Пиши, поэт, пиши!
Молчать не смей,
Твой голос- гром,
удары сердца- вечность.
Звучи, поэт, звучи!
Мелодию души излей,-
благоухающий елей, -
коль струны сердца- человечность.
Гори, поэт, гори!
Расплавишь лёд сердец
теплом Любви, -
что есть всему основа.
Твори, поэт, твори!
Ты для людей найдешь-
ДЛЯ КАЖДОГО -
особенное слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010319
дата надходження 05.04.2024
дата закладки 05.04.2024
Стрічають ранок, буйні трави,
Щоб день, у сонячній заграві,
Щоб не наносив, ворог рани,
Із вітром, втішатись у забаві.
Травневий ранок, ліс весняний,
Верба з клиночком любувались,
У наряд вбралися, листвяний,
На світлий день, теж сподівались.
У гніздах… птахи пробудились,
Спокійна ніч їх здивувала,
Від щастя… по парах тулились,
Жодна ракета не літала.
Весняний подих - жага миру,
Пісні любовні, сподівання,
Веселе «Кру» будить долину,
Зникають з росами страждання.
Нехай продовжиться цей спокій,
Звуки сирен, не злякають світ,
Бої закінчаться жорстокі,
Відійдуть ночі і дні важкі.
Травневий ранок… барвінковий,
В саду духмянім… мішок думок,
Потрапила у світ казковий,
В красу наважусь, зробити крок.
Дивуюсь цвітом яблуневим,
На якусь мить зникли тривоги,
Кульбаби ваблять золотавим,
Сонячний промінь вздовж дороги.
Вітрець ранковий… прохолода,
Душа мов птах, тепла відчуття,
Від сну прокинулась природа,
Бузковий настрій - віра в життя.
13.05.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947803
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Він:
Чому скажи цей ляг в долоні сніг?
Вона:
Чому скажи весна в очах замерзла?
Вона:
Чому скажи серця пізнали гріх?
Вона:
Коли буяло літо з перевесла...
Він:
Чому скажи ти дивишся в туман?
Вона:
Чому не бачиш як я ще свічуся?
Вона:
Багато в серці ще пекучих ран..
Він - Вона
Багато болю та не відречуся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946184
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.
Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.
Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.
Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!
…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
не давай мені ніякої надії
тільки ти згадай серед думок
як під час війни і безнадії
я почав, а ти закінчуєш рядок
не давай того, що б міг забути
обіцянок зайвих не давай
це слова, їх можна лиш почути
не відкривши на душі вуаль
все, що хочу - опинитись раптом
там де ти, там де горить вогонь
велетнем буває навіть атом
відчуваючи тепло долонь
все несказане нехай покажуть очі
непочуте станеться в свій час
зазирнувши у колодязь ночі
ти побачиш не мене, а нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946191
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
А ми з тобою будемо ходити вулицями
Цього тільки нашого міста …
І немає значення, чи будуть у нас слова …
І не важливо, що там хмари хмуряться,
Бо і міста, і тебе уже нема …
І наші діти чомусь не відбулися
У цьому місті з такими чудовими вулицями,
І тільки вибухи кожної ночі чулися.
І нам не причулося …
У цьому місті, де так усі любуються
Деревами, фонтанами і людьми,
Де слово «люблю» у повітрі чується,
Де ми стали з тобою тіньми́ …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946194
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
Куди йдемо́ ми по житті,
Куди веде дорога,
Куди те тіло во плоті́
Веде нас від порога?
Ми розмірковуєм над цим?
Та ні. Все не до то́го,
Навкруг вита сує́тний дим
Й не зі́йдем з кола цього.
Його торуєм з року в рік,
А там одне й те са́ме,
Може звернути врешті вбік
Й змінитися нам з вами?
Щоб зрозуміти, що душі
Потрібно більш, ніж тілу,
А в нас нікчемні бариші
Займають нішу ці́лу
У так прекрасному житті,
В взаєминах між нами,
Чи в лихолітнім каятті
Пробудимося з вами ?
Й збагнемо в тому морі сліз,
Смертей, розрухи, втрати,
Що все-таки коли даєм,
Це краще аніж брати.
Зверніть душу до людей
(бездушні вже йдуть),
Невже про́йдемо крізь пекло,
Щоб збагнути суть.
24.04.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945883
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Христос воскрес, воскресне й Україна
І відбудують спалені міста
І буде щастя в кожної родини
І українців прославлятимуть віка.
Повернуться живими захисники та захисниці
Збудують сім'ї у відновлених містах
Навчать у школах випікати паляниці
Всі, хто загинув лишаться в серцях.
І буде процвітати наша чарівна ненька
На славу всім, хто вірив, захищав,
Серця людей об'єднуєш, рідненька,
Усіх, хто віру в тебе в скрутні часи не полишав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945885
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Добрий день, у добрий час,
зі світлим святом, вітаю вас...
Весна й Великдень - це чудово,
тож будьте, люди, усі здорові...
Великдень, свято особливе,
Христос воскрес і ми щасливі...
Якби й війна вже закінчилась,
та ще й в цім світі все обновилось...
Любить життя кожної миті,-
Ісус Христос нам заповів...
Хоч не завжди буваєм ситі,
та це не є великий гріх...
Головне бути справедливим,-
у своїх вчинках і думках.
Помисли праведні і чисті,
вони ж, як сонце в небесах...
З Святом Великодня вітаю,-
добрих людей усіх - усіх...
Хай воно сили обновляє,-
для справ Господніх всіх земних...
Хай прийде Мир в кожну оселю,
як промінь сонця чарівний,
й настане час для всіх веселий,-
у день цей чистий і ясний...
Христос Воскрес! Я всіх вітаю,
і гарних вістей усім бажаю,
хай Божа ласка всіх зігріває,
і лиш хороше все посилає...
Здоров"я, сили на довгі роки,
все було добре і без мороки,
уваги рідних кожної днини,
щоб всі відчули, що ви щасливі...
Будьте веселі всі і красиві,
і щоб вас рідні ваші любили,
сусіди й друзі, щоб поважали,
а бід і горя, щоб ви не знали...
Христос Воскрес! Радіймо, люди!
Живімо в мирі й радості всюди...
Христос нас всіх оберігає,
що буде далі лиш він і знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945904
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Я — українська дівчина!
В волі я сповивалася.
Зроду мене не знищити,
Скільки б не намагалися.
Я нескінченно відроджуюсь
В кожній весні. Тихою
Бути сьогодні погоджуюсь.
Знову живу - дихаю.
Я щовесни всіяна
Пишним живим рястом.
Місячним сріблом розсіяна,
Сяду його прясти.
Падає веретільними
З неба воно низками.
Зоряними повільними
Сяє у росах блисками.
Вічно я тут співатиму
Дзвонами монастирськими,
Душі вам лікуватиму
Землями Українськими.
Стану полями плідними,
Силу землі вбиратиму,
А над річками рідними —
Вербами проростатиму.
[url=""] https://www.instagram.com/tv/Ccw0z0ToLQB/?igshid=YmMyMTA2M2Y=[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945905
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 24.04.2022
Знімаймо куртки із наших травмованих душ,
Зима ж бо позаду, вже сонце у небі теплиться.
Дзеркалиться радо весна на обличчях калюж,
І скоро мій квітень у кожнім саду розбруниться.
Вивітрюймо біль, який ми набрали за зиму,
Квітневі вітри хай розвіють усе нанівець.
Впадаймо очима і тілом у зелень озиму,
Збираймо у росах добро для зім'ятих сердець.
Нехай веселкують думки, що пригнічені часом,
Щоб доленька сіяла в ноги нев'янучий цвіт.
А дні солов'ями дзвенять, без постійного басу,
Який вже занадто рознісся на весь білий світ.
Не треба боятись знімати із душ одежину.
Хто щирий, то істину цю і без слів розуміє.
Веснуймося разом в таку неймовірну годину,
І щира любов хай для кожного щастям весніє!
07.04.2021
Віктор ОСТРОУХ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943877
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
Ось, нарешті вже прийшла
Така чудова, бажана весна
Вона прийшла і все змінилось
Повернулись - щастя, сміх і почуття
Усі істоти ,,шаленіють,,
Весну всі зустрічають, всі радіють
Он котик грається,
З промінням сонечка
А там он, сходять перші крокуси,
Весняні квіточки
Он журавлі крізь хмари повертаються,
Із вирію до рідної землі
Горобчики їх зустрічають,
Радісно цвірінькають,
Крильцями махають
На гілочках бруньки з'являються
Травичка проростає із землі
Течуть, дзюркочучи струмочки
Дітвора кораблики пускає
І все буяє, все цвіте
Бо все-таки весна іде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943874
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
Він зимобор у крижаних доспіхах, крутень
На білому коні гарцює місяць Лютий.
Від січня він недавно патер перебрав,
І вдало в царстві зимовім порядкував.
Де треба, на полях він снігу докидав,
В долині вітром вербам гілля розчесав.
То хмурився туманами їдкими,
То морозцями підпікав міцними.
А нині, він показує мені нічні пейзажі,
На Хулігані у повільному пасажі,
І два змагаються в красі майстри -
Маестро місяць та статичніі ліхтарі.
І тільки, два кольори у їх нічній палітрі-
У відтінках різних тінь і ясне світло.
І в місяця усі пейзажі є класичні,
У ліхтарів - одна лягла до ніг примітна-
На вулиці застеленій сніжком дівочо-білім
Розрісся в сріблі дуб розлогим гіллям,
І я на тій картині лишу розпис-слід,
Та всі нічні пейзажі перемалює Сонця схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940470
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
Я, вірю в тебе, Україно,
що стихне бій гармати війни.
Будеш вільною неодмінно
Захистять тебе дочки, сини.
Як фенікс із попелу руїн
воскреснеш будеш вільна птаха.
Орду прожене в бою воїн
Мир зголосить дзвін монаха.
Зійде сонце миру із небес
Зв'ють свої гніздечка журавлі.
Зродить земля тисячу чудес
І дозріє колос на стеблі.
Ти , зазнала страждань,наруги,
Від мін горіли степи в диму.
А солдат в окопах від фуги
Обмерзав, і виглядав весну.
Не втрачай, надії країно!
Повір, ти переможеш в борні.
Згуртуйся, докупи родино!
Захищай свій дім у важкі дні.
Біля ніг пам'ятної стіни
За убієних запали свічу.
Віддай шану героям війни
Які віддали життя в бою.
Пам'ятай, як заповідь святу !,
що у нас одна Батьківщина.
Захищай рідну землю свою
Мову, якою молися дитино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940442
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 17.02.2022
просто зараз, дивися, цією піснею
возвеличу твою свободу,
й несвободу, і все твоє. –
втаємничу твої причини,
втішу таємні бажання,
і ніжно втамую спонуки
твого неспокійного серця.
отже ж, я тобі кажу:
знаю, я хочу зараз же
розірвати свої тенета,
щоб ніжно плекати спонуки
твого полум'яного серця.
ангеле, вільний ангеле!
ми любимо тебе – о так, я не боюся
сказати ще раз: ангеле, ми любимо тебе;
ми зараз же розірвемо,
ангеле, наші тенета
free angel, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=p_DSVZ8bteI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940448
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
заспівай мені гарної пісні,
щоб її полюбив цілий світ;
а я тобі заспіваю
пісні свого життя. –
заспіваєш такої пісні,
щоб її полюбив цілий світ?
а я тобі теж заспіваю
від свого молодого серця.
біле сліпуче ніколи не знане світло
огортає нас, мов пелена –
нам не треба цього боятися.
можеш кричати, мов немовля:
мрія стала реальністю,
ми відповідно зазнаємо
зміни в наших уявленнях
sing me a song, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=b0_TgPLLYhE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940265
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Любіть і зміниться цей світ,
Любіть - не прагнучи чужого,
Любіть - завжди шукайте Бога,
Любіть і не рахуйте літ.
Любіть коли горять уста,
Любіть - напише серце вірші,
Любіть, в житті стане тепліше,
Любіть - душа буде свята.
Любіть - Віки і кожну мить,
Любіть і каятись не варто,
Любіть як холодно і жарко,
Любіть як дощ і сніг летить.
Любіть - як дихайте, любіть,
Любіть - у неба щастя просять,
Любіть коли весна і осінь,
Любіть якщо лишилась мить.
Любіть як смерті прийде час,
Любіть - не зрадьте до останку,
Любіть - як ніч втікає з ганку,
Любіть, якщо не буде нас!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940254
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 15.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]
Безмежний степ, трава по пояс,
Людська нога ще не ступала.
Я вперше тут, я заспокоюсь,
Роса на трави вже упала...
А серед степу мак розцвів,
Він майорить, як крапля крові.
Якісь думки сумні навів,
Незрозумілі, загадкові.
Колись давно тут йшли бої,
І думати про це так важко.
Неначе квітка вся в крові,
А по спині повзуть мурашки.
Повільно скрапує роса,
Землі її дарує квітка.
Немов гірка оця сльоза,
Що тихо котиться без свідків.
Пожадно п"є земля росу,
Весь час лікує тяжкі рани.
І мовчки дякує красу,
Спиває спраглими вустами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940285
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
ВЕСНА ІДЕ
Зиму зимну снігову
покидають сили
вже весну на рандеву
верби запросили.
Вбрали кліпси золоті
із вітром фліртують
знову гарні й молоді
про тепло звістують.
Хтось у лісі застелив
салатовий ліжник
де ще вчора сніг сріблив
вигулькнув підсніжник.
І побігли ручаї
весну зустрічати
і повернуть журавлі
до рідної хати.
Прокидаються зі сну
і дерева й люди
всі чекають так весну,
як чекають чуда.
А весна уже в вінку
поспіша щосили
зиму зимну снігову
покидають сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940286
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2022
Найкраща музика Життя -
співи птиць, шепіт дібров,
дзвін річок, водоспадів...
Вона і весела, і сумна ,
несе наснагу, не втомлює
і не набридає.
Ці звуки вічні та ліричні.
Але ж, якщо ти живеш
лише для себе,
то чого ти вартий...
Мала дитина вперше куштує сніг,
лимону частинку,
реагує, то є вперше,
в друге сприймає вже
з відкритими долонями - впізнає...
Надалі по-життю вже все стає
звичайним, закриваємо очі -
відчуваємо усі аромати
буденного життя,довкілля...
Лише серце залишається
завжди відкритим Всесвіту...
Не ходіть аби в чому,
одягайте й Душу Вашу
в нові шати, нової людини,
тоді й з полегшенням підете далі,
не будете знати та мати печалю...
Віддавайте тепло любові не баріться,
пристрастю своєю діліться,
полум'ям палайте, в захопленні
повсякчас прибувайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940305
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Через що і з якою метою ми з вами існуємо всі?
Ми є плодом бажання Любові та Бога ділитися щастям.
Існуванням своїм зобов'язані ми Їх коханню й красі.
Та дали егоїзму ми щастя, любов і красу в нас украсти.
Кожен з нас є Любові поширенням в вічних стосунках Її
З джерелом Її — з Богом. Які ж це безмежно солодкі стосунки!
У стосунках цих здійснюються мрії всі та бажання мої.
Близькість Бога. Обійми Його. Танець з Ним. І Його поцілунки.
В цих обіймах Його, в цьому танці з Ним, в близькості цій — наше все.
Ми — Любові та Бога життя чарівливих реалій частинки.
Це — реальність життя з чистим серцем. Просвітлення плодом є це.
Це дають молитви про любов. Це дають безкорисливі вчинки.
[i]08.12.2021, Чернігів[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933207
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Крапельки з гілочки,
Рясніють зірочки.
Срібною ниткою дощ.
Швидко… Шум стишує…
Крок заколисує,
Мовби говорить про щось.
Сірість би змити,
Вона не вмивалася.
Срібла свого не жалкуй.
Пий, земле, пий, хай людина спокутує.
Плачем природу рятуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933223
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Чарують… перші подихи зими
Хова панянка свої ідеї
Із трепетом, тебе чекали ми
Зранку красуня, подібна феї
*
Дихне довкола- земля під шовком
По ньому срібло й біленьке злато
І наче зразу, в злагоді з вітром
Злегка війне, заіскрить занадто!
*
Ніби зірниці, здійма догори
Замерехтять і не на одну мить
Вже приліг подих на сільські двори
Спориш руденький злегка затремтить
Чом спромігся, хтось порушить спокій?
*
Стрімкий подих ніби політ птаха
Із небес, плавно летять сніжинки
Під покровом, білим, кожна хата
У кришталі з блиском всі стежинки
*
Вже в день хмаринки, як пароплави
А поміж них, сонце жовтооке
Упаде сніг в росяні заграви
Краплини вмиють гаї. Й широке
Полечко… засіяє золотом…
*
Вечірній подих, як легкий туман
З`єднання прохолоди і тепла
Та ненароком вітер мов шаман
Дмухне…Сніг розтав… суцільна імла
Усе сповиє в нічний міцний сон…
06.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Засніжило і захурделило,
Кучугур всюди теж намело.
Йде містами зимонька й селами
Та холодним махає крилом.
І дерева стоять запорошені,
Всі у білий закутані плед.
Припинило мести аж удосвіта,
Втихомиривсь пустун-вітерець.
Стала зимонька лагідна-лагідна,
Лиш сніжок під ногами рипить,
Ніби йдеш ти зимовою казкою.
Зупинити цю хочеться мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933225
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Високо в небі він літає,
Міцні та дужі крила має,
В повітрі рівних він не знає,
Сміливості не позичає.
І на гербах держав його малюють.
За мужність люди всі його шанують.
Неперевершеним мисливцем
Він є і мешкає у скелях.
Сюди ж і здобич принесе
Для своїх діточок...( орел).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933227
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
До верби близь річки вийшов,
В різнотрав'ї тут присів...
Роєм так багато слів,
А душа злітає вище...
Серцю, чується, так щемко,
Бо занедбаність навкруг,
Та й земля забула плуг –
Чи простиш нас грішних, ненько?
Молодіж в міста біжить,
Запустінь й безлюддя в селах,
Хоч по телеку все мелють
Без муки. Та й нічим крить.
Води прийме Дніпр-Славута...
Очерет шепоче мій:
"Ні, журитися не смій,
Совісті і Правді – бути!"
09.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933235
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2021
Бажаю всім щасливої зими!
Хай всі печалі снігом замітає.
Хай в кучугурах, там за ворітьми,
Всі негаразди доля залишає.
Для радості я стежку промету,
Від хвіртки аж до самого порогу.
Включусь в передсвяткову суєту,
За кожну хвильку дякуючи Богу.
Бажаю всім здоров'я і тепла!
Це те, що всім завжди найбільше треба.
Щоб Віра в краще у душі жила,
Велика й світла - від землі до неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933259
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Щодня частіше, небо хмурить брови…..
Стечуть раптово, сльозини зрадливі
Давно стоять, зажурені діброви
По стовбурах, біжать краплі стремливі
Дерева в сні…. на мить схолоне душа
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша
Душа радіє, серце в ритмі б`ється
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві
Срібні вуалі заіскрились довкола
По стовбурах реберця, ледь біляві
В них біль згасає… смола захолола
І сон омріяний весною, як спів
Пташиний, жвавий, а то колисковий
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
[youtube]https://youtu.be/5vmI9gP5hcQ[/youtube]
Ми слухали разом дощ.
Осінній лист під ним тремтів.
Відчували дрібні краплі,
Що стікали по обличчях.
Взявши в обійми міцно,
Ти мене теплом зігрівав.
А дрібний дощ не вщухав,
Вітер хитав голим кленом.
Розхитав мокре гілля,
Збиваючи останній лист.
Пролунав над нами грім.
Ти заспокоїв. Обійняв.
Я собі забажала,
Щоб дощ ще довго не вщухав.
А гучний розкат грому,
Довго нас з тобою зближав.
Так гарно мені було,
Занурившись в твоє тепло.
Узнав дощ мої мрії
І з неба рясно потекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932940
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
[b][color="#055e2e"]Хочу туда, где минимум проблем,
Остановив свои шальные годы.
Туда, где важен лишь один модем -
Раздолье, игры и... полно свободы.
Нельзя на час? А мне бы хоть на миг
Вернуть свое безоблачное детство.
Там мой исток, живительный родник...
Но только память мне дана в наследство.
А мне бы к Лиде забежать во двор
И отпросить у бабушки на речку.
Лететь потом с горы во весь опор,
Быть там, где любо-дорого сердечку.
Не досчитаться вечером гусей,
А мама скажет: "Вот те раз, пастушка!"
И босиком бежать на луг скорей
Да вот он, гусь !! Нашла за рвом старушка.
Испив во смак парного молока,
Уснуть с сестренкой младшенькой в обнимку.
Стоп-кадр.... Плывут по небу облака,
Смахну рукой той памяти слезинку...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932968
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
«Які ж ми бідні та які нещасні», -
Не раз почуєш болісну мольбу,
Що нам і сонце вже не світить ясне,
І хтось лихий намалював межу …
Живуть по різному у Всесвіті народи,
Комусь солодке тільки, що чуже,
Комусь лиш марево нічне - свобода,
Хтось свого дуба вірно стереже …
А що для нас? Невже лише у мріях,
Все, що намислили, це вдалося чужим,
Невже країна як якась повія
Не цінить те, що має буть своїм …
Та ні, не раз казала горде досить,
Не раз вдарялась у ворожий стрій,
Вона ніколи зайвого не просить,
І добре знає , де чужий, де свій …
Як хтось їй друг, то завжди допоможе,
Летить мов птах у латах наш Руслан,
Біда, що мусить й спати насторожі,
Дуріє в бункері якийсь московський хан …
Що з того, що та ницість скаженіє,
Що з того, що свистить, сичить, гарчить,
То може стрибунець на це німіє,
А українця тільки це смішить …
Він взявся знову за залізні крила,
Він знову прагне мчати до зірок,
Його душі немислимі пориви
Народам іншим стануть за зразок …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932741
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
У небі десь вітер - розбійник гуляє,
Ж - ене сірі хмари, мов вівці, сумні
Е - кскурс іще сонця буває в ці дні...
З - римі простори немов засинають...
А - ромати природи аж якось гірчать,
М - овби посипали їх полин – зіллям,
І птахів переспівів не чути - мовчать.
Т - алмуди осінні закриті в ларці…
А вись он біліє! Сніжок на руці...
Є дива і в похмурі та куценькі дні!
З - мінити природа взялася дизайн,
И в сірі тони сипонути світліших!
М - абуть, в цім є мудрість, бо вже веселіше,
А сніг, мов танцює, на вулицю кличе!
В.Ф.- 01.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932746
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2021
І сама темна й непроглядна ніч
завершиться, повір, прийде світанок
Ти з усмішкою побіжиш надвір,
забувши про ранкову каву та сніданок
Забувши про апатію й нудьгу,
журбу-печаль та інші зайві речі
Ти із завзяттям будеш виглядати даль
І крилами розправиш свої плечі
Все так і буде, просто вір у це і знай,
все так влаштовано до нас, така природа
На чорно-білі смуги хтось розрізав час
Тож поспішай. Радій ранковій прохолоді
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932751
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
ЛИСТОПАД
Ще вчора у жовтня миті голубі,
А нині листопад вітром віє в очі.
Розплітає довгі коси милій вербі
І бентежно у клена серце тріпоче...
Листопад, листопад, листопад...
Я не хочу іти до зими...
Поверни мене в осінній сад,
де троянди цвітуть із роси.
Листопад, листопад, листопад...
Засніжені хмари окутали день
За вікном проливають ,так рясно дощі...
Притих соловейко... Не щебече пісень
Курличуть журавлі... Несуть печаль душі...
Листопад, листопад, листопад...
Прошу зігрій, ще теплом мене!..
Я поверну тобі час назад,
де, ще ласкаве сонце ясне...
Кружляє опале листя золоте
Встеляє до моїх ніг килим багряний...
А завтра зима снігопадом замете,
вже морозяні ранки й вечір тьмяний..
М ЧАЙКІВЧАНКА
28 12 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932618
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
ЗАЦВІЛИ СНІГИ БІЛО -БІЛО!
Глянь, друже навкруги забіліло!
Падають сніжинки білий пух.
З вітром танцюють так красиво
Від блаженства завмирає дух .
Зацвіли сніги так біло -біло!
Мороз малює квіти на вікні.
Я немов птаха розправляю крила
Щоб подарувати щастя тобі.
Вже прийшла у гості до нас зима
У білу шубку одягла осінній сад.
За обрій злетіла - Осінь Золота
Наш рай до саду замів Снігопад.
Я ловлю перший сніг у долоні
І від щастя радію, як дитя.
І Дивлюсь на дерева казкові,
як виблискують до сонця здаля.
Зацвіли сніги так біло -біло
Мороз малює квіти на вікні.
Я немов птаха розправляю крила,
Дарую щастя новорічні пісні.
М .Чайківчанка.
2010 01. 02.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932617
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Як сади покрив осені туман,
Вечір написав від душі роман,
Образно, як світ ніжність додавав,
Мабуть у житті він також кохав
Покривав луги та творив дива,
В сріблі, як колись дихала трава,
В позолоті снів дивно на весь світ
Чари навкруги дарували квіт
Ніжний і п'янкий осені порив,
З запахом квіток й ароматом злив,
Ось останній штрих пані додала,
Бо за крок уже зимонька-зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932440
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
То співа. а то регоче.
То веселе, то сумне,
Перегукуватись хоче,
Собі друзів не знайде.
Ходить темними лісами,
Понад берегом летить
Та глибокими ярами
Його чути якусь мить.
Озивається до когось,
А ще кличе і гука.
Хто ж це подає свій голос?
Це...( відлуння) так блука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932449
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
🎨🎨🎨
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до моїх воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер від осені багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932473
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2021
Последний вальс в ноябрьской ночи
Играет ржавая листва,
Холодный ветер будто хочет
Стелить повсюду кружева,
Да только снег еще не кружит,
И не торопится зима.
А может он еще не нужен,
Пускай живет в мечтах весна.
А там вдали, в рассветных далях,
Насупив тучи, небеса
Мне говорят: весны не ждали,
пусть дождик хлыщет. Чудеса
Мы дарим свету эти вам,
Грядет рассвет и день последний,
Ноябрьский шепот, звуки, гам
И ветры дикие намедни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932482
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
[color="#3a89cf"]Я ще у яблучко попаду -
Чи в небо влучу!
Тільки б слова зібрать до ладу,
Знайти би ручку..
Впи́шу я Нас на ́тонкі́м листку
В рядки із літер ..
З болі й любові вірші ростуть –
То є їх діти..
Ми - ти згадай, колись були Ми -
Вплете́мось - жити
Посеред слів - людьми -
В поемах світу ..
...........
Небо все сивіє восени,
Хмарами висне..
Жаль, ти забув - так сказав мені –
Слова із пісні..
Я ж загубила десь той сюжет
Старо́ї казки..
Тут, на стіні, ще висить портрет -
Та всохли краски..
Певне, що в наших ліній життя-
Круті дороги –
Що ж, помолюся я
Своє́му Богу ...
Дай те́ душі, Боже світлий мій -
Чим ще́ жить треба..
Тільки любові не треба, ні -
В мене є - Небо ![/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932484
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
У холодний листопадовий дощ ми зустрінемось знов,
Будем мокнути до нитки, не ховаючись, будем чекати його кінця,
І він прийде незабаром, знову стане все мокрим, але й те ненадовго.
Нас тиха зима не розлучить, холод й вітер не розіб'є сердець,
І, змирившись з минулим, будемо чекати літа, щоб кудись полетіти.
Ти весною розквітнеш, як та чарівна квітка, засяєш світлом,
Потім ми розправимо крила, слід простигне і ми кудись зникнем,
Ймовірно, що нас шукатимуть, але це буде, як ніколи, марним,
Бо саме в той момент ми торкнемося світу, віднайдемо у ньому себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930938
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Грає галантний, шляхетний саксофон
Переливає море срібні звуки.
