СОЛНЕЧНАЯ: Вибране

меланья

Одиночество вдвоем

Задумались...  и  каждый  о  своем,  
а  тишина  настырно  лезет  в  уши...
Мы,  словно  одиночество  вдвоем,  
насильно  две  притянутые  души.  
Сидим:  спины  касается  спина,  
а  держат  вместе  только  эти  стены...
Поникший  муж,  несчастная  жена,  -  
хотим  (  и  так  боимся!)  перемены.  
И  все  у  нас  не  хуже,  чем  у  всех:
открыт  коньяк,  и  марки  -  впору  охнуть!
Так  отчего  же  думаем,  присев:
как  дальше  жить,  чтоб  от  тоски  не  сдохнуть?
 
 
Очнувшись  от  гнетущей  тишины,  
я  улыбнусь  растерянному  мужу,  
надену  маску  любящей  жены  
и  буду  как  всегда...готовить  ужин...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848831
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019


Малиновый Рай

ДВА СЕРЦЯ НАЧЕ ДВА КРИЛА

ДВА  СЕРЦЯ  НАЧЕ  ДВА  КРИЛА
В  ОДНОМУ  РИТМІ  СТУКОТЯТЬ
ДО  КУПИ  ЇХ  ЛЮБОВ  ЗВЕЛА
ВОГНІ  КОХАННЯ  В  НИХ  ГОРЯТЬ.

ДВА  СЕРЦЯ  НІБИ  ДВІ  ЗОРІ
ГОРЯТЬ  ЗАПАЛЕНІ  ВІД  БОГА
ДВА  СЕРЦЯ,ДВОЄ  У  ДВОРІ
ТА  В  НИХ  В  ЖИТТЯ  ОДНА  ДОРОГА.

ДОРОГА  ЯК  ЖИВА  РІКА
ЯКУ  ДВА  БЕРЕГА  ТРИМАЮТЬ
ВОДА  В  НІЙ  ЧИСТА  І  СТРІМКА
ТЕЧЕ  І  ХАЙ  НЕ  ЗАВАЖАЮТЬ

НЕ  РОЗБИВАЮТЬ  ТІ  СЕРЦЯ
НІЯКІ  ЗБОЧЕНЦІ  НІ  БІДИ
ВОНИ  В  ЛЮБОВІ  ДО  КІНЦЯ
ПОВИННІ  ЙТИ  ЄДИНИМ  СЛІДОМ.

ДВА  СЕРЦЯ  НАЧЕ  ДВІ  ЗОРІ
ТРИМАЮТЬ  ДЕНЬ  В  СВОЇХ  ОБІЙМАХ
МІЖ  НИМИ  СОНЕЧКО  ГОРИТЬ
ТАК  ТОЖ  ЛЮБОВ  ГОРИТЬ  МІЖ  НИМИ.

ДВА  СЕРЦЯ  ВИБИВАЮТЬ  ЧАС
І  МАЮТЬ  НО  ОДНЕ  БАЖАННЯ
ЩОБИ  НІКОЛИ  НЕ  ПОГАС
ВОГОНЬ  В  ДУШІ,ВОГОНЬ  КОХАННЯ.

ЯК  В  НЕБІ  СОНЕЧКО  ОДНЕ
НЕСЕ  ЖИТТЯ  ВОГНЕМ  ПАЛАЄ
ТАК  І  ЛЮБОВ  -ДУШІ  ПАЛЬНЕ.
ОДНА.БО  ІНШОЇ  НЕМАЄ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848660
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою ми були в гостях у тиші ( романс)

З  тобою  ми  були  в  гостях  у  тиші,
Свіча,  папір  і  кава  на  столі.
А  ще  мої  зігріті  серцем  вірші,
Які  щораз  писалися  тобі...

Осінній  сум  із  тишею  у  парі,
Мене  вертають  у  минулі  дні.
Чи  то  любов,  чи  просто  серця  чари,
Чи  може  то  наснилося  мені?

Але  ж  душа  усе  те  відчуває
І  нам  її  ніяк  не  провести́.
Вона  і  досі  ще  тебе  кохає
І  посилає  з  тишею  листи.

Палка  любов  ніщо  не  вимагає,
А  просто  виливає  почуття.
І  ще  нераз  думками  запитає,
Чому  з  тобою  розвело  життя...

З  тобою  ми  були  в  гостях  у  тиші,
Свіча,  папір  і  кава  на  столі.
А  ще  мої  зігріті  серцем  вірші,
Які  щораз  присвячую  тобі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019


Донець Олександр Віталійович

Хрустальное счастье

Я  хочу  научиться  жить  без  тебя.
Чтоб  тоска  по  тебе  меня  больше  не  ранила
И  ледышкой  печаль  в  моём  сердце  живя.
Не  рвала  его  в  кровь  и  тебя  не  печалила.

Я  старался  всегда  твою  сгладить  печаль.
Подставляя  тебе  свои  руки  спасения.
Зная  как  ты,  ранима,  хрупка,  как  хрусталь.
Я  люблю  тебя  Ангел  до  самозабвения.

Как  же  мне  в  этом  мире  себя  отыскать
Как  прожить  без  тебя  секунду,  мгновение.
Видно  Дьяволу  отдал  я  душу  свою.
И  за  это  наверное  нет  мне  прощения.

Ты  прости,  если  можешь,  не  нужно  обид.
Горько  сердце  моё  от  печали  застыло.
Я  могу  умирать  сотни  тысячи  лет.
Но  не  видеть  тебя,  у  меня  нету  силы.

Не  мечтать  о  тебе  самому  себе  лгать.
Как  глупец  ожидать  зная  чуда  не  будет.
Видеть  как  твоё  сердце  устало  страдать.
Наше  счастье  с  любовью  больше  не  дружит.

Пусть  костром  в  твоём  доме  пылает  любовь.
И  как  звёздные  россыпи,  радость  и  счастье.
От  любви  нашей  раны  я  закрою  душей.
Вспоминая  порой  про  хрустальные  страсти.

[youtube]https://youtu.be/2KqIisJjSGo[/youtube]

©  Александр  Донец  2019г.
Св  №  119091500128
Музыка:
©  Фрэнк  Дюваль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848391
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 17.09.2019


Малиновый Рай

ПОДБЕРУ СЛОВА АЛМАЗЫ


ПОДБЕРУ  СЛОВА  АЛМАЗЫ
ЗОЛОТОЙ  СТРОКОЙ  СОШЬЮ,
А  ЗАТЕМ  СОШЬЮ  Я  ФРАЗЫ
В  НИХ  ВПЛЕТУ  ЛЮБОВЬ  СВОЮ.

ПОДБЕРУ  СЛОВА  САПФИРЫ
СКРЕПЛЮ  ЧИСТЫМ  СЕРЕБРОМ,
ЖЕМЧУГОМ  УКРАШУ  ЛИРУ
НАЧИНЮ  ЕЁ  ДОБРОМ.

СЛОВА  ВРОДЕ  БЫ  ПРОСТЫЕ
БУДУТ  В  СТРОЧКАХ  У  МЕНЯ,
НО  ТАКИЕ  ДОРОГИЕ
ЗАПОЮТ  ДА  ЗАЗВЕНЯТ.

ДЛЯ  ТЕБЯ  МОЯ  ОТРАДА,
ДЛЯ  ТЕБЯ  ЛЮБОВЬ  МОЯ
Я  ГОТОВЛЮ  СЕРЕНАДУ
СВОИ  ЧУВСТВА  НЕ  ТАЯ.

ПРИНЕСУ  Я  ГРУЗ  БЕСЦЕННЫЙ
СТАНУ  У  ДВЕРИ  ТВОЕЙ
И  СПОЮ  ,БЕЗ  ВСЯКОЙ  СЦЕНЫ.
ДЛЯ  ТЕБЯ,СУДЬБЫ  МОЕЙ.

ТЫ  ТИХОНЬКО  ДВЕРЬ  ОТКРОЕШЬ,
ВСТАНЕШЬ  СОЛНЦЕМ  ПРЕДО  МНОЙ
И  УЛЫБКОЮ  УМОЕШЬ
ОБРАЗ  ДРАГОЦЕННЫЙ  ТВОЙ.

ЧТО  САПФИРЫ,ЧТО  АЛМАЗЫ
ПО  СРАВНЕНИЮ  С  ТОБОЙ.
ВСЁ  БЫ  ОТДАЛ,ВСЁ  И  СРАЗУ
ЛИШЬ  БЫ  ТЫ  БЫЛА  СО  МНОЙ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846833
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Леонид Жмурко

Поздняя любовь

Ко  мне  ненастным  
вечером  придёшь,
насквозь  пройдя  
ноябрь  полусонный,
наверное,  
с  три  короба  наврёшь,
лицом  уткнувшись  
в  грудь  или  ладони;
 
переплетутся  тени,  
свет,  слова,
молчание  и  дождь  
переплетутся...
Мораль  отбросим,  
ведь  любовь  права,
нам  оправдания  
с  тобой  найдутся
 
за  этот  вечер  
краденой  любви,
за  дождь,  за  нежность...  
Краденную  тоже,
за  дни  без  встреч,  
что  будут  впереди,
за  холодок  
от  смс  по  коже...
 
Найдём  
сто  оправданий  
мы  себе,
за  встречи  миг,  
за  вечность  расставанья,
за  то,  что  я  и  ты  
в  шальной  судьбе
нашлись  вот  так  –  
немного  с  опозданьем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846478
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Леонид Жмурко

До-Ми-Соль…

(по  рассказу  из  интернета)

–  Сыграй  на  мне,  
лишь  пальчиками  рук.
–  Как  на  тебе  сыграть?  
Ведь  нот  не  знаю.
–  Закрой  глаза,  коснись,
услышишь  звук
внутри  себя...  
Смелей,  я  подыграю!

Закрыв  глаза,  касался,  
«Ми»  –  плечо
отозвалось  во  мне,  
ты  прошептала:
«Расслышал,  да?  
Давай  смелей  ещё».
Запястье  –  «Фа»  
протяжным  прозвучало  –  

вибрируя,  ликуя;  
нежным  –  «Соль»  –  
прикосновенья  к  шее...  
Улыбнулся,
врастая  
в  незнакомую  мне  роль,
дойдя  до  «Си»,  
я,  покраснев,  запнулся.

Входя  во  вкус  
по  телу  пробегал,
и  звук  во  мне  витал  
волшебной  птицей,
я,  наслаждаясь  музыкой,  
играл  
от  пяточек  
до  пряди  над  ключицей.

От  «До  –  Ми  –  Соль»,  
до  «Соль  –  До  –  Ми,  Ля  –  Ре»
в  тональности  мажорной  
ты  звучала...
Сыграй  ещё,  
пожалуйста,  на  мне...
На  «Си»  был  сбой,  
с  неё  начни  сначала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844735
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Юлія Ганненко

Можешь даже сжигать мосты

Можешь  даже  сжигать  мосты...
Рядом  будет  кто-то  другой  !
Рядом  будет  кто-то...  Не  ты!
Что  сказать?  Да  и  Бог  с  тобой!
 
Можешь  камни  бросать  мне  в  спину,
Можешь  сделать  меня  виноватой.
Только  сердце  теперь  не  остынет,
Как  и  раньше  будет  крылатым.

Можешь  громко  кричать  в  пустоту,
Можешь  бить  кулаками  стены.
Только  бойся  влюбиться  не  в  ту  :
 Все  расплаты  всегда  непременны!

Можешь  дальше  сжигать  мосты,
В  этой  песне  дуэта  не  будет!
Рядом  будет  кто-то  ...  Не  ты!
И  сердечко  тебя    забудет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845806
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Евгений Познанский

БЛАГОВЕЩЕНИЕ

Как  на  нынешней  нашей  тревожной  планете
И  тогда  новостей  было  много  на  свете.
Что  сказал  Кесарь  Август  парфянским  послам,
И  какие  награды  послал  он  войскам,
Что  купцы  привезли  из  Египта  зерно,
И  в  цене  упадёт,  очевидно,  оно.
Вести  главной  не  знали  владыки  земные,
Что    Архангел  явился  Пречистой  Марии.
Весть  благую  он  Деве  Пречистой  принес,
Что  ЕЁ  будет  сыном  Сын  Божий,  Христос.
Но  теперь  этот  день    страны  чтут  и  народы.
Этот  праздник  прошел  сквозь  безбожия  годы,
Вопреки  всем  запретам  старушки  седые
Говорили  внучатам  о  Деве  Марии,
Всех  жалеющей,  Доброй    Царице  Небесной.
И  пекли    сладких  птичек  из  сдобного  теста.
И  теперь  среди    всех  новостей  и    хлопот,
Этой  вести  благой  не    забудь,  мой  народ!
Может  быть  даже  прямо  теперь,  в  этот  час,
Богородица  молится  Сыну      за  нас.
По  молитвам  Её  многих  милует  Бог,
Избавляет  от  горя,  болезней,  тревог.
И  Её  чудотворных  Икон    Благодать
Продолжает    людей  исцелять  и    спасать.
Нас    она  избавляет  от  всякой  беды.
Вспомним,  как  был  Почаев  спасен  от  орды!
Не  забудем  о  Ней  мы  в  такой  трудный  час
И  тогда  сам  Господь  не  забудет  о  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 20.08.2019


Наталка Долинська

БІЛЬ

- Мамо,  мамочко,  я  не  плачу!
Я,  як  тато  мій  воїн,  козак!
Мама,  ж  ніжно  сльозу  дитячу
Витира  і  не  спинить  ніяк…
- Я  не  плачу,  то  лиш  пилинка
Залетіла  у  очі  мені.
- Не  соромся  цих  сліз,  дитинко,
- Бачиш,  в  небі  хмари  сумні.
- Мамо,  мамочко!  Вже  ніколи
Не  повернеться  татко  до  нас?!
Не  піде  зі  мною  до  школи?!
- Буде  поряд  він  з  нами  весь  час.
- Як  же  так?  У  Сергія,  й  Пашки
- Буде  тато,  а  в  мене  ні?
- Так    вже  вийшло,  моя  ти  пташко,
- Тато  наш  поліг  на  війні….
- На  війні?  А  де  вона  мамо?
- Глянь,  довкола  ж  її  нема?!
- Це  наш  тато  з  своїми  братами
- Мирне  небо  над  нами  трима.
- Щоб  до  школи  ти  міг  ходити,
- Гратись  з  друзями  у  дворі,
- Щоб  не  знали  жахіття  діти,
- Ну,  а  як  же  без  тата  мені?!
Сльози  градом  з  очей  дитячих,
А  в  душі  її  біль  голками…
Вона  потім…  в  ночі  поплаче,
Розпач  рватиме  до  нестями…
А  тепер  мусить  бути  сильна,
Як  її  кохання  велике.
Мусить  виростить  гідно  сина,
Ради  пам’яті  чоловіка.

Скільки  ж  сиріт  за  ці  роки,
Наробила  війна  ця  клята!
Молоді  стали  сиві  жінки,
 Ненароджені  плачуть  малята….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845164
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 20.08.2019


Твоя Сніжинка

Никогда.

Посвящается  Я.  и  Т.


Их  маленький  остров  не  спал  никогда.
Днем  пели  птицы,  ночью  -  цикады...

А  теперь  вместо  суши  -  вода...вода...
И  любви  без  ответа  флюиды-яды.

На  их  маленьком  острове  злая  зима
наступила  нежданно,  посреди  лета.
Приговором  звучит  -  уже  одна.
Все  мольбы  небесам  увы  без  ответа.

И  одно  её  "верю"  не  наполнит  дом.
Не  построит  корабль  её  "хочу  очень".
И  не  будет  уже  никогда  "потом".
Только  ночи...холодные  длинные  ночи...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845118
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Георгий Данко

Время Любви

(По  мотивам  песни  из  репертуара  группы  URIAH  HEEP-  "Time  to  Live".  Не  перевод!)

Видео  -  Uriah  Heep    -  Time  To  Live

https://www.youtube.com/watch?v=tYOgJsJNJ0o

Мелодия  на  ю-тюбе:
(Каверн)
https://www.youtube.com/watch?v=GbyS_4gr0rQ

Каждый  раз,  лишь  Тьма  проглотит  Солнце,
И  на  пост  свой  встанут  соловьи,
Когда  Вам  кажется,  что  день  окончен,-
Приходит  Время  Любви…

Взгляните  в  ночь,  послушайте  Мир  Звуков,
На  миг  оставьте  Логовище  Снов…
И  Вы  увидите  Любви  Мир  чудный,
И  Вы  услышите  его!

Пред  нею  меркнет  все  природы  буйство,
Здесь  каждый  Миг  –  значительней  веков,
Сомкнулись  Губы,  -  разомкнулись  Чувства
И  стал  ненужным  шелест  слов.

Сердца  Влюбленных  излучают  ласку,
Исчезло  Время,  растворился  Мир…
И  этот  Миг,  дарящий  Людям  Счастье,
Зовется:
                           Время
                                                   Любви!

Август  1973

Иллюстрация  из  Интернета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362051
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 16.08.2019


Евгений Белов

Нельзя

Нам  не  увидеть  мир  сквозь  толщу  многих  лет:
Каким  он  будет  иль  не  будет  вовсе.
Свой  взгляд  поднявши  к  Небу  всякий  просит  ,
Но  просит  с  опозданием  вослед.

Нам  не  понять:  зачем  мы  на  земле?
До  сути  не  добраться  скудным  мыслям.
Мы  все  подвластны  двум  бессмертным  числам  -
Жизнь  между  ними,  превращенная  в  тире.

Прекрасен  миг  запечатленного,  увы,
Увы,  ушедшего  когда-то  безвозвратно,
Мы  видим  прошлое  сегодня  многократно,
Но  это  не  реальность,  только  сны.

Не  жди  того,  что  будет  после  нас,
Живи  сейчас,  наш  путь  земной  не  вечен,
Сгорит  и  он,  как  исчезают  свечи,
Огнем  горящие  со  смыслом  без  прекрас.

Мы  дети  времени,  пространства  и  стезя
Для  каждого  положена  с  любовью,  -
Соединенные  одной  вселенской  кровью,  -
Жить  без  любви  и  быть  в  гармонии  нельзя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711664
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 16.08.2019


Tanita N

Пам"ятай

Прокинулась  сьогодні  на  зорі.
Зігрітий  сонцем  день  всміхнувсь  мені.
Не  страшно,  що  калюжі  де-не-де,
життя  прекрасне  коли  й  дощ  іде.

Ми  просто  забуваєм  інколи
прості,  але  важливі  істини  —
для  щастя  досить  то́го,  вже  що  ти
такий  як  є  вродився  на  Землі.

Тебе  обрали,  й  місія  твоя
відома  Богу  лиш.  І  хоч  твоє  ім"я
ще  невідоме  у  літо́писі  століть,
воно  не  менш  значуще  все  одно  звучить.

Твори  добро,  виконуй  щось  своє,
що  планував  ще  там,  де  Дім  наш  є.
Стирають  пам"ять,  коли  йдеш  сюди,
щоб  ти  зумів  усе  в  житті  пройти.

Та  не  лишають  без  підтримки  і  ведуть.
На  допомогу  Ангела  —  Хранителя  дають.
І  відчуваєш  часом  його  крил  тепло.
Старайся  не  образити  його.

Своїми  діями,  думка́ми  у  житті,
бо  вибір  завжди  робимо  самі.
Свободу  вибору  нам  Небеса  дають,
бо  дуже  люблять  нас,  про  це  ти  не  забудь.

Коли  повернешся  у  Дім  праотчий  свій,
струсивши  втомлено  з  душі  космічний  пил,
заналізуєш  —  де  й  чому  тут  був,
що  виконав,  ну  а  про  що  забув.

