Весна цьогорічна - нетепла... недобра...
В ній болю без міри... В ній сліз через край...
В ній кров... і могили... І Ду́ші без сили
Ступають без черги в обіцяний рай...
Весна... не як завше... не наша... не рідна...
Охоплена полум'ям... мороком... сном...
За що ж Тобі все це, Матусенько рідна???
Чому доля стала гірким полино́м???!!
Весна... смаку зради... неправди... зневіри...
Безмірним плаче́м надривається люд...
Коли ж нас покинуть ці демони...звірі???!!!
Коли ж вчинить Небо свій праведний суд????
Весна... у жалобі... без світла... без сонця...
З кавалками мрії - одної на всіх...
Про добре і вічне у сво́їй сторонці...
Про діток - не сиріт... і радісний сміх...
13 квітня, 2022
#творчістьВійни2022 #мояВіршованаДумка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944879
дата надходження 13.04.2022
дата закладки 13.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2021
Мої друзі перестають писати вірші,
Їм здається, з віршами живеться гірше,
Мої друзі – не балакучі, мовчазні,
Вони все частіше говорять ні …
У світі знову головні якісь дурниці,
Я слухаю чергові небилиці,
Я у минуле, ось візьму лише гітару,
Із нею вдвох дамо тихенько жару ...
Без вас, котрі готові цілий вечір слухати,
Без вас, кого уже давно-давно нема,
Буває, спогади болюче навіть порухати,
Та виривається пісень моїх братва ...
Мої друзі тепер не пишуть вірші,
У них немає на це потрібних хвилин,
Вони не стали від цього гірші,
І я не став чужий і зовсім один …
Але мені важливо бути собою,
Якщо говорити, то щось сказати,
І цим неймовірним білим, що пахне тобою,
По тому чорно-сірому хоча б щось писати …
Вони не хочуть. Не думають віршами.
Короткі речення. Неначе стук у двері.
Дивись, ховається щось. Там, за тими снігами.
Це зорі. Не шукай. Тут немає стелі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912029
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
З мене все-таки виросте дерево,
Те, що в тілі моєму посаджене.
Воно з мене всі сили витягне,
Ще й комахами буде вражене.
З мене все-таки виросте дерево,
Бо потрібно йому тут вирости.
Ми щоночі із ним говоримо,
В цих розмовах багато щирості.
З мене все-таки виросте дерево:
З колючками, листям і квітами.
Буде боляче, дуже боляче,
Та його вже з корінням не вирвати.
З мене все-таки виросте дерево,
Як дитину його виношую.
Вже воно прориває черево:
Я на волю його запрошую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895206
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 22.04.2021
Эта синяя ночь нас с тобой обнимала,
Эта дивная ночь нам дарила мечты,
О тебе, мой родной, я так долго мечтала,
Эту синюю ночь подарил мне лишь ты.
Рассыпается звезд золотое монисто,
Я плыву за тобой, утопая в глазах,
Голубой их туман обволакивал быстро,
Что не знала сама,где туман, где мечта.
Эта синяя ночь роковою стезею
Опоясала жизнь и украла мечты,
А на сердце моем только вслед за бедою
С сожаленьем твои уносились черты.
Эта синяя ночь нас с тобой обнимала,
Стороною любовь нас с тобой обошла,
Счастью верила я и тебе лишь внимала,
Нас холодным рассветом судьба обожгла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847650
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Цвинтар самотніх людей,
Іржаві хрести і холод.
Попіл гарячих ідей,
Попіл любові навколо.
Цвинтар самотніх людей,
Дощ обіймає могилки.
Ніхто не згадає слова,
Ніхто не згадає вчинки.
Цвинтар самотніх людей,
Територія хижого міста.
Дивні діти казкових країн,
Дивні діти з іншого тіста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846991
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 09.09.2019
«Над прірвою у житі»,
Метро, мовчання, миті,
І щось у серце коле,
Рюкзак і пляшка «Коли».
І знову ця мовчанка,
Ми запхані у склянку.
Ще мить – і ти виходиш.
Нічого не поробиш.
У вухах знову Дженіс,
Кохання грає в теніс.
Лише легкі обійми,
Я знову біг за ними.
Хай кажуть що завгодно:
Казати зараз модно.
Мовчати лиш не дуже.
Тебе цілую в душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846990
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 09.09.2019
На моєму районі смерть
Гуляє в руці зі спиртом.
Наші сльози – то наша твердь,
Хто не плаче – той вже каліка.
На моєму районі кров
Розтікається вмить по траві.
Ти лежиш і думки переводиш
із МР у формат AVI.
На моєму районі біль,
Сотні тих, хто давно на межі.
