзвонить…..  Навіть  озирнулася,-  Тю  що  це?
 Вона  майже  пів  години  вистояла  біля  входу  до  військкомату,  але  Микола  не  йшов.    В  коридорі  людно  й  гучно,    кілька  раз  піднялася  на  другий  поверх,  очима  шукала  його.    Хтось  поглядав  у  її  сторону,  а  хтось  і  не  помічав,  вона  ж  вирішила    чекати  стільки,  скільки  треба,  хоч  і  до  вечора.
 Минуло  ще  з  пів  години….    біля  брами,    помітила  його  постать.  То  ніби  сонце    пройняло  все  тіло,  кинулася  назустріч.
-  Миколо!  -    здригнулися  плечі.
За  мить    у  його  обіймах.  Глибоко  перевівши  подих,  ніби  ковтнула  кілька  сльозин.  Ховаючи  обличчя  на    його  грудях,  прошепотіла,
-  Я  так  хвилювалася,так  хвилювалася,  а  ти…
-  Помовч,не  треба    ятрити  душі.  Ти  ж  знала  і  ми  з  тобою    на  цю  тему  говорили.  Все,  що  відбувається  -  на  краще.  Як  і  всі  інші,  я    маю  виконати  свій  борг  перед    Батьківщиною.  
         Розчервонілий,  збуджений,  Микола  вийшов  з  військкомату,
-У  нас  є  цілих  два  дні!  В  суботу    з  речами  на  відправку….
Шаленно  загупотіло  серце  –  два  дні  …  так  мало…  -    Ця  думка  її  вибила  з  колії,    ледь  чутно  зітхнула.  Враз  опинилася  у  його  ніжних  обіймах,
-  Йдемо!  У  нас  мало  часу,  тож  використаємо  його  як  найкраще!
   Як    і  раніше,  вони  йшли  взявшись  за  руки,  обходили  калабані.  Позираючи  на  сполоханих  горобців,  посміхалися  один  до  одного,  розмовляли.  
Вона  ловила  кожне  його  слово,  його  розповідь  про  захист  дипломної  роботи  відволікла    від  сумних  думок.  Які    вкотре  намагалися  нею  заволодіти.
Він  відчував  її  хвилювання,    особливо,    коли    повідала  про  свої  наміри  допомагати  волонтерам.
 Доволі  здивований  її  рішенням,    все  ж  підтримав,  
-  Думаю  твоє  рішення  правильним.
-  А  чому  й  ні,    роботу  не  покину,    у  вихідні  дні  цим  займатимуся.  Он  у  селі    вже  є  переселенці,  люди  бідкаються,  війна.  Бабуся  дві  банки  сала  передала  ,  ще  й  вінок  часнику  і  банку  огірків.  Бачиш,  люди  об*єдналися,  кожен  хоч  чимось  хоче  допомогти  армії.
   Як  тільки    розмова  торкалася  війни,  відразу    сумні  погляди,    в  розмові  паузи.  Вони  підходили  до  п*ятиповерхового  будинку.  Біля  її  під*їзду  темінь.
-Напевно  знову  хтось  лампочку  розбив,  -  мимоволі  кивнула  рукою.
 -  А  нам  і  так  добре,  хіба  ні?  Ніжний  дотик  до  її  вуст,  ніби  до  пелюсток  квітки,  заворожив  у  довгому  поцілунку.                                                                                              
     Повернувшись  додому,    Дарина  довго  не  могла  заснути.  Ніби  й  досі  відчувала  його  ніжні  обійми,  довгий  поцілунок.  Ні,  це  вже  не  так,  як  раніше,  по-  іншому,  це  що  кохання?
     Наступного  вечора,  вони  теж  були  разом.  Але  недовго,    Микола  зустрів  її  з  роботи  і  поспішив  на  автобус.  Перед  армією  мав  намір  з*їздити    в  село,  зустрітися  з  родиною.
                                                                                                                         3
         Дарина    вертілася  перед    дзеркалом,
-  Ну,  от  зається  так  буде  гарно!  Мамо,Ти  не  бачила  мого  зеленого  шарфика?
-  Подивися  в  комоді,    у  верхній  шухляді.  –  підходячи  ,    сказала  мати  й    продовжила,
-  Передавай  вітання  Миколі.  Хай  Бог  оберігає,  хай  легкою  буде  служба!  Нехай    удача  стане  його  вірною  супутницею..
-Добре  мамо…  останній  вечір.  Навіть  невіриться  що  поїде…    як  я  без  нього  буду?  Найбільше  хвилююся  -    тільки  б  війна  закінчилася!
       У  кав*ярні    гучно  лунала  музика.  Народу,    як  комах…    сміх,  гучні  викрики,  веселі  погляди.  А  між  закоханих  пар,    справи  доходили    до  обіймів    і    поцілунків.  
Ніхто  й  ні  на  кого  не  звертав  уваги,    у    компаніях,    вся  увага  до  своїх.
     Життя  вирує,  що  сказати!  Хоча  й  проблем,    як  кажуть  вище  даху,  але  український  народ    уміє  не  тільки    працювати,    а  й  відпочивати.  
     На  столі  пляшка  вина,    на  тарілці    акуратно  і  щільно  викладені  скибочки  лимона,  поряд    шоколадні  цукерки  в  коробці.
 Микола  ,  наповнюючи  вином  келихи,  
-Ну,  що,  якщо  більше  нічого  не  хочеш  замовити,чого  чекати,  давай  відсвяткуємо  моє  закінчення  вузу.  За  диплом,  мені  сказали,  немає  чого  хвилюватися,    батьки  отримають.    
     Дарина  з  насторогою  дивилася  на    хлопців  у  військовій  формі  -  Хто  вони?  Чи    прямо  з  фронту,  чи  просто  так  вирядилися,  щоб  похизуватися  -
 Помітивши    її  погляди,  посміхнувся,  прошепотів,  на  вухо,
-Не  дивуйся,  напевно  хлопці    мають  відпустки.  Мабуть  після  лінії  фронту…    відриваються  по  повній.  Ти  ж  знаєш,  там  буває    дуже  гаряче….

     Зненацька,  чоловіча  рука  лягла  на  його  плече.  Високий,  засмаглий  чоловік    у  військовій  формі    зацікавлено  дивився  на  Дарину,  водночас  звернувся,
-  О!  Оце  так  зустріч!  Миколо  скільки  літ  не  бачилися!
Дарина  злегка  почервоніла,    здивовано  позирала,  ніби  чекала  пояснення,  хто  це?
-  Романе!  А  ти,що    може  з  передової?
-Тихо…  такі  справи,  я  тут  з  друзями.  Останній  день  відпустки,  вирішив  у  кав*ярню    навідатися.  Бачу  і  ти  тут,  не  забув  наші    зустрічі.  Шкільні  роки  –  чудові!  Ото  було  безтурботне  життя.
-  Присідай,  на  соромся!  Романе,  випий  з  нами,    я  у  вівторок  захистив  дипломний  проєкт,  оце  прийшли  відсвяткувати.
За  мить    Микола  приніс  келих,    наливав  вино.  Помітив,  що  Дарина    намагалася  тупо    дивитися  на  стіл.  Цікаво,  що  тут  сталося  за  кілька    секунд?
Роман  ніби  їв  її  дикими  блискучими  очима.  По  натурі  такий  хлопець,    що    за  словом    у  кушеню  не  полізе,
-  А  очі!  О,    ці    очі!  То  ніби  очі  мавки!    Зелені  очі,    нагадують  коштовні  смарагди.  І  чий  же  це  скарб?
-Ну,  Романе,  як  завжди,  ти  в  своєму  стилі!  Спокусник  ,  здається  в  школі    тебе    дівчата  так  називали.
-  То    хто  ця  панянка?  Як  її  звати?
Дарина  відчувала  незручність,    тепла  кров  підступала  до  обличчя.  Вона    ладна  була    крізь  землю  провалитися.    Наче  не  п*яний,    навіщо  стільки  уваги?  
-Так-  так,  досить    компліментів!  Знайомся,  це    Дарина  -  моя  дівчина!-  сказав  Микола,  намагаючись      приховати  своє  незадоволення.
І  продовжив  ,
-  А  ти  хіба  неодружений?
-  Ні!  Я    тому  й    пішов    до  війська,  щоб    від  орків  захищати    наших    дівчат!  Вони  ж  у  нас  найкрасивіші!
Микола  дав  зрозуміти,  що    це  його  скарб,    ближче  до  неї  переставив  стілець,  присів.  Злегка  обіймаючи,  поклав  руку  на    плече.
Вона    полегшено  перевела  подих.  Як  добре  ,  коли  відчуваєш  підтримку,  коли  в  тебе  є  той,  хто  може  захистити.
Роману  нічого  не  залишалося,  як  сприйняти  все,  як  є.  Весело  сказав,
-  Ну  що  ж,  за  твій  диплом!  За  вас  закоханих!  І    Дай  Боже  миру  нашій  Україні!
Залпом  випите  вино…    дольку  лимона  підніс  до  уст.  Різко  піднявся  з  стільця,    кивнув  рукою,  на  ходу  голосно  сказав,
-Все  друзі,  я  пішов,  бачу  на  сьогодні,  для  мене    досить!  Па  -  па!
                                                                                                                                                     4
           На  годиннику  майже    двадцять  друга  година.    Після  кав*ярні,  обійнявшись,тихою  ходою  добралися  до  її  будинку.
Дарина  порушила  мовчання,  
-Дякую  за  чудовий  вечір!    Закінчилися  наші  прогулянки,  попереду  в  тебе  нове  життя.  Куди  пошлють  не  знаєш?
-    Та  ні,  я  тебе    до  дверей  проведу…
       В  під*їзді  тихо,    підіймалися  непоспішаючи.      По  сходах,  кожен  крок    відгукувався  луною  в  вишині.  Нарешті  знову  тиша.    Біля  квартири,  схилився  над  нею,  впоспіх    натиснув  на  кнопку  дзвінка.
Враз    зніяковіла,  почервоніла,
-Але  ж  мови  не  було,  що  ти  до  нас  зайдеш!
-  Тепер  є!
Одночасно    відчинилися  двері.  На  порозі  стояв  батько  Дарини,
-  Надіє,  а  до  нас  гості.  Заходь    -  заходь  Миколо!  Давненько  не  бачилися.  
 Микола  задоволений  від  теплого  прийому,  з  усмішкою  поглянув  на  Дарину,  пропустив  вперед.  Переступав    поріг  квартири,    
-  Та  ні,  ви  не  хвилюйтеся,  я  лише  на  декілька  хвилин.
       Дарина    трохи  розгубилася…  за  ці  три  роки,  у  них  він  був  лише  два  рази.  Одного  разу,    домовилися  піти  в  басейн,чомусь  не  було  інтернету,  мусив  підійнятися  до  квартири.Тоді  і  випала  нагода  познайомитися  з  її  батьками.
 А  згодом,  приблизно    через  рік,  після  мітингу  в  парку,    у  День  Незалежності,  разом    чаювали.
     Надія  вийшла  з  кімнати,  привіталася  й    відразу  запропонувала  випити  чаю.  Але    він  відмовився.
-  Я  …  оце  зайшов,    можна  сказати  попрощатися.  Може  Дарина  й  не  говорила    та    я  завтра  з  речами    на  відправку.  Диплом  захистив,  визвали    у  військкомат,  не  наполягали,  але  запропонували    пройти    строкову  службу.  Мені    ж  не  вісімнадцять  років,  я  вже  давно  мав  відслужити.  Нині  такі  обставини,треба  йти.  Треба  захищати  Україну.    Нас  декілька  чоловік  ,  мають  відправити  на    навчання  в  військовий    округ.  Зо  три  місяця  навчань,  а  далі  буде  видно.    Нам  би  війну  закінчити,  правда  Даринко,  а  тоді  можна  й  весілля  зіграти.
     Оце  так  видав!  Ледь  не  вирвалося  з  її  вуст.  Здивувалася,  несподівано  почервоніла.  Її      красиві  очі  ,  ще  більше  округлилися,  зволожніли  й  заближчали.  
   Надія  помітила  реакцію  доньки,  хотіла  щось  сказати,    але    Микола  випередив  її  ,
-  Вибачте  вже  пізно  та  й    мені  час  іти.  Я  радий  вас  бачити,  не  зміг  же  поїхати  не  попрощавшись.
Рукостискання,  прощання,    побажання.  
Повертаючись  до  виходу,злегка  хвилюючись,
-  Бувайте  здорові.  Доброї  ночі  вам!  Думаю  все  буде  добре,  побачимося.    
         Дарина  за  собою  причинила  двері,  в  під*їзді    майже  темно.
Ліхтариком  з  телефона  водила  по  стінах,по  сходах,  
-Непоспішай,  йтимеш  по  сходах,  добре  дивися  під  ноги.  Завтра  побачимося.
     Тільки  в  обіймах  можна  відчути    її  серцебиття,      вгамувати  хвилювання.  
–  Даринко,  ти  ж  знаєш,  я  небагатослівний  та  хочу,  щоб  ти  знала,  я  тебе    кохаю  !  Дочекайся  мене!    Я  побачив  твої  блиски  в  очах,ті  зірочки,  які  давно  чекав.  Зізнаюся,  сумнівався,  що  ти  мене  кохаєш,  але  серце  підказує,  ми  маємо  бути  разом.  Ти  для  мене  найдорожчий  скарб,  найрідніший  на  всьому  світі.  Нам  треба  набратися  мужності  і  терпіння,  прийде  час,    будемо  разом.  Нам    би    війну  закінчити.  Бережи  себе!
Легкий  поцілунок  у  ніс,  в  щоку,
-  Ти  красунька!  Я  пішов!  
Обережно  спускався  по  сходах  -  Ну  нарешті  наважився.  Видно  не  чекала,а    може  вже  геть  заморилася  чекати.  От  довбур,  а  я  сумнівався.      
 Від  думок  на  душі  полегшало…  спішив  додому.  
     Місяць  уповні…    дивний  стан  душі.  Занепокоєння,    смуток,  безпорадність.  Емоційний  день,  вплинув  на  сон  Дарини.  Скільки  хвилин,  стільки  й  думок.  Довго  крутилася    в  ліжку,  заснути  вдалося  тільки  під  ранок.
                                                                                                                             5
     Похмурий  весняний  ранок…        ранок  тривог  і  хвилювань…    
Біля  військкомату  збиралися  люди.  Гучні  розмови,  настанови,  обійми,  прощання,    поцілунки.  
 Микола  ніколи  не  любив  довго  прощатися.  Сумні  погляди,  сльози…  навіщо  душі  ятрити  і  комусь,    і  собі.    Хоч    і  нелегко  було  умовити  батьків,  щоб  не  проводжали  та  це  йому  вдалося.  Адже  вони  знали,  що  проводжатиме  Дарина,  тому  й      не  дуже  наполягали.
     Біля  входа  в  будівлю,  взявшись  за  руки,  вони  стояли  навпроти  один  одного.  Ніби  вже  все  було  сказано,тільки  зустрічалися  поглядами,  бентежили  свою  кров.    
Важко  вгамувати    передчуття  страху,  напруги,  хвилювання,  але  в  цей  час  треба  взяти  себе  в  руки,  мені  б  тільки  не  розплакатися  -  подумки  умовляла  себе  Дарина  .
За  кілька  хвилин  під*їхав  автобус,  миттєво  відчинилися  двері.  Несподівано  ,  з  рупора    пролунав  хриплий  голос,    призовників    запрошували  у  автобус.
Дарина  декілька  раз    важко  перевела  подих,  по  щоці    котилася  сльоза.  
-  О  ні  -  ні,  тільки  не  плакати!  Люба  моя,  а  ну    подивись  на  мене.
Обійми…    в  щоку  поцілунок,  
-Ти  сирість  не  розводь,  це  ж  весна,  не  осінь.
Вона      кинулася  до  нього,  обома  руками  охопила  за  шию,
-  Миколко,  я  кохаю  тебе.  Бережи  себе!  Я  буду  чекати.
 -Даринко…  все  буде  добре!-    звільнився    від  обіймів,    
-  Ти  ж  сильна!  Ми  сильні!  Все  буде  добре,  я  пішов!
     Важко  усвідомити,  що  нас  чекає  далі  ….    ковтаючи  полинні    сльози,  поглядом  проводжала  автобус.Тільки  тепер      по  -  справжньому  зрозуміла,    ким  насправді  він  є  для  неї.
                                                                                                                       6
     Цієї  ночі    й  Марині    неспалося.  Вчора  ,    в  останню  путь  провели  молодого  односельчанина.    Люди  гомоніли,  він    кулеметником  був.    Скорбота    ятрить  серце  й  душу.  Смутні  думки  про  рідну  землю,    про  життя,  про    родину.
   З  самого  ранку  господарювала  на  кухні,    з  приймача  слухала  новини  з  фронту.  Після  почутих  новин,  присіла  на  стілець,  витирала  сльози,
 -Ой,  Боже  –  Боже,  що  ж  це  коїться?  Війна  -    це  ж  зло.  І  що  це  за  держава,    що  жодного  століття    мирно  прожити  не  може.
-О!  Мати  Божа!  Діво  Маріє,  глянь  на  нас  з  неба!    Спаси  і  помилуй  наших  воїнів  від  ворожих  куль  і  снарядів.  Зупинини  цю    рашистську  навалу!
Читала  «  Отче  наш»  і  вкотре    хрестилася.
Раптово  задзвенів  телефон,  не  поспішаючи  дістала  з  фартуха,    
-    І  хто  це  так  рано  про  мене  згадав?
 -О,  Даринка,    моя  пташечка    дзвонить,  може  приїде.  
В  телефоні  дивний  звук,  схожий  на    шморгання  носом,    потім  голос  онучки,
-  Бабусю!  Він  поїхав!  Ти  мене  чуєш?    Він  поїхав  …
-Ти  ,  що  плачеш?  Ану  візьми  себе  в  руки!  Хто  поїхав  і  куди?  
-  Микола  поїхав  служити  в  армію.  А,  я  ж  його  кохаю….
На  устах  забігала  усмішка,  -  Ну  от,  нарешті  розібралася  в  собі….
   Присіла  на  стілець,
-Ото  знай,  що  кохання  не  завжди  радість,  а  й  страждання,  я  ж  тобі  скільки  раз  тлумачила.  Тепер  молися  Богу,  щоб  все  було  добре.  І  при  розмові  з  ним,    ні  в  якому  разі    не  плач.  Ти  маєш  підтримувати  його,  а  не  скиглити,  як  дитина.  І  коли  він  поїхав?
-Оце  допіру,      їх  чоловік  двадцять  повезли  автобусом.
В  телефоні  знову  дивний  звук…  зв*язок  перервався.
 -Ну  от  і  поговорили,  зате  відверто,  -    пробурмотіла  Марина.
 Повернулася  до  ікони,
-  Ну,  що  ж  поїхав,так  треба!  Хай  Бог  йому  допомагає.Нехай    доля  буде  прихильною  до  нього.  Дай  Боже  дожити  до  перемоги.  Щоби  всі  дітки  поверталися  додому  живими  і  неушкодженими.
     Минуло  майже  пів  року….
За  цей  час  кровава  війна  завдала  багато  горя  і  біди  Україні.      У  місті  часто  лунали  сирени,  нагадували  про  війну.  Помітно  побільшало  й  переселенців.  
Дарина  розривалася  між  роботою  в  офісі  і  в  Центрі    з  біженцями.  Одна  розрада  поспілкуватися  з  Миколою.  Він  служив  на  кордоні  з  Польщею.  Не  раз  підстерігала  думка  поїхати  до  нього,    хоч  на  хвилинку    побути  в  його  теплих  обіймах.  Але  він    умовляв,  що  нині  не  до  побачень,  треба  трохи  почекати.    Його  часті  дзвінки,  майже  щоденні  СМС,    ніби  сонце    -  придавали  сили  і  віри  в  майбуття.
Останні  новини  з  фронту  окриляли  її,  наші  війська  пішли  в  наступ.  Кожного  вечора,  готуючись  до  сну,  подумки  твердила  собі
 -Ми  переможемо!  Все  буде  добре!  Микола  приїде    і  ми  обов*язково  одружимося.    А  покищо  …    і  справді  треба  набратися  терпіння.

                                                                                                                                                             Жовтень  2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965426
дата надходження 12.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Ніна Незламна

Відверта розмова ( проза)

                                                                                                   1
       Звечоріло…    Сонце  сідало  за  обрій,  на  Тернопіль  опускалися  сутінки.  З  піднесеним  настроєм,  із  дипломатом  у  руці,  Микола    прямував  знайомою  стежкою.  На  якусь  мить  зупинявся,  любувався  краєвидом  і  знову  йшов  далі.    -  Ну  от,  весна    сили    набралася,    щось  розпускається,  а  щось  уже  й  квітне,  краса!
   Будинок    на  околиці  міста,  він  тут  народився,  виріс.  Може  хтось  і  не  любить  околиць,  але  тільки  тут  відчуває  спокій,    комфорт.    Буйні  сади,  виноградники,  кущі  сімейних  троянд,  дарують  неповторну  красу.  Насичені,  свіжі  аромати  весни  надихають  до  змін,  до  чогось  нового,  невідомого.
 -А  чому  би  не  потішитись,  у  вівторок  захищу  дипломну  роботу,  буду  вільний.  Ото  Дарина  радітиме,  але  покищо,  хай  це  буде  секретом.
       Усміхнений,  переступив  поріг,    мати      займалася  в*язанням.  Враз  покинула  спиці,
   -Ну  що  синку?
 -Не  хвилюйся,  все  добре!  Я  записаний  на  вівторок.    Два  дні  можна  відпочити.  У  мене  все  готово,  не  хвилюйся,  ти  ж  знаєш,  я  відповідально  відношусь  до  навчання.
 Зі  сльозами  на  очах,  кинулася  обіймати,
 -Ой  синочку,  тебе  викликають  у  військкомат.    Повістка    на  столі  в  твоїй  кімнаті.  Сьогодні  ранком  принесли.  Я  пояснила,  що  ти  маєш  захистити  диплом,  сказали  хай  передзвонить.
 -Ну-  ну,чого  плакати?!  То  вже  добре,  що  передзвонити  дозволили.
 -Ой,  синку,  але  ж  війна  почалася.  Я  в  Польщу  ледве  додзвонилася.  Батько  теж  мене  заспокоює.  Каже  служити,  це  не  значить,  що  відразу  відправлять  на  передову.
 -Так  мамо,  правильно  він  каже.    Не  плач,  піду  ,  півтора  року  відслужу,  дивися  за  цей  час  і  війна  закінчиться.  Ну,  як  не  закінчиться,  піду  рідну  землю  захищати.  Для  того  ми  і  є  чоловіки.  Ми  ж  козацького  роду,  така  наша  доля.  Не  хвилюйся,  вистоїмо,  все  буде  добре.  А  зараз...    ти  краще  вечеряти  давай,  бо    голодний,    як  вовк.
       В  хаті  пахло  травами.  Запах  м*яти    заспокоював.  Вона    поглядала  на  сина,  раз  -  у-    раз    переводила  подих.
 -Мамо,  ти  щось  хочеш  сказати?
 -Хочу,  але  не  знаю  з  чого  почати.Ти  тільки  не  сердся….
 -Так…  не  ходи  з  пустим  відром    навколо  криниці,  набирай  води    та    й  мені  дай    нею  насолодитися.
-  Ото  вже!  Запам*ятав  батьків  вислів,  що  посміхаєшся?
-    А  чого  кота  в  мішку  ховати,  там  мишей  немає…
 Материнський,  теплий,  лагідний  погляд  угамував  його  гарячкуватість.
-  Ну  добре,сину!  Що  у  вас  з  Дариною?
-  А  хіба  не  знаєш?
-    Знаю,  що    в  тебез  нею    дружба  та  й  доволі  давненько.  Може    вже  й  інші  стосунки  ,    може  б  одружився.  Я  домовлюся,  візьмете  шлюб.  А  там  дивися,    дитятко  народиться,  хоч  служитимеш  та  може    недалеко.
Насторожено  поглянув,
-  А  що  вже    пора?Мені  ж  лишень  двадцять  чотири  роки.
-  Я  наскільки  знаю,  їй    минуло  двадцять  два  .  Як  для  дівчини…  пора…
       Розслабившись,    він  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    у  вікно,
-  Одружитися,  а  потім  на  службу?  І  не  знати,  що  буде  далі,  адже    наші  відступають.  Ні  це  не  мій  варіант.  Мені    ваших  сліз  з  батьком  достатньо.
-  Ти  пробач,  це  твоє  особисте.  Я    зрозуміла,  якби  був  упевнений  в  своїх  почуттях,  напевно  б  так  не  говорив.
-Та  ні,  вона  хороша  і  красива,  але  характер,  як  перець  пекучий.  Хоча  в  неї  бабуся  дуже  добра,  завжди  привітна.  Онучка  могла  би  успадкувати  її  характер,  але  на  жаль.  Треба  час,  треба  подумати.
-    Знаєш  синку,  це  молодість.    А  вона  завжди,  як  палаюче  вогнище,    в  житті,    з  часом  все  інакше.  Але  я  зрозуміла,  вона  тобі  друг.  Та  кажуть  дружби  між  чоловіком  і  жінкою  не  буває…Знаєш,  вона  може  вважати    по-  іншому.  В  такому  разі  навіщо    дівчині  голову  морочити.
-  Думай,    як  хочеш.  Стосунки  між  нами,    не  такі,  як  ти  думаєш.
 -  Слухай  сину!    Не  розривай  з  нею  стосунки.  Підеш  служити,  хоч  подзвонить,  СМС    напише,      тобі  підтримка  буде.  Ти  просто  зараз  не  розумієш,  що  таке  армія!
 За  мить    мати    спохватилася,
-  А  вона  знає,  що  ти  в  вівторок  захищатимеш  проєкт?
-Ні…    не  хочу,  щоб  хвилювалася.Буде  охати,  ахати,  як  курка  біля    курчат.  
Мати  різко  піднялася,
-  Знаєш,  виконай  моє  єдине    прохання.  Я  би  хотіла,  щоб  ти  її  запросив  на  вечерю.  Хай  би    разом    вас  побачила,    з  нею    ближче  познайомилася.  Якщо  сумніваєшся,  можливо  я  б  тобі,  щось  підказала,  порадила,  побачила  ,  як  вона  до  тебе  ставиться.  Мабуть  дівчині  шкода,  адже  скільки  часу  з  тобою  водиться.
     Прислухатися  до  матері?  Важко  перевів  подих,
-  Я  зрозумів.Ну  дзвонити  напевно  не  буду,  краще    завтра  ранком  перейду  до  них.
Материнське  серце  ніби    трохи  заспокоїлося.  Але  ж  давно  на  цю  тему  з  ним    хотіла  поговорити.    
-Ой  мамо,    зачекай,    вона    казала  на  вихідні    поїде  до  бабусі.  
-  Тобі  що  туди  вперше  їхати,  чи    маршрутки  не  їздять?  Я  тебе  зрозуміла  сину.  Знаєш,  коли  кохаєш,  то  ніби  крила  виростають.  Ти  б    не  розмірковував,  а    поспішив  до  неї,-  тихо    продовжила,
-  Добре  подумай,  ще  є  час.  На  добраніч!  
 Довга  зоряна  ніч…    ясна.  У  голові  безладно  снувалися  думки,  то  засинав,то  просинався.Звичайно  служба,  це  ще  так  собі,  а  от  війна?      Але    чого  поспішати?    
 І  тут  же  сам  себе  заспокоював  -  Напевно  всі  матері  поспішають  одружити  дітей,  мріють  побачити  онуків.  Та  час  покаже…
   Ранок  видався  сонячним…Микола  вирішив  добре  поснідати,  купити  квіти    і  поїхати  до  Дарини.

                                                                                                         2

     Ранок…    чиста  блакить.  Привітне  сонце    сприяє  пробудженню  землі.  Золоті  промені    торкаються,  пестять  кущ    квітучого  білого  бузку.  Бджоли,  раз  –  у  -раз,  то  відлітають,то  знову  прилітають  до  нього,  з  суцвіття,  довкола    розноситься  мелодійне  гудіння.
   Біля    будинку,  розклавши    на  столі  сухі  стручки  квасолі,  на  лавці  сиділа    Марина.  Вмілі  рухи,  спритність  рук,    одна  за  одною  з  стручків  на  стіл  падали  квасолини.Тихо,  ніби  про  себе    гундосила    якийсь  мотив  пісні.  Вкотре,  на  голові    поправляля    теплу  сіреньку  хустку  і  знову  починала  все  спочатку.  А  чому  й  не  поспівати,  хай  хоч  так,  трохи  себе  потішу.
   Ще  вдосвіта  до  Бога    молилась,  за  Україну,  за  рідний  край,  просила  захисту    від  ворожої  навали.  У  голові    не  вкладалося,  чого    почалася  війна?  Не  раз,  себе  ловила  на  думці  -  Билися    на  сході,  нехай  би  й  билися,чого  далі  лізти?  Зрівняти  наше  життя,  завжди    в  праці,  трудолюбиві.  А  їм,  ледачим,  тільки  б  випити    та  закусити.
   Згадала,  як    після  закінчення    торгового  технікуму,  відбувала  практику  в  Саратовській  області,  в  невеличкому  районному  містечку.  Довелося  й    в  селі  побувати,  в  магазині  проводила  ревізію.    Ото  набачилася…  того    російського  життя!  Дерев*яні  хати  з  кривими  вікнами,  трухляві  сходи.  Дивувалася,  щоб  потрапити  в  приміщення    магазину,  ніби  треба  пройти  іспит.  Пройти  по  таких  сходах,  можна    руки  -  ноги  поламати  та  й  не  тільки.  Нікому,    ні  до  чого  немає  діла!    Чому  б  не  полагодити?    Дивні  люди,    чи  такі  байдужі,    чи  світ    не  люблять.  А  п*ють…  о,  то  майже  щодня,  живуть,  як  у  прислів*ї    -    «    Ледачому  завжди  свято».
Вкотре  майнула  думка  -  Добре,  що  розвалився  союз,  хоч  онуки  поживуть.  Шкода,  що    війна  та  може  ненадовго.
         Раптово  відчинилися  двері…
 Дарина,  в  одній  нічній  сорочці,  босоніж,  вже    потягувалася  на  килимі.  Її    довге  русяве  волосся    обрамляло  красиве  обличчя,    прикривало  стрункий  стан.
   -  От,  що  молоде!  Онучко!  Чи  ти    розум  втратила?!  Це  ж  не  літо!
 -    Ой,  бабусю,    ти  відчуваєш  запах  бузку?  Аж  дурманить!    А  бджіл  на  ньому,  ну  просто  не  злічити,  ото  трудівниці.  Доречі…  такі,  як  ти,  встала  ні  світ  ні  зоря,  відразу  до  праці.
 -  Ну  досить  теревенити!  Йди  одягайся  та  сколоти  нам  чаю,  м*ята    й  чебрець  знаєш  де.  І  ховай    груди,  обвіє,  клопоту  не  обберешся.
 Дарина,  розмахуючи  руками,    крутнулася,  як  дзиґа    й  за  мить  повернулася  в  дім.
-  Охо-хо….  
Стара,  вкотре  задумалася  за  онучку.    -  Заміж  пора,  а    не  йде,чого  чекає?  Життя…  кожна  мріє  зустріти  принца  на  білому  коні.  Але  ж  Микола  не  на  коні  та  в  перспективі,  захистить  дипломний  проєкт,  матиме  гарну  роботу.  Одна  загвоздка,    в  армії  не  служив,  можуть  призвати.  Війна  -  біда,  хоч  від  нас  і  далеко.  Але    ж,  щоб  воювати,    треба    пройти  строкову  військову  службу.
 Вона  вже  кілька  раз  намагалася  прихилити  онучку  до  відвертої  розмови.  А  та  ж    хитра,  як  лиска,  ще  й    гонориста,  лиш  всміхнеться,  за  мить  з  очей  зникає,  ніби  її  й  не  було.
-  Тож  не  сімнадцять  років,  а    вже  двадцять  два  минуло,  саме    час  діточок  мати.  Може  б    правнуків  дочекалася,  хай    хоч  одним  оком  побачити.
 Від  думок  відволік  сірий    кіт.Взявся  ніби    нізвідки,  здійнявши  хвіст  догори,  терся    об  ноги,  задирав  голову,  пристально  дивився  в  очі.
-Що  прийшов  гуляка?!  Де  шлявся  два  дні….  Охо-  хо…  мабуть  прийшов  пожерти?!
 Переставляючи  ноги,  щоб  часом  не  наступити  на  кота,    прямувала  до  літньої  кухні.
     Скрип  дверей…  одна  нога  тут,  а    друга  там,  у    руці  тримала    сиру  курячу  печінку,
-  Марсе!  От  бісова  душа,  не  скачи!  На…  їж,  бо  де  ж  будеш  мати  силу  до  коханок.
Печінка  до  вподоби,  втягнувши  голову  в  плечі,    кіт  почав    жадно  їсти.  
-  Та  не  спіши,бо  ще  вдавися,  ніхто  в  тебе    її  не  забере.
     Тим  часом,  одягнена  Дарина,  гойдаючи  ногами,  сиділа  за  столом.  
-Тю  ,  здивовано  протягнула  стара  ,  -  Ба,…  каже  тепло,  а  сама    влізла  в  пуховик,  чобітки  взула.  Та  іще  й    на  голу  ногу…
 -Та,  я  це…бабцю,      з  тобою  трішки  посиджу,  допоможу,  а  потім  хочеться,  ще  трохи  повалятися  в  затишному  ліжку.  Сьогодні  вихідний,  відлежуся,  чи  ти    проти?
-Та  ні,  де  ти  бачила.  Так,  нині  субота….  мені  приємно  коли  ти  поруч.  
Стара    позирала  із-під  лоба,  добродушно  всміхаючись,  продовжила,
-Може  щось  цікавого  розповіси….
Дівчина    брала  кожен  стручок  квасолі,    нігтями  намагалася      його  розчепити.
-О,  ти  так  до  ночі  будеш  теребити.  Стручки  сухі,  тож  лише    добре  притисни,  побачиш.квасоля  сама  посиплеться.  Певно  забула,  давненько  зі  мною  не  займалась  такою  справою.Дивись,  а    то  твій  чоловік    і    до  самої  ночі  не  дочекається  борщу.
Злегка  почервонівши  відповіла,  
-  От,    ти    вмієш    знайти  тему  для  розмови!
-А,  що?  Чому  й  не  поговорити.  Поділись  секретом,  як  у  дитинстві,…    в  шкільні  роки,    пам*ятаєш?
-  Так  тож  дитинство,  школа.  Ох  і  хитра,тебе  напевно    Микола  цікавить,чи  може  хтось  інший?
 -Ну…    не  думаю,  що  в  тебе    інший  є  ,  не  помічала.Тільки  він  поріг  переступає.    Відверто  скажу,  ох  і  балує  тебе,  то  квіти,  то  цукерки.Ти  ж  не  думай,  що  так    весь  час  буде.  Сімейне  життя,  це  буденні  дні,  всього  буде  і  радості,    і  любові  й  непорозуміння….
       Дарина  мовчала,    замислилася,    машинально,    в  руках  перетирала    стручки,  задивлялася  на  падаючу  квасолю.
 Марина  ж  жінка  зважлива,  стримана.    В  душу  лізти  силоміць  не  звикла.Як  захоче  поділитися,    розкаже.  Її  ще  й  стримував  запальний  характер  онучки.  Іншим  разом,  як  спічка  спалахне  та  згодом  відійде  і  вже  підійде  прихилиться  до  грудей,  немов  мала  дитина.
                                                                                                                                 3
   Раптовий  брязкіт  заліза  відволік  від  розмови.  З  буди  виліз  пес,  позираючи  на  паркан,  тихо  заскавулів.    Пройшовши  кілька  раз  вперед  і  назад,  приліг.  Водив  очима,  то  до  них,  то  до  хвіртки.
Обоє  здивовано  дивилися  на  пса.
 -0  !  Каштан,ти  чого?  Здається  ми  нікого  не  чекаємо,  -  голосно  сказала  Марина.  Пес  вкотре  підняв  голову,    до  чогось  прислухався.
   Саме  в  цей  час,  Микола,  з  букетом  квітів,  підійшов  до    паркану.
-  Та  то  він  щось  так,  напевно  виспався,  -  весело  сказала  онучка.
     Почувши    її  голос,      пригинаючись,  хлопець  ніби  прилип    до  паркану,  не    хотів  щоб  помітили.  Уважно  прислухався  до  розмови.  
Дарина    продовжила,
-  Ну  добре,  що  тебе  цікавить  ?  Його  навчання?  Так  на  днях    отримує  вільний  диплом,  планував  поїхати  в  Європу  й  мене  з  собою  взяти.  Але  ж  бачиш    війна,  наші  відступають,  що  буде  далі  й  не  знати.  Але  вірю,  наші  переможуть!
   Обурено    запитала    Марина  ,
-  Як  це  візьме  з  собою?!  Треба  шлюб  взяти,  це  ж  не  по  -  людськи.
На  якусь  мить,    її  обличчя    скривилося  ніби  від  болю,  хотіла    бабці  заперечити  та  все  ж  передумала  -  Нехай.  Нехай  побурчить!
 Та  позирнувши,  помітила    реакцію  на  слова,  вже  веселіше,
-То,  що,  так  у  коханні  й    не  зізнався?  Ви  ж  три  роки    дружите.
         Микола  намагався  не  рухатися.  Після  почутого,  не  став  стримувати    свою  цікавість,  не  наважився  підійти  до  хвіртки.    Що  ж  вона  їй  відповість?
Дарина  емоційно  продовжила,
-  Казав,  що  любить,  радий,  що  зустрів  мене.  
-  А    ти  що?
-  Ой,  бабусю,  любити  -  це  не  кохати,  треба  думати  про  майбуття.
Пізнать  радість,    щоб  страждань  не  мати!    І  щоб  душі,  мов  рідні,  і  серця  билися  в  такт.  Щоб  без  секретів,  мали  щирі  почуття.  Адже  світлим  і  чистим  має  бути  життя.  Ти  скільки  раз  мені  говорила  про  джерело.  Що  де  вода  мутна,  там  багато  протиріч.А  де    чиста,  як  сльоза,  вона    здатна    придавати  сили  для  життя.  
-  О-о-о,  оце  начиталася,оце    зарядила!  Та  так  нестримно,  що  тебе  й  зупинити  не  наважилася.  Ви,  молоді,  набагато  освідченіші  за  нас.    Я  згадую,  ми    бігали  на  вечорниці,  співали,    танцювали,  по  лавках  сиділи,  гуртом  купалися  в  річці.  Коли  ж    вподобали  один  одного,  тоді    сватів  зустрічали,  згодом  і  весілля  по  селі,  музики,веселощі.
Розчервоніла    Марина,    рукою  поправила  сиве  волосся,  що    пасмою  прикрило    праве  око  й  продовжила,
-  У  вас  все  інакше,  просто  разом  жити,  а  потім  колись….    А  час  летить!  Дівчина  йде  заміж,  як    розквітла  квітка,  а  не  тоді  коли  в  волоссі    сивина    з*являється.  У  нас  на    весіллях  завжди    діточок  бажали,    нині  ж,  тільки  й  думки  про  збагачення,  а  заради  кого?
-  Але  ж  мама  вже  не  так  заміж    виходила?
-  Так!  І  все  то  ти  знаєш!  Вона    після  навчання,  по  направленню  працювала  в  Києві,  там  і  вийшла  заміж,  а  вже  пізніше,    вони  переїхали  в  Тернопіль.
Ледве  перевела  подих,  злегка  хитаючи  головою,  
-  Я    ж  тобі  колись  розповідала,  напевно  забула..  Коли  переїжджали    ти  маленька  була,  не  пам*ятаєш…
-  Не  нервуйся,бабусю!    Я    зараз  нікуди    не  їду.Ти  ж  бачиш  що  коїться.  Його  можуть  забрати  в  армію,  а  там  хто  знає,  що  далі  буде.
-  Ой,  Дарино.  Хай  би,  як  годиться,  взяли  шлюб,  тоді  вже  на  службу.  На  душі  би  було  спокійніше,  хіба  ні?  
-  Знаєш,подивлюся  на  жінок,  які    з  армії    чоловіків    чекають,  шкода  їх.  Я  вже  не  кажу  про  тих,    що  провели    на  війну  захищати  Україну.Та  чи  варто  так  побиватися?
       Микола    стояв  нерухомо,  ноги    ніби    налилися  свинцем.  Його  кидало  то  в  жар,то  в  холод,  на  чолі  виступив  піт.
 -Що  зі  мною?    Чому  такі  важкі  ноги,  ніби  закам*янів.  Зайти?  Виказати  себе,  що  я  все  чув?  -  Охопило  почуття  безпорадності.
   Від  почутого,  стара    миттєво  перехрестила    на  грудях    руки,
-  Ой!  То  ти  його  не  кохаєш!  Знаєш,  кохати,  це  коли    разом  у  вогонь  і  в  воду.    Молитися  за  чоловіка,  коли  він  далеко.  Щоб  йому  Бог    допомагав    у  важку  хвилину,  оберігав    від  хвороб,  від  біди.  Щоб  ти  знала,  молитва  і  на  відстані  діє.  
 Дарина    привстала,
-  Не  суди  мене  бабусю,  ти  хотіла  мене  почути,  от  і    почула!
-  Е-  хе-хе,  розчарували  ти  мене.  В  такому  разі,    навіщо    голову  хлопцеві  морочиш  ?
-  Я  звикла,  що  він  є,    хоч  скільки  часу  разом,  але  ж  буває  тижнями  не  бачимося.    Розумієш,      я  й  досі  в  своїх  почуттях  не  розібралася.  Може  було  би    краще,  місяців  два  -  три    не  бачитися,  час  попрацює  на  мене.
     Миколу  ніби  підкосило…довкола  озирнувся,  присівши  поклав  квіти.  Здавалося,    на  обличчя  йому  лягла  густа    сіра  тінь.  Важко  ступаючи,  пересувався  помалу,  ніби  на  плечах  ніс  важкий  груз.  Думки  мов  оси,    враз    відчай,  а    то  ніби  й  все  вірно.  Так  і  мало  ж    бути.Адже  й  мені,  ще  треба  розібратися  в  своїх  почуттях.  Казав  же  мамі,  навіщо    поспішати?!    
     Після  почутого,  Марина  мовчала…..  що  тут  скажеш?  Інакше  виховання,  більші  статки,  кращий  одяг,  харчування.  От  і      діти  інакші,  зі    своїми  поглядами  на    життя.
     Вони  ще  кілька  хвилин  теребили  квасолю  і  лише  поглядали  одна  на  одну,  кожна  при  своїх  думках.
   Онучка,  двома  руками,    до  купи  згрібала  сухі  стручки  квасолі,    клала  в  мішок.  Задоволено  позирала  на  бабусю,  усміхнувшись,  
-  Ну  от,  разом    добру  справу  зробили.  І    відверто  поговорили.
 Стук  по  паркану  привернув  увагу,  водночас  загавкав  пес
.–Тю,чи  хтось  прийшов,  -    вирвалося  з  уст  Дарини.
Марина  здвигнула  плечима,
-  Не  знаю,  піди  подивися.
   Саме  перше  що  кинулося  в  очі  дівчини,  букет  -  оберемок  білих  троянд.  Із  -  за  них,    ледь  виднілося  обличчя    сусідського  хлопчини.    Розчервонілий,  збуджений  Максимко  ,  нагався  втримати  букет,  весело  сяючи  очима  сказав,
-  Я  оце….  каченят  заганяв,    з  цими  квітами  бачив  твого  Миколу.  Думав  він  до  тебе  йде,  але  чомусь  довго  стояв.  Мене  зацікавило,  думаю,  може  вас  вдома  немає.  Я  вже  й    каченятам  каші  дав,  а  він  стоїть  і  стоїть.То,  як  тут  втриматись,  щоби  не  прослідити.  Та  коли  пішов,  все  ж    невмітив,  лише  букет  побачив.    Шкода,  як  собаки  потрощать,  вирішив  постукати.  А  воно  ба,  а  ви  вдома!
-  Дякую!  Ми  напевно  в  хаті  були,-    беручи  букет,  ніби  виправдовуючись,  протяжно  сказала  Дарина.
Пальцями,  ніжно  торкнулася    його  біленької  чуприни,
-  З  мене  шоколадка!Наступного  разу  приїду,  обов*язково  привезу.
-  Та    ладно…    квітів  шкода.  Та  й  тобі  напевно  приємно.  Моя  мама  теж  квіти  любить.  І  теж  троянди,  тільки  червоні.  То  я  побіг…
Поверталася  до  бабусі…  колотилося  серце  .  -Але  ж  білі,  знову  білі.  А  білі  ж  не  червоні.  Хоча….  хотів  догодити,  знає,  такі  більше  полюбляю.  
Стара  помітивши    квіти,  здивувалася,
-  І  від  кого  такий  букет?
Дівчина  намагалася  приховати  хвилювання,
-  Дивись…  тут  був  Микола…  Він  напевно  чув  нашу  розмову.  Он  Максимко  розповідає,  каже  довго  стояв….
-  Знаєш,  кажуть  що  відбувається,  то  на  краще.    Почув  та  й  добре,  значить  так  мало  статися!  Навіщо  хлопцеві  сподіватися,  коли  ти  іще  в  собі  не  розібралася,  -  на  ходу  кивнула  рукою,  з  болею  в  душі,    прямувала  в  літню  кухню.
Що    ж  далі?-    собі  задала  запитання    Дарина.  
Водночас  привернув  увагу  звук  в  телефоні,  прийшла  СМС.
З  кишені  різко    дістала  телефон,почала  читати.

«  Привіт!  Я  не  хотів  завадити  вашому  спілкуванню.  У  вівторок  захищаю  диплом.    А  в  середу  йду  в  військкомат.Думаю…    ти  про  це  маєш  знати.  «
   
   Непрохані  сльози  котились,    одна  за  одною  капали  на  текст.  Вона  їх  витирала  і  знову  й  знову  крізь  сльози    перечитувала  текст.
У  голові    думки  не  клеїлись  до  купи  -  Ну  от,  чому  розхвилювалася?  Чому  сльози  течуть?  Сама  не  розумію…
 Її  погляд  сягнув  до  куща  бузку,  ніби  в  суцвітті    шукала  поради.  Вагалась…      -  Щось  написати?  Та  ні,  але  в  середу,  я  обов*язково  маю  бути  в    військкоматі.  Як  же  він  без  мене?
                                                                                                                                                                             Травень  2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964492
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Катерина Собова

Гриць шукає жінку

Років    п’ять    тому    Григорій
Шукав    жінку    для    кохання:
Бути    в    радості    і    в    горі
Поруч    звечора    до    рання.

Щоб    жила    вона    в    столиці
І    свою    квартиру    мала,
І    його,    як    чоловіка,
В    трьохкімнатній    прописала.

Розхитало    нерви    Гриця
Нинішнє    життя    в    столиці:
Зникнення    води    і    світла,
Тож    спокійно    вже    не    спиться.

Жінка    й    теща    догризають
(Де    ті    мирні    вже    стосунки)?
Межи    очі    злісно    пхають
Ним    не    сплачені    рахунки.

Щодо    розкоші    у    місті
Помінялась    думка    в    Гриця,
Кинувся    в    село    шукати  
Незаміжню    молодицю.

Головне,    щоб    була    хата,
В    хаті    грубка,    як    годиться,
Дров    накладено    багато,
У    дворі    -    своя    криниця.

Лоскотала    душу    Гриця
Неабияка    приманка:
У    підвалі    на    полицях
Консервація    у    банках.

В    ящиках    -    картопля,    морква…
Ожила    уява    в    Гриця:
Не    загрожує    тут    голод,
Бо    в    хліві    є      свині,    птиця.

Зразу    спалахне    кохання
Й    почуття    найкращі    в    Гриця,
Неважливо,    хто    це    буде  –
Дівка,    баба,    чи    вдовиця!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967012
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Катерина Собова

Життя i мрії

В    класі    Коля,    Петя    й    Жора,
Дві    Натки    й    Марія
Обговорювали    тему
Про    життя    і    мрії.

-Мого    татка    називали
В    дитинстві    Семеном:
Мріяв    стати    космонавтом,
А    став    бізнесменом.

-Моїй    мамі,-    каже    Ната,-
Не    таке    гадалось:
Мріяла    моделлю    стати,
Та    життя    не    склалось.

Як    не    прагнула    матуся,
Та    не    сталось    дива:
Продає    тепер    в    кіоску
Цигарки    і    пиво.

Підсумок    зробив    Микола:
-Можна    все    здобути,
А    життя    міняє    плани,
Так      повинно      бути.

Коли    дітки    ще    маленькі,
Знає    мама    й    татко:
Хлопчики    машинку    хочуть,
А    ляльку      дівчатка.

А    як    виросли,    малюють
Іншу    вже    картину:
Парубки    шукають    Барбі,
А    дівки    -    машину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Катерина Собова

Рай чи пекло

Кум    Петро    і    кум    Ярема
Випивали    зрання:
-Як    воно  на    тому    світі?-
Ставили    питання.