А  поки  ти  живеш  на  цій  Землі,
не  витрачай  намарно  свої  дні
на  те,  що  руйнуватиме  тебе.
Адже  на  щастя  безліч  шансів  в  житті  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845099
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ніна Незламна

Оце так незнайомка… / проза /

                     1

               Ранок…    Небо  синє  й  чисте,  жодної  хмаринки  ….    Дерева  у  перших    сонячних  променях    виблискують    сріблом…    При  самій  землі    росяні  трави    й  квіти  переливалися  різними  відтінками.  
       Автомобіль  мчав  на  великій  швидкості  ….  Дорога    стелилася    між  широких  полів  в  перетинках    з    посадкою.    Марина  з  батьком  їхали  з  Вінниці    додому.      Вчора    зранку  подзвонила    їй  знайома  дівчина,    повідомила,  що    її  зарахували  в    Вінницький  медичний  коледж  ,  на    сестринську  справу    .  Радощам  не  було  меж,      давно  мріяла    стати  медсестрою.  Хоч  і  сім`я  була  й  не  з  бідних,  але  на    інститут  вона  не  мала  бажання  витрачати  час.  Якось  попередила  батьків,
-    Сім  років  навчатися,    це  не  для  мене,  саме  молодість,  хочеться  погуляти,  а  йти  зубрити  науки,  ні-ні,  вибачайте,    це  не  моє.  
 Все  це    вирішилося  одного  травневого  вечора,  ще  до  екзаменів  у  школі.  Щодо  навчання  доньки,  батьки  сперечалися  між  собою.  Батько  наполягав  на  навчанні  в  інституті,  а  мати  не  хотіла  надовго  віддавати  своє  єдине  чадо.  Вважала    основне  дівчині  вдало  вийти  заміж,  а    там  життя  покаже.  
         Хлопці  в  школі  називали  її  красунею  і  не  дарма,  адже  вона  й  насправді  мила,  вродлива  дівчина,  до  того  ж  майже  завжди  весела,  вміла  до  себе  привернути  увагу.    Але  дуже  самолюбна,  мати    боялася  за  її  поведінку,      дівчина    дивувала  хитрістю,  підступністю,  інколи  поводилася    зухвалою.  Занадто  цінила  свої  здібності,  вважала  себе  розумною  за    співрозмовника,  особливо  це  помічалося    при    спілкуванні  з  хлопцями,  чи  чоловіками.
                   Після  клопітливого  дня  в  Вінниці,  перекусивши  в  кафе  з    майбутніми  однокурсниками,  вони    з  батьком  до  світанку  дрімали  в  автомобілі  біля  коледжу.  
         На  сході  ледь  -  ледь  заясніло  небо…    Батько  рукою  торкнувся    плеча,  
- Маринко,  будемо  їхати,  вже  світає,  може  до  бабці  в  село  заїдемо?
Донька,    кліпаючи  очима  й    потягуючись    відповіла,
-  Та  ми  ж  домовлялися    трохи  пізніше  їхати,  щоб  на  ставку    я  скупалася,    обіцяв  же….  Ти  ж  вчора  з  нічної  зміни,  сьогодні    вихідний  маєш,  куди    і  чого  так  занадто  поспішати?
Вона  повернулася  на  другий  бік,  щось  тихо    бурмотіла  про  себе.  Батько  кивнув  рукою  на  знак  згоди    й    відкинувшись  на  сидінні  прикрив  очі,    в  бажанні,  ще    трохи  подрімати.

                 2

     Ранковий  світанок    вигравав  різнокольоровими  барвами…  Перші  сонячні  промені  пробивалися  із-за  обрію,    смужками  золотили  небо,      воно  поступово  світлішало.  Просиналося  село…  Частіше  співали  півні,  вже  й  чути  ревіння  корів  і  гучне  крякання  качок…  
           Вадим  перескочив  через  невисокий    паркан  з  штахетів,  постукав  в  вікно,
-  Олег,  підйом  !    Відчиняй,  це  я!
Гучно    калатнув  ланцюг.  За  мить,    до  нього,  виляючи  хвостом,  підбіг  пес.
Він  стрибав,    лащився,  ставав  на  задні  лапи.  Хлопець    всміхнувся,
-    Що  твій  хазяїн,  ще  дрихне?!  Гайда,  давай  погавкай!  Може  тоді  почує…
І    знову,  вже  гучніше  постукав  в  вікно.  Злякані  в  сараї  гуси  підійняли  такий    крик,  що,  аж  за  вухами  лящало.  За      декілька  секунд      в  вікні  з`явилося  світло  й  відразу    ж    навстіж  відчинилося  вікно,  з  нього  висунув  голову  Олег,
-  О!  Це  ти  Вадиме,  що  пора  йти?  То  залазь!  Зараз  підемо….  Я  вдома  сам,  мої  погнали  на  базар  в  Жмеринку,  повезли  дещо  на  продаж.  
Хлопець  почав  одягатися  і  продовжив,
- Вчора  трохи  вислухав  мораль  від  мами,  бідкалася,    треба  було  вчора  порибалити,  була  б  копійку    мала.  То  я  був  вимушений  пообіцяти,  що  сьогодні  наловимо  риби,  тож    завтра  на  базар  знову  хочуть  їхати.    Добре,  що  раненько  йдемо,  думаю  клюватиме…  Ти  черв`яків  накопав  на  мене?
Вадим,  закинувши  ногу  на  ногу,  присів  на  підвіконня  серед    горшків  з  квітами.
-  Ну  звичайно,  як  завжди.  А  сестра    де?
Олег    вже  складав    деякі  речі  в  сумку,
-  О-о-о,    Тані  підвезло,  дістали  путівку  в    табір  відпочинку,    в  Кам`янець  –  Подільському  зараз.  Хай  сестра  розвіється,  сьомий  клас,    хоче  подалі  від  всіх,  щоб  поменше    опікували.  Дзвонить  щодня,  каже,  що  їй  там  добре,  подобається  .    Так,  що  цього  разу  хвостика  за  нами  не  буде,  самі  порибалимо.  А    якщо  хтось  з  дачників  раптом  з`явиться,  чому  б  не  розважитися….    Я  взяв  приймач,  дещо  перекусити,  пива  дві  пляшки,    чому  й  не  гульнути  на  радощах…
             Золотилося  небо  від  перших  променів  сонця…      Щоб  не  обросити  капці,  хлопці  йшли  босоніж,  трохи  підстрибуючи,  немов  тікали  від  холодної  роси,    м`які  трави  лоскотали    підошви.      З  одного  боку  тягнулася  посадка,  з  другого  боку    широке  поле,  по  ньому  виднілися  купи  скошеного  гороху.    Веселий    переспів  пташок  підіймав  настрій.    Настирне  бажання  якнайшвидше    дійти    до  дороги,  що  вела  до  греблі,    до  ставу.
           Сонячне    проміння  дісталося    березового  гаю,  що    на  пагорбі.  Ніжне  зелене  листя  молодих  дерев  виблискувало,  переливаючись    змінювало    колір  то  на  світліший,  то  ледь  помітно  темніший..    Свіжий  запах  трав  і  аромат    квітів  наповнював  дихання,  приємна    прохолода    пестила  обличчя.  Здалеку  чути  спів  цвіркуна,  а  зовсім  близько,  одна  за  другою,  в  тихій  воді  ставу    кумкали    жаби.  Дорога    на  греблі    встелена      вапняною  мукою,    по  центру  деінде    стелиться  кучерявий    спориш.  По  одну  сторону  греблі,    до  ставу  лежать  величезні    бетоні  плити,  тут  і  зупиняються  відпочивальники,  чи  то  порибалити,  чи  скупатися.  
 В  легкому  тумані    дрімав  широкий  став…  З  другої  сторони    загороджений    трав`янистим    пагорбом    та  кількома  листяними  деревами    й  пишними  шовковицями.      За    деревами  виднілися  дахи  дачних  будинків.  
   По  другу  сторону  греблі    в  ряд  тягнулися  пишні  кущі  шипшини  і  розложисті  високі  трави.  Течія  річки  тягнулася  доволі  вузьким  рівчаком,  вздовж  якого  росло  пишне  зілля  і  очерет.  Біля  двох  старих  крислатих  верб  виднілися  два  водоймища,  розділені    широкою  смужкою    низького  зеленого  зілля.    Саме  тут,  подалі  від  відпочиваючих,  любили  хлопці  рибалити,    адже  риба  любить  тишу.  Інколи,  якщо    більше  з  рибаків    нікого  не  було,      наносивши  сухих    старих  гілляк  з  березового  гаю,  палили  вогнище  .  І  час  від  часу  перебігаючи  дорогу,    закидали  вудочки  в  став,  по  черзі  наглядали,  чи  клює  риба.
     Вони  підходили  до  свого  місця,  біля  ставу  нікого,  лише    трохи  подалі    від  них,  поважно  ходив  лелека.      Він  то  підіймав  голову,  то  опускав,  як  охоронець,  спостерігав,  що  діється  навколо.
       Вадим  і  Олег  щойно  закінчили  одинадцятий  клас.  Хлопці    спортивної  статури,  майже  однакові  за  зростом.  Вадим    смуглястий,    охайно  підстрижений,  чорнявий,    з  карими  очима.  А  Олег    білявий,  з  ясними    смарагдовими  очима.  Хоча  були  вони  зовсім  різні  та  їх  в  селі  називали    братами.  Хлопці    жили  недалеко  один  від  одного,  дружили  з  самого  дитинства.  Про  них  казали  -    «  просто  нерозлийвода».
         Не  гаючи  часу,  хлопці  розставили    сітки  в  водоймища  й  відразу  пішли  до  ставу.  За  п`ять  хвилин  поплавки  плавали  на  воді.  Олег  дістав    півлітрову  скляну    банку,    в  ній  виднілося  м`ясо,
-  Ну,  що,  хай  ловиться  рибка,  а  ми  давай    перекусимо  домашньої  тушонки,    ще    огірочки  є.  А  трохи  пізніше  побалуємося    холодненьким  пивцем,.  Я    пляшки  поставив    в  воду….
Вадим  зі  своєї  сумки  дістав  бутерброди  з  ковбасою,  помідори,  яйця  й  хліб,  усміхнено  до  Олега
- Я  й  справді  проголодався,  от  що  робить  ранкова  прогулянка.  Молоде  тіло  вже  хоче  поповнитися    калоріями…    Приступимо…
           Пройшло  пару  годин…      Небо  зовсім  безхмарне  ….  Сонце,  не  дивлячись  на  ранковий  час,    добре  пригрівало.  Від  подиху  вітру  вода  злегка  рябила,  переливалася  голубим  і  зеленкуватим  кольором.      Риба  в    ставку,  то  далі,  то  зовсім  близько  виринає    з  води  і  знову  зникає.  Доволі  не  маленький  целофановий    пакет  з  рибою,  вже  гойдався    в  воді.  А  хлопці,    знявши  верхній  одяг,  напівлежачи    насолоджувалися  пивом.  І  слухали  приймач,  працювала  радіостанція  «Наше  радіо».  Олег    товкнув  рукою  Вадима,  
-  Може  гучно?  Зроби  тихіше,  ще  рибу  налякаємо.  Оце  ще  раз  з    сіток  рибу  заберемо  та  й  досить.  Сьогодні    нам  підвезло,    і  клює  добре,  і    більше  немає  нікого…  Ми  ,  як  господарі  тут  і    щось  дачників  не  видно…
Вадим  підтримав  розмову,
- Та  сьогодні  ж  робочий  день,  напевно  на  вихідні  було  цих  відпочивальників,  як  мурах.  Бачиш  скільки  пляшок  та  пакетів  валяється  вздовж  дороги  і  он  там,  в  траві…  Ото  свинота!
       За  декілька  хвилин,    увагу  хлопців  привернуло  гудіння  автомобіля.  Далеко  від  них,  на  початку  дороги,  зупинився  БУС,  з  нього  вийшла  молодь.  В  одного  з  хлопців  через  плече  висіла  гітара.  БУС  від`їхав  по  обіч  дороги,  поміж  високу  траву  і  заглухнув.    Нерозбірливо  чулися  голоси,  один  із  хлопців  вирвався  йти  першим,    махав  рукою    в  сторону  березового  гаю,  за  ним  гуськом    прямували  інші.
Вадим  з  Олегом  переглянули  і  водночас  розсміялися.    Олег    кліпав  очима,  його  уста  скривилися,  хитнув  головою,
-  Про  вовка  промовка.      Розважаються….    Напевно  з  міста  приїхали.
 Привернувши  до  них  свою  увагу,    відразу  помітили  зі  сторони  дач  двох  чоловіків,  які  прямували  до  греблі..  
Вадим  рукою  пригладив  волосся    на  голові,  почухав  за  вухом,
-  Треба  поспішати…  Нам    свідків  не  треба.  Хоча  здається  вони  з  вудочками,  то  напевно  до  ставу,  бачиш  є  бажаючих  порибалити.

                 3
   
         Хлопці  вичікували  час,  щоб  витягнути  рибу  з  сіток    та  згодом  скупатися  і  повертатися    додому.    Раптом  із  -  за  пагорба    показався  червоний  автомобіль,  на  невеликій  швидкості  під`їжджав  до  ставу.
-  Добре,    що  далеченько  від  нас,    -  помітив  Вадим.  Йдемо    рибу  заберемо,    щоб  менше  нас  бачили.    Бачиш  і  не  вихідний    та  літо,  канікули,  люди  їдуть  відпочити….
                   Марина  хитро    примружувала  очі,  ледь  помітно  всміхнулася  до  батька,
-  Тату,  передаси  привіт  бабусі  й  діду.  А  я,  тим  часом,  скупаюся,  вода  зранку    тепленька.  Бачиш,    на  деревах  листя  не  ворушиться,  вітру  немає,  напевно  буде  гарний  день.  
       Вадим  з  Олегом    поспіхом    складали      речі  в  сумки,  мали  намір  скупатися.  Коли  почули,  як    майже  навпроти  них  зупинився  той  самий  червоний  автомобіль.    Хлопці  цього  не  очікували….    
Олег  кивнув  рукою,
 -  Дивися….  Аж  сюди  приперлися….  Чи  місця  мало…  Хай  риба  побуде  в  воді,  я  накрию  футболкою..  
       З  автомобіля    вийшла  молода  струнка  дівчина.    Хлопці  збентежено  позирали  один  на  одного…  Олег  легенько  свиснув,  косив  очі  в  сторону  Марини.  Особливо  привернули    увагу  її  красиві  ноги  і  розстебнутий  літній  халат  в  ромашках,  він    так  пасував  їй.  
   Обоє  витріщилися  на  неї  ,    аж  очі  вилазили  з  орбіт,  коли  помітили      помаранчевий  купальник,  який  виднівся    між  полами  халату.  Як  заворожені,  оглядали  ,    їли    її  очима….    Біляве  волосся  ледь  –  ледь    прикривало  плечі,  вуста  –  колір  спілої  вишні.    Великі  красиві  смарагдові  очі  кинули  до  них  погляд.  За  мить  Марина    кивнула  батькові  рукою  і  закрила  двері.  Автомобіль    розвернувся  і    швидко  поїхав  назад.  Вона  в  одній  руці  тримала  пакет,  другою  рукою  притримувала  полу  халата,  прямувала  до  них.  Хлопці,  як  обпечені  зірвалися  з  місця,  на  якусь  мить  оторопіли,    жоден  із  них  не  наважився    сказати  бодай  якесь  слово.  Її  пухкенькі  щічки  поступово  рум`яніли,    коли    вона  прискіпливим,  оцінюючим  поглядом    зміряла  хлопців  з  ніг  до  голови.  З  усмішкою  на  обличчі  розгойдала  пакет  і  кинула  собі  під  ноги.
   Її  поведінка  вразила  хлопців,  кожен  подумав,  цікаво,  ми  хіба  знайомі?
Скидаючи  з  себе  халат,  мелодійно,  дзвінким  голосом  запитала,
-  Привіт!  Ну,  як  водичка?  
Хлопців  наче  хто  окропом  облив,  одночасно  почервоніли,  побачивши  її    в  купальнику.    Ліфчик  купальника    був  замалий  для  її  пухкеньких    грудей,  здавалося,  що  ось  –  ось    просто  виваляться.  Красивий  стан,  ніжне  молоде  тіло  притягувало  погляд,  як  не  помітити  маленький  трикутник    купальника,    що  приховував    нижнє  сокровенне  місце.
         Здавалося    дівчина  хотіла  протягнути  час.  Не  поспішаючи,    складала  халат    й  одночасно,  немов  робила  виклик,  кидала  лукавий  погляд,    то    на  Вадима,то  на  Олега.    А  потім  різко  розвернулася  до  річки,  в  очах  веселики,    демонстративно    прикрила  ротика,  наче  позіхнула  від  нудьги  й  різко  жбурнула    халат  на  пакет.  
 За  мить    по  дорозі  проїхав      мотоцикл,  привів  хлопців  до  тями,  в    один  голос  привіталися,
-  Привіт!
   Вадим  вкотре  зміряв  поглядом  дівчину,  коли  вона  підійшла  до  води.  Сонячні  промені  падали  їй  на  красиві  ноги  і  між  ними,  відчуття  жару  в  тілі,    відразу  з  розгону  кинувся  у  воду.  Не  думаючи,  за  ним  поспішив  Олег.  Дівчина,  потерши  руки,    поглянула      на  речі,  що  лежали  на  бетонній  плиті.  Увагу  привернула    розстелена  сіра  футболка,  що  лежала  на  камінні,  дуже  близько  до  води.    Вона    підхопила    рукою  футболку  й  голосно  сказала,
-  О,  ще  трохи  і  в  воді  буде….
Від  здивування  округлилися  очі,  коли  побачила  два  пакети  з  доволі  величенькими  карасями,    відкопилила  нижню  губу,
 -  Ух!  Оце  уловчик!
 Озираючись  на  всі  сторони,    швидко    накрила  пакети  з  рибою.  Хлопці    стрімко  пливли  від  берега.  Вона  ж  ,  примітивши,  що  пливуть  не  озираючись,  всміхнулася  й  про  себе,  
- Не  бачили,  от  і  добре….  Гарненько  порибалили,  молодці!.  
 Й  відразу  направилася  в  воду.    Йшла  повільно,    ногами  відштовхувала  від  себе  воду,  декілька  раз  нахилялася,  набирала  воду    в  долоні  й  хлюпала  собі  на  плечі.  Вода  приємно  сповила  тіло  по  самі  груди.  Легким  рухом  руки    закрутила  волосся  під  резинку,  задоволена  шубовснулася  в  воду,  як  подалі  від  берега.  
   Хлопці    пропливши  метрів  сто,  трималися  на  воді.    Розчервонілий    Вадим    дивився  на    Олега,
-  Ти  її  знаєш?
Той    у  відповідь  крутнув  головою,
-  Та  ні  вона  не  наша    і  в  таборі  відпочинку    теж    такої  не  бачив.
-  А  може  це  з  дачників  хтось,  –  розводячи  рукою  в  воді  сказав  Вадим.
І    дразливо  продовжив,
-    Але  ж  гарна!  Сексуальна  така!    А  бачив  перси  які!  Немов  дві  груші,  ото  б  доторкнутися  рукою,    відчути  ніжність,  тепло,  торкнутися  губами  …
Олег    сердито  з  усієї  сили    правою  рукою  вдарив  по  воді  в  сторону  друга,
-  Так,  замовкни,  підкидаєш  в  вогонь  дрова  !  Хай    гарячка  в  нас  відійде,  охолонемо  трохи…
Обличчя  Вадима  світилося  від  феєричних  думок,  наче  попав  промінь  сонця,  примружував  очі  і  продовжив,
 -  А  може  познайомимося?    Така  довгонога  красуня!  Що  скажеш?  Чи  може  вже  додому    будемо  збиратися?
-  Зачекай,  не  гони  коні,  повернемося,  а  там    буде  видно,
-  занурюючись  в  воду  відповів  Олег.
       Марина  не  наважилася  пливти  до  хлопців,  хто  знає,що  за  одні,  може  в  них  мухи  в  голові.  Плавала,  примружувала  очі  від  сонця  і  інколи  хитро  з  усмішкою    позирала  в  сторону  хлопців.  А    вони  мабуть  таки    нічого…  Напевно  місцеві  рибалки,  видно  без    автомобіля,  а  можливо  за  ними  хтось  має  приїхати,    копошилися  думки  в  голові.  Наче  про  щось  замислившись  посміхнулася,  лягла  на  спину,  розставивши  руки  і  ноги  лежала  на  воді.
         Зовсім  поряд  плескіт  води,  привернув  її  увагу,  хлопці  підійшли  близько.  Вона  відразу  стала  на  ноги  й  ледь  підійнявши  голову  вверх    поспішила  на  берег,  вони    повільно  йшли  слідом  за  нею.  
Вадим  підморгнув  Олегу,  вирішив  поспілкуватися  з  дівчиною,
-  А  погода  класна  сьогодні,  водичка  тепла…    А  тобі  як?  
-  Так!  Гарна  водичка  й  чудовий  день!  Це,  що  привід  до  знайомства?  -  запитала  Марина.
 Хлопці    розстелили    великий    махровий    рушник,  лягли  на  нього  ниць,  позирали  один  на  одного.
Майже  поруч    Марина  розстеляла  свій  рушник,
-  А  ви  так,    нічого  собі    -    горобчики,  можна  й  познайомитися    та  чи  варто,  я  не  місцева.  Так    собі,  залітна  пташка  і  все.  Гадаю  хоч  земля  і  кругла,  але  навряд    чи  колись    здибаємося.
Дівчина    лягла  на  рушник  спиною,  розставивши    руки  в  різні  сторони,  
-  А  ви    добре  плаваєте!    Так  швидко,  я  так  не  вмію…
Хлопці  переглянулися….    Вадим    встав,  кивнув  рукою  до  ставка,
-  А  хочеш  я  тобі  лілій,  отих,  білих  принесу.
-  Так  вони  ж  далеко,  -  мило  посміхнулася  дівчина  й  продовжила,
-  Прямо  отакі  сміливі?
В  пакеті    задзвонив    телефон,  зазвучала  музика,  за  мить  дівчина  витягла  його  і  відійшла  в  сторону.    Хлопці  тільки  й  почули  ,  -  »    А  чому  так  швидко?  Ну    добре  тату,  добре!  »
Олег    ліг  на  спину,  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    в  блакитне  небо,
-  А    давайте  всі    зараз  попливемо,    он  туди,  під  пагорб,  це  недалеко.  Сама  вибереш,  яку  душа  побажає,  може  жовту  захочеш…  Ми    тебе  підтримаємо,  чи    ти  боягузка,не  наважишся  з  нами  пливти?
 Запала  тиша…  Марина  присіла    склавши  під  себе    ноги,  ледь  прихилившись,    надавлювала  кнопки  в  телефоні.    Вадим  намагався  не  дивитися  на  її  груди  та  погляд  сам  прилипав,  як    та  оса  до  меду.    Олег  помітивши  торкнувся  його  руки,
-  То,  що,  як  ні,  то  ми  мабуть  будемо  додому  повертатися.
Дівчина  поклала  телефон  в  пакет  і  до  хлопців,
-  А,  що  слабо?  Здрейфили!  Я  так  і  повірила,  що  ви  так  далеко  попливете.
Вадим  пхикнув,
-  Нікому  не  слабо!  Давай  Олег  покажемо  їй,  як  наші  плавають.
Вони  з  розгону  кинулися  в  річку,    кілька  раз  пониряли,  а  потім  швидко  попливли    в  сторону  лілій.  
         З  кілька  хвилин  по  дорозі    їхав  червоний  автомобіль.  Марина  знала,  що  це  їде  батько.  Вона  поспіхом    у  свій  пакет  всунула  один  пакет  з  рибою,  саме  з  тією  рибою,що  наловили  хлопці.  Позирнула    на  хлопців,  ті    вже  майже  допливли  до  лілій.  Рукою  з  волосся  зняла  резинку  і  махнувши  рукою,  пробурчала,
-У  одного  забрала,  а  в  другого  ні,  так  не  чесно.  Хай  знають  наших,  міських…  Хай  запам`ятають  незнайомку.
 І  прикривши  халатом  другий  пакет  з  рибою,  взяла  в  руку,  
-  Важкувато,    але  нічого….  
Ту  футболку,що  була  зверху  риби,  поспіхом  розстелила  на  камінець,  подумки  тішилася,  нехай    відразу  не  побачать,    ото  буде  сюрприз.  Перевалюючись  з  ноги  на  ногу,  поспішила  до  автомобіля,  батько  вже  розвернувся    і  під`їхав  до  неї,  через  вікно  здивовано  запитав,
-  Ти,  щось  несеш  чи,  що?
-  Це  хлопці  пригостили,  гарних  карасиків  наловили.  Такі  щедрі,  тож  не  відмовлюся.    Юшки  наваримо,  тут  і  на  тараньку  до  пивця  досить,  кажуть  сьогодні  добре  клювало.
               Вадим  з  Олегом,    набравши    в  руку  по  кілька  лілій,  саме  розвернулися  пливти  назад,  коли  побачили,  як    дівчина  сідала  в  автомобіль.    За  мить    під  колесами  різко  здійнялася  пилюка.  Автомобіль  набирав  швидкість,тихий  гул  розстелявся  над  річкою,топився  в  ній…  
     Вадим  здивовано  до  Олега,
-  Ти  подивися,  навіть  не  дочекалася,  покидаймо  ці  лілії,  до  чого  вони  тепер…    Гайда,  повертаємося  до  берега.
-  От  трясця,  навіть  не  познайомилися.  Але  ж  красива,  -  майже  кричав  Олег.
Хлопці    подалі  від  себе  відкинули  лілії  і  намагалися  якнайшвидше  добратися  до  берега.
                 Часто  переводячи  подихи,  нарешті  попадали  на  рушник.  Олег    хіхікнув  й  голосно,
- От  два  дурні.  Така  рибка,  ну  красуня,  може  з  містечка,  здається  роками  така  ж  ,  як  і  ми.  Хоча  б  ім`я  дізналися,  чи  номер  телефону  взяли,  от  два  турки,  була  рибка  в  сітці  та  втекла..
Декілька  хвилин  відпочинку  й  хлопці  збиралися  додому.  Вадим  підскакуючи  на  одній  нозі,  одягав  штани  й  до  Олега,
-  Поклади  рушник  в  сумку  і  давай  в  темні  пакети  заховаємо  рибу,  нащо,  щоб    всі  бачили    та  заздрили  нашому  улову.
Нічого  не  помічаючи,  підхопив  свою  футболку,  очі    застигли  від  подиву,  чоло  покрилося  потом,  язик  прикипів  до  піднебіння.    Ледве  видавив  з  себе,
-  Олег  подивися  сюди….
Хлопець,не  звертаючи  уваги  на      обличчя,  згинаючись  до  сумки,  весело  запитав,  
-  І  що    там  нового    я  не  бачив?
Від  побаченого,  здивовано  кліпав  очима.  Не  міг  повірити,  все  це  сприйняти,    на  обличчі  почервонів,    мов  варений  рак.    З  силою,  долонею    стукнув  себе  по  лобі  й  голосно,
- От  телепні!  Оце  так  краля!  Оце  так  довгонога  красуня!  Оце  так  незнайомка!
                                                                                                                                                       серпень2019р.                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Амадей

