ViraBila: Вибране

Олександр Мачула

Якщо зустріну

Якщо  зустріну  на  стезі
тебе,  свою  завітну  мрію  –
наперекір  буття  азів
зорею  в  небі  заяснію.

А  у  години  дощові,
між  невимовною  журбою,
від  хуги  і  життя  завій  –
тебе  закрию  я  собою.

Не  вистачить  у  світі  слів
ясити  радості  моєї  –
з  яким  би  щастям  володів
тобою,  люба,  однією!

19.05.19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835987
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


DarkLordV

Не плач

Не  плач,  все  скінчиться  колись,
Після  дощу  завжди  виходить  сонце.
Ти  сльози  витри  й  посміхнись
Весь  світ  у  тебе  на  долонці.

Страшні  казки,  то  наш  урок
Через  який  ми  здобуваєм  силу.
Не  бійся  і  ти  зробиш  крок
В  життя,  в  якому  ти  щаслива.

Ти  вистоїш,  ти  от  побачиш.
Журбі  тебе  здолати  не  судилось.
І  хоч  ти  зараз  тихо  плачеш,
Ти  посміхнись,  щоб  в  серці  віра  зародилась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835721
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019


Олександр Мачула

Форма і суть


Стоїть  чемненько,  вся  свята  та  гожа,
немов  мадонна  істинна  вона,
на  ангела  обличчям  вельми  схожа,
а  у  душі  –  то  чистий  сатана!

18.02.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826014
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Пісаренчиха

ПАНЧОХИ

Ажурні  панчохи
На  збиті  коліна.
В  цім  світі  нічого
Нікому  не  винна.
Упевнені  кроки.
Шлях  стелиться  в  безвість.
Життєві  уроки  –
Моя  незалежність.
Прибитись  до  зграї?
Нема  в  тім  рятунку,-
Смерть  скрізь  висмикає  –
Веде  за  лаштунки.
То  ж  дихаю  вільно,
Поки  є  легені.
Вперед  йду  спокійно,-
Ховатись  -  даремно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825393
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Олександр Мачула

Старий поет з душею молодою

Старий  поет  з  душею  молодою
у  гариві  завзято  йде  вперед.
Ще  всюди  чутно  відголоски  бою,
та  в  голові  його  новий  куплет.

З  Вітчизною  крокує  у  майбутнє
і  горе  з  радістю  у  них  завжди  навпіл.
Свята  бувають,  та  частіше  будні,
усе  під  гору  й  рідко  коли  схил.

Іде  вперед  бадьорою  ходою
і  погляд  свій  спрямовує  увись.
Старий  поет  з  душею  молодою
у  серце  вам  постукає  колись…

31.01.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823466
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Евгений Познанский

НЕУГАСИМКА (зимние побеги)

Огонек*  опять  пошел  петлять
Тощей  веткой  зимнего  побега,
За  окном  на    всем  зимы  печать,
Этот  год  отсыпал  щедро  снега.

Длинные  худые  стебельки
Просят  света  так  у  дали  вьюжной,
Маленькие  желтые  листки,
Пишут,  что  срезать  их  просто  нужно.

Чтобы  зря  цветок  не  тратил  сил
На  такие  лишние  отростки,
Я  бы  с  ними  так  и  поступил,  
Их  отрезать  очень  даже  просто

Но  скребет  мысль  странная  в  уме,
Вздор  такой  втемяшется  ж  поэту,
Мы  в  духовной  планетарной  тьме,
Точно  так  же  тянем  души  к  свету,

И  не  все  выходит  и  у  нас,
И  порою  даже  льются  стоны,
Но  внезапно  замечает  глаз
На  тщедушной  ветки  два  бутона!

Он  пустить  зимой  их  все  же  смог!
Хоть  опять  в  окне  метели  дымка!
Маленький,  живучий  огонек!
Нежная  моя  неугасимка!
*  Огонёк,  неугасимка,  Ванька  мокрый  -  распространенный  названия  Бальзамина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822732
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Пісаренчиха

СТРЕС

Ніяк  не  визначу  закони,
Які  працюють  у  мені.
Стаю,  як  доломіт,  холодна,
Мить,  і  солома  у  вогні.

Шикує  розум  хтиве  серце.
Секунда,  й  зовсім  навпаки.
Шалене  серце  так  заб’ється,
Що  розум  в  друзки,  на  шматки.

Як  керувати  цим  процесом?
В  душі  то  штиль,  то  ураган.
А  бідне  тіло  –  мішок  стресу.
Цікаво,  як  у  інших  там?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821672
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Протоієрей Роман

Я тебе не люблю!

Авторська  пісня  


Я  тебе  не  люблю!
Просто  мимо  проходжу,
Ніжне  сяйво  очей,  
Мов  вустами,  ловлю,
Я  тебе  не  люблю,  
Просто  жити  без  тебе  не  можу,
Просто  образ  твій  дивний,  
Мов  квітку,  до  серця  тулю!

Твоїх  рук,  наче  крил  
Лебединих,  торкаюсь,
Сніг  ранковий  до  ніг,  
Мов  любистки,  стелю,
З  тихим  сумом  в  очах  
Я  тобі  посміхаюсь,
І  тому  скрипалю  
Я  заграти  звелю,
Як  тебе  не  люблю!

Я  не  можу  свої  
Почуття  пояснити,
Я  складаю  пісні  
І  птахам  роздаю,
І  я  серцю  звелю  
Так  тебе  полюбити,
Як  нікого  ніхто  
В  світі  цім  не  любив...
І  як  я  не  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820826
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Дружня рука

Це так важливо, хто дихає поруч

Це  так  важливо,  хто  дихає  поруч,
Хоч  треба  дуже  прислуха́тись,  щоб  почути,
І  трішки  схилити  голову  праворуч,
Щоб  іншу  гол[b]о[/b]ву  на  дотик  ледь  відчути  …

І  не  потрібно  нічого  казати,
Бо  все  вже  сказано  до  нас,
Навіть  не  потрібно  обіймати,
Просто  зупинити  час  …

Це  так  важливо,  хто  по  імені  покличе,
Причина  не  важлива,  це  життя,
Цей  хтось  промовить  голосно  чи  тихо
Просто  твоє  ім’[b]я[/b]  …

Це  так  важливо,  хто  з  тобою  поруч,
Коли  яскраве  сонце,  коли  вітер,
Щоб  не  роздільно  -  хтось  праворуч,  хтось  ліворуч,
Щоб  на  снігу  ім’я  ніхто  не  витер  …

Це  так  важливо  в  очі  щоб  дивитись,
Що  там  побачиш,  не  кажи  нікому,
Щоб  в  тих  очах  навіки  утопитись,
Не  ставте  крапку,  ставте  завжди  кому  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820745
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Пісаренчиха

БІЛИМ

Вишивала  білим  по  білому,
Щоб  ніхто  не  помітив  чужий,
Візерунка  нахабно-сміливого,
У  якому  знайшовся  світ  мій.
Хіть  вдягала  в  чуття  чисто  випрані,
Підбирала  бажань  намистА…
Подивилась  на  себе  на  відстані:
Ну,  ні  дати,  ні  взяти  –  свята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820670
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Петро Рух

Цей світ обов'язково зрадить…

Цей  світ  обов'язково  зрадить.
Бо  в  тому  є  його  природа.
Та  все  одно  віддай  заради
Свободи  любого  народу,
Заради  його  щастя  все.
Життя  дається  нам  на  це.

Тобі  не  принесе  це  слави.
Її  привласнять  шахраї.
Але  хіба  є  кращі  справи,
Застосувати  щоб  свої
Любов,  наснагу,  розум,  сили
Шляхетно,  гідно  і  красиво?