І,    логічно,    перша    думка
Виникла    відразу:
-Чоловіки    у    Едемі
Із    жінками    разом?

-Що    ви,    куме,-    заперечив
Запальний    Ярема,-
Чоловіки    від    жіноцтва
Там    живуть    окремо.

Уяви,    що    ти    в    садочку
Мирно    походжаєш,
Усю    Божу      благодать
З    квітами      вдихаєш…

А    тобі    назустріч    жінка
Про    своє    белькоче,
А    там    теща    поспішає,
Теж    уваги    хоче.

Зрозумієш:    існування
У    Раю    пропаще,
Зробиш    висновок  відразу:
В    пеклі    буде    краще!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966314
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Катерина Собова

Кирилова бiда

Скарживсь    кумові    Кирило:
-Є    в    біди    своє    коріння,
А    причина    цьому    -    жінка,
Хитре    й    підле    це    створіння.    

Оженився    вже    вчетверте.
Кожній    щось    не    вистачало:
Першій    -    гульків,    ресторанів,
Другій    -    коштів    моїх    мало.

Третій    -    не    такі    прикраси
Дарував    на    кожне    свято,
А    четверта    верещала,
Що    немає    в    мене    блату.

І    прозріння    тут    не    видно  –
Так    історія    диктує…
Жодна    на    призналась    видра,
Що    їй    розуму    бракує!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966045
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 11.01.2023

Вєра Євгеньєвна

Осені

Тебе  не  втримати,    зачинивши  можливі  виходи.
Чхати  на  свіже  повітря,  як  не  хочеться  дихати.  
Лиш  зів'ялим  бадиллям  на  землю  впасти  і  плакати.
Стань  навколішки,  як  хочеш  стати  моєю  плахою.
Посхиляли  тобі  свої  пусті  голови  соняхи.
Розбуди  мене  зранку,  скажи,  що  це  лише  сон  лихий.
Розфарбує  чисте  обличчя  калинова  китиця.
Чи  ні.  Може  я  в  данину  війні  більш  не  прокинуся.
Копай  землю  і  заривайся  вглиб  ламкими  нігтями  
Час  накриває  нас,  немов  чайник  згорілий  кіптява.
Тож  попрощайся  з  усіма  мертвими  та  незримими.
Начхати  на  жовтень.  Я  вб'ю  його    своїми  римами.
Прозорістю  сліз,  відвертістю  речень  та  слів  цнотою.
Моя  осінь  сміється  маршу  весільного  нотами.
Поміж  змоклих  дахів  урочиста  летить  мелодія.
І  до  тебе  виходить  повільно  вона.  На  жаль,  не  я.
Павутиння  і  те  розкинулось  кольору  айворі.
Я  хотіла  бути  єдиною,  а  стала  зайвою.
Втоплюся  в  калюжах,  що  стали  мені  свічадами.
І  жовтень  мене  не  врятує,  бо  вас  вінчатиме.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963478
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 09.01.2023

Вєра Євгеньєвна

Мова

Святого  нічого  немає  –  царьок  поїдає  миршавий,
І  світ  накриває  ворожа,  мерзенна  пліснява.
Руїнами  стане  все,  та  ти,  рятівна,  залишишся
 –  остання  пігулка  в  прозорому  часу  блістері.

Від  круга  вогненного  війн,  який  запалав  й  не  згасав.
Відведи,  збережи,  Отче  наш,  що  єси  на  Небесах.

Їм  не  згубити  тебе,  не  змордувати,  повік  не  знищити.
Та  й  нас  від  свого  відректися  також  не  змусити.
У  вічності  плетиві  здатна  піднятися  вище  ти,  
Десь  понад  примарними  інших  світів  спокусами.

Рубай  та  шинкуй  ворогів,  мов  Валуєвський  циркуляр.
Нехай  прийде  Царство  Твоє,  нехай  буде  воля  Твоя.

Постанеш,  свята,  між  різного  зброду,  лихого,  княгинею.  
Із  променів  злота  корона  тебе  вінчатиме.
Та  доки  існуєш,  то  ми  не  здамося  й  не  згинемо.  
Не  втратимо  людяність  серед  тварин  здичавілих.

Незламна  моя,  підіймайся  з  підбитих  горем  колін.
В  ім'я  славне  Отця,  Сина,  і  Святого  Духа.  Амінь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963477
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 09.01.2023

Вєра Євгеньєвна

Командире

Командире,  прийом,  не  працює  триклята  рація.  
Ви  вже  всіх  поховали  чи,  краще,  зробили  бранцями?  
На  шинелях  сліди  від  куль  
і  поганий  з'явився  кашель.  
Нас,  здається,  загнали  в  кут,  показати  що  в  світі  важить.  

Не  готуйте  труну  –    нас  не  взяти  так  просто.  Брешете.
Блокпости,  командире,  за  містом  –  суцільне  решето.  
Карта  йде,  ми  йдемо  ва-банк:
Не  рахуємо  вбитих.  
А  у  ворога  знову  танк,  
який  нічим  нам  зовсім  крити.  

Наближається  бій,  так  багато  вже  їх  за  спинами.  
Нам  потрібен  наказ:  голіруч  всю  техніку  спинимо.  
Підготуємо  хліб  та  сіль  –
Корабель  той  військовий  втоне!  
Якщо  чесно,  у  нас  на  всіх
Залишилося  три  патрони.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948688
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 09.01.2023

Вєра Євгеньєвна

Stop wars

Уничтожен  почти  слобожанский  мой  край  любимый.  
Строй  солдат,  взрывов  шум,  установок  ракетных  очередь.
И  небесную  синь  застилает  зловонным  дымом,  
Где  апостол  Андрей  всех  готовится  манной  потчевать

Жизнь  безвинных  детей  оказалась  ценой  свободы.  
Шесть  бессонных  ночей.  До  предела  все  люди  взвинчены.
До  чего  мы  дошли  и  к  чему  мы  сейчас  приходим?  
Под  обстрелами  дом  –  равно  что  коробочек  спичечный.  

А  в  подвалах  домов  темнота,  холод  плит  и  сырость.  
Как  слепые  кроты  выползаем  в  разруху  улицы.  
Ни  к  чему  нас  жалеть.  Помогите  добиться  мира.  
На  коленях  прошу  об  этом  и  надеюсь  –  сбудется.  

Я  готова  молить  под  прицелом  слепых  автоматов.  
Чтоб  вернулись  живыми  домой  и  чужие,  и  близкие.  
С  тем,  кто  начал  войну,  ещё  встретимся  в  бездне  Ада.  
Ведь  на  смертном  одре  всех  нас  ждёт  исповедь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941498
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 09.01.2023

Наталя Хаммоуда

Літера Б

Борюсь  блаженно-  боротьбою  Берегинь,
Благословеннями    благаючи        брататись.
Бо  без  братерства  будуть  біди,    буде  біль,
Будемо  битися,  брехати,    бунтувати.

Беріть  брати:  багнет,  булаву,  бич,    бірмак,
Благовіщуйте  благодять,  багатоліття!
Бажаю  бачити  будівлею  байрак,
Барвінку,  братчиків    буяння-  буйноцвіття.

Бандура  бренькне-  Будьмо!  Будьмо!  Боротьба!  
Бадьортесь  браття!  Бог  боронить!  Бог  боронить!
Бо  батраками  буть  -  болючіш    батога,
Берім  булави!      Бій  брехні  і      беззаконню!

Благаю,  браття-  безпощадно  бороздіть
Безлуздих  бездарів,  безжалісних,  безчинних,
Благословляю-бороніться,  бороніть  
Благословенну,  Богомдану  Батьківщину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601348
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 25.12.2022

Катерина Собова

Дивна рибалка

-Ти    щасливий    на    рибалці?-
Запитав    синок    Микита,-
Це,    татусю,    коли    можеш
Відро    риби    наловити?

-Синку,    ти    не    зрозумієш,
Постараюсь    розказати:
Від    одного    слова    млієш,
Стан    душі    -    не    описати!

Ще    свідомість    хоче    пити,
Щось    про    тости    говорити,
А    наживку    від    закуски
Вже    не    можеш    відрізнити…

То    для    кожного    рибалки
Оце    й    є    вершина    щастя,
Пощастить    прийти    з    уловом
Може,    десь    колись    удасться.

-Дуже    дивні    ці    дорослі,-
Певні    роздуми    в    Микити,-
То,    виходить,    на    рибалці
Можна    рибу    не    ловити?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960099
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Витiвка корови

Дід    привів    свою    корову
До    ветеринара:
-Таке    лихо    нас    спіткало,
Наче    Божа    кара.

Треба    щось    проносне    дати,
Рятувать    скотину,
Я    привів,    щоб    подивились  –
Прив’язав    до    тину.

Практикант    на    діда    глянув,
Молодий  Валера:
-Ось    прогляну    у    конспектах,
Що    то    за    холера.

-Та    це    просто!-  засміявся
Щиро    дід    Омелько,-
Я    взяв    трубку    і    пігулку,
Їй    розкрию    пельку,

А    ви    в    трубку    вкладіть    ліки,
Вставте    в    рот    корові,
Один    раз  дмухніть    щосили,
І    -    будьте    здорові!

Та    пігулка,    достеменно,
Кажуть    у    народі,
Вмить    опиниться    в    худоби
Прямо    в    стравоході.

Вже    три    дні    ніхто    не    бачить  
Нашого    Валери:
Чи,    бува,    не    приключилась
З    ним    якась    холера?

Дід    Омелько    поцікавивсь:
-Що    з    тобою,    сину?
Ти    якийсь    безсилий,    жовтий,
Під    очима    -    синій…

-Злий    і    підлий    жарт    зі    мною
Худобина    втнула:
Ця    рогата    скотиняка
Першою    дмухнула!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Вдала методика

В    офісі    -    жіноцтво    саме,
Що    вони    не    поділили?
До    роботи    ще      не    брались,
А    гармидер    вже    вчинили.

Розкричалася    Одарка,
Що    не    те    комусь    сказала
Молода    касирка    Варка,
Далі    роздзвонила    Алла.

Підключились    ще    сім    жінок:
Тут    уже    мамів    згадали,
Свої    мовні    апарати
На    всю    гучність    повмикали.

Обзивали    одна    одну,
Щось    образливе    кричали,
Керівник    став    перед    ними,
Та    його    не    помічали.

Став    у    центрі,    підняв    руку,
Просвердлив    всіх    злющим    оком,
Працівниці    не    вгавали  –
Тріскотіли,    як    сороки.

Слухав    шеф,    тоді    як    гаркне:
-Тихо,    військо,    я    -    ваш    маршал!    
Має    право    говорити
Найстрашніша    і    найстарша!

Враз    замовкли    всі    раптово,
Наче    в    рот    води    набрали,
У    папери    і    в    комп’ютер
Свої    очі    спрямували.

А    директор    потер    руки,
Мовчки    в    вуса    посміхався:
-Слава    Богу,    що    без    бійки
День    робочий    розпочався!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954878
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Прорахувалася

Цілий    місяць    залицявся
Удівець    Кирило:
Я    раділа    і    літала  –
Була,    як    на    крилах!

Іноді    приносив    фрукти,
Хвалився,    зараза,
Що    не    дасть    мені    заснути
Вночі    аж    три    рази.

Одружились.    І    зазнала
Я    розчарування…
Де    ж    ті    ночі    романтичні,
А    в    ліжку    -    кохання?

Якби    ж    я    була    розумна,
Не    така    дурепа,
Може,    б    мене    обминула
З    заміжжям    халепа.

Я    повинна    вночі    встати
(Такий    не    дасть    вмерти),
Виявляється,    три    рази
Він    встає,    щоб    жерти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961021
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Дбайлива баба

Баба    всі    свої    світлини
З    альбомів    дістала,
За    роками,    кольорами
Всі    посортувала:

Де    від    радості    світилась,
Де    була    в    розлуці…
Кожен    тиждень    виставляла
Фото    у    Фейсбуці.

-Чи    ти,    бабо,    не    здуріла?
Візьми    себе    в    руки,-
Дід    бурчить,-    хіба  не    бачиш?
Сміються    вже    внуки!

Хай    би    там    вже    забавлялись
Молоді,    красиві,
А    тут    лізуть    на    сторінку
Баби    гидкі,    сиві.

-Кожен    себе    виставляє
З    певною    метою,-
Обізвалась    вперта    баба,-
 І    я    теж    не    встою.

В    кожного    -    своя    сторінка
І    свої    турботи:
Хтось    собі    шукає    жінку,
Інші    -    дім,    роботу.

За    життя    собі    я    хочу
Пам’ятник    зробити,
І    щоб    радував    він    очі
Тим,    хто    буде    жити.

В    мене,    бачиш  -    знімки    різні:
Гарні    й    трохи    гірші,
Фото    пам’ятник    прикрасить
Те,    де    лайків    більше!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961713
дата надходження 03.10.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Пригода

Вчора    гарно    погуляли  -
Іменини    були    в    Тані:
Пам’ятаю,    що    був    вечір,
І    було    це    в    ресторані.

Я    прокинулася    рано,
Бачу    -    не    моя    квартира:
Чуже    ліжко,    дивні    крани,
І    папуги,    їх    -    чотири.

Якийсь    блазень    несе    каву
(Знає    чітко    цю    роботу),
Аж    незручно      мені    стало  –
Людям    завдала    турботу.

Тут    папуга    підлетіла,
І    кричить    мала    зараза:
-Не    журись,    бо    за    гостинність
Розплатилася    ти    зразу!

Другий    -    аж    крильми    тріпоче,
Витанцьовує    завзято:
-За    цей    тиждень    (і    регоче),
В    цьому    ліжку    ти    десята!

-Вчора    ти    була    хороша,-
Третя    птаха    репетує,-
Мій    хазяїн    -      бармен    Гоша,
Він    усіх    дівок    рятує.

Мабуть,    я    візьмусь    за    розум,
Бо    у    всьому    міру    знаю,
Тільки    ще    в    Петра    і    Олі
На    весіллі    погуляю!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954373
дата надходження 25.07.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Суфiкс - УН

Взявся    Петя    за    уроки,
Біля    нього    тато    сів,
Тему    враз    спіймало    око:
’’Побудова    нових    слів’’.

Тато    взявсь    допомагати
(Суфікси    -    не    для    ослів),
З    них    утвориться    багато
Гарних    і    цікавих    слів.

Примостивсь    у    слові    ззаду
Невеличкий    суфікс    -ун,
І    посипались    словечка:
Веселун,    мовчун,    крикун…

-Різні    є    Боги    на    світі,-
Каже    тато  -говорун,-
Прати    Бог    любив    дощами,
Тому    й    звуть    його    Перун.

Ось    єнот    на    цій    картинці,
Симпатичний    чепурун,
Любить    лапки    свої    мити,
Має    кличку    -    полоскун.

-Зрозумів,-    синочок    каже,-
Хто    біжить    -    то    це    бігун,
Той    у    висоту    стрибає,
В    спорті    знають    -    це    стрибун.

За    трибуну    он    вчепився,
Словом    тішиться      товстун,
Народ    знає:    цей    політик  –
Обіцяльник    і    брехун.

Під    опікою    дитина,  
В    неї    батько    -    опікун,
А    хто    все    майбутнє    знає-
Називається    віщун.

-Молодець,-    радіє    тато,-
На    ’’відмінно’’    тільки    вчись,
Бо    мої    найкращі    гени
Всі    тобі    передались.

-Знаю,    тату,    я    й    про  тебе,
Де    приткнувся    суфікс    -ун:
Любиш    їсти    сир    голландський,
То,    виходить,    ти    с..ун?

В    тата    щелепа    відвисла:
-Правило    це    де    взялось?
Ти    тупе    і    дурнувате,
Звісно,    в    матінку    вдалось!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965063
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 11.11.2022

Катерина Собова

Гуманiтарна допомога

Фермер    Петя    дуже    радий:
Йшов    додому    понад    ставом,
Повертався    із    наради  –
Був    три    дні    в    самій    Полтаві.

Чоловік    уже    в    кімнаті,
Хоче    всістись    на    дивані,
Вирішив    помити    руки  –
Негр    купається    у    ванній!

Жінка    Галя    стоїть    поруч
(Африканцю    спину    терла),
Глянула    Петрові    в    очі
І    від    страху    ледь    не    вмерла.

Та    оговталася    зразу:
-Тихо,    Петю,    не    сварися,
Чорт    приніс    оцю    заразу  –
Ти    вже    долі    підкорися.

Розказала    кума    Дарка,
Що    ні    сіло,    ані    впало  –
Прибула    гуманітарка
Із    далекого    Непалу.

Наша    влада    розказала:
-Що    прибуло    -    треба    брати,
Бо    побачать,    що    ми    горді,
То    не    будуть    більш    давати.

Люди    навкруги    хороші,
Іноземці    -    наче    рідні,
Присилають    одяг,    гроші,
Зброя    й    ліки    нам    потрібні…  

Ти    дивись    на    це    крізь    пальці,
І    радій,    що    про    нас    дбають:
Я    ж    не    винна,    що    непальці
Мужиками    помагають!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

Нагрiвся

Ночував    на    теплотрасі
Безхатько    Микола,
Хоч    казали    -    зима    тепла,
Мерз    він,    як    ніколи.

Траса    ця    вела    до    школи
(Зроблена    до    діла),
Рятувала    душу    Колі
Й    його    грішне    тіло.

А    весною    підійшов
Працівник    підстанції:
-З    газового    господарства
Ось    вам    дві    квитанції.

Читав    Коля    папірці
З    сильним    хвилюванням:
-За    тепло    щоб    заплатив
І    транспортування.

Бідолаха    белькотав:
-Як    же    мені    жити?
Газом    я    не    скориставсь,
То    за    що    платити?

Працівник    тут    розкричався:
-Як    тобі    не    стидно?
Якщо    вижив    -    розрахуйсь!
Далі    -    буде    видно.

І    надалі    залиши
Свої    забобони,  
В    нас    однакові    для    всіх
Права    і    закони.

Ти    знаходишся    не    в    джунглях,
Несвідомий    хлопе,  
Пора    знати,    що    живеш    ти
У    центрі    Європи!

Папірець    з    боргами    в    Колі
У    руці    тріпоче:
Зрозумів    хлоп,    що    в    Європу
Він      чомусь    не    хоче…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952033
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

Зрозумiла

У    село    до    баби    Гані
Завітала    внучка    Ната,
Як    в    заміжжі    їй    погано
Почала    розповідати:

-Чоловік    до    шлюбу    клявся  –
Забере    мене    в    Полтаву,  
Мамі    й    тату    присягався
Берегти    мене,    як    паву.

І    привіз    мене    в    квартиру:
А    там    -    свекор    і    свекруха,
Тут    дійшло,    що    я    з    заміжжям
Вляпалась    по    самі    вуха.

Почалися    сварки,    бійки
(Аж    сльозу    змахнула    Ната),
Через    місяць    цього    пекла
Стали    ми    житло    наймати.

Чоловік    мій    без    роботи,  
Я    не    хочу    працювати,
Гроші    нам    на    проживання
Висилали    мама    й    тато.

А    це    мама    захворіла,
Гроші    всі    пішли    в    аптеку,
І    відмовили    всі    банки
Нам    кредит    під    іпотеку.

Тож,    бабусенько    рідненька,
Хай    здійсниться      моя    мрія:
Щоб    в    борги    ми    не    залізли  –
Ти    -    остання    в    нас    надія!

Баба    слухала    ці    звіти,
Зміряла    очима    Нату,
Замість    грошей,    заповіту,
Стала    внучку    научати:

-Зрозуміло    навіть    Рексу,
І    тобі      пора    це    знати:
Як    не    в    ліжку    під    час    сексу  –
То    нема    чого    стогнати.

Буде    щастя    вашій    парі:
В    мене    ось    велика    хата,
Є    город    (біля    гектара),
Буде    де    вам  працювати.

Кури,    гуси,    качки,    свині,
Фрукти    й    овочі  хороші,
Праці    підставляйте    спини  –
Будуть      в    вас    водитись    гроші.

Щось    ти    з    цього    зрозуміла?
-Тепер    ясно,-    каже    Ната,-
Треба    завжди    під    час    сексу
Дуже    голосно    стогнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951167
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

Слiдчий

У    відрядження    поїхав
Слідчий    Анатолій    Сивий:
Співставляв      події,    факти,
Обгрунтовував      мотиви.

Через    тиждень    повернувся,
Збунтувався,    як    ніколи,
Влаштував    дружині    Люсі
Допити    без      протоколів:

-На    лічильниках    в    квартирі
Записав    показники    я,  
Так    ретельно    додивлявся,
Аж    боліли    очі    й    шия.

Як    приїхав    -    перевірив:
Газ    і    воду    не    включала,  
Ніде    світла    не    вмикала…
В    кого,    мила,    ночувала?

Розпитав    я    всіх    зарані,
Щоб    за    свідків    не    хапалась:
Маму,    родичів,    лікарні  –
Ти    ніде    там    не    з’являлась.

Мусила    признатись    мила  –
Треба    ж    цьому    лиху    взятись,
Що    з    коханцем    согрішила
(А    куди    ж    було    діватись)?

А    просила    ж    її    мама,
Брат,    сестра    і    тато-вітчим:
-Ковтнеш      горя,    якщо    буде
Чоловік    у    тебе    слідчий.

Тож    послухайте,    дівчата,
У    заміжжя    -    свої    ніші:
Собі    мужа    вибирайте,
Щоб    він    був    за    вас    дурніший!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950735
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

Роздiлила

Прийшла    в    гості    до    бабусі
Першокласниця    Софійка,
Розказала:    -Гарно    вчуся,
Хоч    не    ставлять    нам      оцінки.

Бабця    тішилась,    хвалила,
Двадцять    гривень    в    жмені    м’яла
(Отаке      внучатко    миле),
Потім    лагідно    сказала:

-Це    останні    в    мене    гроші,
Так    хотіла      тобі    дати
За    ті    успіхи    хороші,
Але,    що    тут    вже    казати:

Якби    було    вдвічі    більше,-
Баба    ойкала    й    зітхала,-
То    я    б    тобі    кожен    тиждень
На    морозиво    давала.

-Ти,    бабусю,    не    журися,-
Соня    радісно    сказала,-
Взяла    швидко    цю    купюру,
Перед    дзеркалом    поклала.

-Бачиш,    грошей    більше    вдвічі
(Баба    з    подиву    аж    встала),
Заглядала    внучка    в    вічі:
-Тобі    радісно    вже    стало?

Гроші,-    мовило    дівчатко,-
Кожен    чесно    з    нас    здобуде:
Я    візьму    оцю    двадцятку,
В    дзеркалі    -    твоє    вже    буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

БІДНА МОЛОДЬ

Два    старих    пенсіонери
Байдики    у    сквері    били:
За  всіма    спостерігали  –
Свої    висновки    робили:

-Пригадай,    як    молодими
В    ті    часи    парубкували:
Цигарковим    пахли    димом,  
Бо      обмежень    ми    не    мали.

’’Ватра’’    -    в    кожного    в    кишені
(Цим    дешевим    затягались),
А    якщо    перед    дівками  ,
То    дорожчим    хизувались.

-Пам’ятаю,    то    був      ’’Кемел’’,
З    намальованим    верблюдом,
Цим    товаром    дорожили,
Не    вважали    все    це    блудом.

-У    нас    молодь    зараз    бідна,
Дуже    важко    дітям    жити,
Цигарки    для    них    -    це    розкіш,
Бо    нема    за    що    купити.

На    п’ятьох    -    одна    цигарка,
Бачте,    он    по    черзі    курять,
Певне,    закордонна    марка,
Дорогі,    бо    скрізь    нас    дурять.

-Покоління      це    завзяте,
Зліплене    з    такого    тіста,
Подивіться,    які    бідні,
А    які    всі    оптимісти!

Не  потрібні    їм    карети,
І    не    клянчать    гроші    в    неньки:
Від    одної    сигарети
Всі    хіхікають    раденько!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950059
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 15.09.2022

Катерина Собова

Травматолог

Станіслав    Копиця    -    медик,  
Травматолог    непоганий,
Вислуховував    вже    зранку
Настанови    жінки    Гані:

-Ти      складай    там    руки,    ребра,
В    межах    свого    діла    знайся,
А    на    бюсти    і    на    бедра
Там    не    дуже    витріщайся.

Я    твої    манери    знаю!
Не    дивися    так    вороже,
Бо    як    очі    поламаю  –
Там    твій    гіпс    не    допоможе.

На    роботі    думав    Слава:
-Не    зуміли    нас    навчити,
Як    обстежити    ті    ребра,
Щоб    сосків    не    зачепити?

Люди    всі    мене    шанують,
Я    багато    знаю,    вмію…
Назло    жінці    опаную
Мануальну    терапію.

Буду    щупати,    де    схочу
(Всі    жіночі    точки    знаю),
Ганю    доведу    до    сказу,
А    себе    я    оправдаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 15.09.2022

Ніна Незламна

Втеча ( проза)

           У  блакиті  яскраве  сонце,  проміння    пестить  землю,  висушує  сріблясті  роси.  Через  відчинене  вікно,  проміння    скаче  по  обличчю  Софійки,  лоскоче  щічки.  Раз  і  вдруге  відмахнулася  рукою,  ледь-  ледь  відкрила  оченята,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            -Ото,  таке  яскраве,  чом  не  даєш  спати!  Чого  пристаєш,  ну  дай  іще  трішечки  подрімати!
         В  хаті    майже  зовсім  тихо,    з-за  дверей  іншої  кімнати  ледь  чути,  -  «  Тік  -  так…  тік  –  так…»,  це  годинник.  В  нічній  сорочці,  вона  підбігла  до  відкритого  вікна    й  відразу  ж  відсахнулася,  трохи  злякалася,  
-  От  бешкетники!  Надумали  мене  лякати?!  Що  їсти  хочете?  Такі  невгомонні,  хитрі  і  спритні!  Ба,  як  навчилися  мені  заглядати  в  очі.
         Горобці,  що  сиділи  в  кущах  та  під  вікном,  зненацька  злетіли  на  калину,  що  росла  поруч.  Вони  скакали  по  гілочках,  крутячи  голівками,  позирали  в  її  сторону.
-А  звикли,  щоб  вас  нагодувала!  Зараз,  тож  почекайте.  Здається  вдома    нікого  нема,  от  і    добре,  я  трішки  побавлюся  з  вами.
Раптово  скрипнули  й  відчинилися  двері  в  її  кімнату.Відчим  сердитим  голосом,  
-Ану  дівчисько,  я  тебе  попереджав,  ніякого  годування!
Його  обличчя  від  злоби  посіріло,  густі  чорні  брови,  їй  нагадували  Карабаса  Барабаса  з  кінофільма  «Золотий  ключик»  .
Ото  впав  у  пасію  -  тільки  й  могла  подумати.  .Острах  торкнувся  душі,  тіло  судорожно  затремтіло,  як    пір`їна,  миттєво    опинилася    в  ліжку  під  ковдрою.  З  під  неї    їй  вдалося    зробити  шпаринку.    Мов  загнана  у  клітку  пташка,  сполохано  спостерігала  за  ним.  Він  сердито  зачиняв  вікно,  в  цю    ж  мить  пролунав  голос  матері,
-Янчику,  любий….    Ходи,  вже  сніданок  готовий!
 Грізна  постать  різко  розвернулася,  чорні  очі  забігали  по  ліжку,
-  Чекай,  я  з  тобою  ще  проведу  бесіду.
 На  ходу,    знову  щось  нерозбірливо  бурчав,  за  собою  гучно  зачинивши    двері,  зник.
         Відчувши  полегшення,  Софійка    кілька  раз  здригнулася.  Нервовими  рухами  думки,    перевела  подих    і  зіжавши  кулачки  прошепотіла,
-Ба  який  злюка,  а  мама  каже  хороший.  Це  він  при  ній  хороший  і  то  не  завжди,  а  коли    вона  на  роботі,  то  хоч  з  хати  тікай.
   За  кілька  хвилин,  обійнявши  подушку,  з  ліжка  гойдала  ногами,    тупо  дивилася  на  підлогу.  Їй  так  хотілося  бути  сильною,  зуміти  дати  відпір  на  його  неприємну  поведінку,  але    втримати  сльози  ніяк  не  вдавалося.    Великі  краплини  зливалися  до  купи,  стікали  по  щічках,
-Бабусю  забери  мене  звідси,  забери.  Невже  ти  не  відчуваєш,  як  мені  тут  погано.  Навіщо  їй  цей    злий  чоловік,  вона  його  любить  більше  чим  мене…
З  кімнати    пролунав  сміх…  голос  матері,
-Та  не  чіпай  ти  мене,  ото  пристав,чи  вночі  було  мало.
За  мить,  Софія  в  руках  тримала  вату,  запихала  в  вуха,
-Оце  зараз  почнеться  концерт,  ота  їх  любов.    Добре  хоч  не  вночі.
     Адже  її  часто  пробуджував  скрип  ліжка  і  гучний  сміх.  Поневолі  доводилось    чути  такі  слова,  про  які  навіть  бабусі  було  соромно  розповісти.  Тільки  закліпає  оченятами,  подумає,  для  чого  люди  видумали  таку  любов.
         Софійка  -  руденька  дівчинка  з    милими  синіми    оченятами,  дуже  схожа  на  батька.  Коли  їй  було  чотири  роки,  він  покинув  їх.    Марія  розповідала  донці,  що  подався  в  Росію,    там  і  одружився,  покохав  іншу  жінку.  
Не  раз  роїлися  думки  -  Бабуся  казала,  в  житті  можна  кохати  тільки  один  єдиний  раз  і    на  все  життя.  А  чому  ж  тато  вдруге  покохав,чи  полюбив?  А,  як  же  я?  Але  ж  чекай  дядьку  Янику,  де  ти  взявся  на  мою  голову,  ти  мене,  ще  згадаєш.
Плакала,  пригадала,  як  він  з`явився  в  їхній  хаті.  Налякав  її  своєю  статурою  та  чорною  шевелюрою,  яка  ледь  прикривала  великий,  горбатий  ніс.  Вона  забилася  в  куток,  як  пташенятко  від  хижака.  А  мати  тільки  й  сказала,
-Нічого,  звикнеш!  
     Пізніше,  десь  через  місяць,    Яник  в  сільському  магазині  віддав  продавчині  Маріїн  золотий  ланцюжок.  А  сам  збрехав,  що  донька  ним  гралася  й  напевно  загубила  в  траві.  
Того  дня,  Марія  була  сама  не  своя,
 -Шкода,  чотири  грама  золота,  а  це  ж  гроші!
На  обійсті,    разів  двадцять  перемацала  кожну  травинку,  але  так  і  не  знайшла.  Доньку  ж  до  самого  вечора  заповторила  в  куток.  Хоча  Софія  і  намагалася  їй  довести,  що  не  брала,  що  бачила,  як  він    в  магазині,  за  ланцюг  просив  більше  грошей.  Але  мати  їй  не  повірила,  бо    той  тільки  й  торочив,
-Що  ти  віриш  своїй  мрійниці!  Вона,  де  ступне  там  і  збреше,  як  твоя  мати.  
 Але  дитина  не  розуміла  до  чого  тут  бабуся,  іще  дужче  плакала.  Боязко,  як  сполоханий  зайчик  в  лігві,  так  і  вона  виглядала  з-  за  штори,  яка  від  кімнати  відділяла  піч.
   Згодом,  коли  про  це  розповіла  бабусі  та  зажурливо  подивилася,  розвела  руками,
-  Сонечко  моє,  що  я  зроблю.  Вони  мені  тебе  не  віддадуть.  Я  скільки  раз  говорила,  щоби  в  нашому  селі  пішла  в  школу,  але  умовити  не  вдалося.
       Минув  час…    Софія    перейшла  в  третій  клас,  більш  -  менш  розуміла,  як  треба  поводитися  при  дядькові.  Мати  й  бабуся  повчали,  що  не  треба  сперечатися,  а  краще  промовчати.  Звичайно  це  рідко  вдавалося  зробити,  адже    з  першого  дня    його  незлюбила.  Вона  добре  пам`ятає,  як  з  маленьким  пакуночком  прийшов  до  них  у  хату.    Як  Марія,  ті  гроші,    що  складала  на  одяг  для  себе  й    для  неї,  всі  витратила  на  нього.  Каже  сором  такого  батька  мати,  тож  треба  одягати,  а  в  нас  і  так  дещо  є  носити,  тож  обійдемося.  
 Пізніше,  дівчинка  похвалилася  бабусі,  стара  сама  пішла  в  магазин,  за  свої  гроші  придбала  їй  одяг  і  взуття.  І  перед  школою  придбала  все  що  потрібно,  бо  мати  весь  час  тільки  й  плакала,  що  невистачає  грошей.  Стара  Катерина  сердилася,  хитала    головою  й  промовляла,
-Коли  ти  навчишся  жити!  Щоби  без  нас  робила?    
 А  батько  Марії,  лише  одного  разу  бачив  Яника,  сказав  більше  й  на  поріг  не  ступне,  не  поважає  тих,  що  часто  на  підпитку  та    відхиляється  від  роботи.  Такі  тільки  й  шастають,  щоби  знайти  якусь  дурепу,  щоби  годувала  і  одягала.
   Звичайно  почувши  такі  слова,  Софія  без  сумніву  зненавиділа  його.  Ці  розмови  та  іше  ревнощі  зіграли  свою  роль.  А,  Яник,  родом  із  Закарпаття,  такі  слова  чула  дівчинка,  а  згодом,  як  пішла  до  школи,  вже  дивлячись  на  карту,  дізналася  де  це  знаходиться.  Іноді  казала  матері  і  чого  він  до  нас  приперся,  навіщо  він  тобі?!  Марія  ж  умовляла  доню,  тлумачила,  що  буде  мати  батька,  але  та  у  відповідь  хитала  головою,
-Він  не  мій  батько,  я  його  називати  татом  не  буду,  він  злий.
 Одного  разу,  навіть  перед  бабусею  заприсяглася,
-Хай,  що  буде,  чи  битимуть  мене,  чи  в  куток  ставитимуть,  до  смерті,  ні  разу  не  назву  його  татом.
       Напередодні  Великодня  ,  Катерина  привезла    два  кошика  гостинців:  домашньої  випічки:  паски,    хліб,  крашанки,    сирі  курячі  яйця,    два  добрячий  шматка  копченого  м`яса    і  стільки  ж  сала.  Софійка,  після  поцілунків  і    обіймій  з  бабусею,  діставала  з  кошика  три  кільця  пахучої  домашньої  ковбаси,
-Ого  скільки  багато  всього!    Мамо,  ото  вже  твій  Яник  наїсться,  певно    стане  жирним,  з  брюхом,  як  наш  сусід  дід  Сашко.Той  ледве  ноги  переставляє.
Катерина,  сердито    її  шарпнула  за  руку,  долонею  закрила      рота,
 -Софіє  та  чи  так  можна!  Ану  цить!
Хоч  це  було  сказано  доволі  сердито,  все  ж    онучка  притулилася  до  неї,  почала  шепотіти,
-  Ой,  бабусю,  чула  би  ти,  як  вона  йому    годить!  І  горілки  наллє  в  чарку  і  все  що  краще,  то  йому  дає  їсти,  а  мені,  то  вже,  що  залишиться,  якщо  все  вдвох  не  з`їдять.
 Та  приголубила  онучку  й  до  доньки,
-Що  я  чую?!  Це  правда?
 -Мамо  він  приходить  з  роботи  голодний,  як  вовк.  Тож  на  будівництві  робота  виснажлива,  важка.
-Досить!  Я,  зрозуміла.!  Ще  й  горілку  купуєш!
   Звернулася  до  онучки,
-Ти  йди…  погуляй,  я  маю  з  мамою  поговорити.
     Близько  години  в  хаті  ніби  хто  дорогу  перебіг,  гучна  розмова,  крики.    Нарешті,  Софія  побачила,  як  бабуся  вийшла  з  хати,
-Ходи,  поцілую  та  вже  піду.  Ти  слухайся  маму,  після  зелених  свят,  на  все  літо  тебе  заберемо.
-Це  правда?  Що  сказала,  відпустить?
-Не  хвилюйся!  Це  при  умові,  що  ти  закінчиш  школу  на  відмінно.  Тож  старайся!  Будь  гарною  дівчинкою,-      поцілувала  в  чоло  і  попрямувала    по  стежці,  що  вела  через  городи.
 В  Пасхальні  дні,  в  домі  гулянка  затягнулася.  З`явились  чужі  чоловіки,  їли,  пили  горілку,  гучно  розмовляли  про  якісь  справи.  Марія,  як  квітка  розцвіла  серед  них,одягла  красиву  сукню,  до  всіх  всміхалася,  розповідала  анекдоти.  
 Софії  здавалося,  що  про  неї  всі  забули.  Вона  любила  тишу.  Бабусина  хата  -  гавань  радості  і  любові.    Де  завжди  пахне  м`ята  і  чебрець.  А  на  веранді,  завжди  в  глечику  парне  молоко,  яке  вона  обожнювала.  Їй  дуже  хотілося  якнайшвидше  закінчити  школу  і  поїхати  до  бабусі.  А,  як  не    буде  кому  завезти,  то  й  ладна  пішком  добратися  до  неї.
     Вже  минула  й  Поминальна  неділя,  а  троє    чоловіків  так    і  жили    з    ними.  Правда  спали  в  окремій  кімнаті,  яка  знаходилася  за  гостинною  кімнатою.  Дівчинці  здавалося,  що  вони  й  не  збираються  кудись  зникати.  Одного  разу,  вона  помітила,  як  мати  з  трьома  чоловіками  зачинилася  в  сараї.    Її,  ніби  хто  облив  окропом,  бігла  стежиною  по  між  городами,  мов  руденька  вивірка.  Як  подалі,  в  густу  високу  траву,  що  огороджувала  сільський  садок.  Ніхто  і  не  помітив  її  зникнення.  Вона  довго  лежала  на  траві,  задивлялася  в  небо,  проводжала  сонце  до  заходу.
     Сутеніло,  прохолода    торкнулася  плечей,    мурахами  пробиралася  по  спині.  Перша  думка  –  треба  повертатися  додому,  ще  захворію,  як  закінчу  школу?  Бабусю,  як  я  хочу  до  вас.
     Софія  крадькома  вийшла  з-за    хати.Троє  чоловіків  і  відчим,  розсівшись  на  спориші,  грали  в  карти.  Яник  помітивши  її,  доволі  хриплим,  пропившим  голосом,
 -Ану  руденька,  підійди  до  нас!  Не  бійся  дядьки  хороші.  А,  ще  будуть  кращі,  якщо  ти  їх  будеш  слухатися.  Бач,  таке  весіллячко  в  нас,  я  програв,  тож  маю  розрахуватися.  Підійди,  я  сказав!
   Вона  відразу  схопилася  за  вуха.  Подумала,  що  відчим  хоче  зняти  золоті  сережки,  які  їй  подарувала  бабуся.
Чоловіки  ледве  язиками  ворочали,  одночасно  про  щось  зашепотіли,    потім  пролунав  сміх.  Вона  все  ж  насторожено  підійшла  до  вітчима.  Єхидна  усмішка,  очі  налиті  кров`ю  налякали  її.  Зненацька  прикрив  очі  й    його  велика  рука  простягнулася  під  її  сукню.  З  силою  притиснув  до  себе  й  до  чоловіків,
-Я  думаю  вже  можна,  товстенька,  майже  ввійшла  в  силу.  
Двома  руками,  вона  виривалася  від  нього.  Чоловік,  що  сидів  поряд,  закрутив  її  руки  назад.  Брудна    долоня  накрила  рота.
-Ти  мені  програв  три  рази,  тож  я  перший,
-  Е  ні!  Ти  йди  до  Марії,  он  Микола  каже,  вже  готова  до  всього,  тож  лови  кайф.  Ну…хіба  вже  потім…
Софія  відчула  послаблення  ,  її  руки  вирвалися,  товкла  вітчима,  тремтячим  голосом,
-Я  віддам  сережки,  віддам.  Дядьку  Янику,  ви  так  не  жартуйте!  Повеселилися  і  досить,  а  те,  що  програли  в  карти,  я  знаю  де  заховані  гроші….
-О,  це  вже  потепліше…  Ти  не  бійся  мене…
-Ні-  ні,  я  зараз,  я  хутко,  дуже  хочу  до  вітру,  потім  покажу  де  гроші.
 Чоловік  навпроти  вітчима,  жадно  провів  по  її  шиї,торкнувся  грудей,
-Ти  попробуй  яке  ніжне  тіло,  он  і  грудці  вже    ледь  скам`янілі….Може  я…
 За  мить  двоє  чоловіків    штовхали  один  одного.    Яник  прошепотів,
-Нам  обом  треба  спасатися,  неси  гроші,  бо  мене  підріжуть.
Він  почав    розбороняти  чоловіків.    Третій  чоловік  кліпав  очима,  не  розумів,  що  коїться.  Бо  вже  скільки  випив  горілки,  що  не  зміг  і  рухнутися.
Софія,  окинувши  оком,    влетіла  в  хату.  На  ліжву  лежала  оголена  мати.  Вона  на  ходу  вкрила  її  ковдрою,  сама  ж  кинулася  до  відчиненого  вікна.  …
       Скільки  бігла  і  не  пам`ятає,  крізь  сльози  озиралася.  Позирала  на  небо,  шукала  місяця  й  зорі,  
-Ой,  скоро  ж  зовсім  стемніє…
З  лоба  стікали  краплини  поту,але  вона  їх  ніби  й  не  помічала,знову  бігла.  Зразу  ніби  й  чула  гупотіння,    остановившись  лише  на  мить,  прислухалася  .Не  могла  зрозуміти,чи  то  шарудіння,чи  в  голові  так  гуділо,  що  не  змогла  розібрати.  
Нарешті  жаданий  ставок…  полегшено  перевела  подих.  Тільки  тепер  відчула,  як  палають  ноги.  Зуд  і  біль,  її  тіло,  аж  тріпотіло.  Звичайно  зрозуміла,  що  пожалилася  кропивою..  Хвилюючись,  тремтячими  пальчиками,  з  сукні  здирала  ріп`яхи,  зайшла  у  воду.Декілька  раз  судорожно      затремтіла  та    все  ж    поступово    в  ногах  відчула  менший    зуд,  зникав  сильний  свербіж.  
   Цю  дорогу  вона  добре  знала,  але  йти  далі  не  наважилася,    далі  стежка  через  ліс.  В  голові  гуділо,  знову  прислухалася…  боялася  почути  чиїсь  голоси.  Так  і  не  впевнилася,  чи  її  хтось  доганяє,  чи  ні,  знесилена,охопила  руками  свої    худенькі  плечі,  пішла  вперед.  Вона  вийшла  на  стежку,    притулилася  до    першого  ж  дерева,  
-Зараз  трішки  відпочину,  зараз….
 В  очах  мов  пелена….  Повіки  важчали,  мимоволі  стулялися,  підкрався  сон.
     Настала  ніч…по  небу  де-не-де  мерехтіли  зірки…  А  місяць,то  виринав,то  знову  пропадав,  ховався  за  хмари.  У  лісі  ніби  й  тихо,  лиш  де-інде  щось  тихо  зашарудить.  Сові  не  спалось…кілька  раз  крилами    порушила    тишу.  Можливо  раптово  когось,  чи  щось  уздріла  гучне  –  Ку-гу-у-у  рознеслося  по  лісу.
Софійка  здригнулася,  кліпала  очима,  з  уст  вирвалося,
-    Ой,  де  це  я?    Так  темно….  
Згадала…    Почуття  сильного  душевного  болю,  безвихідь,  розпач.  Але  озирнувшись  і  знову  прислухаючись,  притулилася  до  дерева.  Руки  самі  тягнулися  до  ніг,  вже  гладила  їх,  вгамовувала  зудіння.  Перепліталися  думки,  але  іншого  виходу  не  було,  вирішила  подрімати,  дочекатися  ранку.  
   Світало…  Над  ставом    здіймались  перші  промені  сонця,  торкалися  води,  вона  блистіла,  веселково  переливалася.  Спів  зяблика  її  розбудив.
-Ой,-    злегка    затремтіла,  -  Все  ж  прохолодно.  
Озирнувши  все  довкола,  заплакала,
-Я  ніколи  не  прощу  тобі,  ніколи.  Цю  подію  повік  не  забуду.  Ой,  мамо  -  мамо,  я  ж  тобі  казала,  навішо  він  тобі!
Як  горох,  по  щоках  котилися  сльози,  оминала    дерева,  кущі,  поспішно  йшла  через  ліс.  Втішала  себе,
-Іще  з  кілометр  залишився  і  вже  буду  в  бабусі.
     З  лісу  виднілося  зелене  поле…    Листки  гороху  виблискували  на  сонці,  де-  не  –  де  звисали  краплі  роси.  Легенький  вітерець  пестив  обличчя,    висушував  сльози.  Задоволено  озирнулася,поглянула  на  сонце.  На  якусь  мить  зупинилася  і  вже  легенька  усмішка  ковзнула  по  її  обличчю,
 -  А  тут,    вже  й    рукою  подати…
 Хотілось  пташкою  летіти…гучно  билося  сердечко,  поспішала.    Йшла  навпружки,    лише  де-не  де  йшла  по  межах.  Їй  хотілося  притулитися  до  любимої  бабусі,  розповісти,  що  коїться    вдома.
         Бабусин  садок….  щаслива  мить.  Дід    біля  вуликів  оглядав  планки,  відмахувався  від  бджіл.
       Вона  наближалася…  Думки  застерігали  -  Хоча  би  не  налякати,  як  краще  зайти,  але  ж    хвіртка,  напевно    закрита  на  клямку.  Як    полізу  через  паркан,  ще  більше  налякаю.
.  Крадькома  шмигнула  за  сарай,    закричав  сполоханий    півень.  Палкан,  уздрівши  її,  стояв  на  двох  лапах,  заскавулів.    Софійка  вже  стояла    біля  хвіртки,    саме  в  цей  час  Катерина  вийшла  з  хати.  Від  здивування  очі,  ледь  не  вилізли  на  лоба,  веселим  голосом,
-О!  А  хіба  ми  не  закриті  на  клямку,  ти  де  взялася.  А  мама  де?А  що  з  ногами?  Чому  незаплетена?
 Скільки    треба  сили  і  мужності  цій  дівчиннці,  щоб  вгамувати    відчуття  образи.  Щоб  не  злякати  свою  рідну  бабусю.  За  мить  випучилися  очі    повні  сліз.  Вона  намагалася  їх  струсити,  підійшла,
-Бабусю,  мені  з  тобою  треба    поговорити.Тільки  хай  дідусь  поки    мене  не  бачить.  
Зблідніла  Катерина,  схопилася  за  голову,
-Ой  Боженьку,  щось  сталося?!  Чого  ж  ти  вся  така?
-  Та  ні,  нічого  бабусю,  всі  живі,  здорові,тільки  пішли  до  хати.    Після  цих  слів  Катерина  полегшено  перевела  подих,
 -Ну  то  пішли!  Боже  -  Боже  де  ж  ти  так  поранилася?!  Як  ти  наважилася  прийти  сама?    Я  зараз  йодом  оброблю  рани,  мусиш  потерпіти  і  все  розказати.
     Софійка  обома  руками  обійняла  її  за  талію,  довірливо  дивилася  в    ніжні  стурбовані  очі.  На  згоду  кивнула  головою.  Кому  ж  вона  ще  зможе  розповісти,  окрім  своєї    рідненької  бабусі.  Адже  найбільше  довіряє  тільки  їй,  тому  й  розповість,  чому  зважилася  на  втечу.  
                                                                                                                                           2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940870
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 01.07.2022

Катерина Собова

Закоханий чоловiк

-Поясни    мені,    Миколо,-
Кричала    дружина,-
Ти    гадаєш,    що    залізні
В    мене    руки    й    спина?

Третій    рік    ти    не    працюєш,
Сів    біля    корита,
За    що    маю    годувати
Тебе    -    паразита?

-Бачиш,    Галю,    що    кохання  –
То    така    холєра…
Ти    для    мене    найдорожча,
А    не    десь    -    кар’єра.

Головне    -    сім’я    для    мене,
Здохне    хай    робота,
Бо    про    тебе,    голубонько,
Вся    моя    турбота.

Непогано,    якщо    й    далі
Будеш    працювати,
А    я    тебе,    моя    рибко,
Буду    вік    кохати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022

Катерина Собова

Яка мама, така й доня

-Вже    сміються    з    тебе    люди,-
Лає    Аллу    мати,-
Доки,    дівко,    таке    буде  –
Цілу    ніч  гуляти?

Я    в    твої    шістнадцять    років
Бралася    за    діло,
Щоб    ти    знала    -    вечорами
Вдома    я    сиділа!

-Чом    не    знаю?    Не    до    танців,-
Перебила    Алла,-
Коли    в    тебе    трьохмісячна
Я    уже    пищала.

Твоя    мама    відмовлялась
Нам    допомагати:
В    свої    сорок,    на    радощах,
Заміж    вийшла    вп’яте.

Було    в    тебе    кавалерів
Дуже    вже    багато,
І    обом    нам    невідомо,
Хто    був    моїм    татом.

