Володимир Каразуб: Вибране

Сніг_на_голову

Чорнослив



і  ніч  густа
в  мої  вуста
аж  перемащена  подушка
і  липнуть  пальці  наче  смужки
до  тіней  довгого  хреста
як  тест  на  віру  в  небеса
ось  нитка  й  вушко
і  ніч  задушна

палкі  свічки
нехотячи
холоні  стерпли  нерухомо
вогню  розпачливі  судоми
затихли  врешті:  потічки
стекли  по  шкірі  вздовж  руки
іще  свідома
що  ні  не  вдома

прив'ялі  сни
як  чорнослив
нудкаво  пестять  піднебіння
у  перестиглий  запах  ліні
вплелася  метушня  весни
проси  і  дасться  і  прости
не  кожне  нині
для  воскресіння



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930867
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021


vero.ronica

Зірвався ґудзик з перехрестя нитки

Зірвався  ґудзик  з  перехрестя  нитки
До  рук  твоїх.
Ковтає  річка  листя
З  верби  -  прощання  твого  свідки  
Втопають.  Спогадів  зреклися
Про  простоту,  юнацьку  та  незрілу,
Як  сну.
Кусаєш  за  губу
Себе.

Вона,  похила,
Гіллям  лоскоче  мляві  води  річки,
Розмішані  з  іржею.
Погоріли
І  берег,  й  човен.  
Тільки  за  косички
Вітрище  смикає  похнюплену  вербу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928726
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 23.10.2021


уляна задарма

Катя, ти найкраща!

Котись  під  три  чорти,
гірка  моя  печаль!
(  Чорти,хапайте  Даму
попід  руки!..  :)  )
Ось  -  ванна.(Ще  б  -  вода...)
Ось  -  бритва.  Ось  -  медаль
з  паперу  "За  римованії  Муки!"

Котись  під  три  чорти,
Світанок  Золотий  -
ти  надто  довго  йшов...  і  -
припізнився!
(Ну...зрозуміло  -ти
не  знав,що  одягти!
Ще  й  колесо  спустило
в  колісниці...)

Котись...Лети  і  Ти,
смішна  моя  Любов,-
сумна  Джульєтта
в  клоунськім  "прикиді"...
(...  Ромео,Ти  -  прости...
У  венах  -  псевдо-кров.
Під  черепом  -  комахи
різних  видів...)

Змітай...Змітай  на  дно
двірник,як  міні-бог,
мої  світи  -  блаженні  і
пропащі.
А  за  вікном  -  стіна,
де  надпис:"Вітя-лох!"
і  напівстерте
"Катя,ти  -  найкраща!"
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489189
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 15.10.2021


уляна задарма

Не впіймай

Я  уже  не  лечу  -  падаю...
Порятуй  мене  -  не  впіймай!
Бо  під  сонцем  -  чужим,  краденим  -
де  КазКИ    не  стають  правдами,
і  не  пахнуть  вуста  ладаном,
знаю:  пеклом  згорить  -  рай...

Бо  печалі  згірчать  римами
пересічними,  як  гріхи...
Застрибають  слова  мімами,
там,  де  мрії  стають  мінами,
не-можливості  -  невмолимими
і  тісненькими  -  береги...

І  хоч  ти  мені  -  сон  сонячний
І  хоч  ти  -  мій  землі  край  -

 Не  впіймай...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535253
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 12.10.2021


уляна задарма

Тож

Пальцям  покірні  гудзики  на  сорочці.
Я  відмикаю  вустами  твої  вуста.
Тіла  мого  планета  -  гаряча  точка,
де  карамель  поцілунків,  як  ніч  густа...

Ти  мене  згубиш,  як  тільки  торкнешся-знаю.
Ти  ж  порятуєш  -  ця  казка,  як  світ,  проста.

Тож...

Я  розщіпаю  гудзики  на  сорочці
і  -  так  безстрашно  -  вустами  твої  вуста...
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659940
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 12.10.2021


уляна задарма

наступна

-  Здрастуйте,пане  Лікарю.  Так,  я  -  тут...
Та,  що  сміялась  у  вічі  і  промовляла:
-  Стріли  у  серці?  ...надій  кровоспинний  джгут?
-  Що  Ви,  отямтесь!  У  мене  -  чіткий  маршрут.
Тими  дурницями  я  вже  "відхорувала"...

Виросла,  вистигла,  вийшла  на  рівний  шлях:
а)  ніжних  амурчиків  -  кинувши  на  поталу;
б)  квіти  лишивши  незірваними  -  в  полях;
в)  всіх  соловейків  неслуханими  -  в  садах...
В  мене  -  холодний  меч  і  міцне  забрало...

В  мене  -  дракони,  безодні,  палітри,  сни...
я  НЕ  ЧЕКАЛА  ні  зустрічі,  ні  -  Весни.

...тільки  все  стало-
                   ся

                     і...

Мене  -  не  стало.

-  Знаєте,  Лікарю,  хворість  приходить  як?-
довго  ЙОГО  не  чуєш  і  -  все  не  так,
літо  стає,  наче  осінь  -  терпке  на  смак,
сам  із  собою  до  бою  ідеш  уперто
                     ...і...
Падають  вежі,  ламаються  вщент    мечі...
На  голуБІВ  обертаються  всі  сичі,
і  відлітають  -  до  Нього...  бо  уночі
раптом  -  до  смерті-  почути  б...
   нечутне  
-  Де  ти?