Цей оксамитовий голос камертон
Кличе у рай, щоб не знали розлуки.
Запрошує осінь у казковий світ
Там де ллє для двох музика любові.
Опадає золотаве листя з віт
Листопад дарує миті казкові.
Саксофон запалює зірку раю
Слухає берізка з кленом спів джазу.
Відкрита стежечка до небокраю
Річка віддзеркалює ліс оази.
Осінь, така блаженна, неповторна!
Музика злилась з красою природи.
Лунає нота мінорна, мажорна
Душа цвіте садом від насолоди.
Маестро вдихає спів у саксофон
торкається музи поцілунком уст.
Красуня Богиня манить у полон
Ця Мелодія, як мова златоуст.
Листопад в багрянцю - жовтий діамант
Дарує закоханим найкращий час.
Грає на саксофоні красень талант
Романтична музика щасливить нас.
Серце немов птаха рветься із грудей,
щоб слухати мелодію барвисту.
Прожене з душі печаль, як соловей
Щоб радіти життям під падолистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930941
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
МИ ДІТИ НЕБЕСНОГО ОТЦЯ
Я шукаю Бога, як батька,
щоб відчути батьківську любов.
Цілую п'ять ран на розп'ятті
Приймаю причастя тіло й кров.
Ти, промов молитву ''Отче наш''
Слово немов бальзам для душі.
Свята віра із золотих чаш
Дає надію жить на землі.
Ми, діти - Небесного Отця
Уклінно молимось до нього.
Він надихає спраглі серця
Квітне листя в дуба старого.
У дерев коріння скріпляє
А пташці розправляє крила.
Впадеш, на ноги підіймає
Додає духу, міць і сили.
Віки йдуть на прощу прочани
він кличе дзвоном на науку.
Йому поклоняться титани
У каятті подає руку.
Убогі, втомлені, нужденні
Серед ночі шукають його.
Із ним є щирі в одкровенні
Бачать в образі батька свого.
Ти, відкрий душу перед Богом
І розкажи про свої жалі.
Він осяє світлом дорогу
Вкаже праведну путь на землі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930942
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
І сизоликий день в чуттєвих гранях,
І доля зводить нас вряди-годи́.
Любов така буває лиш весною,
І не по вінця - тільки через край.
Скажи, чому туманною сльозою
Окроплений цей невимовний рай?
Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
Бо примхи осені не зупинить:
То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
Любові краплі ...- це туман щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку.
Ой перша голубка сіла на калині,
нахилила низько гілку з ґронами рясними.
Нахилила гілку з ґронами рясними,
де просила в Бога ненька доленьку дитині.
А друга голубка до воріт злетіла,
щоб стелилась в світ дорога і була щаслива.
Третя полетіла, сіла, де віконце,
щоб зустрілась в долі сина дівчина, мов сонце.
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Зізнатися, коханий, мушу -
Я прочитала Вашу душу
Крізь очі - наймиліші в світі,
У незабутні серцю миті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930495
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
За добрий день, за сонця щедре світло,
За миті прагнень, щастя, одкровень
Подякую - хай вдячність моя квітне
По вінця наливаючи натхнень.
За кожну мить, де є чому радіти...
За щирість друзів, їх тепло - щодень
Вони у серці поливають квіти
І в грудях грає мікс нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930500
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Лист мій останній, осінній,
смутку в зимі не вбачай.
З гілок старенької вишні,
я заварю собі чай.
Краплі-сльозинки заплачуть,
зникнуть у річці на дні.
Я оживлю тебе, бачиш?
На полотні.
І на якому би Світі,
Ти б не гуляв, не блукав.
Знаю, і ти мене в світлі,
Як і без світла, шукав.
Тихо по зорях крокуєш,
Людям таке невтямки.
Я оживлю тебе, чуєш?
Через віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929407
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
ЛИСТОПАД НЕМОВ ШЕКСПІР
Красень листопад немов би Шекспір
Княгині осені пише листи.
Підбирає їй слова на папір
Мелодійні ноти із висоти.
Милується з сонячної орбіти
І запрошує в осіннє царство.
Їй дерева прихилили віти
Кленовий лист божество, шляхетство.
Дарує цій жінці - осінні квіти
Білосніжі білі хризантеми.
І запрошує в бабине літо
Де цвітуть ці казкові богеми.
Стоять гордо до білої зими
Моляться в храмі осіннім ці діви.
Закохавсь вітер мліє від краси
Лунає їхній голос ніжні співи.
Крони дерев в золотім багрянцю
Купаються в океані туману.
Листопад запрошує до танцю
Золоту осінь бажану, кохану
Розпустила осінь золоті коси
І увінчала в них хризантему.
Листопад, ще тепла сонця просить
Думає ,про неї пише поему.
На осінній бал прийшли всі дерева
Відлунює мелодія дощу.
Із листопадом- Осінь королева
п'є музику цілющу досхочу.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929367
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Нехай не лякають нас
Важкі повороти долі,
Буде під силу їх подолати.
Вона відновиться
На добрий лад.
Пролетять роки,
Як бистрі води,
У стрімких
Гірських ріках.
1.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929369
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Не шукайте причин для відмови, бо знайдете хоч пару хвилин, в час вечірній або у ранковий, надважливі батьки в житті й син! Не шукайте причин для образи, бо знайдете пробачення шлях, хоч життя не шкодує щоразу, та добра значно більше в серцях! Не шукайте причин для зневіри, бо знайдете завжди діалог, із собою, женіть далі звіра, всьому місце і час, бачить Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929371
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
-Напилася...Я пьяна...
Не дойду я...до дома...
-Устал сквозь бурьяны
Тащить тебя,Тома(!)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929374
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
А ти прийшов, коли уже все спить,
Торкнулась ніч вуаллю з наммистинок
І вже роса на квітах не бринить,
Лише у тінях сон краси хвилинок
Затихло все, лиш інде мерехтять,
То ліхтарі та із небесся зорі,
Неначе роки пройдені щемлять
У далях, заблукавши в світі долі
А ти прийшов, коли усе дріма
Під чарівними ковдрами в спокусі,
Яка ж це, любий, зваблива краса,
Що забриніла так тендітно в лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929370
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !
Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...
Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !
Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...
Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !
Чуть-чу́ть сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !
Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,
І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !
05.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
А над селом
лунають мідні труби…
На цвинтарі процесія сумна.
Його хоронять, молодого,
Йому однаково вже буде
Чи то зима, чи то весна.
Ні, не буває людей лишніх…
Стою у сумі біля вишні,
Туга тяжка спирає груди…
Не просто так ідуть із дому,
Але печаль не лише в тому,
Що було так, що є і буде…
…адже коли вогонь палає,
то мусить буде й дим…
Несправедливе не сприймаю,
Бо жити, жити треба молодим.
Під обрій товтри височіють,
Пусті садиби самотіють,
У сумі матінка-природа,
У небі розверзається гроза…
І вірно дід колись казав,
Життя - найвища нагорода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929378
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Я кожен день святкую дар життя.
До трапези запрошую світанок.
Ласкавий промінь, ніби й знехотя,
Сором’язливо завітав на ґанок.
Осінній вітер дмухав у свисток,
Йому я навстіж відчинила двері.
А з ним кленовий завітав листок –
Вдвох вальсували у нічному сквері.
У синім небі плавали човни,
Стікали з весел краплі на долоні.
Поміж гіллям старезної сосни
Якийсь музи́ка грав на саксофоні.
Гуп-гуп – почулось. Кругле, мов клубок,
На стежку сіло яблуко зелене,
Зробило ще один рішучий крок
Та й проситься на трапезу до мене.
Калини кетяг, золотий горіх
І темно-сині грона винограду –
Я в гості запросила їх усіх,
Дала притулок ще до снігопаду.
Я кожен день святкую дар життя –
Дощем частуюсь, сонцем, плодом, цвітом.
Беру щодня легесеньке взуття,
Мандрую цим благословенним світом.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929379
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
А внутри меня живет луна.
Где-то между сердцем и душой.
Где-то на границе яви-сна.
В месте, что не занято тобой.
В месте, где когда-то ты была
В пору, когда вместе мы с тобой
Были…
Как у птицы – два крыла.
Были…
Были птицей одной.
А сейчас во мне живет луна.
А тебя со мною рядом нет.
Обретает звуки тишина.
И светлее – тьма, темнее – свет.
И, рождая мертвые стихи,
Я в себе закапываю их…
А луна, живущая внутри,
Рассыпает пепел слез своих.
Октябрь, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929380
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Ох, як люблю, ох, як люблю поля!
Такі вже милі і для серця рідні,
У них моє зворушливе життя
Та світ чарівний і найкращі миті
Пройдусь по них, а там бринить роса,
Купає колосочки, ніби діток,
Ой, рідні - це небачена краса,
Що нам дарує неповторне літо!
А скільки там волошок голубих
І маків поцілунків чарівливих?
Я більш ніде не бачила таких,
Які ж вони тендітні і красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928678
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
Нехай мені насниться, стара батьківська хата,
І я, іще маленька, сиджу на ручках в тата!
Нехай мені насниться, з соломи моя лялька,
І іграшка з ялинки, де сірий сидить зайка.
Нехай мені насниться, посмішка матусі,
Сестрички мої, двоє, граючи у русі,
Нехай мені насниться калина біля хати,
О, Боже, як любила, обняти її мати!
Нехай мені насниться, запах сінокосу,
Та рідна моя тітка, що заплітає косу,
Нехай мені насниться під Новий рік дарунки,
На вікнах від морозу, красиві візерунки.
Нехай мені насниться, як з мамою я у полі,
І ще обов'язково, розкішні ті тополі,
Нехай мені насниться та сукня кольорова,
І тепло мені в хаті, бо в печі тліють дрова!
Нехай мені насниться, мій батько молодий,
Вродливий, добрий, до того ж і стрункий,
Нехай мені насниться моє маленьке цуценя,
Курчатка мої любі, в сараї ще й теля!
Нехай мені насниться як все було раніше,
щоб довгий сон той був, щоб встала я пізніше,
нехай мені насниться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928691
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qkd_xpPe9FM[/youtube]
Осінь не наводить зовсім смутку,
Просто, особлива ця пора.
Як і все, проходить дуже швидко,
Часто ще й торкається пера.
Ти буваєш різною, майстрине,
І не раз примушуєш страждать.
Але це буває лиш хвилинне,
Настрій свій нам можеш передать.
Із дощами проливаєш сльози,
Невідомо, плачеш ти за чим.
Зрозуміти ми тебе не в змозі,
Бо не знаєм всіх твої причин.
Маєш хист до всього, непростий,
Вишиваєш нитками картини,
Надто любиш колір золотий,
Ще роси́ вкидаєш намистини.
Вчора вишивала все старанно,
Підбирала різні кольори.
І, здавалось, все тут бездоганнно,
Вишиванка вранці на землі.
Не відірвеш від краси очей,
І по ній проходим обережно,
Золото збираємо з алей.
Осінь! Тебе любимо безмежно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928688
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
Каждый новый день — новая страница жизненной книги ...
Каждый новый день дает нам невероятное количество возможностей, чем заняться, с кем общаться, чему научиться, сделать для себя и для других.
Каждый новый день — это частичка нашей жизни, это экзамен наших чувств и эмоций.
Каждый новый день — каждый ищет ответы на жизненные вопросы, как в себе, так и вокруг, где только возможно (в интернете, в книгах, советах окружающих, в размышлениях и интуиции)
Кажется, как сложно разобраться, и все же, на личном опыте, убедилась, что главное начать свой день с позитивных мыслей и чувств, любви к ближним, окружающему миру, раскрыть новую интересную страницу своего жизненнвого мира и уверенно, с воодушевлением трудиться, трудиться, раскрывая свой опыт, таланты и возможности ...6.11.18 9.18
Кожний новий день – нова сторінка життєвої книги...
Кожний новий день надає нам неймовірну кількість можливостей, чим зайнятися, з ким спілкуватися, чому навчитися, що зробити для себе і для інших.
Кожний новий день- це частинка нашого життя, це іспит наших почуттів і ємоцій.
Кожний новий день-кожен шукає відповіді на життєві питання, як в собі, так і навколо, де тільки можливо ( в інтернеті, в книгах, порадах оточуючих, в роздумах і інтуіції).
Здається, як складно розібратися, та всеж, на особистому досвіді, переконалася, що головне почати свій день з позитивних думок і почуттів, любові до ближніх, навколишнього світу, розкрити нову цікаву сторінку свого житєвого світу і впевненно, з натхненням працювати, працювати, розкриваючи свій досвід, таланти і можливості...6.11.18 9.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928700
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
Віддзвеніло літо у полі
Синіми волошками в житах.
Зажурились стрункі тополі,
що у вирій відлітає птах.
О , не спіши літо, почекай!
Хай надивлюсь на красу землі.
На квітучі поля земний рай,
що пташкою ведуть до зорі.
Пахне літо липа духмяно!
І п'янким рясним цвітом в гаю.
Вгостить вишнею рум'яною
щоб знайти щастя в земнім раю.
Спішу в буйні жита у літо
Де росяні трави зелені.
Облечу все на крилах вітру
Сяду відпочити на клені.
Золотіє цвіт липовий рай
І до віт летять пташки здаля.
Так шумить листям зелений гай
Солодить мене спів солов'я.
З чаші літечка зіп'ю красу
Зігріюсь у промені сонця
У мене , ще є трішки часу
Щоб назбирати квіт в долоні.
О , не спіши літо, почекай!
Хай надивлюсь на красу землі.
На квітучі поля земний рай,
що пташкою ведуть до зорі.
Я дивлюсь зорею до річки
Над берегами тече вода.
Питаю у зоряної нічки?
Куди, так біжить швидко життя ?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928712
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
Пристрасть спалює несмілість,
У глибинних та приємних,
Найдорожчих, сокровенних
Поцілунках, потаємних,
Де пливе рікою ніжність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928718
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
Причаївся дух осені в п'ятках --
Відчуває морозяний клич.
У моїх ти пульсуєш зап'ястках --
В хуртовину до себе поклич.
Ми розпалимо сонячну ватру --
Зігріватиме наші тіла,
І повірим -- життя того варте,
Щоб душевності квітка цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928719
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Хочу сховатися ...
Дуже ...
Сховатись від себе,
друже.
Може у пригорщах
Неба?
Від звиклого :
,,Знаєш, так треба ..."
В.: Так мені в світі
Тісно…
Кличе-голосить
Пісня…
Я ж бо мовчати
Мушу…
Як врятувати
Душу …
М.: Може розбитись
В зорі?..
Може розлитись
В морі?..
Впасти в солоні води
Краплями
Небозводу ...
В.: Чи просто лиши́тись
Тінню,
Сплетену
Сновидінням ,
Ступаючи світом
Босо
Зливаючи сльози
В роси?
М.: В Серце!
В гарячо-
Вперте!
Сховаюсь у нім
до смерти!
А далі вже будь
Що буде –
Пірну з головою
в люди ...
В.: І буду між них
Блукати
Вдягнусь у весільні
Шати
Журбою на мить
Розбитий
Дозволю собі
Любити!
Марія Дребіт - Василь Ковтун
22.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928721
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
По дорозі їжачок малий біг,
Мов клубочок з голочок, і не встиг…
Вкляк на місці Колько, застиг,
Бо летіло на нього авто з усіх!
Та водій молодець: гальмувать швидко зміг.
І забрав їжачка, врятувать встиг.
У густу траву, листя ніс.
І стирчав з-під колючок його намистинка-ніс.
Ти не бійся, малий, оченят не ховай.
На дорозі, дивись, більше тут не гуляй!
Загортайся у листя, і спи до весни…
І нехай тобі сняться найпрекрасніші сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928728
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021
По долині вітер віє,
Йде полями навпростець.
Волею він володіє,
До тепла дасть морозець.
Він спочатку невеличкий,
Градусів зо два, зо три.
Замерза вода в криничці,
Наближає до зими.
Носить вітер листя парком,
Та складає залюбки.
Він працює все ж не марно,
Готується до зими.
Та ще сонце згори сяє,
Зігріває всіх теплом.
Холод в затінках кусає,
Веселіше, щоб було.
Скоро прийде зимня днина,
Снігом все заволоче.
Хоч із холодом картина,
Всіх у казку приведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928470
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Ніхто не знає коли прийде твій час і який кінець життя тебе чекає.Тож дякуємо Богу за кожен день, що бачимо сонце і ходимо ногами.Що ідемо за заходом сонця в осінь насолоджуємось прекрасним світом своїми очима.
Радіймо кожним днем життя.Що ранку усміхаймося божому світу Руками своїми будуймо прекрасне буття .Як сонце горімо і даруймо один одному світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928461
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2021
Хочу, чтобы Мир вокруг меня,
обрёл ясность Света
и трезвого ума.
Когда мы обращаемся к другим,
музыка имён , для них звучит,
как Гимн.
Какая доминирует в именах
стихия?
Если, Огонь -
с активной жизненной стезёй.
Когда, Воздух -
в контактах лёгкий и свой.
Если, Земля - материально очень
зависим, а если Вода -
доверчив, без "задних мыслей".
У каждого, из нас,
стабильное Начало, важно,
чтобы оно не подкачало.
Вечна борьба Света и тьмы,
добра и зла.
Мы - активная Сила,
как равные Земле и Небу,
посланцы Планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928456
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Я шла по тротуару неспеша.
Внезапно я заметила -
Душа!
Идет жена, шагает чей-то муж.
Вокруг меня
Шагает много
Душ.
И каждая пришла издалека,
И каждая, скорее, неспроста.
Частичка Бога рядом, во дворе...
Так много душ
На маленькой Земле.
И сразу стало легче.
Отлягло.
Без осуждений
Сердце
Ожило!
Я шла по тротуару неспеша.
Средь этих душ,
Есть
И моя
Душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928449
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Гуляв вітер по долині, долетів до ставу
Серед трав, ледь пожовтілих приліг на отаву
Ой, як м`яко, така ніжна та ще й зелененька
Відпочину, я тут трішки, ти така гарненька
Ой, не руш, ти мою красу, сподіваюсь нині
Ти слова, такі ж казав і молодій калині
Я не вірю, тобі буйний, чом холодом вієш
Он у змові, із дощиком, надто часто сієш
Розсипаєш ті краплини, розбиваєш вдачу
Не чіпай, ти мене чуєш, бо за мить заплачу
Затремтіла… прилягла, поміж пожухлі трави
А по небу, між хмаринок вечірні заграви
Тихий шепіт… в піднебесся ледве підіймався
Ти пробач, зеленоока та я ж закохався….
Сутеніло... і заграви зникали поволі
Під туманом, знайшли спокій дві різнії долі…
(Отава- Молода трава після покосу).
29.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Я ЧУЮ ГОЛОС МОРЯ
Я, чую голос моря кристальний дзвін
Котяться об берег високі хвилі.
І за ними чайки летять в перегін
Радіють літу птахи білокрилі.
Так швидко наше літо пролетіло
Я шукаю повсюди твої сліди
Стужилась за тобою і змарніла
О, прошу, прийди до мене хоч у сни!
Я іду де пальми широколисті
Водиця на піску змиває сліди.
Вечоріє... cяють зорі пречисті
Чую музику зоряної краси.
Місяць грає на флейті серенаду
В тиші чути мелодію чарівну.
Сліпнуть мої очі від променаду
Стою на причалі у небо зорю.
Квіточка сонце пелюстку згорнула
І божий день відлетів за синій плай.
Я,твою присутність милий відчула
Сіє зорі на щастя мені небокрай .
Я, чую голос моря чаїний спів
Мої думи, як білокрилі пташки.
Летять у далі до зоряних світів
Сонцем зігріваєш, як мені важко.
Над морем народилась зірка ясна
Осяяла, так ясно узбережжя.
Вітер розчісує хвилі несе човна
Нічка відкрила вікно у безмежжя.
Немов білий день літня зоряна ніч
Закоханих кличе у казковий світ.
Місяць, як маяк у морі зорить до віч
Передає від тебе коханий привіт.
Так швидко наше літо пролетіло
Я шукаю повсюди твої сліди
Стужилась за тобою і змарніла
О, прошу, прийди до мене хоч у сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928429
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Десь вечір зазирає у фіранку,
Звабли́во, ніби збуджує тіла́,
Гаї, сади у ніжному серпанку,
Ховається у розкоші земля
Зоря природно, ніби балерина,
Танок вечірній звабливо веде,
А з вигляду непрохано вітрина
Красою зачаровує мене
Тут місяць показавсь на милім лоні
І пара закружляла в унісон,
Яка краса, тепер я у полоні,
Чи може не реальність це, а сон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928435
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
( по Е.Е. )
Мы разные на этом берегу
И я вас разуверить не смогу,
Но если умирает человек,
С ним умирает также его век,
В котором был для всех живой -
Теперь всё забирает за собой...
Погаснет свет в его окне,
Крик растворится в тишине.
Уйдёт с ним первая любовь -
О ней сказать был не готов...
Уйдёт и первый его бой,
Не вдруг, начертанный судьбой.
Уйдут его ребячий смех
И первый за окошком снег.
Большие добрые глаза
И мамы горькая слеза -
Он с ней проститься не успел,
Когда последний час пропел.
Осталось что-то всё равно,
Как ленты старого кино.
Они придут, как вещий сон
В потомков будущий их дом.
Напрасно кто-то тут не жил,
С добром наверное дружил...
Рассудит всех бегущий век,
Но не вернётся человек...
И вот поэтому опять,
Я буду с горечью кричать!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928407
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Осінь. Осінь. Осінь.
Щедра, добра гостя.
В небі сива просинь.
В полі стерні гострі.
Вижаті всі ниви.
Пташка не щебече.
Вітер тягне зливи.
Рано хмурить вечір.
Йде по росах боса,
В літній одежині,
В хустці бурі коси,
З клуночком за спину.
Шия у намисті,
Квіти під рукою,
Золотом, не листям,
Йде понад рікою.
В гості, в гості, в гості.
Щедра, добра осінь.
Пахне нею простір.
Світ гостинці просить.
19.10.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928370
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Нас запрошує осінь до танцю,
Павутинова скрипка вже грає.
По тендітному тілу багрянцю,
П’яльця тиші легенько зітхають.
Мимолітні жовтневі спокуси.
Ти мені подаєш свою руку,
А за нами вже спогади трусить,
Нереально реальна розлука.
Покружляєм собі наостанок.
В тьмяне злото алея убралась.
Спогадай літа сонячний ранок,
Коли трави росою сміялись,
Коли ми жартували, як діти,
Коли щастя за нами ганялось.
Що ж тепер? Оця скрипка і вітер,
І очей твоїх смуток. Не склалось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928375
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Осіннє листя вкрив рум'янець --
У вихрі встелює терасу.
А що життя? -- Енергій танець
І часу.
* Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928383
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Це - просто осінь, просто жовтий лист,
як жовта купіль для душі тремкої,
утомленої тугою й двобоєм
з собою і зі світом суєти.
Оця жовтіть - така собі відрада,
допоки ще не дощ і мокрий сніг.
Цей жовтий лист мені, як оберіг,
ці голі крони - як одчайна правда,
Того, що час, мірило надземне,
не пандерує жодного, нікого.
Усе, що є - від Бога, і до Бога
щомиті нас веде, веде, веде...
І цей Едем жовтневий - ява з'яв
святих нетлінних в німбах золотавих,
коли довкруг розходяться заграви,
коли іскриться світлом від заграв.
Коли усе, що маєш - тільки мить
на те, щоб доторкнутись і відчути,
як проростає небо від спокути
у золотаво-лагідну блакить.
В цю просто осінь, Господи, з душі
тобі вклоняюсь за ярке прозріння!
Скидаю долі тугу і каміння,
і, доки ще не падають дощі,
пірнаю в це яскраве жовтопіння,
пірнаю в це яскраве жовтопіння...
17.10.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928390
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Мабуть усе колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
А розум стане, як фортеця,
Бо звільниться від чорних дум.
Страхи всі змиются дощами,
З повітр'я зникне сивий дим.
Допоки совість наша з нами,
Не стань для себе ти чужим.
Ти вір у те, що сходить сонце,
Що мудрість людям не чужа.
Що правда поруч з нами бродить,
Жаль, лезом гострого ножа.
Неси усе, що дане Богом.
Тримай це світло у руках.
Усю брехню, там за порогом
Залиш, нехай живе в казках.
Твій вільний розум - як фортеця,
Ясний - ясний, без чорних дум ...
Я вірю, все колись минеться,
Болючий щем і тихий сум.
автор Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928393
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
За чверть до зими - кожна ланка теплоти
заливається міжсезонням холоду,
Залишаючи свої розводи
в кожній з декад місяців,
як екзистенція світла,
Як атоми,
що стрибають по вагонах
людських душ,
зберігаючи нейтралітет,
Аби поза падолистом, поза зимою замуляти між ребрами
цвітом весни.
Щоб закрити кожну з ран,
де забагато чорнооких сутінок.
Аби роздерти із фраз колючих
уривки з зими,
Аби посічену блакить очей
наповнити грацією тепла,
Світанками сугестій березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928396
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Заручена із сонцем
І в тій тяжкій журбі,
Ти станеш охоронцем,
А я лише тобі,
Віддам своє серденько,
Розкажу про свій біль,
Ти будеш так близенько,
Для мене звідусіль.
©Яна Пилипенко-Абраменко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928399
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Осінь. Дощ. Химерні тіні
Заховалися в саду.
Жовте листя в мерехтінні...
...Ніч, як кладку перейду.
Тихий день, не чути сміху,
Листя впало на поріг.
Я знайду під ним горіхи
І спечу смачний пиріг.
А коли настане вечір,
І пора відпочивать.
Чай з калини - так до речі,
Осінь. Спокій. Благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928400
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Спішу до лісу навмання.
Трава від сонечка линя,
Залита ж росами
До ніг світ небо прихиля?
Мене це диво окриля:
То примха осені.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928404
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Как же я уже устала,
Как же все меня достало.
Сколько это будет продолжаться дальше?
Сколько ещё в жизни будет фальша?
Я держусь уже на грани
И не вода теперь в стакане,
Да устала, да достало,
Но тебе и этого отныне мало.
Каждый день одно и тоже,
Всё теперь тебе негоже,
На себя я стала не похожа.
Теперь я совсем другая,
Теперь слёзы не ранняя.
Поднимаясь, иду дальше.
Больше в жизни не будет фальша!
Теперь сильнее я стала, хотя давно уже устала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928405
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
— Чого волію? Більше б нам довкіл краси.
—То ти гадаєш, що в нас її замало?
Трава, бач, жовта, а в пацьорках із роси,
допоки сонце попасом не зіщипало.
Хвилястій річці хвилювання додаси,
якщо до рання в ній сполохаєш дрімоту.
Щосил тормосять гай пташині голоси…
В окрузі нашій місць прегарних є достоту.
—Краса не лиш гармонія тонів і барв,
а й милосердя, розум, доброта людини.
Багатство наших душ—неоціненний скарб.
Загубиш—вже не знайдеш в гонці-біганині…
Явімо ж мудрість і не втратьмо, не губім
того, чим наділив наш образ сам Всевишній—
й нам буде милим світ, і далі голубі,
І осені найперші подихи затишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Я дякую тобі за ті страждання...
Які пізнала знаючи тебе...
Ні це не долі гірке покарання...
Це те що із душі вже не піде...
Я дякую тобі за всі мовчання...
Що линули в трьох крапках у кінці...
Напевне це і є святе кохання...
Те що приходить тільки раз в житті....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927244
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Красу цю їм,красу цю п'ю
В своїм малиновім раю,
і аромат ,і гарний смак,
Створим сам Бог не просто так.
Ця ягідка смачна і мила
На серце схожа,на моє.