Я    ще    з    місяць    погуляю
(Округливсь      животик),
І    у    нашому    сімействі
Буде    третій    ротик.

Не    піде    у    ліс,    матусю,
Вся    твоя    наука,
Скоро    будеш,    дорогенька,
Бавити    онука!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949511
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 12.06.2022

Катерина Собова

Розумна Ганнуся

Біля    мами    п’ятирічна
Крутиться    Ганнуся:
-Мені    таке-е-е    розказала
В    дитсадку    Маруся:

Що,    як    діти    виростають,  
То    живуть    окремо,
А    я    її    пригостила
Із    тортика    кремом.

-Так,    це    правда,-    мама  каже,-
Знають    села    й    місто,
Коли    діти    виростають  –
Усім    стає    тісно.

-А    ти    куди    підеш    жити?-
Питає    Ганнуся,-
Я    відразу    догадалась:
Підеш    до    бабусі.

В    баби    цілих    три      кімнати
І    вона    багата,
Місця    вистачить    для    неї,
Для    тебе    і    тата!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948328
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 12.06.2022

Катерина Собова

Злодійка

Ввечері    прибігла    Ніка
І    від    втоми    ледь    не    впала,
Розказала    чоловіку,
Де    була    і    що    придбала:

-Я    до    тебе    на    роботу
По    обіді    забігала,
Всі    пішли,    а    я    спішила,
Тебе    ждати    я    не    стала.

Куртка    висіла    на    місці,-
Щебетала    Ніка    Гені,-
Триста    баксів    взяла    в    тебе
Я    із    верхньої    кишені.

Гена    побілів    відразу,
Потім    плямами    вкривався,
Далі    -    полетіли    фрази,
В    компліментах    розсипався:

-От    розумна    в    мене    жінка,
Буду    всім    таке    казати,
Вона    скрізь,    завжди    і    швидко
Вміє    гроші    добувати.

Я    тебе,    моє    серденько,  
Обійму    і    поцілую:
Тільки    знай,    що      я    у    шефа
Вже    півроку    не    працюю.

Камера    там    все    знімає,
Так    і    мітить    по    мішенях…
Бог    таки    скарає    жінку,    
Яка    лазить    по    кишенях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947748
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 12.06.2022

Олекса Удайко

НЕ ОДИН НАРОД*

                   [i]Я    єсть    народ,    якого    Правди    сила
                   ніким    звойована    ще    не    була.
                   Яка  біда  мене,  яка  чума  косила,
                   та  сила  знову  розцвіла!
                                                                         [b]Павло  Тичина[/b][i][/i][/i]

[i][b][color="#8a0753"]Це    ж    треба    так    
було    нам    “подружитись”,
щоб    “дружба”    дибом        канула    в    війну,
не    давши    полю    бавитися    житом,
чим    кровно,    в    смерть    образила    весну!

Чи,  може,    ми    із    різних    книг    учились
й  черпали    досвід    для  життя    не    там?..
Віддався    ти    чужим    думкам    на    милість,
а    я    досяг    життєвих    істин    сам.

Та    в    мене    був    іще    пророк  -  філософ:
Сковорода    бродив    серед    людей
та    ревно    вік    нанизував    на    посох
народну    мудрість    звичаїв,    ідей.

А    ти    довірився    отим    писакам,
які    брехали    ницо    при    дворі
царю    в    догоду.    Й  не  за    власним    смАком
несли    в    народ    неправди  прапори.

Це    ж    треба,  рашо,    
вкрай  так  докотитись,
щоб    нищити    жінок    і    малюків?!.
Нехай    замруть    твої  в    утробі  діти!
Задля  безпеки    на    віки    віків...

Розквітне    з    часом,    
вірю,    Правди    сила,
яка    для    нас    святинею    була!
На  часі  в  нас:    "...яка    чума    косила,
та    сила    знову    розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У  піку"  горезвісній  статті  путіна  про  "Один  народ".

Ілюстрація    з    інтернету,    на  думку  автора,
яскраво    метафоризує  "братерсську    дружбу"
раші    і  України,    що    прагне  в  Європу.
І  не  тільки  собі,  але  й  тонкорунним.!.  
[/i]

©  Олекса  Удайко(передрук  зі  СТИХИ.РУ)  


©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2022
Свидетельство  о  публикации  №122061000398  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 12.06.2022

Катерина Собова

Грицева брехня

Дві    куми    в    кафе    зустрілись,
Цілувались    знову    й    знову,
Після    чарки    розігрілись  –
Потягнуло    на    розмову.

-Вам,    напевно,    невідомо,-
Хвалиться    кума    Меланка,-
Що    ваш    Гриць    тікає    з    дому,
І    що    я    -    його    коханка!

-Те,    що    мій    Грицько    -    скотина,
І    десь    бігає    -    я    знала,
До    чийого    швендяв    тину  –
Його    вчора    допитала.

Трясла    його    лихоманка
І    брехав,    я    бачу,    марно,
Розказав:    його    коханка  –
Молода    і    дуже    гарна.

Хоч    бери    та    жени    з    хати,
Не    прощу    йому    обману.
Ну,    навіщо    ж    так    брехати?
Ви    ж,    кумо,    старі    й    погані…

Що    ж    він    в    вас    таке    побачив?
Чим    його    так    засліпило?
Невже    синій    ніс    привабив,
Молодим    здалося    рило?

Лились    фрази    на    Меланку
З    вуст    кумасеньки    Аніти:
-Хай    таку    знайде    коханку,
Щоб    мені    не    червоніти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947021
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Поплатився

У    слідчого    на    контролі
Пишна    удовиця,
Сорок    днів,    як    поховала
Четвертого    -    Гриця.

Відійшли    навік    за    хмари
(В    жінки    лихо    й    горе):
Отруїлися    грибами
Стас,    Петро    і    Жора.

Слідчий    ставив    запитання
Згідно    із    законом:
-Як    так    сталось,    що    Григорій
Випав    із    балкона?

Пролетівши    таку    відстань,
Він    не    зупинився:
Вісім    поверхів    -    не    жарти,
Всім    тут    ясно    -    вбився.

Смерть    ця    дуже    загадкова:
Краще    гриби    жерти!
Невже    доля    цього    мужа
Так    жахливо    вмерти?

Як    і    личить    удовиці,
Десь    сльозу    пустила,
Так    погано    їй    без    Гриця,
Що    й    життя    немиле…

Очі    втупила    додолу,
Тяжко    так    зітхала,
Слідчому    (без    протоколу)
Чесно    розказала:

-Зв’язані    з    балконом    дії  :
Там    Грицько    крутився…
На    гриби    мав    алергію  –
От    і    поплатився!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946103
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Впізнала

Петя    й    Галя    жили    гарно,
І    щоб    лишнє    не    сваритись,
Вирішили    у    цей    вечір
Фільми    жахів    подивитись.

Пропливали    персонажі
І    лунали    грізні    звуки,
Всі    герої    в    кожнім    кадрі
Нелюдські    терпіли    муки.

Там    вампірка    так    бісилась
І    на    монстрів    нападала,
Від    укусів    всі    казились,
Коли    кров    вона    смоктала.

І    коли    жорстоку    нечисть
Відьма    довела    до    краху,
-Мамочко!  –  несамовито
Закричала    Галя    з    страху.

-Верховодить    теща-мама,-
Петя    голосно    озвався,-
Бач,    ти    зразу    упізнала,
А    я    ще    в    думках    вагався.

Тут    не    гріх    і    похвалити,
Треба    ж    їй    такою    вдатись:
У    всіх    сім’ях    колотити,
Та    іще    й    в    кіно    зніматись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945396
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Душа

Вчора    відвела    я    душу,
Хочу    знов    піти    туди…
Пригадати    зараз    мушу:
Де,    коли,    із    ким,    куди?

Що    було    -    не    пам’ятаю,
Але    дуже    рада    я,
Що    зі    мною    залишилась
Дорога    душа    моя.

І    вона    мені    шепоче,
Щоб    сиділа    вдома    я,
Бо    вона    ще    жити    хоче,
І    боїться    Бабая.

Там,    де    я    була    учора,
Не    давала    спати    їй
Молода    якась    потвора
Й    троє    сильних    Бабаїв!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945001
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Шалене кохання

Дорікнув    Петро    дружині:
-Не    кохаєш    ти    мене.
Так    і    знав,    що    в    цьому    шлюбі
Справжнє    щастя    обмине.

Якби    ти    мене    любила
І    мій    спокій    берегла,
Вийшла    б    заміж    за    Данила,
Чи    сусідського    Павла.

Галя    витріщила    очі:
-Ну    й    дурницю    ти    несеш!
Тьху,    тьху,    тьху    -    ще    й    проти    ночі
Отаку    брехню    верзеш!

Та    я    ж    тягнуся    до    тебе,
Як    ті    різні    полюси,
Костюм-трійку    ось    купила  –
Дві    шкарпетки    і    труси.

Стало    тепло    тобі    зразу,
І    твій    погляд    я    ловлю,
Балую    тебе,    заразо,
А    ти    кажеш    -    не    люблю.

Знаю    я,    моє    ти    горе,
Що    від    мене    не    підеш:
Обійдеш    моря    і    гори,
А    такої    не    знайдеш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944775
дата надходження 12.04.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Диктант

Роздала    Софія    Львівна
Зошити    з    диктантом    вчора,  
На    оцінки    всі    дивились:
Десять    балів    Лесі,    Жорі.

Та    ніщо    не    здивувало
П’ятикласника      Матвійка:
Красувалась    під    диктантом,
Як    завжди,    велика    двійка.

А    під    нею    невиразні
Якісь    знаки      ще    були,
Розглядали    усі    учні  –
Прочитати    не    могли.

Дослідили    діти    класом,
Що    було    там    двоє    слів,
Намагались    розібрати    -
Були    схожі    на    ослів.

На    перерві    наш    Матвійко,
Показавши    на    два    бали,
Запитав:    -Софіє    Львівно,
Що    внизу    ви    написали?

Вчителька    уже    кричала:
-А    ти    що,    не    прочитав?
Що    не    ясно?    Написала,
Щоб    розбірливо    писав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944028
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 11.05.2022

Катерина Собова

Лерині проблеми

-Хочу    я    такою    бути,-
Каже    дівка    Лера,-
Щоб    за    мною    упадали
Гарні    кавалери.

І    щоб    бігали    за    мною
Всі    мужчини    браві,
Я    із    них,    щоб    вибирати,
Мала    повне    право.

Мама    слухала,    зітхала:
-Тобі    мало    бою,
Що    дружини    усі    їхні
Біжать    за    тобою?

Із    качалкою,    дрючками,
Або    з    макогоном,
Не    раз    патли    видирали,
Лякали    законом.

А    як  разом    всі    зберуться  –
Так    навчать    любити,
Що    не    тільки    кавалерів  –
Не    захочеш    жити!

Каже    Лера:    Тут    вже,    правда,  
Небезпечно    жити,
Треба    місце    проживання
Вже    мені    змінити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 11.05.2022

Дружня рука

Лиш тільки біль, що ти уже пішла*

Не  відірватись  від  її  очей,
Не  відірватись  від  її  пісень,
Бути  опорою  її  плечей,
І  бути  з  нею  у  останній  день  …
Вони  прорвались  вже  в  кількох  місцях,
І  тих,  хто  поруч  був,  уже  нема,
І  скільки  правди  у  нічних  піснях,
Не  просто  так,  бо  то  вже  не  слова  …  
Що  скажеш  їй  у  ваш  останній  день?
Чи  так  потрібні  ще  якісь  слова?!
«Я  знаю:  ти  така,  немов  з  пісень.
Така  яскрава  і  така  жива  …"
Нема  ненависті,  пропав  кудись  і  страх,
Лиш  тільки  біль,  що  ти  уже  пішла,
І  зброя  заніміла  у  руках,
Нікчемний  світ,  в  якому  стільки  зла  …
До  нас  прорвуться  завтра,
Вже  межа,
Усе  життя  складається  з  руїн,
Це  там  на  півночі  людське  немов  іржа,
І  кожен  день  -  не  встаючи  з  колін  …
А  тут  …  пішла,  а  наче  ще  стоїть,
Прозора  постать,  посмішка  в  очах,
І  кожна  вічність  мов  звичайна  мить,
І  кожен  погляд  мов  у  небо  птах  …  

*захисницям  Маріуполя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946969
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.05.2022

Променистий менестрель

Монолог під дощем

 
                                       верлібр  

Дощ  насупив  брови  
Мокрий  лист  осінній  прилип  до  руки  
Неначе  просячи  помилування  
Дружочок  мій  я  звичайно  зігрію  тебе  
Душею  і  серцем  
Життя  на  землі  ще  не  покрите  
Спокоєм  і  радістю  
Ллє  сльози  дощ  
Він  напевно  все  зрозумів  давно  
І  прочитав  мій  невеселий  настрій  
У  цей  сповнений  мокрої  печалі  день  
Але  чому  так  відбувається  
Ця  стежка  подій  
Чому  такий  сумний  погляд  
Дивиться  з-за  фіранки  вікна  
Стільки  припасено  радості  
У  кожному  але  поверх  неї  
Ця  мокра  дорога  
Відображає  не  менш  
Сумні  блискучі  калюжі
І  лише  кілька  горобців  
Із  задоволенням  купаються  
Струшуючи  періодично  пір'їнками  
І  вмочуючи  в  воду  знову  і  знову  
Голівку  скочуючи  водяні  кульки  
День  все  ж  теплий  
Хто  відмовиться  від  душевного  тепла  
Ласкавого  і  дружнього  погляду  
Розуміє  і  підтримує  
В  годину  моросного  неприйняття  
Кажуть  же  що  все  минуще  
Розвіється  і  цей  щемливий  туман  
Якогось  відчаю  що  супроводжує  
Осінні  листопады  
Навівають  ці  думки  
У  чекаючої  Вічності  від  нас  
Зовсім  іншого  
Чи  здійсниться  диво  чудес  
Якого  ми  часом  
Все  життя  чекаємо  біля  причалу  
А  хвилі  щось  шепочуть  
На  своїй  універсальній  мові
Не  підозрюючи  що  
Нам  її  не  зрозуміти  
І  у  нас  своя  
Ще  не  закінчена  дорога  
По  рівнині  розуміння  
І  його  відсутності  
І  скільки  б  не  було  
Філософів  витаючих  в  розгадках  
Того  ж  що  і  кожен  з  нас
Мріє  осягнути  
Ця  сізіфова  праця    
У  тисячоліттях  не  має  
Свого  втілення  
А  настирливий  дощик  
Окропляє  дахи  і  дерева  
Схоже  глибоко  заблукалої  
Планети  людей...  

Часи  Твого  очікування  
прозріння  Людства

Монолог  под  дождём
                   верлибр
Дождь  насупил  брови
Мокрый  лист  осенний  прилип  к  руке
Как  будто  прося  пощады
Дружочек  мой  я  конечно  согрею  тебя
Душой  и  сердцем
Жизнь  на  земле  ещё  не  покрыта
Покоем  и  радостью
Льёт  слёзы  дождь
Он  наверняка  всё  понял  давно
И  прочёл  моё  невесёлое  настроение
В  этот  полон  мокрой  печали  день
Но  почему  так  выстраивается
Эта  тропа  событий
Почему  так  грустный  взгляд
Смотрит  из-за  занавески  окна
Столько  припасено  радости
В  каждом  но  поверх  неё
Эта  мокрая  дорога
Отражающая  не  менее
Грустные  блестящие  лужи
И  лишь  несколько  воробьёв
С  удовольствием  купаются
Встряхивая  периодически  пёрышками
И  макая  в  воду  вновь  и  вновь
Головку  скатывая  водяные  шарики
День  всё  же  тёплый
Кто  откажется  от  душевного  тепла
Ласкового  и  дружеского  взгляда
Понимающего  и  поддерживающего
В  час  моросящего  неприятия
Говорят  же  что  всё  преходяще
Развеется  и  этот  щемящий  туман
Какого-то  отчаяния  что  сопровождает
Осенние  листопады
Навевающие  эти  мысли
У  ждущей  Вечности  от  нас
Совершенно  иного
Свершится  ли  чудо  чудес
Которого  мы  порой
Всю  жизнь  ждём  у  причала
А  волны  что-то  шепчут
На  своём  универсальном  языке
Не  подозревая  что  
Нам  его  не  понять
И  у  нас  своя  ещё  
Не  оконченная  дорога
По  равнине  разумения  и  нет
И  сколько  бы  ни  было
Философов  разгадывающих
То  же  что  и  каждый  из  нас
Этот  сизифов  труд  из  столетия
В  столетие  не  имеет
Своего  воплощения
А  настырный  дождик
Окропляет  крыши  и  деревья
Похоже  глубоко  заблудшей  
Планеты  людей...

Времена  Твоего  ожидания  
прозрения  Человечества

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946412
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022

Катерина Собова

Злочин і кара

У    поліцію    потрапив
Екскаваторник    Павло:
Ліс    рубав,    а    це    законом
Заборонено    було.

Суд    сказав,    що    ця    діяльність
Незаконною    була,
На    три    роки    засудили
За    такі    гріхи    Павла.

Кажуть,    вирок    справедливий,
У    тюрму    трудяга    сів,
Кожен    день    тепер    працює
Він    на    вирубці    лісів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945858
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022

Катерина Собова

Таланти жiнки

Скаржився    Петрові    Жека:
-Торік    здуру    оженився.
Що    дружина    недалека  –
Аж    тепер    я    роздивився.

Ні    краси,    ані    фігури,
Придане  –  лиш    чепчик    з    бантом,
Не    наділена    Всевишнім
Жодним    у    житті    талантом.

-Ти    щасливий,-      Петя    каже,-
Як    у    маслі    будеш    жити,
З    половиною    такою
Можна    всі    дива    творити.

А    моя,    на    жаль,    Ельвіра
Дуже    вже    талановита…
Я    спочатку    не    повірив,
Де    собака    та    зарита.

За    два    роки    жінка    встигла
Все    добро    моє    прибрати,
Я    й    не    знав,    що    в    неї    друзі  –
Прокурори    й    адвокати.

Виявляється,    що    троє
В    неї    вже    було    синочків
(Десь    в    селі    були    в    бабусі,
Підростали    в    холодочку).

Щось    давала    підписати,
Ставив    підпис    я    охоче:
Для    всіх    став    я    рідним    татом,
Хоч    дітей    не    бачив    в    очі.

А    недавно    розлучилась
(Бо    зі    мною    зійшлась    здуру),
Пояснила:    підшукала
Вигідну    кандидатуру.

Вилізли    її    таланти
І    приховані    моменти:
На    дітей    чужих    із    мене
Беруть    справно    аліменти.

А    я,    Жеко,    хочу    щастя,
Оженюсь    без    варіантів,
Об’яви    всім,    що    потрібна
Жінка,    тільки    без    талантів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 26.03.2022

Тетяна Мошковська

Моя українська земля

Древня  держава  моя  –  українська  земля  –
Бачила  здавна  набіги,  навали  і  орди.
Знову  покремсані  горем  квітучі  поля,
Знову  ступили  на  неї  криваві  заброди.

Воїни  світла  зійшлися  на  варту  добра  –
«руського  міру»  не  стане  в  державі  і  сліду!
І  кожен  з  нас,  хто  боявся  слова  «війна»,
Відсіч  дає  ворогам  і  запеклим  сусідам.

Сонце  моє  українське,  ти  вільно  світи!
Небо  моє  неозоре,  засяй  у  блакиті!
Стигле  колосся  у  полі,  на  щастя  рости!
Люди  моєї  землі,  ви  найкращі  у  світі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942998
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 22.03.2022

Катерина Собова

Примусове кохання

-То    це    правда,    що    вже    друга
В    тебе    дівка    -    Лера?
Вона    ж    така    недолуга
Й    страшна,    як    холера!

Тут    вже    треба    зір    і    мову,
Й    розум    відключати,
Щоб    лягти    із    нею    в    ліжко,
Та    ще    й    переспати.

-А    куди    ж    мені    діватись?
До    стіни    пришила…
Ця    не    буде    довго    гратись  –
Сильна,    як    кобила.

Гаркнула,    неначе    в    рупор  -
Йде    луна    по    хаті,
Як    та    вежа    -    здоровенна,
Метрів    два    в    обхваті.

В    неї    в    боксі    -    перемоги,
Як    мені    тікати?
Відбиватись    -    нема    змоги,
Мусив    покохати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942207
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 18.03.2022

Катерина Собова

Заздрiсть

Чоловіки    в    холодочку
Грали    в    карти,      в      доміно,
Запізнився    Вася    Квочка  –
Вдома    додивлявсь    кіно.

Збуджений    на    лавку    всівся,
Наче    в    хаті    був    аврал,
Із    промовою    завівся  –
Дуже    вплинув    серіал.

-Як    же    в    нас    несправедливо!
Прав    немає    в    мужика…
Ось    в    арабів,    як    на    диво  –
Скрізь      хазяїна    рука.

В    тих    краях    життя    хороше,
Звісно,    той    Алі,    Саїд,
Маючи    гарем    і    гроші,
У    житті    залишить    слід.

Має    право    набирати
Цілий    штат    собі    дружин
І    в    покорі    їх    тримати:
Кожній    по    заслузі    -    чин.

Ті    найкращі    -    для    кохання,
Ті    -    в    роботі,    ось    де    суть!  
І    у    ліжко    йому    зрання
Їсти    й    пити    вже    несуть.

А    у    нас,    хіба    закони?
Тут    одну    лиш    вибирай,
А    на    більше    -    заборона,
Хочеш    -    тещу    доглядай.

Подививсь    я    -    ледь    не    плачу,
В    РАЦСі    болю    завдають:
Цю    одну    -    дурну    й    ледачу
Під    розписку    видають!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 09.03.2022

Катерина Собова

Дві біди

Із    барсеткою    в    машині
Виглядав    заможним    паном:
І    батьки,    і    всі    знайомі  –
Всі    пишалися    Степаном.

Справи    вирішив    у    банку  –
Все    чудово,    слава    Богу!
Раптом    стрів    стару    циганку,
Причепилася    до    нього:

-Дві    біди,-    ворожка    каже,-
Біля    тебе    будуть    витись:
Перша    (ось    як    карта    ляже)  –
Тобі    треба    оженитись.

А    із    другою    бідою
Після    шлюбу    будеш    знатись,
То    своєю    головою
Будеш    сам    вже    розбиратись.

Із    появою    дружини
Все    само    собою    сталось:
Усі    кошти    якимсь    чином
Дуже    швидко    розсмоктались.

Тепер    пішки    Стьопа    ходить
Із    потертим    сірим    ранцем,
З    допомогою    дружини
Став      із    пана    голодранцем.

З    свого    досвіду    дізнався:
Є    на    світі    сила    вража…
Перед    кожним    присягався,
Що    циганка    правду    каже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 09.03.2022

Катерина Собова

Заразна застуда

На    побачення    з    коханцем
Я    боялась    запізнитись,
Довелося    на    роботі
Терміново    відпроситись.

Перед    шефом    прикидалась
(Співчували    мені    люди),
Ледве    на    ногах    трималась
Я    від    сильної    ’’застуди’’.

За    годину    в    ресторані
Я    з    коханцем    танцювала,
І    що    я    шляхетна    пані  –
В    ті    хвилини    забувала.

Час    не    тратила    тут    марно:
Веселилась,    розважалась,
Погуляла    дуже    гарно,
Перед    ранком    спати    вклалась.

А    оце    в    обідню    пору
Співробітниця    дзвонила:
Поцікавилась    здоров’ям,
Співчутливо    говорила:

-Вже    пів    офісу    сьогодні
На    роботу    не    з’явились,
Подзвонили    усі    шефу,
Що    від    тебе    заразились!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941473
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 09.03.2022

Катерина Собова

Запасний варiант

-Доню    мила,-    каже    мама,-
Буду    я    просити,
Аби    ти    вже    перестала
Коханців    водити.

Вже    пора    тобі    навчитись
І    розум    включати:
З    чоловіком    розлучитись,
А    тоді    гуляти.

-Ну    ти    вже    як    скажеш,    мамо,
Наче    з    дуба    впала!
В    мене    розуму    чимало,
Все    я    спланувала.

Як    ідеш    ти    в    магазини
Туфлі    купувати,
Ти    ж    не    будеш    оті    старі
Зразу    викидати?

Якщо    розмір    не    підійде,
Чи    фасон    не    вдасться,
Вибирати    нема    з    чого  –
То    й    старі    згодяться.

От    і    я    про    себе    дбаю  –
Закрутила    й    з    босом,
Це    щоб    (Бога    я    благаю)
Не    лишитись    з    носом.

Всіх:    теперішніх,    колишніх
До    купи      збираю:
Нехай    краще    буде    лишнє,
Ніж    не    вистачає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941085
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022

Марина Свірнюк

Згадай мене

Коли  слова  стають  важкі  -
Ховаємо  їх  на  папері.
І  замикаєм  на  замки,
Щоб  не  відкрити  більше  двері.
Коли  думки  стають  страшні  -
Ми  геть  від  себе  їх  женемо,
Співаємо  часом  пісні
Бо  все  ж  на  світі  раз  живемо.
Коли  так  холодно  в  душі,
Коли  там  віє  вітер  лютий,
Буває  пишемо  вірші,
Щоб  негаразди  оминути.
Коли  погасло  світло  враз,
Коли  роки  страшні,  мов  ночі,
Згадай  мене  хоча  би  раз
І  більш  нічого  я  не  хочу...♥️

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940922
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 22.02.2022

Катерина Собова

Аналогiчний приклад

В    нас    урок    літератури
Був    цікавим    і    комічним:
Мислити    навчав    нас    вчитель
Послідовно    і    логічно:

-Долетить    не    кожна    птаха
Над    Дніпром    до    середини,
То    невже    цей    птах    -    невдаха,
Чи    ще    інші    є    причини?

Встав    Грицько    голубоокий:
-Гоголь    цим    хотів    сказати,
Наш    Дніпро    такий    широкий,  
Що    його    не    подолати.

-Молодець,-    сказав    учитель,-
І    ця    істина    є    вічна.
Постарайтеся    назвати
Приклади    аналогічні.

Каже    Леся:    -  Ось    в    Кореї,
Там    уже    свої    причини,
Жодна    в    них    собака    нині
Не    дійде    до    середини.

Не    тому,    що    там    собаки
Вибирають    відпочинок,
А    тому,    що    всі    корейці
Дуже    люблять    цих    тваринок!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940573
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 19.02.2022

Катерина Собова

Самолiкування

На    подвір’ї    баба    Ліда
З    подивом    підняла    брови,
Бо    помітила:    в    сусіда
Вигляд    зовсім    нездоровий.

-Може,    Петре,    застудився?
Ти    ж    раніше    не    трусився…
Це    в    твоєму    організмі
Отой    вірус    поселився!

-Ой,    не    знаю,    бабо    Лідо,
Так    чогось    сльозяться    очі,
Оце    кашляв    до    обіду,
Бачу,    буде    так    до    ночі.

-Бери    всі    з    собою    гроші,
В    поліклініку    йди    зразу,
Там    обладнання    хороше,
Виявить    твою    заразу.

-Хоч    поради      ваші    гарні,
Постараюсь    пояснити:
Не    піду    я    у    лікарню,
Дуже    хочеться    ще    жити!

Добре    помагає,    наче,
Всім    рецепт    від    баби    Гані:
З    кумом    випити    добряче
Й    паритись    з    кумою    в    бані!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 19.02.2022

Анатолійович

Відгоріло. Сл. автора КВолинський

І  знову  вірш,  який  проситься  стати  романсом.  І  знову  на  ваш  розсуд  -  з  фортепіанним  супроводом  і  оркестровим.  Вибирайте...
Відгоріло…відцвіло  кохання,
Пролетіли  дивовижні  дні,
І  в  душі  застигли  трепетання,
Так  недавно  радісні  мені.
І  в  душі  застигли  трепетання,
Так  недавно  радісні  мені.
                     ПРИСПІВ
Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні.
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні

Все  рожденне,  що  в  душі  горіло:
розвивалось,  пристрасно  цвіло,
Десь  в  тумані  парусом  біліло…
Промайнуло...  мов  би  й  не  було.
Десь  в  тумані  парусом  біліло…
Промайнуло...  мов  би  й  не  було.
                       ПРИСПІВ
Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні.
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні.
                         ПРОГРАШ
Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні.
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть  уві  сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940673
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022

Малиновый Рай

ПИЛИПЫ-БОРОВСКИЕ

В  МОГИЛЁВЕ  СОЛНЦЕ  СЕЛО.                                        НАПИСАНО  НА  ДИАЛЕКТЕ  СЕЛА
НОЧЬ  НАКРЫЛА  ВАПНЯРКИ                                            ПИЛИПЫ-БОРОВСКИЕ  С  ПРИМЕНЕНИЕМ
И  ПИЛИПЫ  ИДУТ  НА  ДЕЛО                                                РАЗГОВОРНОЙ  РЕЧИ.
КРАСТЬ  НА  ПОЛЕ  БУРАКИ.
ПОД  ЗАВЯЗОЧКУ  МЕШОЧЕК
ЭХ,НА  ПЛЕЧИ,ДА  ДОМОЙ.
ТОЛЬ  ЧТОБ  НЕ  ВСТРЕТИЛ  БАРИН,
А  ТО  БУДЕТ  ОЙ-Ё-ЁЙ.
НА  КАЛИНСКОМ  КУКУРУЗА,
ПО  ПОЛМЕТРА  КАЧАНЫ.
ТАМ  ВСЮ  НОЧЬ  МЕШОЧКИ  ГРУЗЯТ
ОЗОРНЫЕ  ПАЦАНЫ.
ОТ  БОРОВКИ  ТАМ  ЛЮЦЕРКА,
РОСЫ  ЗОЛОТОМ  ГОРЯТ,
ТАМ  ВСЮНОЧЬ  СВЕРКАЮТ  КОСЫ,
НАДО  Ж  ВЫКАРМИТЬ  ТЕЛЯТ.
ВСЯ  ПОКРЫТАЯ  ГОРОХОМ  
СТОИТ  ЛАРЬКИНА  ГОРА.
ЗАРОДИЛ  ГОРОХ  НЕ  ПЛОХО,
ВЖЕ  Й  ЗАКАТЫВАТЬ  ПОРА.
А  НА  ФЕРМЕ,  НА  МОЛОЧНОЙ,
В  ЯМАХ  СИЛОСУ  ПОЛНО.
ТАМ  ШПИОНОВ  ДНЁМ  И  НОЧЬЮ
КАК  В  АНГЛИЙСКОМУ  КИНО.
ЧТОБ  НЕ  БЫЛО  В  ДОМЕ  ПУСТО  
И  НЕ  ГОЛОДНО  ЗИМОЙ
С  ОГОРОДНОГО  КАПУСТУ
ТЯНЕМ  СКЛЕЦКАМИ  ДОМОЙ.
ТАМ,ЗА  КОСТИНЫМ  ЛЕСОЧКОМ
ЦВЁЛ  ПОДСОЛНУХ  НА  ПОЛЯХ,
А  ЗА  ТОЙ  ОН  ПОЛОСОЮ
ВЖЕ  СТЕНЯНСКАЯ  ЗЕМЛЯ  .
В  ПОЛОСЕ  ЖАРДЕЛИ  ВЕЧНО
И  ШИПОВНИК,И  КИЗИЛ.
АХ,КАК  СЛАДКО  ПАХНЕТ  ГРЕЧКА
ГДЕ  КУРЯТНИК  РАНЬШЕ  БЫЛ.
ВОЗЛЕ  МОЕВСКОГО  ЛЕСА
ЛАН  ПШЕНИЦЫ  ЗОЛОТОЙ.
А  ПОД  ШЛЯХОМ  МОГИЛЁВСКИМ
СОЯ  ПАХНЕТ  КОЛБАСОЙ.

ТУТ  СТОИТ  В  ПЕЧАЛЕ  ПОЛЕ.
ПАМЯТЬ  В  НЁМ,ПРО  ЗЕМЛЯКА.
БУДЕМ  ПОМНИТЬ  ЖОРИН  КОЛЯ
МЫ  ТЕБЯ  ВО  ВСЕ  ВЕКА.

ВОТ  АСФАЛЬТНАЯ  ДОРОЖКА,
ЧТО  ОТ  СТАНА  ДО  УГЛА,
ПРОШАГАЛИ  ПО  НЕЙ  НОЖКИ
УСЕХ  ЖИТЕЛЕЙ  СЕЛА.
ЗА  АСФАЛЬТОМ  ТАМ  БРУКОВКА,
ОХ,МОГЛА  Б  ОНА  СКАЗАТЬ
СКОЛЬКО  БАБ  У  РОЖНАТОВКУ
ПОНЕЙ  ЕЗДИЛИ  РОЖАТЬ.
НАШИ  ДЕВКИ  КАК  КАЛИНЫ,
В  КАЖДОЙ  ДУМА  ЕСТЬ  ТАКА,
-МНЕ  Б  С  ГЕРМАНИИ  МАШИНУ,
А  С  КАЛЫНКИ  МУЖИКА.
ЧОБ  БЫЛ  БРАВЫЙ,КУЧЕРЯВЫЙ
И  ГОРЯЧИЙ  БЫЛ,КАК  ЖАР.
И  ВОЗИЛ  МЕНЯ  С  ЦЫБУЛЕЙ
У  ТОМАШПОЛЬ  НА  БАЗАР.-

ТОРГОВАТЬ  СЕЛО  ЛЮБИЛО,
ТУТ  ОСОБЫЙ  ИНТЕРЕС.
СКОЛЬКО  СКЛЕЦКОВ  ОТГРУЗИЛО
ЗНАЕТ  ЛИШЬ  БОРОВСКИЙ  ЛЕС.
ПРИЕЗЖАЮТ  МОЛДАВАНЕ  ЗА  КАРТОШКОЙ
КАЖДЫЙ  ГОД.
КАК  КОПЕЙКА  ЕСТЬ  В  КАРМАНЕ
ХОРОШО  СЕЛО  ЖИВЁТ.
СМОТРИШ  УТРОМ  ПО  БАЗАРЕ
ДЕВКИ  ВЕСЕЛО  СНУЮТ,
МУЖИКИ  СВОЁ  БАЗАРЯТ,
ПРЯМО  С  ГОРЛА  ПИВО  ПЬЮТ.

А  КАК  БОЖИЙ  ЧАС  НАСТАНЕТ,
ВРЕМЯ  ЛИЧНОЕ  ПРИДЁТ,
ПАХНЕТ  ДЫМОМ,ТОПИТ  БАНИ
ПРАВОСЛАВНЫЙ  НАШ  НАРОД.
ЗДЕСЬ  КОГДА-ТО  ВОЗЛЕ  КЛУБА
ЦЕРКОВЬ  БОЖАЯ  БЫЛА.
НЕТУ  ЦЕРКВИ,НЕТУ  ДУБА,
НЕТ  РЕЛИКВИИ  СЕЛА.
НО  ЗАТО  КАКАЯ  ШКОЛА.
КРАСОТИЩЕ,ЕЙ-БО-ЕЙ.
ТОЛЬКО  ЖАЛЬ  ЧТО  НЫНЧЕ  В  ШКОЛЕ
МАЛО  УЧИТСЯ  ДЕТЕЙ.
РАЗБЕЖАЛИСЯ  ГОНЦЫ
С  ПИЛИПОВ  ВО  ВСЕ  КОНЦЫ,
КТО  НА  СЕВЕР,КТО  НА  ЮГ.
ГДЕ  ЖЕ  ТЫ  ТЕПЕРЬ,МОЙ  ДРУГ?
НО  КУДА  Б  ВЫ  НЕ  ПОДАЛИСЬ
НА  БОГАТЫЕ  КРАЯ
ПИЛИПЫ  В  ДУШЕ  ОСТАЛИСЬ.
В  СЕРДЦЕ  РОДИНА  ТВОЯ.
А  ОНА  НЕ  ОТПУСКАЕТ,
А  ОНА  К  СЕБЕ  ЗОВЁТ
И  НА  ПАСХУ  СОБИРАЕТ
РАЗБЕЖАВЩИЙСЯ  НАРОД.
ВСЕ  ДРУГ  ДРУГА  ОБНИМАЮТ
В  ГУБКИ  ЦЁМ,ДА  В  ЩЁЧКУ  ЧМОК.
ГОСТЕЙ  В  ГОСТИ  ПРИГЛАШАЮТ
НА  ТОЙ  КРАЙ,ДА  НА  ТОТ  БОК.
НА  УСАДЬБАХ  ТОЖЕ  ПАСХУ
ЛЮДИ  ПРАЗНУЮТ  С  ПОЛНА.
ЛИШЬ  НА  ПЯТОМУ  РАЙОНЕ-ТИШИНА.
ДА  ОНО  ТО  И  ПОНЯТНО
НА  ОТШИБЕ  ЖИЗНЬ  НЕ  МЁД.
ВОТ  ТУДА,ГДЕ  ЖИТЬ  ПРИЯТНО
ПЕРЕБРАЛСЯ  ТОТ  НАРОД.

ДАЛА  ЛЮДЯМ  ЗЕМЛЮ  ВОЛЯ.
НЫНЧЕ  КАЖДЫЙ  ГОСПОДИН.
КТО-ТО  МАЕТ  КУСОК  ПОЛЯ.
НУ,А  ХТОСЬ  ЯВМЕНЬКИН  КЛИН.

БАБКА  С  ПАЛКОЙ,КАК  С  МОТОРМ,
БО  ВЖЕ  НОГИ  НЕ  НЕСУТ.
-ТЫ  КУДА  ЛЯТИШ,ФЕДОРА.-
-КАК  КУДЫ,ДЫШ  ПАЙ  ДАЮТ-
-ШТО  ХАЗЯЙСТВО  ИЩЕ  ДЕРЖЫШ?-
-МАЮ  ДВОЕ  ПОРАСЯТ,
А  АНЫ  КАКМОЛДОВАНЕ,БЕЗ  ПРИСЫПКИ  НЕ  ЕДЯТ.
ТО  ДАВАЙ  ИМ  КУКУРУЗЫ,ТО  КАРТОШКИ,ТО  ЗЕРНА,
ЩЕ  Й  ГЛЯДИ  КАБЫ  НЕ  ЗДОХЛО  ,САТАНА.
ОЙ,ПОЙДУ,БО  ЗАСТОЯЛАСЬ
Я  С  ТОБОЮ  ТРОХИ  ТУТ,
ДАМ  БУТЫЛКУ  ТРАКТОРИСТАМ,
МОЖЕ  НЫНЧЕ  Й  ПРИВЕЗУТ.-
-ШТОЖ  В  ТЕБЯ,АМЕЛЯСОВКА?-
_НИХОДИЛА  Я  ТУДЫ.
КАК  Я  С  БОЧЬКИ  НАЧЕРПАЮ,
ЕСЛИ  Я  БЕЗ  БОРОДЫ?-

БАБКИ  ДРУЖНО  ЗАСМЕЯЛИСЬ
И  В  ДЕЛА  СВОИ  ПОДАЛИСЬ.
ЖИЗНЬ  И  В  СТАРОСТЬ  ПОДГАНЯЕТ.
ПУСТЬ  ИМ  БОГ  ВСЕМ  ПОМАГАЕТ.
ДНИ  ИДУТ  СЕБЕ,ШАГАЮТ.
И  ИДЁТ  ЗА  ГОДОМ  ГОД.
А  СЕЛО  НЕ  УНЫВАЕТ.
А  СЕЛО  МОЁ  ЖИВЁТ.

Я  НА  ЭТОМ  ЗАКРУГЛЯЮСЬ,
ЗАВЕРШАЮ  СВОЙ  РАССКАЗ
И  КОНЕЧНО  ИЗВИНЯЮСЬ,
ЕСЛИ  ЧЕМ  РАССТРОИЛ  ВАС.
ЕСТЬ  ЗДЕСЬ  ШУТКИ
-НЕТУ  СПОРА.-
ТЫ  ИХ  ВЕРНО  ПРИНИМАЙ.
ЭТА  ПОВЕСТЬ  НЕ  ПРО  ВОРОВ,
А  ПРО  РОДНЕНЬКИЙ  МОЙ  КРАЙ.

В  МОГИЛЁВЕ  СОЛНЦЕ  СЕЛО,
ВЖЕ  АНТОНОВКА  ХРАПИТ.
А  ПИЛИПЫ  ИДУТ  НА  ДЕЛО.
РАЗГОРЕЛСЯ  АППЕТИТ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835672
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.02.2022

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ХИТРИЙ СТУДЕНТ гумор

Йдуть  по  ринку  два  студенти
У  неділю  якось  зранку.
Все  куштують,  як  експерти:
Ковбасу.  І  сир  –  сметанку.

Ціни  там  кусючі,  різні.
І  базар  великий  досить.
Продавчині  хитрі,  грізні.
Кожна  щось  купити  просить.

Грошей  в  хлопців  мало,  дійсно.
Та  вдають  купців  солідних.
Попоїли  добре,  звісно.
Хто  кмітливий,  -  той  не  бідний.

Щось  купили.  Торгувались.
Гріш  якийсь  у  них  зостався.
Ті  журитися  не  стали:
-  Йдем  скоріш  тепер  по  яйця.

Став  один  бабусь  питати:
-  Нас  така  цікавить  штука:
Яйця  свіжі?  Як  дізнатись?
І  яка  їх  знесла  курка?

Чи  ряба,  чи  попеляста?
Біла,  може,  чи  темніша?
Яйця  чорної  найкращі.
Дуже  добрі,  найсмачніші!

Із  таким  питанням  дивним
Обійшли  торговок  вперті.
Певно,  через  пів  години
П’ять  яєць  купили  врешті.

Друг  питає:  -  Звідки  знаєш,
Що  в  чорнявок  яйця  ліпші?
Той  регоче:  -  Уявляєш,
Вибрав  ті,  котрі  найбільші.
06.02.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939477
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 14.02.2022

C.GREY

ДОЛГАЯ ДОРОГА В РАЙ

—  Аве,  ты  спишь?  Любимый…
Так  как  ответа  не  последовало,  Мада  приподнялась  на  локте  и  заглянула  в  лицо  спящего  парня.  При  свете  звёзд,  густо  заполнивших  небесный  свод,  разглядеть  выражение  лица  частично  скрытого  короткой  бородкой  и  такими  же  усами,  было  сложно.  Но  девушка  прекрасно  понимала  –  оно  может  выглядеть  только  очень  усталым.  Как-никак  последние  несколько  километров  до  этого  углубления  в  бескрайней  пустыне  он  нёс  её  на  руках.  Да,  она  тоже  была  усталой,  но,  ещё  в  пути,  будучи  полностью  обессиленной,  она,  обхватив  любимого,  чтобы  он  не  выпустил  её  из  рук,  всё-таки  отдыхала.  По  этой  причине  она  и  проснулась  раньше,  хотя  до  рассвета  оставалось  совсем  немного  времени.
Вставая  на  ноги,  Мада  подняла  пустую  сумку  и  огляделась  вокруг.  На  фоне  светлого  песка  в  разных  местах  были  хоть  и  с  трудом,  но  заметны  мелкие  тёмные  пятна.  Девушка  знала,  что  это  были  круфты,  по  воле  небес  рассыпавшиеся  на  их  пути.  Ещё  вечером,  на  подходе  к  этому  углублению,  обессиленный  Аве,  заметив  их,  рухнул  на  песок  вместе  со  своей  живой  ношею.  Из  последних  сил  он  взял  в  руки  два  ближайших  плода  и  стал  бить  ими  друг  о  друга.  Не  очень  толстая,  но  крепкая  скорлупа  после  нескольких  ударов  раскололась.  После  этого  её  стало  проще  обламывать  по  кусочкам  с  обоих  плодов.  Под  скорлупой  находилась  более  толстая,  но  мягкая  кожура.  Она  легко  разрывалась  ногтями  и  открывала  доступ  к  ароматной  сочной  мякоти.  Если  бы  не  эти  плоды  одноимённого  дерева,  то  для  молодых  людей,  не  имевших  с  собой  ни  еды,  ни  воды,  это  пристанище  стало  бы  местом  смерти  от  голода  и  жажды.  Не  очень  большая  плоская  фляга  из  блестящего  металла  опустела  уже  давно  и  этим  она  дополняла  объём  пустой  сумки.
"Какой  ты  всё-таки  провидец"  –  подумала  Мада,  –  "Через  двое  с  половиной  суток  пути  –  прямо  на  запад,  вчера  утром  ты  сказал,  что  курс  следует  изменить,  взяв  немного  правее  и…  ты  оказался  прав!"
Девушка  принялась  собирать  спасительные  шары  и  аккуратно  укладывать  их  в  сумку.  Уже  не  первый  раз  в  своей  жизни  она  размышляла  о  невероятных  свойствах  этих  плодов,  называемых  круфтами.  Когда  они  свежие,  эта  лиловая  мякоть  настолько  вкусна,  что,  казалось  бы,  можно  её  есть  бесконечно.  Но  съеденный  всего  лишь  один  плод,  до  того  сытный,  что  утоляет  не  только  голод,  причём,  на  целый  день,  но  и  жажду.  При  этом  держит  весь  организм  в  таком  тонусе,  что  на  него  не  влияет  даже  вечная  жара.  Правда,  жара  здесь  бывает  только  днём,  максимум  37  ̊.  А  вот  ночами  температура  никогда  не  опускается  ниже  семнадцати.  При  таком  раскладе  спать  ночью  на  плоской  поверхности  пустыни,  комфортно  только  при  отсутствии  ветра.  По  этой  причине  место  для  ночлега  лучше  всегда  выбирать  в  углублениях.  И  одно  из  них  оказалось  на  пути  очень  кстати.  Когда  Мада,  собрав  все  замеченные  плоды,  выбралась  из  него,  то  почувствовала,  что  ветер  наверху  дул  чуть  сильнее,  чем  обычно.  Следы  оставленные  вечером  сгладились  так,  что,  практически  не  были  видны  на  песчаной  поверхности.  Зато,  немногочисленные  круфты  ещё  выступали  в  разных  местах  из  песка  в  виде  чёрных  полусфер.  Собрав  оставшиеся  плоды  и,  полностью  заполнив  ими  сумку,  Мада  снова  огляделась  по  сторонам.  В  предрассветных  сумерках,  вдалеке  нельзя  было  что-либо  разглядеть.  Однако  было  понятно,  что  и  после  рассвета  вряд  ли  можно  будет  что-то  увидеть  кроме  бесконечных  песчаных  равнин.  Правда,  в  том  направлении,  куда  они  шли,  на  горизонте  расположены  две  не  очень  высокие  возвышенности.  Мада  их  впервые  разглядела  с  большим  трудом,  ещё  вечером,  незадолго  до  того,  как,  лишившись  сил,  опустилась  на  песок.  Тогда  Аве,  подняв  её  и  взяв  на  руки,  ещё  успел  сравнить  их  с  её  бюстом…
"Ну,  где  же,  в  конце  концов,  этот  рай?"  –  снова  погрузилась  в  раздумья  Мада  –  "Да  и  существует  ли  он,  в  самом  деле?  Но…  если  Аве  сказал,  что  рай  есть,  значит,  он  каким-то  образом  его  чувствует.  И  направление  к  нему  выбрал  уверенно.  А  когда  я  в  этом  усомнилась,  из-за  смены  курса,  он  сказал  что  так  нужно,  ибо  он  видит  далёкий  смерч,  который  срывает  в  раю  плоды  и,  подняв  их  высоко  в  небо,  несёт  навстречу  нам!  И  вот  как  это  понимать?  Как  ясновидение  или  как  пророчество?  Ведь  я  уже  думала,  что  умираю,  когда  он  положил  мне  в  рот  свежую  мякоть  круфта.  А  вот  смерча  я-то  и  не  видела.  Хотя…  за  всю  нашу  жизнь  в  оазисе  мне  пришлось  увидеть  это  явление  лишь  однажды.  А  об  одном  предыдущем  смерче  мне  рассказали  родители  И  оба  раза  смерчи  забирали  плоды  и  с  наших  деревьев.  Хорошо,  что  у  нас  были  запасы  круфтов,  а  иначе  мы  бы  вымерли  давно.  На  одной  воде-то  долго  не  протянешь…  А  теперь  вот  и  вода  ушла  из  наших  водоёмов.  Почему  же  иссякли  глубинные  источники?  Непонятно".  Мада  глубоко  вздохнула  и  стала  перебирать  в  памяти  события  последних  дней.