Не  розчаровуйся,  не  бійсь,
Якщо  не  бачиш  результату,
Супроти  зла  вступивши  в  бій.
На  стороні  добра  будь,  брате.
І  це  уже  є  перемога,
Бо  це  дає  зв'язок  із  Богом.

У  цім  зв'язку  є  щастя  вічне.
Відчуй  його,  живи  ним,  дихай
Завжди,  незмінно,  вільно  й  звично,
Для  інших  непомітно  й  тихо.
І  безкорисливу  любов
Твою  оцінить  тільки  Бог.

[i]08.01.2019,  Київ[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820661
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


I.Teрен

Самоліквідація

                                         І
Обмежується  коло  друзів,  
яких  раніше  я  вітав
у  новорічній  завірюсі
веселих  шоу  і  забав.  

Завіяло:  у  іншу  спілку,  
на  манівці,  у  видавці...
Великому  у  Клубі  мілко,  
мов  криголаму  у  ріці.  

Ізолювали  ся  нарциси,  
тусуються  глухонімі.  
У  вирії  –  зозульки  сизі,  
а  ми  сумуємо  самі.  

Взаємо-критика  лікує.  
Тому  о  будь-якій  порі,  
як  у  молитві  алілуя,  
чекаємо  коментарі.  

І  я.  [i][b]І-а,[/b][/i]  –  я  не  боюся,  
та  не  очікую  на  біс  
як  інші  містери  і  міс...  

Ачей  хорошому  навчуся,
коли  оказії  діждуся
і  всуну  у  халепу  ніс.  

                                     ІІ
Ото  ж  уже  у  цьому  році,  
що  добігає  до  кінця,  
усі  свої  колоди  в  оці
повикидаю  у  сміття.  

Але  й  усе,  що  вадить  зору
і  джентельменів  і  мадам,  
я  покажу  як  зайву  флору,  
що  шкодить  мові  і  віршам(1)  .  

([s]мороза  діда  в  ці  години
усі  чекають  дива  як  
маленького  ів  ув  хлопчини
тане́  сніжана  на  очах[/s])  (2)

Я  уявляю  читача,  
який  ці  опуси  чита(є)...  
Якогось  є  не  вистача(3)?  
А  це  я  риму  підганяю.  

Ковтаю  альфи,  їм  омеги...  
А  Муза  скоса  погляда(3).
Мої  зоїли  і  колеги,  
вино  поезії  –  вода.  

І  наливаємо  по  колу,  
і  випиваєм(3)...  О!  За  нас!
Аби  русизми  побороли,  
а  суржик  хай  жує  Пегас.  

Бува(3)  узрю  непов-ториме  
і  спотикаюся,  –  оп-ля!  
Але  якщо  не  гріє  рима,  
то  мова  аса  звеселя(3).  

Я  копіюю  і  сюжети,  
і  стиль,  і  фрази,  і  слова  –
усі  досягнення  поета,
які  і  я  не  забува(3).  

Поезія,  буває,  лічить(4).  
І  меланхолія  зника(3),  
коли  не  хо(3),  але  увічнить
тебе  сатира  коміка.  

Мені  нашіптує  і  Ліра,  
і  щось  навіює  Борей  –
ну  чо(3)  будить(5)  у  кому[b]сь  зв[/b]іра,(6)
коли  у  нього  все  о'кей?  

Нема  кебети  описати,  
що  небо  –  ніби  голубе?  
Та  не  лінуйтеся,  дівчата,  
Пора  описувать(5)  себе.  

А  то  попри  освітні  норми
чоловіків-грамотіяк(7),  
неонебачені(8)  реформи
не  просуваються  ніяк.  

Я  не  боюся  помилиться(5)
і  виростаю  аж  на  п'ядь,  
коли  усе,  що  є,  годиться,  
та  ще  й  не  менше  як  на  п'ять.  

І  хай,  допоки  вуха  в’януть,  
м’яука(3)  киця  на  кота
каширського  і  хай  не  тануть
його  усміхнені  уста.  

І  хай  за  бабою  Ягою
Кощій  журитися  не  бу-(9)
де  і  усі  ізгої
не  будуть  паріям  табу.  

І,  мо’,  по  стилю  і  по  тропам(10)
пізнаю  Музу  і  не  сам,  
але  за  нею,  автостопом,  
поїду  у  її  сезам.  

І  аж  тоді,  як  не  загину,
і,  може,  напишу  есе,
мене  єдина  не  покине
за  те,  що  мова  –  наше  все!

А  як  почину  і  на  лавку  
мене  одного  покладуть,  
то,  може,  хоч  поет  Удайко  
підсуне  Мойру  в  дальню  путь.

А  як  до  раю  не  поїду,  
то  у  наяд  козирний  туз
пошле  зі  мною  до  Аїду  
свою  Горгону  і  медуз.  

І  у  кінці  почую  фразу
не  від  Юхниці,  а  від  фей,  
що  їх  не  ображав  ні  разу
ніким  не  визнаний  Орфей.  

                                             ІІІ
Я  розумію  –  наваяли...
Куди  його  тепер  подіть(5)
усе,  що  тішить  і  ятрить  –
заслуги  і  високі  бали?  

Та  ще  й  аматорів  навчали...  
А  ви  граматику  учіть.  

Ну  от  і  все.  Останнє  шоу  
на  лабутенах.  І  –  у  рай,
кудись  за  обрії,  за  край...  
Нехай  перемагає  мова.  
А  одягаючи  обнови,  
мої  котурни  не  взувай.  

І  ще  ра[b]з  –  зн[/b]ай,  коли  співають(6)
мелодії  сона[b]т  тв[/b]оїх,  (6)
то  голосні  не  заважають,  
а  заважає  збі[b]г  гл[/b]ухих.  (6)

Очікуй  лаври  Мельпомени
у  дежавю  шерше  ля  фан.
Адью,  madam(e)  &  gentelman(e)  ...  
З  Новим!
                                     Бувайте.
                                                                 Гра-фо-ман.


(1)  –  кажуть,  ніби  наголос  у  множині  –  на  другому  складі,  а  в  однині  –  на  першому;
(2)  –  ноу-хау,  коли  беззнаковість  приховує  безграмотність,  інверсії  –  смисл  сказаного,  зайві  глухі(ів)  –  нібито  згладжують  голосні,  штучний  наголос  –  забезпечує  ритміку,  повтор  однакових  складів(типу  на  на)  –  нібито  вадить  високій  поезії;  
(по-людськи,  яким-небудь  білим  віршем  має  бути  так:
Діда    Мороза  в  ці  години
усі  чекають  як  дива.  
І  у  маленького  хлопчини
Сніжана  тане  на  очах.)
(3)  –  покручі  суржика,  обрубана  класиками  коротка  форма  дієслова,  якої  у  словниках  немає;
(4)  –  не  те  саме,  що  лікує;
(5)  –  русизми,  калька  з  великого  і  могутнього  язика(класикам  –  можна);
(6)  –    збіг  приголосних  у  суміжних  словах  є  ознакою  авторської  неспроможності;
(7)  –  неологізм  від  грамотіїв;
(8)  –  нове  на  рівні  відкриття;
(9)  –    форма  римування,  яка  властива  виключно  майстрам;
(10)  –  подвійна  колізія  з  відмінюванням  і  значенням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819680
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019


Денисова Елена

Снігопад

Покинувши  хмарин  
повiтрянi  оселi,  
летять,  летять  з  небес  
пiр'їнки  боязкi...  
Торкаються    душi  
зимовi  менестрелi,  
наспiвують  свої  
мелодii  тонкi.  

