Лілія Мандзюк: Вибране

Марія Скочиліс

Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем…

Якщо  вимкнуть  світло,  давайте  світити  серцем,  
Якщо  буде  зимно,  зігрійте  своїх  любов'ю,
Якщо  буде  важко,  підтримайте  тих,  хто  поруч
І  в  непростий  час,    станьте  для  когось  опорою.  

Напевне  є  хтось,  хто  нині  не  має  де  спати,  
Напевне  є  хтось,  хто  вже  не  побачить  матір,
Напевне  є  хтось,  хто  вже  не  обійме  сина,  
А  в  когось  сьогодні  не  стало  близької  людини.  

Всім  добре  відомо,  війна  забирає  кращих,  
Та  попри  біль  втоми  і  як  би  не  було  важко
Усе  відбудуємо,  станемо  ще  сильнішими,  
Безмежно  сумуємо,  за  тими,  хто  в  небі  світить  нам!

Якщо  вимкнуть  світло,  давайте  світити  серцем,
Тримайте  за  руку,  завжди  говоріть  відверто,
Лише  подивіться,  наскільки  ми  стали  сильними
І  вже  дуже  скоро  назавжди  будемо  вільними!

©Марія  Скочиліс

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966173
дата надходження 20.11.2022
дата закладки 20.11.2022


Галина Левицька

П’ятидесятниця

Таємниця  була  у  Бога,

Мрія,  схована  в  серці  Христа,

Не  відкрита  колишнім  пророкам,

Щоб  здійснилась  віків  повнота.

По  Його  благодаті  освячені

Ми  безцінною  кров’ю  Христа...

В  день  далекий,  Богом  призначений,

Народилася  Церква  Свята.

Злинув  Дух  у  зібрання  Апостолів

І  над  кожним,  як  пломінь,  палав.

Говорили  іншими  мовами,

Як  їм  Дух  промовляти  давав.

Дивувались  люди  побожні,

Що  прийшли  туди  звідусіль,

Тож  говорять  про  справи  Божі,

Дуже  просто,  без  всяких  зусиль

Промовляють  усе  зрозуміло...

Диво,  ніби  примарний  дим!

Може  зранку  нічого  не  їли,

Повпивались  вином  молодим?!

А  Петро  говорив  сміливо  —

Відкривалась  Небес  висота.

Проростало  у  світ  Боже  диво,

Будувалася  Церква  Свята...

Наречена  Господня,  улюблена,

На  землі  вона  –  Тіло  Христа.

Гнана,  мучена  та  не  погублена,

Укріпляється  і  підроста!!!

Освіти  нас  Своєю  Правдою,

Щоб  Любов  Твоя  з  нас  потекла,

Щоб  були  ми  і  сіллю,  й  розрадою,

Щоб  творили  Божі  діла.

Церква  –  люди,  що  взяті  від  світу.

Громадянство  Небесне  у  нас!

Ми  –  улюблені  Божі  діти,

І  піднесені  будемо  в  свій  час!

Бог-Отець  всю  Христову  родину

Посадив  на  Небесних  місцях...

Слава  Богу-Отцю  і  Сину

У  Святому  Дусі  в  віках!!!́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340285
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 08.06.2020


Галина Левицька

Олівець

                           
Я  —  олівець!  І  в  тому  радість  маю,
Що  я  потрібний  для  мого  Творця.
Він  міцно  у  Руках  мене  тримає!
Малюю  в  світлі  Отчого  лиця.

Буває  часто:  списуюсь,  ламаюсь  —
З  любов’ю  Він  заточує  мене...
Хоч  боляче,  Йому  я  довіряюсь,
Бо  вірю:  біль  і  темрява  мине.

Мій  Майстер  щось  стирає,  виправляє,
Бо  в  мене  ще  не  завжди  все  на  «п’ять»...
Мої  штрихи  Рукою  направляє
В  призначенні:  писать  та  малювать.

Я  —  не  один.  Моя  сім’я  велика.
Ви,  олівці  —  малюйте  та  пишіть!
Є  Бог  Живий.  Він  Майстер  і  Владика.
Своїм  умінням  Господа  хваліть!

Я  олівець  —  рожевий,  жовтий,  синій...
Хоч  стержень  владно  списують  роки,
Але  я  залишаюся  в  Картині,  
Що  є  шедевром  Божої  Руки!
                   06.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626728
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 01.06.2020


Галина Левицька

Вірність


Навколо  крики,  відчай,  стогін,  жах,
Війна  та  смерть,  злорічча  без  упину...
Але  в  моєму  серці  Божий  страх
Вогнем  мені  висвітлює  стежину!

Хай  навіть  тіснота,  безвихідь,  грати  —
Шукаю  я  Твоє  Лице,  о  Тату!
Тобі  я  вибираю  довіряти,
У  скинії  Твоїй  Тобі  співати!

Тут  добре...  Я  щаслива,  Боже  мій!
Але  чи  знов  у  світ  я  йти  готова?!
Навчи  мене,  бо  рвуся  я  у  бій
За  душі,  що  у  темряві  й  оковах!

Молитва!  Слово!  Є  броня  і  щит,
Що  зупиняють  всі  вогненні  стріли!
«Чи  понесеш  ти  Благовістя  в  світ?»
У  ньому  сутність  вірності  й  довіри.
15.03.2013  р.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683330
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 17.05.2020


Мирослав Вересюк

СПІШАТЬ БАЙДУЖІ ПЕРЕХОЖІ

Уже  весна,  біжать  струмки,  
Зі  мною  –  наперегонки.
Калюжі  в  кожному  дворі
На  море  схожі  дітворі.
В  них  паперові  кораблі,
Пливуть,  до  іншої  землі.
В  потік  зливаються  струмки,
І    ми,  залишивши  сумки,
Забувши  про  уроки,  втому,
Уже  не  спішимо  додому.
Промоклі  геть,  але  щасливі,
Схвильовані  і  галасливі,
Будуєм  дамби,  греблі,гатки,
Але  дивуємся  з  загадки.
Спішать  байдужі  перехожі,
Невже  на  них  будемо  схожі.
Красу  не  будем  помічати,
Через  струмки  переступати?
Дорослі  станем  і  байдужі,
Що  не  захочеться  в  калюжі,
Помріяти  і  постояти,
Хоч  і  сварити  буде  мати.

2.03.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 06.05.2020


Валерій

План спасіння


Ліс  навколо  стоїть  і  хитається,
Білий  сніг  під  ногами  скрипить.
Затягнулась  зима.  Не  кінчається.
Та  коли  вже  весна  прилетить!?

Лине  березень  -  місяць  –  провісник  весни,
Та  не  хоче  відходить  зима.
Чи  забула  природа,  чи  сняться  їй  сни!?
І  надії  на  радість  нема.

Тільки  серце  моє  не  звертає  на  це,
Без  утоми  чекає,  чекає,
Що  повіє  тепло  і  дмухне  нам  в  лице,
І  душа  заспіває,  засяє.

Вір,  мій  друже,  і  ти,  і  надій  не  втрачай,
Покладайся  у  всьому  на  Бога.
Все  у  владі  Його.  Він  Творець  світу,  знай!
І  до  тебе  прийде  перемога.

І  тоді  ти  збагнеш,  що  зима  –  тільки  мить,
Що  життя  на  землі  -  це  краплина,
Щоб  себе  напоїть,щоб  до  неба  злетіть.
В  цьому  наше  спасіння,  людино!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742987
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 06.05.2020