Когда  стало  понятно,  что  вода  в  трёх  озёрах  оазиса  в  ближайшие  дни  высохнет  окончательно,  а  затем  усохнут  и  деревья,  многие  годы  снабжавшие  племя  плодами,  это  будет  медленная  смерть  для  всех.  Что  предпринять  в  этой  ситуации  –  не  знал  никто.  О  том,  что  где-то  существует  рай,  знали  все,  но  только  от  старейшин  племени,  которые  его  и  сами-то  не  видели.  И  вот  в  одно  прекрасное  утро  её  возлюбленный  Аве  сообщил  всем,  что  ночью  он  увидел  вещий  сон.  Ему  приснился  рай  с  огромными  водоёмами  и  с  множеством  невиданных  деревьев,  а  соответственно  там  такое  же  разнообразие  плодов,  а  не  только  единственных  круфтов.  Самым  же  главным  было  то,  что  он  увидел  метку,  указывающую  направление  к  раю.  Поздним  вечером,  когда  начали  появляться  звёзды,  он  показал  соплеменникам  эту  метку  на  небе.  Среди  россыпи  светящихся  точек,  несколько  из  них,  сиявших  ярче,  чем  другие,  образовывали  как  бы  две  короткие  линии,  сходившиеся  под  острым  углом.  "Вот  в  этом  направлении  нам  и  нужно  выдвигаться,  причём  немедленно,  пока  запас  плодов  у  нас  ещё  внушительный"  –  с  таким  призывом  Аве  обратился  к  старейшинам.  Они,  в  составе  одного  мужчины  и  трёх  женщин  преклонного  возраста,  обдумывали  это  решение  недолго,  ибо  никакой  другой  альтернативы  никто  из  них  просто  не  видел.
На  рассвете  все  занялись  приготовлением  к  походу  в  неизвестность.  Со  всех  деревьев  были  с  трудом  собраны  все  плоды.  Дело  в  том,  что  стволы  этих  деревьев  были  хоть  и  не  очень  толстыми,  но  такими  гладкими,  что  один  человек  никогда  не  мог  вскарабкаться  по  ним  даже  до  ближайших  веток.  Поэтому  для  сбора  круфтов  создавалась  группа  из  мужчин,  юношей  и  мальчиков.  Самый  крепкий  внизу  обнимал  ствол,  другой  мужчина  взбирался  ему  на  плечи  и  также  заключал  ствол  в  объятия.  А  на  его  плечи  карабкался  самый  юный  парнишка  и  делал  то  же  самое.  И  только  по  этой  пирамиде  до  веток  добирался  маленький  мальчик,  который  уже  и  обрывал  все  плоды  на  дереве,  бросая  их  вниз.
Основные  запасы  круфтов  хранились  в  ёмкостях  из  непонятного  вещества,  представлявших  из  себя  нечто  похожее  на  гробы  со  стеклянными  крышками.  Их  у  племени  было  девять.  Когда-то  их  даже  пытались  использовать  в  качестве  лодок,  но…  во-первых,  сидеть  в  них  и  грести  воду  руками  было  не  очень  удобно,  а  во-вторых,  три  озера  оазиса  были  не  очень  большими,  поэтому  и  плавать  куда-то  не  было  нужды.  На  момент  сборов,  эти  ёмкости  были  заполнены  плодами  только  частично  и  зарыты  они  были  в  сыром  песке  на  берегу  у  одного  из  озёр.
Все  ёмкости  были  извлечены  на  поверхность,  а  их  содержимое  перераспределили  так,  что  вместе  с  собранными  плодами,  было  заполнено  доверху  только  три  из  них.  Кроме  того,  плодами  наполнили  две  объёмные  сумки  из  сверхпрочного  материала,  а  семь  имевшихся  у  племени  фляг  заполнили  чистой  водой  под  завязку.  Когда  всё  было  готово,  Аве  посоветовал  всем  съесть  по  одному  плоду,  лечь  и  попробовать  заснуть,  чтоб  после  захода  светила  за  горизонт,  начать  поход  и  двигаться  всю  ночь.
Когда,  наконец,  стемнело,  отдохнувшим  людям  нужно  было  хорошо  напиться.  Всё  племя  собралось  у  почти  пустого  озерца,  которое  всегда  служило  исключительно  для  этой  цели.  Так  как  фляги  были  наполнены  ранее,  все  люди,  не  зависимо  от  желания,  стали  пить  воду,  даже  через  "не  могу".  После  этого  все  выстроились  в  караван  и  под  предводительством  Аве  начали  шествие  в  том  направлении,  куда  был  сориентирован  небесный  указатель,  находившийся,  пока  ещё  –  низко  над  горизонтом.
Каждую  ёмкость  с  плодами  несли  восемь  человек.  По  четыре  с  каждой  стороны.  Первую  –  мужчины,  вторую  –  женщины,  третью  –  подростки  обоих  полов.  В  конце  шли  дети,  нёсшие  по  одной  фляге  и  старейшины,  один  из  которых  нёс  сумку  с  круфтами.  Вторую  сумку  нёс  Аве.  Двигался  он  умеренным  шагом,  дабы  у  обременённых  полезным  грузом  соплеменников,  не  очень  быстро  наступило  утомление.  Он  же  и  остановил  караван  на  привал,  когда  небесный  указатель  оказался  в  зените.  33  человека,  опустив  на  песок  свои  грузы,  откинулись  в  полном  изнеможении.  Однако  Аве  настроил  всех  на  короткий  отдых,  обнадёжив  людей  тем,  что  от  рассвета  до  заката,  отдых  будет  –  целый  день.
После  ночной  передышки  все  съели  по  одному  плоду  и  двинулись  в  путь  с  новыми  силами.  А  на  рассвете,  как  и  планировалось,  племя  расположилось  на  длительный  отдых.  Воду  было  решено  пить  всем  без  исключения,  но  только  –  по  одному  небольшому  глотку  в  полдень.  Такая  стабильность  продержалась  всего  лишь  три  ночи  и  три  дня.  Дальше  из-за  нарастающей  усталости  люди  стали  больше  отдыхать,  и  есть  плоды  чуть  чаще.
К  вечеру  девятого  дня  почти  всё  племя  выразило  желание  отдохнуть  целые  сутки.  А  вот  Аве  был  настроен  на  то,  чтобы  наоборот  –  ускорить  темп  движения.  И  это  было  не  просто  так.  Во  время  дневного  отдыха  он  снова  увидел  вещее  сновидение.  "Наше  спасение  находится  прямо  за  женской  грудью  расположенной  на  горизонте!"  –  обратился  он  к  соплеменникам.  Естественно,  все  стали  вглядываться  в  указанном  направлении,  но  никто  ничего  не  увидел.  Абсолютно  ровный  горизонт.  Аве  пытался  уверить  людей  в  том,  что  до  рая  рукой  подать,  хотя  придётся  идти  ещё  несколько  ночей,  но  по  всей  вероятности  –  меньше  чем  они  уже  прошли.  Когда  старейшины  уловили  в  переговорных  настроениях  нарастающий  ропот  толпы,  они,  посоветовавшись  между  собой,  предложили  молодому  предводителю  отправиться  в  путь  самому…  в  разведку,  так  сказать.  И  он,  будучи  уверенным  в  своих  предвидениях  сразу  же  согласился  на  это.  Конечно,  Мада,  присутствовавшая  при  этом  разговоре,  изъявила  желание  отправиться  в  путь  вместе  с  любимым.  Возражать  никто  не  стал,  но  им  позволили  съесть  по  одному  плоду  и  ещё  двенадцать  взять  с  собой.  Ну,  и  для  полного  счастья  им  пожертвовали  полфляги  воды.
Молодая  пара  была  в  таком  возрасте,  что  сил  у  них  было  больше  чем  у  стариков  и  детей.  Это  позволило  им  двигаться  к  цели  без  дополнительного  отдыха.  Продолжив  движение  в  заданном  ритме,  а  именно,  ночь  –  движение,  день  –  отдых,  Аве  и  Мада  провели  в  пути  два  дня  и  три  ночи.  Плоды  и  воду  они  употребляли  очень  экономно.  Один  круфт  –  ночью,  один  –  днём,  –  для  молодых  людей  этого  оказалось  достаточно.  Когда  третья  ночь  их  движения  подошла  к  концу,  Мада  приготовилась  к  очередному  дневному  отдыху,  но  Аве  сказал,  что  он  видит  цель  чуть  правее  и  если  они  продолжат  движение  без  остановки,  то  вечером  не  пожалеют  об  этом.  Мада  ответила,  что  она  не  против,  но  для  этого  им  придётся  съесть  по  одному  плоду  сейчас,  иначе  до  вечера  они  не  дотянут.  Аве,  всё  время  нёсший  сумку  на  плече,  запустил  в  неё  руку,  и  сказал,  извлекая  два  тёмно-коричневых  шара:
—  Последние…
—  Ну  что  ж,  милый…  доверимся  твоей  интуиции.
—  Да,  дорогая,  интуиция  мне  подсказывает,  что  вечером  мы  сможем  насытиться  от  души.  Хотя  на  счёт  воды  я  не  уверен…
—  Да…  очень  жаль…  какими  бы  мелкими  глоточками  ни  пили  мы  нашу  воду,  но  фляга,  увы,  пуста.  
—  А  если  мы  после  ночёвки  пройдём  ещё  пару  дней  и  ночей,  то  будет  у  нас  и  вода…  причём,  в  таком  избытке,  что  мы  снова  сможем  купаться  как  прежде…
—  Значит,  вечером  будет  только  преддверие  рая?
—  Да  нет…  я  просто  чувствую  что  вихрь  из  рая  переносит  навстречу  нам  много  плодов.  И  это  наше  спасение.
—  Будем  надеяться  на  твоё  ясновидение,  Аве…  иначе  заснём  мы  следующим  вечером  –  не  до  утра,  а  навсегда…

…Стоя  на  краю  природной  воронки,  Мада  глядела  на  спящего  внизу  Аве,  с  противоречивыми  чувствами.  С  одной  стороны  безграничная  любовь  к  нему  и  благодарность  за  то  что,  он  сам  лишённый  сил,  взял  её  на  руки  и  донёс  до  предсказанного  им  же  спасительного  места,  а  с  другой…  пока  они  ещё  шли  вдвоём,  он  всю  дорогу  пытался  убедить  её  продолжить  путь  отсюда  в  сторону  рая.
"Конечно,  это  очень  неплохо  –  встретиться  с  долгожданной  мечтой,  но  как  же  наше  племя?  А  ведь  среди  оставшихся  в  пустыне  людей,  не  просто  какие-то  друзья  по  несчастью.  Там  же  и  родители…  и  его,  и  мои,  наши  братья,  сёстры.  И  где  гарантия,  что  остатка  запасов  им  хватит,  чтобы  тоже  добраться  до  рая?"  –  рассуждала  Мада.  Она  понимала,  что  её  выбор,  это  вопрос  жизни  или  смерти  родственников,  и  нужно  сделать  этот  выбор,  пока  Аве  ещё  спит.  Наконец  она  молча  сказала  сама  себе:  "Если  мой  народ  продолжает  идти,  а  я  сейчас  выдвинусь  навстречу,  значит,  я  встречусь  с  ними  на  полпути.  И,  думаю,  эти  круфты  будут  очень  своевременной  помощью.  Аве,  само  собой,  отправится  в  рай  сам,  а  я…  я  думаю  –  мы  его  всё-таки  потом  догоним".
Бросив  последний  взгляд  на  своего  любимого,  Мада  посмотрела  на  горизонт.  Путеводное  созвездие,  указывавшее  им  дорогу  по  ночам,  вот-вот  исчезнет  из  зоны  видимости,  но  ничего,  –  в  том  направлении  для  Аве  есть  другой  ориентир,  так  что  он  вряд  ли  заблудится.  Обернувшись  назад  и  забросив  ремень  сумки  на  плечо,  Мада  уверенным  шагом  отправилась  в  сторону  начавшей  зарождаться  на  востоке  –  утренней  зари.

Аве  проснулся,  когда  раскалённый  красный  шар  из-за  верхней  кромки  впадины  осветил  его  лицо.  Раскрыв  глаза  парень  первым  делом  огляделся.  Поняв,  что  он  здесь  находится  сам,  он  не  стал  звать  свою  любимую.  Сейчас  он  встанет,  сделает  несколько  шагов  по  не  очень  крутому  спуску  и,  оказавшись  наверху,  обязательно  её  увидит.  Начав  подниматься,  он  наткнулся  рукой  на  коричневый  твёрдый  шар.
"Очень  кстати!  –  подумал  Аве,  –  Сразу  же  нужно  подкрепиться  и  без  промедлений  отправляться  в  путь.  Только  почему  круфт  один?  Кажется,  вечером  их  было  много…"
Оказавшись  в  стороне  от  места  ночлега,  Аве  осознал,  что  светило,  хотя  ещё  и  не  очень  высоко  зависает  над  пустыней,  но  при  его  свете  хорошо  видно,  что  его  спутницы,  не  то  что  поблизости,  а  вообще  нигде  нет,  как  нет  и  россыпи  круфтов  обнаруженных  здесь  накануне.  И  что  самое  досадное  –  нет  никаких  следов!  Да…  ветер  постарался  на  славу.  Немного  побродив  в  окру́ге,  Аве  с  чувством  радости  нашёл  ещё  четыре  плода.  Разбив  один  из  них,  парень  с  аппетитом  начал  поглощать  свежую  сочную  мякоть,  параллельно  обдумывая  ситуацию,  в  которой  он  оказался.
"Что  же  получается?  Мада  тихонько  собрала  почти  весь  "урожай"  и  унесла  его…  неужели  в  рай?  Сомневаюсь…  если  я  перед  сном  убедил  её  окончательно,  что  нужно  двигаться  именно  туда,  то  вряд  ли  ей  было  интересно  продолжить  путь  в  одиночестве.  Жаль,  что  из-за  отсутствия  следов,  эту  версию  –  ни  подтвердить,  ни  опровергнуть.  Значит,  она  всё  же  унесла  помощь  нашим  родственникам.  Когда  мы  их  покидали,  у  них  оставался  последний  ковчег  круфтов…  и  то  –  не  полный.  Как  ни  печально  признать  этот  факт,  но  им  этого  не  хватило  бы,  чтобы  добраться  даже  сюда.  Или  с  теми  запасами  могли  бы  добраться  и  до  рая,  но  не  все.  Только  самые  сильные.  Если  из-за  своей  гуманности  они  этого  не  поняли,  то  обречено  на  гибель  –  всё  племя.  А  Мада…  если  она  их  застанет  живыми,  то  продлит  их  жизнь  на  один  день,  ну,  от  силы  –  на  два…  и  умрёт  ведь  со  всеми.  Эх,  моя  любимая  и  единственная.  Мы  бы  с  тобой  вдвоём  могли  воссоздать  род  человеческий  на  этой  планете,  а  так…  есть  ли  смысл  идти  к  раю?  Чтобы  там  доживать  в  одиночестве?  А  на  что  же  теперь  рассчитывать?  На  то,  что  ты  найдёшь  всех  мёртвыми  и  вернёшься  сюда?  Круфтов  для  этого  тебе  хватит.  А  вот  мне…  хватит  ли  того  что  осталось,  чтобы  тебя  дождаться?  Сомневаюсь.  Что  ж,  коль  ты  мне  не  оставила  выбора,  то  я  отправляюсь  в  рай  сам…  и  с  надеждой,  что  ты  вернёшься,  и  тоже  туда  доберёшься…  вслед  за  мной".

Осмотревшись  последний  раз,  в  надежде  обнаружить  хоть  какие-нибудь  следы,  Аве  повернулся  к  видимому  ориентиру  в  виде  двух  далёких  холмов  и  спокойным,  но  уверенным  шагом  направился  вперёд,  навстречу  неизвестному  будущему.  В  каждую  руку  он  взял  по  одному  плоду,  а  два  оставшихся  расположив  рядом  с  первыми  на  запястьях,  прижал  их  к  своему  телу.  Флягу,  хоть  и  пустую,  он  решил  забрать  с  собой,  на  всякий  случай.  Она  была  лёгкой,  а  благодаря  плоской  форме,  очень  крепко  держалась  в  подмышке.  Теперь,  когда  поговорить  не  с  кем,  а  мечтать  о  рае,  слишком  преждевременно,  Молодой  человек,  начав  путешествие,  мысленно  погрузился  в  воспоминания  о  своём  детстве.  Его  дедушка  Виктор,  умерший  от  старости  за  много  дней  до  исхода  из  оазиса,  тогда  был,  хоть  уже  и  не  молодым,  но  ещё  довольно  крепким  мужчиной  с  едва  заметными  морщинами  на  лице…

—  Дед,  а  дед!  Ну  когда  ты  мне  расскажешь  о  том,  –  откуда  мы  здесь  появились?  В  этом  оазисе…  посреди  бескрайней  пустыни.  Обещал  –  когда  я  подрасту!  Но  я  же  каждый  день  подрастаю,  хоть  и  по  чуть-чуть…
—  Действительно,  внучёк…  трудно  определить  степень  твоей  зрелости.  Но  ничего,  я  тебе  сейчас  задам  условие,  которое  и  будет  её  наилучшим  показателем.  Как  только  ты  научишься  плавать…
—  Аааа!  Дедуля,  вот  ты  и  попался!  Давай  рассказывай!  Ты  же  меня  вчера  не  видел,  вот  и  пропустил  этот  момент!
—  Что?!  Ты  научился  плавать?  И  именно  –  вчера?
—  Да!  Пытался  плавать,  как  и  каждый  день,  а  вчера  сам  удивился,  что  у  меня  это  получилось!  Вот  смотри,  –  с  этими  словами  Аве  вскочил  на  ноги  и,  пробежав  несколько  метров  до  берега  озера,  по  инерции  сделав  пару  прыжков  в  мелководье,  нырнул,  проплыл  около  метра  под  водой  и,  вынырнув,  уверенно  поплыл  дальше…  на  глубину.  Праотец,  поднявшись,  встал  во  весь  рост,  провожая  внука  взглядом.  Убедившись,  что  тот  и  в  самом  деле  плывёт,  дед  бросился  вдогонку,  дабы  на  глубине  подстраховать  внука.  Он  понимал,  что  в  таком  юном  возрасте  очень  трудно  рассчитать  свои  силы,  чтобы  вернуться  назад…

Перед  тем  как  расположиться  на  лужайке  состоящей  из  плотного,  но  мягкого  мха  тёмно-красного  цвета,  дедушка,  проходя  мимо  дерева,  подобрал  один  плод.
—  Посмотри  на  эту  вещь,  Аве,  и  скажи  мне  –  что  ты  видишь?
—  Я  вижу  то,  что  не  только  вижу  каждый  день  под  ногами  или  на  деревьях,  а  ещё  я  их  всегда  с  удовольствием  кушаю!  Это  –  круфт.
—  Да,  я  знаю,  что  ты  это  знаешь.  Однако  я  надеялся,  что  ты  мне  назовёшь  форму  этого  предмета.
—  Аа…  так  это  –  шар.
—  Молодец!  Ты  хорошо  усваиваешь  и  запоминаешь  всё,  что  хоть  раз  услышал.  А  теперь  скажи,  на  что  он  больше  всего  похож?
—  Если  только  по  форме,  то…  на  наше  светило.  А  больше  и  сравнивать  не  с  чем,  хотя…  может  наши  головы?
—  Нет,  головы  мы  отбросим...  в  переносном  смысле.  Я  имею  в  виду  что-то  более  мелкое,  например  песок.
—  Ну,  дед…  песок,  это  же  очень  малюсенькие  кубики.  Ты  их  когда-то  называл  кристалликами…  а  нет,  постой…  среди  них  иногда  попадаются  ещё  меньшие  шарики,  прозрачненькие  такие.
—  А  звёзды  на  ночном  небе?
—  Какие  же  это  шарики?  Это  просто  точки!
—  Хорошо,  Аве.  А  если  я  с  этим  плодом  начну  отходить  от  тебя  всё  дальше  и  дальше,  то  неужели  он  в  твоих  глазах  останется  таким,  каким  ты  его  видишь?  Или  он  тоже  превратится  в  точку?
—  Так  ты,  дедушка,  хочешь  сказать,  что  звёздочки  –  это  тоже  шарики,  только  они  от  нас  находятся  далеко?
—  Это  я  хотел,  чтобы  ты  понял  сам.  А  вот  наше  светило,  которое  нам  было  когда-то  представлено  как  Гелион,  является  тоже  шаром,  относящимся  к  классу  красных  звёзд.
—  Так  этот  шар  больше  белых  точек…  э…  звёздочек,  только  потому,  что  он  красный?
—  И  поэтому  тоже,  хотя  об  этом  долго  рассказывать.  Но  мы  сейчас  беседуем  о  главном  –  наша  звёздочка  во  много  раз  больше  остальных,  потому  что  она  во  столько  же  раз  ближе  к  нам,  чем  другие  звёздочки.
—  Как  интересно…
—  Ну,  если  интересно,  то  представь  себе  что,  между  светящимися  звёздами-шарами  есть  ещё  очень  много  шаров,  не  излучающих  света,  и  называются  они  планетами.
—  А  это  слово  я  иногда  слышу  от  взрослых  и  мне  кажется,  что  они  так  называют  наше  место…  где  мы  живём.
—  Да,  внучёк,  взрослые  говорят  истину  –  мы,  в  самом  деле,  живём  на  планете…
—  На  шаре?!  Что  ли?
—  Да.  Только  этот  шар  настолько  огромен,  что,  только  удаляясь  от  него  с  огромной  скоростью,  мы  начнём  замечать,  как  он  постепенно  в  наших  глазах  станет  величиной  с  этот  круфт,  а  ещё  позднее  превратится  в  маленькую  песчинку…
—  А  если  мы  станем  отсюда  удаляться,  и  планета  став  песчинкой,  потеряется  среди  ярких  звёзд,  то  мы  не  сможем  найти  дорогу  назад?
—  Зато  мы  сможем  найти  во  Вселенной  другую  планету  и  поселиться  там.
—  Ну,  дед,  ты  –  шутник.  Как  же  можно  улететь  с  этой  планеты,  если  я  даже  подпрыгнуть  не  могу  так,  чтоб  достать  до  ближайших  веток  на  наших  деревьях?
—  А  вот  теперь,  Аве,  мы  и  подошли  к  твоему  вопросу:  откуда  мы  здесь  появились?
—  Выходит,  мы  –  с  другой  планеты?!
—  В  общем,  –  выходит  именно  так,  а  если  более  точно,  то  с  другой  планеты  –  только  я,  мой  друг  Антон  и  пять  самых  старых  женщин-бабушек.  Все  остальные  родились  здесь…
—  Дедуля,  а  как  это  вы  смогли  перепрыгнуть  сюда?  Разве  другая  планета  так  близко?
—  Что  ж,  Аве,  пожалуй,  расскажу  я  тебе  всё  по  порядку.  Только  слушай  меня  очень  внимательно.  Для  начала  представь  себе,  что  этот  круфт  в  моей  руке  –  наше  светило  Гелион.  А  на  твоём  пальце  прикрепилась  одна  самая  маленькая  песчинка.  Так  вот  она  –  наша  планета.  А  зависают  эти  тела  в  космическом  пространстве  без  наших  рук.  Мы  с  тобой  находимся  на  поверхности  этой  песчинки,  которая,  кстати,  вращается  вокруг  своей  оси,  благодаря  чему  у  нас  ночи  сменяются  днями  и  наоборот.  И  ещё  наша  планета  летает  вокруг  светила  по  огромному  кругу,  линия  которого  называется  орбитой.  Этот  вечный  полёт  нами  не  воспринимается  никак,  то  есть  мы  круглый  год  имеем  стабильное  колебание  температур  от  дня  до  ночи.  И  это  можно  назвать  вечным  летом.  А  на  полюсах  здесь,  как  и  на  других  планетах  –  вечная  зима.  Это  я  тебе  рассказал  –  всё,  что  знаю  об  этой  астрономической  системе.  Так  вот…  очень  далеко  отсюда  есть  другая  звезда,  имя  которой  –  Солнце.  И  вокруг  неё  по  своим  орбитам  вращаются  восемь  планет.  В  совокупности  там  это  называется  солнечной  системой.  Третья  по  счёту  планета  от  Солнца,  это  моя  Родина  с  названием  Земля.  И  вот  в  отличие  от  этой  планеты,  ось  Земли  имеет  наклон…
—  Дедушка,  погоди!  А  что  такое  –  "ось"?
—  А…  ну  да…  представь,  что  этот  плод  имеет  сквозную  дырочку,  проходящую  через  центр,  а  затем  представь  что  мой  вытянутый  палец  намного  тоньше  и  длиннее…
—  Представил…
—  А  теперь  мой  палец,  вставленный  в  круфт,  и  будет  той  осью,  вокруг  которой  можно  задать  вращение.  Только  оси  у  всех  звёзд  и  планет  –  воображаемые.
—  Тогда  чем  же  здешняя  ось  отличается  от  оси  Земли?
—  Нет,  Аве,  оси  небесных  тел,  будучи  нематериальными,  не  могут  отличаться  друг  от  друга  –  длиной  или  толщиной.  Просто  земная  ось  по  отношению  к  орбите  имеет  небольшой  наклон.  А  здесь  такого  наклона  нет.
—  Так  это  хорошо  или  плохо?
—  Для  нас  это  не  имеет  значения,  а  на  Земле,  благодаря  наклону  оси,  существуют  времена  года,  и  называются  они  –  зима,  весна,  лето,  осень.  Конечно,  это  –  самые  поверхностные  сведения  о  моей  планете.  А  если  очень  подробно,  то  о  ней  можно  рассказывать  очень  долго…  или  почти  бесконечно…
—  О!  Дедушка,  давай  расскажи  что-нибудь!
—  Но  ты  же  хотел  узнать  о  том,  как  я  попал  сюда.
—  А,  ну  да…
—  Тогда  рассказы  о  Земле  перенесём  на  потом,  а  сейчас  расскажу  тебе  вкратце  историю  переселения.  Для  начала  вернусь  к  прежней  теме.  Когда,  не  только  Земля,  а  и  любая  планета  пролетает  по  орбите  вокруг  своей  звезды  из  одной  точки  в  неё  же,  время  этого  прохождения  имеет  название  –  год.  Так  вот  на  Земле,  с  определённого  момента  эти  года  получают  порядковые  номера.  А  любой  человек  после  рождения,  каждый  год  своей  жизни  прибавляет  к  нулю,  формируя,  таким  образом,  собственный  возраст.  И  вот,  когда  на  земле  был  2041  год,  там  родился  я.  Со  временем  я  узнал,  что  за  20  лет  до  моего  рождения  мир  на  Земле  был  на  грани  катастрофы,  а  точнее  –  третьей  мировой  войны.  Что  это  такое,  я  расскажу  в  другой  раз,  а  тогда…  через  пару  лет  был  нейтрализован  главный  инициатор  тех  событий,  и  Мир  принялся  продолжать  когда-то  начатое  освоение  космоса,  да  такими  темпами,  что  в  год  моего  рождения  была  отправлена  экспедиция  для  освоения  четвёртой  планеты  от  Солнца.  Называется  она  "Марс".  А,  кроме  того,  орбитальные  телескопы  так  углубились  в  дальний  космос,  что  открытие  новых  экзопланет  происходило,  чуть  ли  не  каждый  день.  Если  честно,  для  меня  это  был  интерес  второго  плана,  ибо  превыше  всего  мне  была  интересна  наука  биология.
—  А  что  это  за  наука  такая?
—  Это  наука,  изучающая  всё,  что  относится  к  живым  существам  и  растениям.  И  вот,  я  так  полюбил  биологию,  что  к  двадцати  годам  жизни  стал  кандидатом  биологических  наук.  А  за  два  года  до  этого,  мой  друг  Антон  сообщил,  что  он  попал  в  программу  подготовки  переселенцев  на  другую  планету…
—  На  нашу?
—  Сейчас  можно  ответить  –  "да",  а  тогда  я  не  мог  знать  –  на  какую.  И  вот  друг  пригласил  и  меня  в  учреждение  занимавшееся  подготовкой  к  полёту.  План  у  них  был,  набрать  600  добровольцев,  понимающих,  что  возврата  на  Землю  не  будет.  Реальная  подготовка  со  всеми  обучениями  и  тренировками  проводилась  только  для  трёхсот  человек  экипажа.  От  остальных  требовалось  –  быть  только  высококвалифицированными  специалистами  в  научной  и  технической  сферах.  Мой  друг  Антон,  например,  был  строительным  инженером…
—  Дед,  а  почему  вас  не  готовили  так,  как  экипаж?
—  А  потому,  что  к  началу  старта  была  разработана  и  опробована  специальная  субстанция,  к  работе  над  которой,  сразу  же  привлекли  и  меня…  ну,  как  только  узнали  что  я  –  биолог.  Результатом  этого  долгого  научного  труда  был  нано-био-гель.  Это  вещество  должно  было  стать  консервантом  для  всех  переселенцев,  на  время  путешествия.
—  Так  ты,  дед,  с  остальными  старейшинами  прилетел  сюда  в  законсервированном  виде?  И  я  так  догадываюсь  –  в  этих  сундуках,  в  которых  мы  храним  запасы  круфтов?
—  Да  уж,  как  их  тут  только  не  называют,  кроме  сундуков  –  и  ящики,  и  контейнеры,  и  лодки  или  челноки,  и  даже  –  гробы!  А  ведь  их  первоначальное  название  было  –  "анабиозные  капсулы"…  И  перед  полётом  нас  положили  в  них,  залили  гелем…
—  Погоди  дедушка…  если  ты  говоришь  –  залили,  значит,  этот  гель  –  как  вода?
—  Да,  в  ёмкости  он  выглядел  точно  как  вода,  но  если  ты  в  озере  зачерпнёшь  воду  в  ладошку  и  перевернёшь  её,  то  она  выльется,  и  рука  просто  останется  мокрой.  А  если  вместо  воды  будет  гель,  то  с  перевёрнутой  ладони  он  будет  медленно  стекать  и  капать.  Ну,  и  по  составу  эта  смесь  веществ  имеет  такие  свойства…  В  общем,  человек  герметизированный  в  капсуле  и  полностью  залитый  этим  гелем  как  бы  замирает  в  своём  состоянии  на  неопределённое  время,  а  при  освобождении  от  геля  хоть  через  100,  хоть  через  1000,  хоть  через  10000  лет  он  приходит  в  сознание  с  ложным  представлением,  будто  он  находился  в  отключке  не  больше  минуты…
—  А  ты  с  друзьями  –  сколько  находился  в  этих  капсулах?
—  Как  нам  объясняли  перед  отправкой,  пункт  назначения  находится  в  двадцати  пяти  световых  годах  от  Земли…
—  Не  понял!  Как  это?
—  Понимаешь,  Аве,  это  расстояние  луч  света  преодолевает  за  25  лет…  со  скоростью  –  300  тысяч  километров  за  одну  секунду…
—  Значит,  вы  сюда  летели  25  лет?
—  Да  не  спеши  ты  с  выводами.  Человечество  не  научилось  придавать  ускорение  до  такой  величины  –  никаким  предметам,  а  тем  более  космолётам  с  людьми.  Наш  корабль  смог  развить  максимальную  скорость  только  три  тысячи.  А  это  значит  –  мы  сюда  летели  2500  лет…
—  Ого-го!  Вот  это  да!  Только…  вот  что  интересно.  Ты  же  говорил,  что  законсервировали  только  переселенцев!  А  как  же  экипаж?
—  А  на  этот  счёт  была  разработана  целая  система  управления  кораблём.  Во-первых,  в  этом  процессе  было  задействовано  много  роботов  с  уровнем  интеллекта  –  намного  выше,  чем  у  человека,  а  во-вторых,  чтобы  контролировать  их,  весь  корабль  и  процесс  полёта  –  было  достаточно  двух  живых  людей.  В  общем,  изначально  на  всём  корабле  в  течение  десяти  лет  бодрствовала  одна  пара:  мужчина  и  женщина.  В  конце  этого  срока  они  расконсервировали  другую  пару  на  такой  же  срок,  а  вместо  них  –  сами  уходили  в  анабиоз…
—  Ааа…  я  понял!  Экипаж  всю  дорогу  чередовался  и,  в  результате  почти  все  те  люди  постарели  на  10  лет,  а  переселенцы,  какими  сели  в  корабль,  такими  и  вышли…
—  Да,  внучёк…  ты  в  нашем  племени  самый  умный!  И  ты  всё  правильно  понял.  Только,  почему  именно,  как  ты  говоришь,  "вышли"  –  не  все,  –  это  у  нас  старейшин  такое  решение:  ничего  не  рассказывать  детям  о  трагедии,  в  результате  которой,  из  всей  экспедиции  остались  в  живых  только  я  с  другом,  и  пять  женщин,  от  которых  на  этой  планете  и  начался  род  человеческий.
—  Значит,  настал  тот  день,  когда  я  должен  узнать  многое,  о  чём  даже  не  догадывался?
—  Именно  так,  Аве.  И  начну  с  подготовки  к  полету.  Короче  говоря,  содержимым  багажных  отсеков  я  не  интересовался,  хотя  догадывался,  что  грузилось  в  корабль  огромное  количество  техники,  механизмов  и  оборудования  разного  назначения,  стройматериалов,  инструментов,  а  также  много  вещей  для  благоустройства  быта  и  жизнеобеспечения  переселенцев.  Единственное  что  контролировал  я,  это  –  биоматериал  для  воссоздания  на  новом  месте  флоры  и  фауны.  И  самое  главное  –  семена  того,  что  в  будущем  должно  было  обеспечивать  нас  пищей.
—  А  я  думал,  самое  главное  –  люди…
—  Ну,  это,  само  собой…  разумеется.  И  для  нас  были  подготовлены  50  блоков,  по  12  капсул  в  каждом.  Для  этого  были  отобраны  самые  здоровые  представители  пятидесяти  наций,  по  шесть  молодых  женщин  и  столько  же  мужчин  в  каждый  блок.  В  моём  блоке  оказались  представители  восточных  славян,  причём  я  с  Антоном  были  киевлянами,  а  остальные…
—  А  что  это  означает  –  "киевлянами"?
—  Вот  ведь  упустил  важную  деталь  о  своей  планете.  На  ней  повсюду  со  средней  равномерностью  разбросаны  разные  населённые  пункты,  самые  крупные  из  которых  называются  –  города.  Это  такие  места,  где  в  больших  домах  живут  большие  скопления  людей.  Подробнее  об  этом  я  расскажу  в  другой  раз.  Ну  а  каждый  населённый  пункт  имеет  своё  название.  Так  вот,  я  и  мой  друг  родились  и  выросли  в  городе,  который  называется  Киев,  столица  государства  Украина.  Разговаривали  там  все  на  украинском  языке,  но  так  как  здесь  кроме  нас  уцелели  женщины  представлявшие  два  других  государства,  то  вынужденным  языком  общения  для  нас  стал  русский  язык,  тем  более  что  им  мы  все  владели  в  совершенстве.  А,  кроме  того,  государство  Украина,  в  глубокой  древности  имело  название  Киевская  Русь  с  соответствующим  языком  общения.  Но  это  всё,  тоже  –  другая  история.  Сейчас  о  главном.  Накануне  вылета  с  Земли,  21  апреля  2061  года  всех  переселенцев  и  бо́льшую  часть  экипажа  полностью  раздели…
—  А  это  что  значит?
—  Понимаешь,  Аве,  на  нашей  планете  все  люди  почти  всегда  носят  на  себе  разные  виды  обуви  на  ногах,  головных  уборов  на  голове  и  одежды  на  остальном  теле.  Одежда  сделана  из  разных  видов  ткани.  Один  из  её  образцов  ты  неоднократно  мог  видеть  и  чувствовать,  когда  пользовался  одной  из  наших  двух  сумок.  А  вот  обо  всех  остальных  видах  одежды  я  тебе  расскажу  позже.
—  Значит,  вот  почему  всё  наше  племя  живёт  раздетым…
—  Получается  –  да…  но  обо  всём  по  порядку.  Кроме  того,  что  всех  нас  раздели,  нас  тщательно  отмыли,  и  сбрили  с  нас  все  волосы.  В  таком  виде  мы  легли  в  капсулы,  наполовину  заполненные  гелем.  Затем  ко  ртам  были  подсоединены  шланги,  через  которые  начали  медленно  подавать  такой  же  гель,  а  на  выходе  из  наших  организмов  другие  шланги  вели  в  канализацию.  Целые  сутки  пришлось  нам  беспрерывно  глотать  гель,  пока  он  не  заполнил  весь  пищевой  тракт  до  самого  выхода.  После  этого  были  закрыты  стеклянные  крышки  капсул,  создан  вакуум  внутри,  и  гель  очень  быстро  заполнил  всё  свободное  пространство,  а  благодаря  вакууму  и  лёгкие.  Конечно,  чтобы  вынужденная  остановка  дыхания  ни  у  кого  не  вызвала  стресс,  предварительно  был  закачан  снотворный  газ.  А  вот  после  абсолютной  герметизации  капсул,  последние  дозы  геля  закачивались  под  давлением.
—  И  после  этого  вы  сразу  же  взлетели…
—  А  вот  этого  я  уже  не  мог  знать,  ибо  очнулся  я  только  на  этой  планете.  Единственное,  что  я  знал  предварительно,  капсулы  в  нужный  момент  должны  были  открыть  роботы,  а  для  непредвиденных  ситуаций,  открытие  было  предусмотрено  в  случае  сильного  сотрясения,  то  есть,  в  случае  аварии.  И  в  таком  случае  крышка  не  просто  открывалась,  а  отскакивала  прочь.  Естественно,  без  крышки  гель,  не  смотря  на  то,  что  он  густой,  быстро  стал  растекаться  в  стороны.  Повышенное  давление  внутри  капсулы  быстро  сравнялось  с  атмосферным.  Лёгкие  в  ответ  на  это  слегка  расширились  и  запустили  процесс  дыхания.  Я  после  этого  пришёл  в  сознание  и  инстинктивно  стал  отхаркивать  эту  инородную  субстанцию.  Когда  я  протёр  глаза,  то  увидел  над  собой  оранжевое  небо  и  подумал  что  сейчас  рассвет  или…  наоборот.
—  А  на  твоей  родной  планете  разве  небо  не  такое  самое?
—  Нет,  там  небо  голубое,  и  это  такой  же  цвет  как  у  широких  полос,  горизонтально  опоясывающих  нижние  части  капсул.
—  Должно  быть,  это  очень  красивое  небо…
—  Так  и  есть,  Аве,  но  я  возвращаюсь  в  нашу  реальность.  То  есть,  я  поднимаюсь  в  капсуле  и  выношу  ноги  в  сторону,  чтобы  выйти.  А  сделав  это,  я  оказываюсь  по  колено  в  воде.  Оглядевшись,  я  увидел  ярко-красное  солнце  в  небе,  водную  гладь  большого,  но  не  громадного  озера,  не  очень  крутой  берег  в  метре  от  себя  и  высокие  ветвистые  деревья  с  мелкими  листочками  и  с  тёмными  шарами.  Первым  делом  я  ополоснулся  от  геля  и  направился  к  берегу.  По  ходу,  поглядывая  по  сторонам,  я  увидел  ещё  несколько  вскрытых  капсул  находящихся  и  ближе  к  берегу  и  дальше  от  него  так,  что  из  воды  выглядывали  только  крышки.  И  ещё  пару  капсул  я  увидел  на  берегу.
—  И  какие  были  твои  первые  впечатления?
—  Сказать  одним  словом  –  уют,  а  расширено,  так  это  приятное  для  глаз  освещение  пространства,  тёплый  ароматный  воздух  пригодный  для  дыхания,  чистая  прозрачная  вода,  не  очень  тёплая,  но  комфортно-прохладная.  Однако  всё  эйфорию  портила  полная  неопределённость  того,  где  я  нахожусь,  где  остальные  люди  и,  главное  –  где  же  такой  гигантский  космический  корабль?
—  И  в  самом  деле  –  где?
—  Об  этом  я  узнал  почти  сразу,  и  вот  при  каких  обстоятельствах:  Пройдя  несколько  метров  от  воды,  я  заметил  вдали  какую-то  тёмную  массу  на  более  светлом  песке.  Подхожу  к  ней  поближе  и  вижу  что  это  человек  в  чёрном  комбинезоне.  Наклонившись  над  ним,  я  перевернул  его  на  спину.  Громкий  стон  свидетельствовал  о  том,  что  он  ещё  жив.  К  этому  моменту  ко  мне  стали  подходить  женщины,  выбравшиеся  из  своих  капсул.  Одна  из  них,  по  имени  Анна  оказалась  врачом-хирургом.  Осмотрев  и  ощупав  лежащего  человека,  она  вывела,  что  кроме  прочих  переломов,  у  него  сломан  позвоночник,  а  значит,  шансов  выжить  у  него  мало.  И  вот  ирония  была  в  том,  что  у  опытного  хирурга  не  было  ни  инструментов,  ни  медикаментов,  не  говоря  уже  о  каком-либо  оборудовании.  Да  что  уж  говорить,  если  на  нас  даже  не  было  никакой  одежды!  В  результате,  как  врач,  предсказала,  так  и  получилось  –  человек  умер  почти  через  час.  Не  буду  дословно  приводить  нашу  беседу  с  ним,  а  просто  в  общих  чертах  расскажу  –  что  мы  до  его  смерти  успели  выяснить,  причём,  на  английском  языке.  Этот  парень,  приблизительно  нашего  возраста  по  имени  Элиот  попал  в  программу  переселения  вместе  со  своей  подругой  Нэнси  –  из  Австралии.  Они  вдвоём  прошли  полную  подготовку  к  полёту  как  члены  экипажа.  По  земным  меркам  их  вывели  из  анабиоза  чуть  больше  года  назад.  Полёт  в  автоматическом  режиме  проходил  успешно,  и  они  в  основном  занимались  бытовыми  делами.  О  приближении  к  цели  все  приборы  и  роботы  оповестили  неделю  назад  и  сразу  же  были  приняты  меры  по  заходу  на  орбиту  планеты.  "Когда  её  изображение  было  выведено  на  мониторы,  мы  с  Нэнси  в  один  голос  выдали  то,  что  пришло  нам  на  ум:  Рэдбол"  –  вот  такую  фразу  нам  сказал  Элиот.  Мы  же,  выжившие,  приняли  это  как  название  планеты,  понимая,  что  в  переводе  на  наш  язык,  это  всего  лишь  –  Красный  шар.
—  А  название  звезды  "Гелион"  откуда  взялось?
—  Элиот  сказал  нам,  что  над  этим  названием  долго  не  думали.  Взяли  слово,  которым  древние  люди  на  Земле  называли  Солнце  –  "Гелиос",  заменили  последнюю  букву  и  всё.  А  между  тем  космолёт  начал  замедлять  свою  скорость  и  продолжать  сближение  с  планетой.  Всё  шло  успешно  до  второго  витка  по  орбите.  При  первом  облёте  планеты,  люди  посредством  мониторов  смогли  разглядеть  поверхность  более  детально,  чем  первый  раз  издалека.  К  не  очень  большому  удовольствию,  это  была  монотонная  планета-пустыня  красноватого  цвета.  Лишь  местами  были  видны  какие-то  непонятные  вкрапления.  При  многократном  увеличении  стало  понятно,  что  это  –  немногочисленные  оазисы,  но  зато  с  водоёмами!  И  вот  при  непрерывном  наблюдении  в  поле  зрения  корабельных  объективов  попадает  довольно  обширная  область  зелёного  цвета,  а  сквозь  этот  цвет  просвечиваются  большие  водные  массивы.  Сразу  было  принято  решение  запланировать  посадку  перед  этим  самым  местом,  быстро  названным  раем,  на  третьем,  максимум  –  на  четвёртом  витке.  Но,  увы…  после  того,  как  рай  остался  позади,  через  некоторое  время  прозвучал  сигнал  тревоги.  Бортовые  компьютеры  сообщили  с  голосовым  дублированием  о  том,  что  траектория  полёта  космолёта  пересекается  с  траекторией  приближающегося  метеорита  размерами,  приблизительно  полтора  на  два  метра.  Вероятность  столкновения  в  течение  ближайших  минут  –  80%.  В  экстренном  порядке  были  приняты  меры  по  аварийной  посадке.  К  сожалению,  громадные  габариты  космолёта  не  могли  способствовать  его  повышенной  маневренности.  Экипаж,  в  составе  двух  бодрствующих  пилотов,  почему-то  решил  проверить  отсек  корабля  с  переселенцами.  Когда  они  туда  проникли,  то  оказались  у  самого  крайнего  блока  из  двенадцати  капсул,  в  которых  находились  мы.  Дальше  начался  кошмар.  Сильнейшее  сотрясение  с  грохотом  взрывов  и  треском  разрывающегося  корпуса.  Неожиданный  просвет,  в  который  вырывается  наш  блок  и  дальше  Элиот  видит  быстро  удаляющийся  в  сторону  горизонта  дымящий  космолёт.  А  сам  он,  уже  находясь  в  атмосфере  летит  под  другим  углом  к  поверхности  планеты,  при  этом  успевая  сообразить  что  он  направляется  прямиком  к  одному  из  оазисов.  Ещё  он  замечает,  как,  летя  попутно,  его  начинают  обгонять  разъединившиеся  капсулы  с  нами  внутри…  будто  авиабомбы.  Свою  подругу  он,  к  сожалению,  не  смог  увидеть…
—  Так  она  осталась  в  корабле?
—  Нет…  ни  к  счастью,  ни  к  сожалению.  Она,  вылетая  в  образовавшийся  разрыв  в  корпусе,  зацепилась  о  кромку  повреждённой  обшивки  корабля  и  была  разорвана  напополам  и  всю  её  верхнюю  часть  мы  нашли  не  очень  далеко  от  Элиота…  после  его  смерти.  Последнее,  что  он  успел  рассказать  –  это  попытка  спланировать  свой  полёт  так,  чтобы  попасть  в  озеро,  к  которому  он  летел.  Как  мы  уже  поняли,  он  малость  не  рассчитал  и  влетел  в  воду  перед  самым  берегом,  где  глубина  была  намного  меньше  чем  по  колено.  Естественно,  удар  и  полёт  кувырком,  даже  по  песку  не  дали  возможности  его  костям  и  позвоночнику  остаться  целыми.  Самое  странное  –  он  даже  не  потерял  сознания.  А  через  несколько  минут  после  падения  он  увидел  одним  глазом  на  горизонте  –  маленький  гриб  мощного  взрыва.  По  его  словам,  гриб  должен  быть  гигантским,  но  взрыв  произошёл  более  чем  за  две  или  три  сотни  километров,  а  это  может  быть  –  в  упомянутом  им  раю...  или  чуть  ближе,  а  может  чуть  дальше.  Я  же  понял,  что  выбрался  из  капсулы  уже  после  этого.  То  есть,  я  видел  корабль  только  при  посадке  в  него  на  Земле,  а  здесь  я  ничего  не  услышал,  в  смысле  –  звуков  взрыва,  и  не  увидел  его  останков…
—  Да,  дедушка…  печальную  историю  ты  поведал.  И  я  так  понимаю,  что  Элиота  и  его  половинку  вы  потом  похоронили…  А  вот  их  одежды…  ты  их  будто  назвал  –  "комбинезон"…  их  так  и  закопали  вместе  с  людьми?
—  Да  нет.  Ты  же  знаешь  о  наличии  двух  сумок,  в  которые  мы  собираем  круфты  и  носим  их  на  склад  в  капсулы  для  хранения.  Так  вот  эти  сумки  соорудили  наши  женщины  из  комбинезонов  погибших  пилотов.  Их  выкроить  получилось  только  благодаря  ножу,  который  мы  обнаружили  в  поясе  Элиота,  который  сейчас  служит  ремнём  одной  сумки.  К  второй  сумке  пришили  уцелевший  пояс  из  части  второго  комбинезона.  Сверхпрочные  нити  для  пошива  были  извлечены  из  сапог  Элиота.  Ещё  мы  нашли  в  его  кармане  ту  плитку,  которую  я  тебе  как-то  показывал…
—  Помню,  дед,  ты  ту  плитку  назвал  смартфон,  но  так  и  не  объяснил  что  это  и  для  чего  он  нужен.
—  Правда…  не  объяснил,  ибо  в  этом  не  было  нужды  по  причине  гибели  аккумулятора.  Это  такая  штука,  которая  питала  смартфон  энергией,  без  которой  смартфон  стал  просто  плиткой…  шоколада…
—  Чего-чего?
—  Да  ничего.  Это  были  на  Земле  такие  штуки,  которые  можно  было  кушать…
—  И  они  вкуснее  чем  круфты?
—  Ну,  это,  Аве,  тоже  –  вопрос  вкуса…  зато  смартфон…  полезный  был  прибор!  Заряжался  здесь  он  только  от  лучей  Гелиона…  целый  день.  А  ночью  это  был  и  фонарик  и  целая  энциклопедия  с  картинками  и  видеороликами,  по  которой  мы  передавали  знания  нашим  детям.  И  температуру  воздуха  он  показывал  ежедневно.  Она  никогда  не  поднималась  выше  тридцати  семи  градусов  и  не  опускалась  ниже  семнадцати.  Жаль,  что  закончилась  долгая  жизнь  смартфона  до  твоего  рождения…  Кстати,  если  на  Земле  он  мог  служить  как  средством  голосовой  и  визуальной  связи,  так  и  хронометром,  то  здесь  такой  пользы  от  него  не  было.  Земные  сутки  со  здешними  не  совпадали,  а  из-за  этого  трудно  было  определить  какой  именно  временной  промежуток  здесь  соответствует  одному  году.  Произвести  расчёты?  Для  этого  нет  никаких  приборов,  нет  чем,  и  на  чём  что-то  записывать.  Начиная  с  твоего  поколения,  Аве,  мы  вначале  стали  вести  возраст  детей  в  днях.  После  подумали  –  это  же  какие  числа  придётся  держать  в  уме.  А  позже  решили,  что  в  наших  условиях  это  ни  к  чему.  Достаточно  вести  учёт  того,  что  у  нас  есть  –  один  нож,  две  сумки,  девять  ковчегов,  семь  фляг,  а  ещё  мы  подсчитываем  количество  круфтов…  
—  Ладно,  дед…  это  понятно,  а  вот  откуда  у  нашего  племени  фляги?
—  Дело  в  том,  что  эти  предметы  изначально  крепились  к  каждой  капсуле.  В  них  содержался  специальный  раствор-стабилизатор  функций  организма.  Каждый  человек  вышедший  из  анабиоза  должен  был  открепить  флягу  от  своей  капсулы  и  выпить  её  содержимое.  Я  тебе  забыл  сказать,  что  это  мы  и  сделали  сразу  после  выхода  на  волю.  И  ещё  я  забыл  рассказать  о  двух  капсулах  лежавших  на  песке.  Когда  Элиот  скончался,  я  с  пятью  женщинами  подошёл  к  ним,  и  мы  обнаружили  что  механизм  открытия  на  одном  из  них,  не  сработал.  Видимо  он  был  повреждён  взрывом.  Открыть  крышку  удалось  только  с  помощью  ножа.  И  здесь  нас  ждало  новое  потрясение.  Если  в  другой  капсуле  после  стекания  геля  мужчина  не  подавал  признаков  жизни,  то  в  другой  капсуле  мужчина  был  мёртв.  Причиной  смерти,  скорее  всего,  оказался  очень  сильный  удар  даже  по  мягкому  песку.  Капсулы  были  целы,  выдержав  этот  удар,  а  вот  фляги,  прикреплённые  к  их  корпусам,  оказались  расплющенными,  а  соответственно  –  непригодными  к  использованию.  Мне  и  пяти  женщинам  повезло  больше.  Наши  капсулы  на  скорости  под  углом  вошли  в  глубокую  часть  озера,  и  вода  затормозила  их  очень  плавно  почти  на  самом  берегу.  А  раскрылись  они  даже  от  лёгкого  удара  о  дно.
  —  Я  так  понял,  что  хоронить  вам  пришлось  не  двоих  человек,  а  четверых.  Но  не  понял  я  –  почему  ты  про  своего  друга,  Антона  ничего  не  сказал?
—  Он  оказался  с  нами  через  несколько  дней,  а  до  того  я  успел  представить  себя  земным…  не  просто  человеком,  а  султаном  в  раю…  ибо  пять  женщин  и  один  я…  это  уже  как-никак  –  гарем.  Только  с  питанием  оставалось  решить  вопрос.  Когда  закончились  похороны,  мы  все  наконец  познакомились  между  собой  и  посовещавшись  пришли  к  выводу,  что  делать  нам  особо  нечего.  Только  есть,  пить  и  спать.  Пить  мы  попробовали  воду  из  второго,  ещё  не  тронутого  из  трёх  озёр.  Оказалось  –  нормально.  А  вот  насчёт  пищи.  Мы,  конечно  же,  видели  не  очень  густо  растущие  высокие  деревья  с  редкой  и  мелкой  листвой.  Видели  также  и  шаровидные  плоды,  коих  было  не  очень  много,  но  мы  не  знали  –  съедобные  они  или  нет.  Я  как  биолог,  найдя  один  плод  на  песке,  тщательно  его  рассмотрел  и  пришёл  к  выводу,  что  на  Земле  никогда  ничего  подобного  не  существовало.  То  же  самое  я  вывел  и  о  деревьях.  Дальше  начались  испытания  плода.  Голыми  руками  или  зубами  одолеть  внешнюю  оболочку  не  удавалось  никак.  Но  оказалось,  что  если  с  силой  ударить  плодом  по  твёрдому  стволу  дерева,  то  скорлупа  раскалывается.  Короче  говоря,  когда  я  добрался  до  мякоти,  то  сразу  решил  её  попробовать.  И  надо  же!  Одна  из  женщин  выхватила  плод  из  моих  рук  и,  откусив  кусок  мякоти,  сказала,  что  единственным  мужчиной  рисковать  нельзя.  Ведь  если  я  умру,  то  некому  будет  продолжить  род.
—  Да  уж,  дедуля,  с  женщинами  тебе  повезло!  Они  даже  не  подумали,  что  если  плод  ядовитый,  то  всё  равно  умрут  все,  только  от  голода.
—  А  я  считаю  –  нам  всем  повезло!  Плод  ведь  оказался  не  только  съедобным,  но  ещё  и  очень  полезным  для  поддержания  нашего  здоровья  в  норме.  А  почему  плодов  было  так  мало  к  моменту  нашего  прибытия,  –  выяснилось,  около  десяти  лет  спустя…  по  земным  меркам,  причём  этот  срок  был  выведен  благодаря  смартфону.  На  тот  момент  в  оазисе  круфтов  накопилось  столько…  и  на  деревьях  и  на  песке,  что  мы  могли  бы  их  есть  помногу  штук  ежедневно.  Но  вот,  в  один  прекрасный  день,  ветер,  который  редко  бывает  сильным,  преобразовался  в  вихрь,  затем  в  смерч  такой  силы,  что  не  только  посрывал  плоды  с  деревьев,  но  собрал  их  и  с  земли  вместе  с  песком,  поднял  высоко  к  небу  и  унёс  этот  плодово-песчаный  столб  куда-то  далеко.  Только  тогда  мы  поняли,  что  такой  же  смерч  побывал  в  нашем  оазисе  незадолго  до  нашего  прибытия  на  планету.  И  именно  с  того  момента  мы  стали  сберегать  лишние  плоды  в  наших  гробах…  в  смысле  –  в  капсулах.  И  знаешь…  это  оказалось  очень  предусмотрительно  так  как  второй  смерч  налетел  на  оазис,  когда  нас  уже  было  много.  И  если  бы  не  наши  запасы,  то  мы  потом  долго  жили  бы  впроголодь.
—  Теперь,  деда,  я  знаю  всю  историю  нашего  появления  на  этой  планете,  хотя  осталось  узнать  последнюю  мелочь…
—  И  что  же  такое  важное  я  упустил?
—  Откуда  происходит  название  плода?
—  Представь  себе,  из  моей  головы.  Я  ведь,  как  учёный  биолог,  на  своей  планете  знал  очень  много  плодов  и,  у  каждого  было  своё  название,  но  при  этом  все  их  объединяло  одно  слово  –  "фрукты".  Здесь  же  увидев  плоды,  каких  на  Земле  не  существует,  я  вначале  назвал  их  именно  этим  словом,  но  немного  подумав,  решил  что  плодам  всё  же  необходимо  оригинальное  название.  А  чтобы  сильно  не  ломать  голову,  я  в  слове  "фрукты"  поменял  местами  первую  и  четвёртую  буквы.  Результат  устроил  всех  и,  думаю,  ты  же  не  станешь  переименовывать  плоды  на  своё  усмотрение?
—  Конечно  –  не  стану.  Это  же  твоя  заслуга  как  биолога.
—  Ну  вот  и  прекрасно,  а  теперь  можно  и  поплавать  –  поднимаясь  на  ноги  ответил  внуку  дед  и,  подождав  когда  поднимется  и  он,  направился  к  берегу  озера.  Когда  родственники  оказались  в  воде,  дед  снова  обратился  к  внуку:
—  Вот  так  же  как  сейчас,  через  много  дней  после  нашего  прибытия  на  планету,  я  зашёл  в  это  озеро,  проплыл  метров  двадцать  и  решил  нырнуть,  дабы  узнать  приблизительную  глубину  водоёма…
—  И  как?  Очень  было  глубоко?
—  Не  очень…  около  пяти  метров,  но  не  в  этом  дело.  В  этой  чистой  прозрачной  воде  я  обнаружил  на  дне  ещё  одну  запечатанную  капсулу…
—  Ааа!  Так  вот,  значит,  откуда  появился  твой  друг  Антон!
—  Вот  ведь  какой  ты  у  меня  смышленый  и  догадливый.  И  кто  знает…  может  быть  ты  когда-нибудь  найдёшь  способ  попасть  в  рай,  который  видел  только  мёртвый  ныне  пилот,  и  до  которого  нам  было  не  суждено  долететь…