Я тобі подарую усі зорі на небі (авторська пісня)

Я  тобі  подарую,  всі  зорі  на  небі,
Всі  написані  мною  вірші  і  пісні,
І  нічого  в  житті,  більш  від  тебе  не  треба,    (2  рази)
Повернися  до  мене  в  чарівному  сні.                (2  рази)

Подаруй  мені  ніжну,  ласкаву  усмішку,
Поцілунком  зігрій  душу  спраглу  мою,
І  душа  моя  пташкою  випорхне  з  клітки,    (2  рази)
Ми  опинимось  разом  з  тобою  в  раю.                (2  рази)

Там,  де  сонце,  і  квіти,  квітнуть  тільки  для  тебе,
Де  співають  для  тебе  п"янкі  солов"і,
І  я  славити  Господа  буду  на  небі,                        (2  рази)
За  ту  радість  і  щастя  у  серці  моім.                      (2  рази)

Я  тобі  подарую,  усі  квіти  що  квітнуть,
Всі  мелодіі  серця,  які  тільки  є,
Почуття  наші  сонцем  над  світом  засвітять,  (2  рази)
З  солов"ями  співатиме  й  серце  моє.                          (2  рази)

Подарую  тобі,  вечір  із  зорепадом,
Коли  зорі  долонями  можна  ловить,
Ми  з  тобою  кохана  всю  ніч  будем  разом,            (2  рази)
Пить  нектар  поцілунків,  від  щастя  п"яніть.        (2  рази)

Я  тобі  подарую,  своє  серце  в  долоні,
На  коліні  співатиму  кращі  пісні,
Почорніють  від  щастя  засніжені  скроні,                (2  рази)
Ти  залишишся  сонечком  в  серці  моім.                          (3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Tanita N

Казочка на ніч

Добре  хатку  свою  мати  —
Сплять  у  нірках  мишенята,
У  гніздечках  —  пташенята,
У  корівнику  —  телята.

Павутинку  павучок
сплів  собі  як  гамачок.
Равлик  —  той  свою  хатинку
якось  примости  на  спинку.

Ведмежата  у  барлозі  сплять,
коли  навкіль  морози.
Попід  берегу  хатинку
звів  бобер,  ото  домівка  —
поряд  річка,  ліс,  комфорт  —
ну,  справжнісінький  курорт!

А  у  крабика  домівка  —
мушля  з  моря,  от  картинка!
Хоче  —  спить  в  ній,  хоче  —  ні,
бульк  у  море,  й  вже  на  дні.

В  морі  друг  у  нього  є,
коником  його  він  зве.
Він  не  схожий  на  земного,
бо  морський  він,  й  що  такого?

Коник  теж  домівку  має,
та  за  крабиком  скучає.
Запросив  в  свою  домівку
його  крабик  в  якусь  днинку.

Каже  :  "Ванна  в  мене  є,
буде  плавати  там  де".
Так  і  ходять  вони  в  гості  час  від  часу...
Ну,  вже  досить  нашу  казочку  казати,
бо  пора  уже  всім  спати...

Закривайте  оченята,  дорогі  мої  малята.
Нічка  вже  прийшла  до  нас.
Всім  добраніч!  Спати  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844812
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Eva1904

Будь счастлив

Будь  счастлив,  и  любим  всегда,  
А  между  нами  рвётся  нить...  
И  пусть,  ни  страха,  ни  стыда,  
Ведь,  ничего  не  изменить...

Идём  теперь  по  -  одному.  
Ни  общих  тем,  ни  общих  дней.
Тебя  уже  не  обниму,  
Не  стану  ближе  и  родней.

Холодных  стерв  сейчас  пора
И  чем  бездушней,  тем  -  нужней.  
С  ней  будешь  -  завтра,  а  вчера  
Моя  рука  была  в  твоей...

Пусть,  будет  рядом  в  час,  когда  
Печаль  осядет  на  груди...  
Будь  счастлив  и  любим  всегда,

Но,  впредь,  ко  мне  не  подходи!

А.В.  #annvishtak  #annaslittlepoetry

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844798
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Редьярд

Для тебе буду…

Для  тебе  буду  небом,  
якщо  ти  здІймешся  у  вись.
Для  тебе  буду  сонцем,
щоб  темні  хмари  розійшлись.

Для  тебе  буду  морем,
якщо  ти  станеш  кораблем.
Коли  навколо  горе,
то  знай,  у  тебе  є  тотем.

Розправлюся  вітрилом,
побачиш  чУдні  береги.
Я  зможу  стать  Шекспіром,
сонети  напишУ  палкі.

Я  буду  твОїм  вовком,
як  підкрадЕться  підлий  лис.
Ласкавим,  ніжним  шовком,
щоб  ми  з  тобою  обнялИсь.

ПеретворЮсь  мольбертом,
Якщо  ти  станеш  полотном.
БудУ  твоїм  Декартом*,
щоб  «докопатись»  до  основ...

Для  тебе  буду  злива,
в  засушливі,  палючі  дні.
Коли  бракує  дива,
То  створю  казку  на  землі.

Я  зАвжди  буду  поряд,
я  бУду  у  твоїй  душі.
А  як  прийдеться  плакать,
то  від  емоцій  радості...

Хоч  я  й  досі,  знать  не  знаю,
яка  ти,  де  ти,  хто  ти  ?
Та  все  ж  я  вірю,  що  впізнаю,
як  будеш...йти...навпроти...


Рене  Декарт-  французький  філософ,  фізик,  фізіолог,            математик,  основоположник  аналітичної  геометрії.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835931
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 11.08.2019


archic

На память

Солнце  расплавится,    станут  белее  карнизы
Город  в  пыли  и  в  тянучках  машинных  «блокад»
Лето  оставит  на  память  ветра  и  капризы
Запах  акаций  и  моря  -    модней  чем  "Brocard"

Скошенных  трав  и  лугов  золотые  просторы
Вольные  мысли,    что  шепчут  покинуть  причал
И  посетить  величавые  черные  горы,
Бросив  сомнения  с  края  оборванных  скал

Выжженных  дней  тишина  -  нарисует  закаты
Бархат  небес  в  горизонте  растает  едва,
Где-то  вдали  отблеск  молний  и  грома  раскаты,
Вдруг  потревожат  размеренность  жизни  двора

Тихий  уют  и  брусчатка    дорог  одиноких
Тайны  рассказаны  лично  тебе  не  спеша
Тень  коренастых  платанов  не  очень  высоких
И  окрыленная  югом  родная  душа

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839540
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 10.08.2019


archic

Южное сердце

Слова  растворяются  сахаром  в  жженом  кофе,
А  мы  неизменно  целимся  невпопад
Опять  по  больному  –  мы  в  этом  конечно  профи
Проколота  грудь,  как  булавкою  от  наград

Бегут  муравьи  на  работу  смиренно,  чинно
Похожи  на  нас,  только  нет  бесконечных  войн,
Впиваются  взглядом,  на  выставке  дней,  картины,
Когда  одиноко  и  страшно  –  ты  просто  пой

Замазывай  раны,  заклеивай  скотчем  лампы,
Пока  еще  светят  -    в  них  медленно  тает  жизнь
Весенняя  ночь,  словно  ель  распустила  лапы
И  в  сбивчивом  танце  пытается  нас  кружить

Последние  капли,  как  слезы  кофейных  зёрен
Для  писем  быть  может  время  совсем  не  то,
Я  в  них  отправляю  частичку  большого  моря
В  твой  город  с  чужими  вокзалами  и  метро

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829661
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 10.08.2019


archic

Тишина - это тоже музыка…

 Тишина  тоже  умеет  говорить.  Говорит  она  у  всех  по-разному  ,  по  особенному.  Для  кого-то  это  пугающие  наполненные  чувством  тревоги  и  сомнений  моменты,  которые  вот-вот  еще  немного  и  задушат  в  своих  невидымых  объятиях,  и  не  оставят  даже  и  следа,  а  для  других  –  это  счастливые    минуты  или  секунды  ,  которые  льются  нескончаемым  потоком  музыки  и  вдохновения,  окрыляя  и  возвышая  над  будничностью  и  суетой  ,  всего,  что  является  неотъемлемой  частью  нашего  существования.    Тишина  -  это  в  конце  концов  жизнь,  это  правда,  оголенный  нерв  и  уязвимое    место  ,  которое  мы  часто  пытаемся  прикрыть  сторонними  звуками,  ничего  по  своей  сути  не  значащими,  но  порой  так  необходимыми  и  будто  -  бы  важными.  Тишина  –  это  нечто  невообразимо-таинственное  и  в  тоже  время  одиноко-пугающее  ,  в  общем  для  каждого,  этой  свой  роман,  повесть  или  отдельная  история,  наполненная  бесконечным  диалогом  наедине  с  самим  собой,  в  этом  огромном  ,  потрясающе  красивом  и  до  конца  неизведанном  мире…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417436
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.08.2019


inshy

Куранти

Розпусти  свої  русі  коси,
Золотисті,  неначе  сонях...
Твої  ніжки  я  хочу  босі
Потримати  в  cвоїх  долонях...

Поцілую  я  кожен  пальчик,
І  доріжкою  -  до  колінок,
Тільки  цього  ти  вже  не  бачиш...
Божеволіє  твій  годинник,

Що  у  грудях  шалено  б'ється,
Реагує  на  кожен  дотик...
Ну  а  мій  в  унісон  озветься
За  хвилину,  мабуть,  усоте

Чи  частіше,  та...  Б'ють  куранти,
Грає  музика  тихо-тихо...
Я  наллю  тобі  трохи  "Фанти",
Пий,  хороша,  та  дихай...  дихай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797176
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 10.08.2019


archic

Рассыпались стихи .....

Рассыпались    стихи  и  стали  инеем,
На  ледяных  щеках,  теперь  они  безмолвные,
Твоих    ладоней  снова  снятся  линии,
Как  две  дороги  без  изгиба    ровные.

Дождь  за  окном  нас  сделал  молчаливее,
Он  подарил  нам  песни  монотонные,
Мы  от  любви  становимся    счастливее,
Летим  как  ангелы,  смеясь  ,немного  сонные.

Пусть  мир  живет  своею  жизнью  серою,
Ты  улыбнись  и  вытри  краски  черные,
В  беде  и  горе  будь  всегда  мне  верною,
Мы  на  любовь  с  тобою  обреченные…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93273
дата надходження 18.09.2008
дата закладки 10.08.2019


inshy

Звони…

Боишься,  что  ты  -  любишь  больше?
И  я  точно  также  боюсь...
Всё  кончится,  скоро  уйдёшь,  и...
Ну,  здравствуй  опять,  моя  грусть...

Свой  день  начинаю  с  надежды,
Что  первая  ты  позвонишь,
С  касания  рук  твоих  нежных,
Оставшихся  в  памяти  лишь...

Мечтая,  становится  легче.
Считаю  унылые  дни,
Живя  ожиданием  встречи...
Звони  же  мне  чаще,  звони...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796431
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 10.08.2019


Амадей

Я тобі подарую усі зорі на небі (авторська пісня)

Я  тобі  подарую,  всі  зорі  на  небі,
Всі  написані  мною  вірші  і  пісні,
І  нічого  в  житті,  більш  від  тебе  не  треба,    (2  рази)
Повернися  до  мене  в  чарівному  сні.                (2  рази)

Подаруй  мені  ніжну,  ласкаву  усмішку,
Поцілунком  зігрій  душу  спраглу  мою,
І  душа  моя  пташкою  випорхне  з  клітки,    (2  рази)
Ми  опинимось  разом  з  тобою  в  раю.                (2  рази)

Там,  де  сонце,  і  квіти,  квітнуть  тільки  для  тебе,
Де  співають  для  тебе  п"янкі  солов"і,
І  я  славити  Господа  буду  на  небі,                        (2  рази)
За  ту  радість  і  щастя  у  серці  моім.                      (2  рази)

Я  тобі  подарую,  усі  квіти  що  квітнуть,
Всі  мелодіі  серця,  які  тільки  є,
Почуття  наші  сонцем  над  світом  засвітять,  (2  рази)
З  солов"ями  співатиме  й  серце  моє.                          (2  рази)

Подарую  тобі,  вечір  із  зорепадом,
Коли  зорі  долонями  можна  ловить,
Ми  з  тобою  кохана  всю  ніч  будем  разом,            (2  рази)
Пить  нектар  поцілунків,  від  щастя  п"яніть.        (2  рази)

Я  тобі  подарую,  своє  серце  в  долоні,
На  коліні  співатиму  кращі  пісні,
Почорніють  від  щастя  засніжені  скроні,                (2  рази)
Ти  залишишся  сонечком  в  серці  моім.                          (3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Амадей

ПОТЯГ ЩАСТЯ

Мій  потяг  мчить  до  станціі  "Весна"
Не  дивлячись,  що  вже  проскочив  "Літо",
Хоча  й  на  моіх  скронях  сивина,
Та  хочеться  іще  життю  радіти.

Ще  Муза  в  гості  часто  загляда,
На  струнах  серця  інколи  заграє,
Та  так,  що  кров  вирує  молода,
І  серденько  як  в  юності  кохає.

Душа  іще  трояндою  цвіте,
Не  дивлячись,  що  вже  дорослі  діти,
Із  серця  ллється  почуття  святе,
І  хочеться  у  небеса  злетіти.

