Анастасія Тучемська: Вибране

archic

Пасмурно

Небо  превысило  скорость  и  черные  тучи
Вновь  отражаются  в  пластике  псевдо  линз,
Лайки  становятся  лакмусом  –  кто  здесь  круче
В  этом  стремлении  лестница  только  вниз

Новый  глоток  –  не  горчит,  привыкает  тело,
Всем  проигравшим  когда-нибудь  светит  фарт,
Пишешь  уверенно,  ровно,  но  снова  мелом
Будто  играешь  в  покер,  да  вот  без  карт

Фильтры  нас  делают  ярче,  нежнее  кожу,
Только  б  с  «шагреневой»  общего  не  иметь,
Перезвони  не  стесняясь  немного  позже,
В  дни  одиночества  часто  «лагает»  сеть

Лето  отплатит  сполна  ледяной  погодой,
Море  остынет,    очистив  себя  от  душ
сотен  туристов,  одевших  себя  по  моде,
Фарс  -  в  отражении  серых  неровных  луж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842099
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Андрій Лагута

Мы фото без авторских прав

Мы  фото  без  авторских  прав,
Без  зеркально  единых  идей,
Не  подбираем  похожих  октав,
Не  подбираем  прохожих  людей.

Мы  фигуры  чёрно-белых  картин,
Фигуры  на  шахматном  фронте,
Всё  отвергаем  приказы  старшин,
Всё  отвергаем  дыру  в  горизонте.

Мы  тень  блуждающих  ночью,
Тень  покрывал  в  небесах,
Можем  пеплом  сделать  почву,
Можем  пеплом  сеять  страх.

Мы  холодны  и  темны  до  предела,
Холодны  и  ко  всем  на  пути,
Пусть  бы  гордость  скорей  заржавела,
Пусть  бы  гордость  от  неё  же  спасти.

Мы  в  итоге  ничего  не  имеем,
В  итоге  все  помнят  лишь  нрав,
Мы  лишь  фото  показать  не  жалеем,
Мы  лишь  фото  без  авторских  прав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837531
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Ки Ба 1

відлуння

зелений  колос  під  іржавий  серп_
холодний  космос  зляканого  ока_
відлуння  крику  пугача  -  пророка
ще  береже  туманний  лісостеп_

здригнулася  собі  чужа  душа,
замкнулася  найтонша  ланка  схеми_
на  довгих  палях  черепи  –  тотеми
крізь  посмішки  сичать  :  не  спокушай_

навколішки  повзе  заблуда  тінь_
навилася  таки  на  повний  місяць_
лінива  муза  воду  в  ступі  місить,
спідлоба  дивиться  в  імлисту  далечінь_

невдала  спроба  виправити  код
ілюзії  відшуканого  сенсу_
завмерлий  птах  над  слюдянистим  плесом  /  
порожній  кадр  /  останній  епізод_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836171
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Galkka2

Химера у тобі….

Печера....тиша....холод...
Так  темно....страшно....голод...
Жадоба,  фальш  і  злоба,
У  пекло  це  дорога!!!!
Блюзнірство,  зрада,  помста,
Для  рідних  надто  гостра,
Гріхом  отруту  впустить,
Довіку  не  відпустить.
Спокуси  взяли  владу,
Байдужість  править  радо,
А  з  ними  заздрість  тиха,
Робила  людям  лихо....
Піднялась  вгору  зброя,
Спитай  себе  все  ж:"Хто  я?"
Росте  в  душі  пухлина,
Свідомість  -  вічна  злива.
Бо  царство  із  орбази,
Токсичні  творить  фрази...  
Із  раю  вже  пустеля,
Поглянь  лишень  :  ти  -  скеля!  
Розїло  серце  в  діри,
Ця  погань  жре  без  міри,
А  далі  що?  Самотність!
А  це  вже  незворотність!  
Нема  душі  живої,
Де  кожен  став  ізгоєм....
А  в  зла  червоні  очі,
Гуляє  серед  ночі....
Не  слухай  шепіт  з  прірви,
Вона  святе  розірве.
Все  світло  затуляє,
Тебе  це  не  лякає?....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836192
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Лілея1

А Я ЛЮБЛЮ…

[i][b]Можливо,  це  безглуздо  й  недоречно
Серед  зими,  десь  поміж  шубок  й  пальт,
Пройтися  по  місцях  доволі  гречно  ,
Де  ні́вечила  туфелька  асфальт.

Безцеремонно,  нагло,  наче  княже  ,
Дівоче  її  з  бісиком  -    "Шкода́"
Ах...  на  колінце  більше  їй  не  ляже  
Моя  непутня,  юна  голова.

Канва  волошок  в  погляді  зів'яла,
Азарт    і  сміх  з  вакциною    жалю,
Їй    доля  постіль  з  іншими  прослала,
А  я    люблю…
                                 люблю…  
                                                       люблю…    
                                                                         люблю…


[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 18.05.2019


Лілея1

МІЙ ВІЧНИЙ СУМ…

[i][b]Як  важко  мені  звикнути  без  тебе,
Без  теплих-теплих  крихітних  долонь
До  сірого  і  вицвілого  неба,
До  нетепла  й  нерадості...  О,  Сонь!

Сказав  би  хто,  що  всі  пожартували  
У  ніч  оту  весняної  пори,
Про  те,  що  човник  твій  пришвартували
На  віки  вічні  неба  береги.

І  це  лиш  сон,  і  все  мені  здається,
І  просто  так  шепочуть  явори,
Що  вже  пелюстка  банта  не  торкнеться
Ніколи  більш  твоєї  голови,

Що  двох  косичок,  мамине  плетіння,
Віночком  німбу  вже  не  обплете,
Душа  бо  тихо-тихо  відлетіла,
А  спогад....  спогад  соняхом  цвіте.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835888
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019