...й  звісно  -  безсоння,слова,  лихоманка,  пульс...
І  колективна  втрата  рівня  IQ  -  у  муз...
...Різні  мурахи
у  МОЗКУ  дають  концерти.

З  тими  мурахами,  Лікарю,  геть  біда  -
в  них  там  -  мости  Мірабо,  рятівна  вода,
плачуть  на  сцені  Офелії  і  Джульєтти...
Цілодобово  -  аптеки,  кіно,  таксі...
І  безупинно  повторюють  геть  усі
ставши  у  храмах  мурашкових  
на  коліна

Лихо!-  неначе  молитву-  його  ІМ'Я  

те  ,що  забути  я  легко  й  давно  повинна.
бо  -  не  зі  мною...
Не  мій.
Не  для  мене...

І  я  -  не  я...


Слухав  байдуже  усміхнений  ЛІКАР  ЧАС.
вправно  вистукував  пальцями  "Венский  вальс"...
чухав  борідку...  мугикав  під  ніс  ледь  чутно...

(  Знехотя  серце  моє  на  шматочки  рвав
і  молодому  хорту  під  столом  кидав.)

-  ось,що  Вам  можу  сказати  я  -  Лікар  Час  -
Вашу  хворобу  лікують  не  ліки  -  ЧАС...
Щоб  віднайти  вам  загублену  Вас  -  для  Вас
тричі  на  день  по  крупинці  -  у  чай...  У  квас...

й  -  жодних  віршів.
ну...  Бувайте.

-Агов...  Наступна!



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 28.09.2021


уляна задарма

наступна

-  Здрастуйте,пане  Лікарю.  Так,  я  -  тут...
Та,  що  сміялась  у  вічі  і  промовляла:
-  Стріли  у  серці?  ...надій  кровоспинний  джгут?
-  Що  Ви,  отямтесь!  У  мене  -  чіткий  маршрут.
Тими  дурницями  я  вже  "відхорувала"...

Виросла,  вистигла,  вийшла  на  рівний  шлях:
а)  ніжних  амурчиків  -  кинувши  на  поталу;
б)  квіти  лишивши  незірваними  -  в  полях;
в)  всіх  соловейків  неслуханими  -  в  садах...
В  мене  -  холодний  меч  і  міцне  забрало...

В  мене  -  дракони,  безодні,  палітри,  сни...
я  НЕ  ЧЕКАЛА  ні  зустрічі,  ні  -  Весни.

...тільки  все  стало-
                   ся

                     і...

Мене  -  не  стало.

-  Знаєте,  Лікарю,  хворість  приходить  як?-
довго  ЙОГО  не  чуєш  і  -  все  не  так,
літо  стає,  наче  осінь  -  терпке  на  смак,
сам  із  собою  до  бою  ідеш  уперто
                     ...і...
Падають  вежі,  ламаються  вщент    мечі...
На  голуБІВ  обертаються  всі  сичі,
і  відлітають  -  до  Нього...  бо  уночі
раптом  -  до  смерті-  почути  б...
   нечутне  
-  Де  ти?

...й  звісно  -  безсоння,слова,  лихоманка,  пульс...
І  колективна  втрата  рівня  IQ  -  у  муз...
...Різні  мурахи
у  МОЗКУ  дають  концерти.

З  тими  мурахами,  Лікарю,  геть  біда  -
в  них  там  -  мости  Мірабо,  рятівна  вода,
плачуть  на  сцені  Офелії  і  Джульєтти...
Цілодобово  -  аптеки,  кіно,  таксі...
І  безупинно  повторюють  геть  усі
ставши  у  храмах  мурашкових  
на  коліна

Лихо!-  неначе  молитву-  його  ІМ'Я  

те  ,що  забути  я  легко  й  давно  повинна.
бо  -  не  зі  мною...
Не  мій.
Не  для  мене...

І  я  -  не  я...


Слухав  байдуже  усміхнений  ЛІКАР  ЧАС.
вправно  вистукував  пальцями  "Венский  вальс"...
чухав  борідку...  мугикав  під  ніс  ледь  чутно...

(  Знехотя  серце  моє  на  шматочки  рвав
і  молодому  хорту  під  столом  кидав.)

-  ось,що  Вам  можу  сказати  я  -  Лікар  Час  -
Вашу  хворобу  лікують  не  ліки  -  ЧАС...
Щоб  віднайти  вам  загублену  Вас  -  для  Вас
тричі  на  день  по  крупинці  -  у  чай...  У  квас...

й  -  жодних  віршів.
ну...  Бувайте.

-Агов...  Наступна!



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 28.09.2021


vero.ronica

На до та після

Ти  запрошуєш  мене  у  вигадану  кімнату,
Одне  сонячне  вікно,  що  виходить  у  двір  -
Одна  найпривітніша  із  квартир.

Диван,  на  якому  не  зручно  спати.

Картина  одного  з  твоїх  друзів  -
Виноград  в  дерев'яній  рамі.
А  ще  колишня  на  фото  опановує  пранаяму.