Аве  уже  несколько  минут  стоял  по  пояс  в  воде.  Наклонив  голову,  он  любовался  красивыми  пёстрыми  рыбками  сновавшими  вокруг  его  ног.  А  с  неподвижной  гладкой  поверхности  на  него  смотрело  отражение  его  же  бородато-усатого,  но  при  этом  молодого  лица.  И  ведь  когда  он  был  гололицым  мальчишкой,  точно  такое  лицо  было  у  его  деда  Виктора…
"Спасибо  тебе  дедуля  за  многочисленные  лекции"  –  мысленно  произнёс  Аве,  обращаясь  к  своему  отражению  –  "Только  благодаря  тебе  я  знаю,  что  эти  живые  существа  в  воде  называются  рыбами,  а  между  разнообразными  деревьями  летают  птицы…"
На  десятый  день  пребывания  в  раю,  Аве  уже  не  мог  считать  себя  –  его  счастливым  обитателем.  Надежда  дождаться  хотя  бы  любимую  Маду,  не  говоря  об  остальных  родственниках,  таяла  с  каждым  днём  всё  интенсивнее.  Его  уже  не  радовала  обнаруженная  здесь  трава,  изобилие  невероятно  красивых  цветов,  разнообразие  невиданных  плодов  на  деревьях  и  ягод  на  кустах.  Да,  он  здесь  пребывает  в  уюте  и  сытости,  а  Мада…  если  даже  ещё  жива,  то  изнемогает  от  жажды  и  голода  в  неизвестно  каком  отдалении.  А  он  ведь  ещё  в  первый  день  пребывания  здесь,  хотел  отправиться  назад,  в  смысле  –  на  встречу  любимой!  Вот  только  какой  резон  был  в  его  желании?  Идти  к  ней  с  пустыми  руками?  Даже  с  полной  флягой  воды  –  это  же  полное  безумие.  Вот  если  бы  была  сумка,  тогда  совсем  другое  дело.  Её  можно  было  бы  наполнить  не  только  круфтами,  но  и  другими  фруктами!  Хотя  и  в  таком  случае  встреча  двух  людей  на  таких  бескрайних  просторах…  один  шанс  из  тысячи!
Вчера  Аве  последний  раз  поднялся  по  нагромождению  огромных  камней  из  громадной  райской  долины,  находящейся  в  нескольких  метрах  ниже  уровня  пустыни.  Оказавшись  на  верхней  плоскости  чисто  белого  каменного  монолита,  он  устремил  свой  взор  далеко  в  пустыню,  в  надежде  увидеть  человеческую  фигуру.  Увы...  кроме  рыжего  песка  ничего  не  радовало  его  глаз.  Пройти  немного  вперёд?  Бесполезно.  По  очень  пологому  каменному  склону  можно  прошагать  около  ста  метров.  Дальше  начинается  бесконечная  песчаная  плоскость  и  с  неё  дальность  обзора  наоборот  чуть  уменьшится.  Слева  и  справа  от  парня  брали  начало  подъёмы,  плавно  переходя  из  пологих  в  крутые  и  заканчивающиеся  скруглёнными  вершинами  на  высоте  более  полутора  сотен  метров.  Это  они  служили  ему  ориентиром  в  виде  женской  груди,  последние  дни  путешествия  к  раю.  Как  в  первый  день,  так  и  сейчас,  оценив  крутизну  подъёма,  Аве  пришёл  к  неутешительному  выводу:  подняться  на  любую  вершину,  скорее  всего  ему  не  удастся.  Да  и  что  бы  это  дало?  Увеличение  дальности  обзора?  Но  тогда  человеческое  тело  выглядело  бы  маленькой  точкой,  заметить  которую  было  бы  очень  проблематично.
…Разглядывая  обитателей  этого  большого  прозрачного  водоёма  с  плоским  каменным  дном,  Аве  заметил,  как  две  одинаковые  крупные  пёстрые  рыбы  проплыли  по  своим  делам  недалеко  от  его  ног.  "Ну  вот!  Даже  эти  существа  живут  в  паре.  А  мне  теперь  как  жить?  Нет,  с  голода  умереть  здесь  невозможно…  Утолять  жажду  –  даже  родник  обнаружил  у  подножия  скал.  А  что  же  здесь  ещё  можно  делать?  Ладно,  обследую  территорию,  может  даже  обустрою  уютное  гнездышко…  или,  как  рассказывал  дед,  –  домик.  И  что  дальше?  Радоваться  своему  одиночеству  как  когда-то  на  Земле  –  какой-то  там  Робинзон?  Так  у  него  чего  только  не  было  в  наличии,  в  смысле  разных  вещей,  одежды,  оружия,  инструментов.  А  у  меня  –  кроме  фляги,  ничего!  Даже  единственный  нож  остался  в  пустыне…  вместе  с  моим  племенем".
Оглядевшись  по  сторонам,  будто  в  надежде  всё  же  кого-то  увидеть,  Аве  окунулся  и  пустился  вплавь  к  противоположному  берегу  водоёма.  Метров  двести,  это  для  него  сущий  пустяк.  Время  от  времени  он  погружал  лицо  в  воду  и  разглядывал  причудливые  валуны  разных  размеров  и  форм,  покоящиеся  на  дне.  Вызывало  у  него  досаду  только  свойство  человеческого  глаза,  не  позволяющее  видеть  под  водой  также  чётко  как  на  суше.  Когда  Аве  окунул  лицо  в  очередной  раз,  до  берега  оставалось  метров  двадцать.  На  этот  раз  его  внимание  привлёк  камень  с  каким-то  необычным,  но  знакомым  блеском  и  подозрительно  пропорциональной  продолговатой  формы.  "Надо  нырнуть,  чтобы  разглядеть  поближе".
Через  какой-то  час  таинственный  "камень"  с  большой  глубины,  ценой  огромных  усилий  был  извлечён  на  берег,  и  оттянут  от  воды  на  десяток  метров.  Как  Аве  и  заподозрил,  почти  приблизившись  к  нему  при  первом  погружении  на  глубину,  так  и  оказалось  –  это  был  такой  же  ковчег,  как  и  те,  которые  он  видел  с  раннего  детства  в  оазисе.  Выходит,  подбитый  космолёт,  перед  тем  как  упасть  и  взорваться,  пролетел  именно  над  этим  местом,  а  из  блока  анабиозных  капсул,  ещё  одна  упала  прямо  здесь.  Вспомнился  рассказ  деда,  как  в  день  прибытия  на  планету,  он  вскрывал  такую  же  капсулу  ножом.  И  не  одну,  оказавшуюся  на  песке.  Ещё  две  не  раскрывшиеся  лежали  в  том  месте,  где  воды  было  почти  по  пояс.  И  потом  через  много  дней  на  глубине  дедом  была  найдена  ещё  одна  капсула.  Значит  вхождение  капсул  в  воду  даже  на  скорости,  механизмы  аварийного  вскрытия  не  восприняли  как  удар.  Здесь  ситуация  аналогичная.  Толща  воды  замедлила  вонзившееся  в  неё  инородное  тело  и  плавно  опустила  его  на  дно.  Понимая,  что  единственный  нож  находится  очень  далеко  и  неизвестно  где,  Аве  сперва  хотел  поискать  камень,  который  бы  имел  хоть  немного  острую  кромку.  Однако  малость  поразмыслив  он  пришёл  к  выводу  что  проблему  может  решить  лёгкий  удар.  Приложив  все  усилия,  Аве  максимально  приподнял  более  узкую  часть  вверх  и  отпустил  её  из  рук.  Перед  этим  он,  конечно,  попытался  разглядеть  –  что  там  скрыто  за  стеклом.  В  результате  стало  понятно,  что  это  всего  лишь  нечёткий  силуэт  человека.  "Только  бы  тело  было  живым"  –  успел  подумать  Аве,  перед  тем  как  крышка  отскочила  и  отлетела  не  очень  далеко  от  капсулы.
К  неописуемой  радости  одинокого  обитателя  рая,  после  того  как  гель  растёкся  по  сторонам,  обнажив  безукоризненное  молодое  тело,  оно  оказалось  не  только  живым,  но  ещё  и  очень  красивой  девушкой.  Когда  после  освобождения  лёгких,  у  неё  восстановилось  дыхание,  и  она,  поднявшись  из  своего  ложа  села  на  его  край,  опустив  ступни  на  землю,  Аве  дал  ей  в  руку  флягу,  предварительно  отстегнув  её  от  ковчега  и  свинтив  с  неё  крышку.  Что  с  ней  нужно  делать,  девушка  видимо  хорошо  помнила  сама.  Выпив  всё  содержимое,  она  произнесла  свою  первую  ультракороткую  речь:
—  Мы  вжэ  прылэтилы?
—  Не  понял  –  ответил  Аве,  в  упор  разглядывая  красивое  блестящее  тело  и  по  ходу  догадываясь,  что  это  родной  язык  его  деда.  Жаль,  что  он  не  научил  им  разговаривать…
Перехватив  его  взгляд,  девушка,  смущённо  прикрыла  руками  пышную  грудь.
—  Я  поняла  –  ты  не  из  Украины.
—  Да,  я  отсюда…
—  Ладно,  шутник,  где  секция  с  одеждой?  –  с  озабоченным  видом  поинтересовалась  красотка,  удивлённым  взглядом  окидывая  окружающее  пространство.
—  А  вот  –  чего  нет,  того  нет!  Ни  секции,  ни  одежды!
—  Может  –  хватит  шутить?  Дай  хоть  полотенце  какое-то  или  что-нибудь…
—  Остатки  геля  можно  смыть  с  себя  в  озере,  вода  чистая,  а  вот  обтираться  нечем.  Придётся  только  сохнуть.
—  Да  я  уже  вижу,  что  ничего  здесь  нет,  но  кто  и  зачем  нас  вынес  из  корабля?  Да  ещё  вот  в  таком  виде  –  в  чём  мать  родила…  кстати,  может  хватит  на  меня  пялиться?  Отвернись,  пожалуйста.
—  Сколько  я  прожил  на  этой  планете,  никогда  меня  не  просили  отвернуться  –  ни  одна  девочка,  ни  одна  девушка,  ни  одна  женщина,  ни  одна  бабушка…
—  И  сколько  ты  прожил  на  этой  планете?  На  неделю  больше  чем  я?  Или  на  месяц?  Да  и  где  же  эти  бабушки,  женщины,  девушки,  дедушки?
—  Вообще-то,  когда  я  сказал  что  я  отсюда,  я  имел  в  виду,  что  я  здесь  родился,  более  того  –  здесь  родились  и  мои  папа  с  мамой.  А  вот  их  родители  –  бабушки  и  дедушки,  родились  на  Земле  и  прилетели  сюда  в  одном  блоке  с  тобой…
—  Погоди!  Я  помню,  что  в  моём  восточнославянском  блоке  вместе  со  мной  было  12  человек…
—  Да,  я  знаю  об  этом,  шесть  мужчин  и  шесть  женщин…
—  Тогда  объясни  мне  –  где  сейчас  остальные  11  человек?
—  Извини,  но  мне  трудно  с  тобой  общаться,  видя,  как  ты  ждешь,  когда  я  отвернусь.  Давай  договоримся  –  я  буду  отвечать  на  твои  вопросы,  после  того  как  ты  сходишь  к  озеру,  смоешь  с  себя  остатки  геля,  а  с  ними  и  свою  закомплексованность.  Попутно  пойми  и  осознай  что  ты  очень  красивая,  а  соответственно  ты  должна  этим  гордиться,  а  не  стесняться  своей  наготы.
—  Ладно…  я  ухожу  и  постараюсь  вернуться…–  с  этими  словами  девушка  встала,  и  добавив  другую  замысловатую  фразу  –"  такою  як  вам  трэба  ",  медленным  шагом  пошла  к  берегу  водоёма.
Аве  уселся  на  крышку  капсулы  как  на  скамейку  и  стал  наблюдать,  как  эта  новоявленная  "нимфа"  входит  в  воду  по  грудь,  полностью  погружается  в  глубину,  а  затем,  вынырнув,  медленно  разворачивается  и  идёт  прямо  к  нему,  на  этот  раз  не  скрывая  свои  прелести.
—  В  общем,  –  начал  речь  Аве,  когда  девушка  уселась  рядом  с  ним,  –  давай  для  начала  познакомимся…
—  Для  начала  я  бы  хотела  услышать  ответ  на  свой  вопрос:  где  остальные  люди  из  нашего  блока?  Меня,  прежде  всего,  волнует  судьба  моего  парня.  Я  ведь  согласилась  на  это  переселение,  только  потому,  что  мне  это  предложил  Витя.  А  я  перед  тем  ему  клялась,  что  с  ним  готова  пойти  и  в  огонь,  и  в  воду,  даже  на  край  света…  где  я  собственно  и  оказалась.
—  Что  ж,  мой  ответ  на  этот  вопрос  тебя  не  очень  обрадует.  Однако  тебе  придётся  принять  его  так  же,  как  и  окружающую  тебя  реальность.
—  Пожалуй,  ты  прав.  Реальность  я  уже  восприняла  как  неизбежность,  а  теперь  я  готова  принять  всю  правду,  какой  бы  ужасной  она  ни  была.
—  Тогда  слушай,  сейчас  я  расскажу  только  самые  основные  детали  событий.  На  более  подробные  рассказы  –  у  нас  ещё  вся  жизнь  впереди.  В  общем,  в  данный  момент  мы  с  тобой  находимся  в  раю.  Так  это  место  назвал  пилот  космолёта,  когда  тот  приблизился  к  планете.  Вокруг  рая  почти  всё  пространство,  это  –  пустыня.  Почему  почти?  Просто  в  разных  местах  планеты  есть  ещё  небольшие  оазисы.  Но  посадка  корабля  была  запланирована  именно  около  рая.  Вот  только  до  посадки  дело  не  дошло  из-за  столкновения  с  метеоритом.  А  из-за  этого  сквозь  разлом  корпуса  вылетел  наружу  только  один  блок,  но  перед  тем  капсулы  с  переселенцами  успели  разъединиться.  В  результате,  семь  из  них  упали  в  озеро  одного  из  оазисов,  а  две  на  сухой  берег.  В  итоге  два  человека  погибли,  а  семь  выжили.  В  их  числе  и  были  мои  дедушки  и  бабушки.  Космолёт  же,  потеряв  девять  капсул,  в  пикирующем  полёте  полетел  дальше.  Пролетая  над  этим  местом,  он  уронил  одну  капсулу  с  тобой.  К  счастью  она  упала  в  воду  и  благополучно  пролежала  до  сего  дня.  Судьба  ещё  двух  капсул,  увы  –  неизвестна.  В  лучшем  случае  –  они  также  лежат  где-то  на  дне,  с  остальными  мужчинами,  а  в  худшем  случае  –  они  погибли  вместе  с  взорвавшимся  кораблём…
—  Так  что  же  мы  сидим?!  Нужно  срочно  начать  поиски!  Вдруг  в  одной  из  капсул  лежит  на  дне  мой  любимый  Витенька!
—  Подожди…  Мой,  ныне  покойный  дедушка,  кроме  того,  что  всегда  рассказывал  мне  много  интересного,  однажды  назвал  все  12  имён  людей  из  своего  блока.  И,  насколько  я  помню,  имя  Виктор,  было  единственным…  принадлежало  оно  ему…
—  Что?!  Как?  Вы  ходит  –  ты  его  внук?  О  силы  небесные!  Я  в  шоке!
С  последними  словами  девушка  обхватила  руками  голову,  поднялась  и,  обойдя  край  крышки,  на  которой  она  сидела  медленно  поплелась  в  противоположную  от  озера  сторону.  Аве,  решил  её  не  беспокоить,  пока  она  давала  волю  своим  эмоциям.  Через  какое-то  время  он,  обернувшись,  увидел,  что  возлюбленная  его  деда  ушла  довольно  далеко.  Встав  с  насиженного  места,  парень  последовал  за  ней,  довольно  медленно  ступая  по  приятно  тёплой,  но  не  очень  ровной  поверхности  каменного  монолита.  Спешить  он  и  не  думал,  видя,  что  девушка  уже  стоит  среди  нескольких  больших,  но  меньше  её  роста  валунов.  Она  стояла  неподвижно,  опустив  голову,  будто  что-то  разглядывая  под  ногами.  Когда  Аве,  наконец,  подошёл  к  ней,  то  шок  произошёл  и  у  него.  Недалеко  друг  от  друга  валялись  крышки  двух  капсул,  а  те  также  лежали  без  особого  положения.  В  каждой  капсуле  лежали  хорошо  сохранившиеся  человеческие  скелеты.
—  Ну  вот  и  всё,  –  тихо  промолвил  первый  живой  обитатель  рая  –  поиски  закончены  и  теперь  можно  сделать  окончательный  вывод:  не  только  в  раю,  а  и  на  всей  планете  остались  в  живых  только  два  человека  –  ты  и  я.
—  А  как  же  с  остальным  потомством  выживших?
—  Ещё  каких-то  тридцать  дней  назад,  нас  было  33  человека.  Среди  них  была  и  моя  любимая  девушка.
—  Куда  же  они  девались?  Просто  не  могу  поверить  что  вот  просто  так  все  вдруг  взяли  и  умерли  дружно…  Кстати,  идём  отсюда  куда-нибудь.
—  Действительно,  идём…  подальше  от  смерти.  А  что  касается  моего  племени,  мы  жили  и  размножались  очень  далеко  отсюда,  в  оазисе.  Когда  в  его  озёрах  стала  высыхать  вода,  мы  отправились  на  поиски  рая.  Как  сюда  добрался  только  я  один,  расскажу  в  другой  раз,  более  подробно.  А  пока  может,  наконец,  познакомимся?
—  Если  Витя…  эээ…  твой  дедушка  назвал  тебе  все  имена  нашего  блока,  то  ты  методом  исключения  должен  был  вычислить  моё  имя  уже  давно.  Так  что,  я  готова  услышать  твоё  имя,  правда,  мне  в  данный  момент  более  интересно  кое-что  другое…
—  Что  именно?
—  Вот  ты  говоришь,  что  нет  здесь  кроме  нас  никого  и  ничего!  Никаких  вещей!  Но  я,  глядя  на  тебя,  не  могу  понять  –  у  тебя  волосы  явно  пострижены,  причём  аккуратно,  так  что  до  глаз  не  достают,  а  плеч  едва  касаются,  усы  губы  не  закрывают,  да  и  борода  такой  же  длины.  Выходит,  если  есть  для  этого  специальная  машинка,  то  неужели  ты  себя  стрижёшь  сам?  
—  Ладно,  отвечу  на  твой  вопрос.  Не  знаю  насколько  это  известно  тебе,  мой  покойный  дедушка  на  Земле  был  учёным  биологом.  И  он  принимал  участие  в  разработке  этого  геля-консерванта.  Как  он  мне  ещё  при  жизни  рассказал,  дело  вот  в  чём.  Ты  же  помнишь,  что  не  только  тебя,  а  и  всех  людей  перед  укладкой  в  капсулы  обрили  наголо.  Почему  это  было  сделано?  А  потому  что,  предполагалось,  что,  не  смотря  на  консервацию,  волосы  у  людей  продолжат  расти.  И  вот,  если  тела  переселенцев  были  в  анабиозе  2500  лет,  то  представляешь  –  какая  длина  волос  была  бы  у  тебя?  Для  них  бы  и  места  в  капсуле  не  хватило.  Вот  поэтому  был  разработан  такой  компонент  геля,  который,  попав  в  организм  должен  изменить  генетический  код  человека  в  определённой  цепочке  ДНК.  И  ты  не  можешь  не  знать,  что  у  человека  бесконечно  росли  только  волосы  вместо  шапки  и  ногти.  Остальные  волосы  на  теле,  подмышками,  брови  и  ресницы  вырастали  до  определённого  размера  и  всё.  А  вот  гель  работал  так,  что  после  пропитки  им  организма  –  и  ногти,  и  все  волосы  доросли  до  заданного  размера  и  остановились  навсегда.  Только  волосы  выросли  не  везде  –  у  женщин  сверху  головы,  брови,  ресницы  и  всё.  А  вот  у  мужчин  –  всё  тоже,  плюс  борода  и  усы.
—  Вон  оно  как!  Теперь  всё  понятно.
—  А  чтобы  убедиться  в  этом,  посмотри  на  длину  волос  у  себя  и  у  меня,  хотя  я  родился  здесь,  а  гель  только  сегодня  увидел  впервые.  То  есть  у  меня  это  уже  наследственный  фактор.
—  И  правда  –  ответила  девушка,  взяв  рукою  пучок  волос,  оттянув  его  и  скосив  на  него  глаз.  Только  мне  об  этом  Витя  ничего  не  говорил…
—  А  я  ему  могу  сказать  за  это  –  огромное  спасибо!
—  Да  уж  точно.  Иначе  трудно  представить  какой  длины  были  бы  твои  волосы,  а  тем  более  –  усы  с  бородой!  А  так  –  красавчик!  Осталось  только  узнать  твоё  имя.
—  Это  имя…  стоп…  я  кое-что  вспомнил.  Дедушка  мне  когда-то  сказал  одну  интересную  фразу:  "Как  корабль  назовёшь,  так  он  и  поплывёт".
—  И  к  чему  это  воспоминание?
—  К  гибели  корабля…  на  котором  сюда  прилетели  и  ты  и  он.
—  А,  так  наш  корабль  назывался…  тьфу  ты!  Я  помню,  что  знала  название…  вспомнить  которое  не  могу…  надо  же!
—  А  вот  дед  мне  это  название  преднамеренно  не  говорил.  Он  сказал,  что  лучше  не  знать  такое  имя.
—  Интересно,  почему  же?
—  Потому  что,  корабль  погиб  из-за  своего  имени,  и  вот  почему  я  сейчас  вспомнил  об  этом.  Дело  в  том,  что  я  только  сейчас  вспоминаю,  как  дед  говорил  о  твоём  имени.  Я  также  не  хочу  произносить  его  вслух.  Как  бы  оно  не  оказалось  пророческим  для  тебя.  Ведь  в  той  в  стране,  откуда  оно  происходило,  это  имя  обозначало  хромого  человека.  А  теперь  я  думаю  об  имени  моей  девушки.  При  её  жизни  я,  конечно,  об  этом  не  задумывался,  но  может  быть,  и  оно  привело  её  к  гибели.  Теперь  же  и  моё  имя…  оно  как  бы  привело  меня  в  рай,  но  к  полному  одиночеству.  То,  что  я  здесь  нашёл  тебя,  это  чистая  случайность.
—  Я  поняла.  Ты  из-за  какого-то  суеверия  решил  наложить  табу  даже  на  произношение  наших  имён!  А  заодно  и  на  имя  своей  любимой?
—  Нет!  Здесь  не  так  всё  просто!  Я  бы  хотел  твоё  имя  полностью  исключить  из  обихода…
—  То  есть,  ты  хочешь  меня  переименовать?
—  А  почему  бы  –  нет?  Новая  жизнь  на  новой  планете  и  соответственно  –  новое  имя.
—  Ну  что  ж,  я  согласна.  Как  ты  меня  теперь  назовёшь?
—  Я,  было,  подумал  назвать  тебя  именем  своей  девушки…  ещё  в  самом  начале,  но  сейчас,  чтобы  обернуть  негатив  наших  имён  вспять,  я  думаю  нам  нужно  обменяться  именами  повёрнутыми  также  вспять.
—  Что-то  не  очень  понимаю.  Можешь  объяснить,  что  ты  имеешь  в  виду?
—  Могу.  Так  как  теперь  мы  первые  люди  на  этой  планете,  то  мы  обречены  жить  долго  и  счастливо!  А  для  этого  я  себе  беру  имя  моей  покойной  девушки  и  обращаю  его  назад,  а  тебе  отдаю  своё  имя  обращённое  аналогично!
—  Я  согласна  жить  долго  и  счастливо,  и  кажется,  поняла,  что  ваши  имена  мы,  прочитав  назад,  присвоим  себе.  Тебе  остаётся  только  их  озвучить.
—  Конечно,  дорогая!  Теперь  Я  –  Адам,  а  ты  –  Ева!
…………………………………………………………
14.02.2022  5:55    –    16.02.2022  17:36:50

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940177
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 14.02.2022

Катерина Собова

Маски в школi

На    уроки    Петя    в    школу
Книжку,    зошит    забував,
Зате    маску    на    обличчя
Завжди    при    собі    він    мав.

Вчора    однокласник    Женя
Чемно    Петі    розказав:
-Поклади    її    в    кишеню,
Дуже    ти      зразковий    став!

-Не    тобі    мене    повчати,-
Гордо    Петя    відповів,-
Задоволення    щоб    мати,
Свої    правила    завів.

Бо    раніше    тільки    дулі
У    кишені    я      складав,
Як    мене    до    дошки    фізик,
Або    мовник    викликав.

А    тепер    я    маску    маю,
Тішусь    нею    день    при    дні,
Бо    під    нею    виробляю
Різні    фокуси    свої:

Корчу    вчителям    гримаси
(Гарна    витівка    така),
А    директору      у    класі
Покажу    ще    й    язика!

Ця    забава    -    як    обнова,
Бо    від    Жені    взнав    Тарас,
І    методика    Петрова
Облетіла      школу    враз.

Кожен    вчитель    дивувався:
Вся    у    масках    дітвора…
І    ніхто    не    догадався,    
Що    заслуга    ця      -    Петра!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940065
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 14.02.2022

Катерина Собова

Глуха баба

Відчувала    глуха    баба
Себе,    як    на    крилах:
Місяць    тому    апарат
Слуховий    купила.

У    сім’ї    ніхто    не    знав
І    не    догадався,
Що    під    хусткою    у    вусі
Апарат    ховався.

Дуже    чітко    усі    звуки
Баба    розрізняла,
І    за    місяць    вже    три    рази
Заповіт    міняла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 14.02.2022

Катерина Собова

Спритний оператор

Камеру    маленьку    маю
(В    мене    тут    свої    мотиви),
З    задоволенням    знімаю
Пікніки,    корпоративи.

А    на    другий    день    гуляки
Цей    відосик    проглядають,  
В    кожного    гримаси    жаху
На    обличчі    застигають.

Всім    дивлюсь    я    гордо    в    вічі,
Ціни    називаю    вищі…
Платять    більше    мені    вдвічі,
Щоб    це    відео    я    знищив!

Побажання    клієнтури
Я    виконую    негайно:
Знищую    всі      шури-мури
Й    почуваю    себе    файно.

Маю    вже    квартиру    й    дачу,
Головне,    тут    треба    знати:
Де,    коли,    в    якому    місці,
І    кого    із    ким    знімати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 14.02.2022

Zorg

Золотоволосый (памяти С. Есенина)

Я  устал,  и  хочется  немного
У  лачуги  старенькой  присесть,
До  которой  не  дошел  Серёга,
Угодивши  в  Англетера  сеть.

Мать  старушка  ждёт  его,  как  прежде,
Утирая  скорбные  глаза
И  бредёт  по  улице  с  надеждой,
Как  и  много  лет  тому  назад.

Пусть  печаль  ее  омоют  росы,
А  рассвет  разлуку  утолит.
Не  вернулся  золотоволосый,
Затерялся  в  питерской  дали.

Но,  звучат  его  повсюду  строки,
Будоража  души  и  сердца.
О  полях  бескрайних  и  широких,
На  которых  воле  нет  конца.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940107
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022

Анатолійович

Да. Сл. Марини Зозулі

День  зимней  сказкой  во  дворе
Предметы  все  припорошил,
Как  будто  снова  в  декабре
Метели  не  хватило  сил.
Я  так  бежала  за  тобой,
Хоть  понимала  –  в  никуда.
Теперь  навеки  ты  с  другой,
Как  поздно  я  сказала  :  Да!

Да…  Вновь  ты  мне  снишься  сквозь  года,
Да…  Я  не  забуду  никогда,
Ты  слышишь?  Ты  слышишь...
Да…  Я  чересчур  была  горда,
Да!  И  сердце  стонет  иногда,
 Что  не  сказала  "Да".

Мороз  рисует  на  стекле
Души  терзанья  и  печали,
И  слово  «Да»,  что  в  декабре
Друг  другу  так  и  не  сказали.
Я  снова  мыслями  с  тобой
Иду  по  кромке  изо  льда,
И  пусть  рискую  головой
Кричу  тебе  я:  да!  Да!  Да!

Да…  Вновь  ты  мне  снишься  сквозь  года,
Да…  Я  не  забуду  никогда,
Ты  слышишь?  Ты  слышишь...
Да…  Я  чересчур  была  горда,
Да!  И  сердце  стонет  иногда,
 Что  не  сказала  "Да".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939782
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022

Катерина Собова

Достовiрна iнформацiя

Баба    Ганя    інформує
Своїх    подруг    по    під’їзду:
-Он    Петрівни    син    прямує,    
На    якомусь    був    він    з’їзді.

Лоботряс    і    ледацюга,
Хоч    із    виду    симпатичний,
Кажуть,    інститут    закінчив,
Не    якийсь    там,    а    медичний.

-А    я    чула,    що    розумний,-
Обізвалась    баба    Шура,-
Оцінили    його    в    ВУЗі
І    взяли    в    аспірантуру.

Баба    Ганя    не    здається
(Заперечити    тут    нічим):
-Через    те    і    залишили,
Щоб    людей    він    не    калічив.

Подивіться,    ті    синочки,
Що    знання    слабенькі    мали  –
Ці    кругленькі    колобочки
Всі    міністрами    в    нас    стали.

А    хто    вчився    так,    як    треба  –
Мінімальна    в    них    зарплата,
До    цих    пір    по    торбу    їдуть
У    село    до    мами    й    тата!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939170
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022

Вячеслав Романовський

За снігами сніги…

           
За  снігами  сніги
В  холоднечі  німій  –
В  надвечір’ї  простори  пастельні,
Де  улежаний  слід  завірюх-веремій
І  поземки  на  срібній  пательні.

За  снігами  сніги,
А  за  ними  десь  ти  –
Днів  юначих  омріяна  зоре.
Найтепліші  слова  я  б  хотів  донести
Крізь  ці  далі,  чужі  й  неозорі.

За  снігами  сніги,
Та  весною  земля
Цвітом,  травами  вибухне  радо.
Луг  із  вирію  стріне  свого  журавля,
А  мене  –  моя  лада…
31.01.2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715560
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 04.02.2022

Вячеслав Романовський

Незатишно без Вас…

           
Моїй  душі  незатишно  без  Вас,
А  з  Вами  –  незбагненна  насолода!
Знайомим  кроком  ранок  обізвавсь  –
І  день  засяяв,  наче  мила  врода,
І  закружляв,  немов  жаданий  вальс.

Хтось  приземляє:  «Це  пусте,  облиш,
Твої  давно  повідцвітали  травні…».
А  ти,  любове,  грієш  і  болиш,
Бо  Ви  зі  мною  в  яві  і  у  тайні,
Де  я  літаю,  як  весняний  стриж.

Моя  душа  не  зна  зимових  літ,
В  її  очах  сади  квітучі,  луки.
Комфортні    їй  і  віз,  і  зореліт,
А  безкінечно  любі  –  Ваші  руки
І  чулий  погляд,  що  несе  привіт…
7.02.2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716812
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 04.02.2022

Вячеслав Романовський

У ПОЛОНІ ЧАРУ

І  долю  ламає  мою  і  сім'ю
Той  погляд-одвертя  з  пекельного  раю.
У  ніжному  полум'ї  тихо  згораю
І  плачу  щасливо,  і  гірко  сміюсь,
І  знову  нашестю  очей  потураю.

Бо  манить  і  манить  облесло  обман
У  сяйві  принадному.  Пристрастю  вірю
Вродливому  хтивому  хижому  звіру.
Можливо  повинен  у  цьому  туман,
Що  чуло  обліг,  обнадіяв  довіру?

А  золото  чорне  тече  із  зіниць
В'язкою  смолою  і  хмелить  медово.
І  має  ця  зваба  нещадність  бідову
Із  пахіллю  вуст  -  перезрілих  суниць...
У  чару  в  полоні  я  бранець  надовго...

2.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327081
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 04.02.2022

Катерина Собова

Мурахи

Позавчора    на    городі
Я    мурашник    розкопав,
І    за    дивом    цим    природи
Цілий    день    спостерігав.

Не    було    тут    ні    наради,
І    начальник    не    кричав,
І    дебілами    мурашок
Головний    не    називав.

Метушилися    комашки
І    не    йшли    на    перекур,
Не    було    у    них    замашки,
Щоб    сховатись    десь    за    мур.

Підіймали      те,    що    впало
І    малеча,    й    татусі,
Головне,    що    здивувало  –
Працювали    тут    усі.

Не    давали    крихті    впасти,
Все    носили    на    горбі,
Не    старалися    украсти,
Чи    присвоїти    собі.

Ми    жили    і    жирували
На    природних    всіх    дарах,
Як    же,    люди,    ми    відстали
Від    простеньких    цих    мурах!

Треба,    щоб    комахи    нині
Показали,    і    не    раз,
Особливо,    депутатам
Досконалий    майстер-клас.

Може    в    нас    тоді    закони
Будуть    не    як    в    дикунів,
І    спрацює    заборона
На    хапуг    і    брехунів.

Цілий    день    в    думках    боровся
За    знедолений    народ…
Ввечері    дістав    від    жінки
За    нескопаний    город!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022

Катерина Собова

Що продовжує життя?

Прочитав    Петро    в    журналі:
’’Сміх    продовжує    життя’’.
Мовив    до    дружини    Валі:
-Я    скажу    без    каяття:

Це    брехня,    як    казка    вічна,
Дана    дурням    на    біду.
Буду    мислити    логічно
І    тобі    це    доведу.

Довгий    вік    в    жінок    -    відомо:
Це    природа    так    дала,
Подивись,    в    селі    лиш    вдови  –
Чоловіків    смерть    взяла.

Мали    всі    красу    і    силу,
І    ніхто    не    знав    біди,
Веселилися,    любили
І    сміялися    завжди.

А    жінки    були    в    них    кляті,
Догризали    татусів,
І    мегери    ці    завзяті
До    цих    пір    живі    усі.

Значить,    сміх    тут    ні    до    чого,
Хоч    народ    іще    не    звик  –  
Усі    знайте:    вік    продовжить
Вам    істерика    і    крик!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 01.02.2022

Катерина Собова

Кредити

Стрів    Микола    куму    Ганку,
Такий      радий,    не    сердитий:
-Оце    йду,    кумо,    із    банку,
Ось    -    оформив    два    кредити!

Ганка    каже:    -В    магазині
(Хоч    тепер    дороговизна),
Прямо    зараз    йдіть    у    відділ
Чоловічої    білизни.

І    купіть    труси    найкращі
(А    не    жінці    м’ясорубку)!
Здивувавсь    Микола:      -Нащо?
Дуже    дивна    ця    покупка…

А    щоб    куму    було    ясно,
Мудра    Ганка    пояснила:
-Зразу    буде    в    вас    прекрасно,  
Далі    стане    світ    немилий.

Різними    вам    кредитори
Заспівають    голосами,
Віддасте    борги,    а    тіло
Хоч    прикриєте    трусами!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Катерина Собова

Вiдпустка

Жінка    дивиться    з-під    лоба
І    теребить    хустку,
Заявляє,    що    її    я
Зіпсував    відпустку.

Це    для    мене,    як    грім    з    неба,
Що    казати    маю?
Пояснити    зразу    треба,
Тож    кажу,    як    знаю:

-Твої,    Вірочко,    наклепи
Тяжко    ображають,
Ці    слова    у    саме    серце
Як    стріла    вражають.

Як    я    міг    твою    відпустку
Раптом    зіпсувати,
Коло    ти    вже    цілий    місяць
Не    виходиш    з    хати?

Ти    не    лазила    по    горах,
Не    купалась    в    морі,
Але    ж    зовсім    я    не    винен
У    твоєму    горі.

До    відпустки    -    не    причетний,
Гніватись    не    варто,
Бо    всі    гроші,    які    мали,
Я    програв    у    карти.

Вбереглась    ти    від    всіх    видів
Вірусів,    туризму,
Не    зазнала    біди    й    болю
І    від    травматизму.

Ти    жива    і    здоровенька,
І    проблем    не    знаєш,
Тож    мені    за    все    любенько
Дякувати    маєш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Катерина Собова

Алiментник

Був    малим    -    завжди    боявся,
Що    є    в    світі    вража    сила,
І    за    маму    я    тримався,
Щоб    мене    не    загубила.

Щоб    за    мене    не    забули,
Всі    увагу    приділяли,
Так    хотів,    щоб    всі    навколо
Ласку    і    любов    давали.

Тепер    виріс    і    злякався,
Що    мене    запам’ятають,
І    знайдуть,    де    б    ховався  -
За    законом    покарають.

Зараз,    де    не    повернуся,
Випливають    всі    моменти:
Алла,    Люба,      Віка,    Нюся  –
Подали    на    аліменти.

Всі    невинні    ці    мармизи
Раптом    дружно    об’єднались,
ДНК    (ту    експертизу)
Враз    зробити    догадались.

Вчора    пристави    з’явились
(Думав,    буду    на    Канарах),
А    тут    раптом    прояснилось,
Що    опинюся    на    нарах.

Скільки    тих    дітей    -    не    знаю,
Але    вже    приходить    з    віком,
Що    найбільше    в    світі    горе  –
Народитись    чоловіком.

Зрозумів:    життя    й    дитинство  –
Це    великі    дві    різниці…
Був    щасливий,    як    чіплявся    
Я    за    мамину    спідницю!

Хто    з    жінок    багатство    має  –
Відгукніться,    вас    почую,
Я    без    тями    вас    кохаю,
Руку    й    серце    пропоную.

Хто    зі    мною    цим    багатством
Зможе    зразу    поділитись  –
Обіцяю,    що    до    смерті
Буду    я    за    вас    молитись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937571
дата надходження 20.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Катерина Собова

Гарний заробiток

Пляж    в    Одесі.    Всюди    люди,
Бірюзова    хвиля    грає…
-Дихайте    на    повні    груди!  -
Дядько    в    рупор    закликає.
 
Я    -    на    пляжному    просторі,
І    мені    хай    добре    буде:
Не    для    дихання    на    морі
Привезла    я    свої    груди!

Шостий    розмір    -    таку    розкіш
Де    ще    зможу    показати?
І    сама    бікіні    шила,
Щоб    оце    в    піску    лежати?

Зранку    в    морі    походила,
Кинула    халатик    скраю,
Не    пройшла    якась    година  –
Залицяльників    вже    зграя.

Відбиватись,    відмовляти
Не    було    вже    в    мене    сили,
Селфі    щоб    зробила    з    ними  –
Добрі    гроші    всі    платили.

Дихаю    на    повні    груди,
Впевненість    з’явилась    й    сила:
Місячну    зарплату,    люди,
Я    за      тиждень    заробила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937228
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Катерина Собова

Жiноча сутнiсть

Мовила    дружина    Грицю:
-Щоб      жіночу    сутність    мати  –
Губи,    груди    і    сідниці
Треба    добре    накачати.

Для    жінок    -      це    стало    звично
(Кожна    щоб    про    себе    дбала),
Хірургія    в    нас    пластична
Скрізь    надійна    й    досконала.

Щоб    моя    душа    раділа
(Віднесись    до    цього    схвально),
Елемент    якийсь    на    тілі
Виглядав      щоб    не      банально.

Пірсинг,    ботокс    нехай        буде,
Чи    складне    татуювання,
Звернуть    хай    увагу    люди  –
Цим    підкреслю    я    кохання.

Гриць    уважно    жінку    слухав,
Склалась    риска    між    бровами,
Думав    і    за    вухом    чухав,
Потім      виклав    усі    плани:

-Твої    мрії    -    то    пропаще.
Я    прикинув,    що    робити:
І    дешевше    буде    й    краще,
Як    хвоста    тобі    пришити.

Із    фінансами    в    нас    скрутність,
Нащо    гроші    викидати?
Хвіст    твою    чортячу    сутність
Буде    скрізь    демонструвати!

 Цього    досить    елемента,
Чогось    іншого    не    хочу,
Ним      покажеш    всі    моменти
Й    сутність    всю    свою    жіночу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936619
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Катерина Собова

Сексуальне виховання

Скаржилась    сусідці    Люсі
Молоденька      Ніка:
-За    свій    шлюб    я    вже    боюся,
Втрачу    чоловіка.

Йому    зовсім    не    цікаві
Всі    мої    забави,
Після    сексу    повернувся
До    стіни    зубами.

Хочу    ласки    я    напитись,
Гратись    без    упину,
А    тут    змушена    дивитись
На    широку    спину.

-Було    й    в    мене    таке    лихо,-
Відповіла    Люся,-
Я    владнала    справу    тихо,
Зараз    похвалюся.

Є    відтінки    у    коханні,
Треба    це    відчути:
Сексуальне    виховання
Тут    повинне    бути.

На    стіну,-      призналась    Люся,-
Додала    я    дещо:
Зразу,    тільки    повернувся,
А    там    -    портрет    тещі.

Мамин    погляд    здатність    має
Всюди    керувати,
Чоловіка    направляє
Мене      обіймати.