І є цілюща в неї сила,
І еліксир любові є.
І є ще щось в ній надзвичайне,
Ще важливіше чим любов.
Що саме? То мабуть є тайна.
Вона червона наче кров.
Коли цю ягоду вживаю,
Одне я маю поняття ,
Вона мене оберігає,
Вона продовжує життя.
Вживає вся моя родина
Чаї,варення та узвар,
Цілюща ягода малина,
Ти дуже щирий Божий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926417
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Танцюй мене під вітру пісню,
Люби, як дику квітку, пізню —
Яку так важко осягнути,
Але ніколи не забути!
20/06/21
*На світлині - пізня дика орхідея)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926424
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
І
В саду смарагдів
Квітне копія сонця.
Диво вересня.
ІІ
Дарують усміх
Сонцеосяйні промені —
Квітне соняшник.
ІІІ
За сонцем сонях
Повертає голову —
Сонцезалежний.
ІV
Тримає простір
Голівка соняшника.
Замилування.
V
Звеселяє сад
Грайливою усмішкою
Квітучий сонях.
*Мій сонях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926426
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Я світ розмалюю всіма кольорами,
Його обійму так тендітно руками,
Спасибі, рідненький, що можу я жити,
Красу ніжну бачить та вірно любити
В поля мандрувати, купатися в росах,
Красу відчувати, вплітаючи в коси
І що ще потрібно для щастя людині -
Вбирати світ чарів з прекрасної днини
Та знаю, не кожен - це може відчути,
Зануритись в казку та в чарах побути,
Тож будьте добріші, цінуйте природу,
А в відповідь, любі, прийміть насолоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926435
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
мене легко знайти - я приходжу в думки щоранку
із найпершим «привіт» я вмиваю твоє лице
я виманюю з тебе дитину жорстоким пранком
утираючи сльози: минає, мине і це
я вливаю у кров твою склянку адреналіну
запускаю у серце з коханням густе тепло
покидаю й вертаюсь, я - мед зі смаком полину
я заплутую межі, що ділять добро і зло
ти мене пізнаєш й розумієш, що геть не знаєш
у броньованій клітці їду, хвостом - кортеж
я - твоя й водночас ти мене не маєш
мене просто знайти й загубити так легко теж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926439
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Мабуть, душею також вже старію,
Бо струни в серці затихаюче-сумні,
Спішить не варто – я це розумію,
Але в душі турботи зовсім не земні…
На жаль, не можу душу розбудити,
Старечо-сиву, що заснула у мені,
Бо вже не здатна навіть полюбити,
Щоб окриляти помисли в журбі…
Вже посивіли мої мрії та бажання,
Немов жебрачка, в Бога молю сил,
Душевні щоб забрав мої страждання,
Але взамін за це нічого не просив…
Нема косметики, щоб душу відновити,
Хірурги навіть не усунуть з неї ран,
Де шрами, мов життя мого кредити,
Глибоко в’їлись, як розбитий жбан…
Так вірилось – душа моя безсмертна…
Зламалась доля, то ж її покрила сивина,
Моя реальність, що болюча і нестерпна,
До старості, на жаль, і душу довела…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
18.08.2021
PS: хто придумав тут цей дурний ЛІМІТ - що лише 2 твори за добу маєш право публікувати?!!!
виходить однаково можна публікувати і тим, хто раз в місяць напише...а якщо мені написалось 3-4 твори за добу то "STOP!", як посміла душа твоя аж стільки наговорити??? НЕ БІШЕ 2-х!! як колись при совєтах НЕ БІЛЬШЕ 2-х БУХАНОК ХЛІБА В ОДНІ РУКИ, чи що???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922627
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Ще місяць літа! осінь ще далеко,
І день, як мед, і соняшник цвіте.
Щось виглядає в небесах лелека,
Гарбуз на плоті макраме плете.
Але якась невидима печалька,
В повітрі серпня солодко бринить.
Малюють зорі на небесних шпальтах -
Спинися мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921356
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Лиш мить якусь у Всесвіті ми втрьох:
Я, Ти
та ніч у зорянім очіпку.
А потім хлинули і «фіть», і «тьох»
Й слідком за нами досі невідчіпно.
Розвити щоб інтимний цей сюжет,
Роса танцює на траві чечітку.
—Й сьогодні вам не бути тет-а-тет,—
Хитрющий місяць нам виснує чітко,
Розсунувши з єдвабу палантин,
Космічний пил здмухнувши із маніжки
На тінь дерев, на нас, на часоплин
І сяєвом присипавши доріжки…
Веселим вдався. Все йому за смішки—
Й коли ми вдвох, а він, як перст, один.
ОДИН.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921367
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 05.08.2021
На крилах чайки літо відлітає…
В протертих шортах, з рюкзаком пригод…
Іще тепло́ в піщинках догорає,
Та чути щем сумних осінніх нот…
Ще пестять хвилі… і духмянить вечір…
Ще ніжиться у променях земля…
Бешкетник-вітер обійма за плечі…
Не відлітай! Лиши свого тепла!..
Курличе чайка, за собою кличе…
Серпневий день пір'їнкою упав…
У хмарах мрій блукає сивий місяць…
- Налий, бариста, літа ще бокал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921355
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Якби я мала, ясні чорні очі
Тоді б напевно приходив щоночі
Всміхався місяць, виглядав з- за хмари
Яскраві зорі, посилали б чари…
Якби ж я мала, брови - рівну стрічку
Тебе б кохала, прославляла нічку
Що спромоглася нас обох сп*янити
Лиш вона зна, важко одненькій жити
Не спалось вітру, напевно, як й мені
Шовкові трави прихилив до землі
Ніби нашіптував пісню кохання
Хто ж приголубить - мене до світання
Любий , а я - маю зелені очі
Розповіла б, таємниці жіночі
Хай би мене зморила денна втома
Та я б кохала, раділа б, що вдома
У ліжку тепло, уже не одненька
Блажений спів – слухала б соловейка
Чи й збудеться колись, ця моя мрія?
Ховались зорі, лишалась надія…
Збігли роки, вже давно сиві коси
Стрічаю ранок, ледь срібляться роси
Та не приносить втіхи надвечір*я
Не об*єднались, зіроньки в сузір*я
Якби ж ти Боже та й дав чорні очі
Причарувала б, втішалась щоночі
Щоб по житті, розпач не тиснув серце
Вселяло віру сімейне джерельце
І я б пізнала те, жіноче щастя!
28.07.2921р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Небо чекає осені,
сонце випалює трави.
Днями від палу млосними
спеку розносить вітрами –
день.
Місяць городить габою,
ллє на поля прохолоду,
роси проводить тропою…
Бачиш? Чекає під глодом –
ніч.
Розпечене та щасливе.
Дощиком лагідно вмите…
Скільки в тобі позитиву,
таке швидкоплинне літо.
03.08.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921388
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Покуда ты спишь, я тебя поцелую,
И нежность свою подарю...
Покуда ты спишь, я тебя нарисую,
И подпись поставлю...Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921391
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x5yXuAqRFVc[/youtube]
Похолодало. Літній ранок,
Природа стихла, чогось жде.
Приходить пізно вже світанок,
Ця рання осінь день вкраде.
І для душі нелегкі зміни,
На п"яти осінь наступа.
Смакуй же літні ще хвилини,
Допоки лист ще не спада.
На полі мліють літні трави,
Торкнулась гостра їх коса.
Приляже промінь для забави,
Це літа теплі ще вуста.
Куди не глянеш - все в задумі,
Плетуться нові вже думки.
Не піддаватися лиш суму,
Листаєм літа сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921393
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Ти часто дарував мені гербери!..
Я їх люблю, бо схожі на ромашки…
Червоні, фіолетові, рожеві…
Та фаворити - кольору шампанського!
Їх елегантна простота і ніжність
Дарують радість в будь-яку хвилину!
Шедевр краси - "ромашки королівські",
Тим більше - від коханої людини!..
Куплю собі гербери ностальгії…
Я вдячна долі за шматочок казки!
Коли була́ для тебе - королівна!..
- Гербер букетик! Кольору шампанського…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921400
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Вже надво́рі ранок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босонога, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить, блискоче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в золоті, плодами пишається.
Он, попі́д парканом ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Медовий сма́к, ніжний, як не прославляти.
Під парка́ном вишні й позички червоні,
Ніби то́, рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
В силу вбираються грона виногдану,
Я ще не ра́з, поспішатиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Сердечко тішиться, сприйма літні чари.
Дні чудові прибули – краса повсюди!
На душі́, так тепло, тож радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп'ю,
Вже любов'ю наповнилось моє єство.
Вітерець… наспівує поміж трав пісні,
За це все, подякую Богу і землі!
25.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2021
Пропой мне о своей любви,
Пускай я слышала немало.
Согрей мелодией души,
Да так, чтоб все вокруг звучало.
Пропой мне о своей любви,
В дни ясные над синим морем.
О ней поведай не молчи,
Разлейся в звуках на просторе.
Пропой мне о своей любви,
В бегущих днях все быстротечно.
Миг откровенья подари,
И обними теплом сердечным.
Ты нашу песню сотвори,
Пусть зазвучит под небосводом.
Пропой мне о своей любви,
Хранимой в сердце эти годы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920308
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Намарно.
Отямся.
Змирися.
В свідомість уп’ялась заноза?
Допоки ламатимеш списи?—
Мозолить утомлено мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не глумиться пафосна мальва
З барвінку, що небом розлився,
Бо в тому є теж якась тайна.
Розквилилась чайка над ставом,
Виводить веселої жайвір.
Хтось пнеться щосили до слави,
Хтось тихо радіє врожаям.
Як день не існує без ночі.
Так зло теж добра потребує.
Знайти ідеал ти ще хочеш?
Спинись, не шукай його всує.
А світу
Всьому
Посміхнися,
І сонцю, й дощу, бурелому…
—Гей ти, круговерте, спинися:
На мене жде кава із ромом!
Вись пестить журавлика-птицю,
А я з рук годую синицю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Тримати віру в руках…А як?
Тримати долю в своїх обіймах.
І в яснім небі шукати знак.
І не вмирати в своїх надіях.
Я вірю в щирі твої слова.
Я відчуваю, як ти кохаєш.
І часто мова моя німа,
Та ти й без того все добре знаєш.
Я заховаюсь в своїх думках,
Але ти не тікай тим часом.
Шукай себе у моїх рядках.
Де ми з тобою назавжди разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920337
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Одягнуло сонечко вишиванку
Дощик умивав його аж до ранку,
Промінці-волосячко чесав вітер
Усміхалось сонечко вранці квітам.
М'ягкими хмаринками втерло личко
Ніжно цілувало так всі сунички,
У кожне віконечко заглядало
Щоб малеча літечко не проспала.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920354
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Природа чудо сотворила,
Подарувала квітку милу.
Вона до нас немов сміється,
Так ніжно лілією зветься.
Рожеві, білі і червоні,
Ми завжди в їхньому полоні.
Їх запахи до себе манять,
Коханням серце наше ранять.
Вдивляюсь в квітку - тебе бачу,
А ще, любов твою гарячу.
Що зігріває мене й досі,
Хоча із квітки падуть роси.
Я кожен раз дивлюсь на неї,
Які ж красиві ці лілеї.
Вони немов саме кохання,
Несе закоханим зізнання...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920355
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Пойманные сердца,
в такт бьются ,
без злых намерений,
бой часов для них,
как предупреждение.
Без любви, мы не живём,
да и души нелегки
на подъём.
Любопытная моя душа
надеется,
верить хочет
в неизвестное.
Мечта моя бежит в догонку
за твоей, удержать её успей,
плени её беспокойную,
на скаку останови вольную.
Как дальше жить,
сама не знаю,
в плену безмолвном
пребываю.
Верить хочется в мечту,
пусть путь не отворотится.
Как хочется, не жить
от тоскливой субботы
до субботы, помощи прошу
у любви, а не у погоды.
Как хочется быть
желанной для кого-то.
Боже, смилуйся ,
над любовью не защищённой,
она, как лебедь белая смущённая,
крылья расправить не успела,
тихая, не смелая, не смышлённая.
Облачком белым парит,
в глаза его
заглянуть норовит.
Слезинкой дрожит
на ресницах,мечтает
на ладонь его скатиться.
Окунуться хочет в его
бездонные глаза,
заглянуть в душу,
с трепетом сердечным
соприкоснуться,
в бездне вечной души,
испить родниковой водицы,
подарок не иссякаемой
сердечной криницы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920358
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Хтось пише пости
І викладає сторіз...
І маса нових ідей
Звучить в рекламі
Кожен день
Хтось малює свої картини:
З натури... А чи з ідей...
І красуються нові стіни
Прикрашені Мовою Людей.
Хтось пише вірші:
Коли йому погано,
Чи радісно на ДушІ...
( -Усі вірші - це Рани...
Загоєні або живі.)
Хтось пише ноти на папері
А потім їх відтворюють в житті.
І оживають ноти
І музика ллється для Людської Душі.
Хтось вірші на ноти,
Свої накладає...
І пісня сумна чи весела, луна.
Хтось музикою рани латає
А хтось - їх розрива.
У кожного із нас,
Свій Дар від Бога.
І Доля, у Кожного, Своя.
Віднайди в собі , свій Дар
І хай Завжди Розквітає
Душа, Твоя!
(15.08.2020)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920360
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Допоки я жива - я хочу вчитись більше,
Цей світ земний цікавий ще варто пізнавати,
Від цього всередині достатньо щасливіша ,
Ще ближче до землі на крок вперед дістати .
Допоки я жива і дихаю під небом ,
Постійно запитання вирують в голові ,
Складні питання змусять вивчати все для себе ,
А відповіді стануть в нагоді теж мені.
Цікаво вчити мови ,співучі, запальні
Свою не забуваю також єдину мову ,
Малюнки на папері і співи голосні ,
Чи складена невміло на ніч колискова .
Як добре знати північ і сходу сонця місце ,
Різницю океанів і вміст материків ,
Під місяцем вночі великим ,круглим сісти ,
Порахувати зорі та кількість парних днів .
Дізнатися про Всесвіт ,космічні час і відстань ,
І про планету рідну цікавих фактів п'ять ,
Поглянути на карту ,які широти міста ,
В якому народився чи хочеш побувать.
Усе проходить з часом ,та досвід - він дає нам ,
В науці не блукати а істину знайти ,
Щось змінюється завжди ,вперед і мода лине ,
Науці тільки цінність ніяк не обійти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920334
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Я так давно не бачила тебе,
Лише розмова трішки зігріває
Та у душі любов завжди живе,
Бо серденько чекає і кохає
Перечекаю всі тяжкі часи
І в далі сміло пташкою полину,
В твоїх обіймах з чарами весни
Лише у них, коханий, я спочину
І в слід мені всміхається краса,
Вона мене в дорогу проводжає,
А мила і приваблива зоря
Нічні шляхи чарівно освітляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920345
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
А щастя, це просто жити на землі
Ловити, зорі під небесами.
А зранку , бачити сонце у вікні
Щоб співала пташка -мовою мами.
А щастя, це є велика родина
Є дорогі батьки, діти і внуки.
А поруч, мила кохана людина
А ти, щасливий не знаєш розпуки.
Щастя, любов мами і батька плече
Збуваються твої мрії сто чудес.
І безтурботне дитинство золоте
У тихий рай, везе кінь полонез.
Щастя, відчути святу божу любов
Коли присутній Ангел біля тебе..
І оживає твій дух із молитов
Ти, сяєш сонцем у край неба.
У кожного щастя своє особисте
щоб був , мир у душі затишок в домі.
Коли цвіте сад, а чи шумить листя...
Насолода у пісні, і у слові.
А щастя, це просто жити на землі
І радіти кожнем днем піснями.
Бачити, цей прекрасний світ у сні
Птахом летіти понад світами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920276
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 23.07.2021
Я ясна зірка, легенда, казка...
Для пташки в неволі жадана мрія.
Я є милосердя, любов, й ласка
А у літнім саду квітка лілія.
Я, животворче дерево життя
Є народжене освячене небом.
Сьогодення, яке пише буття
Висота, яка зцілить у потребі.
Я весною, дощ... взимку, білий сніг,
А літом є веселка у блакиті.
Рідної мови святий оберіг
Голос землі в поетичнім сюжеті.
Я, грудка цукру...і дрібка, солі
Є божа пташка права рука Бога.
І є родючий грунт жито в полі
Калина ,яка росте край дороги.
Я вдень, сонце...а вніч , місяць, зорі
І цілюща водиця із криниці.
Я, є маяк у безмежнім морі
Осяюю, путь кораблям і птиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918809
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 06.07.2021
Поспіх. Метушня. Безперервний рух у хаосі днів.
Кожен безупину чогось прагне,
кожен кудись спішить, пришвидчуючи стрілки годинника,
підганяючи уперед час, а разом із ним,
навіть не підозрюючи цього,
підводить до завершення години свого життя...
І в цьому шаленому безумстві починаєш поступово розуміти,
що втрачаєш здатність зупинятись,
відпочивати, радіти, сповнюватися миром,
що перетворюєшся на механізм,
який увімкнули, але забули вимкнути...
Але все ж доклади зусиль і спробуй зупинитися.
Згадай про те, що ти - людина!
Згадай, що у тебе є душа, яка прагне
кожного дня наповнюватись світлом,
зволожуватись ніжними росами спокою,
щоб не перетворитись на безлику мертву пустелю.
Зупинись і спочинь у нічній тиші,
розтань у ній і стань з нею одним цілим.
А потім просто слухай, що шепотітиме
тобі твоє стомлене серце.
Нехай говорить, нехай не мовчить,
нехай радіє, бо в такі миті сам Бог його чутиме,
зцілятиме, щоб ти не втратив наснаги нести проміння Його світла,
маленькі іскринки любові у світ кожної
дарованої тобі для цього хвилини...
Пам'ятай, що Ісус чекає на тебе кожного дня,
щоб відновлювати твої сили, вилікувати рани на серці,
що залишили прожиті дні, щоб вгамувати бурхливе
море тривоги і страху у твої душі,
у якому ми так часто втрачаємо себе...
Івана 14:27
"Зоставляю вам мир, мир Свій даю вам!
Я даю вам не так, як дає світ.
Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918186
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Неба дві половини -ясна і бурхлива ,
Зійшлися собою вкриваючи світ,
Одна темно-синя на повну з водою,
Яка часом вкриє всю землю рікою,
А інша для сонця дарує прохід.
Зійшлися мов шиті злотими нитками,
З під них вилітає щоразу іскра,
І грім полякає гучними басами ,
Розгулює степом,шукаючи драми,
Від звуку здригається навіть кора.
То шумить ,то гуде як заходе піде,
А ні то розкине широкий свій слід,
І швиденька сестриця під ним не бариться,
Тиха і тиха але ж як іскриться,
Не давши для сонечка теплого схід.
Забарилося небо стріляти до ранку,
Гуляти - гуляти у війни свої,
Лиш гра це для нього, дуель до світанку,
Але перемога завжди у світлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918188
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
В міцних обіймах божий день,
Як сходить і заходить сонце,
Як ніч засліплює віконце
Під магію своїх пісень.
Народжується все й згасає,
Лишившись на орбітах часу,
Що розчиняє біомасу –
Енергія лиш воскресає.
Вбирає фібрами єство
Краси безмежне розмаїття,
Цнотливі первістки- суцвіття –
Життя нового торжество.
Дарує матінка щораз
Коловороту розуміння,
Що світ – Господнє сотворіння,
Що з вуглецю – твердий алмаз.
23 червня 2021
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918195
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Вибирало літо пишні оксамити,
Міряло віночки у загравах зір,
Босе, коло річки, сіло ноги вмити,
Падало у трави у підніжжі гір.
Коси малювало, зачерпнувши вітру,
Би вгодити червню, що зомлів в саду,
Пісню солов’іну заплело в палітру,
У нектарах сонця несло всім меду.
Медовуху пило, втамувавши спрагу,
Стиглу, стиглу вишню вішало сушить,
Дихало думками, вклавши рівновагу,
Танцювало польку - в ній хотіло жить.
Лиш би не журитись - хай цвітуть отави,
Жменька конюшини, м’яти пишний жмут,
Сукню смарагдОву кинуло у трави,
Де вложився спати вітер-баламут.
-Ой не спи, вітрисько! Завтра будеш спати,
Нині назбиралось ситечко хмарок,
Відпусти на волю, хай ідуть до хати,
Он розлігся місяць - пастушок зірок.
Їх вдягало літо в пишні оксамити,
У віночки світлі, веселкові сни,
В надвечір‘і дивнім так хотілось жити -
У дзвінких октавах, в музиці струни...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918201
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Я тебе намалюю словами,
Посеред ночі візьму паперовий мольберт,
Приготую фарби кольорово-яскраві,
Керуватиму ними, мов той диригент.
Намагатимусь швидко зловити емоції,
Аби відобразити твої полюси.
Метафори танцюватимуть прудко,
Під музику буду змінювати ракурси́.
Розфарбую тебе різноманітно,
Відтінки слів мигтітимуть на полотні.
Мені так подобається тебе малювати
Вночі, бо зорі такі самотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918203
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Мій рідний край, моя свята земля,
Я так люблю красу всю до нестями,
У ній родились ніжні почуття
І перший дотик неповторний мами
Чарівне слово ніжне і просте
Та ми без нього не жили б у світі
І образ, що зворушує лице
Такий прекрасний, ніби сад у квіті
Пройдусь стежками тихо, як колись,
Де гомонять гаї за дивограєм,
Пташки сміливо в небо піднялись,
Як ніби хвиля дум злетіла зграя
Мій рідний край, люблю тебе без меж,
В твоїй красі я утону навіки,
Душею досягаю навіть веж,
Бо лиш у ній ми можемо прозріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918208
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Борщик
Щоб смачний зварити борщик,
Ти візьми Марино горщик,
Чисто вимий з милом ручки,
З бурячка відрізуй гички.
На голівку вʼяжем хустку,
Та візьмем хрустку капустку,
Ще потрібна нам морквинка,
Невеличка цибулинка.
Помідори перезрілі,
Справні рученьки – умілі.
Гострий ножик – різачок,
Щоб нарізать бурячок.
Де - хто смажить, інші так,
Кидають в окріп буряк.
Ще раніш, звари квасольку,
Скільки? Кожному на дольку.
Потім, кидаєш картоплю,
Ще й капусти трохи втоплю.
Ось отак ми куховарим,
Все оце довгенько варим.
Поруч смажимо засмажку.
Що? Втомилась? Мабуть жарко?
На олійці, чи на смальці,
Обережно! Спалиш пальці!
Дрібно ріжеш цибулину,
Масло кинь, вершків краплинку.
Подрібни тертям морквину,
Перемішуй, сковтуй слину.
Перчик – той, що солоденький,
Кинь в засмажку – хоч маленький.
Добре справишся, нівроку,
Доливай з томатів соку.
Борщик всім оцим заправиш,
Ти майстерно куховариш.
Часничку додай зубець,
Ти Маринко – молодець.
Ложки наші де? Черпак?
Всім обідать буде смак.
Бабу й діда, маму й тата,
Чим багата наша хата.
Добрий борщ, мʼякі пампушки,
Щоб позаздрили подружки.
Пригощай, всіх накорми,
Щоб усі раділи ми.
24.03.2021 © В. Небайдужий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918210
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Між золотим колоссям в чистім полі,
В незайманій, нескошеній траві,
Цвітуть собі в безмежному просторі
Прості і скромні квіти польові.
Їм не потрібен догляд особливий,
Лиш сонце й дощ, і трішечки тепла…
Вони на волі, а тому - щасливі!
Дарують запах вдячності й добра.
Немов веселка розплескала фарби
На мальовничі килими землі!
Барвінок й маки! Братки і кульбаби!
Волошки і ромашки запашні!
Цей аромат лугів, дібров і лісу
Враз пригадав канікули в селі…
Далеке, безкомп'ютерне, дитинство…
І деруни в бабусі на столі…
Духмяність сіна… і гітари звуки…
Гучне дзижчання у саду хрущів…
Й бабусині шорсткі, ласкаві руки!..
І після зливи - запах хробачків…
А промінь сонця заплітає мрії…
І подих вітру в пелюстках затих…
Дівоче серце радісно зігріє
Букетик ніжних квітів польових…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918220
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Місяць червень. Літня спека.
Море. Пляж. Кругом народ.
Так помріяв дві хвилини
І гайда полоть город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918222
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Не поспішаю…
І не біда, що день за днем минає…
Перегортаю
Минулого пожовклі сторінки́...
Спостерігаю,
Як вітер розплітає ве́рбі коси…
Як ранок інкрустує в травах роси…
Як в га́ю
Метелики мостя́ться на квітки́...
Хай зачекають
Буденність справ і купа різних "мушу"!
Я хочу слухати лиш тишу й душу!
Я маю
Відчути всю гармонію буття!
Я відпускаю
Тягар минулого, мов повітря́ну кулю!
Є лиш СЬОГОДНІ, я його смакую!
Й ціную
Між БУ́ЛО і БУДЕ́ солодку мить життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918223
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Наснились мальви кругом хати,
Яскравий день,квітучий сад,
Я так хотіла відшукати
Дорогу, що веде назад.
Зелені верби шелестіли,
В обійми кликали мене.
...Десь там річки мої зміліли,
І думка час не здожене...
Я бачу сон, а наче близько!..
У серці дивні відчуття.
...Тече мій Буг! моя колиска,
Мій світ, мій сум, моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917335
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 20.06.2021
[i]День прийшов Святої Трійці.
В квіти вбране кладовище,
Свічка плаче на божниці,
Шле молитву вище й вище
Поминаємо ми ближніх[/i]:
«Дай їм, Боже милосердний,
Благодаті неземної,
Вище Царство після смерті,
Грішних душ їх упокою”, —
Йде з молитвою людською.
[i]…Запашне татарське зілля
Устеляє рясно хату.
Від любистку розімліле,
Від лепехи і від м’яти
Серце хоче щебетати…[/i]
У святкові дні Русальні
Водять з піснею Тополю.
Щедре сонце ллє у спальню
Й розумієш мимоволі:
Справжнє Літо на престолі!
[i]
Культ дерев, рослин і квітів
У Зелених свят основі.
Йде до нас яке століття
В ароматі полиновім
Світ Природи, світ Любові –
Будьте з Трійцею здорові![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917364
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Літо... трави шовковисті,
Відблиск золота і срібла,
Потопають у намисті,
Просиналась земля рідна.
Чуєш, пташечка співає,
Той спів радісний, на втіху,
Вона ранок зустрічає,
Розриває сумну тишу.
Досягнувши піднебесся,
Зникав щебет у верхів`ї,
Й ніби тО… водночасся,
Між дерев і в різнотрав`ї.
Ледь дмухне, вітерець літній,
І загубиться в розмові,
Вмить здалось, то птах могутній,
Струсить роси веселкові.
Їх ласкає промінь сонця,
Вони сприймуть тепло, ласку,
І тихенько гойдаються,
Потрапляють, наче в казку.
Теплий червень, насолода,
Пишність трав, думки чарує,
Встановилася погода,
Хай нас літо… подивує!
***
Шановнгі друзі! Щиро вітаю,
З Днем Святої Трійці!
З Зеленою неділею!
Миру, здоров*я, щастя, достатку,
Любові, тепла , добра і натхнення!
20.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Автор текста Наталія
1к.
Чуєте молитви стихій.
Гір, зірок, дерев і трав шепіт тихий.
І співають, і славлять, все живе, води духи.
То вони танцюють на поверхні річки,
Все зливається з музикою Галактики.
Приспів:
Помолимося за мир на Землі!
Помолимося за Україну друзі!
Помолимося за країни, де війна!
Об’єднаймося в молитві всі за мир.
2к.
А на заході Ангели співають.
І вони радість життя нам передають.
То вони світять нам своїм добром.