На моєму районі страх,
І серденько кричить «Біжи!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846884
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Людина була - людини нема,
свічечки, сльози на показ і все.
А далі - одвічна тупа боротьба
за місце у стаді під наглядом зла.
Людину забудуть і сунуться далі,
залишивши серце в старому підвалі.
Зміниться свічка на фото яскраве,
новий співрозмовник знайдеться до кави.
І ніби життя це кудись таки суне,
питання "куди?"... Заіржавіли струни.
Відрізок і так є занадто коротким,
квартира, машина, все інше - на потім.
І мрія про щастя з картинки зі Штатів,
ховати себе у костюмі, чи платті.
А інший давно не живий від отрути.
Ти віриш у диво? Та дива не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832767
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 09.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2019
Любовь приходит осенью, когда
Влюбленности весны и страсти лета
Исчезли в полупризрачном вчера
И канули безумиями в лету.
Любовь приходит осенью к тому,
Кто пережив невзгоды и скитания,
Остался верен сердцу своему
Сквозь бури, годы, слезы, расстояния.
Любовь приходит осенью на чай
Под тихий разговор в объятьях пледа.
Не все дождутся осени, а жаль...
Крик журавлей прощальный в небе, где-то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847603
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Обручальные кольца замела метель.
Как же нам достучаться в закрытую дверь?
В доме там на отшибе горит свеча.
Но войти нам с тобою туда нельзя.
Платье белою птицей кружит в ночи.
Белых роз не осталось.Одни шипы.
Все соцветья опали.Их ветер унёс.
Почему мы расстались?Задаём вопрос.
Ведь как льдинки слезинки стоят в глазах.
И сердца вдруг остыли.Стучат не в такт.
Акварелью рисует зима цветы.
Белых роз не соцветья.Одни шипы.
Обручальные кольца замела метель.
Отыскать их кто сможет уже теперь?
Почему мы расстались?Задаём вопрос.
Онемели уста.Крепчает мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833435
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Если мир устал от души огня,
Искры пламени в воду брошены.
Я прошу, тебя, береги меня,
Береги во мне - все хорошее...
На душе тоска, слезы по щекам,
Каплями росы, так непрошены...
Прикоснись ко мне, и к моим рукам,
Береги меня, я - хорошая...
Как увидеть свет, сквозь туман из тьмы,
Пылью от невзгод запорошенный?
Береги меня от слепой тюрьмы,
Береги во мне - все хорошее...
Если хмель твою замедляет речь,
Дым от сигарет, плащ поношенный...
Береги меня от ненужных встреч,
Береги меня, я - хорошая...
Если с верой я коротаю срок,
Но судьбой своей снова брошена.
Береги меня, чтобы кто-то смог,
Рассмотреть во мне - все хорошее...
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #современнаяпоэзия #стихи #поэзия #одесса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831758
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Сумувала життям, а свiтилася - усмiшцi сина
Не чекавши Весни не вiдкрилась промiнню надiй
Лиш вiдчувши душi аромат його, наче дитина,
Здалась щастю й розквiтла, як в травнi квiтує калина
Та зосталась для долi букетом нездiйснених мрiй...
05.04.2019 Португалiя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831785
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Дякую Олегу Ковальчуку за ідею вірша.
Від чекання мого
Посріблилися думами скроні,
І порадниця осінь
У обійми бере крадькома,
Довгі ночі самотні
У шаленім несуться розгоні,
Мов віщують, що буде
Холоднюча, морозна зима.
Чи чекання моє
Це ілюзія, примха чи мрія?
Та буяє навколо
У веселощах юна весна.
Співом птахів щебече,
І надію у серденько сіє.
Під бузком у садку
Ти не ждеш, бо тебе нема.
Від чекання мого
Умивається слізками сонце,
Кожен вечір дарує
Невгамовності ніч забуття.
Та зірками-стежками
Все ж коханню засвітить віконце.
Я чекаю його
Щохвилини, щодня, все життя.
Фото із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831644
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Я мусила вижити, чуєш,
коли клекотала біда
і зорі котилися всує,
й отрутою пахла вода.
Я мусила стати до бою,
скропивши неділю дощем,
аби залишитись собою
під чорним недолі плащем.
І хай обернулося мало
голодних вовків на людей,
я звіром байдужим не стала,
не вирвала день із грудей.
Не вмерла тремкою душею
на пласі гіркого жалю,
а тихо пройшлася межею
і світу сказала: "Люблю".
І крикнула прірві: "Прощаю
зневіру твою гомінку!".