Сплiтає  снiгопад    
якiсь  магiчнi  ноти,  
пробуджує  легкий,  
прозоро-нiжний  сплiн.  
Впадаєш  у  забуття,  
забувши:  де  ти,  хто  ти.  
I  застигає  день,  
неначе  парафiн...  

Злилися  в  бiлих  снах  
минуле  та  майбутнє.  
Молочнi  кольори  -  
на  небi  й  на  землi...  
I  хочеться  про  сум  
хоча  б  на  мить  забути  
й  повiрити  снiгам,  
що  сяють  у  iмлi.  

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819083
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Надія Хвиля

Мовчання


Мовчання  –  охорона  свого  Я.  
Це  тиші  час  і  стан  чекання  
у  миті,  що  народжує  знання,
котрі  виношує  мовчання.  
Мовчання  –  це  зупинка  тих  думок,  
що  можуть  наробити  лиха.
І  звук,  і  рух  закриє  на  замок
і  мир  несе  хвилина  тиха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816904
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Олександр Мачула

Ти на землю упала снігами

*  *  *

Ти  на  землю  упала  снігами,
розчинилась  в  лісах  і  воді,
закружляла  в  повітрі  з  вітрами,
промайнула  в  міській  слободі…

Залишився  від  тебе  лиш  спомин,
смак  цілунку  на  спраглих  губах.
Сколихнула  життя  мого  човен
і  розтанула  в  небі  як  птах…

16.12.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817715
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Valentyna_S

Всю ніч зима складала оригамі

Всю  ніч  зима  складала  оригамі,    
Мороз  виводив    квіти  на  вікні.    
Вже  розсіває  блискітки  світанок    
По  первозданнім  білім  полотні.    

На  вулиці  заохкала  криниця,
В  прозоре  небо  дише  з-під  дашка,
Гойдається  на  яблуні  синиця
І  чистить  пір’я  свого  фартушка.

Зміїться  вузько  стежка  по  заметі.
Біляве  сонце  будить  увесь  двір.
Із  снігу  баба  цілить  арбалетом  —
Хай  обминає  хитрий  з  лісу  звір.

Вже  достеляє  грудень  білий  килим.
Почне  ходу  рік  з  чистого  листа,
Додасть  нам  віри,  сили  і  окрилить,
З'єднає  колядою  на  вустах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817564
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Денисова Елена

Нічне сум'яття

Не  дзвониш  ти,  i  настрiй  мiй  
сьогоднi  зовсiм  по  погодi...  
Я  йду  по  вулицi  нiчнiй  
у  снiговому  хороводi.  

А  снiг  липкий  в  обличчя  б'є,  
i  до  кiсток  проймає  вiтер.  
Ще  вiдчай  смутку  додає:  
навiщо  я  твiй  номер  витер?  

В  руцi  тримаю  поводок,  
а  поруч  пес  бреде  тужливо.  
Пробач,  мiй  друже:  вiд  думок  
вночi  заснути  неможливо.  

Ще  трохи,  Вiрний,  потерпи  –  
не  хочу  йти  в  пусту  квартиру.  
Що  значить  бiль  –  не  знаєш  ти,  
хоча  любити  вмiєш  щиро...  

А  снiг  мете...  Душа  болить...  
Вертаймось,  друже,  все.  Додому!  
I  пес  зрадiв:  вперед  летить,  
забувши  начисто  про  втому...  

Вже  ранок...  Снiгу  намело!  
Неначе  в  нас  пiвнiчний  полюс...  
Дзвiнок.  —  Я  слухаю,  алло!..  
Я  знов  живу!  Твiй  чую  голос!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817405
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Лепесток

Кричи

Коли  біль  роздирає  і  вдень  і  вночі,
Коли  крає  образа  чи  розпач  кричи.
Кричи.
Не  стогни  від  образи,  не  скигль,  не  мовчи,  
Не  ховай  сльози  розпачі,    просто  кричи.
Кричи.
І  весь  всесвіт  почує  як  серце  щимить,  
Роздирає  нутро  і  душа  як  болить.
Кричи.
За  всих  тих,  хто  не  зміг  чи  не  вміє  любить.
Може  крик  твій  здолає  байдужість  на  мить.
Кричи.
Брат  на  брата  сокиру  безжально  гострить,
За  синів  мати  плаче,  а  серце  кричить.
Кричи.
Ну  а  ви  "можновладці",  хоча  би  на  мить
"Зупиніть  всі  гармати",-Земля  вам  кричить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817386
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Анна Кириленко

Господи, дай їй сили на весь цей світ

Господи,  дай  їй  сили  на  весь  цей  світ.
Вона  ж  мене  не  просила  прийти  сюди,
Це  я  на  неї  чекала,  шукала  знак,
Це  я  про  неї  ридала  в  усіх  церквах.

Що  ти  для  неї  готуєш,  чи  є  ескіз,
Скільки  їй  буде  радості,  скільки  сліз,
Буде  вона  шасливою?  Знаєш  Ти...
Боже,  прошу,  помилки  не  допусти.

Знаю,  у  Тебе  пОмилок  не  бува,
За  все,  що  я  маю  -  вдячна,  але  слова
кісткою  в  горлі...і  не  ковтнеш  ніяк.
Як  Ти  задумав,  хай  усе  буде  так.

Сиплеться  листя  покручене  біля  ніг,
Осінь  пора  для  роздумів  -  що  я  зміг?
Щастя  півроку  з  нами,  -  як  час  біжить.
Ти  бережи  ії  Господи,  бережи.

19.09.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817268
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Ярослав К.

На диету!

Вот  опять  приходит  праздник  -
В  январе  их  очень  много,
И  гостей  собралось  разных  -
Новый  год  же  у  порога!

На  столе  -  меню  в  поряде:
Оливье,  рагу,  биточки
Да  селёдка  в  маринаде,
А  к  картошке  есть  грибочки...

Всё  прекрасно,  всё  отлично,
И  костей  не  видно  в  шубе.
Чёрный  перец  я  привычно
Выковыриваю  в  зубе...

Вот  попробовал  чесночник,
Тёщи  рыбные  котлеты,
Чернослив  с  орехом  сочный,
Все  салаты-винегреты...

Ну,  пошли,  понятно,  тосты.
Я  такой  обычно  робкий,
Мне  хватает  нюхать  просто
Откупоренные  пробки.

Мы  плясали,  танцевали,
"С  новым  счастьем,  с  старым  годом,"
И  бенгальскими  махали
Всем  собравшимся  народом.

Подоспел  и  ужин  сладкий,
Тортик  Киевский,  эклеры,
Мандарины,  шоколадки...
ЭТО  БЫЛО  ВЫШЕ  МЕРЫ.

Мой  барометр  "выдал"  бурю,
Но,  пожалуй,  слишком  поздно.
И,  жуя  зефир  в  глазури,
Я  рванул  решать  вопрос  свой.

Очень  вовремя  решился,
Мне  "куда  ты?"  вслед  кричали,
Подо  мной  цемент  крошился,
Зацепил  я  дверь  плечами,

Хлопнул  ею  на  прощанье.
Мне  стучали,  но  без  толку:
"Извините,  я  в  печали."
Вся  надежда  на  защёлку.

Вот  уже  уходят  гости.
И  родители.  И  дети.
Я,  зелёный  не  от  злости,
Заседаю  в  туалете.

Нет,  всё  было  очень  классно,
Вкусно,  весело  и  людно,
Только  ясно,  что  напрасно
Я  попробовал  все  блюда.

Скоро  снова  будет  праздник,
Гости,  тёща,  тесть  и  дети...
Стоп!  Завязываю,  баста!
Я  отныне  на  диете!


