Перша крапля впала непомітно
І думки змішались в голові.
Як мені це все давно набридло -
Жити в світі, повному брехні.
Все навколо тільки біль приносить,
Що терпіти вже не можеш це...
І, буває, думаєш - вже досить,
Хочеться, щоб закінчилось все.
Боляче дивитися на себе,
Боляче дивитись на людей,
І життя вже не безхмарне небо,
Не театр це, а Колізей.
Страшно, бо не знаєш що чекає
Вже на тебе завтра в цей же час,
Ні для кого значення не має -
Ти згорів чи вже давно погас.
І страшнішої немає болі,
Ніж коли у стінах ти своїх
Кожен день вмираєш сам поволі,
А десь за вікном лунає сміх.
Чи тоді, як марні сподівання
Ти давно вже випустив з руки...
Біль душі за втрачене кохання,
Чи даремно прожиті роки.
І коли це все давно набридло,
Ніж виблискує в руці твоїй,
Хочеться, щоб все те остогидле
Більше не приносило цю біль.
А хтось скаже - завжди є надія.
Я, можливо, пізно зрозумів,
Що легке життя - це тільки мрія,
Та спинитись вчасно не зумів...
Перша крапля впала непомітно,
Вже думок ніяких в голові,
Дотик сталі ніжний як повітря,
Тільки лезо повністю в крові.
01.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840618
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 06.07.2019