І, сьорбнувши білого чаю,
у білу ступила ріку,
щоб ноги від болю відмити,
безсилля і темних жалів,
із серцем, до неба відкритим,
чекати розвеснених слів,
музик, що до танцю закличуть.
І зблисне прощення мені,
і стане уперше незвично
вбиратись у щастя при дні.
Вдивлятись в розгойдане жито
такого хмільного не сну...
Я вижити мала, щоб жити
і знову стрічати весну!
23.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831056
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 01.04.2019
Прополоскавши горло чаєм,
Закинувши у плеєр біль,
Чекаєш сонного трамваю,
Натрамбувавши в рани сіль.
Увійдеш, сядеш і заплачеш,
Заплатиш за проїзд життям
І не потрібна буде здача,
І не потрібен інший хлам.
Усе не так, як має бути,
Усе не так, як ти хотів,
Міняє хтось твої маршрути,
Змінивши колір прапорів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651411
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 30.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2019
Нам дали тіло напрокат
І трішки дали часу,
А хтось гребе усе підряд
І хоче все й відразу…
Але скарби не на землі —
Вони лише на небі…
Ми тут на мить, коротку мить;
Ми на снігу портрети…
Тож будь людиною і все;
А інше — то лиш попіл…
Від смерті не спасе земне —
Душа сильніша плоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779407
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 30.03.2019
Занадто уже надихано —
надихають лиш сходи вагону…
І слова:«проводжаючі, вийдіть!»
І вкотре — тікати із дому…
В плацкарті занадто гамірно:
Я німий, я не можу балакати…
Вкотре їду без чаю і постілі —
ці плацкарти приречені плакати.
Хтось знайомиться з новим тілом —
тіло, видно, також не проти…
Одягаю "робочий"навушник,
а в думках буду їх колоти…
Я колода, яка ще дихає —
Вже не треба мені нічого…
Ні чаю, ні раю, ні пекла —
в мене є вже печаль і тривога.
У кишенях не буде і сотні,
в рюкзаку є «Мівіна» і спогад…
Мої нерви занадто холодні,
але їм не потрібен медогляд.
Я вмираю для всіх раптово —
забагато цих ран і ранок…
Лиш із мертвим знаходжу мову —
нам обом не потрібен сніданок…
Замітає людей система —
забагато в людей отрути…
Я сідаю в іржавий потяг,
щоб не бачити і не чути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800209
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 30.03.2019
Можливо, усе просто випадок
і знову із вікон хтось випаде;
хтось не знає, де діти мільйони,
а комусь — смітники і прокльони...
Хтось в Камазі, а хтось під Камазом;
хтось у часі, а хтось — поза часом…
Вона кривиться через прищика,
а десь там понесли небіжчика...
На аватарках ніби все супер,
а в реальності просто… Ну їх.
За нею стадами бігають —
вечеряють нею і снідають...
Вона змінює їх, як прокладки —
не людина важлива, а статки…
Та і нею також скористалися —
принцеси на петлях гойдалися...
А у хоспісі знову поповнення —
не життя, а одне задоволення;
Ковтають людей крематорії —
наш потяг зійшов із колії...
Заливайся щодня алкоголем,
чи всі сили віддай начальнику…
Ця країна просякнута болем —
знову дотик до тіла паяльником…
Розумні всі книги прочитані,
та по суті — нічого не змінено…
Не встигнеш назад озирнутися,
як тебе вже, по суті, замінено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800600
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 30.03.2019
Моя душа — то маленька дитина
і звісно жіночого роду…
Побита життям, депресивна,
ховає під ранами вроду…
Виткана з болю і нервів,
вибиті зуби і мрії,
але все одно вродлива —
одежі у неї не сірі…
Холодна до душ холодних,
гаряча вона до гарячих…
На тілі тату і пірсинг,
сміється від того, що плаче…
Тягне вона на собі
хворе і змучене тіло…
Маленька дитина-душа
шукає жадану силу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811702
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.03.2019
Я знаю дівчину, якої не існує,
Вона приходить тільки в сірих снах.
У неї на руках портрети болі
І світ горить в безжалісних очах.
На тілі шторм і тонуть кораблі,
Там гинуть люди в цих татуюваннях.
А на спині у неї крила і ножі,
І напис "Ця весна остання".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817215
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 30.03.2019
цнотлива дівчинка з ножем
стоїть і туші їхні жде;
у неї ніж гостріший ніж...
тому веселим буде двіж.
цнотлива дівчинка з ножем
прийшла спалити цей гарем;
у рюкзаку є те, що вмить
зуміє зло це запалить...
цнотлива дівчинка з ножем
уже давно в мені живе -
і прокидається частіше,
і з кожним разом лезо більше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817749
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 30.03.2019
Розчиняю в дощі зажуру.