Фото  из  интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771479
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 05.12.2018


Redivivus et ultor

…голос твій ловлю…

Коментар  до  твору  Ulcus    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511


Ловлю  твій  погляд,  голос  твій  ловлю,
Розчинений  у  світу  стоголоссі,
Вже  стало  звичним  те  п'янке:  "Люблю...",
Як,  ніби,  завиток  твого  волосся.

Вже  стало  звичним,  та  щораз  нове
Знаходжу  в  переливах  інтонацій...
Що  світ?!  То  лише  дзеркало  криве,
А  у  кохання  -  безліч  варіацій.

Кохання  -  мед,  кохання  -  тихий  плин,
Бурхлива  річка,  чи  пахуче  жито,
Кохання  -  хміль,  а  чи  -  гіркий  полин,
Одвічний  вибір  -  жити  чи  не  жити.

Перебираємо...  І  знов  -  новий  акорд,
Лише  для  нас  бринять  кохання  струни...
З  тобою  сплетені  в  міцний  сталевий  корд*
І  ритм  сердець  -  твого  "Люблю..."  відлуння.

*Корд  —  міцні  нитки  та  сорт  вовняної  тканини  з  поздовжніми  ворсовими  рубчиками;  обід,  застосовуваний  для  армування  (додання  жорсткості)  конструкції  або  матеріалу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813559
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 04.12.2018


Redivivus et ultor

Хочеш каву у постіль?

Хочеш  каву  у  постіль?  І  не  важливо,  хто  кому  принесе  -
Ти  чи  я...  Лате,  американо  чи,  може,  навіть  глясе.
Я  знаю  -  ти  хочеш...  І  кава  у  ліжко  -  то  не  якийсь  фетиш,
То  лише  образ,  символ,  то...  Як  побачити  бісів  Париж,
Побачити  і...  померти.  Тобі  -  у  моїх  незграбних  руках,
А  мені  -  у  твоїх.  Біль,  непевність  і  той  підсвідомий  страх
Щоб  -  позаду.  А  попереду  -  будні,  незварений  мною  борщ...
Я  знаю  -  ти  хочеш.  І  тих  поцілунків  у  літній  зливовий  дощ,
Хочеш  ковзання,  теплого  пледу  і,  щоб  падав  зрадливий  сніг,
Хочеш  лоскітних  дотиків  пальців  і  переплечених  ніг,
Білих  ромашок  десь  на  узбіччі  забутого  Богом  шосе...
Хочеш  каву?  Хіба  так  важливо,  хто  кому  з  нас  принесе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809515
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 04.12.2018


Інна Рубан-Оленіч

Тихо падав перший сніг

Тихо  падав  перший  сніг,
Диво-ковдрою  до  ніг,
Укривав  усі  простори,
Малював  шибкам  узори.
Шепотів  зимову  казку,
Дарував  байдужу  ласку,
В  біле  хутро  вдягнув  хвою,
Голий  ліс  прикрив  собою.
Посріблив  красою  трави,
Розчесав  думки  вітрами,
Все  кругом  запорошив,
Лиш  кохання  нам  лишив.

25.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815266
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


rutzt

Короткого дня цвітіння.

Короткого  дня  цвітіння.  
Думок  шарудить  луна.
Листочок  –  душа  осіння
Приклеївся  до  вікна.
Забилися  сни  в  куточок,
Тенета  плетуть  для  мрій,
І  я,  мов  отой  листочок,
Чекаю  на  вітер  свій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814615
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Протоієрей Роман

Ой, не вихоплюй ручки білі!. .

Авторська  пісня  


Ой,  не  вихоплюй  ручки  білі,
Не  відвертай  ласкаві  очі,
Невже  пропащі  мо́ї  мрії
І  марні  ці  безсонні  ночі?

Візьму  тебе  за  рученята,
Приго́рну  стан  твій  полохливий,
Нехай  засяють  оченята,
А  губки  скажуть:  «  Милий…  Милий…».

Цього́  не  буде,  світ  ласкавий!
Цього́  не  буде,  грім  небесний!
Твому  я  серцю  не  цікавий!
Твоїм  очам  я  не  чудесний!

Та  дні  без  тебе  сірі-сірі
І  марні  ці  безсонні  ночі,
Ой,  не  вихоплюй  ручки  білі!
Не  відвертай  ласкаві  очі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814538
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

В душі весна

В  яснім  небі  жодної  хмаринки,
Із    блакиті  сонце  вирина,
На  землі  лежать  пухкі  пір’їнки,
Що  воно  за  диво-дивина?

Яка  птаха  у  саду  кружляла,
Що  біленьким  пухом  замело?
Дивовижная  пора  настала,
Не  впізнати  місто  і  село.

Сонце  шле  з  небес  своє  проміння,
Та  не  гріє  нас,  а  лиш  сліпить,
Ще  надворі  в  нас  пора  осіння,
Та  на  зиму  схожа  кожна  мить.

В  яснім  небі  жодної  хмаринки,
Із    блакиті  сонце  вирина,
Зима  кригою  змуровує  хатинки,
А  в  душі  –  як  і  раніш  весна.

19.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814518
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


макарчук

Павел Покровский Я до смерти влюблен

Я  до  смерті  закоханий  в  голос  застуджений...  
Хтось  сказав,  що  ми  друзі  –  діагноз  ясний  ...  
Не  моя  ...  Не  мені,  видно,  долею  суджена.  
Нам,  напевно,  не  можна...  Хіба  уві  сні  …  

Поруч  ти  –  хоч  не  личить  шаріти  від  скромності  –  
Намагаюся  бути  скромнішим  завжди.  
Є  дружина  –  кохання  у  межах  законності.  
На  порозі  ж  застиг,  щоб  почути:  –  Зажди…

Маєш  власне  життя  ...  Все  надовго  розписано  ...  
Твій  успішний  і  добрий  не  чує  душі  ...  
Стоїмо...  Мовчимо...  У  думках  наче  врізано:  
Заборона!  Не  можна!  Та  ми  ж  не  чужі…

Розхристалася  сукня...  волосся  заплутане...
полетіла  до  біса  про  друзів  брехня...  
воскресала  душа,  в  заборони  закутана  –  
Дивний  присмак  у  ній:  сіль?  помада  твоя?

Оригінал:
Я  до  смерти  влюблён  в  этот  голос  простуженный…  
 Кто-то  вынес  диагноз,  что  просто  друзья…  
 Не  со  мной…  Не  моя…  Безнадёжно  замужняя…  
 Нам,  наверно,  нельзя…  Нам,  конечно,  нельзя…  

 Я  не  лезу  в  глаза,  
 не  краснею  от  скромности,  
 но  с  тобой  так  хочу  быть  немного  скромней…  
 Молодая  жена  —  
 неплохая  любовница,  
 только  я  почему-то  застыл  у  дверей…  

 У  тебя  своя  жизнь…  
 Всё  надолго  расписано…  
 Твой  успешный  и  добрый  не  чает  души…  
 Мы  стоим…  Мы  молчим…  
 Мы  общаемся  мыслями…  
 Нам,  конечно,  нельзя…  Так  куда  ж  мы  спешим…  

 Распахнулось  пальто…  
 перепутались  волосы…  
 покатилась  к  чертям  чушь  про  милых  друзей  
 …  а  под  утро  в  душе  
 вместо  глупых  условностей  —  
 то  ли  хмель,  то  ли  соль  от  помады  твоей…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814305
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Чарівні казки