І наповнюють весь світ теплом.
Всесвіт йому підкоряється.
Приспів:
Помолимося за мир на Землі!
Помолимося за Україну друзі!
Помолимося за країни, де війна!
Об’єднаймося в молитві всі за мир.
3к.
Всесвіт, просимо, почуй наші молитви,
І прислухайся до слів наших всього на мить,
Дозволь мені допомогти всім тим,
хто потребує нашої допомоги,
Та вбережи і їх від усіх негараздів.
Приспів:
Помолимося за мир на Землі!
Помолимося за Україну друзі!
Помолимося за країни, де війна!
Об’єднаймося в молитві всі за мир.
Пояснення до публікації: Пісня була створена в 2020. Особлива молитва ― за мир і спокій в Україні, за воїнів – захисників Вітчизни, за поранених, полонених та всіх тих, хто потребує молитовної підтримки.
Translation:
1 verse
you hear elements of prayers
mountains, stars, trees and grasses whisper quiet
sing and praise everything
life water spirits
they're dancing in the river surface
the merges all with music Galactic
chorus
let's pray for peace on Earth
let's pray for Ukraine friends
let's pray for countries, where is a War
let's unite in prayer all for peace
2 verse
and at sunsat the Angels sing
and the joy of life is conveyed to us
they shine their good on us
and fill the whole world with warmth
the Universe obeys to him
chorus
let's pray for peace on Earth
let's pray for Ukraine friends
let's pray for countries, where is a War
let's unite in prayer all for peace
3 verse
Universe, please hear our prayers
listen to our words just for a moment
let me help for all those who need help
save and them from all adversity
chorus
let's pray for peace on Earth
let's pray for Ukraine friends
let's pray for countries, where is a War
let's unite in prayer all for peace
Використання літератури:
1. Кречет М. Фентезі Добрі поради від Всесвіту: Фентезі/Марта Кречет-, 2022
2. Андієвської Е. Казка «Пихатість»: Казка/Емми Андієвської,- 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917373
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Небо голубое-это цвет свободы,
Не летают люди- есть закон природы.
Повезло ведь птицам, знаете, наверно?
Человек плюс крылья- ангел непременно.
Пух летит неслышно летнею порою,
Я его в ладонях заберу с собою.
Пусть себе кружится, хочется поверить
На пути случайно ангела мне встретить.
Так брела проспектом, тихо под луною,
Пыль лежит на крыльях серою тоскою,
Вишен цвет кружился, дорогу устилая,
Брела одна, мой ангел, а куда- не знаю.
И глядел я вслед молча и растерянно,
Но глазам своим не веря одновременно,
Крыльев взмах внезапных белых лебедей-
Так всплывала память невозвратных дней.
Ловко обернувшись только на минутку
В миг такой напуган был я не на шутку.
От чего глаза исполнены печали?
Болью позабытой в душу постучали.
Снежным летом этим тщетно я искал
Утешенье сердцу и почти пропал.
И давно не верю, снова все вернуть
Ангел мой укажет верный в жизни путь...
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917375
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Ми блукаєм світами
від життя до життя,
та завжди будуть з нами
ці близькі відчуття.
Ми міняєм епохи,
навіть материки,
та усупереч всьому
зустрічаємсь таки.
Цей проникливий погляд
від душі до душі,
в них - пароль на впізна́ння,
як небесні ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917281
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Зів’яло раптом на березі листя,
Бо віти втратили життєводайну міць.
Дерева в шати золоті вдяглися,
А їй доводилось боротися самій
З сердитими холодними вітрами,
Зі зграями нахабних горобців.
І врешті, одягла ясні корали,
Що засвітили їх ранкові морозці.
Зима пройшла. Весна вже засиніла
Веселим проліском, що вискочив з трави.
Береза сумно на вітрах дзвеніла,
Мов одягла важкий вінок вдови.
А сонце пестило її і розважало,
Купало небо весняним дощем…
Берізку напоїти забажало,
А чи з любові, і теплом зігріло ще,
Й пустило паросток життя, уже нового,
На нім – надійні молоді клейкі бруньки.
Щодня підходжу і дивлюсь на нього,
Щораз хвалю: «Бач, молодець який!»
А може, й є в цім загадка для світу,
Що в русі безперервнім всі живем,
Щоби життя урятувати вітам,
Зігрій любов'ю. І коріння оживе!
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916337
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Туман в покосах загубив бриля
І в росах заросив свою свитину,
На трави розіславши скатертину,
Не спав до ранку - слухав солов'я.
А вранці жайвір небо розбудив,
Ще луг переміряв лелека, кроком,
Зозуля закувала десь під боком,
Проміння ранок пив і не п'янів.
Бриніла мов струна небесна синь,
П'янкими пахло літо полинами,
Вміло вплітало щастя між квітками,
Щасливий той, хто цей вінок носив.
Блукало щастя на його стежках,
І не питало, як знайти дорогу,
Стояло літо - сповідалось Богу,
І чув Господь цю сповідь в небесах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915414
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Звертаюсь до Травня, тож знай
Вклоняюсь тобі за розмай,
За першу весняну росу,
За ту неповторну красу,
Яку ти даруєш щороку,
Даєш підніматися соку,
Що з сну прокидає природу,
За буйно-смарагдову вроду,
Якою чаруєш всякчас,
Коли повертаєш до нас.
Байдужих до тебе немає
Ти в ду́ші заходиш з теплом,
На краще надію даруєш
Тому, що приходиш з добром.
Землею приймаєш насіння,
Скропивши дощами, ростиш,
Ти гнізда листвою вкриваєш
І з Місяцем повним не спиш.
Які килими́ з різнотрав'я!
Які різних пта́хів пісні!
Тобі щиро дякую, Травню,
Тобі й життєдайній Весні.
31.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915439
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Мій любий вітре, з трепетом пишу
І не приховую рядочками нічого.
Тихенько вторю шумом комишу,
Киваю звільна віттячком розлогим.
Тебе чекаю з далечі країв,
Як виглядає зіронька свій місяць.
Спочинь у бе́змірі голублення моїм,
А потім космосом судинами розвійся.
Коханий вітре, скільки маєш див!
Твої обійми – шовковиста хвиля.
З усіх стихій мені любійший – ти,
Бо я для тебе і справдешня – мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915440
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Берегом річечка,
сонечком дівчина,
коси купає густі.
Грається Долею довірлива,
скошені трави в росі.
Зіронька-дівонька,
гаряча голівонька,
серцем шукає любов.
Дівонька - зоренька,
ясна жаринонько,
щастя своє бережи.
Гірко думати, що все не просто,
чуйною будь назавжди.
Світло у серці
лежить глибоко,
наснагу свою бережи.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915458
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
А один, возносить до неба
А інший, топче почуття.
А Щастя , багато не треба...
Щоб у ритм , бились два серця.
Я, встидлива, терпляча, скромна...
Сідаю, на угол скраю.
Для коханого є Мадонна
Чиста вода небокраю.
Прагнемо, добра, щастя на двох
Плекати, свій храм любові.
Щоб у душі жив вічний Бог
І розумітись, на півслові.
А по-очах, читати думки
І знати, що хоче душа.
Зорею, світити у стежки
Від щастя, писати вірша.
Подолати, удвох вершину
Яку Отець, написав долі.
Радіти кожну хвилину
Вдихати, як птах на волі
По -цеглині, збудувати дім
А у нім, не було печалі.
Бачити, святе небо у нім
І літечка, блаженні далі.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915461
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
На сердце легкая печаль,
Под кромкой сожалений...
Лечу в неведомую даль,
Твоих стихотворений.
Солнцепоклонники весны,
Снег в душах не растаял.
Не снятся радужные сны,
Их рядом не хватает.
Покоя строки не дают,
Цветами в мае иней.
Подснежники не расцветут,
Любовь стала бессильна...
На сердце легкая печаль,
Под кромкой сожалений...
Лечу в неведомую даль,
Твоих стихотворений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914952
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Ти, є моя помилка у житті
Вітер, який увірвався у сон.
Все , руйнує ламає на путі
Зриває, квіт зелене листя з крон.
Задер , свою голову догори
Як барон , панич ходить по-світу.
І дивиться, на тебе із гори
Топче, ніжну троянду у квіту.
Закохалася, у шалун-вітер
І втратила, мізки ...дух , свідомість.
Виглядаю , сонечка із літер
Я, пливу, на дно... у невідомість.
Течія, води несе в океан
Незнаю, чи мертва, а чи жива.
Ясен Місяць тримає мій дух, стан
Веде , до берега у жнива.
Втомилася, триматись на плоту
Хвиля, підіймає то верх, то вниз.
Я, шукаю зіроньку золоту
Яка дарує, мені життя - сюрприз.
Вчусь , по-новому дихати, жити...
І бачу, очима неба цей світ.
А у житті, тре' все пережити
Щоб душа ,ожила як первоцвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914977
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Сонечко за обрій сідає,
відлуння ночі на п`яти наступає.
Настає зелена тиша,
не гуде від вітру навіть дах,
спить серед гіллячка птах,
квіти поховали голівоньки,
не чути запахів стриманих.
Ніч бере все навкруги у свій таємничий полон.
Висне небо зірковим малюнком акварелі,
сон зайшов у двері.
Він тишею блукає,
в небеснім шатрі купає.
Коли час нічний на небі згасає,
утрішній порі шлях відкриває.
Крізь вікно, промені вії колишуть,
порушують дрімотну тишу,
шепочуть ранкові пісні,
дивуюся природній силі та красі.
Німіє подих, душа прагне нової сили.
Дзвенить повітря, сміється золоте сонечко,
над нами висне туману завіса,
купає квітки барвисті.
Захоплена у полон хитрощами краси,
хочу любити все навкруги,
хочу, щоб зоріли мої очі яснії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915000
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Цей світ розквітлого намиста,
В обіймах сонячних цвітінь,
Переливає голубінь,
Поглянь на небо — світле, чисте.
Вершки із медом ллє бариста —
Дзумлять, ласуючи, джмелі.
Піймай вібрацію землі —
Огорне радість промениста! 6/05/21
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913034
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
зміни, постійні зміни! така непостійна погода.
небо сьогодні здається таким занедбаним,
що я вже повірив: світ народився
такого, як цей, непривітного дня.
о, я так хочу побачити сонце!
моє серденько стогне, плаче й кричить.
намагаюся якось прозирнути ці темні хмари,
та що я побачу за ними? – ще один день дощу.
ще один день дощу, ще один день смутку.
здається, я сам став, як цей сірий день.
ось що може з нами зробити
один безрадісний день,
ще один день дощу.
вже й голова не може придумати гарну думку:
стільки у ній вологи й похмурої німоти.
якщо доживу до завтра, завтра, я сподіваюся,
прийде, нарешті, сонечко,
і осяє цей мокрий світ.
а як не прийде, знов я співатиму
цієї нудної пісні,
бо коли ще її співати, як не такого дня?
one more rainy day, deep purple
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913020
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Південний Буг між древніх берегів
Несе до моря радощі й тривоги...
Усі дороги і з усіх світів,
Ведуть крізь час до рідного порогу.
І навіть через призму довгих літ,
Давно усім і кожному знайомо -
Нам так хотілось вирватися в світ!
Так само зараз хочеться додому!
І я лечу весняної пори,
Тут кожна зустріч, як найбільше свято!
Мене вітають вишні й явори,
І липа на причілку коло хати.
Я тут безпечна, як мале дитя,
Радію сонцю, як в минулі весни!..
Політ душі - блаженне відчуття!
Під райдуги чарівне перевесло.
Як і колись - метелика зловлю,
Послухаю пташок у верховітті...
...Моє село - я так тебе люблю!
Бо ти для мене найдорожче в світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913025
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2021
[color="#0040ff"][b]Не оглядайся на минуле,
що відбулося – вже вода…
Що було бачили, почули,
в майбутнє, з вірою пора...
Дарма вбачати в комусь щастя,
та відчувати сум в Душі…
Немов схід сонця завжди вчасно,
щасливі прояви в тобі…
Милуйся заходом і сходом,
повітрям, сонцем і дощем…
Збагнути мудрість ту лиш згодом,
згубити в спокої свій щем…[i][/i][/b][/color]
06.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912989
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Сначала водичка,
А супчик потом.
Сперва зажги спичку
И укурись табачком.
Сперва весло, лодка,
Потом будем плыть.
Сначала увидеть,
Потом полюбить.
Сперва темна тучка,
А дождик затем.
Забавная шутка
Нам смех дарит всем.
Испуг вызывает
Пронзительный крик.
Идея рождает
Рифмованный стих.
Дамы сначала,
А парни потом.
Закат Солнца алый
Ведёт темень в дом.
Сперва дни считаем,
Потом и года.
У чего-то бывает
Начало всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912992
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
По-під тином
жене вітер
пилюку століть.
Ми з тобою краплинки
життєвих змін.
Ти моя гора високая,
котру досягти прагну.
На жаль, бракує сил,
дай рятівну соломинку,
підніми з колін.
Хто подарує секрет-пораду,
як жити на Світі в любові та радо?
Потрібні золоті краплинки
сердешних одкровень...
Занурюємося у химерне мереживо
навколишнього весняного
параду.
Живемо у поту чола свого,
на потребу днів, їмо свій хліб.
Довкола нас все живе
і треба цьому радіти,
то і сам станеш оновленим знов,
розігрієш свою приспану кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912997
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Моє місто - місто злітних смуг та вітрів.
Воно прочинить тобі вечорові простори,
напоєні свободою і ароматами...
Темним авангардом пізнього вечора,
поцяткованого білим вибухом розмаю...
Світлом електричних стовпів, який відкриває все,
що ховалось удень за сліпучим сяйвом матерії...
Моє місто - місто злітних смуг та вітрів.
Заворожене світанками,- влива в серце третій вимір світла...
Того, що пробуджує...
Підіймає...
Провадить...
Того, що є шляхом відродження і величчю Воскресіння.
Нам би лише небагато.
Зір, щоб бачити. І серце,- щоб чути...
.....
Наше місто...
Його злітні смуги...
Вони бо в кожного з нас, одні, спільні...
06.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913007
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Червоні маки вкрили землю біля хати,
Немов відбитки теплих пальців на вікні,
Які лишила після себе в серці мати,
І зникла в небі у безкрайній далині.
Дорослі діти приїзджають в рідну хату,
До маків лагідних горнуться, мов до рук,
Якими гладила чоло ще вчора мати,
Тепер в душі кружляє біль, неначе крук,
Над вітряками слів неторканих вустами,
Понад обіймами, що тліють у імлі,
Які не встигли доторкнутися до мами,
Тепер торкаються холодної землі.
Де квітнуть маки у сльозах під синім небом,
Неначе рани, що не гоїть навіть час...
У матерях завжди нестерпна є потреба,
Потреба вічна, що живе з дитинства в нас...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913012
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
- Где Солнце спит?.. И Зорька...
Кто будит их потом?
Кто звезд насыпал столько?!
Сверкают серебром?
Откуда дует ветер?
Кто лепит шоколад?
Как пишут на газетах?
- Хочу про все узнать!..
Как делали мой мячик?
А как твой гребешок?
Смеется или плачет,
когда пищит щенок?..
А что он ест на ужин?..
А мама где его?..
Он никому не нужен?!
- Хорошенький такой!..
От детки неуемной
кружится голова...
- Что значит быть бездомным?!
Он где сегодня спал?..
Решила мама с дочкой
на лавочку присесть...
Погладила щеночка...
- Попробуй-ка не есть!
Бездомным... это плохо...
Бери щенка себе!
Смотри, какая кроха!..
Ты луч в его судьбе...
На все твои вопросы
ответы расскажу...
- Лишь... кто щеночка бросил...
понять я не смогу...
19.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911472
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Ні зірочки, ні місяця,
Одні сумні думки.
Лише краплини світяться
І сіренькі хмарки.
То плаче дощ за вікнами
І сльози пролива.
Вони стікають ріками
І падають зі скла.
Так сумно і не весело
І темінь навкруги.
Вітрами сум рознесено,
В зажурі береги.
І марево туманами,
Блукає серед трав.
Роса лягла каралями,
А ранок іх зібрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911487
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Ты привлекательна, умна,
забавна, иногда смешна
Ты ждешь решительных идей
От жизни в целом
и людей*
Тебе не нужно всё вокруг
Лишь верный
и надёжный друг...
И вот такой тебя я знал
Я знал тебя,
но проиграл
Ведь упустил один момент
Что всё меняется,
я - нет
Всем нужно больше,
ну а мне...
Я эгоист?
А ты вполне
могла бы это изменить,
Но не менять себя
и быть
Такой же славной и прямой*
Я знал тебя,
но знал другой...
* (в частности)
* непосредственной, открытой
Из цикла "96"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911488
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
[b]В[/b]есною
[b]І[/b]
[b]Д[/b]ощ -
[b]Р[/b]озквітчаний
[b]О[/b]брій.
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911489
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Людська душа...вона така тендітна,
А скільки є на ній синців та ран,
З яких краплина болю непомітно
Колись впадала в цілий океан...
І скільки б тіло в світ не усміхалось -
Душа в жалю знивала у кутку
Словами на вустах, які мовчали,
Дзвінкіше за гірську стрімку ріку...
У кожного із нас свої печалі,
Чекання, втрати, зустрічі, любов...
По різному всі крутимо педалі,
По різному вирує в тілі кров.
За гордими поставами - хвороби,
А часто, за прикрасами - банкрут,
За рішеннями - сумніви та спроби,
За щастям - шлях розкаянь і спокут...
За кожним "я люблю" - душі тремтіння,
За натовпом - лиш тиша й самота,
За частою незрячістю - прозріння,
За складністю - невинна простота...
За успіхом на знимках - неспроможність,
За крахом - часто успіх, навпаки,
За помстою та заздрістю - побожність,
В солодких деферамбах - хробаки.
За радісним "привіт" - розлучень рани,
А після слів прологу - епілог,
Де поміж них - і джунглі...і бархани...
Де в кожнім " я не витримаю" - Бог.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911493
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2021
/ присвята всім друзям!
Щирі вітання зі
Всесвітнім днем
Поезії!
💖💖💖
Поете,
Розсіюй зерна мудрості
всім тим,
Хто їх захоче з задоволенням прийняти,
Словесним зорепадом непростим,
Наллій,немов із молоком своїм вкладає мати.
Любовію зігрій і утепли
Нужденні душі,
приспані надії,
Потрібні словеса всі
віднайди,
Щоби підтримати чиїсь маленькі мрії.
В добротну землю кидай
те зерно,
а плевели пусти ген- ген
за вітром!
Життя- цікаве з митями кіно.
Не будь лише
Байдужим,а чи хитрим.
Прийми в долоні зорі і світи!
Деінде,зусібіч,іще повсюдно.
Нехай світлішають
Від сяйва всі світи
Світи,поете,= конче необхідно!
21.03.2021р.
В.Мала
💖💖💖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908695
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
А юний березень ще бореться з зимою
Та так завзято опирається зима,
Що навіть хуртовини зве до бою
Птахи вертаються - нема тепла, нема...
Але все рівно проліски сміливо
Все ж зацвіли хоч сердиться вона,
І всі милуються на них немов на диво
Сніги метуть - десь поруч є весна.
То ж хай воює березень за право
Весну зустріти вчасно - по порі,
Горить вже схід немов вогню заграва
А небо грає барвами вгорі.
Пташиний хор весні пісні співає
Наче запрошує:"Приходь ми ждем тебе!
Верба й береза коси розплітають
І в річку дивиться вже небо голубе.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908094
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Остывшие крыши
лизнул
и повыше
взобрался
безумный
рассвет.
Ужасно-прекрасно!
Лишь Богу подвластно...
Как жаль
что тебя
рядом нет.
Фото автора стиха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908039
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Налаштовуюсь на позитив..... 15.03.21
Екскурс по своїм роздумам,написаним раніше.
Власний погляд
Кожна людина щоденно спілкується, при цьому попадає під вплив інших людей. Добре, якщо людина уже сформувалась як особистість, має свій власний погляд і звички. Це дає можливість їй впевнено почувати себе при спілкуванні, незалежно від погляду і настрою співрозмовника. Інша справа, коли людина невпевнена в собі, нерішуча, чи обтяжена іншими життєвими негараздами, сімейними проблемами,хворобою, на таку людину співрозмовник має значний вплив. Добре, ящо він позитивний, то це лише підтримає таку людину. Якщо ж з співрозмовник розлючений, знервований або веде себе хамовито і хоче використати слабку людину, для досягнення своїх корисних цілей, або, щоб просто розрядитися, або підкресливи свою значущість і самозатвердитися,в такому випадку, зрозуміло,що результат такого спілкування і впливу має негативні наслідки.
Ці роздуми визвані ситуаціями із особистого життя, тому вважаю за необхідне щоденно працювати над розвитком своїх особистих поглядів, розвитку інтелекту, хороших,позитивних звичок , знань , захоплень,творчого підходу до любих справ і поваги кожної людини, яка зустрічається на моєму шляху.
Існує мудрий вислів – легко керувати іншою людиною, саме складне – уміти володіти собою. 28.03.19 10.57
На фото – мій малюнок і фото чудо-природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908041
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Чи ви втрачали рідних у житті,
Можливо, своїх вірних друзів?
То знаєте, як важко тоді йти
Тримають сльози, нерви у напрузі.
Життєві фарби вже тоді не ті,
Ну а життя по - іншому сприймаєм.
Хіба радієм так отій красі,
У час такий її не помічаєм.
Нам не хватає поряд рідних душ,
Яких ми чули поряд сміх і голос.
І з кожним днем жаліємо чимдуж,
Бо обідніло так життєве коло.
Коли дощі ідуть безперестанку,
Це плачуть ті, що втратили життя.
Піднімем очі - бачимо хмаринку...
Таке гірке оце передчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908046
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Без тебе втрачають сенси
і слова, і думки, і люди,
уся магія, всі екстрасенси,
всі мелодії, всі етюди.
Без тебе стоїть на паузі
пульс і дихання, сміх і спрага.
Не радію дощу і райдузі,
Щезла світу мого рівновага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908050
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Раптовий дошик, міленький мжичить зранку,
Легенький шурхіт... чуть по останках снігу,
По склу краплини стікають й на фіранку,
Хоч в хмарах небо, та все ж несе він втіху,
Весна надворі, пробудяться фіалки.
Зима змирилась,тихенько відступає,
Хоч на останок завіяла снігами,
Та все ж в надії підсніжник виглядає,
Де не поглянь проталини й під ногами,
Мов усміхаються крокуси рядами.
Синенькі, білі й жовті подібні сонцю,
Приносять радість й натхнення всім поетам,
На серцы тепло,з мрією у віконце.
Погляну в небо - « Гей, привіт» скажу хмарам.
Води вже вилили не одне відерце.
Тож досить, уйміться, підтримайте ве́сну!
Хай сонячний, промінь приляже до землі,
А вітер, вмить рознесе радісну звістку,
Й відразу, на душі - стане добре мені,
Я всім, щиро бажаю -Доброго ранку!
15.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Місцями дощитиме,місцями сніжитиме..
Життя будем жити ми
З приємних дрібниць-
З ночами і ранками,з розмовами й сварками,
З будинками й ганками
І з світлом крамниць..
З морозом і квітами,з серцевими ритмами,
З нежданими примхами -
У нас і в небес..
З дитинством і старістю,з доцільністю й марністю,
І з горем,і з радістю -
Зі шлейфом чудес!
Із кавою й печивом,і з криком,і з шепотом,
З піснями і щебетом,
З коханням на щем..
Місцями дощитиме, місцями сніжитиме -
І будем любити ми
Допоки живем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908057
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Ну, як тепер розсудливою бути?
Достойно вийти з програної гри?
Коли так хочу погляд твій відчути,
Розмалювати ним свій день у кольори!
Тремчу в твоїх обіймах, як в полоні,
Але, чомусь, від тебе не біжу,
Хоч топлять мене очі ці бездонні,
Хоч так стараюсь втримати межу!
Люблю твій розум гострий, наче лезо,
У вчинках благородність і словах...
Не може жінка мислити тверезо
Біля такого чоловіка! Просто... Ах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908061
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Б лакитне небо без хмаринки,
А в небі сонечко блищить.
Ж айворонок в вись-небо лине,
А х, який дивний спів пташиний.
Ю рба людей кудись спішить.
В ранці повітря чисте-чисте
Д арує нам природа-мати.
А втомобілі біжать містом.
Л етить метелик, схожий з листям.
О дягнені мило дівчата.
Г ілки гойдаються на вітрі,
О д квітів аромат прекрасний.
Д ень гожий, хочеться радіти,
Н е хочеться думать про біди.
Я радий дню гожому, Ясному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908063
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Дневное небо близко, рядом:
Плывут, клубятся облака,
И солнышко лучистым взглядом
Смеясь, взирает свысока.
Вечерний сумрак закрывает
Закатом солнышку врата,
Вальяжно, чинно выплывает
В синь неба первая звезда.
Седая Вечность охраняет
Ночного неба тихий сон,
Всю ночь, глазами звёзд мигая,
Дробится в зеркалах окон.
Петух пропел в деревне где-то,
открыть врата приходит час...
… Так, от заката до рассвета,
Глядит Вселенная на нас...
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908064
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
Співає серце, ніби скрипка,
Сумні й веселі в нім пісні,
Я чую голос твій, Лебідко,
Я ніби весь в чарівнім сні.
Лунає пісня, кожне слово,
Неначе діамант блищить,
І світ стає весь веселковим,
Й коханням серденько горить.
І знову пісня медом ллється,
Із чарівних дівочих вуст,
А серце плаче і сміється,
І сумно й радісно чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908070
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2021
Журавлики прилетіли,
прилетіли в лузі сіли...
Болить серце, завмирає,-
серед них мого немає...
Стоять собі журавлики
в лузі над водою...
Підійшла до них близенько,
вмилася сльозою...
Підійшла до них близенько,
стиха запитала:
"Де журавлик мій рідненький,
чом його немає?.."
Промовчали журавлики,
"Курли!" - лиш сказали...
І сиділи тихесенько,
й крилами махали...
Журавлика вже живого
у світі немає...
А як жить мені без нього,
ніхто не спитає...
Піднялися журавлики,
крильми помахали...
Чом загинув мій журавлик,
так і не сказали...
Полетіли журавлики,
стою над водою...
Залишилась у цім світі
навік сиротою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908083
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Ромашки - сонця
відблиски променисті.
У польовому букеті,
ви зірочки зірниці.
Ніжні свої голівки
склоня,
радуєте луги і поля.
Килим з ромашок,
шедевр ткацтва Природи,
порівняти можна
тільки з поцілунком,
ніжністю, не повторністю,
добротою.
Привабливість, що за Диво
Земля - Мати створила.
Вони перекликаються
з дзвоником
сріблястим,
з яскраво-червоним горошком
розложистим,
з травичкою шовковистою
променистою,
їх сусідство притягає
росу з пелюсток, упускає.
Я по стерні Життя
щодня ходжу,
але в них віддушину знаходжу,
їх красою Душу
омолоджую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908084
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
За обрій м'яко плинули лелеки,
крильми торкались кремових небес.
Розпластані, мов пластові лілейки,
цілком вкладали в обрії себе.
А вітер угорі куйовдив пасма
хмаринок – пелехатих жеребців.
Світанок даленів, мов срібна тасьма.
Лелеки – наче сонечка* в руці.
Між нивами кошлатились тополі.
Пашіли бузина і звіробій.
В степу гасало перекотиполе.
Лелеченьки ж дрібнішали собі.
Чумак всміхавсь вві сні. Скрипіли мажі.
В цупкому очереті спурхнув лунь.
Цвів мак. Лелечий ключ – могутній важіль, –
крильми здіймав увись верхівки клунь.
За теплий обрій линули лелеки.
Над полем кракнув крук. Пливли воли.