Тихо крапелька долі - крап...
Я зруйную колись ці мури
несолодкі, втечу з їх лап.
Побіжу на межу, де зорі
рясно скапують цілу ніч.
Смуток випущу там на волю
й опаде він нарешті з пліч.
Я колись розміняю сльози
на розхлюпаний первоцвіт,
ще отой, як варкі морози
огортають собою світ.
Але вже не під силу зовсім
затулити п'янкий розвій,
спопеливши жагучі роси
першовиплеканих надій.
Я колись заховаюсь, правда
і від хмар, й від негод усіх.
Але поки моя розрада
в цих краплинах, одна з утіх...
15.05.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793985
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 30.03.2019
Смарагди очей Твоїх
Навік мене полонили,
У серці чуттів рої,
За спиною наче крила.
Пірнаю в цю глибину -
Прекрасну й таку жадану.
Й одразу у ній тону,
Лиш в очі Твої погляну.
Ця зелень така чудна,
До меж і безмеж кохана.
На світі усім одна,
Жива, життєдайна, ладна!
Смарагдове плесо мрій,
Смарагдові височини...
О, зеленноокий мій,
Кохання моє єдине!
17.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799685
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 30.03.2019
коли обганяєш вітер
попереду б'є гроза
приходиться розуміти
всі "проти" і кожне "за"
на тій непростій дорозі
котрою тепер ідеш
розчинений у тривозі
розхлюпоний з-поза меж
очікувань і розтрачень
залюблень і всестрахів
шукати в собі означень
того що давно хотів
зробити а чи сказати
допоки проз хмари день
допоки з твоєї хати
дорога у даль веде
а ти обганяєш вітер
по ній ідучи у світ
змагаючи з віщих літер
зложити собі отвіт
бодай би один єдиний
на захист упертих "за"
допоки на плечі рине
остання твоя гроза
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795942
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 30.03.2019
коли обганяєш вітер
попереду б'є гроза
приходиться розуміти
всі "проти" і кожне "за"
на тій непростій дорозі
котрою тепер ідеш
розчинений у тривозі
розхлюпоний з-поза меж
очікувань і розтрачень
залюблень і всестрахів
шукати в собі означень
того що давно хотів
зробити а чи сказати
допоки проз хмари день
допоки з твоєї хати
дорога у даль веде
а ти обганяєш вітер
по ній ідучи у світ
змагаючи з віщих літер
зложити собі отвіт
бодай би один єдиний
на захист упертих "за"
допоки на плечі рине
остання твоя гроза
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795942
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 30.03.2019
Закохайся у мене, вітре,
присвяти мені пісню тиху,
ще допоки думки про літо
виколисують дивну примху.
Ще допоки не всі простори
загорнув у негоду жовтень,
а у серденьку ясні зорі
вигаптовують позолоту.
Запроси мене по обіді
на прогулянку десь до скверу,
хай за нами розсипле слідом
осінь вабні, жагучі перли.
Хай зігрію свої бажання
у обіймах твоїх ласкавих,
поки промені дня останні
будуть мружитися лукаво.
І хай хтось запримітить пізню
нашу здибанку, що до того?
Буду пити жадану пісню
з філіжанки натхнення тво́го.
Із долоні твоєї висі.
Аж тепло розіллється в грудях...
Залюбися, о, залюбися
в мене, вітре, хоча б до грудня!
22.10.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810946
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 30.03.2019
***
То не осінь мене бентежить,
просто серце пірнає в сум,
і вбираються в сиве стежі
перепрілих на сонці дум.
І стареньке парео неба
затягає чомусь туман,
а мені так ще сині треба
без межі й без гіркого дна.
Аби грудям зітхалось млосно,
аби медом ще пахнув день...
Але знову крокує осінь
і за руку печаль веде.
І вбирає у сиве стежі
перепрілих на сонці дум.
Та не осінь мене бентежить,
тілки сум, всеохопний сум...
7.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812973
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 30.03.2019
Коли в тобі колюча нитка болю
нарешті рветься, вивільнивши ніч,
вже не стаєш розпалено до бою,
а просто йдеш собі від нього пріч.
І вже немає сили в цілім світі,
аби спинив оцей упертий крок,
обпалений й водночас обігрітий
розплутаною зав'яззю думок.
І вже тобі ні в чому гул і крики,
і вже тобі без сенсу блискавки,
бо утікає з серця щось предике,
востаннє доторкнувшись до руки.
І що на завтра буде невідомо -
чи спека вдарить, чи зітне мороз,
спадає долі невимовна втома
гіркого болю - болю передоз...
10.02.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825027
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 30.03.2019