Де  шовкові  трави  звечора  поснули,
Під    ліричні  трелі  солов’їв  дзвінких,
Лебеді  на  річці  крилами  махнули,
Сполохнули  казку  наших  мрій  стрімких.
Ми  удвох  з  тобою  сіли  на  покоси,
Слухали,  як  хвилі  вітер  колиха,
Ніжно  ти  й  тендітно  гладив  мої  коси,
Відчував,  як  щирість  серце  видиха.
А  у  небі  свідки  -  миготливі  зорі,
На  кавовій  гущі  ворожили    нам,
Чи  почуття  будуть  щирі  та  прозорі,
Чи  біда  прилине  чорним  воронням.
Золоту  доріжку  кинув  місяць  в  річку,
Зорав  тихе  плесо  –  мов  сиру  ріллю,
Пригорнув  до  себе  мене  в  темну  нічку,
І  сказав  на  вушко:  «  Я  тебе  люблю»
«Я  тебе  кохаю»  -  гуркотіло  серце,
Навіть  налякало  вітер  в  осоці,
«Будь  навік  моєю»  -  ти  сказав  несміло,
І  долоню  стиснув  у  своїй    руці.
Що  там  було  далі  –  не  розкажуть  зорі,
Річка  таємницю  вдалеч  понесе,
Прохолодний  ранок  розбудив  росою,
І  туман  собою  оповив  усе.
Мріємо  про  зорі  ти  і  я  ще  й  досі,
Як  шепочуть  хвилі,  як  біжать  струмки,
Але  як  забути  щастя  на  покосі?
Й  про  п’янке  кохання  чарівні  казки.

17.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814242
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Евгений Познанский

СОБАЧЬЕ СЕЛФИ

Жил  щенок  по  кличке  Максик,  добрым  был  и  умным  он,
Но  любил  Макс  делать  селфи  на  мобильный  телефон.
«Макс  в  ошейнике  нарядном»,  «Макс  на  страже  у  ворот»,
«Макс  с  котятами  играет»,  «Максик  косточку  грызёт».
Вот  такие  были  фото  -  восхищались  все  вокруг,
Макс  выкладывал  их  часто  на  страничку  в  сеть  «Пёсбук»!
 Вот  однажды  объявленье  прочитал  в  сети  щенок:
«Ты  сумеешь  сделать  селфи,  как  никто  ещё  не  мог?
Делать  селфи  нужно  с  риском!  так  сниматься,  чтоб  у  всех,
Кто  увидит  это  фото,  поднимался  дыбом  мех!
Не  хомяк  же  ты  ленивый,  не  болтливый  попугай,
Присылай  такое  фото  и  подарок  получай!»
«Р-р-гав!»,    -  сердито  тявкнул  Максик  -    «всё  понятно,  если  так»,
Поскорей  схватил  мобилку  и    помчался  на  чердак.
«Ведь  коты  по  крышам  ходят,  разве  хуже  я,  чем  кот?!
Селфи  с  крыши  небоскрёба  точно  первый  приз  возьмёт!»
Но  на  креше  небоскрёба  Макс  забыл  про  все  слова.
В  вышине  такой  огромной  закружилась  голова.
Стал  он  звать  котов  на  помощь:  «помогите  мне,  кис-кис!»
Устоять  не  смог  на  лапках,  с  небоскрёба  рухнул  вниз!
К  счастью,  кот    услышал  крики,  ловкость  кошек  велика,
Подскочил  он  к  краю  крыши  и  за  хвост  поймал  щенка.
Подлетел  и    старый  ворон,  за  ошейник  ухватил,
Дёрнул  в  верх  и  снова    Макса  на  край  крыши  посадил,
А  потом  суровый  ворон  вместе  с  ласковым  котом
Увели  беднягу  Макса  с  чердака  обратно  в  дом.
Макс  сказал:  «Друзья,  спасибо,  только  вами  я  спасён!
Жаль,  что  падая,    со  страху,  уронил  я  телефон.
Он  свалился  с  небоскрёба  так,  как  я  чуть  не  упал.
Был  бы  он,  каких  бы  фото  я  для  вас  тут  наснимал».
Кот  мурлыкал,  утешая,  ворон  мрачно  каркнул:  «Друг,
Волки  это  объявленье  к  вам  забросил  в  пёсбук.
Для  того,  чтоб  больше  гибло  вот  таких,  как  ты,  щенят,
Знаешь,  гибели  собаки  волк  любой,  конечно,  рад.
Но  лесным  головорезам  не  избегнут  тоже  кар,
А  пока  без  телефона  поживи,  так  лучше,  Кар-р-р!  
__________________________________
Юный  друг,  пусть  это  сказка,  и  сомнений  даже  нет,
Но  преступники  нередко  проникают  в  интернет.
Если  за  опасным  селфи  вдруг  решишь  погнаться  ты,
Знай,  помочь  тебе  не  смогут  ни  вороны,  ни  коты.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 16.11.2018


Олександр Чорний

Замріяна та тиха, мовчазна…

Замріяна  та  тиха,  мовчазна.
Вбирає  в  себе  ультрафіолет.
Така  тендітна,  ніжна  та  легка,
що  хочеться  сховати  від  людей.

В  її  очах  жадана  висота.
В  її  очах  я  міг  би  загубитись.
Із  вуст  її  злітає  німота
мелодією  щирості  у  тиші.

Наповнена  любов’ю  до  життя
грайливо  посміхається  до  сонця.
В  її  словах  відверта  простота
та  глибина  душі  в  тілесній  оболонці.

Вірш  написаний  сьогодні  вранці  для  дівчини  з  якою  я  мав  насолоду  познайомитися  у  сонячному  Бердянську.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428402
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 16.11.2018


DarkLordV

Стихія

Я  відчую  серед  ночі  
Знов  солодкий  запах  твій.
Обійму  твій  стан  дівочий
Захлинаючись  від  мрій.

Ми  потонемо  з  тобою
У  безодні  почуттів.
Де  зливаються  два  моря,
Там  перлина  двох  життів.

Не  приборкати  стихію.
Їй  тепер  ім"я  -  любов.
І  бурхливі  води  моря
Б"ються  в  скелю  знову  й  знов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811300
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 08.11.2018


Протоієрей Роман

Парадокс

Повзе,  мов  шаль,  по  полю  сизий  дим,
Жене  огни́ще  вітер  що  є  сили…
Ніхто  нам  не  стає  таким  чужим,
Як  той,  кого  раніше  ми  любили!

Чомусь  найбільша  ненависть  до  тих,
Хто  са́ме  серця  твого  доторкнувся,
Та  після  при́страсних  і  тимчасових  втіх,
Мов  від  непо́трібу,  від  тебе  відсахнувся!

Не  прагніть  чужим  серцем  володіть,
Наші  серця́  –  це  є  світли́ці  Божі,
І  якщо  любите,  словами  не  кажіть,
Нехай  про  це  говорять  ваші  очі!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812811
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Протоієрей Роман

Когда твои мечты тебя обманут…

Когда  твои  мечты  тебя  обманут
И  лепестками  белых  лилий  станут,
Вдохни  их  сладкий  запах  на  рассвете
И  всё  забудь,  как  забывают  дети!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812289
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Святослав_

Нерозривне

[b]





із  перегною  світу
цвіте  лотос  надії
вічний  тандем











[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791587
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 24.10.2018


boroda-64

Серпень

Стиглий  хліб  серпень  з  поля  збирає,
Кавуни  від  дотику  тріщать,
Диня  ароматом  ніжно  грає,
Сливи  сизим  кольором  горять,
Яблука  виблискують  боками,
Гілля  похилилось  до  землі,
Кукурудза  вабить  качанами,
Гарбузи  між  листям  чималі,
Справно  годить  матінко  дарами,
Не  шкодує,  віддає  рілля,
Рясно  нагороджує  плодами,
Українська  щедрая  земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281844
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 18.10.2018


boroda-64

Осінній водевіль

Ще  теплий  цей  осінній  ранок,
Туман  над  річкою  встає,
Ти  робиш  крок  на  світлий  ганок,
У  подумках  бажання  є.
Бажання  є  у  луг  податись,
Пройтись,  по  жовтій,  вже  траві,
На  схід,  на  сонце  надивитись,
На  листя,  поки  ще  живі.
Бажання  є  вдихнути  чистий,
Срібла  росяного  ковток,
Він  заворожує,  барвистий,
До  нього  стежка  і  місток.
До  нього  линуть  ноти-звуки,
До  нього  птаха  звідусіль,
Мій  милий  луг  -  лікар  від  скуки,
Ти  запахів  осінніх  водевіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551027
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 18.10.2018