Лиш дикі мальви, слухаючи клекіт,
зухвало-неприручено цвіли.
© Сашко Обрій.
* - комашки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908086
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Вся в квітках, немов у шатах,
Неповторна і єдина,
Не знайти тебе у штатах,
Символ ти лиш України!
Дорога і серцю мила,
Українець кожен знає :
У тобі могутня сила,
І тебе він поважає!
Ти - неначе ясне небо,
Ти - немов вишневий цвіт.
Ти на святі і у скруті!
Ти для нас як цілий світ!
Світ краси, любові, щастя,
Миру, ласки і добра.
Тебе забрати в нас не вдасться,
Бо ти лиш наша, ти одна!
Українська вишиванко!
Символ єдності, краси...
Ти неначе кава з ранку,
Наче крапелька роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908088
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
А вы когда-то замечали,
Как тонкой линией утра
Нас непонятно отделяло
Сегодня время и вчера?
А видели как элегантно
В земле проклюнулся росток,
Торжественно и импозантно,
Расправив первый лепесток?
Быть может как уединившись
Звенели от ручья ключи?
Как месяц с берега склонившись
Пил воду с озера вночи?
Как несся ветер с голубями,
Поддерживая их полёт,
Расставив крылья над полями,
Как в небе белый самолёт?
Я видел это. Нет секрета,
Да только в этом ли секрет,
Ловлю душой своей я это,
Лишь потому, что я поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907579
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Запам'ятай, у нашому в житті
Діють мінливі закони
Не завжди йтимуть дощі
На завжди будуть перепони
Не завжди дні будуть похмурими
Не завжди люди будуть сумними
Не завжди душа буде за мурами
І будні рутинними й сірими
Повір, сонце буде виходити
Гріючи і освітлючи шлях
Коли днями скорботними
Маєш порох в очах
І сили даватиме далі
Зі шляху не дасть зійти
Що ти для когось підтримка
Що ти для когось світи!
Що ти такий єдиний
Що ти для когось рай
Коли в тяжкі години
Кажеш "я поруч не вмирай!"
Не забувай, у нашому житті
Діють мінливі закони
Ти можеш йти крізь дощі
Ти можеш йти крізь перепони!
14.02.2021, 5:16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907525
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Д ім в приємнім ароматі,
О д кавоварки іде пар,
Б уде тілу трішки свято,
Р анок бадьорить напій-цар.
Е нергію цього напою
Я відчув через ковток.
К аво, друзі ми з тобою,
Є до бадьорості ти крок.
К ухню все не покидає
А ромат теплий душі.
В она бадьорить, зігріває.
А х, каво, тобі ось ці вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907532
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Життя, це є божа нагорода
Святим небом написана доля.
Радій, а не сумуй від негоди
Всі є різні немов квіти з поля.
У ньому ,є початок і кінець
I довжелезна довга дорога.
Падіння, злети лавровий вінець.
Є хвилини щасливі , тривога.
Життя, це світло, промінь Надії
І боротьба, за кожен день жити.
Радість, і смуток крилаті мрії
Збудувати, дім... сад, зростити.
Життя, безмежне широке море
ти, є капітан свого корабля.
Це загадковий путь і затори
У небі, осяйна ясна зоря.
Життя, неповторна прекрасна мить
І важкий труд звечора до ранку.
Відміряний час свій образ створить
У молитві, зустріти світанки.
Життя, дано один раз щоб жити,
Є невдачі, і знахідки й втрати.
Борись, за нього свій вік дожити
І неси, свій хрест як Божа мати.
Життя, це віра Божий заповіт
Є вічне вчення писання святе.
Ти, Люби, роби кращим цей світ
І віддай , по -краплинці себе .
Шануй, і бережи своє життя
Хай не лякають , твої проблеми.
Іди, крізь вітри дощі у буття
Господь, тебе увінчає у діадему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907533
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Аманда Ґорман
Як займеться день,запитаймо:
Де знайти світло у тіні?
Втрати, які несемо,
Море, щоб перетнути.
Мужньо здолали ми звіра,
Осягнувши, що тиша і мир неспівмірні,
Не завжди справедливі усталені норми.
Втім, розвиднілося до того, як це зрозуміли.
Ми зробили це якось.
Свідки незламної нації, що не дійшла до пуття.
Ми нащадки країни, де худе чорношкіре дівча,
Із рабів, на руках у самотньої матері,
Очільником прагне постати.
І раптом - вже читає для нього самого.
Ми далекі від лоску з самого початку.
Але прагнем створити союз досконалий,
Кувати його – наша ціль.
Творити країну всіх культур, кольорів, умов та натур.
Подивімось на те, що попереду нас, а не між.
Скоротимо розрив, бо ми знаєм,
Для майбутнього треба усім
Протиріччя відкласти передусім.
Складемо нашу зброю,
Бо в змозі простягнути кожному руку.
Ми не прагнемо зла – лиш гармонії сущім у світі.
Нехай куля земна це підтвердить:
Ми зростали навіть у горі.
Сподівалися навіть у болю.
Намагалися навіть в утомі.
Перемоги пов’яжуть нас разом
Не тому, що поразок не буде -
Назавжди подолаємо розбрат.
Уявімо, Писання говорить,
Під смоковницею та лозою кожен сяде –
Залякати не в змозі ніхто.
Якщо хочем іти в ногу з часом,
Звитяг досягне;м не мечами,
Лиш мостами, що ми збудували.
Там обіцяне світло і пагорб,
На який без вагання зійдемо.
Адже бути американцем -
Більше за успадковану гордість,
Вміння лагодити минуле,
У якому ми опинились.
Ми побачили силу руйнації
Неподільної нашої нації
Спроба знищить країну вдалася б, -
Демократія ґвалт зупинила.
Час від часу народовладдя
Піддається випробуванню.
Проте вічно ніхто не може
Його зводити на манівці.
Бо коли зазираєм в майбутнє,
Звідти бачим історії погляд.
Наздогнала нас ера відплати,
Що лякала з самого початку.
Навіть гадки тоді ми не мали,
В спадок візьмем годину лиху.
Хоча в ній зачерпнули ми сили
Написати новітню главу,
Дати волю сльозам і надії.
І якщо дізнавались раніше:
Як можливо зарадити лиху?
Зараз інше питання на часі:
Чи спроможне здолать воно нас?
Разом рушимо не в минуле,
У майбутнє спрямуємо кроки.
Де країна у ранах вціліла,
Відважна, але і зичлива,
Завжди вільна і несамовита.
Не розгорнуть назад і не зіб’ють
Нас ніякі погрози зі шляху.
Бо інертність та бездіяльність
Лишимо поколінням у спадок,
Тягарем прорахунки їм стануть.
Але можна упевненим бути:
Якщо ми милосердя і силу
Поєднати зуміємо з правом,
У любові зростатимуть діти,
Кожний зміни відчує нащадок.
Після нас залишимо країну
Краще тої, яка нам дісталась.
Свідчить віддих з грудей, кутих в бронзі,
Світ згорьований зробим прекрасним.
Ми постанем зі схилів осяйних
Ми постанем із Півночі й Сходу,
Всім відкритим вітрам, де з батьками
Революції прапор здійняли.
З міст озерних середнього Заходу,
Півдня, серце де сонцем зігріте,
Дійдем згоди, врешті отя;мимось,
І себе зможем переробити.
Де видніють околиці нації,
З найглухіших куточків країни,
Ми відродимось, різні, прекрасні,
Хоч пошарпані, але щасливі.
Як розквітне зоря, вийдем з тіні
І підем, запальні та безстрашні
Дню назустріч, який ми звільнили,
Світло завжди осяє відважних
Світло завжди осяє відважних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907540
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Місяць березень в нас — не тюльпанний,
Із морозцем прилинув, снігами.
У хурделях вертівсь, невблаганний,
І неясність посіяв між нами.
Припорошені мрії ваганням,
Прилетіли у гусячій зграї.
Він прискорить дерев набухання,
Розкошлатиться у молочаї.
Вже проклюнулись проліски перші —
Там, де сонечка теплі цілунки.
Безперечно, він задум завершить,
Бо у нього — усі обладунки! 10/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907555
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Як страшно без віри у себе в цім світі прожити,
Плисти по поверхні чужих, уже справджених мрій,
В свої не пірнути, лише... крадькома ворожити
Й осяяну душу позбавити вихру подій.
Спуститись на землю, не марити, мрії спиняти
Й чужим, але втоптаним шляхом життя все пройти,
Чи власну стежину довіку щомить торувати?
Покинути мрії? Чи варто крізь терни, та йти?
Діждати той час, поки струхла душа заніміє
І вогник останній зітліє в змарнілих очах,
Чи серце мрійливе у власнім багатті не тліє?
Воно в нім палає... І гине в тім полум'ї страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907561
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Спить весна, укрившись снігом,
У шкарпеточках з хутра,
А зима гойдає тихо,
Хоче правити сама.
Спить весна, десь за горою,
У колисочці з трави,
Сни її під осокою,
Чатували вартові.
Спить весна під хуртовину,
Тільки пролісок малий,
Обіймає її тіло:
«Прокидайся вже, мершій».
Сплять тепер зима та осінь,
Літо плаття собі ш’є,
А весна чаклує поки,
Де зозулечка кує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907565
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
К офеварка закипела,
О тменный есть у кофе вкус,
Ф ортит нынче, скажу я смело,
Е стественно поставлю
+
С пичка запалит сигаретку
И пойдёт сизый дымок,
Г лотке приятно от напитка,
А х, кофе, чёрный порошок.
Р ад аромату сигареты,
Е щё рад кофе с сахарком,
Т ает табак, растут куплеты,
А дым в окошко сквознячком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907567
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Красота Десни вражає
зимою і літом:
водна гладь блистить, сіяє
мерехтливим світлом.
Крига біла на пів-русла
хлюпотить з водою
і пів-річки вкрито снігом,
пів-річки – водою.
Ген, до берега збігають
засніжені гаї
і малюють чорно-білим
від краю до краю.
Синє небо над рікою
з білими хмарками
зачаровує собою,
як та ніч зірками.
І пливе широкодола
річка невеличка,
і живе краса навколо
величаво, звично…
10.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907570
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Я сльози сонцем
Висушу.
Я болі громом
Винищу.
Вдягну сорочку
Вишиту.
І губи медом
Вимащу.
Думки наповню
Зорями.
Поразки змию
Зливами.
Шлях викладу
Узорами
Із літніми мотивами.
Хай ворог
Не втішається,
Не повнить простір
Одами.
Всі напади
Кінчаються
Однаково -
Свободами.
Хай вичеше
історію.
Не вміє?
Допоможемо.
Ми - діти славних оріїв,
У правді.
Переможемо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907573
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Сонце на небі все вище і вище,
день все ясніш і ясніш на Землі;
Сонце яскраве, велике, всевишнє
зверху сіяєш в небес глибині.
Все освітивши, даруєш нам літо!
Ясно виходиш, життя даючи!
Сонце гаряче, ти є нашим світом!
Доброго дня тобі, Сонце моє!
10.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907575
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Вікна світяться
На екрані нічнім
Кіно несхоже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905703
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Любов вона така,
В ній лагідність і сила
Вона, як світлий день -
Усім дарує крила.
Любов - вона така,
Вона єднає душі
Цвітуть в серцях сади
Любов солодше груші.
Любов - вона така,
Вона нас окриляє
Дарує щастя нам
І вже не відпускає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905728
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
І прискорює життя наш рух.
Та метушня нас у полон захопила
І втрачається життєва сила.
А ще й зима з дороги збила.
Снігом все так замело
Й не туди життя пішло,
Заблукало десь воно.
О! Запах весни
Вже чується нам.
І бути весні,
І бути любові,
І бути нам.
За все ми вдячні небесам.
Весна!
Й світліше на душі стає,
Коли весна там є.
Життя прекрасне.
І, якщо Господь нас веде -
Не заблукаємо нігде.
Рівняймо свої дороги,
Щоб не знали втоми ноги,
Щоб світліла голова
Й не спіткнулася нога.
І наша дорога
Веде нас до Бога,
Бога Правди, Життя і Любови.
І вийдем на пряму дорогу,
Коли довіримося Богу.
" В пустині ( своїх сердець) готуйте дорогу для Господа,
рівняйте стежки йому" ( Мт.3.3).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905731
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Який чудовий світ цей є,
Бо у нім любов твоя живе!
Любов, що немає меж
І перешкод для неї
Ніяких нема.
Вона живе і зараз, і ось тут.
І як любов оту зовуть?
І наповнює вона
Наші серця.
І ніхто не пізнає її докінця.
Не можна й вимірять її.
Лише глибинне серця
Відчуття
Оту любов поглинає щодня,
Щоб жити.
О! Як прагне її душа.
І топиться сніг,
І скресає лід.
Любов твоя
Рятує від бід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905742
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Жизнь это бой
Следи за собой
За речью и словом
Сверься с душой
Нежностью юности
Распорядись
Прямо по жизни
Старайся иди
Если другому
Добро ты отдашь
Снова вернётся
Хоть через года
Будет немало
Преград на пути
Может обид
Неизбежных снести
Трудно вначале
Прощать научись
И от гордыни
Дружок излечись
Слушайся сердца
Ведь твой часовой
К мудрости дверца
Заметна ль порой
Почитай отца твоего
и мать твою
Не прелюбодействуй
Не убий не воруй
Не лги не завидуй
Не встретит беда
Путь к равновесью
Ведёт сквозь года
И при́дет час
Вспомнишь после не раз
Притчи откуда
И сути всей сказ
Ключ ко Вселенной
Законы её
В Божьей Любви
Полнит нас до краёв
Силы найди
Себя превозмоги
Заповедь жизни
Любовь береги
22.02.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905744
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
***
Трапляються дні, коли оболоки сповивають небоcхил.
Велично нерухомі у відсвітах
Сонця, що поринає у сутінки. І здається,
Що от-от серед застиглого диму,
З’явиться хтось із святих,
Махне рукою : «Шлемо вам вітання!»
***
Закоханий юнак кинувся до клумби.
Дівчина, що стояла поруч, захоплено сміялась.
Квіти тривожно завмерли :
Когось з них зараз торкнеться рука смерті.
***
Виноградна лоза тягнеться до сонця.
У ній бродять соки життя.
Невідомо їй, що виноградар помер.
Та може холоди не прийдуть зовсім?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905746
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій рідненький...
Торкни його легесенько,
у голівку чорнявеньку...
Нагадай йому, вітреньку,
що його чекає ненька,
і дружина молоденька,
і дитиночка маленька...
Торкни вуса густесенькі,
й його руки міцнесенькі...
Заглянь в очі сині - сині,
погладь брівоньки красиві...
Запитай, чи не забув вже,-
берегтися дуже-дуже,
і для себе, й для дитини,
для матусі і дружини...
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій миленький...
Від ворожої від кулі,
захисти його, молю я...
Шепни, вітре, у вушенька,
що дружина молоденька,
його любить дуже - дуже
передай йому, мій друже...
Повій вітре, не барися,
до нас швидше повернися,
подуй в вікна і у двері,
ми запросим до вечері...
За вечерею розкажеш,
що почув там, й що побачив,
Для нас довга ця розлука,
а в чеканні біль і мука...
Та ми маємо терпіння,
трохи віримо в везіння:
що минуться ці розлуки,
відійдуть і болі, й муки...
А ще молимося Богу,
за щасливу нашу долю,
щоб війна й вірус скінчились,
й українці звеселились
Щоб жили всі люди в мирі,
при здоров"ї і щасливі,
Щоб минули негаразди,
тепло й добре було завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905748
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Небо перисте,
Світле і чисте –
Ранок весняний,
Сніги!
Сонце палає,
Небо безкрає –
Ні!
Ще зима навкруги!
Льодом ще скута
Річка Славута,
Лине під льодом вода!
Та вже чекає
Поле безкрає
Талих снігів і труда.
22.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905747
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Весна дихнула свіжим вітром,
Промінням сонячним в лице!
І я тихенько, непомітно
Сказав спасибі їй за це.
Мороз ще щипле щоки, губи,
Скрипить під черевиком ще…
Але весна вже сурмить в труби
і з весняним іде дощем!
Розпустить сад липкі листочки,
Розквітнуть квіти у гаю…
Дівчатка з них сплетуть віночки –
В моїм заквітчанім краю!
17.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905100
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
В теплі Господньої руки,
Бува, сніжить зима.
Десь бродять в протягах дзвінки,
Всіх тих, кого нема.
Скриплять слідами петлі днів,
Ніч – місячним серпом,
В чиєсь житло мороз забрів,
І всівся за столом.
«Чого тобі, води чи страв,
Присядь і відпочинь,
Чи в тебе, може, безліч справ,
На стежці сновидінь?»
А він погляне із-під брів,
Зітхне – і в далеч синю.
Лише на місці, де сидів,
Холодна тиша й іней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901712
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Кажуть добре там, де нас немає…
Може й так, напевно, так і є.
Всяка нас країна привітає
Як туриста з грішми в портмоне.
Нам покажуть самі кращі ви́ди,
Пам’ятки, будови і міста́,
З їх історії завзяті гіди
Розтлумачать нам своє буття.
Ми погоджуємось – дійсно гарно,
І милуємося всім чужим,
Та вмовлять себе було би марно
Залиши́тись жить тут назавжди́ ,
Бо серде́нько проситься додому,
Там де народився й виріс ти,
І ніщо не зцілить ту́гу то́му,
Хто з гніздечка ринув у світи́…
Хай не все так добре у нас вдома,
І вже точно, певно краще десь,
Ця прагматика усім відома,
Лише серцю не відома геть,
Бо воно живе своїм законом,
Совісті відлуння і душі,
Лиш одна Вітчизна дана Богом,
Й все життя летить воно туди …
17.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901713
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Дім...це слово повне тепла,світла і дитинства.Це найдорожче місце на Землі.Часом коли люди виростають вони забувають про це,або просто не хочуть згадувати...і це прикро.Про свій дім я не забула б навіть при найжахливіших катувань чи найбільших природних катаклізмах. Це те, що завжди жило і житиме тут ,в самому серці.
Ви знаєте як пахне свіжозмелене зерно,або овочі на грядці,як кожного ранку сонечко через вікно лоскоче тебе по обличчі бо час вставати,адже вдома найпрекрасніший ранок,як це коли найперше що ти чуєш літнім ранком це спів птахів,як це бігти босоніж по росі, як спостерігати за зоряним небом - всипаним зірками, як можна дихати на повні груди,і бачити як за 365 днів природа живе, змінюється кожного дня,як просто жити,не поспішаючи.Так,в селі часом не легко,та що применшувати,часом важко але воно того вартує,це життя - справжнє життя ,яке б мав відчути кожен і я впевнена це б вам сподобалось .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901719
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Ми зустрілися з Тобою ненароком,
Сутеніло, і вже майже день скінчився.
Ти, знітившись, тихо мовив:- « З Новим роком»,
Усміхнувся і миттєво засмутився.
Поглядав на мене пильними очима.
Сніг легенько сипався на сад.
Скільки літ осталось за плечима….
Та нічого вже не повернуть назад.
Ти в снігу ховав несміло очі,
Путались думки, неначе п»яні.
Ти сказав, що ще зустрітись хочеш.
Нагадав, що ми колись були…кохані.
Час спинився, десь слова згубились.
Зірка тьмяна в небі заясніла…
- Повернись, мені всі ці роки Ти снилась…
- З Новим роком! … Іншого зустріла…
11.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901728
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Сьогодні Хрещенський Святвечір,
Вечеря свята і кутя...
Розмірено так і до речі,
Свята йдуть крізь наше життя.
Дай Боже щасливого року,
Щоб людям добра прибуло.
Дай стежку - пряму і широку,
Зустріти наступне Різдво.
Щоб всі ми живі і здорові,
У злагоді й мирі жили.
А кожному серцю - любові,
І віри , й надії пошли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901729
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Святой крещенскою водою
Свою семью я напою,
С утра лицо свое умою
И Бога поблагодарю.
Благодарю за жизнь, за волю
И за работу, за семью,
За каждое мое мгновенье
Тебя, Господь, благодарю.
За счастья, радости минуты
И за печаль и скорбь- за все,
Что ангел мой со мной повсюду,
И за любовь, и за добро.
Ты － моя радость и спасенье,
Моей души Ты яркий свет,
Мое Ты в горе утешенье
Рядом со мною много лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901730
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Гратись любить наша Тусі,
Прибирати — аж ніяк,
На проханнячко матусі
Скласти іграшки — «О так!» —
Погодилась в цю ж хвилину,
Як на диво, без вагань.
Не було її годину.
В мами кілька є питань:
«Що так довго поробляла?
Безлад лишила сповна?»
«Я порядок малювала
На світлині… Ось вона!» 16/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901733
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Буває, так якось прорве
Звідкіль узялось – не питаю,
А слово, як стрімка вода,
В безмежному світові грає.
І вдячна я Богу за те, що
Оживають сірі клітини,-
Бо відпускати свої думки
Сьогодні спасіння єдине.
Нехай собі линуть у вись,
Комусь зігрівають ще душу,
Тихенько в кутку помолюсь –
Мовчати не зможу, не мушу!
В.Ф. – 12.01 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
На землю біла тиша впала,
Залипла інеєм в гіллі дерев,
Душа віддалась на поталу
Сердець холодних королев.
На мить і віхоли притихли,
Осів час білим на полях,
На холоді і не осмислиш
Куди веде зимовий шлях.
Та я снігів долаю кучугури,
Льодів ламаю міцні мури
І крізь туманів пелену,
Крізь зиму, бачу вже весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901735
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Я отправлю мечты к дальним звездам...
Пусть отыщут неведомый храм...
- Встретят свет, что согреет, возможно...
что сотрет от любви моей шрам...
Мне достаточно ноющей боли...
Для сердечка достаточно ран!..
- Я оставлю надежду в покое...
Несчастливый забуду роман.
Пусть исчезнут под ребрами блестки...
В безответной любви – как во мгле!
Пусть мечты прикасаются к звездам…
- Я свой рай… отыщу на земле…
1.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899921
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
С НОВЫМ 2021 ГОДОМ, ВАС, ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!😇🎅🎄🤶❄💯🤗❄🌟🎄⛄🎉✨🎆🎇❤💋🥰😍🤩🎄❄🤗
СЧАСТЬЯ ВАМ , ЗДОРОВЬЯ, ЛЮБВИ, ПРОЦВЕТАНЬЯ,
УСПЕХОВ, УДАЧИ, ВО ВСЕМ СОЗИДАНЬЯ!🌠🌞🌛🌜🌟
ТОЛЬКО СВЕТЛЫХ И ЯРКИХ, ПОГОЖИХ ДНЕЙ!
СТРАСТНЫХ И ЛЮБВЕОБИЛЬНЫХ НОЧЕЙ!❤🌟🎄❄❤
ПУСТЬ ВСЕ ПЛОХОЕ И ВСЕ БОЛЕЗНИ ОСТАНУТСЯ ПОЗАДИ!💯 @
СВЕТ РОЖДЕСТВЕНСКОЙ ЗВЕЗДЫ🌟🎆
И СКАЗОЧНЫЙ ЧАС ВАС ЖДУТ ВПЕРЕДИ!
ОБЯЗАТЕЛЬНО ИСПОЛНЯТСЯ ВАШИ ЖЕЛАНЬЯ И ВСЕЙ РОДНИ!💯🙏👼❤🎄❄😇🎅🎄🤶💯
ВЫ ТОЛЬКО НА НЕБО ВЗГЯНИТЕ И МОЛИТВУ ПРОШЕПЧИТЕ ВНОЧИ!🙏👼😇🌜🌠🎆🙏
🎅 ДЕД МОРОЗ И СНЕГУРОЧКА🤶
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899932
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
[b][color="#660487"]Ш-агают быстро за кулисы,
Л-етят часы, минуты прочь.
Ю-лить не к месту году Крысы,
В-ремя уйти с арены прочь.
С- собой забрать все, что мешает
Е-два войдем мы в год БЫКА.
М-ир весь, планета ожидает
С-частья, как в лучшие века.
В-еселья, радости, удачи,
О-бъятий с трепетной душой
И- жить по праведному, значит
П-ринять от Бога дар большой!
О-ткроем настежь свои двери
Ж-еланьям, вере и мечтам.
Е-ще сильней в добро поверим,
Л-юбви, вниманию, словам.
А- что важней всего - здоровье,
Н-адежный быт и мирный кров.
И- пусть Всевышнего подспорье,
Я-вляет Веру и Любовь ...[[/color]/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899934
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
Там, где-то в прошлом, сумрак проживая,
Блестит на солнце наших мыслей пыль,
Скользит по волнам времени живая,
Из света воплощающая быль...
На ось веков нанизаны мгновенья,
Соединяя их из века в век,
В потоке беспрерывного вращенья,
Меняет лик сознанья человек.
Живут актёры в судьбах данной роли,
Предписанной иллюзией за них,
Вкушая вволю сладкий хлеб неволи,
Рождая образ в кадрах неживых...
Сценарий воплощён Творцом в реальность,
У каждой роли - свой тому финал,
Лишь зритель понимает гениальность
Того, кто пишет этот сериал...
©Вадим Странник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899541
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
За вікном відлига.
Вітерець, туман.
Тала сіра крига.
Має мокрий стан.
Виглядає земле,
Де був вчора сніг,
Там трава не вмерла,
Ручайок побіг.
Хоч зима на дворі.
Грудень, новий рік.
Березнева повінь
Свій веде відлік.
В світі потеплілім
Мов весняний час.
На небі змарнілім
Мабуть не до нас.
28.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899543
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Дрімають очі. Сонце котиться за обрій
Без снігу зорані поля
На небі Місяць серед ночі
Про щось своє з зірками розмовля.
Легкий морозець закував калюжі
Брешуть собаки в тьмянім світлі ліхтарів
Блимає вікнами село і спокій
Приносять сни яких ти так хотів.
А снігу все нема. Зима напевно заблукала
В карпатських горах чи на північній стороні
Вона собі шляхетний шлях обрала
Десь по столицях запалює вогні.
Та ми від цього довго не сумуєм
Столи накриті…чого там і нема…
Уже стрічаєм Новий рік! Уже святкуєм!
І якщо чарочка налита п’ємо її до дна!
28.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899544
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
від погляду здригнулися свічки_
відвертість наштовхнулася на тишу_
переборовши серця ґвалт змовчи,
допоки похіть вирок кігтем пише _
>
не руш закляклий метроном душі_
не зазирай до пам’яті криниці_
заходиться вагань саморушій,
пручається соромна таємниця_
>
свідомість входить в заданий режим,
вертається на втоптану орбіту_
в догоду іншим стань собі чужим_
хто не згорів чи зважиться зотліти_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899545
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Увы, я не безгрешная
(Хотя не вам судить)
Но рвется безутешная
Моя душа в груди
И в поисках раскаянья,
Блуждаю средь теней.
Душевные терзания
Физических страшней.
Лишь мыслей скрежет слышится
Да так, что не стерпеть!
А мне бы только вырваться
И в небо улететь
Вдыхая запах свежести,
Достать звезду рукой,
Забыться в безмятежности
И обрести покой.
© Валерия Кропивная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899547
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Онук мій єдиний рідний,
З Богом не слід жартувати,
А тільки чемно та гідно
Щодня його шанувати!
Колись, як і ти далека
Була від цього поняття,
А щойно йшла небезпека
З жахом палкого багаття…
Руки здіймала до неба,
В молитвах щиро просила,
Все відновити, як треба,
Бо тільки Господня сила
Може мирське подолати
І, навіть, на безнадійне
Те повне зцілення дати,
Де рух та хода бездійна…
В дар від народження Богом
Чаша свята незвичайна
Дається, що красить дорогу,
Всього одна життєдайна!