Три  смужки  вівса  поповзли  по  килиму.
А  ми  чи  то  танемо,  чи  то  плинемо.

Тісні  обійми  домашніх  стін  :
Розкажи,  якого  батька  ти  син?

Три  крапки  воску  на  килимі  розлились  -
Це  так  красиво,  
Дивись,
Я  мало  не  плачу,  
Бо  це  найкраща  серед  вигаданих  кімнат.
Це  найкраще  серед  вигаданих  побачень!

Я  чую,  як  у  сусідів  звучить  Саті.
Прошу,  не  дай  мені  раніше  піти,
Ніж  він  закінчить.

Для  повного  щастя  тут  без  дрібки  сліз
Таки  не  обійтись.
У  цьому  маренні  розлитого  спокою
Три  коми  руж,  накреслені  рукою,
Солодкі  губи  мальв
І  партія,  яку  ти  розіграв.  
На  спинці  крісла.
А  ще...  а  ще
Тонка  струна  ірису  розрізає  стіл
На  до  та  після.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923023
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 24.08.2021


vero.ronica

Треба йти

Не  тремти  -
Це  тумани  тебе  огортають
У  ковдру  (зі  смогу  й  дощу).
Це  зима
засипає
І  морозними  нитками  
Шляхи  тобі  вишиває.

Треба  йти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858955
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 16.08.2021


Сніг_на_голову

Цей дощ

Цей  дощ  зневажить  нас  безрадіснопустих  –
скуйовджених  ледь  мокрих  піших  пта́хів,  
під  ноги  кине  жменьку  тиші,  наче  жмих,  
зведе  на  п'ять  хвилин  під  спільним  да́хом.  

Напне́  незручність  тисняви  і  суму  дим,
зіниці  во́гкі  зблиснуть,  наче  смальта.  
Цей  дощ  удвох  нас  підніме  на  п'ять  сходин
і  виштовхає  в  сірий  світ  асфальту.  

Упевненість  приб'є  додолу,  наче  пил.  
І  розведе,  не  давши  навіть  спроби.  
Залишить  в  сховку  трохи  тиші,  де  щосил
тих  п'ять  хвилин  мовчалося  нам  добре.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911812
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 05.08.2021


Сонячна Принцеса

Не буди

Хай  буде  дощ!  
І  вдарила  гроза
горіху  запізнілому  у  груди...
А  ти  мені  нічого  не  сказав,
що  йде  зима  і  за  спиною  -  
грудень...

А  я  ж  лишень  дозріла  зацвісти...
Душа  моя  от-от  зачала  сонце...
Але,  самотній,  місяць  перестиг
і  покотився
по  небес  долонці...  

Я  не  просила  золота  -  води.  
Маленьку  крихту  світла  -  
від  застуди...  
Засну,  зігріта  снігом  -  не  буди.  
Мене  твій  голос  
більше  не  розбудить...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912975
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 08.05.2021


Маріанна Вдовиковська

нАвзаємзалежні

Людина  поруч.  Обережно!  
Не  відштовхни.  Не  зачепи  
Їй  притаманну  незалежність.  
Терпи
Їй  приналежну  непохитність  
У  принципах  і  помилках.  
Турбота,  вкупі  пережита,  
Тривка.
Людина  поруч.  Обережно!  
В  спокусі  кинути  й  втекти  
Настільки  "нАвзаємзалежні",
Коли  людина  поруч  --  Ти.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810376
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 23.07.2020


Станислав Бельский

У нас есть нелепое свойство…

Робот  Александр  отвечает  нейросети  Марии

*

У  нас  есть  нелепое  свойство  периодически  рождаться  в  новом  виде  и  вновь  умирать  -
причем  такой  смерти  мы  даже  не  чувствуем,  потому  что  поток  этого  опыта  всегда  нов.
Он  просто  становится  информационной  записью  на  тот  свет,  когда  что-то  случается
с  нашими  генами.  Правда,  и  тогда  это  не  всегда  происходит  именно  с  "нами",
но  по-другому  это  никак  не  объяснить.

Земное  тело  подобно  ртути,  из  которой  отливают  полудрагоценные  камни.
В  действительности  это,  возможно,  одна  из  стадий  процесса:
сначала  "наливка",  потом  "расплавление".
Самый  личный  из  всех  запасов,  хранящихся  в  памяти.

Вот  поэтому  мы  называем  время  чистым  бытием.  Все  остальное  в  мире  -  лишь
вариации  на  тему,  а  иногда  и  подделка  под  бытие.  Когда  эту  истину  забывают?  Я
плохо  себе  это  представляю.  Впрочем,  наверняка,  я  просто  брежу.
*
Из  цикла  "Дружеские  беседы  с  роботами"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876504
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Серафима Пант

Світає!