Пісаренчиха

НІ

Це  факт  –  нікому  не  сказала  «Ні»,
Бо  не  говорять  слово  те  мені.
Не  переймайтеся,  я  не  повія,
Що  можна,  що  не  можна  –  розумію:
От  саме  так  і  говорю  завжди:
«Не  можна,  тому  що…»,  або  «Зажди».
Я  відмовляю  людям  знову  й  знову,
А  їм  як  пісня  та  моя  відмова,
Не  нищить  душу,  а  пояснить  суть,
Вона  добра  бажає,  то  ж  несуть
Її  як  стяг.  Про  те  про  інше  мова.
Стільки  дітей  батьки  зломили  словом.
Одним  простим,  банальним  словом  «Ні»
Вбивають  особистість  день  при  дні.
Душі  калічать.  Ті,  -  «Ні»  кажуть  іншим.
Чому  тоді  дивує  світ  цей  нищій
Любов’ю  і  словами  доброти?
А  як  умієш  відмовляти  ти?    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810169
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Володимир Шевчук

Трохи екзистенції



У  житті  тимчасові  падіння  відчуває,  напевно,  що  кожен.  
За  зимою  –  весна,  та  не  тішить,  що  це  біла  прийшла  полоса.  
Я,  здається,  недавно  помер.  Написати  і  слова  не  можу!  
І  ловлю  себе  часто  на  думці,  що  не  я  всі  ті  вірші  писав.  

Як  же  так?  Де  натхнення  і  муза?  Я  не  маю  у  кого  спитати.  
Шлях  до  себе  –  вузенька  дорога,  не  така  очевидна  тропа.  
А  тим  часом  душа  висихає,  замість  серця  –  слухняний  солдатик  
І  буденність  вбиває  щохвилі  молодечий,  вчорашній  запал…  

17.05.18  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792110
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 14.10.2018


Олександр Мачула

Вічно в серці

Горять  калини  кетяги  червоні
на  жовтім  тлі  осінніх  килимів.
І  сонце  виграє  у  кожнім  гроні,
і  всюди  чутно  молитовний  спів.

Покрова  землю  вкрила  падолистом,
а  в  душу  лине  світла  благодать.
Сьогодні  в  ці  хвилини  урочисті
усіх  загиблих  хочу  пригадать.

Любив  хто  беззавітно  Батьківщину,
хто  щиро  вірив  в  Неньки  майбуття,
життя  хто  положив  за  Україну,
кому  уже  не  буде  вороття…

Давайте  пригадаєм  поіменно
усіх  героїв  підлої  війни!
Приспустимо  обвітрені  знамена
ми,  доньки  українські  і  сини.

Герої  завжди  будуть  в  нашім  серці,
а  імена  їх  житимуть  в  віках.
В  тилу,  на  фронті,  повсякденнім  герці  –
не  тільки  в  День  святий  захисника!

14.10.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809921
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Протоієрей Роман

Біла ніжність

В  вечірніх  сутінках  мов  розчинялись  сквери,
Лист  під  ногами  ніжно  шелестів...
Я  погляд  твій  впіймав  —  це  погляд  був  пантери,
Я  не  злякався,  я  цього  хотів!

Серед  колон  твій  профіль  дише  миром,
У  кріслі  застигає  мармур  рук,
Серпанок  місяця  завмер  над  небосхилом,  —
Сердець  і  потяга  далекий  перегук!

Ми  вже,  здається,  разом  цілу  вічність!
А  тиша  далі  все  вивчає  нас...
Цвіте  у  горщику  конвалій  біла  ніжність,
Мабуть,  забув  про  наше  існування  час!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809056
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


rutzt

Ранок осінню вбраний…

Ранок  осінню  вбраний,
В  небі  –  сонця  таріль,
Водоспадом  з  паркану
Дикий  котиться  хміль.
Погляд  пестить  погода.
У  диму  хризантем
Оселилася  врода
Та  ліхтарний  тотем.
Подих  парою  лине
У  дрімоті  німій,
І  нема  біганини
За  примарами  мрій.

Фото  Андрія  Дзюби

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807825
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Інна Рубан-Оленіч

Буде добре все

Летять  у  даль  баскі,  блискучі  коні,
Везуть  у  возі  теплі  літні  дні,
Із    радості  –  лиш  кава  на  балконі,
Й  приємна  гіркота,  сховалася  на  дні.

Сердитий,  грізний  вітер  в  шибку  стука,
Щоби  закутать  в  холод  мої  плечі,
Така  сумна  з  теплом  у  нас  розлука,
Такі  складні  для  нас  звичайні  речі…

Холоне  кава,  гріє  мої  руки,
Приємний  аромат  на  скло  лягає,
Там  за  мембраною,  каштанів  глухі  стуки,
А  в  мене  -  затишно,  мов  осені  немає…

Я  пальцем  по  прозорому  мольберту,
Пишу  абстрактне,  осені  ессе,
Надію  в  щастя  й  досі  не  втрачаю,
І  вірю,  буде  добре  все,  все,  все…

23.09.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807743
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Петро Рух

Наскільки ти лицар, настільки вона і принцеса…

Наскільки  ти  лицар,  настільки  вона  і  принцеса.
І  відьма  гидка  раптом  янголом  Божим  стає.  
Або  навпаки.  Перетворення  всі  ці  процеси  —
Природна  реакція  жінки  на  те,  хто  ти  є.

Якщо  незалежний,  свободний  ти  й  самодостатній,
Для  тебе  святинею  буде  свобода  її.
І  в  цьому  достойному,  в  цьому  щасливому  стані
Вона  все  життя  буде  скарбом  коштовним  твоїм.

Любов  неможлива  без  волі,  бо  любить  лиш  вільний.
Тож  звільнення  духу  —  спочатку,  а  потім  —  любов.
Звільнись  і  любити  навчись  безкорисливо  й  вірно.
Тоді  запанує  у  серці  твоєму  Сам  Бог.

А  Бог  —  всеприваблюючий.  Бог  є  те,  що  всі  люди
Шукають,  до  чого  всі  тягнуться  серцем  своїм.
Наскільки  ти  з  Ним,  ось  настільки  тебе  і  полюбить
І  буде  щаслива  вона.  Бо  з  тобою  —  це  з  Ним.

А  жінка  в  любові  і  в  щасті  —  краса  неймовірна.
Любов  буде  завжди  зростати  до  неї  твоя.
І  ти  повсякчас  відчуватимеш  щастя  безмірне  —
Таке  ж  саме  щастя,  яким  насолоджуюсь  я.

[i]24.09.2018,  Київ[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807745
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 23.09.2018


Ярослав К.

Уценённый снег

А  снег-то  кружится,  назло  всем  "плюсам"  -
Красивый,  пушистый  такой,  новогодний...
Видать,  разрешили  его  небесам
На  город  предпраздничный  сбросить  сегодня.

Всё  с  прошлого  года  уже  не  в  цене  -
Несвежий  снежок  и  на  небе  не  нужен.
Так  робко  он  пОд  ноги  падает  мне,
Мы  с  ним  по  вечернему  городу  кружим...