Тепер    Ніка      -    королева
Із    таким    секретом:
За    годину    уже    бігла
З    маминим    портретом!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 25.01.2022

Ніна Незламна

Передноворічні подарунки ( проза)

         У  ЦУМі  передноворічний  бум  продажу  товарів…  Куди  не  поглянь,  вивіски  -
 »  З  Новим  2003  роком!»  Звучала  весела  музика,підбадьорювала  покупців.  Записаний  на  плівку,  доволі  приємний,  чіткий  жіночий  голос,  запрошував  відвідати    відділки,  рекламував  товари.  Навіть  зі  знижкою,  це  дуже  вразило  Максима.  Вже  й  не  пам`ятає  коли  був  у  такому  великому  торговому  центрі.  Сюди  прийти  мабуть  би  й  ненаважився,  але    щоб  водієм  працювати  й  надалі,  треба  пройти  медкомісію.  Переглядаючи  одяг  після  прання,  самому  стало  неприємно  бачити  доволі  старий,  вицвівший  одяг.  Ще  верхній  більш  -  менш,  а  з  білизни,  то  вже  й  залишилося  тільки  на  одну  зміну.  Ото  дожився  -  в  думках  лаяв  себе.
     Йому  ж  минуло  лише    п`ятдесят  років.  Ніби,  ще  й  не  старий  одружитися,  але,  чи  соромиться  з  ким  небуть  познайомитися,  чи  може  просто,  вже    звик  жити  сам.  Інколи,  поспішаючи  на  роботу,  поголиться,  затримає  погляд  до  дзеркала.  Помітить  сивину  на  скронях,  зауважить,
-  Ой,  що  роки  роблять  з  нами.Чому  так  швидко  плине  час..
А  часом,  пригадає  покійну  дружину  -    Софіє,  бачила  б  ти  мене  нині.  Нема  кому  постригти  так,  як  мені  подобається.  Що  в  перукарні,  присядеш    на  стілець,  крутить,  вертить  й  слова  не  промовить.  Ніби  не  людина    стреже,  а  робот.  Колись,  ти  торкалася  мого  волосся,  гладила  по  голові,  усміхалася,
-Ти    на  вигляд  у  мене,  як  справжній  козак!  А  вуса  -    іще  з  молодих  років  моя  забаганка.  Вони  тобі  пасують,  нехай  будуть,  як  й  мене  не  стане.  Адже,  ще  є  порох  в  пороховицях!  Може  й  одружися,  я  не  проти.
І  ніжно  поцілує  в  щоку.
 За  мить  скотяться  сльози,  її  згадає,  як  мучилася  в  боротьбі  з  хворобою.  Онкологія,  як  вирок  людства.  Доглядаючи  за  нею,  задумувався  -  У  космос  літають,  а  знайти  ліки  від  цієї  недуги  й  досі  не    спромоглися.  Яка  несправедливість,  їй  же  тільки    минуло  сорок  п*ять,  ще  би  жити  й  жити.    Шкода,  Бог  і  дітей    не  дав,чому  така  доля?  За  які  гріхи?
   В  роботі,  за  кермом    машини  «  Соки,  води»,  про  все  забував.  Ото  тільки  й  розваг,  коли  підпише  папери  за  доставку  товару,    перекинеться  деякими  слова  з  продавчинями.  І    знову  поспішає    в  квартиру  до  телевізора,  до  улюбленого  кота  Кузі.  На  пару,  частіше    сиділи  на  сухом`ятки.  Хіба  що  в  вихідний  день  зварить  суп  з  фрикаделями.  І  кіт,    вдоволь  наївшись,  облизуючись,  плигне    йому  на  коліна.  Він  пригорне  його,  мов  маленьке  дитя.Кіт  задоволено  погляне  й  витягне  шию,  покладе  голову  ближче  до  серця,  примружуючи  очі,  замуркоче.  Ніби  намагається    зняти  втому,  заспокоїти,  заколисати.  Тих    вихідних    не  дуже    й  хотілося,  самотність  дратувала.  Інколи  просто  виходив  з  квартири,    довго  блукав  алеями,  втихомирював  часте  серцебиття.
*
 Максим  підійнявся  на    третій  поверх.  В  очах,  аж  мерехтіло…  людей,  як  комах.  Звичайно,  до  Нового  року  залишилося  два  тижні,  всі  бажають  придбати  подарунки,  як  не  собі  то  ближнім,  чи  просто  друзям,  коханим.
   Відділ  джинсів…    тут  простіше,  втішив  себе,  приміряю,  які  підійдуть  вже  й  можна  буде  придбати.  Не  відразу,  але  після  кількох  примірок,    йому  таки    вдалося  підібрати  штани.  Дивлячись  у  дзеркало,  тільки  тепер  помітив,  що    схуд,  втягнувся  живіт,  став  стрункішим,  повеселішав.  Задоволений,  попрямував  у  відділ  сорочок.  Тут  проблем  не  буде,  адже  добре  пам`ятає,  як  дружина    завжди  клопоталася,  щоб  почувати  себе  комфортно,    треба  брати    сорочку  по  коміру  сорок  три.
 Уже  розрахувався  за    джинсову  сорочку,  посміхнувся  -  Як  добре,  саме  така,  як      я  люблю.
     За  мить,  увагу  привернула    вітрина.  За  склом    макет  жінки  в    рожевій    нижній  білизні  і  зверху  накинутий,  такого  ж  кольору      шовковий    пеньюар.    Ледь  здвигнувши  плечима,  про  себе,
-  Але  ж  як  красиво!  Ой,  де  ж  наші  молоді  літа….  
Крутив  головою,  шукав  чоловічу  білизну.
 Раптово,  його  хтось  добряче  товкнув,що  ледь  з  ніг  не  звалився.  Довкола  озираючись,  незадоволено,
-Хоча  би    вибачились,  чи  що?
 Але  в  цій  метушні,    не  зміг  второпати,  хто  зміг  так  товкнути.  На  його  слова  ніхто  й  уваги  не    звернув.  Озирнувшись,  побачив  вітрину  з  чоловічою  білизною.
   А  вибір…  розбігалися  очі.  В  три  ряди  на  вішалках  труси,  майки,  футболки.  Так  багато,  але  ж  який  розмір  -  догнала  думка.  Ой,  Софійко,  важко  без  тебе!  Казала  козак,  який  там  дідька  козак,  коли  навіть  свого  розміру  не  знаю.  Ні  про  що  не  думав,  жив  з  тобою,  як  риба  в  воді.  
     Між  рядами  білизни,  в  синій  формі  стояла  жінка  невисокого  зросту.  Вона  спостерігала  за  покупцями.  Її  каштанове  волосся,  виблискувало  від  освітлення.  Несміливо,  він  кілька  раз    торкнувся  вішалок  з  білизною,  розгубився,  які  взяти?  В  цю  мить  почув  слова,
-Ви  собі  не    в  змозі    подарунок  вибрати,    чи  комусь?
 До  обличчя  підступила  гаряча  кров,  розгублено,
-Знаєте  сам    працюю,  пов`язаний  з  торгівлею,  але  там  простіше,  назва  соку,  води.  А  тут,    у  виборі  чомусь    шкутильгаю.    Собі  хочу…    Відколи  дружини  не  стало,  знаєте,  самому  такі  речі    не  доводилося    купувати.
Оце  відвертість,  сам    себе  впіймав  на  думці.  Але  ж  у  ній,щось    є  притягуюче,  ніби  знайоме.  І  вже  сміливіше,  прямим  поглядом  подивився    на  неї.  Так  -  так      зелений  колір  очей,  як  у  покійної  дружини  і  такий    же  теплий  погляд.  
Жінка  лагідно  звернулася,
-Тю!Та  ми  ж,  здається  одного  віку  з  вами,  життя  прожили,  чого  тут  соромитися.  Ану  дайте,  я  на  вас  подивлюся.
Зашарівся,  стримувала  невпевненість,  соромливість.
 Пристальний  погляд,  усмішка  на  обличчі,  вона  стурбовано,
-Мене  звати  Марія.  Ану  розстебніть  курточку.
Він  ладен  був  тричі  провалитися  крізь  землю.  Не  зміг  і  слова  сказати,    озираючись,  все  ж  виконав  її  прохання.
-Ага  так  -  так,    і  чого  червоніти,  зараз  щось  підберемо.
   Максим  топтався  на  місці,  вона  показувала,  пропонувала  білизну  кращу  за  якістю.  Він,  то  здвигав  плечима,    кривився,  морщився,    а  то      всміхався,  на  згоду  кивав  головою.
     Непоспішаючи,  Марія  в  пакети  складала    вибрану  білизну,
-Бачу  багато  подарунків  собі  зробили.  Вирішили  обновитися  на  Новий  рік.  Кажете  дружини    нема,  то  можливо  донька  є,  чи  син.  Хоча  для  нас,  у  молодих  завжди  бракує  часу.  Я  оце,  живу  з  донькою  і  зятем,  здається  й  допомагаю  їм,  але  почуваюся  ніби  живу  в  чужому  будинку.  Онук  вже  парубок,  коли  був  меншим  тулився,  а  нині,  до  мене  нікому  немає  діла.  Добре  хоч  роботу  маю,  оце  тільки  й  втіхи,  що  тут    з    клієнтами  перекинешся  кількома  словами  та  щось  порадиш.  Правда  молодь      сама    речі  вибирає,  в  них  уже  давно  інші  погляди.
     Подякувавши,    Максим  стояв  у  черзі  до  каси.  Ніби    й  не  хотів  та  все  ж  поглядав  до  неї.  Її    погляд,  ніби  сонячний  промінь,  що  дарує  тепло.  Але  ж  така  привітна  і  в  той  же  час  проста.  Й  таку    гарну  білизну  підібрала,  можна  сказати  за  моїм  смаком.  Задоволений  повертався  додому.
     З  піднятим  настроєм,  під  ніс  мугикав    мелодію  пісні  »Листья  жёлтые»  і    відкривав  замок  вхідних  дверей.    Як  завжди    біля  порога  на  нього  чекав  Кузя.
-О,  мій  друже,  сьогодні  в  мене  чудовий  день!  Я  обновився  і  здається,  познайомився  з  доброю  жінкою.  Може  колись  і  тебе  з  нею  познайомлю.      Тебе  сососкою  порадую,  а  сам  іще  раз  приміряю  новий  одяг.
   У  спальні  тихо-  тихо…  Поряд  на  кріслі  міцно  спав  кіт.  А  Максим  раз  -у  -  раз  ворочався,  не  зміг  заснути.    Тільки    очі  закриє,  перед  ним  Марія,  усміхнена,  ласкавий  погляд.  Терпець  урвався,    спересердя,  гучно  сказав,
-  О  Боже,  вгомони  мою  душу.  Хай  врешті  відпочину,  мені  ж  завтра  на  роботу!
 Кіт  з  переляку,    за  мить  очутився  на  підлозі.  Витаращив  очі  на  господаря,  але  він  лежав  обличчям  до  стіни.  Кузя  витягнувся  і  плигнув  через  нього,  мордою  терся  об  обличчя,  почав  муркотіти.  Обійнявши  кота,  йому  вдалося  провалитися  в  сон.
*
Минув  майже  тиждень  …  Виснажений  після  роботи,  Максим  відчинив  двері  квартири.  Біля  порога    Кузі  не  було.  Кілька  раз  гукнув  його.  Тиша  насторожила,    не  роззуваючись,  зайшов  до  ванни.  На  підлозі  лежав  кіт,    ніби  без  признаків  життя.  З  острахом  кинувся  до  нього,
-Кузя  ні!  Ні  мій  хлопчику!  Що  сталося?
Він  взяв  його  на  руки,  кіт    почав  важко  дихати,  сумно  дивився    на    господаря.  З  його  рота    тирчало  щось  чорне.
-Оце  так    біда,  що  там  в  тебе?  Чи  їсти  не    було  що,  чого  якусь  резину  в  рот  запхав?
 Він    кілька  раз  намагався  розчепити  зуби,  але  кіт  виривався,  витаращував  очі,  розширялися  ніздрі.  
Максим  поспіхом  закривав  двері  на  ключ,
-Треба  до  ветеринара,  але  ж  вже  пізня  година.    Ну  хіба,  що  в  центрі…
       Уже  їхав  на  таксі,    кіт  сполохано  позирав  вбік  і  час  від  часу  закривав  сумні  очі.
   Максиму  здалося  їхав  цілу  вічність,  хоча  добрався  за  пів  години.  Пулею  вилетів  з  таксі…    поспішав,  ледь  не  збив    із  ніг  жінку.  Вона  миттєво  схопила  його  за  руку,
-О!  Куди  це  так  летиш  ?  
-Ой,  вибачте  це  ви  Маріє?
-Так,  що  впізнав?    У  тебе  щось  сталося?
-Дуже  поспішаю  в  ветиринарну  клініку.
Він  показав  на  кота,  його  голова  тирчала  з-за  пазухи.
-Це  мій    Кузя,  щось  запхав  у  рот,    я  сам  справитися  з  ним  не  в  змозі.    Сусідам  не  захотів  голову  морочити.  Можливо    якраз  допоможуть  в  клініці.
-Бідолаха…Тут  недалеко,    я  з  тобою,  мене    вдома  всеодно  ніхто  не  чекає.  Тим  паче,  я  завтра  вихідна.  Може    моя    допомога      потрібна  буде.
*  
 Майже  годину  Максим  і  Марія  чекали  на  лікаря,  коли  їм  повернуть  кота.  За  цей  час,  він  схвильовано  розповів,  як  знайшов  кота.  Виправдовувався  і  в  той  же  час  сварив  себе  за  зайві  речі  в  квартирі.  Жінка  слухала  його,  час  від  часу  кивала  головою.  Підтримала,  щоби  не  хвилювався,  завіряла,  що  все  буде  добре.  Розповіла  про  свою  сіамську  кицьку,  яку  два  роки  назад  хтось  вкрав.  Посилаючись  на  однаковий  вік,  наполягла,щоб  звертався  на«  ти».  
       Лікар,  чоловік  середньої  статури,  років  п`ятидесяти,  ніс  на  руках  кота,
-Ну  от  забирайте  свого  Кузю,  здається  ви  так    його  називали.  Напевно  він    дуже  грайливий.    На  гумовий  м`ячик  намоталася  чорна  плівка,  частина  попала  в  горло,    добре,  що  не  перекрила  все  дихання.  А  рота  так  відкрив,  що  м`ячик  застряг  у  зубах.  Він  просто  не  спромігся  його  витягнути.  Він  зараз  іще  трохи  під  наркозом,    в  легкій  дрімоті,  але  десь  через  годину  буде  знову  гратися.  
І  звернувся  до  Максима.
-Хай  дружина  для  нього  зварить  супчик,  тільки  м`ясо  перемелить.  Бо  знаєте  ж,    тепер    у  горлі    є    подразнення.  А  через    три  дні  минеться,  їстиме  все.  Наступного  разу,з  такими  речами,  вдома  будьте  обачливіші.
Подякувавши,  вони  направилися  до  виходу.
*
   Холодне  повітря  вдарило  в  обличчя…  Жінка  забідкалася,
-Ану  давайте  я  його  накрию  своїм  шарфом,  він  лежить  такий  немічний….
Максим  не  заперечив.  За  кілька  хвилин  вони  сідали  в  таксі.  Він    відчинив    задню  дверцю,
-Маріє,сідай  сюди,  бери  Кузю,а  я  сяду  біля  водія.
     Таксі  під`їхало  до  самого  під`їзду….  Марія  відчинила  двері,  одночасно  кіт  підняв  голову.  Максим  саме  протягнув  руки  взяти  кота,
-Ну,от  і  добре!  Кузю,мій  котику,  все  гаразд,  ми  вже  вдома.  
Марія  звернулася  до  водія,
-А  тепер  мене    до  моста  підвезіть!
-Е  ні-ні,-  заперечив  Максим,  подав  їй  руку  і  продовжив,
-Хіба  так  годиться,  а  хто  суп  для  кота  зварить?
Жінка    не  очікувала  такої  пропозиції,  кліпала  очима,  не  знала  що  робити.
Водій  хитро  позирнув  на  Максима,підморгнув,
-Та  я  це,  в  мене  зміна  закінчилася.  Вибачайте,  мені  не  в  ту  сторону.
Здвигнувши  плечима,вона  лише  подивилася  вслід  таксі,
-Що  ж  буду    ловити  інше.  
Ніякого  інше,  хтось  хвалився  що  завтра  вихідний,  чи  не  так?  Пішли  Маріє,  прохолодно,  ще  застудися  і  ти,    і  ми  з  Кузею.
 *
     В  квартирі  смачно  пахло  м`ясом….  Марія  в  каструлю  кидала  фрикадельки,  весело  до  кота,
-Такий  суп  не  тільки  ти  будеш  їсти,а  й  ми  посмакуємо,  правда  Максиме.
Усміхнений,  прямим  поглядом  дивився    в  її  очі,
-Знаєщ  Маріє,  я  дуже  радий,що  маю  передноворічні  подарунки.  Одяг  то  таке  діло,  а  от  тебе  зустрів,  напевно  доля  нас  звела.  Чого  тобі  жити  з  дітьми.  Завтра  після  роботи,  давай  я  тебе  заберу  до  себе
-О  ні,  так  швидко,  але  ж  ми    дуже  мало  знайомі.
-Ну  гаразд,  але  вже  пізно,    сьогодні  ти  переночуєш  тут,  завтра  вихідна  побудеш  з  котом.  А  ввечері,  я    відвезу  тебе  додому.
Після  пізньої  вечері  в  кімнаті    на  дивані  спала  Марія,  в  її  ногах  дрімав    кіт.  А  в  спальні,  ледь  уговтав  свої  почуття,  спав  Максим.
*
 Здалеку  чути  звуки  музики…    Освітлюючи  частину  піднебесся,    раз-  у  -раз  злітають  салюти,  розсипаються  й  десь  зникають.  Під  покровом  новорічної  ночі,  вони  стояли  на  балконі,  любувалися  містом.  Ласкавий  погляд,  на  обличчі  легка  усмішка,
-З  Новим  Роком  Маріє!
-З  Новим  Роком!
 На  вустах  солодке    вино  і  ніжний  поцілунок    в  уста.
-  Хай  ця  ніч  буде  початком  нашого  життя!  
-А,  що,  чому  бути,  того  не  оминути.  Гаразд,  я  згодна.
Легкі  сніжинки  кружляли,  прилипали  на    обличчя.  Усміхнені,трохи  задумливі,  позирали  один  на  одного,    смакували  вино.

                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 12.01.2022

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Русалонька

Сумувала  Русалонька  в  морі,
Розпрощалась  з  коханим  вона.
Водяні  їй  лишились  простори,
А  йому  залишилась  земля.

Моря  хвилі  торкалися  тіла,
У  очах  безкінечності  сум.
Вона  чайкою  вслід  полетіла  б,
Загубилась  в  мелодіях  струн.

Не  приносять  їй  радості  перли,
Ні  троянда  пахуча  в  руці.
В  її  серці  любов  не  померла,
Покотилась  сльоза  по  щоці...

Пригадалися  зустрічі  їхні,
І  як  гріли  собою  слова.
Як  вони  їй  тепер,  ось  потрібні,
Кожне  слово  в  думках  ожива.

Як  була  у  обіймах  коханих,
Веселилась  від  щастя  душа.
Як  розмову  вели  із  вітрами,
Тепер  думка  одна  потіша...

І  коли  місяць  сходить  на  небі,
Відбивається  блиском  в  воді.
Кличе,  кличе  Русалка  до  себе,
Та  коханий  не  чує  її...


Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 09.01.2022

Малиновый Рай

Одела платье белое

Одела  платье  белое.
И  белые  цветы.
Ты  стала  королевою
Богиней  стала  ты,
Такая  ты  красивая
Как  апогей  весны,
Сойдут  с  ума  влюбившись  все
В  округе  пацаны.

Причёска  твоя  модная,
Задумчивый  твой  взгляд,
Глаза  твои  лучистые
О  многом  говорят,
Под  платьем  ослепительным
Горячая  душа
Ну  до  чего  ж  прекрасна  ты,
Ах  как  ты  хороша.

Цветочки  белоснежные
в  руках  твоих  горят
Про  чувства  твои  нежные,
О  счастье  говорят
Ты  лучшая  из  лучших,
Божественный  цветок,
Ты  утра  светлый  лучик,
Ты  солнца  лепесток.

И  платье  твоё  белое
Одето  не  спроста,
Тебя  богиней  сделало,
Ты  женщина  мечта.
И  пусть  желанья  сбудутся,
Пускай  душа  цветёт,
Пусть  счастье  в  тебя  влюбится,
Любовь  тебя  найдёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929251
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 08.01.2022

Променистий менестрель

Легенда о рождественских розах

С  Рождеством  Христовым,  Друзья!
Легенда  о  рождественских  розах

Б.Никонов

То  было  в  давние  года:
Над  спящим  миром  ночь  царила,
И  светозарная  звезда
Над  Вифлеемом  восходила.
И  дети  бедных  пастухов,
Узнав,  что  родился  Спаситель,
Со  всех  сторон,  из  всех  шатров
С  дарами  шли  в  его  обитель.
Несли  ему  ягнят  живых,
И  соты  меда  золотого,
И  молоко  от  стад  родных,
И  хлеб  от  очага  родного...
И  только  девочка  одна,
В  святой  вертеп  войти  не  смея,
Стояла  поодаль,  грустна,
А  дети  шли,  смеясь  над  нею...
-  О,  Боже!  -  плакала  она.-
Зачем  меня  Ты  создал  нищей?
Я  одинока,  я  бедна...
С  чем  я  войду  в  Его  жилище?
Вдруг  свет,  как  тысяча  огней,
Сверкнул  вокруг  во  тьме  унылой,
И  видит  девочка:  пред  ней
Посланник  неба  святокрылый.
-  Не  плачь,  бедняжка,  не  грусти!  -
Промолвил  кротко  гость  небесный.  -
Ты  можешь  Богу  принести
Своих  слезинок  дар  чудесный.
Взгляни,  малютка:  на  земле,
Куда  твои  упали  слезы,
Там  вырастают,  там  во  мгле
Цветут  прекраснейшие  розы.
Ты  розы  светлые  сорви,
Иди  к  заветному  порогу
И  дар  страданья,  дар  любви,
Отдай,  дитя,  Младенцу-Богу!
И  вот  с  кошницею  цветов,
Цветов,  усеянных  шипами,
Она  вошла  под  Божий  кров,
Сияя  светлыми  слезами...
И  ей  в  ответ  в  очах  святых,
Как  искры  звезд,  сверкнули  слезы,
И  изо  всех  даров  земных
Христос-Младенец  выбрал  розы...
Художник  Фриц  Зубер-Бюлер

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936188
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022

Шостацька Людмила

ЩЕДРИК

Зимові  дні  на  свято  щедрі,
Різдва  пресвітле  торжество.
І  ходить  світом,  ходить  «Щедрик»,
Всім  звеселяючи  єство.
Палають  золотом  оселі
І  зірка  проситься  у  храм.
Христос  рождається,  веселі,
Бо  тут  рождається  і  –  там.
Безсмертна  музика  Маестро
Звучить  на  клавішах  вітрів.
Він,  як  Ісус  в  цю  ніч  воскресне
В  устах  натхненних  піснярів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936141
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 07.01.2022

ТАИСИЯ

Новогодний сюрприз.

Мне    было    очень    одиноко
В    эту    таинственную    ночь.
Я    пью    коктейль    с    лимонным    соком.
«Заказ»      мой      выполнен    точь    в    точь.

Звонок    звонит    в    12      ночи:
«    К    Вам    по    заказу    Дед    Мороз»!
«Спешил,    хозяюшка,      к    Вам    очень!
Сюрприз    особенный        принёс»!

Снимает    «нос»!    Снимает      шапку…
Им    оказался      друг  -    поэт!!!
Берёт    меня    в    свою    «  охапку»
И    водрузил    на    табурет!

Как    в    детстве    я    стихи    читаю.
В    них    фантастический    мотив.
Вдруг    гаснет    свет,    свеча    моргает…
И    тихо    музыка    звучит…

Мешок    открыл    он    грациозно.
И    вдруг      гитару    достаёт…
Поэт    играет      виртуозно.
Романс      мне    о    любви    поёт.
А    я    сижу,    разинув      рот…
Слеза    от    радости    течёт…

В    антракте    -  «  скатерть    самобранка».
И    тост      «  За    здравие    персон!»
Лихая    песня      про      «смуглянку»…
А      в        заключенье    -    «Вальс-  бостон»!

07.  01.    2022.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936192
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022

Катерина Собова

Побачення наослiп

Есемеску    я    отримав.
Серце    в    грудях    аж    вирує:
Познайомитись    наосліп
Гарна    дівка    пропонує.

-Чом    би    й    ні?    -  собі    подумав,-
Он    в    проєкті    показали:
За    одруження    наосліп
Позитивні    ставлять    бали.

Подзвонив:    -  Чекати    буду
Рівно    в    п’ять    біля    фонтанів.
Тож    прийшов,    на    лавці    всівся
В    холодочку    від    каштанів.

Час    підходить.    Я    хвилююсь.
Есемеску    посилаю:
-Я    сиджу    на    синій    лавці,
З    нетерпінням    вас    чекаю.

Потім    вивів    таку    фразу
(Щоб    їй    довго    не    блукати),
Щоб    знайшла    мене      відразу  –
Я    продовжую    писати:

’’Біля      мене    чогось    всілась
Товста    і    бридка    дівиця,
Я    відсунувсь,    бо    це    лихо
Не      дай,    Боже,    ще    присниться’’.

Сів    від    неї    далеченько,
В    телефон    вона    дивилась,
Як    ужалена      осою,
Раптом    швидко    підхопилась.

Враз    наблизилась    до    мене,
Пам’ятаю    (це    не    снилось),
Два    удари    -    і    на    цьому
Це    побачення    накрилось.

Як    та    хмара    розчинилась,
Я    на    лавці    залишився,
Виплював    в    долоню    зуба,
Під    фонтанами      умився…

Усім    раджу,    любі    друзі,
Додаються    в    нас    закони,
Як    щось    робите    наосліп,
То    ховайте    телефони!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 07.01.2022

Катерина Собова

Свекрухи

Три    свекрухи    в    холодочку
Сіли    спочивати,
Кожна    свою    невісточку
Стала      ’’вихваляти’’:

-Мені    вмерти    було    б    краще,-
Починає    перша,-
Взяв    синок    таке    ледащо,
В    неї    рот,    як    верша.

Обзиває    мене,    бідну,
Всякими      словами,
Огризаюся    я    гідно  –
Шлю    її    до    мами.

Друга    тему    підхопила:
-Не    брешу,    їй-Богу,
Сину    ця    ворожа    сила
Причепила      роги!

Бачила    кума    Наталя,
Як    вона    за    тином
На    всі    зуби    реготала
Із    рудим    Мартином.

Не    терпиться    уже    третій
Про    свою    сказати:
-Я    відчула    кінець    світу,  
Як    вніс    її    в    хату.

Що    вже,    люди,    нетіпаха,
Спить    он,    аж    запухла,
І    швидка,    як    черепаха  –
Йде    півдня    на    кухню.

Я    заглянула    в    каструлю,
То    мало    не    вмліла,
В    неї      (нащось    склала    дулю)
Й    вода    пригоріла!

Звечоріло,    а    свекрухи
Мелять      язиками,
Враз    забули    -    самі    колись
Були    невістками!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935720
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 07.01.2022

Катерина Собова

Проблеми боксу

Дівчині    коханій    Ніні
Скаржився    боксер    Микола:
-Криза    паливна    в    країні,
Стало    важко,    як    ніколи.

Хочеться    тут    вовком    вити,
Бо    сьогодні    нам    сказали,
Що    вже    змушені    закрити
Тренажерні    усі    зали.

Це    для    мене    -    чорна    дата,
Кулаки    це    відчувають,
Всі    мої    чемпіонати,
Як    фанера    пролітають.

-Вихід      є,-    сказала    Ніна,-
(Працювала    вона    в    банку)
Установу    нашу    знаєш?
Тож    прийди    до    мене    зранку.

Візьми    паспорт    і    на    тебе
Ми    оформимо    кредити,
І    не    буде    вже    потреби
Тобі    в    зали    ті    ходити.

З    таким    видом    спорту    рано
Тобі,    голубе,    прощатись,
Із    колекторами    будеш
Регулярно    тренуватись.

Це    міцна,    надійна    школа,
Сам    побачиш    результати:
В    світових    боях,    Миколо,
Будеш    ти    перемагати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 07.01.2022

Катерина Собова

Водiй у шефа

Олігархова    дружина
Здійняла    вже    зранку    бучу:
-Є    претензія    у    мене,
Зараз    я    її    озвучу.

Ти    повинен    вже    сьогодні
Водія    звільнити    свого,
Хоч    костюми    має    модні  –
Та    душа    жорстока    в    нього.

Вчора    з    ним    моя    матуся
Їхала    у    перукарню,
Він,    як    той    індик,    надувся,
І    завіз    чогось    в    пекарню.

Потім    довго    вибачався
І    завів    розмову    гречну,
З    швидкістю    такою    мчався  –
Ледь    не    вбив    її    сердешну.

Була    мама,    як    на    голці,
Чи    він    думав    головою?
Просто  диво,    що    в    цій    гонці
Залишилася    живою.

Олігарх    сказав    дружині:
-Та    за    що    ж    його    звільнити?
Треба    дати    шанс    людині
Чимось    і    мені    вгодити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935103
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 07.01.2022

Катерина Собова

Несправедливiсть

Хай    жінки    ідуть    служити
(Рівність    гендерну    вручили),
Та      із    вибором    професій
Декому    не    догодили.

-Який    нелюд    безсердечний
Під    законом    підвів    риску?
Я    професії    своєї
Не    знайшла    у    тому    списку!

Подалась    до    військкомату
Вкрай    обурена    Марія:
-Хто    це    вирішив,    що    в    війську
Не    потрібна    вже    повія?

Маю    з    гордістю    казати,
Що    і    в    Раді    мене    знають:
При    потребі    депутати
На    роботу    викликають.

Закон    каже,    що    на    облік
Всіх    жінок    потрібно    брати,
А    я    чесна    й    благородна
Вже    готова      працювати.

Чоловіків    в    кабінетах
Треба    нам      оберігати,
Україну    своїм    тілом
Буду    мужньо    захищати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934967
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 07.01.2022

Дружня рука

Роботам уночі не спиться (проза)

Його  звали  Стандарт.    Це  був  такий  собі  звичайний  робот,  якому  все  начебто  вдавалося.  Він  ходив  до  звичайної  школи  роботів  і  робив  усе  із  середнім  успіхом.  У  нього  були  середні  друзі.  Ну  як  середні?  Не  так  щоб  сердечні,  а  так  щоб  разом  провести  час,  про  щось  звичайне  поговорити,  у  щось  звичайне  пограти.  Не  переймаючись  аж  надто  подіями,  проблемами,  побаченим.  Сонце  завжди  світило  звичайно,  повівав  як  завше  вітер,  падав  зрідка  дощ,  хтось  за  звичай  поламав  трохи  гілок  у  саду,  десь  за  звичай  гавкнула  собака,  нявчав  кіт  …  Таке  воно  звичайне  роботожиття  …  
Раптом  почалися  незвичайні  природні  катаклізми  …  Які  вивели  з  себе  цей  світ  абсолютної  урівноваженості.  Довелося  робити  незвичайні  зусилля  для  виживання.  Якісь  незвичайні  вчинки  …    .  Не  подивитися  зазвичай  байдуже,  а  простягнути  руку  допомоги.  Надто  довго  і  уважно  слухати  чиїсь  «незвичайні  надмірні  емоції».  Що  було  зовсім  некомфортно  і  якось  аж  надто  нестандартно.  Тоді  вперше  Стандарт  став  Станом.  Попереднє  ім’я  стало  незручним.  Не  відповідало  його  новому  змісту  …  
Стан  навчився  рятувати  …  Було  якось  незвичайно  добре  почувати  себе  у  полоні  цього  незвичайного  сенсу.  
Раптом  серед  друзів  виявився  хтось  незвичайний  і  почав  виявляти  незвичайні  емоції  …  Та  хтось  простягнула  руку  у  потрібний  момент,  коли  потрібно  було  рятувати  його.  Ви  думаєте,  що  таким  вчинком  можна  здивувати  звичайного  робота  …  Можна.  Навіть  його  …  Особливо  його  …  Її  звали  Хуан.  Виявляється,  що  це  звичайне  китайське  жіноче  ім’я  означає  щастя.  
Все  заради  того,  щоб  відчувати  щоденно  роботу  поруч  іншого  не  механічного  серця  …  В  один  спільний  ритм,  темп,  в  одну  спільну  біль,  радість,  …  Як  це  …  незвичайно  …  
Раптом  щось  стало  не  байдуже  …  Програма  усіма  силами  намагалася  втримати  його  процесор  від  усе  можливих  відхилень.  Куди  там?  …  У  Стана  з’явилась  ціла  нова  операційна  система.  У  якій  можна  було  творити  незвичайні  речі.  Його  оперативна  пам'ть  досягла  свого  максимуму.  Рішення  приймалися  швидко  ...  під  впливом  емоцій.    Що  таке  емоції  для  робота?  У  нього  не  було  відповіді.  
Раніше  такого  не  було.  Далеким  колишнім    сенсом  було  не  шукати  сенс,  не  виходити  за  рамки  прямолінійного  виживання.  А  тут  цілий  експоненціальний  стрибок  …  
Але  потім  …  Механізм  поруч  …  Так  боляче  …  Сенс  не  знайшов  більше  такого  іншого  …  Може  просто  не  шукав  схожих  конструкцій  …  Можливо,  боявся  знову  пережити  таку  втрату.  
Так  робот  став  людиною  …  Цікаво,  що  кожен  ховає  за  цим  чудернацьким  словом.  Спільну  пам’ять  про  події    протягом  кількох  тисяч  років,  спекулятивні  теорії  про  походження  чи  якусь  глибинну  особливу  суть?  Здатність  співпереживати?  Любити?  Помилятися?  Чи  може  це  все  про  анатомію?  Навряд  чи  …  Стан  вирішив  жити  як  людина.  У  його  розумінні  …  Тобто  не  бути  байдужим,  бути  цікавим,  бути  гордим    …  Що  в  його  розумінні  означало  бути  …  Але  він  відчув,  що  у  нього  не  виходить.  Він  старався  пропонувати  краще,  але  це  краще  не  було  потрібним.  Комусь    поруч  хотілося  гіршого,  хотілося,  щоб  його  жаліли,  а  не  ним  гордилися  …  Комусь  хотілося  бути  рабом.  Бо  боявся  власних  рішень,  бо  за  них  іноді  доводиться  нести  відповідальність.  Так  Стан  став  ворогом  для  здавалось  ще  донедавна  друзів.
Стан  вирішив  просто  пропонувати,  не  втручаючись  у  події.  Але  і  це  не  спрацьовувало.  Комусь  було  страшно  навіть  від  його  думок  …  А  може  просто  незручно?  А  може  просто  соромно?  А  кому  подобається,  коли  соромно?!
Так  сталося  …  Поступово  йому  теж  ставало  страшно  від  власних  думок  …  
Може  потрібно  знову  стати  роботом?  
Але  це  неможливо.  Уночі  сниться  Хуан.  Роботам  уночі  сниться  щастя  …  Їм  сняться  сни,  від  яких  стає  страшно.  Страшно,  що  ця  інша  реальність  кудись  утікає.  А  так  хотілося  б  туди  ...  у  справжність  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933745
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 05.01.2022

Дружня рука

Дзвінок (проза)

[i]Моєму  другові  присвячую[/i]

Його  не  було  уже  давно.  Друзі  йдуть  завжди  так  несподівано.  Це  не  одразу  відчувається.  Лише  проходить  кілька  років  і  лише  тоді  …  порожнеча  стукає  у  двері.  Спочатку  ледь-ледь,  несміливо,  а  потім  все  гучніше  і  сердитіше.  І  так  хочеться  порозмовляти,  іноді  просто  разом  помовчати.  Але  уже  пізно.
Наша  остання  зустріч  була  якось  безглуздою,  неправильною,  дріб'язковою  …  Та  що  тепер  ...  
- Ти  як,  друже  …
- Та  нічого.  Все  добре.  А  у  тебе?
- Теж  все  добре.  Але  може  посидимо  трохи.  Мені  тут  стояти  уже  зовсім  без  сенсу.  
- Та  ні.  Я  поспішаю.  
- Та  недовго.  
- Ні.  Наступного  разу.  Не  можу  сьогодні.
Не  було  ніколи  цього  наступного  разу.  Безглузда  людська  біганина  просто  проковтнула  останню  найважливішу  розмову.    Хоч  і  було  відчуття  помилки.  Але  нам  завжди  "не  до  того"  ...  Ми  іноді  робимо  неймовірні  дурниці  …  Хоча,  чому  іноді?!
Проріджую  контакти  у  своєму  телефоні.  З  цими  уже  не  спілкуюся.  Розбіглися  …  З  цим  не  хочу  говорити.  Так  не  можна  чинити.  О  …  Який  важливий  номер?!  Але  мені  туди  телефонувати  не  можна.  Шкода,  але  не  можна  …    А  тут  потрібно.  Але  не  зараз  …  Якось  на  вихідних.  А  це  його  …  Андрія.  Не  видалю.  Нехай  тут  і  буде.  Цікаво,  у  кого  зараз  його  номер?  Потрібно  набрати.  Ніхто  ж  не  заставляє  відповідати.
- Привіт  …  Що  дзвониш,  щось  сталось?  Я  буду  вчасно,  як  і  обіцяв  …  
Такого  заціпеніння  зі  мною  не  траплялося  ще  ніколи.  Мій  товариш,  що  помер  кілька  років  тому,  говорив  зі  мною  по  телефону.  Чи  це  мені  так  уявлялося?
Зовсім  уже  не  своїм  голосом  запитав?
- Друже,  а  куди  ми  з  тобою  йдемо  завтра?
- Ти  що?  У  нас  редакційне  завдання.  Ми  завтра  вранці  з  тобою  на  авторинку  збираємо  ціни  на  вживані  авто.  А  потім  про  це  маємо  дуже  швидко  підготувати  матеріал.  Редактор  буде  в  шоці,  якщо  не  зробимо  …  
[i]Ойойой  …  це  ж  куди  та  пам’ять  мене  занесла.  Цілих  двадцять  років  назад.  Все  ще  не  вірю  у  реальність  того,  що  відбувається  …[/i]
- Нагадай,  котре  сьогодні  число.  Краще  з  роком.
- 2008  рік.  15  вересня  …  Ну  ти  даєш.  Не  запізнюйся  …
- Чекай  …  чекай  …  Нехай  все  це  виглядає  як  цілковите  безглуздя.  Як  неймовірна  фантастика.  Але  послухай  будь-ласка,  що  я  тобі  скажу.  Я  мабуть  не  той,  хто  піде  з  тобою  завтра  на  ринок.  Вже  зовсім  скоро  ти  почнеш  відчувати  біль.  Ти  не  звернеш  на  це  увагу.  Через  десять  років  у  тебе  виявлять  рак.  І  вже  нічого  не  можна  буде  змінити.  Але  зараз  все  ще  не  пізно.  Твою  дружину  зватимуть  Оксана.  У  тебе  буде  двоє  чудових  дітей.  Наша  футбольна  команда  вже  цього  року  займе  перше  місце.  Останнє  сказав,  щоб  потім  колись  ти  мені  все  ж  таки  повірив  ...  
- Друже,  ну  ти  даєш  …  Я  й  не  знав,  що  ти  трохи  письменник.  Ні,  її  не  зватимуть  Оксана.  Розсмішив.  Добре,  до  завтра  …  
- Зачекай.
Андрій  поклав  телефон.  Спроба  передзвонити  виявилась  невдалою.  Трубку  підняла  вже  майже  доросла  донька.  Звичайно  ж,  я  не  став  розмовляти  …  Не  міг  ...  
Час  на  роботу.  Дивина  мабуть,  але  це  все  ж  таки  задоволення.  Нові  спілкування,  емоції,  …  Навіть  прогулянка  швидким  кроком  через  парк  виглядає  розкішшю  …  
Звідки  ця  радість?  Ну  так  …  Розмова  з  минулим.  Мабуть  наснилося  …
Біля  входу  зібралося  кілька  друзів.  Серед  них  стояв  Андрій.  Я  навіть  не  відчув,  що  щось  відбувається  у  моїй  голові.  У  моїй  пам’яті.      Ми  просто  привітались.  За  звичкою  сказавши:  «Посидимо  увечері  годинку  у  «Люстрі»?!  …  Так,  так  …»  

Вони  пропадають  на  довгі  роки,
А  може  навічно.
У  вікна  дивились  тривожно  зірки.
Казково  й  магічно.
Від  зірки  до  зірки  один  лише  крок.
Така  пересічність.
Людина  людині  –  маленький  місток.
Пізнаєш  одвічність.
Та  хто  ж  це  придумав  таку  гірку  лжу.
Що  це  так  трагічно.
Не  пхайте  у  вічне  незриму  іржу  ...
Не  пхайте  в  магічне  …  
Вони  сперечались,
Кому  і  за  ким?  Хто  буде  останнім?
Вони  жартували.
У  тім  сум’ятті  найбільше  надбання.  
Тепер  залишились  Один  і  зірки.  
І  довге  чекання.
І  те,  що  в  людині
постійно  живе  ...  Єдине  й  останнє.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930243
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 05.01.2022

Катерина Собова

Графиня

У    кафе    дешеве    Коля
Вдень    забіг    перекусити,
Поруч    дівчина    присіла  –
Відчув    зразу,    що    вже    ситий.

Обтягала    пишні    груди
Блузочка    в    блискітках    синя,
Називали    дівку    люди    
Гарним    іменем    -    Графиня.

Поважає    вона    моду,
Виглядає    дуже    файно,
(З    графського,    напевно,    роду)  –
Зацікавився    негайно.

Уявив:    аристократка…
(Що    йому    таке    й    не    снилось),
Буде    жити    у    достатку    -
Може    спадщина    лишилась?

Запросив    до    ресторану,
Як    годиться,    купив    квіти,
Не    підозрював,    що    рано
Цьому    щастю    став    радіти.

Родове    її    коріння
Треба    зразу    розкопати:
-Ваше    прізвище,    чи    титул?  –
Обережно    став    питати.

Дівка    дзвінко    засміялась,
Кліпнула    грайливо    оком:
-Таке    прізвисько    дісталось
Мені    зовсім    ненароком.

Звуть    мене,    насправді,    Машка,
Всім    дивлюсь    сміливо    в    вічі,
Знаменита    я    алкашка,
І    була    судима    двічі.

Ми    пили    у    барі    вина,
Там    щось    хлопці    накрутили,
Із    горілкою    графина
Об    мою    башку    розбили.

З    тих    пір    стала    я    Графиня!
Усі    бари    й    шинки    знають,
Як    заходжу    -    всі    п’яниці
Мене    радо    зустрічають.

Це    була    смертельна    рана:
Не    став    графом    наш    Микола,
І    так    прудко    з    ресторану
Не    тікав    іще    ніколи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 25.12.2021

C.GREY

МЕТАГРАМОТА - 33

***

С  одной  из  Букв  –  в  грузовике  перегородка,
С  буквой  "Ф",  это  служит  для  обороны.
С  "Х"  –  борзая  длинноногая  красотка.
На  "П"  –  он  принимает  грузов  тонны.

***

К  истоку  цикла:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934860
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021

Катерина Собова

Дитяче кохання

Шестирічні    Нюра    й    Юра
(Поки    мами    засмагали),
Біля    річки    у    пісочку
Гарну    сценку    розіграли.

Запитала    тихо    Нюра:
-Будеш    ти    мене    любити?
Щоб    для    мене    ти    сьогодні
Міг    хорошого    зробити?

Хлопчик    живо    стрепенувся,
Глянув    лагідно    на    Нюру,
Сказав    (трішечки    запнувся):
-Я    люблю    твою    фігуру.

В    тебе    родимка    на    щічці  –
Буду    я      сюди    дивитись,
І    за    тебе    в    нашій    річці
Можу    навіть    утопитись.

А    що    ти    для    мене    зробиш?-
Юра    грізно    став    питати,-
Смерть    собі    зробити    зможеш,
Щоб    любов    цю      доказати?

-Здрастє,-    випалила    Нюра,
Враз    надула    губи    й    щічки,-
Хіба    я    така    вже    дура,
Щоб    кидатися    у    річку?

Сам    подумай,    підлий    Юро,
(Руки    витерла    від    бруду),
Коли    я    втоплюся    здуру,
Як    тебе    любити    буду?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934694
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 25.12.2021

Катерина Собова

Копiя тата

-Я    не    розмазня    й    не    плакса,-
Каже      п’ятирічний    Ваня,-
Купи,    мамо,    мені    таксу  –
Хочу    йти    на    полювання.

Буду    схожий    я    на    тата!
Зроби,    мамо,    псові    будку.
Щоб    рибалка    була    святом  –
Купи    спінінг    мені    й    вудку.

Ти    свою    роботу    знаєш:
Перевіриш,    як    я    взутий,
Черв’яків      нам    накопаєш,
Бо    я    можу    ще    забути.

Треба    ще    намет    великий
І    рюкзак    мені    купити,
Щоб    із    друзями    за    містом
На    природі    відпочити.

Потім    купиш    мотоцикла,
Щоб    був    більший,    як    у    тата:
Я    на    ньому    кожен    вечір
Буду    всіх    дівчат    катати.

Іще,    мамо,    допоможеш
Двері    в    гаражі    відкрити,
Щоб    з    своїми    алкашами
Міг    зарплату    я    обмити.

Засоромивсь    тато      збоку
(Треба    добре    щось    зробити),
Пішов    вперше    за    п’ять    років
В    кухні    лампочку    вкрутити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 16.12.2021

Катерина Собова

Нещасливий Петро

Не    щастить    Петру    з    жінками.
Чим    у    Бога    провинився?
В    шлюбі    мучився    роками,
З    третьою    вже    розлучився.

Перша    -    лаятись    охоча:
Було    крику      повна    хата,
Аж    на    лоба    лізли    очі,
Що    мала    була    зарплата.

Друга    теж    була    горлата,
І    завжди    хотіла    казки…
Утекла    до    мами    й    тата  –
Їй    не    вистачило      ласки.

А    вже    третя    -      справжнє    горе!
Кожен    ранок    голосила  –
Не    возив    її    на    море,
Монстра    із    Петра    зробила.

Бився    головою    в    стінку:
Як    його    у    світі    жити?
Гумову    купив    вже    жінку  –
Й    ця    продовжує    шипіти!

Чоловік    переконався:
Треба    брати    в    руки    дрюка  -
Жінка    в    будь-якому    виді,
Як    не    відьма,    то    зміюка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933740
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 16.12.2021

Катерина Собова

Чорна п’ятниця

Я    сьогодні    рано      встала
(А    спитайте,    чи    то    ж    спала)?
Накінець-то      дочекалась:
Чорна    п’ятниця      настала!  

Гроші    всі    порахувала
І    розклала    все    по    нішах,
Гарні    скидки      обіцяла
П’ятниця    на    всіх    афішах.

Ось    нарешті    -    запустили!
Усі    люди,    як    сказились:  
Що    під      руки    потрапляло  –
Все    хапали,    не    дивились.

Кинулась    і    я    між    люди,  
Щоб    щось    першою    хапнути,
Натовкли    так    боки    й    груди,
Що    не    можу    і    дихнути.

Якась    видра    недолуга
Так    на    ногу    наступила,
Не    стерпіла    я    наруги  –
Її    в    шию    загилила.

Поки    я    в    живій    цій    масі
Відбивалась    і    сварилась,
На    прилавках,    біля    каси,
Вже    нічого    не    лишилось.

А    коли    прийшла    додому  –
Серце    радісно    тріпнулось:
Вперше    я    із    магазину
Із    грошима    повернулась.

Чорна    п’ятниця    хороша
(Правда,    скрізь    синців    багато),
Зекономила    всі    гроші,
А    для    мене    -    це    вже    свято!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934032
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021

Олекса Удайко

СВОЄ І НАШЕ

             Усе  у  порівнянні  і...  
             поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ  І  НАШE

Своє  і  наше  –  як  то  все  не  сплутати  ,
як  розділити  вcе  у  час  журби?  
Нам  би  радіти  власному  теплу,  а  ти
шукаєш  ярмис  від  нашесть  юрби.  

Й  безсилою  здається  контрацепція  –
чужинське  нам  вже  в’їлося  в  крові…
Нам  би  підняти  людськості  концепції  –
вони  ж  у  нас    покояться  в  траві!

І  щоб  в  житті  ні  перед  ким  не  прогинатись,
й  не  бути  нам  такими,  як  ми  є,
пора  вже,  витуривши  іноземну  на́пасть,
збагнути  все  до  рисочки  своє.

І  жити  так,  щоб  жоден  гнус  бруднющим  носом
підмурок  наш  уже  не  підточив,
і  щоб  не  пхав  його  у  наше  тепле  просо  –
у  злодія  нема  на  те  причин!