І  пісня  з  серця  ллється  через  край,
В  гаю  співає  разом  з  солов"ями,
Й  шепоче  серденько:"Кохай  іі,  кохай"!  
І  я  у  віршах  душу  виливаю.

Я  в  потягу  життя  іі  зустрів,
Зайшла  Вона,  на  станціі  "Страждання",
Зігріть  іі  теплом  душі  хотів,
І  ій  подарувать,  п"янке  кохання.

Наш  потяг  мчить  до  станціі  "Любов",
Позаду  станціі  "Біль",  "Смуток"  і  "Печалі",
Я  вдячний  Господові  знов,
Що  потяг  мчить  у  світлі  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Sukhovilova

Зупинися…

Зупинися  на  хвилину,
Обернися  хоч  на  мить,
Подивися  на  долину,
На  пригоду,  що  манить.
Не  ходи  по  колу  тінню,
Досить  вже,  послухай  дощ,
Цей  холодний,  цей  осінній,
Що  цілує  тіло  площ.
Чуєш,  як  шепоче  листя,
Що  під  ноги  вже  лягло?
А  позаду  даль  імлиста
З  словом  "вихід"  на  табло.
Вже  набридли  сірі  будні,
Розірву  їх  на  шматки,
Із  минулого  в  майбутнє
Я  купила  два  квитки.
Десь  дерева  зашуміли,
Гойдалки  в  дощах  стоять,
Руку  дай  і  полетіли,
Хай  внизу  жалі  хриплять.
В  щасті  будем  відмокати,
В  ніжних  песлюстках  троянд,
Будем  щось  нове  стрічати
В  сяйві  місяця  й  гірлянд.
Я  купила  нам  пригоду,
Ось  квиток,  поруш  закон...
Він  -  це  кладка  у  свободу,
В  кардинальних  змін  сезон.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Sukhovilova

Зупинися…

Зупинися  на  хвилину,
Обернися  хоч  на  мить,
Подивися  на  долину,
На  пригоду,  що  манить.
Не  ходи  по  колу  тінню,
Досить  вже,  послухай  дощ,
Цей  холодний,  цей  осінній,
Що  цілує  тіло  площ.
Чуєш,  як  шепоче  листя,
Що  під  ноги  вже  лягло?
А  позаду  даль  імлиста
З  словом  "вихід"  на  табло.
Вже  набридли  сірі  будні,
Розірву  їх  на  шматки,
Із  минулого  в  майбутнє
Я  купила  два  квитки.
Десь  дерева  зашуміли,
Гойдалки  в  дощах  стоять,
Руку  дай  і  полетіли,
Хай  внизу  жалі  хриплять.
В  щасті  будем  відмокати,
В  ніжних  песлюстках  троянд,
Будем  щось  нове  стрічати
В  сяйві  місяця  й  гірлянд.
Я  купила  нам  пригоду,
Ось  квиток,  поруш  закон...
Він  -  це  кладка  у  свободу,
В  кардинальних  змін  сезон.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Sukhovilova

Зупинися…

Зупинися  на  хвилину,
Обернися  хоч  на  мить,
Подивися  на  долину,
На  пригоду,  що  манить.
Не  ходи  по  колу  тінню,
Досить  вже,  послухай  дощ,
Цей  холодний,  цей  осінній,
Що  цілує  тіло  площ.
Чуєш,  як  шепоче  листя,
Що  під  ноги  вже  лягло?
А  позаду  даль  імлиста
З  словом  "вихід"  на  табло.
Вже  набридли  сірі  будні,
Розірву  їх  на  шматки,
Із  минулого  в  майбутнє
Я  купила  два  квитки.
Десь  дерева  зашуміли,
Гойдалки  в  дощах  стоять,
Руку  дай  і  полетіли,
Хай  внизу  жалі  хриплять.
В  щасті  будем  відмокати,
В  ніжних  песлюстках  троянд,
Будем  щось  нове  стрічати
В  сяйві  місяця  й  гірлянд.
Я  купила  нам  пригоду,
Ось  квиток,  поруш  закон...
Він  -  це  кладка  у  свободу,
В  кардинальних  змін  сезон.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Sukhovilova

Зупинися…

Зупинися  на  хвилину,
Обернися  хоч  на  мить,
Подивися  на  долину,
На  пригоду,  що  манить.
Не  ходи  по  колу  тінню,
Досить  вже,  послухай  дощ,
Цей  холодний,  цей  осінній,
Що  цілує  тіло  площ.
Чуєш,  як  шепоче  листя,
Що  під  ноги  вже  лягло?
А  позаду  даль  імлиста
З  словом  "вихід"  на  табло.
Вже  набридли  сірі  будні,
Розірву  їх  на  шматки,
Із  минулого  в  майбутнє
Я  купила  два  квитки.
Десь  дерева  зашуміли,
Гойдалки  в  дощах  стоять,
Руку  дай  і  полетіли,
Хай  внизу  жалі  хриплять.
В  щасті  будем  відмокати,
В  ніжних  песлюстках  троянд,
Будем  щось  нове  стрічати
В  сяйві  місяця  й  гірлянд.
Я  купила  нам  пригоду,
Ось  квиток,  поруш  закон...
Він  -  це  кладка  у  свободу,
В  кардинальних  змін  сезон.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Протоієрей Роман

Коварство

Коварсто  -  не  в  предательстве,  признаться,
А  в  лицемерных  ласках  завсегда! 
Простить  измену  можно  попытаться,
Коварство?  -  Не  взыщите,  -  никогда!

Неверности  неведомы  нюансы  -
Она,  как  смерть,  неотвратима  и  прочна! 
Что  либо  изменить  -  ничтожны  шансы, 
Когда  оборвана  сердечная  струна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844313
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Любов Іванова

ТИШИНА РАССВЕТНАЯ

[b][i][color="#0b5fb3"][color="#b30b1b"]Т[/color]уман  уползает  в  поля  и  долины,
[color="#b30b1b"]И[/color]з  влаги  на  травы  ложится  роса.
[color="#b30b1b"]Ш[/color]умит  еле    слышно  листок  тополиный
[color="#b30b1b"]И[/color]  где-то  звенит  в  чистом  поле  коса.
[color="#b30b1b"]Н[/color]у  разве  возможно  в  восход  не  влюбиться,
[color="#b30b1b"]А[/color]леет  вдали,    освещая  окно...

[color="#b30b1b"]Р[/color]азгадка  в  одном,  я  -  Вселенной  частица...
[color="#b30b1b"]А[/color]  значит  все  это  мне  видеть  дано!!
[color="#b30b1b"]С[/color]веркает,  играет    роса  жемчугами
[color="#b30b1b"]С[/color]труится  из  сада  цветов  аромат,
[color="#b30b1b"]В[/color]от  так  я  могу  наслаждаться  часами,
[color="#b30b1b"]Е[/color]й-Богу,    восход  чародейством  богат.
[color="#b30b1b"]Т[/color]андем  красоты    и    блаженства    святого,
[color="#b30b1b"]Н[/color]ачало  начал,  зарождение  дня...
[color="#b30b1b"]А[/color]  то,  что  другие  увидеть  не  могут,
[color="#b30b1b"]Я[/color]  любящим  сердцем  готова  обнять.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844195
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Амадей

ЗІРКА КОХАННЯ

Моя  ти  зіронько  кохання,  неземна,
Ота,  що  часто  так  ночами  сниться,
Надворі  літо,  та  в  душі  весна,
І  від  кохання  нам  ніде  не  діться.

Чарівний  погляд  твій,  мене  давно  п"янить,
П"янять  мене,  твоі  зелені  очі,
Вертаюсь  в  юність,  тіло  все  тремтить,
Відчуть  тебе  в  своіх  обіймах  хочу.

Співають  радо  в  серці  солов"і,
Й  черемха  розцвіла    у  лузі,
У  віршах  почуття  виплескую  своі,
Бо  ми,  давно,  уже  не  просто  друзі.

Те  почуття,  що  не  дає  нам  спать,
І  в  снах  твоі,  такі  щасливі  очі,
Господь  створив  кохання,  щоб  кохать,
До  тебе  лину,  люба,  в  снах  щоночі.

Твоя  усмішка  сонечком  сія,
Зіркою  з  неба  душу  мою  гріє,
Із  серця  лине  пісня  солов"я,
Моє  кохання,  і  моя  надія.

Нам  Бог  дає  життя,  щоби  любить,
Любить,  і  є,  найбільша  насолода,
Я  насолоджуюсь  коханням,  кожну  мить,
Кохання  п"ю,  неначе  в  спеку  воду.

Кохання  в  серці  полум"ям  горить,
Зове  мене,  твоя  чарівна  врода,
Так  ніжно,  вірно,  трепетно  любить,
-  Від  Господа  найбільша  нагорода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844050
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Денисова Елена

Між нами

Між  нами  –  
відчудження  ями,
незвані  відлуння  гірких  непотрібних  розмов.
Не  треба
дивитись  на  небо,
шукати  там  відповідь:  де  загубилась  любов.

А  тиша  
усе  голосніша...
Не  можу  повірити  й  досі  в  байдуже  "пробач".
Мовчання  –  як  сповідь  остання,
як  зимного  вітру  у  вітах  оголених  плач.

"Знайомі".
Ми  просто  "знайомі"...
Залишилось  в  пам'яті  зоряність  ніжних  ночей.
Здається,
що  все  це  минеться,
та  тільки  мені  не  забути  коханих  очей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843627
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 03.08.2019


ТАИСИЯ

ИЗЮМИНКА.

Она  скромна…  насыщенного  цвета…
Не  брезгует  попариться  в  печи…
Она  хранит  изысканный  вкус  лета
От  спелых  гроздьев,  вызревших  в  ночи.

Изюминка  всегда    у  нас  в  почёте.
Особый  вкус  изделью  придаёт.
Приятнее  иметь  её  в  компоте,
Но  можно  и  украсить  анекдот.

Красотка  для  венца  уже  созрела.
Ей  в  этом  не  препятствует    Творец.
Амурчику  он  поставляет  стрелы,
Благословляя  пары  под  венец…

А  женщина  с  изюминкой!  О  Боже!
Совсем  не  то,  что  мымра  без  затей.
Мужчина  с  ней  готов  делить  и  ложе,
И  даже  больше  -    вырастить    детей...

Изюминка  во  всём  незаменима.
Ведь  без  неё  немыслим  интерес.
Но…женщина  с  изюминкой  ранима,
Поскольку    к  ней  неравнодушен  бес.

27.  06.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 30.07.2019


Віталій Назарук

БАБУСЯ І ВНУЧКА

Горять  вуста  забутими  цілунками
І  стан  дівочий  бабці  до  лиця.
Встає  одна  туманними  світанками,
Хоч  їй  ще  стати  можна  до  вінця.

Легка  хода,  якась  не  по-жіночому,
Та  тополина  в  полі,  що  одна.
Нікуди  не  ходила  з  дому  отчого,
Висока  в  неї  за  любов  ціна.


Вона  вже  знає  смак  тої  отрути,
Давно  її  розплетена  коса.  
Часами  в  ліжку  прагне  ще  почути
Слова,  які  ніхто  їй  не  казав.

Росте  онучка  –  сцена  й  фортепяно,
Бабця  –  це  захист  внучки  від  біди.
Вона  її…    Красива  і  слухняна…
Єдина  втіха  раз  і  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843396
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Любов Іванова

В РАЗЛУКЕ Я, ЧТО РАНЕНАЯ ПТИЦА

[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно  так  судилось  нам  с  тобою,

[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил,  -  ты  бросил  на  ходу,
[color="#e01086"]А[/color]    теперь  лишилась  я  покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най,  любимый,  я,  как  прежде  жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето  мне  не  дарит  больше  радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний  рассвет  не  шлет  лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то  прогонит  мне  печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть  ли  тот,  кто  сердцем  будет  чист?

[color="#e01086"]Я  [/color]была  любимой  и...  летала

[color="#e01086"]Ч[/color]увств  без  крыльев  в  этом  мире  нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько  сразу  всё  бесцветным  стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой  счастьем  -  гаснет  свет...

[color="#e01086"]Р[/color]азошлись  у  нас    судьбы  дороги
[color="#e01086"]А  [/color]теперь  у  каждого  свой  путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о  не  все  подведены  итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть  любовь,  что  не  дает  уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь  пройдёт  и  сменится  рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым  светом  скрасится  восток.
[color="#e01086"]Я[/color]  подруг  не  слушаю  советы,  

[color="#e01086"]П[/color]ропишу  о  боли  между  строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает  день,  его  заменит  вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за  леса  выплывет  луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь  событий  ляжет  вновь  на  плечи,
[color="#e01086"]А[/color]  беда  лишь  в  том,  что  я  одна.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Волинянка

Не свята

Я  не  свята,  хоча  й  не  зовсім  грішна,
Комусь  –  жорстка,  для  когось  –  надто  ніжна.
Хтось  скаже,  що  сердечна  і  проста,
Хтось  відвернеться  –  стулені  вуста.

Криклива,  чепурна  чи  ґонорова,
Щаслива,  незалежна  чи  сурова,
Сумую  з  кимось,  з  кимось  веселюся,
А  ще  буває,  плачу  і  сміюся.

Комусь  приємна,  а  комусь  не  дуже,
А  ще  комусь  яка  я  є,  байдуже.
На  всіх  життєвих  стежках,  де  ходила,
Фальш  в  борознах  і  травах  розгубила.  

І  виплакала  тільки  свої  сльози,
Несла  за  спиною  лиш  те,що  була  в  змозі,
Життя  уроки  не  завжди  здала  відмінно,
Та  справжньою  була  і  є  незмінно.

Така,  як  є…  Я  зовсім  не  свята…
Несу  уперто  власного  хреста…
Такою,  яка  є,  мене  прийміть,
Не  можете?  –  з  дороги  відійдіть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842998
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 25.07.2019


ЮНата

Я хочу паузу…


                 
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  нічого  не  трапляється…
Застигне  думка  в  німоті,
В  повітрі  тиша  розчиняється…

Я  просто  дивлюся  на  світ
У  звичній  цій  його  буденності.
І  він,  сповільнивши  політ,
До  мене,  може,  теж  повернеться…

І  хай  ця  пауза  –  лиш  мить,
Та  раптом  стане  новим  подихом,
І  життєдайно  забринить
Душа  захопленням  і  подивом…  

Цей  світ  в  невпинній  суєті…
І  як  він  досі  ще  тримається?
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  на  мить  все  зупиняється…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 23.07.2019


Капелька

Есть в мире очень много тайн

Есть  в  мире  очень  много  тайн,
Они  играют  свои  роли.
О  них  побольше  узнавай,
Иначе  будут,  словно,  тролли.

И  станут  сказки  всем  внушать
Про  то,  что  было  и  что  будет.
Порой  не  сразу  разобрать:
"Где  скрылся  волк  в  овечьей  шкуре?"

Летят  по  небу  облака,
Одеты  в  белые  одежды,
А  ведь  их  вес  и  их  цена  
Земными  мерками  безбрежны.

"Их  вес-  сказали  -сотни  тонн."
Учёные  наверно  шутят.  (1)
Они  ж  не  камень  и  не  слон.
Здесь  явно  что-то  хитро  мутят.

Ведь  если  б  были  сотни  тонн,
То  падали  б  как  град  на  землю.
Представь,  свалился  сверху  слон,
Помял  людей  и  их  одежду...

Так  что  такое  облака?
Стена,  но  это  же  не  крепость?
Как  пролетают  их  тогда?
Учёные  несут  нелепость.

Есть  в  мире  много  сложных  тем
-Сплошные  тайны  и  загадки.
Они  подарены  нам  всем,
Чтоб  были  мы  честны  и  кратки.

(1)-Согласно  официальным  данным
современной  науки  одно  перистое  
облако  весит  в  среднем  800  тонн.
Кучевое,  кудрявое  облако,  которое
радует  нас  в  хорошую  погоду,  
объёмом  в  один  кубический  километр
весит  500  тонн.
 
                                         Май  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Валерія19

Без тебя

Все  опостыло  без  тебя…
И  день  не  день,  и  снег  -  не  снег.
И  солнце  светит  как  луна,
И  время  замедляет  бег.

Все  как  всегда,  но  НЕТ  тебя
Есть  мелочь  жизни,  суета
Все  как  всегда,    но  без  тебя,
Без  нежных  слов    и  без  тепла.

И  солнце  светит  как  всегда,
И  в  небе  те  же  облака,
И  день  сменяет  та  же  ночь,
И  боль  разлуки  с  нею  прочь.

Живу  надеждой  и  мечтой.
И  пусть  не  я  сейчас  с  тобой,
И  пусть  тоска,  что  волчий  вой
Сжимает  душу,  как  петлей.

Но  за  разлукой  встрече  быть.
И  будешь  ты  меня  любить.
Как  не  любил  еще  никто,
Поверь  -  не  каждому  дано

Тебе  я  нежность  подарю.
И  счастьем  щедро  по  утру
Я  застелю  твою  судьбу,
Родной,  я  так  тебя  люблю


Стихотворение  написано  моему  супругу  в  те  времена,когда  мы  были  очень  молоды  и  разлука  для  меня  была  чем-то  очень  страшным.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842240
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019


Любов Іванова

БЫТЬ ПРОСТО…ГОСПОЖОЙ

[b][color="#057d51"]Как  хорошо  быть  просто....Госпожой
Когда  мужчина  отдан  нам  всецело
Горячим  сердцем,  преданной  душой
Клубком  желаний  и  горячим  телом.

А  ты  на  троне  бешеных  страстей,
Все  по  плечу...  и  все  тебе  под  силу.
А  он  у  ног...  влюбленный  дуралей,
Все  будет  так,  как  я  желаю,  милый.

Служи  мне  верно,  прихотям  моим,
Оберегай  любовью  от  ненастья.
И  не  грусти,  что  мною  не  любим,
То,  что  я  рядом  -  принимай  за  счастье.

Мне  это  в  кайф,  когда  бокал  вина
В  моей  руке  играет  и  искрится.
И  классно  знать,  что  для  тебя  одна
Одна  лишь  я...  твоя  императрица.

И  мне  не  в  счет  по  клавишам    игра,
Пусть  даже  в  ней  твоей  души  частица.
Ты  мой  слуга,  ты  мой  сердечный    раб...
Играй,  малыш!  Пока  с  тобой  царица![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842085
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019


DarinaRi

Бог Ты любишь меня

Мне  так  хочеться  чтоб  Ты  был  счастлив,
Но  я  часто  больно  делаю  Тебе.
И  я  знаю,  что  в  Твоей,  Отцовской  власти
Ты  являешь  благодать  ко  мне.

Я  хочу,  чтоб  Ты  почаще  был  доволен
И  поменьше  грустным  был  Твой  взгляд.
Но  когда  мой  дух  грехами  болен
Распинаю  я  Тебя  опять.  Опять.

Почему  Ты  возлюбил  Того,  Кто  непослушный?
Бог,  ведь  Ты  достоен  лучшего  чем  я!
И  перед  Тобой  я  слаб.  Я  безоружен.
Научи  меня  любить  и  знать,  что  любишь  Ты  меня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841118
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Юзько Лія

Прости мене, друже…

[b][color="#001aff"][/color][/b]Так  боляче,  що  й  дихать  неможливо…
Хитаючись,  доповз  до  лавки  в  сквері.
Що  сталося,  було  вже  неважливо,
А  пам’ятав  лише  лікарні  двері.

Побачити  людей  не  було  змоги,
Жахливий  біль  пронизував  все  тіло.
Вищала  десь  сирена  допомоги,
І  руки  й  голова  –  усе  боліло…

З’явилось  світло.  Звідки  воно  взялось?
Таке  м’яке…  Та  де  я  опинивсь?
Така  знайома  постать  показалась!
І  тіло  невагоме…  Подивись!

До  нього  хтось  ішов…  Це  ж  його  пес!
Так…  Це  був  Грей…  Його  собака  вірний!
–  Привіт,  господарю.  «  Грей?  Ти?  Але…»
–  А  що,  впізнав?  Господар  дорогий  мій!