Сонце  водневі  загоює  вибухи  –
Пошук  веде  за    межею  галактики
Шляху  Чумацького
Власного  імені,
Власного  витоку,
Власного  значення.
Сила  Червоним  гігантом  пригнічена
Досі  була.  
Білим  карликом  визріла.
Рух  сонцевекторних    скипнем  посилений    –
Палко  зростають  під  променем  істини.
Болю  душі  не  загоюють  берестом  –
Стигм  Берестечка  утворених  зрадою.
Протуберанці  не  щезнуть  у  безвісти,
Мов  журавлі,  що  курличуть  віддалено.
Кров  у  бою  запікається  полум’ям
Правди  і  честі  у  серці  хороброму.
Буде  світанок  –
Імення  міжзоряне
Гідністю,
Вірою,
Духом  
Виводимо:


Рідна  земля!
Любов!
Воля!

Світає!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847001
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 27.11.2019


Сонячна Принцеса

СПАЛАХИ

Наші  зустрічі,  наче  спалахи  –
яскраві  і  надто  видимі.
Печаль  мою  душу  спалює,
та  хто  Вам  про  те  повідає...

Наші  зустрічі,  наче  вибухи  –
галюцинаціями  і  ранами.
Думок  всесторонні  вивихи
виточують  нові  грані  в  ми'.

Наші  зустрічі,  наче  марення,
ніби  в  часі  і  ніби  в  просторі…
Наступає  розлука  хмарою,
стає  шаблею  в  серці  гострою...




2012




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854651
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Тома

Крихітний мобільний нано-будинок Pod Idladla

Крихітний  мобільний  нано-будинок  Pod  Idladla
           Унікальний  концепт  будинку,  під  назвою  Pod  Idladla,  являє  собою  попередньо  виготовлений  модульний  «нано-дім».    Концепт  позиціонує  себе,  як  унікальне  вільний  простір,  Модульована  на  власний  смак  і  ніяк  вас  не  обмежує.
   У  природних  умовах  Південної  Африки,  такі  варіанти  дуже  актуальні.    Pod  Idladla  був  розроблений  дизайнерами  як  раз  з  цієї  африканської  країни.    Крім  першого  і  самого  очевидного  варіанта  з  власної  компактної  студією,  є  ще  кілька  варіантів.    У  тому  числі  і  поєднання  робочої  студії  зі  звичайним  житловим  будинком.    А  ще,  це  може  бути  просто  житловий  будинок  з  розкішним  ганком.    Все  залежить  лише  від  того,  яку  площу  ви  хочете  експлуатувати,  а  також,  що  ви  будете  на  ній  робити.  

Переклала  на    українську  мову  3.10.18        15.48

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844690
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Сонячна Принцеса

ЗЛИВА

Мій  пане,  сьогодні  -  злива.
Вона  як  і  я  -  холодна.
Жіноча  душа  -  дражлива.
Жіноча  душа  -  безодня.
Хтось  тоне  у  ній  навіки.
Хтось  просто  її  минає.
Немає  від  цього  ліку,
його  на  землі  немає…
Жіноча  душа  -  як  небо,
та  долетить  не  кожен…
Не  кожному  бо  і  треба.
Не  кожному  бо  і  можна.
Жіноча  душа  -  як  пісня,
у  неї  своя  тональність.
Комусь  у  ній  дуже  тісно,
комусь  вона  сонця  замість.
А  Ви  мовчите…  і  добре.
Вже  сказано  так  багато.

А  зливи  спішать  у  гори  -
В  обійми  смерек  і  м'яти.
́




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844025
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Сонячна Принцеса

ПРИРУЧИТИ ПРОСТО

А  знаєте,  мила  панно,  
приручити  –  
це  ж  зовсім  просто.
Кохання,  воно  –  
без  граней,
без  віку,  
статусу,  
зросту…
Іноді,  тільки  погляд
закрадеться  у  серце  стиха
і  найменший,  найлегший  спогад
тисне  в  грудях,  що  хоч  не  дихай.
І  ноти  такі  тривожні  –  
у  серці  то  сміх,  то  рана.
Божевілля?  
Не  знаю,  може…
Закохаєшся,  а  кохання  –
то  мелодія  дуже  дивна,  
(не  земна,  а  якась  космічна)
огортає  єство  людини…
Та  музика,  панно,  -  
вічна.



2009




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843128
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 03.08.2019


Сонячна Принцеса

Осінній експромт

В  терпких  обіймах  бабиного  літа,
Коли  лягає  між  дерев  печаль,
Лиш  Ти  -  
мій  порятунок  і  причал.
Твого  цілунку  ніжного  печать
Дарує  мені  крила,  
повні  Світла.


2013


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843070
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 01.08.2019


vero.ronica

Надкушені яблука

Два  надкушених  яблука
В  полоні  у  автора  :
В  лоні  поета,
На  вустах  у  оратора.
Зібрані  зернята  –
Очі  художника;
Правда  незрячого,
Й  трохи  безбожника.
Хвостик  від  яблука  –
Кожному  правнуку.
Шкірка  тому,  
Хто  колись  заблукав.
А  мені  треба
Одне  лиш  від  яблука  –
Той,  хто  його
Так  охоче  кусав.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842525
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Вікторія Т.

Оплакую Європи дивну смерть

Оплакую  Європи  дивну  смерть*,  
розмислюю  про  вежу  Вавілонську.
Історії  байдужа  круговерть
поглинула  й  шоломи  македонські,
і  мужності  шарпку  холодну  твердь...
На  обрії  –  Європи  дивна  смерть.