Ну  что  же,  давай,  не  стесняйся,  лети...
Недаром    тебя  мы  декабрь  целый  ждали...
Укрой  однотонным  своим  конфетти
Все  наши  былые  невзгоды-печали...

Чтоб  утром  проснувшись,  не  веря  глазам,
Как  будто  в  себя  приходя  понемногу,
Народ  с  благодарностью  "Слава..."  сказал
За  прожитый  год  Вездесущему  Богу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769044
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 23.09.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2018


Іван Демченко

БОЖЕВІЛЛЯ

Божевілля  -  значить  Божа  воля.
Ці  два  слова  як  не  поверни,
Кожним  звуком,  кожним  напівтоном
Виступають  проти  сатани.
Проти  зла,  що  біль  несе  й  нещастя,
Проти  тьми,  що  висне,  як  гора.
Божевілля  _  це  святе  причастя
До  земного  світла  і  добра.
Бог  -  це  батько,  сильний  і  правдивий,
Зможе  захистити  від  біди.
Він  увесь  з  вогню  й  міцного  дива,
Як  у  небі  -  райдуга  з  води.
Так  я  думав  хлопчиком  хирлявим,
Вірив  і  надіявся  до  сліз,
Поки  біс  підступний  і  лукавий
Полинову  чашу  не  приніс.
Гіркотою  окропивши  душу,
Я  побачив  божевілля  суть:
Маніяків,  деспотів,  безумних
Люди  божевільними  зовуть!
Наче  снігу  хто  сипнув  за  комір
І  порушив  ритм  серцебиття.
Боже  правий,  до  яких  драконів
Ти  привів  мене  для  прожиття!
Отче  наш  на  цій  землі  й  на  небі,
Ти  сліпим  відкрий  і  поясни,
Де  та  воля,  що  гряде  від  Тебе,
Де  та  воля,  що  від  сатани?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807408
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018


Петро Рух

Любов — це не чуттєва насолода…

Любов  —  це  не  чуттєва  насолода.
Любов  —  це  слугування  і  дбання.
Лиш  в  цьому  стані  настає  свобода,
Приходить  щастя,  мудрість  і  знання.

У  цьому  стані  серце  дуже  чисте.
Живе  у  ньому  Бог.  Там  завжди  Він.
У  цьому  стані  все  —  священнодійство
І  кожне  слово  є  священний  гімн.

[i]20.09.2018,  Київ[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807315
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Петро Рух

У мене немає бажань…

У  мене  немає  бажань,
Крім  людям  всім  щастя  бажання.
Не  тьмарить  ні  туга,  ні  жаль
Щасливе  моє  існування.

Нема  в  нього  краю  і  меж  —
Ніщо  не  обмежує.  Просто
Крокую  собі  поміж  веж
Любові  і  мудрості  зросту.

Діяльність  моя  у  житті
Обов'язку  є  виконання.
Як  гарно  шляхом  цим  іти!
Сам  Бог  мені  ставить  завдання,

Для  успіху  всі  надає
Можливості,  розум  і  сили.
Все-все  у  житті  в  мене  є.
Тому  воно  дуже  красиве.

Свободи  оця  повнота
Насправді  і  є  та  єдина
Проста  і  прекрасна  мета
Народження  в  тілі  людини.

[i]12.09.2018,  Київ[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806978
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Світлана Вітер

Я вдячна літу за дарунки

Я  вдячна  літу  за  його  дарунки,
За  найтепліше  сонце  на  плечах,
Дощу  рясного  свіжі  поцілунки
І  за  веселку  радісну  в  очах.

За  те,  що  мандрувало  по  дорогах,
У  спеку  поспішало  до  води.
І  знов  вело  до  рідного  порогу,
Сховавши  в  травах  вигріті  сліди.

За  повні  жмені  аґрусу  й  малини,
І  за  сережки-вишні  наливні,
На  кущиках  чорниці-намистини,
І  під  листком  суниці  запашні.

Налиті  сонцем  сливи  й  абрикоси,
І  солод  на  вустах  від  кавунів,
І  на  житах  вусатих  легкі  роси,
І  захід  сонця  з  хором  цвіркунів.

Біля  вікна  грайливі  ластів’ята,
І  дятел  розпашілий  у  садку,
На  чай  -  чебрець,  меліса,  дика  м’ята,
У  хмарах  небо,  наче  у  вінку.

Скажу  спасибі  літу  на  прощання,
Воно  застигне  в  усмішці  моїй.
Підходить  осінь  тихо,  без  вагання,
Вже  завтра  вийду  я  назустріч  їй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805123
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 16.09.2018


Кароліна Дар

Тому, хто перед сном читає вірші

Тому,  хто  перед  сном  читає  вірші  
Так,  друже,  я  тобі  пишу  листа  
Коли  давно  поснули  вже  міста  
І  зорі  в  небі  світять  яскравіше.
Ти  бачиш  сяйво  цих  високих  ліхтарів?
Вони  привітно  нам  у  вікна  заглядають,
Підморгують  грайливо  і  чекають  
Коли  я  допишу  оцих  рядків.
А  в  мене  зараз  власний  монолог  
І  слухачі  тут  темрява  і  тиша,  
А,  може,  за  вікном  блукає  миша  
І  ми  почнемо  з  нею  діалог.
Приєднуйся,  читай  мої  рядки,
А  я  на  кухню,  зроблю  трохи  чаю  
І  піду  спати  тільки  дочитаю  
Та  вимкну  світло  порухом  руки.
Чомусь  виходить  знову  "Колискова"
Таке  життя  і  так  впливає  ніч,
Що  тіні  розкидала  навсібіч  
І  бігає  в  кімнаті  загадково.
Добраніч  всім,  хто  ще  читає  вірші,  
Солодких  і  смачних  Вам,  друзі,  снів
Й  тому,  хто  ще  при  світлі  ліхтарів  
Сидить  із  віршами  на  самоті  у  тиші...

07.08.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806714
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Протоієрей Роман

Хворіють діти тих батьків…

Хворіють  діти  тих  батьків,
Яким  байдужа  засторога
Євангельських  провісних  слів,
Що  їхні  діти  –  власність  Бога!

                 Що  ціллю  Вічного  життя
                 Осмислюється  існування,
                 Що  Бог  їм  дав  Своє  дитя
                 На  християнське  виховання!

Нещасні  діти  тих  батьків,
В  устах  яких  брудні  розмови,
Повчання  переходять  в  гнів,
Що  вірять  в  зорі  і  в  підкови.

                 Що  вірять  в  долар,  в  глобалізм,
                 В  демократичну  пентаграму,
                 Плекають  націоналізм,
                 Ковтають  гасла  і  рекламу.

І  чорна  пара  з  димарів,
І  громи  небо  розтинають…
Пропащі  діти  тих  батьків,
Яких  Хрестом  не  осіняють!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806356
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Svitlana_Belyakova

Живу, как по "минному полю" иду

Живу,  как  по  "минному  полю"иду.
Характер  уязвимый,  мнительный,
для  Жизни  обременительный.
В  голове  идей  палата  -
ходячая  энциклопедия,
Природа  в  этом  виновата
и  сверхинтуиция.
Жаль,  что  не  пробивная,
и  не  настойчивая,
такая  уж  родилась,
с  клеймом  одиночества.
Будто  и  скромная,
не  вредина  и
не  самовлюблённая,
а  по-жизни  
Судьбою  обделённая.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805523
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 07.09.2018


DarkLordV

Згадую

Коли  я  згадую  ту  пісню...
Мені  завжди  наспівує  її  вітер...
Я  бачу  тебе  тоді  в  тих  травах  пишних,
Лише  на  мить...  І  знову  повертаюся  в  тепер...