Своє  і  наше!  Дві,  як  кажуть  в  нас,  різниці!  
Своє  і  наше?..  Зайвий  жоден  спір:
своє  –  то  благодаті  Божої  зірниці,
а  наше  –  то  вода  з  Карпатських  гір!

Любімо  ж  ми  своє,    хранімо  вельми  наше  –
обидвоє  –  як  рідні  два  крила...
Щоб  парувала  на  столі  весела  каша,
шануймо  все,  що    Ненька  нам  дала.
[/color][/color][/b]

7.12.2021
_______
Про  своє  і  наше  краще  читати  в  супроводі  пісні
Славка  Вакарчука,  який  підгледів  задум    віріша.

Світлина  із  мережі  Інтернет...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 15.12.2021

Наташа Марос

НА АНДРІЯ…

Ми  ворожили  в  грудні  на  Андрія,
Сміялися,  писали  записки,
Ховали  в  подушки,  літали  в  мріях  -
Кому  ж  із  нас  та  випаде  який...

Спав  гуртожиток  сном  таким  бентежним
І,  тільки-но  сіріти  почало,
Хоч  руку  під  подушку  й  обережно  -
У  серці  калатало  і  гуло...

Немов  і  справді  доля  заховалась
У  скручені  маленькі  папірці...
Знайшла,  повибирала  і  дістала
І  доля  вже  тремтить  в  моїй  руці...

Тепер  записку  треба  розгорнути,
Якби  ж  то  хоч  порожню  не  втягти...
Ні,  є  ім'я!  Сміюсь  -  не  може  бути  -
Ти  не  повіриш,  але  там  був...  ти...

Таких  імен  траплялося  не  густо,
Це  ж  треба  було  витягти  тоді,
Хоч  і  зраділа,  що  таки  не  пусто  -
Цікаво:  може,  й  ти  десь  там  зрадів...

На  долю  нарікати  я  не  смію:
Що  вже  тепер  -  такий  чи  не  такий  -
То  треба  було  спати  на  Андрія
Й  не  пхати  під  подушку  записки...

                       -          -          -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706273
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2021

ТАИСИЯ

Костёр любви

Чтобы    лютою    зимою
Не    проникла    в    душу    стужа,
Я    из    памяти    открою
Летний    зной,    вечерний    ужин.

Мы    вдвоём    плывём    на    лодке.
Остров    был    необитаем.
Мы      пьянеем        и    без    водки.
И    в    цветах    благоухаем.

Не    замёрзли    даже    ночью.
Поцелуй    твой    был    горячим.
У    костра    уютно    очень.
Ты    тогда    любил    рыбачить.

Я    гордилась    своим    мужем.
Ты    ухаживал    красиво.
Романтический    был    ужин.
Вкусный    стол    накрыт    под    ивой.

В    дни    дождливого    ненастья
Я    сюжет    нашла    в    архиве.
Где    гуляло    летом    счастье
Под    развесистою    ивой.

И    не    только    в    дни    ненастья.
Пусть    костёр    любви    не    гаснет.

12.  12.  2021.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933624
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Променистий менестрель

Душа моя – ты отзовёшься словом

                       *          *          *

Душа  моя  –  ты  отзовёшься  словом
И  всё  вокруг  цветами  расцветёт,
В  твоём  журчанье  чистом,  родниковом
Сама  здесь  жизнь  торопится,  течёт...
С  тобою  мы  все  дни  верстаем  песню,
Ромашки,  маки  в  нежных  лепестках  –
От  грустных  тем  позволите  воскреснуть,  
Живой  чтоб  вспыхнула  стиха  строка...
–  Взглянули  звёзды  амаранта  цветом,
Вселенной  тайны  искрой  в  бездне  снов  –
Частицей  малой  в  Божьем  царстве  Света,
Лист  жизни  белый  с  чёрным  снегом  слов...

12.12.2021г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933635
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чекаю дзвінка

Я  дуже  чекаю,  чекаю  дзвінка,
А  ти  все  не  дзвониш  чомусь.
Любове,  скажи  ну  чому  ти  така,
Думками  до  тебе  озвусь.

Мовчить  телефон  і  здається,  що  ніч,
Мої  всі  читає  думки.
Любове  -  я  зустріч  прошу  віч  -  на  -  віч,
А  ти  все  мені  навпаки.

З'явилися  зорі  і  місяць  в  вікні,
У  тишу  вслухаюся  я.
Невже  не  подзвониш  коханий  мені,
Не  скажеш  коханій  слова.

Десь  чується  подих  таємний  Землі,
Планети  поснули  мабуть.
Не  спиться,  не  спиться  сьогодні  мені,
Так  хочу  дзвінок  цей  почуть...

І  лише,  коли,  задзвонив  телефон,
До  нього  я  стрімко  біжу.
О  Боже,  коханий  невже  то  не  сон,
У  слухавку  тихо  кажу.

На  іншому  проводі  чую  слова,
Кохана  пробач  забаривсь.
У  всьому  мабуть  винувата  зима,
Коханням  твоїм  я  зігрівсь...

Автор  Тетяна  Горобець
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933640
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Амадей

ЧОМ НОЧАМИ НЕ СПИШ, ТАТУ ?

Чом  ночами  не  спиш,  тату?
Коли  спати  ночами    треба,
В  снах  боїся  залишить  матір,
Одиноку,  десь  там  ...в  небі?

Чи  розлука  така  болюча,
Навіть  зараз  ...і  в  сні  для  тебе?
Омиваєш  слізьми  подушку,
Я  прошу  тебе,  тату,  не  треба!

Ти  ж  хотів  все  життя...тату,
Щоб  онуків  в  житті  діждатись,
Хто  їм  буде  без  тебе,  тату,
Колисанку  на  сон  співати?

Поведе  хто  їх  влітку  в  роси?
З  солов"ями  хто  буде  співати?
Неньці  нашій  -  не  довелося,
Тож  прошу  я  тебе  ...  тату,

Не  спіши  нас  лишать  ...  тату,
Не  спіши  відлітать  в  небо,
Не  лишай  сиротою  хату,
Ти  ж  ще  тут  нам  усім  треба.



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933643
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Sukhovilova

Вы стали тайною моею…

Вы  стали  тайною  моею,  
Весенним    шёпотом  лесов,  
Я  вас  в  душевных  дюнах  грею,  
В  глубинах    чувств,  в  молчаньи  слов.  

Вы  стали  музою  без  спроса,  
Подарком  неба  и  земли,  
Вновь  эхом  древнего    вопроса,  
Сомненья  дразните  мои...  

То  далеко  ,  то  рядом  снова,  
Но  к  вам  так  тянется  душа,  
Она  идти  сквозь  снег  готова,  
За  вами    вечно...  Не  спеша...  

И  там,  в  краю    весенних  трелей,  
Сквозь  лет  прожитых  седину,  
Где  нет    судьбинушки  метелей  -
Я  сердцем  сердце  обниму.  

И  словно    в  первый  раз  сумею
Любить  свободно,  без  оков,  
Я  вас  без  пламени  согрею,  
В  глубинах    чувств,  в  молчаньи  слов...  
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933644
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Lesya Lesya

Картина вугіллям на сірому

За  вікном-  як  на  сірому  ватмані-  вУглем  картина.
Там  художник  для  мене  всю  ніч  малював  ось  цю  мить:
Мазком  бІ́лої  фарби  яскріє  лише  скатертина-
Вітер  парус  надув  із  прання  ,  що  ось-  ось  полетить.

Товстим  штрИхом  дерева  застигли  похмурі  і  сірі,
Тоншим-  голе  гілля  в  висоті  не  густих  шевелюр,
А  он  там  аквареллю-  фарбована  в  синє  покрівля,
Та  ще  трішки  смарагду  -    газону  живого  велюр.

Затушовано  густо  вугіллям  ріллі  чорні  хвилі,
Вдалечінь  розтушована  смуга  не  скошених  трав,
Олівцем  акварельним  -  то  кущик  калини  похилий,
Ледве  видно  його,  бо  між  травами  сірими  впав.

Там  на  ватмані  сірому  ,  легко  торкнувшись  штрихАми,
Він  позначив  ще  місто  далеке  з  будівель  -  примар.
І  до  неба  торкнувся  художник  своїми  руками
Щоб  могла  я  на  сірому  вгледіли  тіні  від  хмар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933648
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Віктор Варварич

Любовний полон

Пломенить  свіча  на  столі,
А  думки  рвуться  на  волю.
Ти  подобаєшся  мені,
Взяла  мене  у  неволю.

Душа  радіє  із  тобою,
А  без  тебе  вона  страждає.
Біля  тебе  стаю  собою,
Моє  серце  тебе  кохає.

Ти  всміхаєшся,  як  весна,
І  вишукана,  як  літо.
Ти  у  серці  моїм  одна,
Ідеш  поряд,  розмаїто.

У  тебе  очі  особливі,
І  блакитні  немов  океан.
Уста  п'янкі,  такі  звабливі,
 І  неначе  солодкий  дурман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933649
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Райка

Несерьёзное

Холодный  ветер,  сырость,  слякоть.
Такая  наша  нынче  жизнь,
С  березой  хочется  заплакать,
По  морю  хочется  уплыть
В  края  далекие,  где  солнце
Осветит  гор  немой  хребет,
Где  цвет  гибискуса  в  оконце,
И  только  радость,  горя  нет.
Я  в  белой  шляпе  на  закате
Не  буду  думать  о  тебе,
Забуду  мира  эту  слякоть
И  буду  ласковей  к  себе.
Тут  паруса  на  горизонте
Плывут  сквозь  дымку  светлых  дней,
И  заскучает  красный  зонтик,
И  сердцу  станет  веселей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933651
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Ніна Незламна

Запасний варіант ( проза)

       Обрій  у  передвечірньому  мареві……    Червоне  сонце  й  смужки  темно  синіх  і  рожевих  хмар  навіювали  думки.  Ну  от  минув  ще  один  день,  а  час  летить.  І  так  рік  за  роком.  Під  квітучим  бузком,  Таня  присяде  на  лавці,  в  ньому  знаходить  розраду.  Інколи  поскаржиться  на  долю,  а  інколи  і  теплі  спогади  на  якусь  мить  зігріють  серце.  Та  деякі  спогади  чомусь  з  гірчинкою.Чому  колись  була  довірливою  дівчинкою?  Запах  квітучого  бузку  вкотре  нагадав  про  той  вечір.
***
   У  школі  випускний  вечір….      На  ній  пишне  плаття  феї,  подібне  вбранню  квітучої  вишні.  Біляве,  локонами  волосся,    ледь  прикривало  пишненькі  груди.  Проникливий  погляд  синіх  очей,  Артур  не  міг  не  помітити.  Та  не  наважувався  її  запросити  на  танець.  З  під  лоба  спостерігав  -  гарненька,  ледь  пригадав  її  ім`я,  здається  Таня.  Школа  велика,  три  випускних  класи,  чи  й  запам`ятаєш  цих  красунь,  кілька  раз  переконував  себе.  Якби  ж  з  одного  містечка,  а  то  десь  на  відшибі  живе,  чи  й  не  з  якогось  ближнього  села.  Адже  кілька  раз  помічав,  як    виходила  з  рейсового  автобуса,  що  зупинявся  неподалік  від  школи.  
 А  може  й  справді  наважитися  запросити?  Але  ж  прийдеться  провести  додому.  Може  інші  дівчата  не  помітять,  вже  добряче  набридли  одні  й  ті  самі  обличчя,  їх  пусті  розмови.  Та  чи  готовий  я?  І,  як  завжди  підбадьорив  себе  -  Але  й  чому  не  можна  злегка  фліртонуть?!  Впоспіх  кілька  раз  поправив    чорнявого  чуба,  що  щойно  спав  на  чоло.  Його  невеличкі  карі  очі  неначе  забігали  й  заблискали  од  сподівання.  Черговий  флірт,  ну  хіба  що  на  один  вечір,  тож  попереду  навчання  у  великому  місті.
 Раптово,  гучний  голос  ведучого  відволік  від  думок,  
-Оголошую  білий  танець.
Ой,  як  же  вона  чекала  цього  моменту,  подібна  пташці,  пурхнула  через  весь  зал.  Ледь  почервонівши,  присіла  в  реверансі.  
       Омріяні,  веселі  закружляли  в  вальсі.  Жадані  хвилини  дотику,  поглядів,  легкий  трепіт  тіла,  перевернули  весь  світ.
     Привітно  мерехтіли  зорі…  від  повного  місяця  лилось  блакитне  сяво,  освітлювало  шлях.    Позаду  залишилась  школа.  Артур  обережно  тримав  її  за  руку,
-Тобі  далеко  додому?
-Та  ні  за  містом  новобудови.  Правда  автобус  в  цю  пору  не  їздить.  
-То  я  візьму  таксі,  бо  ж  це  не  близий  світ.
На  згоду,  лиш  схилила  голову,  мовчала.  В  душі  втішалась,  батьки  в  нічну  зміну,  тож  не  буде  запитань.
   Зацікавлений  погляд…  Вздовж  дороги  горіли  ліхтарі,    його  вразили    двоповерхові  будинки  з  красивими  масандрами.  Адже  не  знав,  що  тут  виріс  цілий  мікрорайон.    Трохи  здивувався,  коли  вона  запросила  зайти  в  будинок,  випити  чаю.  Думка  стрілою  –  Тож  не  дурень  відмовитись.  Хіба  я  вже  такий  красень,  щоби  мене  майже  кожна  запрошувала  до  себе  в  гості.  Але  ця,  здається  не  з  бідненьких,  хто  знає,  може  й  не  на  один  вечір…  
   Він  відпустив  таксі,
-Раз  це  не  на  пів  години,  навіщо  чоловіка  тримати.  я  потім  зроблю  замовлення.
Вона  з  заздрістю  дивилася  на  його  телефон,  який  тримав  у  руці.    В  класі  кілька  учнів,  вже  придбали  собі  такі  телефони.  Їй  же,  батьки  пообіцяли  подарувати  на  вісімнадцятиріччя.  Але  до  нього,  ще  майже  цілих  десять  місяців.
       На  кухні  засвистів  чайник.  Вона  з  серванту  діставала  цукерки  й  серветки.
-Таню  можна  я  сам  приготую  чай.  
Мимохіть  мелькнула  привітна  усмішка,
-  Ну,  якщо  дуже  хочеш…  Там  знайдеш  чашки,  цукор.
     Розмова  про  школу  його  не  цікавила.  Розповідав,  як  придбав  телефон  та  ділився  думками  про  нові  комп`ютераи,  про  їх  запровадження  в  різних  сферах.  Коли  запитав    про    її  батьків,  зрозумів,  що  вони  до  ранку  тільки  удвох.  І  озираючись,  в  одну  із  чашок  кинув  пігулку  снодійного.Він  вже  не  вперше  це  робив  з  дівчатами  і  цього  разу  не  хотів  втратити  шансу.  Горіло  бажання    провести  з  нею  ніч,  відчути  себе  справжнім  мачо.
 Приємний  запах  чаю  рознісся  по    кімнаті.  Вона  ніби  потрапила  в  сіру  імлу.  Декілька  раз  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти,  можливо  тільки  на  очах?  Чомусь  не  надто  контролювала  свої  рухи.  Невимовна  млість,  опанувало  якесь  ослаблення  тіла,  не  по  її  волі.  Він    наполегливо  й  жадібно  цілував  уста,  у  відповідь  вона  з  насолодою  приймала  їх.  І  непомітила,  ніби  росою  під  сонцем  роставала  під  ним,  лиш  відчувала  його  приємний  запах  тіла.  Врешті,  плаття  феї  опинилося  на  підлозі…  Він  не  втратив  шансу…
   Раптовий  гучний  спів  півня  пробудив  її.  Теплі  сонячні  промені  пестили  оголені  груди.  За  мить  незадоволено  насупила  брови,  то  ніби  у  голові  дзвін,  думки  -  Ой,  що  ж  це  я?  І  чому?  Чому  спромоглася  дозволити?!  Утік!  А  може,  він  просто  спокусник  дівчат?  Можливо  тому  й  завжди  з  ними  веселий,  усміхнений,    привітний.  Але  ж  здається,  бачила  в  окрузі    порядних  дівчат.  Напевно  я  одна  схибила,  але  чому  так  сталось?!  По  кімнаті  рознеслося  гучне  ридання.
***
   В  хаті  прибрано,  затишно…  Після  миття  підлоги  відчувався  запах  хлорки.  Це  на  угоду  батькам,  вони  обоє  медики,  працюють    в  бригаді  швидкої  допомоги.  Розповідаючи  про  розповсюдження  мікробів,  мати    іще  з  малих  літ    її  привчила  до  такого  прибирання.
 Добре,  що    в  руки  взяла  швабру,  під  ліжком,  як  спогад  про  цнотливу  ніч,  лежала  його  краватка.  Вирішила,  що    батькам  цього    краще  не  знати.  Але  загублену  ним  краватку  приклала  до  грудей,  відчула  тепло,    ніби  перед  нею  його  ясні  очі.  Думка  -  Нехай  і  гріх,  але  ж  для  мене  ця  зустріч  чиста,  без  фальшу.  Намагалася  себе  заспокоїти.  Та  чи  покличе,  чи  прийде  він  до  неї,  все  ж  підкрадався  сумнів,  терзав  душу.  Прискіпливо  дивилася  до  дзеркала,  але  за  мить  всмінулася,    втішила  себе,
-А  чому    й  ні,  тож  здається  не  гірша  за  інших.
 Пригадала  той  потаємний  дотик,  почервоніла  й  присівши  на  стілець,  обняла  голову  руками,
- Але  чому  не  заборонила?  Чому  перед  очима    так  раптово  з`явився  туман?  Ой,  що  ж  це  я  накоїла!
За  вікном  гул  запорожця…  З  роботи  повернулися  батьки.
***
   Теплі  сонячні  дні  не  втішали  її  молоде  серце.  Відцвівший  бузок,  ще  більше  засмучував.  Не  хотілося,  ні  любуватись  квітами,  ні  мріяти,  не  задивлятися  на  небо  і  мугикати  про  себе,  якусь  пісню  як  вона,  це  раніше  любила  робити.  В  надії  зустрітися,  кілька  днів  поспіль,  ходила  в  школу.  Але  зустрітися  з  ним  не  вдалося.  Гордість  завадила  дізнатися  його  домашню  адресу.  Та  навіть  якби  й  дізналася,  то  швидше  за  все,  не  насмілилася  би  піти  до  нього.  Від  химерних  думок  немає  втіхи.  Якби  хотів  побачитися,  то  мав  би  сам  приїхати,  тож  знає  де  мешкаю.  І  кожен  місяць,  того  ж  самого  числа,  сідала  на  лавку  біля  бузку  і  чекала,  може  хоч  ввечері  приїде.
       Збігали  дні,  вже  й  місяці…  А  далі  життя,  ніби  річка,  що  повернулася  у  своє  русло.  Навчання  в  торговому  технікумі,  проживання  в  гуртожитку.  Гризло  сумління,  чому  все  так,  чому  так  і  не  приїхав?  Та  в  оточенні  веселих  друзів,  відходив  душевний  біль,  час  заліковував  рану.
   Позаду  навчання…  Вонавивчила  комп`ютер,  працювала    в  бухгалтерії  консервного  заводу.  Від  роботи  додому  далеченько.  Її  часто  на  своєму  автомобілі  підвозив  Сергій,  який  мешкав  неподалік.  Він  працював  шофером  на    бортовій  машині,  на  базу  перевозив  продукцію.  Славний,  русявий  молодий  чоловік,  одружений.  
-Пристав  у  прийми,  так  він  сказав  їй  –Хотів  би  мати  сина  ,чи  доньку,  але  не  в  таких  умовах.
 Інколи  бідкався  про  непорозуміння  з  тещею.  Таня  ж  цю  сім`ю  не  знала,  бо  вони  років  два,  як  тут  купили  будинок.  Сергій  інколи  був  дуже  знервований,  скаржився,  що  теща  чіпляється  за  всякі  дрібниці.  Гризе,  що  він    мало  заробляє,  попрікає,  що    в    дитбудинку  не  навчили  поваги.    Родини  він  не  знав,  лише  від  бабусі  у  спадок  залишився  город    й  від  старої  глиняної  хати  купа  трухлявого  дерева.  
   Вона  слухала  його  скарги,  робила  висновки,  як  вийде  заміж,  то  від  батьків  треба  жити  тільки  окремо.  Але  де  та  з  ким    познайомитися?  Та  щоб  закохатися  так,  щоб,  аж  тіло  тремтіло,  щоб  серце  вискакувало  з  грудей.  Щоб  так,  як  описують  у  книгах.  Хоча  інколи  і  брав  сумнів,  що  є  таке  кохання.  Сидячи  в  машині,  інколи  й    зупиняла  на  ньому  погляд  -  А  він  нічого,  хай  не  красень,  але  видно  людина,  щира,  добра.  Напевно  тому,  що  в  житті  не  раз  довелося  відчути  приниження,  неприязнь,  зраду  і  навіть  голодування.  Ніби  жартома,  але  не  раз  їй  говорив,
 -Ти,  як  не  знайдеш  собі  гарного  хлопця,  знай,  я  твій  запасний  варіант.  Ти  мені  дуже  подобаєшся  і  я  би    з  тобою  розділив  останній  шматок  хліба  й  ми  би  народили  дитя.  
Вона  після  таких  слів  червоніла,  ховала  очі,  намагалася  вгамувати  гучне  серцебиття.  Та  тут  же  про  себе  посміхалася,  сказав  таке  -  запасний  варіант.
***
   Літній  вечір…  Сонячне    проміннія  мерехтіло  по  вікнах  автобуса.    Сьогодні  затрималася  на  роботі.  Їй  надокучили  папери,  хотілося  відволіктися,  раз  –  у  –  раз    повертала  голову  до  вікна.  Дивись  но  -  помітила  про  себе  -  вечір,а  сонце  так  припікає,  чи  це  так  через  скло.  Автобус  зупинився  на  одній  із  зупинок,  від  здивування,  очі  мало  не  вилізли  на  лоб.  Артур  привселюдно  притискав  і  цілував  білявку.  До  обличчя  прилинула  кров,  відчула  пашіння  щік,  защеміло  під  серцем.  Це  ж  треба  п`ять  років,  як  п`ять  днів.  Але  ж  сором,  при  людях  так  себе  поводити.  Ну  нехай  би  обіймав,а  це!  Тільки  тепер  до  неї  прийшло  прозріння,  попутав  біс,    думала,  що  закохалася.  Напевно  ловелас,  як  жаль,  що  з  ним  провела  першу  ніч.  О,  таких  на  світі  багато  є,  гарно  співають,  вкладають  у  ліжко.  Згодом,  як  довговухі  зайці,  що  в    чужому  городі  з`їли  капусту,  стрімголов  тікають.  На  мить  уявила  цю  картину,  скривилася  -  Як  низько,  це  ж  треба  так  опуститися!  Тож  іще  не  темно,  до  чого  йдемо?    Але  відразу  думка  -    стріла  пронизала  серце,  тихо  сама  про  себе,
-О,  хай  мене  Бог  простить  за  такі  думки,  тож  сама  теж  не  подарунок.  
Але  душа  знову  хвилями  вирує  думками,  ніби  переслідує  -  А  може  тоді  він  мені  щось  підсипав?  Йой,  чи  й  часом  не  снодійне?  От,    що  значить  бути  іще  зовсім  довірливим    дівчиськом.    Подумки  себе    критикувала-    А,  що  отримала!Чому  в  рожевих  окулярах  була?  Тепер  навчило!    Нема  чого  задивлятися  на  красенів,тим  паче  їм  довіряти.
***
 Минув  рік…  Літо  видалося  доволі  спекотне.  Таня  з  задоволенням  дивилася    з  вікна  потяга.  За  віддану  роботу  їй  виділили  путівку  в  санаторій.  Потяг  Київ-  Євпаторія  прибував  на  залізничну  станцію.
Хоча  і  їхала  в  плацкартному  вагоні,  але  була  задоволена  знайомством    з  симпатичною  русявою  Надією.  Тішилася,  що  майже  однолітки,  дівчина    працювала  на  консервному  заводі  в    Вінниці.  Вона  вже  три  дні,  як  мала  відпочивати  в  цьому  ж  санаторії,  але    із-  за  квартального  звіту  затрималася  на  роботі.
   Синява  моря    вабила  до  себе,  зачаровувала.  Море  щодня    змінювалося,  на  його  красу,  не  можна  було  надивися.  Зранку    до  обіду  дівчата  з  задоволенням  купалися,  насолоджувалися  теплою  водою,    плескітом  лагідних  хвиль,  засмагали  на  пляжі.  А  ввечері,  прогулянки  по  набережній.    Морське  вологе  повітря  заспокоювало,  придавало  сили.  Виникало  бажання  помріяти,  а  інколи  й  поділитися  думками  про  життя.    Вони    жили  в  одній  кімнаті,  за  одним  столом    харчувалися    в  їдальні.  Два  дні  їх  було  тільки  двоє  та  згодом  до  них  підсіли  двоє  молодих  чоловіків.  Вадим  –  чорнявий,  кароокий,  з  Києва,  працював    в  Обчислювальному  центрі  при  залізниці.  Він  відразу    зізнався,  що  вдома  дружина  і    трирічна  донечка.  Усміхаючись  попередив,  що  дуже  любить  танцювати.  Запрошував  до  компанії,  разом  відвідати  Танцювальний  зал.  Олег  же,  за  нього  вищий  зростом,  русявий  з  красивими  синіми  очима.  Його  доволі  хитрі  очі  ніби  свердлили    Таню.  Він  з  Кременчуга,  майже  кожного  разу  розповідав  про  пригоди  на  рибалці.  Намагався  більше  уваги  привернути  до  себе.Таня  теж  не  проти  повеселитися,  розважитися,  потанцювати.  Але  дівчина    остерігалася  закрутити  курортний  роман.  На  танцях    так  і  танцювали  тільки  з  своєю  компанією  
   Одного  разу,  Надія  з  Вадимом    мали  відправитися  на  екскурсію  ,  прогулянку  вздовж  узбережжя  Євпаторії.  Таня  не  переносить  морської  хитавиці,  тому    в  цей  день  збиралася  просто  повалятися  в  ліжку.  Олег  здивувався,  що  вона  не  з  ними  і  теж  вирішив  залишитися.  Він  мав  настрій  напроситися  до  неї    в  гості,    напередодні  навіть  придбав  коробку  цукерок  й  пляшку  вина.  Але  Вадиму  це  не  сподобалося.    Він  вирішив    попередити    Надію,  що    Вадим    якось  проговорився,  що    два  рази  був  одружений,  більше  не  планує  заводити  серйозні  відносини.
Таня  дізнавшись  такі  новини,  ледь  зблідла  й  до  Надії,
-От  ти  скажи,  чому  я  така  невезуча,  як  не  одружені,  то  ловеласи,  коли  зустріну  порядного?  Чи  може  вже  всі  перевелися?
І  ледь  посміхнувшись,  вже  веселіше
,-  А  може  їх  всіх  уже  розібрали!
Та  Олег    все  ж    прийшов  до  дверей  кімнати  й  майже  пів  години  просив,  щоб  вийшла  поговорити.  Їй  дуже    хотілося  йому  в  очі  сказати  неприємні  слова,  але  спромоглася  стриматись.  Дивувалася,  не  могла  зрозуміти,  чому,  як  красень  так  і  ловелас.
***
   По  поверненню  додому,  на  неї  чекав  сюрприз.  Біля  вокзалу,  з  червоними  трояндами  в  руках,  на  неї  чекав  Сергій.  Блискавки  в  очах,  усміхнений,    кинувся    назустріч,
-Я  так  чекав,  так  чекав  на  тебе.І  день  не  день,  і  ніч  не  ніч,  переді  мною  твої    красиві  очі  і  усмішка,  яка  вселяла  надію,  що  там  з  тобою  все  гаразд.
-Ой  Сергію,  що  за  промова!  Прямо  ніби  співаєш!  Я  вдячна,  що  зустрів,  але…
-Помовч,  хай  я  подивлюся  на  тебе,  я  сумував…Не  віриш?!  –  його  рука  лягла  на  плече,  хотів  обійняти.
Вмить,брови  звузилися,  відсторонилась,серйозний  погляд,    розвела  руками,
-Тю,  ти  що  з  глузду  з`їхав!  Ти  повинен  знати,  що  ми  друзі,  тож  не  нахабній!
 Як  завжди,    усівшись  на  задньому  сидінні,  машина  зрушила  з  місця,  набирала  швидкість.
Всю  дорогу  погляд    до  дзеркала,    він  любувався  її  обличчям,
-Знаєш,  я  пішов  від  дружини,  живу  в  гуртожитку.  Оце  собі  лишив  машину.  Все  інше,  що  придбали,залишив  їм.  Шкода,  скільки  вклав  сили  й  грошей  на  євроремонт.  Але  хай  не  поминають  лихим  словом.  Добре,  що  діло  не  дійшло  до  дітей.  Тоді  би  напевно  й  далі  терпів  всі  приниження.  Можна  сказати    -    в  мене  розв`язані  руки.  Нікому  й  нічого  не  винен,  нічим  не  зобов`язаний.,  тільки  шкода  років.
Він  помітив,  як  вона  ледь    зблідла,  витримуючи  довжелезну  паузу,  опустила  голову,  не  наважилася  подивитися  до  дзеркала.  
Ззаду  засигналили…  Сергій  тільки  тепер  помітив,  що  їде  з  швидкістю  40  км/  год,  натиснув  на  педаль  газа.  Їхали  мовчки…
***
-Тут  пару  будинків  і  я  буду  вдома.Дякую,  що  підвіз!-  зненацька  попросила  зупинитися  біля  магазину.
-Ти  що  соромишся,  що  нас  разом  побачать?  
-Ні,  просто  не  хочу  зайвих  розмов  і  запитань  від  батьків,  вони  сьогодні  з  нічної  зміни.
Зразу  розгублено  позирнув,  але  за  мить,  опанувавши  себе,  уважніше  ковзнув  по  ній  поглядом,  випалив,
 -Я  не  віддам  валізу!  Тобі    буде  важко  й  незручно.  І  мені  сором,  що  це  за  чоловік,  що  боїться  зустрітися  з  батьками  дівчини,  яку  кохає.
-Оце  сюрприз,-  вирвалося  з    її  уст.  Зніяковіла,  більше  ні  слова,    поспішила  в  машину.
   Між  ними  ніби  чорний  кіт  пробіг,  доїхали  мовчки.  Й  на  мить  не  підійняла  голови,  з  його    рук  забирала  валізу,  тихо  сказала,
-Дякую!  До  побачення!  Від  тебе  зразу  скільки  сюрпризів,  що  їх  всі  важко  сприйняти!
Швидкою  ходою  поспішила  до  хвіртки.
Вслід,  він  все  ж  наважився  голосно  сказати,
-Я  твій  запасний  варіант!  Прислухайся    до  свого  серця.
   Сергій  кілька  днів  не  з`являвся  на  роботі,  тільки  згодом    дізналася,  що  пішов  у  відпустку.
 Йому  було  не  до  відпочинку,  зайнявся  бабусиною  ділянкою.  Планував  збудувати  будинок,  звозив    будівельний  матеріал.
***
А  час  летів…  Дощова  осінь  навіювала  смуток.  Дівчина  часто  задивлялася  на  дерева,  які  губили  листя,  порівнювала  їх  з  днями,  які  минали  в  одинокості.Згадувала  Сергія,  який  після  відпустки  відразу  звільнився.  Хоч  було  з  ким  поспілкуватися  -    інколи    себе  ловила  на  цій  думці.То  мабуть  ненароком  випалив  –«  Кохаю».  І    тепер  просто  зник,  як  сніг  на  сонці.
Зимові  дні    принесли  недобру  звістку.  З  консервного  заводу  вивозили  всю  продукцію,  до  Нового  року  завод  мали  закрити.
Навесні  Таня  поїхала  в  Вінницю,  працювала    в  бухгалтерії  на  одній  із  фірм  по  продажу  меблів.  Колектив  дружній,  в  основному  жінки,  а  в  залі  продажу    продавчині.  Чоловіки  ж  тільки  консультант  та  директор,  яким  вже  за  п`ятдесят  й  молоді  хлопці  -  вантажники.    Від  містечка  до  Вінниці,  займало  всього  пів  години  часу  і  це    її      влаштовувало.  Одне  бентежило,  що  немає  з  ким  провести    вільний  час.  Хотілося  прогулятися  по  набережній,  полюбуватися    Бугом.  Але  одна  не  наважувалася,  адже    автобус  ходив  лише  до  двадйятої  години.
***
Уже    три  роки  вона  працює  на  фірмі  по  продажу  меблів.  А  вечорами  вдома    за  комп`ютером.  По  скайпу  спілкувалася  з  однокласницями,  любила  подивитися  кліпи.    За  пахучим  чаєм  з  м`ятою,  з  батьками  дивилася  телевізор  .  Любила  читати  книги,  слухала  музику.  Оце  і  всі  її  розваги.  Але  батькам  подобалося,  що  донька  поруч,  тому  про  особисте  життя,  не  дошкуляли  запитаннями.  Коли  дівчина    проводила  час  за  комп’ютером,  сміялася,  мати  все  ж  надіялася,  що  в  неї  є  друг.  Інколи  й  задумувалася,  чому  не  приведе  додому,  не  познайомить?  Адже  вже  не  двадцять  років,  пора  й  гніздо  звити.
   Сонячний  травневий  день…    Напередодні  обіду  метушня,  вхідні  двері  офісу,  раз  –  по  –  раз,  то  відчинялися,    то  зачинялися.  Люди  намагаються  вчасно  оформити  кредити.    Таня  підходила  до  вхідних  дверей,  крізь  скло  сонячне  проміння  осліпило  її,  поневолі  всміхнулася.  Якась  жінка  відразу    товкнула    й  незадоволено  до  неї,    
-І  до  кого  оце  всміхатися?  Дайте  зайти,  я  поспішаю.
 Інша  б  може  щось  й  сказала,  але    настрій  був  чудовий,  адже  весна  і  все  квітне  й  пахне.  Чому  люди  такі  злі?  -  майнула  думка.  Легенький  вітерець    розвівав    каштанове  волосся,  дивилася  під  ноги,  не  поспішаючи,  спускалася  по  сходах.  
   Увагу  привернув  знайомий  голос.  Біля  вантажної  машини,  з  якої  носили  меблі,  побачила  Сергія.  Гучне  серцебиття  заставило  призупинитись.  Ніби  сполохана  косуля,  очами  забігала,  чи  підійти,  чи    непомітно  прошмигнути.  Але  кортіло  поспілкуватися,  перевівши  подих,  прямим  поглядом  дивилася  на  нього.  Намагалася  в  ньому  знайти  зміни,  відразу  висновки  -  посвіжів,    навіть  помолодів  на  років  п`ять.Чекай,  на  скільки  років  він  старший  за  мене?  Напевно  на  років  шість.  Доки  думала,  він  вже  помітив  її,  йшов  назустріч,
-Привіт  Тетянко!  Як  поживаєш?  
 Вмить    дзвінкий    жіночий  голос,  привернув  їх  увагу.  Струнка,чорнява  дівчина-  продавчиня    світилася  щастям,  розставивши  руки,  впоспіх  спускалася  по  сходах,
-Сергійчику,  сонечко  моє,  де  ж  ти  пропав?
 За  мить  повісилася  на  його  шиї,
-    Чому  до  нас    не  заходиш?
Ну  і  видала!  Такої  зустрічі    він  не  чекав.  Адже  лиш  з  місяць  назад,  перекинувся  кількома  словами,  коли  по  журналу  вибирав  меблі  для  свого  будинку.  Навіть  забув,  чи  знайомився  з  нею  чи  й    ні.Така  поведінка  його  роздратувала,  обличчя  покрилося  червоними  плямами.  Що  за  концерт,  хотілося  її  запитати.  Та    вона  не  дала  й  слова  сказати,  заторохтіла,  як  сорока.
 -Ну,  зібрав  свої  меблі?  Значить  скоро  в  гості  запросиш?  
Ледь  стримуючи  гнів,  тупо  дивився  на  неї.  Таня    зробила  висновок,  що  вона  тут    зайва,  здвигнувши  плечима,
 -Сергію  рада  тебе  бачити,  не  буду  вам  заважати.
Йому  би  продавчиню  послати    до  біса,  але  ж  вважав,  на  сходах,  соромно  вести  такі  розмови.  Лише    пронизав  її  сердитим  поглядом,  кивнувши  рукою,  поспішив    до  машини.
В  цей  час  Таня    біля  кіоска  купувала  солодощі.  Ніби  й  не  хотіла    за  ним  слідити,  але    голова  сама  поверталася  в  його  бік.
***
   Їй  тільки  в  домашній  обстановці  вдалося  розслабитися..  Виснажена  роботою,  з  чашкою  чаю,  дивилася  телевізор.  Батьки  були  на  нічній  зміні,тож  ніхто  не  відволікав  від  думок.  Робота  роботою,  а  от  зустріч  з  Сергієм,  її  ніби  підкосила.  Весь  час  переслідували  думки  -      Що  в  нього  з  нею  спільного?    Можливо  в  них  щось  було?  Чому  Ємілія?  В  своєму  колі,  продавчині  часто  називали    її  кокеткою.  Чи  поряднішої  не  знайшов?    
   Не  спалось…І    ніби  місяць    не  вповні  й  з  відчиненого  вікна  пахло  свіжістю,  мало  би    заспокоїти,  заколисати.  Але    підкрадалася  думка  за  думкою  і  весь  час  про  нього.  Лише  на  мить  закрилися  повіки  -  перед  нею  він,  з  трояндами  в  руках.  Безсонні  ночі,  сердечні  тривоги,  виснажували  душу,  а  може  й  справді  це  кохання?  Чому  не  байдуже  мені?
   Раніше  часто  зазирала  до  дзеркала.а  це  й  на  мить  не  мала  бажання,  в  ньому  побачити  себе.  Помітно  змарніла,  геть  пропав  апетит,  підстерігала  тривога,  ніби  щось  загубила.  На  роботі,  вже  кілька  днів  погляд  до  вікна,  сама  себе  запитувала,  а  може  сьогодні  приїде?  Чому  раніше  його  тут    не  бачила?  Навіть  наважилася  набрати  його  номер  телефона,  але  по  ньому  відповів  чужий  чоловічий  голос.  Напевно    змінив  на  крутіший,  але  ж  навіщо  змінювати  номер?    А  може  вдруге  одружився?
 Мати  вже  декілька  тижнів  спостерігала  за  донькою,  не  витримала,  наодинці  запитала,
-Доню,  ти  посварилась  з  другом?  Хай  би  привела  до  нас,  познайомилися
-Та,  що  ти  мамо,  який  друг,  то  так  знайомий.
-Ні,  доню  поглянь  на  себе,  змарніле  личко  й  очі  задумливі,  невеселі.  Гадаю  це  не  причина  їсти,  як  мале  дитя  і  скільки  ваги  ти  втратила?
 -О  мамо,,  це  напевно  весна  так  подіяла.
 –Ти  вважаєш,  що  мати  своєї  доньки  не  знає?
-Ну  гаразд    мамо.  Але  він  був  одружений…
-Так-  так!  А    детальніше  можна,  діти  є?
 -Та  ні,  дітей  нема,  але  він  за  мене  старший  на  років  шість,  не  менше.
Материнська  усмішка  зняла  напругу,
-Ой,  доню-  доню!  Хіба  не  бачиш    який  час!  Яка  статистика?  Процентів  сімдесят,  не  менше,  розпадається  шлюбів.    А  знаєш  чому?  Бо  жінок  на  світі  більше,  от    й  котра  хитріша  та  й  обкрутить,  намагається    владнати  своє  життя.  Багато  ранніх  шлюбів,  а  вони    в  основному  розпадаються.  Ти  просто  прислухайся  до  свого  серця.  Тобі  вже  не  сімнадцять  років,  пора  дорослішати  .  Знаєш,  ми  з  батьком    вже  й    онуків  хочемо.  А  квітка  запилюється,  доки  цвіте,  подумай  доню.
   Після  розмови,  на  душі  Таня  відчувала  полегшення.  Але    думок  цілий  міх  –  Але  ж  десь  пропав  Сергій,  чомусь  не  видно.  Підкрадався  сумнів,  можливо  вже  й  справді  встиг  вдруге  одружитися?
     За  вікном  ледь-  ледь  мерехтіли  зорі…    Довкола  молодого  місяця  туман  –  віщував  дощову  погоду.  За  мить  уявила  їх  кдвох  під  парасолькою  й  посміхнулася.  Дива,  чому  так  уявила?  Згадала  його  слова  »  Я  твій  запасний  варіант»,  поглянула  до  дзеркала  -  А  й  справді  схудла,  треба  себе  брати  в  руки  й    нарешті  щось  вирішувати.
   А  час  летів…  з  дерев    й  кущів  злітало  барвисте  листя..  При  сонячній  погоді,  чарівність  осені  в  різних  кольорах    приваблювала    прогулятися  по  алеях  містечка.  Щоби  швидше  минав  день,  затримувалася  на  роботі,  додому  їздила  останнім  автобусом.
   Сьогодні  цілий  день  мжичив  холодний  дощ.  Вечоріло…  вогкість  проймала  все  тіло.  На  зупинці  автобуса,  під  парасолькою,  стояла  Таня.  Сигнал  машини  привернув  її  увагу.Через  дорогу,  з  вікна  вантажної  машини    рукою  махав  Сергій.  Де  й  взялась  впевненість,  не  задумуючись  поспішила  через  дорогу.  Він  насторожився,  адже  перехід  не  тут,  біля  магазину.  Чоло  покрилося  потом,  виліз  з  машини.  Вона  вже  стояла  поруч.
-Ну,    як  дитина,  це  просто  щастя,  що  жодної  автівки.
-А  ти    розхвилювався?
 Хустинкою  витирав  піт,
-  Звичайно!  Я  радий  тебе  бачити.  Вже  скільки  часу  пройшло,  ні  разу  не  зустрів.    На  жаль  часті    відрядження,    у  ваших  краях  буваю  рідко.
-Я  дзвонила  на  твій  телефон…
-В  мене  його  з  машини  вкрали,  разом  з  грішми.
–Багато  було?
-Це  не  важливо,  сідай  поїхали,  завезу  тебе  додому.
-Додому?
Запала  тиша.
Його  мужні  руки  лягли  на  її  плечі,
-Може  я  дочекався,  поїдемо  до  мене?
-Куди?  В  гуртожиток?
Сергій  зрозумів,  не  треба  втрачати  часу,  поцілував    в  уста.  Звільнившись,  позирнула  на  нього  й  раптово  зацвіла  густим  рум`янцем.  Нагадала,  про  запасний  варіант.  Як  добре,  що    про  це  ні  слова,    дав  час  розібратися  в  собі.  Ніби  шукаючи  підтримки,  усміхнулася  своєю  стриманою  усмішкою,  притулилася  до  нього.    Ніжний  поцілунок  в  уста,  її  відповідь  на  нього,  дав  зрозуміти,  що  вона  не  проти  бути  разом.  Радість  переповнювала  його,
-Їдьмо  в  село!  Побачиш  будинок,  який  я  побудував.  Вже    завіз  меблі,  але    все  немає  часу  розставити,  чекав  на  тебе.  Адже  це  ми  зробимо  разом?
-Так!  Особливо  на  кухні,  щоби  я  себе  відчувала  справжньою  господинею.  
Сергій  почувався  щасливим,  слідив  за  дорогою,  час  від  часу  позирав  на    неї.  Вірилось  і  не  вірилось,  що  нарешті  дочекався.  
Легенький  сміх  при  розмові  з  батьками  по  телефону..  Ніжний  погляд  до  нього,
-Ну  все,  я  попередила  щоб  сьогодні    на  мене  не  чекали.  Ми  до  них  навідаємось  у  суботу…
   Вона  дивилась  у  вікно…    Холодна  осінь  і  непривітна,  мжичить    дощ.  Та  нині    і    погода    мені  не    зіпсує  настрій….    Ну  от  нарешті,  настав  момент    почати  своє    сімейне  життя.  В  серці  зацарювала  радість,  душевний  спокій.
   Край  дороги  під  дійством  вітру    в  купах  копошилось  листя,  ніби  горнулося  одне  до  одного.  Усміхнена  задумалась  -  Осіння  казка…  напевно  в  таку  пору  всі  хочуть  зігрітися,  сховатися  в  обіймах,    як  і  я.

                                                                                                                                                             Листопад  2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 09.12.2021

Zorg

Я вспоминаю те года

Я  вспоминаю  те  года
И  жизни  прожитые  грани,
В  которых  молод  был  тогда,
Но  непомерно  хулиганил.

Там,  на  ветру  мой  русый  чуб
Из-под  цилиндра  девок  тешил.
Я  так  попасть  туда  хочу,
На  зорьке,  конным  или  пешим.

А  полный  удали  мой  стих
Тревожил  души  многократно.
Но,  не  сыскать  того  пути,
Чтоб  воротился  я  обратно  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932716
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 07.12.2021

Zorg

Бетонное панно

Торопится  солнце  в  морскую  пучину  упасть,
Окрасив  собой  бурунов  набегающих  пену.
Фонарь,  силуэт  и  ведущая  к  морю  тропа  -
Пейзаж,  нанесенный  мелком  на  бетонную  стену.

Чудна́я  картина.    Художник  -  заправский  мастак!
Движения  пальцев  просты́,  но  уверенно-то́чны.
Фонарь  осветил  наготу  незнакомки  сквозь  мрак,
Открывши  кудеснику  образ  ее  непорочный.

Я  видывал  много,  но  знаю    теперь  лишь  одно,
Как  трудно  писать,  не  притронувшись  к  женскому  телу
Той  самой  застенчивой,  что  на  бетонном  панно
Так  страстью  своей,  словно  бурное  море  кипела.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933157
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021

Променистий менестрель

Через пространство и века

И  все  века,  и  миг  один  –
В  единой  точке  сжаты
И  Божье  слово:  "Не  вреди!,"
Так  многократно...
Все  думы  Солнышка  о  нас,
Лучи  в  обнимку,
Земля  и  в  профиль  и  в  анфас  –
Прекрасной  Нимфой!

И  есть  те,  кто  в  своих  руках
Свет  их  лелеет  –
Через  пространство  и  века
Несть  в  сердце  смеет.
А  компенсация  одна  –  
Быть  частью  Света,
Хоть  в  самых  тёмных  временах,
Зимой  и  летом...

24.11.2021г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931878
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Zorg

Осенний экспромт

Скоро  осень  под  ноги  каштаны
Бросит  мне,  тихо  молвив:  привет.
Разорвет  небо  молнии  рана
И  прольётся  неоновый  свет.

Протяну  долгожданной  я  руку,
Оглянувшись  украдкой  назад.
Ровно  год  -  то  веселье,  то  скука
Заливали  вином  мне  глаза.

Тосковал  за  твоими  дождями
Мой,  по  небу  блуждающий  взор,
Да  искал  меж  ночами  и  днями
На  деревьях  знакомый  узор.

Все  теперь  это  кажется  бредней.
Но,  хочу  поскорее  уже
Долгожданной  кленовою  медью
Я  свое  ожиданье  обжечь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922301
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 24.11.2021

Ольга Калина

Листопад (анапест)

Листопад,  листопад,  листопад,
Я  тебе  не  чекала,  повір..
Ти  так  стрімко  ввірвався  в  мій  двір
І  зали́шив  без  ли́стя  мій  сад.    

В  нім  я  цвіту  дерев  не  знайду
І  у  літо  не  куплю  квиток,
Бо  останній  із  вишні  листок
Ти  безжалісно  кинув  в  траву..

І  заплакало  небо  дощем
Як  летіли    удаль  журавлі,
Як  пронеслася  аж  до  землі
Та  журба  із  пташиним  плачем.  

Листопад,  листопад,  листопад,  
Не  вселяй  в  моє  серце  жалю́,  
Повернися,  тебе  я  молю́,  
Повернися  скоріше  назад.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021

синяк

Бажаю щастя

Бажаю  щастя,  люди,    вам  усім,
Найбільшого  і  кожному  -  свойого,
Гучного  як  весняний  перший  грім
І  тихого,  в  молитві  перед  Богом.
Бажаю  щастя  вам  відчути  мить,
Безмежного  як  океан  чи  Всесвіт,
Цим  щастям  чиюсь  душу  освітить
І,  поділившись  ним,  ніби,  воскреснуть.
Бажаю  щастя  вам,  так  як  собі,
Не  оминуть  хай  вас  щасливі  миті,
І  кожен,  щоб  віддав  комусь,  тоді,
Щасливих  стане  більше  в  цьому  світі.
Галина  Грицина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931854
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Lesya Lesya

Тайна

Я  давнюю  любовь  укрыла  тайною.
Где  боль  была,  остался  тонкий  лёд.
Она  ж  не  хочет  оставаться  давнею
Ну  хоть  во  сне,да  что-то  мне  шепнет.

Я  давнюю  мечту  укрыла  тайною.
Повесила  замок.И  без  обид.
Она  ж  не  хочет  оставаться  давнею
И  все    мне  спутать  планы  норовит.