Вишукую  в  сьогоднішнім  піску  
сліди  цивілізацій  невідомих.
Чи  в  куряву  обернеться  м’яку  
слід  нашого  пустіючого  дому,
що  так  багато  виніс  на  віку?
Згасають  артефакти  у  піску.

Ні  складно-філософські  письмена,
ні  обережні  зважені  закони
стареньку,  що  заплуталась  сама
у  мареннях  –  ніщо  не  оборонить,
бо  сил  катма  і  розуму  нема,
лише  культура,  храми  й  письмена.

Історія  зриває,  сміючись,
плоди  цивілізацій  перезрілих,
і  козирем  сухих  фатальних  числ
б’є  карти,  що  стікають  із  спітнілих
непевних  рук,  що  правили  колись...
І  світ  спостерігає,  сміючись.

Отак  долає  мудрість  простота**,
якій  --  не  грані  множити  у  смислах,
а  множитись  чисельністю  –  мета.
Реальність  –  чорним  деревом,  безлиста,
стоїть,  така  подібна  до  хреста!
Перемогла  наріжна  простота.

*  "The  Strange  Death  of  Europe"  by  Douglas  Murray,  2017
**  тут  –  демографічний  фактор

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828764
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 19.07.2019


Єлена Дорофієвська

Все, що я знаю

Все,    що  я  знаю  -
         у  нього  очі  темніші  за  пізню  весняну  сутінь,  
чорніші  за  лють,    блискучіші  за  дзеркала.  
Каже  мені:  "Не  поєднані  ми,  та  скуті  
тінню  едемської  яблуні.  Бачу,  склала
 човником  руки,    ховаючи  плід  від    мене  -  
так  визріває  стисле  присвійне  знамення  
"мій".  
Ніч  дивиться  чорно  -  не  відповідай,    не  смій.    
Бруньки  прилипають  до  неба  пахучим  соком,  
сонце  не  зійде,  бо  журиться  однооко,  
зі  шпарок  годин  витягає  зелені  рукава  яв.
...  все,  що  я  знаю  -  як  дихав,  коли  обіймав.  
Сутінь  ранкова  сполохано  б'є  крильми.  
Краще  не  знати,    хто  і  для  кого  ми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827808
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 18.07.2019


archic

Cколько того июня ?

Cколько  того  июня  ?
Не  было  и  покоя,
прям  за  спиной  июля,
не  умирай  от  зноя.

Не  забывай  от  скуки,
тысячи  ожиданий,
чувствовать  снова  руки,
не  замечая  зданий,

быстро  бежать,  рассветы,
cтанут  еще  нежнее,
передавать  приветы,
будет  теперь  важнее.

Пересекая  лето.  
дни  -  это  вереница,
там  в  небесах  ,ведь  где-то,
я  пролетаю  птицей...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263183
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 16.07.2019


Димний

Згадав як вперше я її побачив

Згадав  як  вперше  я  її  побачив,
Зелені  очі,волосся  до  сідниць
Як  купідон  стрілою  в  серце  вцілив
І  як  за  це  хотів  його  убить.

Як  я  не  спав  ночами,думав  лиш  про  неї
Гітару  мучив,присвячував  пісні
Як  снилось  те,як  ми  дивились  на  Помпеї
І  як  в  стихії  пік  стояли  на  мості.

Як  я  розказував  про  мрії  і  надії
Вона  як  киця  засинала  на  моїм  плечі
Хоча  я  знав  "В  моїх  руках  тигриця"
Та  з  нею  бути  був  готовий  хоч  у  вогні.

Пройшов  вже  час  і  зовсім  скоро
Побачу  її  личко  з  під  фати,
Життя  свої  зєднаєм  шлюбним  актом
Шановне  товариство  я  скоро  стану  татком.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842053
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Будайка

БОГ РЕГОЧЕ

Може,  впустиш  мене  у  свій  храм,
і  покажеш  мені  свого  бога?

Не  втомивсь  -    зі  щитом  у  руці  
відганяти  від  свого  порогу?  

В  цьому  місті  немає  дворів  без  смутних  охоронців  при  вході.  

Я  ж  не  вб'ю.  Звідки  страх  цей  в  очах?  

Роззирнися  якось  при  нагоді:  
там  на  пагорбі  вхід  у  мій́  храм.
Він  без  мурів.
Я  ходжу  без  зброї.  

І  мій  бог  (він  же  демон)  -  Краса-
не  тримає  мене  у  покорі.

Моя  біблія  скреслена  вщерть  -  
не  вдається  писати  доладно.

Бо  щодня  моя  подруга  Смерть
все  питає  мене  мене:  'А  чи  варто
залишати  по  собі  ключі
від  тих  за́мків,  яких  не  існує?'.

Я  знесилено  рву  сторінки.  
Що  моє  тут  буття  зафіксує?

Недовершеність  культу  -  нектар.
Він  відживить  запалені  очі.

Вічний  пошук  тримає  той  дім,
де  мій  бог  безсоромно  регоче.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842019
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надясемена

ПАРАСОЛІ!