–  Але  скажи,  як  ти  мене  знайшов?  –  
Розгублено  в  собаки  він  спитався.
А  пес  сказав  –  Коли    ти  вже  пішов,
Я  так  тебе  тоді  й  не  дочекався…

                                                   ***
Згадав  він  те,  що  всі  ось  ці  роки,
Так  старанно  забути  намагався.
Ту  чорну  зраду,  ті  страшні  думки,
Як  пхав  в  машину  і  від  злоби  трясся…

–    Я  бачу  не  забув,  –  сказав  собака,  –            
А  пам’ятаєш  -    лютився  на  мене?
Хіба  я  винен,  що  став  дратувати?
Ви,  хоч  і    люди  -    часто  незбагненні…

–  А  знаєш,  нас  тут  є  багато…
Залишені,  замерзлі  і  побиті!
Ви  –  люди,  так  несправедливі  часом,
А  ми    -  покинуті,  і  для  розваги  вбиті…  

Старий  собака  важко  лиш  зітхнув.
–  Я  думав,  Грею,  в  тебе  новий  дім!
–  Будь  чесний,  друже,  ти  хіба  забув?
Я  вже  не  той  –  змарнів  і  постарів…

Як  довго  за  машиною  я  біг,
Я  довго  біг,  та  раптом  втратив  слід.
Тебе  я  наздогнати  вже  не  міг,
Старі  вже  лапи,  ніс  мене  підвів.

Я  думав,  ти  повернешся  за  мною,
Я  вірив  так,  як  вірять  лиш  собаки.
Я  сумував  і  скучив  за  тобою,
Хто  принесе  тобі  газету  й    тапки?

Я  так  чекав  тебе,  мій  любий  друже,
Коли  вмирав,  щоб  поряд  був,  хотів…
Але  останній  вдих  почула  лиш  калюжа,
Чув  не  слова,  а  лиш  пташиний  спів.

Він  на  коліна  впав  й  заплакав,  як  дитина,
Він  плакав  і  від  сліз  здригався  весь.
Він  розумів,  яка  важка  його  провина.
–  Прости  мене!  Прости  мене,  мій  пес!

Старий  собака  важко  підіймався
Й  господарю  він  тихо  говорив:
–  Я  бути  тобі  другом  намагався,
А  смерть  свою  давно  тобі  простив.

У  світ  живий  із  миром  ти  ступай,  –
 Сказав  пес  і  з  щоки  злизав  сльозу,
–  Я  вмер  давно,  а  ти  ще  не  вмирай!
Іди,  а  я  за  тебе  попрошу.

А  зараз  ти  поплач,  бо  сльози  –  це  страждання,
Тепер  інакше  не  врятуєшся,  ти  знай!
Бо  зараз  сльози  -    це  твоє  спокутування…
А  ми  побачимось  пізніше,  прощавай!
                                                     
                                                           ***
Давайте  будемо  хоч  деколи  відверті!
Про  смерть  розмов  ніхто  не  полюбля,  але  ж
Під  вечір  зафіксовано  час  смерті,
Й  загублене  життя  не  повернеш.

Вже  нібито  історія  скінчилась,
Та  тут  почувся  голос  медсестри.
Навіть  повітря  навколо  змінилось:
«Сльоза!  Він  плаче!»  Рятували,  як  могли…

                                                                   ***

Уже  два  місяці  так  швидко  пролетіли,
З  лікарні  вийшовши,  він  далі  жити  міг.
Ніщо  вже  не  болить,  і  слухається  тіло…
Та  раптом  цуценя  кидається  до  ніг.

Привіт,  малий,  ти  чий?  –  він  в  песика  питає,
Зловивши  в  його  погляді  дзеркальний  образ  свій.
«Нічий  я,  геть  нічий»  -  лиш  хвостиком  виляє.
-Ходімо…  Грей,  додому  –  тепер  будеш  ти  мій!

                                                                   ***

А  пес  старий  згори  із  легкістю  зітхає,
У  голові  –  «Прости!»  -  звучать  палкі  слова…
Чи  знає  мудрий  пес,  чи,  може,  відчуває,
Що  саме  він  ЛЮДИНУ  в  людині  врятував?

               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840961
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Оксана Дністран

РОЗВІНЧАНА ЛЮБОВ

Чи  на  світі  замало  мільярдів  людей,
Чи  не  тому  навчалося  змалечку  вдома,
Полюбився  жонатий  –  і  серце  з  грудей
Вилітало,  неначе  талан  весь  –  у  ньому.

Засліпило  кохання  –  куди  би  не  йшла,
Про  єдине  лиш  марила,  мов  наркоманка,
І  які  там  буденно-домашні  діла,
Коли  трусить  усю  вогняна  лихоманка?

Ні  –  щоб  сісти,  помислити  –  в  нього  сім’я,
Раз  рішила  зізнатися  –  хай  там  що  буде!  –
Ненароком  чарує  так  трель  солов’я,
Забувається,  що  говоритимуть  люди.

Може  й  випала  крихітка  щастя  на  двох,  –
Обпекло,  засушило,  на  тому  і  крапка.
Готувало  життя  звичний  всім  епілог  –
Розвінчалась  любов,  як  на  вітрі  кульбабка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841233
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Леонид Жмурко

Прикасайтесь

Прикасайтесь  к  друг  другу  почаще.
Просто  так  и  умышленно  тоже,
для  кого-то  касания  наши
так  важны  взглядом,  мыслями,  кожей
 
к  коже  губ  или  шеи,  запястья...
Прикасайтесь  почаще  словами
к  тем,  кто  рядом,  
кто  дарит  вам  счастье,
дорожит  отношеньями  с  вами.
 
Прикасания  вовсе  не  слабость,
а  забота,  поддержка,  общенье...
Прикасаясь,  вы  дарите  радость,
прикоснувшись  всего  на  мгновенье.

Интернет,  телефоны,  не  скрою,
а,  ещё  –  смс-сообщенья
их  заменят,  пока  не  накроет
нас  нехватка  живого  общенья,
 
дефицит  прикасаний  тактильных,
дефицит  прикасаний  душевных...
Понимаем,  касаясь,  как  сильно
не  хватало  касаний  волшебных.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840438
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Леонид Жмурко

Уговор

по  док.  видео  "Тайны  любви"
 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Она  сидела  на  краю  скамьи.
 Давно  сама  –  ни  кошки,  ни  семьи,
 и  думала:  ну  вот,  и  жизнь  прошла,
 а  я  так  в  ней  того  и  не  нашла,
 кого  смогла  бы  
 сердцем  всем  любить,
 и  долго-долго  в  мыслях  говорить
 и  наяву...  Как  только  говорят,
 два  любящих,  кого  боготворят,
 и  кто  боготворим...  
 
Не  зная:  рядом
 подслушивал  с  
 сочувствующим  взглядом
 обычный  Ангел  смерти,  есть  такой
 являющийся  в  срок  наш  роковой.
 Он,  кашлянув,  сказал  ей:  «Ты  права,
 прости,  но  я  подслушивал  слова
 души  твоей.  Твой  час  
 сегодня  в  шесть,
     
последнее  желанье  знаю  есть,
 исполню  я  его,  а  дальше  –  в  путь...
«Поговорить  бы  долго  с  кем-нибудь»,
 произнесла.  «Ты,  знаешь,  
 когда  в  лица
 глядят?..  Увы,  такого  не  случится
 уже  со  мной».  Он  молча  затянулся,
 кивнул,  пуская  дым,  вдруг  улыбнулся:
 «Чудак  живёт  и  хочет,  нет,  не  жить,
 а  с  кем-то  долго-долго  говорить».
 
Вновь  затянулся:  
«Странные  вы  люди,
 так  вам  необходимы  те,  кто  любит...
 Согласна,  если,  вас  к  шести  сведу?
 Но  только  лишь  одно  имей  в  виду:
 что  будете  вы  живы  до  тех  пор,
 пока  не  завершится  разговор»...
 
В  назначенное  время  у  окна  
она  ждала,  предчувствия  полна.
«Пора.  Идёт»  –  раздался  голос  в  ней,
и  застучало  сердце  чуть  сильней.
 Спустилась  вниз,  забыв  свои  года,
 так  в  юности  спускалась  иногда:
 не  замечая  лиц  и  этажей,
 пытаясь  оказаться  поскорей
 на  улице  и  встретиться  ...  
 С  судьбой?
 Не  представляя  внешности  какой
 и  возраста.  Но  разве  это  важно?..
 Дождь  моросил  среди  многоэтажек,
 
они  навстречу  шли,  светились  лица,
 авто  летели,  листья,  капли,  птицы...
 Они  на  расстоянье  говорили,
 сближаясь  постепенно:  
 где,  как  жили,
 не  вслух,  конечно,  
мысленно,  ментально,
 совпали  оба  «я»  их  моментально.
 Сошлись  и  продолжали  говорить,
 но  не  о  том  осталось  сколько  жить,
 дождя  не  замечая,  суеты,
 сбиваясь  с  «ты»  на  «вы»  
 и  с  «вы»  на  «ты»...
 
Она  вдруг  вспомнила  об  уговоре...
 Но  Ангел  смерти  их  оставил  вскоре,
 услышав,  как  ее,  поцеловав,
 он  произнёс,  что  будут  и  во  снах
 с  ней  говорить,  
 им  есть  что  рассказать.
 Ангел  ушёл  к  тем,  кто  
не  может  ждать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840289
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Леонид Жмурко

Уговор

по  док.  видео  "Тайны  любви"
 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Она  сидела  на  краю  скамьи.
 Давно  сама  –  ни  кошки,  ни  семьи,
 и  думала:  ну  вот,  и  жизнь  прошла,
 а  я  так  в  ней  того  и  не  нашла,
 кого  смогла  бы  
 сердцем  всем  любить,
 и  долго-долго  в  мыслях  говорить
 и  наяву...  Как  только  говорят,
 два  любящих,  кого  боготворят,
 и  кто  боготворим...  
 
Не  зная:  рядом
 подслушивал  с  
 сочувствующим  взглядом
 обычный  Ангел  смерти,  есть  такой
 являющийся  в  срок  наш  роковой.
 Он,  кашлянув,  сказал  ей:  «Ты  права,
 прости,  но  я  подслушивал  слова
 души  твоей.  Твой  час  
 сегодня  в  шесть,
     
последнее  желанье  знаю  есть,
 исполню  я  его,  а  дальше  –  в  путь...
«Поговорить  бы  долго  с  кем-нибудь»,
 произнесла.  «Ты,  знаешь,  
 когда  в  лица
 глядят?..  Увы,  такого  не  случится
 уже  со  мной».  Он  молча  затянулся,
 кивнул,  пуская  дым,  вдруг  улыбнулся:
 «Чудак  живёт  и  хочет,  нет,  не  жить,
 а  с  кем-то  долго-долго  говорить».
 
Вновь  затянулся:  
«Странные  вы  люди,
 так  вам  необходимы  те,  кто  любит...
 Согласна,  если,  вас  к  шести  сведу?
 Но  только  лишь  одно  имей  в  виду:
 что  будете  вы  живы  до  тех  пор,
 пока  не  завершится  разговор»...
 
В  назначенное  время  у  окна  
она  ждала,  предчувствия  полна.
«Пора.  Идёт»  –  раздался  голос  в  ней,
и  застучало  сердце  чуть  сильней.
 Спустилась  вниз,  забыв  свои  года,
 так  в  юности  спускалась  иногда:
 не  замечая  лиц  и  этажей,
 пытаясь  оказаться  поскорей
 на  улице  и  встретиться  ...  
 С  судьбой?
 Не  представляя  внешности  какой
 и  возраста.  Но  разве  это  важно?..
 Дождь  моросил  среди  многоэтажек,
 
они  навстречу  шли,  светились  лица,
 авто  летели,  листья,  капли,  птицы...
 Они  на  расстоянье  говорили,
 сближаясь  постепенно:  
 где,  как  жили,
 не  вслух,  конечно,  
мысленно,  ментально,
 совпали  оба  «я»  их  моментально.
 Сошлись  и  продолжали  говорить,
 но  не  о  том  осталось  сколько  жить,
 дождя  не  замечая,  суеты,
 сбиваясь  с  «ты»  на  «вы»  
 и  с  «вы»  на  «ты»...
 
Она  вдруг  вспомнила  об  уговоре...
 Но  Ангел  смерти  их  оставил  вскоре,
 услышав,  как  ее,  поцеловав,
 он  произнёс,  что  будут  и  во  снах
 с  ней  говорить,  
 им  есть  что  рассказать.
 Ангел  ушёл  к  тем,  кто  
не  может  ждать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840289
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Сергій Ранковий

**** Не спиш, мала? ****

Не  спиш,  мала?
Знов  зорі  світять  в  очі
І  місяць  бурунить  твоїх  очей  блакить,
А  мрії,  наче  хвилі,  в  них  клекочуть,
Бажаючи  всі  біди  затопить?

Не  плач,  мала,
Навкруг  і  так  все  вогко,
Зіграй-но  краще,  хай  душа  бринить,
І  клавіші  роняють  свої  дзвони,
Пронизуючи  час,  в  дівчачий  дивосвіт.

Мовчиш,  мала...
Не  пишеться,  як  завжди,
Слова  давно  зів’яли  і  не  ті.
Я  розумію...  Та  не  варто,  знаєш,
Шукати  винних.  Винних  не  знайти...

Всміхнись,  мала!
Чому  б  не  посміхатись,  
І  не  радіти  завтрашньому  дню,
Бо  ти  ж  не  знаєш,  що  тебе  чекає,
І  що  в  душі  навіює  весну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772038
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 28.06.2019


Сергій Ранковий

**** Всё реже, но весомей ****

В  моей  душе  вдруг  стало  меньше  слов,
И  те,  с  годами,  словно  льдинки  тают,
Устал  писать  про  просинь  облаков,
И  грусть  изъела  душу  до  оскала.

А  в  прочем-то  и  нечего  сказать,
А  если  есть,  то  некому  и  вряд  ли
Найдутся  те,  кто  сможет  осознать...
Плевать,  ведь  главное,  что  я  ещё  не  сдался!

И  потому  слова  мои  всё  реже,  но  весомей
Срываются  на  белые,  безгрешные  холсты,
И  гранями  молитв,  в  тиши  моих  оскомин,
Пронзают  непорочность  застенчивых  страниц.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779957
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 28.06.2019


Віктор Гала

Біль

́

Ти  повернувся?  Нащо  ти  прийшов?
Я  перестала  вже  тебе  чекати.
Твоя  присутність  не  бентежить  кров.
Що  хочеш  ти  мені  ще  розказати?

Ти  не  прийшов  коли  душа  моя
Завила  як  поранена  вовчиця,
Коли  вона  звивалась  як  змія,
А  то  з  гори  летіла  мов  би  птиця.

Ти  не  прийшов,  коли  безсонна  ніч
Давила  сірим  каменем  на  груди,
Стогнала,  все  гадала  в  чому  річ,
Чому  стають  чужими    рідні  люди.

Терпіла  біль,  чекала  знову  й  знов,
Виходила  тебе  стрічати  зрання
Лікує  час...Нарешті  ти  прийшов.
А  я    не  та...  Загоїлось  кохання....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840123
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Відочка Вансель

Є люди -небо, люди-сонце

Є  люди-небо,люди-сонце,
Є  люди  ніби  милість  Божа.
Є  люди-місто,охоронці,
Є  Янголи.І  є  прохожі.

Є  ті,кого  би  відпускати,
Є  люди-радість,сміх  і  щедрість.
Такі,яких  лиш  обнімати.
Є  люди-ніжність,обережність.

Є  люди  як  ціла  планета,
Є  люди-космос,люди  Бога.
Для  них  знайдеться  у  поета
Рядок  чи  книга,чи  підмога.

Є  ті,кого  тримаєм  в  серці,
Є  ті,що  нам  дають  уроки.
Є  щирі  люди  і  відверті,
Є  з  каменем  за  кожним  кроком.

Такі,з  якими  б  і  літати,
Що  серцем  навіть  обнімають.
Є  ті,кого  нам  покохати.
А  є  такі  ,що  завжди  сяють.

Є  Янголи...Є  ті...Що  згублять.
Є  люди  ніби  покривало.
Є  ті,що  й  словом  приголублять.
Святі  є  навіть.Та  їх  мало.

Є  люди-свято,є-епоха.
Є    люди-добрі  Янголята.
Та  всі  ми  з  Вами  діти  Бога.
Його  ріднесенькі  малята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839343
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Елена*

Не вернусь

Нарисуйте  мне  крест  на  спине.
Я  несу  его  целую  жизнь.
Побелели  виски,  будто  снег
зацепился  в  падении  вниз.

Сколиоз  заработала.  Груз
непосилен  для  женских  плечей.
Но  несу,  стимулируя  Муз.
Чтоб  не  лили  противный  елей.

Мне  роднее  отточенность  фраз,  
чтобы  поняли  сразу  –  куда
им  идти.  Ненавижу  зараз,
Что  готовы  за  рубль  честь  продать.

Нынче  снова  гуляла  в  Ничто.
Примеряюсь  –  как  жить  без  креста.
Вот  найду  я  там  свой  электрон    (я  –  протон).
Не  вернусь.  Здесь  одна  маета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839339
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 23.06.2019


babyarmy85

Как жаль

Как  жаль  что  быстро  все  уходит
И  не  вернуть  любви  назад
Любови  буря  вновь  проходит
И  появляется  лишь  АД

Была  одной  моей  надеждой
Но  почему  то  разошлись
Остался  я  с  твоей  одеждой
Ведь  наши  мысли  не  сошлись

Ты  стала  выше  чем  когда  то
Себя  ты  сделала  звездой
Поэтому  не  все  так  просто
И  стал  твоей  я  лишь  игрой

Мои  вновь  чувства  разрывая
Уходишь  в  даль,  как  будто  свет
Все  исчезает  в  тьме  скрывая
Но  все  ж  тебя  прекрасней  нет

Глаза  прекрасны,  слезы  льются
Но  почему  же  все  горит
Внутри  сердец,  они  ведь  бьются
Надежду  время  возвратит

К  нам  всю  любовь  что  мы  разбили
Ты  будешь  снова  рядом,  вновь
Ведь  мы  друг  друга  не  забыли
Еще  бушует  в  сердце  кровь
22.10.2004              (Яресько  Я.М).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838843
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Волинянка

Жінка

Хтось  скаже:  -  Гарна,  як  весна  в  цвітінні…
Хтось  скаже:  -  Щедра,  наче  осінь  золота…
Хтось  промовчить  в  тихенькому  хотінні…
Хтось  скаже,  що  найкраща,  та  не  та…

Для  когось  аж  занадто  ґонорова,
Для  когось  надто  різка  і  пряма…
А  хтось,  не  кажучи  ні  слова,  ні  пів  слова,
Обійме  ніжно  крильми  обома.

Хтось  заздритиме,  ще  хтось  –  шкодувати
За  нею  буде  до  скінчання  літ.
Хтось  схоче  у  кишені  заховати,
Собою  заступивши  цілий  світ.

Вона  ж  проста  красива  жінка,
У  простоті  сховалася  краса…
Комусь  ввижається,  що  –  черговА  зупинка,
Для  когось  щастя  сьомі  небесА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839109
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Ден Мун

Отчего

Отчего  так  бывает  искусно,
Милостиво  ли,  праведно,  гнусно:
Что-то  топчет  в  тебе  твои  чувства.
И  тебя  уж  совсем  не  узнать.
 
Улыбался,  и  вдруг  стало  грустно.
Ты  не  слушаешь  чьих-то  напутствий.
Понимаешь,  что  в  этом  безумстве,
Тебе  годы  и  дни  коротать.
 
И  не  страшно,  что  смотрят  с  упреком.
Что  живешь  свой  отрезок,  до  срока.
Что  не  вынесешь  после  урока,
Как  оступишься  в  час  роковой.
 