Дарма не можна плескати,-
Тож обережно щомиті
З благістю цю шанувати
Святість небесну з блакиті…
Щоб не було так запізно
Знак розуміння сприйняти,
Земне буття, де вже слізно,
Кар, марних втрат забагато…
Серцем відчути спокуту,-
Ту з чудодійністю крицю,
Не допустити отруту
Геть до душевності з міццю!
Лише з любов’ю, де віра
Справжня,- є поруч,-творитель,
Злагода, щастя, світ миру,
Там, де Всевишній,- учитель!
Тримай христову свят ношу,
Гречно, бо час швидко плине
Дітей, онук Андрій, прошу
На ту звернути стежину…
Цінну в народі, природі,-
Що з Божої благодаті,
Живе завжди в родоводі,
В світ інший йде при розплаті…
28.12.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899548
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
***
Строкате листя на землі давно зітліло,
Але художниця-зима бере біліла,
Вона їх крутить у руці і знов ховає, –
Немає снігу і слідів за Миколаєм.
На небо дивиться земля всіма очима,
Останні дні календаря минають чинно.
У час, коли одне життя йде до порома –
Гойдає матір немовля забувши втому.
До нас крокує новий рік але без снігу.
У тиху ніч, Різдвяну ніч є час для сміху,
Для коляди у ній є час і для мовчання,
Допоки світиться свіча земним прочанам,
Допоки небо не згорнулося сувоєм,
І десь в ім’я Його зберуться двоє, троє…
Щоб нагадати нам, як безліч років тому
Ніхто з людей не запросив Його додому.
Свої ховалися за щільними дверима
Та від чужинців подарунки Він отримав –
Волхви прийшли, їм зірка сяяла сумирно,
До ніг поклали ладан, золото і смирну.
У кожну душу врешті вічність зазирає,
Не палить пеклом і авжеж не гріє раєм.
У ній чекатиме нас те, що віддавали,
Що розділили, хоч і так було замало.
Зима – художниця та пише тільки маслом,
Але чомусь її натхнення майже згасло.
Інакші фарби у сестри і дуже скоро
Земля воскресне акварельно і прозоро.
© Марґо Ґейко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899551
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Темний вечір спустився на плечі,
Навіть вітер на хвильку притих.
Пахло хлібом гарячим із печі,
Кіт, учувши, мурликав під ніс.
Пробивався крізь хмари зорею
Блідий місяць, щоб стати у стрій.
Обмінявся із сонцем стезею,
Бо незмінний космічний устрій.
І притягував погляд магнітом,
Вабив очі холодним вогнем.
Жаль, горів у віках пустоцвітом, -
Без вироку суддів став в’язнем.
Свічка тепла в душі, що у грудях,
Має гріти серця багатьох.
Ще слова почуття нехай будять,
Щоб вписати в різницю епох.
28.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899556
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Мій ангел спить… Тихенько… Не збудіте…
Стомився, бідолаха – на плечі заснув…
Йому б летіти… в небесах летіти!!!
А він мене у крила загорнув!!!
Тривожний сон… Здригається щомиті…
Вести мене життям – то важкий труд.
Отак і йдем удвох по білім світі,
Повз сто спокус і тисячі облуд.
Як морок ночі холодом завіє,
Морозним птахом в душу залетить,
Мене спасе і душу відігріє
Хто на плечі у мене нині спить…
А сам втомився… хай же подрімає –
І я спинюсь – не сила підвести.
Бо завтра новий день на нас чекає –
Хреста удвох все ж веселіш нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899349
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Є у нас тепер звірятко -
Невеличке цуценятко!
Має песик чорний носик
І вертлявий дуже хвостик.
Злодій щоб не завітав
Каже наш Бровко: "Гав! Гав!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898772
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Шумлять смереки і дуби,
Колише вітер їхні крони,
А ген на пагорбі лиш пні,
Кружляють, крячуть там ворони!
Повезли ліс, немов тіла
Та погрузили у вагони.
В легенях рани на віки,
В вогні горять зелені крони.
Стрижуть ліси, немов лишай,
Повзуть мов гусінь ешелони,
Кудись за обрій в край чужий,
Перетинаючи кордони.
А потім плачемо, біда!
Вода, потоп, свічки, ікони..
Потоки з гір, як кров із вен.
Не допоможуть бинт, тампони.
За гріх розплата завжди є -
Несе вода багнюки тонни.
Будівлі зносить на шляху,
Ціна за лісу ешелони,
І не шумлять уже дуби,
Нема смерек - згоріли крони!
І не співають там птахи,
А плачуть вдовами ворони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898758
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Мені дощ нагадав той привабливий день,
Коли в квіті садок ще купався,
А у тиші лісній чулись звуки пісень,
Ти сміливо в коханні зізнався
Зеленіли поля, пахла хлібом земля,
Вся природа від сну прокидалась,
Розквітала й раділа від щастя душа,
Ніби зірка із неба всміхалась
А за лісом вдалі біля диво-ріки,
Походжала приваблива пара,
Мила зустріч чарівна торкалась краси -
Це була, ніби райдуги зваба
Погляд ніжно зустрівсь із палким почуттям,
Романтично, як сяйво спокуси,
Так у милих сердець починалось життя,
А мені посміхалася Муза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898763
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Расцвели цветы в садах моей души.
Ожили фонтаны-водопады.
Если хочешь так же, просто согреши
и любовь разрушит мерзкие преграды.
Поцелуй опять мое лицо и смейся.
По новому ангел полюби опять.
Нежным моим взглядом милая напейся
и не сможешь взгляды мои потерять.
Как же ты чудесна, мне невыносимо -
наслаждаться много твоей красотой.
Не найду никак я, что с тобой сравнимо!
Как моей красивой можешь быть такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898764
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2020
Це День Угодника Святого Миколая,
Місто Волочиськ, це священник Миколай
Веде святкову літургію і співає
Душею чистою, в якій є мир і рай.
У білій реверенді, в українськім стилі
Орнаментом розшитій гарним квітковим,
Святий отець співає. І всі нечестиві
Бажання ваші, люди, позабули ви.
Ця чистота не сполучається з обманом,
Злобою, заздрістю та жадністю в серцях.
Святий отець святий любов'ю, а не саном.
Лише тому працює літургія ця.
Якщо релігія потрібна для суспільства,
Хай нею в світі стануть чесність і любов.
Хоча зв'язок із Богом — дещо особисте,
Та те, чого шукають всюди всі — це Бог.
Знайдіть Його в житті, в своєму серці, в світі
Через молитву щиру. Пощастить вам хай.
Знайдіть і станьте чисті й радісні, як діти.
Сьогодні в цьому допоміг вам Миколай.
[i]19.12.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898700
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/128174247_2717569081836800_1452802173841110640_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=CtABdm9Q_HkAX_MDH8d&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&oh=1555ad10aec1d40268b4dc4263b2293b&oe=60059C49[/img]
Кружляє в дивнім піруеті
Осіннє танго жовтий лист.
Як відтворити у сюжеті
Природи неймовірний хист?
Оту палітру у відтінках,
Що грає барвами навкруг.
Яка ж красива Осінь-Жінка!
Я навіть слів не підберу.
Завжди ошатна і зваблива,
Міняє вправно свій декор.
Буває часом вередлива
Й дощем виплакує мінор.
То повні келихи проміння,
Проллє із щедрістю з небес.
То виставить свої творіння,
Щоб милувався світ увесь!
То з рукава немов причастя,
Сипне росинок у траву.
Комусь - наповнить жмені щастям,
На довгу ниву вікову.
Сама ж, роздавши всім щедроти,
Залишить незабутній слід.
Митцям віддасть натхнення й ноти,
І для віршів, і для сюїт.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/128783009_2717569248503450_435858984071897405_o.jpg?_nc_cat=107&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=S39jNMBpdbwAX84dtOq&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=7&oh=c7ed3e7c72a24c6d5281bc98cabbe74c&oe=6003FA43[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898701
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Ділюся новиною, що визначе певну подальшу долю деяких авторів КП. Адже, інтернаціональний колектив конкурсного журі (відомі літератори з України, Німеччини, Росії) взявся за неупереджене ставлення та оцінювання творів учасників літературного конкурсу #По_модньому.
За що їм щиро дякує редакція міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" за велику і тактовну працю!
Із журналом я співпрацюю із цікавістю та ганрим настроеи. Тож приєднуюся до побажань редакційного колективу часопису -
Попри карантин, літературний процес йде далі, -усім гарного настрою.
Водночас журнал запрошує творчих сміливців та здібних авторів, незалежно від державних кордонів, до участі у новому міжнародному конкурсі "Свято_Різдва"
Докладно про цей конкурс на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2746198/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898709
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Ніжилось тіло Зими в подушках -
У волошково – м’яких хмаринах...
Скарби небесні її в пелюшках,
На пухких колисались перинах…
З Вітром Хурделиця ткала сувій...
За верете́ном - видно світанок.
Вже крізь імлу припорошених вій,
Позіхав розманіжений Ранок…
Скинув промоклий дірявий кожух,
Напхав торбину білих полотен.
Стомившись від ткацтва, Вітер ущух…
Десь сховався у щілинах плоту.
Ранок на Землю змарнілу зійшов…
Із пухнастим, сріблястим дарунком…
До кожного ганку з світлом ішов,
Що зібрав за небесним лаштунком…
20.12.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898711
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
ЖИТТЯ
Життя - це є втіха і сльоза
Є день народження і день смерті.
Треба ,від початку до кінця
Боротись ,за нього у круговерті.
Життя- це є вічне вчення
Мистецтво розуму , рук , душі...
Тож будуйте , свій рай сьогодення
щоб добре було жити на землі.
Життя- неповторне , прекрасне
I кожен пише свою книгу буття.
Cвіти , як сонце поки не згасне
Не марнуй, на пусте своє життя.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898719
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
СЛОВО ПОЕТА
Слово поета -це дзвін небесний
Розбудить, від сну тих хто спить.
Запалює свято -день пречудесний
Щоб бачити, світ -прекрасну мить.
Любіть, насолоджуйтесь життям
Шануйте близьких і рідних .
Будьте , завжди щирим дитям
Будуйте ,свій рай із днів світлих.
Слова, як пташки білокрилі
Прилітають, до віть душі.
Щебечуть ,ластівки милі
Звеселяють, серденько мені.
Цвітуть, в душі пелюстками
І палахкотять, немов жар.
Лелію, як дитя небесами
і Дякую, Богу за божий дар.
Життя , є чудове прекрасне !
Його ,нам ще раз не прожити.
І зустрічайте , сонце ясне
Щоб небо людям нахилити..
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898721
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Живуть у світі
Моїх фантазій діти:
Замість скель – сади.
В пустелі омертвілій –
Струмок дзвінкоголосий.
.
Розкоші вічні
За брамою у раю.
Йди! Спромоги час!
Моментом користайся,
поки є воля неба.
.
Мріють небеса
В повечоровій барві.
Скапує роса.
Світлячки-ліхтарики
Засвічуються в травах.
.
Яснозоряний
На землю смерк спадає.
Затишок душі.
Неначе вже колись я
Таке переживала.
.
Щаслива доля
Земне життя провадить.
Ні, ми не раби.
Та чи людина знає,
Що доля їй готує?
.
Стає росою
Нічна імла на квітці.
Сльози росами
Збігають по пелюстках
Оманливого щастя.
.
Розпукується
Поранку ніжна квітка.
Не вагайсь! Живи!
Усе тобі дається:
Найкраще безкоштовно.
.
Прозорість неба
Із райдужних мережив –
Чар моїх видінь.
А чи то захід сонця,
чи схід – не описати.
.
Японська вишня
Рожевістю фламінго
Проснулась в горах.
Світанок легкокрилий
Сонячну віщує мить.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898723
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Всевишній людині відміряв час
на свою подобу зліпив із глини
Щоб слухати, його дороговказ
написав ,наш кожен крок до хвилини.
Життя, це є ненависть і любов
А ще холод і тепло... зло і добро.
Війна ,страждання... біль, розруха кров
злети й падіння ,які ведуть на дно.
Господь , зводить одинокі долі
дає , кожному вибір і свободу.
Ми, як квіти що ростуть у полі
Прагнемо,сонце....пити, чисту воду.
---------------------------------------------------------------
Життя -це годинник який іде за сонцем
Потік ,чистої води над берегом ріки.
Прекрасна мить в твоїх долонцях
є квітка,яка цвіте з краплі роси.
Життя-це віра надія і любов
Рожева мрія -сходинка до вершин.
Світло,щоб розкути душу з оков
І бачити,цей земний рай із низин.
Життя-це промінь сонця і цвіт весни
Вдих і видих в грудях серцебиття.
На березі,золотім піску твої сліди.
Тепло і холод літо і зима.
Люби,шануй життя борись за нього
Господь,дав щоб славити святих ім'я.
Він розрадить сироту і старого
Запалює ,Різдво щоб раділа душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898731
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2020
Сумний у нас грудень
І в свята, і в будень.
Буває нам здається,
Що й сонце з нас сміється.
А буває такий год,
Що на день, аж сім погод:
То морозить, то дощить,
А то сніг густий летить.
То дме вітер, аж пищить,
А то й буря закричить.
Бува й сонечко ясне,
День той зиму осяйне,
Іній, слякоть і негода,
В зиму різна є погода.
Надівай частіш кожуха
І ховай під шапку вуха.
Не марнуй даремно час,
Тоді й буде все гаразд.
А щоб голоду не знать,
Треба влітку не дрімать,
Бо що літом припасеш,
Те зимою і пожнеш.
Літом сил не пошкодуєш,
То й зимою не сумуєш:
Є що їсти, є що пити,
Веселіше в світі жити!
Не страшні і сім погод,
Якщо є що класти в рот.
Як дровець ще запасешся,
Той зимою усміхнешся.
Якщо часу не марнуєш,-
Літом й восени працюєш,
Не злякаєшся зими,
І житимеш між людьми!!!
Є у нас й нині курйози,
( не дощі, і не морози)...
А злий вірус і війна,
Та ще й влади кутєрма...
Є у грудні сім погод,
Про це знає весь народ,
До кінця він добігає,
Новий рік нам відкриває!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898737
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Коли, здається, ходжу на краю
Й далека від Господнього храму,
Хтось легенько бере руку мою:
Так ніжно, неначе то мама.
То мама, я знаю до мене прийшла!
А я така рада, що з радості плачу,
Бо життя своє занапастити б змогла,
Якби не ця зустріч, то справжня удача.
Ввірвався у серце справжнісінький жаль,
Провину відчула за собою велику:
Не ту стежку шукала,- що в рай,
А йшла тими, де водить нечистий.
Давно мені не вистачало спокою,
Сильно останнім часом метушилась.
Здавалося: життя пропливає рікою,
А я десь в тому часі загубилась.
Часами навіть вже боліло серце,
Бо ж і від людей не було розуміння.
І нарікала: та за що ж це?
Видно, не було того терпіння.
Ти світиш яскравіше місяця вночі
І грієш за літнє сонечко тепліше.
До тебе прибігаємо як діти малі,
Бо нам твої обійми найрідніші.
Дякую, матусенько за щиру любов
І ту віру тверду, що нам з ласки даруєш.
Ти заходь почастіше у серце і хату мою,
Я чекаю, що радість ще таку подаруєш.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898739
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Отой, хто серйозно узявсь за перо,
І творить поезію, дійсно,
Знать мову повинен, мать вільне крило
І ліри святу мелодійність.
21.11.2020.
Потовкло мене життя,
Як ступа зернину,
Час, відвіявши сміття,
В світ пустив… людину.
25.11.2020.
Коли не боїться людина гріха,
То доля на неї чекає лиха.
15.12.2020.
Як мало для щастя треба:
Прихильність святого неба.
15.12.2020.
Коли засинають зорі
У передранковій млі,
Проснеться тоді неозорря
На ’дній половині Землі.
І вічність собі упише
Іще день у календар,
Почує, Земля як дише,
Засвітить сонця ліхтар.
16.12.2020.
У вишиванки долі і недолі
Вдягається щораз наше життя,
Та атрибут його постійний – воля
І вчасне перед небом каяття.
16.12.2020.
Чому людське в людині умирає?
Невже колись таке уже було?
В осоті серце любляче вмирає,
Бо програє у боротьбі зі злом.
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898740
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
То дощ, то сніг, то вітер свище,
Кружляє листя воронням.
Воно літає над ставищем,
Зв’язку позбувшися з гіллям.
Усе зруділо і зчорніло,
Поблякли, щезли барви всі
І вітер хмари, мов вітрила,
На клапті рве на випасі.
Не чути жодної пташини,
Ніде нікого навкруги.
Вогнем жаріє плід шипшини,
Кущі брунатні шелюги.
Ото й усе, що вабить очі
І спомин літа навіва.
Його з туману потороча
Своєю сірістю вкрива.
20. 12. 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898742
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
ВЖЕ ЛИСТОПАД
Вітер зриває листя з дерев
І мете,у високі кучугури.
Ричить,як оскаженілий лев
І Оббиває кам'яні мури.
Із чорних хмар накликав грозу
І лл'є, проливний дощ увесь день.
Навіює ностальгію і тугу
І від негоди ,кашель мігрень.
Туман , окутав ранок увесь світ
І каркає чорний ворон :кар -кар.
Злетілись,до оголених віт
Б'ють , у дзвони немов пожар.
А вже Листопад...пізня осінь
І день ,за днем веде до зими.
В'януть, осінні квіти від морозу
І Осінь,у вічність пише листи .
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894267
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Ми всі марнуємо свій час
На життя сіре, без прикрас
І заповняємо його
Простим буденним хламом
Не відчуваючи тогО,
Що йдемо справжнім храмом.
Який був створений для нас
І нам відміряно тут час
На Богом обраній планеті
Єдиній квітці голубій
У мертво-чорному букеті.
Нам просто треба зупинитись,
Стати, присісти, подивитись
На все, що поруч, на траву,
На те, що бачиш наяву.
Руки розправте, що є сила,
Відчуйте, що данО нам крила
Злетіти там за неба край
Де полонини й водограй,
Де величаві осокори,
Смереки підпирають гори.
Біжить Черемош, йде Дніпро
Де розливається добро
Не надбане, а Богом дане,
Що знов розквітне, не зів’яне
У кругообігу життя.
Не відкидайте почуття,
Які природа заложила,
Ви ж обрубали свої крила
І , як примара, бредетЕ,
І те не так, і це не те…
Відкрийте душу, протріть очі,
Настане день, минуться ночі.
07.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894217
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
А я чекати буду дива.
І кожен день, і все життя,
Хоча весь час є відчуття:
Чого чекати - я щаслива.
Ця осінь щедра на дива:
Туман за вікнами - це ж диво,
Він так гойдається красиво.
Наче колишиться дитя.
От дивина, в цьому тумані,
Ступаю і згубися слід,
Жоржини квітнуть полум"яні:
Що так дивують стільки літ.
Он плаче жовтим листям вишня,
Чомусь сховалась у кутку,
Не та вже модниця колишня
У білосніжному вінку.
Ніжна соромиться береза,
У клена на землі жупан,
А дуб завжди як отаман:
Дивує осені імпреза...
І так повсюди - стільки дива,
Що й оком все не осягнеш,
Люблю життя - тому щаслива,
Це справді диво, що живеш.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894219
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
В жовтому жупанчику, спроквола
парк розплющив кліпавки старі.
Рівно заяскріли ореоли —
райдужні кулясті ліхтарі.
Вогнищем рудим зайнявся килим —
то заворушився падолист.
Парк широкоплечий випнув схили,
що від злив розкисли, подались.
Мжичка жебонить, як жебоніла.
Лавки — наче сироти в сльозах.
Паркові нема до того діла:
в яр*, мов у зимівнику козак,
влігся, позіхнув, підклав соломи.
Листя нагорнув — на п'ять лопат!
Вже й ніхто його не присоромить,
що надворі — тільки листопад.
З ним усі дерева обережні,
наче миті — з величчю доби.
Журяться акації, берези.
Хиляться тополі і дуби.
Все пішло до сну. Ніхто й не каркнув.
Яр блищить і мокне, мов таріль.
Лиш самі сновиди бродять парком —
очі конвоїрів-ліхтарів...
© Сашко Обрій.
* Ку́чмин яр — історична місцевість, колишнє селище у Солом'янському районі м. Києва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894220
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Весна приходить
Щовесни. Любові час -
Позасезонний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894225
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Час, зупинися!
Залиш мрії нездійсненні,
зламане тобою буденне.
Дарма не відбирай сили,
хвилювання за тим,
що було миле.
Лише залиши осінньої
любові слід,
на протязі моїх літ.
Каплі дощу б'ють покрівлю,
ніби гітарні струни,
нікуди вже не полину,
навіть уві сні безодні.
Бульбашки великі
у калюжі журяться.
В ній, як у дзеркалі
шукає осінь щастя
й сорому не йме.
Осінь мальовнича,
журавлині стаї
у вирій кличе,
спить останнє листя
на голому гілляці,
сумно на Душі,
як безпритульному собаці.
Осінь - чаклунка,
фарбами малює,
навіть дозволу не питає,
лютує.
Ім'я осені - золота,
виправдовує.
Лишень хризантеми та
чорнобривці, ще п'янять дивним цвітом.
Якіж вони пряні - осені аромати,
треба осінь милу щиро нам кохати.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894230
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Вона дивилась в очі і прохала,
Живим, коханий тільки повернись!
Душа її в хвилини ті страждала
І повні очі були в неї сліз...
Він пригортав її усю до себе,
Серця їх виривалися з грудей.
Кохана, не забуду там про тебе,
Ти лиш не відгороджуйсь від людей...
І потягнулись довгі дні і ночі,
Дзвінка його чекала кожен раз...
У темряву вдивлялись його очі,
Де ворог кулі випускав нераз.
У далині ховавсь ворожий снайпер,
Від нього не один загинув друг...
Тривожно стало їй на серці раптом
І філіжанка випала із рук...
Відчуло серце, щось у ту хвилину
І ніби зупинилося на мить.
Той їдкий присмак, гіркого полину,
До цього часу їй усе гірчить...
Лишились мрії їхні й сподівання,
Далекими й не здійсненими більш.
Та не померло, те палке кохання,
Воно вплелось віночком у цей вірш.
Цвіла весна і зігрівало літо,
Листком торкала осінь до лиця.
А доля шепотіла, треба жити
І йти вперед до самого кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894231
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Летит первый снег,
как всегда неожиданно и тихо.
Редкие робкие снежинки
устраивают перегонки.
Опускаются на Землю не торопясь,
как бы на осень оглядываясь.
Загадываю, как падающим звёздочкам,
свои потаённые желания.
Тороплюсь, как оказалось их и немало,
шепчу упрямо.
Прошу, не противоречу Природе,
во всём должна быть
поэтическая справедливость,
Судьбе на милость.
В воздухе запахло зимой,
даже войдя в квартиру,
слышу его аромат нежный, дивный.
Родная природа крепче нас помнит
времена года.
Каждое дерево хранит
прикосновение прадедовских рук.
Скоро метель укроет периной,
сном своим неукротимым.
Люблю, задрав голову,
зажмурившись принимать
снежинки на лицо,
их удивительное зимнее "тепло".
Чувствую, я теперь не сама по себе -
отрезанный край,
Природа со мною рядом,
мой Земной Рай!
Каждая мечтаем услышать скрип
единственных шагов морозного дня,
того, кому нужна,
для кого б не чужая была.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894232
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
На дорогах – тумани.
Сивий світ – у очах.
День – зволожена рана,
Ніч - знеможений птах.
По безкриллю блукають,
Лип старих мідяки,
Світ спливає й зникає,
На долоні руки.
Обпечусь об багрянець,
Ледь зайшовши у сад,
Наді мною ще танець,
А внизу – листопад.
Де ти, обрій тендітний,
Де ви, вітру зайці,
І чому непривітно,
На небесній щоці?
Може, сміх заховався,
У гаїв килимах,
Може, місяць загрався,
Може,сонця нема.
Може, збились рінгтони,
В монотонності клин?
Сходить час із вагона,
На перон перемін
І бреде по міжлистю,
Світлом неба в очах,
За загублене місто,
Скам`яніле в віках,
Аж до теплого краю,
Де від сутінків – дим,
де старіння не знають,
всі, хто був молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894233
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Обперлось небо хмуре
на високі чорні крони.
Сумне, широке поле
ріллею вкрите спить.
Холодний вітер
гі́лок стру́нами шумить
І листя мокрого
на землю осипає тони.
Тумани краплями стікають з стріх.
На слизький дах останній впав горіх.
Тріщить гілля. Кричать ворони.
Із кольорів панує чорне і червоне.
В туман ключі курличуть журавлині,
Пора прийшла шукати теплий край.
Горять яскраво грона на калині…
Вже на весіллі ділять коровай…
Печально кину в небо погляд,
Бо може він останній спогад,
Бо й я тебе теж покидаю,
Мій милий, рідний краю,
Назад чи повернусь,..Не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894234
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Маленький хлопчина по пляжу біжить,
Радіє він сонцю і морю.
Та раптом стається та мить,
Яка йому побудує долю.
(Програш)
Він дівчинку з ніжок нечайно зіб'є,
Захоче прощення просити.
Але погляне в очі її,
І погляду більше не зможе відвести.
Приспів:
Пісочне кохання як літо гаряче,
Як море бурхливе й красиве.
І не підвладно часу тече,
Щодня набираючи сили.
Ось знову це пляж і знову на нім,
Цей хлопчина біжить уперед,
Але тепер він вже красень юнець,
А за руку його вже трима та дівчина.
(Програш)
Ще пройшло трохи часу і знову вони,
Та ідуть не поспішно і гордо.
А тепер перед ними сміх дітвори,
Їх малеча дуркує й регоче.
(Приспів)
І ось знову на пляжі де все починалось,
Вітер розвіє їх сиве волосся
В останнє міцно за руки узявшись,
Тихенько відійдуть у захід сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894235
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Нехай сонце всміхається,
Радість вмикається,
Промінчик вітається,
Радісно всім.
Нехай щастя зливається,
Нам відкривається,
На зло не міняється,
Й буде таким.
Нехай серце вслухається,
В думках зігрівається,
Любов не минається,
Нас береже.
Нехай мрії збуваються,
Не забуваються,
Душі не відриваються,
Тих ,хто живе .
Нехай сонце палає,
Усіх зігріває,
Сліди теплі лишає,
Від злої зими.
Нехай щастя панує,
В долоні малює,
Ніжність дарує,
Для неї всі ми.
Нехай серце гуляє,
Ритм не припиняє ,
Любов яку має ,
Не віддає .
Нехай мрії засяють,
Погане здолають,
Долю не покарають,
Що одна ,яка є .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894237
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Екслібриси забутих одкровень
кровавлять зранку гронами відречень.
Минула ніч, нехай минає й день
спадаючи розгублено на плечі.
Чужа рука на клямці, тет-а-тет...
Чужі вуста навпроти - скільки тиші!
І слово це, як жаль, не перший злет,
а просто вірші, просто простовірші.
На вістрі сну чи вістрі після сну,
коли ковток повітря, наче з'ява.
Минання час іще не проминув,
як і оця містерія кривава.
Ця прикра мить забутих одкровень,
коли не знаєш, де шукати змісту,
і знов складаєш пазли з тих імен,
що вже давно належать падолисту.
29.10.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894238
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Виявилось так нелегко любити і не говорити
Серце не хоче мовчати, розум не дає радіти
Бо кохання не взаємне, бо воно це лиш надія
На ті почуття, що хочу щоб до мене ти задіяв.
Я весь час чогось чекаю, я постійно дуже хочу
Щоб любив мене навзаєм, згадував мене охоче
Та не станеться це чудо, не прийде така подія
І вже з ранку сльози хочуть змити всі мої надії.
