Малиновый Рай: Вибране

Galkka2

Ти малюєш лінії долі….

Ти  малюєш  лінії  долі…
       По  моїх  долонях……
І  подовжуєш  лінію  життя….
     Щодня….
Борозна  кохання  стає  все  глибше…
     Так  ніжно….
А  тепло  від  тебе  все  сильніше…
     Це  так  потрібно….
Сховаю  відбиток  душі….
     В  кулачок…
Немає  для  щастя  межі….
     На  двох  спільний  крок…
По  пальцях  рахуємо  дітей…
     Їх  троє…
Твоя  є  моя…
     А  мої  є  твої…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840718
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 16.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі  ЛГ  і
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
він  –  як  терен  моєї  любові
на  віки,  повсякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  омріяний  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шепіт  двох  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Ганна Верес

Коли замовкає

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.
19.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841716
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Капелька

Есть в мире очень много тайн

Есть  в  мире  очень  много  тайн,
Они  играют  свои  роли.
О  них  побольше  узнавай,
Иначе  будут,  словно,  тролли.

И  станут  сказки  всем  внушать
Про  то,  что  было  и  что  будет.
Порой  не  сразу  разобрать:
"Где  скрылся  волк  в  овечьей  шкуре?"

Летят  по  небу  облака,
Одеты  в  белые  одежды,
А  ведь  их  вес  и  их  цена  
Земными  мерками  безбрежны.

"Их  вес-  сказали  -сотни  тонн."
Учёные  наверно  шутят.  (1)
Они  ж  не  камень  и  не  слон.
Здесь  явно  что-то  хитро  мутят.

Ведь  если  б  были  сотни  тонн,
То  падали  б  как  град  на  землю.
Представь,  свалился  сверху  слон,
Помял  людей  и  их  одежду...

Так  что  такое  облака?
Стена,  но  это  же  не  крепость?
Как  пролетают  их  тогда?
Учёные  несут  нелепость.

Есть  в  мире  много  сложных  тем
-Сплошные  тайны  и  загадки.
Они  подарены  нам  всем,
Чтоб  были  мы  честны  и  кратки.

(1)-Согласно  официальным  данным
современной  науки  одно  перистое  
облако  весит  в  среднем  800  тонн.
Кучевое,  кудрявое  облако,  которое
радует  нас  в  хорошую  погоду,  
объёмом  в  один  кубический  километр
весит  500  тонн.
 
                                         Май  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


геометрія

НЕ НАРІКАЮ Я НА ДОЛЮ…

           Колись  казав  мій  чоловік,
           що  я  як  пташечка  літаю...
           Минув  так  швидко  диво-вік,
           тепер  повільно  шкандибаю...

           Зі  мною  сумно  не  було,-
           і  моїм  учням,  й  дітям,  й  внукам...
           Для  мене  все  тоді  цвіло,
           тісно  було  лиш  мріям  й  думам...

           Усе  встигала  я  робить,
           натхнення  вистачало  й  сили,
           хоч  і  доводилось  спішить,
           здавалось  в  мене  були  крила...

           Вчителювала  тоді  я,
           все  було  добре  й  зрозуміло,-
           гарна  робота  і  сім"я,
           ніби  нічого  й  не  боліло...

           Та  негаразди  все  ж  були,
           вони  ж  нікого  не  минали...
           У  правді  й  праці  ми  жили,
           всі  негаразди  виправляли...

           Куди  ж  все  ділося,  куди?
           Чому  так  швидко  відлетіло?..
           Ми  напилися  вже  біди,
           так,  що  аж  душі  заболіли...

           Та  я  не  скаржуся,  все  ж  ні,
           в  житті  стає  усе  важливе...
           Хоч  бува  боляче  мені,
           все  переношу  терпеливо...

           Ще  намагаюся  й  тепер,-
           слабшим  за  себе  помагати...
           І  пам"ять  час  мені  не  стер,
           вмію  любить,  вірить  і  ждати...

           Спасибі  долі,-  я  кажу,
           гарних  дітей  й  онуків  маю...
           Пам"ять  про  вмерлих  бережу,
           на  долю  я  не  нарікаю...

           Молюся  Богу  і  прошу,
           щоб  зникла  вся  несправедливість...
           Казки,  пісні  й  вірші  пишу,
           і  на  хороше  все  ж  надіюсь...

           Звісно,  не  пташечка  вже  я,
           давно  немає  чоловіка...
           І  розбрелась  моя  сім"я,
           і  на  душі  буває  гірко...

           Та  я  навчилася  терпіть,
           долати  прикрощі  й  невдачі...
           І  хоч  короткий  жінки  вік,
           я  і  донині  неледача...

           Все  намагаюся  робить,
           город  і  квіти  доглядаю...
           Без  квітів  я  не  можу  жить,
           з  ними  як  з  дітьми  розмовляю...

           І  хоча  важко  нині  жить,
           себе  щасливою  вважаю..
           Хоч  сил  нема  уже  спішить,
           люблю  цей  світ  і  жить  бажаю...
 
                                   
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841405
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Ганна Верес

Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинить  їх  обох  у  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019