Ни  вражда,  не  любовь,  не  намеки,
Что  от  жизни  совсем  нету  проку.
Куда  худшим  окажется  роком  -
Когда  ты  одинок  сам  с  собой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837177
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 14.06.2019


Лина Лу

НАРИСУЙ МНЕ СИЯНИЕ ГЛАЗ

Нарисуй  мне  сияние  глаз,
Когда  я  на  тебя  посмотрю,
Когда  ветер,  от  зависти  смолк,
А  Луна  устыдилась...
Нарисуй  восхищенье  сейчас,
Урони  на  ладони  зарю,
Расцвети  неисписанный  холст,
Чтобы  сердце  забилось...

Нарисуй  трепет  сладостных  грёз,
И  дрожащие  руки  мои,
Неуверенно  падает  вздох
И  неровно  дыханье...
Нарисуй...  в  бесконечности  гроз
Сумасшествие  не  утаи  -
Изумрудного  бархата  мох
Нас  укроет  в  изгнаньи...

Нарисуй  коже  нежный  узор,
Поцелуями  взгляд  изуми,
Светотени    лихую  игру
Оберни  легким  флёром...
Нарисуй  призывающий  взор,
И  печали  навек  отними,
Как  горящие  угли  костру,
Как  струны  переборы...
18.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 14.06.2019


Дмитрий Дробин

Мы снова перейдем на “Вы”

Мы  снова  перейдем  на  “Вы”.
Не  потому,  что  мы  не  близки.
И  не  от  боязни  молвы.
Нам  чужды  лишние  изыски.
Любовь  дана  из  уважения.
Она  партнером  дорожит.
И  каждый  день  как  День  Рождения,
Который  рядом  был  прожит.
Галантность,  пышные  букеты  –
Нет,  это  не  прошедший  век.
Мужчина  может  быть  поэтом,
Когда  он  чуткий  человек.
А  женщина  все  переносит,
Но  не  прощает  одного,
Когда  он  вечером  не  спросит,
Как  день  сложился  у  нее…

08.06.2019  Дмитрий  Дробин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838715
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Лина Лу

НАРИСУЙ МНЕ СИЯНИЕ ГЛАЗ

Нарисуй  мне  сияние  глаз,
Когда  я  на  тебя  посмотрю,
Когда  ветер,  от  зависти  смолк,
А  Луна  устыдилась...
Нарисуй  восхищенье  сейчас,
Урони  на  ладони  зарю,
Расцвети  неисписанный  холст,
Чтобы  сердце  забилось...

Нарисуй  трепет  сладостных  грёз,
И  дрожащие  руки  мои,
Неуверенно  падает  вздох
И  неровно  дыханье...
Нарисуй...  в  бесконечности  гроз
Сумасшествие  не  утаи  -
Изумрудного  бархата  мох
Нас  укроет  в  изгнаньи...

Нарисуй  коже  нежный  узор,
Поцелуями  взгляд  изуми,
Светотени    лихую  игру
Оберни  легким  флёром...
Нарисуй  призывающий  взор,
И  печали  навек  отними,
Как  горящие  угли  костру,
Как  струны  переборы...
18.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 13.06.2019


Елена*

Всё портит амальгама


Обманула  себя  на  минутку
И  поверила  в  нашу  любовь.
Изогнулась  невинная  бровь,
Подхватила  случайную  шутку.

И  пошло…  Будто  кадры  из  пьесы
По  сценарию  призрачных  лет.
Где  играли  с  тобою  дуэт
Под  букет  человеческих  песен.

Ах,  опять  эта  тяжесть  из  роков
Вырывает  желанный  контекст.
Амальгама  касается  век.
Опускаются.  Вышли  все  сроки.

Неужели  всё  было  реально?!
Мне  так  хочется.  Верить  и  ждать.
Чтоб  любить,  а  не  просто  играть,
Не  взирая  на  злую  зеркальность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838582
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Тарасов Максим

Без назви

Забуті  клятви  про  кохання  вічне,
Лиш  спомином  осіли  тихо  в  серці,
В  моїх  очах  ти  постать  історична,
З  якою  не  зіграю  більше  терцій.

Всі  помиляються,  бо  більше  не  пече,
Лише  самотності  шукаю  я  затінок,
Я  все  тобі  прощаю…крім  очей,
Яких  коричневий  зненавидів  відтінок.
                                                                                                                                                   Т.М.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838420
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019


той, що шукає себе

Банальність

Чому  до  тебе  знову  повертаюсь?
Чом  кожен  день  тобою  лиш  живу?
Як  бути  чесним  -  толком  в  не  знаю,
Бо  ми  за  дружби  не  зайшли  межу.
Та  це    чомусь  нічого  не  міняє.  
Життя  невпинно  кличе  в  небуття.    
Не  знаю,  справді,  навіть  чи  кохаю...
Може  це  вигадка  серцевого  биття.
Або  мана,  що  очі  затулила,  
Хвороба  дивна,  що  і  не  збагну?...
Ти  ,мов  Дедал,  надала  мені  крила.
Чому  ж    ніяк  я  ними  не  змахну?  
Чогось  до  тебе  серцем  повертаюсь  
В  думках  з  тобою  кожен  день  живу.
Звучить  банально.  Справді.  Я  -  кохаю!
Ти  лиш  зустрінь  як  ступлю  за  межу.  
Розправмо,    мила,  врешті  наші  крила.
Чкурнім  за  обрій  звичного  життя.
Бо  ти  навіки  душу  полонила.
Й  тепер  назад  немає  вороття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834979
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 11.06.2019


Infantis

ПЕЧАЛЬНИЙ ЛИЦАР

Бреде  повз  нас  сумний,  безкровний  лицар,
Об  землю  б’ється  отупілий  меч,
Примарилось  йому  одне  обличчя,
Подібне  до  примар  його  предтеч.
Ця  Дама  давня  бранка  менестрелів,
Трувер  її  оспівував  красу,
Дарма,  що  більше  за  солодкі  трелі,
Спізнати  не  доводилось  йому.
Гряде  в  старих,  розбитих  обладунках,
Прекрасна  Дама  зникла,  як  на  зло,
О,  жертви  куртуазних  поцілунків!
Яких  ніколи  й  толком  не  було.
Від  ніг  упала  тінь  середньовіччя,
Упершись  головою  в  горизонт,
Таких  тепер  у  кожному  сторіччі,  -  
На  тисячу  Фолькетів  –  Вентадорн.                                                
Бреде,  піднявши  догори  забрало,
Скрипить    давно  іржавий  сабатон,  
А  герб  на  грудях  вицвів  і  постала,
Не  роза,  а  трояндовий  бутон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838270
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Валерія19

Мы становимся старше

Мы  становимся  старше
И  конечно  мудрей.
Делим  правду  от  фальши,
Жестко  делим  людей.

Тех,  кто  на  х**  не  нужен,
«И  зачем  же  вам  я?»
Видим  тех  ,кто  «простужен»,
И  кто  счастлив  без  «Бла»

Тех  ,  кто  в  спину  ударит,
Наперед  забежит..
И  улыбку  подарит,
Спросит:  «  Как?  Не  болит?»

Душ  мы  видим  изнанку,
И  в  глазах  огоньки,
Тех  ,  кто  врет  спозаранку,
Тех  -  кому  мы  нужны.

Мы  становимся  старше,
Меньше  вздорных  идей,
Меньше  хочется  фальши,
Больше  счастья  и  дней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838294
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Денисова Елена

Літо в місті

А  літо,  як  завжди́,  прийшло  раптово.
Все  місто  ним  захоплене  зненацька.
І  вулиці  вдягаються  святково,
скидаючи  сорочечку  простацьку.

На  вмитих  літнім  дощиком  газонах
смарагдові  втішають  око  трави...
Птахи  співають  у  зелених  кронах...
Доноситься  з  кав'ярні  запах  кави...

Квітують  рози  королівським  цвітом
і  сяють  над  фонтанами  веселки,
а  сонце,  відбиваючись  від  вікон,
на  площі  витанцьовує  фламенко...

В  повітрі  наче  магію  розлито:
гудять  на  липах  невгамовні  бджоли...
Здається  місту,  що  це  свято  –  літо  –
для  нього  не  закінчиться  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837879
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 10.06.2019


Волинянка

дезертир

 

Моя  душа  –  військовий  полігон,
Щодня  проходять  тут  навчання  боєм.
Які  ввідні  координати?  Де  кордон?
Ким  буду  –  дезертиром?  Чи  героєм?

Героєм  –  страшно…  дезертиром  –  легше…
Беззбройний,  перетну  межу  ганьби…
Став  зрадником  сьогодні  вперше,
Сховавши  залишки  сумління  у  торбИ.

А  разом  у  совістю  сховав  і  власну  душу.
Замкнув  замком,  щоби  ніхто  не  вкрав.
Її  я  вартувати  пильно  мушу,
Ще,  не  дай  Бог,  погляне  із  дзеркал.

Бо  дезертиру  совість  не  потрібна,
Отрута,  яка  спокою  не  дасть.
Вона  лише  героям  необхідна.
Хто  не  герой,  тому  до  неї  зась!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837602
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Irin**Ka

Зустрілися і ти відводиш очі…

   Зустрілися...  і  ти  відводиш  очі...                      
 чи  ж  та  я  жінка,  що  колись  жадав??          
І  я  відвожу,..  бо  життя  робоче              
 пройшлось  по  мені  наче  самосвал..
Колись  кохали...  Розвело  по  світу
Невчасна  зустріч...  Спалахи  в  очах..
Мені  б  хотілось  мріяти,  творити
І  на  крило  ставати  наче  птах.  
"що  не  приходиш?  "..  Нащо  цей  цинізм??  
Цей  погляд  в  серце..  Нащо  так  брехати??  
Хіба  ж  я  ЖІНКА?  ..ні!  Я  механізм
Спекти,..  зварить,..  купити  і  прибрати.
Усе  по  колу,  впряжена  як  кінь..  
Робота,..  дім..,  батьки  старенькі..,  діти..  
І  від  краси  лишилась  тільки  тінь..
А  хочеться  ще  жити  і  любити.  
І  ми  живемо..  -  різних  два  світи
В  очах  вогонь,  а  від  душі  огарок..  
Мені  б  хотілось  -  мріяти,  цвісти
Творити  вічність-де  життя  як  спалах.  
Мені  б  хотілось...  Зачепив  струну
Не  все  в  душі  життю  вдалося  стерти  
Я  ще  не  ЖИЛА!  більше  й  не  живу
І  що  найгірше  -  хочеться  померти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832612
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 03.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Арина Дмитриева

☸ И в итоге


По  мотивам  переписки  с  Муэдзином.))




Свой  огонь  сохрани.  И  не  важно,  сколько  зла  встретишь  ты  в  темноте,
Мир  пронизан  идеей  продажной,  каждый  третий  –  в  делах  импотент,
Лишь  слова-обещания-клятвы,  лицемерное:  "Ну,  не  успел..."
И  кусанье  локтей  после  жатвы:  "Как  же  так?  не  того  я  хотел."
Вот  причина:  двойные  стандарты,  якоря  заскорузлых  обид;
Нет  билета  на  поезд  плацкартный,*  а  состав  уже  подан,  гудит…
Нет  вопросов-ответов...  Лишь  точки  -  сквозняком  по  пропащей  душе,
И  от  святости  -  жалкие  клочья,  прикрывают  греха  неглиже.
Направленье  дано  от  Начала,  но  не  всякий  готов  соблюдать,
Одному  и  земной  славы  мало,  а  другому  –  своё  бы  отнять.
Кто-то  верит  –  наследует  Царство.  Кто-то  ждёт,  чтоб  в  ладони  –  пятак.
Кто-то  ищет  от  смерти  лекарство.  Кто-то  думает,  что  не  дурак.
Кто-то  верит  -  от  Бога  он  гений.  Кто-то  скромно  корону  протёр.
Не  бывает,  чтоб  к  звёздам  –  без  терний.  Чтоб  допрыгнуть,  потребен  упор.
Всё  когда-то  бывает  последним:  Поцелуй.  Вместе  день.  Эта  жизнь.  
И  случайный  в  пути  собеседник  может  руку  подать...  Задержись,
Не  спеши  уходить  безвозвратно,  всё  равно  далеко  не  уйти...
И  в  решенье  задачи  -    стократно**  проявления  нашей  любви.





*  История  про  поезд:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837321
**  Согласно  библейскому  закону  сеяния-жатвы  возможен  урожай  во  сто  крат.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837322
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


inshy

Гербарий

Срывает  ветер  лист  зелёной  вишни...
Не  рано  ли  -  желтеть  ещё  не  стал.
Возможно,  он  почувствовал,  что  лишний,
Как  будто,  трепетать  на  ней  устал

От  лёгкого  сквозного  дуновенья...
А  может,  оттого,  что  не  один
Дарил  он  ей,  родной,  стихотворенья,
Избавясь  от  своих  сердечных  льдин.

Хотел  он  быть  единственным  с  ней  в  паре
И  жадно  вместе  жизненный  пить  сок...
Ну,  что  поделать,  коль  судьба  -  гербарий...
Красиво,  мило,  но...  усох  листок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803338
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 29.05.2019


Ксенислава Крапка

Ти не мусиш…

Ти  з  дитинства  старалась  доброю,  
Ти  з  пелюшки  старалась  чемною,  
Щоб  за  Божою  за  подобою,  
Щоб  і  гарною,  щоб  і  вченою,  
Щоб  і  віршики  з  табуреточки,  
І  у  зошитах  –  лиш  п’ятірки,  
Щоб  завжди  –  під  взірцеву  мірку…  

Ти  з  дитинства  старалась  тихою,  
Щоб  нікому  не  скласти  клопоту,  
Щоб  від  тебе  не  знали  лиха,  
І  тобі  додавалось  попиту:  

Щоби  вміла  ліпить  вареники,  
Випікати  любе  і  різне…  
Бути  скромною,  бути  чемною,  
Бо  ще  заміж  ніхто  не  візьме.  

Ти  з  дитинства  навчилась  слухатись,  
Тобі  вказували,  як  жити,  
Як  сміятись,  дивитись,  рухатись,  
Як  любити,  і  як  дружити,  

Як  справляти  хороше  враження,  
Щоб  казали  лише  приємне,  
Як  ховати  себе  ображену,  
і  замовчувати  таємне….  

Слухать  старших,  просить  пораду,  
І  боятись  своїх  бажань…  
А  чи  хтось  коли  запитав  тебе,  
Що  бажає  твоя  душа?  

***  

Бути  чемною,  бути  чесною,  
Не  ходити  самій  до  лісу.  
Ну  останнє  хай  буде,  зрештою,  
Ну  а  решта..  а  може,  к  бісу?  

Чи  в  житті  ти  хоч  раз  сміялася  
Гучно,  голосно,  непристойно?  
Щоб  багато  і  світла,  й  галасу,  
Скільки  б  ран  в  тобі  незагоєно.  

Щоб  дивилися,  пальцем  тицяли,  
Обговорювали  у  спину,  
Поки  сонце  в  тобі  не  вицвіло,  
Поки  світ  тебе  не  поглинув,  

Щоб  казали,  що  ти  розпещена,  
Хай  ця  правда  як  гірка.  
Що  в  моралі  бракує  дечого,  
Найзручніше  із  дорікань.  

Хай  шукають  підходи,  способи…  
Розумієш,  куди  веду?  
Ти  дозволь  собі,  лиш  дозволь  собі  
Говорити  не  до  ладу.  

Ображатися,  помилятися,  
Бути  іншою  між  людьми,  
Недостойним  давати  ляпаса,  
І  лишати  їх  за  дверми,  

Залишати  немитим  посуд,  
Розкидати  навколо  речі,  
Не  боятись  людського  осуду,  
Врешті,  як  і  своєї  втечі.  

Мати  зморшки,  вагу  нестатусну,  
Одягатись,  як  забагнеш,  
Всім  життям  своїм  користатися  
Так,  неначе  немає  меж.  

*  *  *  

Кожна  думка  у  формі  істини,  
Кожне  слово  в  форматі  вироку.  
Ти  не  мусиш  здаватись  іншою,  
Щоб  тебе  полюбили  щиро.  
Ти  не  мусиш  шукати  виправдань,  
І  свої  рихтувати  вади…  
Ти  ні  в  чому  не  винувата.  

Не  втискай  себе  в  їх  стандарти  -  
Похвалою,  чи  недохвалою.  
І  картати  себе  –  не  варто!  
Ти  прекрасна  недосконалою!  

Ти  не  мусиш,  і  не  повинна,  
А  що  кажуть  –  яка  різниця?  
Взагалі,  ти  ж  іще  дитина.  
Ну,  подумаєш,  майже  тридцять…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657570
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 28.05.2019


Ольга Калина

Так хочу я сказати прямо

(  музика  Андрія  Мартиненка)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 12.05.2019


ЮНата

Подарок от дьявола

   

Она  безропотно  терпела,
Ведь  веру  в  Господа  имела…
Богатства  в  их  семье  не  знали,
Бывало,  даже  голодали.

И  вот  в  один  обычный  вечер
Кормить  детей  ей  было  нечем.
На  радио  вдруг  позвонила
И  в  Бога  помощи  просила.

А  слушатель,  один  из  многих,
Он  никогда  не  верил  в  Бога,
Решил  над  бедной  посмеяться…
Секретарю  сказал  собраться.

Продуктов  дорогих  купив  -
Семье  отправить,  не  забыв
После  вопроса  «Кто  прислал?»
Сказать,  что  дьявол  передал.

И  секретарь  со  знаньем  дела
По  указанью  всё  проделал…
Так  женщина  благодарила,
Что  на  слезу  его  пробило…

Они  беседовали  долго
И  говорили  без  умолку.
И  вот  уже  в  конце  беседы,
Вздохнув,  «Пожалуй,  я  поеду…»,

Решился  секретарь  сказать:
«Кто  вам  помог,  хотите  знать?»
Сказала  женщина  степенно:
«Это  неважно  совершенно!

Мил  человек,  я  точно  знаю  –
Когда  Господь  повелевает,
То  непременно  всё  случится,
И  даже  дьявол  подчинится…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795291
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 06.05.2019


Ярослав К.

Покаянные размышления

                                 2005  год


Дано  от  Бога  нам  всё  даром  -
Земные  блага,  жизнь  в  раю,
А  я  живу  в  сплошном  кошмаре.
И  продаю,  как  на  базаре
Я  душу  грешную  свою

Нечистым  силам  за  бесценок  -
За  деньги,  лень  и  лишний  сон.
Внутри  как  гроб  из  голых  стенок,
Где  постарался  чей-то  веник,
И  всё  святое  вымел  он.

Который  день  душа  томится
Метается  туда-сюда.
И  вроде,  к  светлому  стремится,
Но  что  мешает  ей  молиться?
То  спешка  утром,  как  всегда,

То  не  хватает  силы  воли
Пораньше  встать  на  пять  минут,
(Да  не  играют  они  роли,
Ведь  может  быть,  мгновенья  доли
Мелькнут  -  с  косою  тут  как  тут.)

То  вечер  поздний  в  сон  уж  клонит  -
Нет  силы  противостоять,
А  то  (ведь  Страшный  Суд  откроет!)
Грешу  -  ищу  нарочно  повод,
Чтоб  на  молитве  не  стоять.

А  каждый  день  так  важен,  дорог  -
Ведь  он  последним  может  стать,
Нет  смысла  тратить  его  в  ссорах,
Проблем  же  -  бесконечен  ворох,
Их  бесполезно  разгребать.

Ох,  сколько  обещал  себе  я
Пойти  на  исповедь  хоть  в  пост
И  забывал  о  том  скорее,
Безволием  потешив  змея
И  к  покаянью  руша  мост.

Святую  Кровь,  Святое  Тело
Не  принимал  я  целый  год...
Любовь  Христа  не  оскудела
Ко  мне,  и  я  -  живой  и  целый.
И  терпит  же  меня  Господь!

Мой  пост  -  банальная  диета,
Ведь  без  молитвы  что  за  пост...
Но  мне  милей  диван,  газета,
А  вот  конец  наступит  света,
И  как  отвечу  на  вопрос:

"Что  сделал  доброго,  благого
За  столько  зим  и  столько  лет?"
Жизнь  пронесётся  фильмом  снова...
За  мысль  дурную,  дело,  слово
Дай  Господи,  найти  ответ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833101
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Ярослав К.