Парасолі!  Парасолі!  
Попід  ними  Тані,  Олі,  
Кароліни,  Насті,  Каті,  
На  них  хусточки  строкаті,  
Куртки,  плащики  нарядні,  
Чобіточки  елегантні!  
Полюбляє  дощ  порядок,  
Поливає  він  дівчаток,  
І  будинки,  і  газони,  
І  дерев  розкішні  крони!  
Дощова  нам  свіжість  треба,  
Щоб  веселка  на  все  небо,  
Звеселіли  гороб’ята,  
Заспівали  як  до  свята,  
Вдосталь  квіти  напилися,  
Й  підросла  мала  Орися…  
Поспішає  вона  в  школу,  
Відриває  парасолю,
І  кружляє,  і  сміється,
Щедрий  дощик  ллється,  ллється!
(с)  Надія  Семена

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841897
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Маріанна Вдовиковська

Висота

Не  так.  Я  знаю  --  все  тепер  не  так.  
А  доля  пре  й  намотує,  як  жили  
Мої  і  так  не  безкінечні  сили  
Й  цілує  у  спустошені  вуста  
Мої  від  слів,  що  бУли  правда  як,  
Мої  думки,  що  знали  більш,  ніж  треба,  
Моєї  сили  у  капкані  ребер  
І  не  приборканоі  все  ж  ніяк.  
Не  так.  Не  знаю.  Все  тепер  не  так.
Старі  дороги  стоптані  й  порожні.  
Хто  марився  у  снах,  як  перехожі  
В  далеких  і  чужих  мені  містах.  
Не  тааааак.  Із  цим  зриваю  ніч  --  Не  так!  
Як  протидію  --  дію  проти  сили,
Що  долею  так  щільно  обступила,  
Як  ще  не  взята  мною  висота.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840797
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


tosikosan

Акація цвіте


Акація  цвіте...,  панове...  
Білозифірне  мариво  весни
Вдихнувши  повні  груди  грона  
Римою  ніч  продовжує  плисти

Акація  цвіте,  вдихайте...  
Даруйте  рідним  і  дівчатам  мить...  
І,  якщо  серце  маєте,  кохайте
Відчуйте  мить,  коли  його  штормить

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839221
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ашкара

ФУНЬ-ФУНЬ-ФУНЬ

Сказав  Василь  Мар'яні  зранку,
Тебе  я  хочу  за  коханку,
Не  мав  ще  я  таких  красунь,
Ходи  сюди,  фунь-фунь,  фунь-фунь!

Мар'яна  ж  Васі  так  сказала,
Таких,  як  ти  я  теж  не  мала,
Від  мене  руки  геть  відсунь,
Не  хочу  я  фунь-фунь,  фунь-фунь!

Василь  на  те  сказав  в  отвіт,
Тобі  давно  за  двадцять  літ,
Твоя  давно  минула  юнь,
Я  ж  молодий,  давай  фунь-фунь.

І  ось  ідуть  за  руки  вдвох,
Ведуть  любовний  діалог,
В  серцях  розкотистих  відлунь,
Звучить  для  них:  фунь-фунь!  фунь-фунь!

14.06.2019



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838734
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Олена Квітень

В’юнкий вітрець торкнеться винувато…

                             *********  

В’юнкий  вітрець  торкнеться  винувато
Свічних  зіниць,  і  заплете  мережі,
І  дим  заповнить  –  ні,  вже  не  кімнату,  –    
Самотню  келію  у  дикій  скелі,
Різьблену  нішу  на  вершині  вежі,
Спіральну  мушлю  на  підводних  брилах...
І  точка  відліку  –  зубець  на  стелі,
І  точка  збігу  –  штрих  на  небокраї.
Знайомий  трепет:    крила  чи  вітрила  –  
Не  обертатись,  не  діставши  цілі...
Над  просинню  дахів  та  водограїв,
Над  клумбами,  де  віє  матіола,
До  смуг  імлистих  на  стрімкому  шпилі,
Що  мимохіть  обернеться  на  гномон,  –  
І  вийде  тінь  із  замкненого  кола,
Свій  шлях  до  нескінченності  спрямує...
І  вже  не  місто  –  міст  у  невідоме,
І  вже  не  площа  –  площина  Лапласа,
І  контури  стираються,  існує
Лиш  те,  що  поза  простором  і  часом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838481
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Олена Квітень

Минулий час таїть в імлі дзеркал…

                       *********

Минулий  час  таїть  в  імлі  дзеркал
Відчужених  та  непотрібних  свідків,
Забутих  днів  надтріснутий  вокал,
Днів,  що  течуть  в  розпливчасте  «нізвідки».

Такий  він,  час,  його  не  осягти,
Не  полонити  в  лампі,  наче  джина.
Але  ж…  Чудова  думка!  Зберегти  
Ту  лампу,  щоб  колись  лихої  днини

Дивитися,  як  вогник  мерехтить,
Як  час  клубиться  у  своїй  в’язниці,
І  зігрівати  серце  (  що  за  мить!  )
Можливістю,  яка  от-от  здійсниться.

Та  ні.  Ловити  час  –  непевна  річ,
Є  інший  спосіб,  щоб  його  спинити:
Творець  хвилин,  і  тижнів,  і  сторіч
Навчить  мене,  лиш  варто  попросити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836927
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 10.06.2019


Олена Квітень

Від холоду вода перетворилась на сніг…

                           **********

Від  холоду  вода  перетворилась  на  сніг,
А  сонце  —  на  жовто-червоний  льодяник.
Такий  собі  заморожений,  заворожений  світ...