Я тримаюсь ледве, ледве, обірвалась щось у серці
Ти напевно не чекаєш і не думаєш про все це
Та я так боюсь сказати, що один мені потрібен
Бо не хочу я дізнатись остаточно, що на дні я.
Якщо ти захочеш це все закінчити уже точно
Це напевно буде знаком, я пропаду остаточно
Із думок твоїх, із буднів, із життя, де так хотіла
Я залишитись на довго, та не вистачило сили.
Більше я не бачу сенсу інше щось собі шукати
Я тепер не зможу знову цю всю біль переживати.
І не скажу я нікому більше слова про кохання
Серце так померло скоро після гіркого прощання.
Буду я як тінь блукати без надій і сподівання
Виявилост не потрібним те моє "дурне" кохання
Та я буду біля тебе, поки ти ще цього хочеш
Бо це все що є у мене, і це все, чого я хочу.
Так, іще я не померла. Серце і душа ще хоче..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894239
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Осінньо...
У Львові
на вулиці Сніжній
доречний рожевий портвейн
і стани нірвани.
Із вікон суміжних -
у записах Курøт Кобейн.
Пороги прозові,
віршовані стіни,
бруківка протерта до дір.
На лавці заплакав
забутий в рутині
в старій палітурці
Шекспір…
Іще не зима,
у повітрі не люто.
Ще струшує листя авто.
Ховаюсь під сірий
бароковий купол,
неначе у тепле пальто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894240
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Другий день небо плаче дощами
Сонце не світить бо хмари сумні
Це все тому, що ми зараз не разом
Ці сльози з неба сьогодні мої.
Це я так сумую в розлуці без тебе
Це очі не світяться, бо не дивишся ти
Зараз на мене, а це так мені треба
Щоб навколо все стало на круги свої.
Я хочу зігріти тебе теплим чаєм
Десертом твоїм стануть мої уста
Коли на собі відчувати їх станеш
Ти захочеш повтору, я завжди буду за.
Це так прекрасно, коли тебе чекають
Коли ти у думках, коли ти не один.
Коли все, що навколо тебе затискає
Зникне вмить, від підтримки, що дарую тобі.
Це так залежно, ти притягуєш сильно
Я готова на будь які ласки тобі
Говорити про них тобі навіть не треба
Я без цього наділю тебе, зрозумій.
Я тобі принесу неземну насолоду
Бо я хочу, щоб ти мене сильно хотів
Щоб ніхто не зрівнявся з тим, що я можу дати
Щоб лиш мною ти заповнював свої думки.
Нехай в тебе прокинеться сильна потреба
У мені.. Хочу я, щоб ти врешті відчув
Що для тебе я буду найкращою, де б ти
Не знаходився зараз, бо я тебе люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894242
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Люди, люблять більш фальш
Ніж , реальність ... істину святу.
Віддаляють, правду як найдальш
Слухають, всяку муть круту.
Задовольняють себе сміхом
Кажуть,що продовжує життя.
Пахне, гниллю протухлим міхом
З часом, перегниє все сміття.
До чужого горя байдужі
П'яні, від жартів як від вина.
У бур'яні, не цвітуть ружі
Для душі потрібна висота.
Слухати, дощ ...як росте трава
Щоб вода змила увесь негатив.
Як дерево зрости у небеса
Це є смисл буття...життя мотив.
Здобувають, славу обманом
Плетуть, вінець зі сміху.
Засівають,чортополох ланом
А чи ,терня дає душі втіху?...
Аплодують, лихому на біс
І стоячи, кричaть :шуту"браво".
А він , як вовк біжить у ліс
І споглядає, на світ лукаво.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894243
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Хліб...Не без нього починається кожний наш день.
Калачі, печиво, пироги і паляниця.
Щастя наше - шматок свіжого хліба щоденно.
Святість і пошану потребують наші ниви.
Скибка нашого хліба - праця, наука, мрія.
Суть її дорога і ціни практично нема.
У земній турботі в колоскові зерна зрілі.
Каші і макарони, мабуть смачні не дарма.
Недаремно кажуть:"Наш хліб усьому голова".
Пам*ятай...Відколи світ осяяна завжди честь.
Бо душа землі живе у хлібі, в степу - дива...
Бачиш хвилі. Глянь, яка пшениця. Росте на чесність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894244
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Солнца сквозь тучи
Ослепительно белый
Свет перед зимой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894248
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Наші мрії
Заблукали уві сні
Заховались в небі зорі мовчазні
Наші душі
Обпеклися об життя
Обпалили злі отруєні слова
Приспів:
Відлітаєм у той світ що є для нас
Небо знищать люті сутінки образ
Нам ніколи не завадить сліз туман
Ніжний погляд знищить смуток та обман
Нас вже двоє
От тепер ми не одні
Освятило срібне полум'я ночі
Ми стелились
Білим цвітом по землі
Поєднались наші душі у вогні
Приспів:
Небо сіє
Діамантовим дощем
Опоповило оксамитовим плащем
Наші долі
наче крила голубі
Посплітались в сяйві зоряних вогнів
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894251
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2020
Мої думки - суцільний брухт.
Та це не сумно анітрохи:
мене нема. А є продукт
інформаційної епохи.
Він зліплений зі ста світлин
І скріплений коментарями.
Мене нема. І я один,
Шукаю доторку для драми.
Для поштовху потрібне дно,
До нього йду поепізодно.
Але у всіх своє кіно,
і навсібіч - лише безодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894258
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 07.11.2020
Якби ж то кожному щаслива Доля.
Засіяв та зібрав врожай зі свого поля.
Мав клаптик Щасливої Землі.
Лани б зеленню приваблювали
на радість тобі і мені.
Зигзаги стрічок духмяного сіна
п'яніли родимі.
Снопи - гордість осені.
Осіннє поле ніби у роздумі.
Роси діамантами блищать.
Птиці мчать до обрію.
Осіннє поле тлумачить свої сни.
Рясні озимі жита полонять,
зеленню своєю манять.
Земля-Матінка віддає свою силу,
щоб ми мали життєві крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891405
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Не світи мені, кажу,
сонце, не світи, кажу,
не світи,
Я відчула в собі трепіт метеликів,
припливів і відпливів,
і кажу тобі - просто лети.
Вкороти в мені море солоне,
а холоднокровність свою вертаю,
Лови акустику смутку мого
і дивись,
як плавають кити по небокраю.
Тепло достигає в мені
і кожного дня падає гронами,
Бо нікому його позбирати,
розпізнати
і скоро буде скльоване воронами.
І лише Богу видно, мабуть,
як пнеться зі шкіри віра,
Або кулачком згорнеться і цвіте,
і цвіте,
і скоро заповнить собою прірву.
Поміж ребер в мені сонце глибоко
є ще,
І не кожному в світі дано побачити це.
Не кожному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891341
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Цікаво працювалось над цим творчим переспівом, з легкої руки та ідейного задуму #Вікторія_Заремба написався цей вірш:
**ОСІННЯ СОНАТА**
(Переспів Лара Фабіан
«Кохання стомлених лебедів»)
Світлих зорь оксамит
Передзвонами щемких мелодій
Чарувала грішний цей світ.
Срібні струни у її акорді.
Між зажурених трав
Усміхалась і просто любила.
Берегиня Осінь прийшла,
Є надія в лебединих крилах…
Приспів
Злітає ввись соната осені,
У яскраві ночі й дні!
Краплинками дзвінкоголосими
Забринять вони.
Ця надзвичайна Жінка осені,
Скільки сонця у ній!
В ній ніжні міражі
безмежної душі
А ти сьогодні їх зігрій!
2. День за днем,
Як в кіно,
Обертають цей світ планети.
Силуети слів, ніжних снів,
І нові пишуться сюжети.
Сто доріг у життя.
У промінні нашепочуть роси…
Золото душі в майбуття
Зберегла в серці Жінка-Осінь.
Приспів:
Вона– народжена щасливою,
У захмар’ї - сонцедні,
Іскряться сонячними зливами.
світанки осяйні.
Дощем проллється в серці музика,
Та, що проситься давно!
В ній стримана печаль,
Хвилюючий кришталь,
З ясним трояндовим вином!
=Ця таємна сила,
Що дарує крила:
Загадка віків-років!=
А щастя тільки починається,
Набирає висоти!
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
І спалахи надій.
І тихе сяйво мрій,
І сад, якому ще
цвісти…
(#Тетяна_Прозорова)
[youtube]https://youtu.be/NGXzT7Mp5lE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891307
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Красуня осінь запросила у гості
Крізь весни і літо іду - у Листопад.
Чекає , бабине літо -на помості
Із своїх рук , дарує стиглий виноград.
Завітала ,у мій сад - Осінь Золота
Дарує, щедрі дари солодкі плоди.
Я прошу, зігріти сонечком тепла
Щоб для мене запашні троянди цвіли.
Осінній день , згас свічею у надвечір'я
І думки,роєм бдзенять допівночі.
Місяць,заглядає у вікно на подвір'я
Дивиться, крізь прозору шибку у очі.
Дозволь,Місяцю побути з тобою
У царстві , ночі - зорю щастя віднайти.
О ,візьми пташку на човник з собою
Намалюй, синє небо -- казкові сни.
А душа,лебідкою вмирає від туги
від сніжної імли плаче дощем небо.
Хочеться , тепла літа , а не зими...
щоб хтось приголубив, обняв до себе.
Я люблю , як золотіє жовте листя!
кружляє з вітром під музику Шопена.
Як дзвенить у піднебессі осіння пісня
і усміхається, берізка до клена.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891311
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Листопад коснется к небосводу...
И к рябине алой... Так красив!..
Ветви в золоте ложатся в воду...
Грусть свою немножко охладив...
Зашумит от прикасаний речка,
унося листочки-корабли...
- А мое горит огнем сердечко!..
От неразделенности в любви...
Дни осенние горчат полынью...
душу стелют выжженной травой...
Все прошло... уже не станет былью...
- Мысль с невыносимою тоской!..
Осыпает листики рябина...
Пусть плывут в далекие края...
- Где мечта моя... где мой мужчина...
Тот, которого... любила я.
10.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891320
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
А сльози течуть по щоках, та зникають.
Ніякого горя, я просто кохаю.
Я просто зникаю, як довго без тебе,
оточує поле обтріпаних стебел.
Немає нічого, крім музики й неба,
і звісно, в коханні велика потреба.
Не завжди кохання буває взаємним -
нехай воно буде, хоча б, потаємним.
І знову в очах заблищать діаманти.
Шукають де краще життя - емігранти.
А я на Вкраїні живу й народилась.
Мені українкою бути судилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891324
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
ПТАШКА ДУША
Вранішня молитва дає наснаги до життя
А вечірня,молитва спокійно спати .
Схід , сонця зустрічає рано пташка -душа
Щоб на землі,свій земний рай будувати.
Спраглу , землю напоїть дощик хмарне небо
Для польоту , птах очисте простір голубий.
Туманна пеленна розчиниться для тебе
І небо, стане пречисте як образ святий.
Старі , дуби що підпирають гори сині
З поклоном , зустрінуть Сонце Бога рано.
Від роси,оживуть замріяні ліси на долині
І розіллється,сонячне проміння океаном.
Сонячний світанок відкриє небесну браму
Вітерець,розчеше гребінцем кучеряву вербу.
Вона , вмиє личко у джерелі води рано.
Я босоніж, побіжу у трави у весну.
Предвічне небо надихне ліричні вірші
І насолодять,струни мелодії водограю.
Буду , слухати блаженну тишу на землі
Як шелестить золоте листя тополі у гаю.
Прийде , мій час злечу за синє море
І сивою голубкою розпахну крила свої.
У Боже вічне царство за гори , доли
Від сльози ,проросту калиною на землі.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891326
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Вип’ю каву свою, мрій удосталь стає,
Тільки чомусь вони не збуваються зовсім.
Бо зима не пускає до мене твоє,
І немає весни, бо надворі вже осінь.
І стираються в серці відбитки від снів,
Де ми разом с тобою були ще весною.
А тепер на дворі вже кружляв білий сніг,
Він кохання прекрасне розділить на двоє.
Королева моя, але ти снігова,
Тільки чому про тебе сьогодні я мрію.
Ніжним холодом з неба упали слова,
У кохання твоє знов зимове повірю.
Мабуть це було так, коли ти по весні
У краплинах тепло знов даруєш мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891333
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Листя барвисте
Вишукане мереживо
Тонка робота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891334
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Вже тиждень, як від Тебе не було,
Ні слова, погляду ні звуку.
Захоплення так швидко перейшло?
А може інший хтось у серденько постукав?
Сльотава осінь вже до нас прийшла,
Жовто-багряним застелила все довкола.
Краплинку щастя ніби й принесла,
Та не помітили цього ні Ти, ні я... й що з того?
Ми у своїх "варилися" соках,
Не помічали, що робилося навколо.
Всевишній подавав нам знак,
Та не зуміли скористатися ми з цього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891338
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
У нас з неба капотить,-
Уже третій день підряд...
Бува й грім загуркотить,
Й стукотить неначе град...
Нам не дивно і не щемно,
Дощ як йде, то ще й шумить,
Та буває нам і сумно,
Якщо довго капотить...
Осінь без дощів, не осінь,
Вітер теж бува шумить,
То туманом припорошить,
То теплом повіє вмить...
Співа весело, то сумно,
Ніби й з вітром розмовля...
Бува й сонечком приємно,-
Людям душі звеселя...
Дні погожі ще бувають,
Й холодом війне бува,
Пізні квіти ще буяють,
Це все осені дива...
А буває і пожари,
Осінь здалеку несе,
Не зіб"ють дощі і хмари,
Ще й вітрами ліс трясе...
А біває буря - дура,
І садки, й ліси лама,
Це диктує осінь хмура,
Свої дивнії права...
Осінь без дощів не осінь,
Це відомо всім й мені,
І тепло дарує й просинь,
Й ми до неї не німі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891340
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Нас поглинули бажання бути разом
Поодинці ми не можем більше йти.
Наші рухи завмирають як у трансі
У моменти, коли знов не разом ми.
Нас поглинули бажання бути разом
Ми так часто залишаємось одні
Щоби ми могли в кохання поринати
Нам потрібно бути поруч назавжди.
Нас поглинули бажання заховатись
Від чужих очей, від непотрібних дій
Щоб самим своє життя побудувати
Не для себе.... А для НАС, і наших мрій.
Нас поглинули бажання закохатись
Знову й знову проживать це відчуття
Коли ти мене над іншими підносиш
Коли ти і є усе моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891294
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
А Море сумує, напевно,
Хвилюється десь вдалині,
Що літо минуло даремно –
Казок не шептало мені…
Не тішать його альбатроси,
Байдарки, а чи й кораблі,
Мого не торкалось волосся,
Не ніжило в ночі та дні…
Я ж зрадила наше кохання,
Й безодню таємних глибин,
Бо з ним не стрічала світання,
Хоч звінчана з Морем отим…
Воно бідолашне не знає,
Що Море люблю не одне,
Хоч часом мене й обіймає,
То вірності в цім не знайде.
Я справді закохана в Море
Чи в Чорне, чи й інше яке…
Та рік дарував тільки горе,
Душа у сльозах лиш пливе.
Ще Море Життєве бушує –
Не хоче мене відпустить,
Хоч розум вже серця не чує,
Душа далі жити спішить!
Хоч Море сумує, напевно,
Й веселкою манить дарма,
Підкорюся Господу чемно –
Життям допливу я одна…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
6.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890902
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Не літай,у зоряних світах
А приземлись, краще до землі.
Ти,шукай свою доленьку як птах
Будуй ,свій тихий рай для душі.
Не марнуй,свої літа молоді
Не витрачай,час даремно.
Ти ,впізнай свою долю у житті
Свою любов- рідну душу сокровенну.
Я бажаю,тобі щастя і добра!
І зустріти , в житті -кохання.
Такого ,щоб не розлила вода
Усміхалось ,тобі сонце зрання.
Хто шукає, любов той віднайде.
Довіряє,душа серцю - в цю мить. .
Доля ,назустріч до долі іде
Небо ,закоханих благословить.
Не залишайся,в самоті
І своє серце ,на ключ не закривай.
У бурхливім морі почуттів
Свій берег, надії -щастя шукай.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890901
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
На білім покривалі січня
У снігоцвіту, проліском зацвіту.
В долонях,подарую сонце квітня
І до твого серця,стежку прокладу.
Я запрошую,тебе у мій рай!
Туди ,де збуваються солодкі сни.
Ти,мене з дальніх доріг виглядай
І казку ,про любов розкажи.
Думаю,про тебе дні і ночі
Ти,як ковток повітря для мене.
Ти,моя любов-алмаз найдорожчий
Жадана мрія -високе небо.
Подарую,тобі квіти весни
Під лебединим крилом тебе зігрію .
Нехай мете сніжниця...білі сніги
Де любов,не страшна зима ...Сніговії.
Ти,чекай на мене я прийду
Розпалю, вогонь і свічі святкові.
Зустрічай, у надвечір'я...як зорю
Зацілую, уста у любові.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890224
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ти ніс мені квіти осінні, мелодії грали дощі,
Озера в очах твоїх синіх і радість у серці й душі.
У них, ще блукало десь літо і я відчувала тепло,
Для мене коханий ніс квіти, так затишно в серці було.
Приспів:
Осінні квіти, ніжні хризантеми,
Осінні квіти, то палке кохання.
Напишеш ти мені свої поеми,
А я тобі співатиму до рання.
Всміхалося радісно небо і сонячний промінь торкав,
Я вийшла на зустріч до тебе,мене ти так ніжно обняв.
Раділа й всміхалася осінь, з тобою щасливі були,
Нам падало листя на коси,у небі хмарини пливли.
Приспів:
В руках моїх квіти осінні, а ще твоє ніжне люблю,
Музи́ки заграють весільні, любові вино переллю.
У танці закружим з тобою, а осінь вітатиме нас,
Зігрієш мене ти любов'ю,в повітрі звучатиме вальс.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890227
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Сейчас ночь,
Мир спит спокойно.
Звёздный шатёр
мерцает огнём.
Луна серповидна,
молодостью своею
завидна.
Большая Медведица
разлеглась всласть.
Падает, стремительно
сгорая, звезда,
загадывать желание
пришла пора.
С годами,
меняемся мы,
меняются и наши желания.
Мгновенья Жизни
начинаем ценить,
как птицы раненные.
Песчинки песочных часов
убегают от нас неумолимо,
с быстротою летящих
слов непримиримых.
Даже, настоящая минута,
не повторится больше никогда,
она принадлежит Вечности,
пришла ко мне ниоткуда
и уйдёт в никуда
в Потоке Космической
бесконечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890236
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Дівчинко моя –
Ластівко кохана,
Вранішня зоря,
Таїна пізнання;
З розмаїття снів,
У віночку квітів
І в моїй весні,
І в моєму літі...
Погляд, як в роси,
Любий і прозорий.
Щастя – нас неси
В радості, без горя.
Дівчинко моя –
Неба подарунок,
Ти в моїх піснях,
У сердечних рунах,
В шелесті дібров,
Злотих листопадах;
Із дощів промов ,
Та у снів, принадах.
Ти – мої світи
І моє кохання.
То ж завжди веди
Дух сердець – в світання.
8 березня 2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890253
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ти ,не притягуй мене до себе
Бо закохаюсь, у тебе як дівча.
Полюблю,і привикну до тебе
А вночі, страждатиме моя душа.
Якщо не любиш ,відпусти мене!
Дай,пташці волю у мріях літати.
Бо моє серце ,є не кам'яне
Воно,вміє любити і кохати.
Закохаєш,і залишеш одну
І буду,я лити сльози без тебе.
А я вірю,так у любов святу
А обману,моїй душі не треба.
Ти,не приманюй мене до себе.
І не ласкай, ніжними словами
Бо проросту,корінням до тебе
І зародиться ,любов по-між нами.
Малюю ,твій образ у своїй душі.
Благородного лицаря із казки.
Ти снишся, у солодких снах мені
Даруєш ,троянди ніжність і ласку.
Ти, не зваблюй,не мани до себе
Якщо любиш,то обніми до душі.
Стану,навіки коханою для тебе
І буду ,твоєю музою на землі.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889431
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[i][b]Якби стати твоїм дощем...
Я ж сльозами б лиш щастя лився,
Обвивав би тебе плющем
І проміннячком літа снився...
Якби ж подихом твоїм стати...
Зігрівав би в холодні ночі,
Теплим пледом тебе обвивати,
Що так іноді шкіру лоскоче...
Чи би поглядом твоїм стати,
Що ним влучила прямо в груди...
Я й каміння б навчив кохати,
А у нього б вже вчились люди...
Якби стати твоїм промінням...
Я ж і зиму зробив би літом,
Забуяло б зігріте насіння,
Поміж снігу квітучим цвітом...
Якби дотиком твоїм стати...
І щомиті тримати руку,
Розучився б тоді скучати
І ніколи б не знав про розлуку...
Якби стати єдиним цілим
І в ту мить зупинити час...
У обіймах цілунком несмілим,
Кожен день починався б для нас...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889432
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Прекрасні миті позичаю в осені
Листок яскравий з дерева летить,
Навіть калюжі, ще в небесній просині
Осінній грім, десь в небі гуркотить.
Розквітла ніжна квітка серед поля
Та й одиноко мерзне на вітрах,
Мандрує світом перекотиполе
Здається, що не відає про шлях.
І час від часу хмурить брови небо
Дощ сльози-струни тягне до землі,
В ці дні роки нагадують про себе,
Що наче листя тануть в цій імлі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889318
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Навколо осінь, та весна у серці пробуває
Тому причина є, це — мила, ти
Незмінно вітер згадує тебе', кохає
Привносиш у життя ти небувалі кольори
Як сонце вічне, так й твоє кохання гріє
Й нехай обставини сумні
Про тебе він піднесенно і ніжно мріє
Ти полонила всі його думки!
О мила! Вітаю з осінню!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889336
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
ПРОЩАЙ , МІЙ РАЮ -КВІТЕ!!!
Осінь, розсипає різнобарвне листя
Зелене , жовте червоне і багряне.
І дзвенить , мелодія прощальна пісня
І стеляться, понад рікою тумани.
Осінь,встеляє багряний килим до землі
Падають ,яблука циганки рум'яні.
Відлітають,у вирій птахи-журавлі
І клен, берізці признається у коханні.
Плаче ,небо дощем пречистою сльозою
Мінорна нота відлунює вдалині.
Хмари окутали день сірою пеленою
І несуть,печаль одинокій душі.
Прощай ,мій раю квіте-Осене Золота!!!
Замріяні ліси,гаї поля і діброви.
Я черпну ,у душу ще сонечка тепла
Буду, милуватись тобою до Покрови.
Над берегами -біжить бистра вода
Виграє, водограй у пісні у мові.
Поміж хмар ,зажурився дуб край села
Вдивляється ,у зорі вечорові.
Прошу,зігрій мене -Осене Золота!
І усміхнися,сонечком рано вранці.
Нехай в розмаю квітів радіє душа
З листопадом,закружляю у танці.
О , святе небо , обніми своєю рукою.
Так хочеться, трішки ласки і добра .
Ти, увінчай золотим листям мою долю.
Нехай не знає печалі, смутку душа.
Паморозь,з'їдає квіти...Йде ,зима...
Під мої ноги, падає падолист із віт.
Ой ,красуне осене -Осене Золота!
Ти , намалюй,мені казку дивосвіт.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889358
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
я пережив багато смертей мого серця.
про якісь тобі розповів, про инші – не хочу.
колись я сказав собі: досить! помирати – не панське діло.
то, очевидно, була дуже зухвала заява.
коли я побачив тебе, я забув ті дрібні епізоди,
бо ти дала мені все, без чого життя – не життя.
холодно і самотньо без тебе. пора мені знов збиратися
на той світ, та чи звідти зможу повернутися? ні, навряд.
якщо ти колись почуєш цю пісню, моя маленька,
ти й сама зрозумієш: все сталося надто швидко, –
справді, все було надто добре, щоб бути правдою.
ми йшли додому поволі; ми говорили про все
крім кохання. це – неймовірно, а ти забула?
потім в твоїх очах я побачив мільйони сонць,
і ми поєдналися, як я гадав, навіки.
холодно і самотньо. чи зможу я це подолати?
коли ти почуєш цю пісню, я вже буду на небесах,
але й звідти тобі докорятиму: все було надто добре,
щоб про нього забути, – й надто добре,
щоб бути правдою.
моя душа була голою – ти опорядила її
неземним, небувалим, надзвичайним натхненням.
ти навіть не здогадувалася, що ти для мене значиш.
так, вона була надто розумною, щоб читати у мене в серці
пісню кохання, що я складав
з її поглядів, жестів, сміху: все й так було надто добре
too good to be true, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888153
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 18.09.2020
ВОНА ДУШЕЮ КРАСИВА
А вона ,як квітка - душею красива
Вірить , у казку...і у чудо-диво.
Наївна , як дитя -сором'язлива...
Відверта , її душа щира і мила.
А коли , солоденьким її пригощали
Відмовлялась , від усіх дарунків долі.
Не раз , кишки марша у неї грали
Не взяла , сказала : ''що сита доволі''.
У житті, є скромна ... знає ,собі ціну
Завжди , серед ''великих'' була малою.
Не любила , хитрих лисиць... їх пиху-
Ніколи , не хвалилась своє красою.
Ти , пам'ятай, що з лиця воду не пити
І на святий хліб не намажеш красу.
Треба як деревце , себе зростити...
Надбати, духовний скарб у душу свою.
Мріяла , про вірного друга у житті
Прагнула,ніжності ласки любові.
Щоб хтось подав її руку на землі
На кораблі щастя удвох, плисти у море.
A , їй з дитинства, заздрили в усьому
I її , захищали святі небеса.
Вели , у світи від Отчого дому
Їй усміхається -світанкова зоря.
Вона тендітна,але з сильних жінок
І знає,що хоче від життя на землі.
Дякує,Богу за кожен життєвий урок
Що дав,шанс себе віднайти у житті.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888814
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Намалюю собі дощ
Кольоровий, чи чорно-білий,
Щоб якщо я надіну плащ,
В недоречності не судили...
Намалюю собі ніч,
Що ховає сумні крила,
Журавлів, щоб почувши клич,
Осінь наша не всиротіла...
Намалюю собі сон,
Що вплітає пісні ночі,
Забирає думки в полон,
Щоб збулися, якщо пророчі...
Намалюю собі любов,
Як з коханням вона впарі,
Бо бурлить непокірна кров,
Кличе ще підкорять далі...
Намалюю собі дім,
Те люстерко, що у креденсі,
А щоб щастя було в нім,
Домалюю життю сенсу...
Намалюю собі Небеса,
Та Ангелів, що там співають,
Спокій де віднайде Душа,
Якщо пустять її до Раю...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
4.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888096
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
Ще така літня нині Осінь
Єгипетська жара століть,
Мабуть гуляє Літо досі
Та на Андріївськім стоїть…
Дає художникам поради,
У фарбах розчинає піт,
Шедеври щоб нові творили,
Котрі вкарбують сотні літ…
Підслухає, що Голохвастов
Для Проні потайки шептав,
Та понесе секрети людству,
Хоч дозволу ніхто й не дав…
Святу Софію тричі облітає,
Чи у Михайлівського куполах,
Ще панахиду знову проспіває,
Де Патріарх почив в віках…
У Лавру, мабуть, заглянуло,
Дізнатись там ще москалі,
З Печер глумляться що зухвало
На Богом даній нам землі…
У Монастир, де «Славень» дзвони
Наш виграють і завжди ждуть,
Щоб так любити Україну,
Як в «Феодосівськім», мабуть…
Шукатиме десь біля кручі
Ту Дівчинку, що з колоском,
Увіковічнивши смерть й голод,
Комусь у горлі є кійком…
Над Маріїнським відпочине,
Погляне хто там ще сидить,
Верховну Раду перестрибне,
Лихого щоб не розбудить…
Пройде по Європейській Площі
Поклониться Героям тим,
Хто на Майдані нині й досі,
Бо душу там свою лишив…
Хрещатиком прошпацерує,
До Бессарабки доведе,
Ритм Філармонії відчує,
В Ворота Золоті ввійде…
До Володимирського нині,
Мабуть вже Літу не ходить,
Допоки в цій тепер Святині,
Негарно будуть гомоніть…
Провідає Шевченка в парку,
Червоним корпусом пройде,
Щоби Університету зранку,
Не заважало щось й лихе.