Голуби

Чёрный  голубь  стучится  в  окошко,
Видно  весточку  нам  он  принёс,
От  которой  в  душе  скребут  кошки
И  по  коже  январский  мороз.

Называют  тебя  "птицей  мира",
Благородною  даже  зовут,
Но  ворвалась  тревога  в  квартиру,
Прогоняя  домашний  уют.

Не  ошибся  ли  ты  адресатом?
И  не  сбился  ли  часом  в  пути?
Всколыхнуло  грудь  сердце  набатом:
"Боже,  только  беду  отврати!.."

Очень  странно,  такая  же  птица,
Когда  женятся  --  как  атрибут,
И  счастливые  юные  лица
От  голубок  подвоха  не  ждут.

Потому,  что  они  --  символ  жизни,
Символ  счастья  и  нового  дня.
Скрыта  мудрость  в  таком  символизме:
Тайну  Жизни  они  нам  хранят.

ЧЁРНЫЙ  голубь,  так  что  ты  за  птица?
Или  разница  только  в  цветах?
"Я  стучу  к  вам  в  окно,  чтоб  проститься,
И  внушать  не  хочу  я  вам  страх.

Я  взгляну  лишь  в  знакомые  лица.
Жизнь  земная  --  прошедший  этап,
Но  прошу  вас  за  душу  молиться,
Чтобы  вырвать  из  дьявольских  лап.

Был  с  рождения  тоже  я  белым,
Только  жизни  дорога  --  не  мёд...
Оперенье  моё  почернело,
В  таком  виде  прервался  полёт.

И,  чтоб  мог  я  вернуть  цвет  свой  прежний,
К  жизни  новой  нарядным  взлететь,
Вы  молитвой  своею  прилежной
Помогите  опять  побелеть.

И  тогда  вас  не  буду  пугать  я
Чёрной  тенью  в  кошмарах  ночных.
Светлым  ангелам  буду  под  стать  я
И  молить  за  вас  с  сонмом  Святых."

Чёрный,  белый...  И  вот  уже  снова
Две  голубки  сидят  на  окне...
Вы  --  прообразы  Духа  Святого.
Прилетайте  почаще  ко  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735597
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 15.04.2019


Nikolay Voronov

Хотел в герои я.


Ну,  вот,  и  все.  Я  снова  на  коне.
Передо  мной  бескрайние  просторы.
По  ковылю,  как  по  морской  волне
Скачу.  И  ноги  в  стременах  –  мои  опоры.

Остались  беды  в  прошлом  навсегда.
Вперед  мой  конь.  Мы  будем  веселиться.
Хотя  б  на  день  забудем  про  года,
Как  молодые,  будем  здесь  резвиться.

Резвиться?  Что  ж?  И  встал  конь  на  дыбы…,
И  я,  увы,  в  седле  не  удержался.
Нет,  не  уйти  нам  в  жизни  от  судьбы.
Да.  Не  уйти.  Но  я  хоть  попытался.

Резвись  мой  конь.  Я  в  травке  полежу.
А  как  наскачешься,  поедем  мы  до  дома.
Пока  не  отыскали  мы  межу,
Где  ждет  покой  и  нет  раскатов  грома.

И  пусть  кипит,  порою,  в  жилах  кровь,
И  трудно  от  экстрима  отказаться,
Определенно  в  людях  есть  любовь
До  риска,  чтоб  в  героях  оказаться.

       12.04.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832505
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Малиновый Рай

ТЫ НЕ ОДИНОК.

ЕСЛИ  КТО-ТО  ШЛЁТ  ТЕБЕ  ЗВОНОК,
ЕСЛИ    КТО-ТО  ЖДЁТ  ТЕБЯ  НА  УЖИН
ЗНАЧИТ  ТЫ  УЖЕ  НЕ  ОДИНОК,
ЗНАЧИТ  ТЫ  УЖЕ  КОМУ  ТО  НУЖЕН.

СТОИТ  ЛИ  СТРАДАНИЙ  ЭТА  ЖИЗНЬ?
МОЖЕТ  БЫТЬ  СТРАДАНИЙ  И  НЕ  СТОИТ
ГЛАВНОЕ  УМЕТЬ  ИХ  ПЕРЕЖИТЬ  
И  СЕБЯ  НА  ЛУЧШЕЕ  НАСТРОИТЬ.

У  ТЕБЯ  СЕГОДНЯ  В  ГОРЛЕ  КОМ,
ТЫ  ЕДВА  УДЕРЖИВАЕШ  СЛЁЗЫ?
ДА  СМАХНИ  ТЫ  ИХ  С  ЛИЦА  ПЛАТКОМ.
НЕ  ВАГОНОМ  БУДЬ  ,А  ТЕПЛОВОЗОМ.

ТЫ  ВОЗМИ  И  МАМЕ  ПОЗВОНИ,
ПАПЕ  ТОЖЕ  ПООБЩАТСЯ  ХОЧЕТСЯ.
МОЖЕТ  ТАК  ЖЕ  ЖДУТ  ЗВОНКА  ОНИ
И  ГРУСТЯТ  В  ДАЛИ  ОТ  ОДИНОЧЕСТВА.

ТЫ  СКАЖИ  ИМ  ПАРУ  НЕЖНЫХ  СЛОВ,
ПОЖЕЛАЙ  ПУСТЬ  ВКУСНЫМ  БУДЕТ  УЖИН
И  К  ТЕБЕ  ВЕРНЁТСЯ  РАДОСТЬ  ВНОВЬ.
ТЫ  ПОЙМЁШ    ЧТО  ТЫ  КОМУТО  НУЖЕН.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832408
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Nota|Bene

Ты так боялся…

Мне  просто  нужно  отпустить,
Тебя,  твой  взгляд,  твою  любовь...
Ты  так  боялся  рядом  быть,
Что  не  заметил  ничего...

Ты  не  заметил  отклик  в  сердце,
И  жажду  твоего  тепла,
Что  я  не  запирала  дверцу,
Что  долго  я  тебя  ждала...

Я  помогла  тебе  открыться,
Я  шла  навстречу,  для  тебя...
И  что  успела  я  влюбиться,
Виню  теперь  только  себя.

Ты  не  смотрел  в  мои  печали,
И  не  сумел  расслышать  слов...
О  том,  что  тяжело,  молчали,
Делая  вид  -  «все  хорошо»...

Ты  так  боялся  сделать  больно,
Что  в  страхе  потерял  себя...
Ты  так  боялся  быть  со  мною,
Что  потерял  меня  любя...

21.02.2019

©Nota|Bene

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832400
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Валентина Ярошенко

Що таке щастя?

Щастя,  така  чудова  мить
Доля  його  комусь  дарує  
Квітне  душа,  увись  летить
Воно  неначе  в  ній    вирує
Щастя  завжди  усі  бажають
Воно  така  тендітна  річ
В  пучок  закоханих  збирає
Разом  з  любов'ю  пліч-  о  -  пліч
Без  неї  щастя  не  буває
Вони  удвох,  як  одне  ціле
Далекі  відстані  долають
І  по  життю  крокують  сміло
Заходить  інколи  у  гості
Якщо  на  нього  там  чекають
Від  ганьби  втікає  й  злості
Солов'ї  там  не  співають
Щастя  потрібно  берегти
Його  так  легко  загубити
І  більше  можна  не  знайти
Як  скарбом  треба  дорожити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832285
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Master-capt

* * *

Вера  теплится  в  сомненьях
И  надежду  дарит  Бог,
Как  весеннее  цветенье
Твой  чудесный,  милый  слог…
Обрамлённая  короной
Расцвела  в  моих  глазах
И  навстречу  львицей  грозной,
Явью  бросилась  в    слезах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823544
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 11.04.2019


Harry Nokkard

Ноль без палочки


                 Ноль  без  палочки

Известно  всем,
что  ноль  без  палочки  –    лишь  ноль,
и  ничего  собой  не  представляет,
похож  он  чем-то  на  зубную  боль,
зудит  и  ноет,  о  себе  напоминает.

Напыжится,  надуется  и  ждет,
к  кому  пристать,  чтоб  обрести  значение,
хотя  со  знаками  в  сравнение  не  идет,
лишь  о  себе  большое  самомнение.  

Таких  нулей  полно  среди  людей,
всех  учит,  важно  щеки  надувает,
ну  а,  по  сути,  просто  лицедей,
и  ничего  собой  не  представляет.  

При  ком-то  значимом  и  он  величина,
и  может  даже  таковым  себя  считает,
фактически  лишь  видимость  одна,
он  ноль  без  палочки,  иначе  не  бывает.  

Мораль  простая  относительно  нуля,
он  хоть  и  знак,  но  все-таки  не  главный,
хоть  без  него  порой  никак  нельзя,  
но  не  бывает  этот  знак  заглавный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832341
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019


inshy

Римувати тишу

В  слухавці  мовчки  по  подихам  просто  читати  -
Все  зрозуміло,  банальними  будуть  слова...
Я  б  і  мовчання  твоє  розібрав  на  цитати
Та  у  ліричні  вірші  залюбки  римував...

Де  та  незручність,  коли  настає  така  тиша?
Ні,  навпаки,  завмираю,  коли  ти  мовчиш...
Навіть  не  прагну  сказати  аби  щось  скоріше  -
Тиша  твоя  красномовніша  серед  всіх  тиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799923
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 11.04.2019


Master-capt

Прощай. .

Прощай,  любимая,  прощай!
Не  будет  нашей  встречи…
Закончим,  не  построив  рай  –  
Любви  потушим  свечи.

Пусть  лучше  стихнет  боль  в  груди,
Чем  мучить  сердце  раной…
Блестело  счастье  впереди
Обрывисто  и  рвано.

Уж  слишком  поздно  встретились
Горящих  глаз  сияния,
Не  проросли  и  не  сбылись
Душевные  желания.

Зачем,  так  мучиться  вдали  –  
Топить  слезами  очи
И,  чтобы    руки  не  смогли
Тебя  обнять  за  плечи.

Прощай,  любимая,  прощай!
Цвети  чудесной    Розой.
В  тебе  течет  любимый  май,
Во  мне  –  ноябрь,  промозглый.

   *          *          *
Прощай!  Не  плачь,  красавица!
Печалью  душу  не  согреть,
С  весною  всё  изменится
И  глазки  вновь  будут  гореть.
Забудь  того,  кто  сердцем  жил,
Кто  смиренно  вдохновлялся,
Кто  твореньям  восторгался
И,кто  любя  -  боготворил!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 11.04.2019


Nota|Bene

Я соберу все обещания в коробку…

Я  соберу  все  обещания  в  коробку,
Обещанные  звезды,  море  и  Луну...
И  кину  в  раскалённую  я  топку,  
Ведь  это  все  мне  больше  не  к  чему.

Я  соберу  все  старые  признания,
Очищусь  от  пустых  ненужных  слов...
Где  были  все  они,  когда  в  печали
Нуждалась  в  них,  скрывая  капли  слёз?

Я  соберу  всю  веру  в  тех  кто  предал,
Прощу  им  всё,  и  выкину  в  окно...
Лапшу  с  ушей  сниму  и  брошу  следом,
Не  актуально  это  все  давным  давно.

Все  двери  за  собою  я  закрою,
Очищу  ум  и  тело  от  нелепой  лжи...
И  сердце  раненое  этим  успокою,
Чтобы  со  счастьем  душу  подружить.

18.02.2019

©Nota|Bene

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832072
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Павло Коваленко

Про сильних людей

Від  третьої  особи  (за  мотивом  вірша  О.Сапріянчук-Маротчак)

Ідуть  своєю  стежкою  в  житті
Лиш  сильні  і  сміливі  люди,
Які  завжди  вірні  своїй  меті
І  не  бояться  людської  осуди.

Вони  не  вибирають  легший  шлях,
Яким  усі  ідуть  кудись  юрбою.
Для  них  повзти  чи  летіть  як  птах
Не  страшно  –  лиш  би  залишатися  собою.

Життєві  труднощі,  що  виникають  на  дорогах,
Їх  не  зламають,  а  додають  лиш  сили.
Бо  щиро  вірять,  що  Божа  допомога
Надходить  вчасно,  якщо  попросили.

Лиш  сильні  люди  серед  гірших  почуттів
Уміють  добре  й  позитивне  відшукати.
Вони  ідуть  своєю  стежкою  в  житті,
Щоб  між  чужих  стежин  не  заблукати.

07.04.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832053
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Груздева(Кузнецова) Ирина

Ржавый гвоздик

"...Я    Бога    молю,    чтобы    ты    не    пришел    никогда,
И    вешаю    ключ    у    порога    на    ржавый    от    времени    гвоздик..."
Ника  Полякова

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205723



Я  Бога  молю,  чтобы  ты  не  пришёл  никогда,
Иначе  всей  жизни  моей,  что  смогла  возродиться
Растоптанной,  выжженной  после  злосчастного  "да"
Уже  никогда  ни  за  что  не  суметь  повториться

Я  Бога  молю,  чтобы  дом,  из  какого  ушёл
Забыт  был  тобою  навеки,  а  мной  уничтожен
Сгоревшим  дотла,  чтобы  ты  пустыря  не  нашёл
Где  был  он  когда-то...  Зачем  же  так  память  тревожит

Тот  гвоздь,  что  однажды  своею  рукою  ты  вбил,
Служивший    двоим  нам  с  тобой  под  единою  крышей
Он  мне  ежедневно  твердит,  что  однажды  ты  был
И  я  эту  боль  и  люблю  и,любя,  ненавижу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205875
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 02.04.2019


miss Blues

ЖАЛЕЮ…

Медово-медная  листва,  кружась,  ложится  на  асфальт...
Тоски  бездонной  глубина,  как  неба  темного  базальт...
Опять  знакомая  тропа,  все  та  же  старая  аллея...
Тебя  прощаю  я,  любя,  и,  не  любя  уже,  жалею...



***  ПОСЛЕДНИЙ  ГЛОТОК

Телеграмму  отправит  Сентябрь  за  подписью  «Лето».
Письма-листья  охапкой  забросит  мне  прямо  в  окно…
В  них  слова  от  души:  «Жду,  скучаю,  любимая,  где  ты?»
Может  быть,  это  было  со  мною,  но  очень  давно…

Я  отправлю  ему  телеграмму  за  подписью  «Осень»  -
Брошу  по  ветру  медно-зелёный  кленовый  листок…
Приходи,  и  у  Бабьего  Лета  мы  вместе  попросим,
Исцеляющий  душу  любовью,  последний  глоток…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209134
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 02.04.2019


Твоя Сніжинка

Вестерн

Не  по  пути  нам  с  тобою,  ковбой,  вот  беда.
Итог  твоих  странствий  банален  и  печален.
Тебя  влекут  неизвестные  города
и  свет  приглушенный,  что  виден  из  окон  спален.

Твой  конь  бьет  копытом  резво  пустынную  гладь.
Твой  Colt  всегда  вызывающе  блестящий.
Ты  мечта  всех  дурех,  ты  герой  -  ни  дать  ни  взять.
Вот  только  лишь  для  меня  ты...ненастоящий.

Мне  намного  дороже  мой  старый  добрый  Джо  -  
несменный  простой  шериф  городов  и  прерий.
Да  он  не  герой,  и  не  крут  как  ты,  но
есть  несомненно  более  важный  критерий  -  

он  мой,  от  края  шляпы  до  кончиков  шпор.
Надёжен,  не  кормит  слащавыми  речами.
Бывает  упрям,  и  вступает  он  вечно  в  спор,
но  нежен  и  добр  и  чертовски  хорош...ночами.

Посему,  ковбой,  в  нашем  маленьком  городе  N
ты  чужой.  Уходи  в  закат  красиво  и  гордо.
Я  так  счастлива,  мне  не  хочеться  перемен,
а  в  родных  и  нежных  обьятиях  встретить  вновь  утро.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831264
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Твоя Сніжинка

Вестерн

Не  по  пути  нам  с  тобою,  ковбой,  вот  беда.
Итог  твоих  странствий  банален  и  печален.
Тебя  влекут  неизвестные  города
и  свет  приглушенный,  что  виден  из  окон  спален.

Твой  конь  бьет  копытом  резво  пустынную  гладь.
Твой  Colt  всегда  вызывающе  блестящий.
Ты  мечта  всех  дурех,  ты  герой  -  ни  дать  ни  взять.
Вот  только  лишь  для  меня  ты...ненастоящий.

Мне  намного  дороже  мой  старый  добрый  Джо  -  
несменный  простой  шериф  городов  и  прерий.
Да  он  не  герой,  и  не  крут  как  ты,  но
есть  несомненно  более  важный  критерий  -  

он  мой,  от  края  шляпы  до  кончиков  шпор.
Надёжен,  не  кормит  слащавыми  речами.
Бывает  упрям,  и  вступает  он  вечно  в  спор,
но  нежен  и  добр  и  чертовски  хорош...ночами.

Посему,  ковбой,  в  нашем  маленьком  городе  N
ты  чужой.  Уходи  в  закат  красиво  и  гордо.
Я  так  счастлива,  мне  не  хочеться  перемен,
а  в  родных  и  нежных  обьятиях  встретить  вновь  утро.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831264
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019


Ведомая любовью

С годами ценности от цен важней

Умом  нам  невозможно  объяснить
как  в  памяти  храним  былые  годы,
ведь  с  «жестким  диском»  душу  не  сравнить,
«делиту»  не  дает  она  свободы.
Не  удалит  из  памяти  своей,
ни  дня,  ни  места  своего  рожденья,
и,  становясь  с  годами  все  мудрей,
хранить  нас  учит  каждое  мгновенье!
Когда  душа  с  душою  говорит
о  ценностях  все  чаще  чем  о  ценах,
тогда  огонь  счастливых  чувств  горит,
что  выжигает  мысли  об  изменах.

С  годами  ценности  от  цен  важней,
и  чувства  все  сильнее  и  нежней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749133
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 30.03.2019


Феникс без крыльев

Я недавно читал стихи

Я  недавно  читал  стихи,
Вон  те,что  ты  мне  посвящала,
А  сейчас  мы,увы,  враги,
Недоплыли  мы  до  причала

Не  хватило  терпения  нам,
Что  б  сдержать  все  невзгоды  и  бури,
И  о  скалы  2  корабля  
Разбились  и  утонули


Так  уж  стало,летели  осколки,
Ветер  их  поднимал  и  ронял,
Расбежались  как  дикие  волки,
Как  итог  -  ты  теперь  не  моя

Я  все  так  же  читал  стихи
Те,которые  мне  посвящала,
А  теперь...а  теперь  мы  враги  
Не  доплыть  нам  теперь  до  причала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828496
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Феникс без крыльев

Погоня за щастям

Багато  хто  з  людей  гониться  за  щастям,не  бачачи  життя.  А  чи  правильно  все  життя  лише  гнатись  за  якимось  примарним  щастям?Як  ви  вважаєте?Можливо,моя  думка  не  буде  збігатися  з  вашою,але  скільки  людей,стільки  й  думок.
Погоня  за  щастям  починається  в  ранньому  дитинстві.  Нам  здається  що  щастя  ось-ось  прийде,  тоді,  коли  мама  купить  нам  нову  іграшку  чи  можливо  цукерку,морозиво  чи  ще  щось  матеріальне?А  чи  не  є  це  підміною?Що  нам  заважає  бути    щасливим  повсякчас?  Повороти  життя,за  якими  нібито  ховається  те  саме  безмежне  щастя?Але  що  відбувається  коли  ми  повертаємо?Абсолютно  правильно….Ми  бачимо  ще  один  поворот,а  за  ним  ще  один,і  ще….і  таких  тисячі,мільйони…Ми  ніби  ходимо  лабіринтом  життя  в  пошуках  скарбу.
В  16  років  нам  здається,  що  щастя  це  погуляти    з  друзями,  чи  завести  нове  знайомство.Звісно,  все  ж  життя  ще  попереду  і    щастя  здається  за  поворотом,десь  в    18  років.  «Ось  стану  самостійним  і  одразу  буду  щасливим»  -  саме  в  цьому  ми  запевняємо  себе  в  18  років,але    щастя  не  приходить,  воно  ховається  за  наступним  поворотом.  Іноді  ми  робимо  ривки,  для  того,щоб  вистрибнути  з-за  повороту    та  вхопити  те  саме  щастя,але  що  ми  бачимо?Правильно…ще  тисячі  поворотів.  Якийсь  примарний  слід  змушує  йти  нас  далі,  даруючи  лиш  спустошення  та  біль…
В  20-25  років    щастям  ми  вважаємо  заробити  грошей,влаштуватись  на  роботу.І  здається,  що  ось  воно  щастя,  в  30  років  вже  є  свій  дім,гарна  робота,дружина.  Але  щастя  так  і  не  приходить,а  замість  нього  знов  відчувається  спустошення…..  Виникає  нове    бажання,  яке  «обов’язково  приведе  до  щастя»…  -    Впізнаєте  цей  вираз?
І  ось  вже  в  60  років…Маючи  все,  що  хотіли  досягти,  ми  розуміємо,  що  так  і  не  наздогнали  щастя.І  лише  на  смертному  одрі,  пролистуючи    все  своє  життя,  ви  розумієте,що  щастя  увесь  час  було  поряд,але  ви  його  так  і  не  помітили…Все  життя  ви  гнались  за  тим,що  увесь  час  було  поряд….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654882
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 15.03.2019


Феникс без крыльев

Не брешіть коханим….