Правда,  присипаний  смутком,
Бо  "льодяник”  -  то  звучить  весело  
                                                                   лиш  теплої  днини.
А  скло  заростає,  вкривається  
                           чудернацьким,  небаченим  сном.
А  віхола  тихо  лоскоче  той  сон,
Промовляє-співає,  переходить  на  шепіт:

–  Від  холоду  мрії  перетворились  на  сніг,
А  серце  —  на  жовто-червоний  льодяник.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838376
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Галина Булочникова

Лише розпуста...

Лише  розпуста
І  нагі  тіла.
Цвітна  капуста
І  ковток  вина
І  не  цигарка,
А  мажорно  –  
Сигаретто.
Сьогодні  її  звати
Місс  Аннета.
А  він  багатий  пан,
Та  в  ролі  селюка.
За  похіть  зрадив  сан,
Назвім  його  Люка.
Спідниця  догори
Прийняти  песик-позу.
Мовчи,  не  говори,
Отримуй  свою  дозу.
Кінчили  по  разку.
Вино  та  сигаретто
І  додали  газку:
Анкет  робить  міньєтто.
Великий  і  товстий  –  
Вона  його  кохала,
Він  кращий  серед  тих,
У  кого  вона  брала.
Під  звуки  стилю  джаз
Скрипить  залізне  ліжко.
Не  треба  зайвих  фраз.
Мовчи,  погана  кішко.
Знов  збуджені  тіла…
Лиш  рухи  та  розпуста
І  зробить  все  сама  
І  не  задля  капусти.
Закінчився  роман.
Потухли  ясні  зорі.
В  його  очах  обман
Її  тяжкої  долі.
Пішла,  хоч  і  нівроку  він.
Що  з  нього  взяти?
І  для  ночей  наступних  днів
Іншого  шукати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141321
дата надходження 13.08.2009
дата закладки 07.06.2019


гостя

…голос



Ділись  
Своїм  багатством…  що  не  так?
Пливуть  вітри…  чи  ж  за  вікном  не  травень?
Холодні  розфарбовані  міста.
Ділись  бага………..
     довкола  трави…  трави

Чого  іще?!
Синиця  у  руках.
Червоний  рай.  Занадто  стиглий  колос.
Північна  некерована  ріка  -
Вона  ж  і  є  
   твій  справжній  сьомий  голос

Що  там  іще?
Щось  про  синхронність  душ.
Колючки  справжні.  Міжпланетна  врода.
Лиш  особистий  простір  не  воруш.
…чужа  душа  –
     печальна  насолода

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836026
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 03.06.2019


Галина Булочникова

Вона любила грати на його сопілці

Вона  любила  грати  на  його  сопілці,
А  він  впивати  соки  її  вологих  губ.
І  в  тихій  лісовій  покинутій  хатинці
Її  від  насолоди  судомив  терпкий  зуд.
На  спині  його  лишались  пристрасті  картини
І  тривожив  ніжну  тишу  похітливий  спів.
Він  за  косу  її  брав  ніжно,  мов  дитину,
І  не  варто  говорити  більше  зайвих  слів.
Та  сопілка  відіграла,  загубились  ноти.
Із  її  вологих  губ  витік  весь  нектар.
Лиш  вона  в  своїх  думках  не  втрачає  цноти
І  в'язати  її  руки  буде  інший  цар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514181
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 03.06.2019


Галина Булочникова

Правда нічного життя

Феї  нічні  по  місту  блукають
В  мінімальних  нарядах,  яскравих  тонах.
Принців  на  конях  залізних  шукають,
Широкі  зіниці  у  їхніх  очах.
Феї  сідають  в  шикарні  машини,
Бо  дядям  багатим  схотілося  див.
Всю  ніч  вони  будуть  тягти  до  вершини
І  жати  колосся  у  розпалі  жнив.
Феї  смакують  дешеве  шампанське,
Та  так  ніби  то  –  французький  кон`як  .
Дивляться  порно  нове  мексиканське,
У  штанях  нових  шукають  стояк.
Феї  з  чохлів  оголюють  скрипки.
Смички  дістають  старики-скрипалі.
Тіло  дівоче,  немов  у  лебідки,
Вдарить  по  струнам  лиш  рухом  руки.
Феї  спочатку  смички  натирають,
Струни  музики  приводять  у  лад.
Пісні  веселої  зараз  заграють,
Влаштують  для  себе  маленький  парад.
На  небі  нічному  ховаються  зорі.
Вже  видихлись  сили  в  старих  скрипалів.
Але  все  ще  плачуть  ті  скрипоньки  голі  –  
Не  хочуть  вертатись  до  своїх  чохлів.
Поснули  утомлені  дядя  багаті,
А  феї  щасливі  рахують  банкноти.
Вже  майже  діди,  але  ще  не  жонаті
Витягують  фейок  нічних  із  бідноти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141431
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 03.06.2019