Туди поверне аж на Гірку,
Де Володимир наш стоїть,
Чи на місток де часто «Гірко!»
Закоханим отам звучить…
Промчить по набережній знову,
А в Гідро Парку куверком,
Десь віднайде забаву нову,
Чи заворожить всіх танком…
Лівобережною пройдеться
Чи й до Собору побреде,
Разок в Дніпрі іще скупнеться,
Щоб змити там усе лихе…
В Метро проїдеться і знову
По Києву ще пробіжить,
Щоб нагулятися досхочу,
Допоки Осінь не спішить…
Хоча ще літня нині Осінь,
Життя на місці не стоїть,
Тому у Бога ласки попросим,
Щоб в новім році краще жить!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887783
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Коли ти щастя щиро комусь зичиш,
То не криви душею, не обманюй,
Не плюй в криницю із якої пити,
Бо ще не раз тут бути доведеться.
Не ображай ти хворого й старого,
Бо у житті ти знати можеш звідки,
Що незабаром станеться з тобою,
Чи не опинешся і ти на його місці.
З тобою теж поводитись так будуть,
Як ти колись із ними, Бог все знає,
Прийде розплата пізно, а чи рано.
То ж завжди у житті слід бути Людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887748
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Пройшли дощі напередодні,
вже вечоріє на дворі...
Горять вогні на горизонті —
палають срібні кораблі...
Малює сонце контур неба,
саме пірнуло наче в рай.
Хилитися до долу треба —
орбіта оминає край.
Паде у світ останній промінь,
залишить крапельку тепла,
а від дощів зосталась повінь —
блакитна неозорість дна.
Мене як мить провалля ночі,
засяє зранку новий день....
Розплющать люди сині очі —
зійде зоря нових натхнень...
Прийдуть бажання та звитяги,
небесний птах махне крилом.
О, Боже милий, дай наснаги,
зігрій дітей своїм теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887747
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Я розповім тобі про дивне море,
Там де вода виходить з берегів,
Які в житті є зовсім різні долі,
Як ніби різнобарвності листків
І в кожній долі є своя родзинка,
Що робить особливою її,
Цінуйте у житті свою перлинку
Та зберігайте ніжно у душі
Цінуйте мить, хвилину і годину,
А місяць, рік - це свято взагалі,
Плекайте так, як любите дитину,
Милуйтесь дивосвітом при зорі
Красу вбирайте в росянім серпанку,
З вуалі шаль вплітайте у рядки,
Подякуйте привітно, ніжно ранку,
За всі прекрасно прожиті роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887745
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Ось серпень літу мовив: до побачення!
Воно пішло, а дощик сльози лив,
Він плакав і просив: літо, пробач мені,
Це ж я цю осінь в гості запросив!
А літо ще оглянулось замріяно,
Промінням усміхнулося з-за хмар.
Воно ж бо знало, що зима завіє теж,
Жовтогарячий осені пожар.
Але як прийде дівчина - весна,
Така красива, молода і юна,
То разом літо, осінь і зима,
В танок підуть під її дзвінкі струни.
Тоді життя по-новому розквітне
І літо всіх зігріє досхочу.
А дощ заплаче струнами по вікнах,
Життя іде та кроків лиш не чуть.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887743
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
“Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, й об’явлюсь йому Сам”. (Івана 14:21)
“Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів...” (Івана 14:24)
Не міняйте Біблію на вірші,
Хоч би як там гарно не звучали.
Книга Божа Вам поможе в світі.
О, якби її Ви забажали!
Не міняйте Біблію на пісню,
Нехай нова з серця залунає, —
Особиста, власна, найщиріша,
Що за все Ісуса прославляє.
Не міняйте Біблію на книги,
У молитві Бога пізнавайте.
Там правдиве джерело утіхи!
Прихилитися туди подбайте.
Не міняйте Біблію на прозу,
Й на чиїсь над Словом міркування.
Хоче Бог у серце прямо сіять,
Щоб на Нього клали уповання.
Християнські музика, програми, —
Це дається теж на збудування.
Хоче Бог, щоб Слово цінували,
І Його найперше там шукали.
Я дивлюсь в минуле й розумію,
Що шукала від людей тлумачень...
А тепер пізнала і радію:
Особистих хоче Бог побачень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887738
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Я ПРОСТО ЖІНКА - КВІТКА У КРАСІ
Я просто жінка -ніжна квітка у красі
У якої є серце,чуттєво -глибока душа.
Яка відчуває , за тисяч миль тривоги землі
У білокрилого ангела пречиста сльоза.
Господь,виліпив мій образ з глини в красі
Художник,намалював у золотій іконі.
Моя муза,присвячує найкращі слова вірші
Дарує,мільйон троянд у своїй долоні.
Я закохана ,у цей прекрасний світ життя
Віддаю,себе у любові усім кого люблю.
Я тиха річка, крапля водиці з джерела
У полі ,житах -синьою волошкою цвіту.
Я просто жінка ...є різна : сильна і слабка
Лілія,троянда мальва -у цвіті розмаю.
Я мати, бабуся буваю : весела ,сумна
В родині,сонечком літа усіх приласкаю.
Я просто жінка ,яка прагне щастя, любові
Сімейного затишку ,та й крихту добра.
Я , яскрава зірка народжена на морі
Край доріг,тополя -вічне дерево життя.
Я , сизокрила пташка -журавка в небі
Є палена, у вогні...закута в окови.
Кохана ,жадана мрія мій друже, для тебе...
Є насущний хліб -у сім'ї вольній новій.
Вітри, ламають віти я воскресаю цвіту
Солодкою вишнею ,і гронами винограду .
До ясного сонця ,крізь тернистий шлях лечу
І жайвором ,оспівую життя - у літнім саду .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887702
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
З останнім подихом,
під вітром ласкавим,
розлітається листя
осінньою казкою.
І тільки горобина,
радує яскраво-червоним кольором милим.
Мжичать дрібні дощі,
туманною пеленою оповиті сни.
Самотній кленовий лист
на вікні прилипнув - завис.
Сонечко майже не видно,
хмари темні правлять харизму.
Дні короткі пролітають
як мить, довгі ночі
обкрадають їх.
Осінній місяць
у ориолі сріблястому
Землю береже
у ночі променистій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887509
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
ПРОЩАЙ ,ЛІТО МІЙ РАЮ!!!
Сонце згортає золоті пелюстки
Відходить на інший берег океану.
Прохолодні ранки і вечори
Серпень,розливає туман із збану.
Втомлене сонце за обрій сідає
Небо,тримає жменю днів у руці.
Пташка журно у вікно заглядає
Збирається,удаль в чужі краї.
Скотилось,сонце на верховітті
Як спіле ябко впало у трави.
На вагу золота день у літі
Золотіє, серпень...пахнуть отави.
Вже на порозі стоїть рання осінь
Розстеливсь,туман над рікою.
Вітерець розплітає вербі коси
Листя,за листям пливе за водою.
Засмагле літо зорить до води
Милується,як тече водограй.
Лунають,діамантові голоси
І жайвір,оспівує зелений гай.
Зародило літо всякого добра
Золоті гори стиглої пшениці.
Ще солодкий мед збирає бджола
Впавше зернятко визбирує птиця.
Сонечко ,цілує літо у щічку
І всміхається,з синіх небес.
А місяць,осяює зоряну нічку
Плюскоче море з зоряних плес.
Прощай,літо мій раю ,мій світе!!!
Вклоняюсь,тобі за ласку ,тепло.
За пахощі земні ніжні квіти
Рожеві мрії лебедине крило.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886550
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
Прервав бездумно ход былых времен,
беспечный рок откроет жизни двери.
И грозно разорвет Восток ,
рассвет придуманной мистерии
Нарушив Вечности безликой тишину,
изгнанник примеряет роли.
И вот уже.....по доброй воле,
спешит принять как крест - иллюзии судьбу
И так ,
живя по правилам природы, - сомнения оставив за спиной.
Стихией жизни измеряет годы, - бессмертный путник
смертною тропой
На сцене призрачных кулис - разыграна природы драма
весенней юности каприз - остудит ледяная лава,
а счастье- чудная забава - подарит летний,теплый бриз
Осенней мудростью, наполненный закат - расставит жизни
истинные цели
И вот....уже ,
почти закрыты двери,а впереди ждет долгий ,зимний сон
Бессменен жизни бег - начала и конца,
где целые века в оковах Мирозданья
а Вечности бесскрайняя река колышит нежно колыбель сознанья
В обьятьях Кроноса лежит пройденный путь ,усеянный
осколками страданья.
Но вспыхнет свет и времени река - грохочет у порога в
ожиданьи
Узором разума расскрашен Новый Путь.
Едва ль мгновенье до извечной цели.
Оно прийдет .
И старости погост, откроет вновь,пред юной жизнью двери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885959
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 15.08.2020
Поезія - це картина емоції,
Цікавий фільм почуттів,
Коротке життя в кожному кроці,
Безліч у ній цих життів.
Поезія - це нескінченне кохання,
Біль від душевних ран і вогню,
Поезія - це нестримне бажання,
Без неї не жити жодному дню .
Поезія - ніжна мелодія й пісня,
Мов на папері малюнок творця,
Опис любові,до потім після,
Що задіває серця.
Поезія - це реальність і казка,
Найщиріші її почуття,
Перемога,можливо поразка ,
Поезія - це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885994
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020
Ромашки - солнца
отблески лучистые.
В полевом букете,
вы звёздочки зарницы.
Нежные свои головки
склоня,
радуете луга и поля.
Ковёр из ромашек,
шедевр ткачества Природы,
сравнить можно
только с поцелуем,
нежностью, не повторимостью ,
добротою.
Прелесть, что за Чудо
Земля - Мать создала.
Они перекликаются
с колокольчиком
серебристым,
с алым горошком
развесистым,
с травкой шелковистой,
лучезарной,
их соседство привлекает,
росу с лепестков роняет.
Я, по стерне Жизни,
каждый день хожу,
но в них отдушину нахожу,
их красотой Душу
омолаживаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886008
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 15.08.2020
Вранці проснувсь вітер, у поле подався.
Гарно тут. Казково. Він в просі сховався. Коли-
хав стеблини, а вони шуміли. Потім ячмені його
запросили.
Ячменям наш вітер підкручував вуса. Ще його
чекала кукурудза руса. Там він розлітався…
листя тріпотіло. Вилетів з розгону в жито. От так
діло!
Розгулявся вітер в золотому полі.
Хвилі… Хвилі гонить, як в справжньому морі.
А в небі лелека, мов парусник вільний, похва-
лив він вітра:
- Бач, який ти сильний!
Розпростер лелека свої дужі крила, а вони у ньо-
го, легкі, мов вітрила.
- Давай, - каже, - вітре , тут удвох кружляти. Хто
прилетить першим в гніздечко на хаті?
- То твоє гніздечко! – каже вітер вільний, а я від-
почину там у картоплинні.
Натомивсь лелека… й вітер налітався, притих
біля тину, в гарбузах зостався.
А сонце сміється:
- Тут багато цвіту! Добре, вітре, робиш, що радієш
літу. Добре, що ти маєш друзів так багато. В світі
для веселих кожен день, як свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885824
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Сховалося літо за кущ калиновий,
Який червоніє намистом ягід
І зустрічати вже осінь готовий,
Що річку малу переходить убрід.
Ще сонечком вдень воно виглядає,
На затишок тратить всі сили свої
Та ластівкам так привітно моргає,
Збираються ті уже в теплі краї.
Ой, літечко-літо, ти швидко минуло,
Не кожен тобою натішитись встиг,
Цілунки твої на щоці ми відчули.
Вертайся скоріше з далеких доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885818
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
All my beloved ones made me suffer burning pain.
My soul was bleeding so I promised not to fall in love again.
Last month I broke my promise though I knew it was insane.
I’ve travelled at the speed of light towards your heart.
We hear each other breathing long distances apart.
I can’t explain my feelings. You know, it is so hard.
I know you’ll never walk away unlike them all.
You’ll never disappoint my tender little soul.
I want to vanish in your heart. Your beautiful black hole.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885462
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
Ми з тобою між літом і осінню,
Гріє сонце й дощі мережа́ть.
Пробіжуся ранковими росами
Краплі мов оксамити блистять.
Ми з тобою між літом і осінню,
Ніби тепло, та холод в душі.
Ніч і День виясняють відносини,
А у серці гостюють дощі...
Ми з тобою між літом і осінню,
Фарби Серпень розкинув нові.
Вже на сіно, в лугах, трави скошені
І притихли в садах солов'ї.
Ми з тобою між літом і осінню,
Розділяє один лише крок.
Вітер, верби милується косами,
Впав на землю пожовклий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
На крилах вітрил
метелики барвисті
летять над Дніпром.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885195
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.
По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…
Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.
Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
У зеленім гаю де долина купалася в квітах,
Ти побачив красу, що ховалася в розкоші вітів,
Стиха так підійшов, не сполохати дивну картину
Серед чарів земних ти побачив чарівну дівчину
І стояла вона, описати красу не можливо,
Погляд, врода її так були неймовірно красиві,
З ким би міг порівнять та забракло промовити слово,
Повертався щораз, щоб побачить красу її знову
Зелен-гай гомонів і картина ще більш чарувала,
А в додаток красі солов"їная пісня звучала,
Розкривався весь світ,бо краса вирувала навколо,
А ти тихо стояв, не знайшовши найкращеє слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885043
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Крізь віти дерев всміхається день ,
Крізь сльози і поспіх земної тривоги,
Наповняючи світлом ноти життєвих пісень
І сенсом простим усі долі дороги.
Тремтить душа , мов оголений нерв,
Мов листя кленове в осінню пору,
Б’ється об рамки без упину й перерв,
Та все ще мрією здіймається вгору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885086
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
А ти доторкнись до мого серця,
Поцілунком вечірньої зорі.
І влий свого щастя до відерця,
Засяй яскравим місяцем вгорі.
Почуй мій подих поруч з собою,
Вдихни аромат п'янкого вина.
А ти кохана крокуй зі мною,
І насолодись коханням з сповна.
І для тебе я літечком стану,
Що так душу теплом зігріває.
Золоту зірку з неба дістану,
Нехай твої шляхи осяває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884837
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Створив Господь Землю та й став прикрашати.
Ліси зашуміли. Там дуби крислаті, клени кучеряві, бе-
різки, ялини. Синь сипнув в озера, рікам додав сили.
Розсипав зернята, як ішов полями, і заколосились ті
поля хлібами. Біб, часник, петрушка, помідори, соя, го-
рох і картопля, буряки й квасоля, огірочків зерна у рі-
ллю лягали, морква й баклажани слідом підростали. Со-
лодкого перцю та ще й з гіркотою (кому що до смаку)
лишав за собою. Сіяв, сіяв щедро... усього доволі. До-
тепер зростає. Так гарно у полі!
Посадив садочок у весняну пору. Вишеньок і грушок
треба ж біля двору. Виноград повився ґронами рясними,
абрикоси, персики підростають й сливи. А щоб усміха-
лась ранкам ясним мати, насіяв ще й квіток Господь біля
хати. Він троянд розкішних, барвінку і м’яти, чорнобрив-
ців пишних сипнув біля хати. Калачики ніжні будуть на
віконця. В пелюстках залишив промінчики сонця. В коса-
риках ясних сонячні краплини, в нагідках яскравих золоті
перлини.
Ой скільки ж по світу є Божого цвіту! Цвісти кольорами
і весні, і літу. Осінь розсипає золотисті барви, зима-чарів-
ниця сіє сріблом гарним.
Пам’ятаймо, всі ми є Господа діти, і для нього любі, як
для весен квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
* * *
Місяць пливе
В сріблоликій хмарині –
Ріжком своїм
Чеше віти беріз,
Іншим лист з хмар
Пише щось на латині...
Шляхом скрипить
Чумаків з сіллю віз.
Хлюпає став,
Вербам річ його звична –
Місяць злегка
Стежку в нім золотить...
Нічка не спить,
А полин, що провина,
Хоче в душі
Світло Бога збудить.
02.08.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884853
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Ти ,увірвався вітром до мого вікна
І заплакав як дитя гіркою сльозою.
Став , немов би тінь серед білого дня
налякав сполохану птаху грозою.
Як вдарив грім із високих синіх гір
Блискавиця розколола на двоє небо.
Хмари розбив... Ллються слова на папір
Скрипаль грає мінорну ноту для мене.
Ластівка кружляє над берегом ріки
просить краплинку дощику від спеки.
Я ,виглядаю сонечка з висоти
Здіймаю ,крила молюсь як лелека.
Розлився літній теплий дощ як з відра
напуває колос овес жито пшеницю.
І дзюркоче ручай струмочком вода
Ховається , від грози тремтить птиця.
Падає прозорий цілющий літній дощ
Напуває землицю яблуневий сад.
Вмиває, ніжні пелюстки личко у руж
Зійшла райдуга і зрадів виноград.
Я , слухаю блаженну мелодію дощу...
Зійшло ,ясне сонце оживає білий світ.
І пташка з очей витирає сльозу
Сушить , крильця щоб злетіти у політ.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884254
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Не плачте , мамо!Mатусю, не треба!
Витріть ,з своїх очей гірку сльозу.
Ваш син, герой-високе небо
Вічно живий і тримає висоту.
Для майбутніх поколінь є взірець
В скорботі,схилились старі дуби.
Він за Україну , Незалежність борець
Щоб рівнялись,на нього дочки і сини.
О, не плачте мамо, не лийте море сліз!
Не тривожте сина у вічному сні.
Він ,втомлений від важких боїв і гріз.
І стоїть,на варті у Господнім дворі.
Не терзайте, душу і не виніть себе
Що відпустили на війну свого сина.
Він боровсь, за Україну діло святе
Щоб жила щаслива кожна родина.
В ім'я ,України гідне життя на землі
Заради , козацького роду долю .
Славні юні лицарі стоять в борні.
За мир, на землі свободу, волю.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883115
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Я мала надію, що моя довіра розквітне в його сердці коханням, а не зав'яне непотрібним бур'яном
(моя маленька цитата, але вона сидить у моїй голові вже декілька днів, мабуть залишу це тут)
допис від 20.02.2021 мої слова були немов пророчі....змінюю цитату з "я маю надію" на "я мала надію".. таки довіра нині нічого для людей не значить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883039
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Будучність ракетою стрімкою
Робить черговий виток.
А чи стане ера "золотою",
Жоден не провіщує пророк.
Все міняється зі швидкістю експреса.
Даність запитам пістрявої юрми
Переважує саму ціну прогресу.
Тільки люди залишаються людьми.
Побуту сучасного деталі -
Ніби з фантастичної доби,
Витісняють технології відсталі
Перманентно та без боротьби.
Світ охоплений новаторством
потужним:
Перевертні віртуальні і відьми
Скаляться з екранів осоружно.
Тільки люди залишаються людьми.
Наноіндустрія повним ходом
Дріб'язки подрібнені дрібнить.
Тавтологія? Що ж, згодом
І вона складе манюню мить.
Красномовству терміни технічні
Скоро ляжуть поперек кістьми.
А казали, рукописи вічні!
Тільки люди залишаються людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883043
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Сонячно-злотисте жито.
Вітер лоскоче груди.
Хочеться серденьку жити,
Хочеться бути, бути!
В поле пшеничне, на луки,
В зоряні теплі ночі.
Руки - у лагідні руки,
Очі твої - ув очі.
Радості не загасити,
Серцем усе здобуте.
Радісно, радісно жити,
Радісно бути, бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882506
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Якщо плаче душа… Не спиняй.
Бо її гіркота йде із серця.
Якщо плаче душа… Почекай.
Виллють сльози хай очі-озерця.
Як радіє душа… Дай їй час.
Хай потішиться душечка вволю.
Кожен день, знай, нове щось несе,
пережите зливається в долю.
То ж радіймо усім своїм дням,
сонцем сяють... хоч є й непривітні.
Та шумлять в них жита золоті
і волошки край поля розквітли.
І радіймо родині своїй,
і цінуймо, що є у нас друзі.
Що плодами рясніють сади
і журавочки ходять у лузі.
Як гніздо своє ластівки в'ють,
повернувшись до рідної хати,
і радіють їм дітки малі.
Вміймо щастя своє відчувати.
Щастя в кожного різне. Це так.
Знаю, зможеш з своїм обійнятись.
Як для інших в своєму житті,
мов для себе, ти будеш старатись.
Може думаєш, кожен тут сам?
Лиш собі все? То тільки здається.
Як навчишся ти іншим служить,
тоді щастя тобі усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881666
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Я к тебе прилечу на рассвете
В самый памятный, благостный сон.
В молодом расцветающем лете
Побежим в зелен-луг босиком,
Искупаемся в речке хрустальной
И отыщем в овраге родник,
Сохранивший заветные тайны —
Промелькнувшей зари яркий миг.
Сон-блаженство! Ему неподвластны
времена, и судьбы виражи,
Он хранит нас в объятих счастья...
Что реальнее?
Сон? Или... жизнь?...
17.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880141
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Я біжу... Там де хмари із небом,
Доторкаються цвіту ромашки.
Розмовляю із вітром про тебе,
Чую голос щасливої пташки.
Я біжу по шовковому полі,
Розлітається пухом кульбаба.
Тут з тобою зустріли ми долю,
Було справжнє кохання - не зваба.
Я біжу босоніж по травичці,
Срібні роси збираю в намисто.
Вітер вербам сплітає косички,
Світить сонечко вслід променисто.
Я біжу мій коханий до тебе,
Ти на мене чекаєш - я знаю.
Пригорне́ш мене любий до себе
І промовиш так ніжно:" Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Тендітну квіточку, я тобі подарую
У горщику. Бо серце сумує,
Коли даруються відрізані квіти,
Ті що в'януть, бо не довго їм жити.
А ти віднесеш мою квітку до саду.
З любовью старанно в землю посадиш.
Бо коли серденько чує та любить.
Мій подарунок завжди квітнути буде.
Квітка кохання завжди чиста духмяна
Завжди ніжна, солодка, весняна.
Завжди про мене тобі нагадає
Бо ніжний привіт від мене залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876576
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Я запрячу тоску среди звезд...
Растворюсь предрассветною дымкой...
Поломаю к любимому мост...
И останусь с обидой в обнимку...
Обижал меня милый опять...
нелюбовью... разлукой... словами...
- Я ему не смогу доверять...
Дикий терен... с большими шипами...
Вместо нежности сыпал мне боль...
Вместо ласки крушил все надежды!..
Он не слышал души моей мольб...
Не заметил ее под одеждой...
Я запрячу тоску среди звезд!..
Растворюсь предрассветною дымкой...
Поломаю к любимому мост...
- С одиночеством буду в обнимку...
Расскажу о любви тишине...
Не теряется чувство с годами...
Будет горечь намного сильней...
- Будет сниться мне... терен с шипами...
19.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876527
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Травневе сонце! Травневе небо!
Сади так пишно квітнуть для тебе!
Тож усміхнися весняній днині,
Нехай принесе щастя родині.
Поглянь на небо весняно-світле ,
На сонце ясне й таке привітне,
На зорі тихі, що вечорами,
Стежки коханим світять літами.
Хай травень-легінь зустріне літо,
Добром й любов'ю землю зігріту...
Нехай в здоров"і живуть всі люди,
Хай мир і спокій в краіні буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875883
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
Наш світ - відображення неба в воді,
А ми - віддзеркалення в синій блакиті.
Колись все було вже... тепер і тоді,
Ми - Богом і Вічністю створені миті.
Так просто і складно усе на землі,
Тут час нівелює свята і буденність.
Проходить життя і зникає в імлі,
Десь там, де початок бере нескінченність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875256
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Как уголь, солнце почернело,
А воздух морем вдруг запах,
Сутану чёрную надело
Апреля небо впопыхах.
Голодным волком ветер сильный
Во всю пронзительно завыл,
Полил весенний дождь обильный,
Водою свежей всё омыл.
Раскаты грома прогремели,
Как самый чистый в мире рок,
И молний стрелы заблестели...
Гроза ступила на порог.
Пустился дождь ещё сильнее
Галопом вниз к земле с небес,
Стал по прохожим бить больнее,
Как хлёсткой плетью злобный бес.
Но как-то быстро всё утихло,
Вернулась неба бирюза,
Земля лишь стала влажно-рыхлой...
А так, забыта уж гроза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874222
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Як прокинешся дуже рано,
то побачиш: в гілках вишень
пряжу ніжну пряде світанок,
щоб зв'язати яскравий день.
Он, межу між Землею й небом
світло сонячне прикраша...
Помолитися, мабуть, треба,
бо підказує те Душа.
Ти розсунеш убік фіранки,
впустиш світло та дзвін церков...
Це найкращий з квітневих ранків,
бо в серця увійшла Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872621
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Сміється, плаче і горить,
Живе надією одною душа,
як відчуває щастя мить,
як відчуває шум прибою.
Лиш задля неї хоче жити:
любити, вірити, радіти!
У синє небо полетіти,
щоб там свою весну зустріти
Хвилина щастя важить більше,
ніж у журбі прожитий день.
Щоб вогник серця не згасити,
живе у ньому сад пісень!
І підкоряюсь я одній меті -
життя прожить за щастя в боротьбі.
Н.Кухта-Жмовка березень 1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871144
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
О, музыка - гармония бескрайности,
пронзившая дыханием простор.
Молящих душ немое откровение,
сердечных таинств чистый разговор.
О, музыка! Ты, вечно неделимая,
сплотившая без меры времена.
В ночную бездну девственной вошедшая,
безмолвия сломившая века.
О, музыка! Ты - безупречно чистая
сплела в едино неделимый мир.
Живой водой омыла бесконечное,
затронув струны золотистых лир.
О, музыка - пронзаешь душу каплями,
разносишь сердца колокольный звон.
И если Слово для Вселенной истина,
то ты для Слова совершенства трон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870691
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
сховай мене до кращих днів
сховай!
коли віднайдеш на землі Любов
засяє знову Сонцем небокрай
мов пташка з вирію я повернуся знов
сховай мене від заздрісних очей
від марнотратцтва часу ...від зими
закрий мов темні ночі від людей
що сунуть шляхом світлої пітьми
сховай! сховай!!! - можливо я не вмру
на глибині у схованці твоїй
щоб в спогадах мов несвідомий рух
з’являтися в усмішці чарівній...
040420
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870692
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Підійду і промовлю, – Здрастуй,
я кохаю тебе! Це складно?
Ні не складно, а дуже важко!
Дуже трудно любити! Віриш?
Упаду як з небес пташка.
Зупинити мене встигнеш?
Як поїду далеко, напишеш?
Хочу разом з тобою довго…
Дуже довго, навік! Розумієш?
Будь зі мною завжди. Добре?
Я відмови боюсь дуже…
Відкажи мені, тільки мовчки.
Ти очима промов «любиш»
і сльоза не зволожить очі!
Якщо ні, мила, то благаю,
не картай мене поглядом гострим,
не підштовхуй у вир, до краю,
не роби свій останній постріл…
Я кохатиму, люба, можна?
Якщо навіть не можна, буду!
Прилечу я завжди на поміч.
Ти мене для мене – з чудес чудо!
1,2.04.2020
[i]* Переспів твору Міхая Емінеску.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870367
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020