Antikvar333: Вибране

Володимир Верста

П'янкі тенета

Я  знов  лечу  в  її  п'янкі  тенета,
Загублений  всіма  на  цій  землі.
Чорнилом  з  вени  пишуться  сонети,
І  линуть  в  море  диво-кораблі.

До  неї  відправляю  я  букети
Словами,  що  палають  по  крилі
Моїм.  І  загоряються  комети,
Летять  та  пропадаючи  в  імлі.

І  на  столі  згоряють  між  листами
Ті  почуття,  що  окриляли  враз,
Дорога  плине  різними  мостами,
Лишається  лиш  кілька  тлінних  фраз.

А  час  летить  космічними  вогнями.
Я  дякую  за  цю  любов  піснями.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 06.05.2019


Ира Сон

Мы вместе (любовное заклинание)

Мы  -  искры  огня  небесного.
Мы  -  слёзы  Великой  Матери.
Мы  станем  друг  другу  песнями
и  ласковыми  объятьями.
 
Мы  разные,  но  похожие.
И  светом,  и  тьмой  напитаны.
Мы  вместе  -  тропой  нехоженной,
Мы  вместе  -  путем  испытанным.
 
Мы  вместе,  от  "аз"  до  "ижицы",
Предсказаны  снами  вещими.
Покуда  планеты  движутся,
Мы  будем  друг  другу  вечными.
 
Мы  будем  друг  другу  крыльями,
Мы  будем  друг  другу  солнцами,
Стихами,  мечтами,  былями.
Мы  будем  любовью  полниться.
 
Когда  отгорим  закатами,
По  камешку  в  землю  сложимся.
Корнями  сплетемся  сладко  мы
и  в  детях  с  тобой  продолжимся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806899
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 06.05.2019


Володимир Верста

Зоряна нитка

Палкі  дари  незримої  богині  –
Омріяне  кохання...  А  Фенрір
Шукає  серце  в  темряві,  бо  згине  –
Не  знайде  він!...  Утримує  Ґлейпнір

В  тенетах  ночі,  пута  ці  не  скине  –
Закований!...  Один  лише  ефір
Оточує  свідомість.  А  на  згині
Тече  ріка,  наповнена  зневір...

У  прірву  приведе?  Чи  до  едему?
За  місяцем  слідкуючи  іде...
І  тінню  відбивається  дилема.

Куди  ж  таки  це  сяйво  заведе?
Незвідана  богами  теорема...
Селена  нитку  зоряну  пряде.

Фенрір  —  міфічний  вовк  у  скандинаво-германській  міфології.
Ґлейпнір  —  в  скандинавськії  міфології,  чарівний  ланцюг,  яким  аси  скували  міфічного  вовка  Фенріра.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.05.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791956
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 06.05.2019


nadia.nadia

Хочешь еще сигаретку?…:)

Рассветные  сливки  сползают  на  сонные  плечи.
Ленивое  утро  целует  медовые  пряди.  
Твоими  губами  каждый  мой  стон  отмечен,
На  тонких  запястьях  десятки  азартных  ссадин...

Ленивое  утро  рассыпалось  пьяным  смехом...
Кайфуешь  с  издевкой.  Коснулся  по-снайперски  метко.
За  мной  беззащитно  вздыхает  ломкое  эхо,
Коленки  дрожащие...  Хочешь  еще  сигаретку?..:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593563
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 05.05.2019


Борисовна

Міхай Емінеску. ЧОМУ НЕ ЙДЕШ? (Переклад з румунської)

Vezi,  rândunelele  se  duc,
Se  scutur  frunzele  de  nuc,
S-aşează  bruma  peste  vii  -
De  ce  nu-mi  vii,  de  ce  nu-mi  vii?

O,  vino  iar  în  al  meu  braţ,
Să  te  privesc  cu  mult  nesaţ,
Să  razim  dulce  capul  meu
De  sânul  tău,  de  sânul  tău!

Ţi-aduci  aminte  cum  pe-atunci
Când  ne  primblam  prin  văi  şi  lunci,
Te  ridicam  de  subsuori
De-atâtea  ori,  de-atâtea  ori?

În  lumea  asta  sunt  femei
Cu  ochi  ce  izvorăsc  scântei...
Dar,  oricât  ele  sunt  de  sus,
Ca  tine  nu-s,  ca  tine  nu-s!

Căci  tu  înseninezi  mereu
Viaţa  sufletului  meu,
Mai  mândră  decât  orice  stea,
Iubita  mea,  iubita  mea!

Târzie  toamnă  e  acum,
Se  scutur  frunzele  pe  drum,
Şi  lanurile  sunt  pustii...
De  ce  nu-mi  vii,  de  ce  nu-mi  vii?


У  вірій  ластівки  летять
Останнє    листя  губить  сад,
Лягає  перший  сніг  без  меж  –
Чому  не  йдеш,  чому  не  йдеш  ?

О,  повернись  в  обійма  знов,
Не  зраджуй    боязку  любов,
Дай  голові  в  солодку  мить
На  грудях  любих    відпочить!

Згадай,  неначе  дужий  птах,  
Кружляв  тебе  я  на  руках
І    присудив  тобі,  дитя,
Своє  життя,  своє  життя!

Красунь  у  світі  безліч  є,
Устами  зваби  кожна  ллє.
Палкою  зіркою  завжди
В  душі  моїй  єдина  ти!

Гордливий  світ  твоїх  очей
Не  згасне  в  темряві  ночей.
 Тебе  зустріти  прагну  знов,
Моя  любов,  моя  любов!

Вже  пізня  осінь  у  імлі
Ганяє  листя  по  землі,
Стукоче  хвірткою  зима…
Тебе  нема,  тебе  нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834229
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019