Тону в обіймах смерті,
Вона гріє більше ніж любов,
Мої думки лиш мертві,
Я помираю знову і знов.
Так чекала цієї миті,
І нарешті здійснилась вона,
Хто б налив звичної блакиті,
У бокал для гіркого вина.
Хто б зумів подолати гордість,
Ту що навіки засіла в мені,
Хто б здолав свою міцну слабість,
Щоб горіти зі мною у вогні.
Я відкрилась цілому світу,
Та ніхто не зрозумів,
Що дивлячись прямо по світлу,
Зв'язок зі мною згубив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810097
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018