Чи  є  в  кохані  місце  для  брехні?Як  ви  вважаєте?
Можливо  моя  думка  не  збігається  з  вашою,але  це  моя  особиста  думка.Мене  навіть  трохи  смішить  вираз  "брехня  заради  блага",це  лиш  ілюзія.Збрехавши  коханій  людині  раз,ви  почнете  вити  нескінчений  клубок  брехні,який  рано  чи  пізно  задавить  ваші  відносини....
Коли  ви  приховуєте  щось,це  рано  чи  пізно  випливає,але    наслідки  будуть  вже  куди  більшими  ніж  ті,які  були  б,якби  ви  сказали  правду  на  початку....Не  треба  приховувати  правдуякою  б  гіркою  вона  не  була.Не  запевняйте  себе,що  приховавши  один  факт  ви  "зможете  запобігти  ситуації",  це  лише  ілюзія,  рано  чи  пізно  ця  ситувація  виплива,але  буде  куди  глобальнішою  аніж  початкова....
Не  брешіть  коханим,кохайте  щиро  і  у  вас  все  буде  добре...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655150
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 15.03.2019


Феникс без крыльев

Вічна гонка

Людина  проводить  більшу  частину  свого  життя  в  пошуках  того  самого  щастя,яке  ніби  зовсім  поряд,але  треба  ще  трохи  прикласти  зусилля,  буквально  зробити  один  ривок  і  вхопити  його  руками.Але  при  кожному  ривку  це  щастя  залишається  на  тій  самій  відстані,ривок,ще  один,а  за  ним  ще,а  те  саме  завітне  залишається  невловимим,чому  так?
В  який  період  свого  життя  ми  це  щастя  випускаємо?  З  раннього  дитинства  виникає  ця  необхідність  пошуку,ось  купили  автомобіль  і  ніби  все  добре,але  до  нього  треба  причіп  і  тоді  точно  буде  те  саме  відчуття,  купивши  причіп  ми  вже  хочемо  щось  нове  і  знов  те  щастя  вислизає  з  наших  рук.
Ось  ти  вже  підліток  і  все  що  тобі  потрібно  -  поцілунок  від  тої  самої  дівчини  і  ось  ти  вже  його  отримуєш,але  вже  треба  чогось  більшого...
Тепер  ти  дорослий,в  тебе  хороша  робота,велика  та  стабільна  зарплатня,сім'я  та  особиста  квартира,але  для  щастя  все  одно  чогось  не  вистачає....
І  ось,вже  на  пенсії  ти  починаєш  розуміти  -  щастя  завжди  було  в  тебе  в  руках,ти  розумієш,але  вже  занадто  пізно...
Тому  поки  не  пізно,згадайте,що  ваше  щастя  завжди  поряд,воно  нікуди  не  біжить.Будьте  щасливими  і  не  біжіть  за  маривом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826788
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 15.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Марічка :)

Ти у мене тільки не закохуйся. . )

Ти  у  мене  тільки  не  закохуйся,
Не  для  тебе  доленька  моя,
Не  для  тебе  розплітаю  коси  я,
Під  вечірні  трелі  солов'я.

Не  з  тобою  проводжаю  сонечко,
Не  з  тобою  …  Я  чужа  весна.
Я  чужа…  Чужа  я,  чуєш,  долечка,  
Не  одна  я,  знаєш,  не  одна…

І  мені  у  ліжко  інший  зранечку,
Подає  у  чашці  теплий  чай…
Не  шукай  в  мені  свою  коханочку  …
Я  твоя  не  стану,  не  чекай…

Ти  у  мене  тільки  не  закохуйся…
Ой,  яка  гірка  моя  печаль…
Не  для  тебе  розплела  вже  косу  я…
Ми  раніш  не  стрілися,  на  жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827460
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Сергій Грохотинський

Девушка с холодными руками…

Девушка  с  холодными  руками…
Ты  загадочна,  нежна,  умна.
С  ласковыми,  добрыми  глазами,
Как  прекрасно  ты  сотворена.

Стройный  стан,  милейшая  улыбка,
Сердце  озаряешь  без  труда.
Легкая  в  общенье  как  пушинка,
Теплая,  радушная  всегда.

Девушка  с  холодными  руками…
Зато  сердце  жгучее  внутри  (в  груди),
Согревает  жаркими  лучами,
Всех  оно,  кто  встретится  в  пути.

Уникальный,  добрый  человечек,
Редко  таких  встретишь  в  жизни  ты.
Никогда  не  будет  пусть  осечек,
В  радости  и  счастье  для  души.

Скромная,  воспитанная  леди.
Не  позволишь  лишнего  себе.
Непосредственная,  милая  как  дети,
Что  притягивает,  с  жаждою  к  тебе!

Жизнь  проходит…Скорость,  суета…
А  душа  усеяна  цветами,
По  которой  дружно  ты  прошла,
Девушка…  С  холодными…  Руками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827034
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Kruzo

Новогодняя песня

Слова  к  этой  песне  написаны    поэтэссами  трех  стран.  Они  друг  с  другом  не  знакомы,  но  каждая  вложила  в  строчки  частичку  своей  души.  Эта  песня  -  поздравление  всех    с  праздником.  И  пусть  мы  разделены  границами,  в  душе  мы  все  равно  вместе.  С  Новым  годом  Вас!

                                         Новогодняя  песня
             Сл.,  М.Гошина  (Россия),  Р.  Тогобицкая  (Казахстан),  Darida(Украина)


Новый  год  приходит!    Мы  не  дети,  вроде,
Нам  ли  верить  в  сказки,  или  чуда  ждать?
Только  от  чего-то  вдруг  ушли  заботы,
С  новою  надеждой  ждем  чудес  опять.

Маятник  качнется,  год  земли  коснется,
Словно  кисть  холста.  Словно  кисть  холста.  
Маятник  качнется,  жизнь  моя  начнется,
С  чистого  листа.  С  чистого  листа.

Снова  верим  в  чудо,  вдруг  из  ниоткуда?
Прожитое  время  нам  не    возвратить.
В  тайне  друг  от  друга  тихо  шепчем  вьюге,
То  о  чем  не  смели  никогда  просить.

Мы    взрослей  и  строже  тех,  кто  помоложе,
Седина  пробилась  снегом  на  висках.
Мы  уже  не  дети  и  за  всё  в  ответе,
В  этом  сложном  мире,  созданном  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231858
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 07.02.2019


Kruzo

Моей маленькой балерине (Darida)

На  "Моей  маленькой  балерине"  автора  Darida:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229743



*  *  *

Моей  маленькой  балерине


На    кончиках    тонких    пальцев,
В    мелодии    разноцветье,
В    ненужности    слов-оваций,
Живет    наш    мирок    секретный
Взъерошенным    тёплым    чудом
У    ног    новогодних    ёлок,
Ожившим    вдруг    изумрудом
Под    взмахом    ресниц-метёлок…

Когда-нибудь    светом    от    света,
Теплом    от    ладони    к    ладони,
Мелодией    ветра    и    лета
Скупой    этот    мир    заполним.
Он    так    суетой    пропитан,
Так    выжат,    ярок    и    кисл,
Что    только    слова    обиды
Черты    обретают    и    смысл…

Он    будет    питаться    встряской        
Стучит    барабан    покуда,
А    мы        –        поскорее    в    сказку,        -
Мы    родом    с    тобой    оттуда…
Опять    подошьем    пуанты,
Погладим    подружку-кошку,
А    после    поправим        банты,        -
И    к    чуду!        Ладошка    в    ладошке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230558
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 07.02.2019


Kruzo

Предвесеннее (Darida, романс)

На  "Предвесеннее"  автора  Darida:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171611

Взбесилась    вьюга    от    бессилья,
Болтает    карканьем    ворон,
И    город    нынче    не    заслон
Ветров    холодным    эскадрильям.
Горнисты    трубами    домов
Улыбки    выдували    стужей,
Так    безучастна    горстка    слов
Пророческих:
"А    ты    мне    нужен!"

Весна    придёт    и    отогреет
Улыбки,    мысли    и    слова,
Но    ты    молчишь,    а    время    тлеет
В    печных    унылых    рукавах…

Молчу    и    я,    и    разрываю    
Себя    на    части:    ТО    -    НЕ    ТО!
С    прищуром,    снова    на    все    сто    
Огонь    задорный    полыхает.
Остались    брызги    звездопада
От    крох,    свалившихся    на    дно,    
Попавших    в    дом    через    окно…
А    снег    молчал…И    падал…    Падал…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231569
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 07.02.2019


ЮНата

Случайные встречи

                       
Удивительна  жизнь…  И  случайные  встречи
Изменяют  порой  наши  взгляды,  судьбу.
Доверительный  тон,  откровенные  речи,
Хоть  буквально  вчера    всё  о  личном  –  табу.

Может,  время  пришло,  и,  окутана  тайной,
Твоя  жизнь  вдруг  открылась  для  мыслей  иных…
Мы,  наивные,  думаем,  встречи  –  случайны,
Но  они  –  в  высших  планах,  Божий  промысел  в  них.

Каждый  миг  нашей  жизни  принимайте,  как  волю,
Божью  помощь,  заботу  о  нас,  о  других…
Как  источники  силы,  что  скрывались  дотоле,
Как  возможность  найти  себя  в  мыслях  благих.

Ведь  всё  это  –  не  просто,  не  оставь  без  вниманья.
Каждой  встрече  ты  должен  быть  искренне  рад.
Тогда  искренность,  вера,  добро,  пониманье
Возвратятся  с  лихвой  благодарно  назад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Kruzo

Новогодняя песня

Слова  к  этой  песне  написаны    поэтэссами  трех  стран.  Они  друг  с  другом  не  знакомы,  но  каждая  вложила  в  строчки  частичку  своей  души.  Эта  песня  -  поздравление  всех    с  праздником.  И  пусть  мы  разделены  границами,  в  душе  мы  все  равно  вместе.  С  Новым  годом  Вас!

                                         Новогодняя  песня
             Сл.,  М.Гошина  (Россия),  Р.  Тогобицкая  (Казахстан),  Darida(Украина)


Новый  год  приходит!    Мы  не  дети,  вроде,
Нам  ли  верить  в  сказки,  или  чуда  ждать?
Только  от  чего-то  вдруг  ушли  заботы,
С  новою  надеждой  ждем  чудес  опять.

Маятник  качнется,  год  земли  коснется,
Словно  кисть  холста.  Словно  кисть  холста.  
Маятник  качнется,  жизнь  моя  начнется,
С  чистого  листа.  С  чистого  листа.

Снова  верим  в  чудо,  вдруг  из  ниоткуда?
Прожитое  время  нам  не    возвратить.
В  тайне  друг  от  друга  тихо  шепчем  вьюге,
То  о  чем  не  смели  никогда  просить.

Мы    взрослей  и  строже  тех,  кто  помоложе,
Седина  пробилась  снегом  на  висках.
Мы  уже  не  дети  и  за  всё  в  ответе,
В  этом  сложном  мире,  созданном  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231858
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 06.02.2019


Ярослав К.

Оглянись

Ты  можешь  писать  неплохие  стихи,
В  которых  страдаешь,  жалея,  мечтая,
Рассматривать  в  лупу  чужие  грехи,
В  себе  же  упорно  их  не  замечая.

Ты  можешь  уйти  с  головой  в  интернет,
Выискивать  мудрые  мысли-картинки,
Но  если  в  тебе  понимания  нет,
То  как  ты  из  глаз  своих  вынешь  соринки?

Легко  в  неудачах  винить  всех  подряд,
Когда  достижений  не  очень-то  много,
Не  слушать  того,  что  тебе  говорят,
Съезжая  на  то,  что,  мол,  верю  лишь  Богу.

Ты  можешь  ходить  по  знакомым,  гостям,
Развеивать  грусть,  что  внутри  залежалась,
Но  если  привык  ты  идти  по  костям,
То  тут  не  поможет  и  психоанализ.

Ты  можешь  смиренно  лупить  себя  в  грудь,
Давя  приглушённый  протест  "да  пошли  вы!"
Проснись,  оглянись,  посмотри  на  свой  путь,
Кого  в  своей  жизни  ты  сделал  счастливым?

Ты  можешь  спокойно  читать  этот  стих
И  думать,  что  тема  тебе  непонятна,
Что  это  про  "тех",  про  "которых",  про  "них",
Что  зона  комфорта  вернётся  обратно.

Бездействие  губит,  и  быт  надоел,
Пора  осознать  и  исправить  ошибки.
А  если  реальных  шарахаться  дел,
То  знай,  без  труда  не  достанешь  и  рыбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823548
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 04.02.2019


Ярослав К.

Не минуле

Не  кажи,  що  минуле  примарилось  нам,
Я  ніколи  у  це  не  повірю.
Що  не  наше  то  щастя,  не  наша  весна
Закружляла  в  бурхливому  вирі.

Що  не  ми  на  світлинах,  що  то  була  гра,
Про  яку  неприємно  згадати.
І  про  що  шепотіла,  забути  пора  -
Сентименти  малого  дитяти.

Що  ти  інша  давно,  не  така,  як  колись,
А  зустрілися  ми  випадково.
Що  емоції  безповоротньо  вляглись,
І  ми  більш  не  побачимось  знову.

Що  тривожу  я  спогади,  не  дорікай,
Бо,  мовляв,  вже  навічно  поснули.
А  мої  -  такі  свіжі.  То  ж,  мила,  ти  знай,
Це  теперішній  час,  не  минуле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Патара

Ангел полетів

От  тільки  що  сидів  з  тобою  поряд,
Було,  як  біля  мами  тепло  з  ним,
Витягував  з  депресії  і  горя.
І  раптом...  зник,  зостались  "нитка  й  дим".

Коли  він  є,  його  не  помічаєш,
Усе  якось  природньо,  звично  так.
Брак  відчуваєш  у  часи  відча́ю,
Коли  життя  твоє  втрачає  смак.

Вже  звик  ти  під  крило  ховати  душу
Від  негараздів,  лиха  і  проблем...
Зник  в  морі  негативу  клаптик  суші,
Де  гамували  твій  сердечний  щем.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 27.01.2019


ЮНата

Давно так не було…


А  на  душі  давно  так  не  було  –
Самотньо,  пусто  і  безперспективно…
В  тривожних  думах  поселилось  зло,
І  лиш  печаль  там  кашляє  надривно.

І  думки  звичний,  радісний  зигзаг
Враз  вирівнявся  в  нитку  безнадії.
Наткнувшись  на  проблем  архіпелаг,
Загнав  у  недосяжність  плани  й  мрії…

По  логіці  –  за  обрієм  фінал,
Що  мав  би  сяяти  надією  новою,
Та  щось  непевність  знову  править  бал,
Закривши  зорі  страху  пеленою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 22.01.2019


JuliaN

Он и Она

Автор:  История  любви  давно  минувших  дней.
                     Он  и  Она...Вновь  встретили  друг-друга.
                     Возможно,  дело  рук  Амуровых  затей,
                     Да,  только,  запоздалая  услуга.

                     Они  не  виделись.  Прошло  нимало  лет.
                     Сценарий  был  не  писан  этой  встречи.
                     Но,  неожиданность,  представила  сюжет  -
                     Был  поднят  занавес,  кругом  горели  свечи...

Он:(мысленно)                                                              
       
             Смотрю  в  твои  бездонные  глаза...
             Невинный  взгляд,  как  полон  он  смущенья.
             Блестит  непрошено  слеза...
             Мне  хочется  так  попросить  прощенье.
             Простишь  ли,  что  разрушены  мечты
             Весенних  дней,  не  давшие  еще  нам  цвета.
             Простишь  ли,  что  разорил  цветы
             В  твоем  саду,  они  не  встретили  рассвета.
             Я  не  расслышал  звонкого  ручья,
             Бегущего  в  саду,  при  наших  встречах.
             И  не  заметил,  что  взошла  звезда  -
             Брел  в  темноте,  а  ты  ждала́  весь  вечер.
             Мной  позабыт  медовый  вкус
             И  нежность  алых  губ,  когда-то  целовавших.
             А  без  тебя    весь  мир  остался  пуст,
             Как  хочется  тепла,  к  тебе  прижавшись.
             О,  снова  вижу  этот  милый  взгляд...
             Сгораю  от  стыда...  А  ты  глядишь  невинно.
             Отда́л  бы  все,  чтобы  вернуть  назад
             Твою  любовь.  Но  мне  признаться  стыдно.

Она:(мысленно)
             Я  вижу  вновь  твои  глаза
             И  начинает  сердце  биться.
             Я  чувствую  -  бежит  слеза,
             А  может  встреча  эта  снится.
             Я  знаю,  можно  многое  забыть,
             Но  первую  любовь  не  забывают.
             И  множество  обид  простить,
             Скажи,  предательство  прощают?
             Простила  ль  я,  что  море  слез
             За  грубость  слов  твоих  пролито.
             Простила  ль  я,  что  предана  любовь
             И  сердце  девичье  разбито.
             Ты  помнишь  наши  встречи,  друг.
             Как  первый  раз  поцеловались.
             О,  как  захватывало  дух...
             А  обнимаясь  -  согревались.
             Был  нипочем  лихой  мороз  -
             Тепло  мы  на  двоих  делили.
             И  были  мы  в  полете  грез  -
             Ведь  мы  любили,  так  любили!
             Твое,  вдруг,  сердце  превратилось  в  лед.
             А  я  любовью  согревала...
             Но  ты  сказал,  что  "  все  пройдет",
             Моей  любви  наверно  мало.
             Я  опущу  свои  глаза.
             Ты  не  увидишь  в  них  печали  -
             Ее  я  выпила  сполна...
             Огонь  погас.  Чужими  стали.
 
Автор:  Они  молчали  и  смотрели
                     Друг  другу  пристально  в  глаза.
                     И  вспоминали...  И  не  смели
                     Сказать  прощения  слова.

                   История  любви  прекрасна,
                   Когда  счастливый  в  ней  конец.
                   Амуру  время  не  подвластно  -
                   Не  смог  соединить  сердец.

                   Увы,  печальны  расставанья,
                   Но  извлечем  от  них  урок:
                   Чтоб  не  было  стыда  в  признаньи  -
                   Просить  прощенье  нужно  в  срок!
     
       
                       





             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821514
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ярослав К.

Де таку знайти

Скажи  мені,  де  ще  таку  знайти,
В  очах  якої  стільки  позитиву,
З  якою  б  відчував  себе  щасливим...
Хіба  на  світі  є  такі,  як  ти?

Де  схожа  є  на  тебе,  підкажи,
З  якою  поруч  -  море  по  коліна,
Щоб  з  нею  разом  -  стали  б  з  часоплином
Реальністю  колишні  міражі,

І  впевнено  б  відчув  надійний  тил,
Весну  в  душі  в  холодну  пору  року,
Забув  би,  як  сумують  одиноко...
Скажи  мені,  а  може  все  ж...  це  ти?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 19.01.2019