Степан Вишиватін: Вибране

V.S.

«Возможно, грубость»

Ночной  маяк,  всего  лишь  указатель,
Который  направлял  на  верный  путь
Ты  для  меня  не  больше  чем  предатель
С  сего  пути  пришла  пора  свернуть...

Далекий  свет,  который  с  неба  манит  
Такой  холодный,  где  ж  твоё  тепло?
Жаль  что  тогда,  за  мелочью  в  кармане
Не  слышно  было  что  ты  за  говно.

Какой  же  нас  встречал  закат  прекрасный  
Восторг  о  том,  что  новый  день  придёт.
Жаль  что  тогда  не  предалось  огласке  
Что  ты  обычный,  подленький  урод.

А  я  такая,  -  таяла,  сияла
Цвела  и  пахла  прямо  на  глазах
Расстроилась,  когда  понятно  стало
Что  ты  герой,  да  только  на  словах.

Иди  же  прочь,  да  что,  вали  ты  к  черту!
Шагай  пока  до  пекла  не  дойдешь.
Конец  рассказа.  Листик  перевернут
Таким  как  ты  меня,  уже  не  проведёшь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869485
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020


Леонід Луговий

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Над  бухтою  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Над  бухтою  лайнер,  причал,  кораблі.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 21.05.2019