Я  давние  стихи  укрыла  тайною.
Хоть  не  сожгла,  оставив  на  потом.
Но  им  не  хочется  считаться  давними-
Все  просятся  ко  мне  живым  листом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931542
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Lana P.

Зимовий вечір

Устелить  килим  білосніжний
Зимовий  вечір  для  безсонь.
Твої  цілунки  -  вітер  ніжний  -
Розпалюють  в  душі  вогонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931827
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Лада Квіткова

З років букет

Припорошені,  в  снігах  життя  скрижалі,
Не  змітай,  залиш  той  сніг  і  пил  мені.
Незабутніх  плинних  років  сині  далі,
Стали  квітами  на  білому  вікні.

Сині  очі,  сині  мрії,  синє  небо,
Навіть  в  снах  моїх  відбилася  блакить.
Я  приймаю  з  того  неба  все,  що  треба,
Коли  доля  перетворюється  в  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931874
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Катерина Собова

Нетерплячка

Дуже    хоче    дівка    Люся
З    мамою    поговорити,
Лащиться:    -Моя    матусю,
Хоч    нам    добре    удвох    жити,

Та    пора    уже    настала
Мене    заміж    віддавати:
Хочу    вийти    за    Степана  –
Ти    повинна    його    знати.

-Це    отой,    що    в    магазині
Стоїть    в    дверях    в    охороні?
Бачила    його    я    нині,
Не    підеш    за    нього,    доню.

В    нього    батько    косоокий,
Баба    -    дурнувата    Настя,
Мати    -    видра    кривобока,
То    у    кого    він    удасться?

-Ну    пусти    мене,    мамусю,
Тут    же    близько,    недалечко,-
Обіймає    її    Люся,-
Заспокой    моє    сердечко.

Не    обманю    тебе,    люба,
Це    швиденько,    я    клянуся,
Трішечки    побуду    в    шлюбі
І    до    тебе    повернуся.

Що    й    до    чого    у    заміжжі
Я    вже    трохи    буду    знати,
А    тоді    уже    щось    путнє
Будем    разом    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 24.11.2021

Амелин

«Романс свежеиспечённого пенсионера»

Вдохновило
[b]Трубочист[/b]
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765  (ссылка  там  закрыта)

[i]Ах,  дорасти  бы  мне  до  пенсии,  ребята,
И  чтоб  настал  тот,  в  целом,  долгожданный  миг,
Когда  шальные  дни  вдруг  потеряют  даты,
И  будет  в  прошлом  ежедневный  мой  "блицкриг".

Ох,  как  я  утром  буду  сладко  просыпаться!
И  древний  дуб  мне  за  окошком  подмигнёт:
-  Мол,  можешь,  дядя,  ещё  трошки  поваляться
И  почесать  в  порыве  лености  живот.

И  защебечут  легкомысленные  птички,
Не  торопя  меня  в  космический  полёт.
И  где-то  курочка  расслабленно  яичко
Снесёт.  И  воробья  подкараулит  кот.

И  всё  покрыто  сладострастнейшей  истомой.
И  мир  опрятен,  ладен,  целостен  и  чист...

       Но,  господа,  коль  где-то  есть  ещё  труба  на  доме  -
Туда  на  пенсии  заглянет  трубочист.
[/i]


[b]«Романс  свежеиспечённого  пенсионера»[/b]
(На  мотив  песни  А.  Розенбаума  «Романс  генерала  Чарноты»  
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc  )

Ох,  как  же  утром  сладко  поваляться!..
Когда  не  лупят  по  мозгам  часы.
[i]Но,  господа,  как  хочется  стреляться,[/i]
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…
Когда  поешь  дешёвой  колбасы…

[i]Я  жив,  мой  друг[/i],  на  пенсии,  [i]свободен,[/i]
[i]Но  стал  мне  часто  сниться  странный  сон:[/i]
Что  молоко  на  молокозаводе
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.
Не  от  коров…  в  чём  был  я  убеждён.

Что  покупая  в  магазине  яйца,    
[i]Как  говорится,  Боже,  даждь  нам  днесь,[/i]
Да  неужели  нам  и  их…  китайцы?..          
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..
Ну,  почему  на  пенсии  я  здесь?..

[i]Mon  chère  amie[/i],  уж  утро  за  окошком,
И  хоть  чеши,  хоть  не  чеши  живот;
Но  поваляться  хочется  немножко…    
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт,
Пусть  не  меня  труба  в  «блицкриг!»  зовёт.

Опять  усну  в  истоме,  что  я  дома.
Труба  на  крыше  больше  не  дымит,
Друзья  мои  её  пробили  ломом…    *
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…
И  даже  кот,  съев  воробья,  храпит…

Щебечут  легкомысленные  птички,
[i]В  постели  полусонной  я  один,[/i]
Пускай  в  припадке  воют  электрички,
Из  окон  выпуская  никотин…
Из  окон  выпуская  никотин…

[i]Густой  туман  спустился  на  болота,[/i]
Но  мир  опрятен,  целостен  и  чист…
И  никуда  бежать  мне  неохота,
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист...
Я  по  натуре,  братцы,  оптимист!

(...Оптимист.  Пофигист.  Нигилист.  Гуманист.  Юморист…  и  т.п.  
Кому  что  больше  нравится…)  

*  ломом  у  меня  на  соседней  даче  два  друга  трубу  пробивали,  не  буду  распространяться,  что  получилось)))  

(наклонным  шрифтом  выделены  строки  из  песни  А.  Розенбаума  «РГЧ»)

С  благодарностью  всем  вдохновителям  (ОлГусу,  А.Розенбауму,  Пенсионному  фонду  и  др.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Амелин

Переводчик и Муза (Пародия)

[b]Крылатый  конь  –  мечта  графомана  [/b]
(перевод)
Михайло  Гончар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781290

Шедевры  просятся  на  волю,
А  Муза  не  идёт  никак.
Сжимая  карандаш  до  боли,
Тянул  по-тихому  коньяк.

И  в  пятизвездочном  угаре
В  сияньи  солнечного  дня
Мне  захотелось  на  базаре
Купить  крылатого  коня.

Пускай  по  свету  он  летает  ,
Талант  мой  чистит  от  трухи,
Умело  рифмы  подбирает,
Чтоб  я  мог  рифмовать  стихи.

Сбылось  мечтанье  графомана  –
Купил  коня  за  полцены  –
Моя  судьба,  иль  дым  дурмана?
Лети,  крылатый  мой,  гони!

И  вся  душа  моя  запела,
Когда  лошадку  оседлал...
А  тут  и  Муза  прилетела,
Но  не  по  делу  -  я  ведь  спал.


С  благодарностью  к  вдохновителю  –
Тарас  Комаринський
[b]Крилатий  кінь  –  мрія  графомана[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781205)


Пародия
[b]Переводчик  и  Муза    
[/b]
Стихам  желая  лучшей  доли  
Тянул  по-тихому  коньяк;
Сжимал  я  карандаш  до  боли,
Переводя  и  так  и  сяк.

Сначала  перевёл  на  русский,
«Наполеончика»  глотнув,
Но  после  третьей  –  по-французски  
Я,  "Oh  là  là!"  как  всё  загнул!

Но  с  ним  покончив  также  быстро,  
Французский  –  этакий  пустяк,
Я  ощутил  себя  Магистром  –  
Хорош  у  «басурман»  коньяк!

Налил  и  дёрнул  стопку  виски      
В  сияньи  солнечного  дня,
И  на  шотландский  "and"  английский
Так  потянуло  чёт  меня…  

Лети,  крылатая  лошадка!
Талант  –  его  ведь  не  пропьёшь.
И  рюмку  шнапса  для  порядка        
Махнул…  Хорош!  Едрёна  вошь!

Но  огорчился  не  по-детски,
Сидел  и  перевод  читал:                        
Ведь  я  же  этот  их  немецкий,
"Nicht-nicht!"  –  клянусь!  –  не  изучал!..  
   
Вот  это…  «оседлал  лошадку»,
А  с  ней  меня  и  понесло…  –      
Подумал  я,  зевнувши  сладко  –
Трудно́  Поэта  Ремесло!  

Но  после  сна  оно  ж  не  диво…
Хоть  миг  побыл  я  на  Коне!
Но  сухо  шепчет  Муза:  «Пива…
Я  в  тон  ей  шёпотом:  «...и  Мне».    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781786
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 22.11.2021

Наташа Марос

МАРИНА.

Красива  мудра  жінка  з  нелегкою  долею
заслуговує  на  шану  і  повагу  живих...

Світлій  пам'яті  моєї  бабусі  присвячую...

Марина  гірко  і  невтішно
І  довго  плакала  завжди.
І  були  грішними  безгрішні
Ті  сльози  -  марево  з  води.

Ніхто  не  зважувавсь  ніколи
Торкать  святої  таїни  -
Було  все  спалене  довкола
Пекучим  полум'ям  війни.

Багато  горя  і  невдачі
По  людських  душах  залягло:
Лиш  заспівали  -  знову  плачуть  -
Із  ними  всякого  було.

Терпіли,  бо  хотіли  жити,
Приймали  долю  за  святе.
І  підростали  швидко  діти,
Як  весняне  зело  росте.

Чи  то  війна  людей  ріднила,
Чи  відбудова,  чи  колгосп,
Та  в  них  жила  стожильна  сила  -
Попробуй  скривдити  когось.

Ще  довго  всі  чекали  звістки:
А,  може,  прийде,  може,  ось...
І  якось  жаль  було  невістки
І  сина,  й  батька,  і  всього.

Та  разом  примудрялись  жити
Радіти  сонцю  і  весні.
Комусь  полагодять  корито
Комусь  гуртом  відкинуть  сніг.

Роботи  й  дітям  вистачало  -
Дорослі  йшли  на  трудодні  -
Марині  часто  не  співалось,
Бо  важко  встигнути  одній.

Дівчата  в  хаті  й  на  городі,
І  щось  зробить,  і  погулять.
Вони  при  будь-якій  погоді
Для  печі  знов  тягли  гілля.

Трудились  зранку  і  до  ночі
І  разом  втрьох  плели  тинки.
Їх  поважали  й  позаочі
Ще  прозивали  "маринки"

Усе  уміла,  все  встигала
І  вишивала,  і  пекла.
Дивись,  ще  й  сонце  не  вставало,
Марина  в  полі  вже  була.

Болотом  -  босими  ногами,
Де  торф,  коноплі,  очерет.
Ішла  дощами  і  снігами,
Бувало,  навіть,  "під  запрет".

Топтала  стежкою  важкою
Ту  долю,  рідну  і  гірку,
Аж  серце  сікло  осокою,
Та  де  ж  подіть  її  таку.

Усі  жінки,  з  усеньких  вулиць,
З  усіх  дворів  і  всіх  бригад  -
Тоді  роками  спини  гнули:
І,  Боже  збав,  удень  лягать.

Окраєць  хліба  у  платочку,
Босоніж  бігла,  як  завжди,
Швиденько  прив'язала  квочку,
Пийнула  з  ковшика  води.

Дівчатам  крикнула  вдогінці:
"Щоб  був  порядок!  І  не  спать!"
А  їй  було,  красивій  жінці,
Тоді  всього  лиш,  тридцять  п'ять.

А  як  Марина  "клала  строчку",
Як  обшивала  пів  кутка.
Увечері  "складе"  сорочку,
А  рано  -  вже  на  буряках.
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Минали  роки  у  турботі,
Давно  вже  підняла  дівчат,
Та  всеодно,  мов  на  роботі,
Марина  бавила  внучат.

Насіння  в  грубці  підгоряло,
Бо  там  "сиділи"  й  пиріжки.
І  як  бабуся  все  встигала?
Ще  ж  мила  в  погребі  й  кружки.

Хрумку  капусту,  огірочки,
Антонівку  у  гарбузі.
Любили  всі:  зяті  і  дочки,
І  внучки  -  дзиги  на  нозі.

Завжди  картопельку  варили,
Бо  я  за  неї  -  все  б  дала!
Мені  й  з  борщу  її  ловили,
Аби  я  тільки  не  ревла.

А  як  згадать  про  Маковія,
То  вже  сміялись  з  мене  всі:
Від  Петра  починала  мріять,
Вчувалось:  "Макортя  несіть!"

Бабуся  маку  намочила...  -
(Та  вже  скоріше  мак  той  мніть!)  -
Бо  шулики  я  так  любила:
Вони  аж  снилися  мені...

Бабуся  швидко  мак  потерла,
Вже  корж  холоне,  -  я  не  сплю!
А  тут  як  тут!  В  плече  уперлась,
Хай  що,  а  я  момент  зловлю...

"Наташко,  не  лижи  качалку,  
Бо  лисим  буде  чоловік!",
Та  всеодно  лизну  я  скалку:
"Таке  вже  кажете!  Де  він?"

І  все  частіше  до  вечері
Варили  з  салом  галушки.
Ще  вергуни  плели  кручені
І  драли  пір'я  в  подушки.

Як  пахла  гречка  в  хаті  смачно,
Вареники  і  пампушки,
А  суп  з  квасолею,  як  бачу:
Густий,  наваристий  такий.

Завжди  борщилось,а  на  свято  -
Бабусин  цар-наполеон.
І  пиріжків  було  багато,
І  ягідний  кисіль-барон.

Бабуся  шиє  -  я  дивлюся
І  так  цікаво  -  не  моргну!
Подам  наперсток,  притулюся,
У  голку  нитку  затягну.

Завжди  з  бабусечкою  спала  -
Була  найменша  із  п'ятьох  -
Ще  з  вечора  її  благала:
"Збудіть  мене,  та  й  будем  вдвох"

Хотіла  встати  разом  з  нею,
Коли  ще  темно  й  кури  сплять,
Щоб  разом  -  мокрою  межею,
В  бабусі  ж  ноги  так  болять...

Вже  й  на  сорочку  їй  лягала,
Вже  й  руку  клала  під  плече.
І,  мов  не  сплю,  а  засинала  -
Бабуся  знову  ж  "утече".

У  хаті  завжди  тепло  й  тихо  -
Отой  смачний  вечірній  час...
Ніколи  і  ніяке  лихо,
Здавалось,  не  дістане  нас...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
І  прибігала  часто  Дунька,
Так,  не  сестра  і  не  кума:
"Лише  Маринка  все  дотумка,
Чим  не  ділюся  з  усіма..."

Не  мала  внуків  і  розради  -
Микита,  п'яний,  спав  собі  -
Не  знала  сну,  у  хаті  -  ради,
Бо  він  частеньло  так  сопів.

То  ж  бігла  вулицею  швидко,
Аби  коротша  ніч  була.
Позамітало  й  слід  не  видко  -
Ніхто  не  знає,  як  жила.

І  обмітала  Дунька  ноги,
Тьопала  віником  плече,
Переступала  всі  пороги
І  -  в  хату,  де  плита  пече.

Платок  великий  "у  клітину",
Що  залишився  з  тих  часів,
Коли  ховать  прийшлось  дитину,
Як  німець  над  селом  висів...

З  плеча  зняла,  струсила  різко,
Калоші  й  "плюшку"  -  у  куток.
І  стоболюче,  давнє,  різне
Забулося  коло  діток...

Зайшла  -  і  повна  хата  люду,
І  рівні  всі,  і  рідні  всі,
І  жарти  сипали  повсюди,
Ділили  посуд,  воду,  сіль.

Новини  сипле,  як  з  торбини,
То  підморгне,  то  заспіва.
Не  замовкає  й  на  хвилину,
А  то  -  розплачеться,  бува...

І  хата  дихала,  як  вулик,
"Я  вже  Маринко,  побіжу,
А  те,  що  ви  отут  почули
І  я  ж  нікому  не  скажу..."
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
А  ще  з  райцентру  Дунька  часто
Було,  приносила  платки.
Кому  пустий,  кому  квітчастий,
Кому  великої  руки.

Жінки  збігались,  як  на  диво,
І  приміряли,  і  греблись,
Але  не  всі  були  щасливі:
"Нехай...  і  я  візьму...  колись..."

Біжать,  наперебій  щебечуть,
Яка  де  квітка,  завиток.
І  подумки  кладуть  на  плечі
Давно  омріяний  платок.

"Ви  чули?  Дунька  знов  приперла!"
І  вже  дорогою  ідуть,
Хоч  подивитися  -  а  першій!
"Беріть  вже,  гроші  підожду."

Хоч  радо  брали  -  знову  клали,
Блищали  очі,  та  за  мить
Надії  в  душах  геть  згоряли
І  знову  глибоко  болить...

Та  вже,  бувало,  на  порозі
Вона  Марині  підморгне,
В  рукав  просуне,  що  у  змозі:
"Гляди,  не  викажи  мене"

Марині  душу  калатало:
І  хоче,  й  треба  -  дві  ж  дочки...
Не  спить.  Коли  ще  й  не  світало,
Біжить  до  Дуньки  навпрошки...

Немов  із  серця  вириває:
"Візьми,  назад  я  принесла  -
Такого  чуда  не  буває  -
Забудь.  Спасибі,  що  дала..."

Розбила  мрію  на  порозі,
Немов  ярмо  зняла  з  плеча,
Не  радо  й  радо  по  дорозі
Біжить  додому,  до  дівчат...

Узори  маряться  турецькі,
Малі  й  великі  завитки,
"Якби  ж  не  чорні  дні  німецькі,
Іван  купив  би  й  не  такий..."

Тяжка  робота,  будні  кляті,
Та  коли  знову  принесе  -
Побуде  в  Дуньки,  мов  на  святі,
Подивиться,  ото  й  усе...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
Душа  зітліла  у  скорботі
Злетіла  усмішка  з  лиця.
Уся  в  тривозі,  вся  в  роботі,
У  вічній  тузі.  До  кінця.

Ну,  а  коли  сказали  тихо:
"Вже  заспокойся  і  не  плач
Не  тільки  в  тебе  таке  лихо..."
Марина  всім  відповіла:

"Та  я,  дівчата,  і  не  проти,
І  розумію,  і  мовчу,
І  не  цураюся  роботи,
І  плачу,  щоб  ніхто  не  чув...

За  ним  до  пекла,  мов  до  моря  -
Із  весен  йду  до  лютих  зим,
Та  він  зі  мною  завжди  поряд,
Бо  я  померла  разом  з  ним..."
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Проклята  пам'ять  стоголоса
В  мовчанні  дикому  кричить.
Аж  правда,  завжди  гола  й  боса,
Притихла  злякано  на  мить...

Бабусечко.  Моя  зозуле.
Іще  хоч  слово  нам  скажіть.
Ми  пам'ятаєм.  Не  забули,
Що  довелося  пережить...

Усе  було.  Давно  не  стало.
Та  знову  хочеться  туди,
Де  ми  жили.  Що  не  пропало,
Лиш  переплутало  сліди...

         -      -      -  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634668
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 21.11.2021

Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021

Наташа Марос

МОЛИТВА.

Як  земля,  що  не  може  напитись
Весняного  сліпого  дощу,
Так  за  тебе  я  буду  молитись
І  ніколи  вже  не  відпущу.

Як  гроза,  що  освітить  півнеба
І  розбудить  від  тихого  сну,
Так  я  буду  молитись  за  тебе,
Щоб  ти  бачив  мене  одну.

Як  вітри,  що  приносять  на  крилах
Ранню  осінь  до  теплого  літа,
Не  зморюся,  бо  ти  -  моя  сила
І  довіку  я  буду  молитись...

Як  вода,  що  змиває  отруту,
Вже  назавжди  поєднана  з  ядом,
Я  за  тебе  молитися  буду,
Бо  так  важко  без  тебе,  правда...

Як  сніги,  що  ведуть  у  нікуди  -
З  лабіринту  зірнуть  не  беруся  -
Я  з  тобою,  я  поруч,  я  всюди...
І  молюся,  молюся,  молюся...

Як  осіння  холодна  негода
Залягає  в  занедбаних  душах
І  кругами  по  закутках  ходить,
Так  за  тебе  я  тихо  молюся.

Хоч  тривога  затьмарює  світло,
Закриваючи  серце  і  очі,  -
Знаю,поруч  з  тобою  ще  літо,
Бо  молюся  за  тебе  щоночі.

Ні  гарячі  піски  у  пустелях,
Ні  моря,  океани,  Гаваї,
Острови  не  потрібні  й  готелі  -
У  молитві  за  тебе  жива  я...

І  душа  моя,  схильна  до  щему,
Все  чекає  звичайного  щастя:
"Щогодини,  щодня,  не  даремно..."  -
Так  молюся  я  подумки  часто.

До  дерев,  до  птахів  і  до  луків
Я  в  молитві  за  тебе  звертаюсь,
Бо  найбільше  боюся  розлуки,
Що  приходить  і  нас  не  питає...

Повертайся  у  місячні  ночі,
На  шляху  розсипаючи  втому,
Повертайся,  бо  я  того  хочу  -
Всі  дороги  до  нашого  дому!

Як  земля,  як  гроза,  як  свобода,
Яку  п'ю  і  ніяк  не  нап'юся,
Повертайся  із  заходу  й  сходу,
Бо  я  досі  за  тебе  молюся.

Ніби  сонце,  яке  не  втомилось
Розкривати  на  ранок  очі,
Я  за  тебе  всю  ніч  молилась
І  молитимусь  знов  до  ночі.

Ти  як  пісня,  що  ранить  душу  -
Я  сказати  про  це  не  боюся
Всьому  світу,  бо  визнати  мушу,
Що  за  тебе  і  в  пісні  молюся.,

Як  мелодія,  що  проникає
У  серця  без  сльози  і  крові,
Я  молюся  за  тебе,  бо  знаю:
Починається  все  з  любові.

І  як  небо,  глибоке  небо,
Хоч  і  хмарно,  а  я  дивлюся,
Мов  на  хитру  загадку-ребус
І  молюся  за  тебе,  молюся.

Ти,  як  вечір,  що  гасить  спеку  -
Я  вже  знаю,  що  не  спалюся  -
Та  хоч  ранок  іще  далеко,
Знову  тихо  за  тебе  молюся.

Як  та  правда  безжальної  ночі
Стоголоса,  гірка  і  гола,
Яку  чую,  хоч  зовсім  не  хочу
І  молюся  за  тебе  до  болю.

А  на  ранок  у  мокрих  росах
Сподіваюся,  не  втоплюся,
Я  по  травах  ступаю  босо
І  за  тебе  молюся,молюся.

Як  вогонь  до  свічі,  як  примара,
За  тобою  край  світу  полину,
Бо  знайти  сподіваюся  марно,
Ту  молитву  за  тебе  єдину.

Воскресає  симфонія  вітру
У  дощах,  у  снігах,  заметілях.
І  я  щиро  у  те  повірю,
Що  молитва  -  цілюще  зілля.

І  як  думка  межі  не  має,
Як  сльоза,  що  не  знає  міри
Й  горобина  ніч  не  вщухає  -
Подолаю  безодню  прірви!

Як  не  вистачить  -  домалюю!
Доліплю!  Допишу!  Доклею!
Що  захочу  сама  -  почую!
І  молитва  впаде  зорею!,

Як  бажання,  як  біль,  як  горе,
Як  блаженство  -  дощем-водою!
Все  залишимо  й  поговорим
У  молитві  за  нас  з  тобою...

...Вічне  диво  -  життя  на  світі,
Що  було  і  що  є  -  змирюся...
Наше  щастя  -  у  наших  дітях
І  за  них  я  щодня  молюся...

   -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617345
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 18.11.2021

Наташа Марос

РАБА…

Ти,  відпускаючи,  тримав  міцніше
На  відстані,  без  всякого  контролю.
І  в  моє  серце  не  заходив  інший,
Бо  і  без  тебе  я  була  з  тобою...

І  в  спеку,  і  тоді,  коли  сніжило,
Жовтіло  листя,  а  чи  розпускалось
Я,  мов  раба,  що  віддано  служила
І  ні  на  мить  тебе  не  відпускала...

Спини  мене  гарячою  рукою
У  себе  до  ранкового  безладдя,
Бо  всеодно  не  матимем  спокою
І  порізно  собі  не  знайдем  ради.

Я  дихати  не  можу  не  з  тобою  -
Води  і  світла,  і  повітря  мало!
Знов  спомином  торкаюся  до  болю
І  лиш  тому  я  жить  не  перестала...

Була  рабою  і  помру  рабою,
А  іншого  не  хочу  і  не  треба.
Я  подумки  і  досі  ще  з  тобою,
А,  може,  так  ховаюся  від  себе?..

Долаю  нескінченні  перепони
І  ріжу  на  кусочки  кілометри,
Ковтаю  той,  гіркий  до  болю,  спомин
Про  тебе  у  коричневому  светрі,

Де  знала  візерунки  і  сплетіння,
Ховалася  в  тепло  м'якої  нитки,
Нічого  в  світі  більше  не  хотіла,
Аби  від  мене  ти  не  йшов  так  швидко...

Я  жертвую  свободою  і  літом,
Все  віддаю  без  жалю  на  поталу,
Бо  й  досі  ти  керуєш  моїм  світом,
Та,  бачу,  і  цього  мені  замало!

Уважно  я  дивлюся,  та  даремно!
Я  слухаю  усіх,  але  не  чую!
Сміюся,  а,  насправді  мені  щемно  -
Боюся,  що  і  болю  не  відчую...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
Нехай  земля  згорить,  а  я  лишуся!
Нехай  гроза  розірве  чорне  небо  -
З  тобою  я  нічого  не  боюся,
Це  страшно  залишитися  без  тебе...

           -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624469
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 18.11.2021

Irкina

ПІСЛЯПОЛУДЕНЬ

Так  буває  у  післяпо́лудні
Листопадовім  -  листя  полум'я
Вигорає  геть,  стає  мороком..
Зачаклована  осінь  колами                    
Кружить..  Жалібно  стогне  дзвонами..    
   Ти  -  кудись  живеш  -  серед  спогадів,
   Око-на-око  з  порожнечею..  
   Мрії  скошені,  серце  порване,    
   І  зі  слів  -  лише  недоречення
   Із  підтекстами  і  підозрами..    
   Схлипом-сльо́зами  відгомонений,
   Час  увесь  наскрі́зь  знесудомлено
   Нестерпі́нністю  цього  простору..

В  ньому,  зі́м'ятий  і  стриножений,
Німо  скажеш  ти  -  Святий  Боже  мій!
Дай  мені  того,  кому  вірити,
Кому  митями  жити  ці  роки..
І  помилуй  і  -  вилікуй  мене,
Безпросвітного,  ти  -  молитвою..
   І  зійде  зоря,  в  небо  всіється..
   І  вона  -твоя  -  тільки  вір  у  це!  
   Молоді    гріхи  всі  відпустяться  
   І  старі  страхи  переступляться..
   Перемелеться,  перетвориться,
   Стануть  ранки  всі  знов  прозорими..  
   

 Між  туманами  поріділими
 Чорні  смужки  знов  стануть  білими
 Що  минає  -  в  дим  не  розвіється..

 І  воздасться  ще  -  все    -  за  вірою..




.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931188
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново...  в  розхристаному  світі,
Де  день  осінній  у  безбарвності  німій,
Де  без  оздоби  путається  віття,
І  часто  стукає  у  скронях:  ти  ж  був  мій.

Шипшиново,  коли  чуття  з  шипами.
Вогонь  блищить  достиглий  в  ягідці  простій.
Ледь-ледь  морозить...  Шепче,  шепче  пам'ять
І  акцентує:  навкруги  бринить  застій.

Шипшиново...чи  є  ти,  відгукнися.
Вже  осінь  пізня,  і  зима  також  гряде.
Червоні  ягідки  на  чорнім  нив'ї,
Де  я  і  ти  ...колись  були...І  де  ж  ти...де?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Любов Таборовець

Відживала квітка своє тепле літо…

Відживала  квітка  своє  тепле  літо…
В  погляді  звабливім  тихий  сум  ховавсь…
Ще  душа  тендітна,  сонечком  зігріта,
В  самім  серці  ніжно  завиток  звивавсь…

А  під  ним  зернинку  -  крихітну  дитинку,  
Вітерець  в  колисці  трепетно  гойдав…
Зронить  лебедину  хмарка  їй  сльозинку    
Перлами  засяє  в  пелюстках  вода.

Ще  думки  у  мріях,  як  сади  в  завіях…
Не  про  вік  короткий,  паморозь,  туман…
А  життя  -  в  любові,  пахощах,  надіях...
На  її  пелюстках  -  в  сторінках  роман.

Там  -  весняні  зливи,  птахів  переливи,
В  пісні,  що  зродилась  серед  літніх  віт...
Почуттів  розливи,  щирі,  не  зрадливі,
Та  краса,  що  тішить  й  зберігає  світ.

І  нехай  відійде  це  життя  за  обрій  -
Вихором  у  пам’ять  пахощі  прийду́ть  ….
Душу  залоскочуть…  Стане  серцю  добре...
Спогади-пелюстки  в  осінь  поведуть.

17.11.2021
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021

Катерина Собова

Садистка

-Я    сьогодні,-    каже    Лола,-
Буду    в    образі    садистки.
Очі    вилупив    Микола,
Очманів    від    тої    звістки.

-Роздягайсь,-    вона    сказала,-
І    турнула    Колю    в    ліжко,
Батогом    оперезала,
Прив’язала    вже    до    ніжки.

Так    на    ньому    гарцювала,
Виробляла,    що    завгодно:
Скрізь    щипала    і    кусала,
Запевняла,    що    це    модно.

Коля    з    світом    вже    прощався,
Думкою    до    Бога    линув:
-Дай    же,    Боже,    мені    шансів
Врятувати    ноги    й    спину.

Щоб    пощупати    це    вим’я,
То    повинен    бути    битий?
Якщо    вирвуся    живим    я  –
Буду    в    храм    святий    ходити.

Поможи    мені,    Всевишній,
Заспокой    моє    сердечко,
Зрозумів    я,    що    це    лишнє,
Так    до    смерті    недалечко.

Хай    Бог    милує    й    боронить
Звечора,    вночі    і    зранку!
Це    смертельно:    опинитись
В    ненаситної    коханки.

Всім    клянуся,    що    віднині
Обмину    цю    силу    вражу,
І    своїй    дружині    милій
Я    ніколи    вже    не    зраджу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021

Катерина Собова

Самостiйнiсть

Вже    доросла    дівка    Ната
Веселенька    встала    з    ночі
І    сказала:    -Мамо,    тату,
Я    сама    пожити    хочу.

-Це    розумно,-    мама    каже,-
Двадцять    вісім    років    маєш,
Самостійності    навчишся,
Трохи    досвіду    придбаєш.

Раді,    доню,    ми    за    тебе:
Ти    відчуєш    справжню    волю,
Вдовольниш    свої    потреби
І    зустрінеш    свою    долю.

Із    порадами    своїми
Втрутився,    як    завжди,    тато:
-Щось    надумаєш    робити  –
То    не    думай    відступати.

Дівка    потягнулась    смачно:
-Так,    кароче,    всьо    понятно,
В    цьому    ділі    я    обачна,
Поступаю    акуратно.

Речі    ваші    я    зібрала
Вам    пора    уже    отчалить,
Тож    швиденько    одягайтесь,
Чуєте?    Таксі    сигналить!

Беріть,    тату,    цю    валізу,
Кості    зранку    розминайте,
Мамі    -    сумка,    й    пакет    влізе,
Пока.    Чао.    Не    скучайте!    

Та    не    стійте,    як    статуї,
Ворушіться,    мамо    й    тату,
Будьте    певні,    тут    я    точно
Вже    не    буду    відступати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021

Irкina

Це так просто, це так ясно. .

[color="#ff0000"]  Анна  Ахматова  "Это  просто,  это  ясно…"[/color]

Це  так  просто,  це  так  ясно,

Будь-кому    це  зрозуміло  -  
                             
Ти  мене  зовсім  не  любиш..

 Нелюбов  ця  -  назавжди..

 То  чому  ж  так  лине  серце

 До  чужої  вже  людини,

 І  для  чого  кожен  вечір

 У  молитвах  моїх  ти?

 Нащо  покидаю  друга

 Й  кучерявую  дитину,

 Полишивши  місто  любе

 В  моїй  рідній  стороні,

 Як  злидарка  чорна  блуджу

 По  столиці  іноземній  ?

О,  як  радує,  що  може

Десь  побачимося  ми  !




[color="#ff0000"]Это  просто,  это  ясно,
Это  всякому  понятно,
Ты  меня  совсем  не  любишь,
Не  полюбишь  никогда.
Для  чего  же  так  тянуться
Мне  к  чужому  человеку,
Для  чего  же  каждый  вечер
Мне  молиться  за  тебя?
Для  чего  же,  бросив  друга
И  кудрявого  ребенка,
Бросив  город  мой  любимый
И  родную  сторону,
Черной  нищенкой  скитаюсь
По  столице  иноземной?
О,  как  весело  мне  думать,
Что  тебя  увижу  я!

[/color]




.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930709
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021

Той,що воює з вітряками

МИНУЩА

я  мав  забути  твоє  ім*я  
одне  із  безлічі  злих  імен  
займенник  заперечень:  не  моя  
я  загубив  тебе  між  тисячі  племен  

а  в  парі  з  тим  утратив  власне  я  
і  силу  слів  і  тисячі  знамен  
і  два  півцарства  

вуздечку  сивого  коня  
і  перстень  братства  
і  спис  і  щит  
і  навіть  меч  

лиш  грім  і  дощ  
немов  картеч  
збирають  блискавки  в  кулак  

лежу  я  тихо  і  навзнак  
достоту  мертвий  
я  лиш  прочанин  я  варнак  
під  знаком  смерти

я  народився  і  помер  
як  кожен  сущий  
о  де  ти  з  ким  ти  є  тепер  
моя  минуща  ?

11.  11.  2021

*  Варнак  -  біглий  каторжник.

Живопис  -  каліфорнійський  художник  Кай  Семюелс-Девіс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930661
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021

Закохана в море

Бестолковые опечатки 18

Обучение  по  углу[b]п[/b]лённой  программе

***

Ранг  чрезвычайного  и  полномочного    'осла

***

В  полночь  кур[b]с[/b]анты  бьют  12  раз

***

Адрес  по'учателя

Адрес  от'равителя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 12.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танці - шманці ( гумор)

Дід  Семен  і  баба  Настя  коханцями  стали,
Цілу  ніч  вони  від  щастя,  танго  танцювали.
А  коли  в  віконце  сонце  зазирнуло  зранку,
Дід  побачив  свою  жінку,  через  офіранку.

Тупцювала  на  порозі,  стукала  у  вікна,
Щось  під  носа  муркотіла,  аж  кума  поникла.
Накінець  почулось:"  Настю,  ти  жива,  чи  мертва?
Цілу  ніч  світилось  світло,  в  мене  ноги  втерпли."

Дід  хотів  ступити  крока,  щось  стрельнуло  в  спину,
Не  минуло  і  пів  року,  коли  нерв  той  згинув.
А  тепер  чомусь  проснувся,  нагадав  про  себе,
Бач  не  добре  повернувся,  так  мені  і  треба.

Не  сиділось  біля  жінки,  хотів  танцювати,
Закололо  щось  в  печінці,  як  тепер  тікати?
У  вікно...  не  перелізти,  не  зігнеться  спина,
Ну  кудою  йому  лізти...  Вгледілась  драбина.

Повела  вона  наго́ру,  високо  забрався,  
А  кума  хутко  в  комору,  дід  перелякався
Що  тепер  йому  не  злізти  із  гори  ніколи,
Лише  буде  бачить  небо  і  яснії  зорі.

Що  ж  тепер  скажу  Килині,  де  ту  правду  взяти?
Ми  із  Настею  невинні...  дід  став  міркувати.
Жінка  шарпала  за  двері,  двері  відчинились
І  суперниці  на  ганку  ніс  -  у  -  ніс  зустрілись.

Чи  глуха  ти  моя  ку́мо,  чи  вуха  заклало,
Що  у  тебе  за  розруха  все  порозкидала?
Чи  не  бачила  ти  діда,  десь  вражина  дівся,
Вчора,  ще  пішов  з  обіду  і  не  передівся...

Настя  враз  почервоніла,  стала  заікатись,
Все  життя  брехать  не  вміла,  треба  признаватись.
На  горі,  щось  застогнало:"Я  не  винувата."  
Промовила  Настя  швидко,  тай  втекла  в  кімнату.

А  Килина  на  драбину  тихо  піднялася,
На  гарячому  зловила  свого  ловеласа.
Тільки  дід  стояв,  мов  камінь  і  не  ворушився,
Буде  тепер  йому  а́мінь  -  з  Килиною  стрівся.

Ти  чого  старий  задумав,  що  із  головою,
Нагорі,  та  щей  в  сусідки,  діду,  що  з  тобою?
Та  оце,  як  йшов  додому,  блуд  мені  вчепився
І  тепер  не  пам'ятаю,  як  тут  опинився...

Любко  мо́я,  серце  мо́є,  що  скажи  робити?
Треба  бу́ло  любий  діду  вчора  менше  пити.
Треба  бу́ло,  добре  знаю,  нема,  що  сказати,
Бо  ж  таку  натуру  маю  -  люблю  танцювати.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930297
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021

Катерина Собова

Колготки

Господиня    спритна    Галя
Урожай    розприділяла
І    старі    свої    колготки
Перед    мужем    розтягала.

Засвітились    очі    в    Гриця,
Молодецька    грає    вдача:
-Ох    і    хитра    ж    ти    лисиця,
Я    в    них,    знаєш,    що    побачив?

-Що    ж    тут    знати?    -  Галя    каже,-
В    тебе    мислення    вузеньке:
Бедра    уявив    ти,    враже,
Або    ноги    коротенькі.

Я    це    чую    від    ледаща,
Що    не    вартий    навіть    дулі…
Знай    надалі:    це    найкраща
В    людей    тара    для    цибулі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Рідний

На мовах світу листя шурхотить

На  мовах  світу  листя  шурхотить  
І  я,    немовби  знаюсь  в  їхній    суті,  
Ловлю  думки,  але  в  останню  мить
Їм  знов  мене  вдається  обманути.

Тому  я  ще  на  рік  один  прикутий
На  часу  надтонку  й    прозору  нить
До  саду,  щоб  весною  знов  почути,
Про  що  зі  мною  брунька  гомонить.

Я  не  пророк,  але  здогадуюся  все  ж,
Що  сад,  коли  звільняється  з  одеж,
Плодами  хоче  вкрити  голе  тіло,

І  людям  пропонує  думи  ці,
Аби  їм  щастя  грало  на  лиці,
І  за  минулим  серце  не  боліло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929508
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 05.11.2021

Любов Іванова

А В ПРИРОДЕ ЦВЕТОВОЕ ШОУ

[b][color="#781b06"]А-вгуст  сентябрю  отдал  правление,

В-след  за  этим  взял  бразды  октябрь,

П-ротекают    плавно  дни  осенние,
Р-адуя  нас,  движутся  в  ноябрь.
И-  теперь  вокруг  все  желто-красное,
Р-азукрашен  охрой  лес  и  луг.
О-багрило  ивы  солнце  ясное,
Д-ождь    готов  сменить  картинку  вдруг.
Е-сть  в  осенних  днях  сюжеты  дивные,

Ц-арственность,  величие  и  шарм.
В-  календарь  вписались  ночи  длинные,
Е-стества,  натуры  лучший  храм.
Т-рогательно,  мило  и  красиво,
О-сень-фея  может  удивлять,
В-  небе  птичий  ключ...  душе  тоскливо
О-блако  к  закату  провожать.
Е-й-же-ей  -  восторгу  нет  предела,

Ш-елест  листьев    нежностью  пленит  .
О-сень  просто  за  сердце  задела,
У-влекла    в  свой  яркий  колорит.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929983
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Катерина Собова

Хитрий дiд

Виглядала    баба    Ліда
Із    вікна    своєї    хати
На    подвір’я    до    сусіда
(Треба    ж    все    її    узнати).

За    парканом    проживає
Старий    лікар,    безнадійний,
Дні    останні    добуває,
Скоро    буде    вже      покійний.

Дружно    з’їхалися    внуки  –
П’ятий    день    уже    товчуться,
Не    доходять    їхні    руки,
Щоб    до    діда    простягнуться.

То    під    грушею    всі    вклались,
Видно,    що    часу    не    гають,
То    на    лавку    перебрались  –
Якийсь    аркуш    розглядають.

Вже    дорослі      дяді    й    тьоті
Зранку    спокою    не    мають:
Що    вони    в    такій    роботі
В    тому    аркуші    шукають?

Пояснила    баба    Віта,
Що    за    дідом    доглядала:
-Старша    внучка    з    заповітом
Чорновик    десь    розшукала.

Почерк    лікаря    не    кожен
Прочитати    може    зразу,
Третій    день    вже    розбирають
Зашифровані    ті    фрази.

Не    знайшли    себе    у    списку,
Посварились    і    побились,
Хтось    у    когось    кинув    миску,
Верещали    і    хрестились.

Дід    ще    жартувати    хоче  –
Пустив    чутку,    що    вмирає,
Он    стоїть    в    вікні,    регоче,
Що    робити    далі    -    знає.

Всі    поїдуть    звідси    нині,
А    свої    всі    заповіти
Дід    напише    на    латині  –
Розбирають    нехай    діти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021

Катерина Собова

Божi помiчницi

’’Бог    все    бачить’’  -    прочитала
Другокласниця    Наталя,
Над    цим    довго    міркувала
І    матусі    розказала:

-Бог    все    бачити    не    може,
І    він    просить:    -Мої    рідні,
Хто    мені    тут    допоможе?
Дуже    сищики    потрібні.

Біля    кожного    під’їзду
Господь    виявив    турботу,
І    бабусь    туди    цікавих
Посадив    він    для    роботи.

Щоб    на    лавочці    не    просто
Вони    так    собі    сиділи:
Всі    гріхи,    які    хто    має,
Щоб    помітити    зуміли.

Наша    баба    Зіна    знає,
Бачить    все      і    перша    чує:
Хто    із    ким,      коли    гуляє,
Хто    що    їсть,    і    де    ночує.

Чого    Віктор    з    кумом    бився?
Де    бродила      тьотя    Алла?
А    Петренкова    Марися
Вдома    знов    не    ночувала!

І    в    поліції    хвалили,
Що    бабусі    усе    бачать,
І    вкінці    наголосили:
-Вам    сам    Бог    за    все    віддячить!

-І    я    теж,    як    постарію,
За    цю    службу    не    забуду:
Серед    всіх    бабів    на    лавці  –
Найактивнішою    буду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 05.11.2021

Катерина Собова

Без проблем

Зажурилась    мама    нині:
-Нема,    доню,    нам    добра!
Дорікала    Василині:
-Уже    дівка    ти    стара.

І    зітхаю    я,    і    плачу,
Ох,    думки    тяжкі    мої…
Я    вже    виходу    не    бачу,
Так    і    будеш    без    сім’ї?

Я    б    і    зятя    шанувала,
Був    би    він    мені,    як    син,
І    онуків    доглядала    б,
Коли    в    яслах    карантин.

-Старомодна    ти,    матусю,
Ширше    подивись    на    світ,
Я    гуляю    й    не    печуся,
Що    минуло    тридцять    літ.

І    твої    прохання    марні  –
Жити    чесно,    не    гулять,
Ці    дівки    -    старі    й    негарні
Зараз    всі    міняють    стать.

Швидко    зміниться    картина:
Там    не    буде    вже    проблем,
Коли    стану    з    Василини
Бравим    хлопцем    Василем.

Будеш    ти    тоді    багата
І    щаслива    на    виду,
Невісток    тобі    я    в    хату
Скільки    хочеш    приведу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 05.11.2021

Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ

                       [i]Світлій  пам’яті  Данила  Заболотного*
[youtube]https://youtu.be/QnMw2oUH3Go[/youtube]
[b][color="#098072"]Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  прісні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарі́внім  сні.
Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї**  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!
Життя  поклав  на  медицини  плаху,
щоб  людство  неушкодженим  жило,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.
Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  радіили  нам  дарованій  весні!  [/color][/b]

28.10.2021
_________
*Д.К.Заболотний  (1866-1929  рр.)-  вчений    
 мікробіолог-епідеміолог,  Президент  ВУАН,
 засновник  Інституту  мікробіології  і  епідеміологі
 (нині  Інститут  мікробіологі  і  вірусології  в  системі  
 НАН  України),    що  носить  його  ім'я,  жертвував  
 собою,  віддано    борючись  з  епідеміями  чуми  і  
 холери  в  країнах    Азії  і  Африки(1896-1921  рр.).  
 Ввійшов  в  історію  як  один  із  фундаторів  світової  
 науки,  засновник  низки  медичних  установ  і  кафедр  
 мікробіології  вишів  України  і  Росії.  Похований  на  
 Батьківщині  -  в  с.  Чоботарка  (Заболотне)  на  Поділлі.
                 Цього  року  виповнються  155  років  від  дня  
 народження  вченого,  на  вшануванні  пам'яті  якого
 27-28-го  жовтня  побувала  група  вчених  Національної  
 АН  та  створеного    акад.  Заболотним  Інституту,  серед  
 яких  був  і  автор  та    презентував  Музею  Заболотного
 свою  книгу  "Відданість  науковій  істині"  і  цю  посвяту.

***Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

[b]На  світлині  [/b]автора  -  вшанування  вченого  біля  
пам'ятника  на  могилі  Данила  Заболотного.[/i]
                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929354
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 31.10.2021

Віктор Варварич

Осінні мотиви

Співає  птаха,  день  минає,
Невтомні  ріки  біжать  у  даль.
Осіння  мить  уже  втікає,
Хвилює  душі  юний  скрипаль.

Із  падолистом  втома  летить,
Осінь  тче  золоті  килими.
Місяць  дивовижно  струменить,
Зріла  осінь  чекає  зими.

Вже  холод  ночами  крокує,
Іній  окутує  світанки.
Сонечко  теплом  провокує,
Сушить  білосніжні  фіранки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929422
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Вєра Євгеньєвна

Акація

Не  зіб'є  дощ  акацій  ніжний  цвіт.  
Не  полетить  душа  за  пелюстками.  
Торкнувшись  раз,  стікають  краплі  з  віт,  
У  меланхолії    втрачають  тяму.  

І  блискавиця  –  вогнедишний  змій,  
Не  змусить  потьм'яніти  білі  квіти,  
Що  мерзуть  у  завісі  дощовій,  
Небес  сльозами  повністю  омиті.  

Сіріє  змоклий  захисник-паркан,  
Все  більше  хата  тулиться  до  нього.  
Розбита  шибка  –  як  одна  із  ран,  
Чекає  дня  нового,  дощового.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916775
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 28.10.2021

Тетяна Мошковська

Останній листок

Хмари  засмучені,  ранні
Осінь  пригнала  руда.
З  вишні  листочок  останній
В  мокру  траву  опада.

Там  завмирає  нечутно  –
Гасне  відтінок  тепла.
Зносить  листок  цей  спокуту  –
Сам  відірвавсь  від  стебла.

Взимку  засніжена  тиша
Вкриє  шатро  золоте.
Лист  цей  останній…  Та  вишня
Знов  навесні  зацвіте!


https://www.youtube.com/watch?v=XoeIpqVx6ps

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929169
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Шостацька Людмила

КРАСА

До  картини  художника  Олега  Шупляка

Якого  виміру  краса!
Яка  предивна  думка  пензля!
Тремтять  од  щастя  небеса,
Коли  землі  цілують  перса.
Бринить  астральний  феєрверк,
І  сипле,  сипле  крапелини,
Нічна  рапсодія  смерек  –
Чи  вічність  то,  чи  пів  хвилини?
Нема  початку  і  кінця
У  безкінечності  в  безмежжі,
Тут  воля  вольна  всім  митцям,
Бо  їм  цей  світ  давно  належить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929041
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021

Ніна Незламна

Я грущу о тебе

В  который  ра́з,  я    грущу  о  тебе́
В  который  ра́з,  вспомню  ласковый  взгля́д
В  тот  чудный  ве́чер  при  полной  луне́
Когда  совсе́м,  уж  созрел  виногра́д

Ты  с  моих  гу́б,  нежно  пробовал  со́к
Слегка  обня́в,    вдруг  поклялся    в  любви́
А  я  дрожа́ла  как  младой  листо́к
В  душе  крича́,  ты  замуж  позови́!

Моей  мечто́й  -  тебя    называ́ла
И  песни  пе́ла,  писала  стихи́
Но  скажу  че́стно  -    подозрева́ла
Что  за  плеча́ми,  ты  прятал  грехи́́

Сомне́ние…  в  душе  не  подвело́
Однажды  ве́чером,    в  кафе  с  друго́й
Уви́дев,    мне  наверно  повезло́
Решила  с  се́рдца-    навсегда  доло́й!

Уж  сколько  ле́т,  я  до  сих  пор  одна́
Ты  словно  ле́то,  в  памяти  мое́й
Наговори́лась  с  осенью  сполна́
Но  не  хвата́ет,  улыбки  твое́й

В  вечерний  ча́с,  знаю  ты  не  со  мно́й
Как  со́лнца  луч,  вернись  и  обними́
Ведь  без  тебя́,  не  обрету  поко́й
Я  всё́  прощу,  только  любовь  цени́!
                                                                             
Стих  написан  к  картине.

                                               21.10.2021г