Володимир Кепич: Вибране

Ки Ба 1

деконструйована ідилія /recovery/

імен  позбуті  особистості,  чужа  локація  без  вад,
завуальовані  відвислості  завчасно  вбачених  принад,
обридлих  слів  бурхливі  вихлини  сполохали  амурів  рій,
двох  ліній  доль  вертляві  вигини  освячені  ропою  мрій_

мозолить  сріблом  місяць  в’їдливий  мачини  згорнутих  зіниць,
тіла  астральні  ходять  згідливо  навколо  висохлих  криниць_
в’ють  кільця  змії  слизом  змащені  на  оксамиті  смоляному,
ляльки,  охрещені  пропащими,  синхронізують  стан  судоми_

розбещені  бо  щемним  лоскотом,  із  хмар  рожевих  долу  кинуті,
у  снах  блукали  поміж  соснами,  зчепившись  видумали  згинути,
на  хвилю  хвиля  суне  з  рокотом,  тремтять  портали  слюдянисті,
свічок  горить  циганське  золото  неначе  сонце  в  падолисті_

до  краплі  вичавлені  пристрасті  /  розбиті  маски  /  в’ялі  лілії,
іконописні  особистості  /  деконструйована  ідилія,
порожніх  циферблатів  висновки  димами  п’яними  окуті,
рим  зайвих  еклектична  тиснява  в  півкуль  захряслій  каламуті_

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837368
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Олександр Обрій

ПЕС ДЕЦЬ

Кусається,  гарчить,  не  хтозна-де,  не  там,  не  десь,
а  тут,  –  уже  під  боком,  перестрибує  паркан  –
блохастий,  неминучий  і  забембаний,  пес  Дець.
Тому  запізно  паритися  й  парити  парка.

Боржомі  не  спасе.  Хоч  в  горло  з  лійки  заливай.
Від  песика  Деця  у  нас  немає  панацей.
На  витівки  багата  в  собацюри  голова.
Зубами  без  розбору  –  всіх  за  "крашанки"  пан  цей.

Тож  тільки-но  зазнаєшся,  який  ти  молодець
(сягне  Говерли  ніс,  а  там  –  "узує"  Еверест),
він  буде  тут  як  тут  –  уже  як  рідний,  твій  пес  Дець,
аби  тобі  вручити  урочисто  важчий  хрест.  
 
Довкола  нагортати  марно  змієві  вали,
бо  ти  вже  показав,  який  насправді  є  мистець.
Бо  вже  закони  підлості  новенькі  ухвалив,
до  горла  підступивши,  світ  затьмаривши,  пес  Дець.

І  той,  що  ловить  хвилю,  й  той,  що  вічно  ловить  ґав,
і  той,  що  докульгав,  кого  не  злапав  хижий  грець,
в  мить  істини  почують  десь  за  спиною  "гав-гав"!  –
То  вірний  друг  на  жертву  зачекався,  твій  пес  Дець.

Отож,  коли  прокотиться  потилицею  лід
і  в  тиші  пролуна  занепокоєне  "ти  здєсь?",
за  карк  тебе  смикне,  віддухопеливши  як  слід,
помітивши  завчасно  територію,  пес  Дець.

©  Сашко  Обрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835959
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Іван Блиндюк

Інші зможуть, що ти не зміг…

Інші  зможуть,  що  ти  не  зміг.
Скажуть  те,  чого  ти  не  сказав.
Пройдуть  там,  де  ти  збився  з  ніг.
Проб’ють  мур,  що  тебе  зламав.

На  вершинах,  що  ти  не  скорив,
Чийсь  чужий  майорітиме  стяг.
Обігне  хтось  крутий  обрив  
Там,  де  ти  не  здолав  свій  страх.

Тож  гартуйся,  кріпись,  терпи
І  тримай  в  голові  одне:
Руки  хай  опускаються  в  них;
Ти  –  це  той,  хто  всього  досягне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835774
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Анна Януш

Дівчинка

Дівчинко  з  синьою  стрічкою,
З  волошками  у  руках  і  з  маками
...  а  скільки  ночей  над  свічкою
Судилось  тобі  проплакати...

Дівчинко...  волосся  розплетене
Любов  у  тобі  не  розтрачена...
...  химерою  будеш  обпечена!
Тією  ж  любов'ю  страчена!

А  поки,  дитино,  за  обрієм
Пірнай  у  щасливе  літо,
Вір  в  те,  що  бувають  добрими
І  люди...  І  первоцвіти...

Вір  в  казку,  стрибай  по  калюжі,
У  травах  вдихай  запах  м'яти
...  ти  сильною  станеш  ...дуже
І  тінню  чужої  кімнати...

Дівчинко,  з  маревом  граєшся,
Мрієш  про  небо,  малюєш
Не  знаєш  як  серце  крається
Не  знаєш,  а  ще  відчуєш...

...дитина  в  відлунні  космічному...
Вже  стала  старою  і  сивою...
А  чи  хоч  торкнулась  до  вічного
Душою  ще  юно-красивою  ?!

травень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835659
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Світла(Світлана Імашева)

УКРАЇНСЬКИМ ЖІНКАМ ПРИСВЯЧУЮ

************************
У  пахучому  ґроні  вишневого  цвіту  -

Таїна  твоя  вічна  й  краса,

А  рясні  вишеньки  -  твої  дрібнії  діти:

Дарували  ж  любов  небеса...

Жінко,  вишне  квітуча,  стоїш  між  громами  -

Чи  сльозами  умита,  дощем?..

Але  мусиш  стояти  -  роками,  віками,

Підпирати  надію  плечем...

Все  чекаєш,  чекаєш  -  чи  сина,  чи  мужа  -

Небо  скресло  -  здригається  вись...

Ти  молитися  мусиш  і  вірити  мусиш  -

Помолися  ж  за  них,  помолись...

Хай  же  спокій  тобі  подарує  Всевишній

За  дітей,  за  онуків  -  за  рід...

Ти  квітуй-процвітай,  україночко-вишне,

Хай  примножиться  цвіт  твій  і  плід.

Щоб  у  цьому  земному  безумному  раї,

Де  громи  задвигтіли  ізнов,

Ні  на  мить  тебе  не  покидали

Твої  Віра,  Надія,  Любов...
************************************************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828159
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019