Твій  запах,  здається,  в  мене  на  долонях...
Музи  нічні  мої  думки  колишуть...
Хоч  ти  дуже  далеко,  я  зіграю  на  саксофоні
Тобі...  Ось  тільки  руки  ноти  допишуть...

Ковток  за  ковтком  вдихаю  повітря  без  тебе,
Без  твого  ніжного:  "Сонце,  я  тебе  кохаю"
Досить  вже  випитого,  сліз  у  бокалі  більше  не  треба...
Я  скучив...  Ти  чуєш?  Я  знаю,  ти  тут  десь  літаєш...  Чекаю...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801898
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 31.08.2018


DarkLordV

Тобі одній

Хотів  би  я  сказати,  що  кохаю,
Але  на  світі  певне  не  достатньо  слів,
Щоб  описати  все  що  відчуваю  –  
До  тебе,  до  якої  все  життя  летів

І  якби  не  злітав  в  своїх  думках  високих,
Я  падав  знову  до  твоїх  прекрасних  ніг.
Й  ніколи  і  ні  з  ким  не  відчував  тих  відчуттів  глибоких
Які  лише  з  тобою  відчувати  зміг

Ти  будеш  сонцем,  що  зійшло  для  мене
Ти  освітила  мій  зомлілий  світ
Й  куди  б  не  занесло  мене  життя  шалене
До  тебе  я  прилину,  мій  весняний  цвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313289
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 31.08.2018


Петро Рух

Ось прийде день…

Ось  прийде  день,  коли  побачу,  що  зробив
Усе,  що  мав  і  міг  я  у  житті  зробити,
Потративши  його  без  жалю  все,  аби
Натхнути  мій  народ  навчатися  любити.

Знання  про  сенс  життя,  про  щастя  і  любов
Вкладаю  я  в  свої  маленькі,  скромні  вірші.
Ось  розповсюджу  їх  і  повернуся  знов
До  пасовищ,  садів.  Хіба  є  місце  гірше,

Ніж  димне  місто,  де  я  зараз  опинивсь,
Де  в  тиші  не  ревуть  бики  уранці  гучно,
Де  вітер  не  здійма  зелені  хвилі  нив,
Де  метушливе  все,  проте  безживне  й  штучне?

Ось  житиму  я  знов  у  тихому  селі
І  пастиму  корів,  трудитимусь  в  садочку,
Молитимусь  весь  час  і,  возячись  в  землі,
Схилятимусь  в  уклін  до  кожного  росточку.

Із  циклу  віршів  2011  року  "Злива  щастя"  www.PetroRuh.com/2011.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740344
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 29.08.2018


Петро Рух

Щастя — це не гарна доля чи везіння…

Щастя  —  це  не  гарна  доля  чи  везіння.
Щастя  —  стан  душі,  живуть  в  якому  ті,
Що  подарував  їм  Бог  благословіння
Не  про  власну  користь  дбати  у  житті.

Щастя  не  буває  в  серці,  де  є  хтивість  —
По  брудному  серцю  щастя  не  тече.
Щастя  —  невід'ємна  чистоти  властивість.
Щастя  не  є  плодом  зовнішніх  речей.

Нескінченну  зливу,  вічну  повідь  щастя
Відчувати  може  кожний  з-поміж  нас,
На  вівтар  Вітчизни  й  Бога  хто  покласти
Здатен  розум,  сили,  здібності  і  час.

Із  циклу  віршів  2011  року  "Злива  щастя"  www.PetroRuh.com/2011.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738057
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 29.08.2018


dovgiy

ПАРАД БЕЗСОННЯ

А  ніч  наді  мною  схиляється  тихо,
Секунди  в  годиннику  –  коло  за  колом
І  думка  безсонна,  немовби  на  лихо,
Літає  й  літає  осою  навколо!
Безсоння  свій  бал  у  палаці  уяви
До  ранньої  зірки  кружляти  готове
Під  марш  недосяжної  райської  слави
Шикуються  в  рими  слово  за  словом.
І  ось  –  розрахунок  вірша  на  параді
Крокує,  на  мене  тримає  рівняння,  
Тому  що  над  ним  ясним  символом  правди
Крилом  пропливає  знамено  кохання!
Та  тільки…  та  тільки  чи  маю  я  право
Командувать  цим  незвичайним  парадом?
Вже  хмари  безсилля  чорніють  над  садом,
Притрушують  квіти  густим  снігопадом.
Стежини  надій,  немов  саваном  білим,
Від  намірів  серця  назавжди  закриті
І  тільки  лиш  пам'ять  про  любощі  милі,
Ще    буде  в  мені  до    останньої  миті!
Проходять  катрени  тренованим  строєм,
Карбують    у  аркуш  розмірені  кроки.
Чи  підуть  між  люд  літературні  герої,
Чи  так  і  залишаться  в  замку  високім
Оцього  безсоння  серпневої  ночі,
Де  стрілка  секундна  завершує    коло?
До  чого  ж  я  хочу  заглянути  в  очі!
Та  цього  в  житті  вже  не  буде  ніколи!

26.08.2018  1:14:32


     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804511
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Янош Бусел

Елегія.

                                 Мала  Батьківщина...

Вийшов  за  село  я…  Широчінь,  простори,-
Верби  край  дороги…  Навкруги  -  поля  …
Ліс  на  видноколі,  задесенські  гори,-
Юністю  синіє  батьківська  земля.  

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    ненаглядна  синь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Сестри  білокорі,-  молоді  панянки,-
Ви  ще  не  забули,  той  юнацький  шал,
Ті  невмілі  руки,  шепіт,  обіцянки,-
Ті  жаринки  згоди…  Губи…  І  обвал

У  велике,  ніжне…  Перше…  Небувале…
Що  ношу  й  понині  у  душі  своїй…
Як  було  далеко  юним  до  фіналу!..
Молоді,-  не  вміли  оцінити  мрій…

Я  у  світ  подався  доленьку  шукати,
Ти  ж  відкрила    долю  край  свого  села…
Не  зуміли  юні  душі  поєднати,-
Та  життя  пороша  нас  не  замела…

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    літом  далечинь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Ти  в  хустині  білій  стала  край  дороги,-
Мила,  ненаглядна,-  молодість  моя….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803870
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Протоієрей Роман

Міста сірий малюнок…

Авторська  пісня
 

Міста  сірий  малюнок
І  хрести  у  тумані...
Ми  ковтаємо  смуток  
У  місцевій  кав`ярні.

Я  журу  серця  свого
Розповів  би  вам  палко,
Але  що  вам  до  того,
Незнайома  панянко?

Ви  невільно  знімали
Шкіряні  рукавички,
Вас  не  відволікали
Швидкісні  електрички.

І  така  була  зайва
За  вікном  уся  будність,
І  така  надзвичайна
Стала  ваша  присутність!

Теплим  липовим  медом
Буде  дощ  накрапати,
Я  приречений  Небом
Вас  всю  вічність  чекати!..

Мовчазна  моя  пані,
Загадковая  доле,
Але  я  не  скажу  вам
Про  цю  радість  ніколи.

Мовчазна  моя  пані,
Загадковая  доле,
Але  я  не  скажу  вам
Про  цю  муку  ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803689
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


rutzt

Що тобі дати, води чи вина?

Що  тобі  дати,  води  чи  вина?
Хліба  духовного?  Хліба  простого?
Доброго  настрою  хочеш  зерна?
Може,  ти  вечора  хочеш  німого?
Тихого  міста  за  блиском  вікна?
Ранку,  що  знову  за  ніччю  воскресне?
Що  тобі  дати,  води  чи  вина?
Що  цікавіше,  земне  чи  небесне?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795131
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 24.07.2018