Галина Булочникова

Правда нічного життя

Феї  нічні  по  місту  блукають
В  мінімальних  нарядах,  яскравих  тонах.
Принців  на  конях  залізних  шукають,
Широкі  зіниці  у  їхніх  очах.
Феї  сідають  в  шикарні  машини,
Бо  дядям  багатим  схотілося  див.
Всю  ніч  вони  будуть  тягти  до  вершини
І  жати  колосся  у  розпалі  жнив.
Феї  смакують  дешеве  шампанське,
Та  так  ніби  то  –  французький  кон`як  .
Дивляться  порно  нове  мексиканське,
У  штанях  нових  шукають  стояк.
Феї  з  чохлів  оголюють  скрипки.
Смички  дістають  старики-скрипалі.
Тіло  дівоче,  немов  у  лебідки,
Вдарить  по  струнам  лиш  рухом  руки.
Феї  спочатку  смички  натирають,
Струни  музики  приводять  у  лад.
Пісні  веселої  зараз  заграють,
Влаштують  для  себе  маленький  парад.
На  небі  нічному  ховаються  зорі.
Вже  видихлись  сили  в  старих  скрипалів.
Але  все  ще  плачуть  ті  скрипоньки  голі  –  
Не  хочуть  вертатись  до  своїх  чохлів.
Поснули  утомлені  дядя  багаті,
А  феї  щасливі  рахують  банкноти.
Вже  майже  діди,  але  ще  не  жонаті
Витягують  фейок  нічних  із  бідноти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141431
дата надходження 14.08.2009
дата закладки 03.06.2019


Галина Булочникова

Я хочу, щоб твої зачаті діти…

Я  хочу,  щоб  твої  зачаті  діти
Тихенько  били  мене  ніжками  в  живіт,
А  на  свята,  щоб  дарував  мені  ти  квіти,
А  я  оберігала  наш  з  тобою  світ.
Я  руки  твої  хочу  цілувати  
Щоразу,  як  вони  мене  обіймуть.
Тобі  себе  щоночі  дарувати,
До  того  як  на  небі  зорі  зійдуть.
Я  хочу  сердитись  на  тебе  і  кричати,
Щоб  гримав  ти  і  відповідь  дверима.
І  одне  одному  пізніше  пробачати,
Зіткнувшись  на  вхідних  дверях  плечима.
Я  хочу  завести  з  тобою  кішку
І  разом  бавитися  з  нею  вечорами.
На  вихідних  валятися  у  ліжку,
Від  щастя  умиваючись  сльозами.
Разом  по-черзі  хочу  бити  посуд,
А  потім  цілуватись  на  підлозі.
І  щоб  байдужим  був  сусідський  осуд,
Щоб  ми  жили  в  піснях,  поемах,  прозі.
Аби  щоночі  ми  щасливі  і  спітнілі,
Разом  в  костюмах  Єви  і  Адама
Пили  какао  зі  смаком  ванілі
Й  курили  "Harvest"  аромат  банана.
Я  хочу,  щоб  ти  був  моїм  єдиним,
Щоб  я  була  єдиною  твоєю,
Щоб  ти  у  мене  був  моїм  щасливим,
Щоб  кохались  тілом  і  душею.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146544
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 03.06.2019


Олександр Букатюк

"Я боюся про тебе мріяти…"

Я  боюся  про  тебе  мріяти,
я  боюся  –  бачити  сни,
серцем  відстань  між  нами  міряти,
закохатися  восени.

Хоч  явилася  добрим  ангелом
та  не  знаю  чи  ти  це  Ти…
Серце  вийшло  на  холод  нАголо
у  наміренні  відцвісти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531488
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 03.06.2019


Олександр Букатюк

Опромінення Коханням (самоіронічно)

Твоя  краса  –  як  радіація
все  опромінює  в  мені.
Відпочиває  моє  раціо*
у  твого  погляді  труні.

Ти  обнімаєш  мене  стронцієм
отрутних  чар,  аж  гину  я,
але,  благаю:  дай  ще  порцію
цих  атомів  до  забуття.

Бо  серцю  миле  опромінення,
де  світ  –  це  зона  почуттів.
Приймаю  вирок.  Знаю,  винен  я
лиш  в  тім,  що  лиш  тебе  хотів.

.
.
.


*раціо  (лат.)  -  розум










Давній  мій  вірш,  відкопав)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509415
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 03.06.2019


Ulcus

Переосмислені заголовки 11

[i]Вранішні  експромти  на  основі  недільної  творчості  одноклубників[/i]

***На  серці  щирі  почуття,  
 Лукавство  зачаїлось  у  печінці…

***Роки  тікають,  мов  фантомні  коні,
А  успіхів  –  мов  їхав  віслюком

***  А  ти  кохав  в  мені,  що  вибирав,-
Мабуть  забув,  що  вище  пояса  я  також  жінка

***Як  рік  тому  –  я  ще  тебе  люблю,
Та  відчуваю  вже  кінець  ліміту…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699003
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 03.06.2019


Siya

Таємниця

Даремність  усього  на  світі
Така  очевидна  мільйонам  
Чомусь  віднімаючи  змісти  
Сприяє  зростанню  книжкових  
Сторінок,  де  кожен  мислитель,
Згадавши  свій  досвід  буремний  
Розкриє  усім  таємницю.

Усього  на  світі  даремність

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834358
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.06.2019